Ганна Верес: Вибране

dovgiy

БЛАЖЕННА МИТЬ

Блаженна  мить,  коли  після  зими
Прийдеш  на  беріг,    де  в  минулім  році
Сріблястих  красенів  на  спінінга  ловив,
Де  жаби  кумкають,  де  бусоль  жде  в  осоці
Сторожку  здобич,  де  гойдається  комиш
І  до  води  стікають  перші  трави…
На  плесі  срібному  гойдає  сонця  диск,
Рябіють  відблиски  в  смарагдовій  оправі.
Блаженна    мить,  коли  після  снігів
Вдихнеш  на  повну  весняне  похмілля!
Коли  дерева  в  пишноті  своїй
Святкують  попід  зорями  весілля,
А  ти  між  них  почесний,  добрий  гість!
Милуєшся  незайманою  вродою.
Яка  ж  блаженна,  неповторна  мить,
Коли  ось  так:  ти  сам  на  сам  з  природою!
Летючі  дні  гарячих  літніх  пір
Минають  швидко…  глибочіє  просинь…
Як  зрілий  вік  з-поза  далеких  гір,
Прийде  в  життя  золотоносна  осінь.
В  саду  життя  по  листі  золотім
Нас  поведе  щемливий  вальс    печалі.
Блаженна    мить  не  кінчиться  на  тім,
Бо  наші  води  ще  долають  далі,
Аби  звершити  повний  цикл  життя
Та  навесні  наступний  розпочати…
Кружляє  сніг…  а  серце  як  дитя
Готується  блаженну  мить  стрічати!

13.12.2017





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765742
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 13.12.2017


Чайківчанка

ЗАРЖАВІЛУ ШАБЛЮ ВИГОСТРИ КОЗАЧЕ!

ЗАРЖАВІЛУ  ШАБЛЮ  ВИГОСТРИ  КОЗАЧЕ

Заржавілу  шаблю  вигостри  козаче!...
у  широкий  степ  осідлай  карого  коня,
 із  ворогом,  за  волю  борись  соколе  юначе-
щоб  у  своєму  раю  зростало  щасливе  дитя.

В  дорогу  візьми  гілку  червоної  калини
і  образок  пречистої  нехай  береже  як  мати
дух  святий  розвіє  чорні  хмари    небо  синє
а  Ангел  Охоронець  веде  до  родини  до  хати.

За  селом,  розходяться    дороги    на  чужину...
одна  ,як  струна-на  захід,  друга  -крута  на  схід...
а  ти  третьою,  -  іди  у  життя    із  Богом  мій  сину-
щоб  крізь  тернистий  шлях  побачив  -божий  світ.

Заржавілу  шаблю  вигостри    козаче!...
нехай  тихий  вітер  несе  до  берега  надії  ,
у  життєвім  путі  чекає  перемога  і  удача-
 усміхається  фортуна  і  збуваються  твої  мрії  .

Будь  господарем,  у  своєму  домі  на  землі...
ори  чорнобриві  скиби  сій  зерно  добра-  
нехай  віра  і  любов  Божа  крокує  по  житті,
і  зранку,  будить  у  віконці  спів  солов'я.
М.  ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765657
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 13.12.2017


Олекса Удайко

НОВОРІЧНЕ ТЕПЛОСЛІВ'Я. 4. ЛЬОДИ, ЛЬОДИ…

             [i]Серце  -  не  камінь:  
                         плавиться  й  лід,  
                                     як  за  словами  
                                                 квапишся  вслід!
                             ([b]О.Удайко  "Серце  -  не  камінь"[/b])
           
             Публікується  за  умовами  конкурсу
             [color="#053e66"]"  Новорічне  теплослів'я"...[/color][/i]


[youtube]https://youtu.be/vKVqWCoIMLo[/youtube]
[i][b][color="#280559"]Льоди,  
                             льоди,  
                                                   льоди,    
                                                                           льоди...
І  в  серці...  І  в  природі:  
там  –  не  сиди,  
туди  –  не    йди…
Неcпокій  –  
                               в  насолоді…  

Та  під  льодами  спить...  вода:  
покоїться  стиxія  –  
несе  неспокій  тим  льодам,
Серця  скрупілі  гріє...

І  прийде  час  –  льоди  спливуть,
Мов  сил  життя  вигнанці:
Така  вона,  небесна  суть,  –
Живі  про-ту-бе-ран-ці…

В  підмогу  нам  –  одна  з  планет,
що  світить  спозаранку*,
Її  супутник  і  корнет**...  
І  не  страшні  нам  пранці!!!

В  зими  
                       ламка  
                                               морозна  
                                                                               креш  –
впадеш...  під  знаком  строку!  
Ти  ж,  Україно,  не  помреш:
У  Всесвіт  –
                                     вірні  кроки.[/color]
[/b]
23.01.2016
_________
*Йдеться  про  планету  Сонячної  системи  –  
Юпітер  –  загадку  та  берегиню  нашого  життя...
**Супутик  Юпітра  -  Європа,  відкритий  Галілео
Галілеєм,  містить  багато  води,  яка  замерзає,  
але  під  товщею  льоду  хлюпоче.  В  ній,  ймовірно,
існує  життя.  Є  думка,  що  ця  планета  і  дала  
початок  всьому  живому  на  Землі.  Хто  не  вірить,
той  може  перевірити  в  прийдешніх  космічних  
подорожах...  А  може,  уві  сні?..
[/i]
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765652
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 13.12.2017


Людмила Пономаренко

Між чорним і білим

На  білому  аркуші  –  темної  ночі  краплина
Падає  в  очі  невидимим  знаком  питання,
Між  чорним  і    білим  прихована  давня  зернина
Неписаних  істин  земного  твого  існування.

Що  є  важливішим  на  дивній  картині  буття,
Чи  світло  листка,  а  чи  згущена  темрява    кола?
В  зачорненій  крапці  –    твої  негаразди  життя,
У    білім  усе,  що  добром  проростає  навколо.

Вогнем  обпікають  нас  драми  життєвих  доріг
І  страшно    у  вирві    свій  сонячний  промінь  згубити.
На  білому  тлі  ти  напишеш,  що  в  серці  зберіг,
Лише  не  забудь,  що    умієш  одвічно  любити.

І  цятка  гірка  полиново  стікає    в  сніги,
Змивається  світлом    надії  в  новому    світанні.
Й  безмежно  радіти  життю  тобі  знов    до  снаги,
І  серце  залюблене  в  день  цей,  неначе    в  останній.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765649
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 13.12.2017


Олекса Удайко

НОВОРІЧНЕ ТЕПЛОСЛІВ'Я. 3. HОВОРІЧHИЙ ВІНЕГРЕТ

       [i]Підбірку  зроблено  за  умовами  конкурсу  
       "Новорічне  теплослів'я".А  тут,  зізнаюсь,  
       ще  й  без  жодного  слова,  що  виражає  дію.[i]
[youtube]https://youtu.be/7bx4S2YGS48[/youtube]

[b][color="#2b066e"][i]Грудень…  Сухо…  Скучно,  день…  
В  серці  тихо  –  ні  телень…
Та  турботи…  Все  –  нівроку
(Xай  хазяїну  –  й  морока!):
Ціни,  гроші,  магазини,
Сік,  вино,  хрін,  апельсини,
Торт,  цукерки,    вінегрет,
“Йолка”,  цяцьки,  табурет…
Ковбаса,  ‘селедці,    сало  –
Все,  що  в  інших…І  немало…

…Те́пло,  мило,  сонця  –  дзень:  
Скоро  в  нас  святковий  день!

Ніч…  Остання  в  старім  році!
Вже  кінець  отій  мороці:
Всі  спокуси  на  столі,
Та  й  турботи  ж…  немалі…
Сніг  та  іній…  У  морозі
Новий  рік  уже  в  дорозі:
Xвилювання,  часу  клич  –
Новорічний  наш  куліч!
Подарунки  ще  в  коморі,
Та  дванадцять  вже  надворі…

“Дзень”  –    в  ворота!    Коні,  гості…
Стіл,  вино,  закуски,  тости…
Хміль,  цілунки  та  –  гай-гай!  –
Неосяжно-збудний  рай…

…Та  утома  необорна  
(Господиня  –  нічка  чорна):
“Кльов”    носами  –  прямо  в  торт…
А  в  очах?..  Ну,  сутий  чорт!..

Вже  позаду    нічка-бранка  –
Тук  –  у  шибу…    Сірість  ранку…
Хіть…  Хитання…  Табурет…
Щітка…  Паста…  Туалет…  
Мати,  ліжко,  “йодлі”-храпи  –
Все  “до  фєні”,    все  до…  мапи:
Ік-,    жага,    розсіл  –  сушняк…
Алкоголь  –  мани́  ман’як!

…  І  до  світла  –  царство  сонне,
Хоч  яса  –  у  скло    віконне…
І  на  ранок  –  знову  крила,
Бо  під  боком  –  жінка  ж  мила!
Оп-опа́!..  І  –  щастя  в  крик!
Радість  в  хату  –  Новий  рік.*[/color]
[/b]
3.01.2016
________
*Та  це  буде  потім,  а  зараз  -  сміємось  
   дру-жнень-ко,  дру-зі!

[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765647
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 13.12.2017


ТАИСИЯ

Снежная Богиня



Зима!    Весёлая    лыжня!
Она  ассоциируется  с  детством…
Военный  городок…  Семья…
И    лыжный  след    до  школы    по    соседству…

На  лыжах,  санках  и  пешком…
Мы  кувыркались,  залетев  в  сугробы.
И  это  был  «  родимый  дом».
Нам  не  забыть  те  годы  высшей  пробы.

Зима!  Спортивная  игра!
Все  школьники  –  счастливые  фанаты.
Мы  побеждали  -  на    ура!
Такими  вспоминаются    «пенаты»!

Как    дорогА    мне  та  лыжня!
Ведущая  из  солнечного  детства.
Всю  жизнь  на  лыжах  я,  друзья!
И  это  -    исцеляющее  средство!

С  тех  пор  в  мечтах  и  наяву
Волшебная  зима  –  моя  стихия.
С  ней  ожидаю  рандеву…
Прекрасная  и  снежная    Богиня!

12.  12.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765644
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 13.12.2017


Richter

Благодать

[i](із  циклу  "Давидови  псалми",  псалом  1)[/i]

Блажен,  хто  раду  нечестивих  оминає
і  не  стовбичить  в  грішних  на  шляху,
не  почувається  своїм  у  їхній  зграї
і  не  наслідує  їх  жадність  та  пиху.

Блажен,  хто  Господа  прийняв  усі  закони,
з  Творцем  хто  проживає  ночі  й  дні.
На  біле  чорне  хто  не  скаже  чи  червоне,
не  зрадить  Бога  навіть  уві  сні.

Він  стане  деревом,  що  виросте  в  оазі,
в  достатку  маючи  і  сонця,  і  води,
розквітне  й  зеленітиме  наразі,
багаті  згодом  принесе  плоди.

А  нечестивці  неодмінно  згинуть,
розвіє  вітер  тих  лукавих  прах.
Дорогу  праведних  незгоди  не  поглинуть,
любов  їх,  віра  житимуть  в  віках.

12.12.2017

Псалом  1
Псалом  Давида.  
1  Блажен  муж,  который  не  ходит  на  совет  нечестивых  и  не  стоит  на  пути  грешных  и  не  сидит  в  собрании  развратителей,  
2  но  в  законе  Господа  воля  его,  и  о  законе  Его  размышляет  он  день  и  ночь!  
3  И  будет  он  как  дерево,  посаженное  при  потоках  вод,  которое  приносит  плод  свой  во  время  свое,  и  лист  которого  не  вянет;  и  во  всем,  что  он  ни  делает,  успеет.  
4  Не  так  -  нечестивые,  [не  так]:  но  они  -  как  прах,  возметаемый  ветром  [с  лица  земли].  
5  Потому  не  устоят  нечестивые  на  суде,  и  грешники  -  в  собрании  праведных.  
6  Ибо  знает  Господь  путь  праведных,  а  путь  нечестивых  погибнет.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765555
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 12.12.2017


НАДЕЖДА М.

Зимовий вечір


Зимовий  вечір  попросивсь  до  хати.
Сніжинки  б"ються  у  віконне  скло...
Так  хочу  я  думкИ  заколихати.
Не  сплять  все  неслухняні,  як  на  зло.

Вони  для  мене  непокірні  діти,
Все  норовлять  покинути  мене,
І  в  край  моєї  мрії    полетіти.
Душевна  забаганка  їх  жене.
                                                                     
Я  ніжно  пригортаю  їх  до  себе,
І  намагаюсь    їх  угамувать.
Не  треба  десь  летіть,  нема  потреби.
Вже  нічка,  треба  дома  ночувать..

Але  вони,  як  завжди,  невблаганні.
Не  втримати  рокам,  ані  замкам.  
Та  благородні  все  ж  у  пориванні,
Я  дякую  за  це  мандрівникам...

А  за  вікном  вже  розгулялась    хуга.
Тріщить  мороз,  засніжені  стежки.
Повільно  десь  розсіюється  туга...
Вже  ранок...  заспокоїлись  думки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765543
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 12.12.2017


Надія Башинська

НА ЗИМОВІМ ВІКНІ…

На  зимовім  вікні
               мої  мрії  ясні
                                   розмальовує  вітер.

Тут  є  вишня  в  цвіту  
                 і  дорога,  де  йду  
                                               я  з  тобою  у  парі.

Тут  і  поле,  і  луг,  
                 нічка  зоряна  є,
                                               місяць  в  хмарі.

На  зимовім  вікні  
             все  квітує,  як  в  сні,
                               та  скажу  я,  по  -  правді:

Наша  вишня  в  саду  
             і  дорога,  де  йду,
                                   є  насправді!

А  ті  квіти  ясні,    
               що  даруєш  мені...
                                     такі  гарні!

Є  в  нас  поле  і  луг,  
               нічка  зоряна  є,
                                       місяць  в  хмарі.

Здогадався,  мабуть,  
                 отой  вітер  легкий,
                                           що  нам  бути  у  парі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765530
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 12.12.2017


Ніна Незламна

Просить Бога. .

Четвертий  рік  -  все  спокою  немає
Притихли  пташечки,  посірілий  гай
Біля  віконця  мати  виглядає
І  просить  осінь  -  зиму  не  підпускай.
Нехай  поніжить  сонце  рідну  землю
Проміння  тепле  зігріє  дитину
Адже  на  Сході  син  стоїть  за  волю
Буде  так  тяжко  в  холодну  годину.
Який  там  сон,  все  день  при  дні  чекає
І  просить  Бога  за  всіх,  хто  на  війні
Вона  вкотре  у  душі  відчуває
Як  важко  рідній  ненці  Україні.
Вже  завітав,  до  нас  святий  Миколай
Як  завжди,  ми  в  очікуванні  дива
Молить    мати,  ворога  затримай
Щоб  кожна  родина  була  щаслива.
Нехай  і  не  думає  ворон  клятий
Не  вдасця  поставить  нас  на  коліна
Народ  працьовитий  завжди  завзятий
Захистить  здатен,  не  бере  сумління.
Погляд  далеко,  не  меркне  надія
Вірить,  діждуться  життя  щасливого
Повернуться  діти,  збудеться  мрія
Стріне….  З  перемогою,  сина  свого.
                                                                                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765519
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 12.12.2017


Ніна Незламна

В зимовому гаю

Кущик  шипшини  вбрався  в  одежину
Зима  -  майстриня,  це  вона  пошила
Схилив  вітрисько  до  землі  ожину
Скрізь  білосніжна  вуаль  заіскрила.

Ледве  спадав    з  дерев  лебединий  пух  
Часом  сяяв  по  чупринах  ялинок
А  барбарис,  одівся  в  теплий  кожух  
Геть  зігнувся  від  сріблястих  крижинок

Колючий  терен  в    біленькому  плащі
Мов  зірочки,  поміж  гілок  сніжинки
Усе  дрімає...    А  граби  тут  найвищі
Давно  вкрили  мереживні  хустинки….

Блиск  сонця…..Сховавсь  в  калинових  гронах
Сповита  інеєм  кожна  ягідка
І  видно,  замети  у  прогалинах
Ледь  колихає  вітами  берізка

Зимовий  гай….  Краса,  казково  тихо
Зненацька  сніг  осиплеться  донизу
Дивиться  сни,  давно  не  було  віхол
Пташка  в  гнізді,  в  очікуванні  морозу.

                                                                                   11.12.2017р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765518
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 12.12.2017


laura1

Зимові візерунки

Вкрились  кригою  сосни,  розкішні  ялинки  пухнасті,
А  маленькі  кущі  закінчили  зимовий  пейзаж.
Сонний  ліс  спочиває  під  місячним  сяйвом  сріблястим,
А  сніжинки  кружляють,  тихенько  танцюючи  вальс.

В  білу  ковдру  пухнасту  вдягнулась  земля  непомітно,
Щоб  сховатись  від  лютих,  цупких,  крижаних  холодів.
Колискову  їй  пісню  наспівують  зорі  привітно,
Посилають  свій  промінь  з  далеких,  безмежних  світів.

А  мороз-чародій  розмальовує  подихом  вікна,
Кришталевим  ажуром  мережить  усі  вітражі.
Дивовижні  малюнки  ці,  ніжно-небесно-блакитні,
Повертають  в  дитинство!  В  далекі,  омріяні  сни.

А  в  цих  снах  сніговик  кличе  з  ним  прогулятись  у  казку.
Де  з  вітриськом  в  обіймах  танцює  чаклунка-зима.
І  де  дід-сніговій,  проявивши  свою  вічну  ласку,    
Нагортає  намети  з  гори,  немов  так,  жартома.

Загадково-містичні  й  казкові  ці  всі  персонажі,
Прилітають  з  небес  показати  магічні  дива!
Щоб  побачити  ці  незабутні  зимові  пейзажі,  
Вас  запрошує  в  подорож  сніжна  зимова  пора.
   
12.  12.  2017                                                              Л.  Маковей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765498
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 12.12.2017


Георгий Данко

Цветные розовые сны

Когда  отбоя  час  проби́л,
А  голова  -  в  провал  подушки,-
Я  снова  ухожу  в  тот  мир,
Где,  как  лучи,  летают  души.  

И  там  клубится  белый  дым
В  прозрачном  розовом  тумане...
Я  там  среди  всего  -  один
Пространство  меряю  шагаю...  

Цветные  розовые  сны,
Какое  чудо  вас  увидеть:
Зелёный  изумруд  травы
И  небосвод  -  далёкий,  синий...  

Я  осторожно  по  росе
Иду,  плыву  -  и  улета́ю,
Мне  шлёт  привет  сосновый  лес,
А  я  уж  по́  небу  шагаю!  

Я  вижу  жёлтые  поля,
Созвездий  реки,  море  света...
Как  жаль,  что  это  сон,  друзья:
Зимой  во  сне  -  сплошное  лето!  

Сон  продолжается...
И  вдруг
Я  вижу  космос  пред  собою,-
Там  солнечный  паля́щий  круг
Висит  над  бархатною  мглою!  

Иду  я  в  эту  темноту,
Не  в  силах  совладеть  с  собою,
Как  будто  я  той  мглы  глотнул,
Когда  НИЧТО  зовётся  мглою!  

И  всё  ещё  стоит  в  глазах
Оранжевая,  голубая
А,  может,  -  красная  звезда  -
И  сквозь  нее  я  пролетаю!  

Мне  снятся  мириады  искр
И  птицы  в  небе  серебристом...
Моё  лицо  ласкает  бриз,
А  на  ладонях  -  солнца  брызги!  


И  вдруг  из  розовой  зари,
В  прозрачном  голубом  нейлоне,
Я  вижу  силуэт:  пари́,
Что  это  вновь  идет  Девчонка!  

Она  мне  снилась  много  раз,
Но  вновь  и  вновь  меня  пленяет
Взгляд  голубых  огромных  глаз
И  губ  рубин  -  горячий,  алый!  

Готов  я  гладить  без  конца,
Как  золото,  лучистый  во́лос...
Но  я  ни  разу  не  слыха́л  -
Совсем  её  не  слы́шал  голос...  

Её  туманный  силуэт
Я  видел  как  мираж  в  пустыне...
Я  жаждал  встречи  с  ней,  но  -  НЕТ,
Она  ушла...  и  вновь  один  я!  

Иллюстрация  из  Интернета.

Ереван,  Армения  07.02.1969    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765494
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 12.12.2017


Микола Холодов

Життя на добру згадку

Боже,    дай    завждИ    і    всюди
Жити  так    до    своїх    "жнив",
Щоб    могли    казати    люди,
Що    я    чесно    вік    прожив.

Щоб    мої    онуки    й    діти
Мали    всі    на    те    права
Мені    в    спОмин    говорити
Тільки    добрії    слова.

А    життя,    хай    пересІчне,
Буде    повне    добрих    дій,
Щоб    на    Царство    Боже    вічне
Я    хоч    трохи    мав    надій.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604617
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 12.12.2017


горлиця

ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ СТАРІЄ

Любов  ніколи  не  старіє,
Любов  -це  промені  весни,
Вона  сіяє,  завжди  гріє,
І  з  нею  легко  на  душі!  

І  приголубить  і  розважить,
Любов-  це  джерело  життя,
Вона  не  вміє  тебе  вразить,
Благословенне    почуття!

 Хоч  личко  в  зморшках,  серце  б'ється
І  відчуває  рук  тепло,
Весна  ніколи  не  минеться,
Коли  і  ти  і  я-одно!  
 


 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765424
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 11.12.2017


Надія Карплюк-Залєсова

СВЯТИЙ МИКОЛАЙ

Я  ішов  через  долини,  де  сніги  свій  сон  сопуть
До  людей,  що  у  святині  моє  ім"я  вознесуть
Все  я  чую,  все  я  знаю  про  дорослих  і  малих,
Тому  й  в  стужу  поспішаю,  бо  нема  дітей  чужих

Рік  цілий  дивлюся  з  неба  на  здорових  добрих,  злих:
Кому  в  чім  яка  потреба...  В  день  свій  кваплюся  до  них...
Міх  цілий  листів,  записок  і  малюнків,  й  телеграм,
Тут  ось  -  віра,  мрія,  радість,  тут-  хвороби,  біль  і  злам...

Ось  найкращі  подарунки  всім,  хто  молиться  щоніч,
Це  для  вас  всі  візерунки  розляглися  навсебіч.
Подарунки  найлюбіші  -  для  послушних  діточок,
Для  вас    зорі  найясніші  шлють  усмішок  жмуточок

Всіх  дарунок  з  Висі  нині  віднайде  в  чудесну  ніч,
Коли  сон  на  подушчині  грає  в  піжмурки  сторіч!
Будьте  добрі,  вдячні,  чисті,  майте  віру  у  серцях,
Сподівайтесь  без  користі  і  моліться  до  Творця

У  маленьке  вірте  диво  і  в  великі  чудеса
І  живіть  щодень  правдиво,  в  тім  -  справжнісінька    краса.
Бачу  вашу  чисту  радість,  вона  легка  понад  пух,
Іскра  в  ній  Господня  ,  святість...  У  ній  Божий  світлий  дух












 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765409
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 11.12.2017


Надія Башинська

НІЖНА-НІЖНА…

Минає  час...
Так  день  за  днем.
Прийшла  пора  зими  
                   тепер.
Весна  минула,
                   літо,  осінь.
Стоїть  зима  вже  
                   на  порозі.
Волосся  снігом  
                   посріблила.
Зима  та  біла.
                   Біла-біла!
І  жартувати
                   любить  з  нами.
Іскриться...  світиться  
                   вогнями.
Дарує  радість  нам  
                   щодня
ця  чарівниченька
                   зима.
Іде  по  світу  
                   з  колядою.
Завжди  веселою  
                   й  дзвінкою.
А  сама...  світла.
                   Світла-світла!
І  така...  сніжна.
                   Сніжна-сніжна!
І  завжди...  ніжна.
                   Ніжна-ніжна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765346
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 11.12.2017


Ніна Незламна

Сховався в куточок

Сховався  в  куточок  котик
Це  снігу,  дуже  злякався
Чомусь  став  мокренький  хвостик
Занадто  розхвилювався.

Що  за  диво  летить  з  неба
Наче  сріблом  всюди  сяє
А  хіба  воно  так  треба?
Сонце  котика  вітає..

-Ти  не  бійся,  це  зимонька
Тільки  поспіши  до  хати  
Хоча  красива,  м`якенька
Краще  йди  відпочивати.

-Може  й  справді,  я  сховаюсь
Трішки  полежу,  на  печі
Красну  весну  дочекаюсь
Йду  посмакую,    калачі.

                                                               2016р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765325
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 11.12.2017


Олекса Удайко

НОВОРІЧНЕ ТЕПЛОСЛІВ'Я. 1. ПЕРШИЙ СНІГ

           [i]Підбірку  зроблено  за  умовами...
           конкурсу  "Новорічне  теплослів'я"[i]
[youtube]https://youtu.be/2MVfKRyvRgc[/youtube]

[b]
[color="#064f63"][i]Перший  сніг…  Привітно  й  біло…
Робить  радше  своє  діло:
Біло-ніжною  габою
Покриває  нас  з  тобою…

Покривало  ніжне  й  тепле
Кличе  в  марева  нештепні,
Піднімає  дух  і  волю  –
Так  зворушливо…  До  болю!..

             Приспів:

             Ой,  лапатий,  пелехатий,
             Стели  стежечку  до  хати,
             А  у  хаті  тепла  піч  –
             Буде  жарко  цілу  ніч…
             Ранком  мусимо  проснутись…
             Та  так  любо  пригорнутись
             До  тепленької...  черені  –
             Нащо  зайві  теревені!

Говорили,    жартували,
Перемети  враз  розтали…
І  спустилися  до  ніг  -
З’орем,  мила,  переліг...

Щоб  родила  нам  пшениця…
-  Піди,  милий,  подивиться:
Чи  надвóрі  випав  сніг?..
Та  щоб  хутко  в  хату  біг…
             
           Приспів.

…Перший  сніг…  Привітно  й  біло…
Бо  взялись  вони  за  діло…
Білий  пар  стовпом  з  труби…
На  горищі  голуби…

Між  собою  щось  воркують  –
Кращу  долю  пророкують...
Ну,  а  нам  своє  робить  –
"Покуняємо"...  ще  мить!

           Приспів.[/color]

 22.11.2014    [/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765233
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 10.12.2017


Олеся Лісова

Зимова казка

Сонко-дрімко  вже  прийшов  до  хати
І  лягає  спати  вся  сім’я
Лише  я  іду  зиму  спитати  ,
Де  заснула  пісня  солов’я.

Їй  сніжинки  заплітають  коси,
Срібну  нитку  у  вінок  кладуть,
Весело  танцюють,а  на  ранок
Легким  пухом  на  землі  заснуть.

Ще  дерева  не  вдягнули  шубок,
А  в  криниці  відмерзає  ніс
Й  плаче  вона  гірко.ЇЇ  смуток
Вранці  вже  бурульками  проріс.

Завірюха  з  вітром  вередують
І  несуться  небом  манівцем,
Їм  зірки  дорогу  освітляють
З  місяцем  –нічним  поводирем.

А  мороз  в  той  час  на  трійці  коней
Гордо  володіння    об’їжджав.
Прикрашав  дерева  і  на  вікнах
Пензлем  візерунки  малював.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765245
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 10.12.2017


MERSEDES

А за вікном мете сніжок…

Розчулили  слова  кохання,
На  серці  випитий  бальзам.
Здійснились  мрії,  сподівання,
Немає  більш  душевних  ран.

Враз  стало  затишно  в  квартирі,
А  за  вікном  мете  сніжок.
І  падають  сніжинки  білі,
Так  схожі  чимось  на  зірок.

Стою  в  вікні  милуюсь  світом,
Гарячі  руки  на  плечах.
Зима  танцює  в  парі  з  вітром,
Коханням  встелений  наш  шлях.

Ми  не  загубимось  ніколи,
У  цім  житті  де  ти  і  я.
Зими  чарівності  довкола,
Вернули  долі  почуття...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765179
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 10.12.2017


Світла (Імашева Світлана)

РІЗДВЯНА КАЗКА (справді казка)

                                                                                       За  морями  і  лісами,  у  країні  сніговій,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              
                                                                                       Жив-кружляв  понад  степами  злий  володар  –  Вітровій.  
                                                                                       Ця  колись  країна  славна    пишноквітною  була,
                                                                                       Солов’їними  піснями    величалася  вона.
                                                                                       Там  сади  рясні  буяли    поміж  золота  ланів,
                                                                                       Добрі  люди  милувались    з  гарних  доньок  і  синів.
                                                                                       Та  занадився  північний    злий  володар  –  Вітровій,
                                                                                       І  настало  зло  довічне    у  країні  сніговій.
                                                                                       І  тепер  оце  –  пустиня,  царство  вічної  зими,
                                                                                       Заворожена  картина    снігу,  холоду  і  тьми.
                                                                                       Вітровій  кружляв    над  степом,  всі  шляхи  перемітав,
                                                                                       І  молились  люди  небу,  щоб  рятунок  їм  настав.
                                                                                       А  були  сини  у  злого  –  вітровії  молоді,
                                                                                       Батько  виховав  їх  строго    у  жорстокому  труді.
                                                                                       Раз  синів  зібрав  до  себе    сам  безжальний  Вітровій,
                                                                                       Наказав:  -  Сьогодні  треба  віять    бурі  сніговій.
                                                                                       Як  зійде  над  світом  нині  Зірка  світлого  Різдва,
                                                                                       Ви  згасить  її  повинні:  хай  панує  вічна  тьма!
                                                                                       І  настане  скрізь  порядок:  свята  жодного  нема,
                                                                                       Не  чувать  пісень-колядок,  не  зрадіє  дітвора.
                                                                                       Ось  полинули  над  світом    Вітровієві  сини,
                                                                                       Бурю-сніг  несамовито    захурделили  вони.
                                                                                       Та  один  синок,  Вітрисько,  татуся  не  шанував,
                                                                                       Не  любив  літати  низько,  в  інший  край,чужий,  помчав.
                                                                                       Розгулявся  понад  морем  –  синю  хвилю  розбудив,
                                                                                       У  країну  неозору  -    в  царство  сонячне  влетів.
                                                                                       Аж  зімлів  від  того  дива    неслухняний  Вітровій:
                                                                                       Юна  Пальмочка  вродлива    посміхнулася  з-під  вій.
                                                                                       Ніжна,  прибрана  в  зелене,    в  диво-сонячну  парчу…
                                                                                       Закохавсь  Вітрисько:  -  Леле!  Я  назад  не  полечу!
                                                                                       Буду  вічно  тут  витати  –  в  царстві  світла  і  тепла,
                                                                                       Про  любов  свою    співати,    щоб  кохана  розцвіла.
                                                                                       А  в  далекій,  попідхмарній,  у  країні  сніговій
                                                                                       Розлютився  не  на  жарти    сивий  батько      Вітровій.
                                                                                       Знов  синів  зібрав:  -  Летіте,    щоб  під  хмарами  гуло,
                                                                                       Брата  Вітра  поверніте,  украдіть  в  людей  Різдво!!!
                                                                                       І  здивовані  вітриська,  мов  хорти,  за  братом  мчать.
                                                                                       Вже  країна  Сонця  близько.  Наздогнать  і  покарать  -
                                                                                       Так  велів  синам  володар.  І  вони  навперегін
                                                                                       Мчать  над  морем,  поза  гори,  де  згубився  брат  один.
                                                                                       Враз  відкрилась  перед  ними    казка  сонячна  ясна:
                                                                                       Поміж  пальмами  стрункими    бродять  оленів  стада,
                                                                                       І  співають  водограї    пісню  вічної  яси…
                                                                                       Вітри  й    крила  повпускали    від  незнаної  краси.
                                                                                       Край  у  зелені  ,  в  трояндах,  в  сяйві  райдуги  цвіте…
                                                                                       Вітер-брат  стрічає  радо,  до  коханої  веде.
                                                                                       Пальма  гордо  промовляє:  -  Я  вітаю  вас,  братів,
                                                                                       Непокірних  і  крилатих,  незагнузданих  вітрів.
                                                                                       Залишайтеся  із  нами:  приженіть  отари  хмар,  
                                                                                       Щоби  падали  дощами,  щоб  сади  пили  нектар.
                                                                                       І  заквітне  ще  пишніше    царство  світла  і  тепла.
                                                                                       Буде  сонця  в  світі  більше  –  стане  більше  і  добра.
                                                                                       А  далеко  за  морями,  у  країні  сніговій,
                                                                                       Виє-  тужить  за  синами  злий  холодний  Вітровій.
                                                                                       Полетів  над  сині  гори,  в  скелі  вдарився  грудьми  –  
                                                                                       І  розвіявсь  над  простором    той  володар  царства  тьми.
                                                                                       Враз  Зоря  зійшла  над  світом  –  тьму  розвіяла  і  зло,
                                                                                       І  вітали  всі  привітно    Сина  Божого  Різдво.
                                                                                       Знов  колядки  залунали    про  достаток  і  добро,
                                                                                       Щоб  жита  рясні  буяли,  щоби  мирно  скрізь  було.
                                                                                       Щоб  жила  поміж  народом  Сина  Божого  любов,
                                                                                       Панувала  в  світі  згода,  повернулась    правда    знов.
                                                                                       І  сміялась,  і  співала,  і  раділа  дітвора,
                                                                                       Сина  Божого  вітала…  Ось    і  нам  туди  пора…
                                                                 
                                                                                         
                                                     Друзі,  ставити    помітку  "Сподобалось"  можуть  і  не  зареєстровані  в  "Клубі  поезії"    читачі.    Сюжет  простенький,  але  власний.  З  повагою  -  Світлана.                                

                                                                                       
                                                                 
                                                                                     
                                                             
                                                                                         
                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                         
                                                                                   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765175
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 10.12.2017


laura1

Знов поїду в далеке минуле!

Сяду  в  потяг-примару  й  поїду  в  далеке  минуле,
Де  знайомі  стежки́  вже  давно  поросли  споришем.
Де  дитинства  роки́,  немов  вічності  мить,  проминули,
І  давно  вже  розмиті  сліди  мої  сірим  дощем.

Я  з  собою  візьму  в  цю  хвилясту,  безкрайню  дорогу
Теплі  спомини  тих  незабутніх  дитячих  подій.
А  в  вікні  промайнуть  невеличкі  хазяйські  городи,
І  великі  ілюзії  давніх  дівочих  надій.

Як  колись,  пробіжать  повз  вагон  краєвиди  розлогі,
Де  рясніють  між  шо́вкових  трав  волошкові  поля.
Де  біліють  ромашки  тендітні  такі  й  тонконогі,
І  журбу  навіває  у  сутінках  чорна  земля.

Вийду  з  потягу  я  ще  на  раннім  і  сірім  світанку,
А  він  далі  помчить  крізь  туман  в  інший  вимір  і  час.
Я  ж  знайду  ту  єдину,  відому  мені  лиш  стежинку,
Що  мене  поведе  по  відомих  мені  лиш  місцях.

І  побачу  я  знов  рідні  серцю  пейзажні  картини,
На  яких  тече  річка  поміж  оксамитових  трав.
Черешневі  сади  коло  білої  з  глини  хатини,
Що  блищать  в  переливах  вечірніх  небесних  заграв.

А  поодаль  хатини  біліє  помазана  пічка,
Зовсім  поряд  -  колодязь  студеної  диво-води.
А  в  хатині  горить  на  вікні  тьмяним  полум'ям  свічка,
А  на  стінах  -  пожовклі  світлини  й  святі  образи́.

І  нехай,  хоч  на  мить,  до  своєї  бабусі  прилину!
Пригорнуся  до  неї,  торкнусь  її  втомлених  рук.
А  десь  там  за  вікном  заколише  вітрисько  калину,
А  десь  там  у  гаях  лісових  прокричить  чорний  крук...  

Сяду  в  потяг-примару  й  поїду  в  далеке  минуле,
Де  знайомі  стежки́  вже  давно  поросли  споришем.
Де  дитинства  роки́,  немов  вічності  мить,  проминули,
І  давно  вже  розмиті  сліди  мої  сірим  дощем.

10.  12.  2017                                                              Л.  Маковей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765160
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 10.12.2017


Любов Іванова

ВЛЮБЛЕННАЯ В ТВОИ ГЛАЗА

В-есна  дарила  нам  рассветы,  
Л-аскала  нежностью  ночей.  
Ю-нел  апрель,снимал  запреты,  
Б-ыл  ты  один  и  я  ничьей…  
Л-уна  делила  с  нами  счастье,  
Ё-ё  интимно-блеклый  свет  
Н-ас  освещал  в  минуты  страсти...  
Н-еужто  страсть  не  знает  лет?  
А-прель,  извечный  искуситель  
Я-  убеждалась  много  раз.  

В-есна  нам  шепчет  -  вы  дарите  

Т-епло  и  трепет  нежных  фраз.  
В-смотрюсь  в  очей  твоих  бездонность  
О-чаровательных  таких.  
И-  мягко,  бережно  притронусь  

Г-убами  нежно  в  этот  миг.  
Л-учистый  взгляд  меня  пронзает,  
А-  ночь  заманчиво  хитра.  
З-накомо  всем,  как  сердце  тает,  
А-мур  коль  рядом    до  утра…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765157
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 10.12.2017


Richter

Зимовий вальс

Вже  за  обрій  відлетіла  осінь  золота,
лиш  озимі  зеленіють  пшениці  й  жита.
Сонце  ходить  нижче  й  нижче,  незабаром  ріг,
вже  холодний  вітер  свище  й  хуга  на  поріг.

Лине  музика  морозу  під  сніжинок  плин
і  лунає  в  верболозах  срібний  передзвін.
Пухом  землю  вкрила  ніжним  матінка-зима,
ніби  казка  білосніжна,  кращої  нема.

Зимо-зимонько  казкова,  біло-голуба,
заспівай  нам  колискову,  снігом  вкрий  хліба.
Зимо-зимонько  чарівна,  покажи  єство
на  Святого  Миколая,  Василя  й  Різдво!

Хай  лютують  сніговії,  заметіль  гуля,
та  мене  в  мороз  зігріє  дорога  земля.
Україно,  мила  Ненько,  ми  з  тобою  всі,
зиму  зустрічай,  рідненька,  в  неземній  красі.

10.12.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765112
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 10.12.2017


Ніна Незламна

Миша і мишенятко

                           Миша  й  мишенятко
Осіння  пора….Надворі  мжичив  дощик.    В  старому  покинутому  сараї,  біля  самого  поля,  в  нірці  жила  миша  з  мишенятком.
Під  дощем  не  підеш  шукати  їсти,  тож  вони  разом  відпочивали,  лежали  в  ліжку.  Ліжко  те  з  соломи  і  з  пташиного  пір`я,  щоб  взимку  було  тепліше  спати.
 Мишеня  крутилося,  то  на  бік  ляже,  то  носиком  впнеться  до  матусі  під  шийку,  то  раптом  до  подушки,
-Ой  матуся,  я  замерз,  чому  так  прохолодно  стало?  Що  це  вже  зима  скоро  прийде?
Вже  притихло,  неначе  задрімало,  а  потім  знову,
 -А  запасів  в  нас  мало,  ти  говорила,  що  треба  буде,  ще  зернят  назбирати.
Мама  по  голівці  погладила  синочка,
-  Не  журися,  спи  мій  любий,  це  ж  тільки  осінь  розпочалася,  до  зими,    ще  є  час,  встигнемо.  Ось  перестане  дощик,  знову  підемо  в  поле.  Я  недавно  була  біля  старої  стайні,  бачила  там  в  колосках  трохи  є  зерна.  Правда  далеченько  та    нічого,  ти  спи  не  думай  за  це.  Мишенятко  скрутилося  клубочком,  притулилося  до  неї,  зігрілося  і  міцно  заснуло.  
Ранок…..  Надворі    ледь  сіріло,  миша  вилізла    з  нірки.
 Після  дощу  було  прохолодно  й  сиро.  Світліло  небо,  хмари  відступили  на  захід.  А  сонечко  дрімало,  але  перші  ясні  промені  час  від  часу  мерехтіли  в  небі.  От  і  добре,  подумала  миша,  малий  спить,  а  я  збігаю  до  стайні.
Вона  швидко  добралася  до  неї.  Не  гаяла  часу,  справно  робила  дірку    під  лахміттям,  що  лежало  під  самою  стінкою.  Може  тут  краще  буде  пробратися,  а  то  скрізь  цегла,  поки  її  прогризу,  багато  часу  пройде.  Воно  й  насправді  під  лахміттям  була  величезна  дірка.  Зраділа  миша,  от  пощастило,  хтось  напевно  тут  був.  Та  то  спочатку  була  велика  дірка,  а  далі,  нажаль    прийшлося  добре  попрацювати,  щоб  залізти  в  середину  стайні.  Ох  і  пристала,  піт  котився  горошинами.  Нарешті  зробила  маленьку  дірочку,  світло  попало  в  очі.  От  добре,  ще  трішки  і  все.  Треба  поспішати,  бо  ж  вдома  синочок,  проснеться  буде  плакати.  Та  я  швидко,  заспокоїла  себе  миша.  Продовжувала  працювати.
Тим  часом  мишенятко  проснулося,  помітило,  що  немає  мами.  Ото  десь  напевно  зараз  прийде,  вирішив  синок  і  взявся  снідати.  Після  сніданку,  повеселішав,  наспівував  собі  під  ніс,
Мишенятко  маленьке
Каже  мама  хитреньке
Тож  нікого  не  боюсь
І  трішки  сам  пограюсь!
Шкоди  не  буду  робить
Скоро  мама  прибіжить!
Мами  все  не  було,  почав  хвилюватися.  Визирнув  з  нірки,  дивився  по  різні  сторони,  але  матусі  не  побачив.  Де  ж  могла  надовго  пропасти?  Зажурився  та  на  місці  не  сиділося.  Вискочив  з  нірки,  аж  відразу  на  очі  впав  листочок.  То  вітерець  бешкетував,  грався  з  листочками,  які  опадали  з  дерев.  Він  миттю  опинився  знову  в  нірці.  І  де  ж  це  мама?  Хоч  би  ж  лиха  не  сталося!  Що    ж  це  далі  робити?  Себе  запитувало  мишеня.  Неначе  вмовляв  себе,  я  ж  сміливий  і  мама  так  говорила,  тож  не  буду  боятися.  Це  вона  напевно  до  стайні  побігла.  В  яку  ж  сторону  бігти?  О,  певно  знаю,  це    ж  мабуть  в  сторону  села,  як  не  зміг  здогадатись.  
А  там,  в  стайні,  стався  обвал.  Коли  миша  приклала  останні  зусилля  пробратися  в  середину,  щось  миттєво  впало.  Їй  перекрило  дорогу  спереду  і  ззаду,  так  затиснуло,  ледве  дихала.  А  потім  втратила  свідомість.  Вона  не  відчувала  стільки  пройшло  часу,  коли  прийшла  до  тями.  Тільки  тепер  розгледіла,  що  якась  темна  споруда    неначе  взяла  її  в  полон.    Скло,  не  скло,  але  схоже  на  нього,  Зубами  вгризти  не  змогла,  повернутися  не  змогла….    Розхвилювалася,  ой  біда,  як  же  мій  синочок  там  один?  Але  тішилася,  що  залишилася  живаю.  Намагалася  знайти  вихід.
Тим  часом  мишеня  набралося  сміливості,  якраз  підбігло  до  стайні.  Помітило  зовсім  суху  солому,  а  під  нею  гору  сміття.  Уважно  обнюхав  довкола,  таки  відчув    знайомий  запах,  пропищав,
 -  Вона  тут!  
Швидко  шмигнув  в  солому,  почав  ритися  в  смітті,  не  звертаючи  уваги  на  те,  що  пилюка  попадала  в  носик.  
-  Апчхи  –  апчхи!  -  пчіхнув  малий.
 Мама  його  почула,  
-  Синку  я  тут!  Я  тут!  
Мишеня,  як  почуло  голос,  стало    швидше  пробиратися  до  неї.  Раптом  побачило  якусь,  немов  скляну  споруду,
-Мамо,  мамо,  зачекай  трішки,  я  зараз!
Він  почав  ритися  в  глибину,  наче  весь  заховався    в  землі.  Відразу  миша  відчула,  як  під  нею  почала  сипатися  земля,
-  Ой,  молодець  синку!  Так,  так,  тільки  обережно,  щоб  нас  двох  не  придавило.
Вона  подала  лапу  сину,  він,  не  поспішаючи,  витягнув  її.
 Щасливі  мама  і  синочок  поверталися  додому,  вони  не  дуже  поспішали,  бо  в  мами  трішки  боліла  задня  лапа.
-Ну  ось!  Нарешті  ми  вдома!  Ти  синку  молодець!  Ти  мій  герой,  адже  ти  спас  мене.
 Мишеня  тулилося  в  обійми  до  мами,
-Ти  мене  ніколи  не  залишай!  Я  не  такий  вже  й    маленький!  Будемо  завжди  разом  ходити  за  зернятами….  
Мама  лежала  на  ліжку,  всміхалася,
-Добре,  добре,  синку!  Перестане  лапа  боліти  почнемо  знову  робити  запаси.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765083
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 10.12.2017


MERSEDES

Лебединий пух зими…

Лебединим  пухом  вкрилися  дерева,
Заблищали  сріблом  поле  і  луги.
В  гості  завітала  Сніжна  королева
У  казкові  шати  вбрались  береги.

Падають  сніжинки  на  мої  долоні,
Серце  завмирає,  хочеться  тепла.
І  стоять  ялини  наче  мухи  сонні,
Всі  стежки  й  дороги  хуга  замела.

А  Мороз  зі  схову  дістав  акварелі,
Візерунки  сніжні  малювати  став.
На  шибках  розквітли  ніжності  пастелі,
Зазвучала  флейта,  між  нічних  отав...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765050
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 10.12.2017


Ніна-Марія

Сніги десь в мареві дрімають…

[color="#2a2d30"]Стомився  день,  змарнілий  від  негоди,
Туманом  сірим  котиться  у  ніч.
Яких  ще  примх  чекати  від  природи,
Не  хоче  грудень  з  нею  протиріч.

Сніги  десь  сонні  в  мареві  дрімають.
Сипне  з  мішка  хтось  наче  крадькома.
Як  тут  дощі  їх  хутко  розмивають.
Чомусь  бариться  зимонька-зима.

Дерева  мерзнуть  голі  і  вчорнілі,
Земля  вляглась  спочити  до  весни.
Одягне  грудень  все  у  шати  білі.
Нехай  теплом  зігріються  вони.[/color]

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcT_lSzqBgBvKt8x4MTP4NVnYVc-qVtkrDb74ORwQ5T4opWwBriE[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764989
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 10.12.2017


Надія Башинська

СПІВАЄ ВІХОЛА ПІСНІ

Співає  віхола  пісні  і  вдень,  і  в  ночі  сніжні.
Немов  мереживо,  легкі,  мов  колискові  ніжні.

Кружляє  в  танці  білий  сніг,  усіх  він  звеселяє.
Плете  мереживо  зима,  ним  землю  прикрашає.

Ажурні  світяться  мости  в  промінні  яснім  сонця.
Збігаються  дороги  всі  у  ці  мости-віконця.

Ясними  барвами  цвіте,  на  сонці  сніг  іскриться.
Заснула  річечка  мала,  їй  соловейко  сниться.

Напевно,  літо  бачить  в  снах  й  калинонька  червона.
Для  снігурів  приберегла  свої  яскраві  грона!

Ой,  як  же  гарно  розцвіте,  і  рясно  так...  весною.
І  соловейко  звеселить  всіх  піснею  дзвінкою.

Веселки  з'явиться  дуга  над  тим  казковим  цвітом.
Натрудженій  нашій  землі  і  взимку  пахне  літом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764953
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 09.12.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

З Новоріччям, рідний краю!

Барвінковий  рідний  краю,
Ти  Подільська  сторона!
Новий  рік  знов  зустрічаєш,
Келих  щастя  пий  до  дна.

Очі  радістю  іскряться
Твоїх  дочок  і  синів,
Хай  все  можеться  і  вдасться
Та  прийде  кінець  війні.

Хай  вертаються  додому
Всі  наші  захисники,
Не  зазнати  щоб  нікому,
Що  пережили  вони.

Сядуть  всі  за  стіл  святковий
Із  родиною  разом,
Миру,  злагоди,  любові,
Доля  сіє  хай  добром.

Подоляни  й  подолянки!
Росяних  чудових  ранків,
Сонячних  погожих  днів,
Тихих  гарних  вечорів.

Зоряних  ночей  спокійних,
Впевнених  в  житті  вам  кроків,
Друзів  вірних  та  надійних
Іще  на  багато  років.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764913
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 09.12.2017


НАДЕЖДА М.

Ось до краю вже рік добігає

Пахне  чай  лісовими  квітами.
Відчуваю  росу  на  губах.
Вітер  грається  голими  вітами.
Це  найкраща    для  нього  з  розваг..

Сліпо  блима  вогонь  у  комині.
Не  скажу,  що  так  сумно  душі.
Люблю  мріяти  я  в  самотині..
Щоб  ніде    не  було  метушні.

Ось  до  краю  вже  рік  добігає,
Погортаю  життя  сторінки.
Що  було,  все  старанно  згадаю.
Головне,  що  в  житті  моїм  ти..

День  за  днем  -  це  життєва  дорога.
І  не  можна  тут  збитись  з  шляху.
І  триматись  міцніш,  якомога.
Твердо  йти,  не  піддатись  страху.

Новий  рік,  нехай    буде  все  нове:
Щастя,  радість  і  мир  на  землі.
Я  вітаю  усіх  Вас,  панове,
Тих,  що  друзями  стали  мені.

Хай  наповняться  радістю  хати,
Хай  дитячий  лунає  в  них  сміх.
Щоб  на  щастя  були  всі  багаті.
З  НОВИМ  РОКОМ  ВІТАЮ  УСІХ!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764904
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 09.12.2017


Lana P.

Насолодитись тишею дозволь…

Насолодитись  тишею  дозволь,
Відкрий  в  собі  душевності  пароль.
Настануть  спокій,  радощів  прилив,
Відчуєш  безліч  незбагненних  див.

І  крізь  мовчання  чується  любов,
Де  витанцьовує  в  судинах  кров,
Вчащає  серце  ритми  у  ходьбі.
Душа  і  тіло,  розум  —  в  боротьбі.

Найкраща  зброя  —  тиша,  доброта,
Терпіння,  й  відгукнеться  теплота.
Шукаєм  істину  на  терезах,
Межи  людей.  Вона  —  на  небесах.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764900
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 09.12.2017


Світла (Імашева Світлана)

В этом городе зимнем

                                                         В  этом  городе  зимнем,

                                                                     где  твой  образ  пурга  заметает,

                                                       Где  под  тяжестью  снега

                                                                         схоронились  любовь  и  печаль,

                                                         В  белой  замети  вьюги

                                                                                           я  имя  твое  прошептала,

                                                       Но  порывом  холодным

                                                                                                       унесло  его  вдаль...

                                                         В  этом  городе  зимнем

                                                                                       плясали  шальные  снежинки

                                                             И  хрустальной  ледышкой  

                                                                                         замерзло  дыханье  твое,

                                                           В  снегопаде  лавинном

                                                                                         я  имя  шептала  чуть  слышно,

                                                           В  белом  царстве  печали

                                                                                           теплилось  лишь  чувство  мое...

                                                             Я  его  сберегу

                                                                                         от  дыхания  стылого  вьюги,

                                                             Чтоб  от  ветра  шального

                                                                                           не  гасла  живая  свеча...

                                                             В  этом  городе  зимнем

                                                                               я  живу,  привыкая  к  разлуке...

                                                         И  светла  моя  нежность,

                                                                                                         и  память  моя  горяча...
                                                       На  изломе  зимы
                                                                                                   и  сердца  холодеют,  и  слово,

                                                     Но  сквозь  снега  лавину  шепчу,

                                                                                                     что  живу  и  люблю...
                                                     И  послание  это  

                                                                                             с  порывами  ветра  шального

                                                     Ты  получишь,  любимый,

                                                                                               в  родившемся  новом  году...
                                                               
                                                                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764898
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 09.12.2017


Надія Карплюк-Залєсова

НЕВІДКЛАДНА ПОТРЕБА

Невідкладна  потреба  для  нації
У  серйозній,  складній  операції:
Вже  давно  прогресує  абсцес-
Давно  однакОвість    зфальшивлена,
Рида  однобоко  покривлена...
В  зграї  збоченців  -  повний  прогрес!

Допомога  негайна  для  нації
В  її  цілісній  реінкарнації,
Аналітика  -  в  сім  поколінь:
Десь  страшенна  нестача  любові,
Виливається  ріками  крові...
Чужака  смертоносних  велінь

Спотикнулась  генетика  нації.
У  суцільній  якійсь  деформації,
На  відрізку  -  розрив  ДНК...
Байдужість,  як  норма  -  зашкалює,
Допуски  меж  перевалює,
У  піддослідного  хом"яка

В  дзуски  дрібні  порошиться  нація  ,
Плеще  в  долоні  дика  прострація...
Де  і  ким  завтра  будемо  ми  ?
По  країнах  далеких  ошатних,
Нінащо  вже  високе  не  здатних,
Нас  запишуть  в  безправні  раби

Невідкладна  потреба  для  нації
Плин  спинити  у  бік  деградації-
Чистка  гною  нагальна  прийшла:
Прокидайся,  збідований  люде,
Завтра  може    тебе  і  не  бути  -
Ані  жменьки,  ні  ані  коша


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764876
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 09.12.2017


MERSEDES

Рапсодія зими…

Грає  рапсодія  зимова,
Вночі  у  мене  за  вікном.
Гуляє  хуга  вечорова,
Скувало  річечку  льодком.

Бурульки  звисли  під  дахами,
Виблискують  немов  кришталь.
Зима  блукає  берегами,
Кидає  білую  печаль...

І  наче  зграя  лебедина,
У  просторі  кружляє  сніг.
Стоїть  зажурена  калина,
Рве  вітер,  й  кидає  до  ніг.

Кругом  біліють  кучугури,
Дерева  вділи  кожушки.
Міцних  фортець  постали  мури,
Не  перебратись,  не  пройти...

Позамітало  скрізь  стежини,
Загнало  звірів  у  ніркИ.
Самотньо  дивляться  вітрини,
З  небес  не  світяться  зірки...

Зима  рапсодію  дограє,
Під  ранок  піде  спочивать.
І  лиш  сніжинок  білі  зграї,
Нам  оксамитом  заблищать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764866
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 09.12.2017


Наташа Марос

ПОЧЕМУ…

Почему,  почему  эта  женщина
Не  стояла  у  входа  в  рай,
Почему,  если  было  обещано,
Предложили  ей:  выбирай...

Вот  и  выбрала...  наилучшего  -
Настоящего  среди  всех...
Но  всё  чаще,  всё  чаще  мучилась,
Разливая  всё  реже  смех...
И  грехами  ложились  на  душу
Непонятны  её  шаги,
И  гулялось  на  свадьбе  взбалмошно,
Но...  никто  не  сказал:  беги...
Ведь  она  всё  равно  б  ослушалась,
Прислоняясь  к  его  плечу  -
Это  он  прошептал:  ты  -  лучшая,
Моя  самая...  я  хочу...
Улеглась,  отшумела  звонкая,
Превращаясь  в  глухой  набат,
Но,  постель  холодную  комкая,
Ничего  не  вернуть  назад...

Почему,  по-че-му  эта  женщина...

                 -                -                -  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764800
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 08.12.2017


Ніна Незламна

Один день з її життя / проза /

                                                   Один  день  з  її  життя

Дрімає  село…..  В    сутінках    чути  то  там,  то  тут,  переспівуються  півні.  І  знову  тихо…..  А  десь  заґелкотали  гуси  і    відразу  заревіла  корова..  Раптом  затріпотіло    листя  на  кущі,  злетіла  пташка  догори    та  й  на    високій  березі  сіла.    Напевно  зяблик..  І  полилася  пісня  над  селом,  ген  на  долину,  до  річки,    попід  ліс,  в  далечінь...  
 А  небо  по  обрію  світліло,  час  від  часу  пробивались  жовто  -  фіолетові  промені,  мерехтіли,  переливалися,  рожевим  кольором  і  синім.  Це  новий  день  заглядав  в  вікно…..
   Старенька    ледве  відчинила  двері  надвір…..  Вдивляючись  до  сходу  сонця,  перехрестилася,  бурмотіла  під  ніс  молитву,  дякувала  Богу,  що  дожила  до  ранку.  Поправила    чорну  спідницю  і  синенький    фартух,  що  майже  діставали  до  землі,  покрила  сиву  голову  вилинялою  хустиною,  на  якій  не  можна  було  розпізнати,  що  на  ній    було    зображено….
Пусте    відро,  донизу  трохи  заржавіле,  взяла  на  лавці  і  попленталася  до  криниці.  Кілька  кроків    пройшла  і  зупинилася,  зморщене  обличчя  усміхалося  до  сонця,  яке  нарешті  перші  промені  розсипало  до  землі.
 Поправила  хустинку,  кожного  ранку  йде  по  воду  до  криниці.  Рукою  підтерла  носа,  то  таку  звичку  має  і  далі    йшла,  довкола  озирала  все,  тішилася  літом.  Під  кущем,  зашаруділо…..  Раптово  звідти    пулею  вискочив  заєць,  напевно  дуже  налякався,  вуха  догори  і  гайда  через  долину,  що  й    п`ят  не  видно….
 -Ото  дурненький,  -  всміхнулася….
 -  Найшов  ворога,  нам  на  землі  з  тобою  місця  досить.
Але  ж  вухань,  подумала,    і  знову  усмішка,  якась  радість  від  побаченого.  На  душі  тепло,  вже  почула  спів  соловейка,  який  долинав  з  лісу…Здалеку  виднілися  рожеві  і  білі  рожі..
 Руки  ледь  трусилися,  взяла    мотузку  з  відром,  кинула  в  криницю.  Кожного  разу,  як  набирає  воду,  все  заглядає  і  бачить    чисту,  чисту,  вона  ж,  як  сльоза.  Коли  відро  в  воді,  неначе  душа  завмирає,  видно,  як  розходяться  круги,  а  по  краю  криниці,  зелені  -  зелені  водорості,  як  мереживо.  Вони  приросли  до  стінок,  все  неначе  хочуть  кудись  пливти    та  відірватися  не  можуть.
-О,  де  ж  ти,  силонько?  Допоможи  Боже!  -  тихо  проговорила.
Нахилилася,  обіперлася  об  дерев`яні  дошки,  що  були  набиті  поверху  криниці,  ледве  тягнула  те  відро  та  вже  очі  засяяли  радістю.  
-Ну  от,    дякую,  тобі  Боже!  
-Бо  я,  ж  без  тебе  нікуди,  мені  ж  ти  тільки  й  допоможеш!
Перехрестилася  старенька,  зачерпнула  воду  рукою,  освіжила    обличчя,  здалося  заново  народилася,  як  той    сьогоднішній  день.
А  потім  припала  устами  до  води….    Відчувала,  як  свіжість,  прохолодна  вода  придавала  їй  сили…..  Прицмокувала,  насолодилася  нею  і  вкотре  хрестилася,  знову  дякувала  Богу.  
           Як  поверталася,  де  й  взявся  кіт,  плигав,  через  вищу  росяну  траву  й  квіточки.  Наполегливо  прямував  за  нею  слідом,  настирливо  нявчав,  то  тихіше,  то  гучніше,  підіймаючи  хвіст  догори.
-Васильку,  що  сьогодні  мишки  не  спіймав?  Чого  кричиш?  Напевно  голодний,  то  не  біда,  зараз  будемо  снідати  з  тобою….
Трохи  човгає  ногами…    По  стежці  майже  один  спориш,  йти  м`якенько,  він  від  дотику  припадає  до  землі,  ледь  -  ледь  шарудить…  Ось  вже  й  на  обійсті….  
       Навпроти  входу  пічка,  колись  сама  її  зліпила,  тож  влітку  в  хаті  палити  не  будеш.  Видно,  що  вона  була  недавно  помащена  і  побілена  зверху  вапном  та    біля  тріщин  все  ж  виднілася  сажа.  
Принесла    у  пелені  тріски  і  кілька  дров,  що  взяла  під  навісом  біля  хати,  клала  в  пічку  і  задивлялася  на  небо,
-Буде  гарний  день!  Дай  Боже,  погрітися!  Дожила  до  літечка,  це  ж  так  чудово!  Красиво  і  тепло,    і  пташечки  співають…
Відкрила  невеличкий  сарай,  який  майже  вріс  в  землю,  а  звідти  півень  і  кілька  курок,  вибігали  один  поперед  одного  і  швидко  всі  до  старенької,  вона  сипала  їм  пшениці,
-Тю  -  ю,  тю,  тю  ,тю,  тю,  тю,  тю….Ви  ж  мої  хороші,  яєчко  знесете  нам,  будемо  з  Васильком  снідати….
       На  пательні  смажилися  два  яйця,  вона  сиділа  на  маленькому  стільчику,  а  на  руках  кіт,  водив  вусами,  зазирав  в  очі,  чекав,  коли  ж  нарешті  буде  сніданок.
Ледве  встала  зі    стільчика,  застигли  ноги,  кота  поставила  на  стільчик,
-Ну  ось,  дочекався,  нехай  остигне,  бо  шкода,  як  опечешся…  
Стару  ряднинку    кинула  на  траву    і  подушечку  маленьку.  
-Ось  зараз  поснідаємо  і  будемо  відпочивати,  ой  почекай,  а  де  ж  я  щелепу  поділа  вчора?  Не  годна  без  неї  хліба  кусень  вкусити,  треба  знайти…
Мокнула  кусень  хліба  у  жовток  смаженого  яйця  і  загребла  ним  же  білок,  кинула  на  траву
-Ну  от,  Васильку,    їж,  піду  шукати  вчорашній  день….  І  де  та  щелепа?  Можливо  на  місці….
Кіт  зі  стільчика  зіскочив,  потягнувся,  задоволено  зирнув  на  стареньку,  почав  їсти.
До  хати,  відкрила  двері…..  Видніються  вишиті  рушники,  на  тих  рушниках  українська  вишивка,  хрестиком,  гладдю,  краса….
Підправила  один  з  них  на  ходу,  тішилася  ними  і  знову  всміхнулася,
-Ох  молодість  моя,  яка  ж  ти  красива  була…..  Бачиш,  ти  пішла,  а  я  залишися,  всі  пішли…  Залишили  одну  зі  старістю,  сама  з  нею  маю  доживати….
Змахнула  зі  щоки  непрохану  сльозу,  на  столі  заглянула  в  чашку…
-Немає,  от  голова  дурна,  знову  не  пам`ятаю  куди  поклала…
На  столі  стоїть  невеличке  на  пів  чорне  старе  дзеркальце,  зазирнула  в  нього,
-От  не  знаю,  що  ти  бачиш,  а  я  не  себе  вже  бачу,  не  ту  молодицю,  що  колись  всміхалась,  а  тепер,  нажаль    там  бачу,    схожу  на  мене  мавпу.  
Чомусь  раптом  здригнулася,  погляд  припав    до  фото,  яке  в  рамочці  висіло  на  стіні  між  рушниками.  На  ньому  вона  з  татом,    в  нього  на  руках,  він  у  воєнній  формі.  Тоді  на  початку  війни  їй  було  п`ять  років  та  вона  багато  чого  пам`ятає.  Особливо  зиму  сорок  п`ятого  року,  як  мама  отримала  похоронку  за  тата.  Стільки  було  крику,  стільки  плачу,  що  вона  до  цих  пір,  часом    здається  чує  десь  далеко,  той  плач.  Страх  і  горе  майже  в  кожній  хатині  в  селі,  страшна  війна  зробила  відпечаток  в  житті.  Не  забувалися  розстріли  на  очах,  знущання,  приниження    німцями  старих    і  малих,  що  залишилися  в  селі….
         А  далі  між  другим  і  третім  рушником  на  фото  вона,  чоловік  і  донька.  Витерла  сльози,  що  текли  по  щоках,  підтерла  носа  рукою,
-От  залишили  мене  одну,  до  себе  не  забирають…Чому  доля  несправедлива…  Ой,  роки,  роки,  куди  спішите  і  нащо  морщини  прикрасили  моє  обличчя…..  Добре,  що  сама,  а  то    напевно,  якби  побачило  якесь    дитя,  то    злякалося,  ховалося  б  за  матусю.  Ото  вже  постаріла,  ніхто  б  не  подумав,  що  то  я  на  фото….
Довго,  щось  про  себе  бурчала,  вкотре  згадувала  Бога…      Розставила  руки,  мов  когось  хотіла  обійняти  та  й  вийшла  із  хати,  ноги  плуталися,  не  слухалися  її.
           В  пелені  тарілка,  в  ній  одне  яйце,  жовток  виблискував  на  сонці,  від  побаченого,  аж  слина  в  роті  зібралася.  Теребила  кусок  хліба  на  крихти,  смакувала    свій  сніданок,  як  завжди  залюбки,  про  щось  до  кота    бурчала,  який    поряд  дрімав  на  ряднині.
     Яскраве  сонце  піднялося  вище…..  Добре  пригрівало  бабці    в  плечі,  вона  підставляла  до  сонця  обличчя,  від  задоволення  примружувала  очі,  
-Ну,  от  Васильку  подрімали  трішки  тепер  можна  й  до  лісу….
 По  небу  де  -  інде  білі,  невеличкі  хмари,  наче  не  летіли,  а    висіли,  завмерли…    Легенький  вітерець  злегка  колисав    високі,  густі  трави….  А  листя  на  деревах  тріпотіло,  від  нього  неначе  звуки  скрипки,  то  сильніше,  то  тихіше,  десь  ховалися  поміж  дерев.  Лунав  бадьорий  пташиний  переспів  на  весь  ліс.  
Із  кошиком  в  руках    ледве  прийшла  до  лісу.  Кіт  прямував  за  нею,  часом  вирячивши  очі,  прилягав  до  землі,  ховався    поміж  трав    і  все  насторожував  вуха,  озирався  навкруги.
Всміхаючись,    Марія  сіла  на  траву,  весело  наспівувала,
-  Ой,  як  добре  у  лісочку
Гуляю  я.  Ой,  гуляю  я
Зав`язала  хустиночку
Гуляю  я.    Ой,  гуляю  я…
Прийди,  прийди  козаченьку
Гуляю  я.  Ой  гуляю  я.
Покохай  мене,  миленьку
Гуляю  я.  Ой  ,гуляю  я..
-  Оце  пригадала!  Хай  йому  грець!  А  що  далі  ,  то  вже  й  не  пам`ятаю…
         На  галявині  суниць,  неначе  для  неї  особисто  посіяли.                        Ще  де  -  не-де  цвітуть,  квіточки,  на  сонці,  як  оченята  ясніють,  а    ягідки  червоно  -білі,  приваблюють  око,  неначе  моргають,  візьми,  посмакуй.
Заходилася  збирала  їх    то  сидячи,  то  на  колінах  і  все    про  щось  бубоніла  під  ніс.  А  кіт,  час  від  часу    плигав  до  рук  хотів  гратися,  а  то    потім  десь  зникав  поміж  травою.
-Ото  ,бісова  душа!  Ти,  що  тягнеш?  -  Здивовано  гучно  сказала  жінка  .
Кіт  притягнув,  якусь  величеньку    пташку  та  ,що  за  пташка  не  можна  було  розпізнати.  Він  поклав  її  біля  неї  і  дивився,  неначе  чекав,  що  буде  далі.  Від  пташки  так  тхнуло,  що  стареньку  мало  не  знудило.  Вона  відразу  схватила  її  і  закинула  чим  подалі  від  себе,
-  Ото  втнув!  Що  голодний  вже,  йди  геть  подалі  під  поле,  мо»  там  знайдеш  мишку.  Ледащо…
Кіт  задравши  хвоста  тільки  спостерігав,  а  потім  приліг  біля  неї,  уважно  дивився  зеленими  очима.  Час  від  часу  примружував  їх  і  здавалося  прислухався  до  пісень  пташок.
         Йшла  не  поспішаючи,  несла  в  одній    руці  на  пів  повний  кошик    з  суницями,  а  в  другій  букет  фіалок.  Усміхалася  до  цих  квітів,  фіалочки  фіолетові  і  двокольорові  (  блакитний  колір  з  жовтим),підняли  їй  настрій.  Вона  любувалася  ними,  тішилася,  а  пелюсточки  ледь  здригалися  від  вітру.  Раділа  мов  дитя,  в  очах  з`являлися    іскринки.  
         Мов  качечка,  перевалювалася  зі  сторони  в  сторону,  поверталася  додому…  Кіт  поважно  йшов,  а  то  часом  біг  попереду,  задравши  хвоста,  озирався,  чи  йде  старенька,  чи  знову,  вкотре,  присяде  відпочити.
Здалеку  побачила  Надію,  сусідку,  яка  виглядала  її,  
-О!  Васильку,  у  нас  вже  й  гості  є.
Кіт  відразу  почав  тертися  об  ногу,  занявчав,  просив  їсти.  Бо  знав,  що,  як  є  гості,  то  обов`язково  перепаде  йому  щось  смачненьке.
-  Добрий  день!  Тітко  Маріє,  я  ось,  молочка  принесла…  Та,  ще  хочу  сказати,  мій  онук,  завтра  вам  машину  дров  привезе.  Дякувати  Богу  сьогодні  нам  привіз  і  про  вас  не  забув,  сказав,  щоб  попередила,  щоб  ви  були  вдома...
Затрусилися  руки  в  старенької,  просльозилася,
-Як  добре,  що  є  такі  сусіди,  хоч  і  далеченько  живите  та  про  мене  не  забуваєте.  Ось,  пригощайся  суничками,  вже  є,  можна  йти  збирати.
-Та,  як  можна  про  вас  забути,  покійна  мама  просила,  щоб  не  забували,  ви  ж  стільки  років  дружили.  Та  і  мені  яйця  весь  час  даєте,  -  заперечила  Надія  і  продовжила,
 -Ось,  ще  в  пакеті  ліки,  тут  все  з  чеками  разом,  якраз    в  ваші    чотириста  гривень  вклалася.
-Це    добре,  дякую!    Бо  без  ліків  ніяк,  ноги  пухнуть  і  серце  болить….  О,  ледь  не  забула,  в  хаті,    в  кошику  яйця  візьми,  дякувати  Богу  несуться,  а  ти  ж  онучкові  дай,  золота  дитина,  кожного  року  мені  везе  дрова    та,  ще  й  порізані.  Нехай  Бог  йому  дає  здоров`ячка,  -    перехрестилася  бабця  і  продовжила,
 -  Чи    може  продаси,  гроші  йому  даси,  чи  самі  з`їсте.  Ти  там    скажеш  за  дрова  стільки  треба?  Ще  й    молочко  два  рази  на  тиждень  приносиш,  то  все  гроші  коштує…  -  клопоталася  старенька.  
-  Ніякі  гроші,  що  ви?  То  горіхи,  то  яйця,  ми    вам,  ще  винні  –  заперечила  Надія,  складала  яйця  в  пелену.  
   Надія,  ще    запитала  про  здоров`я  і    вже  поспішила  додому.    Марія  дивилася  вслід,  а  на  очах  сльози,  добре,  що  є  такі  люди  на  світі,  що  не  полишать  стару,  одиноку,  майже  немічну  людину.  І  вкотре  перехрестилася,  ледь  чутно  повторювала  молитву  «Отче  наш».
     Вже  вечоріло…..  Час  від  часу  зривався  західний  вітер  і  крутився,  крутився,  а  потім  раптово  вщухав.  На  заході  по  обрію  скупчилися  темні  й  сірі  хмари,  зненацька  почало  блискати  і  вже  лунав    гуркіт  грому,  десь  котився  і  зникав.
       Марія  сиділа  на  ряднині,  перед  нею  стояла  тарілка  з  картоплею  у  мундирах.  Це  її  вечеря  ….    Рука  ледь  -  ледь  трусилася,  жінка,  не  поспішаючи,  брала  худенькими  пальчиками  картоплю,  мокала  її  в  олію,  прицмокуючи  їла  і  позирала  на  кота..  Той,  поспішав  їсти,  неначе  в  нього  хтось  мав  забрати…
   Гроза  підійшла  ближче,  почав  накрапати  дощик,  кіт  заліз  на  плечі  до  старенької,  терся  мордочкою  до  щоки  і  нявчав,
-  Боїшся  грози?  Дурник,  йдемо  до  хати,  бачиш,  курей  закрила  і  нам  пора  на  відпочинок.  От  би  щелепи  знайти,  де  я  їх  поділа?  Без  них  зовсім  зле,  -  витираючи  уста  бурмотіла  старенька.
       В  хаті  тихо,  лише  чути,  як  вибиває  годинник  своє  «Тік  -  так».
Кіт  поспіхом  заліз  на  ліжко,  витягнувся,  голову  схилив  на  лапи  і  спостерігав.
         Марія  закривала  двері  на  крючок,  було  чути,  що  почався  дощ.  Вона  не  звикла  включати  світло  та  і  боялася,  щоб  часом  не  попала  громовиця.  На  вікні  підправила  тюль,  за  шторою  побачила  чашку,  в  якій  лежала  щелепа,
-  Ото  роззява,  бачиш  Васильку,  тікає  від  мене  пам`ять,  це  ж  вчора  сама  сюди  засунула,  щоб  ти  не  кинув,  коли  сидів  на  вікні.
             Вона  стояла  перед  іконами  святих,  тихенько  читала  молитву  і  хрестилася.  Дякувала  Богу,  за  те,  що  прожила,  ще  один  день,  що  дав  їй  пити  і  їсти,  що  не  летять  снаряди,  як  на  Сході.  Молилася….  Благала  Бога,  щоб  захистив  від  куль  чоловіків,  що  оберігають  її  сон.  Ставала  на  коліна,  вклонялася,  вкотре  дякувала  за  те,  що  не  забувають  за  неї  сусіди.  Просила  в  Бога  всім  миру  і  здоров`я,  і  запашного  хліба  на  столі.
                                                                                                                                 Листопад  2017р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764798
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 08.12.2017


НАДЕЖДА М.

Пробачим зиму…

Пробачим  зиму,  вона  ж  жінка,
І  може    теж  зачарувать.
Нехай  холодна,  як  крижинка,
В  обіймах  може  жартувать.

Кохання  зілля  напилася...
(Хіба  для  жінки  оце  гріх?)
Дощем  холодним  пролилася.
Мабуть,  розплата  від  утіх.

Весна  спросоння  подивилась.
Невже,  продовження  це  сну?
Хазяйнувати  заходилась:
Красу  розлила  запашну...

Та  раптом  крига  вкрила  річку.
Квітки  пов"яли,  бо  не  час.
Ось  так  скінчилася  та  стрічка,
Яку  я  бачила    не  раз.
--------------------------------
Біля  мого  будунку  розцвіла  вишня...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764797
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 08.12.2017


MERSEDES

Розкажуть казку заметілі…

Моя  рука  в  твоїй  руці,  це  так  приємно
І  поцілунок  на  щоці  у  нас  взаємно.
Танцюють  вальс  свій  за  вікном,  сніжинки  білі,
Розкажуть  казку  перед  сном,  нам  заметілі.

А  казка  та,  неначе  сон,  прийшла  неждано
І  б'ється  серце  в  унісон  несе  кохання.
Мороз  малює  за  вікном  чудну  картину,
А  я  туди,  де  солов'ї,  у  літо,  лину...

Серед  прозорого  світанку,  серед  квітів,
Зустріну  сонечко  на  ганку,  шелест  вітів.
Торкне  метелик  нас  крилом,  обох,  так  ніжно,
Я  обернулась,  за  вікном,  хурделі  сніжні.

Горить  вогонь,  співає  пісню  у  каміні,
Стоять  у  білому  вбранні  сумні  ялини.
І  стало  затишно,  так  тепло  у  кімнаті,
У  снах  нам  будуть  солов'ї  пісень  співати...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764761
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 08.12.2017


MERSEDES

Зима зігрітись хоче з нами…

Торкнусь  замерзлими  губами,
До  щічок  розових  твоїх.
Зима  зігрітись  хоче  з  нами,
На  землю  ліг  мов  ковдра  сніг.

