Ганна Верес: Вибране

Світлана Крижановська

***

Коли  до  мене  підійшов  "жебрак"
І  попросив  хоча  б  одну  монету,
Себе  раптово  я  відчула  так,
Немов  сам  Бог  її  у  мене  попросив!

У  гаманці  лишалось  небагато,
Та  без  вагань  віддала,  що  було
Й  відчула  в  серці  затишок  та  свято,
Бо  душу  гріє  та  збагачує  добро!

"Ви  не  подумайте,  не  бомж  я  й  не  пияка,
Таким  мене  зробила  ця  війна!"
І  раптом  поглядом  я  на  його  ногах  заклякла:
Були  протези.  Ніг  там  не  було...

25.02.2024

Автор:  Світлана  Крижановська  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006777
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 26.02.2024

Шостацька Людмила

ЗЕМЛЯ ПРЕДКІВ

На  цій  землі  –  всі  дати,  як  одна,
Позначені  тим  безкінечним  сумом.
Земля  свята,  безцінна  їй  ціна
За  кожен  схлип,  за  кожен  сум  і  думу.
В  ній  предки  стогнуть  від  болючих  ран,
Від  наших  бід,  від  нашої  тривоги.
А  ми  у  спадок  маємо  талан
Писати  кров’ю  наші  епілоги.
В  нас  –  ДНК  до  е-нного  коліна,
Час  не  розірве  крові  ланцюжок.
Одна  така  на  світі  Україна,
Як  і  один  у  цьому  світі  Бог.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000016
дата надходження 02.12.2023
дата закладки 02.12.2023

Ніна Незламна

Під стук коліс (проза 2 ч. )

Аж  ось  і    місто  Дніпро….  від  вокзалу  мчало  таксі.  Надія    роздивлялася  місто.  Ельвіра  час  від  часу    відволікала  її,
-Ну,  як  тобі  наші  новобудови?  О,  це  тут    іще  не  все  видно.  Якось  матимеш  час,  краще  роздивишся  наше  місто,  я  його  обожнюю.  Була  можливість  виїхати  до  родичів  у  Ізраїль,  але  рідний  край  миліший.
     Вони  піднялися  на  третій  поверх.  Тихо  відчиняючи  двері  своєї  квартири,  жінка  сказала,
-Ну  нарешті  ми  вдома!  Ти  проходь,  не  соромся.
І  відразу  до  Макса,
-Наші  валізи  залиш  у  прихожій,  а  її  валізу  занеси  в  дитячу  кімнату.
     Дівчина    боязко  переступила  поріг  квартири…  була  шокована.    Їй      не  доводилося  такого  бачити.  Просторі    чотири  кімнати,  окремо  ванна  кімната,  туалет.  Красиві  коштовні  люстри.  Меблі  в  чудовому  стані  й  зі  смаком  підібрані  шпалери  та  фіранки  на  великих  вікнах.
Ельвіра  усміхаючись,
-Ну  от,  як  бачиш  дякувати  Богу,  ось  так    ми  живемо.  
       Час  відпочинку  залишився  за  плечима,  попереду  буденні  дні.
 Два  дні  поспіль  Ельвіра  з  Надією  були  в  перукарні.    Двох  майстринь  Ельвіра    відпустила  додому.  Спостерігала  за  роботою  дівчини.  Ввечері  разом  поверталися  додому,  задоволено  сказала,
-А  ти  нічого…    можна  сказати  молодець!  Бачу  любиш  свою  роботу,  до  клієнтів  привітно  відносишся.  Швидкість  рук,  умілість  зробити  те,  що  бажає  клієнт,  це  багато  значить  у  нашій    роботі.  Дівчата  по  черзі  підуть  у  відпустку.  В  залі  працюватимуть  двоє,  думаю  покищо  достатньо,  взимку  завжди  менше  клієнтів.  Працюватимете  по  дванадцять  годин.  Ну  звичайно  один  вихідний,  тільки  ж  не  субота  й  не  неділя,  в  такі  дні  клієнтів  більше.
І  вже  веселіше,,  з  усмішкою  на  обличчі,
-  А  нам  же  треба  побільше  грошей  заробити,  хіба  не  так?  Так,  доречі,  я  уже  спілкувалася  з  друзями,  думаю  тобі    квартиру    скоро  знайдемо.  Тут  основне    не  треба  поспішати.  Тобі  ж  потрібно,  щоб  недалеко  від  роботи  та  й  щоб  ціна  не  кусалася.
     Цього  вечора,  Надія    після  вечері    з  валізи  дістала    фото,  поставила    на  комод.  Раптово  в  кімнату  постукали,  в  дверях  з’явився  Макс,
-І  чим  займаєшся?  Може  підемо  прогуляємося?  Чи  ти  дуже  зморена?
Повів  очима  по  кімнаті  й    присів  на  стілець,
 -Щось  матуся  занадто  взялася  за  вас.  Вистояти  щодня    по  дванадцять  годин  важко.  Треба  підказати,  може  б  краще  працювали  в  дві  зміни,  одна  зранку,  друга  з  обіду,  а  потім  навпаки.
Простягнув  руку  до  фотографії,  
-Я  подивлюся,  ти  не  проти?
-  Яка  ти  смішненька!  І  скільки  тобі  тут  років?
-  Чотири.
Бачу  колір  волосся,  як  у  батька.
Він  помер?
-Та  ні,  зник  і  все.  Мене  виховувала  мама  з    відчимом.Тепер  маю  двох  братів  –  близнюків.
-Так  ось  чому  ти  в  мандрах,  в  пошуках  самостійного  життя.  Тут  ми  з  тобою  чимось  схожі.  Мій  батько    іще  змолоду    з  друзями  поїхав  у  Ізраїль  до  далеких  родичів.  Там  знайшов  гарну  роботу,  він  фізик.  Часто  прилітав,  як  не  мав  можливості,  висилав  гроші.  І  ми  з  мамою  кілька  раз  до  нього  їздили,  влітку  там    відпочивали.  Таке  в  них  було  кохання,  літали  один  до  одного.  Звав  до  себе,  але  мама  навіть  після  подій  на  Майдані  категорично  відмовилася.  Через  рік  автомобільна  аварія,  от  і  все.  У  спадок  залишив  квартиру,  правда  дві  кімнати.  Зараз  квартиру  здаємо  по  найму.  Мама  нікуди    їхати  не  хоче,    каже  хай  на  всякий  випадок,  далі  видно  буде,  як  житт  складеться.
-Знаєш,  ти  кажеш  батько  в  Ізраїлі,  мені  цікаво,  як  тобі  дозволили  піти  на  Майдан?
-А  чому  не  піти?  По  материнській  лінія  я  українець,  батько  й  дід  поляки,  ніби  прабабка  була  єврейка  та    і  це  не  точно.  Та  хіба  тут  національність  грає  ролі?
На  якісь  секунди  запала  тиша,  продовжив,
-  Ну  то  що,  може  перед  сном  прогуляємося  по  алеях?
-Гаразд,  ти  йди,    я  зараз  переодягнуся  й  вийду.
Надія  одягнена  в    чорні  брюки,  курточку  й  в  біленьку  пухову  шапочку,  усміхнена,  вийшла  з  квартири.  Тільки  Макс  зачинив  двері,  як  позаду  них  привернув  увагу  скрип.  У  дверях    навпроти  з’явилася    тендітна  дівчина  невисокого  зросту,  з  писком  кинулася    на  шию  Макса,
-Максе!  Максе,  яка  я  рада  тебе  бачити!  Я  так  скучила!  Так  скучила!  Ти  просто  не  уявляєш.  Що  ж  ти  ні  разу  не  подзвонив  і  не  написав?    Ви  так  надовго  пропали,  я  уже  й  хвилювалася,  думала  не  приїдете.
Шпилька,  що  тримала  в  купі    її  довге  волосся  відлетіла  в  сторону,  воно  розсипалося  по  плечах.
   Надія  відразу  помітила  волосся  світло  -  русявого  кольору.  Думка,  як  перлинка    -  Бач,  що  його  приваблює,  щоб  волосся  довге  й  нефарбоване.
     Дівчина  ніби  не  помічала  Надії,  збуджена,  обома  руками  одночасто  намагалася  погладити  його  обличчя.    Часто  кліпала  очима,  в  них  раз    -  у  –  раз  з’являвся  блиск.
Макс  розсміявся  та  вмить  забрав  її  руки,
-Та  залиш  ці  ніжності.Ти,  як  дитина.
Її  очі  округлилися,  трохи  незадоволено,
-  Я  просто      хотіла  тебе  в  щоку    поцілувати.  Що  тут  такого,  я  ж  скучила.  Іще  й  ляпнув,  -  Як  дитина!  Ти  забув,    у    суботу  мій    день  народження!  Ні  Максику,  я  не  дитина,  а  квіточка,  якій  виповниться  двадцять  років.  І  думаю  така,  що  при  бажанні    можу    когось  і    причарувати.  
-О!    Ну  звичайно,  двадцять  років  це  багато!  Щодо    іншого  сказаного  я  не  сумніваюся,  -    у  відповідь  підбадьорив  її.
Повернув  голову  до  Надії,  усміхнувсь  й  підморгнув  їй.  Зразу  ж  продовжив  до  дівчини,  
-То  ти    Маргаритко    запрошуєш  нас  відсвяткувати  твій  день  народження?  Я  правильно  зрозумів?
Тільки  тепер  дівчина  повернулася  до  Надії,  яка  спостерігала  за  ними.  Зміряла  її  з  ніг  до  голови,
-А  це  хто?  Може  родичку  з  Ізраїля  привіз?
-Так,  це  покищо  гостя,  але  може  тут  і  залишитися.
Враз  обличчя  дівчини  стало  сумнішим,  погас  блиск  очей.  Здвигнувши  плечима,  подивилася  на  обох,  стиснувши  уста,  виконала  реверанс,
-В  такому  разі    я  офіційно  запрошую  обох.  Буду    чекати  в  суботу  на  сімнадцяту  годину.  Максе,  попрошу  обов’язково  передай  запрошення  Ельвірі    Борисівні.  Вона  ж  приїхала?
Він  не  дав  їй    договорити,
-  Рито,то  ти  ж  познайомся,  це  Надія!
-Я    гостям  буду  рада.  Мене  звати  Маргарита.
Макс,  непоспішаючи  взяв    під  руку  Надію,
-  Я  думаю  ти  зрозуміла,  це  наша  сусідка,  з  якою  ми    дружимо  уже  чотири    роки.  Я  для  неї  ніби  охоронець,  принаймні  так  мама  вважає.
Маргарита  почервоніла,
-Ну  то  я  на  вас  чекатиму.
Різко  розвернулася,  лиш    кілька  кроків,  вже  за  собою  різко  зачинила  двері  квартири.
   Вони    мовчки  спустилися  по  східцях.  Надія  не  захотіла  першою  розпочинати  розмову,  чи  задавати  запитання.  Вирішила,  як  захоче  щось  розповісти,  тоді  й  послухаю.
     Свіже  повітря  зняло  втому…  вона  запропонувала,
-Давай  зайдемо  в  кав’ярню,  я  б  чаю    випила,  чи  кави.  Може  й  ти  хочеш?
 -Чому  ні?  
     В  кав’ярні  провели  цілу  годину.  Макс  розповів,  що  п’ять  років  назад,  у  Рити,    після  онкологічної  хвороби,  померла  мати.  Вони    з  батьком  залишилися  вдвох.  Сусідами  стали  чотири  роки  назад.  Її  батько  так  і  не  одружився.  Часто  спілкується  з    його  мамою,  вечорами  грають  у  шахи.  Розповідав,  як    разом  відпочивали  біля  річки.  Завершуючи,  прямим  поглядом  подивився  в  її  очі,
-  А  я  по-  сусідські  підтримую  дівчину.  Важко  їй  без  матері,  тому  й  тулиться  до  нас.  Вона    весела,  компанійська,  має  багато  знайомих,  друзів.  Така,  що  за  словом  у  кишеню  не  полізе.
Після  почутого,    запитала  його,
-А  вона    не  закохана  в  тебе?
 -Та  ні,  не  думаю!  Та  й  поводу  я  їй  не  давав.  Колись  допомагав  зробити  уроки,  після  вечірок  забирав  зі  школи.  Зараз  в  медінституті  навчається,  на  другому  курсі,  думаю  там  є  в  кого  закохатися.
         Суботній  вечір….  Ельвіра    стояла  навпроти  дзеркала,  обома  руками  поправляла  волани  на  білій  блузці,  
-Ану  Надю…    подивися,  я  гарно  нанесла  макіяж.    Як  ці  морщини  приховати?
-Та  все  нормально,  не  хвилюйтеся.
   Дівчина  одягла  сукню    блакитного  кольору,  вона  їй  дуже  пасувала  до  кольору  очей.  Невеликий  виріз  сукні  приховав  пишні  груди,  а  прямий  крій  підкреслював  стрункість,  придав  витонченості.  Щоб  виглядати  більш  елегантно,  волосся  зібрала  в  пучок  і  закріпила  красивою  шпилькою  з  синіми  шифоновими  метеликами.  
Макс,  одягнений  в  чорний  костюм  і  білу  сорочку,  з  букетом  білих  троянд,  уже  стояв  біля  дверей,  голосно  до  них,  
-Ну  пішли!    Скільки  можна  вертітися  біля  дзеркал!  Уже    пів  на  шосту.  Мабуть  всі  гості  за  столом,  а  ми  ніби  далеко  живемо.
     Вони  заходили  в  квартиру  Рити  разом  з  парою  молодих  людей.  Дівчина    гостинно  зустрічала,  приймала  вітання  й  подарунки.
     За    святковим  столом  гучно…  друзі  Маргарити    раз  -  у  -  раз  підіймали  келихи  з  вином,  проголошували  тости.  Батько  дівчини,  представився  Миколою  Миколаєвичем,  гостинно  запрошував  відвідати  страви.  Поряд  з  ним  сиділа  Ельвіра,  часом  нахилялася  до  нього,  щось  шепотіла.  У  відповідь  в  знак  згоди,  він  кивав  лисою  головою.  
   Минуло  зо  дві  години...  молодь  веселилася,  танцювала  під  модні  ритми  та  улюблені  хіти.  Ельвіра  з    батьком  Рити  сиділи  в  іншій  кімнаті,  про  щось  розмовляли.  Макс  постукав  у  двері,  разом  з  Надією  зайшли  до  них,
-Миколо  Миколаєвичу  там  так  гучно,  всі  скачуть,  штовхаються,  думаю  де  нам  трохи  відпочити?  Ви  не  проти,  якщо    ми  тут  кілька  хвилин  посидимо.
-Та  звичайно,  я  не  буду  вам  заважати,  відпочивайте.
Ельвіра    піднялася  з  крісла,
-Ми  підемо  на  кухню,  думаю  пора  солодощі  подавати.
 Макс  присів    у  крісло,  Надія    стояла  біля  серванта,  роздивлялася  кімнату.    На  столі  стояла  купа    зошитів,  підручник  з  біології.  На  стіні    невеличка  картина  »Садок  вишневий  коло  хати»,  старенький  годинник  з  картиною  берега  річки.  
Максу,  лише  на    хвилин  п’ять  вистачило  терпіння,  встав  з  кріла,  підійшовши  до  неї,  обійняв.
-Ти  як?  Може  підемо  додому?  Мені  від  цієї  музики,  аж  у  голові  бамкає.
 -Зараз  скуштуємо  торта  тоді  й  підемо.  Я  теж  хочу  відпочити,  завтра  неділя,  буде  багато  роботи.
Рапторо  Макс  губами    торкнувся  її  пишненьких  губ,  вона  відхилилася  до  серванта.  Враз    очі  округлилися,  зблідла.
-Тобі  що  погано?  -  випалив    він.
Рукою  торкнулася    свого  чола,
-Дай  я  присяду.
-Я  принесу  тобі  води.
-Не  треба,  це  щось  так  від  побаченого,  зараз  минеться.
Він  не  міг  зрозуміти  в  чому  справа.  Стояв  перед  нею  на  колінах,  тримав  за  дві  руки.
-А  може…та  ні  ти  ж  майже  не  пила.  Наче  й  страви  усі  свіжі.
Трохи  отямившись  Надія  нахилилася  до  нього,
-Макс,  там  за  склом  моє  фото,    де  я  з  батьком.
-  Не  зрозумів…    ти  напевно  помилилася.
Діставши  з  серванта  фото,  здивовано  подивися.  Так,  то  було  таке  саме  фото,  як  у  неї  й  на  зворотній  стороні  написаний  рік.
-  Треба  зрівняти.  Я  зараз  піду  й    принесу  твоє  фото,  ти  не  проти?
-Звичайно  ні,  воно    на  комоді  стоїть,  а  може  це  воно?
За  пару  хвилин,,  він  уже  стояв  з    фоткою  в  одній    руці,  в  другій  тримав  келих  з  водою.
Надія  не  плакала,  в  недоюмінні,  як  бути  далі,  схилилася  на  його  плече.  
-Може  підемо  додому?  Думаю  зараз  не  на  часі  щось  з`ясовувати.
-Звичайно  і  я  до  розмови    не  готова.Та  й  не  варто  дівчині    в  день  народження  псувати  настрій.
     Прийшовши  додому,  вони  вирішили  все  розповісти  Ельвірі.  Можливо  вона  щось  дізнається  про  життя  Миколи  Миколайовича.
Надія  довго  не  могла  заснути,  врешті-  решт  сон  подолав  її.
       В  квартирі  тиша.  ..  Максу  не  спалося,  це  ж  треба  такого?!    -  Невже  справді  він  її  батько?-  Емоції  переповнювали  його.  Раптовий  дзвінок  у  двері,  думка-  оса  -  І  кого  це  принесло  в  таку  пору,  уже    ж    всі  сплять.
     Одягнена  в  легенький  халат,  перед  ним  стояла  Маргарита,
-  О,  я  вчасно,ти  іще  не  в  піжамі.  Може  ми  підемо  до  тебе  в  спальню,  чи  до  мене?
-Ти  що  перебрала?
-Та  ні,  не  думай,  що  як  випила  зайвого,  то  втратила  контроль  над  собою.  Ти  оце  привіз  якусь,  не  знаю  хто  вона  тобі,  але  бачу  дивишся  на  неї,  мов  кіт  на  сметану.  Вона  що  й  досі    тебе  до  себе  в  ліжко  не  вклала?    Чи  може  ти  її,  як  і  мене  боїшся.  Я  дурепа  по  вуха  втюрилася  в  тебе!  А  ти,  а  ти,  –  розплакалася,  руками    штовхала  його  в  груди.
-Заспокойся!  Рито,заспокойся!  І  будь  ласка  тихіше,  весь  під’їзд  розбудиш.  Батько  тебе  не  бачив,  що  вже    спить?
-Так,  хропе  в  своїй  кімнаті.  А  я  одна….
-Пішли  до  тебе,  вип’ємо  чаю,  поговоримо.
Вона  задоволено  повела  очима,  всміхнулася,
-Пішли…  пішли,  я  тільки  за!
Розмова  була  важкою…    за  дві  години  йому  ледве  вдалося  її  заспокоїти.  Зміг    довести,  що  між  ними  нічого  немає    і  бути  не  може.  Що  відноситься  до  неї,  як  брат,  який  при  потребі  завжди  допоможе.
     Минуло  три  дні…  Ельвіра    зайшла  в  кімнату  Надії,
-Я  маю  гарні  новини.  Вітаю!  Це  твій  батько.  Що  я  хотіла  -    все    дізналася,  в  нього  другий  шлюб.  Він  тут    служив  в  армії,  в  медпункті  познайомився  з  медсестрою  Мариною.В  той  час  вона    з  лікарем  –  терапевтом    часто  приїздила,  допомагала    в  оформленні  паперів  про  обстеження  військових.
 Відслуживши,  поїхав  додому.  Та  через  п’ять  років  приїхав.  Настільки  я  зрозуміла,    на  вокзалі  в  нього  вкрали  всі  документи.  Тож    приїхав  до  Марини,  як  кажуть  голий  і  босий.  Додому  таким    повернутися  не  наважився,  а  чому  не  пояснив,  змовчав.  Ось  бачиш,  як  воно  в  житті  буває.  Ночами  розвантажував  вагони,  вдень  навчався  в  педінституті.  Зараз  в  школі  викладає  біологію.  От,  я  все,  як  на  духу  роповіла,  про  тебе  поки  що  змовчала.  Це  ми  вчора  грали  в  шахи,  я  поступово    все  і  вивідала.Тепер  оце    думаю,    може  тобі  і  не  варто  шукати  квартиру?
-Ні  -  ні,  обов’язково.  Я  хочу  жити  окремо,    не  хочу  їм  заважати.  Допоки  не  куплю  квартиру  не  хочу,  щоб  він  знав,  що  я  його  донька.  Та  й  Маргарита  подумає,  що  я  буду  претиндувати  на  якусь  частку.  Ні,  думаю  нехай  це  пізніше  станеться.
     Аж  ось  і  мороз  завітав,  під  місячним  сяйвом    по  шибках    розмалював  картини.  Все  зима  запорошила,  запушила  поля,  сквери,  замела  стежки,  алеї,    місту    придала    свіжості.
       Напередодні  Нового  року,  Надія  перебралася  жити  до  старенької  одинокої  жінки.  Вона  мала  дві  кімнати  по  дванадцять  квадратних  метрів.  Одну  з  них  жінка  виділила  їй.  Платня  невелика,  з  урахуванням,  що  вона  має    прибирати  в  квартирі,  доставляти  ліки,  продукти.
 Макс  часто  приходив  у  гості,  наполягав  на  одруженні.  Але  вона  не  поспішала,  хоч  і  відчувала,  що  кохає  та  все  ще  не  покидала  мрії  -Спочатку  придбаю  квартиру,  як  буду  від  усіх  незалежна  тоді  й  одружимося.  Розмов  про  батька  не  торкалися,  він  відчував,  як  їй  боліло.Тому  й  чекав,  коли  вона  сама  вирішить  з  ним  поспілкуватися.
       Ельвіра    ж  мала  свій  план…  якось  ввечері  вона    навідалася  до  Миколи  Миколайовича.  За  грою  в  шахи  запитала,
-Як  тобі  наша    Надія?  Вона    тобі    нікого  не  нагадує?  
-О!  А  чого  це  ти  раптом  мене    про  неї  запитуєш?
-Ну  принаймні  бачив,  яке  в  неї  волосся?  Що  в  неї  і  в  Рити  колір  однаковий.  Та  чи  мало    жінок  з  подібним  волоссям?!  Ну…    дівчина  симпатична.  Слухай,  а  до  чого  це  ти  хилиш?  Кажи  прямо,  якщо  щось    маєш  сказати.  
-  Слухай  земля  кругла…  з  тебе  гарний  могорич.  Ми  зустріли  твою  доньку  в  Москві,  вона  там    три  роки  на  заробітках  була.  Думаю  скажу  тобі,  мабуть  не  від  хорошого  життя.
-Моя  донька    в  Москві?!  Та  це  якась    маячня,  хіба  мати  могла    б  її    відпустити?  Невже  заміж  вийшла?!
   Він    зразу  дуже  рознервувався.Та  коли  Ельвіра  показала  фото  (яке  потай  взяла  в  Надії),  заспокоївся,  зажурився.
   Не  одну  чашку  заспокійливого  чаю  випили  за  розмовою.  Ельвіра,  що    про  неї  знала  -    все    розповіла.  Вони  вдвох  дійшли  згоди,  це  триматимуть    у  таємниці.  А  при  нагоді,  в  якийсь  один  день,  повідомить  усім.
     Одного  вечора  Надія  повернулася  з  роботи…  в  квартирі  застала  чоловіка,  років  сорока.  Він  представився  Вадимом,  родичем    хазяйки  квартири.  
     За  чаєм  старенька  повідомила,  що  поїде  жити  до    племінниці  та  вже
 почала  займатись  оформлянням  опікунства.Через  адвоката  за    три    -  чотири  дні  документи  будуть  готові.
Жінка    хвилювалася,
-Надійко  я  не  знаю,  як  тобі  сказати  та  я  квартиру  виставлю  на  продаж.  Вибач,  що  так  все  вийшло.  Я  думала  з  весни  почнуть  збирати  документи,  а  вони    бач,  як  швидко  справилися.
-Не  хвилюйтеся!  Може  ми  з  вами    в  ціні  зійдемося.  Я  давно  відкладаю  гроші  на  квартиру  та  не  знаю  скільки  ви  за  неї  захочете.
-О,  як    добре  все  складається.
Звернулася  до  Вадима,
-Я  їй  продам  квартиру.  Цій  дівчині  можна  довіряти,  щира,  добра  людина.  Ти  там  дізнайся  що  і  як?
-Та  я    уже    про  все  дізнався.  За  цим  не  журіться.
Того  ж  вечора  сторгувалися,  за  три  дні  Надія  мала  придбати  квартиру.
 Наступного    дня  Ельвіра  помітила  Надію  в  піднесеному    настрої,
Ану  відкрийся  мені,    ви  що  заяву  в    РАЦС  подали.
-Та  ні!
Але  ж  ти  така  весела,  літаєш,  як  пташка,  до  всіх  усміхнена.
-Є  гарні  новини,  хай  це  буде  сюрпризом.
         З  екрану  телевізора  лунало  новорічне  вітання.    Ельвіра  з  Маргаритою  та  з    її  однокурсником  Віктором    закінчували  сервірувати  святковий  стіл.  Надія  куховарила  на  кухні,  Макс  допомагав  їй,  на  стіл  носив  тарілки  з  деякими  стравами.
Ельвіра  привернула  увагу,
-Так,  все  покинули  і    всі  за  стіл!
І  вже,  лукаво  позирнувши,  тихіше,
-Миколо  Миколаєвичу,  я  вам  довіряю  відкоркувати  шампанське!    І  будь  ласка  швидше  -  швидше!  Ось  уже  зараз  буде  рівно  дванадцять!
         І,  як  годиться  в  Новий  рік  -  бризки  шампанського,  вітання,  поцілунки,  сміх,  веселі  розмови,тости.Тільки  й  розмов  Новий  рік-  нове  життя.За  кілька  хвилин  Ельвіра  взяла  слово,
-Друзі  в  цю  чарівну  новорічну  ніч,  я  хочу  повідомити  новину.  Мій  син  Макс  уже  давненько  освідчився    у  коханні  і  зробив  пропозицію    моїй  помічниці  Надії.  Сьогодні,  напередодні  Нового  року,  вона  погодилася  стати  дружиною.  Я  хочу  щоб  усі  знали  і  привітали  цю  чудову  пару.Тож  наповнимо  келихи    виноми  і  вип’ємо  за  них!    Удачі  вам  діти!
-А  коли  ж  весілля?  -  запитала  розчервоніла  Маргарита.
-Думаю  в  далекий  ящик  не  відкладемо.  Земля  освятиться  свяченою  водою,  от  тоді  й  відгуляємо  весілля.
Після  спустошеного  келиха  вина,  Микола  Миколайович,  щось  тихо  сказав  Ельвірі.  Вона    кивнула  рукою,  ледь  чутно  до  нього,
-Сміливіше!Не  хвилюйся!
За  мить  він  уже  стояв  з  повним    келихом  вина,  заговорив  видимо    хвилюючись,
-Увага  !  У  мене  теж  є  новина.  Для  когось  це  буде  сюрпризом.  Але  таке  воно  життя…    я  відкрию  таємницю.  В  молоді  роки  свого  життя  я  мав  шлюб  з  іншою  жінкою,  вона  народила  мені  доньку  Надійку.  Але  так  сталося,  напевно  проти  долі  не  підеш,  я  покинув  їх.
Його  голос  затремтів,
-І  ось  тепер  через  стільки  років,  завдяки  вам  ми  зустрілися.  Пробач  мене,  Надійко.  Прошу,  пробач  мене  донечко!  Я  всіх  запрошую  випити  за  тебе,  будь  здорова  і  щаслива!
Його  очі  наповнилися  слізьми.  Ельвіра  помітила,  потягнула  за  руку,
-Ну-ну!  Присядь,  а  казав  будеш  триматися…
Надія,  звичайно  шокована  почутим,  прихилилася  до  Ельвіри,
-Це  ваша  робота?
-  Думаю  так  краще.  Мені    не  важко  це  було  зробити.  Ти  б  рознервувалася,  плакала.  Навіщо  в  новорічну  ніч  ронити  сльози.  Бачиш  усе  добре.
 На  мить  запала  тиша.  Маргарита    з  подивом  зиркала  -  то  на  батька,  то  на  Надію.  Враз  зухвало  подивилася  на  неї.  Хотіла  встати,  але    Віктор  їй  завадив,  шепотів  на  вухо,
-Тихо-  тихо!  Вітаю,  в  тебе  є  сестра!  А  я  іще  й  трохи  дивувався,    обидві  круглолиці  й  однакового  кольору  пряме  довге  волосся.
Дівчина  в  її  бік  блиснула  очима,  звела  брови,  тихо  до  нього,
-Я    їй  зараз  щось  скажу!
Він  взяв  її    руку  і  переплів  свої  пальці  з  її.  Його  очі    дивився  на  неї  ніжно  і  закохано,
-Змирися!  Прийми  її!  Це  ж  просто  чудово  коли  є  родина.  Посміхнися,    скоро  на  весіллі  погуляємо.
Кілька  хвилин  затишшя..  в  руках    Надії  пляшка  вина,
-  Ну  що,  тепер  моя  черга!
Ледь  червоніючи,    наповнила  келихи,
-Не  хвилюйся  тату.    Мені  не  вісімнадцять  років,  я  вже  трохи    пізнала  життя.  Нам  Бог  дає  багато  »посильних»  випробувань.  В  житті  не  завжди  виходить  так,  як  плануємо.  Основне  вірити    в  себе.  Думаю  ми  будемо  спілкуватися.  Гадаю  і  з  Маргаритою  порозуміємося.У  мене  теж  для  вас  усіх  є  новина.  Пару  днів  назад,  я    придбала  двокімнатну    квартиру.    Я  давно  про  це  мріяла…..  
Ельвіра  перебила  її,
-Я  вибачаюся!  Та  чого  ж  ти  мовчала?
В  розмову  втрутився  Макс,
-Досить  балачок!  Запрошую  підтримати  Надію.    За  тебе  кохана!  Хай  і  надалі    твої  мрії  збуваються  !
           Тихий,  пухнастий  сніг  супроводжував  їх  до  самого    будинку.Надія  ключем  відкрила  замок  квартири,
-Ну  ось,  прошу,  заходь.
 Його  очі    зацікавлено  зиркали  довкола.
-А  меблі  теж  тобі  дісталися?
-Я  б  не  хотіла  та  кому  вони  потрібні.  Якщо  продам,  хазяйці  перешлю  гроші.  Як  ні,  то  казала    хай  так  залишаються.
Роздягаючись,    сказала  весело,
-А  мені  вчора  привезли  нове  ліжко.
Дивлячись  на  неї,  швидко  знімав  одяг,
-Давай    чобітки  зніму.
-Та  ні,  не  чіпай,  я  сама!
-Ти  все  будеш  робити  сама?  Бач,  Новий  рік,    квартира,  нове  ліжко.  А  мені    на  ньому  місце    знайдеться?!
-Я  у  ванну….
-А  мені  можна?
Її  очі  округлилися,  -  Ні-  ні,  будь  ласка…

                                                                                                                                           Далі  буде
                                                                                                           

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997448
дата надходження 31.10.2023
дата закладки 01.11.2023

Ніна Незламна

Під стук коліс ( проза 1 ч)

               За  вікном  осінь…      потяг  мчав  лісосмугою.
       Надія  уже  кілька  хвилин,  як  вийшла  із  купе,  стояла  біля  привідчининого  вікна.  Віяло  прохолодою,  вона  дивилася  у  вікно.  В  небі  безхмарно….  сонце  котилося  до  заходу.    Та  дерева  так  миготіли,    що  губився  контраст  пейзажу,  лише  на  якісь  миті  помічала  сонячне  проміння,  що  тут  же  зникало.  Часто    кліпала  очима,    все  ж    намагалася    розгледіти  барвистість  дерев.
   Через  кілька  хвилин  по  спині  відчула  холод.    Злегка  здригнулася    і  впоспіх  зачинила  вікно.  На  голову  накинула  капішон  сіренької  курточки,  стала  зручніше,    боком  обперлася    об  стінку.
         Вагон  погойдувало…  поринула  в  думки    -  Ось  мамо,  ти  й  дочекаєшся  мене,  мій  приїзд    стане  сюрпризом.  Ой  давно  ж  ми  з  тобою  не  бачилися.  А  й  справді  так  швидко  пролетів  час.  
***
         Надія    з  дитинства  мріяла  стати  перукарем.  Уже  після  п’ятого  класу  мамі    укорочувала,  підрівнювала    волосся.  Згодом    робила    їй  стрижку  і  вже  все  частіше  підстригала  відчима.
     Після  школи,  в  містечку  закінчила  курси  перукаря.  В  селі  майже  рік  займалася  перукарською  справою.  В  неї  це  добре  виходило,  люди  були  задоволені.  
-Але  ж  це  не  заробітки  -    вкотре  задумувалася,  треба    кудись  їхати.
       І    ось,  у  таку    ж  саму  пору  року,  під  стук  коліс,  їхала  за  покликом  душі.  
 Чи  довго  думала?  Мабуть  ні!    Незважаючи,  що  на  Сході  вже  третій  рік  йшла  війна,  молодь  із  села  тікала.  Хтось  у  великі  міста  й    навіть  до  Польщі,  Німеччини.  А  хтось,  як  і  вона,    мріяв  заробити  грошенят  в  росії.  По  селі    часто  розповідали,  що  там  теж  непогано  оплачується  праця.  З  мовою  проблем  не  буде,  то  чому  й  не  поїхати?  Планувала  на  заощаджені  гроші  придбати  квартиру  в  Україні.  Можливо    навіть  у  Дрогобичі,  чи  в  Бориславі,  неподалік  від  перукарні  де  навчалася  своєї  професії.Та  й  від  рідного  села  недалеко,  щоб  навідуватися  до  рідних.  
   Від  поїздки  мати  не  відмовляла.  За  одне  бідкалася  -  телефон  кнопочний,  не  бачитимуть  одна  одну.  З    приємною  усмішкою  сказала,
-От  і  ти    доню,  вирішила  погнатися  за    довгим  рублем?!  Важко  буде,  але  побачимо  що  з  цього  вийде!
В  неї  склалося  враження,  що  мати  навіть  зраділа  такому  рішенню.  А  нічому  й  дивуватися,  звичайно  матері    важко.  Відчувала  -    являється  тягарем  для  сімейного  щастя.  Вона  ж  донька    від  першого  шлюбу,  на  жаль  батька  й  слід  простив,  мати  навіть  не  отримувала  аліментів.  Є  одне  -  єдине  фото,  на  ньому  мама    і  він  тримає  її  на  руках.  
На  зворотній  стороні  фото  написаний  рік,  на  ньому  їй  чотири    роки.  Але  батька    вона  не  пам’ятає.  Знає,  що    Миколаївна,  а  прізвище  в  свідоцтві  про  народження  мати  записала  своє.  Мабуть  була  для  цього  причина,  тому    не  торкалася  цієї  теми,  навіщо    матері  серце    ятрити.
     Три    роки    жили  удвох  та  згодом  мати    прийняла  чоловіка  з  яким  побралася.  Народила    двох  синів  -  близнюків,  які    уже  ходять  до  школи  і  щодня,  як  циганчата  просять  гроші.  А  де  ж  їх  взяти,  як  відчим    любить  у  ліжку  полежати  та  за  день  спалити  не  одну  цигарку.  А  щодо  роботи,  то  ледачкуватий.  На  якийсь  час  знайде  роботу  на  будівництві,  влаштується  помічником  і  то  ненадовго.  Та  тут  усе  зрозуміло,  адже  без  професії,    кращої  роботи  і  не  знайдеш.  
По  дорозі  до  автобуса    Надія  зустріла  сусідку  тітку  Тамару.  Побачивши  її  з  валізою,  жінка  здивувалася,
-О!  І  ти  вже  кудись  зібралася,  часом  не  до  батька?
Дівчина  трохи  розгубилася,  але  випалила,-
-Якби  знала  адресу,  може  б  і  до  нього  поїхала.
-Ой,  ні  дитинко,  адреси  не  знаю.  По  селі  чутки  ходили,  що  служив  у  Дніпропетровську,  ніби  туди  й  поїхав.  Та  хто  ж  тепер    нам  на  весілля    буде  зачіски  робити?  Але,  як  вирішила,  хай  Бог  допомагає!  Щасливої  дороги!
Подякувавши,  Надія    поспішала  на  автобус.Та  розмова  за  батька  чомусь  збентежила  її  –  Я  взяла  сімейне  фото  та  чи  він    пам’ятає,  що  в  нього  є  донька?!  Таких  татусів  на  землі  напевно  мільйони.
   Москва  велике  місто,    людей,  як  комах,.  На  жаль  ні  в  центрі  міста,  ні  поблизу,  роботи  не  знайшла.  В  пошуках  три  дні,  дві  ночі  мусила  пересидіти  на  вокзалі    в  платному  залі  відпочинку.
       Здавалося  об’їздила  пів  світу.  Та  нарешті  їй  вдалося,  на  околиці  міста    в  перукарні,  знайти  вільне  місце  й  неподалік  зняти  квартиру.
   Однокімнатна  квартира  в  новобудові  її  влаштовувала.  В  мікрорайоні    кілька  багатоповерхівок,  магазини,  школа,  дитсадок,  лікарня  й  дві  перукарні.  В  одній  із  них,  після  місячного  випробувального  строку  її  прийняли  на  роботу.
     Довкола  будинків  дороги  не  приведені  в  належний  стан,  в  дощову  погоду  під  ногами  багно.  Та  мешканці  протоптували  стежки.  І  кожного  ранку  можна  було  спостерігати,  як  люди  вереницею    поспішали  до  зупинки  автобуса,  щоб  потрапити  на  роботу.
       Працюючи  в  перукарні,  Надія  перший  рік  висилала  матері  гроші.  Але  згодом  зрозуміла,  скільки  не  вишле,  то  все  мало.  Довелося  замислитися,  а  чи  варто?    А  кому  я  потрібна,  хто  про  мене  подбає?  Та  минуло  два  місяці,  її  гризло  сумління,чи  правильно  зробила?  Можливо    мамі  дуже  потрібні  мої  гроші?!
     Хоч  дитина  і  на  відстані,  напевно  кожна  мати  серцем  і  душею  відчуває  тривогу  за  своє  чадо.Тож  Надії  довго  сумніватися  не  довелося.  Як  зазвичай,    раз  на  тиждень,    ввечері  подзвонила  мати.  Поцікавилася  її  справами,  розповіла  про    братів-  близнюків,  про  своє  життя,  буденні  клопоти.  Уже,  як  прощалися  сказала,
-Ти  оце  перестала  гроші  висилати,  то  вже  й  не  треба.  Я  розумію  на  чужині  життя  не  мед,  тобі  мабуть  і  самій  скрутно.Ти  ж  знаєш,    ми  тобі  нічим  не  допоможемо.  Мені  боляче  це  казати,  але  розраховуй  на  себе.  Будуй  своє  життя,  більше  заощадиш,  може  й  справді  придбаєш  квартиру.  Ми  самі  поставимо  хлопців  на  ноги,  не  хвилюйся,  якось  воно  буде.
Ці  слова  втішили  Надію,
-Мамо,  дякую  за  підтримку.  Я  постараюся,  щоб  усе  задумане    здійснилося.
       А  час  летів…  багато  планів,  надій  і  сподівань  та  все  пішло  не  так,  як  мріялося.  Зустріла    Олега…  перше  кохання.  Часто  приходив  у  гості  та    через  якийсь  час  стали  жити  разом.  Він  пропонував  одружитися,  але  з  часом    вона  засумнівалася,  не  треба  поспішати.    Адже  він  транжирить  гроші.  Хоч  і  оплачує  квартиру    й  дає  гроші  на    продукти  та  щодня  витрачає  гроші  на  пиво  і  два-три  рази  на  тиждень  ходить    до  клубу  «Комп’ютерні  ігри».  За  професією    будівельник,  зарплата    непогана,  але  про  заощадження  й  не  мріє.  Вважав  знявши  квартиру,  в  ній  можна  все  життя  прожити.  Це  її  насторожило,  рішення  було  остаточним  -    він  не  готовий  до  сімейного  життя.  В  одній  із  розмов  Олег    проговорився,  що  приїхав  з  Донецька  і    тут  залишиться  жити  при  любих  обставинах.
 Ось  тоді  Надія    і  вирішила  -  Попрацюю  іще  з  рік,  матиму  гроші,  тоді  можна  й    повернутися  в  Україну.
   Минуло  півтора  року…
 Осінній  вітер…      шелест  листя.  Руде    знівечене,  а  деінде  з  зеленими  смужками,  воно  по  обіч  дороги  змішане  з  багном,  ніби  низенька  огорожа,    що  відділяє  стежку.  По  ній  здаля  по  воді  де-не  -  де  маленькі  калюжі,    в  них  подібні  корабликам,    плавають  жовті    листочки.
       В  коротеньких  чобітках  на  низеньких  підборах,  вона  йшла  по  стежці  й  тягнула  валізу.  Намагалася  йти    якнайшвидше  та  все  ж  остерігалася,  щоб  не  захляпати      темно  –  коричневі  штани  .  Хоча  вони  вузенькі,  але  обережність  не  завадить.  Легенька  усмішка  прикрасила  обличчя,  коли  перед  собою    в  калюжі  побачила    листочок  –  Ох  осінь  -  осінь,  але  ж  так    красиво!    Мені  б  такий,  тільки  справжній  кораблик,  щоб  швидше  потрапити  додому.  Та  нараз  думки  роздвоїлися  –Додому…  А  що  там  на  мене  чекає?  
     Вона  тільки  тепер    усвідомила,  що  був  сплеск  емоцій,  все  вирішила  спонтанно.    Але  ж  терпець  урвався,-  заспокоїла  себе.  Три  роки  разом,  а  порозуміння    так  і  не  досягли.  Майже  щоденні    сварки    за  гроші,  примусили  зробити  вибір.
   В  цей  же  день  звільнилася  з  роботи,  зібрала  валізу.    Розчервонілий  на  обличчі,  Олег  лежав  на  дивані,  мовчки  спостерігав.
Коли  віддала  ключі  від  квартири,  розчула  сарказм  у  його  голосі,
-А  не  пошкодуєш?!
-Та  ні,  наші  стежки  розійшлися.
-Ну  тоді  щасливо!
     По  дорозі  до  автобуса  бурчала  ,-  Ну  то  й  добре,  можна  сказати  розійшлися  друзями.  Ох,  мамо,  важко  зробити  такий  крок,  але  я  не  хочу  такого  щастя,  як  у  тебе.  
   У  автобусі  багато  вільних  місць…  вона  присіла    біля  вікна.  Автобус  набирав  швидкість,  що  за  вікном  не  помічала.  Думки  снувались  павутинно  -  А  чи  було  в  нас  із  ним  кохання?  Та  мабуть  ні!  Чи  це  роки,  чи  сумісне  життя  придає  мудрості?    Хоча  в  душі  таке  гірке  розчарування  та  все  ж,  я  зробила  правильний  крок.  Я  сильна,  все  витримаю,  життя  продовжується.  
       На  залізничному  вокзалі  занадто  гучно…люди    з  сумками,  валізами,  всі  поспішають  хто  куди.  Надія  впоспіх  прочитала  розклад  потягів.  За    пів  години  відійшла  від  каси,  в  руках  тримала  квиток.  Задоволена,  злегка  розчервоніла,  поспішала.  До  відправлення    потяга  залишалося  хвилин  десять,  не  більше.
     Підійшовши,  до  вказаного  в  білеті  вагона,  вона  рукою  намагалася  з  чола  забрати  мокре  волосся.  Бальзаківського  віку  провідниця,  взяла  квиток,  зміряла  її  з  ніг  до  голови    й  посміхаючись,
-Ото  життя  і  все  ми  поспішаємо,  чому  нам  ніколи  не  вистачає  часу.
 Важко  перевівши  подих,  Надія  заговорила  тремтячим  голосом,
-  Мені  до  вас!  Добре,  що  встигла.
-Давай  проходь,  бачиш,  уже  зелений  сигнал  горить,  тож    будемо  відправлятися.
 В  тамбурі  пусто,  з  полегшенням  перевівши  подих  -  Ну  от,  здається  я  їду.
     У  купейному  вагоні  майже  всі  двері  відчинені.  Чути    розмови,  шелест  паперу,  брязкіт  ключів,  скрип  валіз,  сидіння.
       Аж  ось  і  її  купе…  двері  відчинені.  Її  зустрів  пронизливий  погляд  жінки,
-О!  Дивися  синку  до  нас  поповнення.  Маємо  супутницю,  дорога  не  близька,  думаю  не  сумуватимемо.  
   Дівчина  привіталася,  зиркнула  на  хлопця  -  О,  як  схожий  на  маму!  А  йому  років  двадцять  п’ять,  не  більше.  
 В  сторону  відставила  валізу,  хлопець  зразу  ж  піднявся,
-Якщо  вам  не  потрібна,  давайте  я  її  поставлю  під  сидіння.
-  А  він  чемний  –в  її  умі  мелькнула  думка.Трохи  розгубилася,  почервоніла.  За  мить  втрутилася    жінка,  ледь  всміхаючись,  підтримала  його,
-Так  Максе,  постав  під  своє  сидіння,  жінкам  завжди  треба  допомагати.
Біля  себе  долонею  постукала  по  сидінні,
-А  ви  не  соромтесь,  присядьте.  Чую    рідну  українську  мову,  то  ви  теж  до  Харкова  їдете,  чи  десь  ближче?
-В  Харкові  пересадка,  а  там  і  додому.
     Чи    й    снилося  їй  колись,  що  вона  потрапить  у  таку  компанію  -  точно  ні!  
     Познайомилися…,  жінку  звали  Ельвіра    Борисівна.  Хоч  і  роки  та  вона  дивилася  за  своєю  зовнішністю  -  брови,  манікюр,  макіяж,  як    ніби  жінка  з  якогось  французького  серіалу.  Тоненький,  в’язаний,  світло-  сірий    светр  з  люрексом  пасував  до  її  карих  очей  і  каштанового  волосся.  Каре  -  зачіска  ідеально  підкреслює  вилиці,  придала  обличчю  виразність,  привабливість.
     В  купе  сміх,  веселі  розмови…  разом  вечеряли,  пили  чай.
Надія  кілька  раз  на  собі    відчувала    погляд  Макса.  Він  сидів  навпроти,  свердлив  очима  її  тендітні  плечі  і  доволі  об’ємні  груди.  Дівчина  час  від  часу  на  грудях    поправляла    кінчики    розпущеного  світло  –  русявого  волосся,  намагалася    їх  приховати.
   Раптовий  дзвінок  мобільного  телефона  перервав  бесіду.  Ельвіра  незадоволено  подивилася    від  кого  дзвінок  й  з  обуренням  до  сина,
-Ох  і  коли  я  буду  мати  спокій.  Це  знову  з  роботи.
Надія  піднялася,
-Я  на  кілька    хвилин  вийду…
-Ні-ні!  Тут  ніяких  секретів,  сядьте,  -  заперечила  жінка.
З  телефона  лунав  жіночий  голос,    Ельвіра  слухала,  хитала  головою.  кліпала  очима,  нарешті    заговорила,
-Ну  у  вас,    як  завжди,  тільки  я  не  на  місці,  відразу  проблеми.  Так,  я  все    зрозуміла.  Перукарню  не  закривайте,  через  два  дні  вийде  Волошина.  Ти    сама  попрацюєш.  У  тебе  ж  є  записані  на  манікюр?
Вона  слухала  і  знову  кивнула  головою,
-Ну  то  й  добре,  як  приїду,з  усім  розберемося.  Ну  все,  бувай!
Надія  дивилася  на  неї  прямим  поглядом,
-Ви  маєте  свою  перукарню?
-Так!  Маю  на  свою  голову.  Жіночий  колектив,  це  вічна  проблема.  Одна  у  декретній    відпустці.  Друга  відпочиває  в  Трускавці,  через  два  дні  має  бути  на  роботі  А  в  третьої  донька  хворіє,  терміново  повезла  в  Київ.  От  і  думай,  як  залишитися  на  плаву,  не  втратити  клієнтів.
     В  дівчини  забігали  очі  -  Сказати  чи  ні?  А  може  це  мій  шанс?  Намагалася  приховати  хвилювання,  нарешті  наважилася,
-А  ви  знаєте  я  перукар,  маю  стажу  майже  чотири  роки.
Макс  зацікавлено  подивився  на  неї,  
-І    чоловіків  теж  стрижете?
-Так,звичайно.  
Він  всміхався  позирав,  то  на  неї,  то  на  матір,
-Оце  так  новина.  Думаю  вам  є  про  що  поговорити,  на  якийсь  час    я  вас  залишу.
Він  вийшов…
 Ельвіра  засипала  Надію  запитаннями,  попросила  коротко  розповісти  про  себе.  А  що  ж  їй  було  робити  -  Нехай  пан,  або  пропав  або  користь,  або  невдача  та  все  ж  зміниться  життя.  Ніби  на  сповіді,  навіть  непроховала  що  мала  стосунки  з  Олегом.
Після    почутого,  Ельвіра,  аж  прицмокнула  губами,
-Ну-  ну,думаю  тебе  життя  чогось  навчило.Та  ти  молода,  попереду  іще  не  одне  буде  розчарування,  таке  воно    наше  земне  життя.
Вона  повернулася  до  вікна.  Ніби  у  світлі  придорожніх  ліхтарів  шукала  рішення.Чи  довіритися  інтуїції,  запропонувати  до  себе  на  роботу?  Здається  непогана  дівчина,  хто  живе  без  помилок?  Та  іще  ж  така    віком,  як  мій  син.  Але  ж  плани  має,  хоче  купити  квартиру.  Кому  яке  щастя!  Хтось  живе  на  всьому  готовому,  а    хтось  вливається  в  цей  несправедливий  світ,  в  надії  всього  досягнути  самому.    Треба  поговорити  з  Максом,  що  він  скаже?  Не  думаю,  що  вона  стане  завадою  його  дружбі  з  Маргаритою.  На  перший  погляд,  вони    неначе    і    чимось  схожі,  чи  може  кольором  волосся,  але  ж  Маргаритка  молодша.  Чотири  роки,як  з  батьком  нам  стали  сусідами,  ніби  порядні  люди.  Втрата    рідної  людини  напевно  дуже  подіяла  на  життя  цих  двох.  Але  все  ж  Микола  молодець,  не  знайшов  собі  іншу  жінку.  Всю  увагу  приділив  доні,  щоб  добре  навчалася  та  поступила  до  медінституту.А  мені    на  старості  років,  вдома  краще  мати  медика,чим  перукаря.  Але  ж  дівчині  допомогти  треба,  ніби  щира,  не  розбещена.
   Надія  розуміла  -  зараз  її  краще    залишити,  вийшла  з  купе.
   Біля  вікна  стояв  Макс,
-Ну  і  ну,  напевно  моя  мама  запитаннями  засипала  вас.  Співчуваю  та  я  піду,  думаю  час  відпочити.
У  відповідь  побажала  хороших  снів.
Він  тільки  відчинив  двері  купе,  біля  нього  прослизнула  Ельвіра,
-Надіє,  ти  мабуть  дивуєшся,  що  син  не  запропонував  тобі  нижню  полицю.  Він  у  лютому  місяці  дві  тисячі  чотирнадцятого  року  був  на  Майдані.  Отримав  травму    правої  ноги.  Хоч  і  зробили  кілька  операцій,  але    й  нині  шкутильгає.  Оце  ж    і  літаємо  в  Ізраїль,  на  консультації.
-Та  нічого,  основне  живим  залишився.,  співчуваючи  сказала  дівчина.
І  вже  веселіше,
-  Він  молодий,  може  для  цього  потрібен  час,  звикне.  Звичайно  це  важко  прийняти,  але    основне  в  житті,  щоб  був  нормальним  серцевий  ритм  і  велике  бажання  жити.
 Ельвіра  повернулася  в  купе.  Надія,  трохи  постоявши,  теж  повернулася  в  купе.  Відчинивши  двері,  зрозуміла,  що  перервала  розмову.Та  не  проронивши  й  слова,  за  мить    лежала  на  верхній  полиці.  
   В  купе  запала  тиша,  лише  стук  коліс  порушував  її.  Дівчині  не  спалося,    думок  цілий  міх,  після  розмови,  емоцій  не  приховати.  Минуло  з  пів  години,  Ельвіра    встала,  випила  води  й  тихо  прошепотіла,
-Надю,  Макс  так  солодко  спить,  давай    вийдемо,  поговоримо.
   Вони  довго  спілкувалися,  в  основному  про  роботу.  Ельвіра    запропонувала  провести  турне  по  Харкову  і  по  Києву.  Дізнавшись,  що  дівчина  навіть  і  в  Києві  не  була,  просто  наполягала.  Надія  не  знала,  що  сказати,  шкодувала  грошей,  адже  вони  їй  так  будуть  потрібні.  Із  відкладених  на  квартиру,  боялася  й  сотню  взяти.  Все  зважувала,  розуміла,  допоки  немає  роботи,  треба  економити.
 Жінка  хитро  позирала,  побачивши,  її  сумне  обличчя,зрозуміла,  що  хоче  відмовитися.  По  –  дружньому  поклала  руку  на  плечі,  прихилилася,-Не  вагайся,  Поїдеш    з  нами,  будеш  працювати  в  моєму  салоні.  Хіба  ти  проти?  Думаю  така  пропозиція  тобі  сподобається.
В  Надії  серце  пташкою  затріпотіло,  ледь  не  вирвалося  з  грудей.  Душа  переповнена  радістю.  Від  почутого,  емоції  зашкалювали.Вона  ладна  була  розцілувати  цю  жінку,  хвилюючись  запитала,
-Це    ваше  рішення,  а  ви  не  передумаєе?  Мені  й  справді  дуже    потрібна  робота.
-Ні,  ну  що  ти.  Я  слів  на  вітер  не  кидаю.  На  цю  тему  уже  й  з    Максом  поговорила,  він  не  проти.  Восени  і  взимку  важко  зняти  квартиру,  якщо  навіть    і  не  вдасться    знайти,  місяць  -  другий    поживеш  у  нас.  О  ледь  не  забула,  а    в  паспорті    стоїть  штамп  про  одруження?
-Ні,  ми  просто  жили  разом,  я  ж  вам  все  розповіла.
-Добре!  Ти  подумай    над  тим,  що  я  тобі  запропонувала.Зараз  треба  хоч  годинку  поспати,  приїдемо  в  Харків,  там  усе  й  вирішимо.
       Надія  ні  на  мить  не  стулила  повік.  В  голові  роїлися  думки.  -  Погодитися  чи  ні?  Собі  задавала    запитання  -  А  що  я  втрачу?  А,  як    моє  обслуговування  клієнтів    їй  не  сподобається,  що  тоді  буду  робити?  Сама  каже,  що  важко  зняти  квартиру,  але  ж    я    не  хочу    їм  дошкуляти.  Цікаво…    щоб    мама  сказала?  Та  воно    напевно  на  краще,  вона  ж  й  досі  не  знає,  що  я  покинула  Москву,  не  буде  хвилюватися,  не    чекатиме.
   Потяг  Київ  –  Дніпро  відправився  згідно  розкладу,  набирав  швидкість..
Вони  їхали  в  плацкартному  вагоні.  Збуджені,  виснажені,  але  задоволені.  Позаду  турне  по  Харкову    й    по  Києву.  
 Надія  від  побаченого    в  захваті.    Лежачи  на  верхній  полиці,  роздумувала  –  Ні,  не  шкодую,  що  поїхала  з  ними.Чи  й  довелося  б  мені  коли  небуть  у  житті    побувати  в    історичних  місцях,  храмах  та  дізнатися  скільки  всього  нового.  Цікаво,  чи  це  доля  мені    познайомитися  з  цими  людьми?    І  тут  же  згадала  маму,  яка  ніколи  не  виїжджала  з  рідного  містечка.  Думала  про  братів  -Треба  буде  сказати  мамі,  щоб  не  тримала  їх  біля  себе.  Після  закінчення  школи,  нехай    в  обласне  місто  їдуть  навчатися,  згодом  хоч  світ  побачуть.
Раптово  Макс  торкнувся  її  руки,
-Надіє,  я  уже  зголоднів,  може  повечеряємо.
-Добре,  я  не  проти  -  відразу  донизу  опустила  ноги.
   Він  не  чекаючи,  зняв  її  з  полиці,  не  відпускав,  прямим  поглядом  дивився  в  її  блакитні  очі,  прошепотів,
-Я  ладен  у  них  втопитися.
В  цей  час  Ельвіра  лежала  до  них  спиною,  але  почувши  шурхів,  повернулася.
-Я  що  заснула?  Ми  що  будемо  вечеряти?  Вже  носять  чай?
 Макс  відійшов  у  сторону,
-Та  оце  ж  розбудив  Надію.  Я  такий  голодний,  а  ви  спите.
Жінка,  років  тридцяти,  що  лежала  навпроти  Надії,  почувши  ці  слова  посміхнулася  до  Макса  й  повернулася  до  стінки.  Він,  трохи  виправдовуючись,
-Вибачте,  ми  вас  потурбували,  але  ж  це    плацкартний  вагон.
 Після  вечері,  кожен  намагався  заснути.  Звичайно  купейний  вагон  набагато  комфортніший,  але  інколи    треба  змиритися  з  тим  що  є.
Надія  згадала,  як  вони  з  Максом  були  в    Києві  у  МакДональдсі.  Ельвіра  чекала  поки  вони    дещо  придбали  на  обід.  Коли  Надія  намагалася    дати  йому  гроші,  він  категорично  заперечив,
-Е  ні!  Досить,  що  за  турне  заплатила  сама,  змирився,  а  тепер  іще  за  це?  Ти    мене  хочеш  принизити?  Я  чоловік,  чи  хто?
Її  щоки  вмить  почервоніли,  випалила,
-А  ми  що  вже  перейшли  на  ти?
-Еге  ж  перейшли!  Скажи  чого  лямку  тягнути,  час  летить,  не  втрачаймо  його!  І  не  сердься,  краще  всміхнися,  це  тобі  більше  личить.
Здвигнувши  плечима,  погодилася,
-Ну  добре,  добре.Тільки  не  ображайся!
Їй  хотілося  запитати,  а  що  скаже  пані  Ельвіра?  Але  він  так  на  неї  дивився,  що  побоялася  й  слово  сказати.
Думки  роздвоїлися  -  Ба,  гадала  він  балуваний  матусин  синочок,  напевно  помилилася.  Та  хіба  б  тоді  пішов  на  Майдан?  І    чого  я    про  нього  так  подумала?!
 Поверталися    до  Ельвіри  …Макс  тримав  її  під  руку,  сказав  ледь  усміхаючись,
-Ти  не  дивуйся,  що  інколи  в  мами    беру  гроші.
Продовжив  уже  з  веселою  ноткою  в  голосі,
-  Просто    в  неї  надійніше    від  злодіїв    приховати.  
 Та  за  мить  його  голос  посерйознішав,
-Щоб  ти  знала,  я  не  ледар  і  не  симулянт,  закінчив  технікум,  нині    працюю    бухгалтером  у  двох  невеличках  фірмах.  О,  до  того  ж  у  мене  після  травми  третя    група  інвалідності,  думаю  тобі  мама  сказала.
   -І  що  так  довго?-    Назустріч  підійшла  Ельвіра,  продовжила.
-Гайда!  Швидко  обідаємо  і  на  потяг,  а  то  чого  доброго  іще  запізнимося.

