Ганна Верес: Вибране

Надія Башинська

СВЯТА ЛЮБОВ І ВІЛЬНА, Й ЛЕГКОКРИЛА…

(  Щиро  дякую  прекрасній  поетесі  Людмилі  Шостацькій  
за  те,  що  її  вірш  "Щастя  своїми  руками"надихнув  мене  
на  написання  даного  твору)

Свята  Любов  і  вільна,  й  легкокрила.
Життя  завжди  плекає  й  береже.
І  навіть  там,  де  ворога  є  сила,
Любові  світло  душі  стереже!

Ставлю  заслін  я  ворогу...  Любов'ю.
—  Моя  Любове!  Мужні  там  сини!
Із  ними  стій  і  ти  на  варті  миру,
щоб  до  дітей  прийшли  солодкі  сни!

Прошу  тебе...  Дай  силоньки  ще  більше
Хоробрим  й  мужнім  всім  захисникам!
Щоб  ми  відважно  край  свій  боронили,
Тебе,  Святу,    нам  Бог  подарував!

А  там,  де  ти,  наша  Свята  і  Світла,
В  серцях,  мов  сонце,  сяє  кожна  мить.
Ставмо  заслін  своєю  ми  Любов'ю,
Бо  їй  під  силу  всіх  нас  захистить!

Щоранку  день  ясний  до  нас  приходить,
Проміння  ніжне  сонце  ясне  ллє.
 Та  лиш  любов  дає  нам  вільні  крила,
Бо  лиш  в  Любові  вільні  крила  є!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720104
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 24.02.2017


Олена Шабанова

А хто для тебе я?…

А  хто  для  тебе  я?...
Як  вечір  втомою  вкриває
Несе  холодна  течія
І  день  у  втомі  засинає...

А  хто  для  тебе  я?...
Як  ніч  зірками  розсипає
І  на  плечах  рука  твоя
В  обійми  тиші  загортає...

А  хто  для  тебе  я?...
Як  ранок  кавою  стрічає
І  ллється  пісня  солов"я
Промінням  сонце  небо  крає...

А  хто  для  тебе  я?...
Весна  цілує  щирі  очі
Мабуть,  мелодія  твоя
Що  радістю  тобі  шепоче...
Люблю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720103
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 24.02.2017


laura1

А весна уже в нас на порозі!

[youtube]https://youtu.be/iseAV-j5OSg[/youtube]

Весною  ранньою  запахло  вже  в  повітрі,
І  знов  летять,  летять  додому  журавлі.
А  лісові  красуні,  проліски  тендітні,
Крізь  сніг  зростають  ще  з  замерзлої  землі.

Лісні  галявини  вберуться  в  первоцвіти,
Хоч,  ще  й  вони  в  полоні  сніжної  пори.
Хоч,  і  не  зовсім  ще  весна,  й  не  тепле  літо,
Та  перші  паростки  життя  вже  проросли.

А  з  ними  ра́зом  розцвіте  й  нове  кохання!
І  ра́зом  зійдуться  дороги  і  стежки!
І  рано-вранці  на  весня́ному  світанні,
Знов  заспівають  синьоокі  солов'ї!

Прокинеться  від  сну  заледеніле  царство!
І  знов  помчать  з  веселим  гуркотом  струмки!
В  рожеве,  біле  і  смарагдове  намисто,
Мов  наречені,  заквітчаються  сади!

24.  02.  2017                                              Л.  Маковей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720067
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 24.02.2017


горлиця

НАША ЛЮБОВ

 Якщо  з  тобою  ми  ще  на  землі,
Купаємося  в    сонячнім  промінні,
Хто  скаже  -для  любові  ми  старі,
Коли  душа  продовжує  горіння.

Коли  цілуєш  ніжно  у  чоло,
І  гладиш  ,вже  засніжене  волосся,
Усе  незмінно,  усе  так  як  й  було,
Минуле  із  теперішнім  сплелося.  

 Я  відчуваю  рук  твоїх  тепло,
Ритмічний  подих  й  стукіт  твого  серця,
В  твоїх  обіймах  ,час  спинив  русло,
І  дарував  нам  на  землі  безсмертя!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720054
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 24.02.2017


геометрія

ПРАВО НА ЩАСТЯ ДАРУЄ ПРИРОДА…

                                                       Право  на  щастя  дарує  природа,
                                                       Думи  лягають  мені  на  чоло.
                                                       Сутінки,вітер  і  знов  прохолода...
                                                       Де  ж  та  весна?..Її  ніжне  тепло?..

                                                       Десь  забарилась?  Чи  може  гордує?
                                                       Чи  заховалася  десь  за  бугром?
                                                       Знов  непогода...Невдачі  віщує,
                                                       І  сум"яття,  і  печаль  за  вікном...
                                                 
                                                       Вже  допекли  непогодні  капризи,..
                                                       Та  не  спинити  їм  древа  буття...
                                                       Прийде  весна...І  природі  важливо,
                                                       Щоб  ожило  все  навкруг  до  пуття.

                                                         Вітром  грайливим  пора    їй  війнути,
                                                         Лагідним,  щедрим  і  щирим  теплом,
                                                         Сяйвом  живим  вже  пора  спалахнути,-
                                                         І  оживе  все  навколо  добром.

                                                         Щастя  відчує  і  дуб,  і  береза,
                                                         Вишня  всміхнеться  мені  під  вікном,
                                                         Стане  прозорим  повітря  і  небо,
                                                         Щедра  земля  все  огорне    теплом!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720033
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 24.02.2017


Richter

Друг чи ворог?


Якщо  мій  друг,  відкрито  чи  таємно,
стосунки  з  ворогом  підтримує  тісні,
відразу  ж  запитати  хочу  чемно  –
він  ким  тоді  доводиться  мені?!

20.02.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117022008778  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720011
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 24.02.2017


Richter

Не зви, не клич i не гукай


Не  зви  мене,  я  більше  не  вернусь,
втомилось  серце  болем  обливатись.
Краплиною  сльози  униз  зірвусь,
та  не  дозволю  згадкам  повертатись.

Не  клич  мене,  хоча  й  ляка  розлука
нестерпним  холодом  в  душі  і  самотою.
Але  прощати  зради  –  більша  мука,
це  глум  один,  знущання  на  собою.

Намарно  не  гукай,  якщо  не  склалось,
не  стало  одного  життя  на  двох.
Лише  оскома  на  губах  осталась,
а  в  серці  дика  пустка,  бачить  Бог.

Не  зви  мене,  я  більше  не  вернусь,
шляхи  назавжди  наші  розійшлися.
Вже  краще  в  самотині  залишусь,
а  ти  шукай  своє,  а  ще  –  молися.

23.02.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117022400040  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720009
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 24.02.2017


Шостацька Людмила

НАД БУГОМ ЗАПАХЛО ВЕСНОЮ

                                       Над  Бугом  запахло  весною.
                       Так  крига  упала  з  лиця.
                       Враз  стала  зима  затісною
                       І  ритми  змінили  серця.

                       Дерева  ще  сірі  і  голі  -
                       Малюють  вже  сукнів  фасони
                       І  дні  всі  дописують  ролі,
                       Світлини  нові  -  у  альбоми.

                       А  небо  привітнішим  стало,
                       Над  Бугом  розбавило  фарби,
                       Вже  так  залишилося  мало
                       Щоб  лютого  витерти  карби.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720005
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 24.02.2017


Наталя Хаммоуда

Заробітчанин.

Лиш  тільки-тільки  двері  зачинились,
Іще  горить  цілунок  на  щоці,
Та  сльози  знов  я  втримати  не  в  силі,
На  цілий  рік  ти  їдеш  вдалечінь.

І  знов  почнуть  тягнутися  роками
Такі  холодні,  спорожнілі  дні,
Неначе  бездна  відстань  поміж  нами.
Я  тут  не  вдома.  Ти  там  в  чужині.

Вже  стільки  літ,  а  звикнути  не  можу
До  тих  розлук,  до  відстані  й  доріг,
Хіба  ж  вартують  всі  на  світі  гроші
Тих  слів,  що  ти  б  мені  сказати  міг?
Тих  дотиків,  тих  снів    в  твоїх  обіймах?
Наповнених  радінням  вечорів?
Ось,  місяць  пролетів,  ти    знов  у  "прийми",
А  вдома  ще  і  місця  не  зігрів.

І  так  летить  життя:  минають  рòки,
А  всіх  грошей  ніяк  не  заробить.
Одне  хотілось  знати  б  тільки-  доки
Звикати,  щоб  без  тебе  якось  жить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720004
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 24.02.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Медова квітка

Назва  її  від  слова  мед,
Бо  в  неї  аромат  медовий,
Її  у  лісі  ти  знайдеш,
Коли  туди  підеш  весною.

Чудові  має  кольори,
То  ж  буде  гарним  подарунком.
Підказка  ось  для  дітвори,
Ця  квітка  весняна...(Медунка).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719985
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 24.02.2017


Елена Марс

Обломки вчерашних закатов

Обломки  вчерашних  закатов  -
Лишь  эхо...  для    новых    стихов.
Всё  то,    что  ушло    безвозвратно,
Осталось  в  обломках  закатов
И    сброшено    вниз    со    счетов.

Прошедшее...    мало  волнует,
Коль  троп  во    вчерашнее    нет.
Мечтами  душа    наколдует,
Словами    она  зарифмует,
Желаемый    ею    сюжет...

В    рассветы  рисуя  дорогу,
Такую,  как    жаждет    сама,
Попросит  тихонько  у  Бога,
Для  счастья,    совсем  уж    немного:
Чтоб    жизнь    обходили    шторма.

А    дальше...  сама    разберётся,  
В  разладах,    с  пернатой  судьбой.
...И    утро,    в  окне,  улыбнётся,
Лучами    взошедшего    солнца,
Неся  её  сердцу  покой...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719975
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 24.02.2017


Віталій Назарук

МАЗУРКА

Тоді  я  з  нею  танцював  мазурку
На  відстані  закоханих  очей.
Тримав  в  руці  її  маленьку  руку,
А  погляд  не  відводив  від  плечей.
Стан  смерековий,  лебедина  шия
І  карі  очі  в  березі  брови,
Ця    дівчина  -  моя  казкова  мрія,
Що  на  життя  залишила  сліди.

Мазурку  в  залі  танцювали  пари,
Під  музику  відомого  Шопена,
А  я  вивчав  її  звабливі  чари,
Що  поглядом  горнулися  до  мене…
Останнє  па  і  завершився  танець,
Я  їй  вклонився  і  побачив  очі.
Мені  здалося,  моє  серце  стане,
Вона  пішла,  мені  лишила  ночі…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719968
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 24.02.2017


Евгений Познанский

СЕРЕБРЯНАЯ ПУЛЯ (Кармелюк)

К  230-летию  со  дня  рождения  Устима  Кармелюка.

Ой,  уныло  ветры  затянули,
Жутко  самому  лесовику…
Ой,  всадил  серебряную  пулю
Пан  Рутьковский    в  грудь  Кармелюку*.

-«Ты  ж  заговорённый,  все  твердили,
От  всех  пуль,  от  сабель  и  от  мук,
Как  же  вдруг  паны  тебя  убили,
Атаман  наш,  батько,  Кармелюк.

Неужели  серебро  у  пана
Заговора  древнего  сильней?
Ой,  страшна  кармелюкова    рана
Побежала  кровь,  что  твой  ручей».

-«Серебром  и  был  убит  я,  братья,.
Да  не  тем,  что  пан  вогнал  мне  в  грудь,
Тем,  что  за  измену  взял  предатель,
Указавший  шляхтичам  мой  путь».

Воевало  панство  языками:
«Кармелюк  колдун,  лесной  злодей!»
Так  брехали  долго,  что  и  сами
Клевете  поверили  своей.

Я  «разбойник»,  да  души  невинной,
Не  убил  я,  хлопцы,  ни  одной**,
Я  крещёный,  не  дружил  с  нечистым,
А  разбой  был  у  меня  такой,  

Что  народу,  битому  панами,
Отдавал  я  панское  добро,
Вот  паны,  тряхнули  кошельками,
И  пустили  в  дело  серебро.

Из  лесов  подольских    в  кущи    рая
Просто  мне  уйти  пришла  пора.
Вы  ж  живите,  в  сердце  не  пуская
Панского  лихого  серебра».

Ой,  как  грустно  ветры  затянули,
И  неслышно  стону  их  конца…
Шлют  паны  серебряные  пули
Молодым  Кармелюкам  в  сердца!

*Народный  герой  Украины,  «Украинский  Робин  Гуд»  Устим  Кармелюк  был  убит  шляхтичем  Рутьковским  (Рудьковским)  в  1835  году.  Суеверный  шляхтич,  также  как  и  многие  его  современники,  верил  в  то,  что  славный  атаман,  который  восемь  раз  бежал  из  тюрем  и  ссылок,  колдун.  Поэтому  стрелял  в  него    не  обычной  пулей,  а  серебряной  пуговицей,  поскольку  согласно  легендам,  только  серебро  может  сразить  колдуна.  Однако  без  помощи  предателя,    шляхте  и  в  этот  раз  не  удалось  бы  расправиться  с  Кармелюком.
**  Устим  Кармелюк  никогда  не  убивал  схваченных  панов  и  членов  их  семей.  
«Зовут  мене  розбійником,  кажуть,  що  вбиваю
Я  ни  кого  не  вбиваю,
Бо  сам  душу  маю»,  
говорит  Кармелюк  в  первом,  подлинном    варианте  известной  песни.  
В    двадцатом  веке    в  ряде  художественных  произведений  Кармелюка  сделали  более  суровым.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719907
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 23.02.2017


Шостацька Людмила

НЕВТОМНІ СТРІЛКИ

                                           Годинник  все  ходить  на  місці,
                           Не  може  ступити  і  кроку,
                           Із  часом  в  ладу  літописці,
                           Везуть  на  собі  цю  мороку.

                           Так  стрілки  ідуть  точно  в  такт,
                           Є  схожість  з  сердечним  ритмом,
                           /Буває  й  у  них  десь  інфаркт/.
                           Крокують  –  за  алгоритмом.

                           Невидимий  крутить  їх  хтось,
                           Рахує  для  світу  всі  миті,
                           А  як  же  Адаму  жилось,
                           Коли    не  був  час  в  дефіциті?

                           Давно  вже  забуті  творці,
                           Майстри  механічного  дива,
                           Ідуть  еталонно  взірці
                           І  мить  пробігає  бурхлива.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719833
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 23.02.2017


Променистий менестрель

Любові град

       
Жадало  серце  чистої  любові.
Небесних  хвиль  в  душі  так  грав  прибій.
В  передвесінній  сонячній  розмові
Читало  серце  час  побідний  свій...

Й  зустрілась  ти,  весела,  ясноока,
Мов  златокудре  юне  божество.
Не  зупинити  почуттів  потоку  –
Заполонив  усе  моє  єство.

Я  потонув  в  очей  аквамарині,
Чекав  на  зустріч,  наче  в  дивнім  сні...
Де  був  з  тобою,  я  моливсь  хвилинам.
Яка  любов  дарована  мені.

Хоч  п'ятдесят  вже  літ  пройшло  по  тому  –
Ми  в  сивині,  як  той  травневий  сад...
Тож  поклонімося  часу  святому,
Що  нас  з'єднав  й  привів  в  любові  град.

23.02.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719820
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 23.02.2017


Віталій Назарук

ОСТАННІЙ СНІГ

Сніг  останній  мені
Нагадав  знов  про  весну.
Бо  бурульки  довгезні  
Ростають  на  очах.
Білокорі  берези
Знову  соком  воскреснуть.
Хоч  ще  буде  біліти
Морозець  по  ночах.

Приспів:
Заспіває  весна  
І  розвіє  печалі,
Сніг    останній  розтане,  
Як  весняний  туман…
І  сніги  по  струмочках,
Відпливатимуть  далі.
Крізь  луги  у  лататті
Назустріч  вітрам.

Забере  таємниці  
Зимові  за  собою.
Хуртовина  замовкне,
І  прилинуть  клини.
І  бруньки  заспівають  
Про  весну  під  горою.
Після  снігу  настане
Перша  днина  весни.

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719797
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 23.02.2017


Ірин Ка

Не…

Близький  не  означає  комусь  рідний
Блищить  не  тільки  золотий  а  й  мідний
Веселий  не  дорівнює  щасливий
А  впевнений  не  є  в  душі  сміливий
Самотній  та  буває  не  забутий
Наповнений  повітрям  не  надутий
Хмільний  подумає  не  змовчить  п'яний
Закоханий  не  є  завжди  коханий...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719774
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 23.02.2017


dovgiy

НЕ ДОРІКАЮ

Не  дорікаю.  Так,  не  дорікаю!
За  все,  що  було...  хай  іде  в  минуле...
Заміни  всім  колишнім  не  шукаю,
Лиш  дякую,  що  в  моїй  долі  були
І  відпускаю  як  птахів  з  паперу,
Як  символ  того,  що  будило  мрію
І  кликало  до  слабого  на  віру,
Знесиленого  духу,  ту  надію
Яка  хоч  трохи  додавала  сили
Аби  піднятись  та  долати  далі  
Свій  шлях  помилок,  болю  і  печалі!
Не  зарікаюсь.  Ні,  не  зарікаюсь!
Що  вже  не  зможу  довіряти  душу.
Я  ж  від  життя  нікуди  не  тікаю
І  з  кимось  в  цьому  світі  бути    мушу...
А  як  без  віри?!  Як  без  того  бути,
Коли  не  глянеш  невідривно  в  очі,
Аби  душею  щирою  відчути
Чого  від  тебе  оцей  ближній  хоче...
Чи  в  чому  каюсь?  Так.  Буває,  часом...
Я  -  не  святенник.  Грішний,  як  всі  люди.
Бо  ж  в  вірності  невірним  присягався,
Не  розпізнав  посеред  них  Іуди.
Нікого  з  друзів  начебто  не  зрадив,
Хоч  щодо  мене...  Бог  хай  їм  суддею!
А  я  простив!  Лиш  викреслив  назавжди
Із  календарних  дат  свого  чекання
На  зустрічі,  на  миті  поєднання
Зріднілих  душ...  які  не  були  рідні...
Лютневий  день  спливає  в  надвечір́я,
Зимове  Сонце  поза  ліс  сідає:
Клинок  життя  у  піхвах  -  по  руків́я,
Друзів,  як  птахів  -  з  вирію  чекаю!

2017-02-22

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719707
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 22.02.2017


Нора2

Давайте убивать улыбкой хамство

Давайте  убивать  улыбкой  хамство
И  отвечать  добром  на  зависть  злу.
Быть-  может  и  сумеем  мы  расстаться
С  проблемами,  тянущими  ко  дну.

Тогда  любовью  сможем  поделиться,
Разменивать  не  нужно  будет  нам
На  "наших"  мир  и  тех,  кто  повинился.
Ревнуют  пусть,  кому  не  по  зубам!

Быть  милосердными,  прощать  без  боя,
Помочь  советом  сбившимся  с  пути,
Для  этого  и  сердца  золотого
Не  нужно  нам.  Лишь  жизни  вопреки

Любить,  как  нас  Христос  учил  когда-то.
И  помнить  истины  его  всегда:
Вина,  была  и  будет  виновата!
А  нам  лишь  жить,  свободою  дыша!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719709
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 22.02.2017


геометрія

ВЕСНЯНКИ, ЗАБАГАНКИ, ОБІЦЯНКИ…

                                 Дозволь  вже  нам,  мати,                          Благослови,  мати,
                                 зиму  проводжати,                                            весну  закликати,
                                 її  на  санчатах                                                        її  зустрічати,
                                 вивезти  за  хати,                                                піснями  вітати,  
                                 за  гори  високі,                                                    на  возі  катати
                                 за  моря  глибокі,-                                              і  в  неї  благати:
                                 відпустить  на  волю,-                                    сонечка  -ясного,
                                 в  її  нову  долю...                                                  дощику-  рясного
                                 Хай  відпочиває,                                                  туманів  -  легеньких,
                                 сили  поповняє,                                                    а  вітрів  -  тихеньких,
                                 як  наступить  її  час,                                        росяних  світанків
                                 нехай  знову  йде  до  нас!..                      і  рожевих  ранків!..
                                                                               щоб  принесла  літечко,-
                                                                               урожай  на  житечко,
                                                                               на  пшеницю,  гречку  й  просо,-
                                                                               щиро  ми  весну  попросим.
                                                                               Для  всіх  людей-  Миру,
                                                                               й  щоб  жили  щасливо,
                                                                               і  мали  роботу,
                                                                               й  держави  турботу!..
                                 А  ще  попросим  весну,                                  Обіцяєм,  весно,
                                 щоб  вона  принесла:                                        все  робити  чесно,
                                 молодим  з  порогу-                                              тебе  шанувати,
                                 цікаву  дорогу,                                                          добре  працювати,
                                 малим  дітям  радощі,                                        все  робить  з  любов"ю,
                                 й  веселі  цікавості,                                              в  силі  і  здоров"ї,
                                 наснагу  хлоп"ятам,                                          захищать  країну
                                 і  красу  дівчатам,                                                  і  свою  родину,
                                 старшим  всім  увагу,                                        землю  доглядати,
                                 турботу  й  повагу!..                                            жити  і  співати!...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719683
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 22.02.2017


Шостацька Людмила

ЩАСТЯ СВОЇМИ РУКАМИ

                                             Уламки  щастя  хтось  збирав  в  траві,
                             Розлуки  сльози  випали  росою,
                             Складав    “люблю  “,  мов  вперше  в  букварі,
                             Йшов  по  слідах  за  милою  красою.

                             У  незабудок  випросив  блакить,
                             У  вітерця  зефірного  –  обіймів,
                             Іди  шукай,  нехай  тобі  щастить,
                             Бо  ж  без  любові  ти  не  будеш  вільним.

                             Посій  зернинку,  швидко  проросте,
                             Напоєна  твоїми  почуттями.
                             Таке  складне  і  водночас  просте  -
                             Тендітне  щастя,  міряне  життями.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719667
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 22.02.2017


Richter

Новий Єрусалим

Ішов  четвертий  рік  війни,
на  Сході  добровольці  воювали…
Боролись  за  Вітчизну  лиш  вони
й  життя  свої  безцінні  віддавали.

За  власний  кошт  взуття  і  уніформа,
за  власний  кошт  бінокль  і  автомат.
Харчі  від  волонтерів,  й  то  вже  норма,
а  що  ж  гарант-барига  й  ниций  кат?

Озброїв  за  наш  кошт  війська  елітні
і  з  них  побудував  собі  заслон.
Відгородився  від  знедолених  і  бідних,
й  веде  торгівлю  жирний  фараон.

Він  на  крові  веде  свою  торгівлю
й  підтримує  з  агресором  стосунки.
Між  тим  укріплює  корупції  будівлю,
ховає  підлу  суть  лиш  за  лаштунки.

Жиди  окупували  керівництво,
їх  в  Раді  більшість,  у  Кабміні  –  теж.
Прибрали  юди  рештки  виробництва
і  апетитам  тих  тварюк  немає  меж!

Державну  обліпили  зайди  чашу,
жеруть  без  міри,  добрих  слів  не  чують.
На  наших  землях  і  кістках  на  наших
Єрусалим  новий  вони  собі  будують.

А  що  ж  народ,  носій  тієї  влади?
З  останніх  сил  її  сердешний  все  ж  несе…
Терпіти  довго  будем  казнокрадів?
Чи  ж  не  набридло,  люде,  те  усе?!

21.02.2017

©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117022105706  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719665
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 22.02.2017


Оксана Лазар

Тривоги

Куди  ви  знову  кличете  мене,  тривоги?
Чом  вам  не  спиться?  Тихо  вже  давно…
Я  падаю  із  ніг.  Втомилась  від  знемоги,
А  ви  невпинно    б’єтесь  птахами  у  вікно.

Примхливістю  своєю  нині  не  займайте,
Бо  знаю  почім  миті  забуття.
Поразки  марно  ви  від  мене  не  чекайте.
На  обрії  життєвім  не  видно  ще  кінця.

Це  через  вас,  бува  ночами  плачуть  мрії,
Їх  попелом  вкривається  земля.
Годинник  тікає  в  шаленій  аритмії
І  посекундно  точно  вимірює  життя.

Якби  ж  могла  розвіяти  я  вас  по  вітру...
Летіть  далеко  у  широкий  світ.  
Без  вас  змішаю  фарби  і  створю  палітру  -
Для  своєї  долі  неповторний  дивоцвіт.


                                     2017









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719655
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 22.02.2017


laura1

Мамі

[youtube]https://youtu.be/6U07r5Jf-Z8[/youtube]

Вже  сімнадцять  рокі́в,  як  тебе,  моя  мамо,  немає,
А  душа  моя  й  досі  страждає  й  нестерпно  болить.
Особливо  тоді,  як  тебе,  моя  рідна,  згадаю,
А  роки́  пронеслись,  як  одна  нерозгадана  мить.

Ти  так  рано  пішла  в  інший  світ  весняно́ю  порою.  
В  пишний  цвіт  одягались  розкішні  бузкові  сади.
Ти  для  мене  була,  моя  мамо,  іще  молодою,
А  онуки  твої  ще  такими  малими  дітьми́.

І  ось  стали  вони,  як  стрункі  і  високі  тополі!
Твій  онук  вже  змужнів!  І  давно  свою  має  сім'ю.
Правнук  твій,  Олексій,  через  рік  вже  закінчує  школу,
Твоя  правнучка,  мамо,  вже  має  розкішну  косу.

І  хоч  так  вже  давно  тебе  поруч,  матусю,  немає,
І  годинника  стрілки  невпинно  вистукують  час!
Твоя  внучка  тебе  на  забула  і  не  забуває,
Хоч  малою  була  ще,  коли  ти  зали́шила  нас.

Вона  все  пам'ятає,  та  може,  вже  трохи  розмито,
Хоч  Ви  так  ненадовго  зустрілись  в  земному  житті.
Часто  згадує,  мамо,  моменти  з  тобою  прожиті,
І  твої  чарівні́,  невигадливі,  милі  казки́.

Вже  дорослою  стала  онука  твоя,  моя  мамо!
Але  часто  з  очей  її  котиться  ту́жна  сльоза.
Все  сумує,  матусю,    що  рано  тебе  так  не  стало,
Що  вона  без  бабусі  в  цім  світі  жорстокім  зросла.

А  що,  мамо,  до  мене,  то  годі  уже  й  говорити,
Я  так  часто  вертаюсь  в  дитинство  і  юні  літа!
Де  ми  разом  з  тобою!  Й  тобі  дарувала  я  квіти,
Хризантеми  осінні!  А  ти́,  ще  така  молода!

Час  невпинно  біжить  й  неможливо  його  зупинити.
А  так  хочеться    знову  вернути    минулі  часи!
Не  робить  помилки́,  і  по-іншому  вже  їх  прожити,
А  ти  з  нами,  матусю,  на  довгі,  на  довгі  роки́.

Ти  прости  мені,  мамо,  що  вийшла  сумною  розмова!
Час  у  нас  нелегки́й.    Йде  на  сході  країни  війна.
І  не  знаєш,  що  буде,  вже  завтра,  а  може  й  сьогодні,
Та,  напевно,  матусю,  про  все  це  ти  знаєш  сама.

От  і  знов  розказала  тобі  я  усе,  як  раніше,
Мов  з  тобою  зустрілась  і  ніжно  тебе  обняла.
Ти  приходь  в  мої  сни,  моя  рідна,  як  можна  частіше,
Бо  тебе  я  люблю,  як  тоді,  за  земного  життя.

22.  02.  2017                                                                        Л.  Маковей


   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719641
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 22.02.2017


Надія Башинська

НА ВОРОТАХ КІТ СИДІВ

На  воротах  кіт  сидів,  
рахувати  захотів.

Бо  наш  котик  хоче  знати,  
скільки  птахів  біля  хати?

Тут  дві  качечки  гарненькі  
та  дві  гусочки  біленькі.

Коник,  кізка  і  гусак,  
та  ще  двоє  козенят.  

Півник  й  курочок  ще  три.
Скільки  ж  птахів  у  дворі?  

Котик  всіх  порахував,
в  нього  птахів    9...  М'яв!

То  ж  дізнаймося,  малята,
чи  вміє  котик  рахувати?




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719636
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 22.02.2017


Мартинюк Надвірнянський

Не питай

Тихо  літа  збираються  в  зграю,
Щоб  назавжди  уже  відлетіть.
Давні  спомини  знов  обнімаю,
Стелю  думку  над  ними  мов  сіть.

Розтривожили  спомини  душу,
А  чому?  Не  питай,  не  питай.
Ллються,  мури  сердечні  порушив,
Незагоєні  болі  за  край.

З  глибини  ллється  нота  тужлива,
Знов  спалахують  миті  святі.
Та  опертись  уже  неможливо
На  обламані  крила  в  житті.

2015р  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719618
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 22.02.2017


LubovShemet

Земне життя

Усі  ми  смертні,  прийде  час
Земне  життя  залишити  навіки,
Щоб  бути  вічними,  для  нас,
Ніхто  не  вигадав  ще  ліків.
Коли  прийде  життю  кінець,
Вже  не  відкуплять,  не  відмажуть
Багатий,  бідний  чи  мудрець
Однаково  у  землю  ляжуть.
Свого  багатства  не  візьмуть,
ТАМ  не  потрібні  чин  і  гроші,
Бо  вічний  спокій  ТАМ  знайдуть
Погані  люди  і  хороші.
А  Бог  судитеме  всіх  сам,
Хто  піде  в  пекло,  хто  до  раю,
Бо  всім  воздасться  по  ділам,
І  просто  так  все  не  минає...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719612
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 22.02.2017


Дідо Миколай

Мамині сини

Летять  лелеки  у  кубло  до  хати,
Летять  додому  вивести  дітей.
Їх,  як  дитяток  виглядає  мати,
Так  хоче  пригорнути,  як  дітей.

Нема  діток  в  Ато  і  на  Майдані,
Лишили  пам'ять…    там  її  сини.
Обоє  вже  у  Господа  в  нірвані,
І  сіють  мамі  в  коси  сивини.

Пробачте  мамо,  матінко,  матусю,
Адже  ми  там  не  з  Божої  вини.
Навчила  ти,  жили  ми  мамо  Руссю,
Нас  за  Украйну  вбили  погаНи.

Нема  нам  крил,  не  можемо  злетіти,
До  тебе  мамо  більше  не  прийдем.
Весною  в  мальвах  будем  пломеніти,
Вночі  до  ніг  зірками  упадем.

Прилетимо  весною  журавлями,
Озвемось  теплим  шелестом  в  траві.
Погожими  і  сонячними  днями,
Для  тебе...  мамо,  завше  ми  живі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719601
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 22.02.2017


Надія Башинська

МОВ ЗЕРНИНА В КОЛОСОЧКУ…

Мов  зернина  в  колосочку,
кожне  слово  в  голосочку.
А  зернина...    й  ще  зернина  —  
колоситься  вже  вся  нива!

Немов  ягідки  у  ґроні,  
всі  слова  у  рідній  мові.
А  ті  ґрона  всі  розкішні,  
а  слова  величні,  пишні!

Немов  перли  у  намисті,  
усі  сонячно-іскристі.
Мови  чистеє  джерельце  
напуває  кожне  серце!

Наша  світла,  наймиліша,
материнська,  найрідніша.
То  ж  пишаймось,  Україно!
Бо  ж  дзвенить  ще  солов'їно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719593
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017


Олекса Удайко

СВІЧІ ЗИМОВІ (Диптих)

             [i]Зимові  свічі  
             Тануть  й  краплями  сонця  
             Стікають  долу.
                                           [b]  Катерина  Лука[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/Yul8Ryd5iSE[/youtube]
           [i]  
                                           [b]

                     [b][color="#25099e"]1.Свічі-перевертні

Свічі-перевертні  плачуть  від  сонця,
ллють  крокодилові  сльози  ганьби…
Не  через  них  відчайдухи  ті  –  хлопці  –
ризикували  роками  судьби.

Тануть  й  сльозами  зволожують  землю
їхні  надії  на  інше  життя.
Бо  на  свій  лад  набуття  перемелють  –
му́ки  героїв  в  муку́  забуття!

Світ,  що  підступно  тїй  владі    дістався,
міряє  те...  на  свій  власний  полад.  
Плачуть  відтак  у  саду  Гетсиманськім,
хлопці,  що  склали  їй  цей  потентат.

В  небі    вартують  наш  сон  охоронці  –
чути  їх  звуки  і  подих  мольби…
Свічі-перевертні...  плачуть  від  сонця,
ллють  крокодилові  сльози  ганьби.

                               2.Свічі  пам’яті

Київ…Хрещатик…  
Майдан  Незалежності
Бруки…  Свічки…  І  знайомі  слова:
«Слава  Героям»...  
І  –  звуки  безмежності:
«житиме»,  «буде»...    
Бо  пам’ять  жива

про  молоді  думи  тих,  
що  попадали  в  брук  зледенілий  
в  лютневий  мороз.
Долі  тих  воїв...    
злодійськи  украдено
Темними  силами…  
Та  не  курйоз  –

в  камені  гріються  
світлими  свічами,
хлопці-молодці  –  
                                                   отерплі  серця…
Сотня  сміливців  
сказала  вже  світові,
Як  українці    стоять.  –  
До  кінця!

Свічі  досвітні  палають  
                                                                         в  віконницях    
в  кожному  місті....  
                                                           громаді.....  
                                                                                               селі...
Їхнє  тепло  запалало...  як  сонечко  –
тануть...  сльозами    
бурулі  
землі...[/color][/b][/b]

21.02.2017

©  Copyright:  Олекса  Удайко,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117022302658
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719588
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017


Дідо Миколай

Матері небесного воїна

Озвись  синочку
любий,  я  чекаю,
Прийди  дитя  моє,
прилинь,  я  жду.
Із  тих  доріг,  
які  не  повертають,                                            
Туди  де  скоро    
вже  сама  піду.

Тобі  у  снах,  
я  двері  відчиняю,
І  мальви  в  груди,
туляться  в  саду.
Знов  як  колись,  
у  мріях  оживаю,
Єдиний  мій…    
у  радість  чи  біду?

Померти  хочу  сину  
й  не  вмираю,
Для  чогось  Бог,  
тримає  сироту.
Невже  за  тебе,  
синку  доживаю,
Невже  мені  
так  писано  в  роду.

Піду  до  ліжка,  
ледве  вже  чвалаю,
з  плечей  зніму,
печаль  і  гіркоту,
Як  дасть  Господь,  
то  знову  подрімаю,
До  щастя  знов,
ще  трішки  перейду.


І  бачу  сон  я,
землю  неокраю,
І  Боже  диво,
Русь  моя  в  Раю.
У  снах  Вкраїні,
долю  виглядаю,
Люблю  її  
і  досі  я  святу.

В  душі  так  тепло,
серцем  завмираю,
Твоїх  онучків,
бачу  у  гаю.
Вкраїна  наша
в  променях  розмаю,
Мені  пора…
до  тебе  синку  йду!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719581
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017


Надія Карплюк-Залєсова

ВІДЛУННЯ ПРАДІДІВСЬКИХ МОЛИТОВ.

Моя  перлино,  ніжно-світанкова,
Мій  колос  ламаний  і  нищений  стократ,
Моя  співуча  українська  мова...
Ти,  як  держава  -хрестоносиця  утрат...

Ти  йшла  крізь  табори  сибірських  гонів,
Прострілена,  зацькована,  як  дич  -
Клеймом  страшних  нелюдських  приговорів-
Століть  розрух...  свого  народу  -  бич

І  вже  коли,  знеможена  до  смерті,
Ти  не  могла  ні  дихать,  ні  іти...
Були  обличчя,  пам"яттю  не  стерті,-
Тебе  несли  і  дочки,  і  сини  !

Моя  зернино,  із  ядром  любові,
Ти  -  перше,  що  приходить  у  життя,  
І  очі  в  тебе  світло-волошкові,
І  спів  твій,  що  затьмарить  солов"я

Живи,  моя  велика,  невмируща,
Ти  -  волі  код  і  тризуба  -  биття,
Ти,  як  вода  жива  -  у  Бога  надцілюща,
Ти  -    те  останнє,  з  чим  змовка  серцебиття...

Уклін  тобі  -  моє  багате  диво
Розлогих  квітів,  сіяних  в  любов,
В  мільйонах  ракурсів  ти  мінишся  манливо
Відлунням  прадідівських  молитов...


 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719571
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017


Любов Матузок

Мово, моя ти дзвінице

Мово,  моя  ти  дзвінице!
Виссю  твоєю  п’янка  голова.
Моляться  тисячелицьо
віри  святої  прадавні  слова.

Дзвони  і  дзвоники  –  скарбом
передавалися  з  роду  у  рід.
Правди  незламної  кампан  -
в  кожному  серці  відгукує  слід.

Мово  –  народ  тобі  –  чати,
замість  багнетів,  в’язниць,  нагаїв.
Щоби  глухою  не  стати,
вкотре  стою  я  під  дзвоном  твоїм,

вільним  від  модного  лоску,
від  байбараків  зросійщених  слів  –
фальш  розтікається  воском.
Аби  тебе,  мов  хоругви,  несли

ми  з  правіків  у  безсмертя,
хай  навіть  куля  помітить  чоло!
…Дзвонів  незмовкле  осердя
в  серці  моєму  віршами  лягло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719570
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017


Виктория - Р

Ніч розмаю

[b]
[i][color="#0015ff"]Мої  приховані  бажання...
Мої  пекельні  муки...
Я  мрію  про  кохання,
Про  ніжні  твої  руки.

Зоріє...Ніч  розмаю...
Думки  дедалі  гірші.
Ти  чуєш?  Я  кохаю!
Мій  спокій  -  лиш  у  віршах.

Розвіє  день  тривогу  -
І  я  піду  шукати
Промінчика  живого,  
Щоб  душу  лікувати.
20  02  2017  р  
Вікторія  р
[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719554
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017


палома

РІДНА МОВА

             

Напевно,  жодна  так  не  потерпала,
Як  наша  українська  –  ненька  мов…
Віки  її  нещадно  розпинали,
Висмоктували  із  артерій  кров
І  виганяли…з  дому  виганяли…

Вклоняюсь  силі  духу,  неба  силі,
Що  їй  з-під  гніту,  з  вирваним  крилом
В  майбутнє  дав  Господь  долати  милі
І  мирним  стати  в  світі  тім  послом,
Щоб  світло,  правду  боронить  від  гнилі…

Найкраща  мова,  найсильніший  ген,
Що  виживає  завжди  у  неволі…
Кубанський,  на  землі  чужинській,  хор
Вже  двісті  років,  дякуючи  долі,
Несе  козацьку  пісню,  аж  на  –    «вздор»

За  мову  –  дякую,  російський  хор…

Не  вдасться  ворогові  підла  змова  –
Земля  украдена,  брудна  війна…
І  вічно  буде  жити  калинова
Бо  Ненька  наша  в  світі  –  не  одна,
Душа  зміцніла,  оновилось  слово…
 
В  небесних  рунах  –  Україна  й  мова!
 
                                 (21лютого  2017)
                                 (с)  Валентина  Гуменюк

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719553
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017


Фея Світла

Не йди…

[youtube]https://youtu.be/nVlVUmUjp2g[/youtube]

[i][b][color="#0b5987"]Маїла  б  я  слова  сердечні
У  кожен  порух   своїх  вуст,
І   довго  б  гомоніла  й  ґречно
Про  серця  шал  та  щемний  хруст...

Ні,  не  співатиму    я  оди,
Оті  палкі,  тремкі  слова...
-  Не  йди-и-и...  -  молитиметься   подих,
 Я  ж  завдяки  тобі  -  жива...[/b][/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719538
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017


геометрія

О С І Н Н І Й В А Л Ь С…

                                             В      д  и  т  и  н  с  т  в  і    в  с  і    м  и    м  р  і  я  л  и,
                                                       п  р  о        д  а  л  і      і    м  о  р  я.
                                             Н  а  в  ч  а  л  и  с  я    і    в  і  р  и  л  и,-
                                                       д  л  я    н  а  с      с  в  і  т  и  т  ь      з  о  р  я.
                                             Х  о  ч      м  и      х  о  д  и  л  и    б  о  с  и  м  и,
                                                       н  а  д  і  ї      в    н  а  с      ж  и  л  и.  
                                           М  р  і  й  л  и  в  и  м  и      п  р  о  с  т  о  р  а  м  и,-
                                                         в      м  а  й  б  у  т  н  є      н  а  с        в  е  л  и.  
                                           М  и  н  а  л  и      з  и  м  и      з      в  е  с  н  а  м  и,
                                                           д  о  р  о  с  л  і  ш  а  л  и      м  и.
                                           С  т  е  ж  к  а  м  и      п  е  р  е  х  р  е  с  н  и  м  и,-
                                                           х  о  д  и  л  и      і      р  о  с  л  и.
                                           У    д  а  л  і      п  і  д  н  е  б  е  с  н  і  ї
                                                             н  а  с      д  о  л  і      п  о  в  е  л  и.                  
                                           І    с  о  н  я  ч  н  і,    й    ч  у  д  е  с  н  і  ї,
                                                             й    с  о  л  о  н  і    т  е  ж    б  у  л  и.
                                           З    л  і  т  а  м  и      н  е        в  с  е    м  о  ж  е  т  ь  с  я,
                                                             в  а  ж  к  і      б  у  л  и    т  р  у  д  и.
                                           Т  а      в  с  е      ж    н  а  м      з  н  о  в  у      х  о  ч  е  т  ь  с  я
                                                               в  е  р  н  у  т  и  с  я      т  у  д  и.
                                           П  о  б  а  ч  и  т  и      т  е      с  е  л  и  щ  е,
                                                               ч  и      м  і  с  т  о,    ч  и    с  е  л  о.
                                           В  і  д  ч  у  т  и      т  е    в  е  с  е  л  и  щ  е,
                                                               щ  о      у    с  е  р  ц  я  х      ж  и  л  о.
                                           В  ж  е      з  м  о  р  ш  к  а  м  и      з  м  е  р  е  ж  е  н  е
                                                               о  б  л  и  ч  ч  я      і    ч  о  л  о.
                                           Т  а      м  р  і  ї    в  с  і    з  б  е  р  е  ж  е  н  і,
                                                                 в  с  е      з  н  о  в  у      о  ж  и  л  о.
                                           Д  а  в  а  й  т  е      щ  е      з  у  с  т  р  і  н  е  м  о  с  ь,
                                                                 в    о  с  т  а  н  н  і  й        м  о  ж  е      р  а  з.
                                           І    р  а  з  о  м      щ  е      з  а  к  р  у  ж  и  м  о  с  ь
                                                               в      о  с  і  н  н  і  й      н  а  ш  и  й        в  а  л  ь  с…
                   21.    02.    2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719520
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017


Леся Утриско

Мова

У  ній  співають  дзвінко  солов'ї,
Шумлять  діброви  у  дубах  розлогих,
Дніпро  могутній  хвилею...вгорі,
Тисячоліття  їй  цілує  ноги.  

Калина  буйна  випліта  вінки
І  стигла  горобина  зарум'янить:
Ти  роджена  від  Бога-  на  віки,
Твоя  мелодія  весь  світ  зап'янить.  

Що  може  бути  найсвятіше  на  землі?
Що  наймиліше  розуму  та  серцю?
Моя  ти  мово-  всі  твої  пісні,
У  світ  несу  наповненим  відерцем.  

Ти  мила,  щира,  рідна,  дорога,
Душа  народу...серце  в  оксамиті,
Ти-  незвичайна,  водночас  проста,  
У  музиці  людській  щасливі  миті.

Як  можна  не  любити  ніжний  спів?  
Як  можна  не  любити  стоголосся?  
Як  можна  позабути  розкіш  слів,
Мов  дивний  квіт  уплетений  в  волосся?

Чого  так  ранять  голос  солов'я?
Чого  розтоптана  рясна  моя  калина?  
Чого  роздерта  мовонька  моя?  
Чого  слізьми  стікає  горобина?

За  що  мені  московію  любить?
За  що  синів  в   могили  мушу  класти?
Як,  з  болю,  серденько  мені  щемить-  
Не  смій  ти  мову  рідну  мою  красти.  

Я  іншої  не  хочу  і  не  знаю,
Бо  інші  мови  всі  мені  чужі,  
У  солов'їній  свого  віку  доживаю-  
Не  ріжте  душу  згострені  ножі.  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719508
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017


Польова Ромашка

Родом з гір

Я  родом  із  гір,  голубих  і  високих,
Що  небо  тримають  на  дужих  хребтах.
Я  родом  з  лісів,  чарівних,  сивооких,
Де  папороть  квітне  в  таємних  місцях.

Я  родом  з  галяв,  де  біляві  ромашки,
Закохані  в  сонце,  тремтять  у  росі.
Я  родом  з  потоків,  де  купіль  для  пташки,
Де  крони  дерев  у  дзеркальній  сльозі.

Я  родом  з  Карпат,  волелюбних,  величних,
Орлиного  профілю  рідних  земель.
Трембіти  душа  мене  жадано  кличе
До  отчих,  одвічно  цілющих  джерел.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719496
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017


Ірин Ка

Вшануйте…

Пам'ять  вшануйте  відважних  героїв,
Що  полягли  тоді  на  майдані.
Вшануйте  вироками  тим  хто  скоїв,
До  суду  притягніть  хоча  б  на  аркані.

Ділом  вшануйте,  не  для  піару.
Порожніх  заяв,  комісій,  петицій
І  так  вже  зібрали  ви  чорную  хмару,
Тримаючись  власних  зручних  позицій.

Вшануйте,  бо  кожен  ваш  крок  в  кредиті
І  рано  чи  пізно  настане  розплата
За  тих  що  безвинно  на  площі  вбиті,
Вам  ще  не  вчувається  дзвін  набата?

Вшануйте,  бо  це  є  таки  знущання,
Тримаючись  влади,  як  воша  кожуха.
Від  тих  ваших  "щирих"  хвилин  мовчання,
У  люду  простого  заклало  вже  вуха...    

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719492
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017


Віталій Назарук

НАЙДОРОЖЧИЙ СКАРБ

Бринить  в  душі,  немов  бандура,
Пісенна  мова  солов’їна.
Вона  для  нас,  неначе  джура,
Іде  у  бій  за  Україну.

Вона  не  тільки  солов’їна,  
Вона  у  нас  ще  й  калинова.
Пісенна,  легка,  мов  пір’їна,
Держави  нашої  основа.

Як  добре,  що  у  мови  свято,
Є  змога  привітати  слово.
Щоб  наша  мова  калинова,
Себе  відчула  празниково.

Щоб  козаки  й  безвусі  джури,
Із  покоління  в  покоління,
Звели  й  охороняли  мури,
Щоб  було  мовне  просвітління.

Шануйте  мову,  наче  маму,
Ніщо  нам  не  замінить  мову.
Хай  слух  голубить  без  бальзаму,
На  ній  співають  колискову.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719460
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017


Віталій Назарук

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ

Хлопці  майдану  поспішили  в  весну,
Бо  прагнули  весни  і  Україні.
Вони  у  синіх  небесах  воскреснуть,
Бо  ми  на  хмарах  бачимо  їх  тіні.

Вони  спостерігають  за  війною
І  захищають  у  окопах  брата.
Самі  вони  готові  йти  до  бою,
Не  вистачає  лише  автомата.

Ні!  Не  даремно  поспішили  в  весну,
Хоч  на  землі  лишилися  в  них  справи…
Вони  змінили  владу  ненависну,
І  мерехтливі  бережуть  стожари.

Уклін,  герої!  Ви  у  нашім  серці,
Із  Вашим  ім’ям  хлопці  йдуть  до  бою.
Ваші  портрети  зібрані  в  веселці,
Хоч  кожен  з  них  окутаний  журбою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719479
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017


Валентина Малая

ЧЕКАЙМО ВЕСНУ

[b]Гукаю  весну[/b],  весну  я  чекаю!  Гукаю  сонце,сонце  я  гукаю!
 Веселиків  у  небі  виглядаю!  Метеликів  чекаю  я  у  гаю!!
 Про  весну  й  сонце  пісню  я  співаю!  І  солов'я  у  гаю  виглядаю!  
І  райдугу  долонями  ловлю!  І  в  музиці  тулюсь  до  бемолю...
 Бурхлива  весно!Все  у  нас  зміни!  Тебе  чекають  й  Петри  й  Івани!  
Змети  в  країні  усі  негативи!  Чекаєм  мир  і  віримо,ти  зміниш  
Недолю  й  горе  на  суцільне  щастя!  Війну  на  мир!а  стрілянину  на  причастя!
 Тебе  чекають  й  Петри  й  Івани!  Бурхлива  весно!Все  у  нас  зміни!  
***

[b]З  весною,друзі!Хай  усім  щастить![/b]  І  березень  Любов'ю  ваc  віншує,  
Нехай  душа  ніколи  не  болить!  А  доля  тільки  щастя  подарує!  
Бажаю  вам  я  теплих,світлих  днів,  Най  в  серці  лише  гарна  пісня  лине,
 Для  кожного  -  усе,  хто  що  хотів,  І,  БОЖЕ,та  спаси  ж  нам  УКРАЇНУ!!
 З  весною,друзі!Най  усім  щастить!  Хай  березень  Любов'ю  вас  віншує,
 Нехай  душа  ніколи  не  болить!  А  доля  тільки  щастя  подарує!
Весна  як  жінка.Жінка  як  весна.  Окраса  світу!Квітка  і  царівна!  
Космічна  зірка!Ачи  дивина!  Князівна  ,панна  ачи  королівна!  
Ти  славна  скрізь:в  роботі  і  в  сім'ї,  Ти-ніжний  пролісок!,чарівна  і  магічна!  
Тобі  співають  дзвінко  солов'ї!  Красуня  ти  і  пісня  феєрична!
***
[b]  Весна  як  жінка[/b].Жінка  як  весна.  Пробуджує  і  мотивує,і  лікує!
 Ти-пристрасть  і  сучасність  ти  ясна!!  Видумуєш  і  царствуєш,пильнуєш!
 Прикраса  світу!Квітка  і  царівна!  Космічна  зірка!Ачи  дивина!
 Князівна,панна  ачи  королівна!  Весна  як  жінка.Жінка  як  весна!.
***
[b]В  кожній  жінці  живе[/b]  :  Ангел,Красавиця  чи  Королівна...  Селючка,Гадючка,ачи  Царівна...  Воїн,Господарка  ачи  Артистка,  Гуляка,Бузяка  ачи  Гумористка,
ДонькА,Керувальниця  ачи  Майстриня,  Спортсменка,Чистюля  ачи  Берегиня,  
Товаришка,Любка  ачи  Наречена,  Кулінарка  чи  Душка  ачи  Навіжена,
 Матір,дитина,Боже  створіння,  Гордість  роду  ачи  родового  коріння..
.  Дорогі  чоловіки!  Кого  розбудите,  те  і  знатимете  І  що  начудите,  то  те  і  матимете...

***

[b]Женщины  не  могут  без[/b]  "печальки"  А  ещё  не  могут  без  "скандальки!  
А  ещё  не  могут  без  "плакульки"  А  ещё  без,О!  "0-0-бижальки"  
Они  в  жизни  все  хи-хи-  "хитрульки!"  А  хотят  казаться  "мяу-мякульки".
Иногда--  не  к  месту  "хохотульки"  Иногда  для  пользы-"врульки-пульки".
А  по  жизни  многие  -  "игрульки"  А  бывает,что  и  --"откликальки",  
Может  даже  быть,что  и  "мудрульки",  Или  беспощадные  "начальки..."  
Только  при  мужчине  настоящем  Женщина  как  роза  расцветает.
 Рядом  со  любимым-  дух  бодрящий  И  она  ж...  как  бабочка  порхает!  
Где  же  бродит  тот,что  "настоящий"??  Кто  ж  подарит  дух  тот,что  бодрящий?
 А  пока  что  ,--вот  задача  в  нос:  Кто  ж  нам  нужен,  лётчик  иль  матрос??

[b]Наша  Валя  на  курорті  [/b]рішає  кросворди:  Де  ж  знайти  їй  у  кагорті  красивого  лорда.
 Щоб  не  пив  і  не  палив  ,купував  їй  квіти,  На  руках  її  носив,  міг  усе  робити,
 Їздив  щоби  на  машині,а  в  кишені  гроші.  Щоб  мав  душу  лебедину,характер  хороший
 Щоб  не  бив  і  не  сварив,а  любив  так  палко,  Ніжні  слова  говорив:киця,любка,галка.
 Не  образив  щоб  ні  разу,ходив  на  роботу,  Не  любив  оту  заразу,що  зветься  Дрімота.
 Ой,задумлива  яка,Валя  на  курорті.  Де  ж  знайти  їй  мужика  у  такій  кагорті??  
«-  Насмішила  мене  ,Валю,  своїми  віршами!  На  курорті  шукать  мужа?!  Та  Господь  із  вами!  Роботящий  щоби  був  і  легкої  вдачі?  Схаменися!  На  курорті  лиш  самі  ледачі!»  
***

[b]ЖІНКА,  яка…[/b]
ЖІНКА,яка  чекає  на  мужа  з  війни  чи  на  сина-  то  є  КОЗАЧКА.
То  є  Берегиня,  то  є  Божа  матір,  яка  вірить  і  молиться  щоденно  і  безупинно
 І  захистити  крильми  увесь  рід  має  намір...  
ЖІНКА,яка  хоче  бути  нарівні  з  чоловіками,  Виступає  в  політиці,  орієнтується  в  критиці-  То  є  ЕМАНСИПОВАНА  та  ерудована  особа,Яка  тільки  думає,що  вона  сильна,бо  чоловік  працює  у  митниці...  
ЖІНКА,  яка  годинами  сидить  біля  люстерка  Наводить  макіяж,дума  про  спа-салони,  манікюр,  Ніде  не  працює  ,а  чоловік  заробляє  гроші-  То  є  справжня,але  хитра  "БЛОНДИНКА",яка  зуміла  влаштуватися  в  житті.
 ЖІНКА,яка  народжує  багато  дітей,  а  ради  не  може  їм  дати,  держава  про  них  піклується,  То  є  погана  мати,САМИЦЯ,зозулею  таких  зовуть,  Народити  дитину  для  таких-  то  є  бізнес,задоволення...
 ЖІНКА,яка  любить  чоловіка  чистою  любовію,  виховує  гарно  своїх  діточок,вчить  їх  добру,милосердю,чесності,щедрості,ввічливості-  То  є  МУДРА  жінка,яка  лине  до  гармонії  в  родині.  
ЖІНКА,яка  все  встигає:  і  бути  красивою,і  щоб  усе  на  столі,і  у  коморі.Яка  не  лише  Попелюшка,  а  й  цариця.Яка  плекає  й  розвиває  свій  і  своїх  рідних  якийсь  талант  і  вміє  бути  слабкою.  Яка-  гарна  господиня  у  всьому-  То  є  СПРАВЖНЯ  жінка..Шана  справжнім  і  мудрим  жінкам!  

[b]Наша  Гандзя  на  базарі[/b]
Наша  Гандзя  на  базарі  торг  веде,шумить  народ.
-а  чи  віяний  це  творог  ,а  корові  скільки  "год"??  
я  спочатку  покуштую,  подивлюсь  ,ще  не  купую,  
а  сметанка  свіжа  ця?  Є  санкнижка  в  продавця???  
Дайте  трішечки  лизнути,я  не  дамся  обманутись,  
А  коровка  де  пасеться?-  нашій  Гандзі  все  не  йметься...  
І  ваш  творог  покуштую,подивлюсь,ще  не  купую,
 Наша  Гандзя  на  базарі  торг  веде,шумить  народ  
-Сир  свіженький  це  у  вас?  Покуштую  лише  раз!
 А  ковбаска  це  з  свинини??чи  вона  із  баранини?  
Дайте  кусень...До  вподоби!Не  беру  цю,сама  зроблю.  
Весь  базар  вона  пройшла,куштувала,не  лінилась,  
прицінялась  ,торгувалась  ,в  сумці  zero*,та  ...наїлась!
 01.04.2016р.  *zero  (  з  англ.)-нуль,нічого.
***
[b]Вот  женщина  с  племени  Мурси[/b],  Из  Африки,  ты  вообще  в  курсе?  
Как  же  жуют  те  бедняжки!  Какие  ж  они  симпатяжки!
 Чем  больше  в  губах  та  платформа,  Тем  знатней  считаются  формы,  
Дойдёт  ли  у  нас  до  реформы,  Чтоб  ставить  такие  платформы??
 Видать,украшенье  в  цене!!!  А  ТЫ,  ВСЁ  ЕЩЁ  ТРЕБОВАТЕЛЕН  К  СВОЕЙ  ЖЕНЕ???  
***
[b]Сильна  жінка[/b]  інколи  мріє  сльози  не  стримувать,  
Та  терпить,не  плаче...  
Вона  привикла  тягти  цілий  віз  і  отримувать  
важкі  життєві  задачі...
 Сильна  жінка  ніяк  собі  пару  не  знайде,-
 Мішає  емансипація…
 Часто  в  відносинах  вОна  в  офсайді,-
 Не  розуміють  її  ідеологізацію…  
Сильною  жінкою  зробило  її  життя  
Та  життєві  обставини…
 Сильна  жінка-Це  філософії  й  психології  відкриття  
Одинока  красуня  квітка  –на  зеленій  галявині…
 Хотілося  б  їй  такого  ж  сильного  чоловіка  мати,  
Шукає  його,колобродить…
 Щоб  на  всіх  фронтах  життя  не  самій  волати…  
Та  де  ж-бо  він  ходить?
 Набридло  їй  бідній  постійно  коня  на  скаку  зупиняти,  
В  підпалені  хАти  заходити…  
Хоче  вона  імідж  сильної  дами  з  себе  зняти…  
І  перестати  верховодити…
 Стримує  вона  свої  бажання  ,сльози  ковтає,  
Не  хоче  бути  дурепою…
Лише  свої  красиві  думки  огортає,огортає,  
Не  бажає  дружить  з  недотепою…
Хоче  вона,  сердешна,  любити  і  бути  любимою…  
Також  бути  слабкою…
 І  у  парі  зі  своїм  коханим  бути  щасливою
Рибкою  золотою…  
Та  поки  що…  Вона  чужі  сльози  витирає  і  
стримує,стримує,  
І  завжди  дякує  за  все  і…не  плаче!!!
 Бо  привикла  тягти  цілий  віз  і  отримувать...
 важкі  життєві  задачі....
***
[b]Подивіться,шестирука  наша  Українка[/b],  
Семиділиха  в  роботі,вигинає  спинку.  
Вона  мати  і  сестра,шиє,тче  і  в’яже…  
Повар  вдома,медсестра,дітям  казку  каже.
 Чоловікові-  подруга,на  роботі-майстер,
 Захища  сім’ю  від  туги,Образ  цей,мов  айстри.  
Карі  очі,русі  коси,словом,-сильна  жінка,  
Не  приборкана  ще  й  досі,наша  Українка.
Хотілося  ще  й  такого  чоловіка  мати,  
Щоб  на  всіх  фронтах  роботи  не  самій  волати.  
(речитатив)  
"Життя  в  Україні  дає  нам  урок-  Затямте,Тарасові  діти!
 Єдина  можливість  приборкать  жінок-
 Це  їх  дуже  палко  любити.  "  
***
(перероблена  ПІСНЯ,  співається  під  відомий  мотив  )
 м  у  з  и  ч  н  а  п  е  р  е  г  р  а  
1.[b]Ой  там  на  товчку,на  базарі,[/b]  Наша  Валя  чоловіка  продавала.  
Вона  йому  дорікала,що  любив  він  її  мало  Дуже  мало…
 Вона  йому  дорікала,що  любив  він  її  мало  Дуже  мало…
 м  у  з  и  ч  н  а  п  е  р  е  г  р  а  
2.Чим  я  тобі  не  царівна?  Подивись  на  мене  я  чарівна.
 Свята,ніжна  і  жагуча,  Неповторна  і  блискуча,  Все  ж,царівна.  
Свята,ніжна  і  жагуча,  Неповторна  і  блискуча,  Все  ж,царівна.
 м  у  з  и  ч  н  а  п  е  р  е  г  р  а  3
.-  А  я  люблю  бабу  з  перцем,  Також  люблю  з  добрим  серцем,
 А  ти  баба  гонорова,груба,сильна  і  здорова,  Я  боюся.  
А  ти  баба  гонорова,груба,сильна  і  здорова,  Я  боюся.  
м  у  з  и  ч  н  а  п  е  р  е  г  р  а  
4.  Мрієш  ти  про  бабу  сирну,  І  маленьку,і  худу,також  мирну,  
А  я  ж  бачиш  не  така,я  дам  тОбі  тумака,  Як  заробиш.  
А  я  ж  бачиш  не  така,я  дам  тОбі  тумака,  Як  заробиш.  
м  у  з  и  ч  н  а  п  е  р  е  г  р  а  
5.А  ще  хочу  з  медом  бабу,  А  біля  тебе-завжди  табу.
 Вправо-вліво  не  ступи,  Не  туди  і  не  сюди,  Як  у  клітці.
 Вправо-вліво  не  ступи,  Не  туди  і  не  сюди,  Як  у  клітці.  
6.Та  сміються  з  тебе  г"ави,  Хоче  бабу  з  ароматом  кави  ,  
Із  родзинками,  з  горіхів,  Мабудь  ти  із  глузду  з"їхав,  подивіться!!
 Із  родзинками,  з  горіхів,  Мабудь  ти  із  глузду  з"їхав,  подивіться!!
 м  у  з  и  ч  н  а  п  е  р  е  г  р  а  
7.Та  я  ж  баба-солоденька,  Ну  здорова,ну  висока,та  рідненька,
 Годі  все  оце  співати,пора  гостей  частувати,  Пригощайтесь
.  Годі  все  оце  співати,пора  гостей  частувати,  Пригощайтесь.  
м  у  з  и  ч  н  а  п  е  р  е  г  р  а
 8.Пригощайтесь  пирогами,  Також  нашими  бабами,
 З  медом  ,сиром  ,і  калиной,  Із  родзинками,і  тмином,  На  здоров'я
 З  медом  ,сиром  ,і  калиной,  Із  родзинками,і  тмином,  На  здоров'я!  
м  у  з  и  ч  н  а  п  е  р  е  г  р  а  
9  .А  до  них  –  вода  живильна,  Чиста,як  сльоза  молодильна,  
На  здоров'я,на  любов,  Щоб  розігнати  в  тілі  кров,  На  все  добре!!
 На  здоров'я,на  любов,  Щоб  розігнати  в  тілі  кров,  На  все  добре!!  
***
[b]Плете  косу  чорноброва,гарная  дівчина[/b]  
І  співає  пісню  гарну  ,вона  дзвінко  лине.  
А  та  пісня  про  милого,що  її  кохає
 Ця  любов  неначе  вогник,що  сильно  палає.  
Чорні  брови,довгі  коси,дівча  ніби  квітка
 Якби  ж  то  не  цей  милий,то  була  б  сирітка.  
Голос  лине  веселково,ніжно  і  прекрасно  
Слова  ніби  тії  перли  красно  звучать,красно!  
Хочу  разом  із  тобою  щасливо  прожити.  
Буду  я  про  тебе  дбати  ніжити,любити  
Сокіл  милий,сокіл  ясний,  повертайсь  додому  
Я  буду  лебідкою  своЄму  милОму...
 Плете  косу  чорноброва,гарная  дівчина  
І  співає  пісню  гарну  ,вона  дзвінко  лине.
А  та  пісня  про  милого,що  її  кохає  
Ця  любов  неначе  вогник,що  сильно  палає.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719451
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017


laura1

Гори яскраво, свічечко, не гасни!

Пам'яті  Небесної  сотні

Нехай  свята  земля  їм  буде  пухом,
А  душі  їх  літають  у  раю́!
Були  ці  хлопці  сильні  й  вільні  духом,
Боролись  за  народ  свій  і  сім'ю.

Вони  любили  серцем  Україну,
Й  хотіли  свою  правду  донести!
Але  цинічно  влада  їх  убила,
Під  керівництвом  "чуйної"  Москви.

Їх  зовсім  юних  ще,  не  пощадили,
Хоч  не  було  в  них  зброї,  тільки  стяг!
Лиш  залишили  не́люди  могили,
І  сльози  й  біль  в  матусиних    очах.

Та  ходять,  непокарані  ще  й  досі
В  міцних  обіймах    батюшки  Кремля.
А  матері  ще  й  зараз  все  голосять,
Шукаючи  у  снах  своє  дитя.

Та  буде  суд,  хоч  рано,  а  хоч  пізно!
Суд  Божий  буде  там,  на  небесах!
Це  на  Землі  всі  можновладці  грізні,
Але  не  на  найвищих  терезах!

Свічу  скорботи  запалю  я  нині,
На  вічну  пам'ять  люблячим  синам.
Що  віддали  життя  за  Україну,
Не  кланяючись  в  ноги  ворогам!  

Гори  яскраво,  свічечко,  й  не  меркни!
Нагадуй  всім,  хто  творить  в  житті  зло.  
Що  згодом  на  них  всіх  чекає  пекло,
Й  не  допоможе  Ангела  крило.

20.  02.  2017                                Л.  Маковей


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719395
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 21.02.2017


Виктория - Р

Мадмуазель!

[b][i][color="#ff00bb"]Характер  в  мене  -  не  цукровий.
І  точно,  що  -  не  карамель.
Подекуди  він  -  гоноровий,
Така  собі  -  мадмуазель!

В  мені  присутня  доброта,
Порядність  та  іще  відвага,
Я  не  кажу,  що  я  свята,
Та  до  любові  -  перевага.

В  мені  жага  є  до  життя,
У  серці  -  море  почуттів,
До  ближнього  є  співчуття,
Крім  Господа  -  нема  богів!
20  02  2017  р  
Вікторія  Р[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719369
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017


Надія Карплюк-Залєсова

СОТНЯ ЗА СОТНЕЮ…

Сотня  сотень  вже  в  небі  живе,
Свою  віру,  любов,  свою  правду  несе...
Тільки  там  ...  в  небесах  їхній  поклик  сердець,
Оповитий  сузір"ям,  слави-волі  вінець

Оповитий  століттями  диких  прогресів,-
України-землі  безконечних  абсцесів,
України-землі,-  того  раю  шматочок,
Де  дали  пригубити  волі  ковточок...

Обезчестили  націю,  довели  до  агонії
І  чекають  на  GALA-концерт  в  філармонії...
І  він  розпочався...  в  шаленому  ритмі,
Летять  міліарди  по  лезу,  по  бритві.

Вже  друга  із  сотень  сотня  почата...
Війна  у  пологах  -  страшна  і  горбата.
Війна  плодовита  із  виродком-плодом,
Де  кат-можновладець  торгує  народом  !

Як  цукром  чи  гравієм,  краще  -  сміттям...
Світ  завтра  поповниться  новим  життям...
А  сотня  за  сотнею  в  небо,  як  птахи,
Засватані  зрадником  звідниці-свахи...

Сотня  за  сотнею  -  свічі  майданів,-
Пустеля  безводна  смертей-  караванів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719368
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017


Елена Марс

Тель-Авив в феврале

Ах,    Тель-Авив  мой,  ты  снова  умыт  февралём!..  
Всё  засверкало:  дороги,    дома  и  машины...
В  зимнюю  пору,  ты  будто    сошедший    с    картины
Город,  в  дуэте  с  холодным  февральским  дождём...  

Впору  взять  краски  и  холст,  и  тебя  рисовать...  
Тут  -  мандарины    растут,  возле  старого  дома.
Спелые  чистые  солнца,    на  деревце  сонном.
Жаль  дотянуться  рукой,    чтобы  просто  сорвать.

Там,    под  мостом,  темноглазая  речка  Яркон
К    морю    лениво    бежит,    вдоль  зелёного  парка...
Некий  смельчак  управляет  веслом  на  байдарке,
Явно    нервируя    стайку    промокших    ворон.

В    утреннем  небе  такой  превосходный  аккорд!
Серое    с    синим  -  вполне  гармоничная    гамма.
Нет,  не    бывает  в  природе    дефектов  и  грамма!
Гения    чуткое    сердце    в    природе    живёт...

Воздух    наполнен    озоном.  Услада  -  дышать
Запахом    этим...  Февраль    постарался    на    славу!..
Так    бы    и    крикнула    в  небо    восторженно:  "Браво!  
Жить    хорошо,  ощущая    в    душе    благодать!.."

...Чувство    такое,  как    будто    влюбилась  опять...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719363
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017


Леся Утриско

Війна, Майдан, пам'ять.

Світлини,   світлини,   світлини  
В  них  дати  печальні  та  днини  
В  них  пам'ять  нестерпно-  болюча  
Стежина  смертельно-  колюча.  

Майдани,   Майдани,   Майдани
Свічок  тихі  сльози,   Осанни  
Запечена  кров  на  бруківці  
Рядами  могили  та  вінці.  

Три  зими,  три  зими,  три  зими
Лиш  пам'ять  та  сльози  із  ними
Вколисана  вітром  розлука  
Та  приспана  смертю  вся  мука  .

Війна  -  не  війна,  щось  гібридне  
Занесене  світом  огидним  
Диявольський  скрегіт  зубами  
О...змилуйся,  Боже,  над  нами.

О  діти,  о  діти,  о  діти
Голодні,   холодні,   не  вдіті  
Домівки  пусті  із  боргами  
Заповнений  світ  сиротами.  

Гармати,   гармати,  гармати  
І  стогін,   і  плач...  Божа  Мати
Місиво  затягнене  в  землю
Молитву  читають  всі  щемну.  

О  смерте,   о  смерте,  о  смерте  
Здригається  світло  вже  змеркле  
Над  прірвою  клубляться  душі  
Кров  вилита  морем  на  суші.  

Прозріння,   прозріння,   прозріння  
Віднайдуть  нові  покоління
Земля  із  руїни  воскресне  
Героям  всім  царство  небесне.  

О  світло,   о  світло,   о  світло
Омиються  душі  заквітло
Залізо  топлЕне  кайданів  
Закінчиться  злоба  тиранів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719348
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017


Радченко

Допоки

Небесна  сотня  —  це  лише  початок,
На  жаль,  десятки  сотень  вслід  летять
В  високім  небі.  Та  невже  зачаток
Свободи  ось  такий:  жорстокий  тать
Шматує  Україну  і  вбиває,
І  без  роботи  "Гради"  не  стоять.
Найкращих,  найсміливіших  втрачає
Украйна.  Та  допоки  нам  втрачать?
Вже  стільки  вдів,  сиріт,  калік,  загиблих!
Як  докір  нам  зруйновані  міста
І  сіл  мовчання,  що  навік  затихли,
І  на  полях  чорніє  пустота.
Чи  за  таке  майбутнє  на  Майдані
Небесна  сотня  віддала  життя?
Допоки  жити  нам  в  липкій  омані?
Прибрати  в  хаті  хочеться  сміття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719325
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017


палома

КОХАННЯ ПОДИХ

 
Вже  подих  весняний  скуйовдив  душу,
Що  задрімала  у  руках  зими,
Несміло,  мов  тендітну  красну  ружу,
Поцілував,  зігнав  холодні  сни  –  
Самотності  ту  ненависну  стужу…

В  цілунку  ніжнім  ожило  кохання,
Стріпнулося,  в  передчутті  краси,
І  забриніло  чистотою  зрання,
Як  ясне  сонце  –    в  крапельках  роси…
Єство  наповнилось  життя  бажанням…

Іде  весна,  із  подихом  кохання.

                                       (19  лютого  2017)        
                       (с)  Валентина  Гуменюк

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719324
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017


Ірин Ка

Варта

Щораз  на  небі  хтось  запалює  зірки,
Бо  сивий  час,  мов  кара  незворотня.
Цей  день  згадають  і  через  віки,
Коли  на  небі  нових  зір  з'явилась  сотня.

Їх  видно  навіть  вдень,  а  не  лише  вночі,
Не  придивляючись  і  телескоп  не  треба.
До  совісті  то  справжні  золоті  ключі,
Ця  України  варта  зоряного  неба...
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719322
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017


Віталій Назарук

ВОЛИНСЬКА ЛІРИЧНА

Де  волинські  озера  задивилися  в  небо,
Де  зелені  ліси  обняли  береги.
Чує  серце  моє  птаха  рідного  щебет,
Тут    пісні  між  льонами  рушниками    лягли.

Моя  рідна  Волинь,  моя  зіронько  рання,
Ти  гостей  зустрічаєш,  як  належить  тобі.
Твої  Мавка  й  Лукаш  тут  пізнали  кохання,
Де  зелені    ліси    і  льонів  голубінь…

Серце  Світязя  б’ється  у  моєї  Волині,
Білі  лебеді  вірність  бережуть  цій  землі,
А  між  хмарами  небо,  як  льони  -  синє-синє,
Тут  сіяють,  як  сонце,  куполи  золоті.
Серце  Світязя  б’ється  у  моєї  Волині,
Білі  лебеді  вірність  бережуть  цій  землі,
А  між  хмарами  небо,  як  льони  -  синє-синє,
Тут  сіяють,  як  сонце,  куполи  золоті.
Будь  щасливою  завжди,
Моя  рідна,  Волинь!  
 
Моя  рідна  Волинь,  моя  зіронько  рання,
Ти  гостей  зустрічаєш,  як  належить  тобі.
Твої  Мавка  й  Лукаш  тут  пізнали  кохання,
Де  зелені    ліси    і  льонів  голубінь…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719299
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017


Шостацька Людмила

ТРИ РОКИ

                                             Вже  три  роки  пече  цей  лютий
                             Диким  болем  в  серцях  розбитих,
                             У  льоди,  мов  душа  закутий
                             І  байдужістю  усіх  ситих.

                             Може  є  у  них  щось  сказати,
                             Подивитися  людям  в  вічі,
                             Чи  болять  їм  так  само  дати,
                             Чи  хтось  бачив  в  їх  душах  свічі?

                             Все  минає  колись  в  цім  світі,
                             Тільки  точно  –  не  без  сліда,
                             Будуть,  будуть  всі  ті  в  одвіті,
                             Бо  ж  від  них  уся  ця  біда.

                             Перемеле  історія  їх
                             І  нащадкам  на  суд  віддасть,
                             Просто  так  не  минає  гріх,  
                             Як  відлуння  усіх  нещасть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719271
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Цінніший всіх скарбів

Сталим  буває  і  хитким,
Бажають  всі  його  на  світі,
Жаданий  він  для  всіх  родин,
Прагнуть  його  дорослі  й  діти.

Лунають  в  храмах  молитви,
Люди  у  Бога  просять  щиро
Ціннішого  за  всі  скарби  -
Здоров"ячка  міцного  й...(Миру).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719262
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017


Віталій Назарук

ШАНУЙТЕ МАМУ

А  я  ще  вчора  не  послухав  маму,
Не  дякував  за  чашку  молока…
І  буде  совість  мучити  роками,
Чому  синівська  вдача  отака…

Невже  так  важко  подивитись  в  очі,
Сказати  було  «Дякую!»  в  той  час.
Тепер  щодень  і  часто  серед  ночі,
Перебираю  в  пам’яті  не  раз.

Мама  змовчала,  бо  любила  сина
І  я  не  бачив  смутку  у  очах.
Тепер  сам  батько,  в  мене  є  дитина,
Тепер  у  мене  очі  у  дощах…

По-іншому  сприймаю  все  довкола,
Перебираю  в  пам’яті  роки.
Життя  –  воно  завжди  іде  по  колу,
Мої  дощі  торкаються  щоки.

Ніколи  «Ні!»  не  говоріть  матусі,
Вона  ховає  від  дітей  сльозу…
Робіть  добро,  щоб  мама  була  в  дусі,
Ловіть  думки  матусі  на  льоту.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719234
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017


Леся Утриско

І щем сльози на маминім лиці.

Сьогодні  навіть  небо  гірко  плаче,
Мороз  притих,  а  з  ним  сама  зима.
-Мій  любий  сину-  молодий  юначе,
Весняний  квіте,  моя  сивина.

Ти-  сон,  синочку,  що  мені  насниться,
Ти-  вітерець,  що  тихо  обпече,
Ти-  вільна  птаха,  річкою  водиця,
Ти-  Янгол,  що  торка  моє  плече.

Ті,  твої  очі,  радісні  й  щасливі...
Ти-  моє  серце,  зранене...  в  журбі,
Ти-  цілий  світ  у  теплій  літній  зливі,
Небесна  Сотня-  в  небі  журавлі.

Сьогодні  навіть  небо  гірко  плаче,
Немов  осінні,  пролива  дощі.
-Тобі  поклін,  мій  синку,  мій  юначе-
І  щем  сльози  на  маминім  лиці.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719230
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 20.02.2017


dovgiy

ЖИТТЯ ПОЕТА

ЖИТТЯ  ПОЕТА

Не  на  небі  він.  На  землі.
Та  як  важко  зіркою  бути!
Вік  світити  для  когось  в  імлі,
А  самому  про  щастя  лиш  чути!
А  літа  не  спиняють  свій  лет,
Не  чекають,  коли  щось  знайдеться
І  старіє,  старіє  Поет
Хоч  кохає  ще  Музу,  як  вперше.
Вік  у  мріях  як  в  шовку  ходив,
Пестив  слово  для  когось,  як  внука!
З  під  пера,  наче  диво  із  див
Виливалась  віршем  його  мука.
Рани  зради  безжально  пекли,
Не  щадили  насмішок  морози.
А  рядочки  як  зерна  лягли
Над  якими  він  лив  свої  сльози!
Що  зійде  у  чергову  весну?
Він  про  те  намагався  не  думать.
Від  зимового  важкого  сну
Повернувсь  до  весняного  суму.
Скресне  крига  недавніх  страждань,
Білим  проліском  стрельне  надія
І  під  шепіт  квітневих  зітхань
Забуянить  зелом  його  мрія.
Вкотре  вже:  буде  вірно  чекать
Постук  кроків,  знайомих  до  щему
Крізь  бездонні  розлуки  стрічать
Свого  серця  єдину  поему!

2017-02-19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719155
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 19.02.2017


Фея Світла

Зозулька

Навіяне  віршем  Ліни  Ланської  "Ой,  не  треба"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717938
[youtube]https://youtu.be/kLkMwgRoa7w[/youtube]
[b][i][color="#085757"]
Закувала  зозуленька...Ой,  як  закувала!
Чи  ж,  пташинонько  співуча,  вік  мій  рахувала?
Не  рахуй,  пташино  люба,  роки́  молодії,
Жити  хочу  і  любити  проз  думи  лихії.