Сніжинки  падають  на  вії,
Кружляє  поруч  вітерець.
В  мохнатих  шубах  сніговії,
На  голові  в  зими  вінець.

Вона  завидує  коханню,
Яке  горить  в  серцях  у  нас.
В  зимовім  царстві  в  пору  ранню,
Не  каву  п'ють,  холодний  квас...

Душі  її  іскристо  -  срібній
Не  притаманні  почуття.
Вони  для  неї  не  потрібні,
Холодне  в  царстві  тім  життя.

А  на  землі  у  пору  сніжну,
Кохання  грітиме  завжди.
Цілую  щічку  ніжно,  ніжно,
Для  мене  найдорожча  ти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764558
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 08.12.2017


Олександр ПЕЧОРА

НА ПОРОЗІ ЗИМА

На  порозі  зима.
Завіва-завива  завірюха.
Довго-довго  не  спиться.
Рано-рано,  а  сну  вже  нема.
Як  же  я  натомився...
Але  клопоту  завжди  по  вуха.
Мов  недавно  родився.
Та  невже  ж  на  порозі  зима?

На  порозі  зима.
А  на  серці  так  тепло  та  щемно.
Поспішати  годиться.
Спочивати  –  вже  й  хвильки  нема.
Коли  літо  ще  сниться,
грає  гривою  вітер  хрещений,
як  же  можна  змириться
з  тим,  що  вже  на  порозі  зима?

На  порозі  зима:
на  вікні  чарівні  візерунки.
Закінчились  забави,
у  минуле  дороги  нема...
Годі  правити  балом  –
вже  пора  роздавати  дарунки.
І  весна  незабаром!
Хай  вибілює  душу  зима…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764521
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 08.12.2017


Richter

Іменем закону


Впродовж  віків,  у  чорні  миті,
були  незмінними  канони  –
найбільші  злочини  у  світі
творились  іменем  закону!..

06.12.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764519
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 08.12.2017


Шостацька Людмила

ОЧІ ГЕРОЇВ

                                                                     
                                                                     Бездонні  очі  в  воїнів  АТО.
                                                                     Я  думала  -  це  тільки  на  світлинах,
                                                                     Таких  очей  не  має  більш  ніхто  -
                                                                     З  них  дивиться  на  мене  Україна.
                                                             
                                                                       Сьогодні  я  зустріла  наяву
                                                                       Людину  із  геройськими  очима.
                                                                       Це  -  завдяки  йому  я  ще  живу,
                                                                       У  нього  Батьківщина  -  за  плечима.

                                                       Це  -  він  пройшов  котли  і  дим  їдкий,
                                                                       Свинцеві    “гради”  випали  на  нього.
                                                                       Він  на  собі  несе  цей  час  важкий
                                                                       Й  здається  не  боїться  вже  нічого.

                                                                         Нема  у  нього  вілл,  земель,  авто,    
                                                                         Лише  любов  синівська,  що  без  краю.
                                                                         В  Афгані  міг  упасти  разів  сто,
                                                                         Тоді  Господь  не  взяв  його  до  раю.

                                                                         Він  побратимів  проваджає  у  політ
                                                         І  ще  собою  небо  підпирає
                                                                         У  нім  живе  свободи  моноліт,
                                                                         Всю  вражу  ницість  достеменно  знає!
                                                                         



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764515
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 08.12.2017


Ніна Незламна

В зимових чарах

О,  як  казково!  В  лісі,  красиво
Зима  то  справді  -  природи  диво
Уміло  мете  й  водночас  сніжить…  
Вітер  вихорем,    підійнявсь,  летить…
Іскрить,  мерехтить  біла  пелена
Земля,  як  дитя  задоволена
Вигляне  сонце  раптом….  З  під  хмари
Дарунки  та  вже  сипле  ….  Скрізь  чари….
У  кришталі  верхівки  ялинок
Усе  в  пуху,  не  видно  стежинок
І  вбрався  кущ  шипшини  у  вуаль
Десь  загубився  слід  зайчиська  вдаль
Живе  своїм  життям  сонливий  ліс
У  велетенський  замет    кленок  вріс
Видніється  кудлата  верхівка
По  ній  мережка,  срібна  вишивка  
Вся  в  сніжинках,  крислата  черешня
Блистить,  сяє,  зирить  на  велетня
Дуб  давно,    вдягнутий  в    сірий  кафтан
Серед  них,  він  найстарший,  капітан..
Візерунки…  На  стовбурах,  іній
Мороз  кидав,  скрізь  погляди  зимні
Хоч  у  дрімоті,  лісове  царство
В  зимових  красках  земне  багатство.

                                                                                 07.12.2017р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764512
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 08.12.2017


Іван Мотрюк

Казкове весілля.

.
На  галявині  калина
Пишний  одяг  одягла,
Вона  так  немов  дівчина,
Що  чекає  жениха.

Сніжно-біле  плаття  в  неї
І  намисто  з  ягідОк.
Зайчик  навкруги  стрибає
Починає  гопачок.

За  калиною  ,  ялина
У  зеленому  вбранні,
Теж  вся  сріблом  пригарнена,
Мабуть  в  дружки  йде  її.

Біля  них  берізка  біла
В  смутку  віти  опуска,
Заміж  теж  вона  б  хотіла
Та  не  має  жениха.

З-за  горбочка  явір-красень  
Виглядає  молоду,
Поруч  нього  братик-ясень,
В  дружби  проситься  йому.

Бук  креслатий  на  поляні,
Мов  завзятий  тамада,
У  ранковому  тумані
Все  з  гори  -  це  огляда.

Наче  в  бубон  ,десь  далеко,
Дятел  стука  на  сосні.
І  веселу  свою  пісню
Розпочали  снігурі.

В  такт  до  дятла  дуб  старенький
Скрип  свій  ніжний  віддава,
А  горобчики  й  синиці
Снігурам  допомага.

Барви  різно-кольорові
Застрибали  на  снігу-
Це  промінчики  ранкові
Вже  прокинулись  зі  сну.

Сонце  ніжне  ,  світанкове
Із-за  лісу  вигляда
І  весілля  -  це  казкове
З  новим  днем  воно  віта.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764378
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 08.12.2017


Пасічник Анатолій

Цнотлива ніч (майже 18+)

Свіча  червона,  запах  ваніліну,
цнотлива  ніч,  а  в  келиху  вино,
лише  за  мить  тебе  я  всю  роздіну,
а  місяць  підглядатиме  в  вікно…

На  твому  тілі  тисячі  цілунків,
немає  місця,  де  б  я  не  бував,
я  спробував  усіх  жіночих  трунків,
свого  кохання  все  ж  не  втамував…

Зухвалий  місяць  сорому  не  має,
вкриває  сріблом  твою  наготу,
повільно  час  під  зорями  минає,
ця  ніч  не  ве́рне  втрачену  цноту…

24.07.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764346
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 08.12.2017


Олекса Удайко

ДОЛАННЯ

                                                             [b]  Tth[/b]
[youtube]https://youtu.be/8kQZHYbZkLs[/youtube]
[i][b][color="#0b9ed4"][color="#04435e"]Чому  ламка  так    між  роками  грань?
Чому  роки  метуть  –  як  той  осінній  вітер?  
Прокинешся  у  безпросвітну  рань    -
А  ранок  вже                
                 по  півжиття  собою  витер.  

І  котиться  воно  –  сухий  ковил,
Немов  летке  у  полі  перекотиполе…  
Й  здається  –  вже  не  стане  більше  сил
Почати  знов  
                 життя,    окреслюючи  коло…

Та  й  там,  бува,    зустрінеться  туман,
Й  зітре  усе  старе,  як  олівцевий  порох,
Й  закрадеться  в  уяву,  мов  дурман,
Солодкий,  
                 як  цукрова  пудра,  морок…

Й  захочеться  всотати  широчінь  –
Отримати  утіху  для  душі  і  тіла…
Нуртує  серце  і  буяє  чин  –
Й  отримуєш  
               усе,  що  суть  твоя  хотіла.

Велике  щастя  –  здужати  себе  
І  вийти  на  свою  пряму  дорогу:
Нехай  сумління  й  стид  вас  не  шкребе:
Себе  долання  –  
               то  веління  Бога.[/color][/b]

05.12.2017.

[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764206
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 08.12.2017


Миколай Волиняк

Божественна зима


Біліє  сніг,калина  червоніє,
Заснув  садок  у  вовнянім  руні.
В  горі,  як  свічка  туя  зеленіє,
Блистять  ялинки  кругом  ошатні.

Сніг  з  парашута  падає  додолу,
І  розтає,  як  солод  на  губах.
Неначе  я...  для  Божого  престолу,
Знов  набираюсь  сили  в  молитвах.

Кущі  довкруж  поснули  і  споруди,
Лежить  в  саду  божественна  краса.
Блаженний  спокій  падає  у  груди,
Послали  нам...  сьогодні,  небеса.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764205
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 08.12.2017


Миколай Волиняк

геть!

Палац  відгрохав  більше  Межигірья,
Син  депутатом..,  кумом  пракурол.
Рашен  наскрізь...  в  Іспанії  Тарквінья,
Розширив  вглиб  офшорний...  ареол.

Набрав  кредитів  дурням  на  мільярди,
Віддав  земельку  сладкий...  під  залог.
Нещадно  бореться,повторює,  як  мантри,
Усіх...  попереду  злодіїв,  -  демагог.

Під  прєсом  всі  міністри...  дєпутати,
На  роки  ще…    розтягнуто  АТО.
Те-  Ве  прирущені  мичати...  і  мовчати,
Й  Маринка,  вкрала...  в  діточок  БАБЛО.

ДеТЕК  загріб...  угробив...  банки,
Зібрав  у  Зграю  діток  Упирів.
Курують  всьо  злодії  й  куртизанки,
На  вас  не  хватить  скоро...  ліхтарів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764203
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 08.12.2017


НАДЕЖДА М.

Зимовий вечір попросивсь до хати

Зимовий  вечір  попросивсь  до  хати.
Загнала  хуртовина  до  тепла.
Не  бійся,  це  нащо  тобі  зітхати?
То  просто  за  вікном  зима  цвіла.

Зігрію  я  твої  замерзлі  руки.
Присядь  зі  мною  поряд,    край  вікна.
Невже  це  від  зимової  розпуки
Цвіте  на  скронях  в  тебе  сивина?

Та  прийде  час  і  ти  помолодієш,
Прийдеш  з  теплом  до  мене  і  в  цвіту.
І  ти  тоді  мене  уже  зігрієш,
А  поки  що,  тебе  таким  люблю.

Пригрівся  у  теплі,  бачу  куняє...
Та  я  тобі  сказала  ще  не  все...
Повільно  за  вікном  уже  світає...
Чому  ж  це  сіль  пече  моє  лице?

Ще  хвилька  і  підеш  на  відпочинок,
А  ранок  посміхнеться  вже  мені.
Хай  сніг  не  замете  отих  стежинок,
Ти  не  залиш  мене  на  самоті..
------------------------------------
Тут  мова  йде  про  вечір..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764177
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 08.12.2017


Янош Бусел

Грудень…Зима…

Завірюха    у    танці    лінивому
Сиві    коси    спуска    до    землі,-
В’ялі    сполохи    білого    в    сивому
Розчиняються    в    сірій    імлі...

Все    притихло,-  поля,    недорубаний
Лихим    людом    байрак-вітролом...
Білі    хати    із    темними    трубами...
Битий    шлях...Три    верби    за    селом...

Ні    дороги    не    видно,    ні    обрію,
В    переметах    галявини,    ліс...
Де-не-де    лиш    сосною    хороброю
Біле    лихо    скидається    вниз...

Вечоріє…    Двигун  ниє  з  таїни,-
Куди  гонить  водій,-  і  хто  зве…
Та  вже  світять  віконця  окраїни,
Де  ота  чарівниця    живе…  
 
А  хороша!..  Такі  не  забудуться…
Обцілує…  Зігріє…  Позве…
Що  задумали,-  визріє,  збудеться,-
Новий  рік,-  значить  щастя  нове…

Тож    він    серце    не    сковує    кригою,
Синій        вечір    у    сивій    імлі,-
Ніжність    знову    вертається    дзигою,
Знову    свічка    горить    на    столі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764170
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 08.12.2017


Янош Бусел

Новорічне…

Келих  упав…Куштує  скатертина
Червоний  пломінь  терпкого  вина…
Та  не  вино,  не  пломінь  цей,  не  піна,-
Щось  інше    нами  грає...Витина

Оці  акорди  поглядів    між  нами,
Оце  бажання  ніги  та  борні…
Ялинка  сяє  зблисками  -  вогнями,-
Ні,  дорогенькі,-  справа  не  в  вині…

Сніги...Сніги...  Немає  навіть  сліду...
Сліди  лиш  в  душах...Зблизились  серця...
Йшов  дід  Мороз...Заглянув...Жарко  діду,-
Десь  бачив  це...  Картинка  -  до  лиця...

Час  зупинився…  Подихи  єдині  …
Палкі  цілунки…  Дотики…  Жага…
Дуб  за  вікном  шепоче  щось  ялині,-
Та  йти  не  може  зніжена  нога…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764169
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 08.12.2017


Світлана Моренець

НЕМА СИЛЬНІШИХ МУК…

***
Безсоння  муки  мають  свій  секрет:
чимало  в  них  моментів  світлих,  гарних,
коли  із  Музою  нас  зводять  тет-а-тет
для  спілкувань  високих,  елітарних.

***
Я  з  Надсоном  погодитись  готова:
"Нема  сильніших  мук  від  муки  слова".
Поет  і  образ  творить,  і  картину  зриму,
емоції  й  думки  згармонувавши  в  риму.

***
Чомусь  у  суперечливі  моменти
зникають  геть  вагомі  аргументи.
А  вляжуться  емоції,  дебати  –
"Ех!    Я  ж  так  круто  міг  тоді  сказати!!!"

***
Трактат,  заумний,  –  так  буває  –
метелика  вік  проживає.
А  мудрість  влучної  строки
летить  стрілою  крізь  віки.


                       5.12.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764160
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 08.12.2017


Віталій Назарук

ТИ ІЗ ТУМАНУ

Тебе  я  чекаю  давно,
Єдину  свою  і  жадану,
Щоб  кадром  життєвим  з  кіно,
Ти  вийшли  до  мене  з  туману.

Щоб  руки  здалися  крильми,
Сріблилось  волосся  в  тумані,
Руками  сказала:  -  Візьми…
І  дівся  туман  на  світанні.

Кохання,  щоб  з  казки  прийшло,
Єдине  моє  і  жадане,
Щоб  сонечко  долі  зійшло,
Залишивши  диво  туманне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763620
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 08.12.2017


Надія Башинська

КОСОЛАПЕ

-У  тебе  мерзнуть  лапки?
Куди  біжиш  без  шапки?

І  холодно  у  спинку?
Іди  в  свою  хатинку!

І  хвостик  мерзне,  й  носик?
Їсти  просить  животик?

То  дам  тобі  я  чаю
і  тортика  шматочок.

Зігрієшся,  малятко,  
і  згорнешся  в  клубочок.

Бо  тобі  спати  треба
аж  до  весни...  Гарненьке!

Ти  ж  не  мале  зайчатко,  
а  ведмежа  руденьке!

Гуляти  любить  взимку
зайчаточко  вухате.

А  полюбляє  спати
всю  зиму...  косолапе!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763539
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 08.12.2017


Світла (Імашева Світлана)

По першому снігу…

                                                           По      першому  снігу  -  
                                                                                                         передзимова  тиша...

                                                           СповИло  сивим  сном
                                                                                                                   осіннюю  жагу  -  

                                                           І  змерзли  почуття,
                                                                                                             і  оніміли  вірші...

                                                           Напише  їх  печаль
                                                                                                             на  першому  снігу.

                                                           Від  холоду  бринять
                                                                                                             березові  криштальці,

                                                           І  льодом  мерехтять
                                                                                                               високі  небеса...

                                                           Ти  подихом  зігрів
                                                                                                         мої  померзлі  пальці  -  

                                                           І  осені-зими
                                                                                             розтанула  сльоза...

                                                           І  ранок  забринів,
                                                                                                     і  потепліло  в  грудях,

                                                           Й  промінням  розцвіла
                                                                                                               холодная  блакить.

                                                           Шепчу  твоє  ім'я  -  
                                                                                                     і  посміхаюсь  людям,

                                                         Летить  найперший  сніг  -  
                                                                                                               нехай  собі  летить...
                                                                                                         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764702
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 08.12.2017


Світла (Імашева Світлана)

Біле танго зими

                                                     Казку  білого  танго    танцює  коханка-зима...

                                                     О,  суперницю-річку      в  льоди  закувала:  не  скресне!

                                                     Та  сріблясто-ажурне  плетіння  в  холодних  садах

                                                     Так  бентежить  чомусь      і  нагадує  серцю  про  весну.

                                                     А  ревнивий  коханець  -  минущий  прочитаний  рік  -  

                                                     Обіймає  снігами  і  зимоньку  в  губи  цілує,

                                                     Та  пронизує  погляд  її  з-під  холодних  повік  -  

                                                     Й  знову  думка  летюча  у  весну  грядущу  мандрує...

                                                     Прикрашає  розкішно  зима    володіння  свої

                                                     У  парчу  й  самоцвіти,    в  ряхтіння  ясного  кришталю,

                                                     Тільки  мариться  казка:  вишневий  закоханий  цвіт

                                                     І  рожева  теплінь,    що  скресає  за  млистою  даллю...

                                                     Відгудуть  всекосмічні  пронизливо-зимні  вітри,

                                                     І  згорнуть  заметілі  ті  крила  свої  лебедині,

                                                     І  з-під  криги-кори    весняної,  мов  юність,  пори

                                                     Ніжний  пролісок-пагін    у  сонячну  повінь  полине.

                                                     Ще  танцює  балет  на  вітрах    примадонна  зима

                                                     І  безмежжя  безмеж  у  сніги  молоді  замітає...

                                                     Під  склепінням  льодів    первоцвітом  зоріє  весна

                                                       Й  журавлиного  кличу    закохано-вірно    чекає.

                                                     


                                                                                                               

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764701
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 08.12.2017


Richter

Вечір

Сидів  над  урвищем,  спустивши  ноги  вниз.
Багряна  куля  схилу  добігала,
а  поряд  догорав  тріскучий  хмиз,
що  ще  колись  з  коханою  зібрали.

Полинула  давно  за  небокрай,
туди,  де  йде  світило  спочивати.
Мені  додому  теж  пора…  Гай-гай!
Стомився  в  самотині  вікувати.

Самого  вже  давно  покинув  страх
попасти  на  гостину  до  Аїда.
На  стоптаних  чоботях  пил  і  прах,
а  в  торбі  кусень  хліба  й  „Енеїда“.

Стемніє,  як  багаття  догорить,
і  землю  непроглядна  ніч  укриє…
Останні  думи  линули  в  блакить,
не  здійснені  де  бовваніли  мрії.

грудень  2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764684
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 08.12.2017


Richter

Скільки ще?

Потрібно  скільки  ще  Майданів  відстояти,
ще  скільки  треба  пережити  лютих  зим,
живим  щоб  з  фронту  дочекалась  сина  мати,
який  стискає  автомата  магазин?!.

Повсюди  лозунги  і  заклики  чи  лайка,
мелькають  маски,  декорації.  Фальцет
щотижня  в  Раді,  знову  й  знову  свіжа  байка,
і  свій  лукавий  підраховує  процент.

У  матерів,  дружин,  дітей  загиблих
не  втихнув  біль,  не  висихають  сльози.
Та  це  лиш  осінь,  далі  діло  гибле  –
зима  невдовзі,  скоро  вже  морози.

Мовчить  простий  народ,  ридає  Україна,
зализує  страшні  рубці  від  свіжих  ран.
Та  думка  в  крамаря  всього  одна-єдина  –
не  допустити  путч!  Ой,  вибачте,  Майдан…

07.12.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764683
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 08.12.2017


laura1

А Новий рік вже знову на порозі!

Вже  збирається  чемно  у  подорож  дальню  рік  Півня,
Щоби  знов  повернутись  на  Землю  вже  через  роки́.
Він  завершує  справи  свої  й  нам  дарує  востаннє
І  турботу  й  любов  і  написані  ним  сторінки́.

Ну  а  ми  зберемо́  його,  друзі,  достойно  в  дорогу,
І  попросим  очистити  нашу  домівку  від  зла.
Всі  забрати  з  собою  жахіття  війни  і  негоди,
А  натомість,  за  нього  ми  вип'ємо  келих  вина.

Ну  а  потім  зустрінемо  вже  Но́вий  рік  на  порозі,
І  на  честь  його  скрізь  пролунає  святковий  салют!
Запалають  свічки́,  розмалюють  віконця  морози,
Немов  справжні  майстри,  візерунки  казкові  сплетуть.

Завітає  до  нас  Новий  рік  земляного  собаки,
Й  подарує  всім  нам  свою  відданість,  дружбу  й  любов.
Щедрість,  чесність,  надійність  -  його  характерні  ознаки,
Яких  так  нам  бракує  й  їх  прагнемо  знову  і  знов.

Тож  нехай  він  роздасть  щедро  всім  ці  безцінні  чесноти!
Щоб  цей  світ,  врешті-решт,  йшов  дорогою  світла  й  добра.
Хай  щастить  Вам  усім,  дорогі  мої  друзі  й  поети,
Й  надихає  Вас  всіх  ця  чудова  зимова  пора.

07.  12.  2017                                                        Л.  Маковей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764649
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 08.12.2017


Галина_Литовченко

НЕДАЛЕКО ДО РІЗДВА

Зимовий  день.  З  морозом,  як  годиться.
В  відрі  на  ґанку  кварта  б’ється  в  лід.
Парує  в  небо  з  вулиці  криниця,
в  заметі  стежку  порпає  сусід.

Насупилася  з-під  острíшку  клуня,
ступають  кури  з  оглядом  на  сніг.
Прикраса  двору  –  снігова  бабуня,
тримає  міцно  віник-оберіг.

Ялинка  ловить  лапами  сніжинки,
зубами  пес  лякає  білих  мух.
Заждався  дідух  свята  ще  з  обжинку,
стріпнувся  враз,  аж  захопило  дух.

Сільської  церкви  маківку  і  плечі
зима  пухнастим  хутром  накрива.
Колядки  вже  розспівує  малеча,  
бо  ж  недалеко  зовсім  до  Різдва.
23.12.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764632
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 07.12.2017


Валентина Ланевич

В задумі місточок згадує прийдешнє.

Зціпеніли  хвильки  в  дужій  студениці,
Закутались  в  іній  сніжні  береги.
Гордо  й  величаво  дуб  схиливсь  до  криці,
Всі  люті  морози  йому  до  снаги.

В  задумі  місточок  згадує  прийдешнє,
Як  єднав  дві  долі  посеред  ріки.
Присмирніли  сосни,  холод  стиснув  серце,
Притихла  природа,  жде,  зійдуть  сніги.

07.12.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764629
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 07.12.2017


Світла (Імашева Світлана)

Знов лунає "Щедрик" (новорічні побажання)

                                                                                                 Щедрик,  щедрик,  щедрівочка,
                                                                                                 Прилетіла    ластівочка...
                                                                                                                               
                                               Одягає  землю  у  кришталь  прозорий,

                                               В  шати  первозданні  огорта  зима...

                                               Лине  "Щедрик"  рідний  Всесвітом  -  між  зорі,

                                               Душу  зігріває  дзвонами  Різдва.

                                                                     Пане  господарю,  -  гей!  -  виходь  із  хати,

                                                                     Всю  хазяйським  оком  землю  обійми!

                                                                     Хай  не  плачуть  діти,  не  ридає  мати,

                                                                     Порятуй  родину  від  жахіть  війни.

                                             Пане  господарю,  гірко  працювалось

                                             У  донецькім  полі  попід  гул  гармат.

                                             Не  відпочивалось  -  тяжко  воювалось:

                                             Крівцею  цю  землю  освятив  солдат.

                                                                             Тож  тепер  у  свято  -  гіркоти  багато:

                                                                             І  на  серці  гірко,  і  вино  гірчить...

                                                                             Пане  господарю,  рік  Новий  стрічати

                                                                             Вийди,  вийди  з  хати  у  казкову  мить.

                                               Щоби  колосилось  житечко  у  полі,

                                               Щоб  здорові  діти  і  міцна  сім'я,

                                               Щоб  усі  додому  повернулись  скоро,

                                               Щоб  малому  сину  вибрали  ім'я.

                                                                             Знов  лунає  "Щедрик"  над  світи  просторі:

                                                                             Душу  українську  щедру  велича,  -  

                                                                             Понад  рідні  села,  над  безкрає  море  -  

                                                                             Рік  Новий  в  надії  світлій  зустріча.

                                                                                                                           Світлана  Імашева

                         "Щедрик"  -  народна  пісня  в  обробці  Миколи  Леонтовича,  знана  не
                           тільки  в  Україні,  але  й  у  всьому  світі  під  назвою  "Колядка  дзвонів"
                           (англ.  Ukrainian  Bell  Carol)

                                 
                                                               
                                                                             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764281
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 06.12.2017


laura1

Зима вже кличе сніговій!

Дрімає  в  забутті,  колись,  розкішний  сад,
Тремтять  від  холоду  оголені  вже  віти.
А  ще  недавно  прикрашали  його  квіти,
Та  зняв  барвистий  одяг  з  нього  листопад.

Зима  ще  з  осінню  кружляють  в  унісон,
Зриваючи  з  дерев  останнє  жовте  листя.
То  посипаючи  всю  землю,  мов  намистом,  
Ще  мокрим  снігом,  що  зникає,  немов  сон.

А  то  зненацька  знов  завіє  дощовій,
Враз  наганяючи  на  небо  темні  хмари,
Які  знов  мжичать  сіро-щемними  дощами,
А    десь  в  тумані  вже  на  варті  сніговій.

Приходить  хутко  він  за  покликом  зими.  
Стоїть  з  вітрами,  немов  воїн,  на  сторожі.    
Щоб  захистити  сонну  землю  від  морозів,
Плете  з  хурделицею  сніжні  килими́.

Працює  вправно  сніговій  аж  до  весни,
Щоб  напилась  води,  прокинувшись  природа,
Щоб  знов  наповнили  водойми  талі  во́ди,
Щоб  розцвіли  знов  диво-барвами  сади.

Та  лиш  теплом  пригріє  сонечко  згори,
Як  позбирає  він  мішки  свої  зі  снігом.
Хмаринку  білу  осідлає  він  з  розбігу,
Й  геть  відлетить  вже  до  наступної  зими.

06.  12.  2017                                          Л.  Маковей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764265
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 06.12.2017


Пасічник Анатолій

Пісочний годинник

Тече  пісок  з  долоні  на  долоню,
кристали  часу  тихо  шарудять,
сріблисті  роси  вибілили  скроню,
а  зорі  я́кось  таємничо  миготять.

Час  не  спинити  і  не  повернути
(пісок  крізь  сито  вправно  пересій),
годинник  варто  знову  розвернути,
а  потім  йди  вперед,  лише  не  стій.

Цей  плинний  світ  залишиться  довіку,
в  далекі  далі  ми  колись  підем...
Рокам-піщинкам  там  немає  ліку,
і  вічний  спокій  серед  зір  знайдем.  

28.01.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764145
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 05.12.2017


Ніна Незламна

Дитяче 3

                       Котик  й  мишка

Котик  й  мишка  наче  друзі
 Гарно  граються  у  лузі
Тільки  кіт  чомусь  боїться
З`їсть  її,  як  не  наїсться
 Як,  в  животі  забурчить
Не  стане  мишки  за  мить
Мишка  в  нірці,  тирчить  хвостик
А  в  траві  дрімає  котик!

                         Хитрюща  лиска

Лиска  хвостика  ховала
А  я  її  упізнала
Хоч  і  осінь  жовте  листя
Вздріла  серед  падолиста
 Бач,  хитрюща,  аж  занадто
Зирить  так  злодійкувато
До  сараю  підкрадалась
А  я  зовсім  не  злякалась
Гей,    тікай  у  ліс  ти  швидко!
Пес  загавкав,  вже  й  не  видко…


             Сон
Ковбаска  в  тарілці
Мишенятко  в  нірці
Кіт  з  печі  звалився
Ото  сон  наснився!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764074
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 05.12.2017


НАДЕЖДА М.

Можливо…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hzw6N2G_O3A

[/youtube]

МабУть,  я  рано  народилась,
Чи  довго  ти  до  мене  йшов.
Чи  доля  вже  така  судилась?
О!  Скільки  стер  ти  підошов.

Дорога,  звісно,  неблизька,
Все    бездоріжжя,  повороти.
А  часом  навіть  і  слизька.
Та  треба  йти,  все  побороти.

Туман,  на  зло,  завис  клубками,
Імла  завісила  весь  шлях.
Легенький  сум  поплив  ставками.
А,  може,  це  був  просто  страх..

Не  збився  б  ти  тільки  з  дороги.
Назад  все  ж,  може,  повернуть?
Он  місяць    вийшов  вже  дворогий,
Тобі  освітить  важку  путь.

А  день  кінця  он  добігає.
Злетіла  пташка  десь  з  гнізда.
Тумани  вітер  розганяє.
А  вечір  день  вже  обкрада...

Так  добре,  що  це  не  приснилось.
Це  -  просто  казка  без  кінця.
А  буде  так,  як  це  судилось.
Та  ще  залежить  від  гінця...
---------------------------------
Спішіть  туди,  де  вас  чекають.
Допоки  вечір,  а  не  ніч.
Де  вас  із  радістю  приймають..
Де  руку  подають  навстріч.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763951
дата надходження 04.12.2017
дата закладки 04.12.2017


MERSEDES

Кохання у грудях горить…

Він  пішов  не  обертаючись,
А  вона  залишилась  одна.
З  думками  своїми  знаючи,
Що  мине  все  й  наступить  весна...

Він  пішов  і  холодний  вітер,
Замітав  їх  кохання  сліди.
А  тоді  взяв  сльозу  і  витер,
"Не  для  нього"  -  промовив  їй  ти.

Хай  іде,  якщо  черстве  серце,
Хай  іде,  як  кохання  нема.
Бо  льодяне  кохання  б'ється
Й  замерза,  як  приходить  зима...

Усміхнеться  сонечко  ясне,
На  долоні  насипе  квіток.
Завітає  у  серце  щастя,
Засурмить  воно  в  диво  -  ріжок.

І  полинуть  чарівні  звуки,
Полетять  у  небесну  блакить.
І  скінчаться  нарешті  муки,
Бо  кохання  у  грудях  горить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763775
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 03.12.2017


Світлана Крижановська

Не вмирають!

Майстри́  ніколи  не  вмирають!
Їх  пам"ять  завжди  бережуть,
Їх  зорі  в  небі  не  згасають
І  на  землі  тепло  дають.

Тепло  у  слові,  пісні,  фільмі,
Які  торкають  за  живе,
Адже  майстерне  -  завжди  вічне,
А  що  бездарне  -  то  гниле!

02.12.2017

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
м.  Хмельницький

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763751
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 03.12.2017


Радченко

Что мне она

Что  мне  она,  —  не  жена,  не  любовница,
Даже  знакомой  назвать  не  могу.
Встреча  случайная  долго  так  помнится,
Я  в  ожидании  странном  живу.
Чётко  запомнились  волосы  русые,
Из-под  платка  выбивались  легко
И  голубые  глаза  очень  грустные...
Клин  журавлиный  летел  высоко.
Я  ей  смотрел  вслед.Зачем?  Сам  не  знаю:
Есть  и  любовница,  есть  и  жена.
Женщина  в  осень  уходит...  чужая...
Господи,  как  же  она  мне  нужна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763724
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 03.12.2017


Ольга Калина

Я вдивлялася в екран

Згадали  воїнів  АТО  -
Усіх  загиблих  поіменно.
До  свята  фільм  було  знято
І  все  про  них  так  достеменно.  

Лампадки  вогник  догоряв
І  музика  сумна  звучала,
Та  в  залі  кожен  відчував,
Як  в  матерів  сльози  збігали.  

А  я  вдивлялася  в  екран  -
Шукала  рідні,  рідні  очі,
Бо  серце,  зболене  від  ран,
Ще  раз  побачити  так  хоче:

Знайомі  риси  на  лиці
І  посмішку  таку  вродливу,
Ще  родимку,  що  на  щоці  -
Вона  була  така  зваблива.  

Нема,  нема  тепер  дитя,
Бо    він  пішов  -  не  повернеться,
Лиш  по  ночам  одне  виття,
Що  болем    в  серці  віддається.  

Хай  проклята  буде  війна!
За  що  така  нам  Божа  кара?!
Хай  проклята  буде  війна!
І  розійдуться  чорні  хмари.

А  ви,  синочки  дорогі,  
Що  полягли  за  Україну,
Життя  віддали    в  боротьбі,
За  вільну,  славну  і  єдинну..

Тож  спіть    спокійно  вічним  сном!
На  ваше  місце  інші  встануть  .
На  кожнім  метрі  блокпостом
Для  захисту  Вітчизни  стануть,  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763706
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 03.12.2017


Ольга Калина

Бабине літо.

Вже  бабине  літо
Літає  над  світом,
Несуться  у  небо
Шалені  роки.  

А  я  з-поза  ранку
Вітаю  світанки,
Дивлюсь:  відлетіли  
Мої  ластівки.  

Вже  осінь  гуляє,  
Мороз  зазиває,
Зовсім  пожовтіла
Зелена  трава.

Он  клич  журавлиний..
За  ним  услід  лину
І  птахам  скажу  я  
Усі  ці  слова:

Летіть,  відлітайте,
Додому  вертайте
І  будьте  щасливі
У  новій  весні.

Ви  мусите  знати  -
Вас  будуть  чекати,
Але  не  вернути  
Літа  вже  мені.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763705
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 03.12.2017


Віталій Назарук

РОКИ ЖУРАВЛЯМИ

Болі  всі  відійшли,  а  по-іншому  -  «канули  в  лєту»,
Залишилась  надія  і  ще  перебите  крило.
Знову  ніжний  сонет  підбирає  штрихи  до  портрету,
Що  мазками  тонкими  в  душі  музикально  лягло.

Та  часи  ще  не  ті,  що  зібрались  загоїти  рани,
Перевернеться  світ,  як  побачить  життєвий  портрет.
Помінялися  фарби  і  кісті  змінились  з  роками,
Нам  лише  залишився  незмінним  єдиний  сонет.

От,  якби  нам    на  мить,  залишити  портрет  свій  юначий,
Щоб  без  болі  і  ран,  щоб  летіти  удаль  на  крилі.
Щоб  спинились  роки,  нехай  доля  портрет  свій  побачить,
Щоб  вернулися  так,  як  додому  назад  журавлі.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763544
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 02.12.2017


Віталій Назарук

БІЛІ ХМАРИ ВІЙНИ

Біла  хмара  неслась,  білим  парусом  в  синьому  небі,
Закриваючи  промінь,  що  мріяв  сягнути  землі.
Вона  дивно  пливла,  мов  по  синьому  озері  лебідь
І  трималася  курсу,  як  моря  старі  кораблі.

Гуркотіли  громи,  бо  на  сході  зривалися  грози,
Проте  хмарка  пливла,    закриваючи  сонце  землі.
Хоч  дощу  не  було  та  на  землю  зривалися  сльози,
А  в  пахучих  садах  заливались  лише  солов*ї.

Біла  хмарка  пливла,  де  гроза  гуркотіла  війною
І  проміння  до  неї  добавило  фарби  крові.
Лиш  шуміли  вітри  і  стріляли  громи  за  горою,
Викликали  війною  знеболені  в  грудях  жалі.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763347
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 01.12.2017


Янош Бусел

Итоги…

                                         [i][b]  [color="#ff0000"]Вірш  із  циклу  „Весна  надії”…
                                           Старість...Життя  сяк  –  так  
                                           прожите…Що  далі?..  А  далі.-
                                           широка  дорога  у  СВІТ,-
                                           Молодим!..  Не  совковим!!![/color][/i]
[/b]
[i][b][color="#1b8210"]Отыграли    нам    юности    трубы,
Следом    зрелость    промчалась    в    карьер,
Мы    теряем    надежды    и    зубы,
Приближается    небытие...
                                                                                   
Помню    школу,    ТэУ,    направленье,
Котлован    и    растущую    ГЭС...
Для    одних-  это    сердца    веленье,
Для    других    же  -  иной    интерес.

Этим    надо    бежать    из    колхоза,
Тем  -    с,,мокрухою''  скрыться    в    толпе,
Или    стать    здесь    комсоргом,    завхозом,
При    деньгах,    и    т.д.    и    т.п.

При    деньгах...Нам    в    те    годы    казалось  -
Стоит    только    на    труд    приналечь  -
Станут    ,,бабки''    в    обмен    на    усталость
Из    казны    государственной    течь.

Крепли    руки.    Сознание  -  тоже.
Затвердели    мозолей    бугры,
Но    никто    из    нас    так    и    не    пожил
В    изобильи    советской    поры.

С    каждым    днём    мы    живём    всё    богаче  -
Нам    с    трибуны    твердил    эрудит.
Да,    у    власти  -  и    вклады    и    дачи  -
Остальные    же    жили    в    кредит.

И    такое  -  от    края    до    края  -
Тем  -  обжорство,    а    этим  -  нужда.
Стало    ясно  -  Русь  -  тройка    лихая
С    бубенцами    летит    в    никуда…  

Розвалилась...Ми  вільні...Хоробрі!..  
Тільки  розум  совка  скільки  літ!!....
Двадцять  п'ять  їх  змарновано...Добре,-
Що  хоч  зараз  -    оглоблями  в  Світ!...
[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763328
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 01.12.2017


Олекса Удайко

ПРОШЕД ВОДУ АКИ СУШУ

[youtube]http://youtu.be/hAPvxxY1m4k[/youtube]

     [i]Я  ненавижу  ваших  мертвых.  Всех  сразу.  Даже  молодых.
     Я  ненавижу  ваши  слезы.  И  ваших  матерей  седых.
     Я  проклинаю  вас  навеки  за  ваши  подлые  дела,
     За  то,что  Родина  когда-то  у  нас  одна  на  всех  была!
     Вы  не  славяне,  вы  -  холопы!  Зверьё,  отъявленная  мразь!
     Под  польской  плетью  "незалежность"  у  вас,  как  видно,  завелась.
     Она  зудит  у  вас  под  кожей,  зовёт  в  неведомую  даль,
     Туда,  куда  вас  вел  Бандера,  и  вся  эсэсовская  шваль.
     О,  вы  -  панове,"западенцы"!  И  вам  претит  наш  русский  дух.
     О,  как  немецкие  словечки  ласкают  вам  ваш  нежный  слух!
     Хотите  жрать  и  улыбаться,  убийцы  женщин  и  детей?!
     Хотите,  гады,  размножаться,  плодя  породистых  чертей?!
     Коричневой  чумы  отродье,  вам  от  суда  не  убежать,
     Вам  в  Новороссии  придется  в  могилах  общих  полежать!
     Я  ненавижу  даже  мертвых!  Я  ненавижу  вас,  живых,
     И  ваших  жен.  И  ваших  братьев.  И  ваших  матерей  седых.

                                                                                                         Алеся  Пономарева[/i]

                                                                         *  *  *
       Такий,  з  призволення  сказати,  твір  було  опубліковано  вчора
на  титульній  сторінці  нашого  клубу.    Для  чого  –  відомо  лише
організаторам  сайту!  В  кожному  разі  хотілось  сказати  свою  
думку-відповідь.  Звичайно,  мовою  оригіналу.

                                                                       [b]  *  *  *  [/b]
[i][b]Мне  жаль  Вас,  милая  Алеся!  Вы  –  жертва  Путина  письма,
Что  на  Донбассе  куралесит…  Как  кот,  напакостил  весьма!
Но  Вы,  младая  поэтеса,  ужель  не  можете  читать,
Чтоб  донести  градàм  и  весям,  что  есть  добро  и  кто  есть  тать.

Историю,  что  Вас  постарше,  понять,  видать,  Вам  не  дано,
Но  кто  и  чем  поля  нам  пашет,  увидьте,  выглянув  в  окно!
Кто  звал  вас,  танки,  смерчи,  грады?  И  чьи  войска  воюют  здесь,
Рассказывать  уж  Вам  не  надо!  Воочью  убедитесь  днесь…

Прошед  воду́    и  яко  сушу,  и  три  жестокие  войны,
Народ  не  хочет  больше  слушать  об  искуплении  вины!
Вина,  как  видно,  уж  не  наша…  Ваш  “милостивый”  государь
И  необузданная  раша  свершили  в  спину  нам  удар.

Вы  –  чудь,  моксель  иль  угро-меря,  а  мы  –  майдановский  народ.
Нас  по  достоинствам  уж  мерят,  а  вами  правит  ваш  урод!
И  видно  –  вас  снедает  зависть,  что  вы  не  можете  нести
Славян  и  руссов  гордо  знамя.  Вам  бы  волков  в  тайге  пасти!

Вам  дела  нет  до  наших  братьев,  гарячих  материнских  слез…
Не  лучше  ль  вам  домой  убраться,  забрав  -  на  память  -  трупный  воз.
Не  то,  мы  сами  грузом  двести  отправим  вас  восвояси́…
Глотайте  путинские  “Вести”...  Из  Украины  ж  –  гой  еси!
[/b]
30.09.14[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526789
дата надходження 29.09.2014
дата закладки 01.12.2017


Дніпрянка

СЮРПРИЗИ ОСЕНІ

́́́У  нашої  осені  знову  каприз,
В  запасі  у  неї  багато  реприз.
Дуетом  співає  примхливо  з  дощем,
А  в  серці  бринить  неприборканий  щем.
То  сонце  за  руку  зухвало  трима,
Не  мислить,  що  скоро  підійде  зима.
Фарбує  блакиттю  ясні  небеса,
Одна  лиш  хмаринка,  мов  сніг,  зависа.
Дерева  завзято  як  слід  прикраша,
Безжурність  вогнисту  щодня  воскреша
У  пам’яті,  в  райдужних,  лагідних  снах,
Немов  у  душі  залишилась  весна.
Ще  має  цікаві  сюрпризи  й  дива.
Мабуть,  щось  незвичне  вона  відчува,
Бо  вишня  розквітла,  розбуджена  знов,
Чи  то  вже  на  лихо,  а  чи  на  любов.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756144
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 30.11.2017


Пасічник Анатолій

Душа

Душі  так  тісно  у  своєму  тілі,
у  небо  прагне  знестись  до  творця.
Думки  воскреслі  і  думки  зотлілі
коловоротять  в  душах  без  кінця.

Шліфуєм  Всесвіт  силою  думок,
пірнаєм  в  порожнечу  існування.
В  нас  під  ногами  плетиво  кісток,  
яким  судилося  лише  мовчання…

У  наших  душах  внутрішня  краса,
тілесні  іспити  її  лише  ґартують.
Хоч  би  яка  не  насувалася  гроза,
а  світлі  душі  ангели  врятують.

травень  2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763129
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017


Віталій Назарук

БЕРЕЖИ РОДИНУ

Батьки  мої  любили  Україну
Їх  корені  любові  у  мені.
Не  забуваю  батьківську  стежину,
Моїм  народом  складені  пісні.

Високий  ясен  і  кущі  калини,
Церковний  дзвін,  що  кличе  зранку  в  храм.
Весняний  клин  –  щасливий,  журавлиний,
Осінній  лист,  що  покоривсь  вітрам.

Тепер  я  батько  -  в  мене  діти,  внуки,
Я  їм  пересадив  свою  любов.
Виводжу  в  поле  онучат  за  руки,
Бо  в  наших  жилах  українська  кров.

Пишайся,  роде,  ти  із  України,
Твоє  коріння  з  глибини  віків.
Не  покидай,  а  бережи  родину,
Продовжуй  далі  славу  козаків.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763128
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017


Світлана Крижановська

Озвися, Музо!

Куди  ж  ти  зникла,  моя  мрійлива  Музо,
У  які  краї  подалася  й  чому?
Раніш  поетки  душу  гріла  в  стужу
І  зараз,  мабуть,  грієш...  не  мою.

Куди  ж  поділася,  моя  мрійлива  Пташко?
Запрошую  тебе  в  свої  думки!
Бо  день  у  день  без  тебе  дуже  важко  -
Тягар  з  нерим  у  рими  привести.

27.11.2017.

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
м.  Хмельницький

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763123
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017


Richter

Він так її і не обняв

Він  палко  так  її  і  не  обняв,
і  не  сказав  „Кохаю“  прямо  в  очі,
бо  й  про  кохання  ще  тоді  не  знав,
не  те  що  пестувати  стан  дівочий.

Її  він  не  притиснув  до  грудей
і  не  сказав  „Люблю,  моя  лебідко“,
бо  скільки  їх  таких,  малих  дітей,
голодомор  спіймав  у  хижу  сітку…

Той  владомор,  як  пес  на  поводку
в  руці  скаженого  уже  від  крові  ката,
забрав  усіх:  і  сина,  і  доньку,
і  стариків,  і  навіть  маму  з  татом…

Косила  смерть  великих  і  малих,
гуртом  вмирали  люди  й  поодинці.
Прищавий  вождь  відкрив  Пандори  міх
і  все  тому  лише,  що  українці.

28.11.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763044
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 30.11.2017


Олена Жежук

Несказані слова

А  що  оті  несказані  слова?
Тремтять  дощем  на  сонцекрилих  віях.
Торкнулась  тиші  мертва  тятива  -
Окрилена    душа  не  розговіє.

Мовчать  оті  несказані  слова,
В  німе  відлуння  пустку  огортають…
А  час  порожні  мрії  розбива,
Що  тихими  ночами  серце  крають.

Усе  так  просто:  я,    ти…  і  слова,
Які  зуміли  б  відімкнуть  світання.
Без  них  так  темно  –  нас  без  них  нема…
І  солоніє  біль  у  час  мовчання.

Болять  в  мені  несказані  слова,
Їм  не  зійти  шептанням  невблаганним.
Осиротіло    в  пам'яті  сплива  –  
«Неска́зане  лишилось  несказа́нним…»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763036
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 30.11.2017


Миколай Волиняк

Пам'яті Зінченка пророка

Дванадцять  літ,  як  вже  нема  пророка,
В  жалобі…  зірка  Зінченка  згори.
Ж.дівс.ка  гідра  люта  і  стоока,  
Вже...    в  с.наг.гах  точить  пазури.

Кричав,  як  птах,  а  ми  його  не  чули,
Той  біль  лунав  від  Лугу  до  Карпат.
Голодні  ж  ми  наживку  проковтнули,  
Солодкий  був  занадто  шоколад.

Й  лишились  ті  ж  Артисти  і  Актори,
Ті  ж  милі…    любі  друзі  Бджоляра.
«Святі»  -  обезображені  потвори,
Із  підземелля...  привели  Кнура.

Найвищі  з  тіні  рейтинги  писали,
Клейноди  подали  і  булаву.
Гієни  обіграли  нас…  -  шак.ли,
Знов  обманули…  публіку  тупу.

Лихі  перевертні  високого  Олімпу,  
На  нас,  як  на  худобину  плюють.  
Пора...  лишити  памяті  і  сліду,
У  п.клі  райські  зерна  хай  клюють.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763034
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 29.11.2017


Серго Сокольник

Романс ЛАКРІМОЗА ВІЙНИ + відеокліп

https://www.youtube.com/watch?v=vtqzaOyOKvg

ЛАКРІМОЗА    ВІЙНИ
романс
***слова    пісні,    покладені    на    музику    в    співпраці    з    композитором    О.    Лісінчуком.    Виконує    Народна    артистка    України    Світлана    Мирвода***

Дощ    у    вікні
Тобі    дзвенить,
Немов    по    клавішах    соната.
Ти    відчуваєш    мій    прихід
З    доріг    війни
Крізь    дощові    вологі    грати...
І    ти    одна.    
І    ти    одна,
І    разом    більше    нам    не    бути...
Ось    так,
Під    дощову    сонату,
Листа
Останнього    писати
З    країв,    яких    не    повернутись.
Не    дивина.
Іде    війна,
І    дощ    стікає,    наче    смуток...

А    дощ    іде,
І    часу    плин
Зіграє    музику    розлуки.
Під    лакрімози    перелив
На    клавесин
Кладу    твої    зігріті    руки...
І    не    проси,
І    не    проси,
Мене    недовго    зачекати...
Прости
Мене,    моє    кохання!..
Той    бій
Для    мене    був    останній,
Бо    я    знесиленим    солдатом
Прийшов    сюди...
Та    маю    йти
Крізь    дощові    вологі    грати...


©    Copyright:    Серго    Сокольник,    2017
Свидетельство    о    публикации    №117081600768    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755317
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 29.11.2017


Леся Утриско

Мені сміялась вікнами оселя.

Мені  сміялась  вікнами  оселя,  
Всміхалась  не  сьогодні,  а  тоді,  
Як  бігли  до  водиці  гуси-  гиля,  
Коли  батьки  ще  були  молоді.  

Стелилось  сіно  в  росяних  покосах,  
Губились  в  нім  надвечір  журавлі,  
А  я  життя  вдихала  в  свіжих  росах-  
В  них  босоніж  торкалася  землі.

А  нині  сніг  лежить  собі  до  хати,  
Зустріли  шибки  смутком  та  жалем,  
Нема  стежини,  що  стоптала  мати,  
Лиш  слід  пташиний,  під  бузку,  кущем.  

Старі  черешні  щось  мені  шепочуть,
Їх  вічний  квіт  цілує  знов  зима,  
Старі  пороги  так  відчути  хочуть
Дитячий  слід,  котрого  вже  нема.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762979
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 29.11.2017


Надія Карплюк-Залєсова

НЕ ЛАДЕН СВІТ…. .

Не  ладен  світ  вміститися  в  долоні,
Не  ладен  батько  сина  принести
Війні  у  жертву  й  "королю"  на  троні...
Зітри  ,  мій  світе,  зрадника,  зітри!

Не  ладен  світ  вміститися  у  думці,
Що  мати  сина  більше  не  діжде
І  не  сказати  "  тату"  більше  доньці...
Притулку  болю  в  світі  не  знайти.

Не  ладен  світ  від  дня  його  створіння
У  жертву  найдорожче  принести...
Спиняє    подих  рід  свій  і  коріння,
Здається,  що  живеш,  та  вже  не  ти...

Не  ладен  світ  змиритися  зі  смертю,
Що  тне  дітей  скоріше  за  батьків,-
Закон  природи  виродками  стерто
І  фальшею  затягнуто  вузлів

Зітри,  мій  світе,  зрадника  і  вбивцю,
Без  права  на  повернення  назад,
Скропи  водою  всю  синівську  крівцю
Розвій  всіх  воєн  смердоносний  чад

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762973
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 29.11.2017


Світлана Моренець

А з чим прийде наступна осінь?

Калина  тішить  зір  намистом,
але  в  душі  зітхає  щем:
бач,  розплатилась  осінь  листям,  
(упало  золотим  дощем)  

за,  –  феєрверком  проминуле,  –
розкішне  дефіле  принад...
Тепер,  промерзлу,  всі  забули,
і  покидає  листопад.

Натомість,  йде  зима  у  гості.
А  віддзвенять  різдв'яні  тости  –
то  й  недалеко  до  весни.
Повернеться  і  літо,  й  осінь...
А  серце  молитовно  просить:
–  Дай,  Боже,  –  з  миром,  без  війни...

                               29.11.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762964
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 29.11.2017


Nino27

Хотілось би…

[b][i][color="#591814"]Хотілось    би  ...Не    в    силі    час    вернути,
Між    тим,  що    є    і    що    могло    би    бути...
Зникає    тінь    в    коротких    днях    осінніх
                                             -    на    жаль    лише    моя.
І    губиться    в    туманах    віра    в    диво,
А    смуток    сльози    видають    зрадливо...
І    ми      дорослішаєм    ще    на    одну    осінь
                                                                             -  і    ти    і    я.[color="#591814"][/color][/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762958
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 29.11.2017


MERSEDES

Лишилось літо десь за горизонтом…

Сумна  душа...  Бо  за  вікном  вже  осінь,
Блукає  в  ній  холодний  листопад.
Він  заплітає  жовте  листя  в  коси,
То  дощ  січе,  то  мокрий  снігопад...

Сумує  день  за  літечком  барвистим,
За  співом  птахів,  що  в  моїм  саду,
Виводять  пісню  ніжну  голосисто,
Нектар  збирають  бджілки  на  льоту...

Лишилось  літо  десь  за  горизонтом,
А  ми  скучати  будемо  за  ним.
За  морем  теплим  і  зеленим  кортом
І  за  ласкавим  сонцем  золотим...

Візьме  до  рук  свій  посох  Грудень  тихо,
Торкнеться  ним  до  мокрої  землі.
І  враз  у  небі  хуртовини  лихо,
В  танку  сніжинки  кружаться  малі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762957
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 29.11.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Вербиченька-подруженька

Стою  собі  над  річкою,
Дивлюсь  у  далину,
Обнялася  з  вербичкою
Я,  мов  з  подружкою.

Розповідаю  тихо  їй
Усі  свої  жалі,
Про  радість,  а  також  і  біль,
Співаю  їй  пісні.

Уважно  мене  слухає
Та  листям  шелестить.
Мене,  люба  подруженько
Лиш  розумієш  ти.

Тут  можу  я  поплакати,
Ніхто  не  бачить  сліз,
Вона  ж  гіллям  помахує
Та  нахиляє  вниз.

Я  ж  розумію  і  без  слів
Хотіла  що  сказать.
Приємно  завжди  відчувать
Дружнє  плече  її.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762894
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 29.11.2017


НАДЕЖДА М.

Існують ліки для душі

Ти  відшукай  у  серці  слово,
Нехай  зігріє  увесь  світ.
Не  пропусти  тих  випадково,
Хто  скінчив  свій  давно  політ.

Хто  слово  це  давно  чекає,
І  втратив  віру  в  доброту.
До  сірих    буднів  вже  звикає,
Згубив    давно  свою  мету.

А  втішне  слово  приголубить,
І  стане  м"якшою  душа.
І  віру  в  людяність  не  згубить.
Вона  йому  вже  не  чужа.

І  стане  світ  в  новій  обнові,
Не  дошкулятимуть  дощі,
Бо  буде  вірить  знову  й  знову,
Що  є  все  ж    ліки  для  душі.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762893
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 29.11.2017


Шостацька Людмила

ЗАПІЗНІЛА ЗУСТРІЧ

                                                                                                 Йшла,  не  торкаючись  землі,
                                                                                                 Із  хмарок  шаль  на  ній  бриніла,
                                                                                                 Мов  спілий  колос  на  стеблі,
                                                                                                 Така,  як  квітка  запізніла.

                                                                                                 Крильми  за    Всесвіт  зачепила,
                                                                                                 Смарагди  –  спалахом  в  очах.
                                                                                                 Так  цілу  вічність  тут  ходила,
                                                                                                 Збирала  зорі  по  ночах.

                                                                                                   Він  теж  ходив  по  цій  алеї,
                                                                                                   Мигали  тисячі  облич,
                                                                                                   Не  бачив  він  тоді  лілеї,
                                                                                                   Не  чув  її  благальний  клич.

                                                                                                   Зустрілись  поглядами-блиском,
                                                                                                   Вона  чекала,  він  чекав!
                                                                                   Вони  обоє  –  поряд,  близько,
                                                                                                   А  в  них  обох  не  має  прав…

                                                                                                   Пішли  маршрутами  своїми.
                                                                                                   Він  озирнувся  і  –  вона,
                                                                                                   Та  заперечили  сивини
                                                                                                   І  промовчали  імена.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762890
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 29.11.2017


Ніна Незламна

Заблукав цапок

Заблукав  старий  цапок
Та  й  прискакав  у  лісок
Чомусь  забув  дорогу
До  рідного  порогу
О,  ліс  змінився  зовсім
То  це  ж  настала  осінь
Впало  листячко  на  ніс
Його  вітерець  заніс
Вирячив  очі  трішки
Від  ляку,  задрав  ніжки
Копитцями  стук,  стук,  стук
Загубився  в  лісі  звук.

                               Жовтень  2017р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762889
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 29.11.2017


Ліна Ланська

ТІЛЬКИ Я…

Коли  хмелем  п"янким  слова
Заплітають  твої  стежки,
Відчуваю,  що  я  -  ЖИВА!
Відчуваю,  що  навпрошки

Пробіжу  сотні  миль  дівчам
Босим...

Розіллю  на  тумани  сміх.
У    недбалім  безладді    лад
Наведу!..  хай  не  мій,  не  смій
Забувати,  що  я  була!

Сива  ніч  нас  на  мить  вінча
Й  досі.

Тільки  ти    дивом  стати  зміг,
Тільки  я  одна  теж  змогла,
 
Осінь...


28.11.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762887
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 29.11.2017


Східний

Золоті світлини



Старі  проглядаю  світлини,
На  миті  забуті  з  життя.
Минулого  бачу  хвилини,
Туди  вже  нема  вороття.
Я  в  татові  очі  дивлюся
І  в  мамине  ясне  лице.
Щасливо  із  ними  сміюся,
Давно,  як  було  усе  це.
Мене  ви  тримали  за  руки,
Хотів  повторити  б  цей  час.
А  смерть  –  лиш  дорога  розлуки,
Далеко  тепер  ви  від  нас.
Ви  в  серці  моєму  навіки
І  вічно  такі  молоді.
Світлини  тримаю,  мов  ліки,
Пожовклі,  мені  –  золоті.
Упала  із  неба  сніжинка
На  фото  з  батьками  старе,
А  може  то  мами  сльозинка,
Що  досі  так  любить  мене.
Батьки,  дорогі  мої,  милі
Любив  і  люблю  досі  вас.
Вернути  минуле  безсилий
І  вічний  не  втримаю  час.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762859
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 29.11.2017


Шостацька Людмила

Я ХОДИЛА ДО ОСЕНІ В ГОСТІ

                                                         Я  сьогодні  ходила  до  осені  в  гості.
                                                         Шепотів  під  ногами  мені  падолист.
                                                         Пригощала  мене  і  були  навіть  тости,
                                                         І  про  осінь  співав  молодий  гітарист.

                                                         Так  співав  від  душі,  ніби  знав  яка  осінь,
                                                         Ніби  вже  його  весен  минулись  сади.
                                                         Ми  удвох  обнялись:  я  й  замріяна  просинь,
                                                         І  прощальні  гудки  подали  поїзди.

                                                         На  прощання  ще  випили  сонце  в  бокалі,
                                                         Я  забула  куди  мені:  в  літо,  чи  в  зиму?
                                                         А  мені  вже  лелеки  "курли"  прокричали.
                                                         Їм  гукала  "щасливо"    й  утерла  сльозину.

                                                         Ще  всміхнулося  літо,  що  бабиним  зветься.
                                                         Закрутило  мене  в  павутинні  думок.
                                                         Притулилось  до  мого  самотнього  серця,
                                                         Танцювали  із  ним  ми  прощальний  танок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762838
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 28.11.2017


Дніпрянка

ДИВО

Диво  спроможне  багато:
Будні  осяяти  святом,
Лихо  ураз  вгамувати,
Злагоду,  мир  дарувати.
Множити  мудрість  і  вірність,
Зло  подолати  та  підлість,
Зірочку  з  неба  дістати,
Двох  назавжди  поєднати,
Пісню  створити  чудову,
Ніч  розбудить  веселкову,
Мрійному  дати  пізнання.
Диво  це  зветься  „кохання”.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762823
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 28.11.2017


Ярослав К.

Козацький дух

(За  твором  Ганни  Верес  "Дух  козацький".  
 http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761833)


                                                 Роздуми...


Козацький  дух...  Історії  скарбниця...
Супутник  ти  важкої  боротьби
За  ворогом  потоптану  землицю...
І  жити  б  нам  у  волі,  та...  якби...

Якби  ти  не  зникав  від  блиску  грошей,
Не  падав  під  вагою  булави...
Козацький  духу,  де  ж  ти,  мій  хороший?
Тікає  десь...  Лови  його,  лови!..

Вже  складені  про  тебе  в  нас  легенди
Про  наднепереможну  твою  суть,
Що  ти  у  нас  закладений  у  гени,
І  можеш  увесь  світ  перевернуть...

Та  тільки  опиняєшся  при  владі,
Від  духу  того  віє  лиш...  душком...
Це  ворог  найстрашніший  на  заваді
Стає,  як  мури,  перед  козаком...

Козаче  мій,  найпершу  перемогу
Одержати  ти  мусиш  у  собі.
Хай  щирою  молитва  буде  Богу,
Щоб  сили  дав  в  найважчій  боротьбі.

Бо  доки  буде  віяти  цей  сморід,
Привабить  він  хіба  що  тільки  мух.
Якщо  ж  Господь  з  тобою  буде  поряд,
Підтримає  він  твій  козацький  дух.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762813
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 28.11.2017


Ніна-Марія

Літа кружляють спогадом далеким

[img][/img]


[i]Літа  кружляють  спогадом  далеким,
Мов  кличуть  нас  у  юність  золоту.
Крилом  махають  із  гнізда  лелечим,
Там,  де  моя  й  твоя  весна  в  цвіту.
 
Де  гай  шумів  пташиним  стоголоссям,
Де  співом  нас  вінчали  солов'ї.
З  небес  нам  щастя  зоряне  лилося
В  твої  долоні,  любий,  і  мої.
 
Весна  довкруж  красою  полонила.
П'яніли  ми  до  млості  без  вина.
Несла  любов  удаль  нас  легкокрила,
ЇЇ  сипнула  доля  нам  сповна.
 
Та  все  нові  писала  нам  сюжети.
Летів  життя  нещадний  часоплин.
За  обрієм  виднілись  силуети
Отих  крутих  вготованих  вершин...
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762798
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 28.11.2017


НАДЕЖДА М.

А у вікні, он тім, напроти…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Hi3HJzxYhgY[/youtube]


Осінній  день  згасає  тихо.
Міленька  мжичка  за  вікном.
Повільно  вечір  уже  диха,
Торкає    землю  ледь  крилом.

Земля  півсонна,  ще  дрімає,
А  під  вікном    чекає  сон.
Від  скрути  він  людей  звільняє,
В  дощем,  стривожений  сезон.

В  напіввідчинену  кватирку
Ледь  чутно    музика    вліта.
А  он  зійшла  вечірня  зірка,
Небесна  квітка  розцвіта.

А  у  вікні,  он  тім,  напроти,
Жіночий  бачу  силует.
Невже  гнітять  якісь  турботи?
В  собі  сховала  цей  секрет..

Ледь  тьмяне  світло  огортає
Її  привабливе  лице.
Про  що  задумалась?  Хто  знає..
Ніхто  не  взнає  з  нас  про  це..

Герань  цвіте  на  підвіконні  -
Надійний  хатній  оберіг...
Дощі  холодні  невгамовні...
Осінній  смуток  в  серце  ліг.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762789
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 28.11.2017


MERSEDES

Сьогодні Осінь сонечком всміхнулась…

Сьогодні  Осінь  сонечком  всміхнулась
І  ранок  доторкнувся  до  землі.
Від  сонячного  променя  проснулась,
У  небі  хмари  наче  кораблі.

Вдягнула  Осінь  капелюшок  радо,
Помандрувала  стежкою  у  сад.
У  тихім  сні  зажурені  левади,
Не  чути  грому  диво  -  канонад.

І  листя  вже  тихенько  відмирає,
А  нове  з'явиться  лиш  навесні.
Осіння  тиша  лине  понад  краєм,
Хоч  інколи  дощі  ідуть  рясні.

Сьогодні  Осінь  сонечком  всміхнулась,
За  вікнами  ясний,  чудовий  день.
Вона  душі  і  серця  доторкнулась,
Полинула  мелодія  пісень...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762775
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 28.11.2017


Richter

Мелодії кохання

Мелодії  кохання  не  згаса́ють
у  тих,  хто  свя́то  вірує  в  Любов!
Їм  ангели  на  арфах  ро́ндо  грають,
та  музика  чарує  знов  і  знов.

Мелодії  кохання  линуть  світом,
беруть  в  полон  і  душі,  і  серця.
Їм  не  важливо,  що  весна,  що  літо…
Немає  навіть  взимку  їм  кінця!

Я  зи́чу  всім  порядним,  добрим  людям  –
хай  через  все  життя  вас  проведу́ть
мелодії  кохання,  світлим  буде
ваш,  інколи  тернистий,  довгий  путь!

28.11.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762757
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 28.11.2017


Леся Утриско

Дві панянки.

Зустрілись  на  узбіччі  дві  панянки:
Одна  в  намисті  білому  з  фіранки,  
А  інша...  загадково-  кольорова,
Трусила  листя,  кидала  до  рова.

Співали  щось  у  гурті  з  горобцями,
Врізали  день,  штукуючи  ночами,
Туманом  пили  каву  з  філіжанки-
Дві  чарівні,  розбещені  панянки.  

Та,  перша  зодягалась  в  оксамити,  
Дощем  сміялась,  далі  хтіла  жити,  
А  друга-   морозила  очерети,
І  падала  в  сніжні,  свої  замети.  

Обидві  награвали  щось  із  вітром,  
Співали  з  ним,  у  танці  вели  гідно.
Такі  чудні,  душевні  дві  панянки-  
Зима  та  осінь-   вірні  коліжанки.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762744
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 28.11.2017


Янош Бусел

Наболіле…

                               [i]  [b]  [color="#ff0000"]Гляньте  на  ці  трудові  лиця...  
                                   Всі  вони,-  механомонтажники.
                                   Це  їхніми  руками  росли  заводи,
                                   фабрики,  газогони,-індустрія
                                   України..  Зараз  їх  фірми  нема...[/color][/b][/i]


[i][b][color="#11115c"]Я  пішов  з  роботи…  Більш  півсотні    років
Полетіли  в  вирій  вже  без  вороття…
Вицвітають  очі,  зменшуються  кроки,  
Та  яке  ж  без  праці  на  Землі  життя?

Так  хотілось  Богу,-  у  душі  юначій
Заряснів  Будови  буйний  первоцвіт.  
Хай  заняття  інше  по  мені  не  плаче,-
В  вухах  дзвін  металу  на  десятки  літ…

Це  було  нелегко,-  бо  й  рука  тендітна,
Й  голова  замало  повнена  знанням,
Та  сільська  дитина,-  гола  і  амбітна,-
Не  лише  Будови  підкорялись  нам…

А  роботи  –  море,  всюди  -  ми  не  гості,
Виростали  греблі,  шлюзи  та  міста,
Йшли  під  воду  села,  вимивались  кості,-
Так  і  промайнула  юність  золота…

Зрілість,-  це  заводи,  газогони,  печі,
Зрілість,-  це  димами  перекрита  даль…
Десь  воно  до  діла,  більше  ж  -  не  до  речі
Лютував  там  молот  та  співала  сталь…

Зараз  не  співає  –  все  в  країні  тихо,
„Боси”  добувають  гроші  тим,  що  є.
Що  для  них  здоров’я,-  те  для  люду  лихо,-
Бідна  ти  країно,  горенько  моє!..

Вся  "еліта"  краде...Заповідь  Господня-
"Не  кради"  забута...Чи  не  для  "еліт"...
Лик  в  екран  не  лізе...І  живіт  як  бодня...
А  трудар  гарує...Ллє  в  Росіях  піт!...

               Я  пішов  з  роботи…Він  пішов  з  роботи…
Безробіття  кляте  очі  виїда…
А  у„Босів”  наших  є  свої  турботи,-
Їм  і  без  Прогресу  горе  –  не  біда…
[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762674
дата надходження 27.11.2017
дата закладки 28.11.2017


горлиця

Ми разом! Ми кохаєм!

Я  на  вагу  поставила  життя,
Щоб  зважити  своє  добро  і  горе,
Хиталася  вага,  бо  почуття
Без  стійкости  було,  і  не  прозоре!

То  я  щаслива,  слухаю  казки,
Які  з  любов'ю  матінка  говорить,
То  їсти  хочу,  пусто  на  столі,
Війна  бушує,  сліз  кругом,  як  море!  

То  молода  і  квіткою  цвіту,
Надія  в  серці,  сію  зерна  в  полі,
Ось-ось  дозріють,  хліба  напечу,
Всіх  нагодую,    буде  всім  доволі!  

Дорога  круто  повернула  вбік,
Поїхав  потяг,  опинивсь  в    чужині,
Бездомність,  праця,  і  бажань  потік,
Постійне  кру...,  і  сльози  журавлині...

Нарешті-  ВІН!  І  ясно  стало  так.
Обійми,  поцілунки,  залицання
І  мріялось  ,  якби  ж  завжди    отак,
Що  там  дощі,  коли  в  душі  кохання  !

Та    знов  дорога  ,знов  чужий    поріг,
І  знов  скитання,  пошуки,  турботи!
Назад  ні  руш!  Хочби  й  хотів,  не  міг,
Бо  вже  сім'я,  уже  нові  клопоти.

Хитається  вага,  біжать  роки,
Куди  вони?  Ні  він,  ні  я,  не  знаєм,
О  диво  з  див!  Прямуєм  навпрошки!
Вага  в  наш  бік!  Ми  разом1  Ми  кохаєм!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762662
дата надходження 27.11.2017
дата закладки 27.11.2017


MERSEDES

Голодомор (1932 - 1933) …

О  Боже!  Що  я  наробила...
Говорить  згороьвана  мати.
Сьогодні  дитя  схоронила...
Яке  не  зайде  більш  до  хати...

А  голод  нутро  дошкуляє,
Хоча  би  одну  картоплину.
Та  де  її  взяти...  Немає...
І  косить  той  морок  людину...

Ні  пташечки,  а  ні  тваринки,
В  селі  не  побачиш  собаки.
В  печі  догорають  жаринки,
Дерева  стоять,  як  ломаки.

Не  чути  дитячого  сміху,
Не  бігають  діти  юрбою.
Ні  радості,  а  ні  потіхи,
Забрала  їх  смерть  із  собою...

Забрала...  І  більш  не  поверне,
Село  засинає  самотньо...
Схилились  над  річкою  верби,
Згадалось  минуле  сьогодні...

Його  не  забути  ніколи,
Влилося  у  кожну  родину.
Роки,  що  принесли  нам  горе,
Не  знищили  нашу  країну....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762572
дата надходження 27.11.2017
дата закладки 27.11.2017


Richter

Любов і ревнощі


Любов  і  ре́внощі  –  то  серця  жар  і  лід.
Любов  і  ревнощі  –  як  щастя  і  біда.
Любов  і  ревнощі  –  в  них  супере́чок  слід.
Любов  і  ревнощі  –  то  полум’я  й  вода.

Вони,  як  брат  з  сестрою,  близнюки́,
розвіють  смуток  й  прожену́ть  печаль,
в  полеміку  зану́рять  залюбки́,
та  згоди  не  дійти  їм  все  ж  на  жаль…

Знесу́ть  до  зір  вони  і  кинуть  у  безо́дню,
засму́тять  ве́реснем  і  звеселя́ть  розма́єм.
Учора  радощі,  та  сльози  вже  сьогодні,
але  без  ревнощів  любові  не  буває!

26.11.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762534
дата надходження 27.11.2017
дата закладки 27.11.2017


Надія Башинська

МАСКИ…

Ми  носим  маски...  Чи  не  так?
Сіяв  пшеницю...  Зійшов  мак.

Ми  носим  маски...  Так,  чи  ні?.
Не  наші  лиця  головні.

Без  масок  непривабливі.
А  в  масках  посмішки  ясні.

Приємно  ж...  справді.
                                     Так,  чи  ні?  

Хотіла  б  я  побачити
ті  лиця,  що  за  масками.

Та  спершу  я  свою  зніму.
Скінчила  в  масці  свою  гру.

Тепер  без  маски  поживу.
Сподобаюсь  комусь,  чи  ні...

Хай  наші  лиця...  головні!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762489
дата надходження 27.11.2017
дата закладки 27.11.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Покидають нас дні листопадові

Покидать  нас  дні  листопадові,
Морозець  на  травичці  легкий.
Чим  іще  нас  цей  місяць  порадує:
Закружляють  сніжинки  пухкі,

А  чи  сонечком  ще  зігріватиме,
Чи,  можливо  накличе  дощу,
Вітер  листя  останнє  зриватиме
Та  кружлятиме  ним  досхочу?

Вкрите  небо  все  хмарами  сірими
І,  здається  з  землею  злилось.
Це  уже  наближається  зимонька,
Віє  холодом  її  долонь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762507
дата надходження 27.11.2017
дата закладки 27.11.2017


Надія Карплюк-Залєсова

А Я ТЕБЕ ВПІЗНАЮ…

А  я  тебе  впізнаю  серед  них:
Посеред  хлопців  і  краси-дівчаток,
Бо  тільки  з  вас  -  красивих,  молодих,
Моя  земля  повернеться  в  початок

Де  все  назветься  іменем  своїм
І  де  нікому  вже  не  буде  "скраю",
Туди,  де  волі  стяг  палахкотів,-
У  величі  церков  тебе  впізнаю

А  я  тебе  впізнаю  серед  тих,
Чиї  батьки  і  друзі  не  вернулись
З  останньої...  гібридної  війни...
Та  ви  змогли,  ви  встояли,  не  вгнулись...

Я  знов  тебе  впізнаю  з-поміж  всіх,
Народе  мій,  просякнутий  любов"ю!
Піднімеш  голову  і  встанеш  із  колін,
А  я  завжди  стоятиму  з  тобою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762463
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 27.11.2017


Чайківчанка

ПРАВО НА ЖИТТЯ

ПРАВО  НА  ЖИТТЯ
Йшов  по  землі  тридцять  третій  рік...
лютий  голод  завивав,  як  вовк  у  ліщині...
день  прожити    здавалось,    як  увесь  вік-
святий    хліб  на  вагу  золота-  сиротині.

 Віддавали  кращі  речі  за  кусочок    хліба  ...
щоб  прогодувати  накормити  родини  свої,
мерзлу  бульбу-пекли  на  вогні  опухлі  діти                      .
і  чоботи  на  всіх  по  черзі  ішли  до  стерні.                                            

У  засніженому  полі  шукали  колосок  зерна...
у  злиднях,  як  скелети  ходив  заморений  люд,  
як  повзуча  змія  розповзлася  -  чорна  чума-
хиже  плем'я  заганяло  у  рабство  загнаний  кут.  

Червона  орда  відбирала  право  на  життя...
вимітала  у  селянина    із  комори  до  зернини,
плакала  Україна  воском  скапувала  свіча
косила  смерть  косою  помирали  щохвилинно.

Як  чорні  круки  налітали  на  жертву  у  село...
селянина  обшукували  під  прицілом  автомата
господаря  називали  ''куркулем''  за  зібране  зерно,
за  те  ,що  гарував  не  лінився  і  збудував  хату  .

Всю    сім'ю,  дорослих  і  малих  гнали  в  Сибір...
дехто  втік  через  вікно  переховувався  у  лісі,
 за  біженцем  гонили,  як  пси  оскаженілий  звір...
шукали  їх  по  чужих  хатах  у  соломі  на  стрісі.

Хто  сильніший  ,той  вижив  скитався  де  міг...  
добрі  люди  переночували    взяли  у  прийми,  
розлучили  батьків  і  дітей  назавжди  навік-
і  пухли  животи  від  голоду  горя  і  кривди.

Cвіте  ,  пам'ятай!-  голодомор  і  геноцид  на  Україні...                    
у  цей  день,  у  мовчанні  запали  скорботну  свічу,
за  міліонн  жертв  помолись  на  безіменній  могилі  -
відававши  ,честь  і  шану  їм  схили  голову  свою.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762487
дата надходження 27.11.2017
дата закладки 27.11.2017


oksana_mukomelets

Заплакала осінь

Заплакала  осінь  рясними  дощів  переливами,  
Міські  тротуари  засипало  листям  з  дерев...
Найбільше  у  світі  ми  прагнемо  бути  щасливими,
В  замріяній  тиші  до  щастя  крізь  темряву  йдем.  

А  щастя  немовби  навмисне  далеко  ховається,  
Ми  ж  хочем  відчути  його  хоч  на  день,  хоч  на  мить.
Ми  віримо:  з  ним  все  погане  назавжди  здолається,
Забудеться  сум  і  душа  перестане  боліть.

