Ганна Верес: Вибране

Ольга Калина

Цьогорічна зима

Зостались  залишки  ще  бабиного  літа,
Які  в  повітрі  так  упевнено  бринять.  
Земля,  туманом  вранішнім  умита,
А  дні  -  один  за  одним  -  швидко  миготять.

Незрозуміло:  чи  то  -  літо,  а  чи    -  осінь,
Та  і  зими  в  нас,  як  такої,  то  нема.
То  сірі  хмари  затуляють  неба  просинь,
То  тепле  сонце  нас  у  літо  поверта.

Лиш  іноді  мороз  посохом  в  землю  вдарить  
Та  інеєм  укриє  все  тут  навкруги,
Та  полякає  трішечки  і  всіх  насварить,  
І  знову  тихо  утікає  в  береги.      

І  обгортає  сонечко  своїм  промінням  
Усі  оголені  дерева  та  кущі,
Щоб  в  ніч  холодну  не  померзло  їх  коріння,
Коли  ті  сплять  собі  в  зимовім  довгім  сні.    

І  вже  позаду  і  Різдво  ,  і  Водохреща,  
Зовсім  без  снігу  відбулися  всі  свята.
Мабуть,  десь  загуляла  зимонька  пропаща
Й  час,  помаленьку,  до  весни  вже  поверта.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862376
дата надходження 24.01.2020
дата закладки 24.01.2020


Амадей

Цвіте у серці юності весна (авторська пісня)

Я  чую  голос  ніжний  вечорами,
Й  п"янію  так,  неначе  від  вина,
Й  душа  моя  літає  між  зірками,                (2  рази)
Так  манить  мене  Муза  чарівна.            (2  рази)

До  тебе  я  думками  й  серцем  лину,
Знімаюсь  й  в  небо  лину  ніби  птах,
Тільки  тебе,  кохану  і  єдину,                      (2  рази)
Оспівую  у  віршах  і  піснях.                            (2  рази)

Моя  душа  від  радості  співає,
Співають  в  моім  серці  солов"і,
До  тебе  лину  я,  мій  світлий  раю,          (2  рази)
Чарують  почуття  палкі  твоі.                      (2  рази)

І  хоч  зима,  надворі  заметілі,
Та  гріють  серце  ніжні  почуття,
Твоя  краса,  твоє  чарівне  тіло,                (2  рази)
Моя  розрадо  й  зміст  мого  життя.          (2  рази)

Моє  життя  трояндами  розквітло,
Не  дивлячись  на  скроні  в  сивині,
Твоє  тепло,  твоє  чарівне  світло,          (2  рази)
Неначе  в  сні  наснилося  мені.                    (2  рази)

Я  чую  голос  ніжний  вечорами,
Й  п"янію  так,  неначе  від  вина,
І  виливається  любов  моя  піснями,      (2  рази)
Цвіте  у  серці  юності  весна.                        (2  рази)


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862184
дата надходження 22.01.2020
дата закладки 23.01.2020


Віталій Назарук

ДОРОГА ДЛЯ ДВОХ

Я  ніколи,  ніколи  не  зраджу,
Прочекаю  тебе  до  світання,
Бо  тобі  лиш  одній  я  належу,
Ти  мій  пролісок  ніжний  кохання.

Я  люблю  коли  ми  у  тумані
Заховаємось  в  вербах  плакучих.
Я  люблю,  я  люблю  без  обману,
Хоч  любов  твоя  гріє    і  мучить.

Я  радію  коли  тебе  бачу,
Коли  ти  посміхаєшся  щиро.
Я  сміюся  тоді  і  не  плачу,
Бо  щасливий  потрапити  в  диво.

Я  з  ім’ям  твоїм  житиму  довго
І  його  заберу  із  собою.
У  житті  я  обрав  вже    дорогу,
В  якій  маєш  ти  бути  зі  мною.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861963
дата надходження 20.01.2020
дата закладки 20.01.2020


Віталій Назарук

УКРАЇНОЧКА

Ще  літами  мала,  та  дивлюся  удаль,
Де  виблискують  трави  росинкою.
Прагну  я  щоб  залишила  пам'ять  скрижаль,
Що  я  є  і  була  українкою.

Вся  в  навчанні  тепер  і  у  музиці  теж,
В  небесах  я  літаю  хмаринкою.
Я  дитинство  люблю,  без  турбот  і  без  меж,
Тут    мене  всі  зовуть  –українкою!

Я  доб’юся  того,  що  є  в  мене  в  душі,
Колись  виросту  я  й  стану  жінкою.
Подолаю  в  житті  я  круті  віражі
І  завжди  залишусь  українкою.

Коли  стріне  колись  чиюсь  душу  душа,
Коли  стану  комусь  половинкою,
Вишиванку  вдягну  пригорнусь  до  плеча,
Я  й  тоді  залишусь  українкою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861962
дата надходження 20.01.2020
дата закладки 20.01.2020


Віталій Назарук

ДОНЬКА УКРАЇНИ

Не  можу  надивитись  на  красу,
Радію,  що  живу  у  цьому  краї,
Любов  до  нього  я  в  душі  несу,
Землі  такої,  як  Волинь  -  немає.
Плакучі  верби  п’ють  із  джерела,
Лелеки  біля  кожної  хатини.
Тут  наче  казка  знову  ожила,
Висять  червоні  китяги  калини.
Волинський  край,  де  небо  у  льонах,
Свята  краса  єдина  і  нетлінна,
Історія  закута  у  хрестах,
Донька  землі,  що  зветься  –  Україна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861709
дата надходження 18.01.2020
дата закладки 18.01.2020


горлиця

МУЗА

Наповнена  моя  душа,
Думками  і  словами,
А  от  ніяк  не  втну  вірша,
Роздмухує  вітрами.