Увінчаю  рушниками  я  кохання  -   долю.
Вхоплю  щастя  у  долоні,  не  впущу  на  волю.
Берегтиму  щастя  своє  -   доленьку-серденько.
Не  рахуй  же,  зозулечко,  ні  вдень,  ні  раненько.

А  накуй  мені,  пташино,  діточок  багато!
І  любові  до  смеркання,  і  щоднини  -  свято![/i][/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719091
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 19.02.2017


MERSEDES

Закохана…

Я  закохана  в  тебе  безтями,
Коли  будні  сумую  одна.
Все  чекаю  твої  телеграми,
За  вікном  чепуриться  весна.

Скоро  птахи  вернуться  додому,
Щебетатимуть  ніжних  пісень.
Відчуваю  без  тебе  я  втому
І  сумним  залишається  день.

Хочу  так  щоб  зігрілись  долоні,
Від  усмішки  твоєї  й  тепла.
І  від  щастя  щоб  билися  скроні,
Щоб  твоєю  я  завжди  була.

В  своїм  серці  плекаю  надію,
Розфарбовую  фарбами  ліс.
У  думках  я  про  тебе  лиш  мрію...
Ти  кохання  для  мене  приніс...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718962
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 19.02.2017


Віталій Назарук

ЗГАДУЄ МАЙДАН

Годинник  нам  відмірює  роки,
Цукриться    мед    в  посудині    із  часом.
Воду  зібрав  із  кров’ю  до  ріки,
Старий  Дніпро  оспіваний  Тарасом.

Мовчить  майдан.  Горять  кругом  свічки.
Молитви  чути,  що  летять    високо.
І  чорні  понад  прапором  стрічки,
Сльозу  пускають    материнським  оком.

Живі  приходять  і  мовчать  –  печаль…
У  голові,  немов  травневі  бджоли.
Майдан  героям  –  це    життя  причал,
 Його  не  забуватимуть  ніколи.

Ось  на  колінах  хлопці  молоді,
З  Сергієм  Нігояном  розмовляють.
Вони  братами  звалися  тоді,
Його  слова  й  сьогодні  повторяють…

Мовчить  майдан.  Горять  кругом  свічки.
Молитви  чути,  що  летять    високо.
І  чорні  понад  прапором  стрічки,
Сльозу  пускають    материнським  оком.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719060
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 19.02.2017


Віталій Назарук

НАША МОВА СВЯТА

Народ  і  мова  –  мати  і  родина,
Одна  в  них  пуповина  у  житті.
Мова  з  народом,  з  матір’ю  дитина,
Мова  і  мама  поняття  святі.

Ви  придивіться,  як  цвіте  калина,
Який  же  білий  у  калини  цвіт…
Як  наша  мова  чиста,  солов’їна,
Що  піснею  заполонила  світ.

Слова  складайте,  як  зерно  у  діжу,
Щоб  потім  в  нас  пекли  короваї.
А  нове  слово,  як  зернину  свіжу,
Нам  додавали  щедрі  врожаї.

Леліймо  мову,  як  свою  матусю,
Звертаймося  до  неї  повсякчас.
За  мову  я  і  матінку  молюся,
Щоб  жила  мова  в  кожному  із  нас!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719059
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 19.02.2017


Іванюк Ірина

Слова… Ви - плечі ангелів…

                                                 У  владі  наших  уст  -  життя  або  смерть
                                                                                           Святе  Писання

Слова  мої!  Не  будьте  ви  німі!
Ви  -  плечі  ангелів.  Атлантів  дивна  сила,-
утрачена...  Коли?  В  якій  землі?...
У  вашій  владі  смерть!  Або  ж  едемські  крила...

І  символів  графічних  древній  скрипт  -
сакральні  квіти  при  небесній  брамі...
Де  б  ти  не  був,  та  з  пам"яті  не  зник,
той  теплий  слід,  уписаний  словами.

18.02.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719029
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 19.02.2017


Надія Карплюк-Залєсова

РЯТУЙ, ЩО МОЖНА ВРЯТУВАТИ…

Вставай,  народе  мій,  вставай  !
Я  підпишусь  під  кожним  своїм  словом,-
Щоб  тільки  Мати  неба  Пресвята
Покрила  нас  святим  своїм  Покровом  !

Бальзамом  в  серце  скапує  війна
Сусіду,  жиду,  мабуть,  не  єврею...
Впряжись,  вкраїнцю,  в  упряж  вагову,-
Хтось  має  бути  в  Неньки  Прометеєм  !

Вставай,  народе  мій,замерзнеш,  як  заснеш,
Тебе  вже  обікрали  геть  до  нитки,
Напевно,  хрест  такий  тяжкий  несеш,
Що  добровільно  залишаєшся  без  свитки...

Не  спи,  вкраїнцю,  очі  не  жмури,
Хай  жид  хитрющий  грається  у  сплячку,-
Достатку  хочеш  ?  Хоч  квиток  купи...
З  корінням  вирвати  б  хронічну  ту  болячку  !

Вставай,  народе  мій  ,вставай!
Дванадцять  тисяч  вже  відправилися  спати,
Чому  без  долі...  марно  не  питай,-
Рятуй  ще  те,  що  можна  врятувати...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719025
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 19.02.2017


Радченко

Як і завжди, пишаємось Вітчизною

Чому  я  іноді  пишу  вірші    російською?
Тому,  що  росіянином  мій  батько  був.
І  в  нашій  хаті  мови,  мамина  з  батькІвською,
Злились  в  одну,  й  ніхто  своєї  не  забув.

Вплітались  мови  квітами  в  вінок  із  суржика:
Підлогу  полом  називали,  стелю  —    потолком.
Вже  й  батько  говорив:  "  Нап'юсь  води  із  кухлика",
Й  любив  куліш  і  український  борщ  із  часником.

Книжки  читали,  Гончара  і  Достоєвського,
Співали  про  "Рушник"  і  "Широка  страна  моя".
Бували  на  Хрещатику  й  проспекті  Нєвського,
Тому  й  пишу  вірші  свої  я  мовами  двома.

Не  знали,  що  російська  стане  зарубіжною
І  росіяни  з  "градами"  прийдуть  колись  в  Донбас.
А  ми,  як  і  завжди,  пишаємось  Вітчизною,
Бо  Україна  —  рідна  матінка  для  нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719011
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 19.02.2017


Східний

Горить запалена свіча


Горить  запалена  свіча
Вогнем  молитви,  віри  і  скорботи.
Убивча  куля  до  плеча
Торкнулася,  хлопчина  впав  навпроти.

Лунали  постріли  катів…
Щити,  мов  сито,  в  дірах  дерев’яні.
На  Інститутській  птах  злетів
Весь  білий,  крила  лише  мав  багряні.

І  дим,  мов  змій,  торкнув  крила
І  птаха  не  пускав  злетіти  в  небо.
Фото  й  запалена  свіча
Кричали  в  світ:  «Ще  жити,  жити  треба!»

І  знову  постріл,  знову  біль,
Нові  свічки  палають  тихо,  тихо.
Цей  щит  для  ката,  ніби  ціль…
Не  знає  він,  яке  накоїв  лихо.

Горять  запалені  свічки
Вогнем  молитви,  віри  і  скорботи.
Сплелися  квіти  у  вінки,
На  Інститутській  хлопець  впав  навпроти.

                             18.02.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718959
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Дідо Миколай

У крові моїй весен повінь.

Упокоєний  ритмом  рим,
Укладаю  в  рядочки  душу.
Із  розгублених  весен  й  зим,
Потаємних  думок  натрушу.

А  там  очі…  як  сон  –  трава,
Ті  дівочі,  такі  глибокі.
Серце  рветься,  з  грудей  плига,
Як  у  пташечки  стук  високий.

Я  ж  з  розгону  стрибну  у  юнь,
Як  журавлик  удаль  полину.
Думки  –  спомини  тих  відлунь,
Гріють  кожну  мою  клітину.

Cолод  думи  з  грудей  п’янить,
Зацілую  вуста…    медові.
Яка  ніжна  й  ласкава  мить,
У  крові  моїй  весен  повінь.

Боже  милий,  який  то  щем,
І  думки  ці  які  ж  солодкі.
Спрагу  росять  мою  дощем,
Наче  вчора  застиглі  роки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718958
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Світлана Ткаліч

біжать поїзди

Біжать  поїзди,  нестримно  несуться  вагони
І  сотні  історій  життєвих  з  собою  везуть.
Я  сумно  дивлюся  їм  вслід,  стоячи  на  пероні.
Вони  промайнули,  а  я  залишилася  тут.

Летять  поїзди,  мерехтять  повз  перон  трафарети,
Несуться  у  даль  по  манливому  світлу  вогнів:
Людські  перемоги,  надії,  падіння  і  злети...
Мені  ж  залишають  коліс  торохтливий  наспів.

Ідуть  поїзди,  назустріч  їм  стеляться  шпали
І  звабливим  блиском  рейки  у  далеч  ведуть,
Лишають  в  дорозі  вогні  гамірливих  вокзалів;
Вам  щастя  в  дорозі,  а  я  залишаюся  тут.

Минають  роки  і  не  хочеться  вже  оглядатись.
Позаду  турботи,  позаду  лишилось  життя.
Попереду  рейки  лежать  в  два  ряди,  як  шпагати
І  нерви  стальні,  що  ведуть  у  моє  майбуття.

Лишаюсь  з  роками,  що  лежать  тягарем  за  спиною,
Лишаю  надію,  що  колись  і  мені  повезе
Я  сяду  із  вами  в  освячений  радістю  поїзд,
Що  в  далеч  нестримно  також  мене  понесе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718909
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Ніна Незламна

Тернистий шлях в житті/ проза / 18+/

 Вже  другий  день  не  вщухав  дощ….  З  вікна  видно  майже  зовсім  голі  дерева.  Листопад    був  примхливий,  не  виглядало  зовсім  сонце  ,небо  весь  час  було  немов  в  мішку,  все  навколо    здавалося  сірим..
             Ось  і  осінь  збігає,  думала  про  себе  Алла.  Знову  цілими  днями  в  хаті,  навіть  не  має  з  ким  поспілкуватися.
До  хати  зайшов  батько,приніс  відро  горіхів,-
-На  доню,розважайся,…Що  наб`єш  ,то  буде  копійка..
               Алла  була  пізня,єдина  донька  в  батьків.  
   Невеличке  село,  далеко  від  райцентру  ледве  виживало…..
 Яка  там  робота?!Мали  вдома  невеличке  хазяйство:  кури    ,гуси    індики  та  одне  поросятко  і  корова  та  ще  город  сорок  соток,  біля  всього  теж    треба  було    добре  наробитися.
         А  з  грішми    завжди  було  туго,  батько  з  Аллою  часом  їздив
 на  базар  автобусом  до  райцентру,  що  продасть  ,то  вже  за  те  і  живуть.  Вже  рік  минув  ,  як  дівчина  закінчила  школу.  Батьки  не  пустили  вчитися,  бо  не  мали  грошей  та  і  відпускати  далеко  дівчину  не  хотіли.
-Одна    у  нас,на  кого  покинеш?  Ми  вже  старі  …  Куди  їхати  і  чого  ,он  вийдеш  заміж  за  якогось  сільського,  та  й  по  навчанні,  -  так    вирішив  батько.
Та  дівчина  збирала  гроші,  щоб  не  знали  батьки,  мала  надію  поїхати  до  Москви.  Сусід,  дід  Микола,  часто  хвалився,  що  син  при  службі,  гарні  гроші  одержує,  навіть  пропонував    адресу  ,  щоб  прийняв  на  деякий  час  дівчину.
Ще  відразу  після  школи  Алла  взяла  номер  телефону  сина  діда  ,  його  звали  Антоном  та    батькам  про  це  нічого  не  говорила.
                     В  цьому  році  гарно  вродили  горіхи,  батько  завіз  до  райцентру,  здав,  коли  ж  приїхав  майже  половину  грошей  віддав  донці,
-Це  ти  заробила,  якось  потепліє    поїдемо  на  базар,  щось  купимо  тобі  одягнутися,  поклади  в  себе.
       В  селі  навіть  клубу  не  було,  та  й  молодь  майже  вся  втекла,  хто  за  кордон,  хто  до  Києва  ,  чи  то  в  Москву.
         Вже  весняний  вітерець  повівав  над  сніжним  покровом.  Сонце  з  кожним  днем  підіймалося  вище  і  сильніше  пригрівало…
Нарешті  весна,тішилася  Алла.
       -Може    сама  автобусом  поїду  до  містечка?  Я  ж  доросла,  що  хіба  не  зможу  купити  собі  взуття  та  пальто,
-  при  вечері  заговорила  дівчина,  батьки  переглянулися.
-Що  сама?-  перепитав  батько,
Погладив  свою  голову,  зирнув  на  жінку,
-Та  вже  доросла,  то  їдь,  тільки  гроші  добре  заховай.
Мати    кивнула  головою,
-  Тільки  будь  обережна.
         Алла  майже  півночі  не  спала,  боялася  проспати  на  перший  рейс  автобуса.  Написала  записку,  поклала    на  столі  -  «  Дорогі  мої,  вибачте,  поїхала  в  Москву,  хочу    там  знайти  роботу.  Я  вам  обов*язково  передзвоню,  не  хвилюйтеся,  не  маленька,  все  буде  добре  ».  
Тихенько  вийшла  ,батьки  спали.
           Надворі  було  прохолодно,  майже  темно.  Вітер  бив  в  обличчя,  закрилася  добре  хустиною,  до  траси  було  далеченько.  Відчувала  занепокоєність,  чи  правильно  зробила?Та  в  той  же  час  заспокоювала  себе,  все  буде  добре,  я  справлюсь,  думала  про  себе.
       Пройшло  майже  півдня  ,  доки  добралася  до  Києва.  Місто  вразило  її,  багато  людей,  все  хтось,  кудись  поспішав.  
На  вокзалі      теж  було  людно,  гуділо  немов  в  вулику.  Час  від  часу  диктор  робила  об`яви    за  потяги..  Трохи  було  моторошно,  що  нікого  зовсім  не  знає,  весь  час  оглядалася,  щоб  запам`ятати  ,як  йти  назад  при  потребі.  В  черзі  взяла  білет  до  Москви  ,  правда  плацкартних  місць  не  було,  взяла  купе  .  Сидячи  роздивлялася    пасажирів  та  приміщення  вокзалу,  тішилася,  що  все  добре  склалося,  що  завтра    об  одинадцятій  буде    в  Москві.
     З  невеликою    сумкою,  дівчина    заходила  в  вагон,  роздивлялася  все  довкола  .  Пригадала,  як  в  восьмому  класі  їздили  на  екскурсію  до  Києва,  там  було  дуже  весело  і  цікаво.
       В  купе  їхала    подружня  пара,чоловік  дуже  турбувався  за  дружину,часто  запитував  чи  вона  може    щось    хоче.
Вони  розмовляли  російською  мовою.  Алла  лежала  на  нижній  полиці,  здавалося  ,  що  вони    зовсім  не  помічали  ,  що  з  ними  хтось  є  в  купе,окрім  (Добрый  вечер)    ,більше  ні  слова.
Пролунав  стук  в  двері,  провідниця  кричала  на  весь  вагон  ,щоб  приготували  документи,  для  перевірки  митниками.
В  купе  зайшли    два  чоловіки  у  формі,  старший  уважно  подивився  на    дівчину,  зміряв  з  ніг  до  голови,  з  усмішкою  віддав  паспорт.
     Дівчина  виморилась  за  день  ,  спала  добре.  Залишилось    до  Москви    їхати    зо  три  години  не  більше,  подружня  пара  вийшла    на  одній  із  зупинок.  
   Поїзд  рухався  швидко,  в  вікно  заглядало  весняне  сонце,  підняло  настрій  дівчині,  воно  потрапляло  прямо    в  очі.  Алла  задоволено    всміхнулась  і  потягнулася  на  полиці,  раптом  стук    і    двері  відразу  відчинилися.    Зайшов    знову    митник  ,  оглянув  весело  купе  і  закрив  за  собою  двері.  Дівчина    миттєво  зірвалася,  сіла    і  накинула  на  себе  теплу  кофтину.
-Чого  ти  злякалася,-  ввічливо  запитав  він.  Покажи  мені  ще  раз  паспорт.
Взяв  до  рук,  дивився  на  фото,  а  потім  відкрив  останню  сторінку,-
     -О!  Така  красуня!Ще    й    не  заміжня!  І  куди  ти  їдеш?,-  запитав    і  одночасно    трохи  відкрив  вікно  ,  мило  усміхався,  сів  навпроти.
 Що  маєш  робити  в  Москві?  Ти  знаєш,  що  паспорт  липовий  мені  показуєш,  це  підробка!
-Ні  ,що  ви?  Це  не  правда,  дійсний  ,  нормальний,  одержала  у  містечку,  -  виправдовувалась  дівчина  і  швидко  вийшла  з  купе.
Пройшла  до  провідниці  та  її  не  було  на  місці,  в  деяких  купе  двері  були  відчинені,  пасажирів  не  було.  З  другого  купе  відчувався  запах  спиртного  і  веселий  сміх  лунав  на  весь  вагон.  Стала  в  проході  біля  вікна,  не  знала  куди  подітись  і  що    робити  далі…
Він  виглянув  з  її  купе  махнув  рукою  і  пішов  до  тамбуру.
Алла  швидко  забігла  в  своє  купе  та  не  встигла  закрити  двері,  як  він  притримав  їх  і  здивовано  запитав,
-Чого  боїшся?    Я  ,  що  такий  страшний  ?    Я  нічого  не  заподію,  не  хвилюйся,  тільки  підкажу,  як  вийти  з  халепи  і  все.
Алла  сіла  обнявши  себе  руками,  серце  калатало  від  страху.
-До  кого  їдеш,  чи  може  брешеш  ?,-  лукаво  запитав.
-Ні,  ні,  ось  маю  телефон,  сусід  дав  ,  подзвоню  до  його  сина  ,  він  допоможе  з  роботою.
-Ну,покажи,!  О  якийсь  Антон  ,  до  речі  мене  теж  звати    так  ,-  зробив  вигляд,  що  прочитав  і  похапцем    кинувся  закрити  вікно,  записка  з  номером    телефону      вилетіла  у  вікно,
-Ой  я  не  хотів,  вибач,  ти  напевно  пам`ятаєш  номер  ,скажеш  я  тобі  наберу  ,  поговориш.  
Алла  ледь  вимовила  ,-  Ні,  не  пам*ятаю…
Вона  розчервоніла  вся  ,  дуже  хвилювалася,  не  знала,що  робити  далі.
-Не  журися  ,  я  тобі  допоможу  з  роботою.  Тож  не  покину  таке  гарненьке  дівча,  зараз  принесу  чаю.
Алла  сиділа  приголомшена  ,  та  заспокоїла  себе,  він    же  на  роботі,  при  формі,  Та  й  не  такий  вже  молодий  ,  щоб  чіплятися,  крутилися  думки  в  голові.
Справді  випили  чаю,  та  розмова  не  клеїлась  .  Він  сів  поруч  з  нею  намагався  притримувати  на  ній  кофту  та  врешті-решт  жбурнув  на  другу  полицю,  поклав  на  неї  свою  руку.
-Тобі    вже  не  холодно,  зігрілася,  може  приляжеш?  Я  ж  теж  їду    до  Москви,  постережу  тебе,  -  дивлячись  в  очі  сказав  Антон.
     Дівчина  справді  зігрілася,  її  розморило,  в  очах  був  спокій,  в  голові    якийсь  туман  клонив  до  сну.
Антон    приліг  біля  неї  ,  занурився  обличчям  до  грудей,  руками  гладив  стегна.  Вона  не  могла  поворухнутися,  їй  почали    подобатись  
його  парфуми,  відчувала  в  собі  безсилля  заперечити  .  Язик    занімів,  не  могла  сказати  ні  слова.
.  Він  почав  цілувати      і  ніжно  гладив  пишні,  пружні  груди,  вже  припав  до  молодого  тіла,  яке  часом  здригалося  від  його  гарячого  дотику.  Немов  у  сні  для  неї  сталося  те,  що    не  можна  виправити.  Він  вміло  заволодів  нею…
             Поїзд  під*їжджав  до  Москви.  Алла      ледве  проснулася,    в  голові  шуміло,  лежала,  як  зранена  пташка,  знесилена,  спустошена.
 Він  сидів    на  полиці,  навпроти,  весь  розчервонілий,  задоволений.
-А  ти  молодець!  Я  думав  про  тебе  гірше,  приведи  себе  в  порядок,  вже  скоро  Москва.  І    не  думай  ні  про  що,  паспорт  в  мене,  все  буде  добре  ,-  сказав  Антон  і  вийшов.
         Виходили  з  вагону  разом,  був  дуже  уважний,  ніс  її  сумку,  усміхався  і  жваво  розповідав  про  Москву.
Як  і  обіцяв  ,  зняв  для  неї  однокімнатну  квартиру,  недалеко  від  вокзалу.  Приніс  продуктів,  мав  приїхати    через  два  дні.
Алла    повірила  йому,  по  дорозі  з  вокзалу,він  жваво    розповідав  про  свої  плани,  що  знайде  їй  роботу,  владнає  свої  справи  .  Признався,  що  одружений,  має  двох  дітей  ,  але  погано  живе  з  дружиною,  хоче    з  нею  розлучитися..
       Вона  була  шокована  всіма  подіями  та  повернутися  додому  не  хватало  сміливості.  Подзвонила  до  батьків,  збрехала,  що  вже  працевлаштувалася,  що  з  нею  все  добре.  Чути  було,  як  схлипувала  мати,  а  батько  говорив  дуже  зажурений.
         Через    три  дні  Антон  з  Аллою  підійшли  до  вагону,  який  мав  відправитись  до  Києва.
   -  Ну  що,поїдемо  Дмитре,  усміхаючись  запитав  Антон,  протягуючи  руку  для  привітання.
-А  чом  ні,  сідайте  в  останнє  купе,
-  весело  відповів  він  і  зацікавлено    поглянув  на  дівчину.
-  Ти  будеш  допомагати  провіднику,  будеш  вчитися  застеляти  постіль  та  готувати  чай.  Тільки  тоді,  коли  він  тебе  погукає,-
 повчав    Антон.
     За  вікном  зовсім  темно,  час  від  часу    мерехтіли  ліхтарі.  Поїзд  набирав  швидкість,  їх  було  тільки  двоє  в  купе.  Антон  весело  мурликав,  щось  під  ніс    і  торохтів  ложкою  в  стакані  з  чаєм.
       Вона  сиділа  в  красивій  блузі  з  вирізаним  декольте,  це  він  подарував  їй,  просив  не  жаліти,  одягати  для  нього.  Нічого    не  підозрюючи  з  задоволенням  випила  пахучий    чай.
     -Я  трохи  посплю  мабуть,  як  треба  допомогти  провіднику  то  скажеш  мені,  чи  зараз  до  нього  йти?  
-  Та  ні,    не  закривайся,  я  скоро  прийду,  взнаю  дещо.
Алла  хвилин  десять  лежала,  дивилася  в  темне  вікно,  повернулася  на  бік  та  почала  провалюватися  в  сон.
Вже  не  можна  було  розібрати,чи  то  сон  чи  ні…  Почула  поцілунок    в  шию  ,ніжно  мацав  груди,  приліг  біля  неї…
     Дівчина  не  бачила  обличчя,тільки  часте  дихання.  Що  це,  зовсім  не  маю  сили  повернутися,  немов  у  сні    про  себе  подумала,  намагалася  після  всього  встати  та  закрутилася  голова,  здавалося  десь  летіла.  
         Пройшов  якийсь  час,  відкрила  очі  на  полиці  навпроти  сидів  Антон  з  якимось  молодим  хлопцем,  весело  розмовляли,  пили  горілку,  закусювали.  Побачили,  що  вона  проснулася,  хлопець    примружив  очі,  з  усмішкою  встав,
-Ось  на  ,  воно  того  варте,-  моргаючи  до  Алли  сказав  хлопець.
Поклав  на  стіл  двісті  доларів.
Вона  різко  піднялася  ,  що  це?    Та  миттєво  все  поплило  перед  очима,  гуділо  в  голові  знову,  як  того  разу,  стукало  у  скронях.
     Трохи  посиділа,  опанувала  себе,  хлопця  вже  не  було.  Опустила  голову,  руками  закрила  обличчя,  не  змогла    стримати  себе,  тихо    розплакалась.
-    Як    ти  посмів,  нащо  підсипав,  не  міг  зробити  це  там,  на  квартирі,  чи  в  тебе  хвороба,  спати  в  потязі?  Він  лукаво  позирнув  на  неї.
-  А  що  немає  хіба  різниці  чи  то  я,  чи  молодий,  га?  Он    бачиш  заробила!-  показуючи  на  долари,  зухвало  сказав  він.
         До  неї    тільки  тепер  дійшло,  що  сталося  .  Він    підсипав  напевно  якісь  таблетки,  що    вона  на    якийсь  час  втрачала  контроль  ,їй  було  все  байдуже,  втрачала  силу.
-Я  піду,скоро  митниця,  відпочивай.  І  не  панікуй,  заробиш  грошей  нам  на  квартиру  та  й  будемо  спокійно    жити,  забивати  далі    бабки,
-  показуючи  на  долари,  вийшов  з  купе.
Алла  хапалася  за  голову,  що  робити?  Як  знайти  вихід?
Паспорт  так  і  не  віддав,  а  що  вона  без  документів,  не  могла  уявити,  як  зможе  його  переконати,щоб  цього  більше  не    сталося.
         Коли  поїзд    повернувся  до  Москви,  розійшлися  мовчки,  немов  чужі.  А  в  неї  калатало  серце  від  гніву,  але  ж  скандалу  не  будеш  робити,  думала  про  себе  дівчина.
     Прийшла  до  квартири,  розслабилася,  ридала  на  всю  кімнату,  витирала  сльози  ,  схлипувала    і  знову  плакала…
 Вже  картала  себе  та  жаліла,  що  поїхала  з  дому.  Врешті  занурилася  в  подушку  і  заснула    в  тривожному  сні.
     Минуло  три  дні  ,  від  нього  ні  дзвінка  ,  нічого.  Вона  з  огидою  згадувала,  як  Антон  поводився  тоді  в  вагоні.
Та  ,  як  діяти  далі,  що  робити,  коли  грошей  майже  немає  ?Ці  питання  не  давали  спокою,  не  знала,  що  скаже  йому,  коли  він  прийде.
     Спустилася  в  магазин  дещо  купити.  Коли  повернулася  вже    сидів    в  кімнаті  з  букетом  троянд,  в  нього  були  ключі  від  квартири.
-  Вибач,такого  ніколи  не  повториться  ,  дурень,повір  ,  я  без  тебе  не  зможу,-  стоячи    на  колінах,  припав  до  ніг,  -  говорив  Антон.
 -Я  все  виправив,  домовився  ,  будеш  працювати  в  ресторані.  Пару  днів  повчися  ,  а  потім  тиждень  працюватимеш,  тиждень  вдома,  -  вже  вставши  з  колін  голосно    продовжував  він.
 Сіли  пити  чай,  який  готувала  сама,  бо  вже  не  довіряла  йому.
Він  трохи  занепокоєно  подивлявся  на  неї,  цілував    і  обіймав.
-  Досить,  я  тобі  не  лялька,  що  так  зі  мною  поводишся.  А  раптом  я  завагітнію,  що  буде?
-  Та  ні  ,  я  гадаю  все  обійдеться,  вже  наступного  разу  я  буду  обачливим.
В  неї  в  душі  була  надія,  що  вона    не  завагітніла,  думала  про  маму,  яка  аж  в    сорок    два  роки  мала  її.
   Я  не  хочу,  віддай  мені  паспорт,-  різко  обірвала    Алла.
-Ну,  що  ти,  тож  заніс    в  ресторан,  віддав  для  оформлення.
-Не  гарячкуй,  я  обіцяю,  місяць,  другий,  я  все  рівно  розірву  шлюб  .
-Ми  маємо  бути  разом,  хіба  я  тобі  не  подобаюсь?
         Вона  сиділа  дивилася  на  нього,а  погляд  був  десь  далеко,немов  в  пустоту.  Думки  не  покидали,  яка  там  любов,  що  буде  далі.
           Вже  дві  неділі  підряд    вона  працювала  офіціанткою,  гроші  не  погані,  ще  й  чаєві.  Частину  відкладала  ,  щоб  навіть  не  знав  Антон.
Та  одного  разу      ,  коли  був  з  нею  дуже  ніжним  ,  затіяв  розмову.
-  Ми  так  скоро  не  заробимо  грошей  ,  може  поїдеш  зі  мною?
-  Я  сказала    -  ні!  Тобі,  що  тут  мало?  Я  майже  тобі  не  відказую!
-  Та  ні,  ти  мене  не  зрозуміла,  в  мене  є  один  план,  допоможи  мені.
           Раз  чи  два  рази  на  місяць  Алла  їхала    з  ним    в  тому  самому  вагоні.  Дмитро  був  з  ним  заодно,  тож  зустрічав  дуже  привітно.
             Вона  стояла  в  коридорі  купейного  вагону,  дивилася  на  літній  пейзаж.  За  вікном  мерехтіли  зелені  дерева,  поїзд  їхав  швидко.
           В  одному  з  купе  їхало  троє  хлопців  вже  добре  на  підпитку.  Антон  знав,  що  вони  їдуть  із  заробітків.    Тож    попросив  Аллу,  щоб  розвеселила  їх,  поспілкувалася  з  ними  ,  щоб  добре  напилися  та  вчасно  піднесла  їм  чаю,  який  завжди  готував  Антон,  хоч  скільки  були  разом  та  він  їй    не  довіряв.  
Коли    дівчина    взнала,  як  дістаються  ліві  гроші,  їх  так  називав  Дмитро,  намагалася  переконати  Антона,  що  це  підло.  
-Хіба  можна  обкрадати  заробітчан,  яких  чекають  вдома?
--Та  хай  поділяться  ,  ми  ж  всі  не  забираємо,  так  трохи  ,  кілька  процентів,  вони  навіть  не  помічають  в  гаманцях,  що  пропало  сотня  доларів  ,чи  інших  грошей  -  зухвало  і  задоволено  відповів  Антон.
Тоді  нагадував,що  треба  гроші  на  квартиру,  що  кохає    її.
 І  усміхаючись  часто  повторював,  що  буде  все  добре.
Дівчина    вже  трохи  змирилася  з  таким  життям,  втягнулася.  
Кожен  другий  місяць  висилала  батькам  сто  доларів,по  телефону  говорила,  що  в  неї  все  добре.  Батько  ж  скаржився,    що  в  матері  часто  підіймається  тиск  та  пропонував  ,  щоб  поверталася.  Вона  ж  намагалась  переконати  ,  що  в  неї  все  добре,  заспокоювала  його.
В  собі  мала  надію  ,  що  збере  ще  трохи  грошей  і    тоді    розірве  з  ним  стосунки  ,  винайме  собі  квартиру,  щоб  він  навіть  не  знав  де.
       Алла  сиділа  біля  вікна,перерахувала    та  сховала  гроші.  Вже  минув  рік,  думала  про  себе,  треба  щось  вирішувати,  на  перший  період  заощаджень  досить,  а  там  зароблю.  Що  повертатись  додому?  Що  там  чекає?  Хіба,що  шкода,  що  мама  хворіє  та  може  все  обійдеться  ,будувала  плани    про  себе  дівчина.
         Погода  була  мінлива  та  відчувалась  весна.  Зібралася  вийти  надвір,  подихати  свіжим  повітрям  та  раптом  почула  ,  як  відкривався  замок.
З  трояндами  ,  на  підпитку  зайшов  Антон,-
--Люба  моя!  Куди  зібралась?  Я  дуже  скучив!  Роздягайся,  чуєш…
--Ти  трохи  випив,  може  підемо  прогуляємось…    Паспорт  при  тобі?
-А  то  раптом  будуть  перевіряти…
--Так  ,  в  лівому  нагрудному  кармані  ,  в  курточці.
Вона  швидко  взяла  документ  і  заховала  собі  в  сумочку.
--Почекай  ,  дай  свої  милі  губки,  я  скучив,  потім  підемо.
       Алла  вже  не  заперечувала.  Думала,  що  добре,  хоч  нарешті  забрала  паспорт.  Тож  є  надія,  що  їй  вдасться  зробити  те,  що  вона  задумала.
     Нікуди  не  пішли,  він  міцно  заснув.  Вона    лежала  знесилена,  хоч    в  ліжку  було  з  ним  трохи  приємно,  він  умів  підійти.  Вміло  припадав  до  чуттєвих  точок  тіла,  вона  навіть  часом  сама  того  не  помічаючи  хотіла  його,  підігрувала  в  його  забавах  та  такої    любові  зовсім  не  хотіла,  мріяла  про    тепле,  тихе  сімейне  життя.
       Проминуло  три  тижні.  Графік  їхньої  сумісної    роботи  не  порушувався.  Дівчина  стільки  раз  просила,  що  може  досить  грабувати,  щоб  зупинились  та  на  неї  ніхто  не  звертав  уваги.
                 Якось  одного  разу,    хлопці  в  купе  вже  добре  були    на  підпитку,  коли  вона  принесла  чай,  хотіли  з  неї  зняти  одяг  та  вчасно  зайшов  Дмитро.  Щоб  не  було  скандалу  взяв  з  них  по  сто  баксів,  сердито  бурчав,  загнув  пару  матюків  ,  сказав  ,  що  ніякого  чаю  не  буде  ,  забрав    повні  стакани  ,  повиливав  в  рукомийник.
           Одного  вечора    втомлена  поверталася  з  ресторану,  щось  зробилося  зле,  закрутилася  голова,  ледь  не  впала.  Ой  що  це?  Думала  про  себе  і  вирішила  піти  в  платну  клініку.
           Цього  вона  боялася  найбільше  всього.  Нагадала,  як  Антон  прийшов  на  підпитку….  
Ой  біда!  Що  робити,    думки  крутилися  в  голові.
Вирішила  не  гаяти  часу,  винайшла  квартиру.  Треба  напевно  посваритися,  думала  про  себе,  може  відчепиться.  А  дитя    виросте  і  без  нього.
     Одного  вечора  після  зміни  в  ресторані  застала  його  в  квартирі..
-  Що  це  ти  на  ніч?  Може  врешті  подав  на  розлучення?
-  Та  ні,  скучив,  вона  гадає  я  на  роботі.  З  розлученням  треба  почекати,-  проговорив  Антон    і  міцно  взяв  за  плечі.
-Я  себе  почуваю  не  добре,  мабуть  простигла,  ломить  всі  кості.
-  То  я  погрію,  вилікую,  розжену  твою  застиглу  кров,  ходи  до  мене.  Почав  ніжно  гладити  груди  ,  цілував  і  вже  обіймав.
.  В  неї    потемніло  в  очах,  закрутилася  голова,  похилилася  на  нього.
-О!  Справді,я  думав  ти  брешеш.  Зараз  зроблю  міцного  чаю,все  пройде.
     -Я  втомилася,  зовсім  виснажена,  може    без  мене  обійдетесь  з  Дмитром?
-  Добре  !    Місяць  чи  то  два,  зараз  і  пасажирів  менше,  побудемо  без  тебе,  але  знай,  ми  рідше  будемо  бачитись.
-  Добре  дякую!  Ти  закрий  двері,  щоб  я  вже  не  вставала.
 Антон  закрив  двері  своїм  ключем,  було  чути    ,як  спускався  по  сходах.
 Ранесенько,ще  перші  промені  сонця  виглядали  поміж  домів  ,  Алла  проснулася.  Вже  почуваюся  краще,  подумала  про  себе  ,  щоб  не  гаяти  часу,  зібрала  речі,  поїхала  на  нову    квартиру.  Правда  трохи  було  далеченько  від  роботи  та  все  ж    думала,  що  так  буде  краще.
           Пройшло  декілька  днів,  На  мобілку  дзвонив  Антон  ,  вона  саме  була  вдома  тож  задоволено  усміхнулася  ,гадаю,  що  не  знайдеш,  подумала  і      швидко  виключила.
     Коли  прийшла  на  роботу,  сказали,  що  заходив  якийсь  чоловік,  шукав  її,  просив  передати,  що  приїде  через  два  дні.
Алла    звільнилася  з  роботи,  гадала  іншого  виходу  немає.
Наступного  дня  поїхала  на  базар,  влаштувалася  продавцем  морозива.  Вона  вважала,  що  Антон  там    не  знайде,  місто  велике  та  й  знала,  що  по  базарах    він  зовсім  не  любить  ходити.
 Літо  збігало  до  кінця.  Завітали  часті  дощі,  ставало  прохолодно.  Виручки  майже  не  було,  та  трохи  таки  грошей  заробила.  Певно  треба  їхати    додому,  а  там  щось  вигадаю,  втішала  себе  Алла.
   Зранку  було  сонячно,  одягнула  сонцезахисні  окуляри,  щоб  ніхто  не  пізнав,    широке  шерстяне  плаття,    щоб  трохи  приховати    вагітність.
Сіла  на  транзитний  поїзд,  щоб  не  зустрітися  часом  з  Антоном.
Все  обійшлось,  думала  про  себе,    ще  трохи  й  буду  вдома.
         Вже  під`уїжджала  в  автобусі  до  дороги  ,  яка  вела  до  села,  защеміло  серце.  Йшла    одна  однісінька  ,  плакала    в  захлеб  ,  річкою  текли    сльози    по  щоках  ,  вона  намагалася  їх  зупинити  та    врешті-решт  сіла  на  траву,  припала  до  землі,  благала,  щоб  дала  пораду,  як  жити  далі?  Думала,це  треба    ж  було,  тої  Москви,  що  наробила  ,  як  і  що  сказати  мамі?  Трохи  посиділа  ,заспокоїлася,  опанувала  себе,  подивилась,  навкруги  рідні  поля  ,  та  посадка  ,  яка  вела  до  рідного  села,  майже  зовсім  на  змінилася,  повіяло  теплим,  рідним.
Нарвала  ромашок,  ще  де  -  не-де  були  дзвіночки  і    шальвію,  зібрала  в  невеличкий  букет  ,  йому  раділа  ,  як  дитина.  З  тривогою  в  душі  підходила  до  рідної  домівки.
       Біля  курей  клопоталася  мама,  побачивши  Аллу,  приклала  дві  руки    до  грудей  ,  від  радості  плакала  й  трусилась.
-Дякую,  Богу,  нарешті  повернулась.  Від  траси  пішки  йшла?  Тобі  ж  певно  тяжко?  Заходь,  заходь  люба  до  хати.  Ти  ж  вдома!Зараз  прийде  батько,ото    старий    вже  буде  радий  ,-  клопоталася  мати.
     Алла    від  радості,  аж  зчервоніла.  Зайшла  до  хати,  перехрестилася,  про  себе  в  домівки  просила  прощення,  та  за  те  ,  що  без  згоди  батьків    полишила  її.  
 Мама  нічого  зовсім  не  питала,  підійшла  з  донькою  розцілувалася,  сказала  ,  щоб  прилягла  з  дороги  відпочила.  А  сама  видоїла  корову,  на  кухні  радо  готувала  їсти.
Алла  сиділа    надворі  за  столом,  коли  прийшов  батько.  Побачивши  його  змарнілим,  на  душі    стало  не  спокійно,  як  він  постарів,  подумала  про  себе.  
             -  Ну  нарешті,-  батько  витирав  сльози.
-  Слава  Богу,  ти  сама?  А  він,  що  боїться  їхати  на  Україну?
-  Та  ні  ,  нема  як,  з  роботи  не  відпускають,  а  відпустку  вже  відгуляв.  Я  вже  побуду  тут,  хочу  вдома  народити,  а  там    час  покаже,  підросте  маля,  тоді    буду  їхати….
Мати  й  батько  були  щасливі,  що  приїхала  народжувати  додому.  Часом  батько  затівав  розмову  про  Антона,  що  може  б  переїхали  сюди  жити,  клопотався,  що  вже  старий,  треба  хазяїна.
 Пройшов  час  Алла  народила  хлопчика.  Тішилася  ним  та  часом  капали  сльози  на  маленького,  коли  кормила,    бачила,  як  він  схожий  на  Антона,  серце  обливалося  кров`ю,  про  себе    ж  думала,  в  чому  винна  дитина?  Це  ж  її  рідненьке,  Богом  дане  дитя.  Бідкалася,  що  не  може  сказати  батькам  правду  і  ховалася  від  них,  вдаючи,  що  розмовляє    по  телефону  з  чоловіком.
       Яскраво  світило  сонце,  летіли,  кричали    журавлі,  маленький  Андрійко  з  цікавістю  ,  лежачи  в  колясці    задивлявся  в  небо  та  на  яблуню,  яка  росла  зовсім  поруч  біля  столу.
-  Бачиш,  вже    засадили  город,  як  добре,  що  ще  є  одні  руки,    а  то  ми  б  з  мамкою  ,  ще  б  стільки    часу  товклися…
-  Та  й  сіно  вже  скоро  піде,  роботи  хватає.
-  Та  я  ,  ще  ж  не  їду.  Хай  трохи  підросте,вже  тоді,-
відповідала  Алла,  коли  заходила    розмова.
         Андрійко  вже  сидів  гарно  та  руках,  правда  вертівся,  як  шило.  Батьки  тішилися  онуком,  як  тільки  вечір,  так  і  суперечка,  чи  дід  ,  чи  то  бабця  візьме  на  руки,  не  могли  поділитися.  Мама  наодинці    затівала  розмову  про  Москву,  журилася,  казала,  що    хіба  не  бачиш  в  мене  тиск,  якщо  станеться    щось,  до  кого  за  допомогою  звертатися….  Та  Алла    відказувала,  що  не  спішить  ще  їхати.
Одного  разу  прийшов  батько  дуже  заклопотаний  ,
         -У  сусіда  Миколи  інсульт,  кажуть  лікарі  не  виживе,  а  той  син,  пар*зит,  зовсім  ні  слуху  ,  ні  духу,  за  стільки  років  один  раз  був,  тільки  гроші  присилає.
     Вже  готувались  до  похорон.  Зібралися  всі  сусіди,  навіть  прийшла  колишня    третя  дружина,  яка  покинула  його  п`ять  років  назад.
Розмовляли  люди  між  собою,  що  гарний  був  гуляка  покійний  та  й  жінки  його  любили,  на  старості  не  стало  терпіння  і  в  останньої.  
 А  син  в  Москві  ,  вроді  порядний,  двох  дітей  в  інститутах  вчить,так    розказували  люди,  вихвалявся  перед  смертю  дід  Микола.
             Вже  третій  день,  від  сина  покійного  ні  звістки,  батюшка  відчитав  молебень.
Жінки  сиділи  зажурені,  враз  мерехтіння  свічки,  аж  заіскрило,  ввірвався  до  хати  мокрий,  розчервонілий  син.
-Я  прийшов,  тату,  встиг,  вибач  мені,  вибач,  -  голосно  пролунали  слова  ,став  на  коліна,  плакав.
       Вже  поверталися  з  кладовища,  думки  не  покидали  Антона,  чому  тут  Алла    і  чому  не  подивився    толком  паспорт,  її  приписку  ?  І,  що  за  хлопчик,  якого  вона  тримала  на  руках,  чий  він?
Та  в  роздумах  все  ж  зізнався  собі,що  малюк  схожий  очима  на  нього.
Після  поминок  за  столом    залишилися  сидіти  лише  сусіди.  Надія,  мама  Алли,    тримала  на  руках  Андрійка.  Антон  подивився  здивованими  очима  .
-Це  ваш  онук?,-  ледве  видавив  із  себе.
-  Так,  тож  Алла    приїхала  народити  сюди,  поки  хай    ще  трішки  підросте,  вже  тоді  поїде,  а  чоловік,  якийсь  кацап,  навіть  не  знаємо  його,  в  очі  ні  разу  не  бачили,  не    хоче    приїжджати,  напевно  соромиться    нас  ,  що  ми    прості,  сільські  люди.
       Антон  ,чи  то  блід    ,чи  червонів,  по  обличчі  відчував  то  жар,  то  холод,    не  міг  прийти  до  тями  від  того  ,  що  почув,  лише  відчув,  як  холодний  піт  вкрив  чоло.  Намагався    не  виказати  себе  надмірною  цікавістю,  немов  обпечений  швидко  вийшов  з  кімнати.
           Вже  вечоріло…Сонце  зовсім  заховалося    за  хмари.  Прохолода  падала  на  землю  .  Надія  ,  зморена  за  цілий  день,  випила  ліки  від  тиску  вже  дрімала.  Алла    вкладала    Андрійка  спати  ,  наспівувала  колискову  пісеньку,  а  батько  пішов  закрити  худобу.
     Тихий  стук  в  вікно  збентежив  Аллу,  невже  він?  Нащо  прийшов?Думала  про  себе  і  швидко  вийшла  з  хати.
Він  схватив  за  руку  і  ривком  потягнув  за  хвіртку  під  кущ  жасмину.
-Що    ти  зробила?  Чому  ти  мені  ніколи  не  сказала  з  якого  ти  села?  Нащо  народила?  Чому  втекла?Чому  не  призналася,  що  вагітна?
Антон  спішив,  говорив  все  з  опалу,  нервово  курив  сигарету  і  заглядав,  роздивлявся    на  всі  сторони.
-  Я  б  заплатив  в  лікарні  і  все  було  б  добре,  жили  б  тільки  для  себе.  Тобі  треба  це  село?  Я  так  розумію,  це  мій  син,  але  в  мене  є  двоє  дітей    і  я  не  збираюся  розривати  стосунки  з  сім`єю.  Тобі  треба  було  цієї  замороки?,-  дивлячись  вже  в  очі  говорив  Антон.
Алла    вся,  аж  тремтіла,  вона  не  вірила  йому,  паспорт  був  при  ньому,  що  навіть  не  поцікавився  звідки  вона?  Яка  байдужість,  від  люті,з  силою  вліпила  ляпас,  різко  повернулася  і  пішла.
Тільки  зайшла  за    кущ,  по  дорозі  до  хати,  навпроти  неї  стояв  батько,
-Нам  треба  поговорити,  я  все  чув,  пішли  посидимо  на  свіжому  повітрі,  під  яблунею.
Алла  не  знала,  що  сказати  батькові,  мовчала.
-Я  все  зрозумів,  доню…    Він    мерзотник  і  я  бачу  не  надійний,  толку  не  буде.    Недарма  кажуть  яблуко  від  яблуні…..    Не  знаю  ,  як  він  там  жив  в  тій  Москві  ,  правда  покійний  Микола  його  хвалив  та  напевно  він  вдався  до  нього.
-    Запитувати  не  буду,  як?  Що?  Це  твоє  життя.!Напевно  ляпаса  він  заробив,  якщо  ти  це  зробила.  Та  хочу  тобі  сказати,  можливо  ми  винні,  не  відпустили  тебе  вчитися  після  школи,  це  таке  діло,  не  повернеш  час.  Та  я  прошу  тебе,  давай  лишимо  все  в  таємниці,  мама    не  перенесе  цього  удару,  якщо  взнає,  що  Антон  батько    онука.  -----------Останнім  часом  занадто  часто  проблеми  з  тиском  та  з  серцем,  ти  ж  бачиш…
         Алла    весь  час  сиділа  опустивши  голову.  Намагалася  приховати  сльози,  які  котилися  немов  горошини,  мовчки    ловила  їх  тремтячими  губами,  а  вони  стікали  на  хустинку,  яка  вже  була  мокра.  Врешті-решт    не  стрималася,  обняла  батька  ,  вся  тремтіла,  плакала  тихо,  тихо,  намагалася,  щоб  часом  не  почула  мама.
                 -А  той  кацап,  хай  там  буде,  він  боїться  їхати  до  нас,  на  Україну.    Тож  краще  хай  не  їде,  ми  і  самі  виховаємо  Андрійка,
-  вже  трохи  веселіше  сказав  батько,  погладив  доньку  по  голові,  поцілував  в  чоло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718902
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Валентин Бут

ЧАС БРАТИСЯ ЗА РОЗУМ? (публ. )

Ця  стаття,  поширена  вчора,  якимось  дивим  чином  зникла  з  сайту.  Простіше  -  була  видалена,  так  само,  як  і  ще  одна,  яку  спробую  поширити  сьогодні  також..  Хтось  вже  читав  їх,  хтось  додав  коментар,  хтось  навіть  додав  в  обране.  Кому  ж  вона  стала  поперек  горла?

Повідомлення  про  захоплення  вояками  ЗС  України  бази  «Аскер»  на  Чонгарі  з  вуст  ведучого  ранкового  ток-шоу  кримської  редакції  Радіо  «Спутник»  Бориса  Левіна  було  немов  каменюка  в  спину.  Подане  зі  слів  екс-регіонала,  двічі  орденоносця  Олексія  Журавка,  який  вже  досить  довгий  час  приділяє  особливу  увагу  кримськотатарському  батальйону  імені  Номана  Челебіджихана,  приправлене  відповідними  коментарями,  воно  викликало  чимале  занепокоєння.  Владі  купи-продайців,  яка  так  невимушено  сприйняла  гібридний  характер  нав'язаної  нам  війни,  що  вважає  цілком  прийнятною  торгівлю  з  ворогом,  гендлювання  на  крові,  непоступливі  добровольці  вже  давно  стали  кісткою  поперек  горла.  
Намагання  кримських  добровольців  докласти  своїх  зусиль  до  відновлення  територіальної  цілісності  України,  вступити  до  війська  своїм  окремим  підрозділом,  довгий  час  не  знаходило  відгуку  в  суконних  серцях  нашої  псевдо-революційної  влади.  Довгий  час  хлопців  просто  ігнорували.  Лише  критична  ситуація,  лише  увага  цілого  суспільства,  лише  розголос  за  межі  України  змогли,  нарешті,  привернути  увагу  наших  владців  до  проблем  «Аскера».  Але  хіба  то  лише  їх  проблеми?  Ні,  що  не  кажіть,  а  не  любить  наша  влада  добровольців...
Як  не  згадати  тут  спроби  шельмування  ініціативи  транспортної  блокади  Криму,  коли  зацікавлені  в  нагріванні  рук  на  людському  горі  політики,  як  самі,  так  і  через  контрольовані  ними  джинсові  мідіа,  через  своїх  говорунів  —  всіх  тих  олександрівкав  та  іринкресіних  (див:  http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=15928),  щосили  намагалися  переконати  суспільство,  якої  непоправної  шкоди  завдасть  блокада  відносинам  з  кримчанами.  Як  не  згадати  намагання  не  допустити  енергетичної  блокади  на  початку  зими  того  ж  2015  року,  коли  на  розблокування  кидали  навіть  підрозділи  спецпризначенців,  як  не  згадати  угоду  про  подальшу  “дружбу  домами”,  підписану  міністром  палива  та  енергетики  Демчишиним?  Чи  не  те  ж  відбувається  й  сьогодні?  Намагання  добровольців  —  вчорашніх  ветеранів-фронтовиків  заблокувати  ганебну  торгівлю  з  окупантами  на  Донбасі,  викликає  знавіснілу  реакцію  нашої  “революційної”  влади.  На  голови  активістів  вивергаються  цілі  потоки  бруду,  брехні,  диких  звинувачень.  Таке  враження,  що  їх  намагаються  зробити  крайніми  у  всіх  бідах.  І  то  —  не  лише  в  бідах  тих  нещасних,  яких  вони  блокують,  але  й  всієї  України.  Аякже  —  адже  залишившись  без  роботи,  шахтарі  не  матимуть  іншої  ради,  як  взяти  до  рук  зброю  і  йти  воювати  проти  бандерохвашистів!  Влада  вустами  своїх  урядовців  вже  попередила  про  віялові  відключення  електроструму,  про  підняття  ближчим  часом  тарифів  на  електроенергію.  Чимось  все  те  нагадує  шантаж,  хіба  ні?  При  тому  чомусь  скромно  замовчується  те,  що  у  вантажопотоках,  що  перетинають  лінію  фронту,  вугілля  становить  не  найбільшу  частку.  Так,  начальник  штабу  блокади  торгівлі  з  терористами  Сергій  Якимович  заявляє:  “Зараз  у  нас  відбувається  звичайна  торгівля  з  терористами  з  окупованих  територій...  Обсяги  постачання  товарів  залізницею  сягають  рівня  2013  року...  СБУ  дали  право  роздавати  дозволи  на  оптові  перевезення...  За  рік  було  видано  97  тисяч  дозволів  на  оптові  перевезення.  Це  по  300-400  дозволів  щодня.  Думали,  що  звідти  до  нас  везуть  лише  вугілля.  Але  ні.  Вугілля  займає  лише  20%  за  дозволами.  А  решта  –  те,  що  випускається  на  тамтешніх  підприємствах,  які  платять  податки  «ЛНР»  і  «ДНР».  З  них  фінансуються  їхні  найманці  і  боєприпаси,  якими  вони  ведуть  вогонь  по  нас.
У  луганських  магазинах  35-40%  товарів  українського  виробництва.  Дозволи  на  масове  постачання  продуктів  СБУ  не  дає.  Як  вони  туди  потрапляють?  Інша  група  –  сіль  і  руди.  Руди  веземо  з  України  туди,  щоб  на  окупованих  територіях  могли  плавити  метал,  щоб  їхні  заводи  могли  працювати.  Понад  тисячі  дозволів  видали  на  оптове  постачання  органічної  хімії.  А  також,  що  найцікавіше,  туди  їде  порох,  вибухові  суміші  і  піротехнічні  пристрої  –  такі  дві  оптові  поставки  пішли  з  України  на  окупований  Донбас.  А  це  детонатори  і  капсулятори.  Є  майже  2  тисячі  дозволів  на  транспортування  туди  лісу.  Кажуть,  що  вони  ідуть  на  потреби  шахт.  Але  ми  порахували,  що  з  такою  кількістю  деревини  можна  було  зробити  шахту  до  Владивостока  і  назад.  Туди  веземо  папір  і  картон.  Є  два  дозволи  на  постачання  поліграфічної  продукції  з  Донецька  у  Дніпро.  Це,  вважайте,  мінімум  два  вагони.  Напевно,  там  пишуть,  як  добре  жити  у  «ДНР».  Що  вони  ще  можуть  писати?  300  постачань  оптових  на  взуття.  Що  вони  двічі  на  тиждень  змінюють  черевики?  Три  тисячі  дозволів  на  постачання  цементу,  гіпсу  та  кераміки.  Найцікавіше  –  видали  два  дозволи  на  оптове  постачання  дипломатичного  вантажу  із  «ДНР»  в  Україну.  Хто  постачальник  цього  вантажу?  Якась  дипломатична  місія.  У  цьому  всьому  замішана  серйозна  державна  машина”.  
Вражаюча  статистика,  чи  не  так?  От,  лишень,  з  висновком  пана  Сергія  про  серйозність  державної  машини,  яка  займається  оборудками  на  крові,  погодитись  неможливо.  Маємо  на  увазі,  ясна  річ,  дії  владців,  які  уособлюючи  на  сьогодні  державу,  на  ділі  компрометують  її.  Справді,  коли  моя  влада,  умовляючи  світове  співтовариство  продовжувати  санкції  проти  Московії,  сама  з-під  поли  гендлює  з  ворогом,  який  окупував  частину  Краю,  від  куль  і  снарядів  якого  чи  не  щодня  гинуть  наші  вояки,  то  це  аж  надто  несерейозно.  Це,  як  на  мене,  більше  схоже  на  колаборацію.  
Можна  скільки  завгодно  доводити,  що  вугілля  з  окупованих  територій  втричі  дешевше,  аніж  за  формулою  Роттердам+,  що  продають  нам  його  не  окупанти,  а  наші  ж,  українські  підприємства,  що  таким  чином  підтримуємо  своїх  же  українських  шахтарів,  які  попри  все,  не  воюють  проти  України,  а  забезпечують  її,  натомість,  таким  потрібним  їй  паливом,  але  коли  пригадати,  що  всі  кошти,  окрім  сплачуваного  до  українського  бюджету  податку,  тим  чи  іншим  чином  забезпечують  життєдіяльність  супротивника,  допомагають  підтриманню  його  бойової  міці,  все  стає  на  свої  місця.  Справді,  хіба  можна  пригадати  ще  хоч  один  випадок  в  історії,  коли  б  країна,  яка  зазнала  агресії,  продовжувала,  як  ні  в  чому  не  бувало,  гендлювати  з  агресором!  
Чи  не  тому  заяви  Кремля  про  те,  що  Московія  не  має  жодного  стосунку  до  війни,  що  точиться  на  Донбасі,  попри  всю  їх  облудність,  дають  підстави  зацікавленим  сторонам  говорити  про  зняття  санкцій  з  неї?  Чи  не  тому  одурманені  рашатудеями  європейці  все  голосніше  питають  своїх  лідерів,  з  якого  дива  вони  мають  нести  великі  збитки,  в  той  час  як  сама  Україна  успішно  веде  торгівлю  з  тими,  кого  про  людське  око  зве  окупантами?  Тож  спитаймо  й  ми  себе,  чи  адекватні  ми,  дозволяючи  обраній  нами  владі  дискредитувати  нас  в  очах  світу,  нівелювати  наші  шанси  на  успіх  і  процвітання.
Спитаймо  нашу  владу,  чому,  сплачуючи  комірне  за  європейського  розміру  тарифами,  ми  не  маємо  вирішеною  проблему  диверсифікації  енергоносіїв,  чому  за  три  роки  теплові  електростанції  не  переобладнані  під  доступні  нам  на  сьогодні  газові  сорти  вугілля  і,  найголовніше,  чому  нічого  не  зроблено  для  відмови  від  страшенно  затратної  системи  з  тепломережами,  що  розтягнуті  на  цілі  мікрорайони.  Відповіддю  на  ці  питання,  яка  багато  чого  пояснює,  є  існуюча  на  сьогодні  система  субсидування,  що  зовсім  не  стимулює  користувача  до  енергозбереження,  зате  гарантовано  забезпечує  прибутки  монополістам  енергетичного  ринку.  Нездарна  у  всьому,  окрім  мистецтва  вивертання  кишень  довірливих  співвітчизників,  наша  влада,  як  бачимо,  навіть  не  шукає  альтернативних  шляхів  вирішення  цієї  непростої  проблеми,  продовжуючи  натомість  зухвало  використовувати  налагоджену  схему  викачування  грошей  уже  навіть  не  з  окремих  осіб,  а  з  їх  спільної  кишені  —  з  бюджету  країни.  Функціонування  злочинної  по  суті  своїй  схеми  забезпечене  підтримкою  на  найвищому  державному  рівні.  Довгий  час  монополістами,  за  участі  державних  чиновників,  чинився  серйозний  спротив  встановленню  будинкових  лічильників.  Доходило  до  того,  що  певні  зацікавлені  особи  навіть  скручували  їх  по  ночах.  Потім,  за  допомогою  пересмикування  тарифів,  було  зроблено  так,  аби  користувачам  було  апріорі  невигідно  їх  встановлення.  Як  результат  —  патрулювання  мешканцями  своїх  будинків,  аби  вночі  до  них  не  під'єднали  лічильника.  Щось  подібне  відбувалась  і  з  поквартирними  лічильниками.  Робилось,  здається,  все,  аби  їх  встановлення  не  мало  сенсу  —  від  прямих  заборон  до  високої  ціни  самого  лічильника  та  його  встановлення.  А  що  вже  казати  про  дозволи  на  встановлення  індивідуального  опалення!  Все  те  і  багато  чого  іншого  свідчить  про  намагання  зацікавлених  осіб  якнайдовше  зберегти  неефективну,  морально  і  фізично  застарілу,  неймовірно  енергозатратну  систему  опалення,  бо  ж  декому  та  обдрипана  гусочка  і  досі  несе  золоті  яєчка.  
Саме  ці  мотиви,  як  мені  бачиться,  що  тягнуть  свої  корені  з  нещирості,  обмеженості  та  злодійкуватості,  не  дають  сьогоднішнім  нашим  “мономахам”  побачити,  що  в  багатьох  країнах  Європи  центральної  системи  опалення  у  звичному  для  нас  вигляді  практично  не  існує.  В  Британії,  скажімо,  абсолютна  більшість  приватних  будинків  має  індивідуальне  опалення.  Багатоквартирні  будинки  спальних  районів  також  мають  кожен  свою  власну  опалювальну  систему  на  основі  електроенергії,  газу  чи  паливних  мастил.  Чи  треба  казати,  що  завдяки  можливості  значно  простіше  оновлювати  невеликі  бойлерні,  порівняно  з  монументальними  котельними  вони  завжди  сучасніші,  економніші,  ефективніші  за  них?  Чи  треба  казати,  що  завдяки  відсутності  розтягнутих  по  цілому  мікрорайону  тепломереж,  непродуктивні  втрати  тепла,  за  які  сьогоднішній  український  споживач  змушений  платити  незугарним  монополістам,  навіть  коли  має  квартирний  лічильник,  зводяться,  в  цьому  разі,  до  мінімуму?  Чому  ж  замість  того,  щоб  міняти  принципові  речі,  наша  влада  затято  тримається  старого  —  заскорузлого  монополізму,  застарілих  поглядів  на  опалення  житла?  В  тій  же  Британії  послуги  з  надання  населенню  лише  одного  газу  пропонують  23  (двадцять  три!!!)  компанії.  Та  ж  сама  картина  з  постачальниками  рідкого  палива,  те  саме  з  електроенергією.  Це  не  означає,  звісно,  що  за  такої  конкуренції  газ,  електрика  чи  рідке  паливо  коштують  копійки.  Це  означає,  що  є  вибір  як  за  ціною,  так  і  за  якістю.  А  найголовніше,  то  є  надійною  гарантією  того,  що  ані  влада  країни,  якби  вона  раптом  втратила  глузд  і  чуття  самозбереження,  ні  жодна  з  тих  компаній  не  зможуть  підсадити  цілу  країну  на  субсидії.  
Газ  в  Британії  недешевий.  Використання  13  500  кВ/г  (1  516,8  куб.  м)  на  рік  обходиться  в  середньому  в  609  фунтів  стерлінгів.  Це  стимулює  до  економії.  Так,  скажімо,  британці  дуже  рідко  встановлюють  батареї  опалення  в  туалеті  та  ванній  кімнаті.  Зазвичай  не  опалюються  і  спальні.  Більше  того,  вночі  таймер  на  газовій/електичній/рідкопаливній  колонці  просто  вимикає  її,  вмикаючи  безпосередньо  перед  пробудженням  господарів.  Те  ж  саме  відбувається,  коли  господарі  йдуть  на  роботу.  Звичну  в  наших  будинках  температуру  22°-24°+С  жителі  туманного  Альбіону,  скоріш  за  все,  сприйняли  б  як  ознаку  нездорового  марнотратства  і  неповаги  до  себе,  адже,  згідно  острівних  фізіологів,  нормальною  температурою  є  16°-18°  С.  А  от  при  температурі  24°  С  вже  виникають  ризики  серцевих  захворювань.
Почавши  з  різнобачення  активних,  мислячих  і,  що  найважливіше,  —  діяльних  громадян  і  дуже  часто  непорядної,  крадькуватої,  байдужої  до  долі  країни  влади,  маємо  прийти  до  усвідомлення  нагальної  потреби  в  цей  непростий  час  дуже  швидкого  знаходження  єдино  правильного  способу  приведення  нашої  влади  до  тями,  або  ж  зміни  її,  доки  не  пізно.  Маємо  виводити  країну  з  біди.  А  це  значить  —  негайне  припинення  безсоромної  наживи  на  крові,  докладення  всіх  зусиль  задля  відродження  економіки  Краю.  Лише  це  може  забезпечити  створення  сучасного  потужного  війська,  а  отже,  перемогу  над  ворогом,  повернення  захоплених  територій,  мир  і  процвітання  для  себе  і  наступних  поколінь.  Зробити  все  те  одразу  і  в  короткий  час  навряд  чи  можливо.  Надто  довго  ми  безвольно  споглядали  за  руйнуванням  країни,  за  нищенням  наших  перспектив,  надто  довго  потурали  нездарній  владі,  чи  то  сподіваючись,  що  вона  чомусь  навчиться,  чи  зрештою  насититься.  Маємо  розуміти,  що  світ  не  стоїть  на  місці.  Доки  ми  барбаємося  в  липкій  твані  обіцянок  наших  владців,  світ  пішов  дуже  далеко.  З'явились  не  просто  нові  технології  —  з'явилось  нове  бачення  життя.  Так,  в  той  час,  як  наші  нездарні  “патріоти”  зациклені  на  колекціонуванні  Божих  храмів,  святих  мощей  чи  там  примітивних  позашляховиків  (нічого  іншого  по  наших  дорогах,  щоправда,  й  їздити  не  може),  еліта  «загниваючого»  Заходу  вкладає  гроші  в  освіту  нових  поколінь,  в  екологію,  в  дослідження  океану,  космосу.
Світ  стоїть  перед  неймовірними  викликами.  Потепління,  яке  відбувається  прямо  на  наших  очах  —  це  не  просто  зміна  клімату.  Це  зміна  всього  життя  людства.  Може  так  статися,  що  колись  родючі  регіони  стануть  пустелями,  а  море  поховає  під  водою  величезні  території.  Чи  не  означає  те,  що  більш-менш  сталі  до  цього  часу  кордони  зазнають  значних  змін,  що  виживатиме  знову  сильніший,  розумніший,  моторніший,  передбачливіший?
Що  може  протиставити  тому  сьогоднішня  Україна  —  незмінні  лопату,  мотику  та  гіркі  зітхання?  Чи,  може,  мляво  медитуючих  під  банею  ВР  нездар?  Молодь  наша  тікає  в  світи.  Та  хіба  одна  лише  молодь...  Нас  вже  давно  не  52  мільйони,  панове.  Кажуть,  вже  менше  сорока.  Для  кого  зачищають  наші  нездари  нашу  землю?  Хто  оселиться  в  Україні  замість  тих  семи  з  лишнім  мільйонів,  які  виїхали  за  кордон?  Святе  місце  пустим  не  буває.  Он  лише  в  Китаї  за  минулий  рік  народилося  більше  семи  мільйонів  нових  громадян.  Можемо  порадіти  за  них.  Але...  хто  ж  порадіє  за  нас?  Чи  не  пора  братися  за  розум,  українці?

Валентин  БУТ

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718903
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Променистий менестрель

Всё повторяется… монолог

           

Всё  повторяется,  мой  друг  –
И  взлёты,  и  паденья;
Мой  милый,  всё  не  просто,  вдруг  –
Случайность,  совпаденья.
Великий  смысл,  высокий  слог  –
Всё  рядом,  всё  весомо.
Но  лишь  потом:  «Да  как  я  мог
Не  видеть  всё,  что  кроме…?»

Течёт  река,  текут  века,
И  жизнь,  и  сновиденья.
Всё  до  единожды,  пока
Не  явится  прозренье,
Что  вместе  не  случайно  мы
В  Божественных  «оковах»,
В  границах  чувственной  страны,  
В  безличной  власти  ж,  снова.

Всё  повторяется,  мой  друг,  –
Как  верный,  ясный  взгляд  твой
В  земном  цветении  вокруг
С  космическою  клятвой.
И  одинокость,  как  утёс
Над  тайною  Вселенной;
Любовь  небес,  духовность  грёз  –  
Подарок  вдохновенья…

И  дней  безликих  череда,
И  сказочность  мгновений;
Всё  исчезает  без  следа  –
Всё,  кроме  откровенья.
Приходит,  словно  звёздный  взрыв,
С  четвёртых  измерений,
Там,  где  других  сердец  Миры
Живут  в  нас  отраженьем…

Всё  повторяется,  мой  друг,
Неповторимы  –  встречи,
Как  притяженье  взглядов,  рук.
Судьбою  каждый  мечен.
Что  предначертано  пройти  –
Свечою  возгорится.
И  час  придёт  себя  найти  –
Так  будет,  всё  свершится.

Великой  сказки  всем  нам  –  горсть
Достанется,  бесспорно,
И  постучится  ночью  гость,  
Тропой  прошедший  горней.
Предупредит  и  всколыхнёт
Миров  тех  дальних  отзвук,
Где  интуиций  чёт  не  чёт,
Альтернативой  крову  

Земному  –  восхожденье  нам
Прописано  в  страданьях…
Недостающего  звена
Отыщет  расставанье…
Мы,  словно  ветры,  в  даль,  идя  
С  надеждою  чуть  зримой,
Но  как  глаза  в  глаза  глядят…
Повторы  в  нас,  вестимо.

30.04.2008г.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718897
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Мартинюк Надвірнянський

Згадай мене

Ти  згадай  ще  мене.  Згадай  моє  тіло,
Поки  не  стало  зовсім  воно  крижаним.
Поки  серце  тремке  зовсім  не  зотліло,
І  вогонь  не  погас  між  душею  і  ним.

Ввійди  наче  тінь  крізь  відчинені  двері,
І  назавжди  уже  замуруй  мої  сни.
Уяві  моїй,  ти  отій  ненажері,
Ті  невидимі  крила  якось  обітни.

Серед  темної  ночі  ляж  біля  мене,
В  мою  душу  вдихни  краплю  свого  тепла.
Щоби  не  просилася  в  небо  черлене,
Щоб  душа  навіжена  в  світи  не  втекла.

Тулися  щокою  до  мої  долоні,
Хай  розпач  волосся  упаде  до  плеча.
Щоб  забилося  серце  в  хвилях  агоній,
І  солона  сльоза  появилась  в  очах.

На  світанку  як  перше  проміння  зіскрить
Ми  проснемось.  Знов  в  тілі  з’явиться  сила.
Усміхнемось  і  радо  вдихнемо  за  мить
Те  щастя,  якому  немає  мірила.

2015р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718891
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Леся Утриско

Повертайся до рідної мами.

Напиши  мені  мамо  листа,
Знову  бій,  я  іти  знову  мушу,  
Ти  молися  до  мого  Христа,
Помолися  за  мене  й  за  душу.

Знову  бій,  знов  стріляють  гармати,
Знову  смерть  лиш  за  крок  до  життя,
День  і  ніч  в  молитвах  мліє  мати,
Сина  жде-  жде  його  вороття.

             Приспів:

В  молитвах  заквітчаю  я  світ,
Хай  несуться  твоїми  стежками,
Повертайся  мій  сину  скоріш,
Повертайся  до  рідної  мами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718862
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Віталій Назарук

ЕМІГРАНТ

Ріжуть  серце  не  свої  слова,
Звичаї  чужі,  чужі  діла.
Інші  в  них  закони  і  гарант,
Не  господар  тут  ти  -  емігрант…        
     
Нам  чужі  їх  села  і  міста,
Інший  хліб  і  інша  в  них  вода,
Зрідка  бачу  рідні  тут  сліди…
 
Ми  були  і  є  для  них  раби,
Вдома  запилилися  сліди.
Сльози  проливаємо  не  раз,
В  їх  церквах  не  наш  іконостас.
       
 Хочеться  почути  церкви  дзвін,
Бо  для  мене  тут  чужий  і  він.
Інші  в  них  закони  і  гарант,
Не  господар  тут  ти  -  емігрант…        
   
Люди  тут  для  мене  всі  чужі,
Завжди  чомусь  важко  на  душі,
Ми  чужими  будемо  завжди…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718853
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Віталій Назарук

ГЕРОЯМ СЛАВА

Слава  майдану  і  героям  слава,
Що  волю  здобули  життям  своїм.
Гаряча  кров  тоді  майдан  вмивала,
Лунали  вистріли,  неначе  грім.

Кричало  небо:  -  Зупиніться,  вої!!!
На  цім  майдані  ваші  є  брати.
Вони  у  Київ  з’їхались  без  зброї,
Зачинені  залишили  хати.

Солдатику!  Ти  в  касці  з  автоматом,
Навпроти  тебе  твій  сусід  Іван.
Він  був  для  тебе  по  сусідству  братом,
А  нині  ти  підеш  до  клубу  сам.

Чого  ж  той  воїн,  що  позаду  тебе,
Стрельнув  в  Івана,  наче  у  мішень?
Бог  бачив  все…  Іван  уже  на  небі,
З  майдану  він  почує  ще  пісень.

Пролинув  час,  до  клубу  одиноко
Ідеш  ти  без  Івана  крізь  село.
Біжить  сльоза,  ти  витираєш  око,
А  твого  брата  наче  й  не  було.

Та  про  Івана  знає  вся  країна,
Сьогодні  покладуть  йому  вінки,
Витає  пам’ять  де  пуста  хатина
І  хрестяться  проходячи  жінки.

Хвилиною  мовчання  по  країні,
Вшанують  пам’ять  люди  без  кайдан.
З  небес  долине  -  «Слава  Україні!»
«Героям  слава!»  -  відповість  майдан.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718852
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Леся Утриско

Птаха.

Злетіла  б  птахою  в  високе,  синє  небо,
Крильми  обняла  б просині  життя,
Лишень  на  мить  торкнутися  до  тебе,  
Лишень  на  мить  відчути  вороття.  

Вдивитися  в  твої,  хлопчачі  очі
І  по-  дорослому  засмагле  вже  життя,
Де  запах  тіла...  шин  згорілих  ночі,
В  снігах  застиглих  вічне  забуття.  

Торкнула  б  світ,  забутий  нині  Богом,
Крильми  накрила  б  все  твоє  життя.  
Небесна  Сотня...  дім  і  сад,  і  стогін,   
Єдина  мить, в  ній  пострілу  сльоза.  

Я,  вже  не  я-  лиш  вічність  із  журбою
І  ти,  не  ти  -  зірки  усіх  небес,
Злетіла  б  птахою  до  неба  із  тобою-  
Разом  з  тобою несла  б  вічний  хрест.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718849
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Lana P.

ОСТРІВ СНІВ

Як  мало  треба  для  людини,
Щоб  почуватись  у  раю.
Прикрасити  життєві  днини,
Почути  щире:  “Я  люблю!”

Намалювати  собі  казку
І  відірватись  від  людей,
Відчути  неповторну  ласку,
Тулити  щастя  до  грудей...

Переселилися  на  острів
Чудових,  неповторних  снів.
І  почуттям  стелити  простір,
Щоб  аж  прибій  загомонів.

Нектар  спивати  мелодійно,
Де  квіти  і  пташиний  спів,
Купатись  в  морі  гармонійно,
Біля  щасливих  берегів.

2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718847
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Леся Утриско

Художник ( Гумореска) .

Шось  сі  стало  з  моїм  Йваном...на  старість  здуріло,
Малювати  каже  буде-  фарби  захотіло.  
Бо  ціле  житє  не  знав,  жи  він  є  художник,
Згребло  гроші  всі,  шо  мало,  пішло  у  ларочок.  
Накупило  того  всього...  вочи  сі  розбігли,  
Таке  туто  кольорове,  жи  коти  сі  збігли.  
Вийшов  рано  на  подвірє,  вимив  чисто  лавку,  
Став  подвірє  прикрашати...в  театрі  заставка.  
Ше  таке  подвірє  моє  ніколи  не  було,  
Знимку  тихо  я  м  зробила,  аби  не  забули.  
Добравсі  мій  художник  на  кінец  до  мене:
-  Мий  Касуню  чисто  коси,  пусти  по  ремЕни.*
Я  сі  мию,  ноги  брию,  під  пахами  тоже-
Тепер  буду,  як  модель-  най  ми  Бог  поможе.  
Поки  я  сі  чепурила,  вінок  закладала,
Мій  Іван  усьо  зладив-  я  м  сі  занезнала.  
Квітами  всьо  так  прибрав-  як  вінки  на  гробі,  
Навіть  сало  й  самогонку  помістив  на  лаві.  
Хліба  врізав,  жи  м  пекла,  нині,  на  снідані  
І  вмостив  сі  малювати  зи  самого  рані.  
Вийшла  м  з  хати,  як  та  пава...  в  вишитій  сорочці,
А  Іван  ми  каже-  Скинь!  Застели  на  бочці.  
-Йой  Іване!  Та  я  гола,  побійсі  ти  Бога,  
Та  й  дорога  дуже  близько,  де  ходит  худоба.  
А  він  каже,  жи  інаше  картини  не  буде,
Йому  десь,  шо  люди  скажут,  він  і  так  мі  любит.
Знялам  всьо-  сиджу,  як  мавка...в  чім  мати  родила,
Встиду  купа,  та  терплю...  небогу  м  прикрила.  
Так  їм  Йвану  позувала  майже  до  обіду:
Ноги  мліли,  хрибет  пік  і  бомки*  ми  їли.  
Як  Іван  то  всьо  скінчив-  скінчилисі  муки,
Як  ми  то  всьо  показав-  заламала  м  руки.  
-  Шо  ти,  дітьку,  малював?  Мене,  чи  горівку?
Я  терпіла  такі  муки  ,  аж  ми  змокла  чівка*.
А  вно  каже-  Дурна  бабо,  шо  ти  розумієш?!
Я  художник,  а  не  ти,  не  кричи,  не  смієш.  
Юш  сі  моє  позувані  на  вічно  скінчило:
Світ  ми  в  очах  потемнів,  життє  ми  не  миле.
Їч  Іване  своє  сало  і  пий  самогонку,  
Я  тепер  тобі  покажу,  за  ту  проблемоньку.
Будеш  ти  тепер,  Іване,  мене  малювати,  
А  як  ні,  то  забирайсі  із  моєї  хати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718845
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Дідо Миколай

В трубі надії і бюджет

Немає  Криму,  нема  газу…
І  угольок  в  нас  із  ОРДЛО.
Самовдоволене  від  сказу…
Дурнями  робить  нас  ху.ло.

Цюм-цюм  ,  яке  солодке  вим’я,
В  гейропі    вуглик  смакота.
Доляри  сучі,  як  полим’я,
Рахує  з  Донбі    ж.доба.

Бандити  й  виродки  партнєри,
То…  ні  для  кого  не  секрет.
Загнали  в  доску  «флібустьєри»,
В  трубі  надії  і  бюджет.

Війна  за  гроші…  -  сучі  діти,
Біднота  гине  без  грошей.
Жирують  пад.и  єзуїти,
В  кубельці  тішиться  Кощей?

Як  ти  ж  достало  нас  с.бако,
Від  тебе  нам  давно  пече.
Іди  по  добрім  вовкулако,
Бо  ти  Україні...    чуже!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718827
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Валерій

Прилетів лелека


На  світанку  лелека  прилетів  іздалека.
Над  селом  покружляв,  рідну  землю  впізнав.
Біля  хати  старої,  де  гніздився  весною
Хтось  тополю  зрубав  і  гніздечко  зламав.

Приспів:

–  Хто  ж  це  мертвий  душею,  замахнувся  рукою?  –
Прокричав  той  лелека  на  очах  із  сльозою.
–  Як  стерпіти  жорстокість,  образу  стерпіти?  –  
Замахав  птах  крилами,  щоб  у  небо  злетіти.