І  очі  щасливі  не  можна  ні  з  чим  переплутати,  
В  них  світло  незвичне  яскравим  багаттям  пала,  
Щасливі  не  заздрять,  бо  небо  навчилися  слухати,
Щоб  з  Богом  долати  небажані  наслідки  зла...
©  Oksana  Mukomelets  06.11.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762027
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 27.11.2017


НАДЕЖДА М.

Осінь - ще далеко не зима

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9qE5rFhe6BY
[/youtube]
Є  дороги,  які  треба  пройти  одному.
Є  моменти,  де  треба  поставити  крапку.
Є  ситуації,  коли  варто  попрощатися.
Є  люди,  до  яких  не  варто  повертатися...
------------------------------------------------

Не  впускай  у  серце    рано  зиму,
Осінь  -  ще  далеко  не  зима.
Ти  знайдеш  у  ній  ще  соломину
Ту,  що  на  плаву  ще  потрима.

Треба  подивитися  уважно,
І  в  згасанні  віднайти  красу
Ту,  що  іншим  буде  недосяжна.
 Будь  щасливим  і  в  такім  часу.

Іноді  мороз  залізе  в  душу:
Осінь  випробовує  тебе.
Ти  скажи:  я  вистояти  мушу!
І  за  це,  все  ж  похвали  себе.

Як  зима  спіткає  ненароком,
Налаштуй  себе  на  новий  лад.
І  продовжуй    йти  повільним  кроком,
Бо  дороги  вже  нема  назад.

Не  сумуй,  не  нарікай  на  долю.
Хтось  підставить  ніжку  і  впадеш,
Але  ти  сильнішим  стань  від  болю.
Твоїй  силі  тут  не  буде  меж..
----------------------------------
Натисніть  на  картинку  і  прочитайте..  Повчально!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762387
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 26.11.2017


Richter

Свічка пам'яті

Сьогодні  день  скорбо́ти.  В  темну  по́ру
у  пам'ять  мовчки  свічку  запалю́.
Числе́нних  жертв  того  голодомо́ру
злічить  не  можна.  З  присмаком  жалю́

горить  свіча́.  Поволі  віск  стіка́є
і  застигає  прямо  на  столі,
а  туга  з  болем  серця  не  лишають
за  мій  народ,  що  гинув  у  імлі.

В  найбільшого  імлі  голодомору,
що  „вождь  народів“  підло  влаштував.
Продовженням  червоного  терору
він  в  тридцять  третім  українцям  став.

За  сотні  тисяч,  склали  що  мільйони,
до  строку  що  пішли  у  небуття.
Звіріли  в  тридцять  другім  продзагони…
За  непоко́ру  пла́та  –  все  життя!

За  те  що  працювали  не  для  слави
і  вміли  це  робити,  як  ніхто́,
мільйони  українців  кат  кривавий
прирік  на  смерть  голодну.  „Рупь  за  сто!“

Перед  очима  знову  пу́хлі  діти,
що  просять  кри́хту  хліба  у  батьків,
а  ті  самі  не  знають,  що  робити,
їм  голод  розум  теж  опорожни́в…

Тим  часом  збіжжя  в  за́сіки  ховали,
на  кораблі  грузили  у  порта́х,
щоб  непокірні  голоду  пізна́ли,
щоб  в  їхніх  душах  поселити  страх.

До  волі  вбити  тягу  щоб  навіки,
і  трударя́  прибрати  із  полів,
партійна  шайка  –  Сталін,  його  кліка,
в  Сибір,  на  плаху  гнали  куркулів.

А  світова  спільно́та  чом  мовча́ла
і  тихо  їла  український  хліб?
Невже  чекала  нашого  ще  й  са́ла,
як  молотили  український  сніп?!.

Чому  сиділи  як  сіренькі  миші,
мені  незрозуміло  й  дотепе́р.
Чом  в  Лігу  націй  в  цілковитій  ти́ші
в  наступний  рік  включили  СРСР?!.

Горить  свіча  всю  ніч,  аж  до  світа́ння,
сльозами  капає  униз  гарячий  віск.
Щоб  відповіді  дать  на  ті  пита́ння  –
шукайте  поряд  вигоду  і  зиск!

25,26  листопада  2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762354
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 26.11.2017


Віталій Назарук

СВІЧІ СЬОГОДНІ

Якщо  ти  українець,  то  свіча  
В  день  пам*яті  горіла  в  тебе  вдома.
Голодомор  нам  спомини  вінчав,
Окремих  й  нині  доля  невідома.

Перевертні,  іуди  і  кати,
Із  рук  дитячих  лободу  хапали.
Без  полину  хватало  гіркоти,
Бо  діток  очі  аж  до  дна  запали.

Ходила,  наче  тіні,  дітвора,
Яка  шукала,  де  б  чого  поїсти.
Проте  снувала    свора  по  дворах,
Безбожники  червоні  –  комуністи.

За  колосок  путівка  в  Магадан,
Чи  постріл  в  серце,  вождь  таке  затіяв.
І  віз  в  Росію  хлібний  караван,
Зерно  із  кров*ю,  що  народ  посіяв.

Шануйте    пам*ять,  внукам  розкажіть
Про  геноцид,  що  був  у  Україні.
Волю  свою,  як  матір  бережіть,
Щоб  не  бродили  люди,  наче  тіні.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762299
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 25.11.2017


Східний

А в небі, небі журавлі (Жертвам голодомору)



Колосся  сипалось  на  сонці,
Спадало  хлібом  до  землі.
Тримав  зернину  син  в  долоньці,
А  в  небі,  небі  журавлі,

Кричали  криком  зорепаду,
Котився  хрип  із  їх  грудей
І  проклинали  чорну  владу
За  смерть  своїх,  своїх  дітей.

Поля  наповнені  хлібами.
Носився  ворон  по  селі…
Дитя  голодне  в  руках  мами,
А  в  небі,  небі  журавлі,

Кричали  криком  зорепаду,
Котився  хрип  із  їх  грудей
І  проклинали  чорну  владу
За  смерть  своїх,  своїх  дітей.

За  вирвану  одну  зернину
Смертельний  вирок.  День  в  імлі.
Пускає  матінка  пташину,
А  в  небі,  небі  журавлі,

Кричали  криком  зорепаду,
Котився  хрип  із  їх  грудей
І  проклинали  чорну  владу
За  смерть  своїх,  своїх  дітей.

Лунає  постріл  сину  в  спину,
Червоний  колос,  у  крові.
І  ніч  запалює  лучину,
А  в  небі,  в  небі  журавлі,

Кричали  криком  зорепаду,
Котився  хрип  із  їх  грудей
І  проклинали  чорну  владу
За  смерть  своїх,  своїх  дітей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762297
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 25.11.2017


Ніла Волкова

Не забудьмо!


«...Зроніть  сльозу.  Бо  ми  не  мали  сліз
Заплачте  разом,  а  не  наодинці.
Зроніть  сльозу  за  тими,  хто  не  зріс,
Що  мали  зватись  гордо  –  українці...»
Ніна  Виноградська


Мали  люди  оті  працьовиті
Мозолясті,  порепані  руки.
І  за  що  їм  дістались  у  світі
Найстрашніші,  від  голоду,  муки?

Від  ярма  здобули  собі  волю,  
Та  Кремлівська  шалена  навала,
Що  народу  паплюжила  долю,
Вказівки,  без  ума,  видавала!

Хазяїв  у  колгоспи  загнали  –  
Господарства  приватні  згубили.
«Комітети»  усім  керували
І  даремно  вкладалися  сили...

А  тоді,  у  людей  вимагали
У  державні  бездонні  засіки,
Все,  до  зернятка,  щоби  здавали:
За  непослух  -  заслання  довіку!

І  постала  жахлива  потвора
У  дворах,  ще  недавно,  веселих,
Геноциду  і  голодомору
У  безжально  задушених  селах!

Потяглися  удаль,  за  кордони,
Не  якісь,  невеликі  обози  –  
Безкінечні  зерна  ешелони,
Залишаючи  відчай  і  сльози.

Не  було  чого  дати  дитині,
Що  хоч  крихту  очима  молила...
Вимирали  нещасні  родини,
Бо  котів  і  кору  вже  поїли!

І  стояли  холодними  хати  –  
Весняного  зелА  не  діждали.
Не  було  кому  трупи  ховати,
Бо  й  останні  уже  полягали.

То  якої  ще  треба  науки,
Щоб  навіки  це  запам’ятати?
І  простягнені  жадібно  руки,
Загребущії,  повідбивати!

Поминальні  свічки  запаливши,
Пригадаємо  злочин  жахливий,
У  скорботі  чоло  похиливши,
Обіцянки  відкиньмо  брехливі!

Бо  погрозами  і  полюбовно
«Брат»  у  «митний  союз»  закликає.
Не  забудьмо,  що  сир  безкоштовно,
В  мишоловці  якраз  і  буває!

2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762296
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 25.11.2017


Леся Утриско

Стікає кров'ю Україна.

Стікає  кров'ю  Україна,  
Мовчить  Європа,  як  мовчала,
Душа  роздерта-  смерть,  руїна:  
Чого,  рідненька,  ти  чекала?  

Кому  потрібна  ти,  убога?
Народ  зневірений-  байдужість?
Сльозами  збещена  тривога,
Світ  збожеволілий-  ворожість.

Вже  не  цвіте  яскраво  збіжжя,
Стускнів  твій  лик,  життя  відняте,
Колише  вітер  смертне  гілля,
Жертовне  ложе  знов  розп'яте.  

Ну  що  ж  ти,  світе  божевільний,
Меча  встромляєш  мені  в  груди?
Від  кари,  ти  уже  не  вільний-  
Опам'ятайтесь  злії  люди.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762281
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 25.11.2017


Надія Башинська

ІСТИНА… ПРОСТА!

Ой  зимно,  зимно,  зимно  ...  на  душі.
Від  свого  щастя  шукаю  я  ключі.
Ти  усміхаєшся...  в  твоїх  руках  
є  ключик  золотий.  Невже  він  мій?

Кажеш,  у  щастя  вірних  два  крила?
На  двох  одне...  і  доленька  одна?
І  гріє  душу  усмішка  ясна.
У  погляді  твоїм  стільки  тепла!

Ой  тепло,  тепло,  тепло...  неспроста.
Нас  зігріває  щастя  доброта.
Приємною  для  нас  є  теплота.
Яка  ж  у  щастя  істина...  проста!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762253
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 25.11.2017


Harry Nokkard

Свіча пам'яті

Свіча  пам'яті
   (Голодомор)

Похмура    осінь,    листопад,    
стоїть    свіча    на    підвіконні,
горить    і    плаче,    наче    стогін    з    небуття,
неначе    сповідь    у    моїм    безсонні,
тих,    хто    пішов    у    33-тьому    з    життя.        

Батьки    і    діти,    що    в    часи    страшної    муки,
просили    хоча    б    крихітку    хлібця,
а    матерям    не    сила    вже    й    підняти    руки,
і    рвалися    у    розпачі    серця.    

Великий    Боже!    За    які    ж    такі    гріхи,    
скарали    на    смерть    ті    мільйони    українців?
Навіть    дітей    вбивали    за    три    колоски,
і    ешелонами    везли    зерно    чужинцям.    

Кремлівські    нелюди,    що    упродовж    віків,    
люто    ненавиділи    дивну    Україну,
нищили    всіх,    жінок,    дітей    й    чоловіків,    
забороняли    нашу    мову    солов’їну.    

Свята    Маріє,    Україну    бережи,
її    народ,    поля,    ліси    і    гори,
не    дай    дійти    нам    знову    до    межі,
ми    пам’ятаємо    страшні    голодомори.    

Знов    листопад,    
стоїть    свіча    на    підвіконні,
горить    і    плаче,    наче    стогін    з    небуття,
неначе    сповідь    у    моїм    безсонні,
тих,    хто    пішов    у    33-тьому    з    життя.            


Я  вже  викладав  цей  вірш,  та  вважаю,  що  про  ці  страшні  події  треба  нагадувати  завжди.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762244
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 25.11.2017


Миколай Волиняк

До загиблих від геноциду

Від  болю  скапують  свічки,
В  серденьку  спомин  мітять.
Лампадки  наче  світлячки,
Як  безневинні  душі  світять.

На  тлі  загублених  планид,
В  ярмі  безмежної  печалі.
До  вас  взиваємо…  в  овид:
Де  ви,  -  в  небесному  порталі.

Живемо  в  сонмищі  жахіть,
Загнали  зайди…  у  руїну.
Ви  там…  у  Бога  не  мовчіть,
Замовте  слово  за  Вкраїну.

На  тілі  нашому  печать,
Як  воші  злі  гризуть  ординці.
Свічки  й  лампадки  все  горять,
Як  рій  у  полі…  й  поодинці.

Торує  стежку    геноцид,
Бринять  тривоги  -  перегуки.
І  того  ж  плем’я...  різновид,
Тепер  гноять  нас    їх  онуки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762241
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 25.11.2017


Крилата

ГОЛОДОМОР В УКРАЇНІ

Кожну  хвилину  –  двадцять  чотири  людини
Очі  змикали,  йшли  у  небесні  світи.
Руки  тяглися  до  золотої  хлібини  –  
Марно,  її  забирали  совітські  кати.

Діти  просили:
-  Дайте  хоч  крихту    на  зубчик.
Ноги  ослабли  і  черевина  болить  –  
Голод  її  роздуває,  аж  тріскає  пупчик.
Мати    в  зажурі  мерзлу  картоплю  варить.

В  час  той  із  хлібом  йшли  до  Європи  вагони.
Майже  два  роки  звірство  терпіло  село.
Не  від  війни,  а  від  голоду  впали  мільйони,
Тільки  за  те,  що  ґаздівство  у  генах  було.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762202
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 25.11.2017


Віталій Назарук

РУКИ І ОЧІ

За  ніжні  руки  і  за  карі  очі,
Наллю  у  келих  крапельку  вина.
Бо  їх  тепло  і  погляд  серед  ночі
Із  юності  до  мене  вирина.

Цей  дотик  завжди  гріє  мені  душу
І  очі  зігрівають  промінцем.
Ті  почуття  ніколи  не  залишу,
Клянусь  тобі,  немов  перед  вінцем.

Я  буду  цілувати  ніжні  руки,
Занурюсь  в  глибину  твоїх  очей.
Частішають  умить    сердечні  стуки,
Кохання  пригорнеться  до  грудей.

За  ніжні  руки  і  за  карі  очі,
Наллю  у  келих  крапельку  вина...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762201
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 25.11.2017


Світлана Моренець

ПАМ'ЯТАЙМО!

Сміливий  мій  народе,  мирний,  гордий,
хоч  ярмлений  століттями  як  раб!
Споконвіків  тебе  вбивали  орди,  –
ти  ж  воскресав  із  попелу  стократ.

Мечами  не  здолавши  непокору,
продумали  дияволи  Кремля
пекельно-вбивчий  план  голодомору...  –
такого  зла  не  знала  ще  земля,

бо  нація,  пісенна  і  весела,
конала  в  муках...  Впали  хоругви...
І  смерть  тотально  скошувала  села,
заповнюючи  трупами  рови.

Примарами  брели  голодні  тіні
по  землях,  плодовитих,  як  в  раю,
і  сотнями  вмирали  попідтинню
в  обкраденім  до  зернятка  краю́...

Тож  помолімось  всім  народом,  браття,
тяжку  скорботу  виливши  в  сльозах!
Згадаймо  ті  многомільйонні  втрати,
кого  здолав  голодний  смертний  жах,

тих  діточок,  що  в  муках  помирали,
тих  ненароджених,  що  не  прийшли  у  світ,
чим  рід  козацький  давній  перервали,  –
це  українства  винищений  цвіт.

І  пам'ятаймо,  хто  несе  нам  лихо  –
від  голоду  а  чи  від  "градів"  смерть!!!

...  А  свічі  пам'яті  горять  у  вікнах  тихо
і  в  серці,  сповненому  болем  вщерть...

                                                 25.11.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762199
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 25.11.2017


геометрія

ПАМ"ЯТЬ…

                                         Ані  трун,ні  хрестів,лише  ями,
                                         І  яри,рівчаки,бур"яни...
                                         Не  ховали,а  лиш  загрібали,-
                                         І  навіки,  навічні-віки...
                                                     Вже  й  не  плакали...  Тільки  стогнали...
                                                     Сиві  хмари...Дитя  під  дощем...
                                                     Нема  сонця...Лиш  хмари  і  хмари,
                                                     І  безвихідь,і  сльози,  і  щем...
                                       І  у  будні,у  свята,й  ночами,
                                       Вже  не  чуть  й  щебетання  птахів,
                                       Бо  й  вони  як  і  люди  вмирали,-
                                       Під  покровом  снігів  і  дощів...
                                                       Сірі  дні  ще  чорніші  від  ночі,..
                                                       І  негода,і  темінь  густа,
                                                       Муки  й  болі,й  заплакані  очі,
                                                       А  навколо  лише  пустота...
                                         Скільки  ж  тих,  що  знесли  такі  муки,
                                         Не  забути  повік  нам  усіх,
                                         І  печалі,і  смерті,й  розлуки,
                                         Давить  нас  той  ненашенський  гріх...
                                                         Вже  немає  живих  бусурманів,
                                                         Вони  всі  відійшли  в  інший  світ...
                                                         Їм  віддасться  за  те,що  знущались,
                                                         І  вбивали  наш  зоряний  квіт...
                                         Ні  хрестів,ані  трун,ані  тризни,
                                         Пом"янемо  сьогодні  усіх...
                                         Чорна  сповідь  і  пам"ять  Вітчизни,
                                         Усіх  доньок  її  і  синів!..
                                                         Україно,Моя  Україно!
                                                         Піднімися  сьогодні  з  колін,
                                                         І  розправ  свої  плечі  і  спини,-
                                                         Для  майбутніх  твоїх  поколінь!...
                                         Зупини  цю  війну  і  неправду,
                                         Справедливість  і  Мир  поверни,
                                         Не  пускай  нечестивих  до  влади,
                                         Свою  велич  навік  віднови...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762191
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 25.11.2017


Шостацька Людмила

СВІЧА ПАМ'ЯТІ

                                                                 
                                       Я  знаю:  навіть  й  там,  на  небі
                                                       Батькам  болить  голодомор,
                                       Хоч  заперечить  мені  невір
                                               І  не  змахне  сльозу  мажор.

                                                       Щороку  плакала  матуся
                                                       І  з  нею  плакала  свіча.
                                       Болить,  як  думкою  торкнуся…
                                                       Була  матуся  ще  дівчам,

                                                       Родина  мучилася,  в  голод
                                                       Сміття  шукала  й  лободу,
                                                       Тулилась  купкою  у  холод,
                                                       Гонила  геть  оту  бліду…

                                                       Рідня  тужила  за  мізинком,
                                                       Був  братик  кволим,  не  дожив.
                                                       Усе  життя  –  в  очах  картинки,
                                                       Як  русский  «брат»  усіх  любив.

                                                       Матуся  вже  зустрілась  з  Богом,
                                                       Де  небеса  їй  –  вічний  дім,
                                                       Я  генно  плачу  некрологом
                                                       За  всіх,  записаних  у  нім.
                                                                                   
                                                       Убивцям  –  вирок  за  тридцяті,            
                                                       Свіча,  немов  святий  протест.
                                                       І  сльози  правди  –    на  розп'ятті                                                  
                                                       Й  тим,  хто  сьогодні  –  честі  тест.
                                       
                                                       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762190
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 25.11.2017


ТАИСИЯ

На крыльях любви

                                                 «У  любви  –  как  у  пташки  крылья!
                                                   Её    нельзя  никак  поймать!»  (    Из  оперы    Ж.  Бизе                  
                                                                                                                                         Кармен")
У  всех  поэтов  тоже    крылья  
Поэт  не  может  не  мечтать…
Но  чтобы  сказку  сделать  былью,
Поэты  учатся    летать.

И  он  парит  над  облаками…
И  обязательно  вдвоём…
Весь  мир  готов  объять  руками.
И  небо  –  наш  «родимый  дом»!

Поэт  –  особенной  породы  –
Ты  эту  истину  усвой!
Он  не  считает  свои  годы…
Всю  жизнь    в  полёте  наш  герой!

Мы  небылицы  сочиняем,
Пока  ещё  не  грянул  гром…
Планета  наша  пусть  летает…
Земля  –  надёжный    космодром!

Пока  нас  радует  природа,
Огонь  любовный  не  угас…
То  никакая  непогода  –
Не  остановит  наш  «Пегас»!

Пока  мы  дышим  и  живём,
Извечно  о  любви  поём.
Ведь,  если  о  любви  не  петь  –
Ты  будешь  тлеть,  а  не  гореть…

24.  11.  2017.        Рисунок-  автора.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762109
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 25.11.2017


Ірин Ка

Наснилося

Що  Бозя  хліба  дав,  наснилося  дитині.
Малий  оповідав:
-  На  білій  скатертині  лежали  калачі,  медяники,  ватрушки.  А  поряд  з  часником  в  полумиску  пампушки.
-  Поспи,  мій  рідний  ще.
Благала  сина  мати.
-  А  раптом  і  борщем  там  стануть  частувати.
-  Боюсь...  ковтну  води.
-  Чого  ж  тобі  не  спиться?
-  Бо  може  і  туди  злий  дядько  нагодиться.  Та  забере  усе  із  Райської  комори.  Ще  й  стане  вимагать  від  янголів  покори.
-  Не  відома,  дитя,  йому  туди  дорога.  Царюють  у  душі  совєти  замість  Бога.
 Поснули,  на  вустах  їх  усмішка  іскриться.  Смакує  вже  обом  захмарна  паляниця...

 Дзвенів  жалобний  дзвін,  читали  панихиду.  Мільйони  не  вернулись  з  небесного  обіду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762097
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 24.11.2017


MERSEDES

Засинаю без тебе…

У  гарячих  обіймах  твоїх,
Кожен  раз  засинаю  без  тебе.
Залишивсь  на  дверях  оберіг
І  той  день...  Забувати  не  треба...

Не  сумуй...  Промовляють  уста...
Я  з  тобою  кохана...  З  тобою...
Біля  хати  калина  рясна,
Не  сховати  в  душі  того  болю...

Біль  той  гіркий  неначе  полин,
Що  росте  в  самоті  при  дорозі.
Щемить  серце  від  цього...  Бо  він...
Повернути  тебе  більш  невзмозі...

У  гарячих  обіймах  твоїх,
Кожен  раз  засинаю  без  тебе.
У  житті  було  стільки  доріг...
Та  одна  повела  тебе  в  небо...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762078
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 24.11.2017


НАДЕЖДА М.

Думаєш, скупа я?

Думаєш,    скупа  я?  Ані  трохи.
Подарую  крапельку  тепла.
Вийму  колючки  чортополоха.
Довго  витягала,  як  могла.

Може,    тобі  сонця  вже  забракло?
Довго  у  пітьмі  чомусь  сидиш..
Серце  у  депресії  заклякло.
Кров  свою  мовчанням  холодиш.

Подарую  усмішку  ласкаву,
Думаю,  розтопить  серця  лід.
Знаю:  любиш  ти  гарячу  каву..
Крил  твоїх  відновлю  знов  політ.

Та,  дивлюсь:  зима  уже  на  носі.
Бачу,  що  від  слів  моїх  ти  зблід.
Десь  думками  ти  літаєш  й  досі.
Ти  ще    молодий,  та  все  ж  ти    дід.

Умощусь  зручненько  на  дивані,
Котик  муркотить  мені  пісні...
Раптом  я    схопилась  в  здивуванні...
Треба  ж,  все  побачила  у  сні..

----------------------------------------

 (  Прошу,  щоб  ніхто    не  приміряв  цей  вірш  до  себе.
Це    трохи  гумору  з  мого  домашнього  архіву  ).
-------------------------------------------------------------
Дякую  всім,  хто  читав..Бажаю  вам  приємних  вихідних...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762062
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 24.11.2017


Пасічник Анатолій

Карпати

Давно  завмерли  хвилями  Карпати,
тримають  хмари  навколо  вершин.
А  ріки  прагнуть  гори  подолати
й  крізь  скелі  шлях  пробити  до  рівнин.

Стоять  велично  буки  предковічні,
і  тихо  журяться  смерекові  ліси.
Вросли  в  каміння  взори  кристалічні,
які  колись  були  краплинами  роси.

Гірські  джерела  повняться  водою,
квітує  плаєм  вишитий  рушник.
А  вітер  пнеться  стежкою  гірською
туди,  де  вчора  день  безслідно  зник.  

Скарби  опришкові,  заховані  у  скелях,
дзвенять  дукатами,  коли  вдаряє  грім.
Горять  свічки  в  пустих  печерних  келіях,
і  залітає  вітер  в  скельний  божий  дім.  

Живе  в  Карпатах  пам'ять  про  минуле,
стоять  хрести,  де  падали  в  боях.
Тут  в  кожному  селі  героїв  не  забули,
і  дзвони  не  мовчать  в  старих  церквах.

16.07.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762037
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 24.11.2017


Світлана Семенюк

Неслухняні дітки

1
В  мами-качки,  дитинчата  –
Це  кмітливі  каченята!
Жовті-жовті,  як  кульбабки,
Лиш  червоні  мають  лапки.
       Мама:      Нумо,  дітки  йдіть  сюди!
                             Вилізайте  вже  з  води!
       Діти:          Ні-ні-ні!  Не  хочемо!
                               Ні-ні-ні!  Не  хочемо!
                             Ми  ще  хочемо  погратись,
                             Попірнати,  покупатись!
                             Кря–кря–кря,  Кря–кря–кря!
                             Кря–кря–кря,  Кря–кря–кря!
2
В  мами-свинки,  дитинчата  –
Це  кумедні  поросята!
В  них  рожеві  п'ятачки,
Ще  й  товстесенькі  бочки!
       Мама:      Де  ж  ви  ділись  поросята?
                             Вже  пора  лягати  спати!
       Діти:        Ні-ні-ні!  Не  хочемо!
                             Ні-ні-ні!  Не  хочемо!
                           Ще  погратися  в  калюжі
                           Ми  б  хотіли,  дуже–дуже!
                           Хрю–хрю–хрю,  Хрю–хрю–хрю!
                           Хрю–хрю–хрю,  Хрю–хрю–хрю!

3
В  мами-кізки,  дитинчата  –
Це  веселі  козенята!
Ніжки  в  них  прудкі,  тоненькі,
А  на  спинці  –  шерсть  гладенька.
       Мама:    Дітки!  Йдемо  пить  водичку,
                           Поскубем  смачну  травичку!
         Діти:        Ні-ні-ні!  Не  хочемо!
                               Ні-ні-ні!  Не  хочемо!
                               Нам  би  вволю  пострибати,
                               Квіти  в  лузі  потоптати!
                               Ме–ме–ме,  Ме–ме–ме
                               Ме–ме–ме,  Ме–ме–ме!

4
В  мами-миші,  дитинчата  –
Це  пискливі  мишенята!
Мають  мордочки  гостренькі,
Й  довгі  хвостики,  тоненькі.
         Мама:    Кіт  гуляє  по  дворі,
                             Тож  сховайтеся  в  норі!
           Діти:      Ні-ні-ні!  Не  хочемо!
                               Ні-ні-ні!  Не  хочемо!
                               Ми  полізем  на  полицю,  -
                               Погриземо  паляницю!
                               Пі–пі–пі,  Пі–пі–пі!
                               Пі–пі–пі,  Пі–пі–пі!
5
В  мами-киці,  дитинчата  –
Це  грайливі  кошенята!
Сірі,  білі,  і  смугасті  –
Схожі  на  клубки  пухнасті.
       Мама:      Йдем,  покажу  вам,  як  нишком
                               Упіймати  сіру  мишку!
         Діти:        Ні-ні-ні!  Не  хочемо!
                               Ні-ні-ні!  Не  хочемо!
                               Краще  ми  з'їмо    сметанки,
                               Й  подрімаємо  на  ганку!
                               Няв–няв–няв,  Няв–няв–няв!
                               Няв–няв–няв,  Няв–няв–няв!

6
Так–бо  всім  ведеться  мамам,
Що  в  них  дітки  –  не  слухняні.
Та,  однак,  їх  мами  люблять,
І  дітей  своїх  голублять.

                                   Так–так–так!  Голублять!
                                   Так–так–так!  І  люблять!
                                   Ля–ля–ля,  Ля–ля–ля!
                                   Ля–ля–ля,  Ля–ля–ля!



(  або    просто  віршик    )


1
В  мами-качки,  дитинчата  –
Це  кмітливі  каченята!
Жовті–жовті,  як  кульбабки,
Лиш  червоні  мають  лапки.
 Люблять  у  водичці  гратись,
 І  пірнати,  і  купатись!

2
В  мами-свинки,  дитинчата  –
Це  кумедні  поросята!
В  них  рожеві  п'ятачки,
Ще  й  товстесенькі  бочки!
 Довго  гратися  в  калюжі  -
 Поросята  люблять  дуже!

3
В  мами-кізки,  дитинчата  –
Це  веселі  козенята!
Ніжки  в  них  прудкі,  тоненькі,
А  на  спинці  –  шерсть  гладенька.
 Люблять  вволю  пострибати,
 Квіти  в  лузі  потоптати!

4
В  мами-миші,  дитинчата  –
Це  пискливі  мишенята!
Мають  мордочки  гостренькі,
Й  довгі  хвостики,  тоненькі.
 Залізають  на  полицю,  -
 Й  роблять  дирки  в  паляниці!  

5
В  мами-киці,  дитинчата  –
Це  грайливі  кошенята!
Сірі,  білі,  і  смугасті  –
Схожі  на  клубки  пухнасті.
Люблять  ласувать    сметанку,
А  також  дрімать  на  ганку!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744472
дата надходження 02.08.2017
дата закладки 24.11.2017


Янош Бусел

Вибух…

                                         [i]    [b][color="#ff0000"]...  Зійшлись  Правда
                                               і  Кривда...  Там  все  ясно,-
                                               по  той  бік  ВОНИ,  по  цей  бік,-  
                                               МИ...  А  як  поза  Майданами?...
                                               Буває  як  тут...  А  ми  ж,-  люди!..[/color]
[/b][/i]
[i][b][color="#0c0c42"]Гримнув    вибух...    Роз'їхались    стіни...
Рами  -  в    друзки,    посипалось    скло....
Це    було    вже    ніщо    для    людини,
Бо    людини  -  уже    не    було...

Було    рване,    спотворене    тіло,
Була    швидко    густіюча    кров,
Було    серце,    котре    ще    тремтіло,-
Його    перший    удар    не    зборов...

Було    серце,    котре    ще    тремтіло,
Живий  мозок  ще  правди  шукав...
-  Він  не  наш!..  І  загинув  по  ділу,-
Хтів  в  судах  добиватися  прав!..

Скасував    всі    борги    оцей    гуркіт,
Вгамував    комусь    Каїнів    зуд,
Але    з    Божим    судом    грає    в    жмурки
Цей    страшний    і    неправедний  суд.

Закурликала    мідь    сумовито,
На    труну    перша    глина    лягла...
Слідство...Пошуки...Справу    закрито,-
Певно,    є    більш    важливі    діла...
   [/color]
[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762010
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 24.11.2017


Східний

Я стою за півслова до тебе

                                                                         

Ти  далеко  сьогодні  від  мене,
Хоч  до  зустрічі  крок,  а  то  пів.
Плачуть  золотом  вересня  клени,
Їм  бракує  весни  теплих  слів.
Я  стою  за  півслова  до  тебе
І  дивлюсь  на  кленовий  з  сліз  лист.
Винуватити  буду  лиш  себе
І  осінній  з  вогню  падолист.
За  спиною  ховається  літо.
А  що  далі?  А  далі  лиш  сніг
І  вино  у  стакани  розлите,
І  той  крок,  що  ступити  не  зміг.
Я  стою,  як  той  клен  золотистий,
За  півкроку  до  бажаних  вуст.
Час  ховається  в  шлях,  шлях  тернистий,
Із  під  ніг  по  листках  лише  хруст.
Ти  так  близько  й  далеко  від  мене,
Нам  до  зустрічі  крок,  а  то  пів.
Листя  з  клена  спадає  вогненне,
На  ігристий,  на  білий  та  сніг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762009
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 24.11.2017


Східний

Осіннє



Давно  я  не  писав  про  осінь,
Про  жовту  гавань  –  верболіз.
Про  ліс,  що  позолоти  просить
І  ранок  втомлений  до  сліз.

Давно  я  не  писав  про  літо,
Що  зветься  бабиним  завжди.
Про  сад  намистом  оповитий
І  про  смачні  його  плоди.

Нічого  не  скажу  за  зиму,
До  неї  треба  ще  дожить.
А  за  вікном  лютує  злива
І  все  дощить,  дощить,  дощить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762007
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 24.11.2017


Richter

Справжнє щастя

Є  люди  –  хоч  до  рани  прикладай,
воно  завжди  улесливе  й  привітне.
Від  нього  компліментів  водограй
і  посмішка  завжди  на  пиці  квітне.

Таке  цукеркою  старою  пригостить,
зі  святом  риторично  привітає,
ще  інколи  мізерний  борг  простить,
та  вигоду  свою  не  забуває.

Усе  в  вас  буде  добре  до  тих  пір,
як  поклади  розтануть  ваші  срібні.
Допоки  ви  король,  хоча  би  Лір,
йому  лиш  доти  й  будете  потрібні…

Коли  ж  ота  потреба  відпаде
через  хворобу,  пенсію  чи  інше  –
воно  ущербне  миттю  пропаде
і  слова  привітання  не  напише.

А  є  на  світі  інші  диваки,
мовчать  здебільшого  чи  інколи  кивають.
У  душу  влазити  вони  не  мастаки,
але  добра  такі  не  забувають.

Вони  вас  не  підставлять,  не  здадуть,
хоч  правду-матку  скажуть  прямо  в  вічі.
Тернистий  з  вами  разом  пройдуть  путь,
прохати  не  заставлять  себе  двічі.

Зустріти  їх  на  світі  –  просто  дар,
нас  ними  доля  балує  не  часто.
З  такими  в  воду  можна  й  на  пожар,
такого  друга  мати  –  справжнє  щастя!

23.11.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762003
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 24.11.2017


Олекса Удайко

ФОРМУЛА ЩАСТЯ

             [i]  Думи  мої,  думи...[/i]
[youtube]https://youtu.be/BFuNXA_M6SQ[/youtube]

[i][b][color="#5b0478"]Коли  душа  твоя,  хай  без  причин,  в  комфорті,
Коли  здоров’я    пре  –  нівроку,  хоч  куди,
Коли  твоя  кохана  –  ягідка  на  торті,
І  дома  
               вже  давно  ніякої  біди;

Коли  роботу  маєш  по  душі    (і  гроші),
Коли  вночі  не  маєшся,    й  здоровий  сон,
Коли  у  тебе  ще  й  сусідоньки  хороші,
Коли  
               й  з  природою  живеш  ти  в  унісон;

Коли  збираєшся  до  праці,  як  на  свято,
Додому  мчиш,  немов    фрегат  на  парусах,
Коли  найтяжчу  справу  владнуєш  завзято…
Коли  тебе  
                 бентежить  вранішня  яса;

Коли  тобі  ще  Бог  послав  палке  кохання,
Й  дружина  не  в  журбі    почерез  твій  запа́л  
Коли  із  друзями  приємне  спілкування,
Щасливцю,  
               осуши  наповнений  бокал!

Коли  тобі  всміхається  привітно  сонце  –
Твоє  кохане,    яснооке-світ    дитя…
О  світе  Божий!  Чи,  бува,  не  сон  це  –
Оте  до  
                 щему  бажане  життя?
                                         
                                                       [color="#ff1a00"]  ♥    ♥    ♥[/color]
...Та  міра  щастя  в  кожного  із  нас  є  різна,
Бо  в  кожного  в  житті  є  свій  пріоритет:
Один  в  ясну  погоду  пхикає  і  кисне,
А  інший...
               в  небі  й  хмаровинному  –  поет.  [/color][/b]      

24.11.2017                                [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762000
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 24.11.2017


Лілея1

Я ВАС ПРОШУ…

Я  вас  прошу,  -  залиште  мою  осінь,
Поки  вокзальне  світиться  табло.
І  не  зважайте,  що  думки  й  волосся,
Студенний  вітер  плутає  на  зло.

Що  в    розкладах  ,  із  всіх  знайомих  речень,  
Не  викреслено:    "Київ  -  Кривий  ріг",
Що      жовте    листя,  хоч  і  недоречно  ,
Вінтажним    злотом  падає  до  ніг.

Геть,  попри  все,  зробіть  свідомий  вибір,
Не  засмутивши  жодну  із  жінок.
Хоча,  одна  лиш      вимовить:    "спасибі!".
Й  помолиться  на  придбаний  квиток

Та  на  гучні  пере́співи  вагонів,
Що  вас  несуть  додому  іздаля.
А  там...  перон...  стрибне  на  руки    доня...
Та  мамою  її  буду  не  я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761932
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017


НАДЕЖДА М.

Живи і добротою грій

Доброта  —  це  те,  що  може  почути  глухий  
і  побачити  сліпий.  
Марк  Твен
--------------------------------------------------

Буває  вітер  дме  в    обличчя,
Збиває  легко  із  шляху.
Та  зупинятися  не  личить,
Не  треба  паніки,  страху..

Іди  упевнено  в  дорозі,
Нелегкий,  звісно,  оцей  шлях.
Та  тільки  сильним  будеш  в  змозі,
Допоки  все  в  твої  руках.

Ти  добре  знаєш  мову  вітру,
Дощу  і  сонця..  Добрий  знак!
Тримай  упевнено  в  них  віру.
Не  дадуть  впасти    тут  навзнак.

Поверне  вітер  свої  крила,
Почувши  лагідні  слова,
Тепер  подує  тихо  в  спину,
Свою  агресію  схова..

А  Місяць  й  зорі  шлях  освітять,
Підеш  на  зло  всім  ворогам,
Якщо  добро  в  душі  помітять...
І  ти  молитимиш  Богам.

І  пам"ятатимеш  ти  добре,
Що  доброта  всьому  рушій.
А  серце  хай  буде  хоробре..
Живи!  і  добротою  грій!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761881
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017


Віталій Назарук

ОЧІ В ОЧІ

Ударили  у  спину,  а  не  в  груди,
Так  б,ють  лише  закляті  вороги.
Бо  очі  в  очі,  так  воюють    люди,
Такі  бої  героям  до  снаги.

 А  підло,  в  спину,  почерк  окупанта
І  так  було  на  протязі  віків…
Окремі  з  них  назвалися  гарантом,
Та  втратили  звання  чоловіків.

Немає  віри  більше    окупанту,
Були  «братами»    –  стала  вороги,
Пропала  віра  брехуну  -  гаранту,
А  нам  наш  кожен  воїн  дорогий.

Як  воювати  то,  щоб  очі  в  очі,
Коли  в  бою  зійдуться  два  брати
І  не  відомо,  чи  стріляти  схоче,
Чи  зможе  свого  брата    віднайти.

Запам,ятайте:    ворог  завжди  ворог,
Ми  тут  свої,  бо  наша  це  земля.
У  нас  є  сили  і  сухий  наш  порох,
А  ворогів  ми  бачимо  здаля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761925
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017


Світлана Моренець

ОСІННЯ ЕЛЕГІЯ

Все  має  свій  початок,  гарну  пору
у  барвах  і  мелодіях  мажору,
за  зрілістю  ховається  згасання
і,  зрештою,  –  зажурливе  прощання.
Красуня-Осінь,  мила  чарівниця,
золотокоса,  в  царській  багряниці,
що  світ  в  казковій  розкоші  купала,
вже  свою  пісню  щастя  відспівала.
Минулий  шарм  здається  ілюзорним
в  фіналі  листопада,  де  над  чорним,
мов  обгорілим,  лісом  і  кущами
сумує  небо  сірими  дощами.
Короткі  дні  як  листя  за  водою
женуть  у  незворотність  чередою
вітри  різкі,  підступні.  Повні  сили,
Царицю  роздягали  й  голосили  –
співали  серенади,  віртуози  –
...  та  в  співі  тім  –  скорбота  лакримози.

Отямившись  від  марева  омани,
обшарпана,  ховається  в  тумани,
щоб  непомітно  з  ними  розчинитись...
А  через  рік  як  Фенікс  відродитись,
вдягнувши  королівські  пишні  шати.
Знов  буде  в  одах  і  піснях  звучати
осанна,  бо  ж  краса  її    –  велична.
Ти,  Осене,  –  космічна  гостя  –  вічна.

                                     22.11.2017  р.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761859
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017


Калинонька

Господи , помилуй і спаси ! ( голод 1933 р. )


 Удосвіта  ,  лиш    схід  забагрянів,
 Коли  люди  ще  спокійно  спали,
 На  городі  жіночка  з  дитям,
 Вони  неначе  щось  собі  шукали.

 Лице  змарніле  ,  чорне  як  земля,
 Дитятко  кволе  ,  наче  лебедина,
 З  ямок  картоплю  дістає  маля  ,
 А  мамі  вже  зігнутися  не  сила.

 Кілька  картопель  в  неї    у  відрі,
 А  очі  заливаються  сльозами,
-Синочку  мій  ,  дитя  моє  мале  ,
 Ми  ще  ніколи  у  людей  не  крали.
 
І  вийшла  з  хати  жінка  ,    що  город,
Лиш  тиждень  тому  ледве  засадила,
І  глянула  у  очі  збирачам,
Але  не  кляла  їх  і  не  сварила.

Вже  не  тікали  бідненькі  вони,
Змія  голодна  їх  вже  заморила,
Лиш  спотикались  по  сухій  ріллі,
Їх  покидала  вже  остання  сила.

І  несла  жінка  з  хати  молоко,
Щоб  ту  дитину  трохи    хоч  зцілити,
Картоплі  дала  ,  хліба  ,  борошна,
І  запросила  в  хату  відпочити.

Вдячна  мати  за  своє  дитя  ,  
Моїй  бабусі  руки  цілувала,
І  вузлик  ,  наче  скарб,  з  продуктами  взяла,
І  на  схід  сонця    з  сином  почвалала.

Бабуся  довго  їм  дивилася    услід,
Кінцем  хустинки  сльози  витирала,
Господи  ,  помилуй  і  спаси,
Для  них    спасіння  в  Господа  благала.
 
 А  перед  вечором    вона  ,
 З-під  лави  горщик  із  лушпинням  діставала,,
 Й  по    кілька  кидала  в  ямки,
 Щоб  земленька  свята  не  пустувала.

 Господь  із  неба    бачив  доброту,
 Останнім  із  голодними  ділилась,
 І  восени  щиро  віддячив  ій  ,
 Картопля  ,  як  на  диво  уродилась.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761757
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017


геометрія

ОПУСТІЛА МОЯ ХАТА…

                                                                       Тихо  стало  в  моїй  хаті,                
                                                                           та  й  сумно  буває...
                                                                       Вітри  стукають  губаті,
                                                                             ще  й  дощі  вмивають...
                                         Колись  в  хаті  й  біля  хати              Всі  дорослі  працювали
                                             весело  бувало...                                        і  не  знали  втоми.
                                         Щебетали  у  ній  діти                            А  з  роботи  поспішали
                                             і  життя  співало...                                        до  рідного  дому...
                                                                           Сили  завжди  вистачало
                                                                               й  на  домашні  справи...
                                                                           Любі  діти  зустрічали
                                                                               ще  й  забави  ждали...
                                         І  було  завжди  цікаво                            А  тепер  у  моїй  хаті
                                             на  роботі  й  дома.                                      аж  занадто  тихо...
                                         А  у  свята  пречудові,-                            І  здається  у  кімнатах
                                             походи  й  розмови...                                заховалось  лихо...
                                                                           Опустіла  моя  хата,
                                                                               невистача  квіту...
                                                                           Розлетілись  пташенята
                                                                                 по  білому  світу...
                                         Залишилась  я  у  хаті                                  Дітям  й  внукам  молю  в  Бога
                                               одна,  як  билина...                                        щасливої  долі.
                                         Гріють  спогади  крилаті,                        І  без  воєн  їх  дороги
                                               з  ними  я  щаслива...                                    на  життєвім  полі...
                                                                           Щоб  жили  і  працювали
                                                                               у  вільній  країні...
                                                                           Справедливість  де  в  пошані
                                                                               і  закони  вірні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761705
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017


MERSEDES

Щоб тебе вберегти…

Щоб  тебе  вберегти,  я  сама  замерзаю  як  сніг
І  сльозою  пливу  від  холодних  твоїх  берегів.
Сніг  так  біло  мовчить  у  обіймах  асфальтних  доріг,
Серед  натовпу  знов  мою  душу  любов'ю  зігрів...

І  вона  ожила,  мов  весняний,  грайливий  струмок,
В  переливах  дзвінких,  веселкових  весни  кольорів.
Перевтомлене  серце  докраю  мрійливих  думок,
Вітер  взяв  і  поніс  ті  думки  до  далеких  морів...

Серце  б'ється  шаленно  і  вирватись  хоче  з  грудей,
Заспокойся  прошу  і  мелодію  ніжну  зіграй.
Хай    полине  вона  наче  казка,  туди  до  людей,
Де  кохання  палке,  там  душі  переповнений  рай...

Почуття  що  в  думках,  змалювала  коханням  сюжет,
І  тобі  через  сон  віддала  всі  палкі  почуття.
В  ніч  зимову  мороз  намалює  для  мене  букет,
Доторкнуся  до  нього  і  буду  щасливою  я...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761684
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017


Пасічник Анатолій

Мавка

       
Не  знаю  я  –  було  це  все  насправді,
чи  був  це  сон,  навіяний  вночі,
на  озері,  якого  не  було  на  карті,
зустрів  я  дівчину  з  лілеєю  в  косі.

Я  йшов  на  голос,  що  звучав  так  ніжно
там,  де  цвіла  калина  з-під  верби.
Я  дивувався  й  прислухався  грішно
в  сумну  мелодію  із  нотами  журби.

Віночок  мала  плетений  із  квітів,
сорочка  вишита  з  лляного  полотна,
вона  прийшла  із  українських  мітів  (*),
була  з  коханим,  а  лишилася  одна.

В  очах  зелених  втрачене  кохання,
бездонна  туга,  глибша,  ніж  вода.
Чекає  судженого  свого  до  світання  –
закохана,  вродлива  й  молода.

Було  це  в  тиждень,  знаний  як  русалчин  (**),
я  озеро  у  лісі  більше  не  стрічав.
Лише  у  пам’яті  лишився  голос  Мавчин
і  серця  відданість,  якого  я  не  знав.

*  міт  –  властиве  українській  мові  прочитання  слова  “міф”
**  тиждень  після  Зелених  свят

15-16.06.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761663
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017


Пасічник Анатолій

Пристрасть (майже 18+)

                   
…Не  зможу  я  залишитись  байдужим,
тебе  крильми  своїми  огорну,
візьму  тебе  у  свої  руки  дужі,
в  глибокі  очі  сині  зазирну….

…Я  цілуватиму  у  шию  під  волоссям,
тебе  до  себе  я  спиною  розверну,
від  дотику  грудей  мені  здалося,
що  я  від  пристрасті  планету  зупиню….

…Ми,  як  одне,  в  клубок  чуттів  сплелися,
ритмічно  б’ється  наш  єдиний  пульс,
як  в  землю  корені  від  дерева  врослися,
так  я  у  твої  надра  проберусь...

16.02.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761662
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Його в родині бережуть

Старі  пожовклі  фотознімки
В  родині  свято  бережуть,
Батьки  на  них  гуляють  з  дітьми
І  молоді  зостались  тут.

Бабусі  бавлять  онучаток,
А  ті  ж  дорослі  вже  давно.
Різних  багато  фотографій
Вмістив  в  собі  старий...(Альбом).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761657
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Назустріч осені іду

Назустріч  осені  іду
Пожухлими  вже  травами,
А  літню  пору  молоду
Провела,  попрощалася.

Мені  на  коси  срібну  шаль
Вона  уже  накинула,
Хоч  літечка,  звичайно  жаль,
Та  осінь  все  ж  чарівная.

Дарує  мудрості  букет,
Років  багатство  й  золото
І  відкриває  той  секрет,
Який  не  знали  змолоду.

Вчить  виваженості  думок
Та  вчинків  теж  і  помислів,
Вже  не  робити  помилок
Достатньо  маєм  досвіду.

Охоче  поділитись  ним
Зможемо  ми  із  юними.
Лиш  в  серце  не  впускаймо  зим,
Бринить  хай  літа  струнами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761654
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017


Richter

В останню мить


Нас  убиває  все  ж  не  тільки  куля,
не  лише  розірвавшийся  снаряд.
Ганебне  слово  завжди  серце  муля,
то  смертоносна  зброя,  справжній  яд.

Людей  вбиває  слава  і  байдужість,
ідуть  з  життя  від  горя  і  образ.
Вбиває  підлість  часто  й  недолугість,
від  страху  помирали  і  не  раз…

Нам  заздрощі  не  раз  стискали  шию
і  боягузи  укорочують  життя.
Дурна  ще  слава  віє  суховієм
і  майже  позбавляє  майбуття.

А  скільки  нерозділене  кохання
у  білім  світі  натворило  бід?!.
І  не  важливо,  перше  чи  останнє,
його  не  заросте  у  серці  слід.

Це  пам’ятайте,  я  прошу  вас,  люди!
Задумайтесь  до  „пострілу“  за  мить,
що  може  шансу  іншого  й  не  буде
і  смерть  чиюсь  ще  можна  зупинить!

17.11.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761653
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017


Richter

Четверті роковини


Чотири  роки  промайнули  шви́дко
з  тих  пір,  як  люди  вийшли  на  майдан.
Що  сталося?  Чом  змін  нових  не  ви́дко?
Чом  нами  править  інший  ни́ций  клан?

Питань  багато…  Лиш  одні  питання,
а  відповідей  до  сих  пір  нема́!
Не  справдились  народні  сподіва́ння
і  влада  все  мовчить,  немов  німа́.

Мовчить,  мовчить,  та  кошти  спра́вно  ти́рить,
уже  тріщать  офшори  від  бабла́.
Чотири  роки  у  донбаськім  тирі
вбиває  наших  хлопців  кабала…

Безвіз  народу  кинули,  як  кістку,
і  пенсію  на  сотку  підняли.
Пенсіонерів  більшість  чом  ту  звістку
немов  образу  власну  сприйняли?!

Корупція  ресурси  доїда́є,
на  черзі  український  чорнозем,
але  чомусь  народ  не  окриляє,
що  вірною  дорогою  повзе́м…

21.11.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761650
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017


ixeldino

Прости мені, Мамо!

Прости  мені,  Ненько
Мої  всі  гріхи,
Біль  із  серденька  
Мого  відпусти.

Прости  всі  образи
Які  я  вчинив.
Прости,  я  благаю!
Прости  назавжди!

Та  знай:  я  стараюсь
Буть  вірним  тобі...
Благаю!  Я  каюсь
В  провинах  своїх

Прости  мені,  Мамо
Всі  сльози  і  злість...
Я  знаю,  бувало...
Прости  це  мені!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651462
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 22.11.2017


Янош Бусел

Починалось все це так…

                                         [i]  [b]  [color="#ff0000"]  Студентський  Майдан...
                                               Трагічна  ніч  розгону...                        
                                               Роковини...Зараз...[/color][/b]
                                         [/i]
[i][b][color="#111136"]Каса  пуста…    Мо  Європу  наївну
Кинути  нам,-  мов  малих  кошенят?...
Не  піддалась…  Ми,-  тираду  їм  гнівну,-
Та  й  до  Москви,  не  жаліючи  п’ят…

Та  щось  не  те,-  піднялась  Могилянка,
Корпус  червоний,  розлючений  Львів…
Вже  сам  прем’єр  опускає  фіранку,-
Бо  це  вже  стрес,-  молодіжний  той  гнів…

Ну  та  нічого,-  вгамуєм  до  ранку…
Мирні?..  То  й  що?..  З  миром  підуть  до  хат…
Ми  ж  оплатили  розплат  забаганку,-
Гази…  Кийки…  Ті  ж  шоломи…  Той  мат…

В  темряві  ночі,-  команди,  прокльони…
Гази…  Носаччя…  Гуляють  кийки…
Ранок…  Майдан…  Вже  дорослі  загони
Стали  на  герць…  Проковтнув  матюки

Хвалений  БЕРКУТ…  Подибав  з  Майдану…
День  розцвіта  півмільоном  голів…[/color]
                                           
[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761559
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 22.11.2017


Евгений Познанский

СОНЕТ О СТАРИКЕ

Вам  восемьдесят  лет!  Ведь  вы  поймите!
Вам  нужен  самому  уже  уход,
А  вы  к  себе  ребёнка  взять  хотите,
Который  только  в  третий  класс  идёт.

Что  вы  дадите  маленькому  Вите?
А  в  интернате  он  не  пропадёт.
Вот,  отзывы  экспертов  посмотрите,
В  стране  нет  лучше  места  для  сирот!».

Но,  выслушав  начальницы  рулады.
Старик  сказал:  «он  хочет  жить  со  мной.
А  списывать  в  архив  меня  не  надо».

Они  преодолели  все  преграды,
Всех  бюрократов,    все  их  барикады,
И  вырастил  мальчишку  дед  родной.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761556
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 22.11.2017


Евгений Познанский

МОЛИТВА АРХАНГЕЛУ МИХАИЛУ

Архангел  Божий,  сокрушивший  мрак,
Бессмертный  победитель  сатаны,
Бес  каждый  наш  отслеживает  шаг,
Он  впился  в  сердце  всей  моей  страны.

Но  к  Богу  мы  взываем  и  к  тебе,
Архистратиг  небесный  Михаил!
Чтоб  в  этой  вечной,  огненной    борьбе,
Ты  вместе  с  нами  в  бой  со  злом  вступил!

Я  верю,  что  и  сам  ты  рвёшься  в  бой,
Творца  об  этом  просишь  ты  давно,
Бог  разрешит  сразиться  с  сатаной,
Но  вот  когда  -  знать  -  это  не  дано.

О,  Родина  великая  моя,
Ты  стала    костью  в  глотке  люцифера!
История  твоя,  твоя  семья,
Слова  поэтов,  истинная  вера,

Такая  цель  у  той  вселенской  тьмы,
Чтоб  девушки  не  стали  матерями,
Чтоб  братьев  ненавидели  лишь  мы,
Чтобы  врагу  легко  отдались  сами!

А  бесу  зло,  увы,  не  надоест,
Он  ненавистник  всякого  добра,
Но  мы  храним  наш  Православный  крест
На  берегах  великого  Днепра.

И  видит  это  всё  великий  Бог,
Враг  даром  выткал    смерти  паутины.
Да  победит,  Архангел,  твой  клинок,
Всех  зомби,  бесов,  все  хэллоуины!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761555
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 22.11.2017


Пасічник Анатолій

Понад усе

Понад  усе  для  мене  рідний  край,
його  свобода,  честь  і  незалежність.
Тих,  хто  поліг  в  бою,  не  забувай  
і  до  землі  батьків  свою  належність.

На  ціле  небо  простягнувся  стяг,
внизу  опершись  на  лани  пшеничні.
Чимало  в  нас  поразок  та  звитяг,
однак,  всі  сторінки  історії  величні.

Було  ж,  і  козаки  гострили  шаблі,
коня  кували,  щоб  в  бою  не  впав,
писали  кров’ю  пращурам  скрижалі,
щоб  ворог  перед  нами  відступав!

Земля  батьків  від  Сяну  й  аж  до  Дону
ножем  імперським  рвана  на  шматки.
Без  війська  нам  не  вберегти  кордону,
Донбас  відстоять  українські  вояки.  

Карпатський  велет  спину  розгинає,
Дніпрові  води  крізь  граніт  течуть,
в  степах  широких  вільний  дух  витає…
Цю  землю  давні  обереги  бережуть!

24-27.01.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761466
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 21.11.2017


evgen

ПО ГРИБИ . Бувальщина.

Було  це  давно,  і  була  тоді  «цветущая  жизь»,  і  текли    тоді  молочні  ріки  поміж  кісільними  берегами,  правда  черги  за  тим  молоком  були  по  пів  кілометра,  та  це  не  тема  сьогоднішньої  розмови.  А  «цветущая  жизнь»  справді  таки  була  бо  пили    і  випивали  тоді  і  на  найвищій  горі,  і  під  горою.  Різниця  була  не  великою.  Найвищі  пили  у  спец.  їдальнях,  спец.  ресторанах  для  них  усе  було  спец.  І  усього  було  в  достатку,  а  для  низів  були  різновиди  генделиків  це:  чайна,  магазин,  магазинчик,  пивнушка,  забігайлівка.  Найбільш  престижною  для  низів  звичайно  ж  була  чайна  на    «Високих  ступеньках»,  та  «Тіхая  гавань»  у  центральному  сквері.  Ну  а  швидко  доступні,    це  численні  «точки»  нашого  маленького  містечка,  а  простіш    «очаги  самогоноваренія»  .  Не  знаю  що  там  пили  на  горі,  а  у  низу  були  популярні  та  доступні  горілка  за  три  ке.ре.бе.  .  та  вино  за  руб  нуль  п’ять.  Найбільше  популярними  були  беззаперечно  «Чорнило  та  Біломіцин.»  Закуски  теж  було  навалом  це  і  тулька,  і  ковбаса  ліверна,  і  ковбаса  субпродуктова,  ну  а  вищій  клас  то  це  -    завтрак  туриста.  Правда  ліверна  і  субпродуктова,  як  тепер  виявилось,  це  котяча  і  собача  їжа  ну  як  тепер  оце  кі́текен.  Так  ми  ж  тоді  не  знали,  що  забираємо  останнє  із  рота  у  «братів»  наших  менших,  це  ж  тепер  реклама  та    різна  інформація.
Так  от.  Приходить  якось  до  мене  з  рання    кум,  а  діло  було  якраз  перед  Покровом,  та  й  каже.
-  Давай  поїдемо  сьогодні  по  гриби.
-  Чи  ти  з  дуба  впав  кажу  які  гриби?    Не  сьогодні    завтра  мороз  або  сніг  на  голову,  а  тобі  по  гриби.
 -  Чи    може  тобі  з  перепою?
-  Е…  темнота,  відпарирував  кум  ти  чув  коли  небуть  про  гриби    зеленушка?
-  Ні  кажу.
-  Так  отож.  Кум    плюнув,  бозна    чого,      на  палець  підняв    його  до  гори  і  багатозначно    подивившись  на    небо,  промовив.  
-  Їдемо!  Не  довго  думаючи  ми  повсідались  на  своїх  двоколісних  коней  і  вперьод.  По  дорозі  заїхали  у  генделик  щоб  запастись  провіантом  ну    і  звичайно  ж  горючим  для  души  і  тела.  І  оце  з  цієї  миті    і    почались  наші  пригоди.
Я  скочив  на  велік  та  й  поїхав,  озирнувся  а  кума  поряд  нема.  Вертаюсь  до  забігайлівки  і  бачу  таку  картину.  Стоїть  мій  кум  зігнувшись  у  три  погибелі,  розставив  руки  і  розкарячив  ноги,    роззявив  рота  та  й  закляк  мов  чорти  йому  запхали  кудись  кочергу.  Думаю  чи  не  радикуліт  його  часом  схватив.    -    Куме  ти  чого?  питаю,  а  він  тільки  пальцем  показує  на  асфальт  і  ні  гу-гу.    Бачу  пляшка  розбита  під  ногами,  а    це  для  кума  було  не  аби  яке  потрясеніє.    -  Та    тю,  кажу  на  тебе,  чи  й  не  горе  по  дорозі  ще  чотири    магазина.  У  слідуючій  забігайлівці  ми  поповнили  запас  «горючого»    і  за  якихось  десять  хвилин  були  вже  за  околицею  Лохвиці.  День  був  прекрасний.  Світило  сонечко,  у  небі  ні  хмаринки  та  у  кума  настрій  був  на  нулю,  бачу  треба  приймати  срочні  мери.  А  у  нас  зразу  ж  за  містом  чудовий  березняк  ото  ж  я  і  подумав  треба  цей  факт  використати,  бо  кум  надувся  як  жаба,  їде  мовчки  та  тільки  сопе  мов  ковальський  міх.  
-Куме,  кажу.  А  чи  не  заїхати  нам  у  цей  березнячок  та  підзаправитись?  У    кума  враз  спалахнули  очі.  «-  Дельноє  предложеніє  і  главно  необходімо  -  своєчасне,»  каже  кум.  Усілись  ми  на  самісінькому  крутогорі.  За  спиною  золотаві  берізки,  а  внизу  скільки  оком  глянь  у  неозорих  заплавах  Сули  вигойдуються  хвилями  безкінечні  очерети  та  осока.  В  осінньому    небі  тяглися  вервечки  диких  гусей  та  качок  і    там,  із  піднебесся,  чулося  їхне  прощальне  та    тужливе  ґелґотання.  За    пів  години  ми  непогано  підзаправились  і  моїм  добросердечним  кумом    повністю  заволодів  ліричний  настрій,  а  в  такі  моменти    його  завжди  тягло  на  пісню,  особливо  на  морську  тематику,  бо  служив  він  на  Балт.  флоті.    Правда  музикальним  слухом  його  Бог  не  наділив,  і  як  він  сам  частенько  говорив,  що  йому  ведмідь  на  вухо  наступив  у  дитинстві,  а  потім  обов’язково  додавав  –  І  де  він  у  біса  взявся  у  наших  краях?  Тож  співав  він  своєрідно,  вірніше  співав  я,  а  він  підспівував.  Ото  ж  я  починав  його  улюблену  пісню.  
- Прощайте  скалистые  горы.
Тут  кум  уставляв  своє  короне    АГА.
- На  подвиг  Отчизна  зовет
Кум  вставляв  своє  АГА.  Так  ми  агакаючи  проспівали  до  кінця  і  вже  у  прекрасному  настрої  продовжили  свій  шлях  до  заповітних  зеленушок.
Півтора  кілометри  які  відділяли  Лохвицю  від  Млинів  ми  подолали  зовсім  непомітно.  Переїхали  мостом  через  Сулу,  а  тут,  чи  то  на    радість,  чи  на  лихо  нечиста  сила  біля  самісінької  дороги  притулила  сільський  шинок.  А  всім  відома  ж  істина  –  чим  більше  тим  дужче  хочеться.  І  ось  уже  привітна  шинкарка  подає  нам  «чорнило»  пиво  і    якусь  занюхану  ліверку.
 Осінній  ліс  зустрів    казковими  барвами  та  неповторним  запахом  свіжої  хвої.  На  моє  здивування  ми  швидко  назбирали  зеленушок  хоч  і  ховались  вони  у  піску.    Та  завдяки  тому  що  місцевий  люд  повигрібав  усю  хвою  у  невеличкі  копички,  яку  заготовляли  для  опалення  своїх  хат  ,  гриби  було  дуже  видно.  Після    вдалої  грибної  охоти  ми  з  величезним  задоволенням  усілись  під  копичкою  хвої  на  осонні,    накрили    невеличку  поляну.  За  приємними  розмовами  плинув  час,  зникала  ліверка,  винце    і    звичайно  ж  жигулівське  пиво.  Ну  як  усі  розуміють  після  такої  кількості  рідини  яку  ми  спожили  у  нас,  як  то  кажуть,  закипіли  труби.    Діло  було  під  берізками  які  росли  обіч  невеличкого  болітця  тож  кум  відвернувся  в  один  бік  ну  а  я  в  інший.  Від  блаженного  задоволення  з  яким  я  звільнявся  від  зайвої  рідини  очі  мої  закрились.  Аж  тут,  зовсім  поруч  загарчав  пес  ,  а  потім  голосно  загавкав.    Мої  баньки  миттєво  розкрились  і  за  якихось  десять,  п'ятнадцять  метрів  від  нас  бачу  стоїть  лосиха  з  налитими  кров’ю    очима,  а  поруч  маленьке  лосенятко.  Не  пам’ятаю  як  але  вже  за  мить  я  був  аж  на  самісінькій  верхівці  берізки,  мабуть  тому  що  я  був  худорлявий    та  й  ростом  165  та  й  то  як  у  картузі  та  ще  й  як    підстрибну.  А  ось  кумові  не  повезло.  Він  був  трішки  нижчий  від  мене  за  те  широкоплечий  у  животі  та  й  важчим  за  мене  удвічі  ото  ж  і  мав  прізвисько  Колобок.  Так  от,  поки  я  кайфував  спорожняючись  із  закритими  очима,  кум    побачив  лосиху  та  й  вирішив  здуру  її  налякати.  Та  не  придумав  нічого  кращого  як  загавкати  по  собачому.  А  воно  ж  дурна  звірина  замість  злякатись  та  двинулась  з  налитими  кров’ю  очима  на  нас.  Ну  так  ото  ж  я  на  дерево,  а  кума  мабуть  кипіли  обидві  труби  бо  він  присів  під  берізкою.  А  та  тварюка  не  зрозуміла  жартів  та  пішла  у  наступленіє  .  Бідний  кум  хотів  скочить  на  ноги  та  де  там.  Штани  спали  зовсім  і  він  так  і  репнувся  прямісінько  там  де  і  присів.  Лосиха  зробила  ще  декілька  кроків  і  зупинилася  ,  мабуть  шукала  того  пса,  але  окрім  двох  придурків  які  їй  нічим  не  загрожували,  нічого  не  побачила  то  ж  повернулась  і  пішла  геть.  Ви  запитаєте,  а  що  ж  було  далі?  Та  що  ж,    я  ледве  зліз  із  тої  берези  потім  ми  розпалили  невеличке  багаття,  так-  сяк  підсушили  кумові  штани  і  зібрались  додому.  Та  якщо  хтось  подумав  що  на  цьому  наші  пригоди  закінчились  –  так  той  дуже  помиляється.  Бо  це  був  лише  початок.
Чи  то  хміль  на  нас  подіяв,  чи  пригода  з  навіженою  лосихою,    але  ми  ніяк  не  змогли  визначити  у  якому  напрямку  рідна  Лохвиця.  Кум  показує  в  одну  сторону,  я  в  іншу    тож  згодились  іти  третьою  дорогою  кудись  та  й  вийдемо.  І  справді  незабаром  ліс  закінчився  перед  самісіньким  носом  село,  а  так  як  тут  іншого  села  як  Гиряві-  Їсківці  немає  то  ми  зрозуміли  де  ми  знаходимось.  Не  дивлячись  що  село  зовсім  у  протилежному  напрямку  від  Лохвиці    ми  вирішили  провідати  місцевий  магазин    бо  кум  сказав  шо  «нада  знять  стрес»  і  поправить  «пошатнувшеся  здоровля.»  
Та  не  так  сталося  як  гадалося  бо  магазин  був  на  замку  тож  ми  відбули  з  села  у  напрямку  траси  Суми  –  Київ.  А  на  околиці,  неподалік  крайньої  хати,  стяла  копичка  сіна  отож  ми  і  вирішили  під  нею  перекурити  то  обмозгувати  "план  действій".  Я  ще  ставив  велосипед,  а  кум  уже  вмостився  під  копичкою,  порозкидав  руки  та  ноги.  А  тоді  дивлюсь  він  порпається  у  сіні  і  витягає  з  відти  трилітрову  банку  а    на  самісінькому  дні  там  ще  шось  і  булькає.  Кум  швиденько  відкрив  банку  і  звідти  війнуло  благородним  запахом  первака,  у  нас  таке  діло  називають  лагідно  –  три  гички.  -  Це,  кажу  кумові,  мабуть  чоловік  заховав  своє  еН.зЕ.  подалі  від  жінки  то  може  залишимо?  Кум  подивився  на  мене,  як  Ленін  на  буржуазію,  ковтнув  слину,  а  потім  каже.  –  Ти  шо  здурів?  Якби  доля  не  захотіла  то  не  навела  б  мене  на  цю  банку.  З  таким  железним  аргументом  не  можливо  було  не  погодитись.  Ні  банку  ми  таки  поклали  на  місце  уже  пусту,  а  самі  вирушили  у  напрямку  Лохвиці.  У  напрямку  це  ще  не  означає  що  додому,  бо  до  селища  Червонозаводське  лишалось  якихось  зо  два  кілометри  і  кум  пригадав  що  там  у  нього  є  рідня  тож  треба    провідати  бо  давно  не  бачились.  
Біля  воріт  нас  зустріла  привітна  молодичка  і  зразу  ж  запросила  до  хати.  
-  Заходьте,  заходьте  у  мене  і  свіжий  борщик  тільки  з  печі  і  варенички  з  сиром  та  сметанкою.  Господиня  насипала  борщику,  а  він  такий  гарячущій    шо  не  доведи  господи,  налила  по  чарці  малясовки,  та  вона  така  смердюча  шо  не  дай  бог,  то  я  її  не  пив  а  зразу  ж  до  борщу  з  обережністю.  А  кум  не  роздумуючи  хильнув  чарку  і  теж  до  борщу,  а  він  же  як  вогонь.  Дивлюсь  у  кума  баньки  з  орбіт  полізли  він  і  ложку  кинув,  руками  махає,  а  я  з  реготу  аж  під  стіл  заліз.  Та  все  ж  таки  пообідали  ми  гарненько,  подякували  господині  красненько  і  вирушили  на  Лохвицю,  а  це  не  мало  не  багато  а  12  ке.  ме.  та  відмахали  ми  вже  чотирнадцять,  а  годинник  тим  часом  нацокав  чотири  години  дня.  Та  якби  там  не  було  б  а  вже  за  сорок  п’ять  хвилин  и  ми  були  дома,  точніше  додому  ми  так  і  не  попали  бо  кум  ніяк  не  хотів  потрапити    під  гарячу  руку    коханої  дружини  пам’ятаючи  що  вона  ой  як  не  любить  коли  він  з’являється  заквашеним  по  самісіньку  зав’язку  тож  попросив  мене  проявити  солідарність  і  поїхати  на  ніч  до  його  батьків  у  село,  а  це  ще  одинадцять  ке.  ме.  плюс  до  тих  двадцяти  восьми  які  ми  уже  подолали.  А  куди  ж  ти  дінешся  це  все  ж  таки  кум!  Отже  я  заїхав  до  себе  додому,  віддав  жінці  гриби  і  кажу.-  ти  мене  сьогодні  не  жди  бо  їду  з  кумом  на  село,  там  конче  потрібно  допомогти  батькам.  
Осіннє  сонце  уже  майже  заховалося  за  обрій  коли  позад  себе  ми  залишили  останні  хати  рідного  міста.  У  Харківці  ми  в’їхали  разом  із  густими  присмерками.    Це  село  знамените  тим  що  тут  народився  видатний  український  драматург  Олексій  Федорович  Коломієць,  автор  знаменитих  (  фараонів)  А  ще  родом  з  цього  села  
Славнозвісний  письменник  Архип  Юхимович  Тесленко.
Центральна  дорога  сільської  вулиці  круто  повертала  ліворуч  і  якраз  зразу  ж    за  рогом  стоїть  старовинна  комора.  Стоїть  на  стовпцях  ,  мабуть  з  метр  від  землі  перед  дверима  площадка  це  щоб  легше  було  б  згружать,  чи  навпаки  грузить  на  підводи  збіжжя.  А  так  трішки  далі  величезна  і  глибока  калюжа,  а  поміж  нею  і  парканом  стежина,  десь  до  пів  метра.  Так  отож  минаємо  ми  оту  комору  настрій  чудовий,  я  попереду,  кум  позаду  і  просвітляє  мене.
 -  Оце,  каже,    з  цієї  коморної  сцени  виступала  сама    Марія  Заньковецька.    
-  Та  ти  шо  !  кажу  і  одночасно  повертаюсь.  І  якраз  тої  миті  руль  –  круть  і  я  уже  в  калюжі,  кум  звичайно  ж  за  мною.  Одні  кашкети  плавають  та  голови  стирчать  з  тої  калюжі.  Повилазили  ми  з  як  чорти  у    багнюці,  мокрі,    а  хороший  настрій  тю-тю,    мов  корова  язиком  злизала.  
 Колеса  у  велосипедах  погнуті,  ,  а  на  додачу  ще  й  собаки  такий  гавкіт  підняли  шо  ой!  Ну  плентаємось  ми  селом  у  багнюці,  мокрющі  добре  що  хоч  людей  не  було.  А  до  кумових  батьків  ще  кілометрів  зо  два  не  менше.  Хміль  почав  потроху    вивітрюватись,  зуби  цокотіти,  та  ще  й  небо  затягло  чорними    хмарами.  Я  уже  не  дуже  пам’ятаю  як  ми      подолали  ті  ке.ме.,  але  добре  знаю  шо  велосипеди    таки  затягли  на  подвір’я.  Коли  ми  зайшли  у  хату    то  у  мами  з  рук  так  і  випала    банка    з  огірками,  а  батько  схопився  за  серце.  Ще  б  пак  зайшли  у  багнюці,  майже  роздягнені  та  ще  й  босоніж.    Це  вже  вранці  мама  кумова  розповіла  що  ми  почили  роздягатись  ще  біля  самісіньких  воріт,  а  це  метрів  сорок  від  хати.  Батьки  нас  не  допікали  розпитуючи,  ми  ж  мовчки  так-сяк  умились  і…  на  теплу  піч.  Та  не  довго  там  полежали  бо  від  жари  дуже  таки  нудило.  Ми  один  за  одним  сповзли  на  піл,  але  і  там  чомусь  долівка  з’являлась  або  з  боку,  або  взагалі  кружляла  над  головою.  Кінець  –  кінцем  ми  позалазили  під  піл  і  там  на    прохолодній  долівці  таки  поснули.
Прокинулись  ранком  це  жах.  У  голові  наче  рій  розлючених  бджіл,  у  мізках  немов  чорти  б’ючись  копійку  шукають,  в  очах  літають  метелики,  а  у  рооооті  так  немов  коров’ячих  млинців  наїлись.  Мама    із  співчуттям    промовила.    –Хлопці    може  свіженького  супу  поїсте?  Я  вже  он  і  понасипала.  Та  де  там  про  їжу  неможливо  було  і  згадувати.  Батько  усміхаючись  пригладив  сиві  вуса  і  промовив.  -Бачу  вас  полікувати  треба,  і  наливає  по  чарочці  її  проклятущої  і  наказує  –  пийте  песиголовці!  Після  тих  ліків  за  якихось  п’ять  хвилин  ми  немов  на  світ  народились.  Бджоли  заспокоїлись,  чорти  порозбігались,  метелики  зникли  мов  і  не  було.  Поснідавши  ми  стали  одягатись.  Дивимось  на  чистенькі  штани,  сорочки  ,  на  сухенькі  черевики  і  тільки    переглядаємось.
Скажіть  ото  спасибі  матері  бо  ви  почали  роздягатись  ще  від  воріт,  а  велосипеди  ваші  я  уже  полагодив.  Минуло  з  того  часу    більше  сорока  років,  а  пам’ятається  усе  до  маленьких  дрібничок.  Виходить  правду  сказав  якийсь  розумаха  
(–  Кто  не  был    молод  –  тот  не  был  глуп!)    Так  –  таки  так!    Свята  правда.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761545
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 21.11.2017


Віталій Назарук

ВИПАВ ПЕРШИЙ СНІГ

На  землю  випав  перший  сніг,
Синички  зразу  біля  хати.
Він    простирадлом  білим  ліг
І    стали  зиму  всі  стрічати.

Враз  побіліли  пшениці,
Ялини  стали  новорічні.
Гілки  схилились  в  ялівці,
Вітри  надулися  північні.

Зайці  змінили  кожухи,
Співає  пісню  ще  струмочок.
Перефарбовані  дахи
До  димарів  кладуть  місточок.

До  горобини  не  дійшло,
Ще  видно  китиці  червоні.
Хоч  побіліло  вже  село,
Та  гріють  душу  пишні  грона.

На  землю  випав  перший  сніг…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761544
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 21.11.2017


НАДЕЖДА М.

Повернути б в осінь літо

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dx4c3ZwdDA8[/youtube]



Повернути  б    в  осінь  літо,  
Кликнуть  журавлів,
Бо  тепла  ще  недопито
З  теплих  літніх  днів.
 
