Ганна Верес: Вибране

Польова Ромашка

На зів'ялих квітів жмути

На  зів'ялих  квітів  жмути
Довго  боляче  дивитись.
Те,  чого  не  повернути,
Треба  просто  відпустити.

Мудрувати  –  то  нескладно,
Бо  душа  –  постійна  птаха.
Їй,  крилатій,  невідрадно
Жити  буднями  мурахи.

Доки  є  земне  тяжіння,
Невагоме  –  відпустити.
У  вагомості  сумління
Намагатись  твердо  жити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714243
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017


Виктория - Р

Малі наймити

[b][i][color="#000dff"]
Так  серце  болить,  коли  бачу  сиріт
Та  їхні  засмучені  очі...
В  лахмітті  якомусь  вони  без  чобіт,
А  ручки  малі  та  робочі...

Голодні,  холодні  і  так  під  хати,
Самі  собі  батько  і  мати...
Ідуть  до  людей  ці  малі  наймити,
За  хліба  кусок  працювати...

У  наймах  ці  діти  усі  неспроста,
Немає  у  них  дня  і  ночі...
Від  вітру  й  морозу  криваві  вуста,
Родини  свої  вони  хочуть...

Бо  доленька  їхня  украй  непроста
І  важко  на  них  так  дивитись...
Благаю  рятунку,  в  Ісуса  Христа,
І  буду  за  всіх  них  молитись...
24  01  2017  р  
Вікторія  Р  [/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714221
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017


геометрія

МОЯ МРІЯ СВЯТА…

                                       Зрозуміть  хочу  я:                                      Зазирнуть  хочу  я:
                                       В  чім  життя  течія,                                      В  далину  майбуття,
                                       Куди  й  як  поведе                                        Без  біди  і  війни,
                                       І  країну,  й  мене?..                                      У  цвітінні  весни.
                                                                                   В  моїм  серці  струна
                                                                                   Натягнулась  сповна,
                                                                                   В  нім  пульсує  Любов,
                                                                                   Й  животворний  Вогонь.
                                       Щоб  Свобода  була,-                                  Не  було  щоб  нужди
                                       Не  як  вогник  з  пітьми,                            Між  людьми  і  вражди,
                                       А  як  Ватра  пливла,-                                    Досягти  щоб  змогли
                                       Вже  сьогодні  й  завжди!                          І  вершин,  й  глибини!
                                                                                     Щоб  життя  течія:
                                                                                     І  країни,  й  моя,-
                                                                                     Не  спила  самоти,
                                                                                     Й  досягла  чистоти!..
                                         Не  боялись  щоб  ми                                        Щоб  лунали  пісні
                                         Ворогів,  як  чуми.                                              В  Україні  моїй,
                                         І  у  Мирі  завжди                                                    І  у  Дружбі  жили  
                                         У  майбутнє  ішли!                                                На  своїй  ми  землі!..
                                                                                     Щоб  у  війнах  страшних
                                                                                     Не  лилась  більше  кров
                                                                                     І  були  між  людьми:
                                                                                     І  Повага,  й  Любов!
                                         Щоб  життя  течія                                                Я  людина  проста,
                                         Всіх  до  Правди  вела,                                  Моя  Мрія  Свята:
                                         А  всі  кроки  буття,-                                          Щоб  країна  моя
                                         В  світле  їх  майбуття!                                    Розквітала  щодня!
                                                                                     Хоч  слабка  в  боротьбі,
                                                                                     І  вже  сили  не  ті,
                                                                                     Жить  не  буду  в  пітьмі,
                                                                                     Хочу  жить  в  боротьбі!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714220
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017


Олена Iськова

Сумнів

Зупинився  в  порозі:
Чекала?    чи  …  ні?
Так  ввійти?
А  чи,  може,  зі  стуком?  
Ти  такого  побачив  на  клятій  війні,
Що,  мабуть,  не  розкажеш  і  внукам.
Як  вночі  твій  народ  тобі  в  спину  стріляв,
А  у  день  цілував  твої  ноги.
Коли  кров’ю  братів  упивалась  рілля,
Ти  з  безсилля  кричав,  і  стріляв  до  знемоги.  
Як  вбивали  брат  брата,    а    неньку  —    сини…
Як  «зривались»  —    кого  не  чекали…
Там  статистика  цифр  стала  суттю  війни:
Наших  —    двоє,  чотири  —    «шакали».

Ти  носив  про  запас  у  кишені  патрон:
Бо  живими  такі  не  здаються.
Та  коли  у  цивільному  сів  у  вагон  —
Зрозумів,  що  довкола  прибульці
Із  тієї  планети,  де  спокій  і  мир,
Гей-паради,  салюти,    концерти…
На  екранах  б’ють  в  груди:
Країна    —  це  ми!
Та  кричати  не  значить:  померти.

Зупинився  в  порозі:  
Чекала  чи…  ні?
Так  ввійти?  А  чи  може  зі  стуком?
У  віконце  заглянув:  
Господь  на  стіні
Плакав  з  нею  від  болю  
розлуки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714219
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017


Наташа Марос

ПОЗА ЦЕЛЬСІЄМ…

Розумію:  немає  часу,
І  бажання  немає  /ще  гірше/,
Але  я  все  несу  і  несу,
Це  до  Вас  я  несу  свої  вірші...

Сподіваюся,  може,  й  пусте,
Мимохідь,  навздогінці,  чи  як  там,
Прочитаєте    /схоже  на  те/
Ці  рядки,  бо  такою  є  плата

За  моє  хвилювання  і  біль,
За  мовчання  із  Вашого  боку.
Я  скажу  це  не  Вам,  а...  тобі
В  перший  місяць  нового  вже  року...

Про  свої  запізнілі  листи,
Де  слова  розривали  на  шмаття
Мою  душу,  а  осторонь  -  ти...
Лиш  очима  розгладжував  плаття...

Й  відчувалось  тепло  неземне
Поза  Цельсієм,  бо  розплавляло,
Спопеляло  воскреслу  мене,
Не  повіриш,  але  так  бувало...

І  притихло  в  минулих  віршах  -
Прочитаєш  і  ти  зрозумієш,
Як  бажання  моє,  наче  птах,
Помирало  у  клітці  надії...

Не  читаєш...  Не  треба...  Мовчи...,
Бо  багато  чого  вже  немає,
Та  і  серце  моє  не  кричить,
Воно  плаче  за  тим,  що  минає...

                     -              -              -


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714218
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017


палома

КОХАННЯ ДУШ

               

Кохання  душ...  Вона  його  кохає,
По-справжньому…  Душа  років  не  має.
Натхненно  у  небеснім  бездоріжжі
Летять,  тримаючись  за  віршів  віжки…

Він  –  молодий,  вона  –  доволі  зріла,
Насправді,  як  дівча  іще  невміле…
Їй  не  потрібні  шуби,  ресторани,  –  
Захищена  із  неба  від  омани…

Удвох  вони  щасливі    і    в  мовчанні,
Без  марних  слів  і  лекцій  тих,  повчальних…
Закохані,  –  в  очах  любов  витає,
Крилаті  душі  римами  співають…

Кохання  душ…  Вона  його  кохає…

                             (23  січня  2017)
                             (с)  Валентина  Гуменюк



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714215
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017


Радченко

Падає сонце в замет (акро)

[b]П[/b]адає  сонце  в  замет,
[b]А[/b]ркуш  снігів  чисто-білий.
[b]Д[/b]ень  завершає  сюжет,
[b]А[/b]брис  дерев  скрижанілий.
[b]Є[/b]  щось  від  казки  у  тім  —

[b]С[/b]онце  златаво-величне.
[b]О[/b]сь  і  лягла  на  сніг  тінь,
[b]Н[/b]авіть  у  ній  щось  магічне.
[b]Ц[/b]івкою  миті  крізь  час,
[b]Е[/b]льфи  весни  в  снах  чекають.

[b]В[/b]же  промінь  сонечка  згас,

[b]З[/b]вуки  вечірні  змовкають.
[b]А[/b]  подивися,  як  ніч
[b]М[/b]'яко,  мов  кішка  крадеться.
[b]Е[/b]кстра  чуття  —  віч-на  віч,
[b]Т[/b]ак  ожива  ніжність  серця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714200
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017


Оксана Лазар

Зорі

Про  що  мерехкотять  в  цю  ніч  глибоку  зорі?
Нектар  блаженних  снів  розливсь  по  небесах...
Вони  ж  як  дітлахи  у  космосі  прозорім,
Гойдаються  безпечно  на  його  руках.

Які  ж  бо  віщі  сни,  стратегії  й  безумства,
Крізь  призму  часову,  їм  маряться  вночі?
Жаль,  нам  не  відгадать  тих  шифрів  вільнодумства,
Надійно  зберігають  їх  зорі-збирачі.

Я  зовсім  не  люблю,  коли    згасає  зірка,
І  не  загадую  таємних  побажань.
Замовка  у  Всесвіті  зоряна  говірка,
І  лине  довгим  ехом  елегія  страждань.  
 
Підведу  очі  несміливо  я  до  неба
Й  допоки  зорі  безтурботно,  тихо  сплять,
Попрошу  миру,    а  більшого    і  не  треба,
Нехай  яскраво  над  Україною  горять!

2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714198
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017


Віталій Назарук

МОЄ ПЕРО

Моє  перо,  мій  меч  булатний,
Для  тебе  чистий  лист  завжди.
Який  на  все  буває  здатний,
Бо  захистить  і  від  біди.

Моє  перо  -  щоденний  поклик,
Весняний  жайвір  в  небесах.
Ти  наче  весняний    журавлик,
Ти  корабель  на  парусах….

Перо  не  тільки  моя  зброя,
Перо  розпалює  вогні…
Що  можуть    славити  героя,
Орлом  парити  ввишині.
 
Перо  поета  –  його  доля,
Вінок  лавровий,  чи  сума.  
Перо  засіє  густо  поле,
Хоч  врожаю,  дивись,  -  нема…

Якщо  перо  у  серці  вашім,
Воно  і  доля,  і  вогонь.
То  у  такім  житті  строкатім,
Це  теплий  подих  для  долонь…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714159
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017


Віталій Назарук

СНІГОВА КОРОЛЕВА

Виглядав  я  тебе,  а  тебе  не  було,
Хоч  стежина  слідами  кричала…
Тепер    стежка  в  снігу,  бо  її  замело,  
А    без  сліду  вона  замовчала.

Де  ти  є?  Відізвись!  Я  сумую  весь  час…
У  душі,  як  надворі  -  морози…
Я  не  вперше  кричу,  вже  кричав  я  не  раз,
Уже  стали  льодинками  сльози.

Може  краще  зима,  може  краще  сніги,
Ти  для  мене,  як  птиця  для  лева,
Тебе  довго  чекав,  щоб  віддати  борги,
Хоч  ти  вже    Снігова  королева!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714158
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017


Наталя Хаммоуда

МРІЯ.

 (  Нащадкам  присвячено)

Коли  я  відійду,  коли  мене  не  стане,
Коли  уже  і  світ  забуде,  що  булà,
Я  мрію  із  небес  крізь  решето  туманів,
Вертатися  до  Вас  промінчиком  тепла.
Торкатись  Ваших  мрій-  нехай  усе  здійсниться,
Стелити  трав  шовки  на  всі  земні  путі,  
Лишати  світла  тінь  на  кожному  обличчі,
Хто  у  хвилину  ту  зневірився  в  житті.
Леліяти  в  садах  весняні  диво-квіти,
Рясним-рясним  дощем  пролитися  в  жита,
І  з  усіма  із  Вас  сміятись  і  радіти,
І  поряд  з  Вами  йти  через  усі  літа.
Коли  я  вже  піду...  Коли  мене  не  стане,
Коли  уже  і  світ  забуде,  що  була,
Із  висоти  небес,  з  поміж  густих  туманів
Вам  упаду  до  ніг  промінчиком  тепла.

27  грудня  2016.
©Н.  Хаммоуда.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713897
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 24.01.2017


Richter

Козацька

Ой,  немає  переводу  козацькому  роду,
Наша  доля  –  захищати  волю  і  свободу.
Наша  доля  в  чистім  полі  правду  боронити,
бо  без  правди,  у  сваволі,  та  чи  ж  варто  жити.

Ой,  у  полі  три  тополі  та  ще  й  дуб  з  вербою,
погуляли  білим  світом,  друже,  ми  з  тобою.
Погуляли,  постріляли,  шаблі  потупили,
скільки  ворогів-поганців  на  горло  згубили.

Хай  росте  густа  пшениця,  жито  колоситься,
наші  діти  будуть  жити,  як  пани  в  світлицях.
Наші  діти,  наші  внуки  з  Дону  й  до  Дунаю,
для  козака  краще  звістки  у  житті  немає.

Тож  гуртом  підемо  сміло  правду  боронити,
бо  без  неї  бідним  людям  не  під  силу  жити.
Розбудуємо  Вкраїну,  захистим  свободу.
І  не  буде  переводу  козацькому  роду!

24.01.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117012402724  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714139
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017


Richter

Хлопець з очима кольору неба


Хлопець  з  очима  кольору  неба
в  полі  донбаськім  лежить.
Руки  розкинув,  мов  тягне  до  себе
чисту  небесну  блакить.

Вітер  ворушить  коротке  волосся,
рвуться  снаряди  кругом.
Сумно  схилилось  налите  колосся,
над  молодим  юнаком.

Очі  відкриті  і  погляд  дитячий,
мов  зупинився  на  мить.
Ліг  відпочити  у  полі  неначе
й  сном  непробудним  вже  спить…

Впав  під  сталевим  дощем  серед  поля,
друзів  закривши  грудьми.
Вмерти  в  бою  йому  випала  доля
з  іншими  разом  дітьми.

Хлопець  з  очима  кольору  неба
дивиться  у  височінь.
Скільки  таких  положити  ще  треба?!
Скільки  полине  їх  в  синь?..

23.01.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117012311699  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714138
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017


Шостацька Людмила

ВІВАТ, ВІКТОРІЄ, ВІВАТ!

                                       
                                                                     Присвячую  чудовій  людині,
                                                                     красуні,  гарній  поетесі
                                                                     ВІКТОРІЇ    Р.

                                             Віват,  Вікторіє,  віват!
                             Люблю,  Вікторіє,  люблю!
                             Рахує  миті  циферблат,
                             А  я  цю  мить  благословлю.

                             В  цій  миті  Ваше  є  тепло
                             І  щедрість  ніжної  душі,
                             І  чисте  слово,  наче  скло,
                             Добра  великого  рушій.

                             Віват,  Вікторіє,  віват!
                             Достойна  всіх  земних  красот,
                             Величних  тронів  і  палат,
                             І  заслужила  на  джек-пот.

                             Краса:  вартує  полотна,
                             Душа:  їй  є  рядки  у  одах,
                             Така  –  на  цілий  світ  одна,
                             Побачиш  –  затамуєш  подих.

                             Батькам  -  за  щастя  і  любов,
                             З  коханим  –  благодать  і  рай,
                             А  діткам  –  щит  із  молитов,
                             Із  благодаті  водограй.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714137
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017


Леся Утриско

Лишень душа згоратиме в борні.

Що  треба  ще  тобі  в  отім  житті?
Народу,  що  безвірно  проживає,
Тебе  брехнею  цілий  світ  карає,
Та  ти  вклоняєшся  брехні.

Та  що  тобі  ще  треба  в  тім  житті?
Ти  що  хотів,  дістав,  як  дар  від  Бога-
Колючим  терням  встелена  дорога
І  тисячі  загиблих  на  війні.

Те  все,  що  ти  хотів  у  тім  житті?
Увірувати  ідолів  і  юдів,
Із  болю  правди  серце  рветься  в  грудях-
Невже  так  добре  жити  у  брехні?

До  чого  ти  дійшов  у  тім  житті?
До  злиднів,  зради,  згубленої  долі...
У  самоті  не  зборю  тої  волі
І  не  судити  це  мабуть  мені.

Розсудить  Бог-  засудить  і  накаже:
Усі  в  гріху...  дістанеться  й  мені,
Пройдуть  літа  і  тіло  в  землю  ляже,
Лишень  душа  згоратиме  в  борні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714109
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 24.01.2017


Крилата

У СЕЛІ ВОЛЯ-ЗАДЕРЕВАЦЬКА

Воля,  що  Задеревацька  
В  Стрийському  районі  є.
Ти    приїдь,  туристе  хвацький,
В  місце  це,  там  сила  б’є.

Люд  міцний  тут,  роботящий,  
Волю  любить  –  це  із  ген.
Висік  непролазні  хащі.
Звів  село,  хати  –  ген-ген!

В  ліс  він  утікав  від  пана,  
Що  гіркий  давав  урок.
Волелюбність  гріла  рани,
Що  лягали  від  пліток.

У  селі  є  церква,  школа,  
За  селом  розлогий  ліс.
Влітку  тут  пасуть  корови,  
Кінь  везе  із  сіном  віз.

Міні-ферма,  молочарня,
Квіти  в  кожному  дворі.
Хоч  пройшов  крізь  гостре  терня  
Люд,  тепер  живе  в  добрі.

Але  Волі  візитівка  –  
Дух,  який  ОУН  лишив.
Є  в  селі    музей,  криївка  –    
Тут  Андрій  Бандера  жив,  

Що  отцем  був,  а  не  паном.
Син  до  нього  приїжджав.
Той,  що  звався  він  Степаном,
Що  Главою  ОУН  став.

У  музеї  –  експонати.  
Їдь,  гід  екскурс  проведе.  
Бо  минуле  треба  знати  –  
У  майбутнє  нас  веде.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714104
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 24.01.2017


Надія Карплюк-Залєсова

ДЕ ТИ, МІЙ ТАТУ ?

Тату...  тату...  мій  тату  -  татусю,
Я  горнула  літа  у  сувій...
Я  у  спомин  до  тебе  горнуся,
Я,як  ти  уже,  таточку  мій.

Тату  мій,  у  яких  ти  світах,
А  чи  чуєш  мене,  чи  бачиш  ?
Чи  знайшло  твоє  серце  вігвам,
Чи  радієш  ти  там,  а  чи  плачеш  ?

Де  ти,  таточку  рідний,  скажи,
Повернись  хоч  у  сон  мій  дитинний,
Від  гріхів  і  спокус  вбережи,
Бачиш,  час-бо  який  швидкоплинний.

Я  прилину  до  тебе,  татусю,
Ти  на  мене  там  ,рідний,  чекай...
Знаєш,  зовсім  того  не  боюся,
Кажуть,  там,-  для  душі  --вічний  рай.

Як  ти  там,  у  світів  паралелях  ?
Лине  вірою  птаха  увись...
Лиш  боїться  розбитись  у  скелях...
Тату  -  таточку  любий,  приснись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714091
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 24.01.2017


Фея Світла

Візьми мене… (16+)

[youtube]https://youtu.be/D47TuqBKth8[/youtube]

[i][b]Візьми  мене  до  себе...  укради
У  свій  полон,  такий  жаданий!
Де  будемо  разом   -  лиш  я   і  ти,
Мій  любий,  милий,  довгожданний.
І  я  в  твої  обійми  без  пручань
Впаду,  схмелівши  -  в  насолоду...
І  спатиму...  Хай  визволяє  рань!
Ти  -  все  ж  миліш  є  за  свободу.
О,  де  ти,  сон![/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714084
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 24.01.2017


Надія Карплюк-Залєсова

СИВОЧОЛИЙ ВСМІХНЕТЬСЯ ДНІПРО.

Серед  стиглого  жита-пшениці,
Де  розкинулась  неба  блакить,
В  жайворових  співанках  над  полем...
Там,  земля  барвінкова  лежить

Тут  зростають  і  родяться  діти,
Славлять  Господа,  сіють  зерно,--
Терпеливий  народ  України,
Що  несе  віковічне  ярмо...

Залиши  рідний  край,  супостате,--
Край  твоїх  безконечних  гріхів,
Де,  зазвичай,  по--братськи  лишаєш
Оберемки  смертей  і  руїн...

Не  гвалтуй  мою  землю,  вступися,
Ти  спізнився  в  прогнозах  своїх,--
Молоде  покоління  держави
Вже  не  стерпить  кайданів  твоїх.

День  прийде...  і  терміти  всі  згинуть,
Що  підточують  власне  нутро...
Як  нікому  --  вам,  вражії  діти,
Тепло,  затишно,  сито  було...

В  дні  Соборності  --  вольної  волі,--
По  дорозі  свободи  іти,--
Хай  закінчаться,  мила  країно,
Всі  твої  віковічні  хрести.

Нехай  місце  для  ворога  --прірва,--
Стане  вічним,  як  вічнеє  зло...
Нехай  Батько  в  могилі  спочине.
Сивочолий  всміхнеться  Дніпро  !

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714080
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 23.01.2017


Виктория - Р

Рідне село!

[b][i][color="#6600ff"]Хоча  вже  старість  шкребе  за  п'яти
Та  у  зморшках  тепер  все  чоло...
Буду  завжди  село  пам'ятати
І  надійне  родинне  крило.

Поле,  річку,  вузенькі  дороги
Та  долину  в  кульбабі  рясній,
Де  ступали  мої  босі  ноги
І  звучали  матусі  пісні...

Ясні  зорі,  над  ставом  вербичка,
Наче  вчора  усе  це  було...
На  травичці  срібляста  росичка.
Дороге  мені,  рідне  село!
22  01  2017  р  
Вікторія  Р
[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714066
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 23.01.2017


Олена Жежук

Сніги у калюжах

Похмура  завіса  спустилась  на  перкаль  снігів,
Морози  малюють  в  калюжах  торішню  праосінь.
Я  зорі  з  калюж  тих    давно  нанизала  до  слів,
Отут,    поміж  талих  снігів,  я  кажу  собі:  досить!

І  що  мені  тиша,    і  спокій  зимових  лугів?
Розпечене  небо  згортаю  –  тримай  оцю  сірість.
Мені  вже  не  впасти  у  трави  твоїх    берегів,
Тобі  не  вернуть  свого  птаха  -  полинув  у  вирій.

Що  світу  до  того?  У  нього  своя  лиш  хода.
Сніги  у  калюжах  –  ти  виграв  цей  бій  без  правил.
Мій  світ  аватару    якась  квола  муза    гойда…
Отут,  поміж  талих  снігів,    я  вростаю  у  трави.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714063
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 23.01.2017


MERSEDES

Молюсь матусю за твоє життя…

Молюсь  матусю  за  твоє  життя,
Для  мене  ти  найкраща  в  світі.
Любов  твоя  й  гарячі  почуття,
Як  символ  передалась  дітям.

Спішу  до  тебе  матінко  моя,
Мене  ти  завжди  виглядаєш.
Теплом  зігріта  усмішка  твоя,
Коли  до  себе  пригортаєш.

Знайома  стежка  в'ється  в  споришах,
Цвіте  черемха  біля  хати.
І  б'ється  серце  радість  у  очах,
Як  обіймає  мене  мати.

Я  пригорнусь,  до  неї  притулюсь
І  сльози  хлинуть  враз  рікою.
В  дитинство  наче  б  то  своє  вернусь,
Як  добре  матінко  з  тобою...

Ось  рушники  і  фото  на  стіні,
У  візерунках  піч  знайома.
І  молоко  у  глеку  на  столі,
Як  вип'єш,  то  минає  втома.

Розказуй  доню,  як  твоє  життя,
Що  нового  у  тебе  в  місті...
Повітря  мабуть  важке  мов  сміття,
А  тут  світанки  такі  чисті...

Я  навстіж  відчиню  вікно  у  сад,
Відчую  запах  матіоли.
Піснями  замилуюся  дівчат,
Що  линуть  ніжністю  довкола...

Прошу  не  забувайте  отчий  дім
І  поспішіть  до  мами  й  тата.
Зберіться  всі  родиною  у  нім,
Бо  можна  рідних  не  застати...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713778
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 23.01.2017


Шостацька Людмила

СЛОВО

                                               Як  тільки  порожнеча  підступає,
                               Відкриє  непривітно  свого  рота  -
                               Негайно  я  в  букет  думки  збираю,
                               Ховаю  до  любимого  блокнота.

                               В  веселці  розчинились  кольори  -
                               Палітри  невеселого  сюжета,
                               Я  сонцем  наповняю  вечори,
                               Іду  шляхом  невтомного  поета.

                               Мов  зорі  я  збираю  десь  слова
                               І  відділяю  зерна  від  полови.
                               Не  сіяла,  та  ось  уже  –  жнива
                               І  паросток  життя  -  у  кожнім  слові.

                               Не  знаю  я:  як  дякувать  тобі,
                               Мій  світе,  за  диктант  такий  чудовий
                               І  за  реальні  мрії  голубі,
                               Що  день  минув  не  з  прози,  а  віршовий?

                               І  може  й  я  частенько  обманусь,
                               Десь  полечу  далеко  за  орбіту
                               І  казочку  придумаю  якусь  -
                               Щоб  вистоять  жахи  всі  дурисвіту.

                               Не  знаю:  за  які  такі  дива
                               Ти  дав  мені  найвищу  нагороду?
                               Спочатку  в  Бога  теж  були  слова,
                               Служити  СЛОВУ  дам  довічну  згоду!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714049
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 23.01.2017


Ірин Ка

Відлуння

Я  вже  тебе  не  кохаю
кохаю,  кохаю,  кохаю...

І  більше  тобі  не  належу
належу,  належу,  належу...

До  ранку  вже  не  чекаю
чекаю,  чекаю,  чекаю...

Зустрівши  очима  не  стежу
стежу,  стежу,  стежу...

І  тебе  нізащо  не  пробачу
пробачу,  пробачу,  пробачу...

Сама  сумувати  не  сяду
сяду,  сяду,  сяду...

Поглянь,  я  зовсім  не  плачу
плачу,  плачу,  плачу...

"Все  здолаєм"-  Кажеш  неправду
правду,  правду,  правду...

Кожна  фраза  важка  як  цеглина,
Крик  гордині  -  небачена  сила.

Та  душа  мов  маленька  дитина
Від  тих  слів  лиш  відлуння  ловила...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714046
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 23.01.2017


Світлана Ткаліч

Його чекають…

Його  чекають  тисячі  жінок  
Цей  довгожданний  із  АТО  дзвінок.
Безсонні  ночі,  молитви  крізь  сон...
І  хочеться  їм  дихать  в  унісон
Із  тими  хто  не  поруч,  хто  не  тут,
Хто  там,  де  затяжні  бої  ідуть,
Де  кулі  свищуть  і  де  виють  гради,
Де  не  вщухають  грізні  канонади,
Де  кулям  і  осколкам  всеодно
кого  убити.  Серденько  ж,  воно,
Так  відчуває  поруч  небезпеку
І  молить  Бога,  марно  що  далеко:
"  -  О,  Боже,  збережи  і  захисти!
Покрий  покровом  бліндажі,  пости,
не  допусти,  укрий,  оборони!..."
Там  їхні  діти,  їхні  там  сини.
В  напрузі  б'ється  серце  без  упину.
Коли  вже  дочекатись  ту  хвилину
Почути  рідний  голос  в  мікрофон.
Мозолить  очі  поруч  телефон...
Хватаєш  слухавку  тремтливими  руками:
"  -  Привіт,  живий,  усе  в  порядку,  мамо!.."
"  -  Дружино,  люба,  я  тебе  кохаю!..
Як  діти?..  Як  там  ви  у  ріднім  краю?..
Ну  все,..нам  ніколи,..  комбат  гука...
До  завтра,  до  наступного  здвінка!.."
І  в  серці  відляга  на  певний  час...
Так  день  при  дні  вже  котрий  рік  у  нас.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713192
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 23.01.2017


Польова Ромашка

Не виривай

Не  виривай  із  ґрунту  ніжної  лілеї.
Вдихай  її  цілющий  аромат.
Не  позбавляй  мене  жіночності  моєї.
Віддячуся  любов'ю  у  стократ.

За  фахом  я  не  кухарка,  не  праля.
І  ти  мене  за  плату  не  найняв.
Згадай,  яку  ти  молоденьку  кралю
У  магазині  радо  купував.

І  ти  в  мені,  будь  ласка,  не  мізерній.
Вершина  вигляда  свого  орла!
Бо  труд  людський  ніколи  не  даремний.
Стираю  ніжно  піт  з  твого  чола.

https://www.youtube.com/watch?v=S_KQUUc2k-Q

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714019
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 23.01.2017


Микола Миколайович

Втопили легеня в пучині

Туман  над  гаєм  клубочився…

Свічками  хутір  засвітився.

В  траві  густій,  як  у  жарині…

Було  нам  тепло,  мов  в  хатині.

 

Обняв  і  світ  весь  потьмарився…

Як  плющ  навкруг  її  обвився.

Взяв  в  руки  груди  голубині…

Й  птахи  проснулися  в  долині.

 

Зацілував,  губами  впився…

Дурманом  мабуть  обкурився.

Як  павучок  у  павутині…

Спивав  той  трунок  по  краплині.

 

Неначе  вперше,  я  відкрився…

У    прірву  розум  покотився.

Тремтіло  тіло  у  богині…

Роса  скотилась  по  стежині.

                           
Приспів:

З  туману  досвідок  світився…

Навіки  твій,  я  залишився.

Оті    глибокі  очі  сині…

Втопили  легеня  в  пучині.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714000
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 23.01.2017


Richter

Спасибi

Життя  –  спасибі,  що  живу!
За  днів  ланцюг  окрема  дяка.
За  синє  небо  у  ставу,
за  тишу  і  за  посвист  рака…

Життя  –  спасибі  за  печаль,
за  радість  і  за  сподівання.
Мені  людей  безмежно  жаль,
бо  біль  ненавиджу  й  страждання.

Життя  –  спасибі,  що  знайшов
в  своїй  душі  сріблясті  струни.
Що  мінне  поле  перейшов
босоніж,  через  зжовклі  вруни.

Життя  –  спасибі  за  любов,
за  друзів,  ворогів,  уроки,
гарячу,  невгамовну  кров,
за  вірні  і  не  зовсім  кроки.

Життя  –  спасибі  за  печаль,
що  душу  юну  розривала,
що  волю  гартувала  в  сталь
і  розслаблятись  не  давала.

Життя  –  спасибі  за  вірші,
що  до  сих  пір  творю  і  мрію.
Багатство  почуттів  душі,
за  щастя,  віру  і  надію!

січень  2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117011606097  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713944
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 23.01.2017


Richter

Не чекай


Не  чекай,  не  повернусь,
не  потрібно  слів.
Бо  як  в  вічі  вже  сміюсь  –
значить  розлюбив.
Та  навіщо  ж  я  тоді
котрий  уже  рік
Бога  подумки  прошу,
щоб  тебе  беріг?!
Ждеш  мене?  Я  не  вернусь,
нізащо.  Пробач,
що  на  тебе  вічно  злюсь,
за  дитячий  плач.
Може  згодом  поміж  скал
чи  старих  могил
я  знайду,  кого  шукав
і  кого  любив…
Не  чекай,  я  не  вернусь
вже  назад.  Прости!
Відновити  не  берусь
спалені  мости.
В  річку  двічі  не  ввійти,
щастя  не  вернуть.
Заросли  твої  сліди,
загубився  путь.

23.01.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117012302910  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713943
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 23.01.2017


палома

БУДЬ НАВІК БЛАГОСЛОВЕННА

https://youtu.be/bu-0O7YQQec

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713918
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 23.01.2017


CONSTANTINOPOLIS

*** Майдан, чи збурення, чи зрада!!!***

Я  за  те  щоби  прийшов  «добрий»  український  Піночет  з  хунтою  «добрих  добробатів»  і  взялися  жорстко,  докорінно  змінювати  цю  країну,  по  справедливості,  майже  не  порушуючи  закони  і  европейськи  цінності.  Як  вам  це,  га?

Багатомісячні  поступові  контрреволюційні  дії    багатьох  відвертих  і  доволі  лукавих  ділків  і  "воротил  політики",  по  більшій  мірі  байдужих  до  долі  українців  і  України,  м’яко  кажучи  недоброзичливців,  а  кажучи  прямо  ворогів  незалежного  і  самостійного  руху  і  розвитку  України,  на  превеликий  жаль,  можуть  увінчатися  успіхом.  І  це  не  жарти,  і  не  перебільшення  судячи  з  останніх  подій,  які    вже  сколихнули  українську  столицю.  

Без  перебільшення  скажу,  що  готується  щось  більш  серйозніше,  аніж  такий  собі  «  замах»  на  містера  «Г»,  який  судячи  з  інтерентного  вибуху  різнокольорових  жартів  прямісінько  попадає  у  десятку  самих  невдалих  сфабрикованих  замахів  на  самого  себе    за  останні  3  роки.  Пригадайте  і  пана  Щокина  і  ця  незадачка  з  тепловізором,  і  також  Парасюка,  якого  не  бере  Ф-1,  і  пана  Геращенка,  про  «страту»  якого  ведуться  у  телефонній  розмові  за  допомогою  звичайного  телеоператора.  

Нажаль  вже  ніхто  з  них  вже  не  згадає  справу  про  розкриття  вбивства  Павла,  чому  питаєте,  тому  що  не  по  зубам,  тому  що  там  працювали,  нажаль  професіонали,  але  діло  честі  було  лише  попередити  відверту  маячню  під  кодовою  назвою  «замах  століття  на  видатного  державного  діяча  послідовного  особистого  ворога  путіна».

Але  я  не  про  це  хочу  зараз  вести  мову,  я  про  те,  що  нас  знову  використовують,  як  бидло,  знову  хочуть  вибити  з  під  ніг  стільця,  а  не  вийде  і  ось  чому,  ми  навчанні  гірким  досвідом,  тим,  що  зі  зміною  однієї  провладної  партії  на  іншу  нічого  не  зміниться,  НІЧОГО!!!  Потрібен  більш  детальний  і  тонкий  підхід,  аніж  підіймати  знов  на  Майдані  вереск  і  слати  прокльони  на  «поганих  мусорів»,  які  виконують  свою  роботу  по  встановленню  правопорядку  і  все,  аби  тільки  вони  ці  «мусора»  дурниць  не  наробили.  

Але  людей,  знов  використовують,  адже  не  озброєним  оком  видно,  що  йдуть  міжкланові  війни  за  вищі  керівні  посади!  
Українці,  люди  добрі,  схаменіться,  НЕ  ВІРТЕ  НІКОМУ!!!  Ми  ж  з  вами  вже  переконалися,  і  було  дуже  боляче,  що  зі  зміною  тільки  однієї  людини  нічого  не  зміниться  в  цій  країні.

Нам  потрібно  гуртуватися  навколо  ідеї  –  довгострокового  плану  виходу  України  з  кризи,  -  не  піддаватися  панічним  настроям  відвертим  популістам  і  негідникам,  які  весь  цей  час  тільки  і  робили,  що  все  гальмували  і  піарилися,  займалися  критиканством  і  крали,  крали  і  крали.  Тепер  вони  хочуть  бути  владою,  а  як  же!?

Ми  всі  стали  свідками  багатомільйонних  статків  у  суддів,  і  прокурорів  і  депутатів,  не  кажучи  вже  про  олігархів,  для  яких  бізнес  –  це  вищий  пріоритет,  а  вже  потім  країна,  а  на  останньому  місті  нарід.  До  речі,  слово  олігарх  набуло  для  мене  якогось  негативного  значення,  ні  не  після  виступу  «славетного  укр.  філантропа»  Пінчука,  який  навчив  українців,  як  потрібно  Україну  любити  і  поважати  «братнього»  сусіда,  а  раніше,  набагато,  коли  я  мав  змогу  віч  на  віч  стикнутися  з  розкішшю  і  марнославством  «хазяїв»  України.
 
Нас  знову  розведуть  як  кроликів,  ті  хто  зараз  так  само  як  багато  років  мали  і  мають  всі  засоби  на  виробництво,  контролюють  і  ВР,  через  своїх  представників-депутатів  і  чинять  шалений  тиск  на  цю  владу,  яка  спромоглася  впасти  на  дно  довіри  настільки,  що  піднятися  їй  буде  дуже  важко,  а  може  вже  і  неможливо.  

Якщо  Майдан,  –  добре,  але  проукраїнський,  ще  потужніший  і  сильніший  за  попередній,  але  не  просто  з  декларативними  вимогами  а  з  чітким  довгостроковим  планом  дій,  реалістичним  планом  дій,  змістовний,  і  професійний.  Майдан  повинен  обрати  лідерів  Майдану,  провідників  проукраїнських  націоналістичних  рухів  і  партій,  які  потім  повинні  довести,  що  вони  гідні  очолювати  вищі  посади  в  країні.

Але,  якщо  це  знову  буде  безглузде  збурювання  і  велика  бійка  стінка  на  стінку,  якщо  зараз  ми  українці  знову  поведемось  на  чистий  розводняк  відвертих  і  прихованих  ворогів  і  «доброзичливців»,  таких  наприклад,  як  Юля,  Мураєв,  Рабінович,  фехтувальник  на  вилах  пан  підЛяшко,  інших  там  Бойок,  Геп,  Труханів,  Пашинських,  і  закінчуючи  інших  представників  вимираючого  виду,  які  занесені  у  Червону  Книгу  Катів  українського  народу,  (як  же  не  згадати  нашу  хероїню)    Гадю,  всі  разом  і  багато,  багато  інших,  не  вистачить  паперу  перелічити  всю  цю  мерзоту,  які  звісно  з  ким  за  одно  і  заради  чого  працюють,  і  на  що.    Все  це  мені  нагадую  казочку  Крилова,  про  лебедя,  рака  і  щуку.  Але  я  не  хочу  бути  і  не  тим  і  не  іншим,  я  і  возом  бути  не  хочу,  тому  що  я  не  з  ними,  вони  всі  остогидлі  гниди,  які  роз’їдають  наше  суспільство  і  державність.  Збурювати  вони  вміють,  а  хто  завали  потім  розбирати  буде,  га?

Провідник  визвольного  руху  українців  від  панського  а  потім  і  від  кріпацького  гніту  Т.Г.Шевченко,  так  просто  і  чітко  все  сказав,  і  він  був  люблячим  батьком  нашим.

"Та  неоднакого  мені,
Коли  Украйну  зліє  люди
Присплять  лукаві  і  в  вогні
ЇЇ  окраденою  збудять
Ох,  не  однакого  мені".

Скільки  таких  лукавих  фарисеїв  блукають  по  парламенту  і  по  ефірах,  розповідаючи  нам,  як  все  погано  і  як  все  несправедливо,  що  влада  така,  сяка,  все  зливає,  гниє,  нічого  не  робить...  Облаяти,  попіарятись  черговий  раз  і  підуть  святкувати  у  дорогий  ресторан,  щоби  відкоркувати  чергову  пляшку  шампанського  за  майбутню  близьку  перемогу  по  случаю  чергового  «державного  перевороту».    
Але  я  хотів  би  запитати,  а  що  вони  зробили  задля  країни  Україна,  як  тільки  займатися  критиканством,  обливаючи  брудом  з  брехні  і  пустих  звинувачень  своїх  політичних  конкурентів,  і  розповідати  страшилки  українцям,  що  завтра  буде  цілковитий  крах.  І  так  щоденно,  але  чогось  його  немає  і  немає.  Щось  не  так  в  цій  країні,  і  я  знаю  що,  але  хто  мене  почує...  Далі  буде.
З  повагою  Костянтин  Кост.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713923
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 23.01.2017


Наташа Марос

ЛИШЕ РАМА…

Опускається  вечір  додолу,
Поглинаючи  неба  блакить,
Ти  давно  не  приходиш  додому,
Ти  давно  вже  не  знаєш  -  болить...

Появляєшся  тихо  щоночі,
Заглядаєш  у  шибку,  мовчиш...
Як  мені  не  дивитися  в  очі,
Як  мені  не  дивитись,  навчи...

Всепрощаюча  ніч  за  фіранку
Заховала  сполохані  сни,
Хоч  вночі,  я  ж  просила  ще  зранку,
Хоч  вночі  ти  мене  не  мини...

Не  витримую  -  знову  і  знову
Виглядаю  в  холодне  вікно,
Зігріваючи  темінь  зимову,
Зігріваю...  тобі  все  одно...

Ні...  Не  вмію,  не  вмію  без  тебе
І  -  назустріч,  ламаючи  скло...
Лише  рама...  яка  в  ній  потреба,
Лише  рама,  а  скла  й  не  було...

               -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713865
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017


Надія Карплюк-Залєсова

ТРОХИ ПРО ПОЛІТИКУ АБО ДВІ СУСІДКИ ЧЕРЕЗ ТИН

--  Чи  чули  ,Ганю,  ви,  що  зночі
Когут  на  крилах  прилетів  ?
Те  пес...  то  мавпа...  то  козел...
А  цього  року  півень  вже
Китайцям,  певно,  насолив...
--  Бігме,  Одарцю,  білий  світ
Мізки  усі  втрачає...
Кажуть,  Одарцю,  той  мільярд
Вже  їсти  що  не  має...
--  Святий  мій  Боже,Ганю,  збав
Від  ірода  на  світі...
Ще  й  квочка  півнів  привела,-
Аж  восьмеро  по  літі  !
Такі  вже  здохлі  та  худі,
Та  ще  й  не  продуктивні,
Їй,  Бо  !  Китайці  ті  дурні,
І  щонайменше--  дивні  !
Який  то  толк  із  когута,  як  
Курочки  не  буде  ?
Аж  то  тепер  прийде  біда,
Як  Яєчка  не  буде...
--  Із  мавпи  толку  було  ніц...
Війна  іде,  казиться  ,
Керує  світом  хитрий  Фріц,
Америці  не  спиться...
--  Ой    ,  Ганю,  такі-м  не  кажіть,  
Та  мавпа  була  мудра,
(  Як  каже  старший  мій  онук  ),-
Вся  злізлася  лахудра  :
І  чорна  мавпа,  і  руда  приперла  в  Україну,
Та  тут  для  них  їди  нема,  немає  інсуліну,
Та  не  гризіться,  Ганю,  так...
Нас  мавпа  та  лишає,  бо  каже  :
Джунглів  в  нас  нема  і  тут  тепла  немає...
--  Ісусе,  збав!  як  в  рік  оцей  наскоче  півнів  повно  ?
--Та...  каже  зять,  що  в  Раді  їх  давним-давно  преповно...
--То...  може,Дарцю,  той  когут
Не  чисто  дурнуватий  і  щось  вже  зробит  з  тим  АТО,
Всіма  людьми  проклятим  ?
Казав  мій,  Ганю,  менший  внук  :
Сепарам  тим  не  буде  спасу,
Тікати  будуть  ,  як  щурі  на  землі  Гондурасу...
Яки-  си  нігди  не  були,  де  звірі...  в  зоопарку,
Поїдьте-си  візьміть  туди,
В  Європу  маєм  шпарку...
--Ой,  Боже,  Дарцю,  шо  -ж  в  цей  рік
Когут  нам  вкукуріче,  як-  си  зістанем  без  яйця,-
Направду,  чоловіче.
--Та,  Ганю,  кажете  таке:  Козлів,  Биків  прожили...
Яєц  нема,  то  сало  є,  а  чоколяди  --  сила  !
У  вас    же    Ганю,  на  кутю  
Горіхи  позичала,  бо  все  скупила  та  мара,
На  фабрики  забрала  !
Гриниха  зося,  знаєш,  що  у  Раді  прибирає,
Каже,  що    Війт    на  Марсі  вже  чоколядарні  має.
--То  кажете,  що  в  рік  оцей  в  нас  голоду  не  буде?
--  Не  буде  голоду  в  нас  вже...  і  Ради  в  нас  не  буде  !  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713864
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017


Елена Марс

Тут всему виновник - он

В  белом  платье,    как  невеста,
И  в  перчатках,    до  локтей,  
На  балу  была...  проездом...
...Сон,  конечно...  чародей...

...В  бальном  танце  закружиться,  
Довелось...  в    твоих    руках,
И  тобой...  испепелиться...
От    любви,  в    твоих    глазах...

Словно  шёлк  -  прикосновенья  
Рук  твоих,  к  моим  рукам...  
Как  же  сладостно  забвение!..  
Ах,    спасибо...  дивным    снам...

Жаль,    балы  уже  не  в  моде,  
Лишь    мерещится    во    все,
Что-то  танцев    этих    вроде,
В    этой    сонной    глубине...

В  платье  белом,    как  невеста,
И  в  перчатках,    до  локтей,  
Прошептать    тебе..  уместно,
Что    мечтаю...  быть    твоей...

...Ах,  прости  меня    за    дерзость!
Ах,    прости  меня...  за  сон...
Я  в    его    объятьях  нежусь...
Тут    всему    виновник  -  он.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713856
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017


палома

ЇЇ ЖИТТЯ

                                 
Зривалась  амплітуда  вниз  безмежно,
В  гіркому  негативі,  як  на  зло…  
Втрачалася  інстинкту  обережність,
Горіли  крила  та  життя  несло…
Лиш  вірою  окреслювалась  стежка  –    
Єдине,  що  тоді  її  спасло…

Оновлення,  тріумф,  позаду  вежі,
Віднайдене  цілюще  джерело
І  крила,  і  забулися  пожежі,
І  наче  вже  нічого  не  було  –    
Балансувати  на  підступнім  лезі,
Не  закривавивши  довкільне  тло…

Шнурують  мозок  віковічні  тези
І  фібрами  глибин  все,    що  було,  
Як  вмер  за  нас  неприйнятий  воскреслий,
Вовік  здолавши  смерті  чорне  зло.
І  ти    не  відчуваєш,  що  хрест  легший?..  
Ногами  не  на  камінь  –  на  зело...

Зростають  крила,  як  душа  зростає,
Любові  сповнена,  барвистих  мрій
І    ясне  світло  до  висот  здіймає,
Де  дім  її  божественних  надій,
В  якому  смерті  та  гріха  немає  –  
Закони  інші,  неземний  в  них  крій…

Зривалась  амплітуда,  як  належно…
Душа  втікала  вперто  від  гріха,
А  їй  –  все  компроміс  і  протилежне,
Високому  –  земного  жебрака…
Вернутись  гідно  б  у  святу  безмежність  –  
Отця  наказ…  і  доленька  така…
                                   (22  січня  2017)
                                 (с)  Валентина  Гуменюк




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713849
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017


Ніна-Марія

У лабіринтах літ

[youtube]https://youtu.be/z1n9GZWvAcQ[/youtube]


У  лабіринтах  літ  чогось  шукаю...  
Дороги  знаю,  не  знайти  назад.
За  плечі  обійма  осінній  холод,    
Надворі  он  рудіє  листопад.

Ми  ще  з  тобою  в  літі  не  зігрілись,
Ще  весни  нам  усі  не  відцвіли.
А  знову  на  порозі  стоїть  осінь,
Вже  й  роки  сиву  паморозь  вплели.
 
Течуть  літа,  як  ріки  швидкоплинні.
Куди  ж  несе  стрімка  їх  течія?
Хай  будуть  же  вони  довіку  разом
Твоя,  мій  любий,  доленька  й  моя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713793
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017


геометрія

ДАЛЕКО - ДАЛЕКО…

                                                                       Далеко  -  далеко
                                                                       Моя  отча  хата,
                                                                       І  білі  лелеки,
                                                                       Любисток  і  м"ята...
                                     І  квіти  барвисті,                            І  яблуні,  й  груші,
                                     Що  я  висівала,                                Ми  їх  доглядали,
                                     І  брат  мій  веселий,                    Вони  нам  привітно
                                     Бабуся  і  мама.                                  Плоди  дарували.
                                                                         Гніздо  ластівине
                                                                         Під  стріхою  хати.
                                                                         І  берег,  і  річка,
                                                                         Й  малі  ластів"ята.
                                       Нестатки  і  голод                          І  ранки  рожеві
                                       Здолать  намагались,              Й  дитячі  забави
                                       І  рибу  ловили,                                І  дні  веселкові,
                                       І  в  річці  купались.                    Й  вечірні  заграви.
                                                                           Через  річку  кладка
                                                                           І  кущі  калини,
                                                                           І  шовкові  трави,-
                                                                           До  себе  манили.
                                       Широка  долина,                            Роки  пролітали,-
                                       Де  в  ігри  ми  грали,                    Сміялись  й  журились,
                                       Великі  городи,                                  Багато  стерпіли,
                                       Які  ми  сапали.                                  Спогади  лишились.
                                                                             Нема  вже  бабусі,
                                                                             І  мами,  і  брата,-
                                                                             Живуть  в  моїм  серці,
                                                                             Й  моя  отча  хата.
                                         І  люди  чудові                                      Далеко  -  далеко
                                         Живуть  там  донині,                      Моя  отча  хата,
                                         І  хочеться  вірить,                          Та  є  там  лелеки
                                         Що  будуть  щасливі.                    Й  малі  лелечата...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713790
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017


Harry Nokkard

Воспоминания

Воспоминания

Мне  не  вернуть  давно  ушедших  дней,
спасибо,  что  живы  воспоминания,
за  годом  год  идет,  а  я  грущу  о  ней,
шепчу  слова  нелепые  признания.

Признание  в  том,  что  был  неверным  шаг,
что  было  принято  поспешное  решение,
немой  вопрос  стоял  в  ее  глазах,
-  За  чьи  грехи  мне  это  искупление  ?

-  За  что  должна  я  в  мир  иной  уйти?
Нельзя  ли,  просто,  все  как  есть  оставить,
Позволить  мне  мой  путь  земной  пройти,
Судьбы  решение  небу  предоставить.  

Порою  ночью,  в  звездной  тишине,
Когда  все  спят,  я  вижу  странные  видения,
Залитый  солнцем  день,  она  бежит  ко  мне,
Сейчас  проснусь,  и  кончатся  сомнения.  

Увы,  мне  не  вернуть  тех  прежних  дней,
И  пробуждение  так  тягостно  и  горько,
За  годом  год  идет,  а  я  грущу  о  ней,
За  что  отведено  мне  в  этой  жизни  столько?

Мне  говорят,  что  был  наказан  за  грехи,
А  может  это  все  пустые  бредни?
Ведь  жил,  как  праведник,  средь  этой  чепухи,
Наказан  был,  как  грешник,  в  день  последний.

Вновь  солнце  разгоняет  ночи  тьму,
В  ночи  остались  все  мои  кручины,
А  я  живу  и  просто  не  пойму,
За  что  я  был  наказан  без  причины?  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713780
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017


Світлана Моренець

Проба пера


Дякую  @NN@    і  Ясмині  Горич  за  натхнення.

***
Небо  ясніє,
вабить  небесна  блакить.
Злетіти  б  птахом.

***
Вітер  ламає  
оголену  гілочку...
мов  чиюсь  долю.

***
Сполоханий  крик
маленької  пташини.
Тривога  в  душі.

***
Хмарки-лебідки
пливуть  в  небесній  сині.
Ілюзорний  світ.

***
Бліднуть  зіроньки
від  місячного  сяйва.
Цар  затьмарив  свиту.

***
Пташка  літає
над  засніженим  полем,
мов  душа  землі.

                                   22.01.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713776
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017


dovgiy

ЗЕМНОМУ ЯНГОЛУ

Ти  -  неймовірно  гарна!  Ти  -  вродлива!
Милуюся  тобою,  моя  квітко.
Хоч  як  хотів  би  жити  я  щасливим
З  тобою,  моя  сонячна  лебідко,
Та  долі  наші  не  звелись  докупи
І  не  зведуться,  хоч  серцями  разом...
А  час  спливає,  давні  мрії  губить
У  вічності  бездонних  водоспадах.
І  гіркотою  наповняє  душі
Від  нездійсненних  прагнень  до  єднання.
Та  дякувати  Богові  ми  мусимо
І  за  таке,  обкрадене  кохання!
Вже  не  збагну:  як  міг  без  тебе  бути
Аж  стільки  літ,  порожніх  зим  і  весен?
Душа  була  у  панцирі  закута,
Зациклена  на  міражеві  звершень
Яких  без  тебе  не  дано  здійснити,
Як  соняху  не  розцвісти  без  світла!
Тебе  зустрів,  став  дихати  і  жити,
Поезії  зоря  в  душі  розквітла,
Осяяла  добу  яскравим  ранком,
Тривогами  поналивала  ночі,
Щоб  крізь  розлук  потьмарені  серпанки
Сузір’ями  я  бачив  твої  очі.
Моя  бажана!  Зустрічі  нечасті
У  нас  бувають  в  цьому  повсякденні.
Та  як  приходять  оті  миті  щастя,
До  чого  ж  вони  світлі,  небуденні!
То  наше  свято!  Поглядом  відкритим
Вдивляємося  жадібно  у  погляд,
Щоб  потім,  в  час  розлуки  -  далі  жити,
Коли  немає  змоги  бути  поряд.
Земний  мій  янгол!  Нам  обом  нелегко
У  плині  днів  при  скруті  виживати.
Болить  від  перевтоми  твоє  серце,
Здоров’я  не  стачає  заробляти
Оту  копійку,  без  якої  в  світі
Поміж  людей  прожити  неможливо...
А  злидні  розставляють  свої  сіті
І  годі  сподіватися  на  диво!
Та  попри  все  плекаю  я  надію
На  нашу  зустріч  у  прийдешній  днині,
Щоб  в  котрий  раз  як  можу  і  як  вмію
Зігріти  душу  дорогій  людині!

21  січень  2017
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713767
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017


Леся Утриско

Їдна пані у жупані, друга в камізельці. Гумореска

Щось  сі  нині  таке  творит...  болит  головонька,
(  Напевно  магнітні  бурі)
Трохи  сілам  відпочити,  як  та  стара  Фронька.
Взєлам  в  руки  то  пудевко,  вийняла  планшета,
(  Таке  всьо  тепер  модне)
А  колись  навіть  не  малам  писати  зошЕта.
Увімкнула  ту  холєру-  думаю,  читаю...
І  враз  виджу!-  Шо  за  шляк,  дівки  випливают.
Стоят  кралі  дві  до  знимки,  як  мати  і  донька:
Їдна-  жінка  президента,  друга-  без  словонька.
Тута  пані  президенша-  кажут  жи  пропала,
А  та  друга,  тоже  кажут,  жи  сі  долітала.
Десь  літала,  не  там  сіла...москалі  ї  взєли,
Героїнев  хтіла  бути...до  тої  холєри.
Кажут  люди,  жи  не  їла,  як  дідова  кОза,
Але  писок  файний  має-  цвіте,  як  та  рожа.
Жи  не  їла  і  не  пила-  жи  голодувала,
Але  ніц  ї  не  бракує,  з  того  сі  не  в...ла.
Президенша,  як  цариці,  а  писок  доярки...
Ну,  а  може  то  робота  горівки  та  чарки.
Повдігалисі  в  шоломи,  як  ті  "Шехризади"
І  думают,  жи  моделі-  гет  нема  їм  ради.
Ну,  а  може  сі  так  пнут  та  й  під  Роксолану-
"Ой  дівчита,  ви  не  ті,  не  того  ви  сану".
Вона  була  православна,  серце  файне  мала,
А  ви  душі  продаєте...хороба  би  взяла.
Та  вам  двом  но  дітько  знає,  де  пупець  вєзавсі:
Чи  на  нашій  Україні,  чи  в  московськім  царстві.
Їдна  пані  у  жупані,  друга  в  камізельці-
Ні  їдна  із  вас  не  має  України  в  серці...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713756
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017


НАДЕЖДА М.

Літній ранок…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WCGzGl85CSg[/youtube].
Повільно  ніч  іде  на  спад.
Знов  сонце  небо  освятило.
На  небі    новий  йде  розклад:
Воно  вже  зорі  розгубило.

Земля  розкрила  ледь  повіки,
Із  квітів  випила  росу.
Роса  для  неї  -  справжні  ліки:
Вони  підтримують  красу.

Жахнулись  хмари  з  переляку.
Вогнем  зайнявся  горизонт.
Нема  ніякого  натяку,
Що  знов  здолає  землю  сон.

Прокинувсь  ліс;  проміння  грає.
Про  щось  шепочеться  листва.
Цей  літній  ранок  обіцяє,
Відчуть  земного  божества.

Промінчик  сонячний  торкнувся,
Мого  ще  сонного  лиця...
Це  просто  ти  мені  всміхнувся...
Та  казці  цій  нема  кінця....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713750
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017


Мартинюк Надвірнянський

Музо вічна моя


Музо  вічна  моя,  дорога  позолочена  бджілко,
Серце  моє  вічно  гордиться,  що  ти  в  мене  така  є.
Я  з  тобою  піду  за  село,  тим  зеленим  причілком,
Там  де  погляд  один  тільки  ще  білим  світом  блукає.

Поселю  я  тебе  в  світлий  дім,  в  голубе  окаймлений
Ми  посадимо  там  екзотичний,  небачений  овоч.
І  нехай,  і  нехай  що  в  людей  жити  так  не  приймлено,
Будуть  люди  дивитись  на  нас,  люди  хочуть  видовищ.

Музо  вічна  моя,  ти  стара  несподівана  зайдо,
Жий  по  вічно  отут,  можеш  бути  мені  за  дружину.
Я  для  тебе  рослину  квітучу  невидану  знайду,
І  пошию  для  тебе  з  отих  білих  хмар  одежину.

2015р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713742
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017


Шостацька Людмила

ПІСНЯ ВІТРІВ

                                                                       /  Пам’яті  МИХАЙЛА  ЖИЗНЕВСЬКОГО/

                                         “Герой  України”-,  співають  вітри
                                           Йому  білоруською  мовою,
                                           Де  хмари  вдягнулися  в  теплі  светри,
                                           Пішов  він  дорогою  новою.

                                           Пішов  назавжди,  під  берізкою  дім
                                           І  фото  усміхнене,  з  щирістю,
                                           У  нього  не  буде  гарячих  вже  зим,
                                           Лиш  пісня  вітрів  із  журливістю.




                                                                           ЙОГО    ОБРАВ    САМ    БОГ


                                               /Пам’яті    ЮРІЯ    ВЕРБИЦЬКОГО/

                                                                 Долав  маршрути,  підкоряв  висоти,
                                                 Шукав  у  Бога  правди  для  Землі,
                                                 Хотів  неправду  правдою  збороти,
                                                 Та  біле  загубилось  у  смолі.

                                                 Такого  землетрусу  не  було  ще,
                                                 Не  знала  Україна  стільки  балів
                                                 Багатим  видавсь  січень  на  кричуще,
                                                 Рекордним  на  криваві    “фестивалі”.

                                                 Йому  цю  долю  написало  небо:
                                                 Героєм  стати  у  буремні  дні,
                                                 А  міг  би  йти  зненацька  там  хто-небудь...
                                                 Здолав  мороз  його  в  самотині.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713737
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017


Шостацька Людмила

КАВКАЗЬКИЙ ОРЕЛ

                                                             /  Пам’яті  СЕРГІЯ    НІГОЯНА/


                                             Вполював  кавказького  орла,
                                             Заодно  підстрелив  і  Шевченка,
                                             На  Вкраїну  випала  імла,
                                             Почорніла  сонячна  вірменка.

                                             Їх  війна  вже  раз  "поцілувала",
                                             На  губах  -    її  гіркий  ще  смак...
                                             До  зубів  озброєна  навала:
                                             Скілька  срібних  –  і  упав  юнак.

                                             Світлий  лик  так  схожий  на  ікону,
                                             Світ  здригнувся,  біль  його  обпік,
                                             Хто  стріляв  –  нехай    йому  до  скону
                                             Цей  орел  літа  неподалік.

                                             Два  народи  вмилися  сльозами
                                             І  вогнем  пекло  у  дні  морозні,
                                             Наридались  й  незнайомі  мами,
                                             Пам’ять  про  орла  застигла  в  бронзі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713734
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017


Ніна Незламна

Зимова картина

Я  погляну  у  віконце,повсюди  краса
Проснулось  ігристе  сонце,плачуть  небеса
Їх  цілує  завірюха,летить  білий  сніг
Пухкенькі    чудо  -  сніжинки  падають  до  ніг.
Мереживні  вуалі,  в  танці  легкий  пушок
Ой,який  веселий  ,цей  білесенький  сніжок
Морозець  підкрався,  та  й  добавив  крижинку
Казково  сяє  ,блищить,всівся  на  ялинку
Моя  земля  в  обіймах  чарівниці  зими
Крутить  завірюха,тче  пухові  килими
Скрізь  сіяє,іскрить    білосніжна  хустина
Яка  чудова  й  ніжна,  зимова  картина.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713726
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017


Надія Башинська

БІЛИЙ СНІГ… БІЛИЙ СНІГ ПАДАЄ ЛАПАТИЙ!

Білий  сніг...  Білий  сніг    падає  лапатий.
Кучугур  намело,  є  де  погуляти.

Ліпим  бабу  снігову...  Очі  намистинки.
У  руках  її  мітла.  Носик  із  морквинки.

Зав'язали  бабусенці  біленьку  хустинку.
І  у  гості  привезли  Андрушку  й  Полінку.

Сіла  на  носик  бабусі  біленька  сніжинка.
І  від  радості  в  долоньки  плескала  Полінка.

А  як  побачив  Андрійко  бабусю  із  снігу,
Попросив,  щоб  ми  йому  ще  зліпили  діда.

Білий  сніг...  Білий  сніг    падає  лапатий.
Кучугур  намело,  є  де  погуляти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713725
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017


Richter

Відповідь нобелівському лауреату*

Отрутою  просякло  кожне  слово,
вам  давить  груди  невимовна  лють.
Махровим  шовінізмом  віє  знову  –
то  юди  у  Дніпро  старий  плюють.

Жовто-блакитний  стяг,  козацька  слава,
про  незалежність  довгождана  звістка,
Мазепа,  Орлик,  Калнишевський,  та  й  Полтава,
застрягли  в  горлі,  ніби  гостра  кістка.

Пробачити  не  можуть  українцям,
що  в  решті-решт  своїм  шляхом  пішли.
Не  зрозуміти  вам,  простим  ординцям,
чому  ми  спекались  улуса  кабали.

Та  нарізно  пішли  не  випадково,
у  нас  доволі  і  своїх  проблем.
Як  можна  зрадити  того,  хто  рідне  слово
топтав,  цькував,  палив  мечем  й  вогнем.

Ще  тюрмами  і  голодом  морили
дзвінкої  мови  гордих  носіїв.
Та  потяг  до  свободи  все  ж  не  вбили
в  дідів,  батьків  і  наших  матерів.

Не  здатен  той  почути  добре  слово,
хто  ще  з  народження,  із  пелюшок  оглух.
Хто  вкрав  історію  русинів,  навіть  мову,
народ  хто  братній  нищить  в  прах  і  пух.

Отрута  сотні  років  вже  сочиться,
із  ненажерливих,  оскаженілих  пащ.
Спокійно  їм  не  п‘ється  і  не  спиться,
не  можуть  вибратись  одні  зі  своїх  хащ.  

Ви  всі  учились,  та  нажаль  потроху,
чомусь,  як-небуть,  ліньки,  аби-як…
Ми  ж  топчемо  вперед  свою  дорогу,
в  своє  майбутнє  й  нам  то  добрий  знак.

Ступайте  з  Богом,  москалі  прокляті.
Давіться  куркою,  як  і  своїм  рублем,
обрубком  гривні.  Московитські  таті,
могилою  вам  стане  рідний  кремль.

Ідіть  самі  кривавим  шляхом,  в  прірву,
куди  нечистий  вперто  тягне  вас.
Ми  –  українці,  ми  здолаєм  вирву,
бо  з  нами  честь,  свобода  і  Тарас!
Так,  з  нами  правда,  воля  і  Тарас!

2016,  2017

[i]*  Відповідь  Йосипу  Бродському  на  його  пасквіль  „На  независимость  Украины“.[/i]
http://patrioty.org.ua/society/pravda-shcho-vsplyla-pislia-smerti-nobelevskoho-laureata-shanuvalnykam-rosiiskoi-poezii-skandalnyi-virsh-proshchevaite-khokhl-nalezhyt-taky-iosypu-brodskomu-video-131714.html    
 

Иосиф  Бродский

"На  Независимость  Украины"
Дорогой  Карл  Двенадцатый,  сражение  под  Полтавой,
слава  Богу,  проиграно.  Как  говорил  картавый,
время  покажет  -  кузькину  мать,  руины,
кости  посмертной  радости  с  привкусом  Украины.

То  не  зелено-квитный,  траченый  изотопом,
-  жовто-блакитный  реет  над  Конотопом,
скроенный  из  холста:  знать,  припасла  Канада  -
даром,  что  без  креста:  но  хохлам  не  надо.

Гой  ты,  рушник-карбованец,  семечки  в  потной  жмене!
Не  нам,  кацапам,  их  обвинять  в  измене.
Сами  под  образами  семьдесят  лет  в  Рязани
с  залитыми  глазами  жили,  как  при  Тарзане.

Скажем  им,  звонкой  матерью  паузы  метя,  строго:
скатертью  вам,  хохлы,  и  рушником  дорога.
Ступайте  от  нас  в  жупане,  не  говоря  в  мундире,
по  адресу  на  три  буквы  на  все  четыре

стороны.  Пусть  теперь  в  мазанке  хором  Гансы
с  ляхами  ставят  вас  на  четыре  кости,  поганцы.
Как  в  петлю  лезть,  так  сообща,  сук  выбирая  в  чаще,
а  курицу  из  борща  грызть  в  одиночку  слаще?

Прощевайте,  хохлы!  Пожили  вместе,  хватит.
Плюнуть,  что  ли,  в  Днипро:  может,  он  вспять  покатит,
брезгуя  гордо  нами,  как  скорый,  битком  набитый
отвернутыми  углами  и  вековой  обидой.

Не  поминайте  лихом!  Вашего  неба,  хлеба
нам  -  подавись  мы  жмыхом  и  потолком  -  не  треба.
Нечего  портить  кровь,  рвать  на  груди  одежду.
Кончилась,  знать,  любовь,  коли  была  промежду.

Что  ковыряться  зря  в  рваных  корнях  глаголом!
Вас  родила  земля:  грунт,  чернозем  с  подзолом.
Полно  качать  права,  шить  нам  одно,  другое.
Эта  земля  не  дает  вам,  кавунам,  покоя.

Ой-да  левада-степь,  краля,  баштан,  вареник.
Больше,  поди,  теряли:  больше  людей,  чем  денег.
Как-нибудь  перебьемся.  А  что  до  слезы  из  глаза,
Нет  на  нее  указа  ждать  до  другого  раза.

С  Богом,  орлы,  казаки,  гетманы,  вертухаи!
Только  когда  придет  и  вам  помирать,  бугаи,
будете  вы  хрипеть,  царапая  край  матраса,
строчки  из  Александра,  а  не  брехню  Тараса.

 


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117012106855  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713720
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017


Richter

Лист Сергiя Нiгояна

Я  до  тебе  пишу,  ніби  завше,  гарячою  кров’ю,
навіть  тут,  у  Раю,  некомфортно  живому  мені.
Переплутались  туга  зі  злістю  й  святою  любов‘ю,
неcпокійно  на  небі  душі  поміж  хмар  навіть  в  сні.

Ниють  зламані  крила,  не  гоються  зболені  рани,
зовсім  став  неможливим  крилатий  політ  в  майбуття.
Я  тепер  зрозумів,  що  зумів,  розірвавши  кайдани,
дарувати  народу  можливість  змінити  життя.

Знову  брешеш  чому?  Чом  крадеш  ти  нахабно  й  безмірно?
Чи  плекаєш  надію,  що  зійде  все  зрештою  з  рук?!..
До  одвічних  сувоїв  буття  неодмінно,  невпинно,
похвилинно  записано,  Петрику,  кожен  твій  рух.

Вже  не  в  силах  сьогодні  нічого  я  більше  зробити,
але  знай,  що  не  будуть  безкарними  всі  твої  дні.
Обіцяю  у  снах  твоїх  бути  щоночі,  щомиті,
Україна  допоки  конатиме  в  горі  й  війні.

Я  до  тебе  пишу  і  писати  довіку  ще  буду,
доки  Неньку  терзатимеш  з  любими  друзями  ти.
Доки  мла  упаде  і  прокинуться  згорені  люди,
доки  сонце  не  зійде  й  не  згинуть  закляті  „брати“.
Доки  землю  не  ритимуть  більше  криваві  кроти!

листопад,  грудень  2016


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116120305223  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713719
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017


Виктория - Р

Матусь, є аж дві!

[b][i][color="#ff00ee"]У  мене,  матусь,  є  аж  дві,
І  в  цьому  -  моя  перевага...
Обидві  вони  є  живі!
Вони  -  моя  радість,  наснага.

Шаную  одну  за  життя,
А  другу  -  за  щедрі  хліби...
Твоє  я,  матусю,  дитя,
І  ліки  тобі  від  журби...

Міцніє  любов  ця  з  роками,
Не  зможу  без  Вас  я  і  дня...
Втішаюся  подумки  Вами,
Бо  Ви  -  найдорожча  рідня!
21  01  2017  р  
Вікторія  Р[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713716
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017


Микола Миколайович

Народ мій є.

Народ  мій  є,  народ  мій  геній,

І    скільки  вас  було
собачих  бліх.

Та  вічні  наші  паростки  зелені,

Наш  Бог  у  себе  їх  беріг.

 

Занадто  довго  ви  нас  шматували,

На  згарищах  лишались  попели.

Ми  ж,  як  трава  весною  оживали,

І  знову  й  знов  проростали  з  золи.    

 

В  жадобі  злій  нас  звірі  катували,

Кров  убієнних  капала  зі  стріх.

Слізьми  матусі  діток  обмивали,

Це  ж  скільки  ж  боже  випив  сніг…  

 

Тому  ми  вічні  є  і  незнищенні,

Немає    сили  спроти  в
ворогів.

Бо  будуть  ріки  гореньком  збурені,

Ба,  навіть  море  вийде  з  берегів.

 

І  вдавитесь  собаки  від  користі,

Упала  ваша  локшина  в  ціні…

Потоплять  наші  сльози  вас  нечисті,

Знайшли  щілини  промені  в  тіні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713687
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017


Надія Карплюк-Залєсова

ДВІ ГОЛУБКИ ВОРКОТІЛИ…

Дві  голубки  воркотіли,  тай  на  полечку:
Час  світитися  весни  --  яснім  сонечку,
Щоб  скупатись  у  струмку  білім  пір"ячку
І  травичку  потоптать  на  подвір"ячку.
Два  голуби  воркотіли,  тай  на  ясені--
Один  білий,  другий  чорний--  двоє  красені:
Де  подруги,  їх  голубки  забарилися:
Чи  у  полі  за  промінчик  посварилися...
Не  сварились,  голубочки,  на  побаченні  :
Обіцяло  сонечко  зимі    --"до  побачення",
Обіцяло  весноньку,-  приведе  заквітчану,
В  барвінкових  обріях,  з  ним  повінчану.
Ой  прилине  веснонька  до  пташиних  діточок,
В  різнобарв"ї  зіллячка  і  духмяних  квіточок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713684
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017


Віталій Назарук

КАЗКОВИЙ СОН

Знов  покоси  лоскочуть  груди,
Очерет  розмовляє  з  кимсь…
Тихе  крякання  в  лозах  чути,
І  тумани  враз  полились,
Які  прагнуть  покос  лизнути…

І  запахло  ріднею,  домом…
Перші  роси  лягли  в  траву,
Це  наснилось  мені  самому
Казку  бачити  вітрову,
Що  вернула  мене  додому.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713683
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017


Валентина Малая

Зимову рибалку люблю неспроста

Брату  присвячую

Зимова  рибалка-  то  справа  крута!
Зимову  рибалку  люблю  неспроста!
Куфайку  і  валянки  я  одягну
І  шапку-вушанку  свою  рятівну!