Десь  зникла  Муза.  Може  спить,
Прохань  моїх  не  чує,
Не  можу  вихор  той  спинить,
Усе  намарно,  всує!

Кажу  ,люблю,  пита-кого?
-  Та  світ  оцей  весь  Божий,
То  що,  ти  любиш  і  те  зло,
Що  душу  так  тривожить?

-Та  ні  не  зло,  добро  люблю,
-Так  в  світі  ж  все  буває,
-Та  знаю,  сповнена  жалю,
Завжди  добра  шукаю!

 І  вірю  я,  слова  знайду,
Які  не  помирають,
Без  рими  ще  своє  скажу,
Любов’ю  запалають!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861651
дата надходження 17.01.2020
дата закладки 17.01.2020


ВАЛЕНТИНАV

Безповоротне каяття


[b]Щоб  втішить  серце  материнське,
коли  самотність  та  журба…
Батьківське  серце  сиротинське,
немов  надломлена  верба…  

Сучасна,  якісна  струбцина,
не  зафіксує  біглий  час…
Зростає  з  маківки  дитина,
та  не  є  власністю  для  нас…

Час  настіж  відчиняє  двері
рікою  бурною  в  Життя…
Мить  до  батьківської  оселі,
безповоротне  каяття…

Немов  два  лебеді  біляві
батьки  чекають  на  гостей…
та  у    зворушливій  уяві,
за  щастя  моляться  дітей.

[color="#ff0000"][/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861615
дата надходження 17.01.2020
дата закладки 17.01.2020


НАДЕЖДА М.

Можливо, може, ще колись

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ApwA8l8khhk[/youtube]

Чи  буде    ще  зима?  Чи  буде?
Раз  по  раз  в  думці  це  сплива.
Чи  пам"ятає,  чи  забуде
Що  я  чекаю  ті  слова?

Можливо,  ти  забув  про  них
Оті,  що  вкраплені  весною.
В  твоїх  словах  вже  інший  зміст,
Від  них   повіяло  зимою.

Тому  ні  холодно,  ні  жарко,
Немов  торішній  сірий  сніг,
Що  пропливають  ніби  хмарки,
Дощами  скрапують  до  ніг.

Я  хочу  слів  таких,  як  сонце,
Як  рання  зірка  в  небесах.
Нехай  тепло  проллють  в  віконце,
А  я  від  радості   -  в  сльозах.

Можливо,  може,  чи  колись,
Для  них  антонім  є  -  ніколи.
Будь  обережним,  зупинись!
І  не  завдай  словами  болю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861609
дата надходження 17.01.2020
дата закладки 17.01.2020


Амадей

Любуюсь як кохана моя спить

Любуюсь,  як  кохана  моя  спить,
У  сні  вона  ім"я  моє  шепоче,
З  грудей  серденько  вирватися  хоче,
Любуюсь,  як  кохана  моя  спить.

Любуюсь,  як  кохана  моя  спить,
Я,  навіть,    поглядаю  так  несміло,
Я  так  боюсь  кохану  розбудить,
Любуюсь,  як  кохана  моя  спить.

Любуюсь,  як  кохана  моя  спить,
Дивився  б  так  на  неі  дні  і  ночі,
Вуста  розцілувати  іі  хочуть,
Боюсь  лише  кохану  розбудить.

Любуюсь,  як  кохана  моя  спить,
Крізь  шибку  місяць  світить,  так  несміло,
Мене  п"янить,  іі  чарівне  тіло,
Любуюсь,  як  кохана  моя  спить.

Любуюсь,  як  кохана  моя  спить,
Рум"яна,  чиста,  світла  як  богиня,
Душа  моя  від  щастя  в  небо  лине,
Любуюсь,  як  кохана  моя  спить.

Любуюсь,  як  кохана  моя  спить,
Для  мене  щастя  більшого  немає,
Дивитися  на  тебе,  світлий  раю,
Дивитись,  як  кохана  моя  спить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861600
дата надходження 17.01.2020
дата закладки 17.01.2020


Віталій Назарук

ВАРТОВИЙ

Чи  на  радість,  а  чи  біду,
Образ  її  потряс.
Я  на  побачення  іду,
Неначе  перший  раз.

І  так  завжди,  пече  вогнем
І  серце,  і  душа,
Як  кличе  голос  той  мене,
Що  долю  воскреша.

Побачив  образ  дорогий,
Летів,  а  не  ішов.
А  вечір,  ніби  вартовий,
Беріг  мою  любов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861391
дата надходження 15.01.2020
дата закладки 15.01.2020


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Погляд очей волошкових

Волошкових  очей  твоїх  лагідний  погляд
Зачаровує  й  манить  усе  за  собою.
І  нема  уже  змоги  за  ним  не  іти,
Дуже  хочеться  -  поряд  щоб  був  завжди  ти.

А  ті  очі,  неначе  краплиночки  неба,
Сиплять  в  душу  тепло,  зігрівають  її
Та  витохкують  там  про  любов  солов"ї
І  не  жити  без  них  мені,  як  і  без  тебе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861366
дата надходження 15.01.2020
дата закладки 15.01.2020


Амадей

ЧАРІВНИЙ СОН

Моєму  серцю  спокою  немає,
Коли  чарівна  музика  звучить,
Мабуть  тому,  що  я  іі  кохаю,
Мабуть  тому  так  хочеться  ще  жить.

Зима  повсюди  землю  снігом  вкрила,
Льодок  на  річці  дзеркалом  блищить,
А  в  мене  від  кохання  ростуть  крила,
Душа  у  небо  соколом  летить.