Щоб  проливсь  пташиний  щебет,
Ніби  ніжний  шовк,
Розпогодиться  хай  небо,
Дощ  холодний  змовк.

Розцвіте  жасмину  гілка,
Мак  серед  степів.
Вітер  грав    би  на  сопілці
Так,  як  влітку  вмів.

Хай  душа  краси  нап"ється..
Радісний  мотив.
Тоді  й  серце  усміхнеться.
Ти  так  теж  хотів..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761529
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 21.11.2017


Ярослав К.

Цветы Вашей души

Он  смущается,  жадно  читая
Ваши  милые  сердцу  стихи...
В  них  такая  Вы  и  растакая,
Мол,  пустилась  во  все  бы  грехи.

Но  ведь  то  хвастовство  напускное,
И  не  больше,  чем  просто  мечты.
Не  отважитесь  Вы  на  такое  -
Растоптать  Вашей  клумбы  цветы,

Где  ромашки  цветут  и  тюльпаны,
Где  конца  не  имеет  весна,
Где  всегда  Вы  любимы,  желанны
В  своих  грёзах,  стихах  или  снах.

И  поэтому  даже  о  встрече,
О  знакомстве  с  героем  стихов,
Очевидно,  не  может  быть  речи.
Да  и  он,  может  быть,  не  готов

Потревожить  влюблённую  душу
Чтоб,  лукавя,  надеждой  терзать,
Чтоб  спокойствие  Ваше  разрушить,
А  своё  навсегда  потерять.

И  не  лучше  ль  в  холодной  постели
Так  же  нежно  писать  о  любви,
В  поэтических  мини-дуэлях
Умиляясь  своим  визави.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761507
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 21.11.2017


Леся Утриско

Стоїш на варті всіх віків.

Стоїш  на  варті  всіх  віків,  
На  варті  всіх  народів,  
Для  мого  Краю  не  хотів  
Таких,  смертельних  сходів.

У  крові  зрошених  пшениць,
В  сльозах-  жита  проросші,
Життя  заснуло  горілиць,  
Панує  зло  та  гроші.

Зібралось  військо,  на  чолі,
З  тобою,  Михаїле!
Моліть  у  Господа  добра-
На  вас,  уся  надія.  

Летять  молитви  до  небес,
Сьогодні  й  повсякденно,  
Дай  Боже,  би  народ  воскрес,
Не  згинув  безіменно.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761501
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 21.11.2017


геометрія

ОЖИВЕ КРАЇНА…

                                     Ще  не  вмерла  Україна,
                                     Та  й  не  може  вмерти...
                                     Українців,як  родину,
                                     Неможливо  стерти...
                                                                 Наші  люди  і  сьогодні,
                                                                 Не  бояться  вмерти...
                                                                 І  Небесна  славна  Сотня,-
                                                                 Недаремна  жертва...
                                     Її  воля,  її  слава,-
                                     Вже  законом  стала,
                                     І  панам  усім  лукавим,-
                                     Не  буде  пощади!..
                                                                   Розвелося  в  нас  багато
                                                                   Панів  над  народом,
                                                                   Україна  ж  їм  не  мати,-
                                                                   Доведем  не  словом.
                                     Є  ж  ще  славні  українці,-
                                     Козацького  роду,
                                     Що  панів  всіх,як  чужинців,
                                     Виженуть  із  дому...
                                                                   Нехай  вони  помандрують
                                                                   За  кордони  всякі...
                                                                   Там  живуть  і  там  панують,
                                                                   Де  сховали  статки...
                                     І  засяє  Укпаїна,-
                                     Прийде  та  година.
                                     Об"єднається  родина,
                                     Оживе  країна!..          
                                                                                   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761498
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 21.11.2017


Richter

Віра окриляє чи убиває?

Питання  віри  му́чило  віки́
осіб,  народи  й  цілі  покоління.
Повідав  би  усім  вам  залюбки́,
якби  дізнався,  де  її  коріння.

Давайте  разом  спробуємо  в  тім
відверто  й  послідовно  розібратись.
Історія  –  часів  минулих  плин,
а  в  нім  нелегко  істини  дістатись.

Щоб  усвідомить  краще  час  палки́й  –
середньовіччя́  варто  пригадати,
як  хрестоносців  немалі  полки
ходили  гріб  Господній  захищати.

Тевто́ни  й  тампліє́ри-шукачі
азійському  несли  уперто  ми́ру
на  вістрях  своїх  ко́пій  і  мечів
маловідому  християнську  віру.

Невже  той  гріб  цінніший  за  життя
хоча  б  одної  грішної  людини?
Лиши́лося  їх  стільки  майбуття́
тої  лихо́ї,  лю́тої  години…

А  скільки  їх  стражде́нних  полягло
у  Африці  й  на  інших  континентах,
коли  ту  віру  християн  зело
несли  конкістадо́ри  в  позуме́нтах…

Та  і  своїх  не  жа́лували  браття,
в  вогонь  старанно  підливали  масла  –
святої  інквізиції  багаття
століттями  у  пору  ту  не  гасло.

Не  краще  стало  в  пізні  більш  часи́,
з  початком  вже  двадцятого  століття
побили  більшовицькі  підлі  пси
узагалі  рекорд  тисячоліття.

Лиш  встигли  встановити  владу  рад
й  відразу  ж,  прямо  з  самого  порога,
в  комуністичний  з  вірою  уклад
вбивали  тих,  хто  вірив  щиро  в  Бога!..

Морили  голодом,  гноїли  в  таборах
чужих,  своїх  і  просто  іновірців.
Життя  перетворили  в  су́щий  жах,
чого  чекати  ще  від  тих  ординців?!.

Але  найбільш  цікавить  мене  все  ж,
чи  є  у  підлості  і  зла  якась  хоч  міра,
чом  насаджалась  усіма́  без  меж
у  всі  часи  сліпа́  і  ра́бська  віра?!

І  як  прожить  без  віри  в  наші  дні
в  порядність,  справедливість  чи  у  вірність?..
Любов  і  та  подейкує  мені,
що  я  не  вірю  щиро  в  її  вічність…

21.11.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761479
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 21.11.2017


Олекса Удайко

КУЙОВДИТЬ ВІТЕР РЕВНО ШАЛЬ

           Спроба  перекладу...  вірша,
           що  міг  бути...  українським  
           народним...  романсом......
[youtube]https://youtu.be/zOkOJHgTRDo[/youtube]
[i][b][color="#02706e"]Куйовдить  вітер  ревно  шаль,
Цілує  складки  сукні.
Рожевий  обрій...  І  печаль,
І  вітровій  попутній...

А  неба  синього  кришталь
Дощем  дочиста  вмитий...  
Чекаю  щось,  чогось  так  жаль,  
Та  сум  печаллю  вбитий.

Сьогодні  можу  я  простить...
Зумію  –  всяк  буває.

Від  тебе  ладна  я  піти  –
Любов  благословляє.[/color][/b]

19.11.2017[/i]


Оригінал:[b]

[i]И  листья  сладко  пахнут[/b]

Ревнивый    ветер    треплет    шаль,
Целует    подол    платья.
Закат    разлит...    Легка    печаль
И    листья    сладко    пахнут.
А    неба    синего    хрусталь
Так    чист!    Дождями    вымыт.
Чего-    то        жду,    чего-    то    жаль
И    клином    клин,уж,    выбит.
Сегодня    я    тебя    простить
Сумею    —    всякое    бывает.
Я    научилась    уходить    —
Любовь    меня    благословляет.

               (вірш  Олі  Радченко)[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761469
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 21.11.2017


Віталій Назарук

ПОГЛЯД ТАТА

Переді  мною  погляд  тата
І  та  любов  в  його  очах,
Коли  теплом  пашіла  хата
І  ми  сиділи  при  свічах.

Матуся  вклала  внука  спати,
Заснула  поруч  з  ним  сама,
 А    ми  удвох  сиділи  з  татом
І  розмовляли  про  «діла».

Я  зрозумів  тоді  багато,
Раніш  такого  не  було…
Це  я  прийняв  неначе    свято,
Ми  залишилися  удвох.

Плита  ще  трохи  пахкотіла,
Стояли  страви  на  столі.
Мова  не  йшла,  вона  летіла,
Часами  не  хватало  слів.

А  я  дивився  в  його  очі,
Ловив  і  погляд,  і  слова.
Ми  говорили  до  півночі,
Була  в  нас  мова  ділова…

Переді  мною  погляд  тата
І  та  любов  в  його  очах,
Коли  теплом  пашіла  хата
І  ми  сиділи  при  свічах.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761451
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 21.11.2017


Миколай Волиняк

Женщина року

Їх  женщини  року,  чи  збоченці  геї,
Бандити  –  сновиди,  з  Бродвея  шансон.
Пігмеї  плюгаві…  -  у  церквах  плебеї,
То  їх  єталони…  -  культура  й  кіно.

Їх  Слуги  народа…  Глава…  Воєвода,
Сє.арди…  хоз.ри,  -  блохи  різновид.
Кругом  де  вигода  там  їхня  природа,
Вкраїну  загарбав,  лукавий  гібрид.

Моделі  худОби,  артисти  маститі  ,                                        
Утеплені  крісла..,  даремне  бабло.
Усе  короновані…  -  все  дзябловиді,
Успішні.  Найвищі…  -  пречисте  л.йно!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761400
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 21.11.2017


alfa

Кленове листя

Затуманились  далі  зелені.
Теплим  спокоєм  диха  довкіл...
Гостре  листя  канадського  клена,
Розрізаючи  тишу  навпіл,
Опадало  з  тихеньким  зітханням  -
Відшуміла  весела  пора!..-
На  осінні  листочки  востаннє
Розсипа  золотинки  жура.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744964
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 20.11.2017


Віталій Назарук

Я ТУТ РОДИВСЬ

Це  наша  хата.  Ясен  на  кутку…
Стежина,  що  квітує  в  споришах.
Старезна  груша  в  молодім  садку,
Сюди  завжди  летить  моя  душа.

Тут  рідне  все  і  хоч  пройшли  роки,
Та  навесні,  коли  білю  садок,
Неначе  руки  тягнуться  гілки
І  гріє  дивний  серце  холодок.

Тут  діда  сльози  й  тата  мозолі,
Матусі  домоткане  полотно,
Якісь  несамовиті  солов,ї
І  в  клубі  «до  шістнадцяти»  кіно.

Переплелось,  усе  переплелось,
Проте  своє  ще  гріє  іздаля.
Лечу  додому,  так  вже  повелось,
Бо  тут  родивсь  і  тут  моя  земля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761346
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 20.11.2017


Richter

Пізня осінь

Опа́ла  багряни́ця  в  ди́внім  лісі,
злетіло  золото  і  бронза  вже  спливла́.
Стоя́ть  дерева  бідні  голі  й  лисі,
осіння  казка  в  ле́ту  відійшла.

І  вітру  поміж  віт  таке  роздо́лля,
у  кронах  він  уже  не  застряє́.
Усе  тепер  підвладне  його  волі,
ганяє  ни́зом  листя,  як  своє.

Сумує  на  узліссі  кущ  калини,
хоч  ще  прикраси  з  нього  й  не  зняли́.
Він  пта́ство  прихисти́ть  в  зимову  днину,
щоб  потім  його  діти  розцвіли́.

Останні  дні…  Усе  чекає  зи́му,
з  її  морозом-дідом  і  сніжко́м.
Всьому  свій  час.  Ще  буде  срібно  й  зи́мно,
все  зви́чним  у  природі  ланцюжком.

20.11.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761328
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 20.11.2017


Віталій Назарук

СПОГАДИ ПРО СЕЛО

Стоїть  село,  неначе  заніміло,
Лише  під  ранок  голосять  півні.
Роки,  як  птахи,  в  вирій  відлетіли,
Лишилися  ікони  на  стіні.

А,  що  було?..  Усе  село  співало…
Під  хатою  збиралися  діди.
В  хлівах,  то  «гоготіло»,  то  «мичало»,
Село  жило,  вставало  із  біди.

Босоніж  по  грязюці,  чи  пилюці,
Ходили  в  поле  і  старі  й  малі.
 Димівся  самосад  в  дідівській    люльці,
По  берегах  бродили  журавлі.

А  на  жнива  ходили  по  колосся,
Щоб  для  курей  хватило  до  зими.
І  розливалось  в  полі  стоголосся,
Здіймались  вгору  з  коминів  дими.

Колядники  від  хати  і  до  хати
Ходили  завжди  в  Різдвяні  свята.
На  кожне  свято  готувала  мати
Якогось  чудо-диво  пирога.

А  на  «пристольний  празник»,  на  Михайла,
Лавки  ломились  в  хаті  від  рідні.
Такого  свята  цілий  рік  чекали  -
Михайла,  що  на  «білому  коні».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761312
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 20.11.2017


НАДЕЖДА М.

Веду з тобою я розмову. .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0GgeeWtK1f4[/youtube]


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CvBUU2CPunc[/youtube]

Синичка  стукнула    в  вікно,
У  очі  пильно  задивилась.
Чому  не  тронула  зерно,
Нащо  у  рань  таку  прибилась?

Невже  мій  корм  не  до  смаку,
Думки  замучили  про  зиму?
Проблему  вирішу  таку,
Не  дам  загинуть  в  цю  годину.

Про  щось  хотіла  ти  сказать,
Як  зрозуміти  твою  мову?
Нащо,  сердешне,  так  страждать?
Моя  пташинко,  ти  -  чудова!

Так  хочу  біль  я  твій  узнать,
Веду  з  тобою  цю  розмову,
Щоб  сум  з  життя  твого  прогнать,
Зумій  відчуть  від  серця  слово..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761290
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 20.11.2017


Лілея1

ОСІНЬ, ЯКУ ПРИСВЯТИЛА ТОБІ…

[b][b]Гострі  верхів'я  осик  падолистом

Сиплять  осінній  додолу  бурштин

Й  теплого  вересня  срібні  підвіски

Вітер  гойдає  на  тлі  павутин.

Суміш  багряна  терпкого  відтінку,

Млосно-печальна  тече  потайна,

Легко  зібравши,  мов  з  чашечки  пінку,

Краплі  холодні  із  брами  вікна.

З  суми  всіх  осеней  я  лиш  четверту

(Легко  ідучи  назустріч  судьбі),

Ніжно  виводжу  на  спільнім  мольберті

Осінь,  яку  присвятила  тобі.[/b][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761284
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 20.11.2017


Lana P.

Літня гроза

Молиться  небо,  погрожує  громом.
Спека  накликала  бурю  з  дощем.
Пряне  повітря,  насичене  ромом,
Землю  накрило  прозорим  плащем.

Блискавки  сяйвом  пускають  коріння  —
Важко  утриматись  їм  назавжди,
Книгу  священну  читають  з  горінням,
І  розлітаються  їхні  сліди.

Краплі  лопочуть  і  мчаться  галопом  —
Ллються  у  щирості  сльози  спокут,
Вниз  опадають  прискореним  кроком.
Маків  пелюстя  шукають  маршрут  

В  гавань  калюжну,  де  сяйво  люстерка,
Пришвартуватись  настав  для  них  час.
Стихла  стихія.  Барвиста  веселка
Після  грози  завітала  до  нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761278
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 20.11.2017


CONSTANTINOPOLIS

*** Присвята пам’яті Аміні Акуєвій. ***


Не  плач  моя  Матінко-Земле,  гірко  не  плач,
Пробач  нам,  що  доньку  твою  не  врятували,
За  біль,  за  страждання,  за  розпач  пробач,
За  завдані  кривди,  за  болісні  рани.

Якщо  ти  не  зможеш  пробачить,  стерплю,
Всі  кривди  твої  ворожою  кров’ю  омию,
Земля  моя  рідна  всім  серцем  люблю,
Тебе  моя  мила!!!  Я  Встою!!!  Я  Зможу!!!  Я  Вмію!!!

А  ми  весь  свій  розпач,  наш  сум  і  наш  гнів,
Зберемо  у  помсту  у  біль  в  Буревії;
За  страчених  Доньок,  за  вбитих  Синів,
Я  воїн  твій  БОЖЕ!!!  Я  зможу!!!  Я  вмію!!!

Спокутуй  наш  гріх,  пробач  нам,  молю,
За  тебе  готовий  йти  в  бій  до  загину,
Бо  землю  свою,  Я  як  Волю  люблю,
Прийми  у  обійми  доньку  Україна!!!

«Прилину  до  теплих  і  лагідних  рук,
Моя  Рідна  Ненько  –  Ти  Сильна  і  Вільна.
Відчуй  мого  Серця  останній  цей  стук,
Я  Донька  твоя,    -  Я  Твій  Воїн  –  Аміна!!!».

Надію  із  коренем  рве  лиходій,
І  Ти  в  цьому  вихорі  бою  на  герці,
Занурилась  у  боротьбі  в  Буревій,
Якій  рвав  хоробре  і  любляче  Серце.

А  Віра  розп’ята  висить  третій  рік  на  хресті…
Над  тою  Голгофою  круки  чорні  кружляють.
Караючий  меч,  а  не  мир  Я  вам  буду  нести,
Що  ворог  мій  сіє,  те  завжди  він  пожинає…

- «Віддала  життя  за  твою  Перемогу.
Не  плач,  не  сумуй  моя  Матінко  рідна.
Навічно  полину  в  обійми  Я  БОГА,
Я  Донька  Твоя,  -    Одвічна  моя  Україно».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761244
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 20.11.2017


Калинонька

***

   Де  шукати  правду?  Їй  Богу,  не  знаю!
   Де  її  знайти  в  нас  ?    Я  й  гадки  не  маю.
   А  вона  потрібна    вже  на  кожнім  кроці,
   Бо  брехня  сліпить  нас  ,як  більмо  на  оці  .
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761239
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 20.11.2017


Олександр Кобиляков

ГІРКА ПРАВДА

Нема  правди  в  Україні  –
Тож  немає  й  волі.
Як  у  темній  домовині,
Люди  у  полоні.

Терплять  зраду  та  знущання,
І  брехню  з  каналів,  
Сльози,  голод  та  страждання  –
Від  катів  та  кланів.

Так  триває  рік  за  роком
Геноцид  країни.
Тягне  Рада  крок  за  кроком
Неньку  до  могили.

А  народ  –  мовчить,  чекає:
«З’явиться  месія!
І  нехай  нас  захищає
Від  цього  свавілля!».

Тільки  ворог,  дорогенькі,
Зовсім  не  чекає.
Він  вбиває  вас,  рідненькі,
Неньку  розпинає.

Від  байдужості  людської
Гине  Батьківщина.
Гинуть  воїни-Герої  –
Плаче  Україна.

І  панують  вже  над  нами  
Смерть,  брехня  та  зрада,
Бо  злилася  з  москалями
«Незалежна»  влада.

Ось  так,  любі  українці,
Здобули  ми  волю…,
Що  кати  у  нашій  хаті
Нищать  нашу  долю!

©  Олександр  Кобиляков

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761234
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 20.11.2017


Валентина Ланевич

Не відпускай мене, прошу, не відпускай.

Не  відпускай  мене,  прошу,  не  відпускай,
Нехай  душа  живе  у  пожаднім  полоні.
Неволь  чуттєвість  та  по  краплі  випивай,
Лице  щасливе  заховаю  у  долоні.

В  усмішці  ясній  понесу  щиру  любов,
Плекатиму  у  серці  пізню  свою  весну.
В  камінне  черево  підкину  сухих  дров,
А  в  тім  вогні  згорю  і  загодя  воскресну.

Не  відпускай,  без  тебе  згину  я,  помру,
Туманом  розчинюсь  в  осінньому  світанні.
Накинь  на  сутність  позолочену  вузду,
Той  гріх  безгрішний,  кохання,  що  на  стенанні.

19.11.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761231
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 19.11.2017


OlgaSydoruk

Под дождём, за окном, в свете фар…

Хмурый  день,в  ожидании  ночи,
Выметал  все  сомнения  прочь:  
Что  под  утро  туман  напророчил,  
Попол`удни  чудесно  сбыл`ось...  
Хмурый  день,в  ожидании  ночи,
Зажигал  канделябры  на  час...  
Напевая,знакомое  очень,
Кайфовал  на  басах  контрабас...  
Не  случайная  грусть  разливалась  
От  фальшивого  строя  октав...
И  казалось,что  всё  повторялось  -
Под  дождём,за  окном,в  свете  фар...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761229
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 19.11.2017


Ніла Волкова

Світло згаслої зірки 2

Продовження
Життя  –  яка  це  дивовижна  річ!  Воно  і  складне,  і  важке,  і  неймовірно  цікаве!  Все  у  ньому  урівноважено.  Забравши  у  Михайла  щасливе  дитинство,  доля  подарувала  йому  поетичний  талант,  який  яскраво  проявився  ще  у  школі-інтернаті.  
Малий  Мишко  ріс  надзвичайно  спостережливим  та  вразливим  хлопчиком.  Він  міг  подовгу  задивлятися  на  якусь  примітивну  травинку,  увінчану,  неначе  бусами,  світлими  росинками.  Або  спостерігати  за  білосніжними  хмарками  у  глибокій  небесній  синяві  –  які  ж  чудернацькі  форми  часом  створювала  з  них  природа!
Ось  породисте  старече  обличчя  з  волохатими  бровами  та  вусами,  горбатим  носом  і  посмішкою  тонких  губ,  а  поряд  якась  велетенська  риба,  широко  відкривши  рота,  намагається  схопити  маленьку  рибку.  А  ось,  кудлате  собача,    задравши  кумедного  хвостика,  мчить  кудись,  відірвавши  від  землі  товстенькі  лапки.
Чимало  дивовижного  можна  побачити  і  на  річечці  –  он  де  синя  бабка  з  прозорими  крильцями,  майже  непомітна  на  стеблі  очерету,  тільки  великі  очиці  райдужно  переливаються  та  сторожко  спостерігають  за  навколишнім  світом.

Від  цієї  досконалої  краси  розпирало  груди,  хотілося  стрибати,  сміятися  і  плакати  від  радощів  та  захвату,  що  Мишко  і  робив,  доки  не  навчився  виражати  це  красивими,  мелодійними  словами,  які  невідомо  звідки  приходили  в  його  голову,  наче  хтось  із  неба  нашіптував  їх  хлопчині!  
Але  з  роками,  все  частіше  згадував  ті  страшні  події  свого  дитинства  та  голодні  післявоєнні  роки.  Про  це  свідчить  ще  один  його  вірш:
***
Пам’ятаю:  
Перша  осінь  
По  війні,
А  я  босий
По  колючій,
По  стерні.
Полотняні
Недобілені  штанці,
Колоски  у  мене  в  торбі
І  в  руці…
Босі  ноги.  Думки  босі.
Босий  я–
Партизанить  десь  і  досі
Вся  сім’я.
Кононадяться  грозово
Десь  фронти  –
Окопалися  навічно
Там  брати.
Пам’ятаю,
Мов  було  –і  не  було:
В  півтори  ноги
Ішов  Хилай  Дмитро,
Півтори  руки
Привіз  в  село  Дем’ян.
А  в  селі–
Лише  пожарища
Й  бур’ян.
А  жіноцтво  косарює
В  третій  серп.
А  діди  молотять  жито
В  третій  ціп.
Поперек  мій
На  стернищі
Так  отерп,
Що  спочити  на  обніжку
Я  присів…

 (далі  буде)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761203
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 19.11.2017


Валентина Ланевич

Вклякає день перед зріділим листопадом.

Вклякає  день  перед  зріділим  листопадом,
Скупує  сонечко  на  ласку  у  промінці.
Кусками  цегла,  де  стіна  розбита  "градом"
І  виноградні  лози,  подерті  ремінці.

Скапує  сік  із  перестиглих  грон  вишневих,
Змучену  землю  порційно  біллю  напува.
Вкотре  Росія-мать  трясе  плечем  м’язевим,
Брязкає  сталлю  та  нашу  гідність  попира.

В  вогні  дерева-смолоскипи,  вогонь  в  серцях,
Злість  підіймається  з  глибин  і  повнить  груди.
Тримають  хлопці  наготові  зброю  в  руках,
Не  лізте  у  чужу  хату,  вам  зась,  паскуди.

19.11.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761178
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 19.11.2017


Миколай Волиняк

Гієни рискають в дозорі

Якби  дав  Бог  людині  крила,
Що  розгубили…  із  віків.
Ще  пригодилась  би  сокира,
Згадали  б  мо’  що  з  козаків.

Живемо  в  світі,  як  в  неволі,
Печать  раба  в  нас…  на  чолі.
Гієни  рискають  в  дозорі,
Збирають  подать  Сатані.

Зникають  дітки…  патріоти,
Щодня  все  більше  й  більше  вдів.
Кайфують  злодії…  сексоти,
Усе,  що  ціниться…в  ж.дів.

Слаба  людина  і  безсила,
Немов  краплинка  на  стеблі.
Над  нами  та  могутня  сила…
Що  править  в  небі  й  на  Землі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761149
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 19.11.2017


dovgiy

ЧИ ЗВИКАЮ

Чи  то  звикаю,  чи  незмога
Хоч  щось  змінити  у  житті,
Вже  не  та  первісна  тривога,
Переживання  вже  не  ті.
Під  вечір  мовчки  відпускаю.
Без  поцілунків,  без  зітхань
І  тільки  завчено  чекаю
Коли  зблисне  яскрава  грань
Маю  смарагд,  що  доля  дала  -
Розлук  і  зустрічей  ланцюг.
Мажорних  ланок  в  нім  так  мало
А  смуток  все  сповив  навкруг.
Ідеш  у  світ,    де  дощ  та  вітер,
Де  холод  сіє  листопад
Повз  яблуневі  голі  віти
І  чи  прийдеш  коли  назад?
Чому  ідеш,  немов  тікаєш?
Немає  вже  привітних  слів…
Чи  й  ти  вже  до  розлук  звикаєш?
А  я,  -  так  бачити    хотів
Оці  повиті  смутком    очі,
Ці  пасма  світлі  над  чолом,
Ці  руки  лагідні,  жіночі,
Які  тримали  над  столом
То  чашку  з  чаєм,  то  тарілку,
То  келих  світлого  вина,
Минає  свято…  мила  жінко!
Без  тебе  я…    і  ти    одна.
Чому  ми  так?      Невже  розтали
Всі    почуття,  мов  перший  лід?
Чи  може,  де  надії  мало,
Там  на  стежках  холоне  слід?
Гадаю  мовчки  свою  думу
А  на    душі  гіркий  осад…
І      в  плащ  із  дощового  суму
Закутався  мій  старий  сад.    

19.11.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761148
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 19.11.2017


Richter

Минає все


Колись  тебе  я  люто  ненавидів
всіма  своїми  фібрами  душі
і  хоч  давним-давно  уже  не  видів,
та  очі  все  ж  лишилися  чужі.

З  них  холодом  ласкаво  й  зараз  віє
і  так  же  визирає  пустота,
Там  заповітні  не  живуть  вже  мрії
і  покосилися  колись  п’янкі  вуста…

Проходить  все.  Уже  давно  минулись
і  ті  часи,  коли  тебе  любив.
Образи,  зради…  ніби  сон  забулись
і  жаль  недовгу  ненависть  змінив.

18.09.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761135
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 19.11.2017


Ніна Незламна

Поїздка до сина / проза /

                                         Поїздка  до  сина
Осінній  вечір  хилився  до  ночі…    Третій  день  поспіль  мжичив  дощ.  Часом  зривався  холодний  вітер,  летіло  листя,  яке    вже  змінило  колір  на  ледь  жовтуватий  і  багровий,  і  серед  нього  зелене,  блискуче,  потріпане,  навіть  розірване  частково….
           В  хаті  прохолодно,  Таня  вправила  хазяйство,  хоч  самій  важко  та  тримає  корівку  молоденьку,  первістка  має  бичка.  То  добре,  планувала,  бичка  здам,  а  молочко  теж  буду  здавати,  якась  копійка,  приїде  син,  буде,  що  передати  онучатам.
Перед  вікном,  розчесала  косу  і  поглядала  в  нікуди,  заполонили  той  погляд  думки….
 Вже  три  роки,  як  пішов  чоловік,  плакала,  бідкалася  нащо  мені  цей  вік,  мабуть  було  б  краще  піти  мені  першій,  йому  б  легше  залишитися  було,  а  я  хто  їм?!  
                 Їй  тоді  було  тридцять  років,  працювала  при  заводі  в  бухгалтерії.  Тільки  й  мови  по  кабінетах  та  цехах  заводу,
-«В  директора,  Степана,  розбилася  на  машині  дружина…».
 У  них  пізня  дитина,  хлопчик,  йому  було  лише  три  роки,  дружина  наважилася  в  тридцять  сім  років  народила.  А  він    на  п`ять  років  старший,  так  вийшло  в  молоді  роки  Бог  не  дав  дитя.  Він  був  у  відчаї,  ніхто  не  сподівався,  що  станеться  така  біда.  Все  зажурений,  як  птах  підбитий,  здавалося,  аж  почорнів,  а  ті,    карі  очі,  колись  світилися  щастям,  тепер  запали,  сумом  заплели,  за  декілька  днів  волосся  майже  все  стало  сивим.  
         Він    давно  знав  Таню,  вона    відразу  після  технікуму  працювала  в  бухгалтерії  економістом.  Прийшла  така  молоденька,  тендітна,  а  очі  смарагдові,  світлі,  світлі,  погляд  лагідний  і  ямка  на  щоці.  Хіба  він  міг  такій  красуні  відказати,  не  взяти  на  роботу.
 Вже  через  кілька  років  поспіль,  знав,  що  не  склалась  в  неї  сім`я.  Розійшлася    з    чоловіком,  не  знав  причини,  чому  дітей  не  було  та  над  цим  ніколи  не  замислювався.
Степан  після  року,  як  не  стало  дружини,  трохи  уговтався,  частіше  навідувався  в  бухгалтерію.  Здавалося  і  не  було  за  чим  та  його  неначе  магнітом  тягнуло  туди.  Ще  раз  побачити  ті  красиві  очі.
Одного  разу    таки  застав    Таню  одну  і  відразу  запропонував  разом  жити.  Бідкався,  що  старший  та  обіцяв  шанувати.  Вона  ж  відразу  не  погодилася,  попросила  час  подумати.
 Декілька  раз  в  кінці  робочого  дня  заходив  з  сином,  Ярославом,  до  неї  в  бухгалтерію.  Воно  ж  миле  хлопченя,  дуже  схоже  на  Степана  і  розумник.  Вона  дивилася    зі  сльозами  на  очах  і  думала,  хлопчику,  а  чи  я  тобі  заміню  маму,  чи  гідна  я  це  зробити?  Кілька  раз  задавала  собі  запитання,  чи  зможу  полюбити,  як  свого,  рідного  сина?  
Вона  була  впевнена,  що  своїх  не  буде  мати,  не  дали  лікарі  надії,  слово  -  »безплідна»  не  виходило  з  голови.
Степан  згодом  нікого  не  соромився,  привітно  заходив  в  бухгалтерію,  відразу  всі  виходили,  залишали  їх  на  одинці,  вкотре  умовляв  її....    Часто  серед  ночі,  проснувшись,  думала,  над  цим  питанням,  як  наважитися  на  це?  І,  як    буде  краще,як  наважитися?  І  в  той  же  час,  відразу  втішала  себе,  але  ж  гарний  і  в  достатку….
     Хоч  консервний  завод  і  не  великий  та  він  багато  років  справно  ним  керує.  Таня  інший  раз  ловила  себе  на  тому,  що  чим  більше  з  ним  спілкувалася,  тим  більше  їй  подобався.  Усміхаючись,  думала,  не  дарма  кажуть,  що  жіноче  серце  не  камінь,  а  може  то  доля?  Напевно  так!    І  дала  згоду…  
       Щасливі  роки  прожили,  ніколи  не  думала,  що  так  все    складеться  добре.  Степан  поважав,  любив,  цінив,  відносився  так,  неначе  це  кохання  зовсім  молоде.  Любили  разом  чаювати  і  тішилися  сином,  який  підростав  у  її  обіймах.  Ту  ласку,  що  вона  давала  хлопчикові,  не  кожна  мати  може  дати.  Біля  ліжка  засинала,  відчувала  кожне  його  хвилювання,  прислухалася  до  подиху.  А    часом,  коли  гралася  з  ним,  від  щастя  котилися  сльози,  коли  називав    її  «мамою»,  цілував  і    всміхаючись,  ніжно  тулився,заглядав    в  очі,  обіймав.
         Так  швидко  сплинув  час,  обоє  на  пенсії  і  син  одружений,  вже  має  діточок.  Ніяк  натішитися  не  могли,  коли  привозили  до  них    дітей  на  все  літо.  Різниця  між  онуками  півтора  року,  то  було  поділяться,  дід  з  онуком,  вона  з  онучкою,  бо  все  як  разом,  то  тільки  й  чути  плач,  як  меншими  були.  Все  іграшками  не  могли  поділитися,  а  то,  як  і  майже  не  було  із-за  чого,  все  ж  знаходити  привід  посперечатися,  а  часом  діло  доходило  до  стусанів.
       Одного  разу,  взимку,  ввечері  чаювали,    згадували,  онуків,  тішилися,  що  вже  підросли.  Згадали,  як  шукали  малих,  а  вони  навмисне  заховалися    в  сіні.  Прийшлося  довго  шукати,  аж  розхвилювалися,  а  ті  були  задоволені,  що  довго  шукали,  вимагали  погратися  з  ними  в  хованки.  Пригадували,  як  діти  кожне  літо  гостювали,  ходили  з  ними  в  ліс  по  суниці,  просто  на  прогулянку,  насолоджувалися  природою  і  дуже  тішилися  домашніми  стравами,  особливо  домашньою  ковбасою  та  солодощами,  які  пахли  на  всю  хату.
       А  згодом  син  в  Києві  відкрив  свою  фірму,  стали  жити  дуже  добре,    в  достатку.  Дружина  Надя  працювала  в  податковій    службі.  Діти  підросли,  стали  майже  самостійні,  до  стареньких  не  приїжджали,  чи  то  не  мали  бажання,  чи  за  браком  часу…
       Напередодні  Нового  року  чоловікові  стало  зле,  викликала  швидку  та  нажаль,  поки  лікарі  приїхали,  серце  зупинилося.
     Неначе  уві  сні,  машини,  похорон,  люди…..  Серце  розривав  біль,  що  ж    тепер  буде?  Сама  залишилась,  одна,  як  билинка,  все  дивилася  на  фото  і  мокра  хустинка  тремтіла  весь  час  в  руці,  котилися  сльози.  Хто  їй  порадить  і  розрадить,  як  –  то  далі  жити,  як  бути  одній  в  чотирьох  стінах?
         Та  час  плинув….  Він,  люди  кажуть,що  час  лікує,  загоює  рани..  
В  домашніх  клопотах,  як  і  завжди,  хоч  і  містечко  та  є  де  корову  пасти.    Насправді  дуже  тяжко  без  чоловіка  та  хіба  можна  відмовитися  від  того,  до  чого  звикла?  Все  ж  тримала  і  корову,  яка  привела  бичка,  і  курей  та  декілька  гусей.  Раніше  було,  як  приїжджав  син,  то  все  брав,  ніколи  не  відмовлявся,  як  не  стало  ж    Степана,  тільки  й  приїхали  всі  на  сорок  днів  та  на  річницю.  Правда  телефон  подарували,  щоб  дзвонила,  якщо,  щось  треба.  Онук,  Олександр,  в  школу  ходив  в  одинадцятий  клас,  а  онучка,  Наталка,  в  десятий.  Тішилася  старенька  ними  і  часто  плакала,  що  залишилася  зовсім  одна.  
       Якось  одного  разу,  восени,  вирішила  сама  поїхати  до  них,  побачити  всіх,  провідати  онуків,  за  якими  дуже  сумувала.
Та  й  хотіла  привезти  їм  гостинців,  своєї,  домашньої  випічки.  Пригостити  ними,  адже  вони  дуже  раділи,  коли  привозили.    
               Подзвонила  до  сина,  попередила,  що  приїде  завтра  та  він  був  дуже  заклопотаний,  сказав,  що  не  зможе  на  автовокзалі  зустріти,  нарада  в  нього.  Наполягав,  щоб  гостинців  не  брала,  бо  вдома  все  є.  Як  у  розбитого  корита,  напекла,  насмажила,  не  знала,  що  робити?  Якось  ніч  перебула,  трохи  спала,  а  то  не  спала,  все  в  думках.
   Та  ранком,  подивилася  на  продукти,  що  приготувала,  защеміло  серце,  хай  посмакують  домашні  страви!
 Таки  наважилася  поїхати,  зібрала  все  в  дві  торби  і  тихенько  пішла  на  автостанцію.  Дорогою  втішала  себе,  я  ж  не  надовго,  сусідка  подивиться  за  хазяйством,  домовилася,  все  буде  добре.  Хоч  би  одним  оком  побачити  онуків.  Та  приголубити  їх,  згадала,  як    були  маленькими,  хворіли,  стільки  ночей  з  чоловіком  не  спали.  Все  було,  як  квочка  біля  курчат.  Невістка    часто  в  відрядженні,  він  на  роботі,  хіба  дуже  їм  були  потрібні  діти,  все  тільки  й  мови,  «кар`єри  досягти».
     На  третій  поверх  ледве  піднімалась,  пристала,  геть  мокра  хустина  сповзла  на  плечі.  Важкувато,  думала,  та  я  все  перетерплю,  іще  трішки,  аж  ось  і  четвертий.  Шалено  серце  забилось,  говорив  син,  що  хтось  має  бути  вдома,  надавила  кнопку  дзвінка…
 Кілька  хвилюючих    секунд,  а  здалося  занадто  довго..
В  дверях  стояли  онуки,  здивовано  подивилися  на  неї,  а  потім  один  на  одного.
Олександр  усміхнувся,  оглянув  з  ніг  до  голови,
-О!  А  ми  забули  напевно,  чи  не  зрозуміли,  коли  ти  приїдеш!
І  вже  поглядом  зирнув  до  Наталки,  дав  зрозуміти,  щоб  запрошувала  в  квартиру.  Та  онучка    подивилася  з  під  лоба,  крутнулася  на  п`ятці,  в  сторону  квартири,
-  Проходь  бабусю,  чесно  ми  тебе  не  сьогодні  чекали.  Ну  раз  приїхала,  то  будеш  сама,  у  нас  справи,  ми  через  пів  години  виходимо.  А  мами  немає,  вона  у  відрядженні,  буде  днів    через  чотири,  не  раніше.
Жінка  наважилася,  ступнула  пару  кроків,  хотіла  обійняти  Наталку  та  онучка  швидко  підхватила  сумку,
-  Ого,  оце  треба  все  тягнути?!  Ми  не  голодні,  у  нас  все  є.  Ти  напевно  забула,  хто  у  нас  тато…  І  хто  все  це  буде  їсти?!
Таня  розгублено    подивилася,  ледь  з  себе  видавила
-  Та  ви  ж  раніше  тільки  й  хотіли  домашнього.  Що  так  виросли,  так  змінилися,  то  все  хвалили…
Її  перебила  онучка,
-А,  що  не  видно,  що  ми  виросли?
І  знову  крутнулася  на  п`ятці,  пішла  в    свою  кімнату.  Ярослав  поставив  другу  сумку  на  стілець,
-  Знімай  куртку,  десь  там  повісь,  а  мені  теж  час  збиратися.
             Забилося  гучно  серце,  в  горлі  ком,  здавило…  На  вії  забриніла  сльоза..  Ой,  що  це  я,  ні,  ні  вони  не  повинні  бачити  моїх  сліз,  крутилося  в  голові.  Присіла  на  стілець,  непомітно  змахнула  непрохану  сльозу,  взяла  себе  в  руки,  спокійно  виклала  продукти  на  стіл,  про  себе  в  думках  повторювала,  
-»  Це  нічого,  це  молодь,  це  пройде»,-  заспокоювала  себе.
Ярослав  зайшов  на  кухню,  побачив  всі    продукти,
-  Пахне  гарно  та  нам  немає  часу  зараз.  Ти  привезла  продуктів  на  цілий  місяць….
-Пішли!  Вже  досить  теревенити!  -  погукала  Наталка.
Таня  встала,  хотіла  провести  до  дверей..  Здалося  ноги  закам`яніли..
Ярослав  кивнув  рукою,
-Не  переймайся,  вже  не  маленькі,  відпочивай  і  сама  собі  чайник  постав,  бо  ми  вже  запізнюємося..
   В  квартирі  стало  тихо,  лише  годинник  вибиває,    
-«Тік  -  так,  тік  -  так…»
             Здавалося  ледь  вхопила  повітря,  в  голові  зашуміло..  Тремтячими  руками  дістала  ліки,  напевно  тиск,  подумала,  хоч  би  не  гірше…
   За  вікном  темніло….  Жінка  стояла  на  балконі,  вдивлялася  в  вечірнє  місто.  Красиво,  що  сказати,  трохи  тішилася,  вогні  освітлювало  вулицю,  по  алеях  з  обох  боків  світили  круглі  ліхтарі.  Купки  листя  виблискували  після  дощу..  Осіння  прохолода  віяла  в  обличчя,  розвіювала  сиве  волосся,  що  впало  на  чоло.  Гул  машин,  то  голосніше,  то  тихіше  долітав  до  неї  і  час  від  часу  чулися  їхні  сигнали.
Напевно  треба  було  поїхати  назад,  крутилося  в  голові  та,  як  же,  це  ж  так  не  робиться,  втішала  себе,  хіба    так  можна  сина  не  побачила.  В  квартирі  позирала  на  годинник  і  все  не  наважувалась  зателефонувати  до  нього,  прислухалась  до  вхідних  дверей.
 Нарешті  почула  шурхіт,  відмикання  замка,  Ярослав  і  Наталка  весело  ввалилися  в  двері,  один  поперед  одного.  
-Тихо-зауважив  Ярослав,  -  Ми  самі,  чи  є  наша  гостя?
Наталка  всміхаючись,  крутнула  головою,
-  Добрий  вечір!  -
   Таня  навіть  не  встигла  проронити  слова  в  відповідь,  онучка  відразу  поспішила  в  свою  кімнату.
Ярослав  поставив  чайник,
-  Давай  бабцю  поп`ємо  чаю  і  в  ліжко!  Я  тобі  білизну  дам,  постелиш  на  дивані  і  лягай  спати,  бо  тато  напевно  приїде,  як  завжди,  під  північ.
Таня  кивнула  головою,  присіла  на  кухні  біля  столу.  Онук  налив  мовчки  чаю,  поставив  на  стіл  солодощі,  а  сам  включив  планшет,  занурився  в  нього.
-  Як  ви  тут,  онучку?  Як  успіхи  в  школі?  Напевно  на  якісь  гуртки  ходите,  так  пізно  прийшли?  –  тихо  запитала.
Він,  кивнув  головою,
-У  нас  все  добре!  В  твої  роки,  не  варто  хвилюватися  за  все,  воно  тобі  не  потрібне.  У  нас  є  мама,  тато,  тож  все  під  контролем,  не  засмічуй  мізки  про  нас,  шануй  себе,  лягай  спати.
Він  пішов  до  себе  в  кімнату.
     Ось  так,  є  мама,  тато,  то  все    добре,  а  я  вже  й  не  потрібна  стала,  бач  яка  мова,  мабуть  Степан  і  не  думав,  що  я  колись  почую  такі  слова.  Ох,  молодь,  молодь,  ви,  ще  не  знаєте  життя,  чи    не  думаєте,  що  колись  станете  такими,  крутилося  в  голові…        Згодом  чула,  як  вони,  про  щось  розмовляли  в  ванні,  сміялися.  Нарешті  стало  тихо…
       Тані  не  спалося,  а  коли  ж  син  прийде,  вже  на  пів  дванадцяту?  Оце  таке  міське  життя,  майже  північ,  а,  місто,  ще  не  спить.  Стояла  біля  вікна  і  знову  згадувала  онуків  маленькими,  їх  щасливі  обличчя,  коли  вона  приїжджала  зі  Степаном.
 Раптом  почула,  як  відкрились  вхідні  двері,  насторожилася,  розхвилювалася,  обійняти  б  та  поцілувати,  подивитися  на  нього,  адже  більше  півроку  не  бачилися.
Він  з  прихожої  кімнати  побачив  її  біля  вікна,  здивовано,
-О!  Привіт!  Ти,  ще  не  поїхала?
 Не  голосно  промовив,  а  потім  гучніше,
-Я  тобі  завтра  машину  дам  з  офісу.  Пізно!  Лягай  спати,  немає  чого  марудитися.
І  більше  ні  слова,  син  пішов  до  ванни.
Не  лягала,  чекала,  може  все  ж  загляне  та  хоч  про  щось  запитає?    Він  із  ванни,  навіть  не  заходячи  в  кухню,  пішов  в  свою  спальню….
Чи  то  був  сон,  чи  не  був,  не  могла  збагнути.  Ворочалася  всю  ніч    та  так  і  не  змогла  заснути.  Ні  не  плакала,  боялась,  біль  стискав  під  серцем,  ліків  насмокталася  та  не  мала  втіхи.
Ледь  дочекалася  ранку,  надворі  сіріло….  Вітер  за  вікном  підносив  листя  і  клубком  котив  по  дорозі….  
 Поглянула  на  мобілку,  за    годину  автобус,  тихенько  зібрала  білизну,  склала  в  купу  на  дивані,  одяглася.  Тіло  чомусь  все  тремтіло,  чи  від  безсилля,  від  того,  що  майже  не  спала,  чи  від  хвилювання.  Вирішила  не  заважати,  гадала,  в  сина  напевно  багато  проблем  і  без  неї,  як  так  пізно  повертається  з  роботи.  Нащо  я  їм  тут?  Треба  було  не  їхати,  для  них  лише  заморока.
Тихенько  закрила  за  собою  перші  вхідні  двері,  а  в  других  замок  сам  закрився  на  засовку.
Постояла  тихо,  переводячи  подих,  перехрестилася  і  пішла  до  автостанції…
Дорогою  все  з  думками,  що  ж  не  так  зробила,  чому  вона  втратила,  того  сина?  Що  ніжно  так  тулився  і  в  очі  весь  час  заглядав  і  говорив,  що  любить.  Вже  старшим  говорив,  що,  хоч,  що  станеться  з  батьком,  її  не  залишить…
     Яку  ж  помилку  вона  зробила?  Адже  важко  було  в  житті    та    все  ж  вивчили,  дали  освіту  і  гроші  на  квартиру,  ще  й  добру  частину    на  бізнес…  Весь  час  в  голові  копошилися  думки,  не  давали  спокою.  Де  ж  поділася  його  ласка,  чому  став  таким  байдужим  і  черствим?
                                                                                                     З0.10.2017р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761132
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 19.11.2017


Мартинюк Надвірнянський

Ніч зоріє


В  тишині  ми  одні.  Ніч  зоріє,
А  в  душі  десь  на  дні  пісня  зріє.
Хто  так  зміг  нас  обох  переплести,
Що  очей  і  думок  не  відвести.

Наче  мед,  наче  хміль  пахнуть  губи,
Хто  так  зміг  щоб  обом  було  любо.
Хто  так  зміг  що  з  очей  світло  ллється,
І  в  обох  наче  дзвін  серце  б’ється.

Хто  так  зміг,  чи  той  день,  чи  той  вечір,
Що  немає  між  нас  порожнечі.
Хто  нам  дав  отаке  клопотання,
Що  в  цім  світі  зоветься  коханням.

Хто  любові  нам  дав  так  багато,
Що  аж  хочеться  землю  обняти.

Парище.
2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761126
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 19.11.2017


Надія Башинська

ЯСНЕ СОНЕЧКО, ЖИТО В ПОЛЕЧКУ…

Ясне  сонечко,  жито  в  полечку.
Тут  лісок,  квітучий  гай.
Тут  матуся  й  тато,  радості  багато.
Тут  мій  рідний  край!

         Україно,  ненька!
         Я  люблю,  рідненька,
         твої  ріки  і  моря.
         Рідна  тут  моя  земля!

Дружба  тут  міцна,  усмішка  ясна.
Спів  веселий  солов'я.
Де  хлюпоче  річка  і  шумить  смерічка,
Стежка  тут  моя!

         Україно,  ненька!
         Я  люблю,  рідненька,
         твої  ріки  і  моря.
         Рідна  тут  моя  земля!

Ясне  сонечко,  жито  в  полечку.
Тут  лісок,  квітучий  гай.
Тут  матуся  й  тато,  радості  багато.
Тут  мій  рідний  край!

     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761124
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 19.11.2017


Валентина Малая

ПРО ЗИМУ І ЗИМОВІ СВЯТА ДІТЯМ ( додатковий матеріал для проведення зимових свят)

******************************
@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@

[b]Ой  зимо-зимонько![/b]

 Ой  зимо-зимонько,  білая,..  мо-роз...  
Довго  чи  коротко,а  на  твоїх  до-ро-гах  
Ой,  серце  дІвчини  ти  не  за-мо-розь!
 Ой,зи-мо-зимонько,та  не  морозь  так  довго!...  
Зи-мо-зима!Насип  багато  снігу!!!  
І  дітям  дай  ...награтись  досхочу!
 Зи-мо-зима!Даруй  їм  купу  сміху!!!  
Зи-мо-зима!Не  треба  нам  дощу!
 зи-мо-зима!зи-мо-зима!  
Ой  зимо-зимонько,  білая,..  мо-роз...
 Довго  чи  коротко,а  на  твоїх  до-ро-гах...  
Ой,  серце  хлопця...ти  не  за-мо-розь!  
Ой,зи-мо-зимонько,та  не  морозь  так  довго!...  
Зимо-зимА!Насип  багато  снігу!!!  
І  дітям  дай  награтись  досхочу!!!  
Зи-мо-зимА!Даруй  їм  купу  сміху!!!  
Зи-мо-зимА!Не  треба  нам  дощу!  
зи-мо-зимА!зимо-зимА!  
Зи-мо-зима!Насип  багато  снігу!  
І  дітям  дай  награтись  досхочу!  
Зи-мо-зимА!Даруй  їм  купу  сміху!  
Зи-мо-зимА!Не  треба  нам  дощу!
 зи-мо-зимА!зи-мо-зимА!  02.12.2015р.  
***
[b]Ой  холодна  й  лютая  Зимонька-зима!![/b]

 Ой  холодна  й  лютая  Зимонька-зима!!
 Не  пуска  на  вулицю,вдома  всіх  трима!
 В  хаті  лиш  ялиночка  світить,зігріва!  
Де  ж  поділись,зимонько,  справжнії  дивА?
 Подарунки  з  лісу  нам  Дід  Мороз  привіз  
Печива  й  цукерочок  цілий-цілий  віз,
 Пісеньку  про  зимоньку  заспіваю  я,  
Хай  будЕ  веселою  вся  моя  сім'я!!  
У  вікно  дивлюся  я  на  лапатий  сніг!  
Не  дає  нам  Зимонька  вийти  на  поріг!  
І  не  видно  пташечок,холодно  усім!
 Розкажу  я  казку  теплу  родичам  своїм!  
Ой  холодна  й  лютая  Зимонька-зима!!  
Не  пуска  на  вулицю,вдома  всіх  трима!  
В  хаті  лиш  ялиночка  світить,зігріва!
 Де  ж  Різдвянії  поділись  справжнії  дивА?
 09.01.2015р.,
***
[b]ЛИСТ  ДІДУ  МОРОЗУ[/b]

 Здрастуй,Діду  наш  Мороз!  Борода  із  вати!!!  
Подарунки  ти  приніс  ?Дідусю  бородатий!  
Україні-мир,свободу!  Радість  -нашому  народу!  
Дітям-  печиво  й  варення,а    дорослим-сік  й  печення!
Старикам-здоров*я  віз!  Умоляю,Дід  Мороз!
Татові  супер-  зарплату!  Мамі-  фрукти,ті    гранати!  
А  сестрі-  відеоплеєр...Ти  ж  чарівний,добрий  геній!
Мені-  малесенький  айфон,хворим-грошей  мілліон.  
Сиротам-  знайди  притулок,  Маму,тата  й  порятунок...
 Всіх  людей  ти  помири,  заспокій,розвесели!  
Дай  побільше  Сонця  нам!  Настрій  вранку  і  бальзам!  
Силу    духу,силу  м*язам,  прибери    всі  негаразди!!
Все  налагодь    на  планеті,  Просять  і  дорослі  й  діти  !
 Милий  ,Дідусю  Мороз!  Борода  із  вати!!!
Подарунки  ти  приніс  ?Дідусю  бородатий!  
09.12.2015г.  
***
[b]Ой,  Морозе-морозець!!![/b]

 Ой,Морозе-морозець!  Ти  як  хлопець  -молодець!  
То  прийшов  і  всіх  злякав!  На  подвір'я  не  пускав!
То  утік  ,прийшов  дощем!  Під  вікном  і  під  кущем!  
Наробив  брудних  калюж  Повернись  до  нас  же...Ну  ж-бо!!  
Дітям  хочеться  розваг  І  зимових  рівноваг!!!
 Снігу,снігу  нам  насип!!  Он  Оленка  і  Пилип...  
На  балконі  з  саночками  Стриб  та  стриб...  стриб  та  стриб...
А  красунечко,Зима!  Тебе  теж  чогось  нема...  
Де  ти,біла,забарилась??  Чи  у  лісі  заблудилась??  
Ми  чекаєм  вас  обох!!  Не  забудьте  свій  посох!!
 І  засипте  нас  снігам́и!  І  здивуйте  нас  дивами!  
Щоби  діти  накатались,  І  у  сніжки  щоб  награлись!
 Не  роби  більше  калюж!  Повернись  до  нас  же!Ну  ж-бо!!!  
***
[b]Загубилась  зима  десь  у  місті…[/b]

 Загубилась  зима  десь  у  місті…  
Не  чарівна  вона,а  двоїста.  
Не  мете,не  свистить  і  не  стеле!
 І  дитяче  життя  не  веселе…  
Чи  заснула  вона  ненароком?  
До  нового  зимового  строку??  
Чи  замкнув  її  хтось  під  замок?  
Й  наказав  дуже  строго  :  «Замовкни!»
 Де  засніжені  зимнії  міхи  
Для  дитячої  гри  і  для  втіхи??  
Де  сніжинок  безмежна  краса??  
Чи  образились  «мо»  небеса??  
Загубилась  зима  десь  у  місті…
 Не  чарівна  вона,а  двоїста.  
Не  мете,не  свистить  і  не  стеле!
 І  дитяче  життя  не  веселе…  
04.02.2016р.
***
[b]Що  ж  це,  мамо,  за  зима?[/b]

 Вийшла  Оля  на  поріг  -Мамо,мамо,  а  де  ж  сніг??  
Чом  наш  песик  не  стеріг?  Й  заховався,  й  сам  забіг?!  
Де  ж  той  сніг?Та  де  ж  той  сніг??
 -Що  ж  це,мамо,за  зима?  Снігу  білого  –  нема!!  
А  дорослі  всі  байдужі…  Хіба  можна  по  калюжах  
На  санках  і  ковзанах?
 Ти  скажи  куди  піти  Й  дітям  снігу  попросити
 Щоб  з  небес,із  висоти  Сніг  пішов  на  радість  дітям?  
Мама  Олі  так  сказала:  -Інші  діти  затримАли
 Африканці,австралійці  Нігерійці  чи  кубінці...
 Перший  раз  їм  повезло,  У  них  снігу  не  було.  
Треба,доню,почекати,  Зиму  нашу  пошукати.  
Ми  про  зиму  прочитаєм,  Намалюєм,заспіваєм.
 А  вона  почує  нас!  Та  й  повернеться  до  нас!!  
04.02.2016р.
***  
[b]В  Новий  рік  чекаю  чуда[/b]

 В  Новий  рік  чекаю  чуда!  Я  слухняненькою  буду!
 Бо  все  бачить  Дід  Мороз,  правда-правда  і  всерйоз!
 Лист  з  бабусею  пишу,  подаруночки  прошу:
 Мамі-  посмішок  багато,  таткові-  круту  зарплату!  
Дідусю  дай  окуляри,  а  бабусенькам-доляри!  
Затишок  й  Любов  родині  й  мир  усім  назавжди  й  нині!  
В  Новий  рік  чекаю  чуда!  Я  слухняненькою  буду!
 Бо  все  бачить  Дід  Мороз,  правда-правда  і  всерйоз!  
Нагодуй  усіх  голодних,  обігрій  також  холодних,  
Укріпи  здоров'я  люду  і  про  це  просити  буду!
 Знаю,чуєш  ти  маленьких,  Дід  Морозе,дорогенький!  
Снігу  також  я  прошу  і  дописую,спішу!  
Дуже  хочу  на  санчатах  з'їхать  хутко  із  гори,
 Насип  снігу  так  багато  для  всієї  дітвори!  
Ти  все  бачиш,дід  Морозе!,  правда-правда  і  всерйоз!
Я  слухняненькою  буду!  В  Новий  рік  чекаю  чуда!  
30.12.2016р.
***
[b]Кружляють  снiжинки[/b]

 Кружляють  снiжинки  ,мов  з  казки  прийшли  .  
Лiхтарик  роздмухує  їх  бiля  себе.  
З  тобою  стрибнули  ми  в  казку  зими.  
Казкова  феєрiя  ,люба,для  тебе.
 Милуймося  чарами  снiжного  танцю!  
Готуймо  санки  для  зимових  катань.
 О,Як  я  люблю  твої  нiжнi  рум'янцi!  
Снiжинки  на  шубці  твоїй,ось  поглянь!
 Кружляють  вони  ,мов  iз  казки  прийшли  .  
Лiхтарик  роздмухує  їх  бiля  себе.  
З  тобою  стрибнули  ми  в  казку  зими,
 Казкова  феєрiя  ,люба,для  тебе.  
02.12.2016р.
***  
[b]Як  ти  кажеш,  що  зими  у  вас  нема??[/b]

 Вчора  вранці  подзвонила  внучка,
 -  Валю,  де  твоя  любима  авторучка?
 В  тебе  є  на  вулиці  зима???  
Привезу  тобі  в  "кайобоцькє"  сама...
 А  у  нас  зима  вже  за  вікном...  
Й  на  балконі  ,і  у  парку  ,  й  за  селом...  
То  нічого,  снігу  що  нема...  
Намалюю  тобі  сніг  сама-сама!  
Подивись  ,замерзли  он  калюжі!
 Холодно  пташкам  ,дуже-дуже!
 Мене  мама  тепло-тепло  одягає.
 На  подвір'ї  ж  там  зима,вона  знає.  
І  каток  є  недалеко  біля  нас,
 Там  морозять  поле,просто  клас!  
То  нічого,що  в  приміщенні  каток!  
Там  зими  є  теж  -  такий  шматок!  
Ти  приїдь  до  мене,бабцю,на  каток!  
Покажу  зими  тобі  шматок!!
 На  подвір'ї  зиму  теж  я  покажу!  
І  про  неї  намалюю,розкажу!
 Як  ти  кажеш,що  зими  у  вас  нема??  
Привезу  тобі  в  "кайобоцькє"  сама!!  
На  подвір'ї  зиму  теж  я  покажу!
 І  про  неї  намалюю,розкажу!  
13.12.2015р.
***
[b]Сніжинка  впала  на  долоню…[/b]

 Сніжинка  впала  на  долоню,  Така  красива,чарівна́...  
А  біля  мене-  моя  доня,  Моя  красу́нечка  славна́!
 І  внуця  Єва  ра́да  снігу!  Радіє,бігає,пищить!
 Зима  всім  дітям  на  уті́ху!  Лапатий  сніг  летить,летить!!  
-Хто  ж  виліпив  оті  сніжинки,  Такі  красиві,чарівні???  
Це  мов  малесенькі  іскринки  Ачи  зоринки  мандрівні...  
А  потім  їх  збирає  в  ку́пу  І  з  неба  сипле  прям  на  нас!!  
Неначе  через  сито  кру́пу...  -Дивись,вони  танцюють  вальс...
 Дитя  маленьке  раде  снігу!!  Сміється,бігає,пищить!!  
Зима  всім  дітям  на  уті́ху!  Лапатий  сніг  летить,летить!!  
27.12.2015р.
***
[b]Дуже  зиму  я  люблю![/b]

 Дуже  зиму  я  люблю!  А  також  свою  сім'ю!  
Ми  проводимо  дозвілля  на  природі,на  подвір'ї!  
На  подвір'ї  сніг  лапатий,  не  пуска  дітей  до  хати!
 Білий  пух  неначе  вата,  Ой,як  весело  нам  грати!  
Буду  сніжки  я  кидати!  І  на  маму,і  на  тата!!!  
Бабу  зліпимо  в  дворі!  Як  же  весело  мені!!  
Я  дістану  ковзани!  Спробуй  мене  дожени!!  
Є  у  мене  і  санчата!!  Покатає  мене  тато!!  
Ми  милуємось  зимою,  Білой  казочкой  такою!  
Скатертина  на  землі  До  душі  тобі  й    мені!  
Ми  проводимо  дозвілля  на  природі,на  подвір'ї!  Д
уже  зиму  я  люблю!  А  ́також  свою  сім'ю!  
14.01.2016р.
***
[b]Взимку  тяжко  пташенятам![/b]

 Взимку  тяжко  пташенятам!  Вихователь  вчить  маляток.  
Не  у  всіх  є  тепла  хатка,  і  гніздечка,і  зернятка...  
Як  багато  пташок  гине...  Ой,тяжке  життя  пташине!
 Буду  я  їх  годувати,  І  попрошу  свого  тата:
 Побудуєм  теплу  хатку,  Будем  підсипать  зернятка,  
Стане  краще  пташенятам,  Й  гарна  справа  для  маляток!  
14.01.2016р.
***
[b]Ой,  дуже  біла-біла  Зима![/b]

Білі  сніжинки,біла  земля!
Біло  навколо,білі  поля  
Ой,дуже  біла-біла  Зима!  
Білою  казкою  нас  обійма!  
Білую  бабу  із  снігу  зліплю!
 На  білу  доріжку  стрибну  чи  ступлю.
Білими  снІжками  з  татком  я  граюсь.  
Ліплю  у  долонях  й  кидаю,стараюсь!  
Біла  ялинка,білий  поріг,  
Від  білого  снігу  не  видно  доріг!  
Та  усе  біле  на  сонці  блистить  
Яка  ж  це  прекрасна  зимовая  мить!  
22.01.2016р.
***
[b]Новий  рiк  крокуе  по  планетi[/b]

 Новий  рік  крокує  по  планеті,  
І  життя  тече,вирує,скаче...  
Дід  Мороз  з  Снігуркою  в  кареті  
Думають  ,ЯК  вирішать  задачу...  
Як  серця  зцілити  всі  від  спраги,  
Як  підняти  Україну  від  виснаги?  
Як  зробити  настрій  всім  чудовим,
 Рік  ,що  йде,най  завжди  буде  нОвим,
Дід  Мороз-  розвозить  подарунки.  
На  шибках  малює  візерунки!  
Ельфи,феї,гноми,чарівниці  -  
Думають,кому  й  що  пригодиться.  
Їх  чекають  і  дорослі  й  діти,  
Особливо  ті,що  із  реклами....  
Їм  найбільше  хочеться  радіти,  
Бо  немає  поруч  з  ними  мами...
Всі  чекають  знов  якогось  чуда,  
Вірять,що  життя  їх  стане  путнє,  
Думають,ЩО  краще  ЗАВТРА  буде...  
Хтось  щасливим  зробить  їх  майбутнє...  
Як  зробити  світ  увесь  щасливим??  
Чи  просить  про  це  небесні  сили?  
-ОТЧЕ  НАШ,ВЕЛИКИЙ,СИЛЬНИЙ,МИЛИЙ!  
ДАЙ  УСІМ  УСЕ,що  захотіли.  
Новий  рік  крокує  по  планеті,  
І  життя  тече,вирує,скаче...  
Дід  Мороз  з  Снігуркою  в  кареті  
Думають  ,ЯК  вирішать  задачу...  
Як  серця  зцілити  всі  від  спраги,-  
Як  підняти  Україну  від  виснаги??  
Як  зробити  настрій  всім  чудовим,  
Рік  ,що  йде,най  буде  завжди  нОвим!  
2012р.  
***
[b]З  наступаючим  Новим  роком!!
 (побажання  друзям)[/b]

 З  Новим  роком!З  Новим  щастям!
 Всім  навкруги  подаруйте  Любов!  
В  Новому  році  нехай  усе  вдасться!  
Не  наламайте  в  дорозі  дров!!!  
Життя  розмаїте!чекаймо  всі  чуда!  
Доля  хай  буде  люб'язною!Так!  
Миру  й  Любові  бажаю  всім  людям!
 Най  бУде  щасливим  багатий  й  бідняк!  
Цілуйтесь!Радійте  !Керуйте!!  Малюйте!
 Божеволійте!Мрійте!І  Бога  моліть!  
Смійтесь!Любіть!Веселіться!Танцюйте!  
Дружіть!Насолоджуйтесь  і  просто  живіть!  
В  Новому  році  нехай  усе  вдасться!
 Не  наламайте  в  дорозі  дров!!!  
З  Новим  роком!З  Новим  щастям!  
Всім  навкруги  подаруйте  Любов!  
01.01.2014р.
***
[b]Я  прошу  у  Миколая…[/b]

 Я  прошу  у  Миколая...  
Забери  того  бабая,  що  діток  усіх  лякає,  
Він,мабуть,зовсІм  не  знає,  Що  дітЯм  потрібен  ТИ,  
Й  Дід  Мороз  без  бороди!  
Миколайчику,прийди,  Всіх  дітей  розвесели!  
Не  забудь  про  подарунки!  
Про  смішинки-веселунки!  Про  утіхи  не  забудь!
 Помири  кого-небудь!
 І  згадай  про  Україну!  Нехай  пісня  всюди  лине!
 А  не  гіркота  війни!!!  Край  наш  рідний  борони!  
Щоб  кругом  у  цілім  світі!  Всі  були  щасливі  діти!  
18.12.2015р.  
***
[b]Знаю,  всі  чекають  свята![/b]

 Знаю,всі  чекають  свята!
Я  Дід  Мороз-  блаженний!  
За  спиною  цілий  міх  ,важкий,здоровенний!
Я  несу  для  України  мир,  благополуччя!  
Буде  рік  новий  веселим,щасливим,везучим!  
Я  осиплю  серпантином  щастя  і  добра  
Ваших  рідних,друзів,близьких!Лови,дітвора!  
А  даруночків  для  дІток  -  цілая  гора!!!  
Сміх,веселощі  та  ігри  ,кі-но-ка-ме-ра!!!  
Ворогів  задую  снігом,  кригою  скую!!  
Напущу  на  них  я  хуґу,та  козацькую!!  
Заморозю  і  накрию  вічною  зимой!!!  
Щоби  думали  ,що  роблять  !Своєй  головой!  
Напишу  я  їм  на  лобі:"  Затям  ,московит!!  
Якщо  сунеш  свого  носа,-будеш  ти  "убит"!!!  
Був  колись  ти  братом  нашим,мабуть,ти  брехав!  
Весь  свій  розум  ти  слов'янський  у  пекло  запхав!  
Новий  рік  вже  на  порозі!Проснись!Пробудись!  
З  усіма,кого  обидив,швидко  помирись!!  
Відроди  свій  дух  слов'янський,згадай,хто  ти  є!  
І  спасай  себе  від  згину  й  житіє  своє!!!  
Знаю,всі  чекають  свята!Я  Дід  Мороз-  блаженний!  
За  спиною  цілий  міх  ,важкий,здоровенний!  
Я  несу  для  України  мир,  благополуччя!  
Буде  рік  новий  веселим,щасливим,везучим!  
22.12.2015р.
***  
[b]ЩЕдрик  -  щЕдрик![/b]

ЩЕдрик  -  щЕдрик!  Дайте  вареник!  
Кільце  ковбаски!Бубликів  в'язку!
І  відріжте  нам  ...  сальця!  
Щедрість  ваша  -  вам  до  лиця!  
А  ми  добре  пощедруємо!
 Поспіваємо!Поколядуємо!  
На  щастя!  На  здоров'я!  
На  старИй  Новий  рік!  
Хай  буде  краще  ,ніж  торік!  
Годі  ж  вам-годі!Спати  й  куняти!  
Відчиняйте  швидше  двері!  
Будем  щедрувати!!  
Хай  господар  ,наче  сокіл,  
Господиня  наче  квітка!  
Будем  прославляти!!!  
А  ми  добре  пощедруємо!
 Поспіваємо!Поколядуємо!  
На  щастя!  На  здоров'я!
 На  старИй  Новий  рік!  
Хай  буде  краще  ,ніж  торік!  
13.01.2015
***
[b]Щасливого  Нового  року  і  Щасливого  Різдва![/b]

Щасливого  Нового  року  і  Щасливого  Різдва!  
Дай,БОГ,благословення!  Батькам  і  дітям,і  онукам,..ВСІМ!  
Хай  почуття  отримають  новеє  ймення!  
Хай  повниться  Добром  й  Любов'ю  кожен  дім!  
Щасливого  Нового  року  і  Різдва,  родино,мої  рідні!  
Най  зірка  щастя  в  серці  запала  у  вас!  
А  доля  і  життя  хай  будуть  плідні!!  
І  вогничок  Любові  щоби  не  загас!  
Щасливого  Нового  року  і  Різдва!  
Дай,БОГ,благословення!  
Батькам  і  дітям,і  онукам,..ВСІМ!  
Хай  почуття  отримають  новеє  ймення!  
Хай  повниться  Добром  й  Любов'ю  кожен  дім!  
Щасливого  Нового  року  і  Різдва!  
07.01.2015р.
***
[b]Ой,  яка  святкова  мить![/b]

 Ой,яка  ялинка  в  нас!!!  Скільки  сяє  там  прикрас!!  
Срібний  дощик  так  блищить!  Ой,яка  святкова  мить!
 Кульки  сяють  і  вогні!  Посміхаються  мені!!  
Зайчики  ,сніговики,  Білочки,лісовики,  
Їжачки  і  гномики,  Дзвоники  і  коники!!  
І  снігуронька  стоїть!  Ой,яка  святкова  мить!!  
Ой,яка  ялинка  в  нас!!!  Скільки  сяє  там  прикрас!!  
Срібний  дощик  так  блищить!  Ой,яка  святкова  мить!  
26.12.2015
***
[b]Під  Новий  рік  задумаєм  бажання!![/b]

 Під  Новий  рік  задумаєм  бажання!!  
Хай  він    усім  удачу  принесе!!!  
І  подарує  Мир,Благополуччя  і  Кохання!  
І  кожного  із  нас  від  темряви  спасе!  
Хай  щастя  принесе  лелека  в  дім!  
А  недруги  забудуть  всі  образи...  
Хай  у  душі  у  нас  не  буде  зим!!!
 Втішають  президентськії  укази!!  
Хай  казка  й  чудо  прийдуть  до  дітей!
 А  воїни  ...повернуться  додому!!!  
А  Рада  повернеться  до  люде́́й!!
 Нехай  обходять  негаразди  і  "Содоми"!
Під  Новий  рік  задумаєм  бажання!!  
Хай  всіх  людей  він  сильно  не  трясе!!  
І  подарує  Мир,Благополуччя  і  Кохання!  
Хай  Новий  рік  усім  удачу  принесе!!!  
30.12.2015р.  
***
[b]ЗИМОВИЙ  РАНОК[/b]

Зимовий  ранок  й  іній  на  вікні.
Ступаю  в  зиму  красну  і  чарівную.
І  миготять  зірки  тобі  й  мені,
Милуймось  сніговою  королівною!

А  за  вікном  ще  трішки  й  -  Новий  рік,
Так  хочеться  й  чудесного  й  казкового.
А  час  летить  ,летить  за  роком-вік.
 Готуємось    й  чекаєм  чогось  нового.

Ялинка  в  хаті  блимає  й  сія.
чекають    діти  різних  подарунків,
Збереться  за  столом  уся  сім'я?
Щоб  закріпити  родові  стосунки.

Прошу  у  долі  щастя  усім  нам,
І  сміху  й  радості  по  самі    вінця!
І  мудрості,  і  дочкам  ,і  синам,
Й  здоров'я  й  миру  кожному  вкраїнцю!

А  за  вікном  ще  трішки  й  -  Новий  рік,
Так  хочеться  й  чудесного  й  казкового!
Най  буде  в  кожного  Добра  потік!
Любові  й  спілкування  загадкового!

Зимовий  ранок  й  іній  на  вікні.
Ступаю  в  зиму  красну  і  чарівную.
І  миготять  зірки  тобі  й  мені,
Милуймось  сніговою  королівною!

27.12.2016р.
***
[b]Добрий  вечір!Щедрий  вечір!
Добрим  людям  на  здоров'я!![/b]

Ой,пустіте,господарі,до  себе  у  хату!  
Ой,пустіте,ой,пустіте,будем  посівати!!  
Сієм,вієм,посіваєм!Щастя  й  радості  бажаєм!  
Добрий  вечір!Щедрий  вечір!
Добрим  людям  на  здоров'я!!  
Ой,пустіте,господарі,до  себе  у  хату!  
Ой,пустіте,ой,пустіте,будем  щедрувати!!  
Добрий  вечір!Щедрий  вечір!
Добрим  людям  на  здоров'я!!  
Щедрівочка  щедрувала,  для  вас  щастя  закликала!
 Мир,Любов  у  вашу  хату!Добро  посилала!  
Добрий  вечір!Щедрий  вечір!Добрим  людям  на  здоров'я!!  
Подивіться!  Ось-господар!Родини  вашої  володар!  
Пісню  гарну  заспіваймо!І  Родину  прославляймо!  
Добрий  вечір!Щедрий  вечір!Добрим  людям  на  здоров'я!!  
А  ось  гарна  господиня!Трудолюбка  ця  ґаздиня!  
Із  гостинцями  в  руках!І  рум'янцем  на  щоках!!  
Добрий  вечір!Щедрий  вечір!Добрим  людям  на  здоров'я!!  
Хай  ростуть  щасливі  діти!І  здорові  і  багаті!  
Веселиться  вам  й  радіти!Миру  вам  у  вашій  хаті!  
Добрий  вечір!Щедрий  вечір!Добрим  людям  на  здоров'я!!  
Вам  бажаєм  процвітання  і  достатку,і  кохання!  
Дружби,щастя  всій  родині!На  довгії  літа  й  нині!  
Добрий  вечір!Щедрий  вечір!Добрим  людям  на  здоров'я!!  
Живіть  гарно  і  завзято,  величезної  зарплати!  
Веселіться!Не  тужіть!!До  ста  років  вам  прожить!  
Добрий  вечір!Щедрий  вечір!Добрим  людям  на  здоров'я!!
 Коза  наша  погарцює,на  порозі  потупцює,  
Щоб  родило  і  велося,веселилось  і  моглося!  
Добрий  вечір!Щедрий  вечір!Добрим  людям  на  здоров'я!!  
А  наша  Маланка  по  вашій  хаті  поважно  походжає!!!
 Усім,хто  тут  присутній  ,щастя  й  радості  бажає!  
На  щастя  ,на  здоров'я,  на  Новий  рік!
Щоб  було  краще,ніж  торік!!
Міхоноша  наш  із  міхом,із  веселощами  й  сміхом!  
Міх  свій  радо  відкриваєм  і  гостинчиків  чекаєм!  
Добрий  вечір!Щедрий  вечір!Добрим  людям  на  здоров'я!!  
Добрий  вечір!Щедрий  вечір!Добрим  людям  на  здоров'я!!  
***
[b]ВОДОКРЕС!ВОДОКРЕС!!  ОСВЯТИ  ВОДИЦЮ!
 В  ВОДОЙМАХ  І  КРИНИЦЯХ![/b]

 ВОДОКРЕС!ВОДОКРЕС!!  ОСВЯТИ  ВОДИЦЮ!
 В  ВОДОЙМАХ  І  КРИНИЦЯХ!
 НАРІД  ВЕСЬ  БЛАГОСЛОВИ!!УКРІПИ!!ОЗДОРОВИ!!!!  
ЗАБЕРИ  ВСІ  НЕЧИСТОТИ!!НЕГАРАЗДИ!  і  ГИДОТИ!!  
БЛАГОСЛОВИ  І  ОЧИСТИ!  ЩОБ  МИ  БУЛИ  ЧИСТІ!!
 І  ХВОРОБИ  ЗАБЕРИ!!!ДАЙ  ЗДОРОВ’Я  НАМ  ЗГОРИ!!  
ЩОБ  МІЦНІЛИ  НАШІ  ЖИЛИ!ЩОБ  НІКОЛИ  НЕ  ТУЖИЛИ!  
ДАЙ  НАМ  СИЛЬНІЇ  ТІЛА!!ЩОБИ  ДОЛЯ  РОЗЦВІЛА!!!  
БЛАГОСЛОВИ  І  ОЧИСТИ!  ЩОБ  МИ  БУЛИ  ЧИСТІ!!
 ВОДОКРЕС!ВОДОКРЕС!!  ОСВЯТИ  ВОДИЦЮ!  
В  ВОДОЙМАХ  І  КРИНИЦЯХ!
 НАРІД  ВЕСЬ  БЛАГОСЛОВИ!!УКРІПИ!!ОЗДОРОВИ!!!!  
БЛАГОСЛОВИ  І  ОЧИСТИ!  ЩОБ  МИ  БУЛИ  ЧИСТІ!!  
ХАЙ  БУДЕ  ЗДОРОВИЙ  БАГАТИЙ  Й  БІДНЯК!!  
ВСІ  ЛЮДИ  НАВКОЛО,МОРЯК  І  ВОЯК!!!!  
ДАЙ  НАМ  ЗДОРОВ'Я  ПОВНІЇ  ВІНЦЯ!!!  
ОБЛИЙМО  ВОДОЮ  ВСЕ  ТІЛО  І  ЛИЦЯ!!!!
 ВОДОКРЕС!ВОДОКРЕС!!  ОСВЯТИ  ВОДИЦЮ!  
В  ВОДОЙМАХ  І  КРИНИЦЯХ!  
НАРІД  ВЕСЬ  БЛАГОСЛОВИ!!УКРІПИ!!ОЗДОРОВИ!!!!  
БЛАГОСЛОВИ  І  ОЧИСТИ!  ЩОБ  МИ  БУЛИ  ЧИСТІ!!  
13.01.2016р.  
***
[b]ДІД  МОРОЗ  НА  НАШІМ  СВЯТІ  [/b]
 /  правдива  історія  про  Новорічну  казку/

Сніжним  днем  і  через  ліс  Дід  Мороз  сюрпризи  ніс.
У  садочок  для  Марини,Єви,Лілі,Катерини  ,
для  Данила,для  Івана,Костика  і  для  Степана.
У  садочку,мабуть,свято?  Гірлянд,іграшок  багато.
Вірші  вивчили  хлоп’ята,танці  вивчили  дівчата.
Вихователька  на  свято  вірішила  готувати  
веселесенький  концерт  й  ігри  різні  на  десерт.