Сиджу  я  із  кумом  удвох  на  льоду,
Люблю  я  зимову  оцю  при-го-ду!
А  жінка  все    лається:  «Де  знову  був?!
Сам  рибу  цю  чисти!  Про  все  ти  забув!

Затьмарила  ловля  всі  справи  твої!
Тебе  ми  не  бачимо  вдома,в  сім*ї!
Козу  подоїти,  свиней  годувать,
В  сараї  прибрати,все  я,твою  ж,.ать!»

А  я  їй  у  відповідь  лише  мовчу,
Сам  рибу  почищу,їж,їж  досхочу!
У  риби  навчився  я  блимать  й  мовчать!
Нехай  хоч  і  гиркають  чи  верещать!

-Риба  ж-то  фосфор!,-тлумачу  жоні!
Будуть  думки  твої  та  й  до-теп-ні!
Тебе  ,моя  мила,  я  сильно  люблю!
Та  від  ловлі  взимку  я  не  відступлю!

Й  Зимову  рибалку  люблю  неспроста!
Зимова  рибалка  ж  -  то  справа  крута!
21.01.2017р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713682
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017


Леся Утриско

Зіп'ю того щастя, де всипана сіль.

Не  зупиняйся!-  Іди  тільки  далі
Там,  де  попереду  ждуть  магістралі,
Дороги  життєві...  і  радість  й  печаль,
Зустрінь  своє  щастя,  зустрінь  свою  даль.

Обпечене  серце,  зупинена  мрія,
Душа  десь  розтріпана,  наче  повія,
До  неба  зболіле  торкнеться  сузір'я,
Впаде,  наче  дощ,  на  згоріле  подвір'я.

Напоєне  сонце,  замріяне  зранку,
Торкає  душі  у  твоєму  світанку:
Напийся  любові,  відкинь  всі  тривоги-
Зіллються  у  всесвіті  наші  дороги.

На  відстані  з  сонцем,  у  відліку  часу
Вдихни  незамітно,  надпий  повну  чашу
Любові  й  кохання,  і  болю  й  терпіння-
Ступи  босоніж  на  колюче  каміння.

Іди  в  наші  далі,  де  ждуть  магістралі,
Дороги  життєві...і  радість,  і  біль,
А  я  у  світанку  зіп'ю  свого  ранку-
Зіп'ю  того  щастя,  де  всипана  сіль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713647
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 21.01.2017


Nino27

* * *

[b][i][color="#aa00ff"]Буває    важко    слів    добрати,  
Любов    і    щирість    передати
Ту,  що    завжди    жива.
Тож    ніжний    погляд    й    стукіт    серця
Знай  -  ніжністю    в    душі    озветься
І    зайві    тут    слова.
Сьогодні,  в    День    Обіймів,  свято,
Дозволь    мені    тебе    обняти
Думкою,  від    душі...
Сніжинкою    злетіти    з    неба,
Лиш    доторкнутися    до    тебе...
Й    розтанути    в    вірші.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713592
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 21.01.2017


Валентин Бут

СЛОВО ПРО ЕЛІТУ НАЦІЇ


СЛОВО  ПРО  ЕЛІТУ  НАЦІЇ
«Щось,  панове,  не  так,  
Якщо  влада  цілунком  Іуди  
Віддає  свій  народ
На  поталу  імперській  юрбі...»
(http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316368)

Одним  з  найважливіших  елементів  успішності  нації  є  її  усвідомлення  себе  окремим  самодостатнім  суб'єктом  світової  політики.  В  жорсткому,  часом,  драматично  конкуруючому  світі,  де  сильніші,  успішніші  часто  намагаються  вивищитись  за  рахунок  слабших,  таке  усвідомлення  є  життєвою  необхідністю.  Можна  скільки  завгодно  апелювати  до  несправедливості  світопорядку,  за  якого  виживають,  мають  шанс  на  успіх  лише  згуртовані,  енергійні,  а  відтак,  сильні  нації,  нації,  які  ясно  усвідомлюють  свою  самість*,  свій  шлях  і  мету,  та  не  можна  ігнорувати  того  незаперечного  факту,  що  саме  цей  світопорядок  забезпечує  прогрес  людського  суспільства,  подібно,  як  боротьба  за  виживання  видів  в  природі  є  запорукою  їх  еволюції.  Усвідомлюючи  це,  хіба  не  мали  б  ми  докладати  всіх  зусиль,  аби  об'єднатися,  аби  разом  протистояти  загрозам,  разом  творити  свій  успіх?  Відповідь,  здавалося  б,  є  очевидною,  на  ділі  ж  -  часто  все  відбувається  з  точністю  до  навпаки.
Тут,  задля  ілюстрації,  можна  було  б  пригадати  чимало  прикладів  з  нашої  непростої  історії,  коли  роз'єднаність,  усобиці  доводили  до  ганьби,  до  занепаду,  до  втрати  державності,  до  віків  підпорядкування  інтересам  чужих  народів.  Можна  пригадати  княжі  усобиці,  які  призвели  до  занепаду  і  знищення  Русі,  усобиці  похмельницьких  часів,  коли  у  змаганні  заради  особистих  вигод  Край  було  роздерто  на  частини,  перетворено  на  справжню  руїну,  або  те,  як  “славних  пращурів  великих  правнуки  погані”  так  запопадливо  лизали  імперські  чоботи,  що  не  зупинялися  навіть  перед  тим,  щоб  завдати  вільний  колись  народ  у  кріпацтво,  а  пізніше,  віддати  його  на  поталу  комуняцькому  “жовтому  князеві”.  
Фатальною  помилкою  нових  часів,  після  набуття  формальної  незалежності  в  1991  році,  була  відмова  від  люстрації,  збереження  комуністичної  партії,  залишення  при  владі  партноменклатури.  Вчорашні  вірні  ленінці  у  спілці  з  криміналітетом,  користуючись  бездумною  байдужістю  вчорашніх  “гвинтиків”  людожерної  комуністичної  машини,  напрочуд  швидко  розтягнули  все,  до  чого  дотягнулись  їх  загребущі  руки.  
Не  можна  сказати,  що  українська  нація  не  усвідомлює  загроз,  які  нависають  над  нею.  Принаймні,  чотири  потужних  виступи  —  т.  зв.  Революція  на  граніті,  Кучмугеть,  Помаранчева  революція  та  Революція  гідності,  попри  те,  що  жоден  з  них  не  став  справжньою  революцією,  що  змінила  б  осоружну  систему,  тим  не  менш,  засвідчують  те,  що  всередині  нації  є  здорові  сили,  які  здатні  за  певних  умов  пробудити  її  від  небезпечно  тривалої  летаргії.  
Власне,  події  останнього  Майдану,  а  ще  більше,  розв'язана  Московією  загарбницька  війна,  стали  потужним  поштовхом  тому  пробудженню.  Сотні  тисяч  українців,  відклавши  свої  невідкладні  справи,  важачи  здоров'ям  і  самим  життям,  протистояли  злочинному  режимові  Януковича.  Сотні  тисяч  кращих  синів  і  дочок  нації  пішли  добровольцями  на  фронт,  аби  зупинити  розповзання  загребущого  “русского  мира”.  Мільйони  інших  жертвували  свої  нужденні  копійки,  аби  нагодувати,  вдягнути  й  спорядити  їх.  Здавалося,  ось-ось  -  і  нація  прийде  до  тями,  струсне  з  себе  начеплені  на  неї  лахи  покірного  хохла,  згуртується  навколо  державницької  влади,  адже  в  годину  випробувань,  особливо  в  часі  війни,  то  єдиний  спосіб  вистояти  й  перемогти.  
На  жаль,  того  не  відбувається.  І  слабкою  ланкою  виявила  себе  саме  “революційна”  влада.  Попри  гучні  гасла,  пробудження  нації  жодним  чином  не  входило  до  їх  планів.  Більше  того,  така  перспектива  лякала  їх.  Не  маючи  й  на  думці  міняти  корумповану  державну  систему  з  усіма  її  налагодженими  корупційними  схемами  —  лише  очолити  її  —  “революціонери”  сподівалися  добитися  свого  через  міжсобойчики.  Ми  були  свідками  тої  підлоти  під  час  Майдану,  коли  вони  йшли  на  змову  з  тоді  ще  президентом  Януковичем,  тиснули  його  вже  забризкану  кров'ю  руку.  Бачимо  ту  ж  тактику  й  нині,  коли  парламент  перетворено  на  нікчемного  статиста,  коли  ключові  державні  справи  вирішує  купка  сірих  кардиналів  на  Банковій.  
Але  ж  відсутність  націєцентричної  влади,  української  не  за  назвою,  а  за  суттю  своєю,  відсутність  на  її  верхівці  державців,  єдиною  метою  яких  були  б  безпека,  добробут  та  процвітання  української  нації,  натомість,  ошивання  біля  державного  керма  того  самого  клану  безбатченків  з  комуно-кримінальним  підбоєм,  який,  розграбувавши  її,  довівши  її  економіку  до  руїни,  тим  самим  спровокував  агресію  захланного  сусіди,  унеможливлює  довіру  нації  до  існуючої  влади.  Неможливо,  погодьтеся,  перебуваючи  в  здоровому  глузді,  гуртуватися  довкола  тих,  хто  в  часі  війни  забороняє  своєму  війську  чинити  спротив  агресорові,  фактично  віддає  його  на  милість  ворога,  хто,  здавши  загарбникові  величезні  території  разом  з  усіма  їх  мешканцями,  негайно  проголошує  окуповану  територію  вільною  економічною  зоною,  оперативно  організовує  її  продовольче  та  матеріальне  забезпечення  під  приводом  турботи  про  щойно  зраджених  своїх  співгромадян.  А  чого  варті  були  заміна  Донецька  на  Слов'янськ,  Іловайське  побоїще,  де  були  віддані  на  заклання  саме  добровольчі  батальйони,  чого  варта  Дебальцівська  зрада?  Чого  варте  покривання  на  найвищому  рівні  системної  корупції,  збереження  таких  її  бастіонів,  як  криміналізована  прокуратура  та  продажні  суди?  Чого  варте  хижацьке  розграбування,  під  прикриттям  перших  осіб  держави,  природних  ресурсів  Краю  (ліс-кругляк,  бурштин),  наживання  на  безсоромній  торгівлі  з  окупованою  Донеччиною-Лугащиною,  з  самою  Московією?  Чого  варте  розкрадання  вижебраних  коштів  МВФ?  Чи  можливо  гуртуватися  навколо  влади,  яка  вважає  свою  націю  за  ніщо,  компрометує,  неславить  її  перед  цілим  світом,  яка  і  далі  нищить  державу?
Де  ж  вихід?  Впасти  в  обійми  “безкомпромісних”  борців  за  народне  щастя  і  чекати  на  пришестя  пільгового  раю?  Знову  схилитись  перед  “папєредніками”,  які  так  “вміло”  ладнали  з  Московією?  Дослухатись  до  думки  цих  мудрагелів,  які  напрочуд  аргументовано  доводять,  що  ми  не  більше,  ніж  свавільне  бидло,  нездатне  ні  на  що,  окрім  слугування  просвітленим,  і  повернутися  в  стійло  “третього  риму”?  За  їх  логікою,  те  вирішило  б  всі  проблеми.  Мо'  й  справді?  Адже  в  тому  стійлі  нема  потреби  перейматися  внутрішньою  політикою,  не  треба  ходити  на  майдани,  не  треба  заморочувати  свою  голову  проблемами  політики  світової.  За  того  розкладу,  високі  матерії  -  не  наша  справа.  Тож  хай  хоч  весь  світ  бубонить  про  свою  глибоку  стурбованість,  а  наше  діло  теляче  —  ремигати  свою  жуйку  та  радіти  зі  своєї  щасливої  долі  під  променями  невсипної  турботи  мудрого  Кремля.  
Завидна  перспектива,  чи  не  так?  Чи...  не  так?  Чи  все  те  таки  не  про  нас?  Якщо  ні,  то  саме  час  починати  варити  своєю  власною  головою,  час  відривати  занімілі  д...и  від  диванів,  а  очі  від  екранів  телевізорів,  з  яких  ціла  армія  щуруватих  політтехнологів  під  найпатріотичнішими  приправами  силується  всучити  нам  чергового  месію,  видобутого  все  з  тої  ж  засмальцьованої  колоди  краплених  королів.  
Найперше,  маємо  добре  затямити  собі,  що  лише  обстоюючи  свої  власні  національні  інтереси,  докладаючи  всіх  сил  для  просування  своєї  нації,  можемо  розраховувати  на  успіх.  Лише  навчившись  поважати  себе  —  а  повага  виникає  виключно  як  результат  гідної  мети,  гідних  вчинків,  гідної  позиції,  а  ще  невтомної  і,  що  дуже  важливо,  результативної  праці  —  можемо  сподіватись  на  повагу  з  боку  інших.  На  справжню  повагу,  а  не  на  поблажливе  поплескування  по  спині.  А  відтак  —  не  на  роль  приниженого  вічного  прохача,  який  безсоромно  прогулює  виклянчені  гроші,  а  на  рівне  партнерство.  
Але  ж  для  того,  не  поділяючись  на  південь  і  північ,  на  захід  і  схід,  маємо  відчувати  себе  єдиним  цілим.  Лише  це  дозволить  нам  стати  суб'єктом  світової  політики  з  пріоритетом  своїх  суверенних  інтересів,  а  не  багатовекторною  шльондрою,  яка  готова  продаватися  всякому,  хто  більше  заплатить.  Що  ж  потрібно  для  того  об'єднання?  Найперше,  що  приходить  на  думку  —  мова.  І  це,  дійсно,  найважливіший  чинник.  
Чи  задумувався  мій  читач,  чому  нас  і  досі  частенько  плутають  з  московитами  —  саме  з  ними,  а  не  з  поляками  чи,  скажімо,  з  литовцями?  Правильно,  то  все  через  неї,  через  мову.  Власне,  як  ще  можна  сприймати,  людей,  які  з  власної  волі  і  без  жодного  примусу  користуються  замість  своєї  мови  мовою  сусіди?  Але  ж  мова  —  то  не  просто  засіб  спілкування,  засіб  донесення  інформації,  як,  скажімо,  есперанто.  Жива  мова  будь-якого  народу  -  то  ще  й  потужні  пласти  його  традицій,  його  культури,  його  історії.  Відтак,  користуючись  мовою  того  чи  іншого  народу,  ми  мимоволі  асоціюємо  себе  з  ним:  перебираємо  на  себе  його  культуру,  його  світобачення,  його  спосіб  мислення.  З  огляду  ж  на  те,  що  московська  мова  з'явилася  в  Україні  не  в  результаті  аматорського  вивчення  в  гуртках,  як-от  есперанто,  а  шляхом  цілеспрямованої  політики  московизації  Краю,  яка  впроваджувалась  упродовж  кількох  віків,  можемо  зробити  висновок,  що  вона  й  до  сьогодні  залишається  надзвичайно  ефективним  провідником  відверто  ворожої  політики  Московії  щодо  України.  І  хоч  автор  далекий  від  думки,  що  кожен,  хто  розмовляє  в  Україні  московською  мовою,  є  запеклим  прибічником  п'ятої  колони,  тим  не  менш,  фактом  залишається  те,  що  кожен  такий  мовець,  усвідомлює  він  те  чи  ні,  є  носієм  неукраїнської  культури,  неукраїнського  самосприйняття,  неукраїнського  світобачення.  Ба,  більше  того:  користуючись  сьогодні  в  Україні  московською  мовою,  ми  з  власної  волі,  через  свою  бездумність,  поширюємо  на  своїй  землі  агресивний,  кривавий  “русский  мир”.  
Найбільш  вражаючим  тут  є  позиція  неукраїнської  нашої  влади,  яка  за  всі  роки  Незалежності  зробила  надто  мало,  аби  ліквідувати  мовний  розкол  українського  суспільства,  який  тягнув  за  собою  розкол  світоглядний,  розкол  політичний.  Незважаючи  на  розуміння  того,  що  Московія,  витрачаючи  величезні  кошти  на  просування  своєї  мови  в  Україні,  продовжує  справу  манкуртизації  української  нації,  використовує  її,  а  ще  більше  -  витворену  за  допомогою  неї  субкультуру  безбатченків,  як  інструмент  політичного  тиску,  як  привід  для  просування  своїх  імперських  зазіхань,  вона  не  робила  для  протидії  тому  майже  нічого.  Натомість,  штучно  створений  мовний  розкол  суспільства  злочинно  використовувався  недолугими  українськими  політиканами  задля  примітивних  ігрищ  на  електоральному  полі.  Більше  того,  навіть  в  часі  роз'язаної  проти  Краю  війни,  навіть  попри  кров  і  смерть,  які  несе  нам  сьогодні  “русский  мир”,  перші  особи  держави  —  пан  Турчинов,  пан  Яценюк,  пан  Порошенко  (екс-спікер  ВР  України,  екс-прем'єр-міністр  України  та  нині  діючий  президент  України)  —  намагаються  запопадливо  закріпити  спеціальний  статус  мови  агресора  в  Конституції  України.  Що  то  —  верх  безумства,  а  чи  відверта  гра  на  боці  ворога,  адже  застоювання  на  теренах  України  московської  мови,  як  одного  з  найпотужніших  інструментів  нищення  її  незалежності,  стосується  зовсім  не  сфери  філології,  як  про  те  розводяться,  а  сфери  криміналу  —  державної  зради.  
Відтак,  не  можна  обійти  увагою  ще  один  елемент,  без  якого  нічого  навіть  мріяти  про  успішну  націю,  а  саме  -  її  еліту.  Власне,  що  є  еліта  нації?  Як  на  мене,  це  найкращі  її  представники  —  вершки  того,  що  вона  спродукувала  упродовж  віків  свого  існування.  Це  не  обов'язково  письменники,  лікарі  чи  композитори.  Елітою  є  і  науковець,  дослідженням  якого  нація  завдячує  своєю  величчю  і  славою,  і  гарний  робітник,  який  практично  забезпечує  її  економічну  потугу,  і  професійний  вояк,  який  кладе  своє  життя  на  олтар  служіння  їй.  Але,  найголовніше,  що  їх  об'єднує,  то  тверда  моральність,  щира  любов  до  свого  краю,  до  своєї  нації  і  повсякчасне  служіння  їй.  Що  ж  до  політичної  еліти,  то  це  не  просто  моральні  авторитети,  які  окрім  загальних  мудрих  сентенцій  мало  до  чого  придатні,  але  ті,  які  окрім  сповідування  твердих  моральних  засад  добре  розуміють  тактичну  і  стратегічну  мету  нації,  ясно  бачать  шлях  її  досягнення,  ладні,  не  думаючи  про  власні  вигоди,  вести  націю  тим  шляхом  до  процвітання.  
Чи  є  в  цьому  сенсі  елітою  те  незугарне,  злодійкувате,  продажне,  але  навдивовиж  чіпке  кодло,  яке  останніми  десятиліттями  ошивається  на  вершечку  української  влади?  Напевно,  що  ні.  Але  те,  що  воно  так  довго  тримається  при  владі,  є  дуже  тривожним  симптомом  того,  що  нація  і  досі  перебуває  під  впливом  лжепророків,  які,  обсипаючи  довірливих  мішурою  нічого  не  вартих  пільг  та  обіцянок  скорого  раю,  обдерли  їх  до  нитки,  запроторили  Край  до  глибокої  боргової  ями.  Така  ситуація  стає  вкрай  небезпечною  в  часі  війни:  збайдужіла  нація,  злодійкувата  влада,  яка  не  гребує  наживатися  навіть  на  крові  і  смертях...  Неважко  передбачити,  до  чого  те  може  привести,  і  то  —  дуже  швидко.  
Що  ж  діяти?  Прокидатись,  панове!  Прокидатись,  доки  не  пізно.  Зі  зрадниками  на  чолі  виграти  війну  неможливо.  З  крадіями  побудувати  процвітаючу  країну  не  вдасться  за  найпалкішого  бажання.  Прокидатися  якнайшвидше  і  озиратися  навсібіч  у  пошуку  людей  порядних,  професійних,  патріотичних.  Не  варто  шукати  їх  в  телевізорі,  який  контролює  злодійкуватий  олігархат.  Шукайте  їх  поряд  з  собою  —  тих,  кого  добре  знаєте,  тих,  які  своїм  життям  засвідчують  свою  моральність,  свою  порядність,  свою  фаховість.  Не  шукайте  багатих,  бо  велике  багатство  в  бідній  країні  —  то,  як  правило,  свідоцтво  нечистих  рук  і  ще  бруднішої  совісті.  Не  шукайте  велеречивих  —  обіцянки,  що  сипляться,  мов  з  рогу  достатку,  зазвичай,  є  свідченням  того,  що  краснобаї  мають  дуже  туманне  уявлення  про  те,  як  створюється  той  достаток.  
Сьогодні  Україна  вкрай  потребує  заміни  нечесних  політиканів  біля  державного  керма  на  представників  істинної  національної  еліти.  Наше  завдання  розгледіти  їх  та  привести  до  влади,  довіряючи,  але  й  жорстко  контролюючи  при  тому.  Маємо  вичистити  для  того  авгієві  стайні  сьогоднішньої  влади,  змусивши  її,  перше,  переобрати  давно  вже  нелегітимну  ЦВК  та  змінити  виборче  законодавство  на  таке,  яке  уможливить  прихід  у  владу  тих,  хто  відродить  Україну,  найперше  —  її  економіку,  тих,  хто  приведе  до  перемоги  в  нав'язаній  нам  війні.  Завдання  те  непросте,  з  огляду  на  передбачуваний  спротив  сьогоднішніх  швондерів  від  влади,  але  чи  маємо  вибір?  На  терезах  доля  України.

Кримська  Світлиця  #3  за  20.01.2017
Валентин  БУТ
Крим

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713349
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 21.01.2017


Ніла Волкова

Иней

ИНЕЙ


Словно  сказочный,  в  инее  лес  –  
Свой  наряд  получил  ниоткуда…
Это  диво  из  зимних  чудес,
Белоснежно-ажурное  чудо!

Даже  ветер,  проказник  шальной,
Притаился  за  мягким  сугробом.
Поиграть  не  решился  с  сосной,
Притворился  порядочным  снобом.

Наблюдая  за  всем  на  лету,
Покружит  осторожная  птица.
Веток  хрупких  щадя  красоту,
Потревожить  убор  их  боится…

Вот  и  я,  замирая,  стою
И  боюсь  даже  след  здесь  оставить…
Словно  в  сказочном  зимнем  раю,
Где  лишь  Господа  хочется  славить!

2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713589
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 21.01.2017


Надія Башинська

НАВАРИЛА ВАРЕНИЧКІВ

Наварила  вареничків  та  й  на  лаві  сіла.
Ходить  хлопець  мимо  хати,  я  не  запросила!

Ходить  хлопець  мимо  хати,  я  не  запросила.
А  у  того  ж  парубочка  матіночка  мила!

А  у  того  парубочка  дуже  милий  тато.
Візьму  того  парубочка  запрошу  до  хати!

А  я  тому  парубочку  покажу,  де  сісти.
Будем  разом  з  парубочком  варенички  їсти!

Наварила  вареничків,  хлопця  запросила.
Доки  він  дививсь  на  мене,  я  сама  їх  з'  їла!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713587
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 21.01.2017


Олекса Удайко

ЗЛУКА

             [i]  Злука,  як  і  подуга  –  предковічні  
               українські  слова,  які  набувають  
               сьогодні  особливого  звучання…  [/i]
[youtube]https://youtu.be/o9WXm-WeAUw[/youtube]

[i][b][color="#540996"]Не  слід  трудити  очі  нам  на  мапах,
Щоб  встановити  наші  рубежі….
Лиш  серцем  слід  відчути  нашу  матір,  
Відкинувши  всілякі  міражі….

Відчути    серцем  Єдність  і  Соборність
Людей  й  Земель    від  Сяну  і  по  Дон…
Це  українці  –  нація  незборна,
В  якої  інший,  ніж  тепер,  кордон…

Та  не  про  ті  тут  мовиться  кордони,
Не  той  піано  співаний  мінор…
Є  більш  уважні  в  світі  перепони,
Що  вадять  нам  зректись  своїх  комор…

Я  не  кажу,  щоб…  зовсім  «хата  скраю»,
Та  в  українця  вже  такенна  суть:
 Ми  зовні  ворога  свого  шукаєм,
А  нам  би  зір  свій  в  себе  повернуть!  

Та  недарма  ж  змістовне  слово  «ЗЛУКА»
Собі  узяв  у  вжиток  мій  народ!
Він    подолає    хо́дини  по  мукам
Без  трат  лихих,  та  й  зайвих  нагород!

І  буде  ще  у  нас  ота  подуга,
Що  так    бояться  наші  вороги…
Підстав  плече,  що  так  потрібне  другу,  –
І  це    доточить    нації  снаги![/color]
[/b]
21.01.2017

[b]Постскриптум  не  ігноруємо:[/b]
[/i]
[youtube]https://youtu.be/M7t2TjAYoRU[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713568
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 21.01.2017


Віталій Назарук

САМА

Чекала,  що  ти  –  не  ти…
Не  ти,
Не  ти,
Не  ти  …
Лишилися    назавжди…
Сліди,  
Сліди,  
Сліди…
А  серце  чомусь  весь  час,
Болить,  
Болить,  
Болить…
І  знову  сльоза  збіжить,
За  мить,
За  мить,
За  мить…
Надії  уже  нема…
Сама,
Сама,
Сама…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713566
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 21.01.2017


Виктория - Р

Не куй мені зозуле

[b][i][color="#a200ff"]Мені  не  шкода  своїх  літ,
Не  хочу  я  в  минуле...
Зсипає  скроні  білий  цвіт,
Не  куй  мені  зозуле...

Я  йду  в  далеке  майбуття,
Спішу  за  сонечком  услід...
Тобі  я  дякую,  життя,
Що  у  віках  мій  родовід!

Хай  буде  шлях  мій  без  тривог,
Живе  у  серці  співчуття...
Хай  буде  завжди  поряд,  Бог,
Та  душу  гріють  почуття!
21  01  2017  р  
Вікторія  Р[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713565
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 21.01.2017


Валерій

З твоїм ім’ям



З  твоїм  ім’ям  я  день  стрічав.
З  твоїм  ім’ям  в  полях  ходив.
Зіркам  ім’я  твоє  кричав.
Лише  твоїм  ім’ям  я  жив.
Шукав  слова  –  весняний  цвіт.
Писав  листи,  мов  плів  вінок.
Хотілось  дарувать  весь  світ,
Співать,  літать,  іти  в  танок.
В  очах  твоїх  я  потопав.
Губами  ніжно  їх  торкавсь.
Слова  –    «люблю  тебе»,  шептав
І  розставатися  вагавсь.
Рвав  в  полі  квіти  чарівні,
Букет  із  них  тобі  складав.
І,  як  співали  вже  півні,
На  крилах  в  дім  свій  залітав.
Роки  пролинули  мов  сон.
Крізь  весни    й  зими  ми  йдемо.
В  серця  Господь  нам  дав  вогонь,
Який  ми  разом  несемо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713563
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 21.01.2017


Шостацька Людмила

ЯКІ НАД ОКОПАМИ ЗОРІ?

                                             А  які  над  окопами  зорі?
                             Із  наляканими  очима,
                             У  небесній  своїй  коморі,
                             Хоч  у  Бога  десь  за  плечима.

                             Їм  вже  вибухи  ці  набридли,
                             І  огидний  цей  колір  війни,
                             Її  вірус,  її  бацили
                             І  стривожені  вибухом  сни...

                             Над  окопами  мріють  зорі
                             Щоб  на  нашій  Землі  жили
                             Її  діти  в  такій    ось  змові:
                             Щоб  Людьми  всі  бути  змогли!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713538
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 21.01.2017


Віталій Назарук

ЗІРОНЬКО МОЯ

Ти  заполонила  мою  душу,
Полум’яним  поглядом  очей,
Я  люблю  і  клятви  не  порушу,
Пригорну,  кохана,    до  грудей.

Приспів:
Люба,  незрівняна  моя  зоре,
Квітко,  зачарована  в  росі.
Я  переверну  для  тебе  гори,
В  хорі  солов’їних  голосів.

Ти  не  бійсь  нічого,  ти  зі  мною,
Нам  зозуля  доленьку  кує.
Ти  за  мною,  наче  за  стіною,
Найдорожче  серденько  моє.

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713490
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 21.01.2017


Леся Утриско

До нас нині йшов Іван.

До  нас  нині  йшов  Іван,
Зодягнув  кожуха,
Землю  снігом  засівав
По  саменькі  вуха.
За  плечима  приніс  міх...
А  в  нім  щось  ховає,
Всіх  нас,  хвалько,  сповіщає,
Що  свят  вже  немає.
Що  ж,  Іванку,  там  ховати
За  широкі  плечі,
Усі  щиро  тя  вітають
Із  святом  Предтечі.
А  вже  хитрий  той  Іван,
З  під  брови  моргає,
Сліди  свої  білим  снігом
Міцно  замітає.
Знаєм,  знаєм  свято  твоє-
Івана  Предтечі,
Позбирав  всі  свята  нині,
Та  й  забрав  на  плечі.
Віднесеш  у  Божі  гори,
У  степи  широкі,
Там  ховатимеш  їх  добре
На  наступні  роки.
Хай  Ісусик  наш  ся  родить,
Хреститься  в  Йордані,
Завше  славиться  Марія-
Небесная  Пані.
Завінчую  ти  Іване...
Що  личко  рум'яне-
Ой  ще  трошки,  зовсім  трошки
Й  веснонька  нагряне...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713448
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 20.01.2017


Оксана Лазар

Напевно, так і має бути…

Напевно,  так  і  має  бути...
Життя  не  знає  слів  "якби".
Не  в  силах  іноді  забути,  
Не  в  силах  іноді  іти.

Найкраще  просто  зупинитись
На  перехресті  всіх  доріг,
На  себе  з  боку  подивитись
І  біль  перетворити  в  сміх.

А  далі  час  розставить  коми,
Розставить  крапки  і  тире,
І  відповість  насправді...  Хто  ми?
На  запитання,  що  гризе.

Напевно,  так  і  має  бути...
Бурлить  життя  як  шум  ріки.
Як  жаль,  щоб  істину  збагнути  -
Нам  треба  втратити  роки.

2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713417
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 20.01.2017


Veliara

ТВОРЕЦЬ СНІВ

Творець  запалить  ніч,  з  кишені  вийме  зорі,
Загорне  стрункий  стан  у  чорний  балахон,
Здмухне  пил  із  платівки  із  музикой  любові,
І  вставить  у  старий,  столітній  грамофон.

Візьме  веретено  до  довгих  блідих  пальців,
І  спустить  в  чорну  ніч  сріблясті  нитки  снів,
Химери  сновидінь  закрутяться  у  танці,
А  музика  хмільна  заглушить  луну  слів.

Рогатий  молодик  моргне  в  вікно  лукаво,
Творець  розсипле  зорі  з  широких  рукавів,
Зіткає  павутиння  зі  снів  хмільних,  яскравих,
Комусь  із  весни  квітів,  комусь  з  зими  снігів.

Творець  вкладе  тютюн  в  свою  люльку  казкову,
І  сонним  густим  димом  огорне  світ  нічний,
Здмухне  з  блідих  долонь  останні  сни  ранкові,
І  знов  змота  в  клубок  химери  нічних  мрій.

Замовкне  грамофон,  пробудить  небо  ранок,
Творець  сховає  зорі  і  стиха  позіхне,
Пробудить  теплим  сяйвом  усе  живе  світанок,
А  Повелитель  снів  із  днем  новим  засне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713416
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 20.01.2017


Крилата

ВАСИЛЮ СУХОМЛИНСЬКОМУ присвячено

Він  ріс  в  селі,  в  родині  бідній.
Не  був  у  Лондоні,  у  Відні.
Учився  у  звичайній  школі,  
Пройшов  крізь  труднощі  та  болі.

І  вуз  закінчував  заочно.  
Пед.,  зрозумів,  його,    це    точно!  
Слухач  і  викладач  уроків  –  
В  одному  був,  в  сімнадцять  років.

Як  ворог  в  ріднокрай  урвався  –  
У  добровольці  записався.
В  боях  вивчав  війни  науку,
Дістав  поранення  у  руку  –  

Важке,  не  дав  ампутувати.
Її  вдалося  врятувати.
Підлікувався  –  і  до  школи,
Де  жито  красить  видноколи.

У  Павлиші  бузком  розкрився.
Там  до  кінця  життя  лишився
І  працював  натхненно,  щиро.
Він  для  освіти  –  справжнє  диво.

Спав  мало,    о  четвертій  ранку
Вставав  і  брав  високу    планку.
Писав  статті,  художні  твори
Для  школярів,  лишив  їх  –  море.

Любив  свій  труд,  простори  рідні,
Людей,  в  серцях  будив  їх  гідність.
Шукати  чудо  в    сад,  між  квіток
Водив  у  різночасся    діток.

Вчив  їх  із  мрій  складать  букети,
До  мудрості  робити  злети,
Думки  рівняти  кострубаті
Трудом,  підносив  батька,  матір.

Лиш  п’ятдесят  і  два  прожив.
Та  слід  достойний  залишив.
Віддав  любов  зі  всіх  клітин
Наш  педагог,  Вкраїни  син.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713408
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 20.01.2017


геометрія

ЗА ВЕЧЕРЕЮ… ( для малечі)

                                                                           Одну  ложку  за  бабусю,
                                                                           Ну  а  другу  -  за  матусю,
                                                                           Третю  ложку  -  за  сестричку,
                                                                           А  четверту  -  за  лисичку.      
                                                                   
                                                                           І  за  татка    ще  хоч  раз,
                                                                           І  за  діда  про  запас,
                                                                           Ще  й  за  котика  рудого,
                                                                           І  за  півника  малого.

                                                                           І  за  дівчинку  Іринку,
                                                                           І  за  тітоньку  Маринку,
                                                                           Ще  й  за  хлопчика  Андрюшу,
                                                                           І  хоч  трішечки  -  за  Хрюшу.

                                                                           За  Степашку  і  Дружочка,-
                                                                           Вже  й  не  дуже  повна  ложка.
                                                                           Ще  не  з"їли  за  цапка,
                                                                           А  тарілка  вже  й  пуста...                                                                                                                                                                                                                                                                                                          
                                                                                               

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713396
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 20.01.2017


Світлана Моренець

Коротко про різне

***
Невже  я  неглибоку  душу  маю?
Якесь  мілке  моє  душевне  дно.
Чи  радість,  а  чи  гнів  в  душі  буяє,
як  не  запихую,  як  не  ховаю  –
хоч  лусни,  не  ховається  воно!
То  ріжки,  а  то  ніжки  випирають.

***
Не  відкривай  ти  всім  душі  одразу.
Є  люд,  подібний  крижаним  вітрам.
Щоб  не  відчути  сорому  й  образи,
лиш  о́браних  впускай  в  священний  храм.

***
Проходиш  іспит  з  витримки,  терпіння?
У  горлі  кісткою  комусь  твоє  життя?
Прости    отрутовустові  створіння,
пославши  їм  глибоке  співчуття.

***
Життя  по  Вищому  сценарію  біжить.
А  ми  плануємо,  надіємось,  наївні,
аж  поки  кукурікнуть  треті  півні...
і  на  кінцевій  потяг  просвистить.

                                       20.01.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713386
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 20.01.2017


Олекса Удайко

СКАЖИ МЕНІ, МАМО

[youtube]http://youtu.be/OavjHdPPWdg[/youtube]

[i][b]
Скажи  мені,  мамо,  чому
Так  серденько  ниє,  щемить,
Коли  приїжджаю  на  мить
На  рідне  подвір'я?  Чому?

То,  може,  тому,  що  колись,
Щоб  злидням  і  смутку  зарадить,
Твоєї  послухав  поради?  –  
"Їдь,  синку,  до  міста,  учись!"

А,  може,  тому,  що  так  рано
Зів'яла,  померкла  краса,
Давно  посивіла  коса,
Яку  ти  ховаєш  старанно?

Чи,  може,  тому,  що  я  бачу
Вже  згорблену  постать  і  руки,
Що  винесли  горе  і  муки?..
Чи  може  тому,  що  ти  плачеш?

То,  мабуть,  тому,  що  зіниці
Твої  уже,  мамо,  не  сталь...
А...  –  дві...  –  глибоченні...  –  криниці,
В  яких  
                                 потонула  
                                                                           печаль...

Ще  й,  мабуть,  тому,  що  я  знаю:
Не  ти  лиш  в  стражданнях  живеш,
В  нестатках  і  тузі  помреш,
Земного  чекаючи  раю...

Та  все  ж...  ти  скажи,  моя  мамо,
Чия  в  цій  печалі  вина?..

...Я  знаю:  виною  –  війна,
Що  точиться  в  вічнім  тумані...

Війна  –    за  життя!  І  –  на  смерть!
Війна  –    за  жадану  свободу!
Війна  –    за  ідею  і  твердь!
Війна...  поміж  свóго  народу...[/b]

15.07.1989[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507679
дата надходження 27.06.2014
дата закладки 20.01.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Зима-вишивальниця

Кришталеві  намистинки,
Мов  із  бісеру,
Це  біленьку  скатертину
Зима  вишила.

Її  в  лісі  простелила
На  галявині.
Подивіться  яке  диво  -
Усе  сяяло.

Такої  краси  узори
Неймовірної:
Онде  тягнуться  угору
Сліди  білочки,

Заплутаний  слід  зайчиська,
Лиски  хитрої,
Мов  нитками  клала  хрестик
Зима  срібними.

Там  сорока-білобока
Прогулялася,
Залишила  слідів  трохи
Та  й  подалася.

Повідала  всім  новину
Іще  здалеку
Та  й  про  зимоньку  майстриню,
Вишивальницю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713316
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 20.01.2017


Richter

Рік смаженого півня

В  країні  цирк  вже  котрий  рік  триває,
міняють  маски  блазні  й  антураж.
Пророчать  –  нас  поліпшення  чекає,
та  кожен  день  якийсь  ажіотаж.

Вже  майже  до  небес  підняли  ціни
на  світло,  воду,  долар,  євро,  газ.
Крадуть  з  бюджету  добру  половину,
а  решту  вже  спускають  в  унітаз.

Ліси  карпатські  ріжуть,  мов  вандали,
вагонами  торгують  за  бугор.
У  Княжичах  фактично  розстріляли
про  око  реформований  позор.

То  знов  „безвіз“  відстрочили  до  квітня,
то  грошей  для  кредиту  не  дали.
Історія  рече  тисячолітня  –
ведуть  народ  скоти  до  кабали.

Люд  безпорадно  скиглить  й  лає  все,
вже  двадцять  п‘ять,  а  ми  ще  у  дорозі…
Все  більше  й  більше  смаженим  несе,
уже  сімнадцятий  буремний  на  порозі.

грудень  2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117011803246  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713315
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 20.01.2017


Richter

Жiнки бальзакiвського вiку


Найгарніші  все  ж  вони  у  світі
ті  жінки,  яким  уже  за  сорок.
Шарму  в  них  не  можна  не  помітить
й  цьому  не  завадить  навіть  морок.

Їх  запаси  ласки  необ‘ємні,
їхні  форми  пишні  і  прекрасні.
Посмішки  чаруюче-приємні,
світяться  як  зорі  очі  ясні.

Ніжність  рук  зведе  з  ума  любого,
в  ласці  утонути  може  кожний.
Та  тому  вони  наставлять  роги,
хто  кохати  їх  вже  не  спроможний.

Мудрістю  Господь  їх  не  образив
й  серцю  щедрості  додав  з  лихвою.
Дотик  губ  доводить  до  екстазу,
щастя  ложу  розділить  з  такою.

Вправно  розставляють  свої  сіті
і  звитягам  їх  немає  ліку.
Найхитріші  в  цілім  білім  світі
ті  жінки,  що  вже  за  сорок  віком.

січень  2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117011805859  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713313
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 20.01.2017


Віталій Назарук

ЛЕГКА РУКА

В  душі  змінились  вірші  і  думки,
Чогось  нового  прагну…
Вино  в  бокалі,  тютюну  дими,
Та  що  писати?..  Чи  чогось  досягну?

Втомився  я  і  певно  в  тому  гріх,
Що  втома  вибиває  з  колії.
Була  ти  поруч,    завжди  линув  сміх,
А  зараз  біль  у  кулі,  що  в  стволі.
Можливо  ще  бокал,  а  може,  два,
І  я  тоді  зроблю  останній  крок,
Як  риму  не  народить  голова,
То    куля  увійде  у  мій  висок.
Немає  новизни  у  голові,
Один  стандартно  створений  шаблон.
Червоні  очі,  серце  у  крові
І  знов  стою  до  Музи  на  поклон.
Мені  не  жити  далі  без  пера,
Із-під    якого,  плодяться  рядки,
Поезія  немов  картярська  гра,
Завжди  шукає  легкої  руки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713310
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 20.01.2017


Петро Кожум'яка (Ян Укович)

Один подонок подошел к другому

Один  подонок  подошел  к  другому:
Купите,  мол,  убогий,  рюкзачки…
Сейчас  так  модно  на  работе,  дома,
Война  (к  тому  же)  -  стало  быть  с  руки…

Уговорил  болтун  сладкоголосый,
В  его  глазах  был  океан  любви  -
Любви  не  к  людям,  а  к  баблосам
Второй  ответил  сразу:  без  вопросов!
…  Ведь  деньги  из  бюджета  —  не  мои.

Один  подонок  подошел  к  другому  -
Рыбак  узнает  сразу  рыбака…
Как  яблоко  от  яблони…  от  дома
Собака(А..ов)  от  кормушки  и  горшка...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713303
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 20.01.2017


КОЛЮЧКА

ТРИМАЙ МОЮ РУКУ…

Візьми  мою  руку,  й  зігрій  в  своїх  теплих  долонях,
Я  цього  чекала,  я  довго,  так  довго  я  йшла.
Шукала,  так  довго  тебе  я  шукала,
Лиш  тут,  на  краю  цього  дивного  світу  знайшла.
Тримай,  тримай  мою  руку  так  міцно,
Я  більше  ніколи  не  хочу  її  відпускати.
Я  бачила  небо,  і  падали  зорі  щоночі,
Та  справа  не  в  цьому....    ми  зможемо  в  ньому  літати.
Я  падала  в  низ,  і  готова  була  вже  розбитись,
І  вітер  не  зміг  зупинити  мене  на  шляху.
І  треба  ж  було  мені  в  очі  твої  подивитись,
І  час  зупинився,  забувши  про  свою  мету.
Я  бачали  ніч,  як  із  ранком  вона  зустрічалась,
Їм  дана  лиш  мить,  і  немає  болючіших  втрат.
А  потім  ішовши,  вона  сльози  свої  залишала,
На  росах  прозорих,  їй  не  було  дороги  назад.
Я  знаю  цей  світ,  він  не  зміниться  більше  ніколи,
А  може  й  не  треба,  лиш  руку  не  відпускай.
Ми  маємо  небо,  для  двох  це  безмежно  багато,
Можливо  це  буде  для  нас  наш  малесенький  рай.

НАДІЯ  КИШЕНЯ  20.01.2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713333
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 20.01.2017


Петро Кожум'яка (Ян Укович)

Вибач

Свою  любов  сховаю  я  від  тебе.
Чи  зникне  біль  страждання  назавжди?
Хоч  зараз  поряд,  але  як  до  неба...
І  хай  як  важко,  але  ти  іди...

Пухнастий  сніг  лягає  на  дорогу,
В  нічній  пітьмі  лунають  голоси...
Чому  в  житті  усе  не  слава  богу  -
Ти  -  лише  тінь  небесної  краси.

Твої  сліди  засипле  чистий  сніг,
Розтане  він,  омиє  пам'ять  злива
Тебе  затримати  тоді  не  міг...
Але  забути  —  також  неможливо!

Твоє  ім'я  і  те  єдине  слово  
Сніжинки  падали...,  
А  я  лиш  шепотів...
Одне-єдине  слово  —  вибач...
Яке  сказати  так  і  не  зумів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713300
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 20.01.2017


Ніна Незламна

Тікає ніч

Тікає  ніч….    Не  хоче  з  світанком
Зустрічатись…  Бо  втрачає  себе
Геть  ховається  за  зорепадом
А  він  сміливий….  Віночок  плете.
Все  гадала,тож  з  ким  залишитись
Молодий  місяць  зізнавсь  у  коханні
Кому  ж  з  них  взяти  і  підкоритись?
Мо»  згоріти  в  сонячнім  вінчанні?
Прикривала  темні  оченята
Коли  весело    місяць  моргав
 Всміхалася,підставила  уста
Та  вже  світанок  ніжно  обіймав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713301
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 20.01.2017


Ніна Незламна

Не йди кохана

Холодний  погляд  кинула  на  мене
Пройняла  морозом,стала  зимою
Не  йди  кохана,не  зможу  без  тебе
Ні,люба,прошу,будь  весною.

Прошу  будь  для  мене  сонячним  світлом
Щоб  один  одного  в  житті  цінили
Та    хоча  зима,  буяй  яскравим  літом
Щоб  все  життя  розумілись,любили.

Коли  спрага,  джерельною  водою
Щоб  я  міг  пити  весь  час  із  криниці
Разом    з  тобою    вмиватися  росою
Смакувати  запашні  суниці.

І  хліб  вирощувати  в  нашому  полі
Там  діточки,як  квіти  волошкові
Щоб  на  столі  всього  було  доволі
І  все  життя  ми  жили  у  любові

Не  йди  кохана…..  Не  зможу  без  тебе

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713296
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 20.01.2017


Георгій Грищенко

Радіореклама

Різать  хто  не  може
Ковбасу  тоненько,
Захворіє  схоже
На  інсульт  швиденько.

Радіо  лякає
Всіх,  хто  його  чує,
Та  воно  не  знає,
Що  мене  лікує.

Кинув  я  ковбаси
Нині  купувати,
Інші  є  припаси,
Щоби  їх  ковтати.  

Каша  є  гречана
І  Олейни  пляшка,
Ще  є  і  вівсяна
Пречудова  кашка.

Різати  ковбаси
Не  берітесь  люди,
Бо  інсульт  два  рази
Вас  впіймає  всюди.

Радіорекламу
Слухайте  панове
Наче  рідну  маму
Й  буде  все  чудове.
19.01.17.  








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713294
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 20.01.2017


палома

ПРО ПРАВДУ

       
Правда  там,  де  людям  добре  жити,
Де  любов  співає  у  серцях,
Там,  де  вміють  ближнього  любити,
Скоренивши  з  душ  тваринний  страх.

Правда  там,  де  з  уст  кохання  квіти,
Джерелом  дзвінким  живі  слова,
Де  усміхнені  щасливі  діти,
Де  Господня  віра  ще  жива.

Правда  –    в  сонці,  в  небі  віковічнім,
У  волошках,  схованих  в  житах,
І  у  пісні,  що  лунає,  вічній,
У  прожитих  з  гідністю  літах.

Правда  –    вічності  рука  стоїчна,
Правда  –  вічна!

                     (16  січня  2017)
                     (с)  Валентина  Гуменюк
                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713287
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 20.01.2017


Крилата

Офіцеру ЗСУ Микиті Яровому присвячено

Сьогодні,  20  січня  2017  року,  Микита  Яровий  мав  брати  шлюб  у  гарнізонному  храмі  св.апостолів  Петра  і  Павла  у  Львові,  а  буде  поминальна  служба  за  ним,  зранку.  

Родився  він  у  Меліоративнім  –  
У  селищі,  що  в  області  Дніпра.
Розумним,  скромним  хлопцем  був,  спортивним,
В  душі  якого  не  водився  страх..

Закінчив  академію  у  Львові  –  
Національну,  сухопутних  військ.
Дитя  зачав  із  жінкою  в  любові,
Пішов  на  схід  і…  скапав,  наче    віск.

У  гарнізоннім  храмі  шлюб  узяти  
Хотів  у  січні  ,  в  грудні  знісся  ввись  –  
Отримав  кулю  снайперську  від  ката.
Важкі  для  жінки  будні  почались.

Він  командиром  третьої  був  роти
У  першім  батальйоні  ОМБ,  
Що  п’ятдесят  четверта.  Йшов  боротись
За  України  небо  голубе.

Любив  життя  і  прагнув  жити  в  парі.
Грав  на  гітарі.  Холодно  струні
Тепер,  як  на  дузі  при  Світлодарі
Микита    впав  –  привезли  в  труні.

Його  Вкраїна-Мати  не  забуде
І  друзі  ті,  що  йшли  із  ним  у  бій.
Дитя  –  в  новій  країні  жити  буде.
І  тільки  час  загоїть  рідним  біль.


Тут  Дніпро  –  місто,    колишня  назва  Дніпропетровськ.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713271
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 20.01.2017


горлиця

У СНІЖИНКАХ РОКИ

 Пролітають  картини  життя,
І  несуться  сніжинками  роки,
Вчора  день  -  я  маленьке  дитя,  
Нині  вечір  прискорює    кроки.

Не  спішіть,  не  крадіть  ще  зорю,
Нехай  світить  мені  місяченько,
Ви  ,які  б  не  були,  вас  люблю,
Зупиніться,  хай  б'ється  серденько!

А  як  зорі  і  місяць  поснуть,
Оксамитом  прикриється  нічка,
От  тоді  я  у  небо  пірну,
Там  продовжу  вас,  роки,  довічно!  

А  на  спогад  залишу  вірші,
Все  життя,  що  творила  в  картинах,
Тут  і  болі,  і  радість  весни,
І  надії,  що  танули  в  зимах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713246
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 19.01.2017


I.Teрен

ПРИГОДОНЬКА

[youtube]https://youtu.be/E1rgzM1rQIE[/youtube]
Я  не  йєті,  але  я  живу
біля  лісу,  а  не  у  Парижі.
Я  шукаю  бабу  снігову
і  стаю  на  палиці  і  лижі.
         У  мене  є  і  вуса,  й  борода,
         і  до  зими  претензії  немає.
         Ярило  сяє,  сіє  Коляда,
         а  Берендей  поляни  накриває.
Завірюха  обрій  замела,
інеєм  завіяла  дороги.
Їду  по  околиці  села,
аж  іде  снігуронька-небога.
       [i]–  А  Ви  куди  намилили  лижню?
         –  А  я…  шерше...  Снігуроньку  шукаю.
         –  О,  мій  месьє,  на  цьому  авеню
         ніякої  Снігуроньки  немає.[/i]
І  помчала  пасія  моя
по  лижні  у  снігові  замети
мрією  земного  житія,
за  якою  бігають  поети.
         Але  услід  натура  бойова.
         [i]–  Ану-ка,  дєда,  уступі  дароґу![/i]
         Іноязична…    Баба…    Снігова!
         І  я  тоді  беру  у  руки  ноги.
Адже  я  шукаю  не  нову,
а  свою  утіху  під  ялинку.
Ігнорую  бабу  снігову
і  –  гайда!  Піймаємо  сніжинку!
         А  я  її  –  ось-ось  і  дожену.
         Але  вона  не  дуже  і  тікає.
         Таку  Снігурку  я  не  омину,
         бо  іншої  уже  не  доганяю.
А  мені  ще  рано  у  Аїд.
Порадію  ще  на  цьому  світі.
І  нехай  я  нібито  і  дід,
а  мені  ще  є  кого  зігріти.
         А  я  за  нею  когутом  іду.
         І  хай  сміються  кури  і  кумири,
         що  я  собі  на  щастя  і  біду
         ще  не  цураюсь  дідової  віри.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713212
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 19.01.2017


Надія Карплюк-Залєсова

НЕ СПИ, ЮНАЧЕ…

Не  спи,  мій  воїне,  прокинься,
Згадай  ніч  Миколая,  що  торік...
Убитих  тьма  і  скільки  полонених  :
Розбитих  і  знедолених  калік...

Не  спи,  юначе,  чуєш,  прокидайся,
Я  --Ангел  твій...  у  матері  доспиш,
До  смерті,  знаю,    звикли,  майже,
Та  ти  живи,  мій  хлопчику,  живи  !

Тебе  Господь  не  призове  завчасно,
Ти  маєш  вижити,  якщо  суцільна  смерть,
Авжеш,  ти  не  підеш  дочасно,
Та  ангел  смерті  крутить  коловерть...

Я  Ангел  твій  ,--  і  поки  над  тобою,
У  серце  не  прийде  твоє  зима...
Не  спи,  мій  сину,  чуєш,  прокидайся,
Твій  сон  в  прицілі  вмілого  стрілка.

Ти  --  в  мами  син,  а  тут  --  лише  солдати,
Не  спи,  хлопчисько,  знаю,  сон  бере...
За  тебе  молиться  твоя  стражденна  мати,
Життя  нема...  вона  без  тебе  вмре.

У  в  мами  радість  вся  ...  під  образами,
Лунає  в  свято  ангеловий  дзвін,--
Молитвами  й  солоними  сльозами,
Б"є  мати  знов  одвічний  свій  поклін.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713201
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 19.01.2017


Віталій Назарук

ВІД ЗИМИ ДО ЗИМИ

Я  не  знав  що  живу,  я  не  знав,  як  належало  жити,
Я  не  вірив  ніколи,  що  різні  бувають  літа.
Я  дивився  щороку,  яке    колосилося  жито,
Коли  з  чорного  в  зелень  вдягалася  нова  весна.

Наступала  весна    і  народ  працьовитий  у  полі,
Буряки  у  рядках  і  засіяні  Богом  льони.
Де  співали  серця,  і  душевні  гоїлися  болі,
Набиралися  сили  босоніж  доньки    і  сини.

Кріпить  крила  зима  до  далекого  лету  на  південь,
Після  осені  знову  вона  повернеться  назад.
Новий  рік  заспівав  ,  дивним  голосом  сонного  півня,
Із  початком  його  розпочався  рясний  снігопад.

Боже,  рік  нам  пошли,  щоб  без  воєн,  додай  нам  спокою.
Щоб  Хрещенська  вода,  Україні  умила  лице.
Щоб  готові  завжди  ми  були  за  святиню  до  бою,
Але  град,  щоб  не  падав  ніколи  на  землю  свинцем…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713186
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 19.01.2017


Віталій Назарук

КРАЮ МІЙ

В  чистім  небі  Волині,
Чути  звуки  сопілки,
Білі  хвилі  озерні
Миють  знов  береги.
Сонце  ясне  сіяє,
Квітне  густо  ожина,
Знову  перші  покоси
У  міжросся  лягли.

Пр:  Здрастуй,  батьку  волинський,
Світязю,  сивочолий.
Мій  ожиновий  краю,  
Де  хліба  золоті.
За  красу,  тобі  земле,
Я  цю  пісню  співаю,
Що  запала  навіки,
Так  у  серце  мені.

На  окраїні  лісу  
Стоїть  біла  хатина,
Тут  росли  лебедята,
Що  злетіли  в  політ.
Тут  родилось  дві  доні,
Дочекалися  сина.
І  злетіли  всі  діти  
У  життєвий  політ.

Пр.

Знову  квітне  калина,
Чути  щебет  у  гаї.
І  співає  Полісся,
Нашим  Мавкам  пісні.
Краю,  любий,  волинський,
Всі  до  тебе  вертають,
Коли  смуток  на  серці,
Коли  очі  сумні.

Пр.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713165
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 19.01.2017


геометрія

ЯВДОХА - СВЯТОХА…

                                                             Жила  -  була    жінка,
                                                               Гарна,  ніби  квітка.
                                                               Звалася  Явдоха,
                                                               Явдоха  -  святоха.
                           Чоловік  Явдохи,                                Завжди  заклопотаний,
                           Спокійний  Антоха,                          Вічно  за  роботою.
                           Він  любив  дружину,                      Часто-  густо  поспішав,  
                           Гарну,  як  картину.                          Бо  ж  робив  завжди  все  сам.
                                                                 Любила    й  Явдоха
                                                                 Свойого  Антоху.
                                                                 Працювать  же  не  хотіла,
                                                                 Лиш  сиділа,  спала,  їла.
                               Казала  Явдоха,                                  Сиділа,  лежала,-
                               (Людям  всім  на  сміх),              Все  більш  на  печі,
                               Що  вона  святоха,                          Постійно  жувала
                               Працювать  їй  гріх!..                    Хліб  і  калачі...
                                                                   Від  її  безділля,
                                                                   Сім"я  зубожіла,
                                                                   І  вже  майже  гола
                                                                   Явдоха  сиділа.
                               А  був  у  Антохи                              Та  якось  раненько      
                               Дуже  мудрий  брат.                  Проснусь  чоловік,
                               Вирішив  Явдоху                            Зібрався  швиденько
                               Він  підлікувать.                              І  пішов  на  тік.
                                                                     Треба  було  вчасно
                                                                     Змолотити  хліб,
                                                                     Щоб  ніхто  зимою
                                                                     З  голоду  не  зліг.
                                 Брат  теж  не  барився,            Прийшов  до  Явдохи,
                                 Одягнувсь,  як  слід.                  Гукнув:  "Відчини!
                                 Себе  обдивився,                          Я  не  від  Антохи,
                                 Та  він,  ніби  піп?!.                        Я  ж  такий,  як  ти!
                                                                     Ти  ж  таки  святоха,
                                                                     І    я  теж  святий,
                                                                     Не  бійся,  Явдохо,
                                                                     І  двері  відкрий!"
                                   Зайшов  до  світлиці                  Щоб  тебе  провчити,
                                   Й  Явдосі  сказав:                          Й  гріхи  відпустить,
                                 "Я  Іван  Хреститель,                  Щоб  могла  ти  жити,
                                   Мене  Бог  послав,                        Й  щодня  щось  робить!"
                                                                     Та  й  зачав  хрестити,-
                                                                     Із  усіх  боків,
                                                                     Ту  Явдоху  бити,
                                                                     Так  як  сам  хотів.
                                   Наказав  Явдосі                              А  коли  Хреститель
                                   Дома  все  робить.                        З  будинку  пішов,
                                   А  як  ні,  знов  прийде              Явдосі  -  святосі,
                                   То  зможе,  і  вбить!                      Новий  дух  зійшов.
                                                                       Знайшла  веретено,
                                                                       І  гребінь,  і  днище,
                                                                       Й  так  запрацювала,
                                                                       Аж  повітря  свище!..
                                   І  з  тих  пір  Явдоха                      Живуть  із  Антоном,
                                   Вже  не  лінувалась.                  І  вже  не  бідують,
                                   За  всяку  роботу                            Працюють  щоденно,
                                   Із  завзяттям  бралась.            А  в  свята  -  святкують!..
                                                 М  О  Р  А  Л  Ь      У    Б  А  Є  Ч  Ц  І        П  Р  О  С  ТА:
                                                   Щ  О  Б        Ж    И  Т  И        Д  О      П  У  Т  Т  Я,
                                         Т  Р  У  Д  И  Т  И  С  Ь      Т  Р  Е  Б  А      В  С  Е    Ж  И  Т  Т  Я!!!            

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713162
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 19.01.2017


Квітень Олександр

Ансамблю им. Александрова ( Русскому Миру и Россиянам)

Во  власти  духовных  скрепов  ,
                                 В  медалях  и  орденах  ,
Летели  шуты  в  Алеппо.
                                 Плясать  на  чужих  костях.

                             ***************
Со  зрелищами  и  хлебом  ,
                               В  плену  у  стандартов  и  штампов  ,
Летели  солисты  в  Алеппо  ,
                                 Петь  на  чужих  останках

                               ***************
А  рядом  сидели    обманщики  ,
                               Вершители  новостей  ,
Пророки  распятых  мальчиков  ,
                             И  сьеденных  снегирей  .
                                 
                               ***************
А  гений  кровавых  релизов  !???
                           А  главный  духовный  скреп  !???
Да  вот  же  она-доктор  ЛИЗА  ,
                             Готов  сатанинский  вертеп  .

                               ***************
Оставлю  излишний  пафос
                         Не  буду  смущать  народ  .
О  том  как  пилоты  Руссваффе  ,
                         Всю  свору  в  последний  полет  ,
Вели  на  ржавом  корыте  ,
                         Сославшись  как  все  "на  авось"  ,
Как  цвет  «  Музыкальной  элиты»  ,
                         Вкушал  черноморский  лосось.
О  том  что  теперь  у  Нептуна  
                         Уже  есть  свой  личный  ансамбль!
О  том  что  в  колодец  «РАЗ  ПЛЮНУТЬ»
                         А  пить  из  него  будеш  сам  !

                                 ***************
 И  что  на  крови  не  построить    
                                   Вам  мир  на  Российской  земле
Сейчас  Русский  мир  –это  Троя  ,
                                     Но  конь  ваш  троянский  в  Кремле  !

Олександр  Квітень  
м.  Мукачево
19.01.2017  року

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713154
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 19.01.2017


Квітень Олександр

Троянди на граніті

                                                                                     ЗАГИБЛИМ  ПРИСВЯЧУЮ…………..
Восени  коханий  обійми
                       прохолодним  вітром  ,
жовтим  листям  
                     тихо  промайни  ,
дощем  рясним  
                       на  мої  вуста  самотні  злийся  !!

                       ************
Розкажи  що  в  тебе  на  душі  ,
поцілуй  як  вперше  при  дорозі  ,
краплі  на  обличчі  залиши,
щоб  не  бачити  гіркі  сльози  !
                       
                       ************
А  зимою  милий  пригорни  ,  
припорош    студеним    сніговієм  ,
сонячним  промінням  навесні  ,  
посміхнись  мені  і  я  зрадію

                         ************
Уявлю  що  не  було  війни  ,  
не  твоя  на  цвинтарі  могила,
що  здійснились  найсолодші  сни  ,
що  проти  кохання  смерть  безсила  .
                       
                           ************
Теплим  літом  ніжно  пробуди  ,
зранку  звесели  пташиним  співом  ,
поряд  біля  мене  будь  завжди  .
бо  ж  лише  з  тобою  я  щаслива  .
                           
                             ************
Бо  ж  лише  на  згадку  про  любов  ,
про  розлуку  смутком  оповиту  ,
червоніють  мов  пролита  кров  ,
пелюстки  троянди  на  граніті  .                                                                                                                                                    
Олександр  Квітень
24  вересня  2016  року  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707333
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 19.01.2017


Ніла Волкова

Ліна Костенко Сосновий ліс…

ЛІНА  КОСТЕНКО  

СОСНОВИЙ  ЛІС…

***

Сосновий  ліс  перебирає  струни.
Рокоче  тиша  на  глухих  басах.
Бринять  берези.  І  блукають  луни,
людьми  забуті  звечора  в  лісах.

Це  –  сивий  лірник.  Він  багато  знає.
Його  послухать  сходяться  віки.
Усе  іде,  але  не  все  минає
над  берегами  вічної  ріки.

Світає  світ  в  терновому  галуззі.
Кладуть  вітри  смичок  на  тетиву.
Десь  голос  мій  шукає  моїх  друзів,
І  хтось  чужий  кричить  мені:  ау!

І  знову  тиша.  Лиш  блукають  луни.
Крізь  день,  крізь  мить,  крізь  душу,  крізь  віки.
Сосновий  ліс  перебирає  струни
над  берегами  вічної  ріки…
 

Перевод  с  украинского  языка

НИЛА  ВОЛКОВА

СОСНОВЫЙ  ЛЕС…

***

Сосновый  лес  играет  на  потеху.
И  тишина  рокочет  на  басах.
Звенят  березы.  И  блуждает  эхо,
людьми  вчера  забытое  в  лесах.

Седой    мой  лирник.  Знает  он    немало.
Его  послушать  сходятся  века.
Да,  всё  идёт.  Но  всё  ли  миновало
у  берегов,  где  вечная  река?

Встаёт  рассвет  среди  терновых  веток.
И  ветры  гнут  смычок  на  тетиву.
А  голос  мой  друзей  всё  ищет  где-то.
Чужой  мне  крикнет  звонкое:  ау!

Вновь  тишина.  Опять  блуждает  эхо.
Сквозь  день,  сквозь  миг,  
сквозь  душу,  сквозь  века.
Сосновый  лес  играет  на  потеху
у  берегов,  где  вечная  река.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713143
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 19.01.2017


брама

То звідки ж ноги ростуть?


Якщо  відокремлювати  (протиставляти)  народ  і  керівництво  держави  (і  саму  державу),  мовляв,  люд  руський  не  винний,  що  їх  країна  така  агресивно-войовнича,  то  ми  не  тільки  брешемо  собі,  а  ще  й  дуримо  свій  народ,  своїх  людей.  Яке  керівництво  –  яка  держава,  такий  і  народ,  і  навпаки.  Руські  (не  росіяни,  бо  в  РФ  заведено  всіх  мешканців  так  йменувати)  настільки  погрузли  в  шовіністичному  чванстві,  настільки  завважали  себе  народом-месією,  що  ладні  не  тільки  душі  свої  занапастити,  а  й  запросити  самого  диявола  на  трон  –  аби  втішитися  у  своїй  самовеличі.  Це  ж  яку  душу  і  яке  серце  треба  мати,  щоб  ненавидіти  ввесь  білий  світ!..  Штати  (НАТО)  –  злі  вороги;  Молдовани  –  дебіли;  азіати  –  бабаї,  звірі;  українці  –  продажні;  і  так  далі.  Кого  ж  ми  зрадили?  Ах,  дивізія  «Галичина»  ...  Добре  ...  А  чи  не  руський  генерал  Власов  «здав»  цілу  армію,  чи  не  на  російській  землі  утворювалися  лохвицькі  республіки?  То  чій  народ  більш  зрадливий?  Чія  б  корова  мичала,  а  моя  б  мовчала  –  як  кажуть.
За  що  ж  руські  не  люблять,  мало  того,  ненавидять  Захід?  (Тут  навмисно  «руські»,  а  не  «росіяни».  Якщо  в  імперії  90  відсотків  руських  підтримує  політику  Путіна,  то  це  лише  незначна  частка  населення,  адже  навряд  чи  хто  з  іноплемінних  (азіатів)  підтримує  великодержавну  параною  –  самі  потерпають).  
Можливо,  все  почалося  з  Чечні.  США  своїм,  скажімо  так,  надуманим  вторгненням  в  Ірак  розв`язали  руки  Путіну,  мовляв,  комусь  можна  покарулесить,  а  я  що  –  рижий?  Далі  –  Грузія.  Якщо  не  зупинити  в  Україні,  наступним  буде  Євросоюз.
Чому  ж,  все  таки,  в  ШТАТАХ  вбачається  ворог?  Якщо  порівняти  історично  США  і  Росію,  ці  формації  мають  одну  спільну  рису:  здійснилися  за  рахунок  колонізації.  На  цих  територіях  вони  не  проживали  початково,  формувалися  як  народ,  як  нація,  грубо  говорячи,  із  різношерстя.  Як  на  американський  континент  навалилася  тьма  різних  народів  та  заходилися  нищити  аборигенів,  так  і  руська  нація  усталювалася  із  різних  племен  і  народів,  із  тою  лише  різницею,  що  корінне  населення  –  індіанці,  були  винищені,  а  ввесь,  скажімо  так,  неруський  люд  –  примусово  асимільовано.  Звідси  вкореніла  ментальність  і  психологія:  хватай  все,  що  бачиш,  бий  всіх  підряд  –  ні  з  чим  і  ні  з  ким  не  рахуйся.  На  цьому  схожість  і  закінчується.
Хоча  ШТАТИ  і  нав`язують  свій  спосіб  життя,  ця  нав`язливість  не  безпардонна  і  в  своєму  процесі  майже  безболісна,  а  в  своїй  завершеності  –  наявно  виправдана.  А  що  принесла  чи  привносить  завойованим  народам  Росія?  Кажуть,  принесли  прогрес  та  суспільну  організацію,  буцімто  ви  –  марійці,  удмурти,  евенки  (і  т.  д.)  –  блукали  неприкаяно  віками  землею,  а  от  ми  прийшли  і  ви  стали  цивілізованими.  Нав`язали  свою  мову,  свою  культуру,  та  чи  перейнялися  ці  народності  подібними  турботами?  Своє  втратили  –  це  точно.  Щось  не  видно,  щоб  на  культурному  тлі  Росії  фігурувала  азіатська  кров.  Можна  з  упевненістю  сказати,  що  російська  імперія  знищила  десятки  народів  і  народностей,  утворивши  на  їх  місці  купки  популяцій-мутантів,  що  свої  особливості  втратили  і  чужих  не  здобули.  Так,  вони  стали  іншими,  але  не  руськими.  І  ніколи  не  стануть.  І  не  тому,  що  руські,  борючись  за  расову  чистоту,  неприпускають  кровозмішання,  а  тому,  що  жовті  самі  не  допустять  цього.  І  не  расизм  буде  тому  причиною,  а  елементарне  презирство,  бо  руські  стільки  їм  сала  під  шкіру  залили,  що  на  віки  вистачить  ...  Отож,  як  бачимо,  не  тільки  Захід  у  ворогах  ходить.  
ШТАТИ  асоціюються  із  поняттям  цивілізації  у  всіх  її  пунктах,  –  чи  то  рівень  соціального  захисту,  чи  то  рівень  духовної  і  матеріальної  культури,  –  достатньо  поглянути  на  їх  міста  –  фантастика!  Росія  ж  –  це  глушина,  злидні  і  тотальне  хамство  –  як  до  іноплемінних,  так  і  до  самих  себе.  Жах!..  То  до  кого  ж  нам  звертати  свої  погляди  –  до  того,  хто  і  сам  не  гам  і  комусь  не  дам?  Руські  самі  не  вміють  жити  і  іншим  не  дають.  Країна  безмежна  –  упорядковуй.  Твори  собі  благо,  дивись,  хтось  і  підтягнеться,  як  кажуть,  під  крило.  Так  ні,  кулаками  направо-наліво  –  хай  бояться!  Хворі  правителі,  хвора  держава,  –  хворий  народ.  Але  не  навпаки,  бо  свій  народ  слід  виховувати.  Виховувати,  та  не  в  дусі  ненависті  та  презирства.    
Кажуть,  не  всі  руські  погані,  є  й  хороші.  Покажіть,  де  вони?!  І  головне,  покажіть  їхні  хороші  дії.  Ах  вони  проти  агресії.  Але  ж  за  агресивні  дії  своєї  країни  відповідають  не  тальки  ті,  хто  втілює  агресію,  а  й  ті,  хто  допускає  цю  агресію.  Виявляється,  не  росіяни  винні,  а  Путін,  при  Тарасові  не  росіяни  були  винні  у  пригнобленні  українців,  а  –  царат,  і  так  далі.  За  гітлеризм  поніс  відповідальність  увесь  німецький  народ,  вони,  німці,  покаялися,  і  людство  пробачило.  Тепер  ми  чекаємо  покаяння  від  руських.  А  там  побачимо,  милувати  чи  таки  воздати  по  заслузі.  














                                                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713118
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 19.01.2017


Шостацька Людмила

КРИВАВЕ ВОДОХРЕЩЕ

                                                     На  кожне  Водохреще  буде  боліти
                                     І  буде  кричати  душа.
                                     Охрещені  кров’ю  і  битами  діти  -
                                     Поранене  в  серці  пташа.

                                     Криваве  Водохреще  –  це  вже  історія,
                                     Це  –  біль  України  і  сум,
                                                     Кривава  бувальщина,  а  не  теорія
                                     І  автор  її  -  хворий  ум.

                                     Хрестили  вогні,  а  когось  водомети,
                                     А  кат  лиш  команди  давав,
                                     /Кусалися  пси  за  криваві  монети/,
                                     Великий  народ  продавав.

                                                     Так  просто  було  подивитися  в  очі,
                                     Всміхнутись  народу  лишень,
                                     Та  були  не  ті  у  країни  в  нас  зодчі,
                                     Її  розтягли  до  кишень.