І  лине  з  неба  з  піснею  любові,
На  землю  зір  небачена  краса,
Й  душа  моя  купається  у  слові,
І  полум"я  у  серці  не  згаса.

Рука  в  руці  і  серденько  до  серця,
І  подих  перехоплює  в  мені,
Насправді  це,  чи  це  мені  здається,
Чи  може  сниться  у  чарівнім  сні?

Трояндою  у  серці  щастя  квітне,
Коли  серденька  б"ються  в  унісон,
Молю  я  Господа  лиш  про  одне  на  світі,
Щоб  снився  вічно  цей  чарівний  сон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861170
дата надходження 13.01.2020
дата закладки 13.01.2020


Ольга Калина

На Старий Новий рік

На  Старий  Новий  рік,  на  Старий  Новий  рік  
Дива  трапляються.  
Не  падає  вже  сніг  на  Старий  Новий  рік  –
Сонце  всміхається..

Приспів:
Я  вірю  все  мине,  я  вірю  все  мине,
Все  перемелиться.  
Зима  скоро  пройде,  весна  до  нас  прийде
І  ти  повернешся.  

В  душі  моїй  зима,  в  душі  моїй  зима  –
Сніжить  хурделиця.
Тебе  ніде  нема,  тебе  ніде  нема
І  в  серці  колеться.

Приспів:
Я  вірю  все  мине,  я  вірю  все  мине,
Все  перемелиться.  
Зима  скоро  пройде,  весна  до  нас  прийде
І  ти  повернешся.  

Але  надіюсь  я,  але  надіюсь  я,
Що  диво  станеться.
На  Старий  Новий    рік,  на  Старий  Новий  рік
В  нас  все  наладиться.  

Приспів:
Я  вірю  все  мине,  я  вірю  все  мине,
Все  перемелиться.  
Зима  скоро  пройде,  весна  до  нас  прийде
І  ти  повернешся.  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861163
дата надходження 13.01.2020
дата закладки 13.01.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Різдвяне

Горить  у  небі  зірка  рання,
Найкращу  вість  нам  сповіща.
Взнав  цілий  світ,  на  сіні  в  стайні,
Родилось  Божеє  дитя.

Радіє  Йосип  і  Марія,
Що  Господь  сина  нам  послав.
І  ми  також  в  цю  ніч  радієм
І  прославляємо  Христа.

В  печі  потріскує  багаття,
Свята  вечеря  на  столі.
Вже  завітало  свято  в  хату,
Радіють  діточки  малі.

Уся  сім'я  сіда  до  столу,
В  віконце  зірка  загляда.
Із  дзвоном  завіта  в  стодолу,
Дзвінка,  Різдвяна  коляда...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861144
дата надходження 13.01.2020
дата закладки 13.01.2020


