Ганна Верес: Вибране

Ірин Ка

Він та Вона

В  душі  у  нього  листопад,
Зими  на  скронях  перший  слід.
Дозрілий  звершень  виноград
Ранковий  бачив  перший  лід.

У  неї  ж  квітень  у  очах,
В  думках  буяє  вишні  цвіт.
З  пелюсток  хустка  на  плечах.
Так  на  рахунку  мало  літ.

Як  перетнулись  їх  шляхи,
Хіба  можливий  цей  союз?
Пліток  вчепились  реп'яхи,
Ще  й  осуду  відкрився  шлюз.

Хай  вічність  їм  дана  чи  мить.
Застигне  промінь  на  щоці.
Вона  його  очей  блакить,
Він  її  золото  в  руці...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756119
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 19.10.2017


MERSEDES

Ти моя зірниця…

Розфарбую  квіти  диво  -  кольорами
І  піду  до  гаю  де  щебече  птах.
Пронесу  кохання  довгими  стежками,
Буде  радість  в  серці,  в  серці  і  очах...

Засвітились  зорі  в  небі  ясним  блиском,
Вийшов  Місяць  -  красень  до  подруг  своїх.
Вітер  -  вечорничник  пролетів  над  містом,
Зупинивсь,  заплутавсь  у  косах  твоїх...

Я  тебе  кохаю  тим  палким  коханням,
Що  зігріє  серце  й  душу  обпече.
Ти  моя  зірниця,  зірка  моя  рання,
Усміхнись  до  мене  і  торкни  плече.

А  як  зійде  сонце,  заграє  в  цимбали,
Троїсті  музики  звеселять  село.
Поєднають  двоє  коханням  причали
Пригорне  до  себе  ніжності  крило...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756113
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 19.10.2017


Віталій Назарук

РОЗДУМИ ПРО ЖИТТЯ

Роки  складають    на  віку  людини  скарб.
Глибокі  зморшки  на  лиці  –  життєвий  карб.
Мудрість    з  роками    додає  нам    сивина,
У  світ  невідомий  зове  всіх  далина…

Із  криком  родиться  дитя  –  лякає  світ,
Бог  визначає  скільки  нам  прожити  літ…
Час  настає  і  ми  йдемо  у  далину,
І  там  вслухаємось  тоді  у  тишину…

Путі  невідомі  пройдем    серед    зірок,
Можливо  пригодиться  десь    життя  урок.
Ще  нам  ніхто  не  розповів,  який  там  світ,
Скільки  прийдеться    між  зірок  блукати    літ…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756104
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 19.10.2017


Richter

Воно близько


Трапляються  на  світі  різні  люди,
бракує  їм  то  слави,  то  тепла…
В  таких  осіб  вдоволення  не  буде,
най  папороть  для  нього  розцвіла!

Ніколи  і  ні  в  чім  їм  не  вгодити.
Завжди  не  те,  чомусь  не  там,  не  так…
То  промайнуло  надто  швидко  літо,
то  осінь  недостатньо  золота…

Причіпками  і  шматтям  негативу
його  душа  наповнена  ущерть.
Намилити  комусь  спішить  він  гриву,
життя  для  них  –  суцільна  круговерть…

А  своє  „фе“  воно  іще  з  порога
жбурне  в  обличчя,  ще  й  не  ворогам,
бо  для  таких  усе  не  слава  Богу,
всередині  у  них  зануда  й  хам.

Насправді,  щастя  є  і  зовсім  близько,
воно  десь  тут,  на  відстані  руки.
Розгледіти  його  у  бруду  бризках
дано  не  кожному  одітому  в  шовки.

Воно  у  вірних  друзях,  наших  дітях,
у  мирі  й  стуці  серця  в  кожну  мить,
що  пощастило  жити  в  білім  світі,
творити,  сподіватись  і  любить!

19.10.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756092
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 19.10.2017


Віталій Назарук

НІЧ ПЕРЕХОДИТЬ У ДЕНЬ

Стояла  ніч.  Співали  солов’ї.
Світили  зорі.  Місяць  пас  отару.
Збирався  ранок,  ранок  на  крові,
Бо  Місяць  зорі  заганяв  в  кошару.

Червоний  ранок  –  вітер  на  дворі,
Погонить  в  небесах  клубчасті  хмари…
І  розгойдає  знову  явори,
І  замовчать  під  ранок  ночі  чари.

Як  перший  промінь  полосне  росу,
Як  солов’ї  підуть  спочити  з  ночі.
Верба  від  вітру  заплете  косу,
Роси  засяють,  мов  жіночі  очі.

А  пара,  що  бродила  цілу  ніч,
Не  в  силі  розірвати  поцілунку.
Хоч  їх  під  ранок  двох  лякає  сич,
Вони  іще  не  напилися  трунку.

Лише  тоді,  як  розпочнеться  день,
Замовкнуть    зранку  знову  треті  півні.
А  вулицю  заповнить  «дзень-  зелень»,
Почнеться  день  і  нові  справи  дивні…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756084
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 19.10.2017


dovgiy

КРИТИЧНИЙ АНАЛІЗ

Знов  сам  на  сам  в  своєму  ложі,
Веду  свій  монолог  душі.
Я  вже  звільнитися  не  можу
Від  вулканічності  віршів.
У  підсвідомості,  спонтанно,
Враз  виникає  викид  слів.
І  так  доладно  все  та  гарно,
А  як  занотувати  сів
Та  записав…  помилуй,  Боже!
Аж  сором  взяв!  Оце-то  так!
Таж  так  писати  кожний  зможе,  
Хоч  в  словотворі  не  мастак.
Якось  невиразно  та  сіро…
Весь  час  за  втраченим  журба…
В  коханні  кволий  та  несмілий…
Та  психологія  раба,
Який  без  клітки,  -  у  неволі
Свого  старого  почуття,
Все  кличе  із  нізвідки  Долю…
Навіщо  кличе?..  для  життя?!
Яке  життя?!  Та  схаменися!
Кохання,  часом,  та  ж  війна…  
Коли  ж  ще  досі  не  женився,
То  в  тому  лиш  твоя  вина.
Бо  серце  жінки  –  це  фортеця,
Яку  не  візьме  боягуз.
Вона  того  прийме  до  серця,
Хто  по  життю  –  козирний  туз.
А  ти  хто  є?  Мужик  чи  баба?
Отож!  Дай  відповідь  на  це.
На  мур  фортець  не  лізе  слабий.
А  як  Поет?  Його  слівце
Повинне  бути  як  та  зброя:
Дволезогостре    та  влучне.  
Він  має  бути  лев  собою,
Забути  про  всілякі    «не».
І  брати  приступом  твердині,
Які  б  не  встали  на  шляху.
Кохання  тема  не  єдина:
Їх  он  аж  скільки  у  мішку!  
Дістань  хоча  б  оту,  -  зелену:
Там  щось  про  наспіви  дібров,
Про  цвіт  квітнево-черешневий
В  який  пірнає  серце  знов.
І  знов  все  єство  молодіє;
І  знов  п’янке  вино  душі
На  підсвідомість  тихо  діє,
Щоб  в  думці  визріли  вірші.
Ще  можеш  взяти  про  дороги.
Згадаймо  їх  стрімкий  потік:
То  під  колеса,  то  під  ноги,
То  наче  мрії,  звіддалік,
За  горизонт  незримий  кличуть,
Щоб  зміг  поет  не  раз  пройти
По  хвилях  золотого  жита
А  в  них  негадано  знайти
Красу-дівчину  у  віночку
З  волошками  в  її  очах,
Щоб  знов  летіли  дні  і  ночі
Під  гру  розкрилля  на  плечах.

13.10.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756068
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 19.10.2017


MERSEDES

Любов на двох…

Вони  йшли  двоє  в  осінь  золоту,
За  руки  один  -  одного  тримали.
Любов  на  двох  ділили  лиш  одну
І  літ  що  вже  пройшли  не  рахували...

Якщо  в  думках  вернутися  назад,
То  оживе  знов  молодість  буремна.
Яскраво  заквітує  диво  -  сад
І  очі  в  кольорах  мов  ягід  терна.

Згадаються  розлогі  береги,
Бурхлива  річка,  човен...  в  ньому  двоє.
Він  діставав  їй  лілії  з  води,
А  на  вітру  гойдалися  тополі...

Вони  в  ті  дні  щасливими  були...
Вона  всміхалась  наче  сонце  ясне.
В  ромашках  загубитися  могли,
Або  губилися  у  лісі  часто.

Для  них  пісень  співали  солов'ї
І  незабудки  ніжно  їм  кивали.
Їх  освіщали  в  парку  ліхтарі,
Кохання  їхнє  зорі  малювали...

Вони  йшли  поруч  в  осінь  золоту
І  хоч  вже  їхня  молодість  минула.
Любов  пронесли  й  віру  по  життю,
Вона  туди  думками  їх  вернула...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756020
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017


Віталій Назарук

ЧОРНО-БІЛІ ПТАХИ

Відклекотіли  у  гнізді  лелеки,
Прощальний  танець  виконали  всі.
І  відлетіли  у  краї  далекі,
Нам  залишили  спомини  в  росі.

Без  клекоту  хатина,  як  сирітка,
В  пустім  гнізді  полощуться    дощі.
Лиш  жовте  листя  залітає  зрідка,
Ховаючись  в  затишнім  сховищі.

А  бузьки  потомивши  свої  крила,
На  кілька  хвиль  зібрались  на  землі.
Не  всіх  привітно  далина  зустріла,
Проте  перезимують  у  теплі.

Зима  пройде  і  знову  шлях  додому,
Зустріне  їх  над  хатою    гніздо.
Своя  земля  зніме  з  дороги  втому
І  буде  клекіт  бідам  всім  на  зло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755991
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017


Елена Марс

Ты крест мой грешный в бренной жизни

Ты  крест  мой  грешный  в  бренной  жизни,
Но  я  тот  крест  нести  готова...
Любить  тебя  хочу  до  тризны,
В  стихах  и  в  сердце  -  каждым  словом...

Пусть  Бог  простит  мою  не  святость
И  то,  что  я  иду  по  бритве...
Но  ты,  моя  земная  радость,
Всегда  во  мне  -  в  моей  молитве...

Во  мне  -  тем  чувством  самым  нежным,
В  крови  моей  горячей,  милый...  
Любовь  моя  к  тебе  -  безбрежна,
Как  рек  весенние  разливы...

...  Дари  мне  ласку  глаз  бездонных
И  рук  своих  прикосновенья...
...  Тобой  хочу  себя  наполнить,
В  момент  счастливого  забвенья...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755989
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017


Леся Утриско

Скільки треба тобі, ЛЮДИНО?

Я  стояла  й  дивилась  в  дорогу,  
Як  бабуся  в  аптеку  зайшла,
Ніби  тихо  молилася  Богу-   
Видно  ліки  для  себе  знайшла.  

Розглядала  полиці,  пігулки-
Шепотіли  щось  в  зморшках  уста
І  тряслися  старечі  руки,  
А  на  очі  скотилась  сльоза.  

Розгорнула  стареньку  хустинку,
Подивилась  на  зімятий  гріш,  
Краєць  хліба  виднів  з  торбинки,
Ніби  крихта  й  великий  кіш.  

Щось  просила-  слова  злітали...
Розвернулася  і  пішла,
Всі  розгублено  споглядали-
Розірвалась  від  болю  душа.  

Наздогнав  молодий  хлопчисько,
Пачку  ліків  тикнув  старій,  
Придивлялася  бідна  близько-  
Він  у  натовп  чкурнув,  мов  у  рій.  

Залилася  стара  сльозами,  
Хлипав  з  нею  небесний  дощ,
Знов  до  Бога  летіла  словами:
У  той  світ,  де  не  було  їм  прощ.  

......................................................

Що  за  світ  живемо,  ПАНОВЕ?
В  чім  провина  її  така?
Де  ж  закони  людські-  те  нове,
Що  не  має  стара  й  п'ятака?

Що  не  може  купити  ліків?-
Працювала  усе  життя.
Чом  на  старості  вкрадена  втіха?
Де  ж  бо  ваші,  людські  почуття?

Світ  зогнив  у  чужих  просторах,
Там,  де  злидні-  старечі  серця,
Брудні  гроші  лежать  у  офшорах
І  не  видно  вже  цьому  кінця.  

Де  кінець,  де  той  край,  де  межа?  
Скільки  треба  тобі-  ЛЮДИНО?
В  старе  серце  встромлено  ножа-
В  чім,  скажіть  бо  її  провина?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755988
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017


Richter

Недоторканні

Нарешті  в  нас  свої  з’явились  парії,*
вони  створили  різні  блоки,  партії…
Їх  не  хвилює  чистота  сумління,
а  ціль  у  них  –  система  управління.

Для  себе  вже  й  закони  написали,
Кабмін,  парламент  враз  окупували.
Під  свій  контроль  взяли  прокуратуру,
суди  та  інші  силові  структури.

Вони  живуть  давно  вже  по  потребам,
з  казни  гребуть  усе  і  стільки  треба.
Обов’язки  в  них  суто  риторичні,
зате  оклади  позахмарні  чи  космічні.

А  головний  шакал  у  їхній  зграї,
себе  гарантом  гордо  називає.
Він  гарантує  їм  добробут  і  безкарність
у  обмін  на  підтримку  й  солідарність.

Війна  для  паріїв  –  то  ніби  рідна  мати,
вони  готові  все  життя  так  воювати.
Поки  в  країні,  горе  й  безпорядки  -
примножують  невпинно  свої  статки.

У  їхній  зграї  кругова  порука,
бо  око  крук  не  виклює  у  крука.
Тож  доки  недоторканість  не  знімем,
в  тюрму  із  них  не  сяде  жодна  сука.

18.10.2017

[i]*  Каста  недоторканих  і  Індії.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755973
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017


Ніна Незламна

Називають всі Хитренький

Я  маленький  і  риженький
Називають  всі  Хитренький
Таке  ім`я  мені  дали
На  дорозі  підібрали.

Заблудився  я  напевно
Нічкою,  було  так  темно
На  зупинці  закричав
Ну,  це,  тобто  занявчав.

Підібрав  мене  хлопчисько
Нахилився  дуже  близько
А  я  ж  тихенько  -«  Мур  –  мур  -  мур  »
І    він  поклав  мене  в  каптур.

Тож  щасливу  вдачу  маю  
Дуже  рибку  полюбляю
Тепер  я  вдома,  як  султан
Любиме  місце    це  диван

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755932
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017


геометрія

ОСІНЬ ВСЕ ПОКРИЄ ЛИСТОПАДОМ…

                               Привела  стежина  до  ріки,
                               гілля  до  води  верба  схилила...
                               І  мені  нагадує  роки,
                               коли  ми  з  тобою  тут  ходили...

                               Під  ногами  листя  шелестить,
                               а  верба  полоще  свої  крила...
                               Оживає  в  серці  кожна  мить-
                               Ти  мене  любив...І  я    любила...

                               Місяць  ту  стежину  освітив,
                               що  по  ній  з  тобою  ми  ходили...
                               Ти  мене  тоді  не  зрозумів...
                               Молоді  були  й  нетерпеливі...

                               Я  дивлюсь  на  річку  і  вербу,
                               в  серці  щем  і  трішечки  печалі...
                               Спогади  з  собою  заберу,
                               смуток  хай  пливе  в  блакитні  далі...

                               Жовтень  добігає  до  кінця,
                               підступа  зима  вже  невблаганно...
                               І  ніщо  не  піде  в  забуття,
                               лиш  покриє  осінь  листопадом...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755868
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 17.10.2017


MERSEDES

Ти віддаєш своє тепло…

Світ  фарб  довкола  золотистий
І  листя  мов  перина  на  землі
І  неба  синь  в  сорочці  чистій,
З  височини  всміхається  мені.

Твій  погляд  ніжності  осінній,
Мене  мов  вітер  теплий  пронизав.
Закарбувався  колір  синій
І  ті  слова,  що  ти  мені  сказав...

Ти  чуєш,  осінь  разом  з  нами,
Торкається  до  малинОвих  губ.
Вмиває  личенько  дощами.
Ми  від  дощу  ховаємось  під  дуб.

У  дуба  чуб  й  великі  віти,
Там  дощ  нас  не  дістане  ні  за  що.
Шмигає  коло  нього  вітер,
Ти  віддаєш  мені  своє  тепло...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755852
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 17.10.2017


Надія Карплюк-Залєсова

ЧИ ЗНАЛА ТИ?

Чи  знала  ти,  моя  Вкраїно  мила,
Що  то  таке  війна  і  як  воно  болить,
У  матері  єдиного  не  стало  сина,
А  в  другої  воює...  не  заспить?

Чи  знала  ти,  моя  нещасна  Нене,
Що  то  лукавий  світ  і  зрадить  ні  за  гріш...
Весна  прийде  і  буде  все-усе  зелене
На  половині  твого  тіла  лиш

Чи  знав  ти,  мій  найкращий  в  світі  краю,-
Є  мало  тих,  хто  руку  щиро  простягне?..
Пішли  шукати  діти  попідтинню  раю,
А  ворог  долі  долю  твою  гне

Чи  знала  ти,  сльозами  вмита  земле,
Що  вдарить  "брат",  отой...  найближчий,  що  сусід...
Довіра  щира...  кажуть,  що  благословенна
Звела  тебе  у  яму  чорних  бід

Та  вір  і  знай,  що  ворог  піде  в  прірву,
В  пекельну  і  страшну,  що  рив  для  себе  сам.
Не  вічний  той,  хто  рве  Планети  жили-  нерви,
За  все  "воздасться"очманілим  псам

Воскресне  квітом  всеньке  твоє  тіло,
Бджола  нестиме  в  свої  вулики  нектар...
Ти  зробиш  якнайліпше  все  і  так  уміло,
Що  слава  твоя  здійметься  до  хмар!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755847
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 17.10.2017


Віталій Назарук

МАМИНІ СИНИ

Відлітає    «курли»  у    далекі  краї,
Біля  хвіртки  стоїть  стара  мати.
Виглядає  з  дороги  в  тривозі  синів,
Їх    втомилася  мама  чекати.

Якби  птахи  оті  проронили  з  небес
По  пір’їнці  для  рідної  неньки.
Полетіла  б  вона,  бо  живе,  наче  перст,
Хоч  ослабли  вже  крила  старенькі.

Діточки  дорогі,  лине  ваше  «курли»,
Та  не  бачу  вас  рідні  синочки…
Чи  живі,  а  чи  в  полі  чужім  полягли,
Я  вже  вишила  ваші  сорочки.

Небеса  мовчазні,  лише  лине  «курли»,
Не  турбують  сини  свою  неньку,
Їх  би  крила  давно  на  поріг  принесли,
Де  живе  їхня  мама  старенька.

А  допоки  земля  у  вогні  і  крові,
Мають  землю  свою  боронити.
Вони  варту  несуть,  бо  вони  вартові,
Ненці  треба  лиш  Бога  молити.

Щоб  їх  кулі  минали,  «осколковий  град»,
Мирний  спокій  вернувся  до  хати.
Повернуться  сини,  повернуться  назад,
Недаремно  чекає  їх  мати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755837
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 17.10.2017


Миколай Волиняк

Гайвороння

Стоять  орли...  заковані  в  броні,
Пташки  поліції  старенькі  і  новії.
Забрьохані,  як  льолі  в  багвині,
Ще  більше,  а  ні  ж  ті  були,  чужії.

Відгородилися...Пацюк  і  Козопас,
Як  за  стіною  цуцики  й  повії.  
В  Маріїнці  в  них  пушки  про  запас...
І  гайвороння...  чорне  в  летаргії.

Лиха  покрила  сном  Покров,
Заснув  козак,  чи  то  мо  в  амнезії.
Невже  звелась  козацька  кров...
Під  захистом  бандити  і  злодії.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755828
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 17.10.2017


Ярослав К.

Слово поэзии

С  журчащим  ручьём  среди  горных  каскадов,
С  кристально-прозрачной  холодной  водицей,
С  летящими  брызгами  из  водопадов,
Которыми  так  хорошо  освежиться,

С  рассветным  лучом,  озаряющим  небо,
С  солёным  дыханием  бриза  морского,
И  с  корочкой  свежего  тёплого  хлеба
Сравнимо  душевной  поэзии  слово...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755818
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 17.10.2017


Юрій Цюрик

Малює жовтень багрянисту осінь…

Малює  жовтень  багрянисту  осінь;
Палітра  барв  лежить  по  всій  землі.
І  неба  неповорно  ніжна  просинь
Виблискує  у  райдужній  імлі.

Скидають  листя  втомлені  дерева;
Всміхаються  бурштинові  стежки.
Блукає  парком  Осінь-королева;
За  обрій  поспішає    навпрошки...

Вона  невдовзі  стрінеться  з  зимою;
Красу  багряну  заметуть  сніги...
Я  ж  буду  сумувати  за  тобою,
Вдивляючись  у  срібні  береги...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755813
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 17.10.2017


Ніна Незламна

Осінь золотиста

 Як  гадалось,  прибула…..  Осінь  золотиста
Вже  із  грон  горобини  зібрала  намиста
Налила  калині  соком  червоненькі  щічки
Вишитими  рушниками  стелилась  до  річки.

Прикрасила  вербиченьку  в  жовтенький  халатик
В  лісах,  з  грибів  на  пеньочку  зробила  букетик
От  майстриня…  Всі  дерева  в  бурштин  прикрашала
Веселилася  із  вітром,  пісеньку  співала.

Усміхався  виноград,  наповнив  бочки  вином
Відгомоніли  журавлі….  Полетіли  клином
Господиня,  що  сказати,  знає,  що  робити
Заплела  жовтенькі  стрічки  в  березові  віти.

Розгулялась  по  садочку,  багряніло  листя
Засріблилася  росою,  вся    стерня  плямиста
Свою  справу  добре  робить,  із  жовтнем-то  друзі
У  обіймах  з  ним  вальсує,  по  усій  окрузі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755803
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 17.10.2017


Ніна Незламна

Сорока і вітер / байка /

Сорока  з  вітром  подружилась
У  танці  з  ним    весь  час  крутилась
Ось  вже  кричить,-  Зачіску  не  руш
Боюсь  прийдеться  прийняти  душ
А,що?  -вітер  дмухнув-Злякаюсь?
Вибач!  Та  цим  не  переймаюсь
Сьогодні    в  танці  я  з  тобою
А  завтра  з  пташкою  другою
 Е,ні!  Лише  зі  мною  танцюй
Чуєш!  Ти  на  всіх  інших  наплюй!
Неперевершена  я  в  танці
Тож  не  відмов  у  забаганці!
О,ні!  Злетів  вітер  між  хмари
Хутко  тікав,  як  від  примари…
**
Хто  вас  не  хоче  –  не  докучайте
І  свою  гордість  –  ви  не  втрачайте!

                                                                     17.10.2017р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755800
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 17.10.2017


OlgaSydoruk

Я больше не пою…

В  ночи  не  приходи…Уже  не  ожидаю…
Букеты  не  носи  малиновых  цветов…
Я  стала  забывать  длину  дороги  к  раю…
В  осенний  сон  тебе  не  приоткрою  дверь…
Я  больше  не  пою…Я  струны  оборвала…
И  дерево  надежд  срубила  до  корней…
Которое  сама  взрастила,  поливая…
Когда  навстречу  шла  средь  тысячи  свечей…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755796
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 17.10.2017


Елена Марс

В ночку чудесную месяц купается в реченьке

В  ночку  чудесную  месяц  купается  в  реченьке.  
Звёзды  раскинули  в  небе  свои  кружева.
В  травушках  спелых  стрекочут  о  чём-то  кузнечики.
Ухает  где-то  в  дубравушке  тёмной  сова.

Ясень  столетний  стоит  одиноко  у  бережка,
Прячет  влюблённую  пару,  под  гущей  листвы...
Ах,  как  трепещет,  в  объятиях  милого,  девушка...
...  Ясеню  чувства  людские  давно  не  новы...

Много  таких  повидал  на  веку  своём  парочек,
Тихий  свидетель  свиданий  любовных  ночных.
Много  к  нему  прибегало  встревоженных,  плачущих...
...  Страсти  кипят  в  человеческих  душах  младых...

Знал  бы  -    какая  сложилась  у  каждого  долюшка,
Знал  бы  -  куда  их  забросила  жизнь,  опосля...
Сколько  испито  влюблёнными  счастья  и  горюшка?..
Скольких  в  себе  приютила  чужая  земля?..

Знает  одно,  этот  древний  старик  одинёшенький:
Жизнь  просыпается  -  с  солнечным  первым  лучом...
Заново  утречком  мир  зазвенит  суматошливый...
К  ночке  опять  приутихнет,  окутанный  сном.

Вновь  искупается  месяц  улыбчивый  в  реченьке.
Звёздочки  в  небе  раскинут  свои  кружева.
В  травушках  спелых  опять  застрекочут  кузнечики.
Ухнет  в  дубравушке,  крылья  расправив,  сова.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755750
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 17.10.2017


Ірин Ка

Між нами…

Як  добре  що  між  нами  не  було...
Що  ти  лише  нездійснене  бажання.
А  я  твоє  жадане  джерело,
Що  віднайти  завадили  вагання.

Коли  нема  надбань  не  буде  втрат.
Без  зустрічі  не  проросте  розлука.
Тверезий  мозок  кращий  дипломат,
З  холодним  серцем  то  міцна  сполука.

Як  добре  що  між  нами  не  було...
Збирають  почуття  свої  пожитки
Птахи  самотні  стали  на  крило,
Гординею  обібрані  до  нитки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755749
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 17.10.2017


Володимир Верста

П'янкі тенета

Я  знов  лечу  в  її  п'янкі  тенета.
Загублений  всіма  на  цій  землі.
Чорнилом  з  вени  пишуться  сонети.
І  линуть  в  море  диво  -  кораблі.

До  неї  відправляю  я  букети  -
Словами,  що  палають  по  крилі  -
Моїм.  І  загоряються  комети,
Летять  та  пропадаючи  в  імлі.

І  на  столі  згоряють  між  листами.
Ті  почуття  що  окриляли  враз.
Дорога  плине  різними  мостами.
Лишається  лиш  кілька  тлінних  фраз.

А  час  летить  космічними  вогнями.
Я  дякую,  за  цю  любов  піснями.

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  16.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755724
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017


геометрія

ТАКЕ БУВА ЛИШЕ ВОСЕНИ…

                                 Бувають  дні  такі  чудові,-                  Зоріє  листя  новизною,
                                 як  літні  і  як  весняні,                                до  смаку  зміни  ці  мені...
                                 і  ранки  диво-веселкові,                      хоч  груша  стіла  мовчазною,
                                 і  ночі  зоряні,  й  ясні...                            все  ж  не  ховається  в  пітьмі...
                                                                               Вже  підрум"янились  листочки,-
                                                                               і  на  калині,  й  на  вербі,
                                                                               лиш  зажурилися  кленочки,
                                                                               схилили  голови  в  журбі...
                                   На  землю  падають  горіхи,                І  різнобарв"я  пречудове:
                                   шишки  з  ялини  і  сосни,                        в  лісах,садках  і  у  гаях,  
                                   плоди  достигли  обліпихи,-                усе  чарівне,  загадкове
                                   таке  бува  лиш  восени...                        бува  лише  в  рідних  краях...
                                                                               І  люди  стали  спокійніші,
                                                                               їх  дії  зважені  й  прості,
                                                                               стосунки  в  сім"ях  ще  міцніші,-
                                                                               в  ці  дні  осінньо-золоті...
                                     Природа  диха  веселково,                    Давно  пора  вже  зупинити:
                                     радужні  пишуться  пісні,                        неправду,  злочини  й  війну,
                                     і  все  було  б  дуже  чудово,                    і  люду  дать  можливість  жити,
                                     якби  не  втрати  у  війні.                            так  як  належить  це  йому...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755719
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017


OlgaSydoruk

А за грушею (в стылом саду) …

И  не  жалуюсь,  и  не  ропщу…
Но  тоска  порой  укрывает  –  
По  осенней  дороге  иду...
Неизбежное  -  принимают…
По  осенней  дороге  иду…
Парашютиком  лист  опадает…
Никуда  я  уже  не  спешу…
Неприметное  -  умиляет…
Очень  грустное  в  осень  поют,
Укрывая,  лампадки  от  ветра…
На  кусочки  сердечко  порвут,
Согревая  душу  заветным…
Оглянуться  назад  …  -  не    хочу!  
Всё,  прошедшее,  обжигает…
А  за  грушею  (в  стылом  саду)
Паутинка  седая  летает…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755692
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017


Надія Карплюк-Залєсова

СВІТАНОК ЩАСТЯ

Сплети  зорею-місяцем  світанок,
Щоб  я  збудилась  ,  як  в  земнім  раю...
Це  буде  незвичайно-теплий  ранок,
Не  похитнуся  в  щастя  на  краю

З  дощу  краплинок  зробиш  мені  кави
І  подаси  у  ліжко  -  пригуби...
Цілунок  теплий,  ніжно-нелукавий
У  той  світанок  тихо  заплети

Нестямно-звабний  на  столі  сніданок
Напередодні  осені  багать,
Що  простягнуться  крильми  аж  в  серпанок...
Не  відпускай  мене...  Хай  нами  снять

Допоки  щастя  крутить  каруселі,
Хай  світ  чекає,  а  у  нас  дощить,
В  вікні  всміхнуться  айстрів  акварелі,
І  райдуга  від  зазрощів    згорить

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755690
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017


evgen

Ой не байдуже й боляче мені.



мені  болить  й  пече  у  серце  й    груди.
що  більшість  з  нас  вже  на  самісінькому  дні.
що  терплять  гніт  й  свавілля  наші  люди
серед  лукавства,  підлості,  брехні.
ой  не  байдуже  й  боляче  мені!



***
В  неподільній  Україні
Від  Тавриди  й  до  Волині  
Ти  мій  брат  і  я  твій  брат
Та    дорвалися  до  влади
Брехуни  та  казнокради
Від  Донбасу  й  до  Карпат.

Східняки  і  галичани
І  селяни  і  містяни
дружно,  без  усяких  схем
Цих  продажних  депутатів
Казнокрадів,    супостатів,
На  смітник  усіх  зметем.

Час  прийшов  нам  згуртуватись
Та  негайно  позбуватись
Всіх  невігласів  владик
Драною  мітлою  гнати,
Щоб  не  бачити  й  не  знати
Цих  мерзенних,  підлих  пик.  

Бо  вже  більш  ніж  четверть  віку
Горе  та  біда  без  ліку
Хазяйнують  поміж  нас
Падаємо  нижче  й  нижче
Видно  вже  ганебне  днище.
А  між  тим  минає  час,

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755688
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017


ТАИСИЯ

Времена года


                         Человек  уж  так  устроен  –
                           Всё  погодой    не  доволен…
                           Несмотря  на    непогоду  
                           Меня  тянет  на  природу.

Время  года  для  поэта  –
Кладезь  нового  сюжета.
Радость  черпаем  ведром.
Прогоняем  злой  синдром.

Увлечёт  меня  природа,
Словно  узника  свобода.
Впечатленье  будет  ярким.
И  в  мороз,  и    летом  жарким.

Если  вдруг  зажечь  удастся
В  том  пейзаже  лучик  ясный,
Иль  волшебная  картинка
Засверкает,  словно  льдинка…
Ты  –  на  грани  совершенства.
Это  чувство  –  верх  блаженства.

Осень  даст  секретный  ключик
Как  сберечь  тот  светлый  лучик,
Что  хранится  в  подземелье
После  летнего  веселья.

Оголённая  природа  
Вызывает  нервный  криз.
На  глазах  всего  народа
Демонстрирует    стриптиз.

Каждый    опыт  пригодится.
Наша  молодость  продлится.
Пусть  в  любое  время  года  
Удивляет  нас  природа.

16.10.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755689
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017


Надія Карплюк-Залєсова

Я НЕ БУДУ ТВОЇМ БОЛЕМ

Я  не  буду  твоїм  болем  стоголосим
І  сльозою  не  впаду  тобі  до  ніг,
Повплітаю  жаль  у  долі  коси,
Та  не  зсиплю  попілом  поріг

Не  відбулось  наше  щастя  вишностигле...
Вже  хурделицею  крутить  падолист...
У  ченці  нас  праведні  постригли,
Не  вродився  в  долі  нашій  хист

В  двох  руках  -  чотири  торби  втоми,
Я  не  буду  твоїм  болем  ...  Відпусти,-
Колись  рідні...  А  сьогодні,  хто  ми,
Якщо  падаєм?    А  маємо  рости!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755667
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017


Надія Башинська

Захотіла якось курка зерна поклювати…

Захотіла  якось  Курка  зерна  поклювати.  
Вийшла  вона  на  подвір'я  та  й  стала  шукати.
А  його  тут  є  доволі...  Зерна  тут  багато,
Бо  дбайлива  господиня  живе  у  цій  хаті.

От  наїлась  вона  вволю...  Спритно  так  клювала!
Потім  стала,  подивилась  й  голосно  сказала:
-  Он  сусідським  курам  краще.  Де  хочуть,  бувають.
Усе  ходять,  щось  шукають,  всюди  зазирають.

Хоч  у  мене  зерна  вдоволь,  є  що  поклювати,
Та  й  мені  манеться  дуже  десь  помандрувати!
А  назавтра  пішла  курка  і  собі  у  мандри.
І  що  з  того?..  
                           Був  у  Лиса  обід  дуже  гарний!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755654
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017


Олена Жежук

… зі смерті у життя

Куди,        красо        оманлива,        осіння,
Зникаєш    надто    швидко    повсякдень?
Який    мольфар    в    час    свого    повеління
Посмів    тебе    позбавити    натхнень?

Куди    щедроти    ясних    днів    поділа,
Куди    пливеш,    сягнувши    всіх    вершин
Краси    своєї  ?    Тлінна    і      відцвіла
Летиш    зів’ялим    листям    в  часоплин.

Де    покровителі        краси    твоєї  ?
На    що        зрадливці    очі    відвели?
Як    плаче    мудрість    старості    своєї,
Вони    вже    іншим    возвели    хвали?

Оплакувать    дощем    –    то    марна    справа,
Як    горювать    від    зболених    образ.
Час    не    лікує    втрат.    Твоя    відправа    –    
Зима,    що    скорить    нас    усіх    не    раз.

В  лісах    оголених    красу    шукаю,
Мов    з    вічних    зір    вичитую    знання,
Серед    одвічних    істин    знов    блукаю,
Та    вічна    не    краса    й    не    надбання.

У    бляклості  й    понурості  вся    мудрість,
Із    золота    вчорашнього    -      гниття.
Як    сенс  людського  майбуття,    як    сутність    –
Це    з    «праху    в    прах»    -    зі    смерті    у    життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755650
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017


Ярослав К.

Туда, где скучают и ждут

Люблю  собираться  куда-то  в  дорогу,
Укладывать  вещи  в  дорожную  сумку,
Задумчиво-долго  стоять  у  порога,
Стараясь  картинку  запомнить  как  будто.

Всплывёт  обязательно  после  потеря,
Конечно,  забыл  или  то,  или  это...
Ну  что  ж,  обойдёмся,  хоть  я  и  не  верю,
Что  если  вернёшься  -  плохая  примета.

Люблю  наблюдать  из  окошка  природу  -
Для  нервов  порой  это  необходимо,
Смотреть,  как  меняется  быстро  погода
Из  тёплого  лета  в  холодную  зиму.

Люблю  пообедать  во  время  поездки  -
Какая-то  в  этом  особая  прелесть  -
В  пути  можно  кушать  не  то,  что  полезно,
А  то,  что  тебе  в  этот  миг  захотелось.

Люблю  накупить  для  любимых  подарков,
Порадовать  близких  приятным  сюрпризом,
Лишь  было  бы  только  в  дороге  нежарко,
Ведь  Киевский  торт  чересчур  уж  капризен.

Люблю  предвкушение  встречи  с  родными  -
Волнительной  дрожи  прекрасны  мгновенья,
Когда  после  долгой  разлуки  обнимут,
И  буду  взахлёб  щебетать  целый  день  я.

Так  здорово  ехать  туда,  где  скучают!
Тогда  и  границы  совсем  не  помеха!
Тогда  расстояния  не  замечаешь!
Лишь  были  бы  живы,  кому  мы  утеха...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755626
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017


Любов Іванова

ОСКОЛКИ РАЗБИТОЙ ЛЮБВИ

О-сень  пришла,  но  не  связана  с  ней  моя  грусть.
С-  ней  у  меня    очень  много    прекрасных  мгновений.
К-ак  ты  сказал?  Не  грусти,  я  однажды  вернусь??
О-сень,  прости  за  обилие  дум-откровений.
Л-есом  пройдусь,  мне  так  важно  побыть  здесь  одной
К-ажется,  здесь  моей  грусти-печали  уютно.
И-  вот  такой  леденяще-щемящей  ценой

Р-вет  на  куски    мое  сердце  тоска  поминутно.
А-  надо  мной  высь  украсила    день    бирюзой
З-вон  тишины  с  криком  стай  журавлей  вперемешку.
Б-оль,  уходи  вместе  с  горько-соленой  слезой
И-  подари  мне  судьба  не  печаль,  а  усмешку.
Т-ихо  вокруг,  только  я...  и  обилие  рифм
О-сень  всегда  для  стихов  наилучшее  время
Й-  на  листы  ляжет  слова  сердечного  ритм

Л-ишь  бы  ушло,  отступило  тревог  моих  бремя.
Ю-ность  ушла...  но  у  зрелости    чувства  сильней
Б-оль  тяжелее  от  каждой  сердечной  потери...
В-ремя,  постой...убивать  мне  надежду  не  смей
И-помоги...  пусть  терять,но  и  в  лучшее  верить  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755624
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017


Віталій Назарук

ОСІННІ РОЗДУМИ

Ще  не  зовсім  облетіло  листя,
Ще  синиць  не  видно  у  дворі,
Не  завершив  вітер  падолисту,
Ще  зелені  в  димці  явори.

Золотяться  у  листві  дороги,
Котяться  туманові  клубки.
Хмари  заховали  в  пір’я  ноги,
Кидають  краплинки  дощові.

Листя  набирає  колір  охри,
Гонить  його  вітер  по  полях.
Осінь  вся  давно  дощем  промокла,
До  зими  готується  земля…

Так  і  ми  із  осені  у  зиму,
Через  перешкоди  і  жалі,
По  житті  пускаємо  сльозину,
Як  «курли»  пускають  журавлі.

Ми  «курли»  своє  не  відкричали,
Попереду  невідомий  шлях…
Врожаї    останні  замовчали,
Вже  відбігла  осінь  по    полях…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755506
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Надія Карплюк-Залєсова

МОБІЛЬНО-НЕЗБАГНЕННЕ

Листок  паперу.  Почерк  твій
Рядочками  розлігся  косо...
Було  в  якомусь  це  житті  -
Відлуння  стоголосе

Чекання  млоїть...  ось  він  -  лист,
Як  скарб  несу  до  хати...
До  соцмережі  маю  хист,
Та  це    не  лист  читати

Тобою  дихав  той  папір,
Я  цілував  рівненькі  букви...
Роман  родинний  із  листів-
Взірцем  для  наших  внуків

Що  згорток-  віра  і  любов,
Що  лист  -  то  сподівання-
Скарби  страждань  і  молитов-
Історія  кохання

Твоє  перо  -  душа  твоя  -
Те,  чим  живу  донині.
Хоч  людство  щиро  пожина
Прогрес  -  для  благ  людини

Епістолярний  стиль-  комусь,
Для  мене  ж  -  сокровенне,-
Єднання  в  часі  рідних  душ-
Мобільно-незбагненне

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755486
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 48

Поналезло  сено  в  трусья!
Шепчет  на  ушко  Петрусь:
-  Вынимай  скорей  Маруся.
Постараешься  -  женюсь!
*
Я  к  Петру  бегу  вприпрыжку
И  одну  лелею  мысль,
Ухватить  за  "кочерыжку"
Ну,  родименький,  держись!
*
В  сельском  клубе  дискотека,
Патефончик  принесли.
Ленка  с  негром  и  два  грека.
Ну  и  я,  как  пуп  Земли.
*
Два  солдата  в  камуфляже,
Мне  цветы  дарили  даже.
Я  в  долгу  не  оказалась
С  ними  вкусно  целовалась!
*
Всем  колхозом  били  Федьку
Так,  что  дал  бедняга,  крен!
Стырил  всю  на  поле  редьку.
Хоть  вези  на  рынок  хрен!
*
Было  очень  романтично
Прям,  моих  эмоций  шквал.
Только  очень  не  привычно.
Он  кальсоны  не  снимал!
*
У  меня  проблема  ,братцы
Хоть  кричи  мне  КАРАУЛ!!!
Через  час  начнутся  танцы,
А  супруг  мой  -  не  уснул.
*
Бабы  так  скакать  не  могут,
Как  скачу  я  краковьяк.
Подниму  повыше  ногу.
А  обратно...    ну  никак!
*
Слон  летал  вчера  по  спальне
Кум  ушел,  не  ждал  финал!
Приказал  -  держи  все  в  тайне
Чтобы  леший  не  узнал!
*
Сдал  посуду  Геродот,
И  цветы  домой  несет.
-  Что  ты  тащишь,олух  кроткий,
Лучше  взял  бы  бутыль  водки!
*
Я  их  раньше  насмотрелся
Этих  странных,  голых  баб.
Потому,  скорей  оделся,
Их  же  пять...совсем  ослаб.
*
Сказки  Вам  расскажем  эти
Мол,  Вы  лучшие  на  свете.
Но  не  верьте,  девки,  нам
Вы  ни  в  ночь,  ни  по  утрам!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755484
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Світла (Імашева Світлана)

Зі святом Покрови, друзі

                                                                                                           **********

                                                   Коли  дощами  вмиється  діброва
                                                   В  багряно-злотнім  трепеті  яснім,
                                                   Укриє  землю  матінка  Покрова  
                                                   Омофором  черленим  пресвятим.

                                                   Віків  легенда  в  пам'яті  врочиста  -  
                                                   Тих  сподівань  і  віри  скорбний  труд:
                                                   У  страдну  мить  являється  Пречиста  -  
                                                   Господня  Мати  -  і  рятує  люд.

                                                   Їй  молитви  і  сподівання  тайні...
                                                   За  землю  цю,  предивної  краси,
                                                   Печерська  дзвони  молять,  і  Почайни,
                                                   І  пращурів  козацьких  голоси...

                                                   Слізьми  і  кров'ю  виповнилась  чаша,-
                                                   Тож  захисти,  Господня  Мати,  нас:
                                                   Це  воїнство  преславне  чесне  наше,
                                                   Оцей  наш  сторозтерзаний  Донбас...

                                                   Оцих  дітей,  їх  лагідне  дитинство,
                                                   І  старості  спокійний  листопад,
                                                   І  скупане  в  любові  материнство  -  
                                                   Ми,  Матір  Божа,  будем  захищать...

                                                 Коли  дощами  вмиється  діброва
                                                 В  багряно-злотнім  трепеті  яснім,
                                                 Вкрий  Україну,  Матінко  Покрово,
                                               *  Омофором  спасіння  пресвятим.

                                                                                 Омофор  -  покров  Божої  Матері.

                                                 
                                             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755477
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Янош Бусел

Бабине літо…

                   [i][b][color="#ff0000"]Осінь...  [/color][/b][/i]

[i][b][color="#1c1c78"]Синє  небо...
Кофтинка...
Мох...
Твої  очі...
Жаринки...
Вдвох...

Птах  цікавий...
Крутнувся...
В  путь...
Дві  ласкаві
Руки
Снують...

Вушка...Шепіт...
Клекоче  
Кров...
Спротив  гине...
Безволля...
Зов...

Руки...Ніжки...
Як  треба...
Рух...
Зустрічає...
Щоб  він  
Не  тух...

Нігті...Спина...
Чуттєвий  
Слід...
Обвилася...
Гарячий
Лід...

Трепет...  Миті...
Медовий
крик...
Щастя...Часу  
Згубили  
лік...

Паутинки....
Ми  вище...  
вдвох...
Немов  килим,
Вологий
Мох...

Синє  небо...
Кофтинка...
Мох...
Твої  очі...
Жаринки...
Вдвох...
[/color][/b][/i]


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755475
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Richter

Сніжні люди


Не  довіряйте  людям,  зробленим  зі  снігу,
не  відкривайтесь  тим,  хто  має  серце  льодяне.
Повік  не  розтопити  у  їх  душах  кригу,
нехай  усе  життя  в  них  біля  вогнища  мине.

Не  віддавайте  їм  своє  тепло  намарно,
їх  льодяні  серця  не  хватить  сили  оживить.
Хоч  як  вони  у  вірності  клянуться  гарно,
але  морозом  лютим  з  них  постійно  струменить.

Усе  життя  вони  привикли  тільки  брати,
хоча  на  перший  погляд  добродушні  і  прості.
Крім  холоду  у  них  немає  що  віддати,
вони  немов  сніговики  у  нашому  житті.

Хоча  ліпити  і  приємно  бабу  сніжну
чи  на  санчатах  взимку  шпарко  з’їхати  згори,
все  ж  прагнемо  тепла.  Ту  пору  дивовижну
ми  також  любимо,  та  тільки  до  пори!..

15.10.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755449
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Надія Башинська

ПОДАРУЮ Я ВСІМ ТЕПЛОТИ ХОЧ КРАПЛИНУ…

Плаче  гірко  земля...  Скільки  раз  вже  здригалась!
Ой,  якби  ж  то  могла,  то  б  від  болю  сховалась.

Кровлять  рани  тяжкі...  На  шматки  розтинають
онімілі  серця,  що  любові  не  знають.

Плаче  гірко  земля...  Вже  не  раз  боронили.
Щоб  щасливо  жила,  вже  життям  заплатили.

Споконвіку  батьки  просять  Бога,  щоб  квітла.
Захищають  й  тепер,  щоби  доленька  світла.

Знов  боронять  сини,  бо  уміють  любити.
Ті,  хто  губить  вогнем,  а  чиї  ж  то  є  діти?!.

Плаче  гірко  земля...  Знов  життя  забирають
онімілі  серця,  що  любові  не  мають.

Подарую  я  всім  теплоти  хоч  краплину.
Тим,  хто  любить,  як  я...  й  береже  Україну!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755411
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Ярослав К.

Солдати

Свої  сльози  не  стримує  мати,
Підбадьорює  батько  синка.
Проводжають  селом  у  солдати,
Хрестить  мати  услід  юнака.

Захищай,  мій  синочку,  кордони
Та  виконуй  сумлінно  наказ,
Щоб  ніякі  ворожі  загони
Не  пролізли  таємно  до  нас.

Кілька  тижнів  пройшло,  може  місяць,
Шле  хлопчина  свій  перший  привіт,
Що  послали  його  до  столиці  -
Обминув  він  палаючий  Схід.

І  зітхнула  полегшенно  мати  -
Все  ж,  не  те,  що  десь  там,  на  війні...
Стали  з  батьком  спокійно  вже  спати
І  не  бачили  жахів  у  сні.

Якось  батько,  ввімкнувши  новини,
Бачить  раптом  обличчя  солдат,
Серед  них  упізнав  свого  сина,
Боронив  же  синок...  гей-парад!

І  попало  йому  помідором,
Став  червоним  його  камуфляж...
Ох,  який  же,  синочку,  це  сором,
Захисник  невідбувшийся  наш...

Стало  гірко  так  батьку  за  сина,
Як  каміння  на  серці  лягло,
Бо  в  селі  він  -  поважна  людина,
А  тепер  і  не  вийти  в  село...

                    *    *    *

Зарплатні  не  отримала  мати
Дуже  довго,  мабуть,  цілий  рік,
І  поїхала  правди  шукати,
Оббивати  столиці  поріг.

Перепони  здолала  всілякі,
Ось  і  він,  урядовий  квартал,
Та  зустріли  її...  автозаки,
І  синок  перед  нею  постав...

Ви  кого  захищаєте,  хлопці,
Від  батьків,  матерів  і  братів?
Обкрадаючих  вас  урядовців?
Хіба,  сину,  ти  цього  хотів?

Обступили  спецназівці  трона,
Крізь  приціл  споглядають  народ.
Наче  власна  його  охорона,
Заглядають  хазяїну  в  рот.

Дорогі  ж  мої  хлопці-солдати,
Розумію,  наказ  є  наказ,
Та  якщо  в  вас  в  руках  автомати,
Це  не  значить,  що  ви  є  спецназ.

Вам  наказують  обороняти
Не  народ,  а  отих  пацюків.
Тож,  не  сплутайте,  хлопці-солдати,
Дармоїдів  та  власних  батьків.

Всіх  на  небі  чекає  розплата,
Коли  ми  відійдемо  в  той  світ...

Не  псує  хай  нічого  вам  свята,
Відпочиньте  сьогодні,  як  слід...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755407
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Наташа Марос

НЕПОГОДА…

Видимо,  что-то  недодал,
Может  быть,  много  забрал...
Только  в  душе  непогода  -
Осени  вечный  скандал...
Серое  небо  упало
Мокрым  плащом  на  луга...
Как  же  я  долго  искала,
Как  же  упорно  ты  лгал...
Если  я  просто  все  тучи
В  пар  превращу  на    огне...
Думаю,  мой  самый  лучший,
Снова  приснишься  ты  мне...

           -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755396
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Леся Утриско

Та що той дощ.

Світ  задощив  осінніми  сльозами   
І  я  у  нім-  проміння  на  вікні,
Руде  вплітаю  сонце  з  холодами,  
Застигле  в  снах,  в  полотнах  на  стіні.  

Та  що  той  дощ?!  Тиняюсь  вуличками:
Октави  кави-   "кантрі"стиглий  смак,
Звучить  в  пітьму  нічну  із  небесами-
Тік-  так,  тік-  так...  тік-  так,  тік-  так.

Відлуння  час-  в  нім  виміри  заснули,
Де  грає  дощ  щось  стильне  у  душі,
Ми  в  двох  із  ним  в  едем  краси  пірнули,
В  осінню  прірву  в  зоряній  межі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755389
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Надія Карплюк-Залєсова

ДЕНЬ ЗАХИСНИКА

Захисника  День  -  Сина  України.
Захисника  кордонів  в  мирний  час...
День  патріота,  що  боронить  стіни,
Щоб  тихі  сни  вколихували  нас

Вітаю,  сину,  друже  і  солдате!
Покрово,  збережи  від  смерті  й  бід!
Хай  славен  буде  у  віках-століттях
Твій  мужній  дух  і  твій  козачий  рід

Вернися  з  перемогою,  козаче,
Під  оплески  життя  і  всіх  невдач,
Земля  моя  від  гордощів  заплаче,
Лиш  ти,  козаче,  у  житті  не  плач.

Хай  слід-у-слід  життя  іде  з  тобою,
Вернись  в  будь-що  на  батьківський  поріг.
Здолаєш  ворога  у  вічний  морок
Допоки  мати-син.  Допоки  світ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755382
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Зоя Журавка

ПОЕТАМ

Поети  -    люди  не  звичайні.
Комусь  здається,  ми  такі  смішні,
Комусь  цікаві,  мудрі  і  повчальні
Лише  б  добро  лилося  із  душі.
Можливо  ми  по  іншому  сприймаєм
Цей  світ,  цей  день    і  зливи  весняні.
Від  почуттів  рубці  болючі  маєм
Ми  не  байдужі,  не  глухі  і  не  сліпі.
Життя  летить...лишаєм  слід  рядками.
Весні  присвята  а  на  вишні  білий  сніг.
Ми  маєм  місію  нам  дану  небесами
Нести  добро  у  цей  жорстокий  світ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755380
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 15.10.2017


OlgaSydoruk

Осени полотна пишутся душой…

Краскою  пастельной  (краской  золотой)  -
Осени  полотна…Пишутся  душой…
В  минаретах  сердца  -  колокольный  звон...
Незаметный  выдох  -  неприметный  стон!
У  рябины  алой  ягоды  горчат…
Иней  укрывает  твой  любимый  сад…
В  осень  зародилось,время  поливать…
Только  не  решилась  с  чувствами  играть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755364
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 15.10.2017


Микола Карпець))

Цвета остались где-то там

[img]http://mykola.at.ua/_ph/6/2/145006328.gif[/img]
[b]  «Цвета  остались  где-то  там…»[/b]
[color="#0804d9"][b][i]
Цвета  остались  где-то  там…
В  прошедшем  месяце  иль  веке
Всё  слякоть  давит  в  человеке
И  места  ярким  нет  цветам  

Здесь  разноцветный  только  зонт
Куда  не  глянь  –  черно  и  небо
Хотя  бы  солнца  лучик  мне  бы
Но  дождь  закрыл  весь  горизонт

Окно  затянуто  слезой
То  плачет  дождь  припомнив  лето
Когда  всё  было,  с  кем-то,  где-то...  
Наш  пляж…  и  море  с  бирюзой…
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*09.10.17*  ID:  №755351
[/i][/b][/color]
[url="http://mykola.at.ua/publ/pori_roku/cveta_ostalis_gde_to_tam/3-1-0-127"]©  Сайт  авторської  поезії  М.В.Карпець[/url]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755351
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 14.10.2017


Віктор Ох

Осінній етюд (V)

Вирішив  поповнити  свій  розділ  відеопоезії  кліпом  трирічнї  давності.  
Вірш  читає  сам  автор  тексту  і  кліпу  -  Олексій  Тичко.
Музика  -  Віктор  Охріменко.
---------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8FYkBnNBfA8[/youtube]


Не  вперше  осінь  пише  свій  етюд,
У  мене  знову  дежав’ю  торішнє.
Усі  тривоги  множаться,  ростуть,
Багрянцями  вкриваються  неспішно.

 
Зруйновано  до  тла  мій  Вавилон,
В  минуле  відійшли  літні  устої.
Тумани  наяву,  а  ніби  сон
Химери  там  і  дійсність  у  двобої.

 
Неначе  жовтим  снігом  замело,
Дощами  третя  вмилася  Пречиста.
Повільно  опускаюся  на  дно,
У  шелесті  дощу,  чи  може  листя.

 
З  осінньою  хандрою  сам  на  сам,
І  щоб  вона  мені  не  говорила,
Я  бачу  низько  стелиться  туман,
Тому  сумні:  думки,  слова  і  рима.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755318
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 14.10.2017


Ірин Ка

Зі святом, козаче!

Україна  -  ненька.
Шабля  -  сестриця.
Досвіта  стане
Діві  молиться.
Її  покров  -  
То  його  лати.
Його  скарби  -  
Дружина  й  мати.
Правда  і  воля  
Його  гетьмани.
Сила  розіб'є
Вражі  кайдани.
А  побратими
Надійна  опора.
Посмішка  щира,
Мова  бадьора.
Повз  не  пройде
Коли  хтось  плаче.
Ти  наша  гордість  -  
Зі  святом,  козаче!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755309
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 14.10.2017


Галина_Литовченко

З карпатських замальовок

***
Скинула  хмара  зайву  вологу,
день  у  сльоті.
Всякій  погоді  дякують  Богу,
землі  святі.
Ринули  з  гір  під  ворини  потічки  –  
бистра  вода.  
Жінка  у  шибці:  коси  без  стрічки  –  
немолода.
Вже  спорожніли  гнізда  лелечі  –  
в  вирії  птах.
Хустка  з  вігоні  кутає  плечі  –  
діти  в  світах.
Виткала  в  скриню  всім  по  вереті  –  
плетиво  з  дум.
В  синіх  Карпатах  холод  на  злеті,
глипає  сум.
З  вулиці  вікна  дощ  помережив,
висне  туман.
Поміж  садиб  розпливаються  межі  –  
царство  оман.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755307
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 14.10.2017


Ніна Незламна

Зранку в небо сині

Зранку  в  небо  сині  хмаринка  літала
Одненька,  одненька  трішечки  сіренька
А  я  їй  раділа,  мило  привітала
В  золотій  оправі  краплинку  спіймала.

Якась  кришталева,  неначе  росинка
А      там,  в  середині  сховалась  іскринка
Ой,  та  це  ж  напевно  осінь  завітала
Чарівниця  вміло  плащик  одягала.

В  золоті  і  сріблі  земля  заіскрилась
Тихеньким  осіннім  дощиком  вмилась
Нарешті  діждалася,  осене  –  чаклунко
Тішуся  тобою  моя  веселунко!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755298
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 14.10.2017


Чайківчанка

ЗА ТОБОЮ ПІДУ НА КРАЙ СВІТУ

 ЗА  ТОБОЮ  ПІДУ  НА  КРАЙ  СВІТУ

За  тобою  піду  на  край  світу  ...
птахом  перелечу  через  океан,
збудую  мости  у  квітуче  літо
і  зорепад  -щастя  засію  в  золотий  лан.

Я  люблю  тебе  люба  дівчино  моя...  
ти  мій  Всесвіт  -Богиня  любові,
а  у  тихий  вечір  вечірня  зоря  
яка  єднає  серця  закохані  долі.

Ти,  чуєш  я  нікому  тебе  не  віддам...  
і  до  твого  серця  віднайду  стежину,
виточу  ключик  у  душевний  храм
щоб  із  тобою    злетіти  під  небо  синє.

Я  ,вітром  розвію  із    серця  печаль...
прожену  сизі  хмари  проливні  дощі,
 ти  весною  зацвітеш  у  білосніжну  вуаль  
поведу  до  вінця  щоб  не  було  розлук  у  житті.
 М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755231
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 14.10.2017


горлиця

ДОРОГА ЖИТТЯ

 Зима  сніжить,  вже  холодіє  в  серці,
Тривожаться  назбирані    роки,
Їх  вітер  крутить  спогадами    герцю,
Біжать  вони,  а  я  кричу-  КУДИ?

Куди  це  ви,  та  ж  я  ще  ненажилась!  
Завжди  клопоти,  болі,  чужина,
Життя  моє  мов  колесо  крутилось,
Все  думала,  ось  заживу  і  я!

Невже  ж  кінець,  невже  усе  скінчилось?
А  мрії  ж  як?  Куди  подіну  їх?
Зів'януть  тут?  А  їм  же  так  хотілось
Розквітнути,  принести  щастя  міх!  
 
Сіріє  скрізь.  Ростуть  до  неба  гори,
Не  розбереш  де  хмари,  де  сніги,
Я  йду  по  них,  вщухає  біль,  а  зорі
Дорогу  стелять  в  щастя  на  віки!
 
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755175
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 13.10.2017


Віталій Назарук

ПОКРОВИТЕЛЬКА КОЗАКІВ

Збиралась  ніч.  Хропли  на  волі  коні,
Збиваючи  копитами  росу.
Біля  вогню,  неначе  на  осонні,
Козак  із  «оселедця»  плів  косу.

Ще  молодий  -  сережка  в  правім  вусі,
Була  за  свідка  –  він  один  в  роду…
Сидів  босоніж,  ноги  грів  в  кожусі
І  думав  свою  думу  молоду.

Сьогодні  із  братами  був  у  церкві,
Молився  за  батьків,  моливсь  за  січ.
Молився  Богу  і  святій  Покрові,
Був  із  святою  нині  віч-на-віч.

Обід  святковий  і  пісні  козацькі,
Ведеться  так  на  протязі  віків.
В  цей  день  ділили  все  своє  по-братськи,
Покрова  –  це  святиня  козаків.

Не  сквернословте.  Не  робіть  такого,
Що  може  вас  привести  до  гріха.
Козацьке  свято  –  це  свята  Покрова,
Що  захищає  завжди  козака.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755170
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 13.10.2017


Крилата

УПА І СЬОГОДЕННЯ

УПА  створилась  на  Волині  –  
Із  ким  боролася  вона?
Про  це  згадати  треба  нині,  
Коли  на  сході  йде  війна.

Боролась  з  тоталітаризмом,  
Що  згубним  для  народів  був.
Закінчилось  усе  трагізмом  –  
УПА  програла  боротьбу.

І  німці  воїв  її  били,  
Й  солдати  армії  РС.
Нерівні  сили  погубили
Нації  визвольний  процес.

Мета  ж  свята  була  в  упівців:
Країну  визволить  з  ярма,
Щоб  цар  –  не  вовк,  народ  –  не    вівці,
Щоби    держава  –  не  тюрма,

Щоб  кожному  жилося  гідно
В  краю  калини  та  верби,
Щоб  мову  шанували  рідну,  
Позбулись  болю  і  журби.

Так  сталось  згодом,  як  гадалось  -  л  
Неволі  ланц  злетів,  як  пил.
Та…  знов  під  нами  захиталось.
Нам  втриматися  стане  сил.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755154
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 13.10.2017


Richter

Перефарбованим антонам

Ні,  дружок,  ти  –  ворожок,
вперто  дуєш  в  свій  ріжок,
продаєш  свою  країну
за  чужинський  пиріжок!

Ти  говориш  про  злодюг,
що  крадуть  усе  навкруг,
довели  народ  до  ручки…
Я  тобі  у  цьому  друг.

Твердиш  ти,  що  зло  війна,
не  потрібна  нам  вона,
не  покінчимо  ми  з  нею  –
і  країні  геть  хана!

Згоден  я  з  тобою  й  тут,
бо  страждає  бідний  люд,
він  кладе  життя  за  Неньку,
що  іуди  продають.

Ти  говориш,  що  віки
брали  ляхи  нас  в  штики,
турки,  німці  мордували
ще  й  монгольські  байстрюки.

Що  сказати?..  Правда  теж,
лють  не  відала  їх  меж,
та  не  вся,  бо  скаженіли
більше  всіх  свої.  Еге  ж!

Так,  гнобили  нас  брати,
гідні  правнуки  Орди,
більш  за  всіх  від  них  ми  мабуть
натерпілися  біди.

Разом  з  ляхами  вони,
вірні  діти  сатани,
із  повстанців  шкіру  дерли…
Не  брати  вони,  пани!

Чи  забули  в  чому  річ?
Знищив  хто  козацьку  січ,
Калнишевського  в  кайданах
хто  згноїв  без  сонця  й  свіч?!

Хто  під  дзвін  червоних  шпор
влаштував  голодомор?
Збіжжя  хто  у  українців
повитрушував  з  комор?!

Хто  в  нас  Крим  украв  зараз,
запалив  Лугань,  Донбас?
Хто  зелені  коридори
порозстрілював  не  раз?!

Я  не  бачу  тут  братів,
навіть  і  якби  хотів,
злодіяння  ті  безмежні
видають  у  них  катів!

Чув  не  раз  такі  сю-сю.
З  ким  миритись  братусю?!
Як  сюсюкати,  то  можна
й  Україну  здати  всю!

Ні,  дружок,  ти  –  ворожок,
вперто  дуєш  в  свій  ріжок,
продаєш  мою  Вітчизну
за  чужинський  пиріжок!

13.10.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755119
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 13.10.2017


Георгій Грищенко

Дивлюся, красива

Дивлюся  на  неї,
Приємна,  красива,
Назвав  би  своєю
Та  голова  сива.

Вона  ж  молоденька,
Що  їй  до  старого,
Не  знає  маленька
Про  мене  нічого.

Старим  виглядаю,
Душа  ж  ще  не  сива,
Люблю  і  кохаю
Допоки  є  сила.

Дивлюся  і  знаю
Життя  в  неї  довге,
Тож  я  замовкаю,
Зробив  мабуть  добре.
11.10.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755114
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 13.10.2017


Елена Марс

В расставание не верю

Не  сорняк  и  не  батрачка...
Для  тебя  я  -  королева!
Но  любви  своей  не  прячу,
Как  луга  не  прячут  клевер...

Как  луга  не  прячут  клевер  -  
Ты  не  прячешь  восхищенья...
И  звучит  во  мне  припевом:
Я  -  души  твоей  волненье...

Я  -  души  твоей  волненье,
Я,  в  руках  твоих,  -  гитара...
И  мои  стихотворенья,
Для  души  твоей,  -  подарок...

Для  души  твоей  -  подарок
Этих  чувств  весенних  звуки...
Не  тая  любви  пожара,
Я  твои  целую  руки...

Я  твои  целую  руки,
Как  река  целует  берег...
Не  убьёт  любовь  разлука.
В  расставание  не  верю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755098
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 13.10.2017


Ol Udayko

РЯДОВИЙ РЕВОЛЮЦІЇ

[i]  …нарешті  маємо  своє  свято  –  Захисника  Вітчизни,  
   всупереч        імперським  бредням  «неділимої»    та  її  
   5-ї  колони  і  просто  ватників…  Це  Свято  завдячує  
   феномену  УПА-Майдан,    що  має  своїм  «тригером»      
   ворога,    зовнішнього  та  внутрішнього,  включно…[/i]
[youtube]https://youtu.be/rlhpi-WllkQ[/youtube]
[i][b][color="#9206a1"]Якось  спитали  на  Майдані  
У  сивоусого  бійця,
Чого  стоїть  він  в  «калабані»,  
Кому  потрібна  вахта  ця…

«Свої  тут  маю  «квадро-метри»  
Й  заповнюю    своїм  єством,
Та  коли  треба  буде  вмерти,
Прийму  з  належним  торжеством!»

Й  тепер  стоїть  він…  Вже  в  граніті…
Чатує  від  руки  сваволь…
І  простяглись  від  нього  ниті
В  прийдешнє  світу…    Та  "уволь"  –

Йому  на  небі  вже  все  рівно,
Що  буде  в  нас,  та  не  однак
Нам,  сущим  тут  і  правовірним,
Куди  поверне  той  гопак,

Що  від  Майдану  має  владу  –
Гетьма́н  клейноди  й  булаву!
Чи  дасть  країні  гідну  раду,
Чи  не  послабить  тятиву,

Напнуту  на  стального  лука
Борні  супроти  тих  принад,
Що  владоможців  –  хижих  круків  
На  світ  пустив  зелений  гад.

За  тих,  що  в  небі,  ми  в  одвіті:
Щоб  не  даремно  полягли,  
Щоб  не  кляли  нас  наші  діти,
Щоб  спали  в  спокої  орли…

О  ти,  наш  орле  сивоусий,
Наш  революцій  рядовий!
Твоє  знамено  ми  не  впустим,  
Щоб  подвиг  твій  був  віковий.[/color]

ЗІ  СВЯТОМ  ВАС,  ДОРОГІ  СПІВВІТЧИЗНИКИ,
ПОКРОВИ  –  АРМІЇ  НАШОї  І  ДОБРОВОЛЬЦІВ,
ЩО  БОРОНЯТЬ  НАС  ВІД      В  О  Р  О  Г  І  В!!!
   СЛАВА  УКРАЇНІ!      -    ГЕРОЯМ  СЛАВА!
[/b]
13.10.2017  

[b]На  світлині  автора[/b]  -  брат  і  сестра  із  Прилук,
учасники  Визвольної  Вітчизняної  Війни  (ВВВ)
проти  російсько-фашистських  окупантів.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755142
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 13.10.2017


НАДЕЖДА М.

Коли тобі несуть образи…

Спроба  перекласти  життєвий  твір,  який
схвилював  мене  дуже.

     Автор  Булат  Окуджава

Мой  мальчик,  нанося  обиды,
о  чем  заботятся  враги?
Чтоб  ты  не  выполз  недобитый,
на  их  нарвавшись  кулаки.  

Мой  мальчик,  но  –  верны  и  строги  -
о  чем  заботятся  друзья?
Чтоб  не  нашел  ты  к  ним  дороги,
свои  тревоги  пронося.  

И  все-таки,  людьми  ученый,
на  их  нарвавшись  кулаки.  
еще  задолго  до  седин,
рванешь  рубаху  обреченно,
едва  останешься  один.  

И  вот  тогда-то,  одинокий,
как  в  зоне  вечной  мерзлоты,
поймешь,  что  все,  как  ты,  двуноги,
и  все  изранены,  как  ты.
-------------------------------------
Коли  тобі  несуть  образи,
Про  що  тут  мріють  вороги?
Якщо  не  вмер  ти    просто  зразу,  
Щоб  не  нарвавсь  на  кулаки.

А  що  тут  друзі  вірні,  чесні?
Про  що  турбуються  в  цей  час?
Щоб  не  прийшов  до  них  невчасно,
І  вигляд  твій  їх  не  потряс.

І  все-таки  людьми  навчений,
(На  їх  нарвавшись  кулаки)
Хоч    ще  далеко  сивина,
Рванеш  сорочку  нескорений:
Один  ти  в  світі  -  сирота.

І  ось  тоді-то  ти,  самотній,
Як  в  вічній  зоні  мерзлоти,
Ти  зрозумієш:  всі  двоногі,
Такі  ж  нещасні,  як  і  ти..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755120
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 13.10.2017


Ярослав К.

Внутрішній ворог

Ой,  неспокійно  у  нашій  країні,
Ні,  не  на  Сході,  а  тут,  у  тилу...
Точаться  війни  підступні,  гібридні,
Наче  хто  візу  відкрив  сюди  злу.

Вибухи,  замахи,  вбивства,  теракти,
Безлад  і  хаос  -  суцільний  бардак,
Мов,  по  країні  повзе  катаракта...
Хто  ж  це  над  нами  знущається  так?

Кажуть,  що  то  все  північні  сусіди,
Слід  ФСБ,  руки-ноги  Кремля,
Може,  у  нас  в  СБУ  дармоїди,
Що  небезпеку  не  бачать  здаля?

Як  не  крути,  але  внутрішній  ворог
Значно  сильніший  за  всіх  ворогів.
Він  на  Печерських  ховається  горах,
Доки  терпець  наш  зірветься  на  гнів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755045
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 13.10.2017


MERSEDES

Оксамити осені…

Десь  за  вікном  блукає  тихо  нічка
І  я  блукаю  з  нею  перед  сном.
Дзюрчить  неподалік  самотня  річка
І  світять  зорі  ясно  над  селом.

Вологою  насичене  повітря,
Туть  Осінь  порядкує  вже  давно.
Вона  у  гості  прилетіла  з  вітром
І  розстелила  жовте  полотно...

Розсипались  по  стежці  оксамити
І  заблищали  сріблом  наче  дощ
Росою  окропив  пахучі  квіти
І  заховався  тихо  десь  під  корч...

Не  чути  вже  сюрчання  за  городом,
Дрімає  у  корі  давно  цвіркун.
Мандрує  осінь,  водить  хороводи,
Дзвенить  мелодія  далеких  струн...

І  я  її  заслухалась  у  нічку,
Що  дарувала  ніжність  і  любов.
Вже  Місяць  запалив  у  небі  свічку,
І  загубився  в  шелесті  дібров...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755083
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 13.10.2017


Ol Udayko

ЩО ТО ЗА ЖІНКА

         [i]  емоції,  інколи  творять  зло,  
           але...    [/i]
[youtube]https://youtu.be/I5Vjsa5dn2c[/youtube]
             
[i][b][color="#470696"]Що  то  за  жінка,  котра    не    кричить,
Коли  на  неї  сонечко  звалилось?!
Така  неждана  і  щаслива  мить,
Немов  удруге  
                       в  світі  народилась.

Що  то  за  жінка?..    Милого  свого
Не  спонукає  інколи  кричати,
Щоб  серед  світу  грішного  сього  
З  нудьгою,  
                       що  насіла,  враз  кінчати?

І  що  за  чоловік?..    Невидиму  красу
По  стійності  не  вміє  цінувати
І  ранішню  незбирану  росу
Лінується  
                         до  скону  цілувати!

Що  то  за  ми,  що  
                         посеред  зими
Не  можемо  тій  даності  радіти,
Що  в  вирі  справ  не  ляжемо  кістьми,
Щоб  жити  вволю  
                         в  радості,  як  діти?