Перша  виступає  Єва  у  костюмі  королеви..
Наша  Єва  гарно  стала  й[b]  віршик  [/b]голосно  казала:  
-  Новий  Рік  іде  до  нас!Я  вітаю  усіх  вас!
Зичу  вам  здоров'я,щастя!І  запрошую  на  вальс!  
Всі  дівчаточка-сніжинки,мов  легесенькі  пушинки,
закружляли  круг  ялинки.
Далі  мовила  Маринка  у  костюмі  мандаринки:  

-  Білий-білий-білий  сніг!Випав  з  неба  на  поріг!
Раді  снігу  і  зайчата,і  білчата,і  малята!
Нумо  пісню  всі  співаймо!Дружно  всі  розпочинаймо!  

[b]Пісня  [/b]

Снігу-снігу-сніженьку!Постели  доріженьку!Від  хати  до  хати!
Новий  рік  стрічати!  Від  хати  до  хати!Новий  рік  стрічати!

 Далі  мовить  Катеринка  у  костюмі,так,сніжинки:  
-  Нам  ялинку  Дід  Мороз  з  лісу  вирубав,приніс
.Нарядили  ми  ялинку  цукерками,кульками,
гірляндами,бурульками.
Нумо  станем  дружно  в  коло!Дитсадочок,також  школа.
Хоровод  танцюймо,діти!Годі  на  стільцях  сидіти!

 [b]Хоровод[/b]  
Тра-та-та!Тра-та-та!В  нас  ялинка  не  проста!
сяють  вогники  красиві!Ой,яка  ж-то  красота!  
Сніг  іде!Сніг  іде!Дід  Мороз  й  снігурка  де?
Он  везуть  нам  подарунки,  і  коробки  ,і  пакунки!
 
Далі  мовить  наш  Іван,а  за  ним  Данил,Степан  
у  костюмах  лісових,в  масках  різних  і  смішних:  
-  Щойно  ми  всі  із  морозу,  і  зустріли  там  Мороза!
Відчиняйте  йому  двері!Сторож  наша  тьотя  Мері!
 Двері  тьотя  відчинила,дідуся  до  нас  впустила.  

[b]Д.М[/b]
.-  Йшов  я  довго  через  ліс,  подарунки  усім  ніс  
У  садочок  для  Марини,Єви,Лілі,Катерини  ,
для  Данила,для  Івана,Костика  і  для  Степана.
У  садочку,мабуть,свято?  Гірлянд,іграшок  багато.
 Вірші  вивчили  хлоп’ята?,танці  вивчили  дівчата?
Внучку  я  узяв  з  собою,щоб  погралася  з  юрбою.
Розгадайте  всі  загадки,милі  хлопчики  й  дівчатка!  

[b]Загадки  [/b]
1.Що  летить  неначе  пух  і  захоплюється  дух?
Що  рипить  в  нас  під  ногами,потім  розстає  краплями?  (сніг)
 2.Мчусь  на  чому  я  з  гори?Швидко-швидко,говори!
За  мотузку  я  тримаюсь  і  на  них  з  гори  спускаюсь?(сани)  
3.Хто  через  гай  і  через  ліс,подарунки  дітям  ніс?
Борода  і  довгі  вуса  і  його  я  не  боюся.(  Дід  Мороз)  
4.Вішають  на  неї  кульки,і  цукерки,і  бурульки.
Всіх  запрошують  у  коло,водять  хоровод  навколо?  (  ялинка)  
5.Хто  бажає  усім  щастя  краще-краще,ніж  торік,
Забува  старі  напасті.Ну,звичайно…(Новий  рік)
 
Далі  мовив  гучно  Костик  у  костюмі  формер  Ростик:    

-Діставай,Мороз,пакунки!Роздавай  нам  подарунки  
для  садочку:  для  Марини,Єви,Лілі,Катерини  ,
для  Данила,для  Івана,Костика  і  для  Степана.
У  садочку  ж  у  нас  свято!Не  один,не  два,не  три!  
І  готові  ми  до  гри!  

Далі  діти  дружно  грали,танцювали  і  співали.
Проводжали  рік  старий!Зустрічали  рік  новий.
Дід  Мороз  дістав  пакунки.Роздав  дітям  подарунки.
Побажав  всім  мирно  жити  й  тим,що  мають,дорожити.
Сів  із  внучкой  в  самохід  і  поїхав  через  лід.
І  у  школи,і  в  садки,  і  у  різнії  кутки.
Всім  повіз  він  подарунки  і  сюрпризи  у  пакунках.
З  усіма  дітьми  погрався  і  в  Лапландію  подався.
На  літак  свій  вони  сіли  і  на  північ  полетіли.  
Правда  це,ачи  це  казка  та  приблизилась  розв'язка.
Новий  рік  стрічати  треба.В  українців  є  потреба.
Пісні  й  віршики  вивчай.І  костюми  ший  ,і  маски.
Будуть  подарунки,знай!Новий  рік-  це  справжня  казка!!  
***
[b]ІШОВ  ЛІСОМ  МИКОЛАЙ  [/b]  /  казка  /

Скоро  казка  кажеться,вузлик  хай  розвяжеться!
За  лісами,за  морями,за  широкими  полями,
На  галявині  в  лісочку,На  зеленому  горбочку.
Стоїть  гарная  хатина  .Хлопець  там  живе  й  дівчина.
Влітку  поле  обробляють,сіють,садять,поливають.
Взимку  сторожують  ліс.Мають  те,що  Бог  приніс.
Як  приходить  рік  Новий,їдуть  в  ліс  вдвох  по  ялинку.
Люблять  також  рік  старий!Взимку  там  така  картинка!
Сніг  летить  неначе  пух,що  захоплюється  дух.
Скоро  казка  кажеться.Вузлик  хай  розв'яжеться  .
Ішов  лісом  Миколай.Говорю,мене  не  лай!
 І  зайшов  у  ту  хатину.Хлопець  спав  там  і  дівчина.
Подарунків  цілий  міх  їм  приніс  і  навіть  сміх.
Скатертину-самобранку,килимочок-літачок,
чобіточки-швидкоходи.І  чарівний  гамачок,
палицю  іще  казкову.І  обновки  гарні,нові.
Неведимку  капелюх  і  комп’ютер  для  тих  сплюх.
Пішов  далі  Миколай,говорю,мене  не  лай!
Скоро  казка  кажеться.Вузлик  хай  розв'яжеться.
Як  проснулись  рано  вранці,  хлопець  той  і  з  ним  дівчина  
Та  й  стрибать  в  веселім  танці!Чудес  повная  хатина!
Миколайчик  цілий  міх  їм  приніс  і  навіть  сміх.
 Скатертину-самобранку,килимочок-літачок,
чобіточки  -швидкоходи.І  чарівний  гамачок,
палицю  іще  казкову.І  обновки  гарні,нові.
Неведимку  капелюх  і  комп’ютер  для  тих  сплюх.
Стали  ще  дружніше  жити  ,діточок  своїх  учити.
І  чекати  Миколая!То  вже  казочка  друга---я!
***
Зима  зненацька  й  тихо  так  прийшла,  
Лиш  календар  про  неї  повідомив,  
Неначе  дівчинка  –сніжиночка  мала,  
З  якою  батько  ще  ні  з  ким  не  познайомив.  

Мороз  сховавсь  і  десь  ще  забаривсь,  
З  вітрами  десь  загрався  вдалині,  
Можливо,із  зимою  посваривсь?  
А  чи  сидить  в  фортецях  кам'яних.  

Чекають  зимоньку  і  діти,і  дорослі,  
Вона  несе  розваги  і  свята.  
Й  ми  дуже  любимо  її,наосліп!  
Вона  –чаклунка-чарівниця  та,
 
Яка  вкриває  ковдрою  весь  світ,  
І  одягає  в  іній  всі  дерева,  
І  всім  казковий  шле  вона  привіт,
 Бо  білосніжна  й  справжня  королева.
 02.12.2017р.
***
-[b]Зима  нам  -  неначе  царівна[/b]:
Вбрання  її  біле,  чарівне!
-Нас  кличе  в  засніжену  казку,
Щоб  всім  показать  царську  ласку!

-А  прийде  весна  -  дасть  під  дупу,
Розтопить  красу  ту  -  й  сліз  купа!

-Ті  слізки  зберем  у  ночовки,
Ґрунтам  подаруєм  обновки!
Або  зберемО  їх  докупи,
Землі  подаруєм  вихлЮпи!

-Зима-бездоганна  царівна!
Засніжена,біла,чарівна!
-Нас  кличе  в  засніжену  казку,
Щоб  всім  показать  царську  ласку!

грудень,2017р.

***
[b]Чарівна  казка  [/b]знов  до  нас  іде,
З  морозами,святами,білим  снігом.
І  дід  Мороз  на  санях  при-бу-де,
Із  подарунками,веселощами,сміхом.

У  нього  за  плечима  жовтий  міх
Для  діток,для  дорослих,для  звіряток,
Порадує  дарунками  усіх:
Старих,похилих,юних  і  маляток.

Усі  чекають  здійснення  бажань,
Покращення  в  житті,якогось  чуда,
І  відповідь  на  масу  сподівань,
І  змін  на  краще  в  їхніх  амплітудах.

Зими  розваги  до  душі  усім:
Щедрівки  ,коломийки,засіванки  ,
І  Новий  рік  приходить  в  кожен  дім,
А  з  ним  і  радості,і  різні  побажанки.

Шановні  друзі,рідні,су-сі-ди!
Готуймо  й  відкриваймо  всі  кишені!
Чарівна  казка  знов  до  нас  іде!
А  з  нею  щастя  ваше-  повні  жмені!!!

06.12.2017р.
***
[b]Новорічні  вихідні[/b]

д  и  т  я  ч  е  

Ой,як    весело  мені  і  також  моїй          рідні!
Дуже  сильно  полюбляєм  новорічні  вихідні!
Я  готуюсь  до  садочку  ,чітко  слідую  режиму,
Мама  порається  в  кухні,я-вивчаю  вірш  про  зиму.

Новий  рік.В  садочку  свято.  Так  яскраво  на  душі!!
Діточок  прийшло  багато!  Дуже  весело  мені!
Нове  плаття  я  наділа!  Схожа  на  принцесочку.
Дуже  я  його  хотіла!Й  синії    шкарпеточки.

Всі  зібрались  в  хороводі.Танцювали  ,гралися
І  сміялись  в  насолоді,  і  за  руки  бралися.
Дід  Мороз  прийшов  на  свято  разом  із  онукою.
Подарунків  так  багато    у  руках  снігуркиних.
 
А  ялинка  красувалась  ліхтарями  й  кульками,
Різнобарвними  вогнями  й  білими  бурульками.
Я  на  бороду  Мороза  сильно  так  дивилася,
Що    чомусь  вона  мені  уночі  приснилася.

Буду  слухать  я  матусю,поважатиму  бабусю!
Я  у  дідуся  Мороза  попрошу  ще  кицю  Мусю!
Ой,як    весело  мені  і  також  моїй          рідні!
Дуже  сильно  полюбляєм  новорічні  вихідні!

06.12.2017р.
***
[b]БІЛИЙ  ІНІЙ[/b]

Білий,  білий  ,  білий  іній  засріблив  усе  навколо,
Ми  зібралися  із  класом  на  подвір'ї  біля  школи.

Тут    потрапили  в  фортецю    Королівни    сніжної,
Їй  Мороз  допомагає!  –      дружить  із  чарівною.

Ми  не  бачили  такого!Срібло    мовби    зібране!
Справжня  казочка  зимова!Королівство  писане!

Срібний  ґанок,срібний  сніг,срібний  кущик  і  поріг!
Срібний  дуб  і  срібний  клен,срібні  вії  у  Мадлен!

Білий,  білий  ,  білий  іній  засріблив  усе  навколо,
Ми  потрапили  у  казку  на  подвір'ї  біля  школи!

09.12.2017р.

/світлина  з  інтернету  /  







@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@@

/  далі    буде  /

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761120
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 19.11.2017


Любов Іванова

Переверни листок календаря

П-роходит  все,  промелькнет  и  это,  
Е-ще  не  пройден  к    разрыву  путь.  
Р-азлука    -  мрак,  темнота  без    света,.  
Е-сть  все  же  веры  в  сердцах  чуть-чуть.  
В-о  все  часы,  дни  и  даже  годы,  
Е-сть  каждой  жизни  простая  суть  -  
Р-азвеять  в  поле  свои  невзгоды,  
Н-аметить  в  жизни  свой  лучший  путь.  
И-  приоткрыв  в  новый  мир  страницу  

Л-юбовь  на  ней  прописать  в  стихах,  
И-  не  резон  догонять  жар-птицу,  
С-иница  счастья  коль  есть  в  руках.  
Т-ик-так,  часы  нам  года  итожат,  
О-ставив  в  прошлом    багаж  обид.  
К-акую    ношу  даешь    нам,  Боже,  

К-кому-то    пух,  а  другим  -  гранит...
А-    звездочеты    нам  дни  считают,  
Л-ишь  им  под  силу  свести  итог.  
Е-й-ей,  не  просто  собрать  их  в  стаю,  
Н-о  в  этом  точно  поможет  Бог.  
Д-о  самой    тризны  нам  жизнь  в  рассрочку,  
А-  после  повести  -  эпилог...  
Р-аскрою  запись,  не  ставлю  точку,  
Я-  в  книгу  жизни  добавлю  строк...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761031
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 18.11.2017


Лана Мащенко

Не спеши

Не  спеши  огорчаться,  дай  серьезное  чувство  проверить,
Дай  мне  время  понять,  что  творится  в  моей  голове.
Не  могу  без  сомнений  тебе  свое  сердце  доверить.
Не  знаю  всех  правил,  что  известны  одной  лишь  судьбе.

Я  попробую  верить  очень  нежной  и  милой  улыбке.,
Я  хочу  в  ней  увидеть  самый  теплый  и  искренний  свет.
Не  хочу  я  отдать  свое  сердце  унылой  слезинке  -
Не  смогу  с  ней  расстаться    даже  целую  тысячу  лет.

Подожди  мои  чувства  -  они  задержались  на  старте.
Докажи  мне,  что  стоит  навстречу  любви  побежать.
Нарисуй  остановку  на  радужной,  солнечной  карте,
Где  смогу  тебе  верить,  где  смогу  свое  сердце  отдать.            3.12.02

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761018
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 18.11.2017


Світлана Семенюк

Борсучок

Хто  це  стежкою  бреде  -  
Сірий  і  пухнастий?
Це,  малята,  лісом  йде  -
Борсучок  смугастий.

І  не  йде  він,  а  біжить,
Хвостиком  виляє.
Та  куди  ж  бо  це,  скажіть,  
Борсук  поспішає?

Ви,  не  знаєте  куди?  -
До  своєї  хатки!
Бо,  несе  смачні  гриби  
У  маленьких    лапках.  

Свій  запас  він  покладе́
У  нору,  в  кладову.
Ну,  а  потім  в  ліс  піде́
По  грибочки,  знову.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761002
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 18.11.2017


Леся Утриско

Не зрікайся.

Не  зрікайся  нас,  Боже,  молю!
Знаю-  грішні,  у  цьому  й  провина,
Всі  дороги  благанням  встелю,  
Навернися!-  бо  гине  дитина.  
Вчуй  молитву  та  сповідь  мою,
Хоч  не  варта  Твойого  проміння,
Не  зрічуся  Тебе...  не  зрічу-  
Віру  й  правду-  в  них  наше  спасіння.
Свого  ближнього,  Боже,  прощу,
Як  прощаєш  роз'ятрені  рани,
Тілом  й  кров'ю  себе  причащу,
Дай,  хай  син  повертає  до  мами.  
Отче  наш!  Заступися  з  небес,  
За  життя  та  невинне  творіння,
Ти,  із  мертвих,  для  грішних  воскрес,
Хай  воскреснуть  нові  покоління.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760970
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 18.11.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Ароматний

Він  є  грузинським  і  цейлонським,
Індійський  теж  є  вищий  сорт,
Як  на  плантаціях  під  сонцем
Достигне  він,  тоді  зірвуть.

Листочки  ніжні,  ароматні,
Лише  збирати  їх  встигай,
А  потім  друзів  пригощати.
Смачного  зичить  всім  вам...(  Чай).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760953
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 18.11.2017


Lana P.

Хмарці…

Куди  пливеш,  білявко  кучерява?
В  які  світи  несуть  тебе  вітри?
Тебе  прикрила  ніченька  чорнява  —
На  карті  неба  контур  не  зітри.

Мандруєш  вдалеч  простором  невпинно,
Тримаєш  сонце  над  моїм  плечем.
З  тобою  разом  подумки  я  лину...
Тримай  маршрути,  не  впади  дощем!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760946
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 18.11.2017


Іванюк Ірина

Не роздягай мене! Не рви з грудей намисто…


Не  роздягай  мене!  Не  рви  з  грудей  намисто...
Оголені  не  плечі,  а  душа.
З  обійм  втечу,  нещадний  падолисте,-
втечу  з  обійм,-  почнеться  лиш  весна...

У  травах  відшукаю  краплі  долі  -
намисто,  що  упало  під  скрижаль...
З  коріння  проросте,  немов  з  неволі,-
забуде  серце  той  нестерпний  жаль...
...................................................

Коли  тепло,  коли  навколо  Люди,-
так  байдуже,  що  топить  падолист,-
розірване  намисто  по  калюжах...
Земля  його  поверне,  як  колись!

Лишень  би  щирих  слів,  сердечних,-  друже...
Очей,  що  пробачають  суєту.
Калиною,  у  строї  зеленковім,
душа  моя  стрічатиме  весну.

17.11.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760935
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 18.11.2017


Т.Столяренко-Малярчук

Розмова

Відкладаю  з  тобою  розмову
Про  любов,  про  майбутнє,  про  нас,
Знаю  –  ти  в  оболонку  казкову
Одягаєш  слова  для  прикрас.
Будуть  лагідним  шовком  стелитись
І  хутром  огортати  пухким,
Тільки  знаю  -  словам  не  здійснитись  –
Не  єдина  я  в  серці  твоїм.
Відкладаю  розмову  з  тобою,
Не  до  ранку  –  назавжди,  повір,
Для  любові  не  треба  двобою,
Бо  вона  не  поранений  звір.
Їй  не  треба  ані  перемоги,
Ані  помсти,  ані  каяття,
Вийде,  сяючи  світлом,  з  облоги,
Перетворить  у  квіти  сміття...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760714
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 18.11.2017


Валентина Ланевич

Я не шкодую ні про що.

Я  не  прошу  тебе,  коханий,  ні,  ніколи,
Забути  те,  для  чого  ти  в  цей  світ  прийшов.
Відкрили  знавіснілі  звірі  дикі  лови
На  душі  тих,  хто  гідність  має  і  любов.

Любов  до  України  та  до  свого  роду,
До  ставу,  плес  озерних  між  густих  лісів.
До  гір  високих,  що  торкають  небозводу
І  міст  і  сіл,  що  загубились  між  полів.

І  до  землі,  що  стогне  у  риданні  гіркім,
Сплюндрована  вогнем  московської  чуми.
Прошу,  лиш  пам’ятай,  ти,  що  у  часі  зниклім,
Я  не  шкодую  ні  про  що,  молюсь,  живи.

17.11.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760911
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 18.11.2017


Zoia_Berezovska

Мамо

Пробачте,  МАМО,  що  я  так  далеко.
Я  за  життя  боровся  що  є  сил.
Судилося  позаздрити  лелекам:
У  них  є  крила.  Я  не  маю  крил.
Простіть,  РІДНЕСЕНЬКА,  мене  за  сльози.
Малим  я  їх  не  розумів,  не  знав.
Пробачте,  що,  коли  став  дорослим,  
Я  просто  ВАШИХ  сліз  не  помічав.
Тепер  один  я  сльози  ВАШІ  бачу.
МАМ,  як  би  я  ВАС  втішити  хотів.
Дощем  весняним,  РІДНА,  з  ВАМИ  плачу,  
Обняти  хочу,  та  не  маю  крил...
Мені  у  ТИШІ,  МАМО,  тихо-тихо.
В  забутім  серці  лиш  душа  щемить,  
Що  так  до  ВАС  підкралось  підло  лихо,
Й  життя  змінило  так  жорстоко  вмить.
Позаду  неоправдані  надії  
І  жменька  нездійсненИх  мрій.
Мені  б  одну  здійснити  тільки  мрію:
До  ДОНЕЧКИ  б,  колись,  на  випускний...
А  ще  б  хотів  із  нею  покружляти
В  весільнім  танці,  у  кругу  гостей.
А  ще  б  —  її  маленьких  діток  погойдати,
Й  обняти  діток  ненароджених  дітей.
А  ще  б...  Дощить.  Не  я.  Це  ,  МАМО,  небо  плаче.
Мене  шкодує,  що  не  маю  крил.
З  хмарин  своїх  мені  мудрує  крила,  наче...
Простіть,  що  за  життя  боротися  не  вистачило  сил........................

23.04.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753870
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 17.11.2017


Леся Утриско

Зацвіло печаллю коло хати жито.

Цілувала  мати  руки  свого  сина,  
Де  вкривала  тіло  висока  могила,
Доторкало  тихо  яворине  гілля:
-  Я  тобі  ладила,  сину  мій,  весілля.  

Вишивала  гладдю  біленьку  сорочку,  
Чекала  онуків,  твоїх,  сина  й  дочку,  
Та  дістала  нині  із  шафи  хустину,  
Чорна,  як  землиця-  ой  синочку,  сину.

Чом  та,  вража  куля,  до  серця  дістала,  
Сама  б  боронила,  як  би  таке  знала,
Лягала  б  в  могилу,  бо  життя  віджито-
Зацвіло  печаллю  коло  хати  жито.  

На  подушці  свічка  зап'ята  в  обручку:
-  Он  твоя  кохана  привела  вже  дружку,  
Виплели  дівчата  твій  віночок  з  мірти,  
Посходились  гості,  стоять  коло  хвіртки.  

Дружби  несуть  віко,  хоругви  похмурі,
Зачепили  вінці  на  високім  мурі,
Де,  у  ряд  могили,  на  колінах  люди,  
Молитви  прощальні  та  свічки  повсюди.  

Стелиться  дорога  в  вічність  пелюстками:
-  Коли  тепер  прийдеш  до  рідної  мами?  
-  До  тої,  що  сину,  тебе  породила,  
-  А  нині  вмліває,  бо  земля  накрила.  

Сльоза  затягнулась  в  чорнезнім  тумані,  
Проклята  війна-   чорні  лєнти  на  брамі,  
Печаль  материнська  у  болю  пекучім-  
Синівські  могили  квітують  на  кручах.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760849
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 17.11.2017


MERSEDES

Осінь в візерунчастім плащі…

Осінь  в  візерунчастім  плащі,
Прогулялась  лісом  на  світанні.
Хмари  плачуть,  як  ідуть  дощі,
Краплі  падають,  як  роси  ранні.

Вона  тихо  стукнула  в  вікно,
Зазирнула  в  нього,  усміхнулась.
Розстелила  з  листя  полотно,
Що  би  Ніч  у  нього  загорнулась.

Холодом  повіяло  здаля,
Мабуть  вже  Зима  до  нас  так  близько.
Приморозить  личко  жартома,
Осінь  виганятиме  Вітрисько...

Вже  пора  тобі...  Давно  пора,
Відпочити  від  турбот  щоденних.
Тай  зими  вже  хоче  дітвора,
Щоб    з  гори  спускатися  шаленно...

Ось  така  розмова  відбулась,
Що  ж  сестриці  буду  завжди  рада
Щоби  її  мрія  теж  збулась,
Буде  взимку    лише  її  влада...

День  осінній  тихо  догора,
Сонце  вже  за  обрії  сідає.
В  гості  завітає  знов  зима,
Милуватись  буду  рідним  краєм...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760833
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 17.11.2017


Harry Nokkard

Келих звабливого вина

             Келих  звабливого  вина

У  келиху  духмяного  вина,
біль  розчиню,  що  моє  серце  крає,
і  може  біль  той  у  вині  втоплю,
як  же  мені  тебе  не  вистачає.

Може  замало  було  в  келиху  вина,
я  знов  його  по  вінця  наливаю,
і  випиваю  келих  той  до  дна,
і  відчуваю  біль  потроху  відступає.

У  келиху  звабливого  вина,  
натомість  спогад  із  минулого  спливає,
далека  Осінь  і  дружини  сивина,
і  знову  біль,  що  в  серці  не  вщухає.  

У  келиху  зрадливого  вина,
спливають  в  спогадах  дощі  і  грози,  
остання  Осінь,  що  тобі  була  дана,
твої  дитячі  радості  і  сльози.  

Та  за  які  ж  такі  страшні  гріхи,  
мене  покарано?  Великий  Боже!
Знову  наповнюю  порожні  келихи,
хоча  і  знаю  це  мені  не  допоможе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760824
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 17.11.2017


Richter

Розмова з Петром


Настав  нарешті  двадцять  перший  вік,
прогрес  торує  уперед  дорогу.
Піднісся  над  Землею  чоловік,
та  все  частіше  згадуємо  Бога…

Давно  скінчилось  рабство  на  землі,
та  багатьох  тримають  у  кайданах
зажерливість,  гарцююча  в  сідлі,
і  хтивість  упереміжку  з  обманом.

Активно  монстрам  помагає  страх,
підступність,  підлість,  лицемірство,  чванство.
А  жадібність  добро  стирає  в  прах,
та  першу  скрипку  грає  дике  хамство.

Можливо  час  мій  вже  давно  минув
чи  може  поспішив  я  народиться…
В  хитросплетіннях  долі  не  втонув,
але  і  на  вершини  не  пробився.

У  чому  бачу  сенс  свого  життя?
Навіщо  ще  живу,  мій  любий  брате?
Я  скористався  шансом  вороття,
щоб  рабство  те  клятуще  подолати!

16.11.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760786
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 17.11.2017


Richter

Молитва

О,  Боже,  увійди  в  мій  дім!
Хай  тільки  мир  панує  в  нім.
Позбав  мене  назавжди  зла.
Надії,  віри  дай,  тепла.

Великий  Боже,  всеблаги́й,
тобі  подяка  щира.
Хай  Батько,  Син  і  Дух  Святий
над  всім  панують  миром!

Благослови  мій,  Боже,  труд
і  змий  з  душі  зневіри  бруд,
щоб  міг  я  тяготи  знести.
Мою  родину  захисти.

Великий  Боже,  всеблаги́й,
тобі  подяка  щира.
Хай  Батько,  Син  і  Дух  Святий
над  всім  панують  миром!

Пошли  здоров’я  нам  усім
і  благодаттю  вкрий  мій  дім.
Розвій  лукавих  навіть  тінь.
Хвала,  Творець,  тобі!  Амінь!

16.11.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760784
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 17.11.2017


Любов Іванова

ВЕСЕЛЫЕ ЛИМЕРИКИ1

Маргарита,  хозяйка  квартиры,
Квартирантам  закрыла  сортиры.
Капитан  и  майор,
Им  же  скоро  в  дозор,
А  они  обо**али  мундиры.
*
Отдыхала  я  с  мужем  у  речки.
Глядь,  ведет  он  коня  за  уздечки,
Разыгралася  вновь
В  нем  цыганская  кровь,
За  конем  он  привел  две  овечки.
*
Из  засады  следила  Светлана
Как  мы  вышли  с  Петром  с  ресторана.
Но  эмоций  фонтан
Из-за  тех  двух  путан.
Все  пошло  кувырком  в  наших  планах.
*
Дорофеев  кирпич  по  натуре,
И  женат  он  на  местной  профуре!
Что  с  такой  пары  взять
Слышно  мать-пере-мать.
Тут  и  думать  нельзя  о  культуре.
*
Дочка  мэра  толстушка  Жоржетта
Зря  поверила  разным  диетам,
И  не  ест,  и  не  пьет,
Вот  почти  целый  год.
Уж  похожа    совсем  на  скелета.
*
Глеб  Егорыч,  начальник  отдела
Ехал  к  морю,  душа  его  пела,
От  жены,  от  детей..
К  своей  милке  скорей,
А  жена  сбрить  бумажник  успела...
*
Прочитавши  журнал  "Вокруг  света"
Ждал  Иван  приближения  лета...
Выбран    лучший  маршрут
Ветры  парня  зовут...
Как  же  вырваться  из  интернета?
*
Злая    дама  из  города  Вятки
Год  играла  с  полицией  в  прятки...
Деньги  в  дом  к  ней  плывут,
Просто  так,  не  за  труд...
А  вчера  лишь  попалась  на  взятке.
*
Глеб,  двойник  одного  поп-артиста,
Зарабатывал  в  день  тысяч  триста,
Был  богат,  как  король,
Только,  парень,  позволь
Что  ты  корчишь  нам  здесь  альтруиста!
*
Отдиоров,  дизайнер  из  Праги...
Нализался  молоденькой  браги
И  совсем  одичал,
Матерился,  кричал!
Вот  нельзя  бражку  пить  для  отваги!
*
Сыроежкин,  грибник  с  супер  стажем
За  грибами  ходил  в  камуфляже.
Он  плевал  на    красу
Но  зато  в  том  лесу
Не  замеченным,  скрытым  был,  скажем!
*
На  диете  сидевшая  Любка,
Истощала,  висит  на  ней  шубка!
А  подруги  твердят,
Вот  и  ешь  все  подряд,
Без  разбору  жуй,  как  мясорубка!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760781
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 17.11.2017


Елена Марс

Паломники

Никого  не  буду  помнить,
Из  прошедших  декабрей...
Только  ты,  души  паломник,
Будешь  в  памяти  моей.
Лишь  тебе,  мой  грех  и  святость,
Над  собой  вручаю  власть,
Отдавая  боль  и  радость,
И  пылающую  страсть...
Я  совсем  не  сожалею,
Что  увлёк  меня  собой.
Что  петлёй  обвита  шея,
Этой  пламенной  петлёй  -
Этой  крепкой  нежной  цепью  -
Ожерелием  любви...
За  тобой  иду  я  слепо,
Мой  желанный  визави...
Так  отрадно  мне  и  важно,
Что  вошла  не  миражом,  -
А  паломницей  бесстрашной,
В  твой  душевный  тёплый  дом...
Я  вошла,  чтоб  в  нём  остаться,
В  этой  нежности  глубин  -
Самым  ярким  в  жизни  счастьем,
До  последних,  до  седин.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760774
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 17.11.2017


Крилата

ДОБІГАЄ

Добігає    до  фінішу  осінь  –  
Горда,  владна.  Ще  та  королева!
Гнізда  з  холоду  в’є  у  волоссі.
Залишає  нам  голі  дерева

І  у  травах    під  ранок  цукати,  
Що  блищать,  наче  срібло  в  короні.
Все  ж  їй  дуба  таки  не  здолати,
Мужньо  втримує    листя  у  кроні.

Сіє  сум  по  долинах  і  горах,  
Казанами    тепло  вижирає.
Кольори  розтирає  на    порох.
Грудня  з  вікон  садів  визирає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760764
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 17.11.2017


Lana P.

Мене ніхто вже не чекає…

Мене  ніхто  вже  не  чекає  
У  рідній  стороні  боліт.
Надхмарних  місяць  пропливає
І  кличе  іноді  в  політ.

А  я  муштрую  білі  крила,
Хоч  є  ще  сила,  та  не  та.
Пташиною  гніздечко  звила  —
Моя  родина  тут  і  дах.

Душа  летить  на  Батьківщину,
І  рветься  серденько  моє.
Думками  у  дитинство  лину,  
Надія  віру  додає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760757
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 17.11.2017


Lana P.

Фіалці…

Не  хворій,  фіалко,  не  криви  душею,
Не  зів‘янь  завчасно  без  тепла,  дощу.
Я  тебе  зігрію  ніжністю  своєю,
Сонячним  промінням  вдосталь  пригощу.

Вкутаю  туманом  від  лихого  ока,
А  роса  імлиста  буде,  як  напій.
Ти  ж  така  тендітна,  леле  синьоока,
Наберись  терпіння  —  вітру  порадій!

Він  тобі  шепоче  казку  про  кохання,
Манить  почуттями  в  світ  солодких  мрій,
Ласками  огорне  звечора  до  рання  —
У  палких  обіймах  тільки  не  зомлій...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760755
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 17.11.2017


Надія Карплюк-Залєсова

МІЙ ТАТО ГОВОРИВ…

Всі  ці  слова  у  вічності  зостались,
Що  їх  мій  тато  часто  говорив...
Роки-  літа  стосунками  зростались,
Злітали  в  прірву  втомлених  горнил...

"То  не  біда,  що  брак  харчів  в  господі,
Як  сходиться  родина  за  столом...
Здорові  всі  і  дякуймо  природі,
Женім  журбу  з  непроханим  гріхом.
Життям  втішаймось,  Бог  дав  народитись:
За  це  Його  даремно  не  гніви,
Збирайтесь  разом,аби  веселитись.
Живи  собі  і  гнів  з  душі  жени"

Як  вже  давно  тебе  немає,  тату,
Ні  баби,  ані  діда  вже  нема,
Дядьки  і  хресні  полишали  хати,-
Без  них  на  серці  холодно...  зима.
І  місце  є,  де  разом  можна  сісти,
І  пригостити...  з  надлишком,  для  всіх,
Та  совісті  зосталося  лиш  гризти
Той  пласт  твердий,  що  крицею  заліг.  
Якби  вернути,  рідний,  добрий,  тату,
І  вчути    вчасно  всі  твої  слова,
Може  б  не  було  втрат  таких  багато...
Й  дочасно  би  не  сивіла  вдова...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760749
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 17.11.2017


Валентина Ланевич

Як хмари в ніч ховають зорі.

Як  хмари  в  ніч  ховають  зорі,
Окутують  у  темінь  кругозір.
Так  невідомість  їсть  у  хворі
Політ  душі,  ти  серцю  тільки  вір.

Серце  підкаже,  що  робити,
Як  повестись,  коли  душа  болить.
Як  чуда  хочеться,  щоб  жити,
Щоб  щастя  втримати  за  тонку  нить.

Рушник  зітчу  в  колір  веселки,
Там  перевагою  є  світлотінь.
Човник  біжить,  дзвенять  осколки,
Їх  перетворить  час  у  пильну  тлінь.

16.11.17

*Човник  -  це  окрема  дерев’яна  деталь  ручного  верстака.  В  середині  човника  знаходяться  нитки,  якими  тчеться  полотно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760747
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 17.11.2017


Миколай Волиняк

Осіння фея.

                       1
Осінь  листя  фарбувала,  
Пензликом  в  садочку.
Вишиваночки  вдягала,
Декому  в  куточку.

                     2  (двічі)
Сипле  золотом,  як  фея,
Наче  то  завія.
Розговілись  гай...алея,
Душу  спокій  гріє.
 
                 Приспів:
Грай  музико,  грай  Орфею,
Зранку  грай...  у  день...до  ночі.
Стань  оправою,  свічею.
Грай  душевний  корифею...
Доки  маєш  мочі.    

                           3                    
Барбарисики  червлені,
Діточки  яскраві.
Туї...  збіглися  зелені,
Як  камінь  в  оправі.

                     4  (двічі)
Снить  берізка  гола-й-боса,
Аж  сум  огортає.
Липку  ще  русявокосу,
Вітер  колихає.

                 Приспів:
Грай  музико,  грай  Орфею,
Зранку  грай...  у  день...до  ночі.
Стань  рправою,  свічею.
Грай  душевний  корифею...
Доки  маєш  мочі.  

                             5
А  калинонька  червона,
Ягідьми  жаріє.
Розпустила  пишні  грона,
Клен  в  гаю  хмеліє.

                     6(двічі)
Як  вогонь  багряночубий,
На  виду...  красує.
Стоїть  парубком  у  шубі,
У  гаю...  царює.

                   Приспів:
Грай  музико,  грай  Орфею,
Зранку  грай...  у  день...до  ночі.
Стань  оправою,  свічею.
Грай  душевний  корифею...
Доки  маєш  сили  (двічі).    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760742
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 17.11.2017


Олена Жежук

Спрагла ніч

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739889
[i]продовження[/i]

Ця  спрагла  ніч…  і  я  в  ній  полонянка.
Уповні  місяць  в  темряві  спливає
В  мої  обійми.    Мій  він  до  світанку,
І  до  останку  –  далі  нас  немає.

Пробачте,  зорі,  ви  ж  бо  ворожили
Його  собі  холодними  ночами.
Я  лиш  торкнулась  ночі,  мов  ожини,
Жагою  вуст    під  тихими  дощами.

В    його  обійми  пригорнусь,    розтану,
Й  до  краплі  вип'ю…  Завтра  чи  настане?
Цілуй  мене  -  як  вперше,  як  востаннє!
Кохай  мене  -  допоки  серце  п'яне!

Допоки  небокрай  іще  світає,  
Моїх  бажань  -  міжзоряна  безодня.
Кохай  же,  місяцю...  Хай  не  згасає
Твоє  проміння  у  моїх  долонях.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760712
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 16.11.2017


Лана Мащенко

Спустилась осень тропкою к реке.

Спустилась  осень  тропкою  к  реке,
Шлейф  золотисто-нежный  оставляя.
Охапку  листьев    теребя  в    руке.
Она  кружилась,  вверх  его  бросая.

И  в  драгоценно-огненный  наряд  
Оделись  сразу  стройные  березы.
Бежа  к  речушке,  выстроились  в  ряд,
Роняя  листья,  словно  счастья  слезы.

А  ветерок  их  подобрал  в  букет,
Чтоб  любоваться  чудом  разноцветным.
И  в  памяти  запечатлел  портрет,
Чтоб  осени  сберечь  рецепт  секретный.            16.11.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760711
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 16.11.2017


ТАИСИЯ

В зоопарке

В  зоопарке      интересно!
Впечатлений  -  очень    много!
"Врозь  –  хоть  брось,  а  вместе  –  тесно".
Пообщались  с  носорогом.
Он  пошёл  своей  дорогой.
Крокодиловы  размеры  –
Превышают  чувства  меры.
Вёл  себя  –  весьма  достойно:
Он    лежал  вполне  спокойно.

В  тесных  клетках  разместили  –
Ядовитых  тьму  рептилий:
Змеи,  ящерки,  гадюки…
Не  хотелось  брать  их  в  руки…

Но  зато  в  большом  вольере
На  просторе  ходят  звери.
Медвежонок  –  сын  и  папа
В  водоёме  моют  лапы.
А  потом  на  солнце  сушат  –
И  живот,  и  спинку,  уши.
Самый  храбрый  –  отгадай-ка!?
Это  страус  –  попрошайка!
Клювик  вытянул  он  ловко  –
Удивил  своей  сноровкой!
С  рук  он  семечки  хватает.
Даже  глазом  не  моргает.

Всех    забавней  –  обезьянка!
Малыша  кормила  самка…
Жизнь  –  в  заботах  друг  о  дружке.
Все  –  весёлые  подружки.

Волки    -  "места  не  находят"!.
От  людей  они  уходят.
На  свободе  –  ноги  кормят…
Они  долго  это  помнят.

Тигр  был  вполне  спокоен
И  как  будто  всем    доволен.
Даже  очень  равнодушен.
Удивительно  послушен.
Но…к  дверям  пришёл    «смотритель»
Поприветствовал  руками.
Зверь,  как  гордый  победитель,
Отвечал  ему  прыжками…

Все    зверята,    как  ребята.
Просят  ласки  и  общенья…
Все  хотят  их  приголубить…
Угощают  их  печеньем.

Мы  зашли  в  пустую  клетку
С  краткой  вывеской    «МЕДВЕДЬ»
Сногсшибательное    СЕЛФИ
Удалось  запечатлеть!

Испытали  злую    долю!
Как-то  жутко  стало  в  ней…
Захотелось  вдруг  на  волю!
На  свободу  поскорей!

25.  08.  2017.    -    16.  11.  2017..









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760698
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 16.11.2017


dovgiy

І СТАЛОСЯ ДИВО

І  СТАЛОСЯ  ДИВО

І  сталося  диво:  у  звичнім  житті
Відкрилися  раптом  небесні  портали!
Два  янгола  стрілись  в  святій  чистоті
Відкритих  сердець:  а  відтак  –  закохались!

Два  янгола  стрілися  –  Він  і  Вона.
Царівна  і  Принц.  Два  таких  ідеали.
Навколо  буяла  казкова  весна,
Птахів  голосистих  лунали  хорали.

Їх  мрії  злітали  мов  зграї  птахів,
У  зоряні  ночі  вклонялися  трави
І  в    душах  закоханих  радісний  спів
Зривався  із  вуст,  а  іще  –  цілувались!

Які  поцілунки  медвяні  й    палкі!
Куди  там  солодощам  з  ними  рівнятись!
 А  пестощі  перші,  а  доторк  руки
До  зон  еротичних…  бажання  пізнати

Про  те,  чого  ще  не  пізнали  в  житті,
Чого  не  дає  час  дитинства  і  школи,
 Про  що  лише  чули  в  чужому  вірші,
Чого  в  другий  раз  не  зазнаєш  ніколи!

Це  станеться  раптом…  мов  вибух  гучний!
Тіла  поєднаються  в  єство  єдине
І  станеться  диво  нової  весни:
Засіється    пліддю  розорана  нива.

Їх    молодість  в  літо  життя  попливе,
Долаючи  побуту  труднощі,  втрати…
Можливі  там  зради,  кохання  нове
В  якому  комусь  забагнеться  злітати…

Покається  хтось,  хтось,  -  із  болем,  -  простить
І  прийме  назад  ,  наче  вузол  зав’яже…
А  чорної  зради  полинова  мить
Дочасно  на  коси  сивинами  ляже…  

Можливо,  можливо…  та  краще  нехай
До  крайньої  миті  протягнеться  диво;
Нехай  почуття  розвеснілий  розмай  
В  похилих  літах  стане  тим  шанобливим,

Тим  вдячним  промінням  для  старих  обох,
Що  бабиним  літом  серця  їм  зігріє.
Нехай  їх  шляхи  захистить  Добрий  бог
І  сніг  забуття  імена  не  завіє.

Бо  сталося  диво:  у  звичнім  житті
Два  янголи  стрілись  -  серцями  невинні.
Мов  квіти  прекрасні  в  своїм  почутті,
Мов  птахи  у  небі  –  розкрилені,  вільні!

четвер,  16  листопада  2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760697
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 16.11.2017


MERSEDES

Любов - то яблунь цвіт…

У  тебе  вже  давно  своя  сім'я,
У  мене  також  є  сім'я  моя.
Та  я  любов  неначе  яблунь  цвіт,
Все  бережу  для  тебе  стільки  літ...

Вона  в  моєму  серденьку  живе,
А  я  кохаю  досі  лиш  тебе.
І  може  ще  колись  на  схилі  літ,
Для  нас  цвістиме  папороті  цвіт.

Нераз  в  думках  горнусь  до  тебе  я,
Та  мрія  не  збувається  моя.
Хоч  відчуваю  дотики  твої,
Та  не  досяжні  почуття  мої...

Щаслива  я,  що  маєш  щастя  ти
І  хоч  прийшлося  нарізно  іти.
Нехай  тебе  кохання  зігріва,
Ніщо  не  вдієш  доля  в  нас  така...



Доля  не  моя...    Вигадана...  Просто  Муза  продиктувала...  Я  написала...
Та  нажаль  і  такі  випадки  часто  бувають...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760682
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 16.11.2017


Наташа Марос

СТРЕС…

Якби  й  комусь  боліло,  як  мені,
Коли  назавжди  обривалась  віра
І  ватрою  у  серці  пломенів
Неспокій,  мов  у  пащі  злого  звіра...
Коли  думки  залишили  межу  -
Їх  не  зібрати  і  не  загнуздати...
Так  боляче...  але...  кому  скажу,
Як  доля  шматувала  диким  катом...
Безсилля  і  зневіра...  Потерпи
Собі  казала  і  жила  до  ранку,
Та  знала:  це  для  того,  щоб  купить
Комусь  нову  розкішну  забаганку...
Спочатку  починала...  і  не  раз  -
Сміялася  із  мене  ніч-пустунка!
А  я  -  комбінувала  сотні  фраз,
Шукаючи  останнього  рятунку...
Хто  спав,  немов  оте  мале  дитя
І  сни  кому  не  снилися  ніколи,
Не  їла  клята  совість,  каяття...
Щасливий  -  не  хворів  душевним  болем...
Так  хочу  я  навчитися  й  собі
Не  брать  важкого...  а  іще  -  дурного!
Від  магістралей  відійти  убік  -  
Нехай  летять...  і  що  мені  до  того...

Важким  котком  розчавлює  "прогрес"
Простих  людей,  а  совісних  -  тим  паче...
І  огортає  всенародний  стрес,
Бо  всі,  хто  крав...  тепер...  герої  наче...

                     -                      -                      -


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760677
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 16.11.2017


Richter

У хвилини відчаю

Життя  безжально  трощить  на  шматки,
ти  робиш  за  помилкою  помилку?
Перед  тобою  знову  вітряки,
не  знаєш,  як  дожить  до  понеділка?!.

Я  вірю,  що  колись  настане  час,
обніме  хтось  тебе  і  відчай  схлине,
усі  шматочки  разом  водночас
зберуться  знову,  у  одне  єдине!

І  знову  заспівають  солов’ї,
а  за  плечима  вмить  проб’ються  крила.
Всі  біди  враз  розвіються  твої
й  наповнить  вітер  подрані  вітрила!

В  собі  як  зможеш  відчай  побороть,
а  також  силу  страху  подолати,  –
зіллються  в  купу  власні  дух  і  плоть.
Їм  не  завадять  вже  ніякі  втрати!

15.11.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760672
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 16.11.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Сіра пташина

Що  то  за  пташина  сіра
Он  на  горобину  сіла
І  червоні  ягідки
Вона  клює  залюбки?
Хліба  крихтами  смакує,
Іноді  ще  й  бешкетує.
Як  багато  їх  збереться,
Тоді  падають  "ряденцем"
На  посіви  кукурудзи.
Ті  птахи  це...(  Сойки),  друзі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760654
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 16.11.2017


Віталій Назарук

ЕТАЛОН

В  житті  дитячім.  еталон  –  батьки,
Діти,  мов  губка,  всмоктують  родинне.
І  вчаться  діти,  вчаться      залюбки,
Пірнають  у  своє  життя  глибинне.

В  батьків  наука  в  їхній  сивині,
В  міцних    руках,  що  вкриті  мозолями.
У  мудрості,  в  життєвій  глибині,
В  батьківській  силі  і  у  ласці  мами.

Щасливі  діти,  як  себе  батьки
Кладуть  для  них  ще  при  житті  на  плаху.
Тоді  життя  дається  у  знаки
І  світло  є  в  житті  обабіч  шляху.

То  ж  для  дітей  ставайте  промінцем,
Даруйте  мудрість  в  голови  дитячі…
Щоб  усмішка  вкривала  їх  лице,
Не  варто  поступати  нам  інакше.    


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760653
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 16.11.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

А до мене кум прийшов

Гавкає  собака  Змій,
Хвіртка  відчинилась,
Кум  хитається  на  ній,
Бо  іти  несила.

-Куме,  вийди,  -  він  кричить,  -
Виручай  бо,  друже,
Самогону  пляшка  є,
Одному  не  здужать.

-Вийти  то  бажання  є,
Та  немає  в  чому,
Жінка  штанів  не  дає,
Щоб  не  втік  із  дому.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760652
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 16.11.2017


Віктор Северин

КРАСУНІ

В  моїй  уяві  ти  —  то  справжня  муза!
Душа  радіє,  коли  поруч  ти,
Казковий  сплав  краси  і  доброти,
Взірець  святого  їх  союзу.

Все  краще  починається  з  любові,
Любов  —  зі  щирих  мрій  і  почуттів...
Та  скільки  б  не  було  чудових  слів,
Найчарівніший  завжди  голос  крові.

І,  безперечно,  буде  так  і  згодом:
Краса  твоя  на  безліч  поколінь
Ходою  найславетніших  богинь
Мандрує  переможно  родоводом!

_____________________
*  фото  автора

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760619
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 16.11.2017


Миколай Волиняк

Світлиця в Борисполі

В  мальвах  хата  і  довколо,
І  лунає  сміх.
Теплі  усмішки  навколо,
Падають  до  ніг.

Внучка  вибігла  з  порога,
Заблищало  все.
Притулилася  небога...
Розчинилась  вже.

Зашарілась  і  побігла,
Підхопила  шаль.
Моє  серденько  зігріла...
Зачепив  скрипаль.

В  хаті  соло  забриніло,
В  вишивках  столи.
В  хорах  янголи  зоріли,
В  зорях  кольори.

Як  дівиці  -  чарівниці,
Голуби  в  вікні.
Причаїлася  жар  -  птиця
Світить  в  таїні.

Вийшла  доня  наче  сонях...
Сипле  пухом  сніг.
Сонце  в  доні  у  долонях,
Капає  зі  стріх.

                 Приспів:
     
А  світлиця  ж,  як  ікона,
Звуки  линуть...  чарівні.
І  калинонька  у  гронах,
В  хаті...  з  двору  й  на  стіні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760607
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 16.11.2017


Марія Попова

Я спогади про тебе збережу

Я  спогади  про  тебе  збережу
В  глибоких  і  заплутаних  думках.
Тебе  до  себе  міцно  прив'яжу.
Ще  трошечки  -  і  ти  в  моїх  руках.

Ми  молоді  й  старі,  неначе  світ.
І  схожі,  як  дві  крапельки  води.
Та  хоч  насправді  з  різних  ми  орбіт  -
Мені  без  тебе  просто  нікуди.

Тебе  в  собі  назавжди  збережу
Й  сховаю  від  пронизливих  очей.
Про  свій  секрет  нікому  не  скажу,
Ти  мною  в  долі  виграний  трофей.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731957
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 16.11.2017


Оксана Р.-Г.

Коли все не так…

Загнуздаю  помисли  печальні,
Зашнурую  думи  у  кулак  -
Хай  німіють  криком  у  мовчанні:
Що  ректи,  коли  усе  не  так?!.

Як  співати,  коли  рвуться  струни?
Як  сказати,  коли  звук  затих?
Марно  ждати  із  небес  фортуни,
Якщо  добре  нам  ні  в  сих  ні  в  тих.

Що  тепер  благати  щастя-долі
Й  виглядати  диво-журавля?..
Не  змостити  раю  на  престолі,
Коли  в  муках  корчиться  земля.

Ми  самі  себе  отак  скосили...
(Тішились  синиці  у  руках!..)
То  чому  ж  тепер  забракло  сили
Вишкребти  із  себе  куций  страх?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760595
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 16.11.2017


Любов Іванова

Я ЖДУ ТВОЕГО ЗВОНКА

Я-рость  твоя  мне  изранила  сердце,

Ж-елчью  раздора  плеснула  в  глаза.
Д-ень  догорает...  а  мне  бы  согреться
У-гли  в  камине...но  стынет  слеза...

Т-рогаю  вновь  телефонную  трубку,
В-  ней  еще  эхо  от  сказанных  слов.
О-чень  уж  всё  по  хрустальному  хрупко,
Е-сли  ты  номер  набрать  не  готов.
Г-олос  твой  слышать  мне  необходимо
О-тзвуком  междупланетных  ветров.

З-ябко,  морозно  мне,  слышишь,  любимый
В-  пламени  еле  горящих  костров.
О-сень  с  тоскою  две  вечных  подруги,
Н-о  улыбаюсь  всем  бедам  назло...
К-то  же  ответит,  коль  ночью  средь  вьюги
А-  нгел  мой  в  трубке  промолвит:  "Алло  ..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760575
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 16.11.2017


НАДЕЖДА М.

Візьму до хати я небогу

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UCINBY9R6Yk
[/youtube]

Останній  осені  листок,
Я  обережно  взяла  в  руки.
Промерз  бідненький  до  кісток.
Боліло  серце  від  розпуки.

Хотів  погрітися  на  склі,
Була    оце  остання  мрія.
Нащо  ти  викликав  жалі,
Коли  у  тебе  безнадія?

Зігрію  подихом  тебе,
А  як  зробить  мені  інакше?
Не  розумію  щось  себе...
Нехай  летить?.  Так  буде  краще?

Підхопить    вітер  на  льоту,
І  понесе  кудись  далеко.
І  з  ним  узнає  висоту,
Хіба  від  цього  стане  легко?

Листок  до  серця  притулю,
А  він  чекає  допомоги...
Одне  лиш  зможу,  це  й  зроблю:
Візьму  до  хати  я  небогу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760570
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 16.11.2017


Леся Утриско

Так зачекалась рідного тепла.

Так  зачекалась  рідного  тепла,
Криниці  мої,  де  черпАла  воду,
Здається  ніби  вчора  там  була,  
Де  цілувалась  з  ягодами  глоду.  
Коса  в  траві  стогнала:  -  "Жмик  та  жмик",
І  на  городі  мама  виправляла  
Рівненьку  грядку-   тикала  часник,  
Щось  миле,  так  тихесенько  співала.  
Цибуля  очі  п'ялила  від  сліз,  
Під  стріхою  сміялась  кукурудза  
І  батько  закладав  на  плечі  міх,  
Із  струками  фасолі...  
Сон-  приблуда.  
Там  панував,  і  спокій,  і  любов,  
І  ніби  вчора  лік  віджитих  років,
Лиш  спогадами  лину  знов  і  знов,
Де  постарів,  і  час,  і  відлік  кроків.
В  нім  вітер  звиє  збурену  печаль,
Її,  невдаху,  кине  коло  брами,
Мої  думки,  а  в  них  болюча  даль,
Де,  коло  хати,  вічний  образ  мами.  
Та  де  то  все?  Запитую  в  життя,  
Вернути  б  час,  прихилю  в  ньому  неба,
Ті,  батьківські  слова  та  почуття-
Я  більшого  не  хочу,  і  не  треба.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760541
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 15.11.2017


Віталій Назарук

У КОЖНОГО ДОЛЯ СВОЯ

Наше  життя  не  йде  -    воно  летить,
У  ті  краї  далекі  –  невідомі.
Життя  земне  здається  людям  –  мить,
Хоча  сліди  лишаються  вагомі.

Відбиток  пальців  –  доленька  людська,
У  кожної  свій  власний  візерунок.
І  скільки  б  нашу  долю  хтось  гортав,
 Лише  один  у  неї  порятунок.

Наш  мозок  при  житті  карбує  все,
І  розкладає  на  свої    полиці…
Життя  летить  і  у  собі  несе
Надбання  всі  до  власної  світлиці.

Як  долі  перетворяться  в  музей
І  хтось  почне  читати  наші  долі…
Побачать  всю  різницю  у  людей,
Життєві  радощі  і  безкінечні  болі.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760533
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 15.11.2017


MERSEDES

Привезли воїна в село…

Привезли  воїна  в  село
В  сумній,  холодній  домовині.
Зустрів  з  сльозами  син  його
Батьки,  дружина,  друзі,  рідні...

Він  землю  нашу  боронив,
Було  у  нього  мрій  багато.
Ворожий  снайпер  його  вбив,
Він  був  колись  для  нього  братом.

Він  руку  дружби  подавав,
Запрошував  до  себе  в  гості.
Тоді  в  минулому  не  знав,
Що  куля  влучить,  будуть  млості...

В  скорботі  ріднеє  село,
Моросить  дощ,  то  плаче  небо.
Птах  опустив  своє  крило,
Скликає  воїн  всіх  до  себе.

Старенький  дід  сльозу  зронив,
За  що...  Скажи  моя  дитино...
Я  від  фашистів  боронив,
Ти  ж  від  братів  мій  рідний  згинув...

За  що  скажіть  палає  Схід...
За  що  там  гинуть  мирні  люди...
І  хоч  пройде  багато  літ,
Страхіття  цього  не  забудем...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760531
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 15.11.2017


Richter

Спогади про перше кохання

Червону  троянду  в  осіннім  саду
ще  вітер  холодний  колише.
Неспішно  вузькою  стежиною  йду
туди,  де  кохання  залишив.

Туди,  де  гостинно  шумлять  вартові
завжди  в  Ясиновій  діброві.
Не  раз  і  не  два  де  сиділи  в  траві,
колись  о  порі  вечоровій.

Пісні  нам  співали  дзвінкі  солов’ї
і  роки  зозуля  кувала.
Ти  слухала  мовчки  зізнання  мої,
та  очі  тебе  видавали.

Палали  ті  лагідні  очі  вогнем,
світились  як  вранішні  зорі.
Тепер  на  душі  залишився  лиш  щем
і  спогади  з  присмаком  горя.

Пішла  ти  у  вічність,  голубко  моя,
зорею  вже  світиш  на  небі.
І  слухаю  пісню  сумну  солов’я
давно  я,  кохана,  без  тебе…

15.11.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760513
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 15.11.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Не малюють діти війни

Взяли  фарби  в  руки  діти
Та  й  малюють  сонце,  квіти,
Поле,  річку,  ліс,  луги
І  широкі  береги,

Весняні  сади  квітучі
Та  високі  дуже  кручі,
Як  на  ниві  зріє  хліб
І  лягає  перший  сніп.

Диких  на  воді  качаток
Та  завзятих  ще  рибалок,
Все  відтворюють  вони,
Не  малюють  лиш  війни.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760499
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 15.11.2017


Миколай Волиняк

Несе війна дарунки твоїй долі

Гуде  довкруж  і  падають  солдати,
Своєю  кров'ю  росять  ковилу.
Ідуть  роки,  міняють  лише  дати,
На  сході  й  досі...  виразка  в  тилу.

І  знов  хрести,  хрести  і  домовини,
У  очі  хлопці  дивляться  смертям.
Щодня  в  надії,  моляться  дружини,
Й  несе  війна  дарунки  матерям.

Очей  нема  ж  бо…  сплаканії  очі,
Війна  на  сході  косить,  як  жнива.
Які  ж  вони  безсонні,  довгі  ночі,
Та  віра...  син  живий  іще  жива.

Ламають  зайди  знов  через  коліно,
А  ти  ж  нещасна  лише  підвелась.
Яка  ж  лиха  ця  доля...Україно!
Тебе  й  жінок  твоїх,  переплелась.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760431
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 14.11.2017


MERSEDES

Доторкнулася паморозь біла…

Доторкнулася  паморозь  біла,
До  листочка  осіннього  вже.
Вона  крони  дерев  посріблила,
Заблищало  довкола  усе.

Доторкнулась  своїм  поцілунком
І  лишила  його  на  вікні.
Залишився  у  серці  дарунком,
Той  цілунок  назавжди  мені.

Холодить  вітер  день  цей  осінній,
Смуток  в  небі  неначе  жалі.
Скоро  прийде  зима,  ляже  іній,
На  дерева,  кущі  ліхтарі...

А  цілунок  що  в  серці  лишився,
Буде  гріти  в  сумні  вечори.
Листопад  тихо  так  зажурився,
Полетять  білі  мухи  згори.

І  посипе  зима  сніг  лапатий,
Буде  в  казці  неначе  усе.
Дітвора  візьме  в  руки  санчата,
Вона  в  подорож  їх  понесе.

Зашаріються  щічки  дитячі,
Буде  чути  веселий  їх  сміх.
Доторкнуться  долонькі  гарячі,
І  розтоплять  пухнастенький  сніг...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760409
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 14.11.2017


Надія Карплюк-Залєсова

ДРУЗЯМ МОЇМ, ПОДЯКА

Друзям  моїм  -  і  знаним,  і  незнаним,
Несу  подяку  в  пригошнях  долонь,
За  те,  що  з  святом  цілий  день  вітали
За  доброту  і  серденька  вогонь.

За  те,  що  слово  тепле,  щедре  миле,
Із  серця  -  в  серце,  в  радість  і  печаль,
Що  вільної  не  шкода  вам  хвилини,
І  щастя  жмутик  принести  не  жаль

За  щедрість  душ  і  велич  серця  свого,
Хай  буде  нагорода  вам  з  небес,
Бо  доброта    -  це  рідкісна  порода,
Це  восьме  диво  -  див  "семи  чудес"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760440
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 14.11.2017


НАДЕЖДА М.

Струни тонкі в позолоті

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=45MR7t7keaQ[/youtube]
Струни  тонкі,  в  позолоті.
Чистий  серця  звук.
Він  звучить  на  ніжній  ноті:
Дивний  серця  стук.

Заворожить  враз  це  соло,
Якщо  не  глухий.
І  чарівний  звук  навколо,
Попливе      легкий.

І  складає  вітер  крила:
Хоче  теж  почуть.
Дивина  ця  підкорила.
Як  же  зміст  збагнуть?

Нема  слів,  лиш  звук  спокійний,
Трішечки  сумний.
Темп  почуєте    повільний,
Срібно-золотий.

Хтось  відчує  вибух  щастя,
А  хтось  просто  звук.
Як  кому  почути  вдасться,
Серця  ніжний  стук.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760403
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 14.11.2017


Віталій Назарук

ЇХ ЖИТТЯ


Сивий  дідусь  на  лавці  біля  хати
Кладе  у  самокрутку  тютюнець…
Скільки  йому  прийдеться  ще  чекати,
Коли  життєвий  надійде    кінець.

Та  дід  пускає  в  вуса  хмару  диму
І  кажанів  збиває  на  льоту.
Тримає  купину  неопалиму,
Неначе  птицю  злапав  золоту.

Такі  діди  відрахували  роки,
Тепер  живуть,  як  доля  їм  велить…
У  правнуках  згубили  власний  спокій,
І  зрозуміли,  що  життя  –  це  мить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760397
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 14.11.2017


геометрія

ЛИСТОПАД, МІЙ ЛИСТОПАД…

                             В  моїм  житті  вже  листопад,
                             У  зиму  він  мене  веде.
                             Хоч  не  минув  ще  зорепад,
                             Та  вже    він  скоро  відійде...

                             Ой  листопад,  мій  листопад,
                             Не  залишай  мене  одну,
                             Не  озираючись  назад,
                             Усе  ж  притиш  свою  ходу...  

                             Приємний  твій  жовтавий  сум
                             І  не  страшні  твої  дощі,
                             Щоб  заглушити  щем  і  глум,-
                             Пишу  казки,  пісні,  вірші...

                             Прошу  й  молю  я  листопад:
                           -Не  поспішай,  не  поспішай,
                             Ще  не  закінчивсь  твій  парад,
                             То  ж  не  відходь,  не  пропадай...

                             Ох  листопад,мій  листопад,
                             Я  не  кажу  тобі  прощай,
                             Прислухайсь  до  моїх  порад,
                             Не  залишай,  а  захищай!..

                             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760393
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 14.11.2017


Леся Утриско

Твій день. Вітання нашій колезі- Надії Карплюк- Залєсовій.

Не  рахуй  тії  роки,  що  зозуля  рахує,
У  життєву  дорогу  тільки  щастя  впусти,
Хай  любов  у  душі  вірним  птахом  воркує,
Довгих  років  тобі  у  здоров'ячку  йти.  
Друзів  вірних-  також,  та  людської  поваги,
За  любов  материнську,  від  дітей-  їх  уклін,  
Колискову  онукам-  для  бабусі  розваги,  
У  піснях  принеси  для  нових  поколінь.  
Не  журися,  що  осінь  сивини  трохи  кине,  
Хай  це  сон-   не  реальність,  бо  реальність  цвіте,
У  сьогоднішній  день  привітання  хай  лине,
Я  ж  бокал  підіймаю,  де  вино  не  терпке.
А  солодке,  як  мед,  у  смаку  тополинім,
Із  пелюсток  троянд,  із  нектару  лози,
Хай  ще  довгії  роки,  що  в  пташиному  клині,
Прилітають  до  тебе  у  веселках  грози.  
Веснянкових  світанків  і  запалу  від  літа,
Перед  осінню  тихо  свої  двері  закрий,  
Хай  співає  вона,  тобі  "Многая  літа"-
У  святковий,  свій,  день  усім  друзям  налий.  
Жменю  усмішки  свої  і  ні  крапельки  смутку,  
Щирість  й  вірність  свою  оберемком  неси,  
Хай  незгоди  усі  не  заходять  за  хвіртку-
В  Божій  ласці  тобі  із  води  та  роси.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760380
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 14.11.2017


Світлана Моренець

КРАПЛЯМИ ДОЩУ

***
Змарніла  Осінь
шле  світу  SOS  –  морзянку,
краплями  дощу.

***
Вальсує  листя
під  плач  музики  вітру...
Прощальний  танець.

***
Так  приречено
лине  листя  до  землі  –
в  обійми  Матері.

***
Зчорніле  гілля
на  небесному  фоні  –
зморшки  Осені.

***
Повзуть  тумани,
щоб  сором  і  наготу
прикрила  Осінь.

***
Під  виття  вітрів
проводжаємо  Осінь...
Ридайте,  дощі!

                           14.  11.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760370
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 14.11.2017


Мартинюк Надвірнянський

Спинися


Ще  трави  шумлять  і  ще  квіти  буяють,
Та  день  вже  вібрує  осінній.
Ти  туди  не  ходи  я  тебе  умоляю,
Там  у  вітті  сплетінні  ховаються  тіні.

Ще  днина  ласкавить  в  зеленім  величчі,
Зупинися,  світ  зупинивши.
Я  лиш  буду  блукати  в  твоєму  обличчі
І  тонути,  тонути  в  зіниці  все  глибше.

Світлом  визріє  спів,  а  потім  лиш  сниться,
Земля  не  буде  уже  раєм.
Та  поки  ще  ця  осінь  під  сонцем  піниться,
Ще  кохана  не  квапся  в  безкрає,
Спинися.

Парище
2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760349
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 14.11.2017


Надія Башинська

АХ!. .

Хата.  Яблунька  маленька.
В  небі  зіронька  ясненька.
Хтось  ховається  в  кущах.
Мабуть,  це  великий  страх?
                                                                     Ах!..

Очі  -  вогники  іскристі.
Шарудить  в  рудому  листі.
Страшно  як...  Ой,  страшно  як!
Що  шукає  він  в  кущах?  
                                                                       Ах!..

До  кущів  я  нахилюся.
Хоч  боюсь,  та  подивлюся.
Може  вже  заснув  той  страх?
-У-х-х-х!  -  ще  хтось  кричить.  Ой!
                                                                         Ах!..

Ой!  і  Ай!  і  Ух!...  в  клубок
Тут  згорнувся  їжачок!
Очі  -  вогники  іскристі.
Робить  хатку  він  у  листі.

Заховався  у  кущах.
Він  такий  гарненький.
                                                                           Ах!
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760347
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 14.11.2017


Lana P.

Пробудження

Запалює  ранок  вогненну  зорю,
Вибілює  темряву  понад  рікою,
Молодику  місяцю-поводирю
Припудрює  личко,  що  сяє  дугою.

Досвітні  вогні  перероджують  страх.
Кораблик  туманів  пливе  над  водою.
Край  неба  злітає  пробуджений  птах  —
Світанок  —  втішає  землицю  росою.

Відлунням  пташиним  звучать  береги,
Де  перші  з’явились  заспівані  ноти.
Веселкою  світло  тремтить  навкруги,
І  сонячний  день  підкоряє  висо́ти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760316
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 14.11.2017


Richter

Бородата байка

В  давнину  жила  в  Диканьці  кра́лечка  Оксана,
покохала  вона  палко  навіть  не  султана.
Уподобала  та  дівка,  ви  вже  мабуть  чули,
козаченька  молодого  на  ім’я  Вакула.

Та  пиха́  паня́нці  юній  дуже  заважала  –
черевички,  що  цариця  носить,  забажа́ла.
Перевірити  хотіла  наміри  козачі,
а  тепер  у  самоти́ні  гірко-гірко  плаче.

За  взуттям  козак  поїхав  в  гості  до  столиці
і  ноги  його  немає  в  дівчиній  світлиці.
Може  інша  заспівала  юнаку  осанну
і  відтак  забув  Вакула  про  свою  Оксану…

Хоч  уже  й  не  молоденький,  як  отой  Вакула,
та  полковник  він  козацький  –  дід  Сашко,  Мачула.
Козарлюзі  все  ж  не  личить  про  любов  молити,
а  тим  паче  з  забаганки  бороду  голити.
За  своє  життя  він  бачив  не  одну  царицю  –
тож  по  мешти  не  попреться  навіть  у  столицю!

12,  13  листопада  2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760283
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 14.11.2017


Миколай Волиняк

Прикриття

Не  влада  ви,  а  прикриття,
В  донецькому  кортежі.
Жадоба  та  ж  і  поняття,
Ті  ж    воші,  у  «ковчезі».

Ви  ширма  злодіїв,  хапуг,
Пуста,  бездонна  мушіль.
За  океаном  ваш  пастух,
Гнила  ви  шваль  і  шушіль.

Та  скоро  скінчимо  банкет,
Ви  Льови…  у  фіналі.
Гопота…  Боні  і  Ахмєт,
Відійдете…  -  в  оскалі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760282
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 14.11.2017


Виктория - Р

Я хочу вернуться в лето

[b][i]
[color="#1e00ff"]Дождь  идёт,  день  без  просвета
Это  осени  каприз...
Я  хочу  вернуться  в  лето,
И  поехать  в  свой  круиз...

Лицезреть  как  плещут  волны,
Любоваться  на  закат...
Когда  выйдет  месяц  полный,
Загорится  звездопад...

Эх,  мечты  шальные  мысли,
Всё  идёт  своим  чредом....
Опадают  в  парке  листья,
Я  спешу  в  свой  тёплый  дом...

Чтоб  укрыться  и  согреться,
Сесть  на  пуфик  у  окна...
И  на  осень  засмотреться,
За  бокальчиком  вина...
12  11  2017  г  
Виктория  Р
[/color]
[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760277
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 13.11.2017


Harry Nokkard

Жизни Осень

Жизни  Осень

Я  перестал  любить  июльскую  жару,
я  перестал  любить  январский  холод,
мне  скучно  просыпаться  по-утру,
и  я  давно  не  ощущаю  острый  голод.

Мне  больше  нравиться  осенняя  краса,  
и  засыпающей  природы  величавость,
и  крики  птиц  высоко  в  небесах,
мысли  о  том,  что  было,  что  осталось.

Так  незаметно,  в  череде  забот,  
так  неожиданно,  подкралась  Жизни  Осень,  
и  дни  осенние,  как  листьев  хоровод,
слетают,  падая,  и  лишь  покоя  просят.

Такая  самая  обычная  Судьба,
выросли  дети,  подрастают  внуки,
а  в  памяти,  по-прежнему  жива,
та  дочь,  с  которой  я  всю  жизнь  в  разлуке.
 
Уже  давно  не  вижу  ярких  снов,
о  прошлом,  все  исчезло  безвозвратно,
я  ко  всему    уже  давно  готов,
но  жду  чего-то  совершенно  непонятно.

Ведь  ничего  уже  не  изменить,
мы  все  идем  по  замкнутому  кругу,
приходим  в  мир  учиться  и  любить,
оставить  след,  найти  свою  подругу.

Мне  нравится  осенняя  краса,
и  засыпающей  природы  величавость,
и  крики  птиц  высоко  в  небесах,
мысли  о  том,  что  было,  что  осталось.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760075
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 13.11.2017


Віталій Назарук

МИГДАЛЕВЕ ВОЛОССЯ

Грієш  ти  мене  теплом  рожевим,
Це  тепло  знаходиться  в  тобі.
Із  волоссям  ніжно-мигдалевим,
З  поглядом,  де  очі  голубі.

І  довкола  мене  чисте  небо,
Лиш  блакить  відбита  у    очах…
В  них  я  відчуваю  долі  щебет,
Погляд    їх  я  бачу  при  свічах.

Чарівнице,  із  очима  неба,
Де  озерна  сяє  голубінь...
Нам  ще  жити  і  кохатись  треба,
Дочекатись  весняних  цвітінь.

А  тоді  візьмемося  за  руки
І  удвох,  як  в  молоді  роки…
Ми  підемо  знову  через  луки,
Квіти  пригорнувши  до  щоки.

Не  змінили  колір  твої  очі
І  волосся  мигдалеве  теж.
Часто  прокидаюсь  серед  ночі,
Наче  ти  в  саду  на  мене  ждеш.

І  біжить  по  тілу  тепла  хвиля,
Це  рожеве  вигране  тепло.
І  збирає  у  кулак  зусилля,
Що  навіки  в  серці  залягло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760069
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 13.11.2017


геометрія

СПОГАД ПРО БАТЬКІВСЬКУ ХАТУ…

                                                   Я  прийшла  знову  до  хати,
                                                         не  моя  вже  хата...
                                                   Розлетілися  по  світу
                                                         її  пташенята...
                                                                               Будували  свої  долі,-
                                                                                 на  життєвім  полі...
                                                                             Привели  ось  стежки  знову
                                                                                 до  рідного  дому...
                                                 Тут  все  рідне  і  цікаве,-
                                                       і  було,і  буде...
                                                 Гріє  сонечко  ласкаве
                                                       й  холод  не  остуде...
                                                                             Живуть  в  хаті  інші  люди,-
                                                                                   сумні,  чи  веселі,
                                                                             в  білім  світі,скрізь  і  всюди,-
                                                                                   не  такі  оселі...
                                                 Є  великі,є  й  маленькі,
                                                         і  багаті,  й  бідні...
                                                 Та  лиш  тут  стежки  рідненькі,
                                                       й  навіть  стіни  рідні...
                                                                             Тут  незвичний    цвіт  калини,=
                                                                                   душі  й  серцю  любі...
                                                                             І  світлини  для  родини
                                                                                   повік  незабутні...
                                                 Постарілий  садок  пахне
                                                       духом  незабутнім...
                                                 Та  і  він  уже  не  здатний
                                                       повернуть  минуле...
                                                                           Та  я  присмак  того  часу
                                                                                 знову  відчуваю.
                                                                           І  душею,й  серцем  разом
                                                                                 я  відпочиваю...
                                                 Є  у  світі  хат  багато,
                                                     і  квартир,й  палаців...
                                                 Та  відчути  можна  свято
                                                     лиш  в  батьківській  хаті...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760065
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 13.11.2017


Ярослав К.