Ніна Незламна

Сашко / проза /

                                                                                                                                                                 /  Трохи  з  минулого  /
Зимовий  вечір  …    Все  вікно  в  білому  рядні,  чути  свист  вітру,  гуляє  хурделиця.  В  комині  час  від  часу,  аж  гуде  й  відразу  чути  сильний  тріск  дров.  На  плиті,  в  щілинках  між  кругами  видніються  язики  полум`я,  вони,  то  зовсім  маленькі,то  від  вітру,аж  вискакують  через  щілини.  
Мама  на  кухні  в  своїх  справах,  старша  сестра  Оля  в  спальні,  читає  книгу.  А  я,  наполегливо  втримую  великі  ножиці,  вирізаю  з  газети  «Правда»  різні  картинки.
З  веранди  чути  голоси,  згодом  сміх  і  гупання  ногами.  За  мить  слова  мами,
-Он  віник,  обтрусіть  сніг  з  себе…  І  хто  в  таку  негоду  ходить…
   Я  зрозуміла  прийшов  брат(  Микола)  з  друзями…  
В  кімнату  ввалилися  хлопці,  веселі,  усміхнені,хіхікали  й  моргали  один  одному.  Як  на    мій  погляд  великі,  а  я  ж  тільки  піду  в  школу,  правда  вже  вісім  років  має  бути.
     А  в  сім  років,  мене    в  школу  не  взяли.    За  кілька  днів  до  навчального  року,  мама  одягла  мені  сукню  сестри,  правда,  в  якій    вона  вже  три  роки  в  школу  відходила.  Та  то  нічого,  я  до  цього  звикла.  Остання  в  сім`ї,  що  не  подерлось  зовсім,  чи  то  відремонтує  мама,  все  мені  перепадало.  Сукня  коричневого  кольору,  мама  сама  її  пошила,  на  жаль  вона  мені  була  майже  по  кісточки  ніг.  Мама  ж  вміло  й  швидко  підшила  низ  сукні,  зробила  трохи  нижче  колін.  Та  й  в  ширину  теж  була  трохи  завелика,  але  мама  посміхалася  й  цілувала  мене  в  лоб.  Втішала,  сказавши,  що  на  вид,  я    не  така  худенька,  що  обов*язково  мають  взяти  до  школи.  
   Та  мої  мрії  не  збулися,  вчителька  запросила  мене    присісти  за  парту.  Я  така  задоволена,  сміливо  залізла  на  сидіння    парти.  Але  на  жаль,  мої  очі,  перед  собою  побачили  дошку  парти.  Мама  швидко  підклала  під  мене  кофтинку  та  й  так  із-за  парти    виднілись  тільки  очі.  Ніс  впирався  в  дошку,  я  скривилася,  ледь  стримувала  сльози,  щоб  не  розплакатися.  А    вчителька,  мило  посміхнувшись,  погладила  мене  по  голові  й  наказала  гарно  їсти.  Бо,  як  буду  така  мала,  то  й  на  наступний  рік  не  візьмуть  до  школи.    Ото  взнавши  про  це,  мій  брат,  він  за  мене  старший  на  сім  років,  прямо  при  своїх  друзях  назвав  мене  «кнопкою».  Хто  був  в  кімнаті  всі  засміялися.  Тільки  Сашко,  друг  брата,  присів  біля  мене,  погладив  по  голові,
- Ну  чого  ви  дитину  ображаєте?
 І  до  брата,-  І  не  сором,  дилда…  
 Мені  запам`яталися  його  сині  привітні  очі.  Я  дивилася  на  брата,  вони  ж  однолітки,  чого  такі  різні?
         Пройшло  три  роки…      За  цей  час    всі  підросли.  Хлопці  закінчували  десятий  клас.  Микола  з  Сашком  і  Віктором,    так  і  дружили.  В    нашій  сім`ї  їх  називали;  тополя,  дуб  і  верба.  А  й  справді,    їм  підходили  ці    назви.  Брат  був  чорнявий,  високий,  Сашко  ж,  русявий,  майже  такого  зросту,  як  брат,  тільки  добре  вгодований,  як  мама  казала.  Віктор  трохи  нижчий  за  них,    мав  красивого  кучерявого  чуба,  чомусь  мав  звичку  сутулитися.  Вражало  мене  те,  що  колір  очей  був  однаковим,  правда  погляд  Сашка  завжди  здавався  ніжним.
   Одного  дня,  мама  спекла  пиріжки  з  капустою.  Поклала  їх  в  миску  й  прикривши  рушником,  поставила  в  кімнаті  на  столі,  де  я  робила  уроки.  Їх  запах    рознісся  по  кімнаті,  аж  слинка  потекла,  хіба  можна  було  втриматися,  не  взяти?  Смакуючи  пиріг,  я  читала    казку,  яку  нам    в  школі  задали  прочитати.  Це  казка  про  дванадцять  місяців,  тільки  й  відволікли  мене  пиріжки,я  занурилася  в  книжку.  Раптом  відкрилися  двері,  в  кімнату  зайшли  хлопці,  брат  відразу  два  рази  смикнув  мене  за  косичку  і  суворо,
-  Дивися  читанку  не  замасти,  ще  ж  іншим  по  ній  навчатися.
 Я  скривилася,  від  болю,  аж  сльози  виступили  на  очах.
Сашко  відразу  до  брата,
- От  дурень!  Це  ж  твоя  сестра,  що  ти  її  ображаєш?!
І  нахилившись  до  мене,  погладив  по  голові  й  різко  розвернувшись,  дав  брату  щегля  й  за  мить  відскочив  в  сторону.
Віктор  став  між  ними,  розставивши  ноги.
-Так  харе,  півні.  Миколо,  краще    пиріжками  пригости  та  й  підемо.
Я  забрала  біленький  рушник,  яким  були  накриті  пиріжки,  стиснутим  голосом,
-Беріть,  пригощайтеся.  
Віктор    першим  схопив  пиріжок,  поспішив  до  дверей,  
 -Пока  «кнопка»!
Сашко  знав,  що  я  ображалася,  коли    мене  так  називали  й  відразу    сердито,  до  Віктора,
-Тю  …  Та  пішов  ти!  Яка  вона  кнопка,  подивися,  як  підросла,  а  вії  які  довгі  і  очі  має  красиві.
 Микола  не  звернув  уваги  на  ці  розмови,  теж  взяв  пиріг,
-Бери  Сашко  та    пішли.
-  Ой,  ще  теплі,  дякую!  –  взявши  пиріг,  сказав  Сашко  й  підморгнувши,  вийшов  за  хлопцями.
 А  час  летів…  Хлопців  призвали  в  армію,  служили  всі    в  різних  містах.
   Микола  повернувся  з  армії  останнім,  він  служив  водієм    в  Казахстані.  
       Вечоріло…  Ми  всі  сиділи  за  довгим  столом  в  нашому  саду  .  Поруч  три  старі  яблуні  «шафран»,  яблука,  ще  невеликі,  не  стиглі,  але  тоненькі  червоні  смужки  виблискували  на  сонці.  Довкола  яблунь  цвіли  матіоли,  я  тримала  в  руці  декілька  квіток,  це  подарунок  Сашка.  Він  також  кілька  квіток  дав  і  Олі.  Хоч  і    зірвав  їх,  на  ходу,  підходячи  до  столу,  все  ж    мені  було  приємно.  Я  тішилася,  що  не  зробив  різниці  між  мною  і  сестрою.  Хоч  я  вже  навчалася  в  восьмому  класі  та  мене  завжди    в  любій  ситуації  принижувала  сестра,  докоряючи,  ти  ж  менша    за  мене.  Веселі  розмови,  розповіді  про  службу  затягнулися  до  пізнього  вечора.  Гуртом  прибирали  посуд  зі  столу,  хлопці  спішили  до  клубу.  Прощаючись,    усміхнений  Сашко  підійшов  до  мене,
-Ну,що  Нінок,  підросла,  мабуть  я    б  тебе  й  не  впізнав,  якби  десь  зустрів.  Знаю,  Микола    скоро  буде  одружуватись,  а  я  напевно  тебе  почекаю…
Він  пішов,  я  на  якусь    мить  наче    завмерла,  відчувши,  що  горять  щоки,  побігла  до  хати.  От  Сашко,  таке  вигадав!  Сам,як  дядько  мені,  а  таке  утнув,  подумала  я.
 Брат  одружився,  адже  його  дочекалася  дівчина,  яка    проводжала  в  армію.
Пройшло  два  роки…    Я    після  восьмого  класу  пішла  на  шестимісячні  курси    й  згодом  працювала  телефоністкою.
   Одного  разу,  приїхавши  з  нічної  зміни,  застала  в  нас  Сашка,    він  з  братом    за  столом    пив  пиво.  Здивувалася,  давно  не  бачилися,  розмови  були,  що  поїхав  на  будівництво,  а  тепер  повернувся,  бо  хворіла    його  мама.  Він  один  був  у  батьків,  я  тільки,  як  подорослішала,    дізналася,  що  в  нього  була  сестричка,  яка  маленькою  померла  від  запалення  легенів.  Тільки  тепер  я  зрозуміла  його  ставлення  до  мене.  Його  погляд  і  зараз  був  щирим,  ніжним,  як  завжди.  Та  він  побачивши  мене,  з  сумом  опустив  голову  і  раптом  мелодійно,  мов  співав,
*-  Ой,  Нинок  -  Нинок…  Сегодня  жизнь  моя  решаеться,  сегодня  Нинка  соглашается….*
Я  здивовано  до  нього,
-Тю….  Ти,  що  п`яний?
Він  вставши  з  стільця,  взяв  мене  за  плечі,  прямим  поглядом  дивився  в  очі.    В  його  очах  я  бачила  сльози,  ніяк  не  могла  второпати,  що  за  Нінка  й  чому  сумний  такий?
Він,  розмахуючи  руками,  продовжив,
-  Бачиш,  чекав  коли  підростеш…  А  тобі,  ще  нема  сімнадцять.  А  мене  женять,  мама  каже,  вже  старий  дуб,    всі  одружені,  а  я  ще  гуляю,  пора  гніздо  вити.
Залягла  мовчанка,  Микола  смакував  оселедця  й  посміхнувся,
-От  набрався…    Напевно  перед  пивом  вже  щось  пив….
Я  дивилася  на  Сашка,  зрівнявшись  зі  мною,  він  мав  вигляд  дядька  -  велетня.  Розуміла  ті  слова  -    «Я  тебе  почекаю»,  що  колись  мені  казав,  були  жартом.    В  душі  бажала  йому  щастя.  Але  цікавість  ятрила  душу,
-Сашко!  А,  як  звати  твою  наречену,  чому  співав  такі  слова?
Він  переводячи  подих,  присів  на  стілець,  нахилившись,  обійняв  голову  двома  руками,
- Як…  Як…  Ніною  звати,  так,  як  тебе…  Якби  інакше,  я  б  на  ній  не  одружився…
         Я  розуміла,  що  в  цьому  винне  пиво…  Хоч  кажуть,  що  в  тверезого  на  умі,  те  в    п`яного  на  язиці.  Та  я    так  не  думала.    Мабуть,ще  молода  була,багато  чого  в  житті  не  знала,  не  розуміла  
 Так,    таке  життя,  всі  одружуються,  але  чому  примушують  одружитися?  Хіба  можливо  не  кохає?  То  ж  нащо  одружуватися?!  Мені  по  неволі  пригадалися  моменти  з  дитинства,  як  він  захищав  мене.  Якась  жаринка  пекла  під  серцем,  мені  було  його  шкода,  а  чому  й  не  знати…..

