Ганна Верес: Вибране

Ольга Калина

Мої абрикоси

Пелюстки  все  ховаються  в  роси
І  щороку  все  краще  цвітуть,
Білосніжні  мої  абрикоси
Щем  терпкий  й  хвилювання  несуть.  

Їх  садила  колись  на  світанні
Із  тобою,  як  вишні  цвіли,
Потопали  удвох  ми  в  коханні
І  з  любов'ю  щасливо  жили.  

Вже  багато  років  пролетіло,  
Сивиною  покрило  чоло
І  знов  серце  моє  защеміло,
Що  те  все  вже  кудись  відійшло.  

Розлетілися  діти  по  світу  -
По  стежках  вже  своїх  розбрелись.
Абрикоси  чекають  привіту
І  в  цвіт  білий  гілки  одяглись.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788275
дата надходження 20.04.2018
дата закладки 20.04.2018


Крилата

О, БОЖЕ!

О,  Боже,  Творче  неба  і  землі,  
Мій  Батьку,  Охоронцю,  мій  Живителю,  
Ти  той,  хто  шлях  висвічує  у    млі  –  
Світильнику,  Пораднику,  Учителю.

Ділю  з  тобою  радість  і  журбу,
Розваги,  працю  і  всілякі  вістини.
Приймаю  твої  докори,  хвальбу,
Хліби  насущні    і  духовні  істини

Подяку  шлю  за  кожен  свій    політ,
Любов  штрихами  креслю    безперервними.
Прошу  за  рід,  а,  головно,  за  світ  –  
Тримай  його  плечима  милосердними.

Спаси  мій  край  –    калини  й  журавля,  
Нехай  твоє  тепло  відчує  жилою.
Тули  його,  мов  немічне  маля,
Рости,    наповнюй  добрістю    і  силою.

Вістини  –  вісті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788280
дата надходження 20.04.2018
дата закладки 20.04.2018


Ольга Калина

Радійте, люди

Радійте,  люди,  в  нас,  в  країні
Хай  дзвонять  дзвони  на  церквах!
Віднині  в  нашій  Україні
Буде  наш  рідній  патріарх.  

Я  православницькую  віру  -
Свою,  нікому  не  віддам,
Але  набридло  підкорятись
Московським  зрадницьким  попам.

Москва  для  нас,  то  є  -  агресор
І  в  наших  землях  -  супостат.
Ми  дочекалися  прогресу:
Вже  наша  мова  на  вустах.

Нехай  співають  літургії
І  український  звучить  спів.
Сьогодні  сильна  в  нас  надія,  
Що  об'єднаємо  усіх.

Хоч  не  одна  в  країні  віра  -
Багато  різних  є  общин,  
Між  ними  буде  ще  довіра
Тому,  що  Бог  у  нас  -  один.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788118
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 20.04.2018


Амадей

Поки кохається кохай (пісня)

Поки  кохається,  кохай!
Коханню  серце  відчиняй,
Нехай  в  душі  цвіте  розмай,  
І  квітнуть  квіти.
І  не  дивись  на  календар,
Кохання,  -це  найбільший  дар,
Нам  Богом  даний,
Душі  щоб  зігріти.
Якщо  в  душі  весна  цвіте,
Палає  почуття  святе,
Світ  посміхається,  пташки  співають,
Залиш  журбу,  вернись  туди,
Де  ти  щасливий,  молодий,
Де  солов"і  до  ранку
В  серденьку  співали.
Туди,  де  юність  золота,
Водила  стежкою  в  жита,
Де  жайвір  в  небі  мов  струмок
Дзвенів  піснями,
Де  почуття  оте  святе
І  досі  маками  цвіте,
Через  роки  в  душі  горить,  
І  не  згасає.
Якщо  зустрінеш  ти  колись,
Свою  кохану,  посміхнись,
Ій  подаруй  свою  любов,
Й  найкращі  квіти,
Нехай  у  серденьку  іі,
Знов  заспівають  солов"і
Нехай  кохання  в  серці  знов  
ІІ  розквітне.
Поки  кохається,  кохай,
Коханню  серце  відчиняй,
Спіши  всміхатися  життю,
Співать,  радіти,
На  світі  так  життя  прожить,
Щоб  кожен  день  і  кожну  мить,
Міг  після  себе  залишить,
Лиш  квіти.
Поки  кохається,  кохай,
Коханню  серце  відчиняй,
Поки  в  душі  цвіте  розмай,
І  квітнуть  квіти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788067
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 19.04.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Казками тішила дитинство

Є  ясенова  й  калинова,
А  також  сплетена  з  лози,
Гойдали  нас  у  ній  завжди,
Співали  тихо  колискову

Бабусеньки  та  матері
І  ми  заплющували  очі,
Дивились  кольорові  сни.
О!Як  тоді  нам  було  добре.

Й  вона  співала  для  нас  теж,
Казками  тішила  дитинство.
Нині  лиш  спогадом  торкнеш
Струну  душі  ти  про...(  Колиску).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788053
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 19.04.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Щастя крило

Ми  зустрілися  в  зоряний  вечір,
Солов"я  чули  пісню  дзвінку,
Тобі  клала  я  руки  на  плечі
І  кружляли  в  кохання  танку.

Та  злітали  у  даль  невідому,
Де  нікого  не  було  крім  нас.
Почуття  це  до  болю  знайоме.
Хоч  давно  промайнув  отой  час,

Та  воно  у  серцях  ще  не  згасло,
Й  досі  ніжністю  їх  зігріва
І  знаходить  потрібні  слова,
Щоб  крилом  обнімало  нас  щастя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788052
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 19.04.2018


наталія калина

Чому така холодна, сіра ніч?

Чому  така  холодна,  сіра  ніч?

Чому  така  холодна,  сіра  ніч?
Весна  невинна  стукає  у  двері
І  зорепади  сипле  навсебіч...
На  лоно  стигле  нинішній  Химері.

Чому  такий  холодний,  сірий  ранок?
Не  млостить  нас  обіймами  зітхань...
І  не  дарує  любощів  світанок
Лише  примарні  образи  бажань...

Чому  така  холодна,  сіра  ніч?
І  зорепади  сипле  навсебіч...
Чому  такий  холодний,  сірий  ранок?
Без  любощів  прийдешній  наш  світанок...

14.  04.  2018  м.  Львів  автор  Наталія  Калиновська

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788046
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 19.04.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

А він все грав

А  ось  і  нічка  в  довгій  темній  сукні,
Зірки  шпильками  заблищали,
І  неба  з  місяцем  ясна  сполука
Пишалася  на  п*єдесталі.

...А  він  все  грав  і  грав  на  саксофоні
Мелодію  чарівну  ночі.
І  сумніви  розвіяли  мусони,
Краплинки  сліз  з  очей  жіночих.

Жадали  так  давно  серця  любові,
Немов  ковток  води  в  пустелі.
І  снились  серіали  кольорові,
І  двоє  в  ролі  менестрелей.



[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=D47TuqBKth8[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788019
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 19.04.2018


Дніпрянка

ЩАСТЯ

Дпя  щастя,  на  диво,
Багато  не  треба:
Засіяти  ниву,
Торкнутися  неба.
Щоб  мама  і  тато
Були  при  здоров'ї,
До  них,  мов  на  свято,
Стелилась  дорога.
Щоб  з  дітьми  співали,
Сміялись  оселі.
І  зір  милували
Народи  веселі.
А  гордість  від  волі  -
Це  спільна  потреба.
У  радості  й  горі
Йшов  друг  поруч  тебе.
Вдень  сонцем  ясніли  б,
Світанком  -  щоночі
Й  добром  струменіли
Закохані  очі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786923
дата надходження 10.04.2018
дата закладки 11.04.2018


Евгений Познанский

КАРАВАЙ

Огонь  войны  –  как  ада  пламя
Упорно  наши  души  жжёт,
Как  дьявол  трудится  над  нами,
Чтобы  другим  стал  наш  народ.

Пылают  лжи  и  злобы  плиты,
Не  остывает  кухня  зла
И  корка  горькая  обиды
На  многих  душах  наросла.

Однако,  нечисть,  злобой  гадкой
Напрасно  зла  не  нагнетай.
Душа  славянская  –  загадка,
Она  как  древний  каравай.

Пусть  корочка  тверда,  румяна,
Пусть  подгорела  до  углей,
Ведь  сильно  жжёт  огонь  обмана,
Но  мякоть  всё-равно  под  ней.

И  в  этой  вере  мне  отрада,
Пойми  же  враг  свирепый  ты,
Не  сжечь  огню  земного  ада
Славянской  нашей  доброты.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787045
дата надходження 11.04.2018
дата закладки 11.04.2018


М.С.

Вставай Тарасе…

Ти  вчора  народився,  а  сьогодні  вмер,
Людське  життя,  це  мить  у  плині  часу,
"Кобзар"  твій,  ніби,  писаний  тепер,
А  Ти  між  нами  борешся  Тарасе...

І  кожний  вірш  твій  -  в  домовину  цвях,
Гнобителям,  що  ждуть  страшного  суду,
Ти  грішним  нам  допоможи,
З  очей,  незрячих,  зняти  ватяну  облуду.

Щоб  кожний  небайдужий  зрозумів,
Від  нього  в  боротьбі  залежить  так  багато,
Вставай  Тарасе  й  освяти  ножі,
Щоб  з  Рідної  Землі  прогнати  супостата...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781350
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 11.04.2018


Валентина Ланевич

Стоять солдати насторожі миру.

В  тім’ї  вогнем  роздвоєна  свідомість  
Пече  роками  від  жахіть  війни.
У  скронях  тиснявою  невідомість
Та  доказ  вірний,  ні,  ми  -  не  раби.

Стоять  солдати  насторожі  миру,
Щоб  спокій  мали  рідні  та  близькі.
Ростить  Вкраїна  їм  достойну  зміну,
Міцні  стають  ті  плечики  слабкі.

Вони  -  діти  нескорених  понині,
Хто  кров’ю,  славою  укрив  степи.
Зав’язлі  у  жадобі  павутинній,
Кістками  в  землю  ляжуть  вороги.

10.04.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786856
дата надходження 10.04.2018
дата закладки 10.04.2018


OlgaSydoruk

Но я совсем не ангел…

И  я  -  люблю  на  ушко...
И  я  -  слова  в  лицо...
И  мне  нужна  подружка...
И  сильное  плечо...
И  я  ношу  в  горохи...
И  длинное  плиссе...
И  рыжую  помаду...
Румянец  -  на  щеке...
И  я  смотрю  на  солнце,
Когда  заря  встаёт...
И  в  тёмное  оконце,
Как  лодочка  плывёт...
И  я  пишу  сонеты,
Когда  душа  болит...
Но  я  совсем  не  ангел,
Когда  внутри  кипит...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786758
дата надходження 09.04.2018
дата закладки 09.04.2018


Richter

Наука забувати


Погане  забувати  –  це  наука,
я  зараз  говорю  не  про  склероз.
Забути  вчасно  стрес  –  це  гарна  штука,
то  краще,  ніж  лягти  в  анабіоз.

Забути  горе,  сумніви,  печалі,
війну,  утрати,  ревнощі  чи  біль  –
все  ж  краще,  ніж  безсонними  ночами
кімнату  мірять  й  поправлять  постіль.

Із  пам’яті  стирати  весь  непотріб  –
майстерності  ознака,  вищий  клас!
Зробити  краще  скопом  це  ніж  в  роздріб,
але  то  все  залежить  вже  від  вас.

Учіться  все  недобре  забувати,
незгоди  всякі  і  подібний  „хлам“.
Бо,  як  не  зможете  собі  в  цім  ради  дати,
альцгеймер  швидко  допоможе  вам.

09.04.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786747
дата надходження 09.04.2018
дата закладки 09.04.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Папороті цвіт для нас зацвів…

Ти  моє  кохання...  тихо  шепотів...
Зіронька  моя,  що  в  небі  сяє...
Папороті  цвіт  любов'ю  нам  зацвів,
Від  кохання  серденько  співає.

Ти  моя  веселка  дивних  кольорів,
У  очах  блакитних  бачу  ніжність.
Ти  моя  лебідко  із  чарівних  снів,
Бережу  для  тебе  свою  вірність...

Солов'їна  пісня  у  садах  дзвенить,
Цвіт  кохання  наше  осипає.
Щастя  нам  дарує  сокровенну  мить,
А  любов  обох  нас  обіймає.

Я  віддам  для  тебе  ніжні  почуття,
Я  тебе  коханий  зацілую.
І  розквітне  у  любові  майбуття,
Бо  тебе  кохаю  серцем...  чую...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786746
дата надходження 09.04.2018
дата закладки 09.04.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Йому шепчу

На  паперті  у  роздумах  буваю,
Коли  від  болю  задихаюсь,
Але  рятує  Бог  мене  (я  знаю),
Хоч  я  грішу,  а  потім  каюсь.

Веде  мене  життєвая  дорога
Крізь  бурі,  грім  і  блискавиці,
Але  допомагає  віра  в  Бога,
Літаю,  ніби  в  небі  птиця.

Я  вірю  в  Бога,  він  завжди  зі  мною
В  печалі,  в  радості  і  в  горі.
Перед  іконою  молюсь  святою.
Милуюся  земним  простором.

Йому  шепчу:  "  Спасибі,  Боже  правий,
Життя  даруєш  знов  сьогодні.
"...Твоє  є  царство,  і  сила  і  слава",
Твої  всі  справи  благородні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786735
дата надходження 09.04.2018
дата закладки 09.04.2018


Richter

Не грайтесь з сімейними

З  подружніми  не  грайтеся  в  любов,
послухайте  життєвої  поради:
хто  зрадив  раз  –  напевно  зрадить  знов,
на  картах  навіть  нічого  гадати!

Недовго  той  триватиме  екстаз,
фіаско  закінчиться  вся  бравада:
особа,  схитрувала  що  хоч  раз  –
вже  заразилась  схильністю  до  зради…

Сімейним  також  маю  що  сказать:
новенького  як  вам  би  не  кортіло,
та  спробуйте  перш  ребус  розгадать  –
чи  варто  все  ж  мінять  на  шило  мило?!.

На  жаль  життя  дорога  непряма.
Хто  знає,  що  начертано  судьбою…
В  сім'ї  стосунки  –  то  суцільна  тьма,
в  них  розібратись  можуть  тільки  двоє.

09.04.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786731
дата надходження 09.04.2018
дата закладки 09.04.2018


Амадей

квітка кохання

А  мені  кажуть  :"Пізно  вже  кохати".
А  мені  кажуть  :"Пізно  вже  любить".
А  в  мене  в  серці  квітне  рута-м"ята,
Кохання  в  серці  музика  звучить.

Ніщо  роки,  ніщо  ті  зими  й  весни,
Що  скроні  прикрашають  в  сивину,
Коли  юначі  почуття  воскресли,
Й  весна  затронула  ту,  чарівну  струну.

І  серденько  проснулося  весною,
Розквітло  ніби  папороті  цвіт,
І  душу  переповнює  любов"ю
Неначе  в  ті,  моі  сімнадцять  літ.

Коли  не  можна  погляд  відірвати,
Від  ніжноі,  жіночоі  краси,
А  ще  весна  вдягає  своі  шати,
Краса  така,  -очей  не  відвести.

Ну  як  весною,  можна  не  кохати?!
Ну  як  весною,  можна  не  любить?!
Нехай  в  серцях  в  вас  квітне  рута-м"ята,
Й  кохання  ваші  голови  п"янить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786726
дата надходження 09.04.2018
дата закладки 09.04.2018


Лана Мащенко

Немов прощенна Богом і людьми

А  люди  йдуть.  Чи  з  чистою  душею
Вони  думки  у  світлий  храм  несуть?
Прадавній  шлях  освічений  зорею,
Але  вони  за  хмарами  бредуть.

І  чуєш  в  натовпі  ти  не  слова  молитви,  
І  бачиш  не  покаяну  сльозу,
Не  голову,  що  хочеться  схилити,
А  просто  так  –  невиспану  паству.

Той  лається:  «Скоріш  би  відсвятили»,
Той  дивиться,  що  батюшка  вдягнув,
Той  в  кошик  свій  кладе  кусок    м’ясини,
Той  гомонить  про  те,  що  вчора  втнув…

А  над  народом  янголи  літають
І  моляться  за  кожного  із  нас.
Вони  священний  гімн  життю  співають,
Бо  нині  Наш  Господь  Христос  Воскрес.

Стрункі  свічки  в  молитві  задрижали,
І  трепет  той  летить  у  небеса.
Я,  подумки,  з  ним  руки  підіймаю,
Бо  так  просили  серце  і  душа.

Вода  свячена  їх  мені  скропила,
Сховала  стиглі  краплі  грішних  сліз
І  бруд  земних  думок  одразу  змила,
І  наче  дух  за  мить  одну  підріс.

Холодний  хрест  цілуючи  вустами,
Відчула  в  серці  віру  і  любов,
Що  спалахнули  чистими  вогнями,
Даруючи  надію  і  добро.

Йдучи  додому  тихою  ходою,
Благоговійну  думку  я  несла,
Що  дім  скроплю  свяченою  водою
В  ім’я  святого  Духа,  Сина  і  Отця.

А  світ  займався  сонцем  пломенистим,
Й  птахи  співали  радісно  псалми.
І  стало  на  душі  так  світло  й  чисто,
Немов  прощенна  Богом  і  людьми.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786633
дата надходження 08.04.2018
дата закладки 09.04.2018


Ольга Калина

З Благовіщенням

З  Благовіщенням,  люди!  З  весною!  
Нехай  Бог  освятить  всі  поля
І  окропить  святою    водою:
Прокидайся,  страденна    земля!

Хай  буяє  земля  вся  квітками,
Зацвітають  вишневі  сади,
Засівають  поля  хай  житами  -
Запашні  щоб  пекли  всі  хліби.

Щоби  в  ясному  небі  над  нами
Лише  мирні  гули  літаки,
Щоб  ніколи  ми  більше  із  вами
Не  зазнали  війни  і  біди.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786422
дата надходження 07.04.2018
дата закладки 07.04.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

У здобу додають мене

Із  винограду  сушеного  я,
У  здобу  додають  мене  постійно,
І  смачні  булочки  уміють  вироблять,
У  печиві  ви  теж  мене  знайдете.

У  великодню  пасочку  також
Не  забувають  класти  господині,
Та  й  так  поласувати  мною  можна.
То  ж  я...(  Ізюм).Або  іще...(  Родзинки).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786386
дата надходження 07.04.2018
дата закладки 07.04.2018


Ярослав К.

Промінчик гарного настрою

Промінчик  гарного  настрою
Засяяв  мені  угорі...
Яскраво  теплою  ватрою
Ти  блиснув  на  мить  і  згорів.

Грайливим  сонячним  зайчиком
Швиденько  по  серцю  пробіг...
Почув  я  відлунням,  начебто,
У  ньому  твій  радісний  сміх.

Промінчик  гарного  настрою...
Тобі,  як  дитя,  я  радів...
Ти  ніжністю  грієш,  ласкою
Без  зайвих  несказаних  слів...

Промінчик  гарного  настрою  -
У  небі  блакитному  блик...
Тобою  і  досі  ласую...
Як  жаль,  що  так  скоро  ти  зник...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786331
дата надходження 06.04.2018
дата закладки 06.04.2018


ВАЛЕНТИНАV

БЕЗ БОЛЮ

Коли  згадається  без  болю
образа  болісна  в  душі,
то  вітром  вирвавшись  на  волю  -
впадуть  не  сльози  -  а  дощі...


       Здійму  до  неба  карі  очі  -
помічу  синю  глибочінь…
я  спокій  свій  прийму  охоче  -
та  й  щезне  з  серця  суму  тінь...


Прощу  Життю  свої  образи,
відчую  в  нім  себе  в  цю  мить,
стаю  я  щасною  відразу  -
коли  серденько  не  щемить.

Яким  тяжким  бува  прощання,
та  без  довіри  нічь  ділити…
Життя  з  тобою  –  катування…
Без  тебе  -  неможливо  жити…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786339
дата надходження 06.04.2018
дата закладки 06.04.2018


Richter

Вперед

Я  сяду  за  кермо  свого  авто
й  порину  у  романтику  дороги.
Ніщо  вже  не  бентежить  і  ніхто,
усе  я  залишаю  за  порогом.

Асфальтова  ріка  біжить  удаль,
мелькають  за  вікном  дорожні  знаки.
Упевнено  я  тисну  на  педаль,
бо  рух  в  наш  вік  –  то  добра  все  ж  ознака.

Дружище  вірний,  мій  автомобіль,
удвох  доріг  здолали  ми  немало.
Ділили  навпіл  радощі  і  біль,
долали  неприступні  перевали.

Весна  прийшла,  звучить  пташиний  хор,
та  й  зі  здоров’ям  –  дякувати  Богу!
Тож  запускаю  вправно  я  мотор
і  знову  вирушаю  у  дорогу.

Життя  коротке,  ніби  щастя  мить,
і  марнувати  нам  його  не  варто.
Вперед,  вперед,  поки  воно  горить,
поки  не  згасла  ця  яскрава  ватра!

06.04.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786291
дата надходження 06.04.2018
дата закладки 06.04.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Матусині квіти

Оспівані  в  піснях  вони  народних,
Квітують  влітку  під  вікном  завжди,
Запах  нагадує  дитинство  босоноге,
Бо  сіяли  їх  наші  матері.

Із  неба  їх  цілує  сонце  ніжно
І  теплий  дощик  рясно  полива,
А  їм  чи  не  найкращії  слова,
Улюбленцям  матусь  всіх...(  Чорнобривцям).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786266
дата надходження 06.04.2018
дата закладки 06.04.2018


laura1

Якби молодість знала, а старість могла!

Якби  молодість  знала,  як  швидко  мине,
То  не  втратила  б  жодну  хвилину.
Не  впустила  б  жорстокість  у  серце  своє,
Цінувала  б  кохану  людину.  

Якби  старість  могла  повернути  літа,
Якби  знову  з'явились  ті  сили!
У  житті  помило́к  не  зробила  б  вона
І  душа  б  її  так  не  боліла!

Якби  молодість  знала,  що  крім  кольорів
Ще  існують  пастельні  відтінки.
Не  судила  б  завзято  так  мудрості  спів  
І  трималась  завжди  серединки.

Якби  старість  могла  знов  злетіти,  мов  птах,
Якби  виросли  в  неї  знов  крила!
Полетіла  б  вона  по  далеких  світах,
Та  лиш  може  літати  у  мріях.

Якби  молодість  знала,  а  старість  могла,
Не  було  б  протиріч  поміж  ними.
Якби  молодість  старість,  мов  скарб,  берегла,
То  зійшла  б  на  найвищі  вершини.  

Адже  молодість  -  сила,  а  старість  -  знання!
В  поєднанні  ж  вони  є  -  безцінні!
Тож  нехай  їхні  спільні  в  житті  надбання́
Поряд  йдуть  у  міцному  сплетінні.

Нехай  молодість  знає,  що  старість  дана,
Щоб  премудрості  в  неї  навчиться.
Нехай  старість  цінує,  що  йде  не  одна,
Що  їй  молодість  в  друзі  дається.    

Що  вони  нерозлучні,  між  ними  лиш  час,
Що  стирає  життєві  картини.
Залишає  лиш  фото  у  профіль  й  анфас,
Лише  вчинки  і  справи  людини.

Якби  молодість  знала,  а  старість  могла...!

06.  04.  2018                        Л.  Маковей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786264
дата надходження 06.04.2018
дата закладки 06.04.2018


Крилата

ПРОБАЧ

Пробач  мені  мою  гординю,  Боже.
Мій  крок  кривий,  душі  гидливу  цвіль.
Я  дякую  тобі  за  подих  кожен,
За  день  і  ніч,  за  слово,  хліб  і  сіль.

Пробачте  ті,  кому  завдала  болю,  
Кому  свою  турботу  не  дала,  
Кому  не  уласкавила    недолю,
Кого  не  захистила,  а  могла.

Шкодую,  як  комусь  підбила  крила,  
Як  мало  вклала  в  світ  добра  трудів.
Бажаю,  щоб  любов  серця  живила,
А  злість  стріляла  тільки  у  катів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786254
дата надходження 06.04.2018
дата закладки 06.04.2018


Ольга Калина

З'явились роси

З'явились  вранці  сиві  роси,  
Туманом  вкутані  світанки.
Земля  тепла  у  сонця  просить,  
А  воно  ніжиться  у  хмарках.  

Вже  первоцвіт  на  видноколі  
Милує  втомленеє  око,
Стоять  дерева  зовсім  голі
І  лиш  сосна  зелена  збоку.  

А  вітер  бавиться  з  вербою,  
П'янкі  розносить  аромати,  
Бо  та  квітує  над  водою  -  
Прибралась  весноньку  стрічати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786247
дата надходження 06.04.2018
дата закладки 06.04.2018


Крилата

ВЕСНЯНА КВІТКА

На  вид  –    тендітна  квітка  ця,
Підсніжник  білий.
Голівка  схожа  до  дзвінця,
Коли  розцвілий.

Хоч    дрібнотілий  –    віртуоз,
Крізь  сніг  проходить.  
Витримує  міцний    мороз.  
Людині  годить  –  

Тій,  що  заждалася  весни,
Що  прагне  дива,
Живої  Божої    краси.
Розцвів?  Щаслива!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786243
дата надходження 06.04.2018
дата закладки 06.04.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Великодній дзвін

В  пору  Великодню  величальний  дзвін
Прославляти  Бога  в  храм  скликає  всіх,
Спасителю-Богу  осанну  співать,
Бо  вибрав  дорогу,  щоб  за  нас  страждать.
За  гріхи  людськії  був  розп"ятим  Він,
Славімо  ж  Месію,  коліна  схилім
У  молитві  ревній.Дзвонів  срібний  сплеск
Лунає  далеко,  ген  аж  до  Небес,
Світу  сповіщає,  що  Христос  Воскрес
І  ми  промовляєм:"Воістину  Воскрес!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786240
дата надходження 06.04.2018
дата закладки 06.04.2018


Ірина Кохан

Нетутешня

Ну  от.
Я  повернулася  додому
з  журавлями.
А  тут...  Тут  все  як  завжди,  
все,  як  і  колись,
Із  цябер  хлюпають  
тумани  над  полями,
Тривоги,  радощі
і  сум  переплелись.

Гойдає  гойдалку
і  сипле  цвіт  черешня,
Тут  кожна  квітка,
кожен  кущ  абориген.
Я  в  цій  ідилії  невчасна
й  нетутешня,
Як  гість  з  майбутнього,
як  вождь  диких  племен.

Так,  нетутешня,
бо  приходжу  дуже  рідко,
Лише,  коли  з  собою
кличуть  журавлі.
Привітним  скрипом
душу  рве  старенька  фіртка
І  замість  сліз
цв'яхи  кидає  по  траві.

Атлант-горіх  тримає
й  досі  моє  небо,
Оте  прадавнє  й  сиве,
зшите  із  казок.
По  ньому  Геліос
блукає  поміж  стебел
Й  щоночі  трусить
срібні  роси  на  бузок.

Дощата  лавка
густо  зморшками  побита,
На  ній  давно
вселенський  спокій  оселивсь.
Я  нетутешня  тут,
мов  сіра  тінь  ерміта,
Що  сотні-сотні  літ  
не  тим  богам  моливсь.


26.03.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786201
дата надходження 05.04.2018
дата закладки 05.04.2018


Валерій

Сьогодні ти новою стала



Христос  воскрес  и  ти  воскресла,
Моя  страждальна  Україно!
 І  звістку  до  сердець  донесла,
Що  ти  священна  і  єдина.

Що  твій  народ  готовий  вмерти
За  цілісність  твою  й  свободу.
Нема  ціни,  що  більша  смерті,
Так  кажуть  з  роду  і  до  роду.

Сьогодні  ти  новою  стала,
Народ  рабом  не  хоче  бути.
Стіна  ганьби,  неправди  впала.
Більш  українця  не  зігнути.

Лиш  перед  Богом    на  коліна
Постати  може  він  в  молитві,
Щоб  розквітала    Україна,
Щоб  правду  вибороти  в  битві.

Пробач  йому  за  всі  помилки,
Що  часто  вірив  тим,  хто  зрадив,
Що  не  знаходив  він  стежинки
Дійти  до  щастя,  -  хтось  завадив.

Благослови  ті  переміни,
Що  відбулись  в  душі  і  серці.
Прийшла  пора  здійсняти  зміни.
Відкрий  йому  до  світла  дверці.

Благослови  на  мир  країну.
Хай    сила  темна,  грішна  згине.
І  ми  збудуємо    Вкраїну
Багату,    вільну  і  єдину.
І  слава  до  небес  полине!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786119
дата надходження 05.04.2018
дата закладки 05.04.2018


Richter

Народження зірки


Ти  на  олтар  поклав  усе  життя,
схилив  його,  як  голову  на  плаху.
Назад  уже  немає  вороття,  –
прорік  і  в  дійсність  врізався  з  розмаху.

Ти  кинув  на  вівтар  свою  любов,
з  грудей  безжально  вирвав  власне  серце.
Палку,  гарячу,  вічно  юну  кров
все  приправляв  чілійським  красним  перцем.

Але  не  безкінечний  цей  політ,
за  все  в  житті  приходиться  платити.
Прийшов  ти  в  цей  шалений  дивосвіт,
свою  зорю  щоб  в  небі  запалити.

04.04.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786115
дата надходження 05.04.2018
дата закладки 05.04.2018


Валерій

У синьому небі



У  синьому  небі  лелеки  кружляли
І  простори  рідні  всім  серцем  вітали.
Вітали  ту  землю,  яку  покидали,
І  довго  в  розлуці  далекій  страждали.

Крізь  бурі  і  грози  лелеки  летіли,
Бувало,із  крил  їх  відходили  сили.
Та  рідна  і  вірна  земля  їх  чекала
І  всі  перешкоди  долати  давала.

Лелеки,  лелеки,  лелеки,
Принесли  на  крилах  весну.
Лелеки,  лелеки,  лелеки,
Прокинувся  світ  весь  від  сну.
Лелеки,  лелеки,  лелеки,
Співають  ліси  і  поля.
Лелеки,  лелеки,  лелеки,
Душа  оживає  моя.

У  синьому  небі  лелеки  кружляли,
У  синьому  небі  лелеки  кричали.
І  світ  весь  навколо  стояв  в  хвилюванні.
“Невже  знов  весна?”  -  лише  чулось  питання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786113
дата надходження 05.04.2018
дата закладки 05.04.2018


ЮНата

В серці радість бринить…


Відбіліла  зима.  Ніжно-зелено  верби  тремтіли.
І  смарагдово-тепло  торкалися  неба  і  хмар.
І  вже  суму  нема.  На  душі  по-святковому  біло,
Бо  відкрита  вона  до  весняних  насичених  барв.

В  серці  радість  бринить…Хоч  і  змучена,  все  ж      
                                                                                                                 нескорима,
Бо  не  може  життя  лиш  з  печаллю  за  руку  іти…
Вона  рветься  до  хмар…  І  за  вічними  неба  дверима
Бачить  те  головне,  що  й  думками  навряд  досягти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786068
дата надходження 04.04.2018
дата закладки 05.04.2018


ЮНата

Не оскверни


Не  розкидай  насіння  зла
І  не  топчи  добро  ногами.
Покайся  в  скоєних  гріхах
І  ні  словами,  ні  думками

Не  оскверни  цей  образ  свій,
Який  створив  Господь  натхненно.
Цей  дар  –  занадто  дорогий,
І  образ  цей  –  благословенний…

А  кожен  гріх  твій  –  новий  цвях
У  тіло  змучене  Господнє…
Чи  в  помислах,  а  чи  в  ділах
Наближуй  чудо  Великоднє!

Христос  воскрес!  –  це  спів  Небес.
Прийми  і  ти  святу  новину.
Скажи:  «Воістину  воскрес!»
Покайся  у  своїх  провинах.


Господь  пройшов  нелегкий  шлях
І  розіп’ятий  був,  як  смертний.
Він  приклад  показав  для  нас:
Глибока  віра  –  вище  смерті!

Довів  він  подвигом  своїм:
Страждання  –  в  силі  пережити.
І  нам  дається  рівно  всім
Лиш  те,  що  в  змозі  ми  терпіти.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786069
дата надходження 04.04.2018
дата закладки 05.04.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

В коханні б'ються люблячі серця…

Весна  співає  тихо  про  кохання,
Про  ніжнії,  гарячі  почуття.
Танцює  вітер  радо  до  світання,
В  коханні  б'ються  люблячі  серця.

Щасливий  ранок  радо  зустрічає,
У  росах  відблиск,  сонце  золоте.
В  обіймах  я  твоїх,  душа  співає,
Тобі  коханий  дякую  за  те.

Рукою  ти  проводиш  по  волоссі,
Вплітаєш  в  нього  квіти  польові.
Боялась,  що  зайде  у  гості  осінь,
Насправді  ж  заспівали  солов'ї...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785933
дата надходження 03.04.2018
дата закладки 03.04.2018


Олена Жежук

Не судьба

                                                                           [i]  відповідь  ЛГ  вірша  Ярослава  К.[/i]
                                     http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785365


Опостыло  тишины  насилие,
Уходи,  зима,  на  свой    покой.
Не  умею,  не  хочу  быть  сильною,
Когда  рядом  слышу  голос  твой.

Дождь  стучит  иль  сердце  моё  ёкает  –
Ах,  как  кружит  голову  весна!
Может    хоть  апрельскими  намёками
Наша  встреча    будет  спасена.

Говоришь,  умна  я  и  красавица,
Счастье,  мол,  сумею  предсказать.
Хочется  всё  больше  тебе  нравиться,
Когда  смотришь  ты  в  мои  глаза.

Что  же  ты  признаться  не  решаешься?
Что  же  ты  томишь  нашу  любовь?
Что  же  ты,  весна,  так  долго  маешься?
Видишь,  не  судьба  мне  без  цветов...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785928
дата надходження 03.04.2018
дата закладки 03.04.2018


Віктор Ох

ЯК ВИШИВАНКА – УКРАЇНА (V)

Слова  ̶  Ніна  Третяк  
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9gAnl1yEnrU[/youtube]
--------------------
Як  вишиванку  одягаю  –  
Мамину  ласку  відчуваю.
У  ній,  простій,  –  скарби  безцінні  ,
У  ній  –  молитва  України.
З  любов’ю  мама  вишивала,
До  нитки  нитку  підбирала.
На  щастя,  долю,  на  кохання  
Благословляла  вишивання.

   Приспів:
       Ой,  вишиванка,  вишиванка,
       Найкраща  в  світі  одяганка.
       Синам  і  дочкам–всій  родині  –  
       Як  вишиванка–Україна!

Як  вишиванку  одягаю–  
Коріння  роду  відчуваю.
Свою  глибинність  і  породу,
Незламний  дух  свого  народу.
На  вишиванці  сонце  грає,
Та  вишиття  не  вицвітає,
Як  оберіг,  як  одкровення  ,
Як  мамине  благословення.

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785907
дата надходження 03.04.2018
дата закладки 03.04.2018


Амадей

Соловейкові

Соловейку,  милий  друже,
Щось  ти  забарився  дуже,
Швидше  повертайсь  !
Розкажи  моі  коханій,
Про  любов  мою  останню,
Лиш  не  зволікай.
Поки  пісня  з  серця  ллється,
Поки  ще  кохання  в  серці,
Полум"ям  горить,
Заспівай  ій  пісню  брате,
Щоб  кохана  вийшла  з  хати,
Хоч  на  одну  мить.
Якщо  вийде,  усміхнеться,
В  серденьку  любов  озветься,
Щебечи  !  Співай  !
Соловейку,  як  побачиш,
На  щоці  сльозу  гарячу,
Зразу  замовкай.
Не  тривож  іі  жіноче,
Серденько,  яке  щоночі
Облива  слізьми,
Ті  світлини,  де  були  ми,
Зовсім  юні,  молодими,
Й  посеред  зими,
Зігрівало  нас  кохання,
Навіть  в  зустріч  ту,..останню,
Щастям  ми  цвіли.
Як  побачиш,  друже  любий,
Що  тремтять  жіночі  губи,
Поцілунку  ждуть,
Заспівай  моі  коханій,
Що  я  все  ж  іі  чекаю,
Щоб  нам  разом  буть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785853
дата надходження 03.04.2018
дата закладки 03.04.2018


Евгений Познанский

ПАСХАЛЬНЫЕ НАКЛЕЙКИ

(Антиреклама  в  стихах)
Опять  для  крашенок  наклейки
На  полках  маркетов  пестрят,
И  даже  в  праздники  лазейки  
Для  дел  своих  находит  ад.

«Не  красьте  яйца  по  старинке»
Любезно  предлагает  он,
«Тут  на  наклейках  есть  картинки,
Есть  репродукции  Икон».

Выходит  мы  со  скорлупою,
Которая  с  яйца  снята,
Бросаем  в  сор  своей  рукою
И  лик  Воскресшего  Христа!

Но  не  подумавши  об  этом,
Рекламный  слушая  призыв,
Берём  с  наклейками  пакеты,
Рецепты  бабушек  забыв.

Подумайте,    приятно  будет,
В  великий  праздник  видеть  вам,
Как  ваше  фото  всюду  люди,
Бросают  в  мусор  тут  и  там?

Чтобы  в  такой  великий  праздник
Не  искупаться    во  грехе.
Яичко  в  луковой  окрасим  
Простой,  привычной  шелухе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785675
дата надходження 02.04.2018
дата закладки 02.04.2018


Східний

Україні і українцям



Зустріти  я  хочу  квітучу  країну,
Обличчя  щасливі,  усміхнені  лиця,
Багату  побачить  свою  Україну,
Оту  неповторну,  що  ранками  сниться.

Щоб  сонця  багато  і  хліба,  і  квітів,
Веселка  у  небі  і  співи  пташині,
Щоб  нами  пишались  у  цілому  світі,
І  пісня  лунала  б  у  кожній  родині.

Зустріти  я  хочу  світанки  із  миром,
Без  битв,  без  баталій  і  всяких  там  воєн.
Щоб  правда  лунала  і  вірили  щиро,
Бо  ми  того  варті,  бо  кожен  з  нас  воїн.

Люблю  Україну  всім  серцем  і  духом,
Люблю  подих  вітру  за  його  свободу.
Люблю  українців,  мов  кремінь,  із  духом.
Вклоняюсь  народу,  незломному  люду!

                               02.04.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785660
дата надходження 02.04.2018
дата закладки 02.04.2018


Шостацька Людмила

ОРДЕН

                                                               Мені  –  орден,  мені  би  був  татко…
                                                               Мені  –  п’ять,  а  його  вже  нема.
                                                               Так  давно,  як  мене  обнімав.
                                               Навіть  знає  про  це  наша  хатка.

                                                               Не  всміхаються  всі  в  нашім  домі,
                                                               Тільки  знають,  що  татко  –  Герой.
                                               Називав  мене  татко  «Ковбой».
                                               На  світлинах  ми  з  ним  –  у  альбомі.

                                               Сняться  часто  бої  серед  ночі.
                                               Я  ніколи  не  був  на  війні,
                                               Десь  гуркоче  вона  вдалині,
                                                               Бачу  стомлені  таткові  очі.

                                                               Не  ковбой  я,  я  буду  солдатом.
                                                               Боронитиму  мир  на  Землі.
                                                               Хай  почують  мене  аж  в  кремлі.
                                                               В  мене  орден  –  на  пам’ять  про  тата!
                                                                                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785641
дата надходження 02.04.2018
дата закладки 02.04.2018


Лана Мащенко

Людино, глянь з середини на себе

За  гордість  янголів  з  небес  скидають!
А  ти  що  хочеш,  грішний  чоловік?
Ти,  начебто,  за  зло  себе  й  караєш
І  до  картань  своїх  давно  вже  звик.

У  синь  небесну  руки  простягаєш,
Прощення  просиш,  але  знов  грішиш.
Ти  очі  зводиш,  та  не  там  шукаєш,
Бо    Слово  Бога  в  серці  гомонить.

В  твоїй  душі  проростають  зернята,
І  тільки  в  ній  є  той  родючий  ґрунт  ,    
Що  зрощує    душі  святий  початок
І  живить  серця  неутомний  труд.

Людино,  глянь  з  середини  на  себе,
Бо  там  живе  надія  і  любов,
Там  віра,  що  веде  тебе  у  небо
Шляхом  порядності,  добра  і  молитов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785557
дата надходження 01.04.2018
дата закладки 02.04.2018


Східний

Кохання – Божий є єлей

 

Попробуй,  друже,  смак  кохання
В  нім  гіркота  і  меду  смак.
І  поцілунки  аж  до  рання
У  полі,  де  жевріє  мак.

Воно  приємне,  як  на  дотик,
Палає,  мов  живий  вогонь.
І  діє  вмить,  як  той  наркотик,
З  дівочих  поданий  долонь.

Торкнися,  друже,  лишень  тіла,
Відчуй  шаленства  ніжну  мить,
Щоб  музика  в  душі  злетіла…
Як  хочеться  в  коханні  жить,

Тонуть  в  обіймах,  ніби  в  морі,
І  цілувать,  і  цілувать.
У  ніг  розсипати  всі  зорі…
Кохання  треба  цінувать.

Попробуй,  друже,  і  не  бійся,
Віддай  вогонь,  як  Прометей.
І  сам  коханням  обігрійся…
Кохання  –  Божий  є  єлей.

                     01,04,2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785551
дата надходження 01.04.2018
дата закладки 02.04.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Тебе забути…Чи можливо?

Печаллю  небо  затремтіло,
Розхристані  тіла  хмарин.
Не  вийшло  стомлене  світило,
Згубило  променів  бурштин.

Тебе  забути...Чи  можливо?
Розлук-терзань  ще  ланцюги.
Нестерпно  душу  вмила  злива,
І  на  воді  круги,  круги...

Тебе  забути...Чи  можливо?
Старий  декор  холодних  стін.
В  лампаді  світло  від  оливи.
Знайома  заблукала  тінь.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785549
дата надходження 01.04.2018
дата закладки 02.04.2018


Шостацька Людмила

БЕЗКРОВНА ОПЕРАЦІЯ /гумореска/

                                                                   /життєва  історія/
                                                                         
                                               Дід  Іван  у  своїх  нирках
                                                               Довго  камені  носив.
                                               Часом,  навіть  плакав  гірко,
                                                               Як  той  виходу  просив.

                                                               Щезли  сон  із  апетитом,
                                                               Дід  не  знає:  далі  як?
                                               У  лікарню  –    із  візитом:
                                               "Скальпель"  ходить,  маніяк.

                                                                 Дід  –  мерщій  в  село,  до  баби.
                                                                 Їй  самій  уже  болить.
                                                 Лікарям  попала  в  лаби,
                                                                 У  районі  десь  лежить.

                                                                 Раптом  «Евріка!»  –  у  діда.
                                                                 "Брага!  Пий  і  нє  хачу!»
                                                 До  сніданку,  до  обіду
                                                 Й  до  всілякого  харчу.

                                                 Пив,  аж  в  носі  закрутило,
                                                                 Смачно  й  користь  ще  й  яка!
                                                 Нирки  так  воно  помило,
                                                                 Камінці  йшли  з  козака.

                                                                 Став  дідусь  рожевощокий,
                                                                 Вже  не  корчиться:  «Болить!»
                                                 Не  тримається  за  боки,
                                                                 Може  й  "Скальпеля"  навчить.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785548
дата надходження 01.04.2018
дата закладки 02.04.2018


Ярослав К.

Маленький секрет

А  знаешь,  чтО  в  тебе  мне  нравится?
Открою  маленький  секрет.
Совсем  не  то,  что  ты  -  красавица,
И  что  умна,  игрива  -  нет.

Не  удивят  меня  хозяюшки
И  хорошо  накрытый  стол,
Но  поражает  то,  что  знаешь  ты
В  искусстве  женственности  толк.

А  жизнь  моя,  довольно  пресная,
Чудесный  привкус  обрела,
С  тобою  ставши  интересною
И  без  накрытого  стола.

А  что  хожу  вокруг  да  около,
Так  это  ты  не  обессудь.
Я  знаю,  сердце  твоё  ёкало,
И  у  меня  щемило  грудь,

Пересеклись  когда  мы  взглядами  -
Ведь  было  ясно  всё  без  слов...
Но  объясняться  разве  надо  ли,
Что  наше  время...  не  пришло...

Ах,  эта  мартовская  влюбчивость  -
Кружится  кругом  голова...
Зимы  угрюмой  неуступчивость...
Вступай,  апрель,  в  свои  права!..


P.  S.  Для  любознательных  читателей:  на  этот  стих  появился  ответ  автора  Олена  Жежук
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785928
Впрочем,  судя  по  его  содержанию,  какой  из  этих  стихов  и  чьему  ЛГ  является  ответом,  определить  довольно  сложно)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785365
дата надходження 31.03.2018
дата закладки 31.03.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Могутня зброя

Наймогутніша  це  зброя,
З  ніг  зіб"є  навіть  героя
І  міцні  повалить  мури,
Бо  страшніша  за  тортури.

Та  вона  іще  й  лікує,
Веселить  тих,  хто  сумує,
Заспокоїть,  надихає,
Віру  в  краще  теж  вселяє.

Хто  ним  вправно  воодіє,
Той  здолати  все  зуміє.
Ви  сказати  вже  готові
Що  за  зброя  ота?..(  Слово).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785317
дата надходження 31.03.2018
дата закладки 31.03.2018


Крилата

ЗАГАДКА (тварина)

Хто  це  в  білій  сорочині,
В  чорнім    фраку  моднім
Плаває  на  пузі  й  спині
В  моречку  холоднім?
Рибку  любить  в  дзьоба  класти.
Сам    із  роду      птаха.
Замість  стоп  у  нього  ласти,  
Ходить,  мов  невдаха.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785306
дата надходження 31.03.2018
дата закладки 31.03.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Не я б"ю, верба б"є

Вже  розпускається  верба,
Пухнастий  цвіт,  мов  кошеня
Сидить,  всміхається  до  нас.
А  православні  у  цей  час
Господній  вхід  в  Єрусалим
Святкують  з  гілками  верби.
Він  їхав  верхи  на  ослі,
Його  стрічали  люди  всі,
Йому  під  ноги  залюбки
Кидали  пальмові  гілки.
Богу  возносили  хвалу.
З  того  часу  і  повелось  -
У  нас  в  цей  час  гілки  верби
В  храмах  освячують  завжди,
Чути  вітань  щирі  слова:
"Це  б"ю  не  я,  а  б"є  верба",
Бо  вже  так  скоро,  лиш  за  тиждень
Ми  відзначатимем  Великдень.
Божих  рясних  благословінь,
Смачної  паски  всім.Амінь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785298
дата надходження 31.03.2018
дата закладки 31.03.2018


Крилата

Що ти…

День  виграє  на  саксофоні
Про  те,  що  я  тебе  кохаю,
Що  ти  мій  надих,  пульс  на  скроні.  
Мій    кисень  в  добі,    клаптик    раю,

Що  ти  –  моє  зелене  світло
На  надскладній  життєвій  трасі,  
Мій  зір,  котрий  весною  квітне,  
Крило,  що  злет  дарує  птасі.

Фундамент  для  будинку    мрії,
Оаза  для  душі-Сахари.
Вогонь,  що  палить  безнадії,
Вівчар  для  слів-думок  з  отари.

Що  ти  скрипковий  ключ  для  ряду
Моїх  мелодій  безборонних.
І  той,  чиє  ім’я  в  шухляду
Ховаю  від  очей  сторонніх.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785264
дата надходження 30.03.2018
дата закладки 31.03.2018


Михайло Гончар

НЕСПОКІЙ

І  я  міг  би  слинити  щось  про  любов,  
І  тему  кохання  вганяти  у  строфи,  
Заглибившись  в  нетрі  натурфілософій,  
По  сім  мішків  диму  спокійно  б  молов.  

І  я  міг  би  ,певно  ,в  красотах  весни  
Купатись,  як  бджоли,  у  квітах  пахучих,  
У  римах  яскравих  віночки  співзвучні  
Сплітати,  упавши  в  п'янкі  полини.  

Я  міг  би,  якби  не  неспокій  в  душі,  
Якби  не  в  руках  навіжених  ракети,  
Та,  мов  колорадські  жуки,  на  планеті  
Не  множились  так  АКМ  -  "калаші  ".

Вже  мало  гармат,  тож  стартує  "сармат"...*
І  музи  змовкають  -  це  їм  не  під  силу.  
Лиш  вітер  надій  напинає  вітрила  
Й,  відчувши  весну,  просипається  сад.  

     *  на  космодроме  Плесецк  в
Архангельской  обл.  РФ  прошли  испытания  тяжёлой  
межконтинентальной  баллистической  ракеты  РС  -28  Сармат.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785254
дата надходження 30.03.2018
дата закладки 31.03.2018


Дніпрянка

У МИЛОЗВУЧНІМ ДВОГОЛОССІ

Якраз  погідний  час  настав,
Аби  прозріли  сонні  душі
У  тих,  хто  досі  міцно  спав,
Ніяк  не  міг  із  місця  зрушить.

Відкрили  двері  небеса
У  світ  привабливий,  високий,
Де  мрія  тиха  воскреса,
Неначе  день  весняноокий.

Це,  певне,  сталося  тоді,
Як  ми  ступили  одночасно
На  стежку,  що  вела  у  дім
Любові  двох  сердець  квітчасту.

Пізнання  величі  життя
У  милозвучнім  двоголоссі
Зріднилося  із  відкриттям,
Якого  ми  не  знали  досі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785253
дата надходження 30.03.2018
дата закладки 31.03.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

До мене ти всміхнулася весною…

До  мене  ти  всміхнулася  весною
І  ніжністю  у  серденько  лягла.
Проміння  сонця  обвило  собою,
В  полон  очима  ти  мене  взяла.

Тендітний  стан  неначе  у  берізки,
Розкішні  коси,  мов  листочків  шовк.
Постава  і  манери  твої  світські,
При  зустрічі  отримую  я  шок.

А  голос  мелодійний,  соловейка,
В  волошках  польових  твоя  коса.
Ти  найдорожча  у  житті  й  рідненька,
Хай  про  кохання  чують  небеса.

Нехай  вони  розкажуть  всьому  світу,
Про  ту  палку  не  скривджену  любов.
Нехай  вони  накажуть  нести  вітру,
Ті  почуття  у  шелести  дібров...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785173
дата надходження 30.03.2018
дата закладки 31.03.2018


Шостацька Людмила

БІЛЬ

                                                                         Пам’яті  Андрія  Кривича
                                                                         та  усіх,  хто  загинув  за  нас

                                     Не  знаю:  як  це  пережити?!
                                                     Жалоба  -  на  усе  життя.
                                                     Йому  б  ще  сотню  років  жити.
                                                     Таке,  як  сонечко  дитя.

                                                       Ні  виправдань,  ані  пояснень!
                                                       Немає  прощення  катам!
                                       Який  же  лик  у  хлопця  ясний!
                                                       Сумуєм  тут...  а  він  –  вже  там,

                                                         Де  Бог  збирає  всіх  на  килим.
                                                         Де  всі  здають  життєві  звіти.
                                                         І  бачить  Бог,  яким  був  милим,
                                                         А  очі  щирі,  наче  квіти.

                                                         Іуду  того  -  Бог  скарає,
                                         Герой  цей  житиме  в  серцях,
                                                         Таких  Господь  бере  до  раю,  
                                         В  тернових,  зболених  вінцях.

                                         Не  знаю:  як  це  пережити?!
                                         Образу  маю,  маю  гнів
                                         На  всіх,  хто  міг  хоч  щось  зробити,
                                                         Але  нічого  не  зробив…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785137
дата надходження 30.03.2018
дата закладки 30.03.2018


Ірин Ка

Я написала б…

Я  написала  б  вірші  про  війну,
Якби  поглянула  їй  прямо  в  очі...
Та  страшно  зачепити  болісну  струну,
Того  хто  у  окопах  дні  проводить,  ночі.

Я  написала  б  та  тремтять  думки,
У  розбрід,  хто  у  ліс,  а  хто  по  дрова...
Щоб  проростали  хочу  з-під  руки
Слова  -  зернята,  а  не  сипалась  полова.

Без  сантиментів  зайвих  напишу:
Я  дякую  вам,  козаки  -  солдати!
Хай  виживуть,  вціліють  Бога  попрошу.
Про  перемогу  й  мир  я  мрію  написати...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785112
дата надходження 29.03.2018
дата закладки 30.03.2018


Валентина Ланевич

Загубивсь поцілунок в світлинах.

Загубивсь  поцілунок  в  світлинах,
В  паралелях  весняних  доріг.
В  чистих  тих  кришталених  краплинах,
Котрі  падають  нишком  зі  стріх.

Лиш  відбиток  у  серці  гарячий
Викликає  зачаєний  сум.
Тілом  струм  пробігає  тремтячий,
Ніжних  любощів  пряний  парфум.

Їх  залишив  мені  ти  на  згадку,
Як  кохались  з  тобою  удвох.
Пам’ять  тче  карамельну  заплатку
Під  зазивне  вечірнєє  "тьох".

29.03.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785110
дата надходження 29.03.2018
дата закладки 30.03.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Снаги я набираюсь навесні

Снаги  я  набираюсь  навесні,
У  лісі,  що  розсипав  малахіт.
Фіалок  синіх  розчерки  рясні,
А  поміж  них  оздоблення  нефрит.

У  віршах  анемоновий  дюшес
Зароджується  цвітом  весняним.
Я  птахою  здіймаюсь  до  небес.
О,  лісе,  ти  даруєш  жмуток  рим.

І  первоцвітів  радує  плісе,
Душею  в  ньому  з  ніжністю  тону.
У  думці  свіжі  пагони  есе...
Люблю  я  березневу  дивину.    



(  На  фото  первоцвіти:  проліски,  анемона  і  фіалки).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785066
дата надходження 29.03.2018
дата закладки 29.03.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Вони - окраса життя

У  весни,  як  і  в  жінки  характер  мінливий:
То  привітно  і  сонячно,  то  задощить.
Та  не  буде  ніхто  без  обох  них  щасливий,
Бо  коли  вони  поруч,  то  пісня  бринить.

Солов"ями  витьхкує  серденько  кожне
Та  всміхаються  очі,  в  них  радість  сія.
Без  весни  та  без  жінки  сумне  все  й  порожнє,
Всім  відомо,  вони  ж  бо  окраса  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785043
дата надходження 29.03.2018
дата закладки 29.03.2018


М.С.

Ти сидиш на своєму дивані.

Ти  сидиш  на  своєму  дивані,
Мені  дивишся  прямо  у  очі.
Карі  в  Тебе  вони,  незрівнянні,
Потонути  у  них  дуже  хочу.

Голос  Твій  я  хотів  би  почути,
Лиш  живий,  а  не  той...  в  телефоні.
І  від  інших  людей  відпочити,
У  матусі  природи  на  лоні.

Доторкнутись  до  ніжної  шкіри,
По  звабливих  пробігтися  формах.
Не  діждусь,  певно,  тої  я  миті,
Щоб  зробити  це  вже  було  можна.

Свіжим  сіном  встелити  нам  постіль,
Ніжно,  ніжно  Тебе  обійняти.
У  цілунках  забути  про  Сонце,
І  кохати,  кохати,  кохати.

Біля  річки  удвох  прогулятись,
І  росу  позбивати  у  полі.
Та  на  жаль,  я  Тебе  тільки  бачу,
На  світлинах  в  своєму  смартфоні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783767
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 29.03.2018


Світлана Моренець

ДОСИТЬ!

Вірш  написаний  давно,  коли  життя  було  зовсім  іншим.
Від  дідів  та  батьків  знали  про  страхіття  голоду,  репресій,  війни.
Хоч  ці  біди  були  позаду,  але  нас  також  виховували  рабами,  
безправними,  слухняними,  безголосими.  Всілякими  засобами  
знищуючи  почуття  гідності,  змушували  безупину  кланятись  
партії  за  "щастя"  жити    "в  необъятной  Родине",..  де  справжню
убогість  існування  ми  і  не  могли  оцінити,  не  бачачи  інший  світ.
Я  не  розміщала  вірш  на  сайті,  боялась,  що  він  буде  незрозумілим    
для  молодшого  покоління.    
Та  хай  знають,  що  були  в  нашій  історії  і  такі  часи,  
коли  люди  жили    серед  пустих  полиць  і  прилавків,  коли  про  волю,  
свободу  слова  чи  виїзд  за  кордон  не  можна  було  й  мріяти.
І  нав'язувався  такий  спосіб  життя  тим  же  "братом",  що  приніс  нам  війну.

Невже  з  народження  –  й  навік
в  мені  це    відчуття  провини?
Ті,  хто  рабом  прийшов  у  світ,
прожив  як  раб  –  рабом  і  згине.
Бо  це  –  діагноз,  вирок  це,
гіпнозу  вплив.  В  підкірці,  в  генах:
"Я  –  винна!..  щось...  комусь...  аж  ще
з  батьківських  екстра-андрогенів".

Втовкмачували  з  ранніх  пір,  
що  [i]Родінє[/i]  довіку  винні.
Незгодним  –  каторга...  Сибір.
Всі  завинили  з  пуповини!
І,  вибачаючись,  жила,
всім  заглядаючи  у  вічі.
В  когось  не  ладились  діла  –
себе  винила  в  тому...  вдвічі.

...  А  навкруги  –  зухвалість,  глум,
безправ'я,  знахабніла  влада...
В  душі  завис  вселенський  сум:
чому  ж  їм  совість  –  не  завада?
Що  ж  то  за  люди  ми  такі,
що  на  ріднесенькій  землиці
всі  живемо  як  байстрюки
безправні,  безголосі,  ниці?!

Випалюю  з  душі  щомить
одвічне  почуття  провини.
Рабою  змушували  жить  –
скінчилось.  Досить!  Я  –  ЛЮДИНА!

                 Десь  приблизно  1985  рік.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784863
дата надходження 28.03.2018
дата закладки 28.03.2018


Калинонька

Смуток серце моє огортає…

 Тануть  сніги...  І  струмочки  дзвенять,
 Вже  й  лелеки  вернулись  додому...
 Так  і  весни  ідуть  ,  і  роки  так  летять,
 Все  минає  у  вирі  земному.

   Щойно  літо    цвіло...  Чую  запах  його  ,-
   Чебреці  ,  і  любисток,  І  м"ята.
   Мелодійні  пісні  солов"їв  уночі,
   І  душа  ,  що  любов"ю  багата.

 Не  оглянулась  я  ,  як  вже  осінь  прийшла,
 Скоро  сніжна  зима  завітає  .
 І  спадає  сльоза  ,  як  осіння  роса,
 Смуток  серце  моє  огортає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784845
дата надходження 28.03.2018
дата закладки 28.03.2018


Ольга Калина

Чому бояться слухать правду

Чому  за  правду  нас  блокують,
Сказати  слово  не  дають?
І  роблять  вигляд,  що  не  чують..
Скажіть  нам  правду:  в  чому  суть?  

Ось  Ганну  Верес  блокували  
За  кілька  слів  в  її  вірші.
Конкретно  навіть  указали:
Не  смій,  такого  не  пиши.  
 
Куди  подівся  Волиняка,  
Невидно    десь  його  тепер,  
Хоча  в  душі  він  забіяка,  
Та  -  патріот,  пера  снайпЕр.  

Чому    бояться  слухать  правду
І  затикають  людям  рот?  
Вартують  поряд  десь,  чи  ззаду,
Щоб  втихомировать  народ.  

І  це  замітьте,    не  -  Росія,
Де  люди  правди  не  маЮть.
Напевно  хоче  хтось  в  "месії"
І  прокладає  собі  путь.  
 
Невже  забули  лжепророки,  
Що  українці  -    не  раби.
До    Волі  зроблено  вже  кроки
І  кров'ю  скроплені  сліди.  

Не  буде  того,  як  раніше  -
Не  для  того  стояв  Майдан.
Вам  не  загнать  людей  у  ніші
І  не  надіти  вже  кайдан.  

Тож  не  придумуйте  нічого,  
Щоб  заместИ  свої  сліди.
Терпіння  не  ятріть  людського..
Пора  вже  братись  до  мітли!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784839
дата надходження 28.03.2018
дата закладки 28.03.2018


Надія Башинська

ЖИЛИ СОБІ ДІД ТА БАБА…

         Жили  собі  Дід  та  Баба...  І  не  Курочка  в  них  Ряба,
а  був  гарнесенький  Бичок,  в  білих  цяточках  бочок.
Дід  щодня  траву  косив  і  тому  Бичку  носив.
Соковита  та  трава,  то  ж  підростав  Бичок  щодня.  Баба  
все  Бичка  поїла.  Сама  їла  чи  не  їла,  а  Бичку  тому  несе.
Просить:  -  З'їж,  будь  ласка,  ще!
         Той  Бичок  усе  з'їдав.  Правда  шани  він  не  мав,  то  ж
не  дякував  ніколи.  Не  хотів  ходить  й  до  школи.  Все  бу-
ло  біжить  у  ліс.  Бігав  там  навкруг  беріз.  
Посміхалися  дуби,  говорили:  -  В  школу  йди!
Упирався  той  Бичок,  все  ж  подався  на  урок.
         В  школі  вчителів  не  слухав.  Все  почесував  за  вухом,
і  хвостом  весь  час  вертів.  На  уроках  не  сидів...  А  було  б  
же  дуже  славно,  якби  всі  навчались  гарно!
         Заважав  всім,  що  мав  сили.  І  викрикував  все:  "Ме-е-е!"
Як  не  "Ме-е-е!",  то  скаже  "Бе-е-е!"
Ой,  як  важко  було  з  ним...  Щось  сказать  -  ніхто  не  смів.
Бо  відразу  Баба  й  Дід  стануть  тут  же  на  поріг.  Скажуть:
-  Це  є  наш  Бичок.  В  нього  найкращий  бочок!      
         Та  все  ж  вчителька  сказала:  -  Я  тебе,  як  всіх,  навчала.
Невже  вчишся  ти  даремно?  Чемним  стань.  Буде  приємно!
А  Бичок  все  не  вгавав.  Він  скрізь  бігав...  і  стрибав.
Довів  Бабу  вже  до  сліз...  Тоді  Дід  із  печі  зліз  і  сказав:
-  Досить  шуміть!  В  ліс  іди.  Життя  навчить!
         А  на  вулиці  зима  всі  дороги  замела.  Снігу  так  було  
багато!  Та  Бичок  пішов  із  хати...
Він  до  лісу  ледь  дійшов.  Там  нору  якусь  знайшов.  Сидить  
мовчки.  Холод  лютий!  Мерзнуть  ноги,  хвіст  і  вуха.  Мерзне
спина,  мерзне  ріг.  Аж  тут  Вовк  ще...  на  поріг!
Вовк  той  був  вже  в  полі,  в  лісі.  Все  вишукував...  де  сісти?
Ні!  Шукав  він,  кого  з'їсти!
Як  побачив  він  Бичка,  танцювать  став  гопачка.  Правда,
так  у  танці  вився,  що  без  обіду  залишився.  Бо  ж  Бичок
вмить  все  збагнув.  В  школі  він  про  Вовка  чув...  То  ж  зір-
вався  й  так  побіг,  що  догнати  Вовк  не  зміг!
         Коли  дома  він  з'явився,  Діду  й  Бабі  поклонився.  
Плакав...  Плакав  він  щосили.  Просив,  щоб  його  простили.  
Баба  й  Дід  Бичка  любили,  тому  дома  залишили.
         Став  він  старанним  в  навчанні,  шанував  учителів.  
Чемним  дома  був  і  в  школі.  Захищатись  всіх  навчив.  Уже  й  
виріс,  і  став  сильним.  Міцні  роги  є  тепер.  Вовка  він  не  під-
пускає,  а  ні  вночі,  а  ні  вдень!
         І  радіють  Дід  та  Баба,  що  є  в  них  такий  Бичок.  
І  розумний,  й  дуже  сильний...  в  білих  цяточках  бочок!

 


         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784761
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 27.03.2018


Янош Бусел

Міна під хату…

                                         [i]  [b][color="#c22d2d"]  Донбас...  Посіяв  вітер...
                                             Тепер  пожинає  бурю...[/color][/b][/i]

[i][b][color="#2a6666"]Розсипались…  Вже  вільна  Україна…
Росія  перша  кинула  Союз…
Була  хвилина  і  була    надія,
Що  нас  вестиме  не  валет,  а  туз

В  життя  нове.Не  вийшло.Раз…І  вдруге…
Багатії  плодяться  мов  щури…
Народ  бідує…  Не  стерпів  наруги,-
Бо  ж  і  терпіти  можно  до  пори…

За  третім  разом,-  демократ  при  владі…
Оранжево…  В  Європу  б  нам  іти  -  
Ще  більша  демократка  на  заваді,-
Не  відшукали  спільної  мети…

Обох  прогнали...Вибрали  злодюгу...
Де  розум  був?..Та  Бог  же  його  зна!..
Батьківську  землю  віддали  в  наругу,-
Кишені  повні,-  лиш  пуста  казна...

Без  армії…  Нейтральні…  Не  в  Європі…
Без  НАТО,-  про  це  страшно  й  говорить!..
Не  Україна,-  муха  у  окропі,-
Куди  податись?..  З  ким  же  їй  дружить…

Спасибі,-  є  Московський  ‚‚собіратєль
Зємєль  ісконних”…  Радісно  пожав
Те,  що  не  сіяв,-  Крим…  З  якої  статі?..
Привів  у  дію  міну,  що  заклав

Ще  Джугашвілі  хитрий…  Кров  рікою…
Та  встав  народ!..Це  дружба?..Це  -  розбій!..
Донбас,-  ти  наш!..З  сусідкою  такою  -
Ми  груддю  встали,-  доленосний  бій!..

Ми  вдячні,  Кремль.Тепер  ми  знаєм  ціну
Твоїм  ділам…  Весь  світ  тепер  за  нас!
Ми  до  Європи!..  В  НАТО!..  Тільки  б  міну
Оту  знешкодить…  Прийде  такий  час!..
[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784730
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 27.03.2018


Евгений Познанский

БРАТ

Война  это  смерть  и  обида,
Война  это  горе  и  стон.
Из  рода  царей  Селевкидов*
Два  брата  сражались  за  трон.

И  встретились  армии  братьев,
Решилась  судьба  той  войны!
Гремели  щиты  и  проклятья,
Свирепо  трубили  слоны!**

К  Селевку  судьба  благосклонна,
Войска  Антиоха  бегут!
Отряды  солдат  побеждённых
Сдаются  уже  там  и  тут!

От  верных  его  полководцев,
К  Селевку  гонцы  так  спешат,
«Мы  гоним  врага,  враг  сдаётся!
Разбит  недостойный  твой  брат!»

Однако  Селевк  с  тяжким  вздохом
Вопрос  задаёт  всем  гонцам:
«Что  с  братом  моим,  Антиохом,
Он  ранен?  Убит?  Где  он  сам?»

И  старый  стратег  знаменитый,
Подвёл  всем  докладом  итог:
«Увы,  хоть  победа  добыта
Мятежник  бежать  всё  же  смог».

Прости,  этим  нашим  просчётом
Отравлен  победы  финал»
Но  царь  не  печален,  напротив,
Как  солнце  Селевк  просиял!

«Хвала  вам,  бессмертные  боги,
Владыки  небес  и  земли,
За  то,  что  не  слишком  вы  строги,
За  то,  что  вы  брата  спасли!»

Воскликнул  Селевк,  победитель,  
Тогда  с  просветлевшим  лицом,
Потом  обернулся  он  к  свите,
Гадавшей:  «что  с  нашим  царём?»  

«Друзья  мои,  вот  что  скажу  я,
Слова  вас  мои  удивят:
Хоть  с  братом  моим  мы  воюем,
Но  он,  всё  равно  ведь,  мой  брат»

*Селевкиды  -  III  -  I  вв.  до  Р.  Х.  династия,  основанная  одним  из  соратников  Александра  Македонского  Селевком  Никатором.  В  пору  наивысшего  расцвета  Селевкиды  владели  Сирией,  Месопотамий,  Ираном,  значительной  частью  Средней  Азии  и  малоазиатского  полуострова.            В  основе  стихотворения  эпизод  из  т.  н.  Братской  войны  240-е  годы  до  Р.  Х.  которая  велась  между  Братьями  Селевком  Калиником  и  Антиохом  Гиераксом.    Калиник  переводится  "Добрый  победитель"  а  Гиеракс  означает  "Коршун",  поскольку,  по  словам  античного  историка  "он  всегда  был  хищником,  пытавшимся  захватить  то,  что  ему  не  принадлежит".
**  Завезенные  из  Индии  боевые  слоны  были  наиболее  мощной  ударной  силой  в  армиях  Селевкидов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784717
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 27.03.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ти у мене один…

Згадається  нераз  те  перше,  не  останнє...
І  не  було  образ,  було  лише  кохання.
Раділо  небо  нам  і  зорі  посміхались,
У  місячнім  човні  так  радісно  катались.

Де  трави  запашні  і  де  дзвеніли  роси,
Освідчувавсь  мені  й  вплітав  ромашки  в  коси.
І  вітер  чарівник  літав  поміж  лісами,
Він  мандрувати  звик,  він  милувався  нами.

Всміхалися  уста  і  ніжно  шепотіли,
Ти  пригортав  мій  стан  а  почуття  кипіли.
І  знають  трави  лиш  кохання  таємниці,
Сплітавсь  в  вінок  спориш  і  падали  зірниці...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784710
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 27.03.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Люблю Україну

Люблю  Україну  у  будень  і  свято,
Люблю  її  бідну,  люблю  і  багату,
Люблю  коли  сонце  заходить  за  обрій,
Коли  мені  зле  і  коли  мені  добре.

Люблю  ясени,  що  ростуть  край  дороги,
Ділитиму  з  нею  і  болі  й  тривоги,
Люблю  її  море,  безмежнеє  поле
І  не  покину  її  я  ніколи.

Люблю  її  вдень,  уночі  й  на  світанку,
Як  матінку  рідну,  єдину,  кохану.
Як  радісно  їй,  то  сміятимусь  дзвінко,
Пишатимусь  завжди,  що  я  -  українка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784656
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 27.03.2018


Шостацька Людмила

ЖИВІ СМАРАГДИ


                                             Жіночка  з  зеленими  очима.
                                             Є  у  них  смарагдів  дивний  блиск.
                                             Поглядом  торкається  мужчина
                                                             Й  часто  навіть  тане,  мов  той  віск.

                                             Це  ж  колись,  спалили  б  на  багатті,
                                                             «Відьма!»  –,  всі  кричали  б  їй  услід.
                                                               А  насправді  –  щастя  то  у  платті.
                                                               Від  очей  піде  із  серця  лід.  

                                               Найцінніший  скарб,  такого  мало.
                                               Два  відсотки  на  усій  Землі,
                                                               Небо  їх  колись  поцілувало,
                                                               В  їх  красі  купались  королі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784393
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 27.03.2018


Ніна Незламна

Моє кохане озерце

Я  пригорну….Погляд  твій  до  себе
Він  сповиє  теплом  моє  серце
Всі  тривоги…..Геть  зникнуть  за  тебе
Моє  миле  кохане  озерце..

Та  й  втоплюсь,    в  тих  очах,  ясно  -  синіх
Відчую  дотик  теплого  тіла
Ти  небо…  Я  ж  хмара…  В  небо  сині
Щоби  від  щастя,  аж  затремтіла.

                                                             Вірш  зі  скрині.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784641
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 27.03.2018


НАДЕЖДА М.

З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, ОЛЕКСО!

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cMB_9zPQbwQ
[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7hlwZa3GYjs[/youtube]


В  такий  святковий  день  для  тебе,
Прийми  від  мене   щирість   слів.
Нехай  прихильним  буде   Небо,
Здійсниться  все,  що   так  хотів.

Дарую   квітів  оберемок,
Додам  іще   такі  слова:
Цвіте   удача  хай  щоденно,
Життєвий  шлях  твій  зігріва.

Іди  вперед,   не  озирайся.
Багато  ти  досяг  в  житті.
І  сонцю  вранці  усміхайся,
Завжди  будь    вірним  доброті.

Здолай  всі  труднощі  життєві,
Бо  лиш  вони  гартують  нас.
Я  вірю:  будуть  лиш  миттєві,
Пройдуть  повз  тебе  кожен  раз.

За  добре  серце  тобі  вдячна,
За  те,  що  вмієш  пробачать.
Твоя  натура  поетична.
Талант  тобі  не  позичать.

Здоров"я,  щастя  і  натхнення.
Хай  світить  Зірка  ще  сто  літ,
Бо  Олексій  твоє  є  ймення..
Продовжуй  свій  життєвий  зліт.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784636
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 27.03.2018


Олекса Удайко

НІ, НЕ СТОМИВСЯ Я, НІВРОКУ

         [i]  Вкотре  беру  тайм-аут…
           Бо  так  мені  треба  –
           стомилося  небо,
           не  я…  [/i]
[youtube]https://youtu.be/8IFAxfHISwM[/youtube]
[i][b][color="#025385"]Буває  так,  що  треба  відпочити
Хоч  від  нагальних,та  Сізіфа  справ,
Щоб  нові  плани  і  задачі  снити,
Яких  твій  розум  
                                                 ще  не  розібрав…

Відтак  й  шукаєш  лісову  хатинку,
Де,  окрім  тебе,  лиш  пташиний  писк...
Бо  ж  хто  не  любить  творчу  самотинку,
Де  свій,  тобі  лиш  
                                               притаманний,  зиск?