І  хай  весь  світ  іде  у  тар-та-ра-ри  –
Від  правди  нам  нема  куди  подітись!  –
Я  славитиму  той  нестямний  крик,
З  яким  нараз  
                         народжуються  діти.[/color]
[/b]
10.10.2017
[/i]
[youtube]https://youtu.be/D47TuqBKth8[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754723
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 13.10.2017


Leskiv

Про бабцю і пенсію


Осучаснили,  бач,  пенсію  бабусі.
У  валюті  сума...(думати  боюся).
Чула,  бідкалась,  оце,  недавно,  бабця,
Що  цих  грошей  ледве  вистачить  на  капці.
Гарні  капці  -  це,  звичайно,  добре  діло,
Та  старенькій  дуже  м"яса  закортіло.
На  базарі,  звісно,  м"яса  є  багато.
А  ціна  така  кусюча,  що  й  казати!
Мовить  бабця:".Я  поїду  до  Берліну,
Щоб  купити  по  безвізу  там  свинину.
Хоч  в  Європі  визнають  вже  Україну,
А  дешевша  й  у  валюті  в  них  свинина".
І  таки  дісталась  жінка  до  кордону,
Та  зустріла  на  кордоні  перепону:
Німчики  її  до  себе  не  пустили,
Бо  зворотнього  квиточка  не  купила.
Повернулась  паніматка  до  хатинки.
І  без  пенсії  тепер  вже,  й  без  свининки.
Раптом  думка  бідолашну  обпікає:
"А  чи  пустить  без  квитка  Господь  до  раю?"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755058
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 12.10.2017


НАДЕЖДА М.

Спробуй на смак вітер…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LvtylsFmbAk
[/youtube]

Невже  здалося?  Плаче  вітер...
Крильми  до  вікон  припада.
Як  зрозуміти  його  витвір,
Чи  щось  болить?    Чому  журба?

А  дощ  за  вікнами  хлюпоче,
На  склі  осіння  он  сльоза...
А  серце  вітру  вірить  хоче,
Що  промине  і  це  -  гроза.

Осінні  грози  так  лякають,
Ніби,  віщують  знов  про  щось.
Нащо  тепер  все  ж  натякають?
Та  ні,  йому  це  так  здалось..

О  вітре,  вітре,  вільний  птах,
Нащо  зірвав  з  калини  листя?
Чому  ти  плачеш  у  дротах,
Нащо  на  них  ти  поселився?

Злетиш  і  падаєш  униз.
Чи  покидають  тебе  сили?
Ні-ні!  Це  зовсім  не  каприз:
Дощі  зросили  йому  крила.

Ти  ждеш  моєї  допомоги...
Та  чим  тобі  я  пособлю?
Відкинь,  прошу  тебе,  тривоги.
Не  завдавай  мені  жалю.

Ти  зупинись,  спочинь,  подумай:
Твої  забави  так  пусті.
У  мої  вікна  ти  не  стукай:
Поплач,  на  зірванім  листі.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755023
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 12.10.2017


OlgaSydoruk

Дай мне время…

Дай  мне  время  -  и  забуду…
Дай  мне  время  –  и  прощу…
Под    холщовою  рубахой
Я  немного  унесу…
Эта  метка  на  запястье  –  
От  серебряной  струны…
Лоскуточек  яркий  страсти  –
С  поцелуями  стихи…
Только  след  оставлю  в  пашне…
И  словесное  клише…
Укажи  дорогу  счастья
Белой  скатертью  и  мне…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754964
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 12.10.2017


Олена Шабанова

Квартира болю номер сім…

А  ти  ще  віриш,  що  вона  прийде...
Повернеться  до  тебе  знову...
Слова  загублені  в  собі  знайде..
Чекаєш  ти  на  цю  розмову...

Навіщо  любиш  -  сам  не  знаєш...
Лютуєш  в  болю  день  та  ніч...
До  серця  фото  пригортаєш...
І  просиш  тихо  :  "Ти  поклич..."

Слова  у  горлі  -  тихо  плачуть...
Знайомі  й  друзі  -  у  порадах  всі...
Прощальний  погляд  щось,  та  значить...
Чому  ж  те  серце  в  пустоті?

Хай  дурнем  будеш  ти  для  неї...
Тим,  що  чекає  день  та  ніч...
Зірками  встелиш  чорне  небо...
І  знов  шепочеш:  "Ти  поклич"...

Колись  вона  прийде  до  тебе...
На  цю  розмову,  у  ваш  дім...
Лиш  не  картай  так  сильно  себе...
Квартира  болю  номер  сім...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755010
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 12.10.2017


геометрія

ВІД КАРПАТ І ДО ДУНАЮ…

                                                                           Я  сьогодні  рано  встала
                                                                                   помолилась  Богу.
                                                                               Написала  й  заспівала
                                                                                   свою  пісню  нову.
                           Про  свій  край  я  знов  співаю,                Як  пшеницю  засіваю
                                   щоб  далеко  чути:                                            поля  неозорі,
                           від  Карпат  і  до  Дунаю,                                  нехай  родить  наша  нива
                                 й  до  Дніпра-Славути.                                    від  верха  до  долу.
                                                                                 Приберу  свою  я  хату,
                                                                                     зроблю,  як  картину...
                                                                                 Піду  край  свій  захищати,  
                                                                                       може  там  й  загину...
                               Як  загину,  не  загинуть                              Співаючи,  молодиці:
                                   і  пісні,  і  люди,                                                      вишивають  й  шиють,
                               нехай  співи  їхні  линуть                            йдуть  дівчата  до  криниці:
                                     по  країні  всюди.                                              руки  й  личка  миють...
                                                                                 Нехай  хлопці-соколята
                                                                                       теж  пісні  співають,
                                                                                 а  змужнілі  чоловіки
                                                                                       край  наш  захищають...
                               Нехай  діти  в  гарних  школах                Нехай  знає  світ  і  люди,-
                                     знання  здобувають.                                        ми  небезталанні.
                               Всі  живуть  в  щасливій  долі                    хай  пісні  лунають  всюди
                                     і  воєн  не  знають.                                                звечора  і  зрання...
                                                                                 Від  Карпат  і  до  Дунаю,
                                                                                   й  до  Дніпра-Славути:
                                                                                 в  Україні,  в  ріднім  краю:
                                                                                   Правді  й  Миру  бути!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754993
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 12.10.2017


Віталій Назарук

ЧОЛОВІК

Чоловіком  родивсь,  ним  і  будь  до  кінця,
За  життя  маєш  дещо  зробити:
Посадити  садок,  збудувати  свій  дім,
Маєш  сина  собі  народити…

Окрім  цього  в  житті  маєш  честь  берегти,
Ворогів  у  свій  дім  не  пускати.
Коли  треба  за  землю  на  полі  лягти,
Щоб  від  болю  не  сивіла  мати.

Все  зроби  при  житті,  щоб  родина  твоя,
Особливо  батьки  і  онуки…
Прожили  у  раю,  щоб    їх  квітла  земля,
Щоб  не  знали  в  родині  розлуки.

І  щоб  завжди  в  роду  все  вершив  чоловік,
Його  діти  ішли  за  ним  слідом.
Додавав  свою  частку  в  родинний  потік,
Завжди  внуки  пишалися  дідом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754988
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 12.10.2017


OlgaSydoruk

Не смотри мои вещие сны…

Не  смотри  мои  вещие  сны…
Не  проси  разгадать…умоляю…
Не  бросайся  в  объятия  тоски,
Если  грустью  тебя  накрывает…
Не  пиши  в  бесконечность  стихи  –  
Их  ,наверное,  потеряют…
Если  помнишь  ещё    -  расскажи…
Время  есть…Но  вот  сколько  –  не  знаешь…
Мелким  бисером  сеют  дожди
На  ковёр  разноцветный  из  листьев…
На  огонь  и  на  пепел  любви…
И  моей  –  самой  грешной  и  чистой…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754973
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 12.10.2017


Надія Башинська

КАЗАВ НАШ БАТЬКО…

Казав  наш  батько...  
-  Зареве,  зареве  Ревучий!
А  він  мовчить...  А  він  мовчить!  
Біжить  ось  поміж  кручі.

До  моря  синього  несе  
він  свої  тихі  води.
А  він  мовчить...  А  він  мовчить  
у  спеку  й  дні  негоди.

-Чому  мовчиш?  Чому  мовчиш?!  
Ревіти  коли  будеш?
Що  ти  Дніпро.  Що  сила  ти!  
Забув?  Чи  ще  забудеш?..

Не  хочеш  думати  про  те,  
що  досить  вже  терпіти?
Отак  і  ми  всі  мовчимо...  
Чи  ж  не  твої  ми  діти?

Руйнуємо...  Все  продаєм...  
Коли  ж  будемо  дбати?!
Ми  твої  діти,  Україно!  
Чи  може  ти  не  мати?!.

Хто  ж  ми  тоді  насправді  є?  
Хто  ти  для  нас,  Вкраїно?
Коли  в  своїй  державі  ми  
стоїмо  на  колінах?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754951
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 12.10.2017


Richter

Все просто


Чому  у  нас  наступна  кожна  влада
ще  гірша  попередників-кумів?
Тому  що  навкруги  панує  зрада
і  попередні  й  досі  не  в  тюрмі!

11.10.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754946
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 12.10.2017


Richter

Шлях крізь осінь


Входжу  неквапливо  в  пізню  осінь,
вже  тобі  назустріч  йду  крізь  вітер.
Зимні  роси  миють  ноги  босі,
все  лихе  із  пам’яті  я  витер.

Вже  іду  до  тебе  я  крізь  роки,
крізь  туман,  негоду,  буревії…
Дзвонами  лунають  мої  кроки,
юності  лише  замовкли  мрії.

Вже  останнє  листя  опадає
й  хороводить  у  повітрі  чистім.
Я  іду  до  тебе  виднокраєм
як  тоді,  карпатським  падолистом.

І  несе  мене  стрімка  уява
аж  до  Синевиру  водоспадом,
в  думах  знову  дівчина  русява…
Я  іду  крізь  осінь  листопадом.

12.10.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754941
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 12.10.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

У осінь я закохана

Всі  люблять  весну  сонячну  й  квітучу
І  літечка  барвистий  натюрморт,
Хтось  білосніжну  зиму  бачить  хоче,
У  неї  ж  стільки  див  є  і  красот.

А  я  закохана  у  осінь  багрянисту,
Тоді  ж  бо  і  з"явилася  на  світ,
Як  журавлі  летіли  в  небі  чистім,
На  землю  кинувши  прощальний  свій  привіт.

Стара  верба  листочки  в  воду  ронить,
Вони  пливуть,  мов  човники  малі.
Пора  осіння  надиха  на  творчість,
Вірші  народжуються  в  серденьку  моїм.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754929
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 12.10.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Куцохвостий

Сірого  кожушка  має,
Взимку  білого  вдягає,
Вуха  довгі,  куций  хвіст,
Він  утік  від  вовка  в  ліс.

В  корчі  глоду  чи  в  траві
Від  рудої  ще  куми
Сховок  знайде  якнайдалі.
Відгадайте  хто  це?..  (Заєць).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754934
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 12.10.2017


Евгений Познанский

СВЯТОШИНЫ ВОРОТА

Ох,  суровые  ветры  с  Днепра  налетели,
По  окрестным  лесам  скрип  деревьев  да  стон,
Дремлет  братия  вся  по  пещерам  и  кельям,
Спит,  вкушая  короткий  монашеский  сон.

И  такая-то  ночь  эта  вышла  лихая,
Волк  не  всякий  теперь  на  добычу  пойдёт,
Но,    обитель    святую  свою  охраняя,
Как  всегда  брат-привратник  стоит  у  ворот.

Ни  со  зримым  врагом  не  страшится  он  встречи,
Ни  с  бесплотным,    хоть  видели  тут  и  таких,
Черной  рясой  простой  лишь  окутаны  плечи,
Хоть  кольчуга  и  явно  привычней  для  них.

Был  при  постриге  он  наречен  Николаем
Он  охотно  несёт  самый  тягостный  труд,
Но  нередко  былое  его  вспоминая
Братья  князем  его    всё  зовут  и  зовут.

Он  принял  добровольно  монашества  ношу
И  от  титула  князя  легко  он  отвык,
И  приятней  когда,  как  ребенка,  Святошей
Называет  его  добрый  инок  старик*.

Да,  такой  он  и  был.  Мальчик  тихий,  хороший,
Не  любивший  кровавых  охот  да  забав,
Потому-то  его  звали  с  лаской:  Святоша,
Хотя  полное  имя  ему  Святослав.

Княжич  знал:    Святослав  имя  предков  великих**,
Побеждавших    огромные  орды  врагов,
Кто  для  русской  земли  был  надежной  защитой,
О  которых  гремят  песни  всех  гусляров.
 .
И  тогда  он  мечтал,  хоть  и  мягок  был  правом,
Как  однажды  дружину  он  сам  поведёт,
Как  сравняется  с  предком  своим,  Святославом,
Как  прославит  его  за  победы  народ.

Хоть  в  ученье  добился  больших  он  успехов,
И  за  книгой  порою  сидел  до  утра,
Но  пьянил  мальчугана  звон  сладкий  доспехов,
Меч  тяжелый  казался  желанней  пера.  

Но  как  вырос  Святоша,  сам  став  Святославом,
И  воссел  на  уделе  врученном  отцом,
То  увидел,  в  каком  хороводе  кровавом
Заплясала  земля  в  ослепленьи  своём.

Полюбили  свои  со  своими  же  драться,
Где  походы  былые?  Они,  точно  сон,
А  от  половцев,  злобных  степных  сыроедцев
От  Рязани  до  Луцка  плач  горький  да  стон.

И  когда  страшных  бед  переполнена  мера,
Межусобная  брань  всех  бросает  на  всех,
Остаётся  одна  Православная  вера
И  души,  и  народа  последний  доспех.

Озверелых  и  диких  она  примиряет,
Вечных  истин  Христовых  растит  семена,
Не  того  ль  против  церкви  всегда    выступает
В  самых  разных  личинах  один  сатана.

И  понял  юный  князь:  в  правде  Бог,  а  не  в    силе,
Пусть  кто  хочет  берёт  княжий  меч  да  печать,
То,  что  братья  мечём  да  вином  погубили,
То  молитвой  и  словом  он  будет  спасать.

Пусть  его  не  поймут  даже  братья  родные,
Он  простит  все  ошибки  и  споры  родным,
Но  пойдёт  непременно  в  великий  град    Киев,
Но  не  к  князю,  а  прямо  в  пещеры,  к  Святым.

Пусть  соперник  спокойно  владеет  уделом,
Он  теперь  себе  путь  избирает  иной.
Оставалась  казна.  Что  бы  с  нею  мог  сделать,
Князь  обычный,  владыка  суровый  земной?
   
Мог  потратить  на  терем,  роскошный  и  шумный,
Где  коварны  советы  и  буйны  пиры,
Мог  потратить  на  войны,  где  в  битвах  безумных,
Братья  в  братьев  вонзают  свои  топоры.

Но  в  пещеры  идя,  чтобы  там  подвязаться,
На  обитель  Святоша  казну  отдает,
И    тогда  на  внесенные  князем  богатства
Началось  возведение  главных    ворот.

Славно  зодчие  камни  уже  положили,
Над  воротами  ж  сверху  Святой  божий  храм.
Путь  закроют  ворота    любой  темной  силе,
Будет  вход  для  друзей  и  препона  врагам.

И  пусть  буря  и  ночь  но  при  этих  воротах
Он  служение  с  радостью  чистой  несет.
О  душе  и  о  ближних  теперь  лишь  забота,
Он  создатель  и  страж  монастырских  ворот.

Тех  ворот,  что  для  доброго  –  к  вере  дорога,
От  врага  ж  для  обители  лучший  заслон;
Он  откроет  любому,  кто  верует  в  Бога,
Кто  страдает  телесно,  кто  мира  лишён.

И  пускай  вся  земля  темнотою  объята,
Пусть  грозит  нам  орда,  всюду  царствует  ложь,
Но  в  пещерах  Святых  тебя  примут,  как  брата,
Здесь  ты  самую  лучшую  помощь  найдёшь.

Здесь  молитвы  святых  снимут  грусть  и  заботы,
А  от  хворей  телесных  целитель  даст  трав…
Но  врагу  не  прорваться  сквозь  эти  ворота,
Брат  Святоша  на  страже,    всё  ж  он  Святослав!
Святой  Преподобный  Николай  Святоша  -  один  из  правнуков  Ярослава  Мудрого.  Родился  около  1080  г.  Княжил  в  Луцке.  Ещё  молодым  человеком  постригся  в  монахи,  став  иноком    в  Киево-печерского  монастыря.  В  монастыре  среди  прочих  послушаний    был  и  привратником  при  воротах  обители.  Возведение  главных  ворот  с  надвратной  церковью  во  имя  Пресвятой  Троицы  было  осуществлено  на  средства,  пожертвованные  самим  Святошей.  Выступал  как  миротворец,  содействовавший  прекращению  княжеских  междоусобиц.  Скончался  14  октября  1143  года.  Канонизирован  Православной  церковью.  Кроме  14  октября  днём  памяти  его  является,  также  и  сегодняшний  день,  11  октября,  когда  празднуется  Собор  всех  преподобных  Киево-печерских  отцов,  в  ближних  пещерах  почивающих.
**Имя  Святослав  носил  не  только  отец  Святого  Владимира  великий  полководец  Святослав,  но  и  родной  дед  Святоши,  один  из  сыновей  Ярослава  Мудрого,  первый  из  древнерусских  князей  победивший  половцев.  В  честь  него  мальчик,  скорее  всего,  и  был  назван.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754849
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 11.10.2017


MERSEDES

Дорога в осінь…

Веде  дорога  у  чарівну  осінь,
Туди  де  небо  пригортає  землю.
Де  омивають  трави  дрібні  роси,
Де  падають  листочки  наче  перли...

У  тихому  мовчанні  ліс  і  поле.
Лиш  вітер  дограє  мелодій  звуки.
А  під  ногами  рижувате  море,
Яке  щоразу  підіймають  руки.

Красується  в  сережках  горобина
І  майорять  довкола  хризантеми.
В  намисті  чепурна  стоїть  калина,
Пішли  за  обрій  спати  всі  проблеми.

Левади  вже  засніжені  туманом
І  тихо  так,  лиш  чути  колискову.
Зима  примчиться  в  санях  так  нежданно
Сніжинки  в  танці  закружляють  знову...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754822
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 11.10.2017


Віталій Назарук

СПРАВА НЕ ПРОСТА

Краще  померти,  ніж  іти  просити,
Проте  в  житті  є  правило  одне:
Якщо  потрібно  дітям  твоїм  жити,
То  доля  із  сумою  поведе.

Старайтеся  копійку  заробити,
Бо  тільки  праця  нам  дає  життя.
І  будете,    і  Ви,  і  діти  жити,
І  будуть  колоситися  жита.

Навчайте  працювати  всю  родину,
Побачите,  як  колос  вироста…
І  бережіть  святе  ім’я  –  людина,
Бо  нею  стати  -  справа  не  проста.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754797
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 11.10.2017


Світлана Моренець

ДОНІ

В  заду́мі,  гортаю  сімейні  світлини
і  телепортуюсь  в  далекі  роки...
Ось  фото  –  найперше  –  моєї  дитини.
–  Привіт,  янголятко!  –  торкаюсь  руки,

а  там  –  світлий  Боже!  –  ті  пальчики  милі,
немов  у  Дюймовочки-крихти,  –  малі...
І  ніжість  щемливі  накочує  хвилі,
підхоплена  ними,  пливу,  як  в  імлі,

крізь  ночі  безсонні,  повз  пам'ятні  віхи:
ось  –  зубчик  найперший,  а  тут  –  перший  крок,
від  першого  слова  так  мліли  від  втіхи,
що  радість,  напевне,  сягала  зірок.

Згубилася  лялька  –  і  слізок  озерце,
обдерла  колінця  –  і  знов  полились
струмочком  окропу  на  мамине  серце...
Чи  буде  спокійним  воно,  хоч  колись?

Траплялися,  зрідка,  непослух,  пручання
і  таткова  кара  –  заслання  в  куток.
Та  це  вже  –  садочок  і  в  школі  навчання,
де  кожен  із  нас  свій  проходив  урок.

Росла  наша  доня,  а  з  нею  –  тривоги,
вже  час  самостійні  шукати  путі.
Рішуче  долола  затори  й  пороги,
тож  місце  достойне  знайшла  у  житті.

Ти  болі  й  хвороби  уміло  гамуєш.
З  жіночою  чуйністю  і  співчуттям,
поранені  душі  батькі́вські  лікуєш,
рятуючи  діточкам  їхнім  життя...

Кровиночко  рідна,  ти  нам  –  нагорода,
безцінний  прекрасний  дарунок  Небес.
Як  гілка  старого  козацького  роду,
ти  вистоїш  всюди  і  з  нами,..  і  без.

А  дехто  не  хоче  дітей.  І  без  риску
й  мороки  шукає  розваги  в  житті.
З  тобою  ж,  я  взнала  любов  материнську,
а  це  –  найсвятіше  з  людських  почуттів.

Що  просять  батьки  для  єдиної  доні?
Здоров'я,  кохання,  життя  без  проблем.
І  дякують  Богу  за  щастя  в  долоні,
аби  не  втекло  в  небеса  журавлем.

Ти  –  мама  і  жінка,  і  доня.  Людина.
Всі  люблять  тебе  не  лише  в  ювілей,
бо  грієш  теплом  своїм  щедро  щоднини.
Будь  Примою,  доню,  у  кожній  з  ролей!

                                 11.10.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754794
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 11.10.2017


Віталій Назарук

МІЙ ІДЕАЛ

Твоя  рука  в  моїй  руці  така  маленька  і  гаряча,
І  темна  цятка  на  щоці  -  Богом  відмічена  неначе.
Твоє  волосся  -  стиглий  льон,  а  очі  сині,  як  волошки.
Мені  здається  наче  сон,  як  вранці  каву  п’єш  потрошки...

Твій  голос  вторить  солов’я,  твоя  усмішка,  наче  ласка,
Ти  з  усіма  завжди  своя,  ніколи  ти  не  носиш  маски.
Стан  смерековий  ледь  роздавсь,  та  це  нічого,  так  буває…
Лиш  хто  у  тебе  закохавсь,  зовсім  цього  не  помічає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754786
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 11.10.2017


геометрія

СИРОТИНСЬКЕ…

                                                               Прийшла  осінь  гарна,  славна,-
                                                                     до  нас  на  гостину.
                                                               Пригорнула,  приласкала
                                                                   малу  сиротину...
                       Батько  й  мати  сиротини                    З"їло  ягоди  калини,
                                 лежать  у  могилі...                                вмилося  сльозами.
                       Зголодніле  рве  калину,                      Важко  жити  сиротині
                                 витира  сльозину...                                без  тата  і  мами...
                                                                     До  калини  пригорнулось,
                                                                         листями  укрилось.
                                                                     І  заснуло  у  калині,
                                                                           ніби  у  хатині...
                           Місяць  світить  для  калини,          Що  сталося  із  батьками,
                                   для  сироти  сяє...                                      померли,  чи  вбиті?..
                           Як  зігріти  сиротину                                Чому  люди  поміж  нами,-
                                   і  місяць  не  знає...                                слізьми  діти  вмиті?..
                                                                       Ранком  сонечко  зігріє
                                                                             малу  сиротину...
                                                                       Вітерець  злека  обвіє
                                                                             й  калину-хатину...
                             Стиглі  ягоди  калини                            Чи  вони  вже  безсердечні,
                                   голод  угамують...                                    чи  горя  не  знають?..
                             Чому  ж  люди  сиротини,-                Що  дитя  до  свого  серця,
                                   не  бачать,  не  чують...                        та  й  не  пригортають...
                                                                         Очерствіли  у  них  душі,
                                                                               у  грудях  не  мліє?..
                                                                         Чи  потрібні  лише  гроші,
                                                                               а  в  душах  пісніє?..
                               Що  ж  сталося,  люди,  з  нами,            Щедра,  щира  осінь  мила,-
                                           не  можна  черствіти...                            ощасли  дитину...
                                 Сиротинства  поміж  нами,-                  Дай  здоров"я  їй  і  силу
                                             не  повинно  бути!..                                  і  нову  родину!..
                                                                           Їй  потрібна  і  калина,
                                                                               і  сім"я,  і  хата...
                                                                           Щоб  росла  кожна  дитина
                                                                               на  добро  багата!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754685
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 11.10.2017


Наташа Марос

МОЛЬФАРКА…

Повертайся  у  місячну  ніч  восени,
Коли  сяйво  зірок  затуманює  розум.
Позолотою  жовтня  хоч  раз  ризикни  -
Я  й  сама  все  частіше  схиляюсь  до  прози...

Перепишемо  разом  всі  ноти  й  слова,
Я...  мольфаркою  стану  і,  може,  позичиш
Мого  серця  вогонь  та,  допоки  жива,
Ти  ще  зможеш,  ти  зможеш,  ти  зможеш  пожити...

Я  не  хочу  втрачати,  не  хочу,  не  хо...
Поскладаємо  разом  чи  пазли,  чи  соти
І  закинем  подалі    амбітні  ІМХО...
Я  -  мольфарка  твоя...  без  боргів  і  відсотків...

                 -                  -                    -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754684
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017


Віталій Назарук

ВИСТОЄМО

Якби  ще  трішки,  війни  хай  пройдуть,
Ще  б  крапельку  -  сльозинку  не  солону…
Щоб  все  прозоро  -  зникла  каламуть,
Ішли  на  прощу  і  несли  ікони.

Щоб  так  по  Україні  на  віки,
Молились  у  церквах  під  мирні  дзвони.
Щоб  у  жінок  були  чоловіки
І  щоб  державні  на  замку  кордони.

Напевно  грішні  ми,  хоч  з  нами  Бог,
Чомусь  не  вистачає  того  –  трішки…
Настане  час,  ми  повернемо  борг,
До  храму  будемо  ходити    пішки.

Щоб  мир  настав,  бо  саме  в  ньому  суть
І  зародили  ниви    урожаєм…
Родилась  пісня  і  пропала  лють
І  засіяло  сонце  понад  краєм!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754676
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017


Віталій Назарук

ОСІННЬО-ЗИМОВИЙ НАТЮРМОРТ

Налетіли  дощі…
Позмивали  клини  журавлині.
Небеса  у  плащі…
В  глибині  видно  клаптики  сині.

Листя  жовте  летить,
Вітер  гонить  його  над  землею.
І  здається  ще  мить,
І  зима  заблищить  під  зорею.

Довгі  ночі  прийшли…
Скоро  вдарять  грудневі  морози.
Полетить  із  гори
Білий  пух,  а  не  осені    сльози.

Замете  все  кругом,
Всі  недоліки  осені  скриє…
І  мороз  батогом
Річку  льодом  прозорим  накриє.

Золота  пелена
Стане  враз  навкруги  біла-біла.
І  землі  сивина
Нагадає    про  сивість  у  діда.

Прийде  вечір  Святий,
Морозець  пустить  з  даху  бурульку,
А  дідусь  мовчазний
Черешневу  смоктатиме  люльку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754655
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017


Миколай Волиняк

Не все ще випито вино

Моя  надія  і  омана,
Світанок  мій  і  мій  зеніт.
Ти  цілий  світ  моя  кохана,
Глибин  таємних  малахіт.

І  що  з  того,  що  плинуть  роки,
Що  осінь  кинула  руно.
В  застіллі  нашої  толоки,
Не  все  ще  випито  вино.

Моя  ти  доленько  бажана,
Солодкий  мій  і  терпкий  плід.
Краса  душевно  -  незрівнянна,
Життя  мойого  моноліт.

                         Приспів:
Осінь  роки  обмила  дощами,
В  злоті...  вбрала  вербу  молоду.
Шепче  вітер  на  вушко  віршами,
Ніжить  душу  обом  у  саду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754653
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017


Петро Кожум'яка (Ян Укович)

Бажаю всім

Бажаю  всім  дві  речі:
Натхнення  і  кохання!
Та,  перша  -  щоб  до  ночі,
А  друга  -  аж  до  рання!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754614
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017


Чайківчанка

Я П'Ю КРАСУ ІЗ НЕБЕСНОЇ ЧАШІ

   Я  П'Ю  КРАСУ  ІЗ  НЕБЕСНОЇ  ЧАШІ

Моя  тополе  вербо  у  зеленолистім  храмі!...
із  далеких  країв  лелекою  лечу    до  вас,
мої  сестриці  милосердні!  -у  сизім  тумані-
 із  небесної  чаші  п'ю  красу  -  миттєвий  час.
 
Ви  ,у  мовчанні  споглядаєте  на  білий  світ...
миром  освячуєте  райську  пташку  єлеєм,
тримаєте  на  плечах  небо  вже  стільки  літ-
і  в  просторах  розганяєте  хмари  лілеям.

Відлунюють  паскальні  дзвони  дзвіниць...
дух  входить  у  крони  серце  б'ється  від  щастя,
О,  моя  сило  наснаго!-  із    чистих  криниць...
лісова  святине!-ти,  віддаєш  мені  земні  ласки.

Я  ,  слухаю  акафіст  білокрилих  ангелів  піснеспів...
у  поетичній  святині  молюсь  здіймаю  свої  долоні,
О  ,Блаженна  Музо!-  насолодо  душі  із  зоряних  світів,
 І  під  престолом  бачу  світло    Золоту  Осінь  на  іконі.
         М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754612
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017


Миколай Волиняк

Іскра Небесної Сотні

Щонеділі,  вже  три  роки,  
як  ви  у  нірвані.
Та  не  згасне  вона,  доки
   ми  тут...  на  Майдані.

В  дощ  і  спеку,  зимню  стужу,
 в  будь-яку  погоду.
Будим  безтолоч  байдужу,
 бережем  свободу.

Під  покровом  злої  зради,
за  ваші  могили.
Бережемо  іскру  правди,  
що  ви  запалили.

Хочуть  вкрасти  змії  злії,
хочуть  одурити.
Доки  ж  хлопці  ми  живії...
 її  не  згасити.

Звіра  з  хати  проженемо,
Підросли  онуки...
Вже  на  сході  чутно  згуки,
Тож  лад  наведемо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754563
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017


Елена Марс

О, як же гріють ті слова жіночу душу

О,  як  же  гріють  ті  слова  жіночу  душу,
Якими  пестиш,  так  закохано,  її...
Я  розквітаю,  ніби  та  червона  ружа,  
Бо  ти  -  як  музика  у  серденьку  моїм...

Немов  жаданий  вітерець,  що  так  голубить...
Неначе  сонячне  проміння  навесні...
Яке  то  щастя,  що  в  душі  моїй  так  любо,
Що  дні  осінні  не  похмурі,  а  ясні...

Лечу  назустріч,  ніби  пісня  солов*їна...
Моя  душа  до  тебе  рветься,  в  твій  полон...
Пливу  до  тебе,  ніби  хвиля  білопінна,
Щоб  бути  поруч,  в  твій  осінній  диво-сон...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754554
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017


Крилата

ПАВУК ТОНКОНІЖКА

На  віконці  біля  ліжка
Поселився  павучок.
Зву  його  я  –  Тонконіжка,  
Хоч  малий  –  трудівничок!
Виплітає  павутинки,
Їх  мережити  –  мастак.
І  течуть  у  нього    слинки.
Муху  бачить  в  них.  О,  так!
Ти,  павуче  Тонконіжко,
Поживи  тут,  на  вікні  –  
Хочеш  –    довго,  хочеш  –    трішки.
Я  не  скривджу  тебе,  ні!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754552
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017


Крилата

ЙДЕ ЖОВТЕНЬ

Дивлюсь,  берізка  за  вікном
Ще  та  –  в  сокуживильнім    діва.
Хоч  Жовтень  вправно  рукавом
Уже  направо  і  наліво
Вихлюпує  (й  не  без  снаги!)
Даровані    (для  праці!)  фарби.
Не  зачіпає  береги
Річок,  озер;  зелені  скарби
Долин  іще  не  гне,  не  мне,  
Не  вимальовує  у  жовте.
Та  їх  загальне    не  мине,  
І  їм  відкриє  силу  Жовтень.
Ітимуть  затяжні  дощі.
Надіятись  на  інше  –  всує.
В  корі  дерев  заснуть  хрущі.
В  повітрі  листя  завальсує.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754533
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017


геометрія

КОХАНОМУ…

                               Я  думаю  про  тебе,мій  коханий,
                               ну  як  же  таке  трапилось,  скажи,
                               моя  душа  да  тебе  завжди  лине,
                               а  ти  ніби  прощався  назавжди!..

                               Я  погляд  твій  постійно  відчуваю,
                               і  голос  твій  завмер  ,ніби  на  мить,
                               усе,  що  тоді  трапилося  з  нами,
                               невже  це  колись  можна  загубить?..

                                 А  вітер  знов  гойдає  гілля  клена,
                                 і  листя  щось  про  тебе  шелестить,
                                 а  губи  твої  тягнуться  до  мене,
                                 і  хочеться  і  плакать,  і  любить...

                                 Ну  не  картай  себе,  тебе  благаю,
                                 бо  серце  і  душа  моя  болить,
                                 і  як  і  я,  ти  мучишся,  я  знаю,
                                 чи  зможу  я  без  тебе  тепер  жить?..

                                 А  ти  хіба  зможеш  без  мене?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754526
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017


MERSEDES

Мої літа - моє життя…

Мої  літа  -  то  є  моє  багатство,
Гойднулося  на  сонячній  струні.
Поезія  і  Муза  щире  братство,
Яке  наснаги  додає  мені...

Життя  мене  ніколи  не  щадило,
Та  я  не  ображаюсь  на  життя.
Топтала  стежку  я  ногами  сміло,
Лиш  вгору,  вниз  -  не  має  вороття.

Цвіло  кохання  яблуневим  цвітом
І  зігрівало  щедрістю  й  теплом.
Несло  в  поля  де  маки  пахнуть  літом,
В  душі  моїй  завжди  було  добро.

Моя  сім'я  -  то  є  моя  опора,
Я  нею  дорожу  понадусе.
Заради  них  перевернула  б  гори
І  віддала  б  заради  них  усе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754505
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017


Наташа Марос

ПОЛОВИНА…

Я  забуваю  твої  очі,
А    серце  каже:  ще  зажди...
І  не  приходять  вже  щоночі
Оті  сніги,  твої  сліди...
Я  переходжу  від  розлуки
До  раю-щему  восени
І  забуваю  твої  руки  -
Такі  далекі  вже  вони...
Отак  візьму  -  і  все  покину
З  торішнім  листям,  де  трава,
Та  відчуваю:  половина
Твоя  в  мені...  іще  жива...

         -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754476
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 47

Не  спешите,  девки,  в  город,
Там  беда  сплошная,  голод!
Тут  -  лучок,  картофель,  редька
Все  нам  с  дач  притащит  Петька!
*
Под  подолом  пистолетик
Привязала  мама  Свете.
Мол,  стреляй,  кто    будет  лезть,
Береги  девичью  честь!!!
*
Грудь,  я  знаю,  маловата,
Подложу  ка  я  арбуз.
Реагируйте,  ребята,
Может  кто  войдет  во  вкус!
*
Поллитровка  нам  понятней
После  ней  в  любви  приятней.
Не  поймешь  -  то  кайф  от  водки
Или  правда  от  молодки!
*
Как  же  я  сопротивлялась!
Их  двенадцать,  я  -  одна!
Одному  лишь  не  поддалась,
Нас  застукала  жена!
*
Не  смешите  меня,  бабы.
Ни  при  чем  здесь  те  ухабы,
Ни  при  чем  подводы  тряска,
То  все  выпита  закваска!
*
Разговор  не  состоялся
Васька,  гад,  обеим  клялся.
Обе  встали,  дуры  в  блуде.
Как  делить-то  Ваську  будем?
*
Ничего  не  буду  делать,
От  работ  полно  проблем.
Наберу  в  карманы  мела,
Распишу  заборы  всем!
*
Сделала  я  татуаж
Лег  он  мне  на  попу  аж..
А  теперь  штаны  снимаю,
Коль  похвастаться  желаю.
*
На  диване  не  валяюсь
Ты,  Серега,  не  смеши!
Я  стихами  вдохновляюсь,
Хочешь  -  рядом  сядь,  пиши"!
*
Мне  сегодня  заявляли,
Как  смешны  мои  сандали.
Ну  и  что  в  них  не  по  моде?
Им  лет  двадцать  скоро  вроде.
*
Мой  дружок  из  МЧС
За  котом  на  дуб  залез!
Мы  его  с  подругой  Галей
С  того  дуба  еле  сняли!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754472
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Смуга чорна, смуга біла

Смуга  чорна,  смуга  біла,
Все  чергуються  вони,
Доля  так  вже  захотіла,
Щоби  дні  такі  були:

Сонячні,  веселі,  світлі
І  журливі  та  сумні,
То  трояндами  розквітлі,
То  прибиті  до  землі

Вітром,  градом  та  сльотою,
Що  в  житті  часто  бува,
І  солоною  сльозою
В  серці  запечуть  у  вас.

Радості  знов  сонце  зійде,
Смутку  висушить  росу,
Віру  та  любов  й  надію
Дні  прийдешні  принесуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754454
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017


Миколай Волиняк

До дня народження І Піддубного

Міцний,  як  дуб,  як  скеля  богатир,  
Славетний  син  величного  народу.
Герой,  Руси  -  України  кумир,    
Прославив  дух  козацький  і  породу.

Народу  вічного  фундаменту  бетон,
Той,  що  бика  убити  був  спроможний.
Ніс  славу  нашу  світом,  як  мусон,
В  слідах  залишив  згук  непереможний.

Чесноти  всі,  порядність  і  мораль,
Черпав  Іван  із  древньої  основи.
Роса  ранкова  наша  і  грааль...
Батьків  не  зрадив  жодні  настанови.

Він  нашу  честь  підняв  на  пантеон,
Лишив  імя  у  пам’яті  народній.
Всіх  чемпіонів  був  він  чемпіон,
Бо  не  програв  у  битві  своїй  жодній.

Козацький  внук,  спортсменів    ідеал,
Котрий  воли  утримував  мізинцем.
Борець  величний  той,  що  правив  бал,
Лишивсь  назавжди  в  світі  українцем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754417
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 09.10.2017


laura1

Хоч шукай, а хоч ні, все даремно!

Ну  чому  мені  снишся  ти  й  досі?
Мов  примара,  приходиш  у  сни.
То  йдемо  ми  в  засмучену  осінь,
То  приходять  від  тебе  листи.

А  то  знов  летимо  ми  у  часі,
В  нашу  юність,  в  бузкові  сади.
Як  колись,  знов  кружляємо  в  вальсі,
Мов  не  зникли  крилаті  роки́.

Що  порушує,  друже,  твій  спокій?
Чому  сумно  безсмертній  душі?
Що  шукаєш  ти  в  світі  широкім?
І  чого  ти  не  можеш  знайти?

Може  зимно  тобі  й  одиноко
На  примхливому  святі  життя?
Ну  а  може  згадав  ненароком,
Як  пішов  ти  з  мого  майбуття.

Ну  чому  ж  мені  снишся  ти  й  досі?
І  чому  все  приходиш  у  сни?
Адже,  навіть  іде  від  нас  осінь,
Адже  різні  у  нас  береги́.

Хоч  шукай,  а  хоч  ні,  все  даремно!
Вибір  зроблено  дуже  давно.
Невблаганна  є  доля,  напевно,
І  змінити  її  не  дано.

08.10.  2017                          Л.  Маковей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754391
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 09.10.2017


Світла (Імашева Світлана)

Київ. Осінній етюд.

                                                                                     ******

                                                           Київ.  Ранок.  Сльота  осіння.
                                                           У  вуалі  дощів  -  Дніпро.
                                                           Зойки  потягів  -  голосіння
                                                           Понад  міст  -  із  пащек  метро.

                                                           Жінка  в  потязі  -  заспівала,
                                                           Простувала  крізь  натовп  -  повз...
                                                         "Чорнобривці"  оті  гучали  
                                                           Відчайдушним  сигналом  SOS.

                                                           Батько  Київ.  Сльота  осіння.
                                                           Стугонить  21-й  вік.
                                                           Із  непам'яті  -  воскресіння:
                                                           То  давно  було  -  не  торік...

                                                           Десь  із  юності  спогад  стисне
                                                           І  спливе,  як  перлистий  дощ:
                                                           Золотава  імла  над  містом,
                                                           Велелюдних  гучання  площ...

                                                           Та  осіння  каштанів  казка,
                                                           Той  Шевченків  стрімкий  бульвар,
                                                           Гладіолусів  горда  ласка,
                                                           Барв  і  запахів  карнавал...

                                                           І  Дніпро  тятивою  ляже,
                                                           Буйногривисто-молодий:
                                                           Пектораль  золотавих  пляжів  -  
                                                           У  лещатах  мостів  стальних...

                                                           Віідбурунилось,  відсіяло,
                                                           Разом  з  юністю  відійшло...
                                                           Жінка  в  потязі  все  співала  -  
                                                           Місто  в  сіру  імлу  пливло...
                                                           


                                         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754392
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 09.10.2017


Надія Башинська

НЕ ВІДПУСКАЙ МЕНЕ… КОХАНИЙ!

Не  відпускай  мене,  прошу...  коханий!
З  тобою  світло  й  сонячно  мені.
Я  поцілунками  загою  рани.
Без  тебе  полином  гірчать  і  ясні  дні.

Поїхав  знов...  бо  друзі  там.  Бо  треба.
Без  тебе  їм  не  обійтись  ніяк.
Дозволь  з  тобою  бути.  Я  благаю.
Для  тебе  зіркою  засяю  в  небесах.

Щоночі  можеш  мною  милуватись.
Поглянь,  на  тебе  пильно  я  дивлюсь.
І  квіткою  розквітну  десь  у  травах.
З  тобою,  знаєш  сам...  нічого  не  боюсь!

Кохаєш  ти  мене,  кохаєш...  Знаю.
Для  тебе  сонцем  ясним  я  зійду.
Ранесенько  у  росах  там  засяю.
Теплом  зігрію  тебе  й  ніжно  обійму.

У  зорях  я,  у  квітах  я...  у  сонці.
З  любові  маєм  ми  міцну  броню.
Ти  -  світ  ясний,  що  у  моїм  віконці.
І  я  з  тобою  Україну  бороню!







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754380
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017


геометрія

Я НЕ ПОКИНУТА ТОБОЮ…

                               Безмежний  світ...І  нас  з  тобою
                               несла  любові  течія...
                               Та  розлучили  нас  з  тобою,
                               де  ти  тепер  не  знаю  я.

                               Робота,дім,  сім"я,  тривоги,
                               будні  і  свята,  суєта.
                               Важкі  вже  пройдені  дороги,
                               як  ти  живеш  не  знаю  я.

                               Різні  у  нас  з  тобою  долі,
                               довгі  змережені  стежки...
                               Спогади  юності    любові
                               зі  мною  житимуть  завжди...
                             
                               У  мріях  ти  завжди  зі  мною,
                               навік  одна  любов  моя...
                               Ми  не  зустрінемось  з  тобою,-
                               така  життєва  течія.

                               Минали  дні,  минали  ночі,
                               минає  все  без  вороття,
                               все  пам"ятають  серце  й  очі,
                               любов  же  вічна,  як  життя...

                               Роки  спливли,  як  за  водою,
                               ой  ви,  літа,  наші  літа...
                               Я  не  покинута  тобою,
                               бо  я  твоєю  й  не  була!..  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754352
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017


Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)

Ти не пускай мене до серця…



Ти  не  пускай  мене  до  серця,  не  пускай,
І  не  турбуй  ти  вогнища  палітру!
І  не  давай  свободи,  не  давай!
Бо  жагучіше  ж  полум'я  від  вітру!

Не  дай  поринути  в  твоїх  очах...
Не  дай  в  цій  синяві  палкій  згубитись.
До  тебе  йду  по  сонячних  ключах
І  вже  ніяк  не  можу  зупинитись.

Храни  тебе,  Господь,  від  зла  й  вогню.
Тебе  до  щему  так  давно  чекаю..
В  очах  цвіте  барвінком  «я  люблю»
А  серце  шепче  стиха:  «я...кохаю...»

Ти  не  пускай  мене  до  серця,  не  пускай!
А  серце  шепче  стиха:  «я...кохаю...»

©Тетяна  Прозорова

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754335
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017


Ніна-Марія

Сховалось літо в небокрай…

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQwIts0briTwthj0oalnNUVU-_iaglF-ZCLw1a3Wn-oJa8VjmX3WA[/img]

[i][color="#f09f09"][color="#69150a"]Сховалось  літо  в  небокрай,
Сказавши  тихо  нам  "прощай".
А  тут  вже  й  осінь  на  порозі,
Така  звабливо  рудокоса.

Їй  личить  сукня  золотиста.
На  шиї  ще  й  разок  намиста.
Із  грон  червоних  горобини.
Декор  міняє  свій  щоднини.

Гаптує  килим  кольоровий.
Встеляє  парки  ним  й  діброви.
Милує  око  ця  краса.
Готує  осінь    чудеса.

А  ще  дбайлива  господиня.
Усе  для  дому,  для  родини.
Щоб  усього  було  в  достатку:
І  хліб  й  до  хліба  в  кожну  хатку[/color].[/color][/i]

[img][/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754350
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017


Шостацька Людмила

БУКВА "МАНЬКА"

                                                                         Бабця  внука  вчить  абетку.
                                                                         В  лоб  –  горохом,  так  у  Петьку.
                                                                         Б’ється,  бідна,  з  «А»  до  «Я»,
                                                                         Голос  вже,  мов  в  солов’я.
                                                                         -  А-а-а,  бе,  ве,  т.д,  т.п.
                                                         Бачить  Петрик:  щось    –    не  те!
                                                                         Як  його  втомила  нянька!
                                                                         -  Бабо,  що  то  –  буква  «Манька»?
                                                                         Кажеш:    Я  та  й  я!  То  –  ти?
                                                                         -  Чуєш,  Петьку,  не  плети!
                                                                         Хлопець  знову  за  своє:
                                                                         «Буква  «Манька»  справді  є?»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754338
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017


Петро Кожум'яка (Ян Укович)

Доні

Сивини  побілили  мої  скроні,
А  зморшки  нагадають  про  роки
Я  пізнаю  себе  у  своїй  доні  -
Колись  мої  —  тепер  її  думки

Мої  колись  —  тепер  її  питання,
Мої  надії  —  всі  тепер  її
Про  цілі,  про  життя  і  про  кохання
Лише  роки  як  і  були  мої

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754289
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017


Петро Кожум'яка (Ян Укович)

За правду

Ее  кукушкою  назвать  —  обидеть!
И  кобру,  коброй  —  тот  же  результат.
Она  считает  то,  что  она  лыбидь  -
Не  важно,  что  на  самом  деле,  брат!

А  прости-тутку  -  прости-туткой,  голубого  -…
И  б*лядью  назовите  б*лядь…
Гаранта  нашего  -    зовите  тем  же  словом  -
Зело  Гаранта  так  вот  величать!

«Реальность  —  сон.  Фантазии  —  не  бредни».
Какая  совесть  —  то  за  то  и  честь!
Лишь  за  предательство  евреи  платят  деньги,
А  жизнь  за  правду  дарит  боль  и  крест...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754286
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017


OlgaSydoruk

Смотри в глаза…

Смотри  в  глаза…
Согрей  душой…  
Спаси  меня  -
Осенним  днём...
Скажи  слова  –
«Остыл  к  другой!»…
Оставь  её!..
Ты  только  мой…
Забудь  навек!..
И  навсегда…
Лишь  я  одна  -
Твоя  судьба…
Смотри  в  глаза…
Согрей  душой…
Иди  со  мной...
Одной  тропой…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754284
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017


Леся Утриско

Мамині мальви.

Посіяв  хтось  мальви  під  нашим  вікном,
Червоні  та  чорні-  реальність  чи  сон?
В  них  сльози  та  біль,  любов  та  розлука,
В  них  сина  життя,  в  них  мамина  мука.  

Їх  місяць  леліяв,  їх  дощ  поливав,  
Їх  зорі  манили  та  й  вітер  гойдав,
Їх  рідная  ненька  сльозами  росила,
Вернути  синочка,  до  Бога  молила.  

Життя  не  прожите-   обірвана  стежка,
В  душі,  Боже,  біль-  на  грудях  мережка,  
Що  мати  ночами,  колишучи  сина,
Йому  гафтувала-   прикрила  могила.  

Ой  любий  синочку!-   Обпалені  крила,
У  мальвах  цвіте  юнача  могила,  
У  мальвах  синочку-  і  сльози,  і  біль,
Та  вічна  розлука  посіяла  сіль.  

Гірку  та  болючу-   роз'ятрена  рана:  
У  мальвах  цвіте  любов'ю  Осанна.
О  любий  синочку-  на  грудях  мережка,
До  Бога-  у  рай,  лягла  твоя  стежка.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754281
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017


Шостацька Людмила

КРИТИК

                                                                               Справді    так    краще,    як    каже    той    критик?
                                                                               Може  так  бути,  та  –  те,  не  моє,
                                                                               Я    у    руках    його  –  крихітний    гвинтик,
                                                               Справді,  воно  так  і  є,  так  і  є…
                                                                               Думає    так,    крізь    свої    окуляри,
                                                               Я    йому    –    хтось    лиш,  нездара,  маля.
                                                                               Може    його    так    гласять    циркуляри,
                                                                               Може    він    бачить    лиш    те,  що    здаля?
                                                                               Ріже    усе    без    жалю  і    без    сорому,
                                                                               Б’є    об    асфальт    кришталеві    слова,
                                                               Бачу    з    якою    це    робить    оскомою,
                                                               Думаю:    “Де  ж  це    моя    булава?
                                                               Я    ж    своїм    дітям    не    ворог,  а    мати
                                                                               І    боронитиму    їх    до  кінця,
                                                                               Мають    моє    щирі    люди    читати,
                                                                               В    славу    Господню,  во    ім’я    Творця!”


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754199
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017


Виктория - Р

Ах, ты юность-час веселья!

[b]
[i][color="#ff00cc"]Утром  солнышко  проснулось,
Улыбнулось  мне  в  ответ!
Где  же  ты  шальная  юность?...
Где  же  ты  хмельной  рассвет?...

Я  шагаю  по  тропинке,
И  любуюсь  всем  вокруг.
Рву  ромашки  по  старинке,
Для  себя,  и  для  подруг!

Ах,  ты  юность  -  час  веселья!
Ты  в  душе  навек  моей...
Ах,  какое  было  время,
Не  забыть  прошедших  дней...
07  10  2017  г  
Виктория  Р  [/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754200
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017


Миколай Волиняк

Сум

Щодня…  платимо…  нову  ціну,
Сплять  у  спокої  Влада  і  зРада.
Жоден  з  них  не  пішов  на  війну,  
Не  побачите  там  супостата.

В  пеклі  тішиться  звір  Люцифер,
Його  внук  на  Коні…  заправляє.
Міль,  що  вилізла  знову  з  шпалер,
Дух  козацький  в  пітьмі  оскверняє.

Там,  на  сході,  нема  їх  синів,
І    не  видно  в  окопах  мажора.
Не  було  їх,  як  Степ  стугонів,
Розділяла  портфелики  свора.

Впав  Майдан,  триколори  в    Криму,
Спакували  нас  дзяблики…  в  схиму.
Вознесли…    на  Печери…  чуму,
Україна  на  стрьомі  інтиму.

Славу  нашу  в  хрестах  розп’яли,
На  могилах  церкви  змурували.
Гідність  самі…  за  пай  продали,
В  синаг.гах  кайдани  скували.

Нові  й  нові  рехворми…  з  Папер,
Підняв  Доляр  ціну  в  п’ятикрати.
Хто  ми…  діти  козацькі  тепер,  
Скільки  ж  можна  їх  перст  цілувати?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754197
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017


Віталій Назарук

ТРИДЦЯТЬ ТРЕТІЙ РАЙОН

                         До  дня  району...
Тридцять  третій  район  ,
Тут  прожито  роки  -
Це  найбільший  будинок  у  світі…
Звідусюди  сюди  протягнулись  шляхи,
Що  красою  земною  сповиті.

Тут  дві  школи  стоїть,
Магазини  й  садки…
Тут  літак  -  ресторан  із  Китаю.
Цей  район  чаруватиме  око  віки,
Над  ним  дзвони  церковні  заграють.

Нині  свято  його  -
Тридцять  третій  цвіте…
Осінь  золотом  сквери  лоскоче…  
Тридцять  третій  район  –  він  для  нас,  як  святе
І  міняти  його  ми  не  хочем.

Він  єдиний  для  нас,
Він  найкращий  з  усіх  -
Неповторна  окраса  Волині…
Не  любити  його    –  це  для  кожного  гріх,
Він  єдиний  такий  в  Україні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754190
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017


Валентина Ланевич

Зі зневіри викрешуєм іскру зі сталі нову.

З  каламуті  думок  пробивається  щітке  чому,
Нашароване  часом,  з  відлунням  пекельного  Сходу.
Чом  утратили  силу  свою  ми  так  раптом  в  Криму
І  чому  винуватці  не  кажуть  всю  правду  народу?

Зі  зневіри  викрешуєм  іскру  зі  сталі  нову,  
Силу  волі  до  волі,  що  в  крові  бунтує  роками.
І  кромсає  нажива  нескорену  плоть  бо  живу,
Поливає  сміливців  гарячим  свинцем  та  вогнями.

Вбрані  хлопці  у  бронь,  бронь  у  них  в  грудях,  мужність  в  серцях,
Вахту  миру  в  день  і  у  ніч,  долаючи  втому,  несуть.
Гординя,  кулями  мічений  жовто  блакитний  стяг,
Із  ними  в  окопах,  бо  не  рабство,  а  свобода  їх  суть.

07.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754180
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017


геометрія

ЖУРАВЛІ КУРЛИЧУТЬ…

                             Журавлі  курличуть                      Крилами  лопочуть
                             у  синьому  небі,                                у  ясному  небі,..
                             відлітають  тихо                                звабливо-жагучі,
                             у  чужі  краї...                                        сонцем  осяйні...
                             А  мені  здається                                Вони  покидають  
                             вони  й  мене  кличуть                свою  рідну  землю,
                             у  такі  далекі                                        залишають  тугу  
                             і  сумні  краї...                                      і  печаль  мені...
                                                                     З  ними  я  не  можу
                                                                     у  світ  мандрувати,
                                                                     зранені  у  мене
                                                                     крила  і  душа...
                                                                     Хилюся  додолу,
                                                                     я  як  та  тополя,
                                                                     що  в  чистому  полі
                                                                     сумує  одна...
                             Мрії  мої  й  думи                                    Осінь  і  всю  зиму
                             з  ними  полетіли,                              буду  їх  чекати,
                             щоб  їх  захистити                              і  молити  Бога
                             від  біди  в  путі...                                я  для  них  тепла,
                             У  долі  благаю                                        щоб  вони  вернулись
                             вдачі  їм  в  дорозі,                              весною  здорові,-
                             ніжності  й  любові                              до  отчої  хати,
                             в  чужій  стороні...                              до  свого  гнізда...
                                                                       Вертайтесь,  рідненькі,
                                                                       тут  садки  зелені
                                                                       ніжно-білим  квітом
                                                                       для  вас  зацвітуть,
                                                                       затріпочуть  листям
                                                                       верба  і  калина,
                                                                       вас  усі  чекають
                                                                       і  додому  ждуть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754169
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017


Richter

Ще не пора


У  моїм  південнім  милім  краї
осінь  золота  прийшла  в  гаї,
землю  рідну  щедро  напуває,
під  нові  готує  врожаї.

В  ріки  зазирає  і  озерця,
засіває  луг  рясним  дощем,
проникає  сумом  в  кожне  серце
і  туману  накрива  плащем.

Вже  холодний  вітер  все  частіше
одинокі  тормошить  стіжки,
верби  стали  над  ставком  сумніші
і  затихли  з  трелями  пташки.

Сіре  небо  землю  придавило,
розгулялась  мряка  у  полях.
Так  природа  набирає  силу.
Хай  спочине  матінка-земля.

А  зима  уже  не  за  горами
з  блиском  діамантів  й  серебра,
та  чомусь  їй  відчиняти  браму
осінь  не  спішить.  Ще  не  пора.

07.10.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754159
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017


Ніна Незламна

Тут справжні дива /розповідь/

                                                       Тут  справжні  дива.
Яскравий  літній  день….  Небо  синьо  –  голубе,    по  ньому  ні  хмаринки.  Дорога    тягнеться  стрічкою  попід  посадку,  перші  дерева  біля  мене,  це  бачу  берізки.  Я  їх  знаю,  біля  нас  неподалік  ростуть  у  сквері.  Чую    пташки  перемовляються  між  собою,  напевно  так,  це  я  собі  так  думаю,  то  тут  біля  мене  в  листві  між  гілочками,  то  там,  десь  далеченько,  то  знову  тут,  чую  дивний,    пташиний  звук.  Задрала  голову  догори,  бачу  верхівки  дерев  ледь-ледь  гойдаються.  А  тут,  здається  можна  дістати  рукою,  майже  біля  мене  листочки  берізок  тріпочуться,  вітерець  їх  так,  прикольно  колише,  а  вони  виблискують  на  сонці,  неначе  граються  з  променями.  І  мені  хочеться  з  ними  погратися,  примружую  очі,  щурюся  і  напевно  рот    на  все  обличчя,  до  самих  вух…
               -Настю!  Дивись  під  ноги,  а  то  носом  зариєш,  будеш  скиглити,    -  раптом  сказала  мама.
-Але  ж  краса  мамо,  подивися,  як  гарно  навкруги,  ось  посадка,  а  там  подалі  ліс    бачу,  такий  здоровецький,  напевно    за  цілий  день  його  не  обійдеш.
 Вже  пригадала  казку  »Червона  шапочка»,  як  онучка  добиралася  до  бабусі  та  тут  безпечно,  розповідала  мама,  що  тільки  зайці  та  їжаки  в  цих  лісах  водяться.  
Мама  мені  тільки  всміхнулася,  але  взяла  за  руку.  Це  ми  від  траси  йдемо  стежкою  до  села,  до  бабусі  з  дідусем.  Я  колись  була  вже  тут,  мама  розповідала  та  нажаль    нічого  не  пам`ятаю.  Чому  забула,  не  знаю,  може  тепер,  як  підросла,  не    буду  все  забувати.  Я  ж  уже  перейшла  в  третій  клас,  мені  тато    при  розмові  кожного  разу  повторює,  вже  доросла,  доросла,  а  я  подивлюся  на  них,  а  потім  на  старшокласників,  яка  я  доросла?!  Нічого  не  розумію!  А  не  розумію  чому,  теж  гарне  запитання,  та  я  собі  думаю  так,  бо  мало,  ще  навчаюся.  Правда  навчатися  не  легко,  от  читаю,  читаю,  можна  сказати  зубрю,  тато  каже,  розповідай,  а  я  вже  все  забула.  Не  знаю  у  вас  так  буває  чи  ні,  а  в  мене,  нажаль  буває,  
-Ой  мамо,  що  там  під  березою?  Щось  темне,  але  не  земля  і  не  схоже  на  сухе  листя,  що  там?
Вирвалася  з    маминої  руки  і  прихиляючись,  йшла  під  берізку.  Ой,  щоб  ви  бачили,  що  я  знайшла,  гриби!  Капелюшки  в  них  темно  -  бурі,    а  ніжки    довгі,  біленькі  і  по  них    чорненькі  цяточки.
-Дивися  мамо  стільки  їх,  аж  три…  
-Не  чіпай  руками,  то  напевно  мухомори…
-Ні  мамо  в  книжці  мухомори  не  такі,  я  бачила,  добре  пам`ятаю.
Мама  задоволено  подивилася,
-От  молодець,  уважна,  це  доню,  підберезники.  Гриби  їстівні,  тож  давай  заберемо    їх  з  собою.
 Вона  обережно  зрізала  їх  маленьким  ножем,
-Бачиш,  доню,  знадобився  ніж,  а  ти  запитувала  нащо  беремо?    Такі  речі  в  дорогу  завжди  треба  брати.
Я  швидко,  крадучись,  тихенько  по  траві  ступала,  під  кожну  берізку  заглядала  і  знову  гукала  маму.  Вона    теж  знайшла  декілька  бабок  і  теж  раділа,  як  я….    Ми  поклали  гриби  обережно  в  пакет,  щоб  не  зім`яти,    усміхнені,  продовжили    йти  далі.  
-Тут  мамо  справжні  дива,  не  думали  і  не  гадали,  а  знайшли  грибочки,  таку  красу!
Яка  я  задоволена,  що  вам  сказати,  від  радості  вже  не  йшла,  а  неначе  підлітала,  бо  раз-по-раз  підскакувала.
Ми  прямували    в  сторону  долини,  тут  невеликий  яр  з  обривами,  а  далі    між  деревами  виднілися  хати.
-О  ,  Настусю  вже  село,  бачиш,  потопає  між  деревами,  -  кивнула  мама  рукою.
.  –От  добре,  там  напевно    вже  є  ранні  яблучка?
-Звичайно  є,  а  ще  напевно  дідусь  мед  викачав,  ти  ласунка,  любиш  мед.
А  хто  його  не  любить,  думаю,  це  тільки  дурень  від  солодкого  відмовиться,  мед  то  люблю,  а  от  бджіл  боюся.  Коли  вони  дзижчать,  аж  мороз  по  тілу.  Мене  того  літа  була  вкусила  якась,  напевно  дуже  зла  бджола,  на  клумбі.  Я  її,  правда,  хотіла  впіймати  скляною  баночкою,  напевно  вона  їй  не  сподобалась,  тож    крику  було  на  всю  вулицю,  люди  зглядалися  і  я  зовсім  не  соромилася  плакати,  бо  було  дуже  боляче.  Потім  мені  мама  нотацію  читала,  що  так  поводитися  не  можна.  А  я  так  і  не  зрозуміла,  чи  то  кричати  не  можна,  чи  ловити  бджолу  не  можна,  гадаю  їй  би  нічого  не  зробилося,  якби  посиділа  в  баночці  кілька  хвилин,  я  б  просто  добре  її  розгледіла  ,а  потім  би  випустила…
По  долині  трава,  ще  в  росі,  здалеку  добре  виблискує  на  сонці,  промінці  по  ній  скачуть  і  я  задоволено  йду  і  всміхаюся,  озираючи    все  навколо.  Де  –  не  -  де  дзвіночки  і  ромашки  геть  похилилися    до  землі,  по  них  роса,  то  сріблом,  то  золотом  переливається.  
Ми  з  мамою  вже  стали  на  якусь  стежку,  що  вела  до  чиєїсь  хати,
-О!  Ми,  що  вже  прийшли?
-Прийшли,  донечко,  прийшли,  ця  стежка  до  сусідів,  а  он  туди,  біля  ряду  вишень,  ще  одна  стежка.
-Ой,  подивися  вишень  стільки  багато…  О,  а  там  на  землі,  я  бачу  яблучка  маленькі,  але  жовтенькі,  -  я  швидко  побігла  взяла  кілька  яблук.
Вже  принесла,    на  ходу,  простягнула  їй  яблучко,
-Понюхай,!  А  пахуче    ж  яке,  понюхай!
-Настю!  Дивися  сама  впадеш  і  мене  кинеш  з  ніг.    Це  білий  налив,  вони  ще  трохи  зеленкуваті,  але  ті  ,  що  вже  впали,  якщо  трішки  жовті,  то  можна  їсти,  але  треба    обов`язково  помити.  
-Гей,  а  ви  до  кого?  Чого  хазяйнуєте    в  чужому  садку?  -    почули  голос    якогось  хлопчиська,  він  виглядав  з-за  дерева.
Я  його  трішки  бачила.  Мама  поруч,  тож  немає  чого  боятися,  підняла  догори  голову,  примружила  очі,  сміливо  до  нього,
-Чого  ховаєшся?  І  звідки  ти  взяв,  що  ми  в  чужому  садку.  Тут  мої  дідусь  і  бабуся  живуть.  А  ти  хто?  Вийди,  покажися….
Мама  поставила  сумки,  всміхалася,  задоволено  спостерігала  за  мною,  
-Миколко,  це  ти?  Виходь,  не  соромся,  що  не  впізнав  мене?
Із  -  за  дерева  вийшов  хлопчик,  на  зріст  майже  такий,  як  і  я,
світлий  чуб  спадав  на  очі.  Одягнений  в    синю  футболку,  яка  ледь  приховувала  пупця,  широкі  шорти  діставали  до  колін.  Він  стояв  босоніж,  ноги  були  мокрі  від  роси,  ледь  червоні.  Напевно  замерз,  я  так  собі  вважаю,  адже  чомусь  почервоніли  і  чому  це  ходити  босому,  не  розумію,  можна  ж  поранитися  колючками,  чи  камінцями,  що  потрапляються  на  доріжці,  а  тим  паче  в  траві,коли  їх  не  видно….
-А,  це  ви  тітко  Надіє,  я  думав,  що  хтось  чужий,  не  пізнав  Насті,  підросла,  -  не  поспішаючи  говорив  хлопчик,  з  під  лоба  дивився  на  мене.
 -Ти  йди  сюди,  я  тебе  не  з`їм,  за  те,  що  ти  мене  не  впізнав,  а  от    я    тебе,    зовсім  не  пам`ятаю,  -  випалила  хитро  я,  витріщивши  очі.
-А,  я  що?!    Я  нічого  не  боюся!    А  мене  не  пам`ятаєш,  бо  я  на  цілий  рік  за  тебе  старший.  Вам  може  допомогти  ?  Давайте  пакет  донесу  до  хати,  бачив    і  бабцю  і  діда,  обоє    вдома.
 Хлопчик  йшов  першим,  мама  таки  дала  йому  піднести  пакет,  я  йшла  за  ним  і  мені  так  було  смішно  від  його  одягу,  що  я  ледве  стримувала  сміх.
Ми  підходили  до  обійстя,  загавкав  собака  і  я  від  несподіванки  витріщила  очі,    на  обійсті  стояв  кінь.
-Оце  сюрприз!  Дивися,  Настю,  який  красень  стоїть.  А  нам  нічого  не  говорили,  що  купили  коня,  -  сказала  мама.
-Мамо,  це  ж  треба,  дивина  справжня,  у  наших,  бабці  і  діда  живий  кінь!  Класно!
 З  літньої  кухні  вийшов  дідусь,  а  за  ним  і  бабуся.  Я  їх  добре  знаю,  бо  вони  до  нас  в  містечко  приїжджають  і  завжди,  щось  смачне  привозять.
Ми  всі  всміхалися,    обіймалися  і  цілувалися.  Микола  стояв  осторонь  і  теж  всміхався.
Дідусь  приніс  відро  води,  поставив  перед  конем,
-Пий,  Красавчику,  свіженька!  А  ви  близько  не  підходьте,  він  не  любить  коли  йому  заважають.
А  він  і  справді,  красивий  та  я  і  не  думала  до  нього  підходити,    хотілося  йому  погладити  шию,  як  це  робив  дідусь,  але  страх  переборював  мене.  Всі  спостерігали  за  конем,  любувалися  ним,  а  він  задоволено  пив  воду  і  здавалося  поглядом  попереджав,  щоб  не  підходили  до  нього.  
-Мамо,    ми  тільки  до  вечора  і  їдемо  назад,  бо  в  мене  в  бухгалтерії  завал,  комісія  має  бути,  -  раптом  сказала    мама  бабусі.
-То  ти  Настю  нам  залишай,  а  сама  їдь,  -  запропонувала  вона.  
-Ні,  ні,  я  їй  путівку  взяла  в    табір  відпочинку,  в  наш.  Нехай  звикає  з  дітьми,  за  нею  треба  добре  дивитися,  а  у  вас  роботи  не  початий  край.
Бабуся    почала  умовляти,  -
-Як  шкода,  тут  повітря  свіже,  їсти  все  своє,  домашнє,  нехай  би  побула,  хоч  кілька  днів,  вона  ж  два  роки  не  була  в  нас.
-Ні  мамо,  он  поснідаємо,  нехай  з  Миколкою  побігає,  досить  одного  дня,  не  виходить  в  мене,  що  поробиш..
Я  слухала  їх  і  думала,  хай  би  залишила,  ото  б  було  добре,  свобода!
Відвела  б  я  душу,  наганялася  б  стільки  хотіла,  тут  є  де  розгулятися,  куди  не  погляну  краса,  що  хочеш  те  й  витворяй,  чи  в  садку,  чи  на  долині,  є  де  гратися  в  схованки,  не  те  щ  о  в  місті,  на  площадці….
Та  прийдеться  змиритися,  мамине  слово  закон,  її  ніхто  не  вмовить.  Бабуся  каже  характер  діда.  Не  знаю,  чому  так  говорить,  бо  дідусь  добрий,  все  мені  всміхається  і  цукерками  пригощає.
           То  насправді  був  день  здивувань…  Я  ніколи  не  була  в  курнику,  мене  бабуся    туди  послала  за  яйцями.  Ото  ви  б  бачили,  як  на  мене  дивився  сірий    півень,  коли  заходила  туди,  то  він  слідом  йшов  за  мною  і  голосно  кричав,  а  потім,  ще  й    кури  той    крик  підхвалили.  А  здивувалася    я  тим,  що  ніколи  не  бачила    де  сплять  кури  і  де  несуться.  По  мультику  то  бачила,  а  так,  насправді,  це  вперше.  Звичайно  пахло  неприємно,  тому  побачивши  в  гнізді  яйця,  швидко  забрала  їх  ,поклала    в  глибоку  тарілку,  яку  дала  мені  бабуся.
Коли  вже  ж  виходила  з  курника,  півень  скочив  на  паркан,  заспівав      своє  любиме  -  »    Ку  –  ка    -  рі  -  ку».  Якби  була  близько  то  напевно  б  оглухла,  ото  голосистий….
         За  столом  всі  старші  весело  розмовляли,  а  ми  з  Миколкою  смакували  яєчню  і  пили  парне  молоко  з  медом.  Яке  ж  воно  смачне,  ви  б  тільки  знали,  а  пахуче,  не  зрівняти  з  тим,  що  у  пакетах.  Я  все  намагалася    привернути  до  себе  увагу  Миколи,  моргала  йому  і  морщила  носа,  хотіла,  щоб  весь  час  мені  всміхався.  А  він  чомусь  був    занадто  серйозним  та  це  мені  подобалося.  
Нарешті  наїлися    і  Миколка  взяв  мене  за  руку,
-Пішли  на  долину!  Там  така  трава  по  пояс,  а  квіток,  які  хочеш  собі  нарвеш  на  віночок.
А  потім  до  мами,
-  Ми  підемо  погуляємо,  тут  недалеко…..    Не  бійтеся  до  річки  сходимо  та  тільки  полюбуємося,  а  в  воду  не  будемо  лізти.
Бабуся  погладила  Миколці  чуба  і  усміхнулася,
-А  ну,  ну    сходіть!  Я  йому  довіряю,  хлопчик  відповідальний,  серйозний,  а  помічник  який,  щоб  ви  тільки  знали…
Миколка    раптово  почервонів,  напевно  присоромився,  бо  опустив  голову.
Він  міцно  тримав  мене  за  руку,
-Гайда,  сюди    по  стежці.
Яскраве  сонце  засліпило  очі,  примружуючи  їх,  я  дивилася  на  долину,  висока  трава    трішки  гойдалася  від  вітру,  виблискувала.  на  сонці.  А  квіти  скрізь,  неначе    килим  вишитий.  Здалеку  побачила  криницю,  із  дерев`яною  пташкою,
-Ой,  а  це,  що  за  пташка  біля  криниці?
Микола  підтер  носа  рукою  і  сказав,
-  Ха!  Ти,  що  не  знаєш?  Це  ж  журавель.  Це  мій  тато  недавно  нового  зробив,  у  старого  крило  відламалося,  от  він  змайстрував  нового,  мені  подобається,  а  тобі?
Я  знизала  плечима,  
-Нічого,  гарненько.
Я  бігла  вперед  до  криниці,  він  не  поспішаючи,  йшов  за  мною.
-О!  А  криниця  закрита,  а  я  хочу  в  неї  заглянути.
Микола  приклав  пальця  до  губ,
-Тихенько,  злякаєш  хазяйку  криниці!
Я  засміялася,
-  Яку,  ще  хазяйку,  видумаєш  таке..
-  Та  не  видумую  я!  Ось,  тихо,  бачиш  щілинку,  подивися,  аж    туди,  вниз,  в  середину.
 Я,  аж  розхвилювалася,  думаю,  що  там  за  хазяйка,  що  за  дивина?  Заінтригував  мене,  від  здивування  роззявила  рот,  коли  у  воді  побачила  маленьку  жабку.  Сонячні  промені  крізь  щілини  потрапляли  в  воду,  мені  було  добре  видно,  як  жабка  вміло    плавала,  дригала  задніми  лапками,  а  передні    розчепірила,  неначе  танцювала  в  воді,  плила  то  в  одну  сторону,  то  в  другу,  то  плила  колом.
-Миколко,  ото  дива,  це  ж  криниця  і  тут  раптом  жабка.
-От  ,бачиш,  мені  не  вірила,  це  джерелянка,  вона  тут  живе.  А  вода  тут  холодна,  як  з  холодильника.  Може  не  будемо  відкривати  криницю,  нехай  там  плаває.
-Нехай,  нехай,  я  добре  побачила,  от  мамі  розповім  про  все,  здивується….
   Озирнувшись  довкола,  ми  з  Миколою  нарвали  квіти,  тут  -  ромашки,  васильки,  куль  -  баби.  Я  все  віддала  йому  в  руки  сама  ж  попрямувала  до  річки.  Вона  така    трішки  широченька,  через  неї  кладка  лежить,  з  брусків  дерева,  по  –  під  берег  висока  трава  і  видно  пісок  з  жабуринням,  біля  нього  сиділа  здорова  жаба  ропуха.
-  Оце  так,  а  очі  які  здорові!  -  від  здивування  голосно  сказала  я.
Раптом,  -«хлюп,  хлюп,  хлюп»
-О  ти  всіх  жаб  полякала,  сказав  Миколка  і  почухав  собі  вухо.
-Та,  я  це,  не  хотіла,  це  так  само  вирвалося.  Ти  б  бачив,  яка  там,  на  жабуринні  здоровецька    жаба  сиділа.
                     -Ти  всьому  так  дивуєшся,  можна  подумати  зроду  не  бачила.  
–Звичайно  не  бачила  у  нас  річки  не  має  і  криниці  теж,  у  нас  це,  вода  з  крану  і  будинок  у  нас  має  п`ять  поверхів.
Ми  сіли  на  горбочку  біля  річки,  я  сплела  два  віночки.  Була  дуже  задоволена  прогулянкою,  оділа  Миколі  вінок  на  голову  і  сміялася,  весело  підстрибувала  розставивши  руки.  Він  морщився  і  весь  час  всміхався  до  мене.  І  мені  це  подобалося,  я  взагалі  люблю  коли  на  мене  звертають  увагу  та,  ще  й  всміхаються,  мені  в  той  час  здається  ,що  я  пташкою  підлітаю  і  мною  всі  любуються….
-Нам  напевно  пора,  ми  вже  давненько  гуляємо,  бачиш  де  сонце,  гайда  додому,  -  сказав  Микола.
 Я  відкопилила  губи,  скривилася  та  все  ж  не  поспішаючи  йшла  слідом  за  ним,  мені  насправді  не  хотілося  повертатися,  адже  тут    так  гарно  і  з  ним  весело.    
Бабуся  здалеку  побачила  нас,
-  Ну,  що  мандрівники,  набігалися!  Гарні  віночки    ти,  Настю  сплела!  Молодець!  Бачиш,  не  забула,  добре,  що  я  тебе  навчила.  Гайда,  мийте  руки  і  за  стіл,  поїсте  і  додому  збирайтеся.  Дядько  Степан  на  мотоциклі  відвезе  вас  до  траси,  а  там  і  автобус.
 Мама  побачивши  нас  за  столом  у  віночках  всміхнулася,
-  Ви  неначе  із  якоїсь    казки!    Так  красиво!  Вам  личить!  
Микола  почервонів,
-  Та  я  це,  не  хотів  її  образити,  старалася,  сплела    віночки,  то  хай  вже  потішиться,  вона  ж  молодша…
 Всі  дорослі  переглянулися  й  засміялися.  І  ми  теж  з  Миколою  сміялися.  А  потім  я  все  ж  не  витримала,
-  Мамо,  мамо,  я  тобі    вдома  таке  розповім,  що  я  бачила  в  криниці,  дивина  та  й  тільки.
-Добре,    будемо  вже  йти.  Вставайте,    понаїдалися,  тепер  в  дорогу,
-  поквапила  мама.
         Микола    подав  мені  руку,    допоміг  залізти  в  коляску  від  мотоцикла,
-Ну  давай!    Щасливої  дороги!  Приїжджай,  ще  в  гості.
 Мама  ж  сіла  позаду  дядька  Степана.  Бабуся  і  дідусь  поцілували  нас,  поклали  в  коляску  сумки  з    гостинцями.  
   Я  задоволено  помахала    всім  рукою  і  подумала,  що  обов`язково,  ще  приїду  в  село,  Адже,  тут  так  гарно!  Так  красиво!  І  дуже  цікаво,  тут  справжні  дива,  в  місті  такого  не  побачиш…..
                                                                                                                                     Липень  2017р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754131
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017


Миколай Волиняк

Кіоски

Мовчать  розгромлені  кіоски,
По  черзі  зносять  гаражі.
Із  яру  світять  ребра  й  доски,
Вмивають  слізьми  їх  дощі.