                                                                                                                                                               *---*-  Рос  мовою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861072
дата надходження 12.01.2020
дата закладки 12.01.2020


Надія Башинська

БІЛИЙ СНІГ… СРІБНА ТИША

Білий  сніг...  срібна  тиша
         ніжно  землю  колише.
Він  як  помисли  наші  всі  чисті.

Білий  сніг  в  білім  танку,
         не  впізнать  землю  зранку.
Ой,  які  ж  ці  сніжинки  сріблисті...

Білий  сніг  чистотою
         веселить  нас  з  тобою.
В  сяйві  сонця  вогні  заіскряться.

Білий  сніг...  свіжість  ранку
         сколихне  знов  фіранку.
Скільки  ж  треба  людині  для  щастя?

До  весни  час...  і  сонце
         зазирне  у  віконце.
І  дощі  затанцюють  по  листі.

А  тепер  ще  кружляють,
         ніжно  землю  вкривають,
ласки  Божої  краплі  іскристі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861071
дата надходження 12.01.2020
дата закладки 12.01.2020


Надія Башинська

БІЛИЙ СНІГ… СРІБНА ТИША

Білий  сніг...  срібна  тиша
         ніжно  землю  колише.
Він  як  помисли  наші  всі  чисті.

Білий  сніг  в  білім  танку,
         не  впізнать  землю  зранку.
Ой,  які  ж  ці  сніжинки  сріблисті...

Білий  сніг  чистотою
         веселить  нас  з  тобою.
В  сяйві  сонця  вогні  заіскряться.

Білий  сніг...  свіжість  ранку
         сколихне  знов  фіранку.
Скільки  ж  треба  людині  для  щастя?

До  весни  час...  і  сонце
         зазирне  у  віконце.
І  дощі  затанцюють  по  листі.

А  тепер  ще  кружляють,
         ніжно  землю  вкривають,
ласки  Божої  краплі  іскристі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861071
дата надходження 12.01.2020
дата закладки 12.01.2020


dovgiy

РАДА З НЕБОМ

Просив  у  Бога  я  поради:
Скажи,  Мій  Боженку,  порадь!
Ти  дав  в  житті  останню  радість,
Та  серцем  я  тому  не  рад.

Не  можу  душу  я  звільнити
Від  того,  чим  до  цього  жив,
Що  прагнув  наче  воду  пити;
Чим  більше  всього  дорожив

І  дорожу.  Єдина  в  світі,
Хоч  не  моя,  не  при  мені…
Вона  як  зірка  в  небі  світить
В  пітьмі  ночей  і  в  ясні  дні.