Ні,  не  стомився  я….  І,  слава  Богу,
Запал  життєвий  в  серці  не  погас…
Та  хочеться  пройти  нову  дорогу,
Духовних  сил  
                                             розвідати  запас.

А  ще  –  оглянуть  нові  горизонти,  
Щоб  не  скотитись  раз  на  манівці:
Чи  починав  з  нуля  новий  сезон  ти,
Щоб  гідно  оцінить  
                                           хвилини  ці?

Побіди  смак  відчуєш,  коли  вгору
Піднімеш  справ  важкий,  незрушний  віз,
Коли    в  осінню,  непогожу  пору
Не  явиш  іншим  власних  
                                         спраглих  сліз.

Ні,  не  стомився  тілом  я  –  нівроку!
Не  бракне  ще  мені  й  духовних  сил,
Та  щось  таке  впадає  в  пильне  око,
Що  розриває  душу  так  жорстоко,
І  в  мозку  виють  
                                         зголоднілі  пси.[/color][/b]

27.03.2018
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784621
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 27.03.2018


Ярослав К.

Интересно смотреть на растущих детей

Интересно  смотреть  на  растущих  детей,
На  их  первые  в  мир  незнакомый  шажочки...
Ни  футбола  не  хочется,  ни  новостей,
Когда  тянут  ручонки  сыночки  и  дочки.

Так  приятно  их  нежным  внимать  голосам,
Узнавать  в  них  родные,  любимые  нотки,
Вспоминая  с  улыбкой  -  когда-то  и  сам
Ты  не  мог  натянуть  эти  горе-колготки.

Интересно  учить  их  простейшим  азам,
Быть  готовым  ответить  в  любую  минуту,
За  проступок  вину  прочитать  по  глазам
(Только  вот  наказать  не  решусь  почему-то...)

Так  приятно  ребёнка  держать  на  руках,
Как  всецело  он  верит  тебе,  ощущая,
Позабыть  о  себе,  о  понятии  "страх",
Если  что-то  дитю  твоему  угрожает.

Интересно  снимать  их,  забавных,  смешных,
И  со  врменем  старые  сравнивать  фото...
На  ночь  сказку  читать  или  собственный  стих,
Слышать  радостный  крик,  возвращаясь  с  работы.

А  с  ребёнком  играть,  отключась  от  проблем  -
Будто  в  мягкий  диван,  погружаешься  в  детство...
Не  расслабишься  так  беззаботно  ни  с  кем,
И  не  сможет  никто  так  смягчить  твоё  сердце...

Интересно  смотреть  на  растущих  детей,
Как  меняются  голос,  походка,  привычки...
Как  отходят  они  от  игрушек,  затей,
Как  заботится  братик  о  младшей  сестричке...

Интересно  смотреть,  как  взрослеют  они...
Только  скоро  оставят  родные  пенаты...
Укрепи  же  их,  Господи,  и  сохрани,
Помогай  и,  как  в  детстве,  будь  рядом  всегда  Ты.


Фото  из  интернета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784582
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 27.03.2018


Амадей

Так хочется услышать Ваше . . да

Так  хочется  услышать  Ваше  ..."Да"
Счастливыми  увидеть  Ваши  глазки,
Отдать  всего  себя,  любовь  и  ласки,
И  оказаться  рядом,  ...навсегда.

Так  хочется  душою  Вас  согреть,
Душа  чтоб  Ваша  радугой  светилась,
Чтоб    голова  от  счастья  закружилась,
Чтобы  как  в  юности  хотелось  сердцу  петь.

Чтобы    слились  в  единый  стук  сердец,
Чтоб  пыл  и  страсть,  как  в  юности  ночами,
Чтобы  всё  то,  о  чём  мы  так  мечтали,
Реальной  жизнью  стало  наконец.

Я  знаю,  не  вернуть  назад  года,
Как  не  вернуть  седую  зиму  в  осень,
Как  много  иногда  в  Судьбы  мы  просим,
Я  лишь  одно  прошу,...услышать  Ваше..."Да".



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784579
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 27.03.2018


Олена Жежук

До сучасників

Чи  й  справді  все  людині  «по  плечу»?
Чи  недосяжна  лише    Незворотність?
Нажитись    неможливо    досхочу,
Й  не  можна  повторити  Неповторність.

Хіба  вам  мало  хліба  і  води?
Чи  вам  скували  волю  у  лещата?
Чи  ви  сліпці  й  потрібен  поводир?
Чи,  може,  ваша  свита  вся  у  латках?

Чого  волаєте?  Чому  вам  все  не  так?
Шукаєте    розради  на  чужині…
Як  часто  свій  зароблений  п'ятак
На  благо  жертвуєте  нашій  Україні?

Не  ті  часи  вам?  Всюди  лиш  ганьба?
В  усім  і  всюди  влада  винувата?
Та  ремствувать  –  це  ще  не  боротьба!
Й  фортеця  ворога    не  вами  була  взята.

Вже  досить    в  нас  політиків  й  борців!
Вже  досить  пхатись  в  США  і  у  Європу!
Стіка  крізь  пальці  віра  в  кулаці…
Душа  ж  набатом:  Спробуй,  спробуй,    спробуй…
                                           



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784574
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 27.03.2018


Крилата

Ну, здрастуй, сонце!

Пірнуло  сонце  в  океан  небесний.
Пливе  неквапом  між  льодинок-хмар.
Веде  вогонь  очима  перехресний.
Пускає  промінь,  наче  ворон  «кар!».

Відчув  лелека  і  розставив  крила,    
Світилу  гімн  складає  із  октав!
Ще  вчора  сум  носив  –  зима  накрила
Снігами  ґрунт,  ну,  а  льодами  –  став.  

А  нині  сонце,  пущене  весною,
Землі  несе  привіти  вогняні
Лель  лельку  взяв  до  танцю    під  сосною.
Затерла  пам'ять  вистраждані      дні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784572
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 27.03.2018


Валентина Ланевич

Журавлі, журавлі, в крилах туга, печаль.

Учора,  25  березня  2018  року,  під  час  виконання  бойового  завдання  в  районі  шахти  "Бутівка"  від  поранення  в  голову  загинув  22-річний  військоослужбовець  95-ї  окремої  десантно-штурмової  бригади  Сергій  Ковнацький.

Журавлі,  журавлі,  в  крилах  туга,  печаль,
Безневинна  душа  лине  з  ними  у  даль.
Світла  синь  в  небесах  обіймає  Грааль,
Крапля  крові  Христа  вмила  тіло  і  жаль

Сльози  витиснув  в  мить,  як  згасала  зоря,
Те  життя  молоде,  що  ще  мало  б  маля.
Та  само  відійшло,  заволала  земля,
Дух  скорботи  заліг  на  краю  вівтаря.

Україно  моя,  скільки  жертв  ще  візьмеш,
Скільки  доль  забере  закривавлений  хрест?
Палить  люттю  війна,  дань  наруги  несеш,
В  душах  виклик  катам  і  свободи  протест.

26.03.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784561
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 26.03.2018


Світлана Моренець

Я вишиваю свою долю…

Вкриваю  віршами  частенько
я  сторінки,
гаптую  в  них  стібком  дрібненьким
свої  думки,

сплітаючи  в  узор  барвистий
святе  й  гріхи,
бо  непрості  були  тернисті,
круті  шляхи.

Юнацькі  спогади,  події
сюди  влились,
розчарування  і  надії,  
що  не  збулись...

Смарагдом  вишилась  би  стежка
мого  життя,
та  чорна  врізалась  мережка
у  те  шиття.

Тумани  смутку  і  печалі,
озерця  сліз...
душа  ввібрала  на  скрижалі
буття  ескіз.

А  вкрапленнями  золотими
на  полотні,
час,  де  ще  всі  були  живими,  –
щасливі  дні.

Ввірвались  осені  відтінки,
дощів  сезон,
і  вже  сріблясті  павутинки
беруть  в  полон...

–––––––––––––––––––––––
Не  будемо  про  сніговії,
на  схил  життя...
Наперекір  всім  вітровіям,
що  в  забуття

відносять  пам'ять,  в  чорне  поле,
мов  пух  з  тополь,
я  вишиваю  свою  долю
у  Книзі  Доль.

                             26.03.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784492
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 26.03.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Бог нам дарує життя

Сонце  грейпфрутове  лагідне,  ніжне.
Неба  шифон  голубий.
Ось  і  розтанула  зимоньки  сніжність,
Веснонька  виграла  бій.

Сон  у  минулому,  вітер  ласкавий
Віття  колише  дерев.
Річка  водою  хлюпочеться  жваво,
Гомін  лунає  джерел.

Щастя  весняне  прийшло  непомітно,
З  ним  у  консенсусі  я.
Сонце  грейпфрутове  ніжне,  привітне.
Бог  нам  дарує  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784491
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 26.03.2018


Ілея

О. УДАЙКОВІ. КОЛИ СКАРБІВ В ДУШІ БАГАТО

Бринить  мелодія  душі
Щемом  синівськоі  любові,
Чекають  чисті  сторінки
На  прихід  Музи  у  Алькові...

Так  ніжно  й  трепетно  плекать
Усе  живе...аж  до  билини...
Погибель  вірусам  шукать,
Даруючи  життя  рослинам

Вірою  істині  служить
І  не  зійти  в  грозу  з  дороги,
Відважно  сіяти  і  жать
Попри  усі  перестороги...

Красу  леліяти,вбирать
І  нею  світ  почастувати,
Нові  скарби  видобувать,
В  дарунок  Всесвіту  віддати

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784472
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 26.03.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Щастям доля виткана…

Снігами  березневими  між  сонними  деревами,
Літає  по  весняному,  веселий  вітерець.
Струмочками  і  ріками,  широкими  й  великими,
У  гомоні  бурхливому  торкається  сердець.

Мелодія  що  зіткана  мережаними  зорями
І  щастям  доля  виткана,  дарована  тобі.
Усміхнена  веселкою,  шляхами  неозорими,
Принесена  веснянкою  і  прошена  в  мольбі.

І  стали  зачаровані  джерела  смарагдовими,
Кохання  в  росах  скупане,  заховане  в  імлі.
Яскравими  світанками,  загравами  казковими,
Загляне  щастя  радісно,  любов  віддасть  мені...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784440
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 26.03.2018


Олекса Удайко

О, МОВО ВРАЖА!

     [i]  Якось,  граючись  "кнопками-окціями"  на  своїй  сторінці,  я  випадково
       заблокував  одну  із  своїх  робіт,  та  так,  що  й  через  "google"  знайти
       не  зміг,хоча  анонс  на  неї  значиться  там.  Якби  то  була  звичайна  ро-
       бота,  то  закинув  би  затію  та  переключився  на  інші!  А  то  така,  що  
       не  втратила    своєї  актуальності  і  понині,  позаяк  багато  авторів  сайту
       все  більше  пишуть  іноземною,  ризикуючи  стати  "класиками"  російської  
       літератури  та  "бути  визволеними"  з    "бандерівського"  рабства  Месією.  
               Я  прошу  вибачення  у  тих,  хто  прокоментував  мою  роботу  раніше,  чиї
       коменти  я  видалив,  але  не  менше  прошу  тих,  хто  цю  роботу  не  читав,
       прокоментувати  її  (не  смайликами,  а  живим  словом),  бо  це  надасть
       мені  наснагу  і  натхнення  працювати  у  цьому  напрямку  і  далі...[/i]
[youtube]https://youtu.be/cv1JhQJcCGg[/youtube]
[b][i][color="#085680"]Ти  був  для  нас  всіх  великий  й  могутній,  –
Російський  радянський  всесильний  «язик»…
А  зараз  –  нікчемний!  Скажу  –  вже  на  кутні:
Тургенєвський  красень  кудись  таки  зник…
Що  чуємо  ми  на  стражденнім  Донбасі,
Що  прагне  нових  нездійсненних  угод?..*
«Калякати»  суржиком  лисі  і  ласі  –
Втрачають  обличчя  і  Васі,  і  Тасі…
А  мова  зникає,  то  щезне  й  народ!**

Та  що  то  за  мова  в  болоті  з’явилась?
Які  в  неї  корені?..  Хто  їх  заклав?..
Та  мова,  як  кажуть,  на  вивіз  і  винос:
У  мов  праслов’янських  –
                                                   чужинський  анклав.

В  болоті  ви  кумкали...  Шлюбні  хорали
Із  жабами,  мосхи***,  і  досі  б  вели,
Якби  той  «язик»  у  народів  не  вкрали****!
То  де  б  ви,  москіти,  сьогодні  були?..
Нічого  й  нікого  ви  ним  би  не  «взули»,
Бодай  не  шіпавий,  гнилий  монархізм!
То  ж  ним  ви  зігнали  рої  в  один  вулик,
Й  назвали  олжу  ту  бридку  –  комунізм…

…А  в  нас  була  «Правда»*****,  а  ще  були  віче,
Хоч  правили  людом  гетьмани  й  князі…
Для  чого  нам  мову  державну  калічить,
Для  чого  звертати  з  святої  стезі?..
Та  вам  наша  мова  постала  як  вража:
Беззубому  мерину  –  кріпкий  урюк…
І  «руськоязикі»  пустились  у  ражу,
Здоровому  глузду  сказали:  «Каюк!»
І  тут,  як  у  казочці,  трапилась  меря******…
І  ну  –  мериносів  своїx  визволять,
По  їxнім  «понятиям»…  «публику  меря»,
Під  огласи:  «бля..,  ПНХ,  …ёна  мать»!..

Покаятись,  вбивці,  могли  б  ви  раз  триста!
Наразі  ви  маєте  ще  один  шанс…
Та  ваша  й  вождів  канібалова  пристрасть
Утопить  в  крові  калинові  намиста
Чужиx  вам,  
                                     –  довіку  не  здійснениx,  
                                                                                                               –    щасть…[/color][/b]

5.02.2016
________
*Київський  письменник  Олександр  Горобець  ініціював  у  
Київраді  законопроект  про  визнання  російської  мови  [b]окупаційною.[/b]
Зокрема  він  сказав:  "Якщо  ти  не  можеш  брати  автомат  і  стати  
на  захист  своєї  Вітчизни  в  бою,  викинь  на  смітник  свій  «язык»,  
заговори  українською!*

http://www.uapost.us/news/u-kembrydzhi-zamistj-rosiysjkoyi-movy-bezkoshtovno-vyvchatymutj-ukrayinsjku/

**  У  Кембриджському  університеті  (Великобританія)  в  програмі  
додаткових  безкоштовних  курсів  російську  мову  замінили  україн-
ською

***Одна  із  назв  московитів  або  москалів…

****На  всі  30%  російська  мова  складається  із  українських  слів,  
а  ще  на  1/3  (завдяки  німцю-лігнвісту  Далю)  –  з  німецьких

*****Йдеться  про  «Руську  правду»  –  кодекс  законів,  впровад-
жений  Ярославом  Мудрим  у  Київській  Русі

******Одне  із  угро-фінських  племен,  що  лягло  в  основу  сучасної,  
але…  конаючої  Імперії  Зла  –  Росії

Версiя  для  друку
Обговорити  в  форумi
"Кримська  Свiтлиця"  >  #8  за  19.02.2016  >  Тема  "Резонанс"
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784377
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 25.03.2018


Шостацька Людмила

НАДУМАНИЙ АЛЮР

                                                                                                         
                                                       Не  перший  сніг  і  не  останній
                                                       Запорошив  мої  думки.
                                                                       Знов  гарний  кінь  у  добрій  стайні
                                                                       Бере  смаколики  з  руки.

                                                                       Лискучий,  в  яблука,  парує,
                                                                       Ніяк  не  бідний  на  любов.
                                                                       Аж  грива  світиться,  гарцює
                                                       І  щастя  сиплеться  з  підков.

                                                                       Життя  галопом  пролетіло,
                                                                       От  би  мені  іще  одне!
                                                                       Взяла  вуздечку  я  несміло,
                                                                       Гривастий  мчить  у  даль  мене.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784368
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 25.03.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

В очах отих ніжність - весна…

Упала  сніжинка  на  вії
І  зразу  ростала  вона.
В  чарівному  погляді  мрії,  
В  очах  отих  ніжність  -  весна...

Підніметься  вітер  на  крилах
І  зіроньку  кине  з  небес.
Аби  були  очі  щасливі,
Щоб  погляд  цей  дивний  нещез.

Озера  розлились  блакитні,
Безмежна  у  них  глибина.
Два  вогники  радісні  й  світлі,
А  в  них  розквітає  весна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784304
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 25.03.2018


Надія Башинська

ВИШИВАЄ МАТУСЯ …

Споконвіку  рушник  у  пошані...
Вишивають  світанки  їх  ранні.
До  схід  сонця  встає  й  моя  ненька,
Вишиває  на  щастя...  Дрібненько.

         Чорнобривці,  любисток  та  м'ята
         Зігрівають,  мов  батьківська  хата.
         Вишиває  матуся...  їх  цвіт.
         А  у  нім  -  кольоровий  весь  світ!

Золотиста  тут  нитка  й  блакитна.
Нехай  доленька  буде  привітна!
Цим  веселим  матусиним  цвітом
тішить  душу  рушник  взимку  й  літом.

         Чорнобривці,  любисток  та  м'ята
         Зігрівають,  мов  батьківська  хата.
         Вишиває  матуся...  їх  цвіт.
         А  у  нім  -  кольоровий  весь  світ!

Ясні,  сонячні  дні  в  рушникові.
Скільки  радості,  ласки  й  любові!
Всього  роду  є  сила  у  ньому,
Захистить  і  поверне  додому.

         Чорнобривці,  любисток  та  м'ята
         Зігрівають,  мов  батьківська  хата.
         Вишиває  матуся...  їх  цвіт.
         А  у  нім  -  кольоровий  весь  світ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784298
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 25.03.2018


Світла (Імашева Світлана)

МІЙ РІД

                     
Спитали    якось  діти:  -  Ми  хто?  Якого  роду?
І  чим  пишатись  маєм  ?  -  У  генах  ожило
Імен  сплетіння  рідних  –  від  плоті  плоть,  з  народу:
Ігнат,  Іван,  Христина,  Євгенія,  Павло…

У  цій  землі  вростало  прабатьківське  коріння,
Тут  села  півубогі  й  заквітчані  садки…
Котилися  епохи,  зростали  покоління…
Прадавній  і  великий  наш  рід  –  Данилюки.

Над  берегами  Гуйви,  отінені  лісами,
Житомирщини  срібні  простори  пролягли…
Тут  прадіди  орали  немудрими  плугами,
І  сіяли,  й  косили  –  і  в  безвість  відійшли.

В  дитинстві  я  любила  в  Павелки  приїздити,
У  білену  хатину,  що  наш  плекала  рід.
Було  тут  так  спокійно,  затишно,  тепло  жити,
А  піч  пекла  смачнющі  і  пироги,  і  хліб.

Дідусь  з  ціпком  старенький,  
 Рушник,  розшитий  гладдю,
Весілля  пам`ятаю,  вілечко  й  коровай…
То  заміж  віддавали  ще  юну  тітку  Надю  –  
І  був  розмай  пісенний,  весільний  був  розмай.

А  тата  пригадаю:  до  мене  тягне  руки,
А  я  таке  маленьке,  веселе  і  дурне…
Піввіку  проминуло  –  із  вічної  розлуки,
Напевно,  там,  високо  чекає  він  мене.

Його  у  сорок  першім  –  під  Малином  –  осколком
Фашистської  гранати  поранено  в  чоло…
Носив  оте  залізо  в  собі  ще  довго-довго,
Я  шрамик  пам`ятаю  і  посмішку  його…

В  сумні  голодні  роки  і  бур`яном,  й  корінням  
Чи  ягідками  з  лісу  живились  земляки.
Знесло  і  війни,  й  голод  батьківське  покоління,
І  вистояв  з  народом  наш  рід  –  Данилюки.

Ой  роде  мій  рідненький,  натруджений,  селянський  –  
Усіх  уже  ніколи  докупи  не  зібрать.
У  мазанках-хатинах  жили  ви  не  по-панськи  –  
Любили  і  носили  в  душі  добра  печать.

Зароблених  достатків  у  скрині  не  ховали,
Із  дітками  ділили,  плекали  їх,  малих.
І  дерево  родило,  бо  ви  його  саджали,
І  діти  виростали,  бо  ви  любили  їх.

Чомусь  занадто  щедро  нам  Бог  вділив  печалі,
Та  мушу  вам  сказати:  не  просто  селюки  –  
Тонкі,  високі  душі,  життя  секрет  пізнали…
Проріс  у  світі  білому  наш  рід  –  Данилюки.

Поняття  честі  вічне  у  нашого  народу,  
Гостинність,  працьовитість  –  менталітет  його.
Питають  українці:  -  Скажи,  якого  роду…
Ігнат,  Іван,  Христина,  Євгенія,  Павло…



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784096
дата надходження 24.03.2018
дата закладки 24.03.2018


Надія Карплюк-Залєсова

ДАЙ, ГОСПОДИ, СИЛИ.

Кожен  несе  своє  щастя  як  може:
Хто  жменьку,  хто  жмутик,  хто  ківш...
Мрію  про  щастя  землі  своїй,  Боже,
Щастя  -  не  лити  сліз...

Дай  її,  Господи  розквіту  й  сили,
Нехай  піднесеться  з  колін,
Хай  не  рубцюються  більше  на  серці,
Рани  від  наглих  руїн

Весен  зішли  на  мою  Україну-
Нехай  плодоносить  земля...
Діти  повернуть  в  свою  батьківщину,
Бо  треба  усе...  і  з  нуля

Дай  воскресіння,  прозріння...  і  розум,
Світлом  Своїм  осіни,
Духом  свободи  повниться  кожен...
Дай,  Господи...  щоб  без  війни...

Влий  того  щастя  на  рід  український,
Що  тане,  як  сніг  по  весні...
Дзвін  Великодній  на  храмі  Софійськім
Співа  "Алилуя"  Тобі

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784072
дата надходження 24.03.2018
дата закладки 24.03.2018


Надія Башинська

ТОМУ ОТАК ВОНО Й ВЕДЕТЬСЯ…

         Сказав  якось  Мишці  Кріт:  -  Візьму  та  й  полечу  на  Кріт!
Там  відпочину.  Накупаюсь.  В  воді  прозорій  наплескаюсь.
На  сонці  буду  загорати.  А  то  сидиш  весь  час  у  хаті.  Вилажу  
рідко  я  з  нори.  Не  маю  доброї  пори!  
         І  сонце  бачу  зовсім  рідко...  Від  цього  мені  дуже  гірко!
Хочеш?  Візьму  з  собою,  Мишко!  Там  почитаєш  ти  хоч  
книжку.  А  то  все  бігаєш,  шукаєш...  А  відпочинку  теж  не  маєш.
         Ще  довго  Кріт  щось  говорив.  А  поряд  поле...  й  гай  шумів.
І  сонце  ясне  пригрівало.  І  квітло  все.  Силу  давало  повітря  
всім,  легке  й  духмяне.  Чому  ж  Кротові  все  погане?
         Та  залишив  би  свої  нори!  Подався  в  гай,  а  чи  до  моря.
До  річки  б...  там  позагорати.  А  потім  з  Мишкою  -  в  Карпати!
А  то  сидить,  все  нарікає.  І  не  цінує  те,  що  має.  То  ж  кращим  
все  чуже  здається.
         Тому  отак  воно  й  ведеться...
         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783910
дата надходження 23.03.2018
дата закладки 23.03.2018


Ярослав К.

Надежде Савченко

Ну  вот  и  всё...  Идёт  твоя  расправа
С  дрекольями  под  факелов  огни*...
Вчера  ещё  тебе  кричали:  "Слава!"
Сегодня  же:  "Распни  её  распни!.."

Спектакль  окончен,  клоуны  довольны,
Что  своре  наконец-то  удалось
Глотнуть  давно  застрявшую  в  их  горле,
Мешавшую  им  жить  спокойно  кость.

Шагала  напролом,  расправив  плечи,
Туда,  где  ожидает  эшафот,
Вобрав  в  себя  весь  микс  противоречий,
Которыми  исполнен  наш  народ.

Не  вся  твоя  стратегия  понятна,
В  какую  она  сторону  ведёт  -
К  развитию,  а  может  быть,  обратно,
Но,  думаю,  ты  всё  же,  патриот.  

Конечно,  далека  от  идеала,
Не  все,  кто  воевал  -  уже  герой.
Но  с  записей  бесспорно  прозвучало,
Что  стала  за  народ  бы  ты  горой.

Пусть  брызгают  слюной  шакалы:  "Зрада!.."  -
Бессилие  рождает  лишь  плевок.
Мне  кажется,  что  вся  Верховна  Рада
Не  стоила  б  и  ногтя  твоего...

Сомнительно,  что  всё  пройдёт  бесследно,
Возможно,  это  станет  их  концом.
Ведь  признаки  агонии  предсмертной
У  власти  этой  просто  налицо...


*сравнение,  возможно,  несколько  пафосное  а  то  и  вовсе  не  уместное,  просто  вспомнился  Евангельский  эпизод  взятия  под  стражу  Христа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784016
дата надходження 23.03.2018
дата закладки 23.03.2018


Олена Жежук

Жаль мені…

Тануть  сніги  у  солоних  сльозах  зими,  
Люди  зрадливо  уже  виглядають  на  весну.
Вчора  зимі  поклонялись  без  страху  й  вини,
Щось  умирає  –  нове  щоб  зуміло  воскреснуть.

Жаль  мені,  жаль…  крижаних  онімілих  снігів  –
В  них  нерозкаяна  і  заколихана  туга.
Вчора  ще  небом  торкались  земних  берегів  -
Нині  ж    їх  губить  п'янкої  омани  недуга.

Винних  немає  –  усі  ми  в  дорозі  Життя,
Хочем  скупатися    в  променях  світла  і  сонця.
Чом  же  той  біль  не  розтане,  мов  сніг,  в  забуття?
Чом  тої  радості  лише  весняне  віконце?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783875
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 23.03.2018


Любов Таборовець

ЖІНКАМ - БЕРЕГИНЯМ



За  велич  й  надбання    минулим    літам
Всю  шану  й  повагу  я  жінці  віддам.
Бо  жінка  –  чарівна    Богиня  земна,
Кохання,  натхнення  і  згусток  добра.
Щоб    продовження  дати  нашим  родам,
Через  чари  її  пішов  з  раю  Адам.  
В  битвах  за  неї  наносили  рани.
За  вроду  жіночу  точилися  драми…
Жінки  надихали  бійців  до  звитяг
На  захист  їх  гордо  підносили  стяг.
Бо  жінка  –  це  мати,  життя  і  сім’я,
Полум’я  серця,  і  родини    ім’я.
Святе    материнство,  щастя  від  Бога.
Жінка  -  продовження  роду  людського.
Вона  –  немов  мрія,  що  в  пісню  пливе.
У  кожній  із  них  Афродіта  живе.
І  Євина  мудрість,  загадковість,  краса…
Ніколи  в  ній  сонця  тепло  не  згаса.
Бо  жінка  –  це  ніжність,  цілунку  вогонь.
Цілющі  й  звабливі  обійми    долонь.
Як  сяйво  перлини,...    квітуча  Весна,
Оспівана    світом    жіноча  краса.
У  пісні  й  поемі  живіть  кожну  мить.
Нехай  вам  Богині  в  усьому  щастить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783631
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 23.03.2018


Любов Іванова

МІЙ ЮВІЛЕЙ

[b][i][color="#c42020"]Скільки  раз  вже  сонечко  сідало,
Щоби  знову  вдосвіта  вставати.
60  -  багато  а  чи  мало?
Я  сьогодні  можу  вже  сказати.

В  60    я  викупана  в  щасті,
У  турботі,  радості  й  любові.
Я  сьогодні  -  ніби  на  причасті
А  воно  -  у  кожнім  добрім  слові.

Я,  здається,  знову    народилась
За    благословінням  Господа  і  неба!
Є  вже  те,  чому  в  житті  навчилась.
Є  ще  те,  чому  навчитись  треба.

Чималу  пройшла  уже  дорогу...
Та  в  майбутнє  і  думки  і  погляд.
Я  за  все  вклоняюсь  низько  Богу
І  тим  людям,  що  зі  мною  поряд.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782698
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 23.03.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Зима у гості завітала…

Вже  весни  розлилися  струмки
І  бруньки  набубнявіли  радо.
Огорнулися  шовком  левади,
Повернулись  додому  граки.

Сонця  промінь  торкнувся  землі,
Небо  вділо  блакитную  свиту.
Зазвучали  в  Карпатах  трембіти,
Загорівся  світанок  в  імлі...

А  за  ніч  все  змінилося  враз,
Де  так  ніжно  трава  зеленіла.
Біла  ковдра  собою  накрила,
Здивувала  чарівністю  нас...

Знов  картина  з'явилась  на  склі,
У  мороза  фантазій  багато,
Він  шедеври  малює  завзято
І  дарує  букети  мені...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783641
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 21.03.2018


Ярослав К.

Избранным стихам друзей-поэтов

Когда-нибудь  закончатся  архивы,
Которых  я  ещё  не  прочитал  -
Творений  моих  авторов  любимых,
Что  долго  напоследок  оставлял.

Когда  вы  вдруг  возьмёте  передышку,
Уснув  зимой,  подобно  тем  суркам,
Иль  просто  затаитесь  вы,  как  мышки,
Вернусь  я  к  вашим  избранным  стихам.

Черпать  своё  в  них  буду  настроенье,
И  отзывы  под  ними  просмотрю,
Читая,  просижу  так  целый  день  я,
А  может,  встретим  вместе  и  зарю...

В  эмоции  былые  погружусь  я,
Давно  забытым  мыслям  улыбнусь,
Пусть  где-то  доведётся  и  взгрустнуться,
Но  это  не  навязчивая  грусть.

Я  думаю,  приятно  будет  вспомнить,
Дебатов  огнедышащий  накал,
Кому-нибудь  добавлю  новый  "коммент",
Хотя  я  там  уже  их  оставлял.

Конечно  жаль,  что  кто-то  не  ответит,
Кого-то  уж  давно  на  сайте  нет,
Но  свет  их  душ  по-прежнему  нам  светит  -
Бессмертно  то,  о  чём  поёт  поэт.

Иной  стишок  покажется  мне  странным,
И  я  его,  пожалуй,  удалю...
Но  главное  останется  ведь  главным:
Своих  друзей-поэтов  я  люблю...

Большое  вам  спасибо  за  уроки,
Я  чувствую,  что  рядом  вы  всегда.
А  ваши  полюбившиеся  строки
Запомнятся  на  долгие  года!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783637
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 21.03.2018


Шостацька Людмила

ХЛІБ ДУШІ

                                                                                   Щиро  вітаю  усіх  моїх  друзів-поетів  з  
                                                                                   Днем  Поезії.
                                                                                   Я  знаю,  як  Ви  закохані  у  слово.  
                                                                                   Нехай  ця  любов
                                                                                   буде  взаємною.


                                                           Я  просто  тобою  живу,
                                                           Собі  не  збираючи  лаврів.
                                           Цю  долю  обрала  нову
                                                           Під  звуки  словесних  литаврів.

                                                           Ти  –  хліб  для  моєї  душі,
                                                           Ти  –  крапля  водиці  в  пустелі.
                                                           Ти  –  справжні  до  щастя  ключі,
                                                           Ти  –  сонце  у  моїй  оселі.

                                                             Тебе  не  прошу  ні  про  що.
                                                             Ти  просто  приходь.  Я  чекаю.
                                             Мені  навіть  раптом  здалось,
                                                             Що  ти  –  це  промінчик  із  раю.

                                                               За  щастя  до  тебе  торкнутись,
                                                               Із  вуст  твоїх  пити  меди
                                               Минутися  і  не  минутись,
                                                               Ступаючи  в  Музи  сліди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783635
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 21.03.2018


Крилата

ЕХ, БЕРЕЗОЛЕ!

Ну,  де  ж  ти,  Березоле,  пропадаєш?
В  кафе  забрався,  бісишся  з  нудьги,
Сидиш,  зі  струдлем  каву    попиваєш
І  маєш  в  носі,  що  метуть  сніги?

Тобі  там  добре?  Холод  не  діймає?  
Співаєш  в  Караоке?  Так  би  й  рік?
А  як  же  те,  що  пролісок  ридає,
Що  крокус  шкіру  на  морозі  спік?

Що  бусол  в  білу  мерзлу  груду  збився
(Мороз  харчі  запакував  в  льоди!)?
Що  шпак  тремтить,  ангінить  –  застудився,  
Що  джміль  збудився,  а  нема  їди?    

Що  сік    в  березі    желатинить  лихо,
Що  сум  у  хаті  грає  на  дуду?
Ну,  де  ж  ти,  Березоле?
- Тихо!  Тихо!
Почув  ваш  докір.  До  роботи  йду.

 Березень,  березіль,  березоль,  зимолом,  ломизима.
Їда  (розм.,  класики  вживали  у  св.  творах)  -  їжа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783608
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 21.03.2018


Світлана Моренець

НАШ ПОЕТИЧНИЙ КЛУБ

Безмежна  сила  Інтернету
впіймала  в  сіті  всю  планету:
всі  "гуглять"  чи  сидять  в  You  Tube,
а  ми  –  у  Поетичнім  Клубі,
бо  нас  заніс  на  цей  Парнас
крилатий  (чи  кривий)  Пегас.

Несхожі  тут  пани  і  пані:
монументальні,  многогранні  –
це  автори́  поем  епічних
чи  історичних,  чи  міфічних...
Хтось  тут  кує  амбітні  плани,
у  інших  –  філософська  суть,
у  третіх  вірші  –  трепет  лані,
довершені  до  філіграні...
як  є  і  ті,  що  "муть"  несуть.

Є  сіячі  фольклорних  зерен,
а  хтось  –  колючий,  наче  терен,
сатира  в  них  –  гостріш  ножа.
Буває    в'їдлива  іржа,
що  українське  все  паплюжить,
викупує  в  брудних  калюжах.
Тут  і  запроданці,  і  "тролі",
у  них  конкретні  платні  ролі  –
ганьбити  злісно  патріотів,
ліпить  їм  марку  ідіотів.

Є  моралісти,  фантазери
і  обструктисти-флібустьєри,
прозорі  й  мутнокольорові...
дотепні,  мудрі,  гонорові,
нудні  та  прісні,  феєричні,
розсудливі  чи  істеричні,
є  незворушні,  наче  дуб...
а  разом  –  ПОЕТИЧНИЙ  КЛУБ.

Всі  згуртувались,  згрупувались,
по  інтересах  об'єднались,
то  ж  зрідка  лиш  якась  пташина
загляне  до  чужого  тину.
Серед  "своїх"  –  любов,  обійми...
за  мить  –  вже  суперечки,  війни...
все,  як  в  пригодницькім  кіно...
але  ж...  комфортно  все  одно.

Та  як  би,  часом,  ми  не  злились,
забувши  статус  й  смак  манер,
і  довго  після  бруду  мились,
бо  вилив  друг  на  нас  цебер,

та  будьмо,  друзі,  толерантні:
пошлем  уклін  наш  елегантний,
подяку  щиру  і  визна́ння
(і  скажемо  це  без  вагання!),
Тим,  Хто  відкрив  цей  сайт  для  Клубу,
Хто  дарував  солодку  згубу  –
на  сайті  вірші  розміщати
й  себе,  коханого,  читати,
приймати  схвальні  "одобрямси"  –
безмірні  в  щедрості  аванси.

У  всіх  нас  –  спільні  інтереси,
і  Клуб  для  нас  –  як  другий  дім...
Ото  ж,  поети  й  поетеси,
шануймося  у  домі  цім!
                 
                             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542149
дата надходження 07.12.2014
дата закладки 21.03.2018


Ярослав К.

Простая истина

А  Зимулечка,  видно,  решила
Узурпировать  внаглую  власть.
Отдыхает  в  сугробах  машина...
Как  вовнутрь  теперь  мне  попасть?

Эх,  лопата  -  моя  телогрейка,
Я  тобой  сейчас  буду  согрет...
Да  не  спутать  машину  бы  с  чьей-то...
(Вот  спасибо-то  скажет  сосед!)

Подустав  от  усилий  прилежных,
И  присевши  на  миг  отдохнуть,
Под  сугробом  увижу  подснежник,
Лепесток  показавший  чуть-чуть.

И  напомнит  он  утром  морозным,
То  что  истина  очень  проста:
Вопреки  всем  проделкам  и  козням,
Побеждает  всегда  красота!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783559
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 21.03.2018


dovgiy

ДО ВСЕСВІТНЬОГО ДНЯ ПОЕЗІЇ

Всесвітній  день    поезії!  Це  ж  треба!
Штампують  люди  дати  і  свята.
Поезія  –  це  просто  дар  від  неба,
Це  оболонка  щастя  золота.
Трапляється,  живе  проста  людина
В  тяжких  трудах,  в  щоденній  боротьбі,
Та  вміє  оцінити  слова  силу,
Не  криючи  цей  дар    в  самій    собі,
А  ще  й  для  інших  створить  дивотвори,
Показуючи  думки  зрілий  лет.
Коли  душа  до  інших  душ  говорить,
То  це  і  є  справжнісінький  поет.
Не  може  жити  до  всього  байдужо,
Бо  нерви  голі,  серце  на  розчах!
У  нього  яблуні  квітучі      у  подругах,
Рожеві  окуляри  на  очах
І  Божий  світ  у  сяєві  барвистім
Із  вранішньої  купелі  встає,
А  в  тому  світі  янголом  пречистим
Кохання  первоцвітом  постає.
І  там,  де  досі  темрява  клубилась
Проваллями    лякаючи  слабих,
Яскраве  сонце  радість  засвітило,
Благословенно  сходячи  до  них.
Це  миті  щастя!  Хай  такі  короткі,
Та  в  пам’яті  живуть  усі  літа.
Тому  що  не  вмирає  в  зрілім  слові
Поезії  миттєвість  золота!

21.03.2018











адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783557
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 21.03.2018


Олекса Удайко

ПОЕТОВІ І ГРАФОМАНОВІ

           [i]Якось  так...  Про  себе
           І  мені  подібних...
           Маю  думку  –  
           ділюсь.    

[b][color="#074275"]Ми  пишемо  вірші,  буває,  вміло  –  
Метафори,  і  фабула,  і  ритм…
Сльозу,  буває,  ллємо  відболілу,  
Й  Пегаса  нею  поїмо  з  корит.

Та  від  тих  слів  –  ні  холодно,  ні  жарко:
Читач  куняє,    жде  свого  дзвінка,
Сумує  тоскно  Тріумфальна  арка,
І  Лувр  пустіє  –  доля  в  них  така.

Й  скучають  Ермітажеві  атланти,  
Закляк  в  граніті  грізний  Каменяр,
Не  мітять  час  Біг-Бенові  куранти,
Й  сховався  у  туман  Холодний  яр.

Пустеля  постить*    –    не  святая  пустинь,
Не  чути  правди  праведних  отців,
Й  пророків  світлих  в  нас  тепер  не  густо,
Лиш  гул  самозакоханих  "митців"…
   
Відтак  вірші  нічого  вже  й  не  варті…
Бо  не  тверді,  як  лісовий  горіх,  –    

Бо  ти  у  правди  не  стоїш  на  варті,
А  перед  нею  маєш  смертний  гріх.[/color][/b]

10.  03.2018[/i]
__________
*Тиражує,  в  сучасному  розумінні  слова.

Карикатура  "Графоман".  Руслан  Долженець.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783296
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 21.03.2018


laura1

З Міжнародним днем поезії!

З  міжнародним  днем  поезії  дорогі  мої  друзі,  поети  і  читачі!  Нехай  поезія  дарує  Вам  красу  поетичного  слова,  крила,  щоб  літати  і  перемагати,  хай  там  що!

Сьогодні  в  день  святковий  вітаю  всіх  поетів!
І  знаних  і  незнаних,  далеких    і    близьки́х!
Вам,  пані  і  панове,  бажаю  творчих  злетів,
Натхнення,  мрій    казкових    і  вражень  неземних!

Хай  струни  потаємні  торкає  Ваше  слово
І  білим  гордим  пта́хом  летить  в  далекий  світ!
Рікою  ллється  стрімко  на  всі  земні  простори,
Розноситься  вітрами,  немов  рожевий  цвіт!

Нехай  у  кожну  душу  коханням  увірве́ться,
Хай  музикою  лине  і  піснею  звучить!
Добром  і  світлом  сонця  нехай  воно  всміхнеться,
Лікує  рани  серця  і  радістю  дзвенить!

Бо  слово,  як  відомо,  впливова  й  сильна  зброя!
Воно  може  зцілити  і  вбити  водноча́с!
Тож  слово  поетичне  чарує  хай  красою,
А  муза  надихає  і  кличе  на  Парнас!

І  хай  в  високих  горах  народжуються  перли,
Які  покличуть  знову  у  дивний  світ  пригод.
Тож  Вам  бажаю,  друзі,  дістатись  до  Говерли,
До  слави,  до  визна́ння  й  найвищих  нагород!
 
Й  сьогодні  в  день  святковий  вітаю  Вас,  поети!
Нехай  на  поетичному  шляху  вам  талани́ть!
Дарую  Вам  на  згадку  весняні,  ніжні  квіти,
Нехай  Вам  неодмінно  в  житті  завжди  щастить!

21.  03  2018                                    Л.  Маковей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783535
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 21.03.2018


НАДЕЖДА М.

Вітаю всіх з Днем поезії

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Xh8N0JCeros
[/youtube]

Мороз  надворі,  завірюха,
А  в  хаті,  ніби  справжній  рай.
Люблю  зимову  хугу слухать...
До  речі  тут  гарячий  чай.

Люблю  таку  я  непогоду,
Вмощусь  зручненько  край  вікна.
Думки  про  вЕсну  -  насолода,
Та  десь  в  дорозі  ще  вона.

Думками  й  в  літо  зазираю,
Мої  ці  мрії  -  дивина.
З  любов"ю  квіти  позбираю,
Квіткове  літо  вирина.

Сьогодні  свято  у  поетів,
Усім  по  квіточці  дарю.
Усім  бажаю  творчих  злетів,
Слова  найкращі віднайду.

Пишіть    вірші  усі,  хто  може,
Усе,  що  є  в  вас  на  душі.
Душевність  ваша  переможе,
Такі  потрібні  всім  вірші.

І  читачі  вас  зрозуміють,
Бо  кожен  вірш  -  це  серця  стук.
Поети  так  сказать  уміють,
Не  скажуть  так  знавці  наук.

Хай  над  віршами  люди  плачуть,
Або  радіють  без  кінця.
Такі  вірші  в  житті  щось  значать,
В  поетів  непрості  серця!!!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783517
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 21.03.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Зігріває всіх

У  кожній  хаті  вона  є,
Мешканцям  затишок  дає,
Коли  надворі  іде  дощ,
А  взимку  сніг  мете  й  мороз,
Чи  день  ясний,  чи  темна  ніч,
Всіх  зігріває  тепла...(  Піч).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783512
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 21.03.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Закую ланцюгами розлуку…

Пригорни  мене  ніжно  до  себе,
Ми  з  тобою  послухаєм  тишу.
Оксамитом  виблискує  небо,
Нам  кохання  симфонію  пише.

Подивися,  заглянь  мені  в  очі,
В  них  ти  весну  зустрінеш  і  літо.
Колисатимуть  дивнії  ночі
І  світанок  зустріне  привітно.

Знов  до  тебе  потягнуться  руки
І  смак  меду  устами  відчуєш.
Закую  ланцюгами  розлуку,
Ти  ж  кохання  мені  подаруєш...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783362
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 20.03.2018


Ольга Калина

Актори

Цей  світ  -  театр,    а    люди  в  нім    -  актори,
Де  кожному  із  них    відведена  тут  роль.  
Одному  дано  все:  моря,  річки  і  гори;
Щодня  сидить  в  сідлі  і  завжди  він  -  король.

А  іншому  не  те,  хоч  має  все  для  цього,    
Бо  так  же,  як  і  той,  він  по  життю  іде.
Хоч  якби  не  старавсь,  але  нема  нічого:
Тернистая  стежина  в  сторону  веде.

А  доленька  його,  як  ролі  роздавали,  
Блукала  в  лузі  десь,  чи  спала  у  траві.  
Мабуть,  в  той  час  її  тоді  вже  не  шукали,
Бо  в  черзі  ще  стоять,  там  -  доленьки  нові.

Лишається  йому  лиш  не  втрачати  віри:
Не  лише  епізоди,  а  ще  зіграє  роль.
Та  смикають  згори  за  струни  його  ліри
Й  на  сейф  його  душі  поклали  вже  пароль.  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783356
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 20.03.2018


НАДЕЖДА М.

Думки однакові у нас…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0GgeeWtK1f4[/youtube]

Сидить  на  гілочці  синичка,
А  сніг  мете,  мете,  мете.
хоч  повна  зерен  годівничка,
Та  не  до  їжі;  все  не  те.

Там,  подивись,  шматочок  сала,
Це  -  вітаміни  в  такий  день.
Я  пам"ятаю,  як  співала.
Тобі  ця  їжа  для  натхнень.

Про  що  задумалась,  маленька?
Струсила  б  з  пір"ячка  ти  сніг.
Поїж  зерняточок,  хоч   жменьку.
Ще  сніг    не  капає  із  стріх.

Дивлюсь  на  тебе,  ти   -  на  мене,
Думки  однакові  у  нас.
Зима  вдягла  у  хустку  клена...
Чому  це  так,  весни  ж  вже  час?

Твого  серденька  чую  стукіт,
Тебе  замучила  зима...
Але  від  тебе  жодних  звуків.
Зимова  тиша  обійма...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783102
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 19.03.2018


Lana P.

ВЕСНЯНИЙ ВЕЧІР У ГОРАХ

Проталини  снігів.  Суха  трава  в  поклоні.
Летять  гірські  вітри,  сполохані,  мов  коні,  —
Женуть  хмарки  удаль  і  хлещуть  батогами,
У  небі  розливають  кольорові  гами.

А  вище  хмар,  як  біла  борозна  у  полі,
Пливе  літак  у  просторі,  назустріч  долі;
Ширяє  планер,  відштовхнувшись  від  вершини,
Йде  на  приземлення,  у  розкоші  долини.  

Призупинились  надвечірні  вітровії,
Яскраве  сонце,  за  горою,  тулить  вії,
Кладе  голівку  в  темінь  сонного  міжгір’я…
На  небі  перше  проявилося  сузір’я.                  11/01/17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783086
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 19.03.2018


Ярослав К.

Ни о чём…

Писать,  что  "скучаю"  -  ну  тАк...  ни  о  чём...
Совру,  если  просто  скажу,  что  "немножко"...
Скребут  на  душе  невесенние  кошки,
И  дёргаю  нервно  с  досады  плечом...

Конечно,  я  верю,  что  ты  не  ушла,
Но  кажется,  будто  бы  что-то  неладно...
Душе  не  по-мартовски  нынче  прохладно,
И  мне  твоего  не  хватает  тепла...

Ты,  может,  другой  выбираешь  маршрут...
Уже  ли  расходятся  наши  дороги?
Я  чувствую,  как  отнимаются  ноги
И  прочь  от  тебя  ну  никак  не  идут...

Тревога  и  камень  тяжёлый  в  груди...
Мерещится  всякое...  С  кем  не  бывает?
Тропинку  метель  за  окном  заметает,
Не  видно  почти  ничего  впереди...

Лелею  надежду  на  робкий  прогноз,
Мне  птички  тихонько  на  ушко  напели,
Что  выглянет  солнце  на  этой  неделе...
Согреюсь?  Ах,  как  же  я  сильно  замёрз...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783053
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 19.03.2018


Ольга Калина

Дякую Богу

Я  Богу  дякую  за  те,  
що  вчора  син  прийшов  додому.
Було  бажаннячко  просте  -  
Зберіг  життя  щоб  молодому.

Спасибі,  Боже,  ти  почув,
Що  я  молилася  щоночі
І  страх  в  душі  моїй  минув,
А  серце  так  радіти  хоче.  

Я,  Боже,  дякую  тобі,
Що  ти  вернув  мені  дитину,
Багато  днів  пройшло  в  журбі  -
Він  воював  за  Україну!      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783040
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 19.03.2018


Lana P.

ВІДДМУХАЛА ВЖЕ ХОЛОДОМ ЗИМА…

Віддмухала  вже  холодом  зима
У  завиванні  хуртовиннім,
Зіграла  злісно  буря  снігова
На  чорно-білім  клавесині.

Встромили  срібні  пера  у  блакить  
Пухнасті  котики  вербові.
Пилком  їх  сонце  щедро  золотить,  —  
Мабуть,  воно  з  весною  в  змові.

Згубилися  в  проталинах  сліди,
Які  єднали  двох  зимою,
Спливає  час  потоками  води
І  розділяє  нас  з  тобою…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783018
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 19.03.2018


Ольга Калина

Чомусь не пишеться мені

Чомусь  не  пишеться  мені  -
Немає  слова.
Завжди  так  важко  на  душі  -
Якась  тривога.  

Заходжу  знову  на  Фейсбук  -
В  твою  сторінку
І  чую  опускання  рук,  
Стає  так  гірко.  

Дивлюсь  поради  для  бійців  -
Як  вижить    треба,
Як  оминути  снайперів  -
То  є  потреба.  

Поранених  спасати  як,  
На  полі  бою.
На  серці  вже  стає  ніяк  
І  рани  гою.  

Надію  маю  я  в  душі,
Що  ти  спасешся.
Про  брата  пишу  я  вірші  -
Вже  не  вернеться.

Перед  тобою  брат  пішов
Нас  захищати,
Але    назад  вже  не  прийшов  -
Дарма  чекати.  

Загинув  брат  твій  у  АТО
І  став  Героєм.
Хоч  жить  хотів,  поліг  проте
На  полі  бою.

Тепер  вже  ти  туди  пішов
І  серце  плаче.
О,  хоч  би  ти  живим  прийшов!
Бо  як  інакше?!

О,  дай  же,  Боже,  сили  нам
Це  все  терпіти
І  розуму  тим  ворогам  -
В  них  також  діти.  

Скажіть:  коли  до  них  дійде  -
Війна  -  погано?!  
Їм  бумерангом  хай  верне  -
Розплату  гарну.  

Вже  віділлються  їм  усім
Ці  наші  сльози..
Хай  будуть  живі  всі  бійці
Й  минають  грози!    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783037
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 18.03.2018


НАДЕЖДА М.

Маленьке серце, з кулачок…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dz010qhH-i8[/youtube]

Маленьке  серце,  з  кулачок.
А  скільки  може  в  нім  вміститься!
Людський  маленький  тайничок,
Що  може  радістю  світиться,

Коли  в  людини  все  гаразд,
Коли  рідня  уся  здорова,
Коли  упевниться  не  раз:
Зоря  все  ж  світить  вечорова.

Проб"ється  промінь  крізь  туман,
Вона  не  зрадить  нас  ніколи,
То  в  рівновазі  серця  стан,
І  не  болить  воно,  й  не  коле.

Та  серце   може   плакать  гірко,
Бо  його  зраджено  й  не  раз..
І  тим  сльозам  безцінна  мірка:
Не  ставить  сльози  на  показ.

Гіркими  вмиється  сльозами
І  потече  гірка  ріка...
І  буде  жити  разом  з  нами..
Воно  до  всього  все  ж  звика.

Зітре  сльозу  і  посміхнеться.
Бува  по-різному  підчас.
Воно  від  нас  не  відвернеться,
Воно  безцінне,  живе  в  нас...  
-------------------------------------
(  Деякі  моменти  у  вірші,  видумані.
Мене  ніхто  не  зраджував  ніколи...)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782963
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 18.03.2018


Шостацька Людмила

МІСТО БУГУ

                                                                 Хоча  й  не  всі  мені  відкриті  брами  –
                                                                 Люблю  тебе,  прекрасне  місто  Бугу.
                                                                 На  судні  літ  твоїх  –  я  ще  за  юнгу.
                                                                 Твоїх  мозаїк  дивні  панорами

                                                                 Вдивляються  у  вічі  поколінням.
                                                 Ти  ж  –  молодієш,  йдеш  сміливим  кроком,
                                                                 Хоч  ти  –  не  Рим,  а  є  в  тобі  Бароко
                                                                 Й  лунають  дзвони  праведним  молінням.

                                                                 Проскурове,  Хмельницький,  рідне  місто!
                                                                 Ти  –  мій  маяк,  а  я  –  твій  подорожній,
                                                                 Ти  –  мій  поет,  маестро  і  художник
                                                                 Й  моє  життя,  наповнене  цим  змістом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782829
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 18.03.2018


Шостацька Людмила

МІСТО БУГУ

                                                                 Хоча  й  не  всі  мені  відкриті  брами  –
                                                                 Люблю  тебе,  прекрасне  місто  Бугу.
                                                                 На  судні  літ  твоїх  –  я  ще  за  юнгу.
                                                                 Твоїх  мозаїк  дивні  панорами

                                                                 Вдивляються  у  вічі  поколінням.
                                                 Ти  ж  –  молодієш,  йдеш  сміливим  кроком,
                                                                 Хоч  ти  –  не  Рим,  а  є  в  тобі  Бароко
                                                                 Й  лунають  дзвони  праведним  молінням.

                                                                 Проскурове,  Хмельницький,  рідне  місто!
                                                                 Ти  –  мій  маяк,  а  я  –  твій  подорожній,
                                                                 Ти  –  мій  поет,  маестро  і  художник
                                                                 Й  моє  життя,  наповнене  цим  змістом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782829
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 18.03.2018


Валентина Ланевич

Ще погляд вирізняє із-поміж інших.

Ще  погляд  вирізняє  із-поміж  інших,
Колись,  такий,  серцю  близький,  твій  сулует.
Не  знала  я  до  тебе  більш  ласкавіших,
Теплом  напоєних  бажань,  щоб  йшли  з  сердець.

В  твоєму  серці  було  стільки  ніжності,
Що  я  купалась  в  ній,  як  вишня  у  весну.
Цвіла  душею,  чекала  у  вірності,
Я  кликала,  а  ти  не  чув,  лишав  одну.

Подушка  -  свідок  сліз  моїх  невтішених,
Та  місяць  блідий,  скажуть  правду,  запитай,
Як  марила  у  стогонах  приглушених,
Довго  грудний  ловила  ніч  відчаю  край.  

17.03.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782822
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 18.03.2018


dovgiy

МІНОР

Далекі  друзі,  добрі  читачі!
Знов  я  до  вас  заходжу  із  думками.
Серця  тривожу  оцими  рядками:
Коли  як  роздуми,  а  часом  і  плачі.
Ви  вже  пробачте,  слабості  старечі…
Вже  не  оспівую  юначий  давній  цвіт,
Бо  тяжкий  пласт  моїх  прожитих  літ
Останнім  часом  дуже  жме  на  плечі.
Хоч  кажуть  люди:  молода  душа
І  здатний  ще  безтямно  закохатись…
Таж  молодість  вже  не  зайде  до  хати
І  в  гаманці  надій  –  ані  гроша!
Реально  –  так:  щодня  на  самоті,
Німий  екран  комп’ютерного  світу,
Нечасті,  ніби  крадені,  візити,
Де  бесіди  приземлено  прості.
І  ще  вірші…  немов  ота  вода,
Течуть,  течуть…  дай  Бог!  –  занотувати!
Отак,  як  зараз  –  в  просторі  кімнати
Пишу  про  щось  –  і  лихо  не  біда!
Одне  ще  здатне  збурити  думки:
Згадка  про  ту,  яку  щоночі  бачу.
Лиш  уві  сні…  душа  за  нею  плаче,
Та  доля  не  засвітить  нам  зірки!
Прийде  у  пам’ять…  ніби  наяву
Дивлюся  в  очі,  як  колись  дивився…
Начебто  пив…  та  так  і  не  напився,
Хоч  досі    нею  дихаю  й  живу.
Різні  шляхи  у  нашому  бутті,
Все  розумію:  треба,  щоб  окремо…
Трагедія,  як  тема  для  поеми
При  повному  колапсі  в  почутті.
Таке  то,  друзі,  видає  старий!
Немов  при  сповіді  розкрив  зболілу  душу.
Вже  пізній  час.  Кінчать  балачки  мушу,
То  вже  пробачте  за  мінорний    стрій!

08.03.2018    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782328
дата надходження 15.03.2018
дата закладки 15.03.2018


Шостацька Людмила

ДОБРОВОЛЕЦЬ

                                                       Я  його  пам’ятаю  ще  хлопчиком  –
                                                       Світлоокий,  солом’яний  чубчик.
                                                       Пас  корову  і  тішився  дощиком,
                                                       А  бувало  щось  вкоїв,  пустунчик.

                                                       Мама  Надя  –  так  мило:  «Мій  Льончик!»
       У  житті  головного  мужчину                                                                                                                                                                                            
                                                       Так  любила,  казала:  «Мій  льотчик!»                                          
       Й  віддала  свого  світла  частину.            

                                                       Перемоги  були  і  поразки,
                                                       Не  втрачав  свою  гідність  ніколи.  
                                                       І  далеко  бувало  від  казки,
                                                       Так  гуділи  епохи,  мов  бджоли.
                                                                                         
                                                       Був  звичайним:  робота,  родина.                                      
                                                       Уже  скроні  давно  посріблились.
                                                       «Добровольці!»  -,  гукала  країна,
                                                       Як  адресою  Ті  помилились.

                                       Не  злякався  ні  «Граду»,  ні  зливи                                                                
                                                       Він  собою  закрив  Україну.
                                       І  були  надто  сильні  мотиви  
                                                       У  лиху,  ненависну  годину.

                                                       На  життя  мав  написані  плани,
                                                       А  війна  –  ненаситне  створіння
                                       Одягнула  в  вогні  і  тумани,
                                                       Залишила  лиш  пам'ять  й  моління...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782316
дата надходження 15.03.2018
дата закладки 15.03.2018


Richter

Сльоза

Сльоза,  мов  тихий  зойк  душі,
який  словами  важко  передати,  –
в  дитинстві  так  повчала  мене  мати,
читаючи  Тарасови  вірші…

Сльоза  –  то  вранішня  роса,
що  омиває  щедро  спрагле  серце,
в  потоці  невловимих  сотень  терцій
підносить  душу  прямо  в  небеса.

Сльоза,  немов  рідкий  кришталь,
що  застигає  згодом  у  алмази,
змиває  смуток  та  гіркі  образи
і  ніби  масло  розтинає  сталь.

березень  2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782310
дата надходження 15.03.2018
дата закладки 15.03.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Про що співали солов"ї?

Про  що  співали  солов"ї
У  теплі  вечори  весняні?
Казали  очі  що  твої,
Коли  на  мене  ти  поглянув?

Що  сипав  місяць  з  висоти,
Яскраво  зорі  миготіли?
В  той  вечір  тихий  я  і  ти
Свої  серця  коханням  гріли.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782303
дата надходження 15.03.2018
дата закладки 15.03.2018


Ольга Калина

Добровольці

Чи  знаєш  ти,  що  двісті  тридцять  два
Всіх  добровольців  вбито  на  Донбасі?
Стають  комком  у  горлі  всі  слова,
З  очей  лиш  сльози  ллються  безголосі.  

Сімсот  аж  дев'яносто  дев'ять  з  них,
Що  лікувались  ранені  в  лікарні,  
А  скільки  з  них  було  таких  важких,
Що  вже  здавалось  всі  зусилля  марні?!

А  скільки  стало  з  них,  отих  калік,  
Що  повернулися  з  війни  додому?!
А  він  сьогодні  батько  й  чоловік,
Й  як  далі    жити  має  -  невідомо.

Давай  подякуєм  бійцям  усім,
Хто  не  жалів  свого  життя  на  Сході
І  принесемо  всім    земний  уклін
Від  всіх  людей  у  нашому  народі!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782276
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 15.03.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Любові радісні зізнання…

Весна  радіє  з  серцем  в  парі
І  сонце  грає  на  струні.
Втекли  від  нас  зимові  чари,
Співають  птахи  голосні.

Течуть  струмки  неначе  ріки
Гуртом  залили  береги.
Дерев  відкрилися  повіки,
Бруньки  з'явилися  з  кори.

Весна  принесла  нам  кохання
І  теплі,  щирі  почуття.
Любові  радісні  зізнання,
Залишаться  на  все  життя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782238
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 14.03.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Настане Перемоги мить

Щодня  ті  обстріли  ідуть.
І  плачуть  димом  небеса,
Затьмарила  гримуча  ртуть,
Від  вибухів  життя  згаса.

Чотири  роки  ллється  кров,  
Вогнем  охоплена  земля,
І  стільки  знищено  дібров,
Печаль  на  крилах  журавля.

Але  наш  прапор  майорить,  
І  сині  проліски  цвітуть.
Настане  Перемоги  мить,
Бо  в  мирі  й  правді  -  вища  суть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782232
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 14.03.2018


Шостацька Людмила

ІНДИГО

                                                         День  народження  в  Ганнусі.
                                         Скоро  їй  –  чотири  рочки.
                                                         Є  питання  у  бабусі
                                                         І  до  свята  заморочки.

                                                         -  Що  ти  хочеш,  моя  кицю?
                                                         Замовляй,  я  те  куплю.
                                         Плаття,  шапку,  чи  спідницю?..
                                         Ну,  скажи,  тебе  молю.

                                         -  Хоцю  лозоцьку  галненьку,
                                                         Бабця  рада:  «Ну,  й  дива,
                                         Купим  ложечку  маленьку».
                                         «Ні,  не  те!»-,  твердить  мала.

                                                         Довго  думали-гадали,
                                         Що  воно  таке  і  як?
                                         Все  в  умі  перебирали,
                                                         А  воно  –  ні  так,  ні  сяк.

                                         Вже  не  знали,  що  й  гадати,
                                         Раптом  :  «Квітоцька!»  -,  маля
                                         «Є  індиго  в  нашій  хаті!»-,
                                         Радо  бабця  промовля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782229
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 14.03.2018


dovgiy

НЕ БІЙСЯ

НЕ  БІЙСЯ.
Небагато  лишилось  у  кошику  часу,
А  ще  так  би  хотілось  з  тобою  пройти
По  стежинах,  де  рояться  спогади  наші,
Найдорожчі  для  серця  хвилини  знайти
І  нанести  віршем  той  щемливий  малюнок
На  полотнище  цього,  сучасного  дня,
Щоб  відчула  душа  як  хмелить  поцілунок,
Як  для  мене  ти  стрілась  і  стала  ОДНА!
Так,  -  одна  з  сотні  тисяч,    а  може,  мільйонів!
Ні,  зовсім    не  самотня!  Святиня  життя!
Щоб  стрічати  мене  на  осіннім  пероні,
Чи  з  вікна  виглядати  мої  вороття,
Коли  шквали  зимові  шляхи  замітають
І  у  темряві  лиха  одне  лиш  вікно
Подає  мені  віру,  що  все  я  здолаю,
Що  десь  стукає  серце  з  моїм  заодно.
І  мені  понад  все  повернутися  треба
У  наш  дім,  де  є  ти,  де  основа  землі;
Де  живе  ніжний  ангел  –  дарунок  від  неба;
Де  красується  хліб  на  обіднім  столі.
А  розлуки  у  нас  все  частіші  і  довші…
Не  кидаю!  За  межі  свідомості  йду.
Звідки  ще  повертаюсь…  не  бійся,  я  прошу:
Ще  не  час  йти  назавжди,  я  знову  прийду.
Потяг  мій  іще  прийде  до  твого  вокзалу,
Де  моя  ніжна  осінь  в  картатім  вбранні,
Подарує  турботи  любові  ласкаві,
Сяйво  ясного  сонця  на  білій  стіні.  
Скоро  сонце  розкине  сувій  водопілля
Переповнить  вода  всі  річки  і  ставки
І  готуючи  землю  до  свого  весілля,
Кинуть  яблуні  сік  у  клейкі  бруньки  
Знов  городні  роботи…  проблеми  здоров’я…
Неміч  наша  подвійна  із  криком  душі
І  заради  стежок  в  давній  світ  повнокров’я,
Намагатимусь  серцем  творити    вірші.
11.03.2018



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782139
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 14.03.2018


Олекса Удайко

ЗАПЛАКАНА ВЕСНА

         [i]Відійдемо  трохи  від  "котячої"
         тематики...  Щось  у    
         весни  не  все
         в  ладу...[/i]
[youtube]https://youtu.be/GW6-Po21T-0[/youtube]
[i][b][color="#0f8c08"]Заплакані  весни́  зелені  очі  –
Прозірність  їхню  застеля  туман…
Мізе́рніють  весною  сни  пророчі,
Хутчіш  за  все  у  них  –  
                                                         один  обман.

Лежить  ще  сніг  –  безсилий  і  регідний,
Оголює  зими  заочний  бруд.
Парі  тримать  за  зиму  він  не  гідний  –
Збудила  вже  весна  
                                                         поснулий  люд.

Земля  родюча  ребрами  вже  світить,
І  квіт  сторожко  зустріча  весну,
Розставив  скрізь  вже  примулові  міти…
Та  страдному  бурлаці  
                                                         не  до  сну!

Весна…  Немов  –  як  всі  минулі  весни.
От  тільки  –  плач…  Весни  цієї  –  знак!
Чи  зглянеться  на  неї  цар  небесний,
Щоб  жити  вже  по-іншому,  
                                                           інак?

Нехай  би  лютень  взяв  з  собою  люті,
Що  глибоко  у  зиму  проросли,
А  березень  заграв  весні  на  лютні,
Й  послали  щастя  нам  небес    
                                                           посли!

Тоді  б  і  зажили  ми  з  добротою  в  парі
Й  хвалили  б  сенс  прийдешньої  весни...

...І  магію  ночей  шалено  карих,
Що  снили  б  нам  украй    
                                                           реальні  сни...      [/color][/b]

14.03.2018
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782204
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 14.03.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Приходить вчасно

Завжди  він  приходить  вчасно,
Коли  ясне  сонце  гасне,
В  небі  зорі  миготять,
Зустрічать  його  спішать.

Випливає  серпик-місяць,
Він  дорогу  всім  підсвітить,
Плащ  із  сутінок  на  плечах,
То  спустився  тихо...(  Вечір).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782113
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 14.03.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Українського роду колиска

У  садах  загубилось  село  -
Українського  роду  колиска.
Чи  далеко  я  буду,  чи  близько,
Б"ю  тобі,  отчий  краю  чолом.

Як  вологу  дає  джерело
Річці  тій  повноводній,  бурхливій,
Так  і  є  тим  началом  село,
Звідкіля  почалася  Вітчизна.

Тут  коріння  глибоке  твоє
П"є  землі-годувальниці  соки
Та  гілля  і  високе  й  широке
У  житті  нам  наснагу  дає.

То  ж  коліна  щораз  прихилю,
Як  прийду  до  причалу  дитинства
І  скажу,  що  село  я  люблю  -
Українського  роду  колиску.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782111
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 14.03.2018


Ніна Незламна

Несу щастя в…

Я  іду  по  стежці
Що  серед  городу
Несу  щастя  в  жменці
Маю  гарну  вроду.
Хоч  й  не  молоденька
Та  душа  співає
Ранок    і  веснонька
Плечі  обіймає.
Простягну  долоні
Погляну,  всміхнуся
Я  в  її  полоні
 До  землі  вклонюся.
Іду,  як….  По  ковдрі
Спориш,  мов  мережка
Зелені  кучері
М`ягесенька  стежка.
А    там,  під….    Самий  край
Ще  сніжок  рихленький
Погляну  я  потай
Горобчик  маленький
Зовсім  поруч  скаче
В  землі,  щось  шукає
Ну  привіт  юначе
Думками  до  нього
І  тебе  з  весною
Подякуймо  Богу
Порадій  зі  мною.
А  поряд  з    деревом  
Сніг  крижаний  плаче
Під  його  покровом
Там  озерце  наче….
Проснулась  землиця
Квіти  розквітають
Промінь  веселиться
Весноньку  стрічають
Крокуси  вже  пнуться
Носики  біленькі
А  проліски  гнуться
Голівки  синенькі.
Я  іду  по  стежці
Сонечко  зустріла
Так  тепло  на  серці
Хай  би    й  не  старіла…

                                 14.03.2018р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782108
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 14.03.2018


Ольга Калина

Ода поетам

О  ви,  поети,  наші  славні,  
Вічні  хранителі  пера,
Пишіть  всі  вірші  дуже  гарні,
Натхнення  вам  всім  і  добра!
На  крилах  ви  летіть  Пегаса,
Сягайте  аж  висот  Парнаса,
Де  на  хмаринах  з-під  небес,  
Орфей  на  лірі  виграває,
А  Муза  в  гості  зазиває:
Побачить  казку  із  чудес!    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782098
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 14.03.2018


Шостацька Людмила

ЧОГО ПОТРЕБУЄ ДУША?

                                                 Не  сповідалася  Душа,
                                                 Була  така,  мов  неумита.
                                                 Стріляли,  знов  із  «калаша»,
                                 Не  раз  ущент  була  розбита.

                                                   Гріхів  не  мала  цілий  віз,
                                                   Жила  по  правді  і  по  честі,
                                                   Та  мала  навіть  гріх  від  сліз.
                                                   Стоїть  Душа  на  перехресті.

                                                     І  ніби  й  Божа.  Так,  така.
                                                     Проте  нема  у  ній  причастя.
                                                     Хоч  і  хрестилася  рука  –
                                                     Душа  не  світиться  від  щастя.

                                                     Так  пильнувала  завжди  тіло,
                                                     Була  чистенька  і  охайна,
                                                     Та  не  було  Христа  у  жилах,
                                                       У  цьому  й  є  Господня  тайна.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782022
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 13.03.2018


Лана Мащенко

Полет души

Музыка  клавиш,  в  небо  зовущая,
Мысленным  взором  за  светом  ведет.
Пляшет  душа  чудо-песню  поющая,
В  трепете  чувств  совершая  полет.

Крылья  расправила  белой  голубкою,
Сердце  стрелою  пронзает  ветра.
И  устремляется  в  синь  неприступную,
Радует  глаз  чистоты  красота.

Пусть  она  помыслы  черные  выбелит,
К  выси  безгрешной  коснувшись  рукой,
Формулу  жизни  молитвою  выведет,
Чтоб  заслужить  и    любовь  и  покой.                                        

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782003
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 13.03.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Молочний світанок…

Люблю  цей  молочний  світанок,
Коли  тихо  довкола  так.
У  вікно  зазирає  ранок,
У  піснях  замріявся  птах.

Впали  роси  на  трави  слізно
І  розсипались  мов  кришталь.
Вітерець  накине  любязно,
З  павутиння  сплетену  шаль.

Усміхнеться  блакиттю  небо,
Сонця  промені  угорі.
Я  коханий  спішу  до  тебе,
Щоб  в  обійми  впасти  твої...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781975
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 13.03.2018


Світлана Моренець

Листочок я на рідному гіллі

Я  бачила  дива́  чужин  країн:
міста  модерні  у  пісках  пустелі,
священні  древні  залишки  руїн,
захмарні  вежі,  розкоші  готелів,
стомовний  різноликий  Сінгапур,
архітектуру  Праги,  Риму,  Відня,
величні  Прамбанан,  Боробудур,*
віднайдені  у  диких  джунглях  півдня.

Сповна  в  світах  екзотики  й  краси,
вражаючих.  Але  чомусь  душею
чаруюся  від  крапельки  роси
на  маминій  стежині  споришевій
в  моїм  краю.  Від  пісні  солов'я,
голубизни  озер,  волошок  в  житі,
де  жайвора  почула  соло  я.
Від  спогадів,  з  дитячих  літ  нажитих.

Лякали  "співом"  павичі,  орли,
вдаряв  по  нервах  крик  різкий  папуги,
а  ніжність  журавлиного  "курли"  –  
до  спазму  в  горлі!  Скільки  в  ньому  туги...
Вишневе  буйноцвіття  вабить  зір,
п'янять  степи  розлогі  чебрецями,
мре  серце  від  краси  Карпатських  гір,
закохана  у  Київ  до  безтями...

Все  миле  серцю,  край  мій  і  нарід,
де  народилась  з  Божого  веління.
Тут,  в  Україні,  весь  мій  славний  рід
через  віки  проріс  углиб  корінням.
Ввібравши  мудрість,  силу  й  біль  землі,
ми  аурою  спільною  вповиті.
Тож  я  –  листок  на  рідному  гіллі́,
без  кореня  свого  не  здатна  жити.

                 *  Прамбанан,  Боробудур  –  дивовижної  архітектури
                 древні  храми  на  о.  Ява.

                 12.03.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781964
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 13.03.2018


Надія Башинська

ОЙ ПЛАКАЛА БЕРІЗОНЬКА…

Ой  плакала  берізонька,  слізоньки  втирала.
Ой  плакала  берізонька...  сил  ставало  мало.

Підрубали.  Сік  забрали.  Все  капають  сльози.
Ой  плакала  берізонька...  знов  шуміли  грози.

Сильні  кралі  дощу  того  стукали  по  листі.
Ой  плакала  берізонька,  сльози  її  чисті.

Не  плач,  не  плач,  берізонько!  Не  плач,  не  журися.
Йде  та  хмара,  що  дасть  сили.  Візьми  та  й  напийся!

Загоїться  жива  рана,  силонька  прибуде.
Не  плач,  не  плач,  берізонько.  Так  насправді  буде!

Зашумить  ще  лист  зелений,  пташки  заспівають.
Дівчатонька  молоденькі  в  танку  закружляють.