«Сільпо,  Ашани  і  Квадрати»,
На  тілі  нашім,  як  прищі.
Під  себе  чистять  все  парх.ті,
Ми  в  хаті  нашій,  як  чужі.

Все,  що  не  вкрали  замітають,
Об’їлись  зайди…  анаші.
Все  тихо  хали  забирають,
Жирує…  бидло  й  торгаші.

Шпана  у  владі  і  спартсмєни,
Горить  у  серденьку  й  душі.
У  Раді  юде  конгресмени,
Ж.ди  наверсі…  й  віражі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754097
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017


Шостацька Людмила

ЦАРСТВО МОРФЕЯ

                                                       Місто  втомилось  від  денних  турбот.
                                                       Спати  вляглося,  позбувшись  марнот.
                                                       Знову  довірилось  звично  Морфею,
                                                       Ніч  подала  непогану  ідею.
                                                       Я  лиш  заплуталась  в  сітях  безсоння,
                                                       Може  й  виною  тому  –  міжсезоння?
                                                       Ходять  думки  караваном  верблюжим,
                                                       Навіть  дрібне    стало  враз  небайдужим.  
                                                       Крутиться,  крутиться  спогадів  стрічка,
                                                       Пазли  складає  всі  зоряна  нічка.
                                                       Так  поспішає,  бо  скоро  світанок,
                                                       Знак  показав  у  вікно  з-за  фіранок.
                                                       Я  ж  намагаюся  ніч  наздогнати,
                                                       Думку  свою  заколисую:  «Спати».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754092
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


Виктория - Р

Позаду літечка серпанок

[b][i][color="#b700ff"]
Холодна  ніч,  і  схожий  ранок  
Густий  туман  ліг  на  стежки...  
Позаду  літечка  серпанок,  
І  молоді  мої  роки...  

А  час  біжить  нема  зупину,  
Думки,  як  коні  без  узди...  
Купає  дощ  рясну  калину,  
На  щастя  це,  чи  до  біди?..  

Немає  вітру,  якось  тихо,  
Пожухли  всюди  спориші...  
Приспав,  Господь,  нещастя  й  лихо  
Та  неспокійно  на  душі...  
01  10  2017  р  
Вікторія  Р
[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754081
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


Крилата

У ЛЬВОВІ

Люблю  гуляти  в  дощ  по  Львові  –  
Під  парасолькою  і  так,
Вдихати  запахи  кавові
Під  дощекрапельок  гопак.

Люблю  зайти  собі  до  храму
Післяобідньої  пори,
Душі  відкрити  навстіж  браму
Світло-потокові    згори.

Люблю  Підвальну  (рідні  знають!),
Де  Іван  Федоров  в  юрбі
Людей,    що  книгу  почитають.
Знайду  із  творів  щось  собі.

Люблю  роззброювати  лиця,  
Топити  погляд,  що  глясе,
В  театрі  оперу  дивиться
І  Богу  дякувать  за  все.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754047
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


геометрія

ПАХУЧИМ ХЛІБОМ І ТЕПЛОМ У ДОМІ…

                               Сьогодні  осінь  мрійливо  -  золотиста
                               вдягла  калину  в  чарівне  намисто,
                               росяні  квіти  пахнуть  і  квітують,
                               та  подихи  зими  й  вони  вже  чують.
                               Осіннім  дням  прийде  зима  на  зміну,
                               а  я  думками  у  минуле  лину,
                               мрії  мої  лоскучуться  мрійливо,
                               весни  і  літа  я  діждусь  можливо...
                               Та    душу  все  ж  не  покида    скорбота,-
                               за  рідний  край  і  за  людей  турбота...
                               Чи  вистачить  у  людей  духу  й  сили,
                               чи  не  зламає  їм  зима  ця  крила?..
                               Он  навіть  дуб  і  той  схиляє  віти,
                               і  від  вітрів,  й  морозів  в"януть  квіти...
                               Ми  ж  не  дуби  міцні,  ми  просто  люди,
                               та  щей  неправда  знову  пливе  всюди...
                               Та  щей  війна  страшна  іде  на  Сході,
                                 уже  і  шкіру  тягнуть  із  народу...
                                 Одні  жирують,  як  в  Бога  за  дверима,
                                 інші  з  нестатками  живуть  своїми...
                                 У  чомусь  може  я  і  помиляюся,
                                 осінь  же  щедро  знову  розстеляється.
                                 Може  відновляться  і  сили,  й  крила,
                                 й  переживем  ми  цю  примхливу  зиму...
                                 Бо  ж  і  зима  ця  вічною  не  буде,
                                 діждуться  і  тепла,  і  Миру  люди...
                                 Під  весняним  широким  небокраєм,
                                 теплом  і  квітом  ще  життя  заграє...
                                 Нехай  же    людям  всім  легко  живеться,
                                 натхненням  і  добром  осінь  озветься,
                                 пахучим  хлібом  і  теплом  у  домі,
                                 дорослим  й  дітям  в  силі  і  здоров"ї!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754034
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


OlgaSydoruk

Я целую твои руки!!!

Мне  тебя  напоминают  
Эти  поздние  цветы  -
Неизбежность  увядания  
Затенённой  красоты...
Твои  чувства  остывают:
Постепенно  -  до  ноля...
День  вчерашний  
Посыпают  серым  пеплом...  не  любя  ...
Я  целую  твои  губы...
Мятой  кажется  полынь...
Я  целую  твои  руки!!!
Ты  вчера  играла  Сплин...
Я  скучаю  за  тобою...
Возвратись  -  издалека
В  жизнь,бурлящую,  рекою...
Ты  -  смиренна  и  тиха...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754026
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


Миколай Волиняк

Прекрасній поетесі, землячці Тетяні Луківській


Вірші  твої  глибокі  і  цілющі,
Як  хмарки  в  небі  сині...  голубі.
Рядочки  ті  стривожено-значущі,
Терпкі  такі,  жагучі  і  скупі.

Тобі  ще  Таню  посміхнеться  доля,  
Бо  ж  не  зів'яла  ще  твоя  краса.
А  теплий  вітер  ще  повіє  з  поля,
Насипле  в  поділ  осінь  золота.

Отож  любові  щирої  бажаю,  
Від  всього  серця  щастя  і  добра,
Високої...  без  меж  тобі  і  краю,
 Не  всохло  щоб  чорнило  для  пера.

Щоби  рядочки  повнились  росою,
Любов  хай  гріє...  милі,  чарівні.
Насип  нам  перлів  з  осінню  сестрою,
Хай  зачіпають  струни  потайні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753996
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


Евгений Познанский

МОНОЛОГ НАСТУРЦИИ

Я  поздняя,  я  здесь  уже  одна.
Цветов  других  не  видно  вдоль  аллей,
Да  осень  это  осень,    не  весна,
А  всё-таки  меня  ты  не  жалей.

Ты  трогаешь  так  нежно  лепестки,
И  мне  теперь  становится  теплей
От  этой    доброй,  ласковой  руки,
Ты  приласкай  меня,  но  не  жалей.

Я  для  того  так  поздно  и  цвету  ,
Чтоб  стать  красою  мрачных  этих    дней,
И  если  я  тебе  по  сердцу  тут,
То  радуйся  мой  друг,  а  не  жалей.

Вокруг    ещё  опавшая  листва,
Она  прекрасна  и  дружу  я  с  ней.
Она  мне  шепчет  лучшие  слова,
На  нас  любуйся  ты  а  не  жалей.

Кому-то  просто  нужно  было  стать
Цветком  последним  самых  мрачных  дней,
Не  стоит  так  из-за  меня  страдать,
Меня  ты  по  напрасну  не  жалей.  

Уже,  уже    меня  снежинка  жжёт,
Холодной,  белой  искрою  своей,
Идём  к  концу,  Я,  осень,  старый  год,
Но  всё-таки  меня  ты  не  жалей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753980
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


Леся Утриско

Вандал.

Не  дихає  час  Майдану,  
Завмер  у  осіннім  дощі.  
Як  глянути  в  очі,  мамо?
Вросли  ув  душі  кущі?!

Чом  світом  лягла  безбожність?
Бездушність-  без  молитов?
І  відчай,  і  біль-    лиш  схожість,  
У  хреснім  розпятті  оков.  

Слід  крові  роки  не  змили,
Їх  знищує  скал-  шакал,
Де  світло  і  пам'ять  жили,  
Торкнувся  диявол-  вандал.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753969
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


НАДЕЖДА М.

Красива жінка та, що любить…



В  житті  є  всього  одне  щастя:  любити  і  бути
любимим.
             Жорж  Санд
----------------------------------------
Красива  жінка  та,  що  любить.
Її  впізнаєш  серед  всіх.
В  усмішці  завжди  в  неї  губи,
І  загадковий,  ніжний    сміх.

Вона  несе  в  собі  загадку.
Хіба,  хто  може  розгадать?
Така  проста,  але  ж  солодка.
В  полон,  захоче,-  може  взять.

Кохана  жінка  -  справжнє  диво,
Що  випромінює  тепло.
Вона  тому  й  така  щаслива:
Добро  у  серці  проросло.

Прохожі  всі  її  помітять,
Хода  упевнена,  м"яка.
Хіба  її  хтось  звинуватить,
Що  серед  всіх  одна  така.

Її  відгадка  лиш  у  тому,
Що,  як  ніхто  змогла  любить.
Комусь  захочеться  й  самому,
Таку  у  серці  поселить..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753967
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Матусині квіти

Оспівані  в  піснях  вони  народних,
Квітують  влітку  під  вікном  завжди,
Запах  нагадує  дитинство  босоноге,
Бо  сіяли  їх  наші  матері.

Із  неба  їх  цілує  сонце  ніжно
І  теплий  дощик  рясно  полива,
Їм  чи  не  найкращії  слова
Улюбленцям  матусь  всіх...(Чорнобривцям).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753957
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Осені сини

Вже  достиг  у  полі  золотистий  сонях,
Вересень  зібрати  зміг  врожай  увесь,
Яблука  залишив  у  моїх  долонях,
Чемно  попрощався  і  пішов  кудись.

Жовтня,  його  брата  багрянисті  коні
Навперейми  з  вітром  мчали  що  є  сил,
З-під  копит  летіли  золото-листочки
І  встеляли  землю  килимом  рясним.

Та  прибуде  третій  братик  незабаром,
Принесе  з  собою  холодні  дощі.
Його  називають  іще  листопадом,
Осені  синочки  це  вони  усі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753955
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


Георгий Данко

Сентябрь


Юношеские  стихи
                                                           

Сентябрь...  Холодает...  Торо́пится  осень...
...И  вечером  -  свитер  и  тёплый  пиджак.
На  лавочках  -  изморозь    светится  ночью,
Сердя́  и  пугая  бродячих  собак.

В  саду́,  на    аллеях  -  цветы  увядают,-
Ледышками  тают  в  горячих  руках.
Прохладно  и  странно...
                       Просторно,  печально,  -  как  в  морге
На  собственных  похорона́х...

Свет  лунный  -  платком  с  голубой  бахромою
Лежит  на  земле,  не  даё́т  ей  вздохнуть...
...И  кажется  Счастье  красивой  звездою
(Его  не  достать,  и  ,  увы,  -  не  вернуть!)

И  только  гитара  утешит,  как  прежде,
И  только  она  согревает  меня.
А  мир  умирает...
                               И  тает  надежда
Его  воскресить  мёртвой  краскою  дня...


Сборник  «Фантом–1968»  (23)  10.09.1968

 Юношеские  стихи

Иллюстрация  -  из  Интернета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753914
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017


Калинонька

Біля образа…

                                     Біля  образа  мати  в  молитві  ,
                                     А  у  серці  розпука  і  біль  .
                                     Синочок  загинув    у  битві  ,
                                     Важко  жити    у  світі  одній.

                                     Сивина  вже  посріблила  скроні  ,
                                     Зморшки  з  горя  покрили  чоло,
                                     Фотографії  сина  в  долонях,
                                     Як  то  разом  їм  добре  було.

                                     Забрала  війна  зла  синочка  ,
                                     Не  вернеться      до  рідної  хати,
                                     Залишилась  у  хрестик  сорочка...
                                     І  старенька  згорьована      мати.
                                     


                                           
                                     
                                       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753843
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017


MERSEDES

Линуть мелодії осені…

Лине  мелодія  осені  дзвінко,
Моцарт,  Бетховен,  Верді  чи  Глінка.
Тихі  акорди  а  то  голосні,
Осінь  симфонію  гра  на  струні...

Вітер  грайливо  узяв  контрабас,
Дощик  ударні  і  лине  вже  джаз.
Листя  кружляє  то  вгору,  то  вниз,
Вальс  мелодійний  заграв  піаніст.

Скільки  мелодії,  скільки  тепла,
Дощик  за  вікнами  в  серці  весна.
Нічка  торкнулась  тихо  сопілки,
Місяць  з  зорею  грали  в  лічилки.

Промені  ранку  освітять  знов  день,
Звуки  мелодій  торкнуться  пісень.
Осінь  мелодії  знову  збере
І  по  долинах,  полях  рознесе...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753841
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017


Віталій Назарук

ПОКРОВА І КОЗАЦТВО

Покрова  свята  і  козацтво  святе,
Бо  нам  бережуть  Україну.
Напевно  нам  Богом  і  дані  на  те,
Щоб  мали  єдину  родину.

Щоб  горно  горіло,  кувались  мечі,
Боялися  недруги    тіні.
Щоб  ворог  обходив,  мовчали    сичі,
А  ми  були  завжди  єдині.

Покрова  козацтво  з  небес    берегла,
Дала  йому  силу  й  звитяги.
Ніколи  козак  не  чинив  людям  зла
І  хай  майорять  слави  стяги.

Покрова  прикрила    козацтво  плащем,
Від  болю,  від  смерті  й  безчестя,
Щоб  болі  народу  змивались  дощем,
Пропали  ворожі  нашестя!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753829
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017


Richter

Осінній настрій

Люба  о́сене,  зранку  холодним  дощем
змий  з  душі  увесь  о́сад  дощенту.
Закружляй  в  дивнім  вальсі  повільно,  а  ще
хай  в  кінці  пролунає  креще́ндо.

Ти  поплач,  моя  мила,  зі  мною  удвох
під  низьким  пошматованим  небом.
Засинає  усе,  лише  килимом  мох
вистилає  доріжку  для  тебе.

Ти  поплач,  пожурись  і  послухай  „Курли́“,
що  з  небес  долинає  все  рідше.
Ниє  серце  і  сум  огортає  коли
клин  лелечий  врізається  в  тишу.

Відлітають  з  ключами  і  часточки  нас
за  моря,  у  країни  далекі.
Та  красуню-весну  все  рівно́,  пройде  час,
принесуть  на  крилятах  лелеки.

04.10.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753775
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017


Георгій Грищенко

Живімо

Живімо  дружньо  браття,
У  нас  одне  заняття,
Ростить  своїх  нащадків,
Тримались  щоб  порядків
Встановлених  ще  Богом
Й  стояли  за  них  рогом.

Щоби  ворожі  зграї
Сиділи  б  в  своїм  краї,
Бо  воювати  з  нами,
Козацькими  синами,
Для  них  смертельна  справа,
А  нам  –  Героям  слава!

Живімо  на  свободі,
В  братерській  дружній  згоді,
Ми  ж  нація  прадавня,
У  розвитку  преславна,
Нас  Бог  оберігає,
Дітей  своїх,  нас  знає.
30.09.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753772
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017


OlgaSydoruk

Мы разные с тобой совсем…

Мы  разные  с  тобой  совсем...
Как  день  и  ночь,..как  свет  и  тень...
Летаю  -  где  -то  высоко...
Ты  -  приземлённо,милый...
И  ровно  дышишь  от  того...
И  не  теряешь  силы…
Ты  песню  нежную  мою
Как  будто  и  не  слышишь...
Рукою  сильной  колыбель
Тихонечко  колышешь…
Но  крепко  держит  нас  двоих
Всю  жизнь  в  одной  упряжке
Наверно,первая  любовь...
Слеза  -  на  промокашке...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753763
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017


Надія Карплюк-Залєсова

СИЛА ЛЮБОВІ

Твоя  любов  благословенна,  мамо,
Крізь  відстань,  час,  крізь  холод  і  тепло...
Як  це  багато  і  водночас  мало-
Любов,  що  не  запустить  в  себе  зло

Що  знає  жінка  -мати  про  любов?
Усе  на  світі,  навіть  трохи  більше:
У  материнськім  серці  є  одвічний  схов,
У  нім  -  любов  без  філософій  Ніцше

До  схову  того  -  ключик  золотий,
Він  -  потаємний  в  мами  діамантик,
Для  когось  -  промінець  скупий,
Підмітить  тонко  серцеїд-  романтик

Любов  зачинена  у  сховочку  від  всіх,
Вона  -  щось  надзвичайно  особливе:
Із  душ  споріднених  людських-
Найближча  матері  -  її  дитина

Дитині  вся  любов  її  навстіж
Лавиною  і  сонячним  промінням,
Лиш  розуміння  хоче,  як  платіж
За  всю  любов  гарячу,  безотління

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753716
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 04.10.2017


fialka@

Осінній вальс

Зелені,  жовті  та  червоні,
Черлені,  сині,  золоті.
Летять-летять  в  твої  долоні
Лягають  тихо,  як  святі.
Молитва  осені  незнанна
І  несказанна:  в  тому  суть.
Думки  кружляють  дивостаном,
Де    тихі  спогади  ростуть.
Як  незабутнєє  забудь!
Забудь  весну,  прощайся  з  літом.
Мотиви  осені  сумні.
Цей  вихор  листя,  танець  квітів,
Осіннім  вальсом  у  мені.
                                                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753691
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 04.10.2017


Крилата

ЦЕЙ СВІТ

Цей  світ  якийсь  не  зовсім  дужий.
В  нім  так  багато  суєти,
Так  мало:  «Як  ся  маєш,  друже?»,
«Чи  не  втомився  хрест    нести?».

Байдужість  в’їлась  –  не  відмити,
Пустила  корінь  у  нутро:
Голодного  не  знає  ситий,  
Нагого  –  хто  вдягнув  хутро.

Так  мало  сонця  на  долонях.
Здобути  –  ось  життя  рушій.
У  грудях  сохне  серця  сонях.
В  снігах  окраїни  душі.

Тут  дужий  –  в  значенні  здоровий.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753687
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 04.10.2017


НАДЕЖДА М.

Друзям моїм…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=datT_1I6tGI
[/youtube]

Справжній  друг  –  це  той,  хто  буде  тримати  тебе  за  руку
і  відчувати  твоє  серце.

 Габрієль  Гарсія  Маркес.
----------------------------------------
І  як  зробить  у  будні  душі  свято?
До  себе  в  гості  друзів  запросить.
Вони  наповнять  посмішками  хату.
Ненастрій  зможуть  в  свято  відтворить..

Коли  далеко  друзі  і  не  в  змозі,
Зі  мною  посидіть,    поговорить,
Вони  думками  завжди  у  дорозі,
Не  треба  їх  просити  подзвонить..

Оце  для  мене  є  найкраще  свято,
Почую  тих,  кого  давно  люблю.
Хоч  вірних  і  надійних  небагато,
Все  ж  з  ними  свою  радість  поділю.

Знайомі  голоси,  а  я  в  тривозі,
Як  хочеться  побачить  їх,  обнять.
Я  вас  чекаю,  станьте  на  порозі..
Так    хочу  всіх  із  радістю  прийнять..

Застукотить  від  радості  серденько,
І  сльози  потечуть  струмком  чомусь...
Запрошую  до  себе  вас,  рідненькі.
Нехай  до  вас  я  поглядом  торкнусь..
--------------------------------------------
Запрошую  і  своїх  друзів  з  сайту!  Чекаю,  бо  вас  люблю!

               Свято  для  вас!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753674
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 04.10.2017


Леся Утриско

Двадцять вісім.

Плаче  тихо  зажурена  осінь:
Двадцять  вісім  у  твоїх  очах,
Над  могилою  падає  просинь,  
А  у  ній  щось  викрикує  птах.  

Що  він  каже?  Що  світу  голосить?
Чи  то  птах?  А  чи  твоя  душа?
До  матусі  у  смутку  приносить,  
Свій  віночок  і  спів  спориша.

Тишину  розриває  молебен:
Твої  роки-  так  в  грудях  болить,
Куля  в  серце-  в  свідомості  бубен,
Куля  в  душу  -  обірвана  мить.  

Двадцять  вісім-  засмучені  весни,
Двадцять  вісім-  розбиті  мости,
Двадцять  вісім-  Небесна  Сотня!
Двадцять  вісім-  Матусю!  Прости!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753656
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 04.10.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Найкращі вірші ще не написала

Мов  кошеня  беззахисне  маленьке
Шукає  затишку  й  тепла  душа  моя,
Бо  натерпілась  за  життя  усеньке
Несправедливості  й  жорстокості.А  я

Хотіла  завжди  спокою  та  миру,
Посидіти  любила  в  самоті,
Думки  всі  викладала  на  папері,
Так  і  народжувалися  мої  вірші.

Люблю  і  нині  тишу,  а  не  галас,
Краще  послухать  щебіт  солов"їв.
Найкращі  вірші  ще  не  написала,
Вони  ще  зріють  в  серденьку  моїм.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753613
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 04.10.2017


Віталій Назарук

ЗЛАМАНІ КРИЛА КОХАННЯ

Орлом  літав  я  у  синім  небі,
Бачив  із  неба  твій  кожен  крок.
В  душі  у  тебе  був  тільки  лебідь,
Що  дав  життєвий  потім  урок.

А  я  парив  все,  стомились  крила,
Почув  здалека  негоди  грім.
Душа  за  тебе  весь  час  молилась,
А  я  стомився  і  в  полі  сів…

Я  вмів  літати,  проте  не  плавав,
Душа  мовчала  і  я  чекав.
Я  бачив  серцем,  а  доля  знала,
Що  щастя  лебідь  тобі  не  дав.


Ти  закохалась  у  білу  птицю,
Чому  насправді,  сама  не  знала.
Ти  із  коханим  ішла  в  світлицю,
Кохання  мого  крила  зламала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753606
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 04.10.2017


Миколай Волиняк

За що…

За  що  ж  у  вогні  ви  згоріли,
Життя  ви  за  що  віддали.
Нас  хали  дурманом  впоїли,
Украйну  за  горло  взяли.

Напали,  як  шершні  на  оси,
Побили...  як  шмаття  на  міль.
Живцем  з  нас  подерли  полоси,
Посіявши  в  душах  кукіль.

О,  Господи,  Боже  небесний,
За  віщо  ж  нам  кара  така.
У  душах  надію  воскресни,
Невже  не  простив  нам  гріха.

За  те,  що  попрали  минуле,
Знехаяли  світлих  богів.
Про  лицарську  славу  забули,
Зробили...  із  себе...  рабів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753573
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 04.10.2017


Крилата

БО Я ЖИВУ

Стукоче  дощ.  І  хай!  Йому  радію,
Як  іграшці  новій  мале  дитя,
Бо  я  живу.  Живу!  А  значить  мрію  
І  віддаюся  різним  почуттям.

Укрилось  небо  хусткою  печалі.
Згорнули  цвіт  останні  із  квіток.
У  мене  ж  радість  днесь  на  п’єдесталі.
Слова  подяки  пхаються  в  рядок.

Поникли  люди.  Холодно  в  домівках.
Коти  сховались,  вліз  у  буду  пес.
Мій  стан  душі,  мов  по  дощі  бруківка  –  
Випробування  витримала  прес.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753545
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 03.10.2017


dovgiy

НЕ ПРИЗНАЮСЬ

Не  признаюсь  ещё,  что  я  –  люблю,
Хоть  сердце  к  тебе  тянется  и  рвётся.
Не  признаюсь  ещё,  что  я  люблю,
Хоть  в  каждом  дне  душой  о  том  поётся.
Когда  идёшь  навстречу,  или  так:
Невдалеке  проходишь  -  просто  мимо,
Я  взглядом  провожаю  каждый  раз,
Как  чудо  из  чудес,  неповторимое.
Не  признаюсь  ещё,  что  я  –  люблю.
По  возрасту,  по  статусу  –  не  в  праве.
Не  признаюсь  ещё,  что  я  –  люблю,
Чтоб  пошлою  молвой  не  обесславить.
Ношу  в  себе.  Желанием  томим,
Гонимый  безрассудством  томной  страсти,
К  тебе  навстречу,  мой  ты  херувим,
Носительница  высочайшей  власти!
О  том  ли  знаешь?  Полагаю,  -  да!
Не  раз  мы  оба  взглядами  встречались…
Не  год,  не  два,  а  многие  года
Ношу  в  глазах  осенний  цвет  печали.
Мне  кажется,  тебе  понять  дано
Душою  женской  сущность  моей  грусти.
Да  только,  между  нами  много  «но»
И  суд  людской  иного  не  допустит.  
Смущённый  взгляд  поспешно  отведу
Застигнутый  в  невольном  любовании.
Вон,  -  и  каштаны  в  октябре  цветут,
При  раннем  в  этот  год  похолодании.  

         вторник,  3  октября  2017  г.    




.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753512
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 03.10.2017


Наталя Хаммоуда

Осіння замальовка.

Примостилось  сонце  на  причілку,
Схолоднілим  променем  торка
Мушкательку*,  де  остання  бджілка
В'ється  в  доцвітаючих  квітках.

Жовтень  розпотрошив  позолоту,
Розсипа  лелітки  баламут,
В  гарбудзинні,  що  довкола  плота,
Павуки  мереживо  плетуть.
І  пацьорки*    із  роси  силяють
Та  рядами  все...  та  до  ладу',    
Чи  до  шлюбу  осінь,  чи  до  раю,
Прибирають,  наче  молоду*,

А  вона,  замріявшись,  ще  хвильку
Постоїть,  огляне  все  докруж,
Розцілує  квіти  мушкательки,
І  торкнувшись  променями  руж*,
Вітерцем  чкурне  поміж  садами,
І  набравши  зв'Язок  хризантем,
Наче  цùндра*  вигулькне  за  браму,
На  останок  хлюпнувши  дощем.
-----------------------------------
Мушкателька*-герань
Лелітки*-  блискітки.
Пацьорки*-  намистини.
Молода*-наречена.
Ружа*-роза,  троянда.
Циндра*-кокетка.
02/10/2017
Н.Хаммоуда

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753475
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 03.10.2017


Олександр ПЕЧОРА

ПОКЛИК ЛЕЛЕКИ

«Вже  в  Хитцях  не  гніздяться  лелеки»  –
мені  сумно  Олекса  повідав.

Як  же  те  споглядати  нелегко!..
Одиноку  він  хату  провідав…

А  було  ж  це  село  мальовничим:
річка  Удай,  узліски,  долини…
Як  же  боляче  в  спомини  кличе
неповторне  те  царство  дитинне!..

А  було  ж  воно  верхи  на  конях!..
Вже  давно  вороні  і  не  сняться.
Сивина  оселилась  на  скронях.
Вже  й  лелеки  тут  жити  бояться.

…Чагарник,  самосадні  дерева,
гомінливі  пташки,  та  не  люди…
На  горі  в  самоті  ферми  ребра…
По  Вкраїні  вже  так  ледь  не  всюди.

Тут  не  стрінеш  вже  й  древню  бабусю.
Кілька  хат  зирять  вікнами  в  небо…
Та  невже  і  Всевишній  забувся,
що  село  рятувати  вже  треба?

У  Хитцях  оселилася  тиша.
Тут  малеча  давно  не  щебече.
Олексій  про  село  своє  пише.
А  села  вже  немає.  Вже  –  вечір…

Клекотять  життєдайні  лелеки,
де  клопочуться  люди  в  оселях.
Вимирають  близькі  і  далекі
українські  покинуті  села…

Ще  провідує  цвинтар  ілюзій
Олексій  Неживий,  бо  живий  ще.
По  світах  розлетілися  друзі.
І  все  далі  до  них,  і  все  ближче…

Як  же  хочеться  хатнище  мати!..
Мов  лелека,  в  дворі  походжає…
Відлетіли  вже  батько  і  мати…
І  не  радий  Олекса  врожаю.

Хоч  садок  іще  родить  нівроку,
і  садили  город  для  годиться…
Це  ж  колись  тут  держали  корову.
Це  ж  отут  –  найсолодша  водиця…

Де  гриміли  пташині  оркестри
і  кумедні  перегуки  півнів.
Відлітають  брати  його  й  сестри.
Захлинається  серце  в  кипінні.

Тут  до  нього  ще  зовсім  недавно
озивалися  жваві  сусіди.
В  самоті  і  вечеря  й  сніданок.
Ну  куди  отепер  він  тут  піде?

Щоб  горіх  не  звалився  на  хату,
довелося  спиляти  по  пояс.
Його  плоду  і  так  забагато…
Озивається  в  степ  дальній  поїзд.

Покотились  літа  чередою
з  весен  радості  в  траурну  тишу.
Не  юнак,  а  дідусь  з  бородою
про  минувшину  зболено  пише…

Якби  ж  можна  вернути  минуле,
освятив  би  він  в  Удаї  воду.
Щоб  сюди  козаки  повернулись
і  на  храм  приїжджали  підводи…

Ой  ви  коні,  розгнуздані  коні,
покатали  ж  ви  як,  поносили!..
Серце  рветься,  слізьми  очі  повні
і  немає  тримати  їх  сили…

Боже  ж  боже,  за  що  ця  наруга
щоб  село  ще  живеньке  ховати?
Як  же  жаль  мені  вірного  друга
що  тулився  до  рідної  хати.

Що  вітався  уголос  з  порогу
і  хрестився,  неначебто  в  церкві.
Із  вікна  поглядав  на  дорогу…
І  рубці  розправлялися  в  серці.

Бо  Хитців  найрідніших  на  світі
всі  заморські  столиці  не  варті.
Тут  коріння,  тут  вічності  віти…
І  молитва  до  рідної  хати.

Тут  вівтар  на  вітрах  благодатний.
Тут  думок,  теплих  споминів  повінь.
Приїздить  Олексій  бородатий
на  довічно  святу  тиху  сповідь.

Стогне  вітер  в  дрімучій  долині…
Відродити  село  ой  нелегко!
Дзвонить  в  скроні,  у  серденько  лине
невмовкаючий  поклик  лелеки…

1  жовтня  2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753490
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 03.10.2017


Світлана Семенюк

Каштан

Ріс  на  дереві    каштан,
А  дерево  -    на  горбочку.
Мав,  із  колючок,    жупан,
Ще  й  коричневу  сорочку.

На  гілочці  він  висів́,
Дозріваючи  все  літо.
А    додолу  полетів,  -
Як  подув  осінній  вітер!

Та  й,    із  гуркотом,  упав
Мухоморові  на  шапку.
І  страшенно    налякав
Ще  малу  зелену  жабку!

Разом  з  нею,  не  на  жарт,
Сполохалась  гусеничка.
Затремтіла,  і,  з  листка
Гепнулася  у  травичку.

А  каштан  у  «кожушку»
Покотився    до  долини.
Обірвавши  павучку
Тонкі  нитки  павутини.

Добре,  хоч  не  роздавив
Чорну  крихітку-мурашку.
Ледве  встигла  утекти,
Із  дороги,  бідолашка.

Довго  так  котивсь  каштан
Стежинкою,  із  горбочка.
На  колючий  свій  жупан,
Назбирав  сухих    листочків.

Від  шелесту,  всі  жучки
Налякано  розбігались.
А  дрібненькі  хробачки
По  шпаринках  поховались.

Це  лише  один  каштан
Наробив  такого  гаму!
А  що  буде,  як  з  гілляк  –
Всі  попадають  каштани?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753380
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 03.10.2017


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Невеселі думки

Ось  і  жовтень  нарешті  господарем  став,
Затремтіло  довкілля  -  повітря  вже  зимне,
Ще  недавно  туман,  ніби  шаль,  обіймав,
А  сьогодні  від  холоду  плачуть  жоржини…

Розмаїта  палітра  на  кронах  дерев,
Залилися  рум’янцем  засмучені  клени,
Біля  східців  музею  замріяний  лев,
А  навкруг  кольорові  лежать  гобелени…

Кожна  квітка  і  дерево  має  свій  шарм,
Дивовижні  відтінки  осінньої  гами  -
Зігріває  мене  кашеміровий  шарф,
Шарудить  золотий  листопад  під  ногами…

Полиново  гірчать  невеселі  думки  -
Мало  часу  лишилось  до  ранніх  морозів,
І  журливо  співають  змілілі  струмки,
Відчувають,  сувора  зима  вже  в  дорозі…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753427
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 03.10.2017


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Риторичні запитання

Щодня  читаю  й  бачу  -  все  уже  було,
Нічого  нового,  хоч  іншими  словами,
Життя  буденне,  поруч  і  добро,  і  зло,
І  люди  йдуть  до  світла  правди  манівцями…

А  скільки  нечисті  й  напасті  звідусіль,
Одні  жирують  і  танцюють,  інші  плачуть,
Змішалися  до  купи  драма  й  водевіль,
І  дні  галопом,  наче  дикі  коні,  скачуть…

Що  може  тішити  у  цей  жорстокий  час?
Звичайно,  люди  кажуть,  музика  й  картини,
Краса  природи  первозданна  без  прикрас,
А  що  ж  тоді  врятує  нас  від  самотини?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753426
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 03.10.2017


Людмила Пономаренко

Натхнення

Похилий  вік,  який  похилий  вік…
Уже  й  сама  мов  тин  ,  що  похилився…
Та  день  новий  знов  кличе    на  поріг,
Де  ранок  щедрим  сонечком  упився.
Знов  дивовижею  здається  білий  світ,
І    спориші,  й  ромашки,  що  край  ниви…
Всміхнеться,  наче  скине  четверть  літ:
«  Хіба  ж  не  диво?    Достеменне  диво…»
Веде  розмову  з  вишнею  старою,
З  жоржинами,  що  квітнуть  край  воріт,
Немов  і  не  лишалась  сиротою,
Немов  і  досі  з  нею  увесь  рід.
Де  стежці  вузько    витись  повз  садок,  
Її  город  в  буянні  стиглім  літа.
На  смужечках  прополених  грядок
Вирує  зелень,  сонечком  зігріта.
Там  соняшник  торкається  руки
І  чорнобривців  квіт  милує  око,
І  бурячків  шикуються  рядки,
І  диньки  налились  медовим  соком.
Мов  пух  кульбаби,  десь  згубився  лік
Її  рокам  в  щоденному  натхненні,
І    десь  беруться  сили,  хоч  й  малі,
На  дивну  творчість  у  житті  буденнім.
Дозріє    день    у  літньому  теплі,
Де  по  межі    рясніють  трави  в  цвіті…
І  вклониться  вона  своїй  землі,
Що  та  тримає  ще  її  на  світі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753420
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 03.10.2017


Наташа Марос

НУ, А Я…

Я  хочу  разлюбить,  помоги,
Уходи,  но  оставь  мою  осень,
Мы  с  тобой  ни  друзья,  ни  враги  -
Потому  уходить  очень  просто...

Я  забыла...  забуду...  Потом
Поменяю  свои  занавески,
Уничтожу  улики...  Никто
Никогда  не  споёт  наши  песни...

Крепкий  кофе,  а  лучше  -  вино!
Захотелось  вот  выпить  /хоть  тресни/!
И  ушёл  ты  не  так  уж  давно,
Но...  теперь  нам  куда  интересней...

Можно  просто  тебе  позвонить
И  тихонько  поплакать  -  поверишь,
Потому  что  удерживал  нить,
Что  вязала  нас  крепко  и  верно...

И  зайдёшь  -  никому  не  понять
Почему  я  замки  не  сменила...
Ты  не  сможешь  оставить  меня...
Ну,  а  я...  Да,  всегда  я  любила...

                 -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753417
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 03.10.2017


Richter

Історія нічому нас не учить?

А  вас  історія  ціка́вить  людства?
Хто  Біблію  хоч  трішечки  читав,
той  приклад  пам’ятає  зла  й  паскудства  –
як  учень  свого  вчителя  продав.

Десятків  трьох  срібля́ників  хвати́ло
йому,  щоб  злодіяння  те  вчини́ть.
І  серце  довго  у  Іуди  не  боліло,
Христос  навіть  сльозу  не  встиг  зрони́ть.

Однак  тепер  масштаби  зо́всім  інші  –
прогрес  мото́ром  замінив  ослів
й  ціна  на  зраду  стала  значно  більша,
бо  апетити  дуже  підросли.

Дивлюся  з  болем  я  на  Україну,
яку  іуди  тягнуть  до  хреста́,
що  більше  все  нагадує  руїну,
й  пригадую  історію  Христа…

У  наші  дні  панує  лицемірство
і  свої  гнізда  часто  зра́да  в’є.
Знов  постає  тисячолітнє  дійство
і  оптимізму  зо́всім  це  не  додає.

Глибо́ко  проросло  його  коріння,
боюся  не  уникнути  біди,
бо  у  наш  час  Іу́дине  насіння
на  превеликий  жаль  дало  рясні  плоди…

02.10.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753376
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 02.10.2017


НАДЕЖДА М.

Коли настане ніч…


Уже  холодна  осінь  завітала,
Далекий  шлях  проліг  для  журавлів,
Лише  надія  крадькома  втішала,
Що  з"їсть  туман  несправедливий  гнів.

Розгладить  вітер  зморшки  в  синій  річці,
Корабликами  листя  попливе.
І  ти,  як  і  тоді,  по  добрій  звичці,
Захочеш  так  побачити  мене.

Коли  настане  ніч  й  тобі  не  спиться,
Як  завжди,  підійди  знов  до  вікна...
Ні-ні,  не  думай,  це  тобі  не  сниться,
Це  я  тебе  за  плечі  обняла.

Відчув  мій  подих  і  моє  зітхання?
І  побіжать    мурашки  по  спині.
І  зрозумієш  ти,  що  це  твоє  кохання
Прийшло  до  тебе  знову  з  далини.

Воно  тобі  шепоче:  Не  вбивай!
Хіба  душа  зробити  зможе  це?
Ти  забери  назад  своє  ПРОЩАЙ,
І  не  ламай  безжально  стебельце.

Хіба  в  житті  буває  так?  Не  часто...
Не  всі  це  зможуть  на  собі  відчуть..
І  повернись  у  край,  що  зветься  щастям.
Образи  хай  за  листям  попливуть...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753315
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 02.10.2017


Янош Бусел

Калинівське…

                                                                       [i]  [b]  [color="#000000"]  Це  було...  Рукотворне
                                                                               страхіття...[/color][/b]

[i][b][color="#120d59"]Ти  -  живий  із  АТО!!!.Одні  ми  в  тривожному    Світі,-
В  своїй  ночі,-  отій,  на  яку  ми  чекали...сто  літ...
Все  було...Обнялись...Ти,-  бур  -  бур...Руки...  Шепіт...І  миті,
Ті,  яких  ми  бажали,  настроюють  душу  в  політ...

На  лиці  вже  печать  відчуття!..Вибух!..  Другий!!.  І  грім!!!.
Перша  думка,-  діждались!..Сокира  зірвалась...Летить...
Дзенькіт  шибок...  Салют...  Безголів'ю...Роззявам  тупим!!!.
На  ногах!!.  Вже  печатка  жаху  на  обличчі!!.За  мить

День  Помпеї  настав...Гул  моторів...Удар!!!  Крик  жіночий  
Розтинає  розплавлену  тьму...Всі  біжать  хто  куди...
Горять  хмари  вогнем...Роблять  пекло  із  темені  ночі...
Летять  хвилі  стрімкі  замітаючи  втечі  сліди...

Завмерши  від  бід  -  дві  доби  у  гарячці  й  тривозі,  
Бо  ж  сокира  і  далі  висітиме  на  волоску...
Туга  душу  гризе  на  тій  чорній  зворотній  дорозі.-
Безголові  й  роззяви  -  спокійно  ж  лежать  на  боку...

Діждались...Нарешті  одні  ми  -  тривогою  вкриті...
Лежимо...Очі  в  стелю...  Не  милий  КалИновий  світ...
Громом  стомлені  вщент...Чорним    щемом  життя    оповиті,-
В  своїй  ночі,-  отій,  на  яку  ми  чекали...сто  літ!..
[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753292
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 02.10.2017


Віталій Назарук

ВЖЕ НЕ ПЕЧЕ

А  все  вона,  одна  вона  виною,
Чарка  надії  випита  до  дна.
Що  закружляла    долю  з  головою,
Я  захмелів  тоді  і  без  вина.

Щеміло  серце,  рвало  щастя  груди,
Притих  понад  рікою  верболіз.
І  дивувались,  дивувались  люди,
Чому  в  таке  болото  я  заліз.

Я  був  сліпий,  проте  горіли  очі,
Здавалось,  що  чекає  далина…
Не  міг  часами  спати  серед  ночі,
Здавалось,  що  така  вона  одна.

А  потім  пелена  з  очей  злетіла
І  я  відчув  плювок  її  в  лице.
Забулось  все  -  залишилися  віра,
Крім  віри,  більш  нічого  не  пече.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753273
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017


Леся Утриско

Вітання в день уродин.

Ти-  сонце  та  зорі,  ти-  квіти  та  гай,
Ти-  мати  та  донька,  ти-  світлий  розмай,
Добро  у  душі,  а  на  серці-  тривога,  
Хай  квітами  стелиться  твоя  дорога.
Хай  щастя  рікою...  та  ні-  океаном  
На  тебе  впаде...Так!  Так!-  хай  нагряне,
А  ми  будем  тільки  за  тебе  радіти,  
Щоб  знову  зустрітись-  погомоніти.  
Почути  думки-  десь  кави  попити,
Та  й  разом  з  тобою  життя  розділити:
У  будні  та  свята-   будь  завше  багата,
Без  бід  та  образ,  хай  повниться  хата,  
Квітують  трояндами  сонячні  кроки-
У  ласці  Господній  живуть  твої  роки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753271
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017


dovgiy

ВІЧНИЙ ДВОБІЙ


Вічний  двобій  душі  і  віку:
Минуле  –  закриває  дим,
Та    знову  дано  чоловіку
Себе    відчути  молодим
Отою-самою  душею,
Якою  володіє  біс…
Зустрівся  з  жінкою-зорею,
Душу  і  серце  склав  до  ніг.
Та  надто  пізно  і  невчасно,
Бо  ще  пригожа  й  молода.
Її  душа  така  прекрасна,
Та  життєдайна,  як  вода
У  тій  оазі,  що  в  пустелі
Тече  із  диво-джерела…
А  сам  –  вже  не  такий  веселий,
І  в  пічці  не  горять  дрова,
А  майже  попіл,  шлаковиння…
І  зовні  –  таки  літній  дід.
Хіба  з’єднаються:  горіння
І  немощі  грубезний  лід?
Та  ні!  Таке  не  поєднати.
Тож  з  цього  висновок  роблю:
За  щось  та  кимось  я  проклятий,
Коли  оцей  міраж  люблю!
Лише  міраж…    в  життя  пустелі
Марних  надій  та  мрій  туман
В  якому  по  пісках  пекельних
Прошкує  старий  караван.
А  як  душа?  Як  бути  з  нею?  
Вона  з  останніх  сил  в  огні.
Та    жити  з  ніжною  зорею
Судилось  Небом  не  мені.
Ну,  що  ж?    Не  хмара  я  осіння
Тож  нема  змоги  до  плачу.
Ще  трохи  й  птахом  біло  пінним
У  синє  небо  відлечу.

неділя,  1  жовтня  2017  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753253
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017


Валентина Ланевич

Ой, любове моя, мій дурманочку.

Ой,  любове  моя,  мій  дурманочку,
Закружляла  мене,  понесла  в  небеса.
Встала  п’яна  тобою  ще  зраночку,
Вчарувала  кохання  хмільная  краса.

У  сон  приходиш  до  мене  щоночі,
Вітром  стиха  шепочеш  про  щось  за  вікном.
Йшла  би  я  за  тобою  світ  за  очі,
Устелила  б  дорогу  ллянним  полотном.

Вишиванку  під  ноги  би  кинула,
Від  розлуки  лихої,  щоб  нас  берегла.
Щоби  пісня  над  нами  лиш  линула
Та  дзвеніла  підкова  під  спів  солов’я.

01.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753209
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017


MERSEDES

Ціна життя…

Цінуйте  життя  бо  воно  в  нас  одне,
Цінуйте  роки  бо  вони  не  вернуться.
цінуйте  батьків  бо  для  нас  то  святе,
Спокійно  душі,  як  вони  усміхнуться.

У  дружбі  цінуйте  правдиві  думки
І  старість  цінуйте  простої  людини.
І  бутьте  кохані,  як  ті  голубки,
Всміхайтесь  частіш  до  своєї  дитини...

Повагу  у  серці  своїм  бережіть,
Сміливість  даруйте  своїй  Батьківщині.
І  ворога  бийте,  що  висунувсь  вмить
І  вірність  даруйте  коханій  дружині.

Цінуйте  прекрасне  усе  і  живе,
Без  нього  у  світі  так  важко  прожити.
А  совість  ніколи  в  житті  не  помре,
За  гроші  ніякі  її  не  купити...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753158
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017


Richter

Занадто пізно


На  жаль  любов  як  данину  сприймають,
звикають  швидко  у  коханні  жити  –
її  відсутність  лише  помічають,
коли  уже  перестають  любити…

01.10.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753141
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017


Ol Udayko

ПОРА СУГОЛОСНА (90+)

           Якось  так...  про  малят  90+).

[youtube]https://youtu.be/9zQIGPCMJ5s[/youtube]
[i][color="#0a528a"][b]Родилось  маля…    У  колізійних  муках…  
Бурхливо-зелене…  І  так  буйноквітно
Воно  у  серця  нам  настирливо  стука
Добром,  а  то  й  болем…  
                         натхненням  досвітнім…  

Й  кохаємо  ми  те  дитя  незбагнене…  
В  щоденних  турботах,  в  суєт  круговерті…
Й  здавалось  –  в  любові  до  нього  шаленій
Кохатимемо  дитинча…  
                         аж  до  смерті.

Та  ось  прошуміли...  і  спеки,  і  зливи,
І  стало  дитя  незалежним,  дорослим...
То  жінка…  ласкава,  шалено  зваблива,
А  стать  в  неї  статна,  
                           міцна,  плодоносна…

Ескізно  –  гітари  співучої  хвилі,
В  анфас  –  колоритні,  до  одуру,  перса,
У  профіль  –  долини  і  пагорби  милі…
Куди  антиподам  тим?..    
                             Нам,  неотесам!

В  ній  чуються    й  бачаться  віку  красоти,
Що  зваблюють  нас  у  своє  різнобарв’я…
Несе  вона  нам  незліченні  щедроти,
Чуття  надзвичайні  
                               і  дії  зугарні.

Чарує  всім  тілом  –  і  зверху  й  зі  споду…
Оділа  наряди,  розкинула  кросни
Плодів  і  подарря!
                                 Пора  суголосна  

Усім  молодим  і  не  дуже…    І  врода
У  неї  задумлива,  строга  та  горда!
Це  ти,  наша  юносте…  
                                   й  зрілосте!  
                                           Осінь…                                    
                                             [/b]
 [/color]
30.09.2017      
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753087
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 01.10.2017


Людмила Пономаренко

Свято вдячності


Вітаю  Вас,  учителько  моя,
З  осіннім  святом  вдячності  людської.
Перед  іменням  цим  схиляюсь  я
З  поштивістю  і  серця  теплотою.

Я  світла  Вашого  у  спогадах  торкнусь,
Прислухаюсь  до  мудрості  у  слові.
В  лінійку  зошит  давній  розгорну,
Де  перший  твір  з  оцінкою  любові,

Яка,  мов  шанс,  що  вірою  світивсь
У    долею  дароване  людині,
І  ближчали  не  знані  ще  світи
Літератури,  звабливі  й  понині.

Спасибі  Вам  за  чесність  і  сумління,
За  людяність    як  спосіб  існування,
За  Ваше  вічне  з  висоти  зоріння
І  за  щоденне  з  Вами  непрощання.

В  букет  барвиста    зібрана  краса
Промовить    музикою  сонячних  привітів:
«Любов  учительська  ніколи  не  згаса,
Лиш  множиться  теплом  осінніх  квітів.»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753081
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017


Виктория - Р

Не кохай її (слова до пісні)

[b][i][color="#8c00ff"]Не  кохай  її,
В  очі  не  гляди...
Почуття  твої-
Тільки  до  біди...

Не  твоя  вона-
Хоч  би,  що  роби...
А  чужа  жона,
ПрОшу,  не  люби...

Не  ходи  на  ніч,
Коли  зір  нема...
Не  торкайся  пліч,
Не  кохай  дарма...

Повертай  назад,
Заспокій  мій  щем.
Зацвіте  наш  сад,
Під  рясним  дощем...
30  09  2017  р  
Вікторія  Р
[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752986
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017


ТАИСИЯ

Моя стихия


Опять  пришла  пора  грибная.
Лесной  пейзаж  –  моя  стихия.
Пока  что  осень  золотая  –
О  ней    спешу  писать  стихи    я.

В  лесу  знакомая  полянка  –
Свидетель  летних    приключений.
А  в  центре  –  скатерть-самобранка…
Нельзя    забыть  тех  ощущений!

Но  осень  вносит  коррективы.
Природа  знает  дело  туго.
И  эти  грустные  мотивы
Помогут  нам  понять  друг  друга…

Воспоминанья    сердце  ранят.
Порою  вызывают  слёзы…
В  любви  признался,  как  в  романе.
Об  этом    знают    лишь    берёзы…

Разлука  не  продлится  долго.
Мой  друг  прислал  мне  СМС  -  у.
Уходит  из  души  тревога.
С  лукошком  бродит  он  по  лесу.

30.  09.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753057
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017


Віталій Назарук

ПИШАЮСЬ ТОБОЮ

Пишаюся  тобою,  сину  мій,
Що  ти  несеш  людське  тепло  у  серці.
Що  досягнув  в  житті  своєму  мрій…
Бо  тільки  сильні  власні  долі  вершать.

Ти  досягнув  в  житті  усього  сам,
Хоч  міцний  тил  завжди  був  за  тобою.
Хвалу  шли  Богу,  що  на  небесах,
Ніколи  дружби  не  веди  з  ганьбою.

Умій  ділитись,  підставляй  плече,
Коли  біда  в  родині,  чи  у  друга.
Якщо  чужа  біда  тебе  пече,
То  їх  біда  й  тобі  не  біла  смуга…

Пишаюся  тобою,  сину  мій,
Що  вчиш  тепер  своїх  орлят    літати,
Лиш  виховати  з  них  людей  зумій,
Щоб  все  життя  вони  пишались  татом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752943
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017


Калинонька

Моя зболена рано

Україно    моя  !  Моя  зболена  рано  ...
Кров"ю    стікаєш  ,    вогнями  у  серці  печеш,
Долю    гірку  тобі  ,ненечко,  дано,
Тяжкий  хрест    ти  ,    рідненька    ,  несеш.

Несеш  моя  нене  ,  не  падаєш  долі,
Бо  впасти  сини  не  дадуть,
Нелегка  ,  терниста  дорога  до  волі,
Я  вірю  ,  що  по  ній  українці  пройдуть!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752938
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 30.09.2017


Виктория - Р

Я осені онучка

[b][i][color="#bf00ff"]Я  осені  онучка,
Вмостилась  їй  на  ручки...
Вітрець  прудкий  та  дужий,
Ступає  по  калюжі.

Набігли  сині  хмари,
Грімисько  в  струни  вдарив!
По  небі  блискавиця,
Чомусь  мені  не  спиться...

Цілує  осінь  в  щічки,
Несе  мене  до  пічки...
Кладе  мене  в  колиску,
Співа  про  руду  лиску.
25  09  2017р
Вікторія  Р  [/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752908
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 30.09.2017


Елена Марс

… Как сладко в объятиях чувства быть пленным…


Из  множества  женщин  -  
цветочной  поляны,
Её  разглядел  он...  
И  стала  желанной
Её  лишь  любовь...
этой  странной  Елены...
...  Как  сладко  в  объятиях  
чувства  быть  пленным...

Елена  вошла  в  его  жизнь  -  
вдохновеньем...
Душа  перед  ней  пролилась  -  
откровеньем...  
Она  для  него  -  будто  
юность  вторая...
Он  с  ней...  о  сединах  
своих  забывает...
 
От  чувств,  так  похожих  
на  майскую  песню,
Он  птицей,  как  будто,  
парит  в  поднебесье...
Ночами  мечтает...  
Лишь  ею  наполнен,
В  минуты  какой-то  
блаженной  истомы...

Хоть  много  ему  
улыбается  женщин,
Кокеток  и  скромниц,  
желающих  встречи,
А  он  не  желает...  
Не  ищет  другую.
Он  любит  -  Елену  
свою  дорогую...

В  глазах,  цвета  моря,  
читается  тайна:
Спасибо  за  чувство  
любви...  не  случайной...
 "Люблю  тебя,  милая,  
лучик  мой  светлый..."  -
Читает  Елена  
во  взгляде  ответном...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752888
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 30.09.2017


Калинонька

Осене красунечко

 Осене  ,  красунечко  ,  золотеє  сонечко  ,
 Дощиком  омитеє    личенько  твоє  ,
 Ти  знов  зазирнула  у  моє  віконечко,
 І  сказала  з  усміхом  ,  що  ти  уже  є.

 Що  не  забарилася  з  вітром  і  туманами,
 Із  багряним  листячком  у  лісах  й  садах,
 Пташки  випробовують  сили  ,  аж  під  хмарами,
 І  осіннім  запахом  увесь  луг  пропах.

   
 Срібне  павутинячко    вже  снує  мережечки  ,
 Урожаї  щедрії  на  наших  полях,
 Гріються  до  сонечка  поміж  трави  стежечки,
 То  ж  осінь  -красунечка  у  моїх  краях!


 
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752849
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 30.09.2017


Віталій Назарук

ПИТИ ІЗ ДОЛОНЬ

Не  треба  чашки,  щоб  води  напитись,
Я  хочу  пити  із  твоїх  долонь
І  дивлячись  у  очі  –  говорити
Палкі  слова  -  гарячі,  як  вогонь.

Вода  з  твоїх  долонь  мені  смакує,
Від  неї  кров  у  жилах  виграє…
Вода  така  і    рану  залікує,
І  розхвилює  серденько  моє.

По    цих  долонях  я  читаю  долю,
У  них  перебираю  долі  мить.
Тут  хочу  загубити  власну  волю,
 Їх  цілувати,  з  ними  жить  і  жить.

Не  треба  чашки,  щоб  води  напитись,
Я  хочу  пити  із  твоїх  долонь
І  дивлячись  у  очі  –  говорити
Палкі  слова  -  гарячі,  як  вогонь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752857
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 30.09.2017


dovgiy

ДОБІГ І ВЕРЕСЕНЬ КІНЦЯ

Добіг  і  вересень  кінця
Спливає  час  в  простих  турботах
Ще  осені  не  до  лиця
Листопада  німа  скорбота.
Ще  після  того  як  туман
Підніметься  до  неба  вранці
Клен  причепурює  жупан
Фарбуючи  його  багрянцем
Ще  стільки  барв  навколо  нас,
Ще  стільки  звуків  звідусюди
Поміж  дерев  осінній  вальс
У  серці  ностальгію  будить
А  із  домівки  аж  надвір
Ллють  пахощі  духмяні  страви
Плоди  достиглі  ваблять  зір
І  ще  не  побуріли  трави
Тихенько  встелює  стежки  
Заснуле  листя  шар  за  шаром
Лежать  у  кошику  грушки
Призначені  служить  товаром
Глибока  синява  небес  
Ніби  розбавлена  водою
Веду  крізь  світлий  день  тебе
Неспішно  –  тихою  ходою.

п'ятниця,  29  вересня  2017  р.  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752836
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 29.09.2017


НАДЕЖДА М.

На струнах серця вміло грай. .

Бувають  нещасні  істоти,  у  яких  є  серце,  щоб  страждати,  але  немає  серця,  щоб  любити.
 Етьєн  Рей

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fcG1Qr7LG_w
[/youtube]

Торкнись,  не  бійся,  словом  серця.
Відчув,  дзвенить  його  струна?
Бурхливий  ритм  розбудить  скерцо,
Неначе  знов  прийшла  весна.

Яка  таїться  сила  в  слові,
Які  приховані  дива!?
Такі  візьми  з  них  за  основу,
Щоб  в  серці  рана  зажила.

А  слів  багато:  ціла  злива,
Відтінки  різні,  вибирай!
Бринять  хай  ніжно,  не  фальшиво.
На  струнах  серця  вправно  грай.

Нехай  воно  відчує  радість,
Нехай  забуде  слово  БІЛЬ.
Не  покажи  у  них  убогість,
Хай  їх  почують  всі  довкіл.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752835
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 29.09.2017


Віталій Назарук

ДОЛЯ ЛЮДСЬКА

Ми  зустрілись  ніби  ненароком,
Ти  ще  краща  стала  за  роки…
Пригадались  мрії  ті  високі,
Що  обох  покликали  в  шляхи…

Приспів:    
Явори  скриплять  понад  водою,
Плещуть  тихо  весла  по  воді.
Знову  ми  пливемо  двох  з  тобою,
Наче  ми  і  досі  молоді.        |(2)

Сіли  в  човен  ми  біля  обриву,
Де  ховали  зорі  явори…
Я  узяв  за  руку  свою  милу,
Разом  пригадали  вечори.

Приспів.

І  невже  не  зміниться  нічого,
Розійдуться  знову  в  нас  путі?
Будеш  цілувати  знов  чужого,
Хоч  в  думках  єдиний  у  житті.

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752818
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 29.09.2017


Янош Бусел

Сіверщина. .

                                                         [i][b][color="#c91a1a"]  Новгород  -  Сіверський...  
                                                           Древність...Слово  о  полку...
                                                           Князі...Гетьмани...Царі...Генсеки...  
                                                           Президенти...  Злі  очі...Війна...[/color]
                                                           [/b][/i]
[i][b][color="#126e13"]Дорога    вниз    та    вниз...Туди,    де    брама
Монастиря,    що    мохом    був    поріс...
Десь    там,    за    ним  -  ріка.    Ген  -  ген    синіє    ліс.
Вертаю    часу    плин  -  від    Кучми    до    Адама.

Глянь    в    цей    розлом.    Чи    то    застигла    кров,
Чи    струхлий    шолом    в    глині    червоніє...
Пройшли    віки...Не    справдились    надії
На    людський    розум.    Рвали    знов    і    знов

Слов'янську    Землю    на    шматки    княжата,
Котили    на    сусідів    гніву    брилу.
Коли    ж    самим    було    це    не    під    силу  -  
Вели  ,,поганих''  добивати    брата...

Тепер  -  добили...Давні    гречкосії,
Котрі    могли    і    плуг    і    меч    скувати,
Не    можуть    вже    Землі    тій    раду    дати
І    туляться...  до    мачухи  -    Росії.

Тулились  би  і  далі  -  та  Росія
Подумавши  -  покинула  Союз...
Свій  шлях...  Та  -  хижа  давня  шия!..
Воєнщина...  Зелені...Сльози  муз...

Стою...  Дивлюсь...  Родимичі...  Древляне...
Що    їм    було    ділити  -  спільну    долю?
Щоб    потім    в    Переяславську    неволю
Побігти    разом..?    Тяжко...Серце    в'яне...[/color]
[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752782
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 29.09.2017


Зоя Журавка

ОСІННЄ

Кружляє  сумно  лист  осінній
Так  рік  за  роком  відліта.
Блукаю  в  мріях  павутинні
Я  ще  така  ж...та  вже  не  та.
Назад  тихенько  озирнуся...
Там  стільки  різного  було...
На  жаль,  туди  не  повернуся
У  юність  стежку  замело.
А  на  обличчі,  рік  за  роком
Лиша  тоненьку  борозну.
Учить  життя  своїм  уроком
Цю  ніч,  я  знову  не  засну.
Щемить  в  душі...та  не  повернеш
І  знов  цей  день  не  проживеш.
Не  виправиш,  не  зможеш,  не  запевниш,
Безсонну  ніч  не  проженеш.
Пішов  за  обрій  день  осінній
Скувала  душу  самота.
Лишив  окраєць  неба    синій
Неначе  вічна  мерзлота.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752760
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 28.09.2017


Надія Башинська

СХИЛЯЮСЬ, БОЖЕ, ДО ЗЕМЛІ…

Схиляюсь,  Боже,  до  землі
перед  тобою  за  Вкраїну.
Бо  рідна  й  дорога  мені,
для  нас  у  світі  цім...  єдина.

             Тут  мама  й  тато,  рідний  дім.
             Тут  соловейко  і  калина.
             Схиляюсь,  Боже,  до  землі
             перед  тобою  за  Вкраїну!

Схиляюсь,  Боже,  до  землі
за  сад  в  цвіту  й  стрункі  тополі.
За  легкий  клекіт  журавлів,
за  стежку  щастя  в  моїй  долі.

             Тут  мама  й  тато,  рідний  дім.
             Тут  соловейко  і  калина.
             Схиляюсь,  Боже,  до  землі
             перед  тобою  за  Вкраїну!

Схиляюсь,  Боже,  до  землі,  
Як  житнє  хилиться  колосся.
За  мальви  й  мамині  пісні,  
за  все,  що  збудеться...  й  збулося.

             Тут  мама  й  тато,  рідний  дім.
             Тут  соловейко  і  калина.
             Схиляюсь,  Боже,  до  землі
             перед  тобою  за  Вкраїну!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752752
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 28.09.2017


Наташа Марос

ВИПАДКОВА…

Я,  мабуть,  просто  гостя  випадкова,
Бо  щастя  обирає  не  мене...
Хоч  на  одвірки  вчеплена  підкова,
Та  я  боюся:  знову  обмине...
І  розчиняюсь  у  житейських  буднях,
Мені  немає  як,  нема  коли  -
Не  вмію  просто  жити,  просто  бути...
І  вже  не  часто,  а  таки  болить...
Та  хоч  із  літом  швидко  розпрощалась,
Його  не  виглядаю  більше,  ні...  -
Хай  служать  римі  ті  слова  "з  дощами",  
Бо  з  ними  мокро  й  холодно  мені...
Я  не  втрачаю  віри:  засвічуся,
Теплом  душі  зігрію  навкруги,
Скраєчку,  непомітно  примощуся
Й  любов'ю  об'єднаю  береги...

             -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752724
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 28.09.2017


Lana P.

МІЙ КОРАБЕЛЬ

Мій  корабель  далеко  в  морі
Десь  бродить  поміж  островів.
Вночі  вдивляється  у  зорі,
Шукає  мирних  берегів

Без  шторму  і  без  урагану,
Щоб  для  душі  знайти  причал,
Втекти  від  злісного  бурану,
Де  навпіл  розриває  шквал.

Зі  згустків  сірого  туману
Фортецю  вибудує  вмить,
Щоб  захиститись  від  омани,  —
І  небезпека  відшумить.

Мій  корабель  далеко  в  морі,  
Наперекір  усім  вітрам,
Як  вартовий  стоїть  в  дозорі,
Підвладний  тільки  небесам.          27/09/17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752714
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 28.09.2017


Крилата

ЛЮБИ ЦЕЙ СВІТ!

Люби  цей  світ,  люби  його  без  тями  –  
Прадавній  ліс  із  запахом  грибів,
Луги,  укриті  густо  чебрецями,
Пісні  птахів,  що  рвуться  із  дзьобів.

Люби  небес  блакить  –  святу  і  чисту,  
Злотавих  зайців  танці  на  вікні,
В  мороз  –    калини  ягоду  вогнисту,  
В  теплінь  –  росу  на  зеловім  сукні.

Люби  схід  сонця  вранці  над  рікою,
Відхід  його  у  присмерки  за  пруг,
Махни  світилу  зичливо    рукою,
Воно  планеті  нашій  –  вірний  друг.

Дощі  люби,    що    землю  напувають,
Щоб  все  живе  могло  собі    рости,  
Сніги,  що    білим  килимом    лягають
На  вицвілі  й  оголені  ґрунти.

Люби  цей  світ  у  радості  і  в  смуті.  
Вертайся  до  первинної  краси.
Виймай  перлини  правди  з  каламуті.
Любов  крізь  бурі  й  штилі    пронеси.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752712
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 28.09.2017


Ніна Незламна

Осінні клопоти

             Осінні  клопоти
Спеленений  в  густім  тумані
 Дубок  схилився  при  долині
Мигтіли  промені  жадані
Лунали  крики  журавлині.
Осінні  кольори  рясніють
Ранкове  сонце    вербу  ніжить  
 ЇЇ  листочки  золотіють
Від  вітру    й  холоду,  аж  дрижить.
Дрімає  річка,  ледь  блискоче
Готуються  у  путь  лелеки
А  спритна  рибка  ледь  плюскоче
Втікаючи  від  небезпеки…
Розпочинається  новий  день
У  клопотах  та  він  коротший
Скрізь  хазяйнує  красень  вересень
Хай  час  для  всіх  буде  хороший.

                                                         10.09.2017р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752703
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 28.09.2017


Наталя Хаммоуда

Намалюю…

НАМАЛЮЮ...
Я  тобі  намалюю  світанок  яскравий-яскравий,
Той,  де  сонце  з-за  пагорба  тихо  торкає  дахи,
Там  де  ллється  проміння  з  небес  позолотою  в  трави,
І  так  голосно  в  чубах  дерев  метушаться  птахи.

Я  тобі  намалюю  село,  а  над  ним  синє  небо,
Ліс  і  стадо  корів,  що  додому  з  пасовиська  йдуть,
Наше  місце,  де  вперше  тебе  пригорнув  я  до  себе,
У  тих  вербах,  що  косами  впали  в  ріки  каламуть.

Я  тобі  намалюю,  як  в  плесі  гойдається  повня*,
І  сльозинку  від  щастя,  що  в  тебе  бринить  на  щоці.
Я  осиплю  полотна  свої  злàтом  щедрого  жовтня,
А  у  той  падолист  ми  крокуєм  -рука  у  руці.
28/09/2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752680
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 28.09.2017


Людмила Пономаренко

Орхідея


Милуюсь  вами,  дивна  незнайомко,
Тендітних  форм  і  фарб  живе  творіння,
Де  кожна  лінія  так  вишукано  й  тонко
Вплітається  в  повітряне  коріння.

Немов  метелик  із  чужих  світів,
Десь  заблукавши,    сів  на  підвіконня,
Де  інших  птахів  незнайомий  спів,
І  небо  інше,  і  тривке  безсоння.

Вам  долею  цвісти  на  чужині,
Комусь  ясніть  в  мереживах  фіранки,
Й  привітно  усміхатися    мені
Квітковим  дивом  у  промінні  ранку,

Бриніти    спогадом  про  диво  серед  буднів,
Росу  зронить  від  незатертих  фраз
І  нагадати,  що  лишиться  незабутнім,
До  чого  серцем  доторкнувсь  хоч    раз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747138
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 28.09.2017


Віталій Назарук

ЖИТТЯ УКРАЇНЦЯ

Шматочок  хліба  і  води  простої
Людині  необхідно  для  життя,
Щіпочку  солі  і  звичайно  –  волі,
А  ще  до  України  почуття.

Щоб  знав  де  ворог,  бачив  із  далека,
Ростив  свій  хліб  і  слухав    солов’я.
І  знав,  як  дах  прикрасили    лелеки,
В  такому  домі  в  злагоді  сім’я.