Він  піднявся  до  сонця,  щоб  побачили  люди,
Як  зневірений  птах  помирать  зараз  буде.
Щоб  задумались  люди,  душі  їх  пробудились,
Щоб  відкрилися  очі,  знов  серця  відродились.


– Люди!  Добрими  будьте!  –  кричав.  -  Живіть    з  Богом!
…Склавши  крила,  лелека…  упав  за  порогом.

…Хоч  побачили  люди  горду    птицю  розбиту,  –
Не  змогли  оцінити  кров,  на  землю  пролиту.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718812
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 17.02.2017


Світлана Ткаліч

господи, пробач…

Господи,  пробач  за  безнадію,
Пробач  мені  за  прожите  життя,
За  те,  що  я  молитися  не  вмію
І  рідко  припадаю  до  хреста.

Господи,  пробач  за  одинокість
Навіть  серед  тих  хто  поруч  є,
Ти  пробач  мені  за  всі  образи
На  тих  хто  так  щоденно  дістає.

Ти  пробач,  що  мудрості  не  досить,
Пробач  мені  за  суєту  життя,
Що  сум  моя  душа  беззмінно  носить,
За  нерішучість  і  за  слів  сміття.

За  те,  що  ворогів  прощать  не  вмію
І  не  підставлю  другої  щоки,
Але  дай  шанс  мені  і  дай  надію
Прожить  достойно  всі  мої  роки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718806
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 17.02.2017


Шостацька Людмила

НАПИСАНО НАМ НА ДОЛІ

                                               Здавалось:  прийде  весна  -
                               Сестра  тій  жаданній  волі,
                               Поклали  свої  імена
                               Сини  на  святім  престолі.

                               З  вкраїнською  групою  крові
                                               У  жилах  -  пульсом  свобода,
                               Майданами  йшли  до  волі  -
                               Мільйонам  була  нагода.

                               Мабуть  і  в  убивць  була  
                               Така  ж  сама  група  крові,
                               Від  злочинів  -  вже  смола,
                               Немає  довіри  псові...

                               В  нас  вибору,  брате,  нема!
                               Нам  далі  –  дорога  до  волі!
                               Скінчиться  колись  зима  -
                               Написано  нам  на  долі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718774
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 17.02.2017


Руденко Олекса

Народ воює

Народ  воює,  а  гарант  –  торгує!
Він  бізнес  на  крові  підвівся  захищати!
І  знову  влада  свій  народ  не  чує,
І  за  свої  прибутки  думає  вбивати.

Бариги  нешановні  зупиніться!
Засліплена  прибутками  сволота
В  минуле  кровосісів  подивіться  –
Таке  ж  чекає  шоколадного  банкрота!

Опам’ятайтеся  негідники  із  влади  
Насилля  не  пробачить  Україна,
Не  заховаєтесь  від  гніву  ви  у  Раді,
На  захист  хлопців  встане  вся  країна!
17.02.17р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718785
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 17.02.2017


Шостацька Людмила

КНИГИ МУДРОСТІ

                                             Читаймо  всі    мудрості  книги,
                             Гортаймо  віків  сторінки,
                             Розкриймо  секрети  й  інтриги,
                             Збираймо  знання  і  думки.

                             Мандруймо  по  книжних  просторах,
                             Долаймо  глибини  і  далі,
                             Воздвигнім  на  трони  й  престоли
                             І  тих,  що  їх  серцем  писали.

                             Читаймо  всіх  мудрих  творіння,
                             Святі  одкровення  отців,
                             Хай  сходить  по  світу  насіння
                             Та  пам’ять  живе  про  митців.

                             Черпаймо,  вивчаймо,  уміймо,
                             Збираймо  плоди  їх  трудів,
                             Святині  словесні  леліймо,
                             Карбуймо  в  них  пам'ять  родів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718771
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 17.02.2017


геометрія

ВАЖКА НАША ДОРОГА…

                                           Дивлюся  новини,                                    Чому  така  доля
                                           а  в  душі  тривога,                                    гірка  нам  дісталась,
                                           важка  України                                            Свобода  і  Воля  
                                           моєї  дорога...                                              у  крові  вмивалась.
                                                                                     На  нас  наступали
                                                                                     і  з  заходу,  й  з  сходу,
                                                                                     ногами  топтали
                                                                                     і  кидали  в  воду.
                                           У  вогнях  палили,                                  Хоч  нас  розпинали,
                                           а  ми  воскресали,                                  а  ми  розгинались,
                                           у  крові  топили,                                        а  коли  вбивали,
                                           а  ми  випливали.                                    ми  знов  піднімались.
                                                                                   У  тюрмах  гноїли,
                                                                                   в  Сибір  висилали,
                                                                                   та  все  ж  не  зламали,
                                                                                   ми  знов  виживали.
                                             Було  й  продавали,                              Над  нами  глумились,
                                             на  шматки  ділили,                              сміялись,  знущались,
                                             та  люди  єднались,                              а  ми  не  корились,
                                             боролися,  бились.                                жили  й  захищались.
                                                                                   Хоч  часом  терпіли
                                                                                   нещаднії  муки,
                                                                                   надіялись,  знали,
                                                                                   діждемося  злуки.
                                             Нам  крила  ламали,                          Відважно  боролись
                                             і  нещадно  били,                                  за  Волю  й  Свободу,
                                             підмоги  не  ждали,                            за  світле  майбутнє
                                             знаходили  сили.                                  для  свого  народу.
                                                                                   І  знову  сьогодні,-
                                                                                   війна  йде  на  сході,
                                                                                   хоч  час  непогодний,
                                                                                   та  бути  Свободі!
                                             Зуміємо  сили                                            І  я  молюсь  Богу,
                                             ми  всі  об"єднати,                                всі  сили  збираю,
                                             щоб  ворога  злого                                і  завтра  в  дорогу
                                             геть  вигнати  з  хати!                        важку  вирушаю!
                                                                                   Хоча  й  слабкі  сили
                                                                                   давно  уже  маю,
                                                                                   та  виростуть  крила,-
                                                                                   для  рідного  краю!
                                             Держіться,  синочки,-                      Я  вірю  до  бою
                                             до  вас  їде  мати,                                      усі  ви  готові,
                                             щоб  з  вами  країну                              щоб  люди  у  Мирі
                                             свою  захищати!                                      жили  і  в  Любові!
                                                                                     Усе  буде  добре,
                                                                                     минуть  всі  тривоги,
                                                                                     ніхто  нас  й  ніколи
                                                                                     не  зіб"є  з  дороги!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718728
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 17.02.2017


НАДЕЖДА М.

Заблудилася весна… (для дітей)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SP6leDA3BtE[/youtube]


Заблудилася  весна:  збилася  з  доріг.
І  ступила  крадькома  в  зиму  на  поріг.
Приміря  наряди  з  білих  пелюсток,
Усміхнулась  до  зими:  проклада  місток.

А  зима  лютує:  сипе,  сипе  сніг
І  весни  заблудлої  замітає  слід.
Що  в  природі  твориться:  тут  такий  безлад!
А  весні  не  хочеться  повертать  назад...

Сонце  посміхнулось  -  взявсь  водою  сніг.
І  вода  вже  капає  із  тепленьких  стріх.
Боротьба  триває  двох  великих  сил...
Хто  ж  перемагає?    Сніг  все  притрусив...

--------------------------------------------------
Бажаю  вам,  мої  Друзі,  гарного  настрою!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718717
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 17.02.2017


Світлана Моренець

НЕВЖЕ НІЧОМУ НЕ НАВЧИВ МАЙДАН?

Коли  в  багні  –  надії,  почуття,
тавро  ганьби  знічев'я  не  зітреш.
Щодень  новини  нашого  буття,  –
мов  кварта  дьогтю  у  прокислий  фреш.

Цим  пійлом  вже  напоєні  ущерть,
брехнею  нагодовані    сповна!
Усе  –  наперекіс,  все  –  шкереберть:
мільярди  –  жменьці,  іншим  всім  –  війна.

Грабунку  не  спиняється  чума,
цей  кровожерний  жадібний  дракон,
бо  в  краї  влади  гідної  нема,
й  не  діють  ліки  головні  –  закон.

Тож  мусять  добровольці  йти  на  штурм  –
перекривати  контрабанді  хід,..
аж  знявся  ґвалт  олігархічних  юрм  –
так  "вболівають"  (раптом!)  за  нарід.

О  владний  оп'яняючий  дурман,
затьмарюючий  пам'яті  штрих-код!
Невже  направлять  військо  на  народ?!
Невже  нічому  не  навчив  Майдан?

                                                 17.02.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718709
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 17.02.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Білка-рятівниця

Наполоханий  зайчисько
Біг  снігами  через  ліс,
Небезпека  була  близько,
Ледве-ледве  він  утік.

Вовк  голодний  за  ним  гнався,
Вже  ось-ось  був  би  схопив,
Але  сам  він  налякався,
Щось  упало  з  висоти.

Та  прямісінько  на  носа,
Вовк  присів  та  зупинивсь,
Це  велику  шишку  з  сосни
Білка  кинула  униз.

Зайчик  втік  отак  тим  часом,
Вдячний  білочці  рудій,
Що  від  вовка  врятувала,
Вірний  друг  тепер  він  їй.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718678
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 17.02.2017


Олена Жежук

Божевільна

Ця  магія  ночі  писала    таємні    слова,
Їх  місяць  по  зорях  читав  й  багрянів  у  смерканні.
Поміж  полюсів  народилася  Пісня    нова
Про  вічне,  як  небо,  і  гірке  до  болю  кохання.

Ця  пісня  летіла  з  чужих  непізнаних  світів
І  місячним  променем  впала  мені  у  руки…
Хіба  я  просила?      Хіба  ти  її  хотів?
Я  лише    торкнулася  неба  –  й  полинули  звуки.

Лунала  печаллю,  розсипалась    болем  ущент,
І  падали  зорі  –  одна  серед  них    всесильна.
Розбилося  серце  –  розсипалось  срібним  дощем,
Зберу  усі  ноти  і  ввись    полечу.  Боже...вільна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718635
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 17.02.2017


Надія Карплюк-Залєсова

ДРУЗЯМ МОЇМ



Друзі  мої,  як  добре,  що  ви  є,-
Це  значить  -  є  підтримка  і  розрада,
Якщо  мене  торкнеться  коли  зрада,-
Нехай  зозуля  зраднику  кує...
Для  нього  -  це  утіха,-  птахи  рада,
Мені  ж  бальзамом  друзі  мої  є-
Багатство  істинне  моє,-
Душі  правдива  й  серденька  відрада
І  як  ворожа  куля  задерне,
Не  так  болить  воно,  не  так  вже  обпікає,
І  біль  під  всі  вітри  незнані  утікає,
Як  побратим  і  друг  у  очі  зазирне
А  як  кохання  хвилею  накриє,
То  першим  знатиме  про  щастя  моє-друг,
(  Болячка  від  усіх  земних  недуг),-
І  перший  келишок  шампанського  налиє.
Відчине  двері,  душу  всю  навстіж
Мій  щирий,  вірний  і  надійний  друг,-
Тож  за  здоров"я  усіх  друзів  і  подруг,
А  вам  сторицею  і  совістю  платіж

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718591
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Надія Карплюк-Залєсова

В СЬОГОДНІ, В ЗАВТРА, В НЕБУТТЯ

Таке  старе  і  звичне,  всім,  знайоме-
Поет  підносить  в  площині  новій
З  "іксами",  "ігреком"-  ніколи  невідомих,
А  добуток  чи  суму  -  в  формі  дій

А  сума  з  добутком  в  поетів  -  різна,
І  вірна  відповідь  відточена  в  цехах,
Де  відчуття  і  логіка  сплелися
У  музі,  що  мандрує  по  серцях

Де  кожна  схема-  пальчика  відбиток,
У  світі  почуттів,  збудованих  із  схем,-
Несе  красу  без  штампу  і  візиток
В  світ  особистого  в  кросвордах  теорем

Життя  плюс  досвід,  вкраплені  в  перлинку,
Де  гріх  і  совість-  сталі,  як  життя,
Поет  єство  своє,  себе    несе  частинку
В  сьогодні,  в  завтра,  в  небуття...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718590
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Фея Світла

Старенька церква

[youtube]https://youtu.be/JaNpyKJTr0I[/youtube]

[i][b][color="#085757"]Старенька  церква,  мов  старенька  мати,
Що  діток  жде  домів...  Мов  рідна  хата,  
Де  тепло  й  любо,  затишно  кругом,  
Гостинністю  чарує  і  добром.
Та  чує  люд  весь  ,  бачить  і  болить  
За  кожну  душу  в  молитовну  мить.
Вона  є  свідком  всіх  хрестин  і  всіх  вінчань,  
Сумує  гірко  й  проводжає  в  час  прощань.    
Скликає  дзвоном,  милістю  манить,
Стрічає  хором,  псалмами  звучить...
Старенька  церква  в  злагоду  -   завіт,
І  так  всі  -  триста  вісімдесят  пять  літ!  
Поклін  святині  у  порозі!  Божий  храм!  
Тут  ласку  Божу  і  любов  дарують  нам.
[/color]
Вересень  2015[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718577
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Дідо Миколай

Доля чаїна

При  битій  дорозі  лежиш,  як  руїна,
Невже  в  тебе  доля  Вкраїно  чаїна.
Поранені  груди  печуть  до  нестями,
Сини  відлітають  у  даль  журавлями.

Не  туж  моя  пташко  не  плач  не  ятрися,  
До  Світлого  нашого  Бога  вернися.  
Не  жур  свого  серця,  зростають  онуки,
Дажбог  утомився  уже  від  розлуки.

Там  служать  йому,  оті  два  голубочки,
У  Божому  царстві  з  високої  точки.
Збудовує  долю  нам  кращу  далебі,
Усе  бо  ж  там  бачить  в  високому  небі.

Знов  ступить  весна  у  гаю,  заясніє,
Не  вмре  Україна  моя  й  не  змарніє.
Душа  просвітліє,  очистить  Господь,
Всміхнеться  нам  щиро  Небесная  Зводь.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718571
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Шостацька Людмила

ВІН БУВ УКРАЇНЦЕМ /пам'яті Василя Стуса/

                                               Він  був  українцем,  за  що  і  загинув  -
                               Поет,  правдолюб,  протестант,  патріот,                                            
                               Як  “зламана  віть”  грішну  землю  покинув,
                               “Душі  його  птах”  полетів  до  висот.

                               Він  нам  залишив  в  “позапростір  вікно”
                               І  “стигми  болючі  в  тілах  і  у  душах”,
                               І  віршів  безсмертних  своє  полотно,
                               Не  мертвим  –  живим!І  усім  небайдужим!

                               “Феномен  доби”  із  застінків  кричав
                               Аби  його  чули  і  “небо”,  і  “кручі”,
                               З  вагою  хреста  Україну  тримав,
                               На  “цвинтар  веселий”  назавжди  ідучи.

                                          “Зимові  дерева”  ридали  у  вересні
                               І  світом  крутила  лиха  “круговерть”,
                               З  поета  упали  кайдани  тяжезні,
                               Із  карцера  Геній  пішов  до  безсмерть.  


                                                                                               Вчора  мені  пощасливилось  бути
                                                                                               присутньою  на  зустрічі  з  відомим  
                                                                                               українським  письменником,
                                                                                               громадським  діячем,  учасником
                                                                                               перепоховання  борців  за  Україну
                                                                                               Василя  Стуса,  Олекси  Тихого,Юрія
                                                                                               Литвина  ВОЛОДИМИРОМ  ШОВКОШИТНИМ

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718553
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Світлана Ткаліч

осінь

Тріпоче  осінь  золотавим  листом
І  сіє  з  неба  на  поля  дощі,
Накинула  хустиночки  барвисті
На  всі  дерева  і  на  всі  кущі.

Рясним  намистом  наділила  терни,
Розкинула  коралі  на  гльоди,
В  долонях  сонця  пригорнула  землю,
Обдарувала  щедро  всі  сади

Все  бігає,  клопочеться  навколо:
Усе  б  зробить,  нічого  не  забуть;
Як  мати-ненька  з  ніжністю  і  болем
Проводить  птахів  у  далеку  путь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718551
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Світлана Ткаліч

біжить електричка

Біжить  електричка,  біжить  через  зелені  повінь,
Пробігла  полями,  лишила  позаду  ставки.
Стрічками  розмаялись  ріки  аж  на  видноколі.
Вітає  хлоп`ятко  на  станції  махом  руки.

Вона  звикла  бачить  зажурені  очі  коханих
Коли  проводжали  вони  половинки  свої,
І  щасливі  усмішки  при  зустрічах  довгожданих
Коли  повертались  кохані  із  дальніх  країв.

Біжить  електричка,  приносячи  радість  і  смуток,
Минає  вокзали,  роз`їзди,  минає  пости,
Поєднує  долі,  поєднує  сім`ї  в  розлуці,
Будує  надії,  будує  життєві  мости.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718549
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Нора2

По дороге побежало счастье


По  дороге  побежало  счастье.
-  Подожди,  я  за  тобой  не  угонюсь!
На  пути  этом  много  напастей,
Вдруг  я  не  замечу  и  споткнусь?

-  Разве  ты  не  видишь,  я  с  тобою  рядом,
Рука  об  руку  уж  много  лет.
Догонять  меня  не  надо,
Я  указываю  тебе  свет…

А  порой  гонюсь  я  за  тобою,  
Всё  схватить  пытаюсь  за  подол,
Словно  спорю  я  с  твоей  судьбою,  
Чтоб  не  выбирала  между  зол.

Ты  упряма,  но  и  я  упрямо!
Как  же  верно  я  тебе  служу!
Только  в  голове  твоей  программа,
По  которой  я  -  не  подхожу!

-  Ты  прости  меня,    -  сказала  счастью.
-  Я  тебя  порой  не  берегу.
Дай  мне  мудрости  своею  властью,
Может  быть,  тогда  беречь  тебя  смогу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718545
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Олена Шабанова

Скуйовджені шляхи-дороги…

Скуйовджені  шляхи-дороги
Вже  не  ведуть  у  світлий  рай
Нині  високими  стали  пороги
Розлили  біль  свій  через  край

А  ще  недавно  було  тепле  літо
Коханням  розливалися  серця
Тепер  стою  розлукою  зігріта
І  сльози  сиплять  гірко  без  кінця...

Вмиваю  ними  свої  темні  ночі
Порожні  вулиці  вдихаю  знов
Я  скрізь  лиш  бачу  твої  сині  очі
Я  чую  як  кричить  в  душі  любов...
Вона  тихенько  помирає...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718543
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


НАДЕЖДА М.

Я ніколи не стану другою…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=APSTMecrAes[/youtube]
У  природі  іде  все  по  колу.
Хто  зуміє  оце  зупинить?
Це  не  зможе  ніхто  і  ніколи
Проти  волі  природи    чинить.

Після  ночі  приходить  вже  ранок,
Що  вітає  новий  знову  день.
Тільки  іншою  я  вже  не  стану,
На  роки  постарію  лишень.

І  по-іншому  гляну  навколо,
Повні  груди  повітря  вдихну.
Щось  вже  пахне  не  так  матіола...
Чомусь  важко  тоді  я  зітхну.

Все  частіше  приходить  безсоння,
І  як  бджоли  рояться  думки.
І  хворіє  душа  в  міжсезоння:
Це  даються  взнаки  ці  роки.

Та  з  роками  душа  не  зчерствіє,
Своїх  друзів  не  кину  в  біді.
Один  погляд  -  і  я  зрозумію:
Чи  є  справжніми  друзі  мої...

Я    ніколи  не  стану  другою.
Буду  щастя,  як  інші  чекать...
Свої  болі  віршами  загою,
І  відчую  в  душі  благодать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718538
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Петро Кожум'яка (Ян Укович)

Люди з брехнею не живуть…

Почуйте  материнський  біль,
Коли  синочок  рідний  йде  на  страту?
З  нього  знущаються,  у  ранах  піт  та  сіль,
Хоча  невинен  він  і,  навіть,  для  Пілата.

Хоч  рветься  із  грудей  звіриний  вий  -
Неможна  це  словами  і  назвати:
Перед  очима  матері  —  святий
Тягне  хреста  на  гору  він  до  ката.

Неможна  плакати  —  йому  й  без  того  важко,
А  як  змовчати,  сину  дорогий!
Ця  справжня  біль  —  для  кого  казка?
Не  кожен  хрест  несе  на  гору  свій?

А  далі  все  брехня,  що  написали:
Про  другу  щоку,  що  за  всіх  терпів…
Коли  тебе  з  початку  оббрехали,
Щоб  не  збудити  у  народу  Божий  гнів!

Як  і  тоді,  донині  влада  бреше:
Вона  не  судить  праведним  судом  -
З  брехнею  владі  жити  значно  легше  -
Вона  її  і  сіє  скрізь  кругом.

Сама  ж  вона  —  то  жила  б  так  потому…
Здавалося:  ви  ж  за  людей  —  та  ні!
Той  в  шоколаді,  той  у  золотому…
Один  народ,  як  завжди  —  у  гівні!

Жиди  мовчали,  як  Хреста  убили…
На  правду,  на  закони  —  їм  плювать.
Вони  Варраву-злодія,  простили,
А  чесного  -  не  стали  захищать!

Був  би  народ  —  дісталося  б  Пілату,
Судив  би  він  отих,  хто  оббріхав…
Паліть  сарай!  Як  вороги  підпалять  хату!
Мовчіть  раби!  Здихайте!    -  жид  сказав...  

Таку  дурню  нам  в  голови  вкладають.
Усіх  оббрешуть  і  засудять,  як  Хреста  -
Мовчання  і  покірності  чекають,
Іуди  знайдуться  —  релігія  проста.

Якби  Ісус  учив  усе  прощати
І  не  чіпати  лютих  ворогів  -  
Він  був  би  першим  другом  у  Пілата
Й  сидів  би  в  синагозі  у  жидів!

Тож  все  брехня  у  їхньому  писанні!
Син  Божий  зовсім  іншому  учив:
Не  продавайтесь  за  три  драхми  драні!
Не  слухайте  брехливих  влади  слів!

Допоки  віримо  у  їх  брехню  —  ми  вівці,
Вони  тоді  вовки  і  пастухи,
І  стелимося  самі  по  долівці,
І  не  питаємо  злодіїв  за  гріхи...

Ще  й  зараз  ненька-Україна  плаче,
Пілат  з  жидами  рядить  новий  суд,
А  наші  діти,  як  Хрестос  той,  наче
Ідуть  до  страти  і  хрести  несуть.

Чи  змовчимо?  Хай  далі  убивають?
Хай  розпинають,  хай  тарифи  гнуть?
Хай  далі  шоколядні  заробляють?
Ми  мовчимо  —  то  хай  хоть  заплюють!

Безмежне  материнське  горе,
Слізьми  кривавими  вкривається  країна,
Уже  червоним  стало  Чорне  море,
Та  все  не  нажереться  ця  скотина!

На  обіцянки,  на  закон  —  їй  класти!
Без  совісти,  без  честі  —  це  вона.
Уміє  лиш  вбивати  й  красти  -
Вона  не  бачить,  що  три  роки  йде  війна!

Раз  мовчимо  —  ми  ті  самі  Іуди!
Синів  щоденно  убиває  їхній  «судЬ»…
Тож  ми  —  раби!  Бо  мають  голос  люди,
А  люди  із  брехнею  не  живуть!

15.2.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718535
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Олена Iськова

Збирали вантаж

Збирали  вантаж  для  Авдіївки  діти.
Хтось  банку  варення,  хтось  сала  приніс.
Дитяча  душа  ще  не  має  лімітів:
Улюблену  ляльку  давала  без  сліз
Дівчатко-кульбабка:
«Це  все,  що  я  маю.
Ця  лялька-красуня  мені,  мов  сестра.
Із  нею  щоночі  я  вмить  засинаю,
Як  поруч  вона,  забуваю  про  страх.
Та  я  підросла.  
Не  боюся  нічого.
І  спати  у  ліжечку  можу  сама.
А  діткам  там  
страшно,  
бо  з  неба  нічного
Розпечені  зорі  жбурляє  зима
Крізь  стіни  і  вікна  у  кожну  хатину…
Там  світла  і  сонця,  
Дитинства  нема.
Та  ви  передайте,  що  кожна  дитина
Благає  Ісуса,  щоб  зникла  війна».

Збирали  вантаж…  
Що  було  у  коморі
Приносили  
з  різних  куточків  села.
Ділилися  щиро,  щоб  тим,  в  кого  горе,
Привезти  надію  і  трішки  тепла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718516
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Віталій Назарук

УКРАЇНЕЦЬ

На  землі  ти  своїй  -  українець,
Якщо  ти  українець  в  душі.
Ти  господар  землі  -  охоронець,
Від  святої  межі  до  межі.

Бережи  рідний  дім,  як  зіницю,
Окрім    друзів  є  ще  й    вороги.
Золоту  рости  в  полі  пшеницю
І  ніколи  не  лізь  у  борги.

Якщо  в  силі,  ставай  меценатом,
Пам’ятай,  що  бідує  народ.
Будь    солдатом  -  завжди  будь  солдатом,
Бережи  все  святе  від  заброд.

Коли  треба  виходь  на  майдани,
Пам’ятай  що  там  воля  жива,
Скинь  з  душі,  якщо  мучать,    кайдани,
Бережи  рідні  серцю  слова.

Україна  –  матуся  –  родина  -
Важливіший  шнурочок  життя.
Пам’ятай,    ти  в  цім  світі  –  людина
І  людині  належить  земля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718507
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Віталій Назарук

МАЙДАН ГОРИТЬ

                                 Героям  майдану...
Прийду  я  знову  на  майдан,
Щоб  поклонитися  героям,
Бо  кожен  з  них  життя  відстояв,
Для  нас,  хоча  своє  віддав.

Не  буде  сліз…  У  серці  біль.
Горять  свічки…  Їх  не  злічити.
Могли  б  ще  хлопці  жити  й  жити,
Та  ворог  бачив  їх,  як  ціль.

І  полилася  кров    в  Дніпро…
Заховався  майдан  у  очах,
Хлопці  йдуть  ще  сюди  по  ночах,
Тут  випромінюють  добро..

Майдан  із  ранку    весь  кипить.
Сьогодні  їх  усіх  згадають…
Кричать:    –  «Герої  не  вмирають!!!»
Горять  свічки…  Майдан  горить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718506
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Lana P.

НА НЕБІ

На  небі  запалю  свічу
Іскринкою,
В  сузір’ї  рясно  зацвіту  
Зоринкою.
І  між  галактик  полечу
Пилинкою,
Всі  перешкоди  розмету
Крижинкою.
А  що  не  зможу  —  обійду,
Пружинкою,
Омию  сльози  на  вітрах
Хмаринкою,
На  землю  світло  упаду
Сніжинкою,
Розтану  на  твоїх  вустах
Краплинкою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718490
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Lana P.

НІЧ І МІСЯЦЬ

Заглиблена
У  невідомі  далі,
Одягнена
В  тонкі  плетіння  ткалі...

Закутана
В  темно-парчевий  ситець,
Заплутана
Між  золочених  китиць.

Обніжена
Промінням  лагідненько,
Занурена  
У  місячне  серденько...

Тремтіла  ніч
І  зорі  розкидала...
І  тет-а-тет
Коханому  співала...  2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718489
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Леся Утриско

Любов (Гумореска) .

Шо  сі  нині  в  світі  творит-  хлопи  зварювали,
Як  минуло  їм  за...  всі  сі  збунтували.
Прийшла  вчора  моя  Каська,  та  й  руки  ламає,
Зачала  сі  сповідати,  яку  біду  має,
Каже,  жи  її  "слимак  "  хоче  сі  розвести-  
Хоче,  каже,  молодицю  до  хати  привести.
В  хаті  діти,  в  хаті  внуки...де  нам  сі  подіти?  
А  вно  хоче  ше  на  старість  та  й  маленькі  діти.  
Моя  "глиста  "  сі  влюбила  в  сусідку  Олену,
Як  їм  глянула  на  неї-  не  ліпша  за  мене.  
Має  цицьки  трохи  більші,  трохи  ширша  в  заді,  
Вочи  має,  як  булькИ...  і  по  всій  параді.  
"-Шляк  го  трафит....  я  го  "заб'ю"...я  го  так  любила...
А  вно,  ку...ва,  та  й  на  старість  наставило  вила".
Роги  му  вросли,  як  чорту,  таке  юш  пихате,  
Не  мені  зриває  квітку,  не  несе  до  хати.
А  би  вас  тута  любов  із  кістьом  не  зіла,
Памітайте,  жи  своя,  все  ближча  до  тіла.
І  до  тіла,  і  до  серця,  до  всього,  шо  хочеш,
Най  сі  дітько,  в  тутім  пеклі,  із  вас  не  регоче.

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718485
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


MERSEDES

Мавка з довгим волоссям…

Між  високих  і  стиглих  хлібів,
Що  у  полі  буяє  колоссям.
На  стежині  її  я  зустрів,
Наче  Мавку  із  довгим  волоссям...

А  усмішка  така  чарівна,
Ніжні  очі  її  волошкові.
Зігрівали  неначе  весна,
Зігріває  в  казковій  любові.

І  полинула  пісня  дзвінка,
Полетіла  у  небо  блакитне.
В  береги  де  самотня  ріка,
Де  схилилась  берізка  тендітна.

Підхопили  на  крила  її,
Журавлі  і  понесли  під  хмари.
Залишилися  в  серці  мені,
Пломеніючі  дивні  стожари...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718508
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Лана Семицвітна

Только вместе

Угости  мое  желанье  сладким  медом  своих  губ
Отпусти  крыло  надежды  ,распусти  клубок  из  мук.
Окунись  в  порыв  любовный  и  забудь  о  суете.
Будем  счастью  улыбаться  в  беспризорной  высоте,
Будем  вместе,  только  вместе  веселиться  и  рыдать
Будем  вместе  ошибаться,  будем  вместе  вспоминать.
Мы  с  тобой  -  одно  дыханье  чистой,  искренней  любви,
И  прошу  я  это  чувство:  «Нашу  святость  сохрани!»
Мы  –  одна  слезинка  счастья,  наших  рук  не  разорвать.
Будем  вместе,  только  вместе.  Вместе  жить  и  умирать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718418
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017


геометрія

ВІДСТУПА УЖЕ ЗИМА…

                                         Вже  відступає                              Ступлю  на  землю,
                                         зима  за  обрій,                              тепло  відчую,
                                         весна  крокує,                                я  все  найкраще  
                                         несе  нам  спокій.                        їй  подарую!
                                                                                   Дивлюсь  у  воду
                                                                                   і  бачу  вроду,
                                                                                   вона  віддзеркалює
                                                                                   живу  природу.
                                         А  в  небі  синім                                  Вдихну  повітря
                                         сонечко  сяє,                                      на  повні  груди,
                                         воно  ж  найперше                        весна  привітна
                                         весну  стрічає.                                  і  гарна  всюди...
                                                                                   Іду  в  садочок,
                                                                                   дерева  голі,
                                                                                   та  до  обнови
                                                                                   уже  готові.
                                         Погладжу  вишню,                      Березень,  квітень,-
                                         обійму  грушу,                                  ще  за  горами,
                                         зігріють  серце,                                привітний  вітер
                                         оновлять  душу...                          пливе  степами.
                                                                                     Іду  неспішно
                                                                                     у  чисте  поле,                                          
                                                                                     мене  стрічає
                                                                                     квиління  кволе...
                                       То  зима  стогне,                                  Не  стогни,  зимо,
                                         ніби  вмирає,                                          не  плач,  благаю,
                                         а  все  навколо                                    все  мине  швидко,
                                         весну  стрічає...                                вернешся,  знаю!
                                                                                     Зима  з  весною
                                                                                     стрілись  у  битві,
                                                                                     непереможні-
                                                                                     вони  обидві!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718380
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Ольга Калина

Мої сни

І  все  приходить  в  мої  сни
Бузковий  цвіт  тої  весни,
Де  ще  стоїть  вишневий  сад
І  яблуневий  аромат
Розносить  вітром  навкруги,
Через  поля  на  всі  луги,
Через  діброви  і  гаї  -  
Несе  тепло  по  всій  землі.

А  я  в  долині  там  стою  -  
На  греблі  ставу,  на  краю.
І  там  внизу  біжить  вода,
А  я  весела  й    молода.
Дивлюсь  на  пару  лебедів,  
На  хвилі,  що  йдуть  від  вітрів,
На  розмаїття  і  красу  -
Я  зустрічаю  там  весну.  

Вже  відкривається  душа:
Тихенько  так  -  не  поспіша,
Впускаю  в  серце  я  весну  -
Хай  просинається  від  сну.
І  все  стою  я  на  краю,
Тихенько  Бога  я  молю,
Щоб  Долю  молоду  мою
Зробив  такою,  як  в  Раю.

Як  повернутися  туди,
Де  ще  не  знала  я  біди,
Де  рясно  цвів  вишневий  сад
-Як    повернутися  назад?
Хотіла  б  я  все  це  змінить  -
Та,  тільки  що  можу  зробить?!
Не  повернути  ті  літа  -
Кудись  понесла  їх  вода.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718377
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017


ВАЛЕНТИНАV

Невпинно крутиться земля


[color="#ff0000"]
[i][b]Поки  тривога  у  дорозі,
Не  крає  серденько  жура,
В  безкрай  Душа  летіти  в  змозі,-
То  є  щасливая  пора…

Але  Життя,  -  не  рівним  полем,
Смугастим  килимом  земля…
Пів  світу  завжди  в  серці  з  болем,
В  розвагах  інші  скрипаля.

Тож,  все  в  Житті  закономірно,
Невпинно  крутиться  Земля.
Лиш  влітку  –  сонечка  надмірно,
Лютує  холодом  зима…
[/b][/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718360
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Людмила Пономаренко

Мамина колискова

В  колисковій  давній  оживало  слово,
Не  відоме  досі,  дивувало  свіжістю
І  теплом  лилося  сонячно-квітково,
Огортало  серденько  маминою  ніжністю.

Звуками  пестливими  о  порі  запізній
Зупиняло  вітер  посеред  пітьми,
Умовляло  пташку    не  співати  пісні,
Доки  сон  до  люлечки  схилиться  крильми.

Слово  проливалось  в  плескоті  любові,
Гулечки  летіли  в  хату  з  давнини.
І  навчала  мати    немовлятко  мови,
Чарували  казкою  колискові    сни.

Все  добріло  щиро  над  дитям  маленьким,
Рухалось  навшпиньки    в  диві  теплім  тім.
Мовилась  душею  та  молитва  неньки
На  дитяче  щастя  в  світі  непростім.

Оберегом  стала    з  вічності  співанка,
Мов  джерельце,  чиста  і  легка,  як  мить.
Пісенька    барвиста,  наче  вишиванка,
Голосом  матусі    в  сни  чиїсь  летить.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718353
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Ірин Ка

Суперечка

Весна  Зиму  випихала:
Ти  валізу  вже  зібрала?
Йди,  бо  спізнишся  на  потяг
Ось  від  тебе  лише  протяг,
З  незачинених  дверей!
Не  чекала  від  гостей
Я  такої  поведінки,
Рідної  сестри,  кровинки!
Не  піду,  я  ж  бо  при  владі,
Малюки  мені  ще  раді:
Лижі,  ковзани,  санчата.
Масляна  ще  непочата!
Рік  їм  каже:  схаменіться,
Що  вам  мирно  не  сидиться?
Ось  хто  винен,  сестро,  люба!
Вдвох  вхопили  Рік  за  чуба.
Він  злякався,  вже  задкує.
А  хто  з  стилями  мудрує,
Плутає  свята  і  дати!
Ще  щось  хочеш  нам  сказати?

Отже,  хлопці,  ні  словечка,
Як  в  дівчаток  суперечка!  




 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718351
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Леся Утриско

Все, це є наше- і твоє, і моє.

Не  топчи  нашу  долю,
Не  кради  нашу  волю,
Бо  ми  діти  Вкраїни-  
Її  дочки  й  сини
І  війною  чужою,
І  душою  черствою,
Не  руйнуй  наші  мрії-
Наші  сонячні  сни.  
Ми  народжені  жити-
В  мирі,  вірі,  любові,
Жити  так,  як  всі  інші  живуть,
Бо  наш  дім-  Україна,  
Мова  в  нас  солов'їна,
І  всіх,  нас  величаво-
Українцями  звуть.  
Ще  у  нашому  краю
Соловей  заспіває
І  калина  в  віночку  
Нас  обніме  теплом-
Слава  нації  нашій!
Слава  нашій  Вкраїні!-
Пронесеться  велично  
Кожним  містом  й  селом.  
Запануємо  браття
В  нашій  сильній  державі,
Згинуть  всі  вороженьки-
Згине  лихо  та  зло,
А  всім  нашим  Героям  
Тричі  скажемо-  Слава!
І  поклонимось  низько  
За  їх  силу  й  добро.  
Слава  нині  тобі,  ти  моя
Україно!
Слава  твому  народу!
Слава  мертвим  й  живим!
Ми-  майбутнє  твоє
І  возродим  з  руїни,  
Бо  усе  це  є  наше-  
І  твоє  і  моє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718326
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Олекса Удайко

ЗИМОВА МЛЯВА

           Явища  природи...  Як  вони  нам  нагадують  
           наше  життя!  Хочемо  ми  того  чи  ні...
[youtube]https://youtu.be/9sEWBZZWmco[/youtube]

[i][b][color="#0b5987"]Зимова  млява…  Хоч  тріщать  морози,
І  кубляться  у  стужі  снігурі,
В  природі  щем,  в  душі  панує  проза  –
Зимових  струн  невтішні  попурі…

Як  відгук  злих  минулих  лютнів,
Що  калиново  впали  на  сніги,
Гуркоче  гнів,  співає  тоскно  лютня,  
Додаючи  статечності  снаги….

І  вже  в  очах  –  немов  ті  добробати,
Що  на  амвон  доладність  принесуть…
Стихає  біль…  І  хочеться  подбати
Про  нашу  свіжу,  вистраждану  суть.

Хоч  в  кабінетах  жарко  –  не  Канари  ж!  –
 Й  надворі  тал  –  як  змучений  народ,
Сконають  дні  –  мов  здирники    і    скнари:
Весна  не  пошкодує  нагород...

«Зимова  млява»  зміниться  весною,
Заснуть  морози,  стишаться  сніги…
За  страдників  оступляться  горою
Ті  теплі  дні,  що  нам  не  вороги.

І  зникне  враз  тупа    контраверсійність*  
В  історії  природи  і  держав,

Бо    аватар**  –  не  схимник,  а  месія  –
Ланцюг  скує  для    міжсезонних  мляв![/color][/b]

15.02.2017

*Те,  що  неоднозначно  трактується.
**Боголюдина.  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718323
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Дідо Миколай

У Бога сонячна дитино

Люблю,  як  матір  Україну,
Люблю  у  сні  і  наяву.
І  де  б  не  був  до  неї  лину,
Бо  нею  дишу  і  живу.

В  лукавий  час,  сувору  днину,
Про  неї  думка,  як  бальзам.
Усе,  що  маю,  як  данину,
Свою  любов  ,  я  їй  віддам.  

Моя  бідова  батьківщино,
В  мені  твоє  серцебиття.
У  Бога  сонячна  дитино,
В  тебе  надійне  майбуття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718322
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Віталій Назарук

БАТЬКАМ, СИНАМ, ВНУКАМ

Затих  майдан.  Пролита  кров.
Цвітуть  по  Україні  маки…
Ніхто  народу  не  зборов,
Хоч  йшли  століттями  атаки.

Для  козаків  свята  земля,
Встають  і  мертві  із  могили,
Щоб  не  пустити  москаля,
Щоб  нашу  землю  не  гнобили.

Зберімо  силу  всю  в  кулак,
Нехай  Сірко  веде  до  бою…
Щоб  кожен  чоловік-козак,
З  дитинства  вмів  тримати  зброю.

Нехай  затямлять  вороги,
Що  в  наших  жилах  кров  козацька,
Що  замість  тих,  що  полягли,
Мерці  у  тил  зайдуть  зненацька.

І  кров  ворожа  потече,  
В  нас  ворогів  навчились  бити.
Є  в  нас  товариша  плече,
Ми  не  дамо  народ  зганьбити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718315
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Наталя Хаммоуда

Стрітення.

[i]Зустрілися  зима  з  весною,
Обидві  сильні-мов  жінки,
Уперті,  гарні  і  красою
затьмарять  в  небі  всі  зірки.

Та  тільки  ролі  їхні  різні:
Одна  холодна-наче  лід
А  інша,сповнена  надії,
Дарує  нам  тепло  і  цвіт.

Споконвіків  зимі  на  зміну,
Приходить  сонячна  весна,
Назвали  СТРІТЕННЯМ  цю  днину,
Зі  святом  всіх  вітаю  я.

Н.  Хаммоуда.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718314
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Леся Утриско

Лишень у снах у щастя я пірнув.

А  я  в  окопі,  люба,  там,  в  окопі,
За  стільки  часу  всі  слова  забув,
Лишень  у  снах  кохання  наше  бачу,
Лишень  у  снах  у  щастя  я  пірнув.

Наснились  зустрічі  та  розставання,
Та  нічка  в  шлюбі-  нічка  божества,
Слова  всі  віри  і  слова  кохання,
Що  сина  понесемо  до  Христа.  

Зима  ще  сипле...  холодом  лютує,
А  у  душі  цвіте  моя  весна,
Любов  твоя  лелекою  мандрує
У  тих  полях,  де  болісна  війна.  

Де  за  любов-  сьогодні  молитви,  
Де  за  кохання-  нині  тихі  сльози,  
І  де  за  щастя-  коротенькі  сни,
І  за  життя-  війни  пекельні  грози.  

А  я  в  окопі,  люба,  там,  в  окопі,
За  стільки  часу  всі  слова  забув,
Лишень  у  снах  кохання  наше  бачу,
Лишень  у  снах  у  щастя  я  пірнув.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718284
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Надія Карплюк-Залєсова

ДВА КРИЛА ПЕЧАЛІ

Ти  прилітав  колись  на  дужих  своїх  крилах
І  ти  клював  з  моїх  долонь  зерно...
Кохання  птахи  вільної  і  жінки...
В  яких  світах  це  було  ?  Як  давно  ?

Тебе  я  так  надійно  приручила,
Що  і  сама  не  вгледіла  по  тім,
Як  в  самоті  вже  тліла,  а  не  жила
І  ти  щоразу,  як  уперше,  знов  летів

І  ось  одного,  з  -поміж  сотень  ранків,
Коли  вже  дихати  без  тебе  не  могла,
Сказала:  Не  відпущу  більш  на  волю,-
Тоді  я  різні  два  побачила  крила...

Ти  відповів,  як  прочитав  замітку,
Емоції  тобі  не  до  лиця,
Залишивши  таку  глибоку  мітку...
Не  доросло  кохання  до  вінця.

Крило  по  праву,  біле  -  то  кохання,
А  те,  що  зліва,  чорне  -  то  печаль,
Але  для  мене  -  це  свобода...
Я  вже  запізнююся  ...  Жаль...

З  тих  пір  води  стекло  -  таки  немало,
Я  перестала  птахів  підпускать,
Сказати  те  звичайне  "бракувало",-
Те  ж  саме,  що  нічого  не  сказать...

А  птах  мій...  Часто  його  бачу  :
В  гаю  п"є  воду  із  старого  джерела...
По-людськи  жаль,  що  й  іноді  заплачу,-
Вже  має  два  однакових  крила...

Два  чорні  -  два  крила  печалі,
Кохання  вже  не  світить  поміж  них,
І  волі  вольної  в  очах  погасли  далі
Високих  злетів  до  небес  ясних...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718256
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017


Надія Башинська

ЗАДИВИВСЯ В ЇЇ ОЧІ

Задивився  в  її  очі,  а  вони,  мов  зорі.
Задивився  в  її  очі,  а  в  них  хвилі  в  морі.

У  очах  її  тих  синіх  океан  плескався.
Задивився  в  очі  сині,  у  них  закохався.

Привабили,  зчарували,    мов  зоряні  ночі
Оті  її,  сині-сині,  волошкові  очі.

Я  мов  вітер,  що  у  полі  грається  колоссям.
Задивляюсь  в  очі  сині  й  тішуся  волоссям.

Те  волосся  золотисте...  кучері  на  скронях.
Ой,  яка  ж  та  ніжна  ласка  у  її  долонях!

Є  таким  солодким  завжди  милої  словечко...
Подарую  я  з  любов'ю  їй  своє  сердечко!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718248
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017


ТАИСИЯ

Мороз - галантный кавалер



Зима  –  монаршая    особа.
Неограниченная  власть.
Морозу    -    тайная    зазноба.
Он  к  ней  испытывает  страсть.

В  азарте  -    бурю  приглашает,
Порой  -    обильный  снегопад.
Несётся  тройка,    как  шальная.
За  ней  –  весёлый  маскарад.

Мороз  ухаживал  красиво.
Живые  розы  в  витражах.
Его  объятья  –    страстной  силы.
Пылал  румянец  на  щеках.

Зима  кокетливо  флиртует.
Влечёт  галантный  кавалер.
Её    внезапно    поцелует  –
Как  сладок  съеденный  эклер.

Влюбился  он  вполне  серьёзно.
Не  жди,  что  вдруг  придёт  весна.
И  в  марте  может  быть  морозно.
«Влюблённым  стало  не  до  сна».

14.  02.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718204
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017


НАДЕЖДА М.

Нелюбов…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dZMouNJG5UM[/youtube]

Не  кажи,  що  все  пройшло  і  пусто.
То  тобі  здається  лише  так.
Це    кохання  згадуєш  ти  часто,
Значить,  не  забув  його,  це  -  факт.

Ти  його  до  серця  пригортаєш
У  морозні  ночі,  щоб  зігріть.
Проганяєш  й  знову  повертаєш,
Бо  без  нього  ти  не  можеш  жить.

Проклинаєш  час,  коли  зустрілись,
Викидаєш    зовсім  з  голови.
Але,  знаю,  як  тобі  хотілось,
Знову  й  знов  про  нього  говорить.

Часто  серце  це  не  розуміє:
Чом  не  даємо  коханню  жить?
Але  хто  зробити  це  посміє,
Той  не  знає,  що  таке  болить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718203
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017


Шостацька Людмила

ВІНЧАВ СВІТАНОК НАС

                                     Весна  співала  стоголосим  хором,
                     Вінчав    світанок  нас,  фата  –  з  туману,
                     А  сукня  -  з  травня,  вишита  узором,
                     Нектари  сонячні,  замість  шампану.

                     Метелики  крутились  в  бальних  танцях,
                     Веселка  дарувала  сім  чудес
                     І  обрії  шарілись  у  рум’янцях,
                     А  ми  були  обранцями  небес.

                     За  руки  взявшись,  ми  летіли  в  світ,
                     У  справжню  казку,  лиш  відому  нам,
                                     З  смарагдів  впав  під  ноги  оксамит,
                     У  дзвони  бив  життя  величний  Храм.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718194
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017


dovgiy

СИНЯ ЛІЛЕЯ

До  читачів.
Нижченаведений  твір  публікувався  на  нашому  сайті.  На  жаль,  значно  пізніше  виявилося,  що  з  незрозумілих  для  Автора  причин,  з  нього  пропала  ціла    частина.  Я  змушений  був  вилучити  твір,  аби  виправити  досадну  помилку,  за  що  прошу  Вашого  пробачення.



 СИНЯ    ЛІЛЕЯ.
(Поема–казка)

ЗАСПІВ.

Ой,  над  гаєм,  над  зеленим,  зозуля  кувала!
Літа  нам  з  тобою,  мила,  довгі  віщувала.
Літа  довгі  та  щасливі,  стрічками  обвиті
І  цілющою  росою  в  ясні  ранки  миті.
В  нашій  долі,  моя  люба,  були  також  грози,
Пережили  свої  втрати,  пережили  сльози,
І  ми  дякуємо  Богу,що  і  це  далося,
Бо  життя  це  цінувати  ще  б  чи  і  вдалося?
Наші  невмирущі  мрії,  віра  в  кращу  долю,
Випускають  сльози  щастя  наче  птиць  –  на  волю!
Плачте  очі!  Плачте,  сині!  Тільки  не  ридайте!
Про  весну  в  живому  серці  вірно  пам’ятайте.
Бо  ж  вона  одна-єдина,  повік  неповторна.
Мине  вона,  мине  літо,  прийде  пора  чорна,
Коли  зима  непривітна  снігом  все  завіє,
І  не  знати:  чи  нам  радість  душу  обігріє!
Моя  зіронько  єдина!  Пташко  сизокрила!
Своїм  пісням  задушевним  дам  широкі  крила,
Щоб  понесли  межи  люди  пісню  цю  казкову
Про  любов  двох  молодяток,  про  нелегку  долю.
Ми  прожили  вже  чимало…  наші  скроні  сиві.
Та  стосунки  наші  досі  ніжні  та  красиві,
Бо  продовжує  кохання  нуртувати  кров’ю
І  твої  чарівні  очі  сяють  ще  любов’ю!
В  цей  зимовий  темний  вечір  сядемо  удома.
І  хоч  тіло  знемагає  о  цю  пору  втома,
Пригорнись  до  мене,  серце,  пригорнись,  мій  раю!
Зараз  я,  -  тобі,  кохана,  казку  проспіваю!

********
Молодими  поєднали  доленьки  свої.
Щастя  їм  пророкували  птиці  –солов’ї.
Почуття  в  серцях  гарячих  бурхало  вогнем,
Та  не  знали:  що  чекає  за  наступним  днем.
Стала  в’янути  кохана,  слабнути  щомить.
Вже  до  кого  не  звертались,  -  час  дарма  летить!
А  хвороба  ця,  підступна,  як  була,  так  є!
Вже  й  для  слабої  надії  місця  не  стає.
Відмовляють  в  неї  ноги,  пропадає  зір.
Кажуть  йому  добрі  люди:  Богу  ти  повір!
Тільки  в  нього  порятунок  від  біди  знайдеш,
Якщо  з  вірою  усерці  ти  до  Бога  йдеш.
Вірив!..  Всім,  що  мав,  -  ділився!  Серця  не  жалів.
Перед  образом  молився,  гіркі  сльози  лив.
Марно  краяв  собі  серце  у  отих  трудах:
Не  стає  дає  Господь  ходити  на  своїх  ногах.
Повертаючись  з  роботи,  на  коротку  мить,
Сів  на  лавочці  зупинки,  щоб  перепочить.
Зажурився,  сіромаха,  жалем  душу  рве.
Коли  чує:  тихий  голос  його  збоку  зве.
Дивиться,  а  біля  нього  сидить  старий  дід.
Борода,  -  жовтаво-біла,  на  обличчі  зблід,
Руки  трусяться,  одежа  зношена  й  брудна,
З  –під  бейсболки  на  всі  боки  в’ється  сивина.
Думав,  що  жебрак-пияка,  просить  свій  мідяк.
Простягає  йому  гривню,  не  бере  ніяк!
-  «Я  не  прошу!  Просто  бачу.Ти  такий  сумний!
Може,  чим  тобі  поможу,друже  молодий!»
-  Нащо  вам  моє  нещастя,  та  чужа  біда?!
-  «Розкажи!»
У  мене  хвора  жінка  молода!
Лиш  два  роки,  як  побрались.  Де  вже  не  возив!
Не  лікується  хвороба.  Падає  без  сил!
Вже  й  не  бачить  і  не  ходить…
Чим  розрадиш  ти?!
-  «Вір  мені,  -  старому,-  сину!  Їй  допомогти
Може  Синяя  Лілея.  Квітка  чарівна.
Тільки  ж  дуже  недосяжна  для  людей  вона!
Десь,  в  ущелині  таємній,  між  високих  гір,
Квітку  цю  охороняє  грізний  Терозвір!
Раз  в  сто  літ  вона  квітує.  Хто  її  торкне,
Про  недуги  враз  забуде!  Щастя  це  земне
Ти  ще  зможеш  повернути,  якщо  встигнеш  ти
Цю  чарівну  диво  –  квітку  в  хату  занести.»
-  А  ці  гори,  -  це  Карпати?
-  «Ні,  синочку,ні!
Гори    ці  -  Тибетом  звуться.  Далекі  вони!
Над  вершинами  панує  Терозвіра  шал.
Там  країна  є  буддистка:  Їй  ім’я  –  Непал.»
-  Чув,  дідусю,  таку  назву.  Тільки  як  мені
В  цю  країну  добиратись?  В  ці  -  нелегкі,  дні?
Це  ж  візьме,  мабуть,  багато  часу  та  грошей.
-  «Не  візьме!  Бери  із  жмені  камінець  оцей!»
Простягає  на  долоні  камінця  свого.
Ніби  хтось  уперто  й  довго  шліфував  його.
Всі  його  чотири  грані  –  різних  кольорів,
А  з  середини,  здавалось,  ніби  він  горів.
-  «Камінець  цей,  -  незвичайний.  Коли  прийдеш  в  дім,
Ти  вже  маєш  добре  знати,  що  таїться  в  нім.
Оця  грань,  -  дивись!  –  блакитна:  чорна  цятка  в  ній.
Як  почнеш  легенько  терти  по  руці  своїй,
Та  ще,  як  назвеш  те  місце,  куди  треба  йти,
То  крізь  час  і  перешкоди  вмить  перелетиш!
Друга  грань:  блідо  –рожева,  на  ній  –синій  хрест.
Коли  нею  свою  руку  легенько  потреш,
То  побачиш  усі  скарби,  хто  б  що  не  ховав!
Пам’ятай:  Лілею  Синю  ще  ніхто  не  мав!
Третя  грань  –це  колір  перлів  із  морського  дна.
Зробить  тебе  непомітним  між  людьми  вона.
Але  знай:  для  Терозвіра  це  –не  дивина!
Бо  в  могутності  чаклунства  рівних  він  не  знав!
Грань  четверта:  грань  багряна.  Сили  світу  в  ній.
На  короткий  час  ці  сили  у  руці  твоїй.
Ними  будеш  ти  бороти  недруга  свого.
Грань  четверта  допоможе  подолать  його.
Ще  раз  кажу:  ці  всі  сили,  -  на  коротку  мить.
Після  страшного  двобою  треба  все  спинить,
Бо,  якщо  їх  не  зупиниш,  то  загине  світ.
В  полум’ї,  в  потопі,  в  громі  з  незчисленних  бід!
Тоді  й  сам  загинеш  люто!  Отже,  -  не  спіши.
Зі  стихіями,  як  бачиш,  краще  не  гріши!»
Як  же  мені  їх  спинити?  Діду,розкажи!
Та  порадою  своєю  вчасно  поможи.
«Як  побачиш,  що  твій  недруг  похитнувся,  впав,
І  вогонь  із  його  пащі  бити  перестав,
Розтрощи  його  горою,  розітри  у  прах!
Аби  кожна  порошинка  відчувала  жах!
Потім,  грань  оцю,  багряну,притисни  до  скель
І  щодуху  крикни  силам:  АЛАМАХОЕЛЬ!
Крикнути  ти  маєш  тричі  слово  чарівне.
Воно  всі  стихійні  сили  в  норму  поверне.

Потім  йди  шукати  квітку.Пам’ятай  про  те,
Що  Лілея,  після  завтра,  вранці  розцвіте!
Терозвір  про  це  все  знає.  Буде  все  робить,
Аби  ти  не  зміг  Лілею  в  руки  захопить.
А  тепер  прощай,  небоже!  В  своє  щастя  вір!
Можеш  сміливо  рушати  до  далеких  гір.
Знайди,  аби  хто  доглянув  жіночку  твою.
А  я  піду…  Треба  плести  сіточку  свою…»
І  пропав!  Наче  примара  щойно  тут  була!
Дивні  сіті,  -  див  казкових,  -  мовою  плела…
Міг  би  чоловік  вважати,  що  казкам  кінець!
Та  в  долоні  м’яко  сяє  дивний  камінець.

*************
Читачу  мій  дорогий,  вибачай  мене!
Захопився  я  співати  про  життя  земне:
Про  чиїсь  лихі  недуги,  про  чужі  жалі…
А  у  тебе,  може  бути,  свої  немалі
Повиростали  проблеми,  як  з  дощу  гриби!
Що  поробиш!  Про  це  пишу,бо  і  сам  слабий.
Знаю:  лихо  невигойне,  те  –  що  в  мене  є.
Тільки  в  серці  дивна  мрія  весь  мій  вік  жиє:
Десь  є  дивовижна  квітка.  Ніжна…  чарівна…
Може,  і  мене  зцілила  б?  Тільки  де  вона?

********
Ще  пробачте,  любий  друже,  хочу  вам  сказать,
Що  забув  своїм  героям  імена  назвать.
Назвемо  його  Романом.  Хай  таким  живе,
Як  його  Наталка  мила  вже  пять  років  зве.

***********
Вона  вдома.  На  візочку,сидить  під  вікном.
Свого  Ромчика  чекає.  Буває,  як  сном
Затуманює  недуга  голову  її,
А  в  садочку,біля  хати,  плачуть  солов’ї.
«Ой  не  плачте,  ой  не  плачте,  пташечки  малі!
Не  кидайте  моє  серце  у  нові  жалі,
Не  ридайте  наді  мною,  на  нову  біду,
Як  мене  покине  милий,  –зовсім  пропаду!
Я  його  не  стану  клясти.  Хай  собі  іде!
Молодий  він.  Може,  щастя  з  іншою  знайде…
Ну,а  я  тоді…»  По  личку  сльози  потекли,
Та  незрячі  карі  очі  аж  вогнем  пекли!

**********
Камінець  в  руках  Романа  світлом  виграва,
А  упам’яті  зринають  мовлені  слова:
«Пам’ятай  ти,  любий  сину,  пам’ятай  про  те,
Рано  –вранці,  після  завтра,  квітка  розцвіте!»
Колись  треба  починати!  Чом  би  й  не  тепер?!
Тож,блакитною  гранню  руку  він  потер,
Лиш  шепнув  свою  адресу,  і  в  єдину  мить
Опинився  на  подвір’ї,  де  Наталка  спить.
Справді  діє!  Отже,  правда  все,  що  дід  казав!
Піду  швидше  я  до  Франі!  Хай  прийде  до  нас,
Та  подивиться  за  нею,  доки  я  вернусь,
(Хоч  на  серці  неспокійно  у  мене,  чомусь!)

*********
А  тепер  про  інше  мовить  підійшла  пора:
Франя  –це  його  Наталки  молодша  сестра.
Він  не  знає,  що  сестриця  страшна  відьма  є.
Це  вона  щораз  отруту  в  їжу  додає.
Варить  страшне  труту  –зілля,  коїть  ворожбу,
І  мостить  останнє  ложе,  для  сестри  –  в  гробу!
За  що,  скажіть,зненавидить  можна  когось  так,
Аж  чиєсь  життя  цінує  менш  ніж  за  п’ятак?!
Що  налило  чорнотою  всю  сестрину  кров?
Все  не  нове  під  Місяцем!  Це  вона  –  Любов!
Так!  Любов!  –  оте  щемливе,  ніжне  почуття,
Що  породжує  в  людині  спрагу  до  життя,
Що  всю  душу  піднімає  до  нових  висот!!!
А  трапляється,  штовхає  до  таких  щедрот,
Що  нічим  не  пояснити  тої  щедроти!
Ти  –  кохаєш?  Тоді  вірю:  зрозумієш  ти,
Чим  я  жив,  про  що  співаю  в  снах  та  наяву,
Чим  тепер,  в  роках  похилих,  сам  отак  живу.
Та,  на  жаль,  ще  й  так  буває,  що  ота  любов,
Як  засяде  в  чорну  душу,  як  гадюча  кров,
То  навколо  себе  сіє  страшне,  люте  зло…
Так  в  Наталки  із  Франею,  на  біду,  збулось.
Полюбили  дві  сестриці  хлопця  одного.
В  кожної  було  бажання  мати  лиш  його.
А  Роман  гризот  дівочих,  може,  і  не  знав,
І  Наталці  своє  серце  назавжди  віддав.
Ой,  ви  –ночі,  ясні  ночі  синьої  весни!
Як  горіли  щастям  очі,  як  цвіли  вони!
Спільні  мрії  –сподівання,  чисті  почуття,
Під  вітрилами  кохання  на  усе  життя!
Коли  Франя  побачила,  що  не  буде  з  ним,
Уся  ніжність  розвіялась,  як  осінній  дим!
Чорна  злість,  як  темна  нічка,  душу  облягла,
Запалила  чорну  свічку  заздрощів  і  зла.
В  день  весільний,  в  день  осінній  гарно  як  було!
На  Романовім  весіллі  гуляло  село.
Гості  жваво  танцювали,  веселились  в  дим
І  від  серця,  всі  бажали  щастя  молодим!
Та  не  всім  так  веселилось,  не  всім  так  пилось!
Нашій  чорній  героїні  діяти  прийшлось.
В  переддень  цього  весілля,  на  цвинтар  пішла:
На  могилі,  з  рідним  ім’ям,  зіллячко  знайшла…
Наварила  страшне  зілля  о  нічній  порі,
І  підлила  в  день  весілля  в  келишок  сестрі.

*****
-  Вибач,  Франю,  що  турбую!  Виручай  мене!
На  три  дні  я  відлучаюсь.  Поки  час  мине,
Потурбуйся  про  Наталку,  як  сестра,  доглянь!
Чи  я  можу  надіятись?  Скажи  мені,  Франь?
-  Давай!  –їдь!  Куди  я  дінусь,  все  ж  таки  рідня!
А  в  думках:  (  Не  дам  прожити  зайвого  півдня!
Доки  він  там  робить  справи,  я  теж  не  досплю:
Чим  міцнішої  отрути  в  серце  їй  наллю!)

*********
Вийшов  з  двору  на  дорогу,  камінця  узяв,
Потер  гранню  блакитною,  назву  проказав,
І  пропав  з  очей  безслідно,  ніби  й  не  було!
А  ми  також  залишимо,  разом  з  ним,  село.

***********
Коню  мій!  Пегас  крилатий!  З  собою  візьми,
Та  на  крилах  красномовства  до  зір  підніми!
Дай  нам  теж  магічну  силу  труднощі  здолати,
Щоб  історію  почату  вдало  розказати.

*********************
ТІБЕТ

(Частина  друга)

Захоплений  зненацька  виром  руху,
Нестримним  шалом  неба  та  зірок,
Роман  не  встиг  сховати  свою  руку,
Ледь  не  зробивши  помилковий  крок.
Він  опинився  на  краю  провалля:
Круті  вершини  піднялись  до  хмар,
Покрите  кригою  це  кам’яне  безладдя
Та  у  долоні  дідусевий  дар.
Кудиіти?  Як  рухатись  по  скелях
В  звичайному,щоденному  взутті?!
Обсіли  його  думи  невеселі:
З  подібним  не  стикався  у  житті.
Але  почало  вирувати  небо
Та  віхола  студена  замела…
Тож,  хоч-не  хоч,  а  рухатися  треба,
Доки  Лілея  ще  не  зацвіла.
А  холод  зліше  сковує  все  тіло!
Вже  дерев’яні  стали  пальці  рук…
Шукав  ногами  виступи  несміло,
Додаючи  тяжких  трудів  та  мук.
А  вже  коли  і  ноги  не  носили,
Коли  здалося,  що  всьому  кінець,
Згадав  Роман  про  чудодійні  сили,
Закладені  в  чарівний  камінець:
Чого  я  мучусь?!  Так  до  кінця  віку
Я  до  мети  своєї  не  дійду!
Допоможи-но,  друже,  чоловіку:
Перенеси  мене  у  Катманду!
Блакитним  ледь  потер  собі  об  руку
І  от  він  знов  серед  людей  стоїть.
А  люди  ці  сповідують  науку
Якій,  можливо,  тисячі  століть.
Все  їхнє  місто  на  гірських  терасах,
На  кожнім  кроці  пагоди  стоять.
Незвичні  люди  у  червоних  рясах,
Бритоголові,  в  дацанах  сидять.
І  в  кожному  із  храмів  сидить  ідол,
Що  зирить  навсібіч,  немов  біда:
Це  –  їхній  Бог!  Життя  основа  й  сила,
Вічно  живий  і  праведний  Будда!
Стоїть  Роман…  Замерз  він,  ще  й  голодний!
За  поспіхом  про  їжу  геть  забув.
Після  роботи,  в  день  перед  суботній,
Попав  сюди:  який  і  в  чому  був!
А  мешканці  снують  немов  мурахи,
Заглиблені  усебе,  мовчазні.
І  думає  Роман:  ну,як  сказати
Аби  хто  з  них  поїсти  дав  мені?!
Підходить  він  до  одного  з  монахів
І  просить  дати  їжі.  Той  мовчить,
Не  реагує  і  на  дотик  навіть,
Занурився  у  себе,  наче  спить.
Звертається  до  другого,  до  інших…
Одно  і  те  ж!  -  всі  наче  неживі!
Тоді  він  став  звертатися  до  піших
Які  несли  свій  крам  на  голові.
Один  із  перехожих  зняв  корзину
І  дав  йому  маленького  коржа.
(  Згадав  Роман  українську  хлібину!)
Слова  подяки  тому  проказав,
Приклав  до  серця  руку  і  вклонився,
І  хоч  той  мови  нашої  не  знав,
Все  зрозумів.  Іще  раз  зупинився
Та  за  собою,  знаками,  позвав.
Пішов  Роман  за  добрим  перехожим.
Через  двори:  то  вниз,  то  догори.
Прийшли  нарешті!  Щось  на  житло  схоже,
Ще  й  запона  спускається  згори.
Відсунувши  оцю  цупку  тканину,
В  помешкання  маленьке  увійшли.
Сиділи,  горблячись,  над  чимось,  дві  людини
І  зерна  зосереджено  товкли.
При  цьому  монотонне  щось  співали.
(  напевно,  гімни  для  свого  Будди!)
Побачивши  Романа,  повставали,
Вклонились  ґречно  і  пішли  кудись.
Тут  обернувся  знову  перехожий
І  до  Романа  руку  простягнув:
Торкнувся  до  чола  і  владний  голос
Ніби  десь  в  собі  наш  герой  почув.
Чув  не  слова,  не  звуки,  сама  думка
Була  Роману  ясна  і  проста
Та  він  не  бачив,  аби  трохи  рухались,
Мов  зліплені,  без  усмішки  вуста.
-  Чого  прийшов  на  землю  цю,  чужинцю?!!
Чого  шукаєш  умоїй  землі?!
Не  дам  тобі  забрати  диво-квітку!
Твоє  життя  загине  у  імлі,
В  бездонному  мішкові  кам’яному!
І  очі  засвітилися  вогнем.
Від  тих  очей  утемнім  домі  тому,
Все  стало  видно,  ніби  ясним  днем!
А  далі  сталось  зовсім  страхітливе:
Пропали  стіни,  занавіс  пропав
І  наш  Роман,  під  регіт  знавіснілий,
На  дно  провалля,  каменем,упав!
Ще  й  зверху  світ  закрила  важка  брила
І  впала  в  очі  повна  чорнота.
Дрібним  камінням  тяжко  привалило
Обидві  ноги,  низ  -  до  живота!..

********
Негарно  було  б  так  його  лишати.
Та  час  нам  повернутися  в  село.
Вам,  читачу,я  хочу  показати,
Як  все  в  той  час  насправді  відбулось.

**********
Пегасе  вірний,  розправляй-но,  крила,
Та  летимо  туди,  де  на  дворі
Наталку  нашу  чорна  злість  накрила
Страшної  відьми  –рідної  сестри!
************

АГОНІЯ
(частина  третя)

Наталка  спить.  А  Франя  їй,  тим  часом,
"Обід"  готує  -  вариво  страшне.
П'янку  отруту  змішує  із  квасом
Та  додає  ще  зілля  запашне
Аби  отруту  було  легше  пити...
Така  "турбота".  Що  вже  тут  казать?!
Я  так  хотів,  щоб  дать  Наталці  жити!
Але  не  можу.  Треба  викладать
Так,  як  було...
П’ятнадцята  година
Вже  промайнула  птахом  над  селом.
Обідати  зібралася  родина:
Дзвенить  вже  посуд,  всілись  за  столом,  
Наталку  з  двору  на  візку  привезли,
Та  посадили  в  хаті  на  диван.
Принесли  їжу,  а  вона  питає:
Де  її  милий,  де  її  Роман?
А  Франя  їй:  "Нема  твого  Романа!
Нема  й  не  буде!  Кинув  тебе  він!
У  нього  вже  здорова  є,  кохана.
Не  те,  що  ти!..  у  них  знайшовся  син,
Поки  ти    тут,  поволеньки,  здихаєш...
Твій  любий  Ромчик  не  втрачає  час.
Нову  дружину  пестить  та  кохає.
Йому  начхати  на  обох,  на  нас!"
--  Неправда!  Брешеш!  Він  мене  кохає!
Якщо  його  побіля  нас  нема,
Він  щось  шукає.  Він  весь  час  шукає,
Чим  би  мене  від  лиха  одірвать!
-  Ага,  одірве!  Лови  вітер  в  полі!
Не  відаєш,  що  робить  твій  "любий"!
Він  ,-  як  той  птах,  -  без  тебе  вже  на  волі!
Ти  вже  поїла?    Ось,  кваску  попий.
Хоча  б  ковток!  Приємно,  смачно  пахне!
-  Не  хочу  я  ні  їсти,  ані  пить!
Іди  від  мене!  Мені  чогось  страшно
І  попід  серцем  ниє  та  щемить!
-  Зараз  піду!  Та    тільки  після  того,
Як  ти  поп’єш,  коли  вже  не  їси.
Бо,  видно,  що  через  Романа  свого
Ти  скоро  Богу  душу  віддаси  !

Піднесла  чашку  запашного  зілля...
Сліпа  зробила  лиш  один  ковток...
На  спину  впала,  тяжко  захрипіла,
Обличчям  обернулася  в  куток,
В  агоніії  руками  потягнулась
І  стихла!..
Руки  звівши  догори,
Лукава  Франя  дико  вереснула
Над  тілом,  -  уже  мертвої,  -  сестри!

**********            
Померла  Наталка.  Невинна  померла!
Така  ціна  щастю  бува  між  людей.
Ненависть  сестри,  як  з  вулканного  жерла
Два  роки  лилася  із  чорних  грудей,
Аж  поки  не  вбила!
За  що?!
За  кохання!
За    те,  що  Роман    покохав  не  її.
Доклала  весь  хист,  всі  ворожі  старання,
Щоб  зовсім  не  стало  цієї  сім’ї.

Пегасе  мій  любий!  Пробач,  що  заплакав...
Збираймось  в  дорогу!  Нам  час  в  Катманду.
Там    друг  наш  Роман  у  халепу  потрапив
І  як  подолає  він  страшну  біду?
 
 
БИТВА

(частина  четверта)

Суцільна  темрява…  відчув,  що  руки  цілі.
Та  знизу  тіло  наче  у  лещатах:
Затиснуте  в  камінні  знавіснілім
Яке  іще  продовжує  зсипатись.
Чи  то  згори,  чи  збоку  –невідомо.
Жахливий  гуркіт  скелі  в  скалки  лущить!
Це  тяжка  брила  малі  піки  ломить,
Пил  кам’яний  у  горлі  подих  душить.
Згадав  Роман  про  камінця  свойого.
У  внутрішній  кишені  шарить:  є!
Дістав,  відкрив  у  себе  на  долоні,
А  камінець,  -  як  зірка  виграє!
Висвічують  усі  чотири  грані,
Про  що  казав  старенький  чарівник?
Хвилини  наші  зовсім  не  останні,
Тож  пригадаємо,  панове,  ми  про  них.

Бачив  Роман  грань  блакитну:  чорна  цятка  в  ній.
Як  проведе  цею  гранню  по  руці  своїй,
Та  назве  те  саме  місце,  куди  має  йти,
То  крізь  простір,  перешкоди  вмить  перелетить!
Друга  грань:  біло-рожева.  На  ній  –синій  хрест.
Коли  нею  своє  тіло  чи  руку  потреш,
То  побачиш  усі  скарби,  хто  б  де  не  ховав!
І  про  третю  грань,-  перлову,-  Роман  теж  згадав.
Зробить  вона  непомітним  власника  свого:
Не  побачать,  не  здолають  недруги  його.
Грань  багряна:  сили  світу  причаїлись  в  ній.
Саме  з  нею  Роман  має  розпочати  бій!
Тільки,пам’ятаєш,  друже,  лиш  коротку  мить
Має  він  в  руках  ці  сили!  Потім  зупинить
Треба  сили  ці  негайно!  Камінець  –  до  скель!
Прокричати  тричі  слово:  АЛАМАХОЕЛЬ!

*************
Вже  останній  промінь  сонця  десь  подався  пріч,
Над  тибетськими  горами  згущується  ніч.
Ясні  зорі,  дух  холодний  над  безладдям  гір,
І  літає  понад  ними  страшний  Терозвір!
Крила  шкіряні  розправив,  пазурі  розкрив,
Велетенські  ікла  й  зуби  об  граніт  гострив,
На  хвоста  надів  сталеві,  броньові  шипи,
А  із  пащі  при  диханні  –  полум’ям  пашить.
Не  примара,  не  уява  чи  жахливий  сон,
Терозвір  –  це  був  насправді  чарівник-дракон.
Міг  в  людей  перетворитись,  в  дику  звірину,
Міг  як  хоч  зачаклувати,  душу  не  одну
Він  спровадив  з  цього  світу  тільки  лиш  за  те,
Що  хтось  дав  людині  знати:  квітка  зацвіте
Тільки  один  раз  в  століття,  створить  диво  з  див:
Вилікує  навіть  того,  хто  вік  не  ходив,
В  кого  повсихали  ноги  наче  штурпаки,
Або  буде  мати  руки,  хоч  був  без  руки.
А  з’явилась  ця  лілея  зовсім  не  в  горах.
Ще  у  древньому  Єгипті,  у  його  садах
Боги  Всесвіту  зростили  для  добра  людей
Фараонам  доручили  подарунок  цей,
Щоби  ми  оздоровляли  слабих  та  дітей,
Щоб  лунали  пісні  щастя  із  людських  грудей!
Навіть  смерть  могла  прогнати  квітка  чарівна.
(Про  таке  ми  навіть  не  марим  у  казкових  снах!)
Але  взнав  про  диво-квітку  Вавилонський  цар.
Підіслав  чарівника,  викрав  Божий  дар…
Вже  давно  з  лиця  земного  щезнув  Вавилон,
А  Лілею  від  людини  стереже  дракон.

****************
От,  нарешті,  підійшли  ми…  та  настала  мить,
Коли  нашого  Романа  треба  вже  звільнить
Від  сорочки  кам’яної,  від  тої  пітьми
У  якій  свого  героя  залишили  ми.
Взяв  Роман  своє  спасіння:  камінець  ясний.
Блакитною  стороною  по  руці  провів,
Дав  наказ,  щоб  опинитись  знову  нагорі,
Коли  сонце  світ  осяє  у  вранішній  порі.
Так  і  сталось!  Роман  стоїть  високо  в  горах.
Навкруг  бескиди,  провалля,  шпилі  у  снігах.
Там,  де  був  він,  в  кам’яниці,  -  порядкує  звір:
Б’є  ускелі,  трощить  камінь  лютий  Терозвір.
От  Роман  потер  об  руку  перл  морського  дна
Аби  стати  невидимим  в  світлі  цього  дня.
Терозвір  його  не  бачить:  люто  б’є  граніт!
Іскри  із  каміння  креше  броньований  хвіст.
Багряницею  нарешті  провів  по  руці…
Враз  застигли  у  повітрі  дрібні  камінці,
Води  в  річках  зупинились,  вихор  в  горах  вщух,
І  над  світом  в  небо  знявся  велетенський  дух!
«Що  накажеш,  Повелитель?!»  –  з  неба  прогуло,
Аж  від  гуку  могутнього  світом  затрясло.
Блискавки  ввігнались  в  землю  іклами  змії,
Потекли  потоки  лави  по  гірській  землі,
Сонце  ясне  затяглося  чорнотою  зла
Знов  над  світом  в  раннім  ранці  чорна  ніч  лягла!
-  Вбий  мерщій  оцю  потвору!  В  порох  розітри!
Хай  той  порох  понад  морем  розвіють  вітри,
Нехай  в  кожній  порошинці  де  таїться  зло,
Буде  жити  жах  пекельний,  аби  так  взяло
Цього  хижого  дракона,  цього  чаклуна,
Щоб  своє  мистецтво  чорне  він  повік  не  знав!
«Як  наказуєш,  так  буде!»  -  гримнуло  від  зір.
Звився  в  небо  над  горами  лютий  Терозвір
І  дихнув  на  того  духа  полум’ям  чадним,
Аж  всі  гори  та  долини  вкрив  отруйний  дим!
Піднялися  в  небо  гори!  Пекла  видне  дно!
Діючим  вулканом  грізним  дихнуло  воно!
Вдарили  дракона  гори,  він  у  лаву  впав!
В  тому  клекоті  безодні  навіки  пропав!..
Тільки  з  цього  чаклунові  не  навік  біда,
Бо  з  безодні  пекельної  піднялась  вода,
Вгору  знявся  чад  сірчаний,  дощ  із  кислоти,
А  над  полем  битви  знову  злий  дракон  летить!
Знову  гори  піднялися!  Розпалась  пітьма!
Світло  вдарило  сліпуче,  вже  й  небес  нема!
Все  змішалось  воєдино:  світло,  жар  і  грім,
Вихору  удари  пружні,  струс  в  нутрі  земнім…
Піднялися  океани,  весь  оббігли  світ
І  почали  гинуть  люди  від  жахливих  бід.
Підхопило  і  Романа!  В  реві  понесло
І  далеко  від  Тибету  в  скелях  притисло…
Аж  Роман  прийшов  до  тями:  камінець  до  скель
І  щосили  крикнув  в  небо  –  АЛАМАХОЕЛЬ!
Коли  в  перший  раз  він  крикнув,  -  спинилась  вода!
Стали  всі  сліди  розрухи  в  світі  пропадать,
За  другим,  –ті  ж  самі  гори,  -  стали  як  були
І  гірські  великі  ріки  знову  потекли
У  своїх  правічних  руслах  поміж  берегів
До  впадіння  в  глибінь  синю  озер  і  морів;
А  за  третім  його  криком,  -  знов  засяяв  день
І  з  долонь  землі  злетіли  тисячі  пісень.
Славив  світ  цю  перемогу,  славив  радість  знов,
Та  складав  подяки  Богу,-  за  його  любов!