Ти  знаєш,  Господи  Всевишній!
Що  по  ночах  не  знаю  сну,
Тому  що  серцем  щирим  кличу
Свій  вічний  біль,  свою  весну!

І  це  тоді,  коли  Тобою,
Даються  шанси  для  життя!
Коли  явив  у  цьому  Волю,
То  забери  це  почуття!

Хай  я  за  Нею  не  сумую,
Забуду  очі  і  вуста,
Хай  покохаю  я  другую
Хоча  вона  зовсім  не  та…

Та  вона  раптом  полюбила
Твого  нещасного  раба
І  щирим  серцем  запросила
У  новий  Всесвіт,  де  журба

Гніздо  не  звиє,  де  у  домі
Чекає  затишок,  тепло…
Все  те,  чого  в  нелегкій  долі
Вже  стільки  років  не  було!

Отак  до  Бога  я  молився
Мовчала  чорнота  німа.
Землею  низько  сніг  стелився,
Поміж  дерев  брела  зима.

А  я  чекав  з  Небес  поради.
Бо  хто  ж  іще  її  подасть?!
Якщо  про  мене  знати  правду,
Лише  один  він  має  власть.

Чи  геть  тікати  світ  за  очі,
Чи  залишитись,  аби  знов
Лише  у  мріях  в  темні  ночі,
Ковтати  привидну  любов?

І  прославляти  гіркий  трунок
Немовби  молоде  вино,  
Де  жив  дівочий    поцілунок
Давним-давно,  давним-давно!

А  ще  земля…  оця,  де  зараз
Я  доживаю  свої  дні.
Немовби  на  в’язничних  нарах.
Яка  так  дорога  мені,

Що  я  не  в  силі  проміняти
На  милий  затишок…  тепло…
Яка  мені  як  рідна  мати
Де  рідна  мова,  де  село,

Де  щирі  люди-українці  -
Талановиті  і  прості.
Де  тяжка  доля  всім  по  вінця,
Та  не  спішать  кудись  летіть.
   
В  кінці  молитви  ніби  думка
Від  когось  виникла  здаля:
«Лишайся!  В  чужину  не  сунься.
Тут  твоя  доля  і  земля!»

12.01.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861040
дата надходження 12.01.2020
дата закладки 12.01.2020


dovgiy

РАДА З НЕБОМ

Просив  у  Бога  я  поради:
Скажи,  Мій  Боженку,  порадь!
Ти  дав  в  житті  останню  радість,
Та  серцем  я  тому  не  рад.

Не  можу  душу  я  звільнити
Від  того,  чим  до  цього  жив,
Що  прагнув  наче  воду  пити;
Чим  більше  всього  дорожив

І  дорожу.  Єдина  в  світі,
Хоч  не  моя,  не  при  мені…
Вона  як  зірка  в  небі  світить
В  пітьмі  ночей  і  в  ясні  дні.

Ти  знаєш,  Господи  Всевишній!
Що  по  ночах  не  знаю  сну,
Тому  що  серцем  щирим  кличу
Свій  вічний  біль,  свою  весну!

І  це  тоді,  коли  Тобою,
Даються  шанси  для  життя!
Коли  явив  у  цьому  Волю,
То  забери  це  почуття!

Хай  я  за  Нею  не  сумую,
Забуду  очі  і  вуста,
Хай  покохаю  я  другую
Хоча  вона  зовсім  не  та…

Та  вона  раптом  полюбила
Твого  нещасного  раба
І  щирим  серцем  запросила
У  новий  Всесвіт,  де  журба

Гніздо  не  звиє,  де  у  домі
Чекає  затишок,  тепло…
Все  те,  чого  в  нелегкій  долі
Вже  стільки  років  не  було!

Отак  до  Бога  я  молився
Мовчала  чорнота  німа.
Землею  низько  сніг  стелився,
Поміж  дерев  брела  зима.

А  я  чекав  з  Небес  поради.
Бо  хто  ж  іще  її  подасть?!
Якщо  про  мене  знати  правду,
Лише  один  він  має  власть.

Чи  геть  тікати  світ  за  очі,
Чи  залишитись,  аби  знов
Лише  у  мріях  в  темні  ночі,
Ковтати  привидну  любов?

І  прославляти  гіркий  трунок
Немовби  молоде  вино,  
Де  жив  дівочий    поцілунок
Давним-давно,  давним-давно!

А  ще  земля…  оця,  де  зараз
Я  доживаю  свої  дні.
Немовби  на  в’язничних  нарах.
Яка  так  дорога  мені,

Що  я  не  в  силі  проміняти
На  милий  затишок…  тепло…
Яка  мені  як  рідна  мати
Де  рідна  мова,  де  село,

Де  щирі  люди-українці  -
Талановиті  і  прості.
Де  тяжка  доля  всім  по  вінця,
Та  не  спішать  кудись  летіть.
   
В  кінці  молитви  ніби  думка
Від  когось  виникла  здаля:
«Лишайся!  В  чужину  не  сунься.
Тут  твоя  доля  і  земля!»

12.01.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861040
дата надходження 12.01.2020
дата закладки 12.01.2020


Валентина Ланевич

Код нації.