І  парубки  всі  веселі  підуть  танцювати.
Не  плач.  Всміхнись,  берізонько!  Будем  долю  мати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781952
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 13.03.2018


Сіроманка

Ірина Вовк. "Слідами Шевченкового "ІРЖАВЦЯ:СІЧОВА ПОКРОВА" (нарис)

[color="#ff0000"][i]З  циклу  авторських  радіопрограм  на  радіо  "Воскресіння"[b]  "Стежками  "Живописної  України"  Тараса  Шевченка"[/b],  записаних  в  рік  200-ліття  Кобзаря[/i][/color]

Вшановуючи  поетичну  спадщину  Великого  Кобзаря,  Тараса  Григоровича  Шевченка,  його  особливу  глибинну  любов  до  славного  козацького  минулого  України,  присвячуємо  цю  розвідку  історії  Святопокровської  січової  козацької  церкви,  долю  якої  вичитуємо  з  рядків  поеми  «Іржавець»,що  була    написана  в  Орській  кріпості,  1847  року.
Історик  Запорожжя  Дмитро  Яворницький  оповідає,  що  першу  січову  церкву  Покрови  Пресвятої  Богородиці  побудовано  над  річкою  Чортомлик  1659  року,  де  на  той  час  розташувалася  Запорозька  Січ.  Ця  дерев’яна  церква  стояла  недовго,  бо  в  1664  році  згоріла  від  удару  блискавки  –  старі  люди  казали  [i]«…  то  лихий  знак»[/i]!
Удруге  будували  церкву  Святої  Покрови  на  тому  ж  місці  декілька  років  підряд,  дбайливо  обкладали  із  зовні  цеглою-«межигіркою»  з  Києво-Межигірського  Спасівського  «військового»  монастиря.  Року  1693  гетьман  Іван  Мазепа  подарував  цій  церкві  різьблений  коштовний  іконостас,  виготовлений  у  Києві.  Коли  за  дорученням  гетьмана  гадяцький  полковник  Степан  Трощинський  з  почтом  віз  той  іконостас  запорожцям  і  наблизився  до  Січі,  то  назустріч  йому  вийшла  процесія  –  шість  січових  священиків,  церковні  причетники  з  хрестами  та  хоругвами  і  кошовий  отаман  з  січовим  товариством  та  з  гарматами.  При  самій  зустрічі  запорожці  вклонилися  гетьманському  дарові  і  воздали  врочисту  подяку  з  гармат.
1695  року  гетьман  Мазепа  ще  подарував  січовій  Покровській  церкві  300  червінців,  а  для  козацтва  Січі  –  дорогий  прапор  з  мистецьки  вишитим  на  ньому  образом  Покрови  Богородиці,  яку  прийняли  запорожці  як  свою  Небесну  Заступницю.
Багатий  за  часів  гетьмана  монастир  –  Межигірський  Спас,  якому  підлягала  січова  церква,  також  дбав  своїми  дарами  про  її  оздобу.  Найвищою  святинею  для  козаків-запорожців  була  в  церкві  ікона  Покрови  Богородиці,  привезена  разом  з  іконостасом  з  Межигірського  монастиря.  Намалював  «Запорозьку  Покрову»  ієромонах  цього  монастиря  Віталій,  талановитий  маляр,  прізвище  якого,  на  жаль,  загубилося  у  вирі  історії.  На  цій  іконі  Богородиця  покриває  святим  омофором  молитовну  січову  старшину  Війська  Запорозького.  Богоматір  зображена  тут  посеред  сивовусих  січовиків,запорізької  геральдики,  клейнодів,  військового  обладунку.  Храмову  ікону  Покрови  дбайливо  охороняли  козаки  в  найлихіші  часи.
Тож  на  початку  ХVІІІ  століття  Святопокровська  церква  на  Січі  купалася  у  красі  та  багатстві.
Проте  1709  року  цар  Петро  І,  опісля  знаменитої  перемоги  під  Полтавою,  розлючений  домовленістю  гетьмана  Івана  Мазепи  зі  шведським  королем  Карлом  ХІІ  проти  Росії,  вирішив  знищити  Січ.  У  травні  того  ж  таки  року  три  полки  російського  війська  під  проводом  генерала  князя  Г.  Волконського,  полковника  Яковлєва  та  загін  українських  козаків,  очолюваних  прилуцьким  полковником-перебіжником  Гнатом  Галаганом,  напали  на  Січ  і  з  бою  зайняли  її.  Майже  всіх  полонених  запорожців  по-звіриному  було  убито,  а  січові  будівлі  зруйновано  дощенту.  Ця  дика  руйнація  не  минула  і  Святопокровської  церкви.  Її  насамперед  пограбували  –  всі  золоті  та  срібні  Богослужбові  речі,  три  Євангелії  в  коштовних  оправах,  хрести,  різьблений  гетьманський  іконостас,  дорогі  шати  з  настінних  ікон  та  інші  скарби,  навіть  свічки  і  ладан  забрали,  а  саму  будівлю  церкви  у  варварський  спосіб  зруйнували.
[color="#ff0000"][b]«Пішла  орда  по  курінях
Зброю  відбирати,
А  московська  вся  старшина
Церкву  обдирати.
Брали  срібло,  брали  злото,
Ще  й  воскові  свічі…»[/b][/color]
Грамотою  від  26  травня  1709  року  цар  заборонив  пускати  запорожців  у  Росію.  Отож,  козаки,  що  вижили  по  руїні,  попросилися  під  протекцію  кримського  хана  й  поселилися  військовим  табором  нижче  Казикермена  в  урочищі  Олешках  у  пониззі  Дніпра,  заснувавши  там  Олешківську  Січ,  де  у  38-и  куренях  проживало  майже  півтори  тисячі  запорожців.  Інші  ж  кочували  куренями  по  Бугу,  Великому  Інгулу  та  інших  річках.
На  Олешківську  Січ  помандрувала  з  козаками-запорожцями  і  вирятувана  з  руїни  храмова  Свята  Покрова.  Про  це  читаємо  в  поемі  Тараса  Шевченка  «Іржавець»:

[color="#ff0000"][b]«Як  мандрували  день  і  ніч,
Як  покидали  запорожці
Великий  Луг  і  матір-Січ,
Взяли  з  собою  Матір  Божу,
А  більш  нічого  не  взяли…[/b]».[/color]

Тільки  в  1733  році  з  огляду  на  початок  російсько-турецької  війни,  царський  уряд,  маючи  на  меті  використати  запорожців  як  військову  силу,  дозволив  їм  «навсегда»  вернутися  на  своє  Запорожжя,  де  вони  знову  заснували  Нову  Січ  біля  річки  Підпільної.  Відбудовуючи  Січ,  козаки  почали  зводити  й  церкву  Покрови  Пресвятої  Богородиці.  Вже  1736  року  церква  була  збудована.
Зокрема,  знову  допоміг  Межигірський  Спасо-Преображенський  монастир,  його  коштом  споруджено  для  нової  церкви  різьблений  іконостас.  Церкву  побудовано  у  стилі  бароко,  з  трьома  банями,  у  вигляді  корабля.  У  відбудовану  церкву  повернулася  врятована  козаками  ікона  січової  Богородиці  Покрови.
На  початку  червня  1775  року  з  наказу  імператриці  Катерини  ІІ  майже  сімдесяти-тисячне  російське  військо  у  складі  31  полку  та  37  ескадронів  під  орудою  генерала  Текелія  обступило  Січ.  Запорожці  міркували  битися  до  загину,  але  настоятель  січової  церкви  архімандрит  Володимир  Сокальський  і  старші  січовики,  розуміючи  безнадійність  оборони,  порадили  не  гинути  марно,  бо  сили  надто  нерівні  –  козаків  було  тоді  на  Січі  всього  10  тисяч  і  мали  вони  менше  як  20  невеликих  гармат.
Уранці  17  червня  генерал  Текелій  запросив  козацьку  старшину  до  себе  «на  гостину».  Порадившись  із  козаками,  кошовий  Петро  Калнишевський,  військовий  суддя  Андрій  Головатий,  січовий  писар  Іван  Глоба  та  курінні  отамани  пішли  до  російського  генерала,  хоча  Калнишевський  і  припускав,  що  звідти  вони  вже  не  повернуться.  Так  воно  і  сталося.  За  наказом  генерала  Текелія  кошового  Калнишевського,  Головатого  і  Глобу  закували  в  кайдани  і  того  ж  дня  повезли  в  Петербург,  звідки  їх  за  звинуваченням  новоросійського  генерал-губернатора  Григорія  Потьомкіна  відправили  на  довічне  заслання:  Калнишевського  –  на    Соловки,  а  Головатого  і  Глобу  –  в  Сибір.
Козаки,  дізнавшись  від  курінних,  що  повернулися  від  Текелія,  про  долю  старшини  і  про  те,  що  з  наказу  цариці  Катерини  Запорозьку  Січ  скасовано,  вночі  на  човнах  тихо  перепливли  з  Січі  в  Дніпрові  плавні,  захопивши  зброю  та  харчі,  аби  потім  вибратися  за  Дунай.  В  дорогу,  як  уже  повелося  в  часи  небезпеки,  козаки  взяли  свою  найбільшу  святиню  -  храмову  січову  ікону  «Запорозької  Покрови».  
Уранці  18  червня  військо  генерала  Текелія,  мов  сарана,  навалилося  на  Січ.  Солдати  розсипались  по  куренях  відбирати  зброю  у  козаків,  а  старшини  взялися  грабувати  церкву,  бо  чули  що  «вона  багата».  Курені  були  вже  майже  порожні,  бо  в  них  залишилися  лише  кількадесят  запорожців-дідів.
Тому  із  неймовірною  лютістю  військо  почало  розправу  –  руйнувалися  курені  та  інші  будівлі  Січі.  Зі  Святопокровської  церкви  солдати  забрали  геть  усе:  срібні  врата  з  іконостасу  мистецької  роботи,коштовне  Євангеліє  в  мистецькій  оправі  (дар  кошового  Петра  Калнишевського),  багаті  митри,  ризи,  чаші,  хрести…  То  були  безцінні  пам’ятки  українського  сакрального  мистецтва.  Шукаючи    більших  скарбів,  перевертали  престол  та  вівтарі,  а  закінчивши  той  грабунок,  наказали  солдатам  зруйнувати  церкву.  Дзвони  церковні  порозбивали,  а  металеві  уламки  продали  перекупникам.  При  руйнації  Січі  та  її  церкви  військо  генерала  Текелія  не  помилувало  навіть  померлих  козаків,  похованих  за  церковною  огорожею.  Всі  надгробні  пам’ятники  у  варварський  спосіб  було  знищено.  Страшну,  моторошну  картину  руйнації  Січі  змалював  Тарас  Шевченко  у  поемі  «Невольник»(1845р.).
[color="#ff0000"][b]«…  А  на  тихому  Дунаю
Нас  перебігають
Січовики-запорожці
І  в  Січ  завертають,
І  розказують,  і  плачуть,
Як  Січ  руйнували,
Як  москалі  срібло,злото
І  свічі  забрали  у  Покрові;  як  козаки
Вночі  утікали
І  на  тихому  Дунаю
Новим  кошем  стали;
Як  цариця  по  Києву
З  Нечосом  ходила…
І  Межигорського  Спаса
Вночі  запалила.
І  по  Дніпру  у  золотій
Галері  гуляла,
На  пожар  той  поглядала,
Нишком  усміхалась.
І  як  степи  запорозькі
Тоді  поділили
І  панам  на  Україні
Люд  закріпостили.
Як  Кирило  з  старшинами  
Пудром  осипались
І  в  цариці,  мов  собаки,
Патинки  лизали.
Отак,  тату!  Я  щасливий,
Що  очей  не  маю,
Що  нічого  того  в  світі
Не  бачу  й  не  знаю…
Ляхи  були  –  усе  взяли,
Кров  повипивали!..
А  москалі  і  світ  божий
В  путо  закували.
Отаке-то!»
[/b][/color]
Запорожжя  перестало  існувати,  не  залишилося  навіть  назви  «Січ»!  На  її  місці  було  засновано  слободу  Покровську.  Землі  запорозької  Січі  імператриця  Катерина  ІІ  пожалувала  генерал-прокуророві  –  князю  Вязємському  та  князю  Прозоровському.  З  ліквідацією  Січі  Межигірський  монастир  утратив  свій  особливий  статус  «військового»  Запорозької  Січі  та  почав  занепадати.  1787  року  монастир  закрили.  Тяжкі  непроминальні  уроки  історичної  минувшини  козацької  України!
 Після  ліквідації  в  1775  році  Запорозької  Січі  на  річці  Підпільній,    ікона  запорозької  святої  Богородиці-Покрови    потрапила  до  соборної  Покровської  церкви  Переяслава,  потім  опинилась  у  збірці  творів  мистецтва  царської  родини  –  спочатку  Миколи  Миколайовича,  а  згодом  Сергія  Олександровича.  Останній  подав  ікону  на  виставку  ХІ  Археологічного  з’їзду  в  Києві  (1899  р.),  після  чого  «Запорозька  Покрова»  стала  широко  відома  завдяки  численним  публікаціям.  Копії  її  зберігаються  тепер  у  музеях  Одеси  та  міста  Дніпра.
Далі  сліди  цієї  історичної  реліквії  губляться.  Можливо,  оригінал  і  досі  переховується  у  Санкт-Петербурзі?  Адже,  до  прикладу,  основу  Музею  російського  мистецтва  становлять  твори  із  зібрань  царської  родини  –  колишня  його  назва  «Музей  Олександра  ІІІ»!
 Згадаємо  тільки,  що  запорозьке  євангеліє  київського  друку  1689  року,  оздоблене  коштовними  шатами  -  з  Січової  Покровської  церкви  (дар  кошового  Петра  Калнишевського),  як  і  клейнодні  гармати,  виготовлені  в  Глухові  для  гетьмана  Розумовського,  пишно  прикрашені  бароковими  візерунками,  геральдичними  композиціями  та  написами-присвятами,  потрапили  на  Кубань  і  тепер  експонуються  в  Краснодарському  крайовому  музеї.  «Запорізьке  євангеліє»  на  Кубань  перевезли  козаки  Кущівського  куреня,  коли  чорноморське  козацтво  переселялося  на  Кубань.
Історичні  реліквії  запорізького  козацтва,  скарбниці  історичних  коштовностей  зберігаються  у  фондах  Санкт-Петербурзького  Ермітажу.  Є  вони  також  у  Палаті  зброї  Московського  Кремля.  Зрозуміло,  що  за  стінами  Кремля  вони  знаходяться  поза  зоною  доступу    і,  думається,  що  ніколи  в  Україну  не  повернуться!

[b][color="#ff0000"]«Не  вернуться  сподівані,
Не  вернеться  воля,
Не  вернуться  запорожці,
Не  встануть  гетьмани,
Не  покриють  Україну
Червоні  жупани!»[/color]
[/b]
Як  не  постане  з  руїни  стерта  з  лиця  землі  пам’ятка  колишньої  слави  та  величі  запорозького  козацтва  –  Січова  церква  Пресвятої  Богородиці  Покрови.  Лише  невмирущі  тексти  Шевченкового  «Кобзаря»  розказуватимуть  про  неї  українським  нащадкам.

[color="#ff0000"][b]«Наша  дума,  наша  пісня
Не  вмре,  не  загине…
От  де,  люде,  наша  слава,
Слава  України!
Без  золота,  без  каменю,
Без  хитрої  мови,
А  голосна  та  правдива
Як  Господа  слово!»[/b][/color]
(Тарас  Шевченко  [b]«До  Основ’яненка»[/b])

На  фото:  [i]Січова  Святопокровська  церква  на  р.Чортомлик.  Рисунок  Тараса  Шевченка,1843.[/i]

2014рік

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781727
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 13.03.2018


Евгений Познанский

СВІЧА

Коли  у  місті  лагідний  світанок
Ще  людям  розкидав  останні  сни,
Старенька  вже  чекала  біля  храму!
Бо  син  її  живим  прийшов  з  війни.

Сніжинки  лоскотали  церкви  скроні,
Сам  Батюшка  всміхнувсь  привітно  їй,
Бо  знали  всі  вже  в  тім  мікрорайоні,
Що  в  неї  син  з  війни  прийшов.  Живий!

Почаївська  Ікона.  Божа  Матір,
В  очах  її  така  Свята  любов.
Молилась  жінка  їй  у  церкві  й  в  хаті,
Аби  синок  з  війни  живим  прийшов.

Сім  свічок  сяють  тепло,  мов  сузір’я,
Усі  свічки  старенька  ставить  їй!
Молилася  й  дано  було  по  вірі,
Живим  прийшов  козак  її  з  війни.

Ось  вже  обід  святковий  у  квартирі,
Прийшла  кума,  прийшов  сусід  старий,
І  як  ніколи  добрі  всі  та  щирі,
Бо  їх  солдат  живим  прийшов  живий.

Щось  телевізор  голосно  волає,
Щось  кажуть  про  Європу  брехуни...
А  мати  тут  -  сама  мов  свічка  сяє,
Бо  син  її  живим  прийшов  з  війни!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781861
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018


євген уткін

БАЙДУЖІСТЬ.

Чому  набат  не  чути  із  дзвіниці?
Чому  нема  в  байдужості  межі?
Вже  ж  брехуни,  негідники,  злочинці  
Усюди  у  провладній  мережі

Знов  леді  «Ю»  І  знов  знайомі  пики.
Обіцянки  –  цяцянки,  підлість,  лесть.  
Брехливі,  лицемірні  та  дволикі.
В  яких  відсутні  совість,  гідність,  честь.

Знов  безліч  обіцяльників  як  завше.
Бо      манить    всіх        до  себе  булава.
І  знов  себе  брехнею  прилизавши.
Із  уст  лукавих  наче  мед  слова.  

Та  в  Україні,  це  з  нас    кожен  знає-
Брехня,  вона  і  Бог,  вона  і  цар
Брехня  веде,  керує,  направляє
Вона  в  нас    повноправний  володар  

Брехня  у  нас  це    і    Верховна  рада.
Брехня  ,  вона  і    центрі  й  на  містах
І  виконавча,  і  центральна  влада
Тому  у  нас  країні  цей  рейвах  *

Не  збудуться  благання  і  надії
На  краще  сподіватися  дарма
Допоки  олігархи  та  злодії
При  владі  будуть  та  біля  керма.

Вже  час  прийшов  відкинути  покору
Пліч-опліч  грізною  стіною  стать
Та  корумповану  провладну  свору
Мітлою  драною  від  влади  гнать.
Рейвах  -  безлад

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781860
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Звільнився простір для весни

Звільнився  простір  для  весни  у  світі.
Я  думала:  мабуть,  уже  запізно.
Чи  вдасться  серце  ніжністю  зігріти,
Бо  ми,  здавалося,  з  тобою  різні.

Як  мінус-плюс,  і  як  вогонь  і  холод...
Але  ж  приваблював  весняний  вітер,
Ми  опинились  в  замкнутому  колі,
Не  вистачало  слів  і  навіть  літер.

А  від  дощу  сховала  парасолька,
І  свіжістю  весняною  бриньчало.
Нас  охопила  ніжність  біополя,  
Веселка  ясна  кольорами  грала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781847
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018


Калинонька

Весняне небо вмилося сльозами…

 Ось  вже  весна  своїм  крилом  майнула,
 Ласкаво  сонце  землю  пригріває.
 Зима-красуня  ще  одна  минула,
 Час  все    летить  ...    Усе  іде  й  минає  ...

 І  кожний  день    тривогу    нам  несе,
 Й  страшні  новини  з    Сходу  України.
 Весна  не    радує  і  навкруги  усе...
 Гинуть  сини...  Розруха  і  руїни...

Летять  їх  світлі  душі  в  небеса,
І  гаснуть  зорі  ...  Їм    іще  б    світити,
Меркне  в  очах  уся  землі  краса...
Синам  би  жити  ,  будувать  ,  любити.

Війна  забрала  мрії  і  життя,
Весняне  небо  вмилося    сльозами...
До  серця  їх  Вкраїна  пригорта,
Сумує  ...  Плаче...  І  пишається    синами  !

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781845
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018


Валентина Ланевич

Їх поїзд віз із надвечір’я в ніч без зір.

Їх  поїзд  віз  із  надвечір’я  в  ніч  без  зір,
Колеса  без  утоми  стукали  по  рейках.
Гойдавсь  вагон,  неквапливий  ловив  говір,
Як  довго  ще  війна  гримітиме  у  ранках.

Відвага  вогнями  блищала  ув  очах,
Змужнілі  лиця  обіймала  віра  права.
Воля  до  перемоги,  той  крилатий  птах,
В  незримості  якого  сила,  честі  справа.

І  дух  непокори,  що  в  грудях  гнівом  ріс,
Об’єднував  собою  в  міцний  кулак  серця.
В  душа  солдатських  підіймався  славний  зріз,
Те  братство,  що  йшло  з  глибин  козацького  коша.

12.03.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781843
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018


Ольга Калина

Чекаю

Сказав  тебе  чекати  навесні,
З  війни  прийдеш  -  з  тієї,  що  на  Сході.
Я  протоптала  стежку  і  мені
В  домівці  не  сидиться  вже  відтоді.  

Щодня  виходжу  на  широкий  шлях,
Стою  дивлюся  -  там  за  горизонтом
Земля  снігами  вкрита  на  полях
І  ти    не  йдеш,  десь  там  -  за  поворотом.  

Вже  березень  постукав  у  вікно,  
Шпаки  додому  з  вирію  вертають.  
Весна,  як  в  чорно-білому  кіно,
З  війни  тієї  пазли  все  складає.  

Коли  тебе  чекати  вже  мені?
Коли    весна  постукає  у  двері?  
Коли  земля  не  буде  у  вогні?  
Коли  ж  підуть  від  нас  ці  дні  химерні?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781824
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018


Шостацька Людмила

ЧАСТИНА МИТЦЯ

                                                                 Скрипка,  кажуть  –  частина  самого  Митця.
                                                                 Вона  знає  про  все:  про  любов  і  печалі…
                                                                 Неймовірний  дарунок  для  нас  від  Творця.
                                                                 Обіймав  її  талію  сам  Страдіварі.

                                                 Рід  Гварнері  любив  її  більше,  ніж  жінку
                                                 І  душа  розривалась  в  руках  Паганіні,
                                                                 Відкривала  вона  ніжним  звуком  сторінку
                                                                 І  незмінно  була  на  висотах  богині.

                                                                 Так  смичок  краяв  серце  з  малої  октави,
                                                 Цілував  він  щоразу  чотири  струни,
                                                                 Жив  любов’ю  завжди  по  дорозі  до  слави.
                                                 Знов  приходила  скрипка  до  мене  у  сни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781809
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018


Ярослав К.

Спортзал у маршрутці

Мабуть,  бракує  режиму  порядку  -
Час  змарнував  на  ранкову  зарядку.
Поки  туди,  ну  а  потім  -  сюди...
Ох!  Хоч  бери,  на  роботу  не  йди...

Це  несерйозно...  Вдягаюся  хутко
Й  крізь  кучугури  бігом  на  маршрутку.
Черга  на  неї  вже  метрів  на  сто...
"Люди,  скажіть-но,  а  крайній  тут  хто?"

Якось  заперли,  занесли,  запхали...
Тим,  хто  не  вліз,  ми  руками  махали...
Ну,  дорогенький,  натисни  педалі,
Хай  починається  вранішнє  раллі...

Ми  залишаємо  нашу  зупинку,
І  пасажири  стають  на  розминку....

Скаче  по  ямах  набита  маршрутка,
В  тонус  приходить  розслаблена  грудка.
Трохи  наліво,  трохи  направо,
Скоро  наступна  чекає  нас  вправа.

Швидше,  здається,  поїхали  трішки..
Робимо  ручки,  робимо  ніжки!
Міцно  тримаймо  в  руках  свої  речі,
Ні,  не  сутулимось,  випряміть  плечі!

"Зараз  же  стій!  Я  проїхав  зупинку!!!"
Робимо  біцепс,  робимо  спинку!
"Ой,  на  дорозі  малесенький  песик!!!"
Робимо  трицепс,  робимо  пресик!

Хто  там  сачкує  ще  з  самого  ранку,
Зараз  маршрутка  поставить  у  "планку"...
В  кого  іще  нерозім'яті  м'язи?
Гей,  за  кермом,  а  піддай-но  ще  газу!

То  не  біда,  що  пропахлися  потом  -
Ми  ж  безкоштовно  займаємось  спортом!
Рух  -  це  життя,  а  маршрутка  -  це  рух!
Нація  сильна  -  здоровий  і  дух!


Фото  з  інтернета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781780
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018


Любов Іванова

В ЕГО ПЛЕНУ Я…

[b][i]Он  шел  ко  мне  отчаянно  сквозь  зиму  
Хоть  повод  не  давала  я  никак.  
Любовник?  Он  забрал  мой  пыл  и  силу.  
Ведь  столько  дам  вокруг..А  он...  чудак.  

И  только  встретил,  без  прелюдий,  сразу  
Меня  он  уложил  скорей  в  постель.  
Не  помню,  доводил  ли  до  экстаза,  
Ах,  если  б  знала  -  не  открыла  дверь...  

Забыла  о  прическе  и  о    платьях,  
И  кажется,  что  белый  свет  не  мил.  
Почти  неделю    я  в  его  объятьях..  
Хотела  оттолкнуть...  да  нету  сил..  

И  кажется  -  совсем  я  изомлела.  
С  ним  вместе  на  примятой  простыне.  
И  до  всего,  что  важно,нет  мне  дела.  
Пот  каплями  стекает  по  спине...  

Мне  млеть  в  его  объятьях  -  не  приятно.  
Скорее  бы  за  ним  и  след  простыл..  
И  это  и  логично...  и  понятно,  
Коль  даже  муж  измену  с  ним  простил.  

Я  от  него  избавиться  бы  рада.  
С  чего,  скажите,  он  ко  мне  прилип  
Хоть  был  бы  мужиком,  таким,  как  надо  
А  то  обыкновенный  вирус  ГРИПП...[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781779
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018


Східний

Плакуча верба

     

У  дзеркало  вдивляється  верба
Й  розчісує  вітрами  коси.
Красуня  поряд  -  квітка  голуба
Оділа  ранні  буси-роси.
Напився  з  бусинки  кудлатий  джміль
І  загудів  понад  полями.
Карась  озерне  дзеркало  пробив,
Розбіглись  хвилі  в  нім  кругами.
Зламався  вітру  сивий  гребінець,
Поплив  туманом  над  водою.
З'явився  в  небі  білий  табунець,
Поважною  ішов  ходою.
Верба  нечесана  зосталась  та,
Сплелися  коси  між  собою.
Стоїть  похилено  в  сльозах  сумна.
Тому  і  звуть  її  -  
Плакучою
Вербою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781666
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018


Амадей

Чужина (авторська пісня)

Живу  на  чужині,
У  чужому  краі.
Дні  і  ночі,  у  віконце,                          (2  рази)
Брата  виглядаю.                                      (2  рази)

Виглядаю  брата,
У  будні  і  свята,
Як  же  мені  надоіла                                (2  рази)
Чужина  проклята.                                  (2  рази)

На  чужині  сонце,
Світить,  та  не  гріє,
Як  почую  рідну  мову,                        (2  рази)
Серденько  зомліє.                                  (2  рази)

З  сонечком  прокинусь,
Богу  помолюся,
Як  згадаю  Украіну                                (2  рази)
Слізьми  обіллюся.                                (2  рази)

Якби  я  був  пташка,
Соловей  на  волі,
Все  б  покинув,та  й  полинув  (2  рази)
До  рідного  поля.                                      (2  рази)

Сів  би  у  садочку
На  кущі  калини,
Звеселив  би  я  серденько            (2  рази)
Всій  своі  родині.                                        (2  рази)

Вийшла  б  з  хати  ненька,
По  траві  з  росою                                  
Послухала  б  соловейка,                (2  рази)
Розсталась  з  журбою  .                      (2  рази)

Рідна  моя  ненько,
Ріднесенький  брате,
Як  же  важко  на  чужині                    (2  рази)
Віка  доживати.                                            (2  рази)

Вітерець  повіє
На  рідну  Вкраіну
Хмаринкою  біленькою                        (2  рази)
Додому  полину                                              (2  рази)

Орошу  стежину
До  рідноі  хати,
Хоч  думкою  я  покину                            (2  рази)
Чужину  прокляту.                                      (2  рази)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781664
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018


Nino27

Їй лютий залишив холодні дні…

[b][i][color="#027d19"]Їй    лютий    залишив    холодні  дні,
Дороги    зі    снігами,  переметами.
Вона    прийшла,  не  помилилась    ні,
Не    заблукала    сніжними    заметами.
Перечитала    вже    усі    листи,
Залишені    на    вікнах    візерунками.
І    лютому    за    все    весна    простить...
Всіх,    сонечка,    зігріє    поцілунками.
Струмки    дзюрчать    і    капає    зі    стріх,
Мелодію    весни    вітром    рознесено.
Тож    вистачить    її    тепла    на    всіх
І    стане      так    по-справжньому    розвеснено.
Все    оживе    від    подиху    весни
І    журавлі    повернуться    із    вирію,
Присняться    першим    квітам    перші    сни...
Нехай    живеться    всім  ,  у    краще,    з    вірою.[/color][/i][/b]  


   
 
     
     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781635
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Поету



                                                                                                                                   Слово,  моя  ти  єдиная  зброє...                                
                                                                                                                                                                                               Леся  Українка

А  для  поета  слово  -  зброя  гостра,
То  ж  захистімо  ним  країну.
Комусь  найкращий,  мабуть,  теплий  острів,
А  нам  дорожча  Україна.

І  слово  наше  має  криці  силу,
Вперед  веде  до  правди,  честі.
Ото  ж  довбаймо  фальші  темну  брилу,
Не  стіймо  й  мить  на  перехресті.

Несімо  слово  українське  гордо,
Борімося  за  нашу  мову,
Щоби  чужинці  не  складали  рондо,
Брехню  убиймо  сильним  словом!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781632
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018


Шостацька Людмила

ПРОГНОЗ - ВЕСНА /продовження/

                                                                       Вже  сніговик  на  зад  присів
                                                                       І  шалик  з’їхав  геть  додолу,
                                                                       І  ніс  із  моркви  відлетів.
                                                                       Весна  –  тут  згідно  протоколу.

                                                                       Сидів  горобчик  на  чолі,
                                                                       Не  думав  навіть  проганяти.
                                                                       Бруньки  шептались  на  мітлі
                                                       Та  десь  не  видно  кошеняти.

                                                                       Я  вранці  гляну  за  вікно,
                                                                       Боюся  навіть  уявити…
                                                                       Мітла,  морквина  і  відро...
                                                       Такі  у  березня  візити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781628
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018


Микола Холодов

Олімпійські Ігри і перемир"я

 У    той    час    як    на    Планеті
 Олімпійський    факел    сяє,
 В    землю    встромлених    багнетів
 Неодмінно    люд    чекає.

 Бо    з    давен,    схоже,    трипільських
 Для    військових    і    цивільних
 Під    час    Ігор    Олімпійських
 Заборонені    всі    війни.

 Та    дарма    чекає    миру
 Краса    світу    --    Україна,
 Бо    схотілось    в    люті    звіру
 Полонити    цю    країну.
 
 Ігнорує    звір    жорстокий
 АнтивІйнові      закони
 І    не    робить    ані    кроку
 У    покору    забороні.

 Чи    ж    не    знає    та    звірина,
 Чи    не    хоче    знати,
 що    настане    та    година
 За    зло    кару    мати?!

                   Коли    хто    до    полону    веде    --
                   сам    піде    в    полон.
                   Коли    хто    мечем    убиває,    --
                   такий    мусить    сам    бути    вбитий    мечем!


                 Об"явлення    св.    Івана    Богослова    13  :  10

                         
                                       
 
                                             
                     
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781607
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018


Дніпрянка

ЗАПОВІТНЕ БАЖАННЯ

 Моє  заповітне  бажання  -
Блакитної  квітки  весни,
Щоб  небо  -  як  мирне  вітання,
А  день,  мов  улітку,  ясний.
Зненацька  якщо  загриміло  -
Не  постріл  ворожих  гармат,
А  просто  гроза  прошуміла.
В  музеї  висить  автомат.
Розгублено  дивляться  діти:
Бентежив  їх  тільки  в  кіно.
Аби  мали  змогу  радіти,
І  в  сні  щоб  не  бачить  його.
Хай  сняться  блакитні  троянди,
В  дарунок  матусям  ростуть.
І  лебеді  білі,  мов  яхти,
В  озерах  попарно  пливуть.
Тож  мрії  у  діток  блакитні:
Канікули,  радість  доріг,
Цікавинки  різні  привітні,
Із  друзями  зустрічі,  сміх.
Як  збудуться  світлі  бажання,
Це  щастя  і  є  навіки.
Щоранку  блакитне  світання
Любові  земній  завдяки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781598
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018


Східний

Весна в Україні


Потихеньку  йде  весна
У  віночку,  мов  дівчина.
Шелестить  в  садку  трава,
Невгамовна,  як  дитина.

А  на  сонці  верболіз
Зібрав  котиків  на  віти.
Сніг  скотився  в  жменьку  сліз,
Де  він  був  з’явились  квіти.

Ручки-промені  тремкі
Обняли  струнку  берізку,
Вмить  сережки  боязкі
Скрасили  гнучку  галузку.

На  кущах  малі  бруньки
Полохливо  виглядають.
Скинули  дуби  шапки,
Ве́сну  радісно  вітають.

Все  в  природі  ожило,
Земля  рада  переміні.
Обудилося  й  село
В  моїй  рідній  Україні.

                 11.03.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781597
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018


OlgaSydoruk

На короткую минутку…

На  короткую  минутку    
В  сон  тревожный  загляну...
Поцелуями  укрою...
Прикоснувшись,разбужу…
И  оставлю  на  подушке  
Незабудки  из  духов…
Прошептав,тебе  на  ушко,
Много-много  нежных  слов…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781577
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018


Радченко

Тихо-тихо


Тихо-тихо  лапатий  сніг
Заколисує  ніжністю  землю
І  здається  спинивсь  часу  біг,
А  замети  так  схожі  на  греблю,
Що  з  усих  сил  зима  намела  —
Хай  весні  буде  важче  дібратись
Й  принести  в  світ  холодний  тепла
І  яскраво  усім  усміхатись.
Сніг  розтане  й  струмки  задзюрчать,
Пролісково  запахне  повітря
І  птахи  в  рідний  край  прилетять,
І  яскравіше  стане  палітра,
На  якій  розцвітуть  кольори
Неймовірних  відтінків  веселки,
Й  будуть  довшими  дні  й  вечори,
Й  буде  спів  березневої  флейти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781576
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018


НАДЕЖДА М.

А завтра буде вже весна…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Z8GH0tmAJOQ
[/youtube]

Зимовий  день  досяг  уже  кінця.
Надворі  непоспішно  вечоріє.
Не  треба  гнать  за  ніччю  тут  гінця,
Бо  вечір  втрача  барви,  сутеніє.

Неквапно  ніч  ступає  на  поріг,
Зими  відчула  подихи  останні.
Холодні  краплі  падають  із  стріх.
Скресає  сніг,  щезає  у  тумані..

Впаде  зимовий  лист  з  календаря,
А  вранці    буде  зовсім  по-другому.
Зійде,  як  завжди,  ранішня  зоря,
І  день  зітре  зимову  нам  оскому.

І  потечуть  струмки  наперебій,
Життю,  що  нададуть  нові  відтінки.
Зими  й  весни  закінчиться  двобій.
Цвітуть  такі    думки  в  Надії  -  жінки.

Впущу  в  кімнату  свіжу  я  весну,
Відкрию  їй  гостинно  всі  фіранки.
Вдихну  на  повні  груди  запашну
Весну...  Такі  ось  маю  забаганки...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781517
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018


Світла (Імашева Світлана)

ЛЮБЛЮ

                                               Оманливу  казку  раю
                                               В  екстазі  палкім  читаю  -  
                                               Твоя?
                                               Лиш  тіла  жага  первинна,
                                               А  сутність  така  невинна  -  
                                               То  Я?

                                                 В  шаленім  сплетінні  руки  -  
                                                 Ці  зустрічі  і  розлуки:
                                                 Люблю!
                                                 Пізнати  дано  найвище:  
                                                 Палання  -    і  попелище
                                                 Жалю.

                                               Невже  це  кипіння,  й  млості,
                                               Й  падіння  із  високості  
                                               Мине?
                                               Немає  для  нас  покути,
                                               Й  тобі  не  дано  забути
                                               Мене.

                                               Ступаємо  безпривітно
                                               По  вістрі  чужого  світу
                                               Й  обмов.
                                               Та  хвилею  б'є  тугою
                                               У  венах  -  жага  прибоєм:
                                               ЛЮБОВ.
                                             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781496
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018


Крилата

ОДА МАТЕРІ

О,  Матір  усіх  сущих,  о  Мадонно,  
Дозволь  тобі  вклонитись  до  землі.
Твоя  душа  –    вмістилище  бездонне
Добра,    любові,  кольорових  слів.

Твій  погляд  –  неба  дзеркало  сріблите.
А  руки  завжди  в  русі,  у  труді.
Як  ніч  без  зір,  як  дерево  безлисте  -  
Такою  є,  як  діти  у  біді.

Твій  голос  ніжний,  наче  звуки  лютні.  
Твій  хід,  як  літ  весняних  журавлів.
Вкладаєш  серце  у    землі  майбутнє.
Ростиш  для  світу  доньок  та  синів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781463
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 11.03.2018


Леся Утриско

Тобі небо прихилю мімозами.

Обійми  мене  літніми  грозами,  
Поцілуй  веснянковим  світанком,
Тобі  небо  прихилю  мімозами,
Прийду  стиглим,  освіченим  ранком.  

Зачерпни  пожовтілого  обрію,
Нічку  випий  ранковими  росами,  
Загорюсь  божевільною  зіркою,  
Де  кохання,  заплетене  косами.  

Квітом  літнім,  словами,  мов  перлами,
Передзвоном  сердець,  оксамитами,
Наші  миті  зостались  завмерлими,
Ми  дощами  віджили  пролитими.

Прийду  стиглим,освіченим  ранком,
Обійми  мене  літніми  грозами,
Поцілуй  васнянковим  світанком,
Тобі  небо  прихилю  мімозами.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781441
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 11.03.2018


Зоя Журавка

ЛЮБОВ ВОСКРЕША

Помолися  за  жінку-  небогу,
За  спустошене  серце  і  біль,  
Бо  розсипав  на  зранену  душу,
Хтось  безжально  білесеньку  сіль.
Ятрить  душу,  пече  і  сльозиться
Від  нестерпного  болю  душа.
Ти  молися  за  неї,  молися,
Дай  надію...любов  воскреша.
Автор  Зоя  журавка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781439
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 11.03.2018


Любов Іванова

ЖИТТЯ, ЯК СВІЧА…

[b][i][color="#690f0f"]Життя,  як  свіча...  Відгорить  і  за  обрієм  згасне
Залишивши    слід  у  серцях  і    на    рідній  землі.
І  все,  що  було...  а  було  ж  -  і  сумне...і  прекрасне,
Розтане  як  день  в  невблаганній,  вечірній  імлі.

Життя,  як  свіча,  що  стікає  неквапно  додолу,
Та  світлом  своїм    зореніє  вона  не  дарма.
А  скільки  сердець  ця  свіча  зігріває  довкола
І  поряд  з  людьми  зігрівається  серцем  сама.

Життя,  як  свіча...  Та  не  можна  безслідно  згоріти,
Даруйте  тепло,  бо  не  треба  у  душах  зими...
І  дуже  шкодА,  якщо  хтось  це  тепло  не  помітив,
І  поруч  пройшов,  загорнувшись  у  морок  пітьми.

Життя,  як  свіча...  Хай    горить  якнайдовше  цей  вогник,
Наповнять  життя  невичЕрпної  сили  струмки.
Нехай  поміж  круч  пропливає  життя,  наче  човник.
І  власна  свіча    зореніє  ще  довгі  роки...[color="#690f0f"][/color][/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781426
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 11.03.2018


Лана Мащенко

Терен

Споглядаючи    терен  квітчастий,
Пам'ятай,    що  там  є  колючки.
І  яким  би  не  був  він  прекрасним,  
Та  торкнися  й  поколеш  пучки.

До  людської  душі  приглядайся  
І  поспішно  її  не  цінуй.
Чи  нема  у  ній  го́лок,  дізнайся,
А  тоді  довіряй  і  шануй.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781415
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 11.03.2018


НАДЕЖДА М.

Тобі, Україно…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=576v3EMLZF4
[/youtube]

Де  найкраща  є  країна  в  світі,
З  чим  її  я  можу  порівнять?
Де  сади  розлогі  в  буйноцвітті...
Хто  красу  не  може  цю  сприйнять?

Тільки  тут   прозоре  синє  небо,
Батьківщина   сірих   журавлів,
Найніжніший  солов"їний  щебет,
І  краса  невимовна  полів.

А  в  озерах  очі  сині-  сині,
І  родюча  тільки  тут  земля.
Я  співаю  оду  Україні,
Де  вода  цілюща,  з  кришталя.

Я  зберу  накращі  квіти  в  полІ,
І  віночок  з  них  собі  сплету.
І  слова  подяки  вплету  долі,
Що  дала  можливість...  Тут  живу.

Приплету  мачок  посередині,
Для  прикраси  поміщу  зорю.
Я  живу  на  Україні  милій,
Я  її  за  все  боготворю...

Дякую  рукам  всім  роботящим.
Це  вони  змінити  можуть  світ,
Бо  вони  не  можуть  жить  інакше,
Прийде  час  і  скинуть  тяжкий  гніт.

Волелюбна,  непоборна,  мирна.
Ворогів  косила,  як  бур"ян.
Ти  одна  така,  ти  -  неповторна.
Ти  -  найблагородніша  з  слов"ян...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781411
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 10.03.2018


Евгений Познанский

НОЧНОЙ ТУМАН

Кокетливо  из  мягкого  тумана
На  всё  глядят  фонарные  огни.
Ночь  побелела  даже  как  то  странно,
И  помутнела,  но  горят  они.
Как  будто  шаловливыми  лучами,
Отодвигают  мини-облака,
Мне  кажется,  они  смеются  сами,
Хотя  туман  растекся,  как  река.
В  его  потоках  тонет,  исчезая,
Всё:  дерево,  машина,  человек.
Но  огоньки  смеются,  понимая,
Что    это  так  уходит  в  небо  снег.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781391
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 10.03.2018


Зоя Журавка

ПРОСТО ЛЮБЛЮ

Я  дуже  люблю  Вас,  мої  діти,
Бо  Ви  для  мене  найкращі  в  світі.
Щемить  серденько  за  Вас  щоднини,
За  Вас  молюся,  я  щохвилини.
Зізнатись  хочу,  тобі  в  коханні.
Ти  мій  єдиний,  ти  мій  жаданий.
Сміюсь  для  тебе,  за  тебе  плачу,
Ти  моя  доля,  ти  моє  щастя.
Ви,  мамо  й  тату,  мене  зростили,  
Мене  кохали,  завжди  любили.
І  не  спіткнутись,  давали  сили
Добро  робити  мене  навчили.
Автор  Зоя  Журавка(Іванова)


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781330
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 10.03.2018


Олександр Кобиляков

ДОЛЯ

Посивіла  Україна
Від  журби  та  болю...
Проклинає  люба  Ненька
Власну  свою  долю…

Почерствіли  рідні  діти  –
Серцем  і  душею.
Розпинають  Батьківщину  –
Та  майбутнє  з  нею.

Продали  за  гроші  юди
Землю  та  Державу.
Не  чекайте,  люди  добрі,
Ні  волю,  ні  славу.

Не  чекайте  –  повставайте,
І  порвіть  кайдани,
Бо  панують  вже  над  вами
Олігархів  клани!

Українці,  дорогенькі,  
Ви  ж  нащадки  Спаса!
Тож  виконуйте,  рідненькі,
«Заповіт»  Тараса!

Не  раби  ж  ви  –  Божі  діти
Козацького  роду!
А  немає  –  і  не  буде
Роду  переводу!

І  тоді  –  відступить  ворог,
Земленька  зрадіє,
Бо  лише  про  це  –  роками  –
Україна  мріє.

Мріє  Ненька,  щоби  діти
Матір  поважали,
І  щоб  люди  –  патріота
Гетьманом  обрали!

                       ©  Олександр  Кобиляков

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781309
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 10.03.2018


Валентина Ланевич

Підкорена тобою, не скорюся.

Підкорена  тобою,  не  скорюся,
Я  воювати  буду  за  любов.
Із  теплотою  тілом  пригорнуся,  
Свою  змішаю  із  твоєю  кров.

Єдиним  цілим  імпульсом  чуттєвим
Відчуєм  ласки  злуку  водночас.
Із-за  фіранки  кінчиком  рожевим
Промінчик  сонця  поцілує  нас.

Благословить  кохання  піднебесна,
Той  вільний  вибір  в  морі  суєти.
З  зими  холодної  водою  скресла,
Рікою  розіллюсь,  бо  поруч  ти.

Мій  милий  серцю  чоловік,  де  доля,
Очей  капкан  розставила  сама.
І  губиться  у  них  моя  сваволя,
Підкорену  голубить  глибина.

09.03.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781260
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 10.03.2018


Людмила Пономаренко

Ліхтар


Верхівки  ялин,  снігопадами  збілені  рясно,
Заглядають  у  вікна  лікарняних  притихлих  палат.
Ніч  холодна,  байдужа    й  така  довгочасна
Ритми  серця  мого    відраховує  якось  не  в  лад.

На  краєчку  зими,  в  задзеркаллі  освітлених  рам
Примостився  сніжинок  легких  уже  стомлений  рій.
Збиті  віхи  доріг  –  у  відтвореннях  кардіограм,
В  траєкторіях  злетів  моїх  обезсилених  мрій.

Десь  далеко  внизу,  на  перинах  розсипаних  хмар
Гойдаються  сни,  що  з    далеких  висот  прилетіли.
Мій    приятель    давній,  високий  самотній  ліхтар,  
Світлом    добрих  надій  сяє  десь  в  сніговій  заметілі.

І  мовчання  його  варте  всіх  наймудріших  розмов,
Коли  тиша  звучить,  я  того  не  забуду  довіку…
Своє  серце  щоночі  він  запалював  знову  і  знов,
І  його  променистість  тримала  когось,  наче  ліки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781244
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 10.03.2018


Richter

Оральний секс


Колись  з  дружиною  своєю
орали  землю,  ставши  цугом.
Впряглась  кохана  прямо  в  шлею,
а  я  з  чепігами,  за  плугом.

Затим  натхненно  скородили,
у  борону  вже  я  впрягався,
бо  ні  вола  в  нас,  ні  кобили…
В  господі  плуг  один  лишався.

По  тому  бульбу  ми  садили
у  землю,  прямо  під  леміш.
А  на  останні  рештки  сили
на  двох  зварили  ще  й  куліш.

Кохатись  ми,  як  миші  сірі,
утратили  весь  інтерес.
Любовні  втіхи  в  повній  мірі
нам  замінив  оральний  секс.

07.03.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781174
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 09.03.2018


Richter

Свято про святе


Восьме  березня  –  свято  чи  горе?
Хто  придумав  його  і  коли?
Тонни  квітів  і  радощів  море
чи  лише  океан  кабали?

Що  задумали  Роза  і  Клара
для  наступниць  своїх  чарівних?
В  світі  мало  лишилось  коралів,
а  натомість  проблем  цілий  міх…

Неузгідну  систему  зламати
їм  потрібно  було  будь  там  що.
Що  їм  жінка,  сестра,  навіть  мати?
Окрім  власних  амбіцій  –  ніщо!

Вирок  винесли  світу  старому
і  пустили  святе  під  укіс.
На  тріски  шматували  свідомо,
як  рубали  реліктовий  ліс.

Не  зважали  на  матір-природу,
ґвалтували  жінок  і  сестер  –
будували  темницю  народів
під  найменням  гучним  СРСР.

Ось  таке  оте  свято  жіноче,
відспівати  його  вже  пора.
Всіх  жінок  привітати  я  хочу
в  свято  матері,  миру  й  добра!

09.03.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781173
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 09.03.2018


Harry Nokkard

Тарасів "Заповіт"

Написано  ще  років  10  тому,  та  ніби  не  втратило  актуальності.


           Тарасів  «Заповіт»

Дивна  країна,  дивні  люди,  дивні  долі,
неначе  хтось  все  на  віки  зачарував,
ніби  заплутав  всі  стежки  у  чистім  полі,
І  нашу  Волю  у  кайдани  закував.

Ми  стали  вже  потроху  забувати,
що  живемо  ми  на  своїй  землі,
і  рідну  мову  дали  сплюндрувати,  
і  вже  чужинці  тут  як  хазяї.

Навіть  забули  вже  чиї  ми  діти,
забули  пращурів,  хоробрих  козаків,
що  змушували  геть  усіх  тремтіти,  
на  суші  й  в  морі  упродовж  віків.

То  скільки  ж  можна  жити  у  кайданах,
В  обіймах  братніх  вже  три  сотні  літ,
Може  вже  час  згадати  на  майданах,
Тарасів  невмирущий  «Заповіт».  

«Поховайте,  та  вставайте,  
                                                                 кайдани    порвіте  
і  вражою,  злою  кров’ю  Волю  окропіте.»

Дивна  країна,  дивні  люди,  дивна  доля,
неначе  хтось  все  на  віки  зачарував,  
та  ще  не  вмерли  України  слава  й  Воля,
ще  буде  те,  що  нам  Тарас  заповідав..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781151
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 09.03.2018


Крилата

ОДА ТАРАСОВІ ШЕВЧЕНКУ

Він  українець  з  мозку  до  кісток.
З  народу  вийшов,  ним  горів  до  скону.
Літературі  він  проклав  місток.
Їй  одягнув  на  голову  корону.

В  своїм  столітті  був  такий    один,
Хто  вболівав  за  люд  сільський    кріпацький.
З  козацьких  він,  й  невольничих  глибин.
Той,  хто  пізнав  біду  і  шлях  чумацький.

Хто  солов’їну  мову  в  світ  поніс.
Щоби  її  пізнали  всі    народи.
На  ньому  кожен  українець  зріс.
Він  словосіяв  –  і  з’являлись    сходи.  

Він  український  перший  дисидент,
Що  звідав  бруд  солдатчини,    заслання.
Та  це  його  не  виїло  цемент  –  
Він  живописив  і  складав  послання.

Розкол  приніс  у  ліберальний  рух.
Пером  пройшовся  по  царю  Росії.
Мого  народу  символ  він  і  дух,  
Поет,  художник,  нації  месія.

За  різними  даними,  на  сьогодні  у  цілому  світі  налічується  від  1100  до  1384  пам’ятників  Кобзареві.    Він  живе  в  своїх  творах,  в  наших  думах  і  в  наших  серцях.  Він  продовжує  виконувати    свою  місію.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781136
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 09.03.2018


Любов Таборовець

Весна іде…

Весна  іде  вже  повним  кроком,
Хоч  перепони  на  шляху...
Не  обминула  б  ненароком,
Коли  мороз  додасть  страху.
Із  нею  йде  жіноче  свято...
З  ним  зацвітуть    надій    сади
В  цей  день  чекаєм  небагато:
Приємних  слів  в  душі  сліди.
Вже  в  пошуках  весняних  квітів  
Снує  Адамова  рідня...
Щоб  привітать  найкращих  в  світі  
Вони    чекають  цього  дня.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780864
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 09.03.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Природи казковий засів

Кружляє  вітер,  підганяє  хмари,
Сльози  висушує  їм,  плакать  не  дає,
А  сонця  промінці  на  землю  впали  -
І  все  навколо  сяє-виграє.

Вже  мати-й-мачуха  пелюстками  жовтіє,
Стелиться  круглим  листом  в  долинах,
Та  маргаритки-гудзички  рясніють
На  довжелезних  трав"яних  плащах.

На  березі  із  осоки  густої
Джерельце  пробивається  на  світ,
Скуштуєш  ти  води  його  смачної
І  смак  цей  пам"ятатимеш  весь  вік.

Бо  не  нап"єшся  ти  такої  в  місті
І  первозданних  не  побачиш  див.
А  тут  пирода  хазяйнує  тільки,
Чудес  казкових  робить  свій  засів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781132
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 09.03.2018


Променистий менестрель

Тарасе наш!

                           
             триптих

Респектабельні  пілігрими…
«ходять»  по  шевченківських  місцях.
Вербують  верби  у  монографії.
Вивчають  біо  і  гео-графію.
Полюють  в  полі  на  три  тополі…

А  цікаво,  багато  б  із  них  потрафили
Пройти  шляхами  його  долі?
Ліна  Костенко
                       «Заворожіть  мене  волхве…»

Тарасе  наш!
           триптих
 І.
Тарасе  наш!  Хто  подолає
Думок  твоїх  всю  глибину?
Той,  хто  в  очах  твоїх  спізнає
Мою,  твою  й  свою  вину...

Вину  й  безвинність,  Світло  й  сірість
Усіх  після  Христових  днів:
Чи  фанатизм,  чи  дні  без  Віри;
Патріотизм  –  чи  шовінізм.

Хто  може  змалювати  правду
В  цій  неправдивій  стороні?
Хто  для  народу  дбає  право
У  цій  неправедній  борні?

Тарасе  наш!  Хто  подолає
Думок  твоїх  всю  глибину?
Той,  хто  на  віршах  все  ще  грає
Заради  зиску  й  полину?

Чи  той,  хто  вчену  ступінь  творить
На  долі,  що  тобі  болить?
Другий  на  мові  заговорить,
Що  розридаються  й  воли...

Та  всі  тлумачать,  слина  в  боки:
„Концепція,...  міфологізм,...
Мутація  і  поклик  моди...”
Оце  змагання  –  модернізм!

Тарасе  наш!  Прости  вже  грішних…
Садок  вишневий  розквітай!
Бджіл  і  хрущів  той  гул  утішний
Дай  Бог,  розбудить  нас...  в  літа.

ІІ.
Тарасе,  серденько  твоє,  –
Летить  у  висях  незбагненних
І  дивиться  на  Землю-Неню,
Чи  правда  в  нашім  світі  є?

Чи  діти  вже  порозумілись,
У  дружбі  й  щасті  поселились,
В  полях  Вкраїнських  сміх  кують
І  радість  за  потребу  мають,
Державу  вже  не  лихоманить
Й  онуки  в  мирі  мо’  поснуть?

Де  славна  Хортиця  шумує,
Чи  ж  пам’ятають  козаків?
Їх  слово  й  діло  славне  й  мужнє  
Чомусь  навчило  сіряків?
Пани  добріші  може  стали?
–  Та  де?  Посліднє  розікрали
Вздовж  незалежності  років…

Тарасе,  мрії  не  збулись!
Пани,  як  при  тобі,  вскубуться
За  ті  клейноди,  що  й  були  –
Ще  довго  біди  не  минуться,
Мотають  жили,  як  колись…

«Все  йде,  все  минає  –  і  краю  немає,
І  листя  пожовкле  вітри  рознесли»*
А  правда  не  збулась  –  в  хулі  десь  конає
І  хто  їй  дасть  раду,  як  Совість  змели?

Чернеча  гора…  Стільки  часу  минає.
Тарасе,  скажи  –  чи  з  колін  ми  звелись?  
О,  грішний  народе  мій,  в  мріях  до  краю  –
В  подушці  сльоза.  То  ж  проснешся  коли?!

ІІІ.
Тарасе,  чом  водночас  з  тобою  не  жили?
І  чому  білим  світом  босоніж  не  брели?...  
Отам  де  тин  і  вишня  єднають  два  двори  –
Вже,  духом  об’єднавшись,  ми  б  знались  до  пори...

Ділили  б  тиші  спокій,  чи  стогін  вітровій  –
Не  так  би  одиноко  котились  сльози  з  вій...
Та  Бог  дає  нам  завше  свої  шляхи  в  буття  –
То  ж  брате  наш  Тарасе,  осібне  й  каяття...

*  Т.Г.Шевченко,  «Гайдамаки»


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781130
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 09.03.2018


Шостацька Людмила

МУЗИ НЕ ВМИРАЮТЬ

                                                                                                                                           
                                                                                 /  до  Шевченкової  Музи/

                                                                             Як  Тарас  тебе  боготворив!
                                                                             Ти    була  «пречистая  й  святая»,
                                                                             Ти  була    букетом  справжніх  див,
                                                                             Зіронька  в  невільному  безкраї.

                                                                             Златокрилим  дотиком  душі,
                                                                             Пташечкою  линула  до  нього.
                                                                             В  час,  коли  приносила  вірші  –
                                                                             Ти  була  посланницею  Бога.

                                                                             Ти  була  «живущою  водою»  
                                                                             Посеред  засушених  степів
                                                                             І  «сестрою  завжди  молодою»  -
                                                                             Кобзаря,  засмучений  заспів.

                                                                             Ти  його  «порадонька  святая»,
                                                                             Світ  безсмертя  у  його  очах
                                                                             Ти  –  така,  мов  дотик  горностая.
                                                                               України  –  істина  і  шлях.

                                                                               У  молитві  –  свічечка  за  волю,
                                                                               Глас  Тараса,  дзвін  на  цілий  світ!
                                                                               Ти  сльозою  випала  на  долю
                                                                               У  його  бунтарський  «Заповіт».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781127
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 09.03.2018


Світлана Моренець

КОХАННЯ ЗРІЛОЇ ПОРИ

Як  це  назвати?  З  давнього  часу
не  можу  подолати  дивну  хворість:
без  тебе  світ  втрачає  всю  красу,
сіріє,  блякне,  скрізь  –  безбарвна  кволість,

що  нівелює  радості  буття.
Живу  чеканням...  збайдужіння...  втома.
Та  веселково  виграє́  життя,
коли  ми  разом  –  за  край-світ  чи  вдома.

Вже  схлинув  молодечий  карнавал,
а  серце  ловить  імпульси  магічні.
Взаємне  притягання  двох  начал
свій  пік  пройшло,  адже  і  ми  не  вічні.

Мабуть,  пора  розвіятись  золі
від  почуттів,  палаючих  вогненно,
здається,  на  очах  вже  мозолі
намуляти  повинні  ми  взаємно  –

так  ні!  Яку  ж  струну  ти  зачепив,
що  безліч  літ  бринить  і  не  вмовкає?
Мій  любий!  Скільки  ласки,  світлих  див
душа  моя  в  твоїй  ще  відшукає?

Зачарував.  Навік  приворожив,
мій  добровольцю  у  моїм  полоні.
Амур  дві  долі  в  небі  сторожив
і  пострілом  з'єднав  серця  й  долоні.

І  ми  –  удвох,  на  гору  чи  з  гори
веде  життєва  звивиста  дорога.
–  Лиш  не  вдягни  світ  в  чорні  кольори!  –
єдине,  що  благаємо  у  Бога.

Любов...  Вона  не  знає  перешкод,
ні  відстані,  ні  термінів,  ні  віку,
якщо  серця  знайшли  свій  спільний  код.
...  І  лине  вдячність  Господу  –  без  ліку.

                               3.03.  2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780467
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 06.03.2018


Лана Мащенко

А я снова рисую тебя

Море  с  небом,    взявшись  за  рУки,
Смыло  имя  твое  на  песке.
И  остались  прибоя  лишь  звуки,
И  твой  образ  в  цветущей  душе.

На  асфальте  любимое  имя
Смыл  слезами  безжалостный  дождь,
Но  его  все  равно  буду  видеть
И  испытывать  легкую  дрожь.

Белый  лист  в  образ  твой  облачился,
Но  огонь  рассмеялся  и  сжег.
Снова  ты  лишь  в  мечтах  растворился,
Наполняя  любовью  мой  вдох.

Будни  серостью  лик  твой  смывают,
А  я  снова  рисую  тебя
И  тобою  себя  наполняю,
Свет  душе  своей  слабой  даря.

В  сердце  выжгу  любовью  твой  образ,
И  векам  его  не  стереть.
Он  к  душе  моей  кем-то  подобран.
Только  он  может  трепетно    греть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780052
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 04.03.2018


Наташа Марос

У ВИШИВЦІ…

Я  знаю,  що  прийде  вона,
Розтопить,  розмиє,  засвітиться  -
Така  довгождана  весна...
Провіснице  теплого  літечка,
Ти  з  ким  загуляла  і  де,
Безтямно-закохана  мрійнице,
Зима  он  в  сувої  кладе
Високі  сніги  і  не  віриться:
Це  березень,  не  листопад,
Не  грудень  і,  навіть,  не  в  лютому
В  розкішно-легкий  снігопад
Зима  все  навколо  закутує...
Яка  невимовна  краса
У  вишивці  -  білим  по  білому!
Це  ж  треба  отак  розписать
Картину  з  весною  поділену...

               -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780048
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 04.03.2018


Леся Утриско

Письменник.

Письменник  -  це  любов  і  драма,  
Де  світ  чудний-  у  ньому  гама,  
Де  сльози  й  сміх-  розчарування,
Де  божевілля,  мить  кохання.  
Сонети,  спів,  казки-  буденне,
І  кожен  день  щось  сокровенне,  
І  кожна  мить-  нові  світанки,  
Загублені  в  них  ночі  й  ранки.  
Десь  успіхи,  а  десь  поразки,  
Гучні  мотиви  й  просто  фразки,  
Це  їх  життя-  мірило  світу,  
Збирає  дні,  піддавши  звіту.  
Що  ще  писати,  що  знайти?  
В  які  тикнутись  береги?  
Де  мир,  любов,  і  віра,  й  слава,
А  чи  убога  переправа.
Це  все  вони-  гучні  та  тихі,  
Щасливі,  наче  Божі  крихи,  
В  борні  й  золі  горять  свічами-
Хай  успіх  впаде  по  між  вами,  
Бо  Божий  дар  у  ваших  грудях-   
Несіть  добро  та  щирість  людям.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780017
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 03.03.2018


Шостацька Людмила

У ДОМІ КНИГИ

                                                                   Тут,  серед  книг,  знаходжу  спокій,
                                                                   Гортаю  тисячі  думок.
                                                                   Тут  час  не  робить  собі  копій,
                                                                   А  я  роблю  у  вічність  крок.

                                                                     Я  –  у    оточенні  великих,
                                                                     Мені  –  задарма  їх  труди.
                                                                     Вже  бачу  їх  прекрасні  лики
                                                                     І  приміряю  їх  сліди.

                                                                     Від  слів  захоплює  мій  подих.
                                                                     Ця  велич  –  у  моїх  руках!
                                                     Творити  так  –  то  справжній  подвиг,
                                                                     Щоб  потім  жити  у  віках!
         
                   
                                                                                               Усім  відвідувачам  сайту  -  мої  вітання
                                                                                               з  приводу  Всесвітнього  Дня  Письменника!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779987
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 03.03.2018


Георгій Грищенко

Пам'ять щезає

Маршали  сплять  у  могилі,
Військо  в  полах  полягло,
Всіх  поховати  не  в  силі,
Бо  їх  мільйони  було.

Ворог  стріляв  їм  у  груди,
В  спину  стріляли  свої,
Так  було  майже  усюди,
Де  йшли  запеклі  бої.

Ворог  можливо  не  вцілить,
Випаде  трохи  пожить,
Наші  ж  убити  хотіли
Всіх,  хто  назад  побіжить.

Й  досі  розкидано  кості
По  всіх  лісах  і  полях,
Черви  приходять  у  гості
До  позабутих  в  боях.

Прізвищ  ніхто  їх  не  знає,
Їм  не  приносять  вінків,
З  рідними  разом  щезає
Пам’ять  про  вбитих  бійців.

Люди  про  маршала  знають
Як  воював,  де  спочив,
В  свято  вінки  покладають,
Вічно  щоб  в  пам’яті  жив.

Так  уже  в  нас  повелося  –
Маршалам  честь  і  хвала,
А  всім  бійцям  довелося
Вгноїть  тілами  поля.
15.04.01.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779980
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 03.03.2018


палома

ВЕСНА І ПЕРВОЦВІТ


 Земля  зі  сну  розбурхалась  ліниво:
Ледь-ледь  з-під  снігу  ніжний  первоцвіт
До  сонця  тягне  рученьки  квапливо…
І  цноти  сповнений  небесний  квіт  –  
Краса,  оспівана  вже  сотні  літ.  

І  зігріває  сонечко  весняне,
Цілуючи  тоненькі  пелюстки…
Букетик  квітів  і  своїй  коханій,
Ховаючи,  з  нотатника,  в  листки,
До  серця  тулить  він  –    її  вибранець,

Бо  символ  чистоти  вони  таки.
                                           2  березня  2018



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779978
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 03.03.2018


Шостацька Людмила

СЛЬОЗА ЗИМИ

                                                                 З-під  снігу  пробивається  життя
                                                                 Із  назвою  простенькою  –  підсніжник.                                                                                                
                                                 То  –  первісток  весни,  її  дитя.
                                                                 Сльоза  зими,  надія,  справжня  ніжність.

                                                 Його  я  навіть  вирвати  боюсь.
                                                                 І  боляче  боюсь  йому  зробити.
                                                 Тримаюся  подалі  від  спокус  
                                                                 Й:"Весна"-,  усім  я  хочу  сповістити.

                                                                 Такі  землі  прикраси  –  до  лиця.
                                                                 Життя  провісник  на  тоненькій  ніжці
                                                 Аж  проситься  на  кінчик  олівця
                                                 В  нарядній,  помереженій  маніжці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779940
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 02.03.2018


dovgiy

ПЕРЕДСВ'ЯТКОВЕ

Ось  і  весна.  Ще  морозно  і  сніжно,
Бурульки  з  даху  тягнуться  униз,
Та  сонце  у  вікно  сміється  ніжно.
Це  перших  чисел  посмішка  весни.
Вже  почалася  березнева  дата,  
Ще  якийсь  тиждень  і  для  всіх  жінок
У    цій  країні  розпочнеться  свято!
Чоловіки  зі  слів  сплетуть  вінок,
Аби  вже  вкотре  вшанувати  ЖІНКУ!
Свою  Богиню,    Матір  чи  Сестру.
Сплету  і  я,  коханій  половинці
Якийсь  дарунок.  Слово  підберу
До  цього  дня.    Що  маю  їй  сказати?
Дивлюся  в  очі,  де  роса  дрижить…
Бо  душу  цю  так  хочу  оспівати,
Та  хвиля  ніжності  залила  серце  вмить!
Ніби  й  немає  спільних  довгих  років,
Бо  це  обличчя  в  сіточці  зморшок
Не  відчужіло  навіть  анітрохи,
А  ще  ріднішим  стало  за  весь  строк!  
І  відчуваю,  що  люблю  –  безмежно!
Та  так  глибоко,  з  вірою  юнця.
Я  пригорну  до  себе  обережно,
Скажу,  що  буду  з  нею  до  кінця,
Скажу  ще  їй,  що  труднощі  життєві
З  коханою  в  доланні  розділю
І  не  лише  у  свято  березневе,
А  у  щоденні  серденьком  люблю.
Моя  красуня!  Невмируща  врода!
Моя  розрада,  суть  всього  життя!
Для  споглядання  вища  насолода,
Тверда  основа  мого  почуття.
Живи  зі  мною  нескінченно  довго!
І  не    жахайся  від  прожитих  літ.
Зі  мною  сподівайсь  на  милість  Божу
І  усміхнись,  як  і  колись,  в  отвіт!

02.03.2018          

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779929
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 02.03.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

І світ почує

Дизайнер  ночі  неповторним  стилем
Оригінальний  в  творчості  своїй.
Захоплює  чарівність  небосхилу.
Сузір*я  сяйво  -  жмуток  золотий.

І  місяць  щедро  сіє  дивне  світло.
Прийшли  удвох  на  рандеву  нічне.
Найкращого  нема  кохання  в  світі,
Бо  від  Всевишнього  воно  міцне.

До  тебе  пригорнусь  душею  й  тілом,
І  світ  почує,  що  люблю...  люблю.
Нічого,  що  так  пізно  ми  зустрілись,
Зірками  наше  щастя  устелю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779910
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 02.03.2018


Леся Утриско

Я закохалась нині у весну.

Я  закохалась  нині  у  весну,  
Я  залюбилась  у  її  причуди,
Таку  дитячу,  і  таку  смішну,
Таку  єдину,  що  живе  повсюди.  

Що  снігом  йде,  сміється  у  вітрах,  
Зомліла  в  сні,  замріяна  у  днині,
Жіночно  стигло  у  своїх  руках,
Живу  вуаль  плете  в  саду  дитині.  

Тій  світлій  пташці-  наче  немовля,  
Тій  божій  днині-  вічні  зорепади,  
Весь  світ  її-  розбещене  дитя,  
Веселки  ніжні,  божевільні  гради.  

Така  незвична  і  така  пянка-   
Живуть  у  ній,  і  холод,  і  блаженство,
Така  солодка-  водночас  гірка,  
Охрещене  у  ній  чудне  шаленство.  

Я  закохалась  нині  у  весну,  
Я  залюбилась  у  її  причуди,  
Таку  дитячу,  і  таку  смішну,  
Таку  єдину,  що  живе  повсюди.  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779827
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 02.03.2018


Шостацька Людмила

ПОБАЧЕННЯ В КАРПАТАХ

                                                                     На  побачення  їде  до  хмар,
                                                     Він  обожнює  гори  Карпати.
                                                                     –  Я,  матусю,  немов  той  вівчар
                                                                     Буду  зорі  до  гурту  збирати.
                                                                     У  полоні  трембіт  й  полонин
                                                                     Я  п’янію  в  долині  нарцисів.
                                                                     І  із  мрійників  я  не  один,
                                                                     Ялівці  тут  –  брати  кипарисів.
                                                                     Я  беру  у  них  силу  і  міць
                                                                     Та  вдихаю  всі  їх  аромати.
                                                                     А  яка  дивовижна  тут  ніч!
                                                     В  моїй  долі  назавжди  Карпати!
                                                                     Навіть  ближче  до  Бога  від  них
                                                                     І  молитву  він  чує  скоріше.  
                                                     Кожен  подих  і  кожен  тут  штрих,
                                                                     І  незвичність  Говерлівських  рішень…  
                                                                     Гори  кличуть.  Матусю,  пора.
                                                                     –  Я  сама  закохалась  в  це  диво:
                                                     України  така  пектораль.
                                                     Повертайся,  синочку.  Щас-ли-во!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779918
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 02.03.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Болить душа

Моїй  так  холодно  душі
І  вона  плаче,  мов  дитина,
Як  заспокоїтися  їй?
Війна  ж  турбує  в  Україні.

Із  матерями  ділить  біль,
Сини  яких  пішли  у  вічність
За  рідну  землю,  за  свій  дім,
За  те,  щоб  щастя  було  дітям.

Та  прагне  втішить  вона  тих,
Хто  постраждав,  здоров"я  втратив,
Та  повернувся  все  ж  живим
До  рідних  й  батьківської  хати.

У  пісні  тугу  виливать
Й  журитись  доти  вона  буде,
Поки  хтось  хоче  воювать
Та  гинутимуть  марно  люди.

І  заспокоїться  вона,
Як  сонце  миру  усміхнеться,
Забудеться  слово  "війна"
Та  всім  щасливо  заживеться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779814
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 02.03.2018


Амадей

А у нас весна ( гумореска )

Ми  рішили  з  кумом  зустрічать  весну
Взяли  курку,  пляшку,  навіть  не  одну,
Випили  по  чарці,  каже  кум  мені
-"Без  жінок  не  гоже,  зустрічать  одним".
Звонить  кум  на  сервіс:"  Так  і  так  мол  мать,
Нє  моглі  б  із  кумом  дєвок  нам  пріслать,
На  калєндарє  в  нас  пєрвий  дєнь  вєсни
А  бєз  дєвок  скучно,  з  кумом  нам  однім"!
Там  видно  диспетчер  штучка  іще  з  тих,
Ти  що  каже,  п"яний,  чи  ти  може  псих?
Та  яка  весна  там,  гарно  подивись,
Хурделиця  крутить,  не  висунеш  ніс!
Кум  махнув  рукою,  -все  пропало  зря,
Видно  підмінив  хтось  лист  календаря
А  горілка  й  курка,  що  ім  пропадать?
Будем  без  дівчат  ми  весну  зустрічать!
Пити  без  причини  звички  в  нас  нема
У  всих  холод  на  душі,  а  у  нас    -  весна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779751
дата надходження 01.03.2018
дата закладки 02.03.2018


Ніна Незламна

Одна така

 
Вона  одна  така
Берізонька  струнка
Тоді  її  кохав
Як  коси  розплітав
Вона  одна  така
Ясная  зіронька
До  неба  я  літав
Кохати  обіцяв
Життя…  Суцільні  вітри
Роки...  Їх  було  три
Ішли  рясні  дощі
Змилися  радощі
Відчував,  що  втрачав
Чому  і  сам  не  знав
Не  гуділи  хрущі
На  нашому  кущі
Тоді  жасмин  ламав
Відчував,  що  кохав
Вона  одна  така
Мов  в  полі  квітонька
А  погляд  сонячний
Характер  лагідний
 Та,  що  зробилося
Серце  розбилося
Немов  би  на  шматки
Весь  час  в  руках  книжки
І  мрії  покохать
Знов  зорі  рахувать
Не  з  нею  ноги  мить
Ловить  щасливу  мить
У  ранковій  росі
У  сонячній  сльозі
Вона  була  така  
Берізонька  струнка
Вже  й  на  руках  дитя
Чому  таке  життя?
Не  зміг  тоді  збагнуть
Не  наваживсь  гукнуть
Лиш  подивився  вслід
А  серце  немов  лід
Час  дуже  поспішав
Її  не  доганяв
Чи    я  батьківство    знав?
Себе  не  проклинав..
Та  чом  так  сталося
 Між  нас  зосталося
Розчарування  лиш
На  столі  чистий  лист
Роки  швидко  летять
Мусив  їх  доганять
Вже  скроні  в  сивині
Так    боляче  мені…
Нам  час  не  повернуть  
Та  мені  не  забуть
У  спогадах  все  та
Берізонька  струнка
Тепер  я  в  каятті
Все  бачу  очі  ті…
                                           17.02.2018р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779668
дата надходження 01.03.2018
дата закладки 01.03.2018


горлиця

ЛЮБЛЮ СЛОВА

Люблю  слова  написані  душею,
Нез  натяків,  без  ребусів  понять,
Щоб  кожне  слово  сказане  тобою,
Ставало  почином  полум'яних  багать.