Душею  був  і  щедрий,  і  багатий,
Щоб  брат  за  брата,  щоб  твоє  плече,
Свою  святиню,  наче  рідню  матір
Обороняв,  хай  сором  не  пече.

Жити  на  волі,  діточок  ростити,
Іти  до  храму,  як    покличе  дзвін.
Братись  за  шаблю,  землю  захистити,
Не  допускати    на  землі  руїн.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752615
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 28.09.2017


Надія Башинська

ВІТЕР ВІЄ… ПОВІВАЄ…

Вітер  віє...  повіває...  та  й  по  полю.
Україна  наша  має  гарну  долю.

Вітер  віє...  повіває,  де  кленочки.
В  України  дуже  гарні  сини  й  дочки!

Розгулявсь,  де  осокори...  там,  де  варти.
Ой  ти,  вітре-розбишако,  це  не  жарти.

Глянь,  стоять  тут  на  сторожі...  щоби  жити.
Україні  вольній,  вітре,  ще  радіти!

Розгулявся  вітер  вільний  в  чистім  полі.
Жити  нашій  Україні  в  щасті-долі.

Зріє  жито,  дозріває...  Будем  жати...
Повернуться  всі  синочки  в  рідні  хати!

Вітер  віє...  повіває...  та  й  по  полю.
Україна  наша  має  гарну  долю.

Бо  ж  нікого  не  лякає...  їй  не  треба.
Лиш  молитва  щира  лине  тут  до  неба.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752599
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 28.09.2017


Володимир Бабієнко

Вчитель

Вчитель  –  той,  хто  працює  завжди  допізна,
Хто  проводить  уроки  чудові,
Хто  дає  нам  поради  і  цінні  знання,
Хто  у  рідній  кохається  мові.

Вчитель  –  той,  в  кого  серце  болить  за  дітей,
Хто  в  невдачах  і  успіхах  з  ними,
Хто  над  творами  їх  не  змикає  очей,  
Хто  шукає  таланти  щоднини.

Вчитель  –  той,  хто  з  народом  поп́ереду  йде,
Хто  виховує  в  гідності  жити,
Хто  невтомно  у  світле  майбутнє  веде,
Хто  навча  Україну  любити!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752644
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 28.09.2017


Ірин Ка

Газель - Деризель

В  місті  що  назвемо:  Н
Жив  заможний  бізнесмен.
Мав  дружину,  діточок,
Дім,  садок  і  квітничок.
Ще  й  рахунок  в  банку  ріс
Та  в  ребро  уперся  біс.
Десь  за  тридев'ять  земель
Вгледів  він  струнку  Газель.
Гримнула  в  житті  гроза,
Влізла  в  ту  сім'ю  Коза.
Рідше  все  ночує  вдома,
Поселив  її  в  хоромах.
Спа,  солярій,  педикюр,
Одяг  тільки  від  кутюр.
В  очі  ніжно  заглядає
І  турботливо  питає:
Дівчиною  моя  мила,
Чи  ти  їла,  чи  ти  пила?
Ой  не  їла,  не  пила,
У  бутіках  не  була.
Виглядала  у  віконце.
Ти  пішов  -  погасло  сонце.
Кинув  він  свою  дружину,
На  дієту  сів  рослинну.
Бігати  почав  із  рання.
Знову  задає  питання:
Дівчино  моя  люба,
Гріє  тебе  з  норки  шуба?
Мерзну!  Ще  й  погано  зшили!
Хочу  шубку  із  шиншили.
Ти  мене  не  поважаєш,  
На  дітей  все  витрачаєш!
Впали  у  немилість  чада,
А  Коза  тому  і  рада.
Вже  не  ходить  більше  пішки,
Гострить  по  салонах  ріжки.
Бізнесмен  став  як  ганчірка,
В  серці  та  кишенях  дірка.
Тихим  голосом  в  журбі
Каже:  Чи  вгодив  тобі?
Чим  вгодить  мені  міг  дід?!
Як  почув,  то  зовсім  зблід.
Спала  із  очей  завіса.
Геть!  -  кричав  -  Пішла  до  біса!
І  лишились  у  оселі:
Він  та  думи  невеселі.
Хтозна...  вибачить  дружина?
Чи  поверне  доньку  й  сина?
Міркувати  читачу,
Варіантів  досхочу...

Кози,  Кізочки,  Газелі.
Гарні,  молоді,  веселі.
З  ними  хороше  стрибати.
Тільки  як  Козлом  не  стати?...

Джерело  натхнення  українська  народна  казка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752598
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 28.09.2017


OlgaSydoruk

Ей нравился намного старше…

Изменённый

Ей  нравился  намного  старше  -
С  белесой  изморозью  в  волосах...
Сонет  из  кратких  фраз  на  завтрак
Неподражаем  натощак...
Его  душа  стремилась  в  Спарту,
Метаясь  у  сомнений  врат.
Её  -  выплясывала  сальсу…
Ему  мерещилось  –  не  так…
А,  познавая  рай  забвений,
(Тишайший  ад  своих  причуд),
Взлетала  стрекозой  не  тленной
С  янтарной  броши  в  нежность  рук…
Ей  нравился  намного  старше  -
С  чудесной  изморозью  в  волосах...
Сонет  из  нежности  -  на  завтрак...
И  привкус  соли  на  губах...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752582
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 28.09.2017


Крилата

УКРАЇНО!

Україно!  Прабатьківська  рідна  земля!
Я  люблю  тебе  щиро,  всім  серцем  –  
Кашеміровий  ліс  і  пшеничні  поля,  
І  небесної  барви  озерце,

Бистроплинні  річки  гостроверхих  Карпат,
І  широкий  Дніпро  сивочолий,  
Дух  степів,  Чорне  море,  дахи  сільських  хат,  
Білий  сніг  на  землі  і  ґринджоли.

Храмів  бані  злотаві,  високі  хрести,
Сад  квітучий  і  з  плодом  улітку,  
Береги,  що  єднають  між  себе  мости,  
І  дощами  напоєну  квітку.

Рід  і  мову  співучу,  як  в  березні  гай,
Дім,  де  будні  проходять  і  свята.  
Україно!  Франків  і  Шевченковий  край!  
Дзвін  душі  мій  тобі  й  ця  присвята.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752560
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 28.09.2017


MERSEDES

Дякувати долі…

А  черемха  у  саду,
Зацвіла  духм'яна.
Ти  коханий,  любий  мій,
Я  твоя  кохана.

Часто  ти  приходиш  в  сни,
В  них  тебе  чекаю.
З  поцілунками  весни,
В  березовім  гаю.

Я  гублюсь  в  твоїх  очах,
Усмішка  іскриться.
Ніжні  руки  на  плечах,
Губи  полониця.

Ти  для  мене  білий  цвіт,
Блакитнеє  небо.
Я  кохаю  стільки  літ,
Не  можу  без  тебе.

Пролетіли  так  роки
І  літа  минули.
Стали  ми  давно  батьки,
Любов  не  забули.

Хай  вона  живе  в  віках,
Хай  квітує  в  полі.
Я  в  твоїх  міцних  руках,
Дякувати  долі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752567
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 28.09.2017


Віталій Назарук

ХМАРКИ-ЛЕБІДКИ

Немов  лебідка  хмарка  білокрила,
Гонима  вітром  відлітала  вдаль.
Закрила  сонце,  наче  тінь  зронила,
Вітер  притих,  здавалось    змовк  скрипаль.

Замовкли  солов’ї,  притихли  бджоли,
Сади  чомусь  сховали  аромат.
Летіла  хмарка  ген  за  видноколи,
Знов  виглянуло    сонце,  мов  дукат.

А  хмарка  відлітала  ніби  в  вирій,
Її  наздоганяли  промінці.
Вони  із  неї  чудеса  творили
Із    червонявим    блиском    на    лиці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752547
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 27.09.2017


MERSEDES

Мама й тато…

Мама  й  тато  -  це  таке  тепло,
Мама  й  тато  -  найдорожчі  люди.
Щоб  в  житті  із  нами  не  було,
Їх  любов  нас  береже  повсюди.

Мама  й  тато  -  то  великий  рід,
Мама  й  тато  -  щастя  безкінечне.
Як  квітує  яблуневий  цвіт
Так  тепло  нас  зігріва  сердечне.

Мама  й  тато  -  чисте  джерело,
Мама  й  тато  -  солов'їна  пісня.
Завжди  підставлятимуть  крило,
Чи  у  ранці,  чи  в  годину  пізню.

Мама  й  тато...  Бережімо  їх,
Мама  й  тато  поклонімся  низько.
Бо  батьків  образити  -  то  гріх,
Не  ідіть  стежиною  де  слизько...

Ось  такі  написані  рядки,
Кожен  хай  вчитається  у  риму.
Найдорожчі  в  світі  є  батьки,
Будем  їх  любити  як  Вкраїну...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752533
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 27.09.2017


Віталій Назарук

МАЛЕНЬКІ КОВТОЧКИ

Я    п’ю  життя  маленькими  ковтками,
Щоб  смак  цей  розтягнути  на  роки.
І  штопаю  надірване  нитками,
А,  як  болить,  то  тисну  до  щоки.

Проте  свій  вік  прожити  прагну  довго,
Млини  життя  дарують  борошно…
А    літопис  протоптує  дороги,
Де    доля  вишиває  полотно…

Тут    можна  заблукати  між  стежинок
І  захмеліти  в  висохлій  траві.
Та  ти  в  житті  зробив  для  себе  вжинок,
Де  день  прожитий  –  крапелька    крові.

Щоб  смак  життя  залишився  надовго,
Смакуйте  подароване  життя…
І  не  звертайте  із  шляху  прямого,
Бо  в  часі  не    буває  вороття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752521
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 27.09.2017


Richter

Життєвий потяг


Життя,  життя…  немов  великий  потяг,
вперед  воно  безперестанно  мчить.
Нам  дошкуляють  гуркіт,  сирість,  протяг,
а  згодом  і  зупинок  кожна  мить.

На  тих  зупинках  сходять  пасажири,
то  наші  рідні,  друзі,  вороги…
Ідуть  хто  як,  по  віку  і  ранжиру,
комусь  шмигнуть  без  черги  до  снаги.

Ті  радощі  і  успіхи  стрічають,
других  же  поглинає  самота.
Одних  відсутність  геть  не  помічаєм,
а  після  інших  –  мертва  пустота.

Все  рідше  входять  нові  пасажири
і  вірних  друзів  зустрічаєм  ми.
Тьмянішають  для  нас  старі  кумири,
все  тяжче  й  тяжче  сходимось  людьми.

Можливо  треба  тактику  міняти,
робити  більше  у  житті  добра,
прощати,  в  серці  злоби  не  тримати…
Осіння  вже  й  до  нас  прийшла  пора.

І  не  важливо,  чоловік  ти,  жінка,
згадай  з  теплом  свій  рідний  курс  і  клас.
Коли  остання  підійде  зупинка  –
це  не  відомо  жодному  із  нас.

Долаючи  життєві  перегони,
роби  побільше,  брате,  добрих  справ,
щоб  ти  один  виходячи  з  вагона
сміявся  щиро,  а  народ  ридав.

27.09.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752466
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 27.09.2017


Любов Іванова

ЗАРОДИЛИ ГАРБУЗИ

Як  садила  гарбузи,
Чаклувала  трішки,
Все  казала:  «Ви  ростіть,
От  як  я  завбільшки!  

Добрий  селекціонер
З  мене  получився.
Як  гарбуз  -  то  за  центнер
В  полі  уродився!

Ой  ти  ж  лишенько  моє!!
Горе  сподіванки!
Як  просила,  так    і  є,
Гарбузи,  як  танки!!!

Я  ж  то    думала  –  продам
У  селі  дівчатам!
Аби  мали  сватачам
Що  вони  давати...

Та  кому  нав»яжеш  ти
Отаке  нещастя?!
-  Глянь,  мені    звалили  тин!!
Плаче  тітка  Настя.

Підійша    уже  й  пора
Збору  урожаю.
Всі  стягнули  по  дворах,
Та  горя  не  знають…

Та  і  я,  і  мій  мужик
Тоже  не  зівали!
Щоб  стягнути  гарбузи
Трактора  найняли!

Той  до  ночі  волочив
Прийшлось  вмикнуть  фари.
А  Петро  мій  торочив:
-  Оце  твої  чари!!.

А  тепер  у  нас  в  дворі
Страшенні  завали!!!
Гарбузи-богатирі
Увесь  двір  зайняли!

Мене  й  справді  зло  бере
Що  з  цим  всім  робити?
Може  хто  їх  забере
Згодні    й  заплатити!!

Щоб  на  той  рік  гарбузи
Були  в  межах  норми.
Чоловік  віддав  призив
Поміняти  форми!

Оце  ж  худну..  третій  день
Щоби  йому  трясця!
Та  не  впевнена,  лишень,
Чи  до  квітня  вдасться…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752394
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 26.09.2017


Надія Башинська

СВОЮ ЛЮБОВ ШУКАЮ Я…

Свою  любов  шукаю  я...
Хоч  де  знайти  її?  Не  знаю.
Багато  вже  сходив  доріг,
Та  все  ж  надію  в  серці  маю.

             Я  з  нею  хочу  буть  завжди,
             як  трави  розсипають  роси.
             Як  щедро  верби  золоті
             в  воді  купають  свої  коси.
             Як  білим  снігом  заметіль
             усі  дороги  засипає.
             Коли  на  крилах  лебедів
             весна  додому  повертає.

О,  скільки  в  світі  є  доріг...
А  поміж  них  одна-єдина
Та,  де  зустрінеться  мені,
Моя  любов,  моя  дівчина.

             Я  з  нею  хочу  буть  завжди,
             як  трави  розсипають  роси.
             Як  щедро  верби  золоті
             в  воді  купають  свої  коси.
             Як  білим  снігом  заметіль
             усі  дороги  замітає.
             Коли  на  крилах  лебедів
             весна  додому  повертає.

Свою  любов  шукаю  я...
Мене  ж  чекає  десь.  Я  знаю.
Можливо,  то  була  вона,
Та,  що  зустрів  сьогодні  в  гаю...

             Я  з  нею  хочу  буть  завжди,
             як  трави  розсипають  роси.
             Як  щедро  верби  золоті
             в  воді  купають  свої  коси.
             Як  білим  снігом  заметіль
             усі  дороги  замітає.
             Коли  на  крилах  лебедів
             весна  додому  повертає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752300
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 26.09.2017


Ніна Незламна

Дитяче

             ДИТЯЧЕ  
Я  би  птахом  полетіла
Якби  тільки  захотіла
Одна  біда,  крил  не  маю
Ось  тому  лише  скакаю.
                                 *******
Маю  братика  Миколу
Я  пішла  до  нього  в  школу
Кажу,  -  Досить  вже  навчатись
Йдем  додому,  хочу  гратись
                           ******
Дуже  болить  в  мене  зубчик
Бо  не  хочу  їсти  супчик
Хитрі    оченята  маю
Вже  котика  пригощаю…
                             ******
Україночка  маленька

Я  вплітала  стрічки  в  коси
Оченята  -  ранні  роси
Україночка  маленька
Чомусь  кажуть  всі  хитренька
Одягла  гарний  віночок
Руки  в  боки  і  в  таночок
Станцюю  вміло  гопачка
Ось,  бачте,  дівчинка  яка!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752291
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 26.09.2017


Richter

На краю кохання

Ну,  ось  і  все  скінчилося.  Прощай!
Ми  розійшлись  як  в  морі  кораблі.
Прийшов  поневірянням  нашим  край.
Твій  слід  розтанув  поглядом  в  імлі.

Серця  навік  заклякли  у  пітьмі,
багаттю  не  під  силу  їх  зігріти.
Кінця  і  краю  вже  нема  зимі,
зів’яли  нашого  кохання  квіти.

Ти  не  повернешся  і  не  чекаю  я.
Прийшов  кінець  і  це  ми  добре  знаєм.
Ми  не  шепочем  один  одного  ім’я,
бо  вже  обоє  більше  не  кохаєм.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752272
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 26.09.2017


dovgiy

ТИ СКАЖЕШ

Навіщо  ця  журба  між  нами?
Хіба  це  все,  що  ми  надбали?
Згадай,  як  сад  гучав  піснями
Коли  весілля  вишні  грали.
Ти  скажеш:  осінь  на  порозі,
Туман  ранковий  обгортає…
Всі  наші  радощі  здоров’я
Час  невмолимий  забирає…
Ти  скажеш:  у  ріку  вчорашню,
У  день  поточний  не  вступити
І  келиха  щемкого  щастя  
Нам  не  наповнити,  не  пити.
Це  –  правда.  Це  –  звичайна  осінь.
Тумани  є,  дощі  та  мряка.
Та  за  твої  кохані  очі
У  серці  до  небес  подяка!
Слабуємо,  бо  тяжка  праця
Здоров’я  наше  підірвала.
Та  придивись:  старання  наші
Добра  нам  принесли  чимало.
Найголовніше  –  наші  діти!
Нам  є  чим  між  людьми  пишатись.
Вони  ж  бо  наших  весен  квіти,
Надії  нові  в  нашу  хату.
А  ці  пташата,  -  внуки  любі!
Летять,  розкривши  рученята!
І  як  ти  їх  не  приголубиш,
Коли  так  сяють  оченята,
Коли  ще  не  навчились  слова,
А  вже  душа  живе  любов’ю.
Оце  і  є  напій  чудовий,
Що  ми  їм  дали  разом  з  кров’ю;
Оце  і  є  той  самий  келих
Який  життя  нам  наливає!
Тож  не  кажи,  що  днів  веселих
У  наших  буднях  не  буває.
Ріка  життя…  у  наші  вічі
Вже  сива  осінь  зазирає
І  хоч  не  дано  нам  жити  двічі,
Та  все  що  було  не  вмирає.
Воно  живе!  Воно  нуртує!
Десь  там,  -  в  душі!  -  весну  чекає.
А  вже  коли  її  почує,
То  крила  пісні  розгортає!

понеділок,  25  вересня  2017  р.          

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752155
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 25.09.2017


dovgiy

А МОЖЕ

За  плином  часу  не  встигаю:
Душа  ще  в  літі,  ще  в  теплі.
Пташині  зграї  відлітають
За  сині  обрії  землі.
Якась  пташина  ще  вернеться,
А  за  якоюсь  тільки  щем…
Луна  над  лісом  відгукнеться,
Хмарина  до  землі  пригнеться
І  тугу  виплаче  дощем…
Дивлюсь  подовгу  в  хмарне  небо…
Колись    мені  прийде  пора
Залишити  цей  світ  без  себе
Де  не  нажив  собі  добра.
Піду  за  обрій  птахом  вільним
Вже  не  шкодуючи  за  тим,
Що  все  майно  ефірно-мрійне,
Віршами  зрощене,  чарівне,
Розтане  в  часі,  наче  дим.
А  може,  з  днів  моїх,  минулих
Щось  збережеться  між  людьми
І  вірш  зі  сторінок  заснулих
Змахне  над  душами  крильми
Їх  світлим  сумом  розтривожить
Сльозину  вичавить  з  очей,
Тоді  і  я  зродитись  зможу,
Аби  зігріти  душу  божу
В  колисці  зоряних  ночей.

п'ятниця,  22  вересня  2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752153
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 25.09.2017


Лана Семицвітна

Вставай и иди!

Не  время  смеяться  «стране  дураков»,
Не  время  шутить  или  петь,
Не  время  свободе  сидеть  под  замком,
Не  время  за  ветром  лететь.
Мы  долго  молчали,  терпели  нужду,
Дышали  неправдой  чужой,
Томились  тихонько,  рыдая,  в  аду,
Но  время  пришло  идти  в  бой.
Вставай  и  иди,  босоногий  народ,
Свою  правоту  защищай!
Пусть  вечно  голодный,  но  в  сердце  живет
Надежда!    А  трусость  –  прощай!
И  встанет  народ  и  себя  защитит
От  глупых  бессмысленных  дней.
Во  имя  надежды,  во  имя  любви,
Во  имя  своих  же  детей!        

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752055
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 24.09.2017


геометрія

ЯК СОЛОВЕЙКО ЧОЛОВІКА ВЧИВ (українська народна казка в поетичній інтерпретації)

                               Піймав  дядько  соловейка
                               і  вирішив  з"їсти.
                               Той  до  нього:"Я  ж  маленький,
                               тобі  не  наїстись.
                               Краще  тобі  відпустить,
                               мене,  чоловіче,
                               я  ж  тебе  зможу  навчить
                               трьом  речам  потрібним."
                               Той  задумавсь  і  сказав:
                               "Добрі  речі  кажеш.
                               Ну,  гаразд,я  відпущу,
                               а  ти  не  обманеш?"
                               "Обмануть?  -  Звичайно,  ні!-
                                 соловей  вклонився.-
                                 Вір  -  не  можна  їсти  те,
                                 що  вже  не  годиться!
                                 І  не  треба  шкодувать,
                                 чого  не  вернути.
                                 Не  можна  вірити  словам,
                                 несправжнім,  байдужим!"
                                 І  почувши  ці  слова,
                                 (дуже  вірні  й  влучні),
                                 відпустив  той  солов"я,
                                 та  ще  й  посміхнувся.
                                 Соловей  вгору  злетів,
                                 потім  зупинився:
                               "Друже,ти  не  зрозумів,
                                 речам  не  навчився.
                                 Якби  знав  ти,  який  скарб
                                 у  собі  я  маю,
                                 ти  б  мене  не  відпустив,
                                 я  це  точно  знаю!
                                 У  мені  є  дорога,
                                 велика  перлина,
                                 вона  б  тобі  принесла
                                 багатство  невпинне".
                                 Чоловік  це  як  почув,
                                 дуже  засмутився,
                                 соловейка  попросив,
                                 щоб  той  повернувся.
                               "Чоловіче,  ти  дурний?
                                 (Прости  мене,  Боже),
                                 все  що  я  тебе  учив,
                                 для  тебе  негоже.
                                 Ти  шкодуєш  знов  за  тим,
                                 що  вже  не  вернути,
                                 віриш  ти  словам  чужим,
                                 несправжнім,  байдужим.
                                 Чи  ж  в  маленькому  мені
                                 змогла  б  буть  перлина?
                                 Не  збагнути  це  тобі,
                                 темна  ти  людина!"...
                                 Захотілось  полетіть
                                 ще  вище  у  небо,
                                 таких  людей  не  навчить,
                                 та  може  й  не  треба!..                

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752008
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 24.09.2017


Світла (Імашева Світлана)

Осінь поміж нами …

                                                                                             ************
                                                                     Торіч  весна  зоріла  у  красі,
                                                                     Заручена  із  березнем  і  боса,
                                                                     А  нині  осінь  бродить  по  росі,
                                                                     Розхристана,  руда,  простоволоса.

                                                                     Тоді  найперша  провесінь-любов
                                                                     Соромилась  проклюнутись  словами,
                                                                     А  восени  не  так  нуртує  кров:
                                                                     Поглянь,  уже-бо  осінь  поміж  нами.

                                                                     О,  ті  чуття  трояндами  цвіли
                                                                     У  дні  палкі  закоханого  літа,
                                                                     І  ми  жагу  невтолену  пили,
                                                                     До  нас  сміялись  промені  -  і  діти.

                                                                     Буяло  те,  що  звалося  життям,
                                                                     І  ти  впивався  любими  вустами  -  
                                                                     Кохання  зачарованим  питтям...
                                                                     Поглянь:  уже-бо  осінь  поміж  нами.

                                                                     Хоч  скільки  ще  ступати  по  стерні
                                                                     Й  напій  життя  полинно-п'яний  пити,
                                                                     Благословляю  ті  короткі  дні,
                                                                     Коли  судилось  жити  -  і  любити.

                                                                     Знов  защебечуть  весни  молоді
                                                                     Закоханими  юно  солов'ями...
                                                                     Твої  вуста  -  спіткнулись  об  мої,
                                                                     Хай  осінь  заблукала  поміж  нами...
                                                                 


                                                                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752003
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 24.09.2017


Радченко

Батьківський берег

Батьківський  берег...  Вертайте  до  нього...
Справи  лишайте  —  їм  ліку  нема.
Рідна  домівка  —  нема  більш  святого,
Навіть  ,  якщо  вітер  пустки  співа,
Ходить  кімнатами  в  тиші  самотній,
Легко  фіранки  колише  старі.
Час  завжди  буде  і  є  незворотній,
Тихо  гортаючи  календарі.
Батьківський  берег  —  від  нього  вам  плити,
Стане  для  вас  він  ріднішим  в  стократ.
І  всі  роки,  що  колись  в  нім  прожиті,
Казкою  будуть  вже  для  онучат.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751999
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 24.09.2017


MERSEDES

В природі Вересень гримить…

Природа  наче  б  то  збісилась,
Прорвалось  небо  ллють  дощі.
Б'є  град,  гримить  і  навіть  злива,
Дерева  ломить  і  кущі.

Залило  вулиці  водою,
В  баюрах  м'ячики  бульки.
І  разом  з  піснею  сумною,
Дощу  злякалися  пташки.

Лиш  різнобарвні  парасольки,
Людей  від  зливи  бережуть.
Неподалік  хтось  тихо  ойкнув,
Ось  малюка  батьки  ведуть...

Чи  то  весна,  чи  може  літо,
Та  ні  то  Вересень  гримить.
Розповідає  всім  відкрито,
Що  Осені  настала  мить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751902
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 23.09.2017


НАДЕЖДА М.

Очі і язик…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1FRhZZ4Wq4I[/youtube]

В  очах  -    душа.  Уважно  придивись.
Лише  вони  тобі  всю  скажуть  правду.
Нехай  вони  і  мружились  колись,
Та  в  цьому  мали  ніжності  принаду.

Вони  бувають  різними  підчас:
Сумні,  веселі,  навіть  мають  владу
Над  тими,  хто  полюбить  колись  нас,
А  іноді  висвітлюють  й  досаду,

Й  чекають  погляду  твоїх  очей,
Коли  в  душі    бояться  помилитись,
Бояться  так  недоспаних  ночей,
Не  хочуть  ненавидіти  навчитись.

А    ось  язик  не  завжди  правду  скаже.
Не  варто  довірятись  всім  словам.
Проте,  якщо  від  серця  слово  ляже,
То  вірте  ви  розумним  головам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751885
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 23.09.2017


dovgiy

КОРОТКО

Чи  буде  слава,  ти  про  те  не  клопочись!
Як  сієш  добірне  зерно,  -  чекай  врожаю.
Коли  прожив  життя,  де  совість  в  кожну  мить,
То  й  через  сотні  літ  добром  тебе  згадають.
-\-
Чи  ти  чим  допоміг,  коли  зустрів  сліпця
Який  хотів  пройти  через  дорогу  в  місті?
Не  зміг,  чи  не  схотів:  душа  була  в  рубцях  -
Байдужості  недуг  вразив  тебе  на  місці.
-\-
Поза  селом,  де  зиряться  яруги,
Стрічка  асфальту  в  далечінь  веде…
Іду  по  ній  натомлено,  без  друга,
А  погляд  виглядає  когось…  жде…
-\-
Вже  осінь  натягла  свою  картату  свитку
Бо  вітер  прохолодний  все  тіло  продува.
Цю  одіж  настаралась  собі  придбати  влітку.
На  подіумі  вересня  показує  дива!
-\-
Складав  в  рядки  слова  коханій  на  догоду,
Оспівував,  як  вмів,  достойності  її…
Сприймала  ті  слова  наче  струмкову  воду,
Яка  несла  до  Бугу  захоплення  свої.
-\-
На  берегах  життя  нарізно  ми  осіли:
Чи  я  на  правім  боці,  чи  може,  навпаки…
Шкодуємо  за  тим,  чого  зробить  не  вміли
А  зараз  є  знання,  та  не  дають  роки.
-\-
Роздумую  над  тим,  що  доля  нам  приносить
І  з  досвіду  набутого  висновки  роблю:
Не  завжди  дозволяю  собі    що  серце  просить,
Хоч  той  предмет  бажання  без  пам’яті  люблю!
-\-
Розумні  люди  радять:  живи  без  церемоній,
Бо  що  не  візьмеш  зараз,  те  завтра  не  твоє.
А  як  тоді  з  мораллю,  неписаним  законом?
Для  кого  в  світі  білім  оті  всі  норми  є?
-\-
В  сивинах  голова,  гладюще  тіло  в  рясі,
В  коштовностях  хрести,  шикарний  мерседес…
Живе  архієрей  на  подаяння  наші
По  милості  Москви…  по  милості  Небес…

п'ятниця,  22  вересня  2017  р.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751861
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 23.09.2017


dovgiy

ТИ ПРИЙШЛА…

Ніби  днина  ясна  після  ночі  настала
Ти,  -  прийшла!    Світ  –  безмежний!  І  суму  не  стало
Тільки  зустрічі  час  як  завжди  замалий
Буду  знову  на  Долю  по-вовчому  злий
Бо  коли  ти  підеш,  буду  в  темряві  жити
І  в  захмарене  небо,  сумуючи,  вити.
Прийде  осінь,  закутана  в  сірім  плащі  
І  стікатимуть  з  морди  сльозами  дощі.
Буду  гризти  віршів  недогризені  кості
І  чекати  тебе  –  завжди  бажану  гостю
Аби  зморену  душу  в  щоденній  журбі
Простягнути  із  серцем  в  дарунок  тобі
Ця  душа  ніби  кактус  пустельний  колюча
Від  численних  розлук,  негараздів  болючих
Та  коли  нова  зустріч  тебе  приведе,
Вона  знов  зацвіте,  бо  подітись  ніде!

субота,  23  вересня  2017  р.






























адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751865
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 23.09.2017


Тетяна Луківська

Озираюсь до літа…


Я  на  літо  таки  озираюсь...
У  промінні  б  побавитись  ще.
Ніжно  квітів  останніх  торкаюсь,
Заховавши  в  жоржинах  лице.
А  пелюстки  уже  золотавий
Приміряють  осінній  “прикид”.
Й  витанцьовує    вітер    лукавий...
Затуманився  геть    краєвид.
Озираюсь...шукаю  ще  літа.
У  долоню    проміння  ловлю.
Та  чомусь  вона  вже  не  зігріта.
І    тепло    я    крізь  пальці  гублю...
Мила  осінь,  чекай,  не  женися!
Барвам  дай  догоріти  в  красі.
Не  гостри  сивим  холодом  списа,
Не  стинай,  не  губи  на  росі!
Зачепилися  клаптики    блиску
У    зеленому  вітті  беріз.
Осінь  тче  із  пожовклого  листу
Килимки  із  дощами  навскіс.
Помандрую  у  Бабине  літо
Обгорнутись  теплом  хоч  на  мить.
Озираюсь  до  літа…  Над  світом
Зафарбовує  осінь  блакить.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751851
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 23.09.2017


Віталій Назарук

ЛЮДИНА

Приходиш  на  світ  із  криком,
Тебе  цей  лякає  світ.
Спокійним  стаєш  із  віком,
Мовчиш,  як    багато  літ.

Живеш,  бо  життя  батьками
Дароване,  як  усім,
Ти  жив  у  утробі  мами,
 А  нині  на  світі  цім.

Ти  носиш  ім’я  –  людина,
Зовешся  так  на  землі,
У  тебе  своя  родина,
Життя  на  родиннім  тлі.  

Державу  шануй  родинно,
Завжди  будь  на  висоті…
Бо  втрата    ім’я  –  людина,
Найбільша  втрата  в  житті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751809
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 23.09.2017


LubovShemet

Осінь життя

Осінь  входить  у  наші  літа,
Не  змінити  закони  природні.
В  повній  мірі  прожите  життя  -  
Якщо  осінь  з  тобою  сьогодні.
Ми  не  вічні,  бо  всі  ми  земні,
В  небуття  все  поволі  відходить,
Дякуй  долі  за  прожиті  дні  -  
Не  до  кожного  осінь  приходить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751708
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 22.09.2017


Світлана Крижановська

Осінь у душі

Заблукала  осінь  у  моїй  душі,
Розпустила  коси  геть  не  золоті,
Звила  павутиння  з  сумнівів,  тривог  -
Прижилися  в  серці  міцно,  наче  мох.

І  надії  гаснуть,  -  пада,  мовби  листя,
Помирають  тихо,  як  гнилі  плоди.
Неспокійно  серце  в  моїм  тілі  б"ється,
Бо  бездушно  дмуха  в  нього  злі  вітри́.

Розгулялась  осінь  у  моїй  душі,
Шумно  відгукнулись  проливні  дощі,
Та  засяє  сонце,  наче  оріон  -
Мине́  час  осінній  -  неспокійний  сон!

10.09.2017

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
м.  Хмельницький

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751705
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 22.09.2017


геометрія

НЕ ВІДІЙДУТЬ ВСІ БОЛІ ВІЙНИ…

                               Я  живу  вже  у  мареві  спогадів,
                               у  незвіданім  плетиві  снів...
                               І  село  моє  рідне  і  пам"ятне,
                               й  у  переливах  спів  ручаїв.
                                                             Ніби  йду  я  селом,  думи  думаю,..
                                                             чую  вибухи,  крики  і  рев,
                                                             ті  що  чула  в  роки  ті  далекії,
                                                             коли  там  йшли  бої  без  перерв...
                               Хоч  давно,  те  що  сниться  минуло,
                               та  страшить  мене  знову  той  гул,
                               і  дерева  розстріляні  кулями,
                               і  страшне  у  дитинстві  "капут".
                                                             Я  у  снах  тих  щоразу  здригаюся,
                                                             затуляю  і  вуха  бува,
                                                             і  проснутись  тоді  намагаюся,
                                                             щоб  відчути,  що  я  ще  жива...
                               Ой,  яких  же  страхів  натерпілися:
                               і  дорослі,  й  старі,  і  малі...
                               І  ніколи  мені  не  повіриться,
                               що  потрібні  ще  війни  землі...
                                                             Як  усі,  я  жила  і  трудилася,
                                                             так  збігали  роки  у  труді...
                                                             І  країні,  і  Богу  молилася
                                                             щоб  народ  не  погряз  у  біді.
                               Знов  війна  мого  серця  торкається,
                               й  дуже  боляче  знову  мені,
                               чом  країна  моя  спотикається,
                               й  знову  сіються  болі  й  жалі.
                                                           Не  людською  була  й  є  політика,
                                                           що  керманичі  ведуть  і  вели,
                                                           Та  прийшов  уже  час  зробить  висновки,
                                                           й  зупинити  цю  кляту  війну...
                               І  немає,  й  не  буде  в  нас  спокою,
                               доки  йде  там,  на  Сході,  війна...
                               Стань  же  совість  в  усіх  надвисокою,
                               щоб  завжди  у  нас  Правда  жила!..
                                                             Співчуваю  всім  людям  на  Сході  я,
                                                             сил  немає  до  них  щоб  дійти...
                                                             Нехай  їх  зігріває  любов  моя,
                                                             і  готовність  моя  помогти...
                               Лиш  тоді  я  спокійно  вже  спатиму
                               і  цікаві  дивитимусь  сни,
                               як  відчую  й  напевне  вже  знатиму,
                               що  живе  вже  мій  край  без  війни.
                                                             Що  було  все  життя  пам"ятатиму,
                                                             не  забудуться  роки  війни,
                                                             і  у  пам"яті  все  зберігатиму,
                                                             не  відійдуть  ті  болі  війни!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751703
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 22.09.2017


Ніна-Марія

Я знов тобі про осінь нагадаю

[youtube]https://youtu.be/pw69nky9ens[/youtube]

[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcR7S-uXYsnaLZcpuHQqM0yaG9HUAacrV_QqoD-mUdZX2rYhGcBF5A[/img]

[color="#730808"]Вже  грає  на  полин-сопілці  осінь,
І  тугою  бринить  в  моїй  душі.
А  я  дивлюсь  на  сиву  неба  просинь,
Яка  лягає  смутком  у  вірші.
 
У  спогад  днів  я  золотавих  лину.
Їх  вересень  нам  щедро  дарував.
А  час  летів  крізь  нас  все  мимо  й  мимо-
Той  знає,  хто  по  —справжньому  кохав...
 
Ми  слухали  мелодію  осінню,
Купаючись  у  барвах  кольорів.
Обох  нас  гріли  почуття  нестримні,
Коли  на  зустріч  ти  мені  летів.
 
Тоді  весь  світ  навиворіт  ставав.
Найкращі  ми  були  у  нім  актори.
Сюжет  цей  нам  Господь  намалював
І  об'єднав  у  дві  щасливі  долі.
[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751683
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 22.09.2017


MERSEDES

Ти моє сонце і синя блакить…

Слово  лишилось  в  душі  поетичній,
Не  розлетілось  по  полю  піском.
Гратиме  ліра  кохання  ліричне,
В  тиші  замріяній  в  нас  під  вікном.

В  звуках  отих,  що  летять  над  землею,
Ніжність  п'янка  і  велика  любов.
Вітер  цілує  на  річці  лілею,
Ранок  умився  росою  дібров.

Промені  сонця  торкнулися  ніжно,
Хмар  білосніжних  і  трав  запашних.
Розплели  косу  твою  дивовижну,
Подарували  усмішку  для  всіх...

Я  пригорнувся  до  тебе  кохана,
То  найдорожча  була  мені  мить.
Ти  моя  доле  яснА,  полум'яна,
Ти  моє  сонце  і  синя  блакить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751677
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 22.09.2017


Леся Утриско

О Матінко Божа.

О  Матінко  Божа-  Небесний  мій  Раю,
До  Тебе  молюся,  для  Тебе  співаю,  
Зішли,  рідна  ненько,Ти  мир  в  Україну,  
Врятуй  її  сина  і  цілу  родину.  

О  Матінко  Божа-  Небесна  Богине,
Зішли  людям  радість  і  щастя  в  родини,  
Зішли  люба  миру  ув  мій  рідний  Край,  
Подай  людям  милість  та  ласку  подай.  

О  Матінко  Божа-  Небесна  Царице,  
Почуй  молитви  та  з  народом  молися,
Де  син  Твій  рожденний-  гріхами  розп'ятий,
У  душах  воскресне,  в  серця  буде  взятий.  

О  Матінко  Божа-   мій  квіте  чудесний,
Леліє  з  лелій!-  візьму  шлях  Твій  я  хресний,
Разом  із  Тобою  оплачу  дитину-
Молись  за  народ,  за  мою  Україну.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751657
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 22.09.2017


Фея Світла

Доля

[i]Тринадцять  літ…  А  наче  –  все  життя:  Тринадцять  літ  мольби,  сум’яття,  болю…
OI  Udayko[/i]

[youtube]https://youtu.be/YqmV_qfoDj0[/youtube]

[b][i][color="#60077d"]Були  ми  разом  аж  тринадцять  літ.
Тепер  чужі.  Живем  самі,  нарізно.
Тоді  був  милим  нам  весь  білий  світ!
На  чотирнадцятий  -  сльота...  Як  слізно

Прохала  я  тебе  лишити  все...
Лише  удвох  плекати  нашу  долю.
Ти  вибрав  те,  що  згодом  принесе
Багатство  й  визнання,  примарну  волю.

Гойдав  кленове  листя  сивий  дощ,
Тремтіла  вишня  від  вітрів...  тужила...
А  душі  наші  й  досі  просять  прощ,
І  волі  так  й  нема.  Десь  забарилась...

Усі  тринадцять  наших   любих  літ
В  дитятку  нашім  -  золотистім  сонці!
Кохання  щирого  -  яса...  одсвіт
Отам  сховалися    -  в  малій  долоньці.

Тринадцять  літ  долали  шлях  удвох,
Кому  ж  тепер  нести  оту  покуту,
Що  в  чотирнадцятому  році  -  втрьох,
Та  не  разом?  
                                               Дитя  колишу...  й  смуту.
[/i][/b][/color]



За  твором  OI  Udayko  "Тринадцять  літ"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750011

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751259
дата надходження 19.09.2017
дата закладки 22.09.2017


Ol Udayko

РОЗ ВИЛКОВА ІДИЛІЯ*

         [i]  Після  закінчення  XY  з’їзду  ТМУ  в  Одесі
           була  автобусна  екскурсія…  в  «Українську    
           Венецію»…  Мої  враження  і  роздуми…[/i]
[youtube]https://youtu.be/DEpxa8JEbUw[/youtube]
       
[i][b][color="#035661"]Автобус  мчить…  Та  не  по  бездоріжжю,
А  трасою…  з  Одеси  на  Рені…
Але  чомусь  уїдла  думка  ріже  –
В  автобусі  не  затишно  мені.
Не  хочу  бачити  красоти  Півдня?..  
Так  ті  самі  мені  у  очі  йдуть…
Хоч  у  Одесі  запустили  півня,
У  нас  своя,  невідворотна  путь.

…Та  ось  і  Вилкове.  Тут  старовіри
Вже  знають  певно  слово  «патріот»,
Бо  в  душах    їх  уже  немає  «міра»,
Нема  й  Кремлем  обіцяних  щедрот.
Та  є,  «на  щастя»,  дула  автоматів,
Що  бережуть  «прихоплене»    добро  –
Довкіл  стоять...  розкішні  нові  «хатки»,
Та  «на  замку»  в  них  «слово-серебро»!

Все  ж  є  церкви…  І  труд  тут  непосильний,
І  дух  священства,  правди,  простоти…
І  люд  привітний,  вельми  богомільний,
Хоч  дещо  дивний,  Господи  прости!
А  в  лоні  річки  широченні  плеса  –
То  води  з  Альп  несе  святий  Дунай…
І  заздрить  їм,  напевно,  вся  Одеса,
Бо  мудрий  там  народ,  -мудріший  най…

…А  ми  туристи,  і  цього  нам  досить,
Бо  краєвиди  пестять  спраглий  зір,
Бо  старовірка  рибу  нам  приносить
Й  вино…  з  боліт,  а  не  високих  гір…
Сади  заплав  милують  наше  око,
І  святістю  приваблює  Дунай,
Де  українства  дух  витав  високий  –
Знай  наших  козаків,  народе!  Знай…

Та  недарма  стоїть  град  на  Роз-Вилці**,
Де  і  заплави  є  й  буяння  Роз!
Чи  довго  бути  нам  в  чужій  тарілці,
«Героями»  служить  не  од,  а  проз?..
Та  вже  пора  збиратися  в  дорогу  –
Усе  «хороше»  має  свій  кінець…
Прихопимо  з  собою  перемогу  –
Приречена  ж  Вкраїна  на…  вінець?!  

…Чекає  вже  автобус  на  узбіччі
Дороги,  що  веде  у  Царство    Роз!
Дороговказ  гукає  нас  одвічний
У  вир  спасенних,  богоданих  гроз!
[/color]
[/b]
21.09.2017
_________
*Раніше  опублікований  вірш  «Вилкове»
   автором  було  випадково  стерто,  відновлено
   по  пам’яті  та  дещо  доповнено,  відтак  подано
   під  новою  назвою.
**Вилкове  отримало  свою  назву  через  те,  що
   стоїть  на  "роз  вилці"  (тут  гра  слів)  Очаківського  
   та  Кілійського  русел  гирла  Дунаю.

   На  світлині  автора:  одна  із  старообрядницьких  
   церков  у  Вилковому.  [i]

©  Copyright:  Олекса  Удайко,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117092200216  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751614
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 21.09.2017


Лана Семицвітна

Седая стужа

Седая  стужа  постучала  в  дверь,
Подобралась  к  спокойствию  воровка,
Под  дверью  просочилась  очень  ловко,
Когда  я,  струсив,  не  открыла  ей.
Теперь  за  мною  ходит  по  пятам
И  плечи  лижет,  к  сердцу  подбираясь,
В  глаза  мне  смотрит  нагло  улыбаясь,
Но  я  огонь  злодейке  не  отдам.
Ту  искорку,  зажженную  тобой,
Хранить  я  буду  со  своим  дыханьем,  
Беречь,  лелеть,  с  особенным  стараньем,
И  буду  жить,  пока  жива  любовь.
Кто  дал  ее?  Кого  благодарить?
За  тот  источник  силы  чудотворной,
На  подвиги  и  глупости  способной,
Умеющей  мечту  боготворить.
Скажи,  судьба,  сама  ль  тебя  пишу?
Иль  кто-то  свыше  мудро  помогает,
А,  может,  кто-то  на  земле  мешает?
Но  лишь  любовь  я  в  жизнь  свою  пущу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751591
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 21.09.2017


Микола Карпець))

Вставай…

[img]http://mykola.at.ua/_ph/6/2/609703970.gif[/img]
[b]«Вставай…»[/b]

Вставай,  вставай,  вставай,  вставай
Включай  і-нет,  вмикай  вай-фай
Пиши  про  запахи  бузку
З  усім  ти  світом  на  зв’язку

Пиши  про  щебет  за  вікном
Зозуля  б’є  як  метроном
І  соловейко  тьох,  та  тьох
Не  зупинити  нам  цих  двох

Пиши  про  сонечко  вгорі
Курличуть  в  небі  журавлі
Пливуть  хмаринки-острови  
І  килим  з  квітів  і  трави

Вставай  –  занурся  в  світ  краси
Сапфіром  крапелька  роси
Метелик  всівся  на  листок
У  квіти  вдягнутий  садок

Вставай,  не  спи,  бо  все  проспиш
Турботи,  сумніви  облиш
Поглянь  на  цей  казковий  Рай
Вставай…
 ……………………………………
.................................
Вставай  –  поспиш  ти  восени
У  сіре  вдягнуться  лани
Затягне  мрякою  вікно
Мов  чорно-біле  все  кіно
Тоді  і  спи  хоч  цілий  день
А  колискових  дощ  пісень
Буде  співати  за  вікном
Гарячий  чай,  бокал  з  вином,
Нотатки-спогад  про  цю  мить
Вино  п’янить,  ця  мить  –  п’янить
І  жити  варто,  й  варто  жить!))
*09.06.17*
[url="http://mykola.at.ua/publ/krashhe/vstavaj/13-1-0-123"]©  Сайт  авторської  поезії  М.В.Карпець[/url]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751584
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 21.09.2017


Валерій

Якщо важко стає мені жити


Якщо  важко  стає  мені  жити,
Починає  сердечко  боліти  –
За  село    йду  далеко  -  далеко,
Де  лиш  вітер  та  в  небі  лелека.
Де  дерева  стоять  –  мої    друзі,
Де  берізка,  мов  дівчинка,  в  лузі,
Де  струмок  свою  пісню  дарує  –
Ця  краса  нескінченно  чарує…
І  стихають  всі  болі,  всі  туги,
Всі  жорстокі  образи  й  наруги  –
Все  стихає,  а  радість  приходить.
Знов  душа  моя  щастя  знаходить.
І  співати  вона  починає,
І  лиш  просить:  «Хай  мить  ця  триває».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751579
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 21.09.2017


Олеся Лісова

Подаруй тільки мир

Ангел  Світла,ти  подаруй
Мені  сонця  проміння  ласкаве,
Хмар  весняних  небесну  блакить,
Подих  вітру  і  трунок  забави,
А  ще  простору  зоряну  мить.

Подаруй  мені,ще  подаруй
Дні  світанки,росу  променисту,
Трави  рясні  чи  скошений  луг
Та  веселку  грайливу,барвисту
І  щоб  все  розцвітало  навкруг.

Подаруй  мені  небо  безкрає
Щоб  виднівся  Чумацький  шлях,
Щоб  окраєць  місяць  всміхався
До  зірок,що  пливуть  в  ятерцях
Та  у  річці  щасливий  купався.

Подаруй  мені  море  квітів
(Щоб  ромашок  безмежний  лан)
Поле  з  житом,волошками    вкрите,
Щоб  знайшла  я  такий  талант
Життя  мирним  зробити  у  світі.

Подаруй  тільки  мир,лише  мир
Цей  жаданий    без    пострілів,    втрат,
Мак  червоний,  а  в  кожній  пелюстці
Імена  всіх  полеглих  солдат
І  ті  сльози,що  в  матері    в    хустці…

Подаруй  тільки  мир,лише  мир…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750691
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 21.09.2017


yaguarondi

Озирнулись

Пам'ятаєш,  учора  йшли  до  трамваю  і  разом  озирнулись  -  чи  нічого  не  лишили  на  лавці?  А  таки  лишили.  Там  сиділо  Літо.  Виморене,  бліде,  усміхалось  винувато  -  знало,  що  більше  не  зустрінемось.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749863
дата надходження 09.09.2017
дата закладки 21.09.2017


геометрія

ЧИМ ПАХНЕ ОСІНЬ?. .

                                 Чим  пахне  осінь?..Яблуками  й  тміном,
                                 А  моя  осінь  пахне  полином,
                                 Вкриває  мої  коси  білим  сріблом,
                                 І  чорнобривці  квітнуть  під  вікном...

                                 Ще  пахне  осінь  димом  і  туманом,
                                 А  мені  знову  пахне  полином...
                                 Думки  пливуть  неначе  сірі  хмари,
                                 І  айстри  пломеніють  під  вікном...

                                 Чим  пахне  осінь?..  Зрілими  плодами,
                                   А  моя  осінь  пахне  полином,
                                   Обличчя  покриває  рівчачками,
                                   Й  калина  дозріває  під  вікном...

                                     Вітрами  пахне  осінь  і  дощами,
                                     А  мені  завжди  пахне  полином.
                                     І  очі  застеляються  туманом,
                                     І  хризантеми  плачуть  під  вікном...

                                     Ах,  осінь,  осінь!..Пахне  вже  й  зимою,
                                     І  на  устах  вже  присмак  полину.
                                     Не  дай  мені  спочинку  і  спокою,
                                     Благаю  лише  крихітку  тепла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751543
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 21.09.2017


MERSEDES

Всміхнулась і поруч пройшла…

Сиві  тумани  на  землю  упали,
Омились  сльозою  гіркою  вони.
Блукали  по  світу  щастя  шукали,
Та  все  потрапляли  в  тенета  пітьми...

На  осліп  шукали  того  світанку,
Що  сонечком  зійде  у  дивній  красі.
Будуть  тумани  чекати  до  ранку,
Як  промінь  зігріє  розчиняться  всі.

Серед  туману  у  чистому  полі,
Блукало  кохання,  шукало  тепла.
Любить  не  любить,  гадало  на  долю,
Вона  ж  усміхнулась  і  поруч  пройшла.

Де  тепер  долю  оту  нам  шукати,
У  кого  в  душі  поселилась    вона.
Хто  її  буде  любов'ю  плекати,
І  хто  її  вип'є  до  самого  дна...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751526
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 21.09.2017


Леся Утриско

Різдво Богородиці.

Освічена  сонцем,  осипана  зорями,  
У  квіті  осіннім  зійдеш  на  престол  
Заступнице  світу!-  піклуєшся  хворими  
І  дітьми-  сирітками-  янгольський  хор.  

В  молитві  оспівана,  в  ризи  зодягнена,
Святим  омофором  освітлюєш  путь,
О  Мати  Господня!  Гріхами  розправлена,
Молюся  до  Тебе,  щоб  шлях  не  минуть.  

До  Сина  Твойого-  Небесного  Раю,
До  серця  святого  хай  впадуть  світи,
У  квітах  сьогодні  стежину  вкладаю,
В  покуті  рідненька  до  Тебе  прийти.  

Різдво  Твоє  нині  в  молитвах  оспіване-
Моя  матіоло,  мій  квіте  земний.
Де  розум  людський  Тобі  вірний  та  відданий-
Молюся  до  Тебе  за  шлях  наш,  людський

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751516
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 21.09.2017


Надія Башинська

ОСІННІЙ ВІТЕР

Осінній  вітер  між  гілок  про  щось  шепоче.
Лист  золотавий  обірвати  хоче?
-Ой,  вітре...  Зачекай!  Не  поспішай  зривати.
Так  світло  й  сонячно  у  нашій  хаті!

Це  ж  ходить  осінь  рідним  краєм...  Величава,
дзвінкоголоса,  ніжна,  кучерява.
Чарівним  пензликом  навколо  все  фарбує.
Всім  вишиванки  золотом  гаптує.

Натішся,  вітре,  й  ти  осінньою  красою.
Умийся  зранку  чистою  росою.
Всі  павутиночки  порозправляй  сріблисті
й  засни...  притихни  в  золотому  листі.

Коли  проснешся...  зірви  яблука  налиті,
пострушуй  сливи  й  груші  соковиті.
А  як  вербичкам  золоті  розчешеш  коси-
розвійся  в  травах,  де  були  покоси.

Літають  бабиного  літа  павутинки...
Ховатися  ще  рано  у  хатинки.
Ще  лисеня  руде  на  сонці  гріє  спинку.
А  вересень  -  дістав  свою  сопілку!

Його  мелодії  хоч  ніжні,  та  журливі.
Птахів  збирають  в  зграї  гамірливі.
Скажи  нехай  летять...  додай  їм,вітре,  сили.
Проси,  щоб  знов  весною  прилетіли.

Осінній  вітер  між  гілок  про  щось  шепоче.
Лист  золотавий  обірвати  хоче.
Ой,  вітре...  Зачекай!  Не  поспішай  зривати.
Так  світло  й  сонячно  у  нашій  хаті!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751505
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 21.09.2017


Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)

Ліхтарник

Він  був  ліхтарник...тихий,  непримітний...
У  чім  душа  тримається  в  житті!
Та  з  рук  його  палахкотіло  світло  –
Й  надвечір  оживляло  ліхтарі!
Щовечора(така  його  робота)
Черкнувши  сірником  об  черевик,
Коли  все  місто  поринало  у  дрімоту,
Творив  свічадо,  тихий  чарівник!

Він  жив  одинаком,  така  вже  доля,
Ні  матері,  ні  батька,  ні  сімˊі...
Та  відступала  десь  кудись  сваволя,
Коли  він  світло  дарував  землі.
Десь  поруч  біснувалась  мряка,
Кривився  морок  втомлений  вгорі,
А  місто  –тихо,  затишно  і  мˊяко
Щовечора  вітали  ліхтарі!

«Бездарний  карлик,  ледар  і  нікчема!  –
З  усіх  усюд  «віддячував»  сусід.
Життя  своє  так  марнувать  даремно!
Замислитись  тобі  вже  час  як  слід!»
А  він  не  думав...освітивши  місто,
Спускався  по  драбинці  й  без  образ
Вдивлявся  в  небо...де  свята  Пречиста
Зірками  обдаровувала  нас.

Й  ніхто  не  помічав,  ні  він,ні  люди,
(Господь  сховав  цю  таїну  з  очей)
Коли  скликав  він  світло  звідусюди,
Щоразу  меншав  чоловічок  цей.
І  лише  друг  (душа  своя  довічно!)
«Ну  як  так  можна!  –  раз  сказав    йому,-  
Адже  тобі  не  жити,  друже,  вічно!»
Всміхався  тільки  –  світлом  у  пітьму!

Своїм  життям  звичайним  місто  грало,
Поет  і  кухар,  мер,  міський  дзвонар....
Хто  світло  ніс–вони  не  помічали!
Помітили,  коли  його  не  стало...
Бо  разом  з  ним  заснув  його  ліхтар....

©Тетяна  Прозорова

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751492
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 21.09.2017


MERSEDES

Я зігрію цілунком уста…

Я  зігрію  цілунком  уста,
Пригорну  тебе  ніжно  до  себе.
Хай  летять  в  небуття  ті  літа,
Що  прожив  я  кохана  без  тебе.

А  тепер  ти  у  мене  одна,
Моя  зіронько  ніжна  і  ясна.
Не  злякає  мене  сивина,
Що  покрила  так  голову  рясно.

Не  злякають  прожиті  роки,
Що  минули  не  наче  хвилина.
Я  до  тебе  спішитиму  йти,
Бо  у  серці  моїм  ти  єдина.

Не  віддам  на  поталу  вітрам,
Буду  завжди  у  парі  з  тобою.
І  самотності  більш  не  віддам,
А  зігрію  любов'ю  п'янкою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751447
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017


геометрія

МОЄ МІСТО, ДОЛИНСЬКА МОЯ…

                                 Світить  місяць  ясний  угорі,
                                 тихий  вечір  і  вулиці  чисті,
                                 заясніли  нові  ліхтарі,-
                                 у  моєму  чудовому  місті.
                                 І  я  містом  спокійно  іду,
                                 його  велич  й  красу  споглядаю,
                                 я  у  ньому  давно  вже  живу,
                                 і  постійно  його  розглядаю.
                                 Бачу  в  мареві  віти  беріз,
                                 уже  й  листя  пливе  під  ногами,
                                 вітерець  прохолоду  приніс,
                                 все  це  сповнює  душу  думками.
                                 Оновляється  місто  моє,
                                 задоволення  я  відчуваю,
                                 все  привабливе  знову  стає,
                                 я  себе  разом  з  ним  обновляю.
                                 Моє  місто,  Долинська  моя,
                                 долинчан  ти  усіх  підкоряєш,
                                 всі  вони-це  натхненна  сім"я,
                                 ти  про  кожного  все  добре  знаєш.
                                 І  я  також  до  тебе  горнусь,
                                 ти  для  мене  найкраще  у  світі,
                                 я  тобі  до  землі  поклонюсь,
                                 ти  чудове  в  осінньому  квіті...
                                 Я  для  тебе  вже  мало  роблю,
                                 вибачай,  уже  сил  мало  маю,
                                 та  тебе  я  незмірно  люблю,
                                 і  про  тебе  пишу  і  співаю...
                                 Долинчанам  усім  я  кажу:
                               -Наше  місто,  це  -  наша  колиска,
                                 бережіть  я  усіх  їх  прошу,
                                 найчудовіше  місто  -  Долинська!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751402
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017


Наташа Марос

Я ЧУЮ ДОЩ…

Вночі  наснилися  сьогодні
Оті  нав'язливі  дощі,
Хоч  восени  вони  й  холодні,
Але  вже  точно  ніпочім...

Вони  цінуються  у  спеку
Ці  довгождані,  затяжні,
Що  влітку  десь  були  далеко  -
Вже  і  не  віриться  мені...

Недавно  ще  шукала  тінь  я
І  так  хотілося  тоді
Відчути  рук  туге  сплетіння
У  колах  щастя  по  воді...

Тепер  люблю  я  колір  сірий
Важкого  неба  восени  -
Птахи  збираються  у  вирій,
Та  не  беруть  мене  вони...

Вже  знаю,  дощ  оцей  краплистий,
Придавить  трави  до  землі
І  смутком  скотиться  по  листю...
Я  чую  дощ  -  не  треба  слів...

               -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751403
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017


Віталій Назарук

ГОДИННИК НА СТІНІ

Годинник  тихо  тікав  на  стіні,
Неначе  щось  розповідав  у  хаті…
Він  не  будив,  будили  нас  півні,
Що  починали  зранку  галасати.        

А  він  ішов,  немов  спішив  кудись,
Тоненька  стрілка  обганяла  товщі…
Вже  новий  день  від  часу  пробудивсь,
А  він  ішов,  немов  збиравсь  до  прощі.  

Він  точно  йшов,    ні  хвилі  наперед,
Не  вмів  також  спинятись,  чи  вертатись,
Тут  чіткості  ніхто  не  відбере,
Він  тихо  тікав,  бо  не  вмів  мовчати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751358
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017


Ol Udayko

БЕРЕГИНІ

               [i]Неллі  Миколаївні  Ждановій,  
               професорові,  лауреату  премій,
               гарній  людині...
[/i]
[i][b][color="#8d0694"](до  75-річчя  від  дня  народження)

Я  не  дарую  Вам  святкову  оду  –  
Це  зробить  краще  Бодя  Мацелюх*.
Своїм  віршем  підкреслю  Вашу  вроду,
Щоб  стан  душі  ліричний  не  потух.

І  зичу  Вам  того,  що  найдорожче…
Надіюсь,  це  сподобається  й  Вам  –  
Душі,  де  є  недремні  тихі  прощі,
Де  місце  уготоване  Богам.

5.10.2007

(до  85-річчя  від  дня  народження)

Ви,  Неллі,  анітрохи    не  змінились  –
Така  ж  моторна,  світла  й  молода,  
Бо  з  Вами  Бог,  його  щедротна  милість,
Його  упевнена  по  Всесвіту  хода!

Відтак  мені  те  легко  побажати,
Що  зичить  Вам  наш  охоронець  –  Бог:
Багато  літ  ще  прикростей  не  знати…
Ступайте  з  ним  ще  сотню  літ  удвох!

20.09.2017[/color][/b][/i]
_________
*Наш  "придворний"  поет,  доктор  наук,
 професор,  член-кореспондент  НАНУ,
 член  Спілки  письменників  України.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751354
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017


Lana P.

ПОКЛІН

Ранкова  зірка  розцвіла,
Край  неба  тихо  рожевіє,
А  круглий  місяць  сонно  мліє  —
Блідий,  неначе  омела.
У  перших  шелестах  вітрів
З  дерев  здіймаються  вітрила,
На  воду  падають  безсило,
Пливуть  до  перших  острівців.

Там  їх  колише  очерет
Своєю  ніжною  рукою,
Вкриває  щільно  бородою,
Шепоче  казку  тет-а-тет.
Ген  вигляда  туман  з-під  брів
Густого  лісу  і  болота,
Цілує  річку  позолота
Від  сонцесяйних  ліхтарів.  

Хлюпочеться  німий  причал  —
Піймав  кишенями  свободу,
Тримає  в  грудях  прохолоду,
Стоїть,  неначе  п’єдестал,  
Чекає  в  часі  перемін…
Тремтять  оголені  верхів’я,
Зворушливо  летить  листів’я,  —
То  осінь  віддає  поклін.        15/11/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751335
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017


Віталій Назарук

МАМИНА КОСА

Яка  коса  залишилась  у  мами,
А  в  юності  такою  не  була.
Її  неначе  різали  роками,
А  в  колір  додавали  молока.

Вона  з  роками  стала  біла-біла,
Без  кави  залишилось  молоко.
Від  долі,  певно,    мама  посивіла,
Не  все  так  просто  у  житті  було.

Проте  і  нині  мама  спозаранку,
Свою  косу    сплітає,  як  колись.
На  свято  одягає  вишиванку,
Іде  до  храму,  вдома  помоливсь.

Рахує  й  нині,  що  краса  дівоча,
Захована  в  заплетеній  косі.
І  кожен  ранок  хоче,  чи  не  хоче,
Хвилини  додає  своїй  красі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751333
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017


Віталій Назарук

ЩЕБЕТ

І  відлітають,  відлітають  діти,
Родинне  залишаючи  гніздо.
Батьки  старенькі  мають  в  ньому  жити,
А  щебету  неначе  й  не  було.

Лише  ізрідка  хата  защебече,
Як  пташенята  з’являться  малі.
Знову  зрадіє  серденько  старече,
Почувши,  як  співають  солов’ї.

Для  них  усе:    і  затишок,  і  ласка,
І  вся  увага,  і  тепло  своє…
Життя  нове  -  життя  стає,  мов  казка,
Як  та  веселка  знову  виграє.

Самітність  найстрашніша  для  стареньких,
Гніздо  живе,  як  в  ньому  діти  є.
Щасливий  батько  і  радіє  ненька,
Життєвих  літ  їм  щебет  додає…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751201
дата надходження 19.09.2017
дата закладки 19.09.2017


Віталій Назарук

ТВОЯ УСМІШКА

Усмішка  твоя  в  моїй  душі,
Всі  загоїть  за  хвилину  рани.
Усмішка  твоя  –  це  мій  рушій,
В  ній  завжди  ховається  незнане.

Ніжний  погляд  ,  в  усмішці  вуста,
Цим  не  володіли  і  маркізи.
Бо  про  неї  кажуть  неспроста,
Що  у  ній  загадка    Мони  Лізи.

Усмішка  твоя  для  мене  -  все,
В  ній  купаюсь,  як  вона  сіяє.
Усмішка  твоя  тепло  несе
І  надію  в  серденько  вселяє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751227
дата надходження 19.09.2017
дата закладки 19.09.2017


Валентина Ланевич

Постукав вечір вітром у вікно.

Постукав  вечір  вітром  у  вікно
І  нічка  слідом  кинула  сірому.
Присіла  пустка  поруч  на  панно,
Чому  так  тяжко  у  житті  одному?

В  душу  лягли  минулого  сліди,
Твої  слова,  що  в’їлися  у  мозок.
Щоб  не  робила  -  всі  ведуть  туди,
Де  в  серці  залишився  теплий  сховок.

І  тілом  раптом  пробігає  струм,
І  в  жилах  б’ється  гаряченним  нервом.
Хлюпне  у  груди  тихий,  ніжний  сум
І  сутність  обійме  небесним  сяйвом.

18.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751155
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 19.09.2017


Валерій

Багато раз було вже це усе


Багато  раз  було  вже  це  усе:
І  небо  розривалось  від  гусей,
Струмки  дзвеніли  рано  навесні,
І  снилися  комусь,  як  в  мене  сни.
Всі  стежки  переходжені  давно,
І  не  секрет  для  всіх  –  творить  кіно,
І  сонце  сходило  мільйони  раз,
Любов  була  і  з  нами,  і  без  нас.
І  опускалась  ніч  на  схилі  дня,
А  в  небі  загоралася  зоря.
І  далечінь  манила  вже  когось,
Хтось  вже  питав  –  життя  як  почалось?
І  збільшувало  кожне  серце  хід,
Коли  тріщав  весною  в  річці  лід,
І  вже  були  морози,  зливи,  грім,
Хтось  зустрічався  з  цим  колись  усім.
Так.  Все  уже  багато  раз  було,
Прокручувалось  без  кінця  кіно.
Та  тільки  хочеться  це  кожному  пройти.  
Життя  земне!  Яке  все  ж  дивне  ти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751131
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 19.09.2017


Юрій Цюрик

С утра до ночи дождик шёл…

С  утра  до  ночи  дождик  шёл:
Всё  плакал,  плакал,  плакал...
Скользил  волос  душистый  шёлк
И  пепел  падал  нА  пол.

Ты  улыбнулась  невзначай;
Скрипел  промокший  ясен...
Остыл  во  тьме  зелёный  чай
На  стихнувшей  террасе.

Хотелось  многое  сказать,
Не  ведая  ответа...
И  всё  же  лучше  помолчать
В  преддверии  рассвета.

Нагая  прелесть  октября...
В  углу  проснулась  кошка...
И  только  тусклая  заря
Мерцала  за  окошком...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751118
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 19.09.2017


Надія Карплюк-Залєсова

ШПАРИНКУ ДЛЯ ПРАВДИ

Вона  йшла  до  нас  боса,  розхристана,
Фарисеями  в  очі  засвистана.
Вона  була  затикана  вістрями
Тими,  що  звуть  себе  реалістами

А  ті  в  душу  глибоко  дивилися,
Праведно  в  груди  долонею  билися...
Вона  стукалась  щира,  незплямлена,
Сяйвом  небесним  в  коло  обрамлена

Харащили  очі  колючими  тернями,
А  та  дозрівала  по  осені  зернями,
З  терну  вінок  -  на  нещасну  голівку,
Спати  вкладали  на  зимну  долівку

Йде  і  сьогодні,  змучена,  проситься,
Світла  і  чиста  -  щоп"ятниці  поститься.
Люди,    хоча  би  шпаринку  залишмо  її,
Для  правди  святої  на  душі    живі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751108
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 19.09.2017


НАДЕЖДА М.

Пішов, то йди. .

И  мира  нет  —  и  нет  нигде  врагов;
Страшусь  —  надеюсь,  стыну  и  пылаю;
В  пыли  влачусь  —  и  в  небесах  витаю;
Всем  в  мире  чужд  —  и  мир  обнять  готов.
Себе  постыл  —  и  всех  других  люблю;
Страданьем  —  жив;  со  смехом  я  —  рыдаю;

Ф.  Петрарка
--------------------------------------------------------------

Коли  пішов,  дивилась  довго  вслід.
Душа  не  знала:  плакать,  чи  радіти.
Була  весна,  та  раптом  випав  сніг..
Я  не  могла  оце  все  зрозуміти.

Квітучий  сад,  обсипаний  весь  снігом..
Яка  тут  антитеза*  відбулась!
Сумна  душа  зайшлася  раптом  сміхом,
Бо  каменя  з  душі  вже    позбулась.

Природа  швидко  у  той  час  рішила:
Цей  сніговій    раптово    розвела,
Зробить  по-своєму  за  мене  поспішила:
І  сонячне  проміння  пролила.

Покапав    сніг  тут  талою  водою,
Проміння  обсушило  пелюстки..
Пішов,  іди..  Не  плачу  за  тобою...
З  усміхом  витягаю  колючки.

Пішов,  то  йди,  не  озирайся.
Старанно  дощ  зітре  твої  сліди.
Спокійним  будь..  дрібниці,  постарайся..
В  моїм  житті  ти  -  прочерк  назавжди.

----------------------------------
Антитеза  -  контраст,  різке  протиставлення  понять.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751107
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 19.09.2017


MERSEDES

Прощалося літо з теплом…

Тихо  падає  дощ  за  вікном,
Миє  личко  заплакана  осінь.
Попрощалося  літо  з  теплом,
Журавлі  в  піднебессі  голосять.

Завітали  сумні  холоди,
Опустіли  левади  довкола.
Ще  й  сніги  завітають  сюди
І  хурделиця  гратиме  соло.

Вбрався  край  в  оксамити  ясні
І  радіє  земля  дивним  дивом.
Линуть  осені  тихі  пісні,
У  цимбали  б'є  дощик  грайливо...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751068
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 18.09.2017


MERSEDES

Маряться ще дні ті дощовії…

Стоять  дерева  у  німій  покорі,
Довкола  тиша  оком  не  моргне.
Лиш  дощик  вибиває  своє  соло
І  смуток  у  душі  гнітить  мене.

Я  згадую  той  час,  як  були  разом,
Для  мене  то  були  щасливі  дні.
Їх  не  забудеш  ні  тепер,  ні  з  часом,
Залишились  у  пам'яті  мені...

Блакить  озерна  у  очах  манила
І  серце  виривалося  з  грудей.
Кохання  -  то  така  велика  сила,
Перемагає  сила  та  людей...

Ступали  ми  на  зрошені  покоси,
Сліди  свої  лишали  у  траві.
І  досі  спомин  обмиває  роси,
То  ж  маряться  ще  дні  ті  дощові...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751067
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 18.09.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Душею скрипки граю лиш тобі

Душею  скрипки  граю  лиш  тобі,
І  ллється  музика  життя.
Спішиш  до  мене  сонцем  із  юрби,
Несеш  проміння  -  почуття.

І  кожної  торкаєшся  струни,
Бринить  мелодія  в  руках.
І  наяву,  і  в  чарівному  сні
Єдиний  ти  в  моїх  думках.

Не  обірви  сердечної  струни,
Бо  музика  звучить  для  двох.
Теплом  кохання  ніжно  огорни.
Любов  подарував  нам  Бог.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751045
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 18.09.2017


Віталій Назарук

ЖИТТЯ В ПАРІ

Був  я  один  і  ти  одна,
Одне  було  над  нами  небо.
Нас  поєднала  далина
І  солов’я  вечірній  щебет.

За  обрій  сонце  йшло  до  сну,
Моргали  зорі  і  летіли.
Тебе  шукав  таку  одну,
Щоб  жити  міг  і  міг  хмеліти.

За  ті  часи  коли  удвох,
Не  полюбили  ми  розлуку.
Один  в  нас  видох,  один  вдох,
Твою  завжди  тримаю  руку.

Я  вже  забув,  що  був  один,
Ми  разом  розганяєм  хмари.
Летить  удаль  життєвий  клин,
Та,  як  то  добре  жити  в  парі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751017
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 18.09.2017


Віталій Назарук

БІЛЬ І ДУША

У  друзки    зболена    душа,
Біль  розірвав  шматками  нерви.  
Підбито  зразу  два  крила,
Всі  мрії  наче  враз  померли.

Чому  буває  так  нараз,
У  шкереберть    щаслива  доля?
Нам  не  пророчили  образ
Й  межу  чужу  посеред  поля.

Та  вийшло  так,  нагрянув  біль,
Він  охопив  найперше  душу.
На  горизонті  зникла  ціль
І  в  серці  спокій  хтось  порушив.