Поліський  краю  мій,
Зелень  лісів  та  синь  озерна,
Садів  квітучих  дух
І  співи  солов’я  у  вербах.
Чорниць  красиві  очі
Між  дрібних  листків,
Де  під  густими  кронами
Дерев  вітер  шумів,
Де  Мавки  лісові
І  маки  між  полів.
Де  полум’я  в  печі,
Як  магія  мечів,
В  руках  умілих  козаків.
Стікаю  в  землю  я  
Та  силу  черпаю  і  п’ю
Єством  своїм  усим
Подих  життя  і  цим  живу.
Вслухаюся  у  стукіт  серця,
В  нім  пласт  віків.
Я  -українка,  він  не  змілів,
В  калиновім  вінку,
Кров  предків  між  снігів
Сльозою  скапує  з  води.
Пруг  сонця  золотить  сліди,
Мої  сліди,  щоби  вписати  їх
В  код  нації.
Хай  квітне  в  щасті  на  віки!

10.01.20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860891
дата надходження 10.01.2020
дата закладки 12.01.2020


Амадей

КВІТУЧЕ КОХАННЯ

Цвіла  троянда  у  саду
Усіх  красою  чарувала,
Та  тільки  доленьки  не  мала,
Найкрасивіша  у  саду.

І  милувався  нею  сад,
Казали  всі:"Яка  красива"!
Всі  думали,  яка  щаслива,
Бо  в  неі  стільки  є  принад.

А  та  троянда  вечорами,
Як  тільки  сонечко  зайде,
Стоіть  і  чорнобривця  жде,
Його  кохає  до  нестями.

В  саду  легенький  вітерець,
Усі  іі  страждання  бачив,
Й  здригнулось  серденько  юначе,
І  він  троянду  покохав.

Тепер  троянда  й  вітер  в  парі,
Він  ій  шепоче  про  любов,
Розказує  про  небо,  хмари,
Вона  тепер  щаслива  знов.

Кохання  є  на  білім  світі,
Не  тільки  посеред  людей,
Й  серед  троянд  і  орхідей,
Кохати  хочуть  навіть  квіти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860851
дата надходження 10.01.2020
дата закладки 10.01.2020


Леся Утриско

Їх покликало небо

Їх  покликало  небо

Їх  покликало  небо  відродитись  в  мільйонах  думок,
Їх  покликала  синь,  заманивши  у  спалах  зірок,  
В  них  заграви  зцвітуть,  аби  рідних  у  росах  омити,
В  них  воскресне  розмай,  щоб  по  справжньому  світ  цей  любити...

Їх  покликав  Господь  залишитись  у  вічному  рАю,
Їх  покликав  Господь,  щоб  пташками  у  вічному  гАю,
Їх  оплаче  земля,  залишивши  розбуджені  муки,
Їх  обніме  любов  -  у  причасті  торкаючи  руки...

Нескінченна  сльота  -  в  ній  розбиті  надії  й  чекання,
Нескінченна  сльоза  -  загорнуте  у  відчай  кохання,
Холод  свіч,  що  згорять,  доторкне  недоспівану  юність,
Сльози  з  віч...  тиха  ніч  -  в  ній  болюча,  болюча  безжальність...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860833
дата надходження 10.01.2020
дата закладки 10.01.2020


Ніна Незламна

Світи зіронько

Світи  зіронько,  вечірня  світи
Миру  і  щастя,  людям  принеси
Добав  мудрості,  любові  й  тепла
Щоб  закінчилась  огидна  війна.

Світи  зіронько,  ясніше  світи
Погляд  людини  на  краще  зміни
Щоб  об`єднатись  і  в  дружбі  жити
Щоби  синочків  не  хоронити….

 Плекаєм  мрію,  адже  різні  всі
Війну  убийте,  у  своїй  душі
Несіть  надію,  слухайте  Бога
Війна  то  пекло,  смерті  дорога.

Життя  цінуймо,  живем  тільки  раз
В  єдності  сила,  давно  прийшов  час
Порозуміймось!  Землю  збережем
Всі  негаразди,  здолати  зможем!

Світи  зіронько,  вечірня  світи
Щоб  зупинити  війни  на  віки
І  побороти  ненависть  і  зло
Щоб  панували,  радість  і  добро!

                                                         06.01.2020р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860821
дата надходження 10.01.2020
дата закладки 10.01.2020


Ніна Незламна

Світи зіронько

Світи  зіронько,  вечірня  світи
Миру  і  щастя,  людям  принеси
Добав  мудрості,  любові  й  тепла
Щоб  закінчилась  огидна  війна.

Світи  зіронько,  ясніше  світи
Погляд  людини  на  краще  зміни
Щоб  об`єднатись  і  в  дружбі  жити
Щоби  синочків  не  хоронити….

 Плекаєм  мрію,  адже  різні  всі
Війну  убийте,  у  своїй  душі
Несіть  надію,  слухайте  Бога
Війна  то  пекло,  смерті  дорога.

Життя  цінуймо,  живем  тільки  раз
В  єдності  сила,  давно  прийшов  час
Порозуміймось!  Землю  збережем
Всі  негаразди,  здолати  зможем!

Світи  зіронько,  вечірня  світи
Щоб  зупинити  війни  на  віки
І  побороти  ненависть  і  зло
Щоб  панували,  радість  і  добро!

                                                         06.01.2020р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860821
дата надходження 10.01.2020
дата закладки 10.01.2020


НАДЕЖДА М.

Довга ніч навіяла безсоння

Ремейк  за  твором  Ніни  Незламної

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860231

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rzu2r2ibiQk[/youtube]
Непомітно  ніч  зайшла  до  хати,
Змореній  душі  оце  б  поспать.
Хочу  всі  думки  заколихати,
Та  вони  не  хочуть  цього  знать.

Довга  ніч  навіяла  безсоння.
Ти  куди  летиш  замріяна  душа?
Знов  відчула  дотик   на  долонях,
Це  торкнулась  їх  твоя  рука.