Щоб  в  кожнім  слові  дозрівала  віра,
Щоб  мало  силу  знищити  брехню,
Коли  любов,  щоб  піснею  бреніла,
Хай  чую  слово  бажане-  люблю!  

Коли  ж  неправда,  хай  слова  чорніють,
Хай  гасне  сонце,  знак,  що  щось  не  так,
Слова  тоді  і  літом    крижаніють,
Бо  дотик  той  холодний  мов  слимак.

Нехай  промінням  слово  завжди  сяє,
І  вносить  в  душу  радість,  теплоту,
Хай  бурею  усе  лихе  змиває,
А  сіє  лиш  Господню  доброту!
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779655
дата надходження 01.03.2018
дата закладки 01.03.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

У душах викликає резонанс (експромт)

Нам  календар  привітно  усміхнувся,
Сьогодні  перший  день  весни-красни.
Старий  сніжок  прогнувся  і  здригнувся  -
Зимою  милувався  в  ретросні.

А  де  ж  весна  пахуча  забарилась?
Її  в  салоні  бачили  краси.
Вона  від  щастя  радісно  світилась,
Бо  їй  вплітали  квіти  до  коси.

В  електрокарі  їде  юна  пані,
Дорогами  спішить-спішить  до  нас.
З  теплом,  з  мімозами  в  новій  крисані
У  душах  викликає  резонанс.

Усіх  вітаю  з  першим  днем  весни!  Гарного  настрою  Вам,  здоров*я,  любові,  творчого  натхнення!  З  повагою,  Світлана.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779652
дата надходження 01.03.2018
дата закладки 01.03.2018


Микола Карпець))

Взгріли їх американці!) )

[youtube]https://youtu.be/VvFDSAWnUJY[/youtube]

Как  пишут  сами  какЦАПСКИЕ  СМИ  –  какЦАПСКИХ  хрюшек  с  ЧВК  «Вагнер»  07.02.18г.  в  Сирии  американцы  отлавливали  и  отстреливали  как  зайцев))

Шел  отряд  издалека
На  пути  была  река
Дальше  шел  по  бережку
А  обратно  все  без  шкур)
И  без  рук  и  даже  ног
Весь  отряд  прилег  в  тенёк!))
Московиты  и  кубанцы
И  другие  там  засранцы
Їм  спекотно  стало  вранці
Взгріли  їх  американці!))

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779539
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018


Шостацька Людмила

УПАДУ ЗЕРНЯМ

                                                                                         Упаду  зерням  в  стражденну  землю
                                                                                         І  скроплю  сльозою  ту  ріллю.
                                                                                         Як  мені  на  серці  зараз  темно,
                                                                                         Щастя  їй  ніяк  не  намолю.
                                                                                         Я  в  собі  шукаю  добре  слово,
                                                                                         Хочеться  моїй  землі  тепла,
                                                                                         Хочеться  щоб  їй  було  медово,
                                                                                         Дочекатись  з  зернятка  стебла.
                                                                                         По  стерні  блукала  цілу  вічність,
                                                                                         А  спитай  –  скажу:  «Ще  не  жила».
                                                                                         На  землі  стою,  мов  той  підсвічник,
                                                                                         А  в  руці  –  свіча  супроти  зла.
                                                                                         Ще  тримаю  слово  у  долоні,
                                                                                         Полетить  воно  колись  у  світ.
                                                                                         Мчать  моїх  років  гривасті  коні,
                                                                                         Задивився  в  очі  перецвіт.
                                                                                         Упаду  зерням  в  стражденну  землю.
                                                                                         Я  ще  дочекаюсь  колоска!
                                         Крутить  час  невпинно  каруселлю
                                                                                         І    віршам  життя  дає  рука.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779537
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018


Шостацька Людмила

НЕ МОЇ

                                                                   Хризантемно  чомусь  на  душі,
                                                                   Задощило  сьогодні  до  болю.
                                                                   І  заплакані  очі  в  віршів,
                                                                   Та  думки  поспішають  на  волю.

                                                                     Відхворіла  вже  ними  душа.
                                                                     І  пігулки  пила,  і  був  гіпс.
                                                                     Тріпотіла  неначе  пташа,
                                                                     Бо  чужим  надто  видався  ліс.

                                                                     Розберуть  парасолі    вірші
                                                                     І  підуть  у  негоду  по  світу.
                                                                     Розповзуться  немов  мураші,
                                                                     Виглядатиму  лишень  привіту.

                                                                     Відпустила  –  уже  не  мої.
                                                                     Десь  –  обійми,  а  десь  –  небезпека.
                                                                     Заспівають,  немов  солов’ї,
                                                                     А  там  вилізе  критик  із  пекла.

                                                                     А  душа,  мов  матуся  –  в  вікні,
                                                                     Виглядатиме  звістки  про  вірші,
                                                                     Принесе  їй  гонець  на  коні,
                                                                     Що  живі  і  від  інших  не  гірші!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779532
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018


НАДЕЖДА М.

Багата мова, що й казати…

Багата  мова,  що  й  казати,
Відтінків  різних,  кольорів.
Словами    можуть  ображати,
Та  потім  скажуть:  Не  хотів.

Слова  у  душах  цвітуть  пишні,
А  душі   -  це  для  них  квітник.
Нащо  тримаємо  найгірші?
Скажи  мені,  ти  ж  садівник.

Нащо  в  серцях  лелієм,  грієм,
Чому  не  виполим  бур"ян?
Чому  накращі  не  засієм?
Для  чого   їх  тримати  нам?

Нащо  нам  заздрість,  пересуди,
Людей  доводити  до  сліз.
Кажіть  приємне  тільки,  Люди.
Цих  слів  в  нас  вистачить  для  всіх.

Любіть,  радійте,  посміхайтесь.
У  душі  сійте  лиш  добро..
Людьми   ви  завжди  залишайтесь,
З  корінням  виривайте  зло...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779497
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018


Зоя Журавка

КОХАННЯ СПІВ

Дивлюсь  на  небо,  зорі...зорі,
Там  десь  твоя  і  десь  моя.
Чому  в  сузір'я  не  з'єднались  долі?
Така  тужлива  пісня  солов'я.
Погляну  в  небо,  де  ти...де  ти?
Прийди  до  мене  в  сон,  прошу.
Нам  вітер  заспіва  свої  сонети,
Я  обійму  тебе  й  заколишу.
Упадемо  в  пухнасті,  теплі  хмари
І  хай  мандрують  мрії  по  казках.
Ти  чуєш,  цей    чарівний  звук  гітари...
Кохання  спів,  що  заплелось  в  рядках.
Автор  Зоя  Журавка(Іванова).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779494
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018


Владимир Зозуля

Меняя лики, даты, полюса

С  детства  не  любил  христианские  похороны.
Непонятно  разуму  и  отвратительно  душе  всё  это:
Гроб,  голошение,  запах  мяты,  столы  с  водкой  и  едой,
Вся  эта  непонятная,  никчемная  и  ненужная  людская  суета…
Мы  сами  не  заметили,  как  создали  и  поддерживаем  культ  смерти.
Для  чего-то  материализуем  её,  ставим  ей  памятники,  обряжаем,
Наделяя    и  олицетворяя  ее  чертами  тех,  
Кто  нам  так  дорог...
Не  лучше  ли  просто  сжечь  её,  а  прах  развеять  по  ветру?..
Ведь  каждый  из  нас  –  носитель  памяти.
В  сущности  человек  –  это  и  есть  память.
Ведь  жить,  значит,  помнить.
И  в  каждом  из  нас  две  памяти  –  одна  короткая  личностная,
В  которой  мы  храним  всё,  что  делает  каждого  из  нас  самим  собой.  
А  другая  вечная,  высшая  память  жизни,  в  ней  то,  что  делает
Нас  всех  людьми.
И  пока  жив  хоть  один  человек,  живо  всё  
Человечество,  а  пока  существует  человечество,
Жив  и  каждый  из  нас,  независимо  ни  от  чего,
Ведь  все  мы  –  единое  целое,  То,  для  которого  нет  смерти…  
Просто  не  может  быть.  
                                                 …………………………..
                                                                                                                               
                                               [i]  "Спроси  её:  нужны  ль,  душа  тебе,
                                                   Гранита  плед,  и  гроба  колыбель?"
[/i]
                                                                                       …
Не  ведаю,  и  знает  Бог  один,
Мою  судьбу,  длину  её  пути,
Размер,  число,  расположенье  вех,
И  что  на  благо  ей,  и  что  во  грех.

Не  ведаю.  Не  всё  могу  понять.
Но  силюсь  ощутить,  услышать,  внять,
И  то  ли  душу,  то  ли  плоть  свою,
Я,  обретая,  снова  отдаю.

Не  ведая,  зачем  и  почему,
Не  понимая,  сколько  и  кому  –
Во  зло  ль,  во  благо,  другу  ли,  врагу  –  
Но  зная  то,  что  только  так  могу…

Стократ  –  по  сорок,  сорок  раз  по  сто,
Я  умирал  и  верил  только  в  то,
Что  в  вырытую  смертью  борозду,
Осыпавшись,  я  снова  проросту,

И  очертаний  мертвую  стерню
Я,  прорастая,  снова  изменю,
Меняя  лики,  даты,  полюса,
И  бесконечно  изменяясь  сам…

Тогда  зачем  усилием  пустым,
Вся  эта  блажь  душевной  суеты:
Погост,  могила,  глиняный  покров,
И  горький  привкус  чьих-то  чувств  и  слов?

Потом  табличка,  карточка  –  анфас,
И  любопытный  взгляд  случайных  глаз…

На  что  всё  это?..

Коли  смерть  проста,
Я  не  хочу  ни  камня,  ни  креста,
Ни  черную  берёзу  у  камней,
Ни  ворона,  сидящего  на  ней.

Не  нужно  мне  ни  парности  венков,
Ни  четности  пластмассовых  цветков,
Ни  надписи,  чья  травленая  медь,
Обязывает  помнить  и  скорбеть.

Не  нужно  это  всё,  я  не  хочу
Ни  водку  в  грань,  ни  на  ладонь  свечу,
Ни  мрамор  в  изголовье,  ни  гранит,
И  колокол…  пусть  тоже  не  звонит…

По  ком  звонить?..
О  чём?..
И…  для  кого?..
ЕМУ  уже  не  слышно  ничего…


А  мне?..
Мне  б  море:  паруса  мечту,
Прибоя  шум  и  первую  звезду,
Заката  луч  лазорево  рдяной,
Солёный  бриз  и  чайку  над  волной…

И  отчего  бы  это,  не  пойму,
Но  я  все  чаще  прихожу  к  нему,  –
Посмотришь  вдаль…  и  сердцу  стать  легко  –
Водою,  ветром,  чайкой  и…  песком.
………..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777350
дата надходження 16.02.2018
дата закладки 28.02.2018


Володимир Верста

Уранія

Яскраво  загоряються  комети.
А  зорі  гаснуть  проблисками  днів.
До  мене  прилітаєш  у  сонети,
Лишаючи  Парнас  і  всіх  богів.

Я  збережу  закохані  секрети!
І  не  розкрию  павутину  слів.
Моя  богине,  подаруй  сюжети,
Незвіданих,  загублених  світів.

Твої  слова  спускаються  зірками
Збираю  їх  я  мов  розталий  сніг.
Загубляться  вони  поміж  віками?

Чи  пролунають  у  чиємусь  сні,
Не  знати!  Відправляються  струмками,
Шукати  береги  морів  в  пітьмі...

Уранія  —  в  грецькій  міфології,  одна  з  дев'яти  олімпійських  муз,  муза  астрономії.

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  27.02.18


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779390
дата надходження 27.02.2018
дата закладки 28.02.2018


Пасічник Анатолій

Я увійду у твій Босфор наосліп… (18+)

Я  увійду  у  твій  Босфор  наосліп,
рвучким  і  непокірним  кораблем.
Із  тіл  в’язатимем  вузли  дорослі,
вдихатимемо  запах  хризантем...

І  твоїх  губ  благання  -  не  зупине,
а  берегів  тремтіння  лиш  зросте.
Моє  вітрило  твоїм  океаном  лине,
а  моя  ватерлінія  сягає  декольте...

Стрімка  несе  нас  течія  на  скелі,
підносить  шторм  на  висоту  зорі.
І  вітер  струни  рве  віолончелі,
а  місяць  юний  божеволіє  вгорі…

27.02.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779349
дата надходження 27.02.2018
дата закладки 28.02.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

У сон мій мама завітала

У  сон  мій  ненька  завітала,
Так  тихо-тихо  підійшла.
-Як  ти  там,  доню?,  -  запитала,
Легко  торкнулася  плеча.

Дивилася  на  мене  ніжно,
Ми  ж  так  не  бачились  давно,
Вже  літ  багато  відпливло,
Коли  пішла  у  осінь  пізню.

Я  прокидаюсь  -  сонце  світить,
Портрет  матусі  на  стіні,
Здалось  -  всміхнулась  вона  звідти
Привітно  й  весело  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779337
дата надходження 27.02.2018
дата закладки 28.02.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Лови коханий зірку нальоту…

Дивись  коханий,  зірка  мерехтить,
Десь  там  далеко,  холодно  і  темно.
Буває  так,  що  вниз  вона  летить,
Загадує  бажання  хтось  таємно.

Бажань  багато  в  кожного  в  душі,
Неначе  тих  зірок  яскравих  в  небі.
Дивлюсь  в  вікно,  пишу  тобі  вірші
І  з  теплотою  згадую  про  тебе.

Ось  та  яскрава,  що  мені  морга,
Усмішку  посилає  таку  щиру.
Для  неї  місяць,  наче  б  то  слуга,
Так  догоджає  радісно  і  вміло.

А  ти  коханий  бачиш  зірку  ту...
У  ній  мій  погляд  горнеться  до  тебе.
Лови  її  коханий  нальоту,
Яку  тобі  послала  я  і  небо...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779335
дата надходження 27.02.2018
дата закладки 28.02.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Ще утримує віжки білоброва зима

Ще  утримує  віжки  білоброва  зима,
І  весна,  ніби  інеєм  вкрита  лоза.
У  мовчанні  дзвінкому  несказанно-німа.
І  не  видно  слідів,  лиш  краплинка-сльоза

На  обличчі  не  висохла  досі  тремтяча.
Хіба  можна  забути  той  погляд  очей?
Тихе  сяйво  душі  надзвичайно  гаряче,  
Що  сніжинками  смутку  тепер  ось  пече.

Проникають  у  серце  лютневі  печалі,
Нічиєї  немає  у  цьому  вини.
Хоч  на  згадку  зима  залишає  печатку,
Березіль  робить  кроки  -  надія  весни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779221
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 26.02.2018


Зоя Журавка

ХАЙ БУДЕ ЩАСЛИВА ДОЛЯ

Боже,  наш  милосердний,
Дай  щастя  чарівній  жінці.
В  час  тяжкий,  безпорадний
Поговори  наодинці.
Коли  жінка  стояти  буде
На  перехресті  своєї  долі,
Дай  сил,  хай  лихе  забуде
Життям,  щоб  іти  поволі.
В  обіймах  нехай  щовечір
Рахує  у  небі  зорі,
В  будинку  гамір  малечі
Народженої  в  любові.
Хай  буже  щаслива  доля,
Хай  будуть  здорові  діти
І  щоб  ніколи,  прошу,  ніколи
В  самотності  їй  не  жити.
Автор  Зоя  Журавка(Іванова).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779210
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 26.02.2018


Світлана Моренець

Чому все так?


***
Майдану  дух  живе  в  серцях,  в  умі,
хоч  віддаляємося  з  кожним  днем  на  крок.
Ще  раз  він  дав  усім  гіркий  урок:
що  маємо  –  обрали  ми  самі.

***
Вже  вкотре  шарлатанська  влада  –
народний  відчай,  бо  дурман,
грабіж,  хаос,  брехня  і  зрада
злили́сь  в  хижацький  "деребан".

***
Хтось  ліс  ростить  –  хтось  краде  до  безтями.
Тут  кожен  дбає,  але...  хто  про  що.
Немає,  браття,  єдності  між  нами  –
то  й  в  Україні  буде  казна-що.

***
Чому  ж  отак  щораз  не  без  ганьби
закінчуються  всі  благі  пориви?
Чи  то  дурні,  чи  безхребетні  ми,
щоб  вичавити  не́чисті  нариви?

***
Не  буде  крони  без  коріння.
Не  вродить  поле  без  насіння.
Слабкий  вожак  зведе*  породу.
Без  єдності  нема  народу.

                             *зведе  –  в  розумінні  зведе  нанівець,  до  могили.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779133
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 26.02.2018


dovgiy

СОНЦЮ

Сонце  ясне!  День  даруй  мені
Радістю  наповнений  та  віри!
Чом  сумую  в  ці  зимові  дні,  
Що  мене  пригнічує  без  міри?
Власна  неміч?  Полоса    невдач?
Та  хіба  не  час  у  звичку  взяти?
Чим  поможе  безкінечний  плач
З  приводу  нещастя  або  втрати?
Ні!  Не  власна  неміч  гне  в  дугу
Оцю  душу,  яка  так  сміялась
З  радості,  що  райдуга  в  Бугу
Після  зливи  літньої  купалась.
Ні!  Не  гіркота  безмежних  втрат
І  не  вогнепал  страшного  болю,
Українець!  Мій  земляк,  мій  брат,
Не  вернувся  до  сім’ї  із  бою.
Він  поліг  за  те,  щоб  в  цих  краях
Не  ходив  «зелений  чоловічок»,
Щоб  не  гнобив  безкінечний  жах
Українських  матерів  і  діток.
Він  поліг  за  те,  що  вірним  був  
Як  Присязі,  так  сім’ї  і  Богу!
Хай  поліг,  та  він  вже  тим  здобув
Над  лукавим  падлом  перемогу.
Бо  не  став  ховатись  за  когось,
Не  тікав  в  далекі  заграниці
І  не  став  у  рабстві  гнути  торс
Із  тавром  продажності  на  пиці.
Як  нащадок  гідний  козаків,
Встав  відважно  край  свій  захищати.
Тож  і  ми  повинні  в  плині  днів
Твердо  і  незламно  пам’ятати:
Що  ніхто,  окрім  же  нас  самих,
Мирне  небо  нам  не  подарує!
І  Господь  беззбройних  і    гнилих,
Слабодухих,  -  також  не    почує!
Страшно?!  Так!  Інстинкти  –  то,  живі!
Я  також  боюсь,  хоч  не  за  себе…
Доки  тліє  іскра  в  голові,
Я,  -  Козаче,    -  помолюсь  за  тебе,
І  за  неї,  і  за  всіх  за  нас!
Хай  нас  небо  міцно  об’єднає.
Будемо  разом,  то  хижий  птах
Нізащо  в  борні  нас  не  здолає!
Сонцю  ясне!  Вже  моя  земля
Повернулась  по  своїй  орбіті
Оцим  боком,  де  існую  я
І  весною  повіває  в  світі.
Ти  вже  ближче  і  тепло  твоє
Знов  надії  в  душу  повертає.
Бо  то  істина    на  світі  справді  є
Вічними  морози  не  бувають.
Тож  промінням    щедрим,  золотим
Завітай  в  зажурене  віконце
І  поету  темінь  освіти
Де  журба  у  темряві.  Без  Сонця.

25.02.
2018
Прим.  Хижий  птах    -  двоголовий  символ  Московії.  

   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779113
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 26.02.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Сердита Завірюха

А  бабуся  Завірюха
Костуром  усюди  стука:
Чи  земля  вже  снігом  вкрита,
Чи  міцна  на  річці  крига,
Чи  кожухи  є  у  кленів,
Чи  нема  галяв  зелених.
Все  ретельно  перевірить,
А  тоді  подме,  повіє,
Всі  дороги  замітає,
Сніг  угору  підкидає,
Просіва  його  крізь  сито,
Завірюха  ой,  сердита.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779089
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 26.02.2018


геометрія

І КОТИТЬ ХВИЛІ ДНІПРО ВОДОЮ…

                                           Ой  наступили  та  чорні  хмари,
                                           Що  українці  з  дому  тікали...
                                           З  рідного  дому,  мовби  від  кари,
                                           В  рідній  країні  щастя  не  мали...
                                           І  котить    хвилі    Дніпро    водою,
                                           Що,Україно,стало  з  тобою?
                                           А  чи  нерідні  тобі  вже  діти
                                           Шукають  долю  в  іншому  світі...
                                           Шукають  Правди,шукають  долі,-
                                           У  чужім  краю,  у  чужім  полі...
                                           Тобі  лишають  малії  діти,
                                           А  вони  в"януть,  як  в  мороз  квіти...
                                           Ой  зажурилась  наша  країна,
                                           Недобра  слава  її  накрила,
                                           Народ  єдиний  вже  розділили,
                                           Й  війна  на  Сході  забира  сили...
                                           Війна  на  Сході,  неправда  в  домі,
                                           Життя  під  гнітом,ніби  в  неволі...
                                           Одні  жирують,  все  вони  мають,
                                           А  прості  люди  ледь  виживають...
                                           Лише  багаті  життю  радіють,
                                           Людей  і  старість  в  нас  не  цінують...
                                           Убогі  люди,убогі  села,
                                           Сумні  картини  в  селах  й  оселях...
                                           Ті  що  у  владі  певне  забули,-
                                           В  містах  і  селах  живуть  же  люди,
                                           І  їм  потрібна  усім  робота,
                                           І  справедливість,й  влади  турбота...
                                           В  нас  ніби  влада  цього  не  знає,
                                           Останні  соки  з  них  вижимає...
                                           Як  стане  влада  всіх  розуміти,
                                           Державні  справи  робити  вірно,
                                           Тоді  й  народ  наш  все  зрозуміє,
                                           З"являться  сили,оживуть  мрії...
                                           Народ  наш  славний  розправить  крила,
                                           З  путі  не  зіб"ють  ніякі  сили...
                                           Буде  міцною  наша  держава,
                                           Оживе  Правда,вернеться  Слава...
                                           Розвіють  тучі,  розвіють  хмари,
                                           Всі  воріженьки  дістануть  кару...
                                           За  кордон  люди  тікать  не  будуть,
                                           На  Україні  славу  здобудуть.    
                                           І  Дніпро  хвилі  понесе  тихо,
                                           Війна  скінчиться,  не  буде  лиха...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778807
дата надходження 24.02.2018
дата закладки 24.02.2018


горлиця

НАБОЛІЛО

Ти  кажеш,  що  ти  любиш  Україну,
Чого  ж  ти  тявкаєш  чужою  мов  щеня,
Вже  ніби  і  доросла  ти  людина,
А  підлабузнюєшся    до  чужого    пса.

Для  кожного  народу  своя  мова,
Ти  нею  говори,  спілкуйсь,  співай,
Чужої  вчися,  як  казав  Шевченко,
Якщо  вкраїнець,  то  свою  вживай!  

Чого  ховаєш  мову  цю    під  тином,
Ще  й  хвалишся  ,  що    без  кісток  “язик”,    
Безбатченком  стаєш,  не  рідним  сином
І  не  кажи,  що  просто  ти  так  звик!

Якщо  ж  ти  мову  рідну  зневажаєш,
Не  мудрий  ти,  а  просто  ти  ніщо!
Хоч  мов  багато  й  ти  багато  знаєш,
А  “звичка”,  це  засмерджене    багно!  

Пора  уже  піняти  гордо  слово,
Воно  прийшло  з  матусених    грудей,
Берись  за  діло  і    учися  знову,
Якщо  забув,  чи  звик,  ставай  спудей!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778805
дата надходження 24.02.2018
дата закладки 24.02.2018


dovgiy

СЕЛО

СЕЛО

 

Уздовж  тину  йде  дорога  до  ставка.
Вона  звивиста,  розбита  і  стрімка,
Бо  збігає  до  гребельки  із  гори.
Супроводжують  дорогу  явори.
Там  за  тином,  стоїть  хата  край  села.
В  ній  давно  старенька  матінка  жила.
Як  колись,  чорніє  погріб  на  дворі,
Тільки  вищими  біліють  явори.
Боже  мій!  Минула  вічність  з  давніх  пір,
Як  ступали  мої  ноги  на  цей  двір!
Та    вруняться  по  подвір’ю  спориші,
Оживають  давні  спомини  в      душі.
П’ятирічним  я  ще  грався  в  бур’яні…  
Від  гусей  тікав  за  хату  в  літні  дні,
Бо  гусак  шипів  і  вився  як  змія
І  від  нього  дуже  часто  плакав  я.
Сільська  вулиця!  За  тином  –  стос  колод.
Вечорами  там  сидів  простий  народ
Бо  ж  тоді    без  телевізорів  жили,
Та  наскільки  всі  дружнішими  були!
Позбираються  бабусі  та  діди,
Приєднаються  батьки  також  туди,
А  молодші  –  поряд  граються,  або
Вислуховують,  чим  жило  їх  село.
Тут  новини,  пересуди,  пліткарі,
Що  про  когось  плетуть  мову;  знахарі
Комусь  радять  чим  хвороби  лікувать;
Дим  від  чадних  самокруток;  часом  –  мат…
Баби  шикали  на  тих  матюкачів,
Та    кивали  на  шмаркатих  малюків,
Які  ніби  і  не  слухають,  та  все  ж,
Все  засвоять  без  форматів  і  без  меж!
 Лиш  початок  п’ятдесятих…  біднота…
Ще  взнаки  війна  дається…  по  хатах
Іще  бродить  хижим  звіром  дикий  жах
Від  усіх  голодоморів  та  нестач.
Все  минуло!  Наче  з  кимось  це  було.
Інший  час,  країна  інша…  а  село
Ще  зринає  щемким  спогадом  вві  сні…
Там  лишилося  дитинство  в  бур’яні.
Там  тікаю  від  розлючених  гусей,
Там  ще  небо  в  колір  маминих  очей.

24.02.2018
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778764
дата надходження 24.02.2018
дата закладки 24.02.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Ти прийди

Ти  прийди,  прийди  до  мого  двору,
І  під  грушею  на  лавочці  присядь,
Вийду  я  із  хати  у  цю  пору,
Станемо  ми  зорі  рахувать.

А  вони  підморгують  лукаво,
Їз-за  хмари  й  місяць  виплива.
Не  потрібні  вже  тоді  слова,
Бо  за  нас  серця  усе  розкажуть.

Слухатимемо  вечірню  тишу
Та  чудовий  солов"я  романс,
Пригорнусь  до  тебе  я  міцніше
І...нема  щасливіших  за  нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778755
дата надходження 24.02.2018
дата закладки 24.02.2018


геометрія

В ЧИСТІМ ПОЛІ ДВІ ТОПОЛІ…

                                         В  чистім  полі  дві  тополі                  І  стрункі  вони,і  гожі,
                                         розмовляли  між  собою,                  і  як  сестроньки  похожі,
                                         одинокі  у  них  долі,-                            і  коханих  вони  мали,
                                         нема  щастя  ні  в  одної...                та  все  ж  щастя  не  зазнали...
                                                                                           Одна  з  вітром  заручена,
                                                                                           друга  з  дубом  обвінчана...
                                                                                           Вітер  свою  обнімав
                                                                                           і  на  другу  поглядав...
                                       І  на  дуба  вітер  злився,                      Вітер  небом  хмари  котить
                                       ламав  гілля  і  рвав  листя,                і  на  дуба  злом  все  гонить,
                                       і  хребта  хотів  зламать,                      снігом  сиплять  хмари  ті,-
                                       дуб  не  думав  уступать...                зі  злобою  в  завзятті...
                                                                                         Опирався  дуб  щосили,
                                                                                         та  зламав  той  вітер  крила,
                                                                                         дуб  тихенько  застогнав
                                                                                         і  на  землю  мертвий  впав...
                                       Вітер  з  радощів  плигав,                      В  чистім  полі  дві  тополі,
                                       і  тополі  обіймав...                                        розмовляють  між  собою,
                                       А  на  ранок  все  покинув                      стали  тихі  і  сумні,
                                       і  на  захід  десь  полинув...                  та  й  без  милих  чарівні...
                                                                                       Ті  тополеньки  обидві,
                                                                                       хоч  сумні,  та  усім  видні...
                                                                                       Хто  не  йде,їх  не  минає,-
                                                                                       про  своє  розповідає...
                                     І  тополі  усім  раді,                                      В  чистім  полі  дві  тополі,-
                                     і  стоять,як  на  параді,                            дуже  схожі  у  них  долі...
                                     додають  усім  краси,                                І  сьогодні  ждуть  весни
                                     і  наповнюють  снаги...                            повні  світла  і  краси...
                                                                                       І  в  жінок  бувають  долі
                                                                                       схожі  дуже  на  тополі...
                                                                                       Не  ламають  їх  вітри
                                                                                       ні  за  якої  пори...
                                                                                           

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778630
дата надходження 23.02.2018
дата закладки 23.02.2018


НАДЕЖДА М.

Вітання чоловікові на День народження

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pC2pgMX9gV0[/youtube]

А  весна  вже  робить  перші  спроби,
Несміливий  відчуваєм  крок.
Всі  її   нам  примхи  до  вподоби,
Бо  зими  проходить  уже  строк.

Ми  відчули  перший  весни  подих:
Синьоокі  квіти  на  снігу.
Зрозуміти  можеш  ти  наш  подив,
І  нестримну  до  весни  жагу.

Хай  весна  буяє  в  твоїм  серці,
Щоб  не  знав  ні  горя,  ні  біди.
Не  згуби  свій  шлях  у  круговерті.
Ціль  намітив  -  впевнено  іди.

І  прийми  мій  скромний  подарунок:
Первоцвіт,  що  виткався  на  світ,
Мій  солодкий  щирий  поцілунок,
Побажання  довгих  і  щасливих  літ.

Хай  тебе  обходять  неудачі,
Буде  важко,  прошу:  не  сумуй.
За  життя  з  тобою  дуже  вдячна.
Про  хороше  завжди  ти  міркуй.

Обнімаєм  ми  тебе,  всі  любим.
Всі  ми  заодно,  твоя  сім"я.
І  вітаєм  всі  у  День  святковий.
Береже  хай  Бог  твоє  ім"я...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778623
дата надходження 23.02.2018
дата закладки 23.02.2018


євген уткін

Кривава ніч


На  площі  молодь  мітингує.
Піднесення  кипить,  вирує.
Майданом  сміх,  пісні  і  танці
Та  налетіли  сіроманці,
Оскаженілі  з  увсебіч.
І  полилася  кров  у  ніч.

Усюди  місиво  криваве.
Куди  не  глянь  наліво,  вправо
І  скрізь  муштрований  ОМОН
Проводить  показовий  шмон.
Катують  виродки  дітей,
У  ніч  сплюндрованих  ідей.

І  тут,  і  там  жахливі  крики,
Бо  скрізь  лютують  звіроликі
Бездумний  та  безжальний  кат
Мордує  хлопців  і  дівчат.
«Гордись  країно»  -  ось  вони
Твої  зомбовані  сини.

Стоїть  хлопчак.  А  за  хвилину,
Садист  у  формі  за  чуприну
Його  хапає  сіромаху,
Та  з-за  плеча,  з  усього  маху
Кийком  по  голові  щосили!
І  кров’ю  землю  окропило.

А  хто  тікає-  доганяють,
Збивають  з  ніг  тоді  хапають
Й  волочуть  просто  по  землі.
А  совість  де  ж,  а  де  ж  жалі?
Цього  у  нелюдів  нема.
Тож  сподіватися  дарма.

Сказав  Хазяїн  –  Цербер  фас.
І  не  роздумуючи  враз.
Кого  завгодно  загризуть,
Забю’ть  кийками,  затовчуть.  
Невже  ж  їх  жінка  спородила,
Дала  життя  й  на  світ  пустила?

Поріддя  зла  і  сатани
Та  новоспечені  пани
Вирощують  бездушне  стадо,
Щоб  їх,  казкове,  ельдорадо
Оберігали  пси  й  псарі.
Жорстокі  й  хижі  владарі

***
З  тих  пір  минули  вже  роки
Нові  пани  й  нові  круки
чекати  кращого    дарма.
Бо  змін  і  не  було  й  нема..
Тоді  брехня  була  всевладна
Тепер  така  ж,  ще  й  шоколадна

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778602
дата надходження 23.02.2018
дата закладки 23.02.2018


Калинонька

Тарасове слово

 Тарасове  слово  звучить  так  орлино,
 Так  правдиво  ,  пророче  ,  крилато!
 Тож  кріпися    із  ним  ,  моя  рідна  Вкраїно,
 Лиха  й  злигоднів  в  нас  ще  багато.

   Твоя  земля,  поете,  у  руїнах,
   Народ  живе  у  злобі  і  розбраті,
   Стояти  більш  не  може  на  колінах,
   У  своїй  рідній  ,  наш  Кобзарю,  хаті.

   "Чужі"  й  "свої"  нас  знову  розпинають,
     А  крові  вже  пролито  ,  батьку  ,  море...
     Що  роблять  з  нами  ,  мабуть  ,  вже  й  не  знають,
     І  чомусь  совість  в  них  не  заговорить  ?

     Бо  для  життя  скільки  ж  людині  треба?...
     Нині  живе  ...  А  завтра  вже  не  має...
     Земних  маєтків  не  візьмеш  до  неба,
     А  ДОБРО  ЗРОБИШ  -  ЛЮД  ЗАПАМ"ЯТАЄ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778449
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 22.02.2018


Променистий менестрель

Чёрный снег

                       

Ещё  весны,  в  проекте  лишь  сиянье,
Здесь  снег  с  землёй,…  и  где-то  там  мой  дом
За  горизонтом…светлым  ожиданьем  –
Мы  от  него  на  запад  всё  идём.

Который  раз  в  окопах  день  рожденья,
Декабрьских  стуж  поющая  свирель…
Под  той  звездой  немеркнущее  бденье  –
Хоть  ты  здоров,  хоть  мучает  мигрень.

И  пацаны  вчерашние  «в  рулетку»
Со  смертью  игры  страшные  ведут.
Здесь  не  в  ромашку,  а  скорее  в  решку…
Лишь  знает  Бог  –  кого,  когда  уйдут.

Чем  дальше  дом,  тем  ближе  край  той  бойне  –
Как  я  устал  друзей  здесь  хоронить.
Какой  дурак  придумывает  войны,
Где  чёрный  снег,…  а  хочется  дожить…

Победе  гимн,  чтоб  созерцать  воочью  –
Безумный  праздник,  торжество  Добра!
Чтобы  трассирующим  светом  ночью
Сопроводить  последнее:  «Ура!»

Но  это  завтра,  если  решка  скажет
Свой  приговор,  сегодня  ж  кружек  стук  –
Сто  грамм  армейских  самый  раз  и  слаже…
Гражданский  торт  заменят  хлеб  да  лук.

А  молодость  несёт  над  круговертью
И  хочет  верить  в  дальний  долгий  Путь…
«Да  будет  так!»  Витает  Дух  над  смертью,
Шепнув  на  ухо:  «Мальчик,  счастлив  будь!»  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778421
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 22.02.2018


Валентина Ланевич

Коханий, присядьмо на дорогу.

Коханий,  присядьмо  на  дорогу,
Іще  на  хвильку  схилюсь  я  на  плече.
В  серці  затисну  терпку  тривогу,
Вона  у  грудях  зрадливо  так  пече.

А  за  вікном  лапатий,  чистий  сніг,
Відбілює  сторінку  злого  часу.
Якби  могла,  спинила  б  той  потік,
Війни  безжальную,  лиху  гримасу.

Пора  іти,  а  ти  радій  життю,
Я  боронити  буду  сміх  твій,  спокій.
Причулось  в  тиші  мовлене  люблю.
Храни  Господь!  Світ  на  війні  жорстокий.

22.02.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778402
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 22.02.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Між двома Бугами

Між  ріками  Південний  Буг  й  Бужок
Стоїть  давно  це  місто  старовинне,
Легендами  і  славою  повите,
Воно  єврейським  в  давнину  було.

Купці  тут  крамом  різним  торгували,
Зажили  добру  славу  гончарі,
Бо  гарний  посуд  з  глини  виробляли
І  майстровиті  були  ковалі.

Тарасові  Шевченку  побувати
Колись  проїздом,  кажуть  пощастило
В  цьому  містечку  між  двома  Бугами,
Тому  воно  і  зветься  так...(  Меджибіж).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778385
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 22.02.2018


Миколай Волиняк

риби


Чутливі,  добрі,  безкорисні,
Знаходять  завше  вихід  у  ділах.
На  дух  не  зносять  жмури  закулісні,
Інтуїктивний  в  ділі,  мудрий  знак.

Талановиті,  сильні,  не  підводять,
Доводять  все  зазвичай  до  пуття.
Хоча  буває  самі  собі  шкодять,
Розвинуте  занадто  співчуття.

Романи  ж  з  ними  просто  незабутні,
Мов  пісня  підмають  вас  до  хмар.
Як  промені  палючі  ополудні,
Як  в  росах  в  лузі  вранішній  нектар.

Не  їх  коньок  рішучість  і  відвага,
Відповідальність  схильні  обійти.
В  житті  у  риб  важлива  рівновага,
Тож  не  вони  вирівнюють  кути.

Стійкі  іще,  рискові  і  чуттєві,
Відкриті  для  любого  сприйняття.
В  відношеннях  їх  зміни  є  миттєві,
Коли  ж  розчарувались,  на  життя.

Й  шаленні...  ненаситні  у  коханні,
Їх  пристрасті  вирують  через  край.
Коханці  ідеальні  бездоганні,
Любов  для  них...  веселки  водограй.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778313
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 22.02.2018


геометрія

САД ПАМ"ЯТІ

                                     Снігом  укрились  яблуні  й  вишні,-
                                     По-весняному  гарні  і  пишні,
                                     Я  споглядаю  їхню  красу,-
                                     Чую  і  бачу  нашу  весну...
                                                                 Була  весна  та    біла-пребіла,
                                                                 І  я  до  тебе  назустріч  бігла,
                                                                 Ти  зустрічав  мене  завжди  в  саду,
                                                                 Наші  побачення  в  нім    на  виду...
                                     Живі  у  пам"яті  всі  наші  кроки,
                                     Ми  зустрічалися  рік  і  півроку,
                                     І  об"єдналися  ми  у  сім"ю,
                                     І  сад    дзвенів  нам  наше:  "Люблю!"
                                                                 Швидко  літа  ті,на  жаль,пролетіли,
                                                                 Ми  свою  старість  удвох  вже  зустріли,
                                                                 Зросли  і  діточки  наші,й  онуки,
                                                                 Вишня  і  яблуня  у  шибку  стука...
                                     Я  у  садок  наш  ходжу  вже  без  тебе,
                                     Бо  в  небеса  відійшов  ти  від  мене.
                                     Вишні  і  яблуні  в  нашім  садочку,
                                     Вже  розгубили    диво-  листочки...
                                                                 Сніг  ось  скрипить  під  ногами  у  мене,
                                                                 А  мої  мрії  й  думки  знов  про  тебе,
                                                                 Хоч  біля  мене  тебе  вже  нема,
                                                                 Та  любов  вічна  і  нині  жива...
                                     Яблуні  наші  і  груші,і  вишні,
                                     Хоч  постаріли,та  все  ж  іще  пишні...
                                     Мовчки  стрічають  щоразу  мене,
                                     Сум,як  і  в  мене,  у  них  не  мине...
                                                               А  я  дітей  і  онуків  чекаю,
                                                               Ще,слава  Богу,  вони  приїжджають,
                                                               Я  їм  назустріч  із  радістю  йду,
                                                               Як  і  тебе,я  їх  дуже  люблю...
                                   Будь  же  спокійний,мій  рідний  і  любий,
                                   Ми  тебе  тут,  на  землі,  не  забудем...
                                   Вже  посадили  в  садку  виноград,
                                   Тож  не  зів"яне  ніколи  наш  сад!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778279
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 22.02.2018


Мартинюк Надвірнянський

Шептала зболено вона…


Надпивши  хмільного  вина
Шептала  зболено  вона
Люби,  люби  мене,
Допоки  ніч  мине,
Допоки  можна  йти
В  розтануті  світи.
Поки  туманні  плеса,
Поки  тужіють  перса,
Відпий  вогонь  в  очах
Допоки  не  зачах.
Я  те  що  ще  у  тебе  є,
Чого  тобі  так  не  стає.
Я  тут,  остання  твоя  річ,
Люби,  люби  допоки  ніч,
Я  тут,  я  тут...

1998р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778275
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 22.02.2018


Наташа Марос

ПРЕДАННЫЙ КОТ…

Мне  уютно  в  твоих  дневниках
Среди  вороха  искренних  слов.
Но,  увы,  не  пойму  я  никак,
Почему  ты  ещё  не  готов
Позвонить,  постучать  и  зайти
В  моё  сердце,  в  мой  дом  и  уют.
Словно  вкопанный  -  на  полпути,
Возвращаясь  туда,  где  не  ждут...
В  моём  доме  так  много  тепла,
У  камина  -  ещё  горячей,
Где  ходил  ты,  когда  я  ждала,
Почему  же  остался  ничей...
Я  гуляю  в  твоих  дневниках,
И  себя  узнаю  в  том  былом...
Возвращайся,  я  жду...  И  пока
Я  свободна  и  в  доме  тепло...
Отыскала  вот  старую  шаль,
Но  на  ней  очень  быстро  уснёт,
Как  тогда,  возле  нас,  чуть  дыша,
Постаревший,  но  преданный  кот...

                 -          -          -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694743
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 21.02.2018


Мартинюк Надвірнянський

Застигли кроки…

Застигли  кроки…
І  знов  запалять  сотню  свіч,
І  зазиратимуть  до  віч
Тобі  звисока.

Чи  ж  то  замарно?
Зійшли  вони  на  небеса.
І  нікельована  сльоза
Впаде  на  мармур

В  камінне  ложе.
І  знов  обступлять  зусібіч,
І  знову  буде  довга  річ
До  тебе  Боже.

Така  печаль...
А  кулі  знов  не  холості,
І  світ  розпятий  на  хресті.
А  ти  мовчав.

А  світ  палючий.
Сльоза  на  землю    опада,
За  що  омила  кров  руда
Дніпровські  кручі?

Парище
2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778183
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 21.02.2018


Крилата

НЕБЕСНІЙ СОТНІ

НЕБЕСНІЙ  СОТНІ
Вони  тримали  небо  над  Майданом,
Над  волею,  над  гідністю,  над  правом.
По  духу  кожен  був  із  них  титаном,  
Хоч,  як  і  всі,  топтав  в  дитинстві  трави.

Лишили  все,    що  мали  –  працю,  сім’ї  -  
Намети  стали  їхніми  домами.
Їм  Михаїл  –  архангел,  дихав  в  тім’я,
Їх  обіймав  дим  шинний  замість  мами.

Вони  птахами  влилися  до  раю.
Тіла  лишили  –  з  кров’ю,  та  без  тіней.
Надривний  плач  стрясав  легені  краю
І  «Плине  кача»  неслось  просторінню.

Вони  –  герої.  Зараз  –  на  плакаті.
В  музеях  каски  їхні,  заборола.
Та  чи  звернула  правда  шию  кату?
Чи  Україна  зло  переборола?

Багато  праці,  перемог  нам  треба,
Щоб  край  верби  на  рівні  ноги  звівся,
Щоби  на  тлі  барвінкового  неба
Наш  тризуб  щирим  сонцем  заяснівся.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778126
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 20.02.2018


Ольга Калина

Як жаль

Як  жаль,  що  щастя  швидкоплинне,  
Не  втримати  його  в  руках.  
Кудись  далеко  в  світ  цей  лине  -
Потрохи  губиться  в  роках.

Проходять  дні,  минають  ночі,  
Дощі  міняють  теплий  день.
Вже  зморшки  обступили  очі,  
Сумних  ми  слухаєм  пісень.

Покрились  сивиною  скроні,
А  в  погляді  одна  пітьма.  
В  літа  нас  мчать  шалені  коні  -  
Назад  дороги  вже  нема.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777929
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 19.02.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Молитва мами…

Молюсь,  синочку,  за  твоє  життя,
За  долю  у  житті  тобі  щасливу.
Щоб  було  добрим  в  тебе  майбуття,
До  успіхів  щоб  несли  тебе  крила.

Молитва  хай  в  дорозі  збереже,
Щоб  ти  по  ній  ішов  синочку  сміло.
Вона  нехай  нещастя  відверне,
Як  рішення  прийматимеш  невміло.

Молюсь,  синочку,  за  твоє  життя,
Яке  дали  тобі  ми  разом  з  татом.
Нехай  гарячі  будуть  почуття
І  буде  у  сім'ї  дітей  багато.

Нехай  ростуть  онуки  в  доброті,
Нехай  любов  крокує  завжди  з  вами.
І  щоб  не  сталося  в  твоїм  житті,
Ти  пам'ятай  молитву  щиру  мами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777927
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 19.02.2018


Ольга Калина

Я піду там де маки червоні.

Я  піду  там,    де  маки  червоні,  
Де  у  полі  співає  душа,
Оксамитом  ляга  на  долоні  
Цей  цвіт  маку,  що  око  втіша.

Я  із  квіток  там  зроблю  віночок,
Щоб  вдягнути  його  на  чоло.  
До  листочка  добавлю  листочок,
У  вінок  заплету  я  стебло.

Розмаїття  візьму  на  сорочку,
Хай  на  ній  ця  буяє  краса,
Ну,  а  вітер  співає  дзвіночком
І  той  спів  хай  летить  в  небеса.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777925
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 19.02.2018


Надія Карплюк-Залєсова

МИ РОЗІЙШЛИСЬ…


Ми  розійшлись  на  перехресті  двох  віків.
На  роздоріжжі  двох  обпалених  історій,-
Букет  на  спомин  –  ніжності  лілей,
Мов  дотиком  до  зболених  меморій

Ми  загубились,  як  осінній    лист,
Як  літо  бабине  в  глибокі  листопади,
Гріхів-помилок  –  низками  намист
І  гронами  достиглих  виноградів

Нехай  хурделить  цвітом  заметіль,
Зберемо  вузлик  щастя  поміж  нами
І  понесем  між  внуків  поколінь,
Мож  порідняться  лінії  родами?

У  них  розважливості  вистарчить  на  всіх,
У  них  багато  чого  треба  вчитись...
В  розлуці  мало  мудрості  й  утіх,
Вона  ятрить,  як  пізно  вже  молитись

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777819
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 19.02.2018


Ніна-Марія

Дитинства дивосвіт

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSpNsaLKe_6Bc4XxVlBGV3a9-6OUbYbR-rVTXOW5_Dj_mZRUbNteQ[/img]

[color="#9e4a19"]В  який  чудовий  дивосвіт
Вела  та  стежка  із  воріт!
Була  я  зовсім  ще  маленька,
Трима  за  руку  мене  ненька.
Моя  рука  в  її  руці,
Сльозинка  сохне  на  щоці.
І  щастям  повниться  душа,
Мов  птаха  в  вирій  вируша.
Де  кожна  квітка  -  мені  диво.
Торкнутись  хочеться  наживо.
Вдихнути  справжній  аромат,
Зелену  ягідку  зірвать,
Яка  ще  зовсім  не  дозріла.
Впіймать  метелика  за  крила.
Он,  глянь,  вмостився  на  листок.
Горобчик-ось  в  калюжу  скок,
Купає  вправно  своє  пір'я.
Ой,  скільки  див  на  цім  подвір'ї!
Цікавинок  всіх  не  злічити,
І  щоб  в  гармонії  з  цим  жити,
Іду  я  пізнавати  світ![/color]

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQmAa8YTEiPKB6e1IGtV88n3NFgMJoEvU5hvWeYAUcJcJ2BhXNv[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777759
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 19.02.2018


НАДЕЖДА М.

Випадковість

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uzi2nMvXJaw[/youtube]

За  що  винити  випадковість?
Чужі  зустрілись  просто  так.
Лишиться  згадкою  натомість,
Якій  ціна  була  п"ятак.

Це  доля  просто  посміялась,
Бо  влаштувала  таку  гру.
Вона  це  любить,  так  погралась.
Надала  віру  в  доброту.

Та  зазвучали  ноти  фальші,
Була  обірвана  струна.
Чи  грать  не  вміли  його  пальці,
Лилась  мелодія  сумна.

А  серце  слуха  й  розуміє,
Що  все  проходить  й  це  пройде.
Воно  пробачити  зуміє,
У  відчай  все  ж  не  упаде...

Проходить  все...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777755
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 19.02.2018


Юрій Цюрик

К россиянам. (Миниатюры)

******************************

Обходит  мир  вас  тихо  стороной;
Не  приведи  Господь  вот  так  завраться...
Ведь  против  братьев  вы  пошли  войной,  
В  чём  до  сих  пор  стесняетесь  признаться...

******************************

Петербург,  Омск  и  Новосибирск,
Не  имея  стыда  и  чести,
В    ЛуганДон  поставляют  убийц,
А  оттуда  встречают  «груз  двести»...

******************************

Вначале  научитесь  мирно  жить;
Без  ненависти,  злобы  и  коварства...
И  помните:  святое  чувство  Братства
Беспрекословно  нужно  заслужить...
Тогда,  возможно,  сможем  вас  простить...

******************************

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777704
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 18.02.2018


Надія Башинська

ТУТ МОЯ ЗЕМЛЯ!

Сл.  та  муз.  Н.  Башинської
Аранжування  Б.  Попова

Під  віконцем  мальви  розцвіли,  
чорнобривці  тягнуться  до  сонця.
Хиляться  низенько  до  землі
калинові  ясні  гронця.

                         Приспів:

         Тут  моя  земля!  Тут  мій  рід!
         Тут  моя  країна.
         Україно!  Ти  у  мене  у  світі  єдина.

         Тут  моя  земля!  Тут  мій  рід!
         Весело  тут  жити.
         Україно!  Ти  для  мене  є  найкраща  в  світі.

Наші  тут  і  ріки  ,  і  поля,
соловей  виспівує  до  ранку.
Ой,  як  гарно  квітне  вся  земля,  
одягнувши  вишиванку!

                       Приспів...

А  яке  ж  тут  небо  голубе,  
виграють  Карпат  дзвінкі  потоки.
Друзів  тут  багато  у  мене
і  мого  дитинства  кроки.

                       Приспів...

         Україно!  Ти  для  мене  є  найкраща  в  світі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777698
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 18.02.2018


Ніна Незламна

Ивушка моя

Что  стоишь  уныло
Ветви  теребя
Косы  распустила
Ивушка  моя.
Ветви  волосинки
На  ветру  шуршат
Льдинки-  серебринки  
Между  них  ворчат.
Дуб  оледенелый
Рядышком  стоит
И  сухим  листочкам
Падать  не  велит.
Холодно  и  сыро
Спит  всё  так  давно
И  небо  покрылось
Серой  пеленой.
Отошли  морозы
Оттепель  сейчас
Льдинки  -  серебринки
Каплями  висят.
Облегчённо  ива
Глубоко  вздохнет
Поиграют  ветви
С  теплым  ветерком.
Ну  –  ка,  не  грусти  ты…
Весна,  ведь  придёт
Наберёшся  силы  
Снова  зацветёшь….
                                                     1996г

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777662
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 18.02.2018


НАДЕЖДА М.

Ранкова посмішка

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zHX9ycFiLAs[/youtube]

Хорошим  друзям  я  дарую  посмішку..
Нехай  щасливим  буде  кожен  день.
А  сміх  і  радість  будуть  вперемішку.
І  буде  так  у  свята  і  будень..

Від  сонця  заряджайтесь  позитивом,
Нехай  обходять  болі  і  жалі.
Життя  навколо    хай  буяє  дивом.
Хороші  друзі  -  скарб  в  нашім  житті.

Ви  цінні  тим,  що  можете  прощати,
Ніколи  не  покинете  в  біді.
Найкращими  я  можу  вас  назвати.
Я  дукую    всім  вам,  хто  до  душі.

Нехай  у  вас  примножаться  щедроти,
А  серце  не  каратиме  дарма.
Нехай  щасливі  будуть  в  вас  польоти...
За  все  хороше  я  бажаю  вам  добра...
----------------------------------------
Прощаю  всіх...  Простіть  й  мене,  якщо
комусь  я  завинила..
(  Неділя  Прощення)






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777656
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 18.02.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Ти дзвени-співай, водограй

Водоспад-водограй,
Ти  дзвени,  дзвени,  співай,
Нехай  пісня-дивограй
Пролунає  на  весь  край.

Про  небачену  красу,
Довгу  дівчини  косу,
Про  ромашок  очі  жовті,
Вітерця  теплого  подих,

Галяву,  сонцем  залиту
І  траву,  росою  вмиту,
Ще  -  калину  та  вербичку,
Що  ростуть  десь  біля  річки.

Дивний  запах  матіоли,
Хлібнеє  безмежне  поле,
Що  біжить  за  небокрай,
Про  вкраїнський  рідний  край.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777644
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 18.02.2018


dovgiy

ЦІНА ЛЮБОВІ

Ціна  любові:  це  коли  втрачаєш,
А  змоги  повернути  вже  немає
Бо  спалені  мости  не  поєднають
Два  береги:  сьогоднішнє  й  минуле.
В  сьогоднішньому  –  зяюча  самотність,
В  минулому    -  у  небі  біла  пара
Над  простором  майбутності  ширяє.
Два  серця  як  одне!  А  скільки  віри,
Скільки  надії  на  добу  прийдешню!
І  намагання  збудувать  гніздечко,
Щоб  там  нове  життя  защебетало…
Сьогодні  день    зіщулився  від  вітру.
Злетів  до  хмари,  по  снігу  ковзнула
Самотня  тінь…  внизу,  під  тою  тінню,
Усе  чуже!  Ніщо  не  гріє  серце,
Ніщо  до  себе,  як  колись,  не  кличе.
І  сам  не  знаю:  нащо  я  у  небі?
Чого  між  хмар  змагаюся    із  вітром
Що  рве  щосили  обважнілі  крила
Та  ще  й  кидає  вниз  оскаженіло!
Холодне  сонце…  світить  та  не    гріє…
А  на  землі    свого  гнізда  немає
І  грієшся  біля  чужої  ватри,
Хоч  Боже  мій!  –  до  чого  ж  я  втомився!
А  вік  такий,  що  годі  сподіватись
На  відгук  серця  рідного  по  духу…
Прийде  весна!  Все  небо  заспіває
Замерехтять  для  когось  ясні  зорі
І  над  розквітлою,  сп’янілою  землею
Знов  зашумлять  у  небі  білі  пари,  
Та  це  вже  буде  зовсім  інша  пісня…
Ціну  любові  лиш  тоді  пізнаєш,
Коли  ось  так,  біля  чужої  ватри
Старечі  крила  будеш  зігрівати
І  згадувати  те,  чого  немає…

18.02.2018                                

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777643
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 18.02.2018


Леся Утриско

Не вмирають, мій Боже, Герої.

Небо  падало  з  гір,  божеволіло  пекло-  ричало,
Як  ти,  кате,  посмів?  Безневинне  дитя,  зло  вбивало,
Незахищене  тіло,  лягло  на  чорнезну  бруківку,
Мак  червоний  зацвів,  посивіла  в  матусі  голівка.  

Що  ти  думав  тоді,  незахищений  янголе  Божий?
Вічно  ліг  до  землі-  затуманений  світ,  весь  негожий,  
Погляд  млосно  застиг-  свічка  тихо  по  тобі  ридала,  
Не  кохав,  бо  не  встиг...  і  вона,  все  тобі  не  сказала.  

Не  сказала-  "Люблю",  білий  янголе  в  ясному  небі,
Лиш  молитву  молю-  куля  стежку  топтала  до  тебе,
Затуманився  світ,  замикають  сніги  сині  очі,
Твій  сумний  заповіт,  хто  ж  бо,  милий,  тобі  напророчив.

Ти  до  волі  ішов,  без  щита,  без  єдиної  зброї,
Тихо  вітер  казав-  "Не  вмирають,  мій  Боже,  Герої"!
А  ти  жити  хотів,  та  закриті  дороги  зворотні,
Кат  стріляв  на  преціл,  смерть  вела  до  Небесної  Сотні.  

Небо  падало  з  гір,  божеволіло  пекло-  ричало,
Як  ти,  кате,  посмів?  Безневинне  дитя,  зло  вбивало,  
Незахищене  тіло,  лягло  на  чорнезну  бруківку,
Мак  червоний  зацвів,  посивіла  в  матусі  голівка.  

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777623
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 18.02.2018


Richter

Батьківська вишня

Розквітла  рясно  вишня  у  дворі,
немов  дівчина  вкрилася  фатою.
Приємно  заблукати  в  тій  порі,
де  мама  буде  завжди  молодою.

Вишня-черешня  моя,
батьківська  світла  родина,
щебет  дзвінкий  солов’я,
серця  мого  половина.

Спадає  долу  ще  духмяний  цвіт,
і  вітерець  його  кружляє  в  танці.
Через  десятки  не  забуду  літ,
до  річки  як  купатись  бігав  вранці.

Вишня-черешня  моя,
довго  ти  й  рясно  родила.
Нині  у  мене  своя
вже  немаленька  родина.

А  влітку  вишні  знову  забринять,
немов  гірлянди  у  зеленім  листі.
Як  ті  жарини,  що  для  всіх  горять,
хто  на  гостину  завітає  з  міста.

В  кожного  доля  своя,
пісня  дзвінка,  лебедина.
Завжди  ж  чекає  моя,
вишня  й  батьківська  родина!

17.02.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777548
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Країна мрій…

Є  казкова  країна  мрій
У  ній  щастя  завжди  живе.
Там  усміхнений  погляд  твій
І  кохання  ніжне  твоє.

Там  хмарини  неначе  пух,
А  дощі  мелодійний  звук.
Там  кохання  сімейний  дух
І  шаленного  серця  стук.

Є  казкова  країна  мрій,
Я  у  ній  буваю  щодня.
У  душі  багато  надій,
А  попереду  ціле  життя.

Як  полину  у  мрії  ті,
В  них  зігріюсь  твоїм  теплом.
Лише  там  живуть  в  доброті,
І  радіють  казковим  сном

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777543
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018


НАДЕЖДА М.

Весняний дощ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3thnpjRfNqU[/youtube]



Дрібненький  дощ  в  вікно  постукав.
Так  починався  новий  день.
А    вітер    з  ночі    іще  грюкав,
Немов  вікно  було  мішень.

Залопотіли  вмить  листочки,
Від  сну  пробуджені  якраз.
Хіба,  хто  всидить  тепер  мовчки?                              
Давно  весна  вже  почалась.

Нехай  маленькі,  ще  тендітні,
А  так  відчули  цю  весну.
Отак  бува  частенько  в  квітні,
Коли  усім  тут  не  до  сну.

Скінчився  дощ,  затих  і  вітер,
Прозорі  краплі    на  гіллі.
Який  красивий    дощу  витвір..
Вдяглись  дерева  в  кришталі.

Пахучий  чай  примножить  радість.
Весна  -  це  крок  в  нове  життя.
Збагатить  мудрість,  зітре  слабість.
Піде  усе  вже  допуття.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777494
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018


Надія Башинська

КУ-КУ-РІ-КУ-У-У-У!

         Півень  курці  каже:  
-  Курко!  Ти  чого  це  не  така?  Ось  поглянь,
поглянь  на  мене.  Та  хоч  танцюй  гопака!
Гарний  гребінь.  Голосистий.  Всіх  щоранку
розбуджу.  Що  й  казать?  Весь  день  співаю.
Ще  поглянь,  як  я  ходжу!  Спинка  рівна.
Гордий  дзьобик.  Кольоровий  хвіст-дуга.
Підійди,  от  стань-но  поряд.  Подивися,
ти  яка?  Піду,  мабуть,  до  зозулі.  Та  хоч  голос  
гарний  має.
Чую  я,  вона  так  гарно  і  так  голосно  співає!
         Курка  півню:
-  Що  ти  кажеш?  Щодня  яйця  я  несу.  Доглядаю  
всіх  курчаток.  Подивись  на  цю  красу!
Я  маленька,  чепурненька.  Де  ще  ти  таку  знай-
деш?  І  готую,  й  прибираю,  як  співати  ти  ідеш.
А  ще,  кажеш,  я  незграбна?  Що  на  це  сказать  
тобі?
Зате  поряд  із  тобою  я  і  в  радості,  й  журбі.
         І  замисливсь  тоді  Півень.  Зрозумів,  чому  
такий.  І  веселий,  і  завзятий,  гордовитий,  че  -
пурний.  Бо  хороша  господиня  біля  нього.  
Он  яка!  А  зозуля?..  То  й  усього,  що  станцює  
гопака.
А  хорошу  господиню  не  завжди  знайдеш
таку.  Ото  ж  весело  та  дзвінко  закричав:
-  Ку-ку-рі-ку-у-у!
         Мабуть,  приклад  треба  брати  з  Півня  тим,  
хто  ласим  є...  до  Зозульочок  рябистих.
Цінувать  треба  своє!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777476
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018


Олекса Удайко

НАВІЩО ТОЙ КІТ (Концепт)

         [i]Буває,  якась  картинка  чи  рисочка  в  ній
         навіває  роздуми...  щодо  сенсу  життя,
         його  корисності  чи  марності.  Ото  ж
         і  мій  кіт  Лука  надихнув  на  такі  
         філософські  роздуми,  ба,  більше  =-
         серію  віршів,  що  будуть...  
         Тут  лише  концепт.
[/i]  [youtube]https://youtu.be/o0Gf5VRYx9U

[/youtube]        
[i][b][color="#0878a1"]Навіщо  той  кіт,  що  не  ловить  мишей?..
Що  –    іншого  в  нас  не  буває?
У  хаті  жирує  –  канючить  грошей,
А  випустиш  в  двір  ,  то  –  співає…:

Неначе    надворі  ще  й  не  березіль,
Та  голос  в  кота  вже  настирний:
Шукає  пригод  –  його    чути  звідтіль,
Де    кублиться  бісове  тирло.

Не  краще  було  б  доручити  коту
Якусь  респектабельну  справу  –
Нехай  би  впорядив  словесну  сльоту
Й  думок  безугавність  сльотаву…

Служив  би  в  письменника  секретарем,
Чи  то  архіваріусом,  чи  юристом
Не  був  би  удома  пустим  тягарем,
Здавався  б,  принаймні,  корисним.

Мені  ж,  графоману,  підходило  б  те,
Щоб  кіт,  титулований,  вчений,
Чинив  самопоміч  при  пошуку  тем…
Та  був  з  прототипами  чемним!

І  щоби  всю  ніч  в  золотому  ланці
Клепав  рими  і  ритміки  ланки…
 
…А  ми  вже  із  Музою  при  каганці
Мачулили  б  тексти  і  гранки…
[/color][/b]
14.02.2018,
Кельн,  ФРН  
   
Примітка:  картинка  -  не  з  інтернету,  то  ї  є
основний  Персонаж  моєї  "заколдобини"...[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777175
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 15.02.2018


Мирослав Вересюк

МИ Б ЗДОЛАЛИ КАЦАПІВ БЕЗ ЗБРОЇ

Ми  б  здолали  кацапів  без  зброї,
Не  було  би  каліцтва,  смертей,
Якби  віри  були  всі  одної,
Одна  церква  єднала  людей.

Одна  церква  помісна,  соборна
На  моїй  українській  землі,
Україна  буде  непоборна  –
Це  найбільші  жахи  у  Кремлі!

Ще    якби  українською  всюди
Літургія  звучала  в  церквах,
То  завили  б  від  жаху  паскуди,
Це  найбільший  Московії  страх.

Українська  в  Державі  і  Церкві
Україну  змінили  б  за  мить.
Наша  мова  вовік  не  померкне,
Що  мішає  це  браття  зробить?

Це  не  треба  патронів  та  крові,
Це  залежить  від  кожного  з  нас,
Україні  признатись  в  любові
І  щоб  дух  український  не  згас.

Це  було  би  страшніше  за  НАТО,
Цвях  забитий  в  імперську  труну.
Тому  біситься  Кремль  і  затято
Веде  з  нами  криваву  війну.

А  хто  цього  не  хоче  збагнути,  
Той  воює  на  боці  Кремля.
Живуть  поруч  із  нами  манкурти,
Як  цю  наволоч  носить  земля?

14.02.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777161
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 15.02.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Сумую і чекаю…

Під  кучугури  снігу,  
Сховалось  наше  літо.
Скувало  в  річці  кригу
І  понесло  над  світом

Любов  одну  -  єдину
І  сум  розчарування.
Як  ягоди  калини,
Палає  десь  кохання.

А  я  одна  без  тебе,
Сумую  і  чекаю.
Коли  у  темнім  небі,
Світанок  запалає.

З  очей  впаде  краплина,
У  серці  сподівання.
Там  де  живе  родина,
Там  ніжиться  кохання..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777121
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 15.02.2018


dovgiy

У ДЕНЬ СВ. ВАЛЕНТИНА

Не  для    нас  було  сьогодні  свято,
Хоч  не  вмерло  в  серці  почуття.
Пережито  нами    так  багато!
Вистачило  би  на  два  життя
Іншому  старому,  а  чи  жінці
Теж  в  літах…  та  мусимо  самі  
Пити  з  чаші,    де  до  краю  вінця
Гіркоти  налито  на  всі  дні!
Не  вітаю  в  гаморі  загальнім,
Не  дарую    символів  чужих…
Просто  у  твої  зіниці  гляну,
Просто  потону  надовго  в  них.
Пригорну  в  звичайний  тяжкий  будень
Поцілую  в  зморене  чоло!
Хоч    на  мить  при    цьому  ми  забудемо,
Що  до  цеї  миті  нам  було.
Проведеш  рукою  по  сивинах,
Які    стали  зріджені  й  ламкі…
За  літами  з  голови  чуприна
Полетіла…  ніби  вир  ріки
Затягнув  у  глиб  юначу  вроду,
Висотав  із  тіла  заряд  сил…
Як  живу?!  Самого  бере  подив!
Бо  кістки  та  шкіра…  жмуток  жил
Замість  повних  сили  гарних  м’язів…
Отакої!    Страшне  відкриття:
Старості,  хвороб  довічний  в’язень  
В  Ойкумені  власного  життя.
День  кохання!  Він  у  нас  щоденно.
У  дрібницях,  в    поглядах,  в    руках.
Не  для  когось,  а  для  двох,  пісенно,
Продзвенів  мажорно  по  роках

14.02.2018

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777117
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 15.02.2018


Миколай Волиняк

Моя амазонка

Яскрава,  як  зірка,  
В  темряві  лампадка.
Як  в  вулику  бджілка,
Моя  ти  загадка.

Смілива  і  кротка,
Сурйозна  й  лірична.  
Гірка  і  солодка.
Як  Всесвіт  велична.

Ти  сонячний  промінь,
Вода  живородна,
Душевний  мій  пломінь,
Роса  прохолодна.

Волошка  у  житі,
Ти  спів  жайворонка.
Хмаринка  в  блакиті,
Моя  амазонка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777058
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 15.02.2018


Дніпрянка

ЗАКОХАНА ЖІНКА

Я  люблю  тебе  любити,
Наче  літо,  осінь  і  весну,
Синє  небо,  ніжні  квіти
В  пору,  доленосну  чарівну.

Тільки  я  почую  пісню
Рідної  співучої  душі,
Хай  хоч  рано,  чи  запізно,
До  безмежжя  прагну  поспішить.

Погляд  в  тебе,  ніби  промінь-
Серце  кучерявиться  моє.
Збуджена  гаряча  повінь
Радості  коханню  додає.

Місяцю,  мій  світе  ясний,
Сонячно  з  тобою  і  вночі.
У  серцях  вогонь  незгасний,
Як  від  щастя  сяючі  ключі.

Вірю,  нашому  дуету
Буде  милосердя  від  Творця:
Крила  для  стрімкого  злету  -
Райдужне  кохання  без  кінця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777000
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 15.02.2018


Надія Башинська

КОЛИ ЛЮБЛЯТЬ…

Коли  люблять...  Голублять.  Це  правда.
Коли  люблять,  то  й  словом  зігріють.
Ніжним  поглядом  ласку  дарують,
і  підтримають,  і  зрозуміють.

Коли  люблять,  то  працею  славлять.
Сіють  хліб,  бороздять  світ  морями.
Сад  плекають,  чи  зводять  будинки,  
прокидаючись  із  солов'ями.

Коли  люблять...  пишаються  словом,
колискові  на  рідній  співають.
Своїх  діток,  ще  зовсім  маленьких,
землю  рідну  любити  навчають.

Час  такий?  Розбрелися  по  світу?
Дорікати  не  стану  нікому.
Де  б  не  був  ти,  як  доля  б  не  склалась,
та  завжди  повертаймось  додому.

І  молімося,  щоб  Україні
Бог  послав  вже  щасливої  долі.
Щоб  рум'янилась  в  гроні  калина,  
золотилося  жито  у  полі.

Щоб  цвіли  під  вікном  чорнобривці,  
дзвінким  сміхом  наповнилась  хата.
Гріла  душу  всім  пісня  весела,
повертались  в  гніздо  ластів'ята.

Коли  люблять...  Голублять.  Це  правда.
Коли  люблять,  то  й  словом  зігріють.
Ніжним  поглядом  ласку  дарують,
і  підтримають,  і  зрозуміють.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776984
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 14.02.2018


Леся Утриско

Сьогодні не напишу пишних рим.

Сьогодні  не  напишу  пишних  рим,
Лиш  помовчу,  загубленою  в  роздумі,
Я  закохаюсь  в  день-  хмаринка  й  дим,
Змалюю  пекторалі  в  тихім  задумі.  

Горнятком  кави  ранок  розпочну,
Цілунок  сонця  вип'ю  із  зажурою,
Впаду  у  віхолу  зими-   у  ній  лечу,  
Весняною  грозою...  може  бурею.

А  в  ній  туман,  закохано  сльозиною,  
Торкне  межі,  де  вчора,  завтра,  нині,
Де  день  знов  увінчається  перлиною-  
Мій  білий  янгол,  в  зоряній  свитині.  

Сьогодні  не  напишу  пишних  рим,
Лиш  помовчу,  загубленою  в  роздумі,
Я  закохаюсь  в  день-  залишусь  в  нім,
Змалюю  пекторалі  в  тихім  задумі.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776981
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 14.02.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Коханням зігріті…

Ми  з  тобою  коханням  зігріті,
За  вікном  встає  сонячний  день.
І  немає  миліше  у  світі,
Чарівних  українських  пісень.

В  них  про  долю,  кохання  і  сльози,
В  них  про  радість,  буденне  життя.
В  них  про  літо,  про  осінь,  морози,
Про  гарячі,  міцні  почуття.

Ще  з  дитинства  люблю  свою  мову,
Задушевні  пісні  солов'їв.
І  природу  свою  загадкову,
І  широкі  простори  ланів.

В  них  волошки  і  маки  у  житі,
В  них  колосся  пшениці  рясне.
І  завжди  трударі  працьовиті,
І  родинне  коріння  міцне...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776973
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 14.02.2018


Світлана Семенюк

Зернинка




Через  полечко  пшеничне,
Поміж  соломинки.
Бігла  мишка,  невеличка,
 Та  й  знайшла    зернинку.
Взяла  знахідку  у  лапки
Гризунка  хитренька.
А  тоді  до  нірки-хатки
Помчала  хутенько.
Бігла,  і  не  озиралась,
Обережно  й    тихо.
А  як  в  нірку  наближалась  -  
Трапилося  лихо...
Зачепилась  за  стеблинку
Гризунка,  і  впала.
Покотилася  зернинка,
І  кудись  пропала.
Розридалась  мишка  бідна...

-  Та  не  плач,  сіренька!
Зникла,  але  не  безслідно
Зернинка  маленька.
Закотилась  у  шпаринку,
Або  під  листочок.
Влітку  виросте  з  зернинки  -
Справжній  колосочок!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776870
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 14.02.2018


Амадей

Любимой

Каким  ты  меня  ядом  напоила
Какой  огонь  в  душе  моей  зажгла
Мне  радугою  солнце  засветило
Даря  мне  кванты  света  и  тепла

Ласкают  взор  мой  алые  тюльпаны
Души  моей  любимые  цветы
Весь  вечер  я  брожу,  как  будто  пьяный
И  виновата  в  этом  только  ты

Зачем  ты  мне  дарила  поцелуи?
Зачем  дышала  жаром  твоя  грудь?
Я  на  тебя  смотрел,  как  на  святую
В  ту  ночь  не  дал  мне  соловей  уснуть

Уехала  ты  утром  на  рассвете
Букет  завял,  что  мне  дарила  ты
Цветов  и  женщин  много  есть  на  свете,
В  душе  навек  осталась  только  ты.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776859
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 14.02.2018


Ольга Калина

Сьогодні лебеді летіли

Сьогодні  лебеді  летіли.
-  Скажи,  куди  серед  зими?
Десь  приземлитися  хотіли,  
Але  кругом    одні  сніги.