                                                     Кривавим  пером  свою  "славу"  писали
                                                     Без  сорому  й  честі  -  навік!
                                                     Різнились  з  народом  всі  їх  "ідеали",
                                                     Нічого  святого  в  базік!                                    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713111
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 19.01.2017


Richter

Я думку Фрейда подiляю щиро


Господня  заповідь  нікого  не  спасе,
хто  б  там  і  як  вам  та  про  що  не  свідчив.
Якщо  людині  ти  простив  усе,
це  означає  –  з  нею  ти  покінчив.

18.01.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117011807637  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713105
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 19.01.2017


Richter

Водяне єретиканство

Господнє  хрещення  –  це  міф,
хоча  й  тисячолітній.
Його  не  знав  сармат  і  скіф,
чи  половець  огидний.

Ми  пам‘ятаєм  чудака,
що  все  махав  руками.
Феномен  мага  Чумака  –
заряд  води  банками.

Цілющі  якості  води  
у  кожен  день  незмінні.
То  все  придумали  жиди
про  цінності  нетлінні.

Не  довели  б  нас  до  біди
оті  Христини  слова.
Нема  різниці  для  води  –
йорданська  чи  дніпрова.

Тоді  чому  ж  уперто  ми
щоразу  ще  спросонку,
в  морози  посеред  зими
шугаем  в  ополонку?!

Підкорює,  немов  орда,
наш  мозок,  наші  мислі.
Очистить  душу  ж  не  вода,
бажання  бути  чистим.

19.01.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117011903649  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713103
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 19.01.2017


Надія Башинська

А МЕНІ ТЕПЛО Й ЛЕГКО НА ДУШІ…

А  мені  тепло  й  легко  на  душі...
Хоч  вже  зима  постукала  в  віконце.
В  сніжинок-квітів  ніжні  пелюстки,
В  них  барвами  цвіте,  ясніє  сонце!

На  всіх  деревах,  на  усіх  кущах
Розвісила  сріблясті  покривала.
На  білі  шубки,  білі  сорочки...
Ой,  скільки  ж  полотна  зима  наткала!

Та  гілка  вишні  стукає  в  вікно,
Не  холодом  її  зима  злякала...
Щоб  дарували  ми  сердець  тепло–
Про  це  вона  усім  нам  нагадала!

Не  бійтесь,  люди!  Холод  не  страшний.
Хоч  вже  зима  постукала  в  віконце.
В  сніжинок-квітів  ніжні  пелюстки,
Хай  барвами  цвіте  і  в  серці  сонце!

Душі  не  замерзає  джерело,
Бо  в  чистих  водах  Божий  Син  омився.
Щоб  ми  усі  жили  у  Чистоті  –
Для  цього  Він  в  Йордані  освятився!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713102
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 19.01.2017


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Поетичні парафрази

(за  мотивами  віршів  автора  Кості  Мордатенка)

***
Вербові  перси  –  неймовірне  порівняння,
Туман  молочний  цідить  ранок  на  світанні,
Цілують  сонцем  небеса  поета  в  губи,
А  він  віночком  диво-слів  наш  зір  голубить…

***
Яка  довкруж  краса!  Мороз  та  іній
розвісили  гірлянди  на  гілках,
А  сніг,  у  сонячнім  промінні  синій,
Кружляє  й  тане  швидко  на  моїх  губах…

***
Словами  зацілована  –  тепер  вже  не  засну,
Як  білий  цвіт  акації,  земля  лежить  в  снігу,
А  я  на  крилах  спогадів  лечу  у  літепло,
У  надзвичайно  гарне  й  мальовниче  моє  село…

***
У  нашому  селі,  на  Шведовій  горі
Росте  пахуча  липа,  вже  така  стара,
Стоїть  на  варті  з  ночі  й  до  зорі,
А  вдень    під  нею    бешкетує  дітвора…

***
Були  часи,    коли  буяли  цвітом  кручі,
І  річка  Рось  була  для  мене  рідна  мати,
Ніколи  не  забуду  рідний  край  співучий,
І  буду  вічно  пам'ять  в  серці  зберігати…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713071
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 19.01.2017


Леся Утриско

Снігами зомліли святі Небеса.

Снігами  зомліли  святі  Небеса,
Міцними  льодами  знов  день  засвітився:
Днесь  Янгольські  хори  вітають  Христа,
В  Йорданській  воді  Син  Господній  Хрестився.

Щедрівка  лунає  відлунням  дзвіниць,
Молитва,  як  пташка,  зігріє  серденько,
Водиця  свячена  торкнеться  до  лиць,
Охрестить  весь  світ  і  дитятко  маленьке.

Псалмами  пронизана  кожна  душа,
І  серце  відкриється  в  сповіді  ранній:
Честь  Богу  віддаймо!  Вітаймо  Христа!
Господь  днесь  Хрестився  у  річці  Йордані!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713060
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 19.01.2017


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Морозний ранок

Сьогодні,  як  ніколи,  сніг  такий  скрипучий,
міцний  мороз  і  сонце  радісно  сліпуче,
Напередодні  звіром  вила  завірюха,
Нарешті  у  повітрі  -  затишно  і  сухо…

Виблискує  на  сонці  сніг,  як  діаманти,
На  небі  білі  хмари  -  зовнішні  мігранти,
Від  інею  біліють  силуети  в  лісі,
Висять  бурульки-люстри  кришталеві  в  стрісі…

Хизуються  зелені  сосни  і  ялини,
В  обіймах  снігу  мріють  кетяги  калини,
І  річка  голубіє  в  білій  порцеляні  -
Зима  малює  акварелі  незрівнянні!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713049
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 19.01.2017


I.Teрен

ВІД ЗОРІ ДО ЗОРІ

                                                                                       [youtube]https://youtu.be/NP1ZAkD5vqI[/youtube]
                                                                                         [i]  Імпровізація  пісні  на  слова
                                                                                                                                         С.  Єсеніна[/i]
Сяє  щирим  золотом
полум'я  зорі.
У  бору  за  озером
тужать  глухарі.

І  сумує  іволга
на  чужій  межі.
А  у  мене  вільного
світло  на  душі.

Знаю,  вийдеш  ввечері,
мила,  за  поріг.
Обійму  за  плечі  і
однесу  у  стіг.

Ти  фату  коханому
віддаси  сама.
Од  любові  п'яному
осуду  нема.

Зацілую  квіт  очей
у  руках  своїх.
Понесу  я  ранок  цей
за  кайму  доріг.

І  нехай  печалиться
небо  угорі,
де  сіяє  радістю
тихий  сум  зорі,

поки  сяє  радістю
полум'я  зорі.

Оригінал:
Выткался  на  озере  алый  свет  зари.
На  бору  со  звонами  плачут  глухари.

Плачет  где-то  иволга,  схоронясь  в  дупло.
Только  мне  не  плачется  -  на  душе  светло.

Знаю,  выйдешь  к  вечеру  за  кольцо  дорог,
Сядем  в  копны  свежие  под  соседний  стог.

Зацелую  допьяна,  изомну,  как  цвет,
Хмельному  от  радости  пересуду  нет.

Ты  сама  под  ласками  сбросишь  шелк  фаты,
Унесу  я  пьяную  до  утра  в  кусты.

И  пускай  со  звонами  плачут  глухари,
Есть  тоска  веселая  в  алостях  зари.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713039
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017


Леся Утриско

Йордане Господній.

Йордане  Господній!-  відкрий  нині  небо,
Водою  святою  мою  Землю  хрести,
Любов'ю  своєю  у  кожній  потребі
Дай  сили  народу,  щоб  хрест  свій  нести.

Хреститись  з  Тобою  у  вірі  й  надії,
Шлях  хресний  з  Тобою  в  покорі  пройти,
Дай  сили  здійснити  всі  задуми  й  мрії
І  чесно  свій  хрест  до  кінця  донести.

Йордане  Господній!-  життя  наше  вічне,
Ти  щит  наш  і  меч,  Ти  вселенська  любов,
Хрестився  сьогодні  Отець  наш  предвічний:
Христос  Охрестився!-  вітаємось  знов.

Йордане  Господній!-  відкрий  нині  небо,
Водою  святою  мою  Землю  хрести,
Любов'ю  своєю  у  кожній  потребі
Дай  сили  народу,  щоб  хрест  свій  нести.








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713026
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017


Надія Карплюк-Залєсова

НИНІ ХРИСТОС ОХРЕСТИВСЯ.

Знову  кутя  на  столі,  
Глечик  з  узваром  і  риба...
Гріє  ставок  за  селом
Льоду  товстенного  глиба.
Сіно  лежить  під  столом
З  двору  ,  принесене  татом,-
Холод  теплу  віддає,
Пахне  і  літом,  і  святом...
Потім  --  молитва  свята
Під  образами,  у  хаті...
Зіронька  перша  зійшла,
В  шибках--  сніжинки  кошлаті.
Потім...  щедрівка  усяка
Лине  доладно,  у  ритм,
Діти  вовтузяться  в  сіні,
В  ноги  спустившись,  під  стіл.
Квокають,  мукають,  мечуть,
На  живність,--  щоб  був  повен  двір,
А  за  вікном  вже  щедрує  малеча,
В  подиві  місяця-  зір.
В  теплих  кожушках  і  хустках
Щастя  віншують  усім  :
Нині  ХРИСТОС  ОХРЕСТИВСЯ!  --
Радість  по  світі  цілім.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713024
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017


CONSTANTINOPOLIS

*** Вірш присвячення ***

Загиблі  герої  листопада  2016.  
Прошу  переглянути  відеокліп.  https://www.youtube.com/watch?v=u6kPBCTwzT0
http://censor.net.ua/resonance/418911/zagibl_gero_listopada

Ще  так  складно  писати  про  те,  
Що  нам  Драма  складає  у  рими.
Мені  важко  і  боляче  від  перелічених  втрат.
Гинуть  хлопчики  наші,  
України  сини,    побратими.
Ти  пройшов  весь  Майдан,  
А  вже  тут,  на  війні,  ти  солдат.

Чистий  погляд  очей,  
Добра  усмішка  сяє  з  світлини,
Я  вдивляюсь  в  обличчя  й  не  віру,  
Що  вас  більше  вже  з  нами  нема…
Ти  на  заклик  прийшов  
Захистити  кордон  України,
Пам’ять  світла  козаче,  
Про  тебе  в  нашім  серці,  
Назавжди,  жива.

Тут  кривава  війна  лічить  
Наші  життя  щогодини,
Знову  обстріл  ворожий,  шалений,  
І  падає  вбитий  у  серце  мій  друг,
Він  не  встиг  дописати  листа  
До  своєї  дружини;
- «В  мріях  лину  до  теплих  твоїх  
І  лагідних  рук…».

Біль  у  серці,  сльоза  на  щоці,  
Відчуваю  нестерпну  я  втому,
Цілі  сутки  без  сну,  
Під  прицілом  ворожих  гармат…
Смерть  солодка  за  тебе  
Моя  Україна!  Я  вдома!
Не  відступим  ніколи,  
Хай  затямить  ненавидний  кат!

- Я  сержант  Микола  Саюк,  
Командир  батареї,  із  Дубно.
Ще  з  Майдану  я  тут,  
За  українську  мрію  борюсь…
Я  у  співі  весняних  пташок,  
З  вітром  вільним  щасливим  і  шумним
З  вірою  в  нашу  близьку  перемогу,  
Рідні  мої,  до  вас  повернусь.

Я  на  обрії  рідного  краю
Я  всіх  друзів  своїх  пригадаю
Не  сумуйте,  не  плачте,  благаю
Я  тебе  моя  люба  кохаю..
За  Україну  бідну  молюсь.

- Я  Сергій  Кочетов.  
Я  майдановець.  Я  доброволець..
Я  бував  у  горнилі,  у  центрі  кровавих  подій.
Нашу  муку  і  біль  не  відчує  нажаль  урядовець,
І  так  прикро  мені,  що  їдуть  із  життя  молоді…
На  війні,    все  так,  як  на  війні,  
Піт  і  кров  перемішані  разом,
І  байдужість  до  смерті,  
Дивна  суміш  із  почуттів,
Тут  любов  і  ненависть,  
Трансформуються  з  часом,
У  сталевий  наказ,  
Не  впустити  до  нас  ворогів.

- А  я  Денис,  простий,  звичайний  хлопець,
Я  в  Києві  навчався,  працював,
І  кинув  все,  щоб  стати  добровольцем,
Стрільцем  у  сімдесят  другій  воював.
Не  зміг  я  всидіти,  лише  спостерігати,
За  тим,  яка  несправедливість  і  туга,
А  те,  що  я  не  вмів  ще  воювати,
Війна  навчає  швидко,  не  шульга.

- Я  Юра  Сірик…  І  я  бував  у  пеклі;  
Тридцятка  відступає,  Степанівка  горить.
Були  бої  жорстокі  і  запеклі,
Мовчать  загиблі,  серце  не  мовчить.
Від  страху  стигла  кров  у  наших  жилах,
Коли  тіла  бійців  рвалися  на  очах…
Над  сотнями  таких  Савур  –  Могилах,
Кружляють  наші  душі,  -  вільний  птах.
І  Іловайська  не  забуть  криваву  рану,
Мій  Боже!  Яка  жахлива  ця  війна!
Хто  ж  нас  довів  всіх  до  такого  стану?
Чи  є  в  цьому  якась  моя  вина?
Пробачте  ,  що  не  встигну,  не  врятую,
Але  прошу  за  мене  понесіть,
Наш  прапор,  як  мету  мою  Святую:
- Заради  України  тільки  жить.

- Мій  позивний  -  «Мамай»,  Андрій  моє  ім’я.
Окремий  перший  батальон  морської  піхоти.
 Тут  «Подолянина  Вовки»  -  моя  сім’я,
Нам  всім  надовго  висточить  роботи.
Любить  як  ми  і  вірьте  в  Україну,
Всі  труднощі  ми  здатні  подолати.
Зі  смертю  тіла  не  загине  наше  діло.
Зі  смертю  сина  тільки  гірко  плаче  мати.

- Я  з  Первомайська,  кадровий  військовий  
Звати  Сергій,  а  позивний  мій  «Брама».
Ми  переможемо  на  цій  війні  обов’язково,
Якщо  живою  буде  Воля,  Честь  і  Слава.

Складають  кобзарі  вам  пісні  і  балади,
Славетним  воїнам,  -  України  синам,
Про  Олександра  з  тридцять  шостої  бригади,
І  іншим  всім  морпехам  пацанам.
Розкажуть  дітям,  як  ми  воювали,
Всю  правду,  як  було  все  без  прикрас,
Як  проти  окупантів  захищали,
Рідні  міста,  і  села,  наш  Донбас.

Попасна,  Марьінка,  Нікішино,  промзона
Пески,  і  Павлопіль,  Широкіно,  Торець,
І  Старогнатівка,  –  тримаєм  оборону,
Із  наших  тіл  периметром  фортець.

А  погляд  їх  ніколи  не  забути,
Жага  до  перемоги,  світ  в  очах,
Які  жили  зі  мною  поруч  люди!
Яка  сталева  віра  у  серцях!
Мені  б  так  само  вірити  і  жити,
Мені  б  так  само  жертву  цю  нести,
Хоч  би  на  мить  так,  як  вони,  любити,
Так  гаряче  б  молитись  на  хрести.

Сини  Вітчизни;  Данили,  Святослави,
Богуни,    Дорошенки,  Виговські,
Кость-Гордієнки,  Гонти,  Болбачани,
Такі  нам  рідні  і  таки  ж  близькі.

Нам  не  забути  бойовищ  кровавих:
В  уяві  знов  козацькі  душі  повстають;
Імен  могутніх  оборонців  славних,
Ніколи  поколінням  не  забуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713023
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017


Евгений Познанский

КРЕЩЕНСКАЯ ЛЕГЕНДА

Вот  и  высыпали  звёзды  -  поискриться,
В  эту  ночь  неполной  стала  темнота.
«Каждый  должен  в  этот  вечер  помолиться,
Чтоб  сбылась  его  заветная  мечта».

Учат  предки  нас:  "встать  в  полночь  не  ленитесь
В  ночь  крещенскую  едва  ль  не  раз    за  год
Твердь  небесная    открыта,  так  молитесь!
И  молитва  точно  к  Господу  дойдёт".

Только  выбрать  нужно  главное  желанье
И  молиться,  чтоб  исполнилось  оно.
Помолиться  безо  всяких  колебаний,
Что  попросишь  –  будет  всё  тебе  дано.

…………………………………………..

Верю  я:    всегда  услышит  нас  Спаситель,
Не  бывает  небо  твёрдым,  точно  лёд,
И  у  каждого  есть  Ангел  свой  Хранитель,
Он    всегда  повсюду  с  нами  круглый  год.

Но  молюсь.  И  взгляд  свой  снова  окунаю
В  волны  неба,    в  прорубь  зимней  темноты
Где  там  правда,  где  легенда  –  я  не  знаю,
Только  верю:  слышишь,  Господи,  нас  ты.                                        
                     


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713008
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017


Зоя Журавка

ДОЛЕЮ ЗІГНУТА

Іде  старенька  долею  зігнута.
Руки  цурпалками  висять.
Тягар  важкий...життєва  скрута,
В  очах  сльозинки  мерегтять.
Не  споришем,  гірким  полинням
Життєва  стежка  поросла.
Ріллям,  глибоке  павутиння
Малює  зморшками  життя.
А  сніг  сріблястий  сивиною
Вплітає  в  коси  білу  нить.
Умите  серденько  сльозою
Стискає  біль...душа  болить.
В  чужім  краю  її  кровинка.
Рядами  там  стоять  хрести.
Хоч  би  знайти...де  та  могилка?...
Немає  сил  тягар  нести.
Він  там  не  сам,  там  побратими,
Там  друзі  вірні,  командир.
Снують  надії  невидимі...
Бо  так  не  можна!  В  неї  ж  він  один!
Може  живий?  Може  в  полоні?
Може  помилка  в  ДНК?
З  очей  течуть  гіркі  й  солоні
Із  сліз  ріка  не  висиха.
Хрести...хрести  аж  в  голові  крутилось.
Сльози  лились...читати  не  могла.
Знайшла...отут  би  й  залишилась.
Кричала  довго...потім  знемогла.
Стоїть  старенька  долею  зігнута
В  руках  калина,  ягода  гірка.
А  перед  нею  синова  могила
І  жити  далі  сенсу  вже  нема.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712997
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017


Ольга Калина

Ой, дивись, яка зима!

(  вірш  для  дітей)

Ой,  дивись,  яка  зима!  
Завірюхи  вже  нема.
Гріє  сонечко  із  неба  -
Погуляти  нам  вже  треба.
Ось,  підемо  ми  надвір,
Буде  весело,  повір.
Снігову  ми  зліпим  бабу,
В  руки  їй  дамо  ми  шайбу,
Носа  зробимо  з  морквини,
Замість  гудзиків  -  маслини
І  підемо  ще  разок
Кругом  баби  у  танок.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712983
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017


Руденко Олекса

Ти розмовляєш мовою убивць

Ти  розмовляєш  мовою  убивць,
Ти  розмовляєш  мовою  катів,
Запрошуючи  з  танками  до  нас
Орду  підступних,  клятих  москалів!

Поглянь  в  минуле  –  там  кривавий  слід!
Там  Україна  розіп’ята  на  хресті!
Твоїх  дідів,  батьків  та  немовлят
Мільйонами  вбивали  ті  святі!

До  церкви  йдеш  ти  до  бездушних  вбивць!
Чи  українську  Бог  забороняв?
На  рідних  мовах  у  церквах  святих
Молитися  Христос  заповідав.

Якщо  у  тебе  гідність  є  та  честь,
Якщо  ти  не  забув  ще  хто  ти  є
Віддай  москальське  клятим  москалям
І  бережи  від  каїнів  своє!

17.01.17р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712982
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017


Ольга Калина

Мілана.

 (  вірші  для  дітей)  

МІЛАНА.

Просинається  так  рано,
Ця  малесенька  Мілана
І  береться  всіх  будить  ,
Бо  сама  уже  не  спить.
Потягнула  ковдру  з  брата:
-  Вже  тобі,  пора  вставати!
Ти  цяцьки  бери  мерщій,
Зачекавсь  нас  Бармелій!
Будемо  казки  читати,  
Будем  кубики  складати,
Запускати  вертоліт
І  дивитись  на  політ.
Будемо  колись  -  пілоти..
Поки  що  ростем  ми  доти.  


     


Я  НЕ  ХОЧУ  ПРИБИРАТИ.

Ой,  не  хочу  прибирати,
В  ноутбуці  буду  грати.
Хто  цяцьки  ці  розкидав,  
Я  не  бачив  і  не  знав.
Хай  збирає  їх  Мілана,
Це  вона  сьогодні  рано,
Доки  я  ще  міцно  спав
І  нічого  ще  не  знав,
Ці  цяцьки  всі  розкидала..
То  ж  нехай  вона  збирає!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712981
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017


геометрія

ОХ ЗИМА…

                                           Ох  зима...Знов  вітер  віє...
                                           Сніг...Мороз  на  нім  скрипить,
                                           Надоїла  непогода,
                                           І  нема  куди  спішить.

                                           Вітер  виє,  стогне,  плаче,
                                           І  гілки  дерев  трясе,
                                           То  реве,  по  даху  скаче,
                                           І  печаль  -  журу  несе.

                                           Знову  з  неба  снігом  сипле,
                                           І  нема  тому  кінця...
                                           Дні  тривожні,  ночі  темні,
                                           Згасло  світло  каганця...

                                           Знову  рано  так  стемніло,
                                           Стогне,  виє  за  вікном.
                                           З  снігом  дощ...  Загомоніло
                                           І  не  радує  теплом.

                                           Та  надіюся,  що  вранці,
                                           Сонце  вигляне  з-за  хмар,
                                           І  моргне  мені,  і  хмарці,
                                           І  тепла  проснеться  дар.

                                           І  покотяться  краплинки,
                                           З  даху  весело  струмком,
                                           І  думки  мої,як  хмарки
                                           Завеселяться  танком.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712978
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017


Радченко

Запах груш

Який  солодкий,  ароматний  запах  груш!
Їх  на  шматочки  дрібно-дрібно  ріже  мама.
Троянд  червоних  на  подвір'ї  квітне  кущ
Й  розмова  нескінченно  ллється  поміж  нами.
Ось  мама  усміхнулася  й  навкіл  очей  
Зібралися  густі  морщинки  павутинням,
А  очі  голубі  з  відтіночком  ночей
Недоспаних,  сумних  й  важких,  немов  каміння.
Вдивляюсь  з  ніжністю  в  обличчя  дороге,
Так  хочеться  на  ньому  сум  осінній  стерти
Й  шкодую,  що  не  сказано  щось  головне.
А  пам'ять  свідок  невблаганний  й  дуже  впертий,
Веде  крізь  сни  у  рідний  дім  і  аромат
Грушевий  знов  знайомо  й  легко  огортає...
А  на  душі  ще  важче,  чим  було,  в  стократ
І  сон,  де  мама  ріже  груші,  геть  тікає.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712951
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017


Шостацька Людмила

НА ПІВШЛЯХУ

                                       Я  знову  на  розп’ятті  у  думок.
                       По-іншому  здається  і  не  вмію,
                       Силкуюсь  з  серця  вирвати  гвіздок...
                       Одна  надія  лише  на  месію.

                       На  півшляху  не  кину  я  хреста,
                       Без  нього  вийде  швидше  до  фіналу,
                       “Тягни”,-  мені  нашіптують  вуста,
                       Хоч  часом  і  здається,  що  помалу.

                       Частіше  очі  дивляться  у  небо,
                       /  Хоч  міцно  ще  стою    на    цій  землі/,
                       І  думаю:  а  знає  це  хто-небудь:
                       Чи  душі  там  летять,  чи  журавлі?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712923
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017


Віталій Назарук

ТІЛЬКИ КОЛИ РАЗОМ

Радію  із  того,  що  я  українець,
Що  в  жилах  моїх  тече  кров  козаків.
Як  син  України  -  її  охоронець,
Від  прадіда-діда  багато  віків.

В  моєї  країни  найперше  –  це  воля,
Народ  працьовитий  –  це  гордість  її.
Червона  калина  і  пісня  -  це  доля,
А  гімн  наш  державний  –  це  хліб  для  землі.

Шануйте  державу,  любіть  Україну,
Святі    вишиванки  і  мову  свою.
Народ  об’єднаймо  в  єдину    родину,
Щоб  жити  у  себе,  неначе  в  раю.

Зміцніє    наш  голос  і  буде  достаток,
І  буде  в  нас  військо,  і  свій  космодром.
Збудуємо  щастя  без  «старшого»  брата,
Бояри  до  нас  ще  прийдуть  на  поклон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712864
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017


Світлана Моренець

В ПОЛОНІ СПОГАДІВ

Пірнуло  місто  в  сиво-білий  смог,
молочна  пелена  заслала  вікна.
Колотить  серце,  мовби  від  тривог,
хоч  –  ні  думок,  ні  почуттів...  Одвикла
від  гурту,  я  в  жаданій  самоті
над  віршами  хвилинку  помудрую...
і  полечу  в  деньочки  золоті  –
в  своїм  минулім  тінню  помандрую.
Там  знані  й  рідні  –  всі  іще  живі,
ще  туга  душу  втратами  не  рвала.
В  натягнутій  сердечній  тятиві
стріла  кохання  долю  чатувала.
Здавалося,  життя  не  має  меж,
а  почуття  –  довічні  і  взаємні!
Красива  –  і  в  наряді...  й  без  одеж!
Всі  люди  –  світлі!  Тільки  ночі  темні...

Злетіло  в  мить...  Живу  вже  без  вітрил,
а  музика  –  piano,  не  мажорна.
І  мрії  веселкові  стерлись  в  пил,
пропущені  через  життєві  жорна.
І  хоч  не  все  в  житті  "уже  було",  –
на  долю  плакатись  не  вдячно  й  грішно,  –
безцінне  і  найкраще  відцвіло
і  вхід  до  нього  замкнено  навічно.

Душа  ятрилась  виром  почуттів,
і  нуртувало  пам'яті  джерельце.
...  А  смог  за  нічку  інеєм  осів,
а  теплий  спомин  –  на  скрижалі  серця...

                                       17-18  січня  2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712920
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017


Наташа Марос

ЗВЕНИТ, УЛЕТАЯ…

В  частном  секторе  шумного  города
Было  тихо,  уютно...  Я  знаю
Мы  туда  убегали  от  холода,
От  высоток  и  звука  трамвая...
Там  и  воздуха  больше,  и  зелени
И  хоть  снег...  он  ещё  не  растаял...
Даже  дворики  с  тёмными  елями
Нам  казались  кусочками  рая...
И  старушки  на  низеньких  лавочках
Мы  так  думали:  не  понимая,
Безразлично  смотрели  на  мальчика
И  на  девочку...  с  прошлого  мая...
В  частном  секторе  города  шумного,
Словно  с  юностью  в  прятки  играя,
Мы  с  тобою  совсем  и  не  думали  -
Это  счастье  звенит,  улетая...

                       -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712912
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017


Крилата

МОРОЗ І СОНЦЕ

Мороз  і  сонце.  Сонце  і  мороз.
Птахи  дзьоби  наставили  до  Бога.
Крокую,  в  серці  –  світла  передоз.
Сніги  скриплять,  немов  стара  підлога.  

Вітри  сховались.  Шаленіли  ж  як!
До  всіх  чіплялись,  наче  розбишаки.
Затихло  все.  Лише  мороз-маніяк
На  білих  щоках  вирізає    маки.

Іду.  Повітря  -  запаху  мімоз.
А  очі  в  неба,  наче  в  породіллі  –  
Такі  щасливі.  Сонце  і  мороз.  
Сніги    під  кроком  і  на  чорнім  гіллі.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712857
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 18.01.2017


Надія Карплюк-Залєсова

У КРОКИ ЛЮБОВІ ВСЛУХАЛАСЯ Я

У  кроки  любові  вслухалася  я,
Що  йшла  крізь  світи,
                           просто  так,  навмання,
Вона  прямувала  до  душ,  
                                                               навпростець--
До  поглядів,  тіл  і  до  спраглих  сердець.

Одних  обминала,  у  інших  --  текла,
Як  в  провесінь  паморозь
                                                                 з  шибки  вікна,
Як  цвіту  бузок,  що  у  китицях  зрів,
А  ангел  зі  стрілами  поруч  летів.

У  голос  любові  вслухалася  я  :
Вона  тупотіла,  як  миле  дитя,
Ховалась  в  дівочому  бархаті  сміху,
Гойдала  в  колисці  притомлену  втіху.

А  потім  здіймалася  в  хмари,  до  раю,
Любов  без  "тому  що",  а  просто  --  "кохаю",
Любов,  що  не  має  кордонів  і  віку,
Любов,  що  Господь  здарував  чоловіку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712819
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 18.01.2017


Польова Ромашка

Парад хмаринок

Мене  малий  синочок  привів  у  сни  свої.
Тут  райдуги  місточок,  тут  літо  надворі.
А  в  синім  небодиві  –  там  сонечко  горить
І  ми  удвох  щасливі:  яка  казкова  мить!

Ти  пальчиком  маленьким:  Матусю,  ось  поглянь!
Хмаринки  як  тваринки  –  який  вгорі  парад!
В  рожевому  звірятка  –  великі  і  малі.
Як  весело  гуляти  не  тільки  по  землі!

Там  тигрики  і  барси  підстрибують  у  грі,
Танцюють  ніжні  вальси  у  парах  журавлі.
Із  слоником  жирафа  зелений  варить  чай.
Готують  мавпи  кашу:  на  свято  поспішай!

(Авторів  двоє:  мама  +  синок)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712800
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 17.01.2017


Наташа Марос

ХОЧ І МОВЧИШ…

Щасливий  той,  кого  не  мучать  рими,
Хто  спить  спокійно  уночі  і  вдень,
До  кого  не  вриваються  незримо
Невтішні  долі  неблизьких  людей...

Хто  може  посміхатися  без  болю
І  може  з  болем  вихлюпнути  все,
Заснути...  або  виплакати  вволю
Той  смуток,  який  часом  віднесе

У  забуття,  в  минуле,  без  Пегаса,
Хоч  плачеш,  хоч  радієш  -  все  мина...
Співай,  танцюй,  вдягай  свої  прикраси  -
І  вже  усім  потрібна...  осяйна...

І  щастя  -  через  край,  і  очі-зорі,
Душа  співає  тихо,  не  в  журбі,
І  взимку  вже  не  холодно  надворі,
Бо  пташка  й  та  підспівує  тобі...

Переливаєш  сміх  у  стоголосся
І  весни  зустрічаєш  не  з  вікна...
Так  ні...  Ти  знову  плачеш:  не  збулося...
І  вже  тобі  й  весна  та  не  весна...

Ти  бачиш  сонце,  де  його  немає
І  чуєш  грози  там,  де  їх  не  чуть,
Шукаєш  все  отам,  де  не  буває...
У  тебе  й  ріки  не  туди  течуть...

І  сни  твої,  страшні  і  кольорові  -
За  край,  за  крик,  секунда  -  і  летиш,
Ти  навіть  з  павутиною  у  змові  -
Плетеш,  плетеш...  або  то  вже  не  ти...

Не  ти,  якщо  замовкла  і  -  ні  слова,
Не  ти,  якщо  лягла  і  просто  спиш,
Бо  і  вночі  твоя  бентежна  мова
Говорить  до  людей,  хоч  і  мовчиш...

                     -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712773
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 17.01.2017


Леся Утриско

Матері- зозулі.

Спонукала  до  написання  програма  на  іспанському  телебаченні
про  українських  красунь-  сурогатних  матерів,  які  народжують
для  іноземних  сімей.



Ох,  зозуле,  зозуленько,
Що  ти  наробила?
Своїх  дітей  залишила-
Українок  вчила.

Продають  своїх  нащадків,
За  життя  облесне,
Душа  в  пеклі  догоріла,
Та  вже  не  воскресне.

Та  на  скільки  тобі,  доню,
Грошенят  тих  стане:
На  курорт,  чи  на  машину,
Чи  на  ресторани?

А  життя,  як  хвиля  моря,
Злетить  та  й  пристане,
Роки  минуть,  спопеляться-
Лиш  спогад  зостане.

А  на  старість  син  не  прийде
Водиці  подати,
Та  й  не  вчила  тебе  мати,
Як  душу  продати.

Не  пригорнеш,  і  не  скажеш:
"Люлі,  синку,  люлі"-
Бо  нема  душі  вже  в  тебе-
В  матері-  зозулі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712763
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 17.01.2017


Фея Світла

З Днем народження, моя люба донечко!

[youtube]https://youtu.be/rWU4TDAtKOw[/youtube]
[color="#ff5500"]
[i][b]З  Днем  народження,  моя  люба  донечко!  
Найтепліші  промовлю  слова...  
Прокидайся,  бо  вже  й  ясне  сонечко  
Привітати  зійшло  до  вікна.  
І  ми  разом  тебе  розцілуємо,  
Побажаєм  здоровя  й  добра!  
Благодаттю  тебе  обдаруємо,  
Щоб  щасливою  завжди  була!  
І  любові  насипемо  в  рученьки...  
Будь  багатою  нею  щодня!  
Хай  осяяні  сонцем  доріженьки  
Будуть  всюди,  куди  б  ти  не  йшла!..
[color="#ff8000"][/color][/i]
04.09.2016[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712751
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 17.01.2017


Елена Марс

Сон с четверга на пятницу (немного подурачилась)

Обозвал  меня  девочкой  маленькой?
Обозвал  воробьи'шком    взъерошенным,  
А  еще  семицветиком  аленьким?
И  ещё  чудом-юдом  хорошеньким?  

Обзывай  меня  -  как  тебе  нравится!  
Мне  забавны  такие  вот  шалости...
Для  тебя  я,    в  ближайшую  пятницу,  
Наготовлю  превкуснейших  гадостей:

Заливного  карпа  с  разносолами
И  картошку  с  зелёным  укропчиком.
А,  возможно,  и  супчик  фасолевый...
Но    поить    тебя    буду  -  не    водочкой!

Припасла  я  другую  хреновину,
Для  такого  сердечного  ужина.
А,  до  пятницы...  кушай  оскомину,  
У  своей  прохиндейки  подруженьки!!!

И  её  называешь  ты  девочкой?
И  её  называешь  хорошенькой?
Я  узнала  об  этой  припевочке,  
В    телефоне    твоём...  ...Огорошила?!

Ты  -  мерзавец,    подлец,  дон  жуанище!  
Я  даю  тебе  время  до  пятницы  ,
Ото  всех  своих  сонечек-  манечек,  
Навсегда,    сексопил  мой,    избавиться!!!

Ну  а  если  еще  засеку    тебя,
На  каких-то  "сю-сю"  отношениях,
Хоть    с    одной    размалёванной    тютею,
Отрублю  твоё  "стыдотворение"!!!

***********

...Ничего    себе    сон!  Угораздило,
С  дружбанами  вчера    остаканиться...
Так  ведь  можно,    по  капле,    по  праздникам?..
 Я  ж  нормальный  мужчина,    не  пьяница?

Фу,    ты,    чёрт!!!  Так  сегодня  же  пятница!!!

Надо  быстро  очистить  из  вайбера,
Переписку    с  лебёдкой  вчерашнею!  
Ох  и  горе  мне,  с  этими  бабами!  
До  чего  ж  они  в  ревности  страшные!!!  

А  ещё,  прошвырнуться  по  вацапу...  
Сохрани  меня,    Боже,    безбожника!
Если  вдруг  меня  жёнка  зацапает  -  
Всё,    аминь!!!  Буду  впредь...  осторожнее...

-----------

Знаю,    что  многие  меня  не  знают  в  таком  "амплуа".  Но  порой  я  очень  люблю  подурачиться...
Характер,    наверное:)  Вот  и  в  тот  день,    когда  родилось  сие  стихо,    настроение  было  игривым  и  лёгким.  Мужчины,    не  держите  зла,    ежели  что  не  так:)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712744
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 17.01.2017


Ніна Незламна

Після випускного/ продовження /

     Був  гарний  сонячний  день,хоч  збігав  серпень.  В  останні  літні    дні  ,ще  добре  припікало  сонечко  і  у  відкрите  вікно  було  дуже  чути  пахощі  з  саду.  Достигли  груші  Бера  ,які  приманювали  до  себе  бджіл    та  ос.  Сміливі  горобці  час  від  часу  сідали  на  підвіконня  і  заглядали  в  кімнату.
Олексій  перебирав  папери,зошити    і  одночасно  слухав  телевізор.  Батьки  кожного  дня  на  роботі  окрім  неділі,вони  працювали  на  заводі  (Сектор),на  конвеєрі,на  збірці  
радіотехнічних  плат,а  молодший  брат  Вадим  ходив  до    школи,  навчався  у    п`ятому  класі.  Була  п`ятниця,тож  залишився    вдома  сам.  Лише  другий  день,як  приїхав  з  Харкова,де  закінчив  ремонт  в  кімнаті  ,в  гуртожитку.  Дуже  радів  ,що  мрії  збулися,тож  тепер  треба  не  втрачати  швидкості,яка  ним  здавалось  вирувала,як  той  метеор,справлявся  зі  всякими  поточними  справами.  А  інакше  і  не  могло  бути  ,він  завжди    мав  такий  настрій,всього  досягати,  і  в  той  же  час  був  дуже  розважливий.  Добре  здав  екзамени,без  проблем  поступив  в  ХПИ.
Взяв  до  рук  трубку    стаціонарного  телефону,вже  набирав  номер,-
-Привіт,Оксанко,я  приїхав  позавчора  пізно  ввечері.  Як  ти  ?    В  тебе  все  гаразд?  Поступила?  
В  трубці  почувся  веселий  голос  дівчини,вона  немов  пищала  від  задоволення,
-Поступила,поступила,але  гуртожиток  не  дали,тож  шукаю  собі  квартиру.  Ось,від  радості  на  всю  кімнату  включила  приймача,перебираю  речі  ,треба  потроху  навести  порядки  після  літа,готуватися  до  нового  життя.
-Ти  вдома  сама?
-Так,  мої  сьогодні  чергують  обоє  до  двадцятої  години.
-То  я  прийду,-  задоволено  відповів  Олексій.
   Оксана  скоро  почала  складати  речі,оділа  красивий,  голубого  кольору  халатик,який    дуже  пасував  до  очей  і  підкреслював  фігуру.
Батьки  Оксани  заможні  люди,вже  кілька  поколінь,  всі  були  пов`язані  з  медициною.  Батько  в  районній  лікарні  працював  терапевтом,а  мама  на  «Швидкій  допомозі»  фельдшером.  Вона    в  них  одна  дитина,хоч  часом  запитувала  батьків,вже  ,як  дорослішала,чому  одна,вони  усміхалися  і  запитували,
-А  ,що  тобі  погано?Тебе  треба  вивчити,все  дати  в  житті,щоб  ти  змогла  своїй  дитині  теж  потім  допомогти,зараз  життя  дуже  складне…
         Олексій  в  саду  набрав  яблук,груш,слив,дістав  з  шафи  красивого  шарфика,якого  купив  в  Харкові  для  Оксани    і  з  гарним  настроєм  поспішав  до  неї.  По  дорозі  зайшов  в  магазин  купив  коробку  цукерок  »Асорті»,які  вона  дуже  любила  і  звичайно  ж  червоні  троянди.
Він  не  йшов,а  летів  до  неї,літній  вітерець    куйовдив    волосся,ніжно  пестив  обличчя,підіймав  настрій.  Йому  здавалося  ладен  перевернути  гори,щоб  ,як  скоріше  бути  біля  неї.
Зустріч  була  дуже  тепла    обіймання,  поцілунки.  У  обох  очі  сяяли  щастям,але  тримали  дистанцію,щоб  часом  не  перестаратися,бо  вік  був  саме  «гарячий»,що  можна    було  наробити  помилок.
Вже  повернулися  з  роботи  батьки  Оксани,привітно  зустріли  Олексія,  знали  його  ,ще  зі  школи,раділи,задоволено  вітали,що  поступив  вчитися.  А  потім  чаювали,  за  розмовами  час  пролетів  швидко.  Вже  Олексій  поспішав  додому,  Оксана  провела  його  на  сходовий  майданчик,  вони  жили  на  третьому  поверсі  п`ятиетажного  будинку.
-На  Новий  рік  зустрінемося,сказав  він  і  ніжно  поцілував.
       Чотири  місяці  пролетіли  в  нових  турботах.  Оксана  з  Олексієм  спілкувалися  листами,  тож  все  один  про  одного  знали  і  старанно  вчилися.  Нажаль  на  Новий  рік  Олексій  чергував  в  гуртожитку,а  потім  сесія,вирватися  додому  не  вдалося.  Дуже  хвилювався,що  не  зміг  приїхати,але  що  поробиш,втішав  себе,що  все  буде  добре.
Окрім  навчання,  інколи  вечорами  ходив  до  залізничної  товарної  станції,розвантажити  вагони,щоб  мати  собі  гроші.  Хоч  батьки  висилали,та  він  вважав  з  хлопцями  по  кімнаті,що  зайвих  грошей  не  буває.
           Завдяки  праці  і  своїй  рішучості  він  вирвався  на  один  вечір  додому,напередодні  свята  Восьмого  березня.  Відчувалася  весна,настрій  підносив  його,мріяв  зустрітися  з  коханою,потонути  в  її  обіймах.
 Сюрприз  вдався,нікого  не  попередив,з  вокзалу  відразу  пішов  до  Оксани.  Вона  вже  була  вдома,готувала  дещо  смачне  до  завтрашнього  свята.
         Олексій  стояв  перед  дверима  з  червоними  трояндами  і  чомусь  хвилювався,його  часом  мучили  думки,щоб  часом  Оксана  не  зустріла  когось.  Раптом  почув  ,хтось  підіймався  на  третій  поверх,поглянув  донизу,  йому  привітно  усміхався  Володимир  Степанович,батько  Оксани.
Радості  не  було  меж,  у  всіх  був  чудовий  настрій.
-А  ти  пропав  хлопче,-  помітив    її  батько.
Та  ні,ні  у  нас  все  добре,ми  листуємося.  Я  кохаю    Оксанку,що  ви,  у  нас  все  буде  добре!
Оксана  стояла  вся  розчервоніла,як    почула  ті  слова,  кров  прихлинула  до  обличчя,адже  він  їй  цього  не  говорив.  Від  несподіванки  впустила  чашку,яку  тримала  в  цей  час  в  руках,та  розбилася  на  маленькі  кусочки.
Олексій  підійшов  взяв  за  руку  Оксану,
-Це  на  щастя!  У  нас    все  добре  ,не  хвилюйтеся.  Він  впевнено  і  ніжно  дивився  на  Оксану,поцілував  у  щоку.
Їй  стало  трохи  ніяково,  а  батько  посміхнувся  і  сказав,
-Я  за  вас  радий,на  першому  плані  звичайно  навчання,зробити  міцну  дорогу,по  якій  йтимете  по  житті.
Вже  біля  третьої  ночі  Олексій  з`явився  додому,відразу  завалився  в  ліжко.  Йому  треба  вставати  о  шостій,щоб  вчасно  добратися  до  Києва,а    вже  потім  до  Харкова.
           Наступного  літа  батько  Оксани    на  роботі,через  профком  взяв  для  неї  туристичну  путівку  по  Кавказу.
 Вона  давно  просила  батьків,щоб  кудись  поїхати,помандрувати,  побачити  світу.
Олексій  був  розчарований,лише  два  дні  побули  разом  і  вже  проводжав  її,а  потім  знову  навчання.
Вже  Олексій  і    Оксана    стояли  на  порозі  останнього  раку  навчань.
Йому  дали  направлення  на  практику  на    Дніпропетровський  авіаційний  завод  ,який  саме  набирав  розмаху.  В  цьому  місті  проживав    рідний  брат  батька,тож    Олексій  був  дуже  радий    і  по  закінченню  навчання  хотів  тут  працювати.
         Осінь  стукала  в  вікно….    Надворі  мрячив  дощ,була  п`ятниця,Оксана  виглядала  в  вікно,мав  зустріти  батько.
Вже  насправді  надоїли  подорожі  електричкою    і  це  навчання    та,  ще    й  Олексій  у  Дніпропетровську.
Вона  побачила  батька  здалеку,біля  нього  стояв  білокурий,пухкенький  на  обличчі,  молодий  хлопець.
Батько  привітався  і  поцілував  в  чоло,-
-В  тебе  все  гаразд?  Ось  знайомся,мій  практикант,Олег.  
Останній  рік    так  ,як  і  ти  зубрить  науки.
Хлопець  зирнув  на  неї,намагався  виглядати  чемним,але  зміряв  її  поглядом,немов  хотів  роздягти.  Оксана  протягнула  руку,він  з  усмішкою  привітався  і  поцілував.
Вони  всю  дорогу  йшли  мовчки,  заходили  в  під`їзд,  Оксана  йшла  першою,  батько  вперед  пропустив  Олега,а  потім  сам  зачиняв  двері.  Вона  була  здивована    його  поведінкою    та  не  переймалася,що  він  запросив  гостя.
Мама  була  вдома    і  зовсім  не  здивувалася  Олегові,  це  її  трохи  вразило  та  вирішила,що  батько  попередив  і  швидко  пішла  до  своєї  кімнати.
Олег  був  зростом  майже  такий,як  Оксана.  Все  намагався    дивитися    весь  час  їй  в  очі  та  він    їй  не  сподобався.  Подумала,якийсь  татів  синочок,  своїми  рухами  нагадував    незграбну  жабу,бо  був  все  таки    добре  повним.
Переодягнувшись  вона  поспішила  до  мами  на  кухню.
-Доню,мама  вже  все  приготувала,сідай  з  нами  трохи  поговоримо.  Знаєш  Олег  з    Одеси  ,син  мого  однокурсника  проходить  у  нас  практику,він  теж  у  вашому  інституті  навчається.  Ми  з  його  батьком  жили  в  гуртожитку  в  одній  кімнаті,от  би  зустрітися,вже  десять  років  минуло  ,як  на  семінарі  в  Києві  бачились.
Оксана  мовчала,тільки  не  могла  зрозуміти,до  чого  веде  батько.  Вже  повечеряли  дівчина  хотіла  йти  до  себе  кімнату  та  раптом  Олег  несподівано  взяв  за  руку,
-Може  підемо  прогуляємось?
-А  ,що  доню,дощ  перестав,та  ще  й  не  пізно,чому  перед  сном  не  пройтися,  завтра  ж  вихідний,  -  підтримав  його  батько.
Оксана  різко  встала  із-за  столу,
-Ні,ні  тату,мені  треба  написати  листа  Олексію,  я  цілий  тиждень    не  мала  часу  відписати..А  завтра  хочу  відіспатися,тож  вибачте.
Олег  розгублено  дивився  на  батька,теж  встав  із-за  столу.    Оксана  пішла  в  свою  кімнату,чомусь  защеміло  серце,нащо  це  знайомство,тож  знає,що  ми  з  Олексієм  кохаємо  один  одного.
За  дверима  чулися  голоси,а  Оксана    не  роздягаючись,поклала  подушку  на  голову,вкрилася  одіялом,намагалася  заснути,на  душі  було  чомусь  гидко.
На  ранок  Оксана  з  кімнати  вийшла  з  осторогою,гадала,що  гість  ночував  у  них.  Мама  з  батьком  вже  снідали  на  кухні.
-Доброго  ранку,-  привіталася  Оксана.
Батько  задумливо  дивився  в  чашку  з  чаєм,
-Доню,  вчора  так  не  гарно  вийшло,хотів,щоб  ти  трохи  краще  познайомилася  з    Олегом,сім`я  гарна.  А  ти  гадаєш,така  впевнена,що  вже  стільки  років  у  Олексія  в  Харкові  нікого  немає?  Я  гадаю..
Оксана  різко  перебила,  
-Тату,  це  що  роки,чи  що,змінило  ставлення  до  Олексія?
-Не  намагайся,чуєш  ,навідь  не  смій  про  це  думати!
Оксана  пішла  до  себе  в  кімнату,в  цей  час  їй  так  хотілося,щоб  Олексій  був  поруч,щоб  ніжно  долонею    витер  сльози,які  котилися  немов  горошини.  Вона  вважала,що  це  так  принизливо…  Скільки  хлопців  за  ці  роки  їй  пропонували  дружбу,запрошували  на  побачення  та  серед  них  вона  не  бачила  такого,як  Олексій.Тільки  він  міг  запалити  вогник  кохання  в  її  серці.
                 Йшов  тисяча  дев`ятсот  вісімдесят  шостий  рік,  пролетіли  п`ять  років  в  навчанні  і  в  той  же  час  в  розлуці  з  коханим.  Вони  любили  один  одного  і  це  всі  знали.  Оксана  закінчувала  педіатричний  факультет  в  Вінницькому  інституті  ім.  М  І  Пирогова.  Пишалася  цим  і  чекала  на  направлення,яке  наважилася  попросити  у  декана,щоб  ті  два  роки,що  треба  було  відробити,була  можливість  потрапити  до  Дніпропетровська.  Олексій  проявив  себе  на  практиці  дуже  здібним,тож  завод  дав  індивідуальну  заявку,його  відразу  обіцяли  працевлаштувати.
         Яке  то  щастя  дипломи  на  руках  і  знову  разом….  
Літо….  Позаду  перші  кроки  ,перші  переживання,  тривоги  відійшли,попереду  ціле  життя.
Йдуть  обнявшись  по  дорозі  до  того  місця  де  після  випускного  гуляли.  Теплий  ,літній  вечір  загорнув  їх  в  свою  чарівність.
-Яка  краса,  подивись  Оксанко!  
Олексій  розвів    руки  підійняв  голову  догори  і  голосно  закричав,-
-Я  тебе  кохаю!  Ми  разом  назавжди!
-Ти  будеш  моєю  дружиною?Сонце  моє,радість  моя,без  тебе  я  не  зможу  жити,ми  так  цього  давно  чекали….
У  Оксани    гучно  стукало  серце,в  очах  які    світилися  щастям  заіскрили  сонячні  вогники,її  посмішка  немов  сяйво  придала  йому  впевненості.
Впав  на  коліна  ,з  карману,дістав  коробочку  і  відкрив.
Дві  обручки  заіскрили    на  останніх  променях  сонця,яке  вже  ховалося  за  обрій.  Вони  радісно,дивлячись  один  одному  в  очі  ,  оділи  обручки.  Він  встав  з  колін  і  міцно  ніжно  поцілував,підхватив  на  руки  і  поніс  до  річки.
-Вода  тепла,тож  літо,скупаємося,
-нахилившись  до  неї  радісно  і  тихо  говорив  Олексій.
-Зачекай,я  в  купальнику,  нащо  одяг  мочити,постав  на  ноги,
-весело  просила  дівчина  і  виривалася  з  рук.
-Он    там  човен,-  показала  біля  очерету.
-Давай  одяг  тут  покладемо,бачиш    смеркається,як  зовсім  стемніє,де  будемо  шукати,що  будемо  бачити?
Він  легко  опустив  на  траву,ніжно  цілував.  Два  тремтячі  тіла  горіли  полум`ям  кохання,що    тут,  подумав  Олексій,відчув  легкий  біль  в  плоті,яка  відчувала  тіло  Оксани.  Вона  підняла  руки  догори,  лежала  тихо,немов  завмерла,він  все  зрозумів,це  остудило  його  бажання.  Та  відчував  себе  котом  у  якого  забрали  мишу.  Ривком  піднявся,на  ходу  зняв  брюки  і  кинувся  у  воду.
 Сполохалися  жаби  неподалік,десь  закричала  качка.  Вода  тепла  пестила  його  тіло,та  він  хотів  її  любові.
Вже  тверезо  оцінив  своє  бажання  та  ніяк  не  зміг  змиритися,коли,  коли  ж  вона  стане  нарешті  його.
-Оксанко,йди  до  мене,хвилюючим  голосом  позвав  Олексій.
Вони,як  діти  жартували  у  воді,плавали,плескалися  ,сміх  роздавався  далеко  над  водою    і  ніде  більше  нікого.
-Вже  підійшов  і    довго  цілував,вона  ж,  аж  захлиналася  від    поцілунків,
-Ти  будеш  моя?  Моя  до  смерті  чуєш!  Будеш?
І  тихо  ніжно  на  вухо  почув  ,
-Так,так,зараз,бо  кохаю  тебе  дуже.
Поніс  на  човен.  Щасливі  душі  відчули  один  одного,  два  тіла  стали  одним  цілим.  Той  біль  і  бажання  кохати  їх  не  зупинило.  Лише  місяць  підглядав  мінливо,а  зорі  мерехтіли,здавалося  раділи,що  вже  вони  стали  чоловіком  і  жінкою,що  це  справжнє  кохання,що  це  їхня  доля..
   Під  ранок  прийшли  додому  до  Оксани.  Тихо  відкрили  двері  крадькома  пробралися  в  її  кімнату,впали  знесилені    в  ліжко,засинали.  
На  ранок  снідали  мовчки,ніхто  не  наважувався  ,щось  сказати,батьки    побачили  обручки  ,  переглядались  один  з  одним.  Мама    майже  не  відводила  очей  від  Оксани,немов  намагалася  ,щось  запитати.
Мовчанку  перервав  Олексій,
-Я  прошу    руки  вашої  доньки,гадаю  все  буде  добре.
-У  нас  з  Оксаною  направлення  в  Дніпропетровськ,так  ,що  одружимося  вже  на  місті.
-Ну,що  ж  промовив  батько,наливаючи  в  келихи  вино,-
-Ви  молоді,шануйте  один  одного,поважайте,хай  допоможе  вам  Бог.
         Олексій  поїхав  в  Дніпропетровськ    на  початку  серпня,щоб  знайти  квартиру,вже  потім  забрати  Оксану.  Сам  же  вже  працевлаштувався  і  знайшов  лікарню    в  якій  мала    працювати  Оксана.  Їй  треба  було  приїхати  до  першого  вересня.
       Вже  майже  готувала  валізи  ,як  батько  прийшов  дуже  в  гарному  настрої,-
-Що  я  тобі  приніс,подивись,це  мені  передали      з  Одеси.
Він  витягнув  з  дипломату  туристичну  путівку  на  круїз  Одеса  –  Тбілісі  –  Одеса,  з  двадцять  дев`ятого  серпня  по  п`яте  вересня  і  весело,задоволено  помітив,
-Доню  така  нагода,буває  раз  в  житті,ти  ж  хотіла  помандрувати,сімейне  життя  почнеться,тоді  вже  навряд  чи  поїдеш.  Закажи  переговори  з  Олексієм,попередь  на  тиждень  пізніше  вийдеш  на  роботу,нажаль  путівка  одна,та  гадаю  його  ніхто  зараз  з  роботи    і  не  відпустив  би.
Оксана  відразу  насторожилася,
-Тату  ,а  це  не  задумка  нас  розлучити?
-Ні,доню,що  ти,  це  просто  так  тобі  повезло,а  що  до  Олега,то  Володимир  ,його  батько  казав,що  син  одружується  ,якась  його  однокурсниця  з  Вінниці,планують  запросити  нас  на  весілля  ,десь    в  жовтні  здається.
-Тобі  не  буде  сумно,він  взяв  три  путівки,та  й  там  до  тисячі  людей  буде  представляєш,який  лайнер,а  назва,ось  дивись,золотими  літерами  написано  »Адмирал  Нахимов».
             На  переговори  пішли  разом  з  батьком,спочатку  він  переговорив  з  Олексієм,тоді  вже  трубку  дав  Оксані.
Після  розмови  з  батьком  у  Олексія  не  було  багато  часу  на  роздуми,гадав  хай  сама  вирішує,що  робити,а  то  подумає,  що  він  їй  не  довіряє.
-Оксаночко,  я  люблю  тебе,гадаю  ти  сама  вирішуй.Я  почекаю,думаю  з  роботою  владнаю,якщо  ти  так  дуже  хочеш  .  
-Я  дуже  скучив  за  тобою,сонце  моє.  Ти  дивись  тільки  не  знайди  собі  когось  там,трохи  хвилюючим  голосом  говорив  Олексій.
-Ну,що  ти  Олексію,прийдеш  до  себе    на  квартиру  подивись  на  моє  фото  і  заспокойся,все  буде  добре,я    теж  тебе  люблю  і  цілую,пока….
Оксана  відчула  трохи  якусь  тривогу  в  серці,це  ж,  ще  десять  днів  поки  зустрінемось.  Серце  калатало,від  хвилювання,  минуло  лише  два  тижні,як  він  поїхав,а  вона  вже  так  скучила  за  ним.Та  нічого  і  на  довше  розлучалися  все  буде  гаразд,вже  заспокоювала  себе.
       Батько  проводжав  Оксану  на  поїзд,попереджав  ,які  пігулки  випити  в  разі,якщо  закачає.  Весело    розмірковував,яку  вона  красу  побачить  пропливаючи  по  морю,її    в  Одесі  мав  зустріти  Олег  з  нареченою.
         Вже  відпливав  величезний  ,красивий      лайнер,люду  було  справді,як  комах.  Проводжаючі    посилали  поцілунки,  грала  весела  музика,їх  трьох  прийшли  проводжати  батьки  Олега.
       Першого  вересня  всі  канали  по  ТБ  повідомляли  про      страшенну  трагедію  ,яка  сталася    тридцять  першого  серпня  о  двадцять  другій    годині  при  зіткненні  суховантажа  «Пётр  Васьев»  і  лайнером  «Адмирал  Нахимов».  
             Поїзд  Новоросійськ-Москва  відправився    за  графіком.  В  купе  сиділо  четверо  чоловіків  з  понуреними  головами,вони  поверталися  з  розпізнання  загиблих.  Олексій  схилив  голову  до  столу,волосся  біля  висків  взялося  сивиною,а  очі  вже  не  мали  сліз….
       Минуло  тридцять  років….    На  могилі  Оксани  ,як  і    завжди  тридцять  першого  серпня    з`являлися  дві  вази  з  трояндами.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712687
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 17.01.2017


Віталій Назарук

ПЛИН ЧАСУ

Скоро  пройдуть  свята    і  нахлине  весна,
Не  весна  -  підготовка  до  неї.
І  розбудить  від  сну  голуба  вишина,
І  розтануть  сніги  над  землею.

Кожна  грудочка  вип’є  горнятко  води,
І  причеше  озимі  проміння.
Зачорніють  поля,  лиш  мороз  поводир,
Відпускатиме  холод  з  коріння.

А  тепло  розпочнеться  на  нашій  землі,
Як  «курли»  ми  почуємо  з  неба.
І  вернуться  додому  святі  журавлі,
І  бруньками  засвітиться  верба.

Жайвір  в  небо  злетить,  мов  стріла  до  небес,
Заспівають  ліси  первоцвітом.
І  оновиться  край,  наче  з  мертвих  воскрес,
За  весною  летітиме  літо…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712684
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 17.01.2017


Віталій Назарук

ОКРОПІТЬ НАШУ ЗЕМЛЮ

Окропіть  нам,  Отці,  нашу  землю  святою  водою,
Та  не  тільки  хати,  окропіть    і  ліси,  і  поля.
Щоб  ніколи  ми  більше  не  були  в  ярмі  під  Москвою,
Щоби  вільною  жити  змогла  українська  земля.

І  щоб  Наші  Отці  йшли  в  народ,  не  попи-лиходії,
Бо  це  наша  земля  де  є  чиста  вода  з  джерела.
І  святили  в  нас  Русь,  не  було  ще  тоді  Московії,
І  кропили  водою,  водою  з  святого  Дніпра.

Окропіть  землю  так,  щоб  над  нами  було  мирне  небо,
І  очистіть  від  скверни  віддалений  клаптик  землі.
Щоб  не  стало  плачів,  долинав  лише  жайвора  щебет,
І  співали  в  окрузі  для  нас  чарівні  солов’ї.

Окропіть  нам,  Отці,  нашу  землю  святою  водою!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712683
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 17.01.2017


палома

ХРЕСТИ


Хрести-хрести…опущена  завіса…
Вогонь  свічі,  малого  каганця…
Душа  розправлена  десь  там,  у  висі,
Кругами  інша  –  в  пошуках  вінця  –  
Німім  благанні    спокою  та  тиші…

Хрести-хрести…стежинами,  шляхами…
Дурман  їдкий,  тернисті  шпигачі,
Гірка  спокута…  зашморг  із  роками  –    
Гріхи…    артеріями…    на  гачі…  
Багато  що  –    із  молоком  від  мами…

Хрести-  хрести…покинуті,  розбиті…
Невпоєних  терпінням  –  прірви  лють.
На  троні  золотім  лисніють  ситі…
Здирають  шкіру,  щоб  пізнати  суть
Усі  стражденні  –    руки  ще  «невмиті»…

Хрести-  хрести…  Дай,  Боже,  донести!
І  помочі  ослабленим  щомиті!

                       (15  січня  2017)
                     (с)  Валентина  Гуменюк


 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712633
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 17.01.2017


Надія Карплюк-Залєсова

НЕСЕШ, ПОЕТ, СЕБЕ…

Несеш  ,  поет,  себе    на  вістрячку  пера...
Черпаєш  радість,  вплетену  у  біль...
Такий  глибокий  світ...  що  дна  йому  нема
До  самозабуття...  в  нім  цвіт...і  цвіль...
Або  тоді,  коли  вростають  крила
В  наддивовижну  міць  і  широчінь...
І  ти  летиш  легенько,  як  пір"їна,
Пірнаєш,  як  в  струмок  --  у  височінь.
Комусь  причастя,  конче,  необхідне  :
У  храм  прийти...  сповІстися  отцю,--
У  місце  древнє,  тихе  і  дохідне...
(  Та,  позаяк,  облишмо  тему  цю).
Твоє  прощення,--  вістрям  --  на  папір,-
То  скрип,  то  сміх,  то  плач  нічний  дитини--
Твого  нутра--  навстіж  відкритий  двір--
Твого  ,  поете,-  грішної  людини.
Несеш  ,  поете,  се  на  вістрячку  пера,
А  твій  читач  --  суддя  тобі  й  причастя...
Хтось  вигукне  :  Та  хто  вона  така  ?  !"
А  хтось  побачить  в  цьому  зЕрна  щастя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712618
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 17.01.2017


Леся Утриско

Напишу тобі, мамо, листа.

Напишу  тобі,  мамо,  листа
Із  далекої  мої  чужини,
В  нім  молитва  моя  до  Христа,
Моя  сповідь  для  тебе  й  родини.

Напишу  тобі,  мамо,  слова,
Що  не  встигла  колись  я  сказати-
Зачекай!-  знов  стікає  сльоза...
Ти,  старенька,  стоїш  коло  хати.

Не  сказала  тобі  я-  Пробач!
Ти  сама,  як  ота  сиротина:
Я  вернуся,  ти  тільки  не  плач,
Бо  лелекою  стала  дитина.

Напишу  тобі  рідна...зажди,
Всі  дороги  встелю  рушниками,
Ти  за  обрій  так  скоро  не  йди,
Зачекай!-  Я  вернуся  з  вітрами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712613
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 17.01.2017


Олена Жежук

Так близько…

І  сипалось  небо  –
 трусило  у  душу  снігами.
Етюдно  майнуло  
 й  стікало  в  долонях,  як  мить.
Це  вперше  так  близько  
 стою  на  краю  між  світами.
Хай  вибір  сміється  –
 в  один  бік  дорога  біжить.

В  небесній  лагуні  
 мене  віднайде    сива  птаха,
І  сни  кольорові  
 у  пелену  зсипле  з  крила.
Це  буде  пізніше...  
а  поки  без  смутку  і  страху,
Увись  підіймаюсь  
 і  чую,  як  тужить    земля.

Спинитись  не  хочу,
 тут  стільки  уламків  від  неба...
І  вітер  приборканий  
 сьому  показує    вись.
Уже  неземна  -  
 та  мене  рятувати    не  треба!
Зберу  кольори  для  землі  
 й  повернуся  ..  колись.

Сніги  упадуть  
 й  розцвітуть  кольорами  на  стеблах,
І  визріють  сонцем,  
 що  скотиться  тут  між  орбіт.
А  поки  в  долонях  моїх  
 лише  крапельки  неба...
А  поки  зима
 розмальовує  білим    цей    світ…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712599
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017


Микола Миколайович

Рано мила в пірє вбралась. …воно ж як в комахи.

Проста  пані  із  Звичаю,

На  Стіну  попала.

Ой,  так  рано  ж  молодая,

Бо  загордувала.

 

Не  загляда  в  кукурузі…

В  неї  переваги.

Геть  забула  старих  друзів,

Не  зверта  уваги.

 

В  одночас,  як  підмінили,

Виросло  ягнятко.

Рано  кицю  оцінили,

Уже…  чортенятко.

 

Їй  здалося  вона  Птаха…

З  гнізда  золотого.

Рідке  пір’я,
як  комаха,

Розпустила  в  Того.

 

Тю,  наївне  і  зелене…

Вартує  уваги.

Її  ж  лірика  о  нене,

Коштує  бомаги.

 

Повір  дідові,  не  більше…

Вчитись  тобі  й  вчитись.  

Пропадеш  і  станеш  мільше…

Як  в  Стіну  дивитись.

 

Бач  попало  воно  в  список,

Хазяю  у  милість…

Бо  у  неї  хвайний  писок,

І  у  бунді  виріз.

 

Руки  білі,  як  лєбьодка  …

Розпустила  Пуся.

А  ще  скільки  ж  там:  «У  друзях»,

Не  одная  Дуся.

 

Розвелося  вже    поеток…

Усьо    дєвкі…милі.

Як  у  Гройсмана  шкарпеток,

Чаще  Сари  й  Цилі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712580
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017


I.Teрен

РУСАЛІЇ

Не  такі  бували  ми  й  убогі,
голі,  одинокі  і  …одні  –  
од  людей  подалі,  босоногі,
печені  на  сонці,  цегляні.

І  на  трави  падали  шовкові,
і  тоді  було  у  миті  ці
мірою  найвищої  любові  –  
чути  руку  у  своїй  руці.

У  піску,  гарячою  весною,
танули  і  наші  міражі,
і  усе,  увінчане  Десною,
на  її  крутому  віражі.


Як  наяда  ти  любила  волю,
воду  і  русалії  тоді,
як  вони  писали  нашу  долю
вилами  по  вижатій  воді.

Знаю,  пам'ятаю  і  донині,
як  розлука  спати  не  дає.
В  кожної  душі  по  половині
половина  іншої  стає.

Плинули  літа  за  течією
осокою  росяних  отав.
де  уже  немає  переправ.

У  чеканні  миті  однієї
ти  була  русалкою  моєю
з  тих,  яку  я  так  і  не  піймав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712553
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017


Патара

До кіборга

Загинути  в  неповних  тридцять  літ,
У  муках  під  бетонною  плитою
Коли,  здається,  вмер  весь  світ  з  тобою,
Бо  що  без  тебе  вже  отой  весь  світ?..
Він  не  народить  стільки  поколінь,
Бо  вже  не  буде  їх  кому  зачати
І  пусткою  стоятиме  десь  хата,
Кидаючи  густу  на  стежку  тінь.
За  що  отак  твій  обірвався  шлях?..
Кому  ти  щось  на  цій  Землі  був  винен?..
Плач  материнський    понад  Краєм  лине,
Не  у  труну,  забили  в  серце  цвях...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712524
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017


Шостацька Людмила

ПІСЛЯ БАЛУ

                                         Біля  бака  вляглося  ялин  
                         Десь  з  десяток,  усі  абияк.
                         Лиш  скелети  -  з  красивих  рослин,
                         Від  такого  лише  переляк.

                         Є  образа  у  них  на  людей,
                         Ці  -  зрадливі  такі  і  невдячні.
                         Вже  красуні  позбулись  ролей
                         І  дивитись  на  них  стало  лячно.

                         Їм  би  жити  і  жити  в  лісах,
                         Підпирати  здивовані  хмари,
                         Але  доля  по  всіх  адресах
                         Розвезла  на  веселі  базари.

                         Примірялись,  у  очі  дивились,
                         Одягали  в  наряди  нові
                         І  шампанського  бризки  іскрились.
                         І  дарма,  що  гуляв  вітровій

                         Дарували  ялини  всім  щастя,
                         Подарунки,  салюти,  ура!..
                                         Їм  Карпати    в  очах,  Закарпаття
                         На  повіках  присіла  жура.

                         Не  побачити  лісу  ніколи,
                         Не  почути  вже  співу  вітрів,
                         На  морозі  зіщулились  кволі,
                         Вже  немає  для  них  лікарів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712519
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017


Світлана Моренець

БЛАГАЮ! ВЕРНІТЬСЯ ЖИВИМИ!

Кружляє  сніг,  мете  до  підвіконня,
і  ніч  безкрайня  тягнеться,  як  сум...
В  полоні  у  безжального  безсоння
холоне  серце  від  тривожних  дум.
До  сина  всі  думки  мої  прикуті  –
він  на  війні  о  цій  лихій  порі  –
і  перед  образами  на  покутті
молюся  до  ранкової  зорі.

Приспів:

Всі  молитви́  прошепочу
за  тебе,  найдорожчий  мій.
Від  хвилювань  я  не  втечу,
бо  знаю:  був  жорстокий  бій.
–  Мій  Боже,  кулі  відведи,
щоб  біль  синочків  не  зморив!
І  захисти  всіх  од  біди,
тих,  хто  собою  нас  прикрив!

Але  повзе  колючими  голками
до  серденька  біди  передчуття...
Прославившись  орлами-вояками,
б'єтеся  ви  до  самозабуття.
І  страх  в  азарті  бою  відступає...
Свистять  осколки,    мов  осиний  рій...
Та  раптом  душу  струмом  пробиває:
–  Ох,  що  з  тобою  сталось,  сину  мій?!

Приспів:

Я  горлицею  полечу
над  степом,  понад  кручею.
Підбитим  птахом  закричу
над  раною  болючою!
Тебе  до  серця  пригорну,
страждання  заберу  собі,
невідворотне  відверну,
не  кину  я  тебе  в  журбі,
рідненький    мій!..

Синочки!  Нині  ви  в  боях,
та  ждуть  вас  в  селах  і  містах.
Благаю!  Будьте  всі  живі
на  славу  нашої  землі!
Щоби  не  плакати  вдові,
і  не  сиві́ти  матерям,
на  зло  здурманеній  москві
і  вбивцям-виродкам-"царям",  –

ЖИВІТЬ,  СИНИ    МОЇ!!!