                                                                                                                                                                                     Далі  буде

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997293
дата надходження 29.10.2023
дата закладки 01.11.2023

Микола Серпень

Не кляни ти ясена…

Не  кляни  ти  ясена,  не  кляни,
Відтепер  вже  ясно  нам  -  це  вони!
Підлі  воріженьки,  світу    цвіль,
Хочуть  нам  нашкодить  звідусіль!

Світ  лякають  атомом    і  мечем!
Ні  на  що  не  здатні  там,  всі  з  нікчем!
В  кого    хоч  краплина  є  добра,
Стань  на  захист  людства,  бо  пора!

Не  шукай  лиш  винних  тут,  не  шукай,
Спершу  відстояти  б  нам  рідний  край!
Бо  не  має  щастя,  що  напів  -
Не  ростуть  троянди  без  шипів!

Разом  переможемо,  тільки  всі!
Розтечуться  сльози  вже  по  росі!
Ворог    вічно  хоче  нас  в  розпил,
Заздрі  виїсть  очі  брудний  пил!

22.10.2023

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996972
дата надходження 25.10.2023
дата закладки 26.10.2023

Ольга Калина

Притча про земний вік

(Онегінська  строфа)  

Господь  у  Райському  Садочку  
На  троні  мирно  спочивав,  
Пташки  співали  в  холодочку,  
Архангел  сон  оберігав.  
Святий  Петро  стояв  на  брамі.  
Він  сотні  літ  стоїть  так  само:
Охороняє  вхід  у  Сад  -
Був  щоб  завжди  у  ньому  лад.  
Під  брамою  десь  у  куточку
Увесь  бомонд  зібравсь  мирський,  
Й  не  знали:  присуд  їм  який
Господь  напише  на  листочку,  
Бо  має  всім  ділити  вік  –  
Кому  який,  на  скільки  літ.  

Хвилин  отак  пройшло  чимало
І  сонце  тепле  угорі
Присутніх  променем  зігріло
У  теплій  вранішній  порі.  
Відкрилися  Врата  Господні..  
Ось  Бог  Отець  сидить  на  троні..
Всіх  став  по  черзі  підзивати,  
Земного  віку  наділяти  .
І  першою  позвав  людину,
Та  наділив  лиш  двадцять  літ
На  весь  її  життєвий  вік    
Й  нащадкам  -  кожному  з  родини.  
Та  ж  сперечатися  не  стала:
Взяла,  що  дав  і  збоку  стала.  

Ось  підзиває  Бог  кобилу  
І  мовить  їй  Господнє  слово:
-  В  тобі  я  бачу  міць  і  силу,  
То  дам  тобі  я  років  сорок.  
Кобила  з  ляку  заіржала  
Та  Господа  молити  стала:  
-  Це  сорок  років  у  ярмі
Вантаж  тягати  на  собі,  
Орати,  ралити,  возити
Все  те,  шо  покладуть  у  віз.
І  батогом  мені  під  хвіст
Та  по  ногах  ще  будуть  бити?
І  за  яку  таку  провину?
Тих  двадцять  літ  віддай  людині.  
 
Ось  підзиває  Бог  корову
І  та  як  тільки  підійшла,  
Їй  також  мовить  своє  слово,  
Щоб  сорок  років  та  взяла.  
-  О  змилуйсь,  Боже,  і  прости,  
Це  сорок  років  за  цицьки
Мене  тягатимуть  щосили?
Невже  таке  я  заслужила?  
Віддай  тих  двадцять  літ  людині,  
Бо  більше  має  земних  справ,
То  хай  бере,  що  Бог  послав
Їй  до  останньої  хвилини,  
Хай  тішиться  своїм  життям  -  
Я  з  радістю  роки  віддам.  

Дійшла  вже  черга  до  собаки..  
І  Бог  відміряв  тридцять  літ.  
А  тому,  звісно,  не  до  смАку,  
Заскиглив  пес,  злякався,  зблід.  
Тож  просить:  -  Вистачить  п’ятнадцять,  
Мені  вже  й  цих  багацько  здасться:
Прогавкати  на  ланцюгу
Та  гризти  кісточку  тверду.  
Віддай  ти  краще  їх  людині,  
Нехай  і  тішиться,  й  живе,  
Будує  дім,  хай  сад  росте,  
І  все  найкраще  дасть  дитині.  
Хай  буде  на  його  віку  
Все  любо,  добре  й  до  ладу.  

Господь  послухав  і  котові,  
Що  за  собакою  услід,  
Вже  меншу  мірку  приготовив
І  дав  йому  лиш  двадцять  літ.  
А  той  скривився:  -  Це  багато,  
Я  стільки  літ  десь  біля  хати,  
Ловити  буду  пацюків..
Адже  вони  такі  бридкі!  
Мені  достатньо  буде  десять..  
Їх  вистачить,  щоби  пожити,  
В  господаря  мишей  ловити,
Та  десь  в  садочку  прогулятись,  
І  муркотіти  у  віконці,  
Та  ніжитись  під  теплим  сонцем.  

Всіх  Бог  життям  обдарував
І  сам  пішов  у  Райський  Сад,
Усівсь  на  трон  і  спочивав,
А  ті  пішли  собі  назад,
Щоб  повернутися  додому
Й  свій  вік  відпущений  самому
Прожити  в  мирі  та  добрі,  
Й  великі  справи  та  дрібні
 Робити  гідно,  як  годиться:
Як  для  корови  і  коня,  
Як  для  собаки  та  кота,  
Щоб  між  собою  не  свариться.
А  вік  найдовший  у  людини  –
Допомагати  їй  повинні.  
 
 З  тих  пір  в  людини  по  сьогодні,  
Як  сам  Господь  тоді  велів,  
Літа  проходять  безтурботні
Лиш  перших  двадцять  літ.  
А  далі  йдуть  роки  кобили,  
Вона  впрягається  щосили
І  тягне  воза  на  собі,  
Сім’ю,  в  якій  –  старі  й  малі,  
І  де  робота,  і  квартплата,  
І  посуд,  дім,  і  повзунки  –
Отак  проходять  дні,  роки:
Ледь  ноги  втягує  до  хати.  
І  бідоласі  вже  не  милі  
Літа,  які  дала  кобила.  

А  далі  двадцять  літ  йде  нових
І  починається  життя,  
Де  її  доять  як  корову,
 Нема  ні  краю,  ні  кінця:
То  дає  дітям  на  родини,  
На  дім,  на  дачу,  на  машину,  
На  нові  чоботи,  штани,  
І  що  потребують  вони.  
А  вже,  коли  літа  собачі
Приходять,  як  відміряв  Бог,  
Лиш  виглядає  у  вікно,  
Бо  сторожить  і  дім,  і  дачу.  
А  їжа  в  роті  без  зубів,  
Як  кістка  –  гриз,  проте  не  з'їв.  

Наступні  йдуть  котячі  роки..  
Як  Божа  воля  є  на  те,  
Як  в  змозі  ще  робити  кроки,  
 То  так  живе,  як  повезе:
Чи  як  кота  гладять  по  спині,  
А  чи  поводяться  як  свині    -
Дають  ногою  попід  зад,
 Вивозять  десь  ув  інтернат,  
Щоб  доглядала  там  держава,  
Щоб  хтось  із  ложки  годував,  
Із  чашки  воду  подавав..
І  та  людина  вже  без  права
Живе  й  тихенько  доживає,  
А  що  в  душі  –  ніхто  не  знає.    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990419
дата надходження 03.08.2023
дата закладки 04.08.2023

Ніна Незламна

Пророчі слова ( проза)

                                                                                                                         1
       Весняний  день…    та    погода  нестійка,  небо  в  сірих  й  синіх  хмарах.  
На  часі  в  весільному  вбранні:    алича,  персики,  абрикоси  .Квітучий  сад,    стоять  неймовірні    пахощі.  І    вже  бджоли  тут,  як  тут.То  відлітають,  то  знову  прилітають  -  кожен  позаздрить  їх    природній  працьовитості!
         Неподалік,  на  городі  Поліна  саджає  капусту.  На  якісь  миті    розігнеться  погляне  на    красу  дерев,  ніжність  пелюсток,  ніби  в  них  шукає  підтримки,  щоб  відволіктися  від  думок.  Її  думки  -  хвилювання  про  єдину  доньку  Марійку.  Через  три  дні    в  неї    день  народження,  чи  цього  року  приїде?  Думки  далеко,  спогади  навіюють  смуток.Краплини  сліз  мимоволі  затримуються  на  віях  та  згодом,  все  ж  падають  на  землю,  чи  на    кофтину.
     Перед  очима    картинка,  як    донька  фотографувала  себе    біля  квітучих  дерев.    Сяюче  обличчя,  щира  сонячна    усмішка    зігрівала  материнське  серце.  Та  радість  була  недовгою.  Саме  за  рік  до  закінчення  школи    Поліна  зустріла    Максима,  який  з  нею    працював    на  одній  фірмі.  
На  той  час,  уже    минуло    п’  ять  років,  як    її  чоловік  розбився  на  автівці.  Сама  не  вірила,  що    в  такому  віці,  ще  можна  зустріти  чоловіка,  в  якого  й  справді  можна  закохатися.  Перед  колегами  свою    прихильність  до  нього  не  приховувала.Через    півроку  після  знайомства,    він    прийшов  з  валізою,  умовив  її  жити  разом.  Марійка    не  мала  наміру  сперечатися  з  материним  рішенням.  І,  як  дитя,  часто  демонстративно  показувала  на  собі    новий  одяг,  який  їй  придбали.  В  сім’ї    лагідно  й  весело.  Особливо  вечорами,  коли  Поліна  займалася  бухгалтерією,  з  іншої  кімнати  чула  гучний  сміх.  А    часом  і  вереск,  потім    донька  забігала  й  неприховуючи  радості,  збуджено  повторювала,
-Ну  й  дядько  Максим,  ну  й  дядько  Максим.  Мам,  а  він  грузин  чи  вірмен?  Де  ти  такого  відкопала?!    Мені  теж  до  вподоби  прості  й  веселі  хлопці.
     А  матері  тільки  цього    й    треба,  тішилася,  що  все  склалося  на  краще.  Хоча  часто  згадувала  передсмертні  слова  бабусі,
-Я  розумію  в  тебе  одна  дитина  та    ти  ще  сина  будеш  мати.Ти  тільки  не  хвилюйся  за  мене.Прийшов  мій  час  вас  покинути.  Я    іще  скажу  кілька  слів,  але  на  твої  запитання  не    зможу  відповісти.  Ти  не  тримай  при  собі  Марійку,  в  неї  життя  буде  складне,  але  вона  буде  щаслива.  Матиме  гріх  та  ти,  як  мати  маєш  їй  пробачити.  Моя  бабуся  казала,  що  на  нашому  роду    є    прокляття,  тому  іще  замолоду  наші  чоловіки  гинуть.  Раніше  на  війні,  а  в  останні  роки,  розбиваються  на    автівках.  Якось  циганка  і  мені  казала,  треба  відпустити  доньку,  щоби  закінчилося  прокляття.  Але  я  не  наважилася,  як  і  ти  трималася  маминої  спідниці.  Ти  остання,  що  залишилася  без  чоловіка,  а  чи  буде  щаслива  Марійка  залежатиме  від  тебе.Ти  сильна,  все  мусиш  витримати.
     То  були  останні  слова  бабусі,  яка  виховувала  її  з  п’яти  років.  Адже  батьки  Поліни  загинули  в  трагічному  ДТП.  Вона  і  справді,  згадуючи  родину  по-  материнській    лінії,  жахалася,  бо  й  справді  жінки  залишалися  без  чоловіків.  Але  вони  всі  жили  дуже  далеко,  її    життям  не  цікавилися,  тому  й  вона  не  шукала  спілкування.  

                                                                                                                 2
   В  Марії  нове  життя,  позаду  шкільні  дні,  випускний  бал.  Вона  мала  бажання  навчатися  далі  та    тільки  де  і  яку  мати  спеціальність,  ще  не  вирішила.  
 За  цей  рік  донька  подорослішала,  стала  доволі  замкнутою.  Інколи  Поліна  намагалася  підібрати    ключ  до    її  сердечка,  щоби  поділилася      мріями,  планами.    У  відповідь  тільки    й  чула,  
-Часу  на  роздуми  немає.  Твій  Максим  не  проти,  щоби  я    навчалася  за  кордоном,  тож  думаю  в  мене  все  буде  добре.  Ми  з  тобою  будемо  по  різних  берегах  річки,  я  в  Польщі,  а  ти  тут.  Це  не  так  далеко,  автобусом    їхати    всього    години  три  -  чотири,  не  більше.
     Час  швидко  плинув…  Максим      часто  побував  за  кордоном,  як  і  обіцяв  уладнав  усі  справи.    Марія  навчалася  в    університеті,  знімала  квартиру.  Господарка  квартири,  жінка  пенсійного  віку,  в  минулому  вчителька  польської  мови.  По  поверненню  додому,  Максим  задоволено  розповідав,  як  йому  повезло  знайти  квартиру,
-Ну  от,    я  думаю  ти  будеш  задоволена.  Господарка  квартири  допоможе    Марії  вивчити  іноземні  мови  та  й  так  обіцяла  допомогти.  Вона  на  пенсії,  в  ліцеї  викладала  польську  і  англійську  мови.  Хай  навчається,  а  за  фінанси    не  хвилюйся,  в  мене  є  заощадження,  потягнемо.
   Не  пройшло    й    місяця….  одного  вечора  Поліна  невесело    зустріла  чоловіка.    Як  було  не  помітити  її    хвилювання,  адже    обличчя,    то    блідло,  то  пашіло  рум’янцем.    В  душу  запала  тривога.  Щось  сталося,    може  щось  з  Марією?    Та  за  мить  цю  версію  відкинув,  не  пройшло  й  години,як  спілкувався  з  нею.  В  цей  час,    дружина  на  стіл  розставляла    страви.    Максим  підійшов  ззаду,  обома  руками  пригорнув  до  себе,
-Ану  дай  мені  свої  стиглі  вишеньки,  хай  я  пригублю.
Вона    різко  повернулася,    її  вії  тремтіли,  прикриваючи  збентежений  погляд,
-Ой  Максе,    доцілувалися,  натішилися  коханням.  
Все  ж  його  губи    ніжно  торкнулися    її    красивої  шиї,
-Ну  –  ну,    розповідай!  Ану,  що  такого  сталося,  що  я  не  знаю?
Різкі  рухи  руками,  враз  розширилися  зірниці,      знервовано    на  собі  обома  руками    гладила  фартух,
-Я  вагітна!  Розумієш,  я  вагітна!
Раптова  його  усмішка  згладила  її  пил.  Не  зводячи    з  неї  очей,    перехопив  її  руки,  приклав  до  свого  обличчя,
-  Ану  подивися  мені  в  очі.Так  це  ж  прекрасно!  Хіба  не  можна  нам  мати    дитину?  В  чому  справа?  Я  вважаю  поки  Бог  дає  дітей,  треба  їх  виховувати,  продовжувати  рід.  Ми    доволі  молоді,    ще  спроможні  виховати    й  не  одну  дитину.
Вона  здвигнула  плечима  так,  ніби  хотіла  щось  сказати  та  його  манливий  тон  відразу  змінився  на  грубуватий,
 -  І  так,      щоби  я  більше  не  чув  ніяких  розмов!  Тим  паче  про  аборт!    Ти  знаєш  до  якої  сім’ї    я  належу,    в  нас  це  заборонено!  
     Цей  вечір  їй  надовго  запам’ятався.Тут  і  зізнання  в  коханні,  поцілунки  й  умовляння,  а  згодом  і  погрози  .Скріпивши  волю  в  кулак,  мусила    змирилася  з  його  рішенням,  під  серцем  носила  хлопчика.
   З  донькою  спілкувалася  по  скайпу.  Помічала,  як  її  дівчинка    розквітла  квіткою,  подорослішала.  Але    чомусь  майже  завжди  розмови  були  короткі,  тільки  про  стан  здоров’я    та  про  навчання.  Донька  весь  час    попереджала,  що    не  варто  витрачати  час  на  пусті  балачки,  треба  більше  уваги  приділяти  навчанню.  Інколи  Поліні  здавалося,  що  вона  просто    уникає  довгого  спілкування,  тому  й  сама,  довгий  час  соромилася  зізнатися  про  вагітність.  Та  якось  у  роздумах  вирішила  –  Як    народжу  тоді  й  скажу,  нехай    для  неї  це  буде  сюрпризом.  Її    заспокоювало,    що  Максим  часто  їздив  за  кордон,  доньку  забезпечував  усім  необхідним.  Подумки  вмовляла  себе  -  Коли    жінка  в  надії,  заради  дитя,    основне    мати  спокій  і  вірити,  що  все  буде  добре.
     Максим  крутився,  як  білка  в  колесі.  Тільки  й  розмов  про  роботу,  що  відбувається    на  фірмі  та  про  нові      договора,які    змушують    часто  побувати  за  кордоном.
                                                                                             3
 Одного  разу  Максим  приїхав  з  Польщі  дуже  виснажений.  Лиш  переступивши  поріг,  кинув  сумку,
-Люба,  я    не  голодний  та  майже  дві  доби  не  спав,  йду  в  ванну.  Ти  мої  речі,будь  ласка,  закинь  у  пральну  машинку.  
Оце    сюрприз!  Такого  іще  ніколи  не  було,.  Приїжджаючи  з    відрядження,  він  завжди  сам  давав  раду  своїм  речам.  Згодом,  Поліна    кидаючи    сорочку  в  пральну  машину,    помітила,  як  впав  на  підлогу  шматок  паперу.  Впоспіх  хотіла  викинути,  але  передумала.  -Напевно  записка,  цікаво,  ще  й    якоюсь  іноземною  мовою.
   Жіноча  цікавість  завжди  перевершує    сумніви..  За  мить    приховала  її,  вирішила,    при  нагоді,    знайде  перевод  в  інтернеті.
Через  пару  днів,    вона  і  справді    знайшла    перевод-  «    Брате,  не  хвилюйся  в  неї  все  нормально.  Їй  народжувати    через  п’ять  місяців.  Я  загубив  телефон,  як  придбаю,    тобі    сам  передзвоню..»
 Брате    -  задумалася  Поліна.  Але    ж  ніколи  ніякої  мови  й  не  було,  що  в  нього  в  Польщі  є  брат.  Згадавши,  як  з  ним  познайомилася,  як  він  залицявся  до  неї,  приносив  подарунки,  зрозуміла,  що  про  нього  майже  нічого  не  знає.  Оце  так  закрутив!  Тут  же  заспокоїла  себе  -  Але  маю,  що  маю,  віддаю  себе  долі,    нехай  вона  вирішує,  як  буду  жити  далі.  Основне  для  мене,  це    народити  здорового  сина.
   Пройшов  час…  Поліна  народила  славного  хлопчика.  Чорнявого,  як  чоловік,    але  з  блакитними  очима,  які  успадкував  від  неї.  Щастю  не  було  меж,  чоловік  майже  щодня  приносив  квіти  часто  балував  золотими  прикрасами,  щоразу  підкреслюючи,
-Це  тобі  за  сина!  Я  маю  спадкоємця,  це  моя  надія  і  гордість.
 Минув  лише  тиждень,  Максим    привів    помічницю  в  дім,  щоб  долучилася  до  робіт    в  господарстві.  А  вона,  щоби    при  змозі  знаходила  час  для  відпочинку  та    більше  уваги  приділяла  вихованню  сина.
   Її    здивувала    реакція  доньки,  вона  доволі  спокійно  відреагувала  на  новину,  що  має    брата.  Її  сухий  текст  вітання  складався  лише  з  кількох  слів,    ні  радості,  ні  здивування.  Цим,  на  якийсь  час,  спровокувала  задуматися  -Може  Максим  їй  сказав?  Але  довго  про  це  думати  не  довелося,  син  кричав,  наполягав,  щоб  його  погодували.
Марія  ж  повідомила,  що  на  канікули  не  приїде.  Є  деякі  предмети,  які  треба  підтягнути.    Запевнила,  що    в  неї  все  гаразд,  усім  забезпечена,  тож  хвилюватися  не  варто.  Наостанок  заспокоїла,  сказала    трохи    веселіше,
-Мамо,  я  ж  недалеко,часто  спілкуємося.  Нас  роз’єднує  річка  Південий  Буг.    Вода  в  ній    чиста,  аж  видно,  як  плавають  рибки,  так  і  в  мене  все  добре.  Ми  з  тобою  просто  по  різні  береги,  не  сумуй.  В  тебе  зараз  клопоту    вище  даху,  тож  шануйтеся!  Па-па!
Після  розмови  Поліна  пригадала,  як  вони  з  донькою  гуляли  біля  річки,  слідили  за  зграйками  маленьких  рибок  у  воді.  Її  усміхнене  обличчя,  сяючі  оченята,  в  яких  раз  -  у-  раз  з’являлися  зоринки.
Де  ж  тут  не  скотиться  сльозина.  Материнська  душа  весь  час  піклується  про  дитину,  сумує  за  своїм  чадом.
   Якось  Поліна  запитала  чоловіка,  може  він  доні    проговорився    про  її  вагітність.  Але    він  відразу,  взяв  це  запитання  на  багнети,
-Ти    мені  не  довіряєш?!
Та,  як  можна  було  не  повірити!    Адже  тільки  про  щось  слівце  замовить,  як  уже  все  жадане  з’являлося  в  домі.
             Поліна  марно    надіялася  на  приїзд  доньки  на  її  день  народження.  Лише  за  день  попередила,  що  не  приїде,  адже  кінець  навчального  року.  В  навчанні  дуже  щільний  графік,  що  навіть  й  пару  годин  не  можна  пропустити.  
     Артур  підростав  на  радість  батькам.  Але  Поліна    перед  донькою  відчувала  провину.  –  І  я  не  поїду  з  дитиною,  і  вона  не  хоче  хоч  на  пару  днів  приїхати.  Нехай  би  уже  приїхала,  наговорилися  би  вволю,  на  душі  би  полегшало.    Що  по  скайпу,  якби  ж  насправді  пригорнути,  як    у  дитинстві,    поряд  побачити  світлі  оченята,  любиму  усмішку.  
   Всі  дні  і  ночі  Поліна    присвячувала    сину.  Максим,  то  пізно  приходив  з  роботи,  то  знову  їздив  за  кордон.  Інколи,  уже  по  приїзду  з-за  кордону  не  пізнавала  чоловіка,  то  був  ласкавий  і  голодний  до  жіночої  ласки,  тепер  же  дуже  змінився.  Та  все  ж  ніби  умовляла  свою  душу  –  втомився,  поїздки  виснажують.І  відразу  підбадьорювала  себе  –  нехай  і  без  любовної  близькості,  але    ж    засинає  в  моїх  ніжних  обіймах.
                                                                                                           4
     Минуло    два  роки…  тепер  Поліна  по  господарству  справлялася  сама.  
Артурчик  підріс,  вона    все  частіше    з  чоловіком  заводила  розмову  про    доньку.
 -Ну  вона  зайнята,    кажеш  їй    навчання  важко  дається,  але  ж  хоч  на  два-  три  дні  можна  приїхати.  Наш  синок    підріс,  може  ми    до  неї  з’їздемо?
-Ні-  ні,    тільки  не  зараз,  мені  зараз  не  до  цього  та  й  з  фінансами    туго.
Чи  тобі  мало  того,  що  ти  спілкуєшся  по  скайпу?  Це  ж  такі  витрати,  поїздка,  готель.  Тим  паче  кажуть  уже  в  Європі    зафіксували  «ковід»,  є  смертельні  випадки.  Нам  ризик  ні  до  чого,  треба  просто  перечекати.
 А  «ковід»  прийшов  і  в  Україну,    і  насправді  змінив  життя.  Тепер    про  поїздку  ні  слова.  Материнське  серце  весь  час  у  тривозі  й  напрузі,  як    же  там  Марія,  вона  ж  одна?
Донька  ж  запевняла,  заспокоювала    її,
-Мамо,  видно    нам  так  судилося,    бачиш  що  коїться,  ніби  наша  річка  замулилася,  тому  й  бере  жура.  А  «ковід»    це  не  іграшка,  вмирають  люди.  І  нам  треба  поберегтися.  Це  все  ж  колись  закінчиться,  тоді  й  побачимося.  Чи  я  до  вас  приїду,  чи  ви  до  мене.
Два  роки  поспіль  у  напрузі…  але  доля  дала    шанс    на  життя.  Їх  сім’ю  «ковід»    обійшов  стороною.  Максим    задоволено  позирав  на  сина,
-  Мій    син,  як  міцний  горішок,  наша  кров!  Молодець!
Поліна  дивилася  на  чоловіка,  раділа,  що  все  добре.    З  донькою  спілкуватися  по  скайпу  ніби  й  звикла,  але  часто  снилися  дивні  сни,  в  душу  підкрадалася  тривога.  Марія  уникала  розмов  про  особисте  життя,  щоразу  підкреслюючи,  що  треба  вчитися.  Звичайно  її  це  насторожувало.  І  на  личку  славна,  ніби  й  характер  має    спокійний,  чому  ж  сама?  Після  думок  посміхнулася,    мабуть  все  добре,  була  худенька,  як  тростинка,  тепер  же,  як  розквітла  троянда.  Та  ось  уже  скоро  закінчить  навчання,  знімуть  карантин,    повернеться  додому,  в  купі  таки  легше  вижити  і  на  душі  буде  спокійніше.
   Минуло    півроку…
 Початок  осені  не  часто  балував  дощами,  але  небо  майже  щодня    густо  покрите  сірими    хмарами.  За  вікном  вечоріло…    вітер    раз  –  у-    раз  зривався,  хилив  дерева,  ніби  намагався  з  них  зірвати    листя.
 Максим  збуджений  повернувся  з  роботи,  тільки  й  встиг  за  собою  заченити  двері,  
-Полю,  дякувати  Богу  «ковід»  майже  минув,  ми  зможемо  поїхати  в  Польщу.  І  не  тільки  в  гості,  а    й  на  постійне  проживання.
 Від  несподіванки,  вона  ,  як  стояла  біля  крісла  так  відразу  й    присіла  на  нього.  Їй  хотілося  сказати  -Оце  так  новина,  як  сніг    серед  літа.  Але  побачила    його  обличчя,  покрите  червоними  плямами,  зрозуміла,    краще  промовчати.
В  цей  час,    син  за  столом  грався  машинками.  Побачивши  батька,  кинувся  до  нього,
-Тату…    тату,  подивися  які  в  мене  нові  машинки,  це  ми  сьогодні  з  мамою    в  магазині  купили,  я  сам  вибирав.
Син  у  обіймах  батька  отримав  шоколадку,
-Ось    тримай!  Молодень!  Іди  в  кімнату,  подивися  мультики.
Малий    посміхнувся  й  бадьорим  дзвінким  голосом  сказав,  
-Дякую!  Це  якась  новенька.  Я  таку  їще  не  їв!
За  мить  крутнувся  й  зник  у  своїй  кімнаті.
   В  розмові  з  чоловіком,  Поліна  зрозуміла,  що  він  давно  про  це  мріяв.  Адже  його  запросили    на  роботу  в  Польщі,  яка  пов’язана  з  його  фірмою  де  він  нині  працює.Воно  би  й  порадіти,  адже  буде    недалеко  від  Марії,  але  переслідував  страх.  Вона  ніколи  не  була  за  кордоном,  не  знала  англійської  мови    і  це  її  лякало.  Після  довгої  розмови    все  ж    погодилася  на  переїзд,  тільки  за  однієї  умови,  що  будинок  здадуть  у  аренду.  
   Та  не  так  швидко  все  вирішується,    на  оформлення  документів  пішло  майже  три  місяці.  За  цей  час  Максим  став  більше  приділяти  уваги  сину,  навчав  його  турецької  мови.  Поліна    дивувалася,  але  не  заперечувала.  Тільки  порадила  ,  -Краще  б  ти  з  ним  англійською  спілкувався,  кажуть  в  розмові  легше  навчитися.
   В  Польщі,  до  Різдва    наряджали  ялинки,  а  їх  сім’я  готувалася  до  від’їзду.  Вона  дивилася  на    валізи,  на  рідні  стіни  будинку,  по  щоках  котилися  сльози.Так,  погодилася  на  переїзд,  але  під  серцем  щеміло,  свій  дім,  є  свій,  а  чужина,  є  чужина.  Вона  згадувала  слова  бабусі  »  Ти  не  тримай  біля  себе  Марійку….  Але  ж  я  не  тримала  та    доля  знову  зводить  нас  докупи.  Та  й  іще    одне  ніби  підштовхувало  поїхати,  як  можна  швидше.Вже  занадто  багато    пліток  приносив  чоловік,  що  росія  може  почати    війну.  Важкі  думки  про  майбуття.  Їй      ніяк  не  вдавалося  зрозуміти  чоловіка,  його  ніби  підмінили,  Щодня  в  чудовому  настрої,    веселий,  жартівливий  й  дуже  уважний.
                                                                                                     5
       Верениця  автобусів  покинула  кордон.
Максим  дуже    тихо  розмовляв  по  телефону,  вона  не  знала,  хто  дзвонив  та  все  ж    почула    чоловічий  голос.  Сину  ця  розмова  не  завада,  він  солодко  спав  у  нього  на  руках.    А  вона    всю  дорогу  уважно    дивилася  у  вікно.    Хвилювалася,  їй  часом  хотілося  заплакати,    в  горлі  тиснуло,  але  думка  про  зустріч  з  донькою  придавала  сили,  зігрівала  душу.  І    хвилювання  поступово  відступало.
   На  них  уже  чекала  автівка…  Максим  трохи  знервовано  привітався  з  водієм,
-Ти  знаєш  куди  везти,тож  поїхали!
Той  йому  щось  сказав  іноземною  мовою  й  косо  позирнув  на  Поліну.
Чоловік    поклав  руку    на  його  плече,  сказав  трохи  обурюючись,
-Твоє  діло  виконувати!  
 Поліна  міцно  тримала  сина  за  руку,  але  він  весь  час  хотів  звільнитися,  озирався  на  всі    сторони.
-Мамо-  мені  уже  це  все  так    набридло!  І  я  їсти  хочу!
-Ну,  що  ти  мій  соколе,  синку!  Сідай  в  автівку!За  пів  години  ми  будемо  на  місці,  -    поспішив  сказати  Максим,  сідаючи  на  переднє  сидіння.
Поліна  бачила  незадоволеність  чоловіка,  але  в  чому  справа  запитати  не  насмілилася.  Звичайно,  клопіт  переїзду,    дорога,    виснажує    нервову  систему,  тож  треба  набратися  терпіння.  Вона  тільки  інколи  звертала  увагу  на  будинки,  весь  час  думками    про    зустріч  з  донькою.  Дивно,  а  чому  вона  нас  не  зустріла?  В  її    голові  думки,  як  морські  хвилі,  то  напливали,  то  відпливали  і    поступово  десь  губилися.
Автівка  під’їжджала  до  двоповерхового  будинку…    Максим  запитав,
-Поліно,  думаю  дорогу  нормально  перенесла.  При  зустрічі  з  Марією,  прошу  не  накручуй  себе,  не  плач.  Бачиш  все  добре,тож  не  варто  ятрити  душу.Ви  зараз    в  будинок  підете,  а  я  приїду  через  пару  годин.  Думаю  вам  удвох  буде  про  що  поговорити.
   Їм  назустріч  з  будинку  вийшла  жінка,  років  п’ятидесяти,
-Вітаємо!  Рада  вас  бачити,  я  покоївка  Валерія.  Запрошую,  проходьте!  
 -  Отакої!-    ледь  не  вирвалося  з    уст  Поліни  -.У  Марії  покоївка?
Артур    зацікавлено  роздивлявся  навкруги,-  Ого,  а  будинок  два  поверхи  має!  Мамо,  ми  тут  будемо  жити?
-Потім  синку,  потім.  Пішли,  я    про  все  тобі  потім  розкажу.
Марія    уже  чекала  біля  вхідних  дверей,  поруч  стояла  дівчинка,  на  вид  майже  такого    віку,  як    її  син.  Поліна  тільки  й  встигла  помітити,  що    в  дівчинки    чорне  волосся,  як  її  обійняла  Марія,  поцілувала  в  щоку,
-Мамо…    мамо!  Я  така  рада  тебе  бачити.
 І  тут  же  звернулася  до  покоївки,
-Валеріє,  заберіть    у  них    одяг    і  проведіть  у    гостьову  кімнату.  
Артур  стояв  біля  них  і  тупо  дивився  на  дівчинку.
Вона  ж    лукаво  зіщулилась  до  нього,  посміхнулася,
-То  це  твоя  мама?  А  мені  вона  бабуся,  так  моя  мама  казала.
Почувши  ці  слова  Поліна  лень  не  втратила  свідомість.  Її  обличчя  враз  пополотніло,  очі  виражали    недовіру  й  розпач.  Валерія    ж  відразу  забрала  дітей,  повела  в  іншу  кімнату.  За  мить  Марія    посадила  матір  на  крісло,  заспокоїла,  дала  випити  валер’янових  крапель.
На  кілька  хвилин  запала  тиша.
                                                                                                                             6
     Поліна  не  могла  стримати  сльози,  які  котилися,  як  горошини.  Марія,  розуміла  матір,  дала  час  заспокоїтися,  пригорнула  до  себе,
-Мамо,  пробач!    Не  хвилюйся,  у  нас  все  добре.  У  тебе  є  онучка  Джан,  ти  пробач,  що  я  мовчала.  Але  я  навчалася  і  отримала  диплом,  ти  ж  цього  хотіла.
-Марійко,  це  ж  як  воно  сталося,  скільки  дівчинці  років?    Що  твоїй  доні  батько  Максим?  Чи  я  не  так  зрозуміла?
-Мамо,  Зараз  приїде  Максим,  пообідаємо,  погодуємо  дітей.  Потім  ними  Максим  займеться,  от  тоді  ми  і  поговоримо.  Я    відповім  на  всі  твої  запитання,  ти  тільки    не  хвилюйся.
   В  доволі  просторій  столовій  кімнаті  за  столом  зібралися  майже  всі.  Після  сервирування  столу  Валерія    розставила  тарілки  з  холодними  закусками.  І  відразу  ж    в  широкому  блюді  принесла  голубці.  По  кімнаті    рознісся    пахучій  запах.
 Діти  позирали  на  страви,  про  щось  шепотіли.    Поліна  вкотре  позирала  на  двері,  адже  Максим  уже  приїхав,  з    хвилини  на  хвилину  мав  приєднатися  до  обіду.
 Нарешті  двері  відчинилися,    швидкою  ходою  в  кімнату  зайшов  Максим.  Трохи  схиливши  голову,  оцінюючи  поглянув  на  всіх,  весело  заговорив,
-Усім  смачного!  –  впоспіх  присів    на  стілець,  між  Поліною    й  Марією,  запитав,
     -  Ну,  як  ви  тут,  все  нормально?
Чомусь  ніхто  не  наважився  відповісти.
   Здвигнувши  плечима,    Артур  здивовано    подивився  на    маму,  кліпнув  очима  й  відповів,
-Нормально,    на  тебе  чекали,  давайте  їсти,    я  після  соку,  іще  більше  їсти  захотів,  он  голубці  такі  пахучі,  аж  слинка  потекла.
За  столом  ніяких  розмов,  всі  насолоджувалися  стравами.
     Після  обіду,  першою  з-за  столу  встала  Джан,  звернулася  до  Максима,
-Тату,  ти  нову  ігру  мені  привіз?
Поліна    на  якусь  мить  завмерла,  її  обличчя  почервоніло.  У  горлі  стискало,  в  душі  верувало  цунамі.  Їй  би    шулікою  стати,  зірватися    з  місця  і  руками,  як  кігтями,  схопити    його  за  волосся,  ніби  за  пір’я.Чи  так  притиснути,  щоби    й  дух  з  нього  вийшов.  В  грудях  вогонь,  по  жилах  кипіла  кров,  міцно  стиснувши    кулаки,  все  ж    спромоглася  не  зірватися.  Раптово,    її    доволі  грубий  голос    привернув  увагу,
-Води….  дайте  мені  води!  
Й  майже    відразу  ж    тихіше,
-Будь  ласка  ….  води.
Максим  відразу  подав  келих  з  водою,  нахилившись,  прошепотів  на  вухо,
-Я  розумію  тобі  важко.Та    дуже  тебе  прошу  давай  потім,  без  дітей      поговоримо.
За  декілька  хвилин  діти    побігли  в  ігрову  кімнату,    він  поспішив  за  ними.
                                                                                                                               7
   Валерія  прибирала  зі  столу…  Поліна  з  донькою,  в  одній  із  кімнат  вели  розмову.
-Мамо,  я    в  тебе  хочу  попросити  вибачення,  але  я  покохала  Макса,  як  тільки  він  до  нас  прийшов.  Розумієш,  я  й  досі  його  кохаю,  не  дивлячись,  що  між  нами  різниці    шістнадцять  років,  він  для  мене  все,  розумієш  все.  Ти    не  подумай  він  мене  не  брав  силою,  я  сама,  розумієш  сама  захотіла  близкості.  Коли    я  їхала  на  навчання,  уже  знала,  що  вагітна.  Він  мене  носив  на  руках,  благав  тобі  не  повідомляти,  адже  ти  теж    уже  носила  дитя.  В  його  брата  дві  доньки,а  знаєш,  яка  в  них  цінність  мати  сина.  От  він  і  вмовив  мене  трохи    відтягнути  час.  Я  народила    дівчинку,  але  він  мене  не  розлюбив.  І  от  я  знову  під  серцем  ношу  дитя,  тепер    у  нас  буде  хлопчик.
-А  я  тішилася,  думала,  розквітла  моя  доня,  а  ти  вагітна.  
-Ти  хотіла,  щоб  я    вивчилася,  отримала  диплом,  я  його  маю.  Та  не  думаю,  що  буду  працювати,  тим  паче    зараз.  Розумієш,  він  би  відразу  приїхав  до  мене,  але  ж  твоя  вагітність,  порушила  наші  плани.  Ти  не  хвилюйся,  він  не  покине  Артура.  В    їх  сім’ї  дітей  не  залишають.
       Поліна  слухала  і  не  вірила,  що  це  все  відбувається  з  нею.  Їй  би  хотілося,  щоб  це  було  сном,  але  ж  …
 Марія  торкнулася    її  плеча,
-Мамо  ти  мене  чуєш?
-Так  доню,  чую  і  дивуюся.  Чому  я  не  помітила  нічого,  мабуть  теж  була  засліплена  його  піклуванням.  Та  знай,  я  йому  сина  не  віддам.
-Ммо,  про  що  мова?У  тебе  його    ніхто    й  не  забиратиме.  А    щодо  фінансування  не  хвилюйся.В  них  багата  родина    живе  в  Стамбулі.  Вони  один  одному  допомагають,  усі  в  сімейному  бізнесі.  Там  такі  статки,    усім    довіку    вистачить.
-Звичайно  багатство  то  добре  та  чи  будеш  щаслива?  
-Мамо,  в  нас  плани    переїхати  жити  в  Стамбул,  я    там  уже  була  два  рази.  А  цей  будинок  залишимо  Артуру.    Якщо  захочеш  жити  тут,  то  це  на  краще,  будемо  частіше  бачитися.
Поліна  заговорила  крізь  сльози,
-Частіше  бачитися?  Ти  казала  нас  річка  роз’єднує,  через  скільки  років  обійнялися.    Як  поїдеш,  нас  розділятиме  море.  Ой,  доню,  послухай  ,  я  не  можу  зрозуміти,  а  ти  з  ним  у  шлюбі,  чи  як?
-Заспокойся!  Ми,  як  їхали  в  Стамбул,  тут  взяли  шлюб.  Максим  все  уладнав,  щоби  там  не  було    ніяких  запитань.  Нас  зустрічала  вся  родина,  музики,  гучне  застілля,    вітання.    
-Почекай  ,  а  коли  це  було?
-Я  місяць  провчилася  і  ми  поїхали.Макс  настояв,  щоб  поки  не  було  видно  вагітності.
-Ой,  доню  -  доню  і  ти  мовчала!    Ой,    я  нікому  не  потрібна,  нікому.
-Так,  давай  заспокойся,  в  тебе  є  син  -  це  твоя  надія.  Надія  на  краще,  мамо.  А  в  сина  є  батько.Знай    ми  тебе  одну  надовго  не  залишатимемо.  Ось  Новий  рік,  відсвяткуємо  разом,  а  там  і  весна  не  за  горами.  Але  народжувати,  я  поїду  в  Стамбул.  Покійний  дід  Максима  залишив  у  спадок  добротний,  великий    будинок.Тож  житло  матимемо  і  люди  там  добрі,  дружні,  думаю  все  буде  добре!
-Ой  доню,  люди  різні  є  і  в  нас,  і  скрізь.  То  добре,  що  Максим  має  заощадження.Ти  сама  вибираєш  шлях  у  житті.
-  Так  мамо,  сама.  А  ти  сама  вирішуй,  як  тобі  краще.  Чи  тут,  чи  з  нами,  чи  мене  відпустиш?
-Відпустити?!  Ти  так  говориш,  як  колись  бабуся    мені  казала.  Її  слова  ніби  пророчі.  Не  знаю,  як  вона  знала,  що    мені  прийдеться  зробити  вибір.
-  Ащо  за  слова,  мамо?
-Слухай  доню,  мені  треба  подумати,  побути  самій.
-Побудеш  !  Та  я  хочу  сказати,  що  поговорюють,  що    з  Росією  назріває      новий  конфлікт.  Думаю,  зараз  краще    тобі    додому  не  повертатися,
принаймні  до  весни,  а  там  сама  вирішиш.  Знаю  тебе  Максим    буде  просити    щоб  не  їхала.  Він  теж  хоче  приймати  участь  у  вихованні  сина.
-Дитино!  Ти  чуєш,  що  говориш?  Ви  ж  думаєте  жити  в  Стамбулі.
-  Так  мамо,  але  їх  фірма  і  тут,  і  в  Стамбулі,  і  в  Україні.Тож  ,хочеш,чи  не  хочеш  та  він  буде  бачитися  з  сином.
-  Добре  доню!Залиш  мене  одну,  це    все  важко  сприйняти,  треба  добре  подумати,  як  мені  бути  далі.  
                                                                                                         8
     Тільки  Марія  вийшла  з  кімнати,    в  дверях  уже  стояв  Максим,
-Поліно….  пробач!  Ти  гарна,  мудра,  добра  жінка.  Але  Марія  мені  засліпила  очі….
   Розмова  тримала  майже  годину.    Він  вийшов  від  неї  розчервонілий,  збуджений.  Вона  з  душевним  болем  згадувала  деякі  моменти    спільного  життя,але  без  крику  і  нарікань.  Розуміла,  це  збуваються  слова  бабусі,  тож  має  відпустити    їх  обох.  Роїлися  думки  -Що  ж  я  за  мати?  Яка  ж  мати  стане    руйнувати  життя  доньки?  Відпустити,  хай  і  занадто  боляче    сприйняти  цю  зраду.  Але  вона  ж    має  бути  сильнішою,  бо  вона  мати.  А  кожна  мати    хоче  бачити  доньку  щасливою.Тільки  так  і  не  інакше.  
   Доволі  швидко  пролетіли  два  тижні.    Традиційне  святкування  Різдва  позаду.  -  Тож  уже  треба  повертатися  додому-    вкотре  думала  Поліна.  Донька  ж  наполягала,  щоб  іще  побули,  хоча  би  до  восьмого  березня.  Просила  звернути  увагу,  як    один  до  одного  звикли  діти.  Вони  і  справді,  дружно  гралися,  мали  однакові  бажання  чим  зайнятися,  зранку  до  вечора    -  нерозлийвода.  Вечори  проводили  з  Максимом,  який  обох  навчав  турецької  мови.  Поліна  з  Марією  інколи    ходили  в  кав’ярню,  попити  кави.  Марія    запрошувала  матір,  як  подружку,
-Пішли  мамо,  на  людей  подивимося    і  себе  покажемо.Не  варто  всі  дні  проводити,  як  у  якійсь  колбі.Ми  маємо  час  для  відпочинку,тож  ловімо  шанс,  насолоджуємося!
Минув  час….
Ззвістка  про    війну  Росії  проти    України  збудоражила  весь  світ.  Звичайно  Максимова  фірма  в  Україні    призупинила  свою  діяльність.  Хоча    в  Польщі,  ще  трохи  було  роботи,  але  Максим  і  Поліна  мали  настрій  їхати  до  Стамбула..  
-Я  там  зараз  нужніший,  повторював  Максим.
Поліна  ж  часто      сиділа  біля  телевізора    і  плакала,  просто  плакала.  Від  подій,  які  були  в  Україні.  Їй  просто  в  голові  не  вкладалося,  як  це  можна  в  двадцять  першому  столітті  почати  війну.  Заради  чого?  Від  хвилювання  думки  розсівалися,  не  знала  що  робити.
Одного  вечора    Марія  присіла  на  диван    біля  матері,
-Думай,  не  думай  мамо,  а  вихід  один.  Ти  або  з  нами  їдеш,  або  залишаєшся  тут.  Думаю  ти  поступив  мудро,  навіщо  Артурчику    бачити  жахи  війни?  Хоч  і  далеко  від  сходу  й    Києва,але  ж  сучасні  ракети  долітають  і  на  далекі  відстані.  В  тебе  виходу  немає,  вирішуй,  за  два  дні  ми  виїжджаємо  до    Стамбула.  Моя  порада,залишайся  тут.Тим  паче  Валерія  буде  з  вами  і  за  гроші  не  хвилюйся.  Максим  пообіцяв  всім  необхідним  буде  забезпечувати,  тут  же  є    бізнес,  тож    часто  буде  в  Польші.
Поліна  обійняла  доньку,  розплакалася  на  її  грудях,  у    захлип,  тремтячим  голосом,
 -Ти    моє  раннє  сонечко,  мені    надто  боляче,  важко  тебе  відпускати,  але  я  маю  це  зробити.  Їдьте,  не  хвилюйтеся.  Дякую    вам  за  допомогу.  Максиму  дякую  за  сина.  Він  є  продовженням  мого  життя.  Напевно,  за  нас  все    вирішила    доля.    Так  мало  бути  донечко,  так  мало  бути….
 Через  два  дні    на  авто  приїхав    Максима  дядько  -  Мустафа.  Чоловік,  на  вид  років  п’ятидесяти,  зацікавлено  поглянув  на  Поліну,  звернувся  до  Максима,
-Ну-  ну!  Гарненька  пані,  гарненька,  цікаво  а  чому  сама?!
А  потім  злегка  з  усмішкою  звернувся  до  неї,
-  Ви  мене  запам’ятайте,  я    тепер  до  вас  буду  частенько  навідуватися.  Маю  підтримувати  племінника,тож  не  цурайтеся,  при  бажанні  можу  з  вами    й  почаювати.  Була  б  дружина  жива,то  навідувалися  б  удвох,  а  так  я  один,    ви  з  отроком,  думаю    разом  буде  веселіше.
   В  цей  час  Поліна  майже  не  надала  значення  його  словам.Але  після  прощання  з  донькою  й    онучкою  та  коли  дві  автівки,  набираючи  швидкість,    від’їжджали  від  будинку,  витирала  сльози.  Задумалася  -  Добре,  що  є  Валерія.  Та  й  цей  чоловік  пообіцяв  приїжджати.  Може  й  справді    я  не  буду  захлинатися  в  сльозах  від  розлуки  з  донькою.  Важко  розлучатися,  а  іще  важче  на  чужині,бо  рідні  стіни,  рідна  земля,  як  оберіг  на  все  життя.
 Біль  за  рідною  домівкою,  за  Батьківщиною,  ятрив  серце  й  душу.  Вона  не  знала,  коли  закінчиться  війна,  але  мріяла  і  вірила,    обов’язково  дочекається    й    повернеться  додому.
 
                                                                                                                                         2022р  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984140
дата надходження 24.05.2023
дата закладки 25.05.2023

Ольга Калина

Весняний ранок

Зоріє  вздовж  неба  ранковим  багрянцем
Та  променем  сонце  розгонить  пітьму,  
А  ластівок  трелі  на  проводі  вранці
Оспівують  дзвінко  прийдешню  весну.  

Убралася  яблуня  в  шати  весільні,  
Немов  наречена,  що  йде  під  вінець  
І  плавно,  розважно,  доволі  повільно
Теплом  зігріває  її  промінець.  

Бузок,  що  тихенько  схилився  над  тином
Розносить  над  садом  п’янкий  аромат,
Змішавшись  докупи  із  співом  пташиним,  
Вертається  з  неба  блаженством  назад.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983478
дата надходження 17.05.2023
дата закладки 18.05.2023

ГАЛИНА КОРИЗМА

Я ЇДУ ДО ТЕБЕ, МІЙ КРАЮ

Я  їду  до  тебе,  країно,  крізь  смуток,  страждання  й  роки…
Де  були  укупці  обоє  мої  найдорожчі  батьки,
Де  сад  розцвітає  весною  і  все  зеленіє  кругом
Й  лелека,  як  завше,  кружляє  над  рідним  батьківським  селом.  

Там  мама,  як  біла  хмарина:  старенька,  худенька,  бліда…
Лечу,  наче  пташка  на  крилах  в  домівку  до  свого  гнізда,
До  внуків,  до  сина,  невістки,  до  всіх  незабутніх  людей,
Обійму  мою  Україну  й  чимдуж  пригорну  до  грудей.  

Я  їду  до  тебе,  мій  Краю,  моя  пуповино,  мій  хрест,
Стрічають  знайомі  дороги,  здолати  б  ще  декілька  верств.
Везу  усім  мирного  неба  в  розстріляну  другу  весну,
Ще  трішки,  згадаємо  з  болем  оцю  смертоносну  війну.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983462
дата надходження 17.05.2023
дата закладки 17.05.2023

Шостацька Людмила

МАМИ ГЕРОЇВ

Тут  Мами  рождають  Героїв,
А  ходять  самі  пів  живі.
І  що  ж  ти  нам,  враже,  накоїв
На  нашій  священній  землі?
Нема  цим  Матусям  спокою,
Їх  горе  гризе  день  і  ніч,
Як  гладить  Матуся  рукою
Печальний  холодний  граніт
І  дивиться  в  очки  камінні,
І  просить  хоч  слова  із  вуст.
Ці  Мами  живуть  в  Україні,
І  кожен  синок  їх  –  Ісус,
Розп’ятий  на  крилах  епохи,
Убитий  за  віру  й  любов.
І  справжня  Мадонна  –  їх  Мати
За  силу  її  молитов.
За  кожного  сина  молитва
Від  неї  летить  в  небеса,
Допоки  на  смерть  наша  битва  –
Шепочуть  Матусі  вуста.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983174
дата надходження 14.05.2023
дата закладки 15.05.2023

Ольга Калина

Мамам, що втратили дітей на війні

У  вас  сина  не  стало    -  загубивсь  на  війні.
Серце  каменем  стало  й  туга  чорна  у  нім.
І  морозом  скувало  крижану  пустоту,  
Білим  рястом  вплітає  у  косу  сивину.  

І  не  радує  душу  довгождана  весна,  
В  ній  пташки  не  співають,  кольорів  вже  нема.
Чорні  хмари  із  неба  простяглись  по  землі,  
Вітер  віє  в  діброві  та  дерева  сумні.  

Вранці  землю  вкриває  зимна,  сіра  роса,  
А  з  очей  все  спадає  ця  солона  сльоза.
Розчинились  в  тумані  десь  години  і  дні..
Тут  щось  вдіяти  марно  –  ви  скорились  війні.  
 
Та  потрібно  боротись  вдвічі  більше  тепер,  
Сина  справу  продовжить,  щоб  ніхто  більш  не  вмер.  
Захищав  Україну  й  найдорожче  –  життя
Він  поставив  на  ваги  та  пішов  в  небуття.  

Не  тамуйте  ви  горе,  не  коріться  війні,  
Бо  вона  так  нещадно  виростає  в  ціні,  
А  беріть  своє  горе  і  несіть  до  людей,  
Та  по  краплі  роздайте  всім  сльозою  з  очей.  

Хай  всі  разом  із  вами  проковтнуть  гіркоту,
Біль  і  розпач  утрати,  серця  рану  важку,
З  вами  горе  розділять  і  підтримають  вас,  
Бо  всім  разом  потрібно  нам  триматись  в  цей  час.  

Це  потрібно  не  мертвим,  це  потрібно  живим,
Щоби  всі  пам’ятали:  шляхом  йшли  ми  яким,  
Що  якою  ціною    -  ріки  крові  в  полях,
Нам  далася  свобода  й  вільний  обраний  шлях.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983168
дата надходження 14.05.2023
дата закладки 14.05.2023

Леонід Луговий

Мій друже Залужний

(Диптих  )

Четверту  добу  у  траншеях  калюжі,
Горить  безкінечно  бахмутський  редут.
Утримуйте  фланги,  мій  друже  Залужний,
А  ви,  штаб-сержанте,  окопуйтесь  тут.

Мелькають  солдати...  І  легко  в  окопах
З  дев'ятої  школи  впізнать  пацана.
Мій  друже  Залужний  і  прапорщик  Йока,
Ви  ще  підіймете  бокали  вина.

Звалили  на  плечі  історію  друзі,
Горить  Україна  на  весь  материк.
Звання  не  важливі,  важливий  в  окрузі
По  рації  другу  переданий  крик.

А  десь  недалеко  газують  "Булати",
Розмішують  траки  бурята  в  багні.
Це  ви,  генерале,  і  ви,  штаб-сержанте,
Закони  свої  нав'язали  війні.

А  в  сутінках  зеки  стрибають  до  яру,
Із  вагнера  птахи  їдять  вінігрет.
Мій  друже  Залужний,  ще  вовку  путяру
Вам  Йока  притягне  у  ваш  кабінет.

Над  Доном  пожежі  і  крутяться  дрони,
Пропахло  тротилом  повітря  війни.
Лихий  штаб-сержанте,  роздайте  патрони.
Мій  друже  Залужний,  вдягніть  ордени.

Ах,  сонце  росії,  світило  Гааги!..
В  Криму  догоряє  остов  корабля.
Мій  друже  Залужний,  дістанемо  фляги!
Песець  на  "Булаті"  прибув  до  кремля.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979261
дата надходження 05.04.2023
дата закладки 05.04.2023

Калинонька

Герою шану віддавали на колінах

-За  що  ж    ви,  нелюди,  убили  мого  сина?...
Він  свою  рідну    землю  захищав...
Двохсотим  повернувся  в  домовині,
На  полі  бою,  як  Герой  ,упав.

Такий  ще  молодий  був  і  вродливий,
 І  добре  серце  мій  синочок  мав...
 Підступний  ворог,  лютий  ,  юродивий
 Безжалісно  життя  його  забрав.

   Герою  шану  віддавали  на  колінах,
   І  "Кача"    душу  розривало  на  шматки...
   За  ним  ридала  ненька  Україна,
   Схилились  в  тузі  бойові  брати.

     Оті  ,  що  разом  хліб  і  біль  ділили,
     Ішли  назустріч  смерті  у  бою...
     Молились  разом  ,  Господа  просили,
     Щоб  дав  їм  сили  вистоять  в  строю.
 
         Рідним  прапором  покрили  домовину,
         Світ  оповився  болем  мовчазним...
         Зібрав  Герой  і  друзів  ,  і  родину,
         Усе  село  прощалося  із  ним.
 