Хоча  відлига  вже  надворі,  
Але  ще  лютий  в  нас  тепер.  
Для  них  ці  дні  будуть  сурові,
Ще  плеса  сковані    озер.

Наначе    зовсім  не  літали  
Вони  в  чужі  теплі  краї.
Це  ж  скільки  труднощів  зазнали  -
Додому  звуть    поля  й  гаї.

І  помах    крил    такий  широкий,  
І  крик  несеться  до  землі.
Дивлюсь  -  і  на  душі  неспокій  -  
Сховались  лебеді  в  імлі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776834
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 14.02.2018


laura1

МАМА

Яке  ж  це  рідне  слово  -  "Мама"!  
Воно  з  дитинства  на  вустах!  
Матуся  зцілить  словом  рани,  
Любов'ю  зніме  біль  і  страх.  

Летим  до  неї,  мов  на  крилах,      
Щоб  знов  побути  ще  дітьми.  
Вона  чекає...,  поки  в  силах,  
Стрічає  нас  за  ворітьми́.  

Тремтять  від  щастя  в  неї  руки,  
Як  може  так  і  го́дить  нам!  
Радіє  дітям  і  онукам,  
Наперекір  усім  вітрам.  

Пригорне  всіх  і  приголубить,  
Сльозинка  скотиться  на  мить.  
Лише́  нас  матінка  так  любить,  
Все  зрозуміє  і  простить.  

Забуде  враз  усі  образи,  
Вночі  помолиться  за  нас.  
І  на  прощання  тихо  скаже:  
"Я  знов  чекатиму  на  Вас!  

Ви  лиш  мене  не  забувайте,  
Бо  так  спливає  швидко  час.  
Завжди,  рідненькі  мої,  знайте,  
Що  я  турбуюся  за  Вас".  

І  знову  скотиться  сльозинка  
З  її  засмучених  очей.  
І  знов  самотня,  мов  билинка,  
Буде  молитись  за  дітей.  

І  довго  буде  ще  стояти  
Й  хрестити  їх  за  ворітьми́.  
Яке  ж  величне  слово  "Мати"!  
Як  гарно  бути  ще  дітьми́!  

13.  02.  2018  Л.  Маковей
 
Картинка  з  інтернету

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776818
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 14.02.2018


Лана Мащенко

За все нужно платить

Так  жизнь  устроена  –  за  все  нужно  платить,
Но  жаль,  что  цену  изначально  мы  не  знаем.
Нельзя  на  старте  финиш  оценить…
Потом  лишь  за  поступки  отвечаем.

Смешны  попытки  робкого  птенца
На  краешке  гнезда  остановиться,
Когда  нет  за  спиною  мудреца,
Который  бы  не  дал  ему  разбиться.

Ошибки  молодости  в  возрасте  седом
Жестоко  гложут  сердце,  режут  душу,
Терзают  мысли,  хлещут  их  кнутом,
И  рвется  грязь  застывшая  наружу.

Но  средство  очистное  –  это  храм,
Молитва  к  Богу  в  искреннем  звучании.
Но  как  же  трудно  оправдаться  нам  –  
И  мы  несем  на  исповедь  молчанье.

Понять  себя  и  Бога  –  тяжкий  труд,
Что  требует  упорства  и  стараний,
А  мы  ленимся  в  души  заглянуть…
Цена  же  этому  –  бессонные  страданья.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776584
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 12.02.2018


геометрія

ПРО ПРОГРАМИ І РЕКЛАМИ…

                             Телевізор  я  дивлюся,                  Є  цікаві  дуже  фільми:
                             як  завжди,щодня...                        серйозні  й  смішні...
                             Є  хороші  передачі,                          І  події,  і  новини,-
                             а  є  й  "чортівня"...                              вечірні  й  денні...
                                                                           Політичні  передачі,
                                                                           й  теми  головні...
                                                                           Для  дорослих  і  дитячі,
                                                                           й  спортивні  бої...
                               Розважальні  є  програми            "Карооке  на  Майдані"-
                               й  танцювальні  дні...                          у  недільні  дні...
                               Українців  всі  таланти,-                  Про  смачненькі  готування,-
                               до  душі  мені...                                          рецепти  ясні...
                                                                           І  розваги,й  "Кіноляпи",
                                                                           і  "Зірковий  шлях"...
                                                                           Про  ревізії  і  "Гроші",-
                                                                           у  вечірній  час...
                               І  "Подробиці",й  "Сьогодні",        Про  суди  й  переговори,
                               і  про  вихідні,                                                  усе  головне.
                               І  мультфільми  пречудові,              І  "Х"-фактори  чудові,
                               та  ще  й  "ДжеДАЇ"                                      й  шоу  не  одне...
                                                                           Є  пісенні  передачі,
                                                                           і  про  гарні  дні,
                                                                           І  "Вечірній  квартал"  скаче,
                                                                           й  сніданки  смішні...                    
                                 І  засідання  у  Раді,                                      Про  поїздки  закордони,
                                 людям  всім  на  сміх,                                  де  дітей  їх  вчать...
                                 Обговорюють  у  владі,                            Про  турботи  промислові,
                                 те  що  й  слухать  гріх...                          все  більше  мовчать...
                                                                               І  про  те,як  виживають
                                                                               люди  у  селі,
                                                                               Це  для  них  не  актуальне,
                                                                               проблеми  сумні...
                                 Надокучливі  реклами,-                    І  про  серце,і  про  зуби,
                                 кожен  день  і  час...                                як  все  лікувать...
                                 Де  купити,де  придбати,                  І  куди,і  як  поїхать,
                                 чуєм  повсякчас...                                      щоб  відпочивать...
                                                                             Відпочинок  для  багатих,
                                                                             вони  ж  тепер  "знать"...
                                                                             А  для  бідних  є  лопати,
                                                                             городи  копать...
                                 Про  погоду  й  про  походи,                Та  найбільше  все  ж  про  ліки,-
                                 і  де  що  купить...                                            на  різні  смаки,
                                 Про  сюрпризи  і  капризи,                    про  корисні  вітаміни,
                                 і  де  краще  жить...                                        бува  й  навпаки...
                                                                           На  усіх  телеканалах,-
                                                                           не  спить  там  ніхто...
                                                                           І  в  нічних  телерекламах,-
                                                                           рецептів  по  сто...
                                 Не  бува  лище  реклами,                        Як  корупцію  здолати,
                                 як  війну  спинить...                                      відновить  село...
                                 І  якими  все  ж  шляхами,                        Крадіїв  як  покарати,
                                 бідність  зупинить...                                      неправду  і  зло?..
                                                                           А  про  вибори  поки  що,-
                                                                           не  буду  писать...
                                                                           Та  щоб  знову  так  не  вийшло,
                                                                           як  було  не  раз...
                                 Нашу  виборчу  систему                            Бо  ж  закони  всі  для  себе,-
                                 важко  зрозуміть...                                          приймали  "вгорі"...
                                 Розв"язати  цю  проблему,-                  Все  змінити  є  потреба,
                                 нам  же  не  зуміть...                                        а  там  кажуть:  "Ні!"
                                                                             Відірвати  від  "корита"
                                                                             не  можна  ніяк...
                                                                             Для  "вельмож"  все  шито-крито,-
                                                                             не  пройде  бідняк...
                               Правду,ті,  що  там  "вгорі"                      Біднякам  якісь  подачки,-
                               забули  давно...                                                  іноді  дають...
                               Не  цікавлять  їх  старі,                                Бо  усі  там  олігархи,
                               ми  для  них  "лайно"...                                в  розкошах  живуть...
                                                                           В  них  стотисячні  зарплати,
                                                                           премії  значні...
                                                                           Зрозуміть  вони  не  здатні,
                                                                           до  людей  німі...
                                 



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776573
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 12.02.2018


Амадей

Невмируще кохання (авторська пісня)

Чому  до  тебе  я  щодня,  щоночі
Дзвоню  й  ніяк,  ніяк  не  дозвонюсь
Коли  з  тобою  словом  я  розважусь                          (2  рази)  
Своім  коханням  я  з  тобою  поділюсь                      (2  рази  )          
                                                                                                 
Твій  номер  телефону  набираю
Дзвенить  дзвінок,  та  тільки  ти  мовчиш
Моє  серденько  болем  розриває                                  (2  рази  )
А  ти  мовчиш,  кохана,  ти  мовчиш                              (2  рази  )                            

Поіду  я  до  тебе  на  могилу
Букет  найкращих  квітів  принесу
Згадаю  наші  роки  молодіі                                                  (2  рази  )
Згадаю  молодість  твою,  твою  красу                    (2  рази  )  

Приіхав  я  до  тебе  моя  мила
І  до  підніжжя  квіти  положив
І  ніби  все,  що  серцю  таке  миле                                (2  рази  )
По  новому  з  тобою  пережив                                          (2  рази  )

На  землю  із  букета  квітка  впала
По  ній  сльозою  потекла  вода
І  квітка  ніжно-ніжно  прошептала                          (2  рази  )
Прости,  коханий,  я  вже  не  твоя                              (2  рази  )

Шукай  собі  кохання  між  живими
І  будь  щасливим  у  коханні  знов
Я  навіть  звідси,навіть  із  могили,                              (2  рази  )
Щаслива  буду,  за  твою  любов.                                  (2  рази  )

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776556
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 12.02.2018


НАДЕЖДА М.

Спалені мости

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=93ZpkwmWJzI[/youtube]


За  твором  Новгородця
 http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776500
----------------------------------------------------------------
В  житті  ми  робим  помилки.
Та  що  казать:  живі  ми  люди.
Здається  все,  пройшли  роки,
Але  вина  так  давить  груди.

Нащо  ми  палимо  мости,
Які  так  довго  будували?
Хіба  той  шлях  переплести?
За  ним  тепер  вже  шкодували.

І  десь  в  душі  звучить:  прости.
Луна  десь  голос  свій  втрачає.
В  думках  будуєм  знов  мости,
Але  ніхто  вже  не  чекає.

Хто  винуватий,  хто  карав?
Хіба  важливо  тепер  знати?
Один    другого  залишав...
Та  як  цю  правду  тут  прийняти?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776539
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 12.02.2018


Ніна Незламна

Кольоровий сон / проза /

         
 Я  в  ліжку…  Від  чого  проснулася  не  можу  зрозуміти,  чи  то  від    слів,  чи  від  почуттів..  Помітила,  що  серце  билося  ледь  швидше.  Перевела  подих,  відкрила  очі,  за  вікном  сніг…    Так,  він  два  дні,  як  випав,  такий  гарний,  білий,  пухнастий,  а  перед  очами  сон,  який  розхвилював  мене,  до  того  ж  кольоровий.
   Я  хочу  спокою,  знову  закриваю  очі,  а  хтось  немов  підказує  мені,  згадай  його.  Якісь  хвилини,  перебрала  всі  сюжети.  І  вже  саму  заінтригував  цей  сон.  Чому  мені  таке  наснилося?  Та  іще  й  все  кольорове,  неначе  наяву.  З  боку  на  бік  кілька  раз  повернулася  та  ні,  треба  вставати.  Лип,  на  годиннику  лише  п`ята  ранку.  Накинувши  халат,  думки,  так,  треба    дописати  ту  прозу,  що  почала,  адже  саме  була  на  фініші.
       Екран  монітора  світився,  а  в  мене  в  голові  той  сон,  щось,  чи  хтось    підказує,  наполягає,  щоб  сіла  написала  про  нього.  Чому  такі  дивовижні  сни  приходять  до  мене  інколи?  І  все  копошаться  в  голові,  не  хочуть  дати  мені  спокій.  І  ось,  завершила  я  попередню  прозу.
       На  кухні    гарячий  сніданок.  Наче  поспішаю  на  роботу,  а    дивний  сон  перед  очима.
                   Знову  тут,  біля  комп`ютера,  магнітом  тягне.  Пальці    самі  просяться    надавлювати  клавіші  на  клавіатурі,  наче  кудись  поспішають,  бояться  запізнитись.  Ні,  не  в  силах  зупинити  цей  порив  душі…  
               Бачу  широку,    майже  сіру  дорогу,  а  навкруги  пагорби  червоно  -  коричневого  кольору  по  них  видніється  пісок.  Посеред  дороги    стоїть  гурт  воїнів  у  шоломах.    Який  це  вік,  не  можу  зрозуміти,  чую  уривки  мови,  здається  французька.  Пил  підіймався  вище  голів,  до  воїнів  підійшло  багато  люду,  як  полонені,  але  не  в  кайданах  та  загороджені    товстою,  сірою  мотузкою.  Обличчя  зморені,  голодні  очі,    а  одяг  майже  весь  подертий,  лише  прикриває  частково  на  пів  оголені  тіла.  Позаду  них,  теж  йшла  юрба  воїнів.
       Брудна  жінка,  років  п`ятидесяти,  зажурено  дивилася  на  мене.  Ні,  я  себе  в  сні  не  бачу,  хтось  її  товкнув  і    із  юрби  вивели  дівчину.  Напевно  років  вісімнадцяти,  не  більше…
 Мене  переповнювала  цікавість…  Я  відчувала,  що  дивлюся  з  захопленням.
 На  її  плечах  був  накинутий  плащ  товстий,  так,  він  мені  здався  товстим  і  для  неї  заважким,  вона  під  ним,  аж  пригиналась,  він  теж  був    весь  засмальцьований.  Славна  дівчина,  круглолиця,  а  очі  сині,  як  волошки  та  так  шкода  в  них  сум  побачила,  страждання,  розчарування.  Русяве  волосся  пасмами  спадало,  торкаючись  того,    гидкого  плаща.  Вона,  як  для  дівчини  і  не  пишна,  і  не  худенька,  ледь  -  ледь  просвічувався  одяг,  на  персах  трохи  облягав.  Я  здивувалася,  блузка,  не  блузка,  щось  подібне  майки,  але  ж    не  дуже  облягало  тіло.  Тканина  біла,  чи  то  товстий  шовк    та  ні  напевно  атлас,  якби    ж  то  шовк,  то  просвічувалось  би  все  її  молоде  тіло.
   Десь  здалеку  чути  іржання  коней.  Лише  хотіла  поглянути  в  ту  сторону,  як  побачила  на  конях  двох  воїнів.    Я  була  здивована,  зацікавлено  придивилася    до  них,  мене  вразило  те,  що    в  них  у  руках  були  залізні  щити  і    збоку  на  поясі  висіли  шаблі    сховані  в  піхви.  Вони  впритул  під`їхали  до  дівчини,  силоміць    потягли  і  посадили,    до  одного  з  них,  на  коня.  Вона,  щось  спочатку  кричала,  я  того  не  розуміла,    а  потім  погляд  на  мене,
-Н!  Ні!  Я  не  хочу…  
І  тільки  вслід  пил,  кудись  її  повезли..
Вже    пройшла  якась  мить,  не  знаю  де  я  та  тільки  бачу  сонце,  воно  світить  прямо  мені  в  очі    А  потім  зелені  дерева,  то  декілька  штук,  а  туди  далі  ліс.  А  вже  немов  би  стадіон,  як  по  моєму  розумінні,  чи  то  долина  така  величезна  всю  поглядом  не  охопити.  І  скрізь  багато  людей,  обірваних,  замучених  і  серед  них  воїни.  Аж  раптом  неподалік    два  воїни  і  та  сама  дівчина.  Один  з  воїнів  стояв  над  нею  з  батогом,  таким  яскраво  –  червоним,  він  відразу  кинувся  мені  в  очі.  І  я  чую  слова,
-Я  повеліваю  тобі,  ти  маєш  до  нього  піти  і  мене  не  цікавить  твоє  бажання,  хочеш  ти  цього,  чи  не  хочеш...
 Вона  схиливши  голову  плакала,  на  ній  не  було  плаща.  Все  той  же    одяг,  що  був  тоді,  тільки  тепер  було  видно  сірого  кольору  штанці,  ні  то  не  шорти  і  не  бриджі,  більше  схоже  на  нижню  білизну    в  царські  часи.
   До  того  воїна,  що  мав  бити,  підійшов  другий  воїн,  роками  набагато  старший,  щось,  прошепотів  йому  на  вухо.
 А  потім,    єхидно  посміхнувшись,  голосно  сказав,
-  Гаразд,  тебе  не  будуть  більше  бити,  не  хочеш  до  володаря,  пішли  до  моєї  спальні,  я  тебе  заслужив!
-  Ні  Ні!  -  вона  кричала  в  розпачі  і  трусила  головою.  
 Між  людей  крики,  штовханина,  хтось  вдягнений  в  срібний  плащ,  який  так  виблискував  на  сонці,  що  ледь  можна  було  розгледіти.  Голосно,  суворо  промовив,
-  Що  тут  розвели?  Чого    дівчисько  те,  чи  жінка  плаче?  
До  нього  відразу  стали  всі  в  поклоні.  Лише  дівчина  закам`яніла,  з  високо  піднятою  головою,  стояла  мов  статуя.
 Так  йому  років  сорок,  прикинула  я.  Один  з  воїнів  вийшов  вперед,  знову  зробив  уклін  і  голосно  сказав,  
-Володарю!  Це  для  вас  подарунок    на  ніч  та  щось  пручається  красуня.  Ми  її  мали  помити  та  одіти  в  кращий  одяг  з  прикрасами,  щоб  прийшла  до  вас,  як  ранішня  зоря.
 Той,  у  сріблястому  плащі,  підійшов  до  неї  ближче,  взяв  за  підборіддя,  заглянув  в  волошкові  очі.  Його  обличчя  вже  не  таке    суворе,  в  очах  з`явилася  ніжність,
-  Боїшся  жінко?    Чому?
 Вона  розставила  руки,  немов  звернулася  до  Бога,
-А  чи  не  боїшся  ти  гріха,  він  тобі  не  простить  за  мене..
Здивовано  відійшов  до  воїнів,  запитав,
-Хто  вона?
Раптом  один  з  воїнів,  зняв  з  дівчини  ту  блузку.
Я  бачила  частково  оголену  спину.  Не  знаю,  що  він  відчував,  лише  бачила  його  відкритий  рот,  з  якого  виднілися  ледь  рижі  зуби.  Запала  тиша,  немов  у  храмі….
 Вона  не  ховала  свої  перси,  розставила  руки  і  голосно  закричала,
-  Будете  мати  гріх!  Хто  доторкнеться    до  мене  хоч  пальцем,  я,  ще  дівчисько,  чуєте,    розбещений  народ  і  ти  повелителю!
 А  потім  гамір  і  штурханина  між  людей,  які    стали  повільно  йти    вперед  по  дорозі
 Вже  бачу  дорогу,  дерева  в  осінньому  вбранні  і  пил  підіймався    догори  разом  із  пожовклим  листям,  яке  вітром  відносило  в  сторону.  Коней  не  видно,  лише  бачу  велику,  красиву    карету,  яка  вже  зупинилась,  з  неї  вийшла  та  сама  синьоока  дівчина.  Обличчя  чисте,  волосся  розвівалося  вітром.  Одягнена  в  білу  блузку  з  мереживом  і    в  пишну,  в  зборочку  спідницю,  яка  ледь  торкалася  землі.  Вона  дивиться  на  мене  прямим  поглядом,
-Мені,  ще  довго  треба  кочувати,  щоб  знайти  притулок,  де  буде  добре  мені,  де  буду  я  вільна,  як  пташка,  де  буду  жити  щасливо  на  цій  святій,  Богом  даній  землі.  
Оці  слова  і  я  проснулась.  Тепер  вже  виклавши  все  на  льоту,  самій  цікаво,  що  за  дівчина?    Відчуваю  полегшення  на  душі……
Можливо  хтось  наснився  з  предків?  Чомусь  переповнюють    душу  хвилювання,  не  зрозумілі  відчуття.  Адже  я  так  давно,  навіть  не  пам`ятаю  коли  дивилася  кіно  про  ті  часи.  Володарі,  воїни,  карети,  ні,  не  пригадаю...
 Все  кольорове  рідко  бачу  в  снах.  Ніяк  не  можу  зрозуміти,  чому  до  мене    зверталася  вона,  що  хотіла  цим  сказати?  
 Я  вже  зараз,  вгамувавшись,  згадала  сон,  той,  що  описаний  в  мене  у  прозі»  Мої  сни».  Тоді  добре  пам`ятаю  чоловіка,  схожого  на  Карабаса  -  Барабаса,  який  колись,    комусь  віддав  цілу  в`язку  ключів.  А  потім,    пройшло  зовсім  мало  часу,  нажаль  забрали  Крим…
   Що  ця  дівчина  хотіла  мені  сказати?  Можливо  з  часом    буде  розгаданий    мій  сон?    Хто  знає…
                                                                                                                                   11.02.2018р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776534
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 12.02.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Завесніло

А  ялинонька  зелена
Нахилила  віти,
Обсипає  сніг  із  неї
Сильний  зимний  вітер.

Та  гойдає  вона  ними,
Крилами  неначе,
І  сніжок  летить  донизу,
Розтає  і  плаче.

Пахне  квітами  в  повітрі,
Хоч  мороз  ще  тисне.
Моє  серденько  зраділо  -
Веснонька  вже  близько.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776511
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 12.02.2018


геометрія

ДУМИ МОЇ, МРІЇ МОЇ…

                                           Думи  мої,мрії  мої,                                Були  ж  колись  думи  й  мрії,-
                                           що  сталося  з  вами...                        веселі  і  милі...
                                           Чом  спокою  я  не  маю,-                А  сьогодні  в  безнадії
                                           днями  і  ночами?..                                  стали  жалісливі...
                                                                                           Скажіть  мені,  мої  милі,
                                                                                           що  сталося  з  вами?..
                                                                                           Чом  ви  стали,як  чужії,
                                                                                           буває  й  з  сльозами?..
                                           Що  змінилось  у  цім  світі,                А  можливо  це  не  з  вами,
                                           чи  перевернулось,                                  щось  зі  мною  сталось?..
                                           чи  заплуталось  у  сіті,                          І  пробігло  поміж  нами,
                                           чи  то  спотикнулось?...                        й  слідів  не  лишилось...
                                                                                         Підкажіть  мені,благаю,
                                                                                         а  чи  вдень,  а  чи  вночі...
                                                                                         Що  робити  я  ся  маю,
                                                                                         звеселитись  як  мені?...
                                         Звеселити  свої  очі                                      І  де  взяти  мені  сили,
                                         і  серце,і  душу...                                            щоб  вас  відновити?..
                                         Щоб  ви  стали  знов  пророчі,          Щоб  мене  ви  знов  носили,  
                                         що  зробить  я  мушу?..                              й  легше  стало  жити...
                                                                                           Мрії  й  думи,  мої  други,-
                                                                                           на  вас  всі  надії...
                                                                                           Хай  не  буде  більше  туги,
                                                                                           станьте  знов  живії...
                                         І  не  будьте  жалісливі                            Бо  ж  із  вами,із  живими
                                         зранку  і  до  ночі...                                      легше  буде  жити.
                                         Будьте  знов  веселі  й  милі,              Як  із  дітками  малими,
                                         і  навіть  пророчі...                                        все  навпіл  ділити...
                                                                                           Свої  біди,муки  й  горе
                                                                                           ділить  я  не  буду...
                                                                                           Щоб  світили  ви,як  зорі,
                                                                                           я  й  болі  забуду...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776371
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 11.02.2018


Надія Башинська

РІДНИЙ КРАЙ

Сл.  та  муз.  Н.  Башинської
Аранжування  Б.  Попова

Як  добре,  що  у  світі  є  сонце  золоте.
Як  добре,  що  навколо  все  квітне  і  росте.
Як  добре,  що  стежина  веде  нас  всіх  у  гай.
Як  добре,  що  у  кожного  є  в  світі  рідний  край.

Рідний  край!  Рідний  край!
Тут  тополя,  верба  і  калина.

Рідний  край!  Рідний  край!
Є  найкращим  -  пам'ятай.
Бо  святою  є  земля,  де  родина!(2р.)

Як  добре,  що  є  в  світі  легенький  вітерець.
Із  ласки  та  любові  стежина  до  сердець.
Любов  усіх  зігріє,  розважить,  звеселить.
Як  добре  в  ріднім  краї  нам  усім  у  дружбі  жить.

Рідний  край!  Рідний  край!
Тут  тополя,  верба  і  калина.

Рідний  край!  Рідний  край!
Є  найкращим  -  пам'ятай.
Бо  святою  є  земля,  де  родина!(2р.)

Як  добре,  що  у  світі  є  сонце  золоте.
Як  добре,  що  навколо  все  квітне  і  росте.
Як  добре,  що  стежина  веде  нас  всіх  у  гай.
Як  добре,  що  для  кожного  -  найкращий  рідний  край.

Рідний  край!  Рідний  край!
Тут  тополя,  верба  і  калина.

Рідний  край!  Рідний  край!
Є  найкращим  -  пам'ятай.
Бо  святою  є  земля,  де  родина!(2р.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776333
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 11.02.2018


Надія Башинська

А ЧИ ЛЮБИМО, ЯК ТРЕБА?. .

             Дивний  сон  мені  приснився...  В  синім  небі  голуб  вився.
Потім  чула  голос.  Сильний!  Він  витав,  як  птах  той  вільний.
Я  спитала:  -  Скільки  ж  треба?..
-  Є  у  тому  ще  потреба.
Попросила:  -  То  дай  сили!
-  Сила  є.
-  То  дай  уміння!
-  Вміння  є.  Треба  терпіння.
-  Скільки  ж  можна?!.  Дай  нам  знати.
-  Щоб  навчились  шанувати.  Щоб  навчились  цінувати.    
Дав  усього  вам  багато...  і  на  будень,  і  на  свято.
-  Поможи...
-  Я  разом  з  вами  плачу  гіркими  сльозами.
-  Зупини!
-  Ще  прийде  час.  Цінувати  вчаться  й  вас.  За  уміння,  
за  терпіння,  за  відвагу  вашу  й  силу.  За  молитву  вашу  щиру.
Поклоніться,  як  один,  і  розсіється  той  дим.  Розійдуться  темні  
хмари.  Зійде  сонце...  День  засяє...
             Скільки  ж  можна  всім  нам  спати?  Скільки  можна  
нарікати?
А  чи  любимо,  як  треба?..  Якщо  в  цьому  є  потреба?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776315
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 11.02.2018


Світла (Імашева Світлана)

Мені б тільки знати…

                                                   Мені  б  тільки  бачити  вас  за  столом  усіх,
                                                   Веселих,  щасливих,  кохана  моя  родино,
                                                   Щоб  кожному  -  тепло,  а  в  домі  -  безжурний  сміх,
                                                   Й  на  ніжки  спиналась  ще  сонна  мала  дитина...

                                                 Щоб  радісне  сонце  у  тиші  святій  зійшло,
                                                 Цей  світ  осіяло,  і  дім  наш,  і  сад  чудовий,
                                                 Щоб  затишно-мирно  у  домі  отім  було,
                                                 А  ми  із  тобою  -  поряд,  мій  друже,  знову.

                                                 Мені  б  тільки  слово  спокійне  твоє:  -  Мала,
                                                 Все  буде  чудово,  по-іншому  буть  не  може.
                                                 А  в  полудень  літній  на  мальві  -  ясна  бджола
                                                 Спивала  нектар,  і  на  душах  у  нас  -  погожо...

                                                 Мені  б  тільки  знати,  що  буде  отак  завжди:
                                                 Нам  доля  вділила  простого  людського  щастя.
                                                 Щоб  в  нашім  саду  не  зникали  твої  сліди,
                                                 А  в  душах  росла  надія  -  життя  причастя...

                                                 Мені  б  тільки  знати...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776311
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 11.02.2018


Lana P.

СОНЯЧНИЙ ПРОМІНЧИК

Сонячний  промінчик
Завітав  у  хату,
Скочив  на  ослінчик,
Освітив  кімнату.

Золотим  зайчатком
Розпочав  стрибати,
Бавився  з  дитятком  —
Спробуй  наздогнати!

Настенька  маленька
Спритно  доганяла,
Розтулила  жменьки,
Але  не  впіймала.

На  велике  диво,
Вислизнув  з  кімнати
І  побіг  сяйливо
День  новий  вітати!            10/02/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776308
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 11.02.2018


М.С.

Ще не знаю, як маю я жити…

Ще  не  знаю,  як  маю  я  жити,
Розум  каже  Тебе  відпустити,
Серце  ж  цього  все  слухать  не  хоче,
Милі  спогади  душу  лоскочуть.

Передумав  я  і  перемріяв,
Скільки  раз  починав  все  спочатку,
Та,  чомусь  я  ніяк  не  зумію,
Розгадати  Твою  ще  загадку.

Серце  мліє,  як  ще  пригадаю,
Твої  очі,  тих  бісиків  повні,
Перед  поглядом  голос  втрачаю,
Я  одразу  лечу  у  безодню.

А  медові  уста  полуничні,
Які  так  поцілунку  чекають,
Як  білесенькі  зубки  ще  блиснуть,
Як  магнітом  мене  притягаєш.

Що  ж  попробую  якось  забути,
Але  це  вже  навряд  мені  вдасться,
Бо  Ти  вперто  шукаєш  те  щастя,
А  знаходиш  одні  лиш  напасті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775208
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 11.02.2018


Надія Башинська

ПОМОЛЮСЬ ЗА УКРАЇНУ…

Сл.  та  муз.  Н.  Башинської
Аранжування  Б.  Попова

Помолюсь  за  Україну,  бо  це  рідна  є  земля.
За  колосся  житнє  в  полі  і  за  пісню  солов'я.
За  родину  свою  славну  і  за  друзів  помолюсь.
І  в  пошані  перед  Богом  низько-низько  поклонюсь.

             Дай,  Боже,  мудрості  й  сили!
             Прийми,  наш  Боже,  молитви  щирі.
             Щоб  вистоять  мужньо  в  похмурі  ці  дні.
             І  щастю  радіти  на  рідній  землі.

             Щоб  вистоять  мужньо  в  похмурі  ці  дні.
             І  щастю  радіти  на  рідній  землі!

Тут  калина  в  пишнім  гроні  низько  гнеться  до  землі.
А  над  гаєм,  веселковим,  ген  кружляють  журавлі.
У  стрімких  гірських  потоках  небо  світиться  ясне.
Ця  земля  у  нас  єдина,як  те  сонце,  золоте.

             Дай,  Боже,  мудрості  й  сили!
             Прийми,  наш  Боже,  молитви  щирі.
             Щоб  вистоять  мужньо  в  похмурі  ці  дні.
             І  щастю  радіти  на  рідній  землі.

             Щоб  вистоять  мужньо  в  похмурі  ці  дні.
             І  щастю  радіти  на  рідній  землі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776189
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 10.02.2018


Lana P.

ЗАХІД

Допалює  захід  вечірню  сигару,
На  гойдалці  обрій  колише  хмарки.
Засмучене  сонце  підкинуло  жару
На  берег  піщаний.  Шпилясті  зірки,

Як  брошки  засяяли,  із  мельхіору,
На  сукні  небесній  висять  залюбки  —
Між  небом  й  землею,  знайшовши  опору,
Де  дим  обважнілий  заплутав  стежки.

Ковтаючи  світло,  пітьма  ненаситно
Звивається  в  сутінках,  —  шал  мерехтінь.
Водичка  у  блисках  вихлюпує  спритно
Озонові  бризки,  у  сотнях  сплетінь.

Нескорений  місяць  блідненьким  овалом
Плететься  у  небі,  вклякає  в  пітьмі,
Освітлює  морок  таємним  кристалом
У  небі  солодкому  й  тут  —  на  землі.                8/02/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776096
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 10.02.2018


Любов Іванова

СВЄТКА І ЄТІ

На  долині  нашій  єті
Ходить  нишком  попід  рів.
А  повезло  тільки  Свєті
Вона  пасла  там  корів.  

Може  Свєта  знала  мову
(В  школі  ж  вчилась  не  дарма)
То  ж  завела  з  ним  розмову,
Що  вона  живе  сама…

Що  є  хата,  хлів,  хазяйство
Та  нема  мужицьких  рук.
А  без  них  -  одне  недбальство,
І  букет  жіночих  мук…

Якось  там  вони  в    долині
Спільну  мову  віднайшли.
По  м’якенькій  конюшині
До  села  удвох  прийшли.

А  в  селі    все  вверх  ногами,
У  дівчат    переполох!
Їм  –  тутешні  дідугани,
Свєтці  ж  легеня  дав  Бог!

Хай  не  брите  всеньке  тіло
Та  кремезний  чоловік.
Навпаки,  любій  кортіло
Об  ту  шерсть  потерти  бік…

Всі  дівки  пересварились,
В  Свєткин  бік  –  копна  погроз.
Бруд  і  лайка  так  і  лились,
Розійшлись  дівки  всерйоз.

А  Світлані  всі  розмови,
Як  до  печі  помело,
В  обійсті  у  неї  знову
Наче  сонечко  зійшло…

Назива  його  Микола,
І  щаслива  до  нестям,
Водить  час  уже  довкола
Та  знайомить  з  обійстям.

Тут  у  мене,  каже,  клуня,
Будеш  віяти  зерно,
Свиноматка  ,  глянь,  красуня,
Кури,  гуси  під  вікном  .

Треба  вичистить  криницю,
І  полагодить  забор,
До  бика  погнать  телицю,
Ти  ж  у  мене  не  мажор...

Ще  -  навести  лад  в  коморі
Покосити  бур"яни.
А  вночі,  як  зійдуть  зорі,
Підеш  красти  кавуни.

Вранці    вичистиш  в  корови
Та  швиденько  їдь  у  ліс.
Привезеш  до  двору  дрова,
Перекинеш  сіна  скіс.

А  я  трішки  відпочину
Перший  раз  у  гамаку.
Я  ж  привела  в  дім  мужчину.
Маю  долю  от  яку!!

А  в  неділю  у  буфеті,
Я  тобі  куплю  пивка.
Очмарів  Микола-єті..
Тихо  стежку  в  ліс  шука.

Пока  Свєтка,  як  годиться
На  відсонні  гріла  ніс.
Коля-єті  повз  криницю
Вже  топтав  стежинку  в  ліс...

Ой  гуло  село  надвечір,
Всі  дівки  зібрались  тут.
А  від  Свєткиного  єті
Залишився  шерсті  жмут.

Ходить  Свєта,  як  примара
Видно  доленька  така.
То  господня  видно  кара
Налякала  дивака.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776082
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 10.02.2018


геометрія

І ХОЧЕТЬСЯ ВІРИТЬ…

                                             Убогі  в  нас  люди,
                                             Убогі  і  села,
                                             В  нестатках  живе  простий  люд,
                                             Лише  у  багатих  
                                             Оселі  веселі...
                                             А  бідні  убого  живуть...
                                                                         Так  вірили  всі  ми,
                                                                         Надіялись  свято,-
                                                                         Широкий  простелиться  шлях...
                                                                         Минають  в  нас  мрії,
                                                                         І  віра,й  надії,
                                                                         Вселяється  острах  і  страх...
                                             Куди  ж  ідемо  ми,
                                             Хто  скаже  нам,люди,
                                             Що  нас  у  майбутньому  жде?..
                                             Чи  стане  в  нас  сили,
                                             Чи  вернеться  віра?..
                                             Чи  все  разом  з  нами  помре?..
                                                                       Журба  мене  гнітить,
                                                                       Недоля  вже  давить,
                                                                       Боротися  сили  нема...
                                                                       І  будні,не  будні,
                                                                       І  свята,  не  свята,
                                                                       І  віє  у  душу  зима...
                                           Та  хочеться  вірить,
                                           Надіятись,ждати,-
                                           Страшне  і  сумне  все  мине...
                                           У  праці  й  любові,
                                           У  дружбі,й  невтомі,
                                           Збудуємо  ми  все  нове...
                                                                       Зима  вже  минає,
                                                                       І  сонечко  сяє,
                                                                       Ось-ось  вже  настане  весна...
                                                                       І  ми  не  здамося,
                                                                       А  будем  боротись,
                                                                       Відійде  у  безвість  війна...
                                             Весна  додасть  сили,
                                             Розправимо  крила,
                                             Почуємо  крик  журавлів...
                                             І  квіти  весняні,
                                             Від  краю  до  краю,
                                             Й  лунатиме  спів  солов"їв...
                                                                       І  з"являться  в  грудях
                                                                       Солодкі  бажання,
                                                                       Весняний  прийде  первоцвіт...
                                                                       І  березень,й  квітень
                                                                       В  уста  поцілує...
                                                                       Розкриється  лагідний  світ!..                          

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776048
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 10.02.2018


Новоградець

- Пішли?

                         -  Пішли?..
                         -  Пішли...
                         -  Ти  навіть  не  запитала  куди...
                         -  Не  важливо,  аби  з  тобою.


Сіріє  похмуро,  жевріє  світанок
І  тягнеться  час  просто  так,
Без  тебе,  одну,  вже  не  радує  ранок
І  в  ніч  не  заснути  ніяк.

Я  вірю,  десь  там,  на  бульварі  чи  в  лузі,
Де  в  снах  ми  з  тобою  були,
Ти  мене  зустрінеш,  і  вже  як  подрузі
Довірливо  скажеш:  -  Пішли?..

Мені  не  важливо,  куди  і  для  чого  -
Ти  знаєш  куди  повести  -
Лиш  тільки  щоб  поруч,    щоб  разом  в  дорогу,
Яку  вже  одній  не  пройти.

Ось  лебеді  двоє  летять  в  надвечір'я,
Одна  без  одного  ніде,
І  зірочка  кожна  в  далеких  сузір'ях
З  найближчою  поруч  іде.

Я  знаю  що  в  холод,  чи  в  день  коли  в  спеку
Кружляють  по  небу  орли,
Я  тебе  зустріну,  впізнаю  здалека
І  ти  запитаєш:  -  Пішли?..

Кивну  ледь  помітно,  з  душею  на  злеті,
І  вже  не  важливо  куди,
Важливо  що  поряд,  що  десь  на  планеті
Залишимо  разом  сліди.

                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775979
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 09.02.2018


НАДЕЖДА М.

Пливе човен

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JJTDZt2hOTE[/youtube]

Кудись  тече  замріяна  ріка.
Спокійно  хвильки  гладять  ніжно  човен.
І  вечір  десь  повільно  утіка,
Вже  ніч  думками  плине,  наче  повінь.

А  на  човні  лиш  двоє:  він  й  вона.
В  тумані  їх  невиразні  обличчя.
А  он  з-за  хмари  місяць  виплива,
І  вже  ясніше  видно  їхні  лиця.

Чомусь  в  човні  ні  жодного  весла.
Невже  їх  випробовує  так  доля?
І  річку  затягнула  сіра  мла...
Природа  без  обов"язків  -  сваволя.

Грайливий  вітер  спостеріг  човна.
Хіба  для  нього  це  -  сидіть  без  діла?  
І  полетів,  прибивши  млу  до  дна...
Щоб  човен  врятував,  я  так  хотіла...

А  я  стою  на  березі    одна.
О!  як  мені  знайомі  оті  двоє.
Чи  вітер  прижене    того  човна?..
Там  ти  і  я...в  минулому  обоє...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775759
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 08.02.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Чом в Сороки білі боки?

Запитали  у  Сороки
Чом  у  неї  білі  боки.
-То  я  тісто  так  місила,
То  й  борошном  притрусила,
Коровай  пекла  до  свят,
Щоб  усіх  ним  пригощать.
Ось  тому  і  білі  боки
Та  й  у  нашої  Сороки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775575
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 07.02.2018


Янош Бусел

На Десні…

                                   [i][b]  [color="#942828"]  Новгород  -  Сіверський,  Короп,  Батурин...
                                       Історичні  місця...Тут  і  похід  князя  Ігоря  з  
                                       сином  на  половців,  і  становлення  та  життя
                                       лівобережної  України,  і  трагедія  гетьмана  
                                       Івана  Мазепи  та  його  столиці,винних  тільки  
                                       тим,  що  спробували  піти  з  -  під  руки
                                       жорстокого  російського  сатрапа...        [/color]
       [/b][/i]
[i][b][color="#522525"]То    сліпучим,    легким    водограєм,
То    звиваючись    в    кільця    тугі,
Десна    котиться    Сіверським    краєм
І    цілує    круті    береги.

Без    упину    шурхочуть    століття
В    головній    рахівниці    часу,-
Босоноге    моє    семиліття
Вже    збивало    деснянську    росу.

Разом    з    батьком    дивилось    на    зорі...
Їло    юшку...Корзини    плело...
Влітку    бігло    в    гаї    білокорі,
Бо    ж    грибами  -  пропахло    село...

Підростало...Простори    блакитні
Відкривали    Мазепи    біду,
Князя    Ігоря    думи    амбітні,
Древніх    русів    державну    ходу...
                                                                                       
Хто    ви,    руси?    Мовчить    рахівниця,
Спасував    і    писемності    дар,-
Що    за    люди    Південну    Криницю
Від    слов'янських    почистили    чвар.

Вік    могутності,  -  три  -  лихоліття,-
Брали    в    руки    то    меч,    то    косу.
Над    Десною    шурхочуть    століття
По    дротах    рахівниці    часу...
[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775574
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 07.02.2018


Віктор Северин

ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ



Життя  чудове,  сумнівів  немає.
Душа,  як  завжди,  там,  де  є  краса,
Де  творчості  довершеність  буяє,
Поезії  манливі  словеса.

Якщо  писати,  —  тільки  про  кохання!
Щоб  кожне  слово,  —  мов  останній  вдих.
Що  краще  є  любовного  визнання?!
Що  варте  тих  же  творчих  мук  моїх?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775573
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 07.02.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ти подаруй букет із мрій…

Сумую  у  зітханні  німоти,
Сумую  у  дощах,  у  теплім  літі.
Для  мене  найдорожчий  в  світі  ти,
В  душі  кохання  наче  оксамити.

Я  відчуваю  тихий  подих  твій,
Слова  твої  мов  дихання  в  тумані.
Ти  подаруй  мені  букет  із  мрій,
Палкі  цілунки  і  такі  бажанні.

Душа  моя  -  неначе  джерело,
Завжди  з  тобою  і  прозоро  -  чиста.
В  важку  хвилину  підставля  крило
У  променях  яскраво  -  золотистих.

Душа  моя  обласкана  в  вітрах
І  зіткана  із  ніжності  й  любові.
Приходь  коханий  хоч  до  мене  в  снах,
Хай  будуть  сни  для  мене  кольорові...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775480
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 06.02.2018


Евгений Познанский

ЛЕСНИК

Пусть  ёлки  и  сосны  выносит  народ  
на  свалку:  «Не  нойте,  прошел  новый  год».
Но  сосны  и  ёлки  милы  до  сих  пор
Из  них  мы  устроим  здесь  собственный  бор!

Ведь  это  так    просто!  вот  взял  я  сосну
И  в  снежный  сугроб  её  быстро  воткну
Красивее  даже  теперь  не  найти
Блестят  от  хлопушки  на  ней  конфетти!

А  вдруг  приживутся  они  тут  у  нас!
Такое  бывает,  я  слышал  рассказ:
Две  срубленных  ёлки  в  саду  раз  забыли,
И  корни  они  в  землю  сами  пустили!

А  вот  во  дворе  у  соседских  ребят
Несчастные  елки  стучат  и  трещат.
Как-  будто  идет  великан  по  опушке,
Ломают  мальчишки  все:  ветки  верхушки.

Они  уже  к  нам  забегают  во  двор,
Надумали,  видно,  сломать  и  наш  бор.
Какой  же  народ  это  всё  же  несносный,
Дрожат  на  ветру  наши  бедные  сосны.

Нас  четверо:  трое  девчёнок  и  я,
Робеет  и  мнется  команда  моя.
Но  только  мы  бор  сохраним,  сбережем!
И  в  нашем  бору  буду  я  лесником!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775445
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 06.02.2018


Радченко

Полузабытая деревня

В  полузабытой  деревеньке
Стоит  жилых  с  десяток  хат,
За  старшего  здесь  деда  Сенька,
Своим  девчатам  он,  как  брат.

И  чтобы  не  было,  он  утром
Обходит  не  спеша  дворы
И  вспоминает:  было  трудно,
Но  было  много  детворы.

Была  и  школа,  и  детсадик,
Больница,  магазин  и  клуб,
Крутил  кино  киномеханик,
На  свадьбу  всем  дарили  сруб.

И  с  зорьки  ранней  все  трудились,
А  за  деревней  —  ширь  полей,
Хлеба  там  щедро  колосились
И  было  жить  всё  ж  веселей.

И  песни  пели  под  гармошки,
Ходили  в  церковь  не  таясь,
Ценили  хлеб  и  даже  крошки
В  ладонь  сметали  отродясь.

И  не  одну  войну  деревня
Пережила  и  в  полный  рост
Вновь  поднималась  непременно.
Травой  не  заростал  погост.

Но  как-то  вдруг  всё  изменилось  —
Деревню  покидал  народ,
Детсад  и  школа  вдруг  закрылись
И  бросил  батюшка  приход.

И  незаметно  в  деревеньке
Осталось  девять  баб  и  дед.
И  всё  труднее  деду  Сеньке
Шагать  деревней  сквозь  рассвет

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775417
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 06.02.2018


палома

ЛІТАТИ, ЩОБ НЕ ВМЕРТИ

Пташа  сіреньке  –    у  долонях  теплих,
Надійних,  вірних,  тільки  замалих,
Щоб  вільно  розпростерти  крила  стерплі.
Великий  сенс  в  тих  помахах  простих.
Постійний  рух  –    з  народження  до  смерті  –  
Завжди  увись.  Літати,  щоб  не  вмерти!
                                     13  вересня  2017
                                     (с)  Валентина  Гуменюк

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775380
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 06.02.2018


Олекса Удайко

ЩЕ РАЗ ПРО КРИЛА

         [i]…І    вірю    я,    що    якось    навесні  
         внизу    на    ґанку    заскриплять    поруччя…
         це    ти,    крилатий,    принесеш    мені
         аж    два    крила...  Новісінькі  і  зручні!
                                                                               [b]Ол.  Удайко[/b]
[/i][youtube]https://youtu.be/kkHMxXsnE5k[/youtube]
[i][b][color="#0b94b3"]Живим  дано  і  повзати,  й  літати,
У  леті  видно,  що  і  як  лежить.
Та  лет  той  можуть  кинути  й  за  грати,
Бо  заважає
                                         гиді  вільно  жить.

…Окрилює  нас  музика  і  слово,
Жіночна  стать,  статечний  чоловік…
І  з  крилами  живеться  лазурово  –
Пливеш,  як  
                                     лебідь  в  морі,  ввесь  свій    вік.

Але  хутчіше  надихає  дія…
Як  впевнишся,  що  недарма  живеш,
І  все    про  нові    алгоритми  мрієш
В  доланні  стеж  
                                       до  щонайвищих  веж;

Й  коли  відчуєш  –  не  пропало  зерня,
Потрапило  у  найситніший  ґрунт,
Здолаєш  нові,  нездолані  терня  –
Й  діла  твої  
                                       ніколи  не  помруть!

Та  над  усе  окрилюють  нас  діти  –
Прожив  для  них  ти  ревно  –  й  недарма:
Вони  у  темні  те́рни  вам  освітять  –
Вже  не  страшна  
                                       для  ваших  мрій  тюрма.

Тож  окриляйтесь  –  і  любіть,  і  множтесь  –
Й  отримаєте  найцінніший  дар:  
В  житті  –  на  небі  й  на  землі  –  всеможний  
Крилатий  –  
                                         не  повзучий  –
                                                                                             во-ло-да́р!

[/color][/b]03.02.2018,
Кельн,  ФРН
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775369
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 06.02.2018


Lana P.

БАЮ, БАЮ, БАЮ… (Колискова)

Баю,  баю,  баю...
Линуло  із  гаю.
Листя  шепотіло,
Спатоньки  хотіло.
Загойдались  віти,
Вже  поснули  квіти:
Чарівні  дзвіночки  —
Лісові  синочки.
Ніжилися  доні  —
Маргаритки  сонні.
Пухова  хмарина  
Вкрила,  як  перина,
Зіроньку  ясненьку,
Настеньку  маленьку,
В  пелюшках  шовкових,
У  снах  кольорових.  
Баю,  баю,  баю...
Пісню  заспіваю  —
Спи,  моя  лелітко,
Миловидна  квітко.                                          5/02/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775336
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 06.02.2018


Східний

Монолог Небесної сотні

             

Донбас  –  Майдан,  Майдан  –  Донбас...  І  журавлі  злітають  в  небо.
А  там  в  раю  вже  інший  час,  і  спокій,  і  пташиний  щебет…
Пішли  брати.  Без  слів  пішли,  покинувши  свої  родини.
І  сонце  у  руках  несли  –  нове  майбутнє  України.

«Не  так!  Не  так!  Усе  не  так!  –  я  чую  їхні  болі  й  крики  –
Відбили  скільки  ми  атак…  І  що  змінилося,  лиш  лики.
Як  крали  й  далі  все  крадуть…  Забули  все,  що  на  Майдані…
Ці  вчинки  викликають  лють…  Керманичі  ви  наші  знані?..

Один  казав,  що  куля  в  лоб  й  на  смерть  готовий  ради  краю…
Цікаво  скільки  було  спроб?..  А  Україну  розкрадають!..
Слова,  слова,  одні  слова,  за  ними  вчинки  бездіяльні.
Зібралась  Рада  ділова,  закони  вносять  геніальні.

А  там  на  сході  журавлі  солдатам  крила  зодягають.
Там  крові  ріки  на  землі…  Нові  герої  помирають.
Аби  не  смілий  волонтер  і  ті  пожертви  всього  люду,
Що  з  краєм  би  було  тепер?..  За  них  молитися  ми  будем!

У  вас  все  шоколадно  там.  На  правду  кажете,  що  зрада.
Готові  здатись  ворогам…  Народу  єдність  лиш  завада.
Командувач  верховний  є  і  сотні  бравих  генералів…
Чи  ви  дивилися  в  лице  смерті?  Забагато  є  провалів:

Савур  могила,  Іловайськ,  кордон,  Дебальцеве  й  так  далі,
Оточення  і  розстріл  військ,  й  за  зраду  вручені  медалі.
Можливо  досить  розкрадати?..  Нам  Україна  понад  все!
Тепер  небесні  ми  солдати  і  зверху  дивимось  на  це.

Тож  схаменіться  ситі  люди!..  Ваша  зрада  –  плач  дитини.
Ганебні  справи  видно  всюди…  Дні  летять,  біжать  години.
Ой,  схаменіться,  бо  прийдемо  і  новий  Майдан  постане,
І  щастя  краю  віднайдемо,  й  вас  тоді  уже  не  стане.

                                                                       13.04.2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775356
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018


Lana P.

ХУРТОВИНА

Розкида́ла  хуртовина
Пасма,
Обснувала  павутинням  
Рясно,
Наче  зграя  лебедина
Біла,
На  горбочку,  де  калина,  
Сіла.
Будувала  щільні  мури-
Рамки,
Накрутила  кучугури-
За́мки.        
Заливалась  стоголосим
Сміхом,
Чепурилася  пухнастим
Снігом.                                                              5/02/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775348
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018


Амадей

Помолись за мене, мамо

Помолись  за  мене  мамо
В  день  святковий  вранці  рано
Може  Бог  молитву  щиру
Материнськими  устами
Не  відкине,  не  забуде,
Може  й  я  щасливим  буду.
Може  й  тут,  в  чужому  краі,  
Мені  сонечко  засяє.
Пригорнусь  я  до  калини,
Що  буяє  ніжним  цвітом,
Пригадаю  Украіну,
Й  найщасливішим  на  світі,
Стану  враз  я  від  молитви.
Пригадаю  стежку  в  житі,
Вишню,  мальви  біля  хати,
Той  куточок  Украіни,
Де  мене  чекає  мати.
Пригадаю  колискову,
Що  колись  мені  матуся
Над  колискою  співала,
Щиро  Богу  помолюся,
Доторкнусь  світлин  устами,
Й  найщасливішим  я  стану.
Помолись  за  мене,  мамо!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775347
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018


Дніпрянка

ЛЮТНЕВІ ДНІ

Лютневі  дні  такі  морозні,
Що  застудився  ніжний  сніг.
Скупі  слова  на  півдорозі
Думками  падають  до  ніг.

А  в  душу  прилітають  мрії,
Немов  синички  до  вікна,
Долаючи  межу  безвіри,
Яку  вже  випито  сповна.

На  Стрітення  Господнє  вперше
Зима  стрічатиме  весну.
Побільшає  у  сонця  звершень:
Серця  будитиме  від  сну.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775335
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018


Оксана Р.-Г.

І словом, і булавою!

Укотре  відшампанили  свята  -
Втекли  від  буднів,  наче  від  прокази...
А  що  війна?..  Вона  ж  собі  десь  там!..
Це  нюні  розпускають  віршомази...

Ждемо  із  неба  доленосних  змін...
Плекаємо  "мамони"  на  диванах...
Гарненько  обсмаковуємо  ЗМІ  -
І  сниться  нам  земля  обітована...

І  так  із  року  в  рік:  цяцьки-слова...
Вже  ситі  обіцянками  по  вінця!
Не  буде  змін,  допоки  булава
Гарцює  тільки  в  пляшці  українця.

Та  поки  ще  кується  булава,
А  кожна  друга  хата-вата  скраю,
Шукаймо  порятунку  у  Словах
І  правдою  торуймо  шлях  до  раю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775338
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018


Ольга Калина

Думки холодні знову лізуть в душу

Думки  холодні  знову  лізуть  в  душу,
На  вулицю  спустилась  темна  ніч.
До  ранку  з  вами  я  сидіти  мушу
І  плед  шерстяний  все  спадає  з  пліч.  

Зірки  надворі  знову  небо  вкрили
І  вийшов  місяць  з  ними  у  танок.  
Думки  я  намагаюся  щосили
Відправити  у  небо  до  зірок.  

Ідіть  собі  далеко  в  світ  широкий,
Залиште  бідну  душу  -  не  гризіть.
Нехай  нарешті,  в  серце  прийде  спокій,
Який  на  кожну  думку  дасть  отвіт.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775331
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018


Ярослав К.

Просто любить

Просто  смотреть  и  всему  умиляться,
Просто  желать  постоянно  быть  рядом,
Светлой  улыбкой  твоей  наслаждаться,
Дрожь  ощущать  от  влюблённого  взгляда...

Просто  ловить  эти  искорки  смеха,
Просто  держать  твою  руку  в  ладошке...
Вместе  -  и  слякоть,  и  дождь  не  помеха,
Если  тебе  застегну  я  сапожки...

Просто  тебя  ненароком  коснуться,
Будто  стряхнуть  незаметное  что-то...
Просто  в  обнимочку  утром  проснуться
И  не  хотеть  отпускать  на  работу...

Просто  из  глазика  вынуть  ресничку,
Просто  порадовать  сладким  сюрпризом,
Вместе  подкармливать  нашу  синичку,
Что  поселилась  у  нас  под  карнизом.

Просто  любить,  как  ты  мило  щебечешь,
Просто  твоим  восторгаться  восторгом,
Ждать  с  нетерпением  каждый  наш  вечер,
Чтобы  за  чаем  поведать  о  многом...

Просто  на  руки  поднять  без  причины,
Просто  кружиться  с  тобой  по  квартире...
Просто  ты  знаешь,  что  я  -  ТВОЙ  мужчина,
Просто  из  женщин  Ты  -  лучшая  в  мире.

Просто  стихи  не  писать  о  разлуке,
Просто  букеты  дарить  не  по  датам,
Просто  на  счастья  настроиться  звуки,
Просто  СЕГОДНЯ  любить...  не  когда-то...

Просто  петь  вместе  любимые  песни,
Просто  мечтать  долгим  вечером  зимним...
Просто  мне  рядом  с  тобой  интересно,
Просто  я  счастлив,  что  это  взаимно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775319
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018


Микола Карпець))

Отака-то доля і людська й лелеча

[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/839846361.jpg[/img]
[b]«Отака-то  доля  і  людська  й  лелеча»[/b]
 
Дівчино-красуне  не  дивись  у  вись  
Не  рахуй  там  зорі  –  бо  вони  далеко
Он  гніздечко  мостять  люблячі  лелеки
Як  вони  кохають  краще  подивись
 
Ніжно  притулились  і  про  щось  шепочуть
Нам  тут  не  почути  їхні  голоси
Але  так  закохано  –  світяться  аж  очі)
Серце  завмирає  від  тої  краси

Буде  в  них  гніздечко  –  з’являться  малята
Плід  кохання  пари,  ніжних  почуттів
У  любові  тата  зростуть  пташенята
І  з  любов’ю  мами  в  їхньому  житті
   
Татко  все  у  полі  –  діткам  носить  їсти
Мама  у  гніздечку  на  одній  нозі
Ворога  угледить  поміж  крон  і  листу
Хижака  помітить  у  густій  лозі

Вечір  наступає  –  спить  уже  малеча
В  теплому  гніздечку  стихнуть  голоси
Отака-то  доля  і  людська  й  лелеча
Лиш  сопуть  маленькі  дзьобики-носи)
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*05.02.18*  ID:  №775310
[url="http://mykola.at.ua/publ/krashhe/otaka_to_dolja_i_ljudska_j_lelecha/13-1-0-145"]©Сайт  авторської  поезії[/url]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775310
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018


Ніна Незламна

Плаче Україна / пісня/

Плине    журба  по  країні
Війна  розпочалась
Змовкли  пісні  солов*їні
Земля..  Аж  здригалась  .
Казав  козак  дівчиноньці
Чекай  не  згублюся
Хоч  буду  в  чужій  сторонці
Живим  повернуся  
2
Вітер  віє  по  долині
Калина  схилилась
Течуть  сльози  та  й  полинні
Дівчина  молилась
Ой,  не  плач,  моє  серденько
Скоро    повернуся
Усміхнись  мені  миленько
Прийду,  одружуся    
3
Буркотіла  громовиця
Блискавка  світилась
Вмила  личко  ця  водиця
Дівчина  журилась
Пройшов  рік,  другий  минає
Стоїть  на  порозі
Все  любого  виглядає
Чи  йде  по  дорозі
4
Місяць  хмари  затуляли
Вітер  розгулявся
Її  друга  поховали
В  полі,  там  зостався
Темна  ніч  дорогу  вкрила
Тихо  шепотіла
Ой,  якби  ж  то  мала  крила
Туди  б  полетіла
5
Тож  скажи  мені  коханий
Як,  та  й  не  любити
І  без  тебе  мій  єдиний
Я  -    не  хочу  жити
Скам`яніли  тіла  в  полі
До  землі  сховались
Розгубилися  десь  долі
До  зірок  подались
6
Плине  журба  по  країні
Плаче  Україна
Змовкли  пісні  солов`їні
Нема  доньки  й  сина
Плине  журба  по  країні
             Плаче  Україна
                           Змовкли  пісні  солов`їні
                                         Нема  доньки  й  сина…
                                                                                                     05.02.2018р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775227
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018


Микола Карпець))

Де душі відірвуться від землі…

[b]«Де  душі  відірвуться  від  землі…»[/b]
 
Стомився  день  –  присів  перепочити
На  зміну  вечір  котить  прохолоду
Туманом  опускаючись  на  воду
Росою  прагне  листя  омочити

Серпастий  місяць  виглянув  з-за  дуба
Що  крону  розростив  на  все  подвір’я
На  небі  ні  хмаринки  і  сузір’я
Дорогу  вкажуть,  де  чекає  люба

Чумацький  шлях,  яскравий,  як  ніколи
 Але  мені  туди  іти  ще  рано
 Для  двох  дорога  та  прокладена,  кохана
Посеред  трав  і  квітів  матіоли
Вдихаючи  п’янкий  цей  аромат
Іду  до  тебе,  в  наш  з  тобою  сад
Де  душі  відірвуться  від  землі
Напнуть  вітрила  наших  кораблів
І  полетять,  далеко,  до  зірок…
А  я  роблю  новий  до  щастя  крок
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*02.01.18*  ID:  №  775156

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775156
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 05.02.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я прийду до тебе сама…

Насипала  знову  зима,
Пухнастого  снігу  довкола.
На  землю  ступила  вона
Й  луною  полинуло  соло.

Укрилися  сріблом  сади,
Хтось  лісу  співа  колискову.
Згубивсь  в  заметілі  цій  ти,
Ведеш  десь  із  нею  розмову.

А  сніг  все  летить  і  летить,
Нема  ні  початку,  ні  краю.
Чарівності  дивна  та  мить,
Що  в  серці  моєму  палає.

І  може  до  тебе  сама
Я  прИйду  у  сни  загадкові.
Коли  доторкнеться  весна,
Цілунком  гарячим  любові...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775152
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 05.02.2018


Любов Іванова

Загубились у покосах молоді літа

[b][color="#951dad"]Загубились  у  покосах  молоді  літа,
Вплела  стрічку  у  волосся  осінь  золота.
Десь  надія  моя  в"ється    в  віршах  поміж    рим
І  природою  кладеться  на  обличчя  грим.

І  у  дзеркалі  я  бачу    вже  не  ті  вуста
А  у  посмішку  крадеться  долі  гіркота.
Покриває    мої  скроні  срібна  заметіль,
Ніби  й  далі  йде  дорога,  а  не  та  вже  ціль.

Те,  що  в  дзеркалі  я  бачу,  все  не  до  смаку,
А  було  ж  -  коня  спиняла    на  усім  скаку
Але  падати  у  відчай  не  погоджусь  я,
По  весні  ще  хочу  слухать  співи  солов"я.

Я  покосами  густими    в  далечінь  піду.
Може  десь  там  поміж  ними  молодість  знайду.
Ну  то  й  що,  усе  міняє  невблаганній  час
Та  ще  хочу  я  кохати,  як  у  перший  раз...[/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775146
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 05.02.2018


ТАИСИЯ

Год Собаки*

Наконец-то  идёт  «Год  Собаки».
Будет  другом  для  добрых  людей.
Он  не  станет  участвовать  в  драке.
Примирит  и  врагов,  и  друзей.

Жизнь  без  друга  –  холодная  вьюга.
Без  подруги  –  и  вовсе  мороз.
Ведь  мужское  плечо  –  ветер  юга.
Ласка  женская  -  шёпот  берёз.

Обеспечен  комфорт  в  том  семействе,
Где  есть  дети,  и  муж,  и  жена.
Эта  формула  жизни,  поверьте,
Нам  для  полного  счастья    дана.

*  Год  Собаки  начинается  16  февраля  по  Восточному  календарю.

04.    02.  2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775144
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 05.02.2018


Східний

Лебедина вірність



Бурхливий  вітер  в  нічнім  небі
Поміж  зірок  свій  шлях  проклав.
По  місячній  стежині  лебідь
Летів,  парив,  до  хмар  волав.

Він  кликав  білу  лебедицю
Прекрасну  подругу  свою.
Лісну,  болотну  підняв  птицю
Й  Полярну  засвітив  зорю.

Питав  у  всіх,  де  лебедиця,
Чи  бачив  хто  її  і  де.
Стрічав  розгублені  лиш  лиця
І  сяйво  місяця  бліде.

А  біля  озера  кохана
Вмирала  тихо  на  траві.
Прострелена  багріла  рана,
Й  палали  крила  у  крові.

Піднявся  високо  він  в  гору
Й  полинув  вниз,  немов  стріла…
У  ранішню,  туманну  пору
Ховала  вірність  їх  імла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775070
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 04.02.2018


Надія Башинська

ЖУЧОК

Сл.  та  муз.  Н.  Башинської
Аранжировка  Б.  Попова

Біжить,  біжить,  біжить
з  листочка  на  листок.
Біжить,  біжить,  біжить
малесенький  жучок.

Жучок!  Жучок!  Спритні  ніжки.
Він,  як  і  я,  до  школи  ходить  пішки.(2р.)

Біжить,  біжить,  біжить
малесенький  дружок.
А  в  нього,  гляньте,  є
червоний  піджачок.

Жучок!  Жучок!  Спритні  ніжки.
Він,  як  і  я,  до  школи  ходить  пішки.(2р.)

Навчатись  я  люблю.
Ось  школа  ж  є  яка!
На  яблуньці  в  саду
є  школа  і  в  жучка.

Жучок!  Жучок!  Спритні  ніжки.
Він,  як  і  я,  до  школи  ходить  пішки.(2р.)́



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775038
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 04.02.2018


Східний

Біблія


До  дир  зачитану  тримаю  книгу,
В  ній  мудрість  неба  вікова.
Вона  ламає  лід  і  крушить  кригу,
А  там  такі  прості  слова.

У  книзі  цій  закладені  всі  ліки
Для  серця  й  звісно  для  душі.
Вона  тамує  людські  болі  й  крики,
І  каже  тихо:  «Не  гріши.»

А  ці  слова,  як  грім  посеред  неба,
Як  дзвін  тривоги  в  ясний  день.
Летять  туди,  де  є  на  то  потреба,
Де  смак  забули  від  пісень.

До  свого  серця  пригортаю  книгу,
Вона  мені  так  дорога.
Читаючи,  в  зимі  відчув  відлигу,
Рікою  ллється  доброта.  

Спасибі  Боже  за  прості  поради,
За  світ  любові  і  тепла..
І  за  оті  небесні  водопади,
Душа  у  котрих  ожива.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774867
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 04.02.2018


Микола Холодов

Ювілейна дата

                                               50-річчю
                           першого    побачення
                                   присвячується

 Півсотий    раз    уже    Земля
 Здійснила    коло    по    орбіті
 З    тих    пір,    як    вперше    ти    і    я
 Зустріли    сяйво    у    зеніті.

 То    наша    сяяла    зоря  --
 Від    Бога    нам    благословення.
 То    Сам    Гоподь    нас    наставля
 На    путь    любові    і    натхнення.

 Ті    настанови    сприйняли  
 Ми,    як    слухняні    Божі    діти:
 Як    пара    лебедів    жили
 Й    надалі    мусим    лебедіти.

 Надай    нам,    Боже,    лиш    снаги
 Здолати    заздрощів    навалу
 Й    здоров"я    повні    береги
 Пошли    до    нашого    причалу.

 А    ще    нам,    Господи,    пошли
 Щоб    нас    минали    грізні    хмари
 Та    щоб    земний    ми    путь    пройшли
 В    любові    й    злагоді    у    парі.

                             29    січня    2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774950
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 04.02.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Веде дорога зрілості додому

(Експромт  -  натхнення...                                
                                               .http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774649  )



Який  же  любий  досі  серцю  рІдний  край,
І  дорогА  під  очеретом  хата.
Як  наче  вчора  мати  наливала  чай.
І  хлібом  свіжим  пахла  вся  кімната.

Згадалося  мені  дитинство  золоте,
І  колос,  що  схиляється  додолу.
Те  місце,  де  родивсь,  зростав  колись  -  святе.
Веде  дорога  зрілості  додому.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774865
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 04.02.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Пісня нашого життя

Струмком  біжить  наше  життя,
На  рушнику  як  вишиття:
Є  нитка  чорна,  є  й  червона,
Колір  такий,  як  наша  доля.
Були  в  житті  і  дні  щасливі,
Й  такі,  що  полином  гірчили.
А  час  невпинно  так  спливає
І  підсумки  вже  підбиває,
Що  встигнути  вдалось  зробить,
Адже  життя  -  це  просто  мить.
А  коли  підем  за  межу,
Щоб  пам"ятали  пісню  ту,
Із  вуст  нащадків  хай  звучить,
Що  ми  співали  живучи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774849
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 03.02.2018


геометрія

МИ НА СТЕЖКУ СПІЛЬНУ СТАЛИ…

                                         Були  зустрічі...Кохання
                                         Переповнювало  нас...
                                         Мрії  радужні,чекання,
                                         В  незабутній  диво-час...
                                                                                             Планували  ми  майбутнє,
                                                                                             Спільні  долі  і  стежки,
                                                                                             Світле,чисте,незабутнє-
                                                                                             На  життєві  всі  роки...
                                         Не  так  сталось,як  гадалось,
                                         Розбіглися  хто  куди...
                                         Лише  в  спогадах  лишились
                                         Наші  мрії  назавжди...
                                                                                               Ти  -  на  Павніч,  я  -  на  Південь,
                                                                                               Так  життя  нас  розвело...
                                                                                               Хоч  давно  минув  наш  квітень,
                                                                                               Ніби  вчора  це  було...
                                         Вже  років  пройшло  немало,
                                         Кожен  жив  своїм  життям...
                                         Ми  стежки  свої  топтали,
                                         На  зло  болям  і  смертям...
                                                                                               Непомітно  постаріли,
                                                                                               Пристань  в  кожного  своя...
                                                                                               Та  все  ж  спогади  нас  гріли,
                                                                                               Сумували  ти  і  я...
                                           Якось  сталось  так  неждано,
                                           Стежки  знов  переплелись...
                                           Ми  відчули,не  забулось,
                                           Що  було  давно,колись...
                                                                                               Вже  дорослі  діти  й  внуки,
                                                                                               Всі  живуть  своїм  життям,
                                                                                               Сиві  скроні,  болять  руки,
                                                                                               Й  одиноко  жити  нам...
                                           І  хоч  сил  у  нас  вже  мало,
                                           І  здоров"я  вже  слабке,
                                           Ми  на  спільну  стежку  стали,
                                           Й  не  жалкуємо  про  те...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774763
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 02.02.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Сузір'я кохання…

У  небі  сузір'я  кохання,
В  повітрі  пахучий  жасмін.
У  серці  одні  сподівання,
Малюнки  вельможних  картин.

Десь  линуть  мелодії  ночі,
Не  спить  веселиться  цвіркун.
А  я  усе  згадую  очі,
Казкову  мелодію  струн.

І  линуть  чарівності  звуки,
Крізь  роки  і  через  життя.
Гарячі  коханого  руки,
Гарячі  і  ніжні  серця.

Я  спати  сьогодні  не  буду,
Не  зможу,  коханий,  в  цю  ніч.
Сузір'я  кохання  -  це  чудо,
Торкнеться  нас  полум'ям  свіч...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774761
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 02.02.2018


Валентина Ланевич

Згасає хмурий день у царині безлистій.

Згасає  хмурий  день  у  царині  безлистій,
Ховає  краплі  дощ  в  зеленім  ялівці.
І  підпирають  горизонт  дуби  кречисті,
І  дятел  стук,  і  вмовк.  Чи  вчулося  мені?

Сойка  кричала  йойком  на  старій  вербині,
А  вітер  пестував  її  та  колисав.
Милий  із  фото  усміхавсь,  у  середині,
У  серці  стислім  видих  чисто  завмирав.

І  марилася  нічка  та,  котра  до  рання
Розлуку  стерегла,  лягала  на  поріг.  
Ловила  у  поділ  ніжні  грудні  зітхання,
Щоби  майбутній  день  у  мирі  те  зберіг.

02.02.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774743
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 02.02.2018


Ольга Калина

Не маю права проклинати

Не  маю  права  проклинати  -  
В  АТО    дитина,
Але  я  маю  що  сказати  
За  свого  сина.  

Невже  його  я  для  війни
В  свій  час  ростила,
Щоби    тепер  серед  зими
Я  вовком  вила?

Щоби  в  окопі  він  сидів
В  люті  морози
Й  осколок  снайпера  свистів
Там,  на  дорозі?  

Щоби  таким  ще  молодим
Йшов  воювами,
Без  їжі  в  полі,  без  води,
Всіх  захищати.  

Щоб  ця  тривога  в  моїй  душі,
В  кожну  хвилину,
Передалась  вам,  чинуші
І  біль  поглинув.  

Шоб  серце  краялось  усім,
Хто  це  придумав,
Щоб  бумерангом  пекельний  грім
І  він  отримав.  

Щоби  не  хотілося  і  вам,
Ні  спати  й  їсти.
А  може  помолитися  богам,
Чи  встати  й  сісти?!

Щоби  не  знали  тепер  куди  
Себе  подіти,
Щоби  зазнали  і  ви  біди
За  наші  діти.  