Мужская слеза

Приходилось  мне  в  жизни,  как  каждому,
Хоронить  своих  близких  не  раз.
Видно  чёрствый  душой,  кто-то  скажет  мне  -
Но  не  капали  слёзы  из  глаз.

Может  быть,  не  такими  уж  близкими
Были  мне  эти  люди  тогда  -
Не  умею  я  плакать  неискренне,
Ведь  слеза  -  не  из  крана  вода.

Или  может,  мужчинам  не  плачется,
Есть  такой  у  нас  стереотип:
Слёзы  градом  -  у  женщины  катятся,
От  мужчин  -  не  услышишь  и  всхлип.

Но  когда  я  узнал  с  опозданием,
Что  на  койке  больничной  мой  друг,
То  проснулось,  как  будто,  сознание  -
Встрепенулась  душа  моя  вдруг.

Хоть  удачно  прошла  операция,
И  опасность  уже  позади,
Но  слезы  не  сумел  постесняться  я,
И  стучать  стало  чаще  в  груди.

Значит,  может,  не  всё  ещё  кончено,
И  внутри  не  истлел  огонёк.
Если  влагой  ресницы  намочены,
То  душа  моя,  всё  же,  живёт.

Просто,  сердце  само,  видно,  чувствует,
Кто  действительно,  близок,  кто  -  так.
Раз  не  капают  слёзы  искусственно  -
Не  такой  уж  плохой  это  знак.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760249
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 13.11.2017


Миколай Волиняк

Мамо, я зігрію.

Мамо  моя,  весно,
Зіронька  небесна,
Ненько  моя  мила,
Рано...  посивіла...
Чого  в  тебе  мамо  у  очах  журба?

Бо  на  серці  рана,
Й  синява  багряна.
Дощ  холодний  косить,
Просинь  в  далеч  просить...
На  постій  зібралась  осінь  золота.

Роки  синку  в  мами,
Збігли  табунами.
Вже  пора  наспіла.
Листям  облетіла...
Пасмами  синочку  в  косах  вже  зима.

Не  спішіть  матусю,  
Я  ще  вам  всміхнуся.
Відійдуть  тумани.
Лиш  не  йдіте  ж  мамо...
У  любові  ніжно  забринить  струна.

Обніму,  зігрію,
Сум  в  душі  розвію.
Наче  теплі  весни,
В  памяті  воскресли...
Хай  впаде...  додолу,  слізонька  скупа.  



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760240
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 13.11.2017


Лана Мащенко

Раньше на целую жизнь

Любовь  -  на  взлетной  полосе,
Но  на  нее  я  опоздала.
Там  место  кто-то  уже  занял
И  жизнь  твою  забрал  себе.

Из  лоскуточков  наших  встреч
Сложу  другой,  волшебный  мир.
Но  эти  встречи    -  только  миф,
Который  нужно  только  жечь.

Я  с  опозданьем  родилась,
Мне  нужно  было  раньше  жить,
Свою  любовь  тебе  дарить
И  наслаждаться  ею  всласть.

Ты  тоже  время  не  вернешь...
Но  дважды  жить  не  суждено  -
Мы  это  поняли  давно:
Судьба  ты  с  нами  не  поешь!              22.12.02

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760237
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 13.11.2017


Лана Мащенко

Я клятвы лживой не услышу

Не  говори,  прошу,  о  том,  о  чем  когда-то  пожалеешь,
Уж  лучше  просто  промолчи  и  обними,  закрыв  глаза.
Я  буду  верить  лишь  рукам  -  утешить  ими  ты  умеешь,
Я  буду  прятать  взгляд  влюбленный,  в  котором  прячется  слеза.

Не  обещай,  прошу,  напрасно,  того,  чего  не  в  силах  сделать,
Не  лги  счастливейшим  глазам,  что  видят  жизнь  в  одном  тебе.
Я  не  хочу  упасть  с  высот  и  не  хочу  я  боль  отведать.
Пустое  слово-обещанье  оставь,  пожалуйста  в  себе.

Не  обижай  святое  чувство,  что  ждет  ответ  на  свою  ласку.
Я  клятвы  лживой  не  услышу,  ты  жизнью,  милый,  не  клянись,
Не  обещай,  прошу,  напрасно  из  моей  жизни  сделать  сказку,
А  повтори  мое  дыханье  и  эхом  звонким  отзовись.

Хочу  лишь  правды,  даже  если,  она  не  та,  которой  жду,
Хочу  лишь  искреннего  света  от  глаз  твоих,  от  рук  и  губ.
Так  что  слова  свои  продумай,  а  лишь  потом  сложи  в  мечту.
И  если  честным  будешь  ты  -  замкнется  за  любовью  круг.            29.11.02

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760233
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 13.11.2017


Harry Nokkard

Послание дочери

       Послание  дочери

Так  неожиданно  пришло  издалека,  
послание  дочери,  которой  нет  на  свете,  
мне  все  казалось,  что  прошли  уже  века,
что  солнце  над  землей  давно  не  светит.

С  той  осени,  в  далеком  октябре,
когда  ушла  ты  длинным  коридором,
когда  однажды  мы  проснулись  на  заре,
и  я  почувствовал  себя  у  Жизни  вором.

Ношу  у  сердца  много  лет  такую  боль,
сплетенную  из  всех  воспоминаний,
из  слов,  так  и  не  сказанных  тобой,
простых,  так  и  не  сбывшихся  желаний.

Из  сладких  снов,  пришедших  на  заре,  
несущих  мне  волшебные  мгновения,
живу  и  жду,  что  встреча  в  октябре,
мне  принесет  от  этой  боли  избавление.

Мне  чью-то  фразу,  сказанную  мудро,
из  прошлого  прислала  моя  дочь,
так  странно:  –  Ради  солнечного  утра,
           я  ухожу  от  вас  в  глухую  ночь.

Две  строчки,  с  полудюжиною  слов,
а  мысль  в  них  заложена  такая,
в  ней  собран  смысл  всех  первооснов,
и  словно  в  бездне,  нет  ни  дна,  ни  края.  

В  какой-то  день,  нахлынет  боль  воспоминаний,
когда  я  не  смогу  их  превозмочь,
и  как  она,  я  ради  солнечного  утра,
уйду  от  вас  за  ней,  в  глухую  ночь.

Так  неожиданно  пришло  издалека,
послание  дочери,  которой  нет  на  свете,  
а  мне  казалось,  что  прошли  уже  века,
и  солнце  над  землей  давно  не  светит.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760232
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 13.11.2017


Надія Карплюк-Залєсова

ТАНЦЮЙ, НЕ ЗУПИНЯЙСЯ…

Танцюй  під  музику  дощу  над  падолистом,-
Бо  ж  скільки  того  щастя  у  житті?
Збери  в  долоні  крапельки  намиста,
Розвісь  сушити  в  птаха  на  крилі

Співай  під  музику  сніжинок  в  надвечіря,
Що  ніжно  вкриють  гілля  до  весни
Застелять  землю  сонно,  наче  пір"ям,
Гойдаючи  колискою  -  "Засни"

Танцюй  в  мелодію  бруньок,  набухлих    квітнем,
У  сокорух,  що  жилами  тече,
Веселкою,  у  добрий  передвісень,
Що  завтра  "щастям"  день  твій  нарече

Танцюй,  танцюй,  кружляй,  не  зупиняйся
Під  шелестом  напівсонливих  зір,
Коханим  будь,  без  пам"яті  влюбляйся,
Коли  бутон  відкриє  небу  зір

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760224
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 13.11.2017


Михайло Гончар

Осінь створена Поетом

Глузують  з  мене  ямби  і  хореї:
"Доволі  вже  -  своє  ти  відспівав!  
До  біса  все  в  останній  день  Помпеї.  ..
Допий  чарчину  -  досить  вже  октав!"

Ну  що  ж,глузуйте!  -  Якось  обійдуся.  
Я  зможу  і  без  ритмів  на  одній  струні.
Заплачете,  а  я  ще  посміюся,  
Коли  із  прозою  домовлюсь  навесні.  

Між  іншим  є  ще  анапест  і  дактиль  -
Більш    толерантні  і  підуть  на  компроміс,  
І  знову  заживемо  по  контракту,  
Або  на  віру  без  образ  і  сліз.

І  стануть  в  чергу  знов  до  мене  музи.
Для  них  завжди  знайдеться  хліб  і  сіль.
От  тільки  зараз  вижну  кукурудзи  
І  знову  сяду  за  письмовий  стіл.

Тож  не  знущайтесь  -  є  ж  бо  конкуренти  -
Он  проситься  Олександрійський  вірш...
Вертайтеся  без  сміху  й  сантиментів.
Всі  знають  -  у  гурті  і  борщ  смачніш.  

О,осінь,  осінь!  Я  в  твоїх  тенетах.
І  хоч  дощі,вітри,нема  тепла  -
Ти  для  поезії  придумана  Поетом!  
Люблю  тебе  якою  б  не  була.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760207
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 13.11.2017


Віталій Назарук

ТАКЕ ЧАСОМ…

Давно  потухла  сигарета,
Згоріла  до  кінця  свіча.
Проте  бринить  в  душі  сонета,
Яка  торкається  плеча.

Я  зашарівся,  наче  вперше,
Відчув  цілунок  на  вустах.
Не  завжди  долю  нашу  вершить,
Рука  наколота  в  «хрестах».

Як  Хрест  несете  на  шнурочку,
Як  доля  з  Вами  у  плече
І  квітнуть  вишні  у  садочку,
Тоді  Господь  мені  рече:

Запам’ятай,    земна  людино,
Життя  твоє  в  моїх  руках.
Літа  пройдуть,  пройдуть  за  димом,
Та  пам'ять  лишиться  в  роках.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760197
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 13.11.2017


Віталій Назарук

АНАЛІЗ ЖИТТЯ

Шумлять  тополями  літа
І  гонить  час  роки    угору.
В  нас  кожна  мить  в  житті  –  свята,
У  золотих  хрестах  собору.

До  храму  кличуть  знов  і  знов,
Молитви  сплетені  в  ожині,
І  гонить  серце  в  жилах  кров,
І  горне  шиї  лебедині.

Любов  на  крилах  ввишині,
Оспівують  церковні    дзвони.
І  у  волинськім  бурштині,
Зібрались  відблиски  ікони.

Ходіть  до  храму  по  святах,
Цілуйте  хрест  –  святиню  нашу.
Щоб  залишалась  на  губах
Той  мед  причастя,  що  їз  чаші.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760174
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 13.11.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Поки мати жива

Стояла  матуся  й  виглядала
Дітей  своїх  біля  воріт.
І  капала,  капала,  капала
Солона  сльоза  по  щоці.

Нема  вже  давно  її  донечки,
Та  й  син  чомусь  не  приїздить,
Онуки  ж  бо,  три  її  сонечка
Прийшли  би  її  звеселить.

Нема  кому  в  хату  внести  води,
Дровцяток  би  хтось  нарубав,
Та  не  поспішають  вони  сюди,
В  них  безліч  важливіших  справ.

Покиньте  усе,  сини  й  донечки,
Прилиньте  до  неньки  в  село,
Поки  ще  жива,  поки  ходить  ще,
Щоб  пізно  уже  не  було.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760166
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 13.11.2017


Ярослав К.

Ветер жизненных перемен


Что-то  гложет  меня  печаль...
За  какие  грехи  ты  послана?
Почему  я  смотрю  не  вдаль,
А  в  туманный  мираж  из  прошлого?

Вместо  радости  -  грусть-тоска,
Вместо  смеха  -  одно  уныние...
Давят  серые  облака
И  бессонные  ночи  длинные...

Я  не  сдамся  в  твой  мрачный  плен,
Можешь  даже  и  не  надеяться.
Ветер  жизненных  перемен,
Хватит  медлить,  ну  ты  ж  не  девица!


Фото  из  интернета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760131
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 13.11.2017


НАДЕЖДА М.

Хай день почнеться з доброти

Осіння  непогода  нетривка,
Та  все  минає:  раптом  блисне  сонце.
То    знову  хмарка  пропливе  легка,
І  дощ  забарабанить  у  віконце.

І  настрій  тут  міняється  нараз.
Під  серцем  десь  образа  затаїлась.
Та  добре  серце    виручає  нас:
 Усе  проходить,  і  злоба  десь  ділась.

І  смуток  відступає  і  біда,
Іржа  ненависті  не  точить    душу.
Вона  з  туманом  в  річку  осіда.
Усе  проходить,  пам"ятати  мусим.

Минає    темна  ніч,  минає  день
І  все  мине  в  життєвій  круговерті..
Одне  незмінне  у  житті  лишень:
Не  можем  обминути  тільки  смерті.]
---------------------------------------------
Хай  день  почнеться  з  доброти!

Доброго  ранку  всім,  і  хорошого  дня!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760158
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 13.11.2017


Надія Башинська

З ТОБОЮ ДОБРЕ…

З  тобою  добре...  Добре.  Пам'ятаєш
той  літній  дощ,  що  зберігав  тепло?  
Ти  підійшов,  і  солодко  так  стало.
Узяв  мене  ти  під  своє  крило.

Ми  під  дощем  тоді,  без  парасольки,
йшли  по  воді...  з'єднались  два  крила.
Я  трепет  той,  твоє  тепло,  усмішку
назавжди  в  своїм  серці  зберегла.

Прошу  тебе,  мій  рідний...  Повертайся!
Коли  одна  -  холодний  дощ  іде.
Ой,  як  гірчить  сьогодні  наше  щастя.
А  хто  ж,  крім  нас,  між  гіркоти  знайде?

Твого  сердечка  стукіт  я  відчую.
Не  стане  більше  в  нашім  світі  зла.  
Знов  ніжний  трепет  в  душах  озоветься.
З'єднаються  у  щасті  два  крила!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760016
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 12.11.2017


Світлана Моренець

НА ОСІННІЙ ХВИЛІ

Гобелени  й  пухкі  килими
ткала  Осінь,  невтомна,  під  ноги,
над  землею  стелила  дими,
прибирала  весь  світ,  до  знемоги.

Сотворивши  казковий  дизайн,
малювали  із  Жовтнем  картини
і  кохання,  в  мереживо  тайн
заплітали  з  ниток  павутини.

Модулюючи  теми  із  фуг,
їм  співали  вітри  голосисто,
розсипаючи  щедро  навкруг,
мов  метеликів,  листя  барвисте.

Та  не  вічний  любовний  дурман  –
залишився  він  в  "бабинім  літі"...
Втрату  чарів  ховала  в  туман
і  за  хмари,  сльозами  налиті.

Листопадова  старча  злоба́
обірве  її  листя  останнє.
Ні  прохання,  ні  тиха  мольба
не  зупинять  хвилину  прощання...

Та  ще  –  Осінь.  Налиймо  ж  вина,
щоб  осінній  порі    порадіти!
Що  старіємо  –  то  не  вина!
І  в  душі  ми  лишились  як  діти,

хоч  життя  все  вкорочує  нить,
крадькома,  незворушно,  незримо
наближає  небажану  мить,
непомітно  штовхаючи  в  зиму.

Тільки  б  разом!  З  тобою  удвох
то  й  старіти  –  не  так  безнадійно.
Втім,  майбутнє  планує  лиш  Бог...
Ну,  а  поки  ще  Осінь,  –  радіймо!

                                                   10.11.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760054
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 12.11.2017


dovgiy

ДОРОГОЦІННІСТЬ ТИ МОЯ

Дорогоцінність  ти  моя!
Кажу  тобі  це  знову  щиро.
Ким  був  би  в  цьому  світі  я,
Якби  не  ця  Господня  милість?
Минає  час,  текучі  дні
Подіями  в  життя  хлюпочуть.
Ти    в  кожнім  з  них  стаєш  мені
З  усіх  на  світі  найдорожча!
А  вже  коли  приходить  ніч,
Коли  на  м’язи  ляже  втома,
Яка  ж  то  бажана  ця  мить
Коли  ми  вдвох,  коли  ми  вдома!
Завершити  кохання  сном,
Вранці  про  все  погомоніти,
Попити  каву,  за  столом
Навпроти      тебе    так  дивитись,  
Ніби  ти  вперше  у  житті,
У  доленосну  мить  зустрілась!
Хоч  весни  наші  золоті
В  далекий  вирій  полетіли.
Я,  -  найбагатший  за  усіх.
Куди  там  Крезу  проти  мене!
Дзвіночком  срібним  лине  сміх,
А  серце  –  золото  червлене!
Очей  таємна  глибина
Мов  діамант  коштовний  сяє!
Так  заворожує  вона,
Аж  дух  до  Всесвіту  злітає!
Дорогоцінність  ти  моя!
Земної  долі  ангел  світлий
Кажу  тобі  це  щиро  я,
Тому  що  правду  ніде  діти.

12.11.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760039
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 12.11.2017


Віталій Назарук

НАБЛИЖАЄТЬСЯ ЗИМА

Вже  відзолотилися    дороги,
Котяться  туманові  клубки.
Хмари  заховали  в  пір’я  ноги,
Кидають  краплинки  дощові.

Листя  помінялося  на  охру,
Його  гонить  вітер  по  полях.
Осінь  вся  давно  дощем  промокла,
До  зими  готується  земля…

Так  і  ми  із  осені  у  зиму,
Через  перешкоди  і  жалі,
По  житті  пускаємо  сльозину,
Як    летять  у  вирій    журавлі.

Вже  немає  на  деревах    листя,
Вже  синичок    видно  у  дворі,
Вітер  розібрався  з  падолистом,
Тепер  гонить  дим  від  димарів…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760038
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 12.11.2017


Ніна-Марія

Запахла осінь гіркими полинами

[img]http://i.ytimg.com/vi/xQrFjMFpyBg/mqdefault.jpg[/img]

Запахла  осінь  враз  гіркими  полинами,
Опалим  листям  під  ногами  шурхотить.
Крильми  розлуки  наче  тріпотить  між  нами,
Вона  ніколи  у  мені  не  відболить.

В  пожухлих  травах  хай  росою  засріблиться,
Світанком  босим  до  оселі  забреде.
Якась  надія  ще  десь  у  душі  тепли́ться,
І  смутком  осені  на  землю  упаде.

Хай  він  зотліє  у  рудому  падолисті
Прогірклим  болем  невимовного  жалю.
Зберу  із  світлих  мрій  моїх  разок  намиста.
З  тобою  пополам  їх  любий  розділю.    

[img]https://static.pexels.com/photos/63614/autumn-tree-leaves-red-63614.jpeg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760032
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 12.11.2017


Олег М.

СПОДІВАННЯ

Були  надії,  сумніви  ,  чекання
Пітьма  майнула  зраненим  крилом
У  серці  залишило  слід  кохання
Чомусь  в  душі  не  озвалось  добром

Приспів:  

У  полі  свіжоскошені  покоси
Тамують  в  серці  музику  сумну
Куди  поділись  ті  ранкові  роси?
Тепер  вдихаєм  присмак  полину

Коли  натішим  душу  сподіванням
Усім,  що  відболіло  відцвіло
В  полоні  мрій  на  клич  свого  бажання
У  серце  пустим,  щоби  розцвіло

Приспів

І  у  житті,  не  дамся  я  зневірі
Всі  протиріччя,  в  серці  замирю
Бо  у  кохання,  всі  ми  щиро  вірим
Хоча  його  насправді  не  було...

Приспів

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760031
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 12.11.2017


Елена Марс

Ничего не прошу у любви запоздалой - на завтра

Ничего  не  прошу  у  любви  запоздалой  -  на  завтра.
Лишь  надеюсь,  что  чувство  моё  не  покинет  меня.
Не  хочу  осознать,  ощутить  в  своём  сердце  когда-то,
Что  остыл  его  след...  и  уже  не  осталось  огня.

Бесполезно,  увы,  умолять  о  несбыточном  Небо.
Иногда  надо  -  молча  довериться  тропам  судьбы.
Понимаю...  Доверие  глупым  бывает,  нелепым,
Только  сердце  моё  не  желает  нечестной  борьбы.

По  течению  плыть  -  это  тоже  оправданный  выход.
Неизвестность  назвать  безрассудством  уже  не  берусь.
Ты  вошёл  в  мою  жизнь  так  нечаянно,  слепо...  и  тихо.
Пусть  живёт  это  чувство  -  пылает  в  душе  моей,  пусть...

Мне  бы  только  впитать,  в  свою  душу,  навечно,  твой  запах.
Мне  бы  -  губы  свои  доверять  поцелуям  твоим...
Чтобы  в  завтрашнем  дне  -  на  осенне-дождливом  этапе,
Вспоминать  этот  запах  и  вкус  своей  поздней  любви...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759934
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 11.11.2017


Миколай Волиняк

Надія є.

Ні,  не  дарма  пролита  кров,
Брехня,  відійде  і  підклади.
Ті  хто  Майдани  два  пройшов,
Вже  не  допустить  клоунади.

В  жадобі  ж  лусне  заколот,
Не  буде  місця  більше  зраді.
Впаде…  у  пекло  Саваот,
Й  не  буде  обраних  у  владі.

То  ж  вірю...  визріє  народ.
Не  буде  злодіям  пощади.
Ще  зможем  вигнати  заброд,
І  все,  що  вкрадене  забрати.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759929
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 11.11.2017


Zoia_Berezovska

Пробач…

Пробач...  Не  знали  що  ти  є...
Не  знали...  Не  хотіли  знати...
Так  склалося  життя  твоє,
Що  іншого  ти  називаєш  татом.
Маленьким  він  тебе  признав  своїм,
Мабуть  —  любив,  мабуть  —  беріг,  леліяв,
Та  навіть  і  подумати  не  міг,  
Що  ти  про  рідного...  про  тата  мріяв.
                                           
Ішли  роки.  І  доля  вас  звела.
Але  чи  зможеш  ти  йому  простити?
Чи  зможеш  не  тримати  зла,
Вогонь  образ  і  болі  в  серці  затушити?
Чи  схочеться  тобі  через  роки
Сестру  назвать  сестрою,  брата  —  братом?
Й,  хоча  б,  за  склянкою  п'янкого  коньяку,
Чи  схочеш  ти  назвати  батька  —  татом?

Присядете  удвох  ви  за  столом,
Думки  сплетуться  виноградною  лозою,  
Зійдетесь  поглядом  й  розбавиться  коньяк
Скупою  чоловічою  сльозою.
Зупиниш  погляд  на  неголеній  щоці,
Напроти  відображення  побачиш
І,  віддзеркалившись  в  чужому-рідному  лиці,
Можливо  й  ти  зітхнеш  або  заплачеш...
                                                         
Тепер  БАГАТО  в  тебе  є  рідні,
Дай,  Боже,  всім  безхмарного  нам  неба,
Ти,  тільки,  Сину,  Маму  бережи,
Храни  її  Господь,  ОДНА  вона  у  тебе!

Паралельно  я  відчула,  як  це  знайти,  
а  як  —  втратити,  бережіть  себе  і  близьких.    
Втрачати  дуже  боляче.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754800
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 11.11.2017


OlgaSydoruk

Крепче меня обними …

Катится  солнце  с  горы...
Вечер  фонарь  зажигает…
Крепче  меня  обними  –
Душу  тоска  вынимает…
Видишь  –  и  тень  ожила…
Кто-то  её  раздевает…
В  локонах  тонет  рука…
Н`а  пол  шифон  опадает…
Пальцы  сплетает  в  замки…
И,наделённая,властью,
Жадно  целует  соски…  -
Нежность,ведомая,страстью…
Тихо  звучит  клавесин…
Звук  достают  молоточки…
Пыльный,затёртый  винил
Помнит  мелодии  ночи…
Кто-то    -  её  ожидает…
Кто-то  -  отмщеньем  кипит…
Кто-  то  -  от  глаз  укрывает…
Только  –  не  я,  и  не  ты…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759917
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 11.11.2017


Віталій Назарук

ПЕРЕДВІСНИЦЯ

На  сході  сонце  ще  не  зовсім  гріло,
Потрохи  прокидався  білий  світ…
Миттєво  синє  небо  почорніло,
Підступний  вистріл  обірвав  політ.

Це  почалося  зранку  полювання,
Гриміло  небо  в  пострілах    кругом.
А  вісницею  стала  зірка  рання,
Що  гнала  темні  хмари  батогом…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759875
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 11.11.2017


Richter

Пам’ять


Давно  залишив  ти  свій  сад,
пішов  навік  в  краї  далекі.
Не  раз  минув  вже  листопад
і  в  небо  злинули  лелеки.

Давно  не  бачили  тебе
ні  у  твоїм  селі,  ні  в  місті.
Та  пам’ять  серце  ще  шкребе
і  осінь  землю  криє  листом.

Ще  пам’ятає  тротуар
на  дотик  смак  твоїх  підборів
й  бляшанку  із-під  „Carte  Noire“
ще  вітер  пестить  на  заборі.

Ще  постать  сива  і  сумна
із  бородою  до  коліна
сновида  мов  якась  скляна
бреде  повітряно-нетлінна.

Над  головою  ще  висить
низького  неба  сіра  книга,
а  душу  грішну  холодить
як  дим  мутна,  морозна  крига.

Давно  покинув  дім  ти  свій
у  пошуках  одвічних  істин,
та  гордий  дух  і  образ  твій
завжди  витатиме  над  містом.

11.11.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759839
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 11.11.2017


Новоградець

ДАП

Ми  залишали  виснажений  форт  -
Туман  зимовий  був  тоді  не  з  нами  -
Димів  уже  не  наш  аеропорт,
Оскалений  бетонними  стовпами.

Мовчали  амбразури,  вже  без  нас,
І  вперше  відступаючи  без  бою,
Не  програний,  а  витриманий  час
Ми  в  ДАПі  залишали  за  собою.

Ми  знали  -  ще  не  мертвими  були
Від  вибуху  поховані  в  бетоні,
І  правила  підтверджені  пройшли  -
Нема  в  війні  з  Росією  законів.

Не  скаже  -  боягузи  -  нам  стратег,
І  докір  не  закине  нам  у  спину,
Розбиті,  ми  відходили,  зате,
В  поразці  зберігали  Україну.

Вже  строк  минав  відведений  якраз
Для  їхньої  безкарності  і  слави,
За  двісті  сорок  днів  вже  піднялась
На  їхню  смерть  народжена  держава.

І  там,  де  нагрівалися  стволи,
За  кроки  від  затаєнної  міни,
На  сірі  стіни  надписи  лягли  -
Автографи  всієї  України.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759827
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 11.11.2017


Ніна Незламна

Осінній ексклюзив

Крутиться  листочок
Та  й  по  –  під  горбочок
Ой,  сильний  вітрисько
Летів  низько  –низько
Шурхотіло  листя
Свято  падолиста
Плащиком  іскрилось
Дощиком  покрилось
Він  слав  поцілунки
Виясняв  стосунки
Зізнававсь  в  коханні  
Рано  на  світанні
Осінь  гордовита
Вже  у  сні,  сповита
Під  дощем  дрімала
Його  не  кохала….

День  і  ніч...
Листя  уві  сні..
Подарунок  осені…

                     11.11.2017р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759819
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 11.11.2017


Янош Бусел

Про Батурин (стор. 98 - 99) .

                                               [i]  [b][color="#d41a1a"]Всі  покою  щиро  прагнуть,
                                                 Та  не  в  єден  гуж  всі  тягнуть…
                                                                                                   /  І.  Мазепа  /[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759801
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 11.11.2017


Янош Бусел

Про Батурин (стор. 96 - 97) .

                                               [b]  [color="#bf2020"]Всі  покою  щиро  прагнуть,
                                               [i]  Та  не  в  єден  гуж  всі  тягнуть…
                                                                                                   /  І.  Мазепа  /[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759802
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 11.11.2017


Леся Утриско

Привіт, красуне.

Привіт,  красуне!  Добридень,  поетко!
Хто  ви-  печаль  чи  може  стиглий  гріх?
Я  заглядав  і  бачив  світ  в  люстерку,  
Де  ви  у  нім-  русалка  й  тихий  сміх.  

А  може  ви  дитя  мале  у  Музі?
Ви-  божество  в  реальності  та  снах?!  
Я  бачив  вас  зажурену  на  лузі  
І  слухав  гру,  де  ви  були  в  піснях.  

Скажіть-  хто  ви?  Чому  такі  секрети?
Я  розпізнати  хочу  вас  як  слід,
Пустіть  на  мить-  співатиму  сонети  
І  разом  з  вами  посмакую  плід.  

В  якому  ви-  не  звершене  кохання,  
Ви  в  нім  розлука,  а  за  мить-  струна,  
В  руках  маестро,  витвір  зпозарання-
Ранкові  грози,  райдуга  й  весна.  

Ви  не  відмовте-  зовсім  так  не  личить,
В  блаженнім  світі  Музи  та  вірша,  
Я,  разом  з  вами,  вкриюсь  падолистом,  
У  віщих  снах  із  осені  коша.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759778
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 11.11.2017


Любов Іванова

УТРЕННИЙ КОФЕ

У-ходит  ночь  неслышными  шагами
Т-воим  теплом  моя    горит  щека.
Р-аскинул  крылья  лебедь-оригами
Е-му  бы  взмыть  на  волю,  в  облака...
Н-о  как  мечту  такую  сделать  былью?
Н-ет  здесь  тебя,  лишь  лебедь  на  окне.
И-  чувства  наши  время  кроет  пылью,
Й-  ты,  как  прежде  ночью  снишься  мне.

К-огда-то  здесь  мы  вместе  пили  мокко,
О-  том,  о  сем  беседуя  вдвоем.
Ф-антом  твой  здесь...и  мне,  любимый,  горько...
Е-ще  щека  горит  твоим  огнем...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759760
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 10.11.2017


Миколай Волиняк

Доні моїй єдиній.

     

Не  забувай,  що  осінь  прийде,
Роки  біжать…  як  та  вода.
Життя  насправді  швидко  плине,
Не  будеш  вічно  молода.

                   Приспів:

Вкраїна  моя  синьоока,
Надійно  підставить  плече.
А  доля…  як  пісня  висока,
Обох  вас  нехай  береже.  

                                 *
Не  шовком  моститься  дорога,
То  ж  бережи  тепло  в  душі.
Щоби  прийти  із  ним  до  Бога.
Щоб  він  від  раю  дав  ключі.
 
                                 *      
Не  будь  до  ненів  часом  строга,
Не  множ  їх  сум  в  очах  і  щем.
Приходь  частіше  до  порога,
Удень  приходь  і  в  ніч  …  дощем.

                                 *

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759741
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 10.11.2017


геометрія

ДВЕРІ ДО РАЮ ВІДЧИНЯЄ…

                                           Вже  сонце  сідає,                                            У  небо  безкрає              
                                           край  неба  палає,                                          пташина  злітає,
                                           рожевим  стає  горизонт.                        шукає  нових  ще  пригод...
                                           І  даль  до  без  краю,                                    Хоч  сонце  моргає,
                                           красою  вражає                                                  за  обрій  ховає
                                           від  сонячних  див-позолот                  проміння  своє  від  турбот...
                                                                                             І  день  відступає,
                                                                                             сховатися  має,..
                                                                                             вечірня  надходить  пора...
                                                                                             Земля  вже  дрімає,
                                                                                             краса  ж  незникає,
                                                                                             у  небі  ясніє  зоря...
                                           Від  краю  до  краю                                            Пташина  змовкає,
                                           вже  місяць  сіяє                                                  на  сон  повертає,
                                           і  зорі  ясні  вже  блищать.                        зникає  і  сум,  і  сльоза...
                                           Усе,  як  у  раю                                                        Природа  стихає,
                                           в  красі  завмирає                                              у  сутінках  грає
                                           і  сойки  уже  не  кричать...                      невимірна  чиста  краса...
                                                                                             Це  двері  до  раю
                                                                                             вже  ніч  відчиняє,
                                                                                             пора  спочивати  у  сні,
                                                                                             усе  завмирає
                                                                                             і  вітер  стихає,-
                                                                                             закони  природи  ясні...
                                           Вона  ж  усе  знає                                                Все  йде,  все  минає
                                           і  вчасно  міняє,-                                                  і  краю  немає,-
                                           усе  на  догоду  землі...                                і  вечір  чудовий,  і  ніч...
                                           Коли  все  спочине,                                          Все  тихше  і  тихше,
                                           відновляться  сили,-                                      і  тиша  колише,-
                                           потрібні  усім  і  мені...                                  вгамовує  суть  протиріч...
                                                                                             Вже  й  сонце  заснуло,
                                                                                             усе  що  минуло,-
                                                                                             не  верне  ніколи  назад...
                                                                                             Прибуде  день  новий,-
                                                                                             такий  же  чудовий
                                                                                             і  сонячний  диво-парад!..
                                                                                               

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759730
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 10.11.2017


Мандрівник

Невидима сім"я

[i]Я  твій  крізь  павутину,  холод,  зливи
І  в  стигмах  листя  теж  щасливий,
Бо  тільки  осінь  хвороблива
Дає  мені  найбільше  сили.

Бо  тільки  небо  цеглянисте,
Покрите  хмарами  суцільно,
Немов  дзеркальне  особисте,
В  якому  дихається  вільно.

В  якому  є  лиш  ти  і  я
На  фоні  людської  печалі,
Така  невидима  сім'я
Під  сонцем  рідкісним  та  обручальним.

Чи  то  сніжком  потрусить  зрідка  -
Фату  одягне  гонорову.
Ну  і  характер  -    справжня  жінка,
На  темперамент  вибухова.

Та  все  ж  терпіти  і  шептати  :
"  Люблю  те  золото  очей...  "
Три  місяці  натвердо  знати,
Що  світ  недарма  весь  оцей.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759685
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 10.11.2017


НАДЕЖДА М.

Невідправлені листи

Осінь  розкидала  жовте  листя,
Ніби  невідправлені  листи.
Тільки  сторінки,  на  диво,  чисті.
Що  хотіла  в  них  розповісти?

Де  знайти  таємних  адресатів,
Хто  чекає,  осене,    листів?
Чи  не  можеш  адрес  пригадати,
Чи  запас  потрібних  слів  спустів?

Все  писала,  рвала,  розкидала,
Не  могла  знайти  оті  слова,
А  коли  адресу  пригадала,
То  вже  осінь    стала  снігова..

Вітер  у  листах  знайшов  забаву:
Розкидав,  сміючись,  на  весь  світ.
Цим  зробив  він  дуже  добру  справу:
Адресатам  передав  привіт...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759682
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 10.11.2017


Світла (Імашева Світлана)

Самоіронічне

                                                                                         **********
                                       Потоне  сонце  в  мороку  видінь,
                                       Глибока  тиша  крила  розгортає  -  
                                       Майне  над  садом  півпрозора  тінь:
                                       О,  я  літаю,  вільно  так  літаю...

                                       Політ  легкий  -  неначе  наяву:
                                       Прозорий  вітер,  небо  і  простори...
                                       А  стрепенуся,  в  дивосвіт  зирну  -  
                                       Заграють  в  небі  стоголосі  зорі...

                                       О,  я  живу  в  ту  неповторну  мить,
                                       Дихання  літа  в  груди  набираю,
                                       Купаюсь  в  вітру  струменях  тугих
                                       І  думкою,  і  мрією  літаю.

                                       Земних  турбот  щоденні  тягарі  -  
                                       На  мить,  на  день  -  нехай  мене  облишать.
                                       Душа-пушинка  рветься  від  землі,
                                       Колише  тиша,  нереальна  тиша...

                                       І  раптом  -  ти:  за  руку  різко  -  смик!
                                       -  Чи  ти  заснула?  я  ж  тебе  гукаю.
                                       Борщ  закипів.  Мій  телефон  десь  зник...
                                       Аеродром.  Я  більше  не  літаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759661
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 10.11.2017


Валентина Ланевич

Вслухалась у нерівний стук серцебиття.

Тінь  смерті  вийшла  із  глухої  ночі,
Душа  завила,  бо  любов’ю  ще  жила.
-  Я  -  відпускаю,  -  дивлячись  у  очі,
Казала  стиха  і  холонула  уся.

Вчепилась  в  голову  двома  руками,
Хиталась  тілом,  ніби  маятник  часів.
Вмивалися  гарячими  сльозами:
-  Чому  саме  мене  ти  випадком  зустрів?

Щасливим  будь.  Піду.  Куди?  Не  знаю.
Летіли  в  прірву  сторінки  її  життя.
Він  був  у  ній.  Скорилася.  Чекаю.
Вслухалась  у  нерівний  стук  серцебиття.

10.11.2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759640
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 10.11.2017


Світлана Моренець

РІДНІЙ МОЇЙ (експромт)

Бог  кожному  дарує  рідний  край,
матусенька  єдина  –  теж  від  Бога.
Шляхів  дав  безліч,  але  обирай
той,  що  з  магнітом  рідного  порога.

А  в  кожнім  краї  мова  є  своя
як  ідентифікація  народу.
Моя  ж  –  ніжніш  від  співу  солов'я,
бо  мамина,  йде  з  роду  і  до  роду.

Вбираю  вірш,  молитву,  парафраз,
як  воду  із  свяченого  джерельця.
І  хоч  спілкуюсь  іншими  не  раз,
та  лиш  рідненька  йде  з  самого  серця.

                                       9.11.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759545
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 09.11.2017


Віталій Назарук

ТОБІ МИРОГОЩА

Моє  рідне  село  розмістилось  вгорі  понад  лугом,
Де  сухий  очерет  заховав  в  гущині  джерело.
Де  навколо  поля,  щовесни  обробляються    плугом,
Тут  дитинство  і  юність  –  усе,  що  найкраще  було.

Я  шматочок  землі  у  хустинці  ношу  із  собою,
Бо  ніде  більше  в  світі  немає  такої  землі.
Я  на  зустріч  несу    і  нестиму,  як  йтиму  до  бою,
В  цій  землі  піт  і  кров  і  далеке  «курли»  журавлів.

Тут  могили  батьків,  тут  пристанище  прадіда  й  діда,
Тут  мій  сад,  що  колись  я  під  осінь  із  татом  садив.
Лавка  й  нині  стоїть,  на  якій  хлопчаком  я  обідав
І  на  груші  «люблю»  залишив  я  коханій  своїй…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759535
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 09.11.2017


горлиця

Ой дубе, мій дубе!

Ой  дубе,  мій  дубе,чому  зажурився,
Такий  був  незламний,тепер  похилився!

Вітри  бушували,листочки  здирали,
Ти  пив  землі  соки,зелені  ставали!  

То  чом  же  тепер,коли  хмарка  у  небі,
Ти  щулишся  весь  і  тремтиш  без  потреби!.  

-Старий    уже  я  і  весна  не  для  мене,
А  листя  зів'яле,  не  стане  зелене.

Тому  так  хилюся,  щоб  землю  дістати,
Щоб  жолуді-діти  у  землю  сховати.

Нехай  проростають  надію  плекають,
Хай  виростуть    сильні  та  й  мене  згадають.

Мені  вже  час  спати,  своє  відбуянив,
Дубки  хай  ростуть,і  щоб  кожний  затямив-

Що  сильними  бути,  призначено  з  роду,
Бо  дуб  не  верба,  не  похилиться  зроду!  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759531
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 09.11.2017


Янош Бусел

Про Батурин ( стор. 104 - 105) .

                                                 Всі  покою  щиро  прагнуть,
                                                 Та  не  в  єден  гуж  всі  тягнуть…
                                                                                                   /  І.  Мазепа  /

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759515
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 09.11.2017


Леся Утриско

Вже догорає жовтий лист.

Вже  догорає  жовтий  лист
Кохання  нашого  з  тобою,
Всіх  поцілунків,  що  колись,
Буяли  ніжною  весною.

Життя  зірвало  пелюстки,
Усі  листи  нам  написало,  
Давно  вже  куплені  квитки...
Завмерлі  квіти  на  вокзалі.  

Дві  долі...  різні  полюси,
Де  серця  два-  дві  різні  птиці,  
Де,  спиті  небом,  дві  роси,
Де  прагнуть  трунку  дві  жар-  птиці.  

Застигло  танго,  мліє  вальс,
Вітри  співають  мить  розлуки,  
Пожовклий  лист  згорає  враз,  
Опавши  тихо  в  наші  руки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723272
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 09.11.2017


горлиця

Ой дубе, мій дубе!

Ой  дубе,  мій  дубе,чому  зажурився,
Такий  був  незламний,тепер  похилився!

Вітри  бушували,листочки  здирали,
Ти  пив  землі  соки,зелені  ставали!  

То  чом  же  тепер,коли  хмарка  у  небі,
Ти  щулишся  весь  і  тремтиш  без  потреби!.  

-Старий    уже  я  і  весна  не  для  мене,
А  листя  зів'яле,  не  стане  зелене.

Тому  так  хилюся,  щоб  землю  дістати,
Щоб  жолуді-діти  у  землю  сховати.

Нехай  проростають  надію  плекають,
Хай  виростуть    сильні  та  й  мене  згадають.

Мені  вже  час  спати,  своє  відбуянив,
Дубки  хай  ростуть,і  щоб  кожний  затямив-

Що  сильними  бути,  призначено  з  роду,
Бо  дуб  не  верба,  не  похилиться  зроду!  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759531
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 09.11.2017


Леся Утриско

Незлічена кількість.

Здається,  що  тягнеться  вічність
У  смерті-   гібридній  війні,  
О  Господи!-  Незлічена  кількість,
І  смуток,  і  свічка  в  вікні.  

У  душу  впинається  пропасть-
Могили,  могили,  хрести,  
Та  що  за  безбожна  злобність-
В  ній  плач  та  скорботи  мости?

О  земле!-  Приймаєш  хоробрих,  
Найкращих  із  своїх  синів,
Засіяний  світ  геть  з  недобрих-  
Винищують  цвіт  ясенів.  

Таких  молодих,  карооких-
В  граніті  життя  та  слова:
Поліг  на  війні  ти  жорстокій,
Ворожої  кулі  й  меча.

За  що,  розкажіть,  бо  не  знаю,
Панує  у  світі  війна?
Холодна,  підступна,  огидна,  
Жорстока  та  нагла-  брудна.

Я  знаю-  за  гроші  криваві,  
А  що  в  них?  -   Нікчемний  папір,  
Мальований  ген  не  у  славі,
Людина  у  них-  тільки  звір.  

Холодний,  та  так  ненажерний,
Жорстокий-   без  віри  й  душі,
О  світе!-  Проклятий,    хиренний,
Живеш  лиш  одні  міражі.  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759505
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 09.11.2017


Ніна Незламна

Ми бачили диво

Ми  бачили  диво
Пташка  полохливо
Напруживши  пір`я
Злетіла  на  гілля
Кіт  -  зелені  очі
Як,  той  біс  -  в  розпачі!
Плигнув  не  уміло
Та  занадто  сміло
Бабах  -  до  землиці
Я  кажу  сестричці
-  Пташечка  молодець!
Тож,  нехай  йому  грець
Зухвалому  коту
Що  спіймав  марноту?
Тож  менших  не  чіпай!
Це  наука  -  ти  знай!
Радіємо  удвох…
А  пташка,  -  Тьох  -  тьох  -  тьох
Ой,  то  справжнє  диво
Співала  красиво!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759503
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 09.11.2017


Шостацька Людмила

НЕСКОРЕНА МОВО МОЯ

                                                                         Душі  народної  огранка,
                                                                         Найкраща  мова  всіх  часів.
                                                                         Віночок,  диво-вишиванка,
                                                                         Веселка,  солов’я  заспів,

                                                                         Тобі  вклоняюся  низенько,
                                                                         Що  ти  жива,  що  ти  в  нас  є,
                                                                         Що  в  ритм  –  твоє  й  моє  серденько
                                                                         Й  світанки  нам  Господь  дає.

                                                                         Така  нелегка  доля  в  тебе,
                                                                         Наперекір  всім  ворогам
                                                                         Тобі  покров  дарує  небо
                                                                         І  слів  божественних  бальзам.

                                                         Живеш  і  в  казочці  маленькій,
                                                                         І  в  Славні  наших  козаків,
                                                                         З  тобою  Леся  і  Костенко,
                                                                         Ти  –  моноліт  в  борні  віків.

                                                                         Тримаєш  і  в  окопах  гідність
                                                                         Для  всіх  прийдешніх  поколінь.
                                                                         Ти  –  Кобзаря  мого  всесвітність,
                                                                         Ознака  величі  й  молінь.

                                                                           Стаю,  рідненька,  на  коліна,
                                                                           Прошу:  пробач,  за  суржик  мій.
                                                                           Моя    ти  сонячна  перлино,
                                                                           Живи,  звучи,  співай,  радій!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759499
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 09.11.2017


Віталій Назарук

ЛЮБІТЬ СЕЛО

Я  той  поет,  що  вийшов  із  села,
Який  зберіг  свої  слова  і  мову.
Стежина  ця  іще  не  заросла,
По  ній  в  село  вертаюся  я  знову.

В  селі  вже  теж  міняються  слова,
Немає  слів,  якими  дід  ковінькав…
Тепер  вже  бита,  звали  ж  –  булава
І  горобець  тоді  іще  цвірінькав.

Ви  роду  не  цурайтесь  і  села,
Воно  живе,  та  все  ж  занепадає…
Щоб  наша  мова  знову  зацвіла,
Любіть  село  -  життя  так  вимагає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759494
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 09.11.2017


Лілея1

НЕ ЗНАЮ, ЧИ ПОБАЧУ ЩЕ, ЧИ НІ…

Не  знаю,  чи  побачу  ще,      чи  ні
Ключі  лелек  в  простреленім    озоні,
Що  над  велюром  тьмяних  териконів,
Щораз  тягнулись    в  небо  по  весні.

Й  несли  в  степи  вознесене  -    "курли  !",
Що  пробира  до  дрожі  душу  й    тіло,
Туди,  де  зараз  люди    під  прицілом
І    перельотом  втомлені  птахи.

Туди,  де  вибух  лиш  одним      мазком,
Заграв  стирає  сонячну  палітру,
І  боязко,  і  страшно,  навіть,  вітру
Від  того,  так  би  мовити,    АТО.

Де,  попри  все  ,  на  вирубках  війни
Між  блискавиць  розлючених  розрядів  
Ще  бачиться,  як  від  густих  снарядів
Лелеки  прикривають  нас  грудьми.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759417
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 08.11.2017


Чайківчанка

КРУЖЛЯЄ У ВАЛЬСІ ЛИСТОПАД

КРУЖЛЯЄ  ,У  ВАЛЬСІ  ЛИСТОПАД

Кружляє,  у  вальсі  Листопад  Листопад  Листопад...
від  сонця    -золотіє  багряне  листя  пишні  крони,
 ніжні    струни  у  серці  виграє  -казковий  зорепад-
і  відлунює  стрункий  клен    у  малинові  дзвони.

Іду,  до  тебе  на  побачення  -Осене  Золота...
вдихаю  в  п'янкий  аромат  пахощів  бальзаму,
ти,  розбудила  в  душі  натхнення  -у  два  крила...
і  солодким  ладаном  загоюю  рани  в  осіннім  храмі.

Пахне  троянда  милується-  білим  божим  світом,
на  гілці  голуб  голубці  воркує  про  кохання...
а  я,  зриваю  у  кришталеву  вазу  ці  чарівні  квіти  ,
і  Золота  Осінь  несе  від  смарагдового  літа  вітання.

Відлетіли  удаль  в  теплі  краї  ключ  журавлів...
захмарене  небо    розлило  дощі  розмиває  стежки,
в'яне  квітка  від  морозу  опадають  пелюстки  її,
і  до  осінього  саду  зима  снігом  замітає  сліди.
М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759413
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 08.11.2017


Галина_Литовченко

Вечір із полуднем бився…


Вечір  із  полуднем  бився  й  таки  переміг.
Сонце  за  синіми  шатами  вклалося  спати.
Вийду  із  хати  й  присяду  на  теплий  поріг  –  
буду  вечірню  зорю  в  самоті  зустрічати.

Я  прихилюсь  до  одвірка  старого  плечем,
він  мене  знає  давно,  тож  не  буде  перечить.
Темрява  крученим  ляже  до  ніг  паничем,
випливе  запах  левкой  у  нічну  порожнечу.

Видасть  присутність  під  тином  духмяний  тютюн,
блисне  очима  з  кущів  чорний  котик-приблуда,
спуститься  з  неба  і  пильність  приспить  Гомоюн,*
піснею  матінки  ляже  тихенько  на  груди.  

Ой,  люлі-люлечки,  стану  маленькою  я,
буду  леліяти  мрії  під  зоряним  небом…
(Певно  чекає  на  мене  домівка  моя,
серце  підказує  теж,  що  поїхати  треба).

*  З  слов'янської  міфології  відомо,  що  крик  птиці  Гомоюн  віщує  добру  звістку  (щастя),  а  людям  вона  співає  божественні  пісні  (гімни)  та  віщує  майбутнє  тим,  хто  вміє  чути  таємне.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759411
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 08.11.2017


OlgaSydoruk

Не устрашает…

Не  устрашает  мраком  вечность…
Но  страшно  это  «никогда»…  -
Не  встретить  утро,  день  и  вечер…
И  -  не  смотреть  на  облака…
Не  слыть  -  любимицей  фортуны…
Не  быть  -  послушницей  судьбы…
Не  разрисовывать  картины…
Не  говорить  слова  любви…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759404
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 08.11.2017


Крилата

ДОПОКИ?

Давно  земля  батьківська  без  оков,  
Тут  небо  чуба  гріє  вільно  в  житі.
Але  чому  мої  краяни  знов
Вчащають  до  катівень  московитів?

Чом  сіті  триколірні  їм  плетуть,
На  голови    безжально  накидають,
У  спутані  тіла  вливають  ртуть
Та  вбивчим  болем  «каюсь»  вибивають?

Допоки  владний  і  підступний  «брат»
Не  мирне  зерня  сіятиме  –  морок,
Ковтати  кров  невинних  буде    Град?
Пора  в  горлянку    злу  запхати  корок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759390
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 08.11.2017


геометрія

ТРИДЦЯТЬ ТРЕТІЙ РІК - НЕ ЗАБУТЬ ПОВІК…

                                             І  як  оте  страшне  назвати,
                                             Коли  вмирає  все  село,
                                             Всіх  діточок  втрачає  мати?...
                                             А  дехто  каже:  "не  було!.."
                                                                   (Микола  Плотніков)
   Щотижня  намагалася  розпочати  та  й  написати  про  ті  страшні  роки  –  зупинялася...Боляче  навіть  згадати,  що  перенесли  наші  люди  у  ті  страшні  1932-1933  роки.  
   Хоча  вже  це    і  історична  минувшина,  та  вона  живе  у  пам"яті  очевидців,  жагучим  болем  відгукується  у  їхніх  скронях.  Звісно,  про  ті  роки  я  знаю  з  публікацій,  книг,  та  розповідей  своїх  рідних,  які  жили  у  ті  страшні  роки.  Я  вже  писала  про  те,  що  з  сім"ї  моєї  бабусі  вижили  лише  троє:  сама  бабуся,  та  їх  дві  донечки:  найстарша  Поля,  в  майбутньому  моя  мама,  та  найменша  Варя,  а  семеро  їх  братиків  і  сестричок  забрав  голодомор.  Сьогодні  хочу  повідати  про  страждання  і  муки  молодшої  сестри  моєї  бабусі  Насті  -  Явдохи,  яку  ми  лагідно  називали  бабуся  Дуся!  Жінка  була  веселої  вдачі,  працьовита,  щира,  доброзичлива,  але  з  її  очей  ніколи  не  зникав  смуток.  Розговорити  її  про  причини  смутку  було  неможливо,  бо  її  очі  відразу  сповнювались  сльозами  і  печаллю.  Моя  бабуся  Настя  теж  уникала  розповідей  про  той  страшний  період  їхнього  життя.  І  тільки  коли  обох  бабусь  не  стало  про  ті  страхіття  мені  по  частиночці  розповіла  моя  мама  Поля.  Чоловік  бабусі  Дусі  повернувся  з  Першої  світової  війни  змучений  і  зранений.  Народили  чотирьох  дітей,  та  тяжка  праця,  нестатки  і  каліцтво  зробили  свою  справу  чоловік  помер  ще  до  початку  того  страшного  лихоліття.  І  залишилася  Дуся  з  чотирма  діточками  від  5-и  до  10  років.  На  той  час  у  селян:  і  колгоспників,  в  одноосібних  і  колективних  господарствах  забирали  не  лише  зерно,  а  й  іншу  сільськогосподарську  продукцію.  Свавіллю  не  було  меж:  гребли  все:    і  сире,  і  сушене,  і  варене,  та  й  сяке-таке  взуття  і  одежу  теж  забирали  до  нитки.  Отож  і  лишилася  сім"я    Дусі  і  гола,  і  боса,  і  голодна.  Літом,  восени  виручала  трава,  акація,  кропива,  хоч  якісь  фрукти,  а  коли  вдарили  морози,  доводилося  ритися  у  замерзлій  землі,  щоб  відшукати  бодай  примерзлий  буряк,  чи  картоплину,  щоб  можна  було  зварити  суп,  та  ні  не  суп,  а  якусь  похльобку.  У  дітей  боліли  животики,  вони  стали  схожі  на  скелети.  Ще  добре,  що  Дусині  сусіди  були  бездітні  і  дядько  Микола  мав  возика  і  конячину,  тому  йому  вдавалося  десь  комусь  щось  підвезти,  та  й  заробити  чи  то  зерна,  чи  крупи,  чи  й  картопельки,  і  вони  скільки  могли  допомагали  сім"ї  Дусі.  Але  з  часом  заробітки  в  чоловіка  зникли  і  голод  дав  себе  знати  і  його  сім"ї.  Та  якось  хтось  попросив  його  поїхати  на  залізничний  вокзал,  зустріти  приїжджих  гостей  і  тоді  Дуся  зважилась  на  страшний  вчинок,  вона  попросила  Миколу  забрати  і  відвезти  туди  її  діточок,  думала  може  знайдуться  добрі  люди,  та  розберуть  її  діток  і  врятують  від  смерті.  Миколі  не  дуже  й  хотілося  це  робити,  але  нічим  іншим  він  уже  не  міг  допомогти  сусідці,  тому  він  забрав,  та  й  відвіз  їх.  Коли  ж  він  виконавши  замовлення  повернувся  додому,  то  дружини  дома  не  застав,  зате  почув  її  несамовитий  крик  з  двору  сусідки.  Швиденько  побіг  туди  і  побачив  страшну  картину,  його  дружина  тільки-но  зняла  з  петлі  Дусю,  яка  втративши  свідомість  лежала  на  підлозі.  Якось  спільними  зусиллями  привели  її  до  тями,  та  вона  бурмотіла  про  те,  що  немає  права  жити,  раз  віддала  хтозна  куди  своїх  кровиночок.  Микола  зупинив  її  нарікання,  велів  одягнутися  і  йти  до  його  воза,  на  незрозумілий  погляд  жінок  пояснив,  що  поїдуть  за  дітьми,  бо  і  в  нього  душа  за  них  болить.  Так  і  зробили.  Та  до  станції  вони  й  не  доїхали,  бо  їдучи  нараз  помітили  три  маленькі  дитячі  фігурки,  які  непевною  ходою  йшли  їм  назустріч.  Підібравши  діток  відразу  ж  запитали,  чому  їх  троє,  а  не  четверо.  Найстарша  тут  же  пояснила,  що  одну  найменшу  Марійку  забрала  тьотя,  яка  вийшла  з  поїзда  на  перон,  та  ще  й  їм  дала  по  пиріжечку,  тому  у  них  і  вистачило  сили  йти  додому.  Після  цього  сім"я  Миколи  опікувалася  дітками  та  й  самою  Дусею.  Так  сусіди  допомогли  вижити  Дусі  і  її  трьом  діткам.  Дітки  виросли,  всього  було  у  їхньому  подальшому  житті  і  радощів,  і  прикрощів,  і  вдач  і  не  вдач.  Були  й  цікавинки  про  які  я  якось  напишу  в  іншій  історії.  Усе  своє  життя  Дуся  жила  із  біллю  в  душі  і  серці  за  свій  проступок,  що  нічого  не  знала  про  долю  найменшої  донечки.  Якось  намагалася  і  розшукати,  допомагав  їй  у  цьому  молодший  брат  Яків,  який  частенько  їздив  у  післявоєнні  роки  до  міста  Миколаєва,  а  як  пам"ятала  Дуся  поїзд  у  якому  поїхала  її  донечка  з  незнайомою  тіткою    їшов  якраз  на  Миколаїв.  Яків  ходив  у  якісь  там  установи  по  розшуку  дітей,  та  слідів  дівчинки  не  знайшов.  Тому  моя  двоюрідна  бабуся  Дуся  і  бувала  такою  сумною.  І  хоч  пройшли  роки,  і  вже  давно  немає  бабусі  Дусі,  та  й  її  дітей,  та  живуть  її  внуки,  правнуки  і  праправнуки,  і  вони,  і  всі  ми  повинні  у  ці  скорботні  дні  схилити  голови  перед  Світлою  Пам"яттю  наших  рідних,  та  й  усіх  загиблих  у  той  час  безневинних  людей.  І  запалити  СВІЧКУ  ПАМ"ЯТІ,ВІРИ,  НАДІЇ.  Це  знак  нашої  Пам"яті,це  вогник  Надії  на  те,  щоб  таке  ніколи  більше  не  повторилося.
                     Батьки  і  діти!  Діти  і  батьки!
                     Нерозділиме  і  одвічне  коло.
                     Ми  засіваємо  життєйське  поле,
                     І  не  на  день  минущий  –  на  віки!
                                   (Борис  Олійник)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759372
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 08.11.2017


Віталій Назарук

ВІНЧАТИМЕ ДУШУ

Батьківщину  свою  відстою  у  бою,
Все  віддам  за  святу  Україну.
Це  мій  край,  який  я  до  безтями  люблю,
Берегтиму  її  до  загину.

Пр:
А  якщо,  не  дай  Бог,  я  поляжу  в  бою,
Сотні  тисяч  прийдуть  замість  мене…
Бо  ми  прагнемо  мати  державу  свою
І  своє  жовто-синє  знамено.

І  воскресне  душа,  замість  мене  тоді,
Брати  стануть  стіною  до  бою.
Не  дозволять  безкарно  прорватись  орді,
Стрінуть  ворога  справжні  герої.

Пр.

Запанує  знов  мир,  стане  небо  без  хмар,
Усміхнеться  матуся  із  рання.
І  вінчатиме  душу  синівську  вівтар,
Що  в  житті  не  зустріла  кохання.

Пр.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759369
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 08.11.2017


БЕЗ

"Не йди "

Під  шкіру  вп'явся  
холод  .
Знедоленої  душі  
голод  .
Обшарпані  вірші
сподівання  .
В  молитві  глухі
зітхання.  
Час  поставив
пастку  .
І  розсипав
приманку.  
Вершник  зі  стрілами
на  зап'ястку.  
Ловець  мрій
на  світанку.
Стигне  стукіт
у  грудях  .
Чи  розбудиться  диво  
у  людях?
Чи  запалиться  життя  
вогонь  ?
Зніми  маску  -
не  йди  осторонь  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759360
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 08.11.2017


Ніна Незламна

Так буває восени

То  чари…  Дійство..  Так  буває  восени
Злітає  листя…В  зажурі  ясени
Строкатий  ранок  всміхнувсь  за  віконцем
Жовта  троянда  заясніла  сонцем.

Одна  -  одненька…  Потрапила  в  казку
Примхлива  осінь..  Ось  зробила  ласку
Подарувала  мені  щасливу  мить
Роса  на  пелюсточках,  аж  блищить.

Свої  дива  дарує  нам  природа
Чи  буде  в  житті  колись  ще  нагода
Побачити  це  сонце  в  купі  листя
Серед  краси  й  тихого  падолиста….

З  хмаринок  розліталися  сніжинки
На  пелюстки  лягали,  як  пір`їнки
Накрили  квітку  срібною  фатою
Мов  дитя  ,тішусь...Тією  красою….

                                                       05.11.2017р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759350
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 08.11.2017


Ніна Незламна

Мій осінній день /проза /

Сумний,  похмурий  день….  Осінь  хазяйнує,  наводить  свій  лад…  Листя  кольорове  покидає  сад.  Купами  вітрисько  його  підгортає,  а  то  десь  несе…  Де  небо  безкрає…
Небо  набундючилось,  ось  -  ось,  десь  заплаче…  Десь  із  вітерцем  листочок  мов  скаче,  крутиться,    танцює,  вже  вітер  ривком  подме….Так  в  спину  подує,  що  мене  ледь  з  ніг  не  зіб`є…..
Стою  на  городі  роботи,  ще  є…  Осінь  надихає,  мов    до  себе  зве…
Та  й  я  задивляюсь  в  на  пів  роздягнений  сад,  а  там  на  верху  лози,  видніється  виноград..  Ой  треба  зірвати,  скоро  задощить…Осінь  із  ним  дружить,  любить  намочить..  .  Напоїти  землю,  щоб  нарік  вродило  і  кожному  серце  із  нас  звеселило.  Щоб  росла  озима  та  й  укоренилась,  щоб  гарненьким    килимом  скрізь  зазеленілось…
 Жовтеньке,  червоне,  по  між  ним  багрове..  Листя  все  до  купи    підгортаю,  мабуть  там  десь  в  ньому  свій  смуток  сховаю.
 То,  як  рік  і  осінь  нас  все  навіщає  і  кожного  разу  мир  обіцяє…
Це  напевно  ми  так  собі  загадали,  кожного  року,  як  її  стрічали..
Бо  ж  похолодало,  як  там  на  фронті,  чи  вдягнені  наші,  там  охоронці.  І  чи  не  голодні,  як  на  початку  війни,  але  ж  там  так  холодно,  не  казарми,  пости….
І  все  чомусь  думки  десь  літають,  не  знаю  чому  та  не  забавляють.  Все  більше  тривога  на  душі  лежить  і  чому  ж  час,  так  швидко  біжить…  І  чи  вже  настане  та  щаслива  мить,  щоб  повсюди  мир…  
Щоб  і  я  раділа    осені    барвистій,  вона  ж  як  та  жінка  в  червонім  намисті,  зачарує  всіх,  фарби  розплескає,  вже  й  на  душі  легше,  мов  мене  плекає.
     Та  немов  проснулась  від  думок  своїх,  здалеку  почула  голоси  чиїсь..
Швидко  догори  погляд  полетів,  не  знайшла  від  радості  відразу  я  слів.  Так  високо!  Широкий  клин  …  Пташки  летіли,  гомоніли…
Ой,  та  так  високо  не  розібрати,  що  за  птахи,  ні    мабуть  не  лелеки,  бо  на  вид  маленькі,  а  може  то  здалеку  здаються  дрібненькі.  Багато  декілька  десятків,  така  велика  зграя,  полетіли    дружно  у  небо  безкрає.  А  той  крик  розривав  серце,  запекло  у  грудях,  їм  те  небо,  як  озерце,  а  як  буде  в  чужих  краях….
 Сама  живу  на  чужині    і  знаю,  як  важко,  за  них  боляче  мені,  там  жити  –  не  казка.  На  вії  бринить  сльоза,  тих  пташок  дуже  шкода,  хоч  би    не  задощило,  та  й  не  запорошило….  Настали  холодні  дні,  чому  пізно  зібрались?  Та  вже  відлітали  ,  із  рідним  краєм  прощались.  І  мабуть  зі  мною,  ще  трохи  постою.  Попрошу  Бога  ,за  їхню  удачу  і  тихенько  та  чомусь  відразу  заплачу….
         Ой  Боже,  не  знати,  як-то  на  віку,  чи    я  ,ще  почую  зграю  ,ту  дзвінку,  стільки  раз  зустріну  осінь  у  вінку…..
Вітерець    грайливо  захватив  листочок  і  кудись  його  поніс  та  й  вже  на  горбочок.  Той  впав  на  велику  купу  золотого  листя  і  я  кинула  свій  погляд  знову  до  обійстя.  Ой,  думки  -  дороги,  просила  погоди,  гарної  у  Бога,  щоб  все  встигнути  зробити  й  тим  пташкам  долетіти.  Щоб  осінь  не  капризувала,  ще  теплі  дні  нам  всім  подарувала….
                                                                                                               06.11.2017р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759349
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 08.11.2017


Леся Утриско

Відлуння падолисту.

Щось  листя  вигравало  на  роялі,
Чи  свій  сонет,  чи  осені  думки,  
А  в  нім  сміялись  гучно  пекторалі,
Спотворено  малюючи  зірки.

Плаксивий  дощ-  смішний  та  одинокий,
У  парку  шкандибав,  мов  дідуган,
Всі  арії  згрібав-  рум'янощокий,
Де  музика  вдягалася  в  гердан.

Кафтан  із  мрій,  промов  та  божества,
З  веселок  осені,  застиглих  в  пекторалі,
Лунала  музика  природнього  єства-
Відлуння  падолисту  на  роялі.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759348
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 08.11.2017


Ярослав К.

Разноцветье

Разноцветные  листья  мозаикой  ветер
Разложил  по  земле,  словно  вышил  узор.
Ветер  -  самый  искусный  дизайнер  на  свете  -
У  любого  художника  б  выиграл  спор.

Разноцветные  кошки  сидят  под  машиной,
Подойду  к  ним  поближе,  скажу  им:  "Кис-кис..."
Так  доверчиво-ласкова  эта  пушнина,
Получить  всё  надеется  свой  суперприз...

Разноцветные  люди  в  пальтишках  и  куртках
Суетятся,  снуют  по  каким-то  делам...
Городской  муравейник  разрушен  как  будто,
Превратившись  сегодня  в  полнейший  бедлам...

И  цветы  разноцветные  возле  крылечка
Отдают  нам  остатки  своей  красоты...
Как  известно,  ничто  в  этом  мире  не  вечно  -
Заметёт  листопадом  и  снегом  цветы...

Разноцветные  мысли  мелькают  поспешно,
Серый  мир  одевая  обратно  в  цвета...
Да  и  разве  он  серый?  Цветной  он,  конечно!..
Эх,  пойду-ка  я  снова  поглажу  кота...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759335
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 08.11.2017


Світлана Моренець

ТВОРЧІ КАЗУСИ (усмішка)

(Люблю  сміятися  із  себе,  бо  не  образиться  ніхто.)

Набридло  за  столом  сидіти,  
ще  й  спину  муляє  стілець.
Натхнення  –  ні́де  правду  діти  –
звелося  просто  нанівець.

Вмощуся  зручно  на  дивані,
зарившись  в  купу  подушок,
помедитую  у  нірвані
і  віршів  "настрочу"  мішок.

Ось  лиш  помрію  ще  хвилину,
зберу  докупи  всі  думки,
в  солодкі  спогади  полину
"відксеривши"  їх  на  листки.

І  мислі  у  вінок  плелися,
барвисті,  як  весняний  цвіт.
Струмочком  строфи  полилися,
яких  чекає  цілий  світ  –

неперевершені,  чудові,
не  вірші  –  сяєво,  краса!
Там  –  глибина  у  кожнім  слові,
емоцій  перли,  мов  роса.

А  рими  всі  –  на  заздрість  Zangu,
(тепер  він      Grover  чи  Grovér?)
Та  кожен    би  поет  позаздрив,  
бо  я  –  світило  відтепер!

І  так  натхненно  їх  читаю!..  –
що  аж  проснулась...
–  Ніц  нема!
Про  що  писала  –  не  згадаю...
Затерпла  в  ступорі...  німа.

Дивлюсь  отетеріло  в  стіни,
на  стелю...  В  голові  –  зеро,
нема  ні  проблиску,  ні  тіні.
Паралізоване  перо.

Ну,  сон!  От,  вражая  личина,
як  розіграв  ілюзіон,
видаючи  брехню  невпинну
за  дарувань  атракціон!

Отямлююсь...  
           І,  враз,  несміло  –
натуру  маю  я  гнучку  –
слова  проклюнулись  невміло,
потроху  зріли  та  мужніли
і  –  цмок!  –  я  в  Музи  на  гачку.

                                     8.11.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759332
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 08.11.2017


Віталій Назарук

СПОДІВАЮСЬ НА ЗМІНИ

Впасти  не  хочу  –  встати  не  дадуть,
То  ж  маю  йти  через  нежиті  роки.
Мій  путь  один,  обраний  мною  путь,
Допоки  я  живу  і  мислю  поки…

О,  Боже,  Боже,  скільки  в  нас  біди  -
Насилля,  глум  з  народу  і  безслав’я…
Козацькі  загубилися  сліди,
Вже    почали  ділити  православ’я.

А  Русь  хрестили  ж  в  Київській  Русі,
Московії  тоді    навіть  не  знали.
Не  пам’ятають  навіть  бабусі,
Як  віру  московіти  відібрали.

Якийсь  Кирило  –  вишкрабок  монгол,
Знов  зазіхає  на  святе  країни.
Я  злий,  на  нього,  чи  інакше  -  «зол»
І  сподіваюсь  на  новітні  зміни.


                                     Тримаймось  купи,  любий  мій,  народе!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759326
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 08.11.2017


Richter

Полиновий дзвін

Пливе  над  степом  полиновий  дзвін,
в  повітрі  запах  ладану  витає.
Вкраїну  ні  на  мить  не  полишає,
десятиліття  не  стихає  він.

Донині  пам’ять  мозок  люто  рве,
голодні  діти  все  перед  очима…
Та  неприродня,  нелюдська  картина
мов  лемешем  чіпляє  за  живе!

Свята  земля  дідів  моїх,  батьків,
благословенний  Велесовий  краю,
з  моїм  народом  разом  розпинають
тебе  кати  вже  протягом  віків.

Народе  мій,  чому  засумував?
Згадай  свої  звитяги  незабутні!
Своїх  дітей  не  виведеш  в  майбутнє?
Невже  навіки  буйні  крила  склав?!.

07.11.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759306
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 08.11.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Східнянка

Привезена  зі  східних  я  країн
І  була  тут  продуктом  екзотичним,
Заможні  смакували  мною  лиш,
Простому  люду  зовсім  не  доступна.

На  фабриках  виготовляють  мене  й  досі
Із  зерняток  простих  соняшникових,
Поживна  та  смачна  я  для  всіх  вас,
Отож  смачного  зичить  вам...(Халва).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759301
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 08.11.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Я твого серця Королева

Коли  весна  надворі  квітувала,
Ти  називав  мене  маленькою  фіалкою,
А  літнє  сонечко  добряче  припікало,
Для  тебе  була  довгокосою  русалкою.

Як  вабив  око  осені  багрянець
Красою  неймовірною  своєю,
Галантно  запросив  мене  на  танець
І  мовив  тихо:  "Моя  люба  фея".

Коли  прийшла  зима  морозна  й  сніжна
Та  білим  простирадлом  вкрила  землю,
Казав,  що  схожа  я  на  королеву
І  серце  маю  щире,  добре,  ніжне.

Ким  не  була  б,  коханий  я  для  тебе:
Чи  феєю,  чи  квіткою-фіалкою,
Чи  загадковою  звабливою  русалкою,
Я  й  справді  твого  серця  Королева.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759299
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 08.11.2017


Миколай Волиняк

Великий син великого народу


В  осінній  час  у  вороху  руїни,
Від  смутку  плаче  у  роках  гобой.
Спалив  себе  за  волю  України,
Народу  мого  істиний  герой.

За  нас  Макух  пішов,  як  гріх  на  плаху,
Підняв  на  щит  жертовність,  як  Титан.
Щоби  майбуття  визріло  із  праху,
Щоби  боги  розвіяли  туман.

Щоб  нас  з  тобою  друже  згуртувати,
В  часи  жорстокі  диких  перемін.
Щоб  душі  наші  рабські  врятувати,
Щоб  піднялися  врешті  ми  з  колін.