******************
Привітаємо  Романа!  Виграв  він  війну.
Та  знайти  йому  ще  треба  квітку  чарівну,
Бо,  -  дай,  Боже!  –  не  забути  з  радості  про  те,
Що  вже  завтра,-  рано-вранці,  квітка  розцвіте.

**********        

СИНЯ  ЛІЛЕЯ
(частина  п’ята)

Пригадаймо  знову  друзі  про  рожеву  грань:
Нумо,  друже  наш  Романе,  камінець  дістань,
Та  потри  ним  свою  руку,щоб  і  нам  пізнати,
Де  зумів  чаклун  проклятий  квітку  заховати.

**********
Потер  камінцем  він  руку:  ось  і  світ  печер.
Скарби  древні  та  закляті  бачить  він  тепер.
В  скринях  тих  печер  таємних  не  злічить  багатств,
Сяє  золото  та  срібло,  сяють  камінці,
Наче  всі  вони  зібрались  від  минулих  царств.
Так  і  просяться  в  прикраси  на  чиїйсь  руці,
Або  на  звабливу  шийку  чи  у  мочки  вух,
Щоб  від  захвату  красою  здавлювало  дух
В  наших  грудях  чоловічих…  ох,пробач,  читач!
Кому  що,  а  курці  –  просо!  Так  і  я!  –хоч  плач,
А  не  можу  себе  стримать,  коли  ці  жінки
Раптом  стають  перед  очі,  а  чи  у  думки…
Безліч  тих  скарбів  на  світі,  цінного  майна,
Та  не  видно,  щоб  десь  була  квітка  чарівна.
В  горах  теж  її  немає…  ліс  її  не  зна…
Тож  поглянув  Роман  в  море  –  до  самого  дна.
В  затонулому  корветі,  в  склянім  ковпаку
Він  побачив  свою  квітку.В  схованку  таку
Як  добратися  Роману,  чим  він  там  дихне,
Якщо  навіть  до  схованки  дивом  допірне?
Дивиться  герой  наш  далі.  Бачить  він  якраз
У  глибинах  того  моря  ходить  водолаз
Бо  виконує  роботу  в  темній  глибині.
«От  якби  оце  знаряддя  здобути  мені!»
Так  Роман  собі  подумав.  Камінця  узяв,
Потер  гранню  блакитною,  тільки  проказав
Місце  того  пароплава,  звідки  водолаз,
І  на  судні  опинився  в  цей  же  самий  раз!
Ось  він  бачить  акваланга,  два  баллона  є.
Тільки  хто  таке  знаряддя  просто  так  дає
Для  якогось  незнайомця?  А  часу  нема
На  прохання,  на  моління  до  кого  й  не  знать.
Не  роздумуючи  довго,  знов  взяв  камінця  
Та  потер    перловим  боком  нижче  від  ліктя.
Став  невидимим  для  інших.  До  знаряддя  йде,
Акваланг  та  два  баллони  у  людей  краде!
Натягнув  його  на  себе,  баллони  надів,
Під’єднав  до  маски  шланга  (з  муками  зумів!)
Знову  гранню  блакитною  об  руку  потер
І  ми  зараз  побачимо:  де  Роман  тепер.
****************        
Він  -  на  дні...  Корвет  розбитий  коралом  обріс.
На  корму  між  скель  зануривсь,  вгору  стримить  ніс.
Хоч  би  крапля  того  світла!  Звідки  в  нього  йти,
Щоб  чим  швидше  диво-квітку  в  корветі  знайти.
Тре  рожевим  собі  руку:  справді,  дивина!
Крізь  пітьму  Роман  побачив,  де  то  є  вона.
Став  поволі  пробиратись  крізь  зотлілий  люк,
Аж  відчув  як  по  баллону  передався  стук.
Озирнувся,  -  ненько  рідна!  -  стримати  не  зміг
Переляку  в  своїм  серці:  в’ється  восьминіг
Біля  нього  величезний,  дзьоб  -  як  у  орла,
Грізно  щупальця  розставив,  наче  два  крила,
Заступив  собою  вихід,  щоб  не  зміг  пройти
Щупальцем  шукає  ногу,  аби  відтягти!  
Тут  Роман  не  розгубився.  Камінець  дістав
І  для  чорної  потвори  непомітним  став:
Ледь  відсунувся  від  неї  в  одну  із  сторін
І  рукою  поряд  себе  став  шукати  він
Хоч  якої  оборони  від  морських  жахіть...
І  знайшов...  в  кутку  глухому  чийсь  кістяк  лежить,
А  між  кісток  якась  зброя  для  Романа  є!
От  Роман  для  себе  зброю  звідти  дістає.

А  потвора  в  своїй  люті  вже  не  знає  меж!
В  невеликий  отвір  люку  прагне  влізти  теж.
Смикає  Роман  руків’я,  з  піхов  клинка  рве
Та    немов  навік  зрослося  залізо  старе!
Час  гаяти  на  роздуми  вже  Роман  не  став:
Напружив  останні  сили,  спруту  він  загнав
Межи  очі  свою  зброю  з  піхвами  разом!..
І  звалилась  ця  потвора  додолу  мішком!
Взяв  Роман  чарівну  квітку,  блакитним  потер,
А  ми,  любий  читачу,  взнаємо  тепер
Що  там  діється  де  горе  людям  душі  рве,
Де  Романова  кохана  більше  не  живе.

**********                
Вже  на  подвір'ї,  на  столі  дощатім,
Накритим  новим,  клітчастим  рядном,
Стоїть  труна.  А  поряд  -  батько  й  мати...
В  труні  -  Наталка.    Мов  глибоким  сном
Забулася...  на  малую  хвилину
Тай  тихо  спить...  по  виду  -  як  жива!
Здавалось  свекру,  що  шепоче  сину
Якісь  сердечні  золоті  слова...
Але  мовчить  важким  мовчанням  смерті
Між  нею  й  світом  виросла  стіна.
Де  той  Роман?!  Що  він  долає  вперто?
Ніхто,  нічого  у  селі  не  знав.
Односельчанам  втрата  душі  крає:
Зійшлися  друзі  зо  всього  села.
Хтось  гірко  плаче,  хтось  лише  зітхає,
Хтось  згадує  яка  вона  була...
А  рідна  ненька  вже  життя  не  чує:
Все  гладить  ніжно  рученьку  дочки...
Лунає  упокійне  Алілуйя
І  догорають  у  руках  свічки.

**********  
Постав  Роман  на  власному  городі,
Стягає  з  себе  анквалазний  крам
І  чує:  це  ж  у  батьківській  господі
Лунає  горя  похоронний  гам.
Відкрити  диво-квіткку  поспішає,  
Та  не  вдається  скинути    те  скло!
Він  мучиться!  А  час  іде,  спливає
І  торжествує  невгамовне  зло.
І  знову  диво:  наш  старий  з'явився.
Взяв  в  руки  скарб,  тихенько  щось  шепнув,
Скляний  ковпак  над  квіткою  розкрився
І  квітку  він  Роману  простягнув.
А  квітка  ця  дух  літечка  відчула,
Та  ще  тепло  від  доброї  руки,
Наче  від  сну,  угору  потягнулась
І  стала  розправлять  свої  листки.
Поміж  листків  тих  пуп'янок  з'явився,
Немов  голівка  на  гнучкій  стрілі
 І  збільшуючись,  долі  похилився,
Мов  кланяючись  людям  до  землі.
А  далі  сталось,  таки  справді,  диво:
Звільнившись  від  полону  сили  зла
В  руках  Романа  трепетно  й  красиво
Синя  Лілея  миттю  розцвіла.
До  пальців  його  ніжно  пригорталась,
Як  цілувала  це  тепло  руки.
Випростувала,  вперто  розгортала
Свої  чарівні  сині  пелюстки.
І  пахощі  навкруг  такі  розлились,
Немов  присутні  були  у  раю!
 Відчули  люди  за  плечима  крила,
Наче  вернулись  в  молодість  свою.
В  серцях  ожили  всіх  надій  сузір'я,
Злетіли  мрії  як  весни  пісні...
Ступив  Роман  з-за  хати,  на  подвір'я,
Побачив  свою  милу...  у  труні!..

************        
Ще  мить  тому,  під  дією  Лілеї
Себе  піднесено,  бадьоро  почував
І  раптом  -  жах!  До  милої  своєї
Він  кинувся!  До  рук  її  припав
І  так  зайшовся  у  страшнім  риданні,
Аж  важко  було  бачити  його.
І  дивну  квітку  порухом  останнім
Він  притулив  Наталці  на  чоло.
І  бачать  всі:  порожевіли  щоки,
Здійнялись  груди  в  подиху  живім,                          
Розкрились  губи  в  посмішці  солодкій,
Піднялись  руки  та  пройшлись  по  нім,
А  потім  рвучко  підвелась  Наталка,
За  голову  Романа  обняла...
І  цілувала!!!    Пристрасно  і  палко.
Так,  як  колись  здоровою  була!
Розчулений,  в  щасливім  потрясінні,
Роман  Наталку  на  руках  підняв  
І  разом  з  нею  посеред  подвір'я
Перед  батьками  на  коліна  став  
І  попросив  обох  благословити
На  радістю  наповнене  життя.
І  плакали  навкруг  старі  і  діти
Від  подиву,  від  щастя  відчуття.
Їм  всі  бажали  довгих,  гарних  років
Прожити  в  парі  -  в  щасті  та  добрі!
Біля  криниці,  лиш  за  кілька  кроків,
Сичало  зло  на  батьківськім  дворі.
Там  причаїлась,  як  пекельне  лихо,
Сестриця  Франя...  для  усіх  чужа:
Скрадалась  непомітно...  тихо-тихо...
Ховаючи  у  рукаві  ножа.
Та  як  би  не  скрадалась  Франя  люта,
Плекаючи  лихі  свої  думки,
Старий  чарівник,  від  злих  пут  розкутий,
Синю  Лілею  взявши  до  руки,
Торкнувся  нею  до  руки  злочинки
І  в  ту  же  мить  відбулась  дія  чар:
Страшна  потвора  вилізла  із  жінки,
Піднеслась  вгору,  вище  сивих  хмар
І  впала  ниць!  Аж  на  гористім  боці
Лишилась  вирва  на  краю  села.
І  у  тій  вирві  вже  за  стільки  років
Жодна  травинка  ще  не  проросла!
Лиш  бачили:  плазує  там  гадюка.
А  Франя  щезла!  Наче  й  не  було!
Її  шукали,  кликали!  -  ні  звука!
У  здогадках  губилося  село,
Бо  про  відьмівство  Франине  не  знали
Лиш  бачили  її  сумний  фінал.
Мабуть,  це  все.  Вам  розповів,  що  знаю,
Хоч  може  бідно  змалював  Непал,
Бо  мій  Пегас  теж  прагнув  поспішати
Услід  подіям  добрим  і  лихим.
Приходить  час  мені  з  ним  розлучатись.
Хоч  за  цей  час  здружився  щиро  з  ним.
 
**********                      
Ще  про  Лілею...  і  її  не  стало.
Разом  із  нею  мов  розтанув  дід...
Та  від  Лілеї  у  селі  на  спадок
Таки  лишився  незгладимий  слід:
Всі,  хто  був  свідком  дивної  події,
Зазнали  гарних  та  казкових  змін.
Старі  батьки  за  мить  помолоділи,
Хто  слабував,  то  став  здоровим  він!..
                       
************                          
Роман...  Наталка...  ще  живуть  донині
У  нашому,  подільському  селі.
У  їхній,  у  закоханій  родині
Щебечуть  дітки  -  пташечки  малі.
Роман,  буває,  їздить  заробляти,
Наталка  вдома  раду  всім  дає.
І  часто  чути  з  чепурної  хати
Злітає  пісня,  що  в  душі  жиє.

2012  г.    --    05.02.2017  г.        
 
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718183
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017


Nino27

Священні почуття

[b][i][color="#7700ff"]Все    що    народжене    з    любові  -
Завжди    є    бажаним    й    святим.
І    в    подарованому    слові,
Що    серцем    сказано    твоїм  -
Світлішає    життя.
Усмішка    сонечком    хай    світить,
Душі    щоб    не    торкнувся    сум...
А    я    не    вмію    не    любити,
Життям      із    вдячністю    несу
Священні    почуття.[/color][/i]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718178
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017


Світлана Ткаліч

Моє ти щастя?. .

Я  не  просила  в  тебе  дозволу  -
Це  сталось  просто  мимоволі:
Рука  сама  ковзнула  в  просторі
Й  наткнулась  на  твої  долоні.

І  все  навколо  захиталося,
Попливло,  як  в  невагомості,
Губами  губ  ми  доторкалися
Й  злилися  душі  в  півсвідомості.

Тіла  бриніли  насолодою,
Повіки  падали  знесилено,
П'янкою  повінню  наповнені...
І  зупинитись  вже  не  в  силі  ми.

Моє  ти  щастя  і  нещастя,
Ти  мій  бажаний  і  не  бажаний,
моя  ти  радість,  моя  згуба,
Моє  кохання  нерозважливе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718175
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017


Польова Ромашка

Любов

Любов  –  потреба  кожної  людини.
Первинна  задушевна  необхідність.
Без  тої  золотої  насінини
Долоньки  серця  скаржаться  на  бідність.

Життя  людське  з  любові  виникає,
Усесвіт  –  необмежена  колиска.
І  паросток  пісенно  проростає
Під  сонячним  золотосяйним  диском.

В  любові  наша  суть  і  наша  вічність.
Поєднані  кінці  усі  й  начала.
Любов  –  найбільша  радість  і  трагічність.
Душі  людської  неминуща  слава.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718174
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017


Лавинюкова Тетяна

СКІФСЬКА ЛЕГЕНДА

СКІФСЬКА  ЛЕГЕНДА

Степи,  степи…  Тисячолітні  міфи…
Причорномор’я…  Хвилі    ковили…
В  часи  прадавні  у  степах  тих  скіфи  –  
Кочівники  і  воїни  жили.

…  Йшов  Дарій-цар  на  Скіфію  війною,
Платити  дань  примусити  хотів,
Стояли  скіфи  грізною  стіною  –  
Їх  не  зробити  купою  рабів!

Запеклий  бій  –  мечів  тупилась  криця,
Хрип  коней,  крик  людей  з  усіх  сторін…  
Та  сталось  лихо  –  скіфської  цариці
Потрапив    у  полон  найменший  син.

В  шатро  царя  його  ввели  у  путах,
І  мовив  цар:  «Тобі  я  волю  дам!
Про  ворожнечу  хочу  я  забути,
Лиш  хай  покірні  скіфи  будуть  нам.».

Але  юнак  відмовився  від  волі:
«Ні,  мій  народ  не  звичний  до  ярма!
Безкрай  степів  –  немає  краще  долі,
Мене  так  вчила  матінка  сама.».

Збентежили  царя  слова  хлопчини:
Скорити  диких  скіфів  –  марний  труд!
Якщо  таке    дитя,  які  ж  мужчини?    –  
Цар  повелів  звільнити  хлопця  з  пут.

Він  повернув  назад  військову  лаву,
З  ганьбою  йшов  додому  Дарій-цар,
А  скіфи  здобули  навіки  славу,
Що  вільна  воля  –  їм  найбільший  дар.

Чи  так  було  –  ніхто  сказать  не  може,
Про  це  не  пише  мудрий  Геродот,
Та  знало  військо  навісне  вороже
Про  степовий  нескорений  народ.

Так  за  віками  знов  віки  минали,
Від  скіфських  коней  вже  нема  слідів,
Лише  кургани  насторожі  стали
І  пам’ять  зберігають  про  вождів.

Від  городищ  лишилися  руїни,
Вже  пектораль  в  музеї  золота̀…
Тут  наші  землі  –  землі  України  –  
Степи  і  ріки,  села  і  міста.

Є  в  наших  жилах  скіфська  крапля  крові,
З  колиски  знають  діточки  малі:
Нема  у  світі  більшої  любові,
Ніж  до  свободи  й  рідної  землі.

©  Тетяна  Лавинюкова      20.12.2016    Івано-Франківськ

Історія  створення:
Для  конкурсу  віршів  про  скіфів,  організованого  Клубом  "Білі  Ворони"  та  історико-патріотичним  товариством  "Великий  Степ"  (м.  Дніпрорудний  Запорізька  область)  -  ІІ  місце.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718160
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017


Віталій Назарук

НЕ ЗНАЄ НІХТО

Хто    у  серці  моїм,  хай  не  знає  ніхто.
Розцвіла,  наче  мак,  моя  квітка  гординя.
Наші  долі  з’єднав  із  кохання  місток.
Вона  в  мене  одна,  вона  в  мене  –  Богиня.

Завжди  міст  у  квітках  і  співає  душа,
За  обранку  свою,  щиро  дякую  Богу…
Я  радію,  що    мимо  тоді  не  пройшла,
Що  одну  на  життя  ми  обрали  дорогу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718136
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017


Олександр ПЕЧОРА

ЛЮБОВІ ПОВІНЬ

Теплі  спомини  –  струм  руки…
Диво-Всесвіт!  
                                     Бажань  вітрила!
Поміж  нами  –  роки-роки…
Двері  зойкнули  –  ти  відкрила.

Через  стільки  студених  літ!..
Стрілись  мрійники.
                                                     Очі  в  очі.
В  горах  горя  розтанув  лід,
полились
                           почуття
                                                       урочі.

О,  яким  чарівним  вином
можуть  бути  уста  медові!
Де  ще  в  книзі,  в  якім  кіно
отака  є  любові  повінь?!.

Біло-біло.
Зима-зима.
Та  надія  завжди  зоріє.
За  заметами  –  ти  сама.
Теплі  спомини  душу  гріють…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718131
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017


Harry Nokkard

Прости

Прости…….

Бездонным  омутом  глаза,
и  брови,  словно  крылья  птицы,
блестит  жемчужиной  слеза,
и  трепетно  дрожат  ресницы.    

В  глазах  отчаянье  и  боль.
Ну,  как  могло  это  случиться?
-  Нет,  не  молчи!  И  мне  позволь,
позволь  мне  просто  объясниться.
 
Неосторожные  слова,
случайно  с  губ  моих  сорвались,
прости,  я  была  не  права,
я  не  хочу,  чтоб  мы  расстались.    

Я  не  хочу  тебя  терять,
тоскуя  долгими  ночами,
без  сна  лежать  и  вспоминать,
все  то,  что  было  раньше  с  нами.

Забудь  обидные  слова,
что  сорвались,  нелепый  случай,
кружится  кругом  голова,
прошу  тебя,  меня  не  мучай!

Бездонным  омутом  глаза,
и  брови,  словно  крылья  птицы,
катится  жемчугом  слеза,
и  трепетно  дрожат  ресницы.    

И  я  не  в  силах  устоять,
я  все  прощу  тебе,  я  знаю,
как  трудно  было  все  сказать,
ведь  я  люблю  тебя,  родная.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718128
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017


Надія Башинська

ЗДАВАЛОСЯ, ЗВИЧАЙНІ ХЛОПЦІ… ВОНИ Ж – ГЕРОЇ!

Здавалося,  звичайні  хлопці...  вони  ж  –  герої  !
Вважали  ми,  що  мир  сьогодні,  а  вони  –  воїни.

Ми  думали,  що  брат,  що  друг  наш...  насправді  ворог.
Не  кожен  хоче  йти  до  світла,  то  ж  сіє  морок.

Здавалося,  добра  бажали...  чому  ж  стріляють?!
Усе  сторицею  вернеться,  про  це  не  знають?..

Є  Вищий  суд,  щоби  судити...  ми  ж  будьмо  люди.
То  ж  свою  ниву  засіваймо  добром  усюди.

Насіння  є  у  зла  лихого...  не  сій  ті  зерна.
На  голову  вінок  лавровий,  а  не  з  терня.

Погляньмо  щирими  очима,  що  є  насправді.
У  свої  душі  зазирнімо...    там  цвісти  Правді!

Здавалося,  звичайні  хлопці...  вони  ж  –  герої  !
Вважали  ми,  що  мир  сьогодні,  а  вони  –  воїни.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718124
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017


Олена Жежук

Люди і людці

Дерева  в  лісі  різні:  одні  до  сонця  в’ються
Ростуть  і  пнуться  вгору,  а  інші  –  просто  хмиз.
Отак  і  серед  люду:  є  Люди,  а  є  людці,
Живуть  у  своїх  хащах  і  сонце  тягнуть  вниз.

В  житті  стрічала  різних.  І  ті,  що  сонце  носять
Любов  давали,  світло  і  віру  у  життя.
Тепер  дарунки  щедрі  зневірою  голосять...
Зустріла  ж  бо  людину,  а  сталося  –  сміття.

Дилему  цю  нелегку  зумію  розв'  язати,
В  душі  носити  сонце  –  хай  вистачить  снаги.
Та  все  ж  крадеться  думка,  що  хмиз  той  бруднуватий
Захарастив  мій  простір,  скував  у  ланцюги…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718016
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017


Надія Карплюк-Залєсова

ТОБІ, УКРАЇНО , ЖИТИ !

Тобі,Україно,жити,
Ростити  дітей  і  хліб  !
Теплом  калиново  зоріти
В  леті  стрімких  століть  !

Тобі,  Україно,  любити
Достойних  дочок-синів  ,
Могутність  свою  кріпити,
Щоб  ввіки  не  знати  руїн  !

Тобі,  Україно,  бути
Одною  з  великих  держав!
Щоб  порох  війни  забути
І  ворога  лютий  оскал.

Тобі,  Україно,  тримати
Символ  свободи  -  Щит  !
Народи  тобі  гуртувати
У  мирні  паради  орбіт  !

Тобі,  Україно,  світитись
У  правді  і  честі  в  світах...
Тобі,  моя  земле,  жити
На  вольної  волі  вітрах  !

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718011
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017


Шостацька Людмила

Є ЛЮДИ ЩЕДРІ НА ТЕРПКІ СЛОВА

                                           Є  люди  щедрі  на  терпкі  слова,
                           Солодких  в  них  на  всіх  не  вистачає.
                           Погане  сиплять,  наче  з  рукава,
                           Сказати  добре  їм  щось  заважає.

                           Когось  вкусив  –  і  вже  щасливий  сам!
                           А  я  таким  здається  співчуваю,
                           За  мить  йому  хтось  скаже,  що  він  хам
                           І  буде  лемент  аж  до  виднокраю.

                           Якщо  комусь,  то  можна  -  з  полину,
                           А  як  йому,  то  раптом  заболіло.
                           Піском  у  очі  кине  всю  вину,
                           Когось  болить?  А  це  -  не  його  діло...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718002
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017


Анатольевич

Ода президенту.

Давно  написано...  Від  жінки  і  тещі  -  страшне  табу  на  друкування...(  В  той  час...)  Заховав  так  добряче,    що  зараз  випадково  ледь  знайшов.    Тещі  вже  давно  немає,  тож  половина  табу  зникла  (разом  з  героєм  вірша).    То  ж  -  згадаймо  князя  Київського  Вітю...(Тьфу-тьфу-тьфу!  Не  на  ніч  згадую!)

 Ти    став,    нарешті,    ПРЕЗИДЕНТОМ!!!
Цим    ти    довів    всім    конкурентам,
що    самий    кращий    серед    них!!!
На    тебе  всі  наші  надії,
ти    наша    гордість,    щастя,    мрії!
Стон    ворогів    твоїх    вже    стих!
             Як    СЛАВНО    бути    президентом!
По    дорогим    апартаментам    
в    майбутнє    світле    нас    вести!
Народу    слід    добробут    дати
(але    й    себе    не    забувати!)    -
немає    вищої  мети!
     Як    ВАЖКО    бути    президентом!
Як    легко    враз,    одним    моментом
здійняти    регіт    на    весь    світ!
Бо    ж    Бабель-Бебель,    поет    Чехов
З    їх    геноцидом    летять    ехом,
крізь    «йолки»      лізуть,    наче    кріт...  
       Як    БРИДКО    бути    президентом!
Всім      «політичним    імпотентам»
доводити    і    день,    і    ніч  –
«міцна    рука      -      не    диктатура!
А    опозиція    -    то    фура
брехні,    і    зла,    і    протиріч».
           Як    СТРАШНО      бути    президентом!
В    сто    раз    страшніш,    ніж  резидентом!
У    тебе    цілять    хижі    яйця,
вінки    летять    і    б,ють    по    пальцям,
злі    духи    двері    зачиняють
у      залу,      де    тебе    чекають
твої    улюблені    «брати»,
щоб    їм    присягу    принести,  
що    будеш    їм    служити    вірно,
ну,    а    народу      -    лиш      манірно
ти    будеш    ручкою    махати,
з    бюджету    ж    мілліарди    брати…
Для    чого?      А    читайте      вище    -
над    головою    ж    яйце    свище!
А    люди      підлі!    (Ось    їм    дулі!)
Почнуть    пуляти    здуру    кулі
і,      може,    раптом      попадуть?!!!
І    вйо!!!      Збирайся      в    дальній    путь!!!
Слід      ПРЕЗИДЕНТА    захищати!
Слід      гвинтокрил    йому    придбати,
що    чверть    бюджету    потягнув,
щоб    не    горів    і    не    тонув,
ще    й    стартплощадки    збудувати
і      їх    як    Кремль    охороняти    -
побільше      «Беркуту»      навкруг!
Бо    ж    президент    -    народу    друг!!!


   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598156
дата надходження 06.08.2015
дата закладки 13.02.2017


Оксана Лазар

Вишня в білім цвіті

Стояла  вишня  в  білім  цвіті
Мов  наречена  у  фаті,
А  нареченим  був  їй  вітер,
Що  розплітав  гілля  її.

В  той  день  весна  їх  повінчала
І  привітала  вся  земля.
Цвіт  вишня  ніжно  осипала
Та  грала  музика  сумна.

Бо  щастя  час,  то  є  лиш  миті,
Такі  короткі  й  замалі.
Недовго  вишня  в  білім  цвіті
Мов  наречена  у  фаті.

Так  у  житті  і  в  нас  буває:
Квітне  душа  як  вишні  цвіт.
Весна  пройде    і  не  спитає,
Однак  лишить  назавжди  слід.  

2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717964
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017


Віталій Назарук

ПАМ’ЯТЬ І ЧЕСТЬ

Живи,  як  живеться,  а  мертвому  досить…
Для  нього  закінчилась  вже  круговерть.
Ніхто  і  ніколи  його  не  попросить,
Кінець  однаковий  у  кожного  –  смерть…
В  живого  проблеми,  в  живого  –  робота
І  купа  не  пройдених  ще  перехресть…
А  іншому  тільки  одне  залишилось  -
Це  пам’ять  про  нього,імення  і  честь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717957
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017


НАДЕЖДА М.

Едемський сад…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JBG-rvx8xrE  
[/youtube]
   Дякую  за  ідею  Шостацькій  Людмилі

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717784

Приємна  віє  прохолода.
Тіннистий  влітку  старий  сад.
Хороша  випала  нагода,
Щоб  повернути  все  назад.

І  несміливо  крок  за  кроком,
Ступаю  я  в  Едема  сад.
І  стислось  серце  ненароком...
Зустрів  мене  тут  листопад.

Легенька  тиша  зависає,
Нема  людської  метушні.
Осінній  вечір  вже  згасає...
Чому  так  боляче  душі?

От  що  зробили  з  садом  роки:
В  струмку  ледь  дихає  вода.
І  десь  зими  відчула  кроки.
Листва,  зітхаючи,  спада.

Шукаю  квітку  з  хвилюванням.
Колись  троянда  тут  цвіла.
Немає  меж  розчаруванням:
До  неї  старість  вже  прийшла...

Зустріла  з  радістю  шипшина,
Колюча  квітка  простоти...
Із  сумуванням  дум  хмарина,
Несла  мене  від  гіркоти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717955
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017


Наталя Хаммоуда

НЕВИЗНАНИМ

Хто  б  не  був:  співак,  а  чи  актор,  лікар,  викладач,  поет,  конструктор,
Кожному  талан  Всевишній  Бог  вдарував  з  народженням  у  руки.

Він  його  носив  поміж  людей,  віддавав  їм  радість,  ум,  здоров'я,
І  нічого  не  просив  взамін,  тільки  жити,  щоб  творити  нòве.

Але  люди,  користали  дар,  як  з  криниці  воду  в  літню  днину,
І  без  особливих  слів  подяк  знов  просили  помочі  в  людини.

Милувались  голосом  дзвінким;  запускали  в  небеса  ракети;
Лікувались;  вчились;  і  жили  віршами  "одного  із...."  поетів.

І  ось  раптом  той  талан  помер.  Відійшов  далеко  в  піднебесся,
Тут  і  втямив  люд,  що  відтепèр  щось  велике  відійшло  від  серця.

І  згадали  всі,  який  то  був  добрий  лікар,  чи  музика  справний,
Або  те,  що  першим  у  житті  він  їм  розповів  про  океани,

Чи  колись  вернув  їх  до  життя  і  не  взяв  за  те  ані  копійки,
(Бо  не  звик  він  брати  хабара,  він  талан  не  продавав  вовіки.)

І  почали  славу  возносить:  Яка  мудра  то  була  людина!
А  йому  ще  б  жити  і  творить!  Рано  так  прийшла  його  година!

Ой,  які  то  гарні  ті  пісні;  чи:  який  то  був  хірург  від  Бога;
Але  вже  не  має  вороття.  Бо  за  обрій  йде  його  дорога.

Вже  тепер  не  треба  каяття  ні  похвал.  Усе  давно  віджито.
Визнавати  треба  за  життя.  Після  смерті  тільки  лиш  молитись!

Н.Хаммоуда.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717956
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017


Шостацька Людмила

СТАРІ ДЗЕРКАЛА

                                         В  дзеркалах  відображений  час:
                         Кучерявий,  кирпатий  і  в  зморшках.
                         Мовчазний,  але  скаже  за  нас  -
                         І  в  намистах  він  бачив,  і  в  брошках.

                         Бачив  сльози  рясні,  мов  дощі,
                         Бачив  щастям  вдоволені  миті,
                         Замасковану  правду  в  плащі
                         І  розкішні  думки  в  оксамиті.

                         Так  епохи  вдивлялися  в  очі
                         І  відбувся  парад  поколінь,
                         Дні  всміхались  і  хмурились  ночі
                         Та  збирались  архіви  видінь.

                         В  задзеркаллі  багато  тривог
                         І  ще  більше  фантомів  абсурду,
                         У  старих  дзеркалах  –  каталог:
                         Поряд  -  вічність  шукає  секунду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717949
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Ще раз про кохання

Твій  сміх  бринить  дзвіночками  конвалій,
А  пісня  ллється  весняним  струмком,
Єдиного  лише  в  житті  кохаю,
Воно  квітує,  сповнене  добром.

Мов  польові  волошки  -  сині  очі,
Сонечком  сяє  усмішка  твоя,
В  міцних  обіймах  я  втонути  хочу,
Неначе  в  морі  ніжності  й  тепла.

Пестять  так  лагідно  шорсткі  твої  долоні
Кучері,що  русявими  були,
А  нині  вони  трішки  з  сивиною,
Та  обіцяєш  увесь  вік  любить.

Для  мене  прихилити  небо  ладен
І  ясну  зірку  звідтіля  дістать,
Леліять  й  берегти,  немов  троянду.
Як  ти,такого  в  світі  більш  нема.

Щоби  кохав  мене  аж  до  нестями,
Моєму  щастю  й  успіхам  радів.
Горнусь  до  тебе  ластів"ям,  коханий,
І  моє  серце  віддане  тобі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717934
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017


Леся Утриско

Пльотки. ( Гумореска)

Встала  м  нині,  до-  схід  сонця,   бо  прийшла  субота-  
Вмила  м  писок*,   чисто  руки,  почалам  роботу.
Господарку  обходила,   корову  здоїла,   
Боже  милий!-  вже  полуднє*,   а  я  ше  не  їла.  
Помастила  кусок  хліба  повидлом  з  малини,   
Горнє*  кави  з  молоком  -  маю  трохи  сили.
Заперламсі  я  до  кухні,  борщу  наварила,   
Пляцок  з  ябками  печу,   пирогів  зліпила.  
А  би  мали  нині  всі  добре  сі  наїсти,   
Замісила  м  хліба  ше,  на  дріжджовім  тісті.  
Поставила  м  на  теплІ,  най  си  підкисає,   
Чую...  хтось  мі  кличе  там,  з  дороги  гукає.
А  то  моя  коліжанка,   сусідка  Мариська,   
Тута  в  селі  про  всіх  знає,  як  стара  Ориська.  
То  такі  вже  дві  пльоткарки,   най  їх  качка  копне,  
Як  не  збрешут,   не  добавлют,   то  і  "пес  не  здохне."
Стала  м  хвилю  говорити,   послухати  пльотки,   
За  єдну  поважну  пані, за  коханця  й  портки*.
Так  їм  з  нею  постояла,   за  хліб  їм  забула,   
А  як  їм  си*  пригадала,   то  мнов*  хмара  здула.  
Залітаю  я  до  кухні,  а  там...кара  Божа,  
Тісто  моє  по  всій  кухни,   зацвіло,   як  рожа.  
Розлізлосі  по  столі,   потім  по  підлозі-  
То  ми  треба  було,   глупій*,  бути  на  дорозі.  
Зачала  м  го  я  збирати,   до  купи  ліпити,   
А  вно  лізе  через  верх-  не  можу  вмостити.  
Засапала  м  сі,  вслабла*,  впріла...  поти  мі  залєли,  
Шось, чи  ради  му  не  дам,  до  тої  холєри.  
А,  як  ради  му  дала,  давай  то  всьо  мити,  
Ото  маю  кару  Божу...  жим  мала  спочити.  
То  вам  кажу,  добрі  люди,   би  менше  робити,
Нема  чого  чужі  кости,  без  потреби  мити.  





Писок-  лице,    полудеє-  обід,    горнє-  кружка,    портки-  штани,    ям  си-  я  собі,
мнов-  мною,    глупій-  дурній,    вслабла-  замучилася.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717933
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017


Richter

Бiль

Настала,  синку,  вже  весна  у  нас,
додому  повернулися  лелеки.
Минають  дні,  мов  зупинився  час,
бо  ти  від  дому,  рідний,  так  далеко.

Природа,  зустрічає  знов  весну,
укрились  раннім  цвітом  верболози.
Прокинулась  вже  річка  віді  сну,
все  квітне,  відгриміли  перші  грози.

Настала,  синку,  вже  у  нас  весна,
в  низинах  густо  стеляться  тумани.
Але  не  гріє  душу  все  ж  вона,
зима  навік  укрила  серце  мами.

Мороз  скував  сердешну  від  тих  пір,
коли  на  Сході  залунали  грози.
Як  ти  ступив  в  війни  бездонний  вир,
біль  розриває  груди  й  давлять  сльози.

Як  рано  ти  скінчив  життєву  путь,
не  довелось  прожити  й  три  десятки.
Цього  батькам  ніколи  не  збагнуть
й  не  виправдать  нізащо  ці  порядки…

Життя  на  самім  старті  відцвіло,
немов  безжалісно  зрубали  ніжну  квітку.
І  бур‘яном  враз  поле  поросло,
пожухло  жито,  як  від  спеки  влітку.

Як  тяжко  рідних  і  близьких  втрачати
дарма,  тим  більше  з-за  химер  панів.
Народе,  скільки  можна  ще  мовчати
та  хоронити  доньок  і  синів?!

12.02.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117021300485  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717929
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017


палома

КОРАБЛИК НАШ

   
Облуплені  вітрини  безголосі,
Мов  кужіль    від  лискучого  волосся…
Брудний  асфальт  узимку  та  уліті
І  плечі  без  голів,  тіла  лиш  пітні…
Мілан,  Париж,  Мадрид…як  безпросвітні…

Вже  криком  про  спасіння  бідні  душі
І  тане  льодовик,  зжирає  сушу…
Цунамі,  землетруси  мучать  вперто,
Аж  небо  падає…Повітря  сперте…
Тепер  би  з  Господом,  лише  відверто…

І  через  край  вихлюпує  терпіння,
Хоч  домінує  ще  мовчати  вміння…
Насильство  і  теракти  безконечні,
Багаті  –    ненависні,  безсердечні,
Немає  гідності,  ані  статечні…

Кораблик  наш,  Земля,  геть  потопає,
В  усьому  світі  толку  вже  немає…
І  тисячі,  мільйони,  як  мурашки,
Життя  втрачають,  в  інших  –  грубі  бляшки
Стискають  душі...Правлять  шлунки,  ляшки…

Запитуєш,  для  чого  так  ось  жити,
Чому  Господь  не  може  розрішити?..
На  кожного  чекає  Він  з  терпінням,
Допоки  сповниться  любові  вміння,  
Тієї  сили  вічного  творіння…

Любов  спасе  цей  світ  від  зубожіння
І  Землю  від  пекельного  падіння,
Коли    душа  жадатиме  спасіння…
Воістину  Господнє  воскресіння!
Хай  скорениться  зла,  гріха  насіння!

                               (3  лютого  2017)
                             (с)  Валентина  Гуменюк





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717906
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017


Надія Башинська

О, СВІТЕ МІЙ! ЯК Я ТЕБЕ ЛЮБЛЮ…

О,  світе  мій!  Як  я  тебе  люблю...
В  шумі  вітрів,  у  гомоні  діброви.
А  ті  слова...  що  він  сказав  мені,
Які  ж  солодкі!  О,  які  медові!

О,  світе  мій!  Як  я  тебе  люблю...
В  потоках  рік,  в  вершинах  гір  до  неба.
А  ті  слова,  що  він  сказав...  ясні!
Та  ж  щастя  більшого  невже  ще  треба?

А  погляд  тих,  мов  ніч,  його  очей,
У  моїм  серці  ніжністю  розлився.
О,  світе  мій!  Як  я  тебе  люблю.
Зі  мною  він  назавжди  залишився!

Своїх  я  почуттів  теж  не  втаю,
То  ж  світлою  хай  буде  кожна  днина.
О,  світе  мій!  Як  я  тебе  люблю...
Пізнати  щастя  може  лиш  людина!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717874
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 12.02.2017


Lana P.

НІЧ ЗАПРОСИЛА ВЕЧІР НА ГОСТИНУ

Ніч  запросила  вечір  на  гостину  —
Розкинула  пухнасту  скатертину
В  мережках  снігу  зі  своїх  щедрот,
Лунала  тихо  музика  з  висот.

Попришивала  зорі  золотисті,
Строкаті,  недосяжні  і  врочисті.
Зварила  з  темряви  густий  узвар,
Солодкий,  мов  справжнісінький  нектар.

Запарували  хмари  кучеряві  —
Варениками  попливли  в  уяві
До  столу,  де  світився  каганець  —
Пшеничний  місяць,  круглий,  мов  млинець.          5/01/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717858
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 12.02.2017


Виктория - Р

Тобою одним живу!

[b]
[i][color="#4400ff"]Ты  в  мыслях  моих  всецело,
Тобою  одним  живу!
Взглядом  ласкаешь  тело,
В  страсти  горю  наяву...

Любуюсь  твоей  улыбкой,
Целую  твою  щеку...
Зовёшь  меня  нежной  рыбкой
И  гонишь  мою  тоску...

Волнуешь  моё  сознанье,
Я  таю  от  ласковых  слов...
Ты  -  радость  моя  и  желанье,
Ты  -  счастье  моё  и  любовь!

Тобою  дышу  и  болею,
В  объятья  твои  спешу...
Люблю  тебя  и  лелею,
И  очень  тобой  дорожу.
12  02  2017  г  
Виктория  Р[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717830
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 12.02.2017


Шостацька Людмила

МОЛИТВА

                                       Голосить  Вкраїна,  заламує  руки:
                       О,  Господи,  доки?  Біді  де  кінець?
                       Злетілися  хижі,  без  розуму  круки,
                       Взялися  клювати  мільйони  сердець.

                       Упали  синочки,  розтерзані  дико,
                       У  них  -  в  тім  вина,  що  боронять  своє.
                       О,  зглянься    над    нами  всіх  долей,  Владико,
                       Я  знаю,  у  тебе  для  тих  також  є...

                       Співають    печальну  вітри  понад  степом,
                                       Сльозу  витирає  моя  Україна,
                       Дай,  Боже,  назад  їм  -  із  вовчим  білетом...
                       Із  храмів  тих  душ  попеліє  руїна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717811
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 12.02.2017


Мирослав Вересюк

НЕ ЗРАДЖУЙ МОВИ

Не  опускай  додолу  очі,
Не  втягуй  голову  у  плечі.
Послухай,  навіть  як  не  хочеш,  
Про  дуже  неприємні  речі.

Ти  кажеш,  –  любиш  Україну,
Як  син  великої  сім’ї.
Чому  ж  тоді    ти,  сучий  сину,
Так  легко  зраджуєш  її?  

Ти  українець?!  Та  фактично,
Зробив  до  зради  перший  крок.
Російською  для  тебе  звично
Розповісти  про  хід  думок.

Навіщо  мови  відцурався?
Невже  і  досі  не  збагнеш,
Що  так  програєш!  Ти  вже  здався!
І  зраджуєш!  І  продаєш!

Підстав  для  смороду  б  не  було,
Що  «руССкій  мір»  приніс  у  дім.
Якби  ми  мову  не  забули
І  Бог  нам  розум  дав  усім.

Через  «язик»  на  землю  нашу,  
Несе  той  набрід  смерть  і  кров.
А  ти  ще  досі,  матір  вашу,
В  собі  продажність  не  зборов!

Рускоязичні  українці!  
Та  ваші  пращури  з  небес
Вам  посилають  громовиці
І  моляться,  щоб  рід  воскрес!

Не  зраджуй  мови!  Поверніться
До  своїх  витоків,  сини.
Та  з  українською  зрідніться,
Щоб  не  було  у  нас  війни.

11.02.2012  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717841
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 12.02.2017


Віталій Назарук

ДНІПРОВІ СЕРПАНКИ

На  землі  в  нас  калина
І  барвінок  при    хаті,
Тут    поля  золотисті  
При    густім  спориші…
Це  моя  Україна,
В  якій  люди  завзяті,
Де  дівчата  в  намисті,
Господині    в  душі…

Моя  люба,  державо  -
Дорога  Україно!
Ти  для  нас,  наче  мати,
Щедра  доля  твоя.
Ми  здобудемо  волю,
Не  зігнемо  коліна.
Щоб    віки  пам’ятали,
В  нас  найкраща  земля.

Ми  за  тебе  горою,
Ми  за  тебе  на  плаху.
Ти  ж  даруй  вишиванки  -
Вишивай  рушники.
Ми  підемо  до  бою,
Бо  не  знаємо    страху.
Ще  засяють  серпанки,
По  Дніпру  вздовж  ріки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717702
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 12.02.2017


Віталій Назарук

СИРІТКА І ПТАХИ

Шматочок  хлібини  для  птахів  узимку,
Дівчатко  маленьке  кришило  на  сніг.
Знайшовши    ногою  маленьку  крижинку  ,
Щоб  часом  кришки  не  чіплялися  ніг.

Ось:  «гуленькі  –  гулі»  вам  тепленька  булка,
Сама  я  не  їла,  а  вам  берегла…
Можливо  між  вас  моя  мама  –  голубка,
Підставте  для  неї  свої  два  крила.
 
Щодня  прилітайте  у  сонце  й  негоду,
Я  завжди  виходжу  гуляти  в  дворі.
Я,  гулі,  сирітка  із  вашого  роду,
Вам  часто  збираю  я  крихти  малі…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717798
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 12.02.2017


Світлана Ткаліч

в долині

Туркоче  горличкою  річка,
В  долині  в`ється,  наче  стрічка,
Хвилює  так  мене  приємно
І  серце  б`ється  щемно-щемно.

А  уздовж  річки  й  біля  броду
Осоки  п`ють  студенну  воду,
Їм  вітер  чеше  шовку  коси...
У  дебрах  зигзиця  голосить

А  ще  у  травах  при  долині
Глядять,  як  в  душу,  кіти  сині.
А  над  долиною  у  житі
Сокирки  й  мак  росою  вмиті

Тут  у  цяцькованій  суконьці
Джерельце  виграє  на  сонці
І  його  пісня  ніжно  лине,
А  серце  б`ється  без  упину

Важніє  колос  в  давнім  полі.
В  ромашки  запитаю  долі.
Та  що  питати?  Вже  запізно,
Бо  ми  з  тобою  вже  нарізно

І  я  згадаю  сині  очі,
Шовкові  кісоньки  дівочі,
Твій  сміх,  що  лине,  мов  джерельце
І  так  бентежить  моє  серце.

Воно  мене  штовхає,  хоче...
Душа,  як  ввисях  птах,  тріпоче.
Та  що  ти  вдієш,  незрівнянна?
ти  ж  не  моя  -  його  кохана.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717794
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 12.02.2017


Шостацька Людмила

КОРОЛЕВА САДУ

                                             Боролася  троянда  за  життя
                             В  саду  серед  красивих  дуже  квітів,
                             Подвійні  в  неї  надто  почуття.
                             /Розгадку  запитаєм  в  ерудитів/.

                             Красуня  до  самотності  вона,
                             Колючою  їй  стати  довелося,
                             Не  в  тому  навіть  є  її  вина,
                             Кричало  невгамовне  стоголосся.

                             Казали,  що  не  гарна,  що  будяк,
                             Що  пелюстки  її  не  з  оксамиту
                             І  правда  їх  була  лиш  на  мідяк,
                             Не  раді  так  були  її  візиту.

                             На  тих  красу  від  неї  впала  тінь,
                             Для  чого  конкурентка  тут  така?
                             Не  чули  її  жалісних  молінь,
                             Вже  із  ножем  тягнулася  рука.

                             Мовчав  ірис  задуманий  в  саду,
                             Та  все  ж  терпець  йому  таки  урвався,
                             Мечами  він  відвів  всю  ту  біду,
                             Ще  й  схоже  у  троянду  закохався.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717784
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 12.02.2017


Нора2

К сыну

Ты  смотришь  на  меня  
Своими  карими  глазами,
Мне  в  жизни  нет  милее  дня
Чем  созерцать  тебя  часами.
Твой  голос,  словно  ручеёк,
Журчит  хрустальною  струною.
Я  так  люблю  тебя,  сынок!
Живу  я  к  Господу  мольбою,
Чтоб  дал  мне  сил  и  мудрость  дал
Тебя  от  бед    оберегать,
Чтобы  терпение  послал
Воспитывать  и  наставлять.
Ты  просто  рядом  посиди,
Побудь  со  мной  ещё  немножко
Что  ждет  тебя  там  впереди,  
Мой  непоседа,  моя  крошка...
Расти  на  радость  всем,  малыш:  
Здоровым,  крепким  и  счастливым,
Для  мира  будь  всегда  открыт
И  ангелами  ты  хранимый!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717774
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 12.02.2017


НАДЕЖДА М.

Краса душі в словах…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4_eDHYyN96o[/youtube]
Таке  у  нас  життя  все  ж  дивовижне:
Сміємося,  то  плачемо  навзрид.
Від  радості  й  печалі  бува  слізне.
Все  ж  дякуєм  його  за  різновид.

Захочемо  -  і  будемо  щасливі:
Радіємо,  буває,  від  дрібниць.
Утішать  нас  завжди  слова  ласкаві-
Не  часто    дістаємо  їх  з  скарбниць.

Нерідко  замість  слів  нам  скаже  погляд,
Очей  чиїхось  дивна  глибина.
І  ти  уже  щаслива  з  ними  поряд,
Бо  знаєш,  що  в  цім  світі  не  одна.

Але  боюсь  тих  слів,  що  причаїлись,
Коли  тримають  камінь  у  душі.
Не  хочу,  щоб  мені  такі  зустрілись.
Як  їх  пізнать  в  життєвій  метушні?.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717756
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 12.02.2017


ГАЛИНА КОРИЗМА

БОЖЕ, ЙОГО ВБЕРЕЖИ

Юний  хлопчина  з  вогником  в  серці,
Мрій,  як  без  меж  океан!
В  тебе  на  долю  випало  в  герці
Стати  навстріч  -  ворогам.

В  тебе  ще  стільки  всього  непочато,
Юність,  кохання  -  тримай!
Вибір  у  мене,  -  сказав  він  завзято  -
Це  боронити  мій  Край!

Знов  в  Україні  московська  навала.
Ось  вже  сімнадцятий  рік!
Вік  електронний,  космічний,  -  що  правда,
В  світі  абстрактності  збіг.

Знаю,  що    роду  -  нема  переводу,  -
Я  замість  тих,  хто  поліг!
Юний  хлопчина  вірність  народу
В  серці  своєму  зберіг.

В  нього  ще  будуть  забави  й  кохання,
Тихі  в  гаю  вечори.
Тихо  шептала  лиш  мати  до  рання:
Боже,  його  вбережи!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717723
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 12.02.2017


Надія Карплюк-Залєсова

РОЗПРЯГАЄ ЗИМА КОНЕЙ БІЛИХ

Розпрягає  зима  коней  білих,
Запрягає  весна  вороних
По  засніжених,  ще  причманілих,
По  дорогах,  зухвало  німих.

Бавлять  коні  свій  стриманий  цокіт,
Їм  би  ходу...  Нехай  йому  грець  !
А  зима  у  криштАлевий  докір
Їм  у  гриви  вплітає  терпець

В  ожеледицю  б"ються  копита,
Крешуть  іскру  в  просвітлену  рань,
Буде  рястом  сповита,  сповита
Березнева  притомлена  даль

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717663
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017


Виктория - Р

Холодний лютий

[b][i][color="#0040ff"]Холодний  лютий
В  чоботях  взутий.
З  овчини  кожух
М'якенький,  мов  пух.

Ліси  -  в  заметах,
В  срібних  корсетах,
У  сніжних  шатах
Біленькі  хати,

Стовпом  блідим
Йде  в  небо  дим.
Рясніють  зорі,
Мороз  надвОрі.
11  02  2017  р  
Вікторія  Р
[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717652
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017


Дідо Миколай

Черемхи опалі листки

Я  ніс  тобі  охапок  черемшини,
А  соловейко  шпарив  із  гаїв.
Неначе  вчора  там  біля  хатини…
Юначі  роки  виринули  з  снів.

Я  вів  тебе  за  руку  наче  паву,
М’які  під  ноги  слались  спориші.
У  мріях  наших  малював  уяву,
І  нам  було  так  тепло  на  душі.

Пройшли  роки,  відгомоном  події,
Журавлики  удалеч  понесли.
Які  ж  були  тоді  ми  молодії…
Та  вже  стежки  травою  поросли.

В  тебе  сім’я  давно  і  в  мене  діти,
І  дітки  є  у  наших  вже    дітей.
А  серденько  продовжує  щеміти,
І  знов,  як  вчора  шпарить  соловей.

                         Приспів:
О,  роки  мої,  молодії,
Розсипані  в  них  пелюстки.
Не  мучте  мене  лиходії,  
Черемхи  опалі  листки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717651
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017


Надія Карплюк-Залєсова

ПРИЙШЛА ЗОСЯ ДО ПОПА…

Пішла  Зося  до  попа  душу  освятити,
Бо  прийшла  така  пора,  що  несила  жити.
-  Святий  Боже,-грішна  я...  Спаси  мою  душу,
А  вам,  отче  пресвятий,  виказати  мушу  :
Маю  Ганю  попід  пліт,  -  ми  межу  вгорала...
Так  і  буде...  метрів  три  !  Ледь  жива  зостала!
Трохи  патла  їй...того...  привела  в  порядок,
Де  ж  з  такими  -  то  людьми  буде  в  нас  достаток  ?
А  в  Марисі  ,-  в  другий  бік,  яйці  позичала-м...
Святий  отче,  я  до  них,  -  там  курчє  скричало  !
Вже-м    дала  їй  яйци  ті  !  Їж  сама,  потворо  !
Я  ж  ти  зичу  свіже  всьо,  старезна  розворо  !
Ну,  а  то-таки  на  днях,  ще  є  гріх  -  останній...
Маю  трохи  талану...  вірші  пишу  файні.
То-м  пішла  у  інтернет  :  пишут  люди,  пишут,
Звут  варяти  до  війни,  най-си  того  лишут  !
Так-то  тисне  тут,  болит...  кілько  ідіотів
Наплодилося...  Нащо  тілько  "  патріотів"  ?
Бездарі...  ну,  аж  кишить,  ще  й  тупі  писаки...
А  поети,  так,  як  я  ,  вибачте,  до....
Ще  їм  грошенят  дают...в  валюті,  немало  !
Бездарям  тупеньким  -  зась  !  Їдрі  їхню  маму  !
Святий  отче,  відпустіть...  в  святості  -  несила  ,
Знаю,  отче,  грішна-м  я  ...Я  ж  не  деревина  !
-  То  не  жарт,  пані  Софі,йдіть  до  терапевта,
Бо,  як  тисне  в  грудиНі...  то  хвороба  вперта.
Пішла  Зося  з  понеділка  ,  ще  гріхів  вхопивши,
Та  й  до  пана  терапевта,  хабар  положивши...
-  Прошу  пана  лікарняне,  бо  болит-ми  файно...
І  вмикає  диктофон  -  висповіді  тайну...
Слуха  лікар  то  усе,  мудрий  вигляд  корчить,
У  науку  все  кладе,  а  Зося  все  квокчить:
Скажіт,  пане,  не  мовчіт...  може,  безнадія  ?
-  Мені  шкода,в    вас,  Софі,...  звіринокардія!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717646
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017


Віктор Ох

Орнамент (V)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xJ3VpY4543A[/youtube]
------------------------

Зелений  хміль  родючістю  буяє.
Горять  червоним  хрестиків  вогні.
Добром  лелека  білий    наділяє.
Птахи  літають  в  синій  вишині.

Засіяної  ниви  прямокутник
уздовж  прямої  лінії    землі.
Знак  сонця  –  коло  –  котиться  нечутно.
Трикутниками  гори  вдалині.    

Тече  рікою  лінія  хвиляста.
Лежить  в  гнізді  відродження  яйце.
Священна  птаха  –  півень  зозулястий  -
кидає  виклик  павичам  в  лице.

В  орнаменті  магічному  оцьому
є  вхід  і  в  Небо,  і  у  Нижній  Світ.
В  мистецтві  споконвічному  святому
магічний  сенс  і  символічний  заповіт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717644
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017


Нора2

Вы говорите не умею я прощать


Вы  говорите  не  умею  я  прощать,  
Что  обижаюсь,  злюсь  и  ненавижу
Всех  тех,  кто  родину  мою  сумел  отжать?!
Не  знаю  вновь  её  увижу…
Да,  признаю,  возможно,  так…
Я  до  сих  пор  не  отпустила,
В  душе  моей  всё  тот  же  страх,
Который  я  не  позабыла.
И  хочется  бежать...  Куда?
Где  светлая  моя  дорога?
А  что-то  новое  начать
Мне  не  даёт  души  тревога.
И  неустанно  лишь  молюсь,
У  Бога  я  прошу  прощенья,
Словно  сама  с  собой  борюсь,
Живу  одним  самовнушеньем.
Но  только…  всё  это...  слова...
В  душе  моей  горит  укор,
Он  не  даёт  вперёд  идти,
Звучит  в  судьбе,  как  приговор!
Вы  говорите  я  должна
Из  сердца  вырванный  кусок
Забыть,  молчать  и  разорвать…
И  в  этом  вся  моя  вина?!
О,  как  же  я  хочу  кричать,
Так  громко,  сколько  и  нет  сил!
Чтоб  научиться  мне  прощать,
Как  Бог  когда-то  нас  простил…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717637
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017


Шостацька Людмила

СПІВОЧА ПТАШИНА

                                                           Сонячній  поетесі
                                           НАДІЇ    БАШИНСЬКІЙ

                                 Співоча  пташина  щодня  тут  співає.
                                 Здається  земна,  ще  сама  не  літає.
                                 А  цей  голосок  заворожує  враз,
                                 Щасливим  стаєш  від  чаруючих  фраз.

                                 Тут  квітки  розмова  і  шепіт  вітрів,
                                 Волошка  блакитна  і  мак  майорів.
                                 Кохання  нестримне  на  крилах  летить
                                 І  хочеться  так  зупинити  цю  мить!

                                 Скупатись  у  дощику  гарних  пісень,
                                 Усім  розповісти  який  гарний  день.
                                 Пробігтись  до  річки,  звернути  в  лісок,
                                 Усюди  звучить  її  спів-голосок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717639
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017


Східний

Коханій

                 

Осіннім  дощем  напишу  я  листа,
І  небом  відправлю  у  білій  хмарині.
- Люблю  і  кохаю!  –  прийми  ці  слова,
Що  сяють,  мов  зорі,  в  небесній  долині.

За  обрій  відправлю  цей  з  осені  лист,
Що  хочу  тебе  цілувать  до  нестями.
Ти  там,  десь  далеко,  а  я  за  вікном
Ділюся  своїми  в  цю  мить  почуттями.

Прошу,  зустрічай  ці  осінні  дощі,
Відчуй  між  словами  із  крапельки  дотик.
Стою  я  зігрітий  у  мокрім  плащі,
І  бачу  тебе,  неповторну,  навпроти.

А  ще  я  прошу,  напиши  й  відпусти
Свої  почуття,  я  їх  стріну  з  вітрами.
Тебе  у  краплині  цій  хочу  знайти,
Ти  поряд,  ти  близько  з  своїми  думками.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717632
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017


Lana P.

СОРОМИТЬСЯ МОРЕ…

Соромиться  море…  Десь  там,  на  причалі,
Вихлюпує  гордо  таємні  жалі.
І  б’ються  об  берег  неспиті  печалі,
Швартуються  в  гавані  мрій  кораблі.

Розбурхані  хвилі  лупцюють  канати,
Вдаряються  в  судна,  зникають  на  мить,  
Юрбою  стараються  час  наздогнати,
А  море  на  них  так  сердито  кричить…

Чубаті  загострюють  в  галасі  вістря,
Атаками  в  наступ  ідуть  до  землі,
Аж  пил  водяний  вилітає  в  повітря  —
Заплющує  море  очиці  в  імлі.

Розмиті  пісками  в  обіймах  прибою,
У  жвавих  струмочках  відлуння  шумить,
Виходять  смиренно  з  життєвого  бою,
А  море  у  штилі  встидливо  мовчить.

Ховає  під  небом  натомлені  писки,
Ніяково  зирить  під  вигином  брів,
Розкидує  сонячно  західні  блиски,
Розгублене  серед  приблудних  вітрів…

Сумні  береги  розтасовують  води,
Рум’янцем  спалахує  обрій  надій,  
А  чайки  крикливі  ведуть  хороводи  —
Соромиться  море  нестриманих  дій.                                30/05/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717626
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017


Лана Семицвітна

Бабье лето

Осень  сердце  холодом  задела,
Залила  слезами  как  дождем,
Чтоб  опала  радость  захотела,
С  желтым  и  безжизненным  листом.
Оторвался  лист  и  пал  на  землю  -
Больше  в  жизни  ничего  не  ждал.
Прошептал  земле:  «Теперь  я  дремлю»
И  дождем  прохладным  зарыдал.
В  час,  когда  в  душе  застыла  осень,
Мне  казалось,  что  я  на  земле.
Теплый  ветер  вдруг  меня  подбросил,
Лист  увидел  лучик  в  синеве.
И  душа  влетела  в  бабье  лето,
Время  скуки  вдруг  остановив,
Дав  понять,  что  много  не  допето,  
И  душа  запела  все  забыв.
За  бабье  лето  шлю  поклон  природе,
Глазам  влюбленным  -  за  полет  души,
Судьбе,  что  в  утомительном  походе
Настигла  счастье  –  вышла  из  глуши.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717615
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017


Олександр ПЕЧОРА

Якби ж, неначе ті воли…

Якби  ж,  неначе  ті  воли,
усі  добродії
в  один  бік  воза  потягли
на  толк  народові.

За  казематом  –  каземат…
Всі  хочуть  краще  жить.
Та  головне  –  не  ласий  шмат,
а  те  –  кому  служить.

Уперто  битим  шляхом  йду,
умитий  зливою.
Стрічаю  лихо  і  біду,
та  все  ж  –  щасливий  я.

Чи  ти  поет,  чи  журналіст,
хоч  з  усіма  дружи,  –
за  гріш  в  політику  не  лізь,
добру  завжди  служи.

Мистецтво  витягнуть  воли…
Чи  в  тому  рація?
Найбільш  бентежить  і  болить:
чи  буде    н  а  ц  і  я  ?

2004

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717612
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017


perebendya

Схаменіться!

Казнокради  продажнії,із  трибун  папуги,
Ради  грошей  лиш  єдиних  всі  ваші  потуги!
Промивають  людям  мізки  вони  балачками,
Всяк  час  мелють  язиками-не  прийдеш  до  тями..
А  тим  часом  до  народу  лізуть  у  кишені,
А  впіймаєш,-сам  не  радий,загризуть,-скажені..
Та  самим  вже  й  гризти  ліньки,пишуть  лиш  заяви
І  для  них  кусають  зрячих  їхні  вовкодави..
Ті-за  кістку,що  їм  кинуть  ,  скорі  до  розправи-
По  замовленням  із  верху  відкривають  справи..
Суду  чесного  немає,є  театр  вистави..
А  сценарій  до  вистави  пишуть  кнопкодави..
І  самі  ж  ми  обирали  усе  це  болото,
Звідки  ж  нечисть  та  взялася?Звідки  ти  ,сволото?
Ви  ж  були  такі  рідненькі,блакитно-жовтенькі,
Більше  всіх  ви  обіцяли  зробити  для  неньки.
А  як  тільки  повсідались  на  місця  тепленькі,
Звідкись  враз  з"явились  статки  у  них  чималенькі.
Обіцянки  всі  забулись,про  що  тут  розмова,  
Вони  ж  обрані  народом-держави  основа..
А  від  тих  кого  позбулись  їх  різнить  лиш  мова,
Та  погляньте  на  їх  дії-справжнісінька  змова..
Так  чіпляються  бідненькі  за  місця  у  Раді,
Один  одного  з  піару  винуватять  в  зраді..
То  для  чого  ,сучі  діти,  ми  вас  обирали?
Щоб  чу́бались  між  собою?Брехали  і  крали?
Та  зробіть  же  для  народу  ви  хоть  щось  ,падлюки!
А  у  тих  хто  в  нього  краде-хай  відсохнуть  руки!
Ой  ,прокинеться  країна,  люди  все  побачать,
Схаменіться  краще  самі,  -потім  не  пробачать!
Послухайте  слова  мої́,вважайте-пророчі:
Час  настане  і  народу  відкриються  очі..
Брехуни  з  ворами  згинуть,згинуть  кнопкодави!
Вирве  народ  тую  погань  із  тіла  держави!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717566
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017


Нора2

Когда закончится война

Когда  закончится  война,
Утихнет  боль,  и  страх  в  глазах,
Заколосится  вновь  земля
В  своих  садах,  полях,  лугах.

И,  может,  я  вернусь  домой,
Святую  степь  поцеловать:
Дышать,  дышать  землёй  родной,
Кричать  от  счастья  и  рыдать.

Тогда  смогу  взглянуть  в  глаза
Всем  тем,  кто  слышал  между  строк,
Как  плакала  моя  душа,
Покинувши  родной  порог?!

Когда  закончится  война,
Я  стану  крепче  и  мудрей!
Взыщу  тогда  любовь  сполна
В  скитаньях  проведённых  дней,

Что  я  молитвами  жила:
За  мир,  погибших  сыновей,
За  кров,  что  не  уберегла,
И  плач  надрывный  матерей.

Когда  дохнёт  на  землю  Бог,
Виновников  найдёт  вина.
Прольётся  свет  на  тень  тревог  -  
Тогда  закончится  война…

11.02.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717581
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017


НАДЕЖДА М.

Літнє різнотрав*я…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aDAK8yJyytY
[/youtube]


Зіткало  літо  полотно,
Прослало  серед  степу.
Дивує  фарбами  воно...
А  на  душі  так  тепло!

Із  ситцю  дивний  килимок.
Тендітні,  ніжні  квіти.
О  скільки  він  приніс  думок,
Що  можуть  ще  зігріти!

Думки  мережені  мої!
Зберу,  щоб  не  згубити.
Вплету  у  них  слова  твої,
Любов"ю  оповиті.

Впаду  на  росяну  траву,
І  задивлюся  в  небо.
І  зрозумію,  що  живу,
Думками  лиш  про  тебе.

А  небо  тонкий,  ніжний  шовк,
І      ніжний  промінь  сонця,
Води  джерельної  ковток,
Росточок  у  долоньці.

Ось  з  чого  зіткані  думки!
Вдихаю  запах  квітів.
Мого  життя  це  сторінки...
Вони  для  мене  ліки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717585
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017


Віталій Назарук

ВІРШ БЕЗ МУЗИ

Оце  той  вірш  –  отой  один,
Що  я  писав  вночі  без  Музи.
Його  колись  візьмуть  у  клин
І  віднесуть  моїй  подрузі.

Бо  в  ньому  радість  і  печаль,
І    шарм  душі,  і  безнадія…
Тут  рідний  дім,  тут    мій  причал
І  доля  зраджена  –  повія…

Переплелось  у  ньому  все:
Сиве  волосся  і  ожини,
Тут,    і  еспресо,    і  глясе,
Тут  і  поминки  й  іменини…

Оце  той  вірш  –  що    одинак,
Родився  першим  він  без  Музи…
Таких  багато  є  писак,
Проте  не  всі  напишуть  блюзи…

Пора  вже  думати  над  тим,
Як  маю  жити,  що  писати…
Щоб  не  пускати  в  очі  дим  -
Лише  добро  нести  до  хати…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717536
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017


Виктория - Р

О, жінко!

[b][i][color="#ff00ae"]О,  жінко!  Ти  -  окраса  сьогодення,
Красою  обдарована  сповна.
В  тобі  живе  вогонь  мого  натхнення,
У  тебе  закохалася  й  весна...

О,  жінко!  Ти  -  окраса  мого  дому,
Ти  -  доленосна  зірка  на  путі...
Ти  -  сила,  що  лікує  біль  і  втому,
Ти  -  світла  радість  у  моїм  житті.

О,  жінко!  Ти  -  і  щастя  й  божевілля,
В  душі  моїй  ти  -  лагідний  мотив...
Твоя  любов  -  це  приворотне  зілля
Та  ліки  від  моєї  самоти.
10  02  2017  р  
Вікторія  Р
[/color]
[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717513
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 11.02.2017


Касьян Благоєв

Арабески, 43


   (сповідуючи  Хайямове)

169*  що  буде  там  –  ніхто  тут  не  пізнає  

Не  один  я  питав,  не  мені  одному
Так  ніхто  й  не  сказав,  показавши  в  пітьму,
Хто  із  тих,  що  навічно  пішли  з  цього  світу,
Повернувся  назад?  Чи  зустрівся  кому?..


170*  можна  прожити  життя.  можна  провести  в  чеканні

Ми  шукаємо  вперто  доріг  до  небес,  –      
Мовчазні  і  байдужі  не  скажуть:  «Воскрес
Цей,  що  вірив  у  дні  після  смерті  на  небі!».    
Не  марнуй  час  земний  –  бо  немає  чудес.


171*  далеко  ті,  хто  правду  може  знати…

Я  блукав  по  життю,  правд  і  істин  шукав,
В  чім  буття  нагорода,  в  чім  смерті?!  –  благав,
Та  живі  не  пізнали  ще  суті  земного,
А  хто  вмер  –  не  воскрес,  щоб  я  в  них  запитав…


172*  все  ж  повірю  Хайяму:  не  варто  питати  у  неба

Хто  мені  відповість,  чи  зустрів  він  хоч  раз
З  тих,  хто  в  вічність  пішов,  жив  і  вмер  серед  нас  –  
Не  вертає  земля,  не  віддасть  їх  і  небо
Ні  за  гірку  сльозу,  ні  за  гори  прикрас…
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717503
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 11.02.2017


Касьян Благоєв

Октава 6-та. (Рознесене вітром)


*  чи  жарти  Творця,  а  чи  мудрості  дивні  моменти?..

Парадокси  життя  і  природи  земні  парадокси:
Квіти  гарні,  красивії  добрих  плодів  не  приносять.

*  не  торкайся  ти  фарб,  якщо  голосу  неба  не  чуєш

Марно  малює  в  натхненні  художник  
                                                                                                           пензлями  гілочку  вишні,
Так  і  не  змігши  відчути  душею  подиху  вітру  і  тиші.

*  з-під  рук  майстрів  поганих  довершене  не  родиться  

Вчили  древні  древніх:  виріб  досконалий
Ще  не  вийшов  з  рук  невмілих,  черствих  і  недбалих.

*  судді  недовіра    гірша  обману  й  неправди

Негідно  не  вірити  людям,  коли  зустрічаєш  їх  вперше.
Достойний  сім  раз  перевірить,  коли  правий  суд  схоче  вершить.
----
----
*  найбільше  помилиться  той,  хто  нічого  не  робить

Десь  стрімкі  меридіани,  в  бурях  –  паралелі,  –  
Ще  ніхто  не  спотикався,  лежачи  в  постелі.

*  схожі  дурень,  що  мовчить,  і  занадто  чесний

Наше  глупство  тим  і  славне,  що  росте  із  мудрості:
Навіть  чесніть  через  міру  –  як  посестра  дурості.

*  «хто  питає  –  той  не  дурень»

Так  буває,  Касьяне:  спитати  –  то  сором  на  мить.  
Та  не  вчитись,  не  знати  –  це  сором,  з  яким  вік  весь  жить.

*  і  цим  возвеличиш  свій  рід

Навчись:  перед  гідним  і  мудрим,  а  ще  перед  жінкою  ти
Не  бійся  схилитись  в  поклоні  –  це  честі  додасть  висоти.
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717488
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 11.02.2017


Надія Башинська

ПОВИЛАСЯ СТЕЖЕЧКА ПОЛЯМИ…

Повилася  стежечка  полями,
колос  наливають  тут  жита.
В  них  волошки  і  ромашки  квітнуть,
маків  цвіт  дарують  їм  літа.

І  спориш  росте  тут  край  дороги,
наші  він  слідочки  рахував.
Разом  з  нами  він  збігав  до  річки,
ніжним  білим  цвітом  розцвітав.

А  та  річка,  гомінка  й  весела,
хвилями  хлюпочеться...  Стрімка.
Ой,  яка  ж  ти,  річечко,  грайлива!
Ой,  яка  ж  ти,  річечко,  дзвінка!

Й  досі  там  під  лісом,  на  галяві,
Невеличка  яблунька  росте.
Яблука  великі  та  рум'яні
наливає  сонце  золоте.

Запашні  вони  та  соковиті
з  пишних  віт  просилися  до  нас.
Пахли  м'ятою  і  теплим  літом
залишився  в  них  дитинства  час.

Я  піду...  піду  по  тій  стежині,
колосяться,  як  тоді,  жита.
В  них  волошки  і  ромашки  квітнуть,
маків  цвіт  дарують  знов  літа.

Тут  моє  дитинство  залишилось,
відшукати  б  поміж  трав  сліди.
Допоможуть  яблука  рум'яні
споришеву  стежечку  знайти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717483
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 11.02.2017


Польова Ромашка

Поезія

Поезія  як  трепетна  молитва.
Поезія  як  формула  любові.
Прискорено  тремтять  сердечні  ритми,
Життя  душі  відлунює  у  слові.

Поезія  як  засіб  спілкування.
Поезія  як  погляд  в  синє  небо.
А  як  іще  сказати  про  кохання?
А  як  іще  приходити  до  тебе?

Поезія  як  Світле  Воскресіння.
Поезія  як  торжество  надії.
Розквітне  едельвейсом  між  каміння.
В  шовковості  навік  не  спопеліє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717466
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017


Світлана Ткаліч

Зимовий вечір

Дню  навперейми  поспішає  вечір,
Стежиною  поскрипує  зима
І  дуб  старезний  обрій  вклав  на  плечі,
І  скрипотить  в  задумі  жартома.

Заграва  макоцвітом  розлилася,
Окраєць  сонця  ледь-ледь  вигляда,
У  кудлах  верховіття  уляглася
Вже  перша  зірка,й  в  шибу  загляда.

І  димарі  кужіллям  задиміли,
А  хвірточки  застужено  скриплять  -  
Господарів  своїх  з  роботи  стріли.
З-за  рогу  місяць  вийшов  погулять.

Мороз  гіпюр  розкачує  по  вікнах
І  місячно  підморгують  шибки,
І  вклався  холод  у  патлатих  вітах
Й  до  ранку  буде  спати  залюбки.

І  все  село  в  натомі  спочиває.
Завія  проблудилася  з  мішком
І  жменями  легенько  засипає
Вчорашній  слід  на  стежичці  сніжком.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717440
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017


Світлана Ткаліч

У парку

Стежки  співають  різними  тонами
У  шурхоті  замерзлих  підошов
І  горобці,зібравшись  табунами,
Обцві-цвірінькують  чутки  дібров.

Земля  покрита  сніжним  самоцвітом
І  сплять  кущі  по  пояс  у  снігах.
Задублий  вітер  ледь  колише  вітом
І  тягнеться  поземка  по  ногах.

В  перуки  сніжні  одяглися  іви
З  волоссям,що  спада  до  самих  ніг
Й  синичок  чути  рідкі  переспіви,
І  тихий  шелест  знічених  доріг.

Край  парку  зашарілись  горобини:
Все  в  білому  -  і  лиш  вони  такі
А  поруч  в  хутро  вкутались  ялини
Як  спомин  літа  у  оцій  юрбі.

Ось  блискавкою  білка  прошмигнула,
Шишки  збива  з  ялини  і  гризе.
Ворона  чорним  розмахом  гайнула.
Мороз  неквапом  між  дерев  повзе.

Ті  стогнуть  невдоволено  гілляччям,
Зубами  в  верховітті  цокотять,
Та  горобини  поглядом  гарячим
Зігріти  їх,схолоджених,хотять.

Я  набираю  в  руки  снігопуху
І  розкидаю  блискітки  вгорі.
Сміюся...І  від  гамору  щодуху  
Злітають  в  різні  боки  снігурі.

Всі  поспішають  у  щоденних  справах
І  аж  нікому  діла  тут  нема
До  пейзажів  що  і  зліва  й  справа
Нам  гаптує  сніжниться-  зима.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717444
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017


горлиця

СВОЄ КОРИТО!

Чого  плюєш  у  батьківське  корито,
Клянеш,  що  це  не  золотий  баняк.
Що  ти  зробив,  щоб  краще  було  жити,
Крім  нарікань,  що  в  хаті  все  не  так!  

Прокляв  людей  і  проклинаєш  Бога,
Бо  бач,  тобі  попав  не  той  кусок,
Чекаєш  ,щоб  прочистили  дорогу,
Щоб  ти  зажив,  як  заповів  “  пророк”.

Ану  і  ти  візьми    у  руки  зброю,
У  пекло  йди  і  за  свій  край  воюй!
Плече-в-плече  обороняй,  відстоюй
Оте  “корито”,  а  не  в  нього  плюй!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717424
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017


Олекса Удайко

КОЛОРИТИ МИРОТОЧНОЇ ЖІНКИ

             [i][b]В[/b]  алентин  –  по-грецьки  сила,
             [b]А[/b]  тланти  –  наші  мужики!
             [b]Л[/b]  еліяти  усе  ж  просили
             [b]Є[/b]  лейну  святість  нам  жінки.
             [b]Н[/b]  ам  же  без  святості  не  жити:
             [b]Т[/b]  ака  планида,  кров  така!
             [b]І  [/b]  святість  ту  несе  по  світу
             [b]Н[/b]  адійна  жінчина  рука…
             [b]А[/b]  нам,  мужчинам,  треба  знати  –
             [b]М[/b]  инать  не  слід  своєї  хати!  [/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/m_-sz5ZBNoc[/youtube]
[i][b][color="#ad11a3"]Рожевий  Ранок…  Доторк  сонцем  плоті,  
Глибокий  вдих  цнотливої  краси…
О  ранку!  Видих  молитов  і  млості  –
Свій  колорит  –  у  дійство  запроси…

Вдихни  у  жінку  непотайну  силу,
Щоб  та  відчула  розкоші  пещот,
Які  б  вона  відчула  –  не  просила,
Які  б  були  любові  приворот…

Нехай  квітують  манії-прилюди  
Благословенної  Всевишнім  гри  –
Флюїдо-мироточної  остуди…
Та  все  гірке  й  солоне  прибери!

І  хай  у  жатті  не  приндяться  обжинки  –
В  Любові  вічній  не  бува  кінця…
Між  кольорів  –  найкращий  колір  жінки
Той,  що  веде  із  темні  до  вінця…

Шануймо  ж  те,  що  любомудрим  Богом
Дано  нам,  грішним,  прісно,  на  віки...
Щоб  привселюдно  йти  –  не  перелогом,
Дорогу  ту  хай  вкажуть  маяки…

Вони  усі  в  небесному  велінні,
В  грайливім  шумі  чистої  води…  
Бо  в  нас  нема  дивнішого  створіння,
Як  жінки  мироточної  сліди!*[/color][/b]

______
*Тут  –  як  наслідок,  унаочнення.  

10.02.2017[/i]

Всяк,  кого  цікавлять  секрети  чоловічого  довголіття,
дослухайтесь  до  секретів  китайської  медицини  ТУТ:

[youtube]https://youtu.be/wxLNFK2hNL0[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717408
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017


Дідо Миколай

Країна помирає

Живемо  вдома,  як  старці,
Як  коні  жили  гробим.
І  маєм…  дулю  у  руці,
Бо  на  чужинця  робим.

Потрібна  сперма…  сурогат,
Штурмують  ,  як  істоту.
Плює  у  душу  супостат,
Піди,  знайди…    роботу.

Всі,  як  худоба  мовчимо,
ТВ  свого  ж  не  маєм.
У  хали  все,  ми  ж  терпимо,
Плюють  у  вічі  витираєм.

В  лікарнях  вата…  стрептоцид,
Тарифи  знов  зростають.
Скажіть  хіба  не  геноцид?
Нас  з  хати  вимітають.

Украли  г.ди  все  майно,
Мільонні  статки  мають.
Знов  пракурлори  у  АТО,
Солдатів  зневажать.

А  св.ні  товстії  зади,
В  Гаваях  парять  в  бані.
Нас  знов  з  тітушками  менти,
Товчуть,  як  на  Майдані.

В  Верховній  зРаді  чужаки,
В  Кабміні  іноземці.
Перевелися  козаки,
Як  ті  кроти  в  підземці.