А  все  складалося  не  так,
Було  життя,  надії,  мрії…
Цей  біль  в  душі  був  долі  знак,
Святе  усе  нараз  розвіяв.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751015
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 18.09.2017


Крилата

ТАК БАГАТО ВАРТУЮТЬ

Як  багато  вартують  промовлені  вчасно  слова,  
Доброзичливий  погляд,  усмішка,  запалена  сонцем.
Ти  прийняв  ці  дари,    й  піднеслася  угору  брова.
Ти  відчув  смак  добра  і  що  це  не  мара  і  не  сон  це.

І  маліє  твій  біль,  сходить  в  макове  зернятко  страх,  
Кров  по  жилах  тече  рівно  впевнено,  дихання  чисте.
Сила  колосом    вгору  несеться  і    зріє    в  руках.    
І  душа  веде  соло  під  гру  –  вітерця-гітариста.

І  так  хочеться  погляд  топити  в  небесній  ясі.
Кисень  в  сіті  легень  закидати  –  дарує  природа.
Застигати,  мов  ягода  в  склянці  желе,  у  красі,  
Тіло  пестити  сонцю  давати  й  нічній  прохолоді.

Просто  жити,  ходити,  літати,  немов  би  той  птах,
Засівати  добро  в  лан  планети  Земля    без  упину.
Знати,  все  недарма,  все  до  чогось  указує  шлях.
Віру    в  серці  тримати,  немов  найціннішу  перлину.


Тут  яса́  –  в  значенні    світло,  сяйво.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750991
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 18.09.2017


LubovShemet

До рідної хати вернуся

Здавалось,  життя  зупинилось,
Залишилось  все,  як  було,
Чи  може  мені  це  наснилось,
Що  я  повернулась  в  село...
Це  море,  цей  берег  і  кручі,
Ласкавий  серпневий  прибій,
Вертаємось  ми  неминуче
У  край  зачарованих  мрій.
До  берега  горнуться  хвилі
І  літо  збігає  кінцем,
І  пахнуть  над  річкою  схили
Цілющим,  п'янким  чебрецем.
До  рідної  хати  вернуся,  
Де  спокій  душевний  знайду,
Вечерю  готує  матуся,
Татусь  порядкує  в  саду...
Я  всі  негаразди  забуду,
Неначе  були  вони  сном...
І  знову  всі  разом  ми  будем
Сидіти  за  щедрим  столом.
І  мама,  і  тато,  сестричка,
Мій  братик  і  я  серед  них,
І  думати,  навіть,  незвично  -
Нікого  немає  в  живих...
Лиш  чайки  голосять  над  морем,
Минуле  згадаю  не  раз,
Із  спогадів  з  жалем  і  болем
Вертаюсь  в  теперішній  час...
Шемет  Л.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750970
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 17.09.2017


Шостацька Людмила

КУДИСЬ УТІК СОН

                                                       Безсоння  заповнило  тишу,
                                                       Думки  про  усе  й  ні  про  що.
                                                       До  ранку  тримаєш  афішу,
                                                       І  слова  не  мовить  ніхто.

                                                       В  глибокому  небі  сплять  зорі,
                                                       І  місяць  рогатий    принишк.
                                                       Безсоння  собі  ж  у  фаворі
                                                       Радіє,  що  ти  ще  не  спиш.

                                                       Свої  фіолетові  тіні  
                                                       Розкидала  ніч  по  стіні,
                                                       У  цьому  нічнім  мерехтінні
                                                       Метелик  заснув  на  вікні.

                                                       Птахи  з  колисковою  -  в  сни,
                                                       Їм  осені  сняться  тумани,
                                                       Не  скаже  безсоння:  «Засни»
                                       Своїми  німими  устами.

                                       На  ранок  –  здається,  що  п’яна
                                       І  навіть  без  краплі  вина,
                                                       Була  ніч  така  неслухняна,
                                                       Мов  скрипки  старої  струна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750988
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 17.09.2017


Тетяна Луківська

Відстані…роки… і пережите (презентація лірики)

Хочеш  сказати  -  скажи!  
Друзі,  запрошую  вас  на  прогулянку  морськими  хвилями!
Моя  поезія  ожила  для  вас  сонячним  промінням  на  водах  Балтики!
Завдячую  героїні  обкладинки  моєї  першої  поетичної  збірки  Наталії  Князь.  Вона  повернулася  до  місця,  де  було  створене  фото  для  моєї  книги,  щоб  щиро  і  душевно  озватися  словом.  Окрема  вдячність  OlaNeya  Project  за  створення  такого  незвичайного  відеоряду.  
Тож  приєднуйтеся  до  зізнань,  щоб  відірватись  на  мить  від  буденності  і  поринути  у  звучання  поезії  в  колаборації  з  мелодією  моря.  
[youtube]https://youtu.be/YJvs0_Adx5Q[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748285
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 17.09.2017


Володимир Бабієнко

Я знайшов своє щастя


Їхав  я  на  Вкраїні  
                                                   через  тихе  село,
Що  у  квітах  повите,  
                                         мов  в  серпанку,  було.


Зупинивсь  біля  хати,  
                                                   де  калиновий  цвіт,
Білим  кружевом-сяйвом  
                                                             зачаровує  світ.


Там  дівчи́на  прекрасна
                                                     дивні  квіти  рвала́
Ніжну  пісню  співала,  
                                                 наче  з  серця  лила́.


Очі  в  неї  блакитні,
                                                 а  лице  –  та  краса,  
Що  обпалює  жаром  
                                                         парубочі  серця.


Задививсь  на  дівочі  
                                                           на  ті  очі  ясні́,
Попрохав,  щоб  продала
                                               кілька  квіток  мені.


Посміхнулась  дівчина:  
                                               -  Квітів  я  не  продам.
А  на  щастя,  на  долю  
                                                         я  їх  даром  віддам.


Шепотіли  пелю́стки  
                                                     всю  дорогу  мені:
-  Ти  ж  не  зможеш  забути  
                                                                         ясні  очі  її.


Розвернув  я  машину,  
                                               повернувся  в  село,
Що  в  рожевім  світанку  
                                             вічним  щастям  цвіло.


Розшукав  ту  дівчину,  
                                                       ту  чаклунку  мою.
Я  знайшов  своє  щастя,  
                                                   звабну  долю  свою!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750995
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 17.09.2017


Ніна Незламна

Сизокрила пташка

Сизокрила  пташка,  так  сумно  співала
 Про  мандрівку  на  Схід  всім  розповідала
Геть  притихла  вся  пташина,  зажурилась
Що  земля  там  в  крові,  шрамами  покрилась.
Ось  сина  провідала  та  й  серце  болить
Ой  та  ви  не  знаєте,  як  там  страшно  жить!
Від  журби  голову  на    гілку  схилила
Врешті  долетіла,  зовсім  вже  безсила
Ледь  тріпоче  крилами,  душа  завмирає
Все  бере  тривога,  за  сином  страдає
Коли  ж  мир  настане?  Сльози  покотились
Та  тішилась  дітьми,  що  не  підкорились
Ворогам  тим,  клятим,  що  хочуть  топтати
Нашу  рідну  землю,  воленьку  забрати
Тільки  не  діждуться,  вміють  захистити
Мужні  і  сміливі,  здатні  боронити
Підхватила  пісню  вся  її  родина
Притихли    в  зажурі  і  став,    і  долина…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750953
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 17.09.2017


Віталій Назарук

ЖИТА, ЖИТА…

Летять  притомлені  літа,
Лиш  пахнуть  спогади  у  хаті.
Зазеленіли  знов  жита,
Буде  врожай  новий  багатий.  

Снігами  вкриються  жита,
Запихкотять  в  печі  дровцята.
Зима  пройде,  як  і  літа
І  буде  знову  хліб,  як  свято.

Дими  підуть  із  димарів,
Дістане  хліб  із  печі  мати.
Запахне  хлібом  на  дворі
І  знову  осені  чекати.

І  так  по  колу  з  року  в  рік,
Нема  коли  відпочивати…
Нате  й  родився  чоловік,
Щоб  хліб  ростити  і  збирати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750950
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 17.09.2017


Елена Марс

Выходной наполнен счастьем

Выходной  наполнен  счастьем  
Неожиданно  -  приятным.
Наслаждаюсь  чёрной  страстью  -
Горьким  кофе  ароматным.

Выпиваю,  по  глоточку,
Убаюканная  -  утром.
И  слова  ложатся  в  строчки,
В  эти  тихие  минуты...

Хорошо  и  вдохновенно
На  душе  моей  усталой.
Не  пишу  о  сокровенном.
Я  о  нём  уже  писала...

Не  хочу  его  тревожить,
Этот  мир  необычайный...
Мне  всего  сейчас  дороже
Эта  сказочная  тайна...
 
Это  Ты,  души  сиянье,
К  этой  радости  причастен...
Только  Ты  -  в  моём  молчаньи
Расшифруешь  звуки  счастья...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750946
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 17.09.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

До матусі у село

У  село  на  вихідні
Синочок  приїхав,
Для  матусеньки  привіз
Всіляких  дарунків:

Там  помада  і  парфуми,
Лак  для  нігтів  гарний,
Щоб  матуся  не  казала,
Що  він  неуважний.

І  край  столу  жінка  сіла,
Глянула  на  руки
Мозолясті,  зашкарублі,
Потім  на  парфуми.

Похилилась  голова
Низенько  на  груди
І  гірка  з  очей  сльоза
Біль  у  серці  будить.

-Ой,  синочку  милий  мій,  -
Промовляє  мати,  -
Не  судилося  мені
Цим  користуватись.

Тішиться  моя  душа,
Що  ти  сам  приїхав,
Я  для  своїх  онучат
Передам  гостинці.

Ти  візьми  оті  парфуми
Та  віддай  невістці,
Найдорожчий  подарунок
Для  матері  -  діти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750908
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 17.09.2017


Петро Кожум'яка (Ян Укович)

Служба

Виявилося,  що  про  себе  писати  найважче.  
Весь  час  хочеться  втекти  або  в  комедію,  або  в  трагедію...
А  так...  Так  щось  на  кшталт  особистого  стриптизу  виходить.
Навіть  на  знаю  як  воно  вийшло.  Читайте  і  кажіть  як  є...  

Вагони,  чоботи,  перони,
Колеса,  рейки  і  вокзал
Шинель,  картуз,  ремінь,  погони,
Дорожній  гам,  чекання  зал...

Казарми,  гул  аеродрому,
Наряди,  закиди,  тривоги
Без  сну,  без  просвіту,  без  втоми  -
Військові  будні  і  дороги  ...

Листи,  дзвінки,  зв'язки,  завдання  -
Відрядження  далеко  з  дому
Розлуки,  втрачене  кохання  -
Звичайні  наслідки  потому...

Важка  робота  і  навчання
Нові  накази,  літаки,
Знайомства,  зустрічі,  прощання  
Як  потяг  швидкісний  р0ки

Наказ  останній  —  у  запас:
Скидаю  чоботи,  погони  -
Немовби  зупинився  час
На  повній  швидкості  нараз  
Тиск  в  скронях  дзвінко  б'є  у  дзвони

Старий  вокзал,  дорожній  гам  -
Життя  без  служби  зовсім  інше
Кінець  тривогам  і  шляхам
Читать  науку  дітлахам  -
Освіта  має  бути  вища

Військова  служба  закінчилась
Що  заробив  і  що  я  мав?
Сльоза  щокою  покотилась…
Гра  закінчилась…  
Світ  не  впав

Шинель,  картуз  вже  не  потрібні
Тепер  їх  покуштує  міль
Ні  статку,  ні  сім'ї  лиш  гідність...
Грошей  на  чорний  хліб  та  сіль

П'ятнадцять  років  пролетіло
Товстий  у  молі  став  живіт
Шинелі  половину  з'їла  -
Гризе  халяви  у  чобіт...

Дивлюся  зараз  на  цю  владу  -
От  «служать»  біднії…,  
Не  сплять...
Нічому  дать  не  можуть  ради  -
Ні  слова  не  почути  правди,
Як  хмиз  сухий  в  вогні  горять

Прокуратура  ледь  не  трісне,
Поліція  —  їм  теж  під  стать,
Суди  —  як  рак  на  горі  свище,
Народу  дали  лише  пісне,
Про  депутатів  —  що  й  казать…

Службовці…що  Мамоні  служать
Гризуть  бюджет  неначе  міль
Та  служба  до  смаку  їм  дуже,
В  брехні,  як  у  брудній  калюжі
Дарма,  що  в  них  плюють  з  усіль

Квартири,  гроші,  дачі  —  мало...
Що  при  погонах  —  то  встигай
Ближчить  на  пиках  жирних  сало
Чи  горе  людське  зачіпало?
Жадоба  лізе  через  край

Тому  і  йшов  на  всі  Майдани
Ще  й  досі  в  хаті  не  лежу
Аби  не  квітли  дерибани,
Народ  звільнити  від  кайданів  
Своїй  лиш  совісти  служу...

Ні,  ще  пишу…
Пишу  від  серця
Почав  коли  за  п'ятдесят
Продажним  службам  сиплю  перцю
І  детективні  гримлять  герці  -
Моє  життя  і  доля  ця…

17.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750877
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 17.09.2017


Надія Карплюк-Залєсова

ПОМІЖ ТЕПЛИХ СВОЇХ БЕРЕГІВ

Екстранхер,емігрант,  чужинець...
Повертайся  до  себе,  в  свій  дім,
Батько  твій  не  напасник-  ординець,
Ковилою  сповитих  степів

Не  діждалась  тебе  сива  мати,
Батько  в  смутку  за  нею  пішов,
І  земля  така  щедро-багата
Поросла  степовим  буряном

Твої  предки  свій  край  боронили
Від  хижацьких  набігів  орди,
Тут  родили,  вмирали  і  жили,
Тут  світ  Божий  побачив  і  ти

Повертайся  свій  край  підіймати,
Емігранте,  з  далеких  країв,-
Досвід  маєш,  є  з  чим  порівняти,
Тут  могили  твоїх  прабатьків

З  ними  пам"ять  твоя  генетична,
Тут  твоє  лелечИне  гніздо,
Тут  талантів  земла  автентична,
Повертайся,  щоб  стратити  зло

Повернися,  щоб  сіяти  квіти,
Аби  в  старості  бути  батьків,
Щоб  не  повзати  десь...  а  летіти
Поміж  теплих  своїх  берегів

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750854
дата надходження 16.09.2017
дата закладки 17.09.2017


Надія Карплюк-Залєсова

МОЛИСЬ ЗА МЕНЕ

А  ти  поруч  біля  мене  -  ангелом,
Порухом  достиглих  пшениців,-
На  широкі  крила-  попелом,
Променем  осіннім  на  руці

Оберегом  наді  мною  затишним,
Не  боюсь  нічого...  та  й  живу...
Співом  поміж  снами  усеношними,
Я  до  тебе  кожен  день  іду

А  ти  поруч  біля  мене  стежкою
Між  житами  стиглих  колосків...
Вплівся  біль  осінньою  мережкою
Чорним  полем  гострих  вістряків

Ти  чекай  мене  ,  мій  вірний  ангеле,
Не  спізнюсь  -  на  хвилю,  як  колись...
Найсолодший  мій  довічний  спомине,
Ти  за  мене  інколи  молись

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750678
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 15.09.2017


геометрія

ЦВІТ ХРИЗАНТЕМИ…

                                     Зустрічі,  любощі,  розставання,
                                     Вогнем  палало  наше  кохання.
                                     Голубом  білим  мрії  злітали,
                                     Ти  шептав  ніжно:  "Моя,  кохана!"
                       
                                     Осіннє  листя,  цвіт  хризантеми,
                                     Ти  -  наречений,  я  -  наречена!
                                     Наше  кохання,  радужні  мрії
                                     Вітер,як  хмари,  розвіяв  сірі...

                                     Наші  стежинки  я  пам"ятаю
                                     Й  ніби  знов  чую  твоє:  "Кохаю!"
                                     На  нас  дивився  місяць  лукаво,
                                     А  зорі  в  небі  сумно  моргали.

                                     Може  ті  зорі  щось  відчували?
                                     Про  біль  розлуки  нам  не  сказали.
                                     А  ми  кохали  й  не  помічали,
                                     Що  сірі  хмари  нас  розлучали.

                                     Так  склались  долі,  нас  розлучили.
                                     (Місяць  і  зорі  іншим  світили).
                                     Стежинки  наші...Роки  злетіли...
                                     А  нас  кохання  в  спогадах  гріло.

                                     Наші  стежинки  листя  накрило,  
                                     Роки  розлуки  нас  не  скорили...
                                     Щемно  і  сумно  на  душі  в  мене...
                                     Осіннє  листя...Цвіт  хризантеми...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750655
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 15.09.2017


НАДЕЖДА М.

Кажуть люди…

Кажуть:  дуракам  живеться  легше.
В  них  одне:  поїсти  і  поспать,
З  ситуацій  вихід  знайдуть    завше.
Нащо  вихід  правильний  шукать.

У  житті  обходять  легко  всі  проблеми,
Просто  їх  не  хочуть  помічать.
Нащо  знать    життєві  теореми:
Буде  хтось  по  розуму  стрічать.

Нащо  їм  псувати  свої  нерви,
Жити  треба  тільки  у  свій  смак.
Швидко  у  житті  знайдуть  маневри...
Ось    живуть  собі    тихенько  так.

А  коли  впаде  хтось  на  дорозі,
Руку  тут  подати  б,  щоб  піднять.
Але  серце  їхнє  не  в  тривозі.
Дивиться:  чи  зможе  сам  він  встать..

Думки  часто  в  голову  приходять:
Може,  й  краще  в  дураках  ходить?
Ну  і  що,  що  люди  там  осудять:
Легше  ж  так  на  світі  буде  жить

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750635
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 15.09.2017


Віталій Назарук

ДИЧИНА

Дозріє  на  мангалі  дичина,
Із  запахом    сухого  ялівцю.
Що  просить  крапелиночку  вина,
Із    присмаком    смачного  чебрецю.

Хоч  поруч  не  налите  ще  вино
І  цибулина  взята  для  краси.
Все  на  природі,  як  німе  кіно,
Його  дарують  нам  німі  ліси.

Зібрались  друзі,  пахне  дичина.
Вино  червоне  випито  до  дна.
Смак    ялівцевий  з    диму  вирина,
Мов  на  воді  розгойдує  човна.

Дозріє  на  мангалі  дичина,
Із  запахом    сухого  ялівцю.
Що  просить  крапелиночку  вина,
Із    присмаком    смачного  чебрецю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750630
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 15.09.2017


Юрій Цюрик

Плывёт с зарёй таинственная осень…

К  моим  вискам  подкралась  тихо  проседь
И  инеем  покрылся  жизни  сад...
Плывёт  с  зарёй  таинственная  осень,
Кружа  в  осеннем  вальсе  листопад.

Летят  в  хрустальном  небе  паутинки;
Их  манит  тусклым  отблеском  заря.
И  лишь  очей  незримые  слезинки
Сверкают  в  разноцветье  октября...

Свою  имеет  каждый  возраст  прелесть,
Свои,  лишь  им  понятные,  мечты.
И  слышен  мягкий,  жёлтых  листьев  шелест,
И  слепнет  взор  от  дивной  красоты...

И,  незаметно  двигаясь    к  причалу,
Любви  всё  тоньше  ощущаем  суть...
Проходит  жизнь...  Всё    ближе  мы  к  финалу...
Но  как  прекрасен  был  извечный  путь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750629
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 15.09.2017


Richter

Безмовне „Прости“

З  дерев  останнє  опадало  листя
і  килимом  лягало  біля  ніг.
Калина  ще  в  гранатовім  намисті,
та  завтра  може  все  накрити  сніг.

Ми  випадково  стрілися  у  парку,
на  мить  схрестили  погляди  свої,
бо  кожен  має  тріумфальну  арку  –
ти  все  одна  і  я  вже  без  сім’ї…

Образи  у  серцях  хоча  й  не  носим,
кохання  все  ж  не  повернуть  назад.
Прийшла  в  життя  нарешті  й  наше  осінь,
нас  запросив  у  гості  листопад.

На  вкритій  золом  і  бронзою  алеї,
де  клени  зсохлим  листом  шелестять,
вже  не  побачив  я  своєї  Лорелеї
і  не  зумів  тобі  хоч  пару  слів  сказать.

Бо  туга  з  біллю  горло  вмить  здавили,
палаючі  згадалися  мости…
Хоч  слова  мовити  тоді  не  мав  я  сили,
та  подумки  сказав  усе  ж:  „Прости!..“

14.09.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750621
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 15.09.2017


Richter

Бажання


Безвісті  зникнути  хочеться
з  місця,  де  злоба  й  цинізм,
щоб  більш  не  бачити  збоченців,
щоб  зберегти  оптимізм.

Безвісті  зникнути  хочеться
з  місця,  де  вмерла  любов,
де  лише  зрада  клубочиться
й  труїть  безжалісно  кров.

Безвісті  зникнути  хочеться
з  місця,  де  мруть  почуття
й  ниткою  доля  торочиться,
де  в  каяттях  –  небуття…

14.09.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750620
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 15.09.2017


Ніна Незламна

Де ж ти, літечко….

Ой,  де  ж  ти  літечко  –  агов
На  тебе  я  чекаю  знов  
Ти  ніби  було  й  не  було
І  нащо  швидко  так  втекло.

Сховалась,  десь  давно  бджола
Затихла…  В  сні  матіола
Вже  нема  пахощів,  туман
Гуляє  скрізь  немов  шаман.

Із  під  тишка  сонце  встає
Зовсім  тепла  мало  дає
В  обійми  візьме  вітерець
Багряний  лист,  як  прапорець.

Злегка  колише,  шле  привіт
В  осінню  казку  попав  світ
Хлюпоче  дощик  за  вікном
Напевно  літо  було  сном…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750615
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 15.09.2017


Ніна Незламна

Запах осені

У  моєму  саду  запах  осені  винний
Між  багрових  листків,  виноградно-полинний
Засріблилися  грона  у  ранковій  росі  
Я  неначе  п`янію,  ловлю  пахощі  всі.

 Доторкнулась  устами  криштальних  краплинок
Пахне  солодом,  медом  між  ніжних  перлинок
Підіймається  настрій…  Щедрість  неньки  землі
Це  -  шматочок  від  щастя…  Ой,  як  добре  ж  мені….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750614
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 15.09.2017


Віталій Назарук

ВЧИНКИ

Лице  людини  визначають  вчинки,
Де  кожен  крок  людський  –  це  їх  печать.
Є  вчинки  гіркі  -  інші,  мов  родзинки,
Є  мовчазні,  а  є,  які  кричать.

Геройські  вчинки  –  це  людська  окраса,
За  них  дають  медалі  й  ордени.
В  житті  є  вчинки  непомітні  часом,
Та  в  них  буває  стільки  глибини…

Окремі  вчинки,  мов  тавро  родинне,
Приклеїться  буває  на  віки.
Коли  в  родині  покоління  винне,
Про  такі  вчинки  плещуть  язики…

Щоб  не  зчорнити  вчинком  бува  роду,
На  кожен  крок  зважайте  при  житті.
Бо  часто  вчинки  роблять  в  нас  погоду,
Не  піддавайте  вчинки  каятті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750610
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 15.09.2017


НАДЕЖДА М.

Пролітали лебеді над хатою. .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=L_B50vEEqjc
 [/youtube]


Пролітали  лебеді  над  хатою,
Покружляли  над  нічним    селом,
І  розстали  хмаркою  крилатою..
Я  в  душі  відчула  якийсь  злом..

І      куди  ви,  милі?    Поверніться.
Вас  не  виглядають  там  й  не  ждуть.  
Я  кричала  вслід  їм:  Схаменіться...
Та  слова  мої  не  було  чуть.

І  чомусь  схотілось  мені  плакать,
Сльози  покотилися,  як  град.
Просто  сили  не  було  їх  втримать...
Сумував  зі  мною  й  листопад...
 
Хилитнувсь  гайок,  що  на  околиці,
Вітерцем  війнуло  і  в  лице...
Захисти  їх,  прошу,  Богородице,
Освітий  їм,  Місяць,  промінцем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750551
дата надходження 14.09.2017
дата закладки 15.09.2017


Надія Карплюк-Залєсова

ПОВЕРТАЙСЯ!

Повертайтеся,  діти,  в  обпечену  болем  країну,
Повертайте,  як  птахи  вертають  щовесен  назад,
Повертайте  в  святу  і,  як  правду,  віками  нетлінну,
Та  земля  вам  освітить  під  гору  дорогу  стократ

Повертайтеся,  дочки,  на  рідну  свою  батьківщину,
Помогти  її  встати  з  натертих  до  крові  колін,
Не  з  розлуки  їдкої  -  відвідати  лишень  родину
Чи  до  рідної  хати,  торкнутися  спогадом  стін

Повертайся  додому  -  твоїх  поколінь  візерунків,
Щоб  мереживом  впасти  в  свою  соковиту  траву.
Не  міняй  Україну-    на  найліпші  у  світі  лаштунки,
Повертайся  в  нещасну,  але  ,  як  ніколи  живу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750540
дата надходження 14.09.2017
дата закладки 15.09.2017


геометрія

ЖИТТЯ - БУТТЯ…

                                 Життя-буття,  це  дивна  штука,
                                 на  жаль  до  краю  добіга...
                                 Он  вже  у  двері  вперто  стука,-
                                 "кістлява  баба"  з-за  бугра...

                                 Давно  минуло  моє  літо,
                                 до  кінця  й  осінь  добіга.
                                 Та  ніби  ж  й  сонце  мені  світить,
                                 й  вечірня  зіронька  морга.

                                 Отож  і  хочеться  ще  жити,
                                 сповнитись  ласки  і  тепла,
                                 нектар  життя  іще  попити,
                                 та  й  не  тримать  у  душі  зла...

                                 Та  час  не  можна  зупинити,
                                 прийде  зима  глуха  й  німа,
                                 в  теплі  ще  хочеться  пожити,
                                 а  у  зими  його  нема...

                                 Зима  прийде  уже  не  в  гості,
                                 вправно  качатиме  права...
                                 І  як  втриматись  на  помості,
                                 коли  так  холодно  бува?..

                                 А  люди  ж  в"януть,  як  і  квіти,
                                 ще  й  їх  неправда  допіка,
                                 а  ще  ж  так  хочеться  радіти,
                                 хоч  ноша  й  стала  нелегка...

                                 Краса  і  молодість  минула,
                                 як  у  річках  спливла  вода.
                                 В  дугу  життя  мене  зігнуло,
                                 і  вкрила  порохом  нужда.

                                 Мене  рокам  не  підкорити,
                                 і  незляка  мене  зима.
                                 Собі  на  радість  буду  жити,
                                 нехай  "кістлява"  ще  дріма!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750525
дата надходження 14.09.2017
дата закладки 15.09.2017


Віталій Назарук

МОЛОДЕ ВИНО

Її  побачу  я  хмелію,
Немов  добрався  до  вина.
Від  її  погляду  я  млію,
Вона  така  лише  одна.

І  я  лечу  тоді,  як  птаха,
Неначе  кадрик  із  кіно…
З-за  неї  я  піду  на  плаху,
Вона  –  це  молоде  вино.

Лише  воно  втамує  спрагу,
Лише  вона  добавить  сил.
Завжди  триматиму  корчагу,
Щоб  та  була  –  одна  з  світил.

Її  побачу  я  хмелію,
Немов  добрався  до  вина.
Від  її  погляду  я  млію,
Вона  така  лише  одна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750501
дата надходження 14.09.2017
дата закладки 15.09.2017


Петро Кожум'яка (Ян Укович)

Звернення

Народе,  мій!
Я  стільки  обіцяв!
Чого  іще  ви  хочете  почути?
Я  зраджував,  вбивав  і  крав  -
Гребу  і  більше  і  підліш  ніж  Путін!

З  екранів,  прямо  в  очі,  я  брешу!
Чого,  скажіть,  чекаєте  від  мене?
Народе  мій!  
Я  той  біблійський  Змій  -
І  Бог  за  теє  мені  голову  не  зверне!

Я  дам  вам  пенсії?
Я  дам  вам  заробляти?
Дам  медицину?
Дам  освіту?
Ще  чого?

Поліцію!
Що  буде  вас  вбивати!
Гадаєте,  що  мало  вам  того?

Ваша  земля?
Свободи?
Не  смішіть!
Спитайте  ще:  чи  є  у  мене  совість…
Дешевше  і  надійніше  убить
Я  розумію,  але  всім  натомість,
Кажу  терпіть…
Мовчіте  і  терпіть!

А  хто  не  хоче  -
Дригом  у  Європу!
Я  не  дарма  відкрив  для  вас  безвіз
Я  прези-дент,  а  ви  —  мої  холопи!
Не  смійте  голову  підняти!  Очі  вниз!

Народе,  мій!
Я  не  збираюся  іти  -
Куди  подіти  те  що  я  накрав?
Офшори  де  стирчать  хвости?
Тож  буду  вам  брехати,  як  брехав!

І  не  розхитуйте  ви  крісло  піді  мною!
Чіпати  владу  —  всім  кажу:  не  смій!
За  гей-паради  я  стою  горою!
Я  сам  один  із  них...  
Народе  мій!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750494
дата надходження 14.09.2017
дата закладки 15.09.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 43

На  права  сдала  Авдотья,
Но  не  вышел  с  ней  ездок.
Капитан  она...  на  флоте,
Ну  а  в  море  нет  дорог!
*
Загадал  милок  загадку
Сколько  будет  два  плюс  два?
Напилась,  в  утробе  гадко,
Отгадаю  я  едва.
*
Мне  недавно  подфартило
Покупала  детский  крем
А  в  нагрузку  -  дали  мыло...
Будет  чистым  весь  гарем!
*
Сини  глазки  у  Алены,
И  у  глаз  большой  фингал,
А  с  сарая  слышно  стоны
Муж  туда  ее  загнал!
*
Доктор  выписал  микстуру
По  три  капли  в  месяц  пить.
А  я  всю  махнула  сдуру...
Может  сдохну,  мать  итить!!
*
За  окном  опять  дождина,
Мокнет  дом  и  фонари!
Ты  сходи-ка  в  лавку,  Нина,
Купи  водки  литра  три.
*
Мне  милок  лапши  навесил
Что,  скажи  имел  в  уме?.
Ну  а  сам  на  диво  весел,
Тайно  бегает  к  куме.
*
Навестил  на  днях  Петруха
Лучше  бы  не    заходил..
Отметелил  в  оба  уха,
Меня    муж  мой,  Гавриил...
*
Отвечайте,  ваша  милость,
Вы  в  короне  третий  день,
Потому,  что  Вам  приснилось
Что  Вы  царь,  а  не  олень?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750445
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 13.09.2017


НАДЕЖДА М.

Кажуть: все мине…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=oYUlh9Fww2U
[/youtube]


Кажуть:  все  мине...
Та  не  в  тому  суть.
Пам"ять  віднайде
І  не  дасть  забуть...
---------------------------------

Чом,  осене,  ти  потайки  заглядуєш  в  вікно,  
Ти  думаєш,  за  літом  я  страждаю?
Фужери  он    наповнені  вином...
Повір  мені:    журбу  не  запиваю.

То  просто  так,  на  випадок  гостей,
Яких  давно  у  гості    я  чекаю.
Від  них  давно  не  маю  я  вістей.
До  цього  я  потрохи  вже  звикаю.

Гарячий  чай  із  квітів  медоносних,
І  погляд  ледь  засмучений  на  мить.
І  все  в  житті  буває  ніби  просто:
Лиш  треба  нам  так  дуже  захотіть.

А    вечорами  входять    спогади.
І  часто  ті,  що  хочеться  забуть.
Я  озираю  пустку  німу,  поглядом,
Які  в  душі  моїй  іще  живуть..

Кого  отут  винити?  Тільки  пам"ять.
У  зговорі  з  душею,  от  і  все.
Вони  обидві  можуть  мене  краять.
Корекцію  тут  й  серце  не  внесе.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750425
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 13.09.2017


Віталій Назарук

КОЛИСЬ

Не  любить  уряд  наш  народ,
Від  дитинчати  до  старого.
В  пошані  в  нього  гурт  заброд,
А  для  своїх  нема  нічого.

Самі  жирують  з  дня  у  день  -
Палаци,  віли,  замки,  дачі…
Для  них  життя  –  це  їх  едем,
А  у  людей  життя  собаче.

Колись  урветься    нам  терпець
І  запалають  замки  й  віли,
Народ,  який  жив,  як  сліпець,
Підніме  уряд  цей  на  вила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750415
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 13.09.2017


Мандрівник

Осіння хандра

[i]Осіння  хандра  -  мряки  пора,

Сірі  шпалери,  люди  -  химери,

Рятуються  чаєм  -  гарячим  розмаєм...

Літа  анфас  по  хмарах  загас,

Холодно,  сиро  і  не  комфортно,

Навіть  коти  виглядають  аморфно,

Вигрівають  теплі  пледи...

Перевантажені  поети...

Листя  зів"яле

Складають  у  гами...

[/i]






 



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750394
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 13.09.2017


Надія Башинська

ЧИ ЧАСТО ЧУЄМО МИ ДУШУ?

Чи  часто  чуємо  ми  душу?  
А  вона  є!  Вона  співає.
Вона  сміється,  веселиться.  
Буває  гірко  так  ридає!

То  добре,  як  душа  спокійна,
і  радість  зігріває  груди.
Вона  ж  тріпоче,  як  та  пташка,
коли  стоять  тенета  всюди!

Я  якось  в  душу  зазирнула,  
там  і  солодке,  і  гірке.
А  поміж  нього  є  зернятко,
зовсім  мале...  та  золоте!

Якщо  плекати  -  підростає,
і  соковиті  дасть  плоди.
Повір  у  себе,  в  своє  щастя,
до  нього  впевнено  іди!

А  якщо  грози,  бурі  сильні?
Не  зупиняйся  ні  на  мить!
Зернятко  золоте  -  то  ВІРА.
Її  вогонь  нехай  горить.

Лиш  його  сяйво  нам  освітить
дорогу  ту,  якою  йти.
Я  вірю,  що  життя  дано  нам,
щоб  своє  щастя  в  нім  знайти!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750391
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 13.09.2017


Світла (Імашева Світлана)

Ми підемо удвох…

                                                                                                           ***********
                                                     Ми  у  поле  ходили,  а  там  -  проростало  світання
                                                     І  до  бога  Ярила  молились  в  росі  колоски...
                                                     Затопила  нас  повінь  найпершого  шалу  кохання  -  
                                                     Юна  Лада  стелила  весільні  до  ніг  рушники.

                                                     Все  у  парі,  у  парі  -  стернею  колючої  долі
                                                     Простували  з  тобою,  мій  друже  коханий  один:
                                                     Чи  гриміло  над  нами,  чи  знову  світало  над  полем  -  
                                                     Наші  діти  сміялись,  й  життєвий  траплявся  полин...

                                                     Наше  щастя  було  -  як  заквітчане  мальвами  літо,
                                                     І  полуденним  сонцем  зоріла  земная  любов...
                                                     Лютували  вітри,  стугоніли  над  стомленим  світом  -  
                                                     Ми  з  тобою  -  удвох,  ми  у  парі,  мій  друже,  ізнов.

                                                     Ми  підемо  за  обрій  по  місячній  срібній  стежині
                                                     У  країну  любові,  де  спогади  теплі  живуть...
                                                     Подивися,  коханий:  доріжкою  нашою  нині
                                                     Он  до  рідної  хати  вже    внуки  у  парі  ідуть...
                                                       
                                 
                                                         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749922
дата надходження 09.09.2017
дата закладки 13.09.2017


Ярослав К.

Притча про дракона

У  далекій  країні,  за  сотні  морів
Жив  дракон  у  своєму  палаці.
Чорний  прапор  над  замком  його  майорів
На  високій  дворогій  гілляці.

Той  дракон  був  жорстокий,  людей  катував,
Вимагав,  данину  щоб  платили,
А  злиденний  народ  був  позбавлений  прав,
І  терпіти  не  мав  уже  сили.

Час  від  часу  знаходився  хтось  із  людей
Та  ішов  на  двобій  із  драконом,
І  молився  народ  за  воротами,  де
Царедворця  чекав  під  балконом.

І  щоразу  зловісний  його  чули  сміх,
Що  надію  та  серце  калічить:
"Бій  закінчено,  люди,  дракон  переміг,
І  податки  зростають  удвічі..."

Та  нарешті  один  відчайдушний  юнак
Кинув  звіру  страшному  свій  виклик.
Біля  замку  люд  вкотре  розбив  свій  бівак  -
До  такого  давно  уже  звикли...

І  рубались  вони  кілька  днів  і  ночей,
Дуже  довго  тривала  та  битва.
Від  балкона  народ  не  відводив  очей,
А  в  серцях  не  стихала  молитва.

Чорний  прапор  здригався  від  лязгу  мечів,
А  в  дракона  кінчалися  сили,
От  і  кумпол  останній  із  шиї  злетів,
Все,  звірюга,  тобі  -  до  могили.

І  пішов  по  палацу  хоробрий  юнак,
Подивитися,  що  там,  в  палатах.
І  відчув  він  каміння  коштовного  "смак"
Та  красу  у  рабинях-дівчатах.

І  подумав  юнак:  "Відпочити  не  гріх
Від  такої  смертельної  січі..."
Раптом  чує  з  балкона:  "Дракон  переміг
І  податки  зростають  удвічі..."

Він  підвівся  мерщій,  царедворця  схопив:
"Що  верзеш  ти,  хіба  ти  не  бачиш?!"
Той  спокійно  і  чемно  йому  відповів:
"Глянь  у  дзеркало,  друже-юначе..."

У  далекій  країні,  за  сотні  морів
На  гілляці  вісить  чорний  прапор...
Із  драконів  вже  безліч  злетіло  голів  -
А  сатрапи  міняють  сатрапів.

Бо  як  пусто  в  душі  претендентів  усіх,
А  до  церкви  -  лиш  ставити  свічі  -
Очевидно  й  без  бою:  дракон  переміг,
І  податки  зростатимуть  вдвічі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747945
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 13.09.2017


Richter

Ярмо для філантропів*

Українці,  українці,  милі  людолюби,
та  любов  ваша  безмежна  вас  таки  й  погубить!
Гуманісти-демократи,  треба  ж  знати  межі  –
ви  катів  своїх  на  спині  винесли  з  пожежі.

Цих  мерзотників-шубравців  занесли  до  хати
і  залишили  в  світлиці  їх  відпочивати.
Кормим,  поїм,  розважаєм,  глаголим  на  їхнім,
бо  образить  боїмося  хамів  тих  в  елітнім.

А  вони  аж  скаженіють,  усе  нахабніше
душать,  тузять  нас,  мордують  й  свого  не  полишать.
Вже  й  багаття  запалили  собі  на  забаву,
зазіхають  неупинно  на  волю  і  славу!

Ми  ж  господу  оставляєм,  відступаєм  в  сіни,
нам  чомусь  не  помагають  вже  і  рідні  стіни…
Толерантні  ми,  їй  Богу,  справжні  європейці,
нашу  мову  кольорову  держим  в  кацавейці…

Вже  готові  навіть  сіни  рідні  залишити,
щоб  заброд  не  турбувати,  лиш  би  не  гнівити.
А  вони  борги  нам  множать,  судами  лякають,
збудували  огорожі,  нарід  розпинають.

Ми  вже  згодні  до  сараю  навіть  перебратись,
під  повіткою  дрімати,  по  двору  скитатись.
Гуманісти,  демократи,  повні  філантропи,
так  залишитесь  без  хати  посеред  Європи!

Українці,  мої  любі,  рідні  людолюби,
та  любов  вас  християнська,  я  боюсь,  і  згубить!
Демократи-гуманісти,  треба  ж  знати  межі,
щоб  не  дати  згинуть  Неньці  від  ярма  в  пожежі.

13.09.2017

[i]*  За  мотивами  виступу  Євгена  Михайловича  Дудара.
**  Довідка  особисто  для  пана  Юхниці  і  ланцюгових  адмінів  сайту:
http://sum.in.ua/s/khamlo  ,  http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/62389-khamlo.html#show_point  ,  https://uk.worldwidedictionary.org/%D1%85%D0%B0%D0%BC%D0%BB%D0%BE
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750381
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 13.09.2017


Ніна Незламна

В чудовий день

     В  чудовий  день

В  чудовий  осінній  день
Співала  пташечка  пісень
І  я  з  нею  подружилась
Зовсім  поруч  примостилась.
Зібрала  в  гаю    листочків
Та  й  сплела  для  нас  віночків
Тут  від  вільхи,  від  кленочка,  
Від  ясена  і  дубочка…
І  червоні  й  зелененькі
І  багрові  й  золотенькі
Подарунок  буде  мамі
Я  немов  в  казковім  храмі
Ця  панянка  трудівниця
Осінь    справжня  чарівниця!

                                       10.09.  2017р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750376
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 13.09.2017


Світлана Семенюк

Осінній ранок

Осінній  ранок…  -  

Розсипав  на  траву  сріблясті  роси.

Розлив  тумани,

Що  їх  з  краплин  зіткала  панна  Осінь.

Блакитне  небо  -  

Запеленав  у  хмари  темно-сірі.

Сумний..,  бо  треба

Випроводжати  ластівок  у  вирій.



І  вже  гаптує

Легеньку  та  прозору  павутину.

І  вже  готує

Землі,  із  листячка,  м"яку    перину.

Кругом  багряно!

Дерева  одягнули  жовті  маски.

Осінній  ранок…  -

Так  схожий  на  сумну  красиву  казку!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749283
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 13.09.2017


Процак Наталя

Вінтажні поцілунки

Стара  кав'ярня  у  стилі  "прованс"
На  розі  міста  -  тихо,  малолюдно.
І  місяць  розпочав  нічний  сеанс
Спускаючи  на  землю  своє  судно.

Скрипить  платівка,  аромат  "Шанель"
В  повітрі  закружляє  в  тон  до  кави
А  на  вустах  солодка  карамель
І  спогадів  хвилюючі  октави.

В  тонкім  пальто,  що  кольору  бордо,
Висока  шпилька,  матова  помада  -
Сьогодні  я  у  образі  "Бардо"
Для  тебе  не  абияка  принада.

Чекатиму,  за  келихом  вина.
(Незмінна  у  очах  моїх  покора)
За  нами  вже  не  злічена  зима
А  так  здається,  що  це  було  вчора.

Тривогу  наганяє  бас-кларнет,
Судомить  моє  серце,  нетерпляче.
І  у  дверях  затліє  силует
І  ти  такий  же,  не  змінився  наче?

Два  погляди  зіллються  у  один.
Забракне  слів  і  стрілка  циферблату
Зірве  наш  календар  з  життя-вітрин
На  мить  вернувши  нам  потрібну  дату.
....
Скрипить  платівка  і  не  спить  бульвар
І  ніч  ховає  місто  за  лаштунки.
А  на  устах  не  випитий  нектар
Й  твої  тепер  вінтажні  поцілунки

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749960
дата надходження 09.09.2017
дата закладки 13.09.2017


Фея Світла

Художниця та Осінь

Навіяне  віршем  О.  Жежук  "Ну  ось  і  здрастуй..."
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748752
[youtube]https://youtu.be/N_AeZH_eRiQ[/youtube]

І  ось  прийшла.  Чекала?  Так,  я  -  Осінь.
Отут  стою  у  купелі  жоржин.
Ще  надарую  барв  тобі  і  просинь
Посеред  хмарних,  прохолодних  днин.

Бери  палітру!  Золото  кидаю...
Намисто  калинове  вже  несу.
Для  тебе я  взяла  б  і  частку  раю,
Щоби  цвітасту  зберегла  красу.

Надпий  води  із  чистого  джерельця,
Ковтни  живиці  із  душі  землі,
Вбери  цілющу  блаж  у  щире  серце...
Малюй!..  Бо    дні  мої  такі  малі.

Ще  постою  біля  твого  порогу,
Жбурну  листків  багряних  із  долонь,
Вінок  жоржиновий  сплету  в  дорогу...
Кленовий  -  прикладу  тобі  до  скронь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748865
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 13.09.2017


Новоградець

Сосновий бір

На  пагорбах  синіх,  в  околицях  міста,
Під  першими  крапками  зір,
Шумить  верховіттям  і  пахне  смолисто
В  дитинстві  посаджений  бір.

Давно,  школярами,  ми  прямо  з  уроків,
На  зораних  схилах  ріки,
Садили  невміло  в  ямки  неглибокі
Тоненькі  соснові  ростки.

Пройшло  півстоліття,  і  крони  розкішно
Здіймають  зелений  наряд,
І  вітер  вечірній  гойдає  тодішній,
Мій  третій  від  берега  ряд.

Колишуться  сосни,  гілками  махають,
Скриплять  вже  могутні  стволи,
І  хочеться  вірить  -  також  пам'ятають
Як  зовсім  маленькі  були.

Росли  ми,  міцніли,  і  з  нами  зростали,
Тягнулись  до  сонця  вони,
Земля  їх  живила,  дощі  поливали
І  сніг  покривав  до  весни.

Тепер  вже  дорослі,  ховають  під  хвою
Від  спеки  річні  береги,
І  в  полудень  літній  милують  красою
І  співом  пташок  навкруги.

Ніщо  їм  негода,  вже  в  землю  з  роками
Глибоко  корінням  врослись,
Лиш  в  пам'яті  нашій  залишились  з  нами
Маленькими  зовсім  колись.

І  бором  могутнім  зростає  на  згадку,
Міцнішає  з  плином  років,
Колишня  тоненька,  дитяча  посадка,
Колючі  рядки  їжачків.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742753
дата надходження 20.07.2017
дата закладки 13.09.2017


majra

Осіннє

Ні  хвилі  смутку  -  це  лише  туман,
Ні  краплі  сліз  -  земля  дощами  вмита.
...Розвіявся  ілюзії  дурман,
І  якось  раптом  зникли  барви  літа.

Стою  на  перехресті  трьох  доріг,
Куди  вони  ведуть  -  якби  ж  я  знала?!.
Вже  незабаром  прийде  перший  сніг,
А  я  ще  блюз  осінній  не  зіграла!..

У  жовтім  листі  -  звуки  золоті,
Вони  кружляють  вальсом  у  повітрі!
Мабуть,  буває  в  кожному  житті,
Невдалий  вибір  фарби  на  палітрі...

...Фальшиву  ноту  вітер  віднесе,
Дощі  розмиють  контури  картини...
Я  добре  знаю  -  це  іще  не  все,
Свій  шлях  пройшла  лише  до  половини.

Дивлюсь  довкола  -  осені  краса,
Для  мене  наче  відродилась  вперше!
Осіннє  сонце  й  сині  небеса
Очистять  душу  і  зігріють  серце!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750332
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 13.09.2017


Крилата

УШКВАРИВ ДОЩ

Ушкварив  дощ.  Ох,  як  ушкварив  дощ,  
Як  добра  пара  на  весіллі  польку.
Мов  навіжений,  біг  між  вулиць,  площ,
Товк  кожну,  що  попалась,    парасольку.

Упав  між  трав,    налив  ґрунтам  води,  
Ліг  на  стежину  –  вкрилася  струмочком.
Качки  сховались  поміж  лободи.
Під  дах  усілись  голуби  рядочком.

А  він  все  бив,  тарахкав,  шаленів.
Топив  безумство  у  міськім  озерці.
Перун  озвавсь,  пустив  стрілою  гнів  –  
Земне  з  небесним  стрілися  у    герці.

А  потім  стихло  все…,  мов  не  було.
Качки  –  до  ряски  –  підживляти  сили.
Всміхнулось  чистим  писочком  зело́.
Птахи  свій  ляк  у  пісню  перелили.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750316
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 12.09.2017


горлиця

Ти вбив любов!

 Як  легко  можна  щастя  вбити!
Приший  брехню  про  зраду  їй,
Вона  не  зможе  більш    любити,
Тому  що  кинеш    в  душу  гній!

I  спогад  першого  кохання,
Що  квітнуло  колись  й  в  зимі,
Навік  зів`яне,  й  те  пізнання
Засне  і  зникне  десь  в  імлі.

А  може  ти  таке  і  хочеш,
Бо  сам  “  у  гречку”  десь  скакав,
Тому  ,  святу  любов  толочиш,
ЇЇ  в  болото  замішав!  

Не  зацвітуть    зимою  рожі
Не  заспіває  соловей,
Минуло  літо,  йдуть  морози,
Ти  вирвав  серденько  з  грудей!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750305
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 12.09.2017


Валерій

Зустріч друзів


Гойдає  вітер  трави  ніжні  в  лузі
І  листя  на  деревах  шелестить.
Як  гарно  в  день  такий  зустрітись  друзям,
Помріять,  поспівать,  поговорить.
Ставок  сільський  промінчиками  сяє
І  зеленіє  очерет  в  воді.
Ціну  цій  дружбі  кожен  з  друзів  знає,
Що  гартувалась  в  радощах  й  біді.
Що  подолала  дні  важкі  і  роки,
Відбилася  на    скронях  і  в  очах.
Згадаєм  юність,  друзі,  живі  поки,
І  поки  жар  в  серцях  ще  не  зачах.
Підкинем  хмизу,  хай  палає  ватра,
Хай  дим  від  неї  лине  у    лице.
Роз’їдемося  всі  далеко  завтра
Та  будем  довго  згадувати  це:
Як  з  попелу  картоплю  діставали,
У  захваті,  як  кожен  смакував,
Пісні  як  наші  ніч  усю  співали,
І  як  зненацька  ранок  нас  застав.
Як  на  зорі  ми  ватру  оживляли,
Щоб  тіло  охолонувше    зігріти,
Як  карасів  на  вудці  піднімали,
Як  фотографували  щастя  миті.
І  бачили  туман  понад  водою,
І  сонце  прокидалося  й  село.
Батіг  дзвенів  вдогін  над  чередою
І  птах    спросоння  розправляв  крило.
І  вірилось  –  ця  зустріч  не  остання,
Що  ще  багато  буде  їх  у  нас.
Якщо  є  дружба  –  то  нема  прощання.
Знайдуть    на  зустріч  друзі  завжди  час.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750300
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 12.09.2017


Валерій

Я слухаю пісню


Я  слухаю  пісню,  що  вітер  співає  мені,
І  поглядом  в  небо  на  крилах  пташиних  я  лину.
Лежу  на  зеленій,  духмяній,  квітучій  землі.
З  тобою,  мій  краю,  ми  будемо  завжди  єдині.

Душею  і  тілом  я  зрісся  з  тобою  навік.
І  радість  і  горе  я  теж,  як  ти,  відчуваю.
До  тебе,  мій  краю,  я  бути  байдужим  не  звик.
І  ти  мене  любиш,  і  віриш  у  мене,  я  знаю.

Роки  пролетять  і  злечу  я  назавжди  до  неба.
Та  знов  буде  слухать  хтось  пісню,  що  вітер  співає.
Ця  пісня  життєва  для  кожного,  друже,  й  для  тебе.
Вона  нам  про  дивне  й  коротке  життя  нагадає.

Тож  землю  люби  цю,  люби  ти  свою  Україну.
Життям  возвеличуй  даровану  Богом  Вітчизну.
І  вірність  вклади  у  серця    своїм  дочці  і  сину.
Не  скривдять  її  хай  ні  в  добру  годину,  ні  в  грізну.

2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750298
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 12.09.2017


MERSEDES

Посланці осені….

Із  неба  гуси  кинули  прощай...
І  полетіли  у  далекі  далі.
Вони  прощались  з  краєм  дуже  жаль,
Під  хмарами  несли  свої  печалі...

Кружляло  листя  жовте  на  вітру,
Лягало  на  полеглі,  прілі  трави.
У  лісі  вже  не  чується  ку  -  ку,
Лиш  гонить  вітер  хмари  кучеряві.

Вони  немов  отари  баранців,
Кудись    спішать  ще  і  самі  не  знають.
То  Осінь  посилає    посланців,
Вони  про  неї  сповістити  мають...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750296
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 12.09.2017


Леся Утриско

Наснилась хата.

Наснилась  нині  рідна  хата,  
Де  я  у  ній-   мале  дитя.
До  церкви  йду,  за  руку,  з  татом-
Враз  пробігає  все  життя.  

Де  мама  хліб  пече  румяний,
Де  світло  б'є,  мов  у  раю,
Рушник  простенький,  вишиваний,
Молитва...  образ  на  краю.

Всідаюсь  нишком  у  бабусі  
На  ліжку-  гори  подушок,
Цілую  знову  кволі  руці,
Несу  в  дарунок  споришок.  

Той,  що  стелився  коло  хати,  
Вінком  хрестився  з  її  рук.
Там  їсти  несла  тихо  мати,  
Із  уст  наспівувався  звук.  

І  я  вдихала  мамин  запах,
В  нім  смакувала  радість  й  сум,
Мов  цілувала  цвіт  на  липах  
І  відчувала  серця  шум.  

У  нім  світились  очі  тата-
Його  слова,  його  душа,  
Свячена  ним  в  Йордані  хата  
І  я  у  ній-  його  пташа.  

І  так  мені  вже  мило  стало,
Таких  побільше  снити  снів,  
Де  сонце  тихо  б  лоскотало  
На  перехресті  моїх  днів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750283
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 12.09.2017


геометрія

А ЛЮБОВ НЕ ВМИРА…

                                 В  нас  почуття  завжди  глибокі,
                                 без  них  не  можна  в  світі  жить.
                                 І  скільки  б  нам  не  було  років,
                                 не  перестанем  ми  любить...

                                 В  житті  по-всякому  буває:
                                 і  спека,  й  холод,  і  мороз...
                                 Та  в  нас  терпіння  вистачає
                                 пережить  будь-який  прогноз.

                                 Навчились  труднощі  долати,
                                 в  житті  їх  завжди  вистача.
                                 Не  розучилися  кохати,
                                 любов  і  жити  нас  навча.

                                 Були  і  злети,  і  падіння,
                                 болючі  втрати  й  суєта,
                                 та  нас  єднало  розуміння,
                                 й  наших  стосунків  простота.

                                 Ми  негаразди  всі  стерпіли,
                                 не  підкорялися  біді,
                                 і  зберегти  любов  зуміли,-
                                 у  нелегкій  своїй  судьбі.

                                 І  якщо  смерть  все  ж  нас  розлучить,
                                 в  житті  ж  по-всякому  бува,
                                 та  ми  любить  і  тоді  будем,
                                 любов,  як  пісня,  не  вмира...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750284
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 12.09.2017


Віталій Назарук

ВІД КВІТОЧКИ ДО КВІТКИ

Поміж  колючок  створених  життям,
На  світ  приходить  квіточка  родинна,
Проходять  дні…  Роки  летять,  летять…
Карбують  крок  години  і  хвилини…

Маленька  квітка  виросте  в  дівча,
Прикрасить  все  на  дворі  і  у  хаті.
Тоді    дівчина,  наче  лелеча,
В  політ  піде  в  свої  шляхи  крилаті.

Можливо  десь,  а  може  саме  тут,
Зустріне  в  світі  власну  половину.
І  нові  птахи  квітами  зростуть,
А  їх  батьки  сховають  пуповину.

Новенькі    квіти  –  долі  для  батьків,
Любимі  доні,  наче  пишні  ружі.
Із  них  колись  відродяться  жінки,
Що  до  життя,  як  квіти  не  байдужі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750180
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 11.09.2017


MERSEDES

Сум калини…

Серед  трав  барвінкового  літа,
Серед  соняхів,  що  розцвіли.
Розмовляла  калина  із  вітром,
Чули  мову  оту  явори.

Вона  ніжно  до  нього  вклонялась,
Нахиляла  білесенький  цвіт.
І  до  танцю  його  зазивала,
Він  ж  робив  свій  у  небо  політ.

Тихо  падали  сльози  на  трави,
Сумувала  калина  одна.
Кругом  неї  насичені  барви,
А  вона  тихо  плаче  сумна.

У  яскравій  своїй  вишиванці,
Під  калину  присіло  дівча.
Трави  в  росах  не  наче  у  глянці,
А  вона  пригортає  куща.

Ти  не  плач,  не  журися  калино,
У  нас  доля  з  тобою  одна.
Відвернувся  від  мене  хлопчина,
Ти  для  мене  лишилась  рідня...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750178
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 11.09.2017


геометрія

ОЙ, ВАЖКІ МОЇ ДУМКИ…

                                                   Ой,  важкі  мої  думки,
                                                   В  сльозах  очі.
                                                   Кожен  день  ношу  я  їх
                                                   І  щоночі.
                                           
                                                   Знову  йду  у  садок
                                                   До  калини
                                                   Та  звільнитись  від  думок  
                                                   Нема  сили...

                                                   Став  похмурим  і  сумним
                                                   Мій  садочок.
                                                   Бо  не  ходить  більше  ним
                                                   Мій  синочок.

                                                   І  не  затишно  мені
                                                   У  садочку,
                                                   Все  нагадує  мені
                                                   В  нім  синочка...

                                                   І  дерева,  і  кущі,-
                                                   З  ним  садила,
                                                   І  була  я  не  сумна,
                                                   А  щаслива.

                                                   До  будинку  повернусь,
                                                   Серце  плаче,
                                                   Напишу  про  нього  вірш,
                                                   Вірш  той  плаче.

                                                   І  слова  мої,  й  думки,-
                                                   Про  синочка.
                                                   Слізьми  скраплені  рядки  
                                                   І  листочки...
                                                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750175
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 11.09.2017


dovgiy

ДУМКИ ЛЕТЯТЬ

ДУМКИ  ЛЕТЯТЬ

Немовби    птиці    в  синій  вирій
Думки  летять  і  лиш  встигай
Їх  ув’язнити  в    аркуш  білий,
Щоб  втечі  їх  покласти  край.
Вони  в  строю  віршів  не  хочуть
По  правилах  тримати  крок,
А  тут  ще  рими  ніс  лоскочуть
Та  ритм  пручається  з  думок.
Його  приборкати  не  завжди
Вдається  грішній  цій  душі,
Тому  що  полинова  правда
Без  правил  лізе  у  вірші.
І  пара  слів,  (хай  і  без  рими),
Ніби  не  зайва,  але  все  ж
В  безмежжі  творчості  царини
Існує  безліч  різних  меж.
І  якщо  хочеш,  щоб  читали
Оті  –  ув’язнені  думки,
То  намагайся  і  надалі
Їх  шикувати  у  рядки!
 Як  на  асфальтовій  дорозі
Шануй  всі  правила  круті,
Аби  не  впали  попід  ноги
Ганьби  каміння  на  путі.
Такі  мої  поточні  справи:
За  хвіст  вловив  –  і  у  рядок!
А  коли  вловиш  тільки  гаву,
То  від  думок  –  лише  гудок!
І  не  повернеш  те  відлуння
В  життя  на  бажані  стежки,
Тому  що  під  шептання  струнні
Вже  інші  прилетять  думки.

неділя,  10  вересня  2017  р.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750174
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 11.09.2017


горлиця

НАША ПРАВДА

 Сумна  правда    в  Україні, 
Гинуть  її  діти,
А  ворог  тут  розкошує,
Нема  кому  вбити!

Люд  шукає    серце  добре,
Як  вербичка  гнеться,
А  запроданець  зі  сходу
На  весь  рот  сміється!

Ой  не  смійся  лютий  враже,
Що  правдонька  гине  ,
Бо  тебе  ,  що  матір  губиш,
Ще  холєра  стріне!

І  не  будеш  насміхатись
З  доброти  людської,
Самі  себе  поїсте,
В  путінській  сваволі.

Бо  брехнею  ,скрізь    поїдеш,
На    правді  спіткнешся,
Зчервоніють  шляхи  кров`ю,
Назад  не  вернешся!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750157
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 11.09.2017


геометрія

Я ДО ТЕБЕ ПРИЙДУ…

                                 Осінь  ніби  зима,                              Не  стрічаєш  мене,
                                 і  вітри  є,  й  морози,                      як  колись  зустрічав  ти,
                                 і  хоч  снігу  нема,                              і  печаль  не  мине,
                                 та  печаль  є  і  сльози...            не  повернуться  й  жарти.
                                                                           Жартувать  ти  любив,
                                                                           переповнював  сміхом,
                                                                           ти  людей  веселив
                                                                           і  зимою,  і  літом.
                                   Я  без  тебе  живу,                            А  буває  стою,
                                   ніби  вже  й  без  повітря...      й  розмовляю  з  собою,
                                   І  кудись  я  пливу,                            а  ще  Бога  молю,
                                   як  в  далеких  повір"ях.            щоб  зустрітись  з  тобою...
                                                                         Заглядає  зоря
                                                                         у  моє  знов  віконце,
                                                                         розумію  все  я,
                                                                         що  зоря,  то  не  сонце.
                                 Я  боюсь  і  молюсь                            Кожен  день,  кожен  час,-
                                 кожен  день  терпеливо,          смуток  лине  у  душу,
                                 я  до  тебе  прийду,                          одиноко  живу,
                                 якщо  буде  можливо...              та  стерпіти  все  мушу.
                                                                         Як  повіки  складу,
                                                                         небо  й  Бога  благаю,
                                                                         я  до  тебе  дійду,
                                                                         ти  діждешся,  я  знаю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750152
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 11.09.2017


MERSEDES

Справжній рай…

Ще  співають  птахи  хоч  на  дворі  осінь,
Поселилась  радо  в  тихому  краю.
І  летить  луною  дивне  стоголосся
І  шепоче  вітер  тихо  їй  люблю...

Падає  на  землю  сонячне  проміння,
В  вечері  цвіркочуть  дивні  цвіркуни.
З  гарбузів  в  долоні  сипеться  насіння,
Виросли  великі  на  ланах  вони.

Тихо  так  і  гарно,  бабинеє  літо
У  горі  літає  наче  білий  сніг.
А  довкола  квітнуть  різнобарвні  квіти,
Радують  красою  ще  своєю  всіх.

Ось  така  вона  в  нас  ніжна  й  загадкова,
Осінь  чарівниця,  що  прийшла  у  край.
Лине  українська  пісня  калинова,
У  повітрі  осінь,  наче  справжній  рай...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750145
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 11.09.2017


Lana P.

ЗАПАХ ОСЕНІ

Запах  осені  —  пряний
У  листочках  рум’яних
І  фруктово-духмяний
В  кольорах  полум’яних,
Серед  квітів-сміливців:
Нагідок,  чорнобривців…

У  барвистій  палітрі
Усміхається  вітру...
В  хуртовині  із  айстр
Підіймається  настрій.
Хризантем  прохолода  —
Світлих  мрій  насолода...

Запах  осені  —  стиглий,
Хоч  дощами  все  скиглить
Крізь  туманність  незриму,
Задивляється  в  зиму
В  павутинних  мережках,
У  модерних  сережках.

Запах  осені  —  винний,
Виноградно-полинний…
На  привітному  лоні,
Сонцесяйному  фоні,
Тішать  клени  цукрові
В  золотому  покрові.                          14/10/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749803
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 08.09.2017


Lana P.

СЬОГОДНІ ДОЩ ЗАБРІВ У МОЮ ОСІНЬ…

Сьогодні  дощ  забрів  у  мою  осінь,
Полакував  волосся  золоте…

Подумалось,  що  він  прийшов  назовсім.
А  він  у  неї  гостем  був,  проте,

Немов  господар,  взявся  до  роботи,
Збивав  пінисте  кавове  латте...
У  нього  стільки  ласки  і  турботи,
Обличчя  загадкове,  непросте.

Душевні  клавіші  натер  до  блиску,
І  зазвучали  ноти  потайні...
Він  не  шукав  ні  вигоди,  ні  зиску,  —
Мелодії  лилися  чарівні.

Ввірвався  спрагло.  Поселив  надії  —
Замиготіли  промені  заграв…
А  осінь  опустила  пишні  вії,
Немов  втішалась  від  його  забав.

Сьогодні  дощ  відкрив  для  мене  осінь
Таку,  як  є:  звичайну,  без  прикрас.
Я  відчуваю  її  погляд  й  досі
І  не  тримаю  у  душі  образ.          29/10/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749801
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 08.09.2017


горлиця

ЖИВИ І КВІТНИ , РІДНА УКРАЇНО!

Хіба  ж    можливо  матір  розлюбити,
Хіба  ж  примусиш  сонце  не  світить?
Чи  ж  можна  небо  без  зірок  любити?
У  темноті  лиш  серденько    щемить!  
 
 Моя  Вкраїно,  ти  душі  частина,
Тобою  дихаю,  з  тобою  я  живу,
Моя  кохана,  рідна  Батьківщина,
Землиці  жменьку  ,як  умру,  візьму!  

 Вітри  хай  віють,  хай  минають  весни,
Ти  в  мене  завжди  люба,  молода,
 Навік  прекрасна  голубінь  небесна!
До  тебе  не  торкається  зима!

Вінком  сплелися  українські  руки,
Від  моря  Чорного,  Карпатських  сивих    гір,
І  схід  ,і  захід,  південь,  північ-злука!
Ми  разом  всі!  Біді    наперекір!  

Усякі    біди,  це  не  рідні  діти,
Вони  приходять,  довго  не  живуть!
Вспромозі  сонце  їх  до  тла  спалити,
Бо  ж  щастя    України  наша  суть!

Живи  і  квітни  ,  рідна  Україно!
З  тобою  люд.  Він  був  і  завжди  є!
То  ж  вільно  дихай!  Ти  у  нас  єдина!
Рука  ворожа  всохне,  відпаде!
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749792
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 08.09.2017


горлиця

ЖИВИ І КВІТНИ , РІДНА УКРАЇНО!

Хіба  ж    можливо  матір  розлюбити,
Хіба  ж  примусиш  сонце  не  світить?
Чи  ж  можна  небо  без  зірок  любити?
У  темноті  лиш  серденько    щемить!  
 
 Моя  Вкраїно,  ти  душі  частина,
Тобою  дихаю,  з  тобою  я  живу,
Моя  кохана,  рідна  Батьківщина,
Землиці  жменьку  ,як  умру,  візьму!  

 Вітри  хай  віють,  хай  минають  весни,
Ти  в  мене  завжди  люба,  молода,
 Навік  прекрасна  голубінь  небесна!
До  тебе  не  торкається  зима!

Вінком  сплелися  українські  руки,
Від  моря  Чорного,  Карпатських  сивих    гір,
І  схід  ,і  захід,  південь,  північ-злука!
Ми  разом  всі!  Біді    наперекір!  

Усякі    біди,  це  не  рідні  діти,
Вони  приходять,  довго  не  живуть!
Вспромозі  сонце  їх  до  тла  спалити,
Бо  ж  щастя    України  наша  суть!

Живи  і  квітни  ,  рідна  Україно!
З  тобою  люд.  Він  був  і  завжди  є!
То  ж  вільно  дихай!  Ти  у  нас  єдина!
Рука  ворожа  всохне,  відпаде!
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749792
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 08.09.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Коли так ніжно верес зацвіта

Коли  так  ніжно  верес  зацвіта,
Святково  вбрані  діти  йдуть  до  школи,
Скрізь  срібне  павутиння  розкида
Бабине  літо,  -  прядиво  шовкове.

В  полях  й  садах  збирають  врожаї,
Соком  налиті  яблука  та  груші,
Вони  ж  такі  солодкі  і  смачнющі.
Каштани  ронять  теж  плоди  свої.

Ворота  в  осінь  він  вже  відкриває,
Птахи  готові  в  вирій  відлітати.
Про  який  місяць  йдеться  тут,  хто  знає?
А  звати  його...(Вереснем),  малята.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749760
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 08.09.2017


НАДЕЖДА М.

Почуй мене…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hZtkAx_PgFg
[/youtube]

Я  щось  сказать  тобі  хотіла..  
Що  знову  осінь  за  вікном.
Про  це  вона  прошепотіла,
Опалим,  в"ялим  вже  листом.

Іще  сказати  я  посміла,
Що  ночі  осені  сумні.
І  що  калина  вже  поспіла,
А    у  чеканні  довгі  дні.

Що  будуть  ще  дощі  і    зливи,
І  посивіє  листопад.
Ти,  осінь,  знаю,вередлива:
Мені  все  зробиш    невпопад.

Зіб"єш  з  шляху,  нагониш  хмари.
Вітри  ти  зможеш  зчарувать..
А  я    в  думках  слова  складала,
Важливе,    як  тут  відшукать?                              

Його  сказати  так  хотіла...  
Куди  ж  поділися  слова?
Та  так  сказати  й  не  зуміла.
Бувають  ось  такі  дива...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749744
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 08.09.2017


Віталій Назарук

ЖИТТЄВИЙ СЦЕНАРІЙ

Уже  написаний  давно
Сценарій  фільму  –  «Про  життя».
Тепер  знімається  кіно,
Хоча  роки  летять,  летять…

Відпочиває  Голівуд,
Не  бачив  світ  таке  кіно…
Цей  фільм  оцінить  лише    люд,
В  якому  все  і  вся  було.

Чи  буде  «Оскар»,  а  чи  ні,
Це  знаєш  ти  і  знаю  я.
Не  треба  грамот  на  стіні,
Бо  головне  для  нас  сім’я.

А  «Оскарів»  у  нас,  аж  два,
За  цей  сценарій  при  житті.
В  них  наша  гордість  і  дива  -
Це  наші  внуки  золоті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749743
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 08.09.2017


Янош Бусел

Осіннє…

                                                       [i]  [b]  [color="#ff0000"]Все,-  літечко  згасло...
[/color][/b][/i]
[i][b][color="#2a2a96"]Ніч...  Місяць  пливе  в  небесах  поміж  хмарами,-
Ховається  й  знову  між  них  вирина...
Квітник  біля  дому...  Зібралися  парами
Всі  квіти,-  хвилює  усіх  новина....
 
На  мальвах  уже  пломеніють  лиш  кінчики,
А  нижче  -  разок  неслухняних  діток..
Вже  осінь  цілує  задумливі  вінчики,-
Від  літа  зостався  останній  ковток...

Мінорно  цвітуть  буйним  цвітом  жоржини,
Бо  подихи  вітру  у  росах  ранкових
Холодять  пелюсточки  ніжні  щоднини,
Збиваючи  шарм  із  квіток  гонорових...

Красульки  -  настурції  лише  в  мажорі,-  
Голівки  поклали  на  стебла  налиті...
Та  мало  тепла  вже  в  небесній  коморі,-  
Загинуть  без  сонечка  можуть  щомиті...

Лиш  цим,-  каже  хміль,-  все  б  цілунки    та  стогін
В  саду  під  калиною,-  нам  би  людьми
На  світ  народитись  та  стати  на  ноги,-
Ні  осені  б  нам,  ні  свекрухи  -  зими!..[/color]
[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749722
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 08.09.2017


Валентина Ланевич

В світанках сірих гаснуть сни.

Збігають  дні,  минають  ночі,
В  світанках  сірих  гаснуть  сни.
Вітер  жене  кудлаті  тучі,
Земля  розмокла  від  води.

І  квилить  осінь  журавлями,
Летять  у  вись  ті  навмання.
Збігає  час  поміж  словами,
Пече  у  серці  надбання.

Мережить  зморшки  на  обличчі,
У  погляд  зрілість  додає.
Що  не  збулося  -  на  узбіччі,
Життя  для  інших  роздає.

07.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749717
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 08.09.2017


Любов Іванова

ДОРІЖКА ДО РІДНОГО ДОМУ

Д-е  б    не  топтала  я  стежки  життєві,
О-днак  є  та,  куди    спішу  весь  час.
Р-вуть  серце  й  душу  спогади  чуттєві,
І-  той...  будинок,  як  іконостас.
Ж-адана  мить  пройтись  уздовж  подвір"я,
К-овтнути  теплих  спогадів  за  мить.
А-  чи  то  правда,  чи  людське  повір"я,

Д-уша  тут  ніби  й  зовсім  не  болить...
О-двічний  щем  та  сходжена  стежина,

Р-озлогість  всіх  не  здійснених  надій.
І-  у  саду,  як  сполохи,  ожина...
Десь  тут  залишу  ревний  смуток  свій...
Н-іколи  вже  в  дворі  не  стріне    мати,
О-днак,  тут  стільки  ще  її  слідів...
Г-оріх,  що  ріс  у  нас  позаду  хати,
О-динакує...  наче  овдовів.