           Мати  зчорніла...  Очі  ,  мов  в  тумані,
           Ридала  гірко,  обіймаючи  труну.
           Серце  стискалося  у  боліснім  прощанні...
         -Чому  мій  син?...  О,  Боженьку  ,  чому?...

             До  кінця  днів  її  життя  -  нестерпна  мука,
             Кривавих  ран  не  гоїть  ,навіть,  час.
             Не  дочекалася  невістки  й  внуків,
             Бо  син-Герой,  віддав  життя  за  нас!
               
             

             

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979186
дата надходження 04.04.2023
дата закладки 04.04.2023

Ольга Калина

Чорна звістка

Чорний  день..  чорна  ніч..чорні  сльози
Пролилися  на  землю  дощем..  
Страх  і  жах  у  душі  заморозив
Тяготу  невідомих  вістей..  

І  здається,  що  серце  спинилось,  
І  здається,  що  світ  весь  завмер..  
Лиш  ридання  з  душі  голосило:
Хто  живий  ще?  А  хто  вже  умер?  

І  до  неба  простягнуті  руки  
Молитовних  тремтінь  на  вустах..
«Кача  лине..»  -  доносяться  звуки..  
Пожирає  свідомість  всю  жах!  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978801
дата надходження 31.03.2023
дата закладки 31.03.2023

CONSTANTINOPOLIS

Пам'яті воїна Івана Щеглова

[b][color="#0e014f"]Життя  людські  війною  в  потойбіччя
Штовхають  без  жалю  та  метушні...
Я  нещодавно  проводжав  Да  Вінчі.
Та  сама  доля  випала  й  мені.

Віддали  найцінніше  Україні.
Мій  край  палає  сяйвом  вівтарів.
Воюють  заповзято  побратими
Й  ненависних  нищать  ворогів...

Дивлюсь  з  Небес  високих  на  Вкраїну.
День  і  вночі  спалахують  вогні.
Тебе  моя  земля  я  не  покинув,
Я  знов  і  знов  народжуюсь  в  тобі.

Я  повернусь,  я  обійму  родину,
Пройду  ще  раз  шлях  воїна  не  простий,
Щоби  жила  та  квітла  Україна,
В  якій  щасливі  чую  голоси.

Братам  та  сестрам  від  віків  й  донині,
Один  єдиний  заповіт  несу.
Не  зраджуєте  ніколи  Україні,
Та  бережіть  її  красу...[/color]
[/b]

https://lviv.media/ukraina/68160-na-vijni-zaginuv-pobratim-da-vinchi/
[b]У  боях  за  Україну  загинув  засновник  розвідувального  загону  “Бешкетники  Сірка”  Іван  Щеголов.  Він  розпочинав  свою  військову  діяльність  ще  в  2016  році  разом  із  Да  Вінчі  (Дмитром  Коцюбайлом).[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978495
дата надходження 28.03.2023
дата закладки 29.03.2023

Н-А-Д-І-Я

ПОЛИНОВИЙ МЕД

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HNjwhO-EiXM[/youtube]

Бджолиний  мед,  він  не  завжди  солодкий,
Гірчить  полином  часто  на  вустах.
Тоді,  коли  в  любові  час  короткий,
Полин  у  буйнім  розквіті  в   серцях.

Солодкий  мед  збирають  бджоли  з  квітів,
Він  має  особливий,  тонкий  смак.
Не  тільки  є  замінником  він  ліків,
Любов  -  солодкий  мед,  одна  з   ознак.

Він  п"ється  з  задоволенням  повільно,
І  ллється  по  вустах  немов  нектар.
Напій  богів,  збирай  його  сумлінно,
І  принеси  коханій  його  в  дар.

Якщо  любов  -  помилка  випадкова,
Душі  тут  показав  ти  слабину,
Ніякий  мед  не  буде  за  основу,
Не  додавай    лиш  зраді  полину.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978290
дата надходження 26.03.2023
дата закладки 26.03.2023

ВАЛЕНТИНАV

Молитва

Стою  я  Отче,  на  колінах
Тебе  та  всіх  Святих  молю:
Хай  наша  мати  Україна
зуміє  вижити  в  бою…

Дай  Боже  сили  пережити
нестерпні  муки  у  війні,
щоб  колосилось  в  полі  жито,
в  покосах  мирної  стерні.

Благаю,  зглянься  милий  Боже,
посій  поміж  людей  добро.
Народи  моляться  вороже,
та  зичать  гибелі  і  зло.

Держава  кожна  прагне  влади,
сильніші  знищують  слабких.
То  ж,  на  Землі  немає  ладу
в  жорстоких  війнах  та  тривких.

Благаю  Господи,  помилуй,
Любов’ю  Землю  освяти,
бо  Твоя  ласка  має  силу,
Планету  в  Мирі  зберегти.
25.03.2023

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978160
дата надходження 25.03.2023
дата закладки 25.03.2023

Зоя Журавка

Щастя

Намалюю  в  небі  зорі,
Ті,  що  поряд,  запалю,  
Бо  ті  зорі  -  наші  долі,
Любиш  ти  -  і  я  люблю.
В  небі  місяць  намалюю,  
Він  освітить  стежку  нам,
Кольоровим  розфарбую
Наше  ложе  в  пелюстках.
Приспів:
А  щастя  -  це  коли  удвох,
І  разом  видих,  разом  вдох,
На  двох  одне  серцебиття,
Взаємні,  чисті  почуття.
А  щастя  -  це  коли  навпіл,
І  танець  двох  гарячих  тіл,
Коли  любов  до  забуття,
Коли  на  двох  одне  життя.

Намалюю  в  небі  сонце,
Сяйво,  що  горить  в  серцях,
І  промінчик  на  долонці,
І  веселку  на  вустах.
Синє  небо  намалюю
І  на  гілці  солов'я,
Наша  стежка  вдаль  полине,
Де  щасливі  ти  і  я.

Зоя  Журавка.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977032
дата надходження 14.03.2023
дата закладки 16.03.2023

ВАЛЕНТИНАV

Сьогодні прощена неділя

 
Пробачте  всі  мене,  благаю,
кого  образила  колись.
Тих  кого  знаю  і  не  знаю,
коли  путі  переплелись…

Пробачте  мої  рідні  діти,
що  не  завжди  була  права,
бо  ніде  правдоньки  подіти  -
були  -  вразливими  слова…

Пробачте  мене  мама  й  тато,
що  не  уміла  Вас  цінить…  
Те  ,що  відносилась  не  свято,
виною  у  Душі  щемить…

І  я  сама  себе  прощаю,
нехай  серденько  не  болить.
Весь  Світ  завірить  поспішаю  –
біль  –  тільки  прощенням  спинить…
26.02.2023

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975081
дата надходження 26.02.2023
дата закладки 26.02.2023

Ніна Незламна

Таксист ( проза)

     За  вікном  вечоріло…  в  кімнаті  гучна  розмова.
Жіночий  голос  доволі  хриплий,    басистий,  відбивався  по  всіх  кутках  кімнати,
-Ну  що…  і  сьогодні  будеш  вдома  сидіти?
-А  я  тобі  вже  набридла?
-От,  вже  набридла…  щовечора  вдома,  хоча  б  після  роботи  кудись  зникала,  а  то  ні.  Чи  ти  колись  заміж  вийдеш?  Доню,…  Оленочко,  тобі  не  двадцять  два  роки,    а  тридцять  два.  Ти  ж  знаєш,  як  важко  одній  жити.  Хоч  ми  і  удвох,  але  згадай,  як  ти    хотіла  мати  батька.  Зі    сльозами    на  оченятах,  приходила  зі  школи,  весь  час  запитувала  чому  в  інших  є  тато,  а  в  мене  немає.
-Так    я  ж  мала  була,  не  розуміла.  
-  Ага  була,  а  нині  розум  ,  я  в    шістнадцятки.  І  чому  тобі  ніхто  не  подобається?!
-  О,  зачекай  –  зачекай!  Ти  напевно  забула  про  Сергія.  Я  ж  тебе  з  ним  знайомила,    істерику  закатала,  він  електрик,  мало  заробляє,  ще  струмом  уб’є.    Він  мені  дуже  подобався,  але  я  змирилася,  відмовила  йому.  Згодом  був  Олег,чим  він  тобі  був  не  до  вподоби,  до  цієї  пори  не  розумію.  Щодня  покинь  та  й  покинь,  він  тобі  не  пара.  Я  дурепа  тягнула  лямку,    відтягувала  час.  Йому  казала,  треба    більше  побути  разом,щоби  ми  були  впевнені,  що  в  нас  складеться  сім’я.  А  він  не  хотів  чекати,    просто  зник.
-Ой,    що  ти  мені  виказуєш?  Сама  винна,  не  я  ж    лямку  тягнула  .
-  Так,    я    бачу  не  матиму  спокою.  Тільки  перший  день  відпустки,  а  ти  мене  вже  дістаєш,    набридло…
 -Набридло?
-А  мені  не  набридло  дивитися,що  ти  одинока.  Я  ж  мати,  а  кожна  мати    хоче    бачити  онуків,  побавити.
-Ну  сказала!  Заради  Бога  не  сміши…  побавити!  Ти  напевно  забула  про  свої  роки.    Нагадати?  Ти  ж  мене  народила  в  тридцять  дев*ять  років.  Вже  скоро    мені    прийдеться  тебе  бавити,  он  щодня  на  пігулках  і  щотижня  йдемо  в  лікарню.
   В  доньки  увірвався  терпець,  знервовано  вийшла  на  балкон.  У  горлі  стискало,  хотілося  розривітися.
О  Господи,    це  якесь  наслання,  майже  щодня  одна  й  та  мова.  Як  це  цього  разу  не  кричала  приведи  розумного,  красивого,  ще  й    грошовитого.  Чи  це  вже  така  старість,  що  іншим  разом  таке  меле.
 На  балконі  прохолодно…  задивлялася  вдалину.  З  четвертого  поверха    не  дуже  далеко  видно  та  все  ж  відволіклася  від  думок  про  матір.
Осінній  вітер  ривками  холодив  плечі,  якийсь  час  розтирала  їх  руками.
   --Треба  повертатися…    куди    ж  я  подінусь,  потерплю.
На  кухні  закипів  чайник…  мати    суворого  поглянула  на  доньку,
-Налий  мені  чаю,отого  заспокійливого,  бо  ти  мене    точно  скоро  в  могилу  заженеш.
Останні  слова  -  наче  стріла,  що  влучила  прямо  в  серце.  Примруживши  очі,  важко  перевела  подих,  намагалась  заспокоїтися,  тихо  сказала,
-Може  ти  сама,  я  йду
-І  куди  тебе  несе,  ти  ж    нічого  не  говорила.
-Не  говорила,  але  йду.
За  нею  ніби  хтось  гнався,    швидко  вскочила  в  осінні  чобітки  на  підборах,  на  ходу  одягала    курточку,
-Не  хвилюйся,  я  піду  прогуляюся…
-Сама,чи  з  кимось?!    І    коли  повернешся?
Останнього  запитання  Олена  не  почула.  Та  й    який  там  настрій  відповідати!  Їй  би    стати  пташкою    й    від  відчаю  полетіти    би  кудись  у  світ,    чи  як  інколи  кажуть  –  світ  за  очі.
Чи    місяць  уповні    так  подіяв,  чи    від  щоденного  діставання  зовсім    кепський  настрій.  Одне  бажання  втекти,  втекти    на  набережну,  ближче  до    спокійної  течії  Південного    Бугу.  Тут    отримувала  задоволення  від  пейзажу,  від  прохолоди.  В  свіжому  повітрі  набиралася  спокою  і  рівноваги.  Робота  в  дитсадочку  виснажувала,  прогулки  до  річки  –  як  ліки  для  нервової  системи.
   Швидка  хода…  здаля  побачити,  дівчина    ніби    кудись  поспішала.  Вітер  розвіював    русяве  волосся,  здіймав  його,  інколи  закривав  обличчя.  Не  помічаючи    нікого    і  нічого  навкруги,    майже  бігла    вперед  так  близько  до  бардюра,  що    несподівано  навпроти  неї    зупинилося  таксі.  
Ой,  ледь  не  вирвалося  з  вуст.    Водій  відкрив  двері,  пролунав  оксамитовий  голос,
-Жіночко,  бачу  дуже  поспішаєте,  вам  куди?  Я  підвезу…  може    нам  по  дорозі.
Мелодійний  голос,    як  тиха,  приємна    музика,  вразив  її.  На  згоду,  відразу  кивнула  головою,
-Гаразд,  мені    на  набережну,  достатньо  до  містка.
-  Запрошую!  Присядьте  на  заднє  сидіння,  думаю  вам  так  буде  комфортніше.
 Водій  не  відразу  від’їхав,  включив      приймач,  звучала  пісня    Володимира  Івасюка  «  Я  піду  в  далекі  гори»
-  Вам  не  заважатиме  ця  пісня?
-Хай  буде!  Вона  тільки  тепер  повністю  прийшла  до  тями,    дивувалася,  що  без  сумніву,  швидко  сіла  в  машину.
Очі  забігали  по  салону,  у  дзеркалі  водія  побачила  себе,  поправила  волосся.  Іще  раз  прискіпливо  зазирнула  в  нього,  обличчя  водія  вразило  її.    Жахнулася,  це  ж  треба,  під  оком  такий  шрам.  За  мить  думка  -    змія  -  Хто  він?  Часом  не  ґвалтівник?
 Це  перше,  що  їй  випало  на  думку.  Тут  же  собі  заперечила  –  З  таким  голосом  навряд.  А  можливо  ця  пісня,  щоб  відволікати?  Має  мету,  хоче  голову  задурити?  Знервовано  глянула  на  телефон.
-Ви  запізнюєтесь?  Вам  на  котру  годину?  -запитав  водій.
Мовчала,  знервовано  кліпала  очима,    позирала  у  вікно.
-Ви  не  хвилюйтеся,  ще  п'ять  хвилин  і  ми  будемо    за  адресою,  Ой,  це  я  так  звик  клієнтам  говорити,  не  хвилюйтеся  завезу  вас  до  містка.
Хололо  в  грудях,  але  вона  заспокоїлася.
     Раптове  ДТП  змусило    всім  машинам  зупинитися.
-От  комусь  біда  і  вам  невдача.  Вибачте,  не  моя  вина,  може  хочете  вийти,  але  ж  тут  висить  заборонний  знак.
-    Та  ні,  все  добре,  не  хвилюйтеся.
Лише    за  хвилин  двадцять,  приїхали  поліцейські  і    швидка    допомога.
За  цей  час  Олена  добре  роздивилася  чоловіка,  великі  красиві  очі  і  такий  шрам.  Шкода,    іще  молодий,  мабуть  років  тридцять  п’ять    -  сорок,  не  більше.
Він  порушив  мовчання.
-Бачу  вже  не  так  поспішаєте…  мене  звати  Вадим.  Ви  не  лякайтеся,  цей  шрам  залишився  від  Майдану.  Не  подумайте,  що  я  якийсь  бандит,чи  ворюга.
-Та  ні,  що  ви…  просто  подивилася  до  дзеркала  і  що    там,  попереду.  Нехай  би  вже  швидше.  А  то  й  не  погуляю  біля  річки.
Чоловік  здивувався,
 -  Що  сама?    Та  за  мить  продовжив,
-Вибачте!  Це  не  моя  справа.  Я  теж  люблю    дивитися  на  нашу  річку,  завжди  спокійна.  Я  мешкаю  в    будинку,  неподалік  від    «  Старого  города».  Мені  з  вікна  її  видно.  Завжди  красива,  чи  літо,  чи  осінь  і  навіть  взимку,  коли  весь  берег  вкритий    дрібними  льодяними  кристаликами.  То  ніби    всюди  розсипане  срібло,  яке  інколи    іскриться,  переливається  в  злато.
Олена  слухала  і  вкотре    глянула  до  дзеркала.  Їх  погляди  зустрілися,  він  усміхнувся,  вмить  помітив  рух  машин,
 -О,  погляньте,  здається    ми  будемо  їхати.  
Машини  одна  за  іншою,    вареницею    звільнили  дорогу.
       Вони  повільно    під’їхали  до    зупинки  автобуса,  
-То  де  вас,  незнайомко  висадити?
В  голові  ніби  зашуміло…  от  халепа,  ото  зганьбилася,  вихователька  називається.  Людина  до  мене  по-  людськи,  а  я  в  чомусь  його  підозрювала.  Стало  незручно  саму  за  себе,  відвела  очі,  випалила,
-Я  Олена,  тридцять  два  роки,  працюю  вихователькою    у  дитсадочку.
-О,то  ви  з  дітьми  маєте  замороку,  мабуть  тому  ходите  до  річки.  Там  справді  спокійно.  А  я  теж,  як    покатаюся  годин  десять,  інколи  й  дванадцять,  іду  ноги  розім’яти,  насолодитися  краєвидом.  Зізнаюся,  побачивши  вас,  подумав  від  когось  тікаєте.  Їхав  повільно,  думав  при  нагоді,  може  треба  буде  зупинитися..
 -Мабуть  ви  праві…  вдома  маленьке    непорозуміння.  Коли  в  кімнаті  дві  жінки,  одній  за  сімдесят,  а  іншій  на  половину  менше,  думаю  погодитися  -  погляди  на  життя  зовсім  інакші.  От    і  вирвалася,  щоб  хоч  на  якийсь  час,    позбутися  моралей.
   Олена    трохи  пошкодувала,  що  так  відверто  поділилася  своєю  проблемою.  Злегка  присоромилася,  відчула  прилив  крові  до  обличчя,    почервоніла.
     Біля  річки  дві  постаті…  Що    тут  шукають    ці    дві  постаті?    Майже  однакові  за  віком.  Що  думають?  Чого  чекають?  Напевно    свої    думки,  як  книги,    намагаються  розкласти  по  полицях.    У  душах  бажання,  відкрити    в  книзі  потрібну  сторінку,  щоби  відчути  спокій,  чи  вирій  почуттів.    І  нарешті  хоч  на  якусь  мить  відчути  себе  комусь  потрібним.  А  може    в  книзі  знайдеться  сторінка,  де  повага,  ніжність    і  кохання,  об’єднаються  в  одне  ціле.  Й  вони  відчують  себе  щасливими.
Олена  йшла    по  тротуару,  милувалася  краєвидами,    річкою.  Він    йшов  слідом    за  нею,  чатував    кожен  її  крок.  Пройшовши  метрів  п’ятдесят,  зупинився  -  Здається  вона  мені  сподобалася,  може  не  прогонить?  Мені  молодшої  й  не  треба  та  чи  вона  змириться  з  моїм  шрамом?  Все  більше  жінок  жахаються,  а  може  я  такий  на  вигляд,  що  й  справді  важко  сприймати.    Але  ж    є    пасажири,  бачать  зблизька,  ніби  ніхто  не  відмовляється  іхати.
 Вона  відчувала  його  поряд,    хотіла  запитати,  чого  йдеш,    адже  мови  не  було,  що  підемо  разом.  Але  нехай!  Можливо  думає    я  у  відчаї,  ще  захочу  втопитися.  Ой,  яка  дурня  лізе  в  голову.
Вадим    любувався  Бугом  і    крадькома  позирав  на  неї.  Гарненька  і  доволі  щира,  мабуть  з  такою  можна  і  сім’ю  замати.  Але…
 Вона  різко    розвернулася,
 -Ви  пробачте,  може    до  мене  в  охоронники  записалися?
Цим  запитанням  ошарашила  його,  ледь  посміхнувся,  все  ж  не  розгубився,  
-А  що  можна?  Ця  панянка  прийме    на  роботу?  Тільки  за  умовою,  якщо    без  зарплатні,  то  я  згоден.
       Приємний  осінній  вечір…  чудова  прогулянка.  Розмови…  розмови,    вони  блукали    зо  дві  години.  Скільки  не  насолоджуйся  красою  річки  під  місячним  сяйвом,    світлом  ліхтарів  та    розмовами,  а  уже  й  час  повертатися  додому.
 Хоч  вона  вимкнула  телефон  та  знала,  що  мати  вже  не  раз  дзвонила,  адже  хвилюється  .  Її  одне  тішило,  недавно  мати    пройшла  курс  лікування,  тож  за    здоров’я  була  спокійна.
         Машина  під’їхала  під  самий  під’їзд.  Олена  задоволена  вечором,  поспішила  подякувати,  махнувши  рукою,  зникла    в  під’їзді.
         Минув    тиждень..    для  Олени  видався  доволі  довгим  і  нудним.    В  квартирі  затіяла    косметичний  ремонт,  а  думки,  як  рій  бджіл,  весь  час  про  Вадима.  Себе  запитувала  –  Чому  не  байдужа  до  нього,  чим  так  притягує  до  себе?    
 Звичайно,  ота    перша  думка    про  нього  -  розсипалася  пилом,  ніби  її  й  не  було.  При  прогулянці  зрозуміла,  що  серйозний  і  доволі  щирий.  Розповів,  що  зростав  під  опікою  матері  і  вітчима,  батька  не  пам'ятає.  Вітчим  добре  ним  піклувався,  але  часто  був  суворим,  адже      працював  у  Військкоматі,  мав  звання  капітана.
   Ось  тоді  Олена  і    поділилася,  що  від  роду  не  пам’тає  батька.  Мати  народила  її,  коли  вже  майже  було  сорок  років.  Він    був  старшим  за  неї  на  десять  років,  злякався    і  просто  втік.  Мати  вчителька  української  мови,  намагалася  виховати  її  сильною  людиною,  щоб  не  було  соромно  перед  колегами.  Змалку  привчала  до  відповідальності,    вимагала    поваги,  ввічливого  ставлення  до  вчителів.  Їй  іноді  здавалося  ,  мати  надто  багато    приділяє  цьому  уваги.  Суворо  ставилася  до  виконання  домашніх  завдань.  Намагалася  якнайменше  допомагати  по  предметах,  вимагала  посидючості,  більше  читати.  Навіть  старалася  огородити  від  друзів,  щоби  часом  не  нашкодити  навчанню.  Щодо  розваг,    це  було  тільки  в  школі.  Навіть  день  народження    святкували  удвох.  Тільки  з  роками,  Олена  зрозуміла,  що  це  від  одинокості,  адже    одній  нелегко    виховувати  дитину.  
         Мати  ходила  по  кімнаті,  час  від  часу  задирала  голову,
-Та  вроді  нічого  в  тебе  вийшло,    щіток  немає,  молодець.  
Які  щітки  мамо,це  ж  фарба,    ти  ж  бачила,  я  з  валиком  працювала.
-Ну  добре  …добре.  Он    бачиш,    у  кутку    шпалери  треба  замінити,  цвіллю  покрилися.
-  Добре,зараз  піду    куплю  клей.
-А  що  у  нас  є  такі  самі  шпалери?
-    Є  мамо,  цілий  рулон.  Сьогодні  вже  не  клеятиму,  треба    щоб  клей  добре  розчинився,  замочу  на  всю  ніч.
 По  тротуару  стукіт  підборів…    Під  парасолею,  спокійною  ходою,  Олена    йшла  в  магазин  »  «Добробут».  Під  ногами  невеличкі  калабані  води,  ледь  посміхаючись,  обходила.  Хоч  і  погода  не  найкраща,  але    був  чудовий  настрій.  Добре,  що  дощить  зараз,  саме  ремонт  закінчу,  а  небо  перестане  плакати,  можна  й  на  набережну  сходити.
     З  клеєм  у  пакеті,  поверталася  додому.  Коли  заходила  у  двір  до  будинку,  неподалік  помітила  таксі.    Мов  пташка  стрепенулася    -  А  чи  й  не  Вадим  там  часом  ?  
На  якусь  мить  з’явилося  бажання    зупинитися,  але  тут  же  передумала  -Ото  вже  сама  собі  напридумала.  А  подивлюся  на  таксі,  то  подумають  якась  божевільна  і  чого  це  витріщилася.  Раптовий  звуковий  сигнал  машини,  все  ж  заставив  її  повернути  голову,  з  вікна  рукою  махав  Вадим.
Машинально  відповіла,  зупинилася,  адже  він  уже  поспішав  до  неї.
-А  я  оце  мимо  проїжджав,  забігав  у  «Маркет»  за  хлібом,  бачу  ви  йдете.  Як  справи?  Нині  така  погода  не  прогуляєшся.
-Так  ви  праві,  але  мені  не  сумно.  Знаєте  йдучи  у  відпустку  завжди  щось  плануєш.От  і  я,  у  квартирі  вже  закінчую  косметичний  ремонт.
 -Це  добре,  але    краще  відпочити,  здається  відпустка  не  для  ремонту  надається.  Може    сьогодні  ми    разом  відпочинемо.  
-Та  ні  в  таку  погоду…
-Я  пропоную    просто  поїздити  по  дорогах  Вінниці,  подивитися  на  архітектуру,  як  ні,  може  не  відмовите  сходити  зі  мною  до  кав’ярні.
 А  що  втрачу,  миттєво  запитала  себе  і  тут  же  погодилася.  Вони  обмінялися    номерами  телефонів,  ввечері  він  мав  за  нею  заїхати.
         За  вікном  ніби  уже  й  ніч,  а  на  годиннику  лише  дев’ятнадцята  година.Олена    крутилася  біля  дзеркала,  мати  помітила,
-Ти  кудись  збираєшся?
-Так!
-У  таку  погоду?Ще  захворієш,  а  шпалери  хто  буде  клеїти?
Зненацька    звуковий  сигнал  машини  завадив    подальшій  розмові,  донька  підійшла  до  вікна,
 -Так,    я  пішла!
 -Чекай!  То    ти  уже  з  таксистом  зв’язалася?  Ой,  доню  -  доню,  вони  ж  усі  гуляки,  до  того  ж  живуть  за  копійки!  А  тобі  ж  потрібен  такий,  щоби  забезпечив  сім’ю!
На  слова  матері  -  ніякої  уваги  ,  на  ніс  злегка  наносила  пудру,  мовчала.
-Що  ти  мовчиш,  як  партизанка?    Хоч  слово  скажи  матері!
-Я  пішла-  протяжно  сказала  на  ходу  й    зникла  за  вхідними  дверима.
           Вадим  і  Олена    любувалися  містом,  заїхали  в  храм,    після  цього  були  в  кав’ярні.  Розмови  про  життя,    про  місто,  про  роботу.  Їм  обом  було  зручно,  комфортно.    При  розмові  вона  намагалася  якнайменше  зупиняти  погляд  на  його  обличчі.  Розуміла,  що  йому  буде  ніяково.  Людина,  яка  має  якусь  ваду,  завжди  намагається  про  неї  забути,  то  навіщо  нагадувати.  Їй  щеміло  під  серцем  ,  адже  якщо    забрати  шрам,  був  би  славний  чоловік.    І  характер  наче  м’який,  напевно  давно  би  одружився.
   Олена    своїм  ключем    відімкнула  дверний  замок…    відразу  почула  голос  матері.
-  Я  добре  бачу,  таки  з  таксистом  маєш  справу  А  я  ж  тобі  …
 -Так,    всі  розмови  завтра!  Я  лягаю  спати!-  перебила  її.
Кілька  днів  поспіль  Вадим  не  дзвонив  і  не  приїжджав.  Але  й  про  подальші  зустрічі  теж  мовчав,  тому    й  вирішила  -    таксиста,  як    друга  мати,  теж  добре.  Ніяких  обов’язків,  може  й  на  краще.
   Одного  вечора    біля  будинку  засигналило  авто,  Валентина  відразу  вийшла  на  балкон,
 -Ти  що  не  чуєш,  он  твій  таксист  приїхав!
 -Чую  мамо  -  вже  біжу,  на  ходу  одягала  курточку.
Вадим    подарував  три    червоні  троянди,  вибачився,  що  давно  не  з’являвся.  Попередив,  що  їде  у  відрядження,  мабуть  на  місяців  три    -  чотири.  Подробиць  не  розповідав,  але  й  Олена  не  лізла  в  душу.  Гадала,  як  захоче,  сам  розповість.  При  короткій  розмові,    позирав    на  годинник,  згодом  сказав,
-Я  маю  їхати.  Вибач,  в  мене  є    деякі  проблеми,  їх  треба  негайно  вирішити.
Вкотре    ніжно  заглянув  у  її  карі  очі,  воно  би  й  поцілувати,  але  не  наважився.  Тим  паче  їх  розділяла  піонерська  відстань.
       Олена  переступила  поріг  квартири…  мати  сплеснула  в  долоні,
-Ти  ба,  грошей  на  квіти  вистачило!
О,  десь  би  провалитися  крізь  землю!  І  так  -  не  так  і  так  -  не  так,  коли  ж  
нарешті  це  закінчиться!  В  цей  момент,  їй    так  хотілося  викрикнути  свої  думки,  але    стиснувши  вуста,  зникла  у  ванній  кімнаті.  Ні  -  ні  знову  скандал,  хай  вгамується,  я  терпляча.
     Минуло  два  тижні…  Олена  вийшла  на  роботу.  З  дітьми  про  все  на  світі    забудеш.  Хоч  і    гучно    діти,  як  пташенята  щебечуть,  але  ж    від  цього  тільки  радієш.  Готування  до  святкування  Нового  року  відволікало  від  всіляких  думок.  Життя,  як  річка,  що  увійшла  в  своє  русло.
   Настав  дві  тисячі  двадцять  перший  рік…  
 Одного  вечора  Олена  йшла  з  роботи,    надворі  уже  було  доволі  темно,  біля  під’їзду    помітила  чоловіка    з  букетом  квітів.      На  її  обличчі  з’вилась  ледь  помітна  усмішка  –  Може  Вадим?  Підйшовши  ближче  здивувалася  незнайомцю,  молодий  чоловік  запитав,
-Ви  з  двадцятої  квартири?
Так!
 То  це  ви  Олена…  Вікторівна?
-Так  !
 -Я  кур’єр.  Для  вас  квіти    і  мої  вітання!  Я  пішов-  віддав  квіти  й  миттєво  розвернувся  йти.  Тільки  й  встигла  запитати,
   -Хоч  скажіть  від  кого?
-Це  не    в  моїй    компетенції.  Але  скажу  замовлення  з  Латвії.
Обійнявши  букет  рожевих    гербер,  осяяна  усмішкою,  спішила  додому.
Мати  уже  чекала  на  неї,
 -Ну  що    і  від  кого  ці  квіти?  Цей  молодик  мені  не  захотів  віддати,  каже  замовлення  особисто  в  руки.
 -Від  таксиста  мамо…  від  таксиста.
   -А  я  вже  подумала,  може  когось  багатшого  знайшла.  Але  ж  гарні!
Олена  дякувала  Богу,  що  мати  більше  нічого  не  говорила.
 Ще  перед  Новим  роком  Олена  придбала  новий  телефон,  по  якому  було  можна  і  бачитися.  Хоча  й  доволі  дорогий  для  її  зарплатні,  але  не  шкодувала.  Мріяла  не  тільки  говорити  з  Вадимом,  а  й  побачити  його.
 Невдовзі  жаданий  дзвінок…    розмови  про  роботу,  здоров’я,  погоду.  Вона  просила  включити  камеру,  але  він    ніби  не  чув,  ігнорував  прохання.    Її  це  дуже  зацікавило,  але  подумавши  зробила  висновок,  можливо  за  кермом  везе  пасажирів,  тому  й  не  наважився    включити  камеру.
       Минули  новорічні  свята…  нарешті  випав    довгоочікуваний  сніг.  То  маленька  приємна  частинка  радості,  земна  краса  втішала  душу,  а  свіже  повітря  надихало,  підіймало  настрій.  Вона    часто  ходила  на  набережну,  знаходила  спокій.  Інколи  задивлялася  на  цілуючі  пари,  ставало  ніяково  –    втішала  себе  -  Кому  яке  щастя.
     За  весь  період,  відколи    Вадим  поїхав,  по  телефону  спілкувалися  разів  шість,  не  більше.    Підкрадалося  хвилювання,  якого  кожного  разу  хотіла  позбутися.  Інколи    задивлялася  на    сонячні  блиски  по  воді,    які,  то  виринали,  то  топилися  і  вона    з  ними  намагалася  втопити  своє  хвилювання.  Часом,  дивлячись  на  спокійну  течію  річки,  вдавалося  забутися.    А  іншим  разом,  хвилюючі  думки  разом  із  сонцем  ховалися  за  обрій,  вона  спокійною  ходою  поверталася  додому.  
   Довгі  зимові  вечори…  Олена  в  ліжку  довго  думала  про  Вадима.  Їй  здавалося,  що  в  них  споріднені  душі.  Адже  ні  він  ,  ні  вона,  фактично  не  знали  справжньої  батьківської  ласки.  Обоє  виховувалися  в  строгості    й  суворості,  під  щохвилинним  контролем,  все  в  «Єжових  рукавицях».  Але,  як  там  не  було  та  квартиру  йому  залишили,  самі  поїхали  на  батьківщину  вітчима.  Як  кажуть  відпустили  сина  у  вільне  плавання.  От,  якби  мені  трішки  більше  свободи  та  менше  обов’язків.  Але  ж  тут  робота,  прихисток,  де  ж  кращого  шукати.
     З  кожним  днем  температура  повітря  нагадувала  про  весну.    З  дахів  купами  спадав  сніг,  все  частіше  сльозилися  кришталеві  бурульки,  веселіше  цвірінькали  птахи.
 Олена  поверталася  з  роботи,  уважно  придивлялася  під  ноги,  щоби  часом  не  підслизнутися  на  крихкому  снігу.  Сьогодні  доволі  стомлена,  виснажена.  В  дитсадку    з  дітьми  святкували  свято  Восьмого  березня.Скільки  пісень  і  віршиків  послухала,  що  навіть  розчулилася.  А  чи  я  виховаю  свою  маленьку  леді,  чи  синочка,як  мужнього  захисника  країни.  А  час  летить…    і    Вадим  мовчить,  у  душі  дивне  відчуття,  задумувалась-  І  чому    його  чекаю,  сама  не  розумію.
     За  вікном  перші  промені  сонця  торкнулися  фіранок.  Олена  хоч  мала  вихідний  день,  але    не  спалося.  Нині  восьме  березня,  чи  сьогодні  подзвонить?
Думки  порушив  дзвінок  у  двері.
-  О!  Хто  б  це  так  рано  міг  прийти?    
За  кілька  секунд,  перед  нею  стояв,  той  самий,  чоловік  -  кур’єр,  дав    букет,
-Для  Вас  сьогодні  квіти.Гарного  святкування  пані!  
Швидко  розвертаючись  до  сходів,  
-  Прийміть  і  мої  вітання,  -за  мить  спускався  вниз.
 Вона  дивилася    вслід,  вражена  й  збентежена  –  Яке  приємне  відчуття,  коли  про  тебе  хтось  пам’ятає,  дарує  квіти,.  Та  іще    й  такі  прекрасні  червоні    махрові  троянди.    
В  цей  час  мати  вже  чатувала  її,    
-  Я  тобою  дивуюся,    що  це  за  відносити,  квіти  отримуєш,  а  мене  з  ним  не  знайомиш.  Чому  сам  не  приходить?
-Ой,  мамо,  з  святом  тебе    люба!  Здоров’я!  Хай  збудуться  твої  мрії
-Ага,  дякую!  А  мої  мрії  це  ти,  щоби  вдало  вийшла  заміж,  ось  тільки  тоді,  зможу  спокійно  померти.
-  Ну…  наша  пісня  гарна  й  нова  -    починаймо  її  знову!  Мамо,  а  давай  краще  відкоркуємо  шампаське  та    вип’ємо  удвох.  Хоч  з  нами  і  чоловіків  немає,  а  ми  все  рівно  вип’ємо  за  свято,  вип’ємо  за  мрію!
-  За  мрію!  Це  ти  добре  сказала,  зараз  переодягнуся  і  на  кухню.
     В  післяобідню  пору,    пролунав  довгоочікувай  дзвінок  від  Вадима.Теплі,  ніжні    слова  вітання  з  святом,  трохи  розхвилювали  Олену.    Хотілося  сказати,  я  так  скучила  за  тобою,  але  не  наважилася.  Він  пообіцяв  за  два-  три  тижні  повернутися.  
Його  голос  впливав  на  її  етичну  сторону  душі,  заспокоїв.  
В  розмові,  Вадим  навіть  пожартував,    що  їй    придало    упевненості  у  міцних  і  надійних  відносинах  між  ними.
         Весняний,  сонячний  недільний  день…    Олена  довго  валялася  в  ліжку.  На  кухні  мати    торохтіла  посудом,  у  відчинене  вікно  висипала  крихти  хліба,
-Ану  горобчики  -  молодчики,  налітайте  хто  жвавіший!
 Звук  авто  привернув  увагу,    помітила  таксі.
-  Казати,чи  змовчати?    Краще  хай    їй  буде  сюрпризом,  подумала  стара.  Задоволена,  обхопила  руками  чашку  з  чає,  похапцем  почала  сьорбати.  
 У  двері  подзвонили…    раз,  вдруге,  втретє
Дівчині    не  хотілося  вставати,  
 -Ма!  Ти,  що  не  чуєш…  дзвонять,  подивися  хто  там.
Стара  мовчала,  примруживши    очі,  хитро  позирала  до  вікна  –  Нехай,!  Нехай  сама  відчиняє.
-Цікаво  і  хто  так  настирно  і  довго  дзвонить,-  бурмочачи,  Олена    відчинила  двері.  Враз    здивовано  випалила,
-  Вадим?!О!  Так  непередбачено!  
 Не  вірила  своїм  очам,  перед  нею  стояв  уже  не  той  Вадим,  що  з  глибоким  шрамом  на  щоці.  Під  оком,  ледь  помітне  почервоніння.  Миттєвий  блиск    у  очах  неможливо  приховати.
 Тримаючи  у  руці  букет  весняних  квітів,  він  обійняв  її,
-Я  приїхав,  всі  подробиці  потім.  Ти  мене  такого  приймеш  за  чоловіка?  Чи  може  відмовиш?
Сколихнуло  душу,  вмить  почервоніла,  думка,  мов  вітер  -    Так  от,  що  він  робив  в  Латвії.  По  тілу  струм,  за  воротом    пашіло  тіло,  у  висках    шалено  пульсувала  кров,  вгамовуючи  хвилювання,  тихо  вимовила,
-  Оце  так  несподіванка!
 Валентина  вже  стояла    за  нею,  на  обличчі  ледь  помітна  приязна  усмішка
-Ну  нарешті,  ось  тепер  і  я  познайомлюся  з  твоїм    другом.  
За  сніданком  Вадим    вирішив    красиво  зробити  пропозицію  руки  і  серця.  Ставши  на    коліно,  подарував  кільце  з  камінчиком.  Але  поводився  доволі  стримано,  адже  добре  пам’ятав,  що  Валентина  вчителька,  ще  й  з  розповідей  Олени,  достаньо  сувора.
Дівчина  вся  тремтіла,-Так,  я  піду  за  тебе!  
     У  липні  місяці  молоді  мали    побратися.  Великого  весілля  не  планували,  вирішили  відсвяткувати  у  вузькому  колі  друзів  та  рідних.
Олена  не  пізнавала  матері,  вже  не  було  ніяких  нарікань,  що  він  таксист.  Спокійна,  урівноважена  у  спілкуванні,  відчувалася  її  задоволеність.  Одного  разу,  після    вечірнього  чаювання  з  Вадимом,    мати    на  кухні  з  донькою,  тихо  сказала,
-То  вже  їдь  зараз,  як  він  наполягає,  я  тримати  не  буду.  Навіщо  тягнути  час,  тобі  вже  давно  треба  влаштувати  особисте  життя.  На  душі  спокійно,  що  ми    у  одному  місті,  є  телефон,  думаю,  як  треба  буде,  завжди  приїдеш.  Тож  відпускаю  тебе,  моя  пташечко!  Хай  Бог  допомагає,  діток  вам  і  радості  у  сімейному  колі.
Олена    навіть  просльозилася,
-Мамо,  я  тебе  люблю,  чуєш.  Забудьмо  всі  негаразди…
-  Так  доню!  Так,  то  все  дріб’язки!  Твоє  життя  -    це  основне  для  мене.  Нехай  буде  і  таксист,  якби  тільки  любив,  шанував  і  цінив  тебе.

                                                                                                                                                                                               2021р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973560
дата надходження 12.02.2023
дата закладки 12.02.2023

Білоозерянська Чайка

КОЗАЧА ЛОПАНЬ

Бруд  і  кіптява…  і  вибухи  в  окопах,
Кожен  метр  іде  в  пекельній  боротьбі.
Стогне  й  кров’ю  підійшла  Козача  Лопань  –
Тут  гвардійці  прийняли  звитяжний  бій.

Вересневий  день  бліндаж  дощами  топить,
Над  руїнами  від  хат  –  клубками  дим.
Сниться  кожному  із  нас  Козача  Лопань,
Де  багато  хто  лишився  молодим…

Пригадаємо  складні  маршрути  й  тропи,
І  на  серці  мужнім  –  гаряче  стає.
Силу  й  дух  гартує  нам  Козача  Лопань,
Боронитиму  невтомно  я  своє.

Командири-юнаки  –  найвища  проба,
Перемога  справжніх    хлопців  не  мине.
Фронтові  сто  грам  піднімемо  за  Лопань,
Та  полеглих  побратимів  пом’янем.

Подивися,  світе!  Глянь  і  ти,  Європо,
Як  воює  найхоробріша  з  країн.
Україна  нині  вся  –  Козача  Лопань,
Бо  за  рідний  край  солдат  її  стоїть.

/На  знімку:  11.09.2022  ЗСУ  зайшли  у  Козачу  Лопань  Харківської  області/

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968628
дата надходження 18.12.2022
дата закладки 18.12.2022

Амадей

ЯК ТІЛЬКИ ВІЙНА ЗАКІНЧИТЬСЯ

Як  тільки  війна  закінчИться,
І  мир  довгожданий  прийде,
Спіймаємо  разом  жар-птицю,
Ми  щастя  сімейне  знайдем.

І  будуть  нам  зорі  всміхатись,
І  в  серці  співать  солов*ї,
Щодня  і  щоночі  я  буду,
Вуста  цілувати  твої.

Як  тільки  війна  закінчИться,
Ми  будемо  жить,  як  в  Раю,
А  зараз  йду  з  ворогом  битись,
За  неньку-Вкраїну  мою,

Як  тільки  війна  закінчИться,
Прийду  я  на  рідний  поріг,
Я  Господу  буду  молиться,
Що  Він,  наше  щастя  зберіг.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968183
дата надходження 13.12.2022
дата закладки 13.12.2022

Прозектор

Другові

[i]М.К.[/i]

Всміхнися,  мій  друже,  бодай  на  хвилинку!
Нелегко  тобі  –  розумію  і  знаю...
Ні  дня,  ні  години,  ні  миті  спочинку,
Незносний  недосип  у  думці  проймає.

Сидиш  наодинці  в  страху  і  тривозі,
Надворі  гілками  поскрипують  клени.
Та  чути  красу  ти  природи  не  в  змозі:
Вже  вуха  стомили  постійні  сирени...

Тримайся,  мій  любий,  не  варто  журитись!
Ще  будеш  у  пахощах  радо  гуляти  –
А  поки  повинні  ми  з  ворогом  битись,
І  всі  ми  сьогодні  відважні  солдати!

У  всякому  домі,  селі  та  містечку
Ставаймо  на  опір  навалі  тирана!
Робімо,  що  в  силі,  хоча  б  по-маленьку,
Момент  справедливості  конче  настане!..

Не  бійся,  мій  друже,  укріплюй  надію!
Не  знищать  вогнями  її  «Іскандери»  –
В  душі  розквітають  нескорені  мрії,
А  в  серці  палають  ідеї  Бандери.

Я  певен,  що  вкупі  ми  мужні  і  сильні!
Зустрінемо  щастя  на  даній  дорозі.
І  в  нашій  країні,  прекрасній  та  вільній,
Зведемо  водно  монумент  перемозі.

[i]17.ІІІ.22  р.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967996
дата надходження 11.12.2022
дата закладки 11.12.2022

Любов Таборовець

Твій дотик

Твій  теплий  дотик  рук…  
По  тілу,  мов  по  струнах,  музика  неслась
у  терції  і  пристрасті...  Гармонія  любові…
Вона  текла,  лилась…  з  життям  моїм  переплелась
до  млості,  трепету…  І  тоне  в  безвісті  поволі…
Який  блаженний  дотик  ніжних  рук...

Твій  томний  зір  німий…
Я  ж  бачу  в  нім  вогонь,  негаснучу  свічу,
і  глибину  злотистих  зір,  що  манять  мене  в  небо…
До  них  лечу…Стягну  із  ночі  сяючу  парчу
тобі  до  ніг.  Бо  ти  одна  для  щастя  мені  треба.
О,  як  люблю  той  томний  зір  німий…

Твій  ніжний  дотик  губ…  
Такий,  що  в  серці  запалив  зорю  мою,  
і  змив  гірку  від  полину  стражденну  мою  душу…
Той  трунок  п’ю…Від  губ  п’янких  твоїх,  немов  в  раю,
чи  в  пеклі  вічнім,  із  любов’ю  жити  тепер  мушу.
П’янкий  до  божевілля  дотик  губ…  

11.12.2022
Л.  Таборовець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967989
дата надходження 11.12.2022
дата закладки 11.12.2022

Леонід Луговий

Під Чижівкою

Не  тріщить  у  багатті
Під  Чижівкою  хмиз.
Тихо  з  сосен  крислатих
Хвоя  падає  вниз.

Тут  гуділи  туристи  -
Новоградська  братва.
Гасли  заходи  чисто,
Пахла  вранці  трава.

Случ  котився  байдуже
І  не  слухав  розмов.
Він  до  гирла,  з  калюжі,
Всі  епохи  пройшов.

Брів  конем  у  доспіхах
Його  водами  скіф.
Гуни  кралися  тихо
На  байдарках  своїх.

Час  минав  незворотно
І  в  країні  слов'ян
Вів  по  берегу  сотні
Кошовий  отаман.

Потім  молодь  сиділа  -
Кожен  щось  говорив...
Мирно  хлюпали  хвилі
Об  чижівський  обрив.

Чарка  втретє  по  колу,
По  орбіті  ішла.
Темінь  гусла  поволі,
Як  на  соснах  смола.

Мчала  молодість  наша
І  життя  навпрошки
Метеором  не  згаслим
Над  водою  ріки.

Міг  би  космос  незмінно
Свій  продовжити  хід.
І  росло  б  покоління,
Нас  зміняючи  вслід.

Тільки  схід  "Іскандером"
Новий  день  запалив,  -
Тхне  бурятом  і  стервом
Від  російських  полів.

Загойдав  свої  шати
Потривожений  ліс.
На  погрузку  "Булати"
До  платформ  потяглись.

День  погожим  не  вийде
Для  бійців  на  броні.
Тліє  північ  і  південь  -
Весь  кордон  у  вогні.

Збито  вибухом  віти,
А  над  берегом  дим...
Комусь  доля  -  згоріти
Із  "Булатом"  своїм.

З  неба  падають  міни
І  все  меншає  зір...
Екіпажі  замінить
На  живих  командир.

Скине  холодно  космос
Із  балансів  своїх
Батальйонних  і  ротних,
І  бійців  рядових;

Не  запише  в  реєстри
Хто  від  них  не  родивсь.
Пронесуться  медсестри
Метеором  навскіс.

Бал  життєвий  не  править
Хто  з  планети  пішов.
Змиє  грозами  травень
В  полі  сажу  і  кров.

Знову  срібні  тумани
Попливуть  від  ріки.
Розфарбує  багряно
Захід  трави  п'янкі.

Шумно  скинеться  жерех
На  вечірній  ріці.
Вийдуть  друзі  на  берег  -
Із  "тридцятки"  бійці.

Пустять  чарку  по  колу  -
На  скорочений  круг  -
За  згорілих  у  полі,
За  полеглих  подруг.

А  в  лугах,  недалеко,
Ніби  все  як  було...
Піднімають  лелеки
Молодняк  на  крило.

Случ  несе  свої  води,
Не  помітивши  втрат.
Тут  змінялись  народи
І  століття  підряд.

По  орбіті  планета
Свій  продовжує  хід;
Не  стирає  сюжети,
Нові  пишучи  вслід.

І  вдихають  не  стерті
В  лісі  запах  смоли,
Хто  дорогою  смерті
За  прицілом  пройшли.

У  біді  чоловічій
Не  почується  плач.
Чиї  згаснули  свічі,  -
Побратиме,  пробач.

Під  Чижівкою  хвоя
І  роса  на  траві...
Поминають  героїв
Їхні  друзі  живі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967946
дата надходження 10.12.2022
дата закладки 11.12.2022

Білоозерянська Чайка

Коли від тебе йшла…

Я  йшла  від  тебе…  сум  залізом  тис.
Розсипане  кохання  стигло  в  зорях.
Купався  вітер  в  безлічі  історій,
І  пробирався  холод    –  ніби  спис.

Штовхалось  серце,  як  у  клітці  птах,
Все  калатало,  змучене:  доволі.
Та  все  ж  за  тебе  дякую  я  долі,
За  те  люблю,  що  полум’ям  шептав.

А  ніч  була,  як  чорний  шоколад,
Що  мало  не  щодня  купляв  для  мене.
Ось  світлофор.  Показує  зелений.
Якби  червоний  –  рвалася  б  назад.

Мій  сніг  чорнів…  аж  в’їлись  краплі  в  шлак.
Запікшись,  біль  –  таловиною  сходив.
І  чергувався  з  ранами  мій  подив,
Бо  я,  коханий,  все  ж  від  тебе  йшла.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967531
дата надходження 05.12.2022
дата закладки 06.12.2022

Білоозерянська Чайка

Опівночі

Так  холодно.  А  місяць  ллє  щосили.
Немов  зігріти  хоче  в  заметіль.
Вертає  дні,  де  палко  ми  любили,
Озвуться  болем  спомини  оті.

О.  як  болить…  не  вдіяти  нічого…
Чи  ж  ти  кохав?  Чи  просто  вправно  грав?
Верх  серця  знов  над  розумом  –  мій  логін!
Паролем  –  молодик,  як  наше  бра.

Яскраві  зорі  сяють  мерехтливо,
Немовби  співчуваючи  з  небес.
Якщо  без  мене  будеш  ти  щасливий,  
на  відстані  кохатиму  тебе.

Опівночі.  Очей  же  –  не  склепити.
Лечу  до  тебе  сотнею  зітхань.
Чи  хто  тебе  кохав  так  у  цім  світі?
А  ти  мене  так  хоч  колись  кохав?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967530
дата надходження 05.12.2022
дата закладки 06.12.2022

Амадей

Змінила в серці дні календаря

Змінив  хтось  в  серці  дні  календаря,
І  знову  почуття  мої  воскресли,
І  знову  розцвіла  душа  моя,
І  знову  я  вернувся  в  свої  весни.

І  день  і  ніч  співають  солов"ї,
І  з  трепетом  серденько  завмирає,
Я  загубив  уже  й  літа  свої,
Я  знову,  як  у  юності  кохаю.

Хтось  поміняв  листки  календаря,
Не  дивлячись  на  посивілі  скроні,
Це  ти,  Чарівна  Зіронько  моя,
Даруєш  мені  щастя  на  долоні,
Змінила  в  серці  дні  календаря.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967427
дата надходження 04.12.2022
дата закладки 05.12.2022

Білоозерянська Чайка

Тернова хустка

Українська  врода  –  не  відпустить.
Хто  байдужим  буде  тут,  скажіть?
Згадую  я  очі  в  терен  хустки,
Бачу  сни  в  холоднім  бліндажі.

У  волоссі  пахне  рута-м’ята,
Ллють  пшеничні  коси  з-під  хустин,
Буду  я  тебе  завжди  кохати,
Все  коштовне  у  душі  нести.

Біля  тину  постань  одинока,
Молиться  в  узвишшя  до  Творця:
Бережи  від  кулі  й  злого  ока
Ти  мого  коханого  бійця…

І  сумує  личко  янголине:  
Збережи  кохання  від  війни.
Притуляє  до  очей  хустину
З  густо-синім  доторком  тернин.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967417
дата надходження 04.12.2022
дата закладки 05.12.2022

Татьяна Маляренко-Казмирук

ПРОБАЧ, УКРАЇНО

И  знову  громаду  "рятує"  Росія.
Рішила,  що  краще  нам  жити  в  пітьмі.
Не  знає  як  бути,  вже  зовсім  дуріє.
Та  нас  не  злякає  нічим  уже,  ні!

Сиджу  біля  свічки,  все  більш  розумію,
Що  недруги  поряд  жили  стільки  літ.
Немає  вже  слів,  говорити  не  вмію,
Лиш  хочу  зітерти  із  пам'яті  слід.

Від  того  лиш  сором,  як  рідную  мову  
У  бік  відштовхнувши,  російську  знайшли.
Боялись  ,щоб  нашу  не  чули  розмову,
Яку  із  собою  з  села  привезли  .

Бо  ми  вже  розумні,  бо  ми  городскіє,
Уже  не  промовлять  село  єсть  село.
Тоді  ми  творили  такі  скверні  дії...
Відверто  скажу,  що  ума  не  було.

Ось  так  опускалися  нижче  коліна.
Здавалось  Росія  для  нас  царь  і  Бог.
Пробач  мені,  рідна  моя  Україно.
Пробач  нескінченний,  великий  той  борг!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966534
дата надходження 24.11.2022
дата закладки 25.11.2022

Амадей

Чекай мене кохана я прийду

Чекай  мене,  кохана,  день  і  ніч,
Як  довго  не  прийду,  мене  поклич,
До  тебе  я  прийду,  де  б  я  не  був,
Минає  час,  тебе  я  не  забув.

Чекай  мене,  кохана,  я  прийду,
Коли  розквітнуть  яблуні  в  саду,
Коли  почуєш  пісню  солов"ну,
Перед  тобою  стану  на  коліно,
Й  обручку  подарую  золоту.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966012
дата надходження 19.11.2022
дата закладки 19.11.2022

CONSTANTINOPOLIS

ПЕРЕМОЖЦІ

[youtube]https://youtu.be/wdF4KtSR8rs[/youtube]



[b][color="#0e017d"]
Сто  дев'ять  років  точиться  війна.
П'ятсот  ночей  товчемо    сучу  зграю.
Звільняємо  і  села  і  міста,
І  кажуть  всі,  що  Я  перемагаю.

Але  щось  сум  бере,  та  хуком  б'є  під  дих,
Та  ще  й  туга  тримає  за  горлянку.
Віршів  думок  навіяло  сумних.
Як  дочекатись  кавового  ранку?

Осіннім  листям  падає  журба,
На  сірі  та  холодні  підвіконня.
Тут  затишно,  а  десь  кипить  війна.
Тут  чисте  небо,  але  там  безодня.

Та  все  минеться,  втома  пропаде.
Повернеться  бадьорість  сьогодення.
Сум  прожени,  та  він  сумний  піде,
Собі  шукати  іншого  натхнення.

Тугу  звільни,  вона  не  любить  грат,
Хай  літає  серед  хмарин  емоцій.
Журба  її  дивакуватий  брат,
Ненавидить  яскравий  промінь  Сонця.

Перегорни  сторінки  зі  світлин,
Усміхнених,  веселих  добровольців,
Не  чути  поміж  них  сумних  новин,
Тому  що  наші  хлопці  переможці.[/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965281
дата надходження 10.11.2022
дата закладки 11.11.2022

CONSTANTINOPOLIS

Освідчення

[b][color="#00067a"]Скувавши,  смуток
Б'ється  у  грудях,
Сердечним  болем,
Птахом  перебитим...
Так  хочеться  іще
Хоч  раз  пожити,
У  цім  краю,
Який  я  так  люблю.
Так  хочеться
Забувши  все,
Любити;
Тебе  моя  красуня,
Там  де  світло,
Завжди  в  віконці,
Гріє  теплотою,
І  посмішкою
Чарівною...
Так  хочеться
Іще  побути  із  тобою,
Освідчитись,
Ще  раз,  іще  на  мить...
Але  за  обрієм
Війна.  Кипить
Запекла  боротьба,
Лунають  вибухи
Гучні,
А  ти  наснилася  мені,
Вночі  сьогодні,
В  бліндажі...
Спимо  по  черзі.
Дощить,  в  душі
Розпука.
Від  бруду  і  мастила  
Чорні  руки,
Гортають  спогади
Ще  довоєнних  літ,
Де  ти  така  щаслива
І  вродлива,
Мені  слова  кохання
Говорила,
Посеред  лугу
З  квітів  маргариток...
Та  знову  небосхил,
Як  моноліт,
Забарвився  
в  червоно-чорну  гаму,
Пробився  промінь
Скрізь  хмаринок  браму,
Як  молитву
Торочу  "ЗАПОВІТ";
"Повставайте,
та  устаньте,
Кайдани  порвіть,
Та  кров'ю  ворожою  
Волю  окропіть...
І  мене  в  сім'ї  великій,
В  сім'ї  вільній
Новій
Не  забудьте
Пом'янути
Не  злим,  тихим
Словом"...
Зоряне  небо
У  ночі  читаю...
Чи  ще  побачимось,
Обіймемось,
Не  знаю...[/color][/b]

Слава  Україні...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964007
дата надходження 27.10.2022
дата закладки 27.10.2022

Микола Серпень

Парень, это не твоя война

[i]Высоколобый  молодой  русский  солдат
                                       прошёл  40  км  по  прифронтовой  России,  
                                       чтобы    сдаться  ВСУ  в  Украине.[/i]
                                                                                                   [i]Из  интернета[/i]


В  том  шовинистическом  угаре,
Если  еще  пьян,  как  от  вина,  
Как  тебе  постигнуть,  русский  парень,  
В  Украине  -  не  твоя  война!