Ми  русичі  є  не  скоти,
Вкраїна  помирає…
Пора  проснутися…  брати!
Нас  н.чисть,  зачищає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717403
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017


Дідо Миколай

Слово пробуджує світ

Слово  пробуджує,  слово  нас  будить,  
Слово  рушій  для  людини…  як  гніт.
Слово  засуджує,  слово  остудить,    
Слово  примирює  захід  і  схід.

Слово  скеровує,  слово  підкаже,
Слово  колюче  буває,  як  глід.
Слово  врятовує,  нас  загартовує,
Слово  холодне  буває,  як  лід.

Слово  буває  гаряче  й  разюче,
Слово  звичайне  то  задумки  плід.
Слово  буває  палке  і  жагуче,
Слово  лишає  в  душі  кожній  слід.

Слово  буває  від  мами  і  враже,
Слово  на  варті  стоїть  для  воріт.
Слово  націлить  нас,  путь  нам  укаже,
Слово  то  предків  моїх  заповіт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717395
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017


majra

Замерзла тиша …

Замерзла  тиша  в  мене  за  вікном,
Стовпами  дим  здіймається  угору...
Земля  сповита  білим  полотном,
Під  снігом  спить  у  цю  зимову  пору.

Сніжинками  запорошило  час,
В  полон  узяв  мороз  бурхливі  ріки...
Зима  спішить  переконати  нас,
Що  біле  царство  створено  навіки!

Але  ж  я  бачу  кольорові  сни,
Як  оживають  візерунки-квіти!..
Хто  ще  бажає  в  гості  до  Весни?
Давайте  разом  їй  пошлем  привіти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717296
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 10.02.2017


палома

НЕРОЗКВІТЛІ КВІТИ

 

До  Тебе  і  метеликом,  і  квітом
Первинним  ніжним,  наче  пектораль
На  груди  змучені,  свинцем  побиті…
Зболіле  серце  рве  стражденний  жаль,
Як  тими  пелюстками  кров  спинити?..

Зима,  весна…  надії…  третє  літо
З  корінням  вириваються  гілки…
Не  буде  на  тім  місці  диво-  квіту  –    
Тужливі  груди  скровлені  в  дірки,
Лиш  голуб  крилами  боронить  віти…

Незрілі  пуп’янки  додолу…  Діти...

                                 (8  лютого  2017)
                                 (с)  Валентина  Гуменюк

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717284
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017


Зоя Журавка

ПОНІВЕЧЕНЕ ТІЛО

Жахіття  з  війни...мати  наполягла,  щоб  труна  з  тілом  сина  була  відкритою...на  це  нестерпно  дивитись...бо  це  ж  уся  наша  Україна  сьогодні  знівечена,  зболена,  мов  суцільна  рана...


Понівечене  тіло  у  труні...
Немає  рук,  ноги  і  вуха.
Які  ж  він  муки  пережив  страшні...
Розповідай,  про  нього  мати  слуха.
Яким  хоробрим  був  в  бою
І  завжди  був  надійним  другом.
А  на  війні,  був  першим  у  строю...
Тепер...  все  шкереберть,  все  кругом.
Лишився  біль...і  він  на  все  життя,
Не  забинтуєш  серця  кровотечу.
У  небі,  одинокий  птах  кружля
Ніхто  від  смерті  не  впровадить  втечу.
А  мати  тужить...як  це  пережити?
Своє  дитятко  рідне  в  небо  відпустити.
Волосся  рве...вже  й  голосу  немає
І  все  в  душі  холодний  лід  скресає.
Синочку  мій,  візьми  мене  з  собою
Я  колискової  співатиму  з  журбою.
Я  буду  вогником  тобі  дитя  світити
Разом  з  тобою  буду  в  небі  жити.
Нема  вже  сили  слухати  і  бачить
Як  Україна  вся  і  стогне  й  плаче.
Молюсь...О  Господи,  допоможи
Від  смерті  всіх  і  Україну  вбережи!.
Бо  кров  синів  уже  тече  річками
А  злість  у  серці  житиме  роками.
І  вже  той  кат  ніколи  нам  не  буде  братом
Нехай  прокляття    їх  накриють  градом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717278
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017


Шостацька Людмила

МАГНІТНІ ГОРИ

                                           Сумую  так,  мої  привітні,
                           Не  кам’яні  -  якісь  магнітні.
                           Не  відпускаєте  від  себе,
                           Тулюсь  до  скал,  до  ваших  ребер.

                           Впиваюсь  дуба  ароматом  -
                           Стоять  синки  із  зрілим  татом.
                           І  хмари  мчать,  немов  вагони,
                           А  сосни  –  в  небо,  як  корони.

                                           На  ноті  птах  своїй  тривожній  -
                           Пішов  самотній  подорожній.
                           За  ним  слідом  -  вузька  стежина  -
                           Там,  де  подільська  верховина.

                           Ця  первозданність  Товтрів  дивна,
                           Така  душевна  і  безслівна.
                           П’янить  духмяний  запах  квітів,
                           Враз  забуваєш  все  на  світі.

                           Тут  інший  вимір,  стрілки  –  струнко.
                           Про  що  кричиш  з-за  гір  віщунко?
                           Надійний  захист  в  мене  –  гори,
                           За  ними  –  всі  мої  мінори.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717267
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017


Фея Світла

Пригорталось небо до землі…

[i]Спасибі  за  натхнення  Оленці  Жежук
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717108

                                             Небо

Втомилося  небо.  Самотньо  в  зажурі  повисло.  
Уже  не  глибоке  -  безмежність  упала  в  сніги.
Спускалось  донизу,  по  білому  білим…  Навмисно?
І  ріки  німіли  й  таємно  мовчали  боги.  

І  тисячі  рук  піднялись,  щоб  утримати  небо,
І  били  на  сполох,  й  кували  стовпи  ковалі…
А  я  терла  руки  холодні  й  просила:  «Не  треба!  
Воно  ж  пригорнутись  хотіло  давно  до  землі…»  

О.  Жежук[/i]
[youtube]https://youtu.be/xr9ZqexSk5o[/youtube]


[i][b]А  сонце  гукало  до  неба.  
                                                                                       Зостанься!  Куди  ти?!
І  як  мені  бути  без  си́няви  твоїх  очей?
Та  блідло,  проміння   у  хмари  ховаючи.  
                                                                                                                                         Діти  ж!
І  меркло,  огорнене  смутком  зчорнілих  ночей.

Боги  лиш  дивилися...  Жалем  та  сумом  повиті.
Замовкли  пісні.  Полетіли  у  ніч  солов'ї.
Молилися  зорі,  щоб  небо  не  згинуло  в  леті.
Земля  промовляла  до  неба  молитви  свої...[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717249
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017


Радченко

Монолог вітру

Не  хочу  звикати...  Так  вітер
Шепоче:  "  Примарилось  все.
І  я  твої  сльози  знов  витер,
А  пам'ять  напише  есе,
Яке  ще  не  раз  сновидіння
Читатиме  пошепки  й  ти
Почуєш  дощів  сум  й  тужіння,
Й  почуєш  нудний  смак  сльоти.
Не  завжди  й  часу  удається
Зітерти  з  минулого  пил
Й  не  завжди  останній  сміється,
Щоб  знов  повернуть  силу  крил.
Не  хочеш  звикати?  Й  не  треба.
Й  сама  не  помітиш  колись:
Здивуєшся  ти  сині  неба
Й  задивишся  на  падолист".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717244
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017


Ірин Ка

Якби?

Якби  Колобка  не  зїла  Лисиця,
До  чого  тоді  б  він  міг  докотиться?

Якби  клята  миша  хвостом  не  махала,
То  Ряба  мабуть  олігархом  би  стала?

Якби  Білосніжка  не  впала  у  кому,
Зустріла  б  кохання,  вернулась  додому?

Якби  на  город  лопату  дід  взяв,
До  ріпки  тоді  б  він  усіх  не  скликав?

А  бабця  хотіла  не  все  і  одразу,
Й  тим  золоту  рибку  довела  до  сказу...

"Якби?"  Так  часто  питання  це  постає,
Не  гай  марно  часу,  прийми  те  що  є.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717228
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017


dovgiy

ІДУ ДОДОМУ

Зима.  Лютий  місяць  панує  над  нами.
Завірюха  невтомна  мете  і  мете.
Перед  зором  маскує  дорогу  снігами
І  ледь  видне  крізь  темінь  вікно  золоте.

За  вікном  жде  Вона.  Вечірня  година
Розтягнулась  для  неї  немовби  на  рік...
Біля  мене  співає  своє  хуртовина,
Виє  вовком  голодним,  стрибає  до  ніг.

Зараз  прийду  додому  з  полону  дороги,
Обгорну  змерзлі  плечі  сувієм  тепла,
Сяду  в  крісло,  розправлю  натомлені  ноги,
І  нічого  не  треба!  Тільки  б  мила  була

Біля  мене  завжди.  Сиві  прядки  волосся,
Буде  звично  знімати  рукою  з  чола...
Поки  що  я  іду...  Вітер  кидає  клоччя
У  замерзле  обличчя  немовби  від  зла.

Нащо  сердишся  ти?!  Скаженіло  лютуєш,
Ніби  я  перед  Небом  у  чім  завинив!
Я  додому  іду!  До  коханої!  -  чуєш?!
Не  студи  моє  серце,  донизу  не  гни!

Ще  не  час  крокувати  долиною  смерті,
Доки  Муза  моя  розтривожено  жде.
Зі  сторінок  життя  наші  весни  не  стерті.
Не  востаннє  ще  повінь  бузкова  прийде.

Не  вщухає  негода!  Та  ближче  і  ближче
Випливає  із  марева  вогник  вікна.
Зустрічай  мене,  хато!  Мій  рідний  домище!
Ось  подвір'я,  ось  ганок,  а  в  дверях  -  Вона!

Не  вдяглася  у  тепле...  одна  лиш  хустина
На  кофтині  накинута,  падає  з  пліч...
Моя  зірочка  ясна!  Кохана!  Єдина!
Сяють  радістью  очі  мов  зоряна  ніч!

І  позаду  всі  труднощі,  виклики  долі,
Поринаю  у  пахощі  страв  на  столі...
А  Вона,  -  наче  пташка,  -  літає  на  волі!
Так  старається  друга  зігріти  в  теплі.

   9  лютого  2017  р.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717223
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017


Ольга Калина

Сильний біль.

Цей  сильний  біль  пронизує  все  тіло:
Вже    достає  до  самих  -  до  кісток
І  лиш  до  мене,  має  тільки  діло  -
Щодня  я  залишаюсь  з  ним  удвох.

Цей  сильний  біль  усе  заполонив:
Всю  душу,  серце  і  моє  життя
І  так  безжально,  в  сітку  заманивши,
Мене  несе,  так  часом,  в  небуття.

Хоч  сильний  біль,  але  не  підкорюся,  
Боротимусь  -  допоки  я  живу.
Сьогодні  я  душою  загартуюсь.
Його  візьму  в  дорогу  цю  криву.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717217
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017


Людмила Пономаренко

***


Тріщить  мороз,  штовхаючи  паркани
В  замети,  обважнілі  від  снігів,
Де  сосни  в  білосніжних  кардиганах
Вартують  день    з  небесних  берегів.

І  олівці  бурульок    водяних
Малюють    світло  сонця,  що  не  гріє,
І    безмір,    мов  прозорий  льодяник,
Морозно-сніжно    крізь  віки  світліє.

Та  час  торкається  землі  крильми.
Збирає  лютий  в  дужості  зусилля.
І  в  цих  останніх  проявах  зими
Вже  чується  її  крихке  безсилля.

В  теплі  осінніх  ковдр  із  падолистів
Про  відзимки    вже  мріє  первоцвіт.
Якби  не  ця  зима  холодно-чиста,
Чи  знав  би  ціну  веснам  білий  світ?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717208
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017


Променистий менестрель

З'явився в світ

     

Я  в  злоту  осінь  народився
З  бурштинно-червлених  заграв.
У  незнайомий  світ  дивився,
Його  пізніше  розпізнав.

Там  Жеребець  ріка  впадає
У  Конку,  що  аж  до  Дніпра
Несе  вологу  з  водограю,
Хоч  там  долина,  чи  гора.

Тож  "Жеребець"  –  село  так  звалось,
Та  стало  "Кіровим"  поспі́ль.
Тепер  "Таврійське",  назв  чимало...
Тут  чумаки  йшли  в  Крим  по  сіль.

...Ось  журавель  здійняв  відерце,
Де  з  глибини  йшов  холодок.
Не  знав  ще,  де  у  мене  серце,
Та  до  природи  став  ходок.

З  високих  трав  на  руку  коник,
А  по  землі  здоровий  жук.
З  далечини  лунають  дзвони,
Враз,  павутинку  тче  павук...

Все  так  цікаво  в  дивнім  світі  –
З  корови  ллється  молоко?
Тону  в  казковому  я  літі,
Горобчик  смішно  –  скок  та  скок.

А  сонях  аж  до  сонця  в'ється,
Зібрала  квочка  всіх  курчат,
Бо  вітер,  дощ,  грім,  блискави́ця  –
Сховатись  в  дім  прийшов  мій  час.

Там  тісто  біле  рветься  з  діжі,
Бабуся  розтопляє  піч,
Несе  провітрюватись  збіжжя  –
Клопочеться  і  день,  і  ніч.

Зрання  –  дорослі  всі  на  ноги  –
Кому  куди,  а  Бабця  тут.
І  я  надвір  у  світ  з  порогу,
Який  у  загадках,  в  цвіту...

В  садок,  де  червоніють  вишні,
Горох  в  городі,  вздовж  стежин...

Вже  душу  спомин  заколише  –  
Моє  ж  ти  серце...  стережись...

09.02.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717190
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017


Володимир Байкалов

Как умывается божья коровка

Как  умывается  божья  коровка?
Не  угадаете  –  да  очень  ловко!

Заднюю,  среднюю  –  ножкой  об  ножку  -
Трет  не  спеша,  улыбаясь  немножко.

Правую  пару  отмыв  «добела»,
Левую  моет,  опять  не  спеша.

Вот  до  передних  добралась  она.
Ну  и,  конечно,  всему  голова  –
Лапками  трется.  Везде  чистота.

Как  же  увидел  я,  спросите,  где?
Не  угадать  –  на  оконном  стекле!
Ну,  а  улыбку  увидел  во  сне…


Из  ранних  стихов.

Написано  по  настроению,  почти  экспромтом,  наблюдая  сквозь  стекло,
как  умывается  божья  коровка.  Но  менять  ничего  не  хочется,  чтобы  не
потерять  шарм.  Главное  настроение!  Если  Вы  улыбнетесь,  значит  все  в
порядке.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717115
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Краса

(за  мотивами)
Ольга  Шнуренко

Краса  людини  –  це  не  тільки  врода,
Існує  ще  моральна  і  духовна.
Душа  –  живий,  священний  храм  для  Бога,
Фізична  врода  -  не  така  коштовна…

***
Красивым  быть  –  не  значит  им  родиться,
Ведь  красоте  мы  можем  научиться.
Когда  красив  душою  Человек  –
Какая  внешность  может  с  ней  сравниться?

Омар  Хайям

***
Ольга  Шнуренко
(переспів)

В  одне  вікно  дивилися  обоє.
Один  побачив  тільки  дощ  і  бруд,
А  інший  -  листя  молоде  й  траву,
Блакитне  небо  і  весну  ясну.
В  одне  вікно  дивилися  обоє…

***
В  одно  окно  смотрели  двое.
Один  увидел  дождь  и  грязь.
Другой  —  листвы  зелёной  вязь,
весну  и  небо  голубое.
В  одно  окно  смотрели  двое.

Омар  Хайям
http://fit4brain.com/7071

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717113
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017


Людмила Пономаренко

Про літа

                                                                           "Навіщо  ж  старість  
                                                                             нам  дана  свята?"  
                                                                               Надія  Башинська
                                                                                                     
Коли  про  плин  життя  нагадують  літа
І  спомини  душі  торкнулись  сумом,
Частіш  тебе  не  відпускає  дума:
«Навіщо  ж  старість  дана  нам  свята?»

І  щось  нове    шукає    наша  сутність,
Хоч,  зазвичай,  і  відповідь  відома,
Як  істина,  у  всі  часи  вагома,
Про  милість  Божу  на  твою  присутність.

У  двері  старість  стукає  не  всім,
Для  підсумків  не  кожен  має  миті.
Нехай  збираються  роки  прожиті
Твоїм  багатством  у  притихлий  дім.

Попри  незвіданість  відпущеної  долі
Вони  дарують  ще  тобі  нагоду
Щоднину  смакувать  як  насолоду
І  сонцем  тішитись  на  видноколі,

Нарешті  взятися  за  те,  чого  не  встиг,
У  неквапливості  дарованої  днини
Й    збирати  в  ті    піднесені  хвилини
Перлини  істин  мудро-золотих,

Комусь  корисним  стати  в    доброті,
В  пораді  слушній  чи  у  теплім  слові
І  дарувати  іскорки  любові
Всьому,  що  ти  обожнюєш  в  житті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717111
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017


Олена Жежук

Небо

Втомилося  небо.  
Самотньо  в  зажурі  повисло.
Уже  не  глибоке    -    
безмежність  упала  в  сніги.
Спускалось  донизу,  
по  білому  білим…  Навмисно?
І  ріки  німіли  й    таємно  мовчали  боги.


І  тисячі  рук  піднялись,  
щоб  утримати  небо,
І  били  на  сполох,  
й  кували  стовпи  ковалі…
А  я  терла  руки  холодні  
й  просила:  «Не  треба!
Воно  ж  пригорнутись
                               хотіло  
                                         давно  
                                                     до  землі…»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717108
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017


Надія Карплюк-Залєсова

УКРАЇНСЬКА ВЕСНА…ЯКА ТИ ?

Українська  весна...  Яка  ти  ?
Бог  радіє  тобі  з  висоти,
А  батьківська  весна  -  не  спати,
Материнська  весна  -  молитвИ

Українська  весна  простилає
Крила-руки  у  душі  -  світи...
Ти,  юначе,  між  обстрілом  вражим
Заплющ  очі  і  трішки  поспи.

Три  весни  тебе  дІвча  чекає...
(  Поміж  них  не  усі  перейшли),-
На  героях  тюльпан  розцвітає,
Та  тобі  ще  судилось  іти.

Сік  з  берези  по  венах  розмерзлих
розіллється  по  мріях  весни...
Зойкне  ворон  у  кронах  старезних
Їх  останньої  горе-зими

Їм  підсніжники  в  лісі  збирати,
Їм  зерном  весняним  прорости,
Їм  нового  врожаю  чекати
І  на  Паску  до  церкви  іти...

Їм  би  жити  і  жити,  і  жити...
Українська  весна...  Яка  ти  ?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717102
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017


Оксана Р.-Г.

СЬОГОДЕННЯ…

Зачерствіло  серце  у  хаосі  бруду,
Скам'яніло  слово  в  белькотінні  рим
І  в  кривавий  морок  каркає  огуду...
І  чіпує  душі  у  безликий  грим.

Ну,  а  світ  жирує  у  бедламі  свята,
Феєрверить  п'яно  під  гучний  салют...
А  землиця  стогне,  горем  розіп'ята,
У  ярмі  конає  зубожілий  люд...

Та  відколи,  Боже,  кров  людська  -  водиця?
Упились  до  краю  небо  і  земля!..
Чи  ж  повік  стражденна  доля-удовиця
Сповила  під  серцем  байстрючат  кремля?..

І  ніхто  не  бачить...  І  ніхто  не  чує...
Оніміли  душі  на  розпутті  зла...
Тільки  ворон  кряче...  Та  кому  віщує?..
Сиротинна  пам'ять  терням  поросла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717083
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017


Зоя Журавка

СИЧ

Мінами  зорана  в  полі  рілля
Ось  така  у  Донецьку  сьогодні  земля.
Скроплена  кров'ю  вірних  синів
А  в  кущах  всюди  чути  галдіння  сичів.
А  птаха  ота  відчуває  біду
І  плаче  й  сміється,  немов  сатану
Кличе  у  ніч,  на  прокляту  війну,
Жахіттям  дихне  а  в  чоло  сивину.
Аж  кров  похолола  від  сміху  того.
Чого  ж  ти  кричиш,  ну  чого  ти,  чого?
О  Матінко  Божа,  на  захист  прийди,
Синочків-соколиків  ти  захисти.
Бо  їх  же  чекають  дружини  і  діти
То  ж  рано...так  рано  коханим  сивіти.
А  діточки  хочуть  батьківської  ласки
І  захисту  й  миру,  чарівної  казки.
І  щастя  простого  тепла  і  добра.
Хай  квітами  встелиться  в  ранах  земля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717081
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017


Лана Семицвітна

Вот так чудо


Шел  волшебник  по  тропинке  -  
Намочил  свои  усы  .
Дождик  спит  на  паутинке  –  
Это  капельки  росы.
Солнце  в  капли  заглянуло,
               Отражая  чистоту,
Радугой  цветной  блеснуло,
Закрывая  наготу.
От  лучей  весь  мир  светился  -
Капли-бусы  на  фате,
И  волшебник  удивился
Небывалой  красоте.
Он  творил  чудес  не  мало
И  в  себе  уверен  был,
Но  такого  не  бывало  –  
                 Он  о  времени  забыл
В  пышных  ветках  заблудился,
В  красоте  лесных  цветов,
В  тихом  царстве  растворился,
 В  аромате  всех    веков.
И  сказал  он:  "Вот  так  чудо!
Красота  и  без  чудес.
               Я  не  знал  ,бывая  всюду,  -
Краше  нет  ,  чем  летний  лес»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717049
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017


Лана Семицвітна

Ночные фиалки

Лишь  тот  ,  кто  слышал  пенье  ветра  в  поле,
Родную  землю  не  забудет  никогда.
Кто  пел  и  сам  ,  как  ветер  на  раздолье,
Тот  будет  помнить  отчий  дом  всегда.
Он  будет  помнить  аромат  фиалок,
Ночных  фиалок  ,  что  цвели  в  его  саду.
Жалеть  он  будет  ,  что  вдыхал  так  мало,
Что  не  пошел  у  них  на  поводу.
Цветы  ночные  звали  в  сад  дурманом,  
Но  ты  не  понял  этот  страстный  милый  зов
И  счел  безумный  аромат  обманом,
Предпочитая  плен  чужих  оков.
Но  на  чужбине  ты  нигде  не  встретишь
Таких  цветов  ,  что  превозносит  соловей.
И  тайну  фей  ночных  не  рассекретишь,
И  будешь  верен  только  памяти  своей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717048
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017


Шостацька Людмила

ДІВЧИНА В ПЛАТТІ ВОЛОШКОВІМ

                                                                                               
                                                                               Колись  написала  цей  вірш  
                                                                               після  випадкової  зустрічі  з
                                                                               незвичайною  дівчиною.
                                                                               Не  знала  кому  його  присвятити.
                                                                               Сьогодні  побачила  в  Клубі  нове  
                                                                               фото  Юлії  Гармаш.  Це-про  неї.


                                                     Дівчина  в  платті  волошковім
                                                     Букет  із  райдуги  в  руках,
                                     Їй  дуже  личить  у  обнові,
                                     Усе  пасує  в  цих  роках.

                                     Таких  красунь  є  небагато,
                                     Щоб  з  часом  в  унісон  ішли
                                     Й  були  з  епох  аристократа  -
                                     Полотен  вічності  посли.

                                     Краса  і  врода,  навіть  святість,
                                     Хоч  це  давно  не  дуже    в  моді,
                                     А  тут  ще  й  заздрощів  кирпатість,
                                     Не  вперше  з  цим  зустрітись  вроді.

                                     Дівчина  в  платті  волошковім,
                                     Частинка  поля,  шмат  небес
                                     І  сонце-локон  колосковий...
                                     За  конкурентку  -  для  принцес.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717037
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017


Руденко Олекса

Вони приспали Україну

Вони  приспали  Україну
Щоб  знищити  її  –
Під  час  війни  бариги  кляті
Торгують  на  крові!
Співають  гімн  і  убивають
В  котлах  твоїх  дітей,
Вночі  тарифи  підіймають
Грабуючи  людей!
Ні  медицини,  ні  освіти,
Ні  волі,  ні  землі!
Твоє  майбутнє  вже  заклали
Ці  байстрюки  в  кремлі!
З  усіх  екранів  підло  брешуть,
Щоб  далі  ти  мовчав,
Щоб  українець  з  України
В  чужі  краї  тікав!
Ти  домовчишся,  що  в  кайдани
Нас  знову  закують,
А  України,  як  держави,
На  мапі  не  знайдуть!
Ти  домовчишся,  що  іуди  
Країну  продадуть,
А  потім  знов  Голодомором
Всіх  мовчунів  уб’ють.
Ніхто  крім  тебе  не  здолає
Брехливих  ворогів!
Ніхто  крім  тебе  не  відправить
До  пекла  москалів!
8.02.17р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717036
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017


Наташа Марос

ВІДІГРІТИ…

Ми  з  тобою  у  різних  світах,
Я,  мов  лань,  ти  -  розкрилений  птах,
Я  -  до  осені,  ти  -  до  весни,
Тож  благаю:  мене  зупини...
Доки  я  не  втопилася  ще
В  позолоті  з  осіннім  дощем.
Я  ранкову  цілющу  росу
У  долонях  тобі  донесу...
Тут  мене  не  покинь,  не  зникай,
Це  ж  безглуздя  -  у  дикий  розмай!
Там  і  небо  не  нам  голубе,
Там  ніхто  не  чекає  тебе...
Краще  літо  мені  без  грози
У  світанках  своїх  принеси
І  зуміємо  все,  що  було,
Відігріти  осіннім  теплом...

               -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717018
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017


Зоя Журавка

ОСІННЯ КРАСА

Вже  сполосані  плугом  почорнілі  степи,
Між  дерев  у  рядках  виростають  гриби.
Осінь  щедра  й  багата  і  теплом  і  добром
Усю  землю  вкриває  золотавим  рядном.
Для  зими,  білу  хустку  з  павутиння  пряде
І  снує  у  повітрі  білий  пух  де-не-де.
Гріють  боки  на  сонці  малі  зайченята
Бо  зима  буде  в  нірку  усіх  заганяти.
Вітер  ніжно  колише  серед  трав  квіточки
Мов  ворожить,  зриває  оті  чар-пелюстки.
Ще  гойдається  яблуко  поміж  гілок
Наче  райське,  з  далеких  заморських  казок.
Романтичний  дарунок  ця  осіння  краса.
Десь  курличе  пташина  і  зліта  в  небеса.
Край  дороги  травинки  сухі  шелестять
А  у  лісі  звірятка  малесенкі  сплять.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717017
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017


Світлана Моренець

ПАМ'ЯТЬ ГІР

Дніпрові  кручі  сплять  на  фоні  синяви,
величні  у  красі,  заглиблені  у  тайни.
Впродовж  тисячоліть  в  життя  вдивлялись  ви,
з  часів  далеких  Кия  і  Почайни.

А  я  дивлюсь  на  вас.  Засніжену  гору
ласкає  промінець,  але  вона  дрімає,
як  введений  в  соматі*    велетень-гуру́,
що  знань  безцінний  скарб  в  собі  тримає.

А  скільки  ж  тут  подій  пробігло-пронеслось!
Як  хвиль  Дніпрових  тих,  що  б'ються  об  підніжжя.
І  славу,  і  ганьбу  відчути  довелось,
вглядаючись,  як  ворог  топче  збіжжя  –

литовець,  німець,  лях  і  полчища  орди́...
віки  спустошення  й  жорстокості    Батиїв.
Горів  не  раз  наш  Град,  рубалися  сади,
та  з  попелу  вставав  величний  Київ.

Вбирали  в  себе  ви  пісенність  молитов,
набату  гул  і  благовіст  церковних  дзвонів,
отруйний  шепіт  "підкилимних"  зрад  і  змов,
і  "Слава  Україні!"  –  клич  мільйонів.

Історія  століть  вкарбована  у  вас,
і  бережете  ви  її  в  своїх  анналах.
З  допам'ятних  віків  святий  іконостас
героїв  наших  вписаний  в  кристалах.

Близьке  вже  майбуття  –  менш,  ніж  за  сотню  літ,
розвіявши  з  плечей  тяжке  оціпеніння,
розкажете  ви,  як  творився  Київ,  світ
від  пра-пра-пра-пра-...-пращурів  коріння.

Гора  –  не  просто  горб,  а  знань  сакральних  схов,
настане  час,  і  їх  розбудять,  як  соматі.
О,  скільки  б  таїн  люд  у  горах  віднайшов,
аби  навчився  пам'ять  їх  читати!

*  соматі  –  стан  людини,  коли  спеціальними  
медитаціями  досягається  вихід  душі  із  тіла,  яке  стає  
камене-нерухомим  і  може  бути  в  такому  стані  
як  завгодно  довго.
Повертають  до  життя    спец.  методами.
Такі  практики  відомі  в  індуїзмі  та  буддизмі.

                                     8.02.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716989
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017


Надія Башинська

ДЗВЕНИ, НАША МОВО! ТИ НАМ ДАНА БОГОМ…

У  дитячім  голосочку  і  у  житнім  колосочку,
І  у  чистому  джерельці,  і  любов'ю  в  моїм  серці
Дзвени,  наша  мово!  Ти  нам  дана  Богом.

У  волошках  синьооких,  у  річках  стрімких  глибоких,
В  материнській  колисковій,  в  калиновім  ніжнім  ґроні
Співай,  наша  мово!  Ти  нам  дана  Богом.

Лийсь  дощем  рясним  із  неба,  ті  слова  візьму,  що  треба...
Дарували  щоб  надію  і  будили  світлу  мрію!
Світи,  наша  мово!  Ти  нам  дана  Богом.

Де  земля  козацька  славна,  дзвени,  мово  наша  гарна!
Звеселяй  тут  кожне  серце,  мово  –  чистеє  джерельце.
Дзвени,  рідна,  кожним  словом...
                                       Нам  усім  дана  ти  Богом!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716984
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017


Променистий менестрель

Счастливый брег

       

Где  крылья  наши,
где  истоки  взлёта?
Они  всегда  ведь    с  нами
где  б,  не  был.
Так  кто  сбивает  нас
с  души  полёта,
Перенастраивая  свет
земной  судьбы?

Кто  ,  как  не  ты  –
мрак  суеты.

Добро  и  зло  –  всегда  вы  
в  столкновенье.
Заточен  на  борьбу
характер  наш
И  если  воля  с  нами
рядом,  тенью,
Не  победит  нас  никакая
в  мире  блажь.

Мрак  суеты  –  
наш  пыл  уважь.

Непрост  наш  мир,
ведь  душ  есть  испытанье  –
Будь  наготове,
коль  ты  человек:
Не  сотрясай  же  воздух
лишь  гортанью,
Твори  Добро  и  строй  Любовью
Новый  век.

Мир  людям  строй  –
счастливый  брег!

08.02.2017г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716981
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017


Шостацька Людмила

ЛЮТИЙ-БЕШКЕТНИК

               Взявсь  питать  холодний  Лютий:
Хто  і  як  сьогодні  взутий?
В  кого  теплий  кожушок?
В  його  планах  є  сніжок.

Хоче  висипати  норму,
Дасть  команду  свому  шторму.
Хоче  в  танець  завірюха,
Поспіває  щось  на  вуха.

Морозенко  носик,  щічки
І  в  дитини,  і  в  синички
Покусає  й  помалює,
Ще  й  бурульками  жонглює.

Пише  вітер  текст  до  пісні,
Всі  рядки  уже  затісні.
Так  танцюють  його  ноти
Від  холодної  роботи.

Став  і  чухає  чуприну,
Як  Весні  він  здасть  провину?
 -  Без  пояснень  утече,
Коли  сонце  припече!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716976
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017


Леся Утриско

Я тобі намалюю світанок.

Я  тобі  намалюю  світанок,
В  нім  зустріну  весну  твою  знов,
Я  тобі  подарую  наш  ранок,
А  у  ньому  свою  всю  любов.  

                     Приспів:

Білий  лебедю  віри  й  надії,
Розбуди  мої  сни  у  вінку,
Розбуди  мої  сонячні  мрії,
Поведи  у  казкову  весну.


Хай  цвіте  в  ній  любов  фіалкОва,
Хай  ромашка  коханням  зійде
Й  лебединая  вірність  ранкова,
У  дощах  веснянкових  цвіте.

                     Приспів:

Намалюй  наш  ранковий  світанок,
В  нім  зустрінемо  нашу  весну,
Подаруй  знов  закоханий  ранок,
А  у  ньому  лишень:  Я  люблю.

                       Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716974
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017


Елена Марс

В мире сегодня так много кровавого цвета

В  мире  сегодня  так  много  кровавого  цвета...  
Буйствуют  люди  и  сходят  тихонько  с  ума.  ..
Деньги    являются  важным,  для    многих,  предметом...
Кажется,  будто    бы    в    души  вселилась  чума...

Жалкие  деньги...  Какая    порочная  слабость!..
Сытому  -  яхты...  А  нищий  мечтает  о  том,  
Чтобы  почувствовать  самую  светлую  радость  -
Сын  чтоб,    отец  или  муж  возвратился  в  свой  дом.  

Жаль,    но  богатым  плевать  на  народные    слёзы!
В    тёплых    хоромах,  довольные    жизнью    сидят!
...Где-то    солдаты    в    окопах    голодными    мёрзнут...
Что  им  до  тех,  измождённых  войною,  солдат?..

Есть  ли  им  дело  до  чьих-то  смертей  ежечастных,
Судеб  поломанных,    чьих-то  сердец  молодых?..
Смерть...  оправдают...  Для    алчных    война  -  не  напрасна!  
Выгодны  войны  для    душ    почерневших    таких!

...Хватит!    Война  не  нужна  человеку  простому!
Хватит  смертей!  Возвращайтесь,    солдаты,    к    родным!
Матери    ждут    вас  и  жёны,  любимые,  дома...
Молятся,  только  бы  каждый  вернулся    живым!..

...Скоро    весна...  Забуяют    сады    в    Украине...
Аисты    где-то  спешатся,  к    родным  берегам...
...Боже,  не    дай  красоте  превратиться  в  руины!
Вся  Украина  взывает  к  Святым  Небесам...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716956
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017


Richter

Потрiбен на парад халат?

Все  більше  з  року  в  рік  у  моді  ордена.
Значки,  медальки,  ромби  вже  не  дивина.
Дійшло  до  того,  що  звичайні  піджаки
уквітчані,  та  ще  й  на  два  боки.

У  хід  іде  усе,  ба  навіть  знаки,
та  ювілейні  й  відомчі  відзнаки.
А  тому  декому  в  цім  році  на  парад
прийдеться  одягати  вже  халат…

Хто  ж  ті  орденоносні  офіцери  й  генерали?
Коли  і  де  ті  лицеміри  воювали,
які  карбують  молодецьким  кроком?
Війна  ж  скінчилась  сім  десятків  років!

06.02.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117020612720  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716955
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017


laura1

Вітання Нілі Волковій

Моє  вітання  -  присвячення  талановитому  поету  і  письменнику,  Нілі  Волковій,  з  нагоди  виходу  у  світ  її  збірки  віршів  і  прозових  творів  "Пам'яті  моєї  острови".

[youtube]https://youtu.be/1NHKbfeZ-Xk[/youtube]
Ви  прийміть,  пані  Ніло,  від  щирого  серця  вітання!
Ваша  збірка  із  ві́ршами  й  прозою  вийшла  у  світ!
А  в  ній  спогади  Ваші  про  юність  і  пісню  кохання,
Й  нелегкого  дитинства,  й  дороги  вже  пройдених  літ.  

Всяк  бувало  у  Вас  на  життєвій  і  довгій  дорозі.
Й  пережити  судилося  Вам  повоєнні  роки́І  
Та,  крізь  тернії  Ви,  йшли,  долаючи  розпач  і    сльози,
І  несли  в  своїй  пам'яті  людям  безцінні  скарби.

І,  ось,  Ваше  життя  розцвіло  дивоцвітом  у  ві́ршах,
Немов  сад  навесні,  неймовірної  сили  й  краси!
І  нехай  зігрівають  яскраві  моменти  Вам  душу,
Й  Ваша  пам'ять  Вам  знов  намалює  нові  острови!  

08.  02.  2017                                      Л.  Маковей.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716944
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017


Віталій Назарук

ХЛІБОРОБСЬКІ МОЗОЛІ

Які  вродили  пшениці  у  полі,
Біжить  за  обрій  хвиля  золота…
На  рушнику  хтось  вишив  хлібну  долю,
Свіженький  хліб  в  обіймах  колоска.

Приспів:
Цей  рушник  матуся,
Наче  власну  долю,
Вишила,  стелити    на  столі.
Хліб,  рушник  і  долю,
Об’єднали  разом
Свіжі  хліборобські  мозолі.

Пшеничний  лан  озветься  урожаєм,
Рушник  застелить  в  радості  земля.
Неначе  хор  колосся  заспіває,
Затягнуть  пісню  в  радості  поля.

Приспів.

І  свіжий  хліб  освятить  отчу  хату,
Сплете  дідусь  нам  «дідух  -  різдвяник»
Ми  маємо  цей  хліб  поцілувати,
Як  ляже  він  на  вишитий  рушник.

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716927
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017


Надія Карплюк-Залєсова

ВІДСТУКУЄ ЗИМА СВОЇ АКОРДИ

Відстукує  зима  свої  акорди,
Родзинками  присмачує  вкінець-
Корони    з  льоду  -  лавровий  вінець,
Мотивів  плетення  закручені  сканворди...

Так  -так...ще  лютий  санями  промчить,
В  вушанці  теплій  скотиться  додолу,
Та  сонця  диск  спливає  вище  вгору  ,
І  вже  хурделицям  показано  спочить.

Ти  ,лютий,  ще  на  ковзанці  спіткнись,
Бо  вже  стоїш    непевно  ти  ногами,
Весна  бринить  у  жилочках-бруньками,-
Роззуйся  з  валянок,  з  кожуха  роздягнись...

Ще  раз  він  перевернеться  з  санчат,
Там  гулю  натовче  собі  нівроку,
А  нам  гоїти,бавитись  в  мороку  ,-
Як  березень  вже  кличе  лелечат...

Лютуй  акордами  останніми,  морозе,
Зима  ж  бо  видалась  нівроку  цьогоріч,
Ти  ж  з  березнем  пречинно-пліч-о-пліч,
Тримай  в  собі  усі  свої  прогнози.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716914
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 08.02.2017


Евгений Познанский

ЗИМНИЙ ПОЦЕЛУЙ

От  февральского  мороза  покрасневшею  щекой,
Ощутишь  какой  горячий  поцелуй    весёлый    твой.

Писк:  "какой  же  ты  холодный!"  "Руки  с  холода!  пусти!"
Но  сама  не  отпускаешь,  ты  уют  мой  воплоти.

И  из  царства  зимней  сказки,  что  белеет  за  окном,
В  поцелуй,  как  в  душ  горячий,  окунуться.  кувырком!

Я  пройду  ещё  охотно  все  снега    и  все  метели,
Только  б  губы,  эти  губки  так  меня  опять  согрели.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716877
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 07.02.2017


Крилата

Нині встала я

Вчора  плакала  –      
Чорно-сіре  все,
Сніг  –  обрізками  
По  полях.
Нині  встала  я  –  
Сад  забілився,
Біла  лава
І  білий  шлях.

Небо  хмурилось
Вчора,  хмарилось
Недаремно  –  
Збирало  сніг.
Обважніло  і
Продірявилось,
Наче  лід    в  ріці    
Навесні.

У  метеликах  
Білих  просторінь  –  
Вій  торкаються
І  душі.
Як  же  гарно  і  
Свіжо,  Господи!
Диво  проситься  
У  вірші.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716874
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 07.02.2017


Дідо Миколай

А ми і досі між Землею й Небом!

Жорстокі  війни,  злі  голодомори,
Тебе  косили  в  корінь,  як  траву.
Дві  тищі  років  і  все  ті  ж  актори,
Вже  їх  онуків    хаваєм  халву.

Та  нас  зламати  все  -  таки  не  можна,  
Моя  Украйна,  як  той  Фенікс  –  птах.
Бо  Русь  моя,  вона  ж  непереможна,
Її…    в  Даждьбога  сила  …  у  зірках!

Моя  Вкраїно  серденько,  небого,
Як    край  дороги  бите  чаєня.
Чому  ж  ти  доле  так  живеш  убого,
Чому  ж  так  довго  честь  твоя  куня.

Сурма  над  Києм  грізно  засурмила,
Як  вирвались  з  пазурів  голуби….
Оце  вкраїнці  нас  вона  будила,
Невже  сини  не  чули  ви  труби?

Змагти  не  може  нас  ніяка  сила,
Перемогти  не  зможуть  нас  кати.
Матуся  -  Леля  в  лоні    нас  носила,
Щоб  не  згубили  ми  свої  сліди.

Упали  Орди  там…  за  нашим  степом,
Знайшли  собаки  смерть  свою  в  лісах.
А  ми  і  досі  між  Землею  й  Небом,
Бо  вічні  є…  -  ми  Прометеї  у  віках!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716722
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 07.02.2017


Дідо Миколай

Правий був Білий…

 
Ущерть  знагліли  зовсім  пацюки,
Та  скільки  ж  можна  гади  вам  терпіти?
На  фронт  пора  вам  сучі  байстрюки,
А  не  у  кріслах  дупи  товсті  гріти.

В  хоромах  знову  тішиться  хорлат...
Страждає  Вкрайна,  плаче  мати,
Правий  Сашко  був  лише  автомат,
Прокляте  бидло  зможе  люструвати.

Мовчали  ми  пішов  від  нас  герой,
Космічні  зайди  сина  люстрували.
Пішов  із  світу  цього,  як  ізгой,
Убили  сина  виплоджені  хали.

Донбас  в  диму,  роздягнутий  солдат,
Там  у  окопах  нізащо  бідує.
А  юд.ншв.ль  під  постріли  гармат,
Плює  на  сльози  і  втіхар  торгує.

За  горло  брати  мразь  уже  пора,
На  місце  ставить  нав.лоч  чужату.
Дістала  нас  у  доску  вже  мара,
Пора  точити  неч.сті  відплату.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716589
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 07.02.2017


Олена Жежук

ОДА МОВІ

Послухай  слово,  слово  українське.
Воно,  як  правда,  вічне  і  святе.
Воно  твоє  від  батька  і  від  неньки  -
Неоціненне  слово  золоте.

Послухай  слово  тихе,  мелодійне
Звучить,  як  флейта,  а  чи  як  рояль.
Воно,  мов  сталь,  міцне,  тверде,  надійне
Й  на  щастя,  ніжне,  а  чи  мо*  ,  на  жаль.  

Іде  луна  з  древлянського  народу,
Слов’янську  кров  тривожить  клич  земний:
«Борітеся»  же  ,  пращури,  за  мову,
Любімо  і  шануймося  у  ній.

Устань,  земляче,  й  низько  поклонися
Тій  мові,    що  страждала  в  таборах,
На  згарищах  конала,  й  на  полицях
Винищувалась,  бо  «наречієм»  була…

Була?  Та  ні!  По  праву  не  судилось!
Не  можна  знищить  те,  що  вічним  є.
І  я,  маленький  паросток  твій,  мово,
Своїм  віршем  вшановую  тебе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658974
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 07.02.2017


Янош Бусел

Мимоходом…

                               [i][b][color="#c21f1f"]  Здається  -  не  новина...  
                                 Влада  і  гроші  повинні
                                 Бути  розведені...  А  ми-
                                 На  сміх  Європи  -  Раду
                                 нашу  повінчали  з  ними...[/color][/i]
[/b]
[i][b][color="#074242"]Всі  веселі  йдуть  на  ринок,
А  із  ринку  смутні,-  
Бо  жували  повним  ротом,  
А  тепер  –  на  кутні…

Клянуть  того,  клянуть  цього,-
Себе  ж  –  не  чувати,-
Але  ж    бігли  нога  в  ногу
ХАМА*  вибирати…

То  чого  ж  Вам  тепер  нити,
Нерозумні  діти,-  
Він  зумів  за  кілька  років
Вас  роззуть,  роздіти…

Тож  платімо  по  рахунках,  
Жуймо  лиш  на  кутні,-  
Золотії  паляниці
Всі  покрали  трутні

Й  до  Росії  накивали,-
Далі  від  параші…
Отакі  то,  громадяни,  
Гіркі  справи  наші…

Рада  наша  лиш  мішками
З  грошима  набита...
А  ким  вибрана?..Та  нами-
Та  ниця  "еліта"...

Багатіють  із  нічого,-
Заводів  не  мають,  
А  ні  фабрик  -  та  що  з  того,-
Присмоктались...  Крають...

Всі  веселі  йдуть  на  ринок,
А  із  ринку  смутні,-  
Бо  жували  повним  ротом,  
А  тепер  –  на  кутні…
[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716838
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 07.02.2017


Лана Семицвітна

Пустеют райские сады

Пустеют  райские  сады,
Никто  в  них  больше  не  приходит,
Никто  не  ценит  высоты  -
Все    в  подземелие  уходят.
Сады  растут  и  ждут  к  себе
Святые  души  ,  но  не  в  гости,
Ждут  навсегда    тех,  кто  в  борьбе
При  жизни  не  отведал  злости.
Борьба  за  свет  велась  добром,
Любовью  ,  верой  и  надеждой.
Кто  не  знаком  был  с  тьмой  и  злом  -
Увенчан  белою  одеждой.
Но  мало  на  земле  добра,
Кругом  предательство  ,  обида,
И  люди  мчатся  в  никуда,
Исчезли  тропки  счастья  с  вида.
Затоптаны  любви  следы,
Их  люди  больше  не  находят.
Пустеют  райские  сады,
Никто  в  них  больше  не  приходит.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716831
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 07.02.2017


Лана Семицвітна

Любовь - хранилище добра

К  любви  извечное  стремленье
Не  даст  спокойствия  душе.
Мы  ищем  удовлетворенья,  
Читая  Гете,  Бомарше.
Так  сложно  в  чувствах  разобраться  -  
Любовью  называем  страсть,
Влюбленность  может  называться,
Любовью  может  быть  и  власть.
Молчанье  –  это  тоже  чувство  -
Любовь  не  в  силах  показать.
В  глаза  любимой  смотришь  грустно,
И  можешь  только  лишь  молчать.
Иной  навязываться  склонен,
Твердя,  что  любит  сотни  раз,
И  очень  сильно  недоволен,
Когда  встречает  он  отказ.
Иные  страх  зовут  любовь,
Боязнь  остаться  одному.
Согласен  с  подлостью  и  болью,
Никто  не  знает  почему.
Любовью  грешники  торгуют,
Ее  за  деньги  продают.
Минуты  сладкие  воруют,
Находят  временный  приют.
Любовью  взгляд  бывает  первый,
Любовью  девушку  зовут.
Любовью  моют  путь  неверный,
За  добродетель  выдают.
Любовь  к  несчастью  многолика.
Она  коварна  и  глупа,
Сладка  порой  как  земляника,
А  иногда  совсем  горька.
Любовь  улыбкою  сияет,
И  дарит  всем  свое  тепло.
Бывает,  дождиком  рыдает,
Влюбленному  приносит  зло.
Скажите  мне,  любовь  ли  это?
Ее  рисую  я  иной.
                       Она  –  благое  царство  света
Всегда  хранимое  душой.
Она  не  ведает  порока,
Она  –  хранилище  добра.
Ее  терпению  нет  срока,
И  ей  не  ведома  игра.
Она  любимых  охраняет,
И  не  приносит  им  хлопот.
Своею  грудью  защищает
От  всех  падений  и  невзгод.
Любовь  взаимности  не  просит.
Она  участия  не  ждет.
И  даже  смерть  ее  не  сбросит
С  вершин,  где  царствует  почет.
Любовь    такую  уважают,
Она  к  хорошему  зовет.
Ее  лелеют,  умножают,
Она  и  мир  наш  сбережет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716830
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 07.02.2017


геометрія

КОЛИСКОВУ Я ПИШУ СОЛДАТУ…

                                           Хочу  я  сьогодні  написати
                                           Колискову  синові-солдату.
                                           Може  вона  зніме  з  нього  втому,
                                           Хоч  у  сні  нехай  побуде  дома!
                                                         
                                           Хай  йому  присниться  його  ненька,
                                           Чи  кохана,чи  сестра  рідненька,
                                           Місто  його,  вулиця  і  хата,
                                           Хай  не  сняться  вибухи  й  гармати...

                                           Хай  йому  присниться  небо  чисте,
                                           І  веселка,  й  сонечко  іскристе,
                                           І  квітуче  поле  кольорове,
                                           А  війна  не  сниться  хай  ніколи...

                                           Сниться  хай  весна  йому  і  літо,
                                           Рідна  хата  й  біля  неї  квіти,
                                           Й  ті  пісні,  що  дівчина  співала,
                                           Й  рушники,що  мама  вишивала.

                                           І  верба  хай  сниться,  і  калина,
                                           Жито  і  пшениця,  й  яворина,
                                           Хай  йому  спокійно  завжди  спиться,
                                           А  ворожа  куля  хай  не  сниться...

                                           Колискову  я  пишу  солдату:
                                           Чоловіку,  сину,  другу,  брату.
                                           Я  її  вам,  любі,  заспіваю,
                                           Бережіться  і  живіть,  благаю!

                                           Спіть  спокійно,  воїни-солдати,
                                           Вам  співає  колискову  мати.
                                           Помислами  завжди  вона  з  вами,
                                           Повертайтесь  всі  живі  до  мами!..

                                           Я  ще  прошу  вас  не  забувати:
                                           Дома  вас  чекають  батько  й  мати,
                                           Сестри  ваші,  діти  і  дружини,
                                           І  брати,  і  друзі,  і  родини!..

                                           Як  зуміла,  так  і  написала,
                                           Та  не  все  вам,  рідні,  я  сказала:
                                           Захистіть  себе  і  Україну,
                                           Матінку  єдину-Батьківщину!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716826
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 07.02.2017


НАДЕЖДА М.

Хто пив вино…

Хто  пив  вино  -  пішов,
Хто  п"є  -  піде.
Невже  отой  безсмертний,
Хто  не  п"є?
(Невідомий  автор)
-------------------------------------

Коли  вино  тобі  ще  до  смаку,
І  випити  ти  зможеш  цілу    кварту,
За  це  хвала  тобі,  як  козаку,
Та  так  впиватись,  думаю,  не  варто.

Усе  вино  не  вип"ється  до  дна:
Воно,  як  море,  ллється  безкінечно.
Так  невідома    моря  глибина,
Тож  за  буйки  пливти  так  небезпечно.

Вино  не  зробить  поворот  в  житті.
Вдихни  повітря,  та  на  повні  груди!
І  місце  в  них  для  доброти  знайди-
Любові  до  життя  тоді  прибуде.

Ковток  один,  кому  ще  можна  два.
Відчуєш  насолоду    у  цім  зілллі.
А  краще  віднайди  такі  слова,
Щоб  зрозуміли  :  в  чому  божевілля..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716822
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 07.02.2017


Наталя Хаммоуда

Дешева-дорога.

Одружився  чоловік  і  взяв  собі  жінку  із  багатодітної  родини.  Дочок  було  вісім,  і  батько  був  орадий  віддати  дочку  будь  за  кого,  і,  за  арабською  традицією,  не  просив  викупу.  Сказав  тільки  зятеві:  дай  мені  за  дочку  торбу  цибулі  і  забирай.
Отже  минув  рік.  Народила  дружина  сина,  і  попросила  чоловіка  відвести  її  до  батька,  щоб  той  подивився  на  онука.  Йшли  вони,  йшли  і  дійшли  до  глибкокї  ріки.  Того  року  була  сильна  повінь  і  вода  знесла  кладку.  Жінка  й  говорить:
-Чоловіче,  переведи  мене  через  воду,  бо  можу  потонути.
-Ах,  відповів  чоловік,  -ти  нічого  не  вартуєш.  Ти  дешева.  Твоя  вартість-торба  цибулі.
Коли  жінка  прийшла  до  батька-  розповіла  йому  усе.  Заболіло  у  батька  серце  за  дочку.    Старий  нічого  не  відповів,  але  подумав:  коли  прийде  чоловік  забирати  тебе,  я  з  ним  потолкую.
Через  кілька  днів  прийшов  зять  за  дружиною,  але  батько  не  відпустив  дочку.
-Принеси  мені,  -каже,  -торбу  золота.  Тоді  й  забереш  дружину.
Похнюпився  чоловік,  та  й  пішов  собі.  Працював  важко,  не  їв  і  не  спав,  відкладав  кожну  копійку,  але  таки  назбирав  грошей  і  купив  золото,  яке  просив  батько.
Настав  час  забирати  дружину.  Ідуть  до  річки,  а  там    вже  і  кладка  нова  стоїть  -широка  та    з  поруччям.
-Залазь  мені  на  плечі,  -каже  чоловік  до  жінки.  -Я  тебе  перенесу.
-Та  ні,  -відповідає  та.  -Я  не  впаду,  не  бійся.
-  Е  ні!  Ти  мені    дуже  дорого  коштуєш,  аби  ось  так  просто  я  тебе  пустив  за  водою...
Мораль:  Чим  більше  чоловік  на  вас  витрачає,  тим  більше  ви  йому  дорога)))

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716806
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 07.02.2017


Польова Ромашка

Не гостя

Ні,  не  згодна  я  бути  гостею,
ні  пристойною,  ані  простою,
ні  заморською,  ні  тутешньою
лиш  постійною,  тільки  першою.

Ти  приймив  мене,  ти  любив  мене  -
це  не  зітреться,  знай,  не  промине.
Вже  не  гостя  я,  а  завжди  твоя,
і  моя  любов  -  то  твоє  ім'я.

2008

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716803
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 07.02.2017


Шостацька Людмила

ЗЕРНИНА ІСТИНИ

                                               Поміж  рядком  себе  шукаю,
                                               Думкам  дала  всім  вільну  волю,
                               Я  знаю,  що  себе  не  знаю
                               І,  що  загралася  із  роллю.

                               У  розсипі  із  вічних  слів
                               Збираю  перли  на  намисто
                               І  славлю  всіх  учителів
                               З  років  минулих  падолистом.

                               Слова  мені  –  за  справжній  скарб,
                               А  перед  мовою  –  провина,
                               Чужих  в  ній  забагато  фарб...
                               Р́осте  в  ній  істини  зернина!
́́́́

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716789
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 07.02.2017


Віталій Назарук

ЗОРИНИ

У  вечірнім  небі  запах  матіоли,
Облетіли  білі  із  вишень  квітки.
Вітер  гонить  хмари  геть  за  видноколи,
А  кульбабки  одягли  хустки.

В  біленькій  хустині,  наче  біла  квітка,
Вибігла  до  мене  ти  в  вишневий  сад,
Ми,  як  дві  хмарини  –  лебідь  і  лебідка,
Виглядаєм  щастя  в  зорепад.

Я  плеча  торкнувся  і  упився  в  губи,
Вдалині  тумани  котяться  згори…
Я  шепчу  -  кохана,  ти  шепочеш  –  любий,
Просить  знову  серце  –  повтори…

Впали  рясні  роси,  сяють,  як  перлини,
Не  змовкають  птахи  цілу  ніч  в  саду.
А  весна  святкує  квіткові  зорини,
Я  від  тебе  поцілунка  жду...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716776
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 07.02.2017


Віталій Назарук

БЕРЕЖІТЬ ЗЕМЛЮ

Послухайте,  мої  внучата
У  небі  пісню  журавля,
Вони  несуть  на  крилах    свято,
Встає  зі  сну  свята  земля.

Хоч  ще  вогонь  по  Україні
Хоч    суне  ще  до  нас  москаль,
Та  ми  немов  кулак  -  єдині,
Тих,  хто  загинув,  дуже  жаль.

В  боях  не  раз  шаблі  щербили,
Та  воскресали  із  руїн.
І  честь  і  славу  не  згубили,
Від  нас  біг  кожен  бедуїн.

Тут  ваше  все,  тут  ваша  воля,
Могили  предків  і  земля.
В  любі  часи  засійте  поле
І  бережіться  москаля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716774
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 07.02.2017


Шостацька Людмила

НАСТОЯНКА ДУМОК СЕРДЕЧНИХ

                                       Настоянка  думок  сердечних...
                       Щодня  потроху  її  п’ю,
                       Я  в  неї  –  у  числі  залежних,
                       Обов’язково  в  чашу  ллю.

                       Підсиплю  трішки  аромату
                       Із  слів  і  нот  ледь-ледь  хмільних,
                       Душі  росинку  непочату
                       І  жменьку  зернят  чарівних.

                       Її  розбавлю  сонцем  й  квітом,
                       Дзвінкою  піснею  пташини,
                       Небес  блакитним  оксамитом
                       І  сяйвом  кольору  цитрини.

                                       Така  настоянка-живинка,
                       Забула  з  нею  смак  полину,
                       У  мене  є  й  для  Вас  краплинка,
                       Прошу,  заходьте  на  гостину.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716764
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 07.02.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Ой, лютує місяць…

Тріщить  мороз  і  віхола  намела  кучугури,
На  небі  місяць  змерз,  у  шибку  загляда.
Погрітися  впустить  у  хату  просить  дуже,
І  вовком  сірим  жалібно  так  вітер  завива.

Ой,  розгулялась  не  на  жарт  зима,  усе  лютує,
Здавать  свої  позиції  не  хоче  аж  ніяк.
Останній  місяць  вже  вона  у  нас  тут  хазяйнує,
Він...(Лютим)  називається.А  там  прийде  весна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716760
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 07.02.2017


Леся Утриско

Згадаймо всіх мертвих й живих.

Згадаймо  всіх  мертвих  й  живих,
Назвімо  їх,  всіх-  поіменно,
Молімось  до  Бога  за  тих,
Хто  ліг  у  землі  безіменно.

З  життя  ви  прийняли  уроки,
Прийняли  і  смерть  в  палача,
Тож  нам  цілувать  ваші  кроки-
Ті  кроки,  що  йшли  до  Христа.

Життя  положили  за  нас,
За  нас  кожен  день  ви  в  бою:
Молімось,  щоб  вогник  не  згас
За  мертвих  й  живих...  у  раю.

Згадаймо  всіх  мертвих  й  живих,
Назвімо  їх,  всіх-  поіменно,
Молімось  до  Бога  за  тих,
Хто  ліг  у  землі  безіменно.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716724
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 07.02.2017


Олена Жежук

Самотній човен

Де  падають  зорі  –
в  туманах  там  долі  пливуть,
У  синіх  долинах  купаються  зоряні  плеса.
Отам  поміж  них  
чиясь  доля  зібралася  в  путь,
Пливе  у  човні  (та  куди  ж…)  
загубилися  весла.

Гойдається  човен,  
штовхає  самотність  його
В  пітьму  незворушну,  
пірнає  углиб  порожнечі.
Яке  це  вже  коло?  
Бо  вистачило  б  й  одного…
Їй  човен  покинути  б  
й  сісти  на  крила  лелечі.

Їй  впасти  б  у  трави,  
з  туманів  смарагди  струсить,
Й  світанки  змережити  з  зір
і    вінками  у  коси,
Їй  весни  стрічати  б…  
весною  і  жити,  і  снить…
Гойдається  човен,    
мов  вранці  не  струшені  роси.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716710
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 07.02.2017


Світлана Ткаліч

І що тепер вже…

Таке  життя  незвично  швидкоплинне:
День  ще  іде,а  роки  вже  летять.
Маха  Всевидець  таймером  невпинно  -  
Події  в  часолеті  мерехтять.

На  помилки  уже  часу  не  маю  -  
Які  зробила  -  дам  за  них  одвіт.
Щодень  відкритим  серцем  проживаю
І  мрійним  поглядом  дивлюсь  у  світ.

У  манівцях  душі  тривога  блудить,
Що  часу  обмаль,  -  як  і  не  жила
І  доля-шкодниця  думками  нудить:
Ти  обирала,я  лиш  тебе  вела.

І  що  тепер  вже  копирсати  спомин
І  мірять  ночі  шелестом  думок?
Залізу  я  в  душі  своєї  комин,
Візьму  скарбничку  й  відчиню  замок.

І  розкуйовдю  почуття  у  серці,
І  душу  розхристаю  наголо.
Й  життя  краплини,мов  би  у  люстерці,
Зринають  і  дзюрчать,  як  джерело.

Й  писатиму  до  самого  світання:
Все  що  хвилює  -  вляжеться  в  вірші,
Угомониться  вир  цей  невостаннє
І  зляже  в  томнім  спокої  душі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716691
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017


ВАЛЕНТИНАV

Я за тебе помолюсь


[color="#ff0000"][i][b]Трави  журяться  за  сонцем,
Ждуть  короткого  тепла,
А  я  щастя  п*ю  до  денця,
Й  ніпочім  мені  жура…
Ти,  мій  лицар  синьоокий,
Струмок  рідного  тепла,
Місяць  світлий  та  високий,
Стік  любові  джерела…
Стільки  років  промайнуло…
Понад  сорок  із  весни…
Почуття  в  сніг  не  шугнуло,
В  моїм  серці,  любий  ти…
Більш  нічого  не  жадаю,
В  повсякденному  бутті,
Найцінніше,  що  є  -  маю,
Тебе,  Любий,  у  Житті…
Перед  Богом,  на  колінах,
Я  за  тебе  помолюсь…
У  Любові  святих  стінах,
Я  до  тебе  пригорнусь…    
[/b][/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716655
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017


Світлана Ткаліч

В білосніжнім мареві садів…

В  білосніжнім  мареві  садів
Юнка-вишня  квітла  дивоцвітом.
Клен  щораз  наймав  їй  хор  хрущів  -  
Ревно  не  хотів  ділить  зі  світом.

Вітерець  із  нею  пустував,
Пестив  ніжно  зелен-віт  щоднини
І  промінчик  сонця  загравав  -  
Цвіт  леліяв  ясної  години.

Якось  випадковий  вітровій
Налетів  на  вишню-наречену,
Цілував  нахабно  снігоцвіт,
Розкуйовдив  зачіску  зелену.

Клен  суворо  гіллям  зашумів:
"Гей,нахабо!:  Нумо  до  двобою!:
Це  моя  кохана!:  Зрозумів?:
В  мить  я  зараз  справлюся  з  тобою!"

Вітер  по  гілках  залопотів,
Небажаючи  із  кленом  знатись,
Та  й  полинув  в  дивний  світ  садів
З  яблуневим  цвітом  цілуватись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716632
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.02.2017


Світлана Моренець

ІМПЕРІЯМ БОГ НЕ ПРОЩАЄ ЗЛА

Тремтить  земля,  здригається  в  судомах  –
нечистий  з  пекла  прочинив  портал.
У  Сірії  –  Алеппо,..  в  мене  вдома
горять  міста,  аж  плавиться  метал.

Миролюбивий  мій,  священний  краю!
Чи  хто  зурочив  доленьку  твою?!
Ти  видаєшся  ласим  шматом  раю
загарбнику-убивці-палію.

Безпутний  змій  давно  вже  втратив  міру
і  глузд.  За  ним  –  війна,  розруха  й  смерть.
Навів  би  лад  в  несходженім  Сибіру.
Вже  завойованих  земель  у  раші  –  вщерть!

Не  потягнути  більше.  Крим,  злодюзі,
застряг  у  горлі,  досі  не  ковтне.
Та  все  не  йметься  виродку-катюзі.
Що  скоро  –  в  пекло,  досі  не  збагне.

Дурним  сусідам  віділлються  сльози
і  горе,  й  відчай  наших  матерів,
з  "гуманітаркою"  смертельною  обози
і  наклеп  від  медійних  упирів,..

й  синочків  наших  зграї  журавлині...
Імперіям  Бог  не  прощає  зла!
Прийдуть  розплати  лютої  хвилини  –
побачить  світ  знеславлені  руїни,
зітліє  "велич",  зганьблена  дотла!

                                           6.02.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716606
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017


Ольга Калина

По дорозі додому іду

Замело    навкруги,  замело
І  покрилися  снігом  поля.
Та  дорога  -  веде,  що  в  село,
Пролягла  навпростець,  навмання.  

По  дорозі  додому  іду
І  прийду  на  свій  рідний  поріг,
На  добро,  а  чи  знов  на  біду,  
Я  вернулась  з  далеких  доріг.  

Ось  і  хата,  стоїть,  що  в  садку
І  наметено  снігу  кругом.
Пам'ятаю  себе  не  таку,
Щей  родину  за  нашим  столом.

Все  пройшло,  відбуло,  відцвіло..
Лиш  сльозина  застигла  в  очах
І  за  мить  все  життя  пропливло
І  сховалось  в  далеких  дощах.  

Зустрічай  мене  рідній  поріг,
Я  спішила  до  тебе  щодня
І  чому  ж  ти,  батьків  не  вберіг,
Де  поділася  наша  сім'я?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716595
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017


НАДЕЖДА М.

Пахне весною…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=h1Pdd65De8U
[/youtube]
Як  тільки  сонечко  заграє,
Всміхнуться  хмарки  з  висоти,
У  мене  сумнівів  немає:
Мені  всміхаєшся  це  ти.

Це  день  новий  приносить  радість.
Нові  збудовані  мости.
І    хай  зника  душевна  слабкість.
Не  бійсь,  по  них  сміливо  йди.

У  круговерті  днів  буденних,
Дай  мріям  знову  розцвісти.
Серед  проблем  отих  щоденних,
Яскаву  зірку  засвіти.

І  понеси  мені  назустріч,
Назло  морозам  і  вітрам.
Вони  тікатимуть    урозтіч,
Коли  світитиме  лиш  нам.

І  ти  побачиш,  як  зимою
Розкриють  очі  всі  квітки..
Запахне  ніжною  весною,
Коли  зі  мною  поряд  ти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716585
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017


Леся Утриско

Вже третя весна.

Вже  третя  весна,  як  поспіль
Нескінченно  знов    йде  війна,
Щемить  у  душі  моїй  осінь,
Глибока  в  душі  вже  зима.

Гнітучий  там  біль  уривався
І  в  душу  загнав  знов  меча,
А  розум  Тобі  сповідався,
З  Тобою  зійшов  на  хреста.  

Розп'явся  з  тобою,  мій  Боже,
З  Тобою  він  кров'ю  стікав
І  разом  з  тобою,  тоже
Вмираючи,  в  небо  волав.

Волав,  бо  боліла  неправда,
Волав,  що  страшні  знов  гріхи,
Кричав,  аби  знов  зійшла  правда,
Щоб  душу  у  ній  вберегти.  

Зґвалтована,  Боже,  продАна,
Як  правда  Твоя,  так  душа,
Розп'ята  вже  Твоя  Осанна,
Розхристана  з  болю  сльоза.

Вже  третя  весна,  як  поспіль
Нескінченно  знов  йде  війна,
Щемить  у  душі  моїй  осінь,
Глибока  в  душі  вже  зима.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716578
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017


Шостацька Людмила

ТАК БУЛО І ДО НАС

                                   Я  шлю  листи,  а  там  нема  поштамта...
                   Я  знаю:  не  дійдуть  і  далі  шлю.
                   Шукаю  в  вічнім  небі  емігранта,
                   Хоч  спроби  ці  прирівнені  нулю.

                   Там  стільки  зір:  шукати  –  марна  справа,
                   Шукали  там  до  мене  –  і  дарма...
                   Така  знайома,  може,  та  жовтава?
                   На  жаль:  здалося,  бачу  –  не  вона.

                   Йдемо  по  колу  в  цьому  світі  вічнім,
                   Своє  шукаєм  завжди  в  ньому  щось
                   І  сторінки  гортаєм  ностальгічні,
                   Коли  життя  чиєсь  вже  відбулось.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716568
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017


Шостацька Людмила

ВЕСНА ТАКИ БУДЕ

                                         Хоч  би  натяк  маленький  з  весни,
                         Хоч  маленьку  б  від  неї  пігулку...
                         Я  чекаю  її  в  свої  сни,
                         Так  душа  десь  шукає  притулку.

                         Як  втомили  зими  вернісажі!
                         Це  -  безбарв’я    в  вікні  і  на  серці,
                         Ці  завмерлі  холодні  пейзажі,
                         Крижані  хризантеми  в  люстерці.

                                         Так  радію:  упав  промінець
                         І  сховався  швиденько  у  душу,
                         Може,  це  -  він  весни  посланець,
                         Може  кригу  нарешті  вже  зрушить?

                         Ця  зима  -  надзвичайно  зимова,
                         Наламала  вона  всюди  дров,
                         Не  виходить  в  нас  з  нею  розмова,
                         Жодних  шансів  нема  на  любов.

                         Сподіваюсь:  весна  таки  буде!
                         Увірветься  ходою  стрімкою,
                         Веселково  дихне  на  всі  груди,
                         Доторкнеться  надії  щокою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716563
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017


Олена Шабанова

Не пишу про любов

Не  пишу  про  любов
Думки  схиблені  болем
Кипить  шалено  кров
Тертим  пекучим  мозолем...

Я  пишу  про  весну
Краєм  серця  вірю  у  краще
Часто  так  не  до  сну
Та  не  здамся  нізащо...

Напишу  кілька  слів
Щоб  зігріти  знов  серце
Я  втомилась  без  снів
Смуток  птахою  рветься...
в  небо...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716555
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017


Евгений Познанский

БЕССМЕРТИЕ

Всем  известно,  что  народ  бессмертен,
Знают  все  –  любовь  всегда  жива.
Я  внести  посмею  коррективы
В  эти  очень  мудрые  слова.

Нет,  увы,  народы  не  бессмертны:
Скифы  где?  И  где  великий  Рим?
Прогремели  и  умчались  в  вечность,
Уступили  место  всем  другим.

А  любовь?  Она  что,  тоже  смертна?
Но  сама  любовь  и  не  живёт.
Но,  ютясь  в  сердцах  людей  обычных,
Делает  бессмертным  и  народ.

Лишь  любя,  красавица  не  будет
Торговать  невинностью  своей,
А  отдаст  себя  тому,  кто  любит,
И  кому  родит  она  детей.

Лишь  любя  свою  родную  землю,
И  детей,  и  в  целом  весь  народ,
Позабыв  о  самосохраненьи
Добровольно  в  бой  солдат  пойдет.

Говорят,  что  золото  всё  может,
Но  как  прежде,  так  и  в  наши  дни,
От  души  того,  кто  любит  правду
Подкуп  отлетит,  как  от  брони.

Нас  любовь  сегодня  тоже  будит,
Шлёт  поэтам  лучшие  слова!
Будет  жить  народ,  пока  он  любит!
Жив  народ,  пока  любовь  жива.
Лето  2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716549
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017


Віталій Назарук

ЗИМОВИЙ БАЛ

Дивлюсь  в  вікно  -  зима  справляє  бал,
Сніжинки  білі  закружляли  в  вальсі,
Проводить  лютий  дивний  ритуал,
Вивчає  па  в  зимовім  екстра  класі…

Тепло  у  хаті    ще  летить  з  печі,
А  на  дворі  танцює  хуртовина…
В  лезгінці  -  фузі  схрещені  мечі,
Повітрям    сніжним  повниться  перина.

Останній  сніг,  а  може  ще  і  ні,
Таке  на  дворі  витворяють  диво…
Чорні  дерева  слухають  пісні,
Що  їх  співає  Сніжна  королева.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716523
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017


Олекса Удайко

У НЕБІЛЬ НЕ ГАЙНУ

                   [i]Спонтанно...  про  сокровенне...[/i]
[youtube]https://youtu.be/aEE8IM3ukC8?list=RDaEE8IM3ukC8[/youtube]

[i][b][color="#004970"]Геть  не  піду  я,  гримнувши  дверима,
З  образою  на  всіх  я  не  піду!
Мені  життя  реальне,  як  і  сниме,
Не  утворило  хиби  і  біду.

Був,  як  усі,  при  участі,  при  ділі,
Виконував  немало  важних  справ…
Хоч  мозолі  вже  –  на  мізка́х  і  тілі,
Ніколи  від  роботи  не  стогнав.

А  ви,  ображені  на  світ  і  Всесвіт,
Ідіть  всі  геть  з-перед  моїх  очей!
Що  ви  зробили,  щоб  наш  світ  воскреснув  –
Чи  світло  запалили  між  ночей?

Жалітись  хоч  на  щось  –  усі  ми  ладні,
Оправдуючи  цим  свою  немі́ч…
Чи  засвітили  темню,  бісу  владну,
Чи  запалили  жар  небесних  свіч?

Прокльони  слати  –  то  останнє  діло,
Жалітися  на  когось  –  марна  річ!
Що  ви  зробили,  щоб  серця  горіли,
Щоб  темність  щезла,  ранкові  навстріч?

То  ж  не  жалійтесь  ниці  ґалаґани*,
Не  злобуйте,  пусті  балакуни!
Погляньте,  як  боролися  титани  –
Вкраїнської  минувшини  сини!

Я    не  піду  в  нікуди  –  у  покуття,
Нехай  хоч  в  річці  Удай  потону…
Та  по  мені  ще  підуть  у  майбутнє,
Бо  жив,  бо  буду!..  В  небіль**  не  гайну…[/color][/b]
________
*Поплавці  на  риболовецьких  снастях.
**Великий  камінь,  піщаник.  

31.01.2017.  

Світлина:  не  із  інтернету  –  зі  школи  життя...
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716505
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017


Анатольевич

Вірю в Україну!

Дорогі  колеги!  Обіцяв  нашому  ідейному  і  творчому  керівнику-натхненнику-видавцю  Олександру  Андрійовичу  Печорі  написати  музику  на  цей  вірш  у  такому  варіанті,  тому  що  ми  хотіли  його  правити  по  розміру,  стилю  і  т.д.  для  друку  в  збірнику.    Я  попросив  залишити  так  для  написання  пісні.  Нелегко  йшло,  Хотів  встигнути  до  зустрічі  у  Луцьку.  До  кінця  не  встиг  доробити,  Тому  виставляю  макет.  Прошу  оцінити,  підказати,  критикувати  в  разі  потреби.  Буду  вдячний.

Коли  я  чую  слово  «Україна»  ,
 в  моєму  серці  гордість  розквіта!
 Воно  для  мене  значить  –  Батьківщина,  
ліси  і  ріки,  пісня  солов’їна,  
моря  і  гори,  і  пшениця  золота!    -2  рази.

 Коли  я  промовляю  «Україна»,
 в  моєму  серці  радість  і  любов!
 Тут  рідний  дім  мій  і  моя  родина,
 кохання,  діти,  внуки,  цвіт  калини…  
Це  моє  щастя    лине  з  серця  знов  і  знов!    -2  рази.

 В  піснях  лунає  слово  "Україна",
 та  серце  болем  залива  воно...
 Її  шматують...  Та  вона  -  єдина,
 велика,  вільна,  горда,  неділима!
 Так  буде  завжди!  Вірю!  Що  б  там  не  було!!!    2  рази.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678098
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 05.02.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.02.2017


Нора2

Недоля нам з тобою бути разом


Як  затьохкав  соловейко  в  кущі  калиновім,
Рознеслася  ген  далеко  пісня  та  чудова.
Прилетіла  зозуленька,  на  гілочку  сіла
І  у  неї  з  тої  пісні  серденько  зімліло.

Соловейко,  соловейко,  голос  твій  чудовий,
Так  запав  в  моє  серденько,  що  не  маю  мови.
Летимо  зі  мною  разом,  понад  сиві  хмари,
Будуть  люди  милуватись  нашими  піснями.

Ні  зозуле,  мої  співи  зовсім  не  для  тебе
І  недоля  нам  з  тобою  політати  в  небі.
Є  у  мене  наречена,  де  кущі  калини,
Хай  ця  пісня  моя  ллється  і  до  неї  лине.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716422
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017


Виктория - Р

Красят мужчину поступки

[b][i][color="#ff00cc"]Красят  мужчину  усы,
Парфюм  дорогой  и  пенка...
Галстук,  а  также  часы,
(Таким  не  нужна  оценка)

Красят  мужчину  поступки,
Такие  под  стать  хороши...
(Таких  не  оденешь  в  юбку)
Таких  не  найдёшь  в  тиши...

Красят  мужчину  слова,
В  которых  тепло  и  свет...
Надеюсь,  что  я  права,
А  может  и  вовсе  нет....
04  02  2017  г  
Виктория  Р
[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716394
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017


Richter

Вечiрня сумна


Чути  тиху  пісню  з  гаю,
вечір  землю  обіймає,
накрива  туманом  річку
й  небо  зорями  встеляє.

Пісня  та  степами  лине,
між  густих  кущів  калини,
мимо  сонної  тополі
про  жіноче  щастя  й  долю.

Ллється  пісня  та  чарівна,
мов  якась  морська  царівна,
а  слова  її  тужливі
розпливаються  по  ниві.

То  співає  удовиця,
жінка  проста,  не  цариця,
бо  козака  схоронила,
що  всього  лиш  рік  любила.

Впала  вже  на  землю  й  нічка,
зорями  розквітла  річка,
та  вдовиця  не  вгаває,
плаче  й  знай  собі  співає.

28.01.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117012900074  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716357
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017


Richter

Чи скоро скiнчиться зима?!

Як  чужаки  командують  парадом,
у  армії  немає  майбуття.
Як  слідуєш  весь  час  чужим  порадам,
то  так  і  проживеш  чужим  життям…

Якщо  країна  наша  для  народу,
чому  ж  по  вуха  весь  він  у  багні?
Чи  не  тому,  що  за  стерном  заброди,
які  народ  вбивають  на  війні?!

У  пеклі  тім  життя  кладуть  найкращі,
біда  торкнулась  міста  і  села.
Тим  часом  знову  в  непролазні  хащі
варягів  банда  Неньку  завела.

Брехнею  пригощає  нас  Сусанін,
та  все  бідніші  села  і  міста.
Загрузли  у  грязі  державні  сани,
все  глибшають  московські  болота.

То  сніг,  то  дощ,  а  то  морози  вдарять,
а  зверху  лупить  московитський  „град“.
Брехло  на  горі  тім  прибутки  „варить“
і  не  наїсться  все  ніяк  той  гад!

Одне  лиш  словоблудство  й  обіцянки,
та  правди  й  грама  в  них  давно  нема!..
Скінчився  мавпи  рік,  б‘ють  знову  склянки.
Чи  ж  скоро  вже  закінчиться  зима?!.