Д-оволі  сліз,    але  тремтять  повіки....
О-чам  болить  ось  цей  матусин  сад.
М-оя  печаль,  тут  смуток  мій  навіки,
У-се,  як  юнь,  не  вернеться  назад...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749690
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 07.09.2017


dovgiy

ДО МІСЯЦЯ

Володарю  нічних  небес,  о,  -  Царю  сяйний,  яснолиций!
Твоє  проміння  зверху  ллється  срібла  подібній  чистоті,
Ти  звик  іти  Чумацьким  шляхом,    у  вікна  байдуже  дивитись
Де  я  язичником  прадавнім  молюсь  щодня  до  висоти.
 Тебе  благаю  стільки  років,  тамуючи  в  душі  надію,
Про  зустріч  з  тою,  чиї  риси  наснилися  в  юначих  снах,
Якій  готовий  в  дар  піднести  гаряче  серце,  світлі  мрії,
Надійні  руки,  спраглі  губи  де  весни  житимуть  в  піснях!
Та  чи  мій  голос  заглушили  в  літах  минулих  громовиці,
Чи  дим  жертовника  розвіяв  нещастя  лютий  буревій,
Ти  не  почув  моє  моління,    зайшов  у    зоряну  світлицю
     І  спочивав  у  ній  до  ночі  у  царській  сяйності  своїй.
Ти  сяєш,  сяєш  незворушно,  нездатний  хоч  би  щось  прийняти!
Не  чуючи  оці  моління,  не  бачачи  моїх  очей
І  тільки  жмуток  твого  світла  тремтить  на  плесі  каченятком,  
Гойдаючи  на  сонній  річці  осінню  музику  ночей.
Верба  червінці  свої  губить,  вмочивши  віти  в  хвилі  плинні,  
 Порі  осінній  вона  платить  свою  щорічну  данину,
Щоб  день  наступний  розпочався  у  небі  плачем  журавлиним
Бо  в  чужині  шукати  будуть  нове  кохання  і  весну.
А  вже  на  сході  морок  ночі  в  рожевім  сяйві  потопає
Приходить  ранок,  незабаром  корона  Сонця  спалахне
В  пожежі  жовтня  старих  кленів  високі  крони  догорають
І  вистеляють  м’яку  ковдру  на  тіло  зморене,  земне.

четвер,  7  вересня  2017  р.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749650
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 07.09.2017


MERSEDES

Загубилося кохання серед літа…

Загубилося  кохання  серед  літа,
Залишилося  у  теплому  краю.
Там  де  поле,  де  буяють  рясно  квіти,
Де  лунає  щебетання  у  гаю.

Мандрувало  берегами  між  туманом,
Підіймалося  угору  до  зірок.
Дарувало  почуття  своє  коханим
І  робило  кожен  раз  на  зустріч  крок.

Гостювало  у  серцях  палких,  гарячих...
Поцілунки  посилало  кожен  раз.
Та  було  в  ночі  в  думках  сумних  дівочих
І  тривожило  їх  серце  водночас...

Так  хотіла  заховатись  в  ньому  осінь,
Танцювати    і  кружляти  увісні.
І  щоб  вітер  розплітав  їй  жовті  коси,
І  щоб  дотики  були  його  міцні...

Загубилося  кохання  де  шукати
І  чи  знайдеться  воно  іще  коли...
Так  в  самотності  не  хочеться  страждати,
Хочеться  щоб  почуття  завжди  цвіли...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749649
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 07.09.2017


НАДЕЖДА М.

Білі хризантеми…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YT71ktbRvDg[/youtube]

Дерева  у  саду,  не  в  позолоті,
Але  чомусь  притишені,  мовчать.
Невже,  вони  піддАлися  дрімоті:
Зручніше  буде  осінь  так  стрічать?

Зітхне  в  зажурі  дуб,  такій  знайомій.
Лиш  де-не-де  впаде  зів"ялий  лист.
Прекрасний  ти  в  мовчанці  нерухомій!
Все  ж  журишся....Навколо  подивись.

Он  мальви,  чорнобривці  і  жоржини..
Хіба  хвилює  їх  осіння  ця  журба?
Ти  скажеш,  що  на  квітах  цих  сльозини?
Не  думай  так,  хороший,  то  -  роса...

Невже,  у  смутку  винні  хризантеми,
Що  білі-  білі,    як  торішній  сніг?
Не  треба,  ти  відкинь  оці  проблеми.
Вони  у  мене  викликають  сміх.

Ця  квітка,  не  весняна,  а  осіння.
Дарує  людям  радість  у  ці  дні.
В  очах  її  не  бачу  я  тужіння.
Можливо,  десь  далеко  в  глибині..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749634
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 07.09.2017


MERSEDES

Осінь складає куплети…

Хто  сплітає  в  небі  сірі  хмари?
Смуток  журливий  над  лісом  повис.
Осінь  барвиста  кидає  чари,
Впав  на  долоню  пожовклий  лист.

Зазолотилося  все  довкола,
Казка  прийшла  чародійна  у  сад.
Лине  до  серця  журавки  соло,
Грає  мелодію  листопад.

Човник  шушухнув  ген  в  очерети,
Річка  притихла  в  осінній  імлі.
Складає  Осінь  віршів  куплети,
Дарує  тихо  тобі,  -  мені...

І  ми  з  тобою  осені  раді,
Ти  хризантеми  даруєш  мені.
А  за  вікном  усе  в  маскараді,
Запам'ятаєм  щасливі  дні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749629
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 07.09.2017


OlgaSydoruk

Осень охру выбирает…

Осень  нежность  возрождает  лёгким  росчерком  пера...
Осень  чувства  обнуляет,прикасаясь  сгоряча...
Когда  дождик  подливает  капли  горького  вина  ...
Когда  ветер  лист  кидает  в  приоткрытый  рот  окна...
Когда  свечка  догорает  и  темно  в  твоей  душе,
Осень  охру  выбирает...И  рисует  подшофе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749627
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 07.09.2017


Віталій Назарук

ВТОМИВСЯ Я ВІД ЧЕКАННЯ

Я  вже  втомився  від  чекання,
Перемолився  всім  Богам.
Як  манну  жду  своє  кохання,
І  вже  нікому  не  віддам.


А  то  душа  постійно  плаче
І  туга  жме  до  болю  горло.
Згубив  я  цінне  щось  неначе,
Без  тебе  стало  пусто  й  голо…

Годинник  бігає  по  кругу,
Та  час  стоїть  немов  знущання.
Хтось  наче  грає  тужну  фугу,
Цим  випробовує  кохання.

В  думках  з  тобою  розмовляю
І  дихання  стає  частіше…
Живу  тобою,  бо  кохаю,
Ти  мому  серцю  наймиліша.


Я  вже  втомився  від  чекання,
Перемолився  всім  Богам.
Як  манну  жду  своє  кохання,
І  вже  нікому  не  віддам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749608
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 07.09.2017


Миколай Волиняк

…голубі

Як  ворони  броньовані  хвардєйци,
Лягли  давно  тілами  під  Фронти.
У  злобі  і  ненависті…  умельци,
Ще  на  порядок…  зліші,  як  мєнти.

У  замах  у  міністра,  просцитутки,
В  памощніках  шалави…  й  голубі.  
Нові  тепер…  -  Бєлєцкого…  тітутки,
З  гражданського    АЗОВа…    молоді.

Перевертні,  мокрушники  й  дебіли,
Арсьонкі  -  поліцая  контінгєнт.
Як  валянки    тупі  й  пухнасто  –  білі,
З  болота  піднялись  на  постамєнт.

Боїшся,  як  біда  Його  гукнути,
В  погонах…  нечистивці  і  сліпі.
Від  честі  залишились  антрибути,
І  вир.дки…  безграмотні  й  тупі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749548
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 06.09.2017


Миколай Волиняк

АТО… є для УкраЇни капкан.

Живемо…  в  Патронаті  Візантії,
В  нашийниках  хозарської  орди.
Укоренилося  насіннячко  Месії,
Угризлися,  як  в  дичину  хорти.

Надходять  і  міняються  події,
І  тануть  на  підмостках  сивини.
О,  де  ви  боги  нашої  стихії?
Збудіте  нас  Дажбожії  сини.

Щоб,  як  один  у  лавах  протидії,
Повстали  ми  плече  в  плече.
Петлею  ризи  зв'яжем  золотії,    
Як  нас  вони,  хреститимо...  мечем.

Наживи  ради  визрілі  події,
Війну  в  Криму  й  на  сході  почали.
І  правлять  нами...  злодії  й  повії,
Нам  залишили  сльози  й  полини.

Бабло  в  мошну  пакують  лиходії,
У  летаргії  дурні  й  бовдури.
І  сняться  їм  тупим  рожеві  мрії,
У  показушних  нетрях  мішури.

 Ні  санкції  адже,  ні  політичні  дії,
Не  вирішать  проблему  без  війни.
Ілюзія  слизька  не  вихід  з  безнадії,
 Нас  обманули  дітки  сатани.

Прокиньтеся  допоки  ще  живії,
ЗбудІтесь  прОшу...  щоб  вони...  ревли.
Туманять  розум  піфії  й  фурії,
То  зговір  є...  з  сіонської  Булли.

Не  світять  нам...  Гейропи  ні  Росії,
Не  допоможе  нам  Заокеан.
Нас  знищити  зібралися  ці  змії,
АТО…    для  України  є  капкан!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749521
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 06.09.2017


геометрія

А ПОМІЖ НИМИ ДРУЖБА Й ЛЮБОВ, , ,

                                       СОНЦЕ    і    НЕБО!    ЗЕМЛЯ    І    ПРОСТІР,
                                       А  поміж  ними  мир  і  війна...
                                       Літо  і  осінь...  Роси  і  просинь...
                                       Чому  ж  ти,  осінь,  знову  сумна?..

                                         Літо  спекотне...  Осінь  журлива,
                                         А  поміж  ними  межі  нема,
                                         Для  людей  осінь  дуже  важлива,
                                         Бо  після  неї  прийде  зима...

                                         Вечори,ранки  і  дні,  і  ночі,
                                         А  поміж  ними  робота  й  сон,
                                         Мрії  і  спокій,  думки  пророчі...
                                         Втрати  і  болі,  холоне  кров...

                                         Дорослі  сильні,  діти  хороші,
                                         А  поміж  ними  Дружба  й  Любов.
                                         Жінки  цікаві,  дівчата  гожі,
                                         А  в  чоловіків  -  гаряча  кров!

                                       Дерева  голі,  ще  пахнуть  квіти,
                                       А  поміж  ними  вітри  й  дощі,
                                       Батьки  працюють,  у  школах  діти,
                                       Роняють  сльози  сумні  кущі...

                                       Міста  і  села,  влада  і  люди,
                                       А  поміж  ними  добро  і  зло.
                                       І  негаразди  сіються  всюди,
                                       Ще  так  сутужно  нам  не  було...

                                         Космос,  Планети...Місяць  і  зорі,
                                         А  поміж  ними  світло  і  тьма,
                                         Дай,  Боже,  Миру  нам  і  здоров"я,
                                         В  серця  і  душі  додай  тепла.

                                         Сонце  і  небо...  Земля  і  простір,
                                         А  поміж  ними  Мир  і  вражда.
                                         Є  в  людей  сила,  а  буде  й  досвід,-
                                         Згине  навіки  зло  і  війна...

                                         Ми  українці  мусим  буть  дужі,
                                         Та  й  Україна  у  нас  одна...
                                         То  ж  будьмо  сильні  і  небайдужі,
                                         Не  буде  й  осінь  тоді  сумна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749496
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 06.09.2017


НАДЕЖДА М.

Святі слова

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uySNMYNk5TU[/youtube]

О  скільки  слів    у  душах  притаїлось!
Хто    зможе    ті  слова  порахувать?
А  чи  багато  в  серці  ворухнулось,
Щоб  слово  добре  це  комусь  сказать?

А  серце  переповнене  словами,
Та  ми  їх  так  старанно  бережем.
Тримаємо,  буває,  і  зубами,
І  все  чогось  в  житті  оцім  все  ждем.

Слова  хороші  просяться  на  волю,
Ні!  ми  оце  не  хочем  зрозуміть.
(Пишаємось,  милуємось    собою)
Вони  ж  в  неволі  так  не  хочуть  жить.

Та  іноді  буваєм  такі  щедрі:
Кидаємо  на  вітер  ці  слова,
Немов  вони    родилися  в  печері,
Тоді  від  них  іде  з-під  ніг  земля.

І  ми  не  знаєм,  де  від  них  подітись.
Яке  тут  перевтілення  у  слів!
І  як  із  ними    далі  в  світі  жити?
І  світ,  немов,  від  слів  тих  скам"янів.

Нехай  слова  не  квітнуть  павутинням,
Їх  не  тримать  від  сонця,  в  темноті.
І  хай  вони  не  будуть,  як  каміння,
А  будуть  йти  від  серця,  як  святі..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749456
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 06.09.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Трояндове море

Троянди  під  вікном,  як  вишиванки,
Так  душу  мою  тішать  всі  роки,
 Рожеві,білі,  жовті,  вони  зранку
Вітаються  зі  світом  залюбки.

А  на  пелюсточках  краплиночки  прозорі,
Роса  на  сонці  сріблом  виграє.
Я  так  люблю  трояндове  це  море,
Купаю  в  ньому  серденько  своє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749440
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 06.09.2017


Ніна Незламна

Я проста людина

                                 Я  проста  людина
 Проста  людина  –  не  схожа  не  принцесу
Така  собі  мати,  бабуся,  прабабка
Пращур  одного  життєвого  процесу
Скажу  вам  це  все,  не  моя  забаганка.

Я  проста  людина  і  шаную  життя
І  прийшла  у    цей  світ  за  покликом  Бога
Мабуть,  щоб  побачити  на  землі  майбуття
Він  дав  мені  долю,  в  житті  є  дорога.

І  я,  як  зернина,  що  в  полі  зростає
Вибилась  в  колос,  радію  сонцю,  світу
Тішуся,  говію,  бачу  небо  безкрає
Шаную,  вклоняюсь  Божому  заповіту.

Достиглий    вже  колос,  є  діти,  родина
Продовжать  мій  рід,  будуть  жити,  творити
І  розумієш,  життя  -  золота  днина
Всі  здібності  маю  йому  присвятити.

У  праці  завжди  досягаєш  вершини
Мій  успіх  -  нащадкам  радості  відчуття
Тож  нехай  на  полі,  зростають  зернини
Щоби  пізнати,  відчути  справжнє  щастя….
                                                             04.09.2017р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749436
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 06.09.2017


Nino27

В твоїх обіймах…

[b][i][color="#2c0b75"][color="#8400ff"]В    твоїх    обіймах    думка    дзвоном    б'є,
Посеред    заколисаної    тиші...
Одне    прохання,  ніченько,  моє:
А    можна    я    до    ранку    тут    залишусь?
Торкає    душу    невимовний    щем
І    смутки    опускають    сонні    очі...
Під    твоїм    тихим,  місячним    плащем
Від    всіх    тривог    я    заховатись    хочу.[/color][/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749420
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 06.09.2017


Lana P.

ДО ТЕБЕ ЛИНУ, МОЯ НЕНЕ…

До  тебе  лину,  моя  нене,
Моя  країно  дорога.
Стрічає  листячком  зеленим
Гаїв  поліських  сторона.
Моя  любов  —  в  гнізді  лелеки
На  рідній  батьківській  землі.    
Близький  мій  краю  і  далекий,
Лечу  до  тебе  на  крилі
Тієї  пісні,  що  журавка
Співає  діточкам  своїм.
Знайома  кожна  їй  канавка
На  полі  ріднім  і  святім.                      13/07/17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749416
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 06.09.2017


Валентина Ланевич

Вдивляюся у долі дзеркальце скупе, розмите.

Золоторуса  осене,  несеш  щедрі  дарунки,
Дощів  по  вінця,  повні  кошики  садовини.
Вплітаєш  у  зруділі  трави  бабині  ладунки,
Невабом  кинула  мені  у  коси  сивини.

Вдивляюся  у  долі  дзеркальце  скупе,  розмите,
Строкатими  стібками  помережані  роки.
Навстіж  серце  моє,  в  однім  куті,  для  всіх  відкрите,
Навпроти  -  душа  заклякла:  "В  любові  пригорни!"

І  припадає  щиро  до  Господнього  розп’яття,
В  молитві  просить  прощення,  покуту  за  гріхи.
У  прощенні  благає  миру  за  хмільне  причастя,
Щоб  у  терпимості  кохання  в  осінь  понести.

06.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749413
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 06.09.2017


Радченко

Вранці вийшло літо бабине

Вранці  вийшло  літо  бабине  з  туману,
Падав  пасмами  йому  туман  до  ніг.
Подарує  літо  казку  чи  оману,
Залишаючи  багряно-жовтий  слід.
Скільки  ж  тих  дощів  було,  а  вже  сумуємо,
Як  побачимо  у  небі  довгий  клин
І  в  уяві  ненароком  знов  малюємо
Райдужний  калейдоскоп  тих  літніх  днів,
Що  подарували  нам  з  тобою  зустріч,
Повернувши  в  юність  нас  лише  на  мить.
Та  себе  ми  відчували  так  незручно,
Бо  давно  в  серцях  той  спогад  не  щемить.
Незнайомий  чоловік  в  літах,  геть  сивий,
Щось  знайоме  поглядом  в  мені  шукав.
Я  розгубленність  ховала  що  є  сили
В  ледь  помітній  посмішці:  Ні,  не  впізнав!
Вже  й  пошкодувала,  що  його  окликнула  —
Помилилася  й  таке  в  житті  бува.
І  в  минуле  хвіртка  тихо-тихо  хлипнула...
Й  раптом  вслід  здивовані  його  слова:
Та  невже  це  ти,  колишня  однокласниця?
Вісім  років  парта  нам  на  двох  одна
Й  сорок  сім,  що    сивиною  густо  значаться...
Хлопчик  сіроокий  і  смішне  дівча...
На  дорогах  довгих  осінь  листопадами
Вкрила  густо  тих  минулих  днів  сліди.
Вранці  вийшло  із  туману  літо  бабине,
Плив  туман  до  річки,  щоб  попить  води.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749397
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 06.09.2017


Новоградець

Земля

Летить  по  колу,  крутиться  планета,
Невпинно  мчить  простором  льодяним,
І  на  орбіті  круглим  силуетом
Відблискує  промінням  голубим.

Зима  зміняє  літо  з  кожним  колом,
З  півобертом  за  днем  приходить  ніч,
І  не  злічити  з  точністю  ніколи
Відмотаних  у  Всесвіті  сторіч.

Летять  сусідки  поруч,  ледь  жевріють,
Планети  безнадійно  неживі,
А  ти,  Земля,  лісами  зеленієш
І  тонеш  в  океанській  синеві.

В  тобі  одній,  у  зоряній  безодні,
На  рідній,  на  єдиній  і  своїй
Біліє  сніг  на  Півночі  холодній
І  в  тропіках  хлюпочеться  прибій.

Лиш  ти  гудеш  постійними  штормами
В  ревучій,  сороковій  широті
І  ти  одна  над  стиглими  хлібами
Ганяєш  вітром  хвилі  золоті.

Для  нас  ти  обертаючись,  плането,
Відводиш  час  для  щастя  і  біди
І  нас  у  незатійливих  сюжетах
Ти  зводиш  двох  в  єдино  назавжди.

Ми  день  з  тобою  знову  зустрічаєм,
В  надії  що  сьогодні  пощастить,
А  поле  диким  маком  розцвітає
І  бір  сосновий  кронами  шумить.

З  тобою,  лиш  єдиною  на  світі,
Загублені  в  космічній  глушині,
Ми  по  своїй  проходимо  орбіті,
Кружляємо  у  Всесвіті  одні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749267
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 06.09.2017


Валентина Ланевич

Зачепилася тополя вершком за хмарину.

Зачепилася  тополя  вершком  за  хмарину,
Дрібно  листячко  тріпоче  у  лиху  годину.
Дужий  вітер  розігрався,  шарпає  небогу,
Нахиляє  стан  тоненький  на  в’юнку  дорогу.

Та  дорога    біжить  степом,  де  стоять  кургани,
Височіють  свідки  сиві  звитяжної  слави.
Калинонька  червоніє  стиглими  плодами,
Наливають  грона  кров’ю,  гірчать  полинами.

Стійко  бились  козаченьки  за  волю  народу
І  до  ніченьки  глухої,  і  до  сонця  сходу.  
Не  один  упав  убитий,  обійняв  земельку,
Віддавав  життя  із  честю  за  Вкраїну-неньку.

05.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749395
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 06.09.2017


dovgiy

К ЛУНЕ

Владычица  небес,  царица  ночи!
Сияешь  ты  с  бездонной  высоты.
Уж  столько  лет  заглядывая  в  очи,
Не  даришь  мне  предмет  моей  мечты!
Молюсь  тебе,  как  древности  язычник,
Упрямо  жгу  жертовные  костры…
Да  дни  мои  не  лучше  всех  обычных
И  копья  неудач  всегда  остры!
Пошли,  ну  хоть  бы  раз,  пошли,  –  молю  я!
Одну  из  встреч,  чтоб  року  вопреки,
Назвал  своею  женщину  родную,
С  подарком  ей  и  сердца,  и  руки.
Сияешь  ты…  безучастно  и  слепо,
Не  слушая  молений  или  просьб
И  только  на  реке  дрожащим  светом
Качается  утёнком  рыжий  сноп.
Роняет  ива  звонкие  червонцы
На  гладь  воды…  кому  то  платит  дань…
Чтоб  день  осенний  журавлёнком  бойким
Прощальным  криком  будоражил  рань.
Бледнеет  небо  от  огней  короны,
Уж  скоро  утро,  вздыбится  заря!
Заполыхают  старых  клёнов  кроны
В  безудержном  пожаре  октября.

05.09.2017  
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749388
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 06.09.2017


Миколай Волиняк

Осінь золотава

Багряніє  осінь  золотава,
Смутком  впали  в  серце  холоди.
Розбуди  прошу  мене  ласкава,
Від  печалі  люба  розбуди.

Ще  на  тебе  хочу  надивитись,
Не  скидай  убранок  до  води.
До  діброви  хочу  помолитись,
Дай  мені  ще  трішки  теплоти.

І  з  тобою  хочу  пожуритись,
Не  жени  у  вирій  череди.
Адже  зможу  часом  запізнитись,
Не  лишай  на  пам'ять  гіркоти.

Червоніє  обрієм  заграва,
Замітає  листячком  сліди.
Зупинися,  я  прошу  жовтава,
Натягни  ще  трішки  поводи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749380
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 06.09.2017


ВАЛЕНТИНАV

Твоє ім*я

[i][b]Мої  вірші  -  Душі  стихія,
світанок  вранішнього  дня.
Римую  промені  зорі  я,
вплітаю  в  схід  твоє  ім*я.

Зоря  народжується  в  тиші,
а  в  моїм  серці  -  почуття,
рядки  -  саме  кохання  пише,
відлунює  серцебиття.

А  кожне  слово,  мов  росинка,
рядком  намиста  на  листі.
Твоє  ім*я  –  то  є  родзинка,
коханням  створенім  вірші.

[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747497
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 06.09.2017


Миколай Волиняк

До дня лісівника

Так  рідко  ми  пє'мо  тепер  чарчину,
Війна  на  сході  сковує...  пітьма.
Та  скоро,  скоро  видалим  пухлину,
Лише  в  себе…  позбудемось  більма.

Творець  приймає  в  осені  пологи,
Плоди  і  фрукти  споює  дощем.  
Приніс  проскурку  з  дальньої  дороги,
Щоб  відійшли  тривоги  наші  й  щем.

Чарівний  шал  розкинувся  ярами,
До  лісу  біг  в  долину  манівцем.
Чаклун  утикав  річку  вензелями,
Замалював  озерця  олівцем.

Яскрава  осінь  дивна,  загадкова,
Несла  дарунки  в  повні  у  меду.
Гаї  цвітуть,  калина  по  дібровах,
 Вкраїну  нашу  щедрять    молоду.

Хай  родить  ліс  насіннячком,  грибами,
Біль  відлетить  журавлика  плачем.  
І  Ангел  руки  простягне  над  нами,
Нам  вічно  жити  подано  Творцем.

Робота  ж  наша  важка  і  цікава,  
Вона,  як  плуг  залізний,  привілей.
Від  Бога,  благородна  то  є  справа,
Працюємо,  як  бджоли  для  людей.

Із  святом  вас  колеги  мої,  друзі,
Вам  від  душі  найкращих  побажань.
Хай  накує  зозулька  вам  у  лузі,
 На  терені  надій...  і  сподівань.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749359
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 05.09.2017


Віталій Назарук

ТУМАНИ КОХАННЯ

Прокотились  тумани,  залишили  на  травах  росинки,
Задиміли  луги,  мов  палала  роса  у  диму.
І  бродили  лелеки,  опускали  дзьоби  щохвилини,
В  густім  очереті  знову  «кум»  кликав  в  гості  «куму»…  

Приспів:
Ми  дивились  удаль,
Де  котилися  сині  тумани…
І  у  Сонця  просили,
Щоб  ще  не  згасала  зоря.
А  тумани  творили
На  лузі  казкові  бархани.
Нас  туман  заховає,
Чи  покличе  до  вівтаря.

Покривались  рум’янцем  вдалині  порідівші  тумани,
Прокидалось  хати,  випускаючи  перші  дими.
Ми  вертались  в  село,  дивувалися  тумани-бархани,
А  вітрила  здавалось  в  зеленому  морі  пливли…

Приспів.

А  день,  як  ніч  пролетить  і  тумани  покличуть  нас  знову,
Де  у  росах  сіятиме  дивний,  зірковий  роман…
Проте  наше  кохання  вступило  із  вітрами  у  змову,
Наш  туман  не  втече,  ми  підемо  в  наш  синій  туман.

Приспів.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749356
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 05.09.2017


Ніна-Марія

Заспівай же ти пісню, про долю, козаче

[img]http://bm.img.com.ua/smak/orig/2/10/4d1a9a969996077ee674cbc97081a102.jpg[/img]

Заспівай  же  ти  пісню,  про  долю,  козаче,
Про  гірку,  ту  що  в  хаті  на  покуті  плаче.
Про  синів  України,  полеглих  в  боях,
Журавлями  у  небо  їх  стелиться  шлях.
 
Про  село,  де  затишна  над  кручею  хата,
За  ворітьми  терпляче  жде  стомлена  мати.
Від  обіймів  якої    милішає  світ...
Як  хотіла  б  вона  живим  сина  зустріть!
 
Та  пекучий  той  біль  розтинає  їй  груди.
У  скорботі  німій  до  землі  геть  зігнута.
Плаче  ранніми  росами  сина  могила-
Йому  куля  ворожа  вже  крила  спалила.
 
До  могил  тих  синів,  що  у  небо  злетіли,
Ми  червоні  супліддя  калини  прихилим.
Їх  потомки  прийдешні  не  зможуть  забуть,
Бо  весною  барвінком  вони  всі  зацвітуть.


[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcS-3WAPo7KHihAgrRqQDhgN99lHsknDfl3QkW-aXR5aPZESyyFtZA[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749321
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 05.09.2017


dovgiy

В ДЕНЬ ЗУСТРІЧІ

Ти  знаєш,  люба,  дні  мого  чекання
Неначе  ніч  в  безсонні  та  журбі…
Не  має  строку,  тягнеться  до  рання…
Як  передати  оцю  суть  тобі?
Ти  знаєш  все.  Для  тебе  кожна  днина,
Немов  би  ластівка,  нестримно  промайне
І  знов  сюди  приходити  повинна
Задля  роботи…  
А  щодо  мене,
То  буде  так,  як  склалось  поміж  нами:  
В  ласкаві  очі  поглядом  пірну
І  вся  душа  затоплена  віршами
Повернеться  в  заквітчану  весну!
Не  знаю  ще,  про  що  казати  буду,
Тому  що  зустріч  буде  лиш  на  мить.
А  ти,  голубко,  ніжним  дивом  будеш,
Від  чого  серце  грає  і  щемить.
І  так  завжди.    На  кілька  літ,  на  вічність.
Безсилий  час  супроти  почуття!
Бо  я  хворію  на  любов  і  вірність.
Недуга  ця  –  до  скону,  до  кінця!
Нехай  у  долі  склалось  безталання
І  крім  дітей  супутника  нема,
Та  знай,  -  Єдина!    Ти,  -  комусь,  -  Кохана
і  по  життю  ідеш  ти  не  сама.
Супроти  долі  нічого  не  вдієш…
Маю  лиш  дружби,  приязні  плоди…
Ще  знай,  -  Царице:  ти,  -  як  Сонце  грієш
Мій  сивий  жовтень,  коли  йдеш  сюди.
На  небосхилі  хмари  чорно-сиві.
Там  нові  дні  загорнуті  в  плащі.
Бо  листопад  несе  думки  плаксиві,
Про  ницість  мрій  нагадують  дощі.
Та  ти  прийдеш  і  як  нічні  примари
Сум  відійде,  затихне  старий  біль…
Душі  твоєї  незрівняні  чари
І  в  листопаді  будять  березіль!

вівторок,  5  вересня  2017  р.          
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749311
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 05.09.2017


Світлана Моренець

КАЛЕНДАРІ ДУШІ

Летять  роки  у  вирій,  мов  листочки
у  листопадний  час.  І  календар
фіксує  дат  яскраві  й  чорні  точки,
нам  послані  на  кару  ачи  в  дар.

Буденні  дні,  так  схожі  між  собою,
зливаючись  в  одноманітне  тло,
розвіються  туманом  над  водою,
зітерши  слід  свій,  згадку  чи  тепло.

Буває  ж  –  зрідка  –  доля  шле  дарунки,
як  усмішку  неждану  із  Небес,
осяявши  у  душах  візерунки
із  плетива  любові  та  чудес.

Моменти  щастя,  радості  та  втіхи,
коли  вирують  світлі  почуття,  –
то  наші  власні  вікопомні  віхи,
посвідчення  не  марноти  життя.

...  І  чорні  дні...  О  ці  болючі  дати
пекельних  мук!  О  незагойний  біль
і  відчай  незворотності  утрати,
коли  нема  рятунку  нізвідкіль!..

А  потім  –  нескінченно  довга  смуга
затерплості.  Для  нас  вмовкає  світ.
Лиш  серце  квилить.  І  безмежна  туга,
як  нурт...
Та  враз  –  спасіння  пліт

чи  рятівна  соломка  –  тепле  слово,
пробивши  врешті  мури  наших  бід,
пробудить  душу  і  відродить  знову
бажання  жити,  розтопивши  лід.

І    знову  всі  щасливі  й  чорні  дати
душа  вкарбує  у  календарі,  –
дорогу  долі  прагне  розгадати,
неначе  карту  неба  –  звіздарі.

                                           5.09.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749310
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 05.09.2017


Аяз Амир-ша

Река.

Тихо  плещется  река
Под  ковром  туманным.
Мы  с  тобой  в  руке  рука
В  этом  мире  странном.

Сядем  в  лодку  лишь  вдвоём
И  в  лучах  заката
Будто  в  сказку  уплывём,
Уплывём  куда-то.

Где  покой  и  тишина,
Слышен  шорох  каждый...
Любви  дивная  страна
Нас  свела  однажды.

................................

Берегов  не  видно  ныне-
Больно  далеки.
Мы  плывём  посередине
Жизненной  реки.

Жаль,поломано  весло,
Лодка  протекает
И  куда  нас  занесло
Бог  один  лишь  знает.

Наш  "ковчег"  ещё  плывёт
Волнам  вопреки...
А  любовь?Любовь  живёт!
Всё.Конец  строки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717437
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 05.09.2017


Миколай Волиняк

Диво моє

П’янка,  як  квіточка  левкою,
Мій  промінь  сонячний  весною.
Діброва  осінню  багряна,
Красуня  ти  моя  рум’яна.

Моя  єдина,  незрівнянна.
Як  чиста  молодість  духмяна.
Цілюща,  як  гірська  вода,
Хай  обійдуть  її  літа.

Моє  кохання  найдивніше,
Пливіте  ж  роки  повільніше.
Це  скільки  пити  ще...  до  дна,  
Моя  ж  ти  молодість  чудна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749227
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017


LubovShemet

Я буду жити

Я  буду  жити!  Буду  жити,
Усім  своїм  смертям  на  зло,
Мене  недолі  не  скорити,
Чого  вже  тільки  не  було!
А  якщо  треба  відлетіти
І  бути  десь  на  небесах,
Та  все  одно  я  буду  жити
В  онуках,  дітях  і  віршах...
А  вороги  хай  не  радіють,
Нехай  живуть  в  своєму  злі,
Вони  ніяк  не  зрозуміють,
Що  теж  не  вічні  на  землі.
Бо  милосердні,  добрі  душі
З  небес  нам  світло  своє  шлють,
А  підлі,  заздрісні,  бездушні
У  чорний  морок  відійдуть.
Життя  єдине  і  чудове,
І  я  ціную  кожну  мить,
І  кожну  думку,  кожне  слово
Спішу  в  свої  вірші  вложить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749218
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017


Микола Карпець))

Ну от і все…

[img]http://mykola.at.ua/_ph/6/2/377014614.gif[/img]
[b]«Ну  от  і  все…»[/b]
Ну  от  і  все,  останній  день  тепла
Вже  промайнув  –  лишив  нам  тільки  дощ
В  дуплі  сидить  і  білка,  і  бджола
Холодні  краплі  з  мокрого  стебла
З  дерев  у  парках,  з  клумб,  що  серед  площ
Тече  брудний,  розбурханий  потік
Короткий  в  літа  виявився  вік
 
Ну  от  і  все  –  краплинка,  як  сльоза
Вже  покотилася,  по  склу,  в  вікні
Як  жаль,  що  це  не  літня  нам  гроза
За  нею  інша  вниз  зажурено  сповза
Зароджуючи  смуток  десь  й  в  мені
 
Ну  от  і  все  –  можливе  ще  тепло
На  день,  на  два,  а  може  на  декаду
Далеко  ще  до  грудня  й  снігопаду
А  з  цим  дощем  все  ж  літечко  втекло
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*04.09.17*  ID:  №749214

[url="http://mykola.at.ua/publ/pori_roku/nu_ot_i_vse/3-1-0-122"]©  Сайт  авторської  поезії  М.В.  Карпець[/url]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749214
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017


НАДЕЖДА М.

Євшан - зілля.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GvDRymbgefY[/youtube]


Скотилось  сонечко  за  гори,
Затих  пташиний  ніжний  спів.
У  снах  зникає  людське  горе...
Блаженний  рай  серед  степів.

Десь  запізніла  пташка  писне,
Летить  до  рідного  гнізда.
А  вітер  так,  ніби  навмисне,
З  дерев  вбрання  тайком    скида.

А  он  маленька  річка-стрічка.
Хлюпочуть  хвилечки    в  імлі.
Все  бачить  це,  хоч  й  темна,  нічка,
Не  можуть  буть  тут  сили  злі.

Цвіте  полин-євшан  пахучий,
Відчувши  присмак  на  вустах,
Згадаєш  край    ти  свій,  квітучий,
В  думках  летиш  туди,  як  птах.

Гірка  настоянка  із  зілля:
Полину,  м"яти,  чебрецю,
І  де  тут  з"явиться  знов  сила?
Хай  вип"є  лиш  настійку  цю.

І  знову  стелиться  дорога
Додому,  в  рідні  ті  місця.
Торкнеться  серця  так  тривога:
Заплачеш  ти  від  каяття.


.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749219
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017


Леся Утриско

Стиглі волошки.

Яка  примхлива  дівка-  рання  осінь:
Чудна  така,  уся  собі  в  сльозах,  
Стернею  бігла  боса  в  неба  просинь,
Румянилося  личко  на  вітрах.  

У  стиглім  злаку,  у  пузатім  ябку,  
В  рубінах  виноградної  лози,
У  стиглій  груші  з  осами  на  ганку,
У  поцілунках  теплої  грози.  

Ще  тої,  літом  тканої  з  веселок,
Смішної,  в  каруселях  неземних,
Напоєної  хмелем,  стиглим  хмелем,
Напрочуд  у  сльозах  таких,  рясних.  

Яка  прекрасна  жінка-  осінь  стигла:
У  пекторалях  прибрані  стежки.
Така  мінлива,  сильна,  серцю  мила-
В  ній  неба  очі-   стиглі  волошки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749167
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017


геометрія

ОЦЕ ТАК ПОРЯДКИ!. . (гумористичне)

                                 А  в  класі  одному,                              Віники  літають,                                                                                                                                                            
                                 лиш  ступи  поріг,                                зошити  й  книжки.
                                 там  почуєш  слово,                          Чергового  в  класі
                                 що  й  вимовить  гріх.                      ніяк  не  знайти.
                                                                               І  часом,  як  справжні,
                                                                               (на  сміх,  чи  на  гріх),
                                                                               літачки  маленькі
                                                                               летять  за  поріг.
                                   Чом  не  завалилась                      Дівчата  тікають
                                   в  класі  тім  стіна,                              і  пищать  страшенно,
                                   об  неї  розбилась                            там  комусь  поклали
                                   швабра  не  одна.                              мишу  у  кишеню...
                                                                             Якщо  у  цім  класі
                                                                             з"явиться  змія,
                                                                             чи  гавкне  собака,-
                                                                             не  здивуюсь  я.
                                     Ви  вже  здогадались,                      При  таких  порядках,
                                     де  таке  буває,                                        запитайте  всіх,
                                     там  високих  балів                              хіба  можуть  діти
                                     ні  в  кого  немає.                                    вчитися  як  слід?..
                                                                                                                                                                     (давнє)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749156
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017


MERSEDES

Летіло луною кохаю…

Пам'ятаєш,  як  ми  зустрічали  світанок,
Як  долоні  я  клала  у  руки  твої.
Ми  щасливі  були,  посміхавсь  до  нас  ранок
І  пісні  нам  співали  свої  солов'ї...

Ти  мені  дарував  ціле  поле  ромашок,
Сонця  промені  ясні  і  ніжну  блакить.
Заплітав  мені  в  коси  вінки  із  волошок,
То  була  неповторна  щасливая  мить.

Я  сміялась  й  раділа  неначе  дівчисько,
А  довкола  буяла  чарівна  краса.
Ми  стояли  один  біля  одного  близько,
Відчували  цілунки  твої  небеса.

І  летіло  далеко  луною  кохаю...
А  кохання  для  нас,  -  то  велике  життя.
Проживемо  у  щасті  з  тобою  я  знаю
І  у  серці  своїм  збережем  почуття...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749138
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017


LubovShemet

"Благородні"сини

У  холодній  і  сирій  палаті,
Сльози  витираючи  з  очей,
Помирала  у  притулку  мати,
Маючи  онуків  і  дітей...
Виховала,  вивчила  синочків,
Їх  в  своїх  молитвах  берегла,
А  невісток  прийняла,  як  дочок,
Свою  душу  й  серце  віддала.
І  пишалася  синами  мати,
Бачила  у  них  свою  сім'ю,
Буде  в  кого  старість  доживати
І  схилить  голівоньку  свою...
На  свята  на  вихідні  чекала,
Що  сини  приїдуть  у  село,
Бо  хазяйство  і  городик  мала,
Щоб  в  дітей  домашнє  все  було.
А  як  стала  немічна  і  хвора,
Невістки  до  себе  не  взяли,
А  сини,  щоб  не  було  розборів,
У  притулок  маму  відвезли...
...Поховали,  як  якусь  безродню,
Пом'янули  просто  на  словах,
Та  не  раз  синочкам  "благородним"
Буде  снитись  мама  у  сльозах...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749137
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017


НАДЕЖДА М.

Я вас люблю…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=p2FGgaULi3M
[/youtube]

Не  бійтеся  ворогів,  бійтеся  друзів.
Зраджують  друзі,  а  не  вороги.

Джонні      Депп
-------------------------------------

З  чого  почать,  писати  про  незвичне?
Немало  тем  торкнулося  перо.
Писалося  про  різне  й  про  величне,
А  скільки  раз  писалось  про  добро!

І  про  любов,  про  ту,  що  окриляє,
Про  ту,  що  з  ніг  збива  без  каяття.
Оту,  що  тобі  крила  розправляє,  
І  ту,  що  викидають  на  сміття.

Про  все  потрохи  пишем,  нас  читають,
Буває,  хтось  ще    зронить  і  сльозу.
Але  чомусь  писать  ми  пропускаєм
Про  те,  що  нас  лишає  часто  сну.

Сміливості  отут  я  наберуся:
І  пару  слів  скажу  про  ворогів.
У  кожного  вони,  мабуть,  знайдуться.
Хто  ворогів  не  мав,  той,  мабуть,  і  не  жив.

Звертаюсь  я  до  вас,  МОЇ  НАЙКРАЩІ!
Я  вам  скажу..  Повірите?  Люблю.
Вас  ненавидіти  повинна??!    Та  нізащо!
За  вас  щоденно  Богу  я  молюсь.

Я  знаю,  що  вірніші  ви,  ніж  друзі.
Мене  не  покидаєте  й  на  мить.
Тому    я  і  щаслива  в  вашім  крузі...
Не  можу  ваш  талант  я    засудить.

Хто  б  я  була  без  вас,  МОЇ  ХОРОШІ?
Ви  темами  були  моїх  віршів!
І  зараз  стоїте  ви  на  сторожі...
Та  все  ж  люблю  вас.  Інших  нема  слів!
-----------------------------------------------------

Сумно  не  мати  друзів,  а  ще  сумніше  не  мати  ворогів..




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748998
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.09.2017


Миколай Волиняк

Споришами не сіють доріжку

О,  як  важко  в  цім  світі  прожити,
Щоб  людиною  слід  залишити.
Пережити  потрібно  жорстокі  жнива,
Щоби  пам'ять  лишилась  жива.
Як  водиці  живої  напитись..?
Коли  треба  під  ноги  дивитись.
Коли  пашеш  щоденно,  як  кінь,
Під  копитом  не  видно  камінь.
Споришами  не  сіють  доріжку,
Де  підставлять  найближчі  підніжку.
Коли  рідко  в  нас  штиль,  а  штормить,
Не  розслабишся  навіть  на  мить.
Щоби  в  мареві  вік  не  тужити,
Варто  все  це  майбуть  пережити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748960
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.09.2017


Миколай Волиняк

Вічність наша вкладена у код

Призначили  чужинця  мені  богом,
Веду  із  потойбіччям  діалог.
За  віру  предків,  я  борюся  словом,
Господь  мій    Світло  є  -  Дажбог.

У  ньому  все,  Любов  земна  і  Віра,
Тепла  і  світла  сповнена  чаша.  
У    благородстві  святість  і  довіра,
Як,  материнська  лагідна  душа.

Відійте  все,  як  мотлох  сірий  з  хати,
Здригнеться  ще  заброда  душодав.
Змінилися  в  осі  координати,
Повернемо  усе,  що  ви.лядок  украв.

І  викинемо  геть  за  межі  Оріяни,
Багаж  чужий,  що  сирістю  просяк.
Що  принесли  нам  юдо-християни,
Єрейські    слуги,  дітки  від  собак.

Були  ми  й  є,  не  знищите  паскуди,
Не  можна  пам'ять  знищити  й  народ.
Запам’ятайте  зайди  і  приблуди,
Що  вічність  наша  вкладена  у  код.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748879
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017


Світла (Імашева Світлана)

А Я ЗАРИМУЮ, , ,

                                                                                                                         ***********
                                             А  я  заримую  достиглої  осені
                                             Дощі  холоднаві  і  сонячні  дні,
                                             Палітру  небесну  високої  просині
                                             І  проводи  літа  -  щемливо-сумні...

                                             А  я  заримую  цвітіння  жоржинове,
                                             І  скошене  поле,  і  стомлений  сад...
                                             Налитії  ґрона  багряні  калинові
                                             І  танго  прощання  -  рясний  листопад...

                                             А  я  заримую  лелеку  над  хатою
                                             І  бабине  літо  на  зжатій  стерні...
                                             Із  осені  -  весну  нову  виглядатиму
                                             У  літ  водограї  іскристім  -  житті.

                                               І  рими  мої  будуть  кольору  осені,
                                               Багрянцю  калини  і  золота  жнив...
                                               Одвічні  слова,  українські,  незношені,
                                               Що  в  мене  з  дитинства  корінням  вросли.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748871
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017


Надія Башинська

А СЛОН СКАЗАВ…

             А  Слон  сказав:"Не  буде  так!"  І  не  було.
За  тими,  хто  не  так  як  він,  відразу  загуло.
Сховались  в  норах    і  сидять  тихенько  там  собі.
Мовчать.  Ховаються  отак  подалі  від  біди.
Бо  Слон  є  Слон.  Гляньте  який!  Хоч  і  на  місці  
топче...  йому  перечити  не  слід,  бо  багатьох
розтопче!
             А  Слон  сказав:"А  тепер  так!.."  
Хто  біля  нього  -  стихли,  знов  повилазили  із  нір  
ті,  що  раніше  зникли.
Тепер  ховаються  оті,  що  панували  в  горах.  Слу-
жити  будуть,  догоджать...  хто  відсидівся  в  норах.
             Отак  минає  день  за  днем.  Роки  ідуть.  Столі-
ття.  Коли  ж  то  Правді  панувать?  Минуло  б  лихо-
ліття.
             Та  ж  не  один  у  світі  Слон!  Правдивих  є  ба-
гато.  Чому  ж  тоді  саме  такий  має  панувати?!
             Вини  Слонів  у  цім  нема.  Це  в  нас  сміття  бага-
то.  Тому  й  з'являються  такі,  щоб  нами  керувати.
             Повимітаймо  зайве  все,  з  усіх  своїх  засіків.
Тоді  і  Правді  панувать  -  найкращій  в  світі...  з  ліків!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748861
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017


Виктория - Р

Я кличу літечко на біс!

[b][i][color="#8c00ff"]Добігло  літечко  кінця,
І  мені  сумно  стало  нині...
І  зникла  посмішка  з  лиця,
Розгонить  вітер  хмари  сині...

Тополі  ніби  у  журбі,
Стоять  берези  жовтокосі.
Пусті  гніздечка  на  вербі,
Панує  всюди  краля-осінь!

В  золоті  шати  вбрала  ліс,
Скриплять  високі  осокори...
Я  кличу  літечко  на  біс!
Але,  ж  воно  прийде  не  скоро...
02  09  2017  р  
Вікторія  Р[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748830
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017


Шостацька Людмила

ЛЮБОВІ СВІТЛА МИТЬ

                         
                                       
                                                     Даруйте  милим  своїм  квіти
                                                     І  не  жалійте  добрих  слів.
                                                     Лиш  вам  дано  серця  зігріти,
                                                     До  вас  ніхто  так  не  умів.

                                                     Шукайте  кращі  ноти  милим,
                                                     Пишіть  мелодії  сердець,
                                                     Стеліть  до  ніг  з  веселки  килим,
                                                     Малюйте.  Ви  –  також  митець.

                                                     Беріть  найкращі  акварелі,
                                                     Полотна  щастя  з  них  творіть,
                                                     Нехай  родинні  паралелі
                                                     Багатшим  зроблять  цілий  світ.

                                                     Нехай  розкішні  серенади
                                                     Летять  в  відчинене  вікно,
                                                     Оксанки,  Лесі,  Ольги  й  Наді…  
                                                     Одягнуть  мрії  в  кімоно.
                                           
                                                     Даруйте  своїм  милим  щастя,
                                                     Цілуйте  руки  і  вуста
                                                     І  пийте,  пийте  це  причастя,
                                                     У  щастя  формула  проста.

                                                     Цінуйте  тих,  хто  з  вами  поряд,
                                                     Кого  за  вас  завжди  болить,
                                                     Цінуйте  незрадливий  погляд,
                                                     Любові  й  щастя  світлу  мить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748787
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 02.09.2017


Шостацька Людмила

ДУШІ РОЗМАЙ

                                       За  роком  випуску  –  я  давня.
                                                       А  от  в  душі  –  цвіте  розмай.
                                                       І  на  умі  –  вірші,  книгарня,
                                                       Весна,  а  осінь  –  прощавай!

                                                       Візьму  весни  дві  і  два  літа,
                                                       Мені  навіщо  листопад,
                                                       Чи  та  зима  несамовита?
                                                       Я  ж  так  люблю  квітучий  сад!

                                                       Як  бджілка  квітці  щось  шепоче,
                                                       Дає  уроки  соловей
                                                       І  сонце  вусом  залоскоче,
                                                       А  в  квітів  є  ознаки  фей.

                                       Нехай  та  осінь  не  рахує,
                                                       Що  вже  було  і  не  було,
                                                       Мені  весна  ще  начаклує
                                                       Років  безхмарних  джерело.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748785
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 02.09.2017


Валентина Ланевич

Дай ще відчути безуму ковток.

Кохаю,  без  тебе  я  нежива,
Душа  мертвіє  без  твого  цілунку.
Зорею  будь,  хай  серце  ожива,
Дай  ще  напитися  хмільного  трунку.

Дай  ще  відчути  безуму  ковток,
Коли  торкнеш  рукою  мого  тіла.
Коли  проймуть  мурашки  до  кісток,
Як  ти  в  мені,  тобою  ж  бо  боліла.

Збирала  ніжність  в  серці,  берегла,
Щоби  насолодився  вдосталь  мною.
Щоби  пізнала  ще  твого  тепла,
Наситивши  взамін  тебе  любов’ю.

01.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748777
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 02.09.2017


Крилата

ВЕРЕСЕНЬ

Минуло  літо.  Вересень  покликав
Учнів  науки  ниву  борознить.
Журавлик  серпню  щось  услід  курлика.
Ще  трохи  й  він  у  вирій  полетить.

Світанки    зимні,  срібно-росянисті.
Та  сонце  міць  у  полудень  збере,
На  землю  пустить  промені  іскристі  –  
Зігріють  тіло,  наче  каберне.

Всміхнеться  квітка  ротом  пелюстковим
Ранньоосінніх  вибраних  сортів,
Запахне  ліс  настоєм  смерековим
Уперемішку  з  грибним    асорті.  

Потрохи  чари  слати  буде    осінь.
До  школи  ранком    гнатиме  дітей    
Ревтимуть  в  лісі  олені    та  лосі.
Бузковим  цвітом  верес  зацвіте.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748768
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 02.09.2017


Микола Холодов

Фініш літа

                                   "...Учітесь,    читайте,
                                     І    чужому  научайтесь,
                                     Й    свого  не    цурайтесь..."

                                                                     Т.Г.  Шевченко  

                           Менше    сонця    стало    вранці,
                           ніч    і    вечір    пішли    в    ріст.
                           Вже    кружля    в    осіннім    танці
                           пожовтілий    перший    лист.

                           Фініш    літа.    Це    до    старту
                           ранній    осені    пора.
                           Це    й    пора    сідать    за    парту.
                           Нум    до    школи,    дітвора!

                           Добре,    дітоньки,    навчайтесь
                           і    чужому,    й    не    цурайтесь
                           і    свого,    що    гарне    в    нас,
                           як    поет    казав,      Тарас.

                                                                           31.  08.  2017р.

             Вітаю    усіх    освітян    КП    з    ДНЕМ    ЗНАНЬ!  
                             

                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748761
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 02.09.2017


OlgaSydoruk

Если помнишь мои глаза…

Я  одна  коротаю  вечер...
Сиплый  голос  поёт  о  любви...
Я,наверно,горячая  свечка  -
Обжигаются  мотыльки...
Опускаются  наземь  туманы,
Разливаясь  парным  молоком...
Доливая  р`осы  в  стаканы:
Для  двоих  (на  сейчас  и  потом)...
Я  росой  напою  и  душу!..
Столько  силы  дыханьем  отдам!..
Если  слёзы  мои  осушишь...
Если  впустишь  за  верою  в  храм...
Если  только  узнаешь  голос...
Если  помнишь  мои  глаза...
Золотистый,поспевший  колос
И  лазуревые  небеса...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748756
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 02.09.2017


Любов Іванова

А Я ПИШУ ТЕБЕ О ЛЮБВИ

А-  рифмы  вяжут  кружева,

Я-вляя  миру  эти  строки....

П-ереплетаются  слова,
И-звергнув  нежности  потоки!
Ш-трихи    сердечная  вуаль
У-ложит  тихо-тихо  в  такты!

Т-ам  есть  и  легкая  печаль,
Е-сть  полуложь  и  сладость  правды...
Б-лаговоленье,  верность,  страсть  -
Е-два  касаются  бумаги.

О-пять  неведомая  власть,

Л-ист  и  перо  схлестнули  шпаги!
Ю-доль  земная  тут  не  в  счет,
Б-езмолвно  я  рисую  счастье.
В-  нем  есть  падение  и  взлет
И-  тайна  сердца  в  одночасье....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748755
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 02.09.2017


Олена Жежук

Ну ось і здрастуй…

Ну  ось  і    здрастуй...  Моя  люба  осінь.
Так  несміливо  стукаєш  в  вікно.
Яка  ж  ти  юна…    зеленоволоса,
З  дощем  на  віях,  з  вітром  заодно.

Зажди…    хвилинку…  Я  тебе  змалюю
У  світлі  щастя,  радості  й    краси.
Барвисті  думи,  розкіш  золотую,
Легку  печаль  листочком  до  коси.

Ти  літ  моїх  нестримних  позолота,
Любов,  утіха,  радість  і  журба…
І  спраглої  душі  найвища  нота,
Неспитих  дум  надія  голуба.

В  тобі  сховаю  душу  поза  часом,
В  роздоллі  мрій,  в  блаженстві  почуттів.
Тобою  вражена...    ділитимуся  щастям
В  картинах,  у  віршах,  а  то  й  без  слів…






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748752
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 02.09.2017


Леся Утриско

Наш світ.

Я  б  світ  коханням  підмела
Із  щастя,  радості,  любові  
І  душі  людські  завела  
В  сади  квітучі,  загадкові.  

Я  б  вишивала  рушники
Із  миру,  віри,  покаяння
Вкладала  б  радісно  нитки  
Зірками  в  серці,  на  світанні.

Я  б  запалила  всі  свічки  
Із  воску  виткала   молитву   
Несли  б  її  усі  річки  
Де  б  вгамувала  вічну  битву.  

Я  б  біль  загнала  у  кошари  
Із  суму  виткала  стежки  
Щоб  тільки  сині,  сині  хмари  
Дощами  дихали  в  степи.  

Вдихали  сміх,  життя  у  Бозі  
Та  й  колосили  молитви  
А  я  присяду  на  дорозі  
Тій,  де  воркують  голуби.  

На  тій  дорозі,  де  лиш  радість  
На  роздоріжжі,  що  з  добра.
Де  не  панує  людська  заздрість  
Де  горя  людського  нема.  

Нема  ні  сліз,  а  ні  печалі  
Нема  ні  смутку,  ні  образ
Там,  де  квітучі  магістралі  
Там,  де  любов  співа  для  нас.  

Де  світ  знайти-  такий,  казковий?
На  цій  знедоленій  землі?
Хоча  і  цей  такий  чудовий,
Та  чогось  губим  у  імлі.  

Не  ціним  те,  що  Богом  дане-  
Не  бережемо  заповіт  
Живем  життя  у  болю  гнане  
Мільйони  наших  людських  літ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748553
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 31.08.2017


Руденко Олекса

Сто сорок чотири реформи

Сто  сорок  чотири  реформи  злиденні
Вписав  він  собі  у  здобутки!
Тарифи  та  ціни  -  в  країні  шалені!
А  в  нього  -  захмарні  прибутки!

Для  нас  -  беззаконня,  кийки  та  кайдани,
Офшори  для  них  та  відкати!
Так  дурять  народ,  усміхнувшись  тирани,
Щоб  злиднями  нас  убивати!

31.08.17р.

Сядьте  на  що-небудь,  щоб  не  впасти,  коли  будете  читати  цю  нечувану  новину!  Президент  порошенко  заявив  сьогодні,  що  в  Україні  за  останні  декілька  років  було  проведено  144  реформи,  які  наблизили  країну  до  членства  в  ЄС.
Продовження  можна  прочитати  на  сайті:    https://www.economics-prorok.com/2017/08/%d0%b7%d0%b0%d1%81%d1%82%d1%80%d0%b5%d0%bb%d0%b8%d1%82%d1%8c%d1%81%d1%8f-%d0%b8-%d0%bd%d0%b5-%d0%b6%d0%b8%d1%82%d1%8c-%d0%bf%d0%be%d1%80%d0%be%d1%88%d0%b5%d0%bd%d0%ba%d0%be-%d0%b7%d0%b0%d1%8f%d0%b2.html  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748585
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 31.08.2017


Віталій Назарук

БІДА В КУЛАКУ

Здавалося  б  у  всіх  просте  життя…
Далеко  –  ні!  І  саме  в  цьому  суть.
Важливо  все  довести  до  пуття,
А  решту  все  прибуде,  як  небудь.

В  житті  важливо  пронести  тепло
Й  додати  трішки  у  вогонь  дровець…
Щасливий  той,  кому  в  житті  везло,
Гартує  час  –  той  значить  –  молодець.

Вкладіть  усе  в  дозволене  життя,
Додайте  трішки  від  небес  смаку…
Щоб  Вам  родили  кожен  рік  жита,
А  Ви  біду  тримали  в  кулаку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748539
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 31.08.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Завжди в моді

З  полотна  виготовляли,
На  верстаті  вдома  ткали,
Сіра  та  міцна-  на  будень,
Працювати  в  ній  так  зручно.

А  біленька  -  то  на  свято,
Бо  тоненька  й  дуже  гарна,
Коли  її  одягаєш,
Рук  тепло  ти  відчуваєш

Тих,  що  шили  й  вишивали,
Голкою  тут  хрестик  клали,
Тут  чиясь  стелилась  доля,
Квітли  маки,  наче  в  полі,

Винограду  стиглі  грона
І  калинонька  червона,
Сині  васильки-волошки,
Ще  ромашки  та  дзвіночки,

Жита  стиглі  колосочки,
Золотистий  сонце-сонях.
Ніколи  не  вийде  з  моди
Українська  ця...(Сорочка).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748532
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 31.08.2017


Віталій Назарук

ОСІННІЙ КЛЕН

Осінній  клен,  не  ясен,  саме  клен,
В  жовтневу  пору  нам  дарує  казку.
Став  золотий,  а  був  зелен-зелен,
Неначе  хтось  вдягнув  на  нього  маску.

Він  пишний  влітку,  осінню  –  краса,
Тут  всю  палітру  Пікасо  знайдете.
Де    охра,  позолота  і  роса,
Все  це  лежить  у  листянім  заметі.

Спасибі,  клене,    за  таку  красу,
Що  золотим  крилом  припудрив  осінь.
Я    цю  красу  з  собою  пронесу
Усе  життя,  як  мого  серця  промінь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748524
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 31.08.2017


Миколай Волиняк

Україно нещасна моя.

Тремтить  рука  моя  й  перо,
Без  оголошення  війни.
Три  роки  рівно  в  це  число,  
Лягли  кістьми  твої  сини.

А  обрій  плакав  і  стогнав,
Ричав  Диявол...  Сатана,
Звіриний    зговір  місце  мав.
На  діток  падала  “стіна”.

Зі  сходу  лізли  табуни,
Вмивали  в  крові  Ілловайськ.
Добавив  смуток  сивини,
“Брат  дарував  нам  аусвайс”.  

За  що  Україно,  за  що...
З  якої  ж  Матінко  вини...
Моя  ти  свічечко  -  свічо,
Нема  спокою  з  чужини.

Злилися  змії  і  шайтан.
Іудін...  Коган...  для  біди,
Щоб  цвіт  донищити...  Майдан,
В  пітьмі…  домовились  ж.ди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748464
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 30.08.2017


геометрія

ОЙ ЯК ЖЕ ШВИДКО ВІДХОДИТЬ ЛІТО…

                         Ой  як  же  швидко  відходить  літо,
                         вступає  осінь  в  свої  права,
                         хоч  не  відквітли  чарівні  квіти,
                         та  все  ж  і  смутком  вже  повіва...

                         Для  мене  осінь  -  чарівна  втіха,
                         вона  для  мене  ще  й  не  глуха,
                         на  жаль  відійде  вона,  як  літо,
                         на  зміну  прийде  зима  німа...

                         Зима  снігами  сліди  завіє
                         і  не  зігріє  серце  моє,
                         думки  тривожні,  душа  зніміє,
                         зима  веління  творить  своє...

                         Її  морозів  я  не  боюся,
                         тепло  в  будинку  моєму  є,
                         і  я  надіюсь  весни  діждуся,
                         знову  відчую  я  щось  нове.

                         А  за  весною  ще  прийде  літо,
                         і  все  навколо  знов  розцвіте,
                         дозріє  жито,  пшениця  й  квіти
                         звеселять  душу  й  серце  моє.

                           І  мені  знову  у  сні  присниться:
                           перо-казкове  диво-Жарптиці,
                           можливо  в  сні  його  впіймаю,
                           та  з  ним  у  мріях  ще  політаю...

                           Ой  як  же  швидко    відходить  літо,
                           осінь  вступає  в  свої  права,
                           та  ми  зустрінем  її  привітно,
                           осінь  багата  й  щедра  бува...

                         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748147
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 28.08.2017


Евгений Познанский

СТУДЕНЧЕСКИЙ ТОСТ

(Из  восточного)
Жил  в  древности  мудрец,  добрейший  был  старик,
И  раз  спросил  его  любимый  ученик:
«О  мой  Учитель  дай  премудрый  твой  совет:
Я  встретил  девушку,    которой  лучше  нет.
Но  если  я  женюсь,    создам  свою  семью,
То  мудрость  познавать    я    не  смогу  твою;
А  если  я  решу  и  далее  учиться,
С  любимой  навсегда  предёться  мне  проститься,
И  мужем  стать  хочу,  и  славным  мудрецом,
Что  выбрать  мне  теперь,  чтоб  не  жалеть  потом?»
И  отвечал  мудрец,  с  отцовской    добротой:
«Что  хочешь,  то  себе  и  выбери,  сын  мой,    
Но  знай,  каким  бы  ты  не  стал  путём  идти,
А  пожалеешь  ты  и  о  втором  пути».
Друзья  мои  жизнь  не  проста,  быть  может
Судьба  подобный  выбор  вам  предложит:
Учиться  дальше  иль  создать  семью?
Так  вот,  я  мой  бокал  за  то  и  пью,
Чтоб  в  жизни  нашей  не  простые  дали
Мы  и  любимых  и  науку  брали.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748139
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 28.08.2017


Світла (Імашева Світлана)

Ця музика - в мені

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=E-hvoO_Oylo[/youtube]                                                                                          
                                                             Трепетно  в  мені  музика  зрина,
                                                             Ніжністю  бринить,  болем....
                                                             Схлипує  оркестр  чи  одна  струна,
                                                             Музика  в  мені  -  полем.

                                                             Музика  пливе,  ніжиться,  співа,
                                                             Наче  кров  біжить  серцем.
                                                             Слухає  душа  -  ще  мовчать  слова,
                                                             Ритм  життя  луна  -  скерцо...

                                                             З  мозку  темних  надр  -  до  ігристих  зір
                                                             Музики  гучать  луни.
                                                             Плачуть  у  мені,  десь  у  глибині,
                                                             Власної  душі  струни.

                                                               Сплески  і  порив  -  пам'яті  прибій,
                                                               І  жаги  життя  -  причастя...
                                                               Завирують  вмить  переливи  слів  ,
                                                               Музика  в  мені  -  щастям.

                                                               Зазоріють  враз  ніжність,  і  любов,
                                                               І  твоїх  очей  світло...
                                                               Радість  і  печаль  обіймуться  знов  -  
                                                               Музика    гучить  світом...
                                                               

                                                             

                                                                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748136
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 28.08.2017


Валентина Ланевич

Засіває осінь щедро позолоту.

Засіває  осінь  щедро  позолоту,
Дощем  дрібним  миє  яблучка  в  садочку.
Розшумівся  вітер,  підвищує  ноту,
На  сопілці  грає  в  скрученім  листочку.

Пливуть  хмарки  сірі  поза  гай  до  лісу,
Красній  журавлині  вони  ще  на  втіху.
Щедро  добавляють  в  ягідки  спокусу,
Назбираю  прямо  в  пазуху  віддуту.

А,  он,  під  сосною,  заховавсь  грибочок,
Хвоєю  накрився,  щоб  підріс  синочок.
Щоб  його  не  бачить,  ще  один  би  крочок,
Щоб  зростати  в  парі,  то  щастя  шматочок.

Щастя,  що  дається  долею  в  дарунок,
Що  теплом  зігріє,  як  щедрий  притулок,
Що  душу  загоїть,  що  казковий  жбанок,
Неси  його  в  серці,  ту  любов-надбанок.  

28.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748120
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 28.08.2017


НАДЕЖДА М.

Дощем усе стекло. .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mYlKm_DqxEY[/youtube]

Ну  от  і  все..  Вже  осінь  на  порозі.
Уже  пора  їй  братися  до  справ.
Зібрати  все  планує  до  морозів,
А  там  дивись:  і  сніг  уже  упав.

А  літо  що?  Збирає  вже  валізи,
Старанно  все  складає  у  рядок.
Тривожать  лиш  думки:  чи  все  улізе?
По  спині  пробігає  холодок.

Зібрало  те,  що  вже  не  знадобиться:
Пташиний  спів  поволі  затиха,
Тепло  й  цвітіння  може  ще  вміститься...
Складаючи  усе,  чомусь  зітха...

Чи  все  змогла,  чим,  може,  невгодила?
Старалась  бідолаха,  як  могла.
Подяку    від  людей  чи  заслужила?
Одна  була  помилка:  ця  жара.

Мені  в  долоні  кілька  крапель  впало..
Тобі  я  вдячна,  любе,  за  тепло.
Слізьми  то  літо  тепле  накрапало..
Те,  що  було,  дощем  уже  стекло...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748111
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 28.08.2017


OlgaSydoruk

Моя душа к твоей летит…

Переосмысленный


Прохладный  тихий  летний  вечер...
Крылом  чиркает  землю  стриж…
Про  Лон  –  Дон  –  колокол  далече,
Не  поминая  про  Париж…
В  прохладный  тихий  летний  вечер
Моя  душа  к  твоей  летит.
Дыханье  чистое  у  свечи…
И  согревает,и  манит…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748104
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 28.08.2017


Володимир Бабієнко

Здається, тільки вчора

Здається,  тільки  вчора  золотий
Останній  дзвоник  в  школі  пролунав.
Здається,  тільки  вчора  випускний
До  ранку  в  срібнім  вальсі  нас  кружляв.

Мов  тополиний  пух,  летять  роки.
Дорога  різна  в  кожного  у  нас.
Та  де  б  не  були,  як  оті  пташки
Злітаємось  до  школи  в  рідний  клас.

Як  помужніли  ми,  як  виросли  усі.
Вже  важко  кожного  пізнати    з  нас.
Та  веселимось  всі  ми  від  душі,
Кружляє  нас  шкільний  чарівний  вальс.

Я  знову  в  очі  дивлюся  твої,
І  слова  вимовить  не  можу  знов,
Ніяк  не  згасне  у  душі  моїй
Ота  шкільна  невимовна  любов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738846
дата надходження 22.06.2017
дата закладки 28.08.2017


Віктор Северин

КОМЕНТАРІ ДО ФОТО

                                     Жіночі  фотопортрети  частенько
                                     надихають  на  віршовані  коментарі...

                                               *  *  *

Не  вдохновляться  —  это  так  безбожно:
На  фото  —  неподдельная  краса!
Не  восхищаться  Вами  невозможно,
Зачем  тогда  Господь  мне  дал  глаза?!

                                               *  *  *

Осінні  листя  килим  розгорнули,
І  щиро  запросили  прилягти...
Ми  їх  красу,  звичайно,  всі  збагнули,
Та  ви  —  взірець  найвищої  краси!

                                               *  *  *

Вы,  как  весна...    вы  всякий  раз
Цветёте  кротко  и  прекрасно,
Но  в  тихий  омут  ваших  глаз
Смотреть  совсем  не  безопасно...

Ведь  искорками  колдовства
Тот  омут  манит  временами,
В  нём  страсть,  заметная  едва,
Способна  превратиться  в  пламя!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748046
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 27.08.2017


Валерій

Кара?


Розпечена  сонцем  земля,
На  небі  й  хмаринки  немає.
Поникли  від  спраги  поля,
І  вітер  пекучий  гуляє.
І  поміч  не  знають  де  взяти,  
Хоч  трішки  б  живої  вологи,
І  сил  вже  немає  чекати.
Що?  Гнів  на  них  вилили  боги?
І  суховій  –  вісник  богів
Стебло,  що  вмирає,  гойдає.
За  людства  бездушшя  й  гріхи
Природа  мов  відповідає.
То  ж,  може,  розплата  прийшла
За  зло  заподіяне  нами?
Ні!  Кара  та  ще  не  дійшла.
Це  тільки  затримка  з  дощами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748047
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 27.08.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Кохання наше - то земне багатство

Твоє  кохання  -  діамант  коштовний.
Прозорий  "  чистої  води"  карат.
Алмаз  душі  із  сонячної  штольні,
Яскрава,  світла  арія  з  кантат.

Німію  від  гарячої  любові,
І  від  обіймів  тану,  ніби  сніг.
Дивлюся  в  очі  рідні  волошкові.
Казковий  сильний  мій  єдиноріг.

Палає  у  моїй  душі  багаття.
І  розумію  все  із  півтонів.
Кохання  наше  -  то  земне  багатство,
Тепло,  що  зігріває  і  без  слів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747585
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 27.08.2017


Олеся Лісова

Кохай

Із  зболеним  серцем  іду  день  при  дні
З  душі  я  розпуку  струснула  ,
Петляє  стежина  .Тінь  по  мені
Променем  сонця  майнула  .

Вітер  із  смутком  в    річку  упав
Зелене  латаття  здригнулось
І  жабка  злякалась:  -  Хто  спокій  забрав  ?
І  головою  крутнула.

Вже  менше  у  грудях  місця  журбі
Зачаровує  погляд  цвітом
А  все  навкруги  мені  каже  :  -  Люби!
Любов’ю  ти  будеш  зігріта.

І  птахи  навколо  співають  пісні  ,
Здіймаються  ввись  небо-крило
Кохай  же  ,кохай!  –  шепчуть  трави  рясні
Кохання  цей  світ  засвітило!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748019
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 27.08.2017


Янош Бусел

Вокзали юності…

                                         [i]  [b]  [color="#c91e1e"]  4  травня  1958  року…  Потяг…
                                               У  вагоні,-  розмови,  жарти,  сміх.
                                               На  першу  велику  будову!!.
                                                                       Життя  вже  позаду,-
                                                                       Але  це  не  забулось…  Ні…[/color][/b][/i]

[i][b][color="#39963c"]Бiлим    пiвнем    весна    кукарiка..
Скiльки    видно-  Полтава    в    цвiту...
Не    забути    нiколи,    довiку
Тую    юнiсть    мою    золоту.
                                       
Рейок    блиск,    переводiв    сплетiння,
Позолота    квiтучих    кульбаб...
Ту-  ту  -ту    i    колiс    стукотiння
Чергувались  iз    кумканням    жаб.

Молодi    всi    були    i    зеленi,
Ще    своїх    не    звели    ми    споруд,-
Пурпуровi    путiвки    в    кишенi
I    десь    там  -  голубий    Кремгесбуд.

Загадковий,    незнаний,    далекий
I    жаданий,-    бо    наше    життя
Починалось    пiд    клекiт    лелеки,
Матюки...I    колгоспне    буття.

Двадцять  шість  нас…  Амбітні,  чубаті,-
Ми  стрибнули  за  рабську  цю  грань…
На  полицях  -  скарби  небагаті,-
В  основному  -  із  світлих  бажань…

Це    тепер    Кремгесбуди    урочi
Вже    не    збуджують    зайвих    надiй.
Та    ще    й    зараз    зволожують    очi
Тi    вокзали    обманутих    мрiй.
[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748029
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 27.08.2017


горлиця

ТИ В МОЇМ СЕРЦІ УКРАЇНО!

Чому  люблю  я  Україну,
Цю  землю  прадідів  моїх?
Бо  лиш  у  неї  небо  синє
І  море  золотих  ланів  !

Куди  б  дороги  не  водили,
В  яких  краях  я  б  не  була,
В  душі  вона  цвіла  і  гріла,
Моя  Вкраїна  дорога!