                                             16.01.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712511
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017


геометрія

ГІРКОТА ПОЛИННА…

                               Я  постійно  відчуваю                                        Як  заснути  намагаюсь,
                               Гіркоту  полинну,                                                  Теж  до  сина  лину.
                               Душу  й  серце  розривають,-                  Жду,  надіюсь,  прислухаюсь,
                               Туга  й  біль  за  сином...                                  Хоч  знаю,  не  прийде!..
                                                                                   А  коли  все  ж  засинаю,
                                                                                   Теж    про  нього  мрію,
                                                                                   І  якщо  його  стрічаю,
                                                                                   То    у  снах  радію.
                                 У  тих  снах  моя  розрада,-                          Всі  ті  сни  я  пам"ятаю,
                                 Вічна  і  незмінна...                                              Вони  всі  зі  мною.
                                 Біль  зникає  і  досада,                                      З  нетерпінням  їх  чекаю
                                 Й  гіркота  полинна.                                            Із  ніччю  німою!..
                                                                                   А  ранками  просинаюсь,-
                                                                                   З  думкою  важкою,
                                                                                   Ніби  з  сином  знов  прощаюсь
                                                                                   І  стаю  сумною.
                                 Днями  мені  трохи  легше,                          У  роботу  поринаю,
                                 Хоч  якась  робота:                                                В  ній  моє  спасіння,
                                 Коли  більше,  коли  менше,-                      І  зусилля  прикладаю,
                                 Додає  турботи.                                                          І  своє  уміння.  
                                                                                   А  як  вечір  наступає,
                                                                                   Втрачаю  терпіння.
                                                                                   Тоді  мене  виручає
                                                                                   До  Бога  моління.
                                 Все  частіш  мені  здається,-                        Все  сплива,  десь  пропадає,
                                 Життя  -  це  терпіння,                                          Болем  розчиняється.
                                 Гіркотою  воно  ллється,                                    Лише  Бог  про  це  все  знає,
                                 Як  торішнє  зілля.                                                      Всім  розпоряджається.
                                                                                   Мене  ж,  знаю,  не  покине
                                                                                   Гіркота  полинна.
                                                                                   Прийде  час  і  я  полину
                                                                                   В  інший  світ  до  сина...
                                 Доки  живу,  пам"ятаю                                      Там  постою,  посумую,
                                 Я  усе  про  сина.                                                        Розповім  щось  сину,
                                 За  село  йду,  поспішаю                                  Сльози  відчаю  сховаю
                                 До  його  могили.                                                      Й  гіркоту  полинну!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712501
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017


Richter

Щастям треба дорожити*

Щастям,  люди,  щастям  дорожіть!
Помічайте,  мрійте,  бережіть
сонця  промені  у  світанковий  час,
бо  вони  лише  для  вас,  для  вас,  для  вас!

Якщо  ж    казкове  чудо  пропустити,
тоді  на  білім  світі  як  нам  жити?!
Усе,  що  мимо  серця  пролетіло,
назавжди  віхола  вкриває  біла.

Трепетне  коли  почуєш  слово  –
радуйся,  не  вимагай  другого.
Не  спіши  і  час  не  підганяй,
порадій,  полинь  за  виднокрай.

Скільки  пісні  випало  тривати?
Вже  давно  пішла  на  небо  мати,
лист  спадає  під  могутній  в‘яз...
Та  чи  ж  буде  все  те  сотні  раз?!

В  сутінках  палахкотить  у  вічі
стрій  тополь,  немов  вечірні  свічі.
Насолоджуйся,  постій  і  помовчи,
як  заповнити  вже  пустку  нічим.

Грім  гримить,  немовби  канонада,
дощ  періщить  по  верхівках  саду.
Душу  що  теплом  не  зігріває,
облетить  додолу  листопадом.

Хворі  й  суперечності  облиште,
ви  на  потім  все  оте  залиште.
Постарайтесь  в  цей  нелегкий  час,
щоб  вони  не  хвилювали  вас.

Вслід  бубнять  хай  скептики  уперті,
не  губись  в  життєвій  круговерті.
Радощів,  ну  як  там  не  крути,
злим  очам,  хоч  лопни,  –  не  знайти!

Добрих  і  привітливих  очей  
не  торкають  заздрощі  і  муки.
Радість  вам  сама  простягне  руки
і  вантаж  спаде  з  сумних  плечей.

Хто  красу  розгледить  у  звичайнім,
в  ручаї  розлив  побачить  рік.
Хто  радіти  вміє,  як  востаннє  –
дійсно  той  щасливим  буде  вік.

Хай  співає  птах  над  головою,
ліс  квітує  і  волошки  в  житі.
Не  дружіть  з  проклятою  журбою.
Щастям,  люди,  завжди  дорожіте!

Щастям,  люди,  завжди  дорожіть!
Помічайте  щастя  кожну  мить:
ранки,  зорі,  роси,  весен  час.
Радуйтесь,  цінуйте  –  все  для  вас.

16.01.2017

[i]*  За  мотивами  твору  Едуарда  Асадова  „Дорожите  счастьем,  дорожите!“
[/i]

©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117011604752  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712467
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017


Richter

Сумнi проводи

Сьогодні  сина  проводжаю  на  чужину,
в  краї  далекі  їде  старший  працювать.
На  заробітки,  бо  удома  копійчину
вже  зовсім  тяжко  стало  зароблять.

Так,  саме  заробити,  а  не  вкрасти,
не  шельмувати  чи  народ  дурить.
Бо  крадії  і  шельми  всі  у  власті,
нестерпно  стало  в  ріднім  краї  жить.

Не  знайдеш  більше,  обійди  півсвіту,
країни,  де  ще  люди  так  живуть.
Кому  потрібен  фах,  твоя  освіта,
коли  не  вмієш  задницю  лизнуть.

Добилися  ми  волі  і  свободи,
уперто  пнемся  в  європейські  двері.
Та  то  лиш  обіцянки  для  народу,
цяцянки  для  блаженних  на  папері.

Країну  можновладці  осідлали,
народ  її  вже  ставлять  на  коліна.
Свободи  наші  і  права  попрали
і  роблять  все,  що  заманеться  з  ними.

Хто  ж  захистить  нас,  люди  бідні,
хто  наведе  порядок  в  рідній  хаті?
Чи  дочекаємось  часів,  що  всі  свобідні
поїдуть  на  чужину  працювати?!

16.01.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117011601110  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712445
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017


Віталій Назарук

ГОЛОВНЕ ЗБЕРЕГТИ ПОЧУТТЯ

Лелійте  троянду,  яка  своїм  цвітом,
Говорить  про  вірність,  єдине,  святе.
Її  ви  знайдете  зимою  і  літом,
Ця  квітка  постійно  для  долі  цвіте.

Це  біла  троянда,  як  дівка  невинна,
Що  з  білою  квіткою  йде    до  вінця.
У  неї  і  доля  в  цей  час  лебедина,
Бо  той,  що  у  парі  їй  клявсь,  обіцяв…

Шануйте  все  ніжне,  все  чисте,  все  біле,
Воно  найдорожче  буває  в  житті.
І  добре,  як  легінь  цю  квітку  зустріне,
І  буде  кохання    всі  дні  золоті.

Троянда  така  не  зів’яне  ніколи,
Із  лебедем    в  парі  пролине  життя,
Коли  ви  щасливі    не  страшне  вам  горе,
Для  вас  головне,    зберегти  почуття!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712425
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017


Віталій Назарук

ВЕРТЕПИ Й КОЛЯДКИ

Засипало  снігом.  Взялися  морози.
Порушує  тишу  тріщання  в  саду.
Сніги  заховали  сліди  на  дорозі,
Та  Сонце  спинило  сніжинок  орду.

І  стало  казково  у  білому  світі,
Лиш  стовбури  чорні  виднілись  вдалі.
Куріпки  сліди  прокладали  у  житі,
Морозили    душу  тріскучі    жалі.

Нове  простирадло  світилося  в  іскрах,
Проміння  зимове  творило  дива.
А  зиму  церкви    прославляли  у  хорах,
Вертепи  й  колядки  дарила  зима.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712424
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017


CONSTANTINOPOLIS

Звернення до кацапів. рус. ( не русофобське, зрозумійте, але жорсткий )


Вы  все  кацапы  на  одно  лицо,      
во  всё  поганый  длинный  нос  суёте,    
вы  «русский  мир»  циничных  подлецов,    
и  где  плюёте,    срёте  там  живёте.    

Работа  ваша  лгать  и  клеветать,  
варясь  в  соку  из  гнева  мутной  желчи,  
зовёт  вас  пропаганда  убивать,  
всех,  кто  на  правду  вам  открыть  пытался  очи.  

Вы  топчите,  сжигая  третий  год,  
в  крови  умывшись,  города  Донбасса,  
вы  не  народ,  -  вы  жалкий  мутный  сброд,  
готовый  умереть  за  пи-да-раса.  

Вы  нам  не  братья,  нет,  не  господа,  
вы  просто  истеричные  нацисты,  
равнять  с  землёй  готовы  города,  
кивая  на  своих  пропагандистов.  

И  вы  не  Русь,  вы  Мокши,  Весь  и  Чудь,  
вы  племя  Финов;  –  Мурома,  Мещера,  
вы  так  огромны,  что  вас  всех  чуть-чуть,  
вы  так  светлы,  как  тёмная  пещера.  

Когда  напьётесь  вы  уже  крови,  
когда  же  вы  насытите  желудки,  
и  уберётесь  из  моей  земли,  
-  кровавые  и  алчные  ублюдки.  

Но  не  отмоете  вы  от  крови  клыки,  
на  пир  кровавый  свору  зазывая…    
мы  будем  резать  ваши  языки,  
в  огонь  забвения  эту  гниль  бросая.  

На  зло  вам  будем  здесь  любить  и  жить…
(Чтоб  вы  до  смерти  удавились  Крымом.)  
С  кем  правда  «брат»    -  того  не  победить!  
Ещё  станцуем  на  твоих  обломках  РИМа!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712421
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 16.01.2017


CONSTANTINOPOLIS

*** Вибачатор *** гумореска

Гумореска.  "Вибачатор  -  СМЕРЧ"  

Я  установка  реактивна  Смерч,
Мені  сказали,  -  ідем  вибачатись,
А  я  сказала,  -  може  хлопці  в  Керч,
А  потім  у  Москву  порозважатись.

А  потім  із  Москви  в  гастрольний  тур,
Поїдемо  до  Яника,  в  Ростові
Поб’єм  йому  кухонний  гарнітур,
Ускладнимо  умови  побутові.

А  потім  постріляєм  по  кремлю,
І  бажано  прицільно,  бо  там  Путін,
За  землю,  за  українську  мою,
Бо  кривди  їх  вже  ж  мною  не  забуті.

І  я  чогось  сьогодні  дуже  рада,
Питаєте,  –  Чому?  Бо  не  одна,
За  мною  вже  готується  торнадо,
Повибивати  з  них  того  лайна.

У  чергу  стали  танки  і  танкісти,
Полів  цариця,  –  добрі  пушкарі.
Ховайтеся  скажені  КримНашисти,
Дістанем  вас  підлоту  з-під  землі.

Я  установка  реактивна  –  Смерч.
Я  створена  щоб  ворогів  жахати.
Я  є  караючий,  безжальний,  гострий  меч.
Зі  святом  їду  сепарів  вітати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712420
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 16.01.2017


Schematic Pretty

Я его давно считаю мужем

Я  хочу  ему  готовить  ужин…
Обнимать  в  прихожей  босиком…
Я  его  давно  считаю  мужем…
Мужем!!!  Не  любовником,  не  сном…

И  когда  под  вечер  дома  жарко,
Я  хочу  под  ручку  взять  его  
И  пойти  гулять  вдвоём  по  парку…
Мы  вдвоём  и  больше  никого…

Я  хочу  стирать  его  рубашки…
Доверять  заветные  мечты…
Улыбаться  сердцем,  не  с  натяжкой…
Не  сжигать  обидами  мосты…

Не  люблю  судить  и  пустословить…
Не  пытаюсь  спать  на  потолке…
Завтраки  хочу  ему  готовить…
Засыпать  с  рукой  в  его  руке…

Будем  в  прятки  мы  с  детьми  играться…
Ставить  в  Храме,  с  верою,  свечу…
И  с  людьми  родными  собираться
За  одним  большим  столом  хочу…

Светом  быть  хочу  в  его  окошке…
И  потом,  спустя  десятки  лет,
Собирать  за  ним  на  кухне  крошки…
Я  хочу  варить  ему  обед…

Я  хочу  дарить  ему  внимание,
Искренность,  тепло,  надёжный  тыл…
И  за  эти  все  мои  старания,
Просто  чтобы  он  меня  любил…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712497
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017


Надія Карплюк-Залєсова

НА ПОРОЗІ, ДЕ СОНЕЧКО…

На  порозі,  де  сонечко  плаче,
Де  росою  стікає  сльоза,-
Ти  дорослим  зробився,  юначе,
Ти  побачив,  що  варте  життя.

На  вітрах  зашарілих  світанків,
У  обіймах  розпатланих  гроз,
Пшеницями  незрілих  серпанків,
У  сльозах  пишногрудих  мімоз...

Три  весни  і  три  літа  в  кишеньці,-
На  годиннику  татовім  --    збій...
Шепотів  і  бабусі  і  неньці
По  космічних  дротах  серцебій...

Три  зими  відморозили  пальці,
Тільки  два...  на  правиці  твоїй,
Та  живий  ти  сьогодні  уранці,
У  сповитках  Різдвяних  надій.

На  порозі,  де  сонечко  плаче,
Де  росою  стікає  сльоза,--
Ти  дорослим  зробився,  юначе,
Ти  побачив,  що  варте  життя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712412
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017


геометрія

СКІЛЬКИ ДНІВ - І СТІЛЬКИ Ж СВЯТ…

                                         Кажуть  люди:  січень  -  студень
                                         І  найбільше  в  ньому  свят.
                                         Пролітають  швидко  будні,
                                         Й  знову  свято  для  малят.
                                         Для  малят  і  для  дорослих,
                                         Хто  ж  не  любить,скажіть,свят:
                                         Новий  рік,  Різдво  Христове,
                                         Є  ще  свят  цих  цілий  ряд:
                                         І  Святвечір  із  кутею,
                                         Й  дванадцятю  різних  страв,
                                         З  добротою  і  душею,
                                         З  поклонами  місяцям.
                                         І  колядки,  й  щедрування,
                                         Й  вечорниці  чарівні,
                                         І  обрядні  засівання,-
                                         До  вподоби  всім  й  мені.
                                         І  Меланки,  Меланії,
                                         Щедрий  Вечір  й  знов  кутя,
                                         Новий  рік  за  старим  стилем,
                                         Ще  й  Святого  Василя!..
                                         А  ще  кажуть:  січень-просинь,
                                         Просинець  і  сніговик.
                                         І  сніги  в  нім,  і  морози,-
                                         Тож  вдягайся  в  пуховик.
                                         Січень  місяць  -  справжній  Янус,
                                         Бо  дволикий,  як  і  він.
                                         Той  ключем  подвійним  правив,
                                         А  цей  ділить  рік  навпіл.
                                         Вимикав  минуле  Янус
                                         І  в  майбутнє  заглядав.
                                         Січень:  рік  на  Новий  -  Старий,
                                         Як  ділить,  теж  здавна  знав.
                                         Назви  різні  має  січень:
                                         І  тріскун,  і  льодовик,
                                         Та  і  він  в  зимі  невічний,
                                         Є  ж  ще  лютий  -чарівник.
                                         Люди  кажуть,  що  у  січні,-
                                         Скільки  днів,-  то  ж  стільки  й  свят,
                                         Та  закони  всі  космічні,
                                         Уже  лютий  шлють  в  наряд!
                                         Дуже  гарні  свята  січня,-
                                         Водохреща  заверша,
                                         Ще  й  Тетяни  свято  світле,-
                                         Теж  уваги  вимага.
                                         А  ще  кажуть,  що  без  Півня,-
                                         Розвидняється  щодня,
                                         Цьогоріч  всім  Півень  рівня,
                                         Людям  буде,  як  рідня.
                                         Набираймося  терпіння,
                                         Прислухаймося  щодня,
                                         Для  родини  скатертину,-
                                         Півень  владно  розстеля.
                                         Як  складуться  долі  далі,-
                                         Час  покаже  усім  нам...
                                         Без  війни  б  і  без  печалі,-
                                         Всім  на  заздрість  ворогам!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712382
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Людмила Пономаренко

Жменька тепла

Минув  рік  мого  перебування  в  "  Клубі  поезії"...  Дякую!

Рік,  мов  спалах  сяйний,  видноколом  далеким  погас,
Нанизавши  для  пам’яті  миті  в  строкате  намисто.
Загадковий,  як  вічність,  неспинно-невидимий  час
Замітає    минуле  снігами    небачено-чисто.

Лиш  яскраві  моменти    лишає  на  спогад  мені,
Незабутні  хвилини    чудес,  і  добра,    і  любові,
Вболівання  за  світ,  крихти  істин    поміж  метушні,
І  шукання  душі    у  світах  поетичних  крізь  слово…

«Клуб  поезії»    став  місцем  творення  у  всемережжі
Тим,  хто  вірує  в  слово,  його  силу,  і  мудрість,  й  красу.
Полюбила  і  я  вечори  ці  рожево-бентежні,
Де  подвоєно  щастя  і  щезає  розділений  сум.  

Незнайомі  мені,  та  такі  довгождані  знайомці
Теплим  словом  підтримки  запалили  свічу  спілкувань.
І    смайлик  веселий,  що  ромашки  тримає  в  долоньці,
Наче  сонячний  промінь  на  дорозі  моїх  існувань.

Цілий  рік  пролетів,  на  сторінці  ладнаючи  вірші…
Вдячність  тим,  хто  зібрав  в  Клубі  цім  новачків  і  майстрів.
Щирим  друзям  моїм    ці  слова,  що    за  весни  світліші,
І  ця  жменька  тепла  крізь  негоду  зимових    вітрів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712359
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017


I.Teрен

РУПОРИ РОСІЇ

                                 [b][i]І[/i][/b]
Є  заповідники  у  місті
і  зоопарки  у  селі.
На  кожній  станції-зупинці
ще  є  кацапи-українці
і  вороги  моїй  землі.

Вони  іще  у  тім  Союзі,
де  є  вона,  воно  і  він,
які  чекають  перемін,
бо  у  Росії  –  любі  друзі.

Її  надії  –  у  кремлі,
воно  було  за  регіони
із  синьо-білої  колони,
а  він  існує  на  рублі,
які  платили  москалі
на  узурповану  корону.

І  мали  у  виду  вони
ці  революції  й  майдани!
Вони  хотіли  свого  пана
і  дочекалися  –  війни…

                               [b][i]ІІ[/i][/b]
Не  дочуває  агентура
пархата  істину  просту:
Росія  –  це  огризок  МУРу,
що  утрамбовує  культуру,
яка  єднає  темноту.

Це  піраміда  паханату
із  Україною  внизу,
яку  облуплять,  мов  козу,
для  путінського  каганату.

Але  лайно  усе  ще  є,
отрути-яду    додає.
І  знає,  –  бреше,  а  потіє,
і  ніби  дбає  за  своє,
але  за  Путю  і  Росію.

Аргументація:  пахан
у  Путі  –  Петі  є  до  пари,
……………………….............
а  у  Надії  є  тюрбан,  
а  Юлі  вишили  жупан,
Бандера  різав  комісарів,
Мазепа  –  юда,  а  Богдан
колись  не  вирізав  татарів.

Зате  Московія  –  брати!
Алі-Баба  і  комуністи,
ну,  себто,  Путя  і  чекісти,
з  якими  є  куди  іти,
аби  було  що  пити-їсти.

Вони  би  не  ворогували,
вони  –  за  іншого  Петра,
бо  видатні  регіонали:
азіри,  яники,  ківали
хотіли  раю  і  добра,
але  укропи  заважали.

                             [b][i]ІІІ[/i][/b]
Колізія!  І  не  нова.
Ані  язик  у  них  утяти,
ані  урізати  права.
Живучий  рупор  пропаганди  –
уміє  за  живе  кусати
її  гадюча  голова.

Сапає  тихою  сапою,
іде  церковною  ходою,
шипить  змією  у  вівсі
таємна  армія  ізгоїв,
що  хоче  жити  під  п’ятою
у  підколодної  Русі.

………………………..............
На  переправі  біля  броду
ясніє  небо  угорі.
Але  літають  упирі
і  піна  падає  на  воду.

У  божевільного  народу
не  розумнішають  царі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712353
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Крилата

ХАЙ ТАК БУДЕ!

Хай  після  ночі  глухої  настане  світанок.
Після  хвороби  здоров’я  у  тіло  прийде.
Віра  й  надія  наповнять  занедбаний  дзбанок,  
Правда  загляне,  гіркоти  у  нім  розведе,

Смерть  патріота  ніколи  не  буде  забута
(Кров,  що  поля  і  степи  напоїла  –  свята!).
Воля  по-справжньому  буде  нарешті  здобута.
Сміх  забринить,  а  не  куля  ворожа  в  свята.  

Хмара  розсіється,  сонце  засвітить  над  краєм,
Вилиже  болі,  на  радощі  сум  оберне.
Гімн  переможний  на  Всесвіт  увесь  залунає.
Щастя  відкриє  зіниці,  недоля  засне.
2016    р.                                                                  Люба  Пікас

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712332
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Richter

Нитки життя

Життя  мінливе,  як  зимовий  день,
ще  зранку  сонце,  та  сльота  надвечір.
У  метушні  турбот  не  до  пісень,
не  помічаємо  ми  очевидні  речі.

Мелькають  миті,  місяці,  роки…
Як  мало  ціним  все,  що  нам  дається.
Немов  попереду  у  нас  іще  віки,
немов  минуле  знову  повернеться.

Неначе  можна  поміняти  все,
всі  помилки  і  похибки  поправить.
Та  течія  ріки  життя  несе
туди,  де  вічність  завжди  балом  править.

Немовби  все  можливо  позабуть
й  почати  зранку  прожите  спочатку,
а  в  серце  втрачене  кохання  повернуть,
як  одягти  в  мороз  свої  пальчатки.

Немовби  варто  лише  побажать
і  барвами  веселки  все  засяє,
та  врунами  укриє  сіножать,
і  все  потоне  в  веснянім  розмаї.

Невідворотно  все  ж  настане  час,
коли  ми  зрозуміємо  –  все  тлінне.
Бо  все-таки  життя  навчає  нас  –
воно  коротке,  надто  швидкоплинне.

Потрібно  зберігати  і  цінить
все  те,  що  Небесами  нам  дається.
Життя  тендітне,  мов  тоненька  нить,
а  там,  де  тонко,  зазвичай,  і  рветься.

Тож  пийте,  друзі,  божий  дар  щодня,
хай  вкриє  всіх  нас  щастя  покривало.
Щоб  не  блукати  лабіринтом  навмання,  
щоб  воно  вдома  завжди  нас  чекало.

15.01.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117011506718  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712326
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Крилата

ПЕРШЕ КОХАННЯ ІВАНА ФРАНКА

                                                                     Більш,  ніж  меч,  і  огонь,  і  стріла,  і  коса.  
                                                                     Небезпечне  оружжя  —  жіноча  краса.  
                                                                     Ані  мудрість,  наука,  ні  старші  літа  
                                                                     не  дають  проти  неї  міцного  щита.
                                                                                                                                                           Іван  Франко

Є  Ло́лин  –  на  Франківщині  село.
Відоме  тим,  що  там  Іван  Франко
Бував,  давав  Рожкевичу  уроки  –  
Той  був  молодший  на  чотири  роки.

У  домі  учня  й  Ольгу  пострічав  –  
Сестру,  яку  водномить    покохав.
Чуття  пішли  у  цвіт,  як  сад  навесні,
Завились  в  танці,  мов  птахи  небесні.

У  Львові  вчився  -  зустрічі  чекав,
Листи  коханій  слав,  передавав.
Вона  –  попівна,  скромна,  чиста,  тиха.
Любов  прийняла,  не  чекала  лиха.

Хоч  був  не  модник  і  не  знав  манер,
Для  Ольги  був  найкращий  кавалер.
Та  доля  в  спільний  дім  їм  не  зводила,
Хоч  десять  років,  як  могла,  тулила.

Арешт  Франка  приніс  коханню  згубу.  
Священик  батько  не  дозволив  шлюбу.
Її  узяв  за  жінку  Озаркевич,  
Щоб  не  зганьбився  Ольги  рід  –  Рошкевич.

Франко  дізнався,  кров  пішла  у  мозок.
Не  витримав    удару  долі    розум.
Та  згодом  оженився.  Що  ж  робити?  
Зуміла  інша  серце  обкрутити.

Тій,  лолинській,  він  вірші  присвятив.
Інакших  не  було  альтернатив.
Вона  ж  –  то  перший  цвіт,  який  понюхав,
То  перший  лепет,  що  ловили  вуха

З  пожадністю.  Їй  щастя    не  приніс.
Та  й  сам  не  мав  –  пустий  волочив  віз.
Несли  Франка  –  дивилася  з  вікна.  
А  через  дев’ятнадцять  літ  й    вона

Пішла  до  Бога,  встигла  попросити
Листи  Каменяра  їй  в  гріб  вложити.        

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712315
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Наташа Марос

ТАРО…

А  ніч  ворожила  на  картах  Таро,
Сховавшись  у  закутку  зболених  снів,
І  нам  випадало  усе  на  добро,
На  щастя,  на  долю,  аж  світ  онімів...

І  сонце  сміялось,  і  ружі  цвіли,
Притих  вітерець,  щоби  нас  не  злякать...
І  травень  /укотре/  мерщій  забілив
Кущі  верболозу  побіля  ставка...

А  протверезілі  дорослі  роки
Таро  повернули  в  колоду  нову  -
Кричать,  що  здали  не  з  тієї  руки...
Та  я  в  це  не  вірю...  і  далі  живу...

           -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712313
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Мартинюк Надвірнянський

Татове слово

Я  навесні  малим  до  тата  біг,
Вони  ж  орали  своє  вічне  поле.
Немов  присохли  руки  до  чепіг,
Їм  би  спочити,  все  ж  було  ніколи.

А  жайворонок  в  небі  –  ранній  птах,
Летів  і  тиха  пісня  з  неба  лилась.
Показував  мені,  малому  шлях,
Мов  серце  в  тата,  крильця  в  нього  бились.

Кричу  я,  тату?  Чи  ж  то  пропадня,
Ніколи  Ви  не  маєте  спочинку.
Ніколи  Вам  не  вистачає  дня.
Колись  мене  ти  зрозумієш,  синку.

Сьогодні  вже  прийшли  до  мене  в  сні,
Тепер  з  небес,  мої  старенькі  тато.
І  дуже  тихо  мовили  мені,
Тобі  не  встиг  сказати  я  багато.

Мені  старенький  руку  подає,
І  каже,бачиш  як  буває  синку.
Тепер  у  мене  більше  часу  є,
Вже  ти  мені  вділи  хоча  б  хвилинку.

2015р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712283
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Мартинюк Надвірнянський

Цибатий музикант


Цього  часу  ми  будемо  довго  чекати,
Від  розлук  до  розлук,  і  в  нагороду  за  те.
За  селом  біля  самої  крайньої  хати.
Білим  цвітом,  яблуневий  сад  розцвіте.

І  ми  підемо,  позаздрить  нам  кожний      стрічний,
Підемо,  і  більше  вже  не  вернемось  назад.
Тільки  вір,  що  кохання  цвісти  буде  вічно,
Що  ніколи  у  сад  не  прийде  листопад.

Жити  будемо  під  парасолькою  саду,
І  будемо  пити    французьке  вино  «Бордо».
Так  ніхто  не  любив  до  кінця,  до  упаду,
Над  нами  лелека  побудує  гніздо.

І  там  у  саду,  серед  квітучого  раю,
Яблуневим  неоном  буде  світити  цвіт.
А  цибатий  лелека  на  скрипці  заграє,
І  здивуємось  ми,  і  здивується  світ.

Все  минає,  і  вечір  цей  так  же  минеться,
Мине  і  цей  музикальний  лелечий  дебют.
Грай  цибатий,  ти    грай  що  тобі  заманеться,
Весели  наш  весняний  садовий  приют.

Цього  часу  ми  будемо  довго  чекати,
Від  розлук  до  розлук,  і  в  нагороду  за  те,
За  селом,  біля  самої  крайньої  хати,
Білим  цвітом,  яблуневий  сад  розцвіте.

2015р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712280
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Польова Ромашка

Тільки б…

Тільки  б  не  розгубити
тільки  би  зберегти
свіжість  мелодії  квітів
присмак  живої  води

тільки  не  забруднити  
тільки  б  не  замести
світла  знайомого  снігу  
сліду  легкої  ходи

тільки  б  не  роз'єднати
тільки  в  одне  звести
біле  замріяне  літо
мудрі  зелені  льоди

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712267
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017


НАДЕЖДА М.

Таке життя…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hc7ye6DYYB0[/youtube]
.
Спроба  продовжити  твір  Олекси  Удайка
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711104

Про  сім  життів  ми  згадуєм  нечасто.
Та  точно  знаєм,  що  дано  одне.
Ми  живемо,  а  це  вже  значить  щастя.
Чи  кожен  це  у  цім  житті  збагне?

І  живемо  усі  ми,  як  хто  може.
Хто  правдою,  а  дехто  просто  так.
З  надією,  що  бог  їм  допоможе
Прожити  все  своє  життя  усмак...

А  час  іде...  Не  виняток  -  спіткнешся.
Життя  не  пробачає  помилок.
І  вже  тоді,  коли  ти  озирнешся,
Побачиш,  що  ти  знехтував  урок...

А  що  любов?  Яке  в  житті  їй  місце?
В  житті  буває:  любимо  себе.
І  почуття    зачинять  в  серці  міцно.
Аж  поки  там    трава  не  зацвіте.

А  як  зоря,  що  так  й  не  засвітилась?
Блукатиме  по  небі  між  зірок.
А,  може,  край  сердечка  десь  вмостилась
У  тім  житті,  що  не  зробило  й  крок..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712261
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Олег М.

ПРИЙШЛИ СЛОВА

Прийшли  слова
Чому  душа  гортаєш
Що  вже  переболіло,  відбуло?
В  цей  світлий  день
Звертаюсь  я  до  мами
Черпаю  там  наснаги  джерело.......

Приспів:

Молюся  я  сьогодні  в  Божім  Храмі
Молитва  ця  до  тебе  долина
Такі  слова  ,  казати  можна  лише  мамі
Хоч  мова  слів  щаслива  і  сумна......

Хай  ті  слова,  долинуть  тобі  в  душу
Самі  прийдуть  ,  від  серця  на  поріг
А  їх  казати  рідна  моя  мушу
Бо  щось  не  доказав,  щось  не  зберіг....

Приспів

Затужу  мамо  в  пісні  я  словами
Про  свою  долю,  рідна  розкажу
Завжди  молитись  буду  в  Божім  Храмі
І  Вічну  память  я  про  тебе  збережу......

Приспів

15  01.  2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712260
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017


наталія калина

Морози не остудять нам серця!

Морози  не  остудять  нам  серця!

Морози  не  остудять  нам  серця,  
Бо  десь  надії  крихта  світла  тліє…
Дійти  до  переможного  кінця
Бажає  кожен  десь  у  своїй  мрії!

Давайте  ж  разом  об’єднаємо  зусилля:
Йти  до  мети  святої  до  кінця!
І  подолаємо  всі  образи  свавілля,
Де  об’єднаємось  у  полум’ї  борця!

І  волі  світлий  дух  окрилить  кожну  долю,
Де  щастя  дзвони  переповнюють  серця!
Схід  сонця  подарує  красну  волю
Із  булавою  переможного  вінця!

11.  01.  2017  м.  Львів  автор  Наталія  Калиновська


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712259
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Була щаслива я, чи може ні

із  циклу  «Грибіана»,  відгомін  на  вірш
"Таких  хвилин  чекають  все  життя"
автор  -  Олександр  Гриб

Твої  слова  про  щастя  на  землі
мене  за  душу  зачепили.
Була  щаслива  я,  чи  може  ні  -
вночі  ці  думи  розбудили…

За  ніч  згадала  все  своє  життя  -
Хороші  спогади  й  не  дуже,
А  чи  було  колись  сердець  злиття,
А  чи  завжди  одне  –  байдуже?

Тепер,  коли  минуло  стільки  літ,
Сама  собі  зізнатись  можу,
Кохання  навіть  не  лишило  слід,
І  спогади  якісь  порожні…

Я  знаю,  щастя  –  емоційний  стан,
Але  не  вірю,  що  таке  можливо,
Щодня  безмежна  радість,  як  вулкан  -
Невже  існує  таке  диво?

Чи  справді  задоволені  життям
всі  ті,  хто  каже  -  ми  щасливі!?
Чому  ж  тоді  навколо  стільки  драм,
Трагедії  такі  жахливі?

Але,  звичайно,  щастя  в  світі  є,
Коротке  чи  довготривале,
І  кожен  сам  собі  його  кує  -
Життя  будує  досконале…

Я  так  до  ранку  й  не  згадала  -
Хто  радість  дійсно  дарував  мені,
І  я,  як  Фенікс,  воскресала…
Були  щасливі  миті,  а  чи  ні?

ТАКИХ  ХВИЛИН  ЧЕКАЮТЬ  ВСЕ  ЖИТТЯ
Олександр  Гриб

На  цій  землі  не  так  багато  місць,
Де  ти  колись  відчув  себе  щасливим.
Де  дві  душі  в  одну  переплелись,
Де  хтось  тихенько  вкрив  тебе  від  зливи.

Де  кожен  ранок  сповнений  надій
І  кожне  слово  дихає  любов'ю.
Та  слів  не  треба.  Просто  мовчки  стій
І  врешті-решт  відчуй  себе  собою.

Таких  хвилин  чекають  все  життя.
Такі  слова  пригадують  за  чаєм.
Я  б  так  хотів,  щоб  спогадом  був  я.  –
Пробач,  та  гарних  днів  не  позичають.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712248
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Микола Миколайович

… бо живе від латки

Гинуть  дітки  на  Донбасі,
Наші  з  вами  діти.
АТО  в  дзяблих  на  бумазі…
Пишуть  єзуїти.

Хтось  воює,    загибає…
За  чужії  статки.
С.ча  ж  хала  нас  грабує
За  наші  ж    податки.

Вош  при  грошах  і  при  зброї,
Сатанинське    врем’я.
Сви.орилі    за  героїв…
Диявола  плем’я.

Відправляє  дурнів  в  бойню,
Веде  до  загину.
Нас  у  прірву  незагойну,
Мають  за  скотину.

Що  не  звістка  -  похоронка,
Що  не  день  то  грози.
Глибша…  глибшає  воронка
Під  щоденні  сльози.

Та  прокинулась  в  Чигрині,
Слава  днів  минулих.
Ох  і  рватиме  «плотина»,
Пращурів  поснулих.

Хтось  в  Канарах  спочиває,
Жере  шоколядкі.
Хтось  страждає  і  бідує
Бо  живе  від  латки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712238
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Алексей Ткаченко

Немного о Занге (кто не знал)

Он  призывал  нас  верить  в  Украину,
Учить  язык,  стихи  не  забывать,
Умел  шутливо  разбавлять  рутину
И  сердце  дамы  в  миг  завоевать.

Его  таланты  многие  надменно
Не  признавали,  сея  дух  вражды,
И  я  признаюсь  честно,  откровенно:
И  сам  спешил  чернить  его  ряды.

И  я  ошибся,  дико,  безрассудно,
Быть  может,  глуп  иль  молод,  слишком  мал,
Я  знаю,  как  порою  очень  трудно
Сказать  "прости",  но  я  ему  сказал.

Никто  вам  не  расскажет,  где  таится
Та  жажда  равенства  среди  людей,
Но  я  прошу  вас,  господин  Юхница,
Помилуйте  вы  Занга  поскорей.


P.S.  у  Занга  есть  друзья,  самые  искренние  и  самые  преданные

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712118
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Шостацька Людмила

ЯКОГО ВИМІРУ ЦЕЙ ДЕНЬ

               Якого  виміру  цей  день?
Тут  майже  вічність  –  за  мішень.
Ще  мить  тут  друг  за  брата  був,
Злий  дух  від  ворога  війнув,

Війна  призначила  урок,
Натиснув  ворог  на  курок...
Упав  хлопчина  щироокий,
Душа  летить  у  світ  широкий,

Над  ним  ще  день  стоїть,  голосить,
А  мама  десь  не  знає,  просить,
Благає  Господа  й  святих,
Її  ж  Герой  навік  затих...

Донбаський  край  співа  журливу,
Попав  юнак  під    “градів“  зливу,
Його  часів  спинився  хід,
Фашист  прийшов,  казав  -  сусід.

Змісив  усе:  святе  і  грішне,
Буття  –  нерадісне,  невтішне.
Він  обезглавив,  навіть,  хати,
Йому  на  всіх  тепер  начхати.

Давно  до  зла  лихий  цей  звик:
Не  різнить  мова  де  язик.
Потужний  край  –  зробив  руїну,
Нема  катюзі  поки  спину.

Зробив  пустелю,  поле  мінне,
Настане  день  і  неодмінно
Упаде  ворог,  складе  крила
І  буде  пам’ять  на  могилах

Всіх  тих,  хто  вищим  був  за  нас,
Вина  тут  є  твоя,  Донбас.
Ти  не  любив  свою  Вітчизну,
Зелене  світло  дав  рашизму,

А  він  зірвав  в  нас  стільки  цвіту...
А  скільки  ликів  вже  з  граніту...
Без  ліку  доль  розбитих  вщент:
Керує  чорний  диригент.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712269
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Віталій Назарук

ПАПАРАЦІ ЗИМИ

Поглянь  на  сніги.  Все  летять  і  летять.
За  мить  і  не  видно  стежини.
Як  зорі  у  небі  вони  мерехтять,
У  темному  небі  ожини.

Хурделить  зима.  Папараці  усю
Зняли  на  лету  хуртовину,
А  сніг  все  летить  і  сумні  небеса,
Малюють  зимову  картину.

Було  в  зорях  Різдво  -  Василь  у  снігу,
Тріщали  в  морозі  Хрестини.
Зайці  забували  сліди  на  бігу,
Такі  в  нас  були  хуртовини.

Ліси…  А  ліси,  як  поліський  скрипаль,
Гілляччям  виводили  соло.
Лиш  птаха    мені  було  трішечки  жаль,
Що  їсти  просила  на  вухо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712234
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Віталій Назарук

ТЕПЛО У СНІГАХ

Кожен  слід  на  снігу  залишає  тепло,
Наче  холод  сніжинка  на  віях,
Так  буває  в  житті:    чи  було  –  не  було,
Та  в  душі  ще  жевріє  надія…

Малювати  найкраще,  як  сніг-полотно,
Як  негода  шукає  пастелі.
Коли  гріє  підбілене,    чисте  руно,
А  весна  додає  акварелі.

Для  картини  потрібно  сніги  й  олівець,
Непотрібні  колірні  пастелі,
Зими  середина,  ще  її  не  кінець,
Ще  не  чути  хрещенської    трелі.

Скоро  промінь  залишить  тепло  у  снігах,
Заспівають  струмочки  весною.
І  сніги  не  відчують  тепла  у  ногах,
Все  тепло  побіжить  за  водою…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712232
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Леся Утриско

Ти- небесний мій Рай.

Мій  розхристаний  дощ,
Моя  вічна  життєва  Голгофо,
Молитви  людських  прощ,
У"Осанні"  відспівана  строфо.

Сонця  промінь  в  пітьмі,
Моя  сповідь  на  чистім  престолі,
Заповіт  у  письмі,
Мій  спаситель  од  вічного  болю.

Моя  радість  і  сум,
Рождество  і  смертельна  покуто,
Мій  читець  вірних  дум,
І  причастя,  прийняте  розкуто.

Мій  квітучий  розмай,
В  нім  стежина  протоптана  гоже:
Ти-  небесний  мій  Рай!
Мій  єдиний  і  вічний  мій  Боже!







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712225
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Оксана Лазар

Душа

Душа  людська  -  це  завжди  таємниця,
Що  глибоко  ховається  у  нас.
Для  неї  тіло    -  це  лише  темниця,
Свободи  хоче  завжди  й  повсякчас.

Душа  людська  як  птаха  невловима,
Розділена  як  небо  і  земля,
Де  є  і  чорна  й  біла  половина,
Ну,  а  між  ними  вічна  боротьба.

Душа  людська  -  це  відпечаток  Бога,
Його  частинка  в  кожному  із  нас.
В  когось  багата,  а  в  когось  убога,
І  праведна  і  грішна  водночас.

Душа  людська  немов  безмежне  море,
Де  є  і  бурі  й  тиш  і  благодать,
Де  хвилі  щастя  чергують  хвилі  горя,
І  відповідей  всіх  нам  не  пізнать.

Моя  душа  -  це  також  таємниця,
Яку  ніхто  не  зможе  розгадать.
Я  викину  ключі  і  в  ніч,  коли  не  спиться,
Закрию  двері  мертво  на  печать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712223
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017


Польова Ромашка

Повернись…

Повернись  туди,  де  дзвони
відлітають  в  небеса.
Де  стояв  ти  в  світлім  домі,
Плаче  сліду  пустота.

Не  карай  душі  законом,
бо  сумління  -  я  сама.
Вихід,  де  він?  В  Божім  слові.
Де  та  стежечка  проста?

Я  надію  не  схороню.
В  серці  в  кожного  вона.
І  колись  під  голос  дзвонів
Дочекаюсь  тебе  я….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702892
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 14.01.2017


ГАЛИНА КОРИЗМА

ДИВНА ЖІНКА

Хтось  шептав  потихо:  Богомільна…
Відрікатись  —  то  не  вірити  в  Христа.
Жінка  всі  слова  взяла  довільно,
Усміхалась  тільки  навмання…
 
Хтось  сказав:  Вона  любить  не  вміє,
Скільки  літ,  а  досі  ще  сама?..
А  у  ній  —  весняні  заметілі,
А  у  ній  —  заквітчана  зима!..
 
Співчували  нишком:  Нещаслива...
Певно  доля  випала  за  гріх?
Жінка  із  душі  вірші  творила,
Їй  здавався  милим  Божий  світ.
 
Хтось  сказав,  хтось  говорив  і  мислив...
Різні  думи  писані  на  слух.
Жінка  –  наче  небо  променисте,
Теплоти  —  повнісінький  лантух…
 
Вся  вона  –  залюблена  й  багата,
Як  осінній  сад  серед  снігів,
А  в  душі  вона  була  крилата,
Та  ніхто  збагнути  не  зумів…
 
Йде  собі  велично  сонцеграєм
І  не  раз  вертається  у  юнь.
Всю  любов  у  людях  залишає,
Доброта  –  мільйонами  відлунь.
 
Все  на  світі  можна  говорити,
Розібрати  ролі  головні...
Жінка  роздавала  всім  привіти
І  людей  любила  на  Землі.
           

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712219
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017


Польова Ромашка

Найтепліший сніг

Сьогодні  падав  найтепліший  сніг.
І  янголи  мої  вірші  читали.
Якби  ти  знав,  як  допоміг  мені!
В  душі  різдвяні  радісні  хорали!

Колиска  серця  сповнена  добром.
Я  хочу  ним  з  тобою  поділитись.  
Бо  вже  кінець  початком  став  давно,
І  можу  я  по-дружньому  любити!

12.01.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712201
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017


Ольга Калина

Сіра ніч.

Ця  сіра  ніч  усе  заполонила
І  зорі  всі  сплела  у  свій  узор,
Накрила  все  це  таємнича  сила,  
Ховаючи  жахливих  тих  потвор.

Коли  в  повітрі  знов  настала  тиша
Мозги  п'янить  квітковий  аромат
І  навіть  чути,  як  шкребеться  миша,
Там  зажуривсь  по  дому  наш  солдат.  

І  мріє  він,  як  знов  додому  прийде,  
Як  ступить  він  в  пшеничнії  поля,
Як  вранці,  із  росою  сонце  зійде
І  зацвіте  навкруг  його  земля.

Обнявши  всіх:  і  матір  і  дружину,
І  пригорнувши  всіх  своїх  дітей,
Простягне  він  свою  долоню  сину
І  гіркую  сльозу  зітре  з  очей.  

Та  не  забудуться  вогонь  і  попіл
І  місиво  отих  страшних  ночей,
Коли  на  них  вели  прицільний  обстріл
І  фосфором  пропалених  очей.  

А  поки  мусить  землю  захищати
І  вберегти  її  від  ворогів,  
Бо  там  на  нього  вже  чекає  мати,
Йому  життя  вимолює  в  богів.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712163
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017


Микола Миколайович

Не моя

Я  пишу  тобі  люба  вірші…
Їх  букетик  поставлю  у  воду.
Хай  частинка  живої  душі…
Твою  Леле  підкреслює  вроду.

Знову  й  знову  приходять  у  сни…
Заглядають  у  снах  мені  в  очки.
Ніжний  погляд  твоєї  весни…
Заплітає  ті  квіти  в  віночки.

Покладу  ці  рядки  на  пісні…
На  світанок  в  гаю  помережу.
Засвітились  досвітні  вогні…
Я  ж…  і  досі  собі  не  належу.

                           Приспів:
Спогад    лине  з  глибин  таїни,
Зачіпає  поранені  роки.
Наша  пісня  зірвалась  з  струни,
Ледве  чутно  віддалені  кроки…
То  мелодії  вирвані  строки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712149
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017


Радченко

Вірші, які нашіптує любов

Вірші,  які  нашіптує  любов,
Незбайдужіле  і  зболіле  серце,
Не  потребують  пишних  передмов,
Вони  —  душі  прозореє  джерельце.
В  них  —  почуттів  не  вигаданий  біль,
Розлука,  зустріч,  радість  і  тривога,
Живі  дощі  і  вітер,  й  заметіль,
Й  жива  до  хати  рідної  дорога.
І  біль,  і  гордість  за  Вкраїну  в  них
Злилися  в  почуття  безмежне  й  щире.
І,  як  співають  чорні  солов'ї,
Коли  в  душі  сумління  чорно-сіре,
Розкаже  нам  у  збірочці  своїй
Ланевич  Валентина,  поетеса,
Яка  живе  у  світі  зрад  і  мрій,
Надії  і  кохання.  Схлипи  плеса
ЇЇ  життя,  як  ехо,  у  віршах
Відлунням  дивним  лунко,  дзвінко  линуть.
За  нею  по  зелених  споришах
Біжу  її  стежками  часоплину.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712146
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017


Світлана Моренець

ДВОМА РЯДОЧКАМИ

ВІДОМІ    ІСТИНИ

***
Неважко  відрізнити  дійсно  мудрих,
від  того,  хто  лише  нам  "мізки  пудрить".

***
Чим  більше  мудрість  світу  осягаєш,
тим  менше  коло  щирих  друзів  маєш.

***
Як  нас  занапастити,  –  доля  знає:
вона  тверезий  розум  відіймає.

***
Покірно  стерпівши  образу,
наступну  викличеш  одразу.

***
Солодшим  те  здається,
що  важче  дістається.

***
Чомусь  чуже  для  нас  миліше,
нехай  і  гірше,  аби  інше.

***
У  статі  сильної  побільшало  декору...
Все  менше  лицарів  без  стра́ху  і  доко́ру.

***
Як  легко  співчуваємо  нещастю!
Як  важко  порадіть  чужому  щастю...

                               14.01  2017  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712137
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017


геометрія

ЗИМО - ЗИМО, ЗИМОНЬКО…

                                                                           Зимо  -  зимо,  зимонько,
                                                                           Білосніжна,  милонька,-
                                                                           Холодна  не  будь.
                                                                           Не  печи  морозами
                                                                           І  злими  прогнозами,-
                                                                           Ти  людей  не  гудь!
                               Підсипай  тихесенько                            Люди  в  нас  добресенькі:
                               Сніжинки  білесенькі,-                          Жваві  є  й  тихесенькі,-
                               На  втіху  людей.                                            Вміють  працювать.
                               Не  підкидай  капостей,                        Люблять  веселитися,
                               А  додавай  радостей                                Співчувать  й  журитися,
                               І  нових  ідей!                                                      Слабших  захищать!
                                                                         Чоловіки  впенені,
                                                                         І  мудрі,  і    сильні,-
                                                                         Вміють  будувать.
                                                                         І  країну  рідную,
                                                                         І  сім"ю  погідную,-
                                                                         Будуть  зберігать!
                               Жіночки  розумнії,-                                      Хлопці  всі  міцнесенькі,-                      
                               У  життя  залюблені,                                    Старші  й  молодесенькі,-
                               Діток  хочуть  мать.                                      Люблять  жартувать.
                               В  любові  надійнії,                                        Високі  й  низесенькі,
                               Спокійні  й  замріяні,-                                Зрілі,  чепурнесенькі,-
                               Уміють  кохать!                                                  Вміють  розмовлять!
                                                                         Дівчата  гарнесенькі,
                                                                         Брови  в  них  чорнесенькі,
                                                                         А  очі  блищать.
                                                                         Душі  в  них  чистесенькі,
                                                                         А  серця  вірнесенькі,-
                                                                         Вміють  приласкать!
                               Діточки  любесенькі,-                                На  санках  кататися,
                               І  більші,  й  малесенькі,-                        Весело  сміятися,
                               Люблять  в  сніжки  грать.                      Й  міру  всьому  знать.    
                               У  пору  зимовую,                                            По  сніжку  топтатися,
                               Бабу  здоровеную                                          За  рученьки  братися,-
                               З  снігу  виліплять!..                                    В  різні  ігри  грать!
                                                                         Бігать,  веселитися,
                                                                         Дружити,  не  битися,
                                                                         Ще  й  пісні  співать.
                                                                         В  школі  добре  вчитися,
                                                                         І  Богу  молитися,
                                                                         Й  старших  поважать!
                               Зимо-  зимо,  зимонько,                          Люди  вміють  мріяти,
                               Білосніжна,  миленька,-                        Працювать  і  діяти,
                               Нам  Надію  дай,                                                І  життя  любить.
                               Що  війна  закінчиться,                            Вчаться  захищатися,
                               І  поля  засніжаться,-                                  Правди  домагатися,
                               Нам  на  урожай!                                                І  в  Любові  жить!
                                                                         Мрії  в  усіх  радужні,
                                                                         Віру  їм  у  кращеє,-
                                                                         Зимонько  все  ж  дай!
                                                                         Мирну  світлу  доленьку,
                                                                         Відновити  воленьку,-
                                                                         На  увесь  наш  край!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712135
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017


Мартинюк Надвірнянський

Ти скажи мені ні

                                       
На  самотні  сади  зірка  впала  із  неба  кристалом,
Тій  зорі  що  паде  в  пів  дорозі  уже  не  спиниться.
Ти  скажи  мені  ні  ,  якщо  сумно  і  холодно  стало,
Якщо  зоряне  небо  вночі  тобі  більше  не  сниться.

Ти  скажи  мені  ні  ,  ти  поспалюй  надії  устами,
Щоб  той  смуток  назавжди  у  душі  твоїй  вже  догорів.
Ти  скажи  мені  ні  ,  посміхнись  на  прощання  востаннє,
Заховайся  в  пустелі  тих  далеких    сухих  вечорів.

Ти  скажи  мені  ні  ,  не  жалій  мене  ,  я  не  заплачу,
Якщо  навіть  до  смерті  ті  слова  твої  враз  обпечуть.
Я  тобі  ті  слова  ,  я  той  біль  безперечно  пробачу,
Ніколи,  ніколи  тебе    за  те  не  осуджу  нічуть.

Ти  скажи  мені  ні  ,  не  залиш  на  остачу  нічого,
Хай  це  буде  мені  ,  і  покара  моя  і  покута.
Що  би  те  що  було  ,  час  своїми  ногами  зачовгав,
Що  би  те  що  було  ,  час  у  сутінки  свої  закутав.

Ти  скажи  мені  ні  ,  безтурботна  й  легка  залишися,
Ти  мене  обійми  без  жалю  в  ті  безкінечності  мук
Заховайся  від  мене  ,  в  далеке  незнане  затишшя.
Аж  в  те,  незнане  затишшя  що  губить  у  віддалях  звук.

Я  по  світі  піду  ,  невідкладні  залишу  всі  справи,
Я  по  світі  піду,  і  вже  без  мене  залишишся  ти.
Я  надивлюсь  востаннє  на  сонце  на  гори  й  на  трави,
Сам  стану  сутінком  там  ,  де  кінчається  день  золотий

На  самотні  сади  ,  зірка  впала  із  неба  кристалом,
Тій  зорі  що  паде  ,  в  пів  дорозі  уже  не  спиниться.
Ти  скажи  мені  ні  ,  якщо  сумно  і  холодно  стало,
Якщо  зоряне  небо  ,  вночі  тобі  більше  не  сниться.

2015р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712094
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Не клич мене і не проси

із  циклу  «Грибіана»,  відгомін  на  вірш
"А  ти  в  мені  будь  ласка  не  минай"
автор  -  Олександр  Гриб

Минуло  все,  душа  моя  мовчить,
Не  клич  мене  самотніми  ночами,
Я  вже  не  зможу  так  тебе  любить  -
Велика  порожнеча  поміж  нами…

Все  обірвалося  в  мені  за  мить,
На  небо  глянула  і  враз    прозріла,
Що  окрім  тебе,  в  світі  є  блакить  -
Яскраве  сонце  знов  мене  зігріло…

Не  там  шукала  почуття  й  тепло,
Дарма,  що  біль  стискає  мої  груди,
Мені,  гадаю,  навіть  повезло,
Що  вже  немає  у  очах  полуди…

Тепер  ти  вільний,    іншу  пошукай,
Літай,  де  хочеш  в  небі  без  зупинки,
Але  мою  оселю  оминай,
І  не  просися  навіть  на  хвилинку…

Я  сильна  духом,  все  перетерплю,
Хоч  ти    і    був  коханим  чоловіком,
Твоє  зізнання    -    «Більше  не  люблю»
Я  не  прощу,  повір,  тобі    до  віку…

Я  розрізняю  -  де  межа,  де  край,
Нізащо  не  стрибну  сама  в  безодню,
Я  краще  полечу  за  небокрай,
Знайду  там  ласку  і  любов  Господню…

А  ТИ  В  МЕНІ,  БУДЬ  ЛАСКА,  НЕ  МИНАЙ
Олександр  Гриб

І  вітер  вщух,  і  більше  не  дощить,  
І  ніч  іде  провулками  пустими  -  
Цей  світ  для  тебе  просто  сіра  мить,  
В  твоїх  світах  нещадно  правлять  зими.  

Атлантам  вже  несила  це  нести,  
І  з  кожним  вдихом  в  грудях  менше  сили,  
Побудь  зі  мною  трошечки  на  «Ти»,
Розправ  мої  понівечені  крила…  

А  ти  в  мені,  будь  ласка,  не  минай,  
Твій  біль  піде  із  грозами  під  вечір  
Останній  крок  і  ти  стаєш  на  край  –
Таких,  як  ти,  спиняти  небезпечно…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712088
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017


Янош Бусел

Голубінь…


                                         [i][b][color="#b01a1a"]Юність...  Поезія...  Життя...[/color][/b]
[/i]
[i][b][color="#181e91"]Голубінь  у  небі…Голубінь  у  житі…
Голубінь  у  тебе  світиться  з-під  вій…
Щось  шепочуть  з  вітром  колоски  налиті…
Губи  ж  тихо  шепчуть…  Милий!..Світку  мій!!.

Жайвір  з  піднебесся  піснею  вітає,-
То  відводить  погляд,  то  зиркає  вниз…
Щасливіших,  певно,  від  отих  немає,-
Бач,  як  підкидає  у  багаття  хмиз!..

Голубіють  далі…  Голубіє  доля…
Пломеніє    щастям  юність  золота…
Грає  колосками  вітерець  у  полі,-
Хвилею  колише  молоді  жита…  [/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712086
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017


Надія Башинська

ОЙ КОТИЛАСЬ КОЛЯДА ПО ЛІСОЧКУ

Ой  котилась  коляда  по  лісочку,  
там  під  деревом  знайшла  меду  бочку!

Ой  котилась  коляда  та  й  по  полю,
там  зустріла  коляда  щедру  долю!

Веселилась  коляда  там,  де  річка,
тут  до  неї  ще  прибігла  козичка!

А  та  кізонька  хитренька  з  рогами,
пригощайте  нас  усіх  пирогами!

А  коза  ця  привела  ще  й  Маланку,
танцюватимемо  всі  тут  до  ранку!

Пиріжечків  захотів  ще  й  Василько,
щоб  всім  солодко  було,  а  не  гірко!

Вам  здоров'ячка,  і  доні,  й  синочку!
Залишаємо  у  вас  меду  бочку!

Сієм,  сієм  житечком,  як  по  полю.
Закликаємо  до  вас  світлу  долю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712079
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017


LubovShemet

Свиня з дипломом

Свиня  одержала  диплом,
На  жаль,  диплом  дають  і  Свиням,
Які  так  нагло,  напролом
Усюди  лізуть  своїм  рилом.
Диплом  без  розуму  -  дурня,
Та  Свиням  це  не  зрозуміти,
Бо  "дипломована"  Свиня
Ще  намагається  всіх  вчити.
Ніхто  б  ніколи  не  хотів
Таку  Свинюку  на  посаді,
Бо  навіть  стаду  Баранів
Свиня  з  дипломом  не  дасть  ради...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712072
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017


Шостацька Людмила

ДИВНИЙ СОН

                                       Занурив  човен  носа  у  пісок,
                       Чи  задрімав,  чи  так  заліг  у  думу?
                       Напевно  він  віджив  уже  свій  строк,
                       Трудів  на  ньому  видно  цілу  суму.

                       Давно  вітри  його  не  цілували
                       І  хвилі  не  ласкали  його  боки.
                       Дались  взнаки  тут  рифи  і  корали
                       І  солі  –  за  косметику  на  щоки.

                       А  скільки  бачив  велетнів  на  хвилях!
                       І  були  мрії  вирости  самому,
                       Часи  відплили  на  численних  милях,
                       Вернувся  човен  зболений  додому.

                       Прикрив  повіки,  бачить  дивний  сон,
                       Він  ще  новий  і  шанси  є  для  росту,
                       На  березі  стоїть  його  Ассоль,
                       Одягнена  в  ранкову  позолоту.

                       Іще    “Привіт“  кричать  його  вітрила
                       І  всівся  бриз  у  нього  на  кормі...
                       Удача  трубку  свою  відкурила,
                       Ще  в    вухах  дикий  стогін  від  штормів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711999
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017


Віталій Назарук

СОРОЦІ

Сорока  на  зимовій  груші,
Била  на  гілочці    «баклуші»…
Усі  новини,  що  у  окрузі
Носила,  щоби    знали    друзі.
Коли  боялась,  то    мовчала,
А  потім  скрекотом  кричала.
Втікала  з  гілки  від  біди,
Лишала  на  снігу  сліди.
Сиди  й  мовчи,  стара  приблудо,
Тебе  ганяють  звідусюди.
Принось  новини  лише  добрі,
А  ні…  Лети  удаль  за  обрій…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711994
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017


Віталій Назарук

ВІНШУВАННЯ НА ВАСИЛЯ

Замело  стежки  до  хати,
Та  прийшли  ми  засівати.
Біла-біла    в  нас  земля,
На  святого  Василя.

Сію…Вію…
У  Новому  році,  щоб  добро  родило,
Щоб  наша  країна    стала  знов  єдина.
Сяяла  в  усмішці    вся  родина  Ваша,
Залишив  нас  ворог,  та  триклята  раша.
Щоб  хліба  вродили,  відбірним  зернятком,
Щоб  росло  на  радість  мамине    дитятко.
Щоб  велися  гроші,  в  хаті  був  достаток
І  було  в  родині  радості  багато.
Щоб  зернина  кожна  Вам  дала  здоров’я,
Щоб  здобули  волю,  але  щоб  не  кров’ю.

Сіємо    на    щастя,    на    здоров’я,
На    Новий    рік,    щоб    він    був    кращий,
Як    минулий    рік!!!
Миру  нам  всім!!!
З  Василем!!!
Сію…Вію…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711993
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017


Микола Миколайович

Коляда

Хай  зродить  Сонечко  нове,
Хай  творить  Сварг  Світобудову.
Освятить  Сяйвом  все  живе,
Поверне  віру  нам  здорову.

Відійдуть  Хельги…    Злодії,
І  в  забуття  «святі»  відійдуть.
Спитає    Божич    на  суді…
Коли  сніги  весною  зійдуть.

У  гості  Брахмани  ідуть…
Нам  путь  освітлюють  Основу.
Кутю  пшеничну  нам  несуть,
Творця  печеню  -  Вепра  знову.

На  лаві  Батька  надцять  страв,
І  побажання  перше  слово.
Узвар  із  грушок,  диких  трав,
Творіння  вечора  Святого.

Родинне  свято  всі  зійшлись…
І  де  б  не  жив  там  хтось  далеко.
Чому  ж  не  так  вже,  як  колись,
Збирались  швидко  всі  і  легко.

Прозрійте,  гідність  поверніть,
Не  упивайтесь  тихо  смогом.
До  світла  очі  поверніть,
В  покорі  злій  нема  святого.

З  Різдвом  вас  діти  Коляди
З  Різдвом  вас  Орії  прадавні.
Хай  знов  освятяться  Роди,
Прийдуть  на  Землю  Боги  славні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711989
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 14.01.2017


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Що я прошу у Бога

(із  циклу  «Грибіана»,  відгомін  на  вірш
"Найважливіше  –  не  бути  в  душі  холодним")
автор  -  Олександр  Гриб

Про  що  в  молитвах  я  прошу  у  Бога?
Найперше  -  миру  й  мудрості  Душі,
Щоб  світлою  була  у  Рай  дорога,
І  рідні  люди  не  були  чужі…

Благаю  Бога  –  «Захисти  кордони,
Звільни  від  ворога  мій  рідний  край,
Для  тебе  не  існують  перепони,
Десницею  «ординців»  покарай!"

Дай,  Боже,  силу  змученим  і  кволим,
А  спраглим  -  Віру,  як  ковток  води,
Нехай  святиться  все,  що  є  навколо,
Врятуй  страждальну  землю  від  війни!

Прошу  тебе,  почуй  мою  молитву,
І  дай  прозріння  тим,  хто  мов  сліпий,
Йде  на  заклання  у  глибоку  вирву,
У  чому  сенс  життя,  прошу,  відкрий!

Ольга  Шнуренко

"Найважливіше  –  не  бути  в  душі  холодним"
автор  -  Олександр  Гриб

Дай  мені  синього,сильного  Твого  неба,
Древнього  спокою,  величі  гір  похмурих.
Дай  мені  голосу,  голос  –  це  все,  що  треба.
Більше  нічого.  Благаю,  не  треба  мурів.

Дай  мені  мудрості  пити  лише  з  криниці,
Тиші  світанків  й  ранкових  густих  туманів.
Подиху,  погляду.  Світла  в  Твоїх  зіницях.
Дай  мені  спогадів.  Спогадів  без  обманів.

Дай  мені  в  темряві  чути  Твої  молитви,
Полум’ям  свічки  тремтіти  в  чужих  безоднях.
Найжахливіше  –  не  вміти  когось  зігріти.
Найважливіше  –  не  бути  в  душі  холодним.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711982
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 14.01.2017


Елена Марс

Я жду вас

Я  жду  вас...    О  причинах...  сердце    знает...
Я  жду  вас,    как  чего-то...    дорогого...  
Я  жду  вас,  незнакомого  -  родного!..  
Я  жду  вас  -  как  тепла  шального  мая...  

Я  жду  вас  -  как  грозу,  в  сухое  лето!  
Я  жду  вас  -  как  рассвет  ждёт  птичьих  трелей!..  
Я  жду  вас,    хоть  и  права...  не  имею,  
Нарушить  ваши  давние  обеты...  

Я  жду  вас...    хоть  не  мною  вы  живёте...  
...Ворвитесь    в    жизнь    мою  -  грозою    летней!
Ворвитесь    же...  любовью    долголетней!..
...А    вдруг,  однажды,  вы    ко    мне    придёте?..

...  А    вдруг    и    вы    меня    вот    так  же    ждёте...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711981
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 14.01.2017


Виктория - Р

Бажання єдине

[b][i][color="#ff0088"]Загадаю  бажання  єдине,
Долю  гарну  для  свого,  сина...
Щоб  біда  оминала  поріг,-
Та,  Всевишній,  завжди  беріг!

Та,  як  буде  в  чужій  стороні,
Щоб  не  сталось  дзвонив  мені...
Не  цурався  рідні  та  хати,-
Щоб  любив,  та  умів  кохати!

Щоб,  Вкраїну,  свою  цінував,
По  якій  хлопченям  мандрував...
Небеса  наді  мною  сині,-
У  молитві  святій  я  нині...
13  01  2017  р  
Вікторія  Р[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711970
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 14.01.2017


Любов Ігнатова

Я не вірю туману…

Я  не  вірю  туману...  А  ти?
Чи  тебе  не  лякає  омана?
Часом  є  відчуття,  що  світи
Інших  рас  поховались  в  туманах.

І  здається,  що  дихає  хтось
У  потилицю  холодом  люті...
Озираєшся  —  ні,  то  здалось...
Та  очима  ж  не  вбачити  суті.

А  душа,  як  маленьке  дитя,
Просто  хоче  торкнутися  світла...
І  тому-то  у  вирій  летять
Журавлі  наших  рим  нерозквітлих...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711946
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017


Надія Карплюк-Залєсова

ЗАВІНШУЙ, ДИТИНО !

Любі,  українці  !
Недостойне  діло  жінці  засівати,--
Тож  дозвольте,  рідні,  просто  віншувати  :
На  добро,  на  радість,  на  удачу  і  достаток,
На  Боже  сумління  і  віру,на  любов  і  надію,
на  мудрість  і  милосердя,  на  мир  і  спокій,
на  здоров"я  і  многії  літа  !

Засівай  удосвіт,  малий  українцю  !
Засівай,  хай  родить  на  радість  --  добро,
Хай  добробут  прийде  до  нас--  в  Україну  :
В  родину  кожну,    місто  і  село  !

Щоби  у  господі,  у  саду,  в  городі
Все  росло  і  зріло  людям  з  року  в  рік  !
Щоб  пішли  у  морок  всі  на  світі  війни,
Щоби  жив  у  Бозі  завжди  чоловік  !

Засівай  до    ранку,  хлопча    українське,
Голосочком  дзвінко  сій  надії  цвіт  !
В  щастя  і  у  розквіт,    мир    в  моїй  країні,
Хай  настане  спокій  ,  заколише  світ  !

Засівай,  дитино,  хай  настане  ранок  :
Добрий,  світлий,  мудрий  --  з  іншими  людьми,
Завіншуй,  козаче,  Україні  вдачі,
Щоб  жили  достойно  доньки  і  сини  !



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711945
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017


I.Teрен

ЕПІТАФІЯ КОЛИШНЬОМУ

Не  кожен  за  життя  отримав  по  заслузі.
Не  ті  були  часи  і  час  їх  не  настав.
Пішли  у  небуття  мої  найкращі  друзі,
а  я  іще  про  них  нічого  не  писав.

Доба  уже  не  та  і  душі  не  воскресли.
Міняється  село  і  вимирає  рід.
Які  були  літа!  Які  буяли  весни!
Але  усе  пішло  у  невідомий  світ.

І  що  тепер  мені  –  у  рупори  трубити,
у  лютні  й  бубни  бити  і  до  забуття
обманювати  їх,  аби  не  говорити,
яке  тоді  було  отруєне  життя?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711942
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017


Надія Башинська

МИ ЗАЙШЛИ ДО ВАШОЇ ХАТИ…

Ми  зайшли  до  Вашої  хати,  то  дозвольте  нам  колядувати.
Чесно  скажем,  ми  колядуєм,  де  смачну  ковбаску  зачуєм!

Любимо  туди  заходити,  де  веселі  та  щасливі  діти.
Якщо  дуже  хочете  знати,  йдем  туди,  де  грошей  багато!

Ось  зайшла  Маланка  до  хати,  буде  із  Васильком  танцювати.
У  Василька  лата  на  латі  -  будете  у  золоті  златі!

Де  Василько  тупне  ногою,  буде  в  хаті  тій  добра  горою.
А  як  стане  він  танцювати,  буде  жити  щастя  у  хаті!

Ми  зайшли  до  Вашої  хати  -  з  Новим  роком  всіх  вас  привітати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711935
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017


Harry Nokkard

Имперский вирус

Имперский  вирус

Да,  вы  больны,  и,  без  сомнения,  серьёзно,
«имперский  вирус»  поразил  вас  на  века,
и  вылечить  вас  просто  невозможно,
исход  летальный  вас  спасёт  наверняка.

Настанет  мир  и  будет  людям  счастье,
всему  свой  срок,  закончится  война,
и  на  обломках,  потерявшей  разум  власти,
напишут  ваши,  для  потомков,  имена.

Всех  тех,  кто  верил  в  оголтелое  безумство,
и  жил  как  страус,  всунув  голову  в  песок,
кто,  как  огня,  боялся  вольнодумства,
и  посылал  детей  на  бойню,  на  Восток.

Вас  будут  помнить  «благодарные»  потомки,
не  канут  в  Лету  ваши  имена,
и  от  Империи  останутся  обломки,
и  все  грехи  не  спишет  вам  война.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711918
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017


Оксана Р.-Г.

Дві зорі

З  тобою  ми,  неначе  дві  зорі:
Такі  близькі  і  до  знемог  далекі!..
Ти  розсипаєш  перли  угорі,
А  я  внизу  римую  серцеклекіт...

Курличе  журавлем  бешкетник-час,
Малюючи  узори  на  долоні...
Але  дарма:  ця  казка  не  для  нас  -
Вмивають  будні  крапельки  солоні...

А  як  світили  ми  удвох  колись!
Серця  палали,  віченьки  зоріли!..
Чому  ж  надії-долі  не  сплелись,
А  пам'ять  досі  жне  отруйні  стріли?..

Та  сяю  я,  і  ти  ясній-світи,
Хоч  ми  -  не  ми,  і  посріблились  скроні...
І  "нас"  немає...  Тільки  "я"  і  "ти"  -
Як  дві  зорі,  що...  стрілись  на  пероні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711908
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017


Польова Ромашка

Хліб і вода

Не  можна  без  хліба  прожити.
Немає  життя  без  води.
Живе  той,  хто  вміє  любити  –
Хто  вміє  комусь  помогти.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711881
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017


Шостацька Людмила

ПОПРОШУ У НОВОГО РОКУ

                                       Вийду  в  світ,  озирнусь...і  ще  раз.
                       Новий  рік,  з  чим  до  нас  прийшов?
                       Не  чекаю  заучених  фраз,
                       Хоч  маленьку,  а  дай  любов.

                       Без  любові  не  може  жінка,
                       Як  без  сонця  не  може  день,
                       Як  без  літа  не  може  бджілка,
                       Соловей  без  своїх  пісень.

                       Дай  внучатко  мені  маленьке,
                       Погойдати  на  своїх  крилах,
                       Дай  відчути  тепло  рідненьке,
                       Потонути  в  обіймах  милих.

                       Дай  моїй  Україні  миру,
                       Дай  їй  щастя  по  самі  вінця,
                       Дай  їй  щедру  таку  офіру!
                       Хай  щастить  усім  українцям!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711880
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017


Крилата

ПРО ДЖЕРЕЛО У МОРШИНІ

Худобу  ґазди  пасла  бідна  сиротина
Під  лісом  Моршина,  де  з  травами  луги.
Палило  сонце,  спрага  мучила  дитину,
Але  води  ніде  не  було  навкруги.

Зажура  стала  душу  дівчинці  ламати.
Була  би  ненька,  пахло  б  квітами  життя!
І  тут  з’явилася  Пречиста  Діва-Мати  –  
В  очах  її  –  м’яке    тепло  і  співчуття.

Ногами  босими  до  сироти  ступила.
- Не  плач,  -  сказала.  –  Зараз  з'явиться  вода.
Та  не  проста,  у  ній    живильна  буде  сила.
Очистить  тіло  й  душу  кожному  вона,

Хто  вірить  в  Господа  і  чинить  його  волю,  
Хто  прагне  жити  в  чистоті  та  доброті.
Ти  пий,  мала,  вона  позбавить  тебе  болю,
Розчинить  сум  твій,  зріже  корінь  гіркоті.

Отак  сказала  і  пропала,  мов  не  було.
А  з-під  каміння,  де  стояла,  джерело
Забило  цівкою.  Дитину  аж  хитнуло.
Це  ж  чудо  Боже!  Треба  бігти  у  село,

Розповісти  про  все,  що  бачила,  що  чула.
А  як  не  віритимуть?  Доказом  –  вода!
Набрала  в  пригорщі  її,    хапцем  ковтнула.
Смачна,  холодна!  Вмила  личко  –  благодать!