04.02.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117020403111  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716356
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017


Надія Карплюк-Залєсова

ЗИМИ ГОСПОДАР

Муром  вкрило  всі  ставки  за  селом  ізночі.
Загадково  посміхнулись  в  шалик  зорі-очі...
В  темну  ніч  мороз  старий  з  срібної  рядниці
Посплітав  ялинам  всім  запаски  й  спідниці.
Не  барився  довго  тут  ,--  криниці  ще  ждали.
Він  спустився  вниз  до  них,--  враз  люстерка  стали...
Очі  -зорі  миготять  із  землі  красою,
Те,  що  вранці  ще  було  сивою  росою.
Гуляй,  гуляй,  Морозенко,-  ти  землі  володар,
Санок,  лиж  і  дітвори...  Ти  --  зими  господар  !

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716305
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.02.2017


Олена Жежук

Мені б…

Стільки  дива  у  світі  таємнім,
Хіба  встигну  усе  пережити?
Мені  б  вдосвіта  в  серці  твоєму  
Прокидатись  і  знов  відродитись.

Зачекають  світи  незчисленні  –
В  непізнаннім  немає  розлуки.
А  мені  б  в  суєті  повсякденній
Відчувати    твої  теплі  руки.

Оди    ллються    коханню  гучному,
Всякий  прагне  до  нього  горнутись.
Мені  б  в  зорянім  небі  нічному
Тебе  місячним  сяйвом  торкнутись.

Я  від  днів,  що  за  обрієм  гаснуть,
Не  чекаю  ні  дива,  ні  вражень.
А  мені  б    у  очах    твоїх  ясних
Віднайти  блиск  своїх  відображень.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716297
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.02.2017


Лана Семицвітна

Улыбнись


Улыбнись  и  печали  уйдут  в  зазеркалье,
Улыбнись  отраженью  и  увидишь  ты  жизнь.
Помаши  своим  бедам  рукой  не  прощанье,
Просто  теплому,   летнему  дню  улыбнись.
Посмотри  не  ромашки,  что  ветру  кивают,
Посмотри,  как  нам  солнце  тепло  отдает,
Посмотри  как  подсолнух  ему  подражает,
Как  он  тянется  в  небо  и  просто  живет.
Ты  послушай  как  травы,  что  радуге  шепчут
О  своей  бесконечной  и  чистой  любви,
Своим  голосом  манят  на  добрую  встречу
Подуставшего  солнца  и  первой  зари.
Все  живое  наполнено  верою  в  счастье,
Все  живое  с  надеждою  тянется  ввысь..
Посмотри  на  весь  мир  ,  он  ведь  в  радужном  платье
Ты  печали  забудь  и  ему  улыбнись! 7.08.03

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716277
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.02.2017


Крилата

ТО ТИПИ ОДНОГО ҐАТУНКУ

І  Гітлер,  і  Сталін,  і  Путін  –  
То  типи    одного    ґатунку.
Їх  кроки  –  річки  каламуті,
Що  в  душі  улилися    трунком.

На  манії  величі,  слави,  
На  костях,  на  крівоньці  люду
Ліпили  імперські  держави
І  думали,  вічними  будуть.

Та  діє  закон  бумерангу
Для  тих,  хто  могили  всім  риє.
Злочинцям  подібного  рангу
Затягують  мотуз  на  шиї.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716271
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.02.2017


Виктория - Р

День одягне вишиванку

[b][i][color="#0040ff"]Догорів  вже  білий  день,
Свічечка  горить  лишень.
Нічка  зоряним  крилом,
Огорнула  все  кругом...

Ліс,  долину,  та  струмок,
Беріг,  хутір,  та  ярок.
Все  спочило  в  одну  мить,
Навіть  вітер  в  полі  спить...

Всі  чекатимуть  світанку,
Сонця  ясного  та  ранку.
День  одягне  вишиванку,
Затанцює  подолянку!
04  02  2017  р  
Вікторія  Р
[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716270
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.02.2017


геометрія

Я ТОБОЮ ЖИВУ…

                                                   Я  не  жив  би  без  вас,
                                                   Я  не  жив  би  без  тебе,
                                                   Зупинився  б  і  час,
                                                   Не  було  б  синім  небо.

                                                   Без  любові  б  не  жив,
                                                   Без  очей  твоїх  синіх.
                                                   Я  їх  так  полюбив,
                                                   Не  любить  не  мав  сили!..

                                                   Я  дивлюся  й  пливу,
                                                   І  радію,  й  співаю.
                                                   Я    для  тебе  живу,
                                                   Я  тебе  відчуваю!

                                                   Віддаю  тобі  все,
                                                   Й  розумію,  що  мало.
                                                   Я  тобою  живу,
                                                   І  себе  обновляю.

                                                   А  без  тебе  в  житті,
                                                   Я  не  мав  би  і  мрії,
                                                   Не  було  б  майбуття,
                                                   Не  було  б  і  Надії!..

                                                   І  завжди  хочу  я,-
                                                   Буть  в  твоєму  полоні,
                                                   Ти  навіки  моя,
                                                   На  вершині  любові!..
                                                   
                                                   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716253
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.02.2017


геометрія

ТИ ТАК ДАЛЕКО…

                                           Ти  так  далеко...Я  сумую...
                                           Чи  зрозумієш  ти  мій  сум?
                                           Чи  проведеш  складну  цензуру,-
                                           Моїх  сумних  і  вічних  дум?..

                                           Хоч  день  ясний  і  чисте  небо,-
                                           Сльоза  скотилася  з-під  вій,
                                           Мої  думки  линуть  до  тебе,-
                                           Далекий,  вірний,  друже  мій!

                                           В  душі  моїй  мрії  гарячі,
                                           Чекаю  ясний  теплих  днів.
                                           Я  зупиню,  нехай  не  плаче
                                           Серце  моє,  як  ти  велів...

                                             І  прожену  я  безнадію,
                                             Спогадом  серце  звеселю,
                                             Верну  і  віру,  і  надію,
                                             І  мрію  я  верну  свою...

                                             Тебе  я,  друже,  розумію,
                                             Й  пориви  вітру  за  вікном...
                                             Прийде  весна  і  я  зустріну,-
                                             Тебе  і  з  ласкою,  й  теплом!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716251
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.02.2017


I.Teрен

ФАРС

                                                                                                     [i]«  ..із  дна  історії»[/i]  
                                                                                                                                 І.  Драч
Нічого  не  мінялось  у  людей
від  пе́рвіснообщинного  укладу.
Немає  віри  у  міфічну  правду
про  перемоги  у  борні  ідей,
як  все  ділити  й  годувати  владу.

Текли  тисячоліття  і  віки,
явилися  свободи  ембріони
і  «прогресивних  сил»  виразники,
і  номінанти  «сильної  руки»  –
гундяєви,  …калігули-нерони.

Од    Візантії  аж  по  «третій  Рим»
наперсники  на  тім’ї  Буцефала
імперії    валили,  будували…
А  нині  що?  Не  Сирія,  то  Крим,
не  канібали  Пу,  то  генерали.

І  як  учені  –  маєте  клеймо,
і  як  поети  –  «сі  ву  пле»  за  ґрати
навчатися  читати  і  писати...
І  знову  на  порозі  стоїмо
до  хрестиками  міченої  хати.

І  знову  «ченчик»*  лізе  із  кубла,
аби  запакувати  Україну,
яка  [i]«...не  вмерла»,[/i]  хоч  і  не  жила.
І  на  таке  не  вистачає  зла.
Самійленка  б  на  тебе,  вражий  сину.

........................................................
Усі  ми  грішні.  І  були  святі,
що  вибороли  волю  і  свободу.
А  на  арену  вилізають  ті,
що  торгували  …іменем  народу.

Нові  отці  із  рилами  в  пуху  –
куратори  історії  й  культури,
агенти,  виконавці  і  цензура,
нувориші  й  злодії  …на  слуху.

Очолюють  і  віче,  і  громаду
за  долари  і  «мать  твою  таку»
не  перший  раз  на  нашому  віку.
Компрометують  націю  і  владу,
яка  і  досі  демонструє  зраду.

А  ніби  не  судилося  совку
ступити  двічі  у  одну  ріку?
[i]
*–  Ченчик  –  сатиричний  образ  Леніна  у  творі  Володимира  Самійленка  «Спритний  ченчик».[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716235
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.02.2017


НАДЕЖДА М.

Про СЛОВО… (експромт)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iNXZ_VizreI[/youtube]
Дякую  Світлані  Моренець  за  ідею
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716204

Хто  поважає  людину,  яка  знаходиться  поряд  тебе,  той  поважає  і  себе..
Гарні  слова  сказала  читачка  сайту  БЕЗ..  І  цим  все  сказано...  Дякую  Вам!

Скільки  сказано  про  СЛОВО:
Вже  мільйон  разів.
Для  одних  воно  полова,
А  для  інших  -  спів.

Безсердечно  убиваєм,
Досить  одного.
Нащо  робим?  Хіба  знаєм?
Викресліть    ЙОГО.

Забуваєм,  що  ми  люди,
Що  такі,  як  всі.
Ні  за  що  когось  осудим.
Злі  СЛОВА  оці.

Є    СЛОВА  ще  живосильні,
Як  ЖИВА  вода.
Що  різняться  від  безжальних.
В  них  душа  свята.

Та  людей  не  переробиш.
Цей  жорстокий  світ.
Та  все  рідше  ми    знаходим
В  душах  дивоцвіт...
-------------------------------------------------
Запрошую  вас  послухати  чудову  музику...
Піднімає  настрій.
Гарного  вам  вечора,  ДРУЗІ  мої!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716214
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.02.2017


Польова Ромашка

Мій дім на воді

Мій  дім  на  воді.  Я  вийшла  гуляти  із  дому.
Тепленький  пісок  лоскотав  мої  стопи  малі.
Як  вийшла,  тоді  не  сказала  нічого  нікому.
Ключі  випадково  посіяла  десь  на  землі.

Ти  їх  підібрав.  Поклав  до  своєї  кишені.
І  з  часом  (так  прикро!)  адресу  забув,  де  живу.
А  я  набирала  каміння  в  обпечені  жмені:
На  суші  я  зводила  мовчки  оселю  нову.

https://www.youtube.com/watch?v=4fYuM-KCuZs&list=PLXXDPrQgjSm8UDvEcF9jGA_h5sGsvPvjP&index=6

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716228
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.02.2017


Світлана Моренець

СЛОВА… СЛОВА…

[i]Слова  наші  –
відлуння  душі  нашої.[/i]
Автоафоризм

[b][i]Слова...  слова...  Звідкіль?  Строфа  римована,
з  яких  висот  прийшла?  Ким  продиктована?
Якими  ду́хами?  Це  має  значення,
бо  й  озоріння  в  ній,  і  передбачення.
В  словах  енергія  –  від  світла...  й  темного,
(хтось  від  зірок  бере,  хто  –  із  підземного).
Одних  ви  раните,  для  інших  –  зцілення,
святого  й  грішного  і  смисл,  і  втілення.

Слова...  –  любов  і  бруд,  й  смертельні  палаші.
А  велич  слів...  –  вона  
від  висоти  душі.

4.02.2017  р.[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716204
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.02.2017


Віталій Назарук

ДОЛЯ, КОНІ, ПРЕС

Людина,  що  вірить  у  Бога,
І  дивиться  часто  увись,
Шукає  життєву  дорогу,
Яка  знадобиться  колись.

Не  знає,  що  жде  попереду,
З  думками  на  ти  лиш  тепер,
Чи  буде  надалі  розрада,
Ще  скільки  невидимих  сфер…

А  шлях  перетоптують  коні,
Галопом  несуться  удаль.
І  зріють  літа  на  осонні,
Синіє  життя    вертикаль.

Якісь  невідомі  сигнали,
Шле  небо  її    із  небес.
Чи  роки  ті    коні  загнали,
Чи  доля  зажала  у  прес…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716200
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.02.2017


Віталій Назарук

МОЯ СЛАВЕТНА УКРАЇНА

Лиш  в  Україні  мова  калинова,
Бандура,  вишиванки    і  вінки…
Окрім  молитви  –  воля,  рідне  слово,
І  гордість  -    золотисті    колоски.

Чуб  «під  макітру»,  знаний  «оселедець»,
Тютюн  і  люлька  -  воля  і  сідло.
Гопак  палкий,  наш  український  танець
І  завжди  біле  у  садках  село.

Немає  більш  ніде  краси  такої,
Красунь  дівчат,  сопілки  Лукаша.
Тут  наші  предки    сходились  в  двобої,
А  в  мирний  час  кували  лемеша.

Цвіти,    моя  славетна    Україно!
Щоб  твій  народ  не  гнувся  у  ярмі.
Ти  на  землі  у  нас  така  єдина
І  ми  всього  досягнемо  самі…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716198
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.02.2017


Надія Карплюк-Залєсова

Я ПОЛИНУ ЗА СМУТКОМ…

Я  полину  за  смутком  твоїм  материнським,
Я  сповину  його  в  білу  шаль...
Та  тогоне  знайду  найціннішого  слова,
Що  розрадить  тебе...  Мені  жаль...

За  що  Бог  відвернувся  від  нас  і  не  чує  ?
Чому  соколи  наші  у  небо  ідуть  ?
Чом  біда  із  косою  і  днює  ,  й  ночує  ?
Поясніть  мені  вищого  суть...

Чом    збідована  птаха  до  вікон  прилипла,
Б"ється  в  кров  у  холодне,  зимове  вікно,
Лем  не  бачить  створіння  співуче  пташине,
Що  політ  обривається  в  скло  ?

Я  полину  за  смутком  твоїм  материнським,
Заховаю  у  безвість  його  чорнооку  печаль,
І  допоки  мене,  я  молитиму  кари  святої
Тим,  хто  в  серці  твоїм  поселив  найжорстокіший  жаль...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716146
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017


Надія Башинська

Я ВИТРУ ТІ СЛЬОЗИ…

Скотилась  сльозинка,  маленька  краплинка.
Чиста,  прозора,  немовби  росинка.

Та  роси  ті  чисті  так  сонячно  сяють!
Милують  наш  зір,  барвами  грають.

Скотилась  сльозинка...  Яка  ж  вона  світла!
Плаче  людина...  близька  мені  й  рідна.

Та  чиста  сльозина  чомусь  так  гірчить...
І  серце  від  цього  плаче  й  щемить.

Я  витру  ті  сльози,  їх  більше  немає!
Нехай  краще  в  росах  світ  барвами  грає...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716119
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017


Зоя Журавка

НАПИШУ НА СНІГУ ПРО КОХАННЯ

В  небі  курличе  ключ  журавлиний
Кине  пір'їнки  в  коси  дівчині.
Рано  сивіти...де  ж  ти  коханий?
Високо  в  небі,  там  де  тумани.
Як  мені  бути...як  мені  жити?
Сили  немає  більше  тужити.
Холодом  душу  біль  огортає...
Як  же  нестерпно  серденько  крає.
Я  напишу  на  снігу  про  кохання...
Десь  там  у  небі  почую  зітхання.
Ключ  журавлиний  кружляє-кружляє.
А  може  коханий  листа  прочитає?
Кожний  рядочок  болем  у  серці.
Скільки  ще  буде...скільки  ще  смерті?
Скільки  ще  болю...скільки  страждання?
Лиш  безнадія...і  в  небі  зітхання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716107
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017


Лана Семицвітна

Даже если это грех

Дождик  милую  березку  своей  влагой  обнимал.
Он  ухаживал  так  нежно,  он  ей  косы  расплетал.
Так  чиста  и  так  красива.  Дождь  желанье  угадал
И,  растаявшей  березке,  дождь  всего  себя  отдал.
И  заахала  березка:  «Как  же  дождик  ты  хорош,
Как  же  нежно  ты  ласкаешь,  как  же  сладко  ты  поешь.
Но  зачем  мне  твоя  ласка,  если  ты  сейчас  уйдешь?
Как  мне  жаль,  что  ты  не  вечно,  а  мгновение  живешь»
Дождь  ушел,  остались  слезы,  что  разлука  принесла,
И  теперь  прохлады  ласка  только  в  памяти  жива.
Но  березка  не  поникла,  ведь  она  не  умерла.
Без  сомнений,  сожалений  ласку  ветра  приняла.
Ветер  свежую  березу  дуновеньем  целовал,
Высушил  березке  косы,  теплым  вздохом  обласкал.
И  не  зная  о  печали,  от  нее  ответа  ждал.
И  в  ответ  на  свои  чувства  он  ее  любовь  узнал.

Незачем  дарить  печали  свой  и  так  короткий  век,
Пополнять  в  тоске  и  муке  берега  соленых  рек.
Пусть  поет  от  счастья  сердце,  пусть  в  душе  живет  лишь  смех.
Жизнь  пусть  будет  райским  садом,  даже  если  это  грех.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716089
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017


Лана Семицвітна

Как злобен век

Как  злобен  век,  жесток  его  оскал.
Он  многих  за  наивность  наказал:
За  правду  –  лил  отраву,  бил  кнутом,
За  ложь  сперва  ворчал  –  хвалил  потом.
За  жажду  власти  век  нас  поощрял,
Народ  голодный  горем  убивал.
В  простом  добре  все  видели  подвох.
Зло  подводило  жизненный  итог.
Кто  ум  имел,  того  гноит  тюрьма,
Кто  глуп,  но  смел  –  услышит  вся  страна.
За  расточительство  державного  –  хвала,
За  собирание  последнего  –  хула.
И  даже  в  сострадании  корысть,
И  совесть  болтуна  не  будет  грызть.
Кто  болен  злою  завистью  –  богат,
А  тот,  кому  завидуют  и  рад.
Болезнь  берет  хороших  из  людей,
Коварные  –  здоровых  здоровей.
Когда  мудрец-старик  дает  совет,
То  слышит  глупость  юную  в  ответ.
Случилось  так-  вся  жизнь  наоборот  -
С  невежества  рождается  народ.
Пороки  стали  править  на  Земле,
А  добродетель  нынче  не  в  цене.
Но  есть  начало  у  святой  Земли  -
Всевышний  Бог  и  свет  большой  любви.
Лишь  вера  в  них  от  гибели  спасет
И  наши  души  в  небо  унесет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716087
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017


Шостацька Людмила

НЕ ГРАЙТЕСЬ, ЛЮДИ, У ВІЙНУ

                                                     Ми  дітьми  гралися  в  війну.
                                     Яка  ж  негарна  ця  забава!
                                     І  маю  я  таку  вину:
                                     Зі  мною  гралася  лукава.

                                     Ми  –  партизани,  зв’язкові
                                     І  снайпери  при  цьому  ділі,
                                     Розвідники  і  лікарі,
                                     А  тут  –  малята  всиротілі.

                                     Давно  дитинства  вистиг  слід,
                                     Вже  не  гостює  навіть  в  снах,
                                     В  війну  ще  грається  сусід,
                                     Нас  меле  у  своїх  “млинах”.

                                     І  як  таке  до  голови
                                     На  мить  могло  хоч  прилетіти?
                                     Спитайся,”брате”,  у  вдови  -
                                     В  війну  не  грають  її  діти.

                                     Вона  до  них  прийшла  сама,
                                     Залізла  хижа  попід  шкіру,
                                     Підлізла,  відьма  крадькома,
                                     Казала,  ніби,  голуб  миру.

                                     Не  грайтесь,  люди,  у  війну!
                                     В  ній  не  буває  переможців.
                                     Не  змити  тим  повік  вину...
                                     Скарає  Бог  за  наших  хлопців!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716073
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017


Світлана Ткаліч

Молюсь…

Молюсь  за  тебе,  рідна  Україно,
За  мирне  небо  над  твоїм  Дніпром,
За  кожну  матір,  що  ростила  сина,
Віддаючи  усе  своє  тепло.

Молюсь  за  материнську  світлу  душу,
Яка  до  щему    млосно  так  болить
За  тим,  що  сина  віддавати  мусить
На  смерть,  можливо,  а  йому  б  ще  жить.

Молюся  за  синів  твоїх  -  героїв,
Які,  сказавши,:"Хто,  якщо  не  я?!"
Тебе  боронячи,  взялись  до  зброї,
Лишивши  край,  де  рідні,  де  сім'я.

Молюся  за  усіх  хто  небайдужий,
За  тих,  хто  склавши  руки,  не  зітха,
За  їхню  відчайдушність,  їхню  мужність,
За  їх  рішучість  -  вам  моя  рука.

Радію  за  згуртованість  народу,
Взаємодопомогу,  співчуття,
За  наше  молодече  покоління,
За  кожну  думку  в  честь  твого  життя.

Молюсь  за  тебе,  краю  благодатний,
За  солов'їну  пісню  у  гаю,
За  мирне  небо,  за  яскраве  сонце,
За  світлу  долю  за  землі  твою!..

травень  2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716072
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017


Шостацька Людмила

А СКІЛЬКИ ВЖЕ ПОГАСЛО СВІЧ

                                     Несе  мене  стрімка  ріка,
                     Скрізь  валуни  і  небезпека.
                     Відносить  часто  до  буйка,
                     То  підливає  з  свого  глека.

                     Хтось  на  середину  нас  кинув
                     І  вибирайся  як  хто  може,
                     Тут  не  зачепишся  за  стіну,
                     Навряд  чи  хтось  ще  допоможе.

                                     Ти  -  тут  собі  слуга  і  цар
                     У  невимовній  цій  марноті,
                     Поклав  діла  всі  на  вівтар
                     І  “до”  вишукуєш  у  ноті.  

                     А  скільки  мрій  не  долетіли...
                     А  скільки  вже  погасло  свіч...
                     А  скільки  душ  осиротілих…
                     В  очах  задума:  в  чому  річ?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716049
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017


I.Teрен

ВІДГОМІН

                                                                                               [i]Блукаючи  по  сторінках
                                                                                                                       жіночої  лірики[/i]
Її  лірична  героїня  –
ікона  із  далеких  літ,
де  ще  існує  той  єдиний
та  не  один  на  цілий  світ.

Вона  залюблена  у  себе
і  вірна  лиш  самій  собі,
але  живе  на  тому  небі,
де  все  минає  у  журбі.

І  забуває,  що  навколо
усе  повторюється  знов
як  нерозривне  вічне  коло  –
[i]життя,  і  сльози,  і  любов.[/i]

Квітують  не  одні  мімози
на  перехресті  до  вінця
і  не  одні  жіночі  сльози
лікують  душі  і  серця.

Усі  трагедії  жіночі
вміщає  майже  кожен  твір.
Але  надійний  поводир
веде  її  еЛГе  крізь  ночі.

І  терпеливу,  і  привітну
її  запоєм  пізнавав.
У  пелені  …такого…  світу
я  не  одну  таку  стрічав.

Вона  сміється  і  страждає,
малює  сни  і  міражі,
і  поведе  у  спориші
одній  лиш  їй  відомим  плаєм.

Такі  її  війна  і  мир,
і  щирі  друзі  ...ой  буває  –  
і  плакати  допомагає,
і  підведе  під  монастир.

Тому  життя  формує  жінку,
яка  –  і  грішна,  і  свята,
закривши  чергову  сторінку,
почне  із  чистого  листа.

Аби  піднятися  на  крила,
що  виросли  не  [i]з  рукавів,[/i]
а  із  високих  почуттів.

Полум'яніють  ще  вітрила,
аби  її  еЛГе  раділа,
що  світ  навколо  подобрів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716030
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017


laura1

Прочитаю під звуки віоли

Вже  багато  рокі́в  не  приходять  від  тебе  листи,
І  стираються  з  пам'яті  давні  події  і  дійства.
І  лиш  часто  в  бентежні  до  мене  приходиш  ти  сни,
В  них  шукаєш  ти  стежку  у  юність  і  наше  дитинство.

Як  давно  це  було!  Знов  вертаюсь  в  минулі  часи.
Малювала  весна  дивовижні  пейзажі  кохання.
Мрії  райдужні  нас,  мов  на  крилах  в  майбутнє  несли,
Але  доля  журна́  напророчила  нам  розставання,

Вже  багато  води  кудись  збігло  з  рікою  життя,
І  стежки  загубились,  розмиті  сумними  дощами.
І,  хоч,  як  не  шукай,  та  немає  назад  вороття,
Як  немає  давно  найрідніших  людей  поряд  з  нами.

Вже  багато  років  я  чекаю  від  тебе  листів,
І  як  склалася  доля  подальша  твоя,  невідомо.
Ти,  напевно,  мій  друже,  з  літами  зміцнів  і  змужнів,
Та  я  знаю,  душа  залишилась  твоя  молодою.

Ти  мені  напиши!  Може  буде  останнім  цей  лист,
Й  не  зустрінемось  може  ми  в  цьому  житті  вже  ніколи.
І  нехай  за  вікном  чутно  вітру  осіннього  свист,
Я  цей  лист  прочитаю  під  звуки  сумної  віоли.

03.  02.  2017                                      Л.  Маковей

ВІОЛА    (італ.  viola)  загальна  назва  струнних  смичкових  інструментів,  поширених  у  середні  віки  в  романських  країнах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716029
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017


Олександр ПЕЧОРА

МІЙ ДАВНІЙ ДРУГ - СЕПАРАТИСТ

З  квітучих  незабутніх  літ
я  гарного  колись  мав  друга.
Я  донедавна  так  і  думав,
тепер  –  він  хижий  інвалід.

Він  гарно  жити  має  хист.
Хизується  попутнім  вітром.
Не  звик  він  праведно  говіти.
Колишній  друг  –  сепаратист.

А  називався  й  дорогим…
Я  втратив  не  одного  друга…
Над  Україною  –  наруга!
Тепер  ми,  звісно  ж,  –  вороги.
             
Одна  Вітчизна  в  нас  була.
В  одній  ми  армії  служили.
Занадто  ніби  ж  не  тужили.
Вже  дещо  знали  про  Гулаг.

Тоді  ще  ми  й  не  утяли  
щось  толком  про  голодомори.
Одні  були  моря  і  гори.
Тепер  –  щось  врешті  пойняли.

Коли  ще  був  «Народний  рух»,
колишній  друг,  бувало,  й  гейкав
та  заливався  соловейком.
Тепер,  –  навмисно  все  забув.

В  збіговиську  всіляких  банд
він  зрадив  Матір-Україну.
Донбас,  Лугань  –  тепер  –  руїни.
Там  окопався  окупант.

Там  гинуть  люди  кожен  день.
Переговорний  стіл  –  параша.
Домовились  –  «рошен»  і  «раша».
Іуд  Господня  кара  жде.

Перевертень  колишній  друг.
Отам  права  він  може  гнути
«бандерівцем  і  майданутим».
В  собі  гартує  «русскій»  дух.

Давненько  оселився  там,
де  кермували  скрізь  васали.
Бувало,  про  таких  казали:
«Подався  жити  в  Зекестан».

І  ким  тепер  друг  давній  став?
Воює  і  живе,  не  тужить,
бо  Путлєру-катюзі  служить  –
будує  вперто  «Бандустан».

Тепер  –  на  службі  в  сатани  
він  має  «бабки»  за  роботу.
Хати  громить,  будує  доти…
Звик  до  гібридної  війни.

Із  ним  тусуються  братки
і  проімперські  офіцери.
Яка  мета  його  кінцева?
Дайош  країну  «Навпаки»!

Зверталися  ж  люб’язно  –  «брат».
І  серце  калатає  в  тузі…
Найбільше  стережися…  друзів.
Тепер  триває  зрад  парад.

Вже  добре  видно  хто  є  хто.
Кому  й  за  що  життя  набридло.
Чи  виродки,  чи  то  гідриди?..
Від  гніву  плавиться  й  бетон.

Кому  і  чим  я  завинив?..
Колишній  друг  –  сепаратюга.
Виходить,  що  не  мав  я  друга,
бо  не  було  б  тоді  війни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716026
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017


Світлана Ткаліч

Заглянь у мою душу…

Заглянь  у  мою  душу,  в  глибину,
Знайди  там  струни  і  заграй  уміло,
Допоки  ти  знайшов  лише  одну
І  то  ти  нею  бавишся  несміло.

Не  бійся,  діставай  відразу  всі
І  з  ніжністю  до  них  торкнись  рукою:
Полинуть  хвилею  вони  у  світ
І  піснею  повернуться  дзвінкою.

Заграють  переливами  вони,
Наповнюючи  повінню  п'янкою
І  поєднають  відчуттям  весни
Цей  дивний  світ  з  тобою  і  зі  мною.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716023
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017


Олена Шабанова

Вечір плакав, ніч кричала…

Вечір  плакав,  ніч  кричала
А  ранок  сльози  ті  збирав
Душа  тремтіла  та  мовчала
Лиш  вітер  тихо  колихав...
В  обіймах  спогади  щасливі
Кохані  очі,  щирі,  найрідніші
Були  колись...були  красиві
Тремить  душа  у  чорній  тиші...
Глухими  кроками  війни
Серце  знесилене  од  болю
Ти  повернись,  торкнись  весни
Живим...Я  прошу  щиро  долю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716013
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017


НАДЕЖДА М.

На пероні…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NVZRSTVnni8  
[/youtube]
Ну  хто  придумав  ці  перони,
Де  проливають  стільки  сліз?
Куди  спішать  весь  час  вагони?
Вслухаємсь  ми  у  стук  коліс.

Когось  чекаєм  з  нетерпінням,
Та  час  працює  не  на  нас.
Лише  надія  є  спасінням..
Одна  хвилина  -  ніби  час.

Обійми,  квіти,  сміх  і  сльози.
(Хіба  це  словом  передать?)
Не  віднесеш  це  все  до  прози.
Є  й  в  мене  дещо  пригадать...

Були  і  в  мене  хвилювання,
Цілунки,  квіти,  стис  руки.
Та  ця  історія  вже  давня.
Пройшли,  промчалися  роки.

Та  довго  буду  пам"ятати...
Засохли  ті  давно  квітки.
В  уяві  будуть  розцвітати...
У  сні  повернуться  роки...

Хіба  вирішує  все  доля:
Дарує  радість,  чи  печаль?
Невже,  підвладні  ми  цій  волі?
Тож  бездіяльні  ми,  на  жаль..
 



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716010
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Вогники твоїх очей

Твоїх  очей  блакитні  вогники
Яскраво  сяють  й  уночі,
Такі  здаються  вони  добрими,
Теплі,  мов  сонця  промінці.

І  поглядом,  немов  цілунками,
Серця  торкаються  мого
Та  гріють  ніжністю  його.
Ними  ніяк  не  намилуюся.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716005
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017


Richter

Без тебе


Без  тебе  немає  життя.
Без  тебе  скінчилася  пісня.
Без  тебе  одне  каяття
та  спомин  про  щастя  колишнє.

Без  тебе  весь  світ  опустів.
Без  тебе  не  в  змозі  сміятись.
Без  тебе,  немов  без  мостів,
на  той  бік  вже  не  перебратись.

Без  тебе  зима  і  сніги.
Без  тебе  тріскучі  морози.
Без  тебе  немає  снаги,
вітри  лише,  зливи  і  грози.

Без  тебе  навкруг  заметіль.
Без  тебе  сумне  навіть  небо.
І  лине  луна  звідусіль:
Без  тебе,  без  тебе,  без  тебе!..

27.01.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117012705211  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715996
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017


MERSEDES

Плаче бандура…

Стогне  і  плаче  бандура,
Розповідає  про  біль.
Рідного  серця  зажура,
Стрілами  мітить  у  ціль.

Ще  Кобзаревому  слові,
Допомагала  вона.
Вірність  завжди  у  любові,
Юність  неначе  весна.

Тихо  доносяться  звуки,
Наче  б  то  жалібний  плач.
Грають  досвідчені  руки,
Струни  шепочуть  пробач...

Вибач  кохана  за  долю,
Нерозуміння  мої.
Що  причинив  стільки  болю.
Засмучені  очі  твої...

Хочу  сказати  кохаю,
Лиш  повернись  у  життя.
Спокою  в  серці  немаю,
В  нім  перебійне  биття...

Плаче  в  зажурі  бандура,
Передає  почуття.
Десь  одинока  фігура,
Чекає  ще  каяття...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716043
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017


ГАЛИНА КОРИЗМА

НА ЩАСТЯ

А  я  собі  не  відаю  журби,
Літа  мої  позолотила  осінь.
Іду  усміхнена  й  простоволоса  
В  обіймах  голубої  купини.

Летять  назустріч  золоті  листки,
Налиті  сонцем,  скупані  дощами.
Схопивши  з  три,  сміюся  до  без  тями
Щаслива  жінка,  що  мені  роки?

Таке  блажество  в  душу  залягло,
Що  й  справді  серце  вискочить  на  волю?!
Спасибі,  Боже,  за  оце  добро,
Люблю  цей  світ  сотворений  Тобою!

Люблю  людей,  бо  Ти  сказав  -  любить!
В  моїх  очах  -  осінні  колорити.
Нехай  цей  Край  ще  Бог    благословить,
Щоби  щасливо  кожному  прожити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715985
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017


Віталій Назарук

НЕ ПРОЙДЕНА СТЕЖИНА

Ні,    ще  не  пройдена  моя  стежина,
Хоч  засріблилися    давно    роки…
Тут  пахне  медом  гірким    конюшина,
У  ній  мої  заховані  думки…

Яка  вона  вузенька  і  хвиляста,
І  кожен  ранок  світиться  в  росі.
Проходжусь  по  стежині  цій  не  часто,
Та  йду,  як  по  життєвій  полосі.

У  думці  я  своє  святе  виношу,
Щоб  внуки  ще  по  ній  пройшлись  мої,
Щоб  босоніж  збивали  з  неї    роси,
А  у  садку  співали  солов’ї.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715974
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017


Віталій Назарук

ЧЕРВОНИЙ РАНОК

Схід  був  червоний,  мов  налитий  кров’ю,
Такого  сонця  зроду  не  було.
А  поруч  хмари  кроплені  журбою,
Її  здавалось  небо  одягло…

А  потім  додали  новини  смутку,
Авдіївка  палає  у  вогні…
Лежить  боєць,  йому  пробило  куртку,
У  змішанім  снарядами  багні.

Це  хлопці  кров’ю  малювали  ранок,
Вони  були  уже  на  небесах.
Кров’ю,    без  пензля,    залили  світанок,
Червоні  хмари  йшли  на  парусах.

А  хлопці  навіть  з  неба  воювали,
Ховали    побратимів  від  вогню.
Що  у  бою  тоді  на  смерть  стояли,
Від  куль  ворожих  ставили  броню.

Велике  Вам    спасибі,  любі  діти!
Людей  в  країні  розпирає  жаль…
Що  Ви  вже  встигли  в  вирій  відлетіти,
Та  не  пройшов  нехрещений  москаль.

Згадаємо  не  раз    Вас    поіменно
І  будемо  молитись    у  церквах.
А    синьо-жовте  бойове  знамено,
Ми  понесемо,  наш  обравши  шлях.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715973
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017


Світлана Ткаліч

Котики вербові…

Котики  вербові  гріються  на  сонці,
Бджоли  виціловують  ніжний  пухоцвіт,
Золотом  облиті  кущики  калюжниць,
І  милує  око  бруньок  хризоліт.

Виглядають  поруч  острівки  фіалок
І  барвінком  в'ється  підгірок  в  гаю.
В  стоголосім  співі  тішу  фібри  серця
І  душевні  струни  світу  віддаю.

Мало  все  це  бачить  -  треба  додивитись,
Мало  чути  звуки  -  треба  їх  відчуть,
Щоб  душа  завмерла  і,  щоб  всю  буденність
Аж  із  дна  душі  перевернуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715969
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 03.02.2017


Леся Утриско

Чорна птахо.

Чорна  птахо,  чом  б'єш  до  вікна?
Знов  матусям  несеш  похоронки?
Знов  танцює  зі  смертю  війна,
Знову  "Гради"  орають  ворОнки.

Все  змішалось-  і  кров,  і  зима,
І  сніги,  і  могили,  і  квіти...
Чорна  птахо  лети  із  вікна,
Досить  в  горі  матусям  сивіти.

Пробивається  сонце  в  імлі,
Буревії  й  сніги  замітають,
А  у  небі  летять  журавлі,
Сумно"Кру!"-  побратимам  співають.

Їх  стежки  розділила  війна,
Розділила-  на...  до  і  на...після,
Чорна  птаха  знов  б'є  до  вікна:
Так  трагічно  обірвана  пісня.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715962
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 03.02.2017


Світлана Ткаліч

Ми вже не вдвох

Сьогодні  віхола  у  гості  завітала,
Війнула  сніжним  подихом  зима,
Вузькі  стежини  знов  позамітала,
Де  ми  удвох  були  -  я  вже  сама.

Як  мріяли  ми  зустрічать  цю  весну
В  коханні,  в  щасті,  в  морі  сподівань,
Та  в  душах  крига  мабуть  вже  не  скресне
Від  безлічі  дрібних  розчарувань.

Але  як  хочеться  твоє  тепло  відчути,
Пірнути  в  ніжність  трепетливих  рук,
До  щему  все  в  душі  перевернути
І  знемагати  від  солодких  мук.

Ти  поруч  і  ловлю  твої  я  очі,
Рука  шукає  руку  крадькома,
Нам  не  забути  ті  шасливі  ночі
Яких  уже  не  буде  і  нема.

Ми  ще  не  можем  звикнуть  до  розлуки.
Не  віриться:  після  весни  зима?..
Тягтимуться  до  рук  ще  довго  руки,
Але  ми  вже  не  вдвох  -  я  вже  сама.













адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715948
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 03.02.2017


Надія Карплюк-Залєсова

БОЛЯЧЕ, НЕНЬКО, БОЛЯЧЕ…

Боляче,  Ненько,  боляче,
Молюсь  на  колінах  і  стоячи,
Молюся  щоранку,  щоднини
За  спокій  і  мир  України.

Боляче,  боляче,  Ненько,
Як  очі  розплющиш  раненько
І  чуєш  про  жертви  і  втрати,
І  хочеться  в  небо  кричати  !

Боляче,  Господи,  боляче,
Ми  встанемо,  рани  загоячи,
Тільки  не  встануть  вони...
Боже  святий,  борони...

Боляче,  боляче,  Боже,
Знаю...  грішу...  Та  не  можу  !
Благаю  за  землю  свою,
Грішну...  Але  ж  і  святу  !

Боляче,  боляче,  Ненько,
Знаєш,як  тисне  серденько
За  наших  синів  і  руїну,
За  тебе,  моя  Україно  !

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715945
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 03.02.2017


Надія Карплюк-Залєсова

ТИ ВЧИВ ЛЮБИТИ…

Ти  вчив  творити  ,  не  вбивати,
Ти  вчив  любити,  шанувати,
А  навкруги  --  смертей...  смертей...
Беруть  найкращих  із  людей...

Ти  вчив  нас,  Боже,  не  вбивати,
Навчи,  як  волю  рятувати,--
Тобою  дану  волю  з  неба,..
Як  відстояти  її  треба  ?

Навчи,  як  ворога  любити,
Коли  іде,  щоби  губити:
Дітей,  житло  і  нашу  душу,--
За  що  любити  його  мушу  ?

Навчи  премудрости  Своєї,
Молюсь  до  святости  Твоєї  :
Не  дай  Вкраїни  впасти  цвіту
Нехай  любов  заправить  світом  !

Дай  Україні  миру  й  волю,
Тебе  на  вколішках  я  молю.
Не  дай  синам  іти  зі  світу,
Моїй  землі  так  треба  цвіту...

Ти  вчив  любити,  не  вбивати,
Ти  вчив  любити,  шанувати...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715942
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 03.02.2017


Крилата

ЛЮДИ, СКАЖІТЬ!

Люди.  скажіть,  а  ви  ЛЮДИ  –  
Ті,  що  по  миру  –  серпом?
Серце  спиняєте  в  грудях,  
Наче  вагони  в  депо.

Миєте  опісля    руки
П’єте  вино  та  їсте.
День  ваш  не  нівечать  муки.  
Ніч  ви  спокійно  спите.

Носите  вінці    лаврові,
Плетені  вам  у  кремлі.
Що  вам  до  того,  що  крові
Безмір  уже  у      землі?

Що  вам  до  того,  що  дітям
Ставить  переляк  печать
І  що  не  знають  де  дітись
Старці,  як  «Гради»  летять?

Світе,  вивітрюй    байдужість.
Брате,  лий  твердість  у  крок.
Тільки  у  єдності  –  дужість.
Тільки  у  правді  –  добро.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715926
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 03.02.2017


Елена Марс

Юність ти моя гітарна (слова до пісні)

Юність    ти    моя    гітарна,
Мов  струмок  була  дзвінка!..
Очі    милої    -  янтарні...
Як    же    я    її    кохав!..

Скільки  весен  промайнуло!..
Оглядаюсь  -  ніби    мить.
Де  ж  ти  є,  моя    голубо?..
Серце    й    досі    ще    болить.

Приспів:
Стоїть    і    сьогодні    старенька    кав'ярня.
В    ній    юність    гуляє,  як    наша    колись.
А    я    все    шукаю,  хоч    знаю,  що    марно,
Ті    юні    надії,  які    не    збулись.  (2  р)

Гірко    доля  відомстила,
За  гарячу    нашу    кров.
Зовсім    скроні  стали  сиві,
Щастя  тільки...  не    знайшов.

Більше  вже  кохання  дзвону,
Як  з  тобою,    не  відчув.
Погляд    твій,  такий    бездонний,
Я    ще    й    досі    не    забув.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715925
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 03.02.2017


Олена Жежук

Одкровення в тиші

Почути  тишу  –  в  ній  як  пада  сніг,
Прислухатись  про  що  шепочуть  зорі.
І  мить  спинити    –    кинути  до  ніг,
Схилитись  перед  вічністю  в  покорі.

Відчути  тишу  –  хай  душа  щемить,
І  первородне  в  серці  озоветься.
Збагнути  серцем  в  сокровенну  мить,
Що  ще  не  жив…    і  щось  душі  торкнеться.

І  ти  б  віддав    за  мить  оцю  усе,
Щоби  продовжить…    В  грудях  калатає.
І  молишся:  вгамуй  його,  душе,
Бо  в  тиші  цій  –  найперший  крок  до  раю.

До  цього  ти  лиш  мучивсь  і  болів,
До  миті  тої  ти  життя  не  бачив,
Бо  в  тиші  тій  почув  мільярди  слів,
Безсмертям  серце  сколихнув  гаряче...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715921
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 03.02.2017


Ніна-Марія

Жила і буде жити Україна!

[b][color="#240a70"]Моя  Вкраїно,  матінко  хрещена,
Із  диво-слів  вінок  тобі  сплету.
Я  крізь  роки  несу  в  своєму  серці
Любов  до  тебе  чисту  і  святу.[/b]
 
[b][color="#051345"]Твою  я  долю  вишию  нитками
З  казкових  розмаїтих  кольорів.
Хай  чорного  не  буде  в  ній  віками,
А  жовто-синій  завжди  б  майорів.
 
Серця  чужинців  чарувала  врода.
За  цю  красу  лилася  кров  роки...
Нікому  не  зломити  дух  свободи.
Він  все  нові  й  нові    дає  ростки.
 
І  ті,  що  зараз  гинуть  на  Донбасі,
Життями  платять,  линучи  увись,
Ординців  клятих,  щоби  зупинити,
Тримайся  ж,  моя  земле,  не  зігнись.
 
Я  вірю,  що  прийде  той  час  розплати
І  перед  Богом,  і  перед  людьми.
І  кару  понесуть  ті  супостати,
Бо  навіть  небо  плаче  від  журби.
 
Жила  і  буде  жити  Україна!
Прославлена  і  горда  у  віках.
Її  вже  не  поставить  на  коліна,
Хоча  й  нелегким  є  до  волі  шлях![/color]
[/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715894
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017


Шостацька Людмила

ЗИМОВИЙ ПАРК

                                         Обнялись  берізки  на  морозі,
                         Тихий  парк,  лишень  синичок  зграйка,
                         Білочка  -  в  акробатичній  позі,
                         І  сорока  скрикнула,  шахрайка.

                         Шлях  молочний,  ще  ніким  не  битий,
                         Лавочка  самотня  марить  літом,
                         Вітер  щось  наспівує,  сердитий
                         І  ялина  простягнула  віти.

                         Сонечко  насмілилось  крізь  хмари
                         Усміхнутись  матінці-землі,
                                         Ця  краса  мені  –  за  справжні  чари:
                         Промінець  вмостився  на  чолі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715878
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017


Шостацька Людмила

ЧОГО ЧЕКАТИ?

                                             Чого  тобі  чекати,  Україно?
                             Аналізи  у  тебе  нікудишні,
                             На  тілі  твому  всюди  рани  гнійні
                             І  ще  забув  тебе  чомусь  Всевишній.

                             І  майже  як  моя  -  кардіограма,
                             І  дихати  що  день,  то  усе  важче,
                             До  раю  недалеко  уже  брама,
                             Невже  то  мій  народ  –  якесь  пропаще?

                             Лиш  гострий  зір  у  нього  як  ніколи
                             І  чує  все,  буває  що  аж  гидко,
                             Не  задурити  розум  цей  нікому!
                             Кричить  душа  несамовитим  криком!

                             А  хтось  старанно  вивчив  “  Капітал“,
                             Подякувать  забув  старому  Марксу,
                             Народ  великий  став  за  мінімал,
                             А  міг  би  бути  світу  за  окрасу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715872
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017


ВАЛЕНТИНАV

На Вркаїні є повір*я




[color="#ff0000"][i][b]На  Вкраїні  –  є  повір*я:
Де  лелека  в*є  гніздо,-
Там,  сердечнеє  довір*я,
Щастя,  щиреє  добро…

Бо  лелека,  як  і  люди,
Раз  кохає  у  Житті…
Хай  наукою  тим  буде,
Сумнів  має  хто  у  тім…

Серце  вірнеє  лелеки,
Не  лише  своїй  родині,
Бо  летить  з  країв  далеееких,
Несе  щастя  Батьківщині…
[/b][/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715867
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017


Світлана Моренець

ЗАПОВІТ ГЕРОЯ (пісня-дума)

Написано  раніше,  але  не  публікувалось.
По  ТВ  показували  похорон  останків  героя,
що  загинув  під  Іловайськом.
Звучала,  мабуть  гуцульська,  мелодія  думи-плачу,
слів  якої  не  було  чутно.
Мимо  волі  народжувались  слова,  що  лягали  на  ту  мелодію...

Змалку  мене  вчили  батько  й  мати,
що  любов  до  краю  треба  в  серці  мати.
–  Пам'ятай,  синочку!  Дім  наш  –  Україна,
тут  твоє  коріння  і  родина...

Час  прийшов,  Вкраїна    нас  позвала,
бо  орда  ворожа  вже  її  топтала,
захищав,  як  неньку,  мов  свою  дитину...
поки  в  бою  лютім  не  загинув.

Дай  вам  Бог,  не  взнати  тої  муки,
коли  тіло  в  полі  роздирають  круки...
Те  відчути  треба  тільки  нашій  владі,
тоді  в  краї  більше  буде  ладу.

Ой  нелегко  з  Неба  споглядати,
що  страждають  тяжко  мої  батько  й  мати,
як  дружина  горне  сиротинку-сина,
журиться  в  скорботі  вся  родина.

Горе  зігне  батька,  мов  лозину  –
його  син  єдиний  вбитий  за  Вкраїну...
Біль  скажений  серця  (не  дивуйся,  люде!)
в  цигарковім  димі  ховать  буде.

А  матусю  звістка  ізламала...
Сива,  мов  голубка,  за  одну  ніч  стала,
виплакала  сльози,  стогне  і  голосить,
сина  повернути  Бога  просить.

Мов  підбита  пташечка  –  кохана,
квилить,  плаче,  тужить  з  ночі  до  світання.
З  малим  сиротою  вік  їй  вікувати,
а  кохання  вірне  поховати...

До  усіх  вас,  люди,  просьби  маю:
рідних  не  полиште,  вас,  живих,  благаю!
Обігрійте  рід  мій  і  малого  сина,
бо  в  світи  незнані  я  полинув...

В  перемогу  нашу  майте  віру!
Не  віддайте  землю  на  поталу  звіру!
Полюбіте  серцем  край  свій  і  свободу...
І  молітесь  Богу  за  підмогу...

А  мене  згадайте  словом  щирим.
Як  безцінним  скарбом,  дорожіте  миром.
Вбережіть  країну,  її  честь  і  славу!
Не  дарма  ж  поліг  я  за  державу...

                                                   2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715854
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017


Олена Шабанова

Війна

Болить  так  змучена  душа
Болить,  і  біль  той  не  вщухає
Війна  знов  ріже  без  ножа
Смуток  сльози  сповиває

Так  гірко  плачуть  небеса
Вітер  сніжинки  підіймає
В  очах  тремтить  нова  сльоза
А  смерть  нікого  не  питає...

Де  ти  взялась,тебе  не  кликали
У  крові  руки  твої  чорні
Цієї  ночі  автомати  хлипали
І  піднімались  воїни  з  безодні

А  далі  Янголи  у  небо  йшли
Знесилені...І  небо  їх  приймало
Кров"ю  сніги  у  полі  проросли
І  небо  плакало,  зітхало....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715835
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017


Віталій Назарук

ПОДИХ

Твій  подих  наче  жар,  як  полум’я  із  ватри,
Що  спалює  мене,  усю  мене  дотла…
Повітря,  аж    кипить,  воно  багато  варте,
Твій  подих    я  завжди  у  серці  берегла.  

Я  з  подихом  твоїм  не  йду  до  сну  ніколи,
Його  я  чую  скрізь,  коли  тебе  нема.
Він  пахне,  як  роса  зі  смаком  матіоли,
Як    іній  на  гілках,  коли  цвіте  зима.

Життя  біжить  у  нас  із  подихом  єдиним,
Тебе  відчула  я,  а  ти  мене  відчув…
Лишилось  зберегти  нам  вірність  лебедину
І  щоб  в  кінці  життя  єдиний  подих  був.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715804
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017


Світлана Ткаліч

Люби

Люби  себе,  люби  в  собі  життя,
Люби  цей  світ,  що  створений  для  тебе,
Люби  красу,  люби  до  забуття...
Краса  -  це  необхідність,  дана  з  неба.

Єдиний  світ  в  якому  все  твоє:
Бери,  радій,  черпай  безмежну  силу!
Цей  світ  з  тобою,  якщо  ти  в  нім  є  -
Будь  мудрим,  будь  веселим,  будь  щасливим.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715803
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 02.02.2017


Світлана Ткаліч

Садок вишневий квітне біля хати.

Садок  вишневий  квітне  біля  хати
І  пахнуть  груші  медом  на  столі  -
Тут  до  безтями  хочеться  кохати
Й  співати  пісню  матінці-землі.

Щоб  вона  встала  радо  спозаранку,
По  вмитих  травах  босоніж  пройшлась,
Сховала  зорі  в  ніжному  серпанку,
З  криниць  цілющої  водиці  напилась.

Хай  рушником  впаде  до  ніг  дорога
І  вишиванками  простеляться  поля.
Щоб  прийшла  жадана  перемога
І  не  стогнала  від  жалю  земля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715802
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 02.02.2017


Олекса Удайко

ДОБРОДБАЙ БЕЗСМЕРТЯ. (4- та 5-та частини)

         [i]В  заключних  двох  частинах  поданої  поеми  
         зображена  друга,  більш  плодотворна  поло-
         вина  життя  героя,  наповнена  несподіваними  
         колізіями,  що  характеризують  його  як  мужню  
         людину,  яка  не  боялась  бути  спаленим  на  вогні  
         "більшовицької  інквізиції".  Не  будучи  членом  
         партії,  він  був  у  гущі  подій  передвоєнного  та  
         післявоєнного  періоду  існування  СРСР,  не  раз  
         ризикуючи  своєю  свободою,  а  то  й  життям.  Але  
         вийшов  неушкодженим,  певно,  "родився  у  сорочці"...    
         Та,  певно,  ще  тому,  що  все  життя  творив  людям  
           добро  і  "безсмертя"...  [/i]
[youtube]https://youtu.be/MlAuHoRXLes[/youtube]

[i][color="#08658a"]IV.[b]МИСЛИВЦІ  ЗА  МІКРОБАМИ    

                                 1.
Є  три  царства  у  природі.
Розпізнать  неважко  –
Як  за  ясної  погоди
Сполохнути  пташку…
То  тварини  різнорідні  –
Фавна*  любе  стадо
Й  Флори**  особини  плідні  –
Порадій,  о  Ладо***!    
Серед  них  є  і  такі,  що
З  обома  у  дружбі  …
А  як  дощ,  буває,  хвища  –
У  людей  на  службі.
Хто  не  ласував  грибів,
Добрий  мій  козаче,
Що  ростуть  серед  дубів,
Той  не  жив  неначе…
В  цьому  царстві  є  й  такі,
Що  не  видно  оком:  
Їхні  гіфи****,  мов  нитки,  
Лиш  під  мікроскопом
Можна  бачити…  Та  враз
Явиться  їх  дія,
Як  з  поживою  матрац*****[/b]
_____
*Бог  тварин  у  грецькій  міфології
**Богиня  рослинного  царства,  там  же.
***Богиня  плодоріддя  у  древніх  слов’ян
****Клітини  у  мікроскопічних  грибів.
*****Лабораторний  посуд  з  поживним  середовищем.

[b]Спорами  засіять…
А  серед  одноклітинних
Є  ще  дроб’янко́ві…
Їхні  вади  вельми  дивні
Знать  –  обов’язково…  
З  неклітинних  царство  Vira
Добре  всім  відоме…
Бо  штовхнути  смерті  в  прірву
Може,  коли  вдома      
Появ  грипу,  як  заброди,
Переколошматить.
Й  не  розгудять  його  шкоди
Й  батько  ані  мати.
Є  й  такі  серед  мікробів,
Що  всім  царствам  шкодять.
В  них  підступна  є  утроба
Й  підлі  сайти  коду…

Отакі  то  є  звірюки,
Їхні  зримі  вади…
Як  до  них  докласти  руки  –
Не  дістануть  влади.
А  відтак  «ловці  мікробів»
Конче  нам  потрібні.
Тут  знання  їх,  хист  і  спроби
Стануть    принагідні.

                                   2.
В  науці  відомі  нам  різні  путі…
В  яку  із  них  рушить,  якою  іти?
Не  раз,  мабуть,  Віктор  собі  задавав
Питання  важливе…    Й  одвіту  не  мав.
Бо  йшов  у  науку  він  сам  –  корчувато,
Не  маючи  титулів,  звань  ані  хати…
Лише  за  плечима  практичний  багаж,
Бо  в  земській  лікарні  –  дванадцять  літ  стаж!
А  вік  свій  і  досвід  життєвий  –  під  сорок…
Хоч  вік  і  статечний,  попереду  ж  –  морок.  
Одне  лише  доктор  упевнено  знав:
Знайти  для  мікробів  побільше    управ…
Для  тих,  що  корисні  –    хай  люду  послужать,
Фатальні  ж  мікроби  не  мучать  хай  дуже:
Не  буде  в  житті  невигубних  хвороб  –
Загине  від  ліків  лукавий  мікроб!
Бо  відав:  і  хист  його,  й  досвід  в  пригоді
Ще  стануть  йому  на  новій  вже  роботі…
Та  про  нагороди  він  й  гадки  не  мав,
Думки  про  свій  успіх  він  в  серці  тримав.
Лише  б  не  завадили  побуту  мшиця
Й  адміністративного  нахилу  лиця…

                               3.
В  Києві  –  пітьма  мужів,
Що  Мінерві*  служать,
Та  один  лиш  з  них  уздрів
В  героєві  мужа,
Як  той  в  Харкові  лікбез
З  сангік’у**  наладив…
І  у  Санбакінститут
Вченого  принадив***  
______
*Богиня  науки  і  мистецтв  
   в  Римській  міфології.
**Санітарія  та  гігієна  –  стала  
       абревіатура  в  побуті  та  медицині.
***Йдеться  про  проф.М.П.  Нещадименка,
директора  Санітарно-бактеріологічного
інституту  в  Києві,  який  запросив  молодого      
 вченого  на  роботу  в  свій  інститут.
Тож  здійснилась  давня  мрія,
Мрія  заповітна  –  
Втілити  усе,  що  вмієш,
У  вогні  досвітні
Темряви,  що  панувала
В  царстві  дроб’янко́вих.

…Між    мікробів  є  немало
Тих,  що  чинять  шкоду.
Коклюш,  грип  і  малярія,
Лихоманка,  бруцельоз,
Сказ,  правець,  дизентерія,
Тиф,  чума,  туберкульоз…
Ці  хвороби  впали  в  очі
Мага  від  науки…
Хоч  й  до  іншого  охочий  –
Не  дійшли  ще  руки.
Серед  інших  до  дрібниці  
Вивчив  він  склерому*,
Що  попала  до  скарбниці
«Не  бажай  нікому»…
Головне,  що  людям  стало
З  вченим  ліпше  жити,
Бо  здобутими  знаннями
Й  лікарів  став  вчити**.
…Ще  б  багато  що  нового
Вчений  взнав  в  Санбаку***,
Та  його,  немолодого,
Ждали  вже  бурлаки…
Бо  родився  під  Стрільцем
Вчений-непосида…
Слідкувати  ж  за  сільцем
Може  лиш  сновида.[/b]
_______
*Хвороба  дихальних  шляхів  у  людей.
**Поряд  з  основною  роботою  в  Санбакінституті
       В.Г.Дроботько  читав  лекції  в  Інстиуті  вдоскона-
       лення  лікарів  (м.Київ).
***«Побутове»  скорочення  назви  Санітарно-
         бактеріологічного  інституту.

                             [b]      4.
 …Ось  уже  він  в  Заболотнім
Мікроінституті*  
 Розгорнув  свою  роботу
Вже  як  ledare**  тута.
Тут  проблеми  й  організми
Не  лише  медичні,
Погляд  через  іншу  призму  –
Вкрай  біологічну.
Й  наточив  «стрілець»  тут  стріли,
Взяв  у  руки  лука
І  давай  –  по  «вражим  цілям»  –
Влучно  й  вправно  стукать…
Перш  ніж  в  ворога  стріляти,
Та  не  промахнутись,
Треба  в  нього  добре  знати
Місце  зле  і  вутле,
Як  він  служить,  з  ким  він  дружить,
Всі  його  унади…
А  інак  –  зведеш  наругу    
Й  не  даси  їй  ради.[/b]
_____
*Інститут    мікробіології  та  епідеміології
   Ім..Д.К.Заболотного  ВУАН.
**Як  керівник  відділу  медичної  мікробіології
       у  цьому  інституті.

[b]То  ж  мисливець  перш  на  звіра  
Розставляє  сіті,
Та  такі  надійні  й  вірні,
Що  немає  в  світі…
«Снасті»  ті  в  руках  Дроботька  –
Методи  й  ідеї,  
Сам  створив  в  своїй  роботі  
Й  по  мікробах  «вклеїв».
Конкуренти  вітамінів,
Похідні  азолу,
Різнорідні  сульфаміди  –
Все  піддалось    зову
Вченого  за  кличем  долі,
Лікаря  –  за  фахом…
Обезболені  ним  болі  –
Йшли  хвороби  прахом!
Так,  червоний  стрептоцид
Й  бактеріофаги
В  Другу  світову  –  у  хід
Всім    смертям  у  змагу!  
Та  то  вже  було  пізніш,
Інша  ж  пря  наразі  –
Коні  –  як  у  спину  ніж  –
Від  «НЗ»  заразні…

                                                   5.
Фатальні  мікроби  нас  мучили  всюди…
Не  менше  ж  нас  мучать  фантоми  війни.
Війни,  що  була,  і  що  є,  і  що  буде,
Не  Бога  то  воля!  То  –  від  сатани.
Ота  Світова  в  тридцять  восьмому  році
Для  вченого  вже  почалася  тому,
Що  «ворог  підступний»  –  на  кожному  кроці,
І  кожен  мав  змогу  попасти  в  тюрму…

Принаймні,  так  думали  в  НКВС,
Бо  коней  падіж  вже  почався  процес…

І  щоб  розв’язати  таку  ось  проблему,
Покликали  вчених…  Очолив    Дроботько
Як  шеф  фахівців.  Та  були  і  дилеми…
Й  бригада  поринула  мужньо  в  роботу.
Робота  тяжка,  копітка  далебі…
Було  вже  досліджено  тисячі  проб,
Й  коли  перевірили  все  на  собі,
То  знайдений  був  винуватець-мікроб.
І  назва  йому  –  Stаchybótrys  altérnans,
Звичайний,  жалюгідний,  миршавий  гриб.
Й  вина  там  не  в  ньому  –  в  колгоспній  системі,
Що  рушила  силу  споріднення  триб*.
Бо  люди  окремо  від  їхніх  продуктів,
Продукти  окремо  від  праці  людей…
Що  можна  чекати  від  хибних  дедуктів
Та  від  утопічних,  злочинних  ідей?!
Та  праця  учених  внесла  свою  лепту  
Не  лише  в  науку  –  в  безпеку  людей:
Саджати  не  стали,  принаймні,  за  «это»  –  
Мікробу  не  вчепиш  «крамольних»  статей![/b]
______
*Проміжна  одиниця  між  родинами  та  родами
   в  систематиці  і  таксономії  живих  організмів.

                   [b]      6.
Як  не  дивно,  фахівцям,
Що  впіймали  «звіра»,
Якщо  вірить  папірцям,
Надана  довіра…
А  ще  згодом  у  столиці
Ордени  й  медалі  
Високодержавні  лиця
Їм  за  подвиг  да́ли…  

…Та  така  вже  вчених  доля  –
Ні́коли  їм  спати:
Повернувся  з  бою  поля  –
Готуй  нові  лати!
 Бо  в  мікробів  резистентність
До  найкращих  ліків
Виникає  повсякденно,
Чи  зима  чи  літо…
Та  Дроботько  передбачив  
Оту  домовину
Для  лікзасобів.    Й  означив
Новеньку  стежину.
Вкупі  з  Токіним  Борисом*
Мали  вони  види
Не  на  тебе,  дідьку  лисий,
Ні,  на  фітонциди**!
І  рослин  зручна  «аптека»
Враз  їм  піддалася.
Як  у  древнього  ацтека  –
Томагавк  і  ласо!  [/b]
_____
*Першовідкривач  **фітонцидів  –
   антибіотичних  речовин  із  рослин  –
   ленінградець  Б.П.Токін,  білорус
   за  походженням.

[b]І  один,  що  в  воїн  в  полі  –
Не  антибіотик  –
Фітонцид,  що  мав  прополіс,
Лікував  сухоти.
А  в  рослинах  звіробою  –
Жахи  страховинні  –
Іще  ті,  незламні  вої!
Не  лише  причини,
А  й  послід  хвороб  жорстоких,
Як  косою,  клали…
І  знання  про  них  глибокі  –
Незвідані  далі  –
Вилились  в  незнані  досі
Нові  препарати.
Їх  в  аптеці,  що  на  розі,
Просять  хворим  дати.
Отакі  то  в  нас  мисливці:
За  здоров’я  встали,
І  розумні,  і  сміливці,
І  –  міцніші  сталі!

                       7.
Було  б  дуже  дивно,  якби  зупинився
Учений  у  царстві  грибів  і  дроб’янок…
Бо  мозок  його  все  шукав  нові  ніші
 В  багатій  природі…  То  був  лише  ранок!
Бо  кликало  серце  у  ці́сарство  Vira,
Де  сфінкси  таємні  –  на  кожному  кроці,
 Й  істоти  мізерні,  страшніші  за  звіра,
Щоб  знати  в  лице  і  творити  пророцтва.
Він  спершу  знайомився  з  групою  фагів,
Які  пожирали  бактерій  клітини…
І  в  віруснім  царстві  став  істинним  магом,
Бо  фагів  зневолив  на  службу  людині:
Терпіли  від  них  і  бацили,  і  коки,
Як  від  фітонцидів  –  із  місця  ні  кроку!
Та  мікобактерії  й  паличка  Коха
Іще  завдавали  багато  мороки…

…Цікавили  вченого  землі  ще  орні,
На  котрих  буяли  і  жито  й  пшениця.
Та  віруси  дуже  були  вже  проворні!
То  треба  б  тим  вірусам  глянуть  у  лиця…
Й  пізнати  їх  тайни  учений  поклявся.
Маестро  інтриг  і  властитель  наук
Інтимами  вірусів  сильно  пройнявся  
І  він  працював,  не  жаліючи  рук…

…А  втім,  йому  рук  якурат…  не  хватало.
Бо  мав  вже  немало  цікавих  ідей,
На  той  час  вже  група  як  школи  зачало
Була  із  обізнаних  й  гарних  людей.
А  втім,  як  директор  Дроботько  наладив
Робочі  взаємини  із  Московцем*,
І  з  ним  Інститут  й  Україну  прославив,
Бо  вірусології  став  він  Отцем.  

                     8.
Лікарю  понад  усе  –
Клятва  Гіпократа:
Яку  користь  принесеш,
Так  тобі  й  заплатять…
А  ще  шкоди  не  чини,
Передай  свій  досвід,
Будь  які  були  б  чини,  
Правду  знати  –  досить…
Знайся  свій  лише  з  своїм,
Очі  не  викльовуй,
Як  було  б  не  гірко  їм,
Поступай  з  любов’ю…

…Треба  б  ще  немало  знать
Лікарських  повадок,
Та  ніхто  із  нас  не  свят.
Не  даси,  то  вкрадуть…
І  тому  був  наш  герой
Вкрай  не  таємничим:
Лікувати  ж  –  «геморой»  –
Хворих  було  нічим.
А  відтак  свої  знання  
Вчений  сіяв  всюди,
Щоб  були  –  не  маячня  –
Здоровіші  люди.
І  навчав  він  то  студентів,
То  гомеопатів,
Хоч  не  мав  ні  дивідендів,
Ні  чіпкої  плати.
Ескулапів  поважав,
Хто  б  де  не  учився…
І  в  народну  медицину
Начисто  влюбився.
І  його  в  країні  знали
В  ранзі  альтруїста,
Що  писав  свої  анали
Із  знанням  і  хистом.
…Та  не  все  в  житті  так  гладко  
І  не  все  так  просто:
Поміж  нас  є  людці  «гадкі»
Та  ще  й  безголосі…  
Якщо  й  мав  хтось  свою  думку  –
Відстоять  боявся:
Від  тюрми,  а  ще  від  сумки,
Мов,  не  зарікайся.

                                               9.
Йому  вже  не  вадила  побуту  мшиця,
Бо  мав  і  достаток,  і  сан,  і  хвалу,
Та  консервативного  ухилу  лиця  
Звели  на  Дроботька  блюзнірську  хулу…
Та  вчений  не  схибив…  Даремні  нападки  
Він  аргументовано  всі  відхилив,
Бо  впевнений  був,  що  теорій  нащадки  
Оцінять  його  у  майбутнє  прорив…
І  так  воно  й  сталось:  наук  дилетанти
Спливли  з  небосхилу,  як  тала  вода,
Відтак  наукових  канонів  атланти
Сказали  правдивості  поглядів  –  «Да»!  

Як  вчений  відкритий  любив  диспутантів  
І  зла  на  нападників  він  не  таїв,
Але  не  терпів  як  тупих  дилетантів,
Так  і  пілігримів  з  дрімучих  гаїв.  
Слова  його  точні,  розумні,  правдиві
Вростали  в  науку,  як  правда  в  граніт,
Постали  в  житті  і  діла  його  дивні,
А  з  ними  –  обряснений    правдою  світ.
Безпо́мильні  істини,  тверді  на  дотик,
Служили  як  жезл  для  невірних,  конвой…      
Поповнився  святістю  щедрий  кіотик,
А  вченого  праці  знайшли  аналой.  

                                     10.
…Була  вже  осінь,  та  рання  осінь,
Коли  зібрали  вже  картоплі́…
А  в  небі  світло  –  блакитна  просинь,
Хоч  серце  жити  так  щиро  просить,
Та  з  неба  впали  суми́  й  жалі.

Бо  добрий  лікар,  що  знав  Карпинську,
Пішов  до  неї  в  цей  світлий  день…*
Спустилось  небо  –  і  стало  низько,
Та  до  актриси  було  так  близько,
Аби  послухать  її  пісень…

Уже  так  склалось,  що  лихо  сталось
В  осінню  пору  для  них  обох…
В  життя  обох  їх  помилка  вкралась,
Та  на  останок  долі  з’єднались,
Хотів  так,  певно,  Всевишній  Бог.

Тепер  літають  два  голубочки
У  небі  синім,  мов  дві  зорі,
А  на  землі  їх  сини  і  дочки
Ростять  старанно  плоди  й  листочки,
Плодів  же  праці  –  не  владарі…  

Удень  –  робота,  та  думи  –  ніччю:
Кому  потрібна  робота  ця:
Гниє  держава  –  в  суспільстві  відчай…
Життя  коротке  –  наука    вічна,
Хай  вічна  слава  її  жрецям![/b]

______
*Г.П.Затиркевич-Карпинську  і  В.Г.  Дробтька  хоронили
   в  один  день  –  12  вересня,  але  з  різницею  в  часі  45  років.
   Аспірант  1-го  року,  ваш  покірний  слуга  "со  товарищі",  ніс  
   труну  покійного.

                               [b]  V.  ЕПІЛОГ

Мені  –  до  цуґи  слово  «добродбай»…    
Але  чи  можна  дбати  лиш  про  суми
Грошей,  майна  й  всього,  що  –    через  край?  
А  що  вартують  в  кожного  з  нас  думи?..

І  як  тоді  із  тим,  що  не  в  ціні,
Й  ніколи  цін  в  житті  своїм  не  мало?..
Чим  виміряти  вічне  те  мені,
Що  річчю  здавна  бути  перестало?

…Було  немало  вже  людських  погонь,
Й  згоріло  в  них  уже  немало  судеб…  
Задля  кого  сміливці  йшли  в  огонь  
І  йти  у  нього  ще  довіку  будуть?..

Герой  наш  думав  перш  за  все  про  тих,
В  кому  жила  якась  тяжка  недуга,
Й  коли  не  мав  він  вирішень  простих,
Його  хапала  невблаганна  туга…

І  він  шукав,  шукав,  шукав,  шукав…
Шукав  і  думав  він  і  дні,  і  ночі,
Кидаючи  для  інших  сонми  справ,
Хто  про  кар’єру  дбати  був  охочий.

Його  займала  думка  лиш  про  те,
Життя  як  для  людей  зробити  кращим,
Їм  зілля  дати  –  вірне  і  просте,
Щоб  люд  не  кинути  напризволяще…  

Йому  ідея  не  давала  спати:
Як  люду  стати  в  світі  цім  безсмертним.
 І  на  вівтар  усе  поклав,  щоб  знати,
Що  є  найкращим  у  борні  зі  смертю…

То  ж  різні  «добродбаї»  є  в  житті…
І  як  їх  можна  між  собою  сплутать?!  
Одні  жирують,  інші  –  в  каятті…
Хіба  відмін  не  видно  в  їхній  суті?..  

Та  знаєм  певно:  в  ланці  пражних  днів,  
Що  квітнуть  по  рясній  землі,  ми  –  гості…
Суть  в  тім,  яким  вогнем  ти  тут  горів  
І  що  добавив  до  свого  погосту*.  

А  наш  герой  шукав  свій  еліксир
Від  старості,  недуг-хвороб  і  смерті,
Не  ждав,  як  та  лисиця,  легкий  сир,
В  умо́вій  праці  вчив  канони  тве́рді!  

Відтак  міцним  нам  мислиться  закон:  
Лиш  на  землі  воздвигнуті  опертя,  
Що  вистоять  в  доланні  перепон,  
Людині  чинять  і  її  безсмертя…[/b]
________
*Тут  –  товариство,  громада,  спільнота  [/color]

На  світлині:  В.Г.Дроботько  у  студентські  роки  
(приблизно,  1910-13  року);  "молодий"  герой
символізує  оте  безсмертя,  про  яке  він  дбав  все
своє  життя.  Музикальний  супровід  -  реквієм  
Вольфгана  Амадея  Мроцарта.

2003-2017  рр..[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715766
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017


ВАЛЕНТИНАV

Ніхто не відає не знає

[b]Відомо  всім,  і  кожен  знає,
Що  наше  тіло,  Душу  має.
Але  ж  не  відому  нікому,
Де  спочиватиме  свідомо.

Можливо  в  небі  отчий  дім,
Та  ми  не  впевнені  у  тім,
Адже  ніхто  того  не  знає,
Де  Душа  вільна  спочиває.

Казав  мій  батько:  Пам*ятай,
Лиш  на  Землі  і  пекло  й  рай…
Гадаю  –  Душі  людські  –  зорі,
У  неба  синьому  просторі…

Самітна  зірка  летить  з  неба,
То  на  Землі  у  ній  потреба.
Ніхто  не  відає,  не  знає,
Бо  у  той  світ,  шляху  немає…
[i][color="#ff0000"][/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715713
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017


Леся Утриско

Сціли дитя.

Приспи  її,  приспи,  ту  панну  в  чорнім,  
Приспи  її...чи  в  сні,  чи  наяву,  
Несе  мені,  несе  пекуче  горе-  
Приспи  біду.

Заколиши  її,  дитя  її  рожденне,
Зїдає  розум,  точить,  наче  міль,
Ти  горе  вколиши  моє  скажене,  
Притихне  біль.

Посій...  посій  любов  між  люди,  
Щоб  з  вірою  іти  в  Твої  світи,
Зі  мною  Ти,  мій  Боже,  є  повсюди,
Дай  сили  хрест  нести.

Це  я,  мій  Боже,  ТвОя  Україна,  
Це  я,  мій  Отче,-  змучена  душа,  
Благослови,  і  дочку  мою,  й  сина,  
Сціли  дитя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715710
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017


НАДЕЖДА М.

Синичка…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=B-hSNHprgyE[/youtube]

Синичка  задивилась  у  вікно.
Не  тішить  її  теж  похмурий  ранок.
Повільно  сніг  притрушує  зерно...
Чому  ж  це  ще  незайманий  сніданок?

Про  що  це  ти  задумалась,  маленька?
І  що  тебе  цим  ранком  так  гнітить?
Невже,  болить  твоє  мале  серденько?
Синичка  нашорошилась  й  мовчить..

Так  хочу  розгадати  цю  загадку,
Струсити  сніг  із  пір"ячка  й  зігріть.
Ввійти  в  довіру  і  прокласти  кладку,
Пройти  по  ній,  тебе  щоб  зрозуміть.

Зненацька  зграя  десь  взялась  пташина.
Сполохав  тишу  гвалт  і  цей  приліт.
І  синя  пташка  зникла,  як  хмарина...
А  я  усмішку  дарувала  вслід...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715667
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017


Ольга Калина

Авдіївці.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mOxfC2bwxb8[/youtube]

Я  маю  право  щось  сказати,
Бо,  на  сьогодні,  я  є  мати
Теї  невинної  дитини,  
Що  на  твоїй  землі  загинув.  

І  ти  мені  його  убила!
Допомогла  російська  сила,
А  потім  довго  насміхалась:  
Над  тілом  мертвим  ще  знущалась.  

Я  хочу  щось  тобі  сказати:
-Ну  що,  діждала  супостата?
Прийшов  нарешті,  твій  "руский  мір"?  
Бери  йому  радій  і  вір.

Зосталась  в  холоді,  без  хліба,
Зимою,  а  не  серед  літа.
Лиш  відчай,  страх,  душі  тривога
І  звідки  прийде  допомога?!

Сидиш  в  підвалі  і  не  знаєш:
На  що  сьогодні  ти  чекаєш,
Бо  їсти  просять,  плачуть  діти
І  як  ти  зможеш  захистити?!

Росії,  знаєш,    наплювати,
Що  над  дітьми  там  плаче  мати.
Нема  від  кого  визволяти:
Тебе  й  мене  буде  вбивати.  

І  я  боюся  щось  сказати,
Бо  знаю:  там,  ти  тоже  мати
І  твої  діти  хочуть  жити!
Як  і  мої,  цей  світ  любити!

Подоки  проклята  Россія,
Для  тебе  буде  там  -  месія,
Вона  ще  буде  в  нас  стріляти
І  діток  наших  убивати.  

Вилазь  скоріше  ти  з  підвалу
І  виганяй  орди  навалу.
Вже  досить  крові  йому  лити
Бо  хочем  ми  у  мирі  жити!  
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=g4L5otvJdjA[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715665
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017


Олена Шабанова

Заплакані квіти…

Так  чорно  і  пусто  давно  не  було
Біль  суму  й  жалю  серце  тривожить
Янгол  згубив  своє  біле  крило
Смерть  вперто  втратами  множить
Чорно  і  пусто  -  кричить  все  довкола
Лиш  чути  як  плаче  у  втомі  душа
Чорна  хустина  блукає  по  колу
На  зустріч  загиблим  знов  вируша...
Ніч  вперто  шумить  своєю  тривогою
Мама  не  спить,  не  сплять  малі  діти
Розділені  душі  важкою  дорогою
Ранок  щедро  дарує  заплакані  квіти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715647
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017


Елена Марс

Все, чого хочу - ЙОГО і весни

Сонця  чекаю,    чекаю  весни...  
Теплого  вітру  у  лагідні  днини...  
Трав  розмаїття,    немов  на  картинах,  
В  тих,    що  дарують  мені  мої  сни...  

Серце  сумує  за  співом  птахів.
Радісний    щебіт  -  мов    райдуга    в    небі!..
Мало,  для    щастя,  душі  моїй    треба:
Трохи    весни...  і    щоб  милий    зігрів...

...Нас    розділила    ця    безліч    доріг,
Довгі    роки,  одинокі  світанки...
Доля  -  примхлива...  Її    забаганка  -
Щастя  скупого...  мов  крихіт,  до    ніг.

Все,  чого    хочу  -  ЙОГО...  і    весни!..
Серце  малює  цю    зустріч    жадану:
Наші    обійми,  у    пору    весняну...
Щастя,  яким    підсолоджені    сни...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715637
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017


Richter

Масовий падiж скота

Останнім  часом  масовий  падіж
пішов  серед  рашистської  скотини.
Вмирають  ніби  так,  ідуть  під  ніж,
від  куль  сконала  добра  половина.

По  ресторанам,  у  під‘їздах,  в  літаках,
у  кабінетах,  навіть  вдома,  в  ліжку.
Один  зірвався  в  ліфті,  просто  жах,
читати  інший  не  закінчив  книжку…

Тремтіть  скоти,  хто  вліз  у  Крим,  Донбас,
хто  в  Сирії  вбивав  дітей  Алеппо.
Карга  з  косою  вже  спішить  по  вас!
Зачистка  йде,  падіж  скотини  цебто.

31.01.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117013112459  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715632
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017


Richter

Вставай знедолений народе

Нас  на  рабів  перетворили,
ми  спину  гнем  за  копійки.
Втрачаємо  останні  сили,
бредем  покірно  до  могили,
у  власнім  домі  –  байстрюки…

Народ,  пора  опам‘ятатись,
терпіння  термін  весь  пройшов.
Потрібно  всім  нам  об‘єднатись,
за  вила  миром  дружно  взятись
і  спекатись  брехні  оков.