Віддав  життя  за  гідність  і  свободу,
Печалей  наших  світле  джерело.
Великий  син,  великого  народу,
Величний  духом,  як  в  віках,  Дніпро.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759256
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 08.11.2017


Ніна Незламна

Це твоя дорога / проза /

                                                 Це  твоя  дорога

           Злегка  віяв  прохолодний  вітер…  Та  часом  зривав,  підіймав  жовте  й  багрове  листя.  Воно  кружляло  і  стелилось  до  землі,  неначе  встеляло  дорогу  їй.  Йшла,  витирала  непрохані,  гіркі  сльози,  які  не  поспішаючи  котилися  по  щоках.
Прийшла  здається…  Оглянула  цвинтар  довкола  себе,  нікого,  побачила  далеченько,  в  іншу  сторону  бігла  невеличка  чорна  собака.  
Дві  троянди  поклала  на  могилу  і  раптом    гучно  заридала,  
-Бабусю!  Скажи,  скажи  мені,  як  далі  жити?  Скажи  чому  таке  гірке  кохання?  Чому  так  боляче,  аж  відчуваю,  як  закипає  в  жилах  кров?  І  хто  придумав  кохання  і  любов?  Я  в  полум`ї  згорю,  неначе  свічка,  напевно  в  житті  не  маю    майбуття.  Кому  потрібна  я    на  цьому  світі?    Скажи  рідненька,  чому  комусь  усе,  комусь  нічого…  Як  пережити  знову  зраду…Чи  може  доля  в  мене  така?  Але  ж  я  ще  молода,  хіба  може    бути  кінець  життя?  А  може  це  чиєсь  прокляття?  
   Війнув  вітер,  не  знати  звідки  взялась  пташка,  вдарилась  об  землю  поряд  з  нею  і  сіла  на  траві.  Наталя  замовкла,  озирнулася  довкола,  витирала  сльози  й  здивовано  подивилася  на    ледь  сіреньку  пташку.  А  та  крутила  голівкою,  підіймалась  не  високо    над  травою  й  знову  сідала.
З  кишені  курточки  дістала  зернята  соняха    і  кинула  в  траву.  Пташка  придивилася  та  не  клювала,  а  потім,  немов  звук  якийсь  подала  і  знов  пристально  дивилася    на  неї.  Аж  мороз  по  тілу  від  того  погляду,  поклала  кілька  зернят  на  долоню,  протягнула  руку  до  пташки.  Ледь  не  охнула  та  сміливо  сіла  на  долоню  і  раз  -  по  -  раз  клювала.  Геть  перехопило  подих,  боялася  поворухнутись,  щоб  часом  не  злякати  це  миле  земне  сотворіння.  А  в  думках  не  могла  пригадати,  що  ж  це  за  пташка,  як  її  звати?
Всі  до  одної  з`їла,  крутнула  голівкою  і  злетіла,  не  високо  над  головою,  зробила  коло  і  полетіла  геть,  здіймаючись  то  вище,  то  нижче  над  землею.
Що  це  було?    Подумки  про  себе,  і  сльози  десь  пропали…
Присіла  на  лавку,  що  була  поряд  з  могилою,  неначе  погляд  десь  далеко  заблудився,  перед  очами  спогади…
Тоді  їй  було  майже    шістнадцять,  вона  у  дитбудинку  з  дитинства,  вважала,  що  рідні  зовсім  немає.  Та  одного  разу  запросила  директриса,  сказала,  що  знайшла  її  бабуся  Анфіса,мамина  мама.  І  їй  належить  вирішити  йти  до  неї,  чи  залишатися  тут,  до  повноліття.  Жінка  здалася  їй,  вже  й  не  такою  старою,  в  білій  сорочці  і  чорній  спідниці,  на  вигляд  не  дуже  примітна,  лише  вишневого  кольору  намисто  кинулося  їй  в  очі.  Ледь  сиві  коси  виглядали  з  капронової  хустинки,  ніжно  рожевого  кольору.
       Тоді  весь  світ  здавалося  перевернувся,  щаслива,  три  роки  поспіль  з  бабусею,  не  розлий  вода.  За  цей  час  вона  повідала  їй  про  матір,    яка  виїхала  на  БАМ.  Донька  їй  написала  єдиного  листа,  що  все  добре  і  навіть  не  залишила  адреси.  Вона  не  знала,  що  та  приїхала  в  місто,  народила  дівчинку  і  покинувши  в  пологовому,  знову  поїхала  туди  і  більше  ні  слуху,  ні  духу.  Тільки    п`ять  років  назад  зустріла  однокласницю  доньки,  Юлю,  вона  була  з  нею  разом,  на    тому  будівництві.  Та    поцікавилася,  як  онучка,  тоді  бабуся  дізналася,  що  в  неї  є  онучка.  Розповідала,  що  після  такої  звістки  ледь  не  потрапила  до  лікарні  та  дякувати  Богу  все  обійшлося.  Два  роки  оббивала  пороги  до  дитбудинків  та  наполегливість  все  ж  зробила  своє  діло.  Наталка  була  щаслива,  що  має  рідну  бабусю,  а  за  матір  давали  запит  в  Росію  та  нажаль  нічого  не  відомо.  
         Дівчина  поступила  до  технікуму  закінчила  «  Бухгалтерський  облік»  працювала  в  бухгалтерії  заводу.  Там  і  познайомилася  на  прохідній  з  Миколою,  він  працював  охоронником.
 Здавалося  все    було  добре,  побачення,  квіти,  кохання,  згодом,  через  пів  року  одружилися.  Та  ніхто  не  міг  здогадатися  ,що  Микола  любив  гульнути,  часом  трохи  випити,  то  нічого,  а    от  з  жінками  любив  пофліртувати.
 Одного  разу  Наталка  раптово  зайшла  до  підсобки,  де  й  застала  чоловіка  з  жінкою,  як  то  кажуть  на  гарячому.
 Пережила,  розлучилися,  все  відійшло,  рана    трохи  боліла  та  життя  продовжувалося.  Бабуся  зіграла  велику  роль  в  її  житті,  завжди  підтримувала,  все  наставляла  на  шлях  істинний,  щоб  не  спішила,  навчилася  розбиратися  в  людях.  
А  потім  її  не  стало….  Пішла  в  той  світ,  залишила  одненьку,  як  билинку.  Ось,  їй  вже  майже  тридцять  років  і  сама…      І  вечорами,  прийшовши  з  роботи,  хоч  вовком  вий,  телевізор,  кіт  і  вона.  І  часом  на  місяць  позирне  вночі,  й  шепоче  про  себе,
-  Ти  одинокий,  як  і  я  та  біля  тебе  зорі  є  ,  а  де  ж,  коли  буде  в  мене  сім`я…  Скажи,  коли  до  мене,  хтось  постукає  в  двері?
 А  потім,  огорталася  ковдрою,  неначе  від  холоду,  а  поруч  Сіренький  муркоче.  А  він  –  то,  ласки  теж  хоче,  погладить  його  ніжно  по  спині,  за  вушком,  всміхнеться  і  вже  під  муркотіння  засне.
     Перевела  подих….Озирнулася  довкола,  неначе  зовсім  одна  тут,  на  цвинтарі.  Тихенько    прошепотіла,
-Бабусю,  вибач,  давно  в  тебе  не  була.  Та  хочу  з  тобою  поділитись,  я  знову  обпеклась…Так  вийшло  була  на  курсах  підвищення,  зустріла….  
     І  неначе  все  перед  очами;  на  зупинці  стояв  високий,  чорнявий  чоловік,  у    військовій  формі.  Все  позирав  на  годинник,  а  потім  раптом  підійшов  до  неї,
-Вибачте,  ви  часом  не  знаєте    графік    роботи  автобуса  шостого  маршруту,  вже  пів  години  чекаю,  немає,  чи  може  я  запізнився  й  сам  не  знаю…
Зашарілася,
-Вибачте,  я  не  місцева.  Тож  графіків  не  знаю  та  й  мені  на  інший  автобус.
 Ось  так  познайомилася  з  ним.  Представився  Олександром,  мав  звання  старшого  лейтенанта,  працював  при  Військкоматі.
Він  провів  її  до  технікуму,  де  були  курси  і  після  занять  проводжав  на  квартиру,  де  зупинилася    вона  на  час  відрядження.
Олександр  був  неначе  строгим  і  в  той  же  час  часто  всміхався.  Веселий,  невгомонний,  все  розповідав  про  пригоди  солдат  на  службі.  Не  був  одружений,  мав  однокімнатну  квартиру  від  військкомату.
 Одного  разу,  після  двох  тижнів  знайомства,  запросив  її  до  себе  на  чай.  Та  Наталя  не  наважилася,  вже  не  той  вік,  позалицятися  й  розбігтися,  давно    треба  когось    серйознішого,  для  сімейного  життя.
         Після  курсів,  він  дзвонив  їй  на  роботу  по  стаціонарному  телефону.  На  Новий  рік  приїжджав,  посиділи  в  ресторані,  поспілкувалися.  Наполегливо  говорив,  щоб  запросила  до  себе  та  вона  була  непохитною.  Коли  проводжала  на  вокзалі  попросив  її  руки,  вона  не  очікувала  цього  та  кивнула  головою  і  сказала,  що  подумає.
     Вже  була  весна….    Олександр  по  телефону    просив,  щоб  приїхала  до  нього  та  вона  все    ніяк  не  могла  вирватися  з  роботи.
           Одного  разу  в  бухгалтерію  зайшов  новий  головний  інженер,  взяти  якісь  папери.  Він  рідко  заходив  та  коли  спілкувався  з  головним  бухгалтером  весь  час  його    погляд  був  направлений  до  Наталі.  Співробітники  помітили  це  і  часом  ,  з  усмішкою,  запитували,  чи    не  вона  часом  його  коханка.  В  кабінетах  про  нього  ходили  розмови,  хоча  й  має  сім`ю.
 Цього  разу  він  запросив  до  себе  в  кабінет  Наталю,  щоб  забрала  в  нього    папери  і  всміхнувшись  вийшов.  Так  він  не  церемонився.  Тільки  вона  зайшла  в  кабінет,  як  він  попередив  секретарку,  щоб  його  не  турбували.  Його  очі  нагадували  їй  про  якогось  корейця  з  фільму.  Сміливо  підійшов  до  неї,  коли  вона  сіла  за  стіл,  поклав  руку  на  плече,
-  А  що  Наталю,  розважимося  сьогодні?  Я  пошлю  тебе  на  пошту  відіслати  папери,  сам  завезу  тебе  туди,  а  потім  на  квартиру,  чи  може  до  тебе.  Адже  ти  сама  живеш,  що  скажеш?
Вона  почервоніла,  в  очах  з`явилися  вогні  ненависті,  ледь  стрималася,  щоб  часом  не  загнути  мата.  Різко  відкинула  руку  з  плеча  і  поспішала  до  дверей,
-Ви  ,  шановний,  помилилися  адресою.  Я  не  дівчинка  по  виклику.  Не  той  вік  та  і  з  ким  йти,  ще  треба  подумати,  чи  він  вартий.
Вже  в  дверях  почула  гучний,  демонстративно  вульгарний  його  сміх,  різко  вийшла  з  кабінету.  
Той  випадок  часто  згадувала,  коли  його  зустрічала  в  коридорі  та  він  лише  всміхався  і  примружував,  досить  і  так  вузькі  очі.  Вона  ж  не  звертала  уваги,  вирішила,  що  на  світі  багато  дурнів,  хоч  і  займають    високі  посади.    
 І  ось  вже  осінь…  Зовсім  недавно  мала  піти  в  відпустку  та    зненацька  була  перевірка  з  Києва,  тож  не  відпустили.  Олександр  чекав  на  неї,  бо  дзвонив  щодня  і  адресу  свою  дав,  бо  можливо  буде  в  цей  час  в  від`їзді,  бо  навесні  і  восени  роботи  в  Військкоматі  завжди  більше,  адже  призив  в  армію.
       Їй  повезло,  всього  два  дні  знадобилося  для  перевірки  паперів.  Ніяких  неприємностей  не  було  і  Наталя  радісно  пішла  в  відпустку.
Вона  вирішила  йому  зробити  сюрприз,  приїхати  зненацька,  бо  ж  тільки  вчора  повідомила,  що  трохи  затримається.
Осіннє  ранкове  сонце  трохи  іскрило  між  хмар,  було  прохолодно,  хоча  вітру  не  було.
       Наталя  підійшла  до  п`ятиповерхового  будинку,  двері  в  під`їзді  були  відчинені,  відчула  якусь  тривогу  в  душі.  Так,  наважилася  приїхати,  хоч  побачити,  як  він  живе,  а  там,  далі  видно  буде..  
Кілька  раз  надавила  кнопку  дзвінка,  тихо….Мабуть  немає  вдома,  вирішила  та  раптом  відповів  жіночий  голос,  
-Зараз,  зараз,  одну  хвилиночку!  Любий,  ходи  сюди,  тут    якась  жінка,  напевно  кур`єр  з  роботи.
   Наталя  хотіла  відійти  назад  та  двері  відчинилися.  Перед  нею  стояла  славна,  білява  жінка  в  домашньому  халаті,  з  великим  вирізом  на  грудях,  було  видно,  що  халат  вдягнений  поверх  нічного  пеньюару.  Олександр  підійшов,  побачивши  її    відразу  зблід,  
-Ти?
Розгублено  дивився,  не  знав,  що  сказати.
Він  теж  був  вдягнений  в  халат.  Вона  все  зрозуміла,  різко  розвернулася  й  пішла  до  виходу.  А  він    більше  ні  слова  не  сказав…..  Почула,  як  закривав  двері.  Вона  в  розпачі  відразу  поїхала  додому.
   І  ось  відкинувши  від  себе  спогади,  поправила  каштанове  волосся  на  плечах,  всі  спогади  тихо  розповіла  бабусі.
І  вже  гучніше,
-Ось,  бабусю,  ти  все  знаєш….  Тож  цим    я  можу  лише  з  тобою  поділитись.  Не  знаю,  чому  таке  життя….  Мені  здається  я  сильна  та  насправді  слабка,  хочу  бути  комусь  потрібна.  Хочу  мати  підтримку  в  житті.  Невже  не  маю  права  на  справжнє  кохання,  бабусю?!  
     Раптом  кілька  краплин  попало  на  обличчя,  підійняла  голову  догори.  Невеличка    сіра  хмара  наче  зависла,  стояла  на  місці,  а  вітерець  час  від  часу  від  неї  навіював  ріденькі  краплини  дощу.
Вона  вклонилася  до  могили,
-Все  я  піду,  вибач  бабусю!  Гадаю  ти  наснишся  мені,  даси  пораду,  як    жити  далі.
         Наталя  повернула  на  пряму  дорогу,  яка  вела  до  виходу  цвинтаря.  Вона  побачила  чорну  собаку,  яка  крутила  хвостом  і  бігла  в  її  напрямку.  І  недалеко,    десь  в  метрах  тридцяти,    позаду  собаки  йшов  в  чорному  плащі  чоловік  з  парасолькою.
                 Їй  стало  легше  на  душі,  від  того,  що  поспілкувалася  з  бабусею.  Настрій  покращився,  вирішила  відразу  додому  не  їхати,  а  пройтися  пішки  зо  дві  зупинки.  Адже  дощ  тільки  налякав,  хмара  майже  не  помітно  та  все  -  таки  поплила  на  захід,  де  скупчилися  багряні  й  ледь  рожеві  хмари.  
             Біля  воріт  виходу  почула,  як  хтось  її  гукнув.  Озирнулася,  чоловік    в  чорному  плащі,  високого  зросту  всміхався,  поспішав  до  неї,
-Наталю  ти?  А,  я  думав  помилився.  Ти  така  славна,  зачіску  змінила.
Підійшовши  ближче,  він  уважно  дивився,  неначе  милувався  нею,  всміхався.    Вона  зашарілася,  не  знала,  що  сказати,  лише  легенька  усмішка  на  обличчі  і  лагідний  погляд.
-Ти,  що  не  впізнала?  Це  ж  я  Славко!  Черкашин,  з  паралельного  класу,  -  гучно  й  піднесено  випалив  він.
-  Ох  і  красуня  стала!  В  таку  закохатися  не  гріх  би  було  та  напевно  заміжня,  є  сім`я,  -  продовжив  він  з  гарним  настроєм  і  намагався  дивитися  в  очі.
Наталя  зупинилася,  з  усмішкою    підморгнула,  
-Ну  досить,  ти  все  рівно,  як  школяр,  компліменти  даруєш,  лиши  для  дружини,  а  то  приревнує.
-Це  окрема  тема.  Давай  зайдемо  в  кафе,  якщо  не  дуже  поспішаєш,  -    весело  запропонував  він.
-Ну  гаразд,  я  у  відпустці,  маю  час.  І  вдома  на  мене  ніхто  не  чекає,  -    сказала  спокійно,  трохи  замислившись.
   В  кафе  не  людно,  тихо  грала  лірична  музика.  Під  звучання  повільно  крутилася  підвісна  дзеркальна  куля,  яка  світилася  і  переливалася  різними  кольорами.  Було  дуже  комфортно….
     Він  замовив  вино  і  цукерки,  вона  з  цікавістю  спостерігала,    не  заперечувала.  Їй  хотілося  розвіяти  самотність,  яка  її  останнім  часом  дуже  бентежила,  не  давала  спати.
Вони  спілкувалися,  пригадували  школу.  Їй  так  було  легко,  шкільні  спогади  неначе  повернули  їх  в  юнацькі  роки.  Вона  так  захватилася  в  розмові  про  школу,  що  вже  називала  його  Славком  і  всміхалася.  А  в  очах  замерехтіли  веселі    іскринки,  він  це  помітив  і  ніжно  взяв  її  за  руку,
-Ну  ось,  ти  зараз  така,  як  колись.  Що  тебе  хвилює,  бентежить?  Поділися,  тобі  стане    легше  на  душі.  Адже  ми  з  тобою  разом  йшли  з  цвинтаря.  Туди  ж  загалом  йдемо  поділитися  сокровенним.  
     Наталя  трохи  схиливши  голову  до  столу  розповідала  про  зради,  які  їй  було  тяжко  пережити.  На  якийсь  час  замовкала,  її  погляд  не  стояв  на  місці,  все  десь  бігав,  неначе  відшукував  щось  і  знову  говорила.  Закінчуючи  розмову,  підкреслила,  що  втратила  довіру  до  чоловіків.  А  потім  схвильовано  сказала,
-Та  ні,    ти  тільки  не  подумай,  що  я  хочу,  щоб  мене  хтось  пожалів,  зовсім  ні,  просто  думаю  чому  така  доля,  комусь  все,  а  комусь  нічого.
-Гадаю  тобі  не  буде  цікаво  почути  приблизно  те,  що  ти  розповіла  мені.  Правда,  мене  спіткало  таке  один  раз  та  гадаю  цього  достатньо,  щоб  зробити  рану  на  все  життя.  Та    все  ж  я    себе  відчуваю  сильним,  здатним  загоїти  рану,  життя  продовжується,  треба  жити.  І  тобі  скажу,  ми  молоді,  і  в    нас,  ще  все  попереду.
 -А  давай  розважимося,  Подивись,  он  пара  танцює,    давай  згадаємо    випуск,  -  він  протягнув  до  неї  руку.
Наталя  почервоніла,  відвела  погляд  в  сторону  та  все  ж  встала,  подала  йому  руку.
     Неначе  свято,  піднесення  душі  у  світ  танцю,  вона  забулася,  примружуючи  очі  від  задоволення,  ледь  торкалася  його  руки,  не  поспішала  кружляла  в  легкім  вальсі.  Він  обережно  вів  її,  підтримував  неначе  скарб,  а  серце  так  шалено  стало  битись,  що  вже  подумав,  що  вона  почує,  не  зводив  з  неї  очей….
Вони  повернулися  до  столу,  як  діти,  дивилися  з  задоволенням  один  на  одного.  Пуста  пляшка,  криштальні  бокали    на  столі  сяяли  від  дзеркальної  кулі,  їм  обом,  це  нагадало  випускний  бал.  Офіціант,  всміхаючись  приніс  морозиво…
-Ми  з  тобою,  як  колись  після  випускного,  пам`ятаєш?  -  вона  зазирнула  в  очі  і  раптово  почервоніла.
Почервоніла,  від  його  погляду,  той  блиск  в  очах  і  прямий  погляд  неначе  діставав  до  серця,  раптом  так  стало  тепло,  зненацька  взяла  його  за  руку,
-  Дякую  тобі,  за  цей  чудовий  день  і  за  танець,  я  так  давно  не  танцювала,  ти  мене  приємно  вразив,  здається  не  змінився  зовсім.  І  не  дивись  на  мене  так  пронизливо,  будь  ласка…
-  Та,  що  ти?!  Розумієш  ти  мені  подарувала  миті  щастя,  ось  тут,  зараз.  Я  себе  таким  щасливим  давно  не  відчував.  Сьорбнув  останнім  часом,  як  кажуть  гарячого  борщу,  теж    ошпарився  окропом,  як  і  ти.  Та  ще    є  дві  причини,  які  похитнули  моє  життя…  На  цвинтарі,  не  тільки  бабуся,  яку  ти  знала,  минув  рік,  як  батьки  розбилися  на  машині…  
Він  хвилювався,  голос  ледь  –  ледь  тремтів,  трохи  зблід,  відвів  погляд    та  все  ж  продовжив,
-  Мій  старший  брат  живе  в  Києві,  я  тут  сам,  один.  Зараз  я  не  в  форму  одягнений,      в  цивільному  та  я  ж  насправді  молодший  капітан  судна,  допіру  повернулися  з  полону.  В  Нігерії  були  непорозуміння  з  товаром,  майже  три  місяці  там  судно  тримали.  Та  дякувати  Богу  все  з`ясувалося.  Я  давно  живу  в  Одесі,  а  тут  квартира  батьків.  Ми  часом  з  братом  разом  тут,  а  коли  й  по  одинці,  як  виходить.  В  нього  там  квартира,  сім`я,  а  я  більше  в  плаванні,  приїжджаю  сюди  раз  чи  два  на  рік.
Вона  уважно  слухала,  все  ще  двома  руками    тримала  його  за  руку,
-Прийми  мої  співчуття…Не  розчаровуйся  в  житті,  все  владнається,  ти  вартий  того.  Гадаю  буде  все  добре…Я  часом  задумуюся  про  своє  життя,  бере  відчай  та  ось  вислухала  тебе,  ні  мабуть  все  це  не  вірно,  ми  насправді,  ще  занадто  молоді,  щоб  впадати  у  відчай,  так    не  годиться…
Запала  тиша,  кожен  думав  про  своє…  
Весела  компанія  зайшла  до  кафе,  гучно  розмовляли,  сміялися…
Мабуть  нам  пора,  -  запропонувала  Наталя…
Легка  прохолода  огорнула  тіло,  Наталя    здригнулась,  позираючи  на  небо,  вже  вечоріло….  Здалеку  темно  сіра  пелена,  неначе  спускалася  до  землі…
-Ось,  ось,  буде  дощ,  давай  швидко  до  автобуса,  напевно  не  встигнемо,  -  проговорила,  взявши  його  під  руку.
По  обіч  дороги  стояло  «Таксі»,шофер  дрімав,  голова  була  схилена  на  руль.
В`ячеслав  постукав  по  капоту,
-  Друже!  Виручай,  бо  зараз  змокнемо…
       Вона  сиділа  задивлялась  на  дорогу,  а  він  поряд  спостерігав  за  нею,  йому  не  хотілося  розлучатися  та  все  ж  вирішив  зробити  паузу,  щоб  розібратися  в  собі.
Мжичив  прохолодний  дощ…  Кілька  хвилин  в  дорозі  і    вони  біля  її  будинку,  не  поспішаючи,  під  руку,  провів  до    вхідних  дверей.  
-Я    навідаюсь  до  тебе  перед  тим,  як  їхати.
Раптом  устами  доторкнувся  до  пальчиків  правої  руки,
-Гадаю  ти  не  проти?  
Зашарілася,  від  несподіванки  загупало  серце,  не  могла  вимовити  й  слова,  тільки  кивнула,  відкривала  двері.
Він,  як  хлопчисько  заскочив  в  машину,  назвав  адресу  водієві.
Ох,  подумав,  бентежить  вона  мене,  бентежить,  а  може  з  нею  я  віднайду  спокій?  Може  дасть  згоду  бути  зі  мною  та  й  забрати  в  Одесу.  А,  що  далі?  Чи  здатна  народити  дитя?  Хто  знає  ,  що  в  неї  було  за  життя?
 Спохватився,  як  таксист  сказав,  що  вже  приїхали…
         Тим  часом  Наталя  закривши    за  собою  двері  квартири,  зупинилася  перед  дзеркалом,  буяли  емоції,  не  знала  куди  себе  подіти  і  випалила,
-  Свет  мой  зеркальце  скажи,  да  всю  правду  расскажи…  Ти  одно  знаєшь  секрет,  кто  полюбит  меня,    иль  нет?***
Розставивши  руки  крутнулася  два  рази  і  пританцьовуючи  підійшла  до  ліжка  впала  ниць.  А  потім,  піднявши  голову  догори,  звернула  увагу  на  фото  бабусі.
 Сльоза  котилась  по  обличчі  і  в  думках  зверталася  до  неї,  якби  ж  ти  була  поруч,  то  мені  було    б  легше….А  може  ти  наснишся  мені,  підкажеш,  як  далі  жити?  Адже  ти  знаєш,  чи  буду  я  щаслива  чи  ні.  Ти  завжди  мене  підтримувала,  хоч    і  наробила    я  помилок  в  житті…
З  думками  спостерігала  за  дощем,  який  то  мжичив,  то  сильнішав,  вкрилася  ковдрою  і  заснула…
Перед  нею,  яскравий  літній  день…  Широка  дорога,  по  обіч  якої  колосяться  хліба,  а  по  них  червоні  маки.  Вона  неначе  йде  по  тій  дорозі,  підіймає  голову    до  неба,  а  воно  зовсім  без  хмар,  чисте  і  голубе,  голубе.  Аж    раптом    перед  нею  по  дорозі  розстеляється  вишитий  рушник  і  чує  голос  бабусі,
-Наталочко,  це  твоя  дорога!  Йди  впевнено  по  ній,  не  бійся,  все  буде  добре.  Це  твоя  доля,  сміливіше,  впевненіше  йди,  повір  йому  і  ти  будеш  щаслива….»
Так  раптово  проснулася,  Сіренький  мурликав  біля  самого  обличчя,  лапою  торкався  волосся.
Потягнулася,  а  потім  трохи  сердито,
-Ото  сон!    Такий  сон  перебив,  бешкетник!  Їсти  хочеш…..
         В`ячеслав  не  взяв  її  номер  телефону  і  свій  не  запропонував  записати.  Наталя  два  дні  поспіль  не  могла  вговтатися  після  зустрічі,  все  думки  про  нього.
               Перебирала  речі  в  шафі  і    думала  про  те,  що  наснилося,  чомусь  вірила  снам,  особливо  коли  снилася  бабуся.  Можливо  піти  на  той  рушник,  якщо  запропонує,  кинусь,  як  кажуть,  -«  У    вир  головою».  А,  як  знову  ошпарюся  та  ні,  тоді  б  не  наснилося  так,  таке  хлібне  поле,  колоски  налиті,  брав  її    сумнів,    тож  уві  сні  не  бачила  бабусі,  тільки  чула  її  голос.  
   Неначе  підсумки  підбивала,  адже  з  ним  так  легко  і  тепло,  погляд  ніжний  і  ласкавий,  нехай  би  той  сон  став  реальністю,  можливо  й  насправді  з  ним  буду  щаслива.
   Вже  за  вікном  світліло…  Не  могла  спати  цієї  ночі,    навіть  не  читалося,  як  часом  бувало.  О  другій  годині,  накинувши  махровий  халат  вийшла  на  балкон,  вдивлялася  в  ніч,  рахувала  зорі.    Якесь    дивне  передчуття,  щось  сьогодні  мало  статися…..  
 На  годиннику  десята…  Вона  дивилася  телевізор….Засвистів  на  кухні  чайник  і  одночасно  почула  дзвінок  в  двері.  Розгубилася,  сама  не  знала  чому,  потім  виключила  чайник,  причесала  волосся  і  вже  спокійно  підійшла  до  дверей…
В`ячеслав  тримав  в  руках  троянди,  не  три  і  не  п`ть,  а  великий  букет.  Вона  побачивши  його  в  костюмі  капітана  почервоніла,  не  могла  вимовити  й  слова.  Обоє  стояли  дивилися  один  на  одного,  на  якусь  мить  завмерли…
-Наталко!  Добрий  день!    Може  не  виженеш?  Це  тобі,  -  хвилюючись,  не  поспішаючи  сказав  і  поцілував  в  щоку.
Він  бачив  її  щасливі  очі,  взяв  за  руку,
-Ну,  що  запросиш,  чи  проженеш?
-Вибач,  я  трохи  розгубилася…Такий  букет!  Мені  ніхто  таких  не  дарував...  Дякую!  Заходь,  заходь!  У  мене  саме  закипів  чайник,  тож  проходь,  нікого  немає,  я  ж  одна,  не  соромся.
Він  позирнув  на  годинник,  
-Так  Наталко,  у  нас  часу  обмаль.  Сьогодні  треба  все  встигнути,  тож  буду  говорити,  а  ти  слухай.  Я  взяв  білети  до  Одеси  на  завтра.  У  нас  є  доба  все  вирішити.
 Дістав    коробочку  з  каблучкою,  відкрив,  став  на  одне  коліно,
-Наталочко!  Будь  мені  дружиною!  Ти  пробудила  в  мені  ті  почуття,  що  були,  ще  в  школі.  Я  кохаю  тебе!  Я  обіцяю  не  зраджувати,  поважатиму  твою  думку,  берегтиму  тебе!
Він  дуже  хвилювався,  трохи  зблід,  рука  з  каблучкою  ледь  –  ледь  тремтіла.  Вона  відчула  до  обличчя  прилив  крові,  гучно  билося  серце…
-Я  згодна,  -  тихо  проговорила.
-І  у  нас  будуть  діти,  Наталочко,  ти  не  проти?  Схожі  на  тебе  і  на  мене,  -  випалив  він,  дивлячись  прямо  в  очі.
Вона  неначе  присоромилась,  почервоніла.  А  він  заглядав    в  очі,  намагався  піймати  її  погляд,  щоб  розпізнати  чи  щиро,  чесно  відповість,  чи  є  іскра  кохання?
-  Гаразд  ,тільки  двоє,  не  більше,  бо  не  такі  ж  вже  з  тобою  молоді.
Він  підняв  її  на  руки,  крутнув,  поставивши  на  ноги  цілував..
А  після  поцілунків  пили  чай.  Розмовляли,  будували  плани  на  майбутнє,  весело  обговорювали  від`їзд.
 Коли  він  пішов,  обцілувала  фото  бабусі,  поклала  в  валізу,  в  думках  розмовляла  з  нею,  просила  благословення.  Потім  з  годину  сиділа  на  дивані,  неначе  закам`яніла,  в  котре  згадувала  рідненьку.  Перед  очима  той  день,  як  побачила  її  вперше,  коли  вона  прийшла  за  нею  в  дитбудинок.  Солоне  відчула  на  губах,  навіть  не  помітила,  що  сльози  текли  по  щоках,  а  потім  в  голос,
-Ну  добре,  бабусю,  треба  поспішати,  багато  роботи….
 Час  у  Наталі  пролетів  в  клопотах,  подумала,  як  добре,  що  у  відпустці,  збирала  речі.
В*ячеслав  поїхав  додому  теж  збирати    речі.  Він  радів  осені,  радів,  що  зустрів  її,  що  не  відказала….
Вона  солодко  спала  цю  ніч,  навіть  нічого  не  наснилось.  Кіт,  як  завжди    спав  біля  неї,  теж  дуже  тихенько.
За  вікном  легенький  сірий  туман  накрив  ранок…  Виднілось  напів  -  голе  дерево….  Осінній  пейзаж  її  не  засмутив…Потягнулася  в  ліжку,  всміхнулась,  погладила  кота,
-Ну,  що  гайда,  підіймайся,  будемо  збиратися….
Кіт  потягнувся,  замуркотів  біля  шиї,  терся  об  бороду,
-Ну  досить  ніжитись,  тепер  будеш  лише  охоронцем,  буде  мені  з  ким  ніжитися  у  ліжку…
         Закипів  чайник  і  одночасно  дзвінок  у  двері…
Він  стояв  перед  нею  всміхнений,  щасливий,  в  одній  руці  валіза,  в  другій  троянди  ,  а  погляд  ніжний,  теплий.
-  Доброго  ранку  !
 Поцілунок  у  щічку,
-На  нас  чекає  таксі…
     На  ходу  випили  чай,    спішили…
Спішили  йти  по  одній  дорозі  в  житті  …  Вона  всміхалася  в  машині  і  подумки,  дякувала  долі,  в  надії,  що  буде  щаслива,  що  відтепер  в  неї  все  буде  добре….
В*ячеслав    тримав  її  за  руку,  відчував  її  хвилювання,  легеньке  тремтіння,  дихання,  йому  стало  тепло  на  душі,  спокійно.  У  нас  все  буде  добре,  адже  відчуваю  вона  до  мене  не  байдужа.    
   Машина  їхала  до  аеропорту,  по  обіч  дороги    рушником  стелилося  багрове,  жовте,  місцями  темно  –  зелене  листя.  Осіннє  сонце  проводжало  їх  мерехтінням  променів…
-
                                                                                                                                             ***-  російською  мовою

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759146
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 07.11.2017


Любов Іванова

Заглядає ранок у моє віконце

З-аблищало  сонце,  просинатись  треба.
А-  лінощі  кажуть  –  не  вставай  ще,  ні!!
Г-олубінь  безмежна  вранішнього  неба
Л-агідний  промінчик  скаче  по  стіні.
Я-  відкину  ковдру,  ніжитись  доволі,
Д-ень  прийдешній  стука  в  шибку    вітерцем
А-  душі  до  щему  необхідно  волі...
Є-  ж  бо,  що  тяжіє  серденько  свинцем..

Р-оздивлюсь  довкола,  день  такий  хороший,
А-ж  до  небокраю  поглядом  сягну.
Н-іч  вже  поскладала  сни  мої  у  кошик.
О-сь  де  я  сховаю  мрію  осяйну…  
К-олихає  вітер  калинОву  гілку,

У-  повітрі  пахне  прілий  падолист,

М-ріям,  як  і  людям,  солодко..  чи  гірко
О-н  скільки  зібралось  різних  тих  намист.
Є-  у  кожній  днині  неповторні  миті

В-осени  і  влітку,  взимку  й  по  весні,
І-  найкраще  небо  у  своїй  блакиті,
К-раще  не  насниться  навіть  увві  сні.
О-дчиню  кватирку  і  вдихну  свободи
Н-е  помітить  раю,  треба  буть  сліпцем.
Ц-е  й  не  може  бути  краще  насолоди
Е-ос*  розмовляє  з  першим  промінцем.

*  Еос  в  поезії  –  ранкова  зоря.

     Фото  -  з  інету.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759230
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 07.11.2017


OlgaSydoruk

Слишком чувственные точки

Слишком  чувственные  точки  в  недописанном  письме…  
В  эротичном  пухе  мочки…  На  запястье,..на  виске…
И  во  впадине  яремной,  и  на  пульсе  (на  бедре)…  -
Поцелуи  обжигают  прикасанием,  в  темноте...
Эти  бабочки  роятся  сокровенное  открыть…
И,  наверно,  не  боятся  -    меланхолии  испить…
Я  когда  тобой  болела,и  когда  звала  в  бреду,
То  сказать  одно  хотела:  что  люблю,  люблю,  люблю…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759225
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 07.11.2017


Віталій Назарук

ОСІННІ ВЕЧОРНИЦІ

Немов  фантом,  зійшла  зоря  вечірня,
На  вечорниці  кликала  у  ніч.
Лише  листва,  вже  висохша,  осіння,
Тулилася  під  плотом  повсибіч.

Червона  діжа  місячна,  на  сході,
Освічувала  стежку  в  споришах.
Місяць  світив,  неначе  був  в  поході,
Плівся  потиху,  слід  не  залишав…

Було  безхмарно,  лиш  на  сході  хмари,
І  ті  якось  зібрались  у  купки.
А  зорі,  що  посходили  -  літали,
Неначе  їх  хтось  бив  на  черепки…

Осіння    ніч  ступала  тихим  кроком,
На  вечорницях    правили  байки.
У  ніч  злітала  пісня  ненароком,
Що  линула  за  ставові  буйки.

                                                           Темно  було..  Збирались  вечорниці…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759183
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 07.11.2017


Ніна Незламна

Це твоя дорога / проза /

                                                 Це  твоя  дорога

           Злегка  віяв  прохолодний  вітер…  Та  часом  зривав,  підіймав  жовте  й  багрове  листя.  Воно  кружляло  і  стелилось  до  землі,  неначе  встеляло  дорогу  їй.  Йшла,  витирала  непрохані,  гіркі  сльози,  які  не  поспішаючи  котилися  по  щоках.
Прийшла  здається…  Оглянула  цвинтар  довкола  себе,  нікого,  побачила  далеченько,  в  іншу  сторону  бігла  невеличка  чорна  собака.  
Дві  троянди  поклала  на  могилу  і  раптом    гучно  заридала,  
-Бабусю!  Скажи,  скажи  мені,  як  далі  жити?  Скажи  чому  таке  гірке  кохання?  Чому  так  боляче,  аж  відчуваю,  як  закипає  в  жилах  кров?  І  хто  придумав  кохання  і  любов?  Я  в  полум`ї  згорю,  неначе  свічка,  напевно  в  житті  не  маю    майбуття.  Кому  потрібна  я    на  цьому  світі?    Скажи  рідненька,  чому  комусь  усе,  комусь  нічого…  Як  пережити  знову  зраду…Чи  може  доля  в  мене  така?  Але  ж  я  ще  молода,  хіба  може    бути  кінець  життя?  А  може  це  чиєсь  прокляття?  
   Війнув  вітер,  не  знати  звідки  взялась  пташка,  вдарилась  об  землю  поряд  з  нею  і  сіла  на  траві.  Наталя  замовкла,  озирнулася  довкола,  витирала  сльози  й  здивовано  подивилася  на    ледь  сіреньку  пташку.  А  та  крутила  голівкою,  підіймалась  не  високо    над  травою  й  знову  сідала.
З  кишені  курточки  дістала  зернята  соняха    і  кинула  в  траву.  Пташка  придивилася  та  не  клювала,  а  потім,  немов  звук  якийсь  подала  і  знов  пристально  дивилася    на  неї.  Аж  мороз  по  тілу  від  того  погляду,  поклала  кілька  зернят  на  долоню,  протягнула  руку  до  пташки.  Ледь  не  охнула  та  сміливо  сіла  на  долоню  і  раз  -  по  -  раз  клювала.  Геть  перехопило  подих,  боялася  поворухнутись,  щоб  часом  не  злякати  це  миле  земне  сотворіння.  А  в  думках  не  могла  пригадати,  що  ж  це  за  пташка,  як  її  звати?
Всі  до  одної  з`їла,  крутнула  голівкою  і  злетіла,  не  високо  над  головою,  зробила  коло  і  полетіла  геть,  здіймаючись  то  вище,  то  нижче  над  землею.
Що  це  було?    Подумки  про  себе,  і  сльози  десь  пропали…
Присіла  на  лавку,  що  була  поряд  з  могилою,  неначе  погляд  десь  далеко  заблудився,  перед  очами  спогади…
Тоді  їй  було  майже    шістнадцять,  вона  у  дитбудинку  з  дитинства,  вважала,  що  рідні  зовсім  немає.  Та  одного  разу  запросила  директриса,  сказала,  що  знайшла  її  бабуся  Анфіса,мамина  мама.  І  їй  належить  вирішити  йти  до  неї,  чи  залишатися  тут,  до  повноліття.  Жінка  здалася  їй,  вже  й  не  такою  старою,  в  білій  сорочці  і  чорній  спідниці,  на  вигляд  не  дуже  примітна,  лише  вишневого  кольору  намисто  кинулося  їй  в  очі.  Ледь  сиві  коси  виглядали  з  капронової  хустинки,  ніжно  рожевого  кольору.
       Тоді  весь  світ  здавалося  перевернувся,  щаслива,  три  роки  поспіль  з  бабусею,  не  розлий  вода.  За  цей  час  вона  повідала  їй  про  матір,    яка  виїхала  на  БАМ.  Донька  їй  написала  єдиного  листа,  що  все  добре  і  навіть  не  залишила  адреси.  Вона  не  знала,  що  та  приїхала  в  місто,  народила  дівчинку  і  покинувши  в  пологовому,  знову  поїхала  туди  і  більше  ні  слуху,  ні  духу.  Тільки    п`ять  років  назад  зустріла  однокласницю  доньки,  Юлю,  вона  була  з  нею  разом,  на    тому  будівництві.  Та    поцікавилася,  як  онучка,  тоді  бабуся  дізналася,  що  в  неї  є  онучка.  Розповідала,  що  після  такої  звістки  ледь  не  потрапила  до  лікарні  та  дякувати  Богу  все  обійшлося.  Два  роки  оббивала  пороги  до  дитбудинків  та  наполегливість  все  ж  зробила  своє  діло.  Наталка  була  щаслива,  що  має  рідну  бабусю,  а  за  матір  давали  запит  в  Росію  та  нажаль  нічого  не  відомо.  
         Дівчина  поступила  до  технікуму  закінчила  «  Бухгалтерський  облік»  працювала  в  бухгалтерії  заводу.  Там  і  познайомилася  на  прохідній  з  Миколою,  він  працював  охоронником.
 Здавалося  все    було  добре,  побачення,  квіти,  кохання,  згодом,  через  пів  року  одружилися.  Та  ніхто  не  міг  здогадатися  ,що  Микола  любив  гульнути,  часом  трохи  випити,  то  нічого,  а    от  з  жінками  любив  пофліртувати.
 Одного  разу  Наталка  раптово  зайшла  до  підсобки,  де  й  застала  чоловіка  з  жінкою,  як  то  кажуть  на  гарячому.
 Пережила,  розлучилися,  все  відійшло,  рана    трохи  боліла  та  життя  продовжувалося.  Бабуся  зіграла  велику  роль  в  її  житті,  завжди  підтримувала,  все  наставляла  на  шлях  істинний,  щоб  не  спішила,  навчилася  розбиратися  в  людях.  
А  потім  її  не  стало….  Пішла  в  той  світ,  залишила  одненьку,  як  билинку.  Ось,  їй  вже  майже  тридцять  років  і  сама…      І  вечорами,  прийшовши  з  роботи,  хоч  вовком  вий,  телевізор,  кіт  і  вона.  І  часом  на  місяць  позирне  вночі,  й  шепоче  про  себе,
-  Ти  одинокий,  як  і  я  та  біля  тебе  зорі  є  ,  а  де  ж,  коли  буде  в  мене  сім`я…  Скажи,  коли  до  мене,  хтось  постукає  в  двері?
 А  потім,  огорталася  ковдрою,  неначе  від  холоду,  а  поруч  Сіренький  муркоче.  А  він  –  то,  ласки  теж  хоче,  погладить  його  ніжно  по  спині,  за  вушком,  всміхнеться  і  вже  під  муркотіння  засне.
     Перевела  подих….Озирнулася  довкола,  неначе  зовсім  одна  тут,  на  цвинтарі.  Тихенько    прошепотіла,
-Бабусю,  вибач,  давно  в  тебе  не  була.  Та  хочу  з  тобою  поділитись,  я  знову  обпеклась…Так  вийшло  була  на  курсах  підвищення,  зустріла….  
     І  неначе  все  перед  очами;  на  зупинці  стояв  високий,  чорнявий  чоловік,  у    військовій  формі.  Все  позирав  на  годинник,  а  потім  раптом  підійшов  до  неї,
-Вибачте,  ви  часом  не  знаєте    графік    роботи  автобуса  шостого  маршруту,  вже  пів  години  чекаю,  немає,  чи  може  я  запізнився  й  сам  не  знаю…
Зашарілася,
-Вибачте,  я  не  місцева.  Тож  графіків  не  знаю  та  й  мені  на  інший  автобус.
 Ось  так  познайомилася  з  ним.  Представився  Олександром,  мав  звання  старшого  лейтенанта,  працював  при  Військкоматі.
Він  провів  її  до  технікуму,  де  були  курси  і  після  занять  проводжав  на  квартиру,  де  зупинилася    вона  на  час  відрядження.
Олександр  був  неначе  строгим  і  в  той  же  час  часто  всміхався.  Веселий,  невгомонний,  все  розповідав  про  пригоди  солдат  на  службі.  Не  був  одружений,  мав  однокімнатну  квартиру  від  військкомату.
 Одного  разу,  після  двох  тижнів  знайомства,  запросив  її  до  себе  на  чай.  Та  Наталя  не  наважилася,  вже  не  той  вік,  позалицятися  й  розбігтися,  давно    треба  когось    серйознішого,  для  сімейного  життя.
         Після  курсів,  він  дзвонив  їй  на  роботу  по  стаціонарному  телефону.  На  Новий  рік  приїжджав,  посиділи  в  ресторані,  поспілкувалися.  Наполегливо  говорив,  щоб  запросила  до  себе  та  вона  була  непохитною.  Коли  проводжала  на  вокзалі  попросив  її  руки,  вона  не  очікувала  цього  та  кивнула  головою  і  сказала,  що  подумає.
     Вже  була  весна….    Олександр  по  телефону    просив,  щоб  приїхала  до  нього  та  вона  все    ніяк  не  могла  вирватися  з  роботи.
           Одного  разу  в  бухгалтерію  зайшов  новий  головний  інженер,  взяти  якісь  папери.  Він  рідко  заходив  та  коли  спілкувався  з  головним  бухгалтером  весь  час  його    погляд  був  направлений  до  Наталі.  Співробітники  помітили  це  і  часом  ,  з  усмішкою,  запитували,  чи    не  вона  часом  його  коханка.  В  кабінетах  про  нього  ходили  розмови,  хоча  й  має  сім`ю.
 Цього  разу  він  запросив  до  себе  в  кабінет  Наталю,  щоб  забрала  в  нього    папери  і  всміхнувшись  вийшов.  Так  він  не  церемонився.  Тільки  вона  зайшла  в  кабінет,  як  він  попередив  секретарку,  щоб  його  не  турбували.  Його  очі  нагадували  їй  про  якогось  корейця  з  фільму.  Сміливо  підійшов  до  неї,  коли  вона  сіла  за  стіл,  поклав  руку  на  плече,
-  А  що  Наталю,  розважимося  сьогодні?  Я  пошлю  тебе  на  пошту  відіслати  папери,  сам  завезу  тебе  туди,  а  потім  на  квартиру,  чи  може  до  тебе.  Адже  ти  сама  живеш,  що  скажеш?
Вона  почервоніла,  в  очах  з`явилися  вогні  ненависті,  ледь  стрималася,  щоб  часом  не  загнути  мата.  Різко  відкинула  руку  з  плеча  і  поспішала  до  дверей,
-Ви  ,  шановний,  помилилися  адресою.  Я  не  дівчинка  по  виклику.  Не  той  вік  та  і  з  ким  йти,  ще  треба  подумати,  чи  він  вартий.
Вже  в  дверях  почула  гучний,  демонстративно  вульгарний  його  сміх,  різко  вийшла  з  кабінету.  
Той  випадок  часто  згадувала,  коли  його  зустрічала  в  коридорі  та  він  лише  всміхався  і  примружував,  досить  і  так  вузькі  очі.  Вона  ж  не  звертала  уваги,  вирішила,  що  на  світі  багато  дурнів,  хоч  і  займають    високі  посади.    
 І  ось  вже  осінь…  Зовсім  недавно  мала  піти  в  відпустку  та    зненацька  була  перевірка  з  Києва,  тож  не  відпустили.  Олександр  чекав  на  неї,  бо  дзвонив  щодня  і  адресу  свою  дав,  бо  можливо  буде  в  цей  час  в  від`їзді,  бо  навесні  і  восени  роботи  в  Військкоматі  завжди  більше,  адже  призив  в  армію.
       Їй  повезло,  всього  два  дні  знадобилося  для  перевірки  паперів.  Ніяких  неприємностей  не  було  і  Наталя  радісно  пішла  в  відпустку.
Вона  вирішила  йому  зробити  сюрприз,  приїхати  зненацька,  бо  ж  тільки  вчора  повідомила,  що  трохи  затримається.
Осіннє  ранкове  сонце  трохи  іскрило  між  хмар,  було  прохолодно,  хоча  вітру  не  було.
       Наталя  підійшла  до  п`ятиповерхового  будинку,  двері  в  під`їзді  були  відчинені,  відчула  якусь  тривогу  в  душі.  Так,  наважилася  приїхати,  хоч  побачити,  як  він  живе,  а  там,  далі  видно  буде..  
Кілька  раз  надавила  кнопку  дзвінка,  тихо….Мабуть  немає  вдома,  вирішила  та  раптом  відповів  жіночий  голос,  
-Зараз,  зараз,  одну  хвилиночку!  Любий,  ходи  сюди,  тут    якась  жінка,  напевно  кур`єр  з  роботи.
   Наталя  хотіла  відійти  назад  та  двері  відчинилися.  Перед  нею  стояла  славна,  білява  жінка  в  домашньому  халаті,  з  великим  вирізом  на  грудях,  було  видно,  що  халат  вдягнений  поверх  нічного  пеньюару.  Олександр  підійшов,  побачивши  її    відразу  зблід,  
-Ти?
Розгублено  дивився,  не  знав,  що  сказати.
Він  теж  був  вдягнений  в  халат.  Вона  все  зрозуміла,  різко  розвернулася  й  пішла  до  виходу.  А  він    більше  ні  слова  не  сказав…..  Почула,  як  закривав  двері.  Вона  в  розпачі  відразу  поїхала  додому.
   І  ось  відкинувши  від  себе  спогади,  поправила  каштанове  волосся  на  плечах,  всі  спогади  тихо  розповіла  бабусі.
І  вже  гучніше,
-Ось,  бабусю,  ти  все  знаєш….  Тож  цим    я  можу  лише  з  тобою  поділитись.  Не  знаю,  чому  таке  життя….  Мені  здається  я  сильна  та  насправді  слабка,  хочу  бути  комусь  потрібна.  Хочу  мати  підтримку  в  житті.  Невже  не  маю  права  на  справжнє  кохання,  бабусю?!  
     Раптом  кілька  краплин  попало  на  обличчя,  підійняла  голову  догори.  Невеличка    сіра  хмара  наче  зависла,  стояла  на  місці,  а  вітерець  час  від  часу  від  неї  навіював  ріденькі  краплини  дощу.
Вона  вклонилася  до  могили,
-Все  я  піду,  вибач  бабусю!  Гадаю  ти  наснишся  мені,  даси  пораду,  як    жити  далі.
         Наталя  повернула  на  пряму  дорогу,  яка  вела  до  виходу  цвинтаря.  Вона  побачила  чорну  собаку,  яка  крутила  хвостом  і  бігла  в  її  напрямку.  І  недалеко,    десь  в  метрах  тридцяти,    позаду  собаки  йшов  в  чорному  плащі  чоловік  з  парасолькою.
                 Їй  стало  легше  на  душі,  від  того,  що  поспілкувалася  з  бабусею.  Настрій  покращився,  вирішила  відразу  додому  не  їхати,  а  пройтися  пішки  зо  дві  зупинки.  Адже  дощ  тільки  налякав,  хмара  майже  не  помітно  та  все  -  таки  поплила  на  захід,  де  скупчилися  багряні  й  ледь  рожеві  хмари.  
             Біля  воріт  виходу  почула,  як  хтось  її  гукнув.  Озирнулася,  чоловік    в  чорному  плащі,  високого  зросту  всміхався,  поспішав  до  неї,
-Наталю  ти?  А,  я  думав  помилився.  Ти  така  славна,  зачіску  змінила.
Підійшовши  ближче,  він  уважно  дивився,  неначе  милувався  нею,  всміхався.    Вона  зашарілася,  не  знала,  що  сказати,  лише  легенька  усмішка  на  обличчі  і  лагідний  погляд.
-Ти,  що  не  впізнала?  Це  ж  я  Славко!  Черкашин,  з  паралельного  класу,  -  гучно  й  піднесено  випалив  він.
-  Ох  і  красуня  стала!  В  таку  закохатися  не  гріх  би  було  та  напевно  заміжня,  є  сім`я,  -  продовжив  він  з  гарним  настроєм  і  намагався  дивитися  в  очі.
Наталя  зупинилася,  з  усмішкою    підморгнула,  
-Ну  досить,  ти  все  рівно,  як  школяр,  компліменти  даруєш,  лиши  для  дружини,  а  то  приревнує.
-Це  окрема  тема.  Давай  зайдемо  в  кафе,  якщо  не  дуже  поспішаєш,  -    весело  запропонував  він.
-Ну  гаразд,  я  у  відпустці,  маю  час.  І  вдома  на  мене  ніхто  не  чекає,  -    сказала  спокійно,  трохи  замислившись.
   В  кафе  не  людно,  тихо  грала  лірична  музика.  Під  звучання  повільно  крутилася  підвісна  дзеркальна  куля,  яка  світилася  і  переливалася  різними  кольорами.  Було  дуже  комфортно….
     Він  замовив  вино  і  цукерки,  вона  з  цікавістю  спостерігала,    не  заперечувала.  Їй  хотілося  розвіяти  самотність,  яка  її  останнім  часом  дуже  бентежила,  не  давала  спати.
Вони  спілкувалися,  пригадували  школу.  Їй  так  було  легко,  шкільні  спогади  неначе  повернули  їх  в  юнацькі  роки.  Вона  так  захватилася  в  розмові  про  школу,  що  вже  називала  його  Славком  і  всміхалася.  А  в  очах  замерехтіли  веселі    іскринки,  він  це  помітив  і  ніжно  взяв  її  за  руку,
-Ну  ось,  ти  зараз  така,  як  колись.  Що  тебе  хвилює,  бентежить?  Поділися,  тобі  стане    легше  на  душі.  Адже  ми  з  тобою  разом  йшли  з  цвинтаря.  Туди  ж  загалом  йдемо  поділитися  сокровенним.  
     Наталя  трохи  схиливши  голову  до  столу  розповідала  про  зради,  які  їй  було  тяжко  пережити.  На  якийсь  час  замовкала,  її  погляд  не  стояв  на  місці,  все  десь  бігав,  неначе  відшукував  щось  і  знову  говорила.  Закінчуючи  розмову,  підкреслила,  що  втратила  довіру  до  чоловіків.  А  потім  схвильовано  сказала,
-Та  ні,    ти  тільки  не  подумай,  що  я  хочу,  щоб  мене  хтось  пожалів,  зовсім  ні,  просто  думаю  чому  така  доля,  комусь  все,  а  комусь  нічого.
-Гадаю  тобі  не  буде  цікаво  почути  приблизно  те,  що  ти  розповіла  мені.  Правда,  мене  спіткало  таке  один  раз  та  гадаю  цього  достатньо,  щоб  зробити  рану  на  все  життя.  Та    все  ж  я    себе  відчуваю  сильним,  здатним  загоїти  рану,  життя  продовжується,  треба  жити.  І  тобі  скажу,  ми  молоді,  і  в    нас,  ще  все  попереду.
 -А  давай  розважимося,  Подивись,  он  пара  танцює,    давай  згадаємо    випуск,  -  він  протягнув  до  неї  руку.
Наталя  почервоніла,  відвела  погляд  в  сторону  та  все  ж  встала,  подала  йому  руку.
     Неначе  свято,  піднесення  душі  у  світ  танцю,  вона  забулася,  примружуючи  очі  від  задоволення,  ледь  торкалася  його  руки,  не  поспішала  кружляла  в  легкім  вальсі.  Він  обережно  вів  її,  підтримував  неначе  скарб,  а  серце  так  шалено  стало  битись,  що  вже  подумав,  що  вона  почує,  не  зводив  з  неї  очей….
Вони  повернулися  до  столу,  як  діти,  дивилися  з  задоволенням  один  на  одного.  Пуста  пляшка,  криштальні  бокали    на  столі  сяяли  від  дзеркальної  кулі,  їм  обом,  це  нагадало  випускний  бал.  Офіціант,  всміхаючись  приніс  морозиво…
-Ми  з  тобою,  як  колись  після  випускного,  пам`ятаєш?  -  вона  зазирнула  в  очі  і  раптово  почервоніла.
Почервоніла,  від  його  погляду,  той  блиск  в  очах  і  прямий  погляд  неначе  діставав  до  серця,  раптом  так  стало  тепло,  зненацька  взяла  його  за  руку,
-  Дякую  тобі,  за  цей  чудовий  день  і  за  танець,  я  так  давно  не  танцювала,  ти  мене  приємно  вразив,  здається  не  змінився  зовсім.  І  не  дивись  на  мене  так  пронизливо,  будь  ласка…
-  Та,  що  ти?!  Розумієш  ти  мені  подарувала  миті  щастя,  ось  тут,  зараз.  Я  себе  таким  щасливим  давно  не  відчував.  Сьорбнув  останнім  часом,  як  кажуть  гарячого  борщу,  теж    ошпарився  окропом,  як  і  ти.  Та  ще    є  дві  причини,  які  похитнули  моє  життя…  На  цвинтарі,  не  тільки  бабуся,  яку  ти  знала,  минув  рік,  як  батьки  розбилися  на  машині…  
Він  хвилювався,  голос  ледь  –  ледь  тремтів,  трохи  зблід,  відвів  погляд    та  все  ж  продовжив,
-  Мій  старший  брат  живе  в  Києві,  я  тут  сам,  один.  Зараз  я  не  в  форму  одягнений,      в  цивільному  та  я  ж  насправді  молодший  капітан  судна,  допіру  повернулися  з  полону.  В  Нігерії  були  непорозуміння  з  товаром,  майже  три  місяці  там  судно  тримали.  Та  дякувати  Богу  все  з`ясувалося.  Я  давно  живу  в  Одесі,  а  тут  квартира  батьків.  Ми  часом  з  братом  разом  тут,  а  коли  й  по  одинці,  як  виходить.  В  нього  там  квартира,  сім`я,  а  я  більше  в  плаванні,  приїжджаю  сюди  раз  чи  два  на  рік.
Вона  уважно  слухала,  все  ще  двома  руками    тримала  його  за  руку,
-Прийми  мої  співчуття…Не  розчаровуйся  в  житті,  все  владнається,  ти  вартий  того.  Гадаю  буде  все  добре…Я  часом  задумуюся  про  своє  життя,  бере  відчай  та  ось  вислухала  тебе,  ні  мабуть  все  це  не  вірно,  ми  насправді,  ще  занадто  молоді,  щоб  впадати  у  відчай,  так    не  годиться…
Запала  тиша,  кожен  думав  про  своє…  
Весела  компанія  зайшла  до  кафе,  гучно  розмовляли,  сміялися…
Мабуть  нам  пора,  -  запропонувала  Наталя…
Легка  прохолода  огорнула  тіло,  Наталя    здригнулась,  позираючи  на  небо,  вже  вечоріло….  Здалеку  темно  сіра  пелена,  неначе  спускалася  до  землі…
-Ось,  ось,  буде  дощ,  давай  швидко  до  автобуса,  напевно  не  встигнемо,  -  проговорила,  взявши  його  під  руку.
По  обіч  дороги  стояло  «Таксі»,шофер  дрімав,  голова  була  схилена  на  руль.
В`ячеслав  постукав  по  капоту,
-  Друже!  Виручай,  бо  зараз  змокнемо…
       Вона  сиділа  задивлялась  на  дорогу,  а  він  поряд  спостерігав  за  нею,  йому  не  хотілося  розлучатися  та  все  ж  вирішив  зробити  паузу,  щоб  розібратися  в  собі.
Мжичив  прохолодний  дощ…  Кілька  хвилин  в  дорозі  і    вони  біля  її  будинку,  не  поспішаючи,  під  руку,  провів  до    вхідних  дверей.  
-Я    навідаюсь  до  тебе  перед  тим,  як  їхати.
Раптом  устами  доторкнувся  до  пальчиків  правої  руки,
-Гадаю  ти  не  проти?  
Зашарілася,  від  несподіванки  загупало  серце,  не  могла  вимовити  й  слова,  тільки  кивнула,  відкривала  двері.
Він,  як  хлопчисько  заскочив  в  машину,  назвав  адресу  водієві.
Ох,  подумав,  бентежить  вона  мене,  бентежить,  а  може  з  нею  я  віднайду  спокій?  Може  дасть  згоду  бути  зі  мною  та  й  забрати  в  Одесу.  А,  що  далі?  Чи  здатна  народити  дитя?  Хто  знає  ,  що  в  неї  було  за  життя?
 Спохватився,  як  таксист  сказав,  що  вже  приїхали…
         Тим  часом  Наталя  закривши    за  собою  двері  квартири,  зупинилася  перед  дзеркалом,  буяли  емоції,  не  знала  куди  себе  подіти  і  випалила,
-  Свет  мой  зеркальце  скажи,  да  всю  правду  расскажи…  Ти  одно  знаєшь  секрет,  кто  полюбит  меня,    иль  нет?***
Розставивши  руки  крутнулася  два  рази  і  пританцьовуючи  підійшла  до  ліжка  впала  ниць.  А  потім,  піднявши  голову  догори,  звернула  увагу  на  фото  бабусі.
 Сльоза  котилась  по  обличчі  і  в  думках  зверталася  до  неї,  якби  ж  ти  була  поруч,  то  мені  було    б  легше….А  може  ти  наснишся  мені,  підкажеш,  як  далі  жити?  Адже  ти  знаєш,  чи  буду  я  щаслива  чи  ні.  Ти  завжди  мене  підтримувала,  хоч    і  наробила    я  помилок  в  житті…
З  думками  спостерігала  за  дощем,  який  то  мжичив,  то  сильнішав,  вкрилася  ковдрою  і  заснула…
Перед  нею,  яскравий  літній  день…  Широка  дорога,  по  обіч  якої  колосяться  хліба,  а  по  них  червоні  маки.  Вона  неначе  йде  по  тій  дорозі,  підіймає  голову    до  неба,  а  воно  зовсім  без  хмар,  чисте  і  голубе,  голубе.  Аж    раптом    перед  нею  по  дорозі  розстеляється  вишитий  рушник  і  чує  голос  бабусі,
-Наталочко,  це  твоя  дорога!  Йди  впевнено  по  ній,  не  бійся,  все  буде  добре.  Це  твоя  доля,  сміливіше,  впевненіше  йди,  повір  йому  і  ти  будеш  щаслива….»
Так  раптово  проснулася,  Сіренький  мурликав  біля  самого  обличчя,  лапою  торкався  волосся.
Потягнулася,  а  потім  трохи  сердито,
-Ото  сон!    Такий  сон  перебив,  бешкетник!  Їсти  хочеш…..
         В`ячеслав  не  взяв  її  номер  телефону  і  свій  не  запропонував  записати.  Наталя  два  дні  поспіль  не  могла  вговтатися  після  зустрічі,  все  думки  про  нього.
               Перебирала  речі  в  шафі  і    думала  про  те,  що  наснилося,  чомусь  вірила  снам,  особливо  коли  снилася  бабуся.  Можливо  піти  на  той  рушник,  якщо  запропонує,  кинусь,  як  кажуть,  -«  У    вир  головою».  А,  як  знову  ошпарюся  та  ні,  тоді  б  не  наснилося  так,  таке  хлібне  поле,  колоски  налиті,  брав  її    сумнів,    тож  уві  сні  не  бачила  бабусі,  тільки  чула  її  голос.  
   Неначе  підсумки  підбивала,  адже  з  ним  так  легко  і  тепло,  погляд  ніжний  і  ласкавий,  нехай  би  той  сон  став  реальністю,  можливо  й  насправді  з  ним  буду  щаслива.
   Вже  за  вікном  світліло…  Не  могла  спати  цієї  ночі,    навіть  не  читалося,  як  часом  бувало.  О  другій  годині,  накинувши  махровий  халат  вийшла  на  балкон,  вдивлялася  в  ніч,  рахувала  зорі.    Якесь    дивне  передчуття,  щось  сьогодні  мало  статися…..  
 На  годиннику  десята…  Вона  дивилася  телевізор….Засвистів  на  кухні  чайник  і  одночасно  почула  дзвінок  в  двері.  Розгубилася,  сама  не  знала  чому,  потім  виключила  чайник,  причесала  волосся  і  вже  спокійно  підійшла  до  дверей…
В`ячеслав  тримав  в  руках  троянди,  не  три  і  не  п`ть,  а  великий  букет.  Вона  побачивши  його  в  костюмі  капітана  почервоніла,  не  могла  вимовити  й  слова.  Обоє  стояли  дивилися  один  на  одного,  на  якусь  мить  завмерли…
-Наталко!  Добрий  день!    Може  не  виженеш?  Це  тобі,  -  хвилюючись,  не  поспішаючи  сказав  і  поцілував  в  щоку.
Він  бачив  її  щасливі  очі,  взяв  за  руку,
-Ну,  що  запросиш,  чи  проженеш?
-Вибач,  я  трохи  розгубилася…Такий  букет!  Мені  ніхто  таких  не  дарував...  Дякую!  Заходь,  заходь!  У  мене  саме  закипів  чайник,  тож  проходь,  нікого  немає,  я  ж  одна,  не  соромся.
Він  позирнув  на  годинник,  
-Так  Наталко,  у  нас  часу  обмаль.  Сьогодні  треба  все  встигнути,  тож  буду  говорити,  а  ти  слухай.  Я  взяв  білети  до  Одеси  на  завтра.  У  нас  є  доба  все  вирішити.
 Дістав    коробочку  з  каблучкою,  відкрив,  став  на  одне  коліно,
-Наталочко!  Будь  мені  дружиною!  Ти  пробудила  в  мені  ті  почуття,  що  були,  ще  в  школі.  Я  кохаю  тебе!  Я  обіцяю  не  зраджувати,  поважатиму  твою  думку,  берегтиму  тебе!
Він  дуже  хвилювався,  трохи  зблід,  рука  з  каблучкою  ледь  –  ледь  тремтіла.  Вона  відчула  до  обличчя  прилив  крові,  гучно  билося  серце…
-Я  згодна,  -  тихо  проговорила.
-І  у  нас  будуть  діти,  Наталочко,  ти  не  проти?  Схожі  на  тебе  і  на  мене,  -  випалив  він,  дивлячись  прямо  в  очі.
Вона  неначе  присоромилась,  почервоніла.  А  він  заглядав    в  очі,  намагався  піймати  її  погляд,  щоб  розпізнати  чи  щиро,  чесно  відповість,  чи  є  іскра  кохання?
-  Гаразд  ,тільки  двоє,  не  більше,  бо  не  такі  ж  вже  з  тобою  молоді.
Він  підняв  її  на  руки,  крутнув,  поставивши  на  ноги  цілував..
А  після  поцілунків  пили  чай.  Розмовляли,  будували  плани  на  майбутнє,  весело  обговорювали  від`їзд.
 Коли  він  пішов,  обцілувала  фото  бабусі,  поклала  в  валізу,  в  думках  розмовляла  з  нею,  просила  благословення.  Потім  з  годину  сиділа  на  дивані,  неначе  закам`яніла,  в  котре  згадувала  рідненьку.  Перед  очима  той  день,  як  побачила  її  вперше,  коли  вона  прийшла  за  нею  в  дитбудинок.  Солоне  відчула  на  губах,  навіть  не  помітила,  що  сльози  текли  по  щоках,  а  потім  в  голос,
-Ну  добре,  бабусю,  треба  поспішати,  багато  роботи….
 Час  у  Наталі  пролетів  в  клопотах,  подумала,  як  добре,  що  у  відпустці,  збирала  речі.
В*ячеслав  поїхав  додому  теж  збирати    речі.  Він  радів  осені,  радів,  що  зустрів  її,  що  не  відказала….
Вона  солодко  спала  цю  ніч,  навіть  нічого  не  наснилось.  Кіт,  як  завжди    спав  біля  неї,  теж  дуже  тихенько.
За  вікном  легенький  сірий  туман  накрив  ранок…  Виднілось  напів  -  голе  дерево….  Осінній  пейзаж  її  не  засмутив…Потягнулася  в  ліжку,  всміхнулась,  погладила  кота,
-Ну,  що  гайда,  підіймайся,  будемо  збиратися….
Кіт  потягнувся,  замуркотів  біля  шиї,  терся  об  бороду,
-Ну  досить  ніжитись,  тепер  будеш  лише  охоронцем,  буде  мені  з  ким  ніжитися  у  ліжку…
         Закипів  чайник  і  одночасно  дзвінок  у  двері…
Він  стояв  перед  нею  всміхнений,  щасливий,  в  одній  руці  валіза,  в  другій  троянди  ,  а  погляд  ніжний,  теплий.
-  Доброго  ранку  !
 Поцілунок  у  щічку,
-На  нас  чекає  таксі…
     На  ходу  випили  чай,    спішили…
Спішили  йти  по  одній  дорозі  в  житті  …  Вона  всміхалася  в  машині  і  подумки,  дякувала  долі,  в  надії,  що  буде  щаслива,  що  відтепер  в  неї  все  буде  добре….
В*ячеслав    тримав  її  за  руку,  відчував  її  хвилювання,  легеньке  тремтіння,  дихання,  йому  стало  тепло  на  душі,  спокійно.  У  нас  все  буде  добре,  адже  відчуваю  вона  до  мене  не  байдужа.    
   Машина  їхала  до  аеропорту,  по  обіч  дороги    рушником  стелилося  багрове,  жовте,  місцями  темно  –  зелене  листя.  Осіннє  сонце  проводжало  їх  мерехтінням  променів…
-
                                                                                                                                             ***-  російською  мовою

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759146
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 07.11.2017


Світлана Семенюк

Найкращий килим

Що  то  за    така  морока?
Від  зими  і  до  весни
Все  сваряться  пори  року  -
В  кого  кращі  килими!?

-Я,  тчу  килими  –  розкішні,  -
розпинається  Зима.
-І  пухнасті  й  білосніжні,
І    біліших  вже  нема!
А  як  сонечко  освітить
Срібний  килимів  наряд  -
І  алмази  й  самоцвіти
Тоді  щиро    мерехтять.

-Мої    килими  не  гірші  -
із  зеленого  сукна.
І,  на  дотик    дуже  ніжні,  -
хвалиться  й  собі    Весна.
-Оксамитово-  м’якенькі,
вкриті  перлами,  з  роси.
Малахітові,  легенькі  -
Неймовірної  краси!

Літо  втрутилось  в  розмову:
-Сперечаєтесь  дарма!
Таких  килимів  чудових,
Як  мої  –  ніде  нема!
Бо  ж  гаптовані  з  яскравих
 кольорових  ниточок.
Візерунки  в  них    цікаві,
Із  барвистих  квіточок.

-Та  вже  годі,  перестаньте  -
мовить  Осінь  і  собі.
-На  мої  коври  погляньте:
Жовті,  бурі    і  руді.
І  яскраві,  і  барвисті  ,
Із  мережок  золотих
Та  м'якесенького    листя.
І  ніде  нема  таких!

Сперечаються    і    досі,
Ніяк  згоди  не  дійдуть  -
Весна  літо  зима  й  осінь.
…Й  далі  килими  прядуть…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759143
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 07.11.2017


Елена Марс

Не бывает - никем не любимых

Не  бывает  -  никем  не  любимых...
Не  рождает  Господь  и  таких,
Кто  хоть  раз  не  любил  -  ощутимо,
В  глубине  своих  троп  потайных.

Любят  нас,  любим  мы...  В  этом  мире
Даже  самый  отпетый  подлец,
Пропивающий  душу  в  трактире,
Для  кого-то  -  и  муж,  и  отец...

Проститутка  -  продажная  девка,
Для  кого-то  -  бесценная  дочь.
Хоть  и  смотрят  "чистюли",  с  издевкой,
И  бегут  от  продажности  прочь.

И  бомжа,  в  одеяньи  зловонном,
Не  родившимся  грязным  бомжом,  
Любит  Бог...  В  этом  мире  огромном  
Любят  -  громко,  и  любят...  молчком...

И  того,  кто  на  земли  чужие,
С  автоматом,  идёт  убивать:
Крестят  -  матери  руки  худые...
Молит  Бога  о  нём  его  мать...

Отчего  же  так  много  пороков
В  этом  мире?  Любовь  ведь...    жива?..
Наши  души  -  и  злы,  и  жестоки?..
Добродетель  -  химера,  слова?

Неужели  любовь  постарела
И  не  значит  уже...  ничего?..
А  ведь  Свет  называется  -  белым.
Или  был  таковым...  лишь  пролог...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759132
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 07.11.2017


ТАИСИЯ

"Без Бога - ни до порога"



Здравомыслящий  народ    в  страхе  жить  не  будет!
Состояние  войны    гнев  людской    разбудит!

Не  способна    власть  людей    радость  дать  народу.
Бестолковый  бес  предел  только  мутит  воду.

Пышным  цветом  зацвела  модная  коррупция.
В  неизвестность    уплыла    ценная  продукция.

Заложил  бюджет  в  корзину  –  несъедобную  резину.
Всю-то  зиму  будем  спать,  лапу,  как  медведь,  сосать.

Произвёл  фурор  на  всех  рядовой  чиновник…
Накопил  себе  богатство  –  «Золотой  телёнок»…

Год  17-ый    сейчас    снова    бьёт  тревогу…
Мы  пойдём  другим  путём  –  обратимся  к  Богу.

Ведь  без  Бога,  говорят,  нам  –  «  ни  до  порога»…
Окончательный  вердикт  –  призываем    Бога!

07.  11.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759130
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 07.11.2017


Ol Udayko

100-РІЧЧЯ РАЮ або НЕВЕСЕЛИЙ ЮВІЛЕЙ

         [i]Грядёт  сто  лет  Переворота,*
         Над  Петербургом  Ангел  плачет…
                                       [b]  Олег  Ставицкий[/b]
[youtube]https://youtu.be/uIjNB7DBx-o[/youtube]
     
                                   [i][b]1.[/b][/i]
[color="#960505"][b]В  сусіда  знов  «червоне  свято»!..
На  цей  раз  в  честь  того  100-ліття,
Коли  творилася  завзято
Так  звана  «царствена  еліта».

Матрос  закони  всі  зневажив,
Заговоривши  автоматом…
"Хто  тимчасові  тут?"  –  він  скаже…  
Й  закінчить  річ  відбірним  матом.

І  так  постала  та  Росія,
Яку  й  наразі  ми  ще  маєм…
Й  з’явився  сам  творець  –  «месія»,
Оголосивши  Рашу  раєм!

                                 [b][i]    2.[/i][/b]
Не  знаю,  як  твоїм  народам,
Судить  за  них  не  маю  права,
Та  втрапив  край  мій  тим  "уродам",
Коли  та  армія  –  орава  

Заброд  з  команди  Мурав’йова
Штиками  захопила  владу...
Із  давнини  тут  рід  Кийовий
Молився  іншому  укладу.

Й  запанували  дурість,  морок
Для  волелюбного  народу...
Не  обійшлось  без  вбивств  і  порок  –  
Осяйнокам'яній  в  угоду...    

Микола  Щорс  був,  певно,  першим,
Хто  в  карк  отримав  вражу  кулю…
Та  тим  сусіда  не  завершив  –
Скрутив  «братам»  трипалу  дулю.

Міхновський,  добрий  мій  земляче,
Хто  допоміг  тобі  у  смерті?..
Ще  й  досі  за  тобою  плачуть  –
В  чужій  живемо  круговерті…

А  далі  пали  правдописці  –
Письменники,  знавці,  поети…
Це  їх  в  українській  колисці
Чекістські  нищили  адепти!

                                   [b][i]  3.[/i][/b]
Сандармох,  Воркута,  Соловки
І  Мордовія,  й  тундра    Сибіру…
То  не  гра  вже  у  вас  в  піддавки  –
У  смертях  ви  не  знали  вже  міри…

І  кістки  українців  усюди:  
Густо  встелена  руська  землиця  –
Прислужили  тому  зайшлі  юди,
Й  держиморді  Сосо  вірні  лиця!

Через  те,що  не  йшли  на  «утори»
Непокірні  «брати»-гречкосії,
Влаштували  їм  голодомори…
А  що  мала  за  зиск  вся  Росія?..

                                 [b][i]  4.[/i]  [/b]
А  та  загарбницька  війна  –
Хто  влаштував  її  Вкраїні?
Мільйони  жертв  взяла  вона,
В  замін  залишивши  руїни.

І  не  кажіть,  що  вітчизняна,
Бо  рідною  була  УПА,
Та  спалена  вона  вогнями  –
Енкаведистів  мста  тупа!

А  голодівка  повоєнна,  
А  депортація  в  Сибір?
А  «Вісла»  підла,  потаємна?
А  в  шахти  (примусом)  набір?

А  газ  Дашави?  А  Чорнобиль?
А  тисячі  сумних  смертей?
Афганістан…  І  все  «на  обум»…
А  –  сльози…  (чуєте?)  дітей!..

Іще  і  далі  можна  б  «акать»,
Але…  чи  варто?  Наяву  –
О,  кільки  сліз!..  Не  треба  плакать:
"Я  стверджуюсь!  Бо  я  живу!"  –

Так  вигукнув  Павло  Тичина,
Бо  не  вдалося  розстрілять,
Як  те  «Відродження»  дитинне
І  як  письменницьку  всю  рать…

                                         [b][i]5.[/i][/b]
…Та  маскарад  на  Красній  площі**
Під  репет:  «Наці  не  пройдуть!»
І  –  о,  "кощунство"!  –  Бланка  мощі
Нам  кажуть,  що  новий  редут

Вже  зводить  цар  супроти  світу…
(На  ядерний  на  цей  раз  штиб)
О,  скільки  в  нас  ще  того  квіту  –
Диктаторе!  Вдавився  ти  б…

І  пнеться  геть  зі  шкури  Раша...
Вдається  й  до  таких  лукавств,
Як  нинішній  парад  на  Красній,
Немов  пародія  якась…
 
...І  буде  бал  ,  і  будуть  гості…
(Та  чи  поїде  хтось  туди,
Де  море  крові,  тлін  і  кості,
…І  канібалові  сліди?!)

[i]                                      [b]  [b]6.  Епілог[/b][/b]
Бенкетуйте  ж,  радійте…  на  тризні  –
Злодіянь    не  забудуть  народи:
В  них  відняли  ви  їхню  вітчизну!
Ще  б  покаятись  вам,  та  вже  пізно  –
Адже  тендер  на  мсту  уже  продан![/b][/color][/i]

7.11.2017
_______

*В  Росії,  та  і  в  СРСР  теж,  величали  той  більшовицький  
   заколот  як  Велика  жовтнева  соціалістична  революція.
**МОСКВАрад  –  кошмарад,  присвячений  нібито  
75-річчю  параду  7  листопада  1941  року,  коли  
війська  Вермахту  вже  були  під  Москвою...  
Із  свіжої  преси:  «Видихніть,  та  ВВВ  давно  вже  
закінчилася  (закінчиться  й  ця,  ваша  –  загарбницька,
а  наша  –  за  Незалежність)  і  Гітлер  помер.    Рефрен  
сьогоднішнього  параду  "фашисти  готові  на  все"  
читається  як  "Росіяни  готові  на  все".    "Хворе  
суспільство.  Коли  нема  чим  пишатися,  починають  
мишачу  метушню.  Краще  б  розповіли  про  шкоду  
жовтневого  перевороту,  про  роль  покидьків  в  історії",  -  
пишуть  коментатори.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759125
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 07.11.2017


Nino27

Листопадово й холодно

[b][i][color="#644a82"]Люба    осине,  знов
       ми    чеканням    вимірюєм    час.
Сльози    дрібним    дощем,
       листопадово    й    холодно    в    нас.
А    ти    плачеш    чому,
       хто    й    завіщо    образити    смів?
Знаєш,  смутки    мої
       дуже    схожі    до    твоїх    дощів.
Та    не    в    силі,  прости,
       я    не    втішу    тебе...    не    тепер.
Загубилась    чомусь
       і    ніяк    не    знаходжу    себе...[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759123
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 07.11.2017


Миколай Волиняк

…метадор

Елітні  школи  і  садочки,
Усьо  для  обраних  навстіж.
Де  пахне  доляр-голубочки,
І  геї...в  обществє  престіж.