Ще  й  досі  чую  Дніпр  широкий
Пісні  співає,  хвилі  б'ють,
А  я  у  них  знаходжу  спокій-
Дитинства  спогади  пливуть.

Ще  чую  пісні  колискові,
І  не  забуте  рук  тепло,
Матусині  слова  любові,
Хоч  все  минуло,  все  пройшло.

Живеш  ти  в  серці  ,Україно,
Я  твій  нектар  постійно  п'ю,
Моя  ти  рідна  і  єдина,
Понад    усе  тебе  люблю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747999
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 27.08.2017


Віктор Ох

Світлана Моренець читає свої вірші (V)

Квіти,  світлини  і  вірші  –  Світлани  Моренець

В  цьому  відеоролику  Світлана  Моренець    читає  власні  вірші  -
"Черлений  місяць"
"Хто  режисер  людської  долі"
"Парк  втрачених  мрій"
 та  інші.

[youtube]https://youtu.be/W3VYOtmFQkk[/youtube]

Для  музичного  супроводу  кліпу  відеопоезії  взято  фонограму  незаспіваної  пісні  
 на  слова  Світлани  Моренець  «На  війну  пішов  мій  милий».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747995
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 27.08.2017


НАДЕЖДА М.

Радість, світло і добро…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XvtzhdLTCaw[/youtube]



Тобі  бракує  слів,  що  йдуть  від  серця,
Бо  твій  запас  чомусь  враз  замалів,
Чи,  може,  висох,  як  мілке  джерельце,
Чи  просто  ти  казати  не  хотів?

Та  вихід  є,  прислухайсь  до  поради:
Маленький  в  серці  посади  росток.
Даруй  увагу:  от  і  всі  принади.
Поглянь    тепер:  вже  скільки  пелюсток!

Ти  зміг  перебороти  свою  черствість,
Бо  дарував  ростку  своє  тепло.
То  ж  в  серці  поселилась  тепер  легкість,
І  вітер  не  злама  його  стебло.

Тендітне  деревце  привчить  любити.
І  серце  не  болить  від  пустоти.
А  головне:  слова,  щоб  не  згубити,
Народжені  в  тобі  від  доброти..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747971
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 27.08.2017


Леся Утриско

Казкове кіно.

Затамований  подих  зостанся  у  стиглого  літа,
Теплу  усмішку  лагідно  пестить  ранкова  роса,
Перший  крок  прохолоди  торкає  окраєчком  світу,
Де,  у  літніх  дощах,  бешкетує  остання  гроза.  

Наче  час  не  іти,  не  летіти  з  лелекою  в  далеч:  
У  незнані  краї,  в  загадкові  Господні  світи,  
Переповнене  смаком  життя...  насолода   всупереч  
У  віночку  з  ожини  пов'язує  літо  снопи.  

Над  полями  димок  у  густому  тумані  зітхає,
Вимальовує  спогад,  мов  сон,  до  небес  горілиць,
Мати  всіх  врожаїв-  пишна  осінь  своєї  співає,
Зодягнувшись  у  шати  своїх  зоряних  мандрівниць.  

Хризантем  та  жоржин...  зачарований  світ  чорнобривців,  
Акварельні  пейзажі...  чарівне  панно-   божество,
Світ,  одягнений  в  соти  солодкі,  осінні,  мов  вінці,
Неземної  краси...  у  пастелі  казкових  кіно.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747961
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 27.08.2017


Мартинюк Надвірнянський

Шлях торую

І  не  знаю  що  бажаю,  сам  не  знаю,
Ще  по  тобі  шлях  верстаю  білий  світе.
У  далеке  ясне  й  світле  зазираю,
Як  дійти  мені  до  нього  й  не  зотліти?

Там  за  обрієм  світання  лебедине,
Та  чи  вистачить  мені  наснаги  й  моці.
І  чи  ще  душа  моя  туди  дорине,
Там  довкола  розкошують  темні  ночі.

Ще  лишила  мені  доля  днів  остаток,
А  надії  сам  собі  тепер  дарую.
Хоч  не  знаю  чи  кінець  там  чи  початок,
Ще  по  тобі  білий  світе  шлях  торую.

27  08  2017р.
Парище.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747960
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 27.08.2017


Світла (Імашева Світлана)

Споконвічне

                                                                                                             ***********
                                                               Тепліє  в  вікнах  -  живіє  хата...
                                                               У  Світопростір  -  вузька  стежина.
                                                               Співа  колиска  -  леліє  мати.
                                                               Зоріє  Космос.    Спить  Україна.

                                                               Вже  духом  хлібним  зітхає  поле,
                                                               Примарно  сріблом    ріка  блискоче,
                                                               Антени  Всесвіту,  ген,  тополі,
                                                               І  персеїдів*  рої  сліпучі...

                                                             Достиглий  серпень  збирає  зорі,
                                                             В  гнізді  полохає  лелечаток...
                                                             Витають  ночі,    терпкі  й  прозорі  -  
                                                             Прощання  з  літечком  -  і  початок...

                                                               Початок  осені...  Достигання...
                                                               Туман  і  марево  це  космічне...
                                                               Землі  натрудженої  зітхання  -  
                                                               Це  -  Україна...  Це  -  споконвічне.

           *  Персеї́ди  —  один  із  найсильніших  метеорних  потоків.  Названий  за  сузір'ям  Персея,  де  розташований  його  радіант.  Цей  потік  можна  спостерігати  приблизно  з  23  липня  до  22  серпня.  Період  найбільшої  активності  —  з  8  до  14  серпня,  а  пік  припадає  на  12—13  серпня

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747956
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 27.08.2017


Richter

Томаківські мотиви

Яскравим  килимом  укриті
усі  навколишні  поля
і  постає  в  уяви  митях
свята  томаківська  земля.

Вже  пшениці  заколосились,
лани  розквітнули  й  луги.
Дівчата  в  оксамит  оділись?
То  маки  квітнуть  навкруги!

Томаківко,  моя  єдина,
ти  в  моїм  серці  назавжди.
В  тобі,  маленька  батьківщино,
моєї  юності  сліди.

25.08.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747955
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 27.08.2017


Миколай Волиняк

Не сполохніть красу вітри

Калина  біло  розцвіла,
Вмивався  тихо  ранок    в  росах.
Фату  до  шлюбу  одягла,
Збирала  осені  на  посаг.

Неначе  в  сні  по  стежці  йду,
Лечу  у  чарах  з  небесами.
Чи  я  у  храмі  чи  в  саду…
Чаклун  чарує  кольорами.

Не  сполохніть  красу  вітри,
Додолу  перли  не  осипте.
Прошу  вас  Ангели  згори,
Іще  нам  трішечки  посипте.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747940
дата надходження 26.08.2017
дата закладки 27.08.2017


Надія Башинська

МОЄ ЩАСТЯ

Моє  щастя  красиве,  моє  щастя  грайливе.
Голубі  в  нього  очі  і  біляве  волосся.
Моє  щастя  -  то  небо  ясне,  синє  -  синє.
Моє  щастя  -  у  полі  дозріле  колосся.

Моє  щастя  у  морі  в  хвилях  тішиться,  грає.
І  у  гаю  зеленім  солов'ями  співає.
Під  вікном  розцвітає  у  матусиних  квітах.
І  в  ранковій  росі  моє  щастя  на  вітах.

Моє  щастя  у  хмарі,  що  дощем  щедро  сіє.
Моє  щастя,  то  сонце,  що  так  сонячно  гріє.
Глянь  лелека  високо  в  синім  небі  літає.
Знай,  то  щастя  моє  у  вільнім  танку  кружляє.

Щастя  кожен  шукає...  ти  своє  щастя  маєш.
І  плекаєш  його,  про  своє  щастя  дбаєш.
А  воно  таке  різне,  таке  різне...  і  все  ж...
Є  у  всіх  у  нас  спільне  -  те,  що  щастя  без  меж.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747933
дата надходження 26.08.2017
дата закладки 27.08.2017


Richter

Не варто перейматись


Не  зупиняється  життя  на  полустанках,
летить  воно  немов  нічний  експрес.
Міцної  кави  тільки  випив  зранку
і  вже  не  загальмуєш  той  процес:

Навчання,  друзі,  дім,  сім’я,  робота
і  радощі,  і  навіть  перші  втрати,
і  вітряки  немов  у  Дон-Кіхота,
і  дійсністю  потріпані  всі  лати.

Так  шістдесят  як  блискітки  мелькнули
і  кращі  роки  ніби  відцвіли…
Зупинишся,  поглянеш  у  минуле
і  думаєш,  що  майже  й  не  жили.

Не  переймайся,  юність  не  вернути,
та  й  старості  не  варто  виглядать.
Зірви  рішуче  з  себе  часу  пута,
забудь  про  вигляд,  вік  і  навіть  стать.

21.08.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747893
дата надходження 26.08.2017
дата закладки 26.08.2017


Richter

Цариці Тамарі


Шістдесят  –  це  мало  чи  багато?
Шість  десятків  –  лиш  земний  наш  путь!
Це  дітей  і  внуків  повна  хата,
наше  завтра  і  душевна  суть.

Це  широка,  стовбова  дорога,
це  в’юнкий,  тернистий  долі  шлях,
стежка  від  батьківського  порога,
змійкою  що  в’ється  у  житах.

Хай  біжить  удаль  твоя  стежина
посеред  струнких  гаїв  і  нив.
Лиш  життя  твого  ця  половина
серця  хай  не  зменшує  порив.

Доста  ще  щасливих  зим  і  літ
зичу  я  тобі  під  синім  небом
й  багатьох  зірок  яркий  політ
спалахне  у  ньому  хай  для  тебе!

21.08.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747892
дата надходження 26.08.2017
дата закладки 26.08.2017


Тетяна Луківська

Весняно…

Визбирую  я  усмішки  у  сонця,
що  лагідно  торкаються  землі.
Ви  кажете,  в  зимовій  ополонці
весну  полонять,  наче  у  петлі?
А  я  скажу:  не  вірте  тому  слову,
бо  вже  квітують  понад  світ  сади!
Як  білим  змалювало    он,  діброву,
як  пелюстками  вишило    сліди!
Куди  не  глянь,  усюди  білим    ніжно
цвіт    розсипає  навкруги  весна.
Ну,    скажете,  що  зовсім  не  маніжно,
а  я  скажу:    така  у  нас    Вона.
Із  бруньок  випорошує  суцвіття,
із  зелені  гаптує    килимки.
Порипує  на  вітрі  сизе  пліття…
Іде  весна…  порою,  напрямки!
Й  нехай  отак,    із  холодом  тривожно
карбує  днями    свій  новий  прихід.
Іде  до  нас  назустріч    переможно
весняними    кульбабками  убрід...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731719
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 26.08.2017


Янош Бусел

Портрет…

                                                     [i]  [b][color="#cf1717"]    Портрет  в  поезії?..
                                                           Не  може  бути!..[/color][/b][/i]

[i][b][color="#1d277d"]Овал  лиця...Волосся  пишна  злива...
Шампунь...Старання...Хист  перукаря...
Високий  чистий  лоб...І  справжне  диво
В  розлеті  брів...  Помітні  ще  здаля

Вони  -  мов  крила  птаха  у  польоті,  
Котрий  привільно  в  просторі  летить,-  
Та  носик  здержує...В  казковій  цноті
Він  щічки  пестить...Ще  приємна  мить,-

Ціловані  не  раз  вже  милим  очі,-
Чуттів  безодня...Пломінь  і  жага...
Тріпочуть  вії  -  лоскотунки  ночі,-
Коли  кохання  крутиться  дзига...

Далі,-  воно...Жадане...Пишне...Ніжне..
Солодке  вкрай...Цілунковий  розмай!..
Той  ротик...  Він  пробудить...Прийме...Вижне...
Прошепче  "Мій"!..  Заведе  душу  в  рай...

Посли  любові...  Пасмом  вкриті  вушка...
Шовкові  мочки...Музика  п'янка...
Гарячий  шепіт...Зім'ята  подушка...
Нестерпний  шал  зубів  і  язичка!!.
[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747821
дата надходження 26.08.2017
дата закладки 26.08.2017


Світла (Імашева Світлана)

Слава Україні! З Днем Незалежності, українці!

                                                                                           ****************
                                 Ми  -  онуки  Даждьбожі,    ми  руси,  погани-слов'яни,
                                 Володимиром  хрещені    кров'ю,  вогнем  і  мечем,
                                 Хто  возніс  до  небес    білостінні  золочені  храми,
                                 Хлібороби  і  вої  -  нащадки  могутніх  племен.

                                 Богом  дана    справіку      нам  земля-материзна,  Раїна,
                                 Тут  мужнів  і  плодився    живучий  слов'янський  наш  рід.
                                 Ми  -  нащадки  козачі:    за  Волю  святу  й  Україну
                                 Нас,  як  пращурів  наших,    сурма  підіймає  в  похід.

                                 Нас  садили  на  палі    колишні  й  новітні  іуди,
                                 Ми  брели  по  етапах,  по  зонах  і  концтаборах;
                                 Наших  юних  синів    розпинали  в  розтерзаних  Крутах...
                                 Над  століттям  двадцятим  -  багряний  кривавився    стяг.

                               Вимирали  без  хліба  -    на  землі,    що  чужих  годувала,
                               Журавлиним  ключем    за  безкраїй  пливли  океан,
                               І  в  Канадах  далеких    рідна  пісня  і  мова  гучали  -
                               Оберіг  і  молитва,  наш  духовний  Відродження  храм.

                               Дикі  війни  й  Чорнобиль  нас  смертним  туманом  косили:
                               Дичавіло  Полісся  -  радіації  раковий  клин,
                               Покоління  майбутні  -  ненароджені  -  німо  почили,
                               Не  лишивши  і  сліду    на  теренах  рідних  руїн.    

                               Наші  світлі  уми    прокладали  міжзоряні  траси,
                               Наймудріші  науки  нелегкі    скорялися  нам;
                               Нас  будило  до  праці    чесне  слово  гаряче  Тараса,
                               Ми  Свободи  своєї    високий  возводимо  храм.

                               Ще  сто  років  терпіти???  -  Не  хочем,  не  можем,  не  будем!
                               А  перевертням  й  злодіям  -  в  прірву  готуємо  шлях.
                               Ми  -  Народ,  ми  -  Держава,  нової  історії  люди,
                               Поважаймо  себе  і  продовжім  у  мудрих  синах.

                               Нуртували  майдани    жагучими  гаслами  волі,
                               Болем  Сотні  Небесної  горе  у  душах  зійшло...
                               Ми  себе  захищаєм    в  донецькім  розтерзанім  полі:
                               Скільки  крові  пролито...  А  скільки  іще  віддамо?

                               Від  хижачки  Москви,  від  кріпацтва  сумної  руїни  -  
                               У  просвітлене  завтра    тернистий  верстаємо  шлях.
                               Сходить  полем  пшеничним    могутня  нова  Україна:
                               Ми  плекаєм  її  -  в  кожнім  серці,  в  труді  і  в  умах...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747615
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 26.08.2017


Ніна Незламна

Все життя попереду / проза /

                                                                 Все  життя  попереду.
       Надворі  зовсім  сутеніло….            Місяць  із-за  обрію  виглядав,  помітно    підіймався  вище,  немов  ховався  між  дерев,  а  потім  знову  визирав.  
Підкрадалася  ніч,  темніло…    Зорі  то  тут,  то  там,    далеко  виднілись,  небо  чисте,  ні  хмаринки.  
                     Біля  хати  Галини  зібралися  дівчата,  її  чекали,  адже  сьогодні  в  клубі  танці.
 Із  сусідньої  вулиці    вийшла  юрба  молоді  ,  у  когось  в  руках  магнітофон.  Привітно  привіталися,  Сергій  однокласник  її  заклав  пальці  в  рот,  свистів.  Собака  ледь  з    ланцюга  не  зірвався,  гарчав,  аж  захрип.
 Вийшов  дядько  Іван,  батько  Галі.  Хтось  із  дівчат    запитав,
-Ну  ,що  пускаєте  її  на  танці  з  нами?
Сергій  світленький  хлопець,  найвищий  з  юрби,  сміливо    підійшов,  подав  руку    дядькові,  привітався,  хитро  зирнув  і  запитав,
-Що  тітка  Настя  знову  не  пускає  Галю?    Адже  контрольні  всі  здали.  Я  обіцяю    доставлю  особисто  в  цілості  і    збереженості.
 З  дверей  виглянула  тітка  Настя,
-Гайда,  вона  нікуди  не  піде,  от  ,взяли  звичку,  треба  думати    про  навчання,  а  не  про  гульки.  Сергій  махнув  рукою.
-Пішли,  з  нею  каші  ми  не  зваримо,  шкода  дівчини,  нічого  не  бачить  окрім  книжок.  
 -Я  ,що  хлопці,  я  нічого.    Я  нічого  не  можу  зробити,  тож  хоче  в  університет  поступати  на  фізико-математичний  факультет,  -  топтався  на  місці,  говорив  дядько.
Галя  стояла  біля  вікна,  виключила  світло,  щоб  видно  було  компанію.
Їй  дуже  хотілося  з  ними  піти,  але  мати  сказала  -  »  ні»  ,значить    «ні».
Сергій  їй  навіть  дружбу  пропонував  та    хоч  би  раз  вийшла,  тільки  за  хвіртку,  мати  вже  тут,  як  тут.
І  кожного  разу    скаже  ,  -»  Ще  встигнеш,  все  життя  попереду».
Галя  височенька  дівчина,  худорлява,  не  належала  до  найкрасивіших,  мала  на  обличчі  багато    веснянок    і  волосся  було  світло  русяве  з  рижим  відтінком.    Та  Сергій  звик  до  неї,  здавалося  не  помічав  інших  дівчат.
 Вона  одна  з  перших  підтримала  його  в    школі.    Батько  його  був  військовим,  мотався  все  десь,  по  Союзу,  а  потім  його  прислали  в  це  районне  містечко  начальником  Військкомату.    Це  було  в  п`ятому  класі,  як  вони  приїхали  сюди,  чомусь  з  ним  ніхто  не  хотів    сідати  за  одну  парту.  Класний  керівник  вирішила  посадити  його  з  Галинкою,  оскільки  вона  була  відмінницею,  думала,  що  хлопчикові    в  новій  школі  буде  зручніше  звикнути.
Насправді,  ніхто  не  надіявся,  що  це  на  довго,  пізніше  вже  й  хлопці  пропонували  дружбу,  щоб  не  сидів  з  дівчиною  та  він  навіть  про  це  не  думав.  Галя  йому  не  давала  списувати  самостійні  чи  контрольні  роботи,  а  завжди  пояснювала,  завдяки  їй  він  краще  навчався.
     Надворі  червень  ….    Привітно  світило  ранкове  сонце,  на  небі  ні  хмаринки.  Легенький  вітерець    загравав  з  деревами,  їх  листочки  немов  шепотіли  між  собою.  З  акацій  опадав  вже  зовсім  сухий  цвіт,  а  поряд  цвіли    сорти  сімейних    троянд.
           Тут  різні  і  рожеві  і  червоні,  висаджені  немов  під  лінійку  вздовж  алеї,  яка  вела  до  самої  школи.  Сьогодні  тут  свято,    вручення  атестатів,  прощання  зі  школою.
 На  території    людно,      всі  одягнуті  святково,  дівчата  в  легеньких  красивих  сукнях,  хлопці    ж  в  білих  сорочках  і      темних  костюмах,  дехто  навіть  в  краватках.
Вся  увага  привернута  до  виступів  вчителів,  вже  вручення  похвальних  листів,  подарунків…
                 Сергій  стояв  задоволено  дивився  на  Галю,  її  всі  вітали,  адже  вона  отримала  золоту  медаль.
Він  останнім  підійшов  привітав  і    заховав  своєю  постаттю  її  від  усіх,  чмокнув  в  щоку  і  відразу  відійшов.  Дівчина    миттєво  почервоніла,  заховалася  між  дівчат.  Може  хтось  і  помітив  це  та  не  придав  значення,  а    хтось  тільки  усміхнувся.
 Весела  компанія  йшла    на  долину  до  річки,  тут  поруч  не  великий  ліс,    молодь  вирішила  відсвяткувати  закінчення  школи  на  природі.
Гучно  грав  магнітофон,    хтось  пив  «  Сітро»,  а    де-хто  з  хлопців    навіть  вино    і  пиво,  дівчата  ж  в  основному    смакували  солодощі.
 Сергій      присів  біля  Галі,  весь  час  приділяв  їй  увагу,  запросив  прогулятися,    щоб  залишитися  на  одинці.  Та  раптом  хтось  з  хлопців  запропонував  потанцювати.  Він  відразу  взяв  її  за  руку,
-  Давай  ,перший  танець  мій,  а  потім  втечемо,  дивися,  адже  вже  декого  немає,  десь  розбрелися.
 Вони  йшли    мовчки,      один  від  одного  на  відстані,  любувалися  лісом,  сміялися,  коли  раптом    лякалися    від  пташок,  які      зненацька  вилітали  з  кущів,  чи  з    трави.
-Галю,  ти  молодець,  добилася  того,  що  хотіла!  -  почав  розмову  Сергій.
-Знаю  ти  поступиш  в  університет,  я  в  цьому  впевнений,  а  мене  батьки  відправляють  в    Полтаву,  в    вище  командне  училище  зв`язку.  Далеченько,  але  ж  думаю  будемо  мати  шанс  на  зустрічі,  хоч  не  часто  та  все  ж.
Він  підійшов  ближче  до  неї  ,
-Галю,  ти  мені  не  байдужа,  я  давно  сприймаю  тебе,  як  свою  дівчину.
   Я  тобі  писатиму,  адже  ми  з  тобою  вже  як  рідні,  стільки  років  за  однією  партою.  Повивчаємося,  а  потім,  як  отримаю  направлення  заберу  тебе,  адже  ти  підеш  за  мене?
Вона  дивилася  в  небо,  немов  ,щось  там  шукала,  зблідніла,  потім  почервоніла,  опустила  голову  донизу  сказала,
-Те,  що  ми  навчалися  разом  нічого  не  означає,  адже  були  дітьми.  Час  покаже,  як    в  кожного    з  нас    далі  складеться  життя.  Може  ти,  ще  собі  зустрінеш  когось  та  й  забудеш  мене,    все  може  бути.  Я  не  планую  відразу  після  інституту  виходити  заміж,  батьки  хочуть,  щоб  потім    навчалася  в  аспірантурі  і    згодом  залишилася  працювати  в  інституті.  Батько  знає    одного  з  деканів,  вони  за  мене  вирішили,  як  буде  краще.
-Чекай,  а  тобі,  як  краще?  Ти,  що  до  мене  зовсім  нічого  не  відчуваєш?
-  Знаєш,  мені  мама  говорить,  кохання  приходить  і  відходить  ,а  дітей  треба  вчити,  ставити  на  ноги  .  А  це  велика  відповідальність,  тож  немає  чого  поспішати.
Він    ніжно  взяв  за  підборіддя  і    поцілунком  ледь  доторкнувся  уст.
 Вона  відсахнулася,
-Ну,  що  ти,  це  ще  зарано..
Чомусь  знервовано  тікала.  Ледве  догнав,  біля  берези,  охопивши  руками  разом  з  деревом,  щоб  не  втекла,  припав  в  гарячому  поцілунку.
-Ну  ,що  ти  Сергію,  -  ледь  вирвалося  з  уст  і  втихомирилася.
Адже  її  ніхто  ніколи  так  не  цілував.  Чому  так  приємно,  розслабилося  тіло  та  серце  билося  шалено.  Вже  не  пручалася  він  знову  цілував.    І  немов  п`яна    шепотіла,
-Сергійку,  цього  ж  не  можна  робити,  ще  зарано…
А  сама    вже  хотіла  тих  поцілунків,  відчула,  як  током  пронизувало  її  тіло    від  дотику  його    рук,  коли  обіймав.  Неначе  пташка  вся  тремтіла,  він  вже  собою  пишався,  бо  відчував,  що  вона  хоче  його  поцілунків.  Як  одне  ціле,  припали  тілом,  відчула  дотик  його  плоті,  злякано  шепотіла,
-  Ні,  ні,  що  ти..
Він  відсахнувся,    відійшов  на  кілька  метрів,  різко  розвернувся.
-Галочко,  вибач  ,  я  ніколи  не  візьму  тебе  силою…Тільки  за  згодою…  Тільки,  якщо  покохаєш..
Дівчина    розвернулася  йшла    до  виходу  лісу.  Він  доганяв  її….
Вже  темніло…      По  обрію  встелилися    синьо  -  червоні  хмари,  під  останніми  променями  сонця  переливалися,  виблискували    то  фіолетовим,    то  золотистим  кольором.  
 Весела  музика  линула  з  магнітофону,  молодь  поверталася  додому.    
Тільки  вийшли  на  центральну  дорогу  назустріч  їхав  мотоцикл  з  коляскою,  різко  зупинився,  потім  почав  розверталися.  Сергій  йшов  під  руку  з  Галиною,  вона  миттєво  відсахнулася  від  нього,  вже  чула  материн  голос,
-Що  це  ви  так  розгулялися?  Майже  зовсім  темно…    Сідай  дівко,  ще  нагуляєшся,  давно  пора  бути  вдома.
Молоді  люди  не  заздрили  дівчині,  вони  давно  знали  її  батьків,    тому  мовчки,  лише  позирали  один  на  одного,  йшли  далі.  Сергій    махнув  рукою,      коли  вона  сідала    в  мотоцикл.
Що  за  сім`я?    Дорогою  думав  хлопець,  адже  всі  свої,  знають,  що  її  ніхто  не  образить,  чомусь  ніколи  не  дадуть  нормально  провести  час.  І  вже  пригадав,  як  на  Новорічний  вечір    в  школу    прийшла  мати,  дві  години  сиділа  з  технічками,  чекала,  щоб  забрати  додому.  Тільки  розпочалися  конкурси  та  танці,    Галя    під  наглядом  матері  пішла  додому.  Якесь  сліпе  піклування,    вона  ж  серйозна  дівчина  ,  якась  просто  маячня…
 Галя  ж  приїхала  додому,  менший  брат  Максим,  якому  десять  років,  дивився  телевізор,  відразу  заговорив  до  неї  ,
-Знайшли!    А  то  пристали  до  мене  все  розпитують  з  ким  ти  ходиш?  Та  куди  ходять  всі  гуляти?
До  хати  зайшла  мати,  здавалося  ,що  зараз  загримить  грім,  Гучно  й  сердито  заговорила,
-Ти  ,що  думаєш  будеш  йому  потрібна!  В  нього  батько  військовий!  А  ми  прості  люди.  А  ,якщо  хочеш  собі  хлопця  такого  рівня,  то  треба  спочатку  освіту  мати.  А  нагулятися  встигнеш,  ще  все  життя  попереду!
-  Мамо,  ні  з  ким  я  не  гуляю,  це  ж  класом….  Я  ж  вирішила  освіта  на  першому  місці…
Плинув  час  …  Сергій    писав  листи  Галі    на  домашню  адресу  та  відповіді  не  отримував.  Часто  додому  не  приїдеш,  адже  навчатися  в  військовому  училищі    було  важко,  до  того  ж  дисципліна,  як  кажуть,    залізна.
 Збігло  два  роки  навчання…..    Сергій    щойно  приїхав  лише  на  два  дні  додому.  Неподалік  вокзалу  побачив  Максима,  той  їхав  на    велосипеді  з    торбою,  з  якої  виднівся  хліб,
-Привіт  козаче,  як  справи?  
-Та  я  ,це  спішу,  бачиш  хмара  находить,  зараз  буде  дощ  ,-  пробурчав  малий,  хотів  їхати.
-Та  ,зачекай  же!  Це  ж  літо  ,  не  замерзнеш  і    не  розтанеш,  тож  не  з  цукру,  -  хлопець  взявся  за  руль  велосипеду.
І  дивлячись  прямо  в  очі,  сердито  запитав,
-Галя  вдома?  Не  знаєш  чому    мені  на  листи  не  відповідає?  Як  у  неї  там  в  університеті  ,  все  добре?
Максим  втер  носа  хвилюючись  сказав,
-Мати  листи  ті  спалює,  я  одного  разу  бачив,  Галка  навіть  нічого  не  знає,  що  ти  пишеш.  А  так  нічого  гризе  науки.  А  зараз    працює  ,щось  там    допомагає,  а  у  них  там  ремонт  ,чи  щось  таке,  а  живе    ж  не  в  гуртожитку,  а  в  якоїсь  тітки.
-  То  ти  мені  адресу  даси?  
-А  я  ,що  знаю.  Та  і  нащо  вона  тобі,  мама  каже  їй  про  хлопців  треба  забути  на    якийсь  час,  вчитися  треба.
Сергій  махнув  рукою,
-Добре  передай  їй  привіт,  як  приїде.  Тільки  обов`язково  ,  скажи,  що  мене  бачив  і  скажи  про  листи,  не  забудь!
         Сергій  не  йшов,  немов  летів,  як  метеор,  з  потяга  в  трамвай,  лишалася  година  до  від`їзду.  По  сходах      в  університеті  зустрів  двох  хлопців    з  фарбами  і  щітками,
-Ви  не  скажете,  де  тут  ремонт?
-На  другому  поверсі,  вліво,  -  відповів    один  з  них.
В  аудиторії  кілька  хлопців  фарбували  вікна.
Привітався    і  здивовано  запитав,
-А  де  ж  ваші  дівчата?  
Хлопці  переглянулися,  один  трохи  старший  серед  них  усміхнувшись  сказав,
-А  ми  своїх  дівчат  нікому  не  віддамо,  правда  хлопці?  Та  ,якщо  серйозно  ,то  ми  їх  відправили  додому,  хіба  самі  не  справимося.
Сергій  подякував  і  вискочив,  адже  треба  швидко  до  вокзалу.
           Потяг  на  Полтаву  вже  відправлявся,  майже  на  ходу    закинув  сумку  і  сам  вскочив  в  тамбур.    Світленька    молода  провідниця  мило    зирнула  на  хлопця,  вже  тримала  його  сумку  в  руках.,
-Добре,  що  встигли,  а  квиток  хоч  маєте?  
Сергій    чомусь  почервонів  від  її  погляду.  Чорні  оченята    ніжно  з  цікавістю  дивилися  на  нього.
-Вибачте,  є,  ось  будь  ласка!
-  Він  попросив,  щоб  занесла  йому  чаю,  хоча  пити  зовсім  не  хотів.  Сам  не  розумів  чому  вирвалося,  а  потім  подумав,  може  познайомлюся,  така  гарненька…  
             Максим  передав  Галі  про  приїзд  Сергія      майже  через  місяць,  вона  тільки  знизала  плечима,  подумала  ,  хай  почекає,  ще  три  роки  навчань.
 Коли  ж  запитала  маму  про  листи,  то  та  тільки  усміхнулася,    зробила  вигляд,  що  ніяких  листів,  ні  від  кого  не  отримують  і  не  отримували,  то  все  вигадки.  
                       Т  а  хлопець  згодом      перестав  писати  листи,  бо  зустрів  Світлану,  з  якою  йому  було  комфортно,  адже  він  їздив  додому  і  з  дому  без  квитка.  Завдяки  дівчині  їздив  частіше  та  й  економніше  було.  Він  ловив  себе  на    тому,  що    думає  про    Світлану,  що  з  кожною  новою  зустріччю  дівчина  йому  більше  подобається.  До  того  ж  бачив  ,  як    відповідально  ставиться  до  роботи,    уважна    і  привітна  до    пасажирів.  
Пройшло  два  роки….    Був    теплий,  літній  вечір,    здалеку  гуркотіло,  насувалася  гроза…    Потяг  прибув  на    станцію..    Блискавка  раз  у  раз    різала  небо,  грохот  розходився  по  окрузі,  йшов  сильний  дощ.
   Сергій,  без  парасолі,  поспішив  вийти,  перебіг  до    найближчого    укриття,  аж  враз  помітив    зовсім  поруч    Галю.
-Привіт    Галочко!  -  радо  дивився  їй  в  очі.
Стільки  не  бачилися?!    А  чого  ти  мені  на  листи  не  відповідала?
-Що  нагадав,  що  я  є?  Як  поживаєш?  Ти  вже  закінчив  навчання?  -  засипала  його  питаннями.
Він  дивився  на  неї  і  відчував,  що    час  напевно  зробив  свою  справу,  вона  йому  стала  байдужа.  Говорив  з  нею,  а  сам  раз  у  раз  дивився  на  небо,  щоб  вже  йти.  Але  після  дощу  він  таки  провів  її  додому,  майже  до  воріт.  Дорогою  розмова  не  клеїлася,  вона  все  розказувала  про  своє  навчання,  про  книги,  які  читає.  Та  про  свої  плани,  що  навчання  для  неї  це  все.  А,  як  у  нього  справи  навіть  не  поцікавилася…  
Відкривала  хвіртку,  кивнула  рукою,
-Я  вже  йду,  бувай  здоровий!
 Хотіла  сказати  пиши  та  зрозуміла,  що    втратила  його.  Хотілося  повернутися,  крикнути,  щоб  почекав  ,що  вона  вийде  та  він    усміхнувся  і  пішов  не  оглядаючись.
   Відразу  відкрилися  двері,  стояла  усміхалася  мама,
-Нарешті!    Чому  так  довго?  Тож  потяг  давно  прийшов,  а  тебе  все  нема  й  нема  ,  а  ти  вирішила  собі  розважитися….  Думала  обдуриш  батьків,  не  побачимо!  Не  сходь  з  розуму,  ще  рік  інституту,  а  потім  далі,  поки  не  вивчися  ніяких  побачень….
-Та,  що  ти  завелася,  дай  дитині  переодягтися,  що  за  характер!  -  перебив  її  батько.
                                 Галя  приголомшено  сиділа  в  своїй  кімнаті,  пригадувала    Сергія,  його  солодкі  поцілунки,  їхні  розмови.  Але  ж  в  неї  більше  нікого  не  було  ,  в  інституті  навчалася  гарно,  як  так  підуть  справи  далі,  то  отримає    червоний  диплом.  
             Час  пливе….    За  плечима  навчання  в  інституті,    молодь  збиралася  піти  в  кафе  ,відмітити  випуск…
       Галя  сиділа  вдома,  як  на  голках,
-  Ти  ж  мене  пустиш  мамо?  В  мене  ж  є  сукня  гарна,  нова…  А  зачіску  я  сама  зроблю…
Мати  готувала  обід,  заклопотано  позирала    в  вікно,
-А,  що  обов`язково  йти?  Ще  все  життя  попереду…
-А  може  когось  вже  знайшла  на  свою  голову?!
Галя  заплакала,  побігла  в  свою  кімнату.  
Вона  таки  поїхала    в  кафе  та      тільки  потім    трохи  шкодувала.  Адже  майже  всі  були  в  парі,  мали  знайомих,  які  з  ними  прийшли  відсвяткувати.  Вона  сумно  дивилася,  як  кружляли  закохані.    З  групи  ні  один  із  хлопців  її  не  запросив  на  танець,  в  грудях    здавило  від  хвилювань.  Із  заздрістю  дивилася,  які  веселі  хлопці  і  дівчата.
     Вже  сиділа  в  електричці    їхати  додому,    в  вагоні  мало  людей,  раптом  в  вагон  влетіли  два  хлопчика  ,  років  чотирьох.  Один  з  них  прокричав,
-Ага!  А  я  перший  ,  перший!
За  ними  зайшли  жінка  й  чоловік.  Електричка  загуділа  і  зрушила  з  місця.
 Жінка,  озираючись,  проговорила  впевненим  голосом,  
-Ану  тихо!  Ви,  що  вдома?  Сидіть  тихенько  !  
Дівчина  почула  знайомий  голос,  здивовано    позирнула  ,
--Зою,  ти?  Ох  нічого  собі!  Це  твої?
--Добрий  вечір!  Наші,--  задоволено  усміхаючись,  проговорив  чоловік.
-Знайомтеся!  Олег  -  мій  чоловік!  Це  Галя  -    моя  однокласниця,  -  мило  усміхаючись  до  чоловіка  сказала  Зоя.
-Гарні!    Кавалери  виростуть,  це  ж  треба,  відразу  двоє,  -  кивнула  до  хлопчиків  Галя.
-  А  ми  й  на  дівчинку  чекаємо,  -  поспішив  повідомити  Олег.
-Так,  а  ,що  ?  Відразу  поки  молоді  вибавимо,  стільки  того  життя?!  Хата  є  ,  робота  є.  І  ми  з  Олежиком  вдвох    гарно  справляємося,  -    всміхнувшись  хвалилася  Зоя.  
           -  А  ти  ,  як  Галю?  Ще  вчися?  Може  теж  народила  когось?  Розказуй  швидше,  бо  ми  через  зупинку  будемо    сходити,  -  позираючи  в  вікно  поспіхом  говорила  Зоя.
-У  мене  все  добре.  Ось,  закінчила  інститут,  запросили  залишитися  працювати  тут  же,  то  я  вирішила  так  краще,  буду  одночасно  працювати  і  далі  гризти  науки,  -  позираючи  на  хлопчиків    розказувала  Галя.
-А  діточок,  що,  ще  не  маєте?  Як  Сергій?  -  запитала  Зоя  і  продовжила,
-  Бачу  зацікавлено  дивися  на  наших  майбутніх  козаків.
Зоя  помітила,  як  дівчина  зблідла  і  відвела  погляд  в  вікно,  а  потім  тихо  сказала,
-Та  ні  !    Ми  з  Сергієм  розбіглися…..
-Ну  нічого!  Ти  ж  не  спішила  заміж,  все  навчання.  Вибач,  не  хотіла  тебе  засмутити.  Все  буде  добре  !Ще  встигнеш!  Удачі  тобі!    А    ми  вже  виходимо,  до  зустрічі!  -  поспіхом  говорила  Зоя,  вже  бігла  слідом  за  чоловіком  і  дітьми  до  виходу.
           Надворі  осінь….  Майже  зовсім    темно  і  як  на  зло,  ще  й  електричка  запізнилася.  Галя  йшла  по  дорозі,  ледве  ноги  переставляла,  після  дощу  було  дуже  слизько.  А  в  душі  розпач  і  тревога,  хоч  би  не  налякатися  когось  і  вже  в  думках  про  своє  життя.  Стільки  років  буду  сама  сюди  їздити,  адже  знову  три    роки  стекли  в  річку  в  навчанні.    А,  що  тепер?    Треба  готуватися  на  кандидата  наук.  ..    І,  що  і  з  того  ?  Роки  пройшли,  сама  одна,  як    билина,  в  квартирі  навіть  заговорити  немає    з  ким.  Кажуть  маю  щастя,  що  отримала  від  інституту  квартиру  та  хіба  в  цьому  щастя?  І  пригадує  слова  батьків»  Все  життя  попереду»,  А  що  в  ньому  пуста  квартира,  ніхто  не  зустрічає,  холодна  постіль,  в  якій  самій  не  зігрітись,  напевно  треба  життя  змінити,  ні  треба  таки  когось  знайти,  бо  буду  скоро    вовчицею  вити.  А  там,  хай  ,що  хочуть  ,те  й  кажуть.
 Батьки  привітно  зустріли  доньку  в  дверях,  подивляючись,  чи  немає  за  нею  когось.  Позирали  один  на  одного,  батько  приклав    вказівний  палець  до  губ,  сердито  дивився  на  жінку.  Вона  немов  не  зрозуміла  знаку  защебетала,
-А,  що  донечко,  а  ми  тебе  чекали  вже  не  саму,  гадаємо  дочекаємось  онуків,  ти  б  вже  познайомила  нас  зі  своїм  другом.
 В  дівчини  здавило  в  грудях,  ледь  видавила  з  себе,
-  Мамо  ,  все  ще  попереду  життя  ,  куди  спішити?  Ви  ж  хотіли,  щоб  я  вивчилася,  ось,  закінчила  нарешті,т  епер  подумаю.
Батько  взяв  доньку  ніжно  за  плечі,
-Тобі  видніше  доню.  
Вечеряли  майже  мовчки,  мати  все  хотіла,  щось  запитати  та  батько  відразу  кидав  сердитий  погляд.  Вона  ж  все  думала  про  те  «видніше»,що  сказав  батько,  чомусь  тоді    гризли,  нікуди  не  ходи,  ні  з  ким  діла  не  май…
-А,  що  тут  нового  у  нас  ?  Як  сусіди?  Зустріла  сьогодні  однокласницю  Зою  Сербіянську,  має  хлопчиків  ,близнюків,  чекають  на  дівчинку,  каже  щаслива,  -  завела  розмову  Галя.
-    О!  Сусідка  Любка  теж  за  другим  ходить.  Куди  вони  спішать,  хай  би  одне  пішло  до  школи  ,тоді  вже  й  друге  можна.  Та  правда  в  неї  чоловік  славний  і  роботящий  та  гадаю  можна    було  б  і  почекати.
 -Мамо,  почекати  чого?  Коли  вже  минуло  тридцять  два,  можна    і  не  думати,  а    мати  дитину  і  без  чоловіка  можна  в  таких  роках  ,-  знервовано      проговорила  Галя.
-Господь  з  тобою,  дитино,  ти  не  журися  у  нас  будуть  онуки,  он  Максим,  не  ночує  вдома,  то  десь  якусь  приблуду  знайте,  ощасливить  нас.  А  ти  поживи  для  себе  після  навчання,  а  там  може  знайдеться  твоя  половинка,  швидко  говорила  мати,  неначе  кудись  спішила.
-Та  годі  вже!    Теми  іншої  немає  ?-  обірвав  батько.
Галя  наступного  дня  поверталася    в  місто,  
-Мамо,  я  не  матиму  часу  приїжджати  часто.    То  може,  як  щось  треба,  нехай  тато  приїде.  І  багато  їсти  нехай  не  везе,  бо  ж  тяжко  та  і    в  мене  ж  зарплатня  не  погана.  
По  дорозі  до  станції    батько  все  заспокоював  доньку,  щоб  не  гнівалася  на  матір,  бо  ж  кожна  мати  хоче,  щоб  було  краще.
         Вся  в  роботі,  всі  знайомі,  всі  одружені  і  немає  нагоди,  щоб  з  ким  познайомитися.  Нарешті  її  послали  в  Київ,    у  відрядження,    в  один  із  інститутів  на    семінар  з  обміну  опитом.
                 В  аудиторії    Галя  підмітила  одного  чорнявого,  славного  чоловіка,  років  сорока,  наважилася,  сіла  поруч  з  ним.    Вона  вирішила  рискнути  ,  як  кажуть  -  «    У  вир  головою».    Вони  познайомилися,  його  звали  Сергієм.  Це  ж  треба,  думала  про  себе,  на  душі  відразу  стало  кепсько,  пригадала  однокласника  Сергія  та  все  ж  взяла  себе  в  руки,  вирішила,  іншого  випадку  не  буде.
   Після  закінчення    лекцій,  виступів,  весело  розказувала  про  навчання,  історії  про  студентів,  все  намагалася  заглянути  йому  в  очі,  усміхалася.  Він  сподобався  їй  на  вигляд,    карі  очі,  чорні  брови,  як  в  пісні,  пригадала.
 Жили  всі    учасники  семінару  в  одному  з  гуртожитків,    недалеко  від  інституту.    Тож  одного  разу  він  запросив  її  до  себе  в  кімнату,  на  чашку  кофе.  Був  трохи    здивувався,  коли  вона  відразу  дала  згоду,  але  йому  чомусь  стало  жалко  цю  жіночку,  відчував,  що    її  гнобить  самотність.
 Сергій  розповідав,  що  одружений  має  двоє  дітей,  задоволений  дружиною.  Але  відчував  ,Галя  хоче  близьких  стосунків.  Коли  вже  було  розпите  шампанське,  а  потім  при  теплій  розмові  відкоркували  коньяк,  він  вже  ні  про,  що  не  думав,  бо  від  її  поцілунків  cп`янів.  
За  вікном  сіріло,  коли  вона  проснулася  щасливою  жінкою.  Швидко  йшла  до  себе,  а  він  солодко  спав  ,адже  вона  йому  добре  підливала  випити,  щоб  тільки  забувся  і  зробив  те,  чого  вона  бажала.
 Його  в  той  день  не  було  в  аудиторії.  Вона  не  переймалася.  Справу  зроблено,  нехай  ,думала,  сьогодні  я  тут,  ніхто  нічого  не  взнає,  треба    якось  ,ще  потрапити  в  його  обійми.
Вона  тримала    на  всяк  випадок  коробку  цукерок  і  коньяк,  чекала,  що  він  зайде  ввечері  і  не  помилилася.  
 В  кімнаті  грало  тихо    радіо,    від  музики  було  спокійно  комфортно,  стук  в  двері  неначе  її  пробудив.  Швидко  зирнула  в  дзеркало  і  відкрила  двері.  Сергій    привітно  посміхнувся,
-  Можна  зайти?  –  
Галя  не  переймалася  прямотою,
-Заходь!  Я  вже  встигла  скучити…  Сьогодні    ж  тебе  на  лекціях  не  було…  
                       Ті  дні  вона  згадувала  і  завмирала  від  спогадів,  які  ті  вечори  були  казкові…Він  знав,  що  обов`язків  не  буде  мати,  вона  про  це  сама  йому  сказала.  Та  він  не  засуджував  її,  бо  дещо  з  особистого  життя  вона  йому  розповіла.
                 Вона  їхала  в  електричці  додому,  лише  на  кілька  годин,  боялася,  щоб  мати  не  помітила,  що  вона  вагітна.  Буде  брехати,  вирішила  так  собі,  а    що  було  робити,  де  те  все  життя  попереду?    Вже  за  місяць  тридцять  чотири,  а  сама,  як  билина,  то  хоч  свою  любов,  ніжність  розділить  з  дитям.
 Здивовано  батьки  дивилися  на  доньку,  коли  відкрила  двері  в  хату.
-О!  Донечко!  -      батько  ніжно  обіймав  її.
А  мати  в  цей  час  сиділа  за  швейною  машинкою,  зірвалася  немов  обпечена,  вертіла  головою  в  різні  боки,  немов  когось  шукала,
-О,  сюрприз!    Може  не  сама?
-Не  сама  мамо,  з  новинами  всього  на  пару  годин  і  назад,  -    сідаючи  на  стілець  говорила  донька.
-  Ой,  донечко,  ти  похудла  трохи  ,-    клопоталася  мати  і  готовила  їсти  на  стіл.
Галя  взяла  за  руки  батька,
-Присядь  біля  мене.  Оце  думаю,  як  вам  сказати,  мене  від  інституту  посилають  на  БАМ.  Я  підписала  договір  на  п`ять  років.  Не  хвилюйтеся,  їду  не  одна,    нас  десять  чоловік  їде  з  інституту.  В  основному  буду  займатися  організацією  робочих,  тож  не  перетруджуся.  Писати  буду,  але  ж  самі  знаєте,  що  це  далеко.
Мати  все  двигала  плечима,  щось  про  себе  бурмотіла,  а  потім    обурено  сказала,
-Не  встигла  дитина    обзавестися  сім`єю  ,  придумали  послати  у      відрядження  та  ще  так  далеко.  
-Нічого  мамо,  так  гадаю  на  краще,  можливо  там  моя  доля….  Тож  завтра    їдемо  до  Москви,  а  потім  далі,  нас  збереться  багато,  цілий  потяг.
Батько  поцілував    в  чоло,
-Хай  тобі  щастить  дитинко,  сумку  мама  зараз  збере..
-Та  тільки  не  багато,  ми  там  отримаємо    в  дорогу    пайки,  -  поспіхом    з  хвилюванням  говорила  Галина.  
 Вона  сиділа,    говорила  і  відчувала,  як  калатає  серце,  холонуть  руки  від  придуманого,    не  звично  було  брехати  батькам  та  іншого  виходу  просто    не  знайшла.  Як  було  зробити,  щоб  не  шукали  її  в  інституті,  в    місті.
 Час  летів  в  клопотанні  з  синочком,  малий  Сергійко  був    дуже  схожий  на  неї.    Світленький,  пухкенький  хлопчик  був  не  посидючим,  лише  чорні  оченята  були  подарунком  від  батька.
               Раз  в  місяць  Галина  їхала  на  вокзал,  щоб  вкинути  листа  в  поштовий  вагон  потяга,  який  прямував  на  Москву.  Вже  потім  з  московським    штампом    лист  повертався    до  батьків.  Вона  часто  дивилася  на  малюка  і  думала,  яке-то  життя    прекрасне  мати  дитину.  Нащо  послухала  батьків,  хіба  б  я  не  вивчилася,  адже  Сергій  мене  кохав  та  втратила    його  і  цьому  мабуть  сама  винна.  А  тепер  буду  завивати  голодною  вовчицею  та  нічого,  заради  дитя  можна  все  витримати.
                     Вона  вийшла  з  декрету  на  роботу,  для  сина  найняла  сусідку  по  площадці  яка  була  на  пенсії  .  Це  тільки  на  той  час,  доки  дадуть  місце  в  садочку.
 Пройшло  три  роки….      Яскраве  літнє  сонце  світило  в  вікно  електрички.  Сергійко  крутився,  як  шило  ,  зацікавлено    дивився  у  вікно,  а  потім  катав  по  ньому  маленьку  машинку.
-Ну  все  сонечко,  вже  зараз  будемо  сходити,  давай  витру  рученята,  бо  ж  за  все  хватався.
Вона  відкрила  хвіртку,  собака  почав  гавкати  на  хлопчика,  той  тулився  до  мами.  Двері    з  хати  відкрив  батько,  біля  нього  стояла  вагітна  жіночка,  з  цікавістю  запитала  до  батька,  -
-Це  хто?    Якісь  гості  чи,  що  ?  
Він    на  ходу  витирав  сльози,
-Галю,  дитинко  !  Яке  щастя!    Ще  й  не  сама!  Заходь,  заходь.
 Ніжно  обійняв  поцілував  доньку  і  взяв  малого  на  руки,  
Пішли  до  хати,  а,  як  тебе  звати  соколику  маленький?    А  я  твій  дідусь,  ось  зараз  і  бабуся  прийде,  пішла  в  магазин.  Яка-то  радість,  яка-то  радість.  Галю,  а  це  ж  дружина  Максима,  Юля,  ми  ж  тобі  писали.
 Галя  викладала  з  торби  гостинці    як  зайшла  в  хату  мама.  Побачивши  Сергійка  на  руках    в  чоловіка,    неначе  перекосилася,  дивилася  здивовано  то  на  Галю  ,то  на  малого  і  немов  впала  на  стілець,
-  Оце  так  БАМ!  Бачиш  де  свою  долю  знайшла,  це  ж  треба,  бачиш,  не  дарма  я  казала,  що  все  життя  попереду.
 А  потім  встала,    підійшла  до  Галі,
-Ну  давай  хоч  обіймемося.
 Вони  обійнялися  і  поцілувались,  а  потім  Настя  взяла  онука  на  руки  витирала  сльози,
-Не  буде  боятися  нас,  тож    не  знає.
-Та  ні,  він    товариський  хлопчик,  а  ну  розкажи  бабусі,  як  тебе  звати…  Розкажи,  вмовляла  Галя  сина.
 Максим  заїжджав  машиною  на  обійстя,  Галя  побачила  його,
-  Ого,  як  змінився  за  п`ять  років!  Справжній  дядько  став.  Привіт!  Сергійку,  ходи  до  мами,  я  тебе  познайомлю  з  дядьком.
 Максим  привітно  сестру  чмокнув  у  щоку  ,  подав  руку  хлопчику,  ну  ,давай  дядькові    привіт,  давай  ручку.  Сергійко  заховався  за  Галю    і  виглядав  з  із-за  неї  немов  мишенятко.  
 -Ну  добре,  привикне  потім,  хоча  привикати  немає  часу,  ми  ж  завтра  назад,  до  праці  ,-  сказала  Галя
Поки  Юля  з    свекрухою  крутилися  на  кухні,  Сергійко  грався  з  дядьком  машинкою,  а  Галя  сіла  на  лавці  біля  хати  з  батьком.  Вона    сьогодні    не  призналася,  що  не    їздила  на  БАМ,    вирішила,  що  так  буде  краще,  а  згодом  може,  як  і  узнають,  то  вже  не  буде  мати  значення.  Сказала  батькові,  що  чоловік  залишився  там,  не  захотів  сюди  їхати.    Попросила,  щоб  матері  при  нагоді  сказав,  що  сама  буде  виховувати  сина,  а  зараз  краще  про  це  розмови  не  порушувати.
     Зібралися  всі  разом  за  столом,  вся  увага  була  на  Сергійка,    а  він  перелазив  з  рук  на  руки  і  знову  повертався  до  Галі.    Настя  налила  вина,  усміхалася,  
-  Давайте  вип`ємо  за  нашого  онучка,  бач,  а  мовчала,  не  казала,  що  одружилася.    Галю,  то  як  звати    чоловіка?
 Мамо  у  мене  син  Сергій  Сергійович  і  у  нас  з  ним  ,ще  все  життя  попереду.  Я  тепер  маю  заради  чого  жити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747837
дата надходження 26.08.2017
дата закладки 26.08.2017


Крилата

БОРОТИСЬ!

Мій  край  –  це  сад,  що  плодом  грає,
Лан,  що  готовий  до  сівби.  
І  люд  надію  засіває,
Щоб  міць  росла  для    боротьби.

Це  та  земля,  де  в  кожній  руті
Краплина  крові  у  стеблі,
Де  були  гнані  ми  і  гнуті  
На  Богом  даній  нам  землі.

Це  сторона  верби  й  платана,  
Просолених  і  прісних  вод,  
Де  схід  –    гнійна  велика  рана,  
А  Крим  –  під  владою  заброд.

Та  ми  позбудемось  руїни,  
У  серці  вогник  не  загас,  
Зберемо  з  клаптів  Україну.
Були  і  будем  повсякчас.

Байдужість,  що  нам  в’яже  ґрати,
На  друзки  мусимо  кришить,
Мечем  і  серцем    долю  брати,
Бо  лиш  боротись  –  значить  жить..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747808
дата надходження 25.08.2017
дата закладки 26.08.2017


Миколай Волиняк

Діви

Правдиві,  уважні,  приємні,  
В  хоромах  ненавидять  бруд.
Практичні  в  думках,  потаємні,
Коньок  самовідданий  труд.  
   
Ревниві,  вразливі,  капризні,  
Зазвичай  бувають  складні.
Як  котики  кажуть  їх  ближні,
В  відношеннях  милі,  чудні.

Як  правило  тихі  мисливці,
Цінителі  чистих  думок.
Мислителі,  часто  щасливці,
В  коханні,  як  чистий  струмок.

Надійні,  сімейні  в  домівці,
Доводять  усе  до  пуття.
Як  бджоли  робочі  в  суспільстві,
Для  дів  то  є  стрижень  життя.

А  ще  вони  дуже  вразливі,
Далекі  в  фантазії  мрій.
У  справах  нових  боязливі,
Скептично  підходять  до  дій.

Прекрасні  в  житті  господині,
Уважні,  правдиві,  палаючий  лід.
В  компанії  соти  бджолині,
Троянди  в  саду…  дивоціт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747802
дата надходження 25.08.2017
дата закладки 26.08.2017


Надія Башинська

А ДОЩ ІШОВ…

А  дощ  ішов...  Все  капав...  Капав...  
То  він  зі  мною,  видно,  плакав.
І  краплі  ті  по  парасолі,
і  теплота  в  моїй  долоні.

В  моїй  долоні,  в  моїм  серці.
Вода  холодна  у  відерці.
З  криниці  сам  дістав...  Напився.
В  низькім  поклоні  ти  схилився.

Бо  тут  батьки,  тут  рідна  хата,
і  сад  в  цвіту...  Їх  захищати
таким,  як  ти,  відважним,  сильним.
Щоб  в  ріднім  краї  бути  вільним!

Коли  ж  настане  та  година
тієї  воленьки...  щаслива?
Прошу  у  Бога,  щоб  дав  сили,
щоб  рідну  землю  захистили.

Щоб  поверулися  до  хати,  
де  сад  в  цвіту,  де  батько  й  мати.
Де  теплота  у  моїм  серці,
вода  джерельна  у  відерці.

Щоб  ти  радів,  а  не  журився,
з  криниці  сам  дістав...  Напився.
В  низькім  поклоні  я  схилюся,  
за  тебе  й  край  наш  помолюся...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747788
дата надходження 25.08.2017
дата закладки 26.08.2017


Ol Udayko

СЛОВО

               [i]Всім,  хто  словом  
               творить  правду  і  
               добро  на  землі...  [/i]
[youtube]https://youtu.be/7UUdJyaci4s[/youtube]

[i][b][color="#3b4202"][color="#1a6b06"]Художнім  словом  
в  своїй  масі  люд  не  марить  –
Живе  дивовиськами  й  повним  животом…  
Й  не  йде  у  голову:    еллін  ти,  чи  ти  арій  –
Миліше…  гратися  біля  ТВ  з    котом…

І  тільки  десь  один  
із  кільканадцять  тисяч,  
Що  має  інтерес  до  словникових  крипт,
Завити  може  враз  на  зо́рі  чи  на  місяць,  
Коли  душа    у  нього  словом  заболить.

Відтак  отой  один  із  
кільканадцять  тисяч
Шукає  і  знаходить  слово  рідне  те,
Аби  на  чільне  місце  у  душі  повісить
Як  талісман,  як  символ  віри,  як  святе…

А  що,  як  ненька  
Україна  в  небезпеці,
Й  один  хоча  б  із  кільканадцять  –  не  в  борні?..
Нехай  ваш  словотвір  звершить  мажори  з  терцій  –  
І  той  один  в  бою  вже,  на  баскім  коні!

Й  хоча  б  одно  
велике  та  заснуле  серце,
Розчавлене    лихим  тромбозом    сьогодень,  
На  кардіографі  від  слова  стрепенеться,
Додай  йому...  аудиторію  й  пісень…

…Художнім  словом  
в  своїй  масі  люд  не  марить,
Не  клеїть  вчинкам  і  чуттям  своїм  окрас…
Та  слово  те,  буває,  пестить…  А  то  –  вдарить...
І  шкереберть  –  в  тартарари  –  іконостас![/color][/color][/b]

25.08.2017[/i]  
[youtube]https://youtu.be/biql2F92IMY
[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747758
дата надходження 25.08.2017
дата закладки 25.08.2017


Віталій Назарук

ЦВІТИ, УКРАЇНО


Краплини  крові  випила  калина.
Сльоза  народна  схована  в  росі.
А  доля  наша  –  доля  тополина,
Заплетена  вербою  у  косі.

Лелека  наш  гніздиться  біля  хати,
Де  журавель  п’є  воду  з  джерела.
В  нас  треті  півні  вміють  галасати,
А  кожен  сад  є  гордістю  села.

В  нас  споришами  встелена  стежина
І  мальви,  мов  на  чатах  вартові.
Синіє  переплетена  ожина,
Ця  ягода  поліської  землі.

А  ще  гриби  –  ці  гномики  маленькі,
Що  вміють  заховатись  у  траві.
У  нас  хати  припудрені  біленькі,
Тумани  сині,  начебто  живі.

У  нас    Дніпро  старечий  –  символ  духу,
Вода  в  якому    у  віках  свята.
Війну  спинити  і  страшну  розруху,
Цвіла  б  тоді  Вкраїна  золота!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747737
дата надходження 25.08.2017
дата закладки 25.08.2017


Віталій Назарук

ЗІРОНЬКА ОСЕНІ

Квіти  осінні  дивляться  в  небо,
Ловлять  тепло  промінців.
Більшого  щастя  їм  і  не  треба,
Осені  смуток  зацвів.

Приспів:
Не  бери  своє  літо  у  вирій,
Я  запізнився  на  мить.
Бо  мої  квіти  з  осені  щирі,
Мають  кохання  зігріть.

Літом  ще  пахне  зоряне  небо,
Хоч  вже  осінні  дощі.
Я  через  кладку  знову  до  тебе,
Йду  ще  у  літнім  плащі.

Приспів.

Красні  жоржини  і  хризантеми
Вкрили  довкола  поля.
Я  поспішаю  знову  до  тебе,
Зіронько,  люба  моя.

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747736
дата надходження 25.08.2017
дата закладки 25.08.2017


Ol Udayko

СМЕРКАННЯ

                       Тобі,  кохання...

[youtube]https://youtu.be/1DHecFcDhbw[/youtube]                                                                                    
[i][b][color="#066875"][color="#074254"]За  синім  лісом  догорає  день,  
Майбутній  сум  ховаючи  за  обрій...
А  ми  співали  кращу  із  пісень,
Що  злинула,  
                                     немов  орлан  хоробрий,

У  круговерті  пражнього  життя,
Коли  веселки  райдужили  мрії
Й  не  лаштували  шлях  до  забуття  –
В  зеніті  сонце  
                       пестило  надії.

…Вечірній  промінь  ліг  на  ковилу,  
Цілуючи  усмак  вечірні  роси…  
Здолати  б  нам  ту  відстань  немалу,
Кінець  її  
                       сховавши  у  покоси!

Та,  певно,  так  хотілося  богам,
Щоб  лук  веселки  впився  в  неба  просинь...
Стихає  лісу  літній  шум  і  гам  -
За  обрій  кличе  
                       невгамовна  осінь...

 Й  до  чого  тут  намолені  слова?..  
Мовчання  –  красномовніше  від  ночі:  
Вже  іншим  пахне  скошена  трава,
Смеркання  
                       застеляє  сни  пророчі.[/color][/color][/b]

19.08.2017
__________
*Картинка  власного  виробництва.  
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746983
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017


Валерій

Спочивай, сторононько рідненька


Тихий  вечір  літній  опустився.
Мов  завмерле  все  навкруг  стоїть.
Золотавий  місяць  появився,  
Понад  темним  лісом  вийшов  вмить.
Всі  поля  дрімають,  трави  й  квіти,
І  дорога  втомлена  лежить.
Починають  скрізь  зірки  зоріти,
Та  за  днем  ніхто  не  дорожить.
Бо  втомилася  земля  від  спеки,
Дочекалось  вечора  усе.
Дзьобом  розправля  гніздо  лелека,
Відпочинок  ніч  усім  несе.

Десь  цвіркун  цвірінькає    тихенько,
Чути  гавкіт  із  села  незлий.
Спочивай,  сторононько  рідненька!
Завтра  знову  буде  день  новий.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746964
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017


Віталій Назарук

МИ ЄДИНА РОДИНА

                 (перероблене)
Україну  мою  у  Дніпрі  освятіть,
Освятіть  лівий  берег  і  правий
І  її  на  руках  до  небес  вознесіть,
Як  квітучу  і  сильну  державу.

Прокладіть  над  Дніпром  широчезні  мости,
Хай  обнімуться  люди  при  святі,
Щоб  настав  швидше  час  Україні  цвісти,
Люди  стали  щасливі  й  багаті.

Позбираймо    коріння  своє  звідусіль,
Що  розкидано  дрібно  по  світу…
Це  ж  бо  наша  земля  і  єдина  в  нас  ціль,
Поклонімось  словам  Заповіту.

Якби  сіла  за  стіл  українська  рідня,
Коли  ліктем  відчули  ми  брата.
То  б  і  дружба  була  в  нас  довіку,  щодня
І  завжди  у  роду  було  свято.

Бо  на  рідній  землі,    ми  єдиний  народ,
То  й  державу  шануймо  єдину,
Щоб  добилися  ми  довгожданих  свобод,
Освятіть  у    Дніпрі  Україну.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746956
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017


MERSEDES

Зорепад…

Ми  милувались  в  небі  зорепадом,
На  нас  дивився  він  із  висоти.
Я  пригорталась  так  до  тебе  радо
І  ніжно  пригортав  до  себе  ти...

Зорепад,  зорепад,  яке  дійство  у  небі  казкове,
Зорепад,  зорепад,  заспівай  мені  знов  колискову.
Хай  розквітне  мов  сад  і  підніметься  високо  в  небо,
Я  спішу  зорепад  на  побачення  знову  до  тебе...

Ти  цілував  мої  коханий  губи
І  ніжно  шепотів  мені  слова.
А  я  відповідала  тобі  любий
І  посилало  небо  нам  дива...
 
Зорепад,  зорепад,  яке  дійство  у  небі  казкове,
Зорепад,  зорепад,  заспівай  мені  знов  колискову.
Хай  розквітне  мов  сад  і  підніметься  високо  в  небо,
Я  спішу  зорепад  на  побачення  знову  до  тебе...

Ти  дарував  мені  своє  кохання,
Гаряче  що  палало  у  душі.
Були  ми  з  зорепадом  до  світання,
Вмивалися  росою  спориші...

Зорепад,  зорепад,  яке  дійство  у  небі  казкове,
Зорепад,  зорепад,  заспівай  мені  знов  колискову.
Хай  розквітне  мов  сад  і  підніметься  високо  в  небо,
Я  спішу  зорепад  на  побачення  знову  до  тебе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746940
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017


Променистий менестрель

По реке одной

                 
                         песня

Белый  лебедь,
Чёрный  лебедь  –
По  реке  одной  плывут;
Ой,  не  знаю,                                        
Повстречают                                    
Там  лебёдушку  свою?      2р.

Белой  мглою,
Чёрной  ночью
Сердце  ноет,  что-то  ждёт;
Бьётся  чаще,                                        
Рядом  счастье  –                          
Хороводит,  не  найдёт…  2р.

Белым  светом
Тень  приветом  –
Всё  манит,  надежду  шлёт;
Ой,  не  знаю,                                                
Но  по  краю                                                
Тонкий  подо  мною  лёд…    2р.

Белый  лебедь,
Чёрный  лебедь  –
Жизнь  как  песнь  белым  черна;
Рассветает,
Вновь  смеркает  –
В  чём  судьбы  моей  вина?

Белый  лебедь,  
Чёрный  лебедь  –
По  реке  одной  плывут;
Ой,  не  знаю,                                        
Повстречают                                    
Там  лебёдушку  свою?      2р.

07.06.2008г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746938
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017


LubovShemet

Покинута дитина

Народила  уночі  дитинку,
Юній  мамі  ще  замало  літ...
То  ж  вже  вибач,  непотрібний  синку,  
Що  прийшов  небажано  у  світ...
І  що  мама  почерком  дитячим
Вже  відмову  встигла  написать,
А  мале  дитя  невтішно  плаче,
Бо  не  хоче  маму  відпускать.
А  зозуля-мама  вже  радіє,
Що  проблеми  в  неї  вже  нема,
Народити  ще  вона  зуміє,
Й  свою  долю  вирішить  сама.
То  ж  її  вмовляти  було  марно,
Ну  навіщо  їй  псувать  життя?
Вибігла  надвечір  із  лікарні,
Залишивши  там  своє  дитя...
Яка  доля  буде  у  дитини,
Стіни  сиротинця  чи  сім'я,
Чи  полюбить  хтось  його,  як  сина,
Що  чекає  кинуте  маля?
Що  цей  хлопчик  може  вимагати,  
Не  до  нього  зараз  медсестрі,
Він  лежить    самотньо  у  палаті.  
Інших  діток  пестять  матері...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746936
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017


Леся Утриско

Рідне.

Тут-  навіть  дихаєш  не  так,
Не  ті  думки,  не  ті  повір'я,
Тут  інший  світ,  і  інший  смак,  
І  дім,  і  сад-  твоє  подвір'я.

Не  так  колишуться  вітри,  
Не  так  хмарки  сльозу  пускають,  
Не  бешкетують  так  сніги,
І  в  рай  земний  не  так  вдягають.  

Тут  інше  все-  до  болю  рідне,  
Таке  глибинне,  світле,  гідне,
Таке  веселе  та  сумне,
Що  Богом  дане...  лиш  одне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746918
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017


Віталій Назарук

ЛІТО НА ОСІНЬ

Як  хочеться  пройтися  босоніж,
Які  бувають  спогади  від  цього,
Льонове    путо,  батіжок  і  ніж,
Шматочки  спогадів  дитинства  мого.

Пасуться  коні  вільні  в  табунах,
Вже  квіти  літа  відійшли  назовсім.
Лише  смаки  в  солодких  кавунах,
Снопом  останнім  витісняє  осінь.

Щоб  ще  жнива  рясніли  на  полях,
А  листя  не  жовтіло  в  лісі  довго.
І  квітла  наша  матінка  -  земля,
Бо  у  життя  ми  заслужили  того.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746917
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017


Леся Утриско

Осінь.

Ще  вчора  літо  бігло  по  стерні,  
Таке  смішне,  гаряче,  босоноге,
Та  чуть  сумне-  здавалося  мені...
Хоч  пахло  сонцем,  та  ставало  строге.  

Хмарки  чесало-  вовняні  такі...
Кудлатим...  зовсім,  коси  виплітало,
Зкуйовджені-  м'які,  м'які,  м'які,   
В  небесну  загородку  тихо  гнало.  

Їм  вітерець  співав  усіх  пісень:
Про  весни,  буйний  світ  і  теплу  просинь,
У  снах  земних  наступить  новий  день:
-  А  зараз  спати,  бо  настала  осінь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746914
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017


Крилата

Надвечір'я у Моршині

Застигли  хмари,  збилися,  мов  крем.
Художник  в  парку  пише  з  них  картину.
А  ліс  зібрав  дерева  у  гарем
І  кожному  дає  душі    частину.

Слабіє  сонце.  Змучилось  за  день.
Земля  така,  аж  пар  пускає.  Досить!
Проміння  жовте  пхає  до    кишень.
Потрохи  вечір  голову  підносить.

У  вуха  місту  кидає  «ку-ку!»
Зигзиця,  шле  йому  щасливі  роки.
І  те,  що  з  мулом,  мелеться  в  млинку.
А  що  зі  світлом,    напуває  кроки.

Гарніє  Моршин  просто  на  очах
І  тішить  люд  –  приїжджий  і  місцевий.
Складає  місту  гімн  новітній  Бах,  
Гойдає  груди  запах  чебрецевий.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746885
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017


Володимир Верста

Плаче гітара

Лине  осінь  до  нас  крізь  вітри.
Казку  літа  ховає  у  скриню.
Ці  слова  у  блокноті  зітри.
Дочекайся  жовтаву  богиню.

Листя  сипле  вогнем  і  пала.
Серце  нотами  крає  гітару.
Я  дарую  яскраву  тіару.
І  частинку  сердечка  тепла.

Тобі  осінь.  О  вірна  моя.

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  19.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746877
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017


Валентина Ланевич

Прихилюся на груди до тебе.

Прихилюся  на  груди  до  тебе,
Як  ти,  милий?  Щось  сумно  мені...
В  крузі  ти  побратимів,  далебі?..
Не    минають  години  скрутні.

Огризаються  зайди  у  люті,
Поливають  окопи  свинцем.
І  надії  до  думки  прикуті:
-  Прийде  час,  ми  у  мирі  заснем.

Так  обіймемось  ніжно  обоє,
Струмуватиме  ласка  між  нас.
Буду  слухати  серце  твоє  я,
Ти  моє,  той  вогонь,  що  не  згас.

Той  вогонь,  що  сильніший  за  стужу,
Що  розхристані  душі  дійма.
Що  відкине  навалу  ворожу,
Він  любов,  що  єднає  серця.

19.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746875
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017


Світла (Імашева Світлана)

Ще тепла вистачає…

                                                                                             Вітання  усім  добрим  людям  зі  Святом  Преображення  Господнього  -  Яблучним  Спасом.  Дай,  Боже,  многії  і  щасливії  літа.
                                                                                                     ****************

                                                     А  роки  полягли  у  достиглих  пшеничних  покосах,
                                                     
                                                     Хоч  душа  не  відчула  літ  поспішних  легкої  ваги,

                                                     Та  заплуталась  осінь  у  грайливо  розпущених  косах,

                                                     Ще  тепла  вистачає  і  бентежному  серцю  -  снаги.

                                                     Лине  пам'ять  легка  на  осяяний  берег  дитинства,

                                                     Де  ромашки  цвітуть,  де  мій  тато  живе  молодий,

                                                     Де  зоріє  калина  у  разках  дорогого  намиста,

                                                     Де  написаний  віршик  найперший  простий.

                                                     Проростаю  в  життя  -  у  турботах,в  думках  проростаю:

                                                     І  живу,  і  люблю,  і  спішу  цілоденно  кудись,

                                                     І  дітей-пташеняток  на  хвилях  казок  колисаю,

                                                     Тільки  в  парі  з  тобою  не  піду,  як  колись.