Накопила  шайка  воровская  
Виллы,  яхты,  замки  и  дворцы,
Ловко  всех  «на  бабки»  вас  кидая,
Хитро  спрятала  везде  концы.

И  чтоб  удержаться  у  кормила,
Чтоб  страну  по-прежнему  доить,
Вас  готовы  всех  зарыть  в  могилы,
Прихвостни  покажут  раж,  и  прыть!

Гонят  вас  войной  на  лад  соседский,
Тот,  что  почву  выбивает  в  них,
Чтоб  унылый,  нищий  быт  советский,
Всучивал  бы  вам  кремлевский  псих!

Ты  к  себе  прислушайся  сначала,
Прежде  чем  опустишься  до  дна,
Украина  русских  чем  достала?!
Это  ж  точно  -  не  твоя  война!!!

23.10.2022

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963658
дата надходження 23.10.2022
дата закладки 23.10.2022

CONSTANTINOPOLIS

ХТОСЬ.

[b]
Хтось  сьогодні
назавжди  впаде
від  ворожої  кулі,
Та  міцним  сном  засне.
Хтось  смертельно
потомлений  й  далі  піде,
торувати  столітній  цей  шлях
безперервних  боїв  на  війні,
за  свободу  та  волю,
притискаючи  стяг  бойовий
до  грудей,  і  готовий  до  бою,
до  болю,  як  поранений  лев,
у  оточенні  хижих  гієн,
як  натягнутий  нерв,
обірвався  під  час  сирен,
розірвався  зв'язок  з  тобою.
Хтось  притисне  світлинку
Коханої  жінки,
Та  упустить  сльозинку,
Перегорне  життя  сторінку,
Довоєнного  мирного  часу.
Хтось  розіб'є
переповненого  терпіння  чашу,
Та  піде  на  війну...
Хтось  згадає  давен
Давнину,
Та  віддасть  найцінніше
Що  в  нього  є,
Як  золоту  данину,
Що  несе  на  Олтар,
Омріяних  вольностей,
Та  свобід;
За  Вкраїну
За  правду,
За  рід  ,
Та  спадок  величний,
Предків  хоробрих,  могутніх.
Чуєш  клич  їх,  зве
До  визвольних  битв
Майбутніх?
Хтось  сьогодні  сплакне,
Пригадавши  найтяжчу  мить.
Хтось  затворну  раму  зведе,
Зі  словами  "будемо  жить"...
Хтось  в  останні  хвилини  життя,
Прошепоче  "Героям  слава".
Хтось  відкине  геть  каяття
І  відкриє  рахунок  кривавий,
Знищуючи  ворогів
На  забаву.
Хтось  зрадіє  в  молитвах  до  Бога.
Хтось  жертовник  наповнить  Сварога.
Хтось  назавжди  залишиться  в  Книзі  Буття.
Хтось  освятить  добром  життя.
Щоби  нам  щасливіше  жилось,
Пам'ятайте  завжди  хто  є  ХТОсь.
[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963402
дата надходження 20.10.2022
дата закладки 20.10.2022

Ольга Калина

Цінуй

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jbeqiQqhn2U[/youtube]


Цінуй  завжди  друзів  і  близьких  своїх,  
Цінуй  ти  їх  зараз,  сьогодні.  
Життя  як  ріка,  що  між  двох  берегів,  
Тече  лиш  за  планом  Господнім.  

Приспів:
Ніколи  не  знаєш  початку  й  кінця,  
Чи  ранок  настане  твій  завтра,  
Цінуй  найдорожче  сьогодні  –  життя,  
І  в  цьому  -  весь  сенс  і  вся  правда.  

І  правдою  лиш  у  цім  світі  живи,  
Не  ний,  і  не  плач,  і  не  скигли,  
Якою  б  не  була  дорога  -  іди!  
І  Бога  моли,  щоб  дав  сили.  

Приспів:
Ніколи  не  знаєш  початку  й  кінця,  
Чи  ранок  настане  твій  завтра,  
Цінуй  найдорожче  сьогодні  –  життя,  
І  в  цьому  -  весь  сенс  і  вся  правда.  

Цінуй  завжди  друзів  і  близьких  своїх,  
Цінуй  ти  їх  зараз,  сьогодні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963386
дата надходження 20.10.2022
дата закладки 20.10.2022

Калинонька

А листя , як роки летить…

Зажурилась  осінь  ,  дощиком  сплакнула,
Бо  мороз  сріблястий  марнує  красу.
В  пелені  туманів  ,  наче  потонула...
Розвіває  вітер  золоту  косу.

У  поривах  вітру  ,  листя  облітає,
Кружляє  в  повітрі  ,  наче  заметіль,
То  вже  панна  осінь  свій  наряд    скидає,
А  бабине  літо  летить  звідусіль.    

 Мерехтливо  сяє  у  погожу  днину,
 На  сухім    бадиллі    сріблом  виграє.
 Прибрало  у  лузі  червону  калину...
 Міниться  на  сонці  ,  чари  роздає  .

     Ех  ,  бабине  літо  ...  Зима  вже  в  дорозі,
     Вже  скоро  настануть  перші  холоди.
     Літа  пролітають...  Зупинить  не  в  змозі...
     Осінь  притрусила  листячком  сліди.



     
















 



 





   
   

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962564
дата надходження 11.10.2022
дата закладки 12.10.2022

Артур Дмитрович Курдіновський

Один народ?

Та  ні!  Ми  з  ними  -  не  один  народ!
Не  намагайтесь  правду  підмінити!
Все  різне:  світ  надій  та  світ  турбот:
Їм  нападати,  нашим  -  боронити!


І  потайки,  у  пострілах  нічних,
З  ножем  в  руках  і  з  чорними  думками
Вони  ховають  злодіїв  своїх
Без  пам'ятників  та  під  номерами.


І  безіменні,  на  якійсь  горі,
Як  зрадники,  мовчать  оті  могили.
Мовчать  і  їхні  вдови,  матері...
І  не  дай  Боже,  щоб  заговорили!


У  нас  завжди  інакше  все  було:
Коли  везуть  героя  в  домовині  -
Скорботи  не  соромиться  село,
І  всі  його  стрічають  на  колінах.


Захисники  не  бачать  перешкод...
Герої  наші!  Як  душа  сумує!
Бо  це  воює  не  один  народ,
Це,  люди,  підлість  з  совістю  воює!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959979
дата надходження 17.09.2022
дата закладки 30.09.2022

CONSTANTINOPOLIS

Він інакше не міг….

[b][i]Ці  рядки  я  присвячую  всім,  хто  віддав  найцінніше  життя  за  волю  та  свободу  України.  Схиляємо  голови  братам  та  сестрам  які  загинули  за  Україну  та  в  ім'я  України..

Він  інакше  не  міг….
Так  вчиняють  сини  України.
Вірні  діти  її;  героїчні,  надійні,  сміливі.

Дописати  не  встиг  
той  останній  в  житті  вірш  ліричний,
В  край  ланів  золотих,
Його  кликав  той  голос  містичний.

Він  інакше  не  міг…
Жив  він  так,  як  горять  смолоскипи.
Він  сказати  не  встиг,
Головного  і  друзям  і  рідним.

Все  життя,  як  вогонь,
Як  палаючий  обрій  свободи.
Кожна  ніч  –  то  безсонь,
Кожен  день  -  наступи,  та  оборони.

Кожний  ранок,  молитва  гаряча  до  Бога,
Щоб  Господь  не  покинув,
Захистив,  врятувавши  небогу.

Кожний  вечір  шалені  ворожі  прильоти.
Смак  землі  моя  рідна  відчув,
Твій,  який  зрощений  кров'ю  піхоти.

Його  погляд  очей,
Як  безодня  блакитна,  чарівна,
Він  був  наш  Прометей;
Заклопотаним,  вільним  та  рідним.

На  світлині  боєць,  якого  я  не  знаю,  але  це  фото  облетіло  весь  інтернет,  яке  вражає  і  надихає.  Слава  Господу  Живому  цей  хлопець  живий,  та  здоровий,  принаймні,  я  на  це  сподіваюсь  і  вірю,  адже  про  долю  цього  бійця  я  нічого,  нажаль,  не  знаю,  лише  фото  його  це  віддзеркалення  нас  усіх,  нашої  України:  страждання,  боротьби,  болю  та  суму  за  чисельні  втрати  друзів  та  рідних  через  жахливу  війну,  яка  як  та  чорна  морська  хвиля,  накриває  нас  усіх,  але  в  якій  ми  з  Божою  ласкою  та  поміччю  переможемо  неодмінно....
Слава  Нації,  друзі!  Смерть  та  ганьба,  вічна,  ворогам![/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960326
дата надходження 20.09.2022
дата закладки 20.09.2022

Шостацька Людмила

ПРО ВІЙНУ

Про  війну  писати  я  не  вмію,
А  про  мир  умію,  та  не  можу.
Не  мовчу  про  бідну  Балаклію,
На  Ізюм,  як  дві  краплини  схожу.
Я  кричу,  хай  світ  увесь  почує,
Я  боюсь  повірити  в  це  горе.
Ще  летять  ракети  на  Чугуїв,
Повернулись  знов  голодомори.
–  Доки  буде?  –  хтось  скажіть  хоч  слово,
                                               Боже  милий,  думати  боюся…                                              
То  ж  не  люди,  справді,  –  людолови.
«Вічна  пам’ять»,  –  плачу  і  молюся.
Крізь  ізюмське  скло  дивися,  світе,  
На  катівню  з  іменем  роzія.
Хай  до  них  приходять  всі  убиті  –
Я  клясти  по-іншому  не  вмію.
Наші  сльози  їм  впадуть  на  душі
І  самі  хай  будуть  на  колінах
Одна  восьма  виродків  на  суші  –
Хай  їм  в  горлі  стане  Україна!  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960121
дата надходження 18.09.2022
дата закладки 19.09.2022

CONSTANTINOPOLIS

Матусі. "Не плач матусю, рідна, не сумуй".

[b]Матуся,  рідна,  як  у  тебе  справи?
Чи  всі  за  день  довершила,  чи  ні?
Міцної  з  ранку  любиш  випить  кави,
Аж  раптом  захотілось  і  мені.

Багато  днів,  та  місяців  розлука,
Скувало  твоє  серденько,  болить.
Пробач  мені,  життя  така  розпука,
Що  навіть  я  засумував  на  мить.

Не  плач  матусю,  рідна,  не  сумуй.
Нехай  тебе  минають  дні  похмурі
І  те  що  не  приїхав  не  шкодуй,
Я  обіцяю,  буде  все  в  ажурі.

Невтомно  всі  чекають  промінь  Сонця,
(З  надією  та  з  вірою  в  серцях),
Теплом  душі  постукає  в  віконце,
Та  відпочине  на  твоїх  очах...[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959760
дата надходження 14.09.2022
дата закладки 15.09.2022

Ніна Незламна

Прощення не буде!

Ой  літала  ластівонька,  низько  над  водою
То  злітала,  то  падала,  вмивалась  сльозою
Як  і  я,  нині  сумую,  милий  за  тобою
Чи  в  ніч  темну,  чи    вдень  та  й  вечірньою  порою

Ти  на  фронті,  захищаєш  неньку  Україну
Завжди  знай,  ти  моє  серце,  тебе  не  покину
Розведу  хмари  руками,  сонце  шлях  освітить
Бережись,  мій  соколе,  ворог…  постріли  мітить

Вража  куля  серед  поля,  нехай  не  спіткає
Не  віддам,    чуєш,  нікому,  бо  душа  кохає
Пам*ятай,  як  засторога,  побач  мої  очі
Щоб  не  влучили  снаряди,  навіть  серед  ночі

В  Україні,знов  лунають,  сирени  тривоги
А,  я  ж  вірю,  мій  коханий,  діждусь  перемоги
І  проклятому  рашисту,  прощення  не  буде
Бо  козацький  дух  сильніший!  Війни  не  забуде!

                                               04.09.2022р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959389
дата надходження 11.09.2022
дата закладки 11.09.2022

Білоозерянська Чайка

ДУША КОЗАЦЬКА –ВИШИВАНКА БІЛА

Оленівка.  Летять  до  неба  жертви,
що  40  днів  назад  забрав  теракт.
Батьки  не  знають  ще:  живий  ти?  мертвий?
Їм  відповідей  не  дають  ніяк.

Молитва  за  героїв  постраждалих
Несеться  у  небо…  В  сумі  –  люд  завмер.
         До  раю  душі  вільні  відлітали,
         Кружляли  тихо  край  журливих  верб.

Злітали  ангелом  до  зір  недавні  діти,
 Над  школою  лунав  останній  вальс.
Не  дав  за  віком  ворог  постаріти,
Безжально  вирок  винісши  для  вас.

Уже  ви  –  вільні.  Ворог  знищив  тіло,
Воно  є  тлінним,  як  в  усіх.  Але
Душа  козацька  –  вишиванка  біла  –
Навіки  знищить  враже  все  і  зле!

Зникали…  йшли  до  Бога  полонені…
Наш  мужній  та  нескорений  «Азов».
Тужила  безпорадно  наречена  –
Слід  за  коханим  на  зорі  схолов.

Оленівко!  Про  тебе  всі  говорять:
У  серці  українськім  –  біль  і  рви.
         …  А  сива  мати  заклинає  зорі
       Лишити  сина  тут…  серед  живих….

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958984
дата надходження 07.09.2022
дата закладки 08.09.2022

Крилата (Любов Пікас)

Катерині-Пташці із Азовсталі

Ще  слів  не  вміла  вимовляти,  
А  вже  співала.
Ще  кроку  не  могла  тримати,
А  вже  літала.  
Раділа,  як  плела  матуся  
Їй  крила  з  плюшу.
Бо  мала  дівчинка  Катруся
Пташину  душу.
В  бандури  голосу  просила  –  
В  ній  пам'ять  Роду,
Краса  землі,  козацька  сила
І  дух  свободи.
Шукала  квіти  між  отави.  
Себе  –  пташину,
В  вінку  калину,  Герб  держави,
Внесла  в  картину,  
Яку  на  конкурс  подавала.
Любила  Неньку!
Сиріткам-дітям  помагала  –
Пекла  печенько,
Несла  його  у  дитбудинок,
Лишала  й  душу.
Не  знала,  що  таке  спочинок,  
Жило  в  ній  «Мушу!»
Писала  вірші,  назбирала  
Їх  аж  на  збірку,  
Раз  у  виставі  участь  брала.
Хвалили  Зірку!
Ходила  також  до  військових,  
Що  у  шпиталі,
Ламала  звичності  окови,
Несла́сь  у  далі
На  байку.  Го́йдав  рі́ки  вітер,
Поля  красиві.
Війна  стоптала  миру  квіти  -  
Вдягла  сміливість,
В  Госпітальєри  записалась
І  в  Маріуполь  
Пташина-дівчина  подалась  -  
Звав  долі  рупор.
Бійців,  яких  за  горло  брала
Рука  ворожа,  
З  обіймів  смерті  витягала,
Казала:  «Боже!
Із  «Азовсталі»  скинь  кайдани!
Жени  рашистів!
Від  крові  й  стугону  вже  п’яне
Марії  місто".
А  потім  зверху  було  слово:  
«Азовсталь  –  здати!»
В  Оленівці  бійців    Азову
Взяли  під  ґрати.
Маліють  сил  їхні,  звісно.
Ні  дня  без  болю.    
В  неволі  їх    катують  злісно  
За  мову  й  волю.
Як  Пташці  чується  в  полоні,  
Ніхто  не  знає,
Та  справедливість  уже  коні
Свої  сідлає.
Дай  скакунам  на  біг  поживи,
О,  любий  світе!
Щоб  України-Мами  жили
Відчули  літо!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956482
дата надходження 15.08.2022
дата закладки 15.08.2022

Ніна Незламна

У Іль'їн день

Ой  ходила,  ой  блудила  до  самої  нічки,
Босі  ноги  поранила,  добрела  до  річки,
 А  ця  річка  невеличка…  вода  чиста  –  чиста,
Уздовж  берега  краплини,  з  бісеру  намисто.

Ой  ходила,  ой  блудила,  щастячко  шукала  ,
 Зорі  й  ніченьку  просила,  де  шукать  не  знала,
У  водичку,  вкотре  гляну  його  образ  бачу,
Ой,    біда,  давно  кохаю,    собі  не  пробачу.

Має  він,  дружину  славну,  вірную  козачку,
Як  та  пташка,  копошиться  в  рідному  гніздечку,
Двоє  діток    пригортає    й  свекруху  сварливу,
Всім  сусідам,    хвалится,  має  долю  щасливу.

Ой  скажи  ,  мені  ти  річко,  що  ж  нині  робити,
 Я  не  хочу,    тую  чашу  щастячка  розбити,
Уже  й  стеген,    ледь  торкнулась  вода  прохолодна,
Тож  так  манить,  його  погляд,  річка  повноводна.

Що  незчулась,  вуст  торкнулась,  у  очах  втопилась,
Пробач  Боже  та  без  нього  жити  притомилась,
 Вода  плеще  край  берега,  за  життям  страждає,
А  його  душа  й  сердечко  того  так  й  не  знає.

 Та  вербички  шелестіли,  тріпотіли  коси,
 Затужили....    молоденькі  струшували  сльози,
Ой,  не  йдіть,    у  Іль’їн  день,  дівчата  до  річечки,
Свого  щастя,  не  питайте,  в  красивої  нічечки,
Бо  безпечно  купатися,  ще  й    в  розчаруванні,
Якимсь  чарам,  злим,  хижацьким  всі  води  підвладні.

                                                                                                         02.08.2022р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955152
дата надходження 02.08.2022
дата закладки 02.08.2022

Білоозерянська Чайка

Біженка

/сонет/

О,  біженко!  Мов  перелітний  птах
Вдивляєшся  з  тугою  в  небо  сизе.
Нажите  все  –  у  двох  ручних  валізах,
бо  кат  безжально  долю  розтоптав…

Невизначеність...  Відчай...  Сум  і  біль  –
Виттям  сирени,  що  стискає  груди.
І  будуть  ті,  хто  втечу  цю  осудить,
Кричатимуть:  «Ганьба!»  навперебій.

Ти  ж  візьмеш  найдорожче  та  святе,
Свій  сенс  життя,  кровиночку-дитину
(Хай  буде  кожен  із  дітей  спасен!)

І  руки  Бог  над  потягом  простер,
Він  молиться  за  нашу  Україну  –
Слова  Його  гучніші  від  сирен…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954458
дата надходження 26.07.2022
дата закладки 26.07.2022

Терновий

Сміявся серпень…

                                                         ***
У  тому  серпні  був  предивний  зорепад,
Ти  назбирала  в  пригоршню  зірок
І  ними  мерехтів  вечірній  сад,
І  тіні  груш  зривалися  в  танок.

Сміявся  серпень,  айстрами  квітчався,
Прощався  з  літом  криком  журавлів.
Прощався  з  нами.  Тихо  так  прощався,
Немов  щось  знав,  немов  чогось  жалів.

Я  знов  приходив  в  той  вечірній  сад,
Коли  вертався  із  своїх  доріг.
І  мерехтів  серпневий  зорепад,
І  зорі  падали  тобі  до  ніг.

Той  серпень  вже  приходить  лиш  у  сни,
Літа  розвіялись  вітрами  по  полях.
Ми  загубились  посеред  зими
Й  назад  не  вмієм  розпізнати  шлях.

І  все  ж  я  знаю  –  виглядатимеш  мене
На  протягах  в  спустілому  саду,
Навіть  тоді,  як  літо  промине
І  я  уже  ніколи  не  прийду…
                                     ***        

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953554
дата надходження 17.07.2022
дата закладки 24.07.2022

Валентина Ланевич

До тебе лину

Затисну  біль,  здавлю  у  грудях,
До  тебе  лину  у  думках.
Дзвінки  із  потойбіччя  будять,
Від  тебе,  милий,  новий  знак.

Приляжеш  поруч  ти  незримо,
Обіймеш  внутрішнім  теплом.
В  твій  бік  подамся  я  плечима,
Сіпнеться  прядка  над  чолом.

Мені  так  любо  було  завше,
Як  залишались  ми  у  двох.
Пішов,  нічого  не  сказавши,
Злетів  на  небеса,  де  Бог.

Полинув  журавлем  у  вічність
Із  побратимами  в  строю.
Мені  залишив  лиш  невтішність,
За  тебе  Господа  молю.

За  тебе  і  за  Україну,
За  нашу  матінку  святу.
Молюсь,  щоб  зупинив  руїну,
Щоб  відродив  її  красу.

Щоби  гармонія  у  душах,
В  тілах  живих  і  в  мертвих  птах.
І  вмиротворення  у  прощах
Зміїться  слізно  по  щоках.

22.07.22

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954091
дата надходження 22.07.2022
дата закладки 22.07.2022

Петро Кожум'яка (Ян Укович)

Вірш

Хтось  скаже:  вірш  —  то  лише  рима,
Набір  цікавих,  чудернацьких  слів  -
То  магія  невидима,  незрима,
Душі  бентежної,  розбудженої  спів

Краплиною  води  для  кого  стане
Загоїть  рану,  спрагу  відведе
Наснаги  дасть  тому,  хто  правди  прагне
Дорогу  вкаже,  хто  у  темряві  бреде

Для  когось  він  немов  молитва  Богу  -
Куди  там  горезвісний:  Отче  наш...
Підніме  тих,  хто  вже  не  має  змоги,
Набʼє  набої  у  порожній  патронташ

У  ньому  все:  і  істина,  і  розум,
І  зерна  знань,  мелодія  для  нот,
І  відповідь:  чи  порізно,  чи  разом,
Кохання,  горе,  свіжий  анекдот...

У  справжніх  віршах  ви  знайдете  все,
Пізнаєте  себе  і  білий  світ.
До  раю  чи  у  пекло  віднесе  -
То  магія,  то  є  думок  політ

Бо  вільні  від  чАсу  і  від  кордонів,
Безсмертні  і  нетлінні  у  душі  -
Мереживо  божественних  законів
Вкарбоване  поетом  у  вірші
   

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953353
дата надходження 15.07.2022
дата закладки 15.07.2022

Шостацька Людмила

АНГЕЛА УБИЛИ!

Кричу  і  плачу:  Ангела*  убили!
А  він  –  ще  юний,  сповнений  краси.
Дивитись  вже  немає  в  мене  сили  –
Куди  не  глянь  –  синівські  скрізь  могили.
Кричать  в  мені  утрат  всі  голоси.
Алея  довша,  Ангела  ікона
Озветься  болем  тим,  хто  ще  дожив.
Не  замовкає  Матінка-Мадонна
І  з  нею  плаче  ніч  її  безсонна
В  криваву  пору  українських  жнив.
Про  сум  віщують  злякані  віоли
І  стежка  поміж  трави  навпрошки.
Як  не  заплачеш?  –  Сумно,  як  ніколи:
Забрало  небо  на  шляху  до  волі.
Один  на  світі  Ангел  був  такий!


*Вадим  Ангел

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953287
дата надходження 14.07.2022
дата закладки 15.07.2022

Ольга Калина

В’язала доля перевеслом

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lrnPXqLEN2A[/youtube]




В’язала  доля  перевеслом
Літа  згорьовані  мої:
За  літом  –  осінь,  зиму,  весну  –  
То  втішні  смуги,  то  сумні.  
За  літом  –  осінь,  зиму,  весну  –  
То  втішні  смуги,  то  сумні.  

Снопами  в  копи  укладала
Набутий  досвід,  вміння,  хист,  
Сльозами  рясно  поливала,  
Щоб  копам  дати  сенс  та  зміст.  
Сльозами  рясно  поливала,  
Щоб  копам  дати  сенс  та  зміст.  

А  потім  щедро  молотила,  
Добротний  взявши  в  руки  ціп,
І  просівала,  і  сушила
Зерно  моїх  життєвих  літ.  
І  просівала,  і  сушила
Зерно  моїх  життєвих  літ.  

Лягло  зерно  моє  на  ниву,
Росте,  його  лиш  доглядай.
Хотілось,  звісно,  щоб  вродило,
Щоб  був  достойний  урожай.
Хотілось,  звісно,  щоб  вродило,
Щоб  був  достойний  урожай.
             Програш
В’язала  доля  перевеслом
Літа  згорьовані  мої...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952871
дата надходження 10.07.2022
дата закладки 11.07.2022

Анатолійович

Білі троянди. Сл. Андрія Мартиненко (Амадей)

Білі  троянди  в  саду  розцвіли,
Знов  повертаюсь  у  юність  далеку...
Там  ми  щасливі  з  тобою  були,  
Щастя  на  крилах  несли  нам  лелеки
                             Приспів.
 Білі  троянди,  білі  троянди,
 Квіти  кохання,  щастя  й  весни,
 Білі  троянди,  білі  троянди,
Нашим  коханням  розквітли  вони.
 Білі  троянди,  білі  троянди,
Нашим  коханням  розквітли  вони.

Білі  троянди  в  душі  бережу,
З  ними,  в  душі,  недопите  кохання...
Хоч  відлетіла  ти  вже  за  межу,
Нашу  любов  бережу  до  остання
                                 Приспів.    
 Білі  троянди,  білі  троянди,
 Квіти  кохання,  щастя  й  весни,
 Білі  троянди,  білі  троянди,
 Нашим  коханням  розквітли  вони.
 Білі  троянди,  білі  троянди,
Нашим  коханням  розквітли  вони.

Серце  у  грудях  палає  моє,
Хоч  сивиною  притрушені  скроні...
Хоч  не  зі  мною  -  та  ти  в  мене  є!
У  снах  цілую  кохані  долоні...
                                 Приспів.
 Білі  троянди,  білі  троянди,
 Квіти  кохання,  щастя  й  весни,
 Білі  троянди,  білі  троянди,
 Нашим  коханням  розквітли  вони.
 Білі  троянди,  білі  троянди,
Нашим  коханням  розквітли  вони.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952766
дата надходження 09.07.2022
дата закладки 10.07.2022

ВАЛЕНТИНАV

Смуток

Невблаганний  смуток,
впився  в  мою  Душу…  
зовсім  не  від  чуток,
я  журитись  мушу…

Мов  в  лещатах  серце,
та  Душа  в  кайданах,
доброти  джерельце
з  думками  в  оманах…

Кажуть  мудрі  люди:
Там  добра  не  ждати,
де  за  щирість  судять…
там  де  плаче  мати…

Що  то  за  помилка
є  така  у  світі,
що  ламають  крила,
тобі  рідні  діти?...

Як  то  страшно,  люди,
сиротами  стати,
і  немов  на  блюді
серце  відчувати…  

Господи,  помилуй,
дай  для  серця  втіхи.  
Хай  щасливі  будуть
всі  невдячні  діти…

Не  зазнають  горя,
болю  від  дитини,
хай  мене  та  буря,
кожної  родини…
06.07.22

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952499
дата надходження 06.07.2022
дата закладки 06.07.2022

Ніна Незламна

Справжнє літо

Ой  надворі,  тепло,  світло
Ну  звичайно  це  вже  літо

 Я  поплескаю  в  долонці
Бачу  усмішку  на  сонці

   Ой,  промінчика  спіймала
Йому  пісню  заспівала

 А  він    ніжно  обіймає
Мов  до  себе  пригортає

Скрізь  краса!  Любуюсь  світом
От,  що  значить-справжнє  літо
Тож  втішаймось,  любі  діти!

                                           29.06.2022р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951839
дата надходження 29.06.2022
дата закладки 30.06.2022

ГАЛИНА КОРИЗМА

ПОЛАМАНІ ДОЛІ

Поламані  долі,  всі  мрії  розбиті  на  друзки,
У  погляді  віра  маленька,  але  ще  жива.
Розкремсаний  клен,  як  людина  без  рук,  без  галузки,
Хрести  і  могили…  Розрита  у  вирвах  земля.

А  вікна,  як  чорні  тунелі  безлюдні,  безлюдні…
Ця  безвість  лякає,  що  аж  червоніє  край  світ.
На  битих  дорогах  згорілі  машини-приблуди,
Від  страху  трясеться  обдертий  безхатченко-кіт.

Десь  плаче  людина.  Почувся  розпачливий  стогін.
А  небо,  як  небо,  лишень  у  тривозі  весь  день.
«Це  вам  за  Бандеру!»—  волають  рашисти  убогі,
Наводять  ракети,  націлюють  вбивці  мішень.

Якої  ж  ненависті  треба  зібрати  у  серце!
І  де  ж  та  любов,  коли  ближньому  в  груди  приціл?!
Росіє,  Росіє,  ти  звалася  завжди  чужинцем:
На  білім  папері  червоним  писала  —  розстріл.  

А    скільки  замучених  було  в  радянських  катівнях.
Свій  шлях  тарувала,  забравши  останнє  зерно.
Та  в  нашому  погляді  було  до  волі  терпіння
І  кожен,  хто  вижив,  хотів  розірвати  ярмо.

Вам  душу  не  вбити,  хоч  в  ранах  —  жива  Україна.
Ми  ще  відвоюємо  землю  в  запеклих  боях.
Не  тішся,  злий  враже,  що  в  матері  чорна  хустина.
Здолаємо.  Віримо.  До  перемоги  наш  шлях!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951830
дата надходження 29.06.2022
дата закладки 30.06.2022

Шостацька Людмила

ПРОБУДЖЕННЯ

Вуаль  туману,  сонна  ще  ріка,
Укотре  сонце  відмикає  день.
Цей  ключ  тримає  Господа  рука
Задля  вселенських  людству  одкровень.
Лягли  смарагди  килимом  на  луг,
Вивчає  мову  дерева  митець,
Така  краса!  Знімає  капелюх
На  знак  поваги  тихий  вітерець.
П’є  златогривий  з  дзеркала  ріки,
Здається,  вип’є  всю  її  до  дна.
Торкає  перший  промінь  до  щоки  –
Народжується  миру  таїна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951084
дата надходження 21.06.2022
дата закладки 21.06.2022

CONSTANTINOPOLIS

Сто днів, які збудили світ…

[b][color="#0a089c"]Білі  хмаринки,  немов  гусяче  пір’я
Розхристані,  як  мовчазні  дахи.
В  нічному  небі  не  розпізнав  сузір’я.
А  в  день  не  чутно  сміху  дітлахів.

Йдемо  в  пітьмі,  від  віри  до  зневір’я.
І  це  життя  вже  нам  не  до  снаги.
Коли  ж  прийде  обіцяне  прозріння
В  країні  де  не  тьохкають  птахи?

Сто  днів  не  чутно  гоміну  весілля.
Сто  років  йде  напомацки  війна.
Де  Боженька  обіцяне  спасіння,
В  краю  де  бенкетує  сатана?

Їдкий  ковтаю  пил  і  дим  безсилля.
А  світ  старий  безпомічно  закляв,
Й  тонув  в  примарах  доброго  сумління,
І  щось  на  пальцях  в  очі  обіцяв…

Сто  днів,  як  вічність,  плаче  Стефанія.
Дніпро  від  сліз  тих  вийшов  з  берегів.
Де  Боженька  обіцяний  Месія,
Який  би  переміг  всіх  ворогів?


І  те  прохання,  як  в  житті  останнє.
Усе  б  віддав,  аби  побачить  майбуття
Коли  є  віра,  є  і  сподівання,
На  вічне,  миром  сповнене  життя.

Що  ж  вдіє  віра  без  випробування
І  без  палких,  яскравих  почуттів,
Як  та  жертовність,  і  моє  кохання,
Без  мудрих  і  дієвих,  добрих  слів?

Так,  віра  без  діяння  –  мертва  пустка,
Немов  пустеля  сохне  без  дощу.
Хмаринку-душу,  білу  як  пелюстку,
Одного  дня  у  небо  відпущу.

Ковтає  ранок  жадібно  повітря.
Сто  днів  у  бомбосховищах  без  сну.
Шукаєм  жадібно  очима  промінь  світла
І  молимось  у  тишу  мовчазну.

Та  в  Бога  є  насіння,  що  спасіння
Засіє  дике  поле  знов  життям.
І  буде  ще  тут  радість  і  весілля
І  зійде  ще  надія  в  майбуття.

Я  вірю,  знаю,  -  це  означає  дію,
І  віра  та  міцніє  кожний  час.
Люблю  тебе.  По  іншому  не  вмію.
І  ця  любов  врятує  усіх  нас.[/color]
[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950928
дата надходження 19.06.2022
дата закладки 19.06.2022

Леонід Луговий

Азов

Маріуполь  не  пахне  бузками.
На  асфальті  -  запечена  кров...
Знову  ранок  в  диму,  і  так  само
Захищається  гордий  Азов.

Відпрацьовує  снайпер  "на  мокре",
Добиває  підранка  в  лице.
На  руїнах,  відстояних  вкотре,
Не  в  ціні  сентименти  про  це....

Не  здає  гарнізон  Азовсталі
Свій  кільцевий,  блокований  фланг.
Йде  солдату  гвардійському  в  залік
Спалахнувший  у  ворога  танк.

Замість  йоду  сестра  в  лазареті
Для  промивки  відмірює  спирт.
На  зруйнованій  в  щебінь  планеті
Тихо  двоє  підтримують  флірт.

Ще  надія  в  боях  не  розбита  -
По  завалах  спецназ  не  пройшов.
Непомітно  змужніла  еліта,
Захищає  нас  юний  Азов.

Десь  плетуть  проросійські  інтриги
В  кабінетах  високі  чини.
І  рахують  азартно  бариги
Бариші  з  оборудок  війни.

А  в  підвалі,  вдягаючи  броник,
Як  вояк  залишаючий  схрон,
Маріупольський  воїн  в  патронник
Досилає  останній  патрон.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947775
дата надходження 14.05.2022
дата закладки 14.05.2022

Крилата (Любов Пікас)

МАМІ

         Ти    бистрою  була,  неначе  птах,
Час  берегла,  вставала  на  світанку.
Я  пам’ятаю  з  книгою  в  руках
Тебе  й  на  кухні  –    ввечері  та  зранку,
           На  березі  міського  озерця,
На  виступах  в  Зеленому  театрі,
В  дорозі  до  бабусі  й  дідуся,
У  магазині  і  в    кінотеатрі.
             Я  пам'ятаю  смуток  твій  і  сміх,
Уста  солодкі  та  м’які  коліна,
Твої  молитви  за  усе  й  усіх,  
Й  за  те,    щоби  розквітла  Україна.

ДЯКУЮ,  МАМО,  ЗА  ЖИТТЯ,    ЗА  ТЕ,  ЩО  ТИ  В  МЕНЕ  БУЛА!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947186
дата надходження 08.05.2022
дата закладки 08.05.2022

CONSTANTINOPOLIS

ZVіри рятуються бігством. Палайте в пеклі кляті вороги.

[youtube]https://youtu.be/3eklYIU0rUk[/youtube]


[b][color="#6e0202"]Палай  у  пеклі  клятий  сатана!  
ZVір  знову  вдерся  в  мої  володіння.  
Сконай  повік  "велікая  страна",  
нехай  не  припиняється  горіння...  

Гори  від  українських  гармашів,  
вмирай  від  чорних  славних  запорожців,  
і  від  Холодноярівців  синів,  
та  від  звитяжних  і  нескорених  АЗОВців...  

Втопись  у  власній  крові  і  сльозах,
триклята  і  заплёвана  росія,  
та  що  ніколи  не  стояла  на  ногах,  
лише  на  вколюшках  молила  про  спасіння...  

Не  буде  вам  "пабед"  чи  перемог.  
На  горі  нашім  не  збудуєш  щастя.  
Весь  світ  вже  відхрестився,  
навіть  БОГ,  від  затхлої  і  злобної  напасті...  

Гори  "Москва",  "Макаров",  і  "Восток",  
Хай  Чорнобаївка  в  жахливих  снах  насниться.
Гори  до  скону,  в  чорний  угольок…
А  українська  помста  не  спиниться.[/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947091
дата надходження 07.05.2022
дата закладки 07.05.2022

fialka@

Мантра

Очі  блакитні,  жовте  волосся,
Невтомні  руки,  стигле  колосся.
Очі  –  сльозами,  коси  стежками.
Дні  неспокійні,  ночі  громами.
Золоті  зерна  нищать  удари,
Крадуть  з  Херсону  Божії  дари.
Овочі  в  Криму  геть  здешевіли?
Щоб  ви,  рашисти,  в  пеклі  горіли!
 Кожна  зернина,  кожна  сльозина,
Сіється  горем,  злодюго-вражино!
Щоб  не  наївся  ти,    й  не  напився,
В  нашому  горі  щоби  втопився,
А  Українським  Духом  вдавився!
То  супостат,  тобі  Божая  кара:  
Тлій  зсередини,  збери  всі  примари.
Тремти  та  чекай,бо  вже  чорнії    хмари:
Божого  суду,  Козацького  суду,
Чом  не  сиділось  вдома,  приблудо?!
Я  ж  не  загину,  й  тебе  не  пробачу,
Очима  Світу  тебе,  враже,  бачу!!!
І  Семистрільно  тебе  пронизаю,
В  серце  самісіньке  я  поціляю!!!!!!!
Зло,  негатив,  біди  всі  проганяю.
Радість  і  спокій  собі  повертаю!!!!!!
Небо  блакитне,  жовте  колосся:
Сонячне  Світло  Життям  заплелося!
Жовтий  й  блакитний  –  коштовно  зелений,
Квітне  Вкраїна  –  Боже  знамено!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946847
дата надходження 04.05.2022
дата закладки 04.05.2022

Валерій

Закрийте небо!

Закрийте  небо!  
Мій  народ  благає!
Матусі,  діти  голосно  кричать.
Хоч  Правда  зло  завжди  перемагає,
Та  скільки  ж  треба  ще  життів  віддать?

Закрийте  небо!  
В  вас  на  це  є  сили.
Моя  ж  країна  прагне  лише  жить.
Ми  воювать  ніколи  не  хотіли,
Лиш  рідну  неньку  хочем  захистить.

Закрийте  небо!  
Ми  –  добра  країна,
Та  в  час  важкий  єдині  й  мужні  ми.
Не  дайте  з  неба  знищить  Україну,
А  на  землі  ми  справимось  самі.

Закрийте  небо!  
Надихни  їх,  Боже!
Дай  мудрість  і  рішучисть  у  цю  мить.
Нема  нічого  на  землі  дорожче
СВОБОДИ,  ВОЛІ  і  бажання  ЖИТЬ!

15.03.2022

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946212
дата надходження 27.04.2022
дата закладки 28.04.2022

Білоозерянська Чайка

ЦЕ ВСЕ ВІЙНА

Журба  рве  душу,  мов  намисто,
На  скронях  –  срібний  іній  ліг.
І  доля,  звивисто-терниста,
Збиває  з  ніг…

Шляхи  снігами  засипає,
Руйнує  світ  весні  живій.  
Війна,  як  смерч    кружляє  краєм  –
Безжальний  звір.

А  крик  та  стогін  немовляти
Дорослим  –  докором  луна.
Вночі  не  можу  більше  спати  –
Іде  війна…  

Рве  серце  свічка  над  розп’яттям,
Весняний  квіт  ліг  в  сірість  плит…
Це  день  війни  шестидесятий
Мені  болить…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946024
дата надходження 25.04.2022
дата закладки 25.04.2022

Білоозерянська Чайка

РУДИЙ

Солдат  облізлому  коту  рудому  
Шептав:  «Залазь  в  окоп…  ховайсь  від  куль.
Тебе,  напевне,  виглядають  вдома…»
А  кіт  дивився  в  очі  вояку.

Його  вже  місяць  в  хаті  не  чекають,
В  будинок  вцілила  одна  з  ракет.
З  тих  пір  один…  о  доленько  лихая…
Життя  бездомне,  в  голоді  –  гірке.

Пригрів  юнак:  «Наляканий  ти,  друже!
Худий,  змарнілий...  Що  ж,  до  нас  ходи!
А  кіт  від  щастя  слізно  очі  мружив:
Русявий  хлопець  добрий  молодий...

Як  обстріл  –  знов  тварину  жах  охопить,
Шукає  кіт  шпарину  чи  діру,
Спостерігає  нишком  із  окопу,
Як  вправно  б’ється  захисник  і  друг.

Без  нього  кіт  до  їжі  не  ітиме  –
Сидітиме  без  хліба  та  води.
І  жартома  їх  кличуть  побратими
Поміж  собою  нишком:  «Два  рудих».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945354
дата надходження 18.04.2022
дата закладки 20.04.2022

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Очі, що вели у бій

Її  очі  вели  його  в  бій
Її  голос  наказував  жити.
Бути  пильним  і  цілити  в  ціль,
Щоби  ворога  не  пропустити.

Ти  сміливий  -  казала  вона,
Хай  любов  моя  буде  з  тобою.
Перемога  на  всіх  в  нас  одна,
З  нами  Бог,  з  нами  Віра  і  Воля.

Бий  рашистів,  жени  із  землі,
Нехай  згине  та  гідра  проклята
Щоб  не  знали  ми  більше  війни,
Не  було  на  землі  супостата...

Коли  йшли  десь  запеклі  бої
Її  серце  пришвидшено  билось.
Він  завжди  бачив  очі  її,
Що  у  небі  зорею  світились.

Ось  така  вона  -  справжня  любов,
Ось  таке  воно  -  справжнє  кохання.
Він  у  бій  разом  з  нею  ішов,
І  беріг  у  думках  те  прохання...

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944386
дата надходження 08.04.2022
дата закладки 09.04.2022

Микола Серпень

Снова вздыбилась наша земля

Снова  вздыбилась  наша  земля,
Снова  распри  влечет  болото,
И  по  нашим,  цветущим,  полям
Ищет  смерти  безумный  кто-то!

На  востоке  в  тиши  рассветов,
Где  синь  неба  и  золото  поля,
Опрокинули  мир  наш  ракеты,
Замешав  дико  землю  с  болью.

Не  впервой  рубежи  защищать
Вдоль  коварной  этой  границы!
Шла  нередко  с  востока  рать
Кровожадной  двуглавой  птицы.

Быть  страной,  в  кандалы  обутой,
Им  хотелось  всегда  с  соседями!
Конотоп,  и  Батурин,  и  Круты
Будут  в  памяти  нашей  победами!

Не  считаясь  ни  с  кем,  нисколько,
Насаждая  дремучесть  повсюду,
Вечным  прошлого  осколком
Сколько  в  теле  планеты  будут?!

Снова  вздыбилась  наша  земля,
Болен  снова  сосед  наш  войною,
Оглянувшись  в  былое  с  Кремля,
Может  раж  под  конец  успокоит!?

02.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941060
дата надходження 23.02.2022
дата закладки 23.02.2022

Анатолійович

Ой ви зорі мої, зірочки. Сл. Г. Верес Демиденко

Нічка  в  соннім  небі  зорі  ткала,
Густо  застеляла  небеса,
В  тихі  води  річечки  упала
Зоряна  небачена  краса.
Я  в  долоні  наберу  водиці,
Де  й  моя  блищить  ясна  зоря,
Поклонюся  долі,  як  годиться,
Хай  зоря  моя  не  догоря.
 
                 Приспів:
Ой  ви  зорі  мої,  зірочки,
Золотаві  провісники  долі,
На  майбутні  роки  і  віки
Наберу  я  вас  повні  долоні.
На  майбутні  роки  і  віки
Наберу  я  вас  повні  долоні.

А  як  ранок  потривожить  небо,
Зорі  в  тихих  водах  затремтять,
Я  про  них  згадаю  –  не  про  себе,
Випущу  тоді  їх  –  хай  злетять,
Щоб  не  стало  менше  їх  над  світом,
Щоб  світили  кожному  із  нас,
Щоб  раділи  їм  дорослі  й  діти,
Коли  прийде  знов  вечірній  час.
Приспів.
Ой  ви  зорі  мої,  зірочки,
Золотаві  провісники  долі,
На  майбутні  роки  і  віки
Вкрийте  золотом  наші  долоні.
На  майбутні  роки  і  віки
Вкрийте  золотом  наші  долоні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940162
дата надходження 13.02.2022
дата закладки 16.02.2022

Н-А-Д-І-Я

ПРИСІВ ВІТЕР НА КАЛИНІ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8_j5NXoZxJc[/youtube]

Присів  вітер  на  калині,
Про  щось  розмовляють.
Яка  гарна,  як  дівчина,
Красою  вражаєш.

Чом  сумуєш  красунечко,
Віти  опустила?
Ти  не  сонця  донечка,
Що  в  красі  зростило?

Припадає  крильми  вітер,
Все  її  питає.
Ти  -  найкращий  його  витвір,
Кращої  немає.

Ніжно  гладить  і  жаліє,
Та  -  мовчить,  ні  слова.
Тільки  червоніє...
Ось  така  розмова.

Присів  поряд,  зажурився,
Як  розвеселити?
У  словах  вже  розгубився,
Знаю,  важко  жити.

Нещаслива  у  коханні?
Що  ж,  й  таке  буває.
Тут  почув  її  зітхання...
Все!  Питань  немає...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939673
дата надходження 09.02.2022
дата закладки 09.02.2022

Олекса Удайко

НЕДОЛЮБЛЕНА (муз. С. Голоскевича)

                       [i]Дорогі  мої  друзі!
                       
             Раніше  опублікований  мною  текст  вірша  з  тією  ж  назвою
       наш  друг  композитор  Сергій  Голоскевич  ([b]Анатольевич[/b])
       поклав  на  музику  й  вишов  український  романс.  Як  звучить
       пісня  -  судитиа  вам,  мої  дорогі  друзі  та  гості  сайту...

[i][b][color="#078533"]Недоспівана  пісня,    перерваний    вальс,
хмаровиння  у  небі  як  неба  зітхання…
Недолюблена  жінка  –  виною  для  нас  –
емов  лід,  захололе  кохання!  

Непрожите  життя,  невідправлений  лист,
не  спасенна  душа    розмаїтому  світу,
не  розкрилена  воля,  незвіданий  зміст  –
падолист  без  уклінності  літу…  }  2  рази    

Недовивчена  роль,  не  явле́нне  дитя    –
мов  забутий  пароль,  мов  незіграна  драма…
безутішні  слова  –  як  невлад  каяття,
сіль  гірка  в  незахищену  рану…

Недоспівана  пісня,  перерваний  вальс,
як  мінорна  мелодія,  вечір  зітхання…
Недолюблена  жінка  –  пропущений    шанс
і  –  вона...  Як  провина  остання  }  2  рази

                                     Програвання:
Недолюблена  жінка  –  пропущений    шанс,
І  –  вона...  Як  провина  остання!  }  2  рази  [/color][/b][/i]

6.02.2022

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939444
дата надходження 06.02.2022
дата закладки 07.02.2022

Анатолійович

Мамина коса. Сл. М. Холодов

В  дитинстві  визнавав  беззаперечно
я  образ  мами  тільки  при  косі.
Однак  перелічить  буде  доречно
матусині  найкращі  риси  всі.
Однак  перелічить  буде  доречно
матусині  найкращі  риси  всі.
                               ПРИСПІВ
Прекрасних  рис  я  знав  у  ній  безмежно,
їх  не  вмістить  в  короткому  віршІ.
Хоч  в  трьох  словах  назву  беззастережно  -
Краса  у  косах,  В  Серці  і  в  Душі.
Краса  у  косах,  В  Серці  і  в  Душі.

Жіночі  коси  стали  вже  не  в  моді  -
в  глибокім  забутті  вже  та  краса.
Однак  перелічить  буде  доречно
матусині  найкращі  риси  всі.
Однак  перелічить  буде  доречно
матусині  найкращі  риси  всі.

ПРИСПІВ
Прекрасних  рис  я  знав  у  ній  безмежно,
їх  не  вмістить  в  короткому  віршІ.
Хоч  в  трьох  словах  назву  беззастережно  -
Краса  у  косах,  в  Серці  і  в  Душі.
Краса  у  косах,  в  Серці  і  в  Душі.

ПРОГРАШ
Прекрасних  рис  я  знав  у  ній  безмежно,
їх  не  вмістить  в  короткому  віршІ.
Хоч  в  трьох  словах  назву  беззастережно  -
Краса  у  косах,  в  Серці  і  в  Душі.
Краса  у  косах,  в  Серці  і  в  Душі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939038
дата надходження 02.02.2022
дата закладки 03.02.2022

Lana P.

НА КАЛИНІ…

На  калині  вітер  плаче,
Каже,  -  не  забуде.
Не  журися,  мій  козаче,  
Все  у  нас  ще  буде.

Простягнула  руки-віти:
Не  бувати  війнам!
Іще  будуть  у  нас  діти  -
Добрі  вісті  вій  нам.

Не  вернувсь  козак  додому  -
Плакала  дівчина.
Не  розвіяв  вітер  втому  -
Гіркнула  калина.

Схаменіться,  вражі  сили,
Не  впивайтесь  кров'ю!
Чи  не  мами  вас  носили?
Тіштеся  любов'ю!                                        1.02.22

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938936
дата надходження 01.02.2022
дата закладки 02.02.2022

Анатолійович

Одне життя. Сл. О. Удайка

 Дуже  сподобався  мудрий  і  душевний  вірш  мого  друга.  Захотілось    написати  романс,  бажано  в  класичному  стилі  в  супроводі  фортепіано.  Чи  вдалося  -  судити  вам...  Виставляю  на  ваш  розсуд  в  такому  вигляді.  Але  маю  бажання  потім  аранжувати  його  в  супроводі  оркестрових  інструментів.  Якщо  вдасться  -  виставлю...                  

                     ОДНЕ  ЖИТТЯ
                   Про  сокровенне…

Одне  життя…  Та  хочеться  прожити
його,  неначе  –  сім,  а  не  одне.
О,  як  тоді  бажання  помирити,
коли  одне  поперед  іншим  жне
не  «трин-траву»,  а  спілу  всмак  пшеницю,
що  так  щедротно  стелить  щастя  шлях,
коли  кругом  –  прості  та  милі  лиця?..
Й  твого  кохання    зіронька  зійшла…  
Й  твого  кохання    зіронька  зійшла…  

Буває,  вдвох.  А  все  життя  –  у  роздріб…
І  по́гляди  –  навкіс,  не  в  паралель.
А  можна  ж  –  разом,  слід-у-слід  до  гробу,  
одне  життя:  ти  –  лада,  а  я  –  лель!  
І  процвітає  поміж  нас  безлюб’я,
й  не  знаємо  –  для  чого  живемо…
А  треба  б  так,  як  вміють  це  голуб’я:
лебедість  на  могилу  кладемо…
лебедість  на  могилу  кладемо…

Виною,  певно,  є  недосконалість,
з  якою  ми  у  мирі  повсякчас…
А  треба  б  тут...  нам  потрудитись  малість:
любов  не  терпить  ледаря  гримас!
Любити  –  значить  повсякчас  трудитись:
навчився  сам  –  друго́му  передай!
Ми  на  Землі  для  того,  щоб  учитись…
І  щезне  зло,    й  розквітне  справжній  рай!
І  щезне  зло,    й  розквітне  справжній  рай!
І  щезне  зло,    й  розквітне  справжній  рай!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938956
дата надходження 01.02.2022
дата закладки 02.02.2022

Олена Галунець

Село заростає (Шендерівка)

Я  так  загубилась,  що  просто  не  знаю,  де́  я:
чи  то  в  Шендерівці,  чи  то  в  неживій  Юдеї.
Між  стомлених  хат,  у  людській  пустелі
село  заростає,  відлуння  стелить.

Химерні  полотна  —  зашиті  гіллям  оселі.
Всередині  гнізда,  чи  миші,  чи  пряне  зело?
Чи  килим,  ікони,  родинні  фото,
які  оживуть,  як  бабусин  дотик.

А  ніч  навесні  відцвіла,  розлилася  ставом.
Невже  потону,  наче  спогад  в  роках,  так  само?
І  смерть,  і  життя  —  це  новий  початок
з  небесних  стібків  майстерно-халатних.

З  небесних  стібків,  що  зшивають  космічні  діри.
Село  відспівали,  та  люди  живі  ще,  віриш?  
І  пишуть  зірками  прості  привіти,
вплітаючись  тісно  у  синь  палітри.  

Село  заростає  і  в’ється  у  гніздах  Бога.
Минуле  так  солодко  пити  в  кінці  дороги.  
Забуті  розмови  в  сяйних  загравах
зринають,  щоб  сльози  змивали  грані.

Село  заростає  чи  розквітає?
Рубці  затуляє  густим  розмаєм.



*Шендерівка  —  село  у  Вінницькій  області,  яке  вимирає.

(с)  Олена  Галунець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938825
дата надходження 31.01.2022
дата закладки 01.02.2022

Анатолійович

Недолюблена. Сл. О. Удайка

Недоспівана  пісня,  перерваний  вальс,
хмаровинням  огорнуте  неба  зітхання…
Недолюблена  жінка  –  виною  для  нас  –  
наче  лід,  захололе  кохання!

Непрожите  життя,  невідправлений  лист,  
неспасенна  душа  –  розмаїтому  світу…
То  –  нездійснена  воля,  незвіданий  зміст,    
падолист  без  уклінної  літу…
падолист  без  уклінної  літу…

Недовивчена  роль,    нерожденне  дитя  –
Мов  забутий  пароль,  мов  незіграна  драма…
Невпокійні    слова    –  як  невчас  каяття,    
Немов  сіль  в  незахищену  рану…

Недоспівана  пісня,  перерваний  вальс,
та  мінорна  мелодія  –  вечір  зітхання…
Недолюблена  жінка  –  пропущений  шанс,
І  вона...    Як  провина  остання!
І  вона...    Як  провина  остання!
                                   ПРОГРАШ
Недолюблена  жінка  –  пропущений  шанс,
І  вона...    Як  провина  остання!
І  вона...    Як  провина  остання!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938781
дата надходження 31.01.2022
дата закладки 31.01.2022

ГАЛИНА КОРИЗМА

ЧТО Ж ТЫ, МАЧЕХА РОССИЯ

Что  ж  ты,  мачеха  Россия,  золотые  купола,
Да  кому  же  ты  молилась,  коль  ко  мне  с  войной  пришла?
Ты,  когда  детей  растила,  выше  ставила  любовь,
Чтобы  Каина  гордыня  не  вселилась  в  сердце  вновь?!

Слышишь,  маленькие  плачут  и  как  зверя  тихий  вой  —
Это  мать  в  Днепре  рыдает  над  разбитою  судьбой.
В  Запорожье  хоронили  двух  красивеньких  парней,
Их  убили  залпом  ночью  с  территории  твоей.

Двоедушная  Россия,  на  тельняшке  ордена...
Не  блестят  они  на  солнце,  в  них  история  —  темна.
Не  Москва,  а  стольный  Киев  —  он  по  сущности  —  велик,
Не  берём  себе  чужого,  у  тебя  ж  —  двуглавый  лик.

А  над  Волгой  бьют  куранты,  а  на  чёрном  всё  блестит.
Не  грызёт  вас  совесть,  люди:  кто  под  пулями  лежит?!
Не  пришли  мы  к  вам  ни  в  Тулу,  ни  в  Самару,  ни  в  Читу…
Что  ж  вы,  злые,  бес  вселился,  что  затеяли  войну?!

Никакие  вы  не  братья,  нам  Россия  —  не  сестра!
Этой  ночью  все  не  спали,  а  молились  до  утра.
Вы  —  с  мечом,  а  мы  —  на  страже,  мы  —  помилуй,  вы  —  убей!
А  мы  в  небо  запускали  снежно-белых  голубей.

В  нашем  сердце  —  мир,  свобода,  желто-синий  стяг  родной.
Видишь,  недруг,  мы  —  едины,  стали  грудью,  как  стеной.
Украина  есть  и  будет!  Выше,  хлопцы,  булаву!  
Кто  с  мечом  придет  —  погибнет  у  неравному  бою.

Что  ж  ты,  мачеха  Россия,  золотые  купола,
Да  кому  же  ты  молилась,  коль  ко  мне  с  войной  пришла?
Эх,  Россия!  Эх,  Россия,  да  —  берёзы,  да  —  туман…
Говорят:  добрые  люди,  а  душа  гласит:  обман...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938673
дата надходження 30.01.2022
дата закладки 30.01.2022

CONSTANTINOPOLIS

КРУТИ - Пам'ятай про КРУТИ

[b]Пам’ятай  про  Крути
І  не  забувай.
Подвиг  не  забути.
Іх  вшануй,  згадай,
Як  вмирали  хлопці
За  Вкраїнський  край,
За  Батьківську  землю,
Мальовничий  рай.
Як  жили,  боролись,
Люблячі  серця,
Як  палають  й  досі,
Разом  до  кінця.
Пам’ятай  про  Крути
І  не  забувай.
Спробуй  бій  відчути,
Смерть  перемагай.
Здобули  безсмертя
Наші  вояки,
Вірні  побратими
Славні  козаки.
Вік  триває  й  досі,
Клята  ця  війна.
Ворог  на  порозі.
Справжній  сатана.
Крути  –  не  забути!
Прощення  нема!
Україні  –  бути!
Хай  згорить  Москва…[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938575
дата надходження 29.01.2022
дата закладки 29.01.2022

Олекса Удайко

ПОЛИНОВИЙ РАЙ (Муз. С. Голоскевича)

       [i]  Вперше  на  своїй  сторінці
         презентую  цю  пісню...
         Музика  Сергія  Голоскевича
         Виконання  Володимира  Сіірого  [/i]

http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00594535.mp3

[i][b][color="#800860"]Море...  Гра  прибою,
Полинових  трав  …
Там,  де  ми  з  тобою,  –
Сяєво  заграв…
Літо,  щедре  літо,
Це  ж  твої  плоди!..
В  душу  клично  світиш:
«Йди  до  мене,  йди!»