При  владі  вир.дки-Нерони,
Премєр  базарний  метадор.
Раби  англєйскої  корони,
У  нас  їх  вже...  собачий  хор.

Усі  заводи  їх  ...  і  дзвони,
У  наймах  світ  весь  і  хахол.
Нам  залишились  панталони,
Від  репти.оїдів-потвор.

В  смотрящих  їх  синедріони,
Під  ними  суд...  і  пракурол.
В  церквах  і.ди  і  мас.ни,
Благословенні  від  Мін.р.

На  фронті  гинуть  батальони,
В  броні  ж  собаки  їх-ОМОН.
Р.бе  віщають  і  Г.ндон.
На  троні  гетьманськім  тритон.

Уже  не  буде  вам  відстрочки,
Віддати  мусимо  платіж.
Промиєм  очі  вам  і  точки,
Ви  перейли  "святі"  рубіж.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759066
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 07.11.2017


Ніна Незламна

Я піду стежками

Я  піду  стежками,  босими  ногами
Трави  в  срібних  росах,  поспішу  до  мами
Там  я  народилась,  є  всюди  диво  цвіт
Лиш  там  не  відчую,  стільки  сплинуло  літ.

Мов  мене  гукає,  попереду  погляд
Серце  завмирає,  я  вже  з  нею  поряд
Пташечка  маленька  над  мною  літає
Це  напевно  мама  так  мене  вітає.

Тихо  вітер  віє,  ледь  -  ледь  дощ  хлюпоче
Він  мені  рідненька,  про  тебе  шепоче
Низько  поклонюся,  босоніж,  ну  й  нехай
Нічого  не  боюсь,  це  ж  мій  батьківський  край.

Покладу  троянди,  ти  їх  так  любила
Принесла,  як  завжди,  моя  ненько  мила
Осінь  позолоти  кидає  під  ноги
Ні,  я  не  забула  до  тебе  дороги…..

                                                                                         04.09.2017р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759011
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 06.11.2017


Наташа Марос

БЛАЖЕНСТВО…

Я  так  давно  вже  скучила  за  нами,
Де  ти  і  я,  і  ніч,  безсонна  ніч,
Де  ми,  благословенні  небесами,
Ще  не  пили  отрути  протиріч...

Яке  блаженство  геть  не  помічати
Ні  віку,  ні  погоди,  ні  часу,
Коли  іще  нема  чого  втрачати,
Не  заглядає  в  душу  сірий  сум...

Але  короткі  ті  хвилини  щастя  -
Солодкого  багато  не  бува...
Нехай  тоді,  на  зло  усім  напастям,  
Моя  любов  щоночі  ожива...
             
                     -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759004
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 06.11.2017


Леся Утриско

Де розділялись біль та чужина.

Зібрався  день,  заліг  під  хоругвами,  
Церковні  дзвони,  дихали  свічки,
А  я  в  молитві  линула  до  мами,
Цвіли  в  молитві  батькові  стежки.

Співали  хори,  три  хліби  жевріли,  
Стояла  вкопано  осіння  пелена,
У  Божий  лик  промінчики  летіли,  
А  я  була  у  світі  тім  одна.

Не  бачила  в  нім  люду-  не  хотіла,  
Лиш  білий  лист,  на  ньому  імена:
Я  б  в  небо,  рідні,  птахою  летіла,  
У  ваше  небо,  бо  в  моїм  зима.  

Так  холодно  без  вас  і  так  морозно,  
Лиш  сльози  теплі-  ранішні  дощі,
Тулились  до  мого  лиця  мімозно,  
А  в  них-  тепло  від  кожної  душі.  

Це  все,  що  є  і  все,  що  залишилось:
Та  світла  пам'ять,  спогад,  тишина,
Свіча  сумна-  у  ній  життя  молилось,
Де  розділялись  біль  та  чужина.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758982
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 06.11.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Нащо нам отой " Безвіз"

Ой,  казала  баба  діду:
-Я  в  Америку  поїду.
Глянув  дід  та  й  усміхнувся
Загадково  так  у  вуса.
Вголос  він  же  їй  сказав:
-В  тебе,  бабцю  нема  прав,
Щоб  тобі  там  побувать,
Треба  дозвіл  в  мене  взять,
Я  ж  тобі  його  не  дам,
Бо  боюсь  -  залишусь  сам.
Краще  вдома  ти  сиди,
За  худобою  гляди
Та  паси  курей  і  кіз,
Нащо  нам  отой  !  Безвіз?"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758972
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 06.11.2017


Мирослав Вересюк

МАТУСЮ! МАМО! ЯК МЕНЕ БОЛИТЬ!

Матусю!  Мамо!  Як  мене  болить!
Як  добре,  рідна,  що  не  бачиш  цього!
В  мені  заліза  з  кілограм  сидить
І  по  коліна  відірвало  ноги.

Як  добре  мамо,  що  не  чуєш  ти,  
Як  зву  тебе  і  корчуся  від  муки,
Наклали  хлопці  вже  мені  джгути,
В  моїй  крові  обличчя  їх  і  руки.

Уже  ввели  знеболення  і  біль
Вже  відступає,  лиш  тепер  морозить,  
Немов  жару  змінила  заметіль,
Сварити  будеш,  ще  мене  тривожить.

А  ще  боюся,  заголосиш  ти,
Поллються    сльози,  тож  благаю,  молю,  –  
За  все  рідненька,  вже  мене  прости,
Я  не  хотів  завдати  тобі  болю…  

06.11.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758970
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 06.11.2017


Калиновий

Самсон


Легкий  вітерець  біля  вуха
І  м’якість  щоки  на  плечі.
А  місяць  ллє  світло  із  кухля
Неспілої  ще  аличі.

У    мандри    лаштуються    миші    –
Пакують    зерно    і    полин.
Кіт-тенор    взяв    ноту    найвищу,
Загнавши    коханку    на    тин.

Пес  радо  подався  на  гулі,
Друзякам  прогавкавши  клич.
І  дні  пригадавши  минулі
Щось  тихо  розказує  сич.

І  тінню  час  міряє  липа  -
Стартує  комар  до  зірок.
По  приладах  він,  а  не  сліпо,
Цей  зробить  в  історію  крок.

Ніч  тихо  пливе  над  землею.
Ти  спиш,  я  вартую  твій  сон.
Дарма,  що  плече  трохи  мліє,
Я  буду  стійким  мов  Самсон…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757679
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 06.11.2017


ЮНата

Душа


Душа  ж  то  –  вічно  молода!
А  як  то  їй  в  старому  тілі?
Не  марно  спогад  відліта
В  роки  далекі  молодії…

Душа  ж  то  –  піснею  співа!
А  як  то  їй  в  сумну  годину?
Ото  ж  у  світі  недарма
Так  люблять  пісню  журавлину…

Душа  ж  –  широка  глибина!
А  як  то  їй  в  тісній  темниці?
Немов  обірвана  струна,
Як  замість  журавля  –  синиця.

Душа  ж  –  вона  завжди  жива!
Хоч  будь-хто  розтоптати  сміє.
Вона  ж  –  від  віри  ожива,
І  від  любові,  й  від  надії.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758942
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 06.11.2017


Richter

Демократія по-українськи


Вона  –  це  сотні  душ  відважних  на  Майдані,
на  фронті  тисячі  палаючих  сердець
й  мільйони  виборців,  що  мовби  у  тумані
панянці  скромній  наближають  тій  кінець.

Бо  знову  й  знову  обирають  тих  у  владу,
кому  плювать  на  Україну  в  кожну  мить,
хто  патріотів  лицемірно  в  тюрми  саде
й  не  втомлюється  виборців  доїть!

05.11.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758941
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 06.11.2017


Олена Жежук

Невипите небо

Знов  непроханим  гостем  до  нас  завітав  листопад,
Журавлиним    відлунням    заплакане  небо  прорвало.
Прохолодні  дощі  ллють  у  груди  землі  невпопад
Нерозтрачене  небо,  якого  усім  було  мало.

У  каштановій  стиглості  тверднуть    надії  нові,
Хай    імпресію  осінь    вливає  у  душу  людини.
Я  із  осінню  хочу  відпити    ці  дні  дощові
До  останнього  листу…  останніх  тремтінь  бадилини.

Віддзеркалять  калюжі  вчорашнім  барвистим  теплом,
Під  нічним  ліхтарем  засоромиться  клен  облисілий.
Я  прощаюся  з  осінню  тут,  під  вселенським  крилом,
Й  до  грудей  притискаю  невипите  небо  щосили.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758929
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 06.11.2017


Zoia_Berezovska

Кохання не вмирає

Життя  щаслива  обірвалась  пісня...
По  жилах  —  сотні  лез!
У  груди  —  сотні  куль!
ЇЇ  життя  хтось  ПОДІЛИВ  на  "До"  і  "Після"
ТВОЄ  життя  ПОМНОЖИВ  хтось  на  нуль.

Тепер  ВОНА  ТЕБЕ  питати  буде  лиш  думкою:
—Як  там  буття  ТВОЄ?
Чи  одяг  з  каменю  не  тисне  груди?
Важка  земля  дихнути  чи  дає?

Скажи,  де  ЇЙ  тих  сил  узяти?
Порадь,  де  ж  ЇЙ  тих  сил  знайти,
Щоб  знову  й  знов  із  силою  зібратись
Й  додом  без  сліз,  з  усмішкою  прийти.

ВОНА  прийде  сьогодні,  завтра  й  вчора,
Прийде  до  ТЕБЕ  в  спеку  чи  в  мороз.
І  в  дощ  прийде.  Прийде  здорова  й  хвора.
Прийде  із  оберемком  жовтих  роз.

Троянди  ті  із  ніжним  ароматом
Притисне  до  змарнілої  щоки.
ТИ  б  їх  хотів  КОХАНІЙ  дарувати,
Але,  чомусь,  все  склалось  навпаки.

В  думках  одне,  що  так  не  може  бути!
Можливо  —  сон,  можливо,  він  мине!?
І  знову,  щоб  тепло  твоє  відчути,
Такий  холодний  камінь  обійме.

—  Привіт...  Люблю...  —  вустами  лише,
Так,  що  почуєш  тільки  ТИ.
—  Люблю!!!  —  ТИ  крикнеш  ЇЙ...
...ВОНА  ще  довго  буде  слухать  тишу,
Щоб  завтра  слухать  тишу  знов  прийти...

14.03.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753868
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.11.2017


Миколай Волиняк

Лохи

Дарма  до  вас  стукати,  тратити  силу,
До  нашого  горя  й  проблем  ви  глухі.
Одна  в  вас  задача  нам  вирить  могилу,
Ми  ж  гої    худоба,  для  вас,  ми  -  лохи.

Гнилі  у  вас  гени,  в  вас  суча  природа,
Жовтуха  з  болота  ви,  не  від  Землі.
Ви  біс.ва  псота,  ви  ют.босота,
Душевні  уроди  -  рептилії  злі.

Дурні  прославляємо  вашого  бога,
Цілуєм  ікону,  що  ви  розп’яли.
О,  як  ми  упали  душа,  як  барлога,
Ще  зовсім  недавно  волхвами  були.

Та  скоро  закінчиться  наше  зазим’є,
Вже  ваша  погибель  зі  сходу  гуде.
Каструємо  ваше  «бож.ственне»    сім’я,
Богів  наших  світлих  вже  ера  гряде.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758928
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 05.11.2017


MERSEDES

А ти весни даруєш цвіт…

Коханий  мій  за  вікнами  вже  осінь,
Гаптує  вишиванки  на  зорі.
Вплітає  рижувате  листя  в  коси,
А  ти  цілуєш  рученьки  мої...

Вона  така  чудесна  наче  казка,
Вмиває  срібним  дощиком  поля.
В  душі  у  нас  живе  любов  і  ласка,
Щаслива  я  коханий  бо  твоя.

Твоя  назавжди  -  нам  шепоче  доля,
Твоя  -  шепоче  небо  в  вишині.
Про  почуття  ті  пам'ята  тополя,
Під  нею  ти  освідчився  мені...

З  тих  пір  спливло  багато  уже  років,
З  тих  пір  минуло  вже  багато  літ.
У  котре  осінь  робить  свої  кроки,
А  ти  весни  даруєш  мені  цвіт...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758921
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 05.11.2017


Ніна Незламна

Просять за синів гори золоті / віршована розповідь /

                         /Віршована  розповідь/

-Синочку….Синку  йди  сюди
Сходи-но….Принеси  води
Досить  вже  в  вікно  вдивлятись
Досить  дівку  роздивлятись
-  Тож  чия  ?  Хоч  би  -то  взнати
Звідки?  Треба  розпізнати!  -
Зирнула  мати  сердито
До  криниці  й  гордовито
-  Гори  золоті,  як  має?!
Нехай  тоді  вже  кохає!
На  іншу,  не  дам  я  згоди
Бо  від  них,  одні  лиш    шкоди.
Діти  підуть,  тож  розтрати
Не  веди  таких  до  хати!
Дуже  швидко  роки  летять
Минуло  сину  сорок  п`ять
Вікно  дерево  закрило
За  склом  гарнесеньке  рило
Бурчить  згорблена  матуся
Чи  ж  онуків  я  діждуся
Син  всміхався,  вуса  гладив
Та  від  вікна,  не  відходив.
Раптом  наважився  сказати
Не  хтів  її  ображати
-  Бачиш,  доля  в  мене  така
Навіть  не  вартий  п`ятака!
**
Просять  за  синів  гори  золоті
Звісно,  як  живеться  в  самоті
В  чому  винна  дівка  та  чи  інша
 Може  за  свекруху  буде  гірша?
Турбує  більше…..  Придане,  гордість!
Зламані  долі….  Мають  натомість….

                                                             26.10.2017р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758904
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 05.11.2017


Наташа Марос

В СОТЫЙ РАЗ…

О  таких  говорят:  под  ногами  горела  земля,
Что  сквозь  пламя,  да  в  избу  -  сама,  ну,  конечно,  сама...
Поджигала,  ревела,  тушила,  палила,  паля!
Да,  когда-то  она  очень  многих  сводила  с  ума...
И  судачат,  что  душу  свою  уж  давно  продала
За  мгновение  -  быть  на  виду,  на  слуху,  на  коне...
По  ночам  спали  все,  а  она  не  спала,  не  спала,
Пропадая  в  ночном,  а  ещё  -  предрассветном  окне...
Новый  день  начинался,  где  призрачной  сказке  конец,
Понимание  сущности  грёз  -  ледяною  водой,
Что  никто  из  желанных  её  не  увёл  под  венец,
Хоть  была  сумасшедше-красивой,  такой  молодой...
Где  вы,  рыцари,  что  оседлают  строптивых  коней
И  обнимут  её,  дорогую,  ни  в  чём  не  виня,
Что  -  в  горящую  избу  и  без  промедленья  -  за  ней,
Не  боясь  умереть,  в  сотый  раз,  в  той  стихии  огня...

Приутихли,  умолкли,  упали  -  что  ниже  травы  -
Так  попроще...  кругом  очень  много,  так  много  простых...
Поспокойнее  с  ними  -  о  них  не  услышишь  молвы...
И...  один  лишь...  догнал  на  пороге  и  обнял...  А  ты?..

                           -                    -                      -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758889
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 05.11.2017


геометрія

ЖИТИ БЕЗ ВІЙНИ…

                                                                                         Казав  козак  дівчиноньці
                                                                                                       мало  нещодня:
                                                                                     -Ой  ти,  моя  рибчинонько,
                                                                                                       доленько  моя...
                                         Ходи,  люба-любесенька,-                А  дівчина  радесенька
                                                     у  садочок  мій.                                              косу  розплела,
                                         Пригорнися  до  серденька                до  козака  близесенько  
                                                     я  навіки  твій!                                                вона  підійшла...
                                                                                       Тулилися,кохалися,
                                                                                           вже  й  місяць  зійшов...
                                                                                       А  на  ранок  розійшлися,-
                                                                                           в  бій  козак  пішов.
                                       Зажурилась  дівчинонька,                  Обіцяв  же  козаченько,
                                                     козака  нема.                                                скінчиться  війна...
                                       Заболіла  голівонька,                                Повернеться  ранесенько
                                                     а  в  душі  зима...                                        до  її  крила.
                                                                                   А  війна  та  затягнулась
                                                                                         на  довгі  роки...
                                                                                   Та  дівчина  не  здалася
                                                                                         і  ждала  таки...
                                     Повернувся  козаченько                          Так  буває  у  цім  світі,
                                               на  п"яту  весну.                                              де  є  козаки...
                                     Відгуляли  весіллячко,                                Виростають  диво-діти,
                                               створили  сім"ю.                                            як  і  їх  батьки!
                                                                               Рідну  землю  захищати
                                                                                       готові  вони,
                                                                               Щоб  любити  й  працювати,
                                                                                     й  жити  без  війни...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758888
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 05.11.2017


Лана Мащенко

Птица летит против ветра

Когда-то,  птенцом  пустословным
Покинула  птица  свой  дом.
Летела  к  желаниям  новым,
Не  зная,  что  будет  потом.

Ее  обнимали  метели,  
Ее  целовала  пурга,
Ей  ветры  о  юности  пели,
О  мире  родного  гнезда.

И  вспомнила  взрослая  птица
О  тех,  кто  сейчас  далеко  -
Родные,  любимые  лице,
Которым  совсем  не  легко.

В  пути  одинокие  будни
Заставили  птицу  понять,
Что  плыть  по  течению  трудно,
А    против  течения  -  всласть.

И  птица  летит  против  ветра
Навстречу  родимым  местам.
В  потоке  лазурного  света,
Назад  по  своим  же  следам.

Там  солнышко  ласково  светит,
Смотря  на  семейный  альбом.
Всегда  тебя  радостно  встретит
Твой  ангел-хранитель  -  твой  дом!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758885
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 05.11.2017


горлиця

А СНІГ ЛЕТИТЬ

 А  сніг  летить!  Усе  кругом  біліє,
Все  ж  якось  так  спокійно    на  душі.
Сріблиться  сонце.  Ясно,  хоч  не  гріє,
Зникають  тіні,  тануть  мов  у  сні!

На  гілочці  присів  спочить  горобчик,
І  чи  заснув,  чи  заблукав  на  мить,
Прикрився  снігом,  став  немов  горбочок,
Нараз  стріпнувсь,  розсипав    пух,  летить...

Куди,  питаю?    В  вирій  відлітаєш?
Відбивсь  від  зграї,чи    згубив  сліди?
-Та  ні,  ти  що?  Хіба  ж  бо  ти  не  знаєш,
Ми  завжди  тут!  Минуться  холоди!  
 
Ми  і  в  снігу  знаходимо  поживу,
Ми  витривалі,  тут  наш  вирій,  рай,
Весна  настане!!  Бог  є  справедливий!
Дає  нам  захист-    рідний  тихий  гай!  

Ми  може  і  не  вміємо  співати,
Тих  серенад  і  тьохкань  солов'їв  ,
Цвірінькаєм  та  доглядаєм    хату,
Якщо  не  ми,  то  хто  ж  звеселить  дім?

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758871
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 05.11.2017


OlgaSydoruk

Мне бы пёрышко Жар-Птицы…

Мне  бы  пёрышко  Жар-Птицы…
Мне  бы  -  искорку  огня…
Мне  бы  -  малую  синицу…
Мне  не  нужно  журавля…
Я  б  такое  сотворила  -
Я  б  осколки  собрала…
Я  бы  клеила…лепила…
И  счастливою  слыла…
Мне  бы  пёрышко  Жар-Птицы…
Искру  тихого  огня…
Пару  зёрнышек  –  для  птицы…
Мне  бы  -  чуточку  тепла…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758855
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 05.11.2017


Миколай Волиняк

Ті ж большевики

Жорстока  підлість  і  доноси,
Плетуть  погибель  павуки.
Шматують  тіло  на  полоси,
Погляньте…  ті  ж  большевики.  

Вкраїну  жалять  кровососи,
Епохи  вдаль  летять  роки.
Жуємо  соплі…  малороси,
Не  віддаємо  їм…  борги.

Злетілись  знову  наче  оси,
Нема  доби  щоб  без  біди.
Знов  ті  ж  гієни  ті  ї  ж  поци,
Й  щодня  дарунки  від  Орди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758814
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 05.11.2017


MERSEDES

Осінь ти для мене мила…

Зблідла  осінь  моя  щира,
Загорнулася  у  шаль.
За  вікном  сльозу  зронила,
У  очах  її  печаль...

Може  чаю  тобі  рідна,
Що  би  ти  зігрілася.
Щоб  душа  твоя  розквітла,
Щоб  ти  не  журилася.

Скуштуй  яблочко  рідненька,
У  намисто  приберись.
В'ється  стежечка  вузенька,
Шпориші  переплелись...

Листя  падає  додолу,
Килим  стелить  по  землі.
У  садах  не  чути  соло,
Не  співають  солов'ї...

Небо  вбралося  у  сіре,
Дощ  сумує  за  вікном.
Осінь  ти  для  мене  мила,
Заколишиш  дивним  сном...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758810
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 05.11.2017


геометрія

ЗАГАДАЮ Я ЗАГАДКИ В ЯКИХ ОСІННІ ВІДГАДКИ…

                               1.  Голі  поля,мокра  земля,
                                       Дощ  поливає,  коли  це  буває?
                               2.  Огляда  суворо  скоса,-
                                       Степ,  ліс,  села  і  міста,
                                       Розпустила  сиві  коси,
                                       А  їх  вітер  запліта.
                               3.  Як  зростав  -  у  землю  ліз,
                                       Хто  дістав  -  утерсь  від  сліз.
                               4.  На  полі  я  був  синенький,
                                       Край  води  я  був  біленький,
                                       Кудись  задивився,  
                                       В  човнику  опинився,
                                       В  човнику  швиденькім,
                                       Під  ножиком  гостреньким.
                               5.  У  вінку  зеленолистім,
                                       У  червоному  намисті,
                                       Видивляється  у  воду
                                       На  свою  чудову  вроду.
                               6.  Сидить  дід  над  водою  
                                       З  червоною  бородою,
                                       Хто  йде  -  не  мине,  
                                       За  борідку  ущипне.
                               7.  На  дереві  гойдається,
                                       Жупан  колючий  має,
                                       Він  літом  одягається,
                                       А  восени  скидає.
                               8.  Ноги  на  морозі,
                                       Кишки  на  дорозі,
                                       Голова  на  весіллі,
                                       А  бува  і  зілля.
                               9.    Стоїть  дід  над  водою,
                                         І  хитає  сивою  бородою.
                             10.  Діжа  на  діжі,
                                         Зверху  маяк,
                                         Ніхто  не  відгада
                                         Зроду  ніяк.

                         Відгадки:  1.  Восени.  2.Осінь.  3.Хрін.  4.  Льон.  5,6.  Калина
                                                       7.Каштан.  8.Хміль.  9,10.  Очерет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758771
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 05.11.2017


Надія Башинська

ЛИСТЯ ЖОВТЕ ОБЛІТАЄ

Листя  жовте  облітає  із  тополь  поволі.
Трактори  ріллю  лишили  у  нашому  полі.

Хазяйнує  листопад  вже.  Золотий  листочок
залишить  боїться  гілку...  Ой,  ніяк  не  хоче!

Та  прийшов  час  полетіти,  й  вітри  зашуміли.
Полетів...  ріллю  прикрасив.  Вистачило  сили!

Рілля  чорна...  й  позолота.  Листок  із  тополі.
За  усе,  що  нам  дається,  будьмо  вдячні  долі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758770
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 05.11.2017


Любов Іванова

ХОЧУ ОБРАТНО В ЛЕТО

Х-лещет  с  утра  и  до  ночи,  
О-сени  царь  -  косохлёст,  
Ч-естно,  нет  более  мочи.  
У-жас,  блокада  из  слёз.  
 
О-х,  надоела  мне  слякоть,  
Б-оже,  как  ливень  унять,
Р-анит...  и  хочется  плакать,
А-вгуст,  вернись  к  нам  опять.  
Т-ам  спелых  яблок  корзины,  
Н-ежность  и  щедрость  лучей,  
О-сень  сменила  картины,  

В-плоть  до  земных  мелочей.  

Л-истья  сложив  за  сараем,  
Е-дкость  свою  укроти.  
Т-о.  что  мне  так  не  хватает,  
О-чень  прошу  -  возврати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758722
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 04.11.2017


Крилата

ЗНАЄШ…

Знаєш,  я  тебе  не  розумію.
Вмієш  дим  очима  ти  пустити.
Кликати  тебе…  о,  ні,  не  смію.
Але  й  не  готова  відпустити.

Оком  підживи  життя  коріння,
Думою  додай  наснаги  гласу,
Поки  почуття  –  листок  осінній,  
Не  впаде,  побите  вітром  часу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758715
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 04.11.2017


Лана Мащенко

Как я

Ты  смотришь  в  чужие  глаза,  но  видишь  меня...
Пускай  я  наивно  и  глупо  мечтаю  об  этом,
И  в  этой  мечте  судьба  погибает  моя,
В  романе  кипит  недосказанном  и  недопетом.

Никто  не  сумеет  понять,  простить  так,  как  я,
И  в  жертву  себя  приносить  ни  одна  не  захочет.
Знаю  -  ты  не  простился  сегодня  со  мной,  уходя,
А  значит,  когда-то  вернешься,  иль  днем,  или  ночью.

Ты  вспомнишь  когда-то  о  той,  что  любит  тебя,
И  выпьешь  за  то,  чтоб  такую  же  преданность  встретить.
Посмотришь  назад,  поймешь,  что  ушел  ты  любя,
Что  гордость  мешала  на  чистое  чувство  ответить.

В  покое  тебя  не  оставит    память  моя.
Ты  сердцем  почувствуешь,  как  я  к  тебе  прикасаюсь.
Тронь  свою  родинку  нежно,  как  делала  я,
И  вспомни,  как  счастлив  ты  был,  ничего  не  стесняясь.
 
Такую,  как  я,  не  встретишь  уже  на  пути.
Плохую,  а  может  хорошую  -  ты  только  знаешь,
Но  вечно  будешь  на  встречу  со  мною  идти
Покуда  любовью  дорогу  тебе  освещаю.                26.09.03
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758709
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 04.11.2017


Леся Утриско

Війна гібридна- смерть та молитви.

Спливають  дні  лелеками  за  обрій-  
У  когось  осінь,  а  комусь  цвіте  весна,  
Десь  мирно  сплять,  а  десь  вояк  хоробрий  
Стоїть  на  варті-  там  іде  війна.  

Дитя  родилось-   світ  увесь  радіє,
Дідусь  помер-  вже  свічка  в  голові,
Стареньку  матір  ніжно  син  леліє,  
Десь  пісня  дзвінко  лине  по  землі.  

Хтось  віддає  останню  крихту  хліба,  
А  хтось  згубив  в  маєтках  навіть  лік,  
У  церкві  поминальна  богослужба-  
Пройшов  свій  шлях,  короткий,  чоловік.

Хтось  скаже-  доля,  Господом  хрещЕна,  
Написана  Всевишнім  угорі,  
Хіба  та  смерть  колись  буде  прощЕна,
Де  гинуть  хлопці-   рідні  й  дорогі?

Ні,  це  не  доля-   це  брудна  розправа,  
Гидка  наруга,  згублена  душа,  
Де  лиш  слова:  -  Героям  Вічна  Слава!
Дубовий  хрест,  віночок  спориша.

Кровавий  слід-  матусина  скорбота,
Батьківський  біль  у  грудях  клекотав,
Там  куля  в  серце-   кат  й  брудна  робота,  
Останній  подих  десь  у  вічність  звав.  

Стоять  могили  чітко  у  шерензі,
Де  тишину  стрічають  лиш  птахи,  
Болючий  спомин  доторкає  сонце-  
Війна  гібридна-  смерть  та  молитви.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758663
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 04.11.2017


Мирослав Вересюк

СЬОГОДНІ ТИ ПРИСНИЛАСЯ МЕНІ

Сьогодні  ти  приснилася  мені,
Коли  вже  цього  навіть  не  чекав,  
Як  ми  до  Львова,  вдвох,  на  вихідні,
Гайнули  зранку  від  буденних  справ.

Похмурий  Львів  нас  зустрічав  дощем,
Блукали  тіні  в  закавулках  вулиць,
А  ми  одним  накрилися  плащем,
Накрились  з  головою  і  забулись.

Під  тим  плащем  сховавшись  від  дощу,
Тулилися  до  купи  головами,
Тебе,  гадав  я,  вже  не  відпущу,
Кохання  вічним  буде  поміж  нами.

Хмелів  від  того,  що  твоя  щока
У  такт  ході  торкалася  моєї.
І  що  гріху  набралася  рука,  
Яку  притисла  до  груді  своєї.  

Ховались  на  карнизах  голуби,
Та  ми  на  дощ  цей  зовсім  не  зважали.
Цей  львівський  дощ  близькими  нас  зробив,
А  ще  зігріла  філіжанка  кави.

Та  все  враз  щезло,  цей  спинився  дощ,
Твоє  обличчя  сутінки  розмили.
Злетіли  в  небо  голуби  із  площ
І  лопотінням  крил  мене  збудили…

03.11.2017  р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758631
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 04.11.2017


Валентина Ланевич

Скриплять качелі заржавілі.

Скриплять  качелі  заржавілі,
Не  чутно  сміху  дітвори.
Пусті  будинки  обважнілі,
Вітри  гуляють,  де  двори.

Жовтаві  сосни  німотою
Із  тугою  горнуть  печаль.
Текло  життя  колись  рікою,
Чорнобиль  -  пустки  пектораль.

Відродження  чекають  душі,
Хто  впав  в  невидимім  бою.
Життя  не  лиш  в  хлібі  насущнім,
У  єдності,  в  однім  строю.

Поправить  смерть  теплом,  любов’ю,
В  дружній  підтримці  всіх  живих.
Без  хизувань  у  марнослав’ї,
В  діяннях  людяних,  простих.

04.11.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758622
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 04.11.2017


Світлана Семенюк

Вчителько моя

Цей  вірш  я  написала  ще  будучи  школяркою.  Та,  думаю,  він  актуальний  і  сьогодні.  
Тож  напередодні  свята  дарую  його  всім  вчителям.  


Вкрились  золотом  кленові  віти,
І  дзвенить  роса  в  траві  густій.
В  цей  осінній  день  несу  я  квіти  –
Найдорожчій  вчительці  своїй.

Вчителько  моя,  котру  вже  осінь
Вас  стрічає  в  школі  дітвора?
Сивина  видніється  в  волоссі,
Хоч  сивіти  вам  ще  не  пора!

Ваші  добрі,  стомлені  вже  очі
Учням  посміхаються  щодня.
Знаєм,  ви  не  спали  довгі  ночі,
Щоби  нам  повідати  знання.

Ви,  неначе  добра  фея  з  казки
Нас  навчали  жити  лиш  добром.
Дуже  жаль,  що    іноді,  за  ласку
Ми,  малі,  відплачували  злом.

Скільки  ми  вам  клопотів  завдали,
Скільки  було  болю  і  образ.
Але  ви  нам  завжди  вибачали,
Завжди  заступалися  за  нас.

Вчителько  моя,  ви  крок  за  кроком
Нас  ведете  в  світле  майбуття.
І,  нехай  проходить  рік  за  роком  –
Вас  любити  будем  все  життя.

Ми  за  вашу  щирість  дуже  вдячні,
За  поради  мудрі,  золоті.
І  хоча  буваєм  необачні,
Ви  пробачте  нам  помилки  ті.

І,  нехай  сіріє  в  небі  просинь,
Йдуть  дощі  холодні  у  дворі.
Вчителько,  ви  не  одну  ще  осінь  –
Ніжно  посміхайтесь  дітворі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752869
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 03.11.2017


Іванюк Ірина

Де хризантеми цілий рік не в"януть

 
Грудневим  полуднем,  як  сонце  скрижаніє,-
відлунням  літ,  непійманий  юрбою...
Прийди  в  мій  край,  захований  імлою.
Де  хризантеми  цілий  рік  не  в"януть...

Тут  не  маліє  простір  ані  серце,
а  розум  не  уярмлений  зітханням...
Прийди  в  мій  край,  воздвижений  світанням.
Де  хризантеми  цілий  рік  не  в"януть...

Де  тектонічних  не  буває  зсувів,
а  крони  п"ють  із  надр  безсмертя  воду...
Прийди  в  мій  храм,-  відчуй  молитви  вроду.
Де  хризантеми  цілий  рік  не  в"януть...

Не  в"яне  диво  ватри  понад  сходом,
а  кожен  з  нас  -  щоденне  воскресання...
Терпкі  плоди  любові  -  смак  пізнання...
........................................................
Де  хризантеми  цілий  рік  не  в"януть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758548
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 03.11.2017


Ярослав К.

Срывается снег

Срывается  снег,  уж  не  знаю  ли,  первый...
Да  впрочем,  неважно,  какой  он  по  счёту.
Срываюсь  и  я...  Ох,  опять  эти  нервы!..
Сегодня  подводят  они  меня  что-то...

Срывается  снег,  неприятный,  холодный...
Однако,  головушку  чуть  освежает...
Предзимний  ноябрь  своей  непогодой
Тоску  мою  с  осенью  так  провожает.

Срывается  снег  с  припорошенной  крыши...
Срывайся...  Но  крыша-то,  крыша  -  на  месте!
Душевная  буря  всё  тише,  всё  тише...
Тревожные  мысли,  не  лезьте,  не  лезьте...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758546
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 03.11.2017


Радченко

Пізня осінь

Не  розуміючи  слів,
Не  відчуваючи  біль...
Лише  липка  пустота
Важко  торкнулася  вій,
Сльози  печуть,  немов  сіль
Щоки  і  стислі  вуста.
Осінь  в  промоклім  плащі
Йде  крізь  тумани  й  дощі,
Іней  в  траві  розсипа.
Листя  струсило  гілля
І  сном  тривожним  земля
Під  спів  вітрів  засина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758526
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 03.11.2017


Віталій Назарук

ОСІННЬО-ЗИМОВИЙ ЕТЮД

Глибока  осінь.  Очерет
Косить    старий  дідусь  в  болоті.
Закінчився  пташиний  лет,
Замовкла  осінь  в  позолоті.

І  стало  скучно  навкруги,
Очерети  шепочуть  тихо.
Верби  сплітають  батоги,
Як  бігає  в  болоті  вихор.

Очерети…  Очерети…
Хранителі    зими  і  снігу.
Ви  зберігаєте  сліди,
Залишені  звіриним  бігом.

Дідусь  покриє  власний  дах,
Покошеним  стареньку  хату
І  побіжать  в  очеретах
Сніжинки  білі,    волохаті…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758504
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 03.11.2017


Віталій Назарук

ТАКИЙ СОБІ РОЗДУМ…

Не  пастиму  я  більше  овець,
Не  коситиму  сіно  корові.
Перетреться  біда  нанівець
І  почнуться  часи  гонорові…

Булка    візьме  за  комір  сухар,
Шматок  масла  прикрасить  хлібину,
Загориться  у  небі  стожар,
Позбирає  зірки  у  торбину.

І  засяють  плеяди  вгорі,
І  почнуться  ясні  зорепади.
В  кожну  хату  прийде  оберіг,
Загоряться    серця,  як  лампади.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758503
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 03.11.2017


Наташа Марос

ОХРИСТА…

Загуляла  з  дощами  охриста,
Упилася  туманом  в  рову
І  своє  жолудеве  намисто
Розгубила  у  мокру  траву...

І  включала  музики  на  повен,
Аж  у  сні  ворушилась  зима;
І  хитала  примерзлий  вже  човен,
Наче  розуму  в  неї  нема...

Ще  стриптиз  танцювала  з  вітрами,
Довгі  коси  вплітала  в  гілля...
І,  весела,  не  спала  до  ранку,
Аби  тільки  гуляла  земля...

Гей  ти,  Осене,  п'яна  чаклунко,
Годі  пити  вино  молоде,
Забирай  вже  свої  подарунки
І  ховайся,  бо  холод  іде...

Лиш  сміється  -  нічого  не  чує,
Мочить  ноги  в  пошерхлій  воді,
Бо  гарячку  її  полікує
Повний  місяць  в  часи  сновидінь...

Заховає  в  останньому  листі,
Приколише  змарнілу  й  тоді
У  її  жолудевім  намисті
Дуже  солодко  спиться  рудій...

                   -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758496
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 03.11.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Коли небо низько нахиляється

Гуляє  вітер-розбишака,
Зриває  одяг  із  дерев,
Лише  ялинок  не  чіпає
Та  сосен,  а  іще  смерек.

Під  ноги  кида  листя  жовте,
Яке  кружляє  у  танку
І  килимом  встеляє  землю.
У  пору  чарівну  таку,

Як  сіре  небо  нахилилось
Так  низько-низько,  ледь  не  пада,
Природи  це  казкове  дійство
Ми  називаєм...(  Листопадом).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758495
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 03.11.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Не стріляйте в лебедів

Додолу  листя  опада,
Пожухла  в  лузі  вже  трава.
Два  лебеді  -  він  і  вона,
Їм  відлітати  вже  пора.

Тут  постріл  -  і  її  нема,
Лебідка  очі  закрива,
Стала  червоною  вода,
Яка  ж  бо  сталася  біда.

Другим  поранили  його,
Падає  лебедя  крило.
І  не  здригнулася  рука
Вбивати.То  ж  краса  така.

Рятують  птаха  люди  всі,
Може  у  небо  ще  злетить,
А  пари  він  вже  не  знайде,
Життя  його  буде  гірке.

А  браконьєр  уже  сховавсь,
Людського  гніву  побоявсь,
Бо  гнів  той  справедливим  є,
Стріляти  зась  -  воно  ж  живе.

Хоч  згодом  заживе  крило
Та  не  забудеться  те  зло.
У  кого  замість  серця  лід,
В  душі  недобрий  лишить  слід.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758493
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 03.11.2017


Елена Марс

Пробач мене, Любов

Жива  в  моїй  душі  така  надія:
Позбавитись  всіляких  протиріч.
Шкода,  що  не  навчилася,  не  вмію
Сумнівне  виливати  в  темну  ніч.

Щоб  зранку  прокидатися  -  новою.
Щоб  впевненим  відчувся  кожен  крок.
Хоч  дружній  ранок  з  мутною  імлою,    
Але  -  мудрець,  Не  злий  його  пророк...  

Чому  ж  оте  осяяння  приходить
Так  рідко?..  Все  життя  -  на  терезах.
...  Складна  людини  внутрішня  природа,
Частіше  шлях  до  мрій  вбиває  страх.

А  хочеться  відкинути  сумнівність
Й  довіритися  мріям...  "Гей,  агов!.."  -
Зовуть  мене  відлунням...  Тільки  відстань
Не  меншає...  Пробач  мене,  Любов...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758483
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 03.11.2017


Надія Башинська

НАХИЛИЛАСЯ НАД РІЧКОЮ КАЛИНА

Нахилилася  над  річкою  калина.
Умиває  своє  личенько  верба.
Тут  щораночку  по  воду  йде  дівчина.
Ой,  яка  ж  у  неї  усмішка  ясна!

Ой,  дівчино!  Ти  дзвінка,  
мов  те  джерельце.
Ніжна,  світла,  ясна  зіронько  моя.
Полонила  ти  навіки  моє  серце.
В  сині  очі  закохався  я!

А  в  руках  у  неї  гарні  два  відерця.
А  в  очах  її  завжди  цвіте  весна.
Наберу  я  їй  водиці  із  джерельця.
І  засяє  знову  усмішка  ясна!

Ой,  дівчино!  Ти  дзвінка,
мов  те  джерельце.
Ніжна,  світла,  ясна  зіронько  моя.
Полонила  ти  навіки  моє  серце.
В  сині  очі  закохався  я!

Нахилилася  над  річкою  калина.
Умиває  своє  личенько  верба.
Тут  щораночку  по  воду  йде  дівчина.
Ой,  яка  ж  у  неї  усмішка  ясна!

Ой,  дівчино!  Ти  дзвінка,  
мов  те  джерельце.
Ніжна,  світла,  ясна  зіронько  моя.
Полонила  ти  навіки  моє  серце.
В  сині  очі  закохався  я!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758453
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 03.11.2017


Елена Марс

Білет, літак… Політ душі до мрії

Білет,  літак  -  і  напрямок  відомий  -
У  світ  моїх  найбільших  ностальгій.
Забудеться  в  зими  обіймах  втома,
В  душі  моїй  стривоженій  такій.

Залишиться  позаду  Східна  спека,
Попереду  -  дитинства  береги  -  
Волинь  моя  кохана  і  далека  -
Вітри  її,  морози  і  сніги...

Зима  для  мене  знову  стане  дивом,
Й  цвірінькання  червоних  снігурів.
Заскучила  душа  моя  за  співом  
Чудних  отих  малесеньких  птахів.

За  парком,  де  усе  мені  знайоме...
...  Від  сліз,  таки,  не  втримаюсь,  мабуть,
Коли  відчую  щастя  -  бути  вдома...
А  вдома  -  й  стіни  щастя  бережуть.

Білет,  літак...  Політ  душі  -  до  мрії  -
І  з  долею  поновлений  двобій.
...  Я  вистою,  я  зможу,  я  зумію
На  краще  не  розтратити  надій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758430
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 02.11.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 52

Вот  и  осень  наступила,
Я  ей  радуюсь  вдвойне.
Двух  мальчишек  закадрила
Кто-то  женится    к  весне.
*
У  меня  живот  круглеет…
Не  по  дням,  а  по  часам.
С  Петькой  надо  быть  наглее,
Вряд  ли  женится  он  сам.
*
Ой,  вы,  гости  дорогие,
У  нас  новости  плохие!
Закусь  и  графин  бухла
Кто-то  стырил  со  стола!
*
Плешь    уже  проела  мать!
-Надо  книги,  мол,  читать!
-  Мам,  не  злись,  я  буду  мудрой.
Увлекаюсь  камасутрой!
*
Доктор  смотрит  в  монитор
И  выносит...  приговор:
Секс  был  с  тряской?  На  подводе?
Вижу  пять  мальцов  навроде!
*
Даже  если  спирт  замерзнет
Разогреем  его  в  морге.
Есть  там  плитка,  греть  обед,
Будут  танцы  и  фуршет!
*
Наша  Таня  громко  плачет
Секс  опять  ей  не  оплачен,
А  бесплатно  и  впустую,
Папка  мамку  не  целует.
*
Я  подпрыгнула,  как  мяч,
До  чего  ж  ты,  кум,  горяч!
От  тебя  все  бабы  тают,
Или  я  одна  такая?
*
Танька  злая,  как  обычно,
-  Надо  чаще  и  ритмично!
За  секунду,  раз  15,
А  не  можешь,  нефиг  браться!
*
На  берёзе  две  синички
И  четыре  воробья.
Поздней  ночью  у  клубнички
На  работу  вышла  я!
*
Завязала  я  шнурочки
Прокурора  самого!
Он  пришел,  принес  цветочки!
Но  не  может  ничего!!
*
День  рожденья  у  подружки,
Я  устрою  ей  скандал!
Самогонку  пьют  из  кружки,
А  меня  -  никто  не  звал.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758426
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 02.11.2017


Миколай Волиняк

Його в сні колихає верба


Не  дзюркоче  вода  у  ставочку,
Закосичилась  смутком  верба.
Длупа  дятлик  шишки  у  лісочку,
В  далеч  дробіт  розносить  луна.

Сум  холодний,  завія  з  гайочку,
Гріє  ніжки  у  листі  трава.
Посіріла  кропива  в  куточку,
Поховалася  жужіль  жива.

Їжачок  загорнувся  в  клубочку,
Його  в  сні  колихає  журба.
Снить  орішками  ген  у  садочку,
Осінь  далі  все  в  ліс  відступа.

Теплом  дише  в  останнім  листочку,
Павутинка  злягла  в  кружева.
Зачепився  павук  в  сповиточку,
Хай  діброва...  йому  поспіва.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758421
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 02.11.2017


OlgaSydoruk

Разрывает ветер в жёлтом оригами…

Разрывает  ветер  в  жёлтом  оригами…
Высоко  уносит  маленький  листок…
Снова  плачет  Осень  горькими  слезами    -
Догорает  пламя  яркое  у  ног…
Серебрится  локон    -  прямо  над  висками…
Колокольным  звоном    -  стон  со  всех  дорог…
Белоснежный  кокон,где  -то  за  гор`ами,
Россыпью  жемчужной    -  и  на  мой  порог…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758417
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 02.11.2017


Світлана Моренець

НЕСПОДІВАНО – ПРО ЛЮБОВ

Чийсь  кришталевий  сміх,  злетівши  лунко,
торкнувся  задрімалої  струни,
і  теплий  спогад,  ніжним  поцілунком,
збудив  щасливі  миті  давнини,

піднявши  вітерцем  листки  обпалі,
розворушивши  пласт  прожитих  літ.
А  там  –  весна!  Ми,  юні  та  зухвалі,
мов  первоцвіти,  пробивали  лід  

всіх  перешкод.  І  прагнули  кохання,
жагучого  і  –  щоб  на  все  життя!
Хтось  витяг  козир,  інші  –  сподівання,
а  то  й  розчарування,  каяття.

Мов  кадри  із  кіно,  перед  очима
пора  найщасливіша  протекла.
А  скільки  пронесли  ми  за  плечима
ударів  долі,  втрат  і  скалок  скла!

Кохання  –  справжнє  –  то  лише  із  Неба.
Його,  немов  квітник,    від  комашні
чи  заморозків  захищати  треба,
щоб  не  засох  в  буденній  метушні.

Душевний  трепет,  потягу  магічність,
п'янлива  ейфорія  двох  сердець,
нажаль,  –  не  назавжди,  недовговічні,
і  тут  безсилі  маг  ачи  мудрець.

Розсиплеться  крихке  в  космічний  порох,
освітить  душу,  мов  комети  слід,
тай  промине.  І  хтось  піде  як  ворог.
А  істинне  –  то  на  багато  літ.

Любов,  глибока,  спаює  в  єдине,  –
в  міцний  волоський  чи  морський*  горіх.
Візьміть  в  них  половинку  –  й  друга  згине.
Там  –  спільний  кровообіг,  щастя  й  гріх,

комфортність  в  щільній  сфері.  Дум  дотичність
чи  протилежність?  Сварки?  –  Буде  все!
Та  незбагненний  потяг  –  магнетичність  –
у  безвість  всі  незгоди  віднесе.

Не  згасне  ніжність  й  лагідність  юнацька
там,  де  шанують  інтереси  всіх.
...Такі  думки  навіялись  зненацька
під  чийсь  щасливий  кришталевий  сміх.


                         *  Морський  горіх  –  коко-де-мер  –  морський  кокос,
рідкісний  гігантський  (до  20  кг.)  дводольний  горіх,
що  росте  лиш  на  Сейшелах.

                         2.11.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758405
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 02.11.2017


Наташа Марос

ШАПІТО…

Позаздрю  всім,  хто  залягає  в  сплячку
Від  осені  до  самої  весни,
Кому  не  треба  ворушить  заначку
По  сім  разів,  страхаючись  війни...

Тим,  хто  не  чує  про  гіркі  події  -
Вже  смокче  досі  лапу,  та  й  усе,
Зими  не  бачить,  а  весні  радіє  -
Вона  тепло  і  їжу  принесе...

Там,  у  берлозі,  де  нема  субсидій,
Не  соромно  за  газ  і  Нафтогаз,
Бо  під  травою  не  обсядуть  злидні
Із  року  в  рік,  та  і  на  рік  не  раз...

Але  радію:  гроші  є  в  держави,
А  ще...  у  неї  є  такі  мужі,
Що  забезпечать  будь-які  застави,
Обійдуть  найкрутіші  віражі...

І  спритні,  і  завзяті,  і  багаті,
Ще  молоді,  а  вже  давно  святі  -
Їм  всеодно,  що  десь  в  холодній  хаті
Старі  і  немічні...  і  зовсім  вже  не  ті,

Бо  молодість  згубили  у  роботі
На  фабриках,  заводах,  на  полях,
У  тракторі,  на  фермі  у  чоботях...
Ніхто  й  не  думав,  що  є  легший  шлях...

Лиш  крик  душі,  (але  його  не  чують,
Та  і  не  прислухається  ніхто)  -
Не  осучаснять  і  не  зарахують
Ні  в  стаж,  ні  в  пільги...  Браво,  шапіто...!!!

                       -                    -                    -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758401
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 02.11.2017


Віталій Назарук

СТЕЖИНА ДОДОМУ

Стежиною  через  поля
Іду  до  рідного  порогу.
І  прокидається  земля,
І  я  молюся  сонцю  й  Богу.

Кругом  хліба,  одні  хліба,
На  сході  сонце  піднялося...
Скрізь    пшениці,  рясні  жита,
Де  вже  сформоване  колосся.

І  я  вдихаю  хліб  землі,
І  рвуться  на  шматочки  груди.
І  дозрівають  на  стеблі
Хліба,  які  зростили  люди.

Я  по  стежині  босоніж,
Неначе  вперше  йду  додому.
І  відкривається  навстіж,
Мені  стежина,  мов  чужому.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758399
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 02.11.2017


Віталій Назарук

РІДНА ЗЕМЛЯ І ВИРІЙ

Високо  летять  в  небесах,
У  вирій  клинами  лелеки.
Потиху  проміння    згаса,
Десь  там,    воно  гріє  -  далеко.

Не  звикли  вони  до  зими  -
Там  гріється  кожна    пір’їна.
І  линуть  на  південь  клини,
Лишають  святу  Україну.

Та  все  ж  повертають    назад,
Щоб  тут  діточок  народити,
Тут  гнізда  лелечі  і  сад,
Які  мають  діти  любити…

Вертайтесь,  лелеки,  назад,
Клинами  в  свою  Україну.
Тут  ваше  гніздо  і  ваш  сад,
Тут  близьку  знайдете  родину.

Вертайтесь  додому,  здаля!
Вас  зовуть  Кривоносові  стяги,
Тут  зустріне  вас  матір    земля,
Де  поєднані  кров  і  відвага..


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758379
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 02.11.2017


Richter

Матіола


Зронила  сльозу  вечорову
фіалка  нічна  у  саду,
бо  вітер  співав  колискову
на  щастя  її  чи  біду.

Хоч  місяць  всміхався  привітно
і  все  навкруги  осявав,
та  легіт  красуні  тендітній
усе  пелюстки  обдував.

Немов  ворожив  її  долю
той  вітер  гульвіса-пустун.
Літав,  веселився  по  полю
і  пахощі  сіяв  між  врун.

Фіалка  в  надії  чекала
всю  ніч  на  кохання  тепло,
а  вранці  раптово  зів’яла
ледь  сонце  на  небо  зійшло.

01.11.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758358
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 02.11.2017


dovgiy

РЕАЛІЇ

Хвороби  нас  крадуть  одне  в  одного:
Зійшлись  на  мить  і  мова  лиш  про  те,
Як  мучить  нас  суцвіття  мору  злого,
Як  невмолимо  хижу  сіть  плете
Отой  павук  що  зветься  інвалідність,
Що  сили  з  тіла  смокче  без  кінця…
А  серце  чує  ще  свою  потрібність,
Душа  ще  хоче  бачити  лиця
Найтонші  риси,  зморшки  найдрібніші
І  рідні  очі  де  вже  ніч  журби
Запалює  нам  поминальні  свічі,
Аби  вони  погасли  назавжди.
Жахливо  це  і  вкрай  несправедливо!
За  віщо  нам  дається  стільки  мук?!
Ти  ж  народилась  щоби  жить  щасливо,
А  замість  щастя  –  цей  недуг-павук…
Молюсь  щоночі!  Та  байдуже  небо
Так  як  і  я,  -  не  чуюче,  -  глухе…
Яких  іще  йому  молитов  треба,
Яких  ще  жертв  потребує  лихе
Чиєсь  свавілля  чи  закон  природи,
Що  не  лишає  слабим  хоч  би  шанс?
Минає  ніч,  за  ранком  день  приходить
І  наше  лихо  знову  біля  нас.
А  жити  треба,    доки  ще  дихання
Здіймає  груди,  серце  ще  живе;
А  жити  треба,    доки  ще  кохання  
Не  вмерло  в  ньому  і  до  весен  зве!
Тому  ніяк  змиритися  не  можу
З  тим  присудом,  що  доля  нам  дає:
Попри  нещастя  та  байдужість  Божу
Я  все  ж  ціную  це  життя  своє
Допоки  ти  у  ньому  наче  зірка
Все  осяваєш  крізь  прожитий  вік,
Допоки  ти  –  найкраща  в  світі  жінка!
Допоки  я  –  закоханий  навік!
 
31.10.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758351
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 02.11.2017


Ol Udayko

МІЙ ПАДОЛИСТ

           [i][b]Tth[/b][/i]
         [i]...щастя  вимірюється  тим,  хто
           з  тобою  зустріне  твій  падолист.  
                                                                     [b]  Ol  Udayko[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/smtTYJTplHo[/youtube]                                    
[i][b][color="#05557a"]Падолисте  ти  мій,  падолисте  –
Незникоме  і  вічне  кохання!
Ти  чаруєш  мене  своїм  хистом
Від  зародження  і  до  заклання.
Облетіли  уже  жовтим  квітом
Всі  роки́  мої  плідні  і  кволі,
Та  не  зне́сло  лихим,  сивим  вітром
Наше  щастя  і  наші  дві  долі…

           Приспів:

         Падолист  мій,  падолист!
         Ти  мого  кохання  сторож  –
         Дуб  морений,  лиш  у  зріст
         Ту  любов  між  нами  твориш...
         Падолист  мій,  падолист!

Дощ  і  вітер  плекають  намисто
Одинокої  в  полі  калини
І  опалим,  безрадісним  листом
Укривають  промоклі  долини…
Дерева́  –  колись  буйні  і  п’яні  –
Самотіють  безлисто  і  голо...
Та  цвітуть,  наче  ружі  рум’яні,
Наше  щастя  і  наші  дві  долі.

           Приспів:

         Падолист  мій,  падолист!
         Ти  мого  кохання  сторож  –
         Дуб  морений,  лиш  у  зріст
         Ту  любов  між  нами  твориш...
         Падолист  мій,  падолист!

Шаленіє…  мовчить  гордо    осінь,
Мов  принишкла  у  дії  зрадливій,
І  панує  в  своїм  безголоссі  
Хаотичність…  неправильність  ліній.  
У  природи  немає  вже  віри,  
Окрім  Бога  Всевишнього  волі…
Та  в  любові  могутніють  міри  –
Міри  щастя…  єдиної  долі…[/color][/b]

1.11.2017  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758323
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 02.11.2017


Миколай Волиняк

Олізарка й Борова

Все  частіше  хата  моя  сниться,
Край  долини  дідова  верба.
А  за  нею  батькова  криниця,
Лежить  в  серці  птахою  журба.

Книга  плаче  в  полі  сиротою,
Хилить  в  ноги  шовком  мурава.
Не  надишусь  рідного  настою,
Моя  юність  в  пам'яті  сплива.  

Ой,  яка  смачна  ж  її  водиця,
Стука  в  грудях  наче  там  пташа.
Поспішу  водиченьки  напиться.
Вже  кудись  спішить  моя  душа.

Там  де  свіжість  віє  теплотою,
По  струмочку  в'ється  Борова.
Свою  душу  й  серденько  загою,  
То  водиця  ж  батькова  жива.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758302
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 01.11.2017


Лана Мащенко

Многоточие…

...Вначале  наших  встреч  стоят  три  точки,
Свиданья  наши  появились  ниоткуда.
Как-будто  много  лет  в  одной  лишь  ночке
Вместились,  принеся  большое  чудо.

Мы  одолели  робость  незнакомства.
Нам  день  вчерашний  показался  скучным  -  
Вчера  он  нам  стелил  постели  черство,
А  вот  сегодня  постелил  их  так,  как  нужно

А  "завтра"  -  обещает  память  мучить.
Мы  не  увидимся,  но  в  памяти  оставим
Тот  нежный  вальс,  пустивший  к  сердцу  лучик.
На  наших  чувствах  многоточие  поставим...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758289
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 01.11.2017


Світлана Семенюк

Золота Лебідка


Змахнула  Осінь  чарівним  крилом…
Засумувала  Золота  Лебідка,  -
Під  білосніжним  сніговим  рядном  ,
Від  холоду  вмира  остання  квітка.

Огорнена  у  смуток  і  печаль  -  
Зронила    на  поля  дощу  сльозинки…
Збираючись  летіти  в  синю  даль  -
На  згадку    кинула  іще  листки-пір'їнки.

-Прощай  Лебідко!  Тільки  повернись!
Вона  -  лише  крильми  затріпотіла.
Піднялась  гордо  у  небесну  вись  -
І  полетіла…  в  вирій    полетіла!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758256
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 01.11.2017


Віталій Назарук

БУЗОК ЗА ВІКНОМ

Вікно  відкрите  на  балконі,
Запах  бузку  заповнив  хату.
Цілую  я  твої  долоні
І  мовчки  слухаю    сонату.

Бузок  духмяними  свічками,
Торкає  шибку,  наче  кішка…
Я  ж  зачарований  руками,
Ловлю  в  очах  твоїх  усмішку.

Запах  бузку  летить  в  кімнату,
Такий  густий,  що  світ  п’яніє…
А  я  все  слухаю  сонату,
Заходить  сонце  -  вечоріє…

Постелимо  бузковий  запах,
На  наше  ложе  під  стіною.
І  нас  обох  коханий  спалах
Знову    накриє  з  головою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758253
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 01.11.2017


Миколай Волиняк

Літо повернулось

Літечко  проснулось,  настрій  здарувало,
Зранку  смакувало  ковдру  снігову.
Променем  ласкавим  в  душу  заглядало,
Чи  то  йду  в  діброві,  чи  то  я  пливу.


Щось  таке  приємне  дихало  у  груди,
 Зупиняло  подих  наче  й  не  живу.
Господи  в  раю  я,  чи  то  ще  прибуде,
Чи  приснився  сон  цей,  чи  то  на  живу.


Вітерець  піднявся,  дмухнув  у  долину,
Загортав  у  килим  ковдру  золоту.
Блиснуло  намисто,  наряджав  калину,
Бачу...  бачу  не  дрімаю,  літечко  в  саду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758234
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 01.11.2017


Тетяна Луківська

Осінній тандем…

 
Я  і  Осінь  -  осінній  тандем.
Вишкрібаємо  кроки  із  листя.
До  зими  ми  сьогодні  ідем,
У  дощах  перепрані  імлистих.
Я  і  Осінь,  а  поміж  версти
Й  хризантем  багрянисті  оскіпки.
Я  звикаю    думки    донести  
Пелюстками  з  осінньої  квітки.
Я  і  Осінь!  З  вітрами    в  танку
Хай  самотність    кружляє  листів”ям.
Й  павутинку  останню  тонку                                    
Відпускає  в    безлисте  верхів’я.
Я  і  Осінь  -  осінній  тандем…
В  сірім  смутку    ряхтять  парасолі.
Листопад    золотим  міражем
Виставляє  осінні  бемолі.
Я  і  Осінь...  і  спогадів  мить
Перешіптує  краплями    щему.
І,  здається,  уже  не  болить…
Життя  креслить  нову  теорему.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758225
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 01.11.2017


Леся Утриско

Батькам.

Виймала  мама  квашену  капусту,
Дубова  бочка  пахла  пирогами,
В  півниці,  жила  "літом",  жовта  грушка,
А  я  дитиною  ховалася  снігами.  
Ренетою  всміхались  круглі  деньця,
На  кухні  борщ  виверджував  вулкани,  
Сміялись  голубці  воді  в  відерцях  
І  хлібом  пахли  руки,  рідні,  мами.  
Світився  на  покутті  каганець,  
У  лику  всіх  святих  була  молитва,  
Життя  вбиралось  у  чудний  вінець-
Зимовий  холод  й  сніг,  неначе  битва.  
І  я  у  нім,  у  тім,  людськім  житті-
Мале  дівчисько,  сховане  у  скрині,
Була  собі  в  такому  почутті,
В  якому  знов  пробути  хочу  нині.  
У  світі  тім,  де  мамине  тепло,  
Де  батьків  оберіг-  моя  святиня,
Так  скоро  все  минуло-   відцвіло,
Лишень  молитва  Господу-  Богиня.  
Лишень  вона,  зосталась  назавжди,
Та  вічна,  неповторна  та  єдина,
У  пам'ять  рідним,  з  нею  буду  йти,
У  ній  лише  спасіння  для  людини.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758220
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 01.11.2017


Віталій Назарук

ПАМ’ЯТАЙМО ПРО ЖИТТЯ

Іще  до  дна  не  випите  вино,
Не  скурена  остання  сигарета.
Життя  творить  небачене  кіно,
Ховаючи  непізнані  секрети.

Я  п’ю  вино  -  горить  товста  свіча,
В  каміні  дрова  майже  догоріли…
На  ліжку,  як  клубочок,  спить  дівча,
А  тіні  на  стіні  -  закам’яніли…

Дівча  муркоче,  гріється  в  теплі,
Я  п’ю  вино  і  думи  солов’ями…
Вже  сиві  ми  –  колись  були  малі,
А  як  ми  помінялися  з  роками.

Не  можна  залишитись  без  вина,
Не  варто  долю  власну  поміняти.
Життя  іще  не  випите  до  дна…
Про  це  ми  маєм,  друзі,  пам’ятати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758212
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 01.11.2017


ЮНата

Українська хата

Українська  славна  біла  хата…
Тиха  пристань  для  стількох  доріг…
Тут  духмяний  запах  рути-мяти
І  спориш,  що  пнеться  на  поріг.

За  вікном  –  гаптовані  фіранки,
В  хаті  –  білена  до  свят  велика  піч.
Спів  дзвінкоголосих  півнів  зранку
Й  тепла  солов’їна  літня  ніч.

На  стіні  –  намолена  ікона
Кутається  бережно  в  рушник…
Наче  скарб  і  захист,  охорона,
Перший  у  нещасті  рятівник.

А  під  нею  –  пожовтіле  фото
Рідних,  справжніх,  дорогих  облич  –  
Тих,  що  пронесли  ознаку  роду.
В  літопис  життя  їх  свій  поклич.

В  свято  пахне  хата  пирогами,
Теплим  хлібом,  медом,  молоком.
Й  теплі,  зашкарублі  руки  мами
Стомлено  вмостились  за  столом.

Мамина,  бабусина  присутність…
Хтось,  можливо,  з  них  уже  не  тут.
Але  саме  тут  –  духовна  сутність,
Головне  в  житті  –  молитва  й  труд.

Українська  славна  біла  хата…
Скатерка,  ослінчик,  рушники…
Не  забудь  додому  завітати,
Де  живуть  або  жили  батьки.

Де  пройшло  дитинство  безтурботне
Росами  босоніж  по  траві.
Де  все  справжнє,  хоч  тепер  не  модне,
Бо  з’явились  цінності  нові.

Ти  ж  не  забувай  про  рідну  хату.
Час  знайди,  відвідай,  погостюй,
Обніми  рідненьких  маму  й  тата,
І  тепло  в  душі  своїй  відчуй.

Розбуди  в  ній  щирість  і  довіру,
Справжність  ту,  що  нам  дали  батьки…
І  надію,  і  любов,  і  віру…
Не  знімай  з  ікони  рушники…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758139
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 01.11.2017


Дніпрянка

Вечорове

Одяглась  берізка  яснолиця
У  легеньке  платтячко  вогнисте.
Усміхнувся  місяць,  наче  лицар,
В  радості,  казковій,  променистій.
То  його,  замріяного  в  млості,
Чарувала  таємнича  звістка:
Ніби-то  у  ліс,  до  себе  в  гості,
Кликала  принадлива  берізка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758107
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 31.10.2017


Лілея1

ЕСЛИ…

[i][b]ЕСЛИ  СТЫНЕТ  СКУПАЯ      СЛЕЗА  
В  ЯМКАХ  ЩЁЧЕК,  КАК  СНЕГА    КРУПИЦА.
ЭТО  Я...  ЭТО  Я...  ЭТО  Я...  
ЗАДЕВАЮ  СОЗНАНИЯ  ГРАНИЦЫ,

СКВОЗЬ  РОЗБИТЫЕ  КАПЛИ  ДОЖДЯ,
НА  УСТАЛОМ    ОТ  ТУЧ    НЕБОСКЛОНЕ,
СОЛНЦА  ЛУЧ  ОБНИМАЮ  ЛЮБЯ  -
ОДИНОКИМ  ЦВЕТКОМ    НА  БАЛКОНЕ.

КОГДА,    ВРЕМЕНИ  СТРЕЛКА-СТРУНА,  
КАБЛУЧКОМ    СЛУХ  ТРЕВОЖИТ  ПУГАЯ,
ЭТО    Я    ВСПОМИНАЮ  ТЕБЯ,  
НА  ОКОШКЕ  ЦВЕТКОМ  УМИРАЯ.[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757523
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 31.10.2017


Миколай Волиняк

Поету.

Коли  у  злодіїв  кураж,
Коли  не  видно  броду.
Поету  грішно  в  смути  час,  
Співати  птичкам  оду.

Женіте  з  серця  свого  страх,
Поставте  клин  уроду.
Й  розтане  смуток  у  в  очах,
Звільниться  дух  від  льоду.

Бо  слово  наше,  то  зерно,
Далося  ж  нам  по  роду.
Воно,  як  кисень,  як  вино,
В  душі  мого  народу.

Розчистим  рідне  джерело,
Живильну  пустим  воду.
І  забуяє  знов  зело,
Відновимо  ж  породу.

В  любов  повернем  по  слідах,
Втерпілися  ж  в  достоту.
Вмиватись  досі  у  сльозах,
Вже  обрано  свободу.

Розправить  крила  сокіл  птах,
Від  заходу  й  до  сходу.
Величним  буде  його  змах,
У  всій  красі  польоту.

Із  серця  смуток  одійде,
Боги  взяли  турботу.
Украйна  знову  розцвіте,
З  долин  до  небозводу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758130
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 31.10.2017


Richter

Аміна

Підступно  із  кущів,  з  нічної  тьми
пустив  хтось  чергу  довгу  з  автомата.
Тендітна  жінка  з  ангела  крильми
упала  замертво  –  такий  доробок  ката.

Своїм  життям,  наповненим  ущерть,
вона  пройшла  лише  до  половини.
Її  дорогу  перетнула  смерть
і  враз  не  стало  гідної  людини.

Вона,  як  українська  Жанна  д’Арк,
не  раз  й  не  два  старій  дивилась  в  вічі
і  не  один  отримав  кулю  в  карк.
На  жаль  тепер  по  ній  палають  свічі…

Побільше  б  нам  Окуєвих  Амін
та,  як  у  неї,  віри  в  свої  сили  –
війни  б  давно  ми  зупинили  плин
і  ворогів  наголову  розбили!

31.10.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758114
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 31.10.2017


Микола Карпець))

Давити гадів потрібно знов

"Комментируя  убийство  Амины  Окуевой,  российский  оппозиционный  политик  Константин  Боровой  заявил:  оно  осуществлено  российскими  спецслужбами,  которые  "почти  открыто"  действуют  на  территории  Украины  в  тесной  связке  с  украинскими  спецслужбами."

Іще  одна  жертва  шоколадно-ригайлівської  банди  –  Аміна….одних  позбавляють  громадянства  і  висилають  з  України…кого  не  можуть  –  вбивають,  чи    СПРИЯЮТЬ  убивству….так  були  створені  усі  котли,  щоб  знищити  найбільш  активних  патріотів  України…..накіпіло...вилилося  в  рядки....

[b]Давити  гадів  потрібно  знов[/b]

Шакал  при  владі  –
Тече  вже  кров
Давити  гадів
Потрібно  знов

Вбивають  кращих  –  
Їм  до  душі
Сміються  з  наших
Про  це  віршів

Бандитська  влада  –
Все  для  своїх
Знов  барикада
Змете  лиш  їх

Герой  для  влади  –  
Найкраще  вбить!
Бояться  гади  –
Смола  кипить

Іще  лиш  трішки
Іще  чуть-чуть
Катюгам  –  вишки  –
В  останню  путь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758109
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 31.10.2017


Леся Утриско

Що за світ ми живем?

Що  за  світ  ми  живем?
Чом  віками  так  проклятий  Богом?
Чорний  хрест  чом  несем?
По  тернистих,  кровавих  дорогах?

Що  за  звірі  у  нім?
Ті,  що  гірші  за  кожного  звіра,
Смерть  у  людстві  німім-
Юді  продана  Божая  віра.

Чом  ідуть  із  життя  
Ті,  найкращі-  призначені  Богом?  
Чом  душа  в  забуття?-  
Вічний  спомин,  карбоване  слово.  

Божевілля  в  пітьмі-
Сатана  править  бал  свій  у  пеклі
Там,  де  люди  німі,  
Кращі  платять  їх  мито  для  смерті.  

Їх  Господь  в  рай  веде,  
Бо  не  місце  в  земному  їм  пеклі.
Де  та  правда,  та...  де?  
Плаче  свічка,  воскова  у  церкві.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758098
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 31.10.2017


Ярослав К.

Роется осень внутри

Листопад  метёт  за  окном,
Колокольный  звон  слышен  издали...
Может,  он  зовёт  к  своей  пристани,
Ну,  а  я  тут  всё  о  земном...

Вроде  есть  и  семья,  и  дом,
Но  порою  мне  очень  хочется
Абсолютного  одиночества
И  подумать  чуть  о  своём.

Поразмыслить  не  о  делах,
А  о  том,  что  в  душе  обветренной...
Разобраться  с  приоритетами:
Что  мне  важно,  что  просто  прах.

Сортировка  уму  нужна,
Пораскладывать,  успокоиться...
Понимаю,  что  наносное  всё,
За  которым  цель  не  видна...

Может,  осень  всему  виной,
Заслоняет  мне  небо  тучами
И  тоской  беспричинной  мучает,
Накрывая  меня  волной...

Или  это  греховный  груз
Постучался  в  дверь  моей  совести,
И  теперь  внутри  осень  роется,
Заодно  отгоняя  муз...

Всё  проходит,  пройдёт  и  грусть,
И,  конечно  же,  жизнь  наладится.
Дай  мне,  Боже,  сил  с  этим  справиться...
А  хандра  -  то  такое...  пусть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758091
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 31.10.2017


Віталій Назарук

ПРОСТО РОЗДУМИ

Вже  сили  не  ті  –  їх  забрали  літа,
Пробігли,  мов    хвиля  за  хвилею.
Прожиті  роки  –  це  пора  золота,
А  зараз  вже  пахне  могилою.

Зберу  усі    сили  в  єдиний  кулак,
Ще  трохи  потішуся  внуками.
Їх  двоє  у  мене,  хоч    я  –  одинак,
Бо  вижив  натомлений  муками.

Щоб  внуки  зростали  на  власній  землі,
Пишались  землею  й  калиною,
Багатим  колоссям  на  твердім  стеблі…
Щоб    кожен  з  них  виріс  людиною.

А  через  роки,  як  згадають  мене,
Колись  на  дворі  під  калиною.
Як  весело  буде,  згадають  сумне,
Що  дід  до  кінця  був  людиною.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758072
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 31.10.2017


Елена Марс

Це мир іде, в мій край, узліссям

Буває,  хочеться  мені
Втекти  подалі  -  на  полісся.
Пекти  хлібцята  запашні,
Гуляти  сонячним  узліссям...

Носити  воду,  як  колись,
Жінки  носили  -  коромислом.
...  Спливли  вже  ті  часи  кудись  -
Позаминулим  падолистом...    

Білизну  прати,  на  містку,
І  пісню  слухать  солов*їну.
Дивитись  в  лагідну  ріку,
Неначе  в  очі  України.

І  жити  в  мирі  і  в  добрі,
Не  знати  війн  страшних  і  болю.
Але  ж  і  в  ті  часи  старі
Вкраїна  повнилась  журбою...

Моя  Вкраїна  золота,
Моя  колиско  синьоока,
У  мене  доля    не  проста,
А  в  тебе...  

...  Господи,  чому  
Така  жахлива  і  жорстока?!

За  що,  скажи,  за  гріх  який
Моя  земля  в  собі  хоронить
Ще  не  розквітчані  квітки,
Які  життя  її  боронять  -

Своїм  життям,  йдучи  на  смерть,
На  вірну  смерть,  від  рук  ворожих?
Від  сліз  вона    втомилась  геть!
Врятуй  її,  ти  чуєш,  Боже?!

Ти  ж  бачиш  все,  на  Небесах,
Ти  ж  добрий,  свя́тий,  всемогутній!
Спини  Вкраїни  біль  і  жах!
Даруй  їй  сонячне  майбутнє!..

...  Який  в  тім  сенс,  щоб  матері
Синів  своїх  у  землю  клали?
Чекає  кожна  на  поріг  -
Живого  сина!..  Гвалтували

Вже  досить  синьоокий  край!
Вже  ж  стільки  пролилося  крові...
То  ж  землю  милу  уквітчай:
Життям  і  миром!  І  любов*ю...

...  Буває,  бачу,  в  дивнім  сні:
Весна  гуляє,  на  поліссі...
Ні,  то  не  мариться  мені  -
Це  мир  іде,  в  мій  край,
узліссям...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758015
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 31.10.2017


Миколай Волиняк

А хто наступний брати мої?

Печаль  у  душах,  стужа,  як  зима,
Вампіри  ненаситні  бродять.
Немає  влади  й  захисту  нема,
Мара  збирає  смерті    подать.

Життя  колосся  топчуть  табуни,
Бандити  і  злодюги  верховодять.
Байраки  вмиті  кров’ю  і  лани,
Найкращі  в  інший  світ  відходять.

За  дурнів  нас  тримає  Фарисей,
Москвою  все  лякає  і  розводить.
Немає  дня  без  сплаканих  очей,
Чужинець  Україну  мою  зводить.

   До  смерті  народного  героя
 А.  Окуєвої

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757991
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 30.10.2017


Крилата

ПЕРШИЙ СНІГ

Скло  в  вікні  торка  Софія,
Наче  мишу  ласка:
-  Бабцю,  снігова  завія,
Подивись,  будь  ласка!

Підійшла  бабуся,  глипа  –  
Сніг  летить-кружляє,
Обліпив  злегенька  липу,  
На  траву  лягає,

То  до  танцю  робить  кроки,
То  стриба,  мов  коні.
І  Софія  йде  у  скоки,
Плеще  у  долоні.

Чверть  години  небо  шило
З  сірих  хмар  мережку.
Потім  сонечко  пустило
Цілувати  стежку.

- Де  ж  сніжок?  –  дівчисько  тупа,
Сльози  -  кап  по  носі.
- Розтопивсь,  як  сіль  у  супі.
Теплий  ґрунт  ще.  Осінь.

- Як?  Чекала  його  в  гості.
Мріяла  про  сніжки.
- У  мороз  розкине  постіль.
Почекай  ще  трішки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757957
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 30.10.2017


Світла (Імашева Світлана)

Із пам'яттю зустрілася - з тобою…

                                                                                                 ******
                                                       Хвилястого  туману  пелена
                                                       Над  злотною  осінньою  габою...
                                                       Я  в  парку  цьому  нині  -  не  сама:
                                                       Із  пам'яттю  зустрілася,  з  тобою.

                                                       Вже  відгукали  -  в  вирій  -  журавлі,
                                                       Осінні  голоси  коханця-неба...
                                                       Їм  ближче  там  до  Бога  чи  землі?
                                                       Ну,  а  мені  далеко  так  -  до  тебе.

                                                       Так  німо,  але  я  тобі  кричу,
                                                       Нечутно  -  помах  вій  -  до  себе  кличу
                                                       І  пам'яті  роздмухую  свічу:
                                                       У  дзеркалах  видінь  -  твоє  обличчя.

                                                       І  не  дано  забути  голос  твій,
                                                       Тепло  твоє,  жадання  і  горіння...
                                                       У  долі  недоспіваній  моїй  -  
                                                       Таке  земне  й  святе  благословіння.

                                                       А  нині  в  парку  наш  з  тобою  слід
                                                       Лист  укриває  золото-врочисто,
                                                       І  на  кущі  калиновім  бринить
                                                       Багряне,  як  любов  сама,  намисто.
                                                       
          &n