З  тих  пір  до  місця,  де  Пречиста  об’явилась,
Вчащає  люд  і  припада    до  джерела.
І  не  одна  душа  промінням  засвітилась,  
Як  помолилась  тут,  водиці  попила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711852
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017


Віталій Назарук

ПРОМЕНІ У ВЕСЕЛЦІ

Молоко  на  губах  моїх,
Пригадалась  мені  матуся,
Запах  цей  в  моє  серце  ліг,
Я  за  нього  тепер  молюся.

В  хаті  наче  щодня  жнива,
Хлібом  теплим  духм’янить  хата,
В  ній  душа  наче  ожила,
Хоч  немає  вже  мами  й  тата.

Пахне  медом  квітучий  сад,
Де  кохалися  ми  до  згуби,
Не  вернути  роки  назад,
Як  твої  розпашілі  губи…

І  не  висохне  молоко,
Доки  пам'ять  живе  у  серці.
Буде  сяяти  всім  на  зло,
Наче  промені  у  веселці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711849
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017


Віталій Назарук

ОДНА ЄДИНА

Дніпро  в  нас  на  всіх  єдиний,
Столиця  також  одна  -
Квітучий  в  каштанах  Київ,
Пісенна  його  струна.
Одні  у  нас  вишиванки,
Лелеки  також  одні,
Єдині  живі  серпанки,
Молитви  свої  –  земні.

Приспів:
Ти  одна  в  нас  така  -  єдина,
Тут  співають  свої  солов’ї,
У  хлібах  золотих,  Україно,
Ти  найкраща  на  всій  землі.

Пишаємось  ми  по  праву,
Єдина  ти  в  нас  така,
Не  раз  здобувала  славу,
Для  гетьмана  й  козака.
Бо  кров  у  нас  -  українська,
А  небо,  неначе  льон,
Донецька  ти,  чи  поліська,
Прийми  від  синів  поклон.

Приспів:
Ти  одна  в  нас  така  -  єдина,
Тут  співають  свої  солов’ї,
У  хлібах  золотих,  Україно,
Ти  найкраща  на  всій  землі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711848
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017


наталія калина

Блиск очей твоїх у домі!

Блиск  очей  твоїх  у  домі!

Блиск  очей  твоїх  у  домі!
Щастя  бездоганні  дні…
Засинаю  у  полоні
Снів,  де  мрії  всі  мої.

А  зоря  дарує  ранок
Ніжних  доторкань  і  рук!
Мій  коханий,  наш  світанок  –  
Марево  відвертих  мук…

Муки  радісного  болю…
У  безмежжі  п’янких  тям!
Як  кохаю  цю  неволю,
Що  лікує  від  всіх  ран!

11.  01.  2017  м.  Львів  автор  Наталія  Калиновська


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711842
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

А так ще хочеться літати!

із  циклу  «Грибіана»,  відгомін  на  вірш
"Колись  в  цьому  місті  почне  проростати  ліс"
автор  -  Олександр  Гриб

Не  пестила  нас  Доля,  не  жаліла,
Хоча  були  хороші  дні  й  роки,
Я,  як  і  ви,  життю  раніш  раділа,
Пізнала  насолоду  залюбки…

Не  знаю,  що  надалі  буде  в  світі,
Але  так  гірко  в  мене  на  душі,
В  моїм  дворі  раніш  буяли  квіти,
Тепер  ростуть  гіллясті  спориші…

І  крізь  асфальт  пробились  дикі  клени,
Обплутав  хату  дикий  виноград,
Колись  гілки  були  гнучкі  й  зелені,
Тепер,  як  дід,  скарлючився  наш  сад…

І  я  також  -  уже  на  схилі  віку,
Волошки  відцвіли  в  моїх  очах,
Від  сивини,  на  жаль,  немає  ліків,
І  сновидіння  мучать  по  ночах…

А  так  ще  хочеться,  як  птах,  літати,
Кружляти  влітку  в  танці  під  дощем,
Тому  щоночі  бачу  рідну  хату,
І  в  серці  сильний  біль,  пекучий  щем…

 ***
"Колись  в  цьому  місті  почне  проростати  ліс"
автор  -  Олександр  Гриб

На  гойдалці  долі  ми  знову  то  вверх,  то  вниз,
Оббито  пороги  останньої  в  світі  сховки,
Колись  в  цьому  місті  почне  проростати  ліс,
Колись  в  тому  лісі  хтось  вперше  завиє  вовком!

Всі  в  черзі  за  чимось,  а  вихід  завжди  один  -
В  старенькій  валізі  затерті  дитячі  фото.
Усе,  що  ти  знаєш,  постало  колись  з  води,
Усе,  що  ти  маєш,  говорить  про  тебе  -  хто  ти…

Повільно  в  колисці  розгойдуються  роки,
За  нашим  майбутнім  нічому  тепер  не  бути,
Так  хочеться  впасти  на  берег  Його  ріки,
Так  хочеться  просто  побути  колись  почутим!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711805
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017


Ірина Кохан

Не звикай

Не  звикай  до  мене.  Я  мину.
Як  минають  весни  рік  за  роком.
На  вустах  лиш  присмак  полину,
На  очах  провогклу  заволоку

По  собі  залишу.  Відцвіту,
Мов  пожежі  айстрово-осінні.
Листопадну  пору  золоту
Змінять  сніжно-білі  заметілі.

Відчеканить  мудрістю  життя
Кожен  крок,  розпише  наші  ролі.
Чи  прийме  Всевишній  каяття?
Чи,  мов  зорі,  тлітимем  поволі?

Відречись,  благаю,  я  піду.
Озирнутись  навіть  не  посмію.
На  порозі  стишивши  ходу,
Настіж  двері  лишу  сніговію...

Не  звикай.  Бо  скорена  вітрам
Повернуся  птахою  до  неба...
Омини  душі  моєї  храм.
Я  боюся...  Звикнути  до  тебе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711775
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017


Надія Башинська

БЕЛАЯ СНЕЖИНКА

Вихрем  кружит  вечер,  звезды  зажигает.
Фонари  на  улицах  горят.
Хорошо,  что  рядом  ты  со  мной,  родная,
Я  ловлю  твой  нежный-нежный  взгляд!

Белая  снежинка  на  твоих  ресницах.
Белая  снежинка  -  капелька  зимы.
Хорошо,  что  в  этот  тихий  звёздный  вечер
Вместе  мы!

Как  же  мне  приятно  рук  твоих  касаться.
Наполняет  нежности  волна.
И  хоть  кружит  снегом  этот  зимний  вечер,
Дарит  нам  тепло  сердец...  зима!

Белая  снежинка  на  твоих  ресницах.
Белая  снежинка  -  капелька  зимы.
Хорошо,  что  в  этот  тихий  звёздный  вечер
Вместе  мы!

                           СНІЖИНКА
Знов  зимовий  вечір  засвітивсь  вогнями.
Сніг  іскриться  ніжний  в  сяйві  ліхтарів.
Добре,  що  ти  поруч,  легко  так  з  тобою.
Зігріває  погляд,  і  не  треба  слів!

А  на  твоїх  віях  легенька  сніжинка.
Ця  краплинка  біла  -  дарунок  зими.
Добре,  що  в  цей  тихий,  в  цей  зимовий  вечір
Вдвох  з  тобою  ми!

І  хоч  сіє  снігом  в  танці  завірюха,
Та  в  душі,  як  завжди,  все  ж  цвіте  весна.
Зігріває  дотик  ніжних  рук  ласкавих.
Не  торкнулась  наших  двох  сердець...  зима!

А  на  твоїх  віях  легенька  сніжинка.
Ця  краплинка  біла  -  дарунок  зими.
Добре,  що  в  цей  тихий,  в  цей  зимовий  вечір
Вдвох  з  тобою  ми!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711765
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017


Лана Семицвітна

РАНЬШЕ НА ЦЕЛУЮ ЖИЗНЬ


Любовь  на  взлетной  полосе,
Но  на  нее  я  опоздала.
Там  место  кто-то  уже  занял
И  жизнь  твою  забрал  себе.
Из  лоскуточков  наших  встреч
Сложу  другой  волшебный  мир.
Но  эти  встречи  только  миф,
Который  нужно  только  жечь.
Я  с  опозданьем  родилась,
Мне  раньше  нужно  было  жить,
Свою  любовь  тебе  дарить
Ведь  без  тебя  я  извелась.
Ты,милый,тоже  опоздал,
Но  дважды  жить  не  суждено.
Мы  это  поняли  давно  -
Любить  нам  раньше  Бог  не  дал.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711763
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017


ГАЛИНА КОРИЗМА

ЖІНКА У ВІКНІ

Дрімає  місто.  Вечір  за  вікном.
Поміж  дерев  стеливсь  останній  промінь,
А  ні  шу-шу:  листочки,  віти,  гомін...
Тоненький  місяць  -  золотим  серпом

торкнувся  стиха  за  високий  дах,
І  розмовляє  з  горлицями  в  стрісі.
Така  вже  ніч,  що  зорями  у  вічі!
Аж  видалось  на  диво,  що  я  птах.

Як  пригадаю  небо...  та  й  тебе,
Мені  б  гайнути.  Скільки  того  світу?
Бо  ти  сказав:  Любитиму  до  віку!
І  відшукав  на  відстані  мене.

Вже  безліч  літ.  Рахує  доля  час,
Вже  відцвіло  і  відшуміло  літо.
Дивлюсь  на  зорі  спогадів  відбиток,
Де  не  згасає  наш  щасливий  час.

Життя  прожито,  як  минулий  день,
Горять  у  вікнах  вогники  ще  досі,
А  моє  серце  в  ритмі  й  стоголоссі
Серед  ще  недоспіваних  пісень!

Щаслива  й  тим.  Вдивляючись  у  зорі
Стою  між  світом  -  тут  і  десь  колись.
А  там  далеко  ти,  немов  зблудивсь
Вбачаєш  силует,  як  знак  любові.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711727
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Маланка-щедрувальниця

А  Маланка-щедрувальниця
Гостинцями  не  нахвалиться,
Бо  водила  селом  кізоньку
І  співала  усім  пісеньку.

У  торбину  їй  накидали
Пиріжків,  горіхів  всипали,
Грушечок,  рум"яних  яблучок,
Понесла  додому  разом  все.

Вранці  засівав  Василечко
На  добро  золотим  зернятком,
Та  на  щастя,  на  здоров"ячко,
Щоби  в  злагоді  жилося  всім.

А  за  гроші  та  й  насіяні
Купив  Маланці  намистечко
Червоненьке  ще  й  перловеє
І  зізнався  у  любові  їй.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711703
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017


Ольга Калина

День народження!

Народження  День  в  Тебе,  Сину!
Думками  я  до  Тебе  лину..
Сьогодні  серце  рве  на  двоє:
Обличчя  не  побачу  Твоє.  

Сніги  лиш  вкрились  по  долині  
І  стали  білі,  що  аж  сині..  
Шкребеться  пташечка  у  вікно,
Розтануло  вже  трішки  воно.

Щось  сильно  так  вона  тріпоче,
Напевно  в  хату  до  нас  хоче?!  
Бо  прилетіла,  так  поспіша,
Нас  всіх  провідать  Твоя  Душа!

Миттєво  відкрию  віконце:
-Заходь,  Ти  до  нас,  наше  Сонце!
Беру  найкращу  скатертину,
Накрию  стіл,  для  Тебе,  Сину.

Сестра  вже  наварила  кутю,
Тебе  я  нею  пригощу..
Ще  ковбаса  в  нас  є  і  сало,
Для  Тебе,  Сину,  припасала.

За  Тебе  ми  не  забували,
Зустрітися  надію  мали.
Душа  блукала  десь  по  світу,
Ми  не  знайшли  Твойого  сліду.      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711698
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017


НАДЕЖДА М.

Павучок…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Wha1dzkf5tY[/youtube]

Вмостивсь  на  гілці  Павучок.
Зручну  створив  хатинку.
Зібравши  ниточок  пучок,
Сплітає  павутинку.

Робота  надто  вже  складна,
Та  треба  постаратись.
Бо  нагодує  лиш  вона.
От  тільки  б  сил  набратись..

Плете  узори  доладу.
Ляга  слухняно  нитка.
Обід  смачненький  розкладу..
З  усього  цього  видко.

Розкинув  сіті  Павучок.
Чекає  лиш  хвилинку.
Але  навколо  лиш  мовчок...
Чекає  ще  годинку...

Узором  Мушка  милувалась.
Хотілось    доторкнутись.
Аж  поки  в  сіті  не  попалась.
Назад  -  не  повернутись...
-----------------------------------
Мораль  в  цій  байці  такова:
Не  вірте,  люди,  павукам:
Затягнуть  швидко  в  сіті.
Не  вірте  ще  слизьким  словам...
Бо  як  з  брехнею  жити?.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711669
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017


Янош Бусел

Смерть Пенсiонерки.

                                 [i]  [b]  [color="#c71c1c"]  Душа  відлетіла,-
                                       Та  хтось  підхопив...[/color][/b][/i]
                                       
[i][b][color="#0b4747"]Ти  жила    як    умiла,-
Утiкла    iз    села,
В    цеху    вiкна    ти    мила
I    пiдлогу    мела.

Пресовщицею    стала,
Знайшла    щастя    своє.
I    хоч  ,,щастя''  ковтало  -
Та    хто    ж    нинi    не    п'є.

Все  чекалось  -  "зав'яже",-
Бо  Оленку  любив...
"Це  востаннє"  -  їй  скаже,-  
Не  діждалась  тих  слів.

I    пiшли  -  полетiли
Швидкоплиннi    лiта...
Десь    розтринькались    сили,
Стала    постать    не    та.

,,Щастя''    руки    згорнуло,
Десь    по    тюрмах    сини.
Все...Життя    промайнуло...
Дотягти    б    до    весни.

Не    вдалось    це    Оленi,
Втягнув    вiчностi    вир...
Трусять    гiлки    зеленi
На    запльований    двiр.

Гiлки    тi    замiтає
Снiжно  -  бiла    зима  -
I    ялини    немає,
I    людини    нема...[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711660
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017


Микола Миколайович

Ошаліла

Із  очей  голубих  неба  падала  синь,
Розтікалась  у  судинах  млоєм.
Наливались  соски  тугі  в  грудях  твоїх…
В  світ  блаженства  пливли  ми  обоє.

Твої  перси,  як  вчора  божественний  гріх,
Знову  ти,  як  колись  ошаліла.
І  неначе  удаль  не  летіли  роки…
Десь  над  хмарами  зірка  горіла.

Захмеліли  в  меду    губи    терпкі  твої,
Як  в  саду  так  давно  колись  вишні.
Наче  ми  не  в  літах,  наче  знов  молоді…
Нам  до  Раю...  білет  дав  Всевишній!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711601
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017


Микола Миколайович

З циклу віршів баби Зої №12

Кожен  рік  зозуля
Весело  кувала.
Своїм  співом  задушевним
Весь  люд  звеселяла.

А  цієї  весни
Зовсім  не  співала.
Мабуть  своїм  серцем  
Війну  відчувала.

За  що  сини  наші
З  весни  воювали.
Свої  тіла  молодії
У  землю  поклали.

Залишились  сиротами
Діточки  маленькі.  
І  вдовами  лишилися
Жінки  молоденькі.

Мабуть  та  зозуля
Щось  у  Бога  знала.
Що  цілую  весну  
Та  й  не  закувала.

Ой  зозуле  сива
Не  літай  край  поля.
Знов  закуй  зозуле
Нехай  світить  доля.
         Р.С:  Як  у  воду  мама  дивилась

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711607
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017


Олена Жежук

Не відпускай …

Не  відпускай  мене,  не  віддавай  вітрам  -
Хай    виють    свою  тугу  поміж  сосен.
Знайди  мене  в  світах,  де  вірять  віщим  снам,
Де  літо    я  вплітаю    в  нашу    осінь…

Веди  стежками  у  долину  синіх  трав  –
Купається  зоря  там  в  росах  рання  ...
Знайди  зорю  ту  в  квітах    до  заграв  –
То  буду  я  –    в  житті    твоїм    остання…

Тримай  міцніш  мене  й  веди  у  ясени,
А  чи  в  політ  на  птахові  крилатому…
Зима  минулася  –  ти  ж  пий  мій  дар  весни!
Не  відпускай…  навіть  якщо  й  благатиму…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711574
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 11.01.2017


Шостацька Людмила

БЕРЕЖІТЬ СВОЇ ОЧІ

                                     Бережіть  свої  очі  від  поглядів  злих,
                     Ці  чарівні  маленькі  віконця,
                     Цілий  світ  загубився  в  глибинах  у  них  -
                     Незвичайні  маленькі  два  сонця.

                     Не  важливо  з  яких  вони  є  кольорів,
                     Чи  листочка,  чи  кольору  квітки,
                     Чи  світанків  ясних,  чи  сумних  вечорів  -
                     Ці  чарівно-безцінні  блискітки.

                     Бережіть  свої  очі  від  поглядів  злих,
                     А  самі  випромінюйте  щастя,
                     Хай  живе  в  них  довіку  цей  вогник  святих
                     І  краплинка  святого  причастя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711568
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 11.01.2017


палома

КОЛИ ВІДКРИТІ НЕБЕСА

             
Пригадую,  як  люди  все  казали,
Що  небеса  відкриті  у  свята…
Відходять  ті,  кому  так  «  записали»,
До  Світла  світлом  –  істина  проста  –    
Не  нам  судити:  гідні,  а  чи  впали…

Знайомі  та  незнані,  межи  них:
Мій  тато,  мама  подруги  шкільної,
Поетка  –  квіт  поезії  рясний  –  
В  серцях  навічно,  хоч  нема  самої  –  
У  кожного  лишився  слід  земний…

Тверда  земелька  у  січневі  дні,
Таки  мороз  різдвяний  постарався.
Рискаль  довбає  вперто,  щоб  на  дні
Оте,  що  зовні,  тлінне  лиш  зосталось…
У  небо  іскрами  летять  вогні…

Бенгальські  –в  пам’яті,  бо  їх  боялась…  
Напружене  в  невіданні  єство  –  
Закінчення  чиєсь  початком  стало  –  
Життя  над  смертю  вічне  торжество!
Сльоза,  молитва…  десь  душа  сміялась…

Матерія  і  вічність…  божество...  
                                       (10  січня  2017)
                                       (с)  Валентина  Гуменюк





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711522
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 11.01.2017


НАДЕЖДА М.

До всесвітнього дня СПАСИБІ… (експромт) .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WE7lbKTROPs

[/youtube]
Я  хочу  зараз  всім  сказать    СПАСИБІ
Усім,  хто  розумів  мене  весь  час.
І  знаю,  що  мій  правильний  був  вибір,
Коли  я  в  Друзі  вибирала  вас.

Я  вами,  любі,  завжди  дорожила,
І  намагалась  зрозуміти  вас.
І  часто  з  вами  по  житті  ходила,
Ділила    радість,  плакала  підчас,

Коли  читала  те,  що  ви  писали.
Раділа,  бо  зі  мною  поряд  йшли.
Але  життя  було,  що  відсівало
Отих,  що  спільну  мову  не  знайшли.

Але  таких  було  в  житті  лиш  жменька.
Бо  доля  дарувала    часто  тих,
Що    мали  теплі,  сонячні  серденька.
За  це  я  щиро  ДЯКУЮ  ВАМ    ВСІМ!.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711491
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 11.01.2017


геометрія

ПРО СВАРЛИВУ ВАРКУ…

                                                   А  сьогодні  Варка
                                                   Знов  вчинила  сварку.
                                                   Тепер  вже  на  ринку,
                                                   Де  купляла  шинку.
                                                   Продавцю  дала  урок,
                                                   Що  не  той  подав  шматок.
                                                   Продавець  дививсь,  мовчав
                                                   Й  шинку  ту  назад  поклав...
                                                   Варка  аж  присіла,
                                                   Й  мало  не  зомліла,
                                                   Вперше  очманіла,
                                                   Й  ніби  оніміла.
                                                   Зайшла  у  крамницю,
                                                   Напилась  водиці,
                                                   Навкруг  озирнулась,  
                                                   Криво  усміхнулась,
                                                   Попросила  самовар,
                                                   Іще  деякий  товар.
                                                   Продавчиня  подала,
                                                   Варка  шум  знов  підняла:
                                                   Не  такий  був  самовар,
                                                   І  не  так  лежав  товар,
                                                   Нема  того,  що  хотіла,
                                                   Ще  й  якісь  скажені  ціни,
                                                   Не  минулося  без  сварки,
                                                   Всім  дісталося  від  Варки:
                                                   Продавчині  й  покупцям,
                                                   Що  скуплялися  теж  там,
                                                   Вийшов  справжній  тарарам!
                                                   В  магазин  зайшов  дідок,
                                                   Щоб  ковтнуть  води  ковток.
                                                   Варка  знову  аж  присіла,
                                                   Тож  дісталося  і  діду,
                                                   І  у  "хвіст",  як  кажуть,  й  "гриву"!
                                                   Все  це  чуло  і  хлоп"я,
                                                   Й  запитало:  "Ви  змія?.."
                                                   Пролунав  в  крамниці  сміх,-
                                                   Від  усіх,  усіх,  усіх!!!
                                                   Затряслось  у  Варки  тіло,
                                                   І  у  горлі  засвербіло.
                                                   Не  сказала  ні  словечка,
                                                   Вийшла  тихо,  як  овечка.
                                                   Йшла  додому  і  мовчала,
                                                   В  хату  якось  причвалала,
                                                   Не  сказала  більш  ні  слова,
                                                   Відібрало  ніби  мову.
                                                   І  з  тих  пір  мовчить  вже  Варка,
                                                   Як  живеться  їй  без  сварки,-
                                                   Невідомо  це  мені,
                                                   І  сусідам,  і  сім"ї...
                                           Та  на  жаль  серед  людей,-
                                           Таких  Варок  є  багато,
                                           Що  і  без  всяких  геть  причин,-
                                           Сварки  уміють  учиняти!
                                                   Варка  мовчить  і  я  мовчу,
                                                   Писать  новеньке  щось  почну!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711480
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 11.01.2017


Ніка Той

День святого Валентина

 
Чому  все  луснуло  саме  сьогодні  –  в  день  закоханих?    Несподівано  лунко    грюкнуло    й  розійшлося      тонкими    павутинками  –  тріщинами,    і      за  мить  розсипалось    на      тьмяні      друзки.      Певно  причина  все  ж  у  мені.  Я    не  вмію  будувати  стосунки  -    забагато  амбіцій  і  незалежності  ,  забагато  свого  розуміння  у  всьому    й  так  мало  терпіння.  Ще  колись  татко  говорив:  «В  тебе  викривлена  уява  щодо    чоловіків  і  їх  світу  .  Ти  надто    вимоглива  й    нетерпляча  …»  Можливо,  він  мав  рацію,  як  завше.  Та  все  ж    -  чому      саме  в  цей  день  ?  Бо  може    кохання  –    то  безглузда  захмарна  ілюзія,  яку  ж  ми  самі    вигадали  й  сліпо  віримо  в  її  безсмертність,  а  смерть  неминуче  ріже  їй  вени  й  малює    химерні    кола    липкою  рідиною    і  все  навкруги    просякає  запахом  нестерпного  болю;    чи    може  спонтанна  хімія,  що  з  незрозумілих  причин    вибухає    в  тобі  нестримним  феєрверком  потягу  ,  солодкою  невгамовною  пристрастю  і  глибокою    ніжністю,  а  згодом  витруює  -  випалює  тебе  до  руїн,  до  тихого  божевілля    вночі,  до  звірячого  виття  на  світанні…

Сьогодні    ж  -      день  закоханих.  Я  йшла      застиглою    сірою  вулицею      .  Сніг  вже  сповз    з  її      змерзлого  тіла  й    несміливо  оголив    свою  темну  душу    –  скрізь  бруд,  сміття.    Так  як    і    в  житті  -    за  лоском  і    блиском    впевненості    ховається        паплюжне,  мізерне,боягузливе,    надійно  сховане  від  стороннього    й    навіть    від  самого  себе.    Вітер  шарпав  моє  волосся  ,  вплутував    у  нього  сніжинки,    нахабно  залазив  колючим  подихом  за  комір.      А  в  грудях  якесь  хворе    звірятко  пищало  ,  скиглило  й  шкрябало  нутрощі  гострими  пазурами.  І  вже  не  відчутно    холодних  обіймів  лютого,  лише  біль  -    нестерпний,  убивчий  -    танцював    тілом    пекельне  танго  ...    Сьогодні  я  все  залишила  і  пішла.  В  незвідане.    Вичавлена        сірістю  і  безглуздістю,      й  тому    байдужа  до  крижаних  цілунків    нелюбої  зими.  Не  знаю,  чомусь    те  єдине,  що  окриляло  і    мліло  в  мені,    підступно  стало  зашморгом,    й  з  кожною  хвилиною  стискало  сильніше  й  впевнено,    мило    заглядаючи  в  очі  :  «Ти  ще  жива,  небого,  не    заважає?»      І  ніжні  любощі    з  поглинаючою  владною    пристрастю    чіпко    обвивалися    сталевими  лещатами,    а    я  втрачала  себе  саму  разом  із  свободою  -    те,  що  найдорожче  за  все…    

 Щось  незвичне  кинулось  в  очі    й  перервалися  згірклі      думки  .  Хоч  правильніше  сказати    -  хтось.    На  цьому  нерегульованому  переході    я  завжди    хутко  перебігала  ,  енергійно    крутячи  головою  в  різні    боки.    Тут  водії    не  церемонились  з  пішоходами,  і  якщо  загальмувало  авто    з  першої    смуги,  то  ніхто  не  застрахований,  що  зупиниться  хтось  із  другої  .    Він  кволо  переходив  дорогу,  спираючись  на    палицю,  і    по  обидва  боки  від  нього    Ґречно    завмерли  авто.        Йшов  натужно,  все  тіло  здригалося  й  тремтіло,  й  іноді  здавалось,  що  ось-ось  і  він  впаде.  Та  кожного  разу  себе  врівноважував    й  продовжував  йти.    І  всі  чемно  чекали,  ніхто  не  сигналив  з  нетерплячки,  не  викрикував  непристойності  через  спущене  скло  вікна.      Він  ніс  в  руці  гілочку    вербени.  Вицвілий  від  років,      із  залишками    колишньої    елегантності        прасований  костюм    мішкувато  висів  на      висохлій  статурі,  накинутий    на  кістляві  плечі    темний  плащ      розвівався  вітром.  Волосся    сивими  хвилями  спадало    на  чоло  ,  благий  погляд    прозорих  очей    світився      з  глибоких  зморщок  обличчя  .  Йому    напевно  під  90  ,    цьому  сивому  джентльмену.  Я  вже  бачила    такий  погляд    у  людей,  що  з      гідністю    й    миром      перейшли    через  роки    буття  –  погляд    блаженного    й  непохитного.      Він  вертався    з  квіткового  магазину,  що  був    за  рогом      пошарпаної    вузенької  вулиці    ,  й  ніс  своїй  єдиній      квітку    в    день  закоханих    .    Як  це  ж  так  можливо    -  пронести  через    повсякдення    й    безмежжя  подій      невмирущу    палку  любов    і  залишитися    істинним    чоловіком  до  кінця    .  З  моїх  очей    випорснули    гарячі    сльози  ,  стояла    спантеличена  ,  мов  заворожена    дивилась  ,    як  він  пошкандибав    далі  .  І    вся  гіркота,  всі  сумні  думки    вмить  розвіялись    у  хрипких    відлуннях          зими  .  Я  стерла    терпкі    сльози  ,  заясніло  в    глибині    душі  :  «Ще  все  попереду…      Просто  той    єдиний,          десь  шукає  мене  ,  чекає    на  мене  з    ніжною      квіткою        любові  ,    щоб    пронести  її  через  все    життя  »...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711463
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 11.01.2017


Петро Кожум'яка (Ян Укович)

Прощай!

Ты  не  моя  вторая  половинка.
Не  ври,  пожалуйста,  себя  не  унижай.
Твоя  красивая  иллюзия  -  картинка,
Но  мир  иллюзий  —  пустота.  Прощай.

Оставь  мои  иллюзии  со  мною:
Не  разрушай,  не  прибавляй,  не  отнимай  -
Они  есть  я!  Пусть  даже  волком  вою...
Я  это  я!  Не  нравится  —  прощай.

Судить,  рядить  —  пустое  дело.
Ты  выбрала  телесный  рай:
Жить  не  умом,  а  только  телом…
Но  это  не  со  мной  —  прощай.

Не  обижайся,  не  ропщи,  не  плач.
Не  повторится  снова  прошлый  май
Есть  множество  ошибок  и  удач.
Жизнь  все  раставит  по  местам.
Прощай!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711435
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 11.01.2017


Ніна Незламна

Холодна постіль

Холодна  постіль
Холодна  постіль...  Не  прийшов
А  місяць  вже  давно  зійшов
А  нічка  про  любов  шепоче
Моя  душа  кохати  хоче…

Десь  зірка  в  небі  загубилась
Я  сумно  вслід  тобі  дивилась..
Відчула  серцем  -  вже  не  мій
Мов  не  жива…  Не  маю  мрій..

Холодна  постіль…Все  тремтить
Потік  із  сліз,не  зупинить
А  серце  рветься  все  до  раю
Бо  все  життя  тебе  кохаю…

Холодна  постіль…Знов  зима
Давно  тебе...    Давно  нема
Мінливий  місяць…Поглядаю
Літа  летять...Я  все  чекаю…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711428
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 11.01.2017


Елена Марс

Выйди за грани

Вспомни  о  солнце,    
коль  станет  мучительно    грустно.
Вспомни  о  вёснах,  
коль  душу  окутает  холод.  
Вспомни  те  годы,    
где  был  так  беспечен  и  молод,  
Может,  хотя  бы,
на  пару  минуток,  отпустит.

Зимы  -  красивы,    
хоть  часто  бывают  суровы.
Зимы  -  не  долги,  
хоть  кажется,    что  бесконечны...  
Всё  переносится  нами
значительно  легче,  
Если  открыты  мы
завтрашней  радости  новой...  

Выпусти  сердце,  
как  птицу  из  клетки,    -  на  волю!..
Просто    безумствуй,    
когда    тебе    хочется  счастья.
Дай  своей  жизни  
дыхание  чувств  настоящих!..  
Столько  найдёшь  
для  крылатого  сердца  раздолья!

Знаешь,    как  много  всего
есть    в    открытом  пространстве?..  
Знаешь,    как  много  
душа  обретает  в  полёте?..  
...Счастье  находится...    
в  вечной,    с  собою    работе!..
Выйди  за  грани,    
собой  сотворенного  рабства.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711423
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 11.01.2017


Віталій Назарук

ЯК ПРАДІДИ

Це  моїх  прадідів  земля,
Тут  їх  ростуть  дуби  крислаті,
Тут  воду  п’ють  із  «журавля»,
Калина  в  кожного  при  хаті.

В  нас  ходять  босим  по  дворі,
Колись  так  прадіди  ходили,
Ловили  рибу  при  зорі,
Яку  у  полотні  вудили*…

Ростили  хліб,  збирали  хміль,
А  льон  синів  неначе  море,
Були  у  хаті  хліб  і  сіль,
А  значить  нас  минало  горе.

«Спасибі!»  -  пращурам  кажу,
За  землю,  де  живу  я  нині.
І  я,  як  прадіди,    служу,
Землі  моїй,  моїй  Волині!

*Тут  -  в’ялити,  коптити…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711396
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 11.01.2017


Віталій Назарук

МОЯ ГІТАРА

Сім  струн  звучить  в  моїй  гітарі,
У  кожної  струни  –  душа.
Вона  подруга,  з  нею  в  парі,
Я  помирав  і  воскресав.
Сім  срібнодзвінких  струн  у  неї,
У  них  є  радість  і    жалі.
Вона  завжди  п’янить  весною,
Коли  вертають  журавлі.
Легеньким  пролісковим  звуком,
Кохання  будить  між  зірок.
Струни  її  цілують  руки,
Вивчають  весняний  урок.
Гітара  плаче,  то  сміється,  
То  дріботить,  мов  барабан,
Часами  біллю  відізветься,
Часом  підніме  ураган.
Радію  я  такій  подрузі,
В  якої  теж  моя  душа.
Немов    з  косою  йду  по  лузі,
В  життя  я  з  нею  вирушав.
Сім  струн  звучить  в  моїй  гітарі,
У  кожної  струни  –  душа.
Вона  подруга,  з  нею  в  парі,
Я  помирав  і  воскресав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711395
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 11.01.2017


Микола Миколайович

На Колимі кістки і в Соловках

Система  ваша  трухлявіє  Хали…
Вам  Колима  гукнулась,  Соловки.
За  те  що  ви,  як    воші  нас  кусали,
Служили  всім  Собакам  голубки.

Були  для  нас  завжди  чужими…
Бо  мали  лиш    єдине    ремесло
Й  плювати  вам,  які  були  режими,
Лише  б  украсти  й  у  мошні  було.

В  Батурині  палили,  розіп’яли…
Стинали  дурні  голови  в    віках.
За  те,  що  ми  своїх  не  шанували
На  Колимі  кістки  і  в  Соловках.

У  кпинах  розтоптали  солов’їну…    
Годили  гади  виплодкам  Кремля.
Та  вже  прорвало  суть  вашу  зміїну,
Не  довго  вас  носитиме  земля.

Вже  скоро  мій  народ  прозріє…
Насіння  наше  в  внуках  проросло.
Погибель  ваша  в  ваших  діях  зріє,
Множити  досить    зміям  зло.  

Світає  знов.    Надворі  ранок…
І  з  хмар  рікою  сльози  вже  течуть.
Замиють  вас  у  пекло  наостанок,
На  ваші  підлі,  голови  впадуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711391
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 11.01.2017


Виктория - Р

Він її так любив!

[b][i]
[color="#ff00ee"]Він  любив  кольорову  палітру  весни,
І  поля  в  золотому  колоссі...
Він  приходив  до  неї  у  ранішні  сни,
І  ромашки  вплітав  у  волосся...

Він  любив,  коли  сонце  сідає  за  гай,-
Коли  вітер  шукає  пристанку...
Як  червоними  пасмами  весь  виднокрай,
І,  як  нічка  стрічається  з  ранком...

Він  любив  тепле  літо  й  сріблясту  росу,
І  хмарини  імлисті  та  сині...
Він  любив  її  ніжну,  тендітну  красу,-
Її  носик  з  густим    ластовинням...

Він  любив,  як  воркують  в  гнізді  голуби,
Як  гримить  і  збирається  злива...
Він  її  так  любив!  Як    ніхто  не  любив,-
Поряд  з  нею,  він  дуже  щасливий!
10  01  2017  р  
Вікторія  Р  [/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711388
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 11.01.2017


Олекса Терен

Новини України:"Військовий загинув, двоє поранених в вівторок на Донбасі"

Він  рідну  землю
                         обійняв  руками
Незграбно  так  ,
                         прикривши  тілом  рани  ,
Землі  замерзлої  ,
                         там  де  осколки  мін  ,
Обох  шматують  
                         та  сьогодні  він
Прикрив  її
                         своїм  синівським  тілом
Й  найвищу  цІну  дав  ,
                   «  Не  словом  дав  ,  а  ділом  ».

Порвалась  ще  одна  струна  ,
                       вповзла  біда  у    хату  
І  розірвались  небеса  :
                 «  Я  так  любив  вас  ,
                                                         мамо  й  тату  …»


Не  може  бути  мАрною
                         ТАКА    ЦІНА  ,
А  ми  не  знаємо
                       війна  в  нас  ,  -
Не  війна  ?

10.01.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711380
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 11.01.2017


наталія калина

И вновь… поэта строки для меня…

И  вновь…  поэта  строки  для  меня…

Поэт  мой…  он  в  плену  у  Вёсен,
Где  все  любви  мы  однозначно  просим!
А  лето  нам  подарит  страсти  пыл,
Лишь  бы  мороз  сердца  не  остудил!

Вот  бархатная  осень…  блюз  сомнений…
И  вновь  волною  мысли  вдохновений!
Ведь  в  серце  навсегда  Весна  вселилась,
Таинством  Музы  нежно  окрылилась!

И  вновь…  поэта  строки  для  меня
Буяют  огнивом  блаженного  огня!
О,  как  же  сладок  этот  плен  сомнений,
И  мир  безумно  нежных  откровений!  

03.01.  2017  с.  Шаян  «Карпатия»  автор  Наталия  Калиновская

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711377
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017


Надія Карплюк-Залєсова

НА ЗАСНІЖЕНИХ ПРОСТОРАХ…

На  засніжених  просторах  мого  краю...
Земле  мила,  як  тебе  кохаю  !
Вервечкою  свят  Різдвяних  днини
Відлетіли  в  танцях  хуртовини...

Хуртовин,  завій,  вітрів,  морозів,
Із  намиста-шубок  верболозів,
З  мармуру  -  кришталю  над  ставками,
Парубки  й  дівчата  з  колядками.

Ще  засієм  щедро  на  врожаї,
Щоб  родило  хлібом  в  моїм  краї...
У  щедрівці  обізветься  Щедрий  вечір,
Свят  мішок  завдасть  собі  на  плечі.

Там...  скресатиме  по-трішки  срібна  крига,
І  зима  -  поволі,  ледве  клига...
Ген  посунеться...  на  північ,  у  вітрах...
Знов  весна  народиться  в  бруньках...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711372
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017


Олена Жежук

Жоржиновий рай

Де  сонце  сідає…  жоржини  там  вічно  цвітуть,
І  гори  вдягають  корони  –  бурштинові  німби.
Як  йтимеш    туди,  попрошу,    не  лишай  мене  тут,
Бо  маю  зібрати  насіння  в  небесній  садибі.

В  далеких  світах  із  долонь  моїх  питимеш  мед,
І  вип'єш    до  краплі  зі  слів  моїх  присмаки  м'яти.
Як  небом  повисну  –  впізнаєш  мене  без  прикмет?
Ще  стільки  доріг  нам  пройти,  щоб  навчитись  кохати.

А  поки  ітимеш  –  попереду  сонцем    зійду,
А  спізнишся  чи  в  безнадії  погубиш  стежини  –
Зустріну  тебе…  й  покажу  в  своїм  дивнім  саду,
Як  сонце  сідає  в  посіяні  мною  жоржини…        

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711357
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017


Елена Марс

Кто право дал бросать в сортир скорбящего букет?. .

Погибли  люди,    просто  ЛЮДИ  -  разбился  самолёт.    
Их  ОЧЕНЬ  ждали!..  И  любили...    Никто  теперь  не  ждёт.  
Взлетели  в  вечность  чьи-то  ЖИЗНИ,    найдя  себе  покой.  
Но  прежде,    чем  цветы...    в  знак  скорби  преподнести  -  ПОСТОЙ!..  

Постой,    минуту,    и  подумай,    на  РИСК  такой    идя!
Ведь  ты  рождённый  -  УКРАИНЦЕМ  -  не  русским!  Скажут  -  ГАД!
Начнут  угрозы  и  проклятья  в  твой  адрес  посылать.  
...Погибли  ЛЮДИ!  Пусть  -  НЕ  братья,    но  их  рожала  МАТЬ!  

И  тот,  другой  -  НЕ  от  волчицы,    но  бросится  -  как  ЗВЕРЬ,
Пытаясь  уничтожить    в    душах  СОЧУВСТВИЕ  теперь!..
Куда  он  спрятал  ДОБРОДЕТЕЛЬ?!  Была  ли  в    нём    она?!
Он  МОЛИТСЯ  о  мире  детям?..    ...Будь    ПРОКЛЯТА    война!..

Он  с  БОГОМ  в  сердце,    с  верой,  правдой,  чужой  беде  так  рад?!  
Погиб  ТАКОЙ  же,    как  и  он,  пусть  БЫВШИЙ,    всё  же  -БРАТ!
Кричит  он  о  свободе  слова?!    Он  против  диктатур?  
Диктатор  -  ОН!    Не  признающий  диктаторских  структур!  

СТЫЖУСЬ  я  земляка  такого!..  Стыжусь  саму  СЕБЯ...  
Стыжусь,    сочувствуя  погибшим,    по  дущам  их  скорбя...  
...Уже  для  нас  НЕ  ПРАЗДНИК  вовсе  ПОБЕДЫ  майской  день?..  
Какое  ПРАВО  мы  имеем  бросать  на  лица  тень?..  

На  лица  ТЕХ,    кто  воевали  и  ГИБЛИ...    ради    НАС...
О,  БОЖЕ,    что  же  есть  СВЯТОГО,  в  людских  сердцах  сейчас?!  
Бок  о  бок,    УКРАИНЕЦ    С    РУССКИМ,  бросались    смело    в    бой!
Их    цель    была    одной  -  ПОБЕДА!  Война    была  -  ОДНОЙ!

Осталась    ветеранов  -  ГОРСТКА!..  В    России    им  -  ПОЧЁТ!
А    нашим    бедным    украинцам    ПОБЕДА    -  НЕ    В    ЗАЧЁТ?!
Кто    ПРАВО    дал    решать    за  НИХ  -  что    праздновать,  что    нет?
...Кто    ПРАВО  дал...  бросать    в    сортир    скорбящего    букет?..

———————

Я,    прежде  чем  выложить  эти  стихи,    думала,    стоит  ли...  Решила,    что  стоит,    ибо  я  имею  право  сочувствовать,    плакать,    скорбить..    И  выразить  это  словом.  
Да,    я  возмущена  многими  вещами,    происходящими  сегодня  в  мире.    Да,    я  живу  на  две  страны  -  Украина  и  Израиль.  Знаю,    сколько  Украина  терпит  от  России,    знаю,    сколько  Израиль  терпит  от  мусульман,    но  я  сочувствую  и  сирийцам,    которые  сегодня  гибнут,    ведь  это  не  боевики,    а  мирные  люди.  Я  имею  такое  право  -  сочувствовать  чьим-то  трагедиям,    сопереживать,    высказываться  на  этот  счёт?  Говорить  о  том,    что  думаю,    а  не  молчать?  
Ответа  ни  от  кого  не  жду.    Вопрос  считайте  риторическим,    ибо  я  сама  себе  дала  такое  право.    Если  кто-то  не  согласен  со  мной  и  решит  навязать  мне  ЕГО  права  -  пусть  проходит  мимо.    И  мирно...    Желательно.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711338
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017


Променистий менестрель

Тропка во ржи

 
Время  уходит,  совсем  не    тускнея,
Светлыми  гроздьями,  как  виноград,
Нежною  сказкою  –  взгляд  орхидеи.
Не  отпускает  тот  странника  град.
Не  отпускает  печаль  несказанная,
Кто  тебя  выдумал  –  тропка  во  ржи?
Жизнь  небом  выткана  и  богоданная,
Годы-картины  и  дни-витражи...

Время  уходит,  совсем  не  тускнея,
Тени  рисуют  лицо  за  лицом...
Вновь  я  тропинкой  с  историей,  с  нею  –
Не  уставая,  гремит  бубенцом...
Ценим  ли  эти  полотна  прожитые
И  успеваем  друг  другу  сказать
Главное?,  только  сердцами  открытыми  –
Вместе  ведь  мало  нам  здесь  пребывать...

10.  01.  2017г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711336
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017


Наташа Марос

СГОРЯЧА…

Ты  -  мой  глубокий  вдох,
Ты  -  мой  растущий  долг,
Нирвана  из  нирван
И  боль  открытых  ран...

Ты  -  мой  красивый  сон,
Ты  -  мой  прощальный  звон  -
Ушёл,  чтоб  не  уйти,
Меня-то...  отпусти...

Ты  -  мой  ночной  каприз,
Ты  -  мой,  зовущий  вниз,
Но  холодно  душе
На  этом  вираже....

Ты  -  мой  вчерашний  плач,
Ты  -  мой  немой  палач,
Запутанная  нить,
Что  так  мешает  жить...

Ты  -  мой  прозрачный  лёд,
Ты  -  мой  дурман  и  мёд
И  проклятый  обет
На  сто  ближайших  лет...

Ты  -  мой  короткий  день,
Ты  -  мой,  дающий  тень,  -
Сплошная  канитель,
Нелепый  наш  апрель...

Ты  -  мой  и  звук,  и  свет,
Ты  -  мой  озноб  и  бред,
Мой  воздух  и  вода,
И  радость,  и  беда...

Ты  -  мой  слепой  мираж,
Ты  -  мой  и  вор,  и  страж,
Забравший  навсегда,
Унёсший  в  никуда...

Ты  -  мой  вчерашний  бриз,
Ты  -  мой  крутой  карниз,
Где  я  давно  стою
На  самом  на  краю...

Ты  -  мой  горячий  воск,
Ты  -  мой  родной...  ты  вот...
Увы,  моя  свеча
Сгорела...  сгоряча...

           -          -          -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711328
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017


Аяз Амир-ша

НЕ вірю я.

Не  вірю  я  словам  облудним,
Що  полонили  цілий  світ.
Коли  з  високої  трибуни
Повзе  брехні  колючий  дріт.

Словами  блудного  чинуші
В  життя  безкарно  заповзає,
Обвивши  всі  смиренні  душі
Почути  правду  заважає.

Загородили  світ  від  правди!
Паркан  з  брехливих  колючок  -
Є  кращим  засобом  для  влади
Спіймать  твій  розум  на  гачок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711294
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017


Любов Ігнатова

Мадонна українського села

Мадонно  українського  села,

Ґвалтована,  катована,  розп'ята,

Я  вірю  в  тебе.  Доторкнусь  чола,

Де  у  віночку  і  калина,  й  м'ята  —

Благослови!  Дай  сили  і  снаги

У  світ  нести  твоє  дитя  і  волю

Попри  дощі,  тумани  і  сніги,

Щоб  відшукати  оту  згубу  —  долю,

Що  до  Сибіру  прадідів  звела,

Які  посміли  не  скоритись  звіру...

Мадонно  українського  села,

Тебе  і  досі  ще  несуть  в  офіру...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711263
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017


Harry Nokkard

Миллион белых роз

У  дружини  сьогодні  День  народження.  Такий  жартівливий  віршик  для  неї.
 

Миллион  белых  роз

Не  могу  я  тебе  подарить
миллион,  даже  тысячу  роз.
Ну,  о  чем  тут  еще  говорить.
Это  шутка.  А  если  всерьез?

Если  хочешь,  продам  все  что  есть,
и  куплю  миллион  белых  роз.
Только  негде  потом  будет  сесть,
снова  шутка.  А  если  всерьез?

Не  продам  ни  квартиру,  ни  дачу,
мы  не  сможем  на  улице  жить,
и  себя  не  продам  я  в  придачу,
может  лучше  не  есть  и  не  пить.  

Только  вряд  ли  и  это  поможет,
я  и  так  мало  ем,  мало  пью,
просто  ты  для  меня  всех  дороже,
я  тебя  больше  жизни  люблю.

Ну  а  если,  ты  все  же  захочешь,
получить  миллион  белых  роз,
все  продам,  ну  чего  ты  хохочешь?
Снова  шутка!  А  если  всерьёз?
                                                   
Опустись  моя  прелесть  на  землю,  
этот  скромный  букет  белых  роз,
как  признание,  которому  внемлю,
я  тебе  этим  утром  принес.  
                               
И  хотя  я  не  смог  в  день  рождения,  
подарить  миллион  белых  роз,
мне  подарком  Судьбы  без  сомнения,
стала  ты  и  вот  это  всерьёз.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711246
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017


Віталій Назарук

МІЙ ПРИЧАЛ

Для  мене  ти  життя  дарунок,
Моя  і  радість,  і  печаль.
Ти  мій  єдиний  порятунок,
Надійний  в  гавані  причал.

Були  дощі  і  громовиці,
Ходила  ходуном  земля,
Та  до  гнізда  верталась  птиця,
Немов  до  матінки  маля.

І  я  вертаюся  до  тебе  
Через  роки,  через  літа…
Тут  поруч  ти,  тут  інше  небо,
Пройшла  тут  юність  золота.

А  ти  гориш  щораз  ясніше,
Ти  не  позбулась  почуттів.
Таких  жінок  немає  більше,
Що  можуть  все  простить  в  житті.

Для  мене  ти  життя  дарунок,
Моя  і  радість,  і  печаль.
Ти  мій  єдиний  порятунок,
Надійний  в  гавані  причал.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711207
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017


Віталій Назарук

КОХАННЯ І ЗИМА

Пастель  наносить  біле  покривало.
Хурделить  за  вікном,  зима  мете…
Цілунки  спраглі  ,    їх  все  мало  й  мало,
А  я  їх  хочу  більше  –  ще  і  ще…

Нам  тепло  двом,  хоч  на  дворі  морози,
Серця  кохають,    втоми  в  них  нема,
Летять  сніжинки  –  ці  зимові  сльози,
Невипадково,    на  дворі  ж  зима…

Я  відчуває  смак  і  запах  тіла,
Що  свіжістю  окутує  мене.
Летить  до  тебе  знов  сніжинка  біла,
А  тіло  дихає,  мов  вогненне.

Видніється  завіяна  дорога,
Лишаються  сліди  твої  в  мені,
Лише  подушка  тепла  і  розлога,
Наводить  серцю  думи  неземні.

Пастель  наносить  біле  покривало.
Хурделить  за  вікном,  зима  мете…
Цілунки  спраглі  ,    їх  все  мало  й  мало,
А  я  їх  хочу  більше  –  ще  і  ще…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711206
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017


Ольга Калина

Україна!

Я  кохаю,  кохаю,  кохаю,
Цю  найкращу  Вітчизну  свою!
Україна!  -  тебе  називаю
І  за  тебе  я  Бога  молю.

Я  молюся,  щоб  була  єдина,
Ця  багата  й  родюча  земля!
Щоб  моя  -  українська  родина,
Відстояла  себе  у  Кремля!

І  щоб  в  мирному  небі  над  нами,
Пасажирські  були  літаки,
І  щоб  ми  всі  пишались  синами,
Щоб  росли  всі  вони  -  козаки!

Щоб  стояли  завжди  на  сторожі,
Захищали  вкраїнські  поля,
Не  пускали  ці  сили  ворожі..
І  хай  вільною  буде  земля!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711201
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 10.01.2017


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

В сумних обіймах самоти

Мене  сьогодні  не  впізнає
подружка,  темрява  німа,
змією  в  душу  заповзає,
від  неї  захистку  нема…

А  зорі  в  небі,  мов  насіння,
засіяла  Різдвяна  ніч,
і  їх  магічне  мерехтіння
блищить,  як  міріади  свіч…

Блукаю  в  небі  наодинці
щодня  у  неспокійних  снах,
і  хмари  сунуть,  як  ординці,
а  місяць  -  замість  ліхтаря…

Я  чую  дивовижні  звуки,
що  космос  шле  із  висоти,
і  стільки  болю  та  розпуки
в  сумних  обіймах  самоти…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711197
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 10.01.2017


Олена Iськова

Я готую кутю для святої вечері

Я  готую  кутю  для  святої  вечері.
Ти  гранати  й  патрони,  щоб  встояти  ніч.
Вношу  дідух  в  ціловані  інеєм  двері.
Ти  шукаєш  мішені  у  сніжній  стіні.
На  столі,  як  годиться,  всміхаються  страви.
А  у  тебе  цигарка  із  братом  на  двох.
Я  молюся  до  Бога,  щоб  зникнув  лукавий.
Випускаєш  ти  твердо  з  підствольника  ВОГ.
Я  чекаю  на  світло,  що  дасть  нам  надію.
Ти  —  що  землю  окропить  не  кров,  а  вода.
…  Догорають  свічки.
За  вікном  вже  сіріє.
Бій  утих.
Це  в  окопи  прийшла  Коляда.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711195
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017


Олена Шабанова

В твоїх обіймах цілий світ

В  твоїх  обіймах  цілий  світ
Ти  обіймаєш  ніжним  серцем
Тебе  боїться  сивий  лід
Тремтить  душа  святим  озерцем

В  твоїх  обіймах  цілий  світ
Так  тепло  й  затишно  з  тобою
Блискучим  сяйвом  є  твій  слід
Що  розчиняється  з  весною

В  твоїх  обіймах  цілий  світ
За  тебе  дякую  я  Богу
Кохання  сипле  білий  цвіт
До  твого  щедрого  порогу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711186
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017


Надія Карплюк-Залєсова

РІЗДВЯНА НІЧ РОЗБИТОГО БУТТЯ

В  Різдвяну  ніч...  як  солодко  нам  спалось,
В  сповитках  зір  народження  Христа...
Якийсь  німий  у  сиву  вічність  докір...
Дванадцять  страв...  Вечеря  Пресвята.

Такий  мороз  --  метелиць  всіх  симфоній...
Всі  двадцять  літ  згортаю  у  одну...
Як  ти  у  паморозь...  тоді...на  підвіконні
Писав  :  Кохаю  !  Лиш  тебе  одну  !

Щорік  приходить  знов  Свята  Вечеря,
Щорік  приходить  літо  і  зима...
А  я  на  келишок  відкраюю  хлібину
Тим,  хто  не  з  нами,  кого  вже  нема...

Мабуть,  ти  там...  вечеряєш  з  батьками
І  кажеш,  що  смачна  моя  кутя...
Як  же  ятрять  ті  спомини  ночами
В  Різдвяну  ніч  розбитого  буття...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711178
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017


Лана Семицвітна

В желтых листьях

В  желтых  листьях  осень  спала,
Как  ребенок  нежна  и  мила.
Ветер  в  танец  листья  сложил,
Листьям  крылья  свои  одолжил.
Он  развеял  осени  сон,
Рассказал  ей,    что  очень  влюблен,
Что  влюблен  в  золотые  метели,
Но  дождями  проходят  недели.
Ветер  просит  у  солнца  тепла,
Чтобы  осень  в  тепле  ожила,
Подарила  ветру  любовь
Помогла  позабыть  ему  боль.
Как  прекрасен  танец  любви.
В  желтых  листьях  ветер  утих
В  них  нашел  он  душевный  покой,
Рай  волшебный,  только  земной.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711175
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017


Кіндрат Корінь

Різдвяний вечір.

       
Різдвяний    вечір    на    порозі,
Прикрасив    Місяць    небеса
В    яскравій    зоряній    облозі:
Казкова,    неземна    краса!

Мороз    малює    візерунки,
Коштовним    блиском    вабить    сніг.
Чарівної    зими    дарунки
Бурульки    туляться    до    стріх.

Саджає    віхолу-пустунку
Грайливий    вітер    в    саночки.
Несе    хмаринки    ніч-віщунка
Й    вкриває    ними    зірочки.

Спішить    хурделиця.  Сніжинки
Ласкаво    линуть    до    землі.
Торує    коляда    стежинки
В    святковій,    білосніжній  млі…
     Христос    рождається!    Славімо    його!!!    Кіндрат  &  Корінь.    06.01.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711151
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017


Надія Башинська

ТИ ЗАГАДАЙ БАЖАННЯ

Ти  загадай  бажання,  
             хай  буде  в  нім  світання.
                           І  зустрічі  цікаві,
                                         і  посмішки  ласкаві.

Ти  загадай  багато  
             ще  радості  у  долі.
                           Щоб  щедро  наливались  
                                         жита  у  нашім  полі.

Щоб  ясний  день  весняний
             нас  радував  дощами.
                           Сади  щоб  рясно  квітли
                                           і  пахло  вечорами.

Ти  загадай  бажання,  
             щоб  друзів  вірних  мати.
                           Щоб  квітли  гарно  вишні  
                                         біля  твоєї  хати.

Ти  загадай  бажання,
             хай  буде  в  нім  кохання.
                           І  пісня  солов'їна,
                                         і  вірність  лебедина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711148
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017


геометрія

КОЛЯДКА ДЛЯ СЕБЕ І ВСІХ ОДИНОКИХ…

                               Коляд,  коляд,  коляда!                                        Коляд,  коляд,  коляда!
                               Я  давно  живу  одна.                                                Жить  одній  -  це  не  біда,
                               Є  собака  в  мене  й  кіт,                                        Спиш  чи  довго,  чи  недовго,
                               То  для  чого  мені  дід?!.                                        Й  не  залежиш  ні  від  кого!
                                                                                   Коляд,  коляд,  коляда,
                                                                                   Хоч  я  вже  й  немолода,
                                                                                   Та  обходжуся  й  без  діда,
                                                                                   Як  живу  ніхто  не  віда.
                               Коляд,  коляд,  коляда!                                        Коляд,  коляд,  коляда,
                               Я  в  цім  світі  не  одна:                                            Час  збіга,  немов  вода.
                               Є  онуки  в  мене  й  діти,                                        Вчора  була  молода,
                               Вірні  друзі  і  сусіди.                                                  А  сьогодні  вже  й  стара.
                                                                                   Коляд,  коляд,  коляда!
                                                                                   В  вікно  сонце  загляда.
                                                                                   За  вікном  мороз  і  сніг,
                                                                                   І  дзвенить  дитячий  сміх!..
                               Коляд,  коляд,  коляда!                                        Коляд,  коляд,  коляда!  
                               Кіт  сніданок  доїда,                                                  Кіт  на  мене  погляда.
                               Доки  він  неспішно  їв.                                          Шерсть  наїжилась  густа,
                               В  мене  вірш  оцей  дозрів!                                Бо  тарілка  вже  пуста.
                                                                                   Коляд,  коляд,  коляда!
                                                                                   В  руки  я  буру  кота.
                                                                                   Мій  пухнастий,  вірний  звір,
                                                                                   Я  іду  із  ним  надвір!
                               Коляд,  коляд,  коляда!                                        Коляд,  коляд,  коляда!
                               І  зима  нам  не  біда.                                                  Кіт  вже  з  снігу  вигляда.
                               Пада  сніг  на  мій  поріг,                                        А  де  сніг,  то  там  і  сміх,
                               Викликає  в  мене  сміх!                                        Та  сміятися  ж  не  гріх!..
                                                                                   Коляд,  коляд,  коляда!
                                                                                   Сміх  здоров"я  добавля.
                                                                                   Смійтесь,  люди,  на  здоров"я,
                                                                                   Живіть  з  сміхом  і  Любов"Ю!!!
                                                                                 
                             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711129
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017


Аяз Амир-ша

Я преклоняюсь.

Я  преклоняюсь  пред  тобой
Защитник-воин  и  герой.
За  то,что  ты  стоишь  в  строю,
За  душу  чистую  твою.
За  сердце  истинного  сына,
За  то,что  ты  -  за  Украину.
Ты  светлый  воин  -  Ангел  Чести.
За  то,что  ты  на  своём  месте,
Своею  твёрдою  рукой
Хранишь  родной  земли  покой.
Я  преклоняюсь  пред  тобой.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710281
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 09.01.2017


Наташа Марос

НЕПОЄДНАНІ…

Я  не  знала,  що  у  снігах
Ти  шукаєш  мене  і  досі,
Розпинаючи  на  вітрах
Незахищену  нашу  осінь...

Засипало  й  мело  всю  ніч,
Оглядаюся  -  біло-біло...
Моє  серце  /тобі  навстріч/  -
Розтопити  сніги  хотіло...

Та,  закутавшись  в  холоди,
Вже  заснули  у  чистім  полі,
Замерзаючи  назавжди,
Непоєднані  наші  долі...

             -          -          -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711110
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017


Олекса Удайко

ОДНЕ ЖИТТЯ

       [i]      Про  сокровенне…[/i]
[youtube]https://youtu.be/YyS4hXDAlC8  [/youtube]

[i][b][color="#870b87"]Одне  життя…  Та  хочеться  прожити
Його,  неначе  –  сім,  а  не  одне,
Бо  як  тоді    бажання  помирити,
Які  –  одне  поперед  іншим  жне
Не  «трин-траву»,  а    вруну  ту,  пшеницю,
Що  так  щедротно  стелять  щастя  шлях,
Коли  кругом  –  прості  та  милі  лиця,
Й  твоя  любові    зіронька  зійшла…  

Буває,  вдвох.  А  все  життя  –  у  роздріб…
І  по́гляди  –  навкіс,  не  в  паралель.
А  треба  б  –  щоб  разом  удвох  до  гроба,  
Одне  життя:  ти  ж  –  лада,  а  я  –  лель!  
І  процвітає  поміж  нас  безлюб’я,
Й  не  знаємо  –  для  чого  живемо…
А  треба  б  так,  як  вміють  це  голуб’я:
Лебедість  на  могилу  кладемо…

 Виною,  певно,  є  недосконалість,
З  якою  ми  у  мирі  повсякчас…
І  треба  б  тут  нам…  потрудитись  малість:
Любов  не  любить  лінощів  гримас!
Любити  –  значить  повсякчас  трудитись:
Навчився  сам  –  друго́му  передай!
Ми  на  Землі  для  того,  щоб  учитись…
І  щезне  зло  –  розквітне  сутий  рай![/color][/b]

09.01.2017[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711104
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017


Виктория - Р

Сенс життя

[b][i][color="#8c00ff"]Сенс  життя  в  дитині,
У  рідні  своїй...
Сила  в  Батьківщині,
І  пошана  їй!

Сенс  життя  в  матусі,
У  її  добрі...
Коли  вірні  друзі,-
Завше  у  дворі...

Сенс  життя  в  природі,
Думка  ця  моя...
Сенс  життя  в  свободі,
Так  живу  і  я...
08  01  2017  р  
Вікторія  Р  [/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711081
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017


Янош Бусел

Елегія…

                           [i][b]  [color="#9e0c0f"]      Морозить...  Завиває...  Сніжить...Мете...
                                   А  так  хочеться  тепла...Первоцвіту...Літа...[/color][/b][/i]

[i][b][color="#178a23"]Вийшов  за  село  я…  Широчінь,  простори,-
Верби  край  дороги…  Навкруги  -  поля  …
Ліс  на  видноколі,  задесенські  гори,-
Юністю  синіє  батьківська  земля.  

Жайвір  десь  у  небі  долю  прославляє,
Аж  пашить  нагріта    ненаглядна  синь,
Трепет  перепілок…  Лиш  тебе  немає,-
Покажись  лебідко,  хоч  на  мить  прилинь…

Сестри  білокорі,-  молоді  панянки,-
Ви  ще  не  забули,  той  юнацький  шал,
Ті  невмілі  руки,  шепіт,  обіцянки,-
Ті  жаринки  згоди…  Губи…  І  обвал

У  велике,  ніжне…  Перше…  Небувале…
Що  ношу  й  понині  у  душі  своїй…
Як  було  далеко  юним  до  фіналу!..
Молоді,-  не  вміли  оцінити  мрій…

Я  у  світ  подався  доленьку  шукати,
Ти  ж  відкрила    долю  край  свого  села…
Не  зуміли  юні  душі  поєднати,-
Та  життя  пороша  нас  не  замела…

Жайвір  десь  у  небі  долю  прославляє,
Аж  пашить  нагріта    літом  далечинь,
Трепет  перепілок…  Лиш  тебе  немає,-
Покажись  лебідко,  хоч  на  мить  прилинь…

Ти  в  хустині  білій  стала  край  дороги,-
Мила,  ненаглядна,-  молодість  моя….[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711051
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017


Шостацька Людмила

НЕ СПИТЬ ПОЕТ

                                         Не  спить  поет,  все  думка  не  дає.
                         Усе  блукає  світом  без  кордонів.
                         Поет  із  віршем  і  лягає,  і  встає,
                         Нема  поету  писаних  законів.

                         Все  ніби-то  давно  уже  сказали,
                         Все  геніальне  сказане  до  нього,
                         Проте  у  нього  лиш  свої  вокзали
                         І  скаже  так  –  не  сказано  ні  в  кого.

                         В  його  лиш  серці  цей  кипить  вулкан,
                         Його  струмок  біжить  у  цьому  руслі,
                         Таких  думок  лиш  цей  поет  –  гурман,
                         Напій  такий  лише  у  його  кухлі.

                         Слова  збирає,  наче  в  небі  зорі,
                         Думки  сідлає,    не  відпустить  крила
                         І  буде  в  нього  безліч  ще  історій  -
                         Із  думки  в  слові  виростає  сила.

                         Поет  не  спить,  епоха  б’є  в  набат,
                         Невинні  гинуть  і  тіла,  і  душі,
                         Поет  сьогодні  й  лікар,  й  адвокат,
                         Нема  часу  хворіти  на  байдужість.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711049
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017


Мартинюк Надвірнянський

Дивно якось…

Дивно  стало  якось  усе  це,
Наче  невідомо  де  лечу.
Мені  тихо  шепоче  серце,
Що  би  того  ніхто  не  почув.

Покидаю  кімнати  нішу,
Де  між  стінами  вічність  спала.
А  за  обрієм  там  ясніше,
Розкололась  зоря  на  спалах.

Сліпить  очі  –  стискаю  вії,
Попереду    вогні  фонтаном.
Я  один  посеред  стихії,
Зупинятися  все  ж  не  стану.

Розриваю  незриму  межу,
Задихаюся  аж  від  жалЮ.  
За  що  світ  цей  так  ненавиджу?
І  за  що  світ  цей  я  так  люблю.

Тепер  кожна  мить  полічена,
А  що  там  далі  життя  несе.
Донбас  рубаний,  калічений,
Є  Україна  понад  усе.

Земля  позачаділа  димом,
І  там  за  обрієм  даль  бліда.
Чорний  ворон  парить  над  Кримом,
Той  чорний  ворон  –  чорна  біда.

Зрили  землю  чужі  шакали,
Геть  зрунтували  усе  святе.
Не  того,  не  того  чекали,
І  надіялись  ми  не  на  те.

Що  ж  ,  покажем  шакалам  дулю,
Що  посіяли  те  хай    пожнуть.
Вдень  три  рази  таблетку  –  кулю,
У  ту  шакалячу  каламуть.

2017р.  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711045
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017


Lana P.

ЯКЩО КОЛИСЬ…

Якщо  колись  мене  не  стане,  
Залишу  Вам  свої  сліди.
Засяє  сонечко  румяне  —
Там,  де  душа  піде  в  світи.

Підійме  ангел  Вас  зі  смутку
І  захистить  своїм  крилом,
Під  ноги  кине  незабудку
У  ріднім  полі,  за  селом,

Щоб  нагадала  у  цвітінні
Весну,  що  заплелась  в  душі,
І  щоб  у  Божому  молінні
Читались  спомином  вірші...                

Якщо  колись  мене  не  стане...                                                10.08.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711032
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017


Lana P.

ЛЕБІДКА

Поглянь,  яка  лебідка  чарівна
Так  затишно  стулила  крила,
На  озері,  як  справжня  дивина,
Неначе  світ  весь  підкорила.

В  ній  стільки  ніжного  в  душі  тепла,
Що  надає  коханню  сили.
Колись  і  я  лебідкою  пливла,
Колись  і  Ви  мене  любили...                        2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711031
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017


Віталій Назарук

ХРИСТОС НАРОДИВСЯ (колядка)

Народився  Син  у  Бога,  прийшло  Різдво  в  хату,
І  до  Вашої  родини  завітало  свято.
Святкуйте  родинно,
Святкуйте  багато,
Бо  Син  Божий  народився
І  приніс  нам  свято.
ОКЛИК
Христос  народився!  Славімо  його!

Ідіть,  люди,  колядуйте,  Христа  прославляйте,
Божу  матір,  Отця  Бога  теж  возвеличайте.
Святкуйте  родинно,
Святкуйте  багато,
Бо  Син  Божий  народився
І  приніс  Вам  свято.
ОКЛИК
Христос  народився!  Славімо  його!

Хай  сіяє  зірка  ясна,  на  Різдво  Христове,
Колядуємо  сьогодні  ми  для  Вас,  панове.
Святкуйте  родинно,
Святкуйте  багато,
Бо  Син  Божий  народився
І  приніс  всім  свято.
ОКЛИК
Христос  народився!  Славімо  його!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711016
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017


Віталій Назарук

СВЯТИСЬ ВОЛИНЬ

Не  розлучався    я  з  Волинню,
В  ній  народився,  в  ній  і  ріс.
Вона  для  мене  мов  Богиня,
Що  позбавляла  мук  і  сліз.
Мене  кормила  і  навчала,
Сплела  стежину    споришем,
Вона  мов  Лукаша  кохала,
Мої  ховала  болі  й  щем.
Я  назавжди  пропах  Волинню,
Льоновий  присмак  у  мені,
Який  поля  вкриває  синню,
Немов    озера  вдалині.
Мої  ліси,  моє  Полісся,
Де  найпишніші  болота.
Над  нею  журавель  вознісся,
Святись  Волинь  -  ти  золота.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711015
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017


Lana P.

ПАВУТИННІ ЗАМЕТІЛІ

Павутинні  заметілі  поплелися  колом,
Закружляла  завірюха,  вила  на  все  воло  —
Розійшлася  на  всю  силу  з  буйними  вітрами,
Заховала  видноколи  з  сонними  стіжками.

Зникло  все:  садок  і  поле,  сусідські  левади,
Позво́дили  кучугури  власні  барикади.
Так  мело,  немов  півсвіту  зникло  із  орбіти,
Навіть  небо  із  повітрям  стало  вже  сивіти.

Стугоніло…  Аж  сам  комин  тріскотів  від  струму.
Дим  стелився  на  землицю  й  думав  свою  думу.
Врівноважено,  спокійно  курив  свою  люльку,
Заглядався  на  прозору,  тоненьку  бурульку,

Що,  неначе  карамелька,  тулилась  до  стріхи...
А  що  димові  негода?..  Йому  б  тільки  втіхи...
Бо  ніщо  не  зупинити,  мудрість  —  нагорода!
Тож  втішайся  кожній  миті,  життя  —  насолода!              2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711007
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 09.01.2017


Lana P.

ОСТРІВ ЗАБУТИХ МЕЛОДІЙ

Десь  є  острів  Забутих  Мелодій,
Поселилася  там  тишина.
Виглядає  в  самотності  гордій,
Огорнула  його  мілина.

На  весь  зріст  підвелися  корали  —  
Зупиняють  чужі  кораблі...
Донедавна  тут  води  так  грали,
Відкидали  у  нотах  жалі…

Океанські  сполохані  хвилі
Відспівали  його  береги  —
Залишилися  спогади  милі
Від  неспитої  вдосталь  жаги.

Вибрав  острів  закохану  тишу,
Мов  фортеця,  у  рифах  мовчить.
А  над  ним  вітер  хмару  колише  —
У  мелодіях  дощ  гомонить…                                  15/06/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711006
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 09.01.2017


Володимир Байкалов

Что есть любовь?

Что  есть  любовь  –  пыланье  страсти,
Огнем  объятые  тела?
Или  страданье  от  напасти  –
Амура  сладкая  стрела?