Хто  генератор  наших  бід?
Хіба  ж  усім  іще  не  ясно,
веде  то  чий  з  офшорів  слід?!
Тож  будьте  пильні  повсякчасно,
бо  згине  наш  козацький  рід!

Вставай  знедолений  народе,
нарешті  спину  вже  розправ.
Здійми  уверх  свої  клейноди,
як  символ  волі  і  свободи,
надії,  віри  й  честі  сплав!

31.01.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117013105247  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715631
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017


ГАЛИНА КОРИЗМА

ЗАГАДКОВІСТЬ У ЖІНКИ ЖИВЕ

[img]http://s1.radikale.ru/uploads/2017/2/1/9295fc22fe8527b061d02087b253bf98-full.jpg[/img]

Загадковість  у  жінки  живе,
Тишина  лісової  конвалії.
Часом  любить  вона  понад  все  -
Заховатись  в  своїй  реалії.

Розмовляти  з  вітрами  у  ніч,
Жінка  пише  романи  про  мрії.
Бути  впертою  у  протиріч,
Як  на  диво  -    наївною  в  цілі.

Свою  слабкість  оберне  в  граніт,
Заворушить  віднайдену  силу!
В  ній  орлиний  до  волі  політ,
Має  душу  вона  -  лебедину.

Не  вгамується  жінка  й  на  мить,
В  неї  цілий  вулкан  енергії!
В  неї  лава  гаряча  кипить
І  тепер  вона,  не  з  конвалії!

В  ній  любові  -  гарячий  струм,
Її  жили  -  дроти  електричні.  
Хай  нещастя  не  править  "бум",
Світло  й  радість  її  індентичність.

Загорається  й  меркне  вогонь,
Як  вечірня  й  досвітня  зірка.
В  ній  усе,  що  з  небесних  долонь:
Від  зими  до  весни  і  до  літа.

Випромінює    серце  з  вогню,
Мов  червона  троянда  під  осінь.
Знає  світ  вже  таку  й  не  одну...
Жінка  й  справді  —  загадка  досі.

Вона  з  тисячі  Божих  натхнень,
Загадковості  в  жінки  доволі!
Чи  співець,  чи  поет,  хто  вона?
В  не  прочитаній  книзі  мелодій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715623
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017


Микола Миколайович

Волинь моя у кожнім слові

Птахів  небесних  чую  голоси…
На  віддалі  твій  запах  відчуваю.
Єлеєм  в  душу  капає  з    роси,
Коли  до  тебе  лину  рідний  краю.

У  душу  віють  спогади  теплом…
Думки  мережать  мрії  кольорові.
Розхвилювалась  річка  за  селом,
Пливе  назустріч  Місяць  у  діброві.

Кладуть  у  ноги  спокій  спориші,
Зіткали  килим  зорі  від  любові.
Як  Боже  легко  пишуться  вірші,
Волинь  моя    у  кожнім  твоїм  слові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715616
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017


Nino27

Поспіши…

[b][i][color="#8c00ff"]Із    думок    і    чекання    витканий
День    погас.
Зима,    вечір...І    хтось    невидимий
Краде    час.
В    душу    дивиться    з    неба    зорями
Змерзла    ніч.
І    малює    мороз    узорами  
На    вікні.
Квіти    мертві    у    світі    сніжному
Мов    кришталь.
Сльози    інеєм    в    серці    ніжному.
Тиша...Жаль...  
Та    чекання    не    гасне    іскорка
У    душі...
Невблаганний    час,  доля    бач    така.
Поспіши...[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715580
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017


Надія Карплюк-Залєсова

ДО ПРИСТАНІ СЕРЦЯ

Пусти  мене  в  паводок  мрій,
У  зайнятість  тихих  фантазій
Моїх  сподівань  і  надій,
У  тінь  твоїх  свят  і  оказій

Пусти  в  заметіль  твоїх  дум,
А  ,  може  --  у  ніжний  серпанок...
Я  вмію  розвіяти  сум
І  в  вечір  ,  і  в  тихий  світанок

У  осені  пісню  заклич,
У  приспів  її  калиновий,
Крилом  самоти  не  кигич,
Де  холод  крадеться  зимовий

Пусти  мене  в  паводок  мрій,
Хай  в  руслі  своїм  розтечеться...
Під  пристанню  наших  надій,
До  пристані  вірного  серця

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715574
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017


Радченко

Ми віру не втрачали

Розстрілюють  Авдіївку,  але  ніяк
Не  можуть  напівмертву  розстріляти.
Війна  жорстока  і  безглузда,  мов  маньяк,
Їй  все  живе  так  звично  умертвляти.

Розбиті  хати  і  не  зорані  поля,
Нема  води,  тепла,  немає  світла.
І  не  ховаючись,  в  Авдіївці  гуля
Смерть  невблаганна  і  життя  затихло.

На  шмаття  вперто  рвуть  Луганщину  й  Донбас!
Це  ж  скільки  ненависті  у  серцях  продажніх!
Надіються:  тепер  настав  вже  їхній  час,
А  ми  побачили  запроданців  найсправжніх.

Жили  не  день  під  небом  й  сонцем  ми  одним,
Про  чорнобривці  і  рушник  разом  співали.
Й  не  знали  —  відрізнялися    від  них  ми  тим,
Що  віру  в  силу  України  не  втрачали.

Не  помічали  ми  фальшивих  нот  і  слів,
Та  і  не  вірилося  в  зраду  до  останку.
Братами  називали  завжди  москалів
Й  без  сліз,  й  страхУ  співали  дітям  колисанку.

Тепер  під  прапорами  різними  живем  —
Їм  синьо-жовтий,  мов  би  для  бика  ганчірка.
А  їхній  прапор  був  і  буде  міражем
Й  від  бублика  москальського  лишиться  дірка.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715571
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017


Наталя Хаммоуда

Місто гасить вогні.

Місто  гасить  вогні.    Відмолили  намаз  мінарети*,
В  темне    небо  вечірнє    гукнувши  останнє  "...Акбар",
Білі  чайки  над  морем,  неначе  хвостаті  комети
Розганяють  отари    кудлатих  розгнузданих    хмар.

Ніч  над  містом  пливе.  Засинає,  колишеться  море  
Тихим  плесом  гойдаючи  білі  човни  на  воді,
Тільки  чується  із  далини,    а  здається,  мов  поруч-
Розриваючи  тишу  ридає  сова  в  самоті.

Вдарить  хвиля  легка,  розлетиться  шумою  довкола    
Розстеливши  блискучі  шовки  на  загату*  із  глиб,
У  верхів'ї  хару'би*  зустрілись  два  лèготи*  кволі,
Й  розлітались,  метляючи  ставні  понурих  осель.

Місто  спить,  і  така  благодать  наокру'г  несказанна:
Чути    шелест  трави,    богомолів  пісні  голосні,
До  світання  лише,  бо  почувши    "Кор-ану"  читання,
Знов  прокинеться  місто    вдягнувши  намиста-  вогні.

Мінарет*-  верхня  частина  мечеті,  із  якої  лунає  заклик  до  молитви.
Загата*-гатка,  гребля,  тощо.
Харуба*-  плодове  дерево    родини  акацієвих.
Легіт*-несильний  вітер.
31/01/017
Н.Хаммоуда

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715558
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017


Надія Карплюк-Залєсова

СТОЯЛА МАТИ У ВІКНІ

Стояла  мати  тінню  у  вікні,
Вдивлялась  пильно  в  дощову  погоду,
Вже  впоралась  з  врожаєм  на  землі...
Із  трьох  синів...  у  дома  --  ні  одного...

Целепа  в  шибку  вишенька  стара,
Плоди  засохлі  дивляться  у  докір,--
Ну  де  ж  та  ручка,  внучечки,  мала,
Щоби  вернути  материний  спокій...

Спасибі,  вишенько,  за  душу    добру,
Що  ще  цвітеш  і  родиш  кожен  рік,
За  мудрість  літ...  і  крону  благородну,--
З  тобою  радість,  смуток  мій  і  лік...

Пробач,  подруго,  днів  моїх  юнацьких,
Що  вже  не  можу  вишні  обірвать...
Сюди  би  рученят  онучки  хвацьких,
Та  вже  не  смію  сина  відривать...

Все  каже,  щоб  не  гнутися,  не  сапать,
Лишень  по  хаті...  трішки...  щоб  спочить...
Та  ж  молодий-бо,  вишенько,  зелений...
Для  мене  ж  то  однако,  що  не  жить...

Вже  не  кажу,  не  кличу,  лиш  чекаю...
Може,  котрийсь  на  свято  завіта...
По  тій  стежині  нашого  розмаю,
Де  інколи  ще  радість  проліта...

Піду  ,  побачу  пиріжки  та  хлібчик,
Уже,  напевно,  добре  зайнялись...
І  наш  з  тобою,  серденько,  обідчик,
А  ти  дивися,  вишенько,  дивись...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715568
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017


Шостацька Людмила

НЕ МОВЧИ

                             Лютує  мороз,  божеволіють    “гради”.
             Європо,  зроби  щось,  уже  не  мовчи.
             Не  гріють  сьогодні  твої  нас  поради.
             Якщо  ти  щось  варта  -  на  весь  світ  кричи!

             Ти  може  забула,  що  нам  обіцяла?
             Де  жирним  поставила  підпис  колись?
             Твоя  бездіяльність  вже  нам  вартувала...
             А  ми  пам’ятаєм,  як  ви  всі  клялись.

             Що  варті  слова  всі,  як  хлопців  немає?
             Як  мами  без  внуків  бабусями  стали?
             Збуди  те,  що  в  тобі  і  досі  дрімає,
             А  то  ЦІ  прибудуть  й  на  твої  вокзали.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715540
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017


Леся Утриско

Війна та зрада… не мої.

Хтось  пише  про  квіткИ  та  про  весну,
Хтось  про  любов,  кохання  та  розлуку,
А  я  писати  буду  про  війну:
Про  сльози,  смерть...  пекельну  муку.

Хтось  випив  кави  дві,  а  хтось  одну,
Хтось  на"  Мальдіви",  хтось  до  ресторану,
А  я  вдихаю  сльози  полину,
Приношу  Господу  свою  Осанну.

Комусь  життя  в  незлічених  мільйонах,
Комусь  літак,  комусь-  усе,  що  є,
А  моє  серце  у  кровавих  ранах,
Мій  біль,  мій  стогін-  це,  усе  моє.

Моє,-  бо  тут  моє  коріння,
Моя  Земля  і  пращури  мої,
Моя  тут  віра,  та  моє  сумління,
Лишень  війна  та  зрада...  не  мої.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715536
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017


Шостацька Людмила

Я ТАКА ЯК УСІ

                                     Я  втікала  сама  від  себе,
                     Спакувала  думки  в  валізу,
                     Так  просила  погоди  в  неба,
                     Витирала  іржу  з  заліза.

                     Манівцями  блукала  вічність,
                     Все  ділила  святе  і  грішне,
                     Обминала  усю  трагічність,
                     Не  трималася  за  розкішне.

                     Я  така  як  усі,  я  справжня.
                     Тільки  я  ще  себе  шукаю,
                     Вийшла  з  вересня,  йду  до  травня,
                                     Як  умію  –  усім  прощаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715527
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017


Світлана Ткаліч

Осінній гламур

Розкішна  пані  осінь,  вся  в  гламурі,
Розкинула  на  трави  кришталі.
Хай  вже  не  має  літньої  лазурі  -
Губить  жмені  самоцвітів  по  землі.

Бурштином  листя  кленів  уквітчає
І  у  рубінові  відтінки  вишняки...
Під  загорожами  сапфіровим  розмаєм
Морозець  розкрив  свої  квітки.

Стрічаються  в  кораловім  багрянці
Шипшина  і  калинові  кущі,
І  терни  зашарілися  рум'янцем  -
Чекають  перламутрових  дощів.

Біжить  дорога  гематитовим  потоком
І  обрій  онікси  проллє  тобі  до  ніг.
Танцюють  ясени  в  цитрині  боком
У  малахітових  обочинах  доріг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715484
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017


Світлана Моренець

СМУТОК ВТРАТИ

Світлий  ангеле  мій!  Найдорожча  за  всіх,
моя  мила  і  лагідна  Нене!
З  невідомих  світів    рідний  голос  і  сміх
крізь  роки  долинають  до  мене.

О  відхід  незворотний!..  О,  як  назавжди́
йдуть  матусі  в  незвідані  далі!
Залишають  нам  в  серці  скорботні  сліди  –
шрами  болю,  сирітства,  печалі.

День  народження  твій...  Сніг,  скрипучий  мороз.
Сиротливо  біліють  могили...
–  Здрастуй,  рідна!..  –
Кладемо  букети  мімоз
і  вклоняємось  матінці  милій.

...  А  яким  веселковим  був  день  цей  колись!
Що  морози  й  лихі  хуртовини?!
Всі  злітались  додому  (ми  так  поклялись)
на  матусеньчині  іменини.

Море  радості  й  сміху,  обіймів  тепла,
бо  збиратися  сім'ями  –  звичка.
Шум  застілля...  До  ранку  розмова  текла...
І  вколисував  дім-рукавичка...

Сльози  серця  течуть,  давня  туга  ятрить,
і  слова  тиснуть  горло  в  судомі.
Недомовлена  вдячність,  мов  опік,  горить...  –
запізнились  зізна́ння  вагомі...

–  Мамо,  знаю,  ти  й  звідти,  з  далеких  світів
нас  борониш  від  лиха  й  недолі.
Мабуть  Там  молитви  твої  чують  святі,
бо  поменшало  горя  і  болю.

Ми  за  все  тобі  вдячні!..  –
І  світла  печаль...
Став  терпким  аромат  від  букета...
Плаче  свічка...  і  ми...  Смуток  втрати  і  жаль
біля  твого,  Матусю,  портрета...

                                       31.01.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715494
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017


Східний

Не спи, солдатику, не спи

Не  спи!  Прошу  тебе,  не  спи!
Не  закривай  від  болю  юні  очі.
У  Бога  силоньки  проси,
Загоять  рани  рученьки  дівочі.

Прошу,  на  мене  подивись,
Твоя,  твоя  я  стану  наречена.
Поглянь  у  небо,  в  сонце,  ввись  –
Жовто-блакитні  сяють  як  знамена.

Живи,  солдатику,    живи!
Лиш  обіприся  на  мої  рамена,
І  ворогам  всім  доведи  –
Козацька  кров  пульсує  в  твоїх  венах.

Я  дотягну  тебе,  не  спи,
Не  час,  не  час  іще  вмирати.
Міцніше  рану  лиш  стисни,
Вже  завтра  танго  будем  танцювати.

Прошу,  солдатику,  не  спи!
Я  про  кохання  пісню  заспіваю,
Сльозою  змий  печальні  сни,
В  ранковім  поцілуємось  розмаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715491
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017


Harry Nokkard

Река Жизни

                                     Река  жизни  

Нашей  жизни  река  нас  несет  
лишь  вперед,  безвозвратно,
и  ничто  не  вернуть,  
реки  времени  вспять  не  текут.
Как  хотелось  бы  нам,  
иногда,  возвратиться  обратно,
снова  все  оценить,  
и  с  начала  отправиться  в  путь.

Повороты  Судьбы,  
да  такие,  что  даже  не  снились,
нас  порой  торопят,  
говоря,  что  уж  время  спешить.
Где-то  Вечность  нас  ждет,  
ну,  а  мы  в  этой  жизни  забылись,
но  нам  нужно  успеть,  
на  земле  этой  все  завершить.
 
И  к  последней  черте,  
мы  придем,  не  успев  оглянуться,
в  этом  наша  Судьба,  
время  движется  только  вперед.
Мы  уйдем  в  никуда,  
чтобы  в  мир  этот  снова  вернуться,
Смерти  попросту  нет,  
это  только  Большой  Переход.

Мы  придем  все,  забыв,  
чтоб  пройти  этот  путь  изначально,
лишь  порой  в  наших  снах,  
промелькнет  прошлой  жизни  сюжет.
И  тогда  по  утру,  
на  душе  и  на  сердце  печально,
сознавать,  что  ты  был,
в  мире  том,  где  тебя  уже  нет.

Вечный  круг  бытия,  
повторяется  снова  и  снова,    
наслаждением  любви,  
и  отчаянием  горя  и  драм.
Разорвать,  не  дано,  этот  круг,
ведь  в  нем  жизни  основа,
просто  нужно  пройти,  все,  
что  в  жизни  отпущено  нам.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715488
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017


Георгій Грищенко

Дайте мені

Притулитися  дайте  мені
До  приємної,  гарної  дами,
Щоби  знов  як  колись  по  весні
Я  заслухатись  зміг  солов’ями.

Щоб  вернулось  до  мене  все  те.
Що  колись  загубив  із  роками,
Це  кохання  до  жінки  святе,
Що  керує  всім  світом  і  нами.

Щоб  відчув  як  моя  грає  кров
Й  почуття  надають  мені  сили,
Молодим  щоб  відчув  себе  знов
І  сказала  б  вона  –  ти  мій  милий.

Притулитись  до  кого  мені
Я  не  знаю,  таку  не  нахожу,  
Кину  пошуки,  може  й  дурні,
Коли  руки  на  груди  вже  зложу.
29.01.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715483
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017


Ніна Незламна

Якби не калоші /проза/

                                                                                 Якби  не  калоші
Зимовий  день    проснувся,небо  в  сірій  імлі.  Хмари    сердиті,як  подушки  надуті,  поглядали  і  з  колючим  вітром  немов  загравали.  Вже  не  поспішаючи    кружляли  кристалічні  сніжинки  ,трохи  іскрили,бо  лише  перші  промені  де-не-де  пробивались  між  хмар.  Мороз  же  з  вітром  бив  у  вікна  і  розмальовував  шибки  чарівними  узорами.
Ох,добре  в  цьому  році  зі  снігом,  тішилася    Клавдія,    виглядала  у  вікно.
- Можна  збиратися  на  базар,-  голосно  сказала.
Сама  до  себе  і    в    хаті  зовсім  тихо…..    П`ять  років,як  пішов  Степан,  її  чоловік,    в  той  світ,звідки  не  повертаються.  
     Збирала  в  одну  торбу  биті  валянки,а  в  другу  калоші.  Саме  сезон  продати  на  базарі,хоч  мороз  за    мінус  десять    та,що  поробиш,  треба  виживати.  Що  одна  пенсія?!  Добре,що  так  сталось,ще  при  чоловікові    пішла  у  бізнес.
       Якось  одного  разу  поїхала  на  Хмельницький,за  рік  до  пенсії,купити  Степану  биті  валянки.  Бо  часто  скаржився,  що    дуже  мерзне  в  ноги,був  на  сім  років  за  неї  старший,проблеми  з  тиском,давно  жалівся  на  серце.  Та  до  лікарні  не  ходив,бо  де  взяти  гроші,ліки  дорогі  А    помочі  немає  від  кого  чекати.  Накапає  «Карвалол  «  ,  полегшає,ото  і  все  лікування.
Таке  життя,  в  молоді  роки  лікарі  сказали  ,що  після  служби  на  підводному  човні    дітей  не  буде  ,тож  розраховувати  не  було  на  кого.  Отримав  опромінювання,  від  цього  ліків  немає  ,Катерина  казала  взяти  дитя  з  дитбудинку  та  він  був  категорично  проти.  Хоч  ,як  хотіла  дитя  та  змирилася  ,вона    дуже  ж  його  любила.
 Високий  на  зріст,  красивий,широкоплечий,а  очі  синьо  -  голубі  і  погляд  такий  теплий.  Як  молодий  був,  волосся  русяве,густе  і  хвилясте  .  Їй  все  хотілося  погладити  його,як    сідав  до  столу,  цілувала    в  щоку  чи  в  чоло,а  він  усміхався,  обіймав  за  талію,занурювався    між    груди,які  завжди  його  манили  і  все  казав,-  Ми  тільки  разом.
Та  з  роками  волосся  від  випромінювання  зовсім  зріділо,але    однаково  було  хвилясте  і  обличчя  моложаве,не  зважаючи  на  роки.
Степан    дуже  її  любив,був  зважений  і  чемний,поважав    і  шанував,сварок    майже  ніколи  не  було.  
Змирилася    з  долею  такою,звиклися.Вона  окрім  роботи  займалася    в`язанням,якийсь  шарфик  чи  носки  собі  та  йому,часом  крючком  якусь  салфетку  не  стіл.
 Він,як  ходив  в  рейс,  по  місяцю  не  бував  вдома  ,дуже  сумувала.  Як  мав  прибути  з  рейсу,їхала  до  Одеси  ,хоч  дорога  не  близька  від  Вапнярки  та  приїжджала  за  годину    чи  дві  раніше,  виходила  до  моря,  чекала,молила  Бога,щоб  все  було  гаразд  і  кожного  разу  зустрічала  з  такою  радістю,  що  можна  було  подумати  ,що  вони  щойно  побралися.  Це  й    зупиняло  її  наполягти,щоб  взяти  чуже  дитя.  Звичайно  наважитись  на  такий  крок  і  так  не  легко,а  як  він  був  проти  то,  що  вже  було  думати.  А  ,щоб  покинути,то  де  там,вона  його  любила,така  любов  буває  рідко.  Він  хвалився  своїм  по  рейсу,що  вона  його  так  зустрічає  ,як  люди  зранку  сонце  і  чисте  небо.  Як  було  зустрінуться,візьме  за  плечі  довго  дивиться  у  смарагдові  ,красиві  очі,завжди  спитає,чи  все  гаразд,а  потім  при  всіх  обійме  і  поцілує.  І  так  було  завжди,  майже  до  самої  пенсії.
         Отож  привезла  йому  биті  валянки,а  вони  ж  гарні  і  високі    та  малуваті,от  біда,як  мірку  знімала,куди  дивилась,  себе  дуже  картала.  Та  він  не  сварився,казав  з  другої    його  пенсії  купиться.  Але  ж  були  холоди,вирішила  піти  на  базар  продати,щоб  знову  поїхати  купити.
       Та  тільки  до  рук  взяла  з  сумки,  як  один  чоловік  не  торгувався,відразу  задоволений  дав  гроші  ,ще  й  довго  дякував.  
Вже  через  кілька  днів  чоловік  отримав  пенсію,зробила    знову  своє  турне  в  Хмельницький.  На  цей  раз  вгадала,  ще  й  носочки  до  них    зв`язала,був  дуже  задоволений.
           Пробігли  роки,все  гаразд,здається  на  пенсії  тільки  й  пожити.  І  хата  є  і,як  дві  пенсії,ще  нічого  та  прийшла  біда  в  їхній  дім,помер  Степан.  Залишилася  Клавдія  сама,кажуть,як  перст.
Добре,що  сусіди  людяні,  допомогли  похоронити  та  прийшли  підтримати  жінки  з  її  роботи,все  життя  пропрацювала    бухгалтером  в  дитячому  садочку.
Самотність  серце  розривала  та  і,як  погляне  на  хату,де    треба,щось  підремонтувати  та  немає  кому,щемить  під  серцем.  Все  в  вікно  задивляється  ,плаче  за  своєю  половиною,ковтає  гіркі  сльози,  а  що  вдіє….
   Минуло  дві  зими    майже  в  самотності,кіт  на  хазяйстві,песик  та  шість  курочок  з  півником,ото  і    все  спілкування.  Та  ще  телевізор,після  того  ,як  розпочалась  війна  на  сході  включала  зовсім  мало,бо,як  надивиться  новин,вражаючих  страшилок,  то  зовсім  губився  сон.
 Ще  й  подорожчало  все  в  три  рази,життя  зробилося  зовсім  нестерпне,Хата    не  дуже  велика,та  грошей  на  опалення  треба.  Тож  ,як  кажуть  приперло  до  стіни,треба  якось  викручуватись.  Поїде    на  Хмельницький,візьме    п`ять  пар  валянок  та  калош    і  йде  на  базар,вигадає  за  одну  гривень  тридцять  і  цим  була  задоволена.  Торгівля  йшла  не  погано,тож  тішилася    своїм  бізнесом.
Зима  цього  року  лютувала….  В  грудні  вже  морозило  добре  і  насипало  снігу.  Клавдія  взялась  трохи  відкидати  сніг  та  подивилась  на  годинника  ,схватила    приготовлені  дві  торби,пішком  добиралась  до  базару.  Снігу  стільки,що  машини  заносило,буксували.  Тож  в  таку  пору  вряд  чи  автобус  буде,а  якщо  і  буде,то  пізніше.  Трохи  поспішала,повітря  від  подиху  затримувалось  на  пуховій  хустині  лягало  інеєм,його  сріблястий  блиск  підкреслював  красу  обличчя,незважаючи  на  вік.
Як  завжди  стояла  привітна,а  ще  трохи  почервоніли  щоки,здавалось,що  жінка  радіє  цій  зимі,цьому  морозу,що  таки  добре  розгулявся.  Потроху  людей  більшало,вже  й  знайшлися  покупці  на  товар.  Тішилася  Клавдія  продала  відразу  дві  пари,здалеку  видно  було,як  повеселішала,  немов  всім  усміхалася.
Можливо  і  не  помітила  б  одного  чоловіка,та  чула  здалеку,як  люди  просили  посторонитись,щоб  пройти  між  рядами.  На  зріст  такий  же  ,як  Степан,подумала  відразу.
Одягнений  в  теплу  шкіряну  курточку  з  під  якої  виглядав    пуховий  шарф.
Щось  діставав  з    кишені,потім  рахував  гроші  і  вже  з  цікавістю  підійшов  до  неї.
Чемно  привітався  ,взяв  до  рук  калоші,
-Мені  напевно  такі  треба?  Бо  я  валянки  маю.
Клавдія    трохи  розгублено  почала  показувати  калоші  інакших  розмірів.  Серце  ,як  зірвалося  з  ланцюга,ледь  не  вискакувало.  Голос  цього  чоловіка  був  дуже  схожий  на  голос  Степана.  Вже  за  собою    того  не  помічаючи,вона  уважно  дивилася  на  нього,немов  шукала,  щось  рідне.
Їй  здалося,що  десь,колись  зустрічала,та  не  могла  пригадати.
Він  витягнув  з  сумки  валянок,приміряв,-
-О!  Здається,ось!  Ці,я  беру.
Клавдія  назвала  ціну  і  дала  поліетиленового  пакета  ,
- Беріть,будь  ласка.
Він  звернув  увагу,йому  здалося,що  голос  її  тремтів,
-Ви  що  замерзли  вже?  То  довго  не  стійте,а  то  ще  захворієте.
Вона  раптово    сполохалась,не  знала,що  сказати,лише  опустила  голову  до  низу.
Він  здивовано  поглянув,подякував  і  пішов.  
Клавдія  не  знаходила  собі  місця,це  ж  треба  і  колір  очей  такий  же,як  у  Степана.  Їй  здалося,що  навіть  рухи  схожі.  І  все  думала,де  його  зустрічала?!
Ще  з  півгодини  постояла,  стала    збиратися  додому,  бо  інші  торгівці  теж  збирали  речі.  Нічого,    втішала  себе  думками  і  так  добре.
Весело  поскрипував  сніг  під  ногами,  здалеку  на  зупинці  помітила  його  постать.  Вирішила  йти  додому  пішки,  гадала  так  краще,бо  його  постать  хвилювала,  нагадувала  Степана.
             В  хаті  тепленько  та  тихо,чомусь  здушило  в  горлі,      навіть  немає  з  ким  чай  попити,  подумала  і  вже  губила    сльози  на  стіл.  Включила  телевізора,  а  там    йшов  якийсь    концерт,лунала  пісня<  Снег  кружится>,ще  більше    защеміло  в  душі,зробилася  зовсім  мокрою  хустинка,  якою  витирала  сльози.  Їй  так  хотілося  з  ким  -  небуть    поспілкуватися,ось  тут,в  себе  вдома,  в  хаті.  В  спокійній  атмосфері,  почути  лагідне  слово  і  просто    про,  щось  поговорити.  А  перед  очима  той  чоловік,але  ж  не  родина,бо  знала  ,  її  чоловік  був    з  Росії  та  з    його  родини    там  вже  нікого  не  лишилось.
Пролетіли  дні,вдома  мала  ще  п`ять  пар    битих  валянок,тож  на  Хмельницький  не  збиралася,  а  готувала  знову  сумку  на  завтра,  на  базар.  Вкладала  калоші    вже  почала  сміятися,коли  ж  продала  і  кому    калоші  на  одну  ногу?  Все  думала,гадала,коли  це  ,якого  дня  могло  статися?  Три  останніх  рази  не  перевіряла  калоші,як  йшла  торгувати.  Знала,  ще  шість  пар  залишалося,тому  і  не  перевіряла  і  ніяк  не  могла  пригадати  покупців  за  ті  дні,хто  міг  помилково  взяти  дві  праві  калоші.
Холодний  вітер  гуляв  по  засніженій  землі,та  вже  виднілося  сонце,віщувало,що  вдень  буде  тепліше,але  темно-сірі  хмари  пливли  дуже  швидко.
Цього  разу  підвезло,  прямо  перед  носом  зупинилась  маршрутка,вона  їхала  на  базар,вийшла  жінка  з  дитиною,Клавдія  не  вагаючись  сіла  в  неї.  
Вже  здалеку  побачила  того  чоловіка,що  останній  раз  брав  калоші.  О,подумала,бач  не  перевірила,що  взяв,тепер  заморока.  Їй  стало    трохи  не  зручно  за  себе,вважала  ,що  сама  винна.
Аж  раптом    почав  зриватися  ,ще  сильніший  вітер,повалив  лапатий,густий  сніг,немов  розв`язався  мішок  з  дерев`яною  стружкою.  Тільки  він  був  білий,  білий,як  лебединий  пух  і  дуже  іскрився.
Клавдія  підійшла  до  свого  місця,  привіталася  зі  всіма,що  поруч  ,  вони  вже  ховали  розкладений  товар  до  сумок.
-От  добре,що  ви  прийшли,-  обізвався  чоловік.
-Ви  знаєте,я  помилився  взяв  калоші  дві  праві,ви  мене  вже  вибачте.
Жінка  трохи  зашарілася,виклала  всі  калоші,
-Я  теж  винувата,що  не  перевірила.
-А  ви  ,що  не  продаєте  валянок?,-  запитала  одна  жінка.
-То  ви  вже  відпускайте,я  зачекаю,-  промовив  чоловік  і  став  трохи  осторонь.
Клавдія  продала  валянки  і    ще  дві  пари  калош  ,була  дуже  задоволена.
За  ці  п`ять  хвилин  весь  прилавок  і  товар  був  в  снігу.
-Ну  ,що  де  ваші  калоші  ,шукайте  собі  пару  та  буду  збиратися.
-  Сьогодні  вже  по  торгівлі,якось  треба  додому  добиратися,напевно  транспорт  не  пройде,ото  зима  цього  року,-  трохи  поспішаючи  клопоталася  Клавдія.
Чоловік  взяв  калоші,подякував  і  уважно  дивився  їй  в  очі,немов  ,щось  хотів  сказати.  Стояв,переминався  з  ноги  на  ногу,а  потім  все  ж  відійшов  в  сторону,поглядав,немов  чекав  на    неї.
Вона    поспішала,бо  холодний  вітрисько  ледь  не  збивав  з  ніг  і  сніг  бив  прямо  в  обличчя.
Вийшла  з  базару,догнав  той  самий  чоловік,
-  Ваше  ім`я  здається  Клавдія?  А  мане  звати  Олександр.
-  Давайте  допоможу,-  проговорив  забираючи  одну  сумку.
Клавдія  не  сперечалася,тільки  запитала,що  може  йому  в  другу  сторону,бо  вона  не  буде  чекати  автобуса,  чи  то  маршрутки.
Швидко  йти  проти  вітру  не  вдавалося,а  говорити  тим  паче  ,хурделиця,аж  свистіла.
Біля  воріт  Клавдія  зашарілася,-  Вам  ще  далеко?  Дуже  дякую.
- Та  нічого,ще  з  кілометр,он  туди,в  ту  сторону,через  перевулок,-  показуючи  рукою  проговорив  Олександр.
-А  може  на  чай  запросите?  -    сміливо  запитав  і  зацікавлено  дивився    в  очі.  
Їй  чомусь  здалося  не  правильно  буде,якщо  відмовить  ,якби  не    така  погода  то  може    б  і  не  запросила.  
А  так  ,подумала,що  я  не  людина,здається  порядний  мужик,корона  з  неї  не  впаде,якщо  запросить.
   Проходячи  біля  хати  Клавдія  помітила  ,що  не  йде  пара  з  димохода  від  котла.
- Ой  напевно  вітром  задуло,  потух  котел,бачите….
Олександр  промовчав,  зайшли  до  хати,почав  роззуватися  без  запрошення.
-Я  зараз  подивлюся.  Думаю  де  вас  бачив,це  ж  я  вам  труби  варив,  тут  робив  опалення  .
Клавдія  розгублено  подивилася,
- Та  ні  не  пам`ятаю,-  і  підійшла  до  котла.
Олександр  помацав  руками,
-  Та  це  видно  недавно  трапилося,запаху  майже  не  чути.  Перекрив  краном    газ,  роздягнувся  і  відкрив  навстіж  вікно.
-  Ви,що  зможете  запалити?-  трохи  ніяково  запитала  вона.
-  Звичайно,я  ж  в  газовому  хазяйстві  працював,тільки  рік,як  звільнився,правда  вже    після  пенсії,  ще  два  роки  пропрацював.
Вона  дивилася,як  він    легко  став  на  коліна  і  підносив  вогонь,  і  думала,добре  ,що  запросила  ,а  то  знов  би  прийшлося  бігти  до  сусідів  за  допомогою.
Чайник  зігрівся  швидко,Клавдія  поставила  на  стіл  пряники  і  печиво,поряд    варення  з  чорної  смородини,
-  Сідайте  ближче  до  столу,немає  нам  чого  соромитись,не  молоді,життя  прожили.
-А  чоловік  де,ще  плаває?  Не  погнали  на  пенсію?,
-  засипав  питаннями  Олександр.
Клавдія  дала  фотокартку  чоловіка,-
-Ви  часом  не  родичі?Чимось  схожі  з  ним…..
-  Та  давайте  на  «ти»  перейдемо,роками  майже  однакові,
-  запропонував  він.
 Сидів,  пригублював  гарячий  чай  і  роздивлявся  по  кімнаті,його  погляд  зупинився  на  серванті,побачив  фотокартку    Степана  перетягнуту  чорною  стрічкою.
-Ти  Клавочко,вибач  ,я  не  знав,що  сама.  Давно  пішов?
Жінка  раптом    зніяковіла  ,розчервонілася,напевно  від  того,як  він  її  назвав,бо  тільки  так  називав  покійний  Степан.
-Ми  з  чоловіком  твоїм  трохи  зналися,  після  того,як  вам  робив  опалення.  Часом  на  базарі  зустрічались,а  то  так,на  зупинці,якось  навіть  пиво  разом  влітку  смакували.  Знаю,що  дітей  у  вас  не  було,він  дуже  журився,що  будеш  сама  на  старості  років,  жалівся  на  серце,знав,що  піде  першим,-  продовжував  Олександр.
Клавдія  від  хвилювання  зажала  правою  рукою  ліву  ,
-Та  два  роки  вже  немає,так  сама.
Вона  ледве  втрималася,щоб  не  заплакати.
На  якийсь  час  запала  тиша,тільки  чути  ,як    тихо  гудів  котел.
Мовчанку  перервала  Клавдія,
- Пригощайся  варенням,це  ж  своє,домашнє,вітаміни  взимку  треба,не  соромся.
Олександр    трохи  задумався,а  потім  швидко  заговорив,
-Я  теж  живу  сам,вже  п`ятнадцять  років,син  в  Москві,має  двох  синів.  Як  онуки  були  малі  жінка  поїхала  їх  бавити,так  там  і  залишилась,знайшла  собі  якогось  вірмена,займаються  бізнесом,тримають  кафе.  Це  вже  десять  років,розлучилися,ось  такі  справи.  До  сина  та  до  онуків    раз  на  два  роки  їздив,а  тепер  де,  війна…
І  знову  тихо,….  Клавдія  підливає  кіп`ятку  в    його  чашку,з  хлібниці  дістає  батон,відрізає  добрий  кусок  і  намащує  варенням,
-Їж  ,їж,  не  соромся!  Ти  ж  мужик,треба  добре  їсти.
Вже  обоє  відігрілися,задоволені  ,позирали  у  вікно,там  вже  сіріло  та  сніг  дуже  красиво  іскрив,аж  переливався.
-Дуже  дякую,мабуть  вже  час  йти,-  піднявся  зі  стільця  Олександр.
Вона  провела    його  до  самих  воріт,дякувала  за  допомогу  і  трішечки  раділа,що  провела  час  не  сама.
А  ввечері  закривала  курей,двері  зовсім  розхиталися  на  завісах,геть  повилазили  шурупи,ледве  їх  закрила.  І  вже  подумала  про  Олександра,що  значить  мужик,  напевно  зробив  би  до  пуття.
Три  дні  не  вщухала  хурделиця,вже  не  мала  сили  відкидати  той  сніг,добре  хоч  до  курей  та  до  воріт  хватило  сили  розчистити.
           Клавдія  складала  сумки  на  базар.  От  добре,що  мало  залишилось,думала  про  себе,продам  та  й  вже  до  наступної  зими,хто  вже  буде  брати,ще  місяць  та  й  по  зимі.
Дорога  тяжка  до  базару,снігу  багато  під  ногами,добре  хоч  розчистили  де  машини  їздять.  Сонячний  день,привітний,світлий  підняв  настрій.  Базар  вдався,можна  сказати,лишилася  пара  валянок  та  пара  калош.
     Підходячи  до  свого  дому  здалеку  побачила  Олександра  і  в  душі  навіть  трохи  зраділа,от  добре,буде  з  ким  чай  попити  за  компанію.
Він  усміхався  ,  радісно  підхватив  сумку,
- Доброго  дня!  Ну,як  базар,замерзла?
Клавдія  ,  відповіла  на  привітання,  здавалося  повеселіла,  не  заперечувала,  відкрила  хвіртку  ключем,
-  Заходь,за  компанію  пообідаємо  та  почаюємо.  Ні  не  замерзла,йти  по  снігу  тяжко,тож  вгрілася.
-  Клавочко,дай  лопату,  сніг  кругом  хати  відкидаю,поки  ти  нагрієш  обід.
-Добре,там  в  сараї,як  тільки  зайдеш  направо  ,побачиш,
-  відповіла  вона.
Зайшла  до  хати,  в  вікно  дивилася,як  він  справно  справлявся  зі  снігом,не  поганий  мужик,ще  раз  промайнуло  в  голові.
Олександр  зайшов  до  хати,красиво  вдягнений,на  ньому  світло  коричневого  кольору  светр  ,з  під  нього  виглядала  біла  сорочка.
 З  кишені  курточки  витягнув  палку  ковбаси  та  кусок  сиру,поклав  на  стіл.
Вона  звернула  увагу    на  його  вбрання  і  відразу  подумала,напевно  охайний,гарно  вбрався,немов  на  побачення,впіймала  себе  на  тому  ,що  усміхнулася.
-То  якраз  добре,тушкована  картопля    є,  це  не  завадить,  -  помітила  з  гарним  настроєм.
Ще  на  столі  поставила  огірочки  і  тюльку.  Аж  зовсім    несподівано  Олександр    дістав  пляшку  червоного  вина  з  красивою  етикеткою.
-Може  нам  не  завадить  посвяткувати  трохи,  в  честь    нашої  дружби,що  скажеш?
-  уважно  подивився  на  її  реакцію,запитав  він.
Вона    не  очікувала  такого  повороту,  хвилювалася  та  все  ж    дістала  келихи,-
-Ну  що  ж,мабуть  така  доля  ,нам  вже  весілля  не  грати.  А  дружити  можна  ,чому  ні?
-Ти  одна,я  один,вдвох  воно  веселіше  і  допомоги  ти  потребуєш,бачу  двері  в  сараї  скоро  впадуть  ,а  прийде  весна    город  допоможу  обійти.  Ти  не  переживай,я  не  п`ю  багато,  так  інколи,як  свято  і  багато  не  їм,
-як  на  сповіді,  серйозно,не  поспішаючи  продовжив  мову  Олександр.  
Клавдія  довго  мовчала…  Вже  випили,гарно  пообідали.
Не  знала  ,як  розпочати,що  сказати,думки  в  голові  літали,щоб  і  не  образити,і  не  показати  ,що  рада  цьому.
Сама  ж  подумала,  якби  не  калоші,то    непевно  б    і  не  зустрілися.
           І  як  же  він  схожий  на  Степана!
Олександр  уважно  дивився  на  неї,
-Я  не  курю,дві  пенсії,  легше  буде,не  будеш  на  тому  базарі  мерзнути,не  піду  звідси  поки  не  даси  відповідь!
Клавдія  оторопіла  від  такої  прямої  мови  та  вагалася,що  відповісти,подумала,що  вона  хіба  ,щось  втратить.  Так  же  тяжко  самій,може  якраз,  не  поганий  помічник  буде,та  й    мерзнути  не  буде  на  базарі.
Взяла  пляшку  в  руки  налила  по  пів  келиха  вина,  дивилася  на  нього  і  в  той  же  час  сама  почервоніла,голос  трохи  тремтів,
 -Ну  ,що  ж  попробуємо,приходь  частенько,а  там  час  покаже  може  й  будемо  разом  жити.
У  Олександра    чоло  від  хвилювання  покрилося  краплями,з  радістю  взяв  її    за  руку  і  поцілував,
-Все  буде  добре,гадаю  це  доля,нам  зустрітися.  Будемо  шанувати  один  одного  у  нас  все  вийде…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715464
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017


Олена Шабанова

Авдіївка…

А  небо  плаче,  голосить  та  мліє...
Снігом,  дощем  -  чорніє,  шаленіє...
Птахи  сховались,  тиша  навкруги
Дощем  із  сліз  кричать  сніги...

Холодом  тремтять  сумні  новини
Зі  Сходу  повернуться  домовини
Цієї  ночі  війна  зовсім  не  спала
Сварилась  зброя  і  вогнем  палала...

Телефон  синочка  замовчав  у  мить
У  грудях  шалено  калатає,  болить
...Востаннє  друг  закриє  очі  сині
Герой  повернеться  додому  в  домовині...

А  мама  плакатиме  сива-сива
Доля  сльозами  душу  її  вмила
Очі  матусі  з  невимовним  болем
Війна  з  новим  гірким  паролем...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715473
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017


Richter

Вершини

Немає  честі  більше  в  світі  –
Вітчизні  все  життя  служити.
Любові  то  найвищі  миті  –
життя  за  друзів  положити.

Найблагородніше  в  природі  –
за  волю  воювать  народу.
Немає  більше  насолоди  –
повітрям  дихати  свободи.

Нема  міцніше  в  мирі  сіті
за  біль  вперемішку  з  журбою.
Нема  вершини  вище  в  світі,
ніж  взяти  гору  над  собою.

30.01.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117013005999  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715461
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017


Віталій Назарук

ВОЛИ І КОНІ

Живу  давно:  як  віл  поміж  волами  –
Жую  овес    і  сіно  із  стіжка.
Мене  впрягли  і  я  тягав  возами
Чуже  добро,    бо  доля  так    лягла.

Воли  пасуться  біля  мене  скопом,
Наїстись  треба  –  праця    нелегка.
А  поруч  коні  риссю,  чи  галопом,
Вифіцують  на  лузі  гопака.

Працюють  важко  начебто  обоє,
Обоє  у  ярмі  давно  живуть…
Скоріше  прагнуть  із  ярма  на  волю,
Та  ще  не  скоро  визначиться    путь…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715457
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Танцюй

за  мотивами  пісні  "Sway",  Michael  Buble

Коли  маримби  залунають  звуки,
давай  чимдуж  триматися    за  руки!

Як  океан  цілує  ніжно  берег  -
такі  обійми  в  танці  лиш  для  тебе.

Кохана  дівчинко,  моя  царівна,
коли  танцюєш,  ти  така  чарівна!

Прогнися,  потім  трохи  погойдайся,  
танцюй  повільно  і  не  зупиняйся!

Сьогодні  ми  танцюємо  в  дуеті,
нікого  більш  немає  на  паркеті.

Ця  магія  лише  тобі  підвладна,
твоя  усмішка  –  радісна  й  принадна.

Я  бачу,  як  танцюють  твої  руки
до  того,  як  злітають    скрипок  звуки.

Так  танцювати  можуть  лиш  коханці  -
Будь  ніжною  зі  мною  в  цьому  танці!

Нехай  здійсняться  сподівання  й  мрії  -
застав  мене  літати  в  ейфорії!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715452
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017


Леся Утриско

Стогне небо сьогодні зі мною.

Стогне  небо  сьогодні  зі  мною,
Там,  де  сльози-  пекучі  сніги,
Вчора  йшов  ти,  синочку,  до  бою,
А  сьогодні  вже  плачуть  свічки.

Плачуть  воском  так  тихо,  зомліло,
Навіть  холод  зимовий  зомлів,
Заховалося  сонце  зболіло,
В  небі  місяць  сходити  несмів.

Бо  душа  піднімалась  до  неба,
Покидаючи  рідні  стежки:
Скільки  Янголів,  Господи,  треба,
Аби  згинули  злі  ватажки?

Кров  дітей,  все  таки,  не  водиця,
Сльози  матері-  ріки  сумні,
Вам,  катам,  хай  біда  людська  сниться,
Хай  горять  ваші  душі  в  огні.

Стогне  небо  сьогодні  зі  мною,
Там,  де  сльози-  пекучі  сніги,
Вчора  йшов  ти,  синочку,  до  бою,
А  сьогодні  вже  плачуть  свічки.

(с)  Леся  Утриско.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715432
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017


Микола Миколайович

Памяті Олеся

       

Весна  наповнить  ручаї…
Удягне    все  у  шалі.  
Розмай    поверне  у  гаї,
А  молодість...  все  далі.

І  як  у  косах  сивина...
Летять  листки    опалі.
В  сувій  старого  полотна,
Складають  всі  печалі.

О,  весно  прошу  почекай,
Збираю  ще  скрижалі.
Прошу  хоч  трішки  поблукай…
На  березі  Спіралі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715425
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 31.01.2017


Світлана Ткаліч

Моя душа наповнена тобою.

Моя  душа,  наповнена  тобою.
В  ній  цвіт  кохання  і  вітри  розлук.
Моє  єство,  наповнене  любов'ю
І  знемагає  від  солодких  мук.

Цей  терпкуватий  запах  твого  тіла
Завджи  дурманить  і,  як  хміль,  п'янить.
Моя  душа  у  лагідних  обіймах
На  ніжних  струнах  піснею  бринить.

Мелодією  тіл  і  насолоди,
В  цілунках  позашкальних  почуттів  -
Це  ти  і  я,  бурхливе  повноводдя,
Політ  в  безмежжя  зоряних  віків  .

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715419
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 31.01.2017


Виктория - Р

Правди нема

[b][i][color="#0000ff"]Вражають  сьогодні  новини,
Віщають  на  протязі  дня.
Там  правди  нема  й  половини,
У  владі-суцільна  брехня...

Для  себе  зробили  закони,
Ввели  у  оману  народ.
Гребуть  у  кишені  мільйони,
А  ми  заглядаєм  їм  в  рот...

Мов  блохи  обсіли  ту  раду,
Бездушні  такі  дармоїди...
Як  терпить  народ  таку  зраду?
Від  неї  -  лише  тільки  біди...
30  01  2017  р  
Вікторія  Р  [/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715410
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 31.01.2017


Леся Утриско

Хочу нині, в думках, помовчати.

Хочу  нині,  в  думках,  помовчати,
Помолитись  за  них...  за  усіх,
Та  не  можу...буду  кричати:
"Будь  ти  проклятий,  скажений  світ."

Буду  вити,  як  виє  вовчиця-
Знай,  гріха  вже  в  мені  нема.
Закарбовані  смертю  обличчя,
Замурована  смертю  стіна.

Божеволіє  розум...  розпука,
Що  за  гріх,  що  за  світ-  все  дарма?
Чорна  птаха-  народжена  мука,
Було  світло  життя...та  нема.

Проміниться  стежина  їм  в  небо,
Догоріла  життєва  свіча:
Світе  скАжений,  що  тобі  треба?
Ти-  кровава  рука  палача.

Хочу  нині,  в  думках,  помовчати,
Помолитись  за  них...  за  усіх,
Та  не  можу...буду  кричати:
"Будь  ти  проклятий,  скажений  світ."




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715397
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 31.01.2017


Микола Миколайович

Із карти вже не стерти

Вкраїно  серденько  моє,
Люблю  тебе  безкраю.
Дитятко  в  лоні,  я  твоє.
Світлице  із  розмаю.

Дай  Бог  знайти  тобі  твій  шлях,
В  пологах  не  померти.
Не  заблудитись  у  зірках,
Щоб  в  майбуття  повести.  

Вкраїно  милий  дивосвіт,
Добра  тобі  бажаю.
Нехай  буя  твій  пишний  цвіт,
В  промінні  водограю.

Іди  моя  Вкраїнонько  іди…
Минуть  хай  круговерти.
Твої  карбовані  сліди,
Із  карти  вже  не  стерти.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715374
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 31.01.2017


Лана Семицвітна

Разговор с душой


Душа  ,твою  мольбу  я  слышу  -
Любви  ты  просишь  и  тепла.
С  тобой  бороться  ненавижу.
Хочу  ,чтоб  в  счастье  ты  жила.
Тебе  чего-то  не  хватает?
Все  дать  тебе  я  не  смогу!
И  лишь  надежда  утешает
И  превращает  сон  в  мечту.
Душа  ,ведь  ты  дана  от  Бога.
Господь  ,о  помощи  прошу.
Пусть  не  растет  в  душе  тревога,
 Иначе  глупость    сoвершу.
Ну  как  себя  мне  успокоить?
Ведь  я  живу  не  хуже  всех:
Сумела  кое-что  построить  -
На  жизнь  мне  жаловаться  грех.
Но  от  чего  же  сердце  сжалось,
Слезою  горькой  облилось?
Ведь  было  все  ,а  что  осталось?  -
Сберечь  себя  не  удалось.
Направо  тянут  разум  ,совесть,
Налево  -  сердце  и  душа.
Куда  идти  ,  ведь  всюду  горесть  -
Решать  все  надо  не  спеша.
Послушать  разум  –  убить  душу.
Послушать  душу  –  совесть  съест.
Как  обойти  мне  боль  и  стужу,
Как  уберечь  добра  оркестр?
Мне  воскресить  бы  свою  юность
И  дать  ей  разум  этих  лет.
Я  утопила  б  свою  глупость
И  не  тушила  б  в  сердце  свет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715349
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 30.01.2017


наталія калина

Я чула крок весни п'янкої!

Я  чула  крок  весни  п'янкої!

Я  чула...  крок  весни  п'янкої!
Вже  танув  під  ногою  сніг...
І  клич  розмови  гомінкої...
Ввірвався  хор  —  пташиний  спів!

Бурульки  плачуть  і  сміються!
Весни  очікують  вони,
Коли  барвисті  обізвуться
Чарівні  радістю  світи!

Світи  весни,  в  її  дурмані...
Нам  подарують  мрій  розмай!
Нехай  цвітуть  сади  духмяні,
Коли  співає  водограй!  

30.  01.  2017  м.  Львів  автор  Наталія  Калиновська

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715323
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 30.01.2017


Шостацька Людмила

ОДИНОКА ВОВЧИЦЯ

                                             Одинока  вовчиця.  На  місяць  не  вию.
                             Я  від  зграї  відбилась  із  власної  волі,
                             Бо  кісток  вже  давненько  нікому  не  мию
                             І  у  вузлик  зв’язала  задавнені  болі.

                             Не  скажу,  що  –  біда,  не  скажу,  що  утрата.
                             Посилає  ще  небо  фонтани  думок,
                             Відкриває  мені  таємничості  врата,
                             Без  ключа  відмикаю  пізнання  замок.

                             Не  блукаю,  де  зграя  вишукує  здобич,
                             Я  не  маю  потреби  гострити  ножі
                             Та  й  тамбовський  мені  -  і  ні  друг,  і  ні  родич,
                             Геть  усі  хижаки  –  невимовно  чужі.

                             Одинока  вовчиця.  Обрала  мовчання.
                             Не  чорниця,  не  бранка  з-за  мурів  фортець,
                             На  слова  я  постійно  веду  полювання,
                             На  такі,  щоб    зм’якшити  жорстокіть  сердець.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715322
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 30.01.2017


CONSTANTINOPOLIS

***«Блокадний Донбас, чи знову про падлючих комах»***

*****  Сатиричний  вірш  *****

- «Що  трапилось,  що  коїться  брати!?
Знов  збурюють!  Підштовхують  до  прірви!?
Будують  патріоти  блокпости!?
Та,  як  вони  посміли,  -  хай  їх  вирве»…
- «Дивись  закрили  транспортний  зв’язок!
На  коліях  розпалюють  багаття!
А  як  же  наш  донбаський  «уголёк!?
Це  ж  зрада!  
Ми  замерзнемо!  
Прокляття!».
- «Що  роблять,  га!  Знов    кляті  москалі!
Розгойдують  човна!  «ШАТУН»  у  дії!
Ганьба!  Народ  співає  -  Се  Ля  Ві,
Семени,  Лихоліти,  –  Ли-х-о-о-дії!!!».
- «Погрожує  арештами  Грицак,
Гарчить,  як  пес  смердючий  сам  пан  Тука,
І  Карасьов,  як  наймудріша  щука,
Теж  не  забув  свій  сунути  п’ятак».

Почуйте  люди,  гниди  що  торочать,
Про  що  кацапські  воші  вже  смердять:
І  крах  економічний  вже  пророчать.
Мовляв,  доцільно  ще  поторгувать;
- «Блокада  неможлива  для    Донбасу!!!»,
- «Євросоюз  введе  санкційний  «гніт»!!!…
-  «Вже  в  місті  «Щастя»  всі  замерзли  теплотраси!»
- «Ось  з  чого  починався  геноцид»!!!
- «Всіх  винних  треба  жорстко  покарати!!!».
- «Та  це  ж  махновщина!  Анархія!  Ганьба!!!»
- «Спецназ  негайно!!!  Все  розблокувати!!!»
- «Зриваються  контракти!!!»
- «Нам  труба!!!».

-    В  істериці  ординський  бидлопас,
Погрожує  піти  у  контрнаступ,
Якщо  ми  їм  зупиним  контрабас,
І  якщо  влада  перестане  красти.

Дзвонить  до  Порошенка  сам  Ахметов:
- «Опять  попал  ты  Петя  на  должок,
Придётся  снова  подымать  мне  ренту,
Страдает  ведь  семейный  кошелёк.
Ведь  мы  тогда  с  тобой  договорились.
Ты  обещал,  что  будет  всё  нисчак,
Не  для  того  так  тяжко  мы  трудились,
Чтобы  Донбасс  гнал  в  тыл  ваш,  порожняк.
Придётся  против  вас  вводить  ряд  санкций,
И  если  не  пропустят  товарняк,
Я  из-за  этих  ваших  провокаций,
С  Захарченко  твой  поделю  общак!»

Петро  испугано...

- «Ой  що  ти,  що  ти,  слухай,  не  хвилюйся,
Не  треба  зайвих  цих  переживань!
Це  ж  Путін  все,  його  я  не  боюся,
Він,  як  і  всі,  хто  проти  мене,  –  срань.
А  що  народ!?  Мовчить  і    не  журиться,
Платіжки  йдуть,  всі  сплачують  за  газ,
Але,  щоби  зі  мною  не  ділиться,
Навіщо  ж  ми  почали  цей  Донбас!?

Мені  вже  майже  нічого  втрачати
Мені  сам  Трамп  два  рази  натікав,
Що  перед  тим,  як  я  втечу  у  Штати,
У  цьому  році  всіх  нагодував.

І  що  ти  вдієш  треба  й  далі  грати,
Я  звернусь  завтра  до  свого  народу»…

Сильніший  той  хто  вміє  програвати,
І  вільний  той  хто  б’ється  за  свободу.

Їде  війна,  заходить  в  кожну  хату,
Скажіть  у  чому  хлопці  не  праві?
Спитай  сиріт,  убиту  горем  мати,
Чи  можна  заробляти  на  крові!?

Ми  кожен  день  втрачаємо  героїв!
Вже  третій  рік  вбиває  нас  Донбас!
Чому  у  власній  хаті  ми  ізгої,
Чому  для  нас  Украйна  –  «Алькатрас!»

Ніколи  для  бариг  не  тхнули  гроші
Вони  всі  -  паразити-короїди,
Не  так  вже  і  страшні  московські  воші,
Як  політичні  українськи  гниди!!!

Слава  Україні!!!
 
1.30.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715318
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 30.01.2017


Richter

Червона колона

                                         [i]Пам‘яті  героїв  Крут[/i]

В  вісімнадцятім  настала  знов  лиха  година,
знову  орди,  більшовицькі,  рвались  в  Україну.
Щоб  убити,  задушити  молоду  державу,
розтоптати,  спорошити  її  честь  і  славу.

Залишилася  країна  сама  проти  звіра,
бо  у  владу,  як  сьогодні,  вже  ніхто  не  вірив.
Бо  робочі  та  селяни  той  прихід  вітали,
доки  сутність  більшовизму  сповна  не  пізнали.

Піднялись,  взялись  за  зброю  одні  тільки  діти,
лиш  вони  одні  рішились  Неньку  боронити.
Свою  землю,  незалежність,  волю  і  свободу,
лиш  студенти  з  юнкерами  з  усього  народу…

Навіть  дозвіл  не  спитали  ні  в  мами,  ні  в  тата,
хоч  не  всі  з  них  навіть  вміли  гвинтівку  тримати.
Та  пішли  назустріч  смерті,  на  Чернігівщину,
бо  любили  беззавітно  свою  Батьківщину.

Юнаки  життя  ціною  ворога  спинили,
чим  жертовності  фундамент  навік  заложили.
Показали  смілі  діти  своєму  народу,
що  нема  цінніше  в  світі  за  нашу  свободу.

Хай  ці  діти  вічно  будуть  в  пам‘яті  народній,
щоб  довіку  не  забувся  подвиг  благородний.
Хай  червона  та  колона  совість  й  честь  тримає,
бо  таких  уже  студентів  серед  нас  немає…

29.01.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117012903295  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715278
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 30.01.2017


Георгій Грищенко

Не плачте

Не  плачте  мамо,  я  із  Вами,
Хоча  літаю  небесами,
Я  не  залишу  Вас  ніколи,
Щоб  біди  Вас  не  побороли.

Моя  душа  бажає  помсти,
Всім  ворогам  моїм  корости,
І  щоб  свинцю  ковтнули  гади,
Нема  їм  прОщення  й  пощади.

Їх  душі  вже  чекають  в  пеклі,
Налаштували  для  них  петлі,
І  казани  вже  із  смолою
Чекають  ворогів  із  бою.

Хай  до  десятого  коліна
Рідня  страждає  поки  піна
Із  уст  їх  л’ється  на  Вкраїну,
На  Русь  Святу,  на  Батьківщину.

Я  завше  мамо  буду  з  Вами,
Боротися  із  ворогами,
За  гідність  Вашу  і  свободу
Та  українського  народу.
28.01.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715265
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 30.01.2017


Виктория - Р

Світ - в малому віконці

[b][i][color="#8c00ff"]Дні  і  ночі  огидні
Біль  у  скронях,  гуде...
Всюди  брудно  і  злидні,
Що  ж  то  далі  буде?

Сірі  стіни  грибкові,
У  підлозі  дірки...
На  старім  рушникові
Полиняли  зірки...

Світ  -  в  малому  віконці,
Похилився  і  тин...
Розкажу  все  іконці-
Як  зостався  один...
29  01  2017  р  
Вікторія  Р[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715259
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 30.01.2017


Ніка Той

Пір'їнка ( трилер )


«Ану  рухайтесь,  с..чки!    Живо  до  роботи,    якого  д..дька    порозсідались!  Клієнти  платять  гроші  не  за  милування    пілонами.  Бігом,  бігом,    шльондри  ,  бо  вижену    всіх  до  біса!»    –    краплі      слини  вилітали    разом  з  словами  із  смердючого  рота  Тоні,      і  від  крику  хвилями  тряслося    його      величезне    бурдючне    черево    над    майже  слонячими  ногами.    Запливлі    жиром    маленькі  очі  Тоні    вмить  налилися  кров'ю.  Добре  обізнані      його    запальним  норовом  ,  оголені  дівчата    у    костюмах,      схожих  на    витвір    зубожілого      дизайнера    –    збоченця  ,  хутко  вискочили  з  тісної  гримерної.      Тоні  далі  розлючено    пихтів  ,  і    щось  дике    й  паплюжне  всередині      мліло  з  непомірної  влади    над  зграйкою  нещасних  дівуль    –    ще  б  пак,  це  ж  його  бар,  і  його  худоба.    «Ану  стій,    що  ти    напнула  на  себе?    –  він  зачепив  масними  пальцями  тендітну  юнку  в  короткій  сукні.    –    Знову  не  слухаєшся,  стерво?  Скільки  разів  казав,  що  це  стриптиз-бар,  а  не  зібрання  свідків  Єгови!    За  що  платять  відвідувачі?  За    танці  голяка.    А    ти    всіх  клієнтів  віднадиш.  Скинь  з  себе  це  лахміття,  с..чко,  бо  опинишся  на  вулиці,  звідки  й  прийшла!  Чого  стоїш,  оглухла?  »    Дівча    заклякло,  з  переляканих  очей  ледь  не  вистрибнули  сльози.    Худенька,  дрібненька  ,    в  прозорій  сукні  з  пір'їнками,    розгублено    стояла  .    «Відчепись  від  неї,    хай  виступає  так.    Вона  ж    єдина  професійно  танцює    серед  повій  ,  яких  ти  підібрав    з  вуличної    «паперті»  .  І  клієнтам    подобаються  її  образи  в  танцях…»    –    одна  з  дівчат    зупинилась  і  хлюпнула    ненавистю  в  обличчя  товстуна.  Тремтячі    пальці  стиснула  в  кулак  ,  сірі  очі  потемніли  від  люті.    Спокусливих  форм  ,    висока  жагуча  чорнявка    зухвало  витримувала    нищівний  погляд  хазяїна.      «Стули  пельку,  Марго,  і  не  лізь  не  у  свої  справи.  Забула,    якою  ти  прийшла  до  мене  –    закінченою  наркоманкою?  Та  я  взяв  тебе  на  роботу.    Та  все  життя  маєш  мені  руки  цілувати,  наволоч  безхребетна  ,  що  не  здохла  на  порозі  мого  бару.  Заткнися  і  не  заступайся,  бо  викину  обох!»  –    Тоні  ще  погрозливо  гуркотів  ,    та      випустивши    надмірну    пару,    почвалав    геть.      Зайшов  у    пошарпану      кімнату  з  облізлими        меблями,  що    так  погордо  називав  «офіс»  ,  завалився  на  диван,    ввімкнув  телевізор...    «Ну  все,  зітри  сльози,  Еллі,  минулося  й  цього  разу»,    –  Марго    погладила    русяву  голову    малої.    «Не  варто  зчіплюватись    з  ним  через  мене,  бо  ще  справді  вижене»    .    «Не  бійся,  не  вижене.  За  ті  копійки,  що  він  платить,  ніхто    не  працюватиме,  хіба    такі  ж  безтямні  дурепи    у  скруті  ,  як  от  ми.  Все,  мала,  на  деякий  час  він  відчепився,  а  там  –  як  Бог  дасть…»  

«Може  вже  досить  на  сьогодні?    Ей,  Джек,  ти  чуєш  мене?»  –  кремезний    Майк    зігнувся  дугою  і  репетував  у    вухо      підстаркуватого    недоростка.      Обидва  заледве    трималися  на  ногах.  Гриміла  гучна  музика,  поруч  за  стійкою  сиділа  добряче    п'яненька  білявка    й  без  зупину    сміялася.    «До  дідька  цей  бар,  йдемо  в  інший.  Голова  вже  болить  від  дурної  музики.    Хіба  я  не  можу  відірватися  у  свій  день  народження  ?  Гуляємо    далі  –  хочу  ще    помацати  дівуль.  Це  ж  ти    казав,  що  Тоні  пригрів  новеньких        повій  ?    Вирішено  –  йдемо  до  Тоні…»  –  Джек    зі  злістю    копнув  стілець    й    похитуючись  направився  до  виходу…  

ЇЇ  стрункі  маленькі  ніжки  легко    ковзали        вичовгованою    підлогою    сцени  .  Еллі  танцювала    ,    уявляючи,  що  виступає        у    шоу-балеті    перед  вишуканою  публікою      .  Та  очі  весь  час    натикалися  на          підпилі    бридкі  мармизи    з  посмішками  дегенератів    і        палаючими    хтивими  поглядами    .    Її  витончені    рухи    й    майстерні    балетні  па  дихали  дитячою  невинністю  ,  і  досить  незвично  дивилися      на  фоні  вульгарних  звивань    інших  розкутих    голих  дівуль.    З  темного  кутка    бару    Джек,    п’яно  висолопивши        язик    ,      виїдав    зголоднілим  поглядом  цю  тоненьку  постать.    Розжарена  кров    шугонула      його  зашлакованими    венами    й  розбурхала    зів'ялу  стару  плоть  у  штанях.        «  Заклич  Тоні»,    –  зверхньо  буркнув    офіціантці,  що  прошмигнула  повз  нього    з  тацею  у  руках…  

 Дихаючи  ,  як  загнаний  кінь  ,  через      непосильну    ходу  підтюпцем  ,  та    задобрений  сотнею  баксів,  що  неочіковано    оселилась      в  кишені  засмальцьованих  штанів,      Тоні    важко  ввалився  у  гримерну  й  гаркнув  :  «Гей,  ти    –  чудо  в    пір'ї  !    Хутко  спустилась  у  кімнату  для  гостей!  Там  відвідувачі  тебе  зачекалися».    Від  цих  слів    Еллі  оніміла  й  розгублено  озиралась  довкола  ,  шукаючи    підтримки    у    когось  із  дівчат.  Але    Марго        виступала  на  сцені,  а  інші  мовчки  чепурились  перед    дзеркалами.    «Але  я  наймалася    лише  танцювати…»    –  тремтячим  голосом    спробувала  захиститись  самотужки.  Та  Тоні    навіть  не  дослухався  до  цього  тихого  цвірінькання  ,  владно  схопив    за    худорляві  плечі    й  потяг  сходами  вниз.  «Нічого  з  тобою  не  станеться,  з  тебе    не  убуде  ,  як  посидиш  декілька  хвилин  з  гостями.  Інакше  втратиш  роботу!»    -–      погрозливо  процідив  крізь  зуби        і    грубо  заштовхнув  у  кімнату…  

«Підійди,  крихітко,  випий  з  нами.  Чому  оченята    такі  перелякані?  Не  бійся  ,  дядечко  тебе  не  скривдить.    Хіба  можливо  скривдити  таку    обдаровану  красуню!    В  тобі      ж          іскра  Божа,та  й    приховано  ще  безліч    інших  талантів,  правда  лялечко?      Зроби  подарунок    в  мій  день  народження,  скрась    своєю  присутністю  гірку  самоту»,    –  слова  Джека  розливалися      амброзією,  а  в  самого      внизу  живота    все  палахкотіло    й  розпирало  від  нетерплячки.    Підійшовши      до    похнюпленої  юнки    впритул,    солодко  вдихнув    пахощі    персикової    шкіри  ,  спітнілими  пальцями  погладив  неслухняні  русяві  кучері.    Еллі  стояла      застиглою  льодяною  скульптурою  й    мовчки  ковтала  пекучі  сльози.  Та  Джек  цього  вперто  не  помічав,    його    нахабні  пальці  продовжували  подорож    тендітним    тілом.  Впевнено  запхав  їх  під  куций  подол  сукні    й  хрипко  застогнав    з  насолоди.    Та  смачний  плювок    в    самісінькі  очі  миттю    вирвав  його  із  хтивої  нірвани  .  Майк    поперхнувся  випивкою  і  дико  зареготав.  Джек  потемнів  з  лиця    й  сперте  повітря  кімнати  розсік  звірячий  удар.  Не  втримавшись  на  ногах  ,  вона  легко  відлетіла  й  забилась    об  край  стола,    в’ялим  снопом    зсунулась    додолу  .    На  підлозі    повільно  розтікалась    калюжка  крові.    «Що  ти  накоїв?»  –    зойкнув    ошелешений      Майк    й  раптово  протверезів  .  «  Заткнись,бовдуре,    заклич  Тоні,  хай  хутко    тягне  сюди  свою  жирну  д..пу  …»  –    гнівно  прошипів  Джек.    За  кілька  хвилин      неспішно  причвалав    Тоні.    Безпристрасно    глянувши  на  скоцюблене  тіло  на  підлозі  й  оцінивши    ситуацію  по-діловому    ,    мовчки  простягнув    руку    вперед  .  Джек  запхав  у    масну  долоню  п’ять  сотень  ,  а  натомість  отримав    палке  завірення,  що  все  владнається  якнайкраще…

Повернувшись  після  виступу      у  гримерну    і  не  знайшовши  там  малої,  Марго    здивовано      цікавилась  у  дівчат  :  «Де  ділась  Еллі?»    Та  розпитування  нічого  не  дало  –  заклопотані    нагальними    справами  ,  а  насправді    переодяганнями  ,  вони  байдуже    знизували  голими  плечима    у  відповідь.  «Чому  вона    не  дочекалась  мене    і  пішла    сама?    Зовсім  несхоже  на  неї.    Ми  ж    завше  йшли  з  бару    разом.  Що  змінилося?»  –    неспокійні    думки  терзали    Марго  .  Та  зрештою    ,  вона  теж  переодяглася    й    вирушила  додому  .  Втомлено  підійнялась    в  обшарпану  крихітну  кімнатку  під  самим  дахом  ,  яку  називала    «ластівчине  гніздо».        Вдома    дзвонила  й      дзвонила      на  мобільний    Еллі,  та  монотонний  голос  оператора  вкотре  відповідав  :    «Абонент  поза  зоною  досягнення»  .    Довго  сиділа  на  ліжку  ,  сон  вперто  не  йшов  ,  і  в    серце    підступно  закралася    тінь    тривоги.    Ледь  засіріло,  Марго  схопилась  на  ноги  й  помчала    з  усіх  сил.  Довго  стукала  в  пошарпані  ,  з  облупленою  фарбою  двері    квартири  Еллі    –  тихо,  ні  звуку.    «Нічого  не  розумію.  Де  її  носить?»  –  пекельно  пульсувало  у    скронях  і  ,    вже  не  на  жарт    схвильована  ,    знову    дзвонила      їй  на  мобільний        –    та  все  намарно…  

Ввечері    в  гримерній  панував  гамір  й  безлад        –    дівчата  готувались  до  виступу,  на  вішаках  звисали    дивакуваті  костюми,    різний    сценічний  мотлох  сиротіло  вилежувався    на  стільцях  ,  підлозі.    Марго  ,    не  звертаючи    увагу    на  звичні  атрибути,  рішуче  нишпорила    у  шухлядах  столика  Еллі    й      раптом  зблідла    як  полотно    –    поміж    дріб'язку  валялися    зв'язка    ключів,  розряджений    мобільний  .    Приголомшена  знахідкою,  мов  сомнамбула  ,  вийшла  з  гримерної    і    спускалася  сходами    вниз    й  перечепилась    через      гору  м'язів  голомозої  горили      –    барного  «вибивали»  Альфреда  .    «Дивитись  перед  собою  треба  .  –    незлобливо  огризнувся  Альфред  .    –  Гей,  що  з  тобою,  Марго?»      Та  вона      заледве  ворушила    безкровними        губами  :  «Еллі…»    Потім      прийшла  до  тями  і  змертвіло    прошепотіла  :  «Бачив  Еллі?»      Горила  в  задумі  почухала  лису  голову  :  «Ні  ,  сьогодні  не  бачив»  .  Марго    вже    намірилась    йти  вниз  та  він  зарепетував  на  всю  горлянку:  «Зачекай,    згадав!    Вчора  бачив,  як  Тоні    силоміць    тягнув  її        у  кімнату  для      гостей»  .    Закусивши  до  болю  нижню  губу  ,  Марго  зацепеніла,  а  він      далі    продовжував    :  «Той  зажерливий  вилупок  Тоні    й    так  мізер    платить    за      мої  неоціненні  послуги,  ще  й  зробив  з  мене  «хлопчика      на  побігеньках»    –  змусив    вночі    вантажити  в  авто    важкий    пакунок...»    Вона  не  дослухала    його  ...    Непомітно  зайшла  у  гостьову  кімнату  ,    ретельно  все  обзирала  ,  придивлялась  до  найменших        дрібниць  .      Щось  підняла    з  темного      закутка  ,    затиснула  у  захололій  долоні,  вмить  сполотніла  й  заклякла    німим  стовпом…  

Тоні      розслаблено        валявся  на  дивані  в  «офісі»,    як  завше      втупився      в  екран  телевізора    й    реготав  .  Пискляво    скрипнули  двері.  Ліниво  повернувши  голову    в  їх  бік  ,    зло  прогарчав:  «Чого  приперлась?  Грошей  не  дам!  І  навіть  не  клянчи  ,  на  вас  не  настарчиш,  ви  все  б  пронюхали,  кляті  хвойди!  Пішла  звідси  ,  поки  не  виштовхав  попід  зад»      і      знову  витріщився  на    екран  .    Він  не  терпів  ,  коли  його  задурно  відволікали    від  улюблених  смаколиків  .  Тихо  прошаруділи  кроки  .  Він    далі  реготав  й  раптово    відчув  ,  як  в  горлянку  вперлось  холодне  лезо.    З  несподіванки  ,  як  і    з    усього    натужного,    піт  потік  рівчаками  з  масного  чола,    й  засудомили    товсті  обвислі    щоки.  
- Де    вона?    
- Хто?  Що  ти  мелеш,  шльондро    обкурена?
- Еллі  !    Де  вона,    жирний  покидьок?
- Звідки  я  знаю,  де  ця  хвойда  тиняється…  -    здавлено  прохрипів    .
- Брехня…  Чому  ж  ти  не  ревеш  бугаєм,  що  вона  не  вийшла  на  роботу?  Все  ти  знаєш,    скотино      триклята!  До  кого  ти  її  відвів?  Хто  вони?    Говори,  жирна  д..по,  бо    виріжу  твої  смердючі    тельбухи  і    прикрашу  ними    увесь  бар!
Тоні  ,  рясно  стікаючи  потом,    забелькотів  :  «  Це  був    Майк  Шеверд,      з    117  Стріт  .        Іншого      ніколи  раніше  не  бачив,  вони  прийшли  разом.  Я    не  знаю,  що  там    між  ними    трапилось.    Прошу,  заради  Бога,    вгамуйся»    Та  ніж    шаркнув        по  пухлій  горлянці,      кров        чвиркнула    густим  фонтаном  й  вирвалась    на  волю  .    Тоні    лежав  на  дивані,  розкинувши  в  сторони  руки-сосиски,  червоні    цівки  стікали  по  них    у  тягуче  гидке  озерце  на  підлозі…  

Майк  ,    як  і    кожного  вечора    ,  безцільно    тинявся  дешевими    барами.  Хоч  насправді  ціль  у  нього  завжди  була  і  він  неспроста  вибирав  нікчемні  забігайлівки  .    Там    він      легко,  без  зайвих  зусиль    підчіплював        не  вельми  тямущих  ,    доступних      дівок  і  почувався    на  висоті    навіть  з  мізерним  вмістом  гаманця.  Сьогодні  йому    щось  зовсім  не  фартило  ,    і  в  тоскній    задумі    попхався  до    задрипаного      «Бореліто»    .      А    з-за  рогу  облізлої  будівлі    зіщулена    постать    буравила  його  кремезну  статуру          запаленими  ненавистю  очима…

 Майк    сидів  за  натертою  до  блиску    стійкою,      ласими  очима  після  п'ятого  подвійного  віскі  оглядав    дівуль,  що    сиділи  за  столиками,  пили  пиво  і  вульгарно    сміялися,  зиркаючи  навкруги  густо  намальованими  очима  в  пошуках  потенційної  жертви.    «Фух,  –    невесело  думав  ,  –    ото  вже  страшні    й  потаскані    ,  навіть  дивитись  гидко  на  цей  вичовганий    мотлох  ».    І  вже  вирішив,  що  пікантних  солодощів  сьогодні  не  передбачається,  то  хоч    нап'ється    до  чортів:  «  Навіть  не  збираюся  повертатися    тверезим      в    жалюгідну  ницу    квартирку,  де  навіть  вікна  виходять  на  глуху  стіну»  .  Хтось  присів  поруч  і  спокусливий  аромат    парфумів  залоскотав    у  носі  .  З  цікавості  він  глянув  вбік    і  мало  не  свиснув  з  побаченого:      біля  нього  сиділа  рудоволоса    дівчина    з  блискучими  зеленими  очима    й      яскраво  вирізнилася  серед  завсідників  бару  .    «Яка  породиста      кобилиця  ,  ммм,      тільки  й  чекає  на      досвідченого    наїзника    –    цінувальника    справжньої  краси  ,  –    зблиснуло  в  думках,  –  я  таких      нетерплячих    кобилок    шкірою  відчуваю    .    І  як  вона  забрела  в  цей  гадючник    ,    де  тільки    швендяють  нікчеми  без  копійки  в  кишенях    й  дешеві    хвойди  ?»    Вона  сиділа  всміхаючись,      витончено  пила    гидотне  пійло,  що  тут  подавали    як    каву,  й  випромінювала    загадкове  тепло    .  Майк  замовив  ще  подвійне  віскі  для  впевненості    й      заговорив  першим…  

Він  лежав  у  ліжку    вдоволеним    і      блаженно    дивився  ,  як  вона  прикурила  сигарету    й  відійшла  до  вікна    –  гола  ,  боса  .  Рудими  густими  хвилями    впало  на  плечі  довге  волосся,    на  обличчі  таємничо  застигла  тінь  .  «Який      вона  пристрасний  віртуоз    в  любощах.    Ммм,  що  вона  витворяла  в  ліжку.      Вгадувала  всі  мої    потаємні    брутальні  бажання,  навіть  дозволила  зв'язати    їй    руки.    Ммм,  оце  так    солоденька  норовлива        кобилка,  та  все  ж  я  осідлав  її».    Вона  підійшла  до  нього  ,  провела  тонкими  пальцями  по  животі,  грудях  .  Всередині      заново    розбурхався    згаслий  вулкан,    у  ньому  заклекотала  пекуча    магма  і  шалено  прагнула  вилитись  назовні  .    Він  вже  намірився  знову  затягти  її    в    ліжко.  Та    вона  торкнулася      устами  його  грудей.  Її  гарячий  подих    стиха    обпік    шкіру,  й    невимушено    почала  прив'язувати  його  руки  до  билець  ліжка  .  «Ти  хочеш  ще  погратися,    ненаситна      пустунко?»  –  вдоволено  муркав    ,  як  кіт    навесні  ,    Майк    та  подумки  продовжив  :  «От  невгамовна    самиця  ,  зовсім  несхожа  на  інших  з    її  виду    ,    котрих      я        грів  у  своєму    ліжку».      Вона  продовжувала  пестити  його,    та  згодом  відвернулась    до    речей,  що  валялися      безладом    на  підлозі  після  спішного  роздягання.    Він  в  очікуванні  незримих    польотів  заплющив  очі.    І  відчув  прохолоду  металу    на  шиї.      Від  несподіванки  вирячив  очі  й  не  міг  дихнути  ,  натужно  закашлявся.    Весь  любовний    настрій  зів'яв    миттєво  …  
-    Чому  ти  її  вбив  ?    Просто  так    забрав  життя  невинного  янгола?
-    Що  ти  верзеш?    Нікого  я  не  вбив!      Заспокойся,  давай  все  обговоримо  ,  тільки  розв'яжи  мені  руки…
Вона  тицьнула  світлину  йому  в  очі  й  закричала  :  «Впізнав,  наволоч?    Тепер  ти    скажеш,  чому    її  вбив?»
-    Це  не  я…  Все  сталося  випадково.  Повір  мені,  це  не  я…    Це    Джек,  Джек  Прістон,  я  просто  сидів  поруч.  Це  він  їй    зацідив  ,  а  вона  не  втрималась  на  ногах    і  вдарилася    головою.    Я  тут  ні  при  чому.  Це  все  Джек…
Вона    нетерпляче    перебила    його    белькотіння:  «    Кажи    –    де  він  живе?    Чуєш,    покидьок,      де  він  живе?»    Ніж  боляче  натиснув  на  горлянку    і    Майк  прохрипів  :  «    Меллоустріт  125,  7С»      «Чому  ти  не  зупинив  його,  а    байдуже    споглядав,    тварюко?  Ми  для  вас    сміття,  непотріб?    Мовчиш?    Замовкни  навіки,  юдо!»  –  вона  з  силою  встромила  ніж  йому  в  груди,  і  в  нестямі  наносила  важкі  удари  один  за  одним.      Липкі  краплі  розлітались    ,  вкриваючи  ліжко,  стіну    зловісним      декором.      Потім    змила  з  себе  кров,    неквапно  зібрала  розкидані  речі,  одяглася,    ретельно    знищила    сліди.  Прикурила  сигарету,  жадібно  затяглась.  Без  крихти  жалю  глянула  в  його  застиглі    очі  :  «Горіти  тобі  в  пеклі,  виблядок.    Хоча  ,  гори  в  ньому  вже!»    Клацнула  запальничкою,    вогонь    впевнено  затанцював  старою    вилинялою      ковдрою.  І  вийшла  з  кімнати…  

Джек  Прістон    щодня    втікав  геть    із    міста  від    надокучливої  спеки  .    Застрибував  у  авто    і  лихо  нісся  трасою  до  життєдайної      зеленої    прохолоди      на  ранчо.    Звичайно  ,  дорогою  він    частенько    зупинявся    з        нестерпним    природним    бажанням  підпепити    якусь  кралечку  .    Та  всі  спроби  були  намарні.    Не  те  ,  щоб    зовсім  не  траплялися    падкі    на  пригоди  дівулі.    Просто    вони  не  відповідали      своєрідному    смаку  Джека…

Кабріолет    Cadillac  ciel    мчав  з    шаленою  швидкістю  по  дорозі,  намагаючись  якомога  скоріше    вирватись  із  задушного  розпеченого  міста.  Джек    увімкнув    музику  на  всю  потужність  й  розслаблено  кермував.    На  узбіччі  все  зливалися  в    різнобарвну    мазанину,  та  все  ж    очі      вихопили    щось  особливе    із  розпливчатих    придорожніх  силуетів.    Натужно  заскреготівши    гальмами,      авто  різко    зупинилось,  поволі  здало  назад.  Узбіччям      енергійно  крокувала    білява  юнка  в  короткій  спідничці  ,  з  ранцем  на  плечах,  стрункі    довгі  ноги  встрягли    у      вщент    розбитих    кросівках.    От  ці  ноги  й  зачепили  увагу  Джека.  Як  він  полюбляє    отаких    невинних    школярок,  їх  дитячий  запах,  пухленькі  губки,  несміливі  пагорби  грудей,  ніжні  паростки  пелюсток!    «Гей,  мала  ,  куди  крокуєш?    Можу  підвезти»    –  весело  гукнув,    нап'яливши    на  себе  маску  доброго  дядечка  -  самарянина.  Вона  зупинилась,  усміхнулась  й  задзвенів    милий  голосок  :  «  До  озера    «Норебрі»  ,    зустрічаюся  там  з  друзями  ,  та    вже  добряче      спізнююсь».    «Мала,  тобі    безмежно    пощастило!    Якраз    їду  в  той  бік,    підкину  аж    до  самого  озера,    не  ковтатимеш  пилюку      на  узбіччі,  та  й  сонце    шкварить  немилосердно».    Вона  щасливо  засміялася  й  хутко  застрибнула    на  сидіння.    Авто  стрімко  рвонуло      вперед.      Час  від  часу  він  кидав  погляд  на  її  голі  коліна  і  тонкі  руки      й    десь  усередині    скиглило  ,  що  вона  здавалася    йому  трохи    старшою,    ніж    очікував.  А  вона  щиро,    з  дитячою  безпечністю  тараторила  про  друзів,  про    плани  на  пікнік.      Він    ще  б  волів      зазирнути  в  її  очі,  та  вони  надійно  сховалися  за  великими  темними  скельцями  окулярів…  

Дорогою  Джек  не  скупився  на    компліменти  і    вкрадливим    ніжним  голосом    обплутував    чіпкими  тенетами    довірливу  незнайомку.  А  вона  ,    нічого  не  помічаючи  ,  слухала  його    й  усміхалась…      Колеса  шаркнули  об  кам'янистий    берег  і    зупинились.      Джек  вже  не  стримував  себе  й    лагідно    погладив    точене  колінце  –    вона  напружилась,  та    не  промовила  ні  слова.  Пальці  зухвало  поповзли    вгору  гладенькою  шкірою      стегон      –  вона  не  опиралась,  навпаки    стишено  застогнала  й  вмостилась  зручніше  на  сидінні.    Розпашілий      Джек,  облизуючи  губи  ,  вже  розщіпав  гудзики  на  штанях  й  вивільняв    затверділий  прутень,  як      в  шию  боляче  врізався  ніж.  Спантеличено  схопився  рукою  за  шию  –    кров  пролилася  поміж  пальцями  ,    хлюпнула  бухливою  хвилею    на  сорочку,  густо  замальовуючи  її  червоним.  Вона    тицьнула    йому  в  обличчя    світлину    і    з  ненавистю  зашипіла  :    «Тепер  ти  вже  нікого  не  вб'єш,  тварюко!  Не  вб'єш!  »  Ще  раз  вправно  шмикнув  ніж    –  і    Джек    скрючився  від  нестерпного  болю,  що  яскраво  вибухнув  у  зістареному  мозку  .      Очі  закотилися  під    повіки,  в  них    застиг  останній  кадр,  як  вона  трясе    відрізаною  зморщеною      плоттю...    Востаннє  захрипів    і  стих.    Вона  зсунула    мертвяка  з  водійського  сидіння  ,    впевнено  загнала  автівку  на  край  берега,      протерла  сидіння  й  панель,  зняла  з  ручника.  Авто    скотилося    крутим  схилом    і  шубовснуло  вниз.  Темні  води  озера  вмить  проковтнули    несподівану  здобич    й  сито    відригнули  колами  ,  потім    вдоволено    вгамувались.        Вона      зірвала  з  голови  білу  перуку,  довге  чорне  волосся  нетерпляче  вистрибнуло  з  полону  і  скуйовдженими    пасмами      вляглося  на  плечах.    Витягла  з  ранця  звичні  джинси  й  сорочку,  переодяглася.    Вона  поверталась  у  місто.  Довго  йшла  вздовж    дороги,  повз  неї      мчали  стрілою    автомобілі.    На  мості  зупинилась,  витягла  світлину  ,        ніжно  й  трепетно  вдивлялась  в  неї.            «  Я  знаю,  Бог  забрав  тебе  в  рай,      та  мені  стало  спокійніше  тільки  тепер.  Чому  ,  Господи,  так  сталось,  чому    вона  так  рано  пішла  ,    мале    янголя?      Чому    я  ще  живу  ,    чорна  випалена  душа,        продажна  за  дозу    ганчірка  ?    Я  люблю  тебе  ,  Еллі.      Ти  –    єдине  світле,  що  нагадувало      мене  –  справжню,  колишню  .  Та  я  не  вберегла  тебе.    Лети  ,  мій  милий    янголе,    лети…»    –  Марго  витягла  з  кишені  закривавлену  пір'їнку.      Вітер  легко  підхопив  її  й    поніс    над    випаленими  сонцем  полями…
 
https://www.youtube.com/watch?v=TR3Vdo5etCQ

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714751
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 30.01.2017


Надія Башинська

МОЛЮСЬ ЗА ТЕБЕ, УКРАЇНО!