           Приспів:
           Полинове  поле...  (2  рази)
           Ой,  духмяне  поле!  -    
           Полиновий  рай…
           Полинове  поле,      (2  рази)
           Життєдайне  поле,
           Дай  росиці,  дай!

В  небі  –  сині  хвилі,
Плескіт  літніх  гроз,
Недосяжні  милі
Полинових  рос…
А  в  душі  –  трембіти:
«Грай,    гуцулко,  грай  –
В  серце  звабно  мітить
Полиновий  рай!»

           Приспів.

Відпалають  грози,
Стихне  водограй,
Спадуть  ранні  роси  –  
Полиновий  рай…
Та  в  пам’яті  герцем
Зринуть  полини  –  
Там,  де  твоє  серце  
Рай  цей  полонив.

           Приспів.
______
*ПРОГРАШ:
Життєдайне  поле,  
Дай  росиці!  Дай![/color][/b]

12.07.2013
_________[/i]
*)  щоб  прослухати  пісню,  натисніть  на  
   посилання,  подане  на  початку  допису.
Світлина  з  інтернету  (Вікторія  Сергієнко)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938319
дата надходження 27.01.2022
дата закладки 27.01.2022

Шостацька Людмила

СМЕРЕКИ

Крильми  лелечими  змахнувши,
Летять  смереки  в  небеса.
Ніч  стереже  сузір’я  Пса,
Що  задивилось  із  минувшин.
Летять,  летять  в  небесні  далі,
Назустріч  космосу  вночі,
Де  ходять  білі  павичі
І  сад  із  зоряних  азалій.
Де  світлих  Янголів  обитель  –
Вивчають  ноти  арфи  й  ліри,
Там  –  непохитний  Символ  Віри
Й  сидить  на  троні  Вседержитель.

картина  художника  Олега  Шупляка

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938286
дата надходження 26.01.2022
дата закладки 27.01.2022

Надія Башинська

МАМИНА МОЛИТВА

Часто  бачу  мама  молиться  тихенько,
у  молитві  щирій  хилиться  низенько.
Молиться  матуся  та  й  за  всю  родину,
й  за  свою  рідненьку  неньку-Україну.

Мамина  молитва,  мамина  молитва  
ввись  летить  до  Бога…  добра,  ніжна,  світла.

Молиться  матуся,  щоб  зіслав  Бог  долю,
щоб  беріг  синочка  і  красуню-доню.
І  щоб  повертались,  мов  птахи  крилаті,  
наші  всі  дороги  до  рідної  хати.

Мамина  молитва,  мамина  молитва  
ввись  летить  до  Бога…  добра,  ніжна,  світла.

Щоб  цвіла  калина,  веселила  ґронцем,
щоб  у  полі  жито  наливалось  сонцем.
Просить  мама  -    вишням  щоб  раділа  хата,
і  сміялись  дзвінко  малі  внученята.

Мамина  молитва,  мамина  молитва  
ввись  летить  до  Бога…  добра,  ніжна,  світла.

Часто  бачу  мама  молиться  тихенько,
у  молитві  щирій  хилиться  низенько.
Помолюсь,  як  мама,  я  за  всю  родину
й  за  свою  рідненьку  неньку-Україну.

І  моя  молитва,  і  моя  молитва  
хай  летить  до  Бога…  добра,  ніжна,  світла.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937897
дата надходження 23.01.2022
дата закладки 23.01.2022

Микола Серпень

Захисникам України

Ще  посмішки  осяють  ваші  лиця,
І  душі  загрубілі  ще  спочинуть.
Ви  зможете  тоді  води  напиться
З  криниці,  що  в  калині  біля  тину.

Вода  джерельна  затверділі  душі,
Вам  свіжістю  ласкаво  обійме,
Всі  болі  і  всі  муки  ваші  бувші
З  собою  назавжди  вона  візьме!

Надії  ваші  відтепер  дощами,
Так  рясно  випадуть  для  всіх.
Ви  зможете  у  щасті  до  нестями
Ще  босоніж  пробігтись  по  росі!

І,  щоб  в  легендах  ожили  навік
Всі  ваші  друзі,  ті  що  полягли,
Ви  мусите  прожити  кожен  рік,
Із  тих,  котрі  вони  не  дожили,

І  так  прожити,  щоб  не  пожаліли,
Ті  побратими,  чий  зірвався  шлях!
І  щоб  сорочки  в  ста  потах  біліли,
Країна  твердо  у  майбутнє  йшла!

І  от  коли  вам  внуки  тихо  скажуть:
«Дідусю,  розкажи  нам  про  війну!»
Про  те,  як  боронилися  відважно,
Почнете  пісню  світлу  і  сумну...

І  хай    навкруг  усі  її  підхватять,
А  в  серці  туга  смутком  защемить!
Якраз  тому  всі  українці  -  браття,
Що  кров  убитих  кожному  сурмить!  

26.02.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937941
дата надходження 23.01.2022
дата закладки 23.01.2022

Волиняка

Моя любов

Моя  любов,  моя  загадка,
Роки  зволожені  дощем.
Моєї  осені  лампадка,
Моєї  юності  Хурем.

Стою,  як  тінь  в  заціпенінні.
І  ти...  несміло  підійшла.
Як  пава  вийшла  з  далечіні
Й  мене  рукою  обняла.

Душа  від  спомину  здригнулась.
У  тіло  вдарив  струмом  хміль.
У  очі  глянула  й  всміхнулась.
Спустилася  зіронька  з  сузір.

Сама  прийшла,  неначе  диво,
Крильми  махали,  ластівки.
О,  Боже  мій  невже  можливо
Щоби  вернулися  роки.

Дорога  вічності  між  нами.
Здавалось  стала  на  біду.
Її  любов  зіп’ю...  вустами,
Як  би  ж  ви  знали,  як  люблю.

Як  щем,  кохану  вз’яв  за    плечі.
В  солодкі  губи  цілував.
Десь  чулись  клекоти  лелечі,
Та  я...  років  не  шкодував.

Моєї  осені  лампадка,
Моєї  юності  Хурем.
Моя  любов,  моя  загадка,
Роки  зволожені  дощем.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937873
дата надходження 23.01.2022
дата закладки 23.01.2022

Н-А-Д-І-Я

БОЖЕ, ХРАНИ УКРАЇНУ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9ICZ_LCkKDY[/youtube]

Весь  час  страждаєш  ти,  Вкраїно,
До  тебе  ласі  вороги.
Поставить  хочуть  на  коліна,
Народ  узяти  в  ланцюги.

Така  страждальна  в  тебе  доля,
Споконвіків  йде  боротьба.
Та  ми  все  ж  мріємо  про  волю,
Хоч  хочуть  з  нас  зробить  раба.

Вже  пролилися  річки  крові,
У  перемішку  із  слізьми,
Щоб  скинуть  ті  важкі  окови,
Щоб  не  топтали  землю  вороги.

І  хай  лунає  сміх  дитячий,
І  світить  сонце,  як  завжди.
А  матері  нехай  не  плачуть,
І  згинуть  ворога  сліди...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937772
дата надходження 22.01.2022
дата закладки 22.01.2022

Ніна Незламна

Січень

Аж  засріблить  січень,  засіяє,
Земля  довкола,  в  білій  вуалі,
То  потмяніє,  з  вітром  гуляє,
В  собі  сховає    зимні  печалі.

Тож  потепління,  б`є  всі  рекорди,
Зимовий  дощ  -    осінні  дарунки,
Температура  -  весни  акорди,
У  змові  з  вітром  трепітні  звуки.

Вночі  січень.  ..  розсердився,    зирить,
Всівсь  на  хмарі  ,  як  володар  часу,
Місяць  око  -  іронічно  щирить,
І  підморгує,  йому  щоразу.

Поволі…    втекли  хмари-  перини,
Місяць  вповні  –  мороз,    аж  шаліє,
За  мить,  іскряться  білі    пір`їни,
Веселиться,    знов  січень  радіє.

                                                     14.01.2022р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937245
дата надходження 17.01.2022
дата закладки 17.01.2022

Н-А-Д-І-Я

ЛЮДЬМИ ПОКИНУТЕ СЕЛО

Людьми  покинуте  село,
Давно  заросле  бур"янами,
Але  вітрам  усім  на  зло,
Живуть  надії  часто  снами.

Вражає  хата  край  села,
Іще  недавно  жив  господар.
На  жаль,  його  уже  нема,
Тепер  лиш  вітер  тут   володар.

Старий  занедбаний  садок,
Його  тепер  вже  не  чекає.
А  скільки  виникло  думок:
Та  всі  в  собі  він  десь  ховає.

Одна  краса  посеред  двору:
Крислата  яблунька  росла.
Вона  красива  в  різну  пору,
І  теж  надією  жила.

Про  неї,  може,  не  забули,
Прийде  хазяїн  хоч  колись.
Сумні  думки  враз  огорнули,
Колись  прийде  і  падолист.

Цвіла  весною,  як  ніколи,
Цей  рік  був  яблук  урожай.
Та  часті  гості  -  були  бджоли.
Та  все  ж  на  хвіртку  спогляда.

Вже  осінь...  яблука  упали,
Одне  лишилось  на  вершечку,
Це  для  хазяїна  тримала,
Було  для  нього,  як  заначка.

Старанно  листям  прикривала,
Від  злих  морозів  і  вітрів,
Боялась  дуже,  щоб  не  впало,
Хазяїн,  щоб  все  зрозумів.

Минула  осінь,  листопад,
Прийшла  у  двір  цей  завірюха.
Укрив  дарунок  снігопад,
Одяг  йому  ще  й  капелюха...

Ніде  нікого,  тільки  тиша,
Тихенько  падав  білий  сніг...
На  жаль,  я  яблуньку  залишу,
Та    в  згадках    буде  жить  сумних...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937074
дата надходження 15.01.2022
дата закладки 16.01.2022

Волиняка

Голодомори, війни

Голодомори,  війни,  геноцид,
«св.тий  народе»  ти  -  обр.д.
Як  бл.хи  в  тілі  тищу  років.
Своїх  не  чуємо  Пророків.
Священні...  Оріїв  сліди,
Затерті  чоботом  Орди.
Пройдохи  с.чі...  –  в.л.цюги,
Вдягли  хомут  нам  хоз.р.ги.
По  оба  берега  Дніпра,
 Чужих...  нам    Хельга  привела.
Лиха  Візантії  м.рмиза,
Здала  Богів  моїх...  без  списа.
Онуків  й  сина  Святослава,
Кровину  знищ.ла  шал.ва.
Розбитих  сином  ворогів,
Пригріла  з  степу  б.йстрюків.
Хр.ст.м    ю.ейськ.м    р.зіп’ята,
Відтоді  Русь  моя  проклята.
Щодень  могили...  і  хрести...
Немає  вже  кому  й  нести.
В  страху  й  ненависті...  з  народа,
Козацька  вивелась  порода.
В  Горбах  шак.ли  і  в.жі,
Тому  так  важко  на  душі.
Кому  Украйну  захищати?
З  могил  пора  вбієнним,  встати!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936885
дата надходження 13.01.2022
дата закладки 14.01.2022

Ольга Калина

Я дякую Богу

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SxPQCtudDnI[/youtube]


Я  дякую,  Боже,  за  шлях  мій,  дорогу,  
Якою  я  досі  іду  по  життю.  
Якщо  не  зважати  на  біль  і  тривоги,  
То  все  таки  в  світі  ще  цьому  живу.

Я  дякую,  Боже,  що  завжди  ти  поряд
Й  мене  направляєш  на  правильний  шлях,  
Що  ти  випробовуєш  розпачем,  горем  -  
Здолаю  усе,  бо  ціную  життя.  

Я  дякую,  Боже,  тобі  за  світанки,
За  час  для  родини  в  ясні  вечори,  
За  змогу  літати  у  снах  аж  до  ранку,  
За  світ,  що  для  мене  ти,  Боже,  створив.

За  дім,  що  я  маю,  дітей  і  онуків,  
Що  я  не  самотня  у  цьому  житті,  
Що  маю  багато  надійних  я  друзів,  
Які  -  добре  знаю:  не  кинуть  в  біді.  

Я  дякую,  Боже,  за  дощ  і  за  сонце,  
Проміння  ласкаве,  що  гріє  теплом,
За  квіти,  що  завжди  цвітуть  під  віконцем,  
За  верби  похилі  над  нашим  ставком.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936809
дата надходження 13.01.2022
дата закладки 14.01.2022

Білоозерянська Чайка

ТРАДИЦІЇ РІЗДВА ЗАБУТІ

Ніч.  Сніжинки  срібнопері  
Сіють  чари  навкруги.
В  гості  йде  Свята  Вечеря,
Стукає  Різдво  у  двері  –
Стіл  закуймо  в  ланцюги́!*

Щоб  було  худоби  –  сила,
Щоб  жили  в  ладу  з  людьми,
Їх  замка́ми  закріпили  –
Хай  панує  в  хаті  мир!

Має  силу  небувалу
Крижана  вода  в  цей  день.
Вірили,  що  лікувала
У  Різдво  хвороб  чимало:
Бог  благословляв  людей

Тато  –  за  столом  у  стравах,
Каже:  «Бачите  мене?»
«Ні!»  –  кричить  малеча  жвава,
Звичай  це  така  «вистава»,
Щось  від  предків  чарівне.

 Обкурили  хату  димом,
Воду  бризнули  святу,
Кожну  хрестячи  дитину,
Мати  всім  дала  води  нам  –
Згадую  врочистість  ту.

Ложку  кидали  до  стелі
Із  кутею  –  на  врожай.
Ворожили  люди  в  селах,
Щоб  ягнят  дав  Бог  веселих  –
Звичай  кожен  поважав.

Йшли  дівки  трусити  сливу
Ті,  кому  жених  кортів.
Без  плодів?  А  неважливо!
Знала  кожна  чорнобрива:
Розхитаєш  –  май  сватів.

Для  вмивання  сік  калини,
(Щоб  рум’янець  не  зійшов.)
У  Святвечора  хвилину
Душі  предків  в  хату  линуть
Під  величний  дзвін  церков.

Цю  традицію  й  тепер  ми
Не  минаємо  в  Різдво.
Залишаємо  померлим
 Від  куті  –  солодкі  зерна
Й  «здмухуємо»  душ  з  лавок.

В  хату  вносимо  Діду́ха,
На  божни́ці  –  блиск  свічі.
У  морози  й  завірюхи
Йдуть  коля́дники  в  кожу́хах
На  пиріг  та  калачі.

Віфлеємська  зірка  сяє,
Аж  радіє  вся  земля.
Сніг  несе  одну  із  таїн:
Першим  криком  світ  вітає
В  яслах  Боже  Немовля…

/Картина  Ярослава  Пстрака  "Святий  вечір"/
*  ніжки  святкового    різдвяного  столу  заковували  в  ланцюги  для  миру  та  злагоди  у  родині,  щоб  була  єдиним  цілим.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935945
дата надходження 04.01.2022
дата закладки 05.01.2022

Н-А-Д-І-Я

СКРЕСАЄ СНІГ ПОВІЛЬНО І НЕСПІШНО

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=luiqee3f-v4[/youtube]

Скресає  сніг  повільно  і  неспішно,
В  моїх  думках:  весна  десь  вже  іде.
Під  снігом   проліски  шукати  -  смішно.
Про  це  надія  швидко  відпаде.

Зима  зморилась,  йде  на  відпочинок,
Чи,  може,  заграває  із  весною?
Так  недоречний  зими  вчинок,
Вона  здається  тут  смішною.

Але  весна  спокусі  піддається,
І  робить  перші  кроки  весняні.
Зима  чомусь  порядною  здається,
І  вчинки  її  бачить  не  прості.

Але  на  ранок  вже  не  так,  як  вчора,
Зима  свій  посох  знову  підняла.
Побачили,  як  вмілого  актора,
У  свої  руки  знову  все  взяла.

Тріщить  мороз,  скувала  всі  річки,
Думки  про  вЕсну  всі  порозганяла.
І  замела  знайомі  всі  стежки,
Щоб  ми  її   по  -  справжньому  сприймали...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935818
дата надходження 03.01.2022
дата закладки 04.01.2022

Шостацька Людмила

ЗИМОВА КАЗКА

                     
Зимова  казка.  Станція  Хмельницький.
У  рукавичці  пальці  обнялись,
Блищить  сніжок,  мов  одяг  херувимський
І  свідки  –  зорі,  майже,  як  колись.
Іду  у  юність,  затаївши  подих.
Так  сніг  рипить,  як  та  охриплість  струн.
Там  рік  Новий,  немов  дитинка  ходить
Та  п’ють  гірлянди  келихами  струм.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935812
дата надходження 03.01.2022
дата закладки 04.01.2022

Анатолійович

Земле рідна моя. Слова Ганни Верес.

Земле  рідна  моя,
Край  дібров  і  лісів  смерекових,
В  тобі  чари  Карпат,
І  краса  водограїв  гірських,
Там  річок  рясота
І  високі  мости  веселкові,
І  небес  висота,
Де  зерном  золотим  зірочки.
І  небес  висота,
Де  зерном  золотим  зірочки.

Земле  рідна  моя,
Край  тополі,  верби  і  калини,
Де  вони,  ніби  страж,
Наших  доль  вікові  вартові,
Де  кульбабовий  рай
Простелився  у  кожній  долині,
І  роси  дивограй
Засміявся  в  житах  і  траві.
І  роси  дивограй
Засміявся  в  житах  і  траві.

Земле  рідна  моя,
Краю  волі  святої  і  болю,
Із  прадавніх  часів
Ти  несеш  у  собі  це  тавро.
Очі  сум  застеляв
Тим,  хто  бачив  пожежі  й  розбої,
І  як  кров'ю  синів
Умивався  геть  сивий  Дніпро.
І  як  кров'ю  синів
Умивався  геть  сивий  Дніпро.

Ти  зродила  народ
І  трудящий,  і  надто  терплячий,
Що  навік  полюбив
Найбагатший  у  світі  –  свій  край,
За  яким  не  одна
В  чужині  українка  заплаче,
І  шукатиме  шлях
Українець  в  покинутий  рай.
І  шукатиме  шлях
Українець  в  покинутий  рай.

Земле  рідна  моя,
Сивоока  і  змучена  нене,
Потонувши  в  журбі,
Не  здаєшся,  не  любиш  тужить.
Доки  дихаю  я,
Оберегом  ти  будеш  для  мене.
Я  ж  готова  тобі
І  душею,  і  словом  служить.
Я  ж  готова  тобі
І  душею,  і  словом  служить.
                     Програш.
Я  ж  готова  тобі
І  душею,  і  словом  служить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935732
дата надходження 02.01.2022
дата закладки 03.01.2022

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Русалонька

Сумувала  Русалонька  в  морі,
Розпрощалась  з  коханим  вона.
Водяні  їй  лишились  простори,
А  йому  залишилась  земля.

Моря  хвилі  торкалися  тіла,
У  очах  безкінечності  сум.
Вона  чайкою  вслід  полетіла  б,
Загубилась  в  мелодіях  струн.

Не  приносять  їй  радості  перли,
Ні  троянда  пахуча  в  руці.
В  її  серці  любов  не  померла,
Покотилась  сльоза  по  щоці...

Пригадалися  зустрічі  їхні,
І  як  гріли  собою  слова.
Як  вони  їй  тепер,  ось  потрібні,
Кожне  слово  в  думках  ожива.

Як  була  у  обіймах  коханих,
Веселилась  від  щастя  душа.
Як  розмову  вели  із  вітрами,
Тепер  думка  одна  потіша...

І  коли  місяць  сходить  на  небі,
Відбивається  блиском  в  воді.
Кличе,  кличе  Русалка  до  себе,
Та  коханий  не  чує  її...


Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935703
дата надходження 02.01.2022
дата закладки 02.01.2022

I.Teрен

Після того як

                                 [i]«  Все  можна  почати  спочатку,
                                               але  не  горохом  об  стіну...»[/i]
                                                                                                                     Новела  
Всіх  вітаю!  Будемо  здорові  
і  щасливі  у  часи  зимові,
і  веселі  протягом  весни,
і  успішні  влітку  й  восени,
і  неповторимі  у  любові,
і  неперевершені  у  слові...  
поки  не  тривожать  наші  сни
вічною  примарою  війни  
дряхлі  маразматики  московій.

А  бажаю  те,  що  і  завжди  –
кожному  своє  і  по  заслузі:
кацапні  –  кар’єру  у  Союзі,
українцям  –  все  з  роси  й  води,
процвітання  –  нації  і  музі,
поки  є  іще  іти  куди...
....................................
щоб  ніколи  не  було  біди
і  не  розчаровували  друзі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935682
дата надходження 02.01.2022
дата закладки 02.01.2022

Волиняка

Пригріла

Чому  вас  коробить,  що  Предків  люблю,
Що  спомином  їхнім,  я  дишу.
У  полум’ї  днини  скоріше  згорю,
Та  Богів  своїх  не  полишу.

Дістала  мене  чорнориза  пітьма,
Дістали  мене  прож...юдеї.
Од  світу  пітьми,  средньовічна  чума
Й  потомки  з  гнізда  Кочубея.

Я  вас  ворогів  ненавиджу  лихих,
Не  терплю  послугу  ведмежу.
Ви  нечисть  паскуди,  зловісники  лих,
Диявола  слуги  з  по  межи.

Пригріла  вас  Хельга  на  гріх  і  біду,
Втулила  ж  Україні  звіра.
О,  чим  її  вкрити  оту  срамоту,
Бодай  ви  хозари  згоріли!

Знов  славлять  юдея  паскудні  попи,
Від  церкви  «божественна»  злива.
І  Нову    месію  нам  парять  ж.ди,
Котрому  ж  ти  з  них...  не  служила?

Гетьманом  від  церкви...  паскудної  нит.
Під  куполом  телепні  й    урки.
О,  як  ти  біблейний  паскудо  обрид
Украйну  зневажили  турки.

Волинь  моя  зломлена...праведний  Львів,
Повсюдно  хряки  для  корита.
Кипить  в  моїх  грудях  зневага  і  біль,
«Святими»  опльована...  вбита.

Я  вас  нена.иджу...  моїх  земляків,
Не  сором  стояти  в  колінах?
Невже  ви  забули,  що  ми  з  козаків?
Що  мати  у  нас...  Україна!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935656
дата надходження 02.01.2022
дата закладки 02.01.2022

Н-А-Д-І-Я

ПОДЯКУЮ СТАРОМУ РОКУ Я ТИХО

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nl_2SrufvIY[/youtube]

Подякую  старому  року  я  тихо,
Хоч  був  надсумний,  і зберіг  ти  не  всіх.
У  Новому  хай  не  торкненться  це  лихо,
Ти  був  поряд  з  нами,  беріг,  як  ти  міг.

Зриваю  листок  обережно,  з  надією,
У  Новому  році  все  буде  по-новому.
Так  хочеться,  щоб  у  добро  всі  повірили,
І  скажемо  Ні  ми  житті  цьому  вбогому.

А  хто  на  нас  руку  посміє  підняти,
І  небо  захмарить  проклята  війна,
Зумієм  країну  свою  відстояти,
Не  треба  сторінка  життя  ця  сумна.

І  сонце,  як  зАвжди  сіятиме  в  небі,
І  квіти  розквітнуть  в  прийдешній  весні.
Нам  щастя  і  радість  в  житті  -  це  потреба,
Вже  досить  нам  плакать  і  жити  в  журбі.

-------------------------------------------------------
Вітаю  всіх  з  прийдешнім  Новим  роком.
Бажаю  всім  віри,  надії,  любові,  здоров"я,
щастя,  удачі  у  році  Новому.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935499
дата надходження 31.12.2021
дата закладки 31.12.2021

LubovShemet

На хвилях Азовського моря.

На  хвилях  Азовськоги  моря
Минали  життєві  літа,
Як  море,  була  моя  доля  -
Бурхлива,  спокійна,  проста...
Збігали  до  берега  хвилі,
Дитинство  минуло,  як  мить...
Як  чайки,  думки  легкокрилі
Злітали  в  небесну  блакить,
Життя  моє,  справді,  як  море,
То  шторм,  то  негода,  то  штиль,
Зі  мною  у  щасті  і  в  горі
Долало  розлуки  і  біль.  
Безмежне,  неначе  кохання,  
Бездонні  мої  почуття,  
Гіркі,  наче  сльози  страждання,  
Таке  вже  звичайне  життя...  
У  спогадах  житиме  море,  
Казковий,  нічний  зорепад,  
Пов'язана  зним  моя  доля,,  
Яку  не  повернеш  назад...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935515
дата надходження 31.12.2021
дата закладки 31.12.2021

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.12.2021

Амадей

КОЛИ СЕРЦЕ ВІРНО ЛЮБИТЬ

День  чекаю,  два  чекаю,  а  дзвінка  нема,
Може  в  тебе  поселилась  в  серденьку  зима?
Щось  замовкли,  не  співають  в  серці  солов"ї,
Може  зима  поселилась  у  душі  твоїй?

Обізвися,  серденятко,  тільки  не  мовчи,
За  тобою  тужить  серце  і  душа  кричить,
Я  не  вірю,  що  кохання  замели  сніги,
Може  десь  воно  блукає,  ходить  навкруги?

Розтоплю  я  кригу  серця  серденьком  своїм,
І  трояндою  розквітнуть  почуття  твої,
Коли  серце  вірно  любить  -  не  страшна  зима,
День  чекаю,  два  чекаю  ...  а  дзвінка  нема.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935393
дата надходження 30.12.2021
дата закладки 30.12.2021

Ніна Незламна

Летимо немов пір`їнки ( дит)

Ой  летять,  летять  сніжинки,  
 Замело,  давно  стежинки..
А  в  мене  в  руках  санчата
 І  на  гірці  вже  дівчата

А  земля  сяє,  іскриться,
Тож    будем    всі  веселиться
 Хто  скоріш  з  гірки  злітає
Ніби  сонечко  те  сяє

 У  очах  зірки  –  іскринки
Летимо  немов  пір`їнки
Гайда  дітки,  доганяйте
Всіх  з  зимою  привітайте!

Дід  Мороз  йде  по  дорозі
Новий  рік  вже  на  порозі
 Тож  вітаймо  всіх  з  святами
Порадіймо  люди  з  нами.

                                               27.12.2021р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935190
дата надходження 28.12.2021
дата закладки 28.12.2021

Ніна Незламна

То не сон…

То  не  сон  наснився  -  задубіли  квіти,
Давно  сперечались,    з  прохолодним  вітром,
Кожен  день  бажали  сонечко  зустріти,
 Чи  гадали...  вони  рано  посивіти?

Надто  довго,  вдало,  осінь  загравала,
Тож  тепло  тримала  під  семи  замками,
Веселилась  з  вітром.  Всім  пісень  співала,
У  вечірню  пору,    стрімкими  дощами.

Та  вночі    до  скрині,  вже  й  мороз  підкрався,
То  не  сон  наснився,  скувало  стеблини,
Ключі  вкрасти  вдалось,  добре  постарався,
Пелюстки,  як  сльози  -  прозорі  крижини.

Чи  їх    й  хто  зігріє,  чи  й    розтопить  серце,
Не  спинити  холод,  зимонька  мандрує,
Де  роси  останні,  там  маленьке  скельце,
По  них  глянь,  малюнки,  морозець  лютує.

То  не  сон  наснився,задубіли  квіти,
Вся  краса    зомліла,  вкрилась  сивиною,
А  їм    хтілось,  іще    трошки,  порадіти,
Щоби    серце    билось,  ранньою  весною.
                                                             

                                                               20.12.2021р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935189
дата надходження 28.12.2021
дата закладки 28.12.2021

fialka@

Сипав сніг

Тихий  вечір.  Сипав  сніг.
Квітнули  сніжинки.
Лоскіт  танув  на  вустах,
Викликав  смішинки.
Замітав  шляхи,  двори,
Кутав  у  сріблинки.
Душу,  смуток,  явори
В  радісні  іскринки.
Майстер,  що  на  полотні
Малював  лиш  білим.
І  виходили  святі,  янголята  милі.
Сонний  шурхіт,  ніжний  слід:
Обнялись  сніжинки.
Є  перина,  на  землі
Сплять  малі  пушинки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935164
дата надходження 27.12.2021
дата закладки 28.12.2021

Микола Серпень

Демократія не продається

Наші  болі  всі  ген,  за  Дніпром,
Поряд  вічного  Дикого  поля;
З  печенігами  бій,  чи  з  Петром,
А  ціною  завжди  була  воля!

Із  віків  проросли  наші  мрії  -
Побратими,  козацтво,  країна!
І  тепер  нас  одне  лише  гріє  -
Розквітай  же  Вітчизна  єдина!

Ми  не  можемо  час  вибирати-
Та  є  вибір  -  як  ми  проживем!
А  сусід  все  кує  для  нас  грати,
І  лякає  весь  світ  він  вогнем!

Та  у  нього  ніщо  не  зійдеться,
Цілий  світ  йому  каже,  що  зась!
Може  нам  не  багато  живеться,
Йому  землі  ніхто  не  віддасть!

І  нехай  їхній  вождь  скаженіє,
Підкупить,  залякати  береться,
Україна,  майдан  -  всім  надія!
Демократія  не  продається!

23.03.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935151
дата надходження 27.12.2021
дата закладки 28.12.2021

Волиняка

В моїм тілі

В  моїм  тілі  запечена  біль,
Думи  душать,  як  хмари  звисають.
В  низькопробній  вібрації  хвиль,
Нас  до  пекла  німих  відправляють.

Чужі  влада  і  церква,  як  міль,
Скільки  випито  в  горі  цикути.
Ятрить  душу  досада  і  біль,
Часом  хочеться  просто  заснути.

Яничари...  найближча  рідня.
Все  попи  до  покори  схиляють.
Наближають  до  «раю»  щодня,
Гальмівні  сорочки  одягають.

У  печінках  кацапи  й  жи.и,
Як  наруга  хо.арське  с.воріння.
Від  солоної  з  сліз  гіркоти,
Як  не  лийте  не  вродить  насіння.

Прославляєте  урк.в  і  з.йд.
Позбавляєтесь  рідного  слова.
вам  за  Брата  миліший  шахр.й,
Бо  ви  зрадили  Нашого  Бога.

В  серці  люта  образа  і  сніг,
Як  байдужість  у  вас  розбудити?
Возвеличте  Гетьманів...  Своїх,
Якщо  хочете  долю  змінити.

Своє  прощення  в  Них  попросіть,
Щоб  не  сором  вам  Русичем  зватись,
Оберіте  ж  Своїх...  полюбіть.
На    колінах  ганебно  валятись.

Що  не  глянеш  зі  сходу  вожді,
До  чого  ж  дожилися...  не  люде?
Наче  вдома  потомки  «святих».
Свою  Владу  ще...    мусим  здобути!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935134
дата надходження 27.12.2021
дата закладки 28.12.2021

Олександр Мачула

Безталання

Люба,  доле  моя  і...  нещастя  моє,
нам  рукою  б  махнути,  лишити  як  є.
Та  уперто  удвох  млості  топимо  лід  –
певно  знову  обох  манить  булого  слід.

Чи  любов  нетривка?  Поодинці  усе…
Нас  кохання  ріка  в  різні  боки  несе:
не  заклали  сім’ї,  а  позбулись  тепла  –
мабуть  душі  свої  спопелили  дотла.

Помарніли  чуття,  охололи  серця,
у  гонитві  звитяг  добрели  до  вінця.
Догорає  зоря,  нове  сонце  встає…
Доля  ти  –  не  моя,  щастя  я  –  не  твоє.

26.12.2021

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934983
дата надходження 26.12.2021
дата закладки 26.12.2021

Ніна Незламна

Передноворічні подарунки ( проза)

         У  ЦУМі  передноворічний  бум  продажу  товарів…  Куди  не  поглянь,  вивіски  -
 »  З  Новим  2003  роком!»  Звучала  весела  музика,підбадьорювала  покупців.  Записаний  на  плівку,  доволі  приємний,  чіткий  жіночий  голос,  запрошував  відвідати    відділки,  рекламував  товари.  Навіть  зі  знижкою,  це  дуже  вразило  Максима.  Вже  й  не  пам`ятає  коли  був  у  такому  великому  торговому  центрі.  Сюди  прийти  мабуть  би  й  ненаважився,  але    щоб  водієм  працювати  й  надалі,  треба  пройти  медкомісію.  Переглядаючи  одяг  після  прання,  самому  стало  неприємно  бачити  доволі  старий,  вицвівший  одяг.  Ще  верхній  більш  -  менш,  а  з  білизни,  то  вже  й  залишилося  тільки  на  одну  зміну.  Ото  дожився  -  в  думках  лаяв  себе.
     Йому  ж  минуло  лише    п`ятдесят  років.  Ніби,  ще  й  не  старий  одружитися,  але,  чи  соромиться  з  ким  небуть  познайомитися,  чи  може  просто,  вже    звик  жити  сам.  Інколи,  поспішаючи  на  роботу,  поголиться,  затримає  погляд  до  дзеркала.  Помітить  сивину  на  скронях,  зауважить,
-  Ой,  що  роки  роблять  з  нами.Чому  так  швидко  плине  час..
А  часом,  пригадає  покійну  дружину  -    Софіє,  бачила  б  ти  мене  нині.  Нема  кому  постригти  так,  як  мені  подобається.  Що  в  перукарні,  присядеш    на  стілець,  крутить,  вертить  й  слова  не  промовить.  Ніби  не  людина    стреже,  а  робот.  Колись,  ти  торкалася  мого  волосся,  гладила  по  голові,  усміхалася,
-Ти    на  вигляд  у  мене,  як  справжній  козак!  А  вуса  -    іще  з  молодих  років  моя  забаганка.  Вони  тобі  пасують,  нехай  будуть,  як  й  мене  не  стане.  Адже,  ще  є  порох  в  пороховицях!  Може  й  одружися,  я  не  проти.
І  ніжно  поцілує  в  щоку.
 За  мить  скотяться  сльози,  її  згадає,  як  мучилася  в  боротьбі  з  хворобою.  Онкологія,  як  вирок  людства.  Доглядаючи  за  нею,  задумувався  -  У  космос  літають,  а  знайти  ліки  від  цієї  недуги  й  досі  не    спромоглися.  Яка  несправедливість,  їй  же  тільки    минуло  сорок  п*ять,  ще  би  жити  й  жити.    Шкода,  Бог  і  дітей    не  дав,чому  така  доля?  За  які  гріхи?
   В  роботі,  за  кермом    машини  «  Соки,  води»,  про  все  забував.  Ото  тільки  й  розваг,  коли  підпише  папери  за  доставку  товару,    перекинеться  деякими  слова  з  продавчинями.  І    знову  поспішає    в  квартиру  до  телевізора,  до  улюбленого  кота  Кузі.  На  пару,  частіше    сиділи  на  сухом`ятки.  Хіба  що  в  вихідний  день  зварить  суп  з  фрикаделями.  І  кіт,    вдоволь  наївшись,  облизуючись,  плигне    йому  на  коліна.  Він  пригорне  його,  мов  маленьке  дитя.Кіт  задоволено  погляне  й  витягне  шию,  покладе  голову  ближче  до  серця,  примружуючи  очі,  замуркоче.  Ніби  намагається    зняти  втому,  заспокоїти,  заколисати.  Тих    вихідних    не  дуже    й  хотілося,  самотність  дратувала.  Інколи  просто  виходив  з  квартири,    довго  блукав  алеями,  втихомирював  часте  серцебиття.
*
 Максим  підійнявся  на    третій  поверх.  В  очах,  аж  мерехтіло…  людей,  як  комах.  Звичайно,  до  Нового  року  залишилося  два  тижні,  всі  бажають  придбати  подарунки,  як  не  собі  то  ближнім,  чи  просто  друзям,  коханим.
   Відділ  джинсів…    тут  простіше,  втішив  себе,  приміряю,  які  підійдуть  вже  й  можна  буде  придбати.  Не  відразу,  але  після  кількох  примірок,    йому  таки    вдалося  підібрати  штани.  Дивлячись  у  дзеркало,  тільки  тепер  помітив,  що    схуд,  втягнувся  живіт,  став  стрункішим,  повеселішав.  Задоволений,  попрямував  у  відділ  сорочок.  Тут  проблем  не  буде,  адже  добре  пам`ятає,  як  дружина    завжди  клопоталася,  щоб  почувати  себе  комфортно,    треба  брати    сорочку  по  коміру  сорок  три.
 Уже  розрахувався  за    джинсову  сорочку,  посміхнувся  -  Як  добре,  саме  така,  як      я  люблю.
     За  мить,  увагу  привернула    вітрина.  За  склом    макет  жінки  в    рожевій    нижній  білизні  і  зверху  накинутий,  такого  ж  кольору      шовковий    пеньюар.    Ледь  здвигнувши  плечима,  про  себе,
-  Але  ж  як  красиво!  Ой,  де  ж  наші  молоді  літа….  
Крутив  головою,  шукав  чоловічу  білизну.
 Раптово,  його  хтось  добряче  товкнув,що  ледь  з  ніг  не  звалився.  Довкола  озираючись,  незадоволено,
-Хоча  би    вибачились,  чи  що?
 Але  в  цій  метушні,    не  зміг  второпати,  хто  зміг  так  товкнути.  На  його  слова  ніхто  й  уваги  не    звернув.  Озирнувшись,  побачив  вітрину  з  чоловічою  білизною.
   А  вибір…  розбігалися  очі.  В  три  ряди  на  вішалках  труси,  майки,  футболки.  Так  багато,  але  ж  який  розмір  -  догнала  думка.  Ой,  Софійко,  важко  без  тебе!  Казала  козак,  який  там  дідька  козак,  коли  навіть  свого  розміру  не  знаю.  Ні  про  що  не  думав,  жив  з  тобою,  як  риба  в  воді.  
     Між  рядами  білизни,  в  синій  формі  стояла  жінка  невисокого  зросту.  Вона  спостерігала  за  покупцями.  Її  каштанове  волосся,  виблискувало  від  освітлення.  Несміливо,  він  кілька  раз    торкнувся  вішалок  з  білизною,  розгубився,  які  взяти?  В  цю  мить  почув  слова,
-Ви  собі  не    в  змозі    подарунок  вибрати,    чи  комусь?
 До  обличчя  підступила  гаряча  кров,  розгублено,
-Знаєте  сам    працюю,  пов`язаний  з  торгівлею,  але  там  простіше,  назва  соку,  води.  А  тут,    у  виборі  чомусь    шкутильгаю.    Собі  хочу…    Відколи  дружини  не  стало,  знаєте,  самому  такі  речі    не  доводилося    купувати.
Оце  відвертість,  сам    себе  впіймав  на  думці.  Але  ж  у  ній,щось    є  притягуюче,  ніби  знайоме.  І  вже  сміливіше,  прямим  поглядом  подивився    на  неї.  Так  -  так      зелений  колір  очей,  як  у  покійної  дружини  і  такий    же  теплий  погляд.  
Жінка  лагідно  звернулася,
-Тю!Та  ми  ж,  здається  одного  віку  з  вами,  життя  прожили,  чого  тут  соромитися.  Ану  дайте,  я  на  вас  подивлюся.
Зашарівся,  стримувала  невпевненість,  соромливість.
 Пристальний  погляд,  усмішка  на  обличчі,  вона  стурбовано,
-Мене  звати  Марія.  Ану  розстебніть  курточку.
Він  ладен  був  тричі  провалитися  крізь  землю.  Не  зміг  і  слова  сказати,    озираючись,  все  ж  виконав  її  прохання.
-Ага  так  -  так,    і  чого  червоніти,  зараз  щось  підберемо.
   Максим  топтався  на  місці,  вона  показувала,  пропонувала  білизну  кращу  за  якістю.  Він,  то  здвигав  плечима,    кривився,  морщився,    а  то      всміхався,  на  згоду  кивав  головою.
     Непоспішаючи,  Марія  в  пакети  складала    вибрану  білизну,
-Бачу  багато  подарунків  собі  зробили.  Вирішили  обновитися  на  Новий  рік.  Кажете  дружини    нема,  то  можливо  донька  є,  чи  син.  Хоча  для  нас,  у  молодих  завжди  бракує  часу.  Я  оце,  живу  з  донькою  і  зятем,  здається  й  допомагаю  їм,  але  почуваюся  ніби  живу  в  чужому  будинку.  Онук  вже  парубок,  коли  був  меншим  тулився,  а  нині,  до  мене  нікому  немає  діла.  Добре  хоч  роботу  маю,  оце  тільки  й  втіхи,  що  тут    з    клієнтами  перекинешся  кількома  словами  та  щось  порадиш.  Правда  молодь      сама    речі  вибирає,  в  них  уже  давно  інші  погляди.
     Подякувавши,    Максим  стояв  у  черзі  до  каси.  Ніби    й  не  хотів  та  все  ж  поглядав  до  неї.  Її    погляд,  ніби  сонячний  промінь,  що  дарує  тепло.  Але  ж  така  привітна  і  в  той  же  час  проста.  Й  таку    гарну  білизну  підібрала,  можна  сказати  за  моїм  смаком.  Задоволений  повертався  додому.
     З  піднятим  настроєм,  під  ніс  мугикав    мелодію  пісні  »Листья  жёлтые»  і    відкривав  замок  вхідних  дверей.    Як  завжди    біля  порога  на  нього  чекав  Кузя.
-О,  мій  друже,  сьогодні  в  мене  чудовий  день!  Я  обновився  і  здається,  познайомився  з  доброю  жінкою.  Може  колись  і  тебе  з  нею  познайомлю.      Тебе  сососкою  порадую,  а  сам  іще  раз  приміряю  новий  одяг.
   У  спальні  тихо-  тихо…  Поряд  на  кріслі  міцно  спав  кіт.  А  Максим  раз  -у  -  раз  ворочався,  не  зміг  заснути.    Тільки    очі  закриє,  перед  ним  Марія,  усміхнена,  ласкавий  погляд.  Терпець  урвався,    спересердя,  гучно  сказав,
-  О  Боже,  вгомони  мою  душу.  Хай  врешті  відпочину,  мені  ж  завтра  на  роботу!
 Кіт  з  переляку,    за  мить  очутився  на  підлозі.  Витаращив  очі  на  господаря,  але  він  лежав  обличчям  до  стіни.  Кузя  витягнувся  і  плигнув  через  нього,  мордою  терся  об  обличчя,  почав  муркотіти.  Обійнявши  кота,  йому  вдалося  провалитися  в  сон.
*
Минув  майже  тиждень  …  Виснажений  після  роботи,  Максим  відчинив  двері  квартири.  Біля  порога    Кузі  не  було.  Кілька  раз  гукнув  його.  Тиша  насторожила,    не  роззуваючись,  зайшов  до  ванни.  На  підлозі  лежав  кіт,    ніби  без  признаків  життя.  З  острахом  кинувся  до  нього,
-Кузя  ні!  Ні  мій  хлопчику!  Що  сталося?
Він  взяв  його  на  руки,  кіт    почав  важко  дихати,  сумно  дивився    на    господаря.  З  його  рота    тирчало  щось  чорне.
-Оце  так    біда,  що  там  в  тебе?  Чи  їсти  не    було  що,  чого  якусь  резину  в  рот  запхав?
 Він    кілька  раз  намагався  розчепити  зуби,  але  кіт  виривався,  витаращував  очі,  розширялися  ніздрі.  
Максим  поспіхом  закривав  двері  на  ключ,
-Треба  до  ветеринара,  але  ж  вже  пізня  година.    Ну  хіба,  що  в  центрі…
       Уже  їхав  на  таксі,    кіт  сполохано  позирав  вбік  і  час  від  часу  закривав  сумні  очі.
   Максиму  здалося  їхав  цілу  вічність,  хоча  добрався  за  пів  години.  Пулею  вилетів  з  таксі…    поспішав,  ледь  не  збив    із  ніг  жінку.  Вона  миттєво  схопила  його  за  руку,
-О!  Куди  це  так  летиш  ?  
-Ой,  вибачте  це  ви  Маріє?
-Так,  що  впізнав?    У  тебе  щось  сталося?
-Дуже  поспішаю  в  ветиринарну  клініку.
Він  показав  на  кота,  його  голова  тирчала  з-за  пазухи.
-Це  мій    Кузя,  щось  запхав  у  рот,    я  сам  справитися  з  ним  не  в  змозі.    Сусідам  не  захотів  голову  морочити.  Можливо    якраз  допоможуть  в  клініці.
-Бідолаха…Тут  недалеко,    я  з  тобою,  мене    вдома  всеодно  ніхто  не  чекає.  Тим  паче,  я  завтра  вихідна.  Може    моя    допомога      потрібна  буде.
*  
 Майже  годину  Максим  і  Марія  чекали  на  лікаря,  коли  їм  повернуть  кота.  За  цей  час,  він  схвильовано  розповів,  як  знайшов  кота.  Виправдовувався  і  в  той  же  час  сварив  себе  за  зайві  речі  в  квартирі.  Жінка  слухала  його,  час  від  часу  кивала  головою.  Підтримала,  щоби  не  хвилювався,  завіряла,  що  все  буде  добре.  Розповіла  про  свою  сіамську  кицьку,  яку  два  роки  назад  хтось  вкрав.  Посилаючись  на  однаковий  вік,  наполягла,щоб  звертався  на«  ти».  
       Лікар,  чоловік  середньої  статури,  років  п`ятидесяти,  ніс  на  руках  кота,
-Ну  от  забирайте  свого  Кузю,  здається  ви  так    його  називали.  Напевно  він    дуже  грайливий.    На  гумовий  м`ячик  намоталася  чорна  плівка,  частина  попала  в  горло,    добре,  що  не  перекрила  все  дихання.  А  рота  так  відкрив,  що  м`ячик  застряг  у  зубах.  Він  просто  не  спромігся  його  витягнути.  Він  зараз  іще  трохи  під  наркозом,    в  легкій  дрімоті,  але  десь  через  годину  буде  знову  гратися.  
І  звернувся  до  Максима.
-Хай  дружина  для  нього  зварить  супчик,  тільки  м`ясо  перемелить.  Бо  знаєте  ж,    тепер    у  горлі    є    подразнення.  А  через    три  дні  минеться,  їстиме  все.  Наступного  разу,з  такими  речами,  вдома  будьте  обачливіші.
Подякувавши,  вони  направилися  до  виходу.
*
   Холодне  повітря  вдарило  в  обличчя…  Жінка  забідкалася,
-Ану  давайте  я  його  накрию  своїм  шарфом,  він  лежить  такий  немічний….
Максим  не  заперечив.  За  кілька  хвилин  вони  сідали  в  таксі.  Він    відчинив    задню  дверцю,
-Маріє,сідай  сюди,  бери  Кузю,а  я  сяду  біля  водія.
     Таксі  під`їхало  до  самого  під`їзду….  Марія  відчинила  двері,  одночасно  кіт  підняв  голову.  Максим  саме  протягнув  руки  взяти  кота,
-Ну,от  і  добре!  Кузю,мій  котику,  все  гаразд,  ми  вже  вдома.  
Марія  звернулася  до  водія,
-А  тепер  мене    до  моста  підвезіть!
-Е  ні-ні,-  заперечив  Максим,  подав  їй  руку  і  продовжив,
-Хіба  так  годиться,  а  хто  суп  для  кота  зварить?
Жінка    не  очікувала  такої  пропозиції,  кліпала  очима,  не  знала  що  робити.
Водій  хитро  позирнув  на  Максима,підморгнув,
-Та  я  це,  в  мене  зміна  закінчилася.  Вибачайте,  мені  не  в  ту  сторону.
Здвигнувши  плечима,вона  лише  подивилася  вслід  таксі,
-Що  ж  буду    ловити  інше.  
Ніякого  інше,  хтось  хвалився  що  завтра  вихідний,  чи  не  так?  Пішли  Маріє,  прохолодно,  ще  застудися  і  ти,    і  ми  з  Кузею.
 *
     В  квартирі  смачно  пахло  м`ясом….  Марія  в  каструлю  кидала  фрикадельки,  весело  до  кота,
-Такий  суп  не  тільки  ти  будеш  їсти,а  й  ми  посмакуємо,  правда  Максиме.
Усміхнений,  прямим  поглядом  дивився    в  її  очі,
-Знаєщ  Маріє,  я  дуже  радий,що  маю  передноворічні  подарунки.  Одяг  то  таке  діло,  а  от  тебе  зустрів,  напевно  доля  нас  звела.  Чого  тобі  жити  з  дітьми.  Завтра  після  роботи,  давай  я  тебе  заберу  до  себе
-О  ні,  так  швидко,  але  ж  ми    дуже  мало  знайомі.
-Ну  гаразд,  але  вже  пізно,    сьогодні  ти  переночуєш  тут,  завтра  вихідна  побудеш  з  котом.  А  ввечері,  я    відвезу  тебе  додому.
Після  пізньої  вечері  в  кімнаті    на  дивані  спала  Марія,  в  її  ногах  дрімав    кіт.  А  в  спальні,  ледь  уговтав  свої  почуття,  спав  Максим.
*
 Здалеку  чути  звуки  музики…    Освітлюючи  частину  піднебесся,    раз-  у  -раз  злітають  салюти,  розсипаються  й  десь  зникають.  Під  покровом  новорічної  ночі,  вони  стояли  на  балконі,  любувалися  містом.  Ласкавий  погляд,  на  обличчі  легка  усмішка,
-З  Новим  Роком  Маріє!
-З  Новим  Роком!
 На  вустах  солодке    вино  і  ніжний  поцілунок    в  уста.
-  Хай  ця  ніч  буде  початком  нашого  життя!  
-А,  що,  чому  бути,  того  не  оминути.  Гаразд,  я  згодна.
Легкі  сніжинки  кружляли,  прилипали  на    обличчя.  Усміхнені,трохи  задумливі,  позирали  один  на  одного,    смакували  вино.

                                                         

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934879
дата надходження 25.12.2021
дата закладки 25.12.2021

Lana P.

БІЛА НІЧ…

Ця  біла  ніч,  світліша  вечорів,
Порозкидала  білі  покривала,
Світил  набір  у  небі  приховала,
А  донедавна  овид  так  ярів...

На  згадку  світло  лишив  їй,  тепло  -
Зачудувалися  такому  збігу,
Ділили  радощі  на  фоні  снігу,
Безсоння  цілувало  у  чоло.                          20.12.21

*Моя  світлина.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934576
дата надходження 21.12.2021
дата закладки 22.12.2021

Валентина Ланевич

Шулярова Гора

         Давно  відомо,  що  Волинь  зачаровує  кожного  своєю  мальовничою  природою.  Це  край  лісів,  боліт  та  озер,  посеред  яких,  з  гостроверхими  дахами,  розташовані  обійстя  тамтешніх  сіл  з  працьовитим  та  душевним  людом  у  них.
         Край  одного  з  таких  боліт,  котре  в  цьому  місці  вигиналось  невеликою  дугою,  огортаючи  собою  трохи  підвищену  місцину,  у  1912  році  одинадцять  господарів    на  своїх  земельних  ділянках  заснували  хутір  Наїздово,  який  згодом  став  налічувати    шістнадцять  дворів.  
       Посеред  болота  в’юнилась  невеличка  річечка  з  підземними  джерельцями,  котрі  ставали  бродами  з  чистим  піщаним  дном,  що  давало  людям  змогу  літом,  як  спадала  вода,  добиратись  кіньми  до  острівців,  котрі  ланцюжками  розцяцьковували  саме  болото.
         Поміж  людей  ходила  легенда,  що  озеро  Шині,  свого  часу  забилось  із  під-землі  джерельним  ключем  серед  річки  саме  побіля  Наїздово  і  стало  розливатись  по  місцевості  чистою,  прохолодною  водою,  та  у  ту  воду  вступила  жінка  з  чорною  душею  і  стала  полоскати  там  свої  брудні  ноги.  Озеро  не  потерпіло  такої  наруги  і  річка  побігла  далі,  і  зупинилась  на  трав’янистій  лісовій  галявині,  що  за  14  кілометрів  від  хутора.  А  на  тому  місці,  де  мало  бути  озеро,  край  невисокого  горба,  залишилось  тільки  джерельце,  котре  уже  за  моєї  пам’яті  було  бродом.
         Це  місце  любила  хутірська  дітвора,  а  дітей  тоді  у  кожній  хаті  було  не  менше  трьох,  а  то  і  більше.  Особливо  гамірно  ставало  зимою,  коли  кожен  хотів  спуститись  на  санках  по  пологій  місцевості  донизу.  Стояв  веселий  сміх,  крики  та  зойки,  що  лякали  галасливих  ворон  у  небі  та  зайців  з  лисицями  у  лісі,  який  одним  своїм  боком  тулився  до  хутора.
       Ми,  хутірська  дітвора,  той  ліс  знали  з  самого  малого  дитинства,  бо  ходили  туди  літом  з  батьками  за  чорницями  та  грибами,  а  ліс  завжди  щедро  ділився  з  нами  своїми  дарами.
       За  кілометрів  зо  шість  від  хутора  простяглось  лісове  урочище  Луки.  Правда,  ліс  там  посадили,  забравши  у  селян  їхню  земельну  власність  у  колгосп  уже  за  радянської  влади,  та  стара  назва  урочища  залишилась  незмінною  і  ще  й  досі  підігріває  здогадкою,  що  саме  на  Луках  за  часів  першої  світової  війни  стояла  табором  частина  Австро-Угорської  армії.  Побіля  Шулярової  Гори,  що  височіє  на  метрів  п’ятдесят  угору  посеред  Лук,  знайдено  братську  солдатську  могилу  з  похованням  тих  років.
         От,  саме  Шулярова  Гора  нам,  дітлахам,  розгарячених  зимовими  іграми  і  не  давала  спокою.  І  я,  з  молодшою  за  мене  на  два  роки  моєю  сестрою  Людмилою  та  двома  рідними  між  собою,  а  нам  із  сестрою  двоюрідними  братами,  Валера  -  мій  одноліток,  Сашко  -  на  рік  старший,  вирішили  дійти  до  гори,  щоб  поспускатись  із  неї  на  санках.  А  було  нам  тоді  усім  не  більше,  ніж  до  років  дванадцяти.
       Коли  наші  батьки  розійшлись  по  роботах,  ми  взяли  дерев’яні  санки  і  подались  до  лісу  на  Шулярову  Гору.  Спочатку  було  зовсім  весело.  Неходжений  сніг  порипував  на  морозі,  добавляв  впевненості  у  ходьбі,  на  гілках  дерев  відсвічував  лукавими  іскорками,  часом  падав  і  за  комір,  розбавляючи  нашу  подорож  несподіваним  вереском  з  наступним  приступом  загального  сміху.  А  ще  вітер  тихенько  погойдував  віття  та  час-від-часу  рипів  стовбурами  дерев,  котрі  терлись  один  об  одного,  і  сонце  ліниво  блимало  між  засніжених  крон  на  безхмарному  небі,  такому  голубому,  аж  серце  тьохкало  від  захвату,  споглядаючи  ту  неповторну  красу.
         Та,  чим  далі  ми  заходили  углиб  лісу,  тим  нашого  настрою  меншого.  Давалось  взнаки  копирсання  малими  ногами  снігових  кучугур,  а  ще  і  санки  тягнули  в  придачу.
         Ось,  і  Шулярова  Гора  зашуміла  перед  нами  високим  сосновим  строєм,  котрий  підпирав,  як  нам  малим  здалось,  ціле  небо.  Скопом  ми  затягнули  наші  санки  на  самий  вершечок  гори.    Відхекались,  усілись,  обійнявшись,  на  санки  і,  відіпхнувшись  ногами,  поїхали  поміж  сосен  донизу.  А  сосни  так  стрімко  наближались  до  нас,  то  з  одного  боку  санчат,  то  з  іншого,  що  ми  міцніше  збились  до  купки  та  притихли  від  ляку.  Слава  Господу,  якщо  не  зважати  на  те,  що  одну  сосну  наші  санки  все-таки  зачепили,  ми  спустились  з  тієї  гори  цілими  та  неушкодженими.  Весь  наш  дитячий  запал,  що  витав  у  наших  грудях,  здуло,  ніби  зимовим  вітром.  
       Потрібно  було  знову  долати  той  же  самий  шлях  засніженим  лісом  додому.  А  дома  нас  уже  чекали  наші  батьки,  а,  почувши,  куди  ми  ходили,  на  все  відбили  нам  охоту  шукати  на  Шуляровій  Горі  зимових  пригод.

   21.12.21

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934547
дата надходження 21.12.2021
дата закладки 22.12.2021

Віктор Ох

Він прийшов із війни (V)

Слова  -  Любов  Ігнатова
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_xX7_S0MsQ0[/youtube]
----------------
Він  прийшов  із  війни,  а  війна  та  живе  ще  у  ньому,
В  його  думці  і  снах,  в  похоронках,  що  линуть  братам...
Зі  сльозами  в  очах  він  вклонився  батьківському  дому,
Та  душа  десь  воює...  душа  іще  досі  десь  там...

Він  вже  дуже  давно  не  боїться  фізичного  болю,
Бо  є  рани  страшніші,  ніж  ті,    що  рубцями  взялись.
І  він  зна,  як  ніхто,  що  й  один  бува  воїн  у  полі,
І  він  зна,  як  ніхто,  що  не  буде  життя  «як  колись»...

Він  прийшов  із  війни  на    дві  тисячі  років  старіший,
На  дві  тисячі  років  мудріший  за  всіх  мудреців.
І  він  зна,  як  ніхто,  що  життя  —  то  є  скарб  найцінніший.
Він  стрічав  на  шляху  і  Людей,  і  безрідних  людців.