Иль  пенье  сердца  вдруг  от  взгляда,
Руки  коснувшейся  слегка,
Когда  мечтания  отрада
И  сердца  весть  издалека?
                                                                                
Когда  готов  забрать  все  боли,                  
Укрыть  заботой  от  дождей                       
И  ангелом  хранить  у  доли,                      
Паря  невидимо  над  ней...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710962
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017


геометрія

СІМЕЙНІ КОЛЯДКИ

                                 Коляд,  коляд,  коляда,                                  Коляд,  коляд,  коляда,
                                 А  дід  бабу  вигляда,                                          В  діда  баба  молода.
                                 Може  він  без  баби  сісти                              І  куди  вона  пішла,-
                                 Та  не  може  один  їсти...                                Дід  проспав,  тому  не  зна...
                                                                                     Коляд,  коляд,  коляда,
                                                                                     А  у  діда  знов  біда:
                                                                                     Є  закусочка  чудова,
                                                                                     Та  немає  баби  дома.    
                                 Коляд,  коляд,  коляда,                                  Коляд,  коляд,  коляда,-
                                 Не  вино  то,  а  вода,                                          В  вікно  баба  загляда,
                                 Він  ковтнув  лише  ковток,                        Настрій  в  неї  пречудовий,
                                 Та  й  закинув  у  куток...                                Дід  чекає  її  дома!
                                                                                   Коляд,  коляд,  коляда,
                                                                                   Баба  в  хату  забіга.
                                                                                   І  сідає  біля  діда,
                                                                                   Бо  пора  уже  їм  снідать.
                                 Коляд,  коляд,  коляда,                                  Коляд,  коляд,  коляда,-  
                                 В  діда  баба  молода.                                          В  діда  гарна  борода.
                                 Дід  сніданок  доїда                                              В  баби  й  нині  чорні  брови,
                                 І  на  бабу  погляда...                                          Та  й  фігура  ще  чудова...
                                                                                 Коляд,  коляд,  коляда,
                                                                                 Вдвох  все  ж  випили  вина.
                                                                                 І  поснідали  чудово,
                                                                                 Й  розмовляли  дуже  довго.
                                 Коляд,  коляд,  коляда,                                  Коляд,  коляд,  коляда,-
                                 Дід  вже  бабу  обніма,                                      І  зима  їм  не  біда.
                                 Баба  тулиться  до  нього,-                          Виростають  ніби  крила,
                                 Більш  не  треба  їм  нічого...                      Бо  ЛЮБОВ  -  велика  сила!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710959
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Світлана Моренець

***

   (Із  давно  написаного)

Все  сніг  і  сніг...  Засипало  по  вікна,
заколисавши  спогади  сумні.
Журба,  біди  супутниця  одвічна,
сьогодні  вже  не  подруга  мені.

Обидві  ми  нагорювались  вволю,
були  віч-на-віч  довгі  ночі  й  дні,
оплакали  примхливу  нашу  долю,
мов  дві  сестри,  покинуті  самі.

Та  всьому  є  кінець.  Вона  ще  має
по  всьому  світу  страдницьких  сестер,
тому  мене  сьогодні  залишає,
бо  знає:  я  вже  виживу  тепер.

Спасибі,  що  була  мені  за  друга,
журливо  навіваючи  вірші,
тож  не  замурувала  серце  крига,
а  світло  доторкалося  душі.

Я  знаю,  вічним  є  зв'язок  між  нами.
Коли  в  сльозах  схилюсь  біля  вікна,
Ти  знову  обіймеш  мене  крила́ми,
щоб  я  не  божеволіла  одна.

                                               2000  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710950
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Ніна-Марія

Крилом нічка землю вкрила

[img]http://marinashtefuca.eto-ya.com/files/2013/12/5345800_large.jpg[/img]

[color="#07248c"]Крилом  нічка  землю  вкрила,
В  темінь  все  навкруг  сповила.
Ясні  зорі    запалали,
Небо  перлами  заграло.

До  них  місяць  чепурився..
Ріжком  дуба  зачепився.
Засвітив  так  ясно-ясно,
Ліс  поринув  в  диво-казку.

Сніг  легенько  так  трусив.
Білих  мух  в  танок  просив.
Ті  іскрились  на  морозі,
На  пелюстки  срібні  схожі.

Десь  губилися  у  кронах,
Танули  в  моїх  долонях.
Лише  місяць  не  дрімав
В  небі  зорі  колисав.

А  ті  спати  не  хотіли
Все  вогнями  мерехтіли.
Разом  з  магією  ночі
Я  порину  в  сни  дівочі.

З  тобою  стрінусь  віч  на  віч
В  цю  Різдвяну  світлу  ніч![/color]

[img][/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710934
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Надія Башинська

Я ЗНАЮ… ЗНАЮ… ПРАВДА Є!

Я  знаю...  Знаю...  Правда  є!  І  на  душі  так  світло.
Я  знаю,  що  для  нас  весна  й  квітує  тепле  літо.
І  осінь  щедра,  золота,  стрічки  вплітає  в  коси.
А  нічка  світла,  чарівна,  скрізь  розсипає  роси.

Радію  я,  коли  зима,  приходить  в  гості.  Сніжно...
І  візерунками  вона  все  розмалює  ніжно.
Одягне  в  шубки,  звеселить...  дороги  замітає.
Коли  весела  коляда  зерном  всіх  посипає.

Бо  ж  сповіщає  всім  вона,  що  Син  Божий  родився.
На  радість  світові  всьому,  щоб  кожен  звеселився.
Поглянь,  який  же  гарний  світ...  і  влітку,  і  весною!
Який  красивий  восени  й  під  білою  фатою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710890
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Шостацька Людмила

Я БІЛЬШЕ ЗИМУ НЕ ЛЮБЛЮ

                                             Зима  не  знає  як  мене  дістати:
                             Забрала  маму,  вирвала  із  рук.
                             Мороз  нахабний,  лізе  вже  до  хати,
                             Хурделиця  накидала  перук.

                             Не  полюблю  її  уже  ніколи,
                             Вона  мені  завдала  стільки  болю,
                             Усі  мої  дороги  захололи,
                             Звільнила  й  знову  кинула  в  неволю.

                             Хизується  холодною  красою,
                             Стає  до  мене  в  профіль  і  анфас,
                             А  я  ще  більш  вмиваюся  сльозою,
                             Тепер  дивлюся  на  іконостас.

                             Мені  зима  скувала  руки  й  ноги
                             І  серце  стало  майже  крижане,
                             Ніхто  не  чує  мої  монологи,
                             Лиш  вітер  в  спину  уперед  жене.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710881
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Шостацька Людмила

ДИКА ТРОЯНДА

                                                   Дика  троянда  чарівної  вроди,
                                   Трішечки  заздрить  садовій  вона,
                                   /Варта    ж  коштовної  та  нагороди/,
                                     Пестить  корали  яскраві  зима.

                                     Снігом  прикрила  пташині  смаколики,
                                     З-під  кучугур  виглядають  вогні,
                                     Крутить  зима  приморожені  ролики,
                                     Марить  весною  шипшинка  у  сні.

                                     Сняться  в  рожевім  її  часолисті
                                     Бджілки,  метелики  дивної  вроди,
                                     Промені  сонця  грайливо  іскристі
                                     Зайчиків  сонячних  снять  хороводи.

                                     Марить  шипшинка  смарагдовим  раєм,
                                     Дощиком  ніжним,  веселкою  квітною,
                                     Ну,  а  сама  пригощає  всіх  чаєм,
                                     Голки  сховала,  всміхнулась  привітно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710882
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017


НАДЕЖДА М.

Щастя…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PM7eTzPJzLI  [/youtube]


Щастя  -  це  міцне  здоров'я  і  слабка  пам'ять.  
Ернест  Міллер  Хемінгуей
------------------------------------------
Ну  що  ми  знаємо  про  щастя?
До  кого  входить  воно  в  дім?
Воно,  немов  святе  причастя,
Так  необхідне  нам  усім.

Воно  приходить  непомітно,
Коли  ти  солодко  ще  спиш.
Комусь  всміхаєшся  привітно...
Когось  усмішкою  сліпиш.

Та  щастя  дуже  обережне,
Ступає  тихо,  мовчазне.
Йому  приходить  так  належно.
Воно  вас  хай  не  промине.

Воно  не  любить  крик  і  гамір,
Не  переносить  метушні.
І  має  завжди    гарний  намір:
Торкатись  доброї  душі.

Той  не  відчує    смаку  щастя,
Якщо  душа    його  черства.
І  за  життя  йому  не  вдасться
Відчути  запах  божества...
------------------------------------
МОЇ  ХОРОШІ,  ДОБРІ  ДРУЗІ!
У  хату  щастя  упустіть...
Оте,  що  буде  не  з  ілюзій,
А  справжнє  вмійте  заслужить...
-----------------------------------  
(Натисніть  на  картинки  -  вони  відкриються)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710873
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Veliara

Привітання з Різдвом

У  вечір  казковий,  обрамлений  в  сніг,
Засяє  зоря  в  небесах,
Весела  колядка  і  радісний  сміх,
Лунає  по  селах  й  містах.

Хай  щастя  казкове,  мов  промінь  з  небес,
У  душу  зорею  впаде,
Хай  радість  затмить  лихий  смуток  увесь,
І  квіткою  в  серці  зросте!

І  навіть  в  холодну,  безмісячну  ніч,
Нехай  буде  поруч  надія,
Не  буде  незгод,  гіркоти  й  протиріч,
А  серце  любов  хай  зігріє!


Зі  святом  вас,  любі  митці!  Нехай  це  Різдво  подарує  вам  справжню  казку!)))

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710754
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Пора спати ведмежатам

Ведмежата  всеньке  літо
Збирали  малину,
Їли  мед  від  диких  бджілок,
Цілющі  рослини.

Набирались  вони  сили,
Міцного  здоров"я,
Бо  зима  вже  скоро  прийде
Люта  та  сувора.

Жиром  запаслись  звірята,
Щоб  надовго  стало,
Перший  сніг  на  землю  ляже  -
Підуть  в  барліг  спати.

І  смоктати  будуть  лапу,
Неначе  цукерку,
Зустрічатимуть  так  радо
Згодом  красну-весну.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710866
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Східний

Поетесі Світлані Костюк (присвята)


Перо  спинилося  на  недописанім  рядку,
Сльозою  потекли  невисохлі  чорнила.
Пелюстка  рути  випала  з  букетика  бузку  –
Твоя  поезія  вдягла  небесні  крила.

А  ти  ішла,  мов  шквальний  вітер,  у  долину  прощ,
Забрав  вінок  терновий  і  несучи  болі.
І  сипав  сніг…  До  ніг...  А  далі  дрібний  падав  дощ
І  крила  намочив  земні  твоєї  долі.

А  ти  ішла  по  вуглях  у  стоградусну  жару,
Усе  в  надії,  що  висохнуть  намоклі  крила.
І  свої  мрії  гусячому  виклала  перу,
І  світ  пізнав,  яка  в  тобі  незломна  сила.

Перо  спинилося,  і  серце,  на  однім  рядку,
І  скаменіли  вмить  несписані  чорнила.
Пелюстка  рути  випала  з  букетика  бузку  –
І  ти,  мов  ангел,  в  небо  Боже  полетіла.

                                                 08.01.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710862
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Східний

Твій я чую клавесин



Ось  ангел  запалив  вечірні  зорі,
Посеред  них  є  лише  та  одна,
Котру  в  людськім  я  упізнаю  морі,
Бо  та  одна  звучить,  немов  струна.
Її  мелодія  –  невтомна  ніжність
І  спів  небес,  й  гірського  потічка,
А  ще  ранково-незбагненна  свіжість,
І  ритм  весни,  що  час  несе  й  ріка.
Її  я  впізнаю  в  зелених  травах,
Бо  голос  той,  немовби  клавесин.
Це  він  багріє  піснею  в  загравах,
Це  він  –  бузок  й  нев’янучий  жасмин.
Я  все  вдивляюся  в  вечірнє  небо,
У  шлях  Чумацький  і  сузір’я  плин.
І  лину  серцем  й  думкою  до  тебе,
Серед  мільйонів
Твій  я  чую
Клавесин.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710858
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Harry Nokkard

Крила Любові

Крила  Любові

Свята  Різдвяні  –  казки  зимові,
ночі  чарівні,  казкові  сни,
знову  над  нами  крила  Любові,
і  наше  кохання,  як  подих  Весни.  

Зоряні  ночі  -  ночі  бажання,
нам  повертають  молодість  знов,  
зоряні  очі  твої  до  світання,  
знову  чарують  мене  на  Любов.

Зоряні  ночі,  сни  кольорові,
ми  як  два    птаха  у  небі  Весни,
зоряні  крила  –  крила  Любові,
знов  нам  дарують  казкові  сни.

Птахом  кохання  серце  б’є  лунко,
знову  бентежиш  мої  почуття,
знову  чаруєш  моя  чаклунко,
мене  до  нестями,  до  забуття.

Свята  Різдвяні  –  казки  зимові,
ночі  чарівні,    Різдвяні  сни,
два  білих  птаха  на  крилах    Любові
і  наше  кохання,  як  подих  Весни.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710853
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Harry Nokkard

Позови меня

         Позови  меня  …..

Позови  меня  в  свой  сон,  
позови  в  мечты  и  грезы,
в  твои  радости  и  слезы,  
твоих  снов  метаморфозы,
если  сможешь,  позови.

Позови  в  страну  чудес,
в  мир  волшебника  Морфея,
там  тебя  найти  сумею  
и  теплом  своим  согрею,
уведу  в  волшебный  лес.

Будем  мы  с  тобой  бродить,  
там    дворцами    сновидений,  
где  Морфей  наш  добрый  гений,
нас,  избавив  от  сомнений,
будет  сказки  нам  дарить

Позови  меня  в  свой  сон,
мир  исполненных  желаний,
наших  встреч  и  расставаний,
наших  клятв  и  обещаний,
пусть  волшебным  будет  он.

Позови  меня  в  свой  сон,  
унеси  в  миры  иные,
где  мы  снова  молодые,
где  ушедшие,  живые,  
сказкой  детства  будет  он.  

Позови  меня  в  свой  сон,  
позови  в  мечты  и  грезы,  
в  твои  радости  и  слезы,  
твоих  снов  метаморфозы,
если  сможешь,  позови.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710856
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Виктория - Р

Тризуб

[b][i]Росія  -  точить  зуб,
На  наш  святий  тризуб!
Взяла  у  руки  зброю,
Іде  на  нас  війною...
07  01  2017  р  
Вікторія  Р[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710889
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Harry Nokkard

Крила Любові

Крила  Любові

Свята  Різдвяні  –  казки  зимові,
ночі  чарівні,  казкові  сни,
знову  над  нами  крила  Любові,
і  наше  кохання,  як  подих  Весни.  

Зоряні  ночі  -  ночі  бажання,
нам  повертають  молодість  знов,  
зоряні  очі  твої  до  світання,  
знову  чарують  мене  на  Любов.

Зоряні  ночі,  сни  кольорові,
ми  як  два    птаха  у  небі  Весни,
зоряні  крила  –  крила  Любові,
знов  нам  дарують  казкові  сни.

Птахом  кохання  серце  б’є  лунко,
знову  бентежиш  мої  почуття,
знову  чаруєш  моя  чаклунко,
мене  до  нестями,  до  забуття.

Свята  Різдвяні  –  казки  зимові,
ночі  чарівні,    Різдвяні  сни,
два  білих  птаха  на  крилах    Любові
і  наше  кохання,  як  подих  Весни.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710853
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Ірина Кохан

Вітання друзям!

Радіє  світ!  Святе  Різдво  Христове
Несе  нам  щастя.  Сипле  білий  сніг.
Шановні  друзі,  пані  та  панове,
Із  світлим  святом  вас  вітаю  всіх!

Бажаю  вам  лиш  радості  і  сміху,
Ріка  достатку  щоб  довік  текла.
Онуки  й  діти  хай  ростуть  на  втіху,
Любові  сім'ям,  щирості  й  тепла!

Нехай  здійсняться  заповітні  мрії!
Хай  небо  буде  мирним  і  ясним!
Вітаю  вас  я,  друзі  дорогії,
Всіх  із  Різдвом!!!  Родився  Божий  син!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710792
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Ольга Калина

Колядки співають.

А  сьогодні  в  ночі,
Та  й  мороз  лоскоче,
Віхола  гуляє,
За  щічки  щіпає,
Надвір  не  пускає..
Діток  не  лякає..
Вертеп  зазиває:
Колядки  співають,
Чудо,  чудо,  повідають.

Для  газди  й  газдині
І  усій  родині,
Як  Діва  Марія
Сина  народила,
В  ясла  положила.
Сина  не  простого,
А  Царя  Святого  -
Колядки  співають,  
Чудо,  чудо,  повідають.

Для  нас  звістка  -  блага,
По  всій  землі  сяга.
Для  діток  -  розвага:
Діти  колядують,  
Про  Сина  віншують..
Господар  дарує,
Діточок  частує..
Цукерки  у  торбі,
Ангелочки  в  небі,
Колядки  співають,
Чудо  ,  чудо  повідають.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710787
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017


геометрія

З РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ ВІТАЮ…

                                                       Із  Різдвом  Христовим
                                                       Я  усіх  вітаю,
                                                       Миру  і  здоров"я  
                                                       Від  душі  бажаю!
                                                       Нехай  живуть  Мрії,
                                                       Віра  і  Надії,
                                                       Щоб  жили  в  Любові,
                                                       І  були  Здорові,
                                                       І  щоб  негаразди
                                                       Відійшли  назавжди,
                                                       Щоб  всі  працювали,
                                                       Й  нестатків  не  знали.
                                                       Щоб  Різдво  Христове,-
                                                       Усіх  помирило,
                                                       Щоб  війну  на  сході
                                                       Нарешті  спинили...
                                                       Хай  кутя  смакує
                                                       З  маком  і  медами,
                                                       І  каша  гречана,
                                                       Й  картопля  з  грибами,
                                                       Киселі  й  узвари,
                                                       Риба  й  голубці,
                                                       Хай  будуть  між  вами
                                                       Усі  молодці.
                                                       Хай  у  кожнім  домі,-
                                                       Колядки  лунають,
                                                       На  життєвім  полі,-
                                                       Всі  біди  зникають!
                                                       З  головним  цим  святом,-
                                                       Я  усіх  вітаю!
                                                       Будьте  всі  щасливі
                                                       У  рідному  краї!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710746
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Ірин Ка

Не лютуй…

Не  лютуй  так,  Морозенку
та  зніми  облогу.
Я  за  тебе,  сивочолий  
помолюся  Богу.
У  душі  твоїй  нехай
спалахне  багаття.
Та  не  буде  до  роботи  
отаке  завзяття.
Зглянься!  Просить  тебе  син  
І  дружина  й  мати.
Хай  не  мерзнуть  у  окопах
на  війні  солдати...
Зірку  не  ховай  у  хмарах
у  Різдвяну  нічку.
Подорожнього  помилуй,
не  хапай  за  щічку.
Лагідно  створи  навколо
ти  красу  казкову.
Лише  не  співай  нікому
свою  колискову...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710740
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017


палома

РІЗДВО У ЧУЖИНІ

         
                           ***
Різдво,  вже  вкотре,  в  чужині,
(Хлоп’я  дорослим  стало  мужем)
Смачна  кутя,  та  лиш  мені
Рукою  в  серце  підла  стужа  –  
Без  рідних  холодом  вогні...
Таке  Різдво  у  чужині…
                               ***
Господь  дає  випробування
І  кожен  власну  чашу  п’є…
Із  ночі  знов  злет  у  світання,
Зруйнує  хтось,  а  хтось  зів’є,
Бо  віра  світла  та  чекання--  
Смиренний  лиш  любов  зіп’є.
Надія  помира  остання…
                               ***
Витає  в  небі  ласка  Божа,
Дитям    Ісусиком  спустивсь
Господь  на  землю  ген  із  ложа
І  Словом  в  тілі  воплотивсь  –  
Він  душі  врятувати  зможе  –  
Христос  родився!  Бог  родивсь!
 
                       (7  січня  2017)
                       (с)  Валентина  Гуменюк


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710732
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Ілея

ТРАДИЦІЯ ЖИВА…ТА ВІРА МЕРТВА…

Традиція  жива...та  віра  мертва...
Лиш  правдою  ії  можливо  воскресить,
В  гармоніі,що  благодаттю  Бога  зветься,
Чесність  сповідувать
Як  Закон  Всесвіту  велить...

Світ  підкоряти...
Значить  дух  і  тіло  гартувати
І  холодом  і  голодом  томити...
Від  скверни  тіло  ревно  очищати
Аби    душі  комфортно  в  ньому  жити...

Із  Чаші  Мудрості
Цілющий  напій  пити...
Прозрівши...віддано  служити...
На  шальці  терезів...  у  гору  підноситись...
Натхненно  працею  красу  й  добро  творити...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710731
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Валентина Ланевич

Не шукаю висот, де слова - не моє.

Не  шукаю  висот,  де  слова  -  не  моє,
В  кронах  вітер  шумить  -  долі  гіллячко  гне.
І  хурделить  зима    -  те  для  неї    -  своє,
А  на  серці  тепло,  бо  кохає  проте.

І  шугає  душа  в  стогін  бурі,  ув  вись,  
Що  негода    -  у  ній  ніжність  б’ється,  тремтить.
За  усіх,  хто  в  путі,  щиро  ти  помолись,
Хто  кордон  захища,  аби  в  мирі  нам  жить.

Хто  від  кулі  грудьми  боронить  нице  зло,
Що  по  нашій  землі  гаддям,  ген,  поповзло,
Що  на  сніжну  постіль  кладе  чорне  крило.
Бережи  їх,  Господь,  щоб  в  бою  їм  везло!

07.01.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710720
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Леся Утриско

Здається час зупинено на нуль.

А  ти  сьогодні  також  так  вечеряв,
В  окопі,  холоді-  між  вражих  куль?
Де  їм  війна  у  дім  закрила  двері-
Здається  час  зупинено  на  нуль.

Їм  ворог  шле  вітання-  щохвилини,
Їх  дім  спустів,  бо  сина  в  нім  нема,
Та  колядують  хлопці  для  Дитини
І  не  завадять,  а  ні  кулі,  ні  зима.

А  ти  в  теплі,  сидиш  біля  камина,
Із  келихом  шампанського  й  вина,
Щасливий-  колядує  вся  родина-
В  окопі  він,    де  холод  та  зима.

Обвітрені,  засмаглі  в  бою  лиця,
А  на  столі  лиш  хліб  і  грам  вина-
Нехай  війна  із  світу  спопелиться,
Нехай  навік  закінчиться  вона.

Вертайся  сину  в  рідну,  у  домівку,
Із  пам^яті  зітри  страшні  часи,
На  руки  матері  вклади  голівку-
Христос  прийшов  також    у  твої  сни.

А  ти  сьогодні  також  так  вечеряв,
В  окопі,  холоді-  між  вражих  куль?
Де  їм  війна  у  дім  закрила  двері-
Здається  час  зупинено  на  нуль.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710719
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Світлана Крижановська

З Новим роком! (віршоване привітання)

З  неба  падає  сніг,  наче  вата
І  цілує  кожного  з  нас,
Сьогодні  незвична  дата  -
Для  бажань  сокровенний  час!

Хай  збуваються  мрії  крилаті,
Рік  добра  наступить  для  нас!
Хай  подовше  триває  свято,
Прикрашає  усмішка  вас!

Хай  приємні  сюрпризи  знов  тішать,
Радістю  повниться  дім!
Миром  рік  новий  рясно  засніжить,
А  земля  гарно  вродить  усім!

2016  

Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
Україна,  м.  Хмельницький

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710718
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Східний

Поетам, що пішли у вічність

Так  рано  покидають  світ  поети,
Щоби  піти  в  країну  своїх  мрій,
До  ангелів  співаючих  сонети,
Де  небо  розливає  з  чаш  напій.

Поперед  вас,  крокує  правди  слово,
До  вічності  проорює  шляхи.
Й  дощем  спадає  світанковим,
І  в  день,  і  в  ніч,  що  рік  і  на  віки.

Землі  не  вистачає  сил  тяжіння,
Аби  напір  ваш  втримати  думок.
Можливо  час  спиняється  служіння,
Коли  туман,  спадає  у  струмок.

Чому  так  рано  ви,  йдете,  поети?
Хоч  жито  проросло  із  ваших  слів,
Та  вогнищем  обвуглені  куплети
Не  всі  ще  душі  очистили  від  злив.  

Тож  підхоплю  ваш  пил  і  я,  поети,
На  житній  ниві  свій  залишу  слід.
Читати  ангелам  піду  сонети
І  я,  як  скаже  Бог:  «Дозрів  твій  плід!»

                                     07.01.2017  р.
06  січня  народився  Василь  Стус.
06.01.2017  р.  покинула  земний  світ  поетеса  Світлана  Костюк.
Вічна  їм  память.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710712
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Шостацька Людмила

ДУМКИ

                                                       Думки  під  серцем  всі  складаю,
                                       Колись  зберуся  й  погортаю.
                                       Всі  розділю  за  кольорами,
                                       Переберу  їх  вечорами.

                                                       Якусь  –  в  смітник,  якусь  –  в  архів,
                                                       Якусь  вплету  в  вінок  до  слів,
                                                       Цю  відпущу  десь  політати,
                                       В  скарбничку  можна  цю  сховати.

                                       Ще  розділю  усіх  за  віком
                                       Оці  –  маленькі,  ці    -  великі.
                                       Цій  ще  потрібно  підрости,
                                       А  ця  вже  може  йти  в  світи.

                                       Ще  поділю  за  ароматом
                                                       Оцих  красунь  усіх  крилатих.
                                                       Оця  –  із  запахом  весни,
                                       Із  співом  дуже  голосним,

                                       У  цій  -  всі  аромати  літа:
                                       Духмяні  трави,  сонце,  квіти...
                                       А  ця  –  строката  (осінь  наче),
                                       Дощем  сумним  невпинно  плаче.

                                       А  ця  –  кусюча,  з  морозцем,
                                       З  якимсь  ображеним  лицем...
                                       Думки  складаю  у  букет,
                                       Черпаю  з  них  новий  сюжет.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710713
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Леся Утриско

Будьмо людом єдиним.

Притихла  хурделиця  в  тихому  сні,
Мороз-  морозенко  у  вічі  всміхнувся,
Там  сонечко  любо  вляглось  на  вікні,
День  Божий  святковий  проснувся.  

Виспівують  дзвони  стареньких  дзвіниць,  
Осанну  Дитятку-  Рожденному    Богу,
Молитва  свята  межи  всіх  таємниць,
Потоком  людським  Йому  встелить  дорогу.

Христос  Народився!  Славімо  Його!  
Славімо!  І  днесь,  й  повсякденно,  та  вічно,
Хай  віра  торкнеться  до  серця  твого,
Хай  правда  в  душі    запанує  довічно.

Дитятко  Господнє  на  землю  зійшло,
Родилося  людству  в  святім  Вифлеємі,  
Любов  і  добро...    надію  несло,
Для  цілого  світу  у  слові  буденнім.  

Прислухайся  люде!  -  Не  вічне  життя,
Вся  вічність  у  небі  із  Господом-  Сином,
Стри  війни  і  смерть,  весь  біль  із  буття-
Ми  діти  Його,  будьмо  людом  єдиним!




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710689
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Янош Бусел

Древня чайко…

                                 [i][b]  [color="#b31717"]Наше  сьогодення…[/color][/b][/i]

[i][b][color="#181880"]Древня  чайко  білокрила,  
Україно  –  мамо,-
Чом  ти  діток  народила
З  чорними  крилами.

Чорні  думи,  чорні  крила,
Помисли  теж  чорні,-
По  життю  -  чорні  вітрила
Та  руки  проворні.

Хап  та  хап  в  свою  кишеню,
До  казни  ж,-  три  гроші.
Посполитим  –  дулю  в  жмені-
І  без  них  хороші…

А  сусідська  ж  наша  поросль,-
Ще  й  на  нас  оружно!..
Та  в  Кремля  є  своя  користь-
Шоб  не  жили  дружно

З  усім  світом,-  тільки  з  ними,-
Злиднями  одвіку.
Чорнота  -  «неістребіма»,
Вороння,-  без  ліку.

Древня  чайко  білокрила-  
Україно  –  мамо,-
Чом  ти  діток  народила
З  чорними  крилами.

Чом  під  серцем  іх  носила,
Дітьми  не  приспала,-
Гнітять  тебе  чорні  крила,
Бо  роди  проспала!..[/color]
[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710684
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Шостацька Людмила

МАЙЖЕ В ДИКАНЬЦІ

                                         Забула  де  я,  думала  –  в  Диканьці.
                         Це  -  репетиція,  напевно,  до  Різдва,
                         Така  зима  у  своїй  забаганці
                                         Разом    добро    і  зло  сипнула  з  рукава.

                         Кипіло  небо  сніговим  вулканом,
                         Струсило  зорі,  мов  доспілі  груші,
                         Накрило  землю  крижаним  жупаном,
                         Розгублені  блукали  всюди  душі.

                         А  на  мітлі  таки  хтось  небом  пролетів
                         І  в  коминах  якось  було  не  звично,
                         Здригався  дико  світ  від  блискавки  дротів
                         І  було  страшно,  а  не  феєрично.

                         Зустрілися  Вакули  із  Оксанами,
                         Забули  за  цариці  черевички,
                         У  Пацюків  –  вареники  з  сметанами,
                         Я  ж  згадую  по  черзі  небилички.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710676
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Світла

Белизной непорочной слепила…

                                                                                               *********
                                                     Белизной    непорочной    слепила,
                                                                                     
                                                                             Молодыми  снегами    мела,

                                                     Заметелила    все,    закружила

                                                                               В  бодром  вальсе-экстазе  -  зима...

                                                     И  с  метелью-красавицей  в  прятки

                                                                               заигрались  леса  и  поля,

                                                     Рождеством  зазвенели  колядки...

                                                                                   Новый  год  -  новый  круг  бытия.

                                                     Я  -  в  начале  огромного  века,
                                                                             
                                                                                       В  этой  стуже-метели  -  сама...

                                                     Закружила  судьбу  человека:

                                                                                       И  минуты,  и  годы  -  зима.

                                                   Дни-мгновенья  ложатся  в  покосы  -  

                                                                                           Заметает  их  снег  новизны,

                                                     И  серебряной  ниткою  в  косы

                                                                                           Заплетается  иней  зимы.

                                                     Белизной  непорочной  слепила,

                                                                                         Молодыми  снегами  мела...

                                                     Лишь  бы  душу  мою  не  студила  

                                                                                       Ненадега-подруга  -  зима...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710675
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Володимир Байкалов

Христос

От  мира  неземного  снова
Принес  Огонь  спасенья  в  дар.
Не  взяв  за  Жертву  ни  обола,
Себя  Он  Отдал  на  алтарь.

Учил  простых  людей  простому:
Внутри  живет  Огонь-Любовь.
Кто  в  духе  храм  любви  построит,
Тот  в  Свет  Отца  вернется  вновь.

И  тайны  духа  открывал  Он
Ученикам  наедине.
Мария  сердцем  понимала
Слова  Его  в  миру  и  вне...

Его  Любовь  и  Состраданье  -
Над  миром  нашим  два  крыла
И  Беспредельность  мирозданья,
Куда  Звезда  Христа  вела...


обол  -  древняя  мелкая  монета;
...в  миру  и  вне...  -  Мария  Магдалина  была  духовно  особо  близкой.  В  
течение  11-и  лет  принимала  Учение  от  Христа  после  Его  ухода  из  
плотного  мира.

      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710670
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Lana P.

ШЕПІТ СНІГУ

Шепіт  снігу  лоскоче  нам  скроні,
Намагнічує  думку,  слова.
А  сніжинки  летять  на  долоні,
Що  аж  обертом  йде  голова.

Проникають  за  шию  і  вуха,
Щемно  сиплють  бентежну  любов,
Ти  замри  на  хвилинку,  послухай,
Як  пульсує  і  ніжиться  кров...

Шепіт  снігу  вигойдує  мрії,
Що  кружляють  в  далеких  світах,
Огортає  в  лелітки  надії,
Залишає  сліди  на  вустах.

Шепіт  снігу  приносить  нам  вісті
Від  найближчих,  коханих  людей.
І  малює  уяви  барвисті
У  снігах  призабутих  алей.                                  2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710655
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Віталій Назарук

ВІНШУВАННЯ ДО РІЗДВА

Щоб  завжди  Різдво  Христове    радість  несло  Вам,  панове!
І    у  це  зимове  свято,  йшли  завжди  вертепи  в  хату.
До  порогу  і    оселі  віншування  йшли  веселі.
Все  було  в  Вас  на  столі,  щоб  родилися  малі.
Хай  прядеться  льон  і  вовна,  завжди  буде  кишка  повна.
Щоб  Різдво  було  з  морозом,  їхали  саньми  –  не  возом.
Щоб  світилися    ялинки,  в  полі  падали  сніжинки
І    було  так  з  року  в  рік,  був  щасливий  чоловік…
А  цей    рік  щоб  був  зразковим!  З  святом  Вас  -  Різдвом  Христовим!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710640
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Віталій Назарук

Я ВСЕ ТУТ МОЖУ

Мене  спинила  снігова  краса,
Неначе  вперше  я  дививсь  на  диво,
Волинь  моя,  мої    ліси  й  поля,
Тріщав  мороз,  але  було  красиво.
Дуби  стояли  чорні,    мовчазні,
Куріпки  розганяли  сніг  по  полю.
І  наче,  щось  відкрилося  мені,
Неначе  поміняли  мою  долю.
Моя  Волинь,  засніжені  поля,
Вона  для  мене  у  житті  єдина.
Близька  мені,  як  вся  моя  земля,
Що  називають  –  ненька  Україна.
Тут  можу  я  припасти  до  землі,
Тут  можу  працювати  і  творити.
На  цій  землі  стрічати    журавлі
І  навіть  з  Богом  можу  говорити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710639
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017


yaguarondi

Тиха стежина до березня

Вчаться  сніжинки  у  листя  жовтавого  креслити  віршами  світ  понад  голови,
Важко  збагнути  в  дощі  листопадовім:  зимонька  -  тиха  стежина  до  березня.
Груднем  постелиться  біла  хурделиця,  ковзне  напруга  пасток  ожеледиці,
Січень  рум'яним  пухтеликом  свята  на  писку  лисички-часу́  танцюватиме,
Лютий  сріблястими  хвоями  віхоли  небо  відпустить  затерплими  нотами,

Спрага  зеленого  скресне  сновиддями,  в  пам'яті  сонячний  спомин  побачимо,
З  ніжок  берізок  панчохи  засніжені  березень  скине  руками  гарячими

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708569
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 07.01.2017


Veliara

Музика травневої ночі

[i]
Чомусь  у  зимовий  холод  так  хочеться  травневої  ночі...[/i]


Вона  була  випускницею,  повною  життя  та  весняної  свіжості  дівчиною.  Вона  чудового  грала  на  бандурі  і  любила  курити  міцну  козацьку  люльку.  Звісно,  батьки  не  знали  тієї  пристрасті,  адже  за  таке  вони  розірвали  б  Їй  рота  від  вуха  до  вуха,  але  нині  поговоримо  не  про  це.  Так  от,  Її  завжди  вабила  давня,  овіяна  військовим  романтизмом  козаччина,  а  ще  у  вільний  час  Вона  просто  обожнювала  малювати  картини  баталій,  де  головними  героями  виступали  буйночубі  запорожці.  Чому?  На  цю  загадку  існувала  проста,  але  вельми  цікава  відгадка.  Дворище  її  батьків  виходило  городом  просто  на  старинний  козацький  цвинтар,  який  давним-давно  розорали  під  свої  угіддя  люди,  але  один  єдиний  похилий  кам’яний  хрест  і  досі  стримів  там,  наче  відгомін  давніх  забутих  віків.  Біля  того  хреста  ще  Її  прадід  змайстрував  розлогий  столик  і  широку  кам’яну  лавку.  
У  дитинстві  Вона  вірила,  що  там  похований  загиблий  у  битві  дужий  красень  козак,  а  дух  його  щоночі  виходить  із  могили  і  прогулюється  околицею.  Часто  визирала  з  вікна,  аби  узріти  статного  привида  із  шаблюкою  за  поясом,  але  марно.  Лише  колись  вдалині  городу  прошмигнув  п’яниця  із  пляшкою  самогону,  і  на  тому  вся  містика  скінчилася.  З  часом  Вона  припинила  вірити  у  привидів,  але  цікавість  до  козацької  могили  не  згасла.  Солодкої  травневої  ночі,  коли  яблуні  казковими  нареченими  спали  у  саду,  а  зморені  батьки  вкладалися  спочивати,  Вона  брала  бандуру,  діставала  зі  схованки  трофейну  люльку,  сідала  на  лавці  біля  могили  і  заводила  сріблясту,  чарівничу,  заколисуючу  мелодію.  Сизий  димок  із  люльки  струменів  примарними  хмаринками  у  всіяне  зорями  небо,  а  квітучі  рожеві  яблуні  тонули  у  срібному  передзвоні  струн.  Здавалося,  весь  світ  затихав  у  тій  потойбічній  гармонії,  лише  соловейко  у  недалекій  балці  заливався  натхненним  співом,  розхвалюючи  красу  русалок,  які  ліниво  порозтягувалися  на  березі,  гріючись  під  місячними  променями.
Він  був  студентом-першокурсником,  худорлявим  високим  незграбою,  якого  Вона  вважала  антитезою  до  славної  козацької  величі.  Йому  не  подобалися  історії  про  героїчні  баталії,  Він  не  любив  і  навіть  боявся  зброї,  а  найбільшою  Його  пристрастю  були  комахи.  Він  збирав  у  сірникові  коробки  кольорових  метеликів,  принаджував  диких  ос,  ганявся  за  рідкісними  жуками  і  писав  статті  про  шлюбний  період  джмеля  мохового  (  Bombus  muscorum  ).  Його  зовсім  не  цікавила  старинна  козацька  могила,  втім,  майже  кожного  солодкого  травневого  вечора  Він  теж  приходив  туди.  Над  Його  головою  кружляли  рідкісні  барвисті  метелики,  але  в  такі  миті  його  любов  до  комах  зникала  безслідно.  Він  дивився,  як  Її  невеличкі  пальчики  лагідно  торкають  натягнуті  струни  бандури,  як  духмяний  яблуневий  вітер  розвіває  Її  золотисте  волосся,  як  сивий  димок  з  Її  люльки  химерними  змійками  тягнеться  до  зір.  Раптово  уява  намалювала  картину,  як  Він  раз  і  назавжди  заборонить  Їй  палити,  вони  до  самого  світання  гулятимуть  босоніж  у  вербовому  гаю,  а  потім  будуть  аж  до  смеркання  збирати  мальовничих  рідкісних  метеликів.  
Тієї  солодкої  яблуневої  ночі  Вона  як  завжди  сиділа  на  старій,  порослій  мохом  лавці,  награвала  повільну,  заколисуючу  мелодію  і  час  від  часу  випускала  пишні  кілечка  диму  у  гаряче  травневе  небо.  Будяки  кололи  в  пупа,  але  Він  підповзав  усе  ближче  й  ближче.  Вона  була  поруч,  можна  навіть  дотягнутися  рукою,  але  він  не  смів.  Одного  разу  Вона  добряче  відлупила  Його,  коли  Він  нахабно  підглядав  за  нею  у  садку,  тож  нині  Він  вирішив,  що  краще  не  виказувати  своєї  захопленості.
Аж  раптом  солодкий  передзвін  струн  урвало  моторошне  замогильне  виття.  Вона  випустила  із  рук  бандуру  і  злякано  сахнулася.  Просто  на  могилі  стояв  величезний  сивий  вовк  і  сяяв  порожніми  хижими  очима.  Тікати  було  марно,  та  й  ноги  відмовлялися  бігти  від  страху.  У  ту  ж  мить  Він  зробив  те,  чого  ніколи  не  очікував  від  своєї  обережної  і  боязливої  натури.  Він  одним  махом  виламав  сучкуватого  горіхового  дрюка  і  з  войовничим  гарчанням  кинувся  на  звіра.  Вовк  злякано  ошкірив  гострі  зуби  і  зник  у  сріблястій  пітьмі  весняної  ночі.  Він  стояв  посеред  заростів  гарбузів  і  відчував  усім  своїм  єством  солодке  тепло  Її  обіймів.  У  спітнілій  руці  ще  й  досі  був  горіховий  дрюк,  а  знервований  ніс  глибоко  вдихав  запах  Її  золотистого  волосся.  І  так  Вони  стояли,  огорнуті  передзвоном  збентежених  сердець,  а  потім  Він  обережно  узяв  її  теплу  руку  і  повів  у  сусідній  сад,  де  пурхали  пістряві  нічні  метелики  і  перелякано  ухкала  невиспана  сова.  
Вовк  підійшов  до  заквітчаної  могили  і  несподівано  грива  його  перетворилася  на  сивий  оселедець,  а  звіряче  тіло  стало  людським.  Старий  козак  із  доброю  посмішкою  поглянув  на  юних  закоханих,  які  сиділи,  притулившись  одне  до  одного  посеред  весняних  квітів  і  зачаровано  дивилися  на  зорі.  Зрештою  він  браво  заклав  вус  за  вухо,  узяв  до  рота  тліючу  трубку  і  задоволено  видихнув  клубок  густого  сірого  диму.  Зашкарублі  сильні  пальці  ніжно  приторкнулися  до  струн  бандури,  зануривши  світ  у  ритмічну,  переливисту,  як  сама  весна  мелодію.  Тихо-тихо  тьохкав  у  балці  соловейко.  Схарапуджена  сова  витрішкувато  поглянула  на  двох  молодих  закоханих  і  задоволено  ухнула.  Вітер  ніжно  тріпав  Її  золотисте  волосся,  а  Вона  замріяно  дивилася  на  зорі,  що  немов  у  бездонному  океані  відбивалися  у  товстому  склі  Його  окулярів.  
Старий  козак  обперся  спиною  об  свій  хрест  і  заграв  на  бандурі  нову,  чарівничу,  заколисуючу  мелодію,  яка  оповила  своєю  ніжністю  весь  світ.  Закрутилися  розімлілі  зорі.  Пустилася  босоніж  у  танець  заквітчана  травнева  ніч.  Задоволено  ухнула  сова,  відпустивши  на  волю  впольовану  нею  мишу.  Русалки  притишили  свій  сміх  і,  взявшись  за  прозорі  руки,  пустилися  у  танок  навколо  старої  розлогої  верби.  Затих  навіть  соловейко,  пригорнувшись  у  гнізді  до  своєї  коханої.  Весь  світ  затих,  зачаровано  слухаючи  музику  травневої  ночі.                

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710244
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Шостацька Людмила

ПРИЙДИ, ІСУСЕ

                               Прийди,  Ісусе,  в  світ  цей  грішний,
               Перстом  своїм  накресли  круг,
               Куди  не  впустить  нас  Всевишній,
               Коли  є  мінімум  заслуг.

               Прийди  аби  спинити  безлад,
               Покласти  край  убивчій  грі
               І  рай  зробити  замість  пекла,
               І  світло  божій  дать  іскрі.

               Прийди,  не  дай  здуріти  світу,
               Не  дай  поринути  в  пітьму,
               Спитай,  кому  прийшов  час  звіту,
               Дай  спинок  хворому  уму.

               Не  дай,  Ісусе,  впасти  низько,
               Людське  ім’я  б  нам  зберегти,
               Напій  святим  душі  криничку,
               Дай  гідно  донести  хрести.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710583
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 06.01.2017


Лана Семицвітна

Різдво

Скупалась  Церква  в  зірочках  вечірніх
І  променем  осяяла  весь  світ  -
То  БОГ  на  землю  тихо  опустився,
Щоби  людський  порятувати  рід.
Молитвою  пронісся  поміж  нами,
Заглянув  в  вікна,  радість  дарував,
Почастував  кутею  й  пирогами  -  
Й  Різдвяні  народилися  дива.
Завмер  весь  світ  у  низькому  поклоні,
Вінчаючи  себе  Живим  Хрестом,
Й,  до  неба  простягаючи  долоні,
Ми  славим  Бога  Всесвіту  разом.
І  янголи  у  висі  заспівають:
"Славімо  нашого  Великого  Творця"
І  на  землі    всі  голови  схиляють
В  ім'я  СВЯТОГО  ДУХА,  СИНА  і  ОТЦЯ  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710580
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 06.01.2017


Виктория - Р

Колядничка

[b][i][color="#2600ff"]Коляд,  коляд,  колядина,-
Я  прийшла  до  Вас  єдина-
Вам  куті  несу  горнятко,
А  зі  мною  янголятко...

Коляд,  коляд,  колядничка,-
У  дворі  у  Вас  теличка.
А  в  світлиці  каганець,
В  сажі  рохка  кабанець...

Коляд,  коляд,  колядничка,-
Я  маленька  мов  синичка.
І  вдягла  я  на  святки,
Кольорові  чобітки...

Коляд,  коляд,  коляда,-
Дасте  гривень  -  не  біда...
Ще  б  зелених  -  щоб  із  хрустом,-
Бо  в  кишенях  моїх  пусто...  
07  01  2016  р  
Вікторія  Р
[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710546
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 06.01.2017


Олена Шабанова

Спасибі, Тобі, простий солдате…

Спасибі,  Тобі,  простий  солдате
За  мирне  небо  над  головою
Що  маю  змогу  ранок  стрічати
Коли  ти  щоночі  стоїш  в  важкім  бою

Спасибі,  матусю,  Тобі  за  сина
За  Твої  молитви  щирі  в  любові
В  садку  старому  плаче  калина
Коли  чує  відлунням  твої  колискові

Спасибі,  Тобі,  простий  солдате
За  серце  хоробре  та  мудрі  очі
Я  буду  молитвою  Тебе  зігрівати
Спасибі  за  все,  Тобі,  Святий  Отче...
....
Святвечір  сьогодні  збере  родину
З"єднає  усіх  у  молитві  святій
Молюся  за  тебе,  мій  рідний  сину
Вернися  додому,  Янголе  мій...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710544
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 06.01.2017


Східний

Спинити бажаю я постріл

                                                                           

Спинити  бажаю  я  постріл
На  мить,  на  роки,  на  завжди.
І  шаблі  зламати  всі  гострі,
Кують  ковалі  хай  серпи.

Ще  поле  засіяти  житом,
А  маки,  посіють  вітри.
Дощами  земельку  полити,
Сади,  щоб  на  ній  зацвіли.

Спинити  бажаю  я  війни
І  сльози  гіркі  матерів.
Кохання  горнути  в  обійми,
З  любов’ю,  щоб  кожен  з  нас  жив.

Злобу  ще  спинити  бажаю
І  заздру,  і  помсту,  і  гріх.
Та  як  це  зробити  –  не  знаю,
Себе  ще  змінити  не  зміг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710533
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 06.01.2017


Шостацька Людмила

ВЖЕ СКОРО

                                           Життя  відміряло  нам  мірку,
                           В  черговий  раз  –  нові  акценти,
                           Солодку  краплю?  Сумно-гірку
                           І  та  дається  під  проценти.

                           Земля  здригається  від  болю,
                           Ще  й  магма  війн  на  груди  впала,
                           Ми  знов  йдемо  по  міннім  полю,
                           А  воля  –  волі  не  пізнала.

                           І  знов  шекспірівське:  чи  бути?
                           Дилема  знов:  куди  іти?
                           Усі  криваві  атрибути
                           За  нами  спалюють  мости.

                                           Ще  дике  плем’я  править  світом,
                                           Вершки  збирає  на  біді,
                                           В  конфлікті  з  Божим  заповітом,
                                           А  справа  зріє  у  суді.  

                           Вивчає  Бог  усі  деталі,
                           Він  світ  створив  для  всіх  людей,
                           Його  привласнили  зухвалі,
                           НАШ    СВІТ  –  собі  за  привілей.

                           Не  за  горами  Божа  кара,
                           Вже  чує  світ  цей  гнівний  глас,
                           Минає  все...  і  ця  примара...
                           Вже  кроки  чутно...  Іде  Cпас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710516
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 06.01.2017


Олександр ПЕЧОРА

ПРО ПОРОСЯТ

 Стрічаю  я  і  там,  і  сям
 задрипаненьких  поросят.
 Їм,  бач,  корита  поміняли,
 усе  підряд  нехай  трощать
 та  ненаситно  верещать,
 і  риють  знов  рови  та  ями.
 Не  треба  пацям  пишних  слів:
 якби  щось  вкинули  у  хлів.
 Новий  хазяїн  чи  старий,
 як  ти  свиня,  –  жери  та  рий.
 Похрюкай,  поживи  для  дядь.
 Тебе  заріжуть  і  з’їдять.
 Завжди  всьому  своя  пора.
 Отак-то.    А  тепер  –  мораль:

 Байдужих  можна  обдурити.
 Було  б  наповнене  корито.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710508
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 06.01.2017


Віталій Назарук

БІЛИЙ АНГЕЛ

Неждано  впали  холоди,
Сніги  Різдво  зустріли  в  полі.
І  замело  усі  сліди,
Лише  стоять  дерева  голі.

А  хуртовина  у  танку,
Танцює  польку  на  два  боки.
Берізка  в  сніжному  вінку,
Ховає  тінь  у  сніг  глибокий.

Зима  прийшла.    Лапатий  сніг
Засипав  всі  сліди  довкола.
Що  на  Різдво,  мов  оберіг,
Дарує  хуртовина  квола.

Мороз  тріщить  і  рве  лице,
Розреготались  заметілі.
Запахло  в  хаті  ялівцем,
Бо  приземлився  ангел  білий.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710479
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 06.01.2017


Віталій Назарук

ЗУСТРІЧАЙТЕ ВЕРТЕПИ

Прийде  знову    Різдво,  захурделять  сніги,
Не  знайти  колії  на  дорозі.
Поєднали  льоди  у  річок    береги,
Затріщали  сади  при  морозі.

Довгождане  Різдво,  наче  свіжий  пиріг,
Дочекалися  ми  з  колядою.
І  для  нас  в  подарунок  сніжинками  ліг,
Дід  Мороз  сніговою  ходою.

А  Ісус  –  це  дарунок  для  нас  від  Отця,
Цей  дарунок  святий  і  понині.
Хай  святкує    Різдво,  Україна  моя,
Зустрічає    вертепи    в  родині.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710478
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 06.01.2017


Леся Утриско

Перед Богом, днесь рожденним, на коліна стану.

Земле  рідна-  рідний  раю,
з  Різдвом  тя  вітаю!
Зажурилось  моє  серце
у  чужому  краю.

У  думках  до  тебе  лину,
як  птаха  до  сонця,
у  спогадах  колядую
та  й  коло  віконця.

Під  віконцем,  коло  хати,
де  уся  родина-
тая  доля  розлучила,
та  гірка  година.

Пахне  сіном  рідна  хата,
на  куті  ялиця-
убралася  в  вишиванку
і  моя  світлиця.

На  оборі  моїй  рідній,
де  матуся  й  ненько-
Богу  щирий  поклін  дати,
на  зорі-  раненько.

Замітає  білим  снігом
у  нічку  Різдв'яну-
перед  Богом,  днесь  рожденним,
на  коліна  стану.

Заспіваю,  завінчую-
Най  чужина  знає,
Що  на  моїй  Україні
Христос  ся  рождає!







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710476
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 06.01.2017


Олена Шабанова

А за вікном кружляє хуртовина

А  за  вікном  кружляє  хуртовина
Сніг  боляче  вистрибує  за  край
І  болем  сивіє  чорна  хустина
Стежина  з  пекла  прямо  в  рай

Схолола  на  столі  уже  вечеря
Червоний  борщ,  вареники,  узвар
І  вогника  шукає  сіра  стеля
Лиш  зрідка  блимає  сумний  ліхтар

Святвечір  кличе  всю  родину
Теплом  так  гріє  свята  ніч
...Чому  ж  ти,  не  зі  мною  нині  сину???
Війна  у  холоді  усміхнених  облич...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710455
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 06.01.2017


Олена Жежук

Сумна мелодія зими …

Сумна  мелодія  зими  –  кружляє  сніг.
Іде  дорогою  хлоп'я…  Згубило  сміх.
Взуття  на  виріст…  А  в  очах  –  старече  тло:
Тягар  сирітських  хуртовин  воно  несло.

І  поспішало  те  хлоп'я  в  дорослий  світ,
Хоча  й  не  знало  ще  дитячих,  юних  літ.
Його  ніхто  не  виглядав  і  не  чекав,
Куди  сирітка  та  ішла  –  ніхто  не  знав.

Холодні  руки    у  кишенях…    Ні  гроша…
В  старенький  шарф  ховалась  скривджена  душа.
З  очей  сльозилася  печаль  навстріч  вітрам,
Він  рукавом  той  сум  з  обличчя  витирав.

Свята  надія  (йшло  Різдво)  жила  в  очах,
І  світлі  мрії    шептав    янгол  із    плеча.
Та  біль  у  серці    про  батьків  не  полишав,
І  лише  сніг...  лиш  білий  сніг  хлоп'я  втішав…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710453
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 06.01.2017


Надія Башинська

МИ ЛЮБИМО ЗЕМЛЮ СВОЮ!

Ми  любимо  землю  свою!
Хмаринку  у  небі  і  сонечко  світле.
Ми  любимо  землю  свою!
Берізку  струнку  і  квітку  тендітну.
Річку  шумливу,  грайливі  потоки.
Поле  безкрає  і  гори  високі!

             Як  гарно!  Як  гарно  у  нашому  краї.
             Тут  соловейко  дзвінко  співає.
             Понад  житами  ластівки  в'ються.
             І  чорнобривці  до  сонця  сміються!

Ми  любимо  землю  свою.
Тут  мрія,  що  в  небо  високо  злітає.
Ми  любимо  землю  свою.
Бо  кращої    в  нас  від  неї  немає.
Дружна,  єдина  у  нас  тут  родина.
В  кожному  серці  –  своя  Батьківщина!

             Як  гарно!  Як  гарно  у  нашому  краї.
             Вранці  тут  сонце  сходить  над  гаєм.
             Долю  щасливу  кличе  в  дорогу.
             Щиро  за  все  всі  ми  дякуєм  Богу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710442
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 06.01.2017


Надія Карплюк-Залєсова

МОЇМ РІДНИМ, ДРУЗЯМ, КОЛЕГАМ, ЗНАЙОМИМ, ТВОРЧИМ ЛЮДЯМ, ТАЛАНТАМ…

Найщиріші  вітання,  найтепліші  побажання  з  Різдвом  Христовим  .
Хай  буде  смачною  кутя  !  Прийде  до  кінця  хай  війна!  Хай  в  кожну  домівку  і  кожне  серденько  постукає  мир  і  спокій  !


Ласки  Божого  Дитяти,
Прихильності  Бога  з  Небес,
Нехай  не  прийдеться  латати
Невдачу,  кохання  чи  стрес...

Хай  тільки  Господні  дарунки
Лягають  до  ваших  ніг,
І  Мати  Господня  вітає,
Сплітаючи  свій  оберіг.

Ідім  за  зорею  у  Небі,
Де  нині  приходить  Ісус,
Несімо  дари  превелебні,
Минаючи  ріки  спокус.

Ідім  за  зірницею,  люди,
Щоб  мати  у  серці  ЙОГО  !
Христос  ся  рождає...  І  буде  !
Славімо  від  нині  ЙОГО  !

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710435
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 05.01.2017


Тетяна Луківська

Зимовий колорит



На  віях  зачепилися  сніжинки
І  небо  тихо  паморозь  плете.
А  під  ходою  краються  крижинки,
Іде  зима,    собою  шлях  мете.
То  так  іде  снігами  Королева!
У  візерунках  мружиться  земля.
Як  білопінно  височать  дерева,
Як  білосніжно  стеляться    поля!
У  цій  красі,  неначе  заблудили...
Не  віднайти  мені  слідів  отих,
Що  ми  з  тобою  щастям  находили,
Де  навіть  світ  обіймами  притих.
Візьми  сніжинку  ніжно  на  долоню,
Вона  здолала    версти  в  сніговій.
З  моїх  зітхань    сльозу  несла  солону,
Ти  милостиво  подихом  зігрій.
Мереживо  зіллється  у  краплину
І  сповниться  з  невимовлених  слів…
Ти  ж  не  сказав,  що  щастя  вполовину  -
Це  просто  ніч...без  наших  диво  снів...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710417
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 05.01.2017


Надія Карплюк-Залєсова

СВЯТКУЄ СВЯТИЙ ВЕЧІР ПІВ-КРАЇНА

Спостився  день,  чекає  на  вечерю,
І  мама  крутиться,  готує  безліч  страв.
І  їй,  як  завжди  ,  ніколи  в  святвечір,-
Син  у  відпустку  мамі  обіцяв.

Десь  добирається  дитина  до  вечері...
Четверта...  де  ж  та  зіронька  свята  ?
Солодкий  скрип...  незмащенії  двері
І  найсолодша  у  житті,  з  кутів--  кутя...

Дванадцять  страв,  як  і  завждИ,  раніше,
Та  тільки...  син  назад...  туди  піде,
А  радість  невимовна  серце  тішить  :
Зараз,  ось-ось,  мій  хлопчик  вже  прийде

Сміється  мати,  плаче,  знов  сміється
І  дякує  Пречистій,  всім  святим,
Ісусику,  що  Матері  всміхнеться,
З  шпиталю  син  ...  вертається  живим.

Христос  прийшов  у  радість  твою  нині,
На  твій  батьківський  плаканий  поріг,
Дитям  у  яслах--  вбогої  яскині,
Щоб  силу  радості  цінити  ти  зуміг.

Святкує  святий  вечір  пів-країна,
А  друга  половина  --  у  війні...
Благаєм,  Господи  у  Тебе  й  Твого  Сина  :
Нехай  сини    повернуться  живі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710414
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 05.01.2017


Ольга Калина

Годівниця.

Надворі  заметіль,  заметіль,
Намели  ці  сніги  звідусіль.
Прилетіли  до  нас  снігурі,
Поселились  на  гіллі  в  дворі.
Я  повішу  для  них  годівницю,
Хай  летять  горобці  і  синиці.
Покладу  я  їм  житнього  хліба,  
Ще  й  колосся  з  пшеничного  літа.
Хай  тепло  відчувають  віднині,  
Та  й  співають  вони  господині.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710411
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 05.01.2017


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Залишаю всіх, кого люблю

Замела  зима  довкілля  снігом  чистим,
«т'ю-т'ю-т'ю»  або  «жі-жі»;  а  чи  "хі-ху"-
це  снігур  вітає  день  красивим  свистом,
«джів-джів-джів»,  «чір-чір»  чути  на  даху  -
горобці  цвірінькають,  хатні  й  польові,
небеса  квітують  голубим  барвінком,
«тюй-пі,  тюй-  пі»,  «тю-  пі-  ті»  чути  в  вишині  -
це  синичка  чорна  так  голосить  дзвінко…
Розправляю  крила  і  лечу,  мов  пташка,
залишаю  на  землі  всіх,  кого  люблю,
нагадала  долю  польова  ромашка,
я,  на  жаль,  нічого  вже  не  відміню…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710403
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 05.01.2017


Мартинюк Надвірнянський

Я вернуся


Я  вернуся
В  час,  натхненням  коли  надихає  перший  подих  весни,
Біль  у  серці  коли  затихає,  і  красиві  одні  сняться  сни.
В  час  коли  до  польоту  із  уст  відривається  пісня,
Забувається  все  що  було,  і  не  знати  що  буде  опісля..

Я  вернуся,
В  час  коли  просипаються  люди,  дерева  і  квіти,
Коли  серцю  хочеться  тільки  любити  і  кохати  й  радіти.
Щоб    знову  не  спати,  від  першої  зорі  до  світанку,
Знову  разом  ночами  випивати  нашу  любов  до  останку.

Я  вернуся,
В  час,  який  не  забудемо  більше  вже  жодного  разу,
Коли  на  землі  забуваються  всі  давні  гріхи  і  образи.
Ляжуть  наші  сліди  по  асфальті  і  гулкім  граніті,
Крім  любові  й  кохання  не  буде  нічого  на  білому  світі.

Я  вернуся,
Щоб  ніколи  ніхто  не  зумів  нас  уже  розлучити,
Щоб  твої  і  мої,  назавжди  ще  змогли  ми  помилки  простити.
Щоб  разом  розправити  крила  ,  над  землею  летіти,
І  до  світанку  тихо  на  вухо  слова  дорогі  шепотіти.

2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710402
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 05.01.2017


Ірин Ка

Соловейко

До  мене    взимку  соловейко  прилетів,
Щоб  відігрітися,  собі  гніздечко  звити.
Чудна  пташина  з  чарівних  світів,
На  крильцях  своїх  здатна  весну  умістити.

В  хурделицю  почувши  його  спів,
Той,  від  якого  змерзлі  квіти  оживають,
На  милість  здатна  обернути  гнів.
Тих  солов'їв    коханням  називають.

Воно  ж  і  справді  здатне  на  дива.
Для  когось  якір,  а  комусь  вітрила.
Душа  мов  соловей  лише  тоді  співа,
Коли  когось  насправді  полюбила.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710393
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 05.01.2017


геометрія

ЗАДОБРИМ ПІВНИКА КРАСОЮ…

                   Ну  ось,  діждалися  ми  січня,                        Можливо  він  додасть  нам  сили,
                   І  Новий  рік  прийшов  до  нас.                      Бо  ж  сам  міцний  він,  ніби  дуб.
                   Що  принесе  нам  символ  Півня,              Можливо  виростуть  і  крила,
                   Вже  скоро  всім  покаже  час.                        Й  достатку  буде  повен  куб.
                                                                   Кугут,  хоч  Півень  й  гоноровий,
                                                                   Та  до  співань  він  має  хист.
                                                                   І  не  образить  він  нікого,
                                                                   Талановитий  він  артист.
                   І  сам  він  гарний,  й  гарне  любить,          В  добрих  стосунках  він  з  Драконом,
                   Й  ніколи  не  марнує  час.                                      Та  ще  до  всього    він  -  мрійник.
                   Отож  в  мистецтві  і  в  науці,                              З  Тільцем  і  Мавпою,  й  з  Змією,-
                   Буде  і  в  нас  високий  клас!                              Стосунки  в  нього  просто  шик!
                                                                   Буває  він  і  агресивний,
                                                                   Мислитель,  любить  фільтрувать,
                                                                   Відвертий,  впертий,  креативний,-
                                                                   Зможе  когось  й  розчарувать.
                   Досяга  успіхів  і  втіхи,                                              Будем  надіятись  і  вірить,
                   Здоров"я  в  нього  повен  ріг.                            Що  буде  в  нас  усе  гаразд.
                   Можливо  й  нам  накукуріка,-                          Розумне  й  добре  будем  сіять,
                   Щасливу  долю,  хоч  на  рік!                              Сьогодні,  завтра  й  повсякчас!
                                                                     Задобрим  Півника  красою,
                                                                     Гарні  умови  піднесем,-
                                                                     Зимою,  літом  і  весною,
                                                                     А  восени  врожай  зберем!
                   А  як  врожай  зберем  чудовий,                      Якщо  ж  діждемося  ми  Миру,
                   І  Правду  будем  шанувать,                                Той  світ  весь  зможем  здивувать.
                   Тоді  і  Півнику  чудному,-                                      І  знову  Півника  ігриво,-
                   Зможем  найкраще  побажать!                        12  років  будем  ждать!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710377
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 05.01.2017


Harry Nokkard

Коварство и Любовь

В  глазах  коварство,  и  в  словах  коварство,
Но  видно  так  задумал  Господь  Бог,
Ведь  за  Любовь  вам  отдавали  царства,
И  отменить  Любовь  никто  не  смог.

Стихи  слагали  о  возлюбленных  поэты,
В  стихах  любовь,  разлука  и  тоска,
О  Неземной  Любви  Ромео  и  Джульетты
Легенда  к  нам  пришла  через  века,

Парис  украл  Прекрасную  Елену,
Любил  как  верную  и  нежную  жену,
Но  греки  не  могли  простить  измену,
И  начали  Троянскую  войну.

Из-за  Любви  Париса  и  Едены,
Прекрасный  город  превращен  был  в  прах,
И  пали  белокаменные  стены,
Как  женщины  с  улыбкой  на  устах.

Орфей  слагал  стихи  для  Эвридики,
И  чтоб  найти  ее    спустился  даже  в  Ад,
Адам  и  Ева,  хоть  и  были  полудики,
Но  все  же    не  вернулись  в  Райский  сад.

А  предпочли  Любовь  служению  Богу,
Чем  Божий  гнев  накликали  на  всех,  
Себе  избрали  трудную  дорогу,
Наказаны  за  первородный  грех.

Гамлет  Офелию  любил,  как    полоумный,
Но  всем  известно,  был  он  явно  не  в  себе,
Жизнь  положил  он  на  Алтарь  Любви  Безумной
И  счастлив  был  довериться  Судьбе.

Любил  безмерно  Данте  Беатриче,
Тристан  -  Изольду,  Дульсинею  –  Дон  Кихот,
Ну,  Дон  Жуан,  он  почитал  Любви  Величие,  
А  Казанову  вряд  ли  кто  поймет.

Хоть  был  ужасен  ликом  Квазимодо,
Но  интеллектом,  был  он  вовсе  не  дебил,
Душой  прекрасен,  хотя  внешне  был  уродом,  
И  Эсмеральду,  как  безумный  он  любил.

Слагаются  века  в    тысячелетия,
Сменяются  эпохи,  времена,
Как  в  Лету  канули  народы  и  столетия,
И  лишь  Любовь  одна,  как  Вечная  Весна.

Зовет  и  манит  всех,  без  исключения,
Тревожит  душу  и  волнует  кровь,
Лишает  сна,  дарит  прекрасные  мгновения,
Неукротимая  Волшебница-Любовь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710358
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 05.01.2017


Шостацька Людмила

СНІГ ЗАМІТАЄ ВСІ СЛІДИ

                                                 Сніг  замітає  всі  сліди,
                                 Сліди  розлук,  сліди  печалі,
                                 Щорічну  радість  коляди
                                 Та  імена  на  п’єдесталі.

                                 Мете  свою  горизонталь,
                                 Ліг  небокрай  на  білій  ковдрі,
                                 Дерев  вдягає  вертикаль
                                 Коли  надміру,  часом    в  нормі.

                                 На  землю  в  гості  із  небес
                                 Сніжить  у  вирі  танцювальнім
                                 І  не  уточнює  адрес
                                 Класичний  вальс,  буває  й  бальний.

                                 Своєю  білою  рукою
                                 Міняє  вектори  і  плани
                                 Від  буревію  до  спокою
                                 Диктують  настрої  органи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710357
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 05.01.2017


Шостацька Людмила

ШУКАЛИ ЩАСТЯ МОЇ ДНІ

                                                         Шукали  щастя  мої  дні,
                                                         На  втіху  долі  не  зрікались.
                                                         Світили  наче  ті  вогні,
                                                         Світанком  сонячним  вмивались.

                                         Ішли  по  вулиці  життя,
                                         Чекали  довго  на  пероні,
                                         Шукали  в  світу  співчуття,
                                         Молились  зоряній  іконі.

                                         Шукали  щастя  мої  дні
                                         Із  ними  я  разом  шукала,
                                         Десь  на  життєвім  полотні  
                                         Надія  долю  вишивала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710355
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 05.01.2017


Східний

Леоніду Проводенко (Козаку)

Не  зупинити  потяга  до  волі,
Як  не  зловити  в  полі  сім  вітрів.
Зима,  вкриває  листя  у  тополі,
Козак  вже  вільний,  смерть  свою  зустрів.

Та  то  не  смерть,  а  міст  у  світ  незримий,
Куди  не  долітає  білий  птах.
У  світі  тім  стрічають  побратими,
Й  не  гасне  зоряний  Чумацький  шлях.

У  світі  тім  вже  воєн  не  буває,
Ні  сліз,  ні  крику  білих  журавлів.
Там  Бог,  солдати,  всі  гріхи  прощає,
Хто  ворога  у  край  свій  не  пустив.

У  світі  тім  найголовніше  слово
І  та  молитва  матері  земна.
Там  переродження  іде  наново,
Там  роздають  нові  всім  імена.

Отож  живи  герою,  наш,  Козаче,
Ти  вільний,  як  у  полі  сім  вітрів.
Родина  за  тобою  хай  поплаче,
Вклонюся  я,    ти  Бога  вже  зустрів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710345
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 05.01.2017


Східний

Не можу осягнути я небес

                                                                           

Не  можу  осягнути  я  небес,
Тим  паче  Всесвіту  куток  незримий.
В  твоїх  обіймах,  люба,  я  воскрес,
Живу  в  надії,  що  навік  любимий.

З  моїх  очей,  мов  спала  пелена,
І  сірість  замінили  ранні  роси.
Той  що,  що  білить  скроні  сивина,
Той  що,  що  роки  красить  диво-осінь.

Радію  вогнику  твоїх  очей
І  полум’ю  стривоженого  серця,
І  щастю  тих  недоспаних  ночей,
Де  в  унісон  з  струмком  звучало  скерцо.