Молюсь  за  тебе,  Україно!
За  всіх  дорослих  і  дітей.
За  сонце  ясне,  небо  синє.
За  світлий  і  щасливий  день.

Вклоняюсь  Богові,  рідненька!
За  твої  ріки  і  моря.
За  ключ  у  небі  журавлиний.
Ти  є  у  мене  лиш  одна!

Молюсь  за  житечко  у  полі,
І  за  калину  край  струмка.
Я  знаю–  є  в  житті  хвилина
Дуже  солодка...  є  й  гірка.

Прошу  за  тебе,  Україно!
Хай  день  ясний  розвіє  тьму.
Щоб  звеселилась  вся  родина.
Знай!  Тебе,  рідна,  я  люблю!

То  ж  за  синів  молюсь  відважних,
Що  на  сторожі  миру  є.
Бо  ж  люблять  тебе,  ненько  світла!
І  вірять  в  завтрашнє  твоє.

Всі  віримо,  що  час  настане.
Щасливий  день  до  всіх  прийде.
Бо  ж  сонце  й  небо  в  нас  єдині.
Під  ними  правда  розцвіте!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715254
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 30.01.2017


Наталя Хаммоуда

Карфаген

КАРФАГЕН.
Люблю  бродити  літнім  Карфагеном,
Вслухатися  в  розвалищ  голоси:
І,  знаєте,  стискає  серце  щемом,
Які  величні  відбулù  часи.

Мов  через  пальці  пролились  пісками,
Розвіялись  вітрами  наших  днів
Імперій  зміни,  війни  між  царями,
І  наче  чую,  голос  прогримів:

-Імперію  будуйте  в  цьому  місці,
Бо  Карфаген-  всій  Африці  чоло!
І  як  тут  не  згадати  про    Еліссу*?
(Таких  ще  досі  мудрих  не  було),

Бо    прозвучав  наказ:  землі  їй    дати,
Лиш  скільки  вкриє  шкіра  із  бика.
Як  там  зуміє  місто    збудувати,
То  й  правити  будè  її  рука,
Але  Елісса  вийшла  із  проблеми,
Порізала  ту  шкіру  на  паскù,
І  обв'язала    скільки  поля    ними,
Що  цитадель  вмістилась  завширшкù
Пів-Рима,  або,  навіть,  пів-Мілана,  
І  правила  б,  якби  не  хитрий  Рой,
Що  залицянням,  хитрістю  й  обманом    
Прирік,  неначе  відьму-на  вогонь,
Бо  дівчина    душею  була  чиста,
І  не  бажала  жити  у  грісі...
Існує  досі    самострати    місце,
І  пам'ятають  про  той  день  усі.
Тому  й  ідуть  тутешні  і  туристи,
Щоб  окунутись  в  тих  історій  мить...
Люблю  бродити  Карфаненом  літнім,
Який  через    століття  нам  кричить
Про  міць  свою  над  іншими  світами,
Колони  стогнуть,  молячись  Богам,
А  у  Ель-Джеммі  темними    ночами,
Лунають  дифірамби  давнім  дням,  
Де  кров  свою  лили  за  Рим  і  Трою,
Могутні  гладіаторські  бійці...
Стежинкою  історії  святою
Крокую    між  Імперій...  навманці.


Карфаген-давня  столиця  сьогоднішнього  Тунісу.
Ель-Джемм-місто  в  центрі  Тунісу,  в  якому  існує  точна  копія  Римського  колізею  збудована,  коли  Карфанег  був  частиною  Римської  імперії,    який  належить  до    всесвітніх  скарбів  людства  і  знаходиться  під  захистом  ЮНЕСКО.
У  вірші  згадана  княгиня  Елісса  Карфагенська(  Ді'дон),  яка  розумною  хитрістю  (  порізавши  бичачу  шкіру  на  паски  і  обв'язавши  нею  поля)  зуміла  взяти  у  царя  Роя    багато  землі,  на  якій  згодом  збудувала  цілий  Карфаген,  але  не  витримавши  його  брудних  залицять,  стратила  себе  на  вогні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715123
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 30.01.2017


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Мелодії мого життя

У  житті  у  кожної  людини
є  мелодії    знаменні  й  особливі,
В  них  душа  живе,  і  образи-перлини
про  минуле,  коли  ми  були  щасливі…

Щонайперша  –  пісня  колискова,
На  руках  мене  тримала  ніжно  мама,
І  любов  вплітала  в  кожне  слово  –
Я  тоді  ще  сенс  прекрасних  слів  не  знала…

А  наступна  -  сповнена  любові
до  ланів,  що  влітку  сонцем  золотились,
небеса  їм  усміхались  волошкові,
шовковисті  трави  росяно  іскрились…

А  за  нею  -  пісня  про  кохання,
Швидкоплинним  романтизмом  захворіла,
Все  скінчилось  розпачем,  стражданням,
І  любові  зірка  відгоріла…

Рік  за  роком  бігли  без  упину,
І  настали  інші  дні  –  сентиментальні,
Зрозуміла,  що  в  житті  –  первинне,
Народилися  пісні  сакраментальні…

В  них  мелодія  була  мінорна  –
У  житті  настала  моя  пізня  осінь,
Ця  пора  –  прекрасна  й  неповторна,
І  душа  моя  кохання  знову  просить…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715253
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 30.01.2017


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Мелодії мого життя

У  житті  у  кожної  людини
є  мелодії    знаменні  й  особливі,
В  них  душа  живе,  і  образи-перлини
про  минуле,  коли  ми  були  щасливі…

Щонайперша  –  пісня  колискова,
На  руках  мене  тримала  ніжно  мама,
І  любов  вплітала  в  кожне  слово  –
Я  тоді  ще  сенс  прекрасних  слів  не  знала…

А  наступна  -  сповнена  любові
до  ланів,  що  влітку  сонцем  золотились,
небеса  їм  усміхались  волошкові,
шовковисті  трави  росяно  іскрились…

А  за  нею  -  пісня  про  кохання,
Швидкоплинним  романтизмом  захворіла,
Все  скінчилось  розпачем,  стражданням,
І  любові  зірка  відгоріла…

Рік  за  роком  бігли  без  упину,
І  настали  інші  дні  –  сентиментальні,
Зрозуміла,  що  в  житті  –  первинне,
Народилися  пісні  сакраментальні…

В  них  мелодія  була  мінорна  –
У  житті  настала  моя  пізня  осінь,
Ця  пора  –  прекрасна  й  неповторна,
І  душа  моя  кохання  знову  просить…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715253
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 30.01.2017


Віталій Назарук

ОСІННЯ ЖІНКА

Жінки  осінні.  В  них  дозрілі  долі…
Туману  у  очах  давно  нема.
Вони  боролись  за  життя  і  волю,
Вже  в  позолоті    осені  сурма.    

Пригляньтеся  –  вони  старі  і  юні,
Вже  перший  іній  просіддю  проліг.
Ще  мами  є,  а  інші  вже  бабуні,
Та  господині  –  дому  оберіг.
 
Жагучі  чоловічки  мають  літо,
Проміння  плечі  ще  не  обпекло.
Скільки  дощів  у  осені  пролито,
Ніколи  влітку  цього  не  було.

«Курли»  лелечі  відлетіли  в  вирій,
Але  весною  так  душа  болить…
І  їй,  голубці,  трішки-трішки  сивій,
Неначе  влітку,    мріється  любить.

На    рік  напитись  літнього  цілунку,
Щоб  роси  впали  знову  на  косу.
І  те  кохання  вищого  ґатунку,
З  трави  струсило    ранішню  росу.

Лелеча  осінь  в  вирій  відлітає,
Жінки  їх  проводжають,  як  літа…
Хоч  жінка  сива,  та  вона  кохає,
Осіння  жінка  на  землі  –  свята!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715221
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 30.01.2017


Віталій Назарук

СИНИ ІСТОРІЇ

                     Душу  й  тіло  ми  положим  за  нашу  свободу,
                     І  покажем,  що  ми,  браття,  козацького  роду.                                  
                                               Павло  Чубинський  Гімн  України
                                                             "Ще  не  вмерла  Україна"
Вознесімо  хвалу  незабутим  синам,
Що  святе  відстояли  в  двобої…
Слава  Вам!  Слава  Вам!  Слава  Вам!  Слава  Вам!
Слава  Вам  –  українські  герої!!!

Плачуть  Крути  давно    і  ридає  земля,
Вся  червона  від  крові  героїв.
Набігала  тічня  з  Московії,  з  кремля,
Скільки    лиха    нам  ворог  накоїв…

І  тепер  йдуть  бої,  тепер  Крути  –Донбас,
У  нас  кіборги  нині  герої.
Знову  суне  москаль,  хоч  тепер  інший  час,
Ми    в  тім  самім  зійшлися  двобої.

Не  забудемо  Крут,  буде  жити  Донбас,
Кров  у  маках  цвістиме  по  полю.
Закарбуємо  пам'ять  у  наших    серцях
Тих  синів,  що  померли    за  волю.


                   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715220
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 30.01.2017


Олекса Удайко

ДОБРОДБАЙ БЕЗСМЕРТЯ. 3. Intermezzo*

       [i]Герой  цього  твору  був  великим  патріотом  своє  малої  
       батьківщини.  Та  понад  усе,  певно,  любив  риболовлю.    
       А  риби  у  той  час  в  Удаї  було  багато.  Відтак  він  зі  своїм  
       приятелем  Фішером  (Fischer  -  з  німецької  -  рибалка),
       німцем  за  національністю,  пропадали  на    річці,  коли  
       Віктор  приїздив  на  відпочинок  у  рідне  село.  А  ще  був  
       закоханий  він  у...  народну  медицину.  Про  це  та  про  
       інше  у  третій,  короткій  частині  твору...[/i]
[youtube]https://youtu.be/GGkkp5ewXCw[/youtube]

                                 1.
[color="#0a84a3"][b][i]Все  було…  Та  в  нагороду
Чи  то  Господу  в  угоду
Віктор  з  рідними  в  столиці,*
В  клініці  –  у  «робітниці»**…
Він  своїм  робітникам
Та  Гігеї***  вірно  служить…
А  не  тим  більшовикам  –
З  ними  він  давно  не  дружить…
Та  недовго  то  було,
Лиш  дрібок  малий  від  миті  –
Потягнуло  у  село,
Де  пупи  родин  зариті…  
Отаке-то…    intermezzo  
Сталося  в  житті  Дроботька,
Бо  для  нього  то  –  як  Мекка:
Серцю  мед  –    про  всіх  турбота.
Як  додому  повертався  
В  рідний  край!  Він  ним  хворів,
В  ньому  він,  як  син  кохався,
Хлопець  вірний…  з  Дігтярів.          [/b]

[b]Не  один  вже  переліг
З  другом  Фішером  зорали…
(Він  без  Удаю  не  міг!)
Й  пісню  з  ним  таку  співали:  

«Я    живу    уже  у    сонячній    столиці,
Квартиру    маю,    дачу    і    сім'ю.
Бракує    лиш    із    Удаю    водиці  –  
Терпку    сльозу    мого    дитинства    п'ю.
О    Боже    мій!    Візьми    усе    до    себе
Й    мою    гірку,    немов    полин,    печаль!
Мені    в    житті    нічого    більш    не    треба  –        
Дай    Удай    мій,    де  тиха,    рідна    даль...»

І  співали  без  заспіву  –
Мали  вже  такі  смаки,
Не  любили  лестить  криво…
А  заспів  там  був  такий:

«  Мій  Удаю,    твої    густі    заплави
І    в    солов'їнім    щебеті  гаї!
До    вас    я    лину    знов.  Не    для    забави  –  
Синівська    кров  свіжить  чуття  мої.
                                       
                                   2.
Пристрасть  друзів  –  риболовля…
 Бо  таких  ось  (!)  карасів  
Ні  Чортків,  ні  Теребовля,
Ні  Красилів,  ні  Борщів
Не  ловили  і  не  їли  –
Заявляю  я  це  сміло  –
Ну,  хіба  що  ще  Сула,
Що  для  Удаю  була
Як  для  сина  –  мати  рідна
Та  йому  –  по  рибі  –  гідна…

Ще  була  в  Дроботька  пристрасть  –
Росянисті  трави,
Що  росли  в  полях  імлистих,
В  Удаю  заплавах…
Лікарським  недремним  оком
Він  корисні  впізнавав
Та  цілющим  їхнім  соком
Хворих  вправно  лікував.
Про  найбільш  цілюще  зілля
Він  робив  нотатки,
Щоб  прихильникам  довкілля
Створювало…  свято.
Бо  немало  у    рослині
«Корисних  копалин»,
Що  потрібні  для  людини  –
Фітонциди****  мали…

Та  про  це,  читачу  милий,
Далі  в  творі  йдеться.
Вистачить  здоров’я  й  сили  –
Скінчим  intermezzo…[/b]

______
*На  той  час  столицею  України  був  Харків.
**4-та  робітнича  поліклініка  м.Харкова,  в
       якій  В.  Дроботько  працював  у  1925  році.
***Богиня  медицини  в  грецькій  міфології.  
****Антибіотичні  речовини  вищих  рослин.[/color]

Прмітки.  *Початок  поеми  тут:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714672

На  світлині:  родинне  "кубло"  акад.В.Г.Дроботька,
2008  р.,  фото  автора[/i].[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715214
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 30.01.2017


I.Teрен

УРОКИ ІСТОРІЇ

Історія  навчає,  як  багато
за  брата  цвіту  нації  лягло.  
Та  як  і  де  узяти  того  ката,
аби  такого  брата  не  було?

Історія  не  бреше,  а  голосить
Полтавою,  з  Батурина  і  Крут,
як  прилучали  нас  великороси
вогнем  і  кров’ю  до  союзних  пут.

Історія  рече,  аби  мовчати,
і  слухатися  голосу  вождів.
Дослухались.  Доносами  на  брата
занапастили  славу  козаків.

Історія  сльозою  камінь  точить
на  тій  путі,  де  залишали  слід
мої  діди,  яких  обдертих,  босих
етапом  гнали  на  Сибірський  хліб.

Училися,  як  порівну  ділити
копалини  і  надра  у  землі.
Усе,  що  нами  найдене  й  відкрите,
присвоїли  злодії  у  кремлі.

Не  новина,  що  фобія  колишня
лякає  нині  щирих  москалів.
Не  дивина.  І  фарисеї  –  ближні,
аби  вточити  крові  у  братів.

Історія  наочно  показала
і  пряники  ідей,  і  батоги,
і  як  за  шкіру  заливали  сала
«передові»  сусіди-вороги.

Історія  яріє  в  казематі,
де  почиває  наша  булава.
Подейкують,  що  ми  були  багаті?
Не  пам’ятає  «оного»  Москва.

Існує  байка,  –  ми  такі  похожі
у  лоні  однієї  з  матерів,
але  –  голодували  люди  Божі,
а  нелюди  душили  «куркулів».

І  наша  дружба  –  це  одвічне  путо,
в  якому  більший  меншого  карав.
А  нині  Каїн  забуває  Крути,
де  Авеля  на  вила  підіймав.

Та  –  буде  суд!  І  Боже  слово  віще
у  іншу  віру  ще  наверне  нас,
аби  усе,  що  діяли  раніше,
не  повторити,  як  трагічний  фарс.

Ми  поділили  золоту  руїну
і  розвелись  у  небі  на  віки.
Історія
                           робила
                                                             помилки.

Та  хай  ім’я  дівоче  –  Україна
леліє  доля,  як  матуся  сина.
Помиряться
                                     ачей
                                                       зведенюки?

.................................................
Надія  є,  що  мрія  все  поборе,
і  каркає  історія  стара,
що  сестрами
                                   єднатися
                                                                       пора...

Які  ще  не  освоєні  простори!
Роздайся,  Севастополь-Чорне  море,
на  крейсері
                                     з  ракетою  –
                                                                     сестра.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715201
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 30.01.2017


геометрія

І НАБАТИ БУДУТЬ, І ТРУБИ…

                                 Чи  задумав  наці  -  Путлер                                    Україна  мулить  очі
                                 Україну  підкорить?                                                      І  спать  йому  не  дає,
                                 А  чи  світом  хоче  править,                                  Думи  думає  щоночі:
                                 Чи  народ  свій  обдурить?..                              "Загребу,  буде    моє!"
                                                                               Знайшов  шайку  лоботрясів,
                                                                               Їх  у  світі  вистача,
                                                                               Сколотив  їх  на  Донбасі,
                                                                             "Руський  мір"  його  віта.
                                 Всякі  урки  там  і  руси,                                          Є  й  такі,  що  як  шакали:
                                 І  російське  військо    є.                                        Рвуть  і  мечать,  і  крадуть...
                                 Їхні  вилазки  й  конфузи,-                                Ненажерні,  все  їм  мало,
                                 Творять  діло  там  "круте".                                Убивають  і  гребуть...
                                                                                 Як  собаки  зло  скрегочуть...
                                                                                 Ні!  Ще  гірше  від  собак,
                                                                                 Про  "республіку"  толочать,
                                                                                 Що  не  варта  й  на  "п"ятак"!
                                   Вже  три  роки  топчуть  землю,                  А  що  далі?..  Мо  й  Європу,-
                                   У  вогні  Донецький  край,                                Заманеться  спокусить?
                                   Хоч  чіпляй  на  плечі  граблі,-                      А  можливо  так  потроху,-
                                   Україну  їм  подай.                                                      Білий  світ  весь  покорить?..
                                                                                 Чи  такий  він  безсердечний?
                                                                                 Ще  й  хробак,  певне,  гризе.
                                                                                 І  для  нього  усі  жертви,
                                                                                 В  хобі  вже  переросте.
                                   Чим  і  як  його  злякати?                                    Та  ж  злама  колись  він  зуби,
                                   Зупинити  як  його,                                                  Не  один  уже  зламав.
                                   Цей  марал,  чи  шут  лобатий,                    І  набати  будуть,  й  труби,
                                   Як  вгодоване  хамло.                                          Бить  і  в  зуби,  і  по  мозгах!
                                                                                     Віднайдемо  і  ми  сили,
                                                                                     Досвід  й  сили  у  нас  є,
                                                                                     Свою  землю  й  волі  крила,-
                                                                                     Україна  не  здає!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715191
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 30.01.2017


Надія Карплюк-Залєсова

А БІЛЬ НЕ СПИТЬ…

А  біль  не  спить  і  сльози  не  вщухають,
На  твоїм  тілі  знов  ростуть  хрести,--
У  твоє  лоно  йдуть  герої  спати...
Святая  земле,  скільки  ще  нести  ?

А  що  ж  та  мати  ,  та  нещасна  мати  ?
Воліє  вмерти  з  сином  заодно,--
Віками  буде  плакати  й  не  знати  :
Чому  ?  Для  чого  ?  І  за  що  ?

Ті  сльози,  кров  і  біль  людський  ,  і  рани...
За  все,  вам--вбивці,  воздадуть,--
В  коліні  сьомім  вам  не  буде  шани,  
І  в  світі  тім  страшний  звершиться  суд.

Слова  встрягають  в  розпачі  і  болю,
У  всій  Вселенній  слів  тих  не  знайти,
Щоб  втішити  батьківську  сиву  скроню,
Простіть!  Благаємо,  батьки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715169
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 29.01.2017


Олена Жежук

Залишуся загадкою…

[i]Відкривайте  мене  в  моїх  посмішках  сонцем  цілованих.
                                                                                         Світлана  Костюк.[/i]


Я  відкриюся  вам  не  сьогодні,  не  завтра,  а  з  часом.
Напишу  сто  віршів,  а  чи  вистачило  б  й  одного.
Осідлаю  коня  і  у  парі  з  крилатим  Пегасом
Віднайду  отой  край  незбагненного  світу  мого.

Ви  мене  упізнаєте  дивною,  злою,  красивою,
Відшукаєте  в  осені  –  де  багровітиме  клен.
Усміхнуся  ромашкою,  зваблю  калиною  стиглою,
Із  мережаних  рим  вам  всміхнеться  одна  із  Олен.

Пізнавайте  в  віршах,  бо  насправді  лишуся  загадкою.
Монограма  життя  –  незбагненне    сплетіння  душі.
Для  когось  «хто  така»,  а  для  вас  стану  світлою  згадкою,
В  небайдужих  серцях  сокровенні  посію  вірші.

У  весняних  садах  зацвіту  білосніжною  вишнею,
І  зажурено  з  вами  проводжатиму  в  небі  птахи.
Понад  все  хочу  я  залишитися  вічною  піснею,
Що  полегшить  пройти  повсякденні  життєві  шляхи…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715155
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 29.01.2017


Леся Утриско

Холод смерті сповив мої очі.

Матусю,  мені  вже  не  страшно-
Ні,  рідненька,  мені  не  болить
І  не  дихаю  я  вже  так  важко,
Та  й  серце  чомусь  не  щемить.

Холод  смерті  сповив  мої  очі,
Та  приспав,  мамо,  вічним  сном,  
Не  журись,    я  прийду  щоночі
І  чекатиму  там  ,  за  вікном.

Твого  слова,  матусю,  ласки  
І  цілунку  в  чоло,  як  завжди,    
Як  колись,  ти  читатимеш  кАзки,    
Шепотітимеш  тихо  -  не  йди.

Я  всміхнуся  тобі  ,  як  всміхався,
Ніжним  доторком,    мамо,  торкнусь,
Вічний  спомин  для  тебе  зостався,  
Я  у  небі  за  тебе  молюсь.  

Не  карай  себе,  моя  матусю,    
Що  не  так  десь  мене  берегла,  
Ясним  променем  з  неба  проллюся
На  стежину  твойого  життя.  

Бережи  себе    рідна  матусю  
І  пробач,    що  цей  хрест  буде  мій,
В  небі,    рідна,  за  тебе  молюся-  
Божий  Янгол,    матусю,  син  твій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715143
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 29.01.2017


горлиця

ЛЮБИ НАРОД!

Найлегше  руки  опустити,
Плисти  униз  по  течії,
Так  можна  спати,  не  робити,
І  мріяти  про  кращі  дні.

Любити  легко  Україну,
Казати-  кращої  нема!
Та  тяжче  полюбить  людину,
Яку  родила  ця  земля.  

На  цій  землі  народ  існує,
Вкраїна  -мати  всім  одна!
Люби  народ  і  люд  почує,
У  єдності  прийде    весна!

Казав  Шевченко-обніміться
І  будьте  всі  -одна  рідня!
Тоді  і  горе  всім  минеться,
Бо  Україна  в  нас  ОДНА!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715121
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 29.01.2017


НАДЕЖДА М.

Небо…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=yz1G2ibTMvA  
[/youtube]
Дякую  за  ідею          Аяз-Ашмир-Ша
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714797

На  дрібні  краплі  розлетілось
В  глибокім  морі  пролягло.
Та  море  раптом  розізлилось...
Ой,  що  тоді    отут    було!

Перун  розсипав  гострі  стріли,
І  прокотився  грім  здаля.
Зірки  від  жаху  затремтіли.
Пішла  тут  обертом  земля...

Упало  небо  на  дно  моря,
Ох,  і  який  створився  жах!
І  всі  заплакали  від  горя.
І  огорнуло  Сонця  страх.

І  як  тепер  йому  світити?
Куди  ж  проміння  посилать?
Хто  ж  буде  хвилі  ці  сріблити?
Так!  Треба  небо  відпускать..

Захвилювалось  знову  море,
І  небо  витягли  хвильки..
І  всі  забули  оте  горе...
От  що    створили  крапельки...
---------------------------------------

Ми  знову  дивимося  в  небо,
Радієм  сонцю,  як  завжди.
Поки  живемо,  так  це  треба.
А  ти  нас,  НЕБО,  ще  не  жди..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715079
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 29.01.2017


Harry Nokkard

Крути

Крути

За  якими  ж  такими  спокутами,
за  чиї  не  спокуті  гріхи,
ви  ставали  до  бою  під  Крутами,
не  змужнілі  іще  юнаки.

Піднялись,  як  один,  на  світанні,
наче  триста  спартанців  в  імлі,
хоча  й  знали  прийшов  день  останній,
вам  прожити  на  рідній  землі.  

Керувалися  Волі  статутами,
Честь  і  Гідність  свою  зберегли,  
молодими  вмирали  під  Крутами.
на  своїй  Українській  землі.

       
Вбили  вас  за  єдину  провину,
що  пробачити  вам  не  могли,
ви  любили  свою  Україну,
так  як  Небо  і  Волю  орли.  

І  хоч  майже  століття  минуло,
з  більшовицької  тої  війни,
Батьківщина  про  вас  не  забула,
України  Великі  Сини.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715084
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 29.01.2017


Олександр ПЕЧОРА

ВИРОДКИ

Досі  тут  історія  гуде  –  
спомини  болючі  про  навали…
Як  же  важко  правду  пізнавали!  
Досі  заховалась  вона  де?

Відгомін  минувшини  гучний  
ледве  доторкнувся  сьогодення.
Та  і  досі  є  ще  люди  темні  –  
хавкають  імперські  балачки.

Що  їм  дзвони,  як  вони  глухі?
Що  їм  сірим  думи  небайдужі?
На  поталу  віддали  вже  й  душі.
Й  повернули  знов  часи  лихі.

Виродки  –  такий  собі  типаж.  
Землячки.  І  отаких  –  немало.
Досі  їх  свята  земля  тримала.
Зраджена  –  втомилася  аж-аж.

Раптом  і  до  нас  прийшла  війна.
Разом  прокладали  ж  їй  дорогу  
ряджені,  які  ховали  роги  
й  кажуть,  що  не  їхня  то  вина.

Впряжені  вже  стали  на  диби.
Правда  ж  здобувається  з  боями,  
а  погоничі  ведуть  до  ями.
А  були  б  не  виродки  якби…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714748
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 27.01.2017


геометрія

БАБА ЖЕБРУЩА І ВОДА ЦІЛЮЩА ( за мотивами казки "Баба жебруща")

                         Йшла  селом  жебруща  баба,                              Хата  так  собі,  нічого:
                         Біля  двору  тихо  стала,                                              Двір  широкий  і  садок  є,
                         Прислухалась,  прихилилась                              І  не  видно  там  нікого,
                         І  уважно  придивилась.                                              Тільки  плач  чутно  від  нього.
                                                                                 Біля  хати  є  криниця,
                                                                                 А  на  призьбі  молодиця,
                                                                                 Сидить  бідна  гірко  плаче,
                                                                                 І  нікого  вже  й  не  бачить.
                                       -Доню,  моя  доню,                                          -Я  й  сама  не  знаю,-
                                         Що  тобі  Бог  дав:                                              Каже  молодиця,
                                         Чи  лихую  долю,                                                Чоловік  у  мене,
                                         Чи  когось  забрав?                                          Дуже  любить  битись.
                                                                                         Б"є  мене,  бабуню,
                                                                                         Він  майже  щодня,
                                                                                         Чи  в  лиху  годину
                                                                                         Народилась  я?..
                                           -А  ти  ж  його,  доню,                                  -Звичайно,  бабуню,
                                             Певне  дуже  лаєш,                                      Дуже  його  лаю,
                                             Та  ще  й  свою  долю                                    Змовчати  не  можу,
                                             Либонь  проклинаєш?                              Він  б"є,  а  я  лаю!..
                                                                                         -Почекай,  небого,
                                                                                           На  такі  діла
                                                                                           Я  б  тобі  пораду
                                                                                           Хоч  одну  дала!
                                             -Порадьте,  бабуню,                                -Дам  тобі  я,  доню,
                                               Що  ж  мені  робить,                                    Пляшечку  з  водою,
                                               Як  з  цим  бузувіром                                  А  ти  її  завжди
                                               Мені  в  світі  жить?!.                                  Тримай  із  собою.
                                                                                             Я  її  здалеку,
                                                                                             Доню,  принесла.
                                                                                             І  ця  вода  людям    
                                                                                             В  біді  помага!
                                                 Візьмеш  оцю  воду,                          Тишком-  нишком  ти  води,
                                                 Помолишся  Богу,                                Набери  в  рот  і  держи,    
                                                 А  щоб  зникла  сварка,                    Думай  тихо  і  шепчи:
                                                 Є  така  порадка:                                  -Щезни  сварко,  пропади
                                                                                                                                     Й  не  вертайся  більш  сюди!..
                                                                                           -Дякую,  бабуню,
                                                                                             Я  вас  нагодую,
                                                                                             Ось  пішли  до  хати,
                                                                                             В  мене  є  що  дати!
                                                 Бабуня  вклонилась                                І  немало  світу
                                                 І  з  двору  пішла,                                          Бабця  обійшла.
                                                 Ніби  розчинилась,                                    Де  вона  ходила,-
                                                 Ніби  й  не  була.                                              Бог  зна  і  вона...
                                                                                             Та  якось  вернулась
                                                                                             До  того  ж  села.
                                                                                             І  до  молодиці,
                                                                                             Що  в  дворі  була:
                                               -Ну,  як  тобі,  доню,                                  -Бабусенько,  люба,
                                                 Як  тепер  живеш,                                        Ой  спасибі  ж  вам,
                                                 Бачу,  що  не  плачеш,                            Помогли  ви  дуже
                                                 Долю  не  клянеш?..                                  Розібратись  нам.
                                                                                             Ні  сварок,  ні  бійок
                                                                                             В  нас  уже  нема,
                                                                                             Напевне  цілюща
                                                                                             Та  вода  була?!.
                                                 Отож,  добрі  люди,                                    Це  додасть  вам  сили,
                                                 Щоб  не  було  зла,                                      І  поверне  спокій.
                                                 Беріть  у  рот  воду,                                    Будете  щасливі
                                                 Гріха  в  тім  нема.                                        І  завжди  здорові!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714746
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 27.01.2017


НАДЕЖДА М.

Музика вітру…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LvtylsFmbAk
[/youtube]
Надворі  розгулялась  завірюха.
Посипав  сніг,    неначе  з  рукава.
А  тиша  притаїлася  і  слуха...
Такі  навколо  творяться  дива.

Бо  як  зимі  тут  бути  без  роботи?
Зіткала  білосніжне  полотно,
Деревам  повзувала  всім  чоботи,
Розвісила  мереживо  давно.
.
Мене  не  залишила  без  уваги:
Троянди  білосніжні  на  вікні.
І  цим  ще  додала  мені  наснаги...
Не  варто  сумувать    на  самоті.

Чиї  сліди  ти  засипаєш,  вітре?
Ти  добре  знаєш...  Це  не  просто  так.
Із  серця  із  мого  його  ти  витри.
Тобі  це  буде  дуже  просто,  всмак.

Ти  почекай...    я  йду  уже  з  тобою.
Ступаю  в  незаметені  сліди.
От  тільки  йду  повільною  ходою...
А  ти  за  мною,  вітре,  тихо  йди...














адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714744
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 27.01.2017


Світлана Моренець

ДВОМА РЯДОЧКАМИ – 2


***
Чи  то  така  вже  доля  України?
З  новою  владою  –  нові  руїни...

***
Хто  б  не  зайняв  наш  державницький  трон,
друзям  –  усе,  а  всім  іншим  –  закон!

***
Знай!  Ворог  легко  націю  долає,
в  якої  духу  єдності  немає.

***
Де  свари  й  чвари  –  там  країна  вбога,
де  злагода  –  то  там  і  перемога.

***
Як  сам  поліз  в  неволю,
не  звинувачуй  долю.

***
Чи  владою  (віками!)  курс  наш  збочений?
Чи  силою  проклятою  зурочений?

***
Втративши  гальма  і  страх,  в  хижій  хватці  звіриній,
топчуть  вже  те,  що  лишилося  в  нас  від  людини...

                                             27.01.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714719
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 27.01.2017


Harry Nokkard

Memento mori !

Memento  mori  !

Порою  на  чужих  похоронах,
осознаешь,  что  человек  не  вечен,
и  где-то  притаился  смерти  страх,
и  путь  земной,  увы,  не  бесконечен.

Ушедших  обещаем,  не  забыть,
им,  отдавая  должное  на  тризне,
они  нам  приказали  долго  жить,
и  в  мир  иной  ушли  из  этой  жизни.

Нам  в  этом  мире  предназначено  Судьбой,
пройти  свой  путь  и  в  радости,  и  в  горе,
и  ничего  не  заберешь  с  собой,
Memento  mori!  Memento  mori!

Пройдя  отпущенный  богами  путь  земной,
когда  пришел  час  скорби  и  разлуки,
ушел  Великий  Александр  в  Мир  иной,
из  гроба,  выставив  пустые  руки.

Оставшимся  в  живых  напоминал:
-  Я  завершил  свой  путь  в  житейском  море,
и  ничего  с  собой  я  не  забрал.
Memento  mori!  Memento  mori!

У  каждого  из  нас  своя  Судьба,
свои  печали,  радости  и  горе,
пройди  свой  путь  мимо  позорного  столба,
Memento  mori!  Memento  mori!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714730
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 27.01.2017


Шостацька Людмила

В БЕЗСОННЯ ГРАЮСЬ НА ПАПЕРІ

                                             Вередує  зірка  цілий  вечір,
                             Головою  круть  то  так,  то  так,
                             Зачепилась    на  гнізді  лелечім
                             І  не  може  вибратись  ніяк.

                             Місяць  заблукав  в  бездоннім  небі,
                             Безлад,  чи  такі  якісь  дива?
                             Нічка  прогулялася  по  греблі,
                             Натягнулась  тиші  тятива.

                             Я  в  безсоння  граюсь  на  папері,
                             Перебрала  весь  букет  із  рим,
                             Муза  тихо  стукнула  у  двері,
                             Завжди    рада  я  приходу  прим.

                             Я  тримаю  їй  смачну  цукерку,
                             Чаю  заварю  з  жасмину  й  м’яти,
                             Підморгну  усміхнено  люстерку,
                             Цій  красуні  маю  що  сказати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714718
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 27.01.2017


Микола Миколайович

Горять хай блиском очі

І  я  в  сторонці  не  встою,
В  світ  побажаннь  мандрую.
Що  гарно  пише  визнаю,
Слова  приємні  теж  дарую.

Бажаю  Сонечко  тепла…
Добра  тобі  наскрізь  бажаю.
Щоб  вічно  мала  два  крила,
Ще…  доленьку  безкраю.

Хай  день  лаштує  Годинкар,
Горять  хай  блиском  очі.      
І  світ  очиститься  від  хмар,
У  циферблатах  ночі.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714311
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 27.01.2017


НАДЕЖДА М.

Ганні Верес і Ніні Незламній…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xExf5Hj1B_8[/youtube]

Чимало  слів  ще  є  в  запасі,
Нащо  їм  бути  просто  так.
Букет  із  слів  дарую  часом
Найкращим  друзям,  і  це  -  факт.

За  ваші  чисті,  світлі  душі,
Що  ви  так  вмієте  писать.
Що  до  людей  ви  не  байдужі.
СПАСИБІ!  Хочу  вам  сказать.

Ви  випромінюєте  СОНЦЕ,
Що  зігріва  в  зимовий  час.
Добро  несете  у    долоньцях.
Чекаю  з  радістю  я  вас.

Ваші  вірші  -  це  душі  ваші.
О!  Як  ви  можете  писать!
І  зависає  навіть  тиша,
Коли  берусь  я  їх  читать..

Нехай,  як  річка  повноводна
Течуть  улюблені    вірші.
Оця  робота  необхідна,
Як  треба  це  моїй  душі...
------------------------------------------------------------------------------------------------
Ніно!  Це  слова  подяки  і  для  вас...Ви  моя  постійна  читачка..  Від  вас  я  чула  багато  хороших  слів  підтримки...  У  відповідь  на  вашу  доброту  я  вирішила  і  Вам  сказати  пару  теплих  слів...  Я  поважаю  людей  за  їхні  риси  характеру,  їх  відношення  до  людей...  То  ж  рими  у  ваших  віршах  для  мене  не  мають  ніякого  значення..
Прийміть  від  мене  невеличкий  подарунок!  ))
Хай  вам  щастить!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714715
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 27.01.2017


Віталій Назарук

ЗНИКАЮТЬ СЛІДИ

Загубив  давно  твої  сліди,
Стерлись  вже  у  пам’яті  моїй,
Ти  пішла  від  мене  назавжди,
Залишивши  лише  згусток  мрій.

Згадую  тополю  край  села
І  стежину  нашу  в  споришах.
Ти  тоді  красунею  була,
У  очах  світилася  душа.

Відстань  роз’єднала  нас  тоді,
Згадую  протоптані  сліди…
Ми  були  ще  зовсім  молоді
Замітає  сніг  їх  назавжди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714712
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 27.01.2017


Ніна Незламна

Не поспішай

Візьми  до  рук  ромашку  поворожи
Щоби  ніхто  не  зміг  тобі  позаздрить
Про  те  ,що  взнаєш  нікому  не  кажи
Щоби    не  наважився    мрій  затьмарить

Раптом  подружка  розсипле  пелюстки
Примружить  очі    і  підморгне  йому…
Усміхаючись,  йде  з  нею  залюбки
Вже  гіркі  сльози..  Поринеш  у  пітьму

Не  треба,чуєш  пелюсток  не  чіпай
Тож  нехай  квітнуть  ,ще  ромашки  в  полі
Ще  досить  молоденька,  не  поспішай
 Красуне…  Побудь  ще  трішечки  на  волі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714705
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 27.01.2017


Richter

Русинам-українцям


Віками  нас  „брати“  гнітили,
нас  мордували  й  розпинали,
та  віру  в  майбуття  не  вбили,
а  лиш  сильнішими  ми  стали.

Нам  голови  стинали,  крила,
на  Небо  душі  відлітали,
ще  й  голодом  народ  морили,
та  лиш  сильнішими  ми  стали!

Нас  у  лихий  мороз  і  вітер,
етапом  до  Сибіру  гнали.
Дали  нам  букви  замість  літер,
та  лиш  сильнішими  ми  стали!

І  ми  не  скиглили,  не  вили,
а  сили  у  собі  збирали.
Боролися  і  побідили,
й  насіння  наше  не  сконало!

Любіте  неньку  Україну,
своє  не  зраджуйте  коріння.
Хай  вороги  від  злості  згинуть
і  наше  проросте  насіння!

26.01.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117012606371  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714703
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 27.01.2017


Ніна Незламна

Досвяткувався

             Досвяткувався
                                 Гумор
-  Ой  піду  я  до  сараю
Там  дружину  пошукаю
Вийшла,ще  вчора  із  хати
Мушу  її  пошукати
От  біда  ….Був  так  напився
Мабуть  зовсім  геть  сказився
Що  ,аж  гримнула  дверима
Захиталася  хатина
Як  проснувся,бачу  темно
І  під  серцем  стало  щемно
Мабудь  зовсім    того…Здурів
Оце-то....Всі  свята  зустрів!
Точно…  Виджу  у  сараї
Там  на  старому  дивані
Рукою  гладить  півника
Ой  бідненька  голівонька  !
 В  очах  земля  закрутилась
Завертілась…Десь  поділась
Чую  дуже  загуділо
Порося  в  кутку  сиділо
Догори  підняло  лапи
Зовсім  поруч  із  ним  мавпи
Давай  на  мене  кидатись
Намагаюсь  врятуватись
Думаю  досвяткувався
З  переляку  чуть  не  вср*вся
Мабуть  в  пеклі,от  чорт*вня
Тримаю  в  руках  півня  я
Поряд  справді  поросятко
Сопе  тихо  ,як  дитятко
Раптом  зирю  в  дверях  жінка
Розчервоніла  мов  квітка
-Що  проспалось  моє  чудо?
Ну  справжнісінький  іуда!
Поступив  ти,каже(  мудро)
І  до  мене..-Що  примаро?!
-Досить,  пішли  вже  до  хати
А  потім  давай  кричати
Товкла  в  потилицю,в  груди
Аж  зглядалися  всі  люди…
На  все  життя  запам*ятав
Як  свята  всі  відзначав.
Це  все  півень  винуватий
Спокусив  мене  проклятий.


*  і*  -Вибачайте!
 Та  таке  в  житті  буває...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714701
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 27.01.2017


Янош Бусел

Крути…

                                                         [i]  [b]    [color="#bd1e1e"]  Крути…1918  рік...  
                                                                 Совість  України…
                                                                 Слава    України…[/color][/b][/i]

[i][b][color="#0f4f4f"]Україно,  мамо  рідна,-  сніг,  мороз,  -  зима…
Пре  орава  Муравйова,-  захисту  нема…
Попереду  древній  Київ,-  вірилось  верхам,
Що  червоні,-  то  є  сили  дуже  дружні  нам…

Сплять  чубаті  в  теплих  селах,  сплять  і  по  містах
І  не  відають,-  що  хижий    той  надумав  птах…
А  надумав  він  немало,-  повернути  знов
Переяславський  дарунок  в  лоно  їх  основ…
 
Молодята    зголосились,-  їм  це  до  снаги,-
Лягли  лавою    оружно  в  ці  жорсткі  сніги…
Та  велика  вража  сила,-  ленінські  дуби,-
Полягли  герої  в  славі…В  славі  –  без  ганьби!..

Україно,  мамо  рідна,-  то  ж  чому,  чому,-
Ти  розхристано  зустріла  путінську  чуму…
Знову  армія  -  в  загоні  в  київських  верхах,-
Вас  сто  років  не  навчили,-  певно,-  не  той  фах!...

В  ідеологів  партійних,  у  директорів,
У  банкирів  та  у  ДОНІВ  ,-  диво  це  із  див,-
В  них  про  захист  від  навали  не  свербів  і  ніс,-
Вік  минулий  не    навчив  їх,-  тями  не  приніс…

Україно,  мамо  рідна,-  знову  в  нас  зима  -
І  на  пагорбах  Аскольда  місця  вже  нема…
Цвинтар  Байковий,  панове,  -  певно  не  для  вас...
Йдуть  бої...  Жорстокі...  Злії...  Доленосний  час...
[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714698
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 27.01.2017


Виктория - Р

Голубка

[b][i][color="#f200ff"]Рожевії  щічки
В  моєї  Марічки,
Білі  рученята,
Сині  оченята.

Крихітка  маленька,
Ніжна  і  чистенька,
Кучері  русяві.
Брівоньки  чорняві.

Наче  намистинка-
Сонячна  іскринка.
Найсолодша  бубка-
Мамина  голубка.
26  01  2017  р  
Вікторія  Р[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714697
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 27.01.2017


Георгій Грищенко

Вставай

Вставай  народе  обіднілий
Супроти  блоку  шахраїв,
Ти  ж  працьовитий  і  умілий,
Хіба  ти  жити  так  хотів?

Не  вір  словам  облуди  злої,
Шахрайською  завжди  була,
Вставай  народе  і  до  зброї,
До  зброї  правди  й  кари  зла.

Народе,  влада  вся  у  тебе,
Вставай  і  наведи  скрізь  лад,
Зроби  це  сам  для  себе
Щоб  вічно  цвів  життєвий  сад.
25.01.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714694
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 27.01.2017


Олекса Удайко

ДОБРОДБАЙ БЕЗСМЕРТЯ (1-ша і 2-га частини)

         [i]Як  і  обіцяв  у  своєму  "АНОНСІ",  доповідаю  про  
         виконану  з  дня  оголошення  тайм-ауту  роботу!  
         Написана    книга,  присвячена  50-річчю  пам’яті  
         мого  односельця  академіка  В.Г.Дроботька  під  
         назвою  "Відданість  науковій  істині"  (у  співавторстві  
         з  донькою  вченого,  об'ємом  280  сторінок  тексту  
         (1.5  інт.,  4  А).  Книга  подана  до  публікації  у  в  ц.  р.  
       у  видавництві  "Наукова  думка".  В  додатку  серед  
       іншого  розміщена  оя  поема  з  анонсованою  тут  
       назвою.  Вона  містить  5  частин,  2  з  яких  викладено  
       мною  тут.  Далі  буде...  
       
     На  фото:  прижиттєвий  портрет  ученого,  роботи
       відомого  художника,  1950  рік.
[color="#0756a6"]
[b]І. Пролог  [/b]

[b]Там,  де  Удай  з  Лисогором
Обнялися,  щоб  нести
Разом  тихі  води  в  море,
У  заплавах  квітнуть  трави,
Осока  й  очерети;
В  пагорбах,  що  зліва  й  справа,
Причаїлись  берести
І  берези  білокорі...
Хто  ж  те  знав,  що  білосніжність
Цих  красунь  впаде  ув  очі  
Раз  кмітливим  дігтярям,
Щоб  берез  цнотливу  ніжність
Підкорити  трударям:
У  степу  на  схилі  ночі  
Часто  чути  скрип  коліс;
То  скрипів  чумацький  віз,  
Везучи  із  Криму  сіль
До  вкраїнських  міст  і  сіл...
Так  було  не  ‘дне  століття  –  
І  за  миру,  й  в  лихоліття  
В  давнину,  але  не  нині  –
В  тім  краю,  де  Дігтярі  –    
Дивне  сельбище  в  долині  –
Причаїлось  при  горі*.[/b]
__________
*  Лиса  гора  розташована  на  правому  березі  Удаю
навпроти  гирла  Лисогору  неподалік  від  села  Лиски

[b]Удай  –  річка  невеличка,
Та  не  раз  від  ятагана
Татарина-бусурмана
Кров  текла  в  ній,  не  водиця...
Невеличка  річка  тая
Все  прожите  пам’ятає,
Пам’яттю  живе  й  донині  
(І  село  в  її  долині)  
Про  славетні  дні  народу,
Про  поборників  свободи...
.
Слава  в  пам’яті  ізтерта
Тих,  що  дбали  про  безсмертя
Не  лише  свого  народу,
Але  й  –  Богові  в  угоду  –  
На  здоров’я  тих  людей,
Що  жили  в  скорботний  день
Небезпечних  пандемій,
Включно  й  ти,  народе  мій!..

...Так  на  Удаї  жило
Звичайнісіньке  село  
Дігтярі  собі,  допоки
Не  упало  в  ревне  око
Одному  із  Галаганів,
Що  мав  вдачу  непогану
Відмивать  ту  славу  діда*,
Не  осталось  щоб  і  сліду
Від  ганьби  перед  народом
За  осквернену  свободу.
Й  ось  потомок  Галаган,  
Вже  поважний  в  мирі  пан
Ставить  замок  там  високий,
Що  й  донині  тішить  око...
Згодом  він  його  дарує
Губернатору  Полтави,
Там  губернськая  управа
Фахлікбез  організує...**

[b]ІІ.  Син  свого  роду[/b]
                                       1.
...  Та  й  навіщо  це  пишу  я?..
Бо  ж  мені  сказать  хотілось,
Що  в  селі  в  сім’ї  Дроботька,
Що  з  недужими  турботу
Мав***,  на  радість  народилось
Сірооке  дитинча...
Швидко  сплинув  райський  час  –  
Вже  нелегка  мить  гряде
(Жити  як  і  вчитись  де?),
Бо  опряга-смерть  забрала
Вітіного  батька...
Сина  ж    мати  згодом  слала
Вишкіл  здобувати
 В  гімназію,  що  в  Прилуках...  [/b]
__________
*Мова  йде  про  зраду  Прилуцького  полковника  
Гната  Галагана  Іванові  Мазепі  у  війні  з  Росією  у  
1709  році.  
**В  частині  Маєтку  Галагана  в  Дігтярях,  дарованому  
громаді  було  відкрито  ремісниче  училище,  яке  в  наш  
час  відоме  як  сільськогосподарський  ліцей.
***Григорій  Дроботько  –  батько  Віктора  –  працював  
фельдшером,  помер  від  Виразки  шлунку  у  1894  році.  

[b]Все  було  –  удачі  й  муки,
Не  жалівсь  нікому,
Що  вже  зуби  молодецькі
Набили  оскому
Від  письмен  латинських,  грецьких...    
[/b]
[b]                          2.
...Треті  півні  вже  пропіли.
Гімназист  при  свічі,
Пише  почерком  несмілим,
Стомлюючи  вічі,
Про  дівочий  ніжний  стан,
Ігри  і  кохання,
Як  невіглас  і  «профан»
Завдавав  страждання
Гімназійним  дівам,
І  як  автор  не  сприймав
Франтів  говірливих,
Інше  кредо  Віктор  мав:

«Той  індивід,  котрий  прилюдно
Кричить,  упевнений  в  собі,
Форсить,  як  правило,  усюди
Й  щасливий  у  своїй  судьбі...
То  у  такого,  вір,  і  мало
Немає  в  серці  ідеалу,.
Той  чоловік,  повір,  такий,
Хоч  показний,  але  пустий…»

«Гімназист»  –  сумна  поема,
Правда  про  гульвісу,
Автор  в  лоні  ж  у  богеми  –  
Це  вже    інша  пісня!
Пише  вірші  і  балади,
Ще  й  уміння  має
З  лицедійства,  бо  в  театрі
Різні  ролі  грає*  

Словом,  тішиться  дитина,  
Та  ще  й  інших  тішить
Всім  життям  своїм  людини,
Що  живе  –  не  грішить.
Так  і  став  би  він  поетом
Чи  артистом,  може,
Якби  серце  не  щеміло
При  останнім  ложі
Його  батька,  що  так  рано
Відійшов  у  Лету,
Чим  наніс  нестерпну  рану
Юному  поету…

                             3.
Й  ось  романтик-гімназист
В  Університеті:
Ескулапом  вже  був  зиск
Стати  –  не  поетом.[/b]
_________
*Як  свідчить  "Щоденник"  В.Г.Дроботька,  він  у  віці
до  9  років  брав  участь  у  дитячих  виставах,  що  
організовувались  у  маєтку    Галаганів.  За  деякими  
даними,    дещо  пізніше  він  виступав    як  актор  у  
народному  театрі  м.  Ромен    разом  із  відомою  
актрисою  землячкою  Г.П.  Затиркевич-Карпинською.

[b]Тут  науки  всі  конкретні  –  
Що  ближчі  до  діла:
Мають  інше  за  предмети  –  
Хворі  душу  й  тіло.
Взявся  Віктор  за  науку,
Як  до  всього  брався,
Бо  набив  і  серце  й  руку
На  тому,  чим  грався
У  дитинстві  вдома,
Де  були  і  гуси,  й  кури,
Й  звірі  невідомі…
Він  до  них  в  дні  теплі  літа,
Було,  тайно  крався.
А  тепер  –  о  боже-світе!  –
До  розтинів  вдався,  
Незважаючи  на  страхи,
Що  повинен  вмерти
Індивід-невдаха…
Та  невдовзі  гарт  для  серця
Став  йому  пригідний.
…Та  не  був  плеканцем  долі
Віктор  в  дні  побідні
Революції  за  волю…

                                             4.  
Вкраїнські  селяни  ще  п’ятого  року
Повстали  за  землю  –  земля  тут  нівроку.
Уже  й  дігтярівці  шикують  колони:
Виходь,  небайдужий,  в  ком  дух  не  холоне!
Крокують  селяни-повстанці…  Ідуть,
В  руках  транспаранти  й  хоругви  несуть.
«Пани-павуки!  Не  визискуйте  нас!
Земля  хай  –  селянам!»  –  волає  Тарас.
Попереду  Віктор  –  студент-першокурсник:
«Дай  землю  і  волю  нам,  пане-розпусник!»
…Зібралось  на  вигін  повстале  село…
А  той,  хто  не  вийшов,  тому  «повезло».
Бо  сотня  козача  руша  вже  з  Прилук,
Щоб  гасла  іх,  лозунги  вирвати  з  рук,
Повсталих  селян,  запроторить  за  грати:
Як  землю  ділити  –  ви  будете  знати!

…В  Прилуцькій  тюрмі  їм  і  темно,  і  пусто,
Хоч  люду  у  камерах  безліч.  Не  пустять
Туди  ані  матері,  ані  сестри,
Щоб  щось  побратимам  з  їди  принести.
В  тюрмі  часу  відлік:  години  –  роки,
Бо  час  зупинився  для  них,    і  руки
Ніхто  із  свободи  їм  вже  не  подасть,  
Бо  грати  завадять,  кайдани  і  власть.
Та  ось  змилостивися  раз  прокурор  –  
Пом’якшив  студенту  «суда  приговоръ»
Й  відправив  під  нагляд  властей  в  те  село,
Де  серце  юначе  раніше  цвіло*.
А  іншим  –  відсидка  в  тюрмі  до  весни,
Яка  у  Прилуки  прийшла  із  Десни,
Чи,  мо'  з  Петрограда,  де  світло  заграв
Вкраїнський  матрос  запалив  і…  програв...
Та  то  вже  є  пісня  про  інші  часи,
А  нам  –  повертатись  у  наш  час.  Проси,
Проси,  юний  Вікторе,  судну  управу,
Щоб  зняти  судимість  й  навчання  поправить…
Та  де  там?..  В  селі  він  відсидів  два  роки,
Перш  ніж  до  навчань  повернувся.  Уроки
З  наук  природничих  він  жадібно  «гриз»,
І  ректор  йому  в  нагороду  дав  приз…**

                           5.
Отже,    в  Університет
Віктор  враз  подався,
Як  отой  тупий  «запрет»
Прокурора  знявся.
…Два  роки  дались  в  знаки  –  
Треба  ж  доганяти,
Вчився  ж  Віктор  залюбки  –
Все  хотілось  знати.
І  поринув  знов  в  науку,
Та  ще  й  у  медичну,
І  дісталась  йому  му́ка
Взнати  гадку  вічну:
Чому  люди  так  завчасно,
Ненароком,  рано
Від  хвороб  серцевих  часто
В  болях  помирають.
І  студент  кмітливим  оком
Ворога  примітив:
Від  бактерій,  їхніх  соків  
Та  ще  від  токсинів
Поступово,  непомітно
Ста́ріють  судини.[/b]
_________  
*  Тут  прийшло  Віктору  перше  кохання.
**Впродовж  навчання  Віктор  виконав  добротну
наукову  роботу,  за  що  був  удостоєний  премії  та  
золотої  медалі  імені  М.І.Пирогова.
[b]
Так  Дроботьком-юнаком
Розпізнано  «прозу»,
Що  була,  між  тим,  вінком
Атеросклерозу…

               6.
Та  продовжити  навчання
Йому  не  припало  –  
Пригадалося  заслання,
Й  «дігтярівське  сало»*
За  бунти,  де  участь  Віктор
Мав  нагоду  братии,  
І  за  що  не  мав  він  світла  –
Кинутий  за  грати.
Ненадійним  об’явила  
Влада  того  мужа
Та  й  у  Бобрик**  відрядила  –  
Хай  лікарем  служить.

 І  хоч  Віктор  не  в  науці,  
А  лише  в  лікарні,
Йому  ж  світло  на  посту  цім,
Бо  ж  –  не  в  буцигарні.
За  роботу  ескулапа
Кметі***  благодіють:  
За  добро  добром  і  платять  –
Всім,  чим  тільки  вміють[/b]
____________
*Йде  мова  про  нагляд  поліції,  якому  був  підданий  бунтар.
**  Село  поблизу  м.  Ромен  –  повітового  центру  Полтавської  
 губернії  (нині  Сумської  області).
*  *Кміть  (діал.)  –  селянин.  
.
[b]А  все  більше  тим,  що  ці́ну
Ніколи  не  мало,
Й  не  під  силу  товстим  стінам:
Це  –  любов,  не  «сало»...

                                         7.
Пішло  б  все  на  краще,  аби  не  війна,
Бо  долю  народу  ламає  вона.  
Війна  світова,  та  за  тим  –  громадянська,
За  ними  в  форватері  –  влада  радянська...
І  скільки  ще  витрима  вражих  нашесть
Народ  український,  в  ком  слава  і  честь?!
І  скільки  ще  буде  і  кривд,  і  облуди
Для  довготерплячого  нашого  люду?!

...Одною  ніколи  не  ходить  біда:
Біда  за  бідою,  мов  тала  вода,
Туди  йде,  де  тонко,  де  топко,  де  низько,
З  війною  йде  й  пошестей  цілая  низка:
Чума,  тиф,  холера  і  голодомор  –
Мітла  по  засіках  холодних  комор...

Було  і  в  Ромні  так  в  двадцятому  годі,
Коли  малярія  з’явилась*.  В  пригоді
Тут  лікарьський  досвід  Дроботька  постав:
І  Ромен,  і  Сулу,  і  околичний  став
Обстежував  лікар  й  зловив  комара  –  
Рознощика  пошестей  тих  –  малярій.
Говорять,  і  досі    комар,  мов  мара,
В  Ромені  гуляє,  та,  видно,  без  дій,
Бо  лікар  Дроботько  знання  про  хворобу,  
Здобутий  ним  досвід  лишив  на  сторожі.
Гудуть  хай  комахи,  –  хоч  сотні,  хоч  рій,
Не  буде  в  країні  таких  пандемій!      

                 8.
Минають  дні,  минають  роки,  
А  Віктор  все  ще  у  Ромні  –  
Його  тримають  за  всі  боки
Діла,  які  –  не  звершить,  ні!
Слабким  бо  ж  місцем  в  цьому  місті
Була  на  той  час  медицина.
Як  задарма  віддать  костистій  
Свою  дочку  чи  сина?!
І  лікар  слав  свої  знання
У  люди  через  курси,  
Які  створив  не  навмання  –
Свідомо,  щоб  ресурси
Людські  Вкраїні  зберегти
Та  духом  преумножить,
Щоб  всі  –  і  він,  і  я,  і  ти  –  
Могли  недуг  знеможить.
Та  Віктор  тим  ще  переймавсь,  
Щоб  людність  об’єднати**,
Щоб  захистить  її  права
На  вулиці  і  в  хаті,[/b]

____________
*В  1920-21  роках  Віктором  Дроботьком  у  р.  Ромен  
і  околицях  виявлено  і  локалізовано  вогнище  малярії.  
**йдеться  про  участь  Віктора  в  роботі  громадських
     організацій  в  Ромнах  у  ці  роки.

[b]Щоб  люди  мали  хліб  і  сіль,
І  дещо  ще  й  в  стодолу,
Щоб  кожен  мав  у  серці  ціль
Служить    ідеї  й  столу.
І  він  свій  дух  рафінував  –  
Брав  участь  в  грі  театру,
А  почуття  він  римував
При  свічці  і  при  ватрі...
                                   
                                     9.
                                 «Життя  коротке  –  мистецтво    вічне,
                                 Хай  вічна  пам’ять  його  жрецям!»
                                         
                                                   З  газети  «Наше  слово»  м.Ромен    
                                                   від  1209.1921.    
                                                                     
Чи  був  герой  наш  таки  артистом  –  
Питання  спірне.  Напевно,  був.
Чому  ж  бо  в  нього  душа  пречиста,
І  звідки  в  нього  слова  –  намисто,
І  де  їх  лікар,  від  кого  чув.

Так  склалось  в  тії  буремні  роки:
У  місті-квітці,  що  звуть  Ромен,
Жреці  мистецтва  величним  кроком
Несли  пожертву,  несли,  нівроку
І  не  жаліли  своїх  рамен.

Кавалерідзе*,  Шкурат**  і  Ганна,
Що  –  Затиркевич.***  Ще  й  Хуторна.****
І  трупа  в  Ганни  і  дужа,  й  славна,
А  у  актриси  –  постава  гарна  
Талант  квітучий  –  наче  весна.

Чому  ж  Дроботьку  не  бути  з  тими,
Хто  до  народу  стоїть  лицем?
Хто  слово  правди  в  народ  нестиме,
Хто  скаже  сміло  його  й  правдиво
Не  обминувши  усобних  тем?

...Було  б  все  добре,  та  сталось  лихо  –  
Пішла  Карпинська    в  останній  день.*****
Пішла  у  Вічність...  І  стало  тихо...
І  стало  тихо,  бо  сталось  лихо  –  
Не  стало  чути  її  пісень.

А  що  ж  Дроботько,  наш  добрий  лікар,  
Не  зміг  злодійку-смерть  зупинить?
На  те  все  йшлося:  минулось  літо,
Настала  осінь  –  незримо  й  сліпо  –  
І  обірвалась  СРІБляна  нить.

Удень  –  робота,  тріумфи  –  ніччю:
Така  вже  доля,  уділ  митця!
Потухла  рампа,  погаснуть  свічі...
«Життя  коротке  –  мистецтво    вічне,
Хай  вічна  пам’ятть  його  жрецям»[/b]

_______
*І.П.  Кавалерідзе  (1887-1978)-  український  скульптор,  
кінорежир,  драматург,  організатор  і  режисер  театру  в  
Ромнах.
**  С.Й.Шкурат(1885-1971)  –  самодіяльний  актор  
Роменського  музично-драматичниноь  театру.
Заслужений  артист  РРСФР.  Знімався  у  багатьох
фільмах,  у  тому  числі  у  Фільмі  О.Довженка  "Земля".
***  Г.П.    Затиркевич-Карпинська(1855-1921)  відома  
українська    акторка,  співучасниця  театрального  
життя  М.Кропивницького,  М.Садовського,  
М.Саксаганського,  М.Заньковецької.  Уроженка    смт  Срібного  –
нині  мого  та  В.Г.Дроботька  районного  центру.
****  Є.О.Хуторна(1856-1980)  –  драматична  акторка  із  
трупи  М.Садовського,  що  разом  із  Г.Затиркевич-Карпинською  
вступила  до  Роменського  театру  у  1918  році.
*****Йдеться  про  смерть    Г.  Затиркевич-Карпинської  
12  вересня1921року.    
[/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714672
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 27.01.2017


Елена Марс

Не стану похожей на драную кошку

Не  стану  похожей  на  драную  кошку,    не  стану!  
И  даже  когда  я  от  жизни  чертовски  устану!  
И  лет,    через  тридцать,    коль  Бог  мне  присудит  так  много,  
Я  в  джинсах  и  в  майке  гулять  побегу  по  дороге.  

Быть  может  "  гулять  побегу"  -  это  сказано  сильно,
Но    шаркать    походкой  старухи  -  смертям  равносильно,
И    если    душе  моей    двадцать,  она    не    стареет,
Я  внешне  стареть    не  позволю  себе!    Не  посмею!

Конечно,    уже  не  надену  короткую  юбку,  
Ведь  я  понимаю,    что  выглядеть  буду  в  ней  глупо.  
Но  джинсы  и  майки  предать  никогда  не  смогу  я.  
...Готов  с  собой  рядом  старушку  увидеть  такую?  

Тогда  и  тебе  не  позволю  в  кота  превратиться,  
Такого,    от  вида  которого  впору  креститься.  
Тебе  обещаю,    что  будешь  ты  суперским  дедом!  
А  ты  обещай,    что  старушке  всегда  будешь  предан.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714612
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017


evgen

Їх вісім лишилось на тім блокпості]

Їх  вісім  лишилось  на  тім  блокпості
А  бій  клекотав  скаженіло  й  запекло
Горіла  земля,  скрізь  справжнісіньке  пекло
А  хмари  по  небу  холодні  й  густі.

Набої  скінчились  ,  поранених  сім
І  сенсу  немає  чекать    допомогу              
Ще  трішки  і  не  розірвати  облогу
Тоді  вже  кінець  прийде  разом  усім.

Серьога  сказав.  –Разом  не  відійти.
Тікайте  чимдуж  я  прикрити    зостанусь    
Збирайте  набої    я  ще  потримаюсь
Всміхнувся  й  сказав  –прощавайте  брати.

А  як  же  ти  сам.?  –  Інтернатівський  я.
Настала  тяжка  і  гнітюча  хвилина.
Безбатченко  я.  Так…  у  полі  билина.
За  маму  мені    Україна  моя.

Ти  гідно  беріг  її  від  ворогів
Щоб  вільна  й  соборна  була  Україна  
Тебе  вона  вірного  ,    рідного  сина
Оплакує  гірко  сльозами  дощів

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714599
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017


Михайло Гончар

ЯЛИНКА (не дитяча казка)

           "Люди  украсят  вами  свой  праздник
             лишь  на  несколько  дней..."
                         ("Белые  розы"  С.Кузнецов)


"У  лісі,лісі  темному,
Де  ходить  хитрий  лис,
Росла  собі  ялинонька
І  зайчик  з  нею  ріс."

Під  Новий  рік  з  сокирою
Прийшов  якийсь  бабай  -
Облюбував  ялиноньку
Й  безжалісно  зрубав.

Втік  хитрий  лис,а  заїнька
Не  вмів  сліди  мести...
Ялинка  затремтіла  вся,
Та  не  змогла  втекти.

Ой,вгризлося  коріннячко
У  землю,у  сніги
Й  тримало  бідне  деревце
Сильніш  за  ланцюги.

Приніс  бабай  ялиноньку
Додому  ледь  живу  -
Обвішали  прикрасами
Красуню  лісову.

Зустріли  Новий  рік  усі,
Минулися  свята
Й  закинули  ялиноньку  
Байдуже  на  сміття.

Якій  же  чорт  придумав  ці
Ялинкові  жахи?
А  славні  предки  на  Різдво
Робили  дідухи*.

Не  гнали  залізницями
Чужим  дядькам  "кругляк",
А  ми,дурненькі  правнуки,
Все  робимо  не  так...

Пеньок  у  лісі  темному
Присипала  зима  -
Зітхає  тяжко  хитрий  лис,
А  зайчика  нема...

*Дідух  -  традиційний  символ  Різдва
                         українців.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714609
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017


НАДЕЖДА М.

Майстру слова - Людмилі Шостацькій… (експромт) .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jKgRjJ9svCA[/youtube]

Вірш  без  душі,  як  в"яле  листя,
Як  нічне  небо  без  зірок.
Твоя  ж  поезія  так  чиста:
Води  джерельної  ковток...
----------------------------

Даруєм    друзям  тільки  в  свята
Слова,  що  линуть  від  душі.
Я  ж  хочу  в  будні  привітати
За  теплоту  її  віршів.    

Чарують,  радують,  втішають
Рядки  із  віршів  чарівних.
Вони,  як  квіти  розцвітають,
А  ми  п"ємо  нектар  із  них.

Вони,  неначе  подих  вітру,
Вони  тривожать  нам  серця,
Бо  мають  здатність  цю  нехитру..
За  все  я  дякую    МИТЦЯ!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714596
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017


Лана Семицвітна

Я клятвы лживой не услышу


Не  говори  ,прошу,  о  том,  о  чем  когда-  то  пожалеешь.
Уж  лучше  просто  помолчи  и  обними,  закрыв  глаза.
Я  буду  верить  лишь  рукам,  утешить  ими  ты  умеешь,
Я  буду  прятать  взгляд  влюбленный,  в  котором  прячется  слеза.
Не  обещай,  прошу,  напрасно  того,  чего  не  в  силах  сделать,
Не  лги  счастливейшим  глазам,  что  видят  жизнь  в  одном  тебе.
Я  не  хочу  упасть  с  высот  и  не  хочу  я  боль  отведать.
Пустое  слово-обещанье  оставь  пожалуйста  в  себе.
Не  обижай  святое  чувство,  что  ждет  ответ  на  твою  ласку.
Я  клятвы  лживой  не  услышу,  ты  жизнью,  милый,  не  клянись.
Не  обещай,  прошу,  напрасно  из  моей  жизни  сделать  сказку.
Ты  повтори  мое  дыханье  и  эхом  звонким  отзовись.
Хочу  лишь  правды,  даже  если  она  не  та,  которой  жду.
Хочу  лишь  искреннего  света  от  глаз  твоих,  от  рук  и  губ.
Так  что  слова  свои  продумай,  и  лишь  потом  сложи  в  мечту.
И  если  честным  будешь  ты,  замкнется  за  любовью  круг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714594
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017


Лана Семицвітна

Богиня Весна

Розтоптаний  сірими  хмарами  вечір
Стежиною  злякано  збіг  до  ставка.
Край  берега  сів,  опустив  свої  плечі  –
Витирають  обличчя  сумні  рукава.

Та  ось  налетів  вітерець  молоденький,
Грайливо  хмарки  дощові  розігнав.
І  місяць  з-за  дуба  з’явився  швиденько,
На  крону  усівсь,  зіронькам  заспівав.

Вони  хороводи  по  небу  водили,
Співали  йому  колискові  пісні,
І  вечір  всміхнувся,  любуючись  ними,
Умить  розігнав  свої  думи  сумні.

Умився  росою,  що  впала  на  трави,
І  став  прислухатись  до  слів  цвіркуна,
І  бачить  –  спускається  з  пагорба  пава,  –
В  заквітчаній  сукні,  богиня  Весна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714593
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017


Виктория - Р

Забава

[b][i][color="#ff00f7"]Дуже  гарні  віршенятка
Люблять  наші  всі  малятка!
Казочки,  оповідання
Люблять  ще  із  пеленання...

Про  ведмедика  та  Машу,
Як  вони  ділили  кашу,
Про  сіреньке  зайченятко
І  на  ніжках  в  лісі  хатку...

Про  журавлика  й  лисичку,
Бабу,  діда,  й  рукавичку,
Про  сороку-білобоку
І  про  нічку  синьооку...

Засинають  всі  охоче,
Коли  котик  їм  муркоче
І  рахують  слоненят,
А  вже  згодом  міцно  сплять...
26  01  2017  р  
Вікторія  Р
[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714585
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017


Шостацька Людмила

НІЧНИЙ МИТЕЦЬ