Йому  сняться  і  досі  окопів  розтерзані  груди
І  врятоване  дивом  сіреньке  мале  кошеня...
Він  прийшов  із  війни  —  із  театру  страшного  абсурду,
Де  за  кожну  виставу  занадто  висока  ціна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934453
дата надходження 20.12.2021
дата закладки 20.12.2021

Білоозерянська Чайка

Варварин день

/септима/

Грудневий  день
Усіх  нас  грішних
У  білосніжжі
Привітав:
«Варвара  йде!»
Зима  неспішно
Вкриває  села  та  міста.

Світ  християн
Чекає  гостю
І  сани  мостить
Залюбки.
В  молитві  я
До  Високості:
«Хай  пройде  час  для  всіх  важкий!»

В  снігах  зимі
Як  слід  радіти,
Щоб  дружба  в  світі
Знов  була.
Щоб  кожен  міг
Лишити  дітям
Добробут,  спокій,  мир  і  лад.

Моли  Христа
За  нас  завзято!
Бо  ти  й  на  страту
Йшла  за  нас.
Пробач,  свята,
Й  Небесний  Тату,
Що  світ  вгрузає  в  гріх  щораз.

Врятуй  людей!
Сліпих  та  хворих,
У  вірі  –  поруч
Милість  та.
В  грудневий  день
Сніг  –  омофором,
Варвара  мчить  в  село  й  міста…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934134
дата надходження 17.12.2021
дата закладки 17.12.2021

Амадей

Я НЕ КОХАЮ ДЛЯ ЗАБАВИ

Я,  не  кохаю  для  забави,
Якщо  люблю,  -  то  вже  люблю,
Й  вірші  пишу  я  не  для  слави,
Оспівую  любов  свою.

Якщо  мене  колись  любили,
Любов  та  в  серденьку  живе,
Те  сонце,  що  мені  світило,
Ніколи  більше  не  зайде.

Якщо  когось  я  вже  кохаю,
То  це  навік  в  душі  моїй,
Від  щастя  у  душі  співають,
П"янкі  весняні  солов"ї.

Я,  не  кохаю  для  забави,
Якщо  люблю,  -  то  вже  люблю,
Бо  тим,  хто  грається  в  кохання,
Не  буде  місця  у  Раю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933954
дата надходження 15.12.2021
дата закладки 15.12.2021

Н-А-Д-І-Я

РОЗЛОГИЙ ТЕРЕН ЗРІС БІЛЯ ДОРОГИ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bK222X5fDWM[/youtube]
Розлогий  терен  зріс  біля  дороги,
Ніщо  не  зможе  сонце  затінять.
Та  в  серці затаїлася  тривога:
Хто  посадив?-  Так  хочеться  узнать.

Давно  вже  цвіт  упав,  зима  надворі,
Та  ягідки  тримають  ще  гілки.
Морозу  не  бояться,  в  непокорі,
Навколо  ягід  гострі  колючки.

І  хто  не  йде,  зупиниться  на  хвильку,
В  надії  скуштувати  ягідок.
Не  так  багато  ягід  росте  взимку,
Терновий  смак  навіює  думок.

Кохання   проросло  чиєсь  у  терен,
Колись  не  взнало  щастя  у  житті.
Рости  кущем  колючим  тепер  здатен,
Тому  живе  гірким  у  самоті..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933942
дата надходження 15.12.2021
дата закладки 15.12.2021

Віктор Ох

Журись-не журись (V)

   Продовжуємо  експериментувати  з  записами  власного    (м'яко  кажучи,  недосконалого)  співу.  Жанр  пісні  визначив,  як  "шансон-блюз",  бо  присутні  настроєві  елементи  характерні  для  обох  напрямків.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=m_Xv1V4lqGM[/youtube]
-----------
[color="#1127b8"]Як  же  гарно  коли  сад  квітне  буйним  цвітом.
Все  наповнено  сонячним,  чарівним  світлом.
Так  багато  щедроти  по  землі  розлито!
Та  мине  все  як  дим.
Залишусь  я  один
Серед  днів  і  хвилин.[/color]

Приспів:
 Не  усе  зникає,
 не  щеза  кудись.
 Тихо  заспіваю  
 Серцю    «не  журись!»
 Музика  лунає,
 підіймає  ввись.
 Пісня  нагадає,  
 що  було  колись.

[color="#1127b8"]Знов  дерева  смарагдові  вдягнули  шати.
Я  не  знаю  чи  кращого  іще    чекати.
Тож  не  буду  сьогодні  довго  сумувати.
Бо  відомо  давно
З  того  як  живемо
Лише  щось  беремо.[/color]

Приспів.

[color="#1127b8"]Вітер  знову  несе  кудись  опале  листя.  
І  захочеться  знов  до  чогось  прихилиться.
В  сяйві  місяця  можна    ще  наговориться.
Та  як  завжди  бува  -  
розлетяться  слова,
як  пожухла  листва.
[/color]
Приспів:
   Бо    усе  зникає,
   і  щеза  кудись.
   Тихо  наспіваю  
   серденьку  «журись»
   Музика  лунає,
   підіймає  ввись.
   Та  ніхто  не  знає,  
   що  було  колись.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933946
дата надходження 15.12.2021
дата закладки 15.12.2021

Микола Серпень

Вони

Вони  під  ніж  пустили  правдолюбів,
І  посадили  правди  шукачів,
А  потім  грубо,  так  відверто  грубо,
Перекували  рала  на  мечі!

Вони  брехали,  скрізь  вони  брехали!
«Фашисти!»  -  обзивали  всіх  кругом,
Щоб  їх  орди  навала  право  мала
На  смерть  народи  гнати    батогом!

Вони  вбивали,  де  лиш  не  вбивали,
Ще  й  розбомбили  Сирії  міста.
Тодішні  фото  їх  серед  розвалин
Всім  показали  -  час  біди    настав!

Все  не  розкажеш,  так  його  багато:
Наш  Крим  зелені  чоловічки  відняли,
А  на  Донбасі  все  палають  хати,
Війська  ж  їх  на  кордоні  залягли.

І  все  на  себе  тягнуть  Перемогу,
Ту,  спільну,  над  вселенським  злом,
Щоб  в  неї  смерть  рядити  ніби  в  тогу,
І  всіх  кругом  накрить  її  крилом!

Чого  ж  вони  так  прагнуть  на  цім  світі?
До  рубежів  яких  кладуть  місток?
Щоб  не  раділи  ні  батьки,  ні  діти,
І  страх  всіх  пробирав  аж  до  кісток!

12.12.2021

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933886
дата надходження 14.12.2021
дата закладки 14.12.2021

Білоозерянська Чайка

На Андрія

«Мамо,  –  донька  промениться,  –
Ось  притримай  пса  ти!
Йдуть  дівки  на  вечорниці
Калиту  кусати.

Ми  балабушок  зварили  –
Запускай  Рябка  вже!
Чию  з’їсть,  ту  першу  милий
Рушником  пов’яже.

Коси  –  стрічками  в  оздобі,
Ще  й  в  новеньких  плахтах  –
У  дворі  кидаймо  чобіт,
До  кохання  шлях  той!

На  гарячий  віск  сьогодні  
литимемо  воду.
Будуть  під  пісні  народні
Жарти  й  хороводи.

А  музи́ка  як  ушкварить  –
Молодь  веселиться!
Може,  мамо,  знайде  пару
І  твоя  дівиця?

Поворожимо  на  дровах  –
Роки  молодії!"
Будьте  з  святом  всі  здорові,
Людоньки,  з  Андрієм!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933708
дата надходження 13.12.2021
дата закладки 13.12.2021

Калинонька

Що то з тою головою? ( Гумор)

Що  то  з  тою  головою,
Пам'яті  ні  трішки:
То  забуду  ,  то  сховаю...
То  ж  уже  не  смішки.

Якось  пішла  я  до  склепу,
Все  собі  купила:
Гречки  килу,  рису  ,дріжджів  пачку,
Все  в  пакет  зложилам.

І    попленталась  додому
Й  по  дорозі  думаю,
Спечу  Міськові  роґальків,
Ней  з  ґарбатом  хрумає.

Прийшла  ,  раздва  роздягнулась,
В  фартушок  ся  вбрала.
Пару  яєць,  маргарини,
Молочка  додала.

Замісилам  файно  тісто,
В  рушник  загорнула,
І  поставилам    до  сонця
Тай  надвір  майнула.

Дала  свині  і  ціплятам,
Спуталам  їндичку,
Бо  з  виводком  вже  об'їла
На  буряках  гичку.

І  погнала  я  до  хати,
Щоб  пекти  роґальки.
По  дорозі  ще  спинилась...
Пару  слів    до  Гальки.

Прилітаю  я  до  хати,
Де  стоїть  митниця,
Розкутую  рушника,-
На  дні  -  паляниця.

Ніц  не  виросло  ,  ні  грама,
Що  таке  за  чудо  ?!
Може  дріжджів  не  додала?
Дивитися  буду...


Цілу  хату  обшукалам  ,
Холодильник,  креденс.
Пакет  сто  раз  вивиртала...
Що  ж  то  за  єнтерес?

Ніби  тямлю  в  пакет  клалам,
І  платилам  гроші...
Певно  в  склепі  я  забула.
Голова  -  на  воші!

Я  тісто  перемісила
Ще  й  маку  додала.
І  виложила  на  пательні
Чугунній  ,  глибокій.
Спеклам    Міськові  паляницю,
Й  маю  чистий  спокій.

Сів  си  Місько  на  дивані,
Взєв  горнє  ґарбати,
І    моє  "ізобритєньє"
Став  собі  жувати.

Жує  ,  крекче  ,  прицмакує...
Що  то  нині,  Лизавето  ,
В  нас  якась  подія  ?
Така  добра  паляниця,
Як  на  Маковія!

Я    до  Міська  підморгнула,
А    він  жує  з  смаком...
В  склепі  дріжджі  я  забула,
Голова  вже  з  браком...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933749
дата надходження 13.12.2021
дата закладки 13.12.2021

Калинонька

Вітання моїй внучці…

У    день  святковий,
На  Святої  Ганни,
Народилося    у  нас
Дівчаточко  гарне.

З  того  часу  промайнуло
Вже  чотири  роки...
Виросла  наша  красуня,
Краля  кароока!

Гарна  така  ,  як  квіточка,
Радіє,  сміється...
І  рухлива  й  бешкетлива,
Все  її  вдається.

І  грається  ,  і  співає,
Ще  й  гарно  малює...
У  садочок  уже  ходить,
З  дітками  танцює.

І  енергії  у  неї  
Великі  запаси,
Не  посидить  і  хвилечки,
Нема  завжди  часу.

Будь  весела  щебетушко,
Пташечко    маленька  ,
Рости  добра  і  щаслива  
Й  завжди  здоровенька.

Ми  цілуєм  тебе  нині,
Й  міцно  обіймаєм!
Приїзжай  до  нас  у  гості,  
Ми  завжди  чекаєм!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933764
дата надходження 13.12.2021
дата закладки 13.12.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Про все розкажуть нам вірші

Хоч  віртуальна  дружба  в  нас  з  тобою,
Та  ми  з  пів  слова  відчуваємо  її.
Вона  в  життя  ввірвалася  з  весною,
Коли  від  сну  все  прокидалось  на  землі.

Радію  так,  що  ти  з'явивсь  у  мене,
Твою  підтримку  дружню,  відчуваю  я.
Є  поетичне  слово  в  нас  взаємне,
Без  нього  дружба,  не  буватиме  міцна.

Я  радість  в  спілкуванні  відчуваю,
По  поетичних  ми  блукаєм  сторінках.
У  них  зустрівшись,  дуже  добре  знаєм,
Таємні  почуття  до  нас  приходять  в  снах...

Для  мене  ти  збираєш  ясні  зорі,
Подорожуємо  у  місячнім  човні.
Я  відчуваю  доброту  у  кожнім  слові,
Яку  з  цілунком  посилаєш  ти  мені.

Твої  слова  звучать  неначе  пісня
І  часто  так  торкають  серця  і  душі.
А  може  то  любов,  як  перша  -  пізня,
Про  неї  розповідь  ведуть,  мої  вірші.

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933746
дата надходження 13.12.2021
дата закладки 13.12.2021

Амадей

Я ТЕБЕ, КОХАНА, СЕРДЕНЬКОМ ЗІГРІЮ

Солов"єм  у  гаї  серденько  співає,
І  сміється  радісно  душа,
Почуття  гарячі  я  тобі,кохана,
Виливаю  у  своїх  віршах.

Сонечко  за  обрій  уже  спать  лягає,
День  згасає,  вечір  настає,
Біля  кладки,  мила,  я  тебе  чекаю,
Виглядаю,  серденько  моє.

Вийди,  моя  радість,  квітонько  рум"яна,
Чуєш,  як  співають  солов"ї?!
Я  для  тебе,  мила,  люба  і  жадана,
Солов"єм  співатиму  пісні.

А  коли  стожари  ранок  зазоріють,
Трави  в  лузі  питимуть  росу,
Я  тебе,  кохана,  серденьком  зігрію,
Й  на  руках  додому  понесу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933645
дата надходження 12.12.2021
дата закладки 12.12.2021

Н-А-Д-І-Я

ЖАХНУЛИСЬ ХМАРИ - СОНЦЕ СХОДИТЬ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=tvKu1wn7-eU[/youtube]
Жахнулись  хмари  -   сонце  сходить,
Горить,  як  ватра  горизонт.
І  новий  день  вже  верховодить,
У  нікуди  тікає  сон.

Із  квітів  падає  роса,
Щоб  напоїть  так  спраглу  землю.
Неначе  вранішня  сльоза,
Упала  в  землю  недаремно.

Умила  гарно  своє  личко,
На  небо  очі  підвела.
Така  була  у  неї  звичка,
Від  сонця  очі  відвела.

А  поряд  квітів  розмаїття,
Не  запізнилася  весна...
На  небі  тухне  враз  багаття,
І  хмара  сіра  наповза.

Полився  дощ  весняний,  теплий,
Його  чекали  так  усі.
Земля  врятована,  промокла,
Їй  мало  так  було  роси.

Та  хмари  сонце  не  сховають,
Воно  крізь  хмари  й  дощ  пройде.
Проміння  квіти  знов  спивають,
А  сонце  новий  день  веде...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933327
дата надходження 09.12.2021
дата закладки 10.12.2021

Крилата (Любов Пікас)

ПРО ЇЖАКА

Зо  шість    тисяч  колючок
Має  сірий  їжачок.
Він  на  них  (і    залюбки!)
Носить    яблука  й  грушки.
Фрукти  любить,  та  однак
Не  відмовиться      ніяк
Від  жучка  чи  слимака,
Хробачка  чи  павука.
Жабу  також  з’їсть  охоче.
Змійку  іноді  захоче
Пожувати  –  ось  вам  вість!
Скорпіона  навіть  з’їсть.  
Виспиться  за  день  в  норі,
Вийде  о  нічній  порі,  
Носом  довкруж  поведе,
Харч  за  запахом  знайде:
Гриб,  ожину  чи    мокрицю.  
А  як  вовка  чи  лисицю  
В  лісі  стріне  їжачок,  
М’ячиком    із  голочок
Зробиться,    навтікача
Пуститься.  Від  пугача  
Не  поспіє  до  нори,  
Нападає  птах  згори,
Не  боїться  голок  він,
Має  луску,  наче  дзвін,
На  своїх  міцних  лаписьках.
Птах  пугач  для  їжачиська  –
Справжнє  лихо.  Тож  вухатий
Завжди  десь  побіля  хати
Крутиться.  Знайшов  харчі  –
В  дім  вертається  мерщій.

Їсть  багато  він,  не  трішки.
У  холодну  пору  в  ліжку
Десь  приблизно  зо  пів  року
Спить  собі.  І  навіть  оком  
Не  змигне  в  пітьмі  нори.
В  час  цей  губить  всі  жири.
А  як  встане,  вгледить    квіти.
Буде  нюхати  й  радіти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933406
дата надходження 09.12.2021
дата закладки 10.12.2021

Мирослав Вересюк

ЗНОВ НА КОРДОНАХ РИСКАЮТЬ ОРДИНЦІ

Знов  на  кордонах  рискають  ординці,
Заклятий  ворог  із  покон  віків.
Гартуйте  зброю,  браття-українці,
Козацький  дух  і  лють  до  ворогів.

Орда  звірина  знов  гуртує  сили,
Свобода  наша,  це  для  них  як  смерть!  
Своєї  крові  доста  ми  пролили,
Жертовник  нею  виповнився  вщерть.

Пролита  кров  волає  до  відплати,
Полеглих  душі  нам  кричать  з  небес,  –
Вставай  у  лаву  друже,  сестро,  брате,
Плече  в  плече,  а  руку  на  ефес!

Нехай  відчує  ворог  міць  і  силу,
Бо  під  ногами  в  нас  своя  земля.
Орда  у  ній  знайде  собі  могилу,
Також  схороним  плани  всі  Кремля!  

Хребет  орді  зламаєм  до  коліна,
Одну  з  голів,  зрубаємо  в  орла,
Щоби  жила  у  мирі  Україна  
І  землями  своїми  приросла.

08.  12.  2021  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933258
дата надходження 08.12.2021
дата закладки 08.12.2021

Олекса Удайко

СВОЄ І НАШЕ

             Усе  у  порівнянні  і...  
             поєднанні...
[youtube]https://youtu.be/pmoYP_QvGsM[/youtube]
[i][b][color="#098894"][color="#055b66"]СВОЄ  І  НАШE

Своє  і  наше  –  як  то  все  не  сплутати  ,
як  розділити  вcе  у  час  журби?  
Нам  би  радіти  власному  теплу,  а  ти
шукаєш  ярмис  від  нашесть  юрби.  

Й  безсилою  здається  контрацепція  –
чужинське  нам  вже  в’їлося  в  крові…
Нам  би  підняти  людськості  концепції  –
вони  ж  у  нас    покояться  в  траві!

І  щоб  в  житті  ні  перед  ким  не  прогинатись,
й  не  бути  нам  такими,  як  ми  є,
пора  вже,  витуривши  іноземну  на́пасть,
збагнути  все  до  рисочки  своє.

І  жити  так,  щоб  жоден  гнус  бруднющим  носом
підмурок  наш  уже  не  підточив,
і  щоб  не  пхав  його  у  наше  тепле  просо  –
у  злодія  нема  на  те  причин!

Своє  і  наше!  Дві,  як  кажуть  в  нас,  різниці!  
Своє  і  наше?..  Зайвий  жоден  спір:
своє  –  то  благодаті  Божої  зірниці,
а  наше  –  то  вода  з  Карпатських  гір!

Любімо  ж  ми  своє,    хранімо  вельми  наше  –
обидвоє  –  як  рідні  два  крила...
Щоб  парувала  на  столі  весела  каша,
шануймо  все,  що    Ненька  нам  дала.
[/color][/color][/b]

7.12.2021
_______
Про  своє  і  наше  краще  читати  в  супроводі  пісні
Славка  Вакарчука,  який  підгледів  задум    віріша.

Світлина  із  мережі  Інтернет...[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933261
дата надходження 08.12.2021
дата закладки 08.12.2021

СОЛНЕЧНАЯ

БЫВАЮТ…

Быва́ют  люди  
С  А́нгелами  схо́жи!
В  них  прибыва́ет
Безусло́вная  любовь!
Чтоб  ря́дом  с  ни́ми  быть  
Нужна́  похо́жесть!
Мой  Бо́же,  как  же  стать
И  мне  такой?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933237
дата надходження 08.12.2021
дата закладки 08.12.2021

Малиновый Рай

Пахли яблука

Ми,студенти,яблука  збирали,
В  ті  осінні  незабутні  дні,
Ти  тайком  на  мене  поглядала
І  це  так  подобалось  мені.

         Пахли  яблука,пахло  осінню
         У  багатому  тому  саду
         Де  зустрів  тебе  я  ще  зовсім  
         Неціловану  молоду.


Запалила  осінь,заспівала,
Золотом  окутала  вона,
В  наші  душі  почуття  заклала
Ті,  що  так  бажались  тоді  нам.  


         Пахли  яблука,пахло  осінню
         У  багатому  тому  саду
         Де  зустрів  тебе  я  ще  зовсім  
         Неціловану  молоду.


Осінь  нам  зробила  подарунок,
Осінь  благодійниця  така,
Той  короткий  перший  поцілунок
Нам  і  досі  губи  обпіка.

         Пахли  яблука,пахло  осінню
         У  багатому  тому  саду
         Де  зустрів  тебе  я  ще  зовсім  
         Неціловану  молоду.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927704
дата надходження 11.10.2021
дата закладки 08.12.2021

Крилата (Любов Пікас)

Що хочеш, жінко?

- Що  хочеш,  жінко,  в  ювілейну  осінь
Отримати  від  долі  на  підносі?  
- Найбільше  прагла  б    ізі  всіх    дарунків:
В  плед  загорнутись  із  його  цілунків.
- А  він,  це  хто?  Реальність  чи  плацебо?
- Він  –  сонце  й  місяць,  і  земля  і  небо,
Він  -  білий    сніг  на  чорних    віях  січня,
Ріка,  якою  я  пливу  у  вічність.  
- Насипала  ти  тут  гороху  й  м’яти,
Якесь  одне    ім’я  він  мав  би  мати.
- Тоді  він  вітер  із  великих  терцій,  
Який  вогонь  роздмухує  у  серці.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933178
дата надходження 07.12.2021
дата закладки 08.12.2021

Н-А-Д-І-Я

ГРАЙЛИВЕ СКЕРЦО

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=egQAf495Xks[/youtube]
Забутий  сад  людьми  зимою,
Лише  десь  пташка  промайне.
Колись  ходила  тут  з  тобою,
І  згадка  ця  враз  обійме.

Мороз  пощіпує  у  руки,
Лице  рум"янець  обпіка,
Та  вже  в  душі  нема  розпуки,
Із  пам"яті  повільно  все  втіка.

Пройшла  знайомими  стежками,
Та  де  ж  ти  ,  молодість,  моя?
Та  час  все  стер,  він  невблаганний,
А  я  давно  вже  не  твоя.

Здаля  побачила  на  лавці,
Червону  квітку  ледь  живу.
Її  торкнулись  змерзлі  пальці,
Зимою  бачу  дивину.

Це  хтось  залишив  гарну  квітку,
Мабуть,  про  втрачене  кохання.
Я  підняла  оцю  сирітку,
Почула  ніби  я  благання.

Замерзли  ніжні  пелюстки,
Вона  була   вже  ледь  жива.
Вкололи  руку  колючки...
Такі  зимові  ці  дива!

Пригріла  квітку  біля  серця,
Можливо,  зможу  врятувать?
і  лине  десь  здалека  скерцо,
І  я  змогла  це  відчувать...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933221
дата надходження 08.12.2021
дата закладки 08.12.2021

Амадей

В ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ ДЛЯ СВАХИ (авторська пісня)

Найщасливіший  на  світі,
В  кого  є  хороші  діти,
А  промчать  конем  літа,
Буде  й  сваха  золота.
А  як  буде  в  свахи  свято,
Поприходять  гості  в  хату,
За  столами  посідають,
Гарну  пісню  заспівають.

Ой  свашечко,  моя  свашечко,
З  Днем  народження  вітаю,  моя  пташечко,
Ой  свашечко,  моя  свашечко,  
Дайте  я  Вас  розцілую,  моя  пташечко,
Дайте  я  Вас  розцілую,  моя  пташечко.

По  чарчині  вип"ють  гості,
І  звучати  будуть  тости,
Подарують  свасі  квіти,
Найчарівнішій  на  світі,
Подарують  подарунки,
Привітання  й  поцілунки,
Сваха  квіткою  розквітне,
І  поллється  знову  пісня.

Ой  свашечко,  моя  свашечко,
З  Днем  народження  вітаю,  моя  пташечко,
Ой  свашечко,  моя  свашечко,
Дайте  я  Вас  розцілую,  моя  пташечко,
Дайте  я  Вас  розцілую,  моя  пташечко.
Дайте  я  Вас  розцілую,  моя  пташечко.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932938
дата надходження 05.12.2021
дата закладки 05.12.2021

Н-А-Д-І-Я

ЖАЛІЄМО, ЩО ЦЕ БУЛО КОЛИСЬ, ДАВНО

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8S_xEnbRvuE[/youtube]


О  пам"ять,  ти  жорстока  й  безсердечна!
Навіщо  нас  вертаєш  у  ті  дні,
що  нам  були  і  дорогі,  і  гречні,
а  зараз  –  невимовно  мовчазні?..

Ведеш  ти  нас  болючими  стежками,
де  ми  колись  щасливими  були.
Нам  боляче,  але  ти  невблананна.
Ти  розумієш,  що  таке  –  болить?

Ми  хочемо  усе  відчути  знову,
торкнутись  краєм  серденька  тепла.
А  ти  із  часом  заодно,  у  змові:
все,  що  було,  минулим  обплела!

І  раз-у-раз  ведеш  у  край  далекий,
і  ми  з  ключем  пташиним  летимо.
Далаєм  все…  І  шлях  оцей  лелечий,
всім  невідомий...  тайний.  Мовчимо..

*Сердешна  –  бідна,  беззахисна.


>

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932870
дата надходження 04.12.2021
дата закладки 05.12.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Любіть рідну мову

Любіть,  поважайте  свою  рідну  мову,
Бо  вона,  як  пісня,  бо  вона  казкова.
Вона  наче  літо  в  сонячнім  промінні,
Легка  і  відкрита,  наче  небо  синє.

Українська  пісня  -  то  початок  з  неї,
Ніжна  і  прекрасна,  наче  орхідеї.
І  дзвінка  мов  дощик,  що  понад  гаями,
На  квітках  у  лузі  вона  із  роями.

Не  змогли  б  без  неї  промовити  слово,
Вона  барвінко́ва,  вона  калино́ва.
І  прозоро  -  чиста,  мов  вода  джерельна,
Хоч  буває  різка  і  бува  пекельна...

Та  за  це  ми    друже  її  й  поважаєм,
Той  хто  їй  байдужий,  від  того  тікає.
А  хто  зігріває  ласкою  своєю,
З  слів  вінок  сплітає,  завжди  дружить  з  нею.

Ми  завжди́  за  неї  боротися  будем,
Хай  вона  мов  сонях,  розквітає  всюди.
З  журавлиним  клином  проліта  над  нами,
Хай  вона  над  світом  лунає  піснями.

Нехай  голуб  миру,  нею  промовляє,
Хто  її  почує,  нехай  кожен  знає.
Що  без  мови  в  світі  неможливо  жити,
Як  скажіть  нам  люди  її  не  любити!

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932859
дата надходження 04.12.2021
дата закладки 05.12.2021

Амадей

ЩЕМИТЬ МОЯ НЕВИПИТА ЛЮБОВ

Чомусь  засумували  явори,
Вже  перший  сніг  притрушує  їм  скроні,
Хтось  ніжно  їм  шепоче  ізгори,
Тримай,  тримай  кохання  у  долоні!

Тримай,  не  випускай  свою  любов,
Можливо,  це  твоя  любов  остання,
А  явори  скриплять  лиш  віттям  знов,
Виспівують  мелодію  кохання.

Пройде  зима,  прилинуть  солов"ї,
Піснями  чаруватимуть  нас  зрання,
Дивлюсь  на  явори  й  в  душі  моїй,
Щемить  моє  невипите  кохання.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932857
дата надходження 04.12.2021
дата закладки 04.12.2021

Ніна Незламна

Запасний варіант ( проза)

       Обрій  у  передвечірньому  мареві……    Червоне  сонце  й  смужки  темно  синіх  і  рожевих  хмар  навіювали  думки.  Ну  от  минув  ще  один  день,  а  час  летить.  І  так  рік  за  роком.  Під  квітучим  бузком,  Таня  присяде  на  лавці,  в  ньому  знаходить  розраду.  Інколи  поскаржиться  на  долю,  а  інколи  і  теплі  спогади  на  якусь  мить  зігріють  серце.  Та  деякі  спогади  чомусь  з  гірчинкою.Чому  колись  була  довірливою  дівчинкою?  Запах  квітучого  бузку  вкотре  нагадав  про  той  вечір.
***
   У  школі  випускний  вечір….      На  ній  пишне  плаття  феї,  подібне  вбранню  квітучої  вишні.  Біляве,  локонами  волосся,    ледь  прикривало  пишненькі  груди.  Проникливий  погляд  синіх  очей,  Артур  не  міг  не  помітити.  Та  не  наважувався  її  запросити  на  танець.  З  під  лоба  спостерігав  -  гарненька,  ледь  пригадав  її  ім`я,  здається  Таня.  Школа  велика,  три  випускних  класи,  чи  й  запам`ятаєш  цих  красунь,  кілька  раз  переконував  себе.  Якби  ж  з  одного  містечка,  а  то  десь  на  відшибі  живе,  чи  й  не  з  якогось  ближнього  села.  Адже  кілька  раз  помічав,  як    виходила  з  рейсового  автобуса,  що  зупинявся  неподалік  від  школи.  
 А  може  й  справді  наважитися  запросити?  Але  ж  прийдеться  провести  додому.  Може  інші  дівчата  не  помітять,  вже  добряче  набридли  одні  й  ті  самі  обличчя,  їх  пусті  розмови.  Та  чи  готовий  я?  І,  як  завжди  підбадьорив  себе  -  Але  й  чому  не  можна  злегка  фліртонуть?!  Впоспіх  кілька  раз  поправив    чорнявого  чуба,  що  щойно  спав  на  чоло.  Його  невеличкі  карі  очі  неначе  забігали  й  заблискали  од  сподівання.  Черговий  флірт,  ну  хіба  що  на  один  вечір,  тож  попереду  навчання  у  великому  місті.
 Раптово,  гучний  голос  ведучого  відволік  від  думок,  
-Оголошую  білий  танець.
Ой,  як  же  вона  чекала  цього  моменту,  подібна  пташці,  пурхнула  через  весь  зал.  Ледь  почервонівши,  присіла  в  реверансі.  
       Омріяні,  веселі  закружляли  в  вальсі.  Жадані  хвилини  дотику,  поглядів,  легкий  трепіт  тіла,  перевернули  весь  світ.
     Привітно  мерехтіли  зорі…  від  повного  місяця  лилось  блакитне  сяво,  освітлювало  шлях.    Позаду  залишилась  школа.  Артур  обережно  тримав  її  за  руку,
-Тобі  далеко  додому?
-Та  ні  за  містом  новобудови.  Правда  автобус  в  цю  пору  не  їздить.  
-То  я  візьму  таксі,  бо  ж  це  не  близий  світ.
На  згоду,  лиш  схилила  голову,  мовчала.  В  душі  втішалась,  батьки  в  нічну  зміну,  тож  не  буде  запитань.
   Зацікавлений  погляд…  Вздовж  дороги  горіли  ліхтарі,    його  вразили    двоповерхові  будинки  з  красивими  масандрами.  Адже  не  знав,  що  тут  виріс  цілий  мікрорайон.    Трохи  здивувався,  коли  вона  запросила  зайти  в  будинок,  випити  чаю.  Думка  стрілою  –  Тож  не  дурень  відмовитись.  Хіба  я  вже  такий  красень,  щоби  мене  майже  кожна  запрошувала  до  себе  в  гості.  Але  ця,  здається  не  з  бідненьких,  хто  знає,  може  й  не  на  один  вечір…  
   Він  відпустив  таксі,
-Раз  це  не  на  пів  години,  навіщо  чоловіка  тримати.  я  потім  зроблю  замовлення.
Вона  з  заздрістю  дивилася  на  його  телефон,  який  тримав  у  руці.    В  класі  кілька  учнів,  вже  придбали  собі  такі  телефони.  Їй  же,  батьки  пообіцяли  подарувати  на  вісімнадцятиріччя.  Але  до  нього,  ще  майже  цілих  десять  місяців.
       На  кухні  засвистів  чайник.  Вона  з  серванту  діставала  цукерки  й  серветки.
-Таню  можна  я  сам  приготую  чай.  
Мимохіть  мелькнула  привітна  усмішка,
-  Ну,  якщо  дуже  хочеш…  Там  знайдеш  чашки,  цукор.
     Розмова  про  школу  його  не  цікавила.  Розповідав,  як  придбав  телефон  та  ділився  думками  про  нові  комп`ютераи,  про  їх  запровадження  в  різних  сферах.  Коли  запитав    про    її  батьків,  зрозумів,  що  вони  до  ранку  тільки  удвох.  І  озираючись,  в  одну  із  чашок  кинув  пігулку  снодійного.Він  вже  не  вперше  це  робив  з  дівчатами  і  цього  разу  не  хотів  втратити  шансу.  Горіло  бажання    провести  з  нею  ніч,  відчути  себе  справжнім  мачо.
 Приємний  запах  чаю  рознісся  по    кімнаті.  Вона  ніби  потрапила  в  сіру  імлу.  Декілька  раз  кліпала  очима,  не  могла  зрозуміти,  можливо  тільки  на  очах?  Чомусь  не  надто  контролювала  свої  рухи.  Невимовна  млість,  опанувало  якесь  ослаблення  тіла,  не  по  її  волі.  Він    наполегливо  й  жадібно  цілував  уста,  у  відповідь  вона  з  насолодою  приймала  їх.  І  непомітила,  ніби  росою  під  сонцем  роставала  під  ним,  лиш  відчувала  його  приємний  запах  тіла.  Врешті,  плаття  феї  опинилося  на  підлозі…  Він  не  втратив  шансу…
   Раптовий  гучний  спів  півня  пробудив  її.  Теплі  сонячні  промені  пестили  оголені  груди.  За  мить  незадоволено  насупила  брови,  то  ніби  у  голові  дзвін,  думки  -  Ой,  що  ж  це  я?  І  чому?  Чому  спромоглася  дозволити?!  Утік!  А  може,  він  просто  спокусник  дівчат?  Можливо  тому  й  завжди  з  ними  веселий,  усміхнений,    привітний.  Але  ж  здається,  бачила  в  окрузі    порядних  дівчат.  Напевно  я  одна  схибила,  але  чому  так  сталось?!  По  кімнаті  рознеслося  гучне  ридання.
***
   В  хаті  прибрано,  затишно…  Після  миття  підлоги  відчувався  запах  хлорки.  Це  на  угоду  батькам,  вони  обоє  медики,  працюють    в  бригаді  швидкої  допомоги.  Розповідаючи  про  розповсюдження  мікробів,  мати    іще  з  малих  літ    її  привчила  до  такого  прибирання.
 Добре,  що    в  руки  взяла  швабру,  під  ліжком,  як  спогад  про  цнотливу  ніч,  лежала  його  краватка.  Вирішила,  що    батькам  цього    краще  не  знати.  Але  загублену  ним  краватку  приклала  до  грудей,  відчула  тепло,    ніби  перед  нею  його  ясні  очі.  Думка  -  Нехай  і  гріх,  але  ж  для  мене  ця  зустріч  чиста,  без  фальшу.  Намагалася  себе  заспокоїти.  Та  чи  покличе,  чи  прийде  він  до  неї,  все  ж  підкрадався  сумнів,  терзав  душу.  Прискіпливо  дивилася  до  дзеркала,  але  за  мить  всмінулася,    втішила  себе,
-А  чому    й  ні,  тож  здається  не  гірша  за  інших.
 Пригадала  той  потаємний  дотик,  почервоніла  й  присівши  на  стілець,  обняла  голову  руками,
- Але  чому  не  заборонила?  Чому  перед  очима    так  раптово  з`явився  туман?  Ой,  що  ж  це  я  накоїла!
За  вікном  гул  запорожця…  З  роботи  повернулися  батьки.
***
   Теплі  сонячні  дні  не  втішали  її  молоде  серце.  Відцвівший  бузок,  ще  більше  засмучував.  Не  хотілося,  ні  любуватись  квітами,  ні  мріяти,  не  задивлятися  на  небо  і  мугикати  про  себе,  якусь  пісню  як  вона,  це  раніше  любила  робити.  В  надії  зустрітися,  кілька  днів  поспіль,  ходила  в  школу.  Але  зустрітися  з  ним  не  вдалося.  Гордість  завадила  дізнатися  його  домашню  адресу.  Та  навіть  якби  й  дізналася,  то  швидше  за  все,  не  насмілилася  би  піти  до  нього.  Від  химерних  думок  немає  втіхи.  Якби  хотів  побачитися,  то  мав  би  сам  приїхати,  тож  знає  де  мешкаю.  І  кожен  місяць,  того  ж  самого  числа,  сідала  на  лавку  біля  бузку  і  чекала,  може  хоч  ввечері  приїде.
       Збігали  дні,  вже  й  місяці…  А  далі  життя,  ніби  річка,  що  повернулася  у  своє  русло.  Навчання  в  торговому  технікумі,  проживання  в  гуртожитку.  Гризло  сумління,  чому  все  так,  чому  так  і  не  приїхав?  Та  в  оточенні  веселих  друзів,  відходив  душевний  біль,  час  заліковував  рану.
   Позаду  навчання…  Вонавивчила  комп`ютер,  працювала    в  бухгалтерії  консервного  заводу.  Від  роботи  додому  далеченько.  Її  часто  на  своєму  автомобілі  підвозив  Сергій,  який  мешкав  неподалік.  Він  працював  шофером  на    бортовій  машині,  на  базу  перевозив  продукцію.  Славний,  русявий  молодий  чоловік,  одружений.  
-Пристав  у  прийми,  так  він  сказав  їй  –Хотів  би  мати  сина  ,чи  доньку,  але  не  в  таких  умовах.
 Інколи  бідкався  про  непорозуміння  з  тещею.  Таня  ж  цю  сім`ю  не  знала,  бо  вони  років  два,  як  тут  купили  будинок.  Сергій  інколи  був  дуже  знервований,  скаржився,  що  теща  чіпляється  за  всякі  дрібниці.  Гризе,  що  він    мало  заробляє,  попрікає,  що    в    дитбудинку  не  навчили  поваги.    Родини  він  не  знав,  лише  від  бабусі  у  спадок  залишився  город    й  від  старої  глиняної  хати  купа  трухлявого  дерева.  
   Вона  слухала  його  скарги,  робила  висновки,  як  вийде  заміж,  то  від  батьків  треба  жити  тільки  окремо.  Але  де  та  з  ким    познайомитися?  Та  щоб  закохатися  так,  щоб,  аж  тіло  тремтіло,  щоб  серце  вискакувало  з  грудей.  Щоб  так,  як  описують  у  книгах.  Хоча  інколи  і  брав  сумнів,  що  є  таке  кохання.  Сидячи  в  машині,  інколи  й    зупиняла  на  ньому  погляд  -  А  він  нічого,  хай  не  красень,  але  видно  людина,  щира,  добра.  Напевно  тому,  що  в  житті  не  раз  довелося  відчути  приниження,  неприязнь,  зраду  і  навіть  голодування.  Ніби  жартома,  але  не  раз  їй  говорив,
 -Ти,  як  не  знайдеш  собі  гарного  хлопця,  знай,  я  твій  запасний  варіант.  Ти  мені  дуже  подобаєшся  і  я  би    з  тобою  розділив  останній  шматок  хліба  й  ми  би  народили  дитя.  
Вона  після  таких  слів  червоніла,  ховала  очі,  намагалася  вгамувати  гучне  серцебиття.  Та  тут  же  про  себе  посміхалася,  сказав  таке  -  запасний  варіант.
***
   Літній  вечір…  Сонячне    проміннія  мерехтіло  по  вікнах  автобуса.    Сьогодні  затрималася  на  роботі.  Їй  надокучили  папери,  хотілося  відволіктися,  раз  –  у  –  раз    повертала  голову  до  вікна.  Дивись  но  -  помітила  про  себе  -  вечір,а  сонце  так  припікає,  чи  це  так  через  скло.  Автобус  зупинився  на  одній  із  зупинок,  від  здивування,  очі  мало  не  вилізли  на  лоб.  Артур  привселюдно  притискав  і  цілував  білявку.  До  обличчя  прилинула  кров,  відчула  пашіння  щік,  защеміло  під  серцем.  Це  ж  треба  п`ять  років,  як  п`ять  днів.  Але  ж  сором,  при  людях  так  себе  поводити.  Ну  нехай  би  обіймав,а  це!  Тільки  тепер  до  неї  прийшло  прозріння,  попутав  біс,    думала,  що  закохалася.  Напевно  ловелас,  як  жаль,  що  з  ним  провела  першу  ніч.  О,  таких  на  світі  багато  є,  гарно  співають,  вкладають  у  ліжко.  Згодом,  як  довговухі  зайці,  що  в    чужому  городі  з`їли  капусту,  стрімголов  тікають.  На  мить  уявила  цю  картину,  скривилася  -  Як  низько,  це  ж  треба  так  опуститися!  Тож  іще  не  темно,  до  чого  йдемо?    Але  відразу  думка  -    стріла  пронизала  серце,  тихо  сама  про  себе,
-О,  хай  мене  Бог  простить  за  такі  думки,  тож  сама  теж  не  подарунок.  
Але  душа  знову  хвилями  вирує  думками,  ніби  переслідує  -  А  може  тоді  він  мені  щось  підсипав?  Йой,  чи  й  часом  не  снодійне?  От,    що  значить  бути  іще  зовсім  довірливим    дівчиськом.    Подумки  себе    критикувала-    А,  що  отримала!Чому  в  рожевих  окулярах  була?  Тепер  навчило!    Нема  чого  задивлятися  на  красенів,тим  паче  їм  довіряти.
***
 Минув  рік…  Літо  видалося  доволі  спекотне.  Таня  з  задоволенням  дивилася    з  вікна  потяга.  За  віддану  роботу  їй  виділили  путівку  в  санаторій.  Потяг  Київ-  Євпаторія  прибував  на  залізничну  станцію.
Хоча  і  їхала  в  плацкартному  вагоні,  але  була  задоволена  знайомством    з  симпатичною  русявою  Надією.  Тішилася,  що  майже  однолітки,  дівчина    працювала  на  консервному  заводі  в    Вінниці.  Вона  вже  три  дні,  як  мала  відпочивати  в  цьому  ж  санаторії,  але    із-  за  квартального  звіту  затрималася  на  роботі.
   Синява  моря    вабила  до  себе,  зачаровувала.  Море  щодня    змінювалося,  на  його  красу,  не  можна  було  надивися.  Зранку    до  обіду  дівчата  з  задоволенням  купалися,  насолоджувалися  теплою  водою,    плескітом  лагідних  хвиль,  засмагали  на  пляжі.  А  ввечері,  прогулянки  по  набережній.    Морське  вологе  повітря  заспокоювало,  придавало  сили.  Виникало  бажання  помріяти,  а  інколи  й  поділитися  думками  про  життя.    Вони    жили  в  одній  кімнаті,  за  одним  столом    харчувалися    в  їдальні.  Два  дні  їх  було  тільки  двоє  та  згодом  до  них  підсіли  двоє  молодих  чоловіків.  Вадим  –  чорнявий,  кароокий,  з  Києва,  працював    в  Обчислювальному  центрі  при  залізниці.  Він  відразу    зізнався,  що  вдома  дружина  і    трирічна  донечка.  Усміхаючись  попередив,  що  дуже  любить  танцювати.  Запрошував  до  компанії,  разом  відвідати  Танцювальний  зал.  Олег  же,  за  нього  вищий  зростом,  русявий  з  красивими  синіми  очима.  Його  доволі  хитрі  очі  ніби  свердлили    Таню.  Він  з  Кременчуга,  майже  кожного  разу  розповідав  про  пригоди  на  рибалці.  Намагався  більше  уваги  привернути  до  себе.Таня  теж  не  проти  повеселитися,  розважитися,  потанцювати.  Але  дівчина    остерігалася  закрутити  курортний  роман.  На  танцях    так  і  танцювали  тільки  з  своєю  компанією  
   Одного  разу,  Надія  з  Вадимом    мали  відправитися  на  екскурсію  ,  прогулянку  вздовж  узбережжя  Євпаторії.  Таня  не  переносить  морської  хитавиці,  тому    в  цей  день  збиралася  просто  повалятися  в  ліжку.  Олег  здивувався,  що  вона  не  з  ними  і  теж  вирішив  залишитися.  Він  мав  настрій  напроситися  до  неї    в  гості,    напередодні  навіть  придбав  коробку  цукерок  й  пляшку  вина.  Але  Вадиму  це  не  сподобалося.    Він  вирішив    попередити    Надію,  що    Вадим    якось  проговорився,  що    два  рази  був  одружений,  більше  не  планує  заводити  серйозні  відносини.
Таня  дізнавшись  такі  новини,  ледь  зблідла  й  до  Надії,
-От  ти  скажи,  чому  я  така  невезуча,  як  не  одружені,  то  ловеласи,  коли  зустріну  порядного?  Чи  може  вже  всі  перевелися?
І  ледь  посміхнувшись,  вже  веселіше
,-  А  може  їх  всіх  уже  розібрали!
Та  Олег    все  ж    прийшов  до  дверей  кімнати  й  майже  пів  години  просив,  щоб  вийшла  поговорити.  Їй  дуже    хотілося  йому  в  очі  сказати  неприємні  слова,  але  спромоглася  стриматись.  Дивувалася,  не  могла  зрозуміти,  чому,  як  красень  так  і  ловелас.
***
   По  поверненню  додому,  на  неї  чекав  сюрприз.  Біля  вокзалу,  з  червоними  трояндами  в  руках,  на  неї  чекав  Сергій.  Блискавки  в  очах,  усміхнений,    кинувся    назустріч,
-Я  так  чекав,  так  чекав  на  тебе.І  день  не  день,  і  ніч  не  ніч,  переді  мною  твої    красиві  очі  і  усмішка,  яка  вселяла  надію,  що  там  з  тобою  все  гаразд.
-Ой  Сергію,  що  за  промова!  Прямо  ніби  співаєш!  Я  вдячна,  що  зустрів,  але…
-Помовч,  хай  я  подивлюся  на  тебе,  я  сумував…Не  віриш?!  –  його  рука  лягла  на  плече,  хотів  обійняти.
Вмить,брови  звузилися,  відсторонилась,серйозний  погляд,    розвела  руками,
-Тю,  ти  що  з  глузду  з`їхав!  Ти  повинен  знати,  що  ми  друзі,  тож  не  нахабній!
 Як  завжди,    усівшись  на  задньому  сидінні,  машина  зрушила  з  місця,  набирала  швидкість.
Всю  дорогу  погляд    до  дзеркала,    він  любувався  її  обличчям,
-Знаєш,  я  пішов  від  дружини,  живу  в  гуртожитку.  Оце  собі  лишив  машину.  Все  інше,  що  придбали,залишив  їм.  Шкода,  скільки  вклав  сили  й  грошей  на  євроремонт.  Але  хай  не  поминають  лихим  словом.  Добре,  що  діло  не  дійшло  до  дітей.  Тоді  би  напевно  й  далі  терпів  всі  приниження.  Можна  сказати    -    в  мене  розв`язані  руки.  Нікому  й  нічого  не  винен,  нічим  не  зобов`язаний.,  тільки  шкода  років.
Він  помітив,  як  вона  ледь    зблідла,  витримуючи  довжелезну  паузу,  опустила  голову,  не  наважилася  подивитися  до  дзеркала.  
Ззаду  засигналили…  Сергій  тільки  тепер  помітив,  що  їде  з  швидкістю  40  км/  год,  натиснув  на  педаль  газа.  Їхали  мовчки…
***
-Тут  пару  будинків  і  я  буду  вдома.Дякую,  що  підвіз!-  зненацька  попросила  зупинитися  біля  магазину.
-Ти  що  соромишся,  що  нас  разом  побачать?  
-Ні,  просто  не  хочу  зайвих  розмов  і  запитань  від  батьків,  вони  сьогодні  з  нічної  зміни.
Зразу  розгублено  позирнув,  але  за  мить,  опанувавши  себе,  уважніше  ковзнув  по  ній  поглядом,  випалив,
 -Я  не  віддам  валізу!  Тобі    буде  важко  й  незручно.  І  мені  сором,  що  це  за  чоловік,  що  боїться  зустрітися  з  батьками  дівчини,  яку  кохає.
-Оце  сюрприз,-  вирвалося  з    її  уст.  Зніяковіла,  більше  ні  слова,    поспішила  в  машину.
   Між  ними  ніби  чорний  кіт  пробіг,  доїхали  мовчки.  Й  на  мить  не  підійняла  голови,  з  його    рук  забирала  валізу,  тихо  сказала,
-Дякую!  До  побачення!  Від  тебе  зразу  скільки  сюрпризів,  що  їх  всі  важко  сприйняти!
Швидкою  ходою  поспішила  до  хвіртки.
Вслід,  він  все  ж  наважився  голосно  сказати,
-Я  твій  запасний  варіант!  Прислухайся    до  свого  серця.
   Сергій  кілька  днів  не  з`являвся  на  роботі,  тільки  згодом    дізналася,  що  пішов  у  відпустку.
 Йому  було  не  до  відпочинку,  зайнявся  бабусиною  ділянкою.  Планував  збудувати  будинок,  звозив    будівельний  матеріал.
***
А  час  летів…  Дощова  осінь  навіювала  смуток.  Дівчина  часто  задивлялася  на  дерева,  які  губили  листя,  порівнювала  їх  з  днями,  які  минали  в  одинокості.Згадувала  Сергія,  який  після  відпустки  відразу  звільнився.  Хоч  було  з  ким  поспілкуватися  -    інколи    себе  ловила  на  цій  думці.То  мабуть  ненароком  випалив  –«  Кохаю».  І    тепер  просто  зник,  як  сніг  на  сонці.
Зимові  дні    принесли  недобру  звістку.  З  консервного  заводу  вивозили  всю  продукцію,  до  Нового  року  завод  мали  закрити.
Навесні  Таня  поїхала  в  Вінницю,  працювала    в  бухгалтерії  на  одній  із  фірм  по  продажу  меблів.  Колектив  дружній,  в  основному  жінки,  а  в  залі  продажу    продавчині.  Чоловіки  ж  тільки  консультант  та  директор,  яким  вже  за  п`ятдесят  й  молоді  хлопці  -  вантажники.    Від  містечка  до  Вінниці,  займало  всього  пів  години  часу  і  це    її      влаштовувало.  Одне  бентежило,  що  немає  з  ким  провести    вільний  час.  Хотілося  прогулятися  по  набережній,  полюбуватися    Бугом.  Але  одна  не  наважувалася,  адже    автобус  ходив  лише  до  двадйятої  години.
***
Уже    три  роки  вона  працює  на  фірмі  по  продажу  меблів.  А  вечорами  вдома    за  комп`ютером.  По  скайпу  спілкувалася  з  однокласницями,  любила  подивитися  кліпи.    За  пахучим  чаєм  з  м`ятою,  з  батьками  дивилася  телевізор  .  Любила  читати  книги,  слухала  музику.  Оце  і  всі  її  розваги.  Але  батькам  подобалося,  що  донька  поруч,  тому  про  особисте  життя,  не  дошкуляли  запитаннями.  Коли  дівчина    проводила  час  за  комп’ютером,  сміялася,  мати  все  ж  надіялася,  що  в  неї  є  друг.  Інколи  й  задумувалася,  чому  не  приведе  додому,  не  познайомить?  Адже  вже  не  двадцять  років,  пора  й  гніздо  звити.
   Сонячний  травневий  день…    Напередодні  обіду  метушня,  вхідні  двері  офісу,  раз  –  по  –  раз,  то  відчинялися,    то  зачинялися.  Люди  намагаються  вчасно  оформити  кредити.    Таня  підходила  до  вхідних  дверей,  крізь  скло  сонячне  проміння  осліпило  її,  поневолі  всміхнулася.  Якась  жінка  відразу    товкнула    й  незадоволено  до  неї,    
-І  до  кого  оце  всміхатися?  Дайте  зайти,  я  поспішаю.
 Інша  б  може  щось  й  сказала,  але    настрій  був  чудовий,  адже  весна  і  все  квітне  й  пахне.  Чому  люди  такі  злі?  -  майнула  думка.  Легенький  вітерець    розвівав    каштанове  волосся,  дивилася  під  ноги,  не  поспішаючи,  спускалася  по  сходах.  
   Увагу  привернув  знайомий  голос.  Біля  вантажної  машини,  з  якої  носили  меблі,  побачила  Сергія.  Гучне  серцебиття  заставило  призупинитись.  Ніби  сполохана  косуля,  очами  забігала,  чи  підійти,  чи    непомітно  прошмигнути.  Але  кортіло  поспілкуватися,  перевівши  подих,  прямим  поглядом  дивилася  на  нього.  Намагалася  в  ньому  знайти  зміни,  відразу  висновки  -  посвіжів,    навіть  помолодів  на  років  п`ять.Чекай,  на  скільки  років  він  старший  за  мене?  Напевно  на  років  шість.  Доки  думала,  він  вже  помітив  її,  йшов  назустріч,
-Привіт  Тетянко!  Як  поживаєш?  
 Вмить    дзвінкий    жіночий  голос,  привернув  їх  увагу.  Струнка,чорнява  дівчина-  продавчиня    світилася  щастям,  розставивши  руки,  впоспіх  спускалася  по  сходах,
-Сергійчику,  сонечко  моє,  де  ж  ти  пропав?
 За  мить  повісилася  на  його  шиї,
-    Чому  до  нас    не  заходиш?
Ну  і  видала!  Такої  зустрічі    він  не  чекав.  Адже  лиш  з  місяць  назад,  перекинувся  кількома  словами,  коли  по  журналу  вибирав  меблі  для  свого  будинку.  Навіть  забув,  чи  знайомився  з  нею  чи  й    ні.Така  поведінка  його  роздратувала,  обличчя  покрилося  червоними  плямами.  Що  за  концерт,  хотілося  її  запитати.  Та    вона  не  дала  й  слова  сказати,  заторохтіла,  як  сорока.
 -Ну,  зібрав  свої  меблі?  Значить  скоро  в  гості  запросиш?  
Ледь  стримуючи  гнів,  тупо  дивився  на  неї.  Таня    зробила  висновок,  що  вона  тут    зайва,  здвигнувши  плечима,
 -Сергію  рада  тебе  бачити,  не  буду  вам  заважати.
Йому  би  продавчиню  послати    до  біса,  але  ж  вважав,  на  сходах,  соромно  вести  такі  розмови.  Лише    пронизав  її  сердитим  поглядом,  кивнувши  рукою,  поспішив    до  машини.
В  цей  час  Таня    біля  кіоска  купувала  солодощі.  Ніби  й  не  хотіла    за  ним  слідити,  але    голова  сама  поверталася  в  його  бік.
***
   Їй  тільки  в  домашній  обстановці  вдалося  розслабитися..  Виснажена  роботою,  з  чашкою  чаю,  дивилася  телевізор.  Батьки  були  на  нічній  зміні,тож  ніхто  не  відволікав  від  думок.  Робота  роботою,  а  от  зустріч  з  Сергієм,  її  ніби  підкосила.  Весь  час  переслідували  думки  -      Що  в  нього  з  нею  спільного?    Можливо  в  них  щось  було?  Чому  Ємілія?  В  своєму  колі,  продавчині  часто  називали    її  кокеткою.  Чи  поряднішої  не  знайшов?    
   Не  спалось…І    ніби  місяць    не  вповні  й  з  відчиненого  вікна  пахло  свіжістю,  мало  би    заспокоїти,  заколисати.  Але    підкрадалася  думка  за  думкою  і  весь  час  про  нього.  Лише  на  мить  закрилися  повіки  -  перед  нею  він,  з  трояндами  в  руках.  Безсонні  ночі,  сердечні  тривоги,  виснажували  душу,  а  може  й  справді  це  кохання?  Чому  не  байдуже  мені?
   Раніше  часто  зазирала  до  дзеркала.а  це  й  на  мить  не  мала  бажання,  в  ньому  побачити  себе.  Помітно  змарніла,  геть  пропав  апетит,  підстерігала  тривога,  ніби  щось  загубила.  На  роботі,  вже  кілька  днів  погляд  до  вікна,  сама  себе  запитувала,  а  може  сьогодні  приїде?  Чому  раніше  його  тут    не  бачила?  Навіть  наважилася  набрати  його  номер  телефона,  але  по  ньому  відповів  чужий  чоловічий  голос.  Напевно    змінив  на  крутіший,  але  ж  навіщо  змінювати  номер?    А  може  вдруге  одружився?
 Мати  вже  декілька  тижнів  спостерігала  за  донькою,  не  витримала,  наодинці  запитала,
-Доню,  ти  посварилась  з  другом?  Хай  би  привела  до  нас,  познайомилися
-Та,  що  ти  мамо,  який  друг,  то  так  знайомий.
-Ні,  доню  поглянь  на  себе,  змарніле  личко  й  очі  задумливі,  невеселі.  Гадаю  це  не  причина  їсти,  як  мале  дитя  і  скільки  ваги  ти  втратила?
 -О  мамо,,  це  напевно  весна  так  подіяла.
 –Ти  вважаєш,  що  мати  своєї  доньки  не  знає?
-Ну  гаразд    мамо.  Але  він  був  одружений…
-Так-  так!  А    детальніше  можна,  діти  є?
 -Та  ні,  дітей  нема,  але  він  за  мене  старший  на  років  шість,  не  менше.
Материнська  усмішка  зняла  напругу,
-Ой,  доню-  доню!  Хіба  не  бачиш    який  час!  Яка  статистика?  Процентів  сімдесят,  не  менше,  розпадається  шлюбів.    А  знаєш  чому?  Бо  жінок  на  світі  більше,  от    й  котра  хитріша  та  й  обкрутить,  намагається    владнати  своє  життя.  Багато  ранніх  шлюбів,  а  вони    в  основному  розпадаються.  Ти  просто  прислухайся  до  свого  серця.  Тобі  вже  не  сімнадцять  років,  пора  дорослішати  .  Знаєш,  ми  з  батьком    вже  й    онуків  хочемо.  А  квітка  запилюється,  доки  цвіте,  подумай  доню.
   Після  розмови,  на  душі  Таня  відчувала  полегшення.  Але    думок  цілий  міх  –  Але  ж  десь  пропав  Сергій,  чомусь  не  видно.  Підкрадався  сумнів,  можливо  вже  й  справді  встиг  вдруге  одружитися?
     За  вікном  ледь-  ледь  мерехтіли  зорі…    Довкола  молодого  місяця  туман  –  віщував  дощову  погоду.  За  мить  уявила  їх  кдвох  під  парасолькою  й  посміхнулася.  Дива,  чому  так  уявила?  Згадала  його  слова  »  Я  твій  запасний  варіант»,  поглянула  до  дзеркала  -  А  й  справді  схудла,  треба  себе  брати  в  руки  й    нарешті  щось  вирішувати.
   А  час  летів…  з  дерев    й  кущів  злітало  барвисте  листя..  При  сонячній  погоді,  чарівність  осені  в  різних  кольорах    приваблювала    прогулятися  по  алеях  містечка.  Щоби  швидше  минав  день,  затримувалася  на  роботі,  додому  їздила  останнім  автобусом.
   Сьогодні  цілий  день  мжичив  холодний  дощ.  Вечоріло…  вогкість  проймала  все  тіло.  На  зупинці  автобуса,  під  парасолькою,  стояла  Таня.  Сигнал  машини  привернув  її  увагу.Через  дорогу,  з  вікна  вантажної  машини    рукою  махав  Сергій.  Де  й  взялась  впевненість,  не  задумуючись  поспішила  через  дорогу.  Він  насторожився,  адже  перехід  не  тут,  біля  магазину.  Чоло  покрилося  потом,  виліз  з  машини.  Вона  вже  стояла  поруч.
-Ну,    як  дитина,  це  просто  щастя,  що  жодної  автівки.
-А  ти    розхвилювався?
 Хустинкою  витирав  піт,
-  Звичайно!  Я  радий  тебе  бачити.  Вже  скільки  часу  пройшло,  ні  разу  не  зустрів.    На  жаль  часті    відрядження,    у  ваших  краях  буваю  рідко.
-Я  дзвонила  на  твій  телефон…
-В  мене  його  з  машини  вкрали,  разом  з  грішми.
–Багато  було?
-Це  не  важливо,  сідай  поїхали,  завезу  тебе  додому.
-Додому?
Запала  тиша.
Його  мужні  руки  лягли  на  її  плечі,
-Може  я  дочекався,  поїдемо  до  мене?
-Куди?  В  гуртожиток?
Сергій  зрозумів,  не  треба  втрачати  часу,  поцілував    в  уста.  Звільнившись,  позирнула  на  нього  й  раптово  зацвіла  густим  рум`янцем.  Нагадала,  про  запасний  варіант.  Як  добре,  що    про  це  ні  слова,    дав  час  розібратися  в  собі.  Ніби  шукаючи  підтримки,  усміхнулася  своєю  стриманою  усмішкою,  притулилася  до  нього.    Ніжний  поцілунок  в  уста,  її  відповідь  на  нього,  дав  зрозуміти,  що  вона  не  проти  бути  разом.  Радість  переповнювала  його,
-Їдьмо  в  село!  Побачиш  будинок,  який  я  побудував.  Вже    завіз  меблі,  але    все  немає  часу  розставити,  чекав  на  тебе.  Адже  це  ми  зробимо  разом?
-Так!  Особливо  на  кухні,  щоби  я  себе  відчувала  справжньою  господинею.  
Сергій  почувався  щасливим,  слідив  за  дорогою,  час  від  часу  позирав  на    неї.  Вірилось  і  не  вірилось,  що  нарешті  дочекався.  
Легенький  сміх  при  розмові  з  батьками  по  телефону..  Ніжний  погляд  до  нього,
-Ну  все,  я  попередила  щоб  сьогодні    на  мене  не  чекали.  Ми  до  них  навідаємось  у  суботу…
   Вона  дивилась  у  вікно…    Холодна  осінь  і  непривітна,  мжичить    дощ.  Та  нині    і    погода    мені  не    зіпсує  настрій….    Ну  от  нарешті,  настав  момент    почати  своє    сімейне  життя.  В  серці  зацарювала  радість,  душевний  спокій.
   Край  дороги  під  дійством  вітру    в  купах  копошилось  листя,  ніби  горнулося  одне  до  одного.  Усміхнена  задумалась  -  Осіння  казка…  напевно  в  таку  пору  всі  хочуть  зігрітися,  сховатися  в  обіймах,    як  і  я.