Не    маю  права  проклинати  -
В  АТО  дитина,
Але  не  можу  вже  мовчати  -
Врятуйте  сина!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774707
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 02.02.2018


dovgiy

КАРІ ОЧІ, ЧОРНІ БРОВИ

Що  тобі  сказати,  хлопче?  Бачу:  тяжко  ти  зітхаєш.
Захворів  ти  вперше,  друже,  -  божеволячи,  –  кохаєш!
Ох,  запали  в  юну  душу  карі  очі,  чорні  брови!
Усмішка  чиясь  весела,  ямки  на  щоках  чудових,
Постать  зваблива  і  ставна,  ніжка  граціозно  ходить
І  фізична  з  нею  близькість  з  розуму  ясного  зводить!
День  без  неї  –  наче  з  гуми  тягнеться  аж  ждати  важко!
А  як  з  нею,  то  і    тиждень  промайне  як  в  небі  пташка!
Звідки  знаю?  Ця  хвороба  майже  кожному  відома..    
Може  в  мандрах  зустрітися,  може  здибатися  вдома,
В  пошуку  пройдеш  півсвіту,  та  повернешся  додому,
А  вона,  -  ота  недуга,  -  по-сусідству,  біля  дому.
Якщо  полум’я  взаємне,  то  це  виграш  в  лотерею.
Бо  ти  лебедем  літаєш  в  небі  щастя  разом  з  нею.
Спільні  мрії,  спільні  плани  та  буденності  турботи…
А  як  любиш  повертатись  до  коханої  з  роботи,      
Коли  тіло  обгортає  в  плащ  дощу  осіння  втома,
А  тебе  весна  стрічає  в  кожній  рисочці  знайома!
Та  буває,  що  зустрінеш,  та  не  матимеш  джек-поту:
Бо  взаємності  немає.  Тож  одягнешся  в  скорботу,
Будеш  попелом  зажури  свого    даху  обсипати,
Та,  -  не  дай  Бог!  –  повну  чарку  більше  долі  шанувати.
Або  кинешся    навсібіч,  щоб  блудити  з  ким  прийдеться,            
Та  за  все,  що  б  ти  не  скоїв,  по  рахунку  доведеться  
Заплатити:  як  не  коштом,  то  здоров’ям  молодечим.
А  це,  друже,  катастрофа!  Не  журись!  Пряміше  плечі!
Придивись  пильніш  до  неї.  Чи  нікого  ще  не    має,
Чи  бува,  як  ти  не  з  нею,  то  хтось  інший  обіймає?
Може,  грається  з  тобою  в  кішки—мишки  для  забави,
Коли  бачить  що  ти  поруч  розтаєш  топленим  салом.
Не  кидайся  у  кохання  як  у  річку  при  купанні,
Бо  від  поспіху  у  цьому    будуть  наслідки  погані.
Дід  замовк.  Старечий  досвід  був  наукою  для  внука.
Та  онук  повчання  діда  і  не  особливо  слухав,
Бо  перед  душевним  зором  виринала  казка  ночі
У  якій  тягли  до  себе  чари  пестощів  дівочих,
Бо  спалахували  в  небі  зорі  щастя  кольорові,
Бо  зустрів  кохання  перше:  карі  очі,  чорні  брови.  
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774695
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 02.02.2018


Променистий менестрель

Сива рідненька


В  білому  цвіті  дерева  стояли,
сина  Матуся  вдень  проводжала  –
все  надивлялась,  хвилин  було  мало,
очі  благали,  мов  би  прощались...

Життя  швидкоплинне,  миті  летіли,
все  розуміла  –  так  було  треба...
Видно  було,  що  з  останніх  кріпилась...
Свідком  зосталось  синєє  небо.

В  білім  духмянім  тлить  тінь  непростима...
Сива  рідненька,  простоволоса...
Так  і  стоїть  тепер  перед  очима,
в  погляді  світлім  щось  від  Христоса...

02.02.2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774694
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 02.02.2018


Амадей

К Л А В А (гумореска)

Перший  раз  в  житті  своєму
Поіхала  Клава
У  Жаб"янку,  у  село
З  міста  Балаклави.

Прийшла  в  гості  до  Петра,
Сусіда  навпроти,
Щоб  йому  допомогти  щось
З  хатньоі  роботи.

А  Петро  якраз  в  цей  день
Самогон  варив,
Як  ти  гостю  не  пригостиш,
Петя  й  пригостив.

Після  того  самогону
Клаву  так  сушило,
Що  вона  шукала  воду,
Краника  крутила.

Тільки  вранці,  насвітанку
Клава  зрозуміла,
Що  то  вона  не  краника
Усю  ніч  крутила!

Так  Петрові  сподобалась
Клавина  робота,
Що  не  дуже  й  відпускать,
Вже  іі  охота.

Залишилась  в  Петруся
У  Жаб"янці  Клава
Здрастуй  село,  прощай  місто,
Прощай  Балаклава.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774676
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 02.02.2018


Східний

Випадок у кафе


Обвиті  голови  вином
І  ноги  схоже  таки  з  вати.
Куняють  друзі  за  столом
І  не  піднятися,  ні  встати.
Все  почалося  із  дрібниці,
Зустрілись  двоє,  хто  не  п’є.
В  кафе  їх  стріли  чарівниці  –
Вино,  горілка  й  олів’є.
Ще  був  салат:  капуста  свіжа
І  помідор,  і  огірок  …
Невинною  лишилась  їжа,
Скінчився  шлях  лиш  до  зірок.
Його  продовжили  на  трішки  –
До  літри  додали  ще  дві.
Хтось  бачив  рильце,  а  хтось  ріжки,
Та  головне  були  живі.
І  знову  літри  повторили,
Зійшлись  бокали  в  брудершафт.
Клялися  в  дружбі  до  могили…
І  розписали  свій  ландшафт.
У  кого  ніс,  у  кого  око…
Та  видно  це  у  них  святе,
У  стилі  розпису  бароко
Світилось  ліхтарем  лице.
Згадали  давнє,  те  минуле:
Роки  студентські  чи  шкільні.
Прокинулось  старе,  заснуле…
А  все  в  горілці  та  вині.
Немов  обкурені  заснули,
У  поцілунку  з  олів’є.
Як  їх  будили,  вже  й  не  чули…
Горілку  з  них  ніхто  ж  не  п’є.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774530
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 01.02.2018


Східний

Не чую Ваші, мамо, співи



Тужливий  день  сплакнув  дощами,
Забився  вітер  у  кутку.
Сьогодні,  мамо,  Ви  не  з  нами,
Ледь,  ледь  я  стримую  сльозу.

Не  чую  Ваші,  мамо,  співи,
Не  бачу  посмішку  ясну.
Смакую  мамині  лиш  сливи
Й  дитинства  згадую  весну.

Які  були  ми  всі  щасливі,
Раділи  сонцю  й  небесам.
На  жаль  пройшлися  сірі  зливи,
Стою  зажурений  я  сам.

Ось  дві  могили:  мама  й  тато…
Де  були  Ви,  тепер  –  хрести.
У  Вашій  хаті  нема  свята,
Нема  з  дитинства  і  весни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774524
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 01.02.2018


Надія Башинська

БІЛЯ РІЧКИ, ТАМ ДЕ КЛАДКА…

         Біля  річки,  там  де  кладка,  в  очереті  живе  жабка.
Жабку  Жавку  знають  всі.  Бо  стрибає  по  росі  вона  
весело  щоранку.  Любить  тут  робить  зарядку!
На  місточку  пострибає...  лапки  вліво,  лапки  вправо,
лапки  вгору  піднімає.
         Як  зарядку  робить  Жавка,  дивиться  на  неї  Равка.
Це  маленьке  рибеня  теж  тут  плаває  щодня.  Хвостик
вправо,  вліво  хвостик...  Робить  вправи  теж,  де  мостик.
Так  разом  вони  щоранку  роблять  весело  зарядку.
           З  ними  дві  веселі  щучки,  краснопірка,  бджілок  рій,
Галя,  Юрчик  і  Полінка,  Оля,  Петрик  і  Андрій,  п'ять  ли-
нів,  три  карасі...  І  стараються  усі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774518
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 01.02.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Заколисує місяць, а сонечко будить

Золотим  промінчиком  лоскоче,
Щиро  усміхається  тобі
Ясне-ясне,  тепле-тепле  сонце,
Що  високо  в  небі  голубім.

Ніби  каже:"Швидше  прокидайся,
Бо  чекає  так  багато  справ,
Виконати  їх  ти  намагайся."
Ось  за  ними  й  вечір  вже  застав.

А  як  сонце  скотиться  за  обрій,
То  зручніше  вмощуйся,  лягай,
Випливе  з-за  хмари  місяць  повний,
Щоби  колискову  заспівать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774498
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 01.02.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Спогади під назвою надії…

З  тобою  ми  позАочі  знайомі,
Та  я  в  думках  щоденно  біля  тебе.
Десь  є  планети  й  зорі  не  відомі,
А  я  про  очі  мрію  наче  небо.

Блакитна  синь  у  них  і  стільки  блиску,
Здавалося  б  давно  минули  роки.
Нераз  ти  коло  мене  був  так  близько,
Нераз  я  чула  за  спиною  кроки...

Ми  зустрічались  поглядом  тривожним,
Та  незмогли  нічого  розказати.
Лише  в  думках  ми  ту  любов  помножим
Й  розповімо,  як  можемо  кохати.

Далекий  друг  із  юності  із  мрії,
Лишились  почуття  у  серці  чисті.
І  спогади  під  назвою  "  надії",
Такі  далекі,  а  мені  так  близькі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774456
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 31.01.2018


dovgiy

ВІКОНЕЧКО

ВІКОНЕЧКО.

Нова  доба,  як  завжди,  починається
З  того,  що  я  не  в  силі  щось  зробить.
Вже  кілька  діб  рука  не  піднімається,
Вже  кілька  літ  не  гоячись  болить.
А  попід  сонечком,  поза  віконечком,
Гойдає  вітер  гілку  з  горобцем.
Маленьке  тілечко,  благеньке  пір’ячко,
Та  Бог  тримає  під  своїм  вінцем!
Дивлюсь  на  пташку,  собі  розмірковую:
Чому  у  нас  не  так  як  у  птахів?
Нас  доля  часто  тяжко  випробовує
На  протязі  нескінчених  років!
А  за  віконечком  ранкове  сонечко
Вже  розтопило  невеликий  сніг.
Стрибає  пташечка,  в  траві  ховається,
Як  добре  їй!  –  вона,  -  не  чоловік!
Когось  чекаю,  у  вікно  дивлюся,
Там,  за  парканом  стежка  до  воріт…
А  по  тій  стежці  рухаються  люди
І  серед  них  блакитний  милий  цвіт!
Світи  же,  сонечко,  у  це  віконечко,  
Даруй  селу  скупе  своє  тепло.
Нехай  зігріємо  серця  надією
На  те,  що  буде  краще  ніж  було!
Ось  двері  ,  чується,  вже  відчиняються
Лунають  кроки,  одяг  шурхотить,
Хай  тілу  боляче,  та  посміхаюся
Бо  в  це  гніздо  голубонька  летить!
Сміється  сонечко  в  моє  віконечко
Наче  весняний  промінь  виграє
У  грудях  серденько  скаче  горобчиком
Дякую  небу!  –  ти  у  мене  є!

31.01.2018  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774323
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 31.01.2018


Надія Башинська

ДЯКУЄМО БОГУ!

Розійдіться,  хмари!  Розступіться,  сизі!
Бо  пора  в  серцях  вже  розтопитись  кризі.  
Краще  ви  дощами  щедрими  пролліться,
райдугою  в  небі  яснім  засвітіться.

Розійдіться,  хмари!  Розступіться,  сизі!
Бо  пора  в  серцях  вже  розтопитись  кризі.

Ми  щасливі  маєм  тут  від  Бога  долі,
на  своїй  землі  вже  дочекались  волі.
Від  дощу  рясного  колоситись  житу.
Розійдіться,  хмари,  нам  у  щасті  жити!

Від  дощу  рясного  колоситись  житу.
Розійдіться,  хмари,  нам  у  щасті  жити!

Розійдіться,  хмари,  небо  в  нас  блакитне.
Україна  наша  радістю  розквітне.
Дякуємо  Богу  у  молитві  світлій,
хай  живеться  добре  в  Україні  рідній!

Дякуємо  Богу  у  молитві  світлій,
хай  живеться  добре  в  Україні  рідній!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774308
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 31.01.2018


Ольга Калина

Я дякую за плин мого життя.

Я  дякую  за  плин  мого  життя,
Хоча  дорога  вся  окроплена  сльозами,
Хоча  назад  немає  вороття
І  наперед  не  можу  знать,  що  буде  з  нами.  

Я  Богу  дякую,  що  ще  живу,
Що  світ  цей  можу  ще  побачити  очима.
Та  думка  дуже  часто  та:  "Чому
Так    гірка  Доленька  моя?  Яка  причина?"

Коли  в  житті  зробила  щось  не  так?  
За  що  тепер,  я  так  наказана  Богами?
Я  часто  відбивалась  від  атак,
Що  Доля  все  шмагала  чорними  смугами.

Несла  я  хрест  по  світу,  як  могла.
Цей  хрест,  що  Доля  на  мої  звалила  плечі.
Мабуть  в  житті  чогось  я  досягла,  
Але  дорога  повернула  вже  в  надвечір.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774303
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 31.01.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Цілунок свій пришлеш мені…

В  повітрі  ніби  казкою  дихнуло
І  став  чарівний,  дивовижний  світ.
Із  неба  снігу  білого  сипнуло,
Лиш  червоніють  снігурі  з  під  віт.

Довкола  білим  полотном  застлало,
Приємно  й  тихо  так  зима  сніжить.
Вона  у  гості  з  далека  примчала,
Сніжок  шарами  на  гілках  лежить.

В  красі  отій  мелодію  я  чую,
То  виграє  на  струнах  нам  зима.
Для  неї  в  фарбах  день  цей  розфарбую,
Щоб  не  була  в  самотності  вона.

І  будем  грати  ми  сніжки  із  нею,
Ліпити  Бабу  -  Снігову  в  дворі.
В  думках  назвусь  коханою  твоєю,
А  ти  цілунок  свій  пришлеш  мені...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774278
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 31.01.2018


Lana P.

СЕРЕД ЯЛИН…

Поміж  ялин  плететься  позолота  —
Дубів  чубатих,  кленів  і  беріз.
Гостинно  відчинив  свої  ворота
Утаємничений  тутешній  ліс.

Ефірне  масло  тануло  в  легенях  —
Від  туї,  сосен,  ялівців,  ялин.
Промінчики,  затиснуті  у  жменях,
Нас  зігрівали…  Ген  гусиний  клин

Залопотів  крильми,  здійнявся  вгору,
І  полетів,  ґелґочучи,  в  блакить,  —
У  довгий  переліт  зібрався  впору.
Прощальний  спомин  й  досі  ще  болить.    11/11/17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774266
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 31.01.2018


Lana P.

ХАЙ БУДЕ…

Хай  буде  нічка  світла  і  таємна,
Чумацький  Шлях  відкриє  хоч  разок
Дорогу  до  незвіданих  зірок,
Розмова  хай  зав’яжеться  приємна.

А  ти,  мов  райська  пташка  полохлива,
Від  доторку  зірвалась  у  світи.
Розкрила  крила,  тож  —  лети!  Світи!
Хай  пір’я  золотого  кружить  злива!

Я  віднайду  тебе  за  небокраєм,
Крізь  сяйво  ночі,  що  лишила  ти,
Загравою  замиготять  мости,
Поллється  пісня  неба  понад  плаєм.      30/01/17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774262
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 31.01.2018


Мартинюк Надвірнянський

Босоногі отамани


Від  села  у  поле  стежка
Наче  сонячна  мережка.
Марширують  залюбки
Босоногі  козаки.

Марширують  хлопці  толком
Затягнули  пісню  тонко.
Пісня  в  небо  полетіла
Жайворонком  задзвеніла.

По  стежині  в  полі  в  лузі
Марширують  хлопці  друзі
Босоногі  отамани,
Моє  серце  в  грудях  тане.

Пісня  в  небо  полетіла,
Моє  серденько  із  тіла.
Моє  серденько  радіє,
В  України  є  надії.

Парище
2018р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774249
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 31.01.2018


Лілея1

МАЛЕНЬКА ДОЗА ЩАСТЯ…

[i][b]Я  закохався    в  нинішню  неосінь,
В  незиму,  з  частим    вкрапленням  дощу,
Та  більш  за  все    -  у  шовк  її  волосся
І    в  голос,  що  в  трамвайчику  почув.

Крізь  цей  досвітній  звук  його  гудіння  ,
Де    сонечка  недопалок  горів,
Лились  в  баси    протертого    сидіння,
ЇЇ  слова,  мов  трелі    солов'їв.

О,  ці    поїздки  й  зустрічі!  Це  ж,    бо́ги,
Мов  добра  крапля  меду  у  полин!
Отак  і  я  -  вернувся  із    дороги
На  превелике  щастя  не  один.

У  келихах  іскриться  "Беладонна",-  
Маленька    доза      градусів    у  склі.
І    заздрить  там,  в  Америці    Мадонна,
Моїй  найкращій    дівчинці    Лілі́.

[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774248
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 31.01.2018


Ольга Калина

Молитва за бійців.

Лиш  залишається  молитись
За  тих,  хто  зараз  на  війні  
І  перед  Господом  схилитись,
Молитву  шепотіть  мені.

О,  Боже  милостивий,  з  неба,
Врятуй  ти  всіх  і  захисти.
В  заступництві  якраз  потреба  
На  всі  окопи  й  блокпости.

Здоров'я    кожному  бійцеві
І  літ  ще  довгих  подаруй,
Морози  сильнії,  лютневі,
По  всіх  ярах  ти  розшматуй.  

О,  Боже  милий,  дай  їм  сили,
Терпіння  кожному  із  них;
Щоб  думи  душі  не  гнітили,  
Щоб  днів  не  було  в  них  грізних.  

Врятуй  ти  всіх,  хто  там  на  Сході,
В  цей  час  Вкраїну  боронить.
Скажи  ти  ворогам:  "Вже  годі!"
Хай  куля  їх  назад  летить.

І  наш  народ  вже  не  здолати!
Хай  знає  ворог  із  Кремля:
Це  Україна  -  наша  мати
І  українська  це  земля!    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774233
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 30.01.2018


Валентина Ланевич

Забрав від мого серця милесенький ключі.

Забрав  від  мого  серця  милесенький  ключі,
Короткі  миті  щастя  ти,  доленько,  спини.
Як  відчувала  радість  на  любому  плечі,
Забувши  про  тривоги  клятущої  війни.

Тільки  сльоза  ятрила  у  кутику  очей,
Коли  торкавсь  цілунком  сколиханих  грудей.
Як  милувалась  тілом  у  солоді  речей,
А  час  вже  міряв  кроки  на  вихід,  до  дверей.

Години  пролетіли,  немов  їх  й  не  було,
Світило  з  неба  сонце,  закравшись  у  вікно.
Поривчасте  прощання.  Дорога.  Мутне  скло.
Молитва.  Віра  в  зустріч.  Зими  біле  панно.

30.01.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774232
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 30.01.2018


Лана Мащенко

Витівки зими


У  листі  листопадовім  купалася  зима,
А  потім  всі  доріжки  чистенько  підмела,
Ходила  по  садочку,  трусила  кожушком,
Потроху  землю  вкрила  білесеньким  сніжком.

Гуляє  сонним  лісом,  підморгує  пташкам,
Насипала  замети,  для  ігор,  дітлахам,
Заслала  білий  килим  в  долинах  і  полях
І  кригою  скувала  водицю  на  річках.

На  вікнах  малювала  сніжинок  у  танку
І  пісню  їм  співала  нестримано-палку,
Вдягнула  в  срібний  іній  берізки  молоді  –  
І  віти,  наче  вії,  у  небі  голубім…

Люблю  я  споглядати  на  витівки  зими.
Всіх  слів,  щоб  описати,  не  вистачить  мені.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774209
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 30.01.2018


Амадей

Бики винуваті.

Приіхали  з-за  кордону  на  село  буржуі,
Подивитися  як  ми  тут  господарюєм.
Попелища  замість  ферм,  ніде  нема  тину,
Подивились  ставки,  сади,  скрізь  одні  руіни.
Торопіють,  не  поймуть:"У  чому  причина?
На  найкращих  чорноземах,  жодноі  скотини!
Сумні  баби  ходять  селом,  посунулись  хати,
Подивишся  на  село,хочеться  кричати.
Чомусь  дітки  не  щебечуть,  в  садочку  за  тином,
Наче  мор  якийсь  пройшов  в  селах  Украіни.
Питаються  вони  в  діда,  що  грівся  на  сонці,
-"Який  ворог  знищив  село  німці,  чи  японці"?
Закашлявся  старий  дуже,  аж  стряслася  хата
-"Ви  хоч  вірте,  хоч  не  вірте,бики  винуваті".
"Що  ви  діду,  ми  ходили  селом  дві  години,
Не  бачили  навіть  кози,  не  те  що  скотини"!
Щоб  побачити  бика,  то  ми  були  б  раді  !
-"А  вони  сидять  в  міністерствах,  і  в  Верховній  Раді"!
Стали  бики  нами  править,  то  ми  вже  дожились,
Самі  діди  та  баби,  у  селі  лишились.
Вже  кричить  село  до  влади:"Задумайтесь,  люди!
Вимруть  баби  й  діди  в  селах,хто    тут  жити  буде"?!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774186
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 30.01.2018


Східний

Молитва (для солдата)

     

Боже  величі  і  слави,
Боже  миру  і  добра
Бачиш  спалахи,  заграви,
Бачиш,  як  горить  земля.
Я  прошу,  як  бій  настане,
Щоб  щитом  оберігав,
Щоб  загоювались  рани,
Щоб  товариш  не  вмирав.
Щоби  кулі  стали  з  вати
Й  перестали  в  нас  стріляти,
Щоб  розтанули  гармати,
Щоб  щасливо  спала  мати.
Я  ж  прошу  так  небагато:
Щоб  скінчилася  війна,
Що  би  сина  зустрів  тато,
І  душа  була  б  жива.
Боже  величі  й  любові,
Боже  мудрості  небес,
Я  читаю  Твоє  Слово,
І  я  заново  воскрес.
Те  вчорашнє  і  буденне
За  лаштунками  давно.
Господи  –  Ти  ж  світло  денне,
Ти  –  любові  є  зерно.
Я  навчився  всіх  прощати,
І  прощаю  ворогів.
Але  буду  захищати
Край  свій,  як  і  Ти  велів.
Слався,  Господи  навіки,
Ти  єдиний  без  гріха.
Твоє  слово  –  наші  ліки,
Захисти  грішне  дитя.  
Я  приймаю  Твою  волю
І  я  дякую  за  все,
В  Твої  руки  свою  долю
Віддаю.  Прости  мене!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774172
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 30.01.2018


OlgaSydoruk

Больше не буду о нём…

Больше  не  буду  о  нём…
Чувствую:  нить  оборвалась…
Где-то  под  левым  ребром
Молнией  расписалась…
Длинным  зигзагом  огня…
След  изнутри  незаметный…
Только  -  не  для  меня…
Он  почему-то  приметный...
На  горизонте  моём  -
Проблески  нового  света…
Снова  все  мысли  о  нём  
Будит  порывистость  ветра…
Крышею  -  шелест  дождя…
Сонные  -  шорохи  утра…
Гаснет  большая  звезда…
И  на  душе  так  уютно…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774170
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 30.01.2018


Світла (Імашева Світлана)

Кольорові рими

                                         Осіннії  рими,  медово-бурштИнові,  
                                         Озвучать  осонцену  даль,
                                         М'які,  чорнобривцеві,  гірко-калинові  -  
                                         Одвічна  печаль  одцвітань...    

                                         Зимовії  рими    холодно-сніжинкові,
                                         Прозоро-криштально-ясні  ,
                                         Казково-дзвінкі,  новорічно-ялинкові,
                                         З  небес  прилітають  вві  сні...  

                                         Тим  римам  весняним  -  сльозою  конвалії,
                                         Вогнем  первоцвіту  зоріть;
                                         Кульбабовим  сонцем,  вишневими  далями
                                         Бентежить  і  кликать:  -  Любіть!    

                                         А  Літо-Ярило  плодами  і  римами
                                         Рясніє,  дарує,  іскрить...
                                         Пшеницею-житом,  вкраїнськими  нивами
                                         І  мовою  серця  гучить.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774039
дата надходження 29.01.2018
дата закладки 30.01.2018


Галина_Литовченко

ВЖЕ НЕ МАЛА

В  вечірніх  сутінках  через  город
до  бабці  в  двір  із  глечиком  щербатим
чимчикувало  ласе  до  пригод
мале  дівча  (вже  й  не  скажу,  як  звати).

Котилась  ніч  омелою  й  туман
на  картоплиння  ліг  кожухом  синім.
Крильми  в  смерканні  борсався  кажан
й  було  від  того  боязко  дитині:    

ще,  на  дай  бог,  шугне  у  віражі    
й  цупким  крилом  заплутає  волосся.  
Гуртом  лякали  вишні  на  межі
і  з-за  стіжка  хтось  виглянув  здалося.  

Спасало  світло  із  хлівних  дверей,  
де  цівок  дзвін  з  дійнички  густо  линув.
То  бабця  ще,  тривожачи  курей,
при  каганці  доїла  корівчину.

Чекав  ослін  з  горнятком  молока,
тримали  вінця  для  дівчати  піну
і  тепла  ніжність  першого  ковтка
згасила  гарний  шмат  адреналіну.

Від  проводжань  відмовилась,  хоча
стискали  знову  плечики  судоми,
коли  з  уявним  привидом  дівча
вертало  з  повним  глечиком  додому.
28.01.2018
(на  фото  полотно  Архипа  Куїнджі)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773840
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 28.01.2018


Виктория - Р

Дерева також бачать сни

[b][i][color="#bf00ff"]Дерева  також  бачать  сни

Дерева    також  бачать  сни
Весняні,  літні,  та  зимові.
Бо  ж  до  людей  схожі  вони,
І  на  своїй  шепочуть  мові...

Малі,  високі  і  не  дуже,
І  від  природи  різні  всі...
Ти  помилуйся  ними,  друже
Торкнись  листочків  у  росі.

Постій  тихенько  і  не  рухай,
Бо  ранок  в  них-це  час  розмов...
Ти  нагостри  швиденько  вуха,
Вони  воркують  про  любов!

Он  вільха  кленові  шепоче,
Що  бачила  у  сні  лелеку.
Що  обійняти  клена  хоче,
Але  від  неї  він  далеко...

А  ясен  розважав  ялину,
Своя  ідилія  у  них...
І  вітами  до  неї  линув,
У  поцілунках  чарівних!

А  дуб  осиці  молодій,
Всміхався  чемно  й  любо...
Було  приємно  кралі  цій,
Бо  йшли  вони  до  шлюбу!
28  01  2018  р  
Вікторія  Р
Лірика
[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773759
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 28.01.2018


Любов Іванова

ТИ ПРИХОДИШ У СНИ.

[b][color="#097307"]Ти  приходиш  у  сни...  І  у  них  ми  з  тобою  до  рання
Як  дві  долі,  які  заплелись  перехрестям  доріг.
Та  чому..  та  чому?!!  Як  за  обрій  йде  зірка  остання
Ти,  як  марево  мрій,  полишаєш  наш  спільний  поріг?

Ти  приходиш,  як  тінь,  у  мої  сновидіння  щоночі..
Розхвилюєш  мене  ніжним  дотиком  губ  і  чола.
Кажуть,  сни  не  спроста,  що  вони  переважно  пророчі,
Я  не  знаю,  бо  я  у  твоїх  снах  навряд  чи  була...

Ти  приходиш  у  сни...  Де  межа,  чи  то  сон,  чи  реальність?
Може  то  нам  Господь  пропонує  по  новому  шанс...
Тільки  звідки  у  дня  замість  ніги  -  гнітюча  безжальність.
Він  тебе  з  моїх  снів  забирає  насильно  весь  час.

Ти  приходиш  у  сни...Та  я  вірю  -  мені  це  не  сниться,
Бо  без  тебе  у  снах  прохолода  і  люта  зима.
Одкровення  моє  ,моя  мрія    вже  не  таємниця  -
Я  прошу  -  ПОВЕРНИСЬ!  Бо  для  інших  там  місця  нема.

Ти  приходиш  у  сни.!  Я  благаю  -  у  них  залишайся,
Я  торкатимусь  вуст  поцілунком  жагуче-палким.
А  підеш,  то  за  мить...  за  короткую  мить  повертайся,
Бо  без  тебе  світанок  на  присмак  буває  терпким.[/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773812
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 28.01.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Пташка, яка розмовляє

Маленька  пташка  чарівна,
Що  любить  повторять  слова
Недбало  кинуті  тобою,
То  ж  не  дивуйсь,  будь  ласка  з  того,
Коли  почуєш  від  пташини
Іноді  і  погане  слово.
В  твоїй  сім"ї  хтось  так  говорить,
Вона  ж  повторює  за  ними.
А  ти  у  домі  маєш  друга,
З  тобою  поруч  він...(  Папуга).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773746
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 28.01.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Де ти, доле блукала?

Де  ж  це  ти,  доле
Довго  блукала,
Лісом  чи  полем
Та  й  обминала?

То  посилала  
Смуток  і  болі,
Горем  лякала
Ти  мене,  доле.

Сліз  вже  пролито
У  житті  стільки,
Що  перелити
Можна  у  річку.

Ось  вже  нарешті
Крилом  махнула,
Слізоньки  втерла
Та  й  усміхнулась.

Серцю  послала
Моєму  спокій
Та  світлу  радість,
А  ще  любові.

Дякую,  доле
За  подарунок,
Його  ніколи
Не  відпущу  я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773743
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 28.01.2018


ЮНата

Моя опора – це сім'я.


           

Мій  крик  душі,  моя  печаль,
Моя  біда,  що  не  минеться.
То  огортає  серце  жаль,
То  вже  терпець  от-от  урветься.

Де  взяти  сили  для  життя?
Як,  спотикаючись,  не  впасти?
Моя  опора  –  це  сім'я.
Тут  горе  є,  та  є  і  щастя.

Коли  ми  всі,  коли  ми  разом,
То  легше  і  біду  долати.
І  добра  чаша  переважить,
Лиш  щоб  терпіння  не  втрачати…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773707
дата надходження 27.01.2018
дата закладки 28.01.2018


Ніна Незламна

Ой, дітки люлі…

Дзелень,  дзелень    дзвіночок  
Схилився  під  горбочок
А  сонечко  яскраве
 Тепленьке  і  ласкаве
Сховалося  за  обрій
Там  віднайшло  свій  спокій.

Ой,  дітки,  люлі,  люлі  
Вже  в  лісі  сплять  козулі
В  гніздечку    пташенятка
Спіть  хлопчики  й  дівчатка.

Сваривсь  місяць  на  хмари
Нащо  повиринали
Гайда    у  свої  шати
Настав  час  подрімати
Щоб  зорі  заясніли
Всі  гарні  сни  гляділи.

Ой,  дітки  люлі,  люлі
Сплять  на  горищі  гулі
А  в  лігві    зайченятка
Спіть  хлопчики  й  дівчатка.

                                         04.08.2006р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773621
дата надходження 27.01.2018
дата закладки 27.01.2018


ЮНата

З днем весілля!

ЩЕ  ТРАВНЕВО  ЗЕЛЕНО  В  ВЕРЕСНЕВИЙ  ДЕНЬ…
УРОЧИСТА  МУЗИКА,  ПОПУРІ  ПІСЕНЬ…
І  ЩАСЛИВИМ  ПОГЛЯДОМ,  ЩАСТЯМ  МОЛОДИМ
СЯЮТЬ  НАРЕЧЕНІ  –  ВІКА  І  ВАДИМ!

І  ХАЙ  ЧАС  ЗУПИНИТЬСЯ,  ЗАФІКСУЄ  МИТЬ,
КОЛИ  В  ДУШАХ  ВАШИХ  МУЗИКА  БРИНИТЬ.
І  ЩОБ  ЦЯ  МЕЛОДІЯ  –  МУДРА  І  ПРОСТА
СТАЛА  ДИВО-ПІСНЕЮ  НА  УСІ  ЛІТА.

ПРОНЕСІТЬ  ЦЮ  МУЗИКУ  ЧЕРЕЗ  ВСЕ  ЖИТТЯ!
ХАЙ  ВОНА  ВАМ  СКРАШУЄ  ПРОЗУ  МАЙБУТТЯ.
ЩЕДРО  ЇЇ  ВКРАПЛЮЙТЕ  В  ДІТОЧОК  СВОЇХ
І  ХАЙ  СВІТОМ  МНОЖИТЬСЯ,  ДІЛИТЬСЯ  НА  ВСІХ!

СОНЦЯ  МИ  ВАМ  ЗИЧИМО  ДЛЯ  ЯСКРАВИХ  СПРАВ!
І  ДОЩУ,  ЩОБ  КОЖЕН  З  ВАС  СОНЦЕ  ЦІНУВАВ.
А  ЯК  БІЛЬ  ВІДЧУЄТЕ,  НЕ  СКЛАДАЙТЕ  РУК  –  
РАДІСТЬ  ТОДІ  БІЛЬШОЮ  ЗДАСТЬСЯ  ВАМ  НАВКРУГ.

ВТРАТИ  ВАС  НАВЧАТИМУТЬ  ТЕ,  ЩО  Є  ЦІНИТИ
І  РАДІТИ  ЩАСТЮ  РАДИ  КОГОСЬ  ЖИТИ.
ЗУСТРІЧЕЙ  ВАМ  ВДОСТАЛЬ,  ДРУЗІВ  НАЗАВЖДИ,
І  В  ЖИТТІ  ВІДСУТНОСТІ  ГОРЯ  І  БІДИ.

ГРОШЕЙ  НЕ  ДЛЯ  РОЗКОШІ,  А  ЗДІЙСНИТИ  МРІЇ!
У  ДУШІ  КОХАННЯ,  ВІРИ  І  НАДІЇ!
ХАЙ  ДИТЯЧИМ  ЩЕБЕТОМ  ЗАРЯСНІЄ  ДІМ,
ХАЙ  НАВІК  ПОСЕЛИТЬСЯ  ЗЛАГОДА  У  НІМ.

ХАЙ  ЗАВЖДИ  ОБДУМАНИМ  БУДЕ  КОЖЕН  ВЧИНОК,
ЧАС  ЗНАЙДІТЬ  НА  ПРАЦЮ  І  НА  ВІДПОЧИНОК.
ВАМ  ЩОБ  НАГОРОДОЮ  БУЛА  БОЖА  ЛАСКА,
ЩОБ  БУЛА  ЦІКАВОЮ  ЦЯ  ЖИТТЄВА  КАЗКА.

НЕ  ВТРАЧАЙТЕ  ЩИРОСТІ,  СИЛИ  І  НАТХНЕННЯ.
БАТЬКІВСЬКЕ  ВАМ,  МАМИНЕ  ЦЕ  БЛАГОСЛОВЕННЯ!
ЩОБ  КОХАННЯ  СЯЯЛО,  МОВ  ЯСКРАВА  ЗІРКА!
ЩОБ  БУЛО  ВАМ  СОЛОДКО,  ЛИШЕ  ЗАРАЗ  ГІРКО!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773542
дата надходження 26.01.2018
дата закладки 27.01.2018


Амадей

Не обманиш (гумореска)

Прийшов  з  школи  першокласник
І  спішить  щосили,
Розказать  що  вони  класом
До  лісу  ходили.
-"Ну,  то  що  ж  ви  там  бачили"?
Пита  мама  в  Колі,
-В  лісі  так  багато  листя,
І  в  листі  люди  голі!
-То  ти  кажеш,голі  люди,
Ховаються  в  листі,
Це  вже  мабуть  дикі  люди
В  лісі  завелися.
Не  обманюй  мене  мамко,
Бо  я  вже  великий,
Може  тітка  була  й  дика,
Ну  татко,-не  дикий.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773525
дата надходження 26.01.2018
дата закладки 27.01.2018


геометрія

ВІХОЛА…

                               Нагадала  мені  віхола,                        Все  так  сталось  несподівано,
                               Що  доріжки  замела,                            (Дзеленчав  десь  телефон).
                               Як  до  мене  ти  приїхала,-                Я  соромився  невмілості-
                               Ніжна,  юна,чарівна...                          Наяву  все  це,чи  сон?
                                                                         Із  під  хустки  локон  виглянув,
                                                                         Вітер  його  розвівав,
                                                                         І  я  вірив,  і  ти  вірила:
                                                                         Новий  рік...Різдво...Весна...
                               Знов  дивлюся  на  хурделицю,        Добавляє  служба  зрілості,
                               В  серці  спомин  ожива...                        Я  додому  повернусь,
                               Сніг  густий  іде  і  стелиться,                І  тоді  уже  невмілості
                               Мій  неспокій  заміта...                                Більше  я  не  покорюсь...
                                                                       Холод,вітер  і  зла  віхола,
                                                                       Почуття  не  заміта,
                                                                       А  я  мрію  й  дуже  вірую,-
                                                                       Доля  в  нас  на  двох  одна!..
                                 Хай  мороз  лютує  й  віхола                    Скоро  служба  вже  закінчиться,
                                 Всі  доріжки  заміта...                                    Я  до  тебе  повернусь,
                                 Хочу  я,  щоб  ти  повірила,                      І  надіюся,і  вірю  я,
                                 Що  любов  наша  свята!..                        Що  з  тобою  одружусь...
                                                                     Відгуляємо  весілля  ми,
                                                                     Гарна  буде  в  нас  сім"я,
                                                                     Хочу  я,щоб  ти  повірила,
                                                                     Що  я  твій,  а  ти  моя!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773507
дата надходження 26.01.2018
дата закладки 27.01.2018


Миколай Волиняк

Вінницькі холуї…

Єдиний  Боже,  як  таке  стерпіти,
Це  ж  треба  так…  не  вчули  і  сичі,
З  ганьби  такої,  як  не  скам’яніти,
Зняли  Тараса  вчора...  уночі.

Ви  жи2олюби…  зрадники  лукаві,
Ті  ж  біскупи  служаки  ви  -  попи.
Нема  в  вас  честі  с.ки  солодкаві,
Не  депутати  більше,  ви  –  клопи.

Чужі  ви  нам,  не  служите  народу,
Ви  -  авангард  чужинської  злоби.
Як  покручі  тупі  ославили  породу,
Прищем  на  тілі…  нашої  ганьби.

За  що  й  відколи  зайдам  продалися,
За  скільки  ж  продались  ви  плазуни?
Щоб  ви  смоли  лукаві  напилися,
Щоб  наші  боги  з  світу  вас  звели.

У  нас  з  душі  не  вийняти  Тараса,  
Не  вирвать  струни  кляті  ящури.
Він  наша  честь,  сумління  і  окраса,
Наш  відблиск  душ,  веселки  кольори.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773422
дата надходження 26.01.2018
дата закладки 26.01.2018


Янош Бусел

Зустрілись…

                       [i][b][color="#ff0000"]Про  вічне...[/color]
[/b][/i]
[i][b][color="#23238c"]Зустрілись..  Заглянув  у  очі..
В  них  ніч..Таємниця..  Та  я
Відчув,-  душа  ніжності  хоче,-  
Її,-  та  давно  вже  й  моя!..

Торкнулися  руки,-  здригнулась,
Сполохано  руки  сплела..
В  очах  іскра  щастя  метнулась,-
І  погляду  не  відвела...

Ці  очі!..  Душа  -  у  безодні..
Ці  губи!.  Душа  ледь  жива..
Цілунки..  Не  ті,  великодні,-
З  цих  -  кругом  іде  голова!..

Притислись..  Серця  б'ють  у  скроні,
Вологий  язик  нігу  п'є...
Цілую  ці  ніжні  долоні,
Жаринки  ці,-  щастя  моє!..

Тремтить..  Я  від  пестощів  тану!..
Здригнулася...  Стогін!..  У  рай!!.
Кровиночко!..  Ніжна!..  Жадана!..
Щаслива!..Кохання...  Розмай!!.
[/color]
[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773419
дата надходження 26.01.2018
дата закладки 26.01.2018


Надія Башинська

ДЛЯ ТЕБЕ, СИНУ…

Для  тебе  сонце  в  вишині
і  хліб  духмяний  на  столі.

Для  тебе  зграя  журавлина,
в  рясному  гроні  горобина.

Ромашки  квітнуть  край  дороги...
Хай  обминуть  тебе  тривоги.

Для  тебе  небо  синьооке
і  річка,  й  озеро  глибоке.

І  клен  біля  воріт  розкішний,
матусин  поцілунок  ніжний.

Черемхи  кущ  біля  струмочка,
розшита  барвами  сорочка.

І  пташеня  мале  в  гніздечку...
і  рідне  слово  у  сердечку.

Хай  буде  кожна  днина  світла.
Для  тебе,  сину...  земля  рідна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773373
дата надходження 25.01.2018
дата закладки 26.01.2018


Юрій Цюрик

Ми страх свій вічний скинули додолу…

Ми  страх  свій  вічний  скинули  додолу,
Завдячуючи  гордим  воякам.
Цю  націю  не  знищити  ніколи
Й  нікому:  ні  жидам,  ні  москалям...

Бо  непокірне,  горде  й  терпеливе
Мого  народу  трепетне  єство.
І  сильний  дух,  і  слово  справедливе;
І  нездоланне  Правди  торжество.

Війна  скінчиться;  загоЯться  рани...
Криваво-каламутний  вщухне  вир...
І  в  Україні  мир  святий  настане;
Такий  довгочікуваний  мир.

А  поки  що  на  сході  виють  «Гради»
І  кров‘ю  омивається  земля...
Й  повсюди  чути  гуркіт  канонади,
Так  схожий  на  ридання  журавля...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772977
дата надходження 23.01.2018
дата закладки 24.01.2018


Миколай Волиняк

Діагноз у холопа

Втомився  від  принижень  і  зневаги,
Терпіти  більш  не  можу  холуїв.
Прибилися  в  Украйну  андрофаги,
Із  племені    чужинців  –  сцикун.в.

Інстинкти  ж  є  бо  рабські  їх  овечі,
В  покірності  тримає  вічний  страх.
Як  роботи  живуть  у  порожнечі,
Сновидами  виглядають  в  кущах.

Хоча  живуть  самі,  як  ті  собаки,
Але  не  можуть  вже  без  ланцюгів.
Тримають  їх  у  лапах  вовкулаки,
Поштують  власть  єдину,  від  вовків.

Невже  в  кінець…  діагноз  у  холопа,
Чи  то  такий  безмежний  рабський  страх?
Забув  майбуть,  що  він  людська  подоба,
Лише  б  до  будки  кинули  маслак.

21  год.01  хв  .  Діагноз  вам.  Ви  дійсно  сцикуни!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772922
дата надходження 23.01.2018
дата закладки 23.01.2018


Ольга Калина

Я люблю цю засніжену зиму

Я  люблю  цю  засніжену  зиму,  
Коли  снігом  навкруг  замело.
Білизну  неосяжну  й  незриму,
Понесло    кудись  вдаль  за  село.  

І  покрилося  інеєм  всюди,
Сріблом  все  так  блишить  навкруги.
Я  вдихаю  повітря  у  груди,
Не  боюсь  простягнути    руки.      
 
Щоб  зловити  пухнаті  сніжинки,  
Що  так  тихо  спадають  з  дерев.
По  снігу    протягнулась  стежинка
І  веде  вона  тільки  вперед.  

По  стежині  піду  я  в  цю  зиму  -
Все  на  сонці  так  гарно  блищить.  
Хай  холодну  і  гірку  сльозину
Забере  ця  засніжена  мить  .

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772902
дата надходження 23.01.2018
дата закладки 23.01.2018


Ольга Калина

Душа щемить

Душа  щемить  і  очі  плачуть,
А  серце  стислося  й  болить.
Чому,  чому,  скажи  юначе,
В  сирій  могилі  ти  лежиш?

Як  мало  літ  тобі  зозуля
Кувала  в  лузі  на  вербі.
Мабуть,  що  Доля  десь  заснула,
Життя  прогавила    тобі.

З  дитинства  ще  не  знав  ти  ласки
І  материнського  тепла  -  
Недобра  мачуха  із  казки,
Чужій  дитині  не  дала.  

А  батькові  було  плювати  -  
Не  було  діла  до  дітей.
Він  поспішав  собі  гуляти  
І  кожен  день  стрічав  гостей.  

Тож  сам  з  собою  залишався,
Із  вітром  бавився  в  лужку
І  лиш  йому  ти  признавався,
Про  свою  доленьку  тяжку.  

Тепер  лежиш  в  сирій  в  могилі  -
Пішов  до    мами  в  небеса,
Ще  досі  вітер  вербу  хилить,  
А  з  неї  падає  роса.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772873
дата надходження 23.01.2018
дата закладки 23.01.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Вечірній Київ - ти і я…

Вечірній  Київ  -  вулиці,  проспекти,
Довкола  срібло  падає  до  ніг.
Твій  поцілунок  зігріває  теплий,
Пухнастий  покриває  землю  сніг.

Лишаються  сліди  наші  на  ньому.
У  грудях  серця  сильного  биття.
Потрібно  відчувати  все  самому,
Щоб  без  вина  п'яніли  почуття.

На  небі  зорі  світяться  так  ясно,
У  парку  засвітились  ліхтарі.
Вечірній  Київ  з  нами  -  то  прекрасно,
Ходили  тут  вельможі  й  королі.

Ми  йдемо  поруч  в  ніченьку  зимову,
Для  нас  обох  щаслива  зустріч  ця.
Вечірній  Київ  -  він  такий  казковий,
Лишиться  казка  нам  на  все  життя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772871
дата надходження 23.01.2018
дата закладки 23.01.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Лебідонька із озера весна…

Моя  кохана  тихо  шепотів,
Я  розуміла  все  без  зайвих  слів.
Кохання  ніби  казка  чарівна,
А  казка  -  то  щаслива  дивина.

Довкола  нас  летить  лапатий  сніг,
Тобі  весь  світ  кидаю  я  до  ніг.
Моя  скажу  навіки  і  одна,
Лебідонька  із  озера  весна.

Усмішка  наче  сонечко  в  вікні,
А  очі  наче  зіроньки  ясні.
Уста  манять  малинові  твої,
А  у  душі  співають  солов'ї...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772798
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 22.01.2018


Ольга Калина

Я покличу свою всю родину

Я  покличу  свою  всю  родину,
Посаджу  за  Різдвяним  столом
І  за  милу  свою  Україну,  
Повіншую  всіх  житом  й  вівсом!

І  Кутя  вже  стоїть  серед  столу,
А  із  жита  наш  Дідух  в  кутку,  
Ще  ми  пустимо  келих  по  колу,
Заспіваєм  щедрівку  дзвінку.  

Щоб  щодня  в  нас  були  всі  здорові,
Літ  ще    довгих  на  світі  жили,
Щоб  зростали  в  добрі  і  любові
І  повагу  між  люди    несли.  

Щоб  родило  в  нас  жито  й  пшениця,
А  із  медом  пекли  калачі,  
На  столи  запашні  паляниці,  
Матері  доставали  з  печІ.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772789
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 22.01.2018


Ольга Калина

Внучці

Ти  -  наша  донечка,  ти  -  наша  донечка,
Ти  -  наша  донечка,  ти  -  наше  сонечко.
Така  тендітна  ти,  як  та  стеблинонька,  
Ти  така  гарна  в  нас,  як  та  лебідонька.

Медом  духмяная,  личко  румянеє,
Таке  ти  -  ніжнеє,  таке  ти  -  гарнеє.  
Ручки  тонесенькі,    такі  мякесенькі.  
Я  поцілую  вас,  мої  ріднесенькі.

А  коси  білії,  а  очі  синії,
Беру  на  рученьки  руками  сильними.  
В  коси  повяжемо  червоні  бантики,
Яскрава  будеш    в  нас,  як  тії  фантики.

Рости  малесенька,  рости  ріднесенька,  
Ти  люба  будеш  всім  і  дорогесенька.
А  як  зростатимеш,    то  будеш  квітнути,  
Ми  ж    милуватися  й  тобі  радітимем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772788
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 22.01.2018


Східний

А до зими не дні, а метри

                                                                       

А  до  зими  не  дні,  а  метри
Вже  й  срібний  іній  в  голові.
Позаду  літа  кілометри
Й  короткі  ночі  на  траві.

Позаду  спогади,  минуле,
Попереду  біжить  життя.
Хоча  те  літо  промайнуло,
У  нім  лишились  ти  і  я.

У  нім  лишились  ми  з  тобою
У  серці  юні  молоді.
Хоч  дні  вінчаються  з  зимою,
А  ми  такі  ж,  як  і  тоді.

Ми  поряд  дивимось  у  вічі,
Не  бачим  осінь,  а  ні  сніг.
Лиш  зорі  літні,  ніби  свічі,
До  наших  опустились  ніг.

Нехай  зима,  нехай  і  лютий,
І  буревії  хай  сніжать,
Мій  погляд  в  літо  все  прикутий,
В  ті  очі,  що  іще  зорять.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772781
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 22.01.2018


Ніна-Марія

КОЛИ МИ УДВОХ…

[img][/img]

[b][color="#4d2066"]Нехай  за  вікном  уляжеться  ніч,
А  місяць  розсипле  зорі  по  небу.
З  коханням  своїм  тепер  віч-на-віч,
А  більшого,  любий,  нам  і  не  треба.
 
Хурделить  нехай  надворі  зима,
І  смачно  хрумкоче  сніг  під  ногами.
Та  кращого  раю  в  світі  нема.
За  той  неземний,  який  поміж  нами.
 
Вдивляюсь  в  очей  твоїх  голубінь.
Від  погляду  наче  в  небо  злітаю.
Мене  не  лякає  та  височінь.
О,  Боже,  ти  чуєш,  як  я  кохаю.
 
Напитись  любові  нам  дай  досхочу.
Встели  чебрецем  ту  стежку  над  плаєм.
Назустріч  весною  тобі  полечу
І  в  серці  твоїм  розквітну  розмаєм[/color].[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772591
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018


геометрія

ПОХИЛИЛАСЬ ГОРОБИНА…

                                   Горобино,горобино,
                                   Вірна  подруго  моя,
                                   Чому  так  несправедливо,-
                                   У  житті  нашім  бува?..                
                                                                             Він  любив  і  я  любили,
                                                                             Де  ж  взялася  ця  війна?..
                                                                             Нас  навіки  розлучила,
                                                                             Я  лишилася  одна...
                                 Україно,  Україно,
                                 Рідна    донька  я  твоя,
                                 То  чому  ж  ти  допустила,
                                 Що  стражда  твоє  дитя?..
                                                                             Не  одна  така  я  нині,
                                                                             Подивися  навкруги...
                                                                             Тебе  ззовні  й    всередині
                                                                             Давлять  злії  вороги...
                                   Чом  народ  свій  розділила
                                   На  багатих  й  бідняків?
                                   Об"єднати  не  зуміла
                                   Своїх  доньок  і  синів...
                                                                           Похилилась  горобина,
                                                                           Як  почула  ці  слова,
                                                                           Їй  здалось,що  й  вона  винна,
                                                                           Що  країна  ледь  жива...
                                   Плаче  дівчина  за  милим,
                                   Він  в  землі  сирій  лежить...
                                   Співчува  їй  горобина,
                                   І  душа  в  неї  болить...
                                                                       Зажурилась  Україна,
                                                                       Її  доньки  і  сини,
                                                                       Бо  жура  людей  накрила
                                                                       Від  неправди  і  війни...
                                 -Горобино,горобино,
                                   Про  біду  всім  розкажи...
                                   Врятувати  Україну
                                   Своїм  духом  поможи!..
                                                                     Зашептала  горобина:
                                                                   -Об"єднатися  пора,
                                                                     Захистити  Україну-
                                                                     Задля  Правди  і  добра!
                                   За  кордони  не  спішити,
                                   Не  для  нас  тамтешній  рай,
                                   І  народ  свій  захистити,
                                   Свою  землю  й  рідний  край!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772587
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Кохання лишилось на волі…

Роз'єднало  життя  наші  долі,
Понесла  їх  у  даль  течія.
А  кохання  лишилось  на  волі,
В  щебетанні  дзвінкім  солов'я...

Як  весна  прокидається  рано,
Як  в  цвіту  потопають  сади.
У  душі  від  кохання  так  п'яно,
Бо  у  ній  ще  залишився  ти.

Серце  ритми  свої  відбиває,
У  думках  потопає  щодня.
І  на  тебе  щоденно  чекає,
Та  чекаю  найбільш  тебе  я.

За  весною  гаряче  йде  літо,
Наші  зустрічі  в  ньому  цвіли.
Ми  в  коханні  з  тобою  зігріті
І  щасливі  з  тобою  були.

Нас  осінні  дощі  поливали,
В  танці  ніжно  кружляв  листопад.
А  кохання  серця  зігрівало,
Не  страшний  їм  зими  снігопад...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772557
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018


dovgiy

ЯКБИ ТО МІГ


Я  –  вже  не  я.  тільки  Душа  і  слово.
Оце  єдине  з  чим  до  тебе  йду.
У  нім  ще  грають  барви  веселкові,
Цвіте  калина  в  нашому  саду;
У  ньому  ти  казково    неповторна
І  вічно  юна,  як  моя  весна!
Скибка  життя  шматована,  потворна,
Де  чаша  горя  випита    до  дна.
Живуть  у  слові  давні  ідеали,
Наївна  віра  в  торжество    добра…
Там  все    як  правда  зовні  виринає
Із  сутності  Пашковского  Петра.
Життя  жорстоке.  Часом  спересердя
Кляну  його,  як  насідає  зло…
Та  як  від  тебе  маю  милосердя,
То  через  час  –  від  серця  відлягло,
А  ще  як  гляну  в  твої  милі  очі…
Хай  на  світлині,  хай  не  наяву!
То  що  б    не  принесли  пекельні  ночі,
Я  вірую:  до  ранку  доживу!
Хоч  би  для  того,  щоб  тебе  любити!
 Крізь    всі  розлуки  променем  пройти,
Теплом  душі  твою  самотність  гріти.
Бо  ти  для  мене  –  геній  красоти,
Бо  ти  для  мене  явно  ангел  з  неба,
Ти  -  моя  Муза,  радість  і  журба…
Я  не  існую  на  Землі  без  тебе.
Коли  не  бачу,  то  душа  слаба
В  квадрат  вікна  безсило  визирає,
Поки  стікає  неквапливий  час.
А  серце  чомусь  терпне,  завмирає,
Наче  життя  зібралось  йти  від  нас.
Тоді  встаю,  підсовую  комп’ютер,
Уяви  вітер  ліплю  під  крило,
І  вже  сльозу    відчаю  місяць  витер,
У  вищі  сфери  душу  занесло…
Я  поміж  хмар  душею  розкошую,
Обшукуючи  небо  голубе.
Бо  вірую:  що  в  небесах  почую
Помахи  крил,  які  несуть  тебе.
Я,  -    вже  не    я.  Кохання  тихе  слово,
Жива  душа…  ні  рук  нема,  ні  ніг…
Я  прихилив  би    небо  веселкове!..
Якби  то  міг!  Якби  то  тільки  міг!

20.01.2018  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772527
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018


НАДЕЖДА М.

Зі сцени сходить треба вчасно…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vQUPb3x7WPc[/youtube]

Зі  сцени  сходить  треба  вчасно,
І  не  кажи,  що  ще  не  час.
Аплодисментів  вже  нерясно,
І  забувати  стали  нас.

Та  ми  надіємось,  все  ж  любим,
І  щоб  пом"якшить  гіркоту,
Свою  надію  все  ж  голубим,
Плекаєм  мрію,  та  не  ту.

Надія  тішить,  зігріває,
І  зводить  з  розуму  підчас.
Але  в  цей  час  ми  ще  не  знаєм:
Давно  забули  вже  про  нас.

І  десь  багаття  мрії  гасне,
І  ледве  блима  промінець,
Та  почуття,  що  так  прекрасне,
Згасить  не  зможе  вітерець...

Бо  ми  погане  все  забули,
І  пересіяли  зерно,
І  живемо  лиш  тим  минулим,
Хоч  й  не  повернеться  воно..











адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772182
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 21.01.2018


Виктория - Р

Любо

[b][i][color="#ea00ff"]Лише  в  твоїх  обіймах  любо,
Я  забуваю  в  них  про  все...
Коли  цілую  твої  губи,
І  ніжне  й  лагідне  лице...

Тебе,  коханий,  я  плекаю,
Я  у  полоні  твоїх  рук...
Тебе,  як  сонечка  жадаю,
Я  слів  уже  не  доберу...

Земля  з'єдналася  із  небом,
Зелені  пахнуть  килими...
Ти  пригорнув  мене  до  себе,
Від  дотиків  палаєм  ми...

Промінчик  сяє  у  волоссі,
Твій  запах  тіла  тільки  мій!
Трава  лоскоче  ноги  босі,
Ми  наче  хвилі  двох  стихій...
20  01  2018  р  
Вікторія  Р  [/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772394
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018


Крилата

ЛІС

Ліс  –  це  домівка  для  тварин  –
Вовків,  лисиць,  зайчат  і  лосів.
Нема  там  вулиць  і  вітрин,  
Шосе,  автівок,  хмарочосів.

Зате  без  ліку    в  лісі  є
Кущів,  дерев,  травинок  різних.
Там  в  барабани    дятел  б’є.
Ведмідь  виводить  соло    грізно.

Зозуля  шле  своє    «ку-ку».
Сосна  в  обіймах  вітру  в’ється.
Зима  просіює    муку
Крізь  хмарне  сито  і  сміється.

Там  навесні  будує  дім  
Мала  червона  мурашина.
Звірят  нечемних  страшить  Грім.
Плоди  виношує  шипшина.

Там  ягідка  на  різний  смак,    
Борсук  вишукує  ропуху.
Влаштовують  змія,  слимак
Суперництво  на  швидкість  руху.  

Барвисті  квіти  там,  гриби  –  
Збирай,  хай  це  тебе  щасливить.
Лиш  кривди  лісу  не  роби,
Знай  -  він    твої  легені  живить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772388
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018


Лілея1

ВИКРАДЕННЯ…

[i][b]Щасливі  ви,  бо  любите  когось  ,
Любов’ю,  що  солодша      шоколаду,
Але    в      житті,  так    прикро,    є  той    -  хтось  ,
Що  замість  неї  презентує  зраду.

А  слідом:  поділ  спільного    майна,
Надривний    звук  останньої  валізи.
Багато  тих,  що  вірили      -  сім’я,
А  це    були  її  лише      ескізи.

Не  так  давно  святе  його    "люблю"  
Відлунням  стало  в  інші    вікна  битись.
Ніяк...  нізащо,  мабуть,        не  збагну  -
Чому  чужими    легше    спокуситись?

Невже,  із  інших  рук  гіркий    полин,
Смакує,  наче    в  парку  солод  вати?
Ми  ж  викрадаєм,    любі,  не  мужчин,
А  назавжди  дітей  лишаєм  тата  .[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772373
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018


Леся Утриско

Вечорниці у Мадриді.

Ми  розійшлись,  розсіялись  по  світу,
Мов  горошини  в  зорану  ріллю.
Коріння  проросло  Вкраїни  квіту,
У  чужині,  мов  роси  на  гіллю!  

Мої  щирі  вітання  всім  українцям  в  Україні  і  в  далеких  світах.  Так  розпорядилася  доля  чи  склалися  обставини,    що  ми  були  змушені  шукати  кращого  життя  по  різних  куточках  світу.  Як  би  важко  нам  не  було,  але  душа  ніколи  не  забуває  тих  чудових  традицій,  які  прищепили  нам  наші  батьки  на  рідній  землі.  

   На  травневі  свята  2017-го  року  мала  велику  честь  бути  господинею  на  чудових  "Українських  вечорницях"  у  місті  Барселоні,  які  були  організовані  асоціацією  "Джерело",  президентом  якої  є  пані  Ольга  Дзюбан.  Свято  вдалося  на  славу!  Дійство  прикрасили  знані  колективи  як  Барселони  так  і  Мадриду,  а  також  зачарували  нас  гості  із  Києва...

       Вишиваний  рушник  з  логотипом  "  Вечорниці  -  Барселона  2017"  прикрасив  це  дійство.  Нашою  пропозицією  було  зробити  вечорниці  естафетними,  символом  яких  будуть  вишивані  рушники,  з’вязані  докупи  і  передавати  їх  з  громади  в  громаду  не  тільки  на  теренах  Іспанії,    але  і  по  цілому  світу.  Добру  ідею  подала  пані  Ольга  Дзюбан  зустрітися  через  декілька  років  у  славетному  Києві  з  рушниками  всіх  діаспор  світу.  

     Рушник  Барселони  ми  привезли  до  Мадриду,  де  13-го  січня  2018-го  року  відбулися  естафетні  різдвяні    гумористичні  "Вечорниці  від  Стефця  та  Каськи".  Блискуче  дійство  в  якому  брали  участь  талановиті  поети  та  музиканти,  аматори  сцени  та  культурні  діячі,  співаки  та  танцювальні  колективи  і  дуже  талановиті  люди  -  вразило  всіх  присутніх  і  ще  більше  поєднало  серця  українців.  Два  вишивані,  зв’язані  докупи  рушники,  стали  очевидцями  української  єдності  в  Іспанії.  

       Естафета  передана  у  місто  Валенсія  голові  асоціації  "Україна"  пану  Михайлу  Петруняку,  де  відбудуться  наступні  вечорниці.    Ми  пропонуємо  усім  діаспорам  світу  підтримати  чудову  ідею,  започатковану  в  Іспанії  і  просимо  підтримати  наш  проект.  Тож  єднаймося  дорогі  українці  по  цілому  світі  в  одну  єдину  родину!

Вечорниці  у  Мадриді:
Забава  та  свято,
Так  різдвяно,  в  вишиванках
Одягнена  хата.
На  столі  свіча  й  пшениця,
Узвар  та  пампушки,
Келих  вина  та  щедрівка,
Дівчата,  мов  дружки.  
Розляглися  на  соломі  
Ябка  й  кукурудза,
Позбирались  молодички,
Шукають  си  мужа.  
Люд  зібрався  на  вечерю,
Маланку  справляють,
Василечка  молодого  
Від  душі  вітають.  
Заквітчались  рушниками  
Далекі  дороги,
Де  згадали  Україну  
Та  рідні  пороги.  
Застелю  тя  рідний  Краю  
Тими  рушниками,
Аби  більше  вже  не  було  
Розлуки  між  нами.  
Назбираю  рушників  я
Із  цілого  світу,  
Аби  квітла  Україна  
Нам,  на  многі  літа.
Вишивайте  українці  
Ту  щасливу  долю,  
Щоб  вернутися  додому,  
Де  вольная  воля.  
Обвину  тя  Україно  
Рушниковим  квітом-
Сійте  добро,  українці,
Тим  чарівним  світом…

Завжди  ваша  -  координатор  Леся  Утриско  (Воробець)
тел.  +34677618950
ел.  пошта:  lesiavorobets@gmail.com  
Facebook:  https://www.facebook.com/profile.php?id=100005622228347

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772352
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018


Леся Утриско

Життя людське, велике диво.

Стелися  доле  рушником-  
Тим  рушником,  що  шила  мати,
Стелися  полем  за  селом,
Стелися  гаєм  біля  хати.  
Стелися  тихо  на  поріг,  
Торкни  намисто,  що  у  скрині,
Скуштуй  матусеньки  пиріг,  
Цілуй  їй  руки  щиро  нині.  
І  те,  стареньке  вишиття,
Візьми  в  далеку  ту  дорогу,  
Ним  застели  моє  життя,  
А  я  молитимуся  Богу.  
Я  заспіваю  всіх  пісень-
В  них  розкажу  про  Божі  дива,
Де  за  вікном  жевріє  день,
Де  колоситься  щиро  нива.  
Де  мамин  хліб,  що  на  столі,
Торкну  солодкими  вустами,
Весь  жаль  залишу  десь  в  імлі,
Як  і  колись  іду  до  мами.  
О  тим,  малим  її  дитям,  
Малим  дівчиськом-  коси  з  льону,  
Несу  в  руках  лиш  вишиття,
З  ним  повертаюся  додому.  
Життя  минає,  наче  мить,
А  в  нім  дороги...  всі  дороги,  
Сльоза  у  долі  защемить,  
Як  бачу  ріднії  пороги.
Цвіте  мій  льон-  на  скронях  цвіт,
Знов  марить  квітом  вишиванка,
Де  за  плечима  жменя  літ,
Зі  мною  каву  п'ють  на  ганку.  
І  я  всміхаюся  життю,  
Всміхаюсь  долі,  Богу-  мило,
Радію  тим,  що  я  живу,
Життя  людське-  велике  диво.  



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772336
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018


Валентина Ланевич

Змахну сльозу долонями із вій.

Змахну  сльозу  долонями  із  вій,
У  грудях  серце  щемом  озоветься.
На  лінії  вогню  затихнув  бій,
Десь  снайпер  ще  невидимий  крадеться.

Зібрались  побратими,  гомонять,
З  цигарок  дим  над  головами  в’ється.
Торкаються  розмовами  понять
За  гріш  де  мідний  гідність  продається.

І  закипає  в  душах  правий  гнів,
І  злість,  назбирана  війни  роками.
Стискається  кулак  без  зайвих  слів,
Не  панувати  ворогам  над  нами.

19.01.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772286
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018


Людмила Пономаренко

Часу плин

Чую  знов    щебетання  малечі,
Наче  знов  поміж  неї    й  сама…
Шаллю  теплою  кутає    плечі
На  шкільному  подвір’ї  зима.

І  торкається    невипадково
Серця  лагідність  теплих  думок,
Коли    йду  поміж  кленами  знову
Там,  де    кличе    знайомий  дзвінок,

Де  помешкання  спогадів  давнє,
Де  уроків  моїх  голоси
І  те  щось  несподівано-справжнє,
Що  підносить    на  хвилю  сльози…

Не  впізнати  алею    кленову,
Сиві  сосни  торкаються  хмар…
Нескінченність  життя  в  обновах
Все  нотує    старенький  ліхтар.

Часу  плин  не  здивує  нікого,
Та  чому  ж  тоді  серце  щемить,
Як  іду  до  шкільного  порогу
Проживати  вже  пройдену  мить?


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772268
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018


Виктория - Р

Падолист

[b][i][color="#0000ff"]В  мені  нема  ні  крапельки  гордині,
Я  наче  в  осінь  жовтий  падолист...
Я  посміхаюсь  дуже  рідко  нині,
Але  в  душі  така,  як  і  колись...

Привітна,  щира  і  до  всіх  люб'язна,
До  кожної  людини  свій  підхід...
З  роками  стала  мудра  та  серйозна,
Таким  і  є  увесь  мій  родовід...

Але  бува  наперекір  усьому,
Сміюся  я,  ну  майже  до  плачУ...
Як  сонечко  яскраве  серед  грому,
У  світлі  мрії,  ніби  птах  лечу...
19  01  2018  р  
Вікторія  Р[/color]
[/i]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772262
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018


НАДЕЖДА М.

Зі сцени сходить треба вчасно…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vQUPb3x7WPc[/youtube]

Зі  сцени  сходить  треба  вчасно,
І  не  кажи,  що  ще  не  час.
Аплодисментів  вже  нерясно,
І  забувати  стали  нас.

Та  ми  надіємось,  все  ж  любим,
І  щоб  пом"якшить  гіркоту,
Свою  надію  все  ж  голубим,
Плекаєм  мрію,  та  не  ту.

Надія  тішить,  зігріває,
І  зводить  з  розуму  підчас.
Але  в  цей  час  ми  ще  не  знаєм:
Давно  забули  вже  про  нас.

І  десь  багаття  мрії  гасне,
І  ледве  блима  промінець,
Та  почуття,  що  так  прекрасне,
Згасить  не  зможе  вітерець...

Бо  ми  погане  все  забули,
І  пересіяли  зерно,
І  живемо  лиш  тим  минулим,
Хоч  й  не  повернеться  воно..











адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772182
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018


Ніна Незламна

Початок нового життя / проза /

       
     Серпневий  ранок  заглядав  в  вікно  БУСа…  Сонячні  промені    часом  світили      прямо  в  обличчя,  а  часом  виблискували  на  капоті.  Помірний  вітерець  ривками  залітав  в  салон,  здіймав  кучерявого  чуба  Максиму.
               По  трасі  їхати  добре,  дорога  рівна,  обабіч    стіною  відвертає  увагу  посадка.  Зелені    дерева  вистроїлися    в  ряд,  то  клени,  а  то  граб  і    по  краю  липи  й  берізки….  А  попід  них  трави  і  високі  ромашки,  місцями  синіють  дзвіночки  і  купками  в  цвіту  конюшина,  а  то  зеленим    килимом  стелиться  чебрець.  Красиво…        Поглядати  з  вікна  небезпечно,  по  трасі  машин  багато,  адже  літо,  час  відпусток  та  часу  обмаль  роздивлятися,  милуватися  природою,  треба  поспішати,  поки,  ще  не  дуже  жарко.  
             Він    кілька  днів,  як    приїхав  з  Польщі,  трохи  заробив  грошенят,  вирішив  спробувати  нового  життя,  зайнятися  бізнесом.  Довго  міркував,  що  робити  далі,  роботи  немає,  а  їхати  знову  за  кордон  не  мав  бажання.
           З  піднесеним  настроєм,  здавалося  птахом  летить,  це  так    поспішає  в  село,  бо  вперше  їде  торгувати.  В  Одесі  закупив  товар,  хвилювався,  розпочинати    нове  діло  завжди  важко,  але  життя  змушує.
             Час  летить  швидко,  адже  минуло  тридцять  років,  а  сім`ї  до  цієї  пори  немає.  Батьки  продзизчали  всі  вуха,  стільки  можна  тинятися  по  заробітках,  «пора  кидати  якір»,  часто  повторює  батько.  А  воно  і  насправді,    як  подумати,  робив  висновки,  друзі  давно  одружені,  навіть  мають  по  двоє  дітей.  Та,  як  одружуся,  то  напевно  буде  проблема,  бо  мама  занадто  любить  його,  де  б  не  був,  тримає  на  телефонному  контролі.      І    з  вибором  дівчат  важкувато,  було  з  котрою  познайомиться,  то  вже    мати  знає    хто    та,  що  за  дівчина,  нажаль  не  з  такої  сім`ї,  вона  не  варта  тебе.  І  вкотре  розмовами  все  зрушить,  кілька  раз  думав,  десь  би  виїхати  та,  як  зробити  це,  зразу  мати  в  сльози,  -«  на  кого  ти  нас  покинеш?».
   Часом  замислювався,  адже  сам  не  поганий  на  обличчі,  чорнявий,  не  дуже  високий,  але  коренастий  хлопець,  дівчата  здається  не  лякаються,  можливо  і  пора  вже  одружитися.  Та  і    весь  вік  жити  біля  батьків  теж  не  будеш,  як  би  вони  цього  не  хотіли.  Гроші  на  квартиру  трохи  склав,  але,  ще  замало,  бо  ж  був  машину  купив,  а  через  два  роки    попав  в  ДТП,  прийшлося  за  свій  кошт  все  ремонтувати.  А  згодом    ремонт  вдома  зробив,  потім  БУС  придбав,  на  все  треба  не  малі  гроші.    
             Містечко  невеличке,  багато  людей  один  одного  добре  знають.  Тим  паче  батьки  працюють  в  Управлінні    праці  та  Соціального  захисту  населення,  тож  тільки  котру  дівчину  проведе  додому,  вже  мати  на  заваді  стосункам.  Де  ж    познайомитися?    Коли  в  такому  віці  окрім  кафе,  чи  ресторану  більше  ніде.  Та  там  же  часто  не  буваєш,  ціни  кусаються.  Хоча  й  був  час,  коли  однокласники,  ще  не  були  одружені,  нагулялися  всі  вдосталь  та  зарано  не  хотілося  одружуватися,  чи  може  й  справді  не  зустрічав  такої,  щоб  причарувала,  чи  приворожила,  щоб  не  зміг  від  неї  відмовитися.
           Ось  і  поворот  з  траси,  далі  пряма  дорога  потопала  між  високих  шовковистих  трав  з  квітами  в  долині.  Сама  ж  дорога  висипана  вапняковим  камінням,  зменшив  швидкість,  тут  можна  розслабитися,  машин  немає,  роздивлявся  на  два  боки,  милувався  природою  Подільського  краю.
               По  праву  сторону,  біля  річки,  виднілися    стрункі  тополі,  а  далі  дві  плакучі  верби  пишними  вітами  прикривали  криницю.  Здалеку    на  долині,  пара  журавлів,  раз  –  по  -  раз  нахиляли  голови,  ховалися  в  траві.  Там,  за  річкою  починався  пагорб,    на  якому  розлігся  молодий  ліс,  який  тягнувся  далеко,  що  й  не  було    видно    кінця.  По  ліву  сторону  старий  садок,  де-не-де  виднілися,  то    червонощокі  яблука,  то  жовті  грушки.  Зелені  ж  наче  ховалися  між    густе  листя,  погано  було  розгледіти.
 Ну  ось,  нарешті  побачив  перші  хати  і  знову  криниця,  біля  неї  вирішив  зупинитися,  набрати  свіжої  води,  а  потім  їхати    в  центр,    де  є  медпункт  та  старий  клуб.  Він  тут  колись  був  з  однокласниками,  якось  одного  вечора  їхали  з  рибалки,    саме    в  вихідний  день,  потрапили  на  танці.  Всі  відірвалися  по  повній,  отримали  море  задоволення,  натанцювалися,    місцевих    хлопців  було  мало,  дівчата  хіхікали,  усміхнено,  оцінюючи  позирали,  але  було  видно,  що  компанія  їм  сподобалась.    
     Широка    дорога  тягнулася  до  самого  центру,  невеличкий  магазин  був  зачинений,  біля  нього  стояло  пару  літніх  чоловіків.  Максим  під`їхав  прямо  до  них,  ті  відразу  звернули  на  нього  увагу.
-  Добрий  ранок  вам!  -      виліз  з  машини,  подам  чоловікам  руку.
-Ти,  може,  щось  привіз!    Часом  не  хліб?    А  то  вже  два  дні  магазин  закритий,  десь  нашої  продавщиці  не  видно,  -    запитав  один  з  них.
-  Якщо  чесно,  то  в  мене  є  пару  буханок,  я  завжди  з    собою  беру,  часом  перекусити  десь  на  природі  треба.  Що  зовсім    так  скрутно?  –  не  поспішаючи  запитав  хлопець.
-  Та  я    то,  один  живу,  ото  візьму  буханець  на  два  дні  досить,  а  потім  вже  знову  треба.  Он    Івану  легше,  має  жінку,  як  треба,  все  спече  свіженького  хліба,  -  продовжив  чоловік.
-  То  ти  до  когось  приїхав,  чи  як?  -  озираючи  з  ніг  до  голови  Максима,  запитав  другий  чоловік.
-  Привіз  на  продаж  речі,  думав  люди  йтимуть  в  магазин,  чи  в  медпункт,  може  комусь,  щось  треба  з  одягу,  тут  мило,  порошки,  шампунь.
Чоловік  протягнув  руку,  
-  Я  Іван,  а  це  Петро,  мій  сусід.  То  в  тебе    може    для  бриття  щось    є?
-А  я,  Максим,  звичайно,  ще  й  вибір  хороший,  -  відкриваючи    задні  двері    БУСа  відповів  хлопець.
З  перевулку,    зі  сторони  річки,  показалися  три  хлопця,  в  кожного  в  руках  вудочки  і  пакети.    Вони,  побачивши  БУС,    відразу  направилися    до  нього.  Один,  на  вигляд,  років  тринадцять  -    чотирнадцять,  чорнявий,  а  два  менших  по  років  шість,    чи  то  сім,    біляві,  напевно  близнята  відразу  помітив  Максим.  Хлопці  були  вдягнені  в  легкі  курточки  і  старенькі,  подерті  джинси,  він  відразу  зробив  висновки,  що  рибалили  напевно  з    світанку,  бо  ж  надворі  було  доволі  тепло.
Дядько  Іван  помітивши  хлопців  зауважив,
-  Он  є  хлопці,  зараз  все  село  буде  знати,  що  ти  привіз  товар.  Тільки    скажи  їм  та    пригости  цукерками,  а  далі,  то  вже  не  твоя  справа.
Хлопці  зацікавлено  зазирали  в  відчинений  БУС  і  зміряли  поглядом  Максима.  Старший  запитав,
-    Ого,  як  багато  всього,  що  торгуватимеш  дядьку?
Він  подав  руку,
-  Мене  звати  Максим,  є  одне  діло,  давай  відійдемо,  є  пропозиція.
   Два  близнюки  задоволено  усміхалися,  позирали  на  Максима,  коли  він  їх  пригощав  цукерками.  Через  кілька  хвилин  хлопців,  як  вітром  здуло  і  старший,  який  назвався  Ігорем,  теж  пішов  в  напрямку    перевулка.
Максим  дістав  хліб  і  дав  чоловікам,  попередивши,  що  грошей  не  візьме,  дякував  за  допомогу.
Дядько  Іван  звернувся  до  нього,
-  Оті  два  хлопчаки,  Павлик  та  Дмитрик  такі  проворні,  як  вітер,  а  роботящі,  що  сказати,  вони    зі  мною  по  сусідству  живуть.  І  на  рибалку,    і  в  город,  все    робити  Світлані  допомагають.  Ото  прийду  нарубаю  дров,  а  вони,  як  ті  мурашки,  раз,  раз,  оком  не  встигну  повести,  вже  всі  перетаскали,  поскладали.  Шкода  батько  в  Росію  втік,  бо  сам  звідти,  як  то  зветься,  а    з  Воронезької  області.  Воно  жіночку  шкода,  медсестрою  у  нас  в  медпункті  працює,  сердешна  така,  добра,  чуйна  людина.  Два  роки,  як  сама,  якісь  там  копійки  дає  сільрада.  Оце    діти  до  школи  мають  йти,  не  знаю,  як  вона  їх  потягне,  ні  аліментів,  нічого.  Сама  родом    здалеку,  це  тут  бабця  Текля  покійна  їй    залишила  хатину,  говорила,  що  це  її    племінниця.  Батьки  були  проти,  толкували,  щоб  не  йшла  заміж  за    кацапа,  якось  сама  розповідала,    не  послухала,  він  у  нас  водієм  працював  в  колгоспі,  на  бортовій  машині.  
           Максим  уважно  слухав,  вже  побачив  людей,  які  направлялися  до  нього,  
-Я  зрозумів,  ви  не  думайте,  що  у  мене  ціни  завеликі,  я  не  можу  шкуру  з  людей  дерти,  хто  захоче  купувати  дорого….    Зараз  така  пора,  роботи    люди  не  мають,  прибутки    майже  у  всіх  замалі.  
Торгівля  йшла  »  на  ура  «,  Максим  розчервонівся,    стало  жарко.  Він  був  задоволений,  що  перша  поїздка,  можна  сказати,  вдалася.    
   Пару  чоловіків,  а  то  в  основному  жінки  з  дітьми  купували  товар,  гомоніли  між  собою,  що  добре,  що  не  так  дорого,  як  на  базарі  в  місті.  Люди  скуплялися  і  купками  поспішав  додому,  про  щось  весело  спілкувались.    Він      здалеку  побачив  хлопчиків  -  близнюків,    серед  них  йшла  славна  жінка,  білява,  сіра  футболка  і  темно  -  сині  шорти  облягали  її  стан.  Хлопець  наче  загубив  контроль,  хтось  з  дітей  торкнув  його  за  руку,
-Дядьку,  а  сорочки  білі,  для  школи,  ще  є?
-Так,  так,  є,  який  розмір?  –  запитав  і  в  той  же  час  задивлявся  на  жінку.  
       Вже  брав  гроші  за  сорочку,  раптом  один  з  близнюків  сказав,
-  Дядьку  Максиме,  а  ми  маму  привели,  нам  теж  треба  і  сорочки,    і  штани,    і  їй  блузку  на  перше  вересня…  
Максим  чомусь  розгубився,  напевно  від  її  погляду,  його  наче  облили  кропом.  Відчув,  як  шалено  забилося  серце  і  тепло  підступило  до  обличчя.  Карі  очі,  чорні  брови,  як  в  тій  пісні,  подумав,  гарненька,  цікаво,  а  волосся  світле,    а  уста,  то  прямо  ,  як  вишні  наливні.  
-Павлику,  підійди  ближче,  будемо  вибирати,  приміряти  речі,  -  погукала  сина.
За  хвилин  п`ятнадцять,  два  хлопчики  мали  вигляд  першокласників.  Максим      чомусь  трохи  хвилювався,  коли  пропонував  одяг.    Жінка  поводилася  просто,  наче  була  знайом  з  ним,    відверто  говорила,  що  їй  не  подобається.  Звернулася  до  синів,
-Ну,  от  і  все,  вкладемося  в  гроші,  що  маємо  чи  ні,  зараз  порахуємо.  Ще  все  рівно    прийдеться  їхати  в  місто  за    рюкзаками  та  шкільним  приладдям.
Максим,  дивився,  як  хлопчики  уважно  слухають  маму,  подумав,  напевно  їй  віддам  по  закупочних  цінах.  Покупців  пару  чоловік  лишилося,  гадаю  не  помітять,  що  продаю  дешевше,  нехай  потішиться.
 Неподалік  лишився  стояти  дядько  Іван,  спостерігав,  як  справно  йде  торгівля,  в  одній  руці  тримав  хліб,  а  в  другій  пакет  з  покупками,
-  Світланко,  нехай  хлопці  так  додому    йдуть,  тут  же  не  далеко,  вони  ж  не  замурзані,  недавно    з  річки.  А  рибу  де  поділи,  встигла  почистити?
-  Так    дядьку,    встигла,  поки    хлопці  бігали  звали  людей,  -  відповіла  зразу.
-  Ну  то  Максиме,  давай  до  мене  на  обід,  десь  -  то  зголоднів…  В  мене  є  дещо  перекусити,  а    Світлана  принесе  смаженої  риби,  -  запропонував  дядько  Іван.
 Здається  Світланою  її  назвав,  згадав  хлопець,  а  вона  і  справді,  аж  світиться  вся  на  обличчі,  красива,  зупинив  на  ній  погляд.
Дядько  Іван  всміхнувся,  помітив,  як  той  дивиться  на  неї,  підкрутив  вуса  і  кахикнув,  Максим  неначе  проснувся  та  миттєво  опанував  себе,
-  Я  не  гордий,  запрошення  приймаю,  в  мене  теж  є  дещо,  але  попереджаю,    я  не  п`ю.  Може  приїду  до  вас,  ще  не  раз,  адже  бачу  люди  роблять  покупки,  задоволені  пішли.  
Вона,  підбирала  собі  блузку,  все  придивлялася  на  цінники,  йому  так  хотілося  їй  сказати,  що  уступить  ціну,  пильно  дивився,  спостерігав  за  кожним  її  рухом.  Нарешті  не  витримав,  взяв  голубого  кольору,
-  Ось  ця  вам  підійде!  Подивіться  і  не  дорого…
Максим  побачив  ціну  -  двісті  гривень,  відразу  продовжив,
-О  ні,  їй    ціна  не  така,  я  напевно  переплутав,  вона  коштує  дешевше,  я  зараз  в  записнику  погляну,  зачекайте.
Розчервонівся,  хвилюючись  ,витягнув  блокнот,  придивлявся,
-Ця  сто  коштує.  Голуба,  ага,  я  ж  бачу  і  цінник  тут  не  на  місці.
Хлопці    стояли  біля  дядька  Івана,  чекли  коли  вже  мати  вибере  блузку  .  Задоволено  перевели  подих,  коли  та  давала  гроші.
Світлана    збентежено  позирала  на  хлопця,  яскравий  рум`янець  з`явився  на  обличчі,  усміхалась,  зраділо  взяла  синів  за  руки,  поспішила  додому.
Хлопчики  озиралися  до  Максима,  один  із  них  сказав,
-  Давай  дядьку,  побачимося!
Другий  відразу  дав  в  лоб  щигля  і  вже  було  чути  сміх.
Дядько  Іван    весь  час  тільки  й  усміхався,  хитро  позирав  на  Максима,
-  А    ти  малим    сподобався,  бачу  особливо  Павлику.  Дмитрик  то  більш  серйозніший,  а  Павлик    дуже  ніжний,  він  завжди  всіх  жаліє.  Часом  побачить,  як  рубаю  півника,  чи  курку  на  бульйон,  то  завжди  відвернеться,  аж  сльози  на  очах,  а  потім  з  -  під  лоба  гляне  і  обов`язково  пробурчить  –«Ви  діду  жорстокий!  Як  можна  зарубати  те,  що  сам  вигодував».    Але  рибу  ловить  і  майже  живою  чистить,  як  треба.  Не  хватає  їм  батьківської  опіки.  Ну  поїхали,  занадто  розговорився  я.
-А  вони  такі  схожі,  що  я  не  бачу  хто  з  них  Павлик,    а  хто    Дмитрик  і  на  зріст  однакові  ,  –  підтримав  розмову  хлопець.
-  Та  я  по  ході  здалеку  бачу,  Павлик  йде  спокійно,  плавно,  а  Дмитро,  то  той  частіше  не  йде,  а  підскакує.  Ти  придивися  на  них,  як  стоятимуть  поряд,  у  Павлика  на  носі  веснянки  густіші.  Чужому    й  насправді  здається  однакові,  згодом  навчишся  розрізняти  їх,  -  продовжив  Іван.
 Максим  нічого  не  сказав,  лише  глянув  на  дядька  з  усмішкою  і  в  той  же  час  трохи  замислився.
Проїхали  метрів  триста,  дід  махнув  рукою,
-  Ось  сюди,  ближче  до  паркану  став,  щоб  було  видно  з  обійстя.
           Біля  відкритої  хвіртки  вже  стояла  жінка      і  люб`язно  запросила  гостя.
-  Оце  моя  половина,  знайомся,    тітка    Катерина,  -  поспішив  представити  свою  дружину  Іван.
Відразу  де  і  взявся  один  з  хлопчиків,  обіпершись  на  хвіртку,      стояв  на  одній,  лівій  нозі.  Правою  ж  ногою  весь  час  водив  по  траві  і  час  –  від  -    часу  кидав  погляд  на  старших.
-О,  Павлику,  біжи  погукай  маму,  скажи  хай  несе  ту  рибу,  -  махнувши  рукою  сказав  дядько    Іван.
                       За  столом  нібито  свято,  хазяї  припрошували  до  страв  Максима  та  Світлану  з  хлопчиками.  Малі  задоволено  смакували  ковбасу  великими  шматками,  яку  поклав  на  стіл  Максим  і    весело  позирали    на  всіх.  Тітка  Катерина  принесла  з  льоху  холодного  компоту,  розливала  в  чашки.  Хлопчики  відразу,  з  усмішкою,  цокнулися  чашками  і  стали  пити.  
-Бабцю,  а  ви  дядькові  Максиму  в  дорогу  компоту  дайте.  Йому  ж  довго  їхати,  а  раптом  пити  захоче,  а  він  смачний.  Напевно  його  жінка  такий  не  варить,  -  раптом    серйозно  сказав  Павлик  і    опустив  голову.
Всі  здивовано  дивилися  на  малого,  а  Максим  хоч  почервонів  та  не  розгубився,  відразу  випалив,
-Е,  ні,  хлопче,  я    хоч  дядько  та,  ще  не  маю  дружини.
Дмитрик  товкнув  хлопця  і  кліпнув  очима,  -  Замовчи,  от  тобі  мама  дасть!
Світлана    відразу  почервоніла,  опустила  голову    і  пригорнула  до  себе  сина.
     Прощалися  біля  двору,  Світлана  відразу  пішла  додому,  а  сини  сиділи  в  кабіні  БУСа.  Вони  вмовили  маму,  щоб  дозволила  проїхатися  до  кінця  села.  Тітка  Катерина  окрім  компоту,  ще  й  пиріжків  з  вишнями    дала  в  дорогу.    Дядько  Іван  тихо  запитав,
-Ну,  що,  Максиме,  приїдеш  до  нас  чи  ні?  Може  не    погано  прийняли?  Що  скажеш?
Потім  підкрутив  вуса,    хитро  зирнув  і  прошепотів,
-  Може  часом  Світлана  сподобалася?  Бачив,  як  ти  кидав  погляд  на  неї,  горять  твої  оченята,  не  приховаєш….  Вона  гарна  жінка  і  молоденька,  і  хазяйка,  варта  бути  щасливою….
       Від  несподіванки  в  Максима  округлилися  очі,  він  не  чекав  такої  розмови.  Миттєво  почервонів,  піт  виступив  на  чолі,  поправив  трохи  змокрілого  чуба,      а  потім  весело,  але  тихо,
-  Хм…  Гарна,  гарна,  хіба  я  сказав  погана…  Славна  молодиця  і  рибу  приготувала  смачно.  Дякую  вам  за  все.  А  приїхати,  то  обов`язково    приїду,  через  кілька  днів,  так  собі  думаю.
                   Мабуть  проїхали  з  кілометр,  чи  півтора,  вже  виднівся  знак  назви  села.  Хлопці,  як  два    полохливих  горобчики  виглядали  з  вікна,  тішилися,  що  покаталися.  Максим  відкрив  двері,
-Ну  все,    обережно  виходьте,  бувайте  мені  здорові!
Дмитрик  виліз  першим,  як  козлик    поскакав,  розмахував  руками,  а  Павлик,  підтер  носа,  притулився  до  грудей  Максима,
-Ти  класний  дядько!  Приїжджай  до  нас,  я  буду  чекати.  І  мамі  скажу,  щоб  теж  тобі  компоту  зварила  і  пиріжків  напекла,  вона  вміє  це  робити.  
В  нього,  аж  серце  тьохнуло  від  таких  дитячих    ніжностей  і  розмов.
         За  ці  дні  добре  виснажений    і  зморений,  але  радісний,  Максим  повертався  додому.  Вражений  подіями,  і  всім  побаченим,  чомусь  не  мав  спокою,  якась  жаринка  гріла  під  серцем.  Він  намагався  уважно  придивлятися  до  дороги  та  перед  очима    сором`язливий  погляд  Світлани.  Думки  роїлися,  згадував  її    миле    личко  і    поведінку    Павлика,  який  же  він  милий  і  цікавий  хлопчик,    і  беззахисний.
                 Вечоріло…  Максим    в    своїй  кімнаті  за  столом  підраховував  статки,  щось  наспівував  під  ніс.  До  кімнати  зайшов  батько  і  здивовано  до  нього,
-Дивина,  в  тебе  щось  сталося?  За  стільки  часу  вперше  бачу  тебе  таким  веселим.  Що  зняв  гарний  перший  куш?  Справився!  Бач,  а  хвилювався,  молодець!    
-  Так,  тато,  все  гаразд,  через  день  чи  завтра  поїду  на  Одесу,  за  товаром  для  дітей.  Батьки    до  школи,  ще  малих    не  зібрали,  тож  варто,  ще  крутнутися,  бо  навчальний  рік  на  носі,  -  відповів.
-Гаразд,  сину,  тільки  будь  обережним,  це  гроші,  справа  серйозна,  -
батько    похлопав  його  по  плечі  і    хотів  вийти.
Він  уважно  дивився  на  батька,  не  знав,  як  поступити  сказати,  чи  не  сказати,  що  має  на  душі  та  все  ж    взяв  його  за  руку,
,-  Ти  маєш  час  поговорити,  так  по-секрету,  поки  мами  немає  вдома?  
-В  тебе  таки,  щось  сталося    бачу.  Давай  викладай,  а  то  і  справді,  десь  через  хвилин  двадцять  прийде,  пішла  до  подружки.
Їх  розмова  затягнулася,  Максим  розповів,  що  познайомився  в  селі  з    людьми,  які  добре  прийняли,  нагодували  й  напоїли,  ще  й  в  дорогу  з  собою  дали.  Не  зміг  змовчати  за  Світлану,  розповів  за  її  синів,  поділився  сокровенним,  що  його  бентежило,  що  напевно  та  Світлана  його  доля.  Батько  придивлявся  на  сина,  як  він  емоційно  про  все  розповідав,  усміхнений  кивнув  головою,
-  Це  напевно  кохання  з  першого  погляду  сину,  розберися  в  собі  добре.  А  вона  про  це  знає?  Ти  дав,  якийсь  їй  повід,  привернув  чимось  увагу  окрім  торгівлі?
-Ні!  Ні  тату!  Звичайно  я  не  поспішаю  та  чи  втримаюся,  -  сказав  тихо,  трохи  задумуючись.
-То,  що  діти,  це  велика  відповідальність  синку.  Звичайно  мама  буде  ґвалт  кричати,  але  ти  ж  її  сюди  не  привезеш.  Хіба,  що  коли  квартиру  купиш,  ти  ж    вже  трохи  грошенят  маєш,  з  нами  все  рівно  жити  не  будеш.  Та  і  в  тридцять  років  ти  вісімнадцятилітню  не  візьмеш,  бо  з  роками  піде  гуляти.  Це  життя,  інколи  важко  зробити  вибір    і  проти  долі  не  підеш.  Тобі  вирішувати,  мамі  поки  що  ні,  ні!  Чим  пізніше  взнає  тим  краще,  змириться,  куди  подінеться.  Я  її  поступово  підготую,  як  пропадатимеш  раптово,  скажу,  що  в  селі  котрусь  зустрів,  сподобалася,  а  там,    все  якось  вирішиться,  -  закінчив  розмову  батько.
 Було  чутно,  як  клацнув    в  дверях  замок,  батько  приклав  вказівного  пальця  до  уст  і  вийшов.
         Підкрадалася  ніч….  Ясний  місяць  зазирав  в  вікно..    Максим,    обійнявши  подушку    засинав,  ніжачись  на  м`якій  перині.  Часом  на  обличчі  з`являлася  усмішка,  пригадував    моменти  спілкування    з  новими  знайомими.
                 У  Світлани  цього  вечора  довго  світилося.  Поки  перед  сном  помила  хлопців,  ті  дразднилися  один  з  одним,  скакали  по  хаті,  наче  в  них  десь  засіло  шило.  Нарешті,  як  завжди,  у  ліжку  поцілувала  кожного  в  чоло,  прикрила  легким  простирадлом,
 -  Ну  все,    досить  гомоніти,  спіть  сказала!
     Згодом  сама    вклалася  в  ліжко.  Як  добре,  що  є  своя  кімната,  подумала,  як  добре,  що  бабуся  зробила  їй  такий  подарунок,  а  то  не  знати,  як  взагалі  б  жила.  Позирала  в  вікно,  здавалося  і  сон  десь  пропав,  намагалася  порахувати  зорі.  Аж  раптом  почула  розмову  синів.  Дмитро    майже  шепотів  брату,
-А  тобі,  бачу,  сподобався  цей  дядько  Максим,  як  і  мені.
-  У  гу!  А,  що  і  красивий  і  каже  не  жонатий,  напевно  не  п`є  горілку,  як  наш  тато  пив,  я  добре  пам`ятаю  це.  От  би  нам  такого  тата,  он  у  Ігоря  порядний,  не  п`є  і  любить  його,  -  ледь  хриплим  голосом  сказав  Павлик.
-Слухай,  а  давай  його  перевіримо,  що  за  один,  на  вид  добрий,  а  так,  хто  його  знає..  Давай  підготуємо  молоток  і  довгий,  товстий  цвях,  –  запропонував  Дмитрик.
-А  це  для  чого?  -  перебив  його  брат.
-  Ха!  Проб`ємо  колесо,  залишиться  ночувати    у  нас  в  прихожій,  будемо  бачити  злий  він  чи  добрий,  -  продовжив  Дмитрик.
-  Ти,  що,  дурень?!  Не  підходить,  багато  замороки  буде  йому.  Давай  краще  запросимо  його  порибалити  з  нами.  Розповімо,  як  гарно  ловиться  риба,  ще  й  часом  попадається  велика,  що  треба  йти  рибалити  на  світанку.  Ось  так  зробити,  -  запропонував  Павлик.
-  Ага,  а  потім  мама  юшки  наварить,  вона  в  неї  смачна  виходить,  може  сподобається,  ще  раз  приїде,  -  продовжив  Дмитро.
Світлана  уважно  прислухалася,  хотіла  почути  кожне  слово  та  після  слів  Дмитрика  ледь  не  розсміялася  і  гучно  сказала,
-Хлопці,  що  за  бурмотання?    Ану  вгомоніться!  Спіть  нарешті!
           Через  чотири  дні  Максим  їхав  на  село,  якесь  відчуття  радості  переповнювало  душу.  Він  відразу  посигналив  біля  дядька  Івана,  той  з  обійстя  махнув  рукою  в  напрямку  магазину,  дав  зрозуміти,  що  побачив,  щоб  їхав  далі.
Він  попав    на  відкриття  магазину,  декілька  чоловік  стояло  під  дверима.  Доволі  повна  жінка,  років  сорока  п`яти,  тримала  ключі  і  замок  в  руках,  трохи  незадоволено  сказала,
-О!  Це  напевно  приїхав  ваш  хвалебний  торгач….  Побачу  я,  що  в  нього  за  товар  та  які  ціни?  Бо  розхвалили  на  все  село…
Максим  цього  разу  привіз  майже  все  для  школи.  Діти  і    дорослі  вибирали  рюкзаки  та,  ще  дещо.  Хлопець  чекав  на  дядька  Івана  і  сам  не  знав  чому,  але    трохи  хвилювався,  адже  ні  близнюків,  ні  Світлани  не  було  видно.
На  свій  смак,  приховав  два  кращі  рюкзаки  для  хлопчиків,  тому  весь  час  і  позирав  на  дорогу.  Через  години  три,    побачив,  як  Світлана  з  синами  спішила  до  БУСа.  Малі,    підходячи  ближче,    всміхалися  і  привітавшись,  зазирали  в  очі  Максиму.
Він  не  витримав  і  запитав  Світлану,
-А  де  це  дядько  Іван,  може  прихворів,  що  не  йде?
Зашарілася,  намагалася  не  дивитися  прямо,  наче  ховала  свої  красиві  очі,    ледь  -  ледь  почервоніла,
-  Та  він  нас  підмінив,  ми  сьогодні  з  хлопцями  корів  випасуємо,  наш  день.  Оце  відправив,  щоб  могли  дещо  купити,  тоді  вже  підмінимо  його.  Говорив,  що  теж  хоче  побачитися  з  тобою,  тож    прийде.  
           Дітям  сподобалися  рюкзаки,  вони  заповнили  їх  шкільним  приладдям  і  швидко  поспішали  додому,    водночас  позирали  на  Світлану,  яка  суворо  дивилася  на  них.  Тільки    Павлик  розгублено  помахав  рукою,  коли  купили  потрібні  речі.  Їх  поведінку  можна  було  зрозуміти,  адже  мама  провела  з  ними  серйозну  бесіду,  про  їх  поведінку  з  чужим  дядьком.
               Сонце  припікало..  Товару  залишилося  мало  і  покупців  вже  не  було,  Максим  збирався  їхати  додому.  Настрій  був  трохи  кепський  і  сам  не  зміг  зрозуміти  чому  так.  З  перевулку  побачив  дядька  Івана  і  одного  з  хлопчиків,  який  йшов  поруч  з  ним.
-Ну,  встигли,  привіт!  -  дядько  Іван  подав    Максимові    руку.
-Бачиш,  Павлику,  а  ти  хвилювався.  Все  добре,  зараз  подивимося,  що  нам  дядько  привіз?
Він  давав  товар,  який  хотів  дядько  Іван,  а  гроші  не  взяв,  відмовився,  спираючись  на  той  обід,  минулого  разу.
-  Жарко  їхати,  залишайся  хоч  до  вечора.  В  мене  БУСа  заженеш  на  обійстя,  пообідаємо,  відпочинеш,  а  потім  поїдеш.  Куди  спішити,  говориш  не  одружений  …
   Аж  тут  не  витримав  Павлик,  він  весь  час  спостерігав  за  старшими,  зморщивши  трохи  носика,  примруживши  оченята  голосно  вимовив,
-  Дядьку,    у  нас  так  в  річці  риба  добре  клює,  можете  порибалити…
-А  й  справді,  заночуєш  у  мене,  а  раненько  можна  і  на  рибалку,  батькам  рибки  привезеш,  тільки  передзвони  їм,  щоб  не  хвилювалися,
-  запропонував  дядько  Іван.
               Вже  вечоріло…  Здалеку  було  чути,  як  поверталися  корови  з  пасовиська.  Корова  дядька  Івана  заходила  на  своє  обійстя,  Дмитрик  і  Світлана  здивовано  дивилися  на  Максима,  той  наче  виправдовувався  перед  нею  біля  хвіртки,
-  Та  я,  це  вирішив  порибалити  тут,    у  вас.  Може  хлопців  раненько  відпустиш,    хай  покажуть  де  добре  клює,  вони  ж  напевно  знають.
Світлана  зирнула  на  Павлика,  який  стояв  поруч  с  Максимом,  побачивши  в  очах  сина  радість,  не  могла  відмовити,
-Ну  гаразд,  вони  рано  тебе  розбудять,  це  такі  завзяті  рибалки,  що  повстають  не  світ,  не  зоря,  як  кажуть.
       Сини  Світлани,  напрочуд,  були  слухняні,  швидко  вклалися  спати.  Вона  сиділа  біля  вікна,  дивилася  на  зорі…
                     Тітка  Катерина  і  дядько  Іван  не  вмовили  Максима  залишитися  в  хаті,  він  вирішив  спати  в  БУСі.  Та  сон  не  йшов..
         І  сам  не  знав,  що  з  ним  робиться,  але  ноги    привели    до  обійстя  Світлани.  Це  ж  зовсім  близько,  метрів  п`ятьдесят,  не  більше.
Серце  шалено  стукало  в  грудях,  за    парканом    росли  високі  рожі,  але  було  добре  видно  при  відкрите  вікно  надвір,  адже  в  кімнаті  світилося.  За  білою    вибитою  шторою  побачив  її  .  Кілька  хвилин  наче  завмер,  не  міг  відвести  очей.  Здавалося  один  крок  і  дотягнувся  б  рукою  обійняти,  доторкнутися  до  вишневих  уст,  які    так  манили.  Та  стільки  ж  стояти,  слухати  мелодію  цвіркуна  і    далекий  гавкіт  собак?  Його  нерішучість  часом  бісила  та  цей  раз    терпець  урвався,  нахилився  через    паркан,  загавкав  пес,  привернув  її  увагу.  Вона    декілька  секунд    розглядала,  хто  б  там  міг  бути.  Коли  ж  впізнала  наче  завмерла,  відчула  по  тілу  тепло  й  мале  тремтіння  і  часте  серцебиття,    не  вагаючись  вийшла  надвір.
           Хто  знає,  чому  так  буває…  Коли  наче  магнітом  тягне  молодих  людей  один  до  одного.  Чи  то  кохання,  чи  пристрасть,  яку  не  можна  зупинити..  
 Сп`яніла…  Можливо    від    поцілунків,  чи  може  від  запаху  сіна,  в  якому  потонули  обоє.  З-за  навісу  із  шиферу  виднівся,  переливався  блідий  місяць,  наче  підглядав  за  ними.  Десь  здалеку  чути  цвіркуна    і  тихий  шепіт  на  вухо,
-Ти  така  солодка,  я  загубив  голову…  Обійми  мене,  по  -  сонячному  зігрій,  я  так  хочу  цього…
       Він,  ще  довго  воркував  біля  неї,  як  голуб  біля  голубки    -  вона  підкорилася  цим  умовлянням,  відчула  себе    коханою    жінкою…
               Сіріло…    На  сході  небо  вкривалося  фіолетовими  і  золотисто  -  рожевими  кольорами.  Все  частіше  півні  заводили  пісні,  переспів  линув,  то  з  одного  краю  села,  то  з  іншого..
 Світлана    поклала,  руку  на  чоло,
-  Максиме,  підіймайся,  зараз  хлопці  повстають,  йди,  щоб  ніхто  не  побачив,  у  нас  в  селі  люди  рано  встають.
Він  занурився  між  її  перси,  поцілував,
-  Нехай  бачать…  Ми  одружимося…  Що  тут  поганого.
Наче  током  пройняв  все  її  тіло,    відразу  сіла,  кров  вдарила  в  обличчя,
-  Ти  гарно  подумай,  у  мене    ж  два  сина…  Ти  їм  подобаєшся,  але  взяти  такий    тягар  на  свої  плечі,  ти  ж  такий  молодий…
-  Який    там  молодий!  Минулого  місяця  відсвяткував  тридцять  років,  не  хвилюйся,  одружений  не  був,  дітей  на  стороні  немає.  Дасть  Бог  будемо  мати    спільних,  ну  хоча  б  одне  дитя,  підеш  за  мене?  -  поцілунок  в  уста.
-  Ми  однолітки  з  тобою,  -  на  ходу  сказала  і  побігла,  як  дівчисько  до  хати,  в  вікні  появилося  світло…
         Всі    дружно  поверталися  з  рибалки.  Дядько  Іван  наловив  риби  більше  за  всіх,  бо  сидів  трохи  подалі  від  хлопчиків  і    від  Максима.  Бо  тільки  й  чути  було  розмов  про  машини,  школу.  Хлопці  засипали  запитаннями  ,  то  про  одне,  то  про  інше.  Павлик  залазив  на  руки  до  Максима,  тулився  до  нього,  зазирав  в  очі,  усміхався  і  часом  поправляв  йому  чуба.
                 Весело  за  обіднім  столом…    Дядько  Іван  і  тітка  Катерина,  переглядалися  між  собою,  позирали  на  Світлану  і  Максима,  коли  ті  наче  завмирали  при  погляді    один  на  одного.  
 Пройшло  кілька  днів.        Пізній  вечір….  Максим  стояв  навпроти  дзеркала,  приміряв  новий  костюм  і    білу  сорочку,
-Тато,  ходи  на  хвилинку,  порадь  яка  краватка  підійде  краще.
Мати  здивовано  глянула  на  чоловіка,
-Він,  що  на  побачення  йде?  В  таку  пору?  То  вже  ж  пізно..
Відразу  поспішила  до  сина,  за  нею  слідом,  покачуючи  голову,  кліпаючи  очима  йшов  чоловік.
-О,  тато,!  А  мами  вже  не  треба,  тож  вже  пізно,  одинадцята!  Куди  в  таку  пору  можна  йти?  –  запричитала  заходячи  в  кімнату.
І  відразу  сіла  в  крісло.  Відкопилила  губу,  ледь  скривилася,  здавалося  зараз  потечуть  сльози,
-  Легеню  мій,  синку,  такий  красень!  Та  хіба  так  пізно  безпечно  йти  десь?
-Так,  мамо,  без  сліз!  Найшла  легеня,  я  вже  чоловік!  Ти,  що  забула  скільки  мені  років?  Краще  порадьте,  яка  підходить  краватка.
Батько,  подав  краватку,  яку  підібрав  на  свій  смак,  всміхнувся,
-  Ось  ця  підійде!  Що  обновився  трохи,  це  не  завадить  до  свята.
Мати,  аж  підскочила  з  крісла,  взялася    руками  в  боки,    сердито  зміряла  сина  з  ніг  до  голови,  
-  До  якого,  ще    свята?  Що  приховуєте?
-Ти,  що  забула,  тож  скоро  перше  вересня  ,-  помітив  син.
-  Тфу,з  вами!  Позираєте  один  на  одного,  всміхаєтеся,  я  думала  якесь  інше  свято.  Ага…  То  це  ти  вирішив  в  школу  навідатися,  що  з  однокласниками  домовився  зустрітися?  -    запитала  сина,  обома  руками  гладила  плечі,  наче  поправляла  жакет.  
-Це  мамо  гарне  свято,  ти  ж  знаєш.  А  про  те,  що  ти  подумала,  гадаю  можливо  через  пів  року,  а  може  через  рік,  але  обов*язково  збудеться,
 -  з  усмішкою  на  обличчі  сказав  син.
-Чуєш,  старий,  ти  знаєш  хто  вона?  Чому  мовчиш?  Чия?    Я  їх  знаю?  -  хитро  заглянула  в  очі  чоловікові.
-  Ні  мамо,  це  буде  сюрприз,  він  нічого  не  знає  і  не  бачив  її,    ще  не  час.  Але  гадаю,  рішення  своє  не  зміню,  одружуся  нарешті,  ви  ж  цього    так  давно  хотіли.    І  ніяких  більше  розмов,  на  добраніч,  мені    завтра  рано  вставати.
-Ох,  ох,  дивися  сину,  добре  дивися,  щоб  не  жалкував…  Життя  складне,  щоб  не  прийшлося  в  одну  ту  саму  річку  два  рази  заходити,  як  кажуть  люди.  Щоб  один  раз  і  на  все  життя…-  виходячи  з  кімнати,    бурчала    мати.
                     Перше  вересня  збирало  всіх  до  школи.    Ранкове  сонце  привітно  розкидало  промені  до  землі,  по  небу  де-не-де  білі  хмаринки.  Гучно  грала  музика,  підіймала  всім  настрій.  Світлана  з  синами,  як  і  всі  інші,  стояла  в  шерензі  з  першокласниками.  Діти,  як  діти,  святково  одягнені,  вертілися,  озиралися  на  всі  боки,  в  очікуванні  початку  «  лінійки».
 До  школи  під`їхав  БУС….    Максим  радісно  з  усмішкою,  з    букетом  троянд,  підійшов  до  Світлани.  Чмокнув  в  щоку,  привітав  зі  святом,  вона  почервоніла,  зашарілася,
-Ну,  що  ти,  так  при  людях?!
-  А  що,  хай  знають  у  нас  з  тобою  сини  йдуть  до  школи  ,тож  для  нас  це  свято.  Не  переймайся,  все  буде  добре!
 З  хлопцями  привітався  по-чоловічому,  ті  тупцювалися,  з  усмішкою  і  гордим  поглядом  озиралися  на  присутніх.  То  напевно  для  них  було  більше  свято,  ніж  свято  першого  вересня.  Очі  світилися  щастям,  Павлик  підморгнув  Дмитрикові,  щось  прошепотів  йому  на  вухо.  Відразу  одночасно  взяли  Максима  за  руки,  весело,  демонстративно  поглядали  на  всі  сторони.  Наче  хотіли  всім  показати,  що  біля  них  є  чоловік,  який  здатен  їх  захистити  і  любити.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772154
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018


Валентина Малая

ВОДОКРЕС!ВОДОКРЕС!!

[color="#8c00ff"][i][b]ВОДОКРЕС!ВОДОКРЕС!!

ОСВЯТИ  ВОДИЦЮ!  В  ВОДОЙМАХ  І  КРИНИЦЯХ!
НАРІД  ВЕСЬ  БЛАГОСЛОВИ!!УКРІПИ!!ОЗДОРОВИ!!!!
БЛАГОСЛОВИ  І  ОЧИСТИ!  ЩОБ  МИ  БУЛИ  ЧИСТІ!!

ОСВЯТИ  ВОДИЦЮ!  В  ВОДОЙМАХ  І  КРИНИЦЯХ!
НАРІД  ВЕСЬ  БЛАГОСЛОВИ!!УКРІПИ!!ОЗДОРОВИ!!!!
ЗАБЕРИ  ВСІ  !!НЕГАРАЗДИ!  ,НЕПОРОЗУМІННЯ,ВРАЖДИ!
БЛАГОСЛОВИ  І  ОЧИСТИ!  ЩОБ  МИ  БУЛИ  ЧИСТІ!!

І  ХВОРОБИ  ЗАБЕРИ!!!ДАЙ  ЗДОРОВ’Я  НАМ  ЗГОРИ!!
ЩОБ  МІЦНІЛИ  НАШІ  ЖИЛИ!ЩОБ  НІКОЛИ  НЕ  ТУЖИЛИ!
ДАЙ  НАМ  СИЛЬНІЇ  ТІЛА!!ЩОБИ  ДОЛЯ  РОЗЦВІЛА!!!
БЛАГОСЛОВИ  І  ОЧИСТИ!  ЩОБ  МИ  БУЛИ  ЧИСТІ!!

ХАЙ  БУДЕ  ЗДОРОВИМ  БАГАТИЙ  Й  БІДНЯК!!
ВСІ  ЛЮДИ  НАВКОЛО,МОРЯК  І  ВОЯК!!!!
ДАЙ  НАМ  ЗДОРОВ'Я  ПОВНІЇ  ВІНЦЯ!!!
ОБЛИЙМО  ВОДОЮ  ВСЕ  ТІЛО  І  ЛИЦЯ!!!!

ВОДОКРЕС!ВОДОКРЕС!!

ОСВЯТИ  ВОДИЦЮ!  В  ВОДОЙМАХ  І  КРИНИЦЯХ!
НАРІД  ВЕСЬ  БЛАГОСЛОВИ!!УКРІПИ!!ОЗДОРОВИ!!!!
БЛАГОСЛОВИ  І  ОЧИСТИ!  ЩОБ  МИ  БУЛИ  ЧИСТІ!!
БЛАГОСЛОВИ  І  ОЧИСТИ!  ЩОБ  МИ  БУЛИ  ЧИСТІ!!
БЛАГОСЛОВИ  І  ОЧИСТИ!  ЩОБ  МИ  БУЛИ  ЧИСТІ!!
2016р  .[/b][/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772139
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Де впаде лелече пір"я

Є  у  нас  таке  повір"я:
Де  впаде  лелече  пір"я,
На  якому  ж  бо  подвір"ї,
Там  щасливі  будуть  сім"ї.

Там  народиться  дитятко
Та  й  на  втіху  мамі  й  татку,
Ще  там  -  злагода  й  любов.
Пір"я  падає  хай  знов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772138
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018


Надія Башинська

СРІБЛИТЬСЯ СНІГ… СВІТ СЯЄ БІЛИЗНОЮ!

Сріблиться  сніг...  світ  сяє  білизною,
і  лине  до  небес  церковний  дзвін.
В  Йорданських  водах  нині  освятився
Божий  Син!

Над  ним  в  безмежній  голубій  блакиті
тріпоче  голуб  білими  крильми.
То  зійшов  Дух...  весь  повен  благодаті,
до  Землі!

О  дай,  водице,  сили  душі  й  тілу,
щоб  всі  ми  в  мирі  й  злагоді  жили.
Щоб  Божою  любов'ю  освятились  
й  наші  дні...

Сріблиться  сніг...  світ  сяє  білизною,
і  лине  до  небес  церковний  дзвін.
В  Йорданських  водах  нині  освятився
Божий  Син!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772136
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018


Любов Іванова

С КРЕЩЕНИЕМ ГОСПОДНИМ

Пусть  святая  вода  смоет  боль  и  тревогу
И  наполнит  наш  мир  добротой  и  теплом.
Со  смиренной  душой  обращаюсь  я  к  Богу
И  прошу  нас  укрыть  своим  Божьим  крылом.

И  пускай  каждый  миг  наполняется  счастьем,
Чередою  удач  и  любви  торжеством.
Не  само  по  себе,  с    щедрым  Божьим  участьем
И  его  благодать  пусть  прибудет  во  всем.

Пусть  святая  вода  все  мечты  нам  исполнит,
Исцелит,  укрепит  и  придаст  новых  сил.
Поздравляю  весь  мир  я  с  Крещеньем  Господним
И  пусть  каждый  получит,  что  у  Бога  просил.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772130
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018


Георгій Грищенко

Шлях життя

Ми  вибираємо  свій  шлях  життя
Ще  будучи  наївними  і  молодими,
Всі  сили  прикладаємо  для  здобуття
Удачі,  успіху  й  міцної  дружби  з  ними.

Є  мрійники,  романтики  без  дій,
А  є  знавці,  що  вміють  й  хочуть  швидко  діять,
То  ж  йде  змагання  поміж  них  мов  бій
За  краще  місце  у  житті,  в  яке  всі  вірять.

Таке  життя  людське  навколо  нас,
Де  кожен  все  своє  уміння  прикладає,
Щоб  вийти  у  життєвий  вищий  клас,
Де  доленька  його  сміється  і  співає.

Нехай  вам  милі  друзі  пощастить
Пожить  у  щасті  та  багатстві,
А  ваші  всі  гріхи  хай  Бог  простить,
Бо  ви  жили  достойно  із  людьми  у  братстві.
17.01.18.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772127
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018


Миколай Волиняк

Велять мені і пращури і серце

Постився  вже…  водиці,  я  зіп’ю,
Освячена  тож  вип’ю  натщесерце.
Традиції  святі,  я  ревно  стережу,
Велять  мені  і  пращури  і  серце.

Черпну  води  святої  для  бджоли,
Від  всіх  хвороб  також  і  для  посіву.
Ще  коні  вип’ють,  птаство  і  воли,
Нехай  лікує  й  береже  від  гніву.

На  Святвечерю  предків  запрошу,
У  цей  прадавній  вечір  Водохресний.
У  святводиці  ближніх  окроплю,
Із  колосків  пучок  -  Дідух  небесний.

Свяченим  зіллям  хату  обкур’ю,
Сім’я  зібралась  в  «Бабин  вечір».
Узвар  на  стіл  поставлю…  і  кутю,
І  почастую…  викоти  овечі.

Горшки  в  дрібязок  в  клуні  розіб’ю,
Кутю  прогонять  внуки  макогоном.
Стрільну  з  рушниці  предків  проведу,
Вже  з  річки  сміх  озвався  дзвоном.

Хоч  вже  старий  та  все  ж  піду,
Замерзне  хай  уся  нечиста  сила.
Хвороби  всі  залишу  тут…  й  біду,
Воскресла  Дана  духом  охрестила.

В  своїх  Богів  прощення,  я  прошу,
Омию  гріх  з  душі…  благословенний.
Думки  чужі,  я  тілом  освіжу,  
В  водиці  божій,  купелі  священній.

Богиня  Дана  -  дружина  Даждьбожа.  
Мати  наша  -  водиця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772100
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018


геометрія

ВИБРИКИ ЗИМОВІ…

                                   Тішить  очі  сонце  зрідка,
                                   Бо  ж  зима,  то  є  зима,
                                   Та  ще  й  небо  стоїть  низько,
                                   Й  снігу  теж  майже  нема...
                                                   Та  й  сніжить  -  не  скрізь  і  зрідка,
                                                   Часом  й  дощиком  поллє,
                                                   То  морозом  вдарить  кріпко,
                                                   Й  голольодом  вкриє  все...
                                   Все  це  вибрики  зимові,
                                   На  дорогах  слякоть  є,
                                   І  хмарища  в  небі  повні,
                                   І  ніч  рано  настає...
                                                     І  річки  мало  підмерзли,
                                                     Хоч  холодний  вітер  дме...
                                                     Сонця  промені  завмерли,
                                                     Виглядають  де-не-де...
                                     Вже  спинились  довгі  ночі,
                                     Хоч  світанки  й  тормозять...
                                     І  святкові  дні  пророчі,
                                     Люд  зуміли  в  полон  взять...
                                                     Найважливіші  вже  свята,-
                                                     Вже  минули,відпливли...
                                                     Водохреща  ще  лишилось
                                                     І  Тетяни  день  святий...
                                       Воду  в  ніч  нам  освятити,
                                       І  скупатись  у  ставку...
                                       Сили  й  дух  свій  відновити,
                                       В  ніч  сьогоднішню  таку...
                                                     І  Тетяну  не  забути,
                                                     Поспівати  їй  пісень,
                                                     Добрим  словом  пом"янути,
                                                     У  святковий  диво-день...
                                       До  кінця  вже  добігає,
                                       Січень  місяць  не  простий,
                                       Лютий  в  вікна  заглядає,
                                       Найкоротший  зимовий...
                                                           

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772026
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 18.01.2018


Леся Утриско

Христос хрещається, мій люде.

Христос  Хрещається,  мій  люде!
Нехай  добро  повсюди  буде,
Вода  Йорданська  нечисть  змиє,
Нам  мир  прийде,  любов  нас  криє.  

Христос  Хрещається,  народе!
Поваги  нам,  земної  згоди,
Щедруйте  Богу,  хай  Всевишній,
Ніколи  нас  уже  не  лише.  

Христос  Хрестився!  Україно!
Днесь  відродися  ти  з  руїни,
В  піснях  ми  будем  прославляти-
Лети  щедрівочко  до  хати.  

У  кожне  серце,  кожну  душу,
Де,  з  радості,  сльозину  струшу,
Всім  завінчую,  заспіваю:
Христос  Хрестився  в  ріднім  Краю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772009
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 18.01.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Зима морозом дихає у спину…

Зима  морозом  дихає  у  спину
І  зазиває  в  гості  хуртовину.
Що  би  вона  сліди  позамітала
І  дітвору  у  дім  позаганяла.

Мороз  щипає  і  щипає  щічки,
Від  холоду  притихло  русло  річки.
Лише  сніжинки  у  танку  кружляють,
Вони  зимі  холодній  догоджають.

Птахи  зібрались  всі  до  годівничок,
Там  снігурі  припрошують  синичок.
Смачним  зерном  їх  щедро  пригощають,
До  купи  радо  всіх  птахів  скликають...

Десь  каркнула  задумлива  ворона,
Вона  сидить  неначе  муха  сонна.
Голодна  мабуть,  хоче  також  їсти,
В  низу  так  гамірно  і  ніде  сісти.

Посиділа  ще  трохи  й  полетіла,
Розпрямила  у  небі  міцні  крила.
Сніжок  легенький  знову  у  повітрі,
Зима  до  рук  взяла  свої  палітри

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772004
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 18.01.2018


Надія Башинська

КРАПЛИНКА ЩАСТЯ

Як  гарно  грає  барвами,  ясна,
мала  росинка  в  ранішньому  сонці.
Радіє  син  і  донечка  мала.
Краплинка  щастя  на  її  долоньці!

Краплика  щастя...  росяні  луги,
густі  ліси,  що  так  пахнуть  грибами!
Доріжки-стрічки,  що  біжать  у  світ
і  квітнуть  споришем  і  чебрецями.

Краплинка  щастя...  кущ  бузку  в  цвіту,
жовтогарячі  соняхи,  джерельце.
Ключ  журавлів,  який  несе  весну.
Ой,  як  йому  завжди  радіє    серце!

І  мамина  усмішка  осяйна,
і  погляд  татуся,  що  сяє  ясно!
І  наші  чорнобривці  під  вікном,
і  вишні,  що  вродили  рясно-рясно!

Краплика  щастя...  неповторна  мить,
що  ніжністю  у  зорях  розіллється.
Рясним  дощем  над  полем  прошумить,
і  сонцем  крізь  пітьму  проб'ється.

Що  б  не  було...  дитино,  пам'ятай!
Нехай  з  тобою  буде  й  ця  перлина.
Краплиною  ясного  щастя  є
для  нас  всіх  й  наша  сонячна  країна!

Як  гарно  грає  барвами,  ясна,
мала  росинка  в  ранішньому  сонці.
Радіє  син  і  донечка  мала.
Краплинка  щастя  на  її  долоньці...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771990
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 18.01.2018


laura1

Як би ж могла літати!

Вночі  і  вдень  чекає...  на  сина  свого  мати.
Одні  думки́  тривожні  й  не  йде  до  неї  сон.
Хто  ж  ці  придумав  війни?  Хотілось  їй  спитати.
Чому  мовчить  уперто  мобільний  телефон?

Якби  ж  то  мала  крила!  Якби  ж  могла  літати!
Полинула  б  до  нього  крізь  пекло  і  вогонь!
І  по́при  перешкоди  і  по́при  всі  гармати
Притиснула  б  до  серця,  до  сивих  своїх  скронь.

Собою  заступила  б  від  куль  свого  солдата,
Щоб  ли́ше  її  сокіл  зали́шився  живим!
І  ба́йдуже  що  буде,  все  ж  краще,  ніж  чекати,
Все  ж  краще,  ніж  тремтіти  й  не  знати,  що  там  з  ним.

І  так  в  бентежних  мріях  не  спить  вона  до  ранку.
Все  просить,  молить  Бога,  щоб  сина  захистив!
А  вітер  тужно  виє,  скажено  дме  в  фіранку,
Немов  всі  темні  сили  на  бал  він  запросив.

Вже  свічка  догоряє,  тремтить  немов  від  болю,
Зморив  сердешну  матір  гіркий,  підступний  сон.
І  бачить  вона  сина  в  крові  на  полі  бою,
А  поряд  з  ним  в  мовчанні…  мобільний  телефон.

18.  01.  2018                                      Л.  Маковей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771979
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 18.01.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Ти - найкращий

Чудово  знаєш,  що  люблю  ромашки,
Даруєш  влітку  їх  мені  завжди,
Я  переконана,  що  ти  най,  най,  найкращий,
З  тобою  тепло  навіть  в  холоди.

Доторк  твоїх  долонь  я  відчуваю,
Обійми,  наче  лебедя  крило,
Щаслива  я,  бо  ти  мене  кохаєш.
Щоби  в  житті  у  нашім  не  було,

Всі  труднощі  й  хвороби  подолаєм,
Бо  ми  не  тільки  поруч,  а  разом,
Наші  серця  від  радості  співають,
Трепетно  й  ніжно  б"ються  в  унісон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771965
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 18.01.2018


Янош Бусел

Ніч…

                                                                     [i]    [b][color="#ab3535"]На  Майдані  пил  спадає,  
                                                                         Замовкає  річ…
                                                                         Вечір.  
                                                                         Ніч…
                                                                         1919р.  Ранній  П.  Тичина            [/color]
[/b][/i]
                     [i]  [b]  [color="#1a4040"]  Ми  -  однi...Нiч    пливе,    чарiвна,
                           Цьом,  Майдане,-  за  зустріч  із  Лією…
                           ...Ти    хвилюєш...  П'яниш    без    вина...
                           I    жарке    студиш    серце    надiєю...
                     
                           Тихий    шепiт...Симфонiя    губ..
                           I    шаленi    мелодiї    дотику...
                           Звук    команди  із    радiотруб
                           Лиш    пiдсилює    ночi      экзотику.

                           Всі  ми  вийшли  на  відсіч  брехні,-
                           Грізний  поступ  народу  столицею!..
                           Пролилась  перша  кров  в  цім  вогні,-
                           Та  ми  встоїм…  Ми  станемо  крицею…

                           Тут  відчул  ми  себе  людьми,-
                           Не  умовними,-грізною  силою!..
                           Крики...Постріли...Кров  і  дими...
                           Та  відбилися...Знову  я  з  милою...
                           
                           Вiтерець    на    вiкно    налiта…
                           Пахне    снігом…    Із  чайника,-    м'ятою...
                           Пахне    щастям,-  бо    юнi    лiта
                           Бачать    дiйснiсть    легкою    й    крилатою.[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771963
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 18.01.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Дякую…

Я  дякую  Боже  за  доньку  і  сина,
За  міцну  сім'ю  і  щасливу  родину.
За  ранок,  що  сонцем  всміхається  ніжно,
За  небо  блакитне  таке  й  дивовижне.

Я  дякую  Боже  за  друзів  багато,
Коли  вони  є  то  для  мене  це  свято.
За  вітер,  що  коси  мої  розплітає,
За  сяйво,  що  зоряним  блиском  так  сяє.

Я  дякую  Боже  за  маму  і  тата,
За  любу  сестру  і  найкращого  брата.
За  тих  вчителів,  що  навчили  любити,
Свою  Батьківщину  і  мирно  в  ній  жити.

Я  дякую  Боже,  що  маю  внучата,
Теплом  і  любов'ю  наповнена  хата.
Від  цього  так  радісно  в  мене  на  серці,
Спасибі  тобі,  що  я  маю  усе  це...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771871
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 17.01.2018


Чайківчанка

ДОЗВОЛЬТЕ, НАМ ЗАКОЛЯДУВАТИ

ДОЗВОЛЬТЕ,  НАМ  ЗАКОЛЯДУВАТИ

У  Вифлеємі  боже  дитя  народила  Пресвята  Марія
у  бідній  стаєнці  на  сіні  білого  світку  єдина  надія...
Слава  !Слава,  тобі  Боже  !Слава  Месії  -Небесному  Царю!
тобі  поклін  земний  несемо  -  Всевишній  Владарю!!!

Добрий  вечір  ,добрі  люди,  пане  господарю!!!...
ми  ,завітали  подорожні  гості  із  далекого  краю...
Радуйтеся,  веселіться!-  застеляйте  столи  обрусом...
святкуйте  ,прославляйте!-  народження  Ісуса.

Дозвольте,  нам  заколядувати  нині  у  вашій  хаті!
на  зорі  запалити  воскову  свічку  у  божій  благодаті
нехай  Господня  любов  єднає  в  заметіль  хуртовину
і  почастує,  святою  колядою  вдову  і  убогу  сиротину.

Розпалюйте,  вогонь  у  печі..нехай  всіх  зігріє  теплом,
господар  несе  дідуха  у  хату  і  засіває  всяким  добром-
нехай  різдвяна  зірка  засвітиться  миром  на  Вкраїні
і  встеляє  килим  до  храму  молитись  божій  родині.

Слава  Честь  Хвала  і  Шана  -рожденому  Богу  на  землі...
який  посилає  земні  ласки  пребагаті  дари  в  житті,
послухай,  нас  милий  Ісусе  благослови  вкраїнський  рід
подай,  нам  чисте  небо,  щоб  був  щасливий  кожен  чоловік.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771772
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 17.01.2018


Richter

14. Достойник

[i](Із  циклу  „Відголос  Давидових  псалмів“,  пс.  14)
[/i]
Той  милості  Всевишнього  достойний,
хто  правду  в  серці  зігрівав  своїм,
хто  не  цурався  істин  непристойно
і  нечестивців  не  пускав  у  дім.

Язик  хто  не  паскудив  свій  брехнею,
з  відступником  хто  дружбу  не  водив,
хто  ближнього  не  змішував  з  землею,
себе  служінню  Богу  присвятив.

Хто  в  ріст  не  зичив  срібла  знову  й  знову,
блаженному  у  скруті  допоміг,
не  зраджував  ніяк  своєму  слову,
хто  духом  грубу  силу  переміг.

15.01.2018

Псалом  14  
Псалом  Давида.  
1  Господи!  кто  может  пребывать  в  жилище  Твоем?  кто  может  обитать  на  святой  горе  Твоей?  
2  Тот,  кто  ходит  непорочно  и  делает  правду,  и  говорит  истину  в  сердце  своем;  
3  кто  не  клевещет  языком  своим,  не  делает  искреннему  своему  зла  и  не  принимает  поношения  на  ближнего  своего4  
4  тот,  в  глазах  которого  презрен  отверженный,  но  который  боящихся  Господа  славит;  кто  клянется,  хотя  бы  злому,  и  не  изменяет;  
5  кто  серебра  своего  не  отдает  в  рост  и  не  принимает  даров  против  невинного.  Поступающий  так  не  поколеблется  вовек.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771657
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 17.01.2018


Янош Бусел

Рідне село…

                                                       [i]  [b]  [color="#c42323"]  Про  рідне,-  або  з  любов'ю,
                                                             або  ніяк...Завжди  і  всюди...
                                                             Я  про  свою  Чапліївку  -  ось  так...[/color][/b]
                       [/i]
[i][b][color="#196969"]Обнялись    мов    сестри    Реть    iз    Осотою,
Нанизали    села    на    неспiшний    біг,-
Та    й    чарують    небо    хмаркою    отою,
Що,    немов    лебiдка,    прилягла    до    нiг.
                   
Є      в    тому    намистi    вiкової    втiхи
Намистинка    рiдна,    доленька    моя,-
Це  –  село  в  долинi…Клуня...Верби...Стрiхи...
Хлiборобська    вдача...Замашне    iм’я.
   
Ти    було    привiтним,    як    матуся    в    св’ято,
Ти    було    нервовим,    як    вона    в    трудi
На    чужому    полi.    Та    в    тарілці    тато
Й    мама    не    спiвали    гiмнiв  ...  лободi.
                     
Так  в    селi  i    рiс  я,-  вчителi    навколо,-                  
Вулиця,    городи,    калиновий    цвiт,
Кинута    конюшня,    зорi    в    небi,    школа,-
Хвилювали    душу    до    юнацьких    лiт.
       
Потiм-  синi    очi...Кетяги    червонi...  
Три    останнi    ночi...Болю    чорне    тло...
Сумнiви...Вагання...I    помчали    конi
З    кожним  роком  далi  й    далi  за  село.

За  село  помчали,-  у  світи  далекі,
Де  нема  вже  мами...  А  мозолів  -  тьма,-
Менше  ж  -  грошеняток...Не  такі  лелеки.
Іспит  в  напівголих  прийняла  зима...

Лише    три    берiзки,    сестри    бiлокорi,
Тi,    що    проводжали    мене    за    мiсток,
Маяками    стали    у    життєвiм    морi,
З  них    не    впав    i  досi    нi  один    листок...[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771623
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 16.01.2018


Надія Башинська

ЗАХИСТИ НАС, БОЖЕ!

Ой  бідонька,  ой  біда...
Захисти  нас,  Боже!
Чорні  круки  налетіли.
Хто  ж  нам  допоможе?

Скільки  вже  гірких  тих  сліз  
виплакала  мати?
Знов  забрали...  молодого
сина  у  солдати.

Ой  бідонька,  ой  біда...
сиротами  діти.
Скільки  ж  того  в  світі  зла  є,
та  куди  ж  подіти?

Ой,  якби  ж  то  ми  могли,
то  давно  б  прогнали.
Налетіли  до  нас  круки,  
як  ті  чорні  хмари.

Та  із  хмари  дощ  іде,
і  все  розцвітає.
А  від  круків  Україна
сльози  проливає.

Ой  бідонька,  ой  біда...
Захисти  нас,  Боже!
Чорних  круків  тих  прогнати,
вірим...  допоможеш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771435
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 15.01.2018


Миколай Волиняк

Заповіт нащадкам оріян

Не  бійся!  Не  лінуйся!  Не  бреши!
Дрібницями  всерйоз  не  переймайся.
У  борг  в  чужого  -  юде  не  проси,
Від  свого  допомоги  не  цурайся.

Свою  рідню,  дітей  не  ображай,
І  не  завдай  для  ближніх  шкоду.
Не  вір  чужинцю…  їм  не  довіряй,
Бо  віра  вірна  лише  свому  роду.

Свого  на  йоту  навіть  не  віддай,
Як  схибив  яко'  вмій  відповідати.
Ще...  ворогів  ніколи  не  прощай,
Тримай  надійно  меч  розплати.

Не  май  у  справах  щось  з  ж.дом,
Бо  без  душі  залишися  і  хати.
Не  будь  ніде,  ні  перед  ким  рабом,
Щоб  предки  поважали  й  Ненька  мати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771384
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 15.01.2018


Олекса Удайко

ПИМПОЧКА

           [i]Старий  Новий  рік!  Вже  тільки  випито...
           і  сказано!  А  як  отой  старечий  Новий  рік  
           ще  повернеться,  то  що  будемо  робити?
           Залишається  одне  -  [b]жартувати![/b][/i]

           [color="#de1414"][b]З  НОВИМ  РОКОМ,  МИЛІ  ДРУЗІ!  
           НА  ЦЕЙ  РАЗ    –    О-СТА-ТОЧ-НО![b][/b][/b][/color]
[youtube]https://youtu.be/WAt3_RehDB0[/youtube]  
[i][b][color="#073370"]Що  значить  помпа    -  певно  всім  відомо,
Із  нею  зручно  ляльці  в  світі  жить
Коли  ж  у  ляльки  й  пимпа  є  невтомна,
Вам  повезло,  бо  є  чим  дорожить.

Та  пимпочка  –  зваблива,  файна  кнопка:-
Натиснеш  в  трібне  місце  –  маєш  писк,
А  то  –  погладиш  ніжно  там,  де  .опка,
Й  отримаєш  від  того  повний  зиск.

Отак  життя  твоє  й  проходить  в  зойках,
Бо  ляльці  те  подобається  вкрай,
Що  ти  знаходиш  найзручніші  стойки,
Які  ведуть  у  неймовірний  рай.
 
Бува,  одначе,  так:  не  ту  із  клавіш
Торкнеш  у  ляльки  раптом,  невпопад.
Тоді  такого  прочухана  маєш,  
Що  з  раю  враз  летиш  у  бісів  ад.

Коли  ж  та  лялька  раз  оскалить  зуби  
Й  покаже  всім  свій  милий  пишний  зад,
Та  пимпочка    вас  доведе…  до  згуби!

А  хто  такій  халепі  буде  рад?!
[/color][/b]
14.01.2018,
Кельн,  ФРН  
 _________
Примітка.  У  слова  «пимпочка»  нема  дослівного  
перекладу,  бо,  певно,  належить,  до  жартівливого
сленгу;  технічно  означає  «тумблер»  чи  "затичка".
А  ось  в  людському?  Спробуймо!  Можливо,  вперше.

На  світлині  (http://uareview.com/niasha-doll/)  гумова
лялька  "славнозвісної"  Наталії  Поклонської,  яку  можна
придбати  у  вільному  продажу  в  Російській  Федерації.
Цей  витвір  "гумового"  мистецтва  автор    використав
як  прототип  літературного  героя  даного  твору.

[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771369
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 15.01.2018


Ольга Калина

Сію, вію, посіваю

Сію,  вію,  посіваю!
З  Новим  роком  Вас  вітаю!
З  Новим  роком!  З  новим  Щастям!
Нехай  згинуть  всі  напасті!
Щоб  не  встрілись  ви  з  бідою,
Зло  хай  ходить  стороною!
А  Добро  до  вас  у  дім
І  Достаток  щоб  при  нім!
Нехай  будуть  всі  здорові,
Дуже  гарні,  чорноброві!
В  кожен  дім  загляне  знов,
Надія,  Віра  і  Любов!
Щоби  в  мирнеє  віконце
Вам  завжди  світило  сонце!
Щоб  співали  кожен  день
Українських  лиш  пісень!
Наша  мова  -  наймиліша!
Наші  люди  -  найщиріші!  
Зичу  Щастя  Україні,
В  кожен  дім,  кожній  родині!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771330
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 15.01.2018


Виктория - Р

На блины

[b][i][color="#0033ff"]Припёрлась  тёща  на  блины,
Я  не  успел  одеть  штаны...
И  голым  спрятался  под  стол,
И  слушал  тёщин  разговор.

Она  с  женой  общалась  мило,
Меня  от  них  уже  тошнило...
Но  я  сидел,  как  мышь  в  норе
И  пальцем  ковырял  в  ковре...

Считал  минуты  до  ухода,
Их  разговор  шёл  до  исхода...
Но  вдруг  я  пукнул  невзначай,
И  тёща  вылила  свой  чай...

Я  вылез  и  закрыл  свой  пах,
А  тёща  в  шоке...  Слышу  ах!
Спасибо  дочка  за  блины,
А  зятю  в  след  одень  штаны!
14  01  2018  г  
Виктория  Р[/color][/i][/b]
Обычно  зять  идёт  к  тёще  на  блины,  но  у  меня  наоборот  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771310
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 15.01.2018


ТАИСИЯ

Любовь и разлука

Ведь    Он    во  мне  души  не  чает!
И    Я    -    к  нему    "неравнодушна"…
Жизнь  друг  без  друга  –  огорчает!
Нам  вместе  –  никогда  «не  душно!»

В  любви  мы  обретаем  счастье!
Не  допуская  расставанья…
Порой  случается  ненастье    -
Разлука  нам  несёт  страданья…

Мы  расстаёмся    ненадолго.
При  встречах  –  сердце  замирает…
Из  берегов  выходит  Волга!
Любовь  нас  вновь  объединяет!

Но  жизнь  -    коварною      быть    может!
Бессильны  люди  перед  смертью…
Такое  горе  всех  тревожит…
И  нет  страшнее  –  уж  поверьте…

«Любовью  дорожить  умейте!»
Счастливый  шанс  –  не  упустите!
Ведь  этот  дар  –  сильнее  смерти!
Живите  в  радости,  любите!
Как  та  царица  -    Нефертити…

14.  01.  2018.          Рисунок  автора  -  "Царица  Нефертити"


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771309
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 15.01.2018


dovgiy

ЧАС РОЗСУДИТЬ

Чи    то  від  Бога,  а  чи  від  батьків
Та  маємо  у  всім  своє  призначення.
Хтось  бачить  час  через  пітьму  віків
І  здатний  пояснити  його  значення
Для  всіх  майбутніх  поколінь  людей,
А  хтось  влучним  та    велемудрим  словом
Дістане  скарб  з  розчахнутих  грудей,
Щоб  усміхнулась  доля  веселково;
Хтось  візьме  глину  та  відтворить  в  ній
Довершені  та  неповторні  форми;
Хтось  втілить  у  життя  вінець  надій
На  кращі  переміни,  на  реформи;
Хтось  своє  тіло  витренує  так,
Що  всі  рекорди  ляжуть  попід  ноги,
А  хтось  життя  віддасть  за  «просто  так»,
Хоч  і  не  бачив  в  цьому  перемоги.
Час  пропливе,  чи  може,  пролетить
І  потім  скаже  хто  прожив  для  чого.
А  я,    навіщо  проживу  цю  мить,
Чим  виправдаю  час  буття    оцього?
Хай  ще  не  суд.  Не  мить  для  виправдань.
Та  все  одно  позаду  літ  чимало.
Левова  частка  –  для  важких  страждань,
А  менша  з  них  під  ліру  проспівала
І  пісня  ця  –  лише  одна  Любов:
До  цього  світу,  до  Людей,  до  Жінки,
До  того,  що  ввійшло  назавжди  в  кров
Із  краєвидів  рідних  –  українських,
Без  чого  я  собою  не  назвусь,
Без  чого  в  світі  неспроможний  жити.
А  чим  я  в  пам’яті  нащадків  відіб’юсь,
Про  те  комусь,  а  не  мені  судити!          

14.01.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771299
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018


Валентина Ланевич

Єство зрадливо прагне ласки.

Єство  зрадливо  прагне  ласки,
Твоїх  обіймів,  пригорни.
Зануритись  в  кохання  казки
І  щезло  жало  щоб  війни.

Щоб  ранок  зустрічати  конче
В  єдинім  клекоті  сердець.
І,  щоб  крізь  штори  у  віконце,
Сміялась  райдуга  з  небес.

І  ми  розморені,  щасливі
Лежали  поруч  пліч  о  пліч.
Дивились  в  очі  й  розуміли,
Позбулись  ми  чужинських  бід.

Й  тіла  сповнялись  теплотою,
Чиста  любов  лилась  без  меж.
Жила  й  живу,  милий,  тобою.
Приходь.  Цілуй.  Душу  бентеж.

14.01.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771268
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018


Любов Іванова

О людях нам поступки говорят

[color="#0a094d"]О/вдовела  любовь  и  в  пучине  потерь

Л/ьют  лампадки  огни...  поминальные.
Ю/жный  ветер  принес  холода  в  мою  дверь.
Д/ежавю...    крохи  счастья;...  печальные.
Я/    и  верить  боюсь...  неужели  -  чужой?
Х/аотично    душа  на  две  делится,

Н/еужели  любовь  за  смертельной  чертой?
А/хинея!!    И  все  перемелется.
М/ожет  сделанный  шаг  -  громкий  вызов  судьбе,

П/ерекрой,  новый  старт,  воссоздание,
О/бновлённый  подъем  по  нелегкой  тропе,
С/опряжен  с  нашим  общим  желанием.
Т/айн  огромный  клубок  и  запутана  нить
У/крепилось  броней    недоверие,
П/азлы  жизни  бы  нам  вновь  узором  сложить,
К/раской  яркой  любви  скрасить  серое.
И/  пускай  отойдет  в  небыль  грусти  мотив

Г/рубый  выпад  судьбы,  заблуждение,
О/тойдет...  и  расчистит  святые  пути
В/се  дороги-пути...  и  сомнения.
О/щутить  бы  душою  тот  важный  демарш,
Р/аз  уж  выпали  нам  испытания.
Я/вь  ценнее  чем  самый  красивый  мираж
Т/ак  нам  Бог    говорит...  в  назидание.[b][/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771255
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018


Ніна Незламна

Свято Василя прославляймо

Пролетіла  пташечка  над  селом
Розсипала  пір`ячко  весело
Це  була  посланниця  від  зими
Всюди  заіскрилися  килими.
Килими  ті  пухкі,  білесенькі
Зі  сніжинок  срібні,  яснесенькі
В  перлини  вбрались  дерева    й  кущі
Сповилась  земля    в  казковій  красі.
Порадіймо  люди,  привітаймо
Новий  рік    й  Василя  зустрічаймо
Поспіваєм  дружно,пощедруєм
Радість  господарю  подаруєм!
Тож  посіймо  ми  оселю  зерном
Щоб  на  мир,на  щастя,на  добро!
Нехай  гарно  зросте  озимина
Здоров`я  й  достаток  придасть  зима
Хай  лунає  сміх  в  кожній  хатині
Усміхнеться  Бог  народженій  дитині
Посвяткуймо  люди  і  вітаймо
Та  й  Свято  Василя  прославляймо!
Хай  придасть  всім  сили  і  терпіння
А  ще  завше  родинного  порозуміння!
Тепла  вам,  злагоди  і  кохання!
Нехай  всі,  здійсняться  побажання!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771244
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018


Миколай Волиняк

Велія

Повісив  ліхтарями  вечір  зорі,
Довкружки  було  видно,  як  удень.
Злунали  вдаль  щедрівочки  бадьорі,
Вас  посіваю…  вирвалось  з  легень.

Як  горобці  стежки  ми  торували,
Під  саму  стріху  випали  сніги.
Як  горобці  селом  ми  щедрували,
Світ  розцвітав  зимою  навкруги.

«Козу  вела»  попереду  Меланка,
Хурделицею…    Місяць,  Воїн,  Змій.
Ох  ті  курчата,  бігали  ж  до  ранку,
Як  на  Волині  кажуть…  до  Велій.

На  хату  парубки  тягли  ворота,
Все  вище,  скільки  вистачить  потуг.
Була  нелегка  в  парубків  робота,
На  перехресті  вже  горів  Дідух.

Малеча  в  крайній  хаті  засівали,
Дівчата  вже  втомились  ворожить.
Дядьки  старі  із  півнями  вставали,
Щоб  з  парубками  справи  розрішить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771213
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018


Richter

Василя

Як  зима  вертає  в  літо,
так  Василь  проходить  світом.
Тож  дозвольте  привітати
вас  із  цим  веселим  святом!

Засіваю  хату  житом,
щоб  в  достатку  стали  жити.
Вам  насиплю  ще  пшениці
на  пухнаті  паляниці.

Щоб  вареники  пузаті
не  виводились  у  хаті,
а  також  на  пампушки,
пиріжки  і  галушки.

Ще  добавлю  дрібку  проса
на  густі  травневі  роси,
на  багатий  урожай
і  на  пишний  коровай.

Наостанок  повну  жменю
засіваю  вам  ячменю,
щоб  дістало  й  на  черінь.
Слава  Господу!  Амінь!

13.01.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771205
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 14.01.2018


Віктор Ох

Милуватися квітами (V)


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jNdpjtJWXNQ[/youtube]
--------------------
Не  подаровані  квіти  забудуть  не  скоро.
Від  подарованих  вже  сміттєпровід  тріщить.
Спостерігати  за    в’яненням  величі  сором.
Як  і  людей,  квіти  краще  живими  любить.