                                                     Разом  з  літечком  стиглим  у  серпня  долину  простую:

                                                     Духом  пряно-медовим  заколисує  Яблучний  Спас...

                                                     І  налиті  плоди  літо  долі  дарує:

                                                     І  снаги,  і  натхнення,  і  надії  запас.

                                                       Знов  світанок  умитий  цілує  натомлену  землю,

                                                       Серпень  вересню-брату  правицю  ясну  подає...

                                                       Всю  палітру  життя,  як  Всевишнього  правду,  приємлю,

                                                       Б'ється  ритмами  Світу  збентежене  серце  моє.

                                                     

                                                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746764
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017


Олена Жежук

Синій смуток

Цей  літній  вечір,  синій  сум  і  ми
Вдивляємось  у  клаптик  свого  неба...
Не  треба  слів…    у  ночі  під  крильми,
Беру  цей  клаптик  і  горнусь  до  тебе.

В  мені  твоїх  тривог  серцебиття,
За  обрієм  освячуються  мрії…
[i]Нема  обмежень  в  справжніх  почуттях!
Та  є  надія  навіть  в  безнадії  ![/i]

Бредуть  стежки  таємні  поміж  трав,
Навзрид  сюркочуть  коники  у  тиші.
А  пізній  промінь  до  останніх  барв
У  наших  душах  синій  сум  колише.

Не  треба  слів…  оголеній    душі,
В  яку  на  дно  сховався  літній  вечір.
Так  зцілюються  мовчки…  на  межі,
Так    синій  смуток  огортає  плечі.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746719
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.08.2017


Евгений Познанский

СОБАЧЬЕ СЕЛФИ

Жил  щенок  по  кличке  Максик,  добрым  был  и  умным  он,
Но  любил  Макс  делать  селфи  на  мобильный  телефон.
«Макс  в  ошейнике  нарядном»,  «Макс  на  страже  у  ворот»,
«Макс  с  котятами  играет»,  «Максик  косточку  грызёт».
Вот  такие  были  фото  -  восхищались  все  вокруг,
Макс  выкладывал  их  часто  на  страничку  в  сеть  «Пёсбук»!
 Вот  однажды  объявленье  прочитал  в  сети  щенок:
«Ты  сумеешь  сделать  селфи,  как  никто  ещё  не  мог?
Делать  селфи  нужно  с  риском!  так  сниматься,  чтоб  у  всех,
Кто  увидит  это  фото,  поднимался  дыбом  мех!
Не  хомяк  же  ты  ленивый,  не  болтливый  попугай,
Присылай  такое  фото  и  подарок  получай!»
«Р-р-гав!»,    -  сердито  тявкнул  Максик  -    «всё  понятно,  если  так»,
Поскорей  схватил  мобилку  и    помчался  на  чердак.
«Ведь  коты  по  крышам  ходят,  разве  хуже  я,  чем  кот?!
Селфи  с  крыши  небоскрёба  точно  первый  приз  возьмёт!»
Но  на  креше  небоскрёба  Макс  забыл  про  все  слова.
В  вышине  такой  огромной  закружилась  голова.
Стал  он  звать  котов  на  помощь:  «помогите  мне,  кис-кис!»
Устоять  не  смог  на  лапках,  с  небоскрёба  рухнул  вниз!
К  счастью,  кот    услышал  крики,  ловкость  кошек  велика,
Подскочил  он  к  краю  крыши  и  за  хвост  поймал  щенка.
Подлетел  и    старый  ворон,  за  ошейник  ухватил,
Дёрнул  в  верх  и  снова    Макса  на  край  крыши  посадил,
А  потом  суровый  ворон  вместе  с  ласковым  котом
Увели  беднягу  Макса  с  чердака  обратно  в  дом.
Макс  сказал:  «Друзья,  спасибо,  только  вами  я  спасён!
Жаль,  что  падая,    со  страху,  уронил  я  телефон.
Он  свалился  с  небоскрёба  так,  как  я  чуть  не  упал.
Был  бы  он,  каких  бы  фото  я  для  вас  тут  наснимал».
Кот  мурлыкал,  утешая,  ворон  мрачно  каркнул:  «Друг,
Волки  это  объявленье  к  вам  забросил  в  пёсбук.
Для  того,  чтоб  больше  гибло  вот  таких,  как  ты,  щенят,
Знаешь,  гибели  собаки  волк  любой,  конечно,  рад.
Но  лесным  головорезам  не  избегнут  тоже  кар,
А  пока  без  телефона  поживи,  так  лучше,  Кар-р-р!  
__________________________________
Юный  друг,  пусть  это  сказка,  и  сомнений  даже  нет,
Но  преступники  нередко  проникают  в  интернет.
Если  за  опасным  селфи  вдруг  решишь  погнаться  ты,
Знай,  помочь  тебе  не  смогут  ни  вороны,  ни  коты.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746696
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.08.2017


Ol Udayko

СНОВИДЕЦЬ

   [i]    Нам  26,  і  ми  –  дорослі…
[/i][youtube]https://youtu.be/4e4l63ovG_k[/youtube]
[i][color="#8d0899"][b]Був  сон:  примарилось  мені  –
Я  гірко  плакав…
Неначе  то  було  не  в  сні…
Дощ  капав…  капав…

А  в  краплях  тих  гіркоти  сіль  –
Мої  то  сльози:
Чом  нас  тусають  звідусіль  
Усі,  хто  може?

Чому  «пасує»  усім  нам
Гіркоти  трунок?
Чому  готуємо  синам  
Горби  і  труни?

…А  ми  з  тобою  під  мостом,
Мій  милий  друже,
Душею  й  серцем  із  постом,
Бо  любим  дуже

Одну…  красиву…  молоду
Вкраїну-неньку.
Ще  погарцюєм  по  мосту,
Бо  нас  –  не  жменька!

І  припасуємо  слова:
«Побій,  побіда»…
Нехай  ідея  не  нова  –
Хай  зна  сусіда,

Що  діждемось  параду  ми
На  Красній  площі,
Бо  вийде  весь  народ  з  пітьми  –
Й  не  буде  прощі!

То  сон…  Наснилося  мені…
А  сни  є  віщі...[/b][/color]

27.08.2017[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746691
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.08.2017


геометрія

ЩОБ НАД СВІТОМ БУЛО МИРНИМ НЕБО…

                                   Різні  люди  живуть  на  Планеті:
                                   чоловіки  і  діти,  й  жінки.
                                   Серед  них  є  Ромео  й  Джульєти,
                                   і  міцні  є,  а  є  й  слабаки...

                                   Не  раби,  хоч  здебільше  й  не  генії,
                                   усі  люди  звичайні  й  прості.
                                   Серед  них  невисокі    є  й  велетні,
                                   і  солідні,  поважні  й  пусті.

                                   Є  відважні,  а  є  й  боягузи,
                                   є  веселі,  похмурі  й  смішні.
                                   І  худі  є,  й  товсті  карапузи,-
                                   та  живуть  всі  на  рідній  землі.

                                     До  чужої  біди  небайдужі,
                                     є  й  такі,  у  яких  душі  сплять.
                                     І  здорові,  й  на  жаль  і  недужі,
                                     говорливі  й  такі,  що  мовчать...

                                     Є  й  такі,  що  живуть  у  неволі,
                                     ще  й  заручники  теж  на  жаль  є...
                                     На  своєму  життєвому  полі
                                     кожен  щастя  будує  своє.

                                     Знають  всі,  що  це  світ  є  величний,
                                     катаклізми  у  ньому  все  ж  є.
                                     І  бува,  що  з  людей  світ  сміється,
                                     й  дуже  боляче  часом  їх  б"є...

                                     Найболючіше  б"ють  звісно    війни,
                                     недостатньо  в  "верхівках"  ума,
                                     тож  втрачають  найкращих  у  бійні,
                                     альтернативи  на  жаль  теж  нема.

                                   І  жалі  тоді,  й  болі  печальні,
                                   війни  ставлять  невтішну  печать.
                                   Хоч  уроки  й  дає  всім  повчальні,
                                   та  когось  знову  війни  п"янять...

                                     Тож  задуматись  всім  дуже  треба,
                                     як  Планету  свою  зберегти.
                                     Щоб  над  світом  було  мирним  небо:    
                                     і  сьогодні,  і  завтра,  й  завжди!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746687
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.08.2017


Георгій Грищенко

Жінки і чоловіки

 Жінки  однакові  усі,
А  їхні  женихи  вже  різні,
Є  серед  них  і  мудреці,
Жінок  шукають  хто  з  них  ніжні.

Та  ще  й  розумні  у  житті,
А  вдома  гарні  господині,
В  коханні  чесні  мов  святі
Щоби  віддати  все  дружині.

А  жінки  дивляться  на  них
Як  на  робітників  з  грошима,
На  оптимістів  не  дурних,
Красивих  з  добрими  очима.

Це  удається  не  усім,
Бо  дехто  грає  мов  на  сцені
І  неодмінно  гряне  грім
І  розійдуться  в  дні  буремні.
18.08.17.  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746689
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.08.2017


Віталій Назарук

ЦЕ ТОБІ, СИНЬООКА МАТУСЮ

                       *  *  *
Це  святиня  моя  -  синьоока  Волинь,
Тут  поля  пахнуть  хлібом  і  медом.
Тут  ліси  в  синяві,  тут  горить  неба  синь,
Це  моєї  землі  вічне  кредо.

Навіть  взимку  почуєте  тут  солов’я,
Бо  вони  в  ній  розносять  колядки.
Озеркова  моя,  моя  диво-земля,
Збережи  все  святе  для  нащадків.

                         *  *  *

Це  не  тільки  зима.  Це  не  тільки  сніги.
Це  не  тільки  густа  хуртовина.
Це  очищення  наше,  що  всім  до  снаги,
Це  народження  Божого  сина.

Тут  де  дим  з  коминів,  де  волинська  земля,
Де  стоять  заметілі  у  стрісі…
Прославляють  в  колядках  святе  немовля,
На  Волинській  землі  –  на  Поліссі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746645
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.08.2017


Віталій Назарук

МАТУСЯ ВОЛИНЬ

А  це  моя  земля  свята,  
Моя  матуся  синьоока.
Тут  птах  по  –  іншому  літа,
Краса  її    милує  око…

Тут  синь  земна  й  небесна  синь,
Щодня  тчуть  нову  вишиванку.
Я  так  люблю  свою  Волинь
І  прагну  бачити  щоранку…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746644
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.08.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Осінь життєва вродила піснями

Десь  за  поворотом  день  за  днем  зникає,
Мов  туман  ранковий  тихо  розтає.
Де  літа  поділись  молоді  -  не  знаю,
Вже  моя  життєва  осінь  настає.

Устеляє  землю  килимом  багряним,
Ароматом  яблук  повняться  сади.
І  вродила  щедро  віршами  й  піснями,
Копіткої  праці  є  рясні  плоди.

Хтось  читати  буде,  а  хтось  заспіває
Поетичну  сповідь,  що  від  серця  йшла.
Якщо  добрим  словом  і  мене  згадає,
Значить  недаремно  в  світі  я  жила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746619
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.08.2017


КВолынский

Дивный миг

Чудесной  встречи  -  дивный    миг
Произошедших  откровений…
С  каким  порывом,  с  упоеньем,
Красу  небесную  постиг.

Тобой  любуясь,  наслаждался  -
Как  божество  боготворил…
И,  сколько  ночью  было  сил  -
Живой  природой  упивался.

Как  ты  мила,умна...  Красива!
Не  дрогнув,  бросилась  ко  мне.
И  наяву,  как  в  страстном  сне,
Мы  чувства  вышили  курсивом...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746596
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.08.2017


Радченко

Запахи

Ты    же    помнишь    запах    нашей    встречи    —
Зимне-мандариновый    с    ванилью    фреш.
Улыбнулся    уходящий    вечер:
И    не    думайте,    что    это    просто    блеф.
Вы    ещё    не    знаете    и    сами    —
День    рождения    сегодня    у    любви.
Пусть    кружит    сейчас    зима    снегами,
Но    сердца    живут    предчувствием    весны.
Будут    запахи    любви    иные:
И    ромашки,    и    полыни    и    грозы.
Дни,  как  пазлы,    радужно-цветные
Тихо  будут      падать    на    ладонь    судьбы.
Вот    разлуки    запах    —    вязкий,    стойкий:
Чёрный  кофе  долго  ,    грустно    остывал.
У    печали    запах    —    терпко-горький,
Вдруг    на    кромке    счастья    иней    проступал.
И,  когда  грустилось,    запах    первой    встречи
Чётче  проявлялся  и  меня  спасал    —
Обнимал    знакомо,    ласково    за    плечи    —    
Запаху    разлуки    нежность    добавлял.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746603
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.08.2017


Валентина Ланевич

Коли настане ніч, а я сама.

Прийду  на  прощу,  мовчки  примощуся
На  край  постелі,  де  дрижить  стіна.
Ти  знаєш,  я,  буває,  таки  злюся,
Коли  настане  ніч,  а  я  сама.

І  серце  стисне  зойк  хотінь  нестримний,
Де  шепіт  вуст  гарячих,  що  твоя.
Заполонить  єство  інстинкт  тваринний
Й  не  треба  слів  -  говорять  почуття.

Спадуть  окови  сорому  безгрішні,
У  втіх  земних  божественна  краса.
Дух  торжества  твого  торкнеться  спальні
І  щезне...На  війні  ти...  Я  ж  одна...

17.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746561
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 17.08.2017


Шостацька Людмила

КУЗЬМЕНКО-СКРЯБІНУ

                                                                 

                                                                       А  Ти  –  живіший  декого  живого.
                                                                       Безсмертна  правда  у  Твоїх  очах.
                                                                                       Буває  так  до  речі  Твоє  слово,
                                                                                       Коли  сьогодні  Тим  «зриває  дах».

                                                                                       …Бракує  дуже,  ніде  правди  діти.
                                                                                       Душа  кричить  обривками  пісень!
                                                                                       О,  як  невчасно  ж  вибрали  граніти!..
                                                                                       Проте  живий  Твій  голос  одкровень!




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746489
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 17.08.2017


Любов Іванова

АВГУСТ - ПОРОГ ОСЕНИ

А-  ведь  уже...  уже    корона  лета  
В-еличественно  ждущая  сентябрь.
Г-устым  туманом  по  утрам  одета
У-  берегов  озер  и  речек  рябь.
С-мотреть    и  видеть  это  все  -  услада,
Т-ворил  Господь,  любовью  все  обвив,

П-ройтись  тропинкой  городского  сада,
О-тведать  яблок,  спелых  груш  и  слив.
Р-ассвет  встречая  в  роще,  на  поляне
О-сознавать,  что  это  просто  рай!!!
Г  де  можем  наблюдать  мы  утром  ранним,

О-тлет  к  зимовью  первых  птичьих  стай.
С-тупает    лето  в  пору  урожая...
Е-ще  чуток  -  сентрябрь    войдет  в  права
Н-е    сожалею,  лето  провожая
И-  знаю  точно,  участь  такова.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746542
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 17.08.2017


MERSEDES

Ти приходиш у сни…

Ллється  пісня  дзвінка  солов'їна  із  нашого  саду,
Прохолодна  ріка  зустрічає  з  тобою  нас  радо.
І  ліси  і  луги,  кольори  на  яскраве  змінили,
Ти  приходиш  у  сни  найдорожчий,  коханий  і  милий.

Забери,  забери  мої  сльози  і  гірке  страждання,
Поверни,  поверни  теплу  радість  і  ніжне  кохання.
Ми  пройдемось  удвох  один  -  одного  взявши  за  руки
І  щасливий  наш  крок,  бо  немає  більш  в  серці  розлуки.

Світить  сонце  для  нас  посміхається  радо  із  неба
І  волошковий  вальс  лине  з  поля  для  мене  і  тебе.
Закружляє  обох  вітерець  кучерявий  у  парі,
А  у  небі  блакить  і  над  нами  яскраві  стожари...

Забери,  забери  мої  сльози  і  гірке  страждання,
Поверни,  поверни  теплу  радість  і  ніжне  кохання.
Ми  пройдемось  удвох  один  -  одного  взявши  за  руки
І  щасливий  наш  крок,  бо  немає  більш  в  серці  розлуки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746412
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.08.2017


MERSEDES

Акорди ночі…

Десь  там  у  небі  зоряні  дощі,
Ллють  сріблом  ясним  на  земні  простори.
Туман  крадеться  тихо  у  ночі,
Чомусь  сумні  стоять  високі  гори.

Озвався  десь  веселий  цвіркунець,
Прозора  річка  у  танок  пустилась.
Прокинувся  від  шуму  горобець,
В  самотності  калина  зажурилась.

Схилився  сонях  низько  до  землі,
Ховає  личко  від  пташок  цікавих.
Принишкли  не  співають  солов'ї,
У  ніч  ввірвався  вітер  кучерявий.

І  на  побачення  в  своїм  човні,
Мов  наречений  Місяць  випливає.
Цілунки  посилає  він  Зорі
Й  шепоче  ніжно,  що  її  кохає...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746408
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.08.2017


Микола Карпець))

Ти така в цьому світі одна

[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/872710384.jpg[/img]
[b]«Ти  така  в  цьому  світі  одна»[/b]
[color="#1a00ff"][b][i]
Ти  така  в  цьому  світі  одна
Сонце  взимку,  у  грудні  весна
Від  світання  і  до  темноти
У  думках  моїх  ти,  тільки  ти

Ти  така,  ніби  сонце,  зоря
Дотик  хвилі  у  теплих  морях
Шовк  відмитого  морем  піску
Вітерець  на  ланах,  колоску

Коли  бачу,  то  сходжу  з  ума
Переповнена  щастя  сума
Почуттями  наповнений  я
Найніжніша,  кохана  моя...
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*15.08.17*  ID:  №746406
[/i][/b][/color]
[url="http://mykola.at.ua/publ/lirika_kokhannja/ti_taka_v_comu_sviti_odna/2-1-0-120"]©  Сайт  авторської  поезії  М.В.Карпець[/url]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746406
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.08.2017


Любов Іванова

ЛІСОВА ПРИГОДА (гумореска)

Йшла  я  з  міста  через  ліс
В  кошику  гладущик.
А  Микола,  лисий  біс
Запросив  під  кущик…
*
З  лісу  він  дрівця  возив
Хмиз,  пеньки  сельчанам,
Ось,  коня  притормозив
Та  на  мене  глянув.
*
Вмить  лягла    мені  під  бік
Сорочина  біла.
Він  з  годину  жарив-пік  
Я  аж  вщент  упріла..
*
Не  чекали  ми  біди,
Час  же  був  блаженний!
Винуватий  кінь  гнідий
Ржав,  як  навіжений!
*
На  оцей  конячий  грик
Позбігались    люди.
Серед  них  якийсь  мужик
Бив  Миколу  в  груди.
*
Той  мужик  остобісів!
Бив  мене  по    с**аці.
Я  ж  то  зовсім  без  трусів
...Вони  на  гілляці!
*
То  ж  супруг  мій  –лісоруб!!!
(А  ми  -    зовсім  голі!!)
Завалив  кремезний  дуб
На  окіст  Миколі!
*
Якби  знав  мій  чоловік
Що  поміг  добряче!
І  Микола  вглиб  припік,
Дістав,  де    гаряче!!
*
Далі  дивлюсь  Миколай,
Виглядає  блідо!!
Перебили,  хоч  волай,
Всеньке  все  лібідо!!
*
Коля  стогне,  бо  болить
Я  -  від  насолоди!
Реготали  всі  в  цю  мить
Побіля  підводи!
*
А  тепер  гуде  село
Хоч  ховайся,  нене!!!
Ще  такого  не  було
Як  в  Миколи    й  в  мене...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746251
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Володимир Верста

Калліопа

Моя  принцесо,  слів  моїх  богине.
Володарко  граційної  краси.
Тобою  марю  і  до  тебе  лину,
Міняючи  епохи  та  часи.

Незримо  в  бій,  затоптану  долину.
Мене  з  собою  вітром  пронеси
Дорогою,  крізь  простір  часоплину.
Всі  спогади  примарно  воскреси.

Даруй  знання  забутих  вже  імперій.
Та  покажи  у  відблиску  меча
Ті  сокровення  схованих  містерій.

Що  тліють  як  остання  ця  свіча,
Згоряє  словом  сіро  на  папері,
І  осідає  на  моїх  плечах.

Калліо́па  —  в  давньогрецькій  міфології  найстарша  серед  дев'яти  муз;  первісно  богиня  співів,  згодом  покровителька  епічної  поезії  й  науки.

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  15.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746250
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Віталій Назарук

МІЙ ЛІС

Дитинство  й  ліс  –  єдине  ціле…
Тут  з  маленьку  збирав  гриби.
Зелене  листя  –  облетіле,
Берізки  ніжні  і  дуби.

Суниці  зібрані  у  червні,
Квасок  зривали  на  салат.
І  корінці  казково-дивні,
Ліс  нас  кормив,  він  був  магнат.

Коли  тумани  опадали,
Сивіли  в  мокроті  рови.
Ми  йшли  у  ліс  гриби  збирали,
Допоки  пасли  корови.

Грабовий  ліс  зове  додому,
Шипшина  й  глодові  кущі.
Я  лісу  кланяюсь  святому,
Що  часто  змінює  плащі.

І  дивина,  зове  він  часто,
Моя  частинка  в  ньому  є.
Його  дари  –  моє  причастя,
Бо  дух  його  в  мені  живе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746238
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Миколай Волиняк

Доборолась Україна


Гине  мова  солов'їна…
Де-не-де  довкола.
Доборолась  Україна,
Наче  липка  гола.

Мами  сплакались  матусі,
Виплакали  очі.
Хали  -  воші,  як  в  кожусі,
Вже  немає  мочі.

В  Раді  виплодки  миршаві,
Вгодовані  ситі.
Дзяблоносі  і  картаві,
Як  свині  в  кориті.

Невсипущі,  всюдисущі,  
Як  гієни  вночі.
Розтягли  все  загребущі,
Сущі  “дітки  божі”.

Вже  не  чутно  соловейка,
Крєпко  спить  співочий.
Змовкла  в  лузі  зозуленька,
У  покровах  ночі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746220
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Валерій

Вітер віє


Вітер  віє,  вітер  з  поля  віє,
Вільний  вітер  у  лице  моє.
І  несе  він  щастя  і  надію,
І  на  серці  радісно  стає.
Щастя,  бо  безмежний  світ  зі  мною,
І  надія,  бо  ще  довго  жити.
Радісно,  бо  кожною  порою
Я  не  можу  світ  цей  розлюбити.
Світ  прекрасний,  незбагненний,  дивний:
Вітер,  трави,  ріки  і  поля,
Край  гірський  чи  степ    безкрайній,  рівний,
Все  це  –  Божий  дар,  моя  земля.
Вітер  віє,  вільний  вітер  віє.
Квітни  садом,  милий  краю  мій!
Сонце  щастя  хай  тебе  зігріє.
Я  навіки,  Україно,  твій.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746207
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Валерій

Хвилини блаженства

Хвилини  блаженства,
Хвилини  єднання  зі  світом
Відчув  я  сьогодні
З  природою  на  самоті.
Я  вечір  цей  тихий,
Що  тільки  буває  лиш  літом,
На  довго  залишу
На  згадку  в  своєму  житті.
Стояли  дерева,
Мов  скелі,  були  нерухомі.
Як  в  дзеркалі  чистім
Було  у  воді  відбиття.
Дрімали  хмаринки,
Мов  ті  піддалися  утомі…
І  час  зупинився,
І  світ  весь  –  було  відчуття.
І  запахи  линули,
Чув  я  легку  прохолоду.
І  сірий  туман
Обгортав  молодий  очерет.
І  качечка  з  криком
Сідала    сміливо  на    воду.
І  дим  підіймався,
Де  поруч  –  рибацький  намет.
Хвилини  блаженства.
Хвилини  єднання  зі  світом.
Хотілось  мовчати,
Хотілось  кричати  й  співать.
А  пам’ять  про  вечір,
Що  тільки  буває  лиш  літом,
Я  буду  у  серці  своєму
Завжди  зберігать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746206
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Світла (Імашева Світлана)

В тот день, когда мы повстречались…

                                                                                                 ************
                                                 Осенний  день,  когда  мы  повстречались...
                                                 Шел  первый  снег,  струящийся  едва.
                                                 Глаза  в  глаза  -  смотрели  и  молчали,  
                                                 Пока  нашлись  пропавшие  слова.

                                                 Ты  осторожно  взял  меня  за  руку,
                                                 Губами  прикоснувшись  к  ней  слегка,  -  
                                                 И  плыл  бульвар,  и  угасали  звуки,
                                                 И  между  нами  -  странная  волна...

                                                 Читал  стихи:  там  было  про  девченку,
                                                 Про  сердце-птицу,  первую  любовь...
                                                 И  голос  твой,  прерывистый,  незвонкий,
                                                 Порой  погаснув,  возрождался  вновь.

                                                 Ушедший  день,  когда  мы  повстречались...
                                                 Слепые  чувства  губы  наши  жгли,
                                                 И  светлая  иллюзия  печали
                                                 Сменилась  на  иллюзию  любви.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746203
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Дніпрянка

Дніпро благає

                 
Уранці  прийшла  я  на  берег  Дніпра
Ковтнути  снаги  і  серпневої  мрії.
Та  дух  убиває  задуха  їдка:
У  цвілі  зеленій  Славута  вже  мліє.
І  чується  шепіт  у  плескоті  хвиль,  
Що  ними  скорботний  зализує  рани:
-  Допоки  терпіти  нестримний  цей  біль?
Коли  вже  скінчаться  знущання  тиранів?
Бо  тромби  з  бетону  вгнуздали  мій  плин,
Псує  рідну  кров  смертоносна  отрута.
Вода  -  не  вода.  Наче  справжній  полин.
А  я  -  не  титан.  Це  мені  не  забути.
Чи  я  не  трудився  весь  доблесний  вік,
Не  раз  смерті  в  очі  хоробро  дивився?
Чому  ж  байдикую  який  уже  рік,
Недбальцям,  як  ворогу,сліпо  скорився?
Дай,  Боже,  мені  хоч  краплиночку  сил!
Бо  ран  у  стражденній  душі  не  злічити.
Для  себе  ніколи  добра  не  просив,
Хотів  би  людей  жить  по-людськи  навчити.
Я  глянула  скрушно  на  води  Дніпра,
Немов  навесні  напилась  безнадії.
Враз  чую,як  серце  моє  завмира
Й,  кліпнувши  очима,  ураз  постаріло.
Проте  заволала,  тамуючи  біль,
Аж  вуха  заклало  змарнілій  окрузі:
-  Славуто,  хай  віра  поможе  тобі!
Ще  є  в  тебе  істинно  людяні  друзі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745810
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Ліна Ланська

ВБЕРУСЬ У СІРЕ



Вберусь  у  сіре,  -  наймодніше  збіжжя
Прикрашу  не  рожево-голубим,  -
Червоним,  полум"яним!  -  для  заміжжя
Із  настроєм,  -  втомилась  від  журби.

Вогненний  вихор  заплету  у  коси,
І  бісики  у  погляді  втоплю.
Чого  іще  душа  сьогодні  просить?
Себе  любити?  Звісно,  що  люблю!

Як  не  себе,  кого  ж  мені,  сердешній,
Морозивом  у  спеку  пригостить?
Обсипались  і  вишні,  і  черешні,  -
В  уламках  вежі,  Господи  прости!

Дощить?  Дощить!..  від  сміху  без  угаву.
Кришталь  розбився,  на  підборах  пил.
Та  якось  віднайду  собі  забаву,
Взуття  ж  бо  зшите  на  один  копил.

У  Попелюшки  знову  роздоріжжя:
Знущання,  кпини,  сукня  із  образ:
"Сім  раз  відміряй",    ще  сім  раз?!..  відріжу
Один  разочок,  тільки  один  раз!

Скляні,  на  щастя!..  розбиваю  капці,
У  них  незручно  танцювать  канкан.
Червоні  шпильки,  матері  їх  трясця!
Шокують  схиму...  voila!..  charmant.

Послухала,  поплакала  та  й  годі,
Бо  налякаю  Музу  і  любов.
Якщо  борги  не  сплачувати  вроді,
Вони  відвернуться,  або...або!

Вберусь  у  сіре!

14.08.17






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746017
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 15.08.2017


MERSEDES

Пробач мені моя любове…

Пробач  мені  моя  любове,
Що  я  кохання  не  зберіг.
Воно  було  таке  казкове,
А  у  душі  вже  падав  сніг.

Пробач  мені,  що  не  дослухав,
Що  не  повірив  у  ті  дні.
У  серце  стукала  розлука,
Неначе  у  гіркому  сні...

І  лиш  коли  минули  роки,
Я  зрозумів  що  наробив.
Був  світ  в  житті  такий  широкий,
Тебе  любове  в  нім  згубив.

То  близько,  а  то  так  далеко,
Я  був  з  тобою  не  завжди.
Кохання  бережуть  лелеки,
Моє  ж  пронесли  поїзди...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746192
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


MERSEDES

Єдиний вальс…

Один  єдиний  раз,  ми  танцювали  в  клубі,
Ти  запросив  на  вальс,  тремтіло  тіло  й  губи.
Коли  моя  рука  лягла  на  дужі  плечі,
Кружляв  легенько  вальс  і  усміхався  вечір.

Мелодія  несла  думками  нас  у  мрії
Подарував  той  вальс  любов  свою  й  надії.
І  я  в  той  час  була  закохана  й  щаслива,
А  серце  билось  так,  що  починалась  злива.

Та  то  були  думки,  мелодія  спинилась...
Ті  пам'ятні  рядки  в  думках  моїх  з'явились.
У  небі  мережів  прозорий  знов  серпанок,
Так  холодно  мені,  в  вікно  постукав  ранок...

І  ти  далеко  десь,  сім'я,  дружина,  діти,
Я  пам'ятаю  всі  чудові  дивні  миті.
І  рада  що  вони,  були  у  нас  з  тобою,
Що  з  нами  був  наш  вальс  і  я  жила  любов'ю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746191
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Леся Утриско

Осіннє

Запахло  медом,  наче  раєм,
Бджола,  натруджена  за  гаєм  
Собі  сопе,  в  стерню  упала  
І  колихала,  колихала  
Худеньку  квітку,  божу  днину,
Цілує  холод,  в  ніч,  жоржину,  
Росою  пестить,  мов  корали...
Он  і  ріллю  вже  поорали.
Сумує  в  небі  знов  лелека-  
Мандрівка  жде  його  далека:
Лишає  дім,  свою  обору,
Господар  виряджа  комору,
Та  сонце  гріє  не  здається,  
Ще  зовсім  трохи-   все  минеться:
Той  квіт,  той  гай,  той  літній  рай,  
Обнімуть  хмари  небокрай,  
Проллють  дощі,  сльозами  впадуть,  
Зомлілий  лист  з  туманом  сядуть  
На  все  живе,  на  все  пахуче,
Зерно  напоєне  родюче  
Цілує,  осені,  мигдаль
Той  божий  світ,  той  божий  рай.
Зхмелілий,  випитий  до  дна,
А  там  гляди  і  вже  зима  
Усе  приспить-   нехай  спочине,  
Тепла  діждеться,  тої  днини,  
Де  воскресіння...  в  нім  життя
І  правда  божа...  каяття,
І  дивний  світ,  нові  пороги-
Дороги,  вічнії  дороги  
Земного,  людського  життя,
Буття,  квітучого  буття.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746148
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Мартинюк Надвірнянський

Предковічна порушена тиша


Всеосяжному  світу  спокій  наскучив
Свята  предковічна  порушена  тиша.
Там  повзуть  за  межею  мушлі  блискучі,
Й  небо  високе  чорна  хмара  колише.

І  смуток  чорний  ангел  крилами  горне
На  тіні  що  вже  схилились  над  вбитими
Життя  двоколірне  становиться  чорним,
Нам  землю  б  свою  зборонити  щоб  жити.

Пройдено  межу,  назад  нема  вороття,
Недалеко  звуки  породжують  танки.
Кров  витікає  із  ран,  втікає  життя,
В  бурувате  окрашені  сірі  світанки.

Помирати  –  померлому  честь  і  слава,
Там  за  межею  ворог  тільки  зрадіє.
Ну  а  перемагати  теж  –  марна  справа,
Коли  за  спиною  принишкли  злодії.

Честь  і  слава  завжди  боронити  свій  край,
АТО  не  АТО  –  завели  на  манівці.
Відлітають  що  день,  відлітають  у  рай,
Що  раз  відлітають  брати  Українці.

Парище
2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746145
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Крилата

СЕРПНЕВА НІЧ

Загасли  вогники  в  будинках.
Закутався  у  тишу  став.
Розклала  нічка    павутинки.
Дрімають  коники  між  трав.

Вигойдують  на  небі  зорі.
Ждуть  брата-місяця  –  нема.
Де  дівся?  Вороном    надворі
Здіймає  чорні  крила  тьма.


Це  серпень,  виголивши  днину,
Світило  в  сіті  затягнув  –  
Піймав,  немов  рибак  рибину,
Як  вітер  цвіт,  із  неба  здув.

Так  хитро  із-під  лоба  глипа.  
То  він  дощить,  а  то  пече.
Та  скільки  б  чар  довкіл    не  сипав,
Вже  осінь  дихає  в  плече.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746137
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Ol Udayko

ТРУСОК

[youtube]https://youtu.be/5WxKk3wUZvI
[/youtube]
[i][b][color="#045b75"]Коли  рубали  лісоруби  ліс,
У  різні  боки  розлітався…  трусок.
Він,  капосний,  у  лісовоз  проліз,
Що  той  везти  до  пилорами  мусив…

Із  брусів,  дощок  –  напівфабрикат  –
Вантажник  формував  крислаті  "грузи"  ,
Туди  ж  забрався,  мов  би  напрокат,
Й  велично  примостився  містер  трусок.

Везли  як  лаги  й  кріплення  до  шахт  –
Усе,  що  мало  вид  і  цінність  бруса…
Й  туди  залізла  й  бігла,  мов  лоша,
Містерія,  що  хтось  назвав  «утрусок».

Усе  тверде  полегле  на  стовпах  –
Хай  дерево,  бетон  –  що  й  не  відкусиш…
А  трусок  вже  скотиною  пропах:
Лиш  на  підстилку  нам  придатний  трусок.  

Та  трусок  зараз  там,  і  трусок  сям  –  
На  теренах,  де  «зеленню»  спокусять…    
Ми  ж  дулі  роздаємо  «горобцям»,  
То  й  «маємо,  що  маємо»  –  утрусок.  
           
                                 ___  •  ___
Мораль?..  
Одна  –  як  пуп  на  череві,
Як  у  Богдана  чи  Мамая  вуса:
Себе  несеш  як  дерево,
А  –  трусок…[/color][/b]

14.08.2017
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746133
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Richter

Розіп'ятий часом

В  сім’ї  малюк  родився  непримітній,
на  ноги  став,  навчився  розмовлять.
Він  з  малечку  жував  один  хліб  житній
й  старанно  вчивсь  читати  і  писать.

Прийшла  весна  і  жив  він  як  учили
в  родині,  школі,  ВУЗі  –  у  труді.
Не  називав  нізащо  чорне  білим,
ні  потім,  ні  у  роки  молоді.

І  звідки  тільки  брались  в  нього  сили,
коли  кайлом  махав  все  обіруч.
Життя  його  низьке  і  загрубіле
хрипіло  важко,  як  басовий  ключ.

А  час  меткий,  летів  немов  на  крилах,
минуло  літо  стрімко,  хоч  кричи…
В  свинцевім  небі  осінь  розгубила
вже  журавлині  й  гусячі  ключі.

Хоч  не  одне  із  себе  скинув  ласо
і  довго  ще  планиді  не  коривсь,
розіп’ятий  все  ж  невблаганним  часом
на  перехресті  долі  він  лишивсь.

14.08.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746122
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Віталій Назарук

ХЛІБНА ЗЕРНИНА

Відбулися  обжинки…  Минули  жнива…
Коровай  на  столі  сяє  свіжий.
Скатертина  біленька  стола  накрива,
Перший  хліб  називають  в  нас  –  Божий.

Відродила  земля,  заспівала  стерня,
Борозна  ляже  перша  по  полю.
І  накриє  земля  не  підняте  зерня,
Яке  матиме  мамину  долю.

Там    знайде  у  землиці  святій  сповиття,
Щоб  на  новому  світі  з’явитись…
Бо  для  цього    повторно  дано  їй  життя,
Щоб  росою  ранковою  вмитись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746189
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Вина

Коли  уже  старість  прийшла,
Людина  подумки  рахує,
Десь  щось  колись  було  не  так,
За  цим  вона  тепер  жалкує.

Роки  ж  летять  -  не  зупинить,
Та  й  час  пливе,  мов  тиха  річка.
І  відчуваєш  -  винен  ти,
Пробачення  ж  не  попросити,

На  жаль  у  тих,  хто  відійшов,
Кого  нема  уже  із  нами.
Слід  у  житті  творить  добро,
Щоби  вини  не  відчувати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746151
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Цибулі я є братом

Вітамінами  багатий
І  цибулі  я  є  братом,
Чорна  редька  теж  сестра,
Не  така  уже  й  проста.

Бо  усі  ми  помічні,
Ви  повірте  вже  мені,
Від  простуди  чи  від  грипу.
А  щоб  менше  всім  хворіти,

Мати  звичку  слід  таку
І  за  правило  узяти  -
Треба  всім  щодня  вживати
Хоча  б  зубчик...(Часнику).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746152
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


горлиця

MAMA


Вже  другу  ніч  у  сни  приходиш,  мамо,
Ти  ніби  й  тут,  та  десь  стоїш  в  тіні,
Розплилася  по  всіх  кутках,  жадана,
Моя  ти  скорбна,  часточка  душі.

Не  знаю,  може  ти  моє  сумління,
Напевно  грішна,  в  чомусь  винна  я,
Прости  мені,  до  Бога  шлю  моління,
Щоб  з  тіні  вийшла    й  мене    обняла.

Твою  любов  нема  чим  замінити,
Пустує  місце  біллю  у  душі,
Я  на  могилку  вчора  склала  квіти,
Скупала  їх  в  розкаяній  сльозі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746110
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 14.08.2017


горлиця

СЛІДИ ГОСПОДНІ

 Не  видимі  стежки  твої  Господні,
Тому  я  мабуть  їх  і  не  знайду,
Цю  правду  я  нарешті  зрозуміла,
Без  тебе  ,  Господи,  навпомацки  іду!

Скажи    мені,  де  маю  їх    шукати,
Осліпла  я,    підстав    своє  плече,
І  я  схилюся,  й  не  потрібно  дбати,
Твоя  рука  до  правди  доведе.

Я  омину  болота  і  омани.
Бо  ти  зі  мною  будеш  назавжди,
Покину  землю  й  ті  стежки  незнані,
Бо  я  ступатиму  лиш  у    твої  сліди!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746111
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 14.08.2017


Володимир Верста

Дарунок долі

Мій  дар  -  для  мене,  тільки  є  прокляття.
Фальшиві  нотки  вічності  в  руках.
Душа  згоряє,  серце  без  завзяття
Любові  прагне  тоне  у  словах.

Мій  дар  -  пусте,  лиш  тліюче  багаття.
Холодний  лід  що  сковує  в  думках.
Вже  відцвіло  божественне  латаття,
Та  мерехтить  по  сяючих  струмках.

Мій  дар  -  шляхи,  космічної  безодні.
Завжди  здавався  він  мені  сумним.
Але  приймаю  я  це  до  сьогодні.
Хоч  бачу  по  дорозі  тлінний  дим.

Прокляття?  Дар?  Виблискує  в  імлі.
Вирішувати  це  вже  не  мені...

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  11.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745662
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 14.08.2017


Валентина Ланевич

Як же мені не любити, як же не кохати.

Як  же  мені  не  любити,  як  же  не  кохати,
Як  ті  птахи,  роки  в  вирій,  відлітають  з  хати.
Відлітають  беззупину,  не  лягають  спати,
Погукати  б,  щоб  вернули,  їх  не  упрохати.

Розпорошені  блукають  десь  в  листі  жовтявім,
Чи  у  кетязі  калини  милуються  в  ставі?
Чи  в  топольки  при  дорозі  питають  про  долю:
-  Чи  бачила  козаченьків,  що  гартують  волю?

Що  спішать  до  бою  стати  за  честь  України,
Бо  приніс  їй  ворог  клятий  вогонь  та  руїни.
І  роки  свої  згубили  у  бою,  у  криці,
Роки  ж  мої,  зозулята,  покритки  безлиці.

Тиняєтесь  безневинно  між  люддю  німії,
Пуповиною  зв’язали  вас  слова  палкії.
В  тих  словах  надія  плаче,  обійма  жагуче:
-  Що  призначено  по  роду,  прийде  неминуче.

14.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746105
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 14.08.2017


Руденко Олекса

У могилу темну правду поховали

У  могилу  темну  правду  поховали,
Хто  шукав  ту  правду  –  москалі  вбивали
Зрадою,  брехнею,  кулями,  шаблями,
Голодом  морили  й  кидали  до  ями.
Ні  хрестів  ні  квітів  на  могилах  й  досі,
Тільки,  як  стемніє,  ходять  діти  босі,
Тихо  просять  хліба,  колоски  збирають
І  катів  кривавих  з  поля  проклинають.
Ні  хреста  ні  квітів…  правду  поховали…
З  орденами  ходять  ті  хто  нас  вбивали
І  до  влади  лізуть,  щоб  про  мир  співати,
А  на  сході  гинуть  третій  рік  солдати!
Захищають  правду  наші  любі  діти,  
Щоб  без  окупантів  українцям  жити,
Щоб  без  окупантів,  без  катів  та  зради
І  без  кровосісних  брехунів  у  владі.  
Щоб  знайшли  могили  ми  в  степах  та  нивах,
Щоб  вклонилась  вбитим  молоді  та  сиві,
Щоб  сльозинка  впала  там  де  діти  босі
Просять  крихту  хліба,  бо  голодні  й  досі.  
8.08.17р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746078
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 14.08.2017


MERSEDES

Трояндовий сад…

Мій  трояндовий  сад  я  у  ньому  немов  королева,
На  дворі  листопад,  одяглися  у  жовте  дерева.
Він  дарує  мені  гарний  настрій  і  усмішку  ніжну,
Наче  все  у  вогні,  все  казкове  таке  й  дивовижне.

Осінь...  кажуть  прийшла...  а  мій  сад  так  мене  зігріває,
Посилає  дива  і  так  радо  мене  зустрічає.
Ось  блакитна  весна,  а  ось  літо  гаряче  і  тепле,
Білосніжна  зима,  вишня  спіла,  калинонька  терпка.

Різнобарв'я  таке,  ну  а  запах  заморського  чаю,
Сонце  в  нім  золоте,  веселкове  неначе  у  раю.
Мій  трояндовий  сад,  забуваю  про  біль  тут  і  смуток,
Найдорожчий  мій  скарб,  найцінніший  для  мене  здобуток...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746051
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 14.08.2017


геометрія

А БУВА НАВІТЬ ТІНЬ МИ ВІД СОНЦЯ КОХАЄМ…

                     Моє  літо  пройшло,                                Як  же  гарно  було
                     осінь  листя  вмиває,                            мені  в  Сонці  купатись,
                     що  було  відійшло,                                воно  поруч  пливло
                     вже  й  зима  підступає.                      і  мені  усміхалось...
                                                                       Що  було,  то  було,
                                                                       Сонце  лагідним  стало
                                                                       і  мене  обняло,
                                                                       а  мені  було  мало...
                     Я  хотіла  було,                                                Я  ловила  щомить,-
                     щоб  жило  лише  мною,                        все  від  Сонця  ясного
                     й  літом  гарно  цвіло,                                й  відчувала  кипить
                     й  восени,  і  зимою!                                    кров  у  мене  від  нього!..
                                                                     Під  його  промінці
                                                                     підставляла  долоні,
                                                                     їх  тримала  в  руці,
                                                                     коли  стали  холодні...
                       Так  буває  в  житті,                              Що  було,  відпливло
                       що  і  Сонечко  в"яне...                    і  назад  не  вертає,
                       І  тоді  в  забутті                                        воно  в  серці  жило,
                       незначимим  все  стане...            все  душа  пам"ятає!..
                                                                   Хоч  бува  у  житті,-
                                                                   не  для  всіх  світить  Сонце...
                                                                   І  тоді  в  каятті,-
                                                                   заглядаєм  в  віконце.
                       Виглядаєм  його,                                  У  душі  моїй  жаль,
                       і  як  бути  не  знаєм,                            моє  Сонце  зів"яло,
                       а  бува  навіть  тінь                                а  на  серці  печаль,-
                       ми  від  Сонця  кохаєм!..                  берегла  його  мало...
                                                                   Тож  кажу:  "Бережіть
                                                                   всі  до  Сонця  терпіння,
                                                                   у  любові  живіть,
                                                                   в  його  теплім  промінні!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746046
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 14.08.2017


Ніна Незламна

Мамин подарунок / проза/

                                                         Мамин  подарунок

 Надворі  весна….  Одного    ранку  яскраве    сонечко  світило  мені  прямо  в  кімнату.  Його  промінці  неначе  витанцьовували  по  підлозі  і  мерехтіли  по    моєму  ліжку.  
Лежу,  чекаю  бабусю,  щось  не  чути…    Напевно  на  подвір`ї    дає  їсти  курям.  Тато,  як  завжди  в  цю  пору  на  роботі,  а  мама  десь  пропала,  вже  кілька  днів  вдома  немає.  Бабуся  сказала    подарунок  привезе,  а    я  боявся  може  захворіла.  Бо  така  велика  ходила,  повненька,    мене  на  руки  не  брала.  І  я  не  міг  її  обійняти,  все  кричала,  -  »Обережно».
               Ой  ,що,  це?!  Чую  під`їхала    машина,  швидко  до  вікна,  бачу  бабуся  стоїть  біля  хвіртки.  Від  здивування,  аж  рот  відкрив,  до  кого  ж  вона  так  усміхається?  Тато  несе  якийсь  великий  пакунок  перев`язаний  рожевими  стрічками,  а    у  мами  великий  букет  троянд  і  радісно  позирає  до  мого  вікна.  Хочу  швидко  до  них,  але  ж  в  піжамі  не  побіжу,  будуть  сваритися,  назвуть  малим,  а  я  ж  уже  майже  дорослий,  мені  ж    скоро  п`ять  років.          Поки  одягнувся,  чую  скрипнули  вхідні  двері,  значить  в  хаті.
-  Аж  ос,  і  я,  синку,  любий!  -  сказала  мама.
Я  з  цікавістю  дивлюся  на  маму.  О,  вона  вже  не  така  здорова  та  й  біжу  до  неї,  вона  присіла  на  стілець  і  взяла  мене  на  руки.  Цілувала  ,обіймала,  гладила  по  голові  і  заглядала    в  очі.    Я  радо  горнувся  до  неї,  поцілував  у  щічку,    бо  ж  дуже,  дуже  скучив  ,
-  Мамо!  Де  ти  так  довго  була?  Я  так  сумував  за  тобою!    То  весь  час  була  вдома,  а  одного  ранку    встав,  чекав,  шукав,  а    тебе  все    нема    та  й    нема..
-  Тож  бачиш,  ходила  за  подарунком,  -    показала  рукою  на  ліжко.
Той  подарунок  лежав  і  трохи  ворушився.  Я  ж  хлопчик  вихований  запитав  маму,
-А  можна  подивитися?  Це  тільки  мені  чи  всім  подарунок?
Дорослі  стали  сміятися  .
-  Синку  це  подарунок  для  всіх,  а  в  першу  чергу  для  тата,  бо  він  дуже  хотів  його.  А    тобі  і  нам  з  бабусею  він  теж,  сподобається,  побачиш  ,-    шепотіла  мені  мама  на  вушко.
Вона  відправила  мене  почистити  зуби  та  обов`язково  помити  руки  з  милом,    бо    тільки  тоді  можна  розвернути  цей  подарунок.
Я  швидко,  підплигуючи  вискочив  з  ванни,  стою  біля  ліжка,  тато  дивиться    до  мене  з  усмішкою    і  розв`язує  стрічки.
 Ого  ,  бачу  маля  лежить,  кліпає  оченятами  і  почало  махати  ручками,  а  потім  скривилося  і  заплакало.  Я  від  здивування,  почухав  свого  чубчика,  втер  рукою  носа,  це  в  мене  звичка  така  і  дивився  здивовано  на  маму.
 Вона  взяла  маля  на  руки  ,
-Ромчику,  це  твоя  сестричка  Даринка.  І  зараз  вона  напевно  хоче  їсти.        Відвернулася  мама  ,щось  копошилася    і  бачу  приклала    дівчинку  до  грудей.    О!  Я  витріщив  очі,  вона  смоктала    з  закритими    очима.
А  мама  усміхалася  до  неї.  Я    чомусь  відразу  став  ревнувати,    дивився  з  під  лоба,  відкопилив  губу  і  відвернувся  до  вікна.  Роздумував  собі,  оце  так  подарунок,  нічого  собі!
А  потім  бабуся  давала    команду,  мама  і  тато  не  заперечували,  слухалися  її    у  всьому,  що  і  як  треба  робити.
 Нарешті  Даринка  лежала  в  колясці.  В  моїй  колясці,  а  я  думав,  нащо  це  бабуся  дістала  з  горища,  тепер  було  все  зрозуміло.  Зрозумів  я    і  те  ,що    у  нас  стала  більша  сім`я,  не  тільки  є  синочок,    а  від  сьогодні  ,  ще  є  донечка.      
Маленька  дрімала    у  колясці,  а  мама    довго  стояла  поруч,  усміхнено  дивилася  то  на  мене  ,то  на  неї,
-Ромчику,  а  ти  помітив,  що  волосся  у  Даринки  чорненьке,  як  у  тебе?
-Помітив,  помітив!  Ти  довго    ще  тут  будеш?    Все  любуєшся  нею,  а  я  вже  їсти  хочу,  -  пробурмотів  я.
Раптом    з  кухні  погукала  бабуся,  -  Гайда  всі  до  столу,  снідати!
Всі  відразу  по  команді  йшли  на  кухню.  Бабуся  у  нас,  як  командир,  не  любить,  коли,  хтось  її  не  слухається,  тоді  сердита  ходить  цілий  день.  То  краще  слухатися,  
-То  це  у  нас  свято  !  -  вигукнув  я,  сідаючи  за  стіл.
 На  столі  смакота,  ковбаска,  сир,  мої  любимі  голубці  і  торт.  Я  більше  всього  люблю  ковбасу  і  торт.  У  нас  це  рідко  буває,  бабуся  готує  їсти  завжди  все  смачне,  тому  мама  говорить,  що  краще  їсти  домашнє.
Я  дивився  на  всіх,  які  вони  веселі,  усміхнені  сиділи!    Тато  відкрив  велику  пляшку  вина,  наливав  у  фужери,  а  воно  пінило,    шипіло,  ледь  не  вискакувало  звідти.  Потім  пили  і  вітали  один  одного  з  поповненням  сім`ї,  а  бабусю  вітали  з  онучкою.  Про  мене  теж  не  забули,  вітали  з  сестричкою  і    бажали  всім  здоров`я.
 Всі  мовчки  стали  їсти,  я  дуже  швидко  їв  ковбасу  з  голубцями,  ви  б  тільки  знали,  як  смачно!  Ще  коли  дивився  на  торт,  аж  слинка  текла,  майже  не  помітив  ,як  уплів    все,  що  поклали  мені  в  тарілку.
 Бабуся    поглядала  на  мене  і  час  від  часу  усміхалася    й  підморгувала  одним  оком  .  Вона  загалом  добра  бабуся,  мене  любить  і  казки  розказує  і  допомагає  одягтися,  як  мене  бере  лінь.    Правда,  коли  буває  в  мене  малий  біс  вселиться,  як  вона  каже,  буваю  не  слухняним.    Тоді  вона  мене  навіть  часом  в  куток  ставить,  але  ж  заробляю,  сам  знаю.
Після  сніданку  тато  сказав,  що  підемо  на  подвір`я,  що  я  йому  дуже  потрібен,  є  для  мене  робота.  Мама  пішла  в  кімнату  до  Даринки,  а  я  подумав,  що  вона  з  нею  буде  робити?  Та  й  відкрив    тихенько  трохи  двері,  підгледів,    чим  вона  там  займається?  Та  насправді  нічого  вона  не  робила,  лягла  в  ліжко,  напевно  відпочити,  подумав  я  і  вже  доганяв  тата,  а  бабуся    залишилася  на  кухні.
Тато  вже  за  сараєм  рубав  дрова,  я  здивовано  запитав,
-Що  будемо  палити  пічку?  Хіба  в  хаті  холодно?  Нащо  дрова  рубаєш?
-  Так,  треба  пропалити,  будемо  ввечері  купати  Даринку.  Та  і  взагалі  рубаних  дров  немає  вже  ,треба  заготовляти  потроху  на  зиму.
-Тату,  так  до  зими  ж  ,  ще  далеко.  Розказувала  бабуся,  що    має  бути  літо,  обіцяла,  що  буде  навіть  жарко,  -  продовжив  я  розмову  з  татом  і  носив  нарубані  дрова,  тихенько  складав  під  навісом,  біля  сараю.
                     Вже  заморився,  присів  на  порозі  і  дивувався  татом,  який  він  у  мене  сильний.    Так  багато  нарубав  дров  і    не  заморився,  от  би  мені  бути  таким,  міцним  горішком,  як  бабуся  його  називає.
З  городу  йшла    бабуся,  несла  зелену  цибулю  та  петрушку,
-  Пішли  Ромчику,  досить,  десь  –  то  заморився,    очі,  як  у  тумані,  пішли,  сонечко  моє,  відпочинемо.
Я  люблю,  коли  вона  мене  так  називає,  задоволено  подав  руку,  відчуваю,  що  ноги  мов  не  мої,  ледве  тягну  їх,  не  слухаються  мене.
Бабуся    з  мене  зняла    одяг  ,
-Йди    вмийся,  замурзався  з  тими  дровами.  Ти,  що  з  ними  цілувався  ?  
-  І  захвати  гребінця,  чубчика  свого  розчеши,  а  то  ,як  у  півня  гребінець,  тирчить.    
-Я  вже  в  ванну,  а  й  справді,  чомусь  розчервонілий?  -  вмився,  причесався,  забіг  до  мами  в  кімнату.
Вона  знову  кормила  мою  сестричку,  от  нічого  собі,  подумав,  така  ж    до  їдла,  як  я,  я  теж  люблю  поїсти.  
Бабуся  принесла  мені  чашку  молока  і  пиріжок,  я    з  задоволенням  їв  і  запивав  його  молоком  .  І  думав,  ану,  я  швидше      за    неї      справлюся  чи  ні?  Вже    нема  пиріжка  і  нема  молока,  точно  я  першим  закінчив  їсти,  був  задоволений,  що  перегнав  її.  Поставив  чашку  на  столик  біля  мами  і  вже  не  мав  сили,  ліг  на  диван  і    чув,  як  хтось  вкривав  мене  простирадлом,  встати  не  міг,  здолав  сон.
Проснувся  від  плачу,  Даринка  вередувала  на  всю  кімнату,  мами    поруч  не  було.  Я  заглянув    до  неї,  вся  червона  ,  а  поруч  лежить  соска.
Аж  тут  зайшла  мама,
-О  Ромчику!  Дай  їй  сосочку,  напевно  їсти  знову  хоче,  я  зараз  прийду.  
Так  ,я  їй  приклав  соску  до  губ,  вона  відразу  захватила  її  і  чмокала,    трохи  було  дивно  та  більше  не  плакала.  Мабуть  вона  смачна,  що  замовчала,  якось  треба  буде  попробувати,  вирішив  я.  
Надворі  почув  голоси  і    до  хати  зайшла  Маринка    з  мамою.
-  Ромчику  ,йдіть  поганяйте  в    м`яч,  там  на  подвір`ї  лежить,  а  я  займуся  Даринкою.
Я  дуже  зрадів  своїй  подружці,  вона  жила  поруч  і  всього  на  пів  року  була  старша  за  мене.  У  неї  красиві  сині  очі,  бабуся,  каже,  як  квіти  –  волошки.
А  волосся  світле,  не  таке,  як  в  мене,  весь  час  заплетена  косичка,  а  в  ній  синьо-жовта  стрічка.  Вона  каже,  що  зараз  модно  так,    заплітати  такі  стрічки.  Зростом  така,  як  я    тільки  пухкенька,  так  її  моя  мама  називає.  Ми  з  нею  завжди  дружно  граємося,  я  ,  як    хлопчик,    повинен  завжди  захищати  дівчаток,  тому  багато  в  чому  їй  поступаюся.  Так  мене  тато  навчив,  все  вечорами  вчить  розуму,  це  так  бабуся  називає.
-  Мамо  ,я  покажу  Маринці  нашу  Даринку,  можна?
Мама  кивнула  головою  і  я  задоволено  взяв  Маринку  за  руку  підвів  до  коляски.  Нажаль  Даринка  на  нас  зовсім  не  звернула  уваги,  натягувала  соску  і  трохи  час  від  часу  кривилася.
-  Мамо  вона  зараз  буде  плакати,  бо  кривиться,  -  гукнув  я.
-  Так  ,синку,  зараз  буде  їсти,  а  ви  йдіть  грайтеся  на  двір.
             Ми  з  Мариною  відразу  пішли  на  кухню,  бо  бабуся  погукала  нас.
 І  ми,    усміхаючись  один  до  одно,    швидко  їли  смачний,  щойно  зварений,  зелений    борщ  зі  сметаною,  який  нам  насипала  бабуся.
Потім  задоволені  гралися  на  обійсті.
-Ромчику,  а  ти  не  покинеш  зі  мною  дружити,  як  Даринка  підросте  ?  -  запитала  Марина.
Я  вже  підійшов  і  шепотів  їй  на  вушко,  щоб  часом  ніхто  не  почув,
-Ти  ,що  ,я  ж  тобі  присягався,  ти  ,що  забула,  будемо  дружити  все  життя.
Я  слово  здержу,  а  тим  паче  вона,  ще  ж  зовсім  мала,  чекай,  багато  часу  треба,  щоб  підросла,  ми  вже  будемо  дорослими.
 Маринка  взяла  мене  за  плечі  і  дивилася  в  очі.
-Ні,    бачу  по  очах,  не  брешеш,  правду  кажеш!
Ми  довго  гралися  і  вже  під  вечір  проводив  Маринку  до  її  хвіртки,  вона  задоволено  махнула  рукою,  усміхнулася,
-  Давай  до  завтра,  друже!
В  хаті  було  тепло  пахла,  якась  трава  і  з  ванни  чути  голоси,  мама  з  татом  купали  Даринку.
 Я  тихенько  притаївся  біля  тата  і  дивився  на  закутану  в  пелюшки  сестричку,  вона  лежала  в  воді,  обличчя,  стало  рожеве,  стулила  уста  бантиком  і  кліпала  оченятами.  Мені  було  дивно,  мабуть  їй  подобалося,  що  мовчала,  не  плакала    і  навіть  не  кривилася.
Я  вперше  бачив  ,як  купають  маленьких,  було  цікаво  подивитися.
-Синку,  стань  трохи  осторонь,  щоб  не  заважав,  -  попросила  мама.
Задоволено  підсунувся,  радий,  що  не  прогнали,  дивився  на  маленьку  сестричку,  яку  вже  звільнили  від  пелюшок.
Які  ж  у  неї  маленькі  пальчики!  Так  і  хочеться  помацати  ,  але  ж  знаю,  що  не  можна.
Тато  казав,  хай  хоч  пару  днів  пройде  тоді  вже  можна  буде  за  неї  взятися.  
Мене  погукала  бабуся,  вже  стояв  перед  нею,
-Сідай  вечеряй  та  й  спати    готуйся,  хай  там  самі  справляються,  вже    побачив,  як  купають,  тепер  не  заважай.
Я  швидко  з`їв    солоденьку  гречану  кашу  на  молоці  і  пішов  у  мамину  кімнату.  
 Мені  так  хотілося  попробувати  на  смак  соску,  чому  так  сподобалася  Даринці?    Мама  колись  розказувала,  що  я  довго  пив  з  пляшки  молоко,  через  соску  та  я  ж  цього  не  пам`ятаю.  А  тут  і  пляшки  немає  і  мовчить  не  кричить,  напевно  солодка.
 От  добре  !  Їх  ,ще  немає!  Оглянувся  прикрив  тихенько  двері  і  взяв  в  рот  соску.  Тю,  якась  резина,  чи  ,що  ?  І    не  солодка  і  не  гірка,  ще  й  до  того  чомусь  твердувата,  роздумував  я  перебирав  соску  в  роті.    Все  ж  здивовано,    витягнув  і  поклав  у  чашку  з  водою,  бо  бачив  мама  там  її  мила.
Що  в  ній  хорошого?    Нащо  дають  сестричці  ?  Так  і  не  зрозумів.  
Вже  почув  голоси,  тато  ніс  закутану  Даринку    у    великому    махровому  рушнику.
-  Ромчику  тепер  не  заважай,  давай  на  добраніч,  бабуся  казку  прочитає,
-  мама  поцілувала  в  щічку,  підморгнула    і  розвернула  мене  за  плечі  в  сторону  дверей.  Я  все  зрозумів,  їм  тепер  не  до  мене,  трохи  покачував    головою,  відкопиливши  губу    йшов  до  бабусі.  Вона  вже  чекала  на  мене.  
             Я,  як  завжди,    швидко  зробив  всі  вечірні  процедури,  лежав  у  ліжку.      Бабуся,  почала  читати  казку,  а  я  все  думав  за  Даринку.  
           Ото  бабуся,  подарунок  казала,  може  й  справді  подарунок,  роздумував  я,  а  може  ,  ще  на  цьому  не  розуміюся.  Почув  перші  слова  казки  -  «Жили,  були».  А  потім  задивився  у  вікно,  до  зірочок,    які  мерехтіли,  немов  передавали  мені  привіт,  чи  може  вітали  мене  з  сестричкою.      І  мені      перед  очима  вона,  така    маленька,  неначе  гойдається  серед  них.  
Напевно  засинаю  і  думаю,  все  таке  добре,  що  тепер    в  мене  є  сестричка.  Може  й  криклива  буде,  чи  буде  капризувати  ,все  рівно  добре.  Буде  з  ким  погратися  і    буду  її  вчити,  як  всі  мене  навчають.…

                                                                                                                 червень  2017р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746018
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 14.08.2017


Новоградець

Червоні маки

Знову  небо  безхмарне  над  степом
Креслить  ніжно  стрижами  весна,
Знову  бродять  у  лузі  лелеки
Де  гриміла  недавно  війна.

Вже  відбито  російські  атаки,
Вже  на  схід  розміновано  шлях,
І  цвітуть  над  окопами  маки
На  притихлих,  південних  полях.

Червоніють,  шумлять  пелюстками,
Над  травою  здіймаються  ввись,
Там  де  смерть  пронеслася  вогнями,
Там  де  кров  пролилася  колись.

Про  що  шепчетесь  в  полудень  сонний,
Що  вам  сниться  на  тихих  вітрах?
Ви  все  бачили,  квіти  червоні  -
Біль  і  відчай,  відвагу  і  страх.

Вам  бої  переможні  відомі,
І  розірваний  ворогом  фланг,
В  вашім  кольорі  -  полум'я  в  домі,
З  екіпажем  палаючий  танк.

Червоніє  в  пелюстках  багряних
Сніг  забарвлений  кров'ю  солдат,
Пролітаючий  трассер  фатальний
І  зі  спалахом  лігший  снаряд.

Всі  жахіття  пронісши  смерчами,
Відгриміла  і  стихла  війна,
І  покровом  лежить  над  полями,
Знову  мирно  дзвенить  тишина.

Лиш  на  вітрі  шумлять  пелюстками
Квіти-символ  палаючих  днів,
Квіти-пам'ять  про  тих,  хто  не  з  нами,
Хто  не  вийшов  з  смертельних  вогнів.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704926
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 13.08.2017


Шостацька Людмила

ДУША НЕ ПРОДАЄТЬСЯ

       
                                                     Душа    ніяк    не    продається,
                                                     Ні    на    вагу,  ні  на    розлив.
                                                                     Хай    хтось    в    лице    мені    сміється,
                                                                     Якщо    він    знає    тих    орлів,

                                                     Як    хтось    за    неї    тридцять    срібних
                                                                     Зумів    покласти    до    кишень,
                                                                     Вона    ж  –    мерщій    від    тих    безбідних
                                                                     Назад    повернеться.  Лишень

                                                     Прийде    побита,  мов    собака,
                                                                     Глибоко    точить    хробачок,
                                                                     Так      далі    тягне,  мов    бурлака,
                                                                     Не    хоче    знову    –    на  гачок.

                                                     І    не    втечеш,  і    не    поїдеш,
                                                                     І    розлучитись    з    нею  –  зась!
                                                                     Не    віддаси    її    сусіду,
                                                                     До    тіла    міцно    прирослась.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745937
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 13.08.2017


Валентина Ланевич

Подорож від минулого до примарного майбутнього.

     Галина  зручно  вмостилася  біля  вікна  у  кріслі  автобуса  Любешів-Луцьк.  Вона  любила    сидіти  саме  біля  вікна  та  спостерігати  за  краєвидами,  що,  хоч  були  давно  знайомими  їй  із  дитинства,  та  однаково  хвилювали  уяву.  Згадувались  розповіді  бабусі  про  невеличке  містечко  Любешів,  яке  притулилося  одним  своїм  боком  до  річки  Стохід,  котра  несла  тихі  води  у  річку  Прип’ять  і  бігло  чепурними  будиночками  з  господарськими  приміщеннями  до  старовинного  парку,  де  колись  стояв  замок  Чарнецького.  Кам’яні  ворота  у  в’їзд  до  нього  і  донині  стоять  на  сторожі  спокою  столітніх  дерев,  а  доріжка,  що  веде  через  співучий  тінистий  парк,  виводить  до  колишнього  монастиря  капуцинів,  де  розміщений  відділ  МВС,  як  прояв  не  так  давно  минулої  радянщини,  що  намагалась  стерти  з  пам’яті  людей  історію  їхнього  краю,  насадивши  свою,  сатанинську  ідеологію.  От  і  польский  костел  у  самому  центрі  містечка,  що  височів  на  десятки  кілометрів  і  був  дороговказом  мандрівникам,  при  якому  свого  часу  учився  Тадеуш  Костюшко,  у  1969році,  за  вказівкою  з  верхів,  зірвали.  Кощунство,  що  болить  своїм  варваством  й  понині,  бо  та  місцина  так  і  залишилась  нічим  не  забудованою.
     По  обличчі  жінки  пробігла  тінь  жалю,  а  автобус  повагом  набирав  швидкість,  просуваючись  бічною  вулицею  у  напрямку  траси,  що  вела  із  Луцька  і  поєднувала  захід  України  із  Білоруссю,  зокрема  зі  старовинним  Пінськом,  який  з  1939року,  розчерком  московського  пера,  після  анексії  цих  земель,  відійшов  до  Білорусі,  хоч  етнічно  належав  до  земель  Київського  князівства.
     А  за  вікном  автобуса,  з  його  правого  боку,  уже  виднілося  польське  кладовище,  приведене  до  ладу  поляками  після  розпаду  СРСР.  У  дитинстві  Галина  із  подружками,  так,  як  кладовище  розташоване  на  краю  Любешова,  забігали  туди,  у  бузкові  зарості,  справляти  свою  дитячу  нужду.  Діти  якось  і  не  думали,  що  вони  роблять  абсолютно  недопустимі  речі.  
       Скрушно  хитнувши  сивіючою  головою,  Галя  перевела  погляд  наліво  до  будівлі  із  вибитими  шибами,  де  гуляв,  завиваючи  вітер.  Ні,  це  не  були  свідки  старовини,  це  були  наглядні  руїни  сучасних  людських  душ.  Це  стояли  голі  стіни  добудованого  у  1990  році  переробного  молокозаводу,  готового  у  той  час  прийняти  відповідне  обладнання  та  розпочати  роботу  із  виробництва  кисло-молочних  продуктів.  Та  не  діждались  краяни  побачити  завод  діючим.  З  тої  пори  так  і  стоїть  пусткою.  А,  може,  те  обладнання  і  було  завезене  та  тільки  на  папері.  Он,  примудрились  же  провести  паперову  залізнодорожну  вітку  протяжністю  у  75  кілометрів  від  Камінь-Каширського  до  самісінького  Любешова  і  нічого  собі,  усе  те  дійство  десь  валяється  на  владних  полицях,  притрушене  пилом.  Отаке  то  воно  життя,  той,  хто  по-правді  живе,  виживає,  а  інший,  роздобувши  гроші  нечесно,  жирує.
       Молодиця  витерла  долонню  рясний  піт  із  чола,  прикрила  повіками  очі,  і    
 заглибилась  у  саму  себе.  Чи  ж  то  так  вона  уявляла  колись  дівчиною  своє  заміжжя?  Гадалось,  створить  сім’ю  із  коханим  чоловіком,  народить  дітей  і  стане  найщасливішою  у  світі  жінкою-матір’ю.  Є,  правда,  нині  і  чоловік  та  двоє  доньок,  уже  дорослі,  мають  власні  сім’ї,  он,  їде  до  Луцька  до  них  на  гостину.  А  сама?  Виходила  начебто  заміж  по-любові.  Хату  побудували  разом  із  чоловіком,  стоїть  що  та  писанка  на  заздрість  зловтісі,  а  щастя  десь  поділось  із  прожитими  роками  під  спільним  дахом.  У  чоловіка  коханок,  як  сміття  у  тому  відерку,  перебирає  ними  і  сам  такий  гордий  з  того,  а  на  неї,  свою  законну  дружину  і  не  гляне.  Куди  те  родинне  тепло  зі  щирим  дитячим  сміхом  поділось,  геть  невтямки  Галині.  Адже  була  йому,  Сидорові,  гарною  жінкою,  чесною  і  господинею  доброю,  усе,  до  чого  не  прикладе  своїх  рук,  горіло  під  ними  і  дітей  виховала  достойно,  добрими  та  чуйними.
       Терпка  сльоза  забриніла  на  вії  і  обрамленого  світлим,  жовтявим  волоссям,  миловидного  обличчя  торкнулася  глибинна  туга  за  змарнованими  роками,  а  погляд  безцільно  заблукав  довкіллям.
         Вздовж  дороги  зміїлись  окопи  другої  світової  війни  Сарнинсько-Ковельського  укріпрайонів,  вигулькували,  покриті  падолистом  пащі  кам’яниць,  дотів.  А    кілометрів  зо  двадцять  убік  від  траси,  у  лісах,  куди  вона  ще  дівчинкою  бігала  з  подружками  за  грибами  та  чорницями,  ще  й  дотепер  збереглись  окопи  ще  першої  світової  війни  та  вириті  солдатами  бліндажні  ями.
         Придорожні  дерева  то  відбігали  десь  трішки  убік  від  автобуса,  то  наближались  до  нього  зовсім  близько  і  простягували  до  неї,  Галини,  як  їй  здавалось,  свої  віти-руки,  ніби  пропонували  свої  безмовні  обійми,  щоб  забрати  собі  та  віддати  через  коріння  її  страждання  землі  і  послати  із  неба,  через  крони,  котрі  торкалися  висі,  Господню  благодать.  А  автобус  із  розміреною  швидкістю,  шурхаючись  колесами  шин  об  розігрітий  асфальт,  простував  далі  до  своєї  кінечної  мети,  зупинки.
         Жінка  стиха  зітхнула,  зручніше  вмостилась  у  кріслі  автобуса  і  усміхнулась,  пригадуючи  радісні  личка  онуків  та  приколисана  монотонністю  навколишніх  звуків,  відгородившись  від  примарного  майбутнього,  поринула  у  короткочасний,  спокійний  сон.

13.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745906
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 13.08.2017


Світла (Імашева Світлана)

Урбанистическая песенка

                                                                               *****************
                                                     А  завтра  снова  утро:
                                                                                                                 лимонный  чай.
                                                     Звонок  -  быстрей  -  кому-то:
                                      &