                                                                                                                                                             Листопад  2021р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932731
дата надходження 03.12.2021
дата закладки 04.12.2021

Ніна Незламна

Хочу снігу

Хочу  снігу  -  так  багато
 Щоби    було  справжнє  свято

Відзначали…  ми  б  день  зими
Хай    розстелить  нам  килими

 Білосніжні  і  пухкенькі
Щоб  по  них  зірки  срібненькі

І  довкола  все  іскрилось
Щоби  людство  веселилось

І  сніжинки,  як  перлинки
Одягли  кущам  хустинки

 А  деревам,  мов  вуалі
У  зимовім  карнавалі

Щоб  красі,  усі  втішались
 Й  на  санчатах  покатались

Щоби  довкола  лунав  сміх
З  пишних  хмарин,  сипався  сніг!

Хочу  снігу  -  так  багато
 Щоби    було  справжнє  свято!

                                                 04.12.2021р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932834
дата надходження 04.12.2021
дата закладки 04.12.2021

Олександр Мачула

Уже пора

–  Уже  пора,  –  промовила  зима.
–  Іду-іду…  –  відповіла  їй  осінь.
–  Я  до  весни  лишаюся  сама,
як  це  робила  ти  без  мене  досі.

І  лише  лист,  життя  амбассадор,
опівночі  дістанеться  поволі.
Затемнення  спливає  коридор,
ти  губишся  у  коридорах  долі…

Настане  ранок  завтра  не  для  всіх,
бо  ти  із  ним  лишаєшся  в  сьогодні…
Сліди  мої  ховає  перший  сніг,
його  у  серці  –  ніби  у  безодні.

Буденно-непомітно  поплила
у  небуття  уже  не  наша  осінь.
Зимовий  ранок  не  несе  тепла,
зорею  догора  у  високоссі…

01,02.12.2021

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932665
дата надходження 02.12.2021
дата закладки 03.12.2021

Калинонька

Тумани печалі мою землю вкрили

Ой,    тумани  сиві  мою  землю  вкрили,
Не  видно  дороги  й  просвітку  нема  ...
Всюди  виростають  хрести  і  могили,
Тужить  за  синами  мати  не  одна.

І  знову  двохсотим  нам  везуть  синочків,  
І  ридає  осінь  ,  тумани  встеля,
Соколам  готує    ложе  із  листочків...
І  стогне  від    болю  зранена  земля.

І    калина  ронить  криваві  коралі,
Вітер  сушить  сльози,тугу  розвіває...
Задивилась  мати,    як  журавка  в  далі,
Де  душі  синочків  Господь  зустрічає.

І  молиться  щиро  звечора  і  зрання...
Мамина  молитва  до  небес  летить,
І  благає  Бога    ,щоб  війна  остання,
Щоб  люди  у  мирі  могли  в  світі  жить!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932508
дата надходження 30.11.2021
дата закладки 01.12.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Два келихи червоного вина ( слова до пісні)

Два  келихи  червоного  вина
І  пурпуро́ва  гілочка  калини.
Довколо  листопаду  дивина,
Кружляє  нас  в  осінній  хуртовині.

Приспів:

Якщо  прийде́  негадано  зима
І  кине  своє  срібло  на  волосся.
Втішатися  вона  буде  дарма́
Її  з  тобою  ми  не  боїмо́ся.

Питаєш  ти,  чи  холодно  мені,
Не  холодно,  тобі  я  промовляю.
Для  мене  то  найщасливіші  дні,
Зі  мною  ти  і  я  тебе  кохаю.

Я  так  люблю  -  летять  увись  слова,
Вони  торкають  місяця  у  небі.
В  смарагдах,  ще  виблискує  трава,
А  я  щаслива,  так  тулюсь  до  тебе.

Два  келихи  червоного  вина
І  пурпуро́ва  гілочка  калини.
Тепер  я  знаю,  в  світі  не  одна,
Коханий  біля  мене  і  єдиний.

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932362
дата надходження 29.11.2021
дата закладки 29.11.2021

Амадей

Я СОНЕЧКОМ КОХАНУ НАЗИВАЮ

Я,Сонечком  кохану  називаю,
Вона  й  насправді  сонечко  моє,
Щовечора  я  зустрічі  чекаю,
Щасливий,  що  вона  у  мене  є.

Вона  для  мене  зіронькою  з  неба,
Цілунки  шле,  неначе  цвіт  весни,
Ну  що,  скажіть,  в  житті  мені  ще  треба?
Коли  так  гріють  серденько  вони.

Я  Сонечком  кохану  називаю,
Без  неї  важко  по  житті  іти,
Я  в  Господа  одне  лише  благаю,
Світи  для  мене,Сонечко,  світи.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932227
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021

CONSTANTINOPOLIS

До роковин трагедії, страшного геноциду українців голодомором 1932-33 року.

[youtube]https://youtu.be/tVYTxAv44KY[/youtube][b]


Схилюсь  доземно  рідно  моя  ненько.
Блідни  і  схудлі  розцілую  руки.
Ти  в  моїм  серці  житимеш  рідненька.
Дивись,  дорослі  стали  вже  онуки.
А  спогади  ведуть  в  страшне  минуле
Тебе,  в  часи  страшні,  морозні,  люті,
Від  голоду  там  помирали  люди.
І  сліз  і  стогонів  не  бачили  й  не  чули
Згодовані  французи  чи  німчури,
Твоїх,  моя  земля,  моя  Вкраїна,
Під  чорним  небом  неньки  Батьківщини,
І  кат  не  зміг  поставить  на  коліна,
Господаря  країни  -  селянина...
Як  дітки  твої  їстоньки  просили,
І  як  любити  й  жити  ті  хотіли,
Ні,  не  забули,  
Ні,  ми  не  забули...
Нехай  горить  під  ворогом  земля.
За  звірства,  за  каліцтва  і  знущання.
Ні,  прощення  не  буде  москалям,
Лише  у  пеклі  вічне  покарання...[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932225
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021

геометрія

ЗАПАЛЮ СВІЧКУ…

                                     Запалю  свічку,  покладу  окраєць  хліба
                                     І  сіль  в  солянці  на  своїм  столі...
                                     Хай  стогін  лине  аж  до  неба,
                                     Той  плач  я  чую  на  моїй  землі...
                                     Коли    малі  просили  в  мами  їсти,
                                     А  мама  пухла  вже  лежала  на  землі...
                                     У  хаті  пустка,  і  нема  що  їсти,
                                     Поїли  все,  що  мали  злидарі...
                                     Вмирала  мати  і  маленькі  діти,
                                     Село  вмирало  і  журились  квіти,
                                     І  навіть  трави  висохли  в  дворі,
                                     Молились  всі,  ставали  на  коліна,
                                     Просили  в  Бога  їм  допомогти...
                                     Та  Бог  мовчав,  не  чув  моління,
                                     Чи  може  був  безсилий  помогти?..
                                     А  діти  вже  не  мали  сили,  щоб  кудись  піти...
                                     Кричали,  плакали,  ридали,
                                     Влада  не  чула,  не  чули  і  в  Кремлі,
                                     У  хаті  смерть  і  голод    чатували
                                     Вмирали  всі  й  дорослі,  і  малі...
                                     Лиш    місяць  й  зорі  стогін  чули,
                                     Та  помогти  нікому  не  могли....
                                     Десь  у  гаю  кричали  сови,
                                     Своє  улюблене  :  "Пу-гу,  пу-гу!"
                                     Село  людей  своїх  втрачало,
                                     Поскаржитися  не  було  кому,
                                     Лише  сільське  начальство  знало,
                                     Та  допомоги  не  давало  і  воно...
                                     Вмирали  люди,і  село  вмирало...
                                     І  скільки  їх  померло  в  ті  роки?
                                     Історія  про  це  напевне  знає,
                                     Та  висновки  ми  робимо  таки...
                                     Запалю  свічку,  покладу  окаєціь  хліба,
                                     І  сіль  в  солянці  на  своїм  столі,
                                     Хай  стогін  лине  аж  до  неба,
                                     Той  плач  я  й  нині  чую  на  землі...
                                     Хай  буде  він  наукою  нового  покоління,
                                     Й  нехай  його  почують  владарі,
                                     Бо  ж  з  часом  у  людей  закінчиться  терпіння,
                                     І  буде  бій  жорстокий  на  землі...
                                     

                                     
                                     
                                     

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932105
дата надходження 26.11.2021
дата закладки 27.11.2021

Білоозерянська Чайка

ОЗИРНІТЬСЯ В МИНУЛЕ

Тридцять  третій…  Кривавиться  пам’ять.
Озирнися  в  жорстоке  минуле:
Бузувіри  село  нищать-давлять,
Серед  вулиці  мертві  поснули.

Голод.  Розпач.  Худі  та  опухлі.
Бери  й  душу,  вандале,  не  гребуй!
Ні  зернини  в  коморі  та  кухні.
Тридцять  третій…  І  східці  до  неба…

Лободу  варить  мати  причинна,
Ноги  соває,  ніби  пудові.
Без  емоцій,  зів’яла  дитина
«Хлібця…»  –  схлипне  і  змовкне  з  пів  слова.

З  безіменних  могил  в  небо  лине
українське  село  –  нелюд  душить.
Озирнися  в  минуле,  Людино,
Пом’яни  невідспівані  душі.

Тридцять  третій.  
Не  будьмо  байдужі…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932097
дата надходження 26.11.2021
дата закладки 27.11.2021

СОЛНЕЧНАЯ

БУТОНЫ УЖЕ РАСПУСКАЮТСЯ…

Любо́вь    безусло́вной  дана́!
Лишь  в  Бо́ге  она  так  прекра́сна!
Меня́ет  усто́й  наш  сполна́,
Блеста́я,  всё  но́выми  кра́сками!

В  объя́тьях  её  -  благода́ть!
Она  вдохновля́ет  созву́чием!
Сердца́  просвеща́ет  опя́ть,
Рожда́я  в  них  са́мое  лу́чшее!

Вселе́нная  вдру́г  зацветё́т...
Буто́ны  уже  распуска́ются!
Сам  Бог  позволя́ет  вдохну́ть
Те  чу́вства,что  в  ней  зарожда́ются!

Душа́,  се́рдце,  тело  ...поё́т...
Слива́ются  в  Богоизда́нии!
Нельзя́  нам  пости́гнуть  всего́
Того́,что  дано́    мирозда́нием!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932104
дата надходження 26.11.2021
дата закладки 27.11.2021

Н-А-Д-І-Я

ЧАСЫ ИДУТ, НЕ УСТАВАЯ

Часы  идут,  не  уставая,
Решают  жизненный  наш  путь.
Минута  жизни  дорога,
И  в  этом  есть  её  вся  суть.

Минута,  скажем,   это  мало,
Но  как  порой  она  горька,
Когда  кого-то  мы  теряем,
Их  не  увидим  никогда.

Всё   вспоминаем  по  крупинке,
Как  были  рядом  мы  тогда.
И  как  однажды  по  ошибке,
Сказали  им  не  те  слова.

Что  болью  в  сердце  отозовутся,
Её  никак  не   погасить.
Захочешь  в  время  то  вернуться,
И  извиненье  попросить.

Увы!  Но  это  невозможно,
Ведь,  поезд  тот  давно  ушел.
И  пережить   так  это  сложно,
Другой  тут    выход  не  нашел.

Минута!  много,  или  мало?
О  ней  мы  вспомним  и  не  раз.
Когда  конец  будет  началом,
Будем  молить    её  о  нас...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931976
дата надходження 25.11.2021
дата закладки 26.11.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Чарівна незнайомка

Моя  принцесо,  королево!
Візьми  троянду  цю  до  рук.
Приїхав  я  з  країни  Лева,
Почуй  кохана  серця  стук.

З  тобою  хочу  обвінчатись,
Дружиною  моєю  будь.
До  тебе  важко  так  дістатись,
А  почуття  так  серце  рвуть.

Спустися  з  замку  я  благаю
І  руку  дай  мені  свою.
Красуне,  я  тебе  кохаю,
Під  замком  цілу  ніч  стою...

Вона  всміхнулася  до  нього
І  тихо  мовила  слова.
Кохати  буду  лиш  одного...
А  втім...  уже  кохаю  я.

Пробач,  благаю  чужестранцю,
Не  доля  в  парі  бути  нам.
Не  вартий  мого  ти  рум'янцю,
Не  вірю  я  твоїм  словам...

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932055
дата надходження 26.11.2021
дата закладки 26.11.2021

Олекса Удайко

ГіРЧИТЬ

             А  таки  гарчить...
[youtube]https://youtu.be/gtIKHiRnGJ0[/youtube]
[i]Як  хороше,  коли  звучить  
своє,
звучить  ,    милуючи  і  слух,  і  серце.
Та  поміж  нас,  гляди,    ще  й  враже  є…  
Тремтять  піджилки,  
вкутані  у  берці,
коли  чуже  почую,  що  на  часі:    
тим  "языком"  вбивають    на  Донбасі,
дівчат  і  хлопців  зле  катують
за  те,  що  дома  не  ночують.  
В  душі  ж  не  той  вже  квас  –
сплюндрований  Донбас!

Гірчить,  
коли  за  мить
почую  річ  ту  Раші…
І  хочеться  такої  кваші,
щоб  ні  один…
отой  пихатий  «господін»
вже  не  топтав
ромашки  наші.

…Але  в  мені  буває,  
як  почую
злеліяний  в  тайзі,  відбірний  мат,
вердикт  душі  напрошується  
всує:  
який  іще  буває  серцю  компромат?
Й    спитати  хочу  на    «общепонятном,
словесности  послабив  удила;,
«Какая  с…  
мать  
в  страданьях  неотвратных
такого  вот  балбеса  родила?»

Й  немає  вже  ніскілечки  надії  –
Всевишній  бог  
мовчить!
Та  на  такі  слова  і  дії  
мій  пес  уднУ*  
гарчить…

26.11.2021
_________
*всередині.
світлина  автора  -  "мій  пес",  
що  вже  не  гарчить,  на  жаль,  -
убили  такі,  як  "херої"  мого  твору.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932054
дата надходження 26.11.2021
дата закладки 26.11.2021

Ольга Калина

Нас доля поєднала

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=335eLqXZa-8[/youtube]

У  небі  загорілися  дві  зіроньки  ясні  –
Це  доля  нас  з  тобою  поєднала,
Кохання  розцвіло  в  душі  як  квіти  навесні,
А  серденько  від  щастя  заспівало.    

Приспів:
Ти  -  зіронька  моя,  мені  ти  як  весна  
І  осінь  золота    журлива..
Медовії  вуста  і  всі  твої  слова
Звучать  як  пісня  журавлина.  

Візьму  мерщій  за  руку  й  поведу  тебе  в  цю  ніч,  
Де  явір  розмовляє  із  вербою,  
Де  місяць  світлим  променем  торкається  до  пліч,
А  зіроньки  танцюють  над  водою.  

 Приспів:  
Ти  -  зіронька  моя,  мені  ти  як  весна
І  осінь  золота  журлива..
Медовії  вуста  і  всі  твої  слова
Звучать  як  пісня  журавлина.  

Для  нас  з  тобою  в  вечір  цей  світитимуть  зірки
І  тихо  заспіває  соловейко,    
А  місяць  нам  стежиночку  покаже  до  ріки,
Де  будемо  ми  вдвох,  моє  серденько.  

Приспів:
Ти  -  зіронька  моя,  мені  ти  як  весна  
І  осінь  золота  журлива..
Медовії  вуста  і  всі  твої  слова
Звучать  як  пісня  журавлина.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932053
дата надходження 26.11.2021
дата закладки 26.11.2021

Ганна Верес (Демиденко)

А «Червона рута» – пісня файна.

[u](Присвяч.    Володимиру    Івасюку,    автору    пісні    «Червона    рута».
Пішов    з    дому    24.04.1979.,    а    знайшли    повішеним    18.05.1979.)[/u]

Ніченька    старі    Карпати    вкрила
Тай    подарувала    пісні    крила
Про    червону    руту    й    чисту    воду,
Про    гірську    красу    й    дівочу    вроду.
Приспів:
А    «Червона    рута»    –    пісня    файна,
В    ній    любов    свята    є    до    Украйни
Й    доля    непроста,    Івасюкова,
В    плетиві    творіння    загадковім.  

Задзвеніла    пісня    кришталями,
Над    степами    линула    й    полями,
Гори    чарувала    й    полонини,
Кожне    серце    юне    полонила.
Приспів.

Розгубили    зорі    янголята,
Підхопили    пісню    на    крилята,
Понесли    її    над    цілим    світом
Про    Карпати    й    рути    дивні    квіти.
Приспів.
7.11.2014.

Ганна    Верес.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639561
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 25.11.2021

Ольга Калина

Листопад (анапест)

Листопад,  листопад,  листопад,
Я  тебе  не  чекала,  повір..
Ти  так  стрімко  ввірвався  в  мій  двір
І  зали́шив  без  ли́стя  мій  сад.    

В  нім  я  цвіту  дерев  не  знайду
І  у  літо  не  куплю  квиток,
Бо  останній  із  вишні  листок
Ти  безжалісно  кинув  в  траву..

І  заплакало  небо  дощем
Як  летіли    удаль  журавлі,
Як  пронеслася  аж  до  землі
Та  журба  із  пташиним  плачем.  

Листопад,  листопад,  листопад,  
Не  вселяй  в  моє  серце  жалю́,  
Повернися,  тебе  я  молю́,  
Повернися  скоріше  назад.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931861
дата надходження 24.11.2021
дата закладки 25.11.2021

Ніна Незламна

Я з тобою блукала

Я  з  тобою  блукала,  по  стежках  уздовж  лісу,
У  думках  розмовляла,  серцю  тепло,  на  втіху,
Мене  нащо,  ти  осінь  знов  турбуєш  сльозами,
Коли  так  одиноко,  темними  вечорами.

 Ти  сама,  запросила,  хмари,  дощ  і  цей  смуток,
І  взяла,  розбудила,  всіх  образ  моїх  жмуток,
 Нині  ж  я,  їх  ховала,  як  так    можна  подалі,
Краплі  били    в  обличчя,  навівали  печалі.

 Трепіт  тіла,  холодно,  зойки  –  крики  пташини,
 І    змарнілі  листочки  падають  із  шипшини,
Гілочки…  темно-  сірі,  по  них  краплі  намистом,
Та  краса  не  втішає,  хоч  виблискують  златом.

Озирнуся…  довкола,  де  ж  журбу  приховати,
Краще  чаю  запарю,    і  п*янкий  запах  м`яти,
Мов  сповиє  хатину,  геть  сумління  розвію,
Подивлю́сь  до  віконця,  знов  про  весну  помрію.

                                                           21.11.2021р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931870
дата надходження 24.11.2021
дата закладки 25.11.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Вітання й щирі побажання Амадею

У  цей  святковий  листопадний  день,
Дозвольте  Вас  сьогодні  привітати.
Добра,  здоров*я,  радості,  пісень,
Від  свого  серця  хочу  побажати.

На  все  життя,  на  довгий  -  довгий  вік,
До  сотню  літ  у  мирі  й  щасті  жити.
Бож  день  такий  буває  раз  на  рік,
Сьогодні,  веселитись  не  тужити.

Всіх  благ  для  вас  земних  -  з  роси  й  води
І  сил  від  гір,  від  сонця,  від  калини.
Щоб  не  було  ніякої  журби,
Хай  лине  спів  у  серці  солов'їний.

Нехай  Господь  дасть  щастя  на  путі
Хай  здійсняться  усі  Ваші  бажання,
Хай  буде  завжди  в  Вашому  житті,
Палке  і  незгасаюче  кохання...

Нехай  цвітуть  під  небом  синьооким
Ще  довго-довго  дні  Ваші  й  літа,
А  тиха  радість,  чиста  і  висока,
Щоденно  хай  до  хати  заверта!

З  Днем  народженням,  дорогий  друже!!!
Найголовніше  в  житті  кожного  з  нас  –  здоров'я,  тож  я  бажаю,  щоб  Ви  і  Ваші  рідні  завжди  були  здорові.  Решта  все  додасться,  адже  воно  залежить  тільки  від  Вас.  Нехай  Господь  оберігає  Вас  від  негараздів,  а  Матінка  Божа  буде  Вашою  помічницею  в  усіх  починаннях.  З  Днем  народження!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931752
дата надходження 23.11.2021
дата закладки 23.11.2021

Зоя Журавка

СМАРАГДОВЕ НАМИСТО

Смарагдове  намисто  я  вдягаю,
До  тебе  на  побачення  іду,  
Що  буде  далі  я  того  не  знаю,
Чи  щастя  я  в  тобі  своє  знайду?

А  в  небо  нічка  зорі  розсипає,
Виблискують  смарагди  у  очах.
Бентежні  мрії  і  зелені  чари,
І  посмішка  зваблива  на  вустах.

До  дна  чар-зілля  випили  з  тобою,
Розсипались  смарагди  у  траву,
А  в  серденьку  моїм  нема  спокою,
Я  знов  до  тебе  завтра  в  сад  прийду.
 
Приспів
На  ниточку  долі  збираю  намисто,
Смарагди  зелені,  яскраві,  іскристі.
Рядок  за  рядочком  на  ниточку  в'ється,
Смарагдова  стежечка  до  твого  серця.

Автор  Зоя  Журавка

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931678
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 22.11.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Краса незрівнянна

Я  дуже  люблю  цю  красу  незрівнянну,
В  парчовому  платті,  для  вітру  кохану.
Вона  то  сміється,  а  то  бува  плаче,
Та  все  ж  вам  скажу,  має  серце  гаряче.

З  дощами  холодними  любить  дружити,
А  ще  вона  віддано  вміє  любити.
Весільні  музи́ки  пісень  їй  заграють,
То  гори  й  долини  від  них  завмирають.

І  лине  луною  далекою  пісня,
Кружляє  і  падає  золотом  листя.
Природа  для  неї  встеля  килимами,
Доріжки,  алеї  і  сиві  тумани...

У  кошику  в  неї  завжди  є  дарунки,
На  диво  -  картинах  лиша  візерунки.
Бурштино́ві  відтінки  лишають  сліди,
У  цю  пору  вона  незрівнянна  завжди.

Я  з  нею  стрічаюся  кожного  ранку.
Як  тільки  відшторю  з  вікна  офіранку.
Всміхаюсь  до  неї,  вітаюся  щиро,
Її  не  любити  скажу,  неможливо...



Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931648
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 22.11.2021

Ольга Калина

Іде душа…

Іде  тихенько  манівцями
Обдерта,  втомлена  душа,
Байдужі  їй  вітри  з  дощами,  
Що  поли  рвуть  її  плаща,  
Що  так  безжалісно  шмагають
У  пізню  осінь  ось  таку,  
І  роздирають,  й  вивертають  
Холодним  вітром  наготу.  
Розхристана  і  вщент  промокла
У  сірій  і  туманній  млі..  
Іде  до  раю,  чи  до  пекла?!  -
Вже  не  бентежить  це  її.  
Лиш  ззаду  шлейф  з  туги  та  жалю,  
Та  слід  із  виплаканих  сліз,  
Що  десь  в  обхід  слів  на  скрижалях,  
Життєвий  шлях  її  проніс.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931516
дата надходження 21.11.2021
дата закладки 21.11.2021

Променистий менестрель

На Прадідів землі

   

Край  села  яри  глибокі  –
П'ють  хатини  неба  світ...
Щось  розказують  сороки,
Що  на  річці  перший  лід;
Горобці  так  галасливі  –
Збори  прямо  у  кущах,
Кицька  крадеться  по  сливі,
Та  птахи  забули  страх.
Тішить  ця  Сірка  картина,
Аж  на  задні  лапки  став  –
Півень  дивиться  із  тину,
З  верхнього  свого  поста...
Розкурив  Остап  вже  люльку,
Усміхається  собі,...
З  тютюном  закрив  шкатулку,
Світ  давно  цей  полюбив;
Скіль  себе  він  пам'ятає  –
Рідна  Прадідів  земля
Головним  для  нього  раєм  –
Ці  поля...  і  тополя...

17.11.2021р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931154
дата надходження 17.11.2021
дата закладки 17.11.2021

Lana P.

Підкралась нічка кішкою…

Підкралась  нічка  кішкою  -
Із  місяцем  на  лобі.
Ховався  вечір  мишкою,
У  сонячній  оздобі.

Звивалась  межи  хмарами
І  вигинала  спину  -
Кружляли  зорі  парами
У  танцях  без  упину.

Моргала  зорепадами  -
Пітьму  розвеселила,
Ходила  між  канатами  -
На  обрій  наступила.

І  розбудила  сонечко,
Заховане  в  тумані,
Шмигнула  у  віконечко  -
І  зникла  у  нірвані.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931049
дата надходження 16.11.2021
дата закладки 17.11.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я дуже хочу Україно…

Я  дуже  хочу  Україно,  
Щоби  ти  вільною  була.
Ні  перед  ким,  щоб  на  коліна,
Упасти  більше  не  змогла.

Щоб  ворог  не  торкав  кордонів,
Не  забирав  чуже  майно.
Щоб  голуб  -  миру  на  долоні,
Не  боячи́сь  клював  зерно.

Я  дуже  хочу  Україно,
Щоби  лунав  дитячий  сміх.
І  згуртувавшись  воєдино,
Могли  ми  відсіч  дать  для  всіх.

Поля  зерном,  щоб  засівали,
А  не  осколками  війни.
Щоб  сліз  гірких  не  проливали,
Не  додавалось  сивини.

Я  дуже  хочу  Україно,
Щоб  мир  запанував  у  нас.
Щоб  журавлі  летіли  клином,
Щоб  день  наза́вжди  не  погас.

Щоб  дочекалась  матір  сина
І  щоб  його  обійняла.
Я  дуже  хочу  Україно,
Щоб  ти  щасливою  була.

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931076
дата надходження 16.11.2021
дата закладки 16.11.2021

Ніна Незламна

Пізня осінь

 Ніжно  сонце  прихилилось  до  землі  низенько
Ген  до  лісу,  придивилось,  холоди  близенько
Скрізь  панянка  мандрувала,  осінь  золотава
 Листя  до́низу  спадало,  наче  то  забава
Є  ого́лені  дерева,  стовбури  блискучі
 Скоро  зи́монька  нагряне  й  морози  кріпучі
Ще  цілу́є  сонця  промінь,  листочки  багрові
Під  нога́ми  скрізь  їх  купи….  Різнокольорові…
Час  від  ча́су  десь  ворона,    різко  б`є  на  сполох
Сухе  ли́стя  пошарпане,  сіялось,  як  порох
Сірий  по́піл  розсипався,  притрусив  довкола
Трава  со́нна,  руда  всюди,  вгасла  зовсім  квола
 Захова́вся  папоротник,  в  павутинній    сітці
Стало  ти́хо,  все  завмерло  і  вода    у  річці….
 Пізня  о́сінь    розплескала,  фарби  чорні  й  сірі
Дуже  си́ро  й  прохолодно,  приховались  звірі…
Опусти́ла  з  сумом  плечі,  осінь  золотава
Дощ  услі́д  кидав  краплинки…  Ой,  як  я  пристала
Темний  пла́щ  і  руда  шляпа,  спокою  немає
То  запла́че,    то  сміється,  на  мить  задрімає….

                                                                                       10.11.2018р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931062
дата надходження 16.11.2021
дата закладки 16.11.2021

Амадей

ПРОСТИ МЕНЕ МОЯ ЛЮБОВ (авторська пісня)

Збігають  роки  день  за  днем,
Втікло  за  обрій  наше  літо,
Так  душі  хочеться  зігріти,
Адже  коханням  ми  живем

Прости  мене,  моя  любов,
За  те,  що  й  досі  ми  не  в  парі,
Що  долі  ми  не  поєднали,                    (2  рази)
Прости  мене,  моя  любов.                  (2  рази)

Душа  кричить  від  самоти,
Й  щоночі  серденько  ридає,
Як  ранок  соловей  чекає,
Так  зустрічі  чекаєш  ти.

Прости  мене,  моя  любов,
За  те,  що  й  досі  ми  не  в  парі,
Що  долі  ми  не  поєднали                    (2  рази)
Прости  мене  моя  любов                    (2  рази)

Ми  знов  чекатимем  весни,
Молити  будем  нашу  долю,
У  парі  будем  ми  з  тобою,
Найщасливіші  будем  ми.

Прости  мене,  моя  любов,
За  те,  що  й  досі  ми  не  в  парі,
Що  долі  ми  не  поєднали,                    (2  рази)
Прости  мене  моя  любов.                    (3  рази)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930753
дата надходження 13.11.2021
дата закладки 13.11.2021

fialka@

Маки червоні

Хвилями  маківки,  пломеню  цвіт.
В  серці  тріпоче  вогню  милий  світ.
Сонце  сідає,  квіт  запалає.  
Птаха  росу  з  пелюсток  позбирає.
Квіти  червоні  на  чорній  землі,
Зойкне  печаль  в  журавлинім  крилі.
Знають  журавки:  ті    чічки  ясні,
Спомин  про  кров  у  священній  війні:
Батька,  товариша,  діда,  синів…
Захист  в  борні  від  страшних  ворогів.
Сонце  сідає  за    сонні  поля,  
Маки  червоні  –  палає  земля…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930550
дата надходження 11.11.2021
дата закладки 11.11.2021

Олекса Удайко

ДОРОГА ПРАВДИ Й ВОЛІ

                                               …І  на  оновленій  землі
                                                   Врага  не  буде,  супостата,
                                                   А  буде  син,  і  буде  мати,
                                                   І  будуть  люде  на  землі.
                                                                                                   Тарас  Шевченко
[youtube]https://youtu.be/5nkgfoaI_rI[/youtube]
[i][b][color="#76077a"]Ідуть  вперед  пригноблені  народи,  
звільняючись  від  утисків  і  пут,  
лупають  корінні  й  м’які  породи  –
базальт,  граніт  і  кострубатий  бут.

А  що  ж  з  тобою,  ненько  Україно,  
чому  спіткнулась  раптом  на  путі?
Невже  ще  не  настала  та  година,
щоб  відродити  барви  золоті?..

Згадаймо  велетів  борні  і  думки,
і  приклади  незборності,  звитяг.  
Вже  годі  жабам  у  болоті  кумкать  –
пішов  вперед  вкраїнський  паротяг!

Й  нікОму  нас  не  збити  з  пантелику  –
з  дороги  правди  й  волі  не  звернуть!
Провідники  і  пращури  великі
вказали  нам  до  волі  й  правди  путь…

І  хай  біснуються  вожді  імперій,
плюють  услід  сатрапи  наддержав  –
настала  вже  нова,  свобідна  ера,  
плоди  її  свавілець  вже  пожав.

Плетуться  у  хвості  цивілізацій
народи,  де  є  кормчими  царі:
Азопи  і  Америки  локацій
цькують  собак  недолюдки-псарі  .

А  нам,  вкраїнцям,  будувати  хату  –
одну  з  успішніших  в  ряду  держав,
щоб  кожному  ту  насолоду  мати,
що  ще  ніхто  в    житті  свомУ  не  мав.[/color][/b]

11.11.2021
___________

На  світлині  автора  -  один  із  кадріа  акції
"Ні  -  капітуляції",  що  мала  міце  у  КИЄВІ  
в  день  Незалежності    24  серпня  2019  р.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930578
дата надходження 11.11.2021
дата закладки 11.11.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мені ночами літо сниться

Мені  ночами  літо  сниться,  пахучі  трави  у  лугах,
Воно  із  сонцем  веселиться  і  потопає  у  квітках.
Дзвінкі  потоки  рік,  озера  і  гір  висока  далечінь,
Воно  мені  дарує  крила  і  кличе  неба  голубінь.

Я  так  люблю  пахуче  літо  і  сонця  променів  тепло,
А  ще  коли  росою  вмите  і  заціловане  воно.
Коли  щебечуть  птахи  дзвінко,  бджолиний  хор  співа  пісень,
Там  рудохвоста  скаче  білка,  посе́ред  паркових  алей.

Почули  б  ви,  як  грають  грози,  на  інструментах  зразу  всіх,
І  витирає  вітер  сльози,  а  дощ  комусь  змиває  гріх.
Мені  ночами  сниться  літо,  хоч  за  вікном  уже  зима,
Накрила  землю  білим  цвітом,  за  руку  сон  мене  трима...

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930363
дата надходження 09.11.2021
дата закладки 09.11.2021

Ольга Калина

Покажи мені осінь

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CugcHI88_eU[/youtube]




Покажи  мені  цю  осінь,  покажи,
І  у  вальсі  падолисту  закрути,
Де  листочки  тихо  падають  згори
Де  у  травах  світанкової  пори
Заблищить,  немов,  дзеркалами  роса,
Бо  вже  сонце  ніжно  землю  обійма.  

Ти  стрічай  мене  скоріше,  зустрічай..
Ми  підемо  із  тобою  в  зелен-гай,
Де  дубочки  із  берізками  в  танку,
А  вербичка  задивилась  на  ріку,  
Покупала  свої  коси  у  воді,
Її  віти  і  тендітні,  й  молоді.

Ти  веди  мене,веди  в  осінній  сад,  
Де  в  верхів'ї  виграває  зорепад,
Ну  а  місяць  диригентом  угорі,  
Він  не  втомиться  до  самої  зорі..  
Забери  мене  в  цю  осінь,  забери,  
Покажи  мені  цю  осінь,  покажи..  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930387
дата надходження 09.11.2021
дата закладки 09.11.2021

fialka@

Рідна. До Дня української писемності та мови!

Квітне  в  віках  -  
Барвиста.
Вмита  сльозою  -
 Чиста.
 Нищена  ворогом  –  
Грізна.
Гартує  зброю  -  
Огниста.
Цілує  вустами  –  
Кохана.
Звучить  піснями  –  
Жадана.
Солодко  спить  
Колискова.
Пролита  кров
Калинова.
Бита  шляхами  -  
Терниста.
Згіркла  степами  -  
Вільна.
Скріплена  клятвою  -  
Вірна.
Зцілена  Богом  –  
Правічна.
Співом  луна
Солов’їна.
Розсипле  зелень  –  
Весняна.
Ніжність  цвіте  –  
Полум’яна.
Сонячно  сяє  –  
Ясна.
Лікує  кожного  -
Втішна.
Звабить  Святого  –  
Грішна.
Котить  луну  –  
Голосиста.
Дарована  небом  –  
Пречиста.
Вчіть  все  життя:
Гідно!
Народ  збереже  :
Рідна!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930292
дата надходження 08.11.2021
дата закладки 08.11.2021

Ольга Калина

А унизу маленька річка

А  унизу  маленька  річка...
Спущуся  тихо  до  води,
Пливе  там  качка  невеличка,
Не  знає  горя,  ні  біди.

Вже  осінь  вкрилася  багрянцем
І  листя  падає  згори,  
Кружляє  з  вітром  в  ніжнім  танці,  
Спадає  тихо  до  води.

І  качка  в  листячку  кружляє:
Пливе  туди,  пливе  сюди,
Від  себе  хвилі  розганяє  -
Із  листя  тягнуться  сліди.

Прийде  зима,вже  на  порозі..
Ту  річку  кригою  скує,
Здійметься  качка  у  тривозі
Й  покине  листячко  своє.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930180
дата надходження 07.11.2021
дата закладки 07.11.2021

Амадей

Я КОЖЕН ВЕЧІР ЗУСТРІЧІ ЧЕКАЮ

Я  кожен  вечір  зустрічі  чекаю,
Так,  як  весна  чекає  солов"я,
Для  мене  щастя  більшого  немає,
Як  чуть  твій  голос,  Зіронько  моя.

Вести  з  тобою  лагідно  розмову,
І  відчувати  серця  твого  стук,
І  відчувать  кохання  знову  й  знову,
І  відчувати  дотик  твоїх  рук.

П"яніти  так,  як  в  юності  п"яніють,
Й  кохання  ніжне  дарувать  тобі,
Допоки  душу  ще  кохання  гріє,
Немає  місця  у  душі  журбі.

Я  кожен  вечір  зустрічі  чекаю,
Так,  як  весна  чекає  солов"я,
Для  мене  щатя  більшого  немає,
Як  чуть  твій  голос,  Зіронько  моя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930184
дата надходження 07.11.2021
дата закладки 07.11.2021

Калинонька

Край дороги калина…

Край  дороги  калина  в  намисті
Задивилася    тихо  у  даль...
Розлетілись  листочки  барвисті...
Жаль  красу  ,  ой,  як  її  жаль.

Не  сумує  калина  ,  не  плаче,
Лиш  ягідки  на  вітрі  тремтять...
Не  займай  мене  ,  вітре  -козаче  ,
Хочу,  в  красі,  я  ще  постоять

Своїм  подихом  обійми  ,вітречку,
Не  марнуй  лиш  ягідки    й  гілля...
Осінь  ніжно  цілує  намистечко,
Й  до  морозів    лишає  вбрання.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929836
дата надходження 03.11.2021
дата закладки 03.11.2021

ГАЛИНА КОРИЗМА

БАТЬКОВІ

Ця  осінь,  тату,  в  нас  була  остання,
Ронили  листя  золоті  сади.
Пішов  від  нас  раненько  на  світанні,
Забрало  небо  тата  назавжди.

А  над  селом  небесна  синь  довкола,
Могила  в  квітах,  яблука  в  руці.
І  тліє  свічка,  я  в  скорботі  квола,
Течуть  рікою  сльози  по  щоці.

Безмежно  вдячна  за  турботу  й  ласку,
За  мудре  слово,  що  вело  в  житті.
Вигадував  не  раз  щасливу  казку,
Тепер  читаю  ім’я  на  хресті.

Хай,  замість  мене,  обіймає  небо,  —
Таке  пречисте,  світле,  голубе…
Моя  молитва  —  то  душі  потреба
І  хай  Господь  убереже  тебе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929867
дата надходження 03.11.2021
дата закладки 03.11.2021

Ніна Незламна

Скажи, от чего печаль

Скажи  мне  ми́лый,  от  чего  печаль
Так  грустны  взгля́ды,  всё    куда  то  в  даль
О  чём  заду́мался,  сердечный  друг
Что  уже  о́сень,  ликует  вокруг?

Ты  посмотри́,  ведь  так    прекрасен  клён
Знает  уснё́т,  но  он  всё  же  силён
Листья  со  зла́том,  глаза  ласкают
Напевы  ве́тра,  уж  не  пугают.

Росою  зно́йной,  умылся  слегка
Одна  уте́ха,  чисты  небеса
Раннее  со́лнышко,  вновь  согреет
Он    станет  кра́ше,  побагровеет

И  улыбнё́тся  осень    невзначай
Тихо  проше́пчет-    давай,  отдыхай!
А  он  пове́рит  ей  и  ты  поверь
Мне  друг  душе́вный,  открой  к  сердцу  дверь

Времена  го́да,    ведь  все  контастны
В  цветах  разли́чных  теплы,  прекрасны
Хотя  быва́ет  дождик  и  ветер
Лёгкой  прохла́дой    поманит  вечер…

И  мы  печа́́льны,  иногда  веселы
Возле  ками́на  вечера  теплы
Слегка  волну́ясь  вспомним  о  былом
Мне  так  ую́тно  под  твоим  крылом
Я  попрошу́,  не  думай  о  плохом!

                                         29.10.2021г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929798
дата надходження 03.11.2021
дата закладки 03.11.2021

Амадей

ВО ІМ"Я ГОСПОДА ХРИСТА

                                       На  написання  цього  вірша  надихнуло  читання  
                                       Святої  Біблії,  зокрема,  Третя  Книга  Єздри,  та
                                       Книга  Пророка  Данііла.

Во  ім"я  Господа  Христа,
Робім  добро,  бо  часу  мало,
Робить  добро  у  нас  осталось,
Така  от  істина  проста.

Приходить  вже  останній  час,
Багатство  зникне  все  і  всюди,
Повірте  Слову  Правди,  люди,
Господь  судити  прийде  нас.

Во  ім"я  Господа  Христа,
Повірте  ви  у  Боже  Слово,
Та  слухайте  уже  готове,
Що  пише  Біблія  Свята.

ВО  ІМ"Я  ГОСПОДА  ХРИСТА!

           А  далі,  хоч  вірте,  хоч  ні.спасати  душу  справа  ваша.

Третя  Книга  Єздри  гл  12  цитую  мовою  оригіналу.
13.  Вот,  приходят  дни,  когда  возстанет  на  земле  царство,  более  страшное,  нежели  все  царства,  бывшие  прежде  него.(Россия).
14.В  нём  будут  царствовать  -  один  после  другого  -  двенадцать  царей.
(Ленин,  Сталин,  Маленков,  Хрущёв,Брежнев,  Андропов,  Черненко,  Горбачёв,  Ельцин,  Путин,  Медведев,  Путин)  -сбылось.
15.Второй  из  них,  начнёт  царствовать  и  удержит  власть  более  продолжительное  время,  нежели  прочие  двенадцать.  (  Второй  из  них  Сталин  правил  наидольше,  32  года  -  сбылось)
17.  А  что  ты  слышал  говоривший  голос,  исходящий  не  от  головы  орла,  но  из  середины  тела  его,
18.Это  означает,  что  после  времени  того  царства  произойдут  не  малые  распри,  и  царство  подвергнется  опасности  падения;  но  оно  не  падёт  тогда  и  возстановится    в  первоначальное  состояние  свое.(  Вспомните  ГКЧП  1991  год,когда  расстреляли  Госдуму  России  -  сбылось).
26.  А  что  ты  видел,  что  большая  голова  не  являлась  более,  это  означает,  что  один  из  царей  умрёт  на  постели  своей,  впрочем,  с  мучением,
27.А  двух  остальных  пожрёт  мечь:
28.Мечь  одного  пожрет  того,  который  -  с  ним,  но  и  он  в  последствии  времени  умрет  от  меча.  (На  сегодняшний  день  из  двенадцати  царей  осталось  три  -  Горбачёв,  Медведев  и  Путин,факт)    один  из  них  умрет  на  постели,  и  тогда  двое  остальных  будут  воевать  между  собой.
     Третья  Книга  Ездры  глава  15
15.  Ибо  приблизился  мечь  и  истребление,  и  возстанет  народ  на  народ  и  и  мечи  -  в  руках  их.(  А  начнётя  очень  скоро).
 Если  верить  Книге  Пророка  Даниила,(если  я  правильно  понял  толкование,  хотя  я  могу  и  ошибаться)  то:
   Даниил  гл.  12:11  -  Со  времени  прекращения  ежедневной  жертвы  и  поставления  мерзости  запустения  (т.е.  со  дня  прекращения  АТО,  30  
апреля  2018  года)  пройдет  тысяча  двести  девяносто  дней.
12:  Блажен,  кто  ожидает  и  достигнет  тысячи  трех  сот  тридцати  пяти  дней.
   Тож  каймося  і  спішімо  робить  добро!
         ВО  ІМ"Я  ГОСПОДА  ХРИСТА!  
                                                                 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929812
дата надходження 03.11.2021
дата закладки 03.11.2021

Ніна Незламна

Заради тебе ( рим. проза)

         Прикарпаття    в  буйноцвіті,  високі  трави,  мов  у  намисті…  Роса  холодна,    обпікала  ноги  ,  вона  босоніж,  немає    іншої  дороги.  І  навіть    до  хатини,  рідної  стежки,  густий  спориш,  порозстеляв  мережки.  Кущі  шипшини    одягнуті  в  зелені    ягоди  –  корали.  Гілки    з  шипами,  на  ногах  лишали  рани.  Чи  й  відчувала,  а  чи  й  ні,  від  хвилювання,  душа  ніби  в  вогні.    Спішить  до  сина,  не  бачились  два  роки.  Певно  піднявся  тиск,  пашіли  щоки.  Ой,  що  ж  життя,  ти  робиш  з  нами.  Із  чоловіком    стали    чужаками.    Обіцяла  приїде  пізніше  та  зібралась  швидко,  вийшло  раніше….  
     Ще  раз  погляне,  ялини  і    пишні  смереки,  широко  вряд,    а  там  подалі  уже  виднівся  й  сад.    Дерева  густо,    ніби  прикрашають  гори.  То  зблизька,  а  то,    аж    здалеку,    чути  звук  сурми.  За  мить,  трембіта  вигравала  весело.  Уже  просиналося,      рідне,  напівпусте  село….
   Неподалік,    попереду,    свекрухина  хатина,  як  не  зайти,  тож    вже  давно  родина.  Адже  про  неї  теж  не  забувала,  кожного  місяця  гроші  посилала.  Вона  ж  стара,  немічна,  вже  років  п’ять,    лежача.  Хоч  й  часто  чула  вслід  слова,
-Ой,  сину  -  сину,    а  твоя  Софія  ледача.    І  що  то  в  школі  за  заробітки,  чи  не  навчаться  самі  дітки?  Пісень  співати  та  шити  й  вишивати,  в  кожній    хатині,  цього    навчить    мати.  Нехай  би  їхала  на  заробітки.  А  ти  б  пішов  до    Наталкиної    тітки.  Вона    ще  має  силу,  за  мною    пригляне.
У  відповідь,  ледь  стримуючи  сльози,  з  під  лоба  гляне.  Все  промовчить,  а  під  серцем,  щем  до  болю.  І  вже  не  вперше,  дорікає  долю.  
     Але  ж  кохала  і  він  клявся  в  коханні.  Їм    соловей  співав,  спадали  роси  ранні.    Роман  все  руки  потирав,  тож  молоденька  й  на  це  кохання,  дала  згоду  ненька.  Щоби  молодшу  брав,  проторочила  всі  вуха.  І  зразу  нею,  втішалася  свекруха.  Ніби  все  добре  й  народився  синок  Богдан,  на  жаль  вже  згодом,  ніби  в  оселі  був  шаман.  На  пустім  місті  сварки  і  все  частіше,  кудись  чоловік    зникав.  Малим  Богданчик,    її  часто  за  рукав  смикав,
-  Мамо,    а  тато  в  тітки  Наталки,  рубає  дрова,  а  я  туди  боюся  йти,  там  висока  кропива.  Вона  ж  пекуча,  а  йти  куди  не  знаю,  де  можна  обійти.  Та  й  тато  кілька  раз  мене  тягав  за  вуха,  кричав,  щоб  за  ним  не  йшов  та    щоб  його,      я    завжди  слухав.  
І  по  щоках,  стече  не  одна  сльозина,  поцілує,  приголубить  сина,
-Поглянь  синочку,  які  в  нас  чисті  небеса!  А  ні  хмаринки,  тож  не  журимося    й  ми.  Я    любий,  напевно  скоро    поїду  в  найми.  Подамсь  до  Польщі,  будеш  з  татом    й  бабусею  пару    років.
А  він  до    її  щічок  притуляв  руки,
-Хай  тато  їде,  ти  ж  маєш  тут  роботу,  вчителюєш.  Принаймні  гроші  ж  заробляєш.  А  він  вдома  і  вдома,  чому  його,  бабуся  не  пускає?
Обійме  сина,    знов  душенька      страждає.  Ледь  стримуючи  сльози  доводить  сину,
-Ой    любцю,  зима  попереду,  нам  дров  треба,  тож    в  його  силі  є  потреба.  Дрова  закінчилися,  піде  в  ліс,  привезе  машини  дві  –три,  тоді  вже  й  про  це  можна  позбутися  жури.  Бачиш  й  бабусі  кожного  для  все  гірше  й  гірше,  чи  й  дочекаємося,  коли  стане  ліпше.  Боюся  зовсім  перестане  ходити,  не  знаю  синку,    як  ми  далі  будем  жити.
Біля  вікна  не  раз  задумалась…  І  нащо  ця  Наталка  десь  взялась.  Жила  в  Росії,  певно  років  десять,  може  й  більше,  батьки  не  раз  казали,
-Добре  живе,  каже,що    їй  там  ліпше.
Але  приїхала,  ні  грошей,  ні  дитини.    Хвалилась  людям,
-  Може  б  там  і  була,  якби  не  було  війни.
 Це  однокласниця  його,  можливо  в  них  було  кохання?  Але  відразу    відганяла  думку,  на  краще    мала  сподівання.  Можливо  допомагає  так,  по-  сусідськи.Тож  завжди    дружньо  жили  їхні  батьки.
       І  рік  за  роком  так  минав,  синок,  вже  ранець  у  руках  тримав.      Навчався  добре,    із  сумом,  матусю  обіймав,  за  походеньки  батька  давно  знав.  Вона  ж  ховала  лице  в  долоні,  висушувала  сльози  ті,  солоні.    Думок  багато  та  одного  разу  так  допекло!    Свекруха,  майже  лежача,  щось  гучно  буркотіла  й    лаючи  її,  
-Софіє!Ти  ба  чого  захтіла!  Покинь    ці  надії!  Хай  він    вдома  господарює,  а  ти  їдь.  Кажу  ,  його  я  не  пущу,  про  це  і  думати  забуть!  Богдан  уже  підріс,  бач,  справжній  Муромець  росте.  Не  буде  ж  ходити,  як  циганське  дитя  обдерте.  За  мене  не  журися,  хоч  вам    і    набридли  мої    охи  та  я,    іще  поживу  трохи.
Вона  вже  зібралася  в  дорогу,  валізу  підвезла  до  порогу.  Тремтіло  серце,  як  покинути  хатину,  то  іще  нічого,  але  ж  дитину!  Та,  який    вихід,    іншого    ж  не  має.  Цікаво,  адже  й  чоловік,  чомусь    не  відмовляє?  
         По  кутках  гляне,    ніби  скрізь  залягла  журба.Чому  ж  настало  таке  важке  життя?    А,  що  кохання,  -  то  напевно  все  міраж,    думки  джмелині  -  підкрадався  мандраж.
-О,  мамо,  я  вже  тут,  я  встиг!  Як  добре,  ще  не  поїхала  ти!  
До  хати  забіг  Богдан,  кинувся    обіймати.
-Ой,  синку-  синку,  що  ж  я  за  мати?!Бачиш,  автобус  за  годину,  я  вже  зібралась,  поїду  сину.  Ти  ж  зрозумій  ,  це  тільки  заради  тебе.  Щоб  ти  найкращий  був  у  мене.  Щоби  навчався,  як  годиться!  Можливо  й  татко  твій  зласкавиться.    Чомусь  на  мене  дивиться,  як  на  тінь..
-О!  Мамо,  але  ж  тітка  Наталка  і  він…
Не  дала  договорити,  долонею  уста  прикрила,
-  Помовч  синочку,  я  це  знаю,  уже  з  тобою  говорила.
   У  Польщі,    їй    і    справді  повезло,  мабуть  що  усім  бідам  назло.  Вона  потрапила  до  поважної  пані,  що  мала  статки  непогані.  Побачивши  диплом  учительки,  гувернанткою    її    взяла  і      невагаючись,    аванс  дала.  Навіть  подарувала  кілька  суконь  із  своїх  старих,  дубових  скринь.  Пані  -  художниця,  тож  часті  гості.  Кинула  оком,  
-Це  щоби    мала  гарний  вид,  мені  й  тобі    не  мили  кості.
   Згущались  хмари,  вбиралась  осінь  у  барвисті  кольори.  А  згодом,  за  вікном  морозні  вечори.    Минали  довгі,  зимові  дні…  У    смутку.    А  почує  голос  сина,    мріє  про  відпустку.  Панянка,    влітку  мала  летіти  в  Ізраіль    на  відпочинок.    Вона  ж,  календарні    дні  лічить,  в  своїй  кімнаті  проронить  кілька  сльозинок.    А  син  телефоном,  вкотре  підтримає  словами,
-Мамо,  ти  не  турбуйся,  все  добре  і  з  бабусею,    і  з  нами.
       Так  час  спливав….    Роки  минали,  бувала  вдома  кожного  літа,  в  цей  час  панянка  мандрувала  по  світу.  Лиш  охоронець  залишався  в  будинку.  Вона  ж  втішалася  таким  довгим  відпочинком.  Хоч  по  приїзду,  доводилося  добре  попрацювати.  Тож  треба  побілити  дві  хати.    Та  й    на  зиму    якісь    закрутки  зробити    й  дитину  вечорами    приголубити.    А  Роман,  знаючи  про  її  приїзд,  ховавсь  від  зустрічі,  певно  боявся  сварки,  подивитись  у  вічі.  Йшов  на  вирубку  лісу,чи  комусь  ремонт  зробити.  Тож  треба  теж  якусь  копійку  заробити.  Але    було,  інколи  і  зустрічались,  по  приїзду,  на  стіл  клала  гроші,  він  всміхнеться  й  відзразу  сховає  очі.  Але  похвалить,
-А  ти  молодець!  Бачу  задоволена,  гарні  гроші  заробити  вдається.
І  більш  ні  слова,  як  і  що?  Себе  втішала,  добре,  хоч  не  думає    казнащо.  Напевно  ж  про  все  вивідав    у  сина.  А  він  щирий,  розкаже,  тож  дитина.              А  ,  що  ж    кохання?!  Десь  заблукало,  як  відлуння  і  не  повернеться,    вже  немає  й  сподівання.  
       Софія  поспішала,    давно  цей  день  чекала.      Ласкавий  промінь    ніжно  торкнувся  її  обличчя.  Від  думки,  на  мить  здригнулась,  ну  от,  лиш  два  місяці  й  будем  прощатися.    Від  хвилювання,      на  скронях    помітно  здулися    вени.  Різко  зупинилась,  але  ж  все  добре,  син  вдало  склав    екзамени.    Вона  досягла  своєї  мети,    в  училищі  навчатиметься.  В  душі  з  розсіяними  думками,  назад    оглянеться.  Роки  прожиті    в  подружжі  згадає,  адже  давно  втрачене    кохання,  серце  страждає.  Тоді,  вже    буде  краще    розірвати  всі  стосунки.  А  сину,    з  Польщі  надсилатиме  гроші    й  подарунки.  Заради  нього  служитиме  панянці,  хоч  давно  зникли  з  обличчя  рум`янці.    І  ніби    пізня  осінь  вплітає  в  коси  сиві  павутини,  але  вона,    на  все  згодна  -    заради  дитини.
     Аж  ось  і  стежка…  Нема    на  клумбі    квітів,  відцвівший  кущ  бузочку  від  вітру  шелестів.  То  ніби  зустрічав  її  привітно.  За  мить  хитнулась,  поглянувши  в  вікно.  Наталю  вздріла,  в  своєму  фартухові.  До  обличчя  відчула  прилив  крові.  На  мить  завмерла  та  все  ж  вирішила  зайти.  Але  ж  не  втече  кругом  хати.  То  ніби  в  серце  ніж  та  треба  гордість  мати.  Адже,    хоч    й    колишнього  коханого  та    все  ж  роками  була  мати.  
 Стискало  в  горлі,  важко  говорити,  все  ж    наважилась    двері  відчинити.
Відразу,    в    ніс  вдарив  запах  м`яти  й  чебрецю,  уздріла  розчервонілу  молодицю.  Та  махнула  рушником  й    косо  позирнула  до  свекрухи,
-Піду  в  себе  знайду  липучку,  знов  налетіли  мухи.
Й  ледь  не  спіткнувшись,    вискочила  з  хати.  Думка-  стріла  -  Хай  краще  так,  навіщо  щось  брехати.  
     З  пустою  тарілкою  в  руках,  стара  сиділа  в  ліжку,  побачивши  невістку,  в  очах  з`явився  страх  і  похапцем  потягнула    на  себе  рядюжку.  Злісно  звернулася  до  неї,
-Ану,    забери  тарілку!  Три  дні  поспіль,  варениками  годують.Подай  води,  зап`ю  пігулку.    Але  ж  пенсію  мою  одержують.  Кажуть  ледве  на  ліки  вистачає.  А  їм  то  що,  напевно  може  брешуть,  тож  Роман  гроші  заробляє!  Це  добре,  що  приїхала,    гроші    чи  долари  поклади    в  шухляду,  я  ж  притомилася,  замучили,  нехай    приляжу.    Та  допоможи,  накрий  простирадлом  ноги.  Ти  знаєш,  не  можу  позбутися  тривоги.  Богданчик  теж,  пішов  з  ним  у  ліс    працювати.  Грошей  катма,  чому  мало  заробляєш,  що  ти  за    мати?!
В  очах  вогонь  та    знову  мовчала,  образи  ті,  вдала    непомічала.  А  серце  гупало,    шаленіло.  Одне  бажаня      втекти    -    душеньку  гріло.  Ні…  ні    -  помисли,  погляд    у  вікно  до  неба.  Дай  Боже  сили  нині  змиритись  треба.  Ніби  не  чула  тих  образ,  колючих  й  не  бачила    тих  поглядів,  зміючих.  Думка  оса  -  Ба,  що  захтіла,  знову    долари  на  ліки!  О,  їй  би  сліз  пролить  ріки.  Та  лиш  одна  сльозина  затремтіла  на  віях,  думки  холодні,  ніби  в  сніговіях.  Адже  ці    гроші  заробляла  для  сина,  ні,  не  віддам,  хоча  ми  і  родина.  І  тихо,  наче  й  в  хаті  не  була,  в  душі  раділа,  нарешті  змогла!  Все  ж  кілька  раз,  як  йшла  додому  озирнулась,  із  болем  в  душі,  криво  посміхнулась.  Чому  раніше    рішучості  не  мала?  Навіщо  молодість  згубила,  все  прощала?
     Вже  за  вікном  стемніло…    вона    чекала  сина  й  чоловіка.  Дивилась  до  ікон,  молилась,  що  вдома,  сину  буде    втіха.  Образи  з  смутком,  у  вечірній  млі  втопила,  наскороруч    пельменів  наліпила.
     Стрілки  годинника    бігали    на  циферблаті,  важке  чекання,    на  устах,  раз  у-  раз    відчувала  сльози,  солонуваті.  Нарешті,  різко  відчинились  двері,  геть  відступили,  думки  химерні.
   Теплі  обійми  матері    й  сина,  сповзла  на  плечі  шовкова  хустина.  Син  -  легінь,  ніжно  в  очі  заглядав,
-Матусю,  люба,  я    так    тебе  чекав!
-  Як  ти  підріс,  любий  мій  синочку!Дай    же  погляну,  постій    хвилиночку!  Дай  надивлюся  моє  янголятко!
Й  погляд  на  двері,
-А  де  ж  наш  татко?
Це    запитання,  йому  одне  із  неприємних.  Якщо  не  мають  почуттів  взаємник,  то  що  шукати  винних?
-Та  зараз  розповім,  він  у  бабусі.
Тільки  тепер,  помітив  сивину  в  її  волоссі,  
-Мамо  пробач,  я  нічого  не  зміг  зробити,  він  там  з  Наталкою,  сказав  не  прийде,  там    залишиться  жити.
     Вставало  сонце  і  сідало…  Серденько  спокою  бажало…  І  задивлялась  нічкою  в  зірниці,  здавалося,  позбулася  в`язниці.  У  піднебесся  здіймались  світлі  мрії.  Минуло  кілька  клопотливих    днів.
   Літній    день,  хоч  і  сонячний  ,  привітний,  все  ж  навівав  смуток.  Всі  образи,  Софія  намагалася  зібрати  в  жмуток.  І  по  дорозі  до  автобуса,  ніби  на  вітер  викинути,  в  небуття,  щоб  той  розвіяв,  а  вона  думала  лише  про  майбуття.
Посеред  хати  дві  валізи  на  колесах.  Сидячи,  руки  схрестила  на  грудях,  бриніли  сльзи  на  очах,
-Синку,    пробач  мене    і  не  суди  строго,  подякуймо  цьому  порогу.  Попереду  на  нас  чекає  дорога.  Квартиру  винаймемо  в  місті,  згодом  будеш  навчатися,    а    я,  в  Польщу  подамся  в  серпні.  Звичайно  ти  не  будеш  жити  в  розкоші,    доки  навчатимешся,  висилатиму  гроші.
Вже  не  маленький,  за  неї  син  у  душі  страждав,  почервонів  та  все  ж  несміло  запитав,
-Мамо,  а  якже  твоє  особисте  життя?
Ледь  вгамувала  часте  серцебиття.    І  ніжний  материнський  поцілунок  у  чоло.
-О  синку,    любий,  моє  кохання    давно  відцвіло.  Все  що  було,  вже    давно  полином  проросло.  Лиш  гіркоту  я  відчуваю  на  устах,  гляну  на  тебе,  солод,  бо  попереду  шлях.  Твій  шлях  синочку,      в  світле  майбуття,  заради  тебе,  твого  щастя!  Я  народила  тебе  на  цей  світ,  тільки  шкода,  терпіла  скільки  літ!  Отих  принижень,  зрад  і  неповаги,  одна  у  ліжку,  безсонні  ночі,  часті    тривоги.  Тільки  заради  тебе  терпіла  сину,  топтала  свою  гордість,  грішми  підтримувала  батькову  родину.  А  може  ти  не  пам`ятаєш,  окрім  бабці  й  сестрі  перепадало.
-Та  ні    матусю!  Просто  знаєш…    Мене  це  довго  дивувало.  Чому  задовго    все  терпіла,  пробач,  вже  бачу  посивіла…    А  що  ж  далі,  після  навчання?
-Та  я    ж    маю  сподівання.  Поїдемо  в  Польщу,  ні    це  не  жарт,тобі  зробимо  закордонний  паспорт.  Думаю  там  і  ти  знайдеш  роботу.    Я  вже  маю  дозвіл  на  постійне  проживання.  Звичайно,  якщо  ти  будеш  мати  таке  бажання.  Ну,  а  захочеш  з  батьком  спілкуватись,  я  буду  тільки  на  краще  сподіватись.  Твоє  життя  -    тож  сам  вирішувати  будеш.  Все  ж  сподіваюсь  і  про  мене  не  забудеш.
   Широка  траса,  автомобілі  в  два  ряди…  Себе  втішала,  що  їде    не  назавжди.    Та  нині,  заради  сина  зароблятиме    гроші  ,    щоби    його  умови  життя  -    були    ліпші.  Та  ніби  здалеку,  підпливала  думка  за  Україну.  Шкода,  що  змушена  покинуть  свій  край,  родину.  Поки  що  краще  там,  хоч    й  важко  та  треба  виживати.  Заради  тебе  синку,  бо  я  ж  твоя    мати!
                                                                                                                                                                                                     20.10.  2021р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929490
дата надходження 31.10.2021
дата закладки 31.10.2021