Квіти  художника    на՜  полотні  не  зів’януть.
Їх  пишнота  і  принадність  втішатимуть  зір.      
Люди  давно  перебралися  вже  на  дивани.
В  рамку  хай  зирять    ̶    немає  різниці    чий  твір.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771200
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 14.01.2018


євген уткін

У СЯЙВІ ЗОЛОТИХ ЗАГРАВ

У    надвечірньому  серпанку
День  весняний    вже  догорав  
У    сяйві  золотих  заграв,
Сюрчав  цвіркун  безперестанку
А  я  у    спогадах  витав

Туди  де    молодість  блукає.
В  дитинстві  топтаних  стежок.  
Приємних  згадок  ланцюжок  
Наразі  пам'ять  повертає  
З  минулого  мій  образок  

Де  перешіптуються  трави,
Дзвін  малиновий  із  гори
Де  чорнобривці  у  дворі
Де  солов’ї  у    дві  октави  
Витьохкують    аж  до  зорі

Туди  де  дивний  передзвін
Лунає  в  росах  кришталевих.
Де  розмаїття  лук  травневих.
Де    лине    тихий  відгомін
З  ошатних,  ніжних  горобин.

Цінуймо  ж    Божий  дар  життя!
Бо  тільки  раз  воно  дається  
І  вже  минуле  не  вернеться.
Не  допоможе  й  каяття.
Цінуймо  ж  ,  Божий  дар  життя!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771180
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 14.01.2018


Валентина Ланевич

У старій свиті, сивину вкрила пороша.

У  старій  свиті,  сивину  вкрила  пороша,
Вона  стояла  серед  натовпу,  що  мимо  йшов.
Сніжинки  танули  на  ній,  хоч  була  боса,
А  люд  штовхав  її  та  осудом  своїм  боров.

Вона  ж  терпляче  зносила  глум,  чужу  хулу,
Хилила  голову  лишень  щоби  через  нужду,
Котра  зволожила  обличчя,  скупу  сльозу,
Не  бачив  недруг,  те  займало  не  її  одну.

Посестри,  то  правда,  віра  та  любов  жива,
А  ще  розтерзана  боями  змучена  земля.
Стікала  болем  покрита  струпами  душа:
-  Скількі  біди  ще  принесе  загарбницька  війна?

12.01.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770995
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 12.01.2018


Олекса Удайко

МІЙ ПАДОЛИСТ (Муз. С. Голоскевича)

                                                                                                                                     [i][b]Tth[/b][/i]
                 [i]Подаю  (повторно)  текст  пісні,  музика  
                 на  який  створена  Сергієм  Голоскевичем.
                 В  процесі  правки  з  невідомих  причин  
                 текст  втрачено  та  відновлено  по  пам'яті.  
                 Просимо  читачів  вибачити  та  прореагувати  
                 на  нову  редакцію  пісні.                                
                           
[b][color="#0c0578"]Падолисте  ти  мій,  падолисте  –
Незникоме  і  вічне  кохання!
Ти  чаруєш  мене  своїм  хистом
Від  зародження  і  до  заклання.
Облетіли  уже  жовтим  квітом
Всі  роки́  мої  в  плідній  неволі,  
Та  не  знесло  лихим,  буйним  вітром
Наше  щастя  і  наші  дві  долі…

           Приспів:

         Падолист  мій,  падолист!
         Ти  мого  кохання  сторож  –
         Дуб  багряний  лиш  у  зріст
         Ту  любов  підніме,  вгору...
         Падолист  мій,  падолист!

Дощ  і  вітер  плекають  намисто
Одинокої  в  полі  калини,
І  опалим,  безрадісним  листом
Укривають  промоклі  долини…
І  дерева,  від  літепла  п’яні,
Самотіють  безрадісно  й  голо...
Та  цвітуть,  наче  ружі  рум’яні,
Наше  щастя  і  наші  дві  долі.

           Приспів:

         Падолист  мій,  падолист!
         Ти  мого  кохання  сторож  –
         Дуб  багряний  лиш  у  зріст
         Ту  любов  підніме,  вгору...
         Падолист  мій,  падолист!

Вже  німіє,  мовчить  горда  осінь,
Пришерхає  у  думі  зрадливій,
І  панує  в  своїм  безголоссі  
Хаотичність,  притлумленість  ліній.
Хоч  природа  не  йме  уже  віри  
У  величність  Всевишнього  волі,
Святу  віру  вертають  нам  ліри  –
Ліри  щастя,  єдиної  долі…[/color][/b]

1.11.2017  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760825
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 12.01.2018


Східний

Зими п’янке тепло



Прокинулась  зима  під  ранок,
Табун  пробігся  білосніжний.
А  далі  танець…  Сотні  бранок
Кружляли  з  вітром  ніжно,  ніжно.

Мороз  не  забарився  сивий
І  по  воді  пішов  ногами,
Ішов  по  річці  геть  щасливий,
І  звів  мости  між  берегами.

У  шати  ліс  убравсь  святкові,
У  фраках  білих  дуб  і  клени.
І  лиш  ялини  гонорові
В  одежі  досі  ще  зелені.

А  як  моргнуло  ясне  сонце,
І  пальчики  в  промені  звело,
Сніжок  в  моїй  заграв  долоньці,
І  я  відчув  зими  п’янке  тепло.

                       12.01.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770937
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 12.01.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Твій образ серед натовпу шукаю…

Я  так  тебе  без  пам'яті  кохаю
І  час  не  подолав  ці  почуття.
Твій  образ  серед  натовпу  шукаю,
Летить  так  швидкоплинно  в  даль  життя.

Цих  почуттів  не  можу  передати,
Вони  у  серці  в  глибині  живуть.
Я  буду  все  життя  тебе  кохати,
Хоч  за  плечима  довгий,  довгий  путь...

Зима  сніжить  і  вітер  разом  з  нею,
Сніжки  кидає,  як  кидали  ми.
Цілунки  зігрівали  у  хурделю,
Та  так  ще  було    довго  до  весни...

Думками  пригортаюся  до  тебе,
Не  зводжу  погляду  з  твоїх  очей.
Вже  зорі  застелили  сріблом  небо,
А  хтось  чужий  торкає  до  плечей...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770849
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 12.01.2018


геометрія

МАТЕМАТИЧНІ ЗАДАЧКИ ІЗ МОЄЇ ЗАНАЧКИ…

       1.  На  столі  зайчата  грали,
               У  стола  кут  відпиляли...
               Скільки  там  тепер  кутів,
               Полічити  хтось  зумів?..
       2.  Щоб  доїхать  до  метро,
               Чебурашка  сів  в  авто.
               По  дорозі  він  зустрів
               Трьох  товаришів  своїх,
               Привітав  він  їх  усіх...
               Скільки  ж  разом  тих  було,
               Що  приїхали  в  метро?..
       3.  Оля  живе  на  другому  поверсі,а  Коля  в  двічі  вище.
               На  якому  поверсі  живе  Коля?
       4.  У  сім"ї  5  доньок  і  кожна  має  брата.  Скільки  дітей  у  сім"ї?
       5.  Скільки  буде,коли  сотню  поділити  на  половину?
       6.  Лісоруби  кожної  хвилини  відрізають  від  колоди  кусок  в  1  метр.
               За  скільки  хвилин  вони  розріжуть  колоду  довжиною  6  метрів?
       7.  Сорок  п"ять  і  сорок  п"ять,  скільки  може  бути?
       8.  У  скільки  разів  сходи  на  6  поверх  будинку  довші  за  сходи  на  2  поверх  
               того  ж  будинку?
       9.  За  4  хвилини  колоду  розпиляли  на  півметрові  куски,причому  кожне
               розпилювання  тривало  1  хвилину.  Яка  довжина  колоди?
     10.  Як  з  трьох  сірників,не  ламаючи  їх,зробити  чотири?

                   Відгадки:  1.П"ять.  2.Один.  3.На  третьому.  4.  Шість.  5.  200.    6.  5  хвилин                
                                                 7.  10;  80;90;  400.    8.У  п"ять  разів.  9.  2,5м.  10.  IV.
                                                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770795
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 11.01.2018


Віктор Северин

ЧТО Я ОСТАВЛЮ ДЛЯ ЛЮДЕЙ?

Увы,  мой  срок  иссяк...  почти.
Себе  вопрос  хочу  поставить:
ТУДА  ничто  не  унести,
А  ЗДЕСЬ  я  что  смогу  оставить?
Что  я  оставлю  для  людей,
Что,  кроме  холмика  могилы?
Стихи  не  в  счёт  —  поверьте,  хилы  —
Хватило  только  в  жизни  силы
На  двух  надёжных  сыновей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770788
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 11.01.2018


Надія Башинська

ЗНОВ ДЗВЕНИТЬ КОЛЯДА!

Знов  дзвенить  коляда,
гріє  серце.
В  ній  співає  душа,  
мов  джерельце.

В  ній  яскрава  зоря
шле  проміння.
Зігріває  траву
і  каміння.

Зігріває  дерева  
і  квіти,
що  малює  для  нас  
тихо  вітер.

Піднімає  з  землі  
силу-соки.
Всі  проходимо  ми
тут  уроки.

Ллється  слово  дзвінке,
лине  в  вічність.
В  цьому  світі  усе
має  цінність.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770763
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 11.01.2018


Калинонька

До Дня Соборності України




                                                       

                                               Обіймись  ,  Україно  ,  бо  у  єдності  сила,
                                               Обіймись  ,  Україно  ,  навіки  обіймись  ,
                                               Як  будеш  єдина,то  будеш  щаслива  ,
                                               Прапор  волі  злітатиме  ввись.
                                                         
                                                         Обіймись  ,  Україно  ,у  мирі  й  любові  ,
                                                         Обіймись  ,  Україно  ,  у  душах  й  серцях,
                                                         Постань  перед  світом  у  новій  обнові  ,
                                                         Хай  Господь  освятить  в  майбутнє  твій  шлях!
                                           
                                               Обіймись  ,  Україно,  як  єдина  родина  ,
                                               Обіймись  ,  Україно  ,  як  велика  сім"я,
                                               Щоб  пишно  розквітла  знов  в  лузі  калина,
                                               Щоб  воскресла  ,ти    земле  моя.

                                                               Обіймись  ,  Україно  ,  нам  до  болю  потрібне  єднання!
                                                               Обіймись  Україно!  Молять  душі  героїв    земних,
                                                               Пом"янемо  ми  їх  у  скорботній  хвилині  мовчання,
                                                               І  завершим  всі  справи  за  них.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770748
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 11.01.2018


Східний

Мамі

                       

Мамо,  Ваш  голос  почути  я  хочу
І  бачити  усмішку,  ніби  зорю.
В  літні  заглянути  стомлені  очі,  
На  вушко  шепнути:  «О,  Вас,  як  люблю.»

Взяти  за  руку,  що  пахла  хлібами
Й  пройтися  удвох,  як  в  дитинстві  було.
Відчути  вогонь,  що  був  поміж  нами.
Лишився  лиш  спогад  прозорий,  як  скло.

Мамо,  я  серце  в  долоні  тримаю
Це  Ваше,  не  згасле,  що  й  досі  горить,
Ніби  промінь  ранковий  в  розмаю,
Й  мене  надихає  любити  і  жить.

Вашого  хочу  торкнутись  волосся
І  обійняти  ніжно,  ніжно  я  Вас.
Житнє  тримаю  дозріле  колосся
Й  у  небо  дивлюся,  дивлюся  весь  час.

Слід  Ваш  шукаю  у  просторі  часу,
Між  нами  розлука  під  іменем  –  Смерть.
Усмішку  бачу  на  сонці  я  Вашу,
Для  мене  Ви,  мамо,  є  зоряна  твердь.

                             11.01.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770745
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 11.01.2018


Новоградець

Оленята

Був  ранок,  і  сонце  на  лапи  ялин
Накинуло  вже  позолоту,
Брели  з  оленихою,  схожі  в  один,
Двійнятка  по  краю  болота.

Старанно  по  сліду,  тримаючись  в  ряд,
В  траві  обережно  ступали,
І  в  променях  очі  в  смішних  оленят
І  носики  чорні  блищали.

Здавалось  все  мирним,  і  тиша  була
У  світі  тваринних  ідилій,
Та  з  блиском  сталевим  зіниця  ствола
Вже  хижо  дивилась  на  цілі.

Здригнулись  раптово  ялини  навкруг,
В  траві  олениха  забилась,
І  вмить  по  болоту,  зрізаючи  круг,
Із  жахом  малеча  пустилась.

Далеко  в  гущаві,  в  дрімучих  кущах
Спинились  і  впали,  безсилі,
І  розпач  в  великих,  блискучих  очах
Застиг  у  звіряток  змарнілих.

Був  ранок  і  вечір  вже  втретє  підряд,
Ще  біль  не  забулись  і  горе,
А  двійко  голодних,  сумних  оленят
Вже  йдуть,  спотикаючись,  бором.

Ше  зовсім  не  звичні  шукати  траву,
Невміло  обнюхують  хвою,
І  в  темінь  ховаються,  в  тінь  лісову,
Налякані  зверху  совою.

Тримайтесь  плямисті,  хай  приймуть  сиріт
Під  захист  могутні  діброви  -
Зустрів  вас  не  в  пору  жорстокістю  світ,
Сп'янілий,  в  азарті,  від  крові.

Так  хочеться  вірити  -  дні  пролетять,
Відступить  проклята  з  косою,
І  ви  пронесете  над  смертю  життя
На  ніжках  тоненьких  з  собою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770712
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 11.01.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Подаруй мені…

Подаруй  мені  коханий  зиму  кольорову,
Щоб  в  рожевому  тумані  ніч  була  казкова.
Щоби  зорі  золотаві  розцвіли  як  квіти,
Свої  фарби  різнобарвні  дарувало  літо.

Подаруй  мені  коханий  голубі  світанки
І  гарячі  поцілунки  і  щасливі  ранки.
Щоб  тепло  твоє  душевне  у  мороз  зігріло,
Щоби  сонце  в  небі  темнім  радо  засвітило.

Подаруй  мені  коханий  заповітну  мрію,
Серцем  я  тебе  кохаю  і  в  душі  лелію.
Я  з  тобою  буду  поруч  любий  мій  у  свято
І  розквітне  літо  в  зиму  і  чудес  багато...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770664
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 11.01.2018


dovgiy

З ВЕРШИНИ

Не  шкодуй,  кохана,  що  далекі  весни,
Лиш  приходять  в  пам’ять  тай  то,  не  щодня.
Місяць  ясночолий  опускає  весла
В    море  швидкоплинне  де  немає  дна.

Ой  у  водах  часу  так  срібляться  зорі!
Відблиски  минулого  ринуть  вдалину.
Я  завжди  з  тобою    в  радості  і  горі,
Оживляю  серденько  від  важкого  сну.

У  текучі  струмені  двічі  не  ступити.
Та  дана  нам  пам’ять,  аби  ми  могли
Із  вершин  прожитого  мудро  оцінити,
Чи  путями  вірними  ми  удвох  пройшли.

Були  прикрі  помилки,  втрати  та  невдачі,
Коли      дні  здавались  стрічками  з  пітьми…
Як  це    страшно  бачити:  що  кохана  –  плаче,
   А  майбутня  втіха  ще  за  ворітьми.

Та  минало  горенько,  та  долались  труднощі,
Знов  світились  погляди  зорями  надій.
Постаріли  яблуні  під  дитячі  пустощі,
Щебетом  школяриків  двір    відгомонів.

Наче  все  по  старому:  живемо  за  звичками.
Чи  колишні  ніжності  збереглись  в  душі?
Чи  приємні  спогади  як  північні  привиди
Штучно  поселяю  я  у  свої  вірші?

Ні!  –  вони,  -  не  привиди!  Може,  дещо  стомлені.
Притупилась  з  часом  гострота  чуття.
Тільки  зірка  ніжності  життєдайним  променем
Зігріває    в  осені  непросте  життя.

Хай  бажання  щастя  вже  здаються  мріями
Та  повір,  кохана,  з  настанням  весни,
Знов  до  нас  повернуться  новими  надіями
Нами  колись      бачені  веселкові  сни.

09.01.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770570
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 10.01.2018


Східний

Роздуми солдата

     

Прийду  отак  просто  і  ляжу,  й  засну,
Хвилини  відчую  в  блаженному  щасті.
Тебе  обніму  неповторну  весну,
Про  миті  ці  думав  в  години  напасті.
А  там  у  боях  лише  гомін  грози,
Й  родюча  земля  скаженіла  від  сталі.
Іще  автоматні  носились  дощі.
Були  ці  дощі  затяжні  і  тривалі.
Гримів    Іловайськ  і  Дебальцеве  теж.
А  скільки  братів  полягло  в  полі  бою.
Думками  про  тебе  лише  і  живеш,
Любов  визначає  й  спрямовує  долю.
Як  добре  тримати  коханої  стан,
Мов  з  вишні,  вуста  цілувати  досхочу.
Забути  про  болі  від  травм  і  від  ран,
Й  косу  розпустити  шовкову  дівочу.
Поки  очманілий  ще  ходить  сусід,
Відкритим  тримаю  все  лезо  кинджала.
Потрібно  позбутись  непрошених  бід.
Усе  пам’ятаю:
Навіть  мене
Як  кохала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770567
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 10.01.2018


НАДЕЖДА М.

Для тебе…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TgSun8TBtFw[/youtube]


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-hbJYSo8a0k[/youtube]

Для  тебе    хочу  буть  сюрпризом,
Ти  довіряй  мені  лишень,
Щоб  ти  не  вірив  тим  прогнозам:
Кохання  це  -  короткий  день.

Воно  триває  три  лиш  роки...
Коли  і  хто  сказать    посмів?
Хто  дав  чуттям  короткі  строки?
Це,  мабуть,  він  любить  не  вмів..

Та  я  не  вірю  в  забобони,
Бо  скільки  років  все  ж  люблю.
Які  тут  будуть  заборони?
Від  слів  своїх  не  відступлю.

Вже  скільки  весен  промайнуло,
Дощів  пролилось  за  роки.
Та  почуття  це  не  минуло,
Не  відпускатиму  руки

Тієї,  що  зі  мною  поруч,
Що  не  покине  ні  на  час.
Хай  буде  вічне,  без  повтору,
І  зігріває  тільки  нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770559
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 10.01.2018


Віктор Ох

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ (V)

           
Слова    ̶    Ніна  Третяк
Музику  на  слова  написано  було  раніше.  Та  виставляю  твір  лише  зараз,  коли  можна  послухати  разом  з  відео.  На  сайті    з  якогось  часу  не  можна  додавати  звукові  фійли.    На  жаль.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_aYiTc_-UOE[/youtube]
--------------
     [i]  (пісня)[/i]

Любов  тримає  всесвіт  на  долонях  –  
Чужа  для  неї  мачуха-війна.
У  сонця    запеклася    кров  на  скронях  –  
І  Судний  день  нікого  не  мина…
Він  прийде  і  свої  запалить  свічі  –  
Високе  небо  розітне  гроза.
Не  соромно  дивитись  людям  в  вічі,
Коли  душа  пречиста,  мов  сльоза.
         Приспів:
   А  молодість  не  відає,  що  страшно,
   Утверджуючись  крізь  вогонь  і  дим  –
   А  молодість  –  рішуча  і  відважна!
   Не  страшно  помирати  молодим…

Це  хто  сказав,  що  з  вами  ми  не  вічні,
Це  хто  таке  подумав,  хоч  на  мить  –  
Ми  вирвалися  в  простори  космічні,
І  будемо  віки  на  світі  жить.
Життя  свіча  згорає,  та  не  гасне,
Запалюючи  міліони  свіч.
У  тім  горінні  є  сумне  й  прекрасне,
Що  розвидняє  непроглядну  ніч.
           Приспів:
   Їх  мрії  недомріяні  літають,
   Їх  слід  стрімкий,    гарячий  не  прочах,
   Бо  все-таки  Герої  не  вмирають,
   Продовжуючи  в  пам’яті  свій  шлях…
-------------------------------

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770498
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 09.01.2018


геометрія

СВЯТО ДВАНАДЕСЯТЕ…

                                     Ось  і  засвітило                                        Це  Різдво  від  Бога,
                                     всім  Різдво  на  диво,                        до  Віри  дорога,
                                     на  добро,на  тепло,                            Марія  пречиста
                                     і  щоб  зникло  усе  зло...                сина  народила...
                                                                                   Це  чудове  свято,-
                                                                                   є  дванадесяте,-
                                                                                   після  Воскресіння,
                                                                                   Божого  веління...
                                     В  часи  надвечірні                            Свята  дух  витає,
                                     йдуть  богослужіння                      всіх  благословляє,-
                                     в  храмах  і  церквах,                      вертепи,вистави
                                     в  сім"ях  й  небесах...                    й  колядки  цікаві...
                                                                                   За  столом  сідає
                                                                                   разом  вся  родина,
                                                                                   як  зірка  засяє
                                                                                   у  небі  вечірня...
                                   Медом  і  узваром                                    І  благословляє
                                   пахне  в  кожній  хаті,                        батько  всю  родину,
                                   і  стає  родина                                              пом"януть  померлих
                                   на  щедрість  багата...                      у  тиші  хвилину...
                                                                                   І  кутя  медова
                                                                                   родині  смакує,
                                                                                   і  тиха  розмова,
                                                                                   і  щирість  віншує...
                                   Варену  картоплю,                                  І  різні  салати,
                                   і  пісні  борщі,                                                з  рисом  голубці,
                                   капусту  з  грибами,-                            на  добро  багаті,-
                                   смакують  усі...                                          з  квасолі  млинці...
                                                                                   Ці  родинні  свята,-
                                                                                   найкращі  зимою,
                                                                                   на  тепло  багаті,
                                                                                   сповнені  любові!..
                                   Нехай  же  єднають,                          Свято  засвітило
                                   свята  українців,                                    й  додало  нам  сили
                                   вороги  хай  знають,-                        щоб  в  Мирі  і  Правді
                                   здолаєм  чужинців...                        всі  усе  робили!..
                                                                                 Щоб  усіх  ворожих
                                                                                 вигнали  ми  з  хати...
                                                                                 Й  "своїх"  нечестивих,
                                                                                 не  пускали  до  влади...


















                                   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770466
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 09.01.2018


Harry Nokkard

Зима, январь ….

У  дружини  завтра  День  Народження.  

                 Зима,  январь  ……    

Зима,  январь,  рождественский  мороз,
Бодрит  и  подгоняет  в  этот  вечер,
Спешу  к  тебе  с  букетом  белых  роз,
И  опьяняет  радость  нашей  встречи.

Я  знаю  в  этот  вечер,  как  всегда,  
Как  много  лет,  ты  ждешь  меня,  я  знаю,  
Ты  пронесла  Любовь  через  года,
Душою  юная,  хотя  уже  седая.  

Твоя  любовь,  меня  не  раз  уберегла  
От  всяческих  напастей    и  несчастий,
Со  мною  рядом  ты  всегда  была,
И  ты  хранила  в  нашем  доме  счастье.

Простое  счастье,  просто  рядом  быть
И  радоваться  и  зиме  и  лету,  
Детей  любить,  мечтою  светлой  жить,
Попутешествовать  вдвоем  по  свету.

Пускай  не  все  свершилось,  не  беда!
Не  наша  в  том  вина,  но  все  же,
Мы  пронесли  Любовь  через  года
И  это  нам  с  тобой  всего  дороже.

Сегодня  у  тебя  особый  день,
Пусть  будут  в  жизни  
Лишь  счастливые  мгновения,
Пусть  обойдет  тебя  печали  тень,
Здоровья,  Радости,  Любви  и  
С    Днем  Рождения!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770458
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 09.01.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Щаслива зустріч…

Сніжинки  неначе  метелики  білі,
Тихенько  на  віти  ялиноньки  сіли.
Всміхнулись  думками  так  весело  й  ніжно
І  нас  запросили  у  зиму  цю  сніжну.

До  тебе  спішу  мій  коханий  із  вітром,
А  місяць  в  дорозі  для  нас  буде  світлом.
В  обіймах  палких  ти  пригорнеш  до  себе,
Намисто  із  зір  подарує  нам  небо.

Нас  лебеді  білі  піднімуть  на  крила.
Слова  шепотітимеш:"  люба  і  мила".
Кружлятиме  в  танці  своїм  завіруха,
Мороз  подарує  на  радість  кожуха.

Щоб  ми  не  замерзли  у  пору  зимову
А  зустріч  була  щоб  гаряча,  казкова.
Довкола  дзвіночки  дзвенять  своїм  співом
У  ніч  Різдвяну  ми  зустрілись  щасливо.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770436
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 09.01.2018


dovgiy

ЩЕ ОДНЕ ЗІЗНАННЯ

Ти  для  мене  назавжди  єдина.
І  не    вір,  якщо  плітка  чиясь,
Донесе,  що  кохана  людина
Не  вертає  на  круги  своя,  
Що  схвильоване,  трепетне  серце
Вже  комусь  пропонує  як  дар
Слів  облуди  для  іншого  серця
Розливає    медовий  нектар.
Так  не  станеться.  Хай  там  у  когось
Кілька  раз  розквітають  сади.
Мій  під  снігом  до  сяєва  твого,
А  розквітне  –  як  прийду  сюди,,
Як  у  вічі  глибокі  загляну,
Як      до  себе  тебе  пригорну,
І  тим  жадібним,  вовчим      коханням
Ми  пірнемо  у  нову  весну.
Озвіріємо  пристрастю  юних
Лиш  для  того,  щоб  чути  сповна
Як  бандури  виспівують  струни
Коли  пісня  чарівна,  одна,
Яку  грає  замріяний  вітер
Між  квітучих  напахчених  віт.
Ще  повернемо  разом  наш  квітень
Ще  почуємо  щастя  привіт!

08.01.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770434
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 09.01.2018


Валентина Ланевич

Поговори зі мною, любий.

Поговори  зі  мною,  любий,
У  час  затишшя  подзвони.
Із  хрипотою,  трішки  грубий,
Почую  голос  твій  з  війни.

І  озовусь  до  тебе  серцем,
Коханням  ніжним  пригорнусь.
Притиснув  ворог  волю  берцем,
Ще  сіль  у  ранах,  ти  ж  кріпись.

Віддам  тепло  душі  своєї,
В  твою  до  краплі  переллю.
В  руках  немає  в  мене  зброї,
Люблю  тебе,  люблю,  люблю.

Бухкає  в  грудях  калатання
Щемом  тремтячим  та  терпким.
Мольбою  з  вуст  тихе  прохання:
-  Побережись.  Вертай  живим.

09.01.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770430
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 09.01.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Полюбляють нас в народі

Полюбляють  нас  в  народі
І  дорослі,  і  малі
У  святкові  дні  та  будні.
З  маком  дуже  ми  смачні,

Ще  -  із  вишнями  і  сиром,
Можна  й  трішки  кураги.
Як  спечемося,  то  щиро
Пригощаєм...(  Пироги).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770381
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 09.01.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

А твої очі кольору неба

А  твої  очі  кольору  неба,
Лагідні-лагідні  такі  і  добрі,
Хвилі  морської  очі  у  мене
Ловлять  твій  ніжний  люблячий  погляд.

Небо  і  море.Ці  дві  стихії,
Яких  приборкати  ще  не  вдалося,
В  наших  очах  ясно  сяють-зоріють
І  хвилями  щастя  хлюпають  й  досі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770380
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 09.01.2018


Олекса Удайко

РІЗДВ’ЯНІ ПЛЯЦКИ

             [i]У  християн  східного  обряду  Рідв’вяні  свята  прийнято  
             зустрічати  12-ма  їствами  на  столі  за  числом  учнів  
             Ісуса  Христа.  Одним    із  страв  є  деруни  або  терті
             (переважно  картопляні)  [b]пляцки*…[/b]      Про  них  
             (і  не  тільки)  в  цьому  коротенькому  рев’ю    з  
             площі  Neumarkt  міста  Кельну,  куди  забрів,                                            
             мов  ненароком,  за  10  діб  до  Цього  року  
             автор.
[/i][youtube]https://youtu.be/uAcmi5WM_wE[/youtube]
[i][b][color="#063773"]Ось  і  знов  у  Кельні  я,
де  живе  моя  сім’я  –
донька    й    внучка  –
дві  колючки,
внук  Максим  та  ще  й  зятьок  –
славний  польський  козачок.

Їли  пляцки  та  й  гадали  –
що  то  за  холера?  –
як  би  видать  свою  дану
заміж  мільйонеру…
Ми  жили  б  тоді,  як  пави,
горя  та  й  не  знали…

Ну  а  ще  на  думку  спало  –
(нам  прости,  мій  Боже!)
коби  ми  ся  враз  так  стало,
нам  було  би  гоже…
На  когось  там  ся  молити,
йти  кудись  в  Європу?    –

Най  вона  до  нас,  облитих
миро,  здійме  попу…
Щоби  не  жувати  латекс**
й  не  постить  Хануку***,
ліпше  буде  їсти  пляцки
й  пестити  онуків…

Недарма  ж  із  України  
вранці  сходить  сонце…
І  живуть  тут  жовто-сині  –
славні  оборонці.[/color]

[/b]8.01.2018,
Кельн,  ФРН
________
*Назва  дерунів,  характерна  для  більшості  
   слов’янських  країн  Центральної  Європи.
**Деруни  у  єврейській  кухні,  що  супроводять
святкуванні  єврейського  свята  Хануки***.

На  світлині:  автор  з  внучкою  Ханною
на  brench  в  одному  із  ресторайій  Кельну...[i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770339
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 09.01.2018


OlgaSydoruk

И я - не я…И ты - не ты…

И  я    -  не  я…
И  ты  -  не  ты…
И  не  растут  в  саду  цветы…
Лишь  стынет  лёд…
И  сыплет  снег…
И  заметает  вьюга  след…
Тогда  зачем  и  почему  -
Тебя  из  мыслей  не  гоню…
И  зажигаю  вновь  свечу…
И  Мойры  ниточку  пряду...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770328
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 08.01.2018


КВолынский

Незаметно

Незаметно  подкралось  зимовье…
Серебром  разлилось  на  висках,
И  прошедшее…  с  болью,  с  тоскою,
На  бумагу  ложится  в  стихах.

Не  вернуть,  неуёмных  желаний,
Не  забыть  перечёркнутых  дней,
Ожиданье  страстей  и  страданий,
Во  глубокой  печали  моей.

Помню,    жадно    желал  окунуться
В  передряги  морской  суеты  –  
За  штурвалом  судьбе  улыбнуться  –  
Всё  мелькало…причалы,  порты.

Всё  прошло,  нет  нужды  торопиться,
И  потерь  непознанных,  не  жаль,
Предназначенным….  в  море  влюбиться  –  
Возлюбите  тоску  и  печаль!

Сколько  лет  промелькнуло  напрасно
Средь  друзей  поражённых  мечтой,
Среди  волн  и  погоды,  ужасной,
Упивался  стихией  морской…

И  не  думал,  не  верил,  не  снилось,
Что  способен  опять  воздыхать,
Снизошёл…  к  капитану,  на  милость,
Выдал  крылья,  чтоб  смог  полетать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770307
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 08.01.2018


Richter

Чума

Чума…  Чума  прийшла  у  наше  місто
і  вразила  великих  і  малих.
Колись  було  у  ньому  тепло  й  чисто,
звучала  музика,  лунав  веселий  сміх.

Тепер  все  місто  ніби  опустіло,
а  мертву  тишу  розриває  дзвін.
Шматує  він  нещадно  душу  й  тіло,
в  глибини  мозку  проникає  він.

Бреде  бездомний  в  розпачі  і  тузі,
страшний  над  ним  висить  кубічний  шар.
Кудись  поділись  дім,  робота,  друзі…
Ні,  він  не  бомж,  тепер  він  вже  клошар.

Чума  вражає,  пустку  в  душах  сіє,
ввергає  місто  все  у  небуття…
Полишили  нас  заповітні  мрії…
Що  всім  нам  принесе  таке  життя?..

08.01.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770284
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 08.01.2018


Ольга Калина

Чому

Чому  не  можу  я  зібратися  з  думками
Що  линуть  так  до  мене  звідусіль?!
Чому  не  можу  я  змиритися  з  роками,
Що  птахами  зникають  вони  всі?!  

Чому  весь  час  біжу  вперед  і  щось  шукаю,
Але  ніяк  не  можу  віднайти?!
Чому  так  сильно  плаче  серце?  Я  не  знаю
І  через  що,  ще  мушу  я  пройти?!  

Чому  душа  моя  така  непримиренна,
Як  з  клітки,  рветься  з  тіла  в  височінь?!  
Чому  моя,  ти  Доле,  бідна  і  страденна,  
Вертаєш  шлях  в  зимову  заметіль?!

Чому  на  все  це  дійство  збоку  споглядаю,  
Але  ніщо  не  можу  я  зробить?!
І  буде  дальше  що  зі  мною  -  добре  знаю,  
Але  ще  так  хотілося  б  пожить.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770274
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 08.01.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Любі друзі з Різдвом Вас…

У  день  святий  Різдва  Христова
Бажаю  щастя  Вам  земного,
Бажаю  в  душах  відродити
уміння  вірити,  любити,
А  Бог  Вам  щедрою  рукою
За  Вашу  віру,  за  терпіння
Своє  надасть  благословіння.
Хай  різдвяна  добра  казка
Подарує  тепло  й  ласку,
Хай  різдвяні  світлі  зорі
Знищать  смуток  весь  і  горе!
Щастя,  радість  і  добро
Хай  несе  до  вас  Різдво!
Веселих  свят!

Христос  рождається!  Славімо  його!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770264
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 08.01.2018


Richter

19. Помазанику

[i](Із  циклу  „Відголос  Давидових  псалмів“,  пс.  19)[/i]

В  печалі  день  Господь  тебе  почує
і  Бога  Якового  ймення  захистить.
З  Святилища,  з  Сіону,  примандрує
жадана  допомога  й  підкріпить.

Згадавши  всі  твої  дари  і  жертви,
Він  по  твоєму  серцю  дасть  тобі
і  намірам  твоїм  не  дасть  померти,
задумане  не  втоне  у  журбі.

Нам  радість  принесе  твоє  спасіння
і  в  ім’я  Бога  ми  піднімем  стяг.
Спасіння  Боже,  як  і  воскресіння,
тобі  найвищий  дар  з  духовних  благ.

Помазанця  свого  Господь  спасає,
йому  допомагає  Він  з  Небес.
Його  десниця  й  інших  надихає
і  робить  все,  щоб  лід  зневіри  скрес.

Хвалитись  іншим  розкішшю  не  гоже
чи  родовитістю  минулих  поколінь.
Ми  ж  хвалимо  в  подяці  ім’я  Боже,
вся  слава  Богу,  лиш  Йому!  Амінь!

08.01.2018

Псалом  19  
1  Начальнику  хора.  Псалом  Давида.  
2  Да  услышит  тебя  Господь  в  день  печали,  да  защитит  тебя  имя  Бога  Иаковлева.  
3  Да  пошлет  тебе  помощь  из  Святилища  и  с  Сиона  да  подкрепит  тебя.  
4  Да  воспомянет  все  жертвоприношения  твои  и  всесожжение  твое  да  соделает  тучным.  
5  Да  даст  тебе  [Господь]  по  сердцу  твоему  и  все  намерения  твои  да  исполнит.  
6  Мы  возрадуемся  о  спасении  твоем  и  во  имя  Бога  нашего  поднимем  знамя.  Да  исполнит  Господь  все  прошения  твои.  
7  Ныне  познал  я,  что  Господь  спасает  помазанника  Своего,  отвечает  ему  со  святых  небес  Своих  могуществом  спасающей  десницы  Своей.  
8  Иные  колесницами,  иные  конями,  а  мы  именем  Господа  Бога  нашего  хвалимся:  
9  они  поколебались  и  пали,  а  мы  встали  и  стоим  прямо.  
10  Господи!  спаси  царя  и  услышь  нас,  когда  будем  взывать  [к  Тебе].  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770231
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 08.01.2018


НАДЕЖДА М.

Чом зажурився, голуб сизий?

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uC9fJOq1JF4[/youtube]

Чом  зажурився,  голуб  сизий?
Чому  неспокій  на  душі?
Немолодий,  та  все  ж  красивий.
Невже  замучили  дощі?

Сидиш  самотній.    Де  голубка?
Чому  до  хмар  ти  не  летиш?
Одна  літає  твоя  любка,
А  ти  від  холоду  тремтиш.

Покинь  в  думках  своїх  тужити.
Дивлюсь:  нетронуте  зерно.
Ти  здатен  гнізда  в  парі  вити.
Зніми  з  душі  думок    ярмо.

Свої  розчесуєш  все  крила,
Намокли,  мабуть,  від  дощу.
Ти  не  спіши  складать  вітрила...
Я  так  тебе  про  це  прошу.

Ще  вийде  сонце  із-за  хмари,
Осушить  крила,  полетиш.
Всіх  заворожать  твої  чари...
Думки  нерадісні  залиш.

Іще  заграє  промінь  сонця
В  твоїх  засмучених  очах.
Осяде  сум  цей  десь  на  донці
В  цих  безкінечних,  злих  дощах...










адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770207
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 08.01.2018


Східний

Аркуш паперу (поетам)


Паперу  аркуш  білий,  білий…
На  нім  струмочками  слова
Малюють  віршик  ще  не  зрілий,
Під  дотик  сонного  пера.

Таємна  думка,  що  в  поета
З  струмків  збігає  у  ріку.
Рядки  написані  в  куплети
В  скарбничку  ляжуть  вікову.

Думки  підхопить  ранній  вітер
І  рознесе  в  усі  кутки.
Дорослі  прочитають  й  діти,
Хто  так  собі,  хто  залюбки.

В  серцях  людських  цей  скарб  затліє,
А  може  виросте  в  вогонь,
І  когось  вчасно  обігріє,
Напитись  дасть  з  ріки-долонь.

Спочатку  аркуш  білий,  білий
На  нім  струмочками  слова
Малюють  віршик  ще  не  зрілий,
Під  дотик  сонного  пера.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770216
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 08.01.2018


Виктория - Р

Життя мого основа

[b][i][color="#ff00ae"]Життя  мого  основа,
Це  перш  за  все  любов!
Це  -  пісня  світанкова,
Яка  бентежить  кров.

Це  -  теплі  барви  літа,
Це  -  сонця  промінці.
Це  любі  мої  діти,
Їх  радість  на  лиці...

Це  -  тепла  кава  вранці,
Та  милого  вуста.
Це  -  в  поцілунках  пальці,
І  він  один  із  ста!

Безкрає  поле  жита,
І  соловейка  спів...
Це  -  мамина  молитва,
Це  -  білий  цвіт  садів!
07  01  2018  р  
Вікторія  Р
[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770191
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 08.01.2018


Ярослав К.

Святий вечір

В  эту  дивную  ночь  совершается  чудо:
Зажигаются  звёзды  -  рождается  Бог.
Он  на  землю  приходит  Себя  отдать  людям,
Чтобы  каждый  примеру  последовать  мог.

Как  терпеть  и  смиряться,  сносить  пересуды,
Не  лелеять  своё  несравненное  "я",
Как  любить  и  забыть  "не  хочу  и  не  буду"
И  пожертвовать  жизнью  "за  други  своя".

Так  пускай  каждый  дом  распахнёт  шире  двери,
Открывайте  сердца  и  не  бойтесь  зимы!
Только  нужно  Ему  их  всецело  доверить,
Ведь  тогда  лишь  счастливыми  станем  все  мы!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770131
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 07.01.2018


Східний

Зимовий етюд

 

Зима  розкрила  свої  крила,
Сипнула  пір’я  з  подушок,
Лелечим  пухом  землю  вкрила,
Скувала  панцером  ставок.

Ще  зачепилась  за  Калину
Й  дала  їй  з  голок  кожушок.
Спустилась  тихо  у  долину,
Відкрила  з  перлами  мішок.

Верба  виблискує  в  алмазах
І  Дуб,  і  Липа,  й  Ясени.
Берези-діви  в  срібних  стразах.
На  Кленах  сяють  ордени.

А  як  розбіглася  по  полю,
Все  забіліло  навкруги.
Вітрам,  мов  коням,  дала  волю.
Куди  не  гляну  –  скрізь  сніги.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770121
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 07.01.2018


Східний

Колядка

                   

Крокувала  зірка  в  небі  тай  спинилася,
Дитя  Боже,  дитя  світле  народилося.
Пеленала,  колихала  Діва  чистая,
Матір  Божа,  Матір  ясна  і  Пречистая.

Опустились  Серафими  й  Божі  Силоньки,
Грають  ліри,  грають  арфи,  славлять  зіроньку.
Старий  Йосип  сам  колише,  хвалить  Боженьку,
І  зібрались  всі  похвали  в  небі  в  річеньку.

Засурмили  Янголята,  в  яслах  Зіронька…
Прийшла  в  світ  і  зародилась  в  Бога  віронька.
Слався,  слався,  звеселися  Дитя  Боженьки.
Поклонилися  три  царі  із  доріженьки.

Поклонились,  звеселились,  спить  Він  солодко,
Прийми  ладан,  прийми  смирну,  а  ще  золото.
Крокувала  зірка  в  небі  тай  спинилася,
Дитя  Боже,  дитя  світле  народилося.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770099
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 07.01.2018


Виктория - Р

З тобою щастя я пізнала!

[b][i][color="#ff0091"]Я  вибрала  тебе  зі  ста,
І  закохалась  до  нестями...
В  полон  взяли  твої  вуста,
Ми  поєдналися  серцями...

Горіли  очі,  мов  вогні
І  кожен  дотик  ніби  жало...
Запав  у  душу  ти  мені,
З  тобою  щастя  я  пізнала!

Цим  почуттям  немає  меж,
Кохання  наше,  то  є  -  диво!
Тамую  подих,  як  ти  йдеш
З  тобою,  любий,  я  щаслива!
05  01  2018  р
Вікторія  Р
[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770098
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 07.01.2018


Валентина Ланевич

На Голгофу душа піднялась на святвечір.

На  Голгофу  душа  піднялась  на  святвечір,
Назбирала  в  собі  біль  жаливи  й  печаль.
Ще  жменю  любові,  що  лягла  враз  на  плечі,
У  погоні  суєт  стала  міці  скрижаль.

І  молила  душа  у  покорі  спасіння,
Відбілити  образи  просила  в  Христа.
Щоби  помисли  щастя  не  знали  гоніння,
Ті,  що  в  серці  безпечнім  зазнали  гріха.

Й  розтікались  бажанням  у  тілі  блаженним,
Лоскотали  у  грудях  стервозності  дань.
Обіймались  із  жалем,  горіти,  нестримним
Та  зчезав  той  вогонь  у  літах  покарань.

07.01.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770080
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 07.01.2018


НАДЕЖДА М.

Різдво Христове

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6hlm5u239bw[/youtube]


Опустивсь  на  землю  вечір,
Світле  сяйво  розлилось.
І  дорослим,  і  малечі
По  всім  хатам  розійшлось.

Зайшов  Вечір  ось  до  хати,
Подививсь  -  багатий    стіл.
Гостей  можуть  тут  стрічати:
Є  тут  хліб  святий  і  сіль.

І  усміхнений  господар,
Повна  хата  тут  дітей.
Знать,  хазяїн  цей  не    ледар,
І  усмішка  до  гостей.

На  столі  всього  вдостатку:
Пироги,  кутя,  вино.
Чепурив  до  свят  кімнатку,
Вигляда  гостей  в  вікно.

А  надворі  сніг  лапатий,
Подарунок  цей  до  свят.
Хай  щастить  оцім  всім  в  хаті.
Кожен  святу  дуже  рад...

Бачить,  в  хаті  люди  добрі.
У  сім"ї  цій  завжди  лад.
Зарожевився  вже  обрій...
То  ж  піду  до  інших  хат...
______________________-

Друзі  мої!  Вітаю  вас  всіх  з  Різдвом  Христовим..
Будьте  щасливими  і  здоровими.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769919
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 06.01.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Різдв"яна кутя

А  на  свят-вечір
Кутя  багата,
Бо  разом  з  нею
Всіх  страв  дванадцять.

Ну,  а  Маланка
Та  й  на  вечерю
Приготувала
Кутю  вже  щедру.

Пекла  ковбаси,
Студень  варила,
Сир  запікала,
Сало  коптила.

На  щастя  й  долю
Василь  засіє,
Чарочку  повну
Йому  налиє.

На  Водохреще  -
Кутя  голодна,
Бо  у  цей  вечір
Піст  дуже  суворий.

Свят  всім  веселих,
Куті  смачної,
В  містах  і  селах
Миру  й  спокою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769909
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 06.01.2018


Миколай Волиняк

Памяті В. Симоненка


Ми,  поети  з  колиски  солдати,
Направляє  нас…  Божа  рука.
Тож  віками  ми  ворогом  владі,
Доля  наша  гірка…  і  важка.

Не  судилось  Василю  дожити,
Не  судилось  відчути  ганьбу.
Коли  зверху  ще  більші  банд.ти,
Лихій  долі  пакують  журбу.

За  вас  мусимо  справу  зробити,
Тепер  ми  стоїмо  ж  у  бою.
Так,  як  вам  не  дали  долюбити,
Ми  долюбим  Вкраїну  свою.

Розправляє  вже  Матінка  крила,
Народила  нових  Кобзарів.
Очі  внукам  –  пташатам  відкрила.
Сокіл  крила  в  Даждьбога  зігрів.

Зникнуть  ті,  що  народними  звуться,
Котрим  сняться  звання  і  вві  сні.
Імена  ж  ваші…  громом  озвуться,
Бо  глибокий  ваш  слід,  як  пісні!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769862
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 06.01.2018


Ніна Незламна

Добрий вечір

Добрий  вечір!

Ой,  не  сумуй,  зима,  не  плач
Спечу  смачний  тобі  калач
Ще  й  зверху  маком  притрушу
Та  й  усіх  діток  пригощу.
Зірка  в  небі,  прийшло  свято
Зберемося  -    нас  багато
Гайда  разом  попід  хати
Почнемо  колядувати
Ялинка    світиться  в  вікні
Господар  вдома  є  ,  чи  ні?
Гей,  до  нас  виходь    із  хати
Будемо  з  Різдвом    вітати;
Коляд,  коляд,  колядниця
Щедро  родить  хай  пшениця
Попросимо  -    Бога  люди
По  всій  землі,  хай  мир  буде!
Коляд  ,  коляд  колядниця
В  джерелі  свята  водиця
Зірка  в  небі  заіскрилась
Хай  би  війна  закінчилась!
Коляд,  коляд,  колядниця
Гарна  з  маком  паляниця
Хай  буде  у  кожній  хаті
Щоби  всі,  ситі  й    багаті!
Хай  ростуть  жита    у  полі!
Хай  будуть  щасливі  долі!
Добрий  вечір!  Щедрий  вечір!
Добрим  людям  на  здоров`я!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769791
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 05.01.2018


НАДЕЖДА М.

Дорога життя…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2laSyBXmTMQ[/youtube]

Так  хочеться  почати  рік  з  хорошого,
Прожити  кожен  день  хоч  не    на  біс,
Хай  кращим  буде  все  ж    він  від  вчорашнього,
Щоб  нове  щось  в  життя  моє  приніс.

Ну  що  зробить,  щоб  мрії  ці  здійснилися?
Як  шлях    здолати  цей  без  помилок?
Щоб  все  хороше  у  житті  вмістилося,
І  я  роблю  для  цього  перший  крок.

Хай    кожен  день  освятиться  усмішкою,
І  побажанням  людям  всім  добра.
Це  буде  амулетом,  може,    фішкою.
Моя  душа  цей  хід  тут  вибира.

Не  пізно  іще  мудрості  навчатися:
В  поганому  вбачати  й  позитив.
І  до  порад  розумних  прислухатися,
Щоб  не  зростить  у  серці  негатив.
-----------------------------------------

А  день  за  днем,  як  норовисті  коні.
Як  рій  бджолиний  крутяться  думки.
І  я  у  них,    як  завжди    у    полоні,
Вирощую  й  лелію,  як  квітки.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769755
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 05.01.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мрій було у житті так багато…

Замете  за  вікном  хуртовина,
Білий  сніг  упаде  на  долоні.
Я  з  думками  сьогодні  єдина
І  пульсують  так  болісно  скроні.

Повертаюсь  в  далеке  минуле,
Мрій  було  у  житті  так  багато.
В  заметіль  лиш  сьогодні  збагнула,
Що  без  тебе  так  сумно  у  свято.

Хрипло  стукає  вітер  у  двері,
Мабуть  проситься  грітись  до  хати.
Зажурились  дерева  у  сквері,
Їм  в  самотності  свято  стрічати.

Засвітилась  вогнями  ялинка
Циферблат  вибиває  дванадцять.
Рік  минув  наче  збігла  хвилинка,
У  минулому  будем  стрічаться...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769745
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 05.01.2018


Східний

Вдивляюсь у небо…



Вдивляюсь  у  небо,  у  зоряний  віз,
У  вічність,  у  простір  і  таїну  ночі.
В  ній  місяць  сріблиться,    сріблиться  до  сліз,
Твої,  Незабудко,  приховує  очі.

Вдивляюсь  у  всесвіт,  за  обрій  думок
В  надії  зустріти  коханої  риси.
Над  лугом,  над  лісом  піднявся  димок,
І  вітер  пробігся  зі  швидкістю  рисі.

Вдивляюсь  в  дерева,  траву,  сінокіс,
У  тишу  незайману  променем  ранку.
Тобі  своє  серце  в  долоні  приніс,
Шукаю  в  тумані  невидиму  бранку.

А  ще  у  пророчі  вдивляюся  сни
І  там  Незабудку  стрічаю  в  розмаю.
Куди  не  дивлюся,  з’являєшся  ти  –
Неповторна,  єдина,  котру  кохаю.

                                   04.01.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769613
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 04.01.2018


Надія Башинська

СВІТИ, ЗІРКО! СВІТИ…

Я  чекала  тебе...  Я  чекала  тебе.
У  думках  своїх  кликала,  звала.
Ти  чому  не  прийшов?  Я  чекала  тебе,
коли  нічка  мій  сон  колисала.

Знаю  я,  що  прийдеш,  що  повернешся  знов.
Срібло  ясної  зірки  на  ганку.
Лиш  хвилюється  вітер...  що  в  мріях  своїх    
буду  знову  з  тобою  до  ранку.

Не  хвилюйся  ти,  вітре,  засни  в  комишах.
Не  тривож  мою  душу  даремно.
Бачиш,  зірка  яскрава  горить  в  небесах?
То  ж  в  думках  він  зі  мною...  напевно.

Світи  зірко!  Світи...  Ти  нам  світло  несеш.
Бо  пора  вже  усім  зрозуміти.
Що  за  щастя  дано  нам  у  світі  цім  жить.
Цінувати  потрібно  й  радіти!

Повертайся,  мій  рідний!  Чекаю  тебе.
Глянь,  зійшла  знов  зірниця,  де  хати.
Повертайся,  мій  рідний,  кохаю  тебе.
Будем  зорі  удвох  рахувати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769610
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 04.01.2018


Зоя Енеївна

Добровольцю-Сергію!

При  знайомстві-
Зовнішність  на  перший  погляд-
Відомого  актора  із  Голлівуду-
Волосся  густе,світло-русяве,
Шкіра-кольору  світлої  бронзи,
М"язи-металеві,
Голос-стримано-впевнений,
Очі-великі,красиві,
У  погляді  мужність,
Жертовність  і  мудрість,
Це-  санітар-доброволець,
Мешканець  зі  Сходу  України,
Вік  -юний,лише  двадцять  три,
І    так  багато  зробив  для  Батьківщини,
У  бліндажі  замість  шпалер-
Дитячі  малюнки,
На  полі  бою-
Кулі  свистять  над  головою  і  поранені,
Яких  потрібно  терміново  рятувати!
Нехай  Тебе  Бог  охороняє,
Від  кулі  ворожої  оберігає!
Повертайся  з  Перемогою  додому!
3.01.2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769606
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 04.01.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Моє кохання ще тебе знайде…

Моє  кохання  ще  тебе  знайде,
Підсніжником  у  душу  твою  ляже.
Я  стільки  літ  кохаю  лиш  тебе,
Нехай  голубка  все  тобі  розкаже.

Я  збережу  гарячі  почуття,
Не  дам  захолодити  їх  морозам.
Ми  не  зустрілися...  таке  життя.
Течуть  струмочки  по  шибках  мов  сльози.

А  я  усе  надіюсь  прийде  час
І  погляди  зіллються  воєдино.
Гарячі  почуття  зігріють  нас
І  ти  мене  назвеш:  "  Моя  єдина".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769550
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 04.01.2018


Ніна Незламна

Три ім`я на "О" / проза /

Три  ім`я  на  «О»

Осінній  вечір  ….  Сховалися  в  небі  зорі,  немов  туман..  ..То  сіра  пелена  закрила  їх…    Листя  багрове,  жовте,  ледь  зелене,  потріпане    і  на  пів  сухе  крутиться  під  дійством  вітру.  Часом  підлітає  неначе  в  танці,  а  потім    чи  скрутиться  клубком,  чи    по  одинці    все  ж    припаде  до  землі  і  знайде  там  спокій.
     Ото  так  і  життя,  думав  Олег,  вкотре  придивляючись  уважно  до  дороги.  
Та,  щось  у  мене  ніяк  не  виходить  зі  спокоєм.  Весь  час  в  напрузі….  Професія  така….  Прохолодний  вітер  віяв  в  вікно,  то  злегка,  а  то  сильніше,  розвіював  пасму  волосся,  неначе  ніжив  його.  Трамвай  набирав  швидкість,  а  потім  знову  гальмував,  перед  кожною  зупинкою  Олег  попереджав  пасажирів,  говорив  назву.  Уважно  придивлявся  в  дзеркало,  чи  можна  закрити  двері.
         По  місту,  по  алеях  ліхтарі,  освітлення  достатнє,  видно,  як  все  кудись  поспішають  люди.  Часом  всміхнеться,  як  побачить,  що  цілуються  пари.  І  знову  вся  увага  на  дорогу  і  в  салон.  Одним  маршрутом  їздить  два  роки,  хоч  і  людей  багато  та  знає  постійних,  особливо  ввечері,  коли  останнє,  чи  перед  останнє  робить    коло.
 Ніколи  не  думав,  що  прийдеться  переїхати  з  Сімферополя  в  Вінницю.  Та  події  на  Майдані  змусили  це  зробити,  не  міг    змінити  погляд  до  своєї  країни.  Він,  ще  зі  школи  нею  жив  ,так  любив  Україну,  читав  твори  Шевченка,  загалом  любив  читати  книги,  особливо  історичні,  воєнної  тематики.
Виріс  біля  моря……    Нажаль  батько  їх  покинув,  коли  йому  було    п`ять  років,  відразу  переїхав  в  Ялту.  Відтоді  неначе  й  не  було  у  хлопця  батька,  навіть  не  присилав  аліменти.
         З  мамою  в  місті,  з  бабусею  та  дідусем    в  приморському  селі  пройшло  дитинство.  Як  був    молодшим,  з  дідом    на  човні  виходив  в  море  рибалити.  Закінчував  школу  дідуся  вже  не  стало.  Більше  часу  вділяв  бабусі,  був  помічником  ,  тож  вона  жила  в  приватному  будинку,  біля  нього  завжди  треба  чоловічої  руки.  
Після  школи  Олег    вивчився  на  водія.  Кілька  місяців  возив  товари  в  магазини,  згодом  мав  дозвіл  на  перевезення  пасажирів.    На  кожні  вихідні  все  в  бабусі,  в  курортний  сезон  навіть  прямо  від  неї  їздив  на  роботу.  Бабуся  на  той  час    брала  на  квартиру  відпочивальників.  Олега  тягнуло  до  компанії.  Молоді  дівчата,  хлопці,  магнітофон,  музика  і  все  це    прямо  біля  моря,  це  був  суцільний  кайф.      Було  сяде  на  пісок,  задивиться  на  море,  а  хвилі  піняться,  стеляться,  одна  на  одну,  немов  в  полон  забирає  одна  другу.  Відразу  неначе,  якийсь  біс  вселявся  в  тіло,  здавалося  перевернув  би  гори….  Часом    таке  було,  що  дівчата  самі  запрошували  в  кімнату…..  Молодий,  кров  в  жилах  грала,  відчував  себе  жеребцем  та  не  піддавався  спокусам.  Правда  до  тієї  пори,  як  не  зустрів  двох  подружок.  Ох  і  засліпила  очі  Оксана,  думав  здуріє,  згадував,  як  воно  буває  вперше,  коли  горить  в  душі  вогонь  і  не  можеш  зупинитися…Часом  вийде  надвір  хіть    остудити,  а    море  штормить,  вітер    б`є  в  обличчя,  розвіє  довге  волосся,  хотілося  вовком  завити.    Дівчат  було,  що  сказати,  гріхів,  як  вже  пізніше  думав,  було  занадто  багато..  
 Може  тому  і  не  одружився  до  цієї  пори.  То  на  заваді  друзі,  не  хотів  дорогу  переходити,  а  то  його  не  хотіли.  Здавалося,  хлопець  з  виду  не  поганий,  білявий,  з  синіми  очами.  Високий  на  зріст,  «міцненький  горішок»,  так    його  називала  бабуся.  Та  невдовзі,  залишила  їх,  пішла  в  другий  світ.  Бідкався  хлопець,  дуже  любив  її.  Одна  біда  кажуть  не  ходить,  в  армію  не  взяли,  захворіла  мама.  ЇЇ      через  два  роки    не  стало,  здолав  рак.  Йому  тобі  було  не  багато,  всього    двадцять  два  роки…..
   Тоді  в  чотирнадцятому  не  розгубився,  не  вагаючись    продав  бабусин  будинок.  Ті  події  дуже  насторожили  його,  вирішив  продати  квартиру  і  переїхати  до  Вінниці.  Чому    в  це  місто  і  сам  не  знав,  він,  якось  одного  разу    їздив  з  другом  по  роботі  в  гості  до  його  бабусі.  Місто  сподобалося,  красиве,  привабливе.  Ще  й  річка  Буг  протікає,  він  любив  бродити  по  берегу,  насолоджуватися  виблискуванням  води,  любив  пейзажі,  особливо  з  плакучими  вербами.
 Все  напрочуд,  вдалося  зробити  швидко.  В  міській  раді  запропонували  роботу    в  автопарку,  водієм  трамваю.  Відразу  дали  кімнату  в  гуртожитку.
Він  навіть  був  трохи  спантеличений,  це  ж  треба,  без  проблем,  тільки,  погляди  в  його  сторону  і  де  –  хто  дивувався,  що  виїхав  з  Криму.  Згодом  зрозумів,  що  все  зробив  вірно,  адже  Крим  окупувала  Росія.
В  гуртожитку  довго  не  затримався,  компанії,  веселощі,  це  стало  не  його.  Сам  себе  зупинив  в  відношенні  до  жінок,  чи  то  охолов,  чи  подіяли  зміни  в  житті.  Не  пройшло  і  чотирьох  місяців  купив  двокімнатну  квартиру  і  життя  потекло  своїм  руслом.
                 Він  вкотре,  за  звичаєм,  зазирнув  в  салон,  всього  чотири  пасажири.  
Молода  парочка    сиділа  обнявшись,  хлопець  всміхався  до  дівчини,  про  щось  емоційно  розповідав  і  чоловік,  років  п`ятидесяти,  який  мав  зараз  на  наступній  зупинці  зійти.  Він  його  добре  пам`ятає,  часто  возить.  А    на  другому  сидінні  від    Олега  сиділа  жінка  з  букетом  червоних  троянд.
О,  як  багато  квітів  і  без  мужчини,  цікаво,  і  таке  буває,  подумав  Олег…
Останній  поворот,  а  там  далі  по  прямій….  Раптово  засвітив  в  очі  автомобіль,  відразу  загальмував,  в  метрах  п`яти  на  колії  стояли  два  автомобілі,  декілька  чоловік  розмахували  руками  .  Ось  так  тепер  треба  чекати,  коли  приїде  ГАЇ,  тільки  подумав,  як  почув  сирену…..
Олег  попередив  пасажирів,  що  треба  трохи  зачекати,  адже  побитих  авто  не  було,  тож  все  мало    владнатись  швидко.
       Його  магнітом  тягнуло  подивитися  на  жінку  з  квітами…  Стоп,  зупинив  себе,  адже  я  її  десь  бачив…  Де?  Коли?  Очі,  ці  очі    і    волосся  каштанового  кольору,  щось  знайоме,  впевнився  він,  знову  дивився  на  неї.  Невже  це  Оксана?  Його  очі  забігали  неначе  шукали  порятунку,  відчув    під  серцем  холод.  Та  ні,  це  напевно  жінка  дуже  схожа  на  неї.  От,  холера,  не  пригадаю  звідки  була    вона.  Ото  дурість,  молодість  все  було  по  барабану.  Пригадав  той  випадок,  як    у  бабусі,  відпочивали  дві  подруги.  Як  Оксана  умовляла  його,  просила,  щоб  не  чіпав,  щоб  пожалів,  бо  пошкодує  потім.  А  він  тоді  неначе  оп`янів  від  поцілунків,  домігся  її…    Наступного  дня  вона  з  подругою  поїхала,  навіть  не  добула  дні,  за  які  було  оплачено  за  квартиру.  Йому  запекло  в  грудях,  кинуло  в  жар,  правду  говорила….
Сигнал  машини  відволік  від    спогадів.  Колію  звільнили  і  він  похапцем  поїхав  далі…  На  зупинці  вийшов    чоловік  і  дівчина  з  хлопцем.  
То  це  вона,  чи  не  вона  ?  Вкотре  запитував  себе  Олег,  чомусь  не  наважився  знову  подивитись,  немов  боявся.  Але  ж  така    ж  гарна,  може  й  не  вона  …
А,  що,  як  познайомитися,  саме  кінець  зміни,  запропонувати  провести    додому…  З  квітами  і  сама,  цікаво…
     Оксана    працювала  в  банку,  після  роботи  накрила  співробітникам  стіл,  адже  в  неї  сьогодні  день  народження.    Дуже  рідко  їздила  трамваєм  додому,  то  друзі  підвозили  машиною,  то  співробітники,  а  часом  було  і  на  маршрутному  таксі.  Таксі  визвати  не  захотіла,  вирішила    чим  довше  добереться  додому,  тим  краще,  після  випитого  шампанського  трохи  боліла  голова.  А  вдома  на  неї  чекала  донька,  цей  подарунок  долі  в  молоді  роки,  що  змінив  їй  все  життя.
           Вона  після  стосунків  з  Олегом  мала  народити  дитя.  Подружка  радила,  щоб  дала  знати  йому  та  батьки    були  проти.  Звичайно,  звістку  відразу  сприйняли  з  криком,  сваркою  та  згодом  змирилися.  Батько    і  мама  були  інтелігентні  люди,  обоє  викладали  в  університеті.  Щоб  менше  було  розмов  по  під`їзду,  відразу  в  іншому  мікрорайоні  купили  їй    двокімнатну  квартиру.  Оксана  вирішила,  що  це  на  краще,  адже  батьки  дали  їй  шанс  самій  вирішити,  як  жити  далі.  Від  батьків  весь  час  мала  фінансову  підтримку,  вони  окрім  роботи  займалися  репетиторством,  давали  уроки  англійської  мови.
Дівчинка  народилася  вчасно,  Оксана  дала  їй  ім`я  –  Оля,  вирішила  хай  буде  три    ім`я  на  «О».  Можливо  колись  пробачить  Олега    і  дасть  знати,  що  в  нього  є  донька.  Маленька  народилася  темненькою  та  з  часом  волосся  почало  світлішати,  оченята  сині,  красиві.  Дівчинка    помітно  підростала,  все  більше  ставала  схожа  на  Олега.
             Донці  було  три  роки,  коли  Оксана  отримала  диплом,  вона  навчалася  на  заочному  відділені  Вінницького    торгівельно  -  економічного  коледжу.  Відразу  пішла  на  роботу  в  банк,  а  доню  водила  в  садочок.
На  роботі  колектив    в  основному  жіночий,  подружка  ,з  якою  відпочивали  на  морі,  виїхала  жити  в  Київ.  За  особисте  життя  забувала,  весь  вільний  час  від  роботи,  приділяла  доні.  Батьки  онучку  не  бавили,  інколи  раз  чи  два  рази  на  місяць  приїдуть  машиною,  на  якусь  годину  чи  дві,  провідають  і  все.  Жалілися,  що  не  витримують  капризування  онучки,  хоча  Оксана  не  вважала  дівчинку  вередливою,  хіба  що  коли  захворіє.
           Не  встигла  оглянутися,  як  доня  так  швидко  виросла,  успадкувала  від  неї  красиву  форму  губ,  а  все  останнє  взяла  від  Олега.
Оксану  батьки  часом  запитували,  чи  не  написала  листа  батькові  дитини  та  вона  тільки  хитала  головою.  А  в  самої  щеміло  під  серцем,  відчуття  образи,  ще    не  проходило.  Та  донька  підростала…….
         Надворі    зима…    Напередодні  Нового  року,  Оля  сама      наряджала  ялинку,  вона  вже  навчалася  в  сьомому  класі.  Весело  розповідала  мамі,  що    має  бути  в  школі  новорічний  вечір,  які  цікаві  конкурси  готують  діти.  Оксана    допіру  прийшла  з  роботи,  за  цілий  день  роботи  з  клієнтами  в  голові,  аж  шуміло.  Обіперлася  на  підвіконня,    задивлялася  в  засніжене,    вечірнє  місто.  Повішані  ліхтарі  на  стовпах,  часом  гойдалися  від  вітру,  то  світили  на  більшу  частину  тротуару,  то  на  меншу.  Сніг  то  іскрився,  то  знову  пропадав  в  пітьмі,  її  неначе  заколисував.    Смуток  запав  на  душі,  ось  вже  який  Новий  рік,  а  вона  сама….    Донечка  розцвіла,  як  квіточка,  напевно  хлопці  вже  задивляються,  чомусь  таке  навіяло  в  думках.  Оля  підійшла,  обійняла  за  плечі,  
-Мамо,  а  хто  мій  тато?  Я  вже  майже  виросла  розкажи  мені,  ті  байки  в  дитинстві,  що  ти  мені  розповідала,  що  поїхав  на  заробітки….
Вона  приторкнулася  устами  до  щоки,  чмокнула,
-Мамо,  я  все  зрозумію,  гадаю  маю  право  знати.  
Двома  руками  взяла  за  плечі,  повернула    до  себе…    В  Оксани  сум  в  очах  на  віях  тремтіли  сльози.  Оля  притулилася  до  неї,
-Тобі  боляче,  тоді  може  іншим  разом,  якось….
-Ні,  ні  давай  сядемо,  -  вона  сказала,  взявши  себе  в  руки.
 Ні  вона  не  брехала,  розповідала,  як  фліртувала  на  відпочинку.  Як  зустріла  Олега,  про  свої    почуття  до  нього,  що  він      дуже  сподобався.  І  в  якійсь  мірі  подала  розповідь  так,  що    напевно  трохи  сама  винна  в  тому,  що  відбулося  потім.    В  думках  приховала,  що  з  роками  сама  зрозуміла,  що  коли  горить  вогонь  його  важко  відразу  погасити.
-Мамо,  а  ти  його  кохала?  -  зненацька  запитала  Оля,  дивлячись  їй  в  очі.
-Тоді,  ще  сама  цього  не  знала,  коли  ти  народилася,  ще  так  схожа  на  нього,  з  роками  зрозуміла,  що  то  було  кохання…Чи  я  помилилася,  чи  то  доля  так  повернула  все  в  моєму  житті….Не  наважилася  йому  написати  про  тебе…Ти  вибач,  мабуть  таки  не  вірно  я  поступила,  навіть  не  знаю  чому  образу  довго  тримала…
Вже  лягаючи  спати,  Оксана  вкотре  зробила  висновки,  може  й  насправді  чи  поїхати  туди,  чи  написати,  але  ж  адреса  була.
           Час  летів…  Донька  підросла,  до  цього  питання  не  поверталися,  адже    Крим  окупувала  Росія,  а  потім  на  Сході  війна…..
Трамвай  тихо  під`їжджав  до  останньої  зупинки…    Здалеку    побачив  напарника,  Миколу,  який  мав  завтра  вийти  на  маршрут.  От  добре,  миттєво    подумав,  він  зможе  трамвай  завезти  в  депо,  а  я  все  ж  наважуся    познайомитися.    Тим  паче  на  зупинці  більше  нікого  не  було.
-Ви  останній  пасажир  і    більше  ніде  нікого…  Може  я  вам  допоможу,  адже  букет  такий  великий,  -  хвилюючись  запропонував  Олег.  Напарник  поїде  в  депо,  а  я  вже  вільний.
                       Оксана  трохи  зніяковіла  та  все  ж  вирішила  прийняти  пропозицію.  Хоч  в  салоні  і  було  не  дуже  світло  та  Олег  помітив,  як  вона  почервоніла.  Мабуть  соромилася,  мельком  глянула  на  нього,  погляд  все  тримала  вперед,  час  -  від  –  часу  опускала  голову.  Він  взяв  пакет,  який  стояв  біля  неї,  вона  не  заперечувала,  відразу  пішла  за  ним.  Як  годиться  джентльмену,  допоміг  вийти  з  трамваю.  Вона  подала  руку,  опустивши  відразу  очі,  напевно  від  його  погляду  її  кинуло  в  жар.  Хоча  освітлення  на  зупинці  погане  та  Олег  зрозумів,  що  це  Оксана.  Він  рішучіше  йшов  поруч  з  нею,  не  проронивши  ні  слова.    Пакет  за  розміром  був  величенький,  але  не  важким  та  їй  би  точно  було  не  зручно  нести  його  та,  ще  й  квіти,  втішав  себе  Олег,  добре,  що  наважився.  Вони  підходили  до  п`ятиповерхівки,  Олег,  як  хлопчик,  не  наважився,  щось  сказати,    чи  то  запитати.  Від  хвилювання  гупало  серце,,  здавалося  ось  -  ось  вискочить.  Ні,  вона  мене  не  пізнала,  зробив  висновки,  адже  скрізь  напівтемрява.  Треба  зробити  так,  щоб  потрапити  під  гарне  освітлювання,  щоб  нарешті  подивилася  на  мене,  а  не  опускала  голову  і  не  ховала  очі.  Сумні  думки  невизначеності  копошилися  в  голові,  як  зробити  краще,  що  буде  далі?    Хоч    осінній  вечір  і  прохолодний  та  йому  здавалося,  що  він  щойно  виліз  з  лазні.
-О!  Я  вже  прийшла…Дуже  дякую,  мій  другий  під`їзд,….  Далі  я  сама  вже,
-  запропонувала,    протягнувши  руку  до  пакета.
-  Та  ні,  що  ви!  Ваші  квіти  не  витримають,  шкода  таку  красу  зламати.  Чи  у  вас  чоловік  ревнивий,  що  боїтеся,  щоб  я  до  квартири  провів?  –  з  опалу  запитав  Олег.
-Ну  гаразд,  у  мене  третій  поверх,  гадаю  вас    не  надовго    затримаю,
-  погодилася  Оксана,  поправляла  квіти,  щоб  часом  не  пошкодити  їх.
Вона  перша    зайшла  в  під`їзд,  не  озираючись,  швидко  підіймалась  по  сходах.  Під`їзд  добре  освітлений,  пахло  свіжою  фарбою,  напевно  недавно  був  ремонт,  зробив  він  висновки.  Зверху  чулися  голоси,  то  хлопця,  то  дівчини,  а  потім  сміх.  Підходячи  до  третього  поверху  Оксана  пізнала  голос  доньки,  зупинилася,  не  знала,  що  робити,  чи  йти  вперед,  чи  подякувати  і  розпрощатися.    Олег  стояв  позаду  неї,  
 -Щось  не  так?  
Оля  перша    помітила  маму  на  сходах,  поруч  з  нею  стояв  юнак.  Дівчина  не  розгубилася,
-О  мамо!    Ти  не  одна!  Нарешті….  Бачу  і  подарунки  відразу  принесли.
І  відразу  до  хлопця,
-Ти,  Сергію,  вже  йди,  завтра  в  школі  зустрінемося.  
Хлопець  привітався  і  прошмигнув  по  сходах    біля  Олега,  далі  поскакав  через  дві  сходинки,  як  півень.
Олег  був  в  шоці,  наче  закам`янів,  ноги  не  слухалися,    не  зводив  очей  з    дівчини.  Невже  це  донька….  Відчув,  як  кров  прихлинула  до  обличчя.  Оксана  привіталася,  не  озираючись  попрямувала  до  дверей.  А  Олег    чекав,  що  ж  буде  далі?    Чи  нарешті  впізнає  вона  його?  
Донька,    усміхаючись,  перед  самим  носом  відкрила  матері  двері,  
-Ну  запрошуй  гостя,  у  мене  все  готово  будемо  святкувати.
Незадоволений  погляд    пронизав  доньку  з  ніг  до  голови,  їй  напевно  було  не  зручно  такому  повороту,  трохи  розгублено  повернулася  до  Олега,  який  вже  піднявся  на  площадку.  І  ось,  нарешті,  їх  погляди  зустрілися,  адже  освітлення  було  добре,  вона  зблідніла,  ледь  не  впустила  квіти  та  все  ж  промовила,
-Заходь  Олеже,  навіть  не  могла  подумати,  що  це  міг  бути  ти.  Так,  змінився  трохи,  але  ж  скрізь  напівтемрява,  не  пізнала  відразу…
Оля  підхватила  квіти,  крутнула  головою  і  про  себе,
-Оце  дивина,  татусь  знайшовся…
   В  небі  моргав  мінливий  місяць,  в  на  пів  сизому  небі,  де-не-де  виднілися  зорі….  Прохолода  освіжила  Олега,  коли  вийшов  з  під`їзду…
               Дві  години  розмов  пролетіли  швидко.  Спочатку  годину  тет  –  а  -  тет,  а  потім  разом,  майже  мовчки,  пили  чай.    Для  дівчини  в