Не  можу  осягнути  глибини,
А  ні  широт  безмежності  любові.
Одне  лиш  знаю,  що  кохана  ти,
І  сни,  мов  дим,  розвіялись  тернові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710349
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 05.01.2017


Ніна Незламна

Перші кроки в нове життя/ проза/

                           Перші  кроки  в  нове  життя
Довго  дрімає  сонце  в  схованці….  За  вікном  золота  осінь.  
В  багровий  колір  одяглись  куші,  дерева.  Густий  туман  скупчився,висить  по  обрію,як  сіра  пелена.  Перші  промені  ледь-ледь  пробиваються  на  землю  і  навкруги  окраса  ніжно  мерехтить    в  тому  сяйві.
Ох  осінь,  сидячи  в  електричці,думала  Тоня  .  Вона  робила  перші  кроки  в  нове  життя,а  осінь  вже  завдавала    шкоди  ,для  неї  ставала  не  привітною,  тривожною.
 Ще  зовсім  рано,лише  шість  тридцять,а  вона    їде  на  роботу,  електричка  немов  повзе,цілу  годину  до  Харкова,як  кажуть  під  кожним  стовпом  зупиняється.  То  все  нічого  ,рано  багато  людей  їде  ,  в  електричці  ,як  в  вулику,якісь  розмови,хтось  дрімає,а  хтось  читає  газети  чи  книги.  А  от  ввечері,коли  їде  з  другої  зміни,то  зовсім  друга  картина,людей  мало  ,йти  додому  самій    страшно.  Літом  було  добре,  день  був  довгим  та  прийшла  мінлива,сердита  осінь,  з  кожним  днем  сутінки  приходили  раніше,  ставало  все  темніше.
         Вона  все  частіше  задумувалась  ,коли  йшла  з  другої  зміни,  сама,  одна  однісінька    по  стежці  через  занадто  густу  посадку.  Ті  тридцять  метрів    її  жахали,  між  собою  переплетені  дерева  і  куші,  ще  бузок  і  шипшина,часом  зачіпає  одяг,як  в  темряві  не  побачиш,  стає  моторошно.      Електричка  часом  запізнюється,стоїть  на  якомусь  пункті  на  запасній  колії,  перепускає  швидкісний    поїзд  то  приїжджає  майже  опівночі.  Спускається  з  залізничного  полотна  метрів    шість  донизу,по  шлакові  і  щебеню,ще  йти  можна,  бо  видно  відблиск  ліхтарів  з  стовпів,а  вже,  як  донизу,  то  немов  у  пастці.  Їй  здається  летить  пулею  від  страху  та  по  грязюці  після  дощу  дуже  не  побіжиш,а  серце  після  того,як  у  зайця,аж  вискакує.
А  що  було  робити,такі  зміни  на  роботі,що  вдієш.  Тоня  була  дуже  відповідальна  по  відношенню  до  роботи.  Старалася,намагалася  викласти  всі    зусилля  ,щоб  якомога  навчитися  працювати  по  інструкції  і  одночасно  швидко,  бо  мала  від  того  задоволення.
         Їй  не  було  ще  шістнадцяти,як  закінчила  вісім  класів.  Вирішила  йти    на  шестимісячні    курси  телефоністок,  які  проводилися  при  МТС  в  місті  Харкові,щоб    по  закінченню  там  працювати.  Вона  відколи  почула  запрошення  на  курси  по  радіо,  марила  цією  професією.    Батьки  хотіли,щоб  пішла  вчитися  на  кухаря  та    вона    просто  сама  поїхала  до  Харкова,знайшла  МТС,    працевлаштувалася.  Вони  ж,як  узнали  сварилися  та  Тоня  запевнила,що  для  неї  це  краще,що  скоро  буде  заробляти  самостійно  гроші.  Їй  надоїло  ці  злидні  і  сварки  вдома,що  завжди  не  має  грошей  на  саме  необхідне..
         Тато  працював  на  залізниці,  отримував  шістдесят  дев*ять  карбованців,а  мама    була  домогосподаркою,  справлялася    з  дітьми  та  на  городі.
   Сім*я  була  велика,хоч  четверо  сестер  вийшли  заміж  та  вдома,  ще  було  троє.  Брат    влітку  прийшов  з  армії,  мав  наречену,хотів  одружитися  і  поїхати  в  Кременчук  працювати,бо  там  краще  було  з  роботою,щоб  одержати  швидше  квартиру.
   А  старша  сестра  Оля  вчилася  в  Харкові  ,в  технікумі  на  бухгалтера.  Тоня  не  раз  бачила,як  мама  давала    двадцять  п*ять  копійок  сестрі  на  цілий  день,  це  було  на  проїзд  і  на  пиріжки,а  та  плакала,що  мало,що    ще  треба  на  зошити  та  ручку.  Де  було  взяти  більше,  грошей  не  хватало.
     Батьки  допомагали  двом    заміжнім  сестрам    на  будівництво  хат,вони    жили    неподалік.
     А  ,ще  дві  сестри  після  училища  поїхали  на  практику    в  Росію  і  там    вийшли  заміж,батьки  посилали  посилки  з  продуктами,бо  весь  час  жалілися,що  дуже  скрутно.
       Мама  весь  час  казала,та  якось  воно  буде,  а  насправді  жили  впроголодь.  Краще  було  літом,в  садку  було  чим  посмакувати  та    кури  краще  неслися,що  можна  було  з*їсти  яйце.  Взимку  майже  не  перепадало,  треба  було  батькові  в  дорогу  дати,а  то  часом  мама  продавала  на  базарі,щоб  купити  якийсь  одяг.
               Тоні  дуже  подобалась  робота,вона  завжди  з  заохоченням    їхала  на  зміну.    На  курсах    перші    два  місяці  вивчали  теорію,а  потім    сідали  за  комутатор.  Спочатку  під  наглядом  старшої  телефоністки  ,а  ,як  зауважень  не  було,працювали  самостійно.  Кожного  місяця  Тоня  одержувала  сорок  п*ять  карбованців  ,була  дуже  задоволена.  Та  одне    турбувало,було  просто  страшно  добиратися  додому  після  другої  зміни,вона  закінчувалась  о  двадцять  другій  годині,  тож  додому    приїжджала  вже  майже  о  півночі..  Батьки  не  переймалися  цим,бо  знали,що  майже  всі  працюють  в  Харкові,вважали,що  людей  завжди  багато  їде  з  роботи.
 Тоня  тішилася  коли  часом  дядько  Сашко  йшов  додому  після  зміни,він    жив  через  дві  хати    від  них.  Для  неї  він  був  дядьком,бо  мав  двох  синів,  десяти  і  сими  років.  Сам  був  славний  чоловік,привітний,  високий,кремезної  статури.  
Розказували,що  колись  в  школі  займав  призові  місця  по  боротьбі.  
     Він  працював  помічником  машиніста  в  електропоїздах,під  кінець  маршруту  проходив  всі    вагони,коли  бачив  Тоню,то  завжди  посміхався  ,  все  казав,
-  Мала,  ти  ж  не  спіши,  підемо  разом  .
                 Одного  разу,був  вихідний  день,в  електричці  людей  зовсім  мало,зазвичай  в  будень  хоч  трохи  більше,  в  вагоні  сиділо  лише  сім  чоловік.  Вона  порахувала,бо  дивилася  може  хто  буде  їхати  з  знайомих.
 Піймала  прискіпливий  погляд  одного  чоловіка,певно  років  сорока,  жахнулася,цього  чоловіка  вже  три  дні  поспіль  бачила,  та  ні  разу  не  бачила,щоб  він  виходив.  На  передостанній  зупинці    в  вагоні  залишилась  одна  Тоня  і  він.  Тільки  рушила  електричка    він  встав  і  підійшов  до  неї  ,сів  навпроти  і  посміхався.  Тоня  ж  тремтіла,в  думках  благала  Бога,щоб  хто  -    небудь    зайшов  в  вагон.  Один  його  вид  лякав  її,не  побритий,  погляд  голодного  вовка  і  дуже  несло  спиртним.
 -А  ,що  квіточко    може  познайомимось,кілька  раз  тебе  бачу,така  гарненька….  І  не  боїшся  сама  ночами  їздити?!
В  Тоні    пройшов  мороз  по  шкірі,здалося  захолола  кров  в  жилах.  Від  його  слів  закололо  під  серцем,збентежена  швидко  піднялася  і  хотіла  вийти  з  цього  купе  та  він  поставив  ногу  на  сидіння,перегородив  їй  дорогу.
-Дядьку  ,що  ви  ..,-  лише  встигла  промовити  ,як  відкрилися    двері  в  вагон    і  зайшов    без  верхнього  одягу  молодий  хлопець  з  ключами  в  руках  .
           Чоловік  забрав  ногу  з  сидіння,Тоня    пулею  вискочила,тремтячими  руками  відкривала    двері  з  вагону,через  тамбур  перейшла  в  другий  вагон.  Тут  сиділа,    цілувалась  молода  парочка.  Їй  було  трохи  незручно,що  завадила  їм,та  опустивши  голову  сіла  в  друге  купе.  Вона  не  знала,що  робити  далі,від  думок    голова  розвалювалась  на  дві  частини,  обличчя    горіло  полум*ям.  Тоня  зрозуміла,то  пішов  помічник  машиніста,значить  дядька  Сашка  немає,та  попросити    молоду  парочку,щоб  провели  через  посадку  не  наважилась.  Хоча  обличчя  були  знайомі,та  в  яку  сторону  вони  мали  йти  не  знала.  Все  надіялась,може  з  інших  вагонів  хто  -    небудь    буде    йти  в  її  сторону.
               Електричка  під*їхала  до  станції,але  ж  від  неї  йти  добрий  кілометр  по  залізниці,а  вже  потім  переходити  посадку.  Тоня  вийшла  на  перон  ,  свіже,  сире  повітря  трохи  остудило  її  обличчя,що  ж  робити  далі?    Оглядалась,дивилася  по  різні  сторони,а  може    хтось  до  пів  дороги  буде  йти?  Нажаль  двоє  чоловіків  йшли  швидко  вперед  ,а    трохи  далі    від  перону  було  темно,майже  нічого  не  видно.  Ще  й  погода  капризна,пройшов  дощ,  небо  темними  плямами,  місяця  не    видно,лише  де  –  не  -  де  світліше  поміж  хмар.
         По  краю  залізничного  полотна  на  стовпах  горіли  лампи,тут  і  проходила  стежка  між  запасною  колією  та    з  колією,яка  вела  до  тупика.
Тоня  поспішала,декілька  чоловік  йшли  позаду,та  по  дорозі  губилися,кожен    йшов  в  сторону  ,в  своєму  напрямку.
 В  переді  нікого,сполохана  тим  чоловіком,ніяк  не  могла  відійти  від  події.  На  душі  було  неспокійно,  вже  переходила  через  колії,щоб  потрапити  на  свою  сторону    до  стежки.  Ну  нарешті  ,  подумала  Тоня,  оглянулася  на  всі  сторони,  прислухалася,  було  тихо,лише    здалеку,від  станції    чути,як  гуділа  електричка.  
Тихо  вголос    прочитала  молитву,  перехрестилася  ,йшла  до  низу.  Після  дощу  капці  трохи  ковзали,спускалася  не  поспішаючи.  Раптом  почула  в  посадці  тріск,  відразу  все  тіло  пройняло  холодом,  так  прислухалася,що    здалося  вона  не  дихає.  Вже  внизу  кілька  секунд  стояла,намагалася  впіймати  ще  якийсь  звук.  Тихо,  вирішила  йти  вперед,зайшла  на  стежку.  Серце  гупало,стукало  в  скронях,думка  одна  швидше  вийти  з  посадки.  А  темно  ж  занадто,подумала,Тоня  ,під  ногами  взагалі  нічого  не  видно,тільки  в  кінці  посадки  ледь,ледь  світліше,а  дерев  по  боках  майже  не  видно,здається  ,як  в  тунелі.  Пройшла  кілька  метрів,хтось  торкнувся  плеча  потім  миттєво  схватив  за  плечі  і    з  силою  повернув  її  в  бік,судорога  пронизала    ноги.
-Ой,-  скрикнула  Тоня.
В  пітьмі  наблизилось  обличчя,перед  нею  стояв    той  самий  чоловік  з  електрички,  
-Куди  так  спішиш,маленька?!Я  тебе  проведу,не  бійся.
 Їй  здавило  в  горлі,  перехопило  дух,але  тремтячим  голосом,немов  викрикуючи  проговорила,
 -  Дядечко,не  треба,я  сама.
             Раптом  ззаду    засвітився  здалеку  ліхтар  ,лунала  черга  матюків.  Коли  світло  дістало  Тоні    він  відразу  забрав  руки  і  відступив  в  сторону,  підсковзнувся  та  все  ж  втримався  на  ногах,бо  схватився  за  гілляччя,не  встиг  втекти,дядько  Сашко  міцно  схватив  його  за  руку,викрутив  її.
-А  ти  що  тут  робиш?!  Що  завести  до  міліції*?  -  кричав  на  нього  і      крив  матюками.    
Тоню,йди  ,я  зараз  дожену,-    голосно  продовжив  дядько.
-Я  тебе  попереджав,  здам  в  міліцію,то  по  електричках  шастаєш,просишся  переночувати,а  тепер  вже  дітей  лякати.
-  Зовсім  з  глузду  з*їхав,вона  ж  тобі  за  дитину.  Твоє  щастя,що  тебе  догнав  я  ,а  не  хто  інший,якби  тебе  не  впізнав,то  був  би  вже  на  тому  світі,-  сердито  тормошив  його,  кинув  до  землі.
 Тоня  вийшла  з  посадки,стояла  вся  тремтіла,вирішила  почекати  ,трохи  вагалася,  може  на  допомогу  звати  та  чула,що  той  просився,щоб  відпустив,просив  вибачення.
Дядько  вийшов  з  посадки  ,поклав  руку  на  Тоню,
-Ну  не  трусись,  все  обійшлось  цього  разу  ,добре,що  я  надійшов.  Ти    сходи  до  свого  начальства,поговори,щоб  так  допізна  не  працювала,поясни,що  немає  кому  зустрічати.
-А  батькам    гадаю  краще  не  казати,вони  ж  в  тебе  не  такі  молоді,знаю,що  були  проти  ,щоб  ти  йшла  на  роботу.
 -Цього  мужика  трохи  знаю,вже  майже  два  роки,як  жінка  вигнала,а  подітись  нема  куди,ось  і  тиняється,зимою  проситься  переночувати  в  електричці.  Він  більше    в  нашому  напрямку  не  їздитиме,  пообіцяв  мені,тож  не  хвилюйся,та  попробуй  поговорити    на  роботі  про  зміни,для  тебе  ж  краще,-  продовжував  дядько  Сашко.
       Тоня  йшла  мовчки,  тільки  слухала,по  щоках  котилися  сльози,не  хотіла,  щоб  він  їх  помітив,не  витирала  ,вони  стікали  по  бороді  на  плащик.
 Перед  хвірткою    подякувала,попрямувала  до  хати.  Йшла  і    в    душі  дякувала  Богу,що  він  направив  їй  допомогу,  страх  і  відчай  рвали  її  душу,страшно  навіть  подумати,що  могло  трапитися.
Скрипнули  двері  з  хати,погукала  мама,
-Це  ти  Тоню?Що  електричка  запізнилась?  Чи  може  з  ким  йшла?
-Так,трохи…З  дядьком  Сашком  йшла,-вона  намагалася  сказати,як  можна  веселішим    голосом.
В  кухні  нікого  не  було,підійшла  до  рукомийника,  вмивалась  і  позирала  в  дзеркало,добре,що  мама  пішла  в  спальню,якби  побачила  її  запухлі  очі  напевно  б  спитала,що  сталося,думала  Тоня.
-Мамо,я  завтра  на  першу,тож  наведу  будильника.
Довго  не  могла  заснути  на  годиннику  було  вже    на  пів  першу.  Все  думала,як  вона  розпочне  розмову  з  старшою  телефоністкою,бо  такі  речі  вирішувала  вона.  
 Тоня    мала  надію,що  їй  підуть  назустріч,бо  від  першого  дня  практики  мала  тільки  похвалу  за  культурне  спілкування  з  клієнтами  та  за  швидкість  обслуговування.  Коли      ж  була  на  роздачі  заказів  по  направленням    то  їй  вдавалося  зробити  це  дуже  швидко  ,навіть  прозвали  /метеликом/.  Трохи  заспокоїлася,з  думками  на  краще  провалилася  в  сон.  
                                                                                                                   Харків  1968  р
                                                                                           *Міліція-Зараз  поліція

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710318
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 05.01.2017


Віталій Назарук

ДЛЯ МАМИ СИН ЗАВЖДИ ДИТИНА

Родився  син  і  перші  пелюшки,
Горнула  до  грудей  щоб  їх  нагріти,
А  пальчики,  неначе  реп’яшки,
Для  поцілунків    заміняли  віти.

І  кожен  жест,    і  невідомий  крик,
Легенький  рух  у  серці  відбивався,
Летіли  дні  і  крик  із  часом  зник,
Лиш  погляд  мамин  в  пелюшках  зостався…

І    перший  крок  лишився  на  життя,
Як  кликала  до  себе  і  просила...
У    леті  підхопила    журавля,
В  якого  виростали  перші    крила.

А  потім  школа.  Довгих  десять  літ…
Вони  для  неньки  злинули  раптово.
Зміцніли  крила  і  новий  політ…
Вирій  забрав  дитинство  й  колискову.

Ще  трохи  часу  і  приніс  диплом,
Матуся  сумувала  і  раділа.
Змінився  син  з  дитини  став  «волом»,
Та  мама  й  тут,  немов  маля,  -  гляділа.

Женився,  запишалася  тоді,
Що  на  кінець  невістки  дочекалась…
Окремо  стали  жити  молоді,
Дивилася  на  них  і  посміхалась.

Змінили  внуки  зразу  все  за  мить,
Бо  збільшилась  онуками  родина,
Любила  внуків  і  хотіла  жить,
Та  виглядала  завжди  в  хаті  сина.

Її  кровинка,  первісток  її,
Лишився  у  душі  навік  маленьким,
Роки  летять,  неначе  журавлі,
Життєві  сторінки  листає  ненька.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710301
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 05.01.2017


Віталій Назарук

СОН ПЕРЕД РІЗДВОМ

Скоро  Різдво.  Найдовші  тепер    ночі.
Вони  завжди  казкові  і  пророчі,
Наснилися  в  одну  з  ночей  мені,
Біля  дороги  мальви  чарівні.
Вони  зібрались  дружньо    у  рядочок,
Вдягнули  купу  вишитих  сорочок.
Одні  великі,  інші  ще  малі,
Чомусь  вони  зростали  в  пилові…
Я  зупинивсь  і  попросив  дощу,
Бо  цього  у  житті  не  допущу.
І  дощ  пройшов,  бо  я  просив  у  Бога,
Пилюка  зникла,  в  свіжості  дорога.
І  квіти  помінялися  в  лиці,
Світилися,  неначе  промінці.
І  посміхнулись  квіточки  мені,
Такі  красиві,  ніжні,  чарівні.
Вклонялися  великі  і  малі,
Красуні  Української  землі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710300
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 05.01.2017


Микола Миколайович

Бо ваші там не гинули сини

Відходять  знов  у  простори  герої,
Понесли  вдаль    їх  душі  журавлі.
Хлоп'ята  наші  гинуть  у  двобої,
Іх  кров  лишила  пам’ять  на  землі.

Й  так  гірко  їх  оплакує  Вкраїна,
Війна  прийшла  не  з  нашої  вини.
Її  стражденна  доленька  чаїна,
В  Донбасі  мами  згинули  сини.

Слізьми  щоденно  зрошені  могили,
Немає  ліку  в  смерті  череди.
Отих  діток,  що  кулями  сповили,
Скорбота  болем  падає  в  хрести.

Пора  зібрати  вбивці  вас  докупи,
Всіх  до  одної  звести  площини.
Чекає  вас  відплата  душогуби…
Бо  ваші  там...  не  гинули    сини.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710269
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 04.01.2017


Людмила Пономаренко

Світло в дорозі

                                 Добрій  людині,  бібліотекарю  і  
                                 книголюбу  Марії  Юхимівні  Чередніченко

Дивні  стоси  скарбів  на  полицях    читацького  царства…
На  столі  пелюстки    подарованих  Вам  хризантем…
Чиста    посмішка  ця,  неудавана  і  без  лукавства,
Робить  друзями  нас  у  цім  хаосі  вічних  проблем.

Книги  Ви  берете,  несучи  на  руках,  мов  дитину,
І  не  «Книжка»,  а  «Книжечка»  промовляєте  вслух,  як  любов…
Вкотре  сниться    мені,  що  то  Ваша  книжкова  родина
В  моїм  серці  лишила  перлини  душевних  розмов.

В  тій  щасливій  порі  відчували  Ви  їх,  наче  душі,
Паперовим  бинтом  лікували  обкладинки  книг.
І  були  серед  них  помарнілі  й  нечувано  дужі,
І  зачитані  нами,    й  незабутні  були  поміж  них.

Так  ясніли  і  Ви  тихим  світлом    для  нас  у  дорозі,
І  незібраним,  може,  і  не  пізнаним  до  глибини.
«Прочитайте,  будь  ласка,  цю  книжечку…»,  -  чую  і  досі
Чи  зі  схованок  пам’  яті,    чи  з  небесної  далини…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710267
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 04.01.2017


alfa

Зимовий вечір

Скупими  барвами  зимової  палітри,
Так  й  не  розвиднившись,  день  знову  звечорів.
Замерехтіли  у  морозному  повітрі
Голчасті  промені  кульбабок  ліхтарів.
Ставали  тіні  на  вечірню  варту.
Густішав    присмерк.    Обрій    туманів...
Віконця,  мов  чарунки  перфокарти,
Світилися  мільйонами  вогнів  .
У  розмаїтті    гамору  і  гулу,
У  метушні    трамваїв  і  авто
Снували  люди  в  лабіринтах  вулиць,
Закутані    у    шуби  і  пальто.  
Відчужено  -  байдужа,  як  примара      
З  очима,  холоднющими,  мов  лід,
По  нерозчищених  від  снігу  тротуарах
Ніч  пленталась  за  вечором  услід.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709704
дата надходження 01.01.2017
дата закладки 04.01.2017


Надія Башинська

БІЛИЙ СНІГ ЛЕТИТЬ… МЕТЕ

Білий  сніг  летить...  Мете.
Яблуневий  сад  цвіте!

Яблуні  цвітуть,  хоч  сніжно.
Ніжно-ніжно,  ніжно-ніжно!

І  такі  вони  красиві!
Білі-білі,  білі-білі!

Снігурі  на  них  червоні,
ніби  яблука  в  долоні.

Яблуні  цвітуть  так  рясно...
А  навколо  ясно-ясно.

Білі  квіти  засвітились,
ніби  зорі  опустились.

І  розсипались  над  світом,
срібно-білим,  ніжним  цвітом.

Яблуні  цвітуть,  хоч  сніжно.
Біло-біло,  ніжно-ніжно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710250
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 04.01.2017


Лана Семицвітна

Ходить Тиша

Ходить  Тиша  в  сукні  новорічній,
В  час  нічний  чаклує  нам  дива,
Заглядає  в  вікна,  наче  в  вічі,
Щоб  знайти  в  цім  погляді  тепла.
Бачить  за  морозним  візерунком
Посмішки  веселих  дітлахів,
Що  радіють  гарним  подарункам,
І  щасливі  очі  у  батьків.
Тиша  задоволено  пірнає
У  грайливі  острівці-хмарки,
По  купинках  босоніж  ступає  -  
Прокладає  місяцю  стежки.
Одягнула  зоряне  намисто
І  Чумацьким  Шляхом  побрела
Готувати  новорічне  дійство,
Що  замовила  їй  подруга  Зима.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710245
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 04.01.2017


Оксана Р.-Г.

Не журися, козаченьку!

Заховався  місяченько  за  темнії  хмари...
Зажурився  козаченько:  ні  долі,  ні  пари...
Тяжко-важко  на  цім  світі  бідній  сиротині,
Ні  з  ким  серце  звеселити  при  гіркій  годині...

Хто  пригорне-пожаліє?..  Без  дому,  без  роду...
Чи  ж  хто  вірно  покохає  козацькую  вроду?
Хто  зласкавить  щирим  словом  серденько  козаче,
Зацілує,  приголубить,  у  парі  поплаче?..

Не  ховайся,  місяченьку,  виглянь  із-за  хмари!
Не  журися,  козаченьку,  не  будеш  без  пари!
Підростає  твоя  доля  -  карі  оченята,
Виглядає  господаря  біленькая  хата.

За  покірне  твоє  серце,  за  щиру  молитву,
За  сльозу  гірку  сирітську,  у  нужді  пролиту,
Зготував  Господь  для  тебе  доленьку  щасливу  -
Засівай  добром,  козаче,  і  правдою  ниву!

Не  журіться,  українці,  що  немає  долі,
Тільки  серце  не  топіте  в  заздрості-неволі!..
Напувайте  його  щедро  миром-добротою  -
І  Господь  вас  обдарує  милістю  святою!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710238
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 04.01.2017


наталія калина

І знов оспівую я край Карпат!

І  знов  оспівую  я  край  Карпат!

Під  кроною  лапатої  модрини
Натхнення  промінь  ніжно  линув…
І  знов  оспівую  я  край  Карпат,
Де  кожен  зустрічі  яскравій  рад!

Де  тиша  вилікує  всі  печалі,
Де  краєвиди  біло-золотаві!
Де  простір  незбагненної  краси,
Що  заворожує  серця  нам  назавжди!

Перлинами  усипані  гори  яскраві!
А  сонечка  промені  теплі  і  жваві!
Сніг  каратами  буйно  блищить
І  дарує  насолоди  п’янку  мить!

Мить  любові  і  натхнення…
І  єднання  в  одкровенні…  

03.01.  2017  с.  Шаян  «Карпатія»  автор  Наталія  Калиновська

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710220
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 04.01.2017


Віталій Назарук

НЕСПІВАНІ ПІСНІ

Чомусь  неспівані  пісні  
У  сни  приходять  серед  ночі,
І  родять  казку  у  мені,
Яку  так  чітко  бачать  очі.

Мелодія  така  п’янка,
Бере  в  полон  відразу  серце,
Неначе  дівчина  струнка,
Як  юності  тонке  стебельце.

Минулим  пахне  верболіз,
Медунки  світяться  весною,
А  композитор,  мов  ескіз,
Творив  пісенний  твір  зі  мною.

Порвав  маестро  сон  мені,
Мелодія  збудила  знову.
Чи  мені  сняться  ці  пісні,
Чи  хтось  співає  колискову?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710213
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 04.01.2017


dovgiy

У ЦІМ САДУ

Плекаю    сад.  Рослини  незвичайні
У  цім  саду  буяли  та  цвіли.
Ростуть  тут  спогади  про  відкриття,  про  таїни,
Тут    були  мрії,  прагнення  були…
Та  поміж  них  ще  є  казкова  квітка:
Нев’януча,  бажана  як  життя…
Це  Ти,  Кохана!  Ти,  -  моя  лебідко,
Самого  Неба  ангельське  дитя!
Вже  стільки  літ  не  втомлююсь  казати,
Що  Ти  для  мене  ідеал  всього.
Бо  Жінка  Ти!
Моїх  нащадків  Мати.
Ти  берегиня  майбуття  мого.
Ніби  звичайна  хатня  трудівниця,
Весь  вік  в  турботах  за  родинний  лад…
Твоє  ім’я  піснями  промениться
І  твоя  врода  осяває  сад
Промінцями  незгасної  любові
Де  ніжності  серпанок  голубий.
Ти  –  це  нестримний  буревій  у  крові
І  пестощів  непереможний  рій.
Є  в  тім  саду  наші  далекі  ночі,
Бузковим  цвітом  встелені  стежки
І  світлі  зорі  –  твої  любі  очі
В  які  не  втомлююсь  вдивлятись  всі  роки  
І  знов  як  вперше  таємницю  бачу
Переді  мною  Всесвіт  постає
Зворушений  від  ніжності  я  плачу
Бо  серце  не  витримує  моє
Отого  захвату,  що  маю  в  нагороду,
Не  знать  за  що!..  пробач  оцю  сльозу…
Моя  трояндо!  Мій  довічний  подив,
Вже  в  котрий  раз  про  все  Тобі  кажу!  

03.01.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710211
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 04.01.2017


Аяз Амир-ша

Сколько можно?

Надежду  посадили  за  решетку,  
А  веру  оградили  извращая.
И  хлещем"виски",хлещем"водку",
Любовь,как  сироту  не  замечая.
 
А  лгать  всё  также  продолжаем
И  спрятав  совесть  под  замок,
Сомненья  прочь!-и  набиваем
Мошну  тугую  под  шумок.
 
На  мельницы  чужие  воду  льём,
Но  кровь  людская  не  водица!
Напрасно  манну  с  неба  ждём,
Так  жить,ребята,не  годится.
 
Вопросы  есть  к  вам,господа,
Вы  с  кем  идёте  и  куда?
Не  забывайте  здесь  и"там"
Платить  придётся  по  счетам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710210
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 04.01.2017


Аяз Амир-ша

Не верьте.

                                                                                                                                                                         
 Не  верьте,братцы,словесам,
А  посмотрите  на  делишки.
Творить  умеют  чудеса
Большие  воры  и  воришки.
   
Нас  называют  братьями  и  сёстрами,  
Но  только  их  наступит  власть
Становятся  удавами  и  монстрами,  
Задушат  нас,убьют  и  будут  красть.
 
Ведь  сл  овес  а  не  для  людей,
А  для  ослов  и  лошадей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710207
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 04.01.2017


laura1

З днем народження, сину!

[youtube]https://youtu.be/OneOk-eqNS0[/youtube]
З  днем  народження,  сину!  Вітаю!
І  за  тебе  я  тост  піднімаю!
Хай  дорога  твоя  буде  чиста,
Як  гірське  кришталеве  намисто!

Тобі  зичу  здоров'я  міцного
Та  достатку  і  злагоди  в  домі!
Хай  завжди  буде  поруч  родина,
Твої  діти  й  кохана  дружина!

Хай  здійсняться  усі  твої  мрії!
Відбуваються  світлі  події!
Йдуть  з  тобою  завжди  у  житті
Лише  друзі  найкращі  твої!

Ти  завжди  пам'ятай,  рідний  сину!
Ти  моя  найдорожча  людина!
Ти,  мов,  світло  в  моєму  віконці,
Ти,  немов,  моє  вранішнє  сонце!

Я  бажаю,  щоб  день  твій  святковий
Був  веселим,  яскравим,  казковим!
Хай  від  радості  серце  тремтить,
І  в  житті  неодмінно  щастить!

04.01.  2017  Л.  Маковей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710189
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 04.01.2017


Мартинюк Надвірнянський

Зоря нічна


Не  спиться,  вийду  в  двір,  чому  ночами,
Ти  наче  привид  поперед  очами.
Зорею  ясною  заглядаєш  в  вікно,
І  воскресаєш  те  що  так  давно  було.

Як  в  дзеркало,  у  ту  зорю  дивлюся,
Мов  я  її  утратити  боюся.
Боюся  того  щоб  ще  не  повторились,
Помилки  ті  що  відбулись  уже  колись.

Той  спомин  через  роки  в  сьогодення,
Вертає  те,  за  що  нема  прощення.
Та  зоря  що  через  вікна  заглядає,
Погляд  твій,  що  за  минуле  докоряє.

Чому,  коли  пливуть  по  небу  хмари
Зорю  сховають,  я  тобою  марю.
Чи  я  несу  через  життя  своє  земне
Те  світло,  що  колись  осяяло  мене.

2015р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710169
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 04.01.2017


Віталій Назарук

ЗИМОВИЙ МЕНУЕТ

Вже  відспівала  хуртовина,
Покрився  білим  пухом  ліс.
Морозом  писана  картину
Раптовий  затишок  приніс.

Все  замело,  заворожило,
Доріг  не  видно,  ні  слідів,
Йордан  чекає  на    кропило,
У  ополонці  між  льодів.

Тріщить  криниця  під  вербою,
Наводить  шурхіт  очерет,
І  вітру  звук  немов  з  гобою,
Згадав  про  новий  менует.

Немов  король  робив  поклони,
Хилився  ледве  верболіз.
А  лід  тріщав,  мов  бив  у  дзвони,
Білів  далеко  темний  ліс.

Зайці  поснули  у  долині,
Мовчала  білочка  в  дуплі,
Ще  червоніли  на  калині,
Морозні  ягідки  малі.

Потрохи  засвітились  зорі,
Рогатий  Місяць  хмари  пас.
Сміялася  зима  на  дворі,
Мороз  своїм  кожухом    тряс.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710166
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 04.01.2017


Виктория - Р

Лічить рани час…

[b][i][b][/b]Майже  рік  без  свят,
У  душі  жалі...
Дорогий  мій,  брат,-
Ти  в  сирій  землі...

На  снігу  сліди,
Горобині  знов...
Відцвіли  сади,
В  вічність  ти  пішов...

Майже  сліз  нема,
Лічить  рани  час...
Лютая  зима,-
Розлучила  нас...
01  01  2017  р
Вікторія  Р
Присвята,  брату  Віталію...
[b][/b][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710160
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 04.01.2017


НАДЕЖДА М.

Соломинка (до дня соломинки) . .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=w2-rXk5Il_g[/youtube]
Пливе  по  річці  соломинка.
Чому  одна  серед  води?
Ти  почекай  лише  хвилинку.
Невже  рятуєш  від  біди?

Спішиш  комусь  на  допомогу,
Де  вже,  здавалося  б,-  кінець?
Як  відчуваєш  ти  тривогу
Отих  знедолених  сердець?

Які  зневірились  у  всьому,
В  яких  ще  трохи  -    і  чужі.
Допоможи  й  тому  живому,
Хто  думає,  що    на  межі.

Пливи,  маленька  соломинка.
Не  маєш  права  горювать!.
Нехай  в  очах  горять  іскринки:
Така  вже  доля  -  рятувать..

Подай  стражденному  підпомогу,
Тримайсь  на  хвилях,  не  зникай.
Вкажи  невірному  дорогу,
І  на  спасіння  віру  дай...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710159
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 04.01.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Кращий за каблучку

Батько  сина  взяв  на  руки,
Пригорнув  до  себе,
Міцні,  сильні,  хліборобські
По  голівці  пестять.

Син  на  татка  подивився
І  тихо  промовив:
-Чого  в  тебе  шорсткі  вони,
Геть  усі  в  мозолях,

Чом  немає  в  нас  машини
І  хата  старенька,
Завжди  носиш  ти  фуфайку,
Не  костюм  новенький.

На  роботу  ходиш  пішки
І  завжди  в  мазуті,
На  ногах  старі  чоботи,
А  не  модні  туфлі?

Чом  немає  золотої
У  тебе  каблучки?
Чоловік  на  теє  мовив:
-Послухай,  синочку,

Тому  руки  у  мозолях,
Що  хліб  я  плекаю,
Хата  дідом  збудована,
Машини  немає?  -

Ти  як  виростеш,  заробиш
То  й  придбаєш  нову,
А  що  ношу  такий  одяг  -
В  полі  зручно  в  ньому.

Жайворова  долинає
Пісня  з  піднебесся,
Моє  серце  звеселяє.
А  свята  земелька

Як  зародить  щедро  знову  -
Тішитиме  душу,
Золотий  пшеничний  колос
Кращий  за  каблучку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710154
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 04.01.2017


Шостацька Людмила

СНІГОВА ЕЙФОРІЯ

                                           Сніг  падав  синичкам  на  вії,
                                           Мов  зоряні  атоми  з  неба,
                           Кружляв  у  своїй  ейфорії,
                           Шепталися  з  хмарами  верби.

                           Кінця  не  було  цьому  танцю,
                           Зима  не  скупилась  на  диво
                           І  падав  білявий  по  глянцю,
                           І  знов  перелистував  чтиво.

                           Казкові  рядочки  клубочком
                           Мотала  зима  вечорами,
                           Зв’язала  думки  поясочком,
                           Писала  собі  панорами.

                           Надмухала  гір  парашути,
                           Стелила  незайманий  шлях,
                           Міняла  вже  звичні  маршрути,
                           Шукала  поради  у  днях.

                           Здавалось:  сніги  нескінченні
                           Із  шлейфом  розкішним  фати,
                           Та  було  у  цьому  знаменні
                           З-за  обрію  видно  мости.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710149
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 04.01.2017


Шостацька Людмила

ЗЕЛЕНІ ФРУКТИ

               Ми  збирали  роки  у  кошик,
Пакували  тісненько  в  боки.
У  кишенях  –  всього  лиш  грошик  
І  принишкли  тихенько  кроки.  

Пам’ятаєш?  Колись  з  тобою  
Ми  у  травах  збирали  зорі,    
Час  стелився  до  ніг  канвою,    
У  небесній  писали  конторі    

Нашу  долю.  Курсивом  пункти    
Обіцяли  нам    гавань  тиху.
Ми  тоді  ще  “зелені  фрукти”      
Відпускали  на  волю  примху.  

Світ  тримали  в  своїх  долонях    
І  було  по  коліна  море…
Вже  срібляться  сніги  на  скронях,  
Ми  ж  -  зі  стажем  уже  “актори”.  

Навіть  часом  здаємось  зайві,  
Соціальних  депресій  слід…  
Мрії  стліли  в  колишнім  сяйві,  
Впав  на  голови  дикий  схід.  

Перезріли  з  роками  “фрукти”,        
Шахи  сплутали  всі  ходи,                  
Божевільні  злетілись  круки,        
Наробили  усім  біди…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710147
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 04.01.2017


Надія Карплюк-Залєсова

У ПЕРЕДДНІ РІЗДВА ТВОГО

У  переддні  Різдва  Твого,
Владико  Неба  й  Тверді--
Почуй  усі  наші  жалі
І  каяття  відверті.

Прости  нам,  Боже,  всі  гріхи,-
За  них  віддав  Ти  Сина,
Щоб  сина  Твого  на  Землі,
Нечиста  не  зломила.

Всю  гіркоту  думок  тяжких,
Суть  вчинків  всіх  негожих,-
Прости  нам,  Отче  дорогий,
Прости  нам,  добрий  Боже...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710098
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 03.01.2017


Східний

Пішли в туман дитячі сни



Пішли  в  туман  дитячі  сни,
І  юності  мрійливі  крила,
І  лісу  запах,  запах  хни,
І  подих  літа,  його  сила.
Пішли  в  країну  диво-мрій
І  сподівань  душі  дитячих,
Лишили  острови  надій,
У  царство  кинули  незрячих.
Стою  дорослим  серед  нив,
Не  скошених  ще  поки  вітром.
Тоді,  тоді  я  лише  жив,
Світився  сяйвом,  білим  світлом.
Дзвенів  у  полі  голос  мій,
Немовби  жайворон  у  висі.
Немов  провісник-буревій.
Ті  сни  мої  були  –  пречисті.
Дозріли  вже  мої  літа,
І  посивіли  таки  крила,
Мелодія  вже  й  сну  не  та,
Та  мудрості  з’явилась  сила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710008
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 03.01.2017


геометрія

МОЇ РУШНИКИ

                                   Хоч  давно  це  було,                                    У  далекі  ті  дні
                                   Та  ніщо  не  забулось.                                Рушники  вишивали.
                                   Все  живе,  як  жило,                                      І  веселі  й  сумні,-
                                   Й  знов  мені  усміхнулось.                      Вдвох  пісні  ми  співали.
                                                                                       Вишивати  мене  
                                                                                       Мама  змалку  навчала.
                                                                                       І  донині  живе,
                                                                                       Те  що  мама  співала.
                                   Хоч  невміло  ще  я                                              Хоч  бувало  й  сумні                                                
                                   Рушники  вишивала.                                      Рушники    вишивались
                                   Та  матуся  моя                                                        Та  в  години  ті  й  дні,-
                                   Мене  вміло  навчала.                                      Ми  добром  наповнялись.
                                                                                         На  розшитім  крилі,-
                                                                                         Вишивалися  долі,
                                                                                         І  любов  до  землі,-
                                                                                         У  калинових  гронах.
                                     Хоч  печальна  була,-                                    Я  від  тих  рушників,-
                                     Мами  доля  вдовина,                                      Наповнялась  любов"ю.
                                     Нам  сміялась  весна,                                      І  теплом  віяв  спів,-
                                     І  верба,  і  калина.                                              Додавав  нам  здоров"я.
                                                                                         Пролетіли  роки,
                                                                                         Вишиванки  зі  мною.
                                                                                         І  пісні,  й  рушники,-
                                                                                         Вже  в  дітей  моїх  долі.
                                   Хоч  вже  мами  нема,                                        Передам  рушники
                                   Їй  земля  уже  пухом.                                        Своїм  дітям  й  онукам.
                                   В  рушниках    вистача,-                                  Хай  на  вічні  віки,-
                                   Українського  духу.                                            Світять  світлим  майбутнім.
                                                                                           Рушники,  рушники,-
                                                                                           В  вас  Свобода  і  Воля.
                                                                                           На  роки,  на  віки,
                                                                                           України  в  вас  доля!..  
                                   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710051
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 03.01.2017


Шостацька Людмила

МОЯ МАТУСЯ ВАРТА НЕБА

                                           І  знов  життя  –  на  до  і  після...
                           Затихло  слово,  згасла  пісня.
                           У  інший  світ  пішла  матуся,
                           Здається  знову  я  гублюся.

                           Куди,  чому  і  далі  як?
                           Якийсь  туманний  зодіак.
                           Не  вибираю  роздоріж,
                           Так  ніби  поряд  десь  рубіж...

                           Та  знову  мамі  я  потрібна!
                           Цінніша  золота  і  срібла
                           Молитва  повнить  душі  наші,
                           Господь  збирає  в  свої  чаші.

                           Моя  матуся  варта  неба,
                           Прошу  святих:  така  потреба.
                           А  Богу  кланяюся  низько,
                           Що  мала  маму  я  з  колиски:

                           Красуню,  мудрості  скарбницю,
                           Мою  невтомну  рятівницю
                           Аж  до  посріблених  років
                           Я  чула  ласку  її  слів.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710030
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 03.01.2017


НАДЕЖДА М.

Зимовий вечір…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SrH-L5ekMbI  [/youtube]
----------------------------------------------
Зимовий  вечір  попросивсь  до  хати.
Загнала  хуртовина  до  тепла.
Не  бійся,  це  нащо  тобі  зітхати?
То  просто  за  вікном  зима  цвіла.

Зігрію  я  твої  замерзлі  руки.
Присядь  зі  мною  поряд,    край  вікна.
Невже  це  від  зимової  розпуки
Цвіте  на  скронях  в  тебе  сивина?

Та  прийде  час  і  ти  помолодієш,
Прийдеш  з  теплом  до  мене  і  в  цвіту.
І  ти  тоді  мене  уже  зігрієш,
А  поки  що,  тебе  таким  люблю.

Пригрівся  у  теплі,  бачу  куняє...
Та  я  тобі  сказала  ще  не  все...
Повільно  за  вікном  уже  світає.
Чому  ж  це  сіль  пече  моє  лице?

Ще  хвилька  і  підеш  на  відпочинок,
А  ранок  посміхнеться  вже  мені.
Хай  сніг  не  замете  отих  стежинок,
Ти  не  залиш  мене  насамоті...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710004
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 03.01.2017


Леся Утриско

Дитя Господнє світу днесь рождає.

Без  стримку  розгулялися  сніги
Встеляють  землю  пишно  килимами
Вмостилися  на  греблю  й  береги
Аби  Різдво  зустріти  разом  з  нами.

Мелодію  виспівують  вітри
В  колядах  гучно  хочуть  загубитись
Із  людським  хором  славу  донести
Із  Сином  Божим  разом  охреститись.

Рожденному  принести  пелини
І  зодягти  у  білосніжні  шати
Від  Ірода  сховати  в  ялинИ
Та  й  радість  донести  у  людські  хати.

Хай  коляда  полине  до  небес
Як  біла  птаха,  що  увись  злітає
У  Божій  ласці  цілий  світ  воскрес
Дитя  Господнє  світу  днесь  рождає...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709980
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 03.01.2017


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Метаморфози зими

(для  дітей)

Сьогодні  вітер  спить  спокійно,
на  плесо  неба,  плавно  і  граційно,
чарівна  шхуна-сонце  випливає,
і  морок  ночі  враз  зникає…

Зима  сміється  білосніжно,
проміння  сонця  –  лагідне  і  ніжне,
мороз  скував  озера  й  річки,
щипає  злісно  нас  за  руки  й  щічки…

Хоч  сонце  світить,  та  не  гріє,
на  жаль,  так  швидко  взимку  вечоріє,
насуплені,  похмурі  хмари
і  день  і  ніч  блукають,  як  примари…

Коли  морози  -  злі  й  кусючі,
блищить  на  сонці  білий  сніг  скрипучий,
буває,  сонце  так  пригріє,
що  сніг  в  обіймах  променів  зімліє…

Настане  час  ліпити  сніжки,
зануряться  у  сніг  дитячі  ніжки,
і  дивовижний  візерунок
залишать  для  зими  у  подарунок…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709973
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 03.01.2017


Олена Жежук

Зимовий день сніжинками почавсь

                   [i]Осінній  день  березами  почавсь.
                                                                   Ліна  Костенко[/i]


Зимовий  день  сніжинками  почавсь,
В  вікно  відчинене  пушинками  влетіли,
На  віях  ніжно  щастям  тріпотіли…
Й  розтанули,  щоб  ранок  умивавсь.

Я  не    порушу  неповторну  мить,
Вберу  у  спраглу  душу  прохолоду,
З  морозом  п*ю  ранкову    насолоду,
Вмиваю  погляд,  дивлячись  в  блакить.

З  блакиті  сонцем  починаю  день,
А  може  день  цей  мною  розпочався,
Сніжинками  зі  мною  цілувався...
В  мені  до  вечора  шукатиме  натхнень.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709967
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 03.01.2017


Lana P.

ЧОМУСЬ ВІДЛИЗІ Я РАДІЮ…

Чомусь  відлизі  я  радію,  
А  не  морозам-хижакам.
Вона  дарує  нам  надію,
Несе  весну  назустріч  нам

У  довгожданих  потепліннях
Свіжо-розтоплених  снігів,
Як  сонцелагідне  проміння,
Що  у  проталинах  слідів.

І  тануть  в  пахощах  бажання,
Думки  вібрують  у  душі
І  виливають  коливання
У  ненаписані  вірші.                            24/01/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709956
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 03.01.2017


Польова Ромашка

Сновидіння

Проснулась  вранці,  перебрала  сновидіння
І  серед  них  знайшла  якесь  чудне:
Чи  то  у  небі,  чи  на  храмовім  склепінні  -
Втішала  стрічка  райдуги  мене.
Була  тоненька,  до  землі  не  доторкалась.
Виразно  чергувались  кольори.
Шовковим  блиском  знов  і  знов  переливалась.
Жар-птицею  злітала  догори.
Під  веселковим  семибарвним  омофором
Являвся  тризуб  з  райдугових  смуг  -
Крізь  хмари  проривавсь  на  світ  прозорий
І  сяйвом  заливав  усе  навкруг.

Веселку  Бог  колись  подарував  людині  
Любові  й  миру  переможний  знак  –
Закінчиться  війна  у  нашій  Україні.
Настане  радість,  вірю,  буде  так!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709951
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 03.01.2017


Віталій Назарук

ТОДІ БУДЕШ

Ой,  не  варто,  не  варто,
Йти  у  слід  за  снігами.
Поки  осінь  ще  гріє
Нас  теплом  у  душі.
Коли  горнеш  голівку
Свою  сиву  до  мами,
Коли  квітнуть  щороку
На  дворі  спориші.
Ой,  не  варто,  не  варто,
Все  міняти  з  часами.
Берегти  треба  в  серці,
Що  живе  у  душі.
І  не  варто  ніколи
Забувати  про  маму,
Бо  в  житті  нашій  пам'ять  –
Наш  постійний  рушій.
Ой,  не  варто,  не  варто,
Забувати  про  долю.
Пам’ятати  потрібно,
Що  життя  –  лише  мить.
В  серці  мати  молитву,
Воювати  за    волю,
Бути  сином  Вітчизни
І  тоді  будеш  жить!

Пр:  Поклоніться    матусі,  
Пам’ятайте  до  віку,
Все  що  в  вашому  серці,
Наче  вогник  горить.
Щоб  зозулине  ку-ку
Було  вічне,  без  ліку.
Щоб  хотілося  завжди
І  любити,  і  жить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709937
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 03.01.2017


laura1

З Новим роком!

Вітаю  поетів,  читачів,  друзів  і  свою  родину  з  Новим,  2017  роком!    Бажаю  Всім  здоров'я,  миру,  родинного  затишку,  творчих  злетів  і  досягнень  у  всіх  сферах  життя!

Промчав  ще  рік  на  крилах  сподівань!
Комусь  приніс  він  радість,  комусь  горе.
Злетів  хтось  до  вершин,  а  хтось  упав,
Така  примхлива  й  різна  наша  доля.

Вже  Новий  рік  співає  за  вікном!
Прийшов  до  нас  він  гордовитим  Півнем!
Вогнем  червоним,  сонячним  теплом,
Яскравим,  кольоровим,  креативним!

Рік  Півня  -  символ  честі  й  доброти!
Рік  гідності,  відкритості  й  довіри!
Це  -  символ  змін,  оновлення  й  краси,
Це  символ  витривалості  і  сили!

Але  характер  в  Півня  не  простий!
Собою  любить  він  похизуватись!
Нелегко  компроміс  з  ним  віднайти,
Тому  потрібно  всім  цьому  навчатись!

Хазяїн-Півень  -  добрий  сім'янин!
Турботливий,  духовний,  працьовитий!
Багато  докладає  він  зусиль,
Щоб  досягти  вершин  і  не  зганьбитись.

Тому  бажаю  друзям  і  рідні,
З  цим  роком  неодмінно  подружитись!
Щоб  всі  були  щасливими  в  сім'ї,
А  нареченим  зичу  одружитись!

Нехай  цей  рік  дарує  успіх  Вам,
У  творчості,  кар'єрі  і  коханні!
Нехай  щастить  усупереч  вітрам,
Нехай  здійсня́ться  всі  Ваші  бажання!

З  Новим  роком!!!

02.01.  2017                                        Л.  Маковей




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709923
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 02.01.2017


Надія Карплюк-Залєсова

СТОЮ У РОЗДУМАХ ТЯЖКИХ…

Стою  у  роздумах  тяжких  :
За  що  Господь  Вкраїні
Дозволив  згарищам  біди,
Смертям  дав  згоду    і  руїні...

Чому  розкидав  всіх  дітей
По  теренах  Планети  ,-
Провалля  зсувів  надтяжких
ЇЇ  накрили  злети...

Ми  відвернулись  від  Христа,
Хоч  церкви  відімкнули...
Ми  надто  любимо  свята,
Та  святість  в  них  забули..

Нема  у  нас  святих  імен
У  площах,  вулицях,  майданах,
Хоч  чверть  століття  живемо
Не  в  плутах,  не  в  кайданах...

Дітей  йменуємо  своїх
Іменнями  чужими,-
А  діточки  прийшли  на  світ
У  переддень  з  святими...

Забрали  Ангелів  в  діток,
Врубавши  їхні  крила,
Чому  дивуємось  відтак,
Що  не  несуть    вітрила?..

Ми  п"єм  вино,  як  той  бальзам,
Відвідавши  причастя,
І  свято  віримо  по  тім,-
"Приречені"  на  щастя...

Перехрестивши  храм  святий,
Ідем  грішити  в  люди
З  переконанням  у  серцях,
Що  ми  --  безгрішні  люди...

А  гріх  скував,  як  спрут,  мене  
І  землю  мою,  люди  !
Нам  волю  Бог  послав  з  Небес,
Щоб  вмились  від  отрути...

Вкраїнцю  мій,  зітри  сльозу,
Прокиньмось,  сестро,  брате  !
Господь  втомився  із  Небес  
Найкращих  забирати...

Питаємо  :  За  що  ?  Чому  ?,-
Витає  в  Небесах...
Пречиста  Сина  просить  Там...
За  Україну...  у  сльозах  

Прокинься,  чуєш,  українцю,
І  свого  брата  возлюби,
Доріжку  в  серце  до  Ісуса
Любов"ю  тою  проклади  !

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709903
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 02.01.2017


Східний

Любов – незрима сила



Чогось  мовчить  твоя  любов
Й  додолу  опустила  крила.
А  може  вітер  не  знайшов
Червоні,  ніби  мак,  вітрила,
А  чи  сховав  їх  у  росу
І  притаїв  у  сивих  травах.
Не  можу  я  забуть  красу
Твоїх  очей  в  нічних  загравах.
Той  шелест  мрій  з  твоїх  думок
Лишив  задимлений  відтінок,
І  ніби  зоряний  струмок
В  душі  моїй  дзвенить  барвінок.
А  я  іду,  іду  в  туман,
Червоні  підніму  вітрила.
А  може  був  то  лиш  обман,
І  ти,  ніколи  не  любила.
Не  вірю  я  степним  вітрам,
І  в  грозах  розправляю  крила,
І  душу  тіні  я  не  дам.
Моя  любов  –  незрима  сила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709831
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 02.01.2017


Микола Миколайович

Народний Провідник

Степан    Бандера

 

Ти  впав,  як  жертва  поневолі…

Не  вбив  тебе  звіриний  рик.

Вітри  зігнули  мимоволі,

Адже  ти  падати  не  звик.

 

Ти  наша  гордість,  наша  слава…

Для  України  наш  пароль.

Ти  гідний  правнук  Святослава,  

Країни  нашої  герой.  

 

Нас  надихає  твоя  доля…  

Свята  невичерпна  любов.

Могутній  дух,  сталева  воля,

Нас  зве  до  бою  знов  і  знов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709805
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 02.01.2017


Шостацька Людмила

Я ВІРИЛА В КАЗКУ

                                         Я  довго  так  вірила  в  казку,
                         В  її  неземні  наддива,
                         Благала  у  доленьки  ласку
                         І  казка  ось  –  поряд,  жива!

                         Вдягнула  поезій  наряди
                         І  шаль  із  чарівних  рядків,
                         Відкрила  обличчя  плеяди,
                         Слова  заплела  до  вінків.

                         Цю  казку  із  сонячних  мрій
                         Плекатиму  завжди  у  серці,
                         Для  зцілення  від  аритмій  
                         Довірюся  цій  фантазерці.

                         Нехай  вже  несила  злетіти,
                         Завада  тому  –  листопад,
                         У  шафі  знайдуть  внуки  й  діти
                         Поезій  моїх  зорепад.

                         Не  буде  мене  тоді  вдома
                         І  навіть  не  в  цьому  біда.
                         Вік  житиме  казка  знайома
                         Від  щирого  мого  труда.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709804
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 02.01.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Піднімем келихи за мир

Не  спиться  чомусь  у  цю  ніч  новорічну,
Хоча  скрізь  лунають  веселі  пісні,
Мені  ж  бо  тривожно  і  лячно  незвично,
Що  нам  принесуть  всі  наступнії  дні.

Чи  радісно  буде  та  світло  на  серці,
А  чи  повідомлення  з  фронту  прийдуть,
Що  ще  хтось  загинув  в  нерівному  герці,
Його  ж  бо  чекає  хтось  вдома,  мабуть.

Ридатиме  ненька  так  гірко  й  надривно,
А  чорна  хустина,  мов  крука  крило
Її  огорнула.Коса  стала  сива,
Волосся  ж  у  неї  русявим  було.

І  їй  що  Новий,  що  Старий  -  однаково,
Уже  не  повернуть  синочка  вони.
Прошу  я  вас,  люди,  живімо  в  любові,
В  запеклих  боях  хай  не  гинуть  сини.

Хай  мир  запанує  на  Заході  й  Сході
І  брата  обняти  нехай  зможе  брат,
Тоді  буде  можна  і  келих  піднять
За  злагоду,  щастя,  надію  й  свободу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709785
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 02.01.2017


dovgiy

ГІРКЕ

Люди  добрі,  що  це  відбувається?
Час  іде,  реформи,  -  як  бур’ян,
Тільки  балачками  заміняються,
Безладом  засмічуючи  лан.
Четверть  віку  в  України  вкрадено,
Четверть  віку  в  нікуди  йдемо.
А  життя  людське  коротке  дано  нам:
Більшістю  жебрацьки  живемо.
Люд  тікає  від  примари  бідності
За  кордони  -  заробить  на  хліб.
І  втрачає  віковічні  цінності
У    болотах  цінностей  чужих.
Закордонні  мнучи  асигнації,
Терплячи  війну  від  злих  заброд,
Тяжко  стогне  українська  нація,
В  муках  виживає  наш  народ.
Знову  давлять  цінами  космічними,
Знов  жахає  прийдешня  зима…
Ми  пішли  за  мріями  міфічними,
За  якими  майбуття  нема…
Шлях  Європи…  лицемірство  лисяче.
Ніж  у  спину  кожну  мить  чекай…
Ми  ж,  панове,  ще  істоти  мислячі,
Чом,  як  птиці,  залишаєм  край?!
На  батьків  чому  дітей  кидаємо
Та  згинаєм  шиї  під  ярмо?
Чом  своїх  кліщів  не  виганяємо,
Щоб  цією  гаддю  й  не  несло?!
Розвелось  –  кишіє  кровопивцями:
Набивають  статки  на  крові…
Чом  свою  дорогу  не  промислимо?
Може,  мало  клепок  в  голові?
Отакі  –  іще  сьорбнемо  горенька,
Безхребетних  доленька  гірка…
Доки  не  найдем  Пилипа  Орлика
І  нового  Гетьмана  Сірка!

29.09.2016    

 
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709779
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 02.01.2017


Lana P.

ЛЬОДЯНИКАМИ…

Льодяниками  вкрився  став,
Де  квітла  ряска.
Ти  забувати  мене  став,  —
Скінчилась  казка.
Кохання  плавало  в  човні
Повз  наші  мрії...
Слова  замерзли  в  глибині  —
Метуть  завії…        16/01/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709750
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 02.01.2017


Віталій Назарук

ЛЮБЛЯЧА ЗИМА

Річка  дзвенить  льодяником  солодким,
Село  в  снігу,  вкрив  іній  явори.
Зориться  ніч  і  плаче  день  короткий,
Лише  дими  мандрують  догори.

Летять  вони  в  високі  сірі  хмари,
Що  кидають  сніжинки  до  землі.
Самі    ж  біжать,  немов    чиїсь  отари,
Із    Місяцем  пастушим  на  чолі.

Мороз  бере  до  танцю  хуртовину
І  па  таке  виписує  в  дворі,
Мов    розправляє  скручену́  пружину
І  гонить  сніг  на  стомленій  землі.

Біліє  хата  й  вишня  біля  неї,
Вона  в  снігу,  неначе  у  цвіту.
А  хуртовина  лине  над  землею,
Таку  я,  зиму-матінку,  люблю!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709732
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 02.01.2017


Лана Семицвітна

Новий рік

Новий  рік  земля  стрічає.
Дід  Мороз  на  санях  мчить.
Він  зі  святом  всіх  вітає
І  дарує  щастя  мить.
Зустрічає  всіх  ялинка,
Малюки  ведуть  танок,
І  Снігурка  мов  сніжинка
Закружляла  всіх  діток.
Новий  рік  –  пора  чарівна,
Час  бажань  і  час  чудес.
І  зима,  як  та  царівна,
Подарунки  шле  з  небес.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709695
дата надходження 01.01.2017
дата закладки 01.01.2017


Лана Семицвітна

Заснула пристрасть

Заснула  пристрасть  коматозним  сном
Цілує  холод  тіло,  серце,  душу.
Гортаю  я  життя  свого  альбом  –  
Ридати  хочу,  та  терпіти  мушу!
Які  закляклі  руки  та  вуста!
Я  боса  йду  морозними  снігами.
Розмалювала  інеєм  зима
Мої  повіки,  втикані  голками.
Біжать  уривки  вже  забутих  фраз.
Вони  гарячі  та  мене  не  будять.
Я  сплю  і  сон  отримує  наказ  –  
Не  прокидатись,  бо  за  пристрасть  судять!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709692
дата надходження 01.01.2017
дата закладки 01.01.2017


Олена Жежук

Де свіча горить…

[i]«Ніч  віддавала  всі  чари  і  сни  до  останку,
Нив'я  зоравши    солодких  таїн  переліг»*.[/i]
Лише  блукає  засніженим  полем  до  ранку
Герда,  шукаючи  серцю  своєму  нічліг.

Що  їй  вітри,  коли  в  спину  про  нього  тривога?
Що  їй  сніги,  коли  терпне  у  серці  ім'  я?
В  світі  померклім  для  істини  вперта  дорога
Йти    уперед,  доки  поруч  твоє  янголя.

Там,  десь  під  зоряним  куполом  теплі  надії
Вогником    гріють,  витають  Різдвяним  пилком…
Ноче  всесила,    даруй  їй  світанок  під  вії
З  Каєм  зустріти,  де  свічка  горить    за  вікном.


*  Спроба  продовжити  довершене
Олекса  Удайко  "Ранок  рожевий"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709011

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709688
дата надходження 01.01.2017
дата закладки 01.01.2017


Ніна-Марія

З Новим роком!

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcS6lqQgU8IFxEBdFpOIImAVGasfBZIQgcP26fcokyWIgjwMLnXO[/img]

[color="#820303"]Хай  же  Півник  рано  будить
Тих,  хто  Україну  любить.
Щоб  завзято  працювали,
Разом  ворога  здолали.

Хай  іде  він  звідси  геть
І  не  сіє  більше  смерть.
Щоб  у  злагоді  і  мирі  
Жили  всі  ви,  друзі  милі.

Щоб  у  кожного  вкраїнця
У  господі  і  в  хатинці
Було  їсти  що  і  пити.
Щоб  могли  ми  вільно  жити.

Щоби  доля  не  цуралась,
Мрії  ваші  щоб  збувались.
Щоб  жили  ви  у  любові
І  були  ви  всі  здорові.

Щоб  пшениця  в  нас  родила,
Процвітала  Україна!
Закінчилась  вже  війна-
за  це  вип'ємо  до  дна!

Всім  вітання  посилаю
Від  землі  до  небокраю!!![/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709666
дата надходження 01.01.2017
дата закладки 01.01.2017


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Новорічна ніч

Вогниками  світиться  ялинка,
іграшки  виблискують  боками,
білі  намистини  із  перлинок
зручно  умостилось  між  гілками…

Вогники  танцюють  без  упину,
в  кріслах  -  подарунки  новорічні,
на  стіні  -  усміхнені  світлини,
за  вікном  ворожить  ніч  магічно…

Зорі  в  небі  -  хороводи  й  танці,
місяць,  як  завжди,  керує  балом,
сніг  кружляє,  задрімає  вранці,
землю  вкриє  білим  покривалом…

Новий  Рік  крокує  білим  світом,
зазирає  у  віконця  сонні,
сни  солодкі  знову  бачать  діти,
ніч  цілує  ніжно-ніжно  в  скроні…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709662
дата надходження 01.01.2017
дата закладки 01.01.2017


Леся Утриско

Ну, як прожилося тобі, солдате?

Ну  як  прожилося  тобі,  солдате,
В  ту  першу  Божу,  Новорічну  ніч?
Напевно  снилися  стежки  до  хати,
А  може  не  змикав  сьогодні  віч?
 
Напевно  бачив  грізні  феєрверки,
Що  ворог  нагло  нині  посилав,
А  може  вішав  автомат  на  жердки,
Та  й  тихо  есемеску  посилав?

До  хати,  де  були  лишень  молитви,
Де  у  куточку  блимав  каганець,
Благання  матері  в  Господнім  лику,
Аби  війні  навік  прийшов  кінець.

У  колисковій  завмирало  сонце,
Сльоза  стікала  болем  по  щоці,
Кохана  дарувала  своє  серце-
Тобі-  єдиному,  що  на  війні.

І  ніч  пройшла,  і  зажеврівся  ранок,
І    світ  ступив  у  відлік  знов  новий,
А  ти,  у  спогадах,  зайшов  на  ганок-
Вже  посивілий,  зовсім  молодий.

Ти  цілував  кохану  до  безтями,  
Дитя  й  кровину  з  рук  не  відпускав,
Вдивлявся  в  погляд,  зболений,  у  мами
І  сльози  тихі  батьківські  вдихав.  

То  був  лиш  спогад,  молодечі  мрії,
Де  йде  війна,  де  смерть,  де  біль  і  страх,
Надія  й  віра  у  душі  жевріє-
Тепло  домівки,  рідні-  рідний  дах.

То  ж,  як  прожилося  тобі,  солдате,
У  ту  святкову,  Новорічну  ніч?
Вели  напевно  всі  стежки  до  хати?
Сльоза  тихенько  падала  із  віч.















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709661
дата надходження 01.01.2017
дата закладки 01.01.2017


НАДЕЖДА М.

Тихо, непомітною ходою…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4W_7ZOzmrYU
[/youtube]

Тихо,  непомітною  ходою
Новий  рік  ступив  на  наш  поріг.
Поплетуться  дні  повільно  чередою.
Скільки  буде  стоптано  доріг!

І  ніхто  не  знає,  що  чекати,
Що  нам  доведеться  пережить.
Але  будем  все  ж  ми  сподіваться,
Не  скупий  цей  буде  новий  рік.

Я  бажаю  всі  вам,друзі,  щастя.
Не  пройдуть  повз  радісні  ці  дні.
Хай  всім  повезе,  нехай  удасться
Проминути  дні  життя  складні.

Зустрічайте  сонячні  світанки.
Посміхайтесь  в  щасті  день  при  дні.
Хай  вишневим  цвітом  цвітуть  ранки...
А  війні  усі  ми  скажем:  НІ!!
-----------------------------------------
Будьте  всі  здоровими  та  щасливими,  
МОЇ  ХОРОШІ  ДРУЗІ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709608
дата надходження 01.01.2017
дата закладки 01.01.2017


Леся Утриско

З Новим роком Божий люде.

З  Новим  роком  Божий  люде,
Хай  добро  у  домі  буде,
Мир  у  Краю  запанує  ,
Життя  ворог  не  руйнує.
Подивіться,    хто  прийшов,
Час  свій  в  світі  віднайшов.
Красень,  з  гребенем  широким,
Весь  червоний-  вогняний,
Він  у  кожного  спитає-
Де  і  звідки,  хто  такий?
Наведе  порядок  всюди,
Там,  де  мавпа  не  змогла-
Загребла  все  до  кишені
І  нікому  не  дала.
Хай  кишені  нині  тріснуть,
Гроші  вернуться  в  казну,
Хай  злодіїв  з  хати  свисне-
Ой,  когутику,  молю.
Кукурікай,  тебе  прошу,
Розбуди  вкраїнський  люд,
В  році  твоїм,  у  новому
Хай  сотвориться  в  нас  цуд.
Запанує  мир  та  щирість,  
Віра,  дружба  та  любов-
З  нами  правда  та  молитва,
З  нами  небо,  з  нами  Бог.











адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709601
дата надходження 01.01.2017
дата закладки 01.01.2017


Віталій Назарук

ПЕРШИЙ РАНОК

Ранок  ясним  промінням  
Намалював  свій  лик.
Божим  благословенням
Новий  почався  рік.
Гарно,  яскраво,  чисто,
Ніч  перейшла  у  день,
Хвою  одяг  в  намисто
Іній,  та  без    пісень.
Скрипом  ледь  –  ледь  відчутним,
Димом  із  коминів,
Подих  зимовий  чути,
Але  він  без  снігів.
Може  Різдво  поволі,
Змінить  лице    зими…
А  Морозенко  в  полі
Вибілить  килими.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709589
дата надходження 01.01.2017
дата закладки 01.01.2017


Віталій Назарук

Є КОМУ

Ми  стали  старші  ще  на  рік
І  сивина  покрила  скроні,
Не  завжди  ми  ведемо  лік
Рокам,    що  скачуть,  наче  коні.

Почав  ходу  незнаний  рік,
Почав  без  снігу,  по  болоті,
Іде  війна,  подівся  сміх,
Чекають  знову  нас  «двохсоті».

Земля  ридає,  ллється  кров,
Немає  снігу,  сиплять  «гради»,
Молюся  Богу  знов  і  знов,
Щоб  припинили  бойню  гади.

Не  милий  людям  Новий  рік,
Коли  сини  сидять  в  окопах.
Тоді  щасливий  чоловік,
Як  мирне  небо  –  є  робота.

Коли  родина  за  столом,
Коли  Різдво  приходить  в  хату.
Як    пахне  миром  і  теплом,
І  є  кому  сказати:  -  «Тату!».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709588
дата надходження 01.01.2017
дата закладки 01.01.2017


Микола Миколайович

З Новим роком Україно

Під  мінний  гул  і  тріскіт  автомата,
Журбу  матусь,  що  сохнуть  у  вікні.
Піднімем  тост  за  воїна  солдата,
Щоби  живий  лишився  по  війні.
Піднімем  ще  щоб  згинули  хорлати,
Щоб  назавжди  позбутися  орди.
Щоб  не  втікли  злодії  від  розплати,
Щоби  прийшлося  всім  відповісти.
Розплата  буде  халики  сувора,
Закон  Оддачі  вічний…  у  віках.
Не  купиш,  не  відкупишся  умора,
Не  надає  Всевишній  переваг.
Тож  з  Новим  роком  любі  українці,
Щоби  без  сліз,  нагайки  й  палаша.
У  кожну  хату  радості  й  червінці…
Наш  всипле  Бог  з  небесного  ковша.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709587
дата надходження 01.01.2017
дата закладки 01.01.2017


Микола Миколайович

Поети друзі з Новим Роком!

Червоний  півник  Куку-ріка,
Уже  в  порозі…    недоріка.

Гребеться  осьдечки  для  хати,
Хутчіш…    ідіте  зустрічати.

Знайшов  нам  доленьки    зерно
Й  враз  посвітлішало  вікно.  

Пером  червоним  із  пір’їни,
Надію  пише  для  Вкраїни.

Промінням  ллється,  радість,  сміх
Добра  вкраїнцям  повний  міх.

Веселки  променів  загата…
Вкраїна  щедра  і  багата….

Шампанське,  долари  в  квітник
Нам  не  шкодує    чарівник.

Що  ближче  все  із  кожним  кроком,
Вітає  нас  із  Новим  Роком!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709586
дата надходження 01.01.2017
дата закладки 01.01.2017


Олекса Удайко

СТИНЬ*

[youtube]https://youtu.be/KIVoS6tIzFg[/youtube]
[i][b][color="#066c73"][color="#055b78"]Навкруги  все  завмерло  і  заціпеніло  –
стинь…
А  ще  вчора  було  тут  і  світло,  і  мило  –
Синь!
То  природа  із  людством  живе  в  унісон  –
в  такт…
І  немов  би  і  порско,  та,  врешті,  –  у  сон,
всмак…

Та  хурделиці,  хляки  в  природі  проходять
враз…
Як  надворі  заграє  весняна  погода  –
час…
Тож  природу  й  людину  спасе  амплітуда  –
ритм…
Бо  нема  перманенту  –  для  страдного  люду  –
битв…

І  піде  із  землі  зимова  холоднеча  –
стинь…
Теплота  переможе…  й  ту  злу  колотнечу!  –
Синь!  

На  блакитну  планету  не  пустим  зими
ми!!
Бо    утопимо  зиму  у  вічній  весні!
Ні  -
                   вій-
                                             ні!  
                                                                     Ні!![/color]![/color][/b]

31.12.2016
_________

*Від  омоніму  "стигнути"  -  холонути.
Фото  не  з  інтернету  -  моє:  ставок  
на  Дніприку,  поряд  з  моїм  домом...


[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709582
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 01.01.2017


Східний

Вітання

       Друзі  з  Новим,  Вас,  роком,  надіюсь  роком  перемін  і  щоб  кожен  день,  кожна  мить  в  Новім  році  дарували,  нам,  щастя  і  надію,  щиру  посмішку,  а  як  сльози,  то  лише  сльози  радощі.  Миру,  нам,  дорогі  друзі.    
     
Я  відчиняю  двері  з  вітром,
Там  Січень  юний  вже  стоїть
У  шатах  білих,  з  раннім  світлом,
В  руках  трима  соснову  віть.
Ти  з  чим  прийшов,  скажи,  юначе,
Чого  від  долі  нам  чекать?
А  за  плечами  вітер  плаче,
А  Січень  каже:  «Благодать!»
Усе  промчиться  хай  в  минуле,
Піде  у  вічність,  забуття.
У  ріках  спогадів  хай  втонуть
Вчорашні  кадри  із  життя.
І  негаразди,  і  розради
Усе  це  давнє,  все  старе.
Розчарування,  ну  і  зради
Нехай  Грудень  забере.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709509
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 31.12.2016


Крилата

ВІТАЮ ВАС, ДРУЗІ!

Нехай  нова  зоря  над  краєм  стане.
Жадане  щастя  в  кожен  дім  загляне,
Зимові  свята  будуть  всім  на  втіху.
Хай    янголи  із  крил  насиплють  сміху.
Дід  Січень  дари  лишить  в  кожнім    мешті.
Хай  Божий  мир  прийде  у  край  нарешті,
Торкнеться  вікон      голубом  поштовим.
Із  Новим  Роком!  Із  Різдвом  Христовим.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709507
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 31.12.2016


Світлана Моренець

У НОВОРІЧНУ НІЧ

З  небесного  святого  вівтаря
Володар  Часу,  перевівши  подих,
здмухне  останній  лист  календаря,
новий  зафіксувавши  кругообіг.

Моя  ти  Земле,  доме  любий  мій,
безмежно  щедра  голуба  плането!
Прекрасна  ти  в  цю  ніч  в  серпанку  мрій,
розквітчана  вогнями,  мов  комета.
Світись  красою,  і  пресвітлий  мир,
хай  обійме  тебе  і  [b]кожну  душу![/b]
Ця  ніч  –  святковий  планетарний  пир
від  Кордильєрів  і  до  Гіндокушу.

Хоч  в  когось  –  літо,  а  у  нас  –  зима,
та  всюди  зваблює  казковість  свята,
і  келихом  ігристого  вина
всіх  найдорожчих  будемо  вітати:
і  кровних,  і  не  зовсім,  всіх-усіх,
близьку  й  далеку  дорогу  родину,
бажаючи  здоров'я,  щастя,  втіх
душевних  і  тілесних...  і  щоднини.

Ще  тост  наш  –  за  здоров'я  земляків,
та  й  іноземців,  вірних  нам  по  духу,  –
за  всіх  стійких  незламних  вояків,
що  зупинили  ворога  й  розруху.
Хай  мир  прийде  для  всіх  захисників,
для  кожного  з  армійських  батальйонів!
Щоб  ви  живими  вийшли  із  боїв,
за  вас,  рідненькі,  моляться  мільйони.