CONSTANTINOPOLIS

Я не суджу…

[b][color="#0007de"]Зелені  переймаються  “проривом”?    
Та  щоб  їх  вже  “прорвало”  на  шматки.    
Згодовані  усміхнені  їх  рила,    
огидно  бачити.    
Які  ж  вони  бридкі...  
Всі  марнославні,  жадібні  до  влади,    
грабують  так,  що  аж  той  гай  гуде.  
Зелені  тут  планують  царювати.  
Пройдисвіт  вже  на  другий  термін  йде...  
 Та  де  ж  ви  взялись,  так  вас  трясці  мати?    
Немов  то  плем’я  бісове,  зелена  сарана.  
Що  їм  не  дай,  готові  шматувати,
в  той  час,  коли  прихована  війна,
підточує  підвалини  держави,
де  вороги  піднялись  у  весь  зріст.
Ганьби  такої  ми  іще  не  мали:
"країною  керує  уклоніст"...
Я  не  суджу,  засуджувати  грішно.  
Нехай  Всевишній  судить  за  гріхи;  
За  кров  пророків,  тих  кому  зловтішно,  
Тих,  хто  “зелені”  сіяв  реп’яхи...  
Ні,  не  суджу,  нехай  їх  судді  судять.  
Навряд,  тут  справедливість  та  закон,  
Колись  у  цій  країні  запанують,  
Де  блазень  сів  на  королівський  трон.  
Я  не  суджу.  Їх  вже  народ  засудить;  
Замучений,  як  поміж  двох  вогнів,  
Оточений  боротися  він  мусить,  
Затиснутий  в  обіймах  ворогів...  
Судити?  Ні.  То  все  невдячна  справа,  
коли  карати  треба  без  суду;  
за  всі  приниження,  та  за  побиту  славу,  
тих  хто  нас  кинуть  хоче  під  орду,  
За  чорну  зраду,  темнішу  за  нічку,  
За  честь  сплюндровану,  не  гріх,  
кидати  зрадників  в  холодну  дику  річку.  
Кінець  один  однаковий  для  всіх...  
31/10/2021[/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929492
дата надходження 31.10.2021
дата закладки 31.10.2021

Олекса Удайко

ВІН СМЕРТЬ САМУ СОБОЮ ПЕРЕМІГ

                       [i]Світлій  пам’яті  Данила  Заболотного*
[youtube]https://youtu.be/QnMw2oUH3Go[/youtube]
[b][color="#098072"]Бувають  дні  –  весняні  і  осінні,  
Й  зимові,  спохмурнілі,  прісні  дні…
А  в  нас  були  –  насичені  і  чинні,
Та  промайнули    –  що  в  чарі́внім  сні.
Були  слова  там  про  святу  людину,
яка  свій  хист  Гігеї**  віддала
та  у  лиху,  нелюдяну  годину
в  серця  людей  навічно  увійшла.

Поділля  син  Данило  Заболотний
упорав  епідемій  переліг:
недуги  ті    –  жорстокі    і  скорботні...
Він  смерть  саму  собою  переміг!
Життя  поклав  на  медицини  плаху,
щоб  людство  неушкодженим  жило,
й  лишив  рецепт  від  Бога  чи  Аллаха,
здолати  як  непереборне  зло.

…Пішов  у  вічність  вчений  наш,  щоб    жити
у  вдячних,  невпокорених  серцях,
щоб  все  цвіло,  щоб  колосилось  жито,
щоб  майорів  незборно  рідний  стяг.
Щоб  ми  жили,  співали  й  веселились,
складаючи  про  вченого  пісні,
за  упокій  душі  його  молились,
й  радіили  нам  дарованій  весні!  [/color][/b]

28.10.2021
_________
*Д.К.Заболотний  (1866-1929  рр.)-  вчений    
 мікробіолог-епідеміолог,  Президент  ВУАН,
 засновник  Інституту  мікробіології  і  епідеміологі
 (нині  Інститут  мікробіологі  і  вірусології  в  системі  
 НАН  України),    що  носить  його  ім'я,  жертвував  
 собою,  віддано    борючись  з  епідеміями  чуми  і  
 холери  в  країнах    Азії  і  Африки(1896-1921  рр.).  
 Ввійшов  в  історію  як  один  із  фундаторів  світової  
 науки,  засновник  низки  медичних  установ  і  кафедр  
 мікробіології  вишів  України  і  Росії.  Похований  на  
 Батьківщині  -  в  с.  Чоботарка  (Заболотне)  на  Поділлі.
                 Цього  року  виповнються  155  років  від  дня  
 народження  вченого,  на  вшануванні  пам'яті  якого
 27-28-го  жовтня  побувала  група  вчених  Національної  
 АН  та  створеного    акад.  Заболотним  Інституту,  серед  
 яких  був  і  автор  та    презентував  Музею  Заболотного
 свою  книгу  "Відданість  науковій  істині"  і  цю  посвяту.

***Богиня  здоров'я  у  еллінській  міфології.

[b]На  світлині  [/b]автора  -  вшанування  вченого  біля  
пам'ятника  на  могилі  Данила  Заболотного.[/i]
                                   

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929354
дата надходження 29.10.2021
дата закладки 30.10.2021

Ольга Калина

Лебеді на ставку

ремейк  на  пісню  «  А  белый  лебедь  на  пруду»

А  за  селом  маленький  став
Давно  вже  так  причарував
Цю  пару  білих  лебедів..  
Тож,  рідним  стати  він  зумів
Для  лебедів.
 
В  коханні  й  вірності  жили
І  ціле  літо  від  весни,  
В  кубло  лебідці  на  ставу  
Носив  м’якесеньку  траву..
На  їх  ставу.

Із  неба  зірочку  дістав,
Пустив  на  хвилі  у  цей  став
Й  тепер  лебідка  на  ставу
Гойдає  зірочку  малу..
На  їх  ставу.

Не  залишають  вони  став..
Осінній  падолист  настав
І  вітер  листя  поверхУ
На  хвилях  гонить  у  траву..  
На  їх  ставу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929204
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 28.10.2021

Ніна Незламна

О, скільки бід…

У  переході  музика  звучала
Журливі  ноти,  як  осіння  днина
Сидів  безногий,  душенька  кричала
О,  скільки  бід  на  тебе  є  людино!

А  скрипка  грала  -  ніби  плач  дитини
То  завивала,  як  вовк  одинокий
Душа  у  відчаї,  як  сиротина
О  скажи  Боже,  чом  світ  такий  жорстокий?

По  сходах,    летить  листя  ніби  в  прірву
З  ним  вітер  грає,  то  здійме  й  знов  кида
Не  може,    протистояти  лукавству
В  життя  зневіра,  ніби  в  серці  кинджал

Війна  позаду…За  що  боровся  я?
І  тягне  руку,  дайте  хоч  копійку
А  шурхіт  листя-  тихий    шепіт  здаля
Кому  тепер,  потрібен…  ти  братику?

Смичок  здригався,  тремтіли  сльозини
Знов  спомин,  серце  крає  про  вояків
Бліндаж  бомбили  майже  щогодини
Жалів,  навіщо  єдиний  уцілів  ?

Всі  перехожі  кудись  поспішали
Хтось  посміхався,  є  й  в  чорній  хустині
Скорботний  звук,  час  від  часу  вривався
Ковід  по  світу,  бешкетує  нині..
О,скільки  бід  на  тебе  є  людино!


28.10.2021р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929202
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 28.10.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Забути не змогла

Я  тебе  забути  не  змогла,
Хоч  роки  так  швидко  пролетіли.
Почуття  морозила  зима,
А  вони  все  душу  мою  гріли.

Я  тебе  забути  не  змогла,
Не  забула  очі  волошкові.
В  тебе,  я  закохана  була,
Лише  не  купалася  в  любові.

Я  тебе  забути  не  змогла,  
Як  тільки  в  житті  не  намагалась.
Із  під  ніг  тікала  десь  земля,
Коли  на  стежині  зустрічалась.

Я  тебе  забути  не  змогла,
Ти  пробач,  пробач  мені  коханий.
Все  життя  весна  в  душі  цвіла,
Лікувала  біль  мені  і  рани.

І  любов,  що  в  серденьку  цвіла,
Своїм  поцілунком  доторкалась.
Я  тебе  забути  не  змогла,
Вірна  почуттям  своїм  осталась.

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929084
дата надходження 27.10.2021
дата закладки 28.10.2021

CONSTANTINOPOLIS

НЕМАЄ СЕНСУ

[b]Мій  новий  вірш  до  вашої  щирої  уваги  друзі...Щойно  закінчив...  Що  ви  про  нього  думаєте...Дайье  свою  оцінку....Дякую  за  прочитання...[/b]

[b][color="#0532ad"]Шукаєш  марно  оплесків  і  слави,
В  країні  зламаних,  сердець,  надій,  списів,
Об  скелю  марнославних  брехунів,
Які  всі  зловтішаються  над  нами,
Де  вже  не  чутно  правди  голосів;
А  регіт  блазнів,  вереск  диких  псів,
І  стогін  тих,  хто  вмився  вже  сльозами,
В  хустинках  чорних  поверх  їх  голів…

Шукати  марно  миру  з  дикунами,
Так  само  в  людожера  співчуття.
Немає  сенсу,  ще  одне  життя,
Приносити  у  жертву,  і  хрестами,
Встеляти  тяжкий  шлях  невороття,
Чи  гратися  людськими  почуттями,
Чекати  від  злочинців  каяття…
Немає  сенсу!!!
Навіщо  влада  брязкотить  кістками,
На  цвинтарях  ганьби  і  забуття!?

Кровопусканням  не  залікуєш  рани,
Які  не  гоються  в  душі  роками!?
Все  марно;  сподівання,  віра  у  святе,
Усе  лежить  сплюндровано  і  спить,
Поміж  байдужих,  напівворогами,
І  збурення  із  розпачем  кипить,
В  котлах,  що  заготовані  Богами,
І  гіркими  омитися  б  сльозами,
Досхочу  чашу  гірку  цю  б  допить…

Чим    довже  ми  блукаємо  стежками,
Облудними,  якими  нас  ведуть  сліпці,
Не  вийдемо  із  темряви  роками,
Не  знайдемо  і  слави  праотців…[/color]

10.10.21.  Константінополіс[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927598
дата надходження 10.10.2021
дата закладки 11.10.2021

СОЛНЕЧНАЯ

💛🧡❤ ОСЕННЯЯ ЗАРИСОВКА…

Звон  колоко́льный  наполня́ет  осень!
А  я...  иду  по  улице,  одна...
Так  хорошо...из  Ла́вры  слышен  голос...
Звенит  её  вече́рняя  пора!

Мне  ветерок  оку́тывает  плечи...
Ковром  из  листьев  устила́ет  путь.
Как  хорошо  в  осенний  этот  вечер!
Зака́том  наполняет  нежно  грудь!

Я  чу́вствую  мелодию  природы
А  у  неё  тона́льностей  полно!
Несёт  тепло  луч  солнечной  погоды
Закат  рисует  на  стене  панно́!

Звон  колоко́льный  наполняет  осень!
Пришла  любви...и  радости  пора.
На  волос...примостилась  нежно  проседь...
Душа  моя  наполнена...  сполна!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927280
дата надходження 07.10.2021
дата закладки 07.10.2021

Ольга Калина

Ти немовлям приходиш в світ

Ти  немовлям  приходиш  в  світ,  людино,  
Безпомічним,  безсилим,  безпорадним.    
І  в  такий  спосіб  ти  цей  світ  покинеш,  
Адже  життя  бажанням  непідвладне.  

В  хвилини  перші  немовля  вмивають,  
Також,  вмивають  тіло  і  востаннє,  
І  в  гарну  чисту  одіж  одівають
Спочатку  і  коли  кінець  настане.  

З  собою  ти  нічого  не  приносиш,  
Назад  не  зможеш  також,  і  забрати,
Не  вдієш  тут,  нічого  не  поробиш,  
Залишиш  все:  і  гроші,  й  бізнес,  й  хати.  

Бо  там,  на  небі,  все  це  не  потрібне,  
Там  матеріальні  цінності  не  ходять,  
Вагу  там  має  лише  все  духовне  -
Земне,  що  мав,  залишиться,  відходить.  

Життєвий  шлях  –  це  мить  у  безкінечність:
З’явилась,  загорілась  і  погасла.  
То  звідки  впевненість  така  й  безпечність,  
Допоки  твою  душу  не  вознесли.  

Навіщо  тоді  в  цей  відрізок  часу
Ти  сієш  злобу,  ненависть,  і  мстивість,
Наповнюєш  гріхом  життєву  чашу,  
Не  думаєш  про  Божу  справедливість?
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927308
дата надходження 07.10.2021
дата закладки 07.10.2021

Світлая (Світлана Пирогова)

Наставник у житті

Навчання  в  школі  -  це  життя  основа.
Веде  учитель  учнів  всіх  до  знань.
Звучить  щодня  із  уст  премудре  слово,
В  очах  дитячих  стільки  здивувань.

Учитель!  Він  творець,  шліфує  душі,
Частинку  серця  свого  віддає.
Торкається  потреб,  проблем  насушних,
Добра  і  честі  приклад  подає.

Він  світоч  людства  у  духовнім  світі,
В  надійних,  теплих  всі  в  його  руках.
Живе  учитель  лиш  у  своїх  дітях,
Наставник  у  житті,  в  майбутній  шлях.



(Шановні  колеги,    вітаю  Вас  з  Днем  учителя!  Бажаю  Вам  нових  звершень,  значних  досягнень  та  великих  успіхів!  Хай  всі  ваші  старання  та  зусилля  роблять  наш  чудовий  світ  ще  прекраснішим!  Міцного  Вам  здоров’я,  величезного  терпіння,  радості  та  внутрішньої  гармонії,  поваги  та  щирої  вдячності  від  учнів  та  батьків!  З  повагою  Світлана  Михайлівна)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926938
дата надходження 03.10.2021
дата закладки 04.10.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я така ж, як осінь

Моя  мила  осінь,  полети  у  місто
І  листком  кленовим  в  руки  упади.
Хай  шепоче  вітер  слова  урочисто,
Буде  в  кожнім  слові  хай  любов  цвісти.

Підійми  коханий,  свої  очі  в  небо
І  знайди  на  ньому  ясную  зорю.
Я  свої  цілунки,  передам  для  тебе
І  промовлю  тихо,  що  тебе  люблю...

Як  я  хочу  милий,  впасти  у  обійми,
У  твої  обійми  й  більше  не  чиї.
Твої  поцілунки,  уста  мої  приймуть,
А  в  душі  співати  будуть  солов'ї.

Я  така  ж,  як  осінь  з  нею  дуже  схожа,
Бува,  що  радію,  а  бува  в  журбі.
Я  її  попрошу,  нехай  допоможе,
Почуття  гарячі  передасть  тобі...

Автор  Тетяна  Горобець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926345
дата надходження 27.09.2021
дата закладки 27.09.2021

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Оксамитовий вересень

Оксамитовий  вересень  тішить,
Він  дарує  своє  нам  тепло.
Іще  листя  не  скинули  вишні
І  трояндове  квітне  стебло.

Позолотою  фарби  лягають,
Білі  хмари  у  небі  пливуть.
Сонця  промені  ніжо  торкають,
Журавлів  проводжаючи  в  путь.

А  в  дворі  у  червонім  намисті,
Посміхнулась  калина  мені.
І  листочки  вишнево  -  барвисті,
Наче  вишиті  на  полотні...

Осінь...  Вересень...  Бабине  літо...
А  за  ними  прийдуть  холоди.
Сльози  дощик  свої  буде  лити,
Залишаючи  мокрі  сліди.

Автор  Тетяна  Горобець

 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926045
дата надходження 24.09.2021
дата закладки 24.09.2021

Н-А-Д-І-Я

ХОЛОДНА ОСІНЬ ЦЯ І НЕПРИВІТНА

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iIIfOmswcHY[/youtube]
Холодна  осінь  ця  і  непривітна,
Скупа  на  подарунки  і  тепло.
Моя  ж  душа  чутлива  і  тендітна,
В  надії,  щоб  ще  сонце  припекло.

А  мрії  ці  всі  виткані  з  туману,
І  з  сонячним  промінням  не  в  ладу.
Ховається  від  сонця  він  старанно,
Та  я  назустріч  сонцю  все  ж  іду.

Не  спить  вже  осінь,   тихо  не  дрімає,
Лаштує    навкруги  на  свій  вже  лад.
Вона  комусь  дарує,  чи  ламає,
Веде  у  зиму  всіх  нас  наугад.

І  ми   сумуєм  за  коротким  літом,
За  тим  теплом,  що  так  бракує  нам.
Але  в  душі  квітує  самоцвітом,
Де  ми  колись   сховали  тепло  там.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926032
дата надходження 24.09.2021
дата закладки 24.09.2021

Валерій

Один за одним друзі відлітають

Один  за  одним  друзі  відлітають
У  сине  небо  –  Господа  краї.
Один  за  одним  землю  покидають,
Лишають  нам  лиш  образи  свої.

Чому  так  швидко  прагнете  ви  в  небо,
Чому  мене  лишили  в  самоті?
Невже  земля  вам  більше  ця  не  треба,
Чи  сили  всі  розтратили  в  путі?

Хай  в  тих  краях,  де  ангели  Господні
На  крилах  буде  легко  вам  летіть,
А  на  землі  і  завтра,  і  сьогодні,
І  вічно  пам'ять  світла  буде  жить!

22.09.2021

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925986
дата надходження 23.09.2021
дата закладки 23.09.2021

Калинонька

Осінь була , мов птаха легкокрила…

Я  з  осінню  зустрілась    tet    а  tet  ,
Зазирнула  в  її  очі  ,  мов  ожинки.
Із  айстр  подарувала  їй  букет  
І  попросила  зупинитись  на  хвилинку.

Вона  мені  всміхалась  таємниче,
Торкала  вітром  в  косах  сивину,
Сльозу  втирала  на  моїм  обличчі,
І  задивлялась  в  неба  синяву.

Була  привітна  ,  щедра  ,  золотава,
Із  хризантемами  у  пишному  вінку.
Вона  мені  багрянець  дарувала,
І  радості  й  тривоги  на  віку.

Вже  пролетіла  пташка  златокрила,
В  моєму  серці    її  жар  горить.
Я  так  її  усе  життя  любила,
В  душі  струна  неспокою  бринить.

Моя  зима  вже  стане  на  порозі,
Як  не  крути  ,  а  йде  до  холодів.
Стою  в  задумі  на  життя  дорозі...
Курли  прощальне  лине  журавлів.

     
Дякую  Богу  ,  що  подарував  мені  ще  одну  золоту  осінь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925669
дата надходження 20.09.2021
дата закладки 20.09.2021

Білоозерянська Чайка

Роман

[i]Хлипав  дощ…  так  сумував  за  літом…
(От  романтик  наш  дивакуватий!)
Досить  вже  холодним  моросити  –
Треба  Осінь  лагідно  стрічати![/i]

Свої  краплі  теплі,  життєдайні,
Подаруй  під  хвою,  на  грибниці,
У  Лимані  гриб  –  хіба  що  сниться,
Хай  ростуть  біленькі  в  ріднім  краї!

[i]Ми  під  настрій  з  Осінню  зберемось
В  парк  багряний  –  достигає  глід  мій…
Вересневі  ніжні  хризантеми
Освіжившись,  яскравіше  квітнуть.[/i]

Подивись  в  Її  вогненні  очі:
Пристрасть  в  них,  натхнення  для  поета,
Злата  шарм  –  і  ти  уже  в  тенетах,
Літа  більше,  мрійнику,  не  хочеш…

[i]Сонце  блисне  на  краплини  в  косах,
Заблищать,  мов  кетяги  рум’янці  –
Знаю:  ти,  диваче,  сам  попросиш,
Щоб  не  гаснув  з  Осінню  роман  цей.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925605
дата надходження 19.09.2021
дата закладки 19.09.2021

Калинонька

Осінь

Задощила  осінь  ...  Задощила...
І  тумани  землю  облягли...
Вмивається  красунечка-  калина,
Щоб    кетяги  свіженькими  були.

А  сонця  ще  так  хочеться  калині  ,
Щоби  налились  соком  ягідки.
Стоїть  красуня  в  полі  при  долині,
Де  край  села  видніються  садки.

Замріялись  ,  стоять  собі  розкішні  ,
Плоди  додолу  ніжне  гнуть  гілля...
Осінній  дощ  похлюпує  ,  паріще,
Ним  вже  упилась  матінка-земля,

 В  небі  тужливо  десь  курли  лунає  ,
 Нам  шлють  своє  прощання  журавлі...
 Жовтіє  лист  й  поволі  облітає...
 І  мокрий  припадає  до  землі  .
   
   То  осінь  вже  в  свої  права  вступила,
   Вона  примхлива  й  чарівниця  теж...
   Ліси  й  сади  ,  немов  позолотила,
   Її    красі  ціни  немає  й  меж  !
     
     

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925582
дата надходження 19.09.2021
дата закладки 19.09.2021

Амадей

МИ БЕРЕЖЕМ СВЯТУ НАШУ ЛЮБОВ

На  озері,  між  зграї  лебедів,
Де  квітнуть  сонцем  водяні  лілеї,
Лебідку  одиноку  я  зустрів,
А  в  ній  душа,  коханої  моєї.

Вона  дивилась  з  сумом  у  мій  бік,
Не  зводячи  свій  погляд  лебединий,
Той  погляд,  не  забуть  мені  повік,
Такий,  мабуть,  у  світі  він  єдиний.

Я  подививсь  на  неї,  і  душа,
Від  щастя  і  від  болю  заридала,
Ці  почуття,  не  передать  в  віршах,
Для  цього,  просто  слів  на  світі  мало.

Я  підійшов,  до  неї,  нахиливсь,
Погладив  їй  голівоньку  сивеньку,
Вона  їз  сумом  подивилась  ввись,
Немов  промовила:"Прости  мене,  рідненький".

Рукою  я  лебідку  пригорнув,
І  як  кохану,  я  притис  до  себе,
Тебе,  кохана,  -  ні,  я  не  забув,
Я  всі  мої  вірші  пишу  для  тебе.

Вона  на  мене  подивилась  знов,
Для  мене  й  ти  лишивсь  в  житті  єдиним,
Ми  бережем,  святу  нашу  любов,
І  сльози  потекли  з  очей  пташиних.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925550
дата надходження 19.09.2021
дата закладки 19.09.2021

Ніна Незламна

Оце так улов! ( проза)

     Напрочуд  теплий  серпневий  ранок….  Легкий  туман  ледь-  ледь  припав  до  землі…Здаля  виднілися  квітучі,    пишні    чуби    лопухів  і  де-не  де,  мов  загубилася  трава,  кілька  стеблинок  ніби  підглядали  за  всім,  що  навкруги.
     Так  і  Він    вкотре  озирав  довкола  і  закидав  вудочку    в  ставок.  За  звичкою,  озираючись  потирав  руки.  За  мить  догнала  думка  -  Щось  так  клює  паршиво  -  і  чи    здалося,  чи  й  справді  сприйняв  легкий  плескіт  води.
-Тю,  -  сам  собі,  -цікаві  звуки  і  хто  б  тут,    нині    мав  бути?  Здається  звечора  ,  один  я  був  на  дачах.  І  знову    насторожений  погляд  на  червоний  поплавок.  А  він  гойдався  на  тихеньких,  веселкових  хвилях,  подібний  загубленому  кораблику.  Вода  рябила,  переливалась  і  перший  відблиск  сонця    відбивався  в  його  очах.
     Зникав  туман,  топився  в  воді.  А    чагарник,  пробуджувався  від  сну,  листочки  скидали  росу,  ледь  помітно  підіймалися,  тягнулися  до  сонця.  Десь  здалеку  крикнула  качка,  вмить,  неподалік  якась  їй  відповіла  і  знову  сплеск  води…  
   Та  що  це  тут,  хіба  так  близько  може  бути  качка?  І  не    боїться,  ото  дива!  Він  пригинаючись,  тихо    піднявся.  За  метрів  десять,  ближче  до  берега,  біля  зілля,  спиною  до  нього,    по  пояс  у  воді  стояла      молода  жінка.  Довге,  солом`яного  кольору  волосся,  розпливлося  по  воді.  Вона,  раз-  по  -  раз  руками,      бризкала  воду  на  плечі.  
   Він  вмить    руками  став  протирати  очі,  там,  поміж  зіллям  і  чагарником  туман  іще  не  зник.  То  ніби    русалка    -  підкралась  думка…  Та  ні,  здається  ж    я    вчора    не  пив,  якась  мура  в  голову  лізе…  Що  за  чортівня!      Поглянув  на  поплавок  ,  той-  все  гойдався,  здавалось  з  вітром  сперечався,  ніби    проявляв  свою  непохитність.  Лиш  пару  кроків    зробив  вперед,  присів,  роздвинув  листя  чагарника.    Оголена  жінка  долонями  торкалася  води,  повільно  поверталася  до  нього.  
Немов  злякався  та  все  ж  тихо,
-  О  ні!-    рукою  прикрив  очі.  Та  вмить    роздвинув  пальці  –  А    груди!  Мабуть  уста  дитини,  ще  не  торкалися  цієї  краси!  Напевно  очі  світлі,    якби  ж  то  ближче  підійти,  але  ж  злякаю.  О,  Боже,  що  за  думки,  чому    так  бешкетують…
     Раптово,  поспішаючи,    вона    зібрала  волосся  в  гумку  й  піднявши  руки  догори,  кинулася  у  воду.  За  мить,  подібна  рибі,  розвернулася,  лягла  на  спину.  Той  сплеск  води  і  її  стан  манив  до  себе,  в  душі    бажання      -  іще,  хоч  раз,  подивитися.  Закляк  на  місті,  не  відвести  очей.  Звісно  не  русалка  –  врешті,  подумки  зробив  висновок,  але  ж  красуня…
 Вона  ж,  розставила  руки  в  сторони,  злегка  дріботіла  ногами,    упевнено  трималася  на  воді.  І  майже  непомітно  пливла  в  сторону  білого  латаття.  Від  хвиль  квіти  злегка  підіймалися  і  опускалися,  одночасно  мінливо  виблискували  на  сонці.
       Таку  картину,  чи  й  колись  побачиш…  Його  чоло  змокріло  від  поту,  по  жилах  розтеклась  гаряча  кров.  
-  Та,  що  це,-  пальцем  струсив  краплину  з  носа.  Враз  по  спині  пробігли  мурашки.  Ні-ні,    в  такі  роки,    на  таких  красунь  задивлятися  не  варто.
Геть  від  напруження,  відчув,  що  тіло  заніміло.  Ніби    той  робот,  повільно  повернувся  до  вудочки.
-  Мабуть  я  голову  втрачаю,  -  сам  до  себе.
 Згадалось…    Колись  з  дружиною  доволі  накупався.  Насолодився  її  устами.  Та,  чоловіча  ненаситність,  бентежила  все  тіло.  Були  часи…сама  природа  шепотіла  про  кохання.  Але  ж  наситився…
   Чорт  забирай,  що  за  дитячі  роздуми…    Але  ж  красива,  витончений  став  і  молода.  Я  ж  шостий    рік,  як  одинак.  Й  мені  вже  скоро  сімдесят,  а  хай  би,  ще  хоча  би  на  якусь  мить  торкнувся  я,  того  рідного  плеча,  з  яким  прожив  своє  життя.    І,  як  колись,  притулився  до  щоки.
 Почув  сильніший  сплеск  води,  чув  качки  крик  і  прислухався  в  тишу.  Цікавість  все  ж  перемогла,  різко  піднявся,  подивився  в  її  сторону.  Вона  на  березі,  в  чому  мати  народила,  рушником  витирала  волосся.  Він  все  ж  не  спромігся  відразу  присісти.  Жінка,  чи  дівчина  й  не  розібрати,  напевно  помітила  його.  Різко  розвернулася  і  зникла  за  кущами  глоду.
     Кілька  секунд…    вже    безнадійний  погляд  на  поплавок.    Той  несподівано  різко    затремтів  і  раз-    у  -  раз,  то  топився,  то  виринав..  Сполоханий,  від  здивування  вирячив  очі,  поспіхом  потягнув  вудочку.  На  гачкові    тріпалася  щука.  
-Ого!  Пролунало  над  водою,  здійнялось  ввись  і  поступово,    вже    тихіше  зникло  вдалині.
   Щука,    розміром  не  менше  сантиметрів  сорок,  вигиналася,  намагалася  зірватися  з  гачка.  Де  й  сила  взялася,  різко  потягнув  до  себе.  
   Щука  виверталася,  розбризкуючи  з  себе  воду,    тріпалася  на  траві.  На  його  обличчі    розплевлася  усмішка,    в  захваті  дивився  на  неї,  
-Оце  так  улов!  Як  одну  рибку  вже  не  в  змозі  спіймати,  то    нехай  хоч  ця,  нарешті  потішить  мою  душу.
                                                                                                                                                                             30.08.2021р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925469
дата надходження 18.09.2021
дата закладки 18.09.2021

Надія Башинська

ОЙ СКАЖІТЬ МЕНІ, ЗОРІ…

Ой  скажіть    мені,  зорі,  чом  яснієте  в  ночі,
чому  я  закохалась  в  сині  милого  очі?
Ой  скажіть  мені,  зорі,  чом  нам  шлях  освітили,  
як  у  парі  ми  з  милим  між  житами  ходили?

Як  червона  калина  низько  ґрона  схиляла,
а  шовкова  травиця  цвітом  стежку  встеляла...
ой  скажіть  мені,  зорі,  чом  ви  так  мерехтіли,
як  у  парі  ми  з  милим  в  зелен-гаї  ходили?

Де  прослав  через  річку  срібний  міст  місяченько,
ви  свою  позолоту  розсипали,  ясненьку.
Ой  скажіть  мені,  зорі,  чом  ви  так  посміхались,
як  із  берега  вдвох  ми  вами  тут  милувались?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925042
дата надходження 14.09.2021
дата закладки 15.09.2021

Леся Утриско

Загублена мала Батьківщина

Вчора,  у  палаці  мистецтв,  у  Львові  відбулася  Науково-практична  конференція  "Загублена  мала  Батьківщина",  приурочена  70-річчю  примусового  виселення  українців  із  Західної  бойківщини  у  1951році.  
 Мала  за  честь  бути  присутня  на  такому  заході,  бо  відношуся  до  родини  депортованих-  це  моя  мама  та  вся  її  родина,  вивезені  з  Устрік,  теперішня  територія  Польщі.    Болючі  розповіді,  спогади,  історичні  та  архівні  документи  -  доля  українських  бойків,  вивезених  примусово  з  обжитих  та  облюбованих  домівок  у  необжиті  степи  України.  
Дякую  організаторам  за  надане  мені  слово,  за  можливість  поспілкуватися  та  почитати  поезію.  Усіх  гараздів  та  успіхів  вам  у  всіх  планах  та  задумах.  

Карпатські  Бескиди  -  свята  прадідівська  землице,
Сльозами  омитий  мій  бойківський  згорений  Край,
Стелились  дороги  у  безвість  -  дороги  тернисті,
Топтав  дико  ворог,  віднявши  одвічний  твій  рай.
Сирітсько  прощались  з  тобою  старезні  смереки,  
Смолою  гірчавів  сумний  та  блідий  потічок,
Народ  твій  збирали  в  вагони,  невзявши  ні  глека,  
Лишень  найсвятіше  -  світлини  й  предвічний  мішок.  
Вагони,  вагони,  вагони  -  в  них  люди,  мов  миші,  
Степи  неосяжні  -  і  холод,  і  голод,  і  смерть,
А  десь,  у  Карпатах,  всихалась  калина  від  тиші,
Непрошене  пекло  й  Голгофа  вели  круговерть.
Назад  не  вернутись!    -  роїлись  думки  одинокі,
Над  прірвою  дихав  і  ладан,  і  вічність  молитв,  
Чекали  десь  бойка  лани  неосяжні,  широкі,
І  відчай,  і  біль,  і  шлях  до  нескорених  битв.
А  нині  лиш  пам'ять  про  рідні  Карпатські  Бескиди  -  
В  ній  прадід  і  дід,  в  ній  стежина  і  спогад  про  рай,
Старезні  смереки  й  хрести  -  почорнілі  сновиди  -
Назавжди  украдений  ворогом  бойківський  Край...

З  повагою  Леся  Утриско  Воробець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924959
дата надходження 13.09.2021
дата закладки 14.09.2021

Амадей

МОЛОДЯТАМ В ДЕНЬ ВЕСІЛЛЯ

СЬОГОДНІ  ВИ  ПАРА,  СЬОГОДНІ  ВАШ  ДЕНЬ,
КУПАЙТЕСЯ  В  ЩАСТІ  У  СОНЯЧНІМ  СВІТЛІ,
ПРИЙМІТЬ  ПРИВІТАННЯ  ВІД  РІДНИХ  ЛЮДЕЙ,
ЖИТТЯ  НЕХАЙ  ЩАСТЯМ  І  РАДІСТЮ  КВІТНЕ.

ХАЙ  ВАШЕ  КОХАННЯ,  МОВ  ЗІРКА  ГОРИТЬ,
І  СВІТЯТЬСЯ  ВАШІ  ЗАКОХАНІ  ОЧІ,
В  ЖИТТІ  ЗБЕРЕЖІТЬ  ОЦЮ  РАДІСНУ  МИТЬ,
КОЛИ  СЕРЦЕ  СЕРЦЮ  СКАЗАТИ  ЩОСЬ  ХОЧЕ.

ХАЙ  КВІТНЕ  УСМІШКА  У  ВАС  НА  ЛИЦІ,
І  РУКИ  КОХАННЯ  В  ДОЛОНЯХ  ТРИМАЮТЬ,
ХАЙ  ВІЧНО  ЖИВУТЬ  ПОЧУТТЯ  В  ВАС  ОЦІ,
І  ВІЧНО  ВЧУВАЄТЬСЯ  СЛОВО  "КОХАЮ"

ГОСПОДЬ  ІЗ  НЕБЕС  ХАЙ  ВАМ  ЩАСТЯ  ПОШЛЕ,
НА  РАДІСТЬ  БАТЬКАМ  ПОШЛЕ  ДОНЬКУ  ЧИ  СИНА,
А  З  НИМ  І  ДОСТАТОК  У  ДІМ  ХАЙ  ПЛИВЕ,
РАДІЛА  ЗА  ВАС  ЩОБ  ВСЯ  ВАША  РОДИНА.

ХАЙ  СОНЯЧНІ  БУДУТЬ  ДЛЯ  ВАС  УСІ  ДНІ,
ХОЧ  ІНКОЛИ  Й  ХМАРКИ  НА  НЕБІ  БУВАЮТЬ,
ЖИВІТЬ  ТАК,  НЕНАЧЕ  В  ЧАРІВНОМУ  СНІ,
ВІД  ЩИРОГО  СЕРЦЯ  МИ  ВСІ  ВАМ  БАЖАЄМ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924563
дата надходження 09.09.2021
дата закладки 09.09.2021

Амадей

МОЛОДИМ

           

Є  У  МЕНЕ  ДОНЕЧКА,ЗВУТЬ  ЇЇ  МАРИНКА,
Є  У  МЕНЕ  ВНУЧКА,  ЩО  СМІЄТЬСЯ  ДЗВІНКО,
Є  СВАТИ  У  МЕНЕ,  ЦІ  ПРЕКРАСНІ  ЛЮДИ,
ДАЙ  БОЖЕ  НА  ВЕСНУ,  ХАЙ  СІМ"Я  ПРИБУДЕ.

НАМ  УСІМ  НА  РАДІСТЬ,  НАМ    УСІМ  НА  ВТІХУ,
ТАК  НЕ  ВИСТАЧАЄ  НЕМОВЛЯТИ  СМІХУ,
ДУМАЙТЕ  ПОШВИДШЕ,  ЛЮБІ  МОЛОДЯТА,
ХАЙ  СМІЮТЬСЯ  ДІТИ  РАДО  В  ВАШІЙ  ХАТІ,

А  ЯК  ПОСТАРАЄТЕСЬ  ТАК,  ЩО  ДВІЙНЯ  БУДЕ,
МИ  НА  ПАРУ  З  СВАТОМ  КОЛИХАТИ  БУДЕМ,
СИНОВІ  КАЖУ  Я  ТАК,  ЯК  РІДНИЙ  ТАТО,
ЩО  ДІТЕЙ  НІКОЛИ  НЕ  БУВА  БАГАТО,

ТО  Ж  ВИ  ПОСТАРАЙТЕСЬ,  НЕ  ЛІНУЙСЯ  СИНУ,
МНОЖИТЬСЯ  ЩОРОКУ  ХАЙ  НАША  РОДИНА,
ХАЙ  ЖИТТЯ  СІМЕЙНЕ  ВАШЕ  СВІТЛИМ  БУДЕ,
ДАЙ  ВАМ  БОЖЕ  ЩАСТЯ,  МИ  ВАС  ДУЖЕ  ЛЮБИМ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924556
дата надходження 09.09.2021
дата закладки 09.09.2021

Віктор Ох

Поезія – не завжди неповторність*

[b]Ганна  Демиденко    [/b]
[i][b]«До  Волі…»[/b][/i]
[i]  (Збірка  поезій)[/i]
Видавець  -  ТОВ  «Нілан  ЛТД»
[u]Вінниця  –  2021[/u]

 Наклад  -  100  прим.
 Об’єм  –  220  стор.
 Тверда  палітурка

1.
З  радістю  отримав  від  Ганни  Демиденко  нову  її  книгу  віршів  «До  Волі…».  (Це  вже  дев’ята  її  поетична  збірка,  що  вийшла  друком.)  Я  не  тільки  прочитав  всі  вірші,    я  ще  деякі  з  них  зачитував  знайомим,  а  також  давав  охочим  книжку  читати.  Людям  подобаються  прості,  зрозумілі,  технічно  досконалі  вірші  Ганни  Демиденко.  Лише  від  декількох  книголюбів  почув  зауваги  такого  роду  –  хоча  кожен  з  віршів  сам  по  собі  гарний,  але,  читаючи  збірку,  помічаєш,  що  чимало  віршів  оповідальні,  однотипні,  ніби  варіації  на  одну  тему.
Я  спробував  поміркувати  над  тим  чи  є  впізнаваність,  одноманітність,  оповідальність    об’єктивними  критеріями  якості  художнього  твору.
Підемо  по  порядку.  
Отже,  чи  є  новизна  ознакою  «справжності»  мистецтва?  Мабуть    що  ні.    Тому  що  новизна  суб’єктивне  відчуття  -  нове  для  одного  читача,  буде  вчорашнім  днем  для  іншого.  Реакція  на  прочитаний  вірш  може  бути  різною.
 Один  читач  вигукне:  «Як  цікаво!  Мені  таке  й  на  думку  не  спадало».
 Інший  скаже:  «Я  бачив  і  відчував  так  само,  а  написати  так  чомусь    не  зміг».
 Третій  подумає:  «Банальщина!  Щось  подібне  я  вже  зустрічав  в  інших.»  
Хтось  чекає  від  авторів  уміння  знайти  своєрідну,  оригінальну  подачу.  А  хтось  готовий  асоціювати  свої  почуття  з  досить  банальними  текстами  -  такими,  як  слова  поп-пісень  або  шаблонних  вітальних  листівок.  Як  кажуть:  «На  колір  і  смак  товариш  не  всяк».
Щодо  одноманітності.  Петрарка  написав  для  Лаури  366  сонетів  про  своє  нерозділене  кохання.  Гадаю  десь  на  180-му  сонеті  будь-який  читач  скаже  собі,  що  вірші  хоч  і  гарні,  але  дуже  вже  одноманітні.
Розумію,  що  аналогія  не  зовсім  вдала,  проте,  якщо  пекар  випік  100  однакових  пиріжків  і  задовольнив  100  дітей,  які  їх  з  апетитом  з’їли,  то  чому    100  віршів  написаних  приблизно  на  одну  тему,  не  можуть  сподобатись  100  читачам?
Поетеса  обрала  собі  творчу  ниву,  на  якій  постійно  трудиться,  вирощує  одну  культуру  –  пише  вірші,  але  як  не  може  бути  на  грядці  абсолютно  схожих  двох  морквин  так  і  не  може  бути  абсолютно  схожих  віршів.  Кожен  овоч  (  або  вірш)    гарний,  смачний,  корисний,  навіть  при  всій  їх  подібності  до  інших.  
Щодо  оповідальної  стилістики  в  віршах.  Варто  сказати,  що  давно  вже    існує  в  літературі  такий  жанр,  як  наративна**  поезія.  В  цих    віршованих  творах  розповідаються  сюжетні  історії,  зображуються  історично-культурні  події  чи  думки  автора  поетичного  твору,  щодо  них.  Тому  і  така  поезія  має  свого  читача.  Не  всім  же  хочеться  читати  складні,  головоломні,  незрозумілі  або  зовсім  позбавлені  сенсу  вірші  неофутуристів,  символістів,  концептуалістів  і  т.п.  Знову  ж  таки:  «Кожен  Івась  має  свій  лас».

2.
Вірші  в  збірці  «До  Волі…»  згруповано  в  декілька,  можна  сказати,  класичних  розділів  :  «Любов  до  України»,  «Історична  тема»,  «Митець  на  сторожі  мови  і  його  роль  в  суспільстві»,  «Любовна  лірика»,  «Пейзажна  лірика»,  «Війна  на  Донбасі».
Не  можуть  бути  банальними  вірші  про  любов  до  рідної  країни,  про  війну,  яка  і  досі  триває,  про  біль  і  сльози  матерів,  навіть  якщо  читач  читав  на  цю  тему  вже  доволі  творів.
[i]      Поховають  бійця,  як  належить,  як  слід,
     Та  від  того  матусі  не  легше.
     Смерть  і  цю  проковтне  Україна  і  світ?
     Втрата  сина  далеко  не  перша.[/i]
«Привезли  чоловіка  із  зони  АТО»  (стор.  168)***

Ганна  Демиденко    філолог  за  освітою.  Може  тому  поезія  її  головний  засіб  самоствердження  і  дієвий  важіль  творчої  активності.  Поезія  для  неї  –  це  форма  існування.
 [i]    Люблю  поезію  й  свою  творю  давно,
     Не  знаю  ще  творитиму  допоки…
     Чи  то  від  Бога  так  мені  дано,
     А  чи  гашу  душі  у  ній  неспокій.[/i]
«Люблю  поезію»(стор.  82)

Поетеса  бере  на  себе  задачу  осмислення  соціальних  та  історичних    травм,  складних  суспільних  питань,
     [i]По  краплинці  збираєм  історію
     Із  архівів  таємних,  гробниць,
     Хоч  була  вона  надто  зашторена,
     Обізвалась  гучніш  громовиць.[/i]
«Скільки  ж  їх!»  (стор.  71)

Не  обов’язково  слова  поета  мають  розходитись  на  цитати.  Це  можуть  бути  прості  слова,  Образи  і  думки.
   [i]  Чи  ж  не  талановита  Україна,
     Коли  куди  не  кинь  –  живий  поет?
     Оспівані  не  раз  верба  й  калина,
     Тополя  з  вітром,  навіть  очерет.[/i]
«Талановита  Україна»(стор.  39)

Поет  –  як  музичний  інструмент,  вібрує,  звучить,  реагує  на  внутрішні  і  зовнішні  порухи  і  збудники.
[i]      До  осені  вже  просяться  літа…  
     Візиткою  –  сріблясто-білі  скроні…
     Давно  без  танцю  вечори  й  свята,
     Але  поезій  дозрівають  грони.[/i]
«О  музо,  не  дозволь  душі  старіть!»  (стор.  81)

Поетеса  живе  дійсністю.  Її  поезія  не  є  втечею  від  реальності.  Немає  бажання  ухилитися,  втекти,  сховатися  від  безрадісних  фізичних  і  психічних  аспектів  реального  життя  в  світі  примарному,  вигаданому.  Її  особистість  не  прагне  поринути  у  світ  ілюзій  і  фантазій.  Її  поезія  про  суще.
 [i]    У  українця  й  хатка,  як  картинка,
     І  в  хаті  не  бува  порожній  стіл:
     Там  сало  й  хліб,  і  молоко  у  кринках,
     І  хрін  з  горілкою,  і  з  огірків  розсіл.[/i]
«Талановита  Україна»(стор.  39)

Вірші  Ганни  Демиденко  -  це  слова,  надиктовані  її  серцем,  бо  торкаються  найглибших  почуттів.  Поезія  передає  внутрішнє  прагнення  поетеси  жити  в  гармонії  з  навколишнім  світом,  допомагає  поділитися  найсокровеннішими  думками.
   [i]  Із  сивиною  роки  обнялись,
     Намалювали  і  сліди  печалі.
     Змінились  –  не  такі  ми,  як  колись,
     Бо  з  юністю  назавжди  розпрощались.[/i]
«А  ми  пливем…  в  однім  човні»  (стор.102)

Здавалося  б  про  кохання  скільки  вже  всього  написано.  То  що,  доволі  вже  може  про  нього  згадувати,  бо  це  неоригінально  і  банально?!  Ні,  не  доволі!  Люди  писали,  пишуть  і  будуть  писати.  
Ось  рядочки  з  вірша  Ганни  Демиденко    з  розділу    любовної  лірики:
   [i]  Немов  осінню,  тепло-ніжну  казку,
     П’ємо  удвох  цей  трунок  чарівний,
     Де  все  переплелось:  і  сивина,  і  ласка,
     І  почуття  невинної  вини…
     Тікають  сни  у  щастя  позолоті,
     Їм  поміститись  важко  у  душі,
     А  ми  удвох  над  вічністю  в  польоті
     Й  вогонь  кохання  ллється  у  вірші.[/i]
«Зустрілось  кохання»  (стор.103)

А  скільки  в  світі  літературних  текстів  існує  описів  природи,  зокрема  серпневого  пейзажу.  Та  все  одно,  спраглим  до  слова  варто  почитати  і  такі  рядки  зі  збірки  «До  Волі…»:
     [i]Ідуть-пливуть  тумани  над  землею,
     Купають  сірі  ноги  у  воді,
     Розбуджені  ранковою  зорею
     Ховають  віти  в  мокрій  бороді.[/i]
«Такий  він  –  серпень»  (стор.132)

Книги  віршів  в  наші  дні  найчастіше  випускаються  автором  для  самого  себе,  щоб,  так  би  мовити,  «підвести  риску  під  етапом  творчості».  Якщо  сторонні  люди  (спонсори,  меценати)  вкладають  гроші  в  видання  книг  Ганни  Демиденко,  значить,    ці  книги    того  варті.

--------------
Євмен  Бардаков
21.08.21

*  -  переінакшено  рядок  вірша  Ліни  Костенко  -    «Поезія  –  це  завжди  неповторність,  якийсь  безсмертний  дотик  до  душі».  
**-  Наратив  –  (англ.  і  фр.  narrative  —  розповідь,  оповідання,  від  лат.  narrare  —  розповідати)  -  сукупність  пов'язаних  між  собою  реальних  чи  вигаданих  подій,  фактів  або  вражень,  які  складають  оповідний  текст.
***  -  в  дужках  назва  вірша  і  номер  сторінки  в  збірці

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923596
дата надходження 29.08.2021
дата закладки 03.09.2021

Н-А-Д-І-Я

БАЧИШ, ДОЛЕ, МИ ВЖЕ НЕ ЧУЖІ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Je8wYXb0COk[/youtube]

Може  доля  усе  вирішати,
Ось  взяла  і  прислала  тебе.
І  для  чого,  хотіла  б  я  знати,
Чом  за  мною  постійно  іде?

Озираюсь  -  він  поруч  зі  мною,
Це  побачить  -  притишує  крок.
Забавляється  доля  ця  грою,
Наганяє  оцим  лиш  пліток.

Подивлюся  -  ну  що  в  нім  такого,
Помилився,  чи  справді  любов?
Поміняю  я  звичну  дорогу:
За  спиною  моєю  він  знов.

Лиш  мовчить  і  постійно  зітхає,
Чи  надію  пригрів  у  душі?
Але  курс  свій  постійно  тримає,
Бачиш,  доле,  ми  вже  не  чужі...