І  пом'янемо  воїнів  добра,
що  назавжди  у  Небо  відлетіли...
У  кожнім  серці    вдячність  і  жура  –
за  нас  вони  поклали  душу  й  тіло...

Ну  і,  нарешті,  –  [b]друзі  по  перу[/b],
щасливі  полонені  Музи  й  слова:
таланти-аксакали  і  гуру,
що  вже  впіймали  почесті  і  славу,
й  ті,  що  смакують    творення  процес,
хоч  зали  їм  і  не  аплодували,
кого  обрали  в  Спілку  чи  Конгрес
і  ті,  що  вперше  фрази  зримували  –

хай  нас  єднає  новорічний  стіл,
мої  ви  сивочолі,  юнолиці,
із-за  кордону,  із  далеких  сіл
чи  з  древньої  прекрасної  столиці.
Єднаймося!  У  цей  нелегкий  час
здолаєм  перешкоди  крок  за  кроком.
В  умі  згадавши  поіменно    вас,
вітаю,  милі  друзі,  з  Новим  роком!

Бажаю  МИРУ,  щастя  і  добра,
здоров'я  і  любові,  що  від  Бога,
і  творчого  натхненного  пера,
й  Пегаса  легкокрилого  прудкого.

...А  ще  –  аби  біда  від  нас  втекла...
...І  пісню  б  (замість  "градів"!)  солов'їну...

...Всім  шлю  від  серця  часточку  тепла.
Я  п'ю  за  вас!  За  мир!    За  Україну!

                                                 31.12.2016  р.

Я    ВАС    ЛЮБЛЮ!!!!!!!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709504
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 31.12.2016


наталія калина

Как одолеть сомненья, думы?

Как  одолеть  сомненья,  думы?

Порой  так  сложно  вдохновиться!
И  в  рифме  нежно  раствориться…
Порой  так  хочется  сказать:
О  чём  поэт  лишь  может  знать…

Как  зло  простить  добром,  строфою?
Как  лёд  сердец  согреть  Весною…
Как  одолеть  сомненья,  думы,
Кои  навеял  вечер  лунный?

Порой  так  сложно  тем  сказать,  
Кто  многое  не  хочет  знать…
Что  лучше  правды  горький  плен,
Чем  череда  новых  измен!

29.  12.  2016м.  Львів  автор  Наталія  Калиновська

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709487
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 31.12.2016


палома

ДОРОГІ МОЇ! ВІТАЮ ВСІХ!


З  ПРИЙДЕШНІМ  2017  РОКОМ!

Випалює  останні  ночі  рік,
Незручно  нашій  Мавпі    вже  сидиться.
Закінчується  виділений  вік,
Ще  січень-  місяць  буде  чепуриться  –  
Думок  її  не  взнати  і  повік…

Приніс  цей  рік  багато  всім  брехні  –  
Покрівець  здерто  з  того,  що  закрите…
Біда,  що  гинуть  у  АТО  –    війні…
Хтось  золотом  наповнює  корита  –  
Підступність  мавп  –    гримаси  чарівні…

На  зміну  Мавпі  Півень  прилетить  –  
Є  сподівання  щирості  та  правди.
Можливо,  пір’я  в  когось  полетить…
Надіюсь  на  очищення  в  державі  –  
Не  допустити  б  горлопанства  мить…

І  єдності  в  новому  році  всім!
Когут  –  не  Мавпа,  і  сім’ю  шанує.
Нехай  закінчиться  страшний  екстрим,
Що  душу  українську  так  плюндрує,
І  добре  б  ще  на  море  –    у  наш  Крим…

Бажаю  нам  не  втратити  надію,
Все  рівно,  рано-пізно  зло  мине.
Нехай  народ  плекає  світлу  мрію  –  
Господня  правда  всіх  наздожене…
Лиш  справжній  гідне  у  душі  леліє…

Вітаю,  друзі,  вас  з  прийдешнім  роком!
Бажаю  істину  пізнати  і  Творця!
Хоч  доля  шкутильгає  хибним  кроком,
Сплетімо  руки  для  покладення  вінця,  
Ми,    українці,  –  нація  нівроку!
ВСІМ  МИРУ  ТА  ЛЮБОВІ!
З  НОВИМ  РОКОМ!
                       (с)  Валентина  Гуменюк






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709441
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 31.12.2016


Світла

Знов лунає "Щедрик" (новорічні побажання)

                                                                                                 Щедрик,  щедрик,  щедрівочка,
                                                                                                 Прилетіла    ластівочка...
       
                                               Одягає  землю  у  кришталь  прозорий,

                                               Сніговим  кожухом  огорта  зима...

                                               Лине  "Щедрик"  рідний  Всесвітом  -  між  зорі,

                                               Душу  зігріває  дзвонами  Різдва.

                                                                     Пане  господарю,  -  гей!  -  виходь  із  хати,

                                                                     Всю  хазяйським  оком  землю  обійми!

                                                                     Хай  не  плачуть  діти,  не  ридає  мати,

                                                                     Порятуй  родину  від  жахіть  війни.

                                             Пане  господарю,  гірко  працювалось

                                             У  донецькім  полі  попід  гул  гармат.

                                             Не  відпочивалось  -  тяжко  воювалось:

                                             Крівцею  цю  землю  освятив  солдат.

                                                                             Тож  тепер  у  свято  -  гіркоти  багато:

                                                                             І  на  серці  гірко,  і  вино  гірчить...

                                                                             Пане  господарю,  рік  Новий  стрічати

                                                                             Вийди,  вийди  з  хати  у  казкову  мить.

                                               Щоби  колосилось  житечко  у  полі,

                                               Щоб  здорові  діти  і  міцна  сім'я,

                                               Щоб  усі  додому  повернулись  скоро,

                                               Щоб  малому  сину  вибрали  ім'я.

                                                                             Знов  лунає  "Щедрик"  над  світи  просторі:

                                                                             Душу  українську  щедру  велича,  -  

                                                                             Понад  рідні  села,  над  безкрає  море  -  

                                                                             Рік  Новий  в  надії  світлій  зустріча.

                                                                                                                           Світлана  Імашева

                         "Щедрик"  -  народна  пісня  в  обробці  Миколи  Леонтовича,  знана  не
                           тільки  в  Україні,  але  й  у  всьому  світі  під  назвою  "Колядка  дзвонів"
                           (англ.  Ukrainian  Bell  Carol)

                                 
                                                               
                                                                             

                                                                             

                                             


                                               

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709453
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 31.12.2016


Микола Миколайович

Реальність

В  світі  воші  війни  насторожі…
Халам  вигідна  смерть  і  війна.
Бабло  бидла  воює  за  гроші,
Гинуть  ті  в  кого  грошей  нема.

Бережуть  своє  шобло  собаче…
Ненавиджу  їх  Банди  кубло.
Тож  гієни  за  дітьми  не  плачуть
Для  них  звісток  не  буде  з  АТО.

З  відти  юде  процентики    мають…
Для  них  горе,  як  меду  ковток.
Ради  грішви  вершечки  знімають
Не  блокада  черговий  плювок.

Тож  щодня  похоронки  приходять…
Під    плачі  материнських  проклять.
Халам  доляри  плодять  і  плодять,
Шоколадні  рублі  ж  не  смердять.

Батьківщину  багату  й  красиву…
Кладуть  кляті  подонки  в  труну.
Бабло  доять,  нас  ріжуть  наживу,
Нема  й  ниву  зорати…    кому.

Де  ж  ви  Гетьмани,  де  Отамани…
Ваш  народ  занеміг  у  тюрмі.
Кровоточать  у  русичів  рани,
Досить  спати  в  курганах  в  журбі.

Й  ви  на  сході,  вбієнні  солдати…
Адже  вас  тут    дістала  ганьба.
Досить  Нам  ледацюги  чекати,
Наших    Богів    лунає    сурма.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709434
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 31.12.2016


Володимир Байкалов

Красоты неземной снегопад

Лес  вокруг  тишиною  окутан,
Красоты  неземной  снегопад.
Ели  сети  развесили  утром  –
Ловят  снег  и  на  небо  глядят.

Там  семь  ангелов  чистили  крылья,
И  летели  снежинки  легко.
В  тихой  радости  сосны  застыли  –
Паруса  их  зовут  далеко...

Волны  снега  сверкают  на  солнце.
Фея  снежная  спряталась  в  них,
Приоткрыла  мне  в  сказку  оконце.  
Заглянул  и  от  счастья  притих:

Странный  лес  тишиною  окутан,
Красоты  неземной  огнепад  –
С  елей  искорки  сыпятся  будто,
Серебром  в  наши  души  летят.                

Семь  Пламен  семицветно  светились,   
И  лились  их  Лучи  далеко...
Капли  крови  терновой  катились,               
Превращаясь  в  рубины  легко.                   

Волны  Света  сияли  как  Солнце.            
Фея  Вечности  вышла  из  них,
Приоткрыла  мне  в  сердце  оконце,
Прошептала  во  сне  этот  стих:

«Светлый  лес  тишиною  окутан,
Красоты  неземной  огнепад...
Возвратишься  ты  в  сказку  тем  Утром,
Когда  будет  цвести  Новый  Сад...»
                                        

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709428
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 31.12.2016


Леся Утриско

З Новим роком вітаю! Друзі.

   Тихо  за  обрієм  ховалося  сонливе  сонце.  Ховалося  у  холодних  пеленах  неба,  засинало  під  колискову  зимового,  ще  неприйдешнього  вечора,  який  непомітно
зодягався  у  свої  шати  господаря  ночі.  А  десь  там,  у  відліку  всесвіту,  у  відліку
часу,  посміхався  зимовим  подихом,  першим  подихом  немовляти  та  останнім-  останнім  подихом  старця,  день-  останній  день  старого  року.  Він  ніби  відживав
свій  вік.  Вік  радості  в  народженім  житті,  вік  смутку  у  його  закінченні,  вічні  турботи,
протистояння,  розчарування  та  блаженство,  вік  любові,  вік  того,  що  називалося-  життям.  
     Він  був  останнім  сином  свого  батька,  останнім  братом  із  братів,  останнім  подихом
світла,  що  посилає  Господь  на  землю-  останній  день  старого  року.
     День,  прожитий  по-  всякому.  Та  він  був:  світився  та  згасав,  випромінював  добро
та  дихав  холодом  зла,  цілував  поцілунком  кохання  та  водночас  розлуки,  народжу-
вав  нове  та  забирав  у  вічність  вже  віджите,  боровся  з  недугами  та  війнами.
     Цей  день  був  найважливішим,  адже  йому  припадало  найголовніше:  це  підсумки
пройденого  та  прожитого  за  рік-  цілий  Божий  рік.  Він  ішов  уже  в  минуле,  залишаючи  віхи  в  історії  людства,  світовій  історії.
     Він  зустрічав  свій  вечір-  вечір,  що  ніс  щось  нове,  святкове.  Нові  злети,  нові
задуми,  нові  мрії,  нове  людське  щастя.  А  в  ньому,  у  цьому  відліку  часу,  вирує
життя-  наше  з  вами  життя,  людське  життя.  Життя  моє  та  моїх  друзів-  знайомих  особисто  та  віртуально,  життя  родини,  життя  рідної  неньки  України.  
                                                       
                         Вередує  зима  білим  снігом,
                         Засипаючи  очі  в  доріг,
                         Десь  притихне,  а  десь  і  бІгом,
                         Сипле  сріблом  на  кожен  поріг.

                         Старий  рік  у  кожуха  вдягає,
                         Щоб  вусатий  не  змерз,  дідуган,
                         А  Новий-  хлібом  й  сіллю  вітає,
                         Й  хитро  манить  в  чарівний  капкан.

                         Із  небесної  гірки,  на  хмарах,
                         Тихо  вечір  святковий  зійде,
                         У  зірках,  наче  сонних  примарах,
                         Щось  нове  в  Божий  світ  принесе.

                         За  добро,  за  любов,  за  щастя...
                         Вип'ю  з  вами  терпкого  вина,
                         Хай  минають  тривоги  й  нещастя...
                         Вип'ю  келих  до  самого  дна.
                         
                         За  всіх  друзів,  мою  Україну,
                         За  родину-  за  брата  й  сестру,
                         За  солдата,  що  в  грізну  годину,
                         Захищає  всіх  нас  у  бою.

                         А  за  того,  що  вже  не  з  нами,
                         Богу  тихо  молитву  змолю,
                         Свічку  лишу  під  образами,
                         Де  думки,  як  дитину  присплю.

                         Хай  приспляться  усі  тривоги,
                         Хай  лунають  пісні  на  окрузІ,
                         Миром  стеляться  наші  дороги:
                         З  Новим  роком  вітаю!  Друзі!
                         

                         

                         
                         

                                                 

                         

                         
                         
                         

                                   
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709425
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 31.12.2016


Віталій Назарук

ВІТАЮ ВАС, ДРУЗІ

     Всіх  друзів  по  клубу  вітаю  з  Новим  роком!
         
Як  наступає  Новий  рік,  
Число  міняє  дата,
Лягає  старість  на  поріг,  
Хіба  для  неї  свято.
Лиш    молоді  ідуть  в  літа,
Не  відають,  що  далі…
Бо  в  них  є  юність  золота,
Лише  старі  в  печалі.
Проте  життя  –  це  тільки    мить
І  завжди  з  Новим  роком,
Все  більше  хочеться  нам  жить,
Бо  старість  вже  під  боком.
Але  ялинка  промінцем,
Несе  тепло  до  хати,
Зникають  зморшки  і  лице
Душі  шукає  свята.
І,  щоб  на  світі  не  було,
Нам  жити  в  Новім  році,
Щоб  миру  й  щастя  прибуло
І  радість  в  кожнім  кроці.
Щоб  нас  будили  кожен  день,
Півні  піснями  зрання,
Було  кохання  день-у-день
Палке,  міцне  кохання!
То  ж  щастя  зичу  любі    Вам,
Кохання  і  достатку,
Збудуйте  в  Новім  році    храм  -
Старий  лишіть  на  згадку!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709414
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 31.12.2016


Віталій Назарук

У НАС ОДНА КРАЇНА

Іде  війна,  а  в  нас  горять  ялинки,
Шампанське  п’ють,  смакують  олів’є.
А  там,  на  сході  майже  без  упину,
Рашистська  нечесть  по  окопах  б’є.
 
У  сірій  полосі  розбиті  хати,
Ні  вікон,  ні  дверей,  а  ні  вогню,
Як  мають  бідні  люди  виживати,
Я  в  цьому  обі  сторони  виню.

Лише  не  звинувачую  солдата,
Що  став  біблійським  воїном  –  борцем,
Що  не  біжить,  лишивши  автомата,
Спиняє  свого  ворога    свинцем.
 
Донецькі  люди,  вам  мої  вітання,
Не  в  того  ви  стріляєте  тепер.
Щоб  зупинити  горе  і  страждання,
Щоб  ворог  вас  з  лиця  землі  не  стер…  

Подумайте!  У  нас  одна  країна
І  іншої  не  буде  у  віках…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709415
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 31.12.2016


геометрія

ЗИМА ЗАГАДКИ ЗАГАДАЛА…

                     Зима  загадки  загадала,  а  я  їх  зібрала  і  вам  написала:

                               1.  Стоїть  корито,  повне  води  налито.
                               2.  Сивий  віл  випив  води  повен  діл.
                               3.  Що  то  за  гість,  що  тепло  їсть?
                               4.  Зроду  рук  не  має,  а  узори  вишиває.
                               5.  Сам  біжить,  а    стояти  не  дозволяє.
                               6.  Росте  весною  -  тільки  вниз,  любить  кришу  і  карниз.
                               7.  Скатертина  біла  увесь  світ  накрила.
                               8.  Надворі  горою,  а  в  хаті  водою.
                               9.  Крута  гора,  що  не  крок  -  то  нора.
                             10.  В  нас  зимою  білим  цвітом  сад  зацвів  неначе  літом.
                             11.  Хто  ж  то,  коли  співає,  то  ще  й  очі  закриває.
                             12  В  новій  стіні,  в  круглім  вікні  вибито  шибку,  а  вночі  вставлено.

               Відгадки:  1.Ставок.  2,  3,  4,  5.  Мороз.  6.Бурулька.  7,  8.  Сніг.  9.  Замет  снігу.
                                                   10.Іній.  11.  Півень.  12.  Ополонка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709385
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 30.12.2016


Валентина Ланевич

Чому не скажеш, що тобі болить.

Чому  не  скажеш,  що  тобі  болить,
Що  горне  смуток  до  твого  обличчя.
Відкладаєш  розмову  на  колись,
А  віхола  холодить  передпліччя.

Сніжинки  заповзають  за  комір,
Вбирають  світ  навколо  в  чисто-біле.
Життя  до  себе  заново  примір,
Позбудьсь  забарвленого  в  брудно-сіре.

Навстріч  болоню  теплу  простягни,
Нехай  сплітаються  у  замку  пальці.
Розсипли  сміх,  в  охапку  всю  згорни
І  закружляй  в  любовнім,  жаркім  танці.

30.12.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709307
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 30.12.2016


Віталій Назарук

КАРІ ОЧІ, ЧОРНІ БРОВИ

Карі  очі,  чорні  брови  і  тугії  перси,
У  полон  мене  забрали,  не  дали  воскрести…
Ви  не  плачте,  карі  очі,  вуста  не  білійте,
Засвітіться  промінцями    і  душу  зігрійте.

Будьте  карими  довіку,  брови  не  линяйте,
Як  знайдете  половинку,  її  покохайте…
Щоб  світили  ясні  зорі,  співали  діброви,
Щоб  любили    карі  очі  і  чорнії  брови.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709235
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 30.12.2016


Надія Карплюк-Залєсова

ВКРИЄ ЦВІТОМ КРАЙ.

Тікають  в  рік  старий  останні  хвилі  часу...
Вже  не  повернеш  їх  і  вже  нема  їм  спасу.
Майбутнє  йде,  прощаючись  з  минулим  :
Одному  -  радістю,  для  інших  -  дещо  хмурим...
Та  час  такий,  що  не  чека  :  іде,  спішить,  крокує,-
Останній  лист  календаря  -  останню  ніч  ночує...
І  хто  схлипне,  бо  чогось  жаль,  а  хто  -  после  усмішку,
Та  всі  очікуєм  тепла,  любові  і  затишку...
У  світло  віримо  і  в  те,  що  завтра  нам  готує,
Що  завтра  вже  не  буде  зле  і  Бог  усе  почує.
І  так  тримати  !  Лиш  вперед,  народе  мій,  благаю  !
Весна  прийде  і  вкриє  цвіт  мій  Край  святий,-  я  знаю  !

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709215
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 29.12.2016


Veliara

Холодна Вічність

На  горизонті  зорі  завмерли,
Сніг  поховав  сонний  світ  у  труну,
Сяють  іскристі  під  місяцем  перли,
Вечір  програв  чорній  ночі  війну.

Скупо  під  кісткою  серце  палає,
Ніжний  клубочок  сліпого  життя,
Марно  ридати,  та  й  сліз  вже  немає,
Кличе  зима  в  снігове  небуття.

Тихо  босоніж  по  кризі  ступаю,
Там,  де  шепоче  холодна  імла,
Бій  завершився,  та  й  сил  вже  не  маю,
Впала,  зламалася  і  не  змогла.

Ніжно  Володар  Зими  обіймає,
Серце  згасивши,  мов  тлілий  сірник,
Тут  серед  снігу  болю  немає,
Тут  насадила  Смерть  свій  квітник.

Вальсом  на  небі  зорі  кружляють,
Сніг  огортає  все  в  свою  ніжність,
Тиша  солодка  душу  вкриває,
Інеєм  шлях  простилає  у  Вічність.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709178
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 29.12.2016


Олена Жежук

Зимова замальовка

Малює  вечір  зими  картину  
                                                             в  моїм  вікні,
Штрихи  останні  хурделить  вітер    
                                                                 на  полотні.

Аж  слів  немає,  втопились  очі
                                                                 у  цій  красі,
Полонить  душу,  торкаюсь  серцем
                                                             в  межичассі.

Усе  заснуло.  Померкли  зорі.  
                                                                   Згасає  ніч.
Малює  ранок  зими  картину  
                                                               для  моїх  віч.

Це  не  безсоння,  бентежить  душу  
                                                                 картина  ця  –
Я  домалюю  на  склі  гарячім  
                                                           лише  серця…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709209
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 29.12.2016


Надія Карплюк-Залєсова

ДАЙ НАМ, БОЖЕ…

Я  вітаю  дітей,  свою  близьку  родину,
Друзів  всіх,  що  люблю  і  свою  Україну  !
З  Новим  роком,  що  йде,  
Півнем  б"ється  в  пороги  :
Ку-ку-рі-ку  !  Усі,  повертайтесь  з  дороги  !
До  родин  всіх-  батьки,  до  батьків  -  їх  синочки,
І  добра  вам  усім  повні  -  повнії  бочки  !
Друзям  вірним  моїм  --  чуда-дива  і  казки
А  ще...  здійснення  мрій  і  Господньої  ласки.
Зичу  дітям  своїм  в  рік  новий  менше  спати...
Бо  їх  мамам  уже  час  бабусями  стати.
Світлу  радість  гукну  для  моєї  родини  :
Хай  попустить  вже  страх  за  дітей  України.
Рік  прийдешній  без  сліз,  без  хворіб  і  болячок,
А  у  двір--  когутців,  поросяток  і  качок  !
Рік  Новий,  що  прийде,  що  вже  майже  в  пологах
Буде  МУДРОСТІ  роком  і  кінцем  у  тривогах  !
Хай  воскресне  народ  із  війни  і  руїни,
Дай  нам,  Боже,  цей  рік,  щоб  був  рік  УКРАЇНИ  !

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709206
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 29.12.2016


Олена Жежук

… цвіла

Як  же  мені  бути?  Я  ж  цвіла
Гілочкою  у  саду  вишневім.
Заморозив    іній    добіла
У  душі  ростки  зовсім  зелені.

А  тепер  ні  сонця,  ні  тепла
В  кришталю  цвітіння  опадає…
Це  любов,  яку  я  берегла,
Задля  тебе  гарно  помирає.

А  хотілось  жити  і  цвісти    –
Мертвими  квітками  серце  краю.
Я  напевно  в  пеклі  вже,  а  ти
Свою  душу  ізцілив  до  раю?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709207
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 29.12.2016


Петро Кожум'яка (Ян Укович)

Велесові ліки

Минуле  вже  ніхто  не  змінить.
Вода  сплила  із  тих  часів,
Та  хто  історію  не  цінить,
Того  зміта  вона,  як  віник,
Чи  як  худобу  гонить  в  хлів.

Дажбога,  Велеса,  Сварога
Із  пам'яті  віків  стирали  -
Кретини  вірують  у  Бога?
Попи  підказують  дорогу?
Та  ні!  Тим  статки  заробляли.

Богів  багато  —  не  заробиш.
Богів  багато  —  не  продать.
А  от  у  лізинг  взять  одного…
І,  бажано,  щоб  не  старого  -
То  добре  можна  вторгувать.

Що  нам  із  того  часу-плину?
Попи  усіх  і  досі  вчать:
Давать  «на  Бога»  десятину,
Ще  —  кесарю,  як  жебрачині  -
Як  дурням,  мізки  промивать.

Піп  з  посередництва  між  Богом
Отримує  собі  «на  хліб»,
Держава  —  та  гребе  й  без  того
З  малого,  з  бідного,  з  старого…
Гребе  безбожно!  Хто  б  не  гріб?

Данину,  що  тепер  податки,
Збира  вона  і  раз,  і  два  -
Чиновництво  на  власні  статки
Без  совісти  і  без  оглядки  -
Даремні  осуд  чи  слова.

Варяжський  слід  веде  й  донині  -
Держава  приндиться,  як  хан.
Збира  данину  в  Україні,
Сидить  у  кожного  на  спині,
Краде  з  усіх  собі  як  пан.

Пан  —  то  козел,  що  має  роги,
Нещадний,  жадібний,  тупий
Терпіть  його  немає  змоги,
В  крові  людській  його  дороги  -
То  змій  —  голодний  і  бридкий.

Він  трьохголовий  —  «гілки  влади»
Від  нього  тхне,  як  з  бочки  з  гасом
Що  нам  історія  порадить?
Як  дати  тому  змію  раду?
Потрібно  не  втрачати  часу,

Рубати  голови  лихії,
Рубати  хижі  руки  й  пальці,
Враз  убивати  лиходіїв,
Звільнить  від  злого  змія  Київ,
Чавить  нещадно  гада  яйця!

Нові  часи  —  нова  сучасність:
Попи,  Гарант  і  депутати  
Собі  прибрали  все  у  власність
Нам  (за  мовчання)  їхня  вдячність  -
Украли  все,  що    можна  вкрасти.

Що  каже  Велесова  книга:
Князівство  в  спадок  не  давать!
А  всіх  лихих  —  догори  дригом!
На  шию  камінь  і  під  кригу,
Чи  між  берізок  розіп'ять!

Звиняйте,  перейду  в  навчання:
Щоб  гада  підлого  прибить
Най  не  достатньо  покарання  -
Потрібні  ще  переконання,
Що  влада  має  нам  служить.

Держава  —  то  слуга.  Не  власник!
Якщо    поганий  —  гнати  геть!
Її  робота  є  показник,
Щоб  було  якісно  і  вчасно,
З  її  доходів  —  їй  лиш  чверть.

Земля,  вода,  майно,  природа,
Копалини,  усі  ресурси  -
Не  їй  належать,  а  народу.
Народ  вкраїнський  —  він  господар!
Оцьому  треба  вчити  в  бурсах.

ЇЇ  борги  —  їй  віддавати.
Не  на  народ  перекладать!
А  як  не  вміє  заробляти  -
Або  сам  геть,  або  за  грати,
Тавро  на  лобі  написать.

Так  має  бути  у  країні.
Так  «лікувати»  стару  владу.
Тризуб  і  прапор  жовто-синій
Із  глибини  віків  й  донині
Хай  лине:  СЛАВА  УКРАЇНІ!

29.12.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709154
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 29.12.2016


Надія Башинська

ОЙ СІЄМО, СІЄМО…

Ой  сіємо,  сіємо...  Щастя  зазиваємо,
Вашу  хату  світлую  зерням  посіваємо.
Сіємо,  сіємо...  Щастя  зазиваємо,
Вашу  хату  світлую  зерням  посіваємо!

Ой  сіємо,  сіємо...  Весело  співаємо,
Віншуєм  господарів  і  добра  бажаємо.
Сіємо,  сіємо...  Весело  співаємо,
Віншуєм  господарів  і  добра  бажаємо!

Ой  сіємо,  сіємо...  Сієм,  де  віконечко,
Щоб  у  хаті  діточки  ясніли,  мов  сонечко.
Сіємо,  сіємо...  Сієм,  де  віконечко,
Щоб  у  хаті  діточки  ясніли,  мов  сонечко!

Ой  сіємо,  сіємо...  Сієм  від  поріженька,
Щоб  стелилася  у  світ  весела  доріженька.
Сіємо,  сіємо...  Сієм  від  поріженька,
Щоб  стелилася  у  світ  весела  доріженька!

Ой  сіємо,  сіємо...  Зернами  добірними,
Щоб  всі  дні  були  у  вас  веселими,  світлими.
Сіємо,  сіємо...  Сієм,  посіваємо,
З  Новим  роком  вас  усіх  ми  щиро  вітаємо!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709135
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 29.12.2016


Микола Миколайович

Хорлати

Я  не  худоба  тож  не  однаково,
Людина  я…  й  не  байдуже  мені.
Бо  слова  гідність  принципова,
Допоки  ти  народе  мій  у  сні.

У  вірі  нас  шакали  роз’єднали,
Заїли  від  «гетьманів»  баглаї.
Хорлати  злі  колись  заколихали,
Щоб  ми  забули  правнуки  чиї.

Топтали  нас  віками,  зомбували,
Дірки  тровили  в  нашому  човні.
Смолою  наші  рани  поливали,
Топили…    світлу  душу  у  багні.

Отож  не  змовчу  бо  не  однаково,
Уже  давно  не  байдуже  мені.
Кипить  в  душі  гаряче  моє  слово,
Як  Честь  моя  й  Надія  на  Землі  .

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709070
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 29.12.2016


Східний

Надвечір’я

       

Ховався  день  за  полем  жита,
Лиш  видно  краєм  білий  чуб.
Зоря  нічна  вогнем  налита,
Косою  зачепилася  за  дуб.
А  той  підняв  до  неба  руки,
В  долоні  умістив  зорю.
Немов  птахи,  злітали  звуки,
Їй  кожен  лист  казав:  «Люблю!»
Ревниво  місяць  надув  щоки,
І  дув  щосили,  скільки  зміг.
Зібрались  хмари-лежебоки,
Прийшли  з  небесних  трьох  доріг.
Украли  зірку  з  руки  дуба,
Сховали  в  місячний  куток.
- Тебе  знайду,  моя  ж  ти  люба!  
Стряхнув  плечима.  Впав  листок.
Його  підняв  веселий  вітер
І  на  чумацький  кинув  шлях.
Розбіглись  хмари...  Море  квіток
В  небесних  майорить  полях.
Одна  із  них  і  є  та  зірка,
Котру  тримав  в  долонях  дуб.
Співала  птаха,  мов  сопілка,
І  дня  сховався  білий  чуб.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709069
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 29.12.2016


Східний

Чи можу я простить свавілля


Сьогодні  Прощена  неділя,  
А  завтра  вже  великий  піст.
Чи  можу  я  простить  свавілля
Й  до  окупантів  звести  міст?
Чи  можу  я  змінить  погоду,
Сказати  вітру:  «Зупинись!»
У  ворога  не  бачу  згоду
До  миру…  Там  панує  слизь.
Не  вартий  підпис  їх  паперу
А  ні  чорнил,  а  ні  пера.
Ну  як  пробачити  химеру,
Що  рветься  нагло  до  Дніпра?..
Не  знаю,  Боже,  я  не  знаю,
Від  них  горить  моя  земля.
Я  багатьох  в  житті  прощаю…
А  чи  прощу  отих  з  Кремля?
Ти  знаєш,  Боже,  як  вмирають
Від  куль  славетні  козаки.
За  слово  й  думку  там  карають,
У  тюрмах  гинуть  юнаки.
Я  багатьом  в  житті  прощаю
І  в  Тебе  прощення  прошу,
Ну  а  загарбнику  не  знаю,
Можливо  з  часом  і  прощу.
Прощаю  тим,  хто  заблудився
У  кого  руки  не  в  крові.
Прощаю  тим,  хто  пробудився
І  каже  досить  вже  війні.
Як  Ти  простиш,  мій  славний  Боже,
Отих  загарбників  з  Кремля,
Прощу  тоді  і  я  їх  може…
А  чи  простить  моя  земля?..
Сьогодні  Прощена  неділя,  
А  завтра  вже  великий  піст.
Карпати  плачуть  і  Поділля,
Свинцем  прощає  терорист.

               22.02.2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562184
дата надходження 24.02.2015
дата закладки 29.12.2016


Східний

Волонтерські кілометри

                                                                               

Перехрестя,  дороги,  мости  -  
Все  далі  і  далі  від  дому.
Скажи  мені,  люба:  "Як  ти!"  
Долаю  у  котре  я  втому.

Вогні  світлофорів  і  ніч.
До  ранку  важкі  кілометри.
Вогник  палає,  мов  з  свіч,
До  кави  -  секунди  і  метри.

Тримаю  гарячий  напій.
Ковток  за  ковтком  -  насолода.
В  ту  ніч,  ти  казала:  "Постій".
А  далі  була  нагорода.

Мокрий  асфальт  на  шосе.
Колеса  збирають  вологу.
Від  дому  все  далі  несе,
Чекають  на  фронті  підмогу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709064
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 29.12.2016


Віталій Назарук

Я ПЕРЕСТАВ ЛЮБИТИ ЗИМИ

Як  випав  сніг  і  брався  морозець,
Ми  з  гір  летіли,  наче  метеори,
Не  йшли  в  обхід,  а  завжди  навпростець,
Це  ті  часи,  коли  ходив  до  школи.

Роки  минали…    Зиму  я  любив…
Коли  сніги  скрипіли  під  ногами.
Любив  Різдво,  у  чистім  полі    жив
І  милувавсь  в  вікні  перепелами.

Колись  любив  я  зиму…  То  колись…
Допоки  кров’ю  не  умилась  Ненька,
Як  кучугури  піднімались  ввись,
Ми  брали  саночки  свої  старенькі.

А  нині  пригадалося  АТО,
Той  холод    у  окопах  між  бійцями,
Доверху  комір  підніму  в  пальто,
Я    зиму  перестав  любить  з  роками.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709056
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 29.12.2016


Крилата

Загадки про тварин №2

Шерсть    руду  і  пишну  маю,
Хитра  я  на  вдачу.
Слід  свій    хвостиком  змітаю,  
Бігаю  та  скачу.
                                                                             (Лисиця)

Я  великий  дужий  грізний.
В  мене  мускули  залізні.
Влітку  в  лісі  –  головний.
Взимку  в  ямі  ловлю    сни.
                                                                               (Ведмідь)

Я  живу  на  суходолі.
Ходжу  (бо  важкий)поволі.
Маю  довгий-довгий  носик,  
Їжу  ним  собі  підношу.
                                                                               (Слон)

Із  тварин  найвища  я.
Шия  довга  і  міцна.
У  ногах  я  силу  маю.
Навіть  лев  не  нападає.
                                                                               (Жирафа)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709027
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 28.12.2016


Олекса Удайко

РАНОК РОЖЕВИЙ*

       [i]  …в    незайманій  тиші  по  вікнах  малює  світанок  
               рожеву  заграву    –    де  сонце  встає  в  таїні.
                                                                                               [b]Олена  Жежжжук  [/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/gZT8A1s5134[/youtube]

[i][b][color="#0783a6"]День  похилився  
в  гулаво-диявольськім  танку  –
Вечір,    мов  мавр,  все  живе  на  землі  переміг…
Ніч  віддала  свої  чари  і  сни  до  останку,
нив’я  зоравши  –  
солодких  таїн  
переліг…  

Хай  скаженіє  
в  полях  снігова  королева,    
в  тебе  ж  у  ліжку  –  на  дотик  –  теплесенький  Кай...
Й  не  треба  тобі  вже  
                                                               ні  Півня,  
                                                                                             ні  Тигра,  
                                                                                                                             ні  Лева…
Грайся,  дударику,  
ніччю  і  римами….  
Грайсь!

Фуги,  кантати,  
симфонії  й  щебет  сопілки  –
музика  щастя  й  породжене  нею  життя
сло́ва  із  барв,  що  назбирані  працею  пчілки,
вірша  нового  –  
мов  матері  
любе  дитя  …

З  ними  поети  щасливі  
в  весну  повертають…
(Ранок  рожевий  й  мене  на  зорі  зустріча!..)

Ранку  рожевий,  я  заздрю  тепленькому  Каю  –  
гасне  у  променях  сонця  
блаженна  
свіча…[/color][/b]

28.12.2016
[/i]
_________
*Спроба  довершити  думку,    означену  автором  у  вірші:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707477

[u]Фото  автора[/u]:  зимовий  ранок  із  вікна  власної  квартири.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709011
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 28.12.2016


Олег М.

ЗІРКА ЛЮБОВІ

Де  б  мені  у  світі
Оту  пісню  взяти?
Що  любовю  зветься
Як  її  назвати?
Хто  мені  підкаже
Може  зрозуміє
Що  від  тої  пісні
Моє  серце  мліє....

Приспів:

Простір  розтривожить
І  у  небо  лине
Пісня  про  кохання
Пісня  соловїна
В  мене  слів  немає
Лиш  душа  лишилась
І  кричу  в  знемозі:
Ще  не  все  скінчилось....

Все  пройшло  й  минуло
А  життя    лишилось
Зіркою  ясною
В  небі  засвітилась
Дякую  я  Богу
Й  не  згортаю  крила
Бо  в  житті  моєму
Ти  зявилась  мила.....  

Приспів

Впали  на    покоси
В  надвечірї    роси
А  любов  казкова
Щиро  щастя  просить
Піснею  кохання
Та  любов  палає  
Ангелами  долі
Їх    благословляє....  

Приспів

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708966
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 28.12.2016


LubovShemet

Минає рік

Минає  рік,  і  дні,  і  ночі,
Щасливі  миті  і  сумні..
Благаю,  щоб  в  Новому  році
Ніхто  не  гинув  на  війні.
Щоб  мир  прийшов  в  мою  країну,
Заколосилися  поля,
Щоб  не  снаряди,  а  зернини
Приймала  матінка  -  земля.
Щоб  всі  були  живі  -  здорові,
Ніхто  б  не  плакав,  не  хворів,
Щоб  не  було  ні  сліз,  ні  крові,
Ні  злих  і  підлих  ворогів.
Під  мирним  небом  України
Сади  вишневі  хай  цвітуть,
А  у  закохані  родини
Лелеки  діток  принесуть!
Останні  дні  старого  року...
Можливо,  був  він  не  такий...
Тож  хай  добробут,  мир  і  спокій
Нам  подарує  рік  Новий!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708956
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 28.12.2016


Валентина Ланевич

Скільки мовлено слів про кохання тобі.

Скільки  мовлено  слів  про  кохання  тобі,
Що  у  ночі  безсонні  у  тиші  писала.
Покриває  поземка  загублені  дні,
Вириваючи  миті,  де  в  небо  злітала.

Де  із  вуст  у  вуста  проливалася  млість,
І  кидала  тіла  в  чарівну  нескінченність.
Не  казала  собі,  що  очей  стережись,
Накривала  теплом  кароока  бездонність.

Й  знову  поклик  зривався  з  душі,  що  твоя,
Хоч  не  раз  і  не  два  те  казала  в  запалі.
До  останнього  видиху  в  грудях  -  твоя,
Хлюпа  ніжність  у  серці,  спрямована  в  далі.

28.12.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708955
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 28.12.2016


НАДЕЖДА М.

Чому?. .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FqFFkQuOL2Y  
[/youtube]


Ну  хто  пояснить,  хто  про  це  все  знає?
На  землю  ми  прийшли  усі  людьми.
Серця  усі  однакові  ми  маєм.
От  тільки  Бог  не  наділив  крильми...

Чому  одні  прекрасні,  ніби  квіти,
І  дивишся-очей  не  відірвать.
Так  легко  з  ними  поряд  жить  на  світі.
І  ти    з  такими    хочеш  квітувать.

І  цей  магічний  їхній  мікроклімат
Вкрапляє  ніжний  спокій,  доброту.
І  ти  емоції  не  можеш  стримать.
За  що  це    Бог  дарує  їм    красу?

Даруйте  людям  радість,  не  жалійте.
Нехай  іржа  не  з"їсть  ваші  серця.
Серед  людей  Людиною  буть  вмійте.
Хай  не  образить  вас  позиція  моя...

Відкиньте  всю  злобу  свою  й  рогатість,
Бо  ви  ж  з  такого  тіста,  як  і  ми.
І  вас  не  прикрашає    ця  пихатість,
Бо    треба  ж  бути  все-таки  Людьми..


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708940
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 28.12.2016


Harry Nokkard

Новогодние стихи

Новогодние  стихи  

Новогодние  стихи  среди  прочей  чепухи,
бурных  встреч  и  расставаний,  раскаяний  за  грехи.  

Год  две  тысячи  семнадцать,  наконец,  смог  к  нам  добраться,
так  как  он  не  високосный,  должен  быть  довольно  сносный,
но  доставить  может  всем    предостаточно  проблем.  

Что  ж,  на  то  и  Новый  Год,  шаг  назад  и  два  вперед,
Нашей  жизни  быстротечной  Бесконечный  хоровод.    

Каждый  год  под  Новый  Год,  новых  мыслей  хоровод,  
ожиданий  и  надежд,  мудрых,  умных  и  невежд,
независимо  от  пола  и  чему  учила  школа,  
и  чему  учила  жизнь,  в  общем,  слушай  и  держись.

В  нашей  жизни  быстротечной  не  простой  нам  выпал  путь,
И  рубеж  тысячелетий  нам  пришлось  перешагнуть..
И  на  рубеже  столетий  мы  попали  в  новый  плен,
нас  кружит  и  снова  треплет  бурный  ветер  перемен.

Впрочем,  так  всегда  бывает,  все  желают  перемен,  
абсолютно  забывая,  жизнь  ведь  –    штука  не  простая
и  любые  перемены,  это  добровольный  плен.  

Плен  своих,  чужих  идей,  увлечения  людей,
не  хотим  мы  все  оставить  и  жить  просто  без  затей,
забывая,  к  сожалению,  в  повседневной  суете,
все  подвержено  сомнению,  да  и  мы  уже  не  те.

И  не  стоит  обольщаться,  год  две  тысячи  семнадцать,
принесет  как  видно  всем  предостаточно  проблем.      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708910
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 28.12.2016


Володимир Царенко

В 4-й рейх мечтой глядя… (Чего не скорбите с нами, хахлы?)

Немножко  ненависти  в  ленту
я  вам  сегодня  напишу.
Да  я  бездушен,  да  агент  я
И  от  Госдепа  здесь  грешу!

Пополнив  списки  поражений  -
Старинный  "туполев"  упал.
На  нем  летели  все  плебеи,
Кто  власть  рашистов  прославлял!

Ну  вот,  к  примеру  журналисты
Одноименного  "Звезда",
Так  воспевали  террористов,
Хвалив  их  технику  всегда!

Мол,  вот  Россия  встав  с  колений
Имеет  самый  новый  танк!
Самых  последних  поколений
Наш  самолет  Т-50!

Но  есть  смешная  незадача  -
она  полмира  веселит...
Ушел  под  воду  тот  сарайчик,
Что  30  лет  уже  каптит...

Людей  бомбить,  взрывать  больницы
На  это  денег  миллион,
А  вот  с  гражданскими  возиться
Это  Кремлевским  не  по  чем...

И  так  всегда,  с  времен  Союза  -  
Что  ново  есть,  то  под  замок.
Людишек  новых,  бабы  в  пузе
Еще  пополнят  наш  Совок...

Но  также,  кроме  вероломства
кровью  омытого  Кремля
Растет  совковое  потомство
В  4-й  рейх  мечтой  глядя....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708946
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 28.12.2016


Віталій Назарук

РОЗДУМИ ПРО ЖИТТЯ НА ЗЕМЛІ

В  цей  світ    прийшли  ми,  як  приходять    гості,
Лиш  виконавши  місію  свою…
Лишаєм  прах,  душа  летить  у  простір,
Щоб  там  знайти  назначену  зорю.

Ви  придивіться,  де  ж  тут  справедливість,
Різно  життя  складається  в  людей…
Хтось  народився  і  попав  в  немилість,
А  інший  проживе,  як  корифей.

Невже  ж  то  ми  творці  своєї  долі,
Але  чому    годинне  немовля,
Кричма  кричить  і  корчиться  від  болю,
Чия    провина:  -  Матінко,    Земля?

Чи  місія  закладена  у  тому,
Щоб  берегти  родину  над  усе…
Чи  варто  поклонятися  святому,
Що  Божа  інформація  несе?

Одні  живуть  по  років  дев’яносто,
А  інші  помирають  немовлям…
Жити  в  гостях  приємно,  та  не  просто,
Нас  певно  випробовує  Земля…

Та  коли  нас  свята  Земля  зустріла
І  місія  призначена  в  житті.
Пари  у  небі,  коли  маєш  крила,
Живи  на  повну,  поки  молодий.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708881
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 28.12.2016


Віталій Назарук

НЕКТАР ЗЕМЛІ

Достиглий  колосок  –  нектар  землі,
Це  гордість  української  держави.
Він  в  душах  українця  на  стеблі
І  ним  народ  пишається  по  праву.

Налитий  колос  –  золоті  поля,
Хліб  на  столі  із  нового  врожаю.
А  коли  хлібом  дихає  земля,
Народ    хвалу  землі  такій  співає…

Шануймо  колос,  в    пшеницях  поля
І  прапор  синьо  –  жовтий,  що  над  нами,
Нехай  хлібами  славиться    земля,
А  Україна  доньками  й  синами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708880
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 28.12.2016


Надія Карплюк-Залєсова

І ТИ - ОДИН, І Я - ОДНА….

Крапелькою  висла...  і  розбилася
Любов,  що  ніжно  так  дивилася,
Зависла  десь  між  небом  і  землею,-
Хто  буде  поміж  нас  суддею  ?

Цвітом,  що  опав  і  не  розкрився,
Бутоном,  що  не  вспів,  не  розпустився...
Позаду  --  спалені  мости,
А  там,  в  проваллі  --  я  і  ти.

А,  може,  ще  раз...  У  веснУ  -    за  первоцвітом,
Зумієм  ще  й  зогрітись  літом...
А  там...  за  руки  взявшись  -  в  листопад,
І  звідти  вже  -  в  зими  сріблистий  сад...

А  може  -  все  ж  зуміємо  звести,
Колись  зруйновані    мости    ?
Блукає  манівцями  самота...
І  ти  -  один...  і  я  -  одна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708842
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016


Наташа Марос

ДЕВОЧКА МОЯ…

"Меня  послушай,  девочка  моя,
Тебе  открою  я  большую  тайну:
Не  улетают  птицы  за  моря  -
Бывают  они  там...  совсем  случайно...
Не  верь  весне  -  она  твоё  окно
Откроет  настежь  и  дождём  умоет,
Ну,  а  потом  -  умчится  всё  равно,
Увлечена  забавною  игрою...
Ей  не  нужны  цветущие  сады  -
Недолговечны  лепестки  на  вишнях...
О,  девочка,  не  слушай  ерунды  -
Я  не  хотел...  Прости  меня...  Так  вышло..."

...А  я  мечтала  верить  и  тонуть
В  твоём  медово-сладком  красноречьи,
В  твоём  остаться  сказочном  плену,
Без  устали  бежать  тебе  навстречу...
Перемешалось  всё  давным-давно  -
Твои  слова  слезами  перелиты...
Ещё  горчит  игристое  вино  -
Себе  внушаю:  мы  с  тобою  квиты...
Я  научилась  /даже  не  вчера/,
Как  согревать  всё  то,  что  еле  дышит...
Зимой  холодною...  по  вечерам...
Мне  б  научиться  прошлого  не  слышать...

                     -                -                -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708837
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016


Олена Жежук

ТАЄМНИЦЯ

Зимова  тиша,  сонний    ліс  і    я.
Сосновим  стовбуром  торкаюся    століття…
Якась  пташина  трусить    з  верховіття
Вчорашній  сніг,  мов  з  неба  добрий  знак.

Живі,  не  мертві  –  просто  зимно  сплять,
По  стовбурах  до  крон  біжить  живиця.
Тулюсь  щокою,  чую  -    їм  не  спиться,
Про  мене  сосни  нишком  гомонять:

«Оце  дівча  до  нас  вже  вкотре  йде,
Людською  ніжністю  поділиться  із  нами.
Душі  теплом,  сердечними  думками...
Додаймо  ж  сил  їй  жить  серед  людей!»

Так  ось  звідкіль  і  сила,  і  краса
Душі  моєї  ?!    Ось  в  чім  таємниця?
Так  це  не  просто  сніг  трясла  синиця  ?
Наснагу  й  силу  в  тілі  воскреса…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708832
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016


Радченко

Я прийду

Я  прийду  до  тебе  завтра  уві  сні,
Щоби  Новий  рік  зустріти  разом
І  згадати,  як  колись  ми  по  весні
Закохались  без  сумління,  зразу.
Я  —  у  друга  твойого,  а  ти...  чомусь
Закохався  в  мене,  як  хлопчисько.
Все  чекав,  коли  я  раптом  озирнусь
Й  зрозумію:  помилилась  й  зовсім  близько
Завжди  поруч  друг  шкільний  надійний  мій,
До  якого  я  з  роками  звикла,
Та  його  кохання  вкутав  сніговій
Й  ніжність  тихо  й  непомітно  зникла.
Не  один  десяток  промайнуло  літ  :
За  весною  геть  пішли  і  літо,  й  осінь.
На  дороги  наші  пада  перший  сніг
І  холодна  неба    розлилася  просинь.
Ти  у  іншу  вже  закоханий  давно  —
Правнуків  чекаєте  ви  разом.
Я  прийду...і  тінню  зазирну  в  вікно  —
Так  приходжу  в  Новий  рік  щоразу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708813
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016


Ніна-Марія

Життя, що розділене навпіл

[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQ3Iiv-gFwAGHuMn0KHw5azqpiNMnZHf_x_eqaObqTh0hcpRNMi[/img]


[color="#066e19"]Скажи,  за  що  так  можна  любити,
Чи  мо  просто  за  те,  що  ти  є  ?
В  твоїм  серці,  як  всесвіт  великім
Б"ється  серце  маленьке  моє
 
Інший  вимір  мене  не  злякає.
І  час  той,  що  невпинно  летить.
Навчитись,  як  по  іншому  жити?
Прожите  -  я  умію  цінить.
 
На  життя,  що  розділене  навпіл,
Озирнусь,  через  призму  років.
Там  де  ти  —  там  квітучий  оазис,
Без  тебе  -  світ  увесь  спопелів...
[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708811
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016


геометрія

ВИШИВАНКИ ЖИТТЯ (другий варіант)

                                     Наші  долі  -  вишиванки,                              Найчарівніші  -  в  дитинстві,
                                     В  різнобарвних  кольорах,                        Як  струмочки  дзюркотять.
                                     То  виспівують  співанки,                              В  світлих  помислах  пречистих,
                                     То  витають  в  небесах.                                    Хочуть  світ  увесь  обнять!
                                                                                                 В  роки  юні  -  вишиванки,-
                                                                                                 Піднімають  до  небес,
                                                                                                 Закоханість  й  поцілунки,
                                                                                                 Й  відчуття  земних  чудес!..
                                     Переповнені  до  краю,-                                    Крок  за  кроком  вишивають,-                            
                                     Зрілі  роки  у  труді.                                                  То  веселі,  то  сумні,
                                     Вишиванки  вишивають,-                                А  наснаги  добавляють:
                                     Думи  й  мрії  молоді.                                                  І  робота,  і  пісні!
                                                                                               Заплітаються  в  віночки,
                                                                                               Вишиванки  чарівні,
                                                                                               І  вже  доньки,  і  синочки,
                                                                                               Долі  нашої  вогні!  
                                       Та  в  життєвім  нашім  полі                                Та  ми  в  відчай  не  впадаєм,
                                       Наступають  такі  дні,                                              Зберігаєм  те,  що  є.
                                       Вишиваються  у  долі,                                              Живемо,  пишем,  читаєм,
                                       Вишиваночки  сумні.                                                Вишиваєм  щось  нове.
                                                                                                 Лиш  неправда  нас  вражає
                                                                                                 В  душі  і    серця  нам  б"є,
                                                                                                 Україна  виживає,
                                                                                                 Ще  й  війна  нас  дістає.
                                       У  нас  в  владі  і  у  Раді                                                  Кольорові  вишить  долі,-
                                       Ті,  що  вміють  загрібать,                                        Для  країни  і  людей,
                                       Вишиванка  дасть  нам  раду,                            В  українськім  нашім  домі,-
                                       Як  ту  нечисть  відігнать.                                        Для  роботи  і  пісень.
                                                                                                 Щоб  в  щасливій  жити  долі,-
                                                                                                 Треба  владі  всій  тоді,
                                                                                                 Вишивать  в  життєвім  полі,-
                                                                                                 Справедливість  без  брехні.
                                       Майже  всі  на  це  готові,                                          Наші  долі  -  вишиванки,
                                       Нам  дороги  не  страшні,                                          В  різнобарвних  кольорах.
                                       Наші  помисли  здорові,                                            Теплі  ночі,  світлі  ранки,-
                                       А  війні  ми  кажем:  "НІ!"                                            Назавжди  в  наших  руках!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708799
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016


геометрія

ВИШИВАНКИ ЖИТТЯ ( перший варіант)

                                       Наше  життя  -  це  вишиванки
                                       У  дуже  різних  кольорах.
                                       А  долі  диво  -  забаганки,
                                       Влучно  оспівані  в  піснях.
                                       Бувають  ті  пісні  журливі,
                                       Як  сиві  кольори  ниток.
                                       Бувають  сонячно  -  грайливі,
                                       Сповнені  лагідних  думок.
                                       Радіють  кольорам  яскравим:
                                       Діти,  дорослі  й  молоді,
                                       Усе  в  житті  стає  цікавим,
                                       А  дні  і  ночі  золоті.
                                       Але  бувають  і  буденні
                                       Мережки  сірі  і  сумні,
                                       Та  всі  вони,  а  ще  й  зелені,-
                                       Дуже  потрібні  і  значні.
                                       На  жаль,  бувають  й  чорним  -чорні,
                                       Як  темна  безпросвітна  ніч,
                                       Ніби  пливем  в  бурхливім  морі
                                       Серед  життєвих  протиріч.
                                       І  хоч  нестерпно  нам  буває
                                       Випливти  з  моря  суєти,
                                       Та  в  нас  наснаги  вистачає
                                       Берег  Надії  віднайти.
                                       Ми  оновляємось  Любов"ю,
                                       І  сонце  знову  світить  нам,
                                       Крокуєм  впевнено  ходою,
                                       Наперекір  усім  вітрам.
                                       Ми  вишиваємо  роками
                                       Своє  життя  у  кольорах.
                                       Ходимо  різними  стежками,
                                       Смуток  долаючи  і  страх.
                                       Бува,  що  кольори  міняють
                                       Свої  відтінки  від  сльози.
                                       Та  вишиванки  не  втрачають
                                       В  часі  вагомості  й  краси.
                                       І  хоч  рідіють  вже  рядочки,
                                       Та  не  згасають  кольори,
                                       Хочем  сплести  нові  віночки,-
                                       Дітям  в  майбутнє  без  жури.
                                       Отож,  хай  долі-вишиванки,-
                                       Цвітуть  у  кольорах  весни:
                                       Онуки,  доньки  і  синочки,-
                                       Ідуть  в  майбутнє  без  війни.
                                       Хай  кольори  яскраві  будуть
                                       В  буденні  і  святкові  дні,
                                       Люди  працюють  і  святкують,
                                       Й  співають  лагідні  пісні!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708796
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016


Людмила Пономаренко

Зимно

 Через  казкову  пелену  снігів  
 Сосновий  бір  здається  незнайомцем:
 Печальний  погляд  з  -під  кошлатих  брів
 Проймає  зимно  під  холодним  сонцем.

 На  жаль,  не  підеш  лісом  навмання  -
 Усі  стежки  заплутала  негода.
 Все  ж  личить  соснам  біле  це  вбрання
 З  оздобою  незірваного  глоду,

 Разком  намиста,  що  з  горобини
 Ясніє  спогадом  сумним  про  осінь,
 Де  піднебесся  сяйвом  з  далини
 Так  живописно  день  фарбує  в  просинь.

 Глибокий  слід  самотньої  лижні
 В  замет  пірнає  посеред  завії.
 І  знають  лиш  дерева  мовчазні,
 Хто  розгубив  у  сухоцвітах  мрії.

 У  затишку  приваб  змовкає  світ,
 Очікуючи  вкотре  й  знову  дива…
 В  зимовім  лісі  через    гомін  літ
 Під  танець  снігу  мовить  вічність  сива.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708777
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016


ВАЛЕНТИНАV

КАЯТТЯ

[i][b]Бабулечко,  прости  рідненька.
За  мій  не  досвід  –  каяття.
Тебе  згадаю,  й  знов  маленька,
Шкода,  немає  вороття…

Прости,  що  вилетіла  птахом,
З  твого  родинного  гнізда.
Тепер  бабуся  й  я  за  фахом,
Відчула  біль  я  твій  сама…

Прости,  прошу,  за  неувагу,
Пірнула  в  вирій  я  Життя…
Та  відчувала  втім  тривогу,
Аж  ось,  настало  каяття…

Адже  тепер  моя  онука,
Крок  свій  здійснила  у  Життя.
Коли  у  двері  знов  постука?
Чекатиму…  Таке  буття…[color="#ff0000"][/color]

[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708773
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016


Harry Nokkard

Побратими

Побратими

Був  бій,  гарячий  і  жорстокий,  на  світанні,
як  блискавка,  під  час  грози  вночі,
і  може  був  той  бій  для  декого  останній,
а  в  лісі  стиха  озивалися  сичі.  

Важко  пораненого  побратим  знайшов,
-  Тримайся  брате!  Ми  ще  вип’ємо  з  тобою!
Іще  твій  час  останній  не  прийшов.
Я  друже  винесу  тебе  із  поля  бою!

А  той  все  марив:  -  Мамо  я  прийшов!
Як  бачите,  я  цілий  і  здоровий.
Всі  кола  Пекла  з  побратимами  пройшов,
я  знову  з  Вами  Рік  зустріну  Новий.

Для  мене  вже  скінчилася  Війна!
Чуєте,  мамо!  Більше  не  стріляють.
Усе  скінчилося  і  знов  прийде  Весна,
і  вже  пташки  із  Вирію  вертають.

Я  повернуся  навіть  з  Небуття!
Не  плачте,  мамо!  Якось  на  світанку,
ще  не  скінчилося  моє  земне  життя,
я  зазирну  в  віконце  крізь  фіранку.  

Бог  милосердний  рятував  життя,
допомагаючи  їм  вийти  з  того  бою.  
Ніс  друга  побратим,  немов  дитя,
від  куль  ворожих  прикриваючи  собою.  

Два  побратими  стали  більше  ніж  брати,
-  Тримайся,  ми  вже  вийшли  з  поля  бою!
Зовсім  не  маєш  права  ти  від  нас  піти,  
я  ж  обіцяв,  що  ми  ще  вип’ємо  з  тобою.

Ще  прийде  день  і  ми  повернемось  додому,
і  нас  зустріне  на  порозі  рідна  мати,
от  вже  й  прийшли,  здолали  біль  і  втому,
вже  лікарям  про  тебе  час  подбати.  

А  Навесні  вони  сиділи  за  столом,
обоє  матері  були  як  рідні  діти
і  все  здавалося  лише  жахливим  сном,
бо  мають  жити  молоді  й  життю  радіти.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708764
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016


CONSTANTINOPOLIS

*** Присвята загиблому на Светлодарській дузі. *** ( рус. ) .

Сколько  в  несбыточность  судеб  и  дел,
Струйкой  прозрачной,  по  лицам,
Капает  слёз.  Он  пожить  не  успел,
Он  вдруг  небесною  птицей
В  небо  взлетел;  не  дожил,  не  допел,
И  не  желал  прощаться,
С  нею,  кого  так  любил,  и  жалел,
И  был  готов  повенчаться.
Злой  рок  судьбы,
Иль  жестокость  сердец,
Бросив  тебя  под  пули,
Гордо  твердит,  -  «Он  –  герой,  молодец,
В  небесном  сейчас  карауле».
Да,  это  верно,  навсегда  –  Он  Герой,
Но  тяжесть  отринув  потери
Бессильно  я  в  небо  кричу,  -  «Ты  живой!!!»
Я  в  смерть  твою  не  поверю.

https://day.kyiv.ua/ru/news/261216-na-svetlodarskoy-duge-pogib-vypusknik-lvovskoy-voennoy-akademii-nikita-yarovoy.

Командир  3-й  роты  1-го  батальона  54-ой  отдельной  механизированной  бригады  21-летний  лейтенант  Никита  Яровой  погиб  18  декабря.  Через  неделю  тело  передали  нашим  военным.

Никита  родился  2  февраля  1995  года  в  с.  Мелиоративное,  что  на  Днепропетровщине.  Окончил  Новомосковский  коллегиум  №11.  Поступил  в  Академию  сухопутных  войск  им.  Петра  Сагайдачного  во  Львове,  после  окончания  которой  в  апреле  2016-го  уехал  в  зону  АТО.

«Ты  НАШ  ;-(  и  мы  об  этом  никогда  не  забудем  !!!,  -  пишет  на  своей  странице  в  Фейсбуке  настоятель  львовского  гарнизонного  храма  святых  апостолов  Петра  и  Павла  о.  Сус.  -  Еще  несколько  дней  назад  разговаривал  с  тобой  и  договаривались  о  твоем  венчания  в  гарнизонного  храма  ...
Мы  будем  все  помнить  о  тебе  как  того,  кто  любил  жизнь  и  умел  петь  о  жизни!  Ты  всегда  был  с  гитарой!  У  тебя  всегда  было  и  остается  много  друзей.

Не  сможем  стереть  в  дневнике  гарнизонного  храма  святых  апостолов  Петра  и  Павла  день  вашего  венчания  -  20  января  2017  ...  В  этот  день  и  время  помнить  тебя  в  молитве!
Мы  все  всегда  будем  смотреть,  как  заходит  солнце,  там,  где  оно  заходит  начинается  новая  жизнь  с  Богом  Покойся  с  Богом  !!!»

У  Никиты  остались  мама  и  младший  брат.
Священник  предоставляет  номер  карточки  ПриватБанка  мамы  Никиты  -  Людмилы  Яровой  -  4149497860795584.

Возможно,  кто-то  захочет  помочь  семье.

Татьяна  КОЗЫРЕВА,  Львов

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708775
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016


dovgiy

З НОВИМ РОКОМ

Гурт  ялинок,  галявина  в  лісі,
Сніговій  позакутував  їх.
Новоріччя  запалює  свічі
На  небесних  свічадах  нічних.
Там  від  кожної  зірки  прикраса
Діамантово  грає  в  гіллі
Бо  казкових  веселощів  свято
Знов  крокує  по  нашій  землі.
Де  не  стане  вальсуючим  кроком,
А  чи  в  людську  оселю  зайде,  
Вечір  добрий!  Всіх  вас  -З  Новим  роком!
Хай  вам  щастя  і  радість  буде!
Хай  здоров’ячко  з  вами  довічно
Не  зазнає  завчасних  розлук,
Нехай  щастя  кружляє  як  пісня
Та  пташиною  сяде  до  рук,
Хай  кохання  палке  та  взаємне
Кожну  долю  зігріє  теплом,
Хай  схиляється  нива  доземно
Та  врожаїться  щедрим  зерном,
Над  прарідним  вкраїнським  обширом
Хай  від  Бога  зійдуть  благодаті
І  такого  бажаного  Миру
Хай  пошле  нам  до  кожної    хати!
При  святковім  родиннім  застіллі
Не  забудьмо  згадати  солдатів.
Вони  там,  під  виття  заметілі,
Мусять  землю  від  зайд  захищати.
Вони    там,  віддають  найдорожче,
Ради  кожного  з  нас  без  вагання…
Тож  давайте!  –  я  дуже  вас  прошу!
Перед  Богом  навколішки  станьмо
І  за  них  помолімося,  браття!
Аби  всі  повернулись  живими,
Щоби  також  могли  святкувати
Із  дітьми  та  батьками  своїми!  
Чи  причулось?  Та  ж  ні!  За  порогом
Скрипом  снігу  порипують  кроки
Дід  Морозко  в  кожушку    червонім
Нас  вітає  усіх  –  з  Новим  роком!

26.12.2016




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708739
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Банальне минуле

Цікавий  збіг,  одна  й  така  ж  подія  -
я  вчора  подругу  скупала  в  морі  слів,
як  я  кохала  -  у  солодких  мріях  
все  так  було  реально  на  межі  світів...  

Згадала  скільки  музики  і  співу  -
все,  завдяки  йому,  почула  я  тоді,
та  згодом  у  гарячій  лаві  гніву
перетворились  в  попіл  почуття  мої…

Мені  казали  -  опиши  в  романі,
які  листи  чарівні  присилав  щодня,
як  я  жила  аж  цілий  рік  в  омані,
гадала,  що  на  світі  -  тільки  він  і  я…

Але,  коли  минуло  стільки  часу,
я  розумію,  як  тепер  банально  все,
навряд  чи  віднайду  хоча  би  фразу,
не  тільки  для  роману,  а  й  для  есе…

P.S.  БАНА́ЛЬНЕ  МИНУЛЕ  -    яке  втратило  
виразність  через  часте  повторення;  
неоригінальне,  яке  стало  буденним,  
звичайним  з  плином  часу...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708730
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016


Lana P.

ВІКНО У САД

Вікно  у  сад  солодких  снів,
Гераней  білих  підвіконня.
Улігся  сніг,  як  тільки  вмів,
Щось  шепотів  собі  спросоння.

Казки  природі  повідав
У  дивнім  спокої,  надії.
Поземкою  укрився  став
І  безтурботно  стихли  дії.

Поторочилася  зима
Небесно-срібними  нитками,
Вдягала  в  шуби  крадькома
Дерева  з  пишними  шапками…

У  турці  кава  пахкотить,
Витають  пахощі  в  тумані...
Глянь  у  вікно!  Там  світ  зорить,  —
Вдивлялися  у  сад  герані.                                                                31/01/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708726
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016


Леся Утриско

Любов і сльози виплетуть сузір'я.

Загляну  тихо  у  розбите  серце
І  поцілунком  рани  всі  сцілю,
Я  вип'ю  сльози  твої,  мов  озерце-
Бо  я  люблю.

Де  буде  насолодою  причастя,
Що  душу  мою  грішну  сповідає,
Із  чаші  божевілля  вип'ю  щастя-
Бо  я  кохаю.

Розтану  в  нім-  у  нашім  надвечір'ї,
Чи  зле,  чи  добре...я  таки  не  знаю,
Любов  і  сльози  виплетуть  сузір'я,
Де  я  чекаю.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708714
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016


Віталій Назарук

ПЕРЕПІЛКА

Перепілка  у  полі
Між  хлібів  і  отав.
Усміхається  долі,
Яку  ранок  зіткав.
У  шнурочку  малята,
В  росянистій  траві,
Літо  їм  справжнє  свято,
Бо  ще  дітки  малі.
Підростають  під  осінь,
Уже  ростом  з  батьків,
І  збирають  в  покосах,
Урожай  з  колосків.
А  зимою  у  полі,
Зустрічаєм  сліди,
Перепілки  на  волі,
Роблять  диво  ходи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708710
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016


Радченко

Батьківська хатина

Мов  би  заніміла  батьківська  хатина,
Діти  у  зажурі  гірко-мовчазній.
Свічка  плаче  й  плаче,  на  столі  світлина  -
Батько  усміхнувся  донечкам  своїм.

Правнучата  самі  по  собі  затихли,
Дивляться  сполохано  на  матусь  і  тат.
В  рученятах  кріпко  іграшки  затисли  -
Їм  не  зрозуміти  непоправність  втрат.

Шерхіт  слів  болючий,  втомлені  обличчя,
А  в  очах  провини  затаївся  біль.
Мама  й  тато  тихо  вийшли  в  потойбіччя,
Дивляться  на  доньок  ніжно,  аж,  звідтіль.

По  своїм  домівкам  розійдуться  діти,
Батьківська  хатина  буде  їх  чекать.
А  батьки  лишили  дітям  заповіти
І  без  них  їм  жити  треба  вже  звикать.

По  весні  роквітнуть  квіти  на  подвір'ї  -
Насадила  мама  їх  колись  давно.
І  знайдеться  місто  зірочкам  в  сузір'ї  -
Дві  душі  рідненькі  разом  все  одно.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692866
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 26.12.2016


Віталій Назарук

СИНЯ ДАЛИНА

Місяць  знову    пригнав    роки    юності    в    душу    вітрами,
Повернулося    літо,таке,    як    було,    молоде.
Пригадалося    небо,    де    хмарка,    як    доленька    тане…
І    кохання    в    садку,    яке    здавна        настирливо    жде.

Приспів:
Синя    даль,
Синя    даль,
Синя    даль,
Я    тут    стрів    своє    перше    кохання…
А    вечірні    зірки    тут    розсипали    нашу    любов.
І    ховалась    щораз    чомусь    зранечку    зіронька    рання,
Ми    її    проводжали    далеко    удвох    знову    і    знов.

Ми    ще    юні    були,    наші    долі    зливались    в    єдине.
Твої    губи,    як    вишні,    дали    мені    ніжний    нектар.
Було    все    до    снаги    і    згадалася    доля    щаслива
І    палало    в        душі,    а    вогонь    піднімався    до    хмар    .    

Приспів.
Синя    даль,
Синя    даль,
Синя    даль,
Я    тут    стрів    своє    перше    кохання…
А    вечірні    зірки    тут    розсипали    нашу    любов.
І    ховалась    щораз    чомусь    зранечку    зіронька    рання,
Ми    її    проводжали    далеко    удвох    знову    і    знов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708645
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 26.12.2016


Руденко Олекса

Вони летіли до убивць

Вони  летіли  до  убивць
З  концертом  новорічним,
Потанцювати  на  кістках
Це  ж  так  патріотично!
Не  долетіли  –  впав  літак,
Прийшла  біда  у  рашу,
Але  без  суму  білий  світ
Зустрів  проблему  вашу.
Для  співучасників  війни,
Які  дітей  вбивали,
Ми  не  знайшли  в  серцях  жалю  –
Його  ви  з  Кримом  вкрали.
Вас  зневажає  білий  світ,
Послів  кремля  вбиває,
Руїн  Алеппо  москалям
Ніхто  не  пробачає!  
26.12.16р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708626
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 26.12.2016


Мартинюк Надвірнянський

Поверніться лебедята


Куля  серце  перетяла,
Крапля  крові  в  землю  впала.
Дика  куля  з  автомата,
в  серце  ранила  солдата.

Надлетіли  лебедята,
Зупинилися  крилята.
Взяли  душу  в  перевесли,
Попід  хмарами  понесли.

Залишили  тіло  спати,
Залишили  спочивати.
Спить  у  полі  кволе  тіло,
Там  де  маківки  зацвіли.

Почав  дощик  накрапати,
Став  солдатик  оживати.
Поверніться  лебедята,
Поки  дощик  ллє
ще  надія  є.

2015р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708592
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 26.12.2016


НАДЕЖДА М.

Запах щастя…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HUH41F3BfUY[/youtube]

Дякую  за  ідею  Оксані  Дністран
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708571
-------------------------------------------
До  себе  щастя  приміряла
Із  сонця  зіткане,  із  зір.
Оця  робота  забавляла.
Так  до  лиця  мені,  повір.

Вплету  у  коси  ранню  зірку,
У  серце  радість    упущу.
Сміятись  буду,  хоч  і  гірко.
Тебе  очима  засліплю.

Тебе  пробачу,  мій  невірний.
Із  сліз  корали  нанижу.
І  станеш  ти  мені  покірний.
Так  легко,  враз  заворожу.

І  ти  відчуєш  запах  щастя,
Коли  торкнешся  моїх  рук.
Я  точно  знаю:  це  удасться.
Мій  добрий,  дикуватий  друг..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708584
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 26.12.2016


Ніна Незламна

Пташечка завзята/ загадка/

А  ну  скажіть  малята
Хто  ця  пташечка  завзята?
Все  весело  цвірінькає
І  весь  час  тільки  скакає.
Чи  то  дівчинка,чи  хлопчик
У  неї  гарненький  хвостик
І  сама  вона  маленька
Та  ще  й  спритна  і  хитренька.
А  ,як  хлопчик  –  забіяка
Сміливий,котика  ляка
Все  хоче  з  ним  подразнитись
Крадькома  води  напитись.
А  їсти  любить  -  черв*яків,
Малих  комашок  і  жуків
Ще  всі  зернята  й  пшеницю
І  просо,  і  паляницю
Майже  все  підряд  смакує
У  нас  живе,з  нами  зимує.
Все  скаче  пташка  навпростець
А  звати    її    -  (Горобець)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708560
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 26.12.2016


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Люби як востаннє

Хтось  падає  в  небо,  а  інші  злітають,
шукають  себе  і  від  себе  втікають  -
за