Поряд  твоє  дихання  -  збагнула.  
Ти  нащось  розплів  мою  косу.
Може,  це  на  хвильку  я  вздрімнула,
Скільки  отак  спала  я  часу?

Полум"я  хитнулося  у  свічки,
На  хвилинку  тиша  прилягла.
Цілував  мене  ти  цілу  нічку..
Я  на  небі  сьомому  була....





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860324
дата надходження 05.01.2020
дата закладки 05.01.2020


Віталій Назарук

ГЛИБОКІ ОЧІ

Які  глибокі  в  тебе  очі,
Вуста  палкі,  що  так  горять,
А  голос  твій  мені  шепоче:
Бути  з  тобою  –  благодать.

Я  тебе  слухатиму  вічно,
До  німоти  тебе  люблю,
Тобою  хворий  я  хронічно,
З    ім’ям  твоїм  я  навіть  сплю.

І  в  сні  я  бачу  твої  очі,
Вуста  палкі,  що  так  горять,
А  голос  знову  твій  шепоче:
Бути  з  тобою  –  благодать.

Я  просинаюсь  –  ти  далеко,
Мов  ураган  надривний  сміх.
Я  розумію,  що  не  легко
Напитись  із  очей  твоїх.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860307
дата надходження 05.01.2020
дата закладки 05.01.2020


Леся Утриско

Ні, не однаково мені

Ні,  не  однаково  мені

Ні,  не  однаково  мені:
Бо  в  моїй  хаті  зліі  люди
І  хай  же  світ  мене  осудить,
Що  не  однаково  мені...
Чужинець  топче  мою  землю,
А  я  люблю  її  до  щему,
До  болю  в  грудях  -  
В  рідних  людях,
Тож  не  однаково  мені...
Де  рідна  мова  -  кров  рікою,
І  смерть  болюча...  знов  до  бою
Йде  світ  юначий,
Тихо  плачу...
Бо  не  однаково  мені...
Мене  шматують...  одягають  
Важкі  кайдани  -  
Божі  рани...
Бо  не  однаково  мені...
І  інша  мить,  і  інший  подих  -
Хай  пшениці  земля  зародить,
Де  кров  рікою,  де  молитва,
Де  рай  та  пекло  -  вічна  битва,
Де  протидія  -  
Дике  зілля...
Бо  не  однаково  мені...
Ні,  не  однаково  мені,
Що  сотні  літ  живу  в  борні
За  чисте  слово,  рідну  мову,
За  пісню  мами  -  колискову,
За  шмат  землі,  де  народилась,
За  рідну  церкву,  де  хрестилась,
За  цвіт  калини,  журавля...
Це  ж,  враже,  земленька  моя!  
І  подих  вітру,  за  молитву...
Дай  Боже  витримати  битву,
Скінчи  наругу  -  
Вічну  тугу...
Бо  не  однаково  мені...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860242
дата надходження 04.01.2020
дата закладки 04.01.2020


Леся Утриско

І знову хрест

Сьогодні  поховали  25  літнього  воїна  Ігоря  Булду  з  с.  Олександрівка,  Чорнухинського  району,  який  в  переддень  Нового  року  загинув  під  Марїнкою.  Вічний  спокій  воїну.  Смерть  московським  окупантам!  Слава  Україні!

І  знову  хрест,  холодне  тіло  -  
Життя  у  небо  відлетіло,
І  знов  ридання...  сива  мати,
Й  смертельна  пустка  коло  хати.
Знялись  від  болю  враз  сніги,
В  них  розридались  хоругви,
Горіло  все  в  пекучім  смутку,
Лупали  хлопці  свіжу  грудку.
І  виростала  знов  могила,
Як  по  весні  -  у  квітах  жила,
Не  жило  тільки  в  ній  життя,
Співали  хори  каяття.
Осиротіла  чорна  днина  -  
Ховала  мати  свого  сина...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860240
дата надходження 04.01.2020
дата закладки 04.01.2020


Ніна Незламна

Ще одна нічка

Душа  томиться…  Красиві  очі
Вкотре  наснились  посеред  ночі
Погляд  –  метелик…  Стіни  холодні
В  тілі    бажання,  вовчі  голодні.

Ще  одна  нічка…  Згасає  мрія
Журба  -  подружка…  Втекла  надія
Гріє  зізнання…  То  моя  вина…
Зника  безсоння…  Знову  засина…

                                                       24.12.2019р

                                                                           Вірш  до  картини

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860231
дата надходження 04.01.2020
дата закладки 04.01.2020


CONSTANTINOPOLIS

Мрій!!!

[b]
[color="#21b500"]Моя  кохана  мрій  про  мене,  мрій.
Я  повернусь  з  минулого  в  майбутнє;
В  твоє  тепло,  ласкаве,  незабутнє.
Моя  чудова,  вір  у  мене,  вір…

Я  знаю,  відчуваю,  як  тобі,
На  серці  важко,  від  розлучень  долі.
З  тобою  бути  хочу  я  на  волі.
Кохана,  ти  потрібна  так  мені…

Моя  кохана  мрій  і  не  сумуй,
В  ночі  до  тебе  в  снах  я  завітаю,
Прийму  в  міцні  обійми,  приласкаю,
Цілуй  мене,  так,  гаряче,  цілуй…

Не  плач  кохана,  витри  сльози,  мрій;
Про  мене  мрій,  про  світлий  день  майбутній,
Він  буде  сонячним,  для  тебе,  незабутнім.
Моя  найкраща,  вір  у  мене,  вір…

Я  прилечу  на  крилах  у  наш  край
В  весняне  розмаїття  яблуневе,
В  домівці  рідній  ти  чекай  на  мене…
Ти  тільки  мрій  і  віри  не  втрачай…[/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860218
дата надходження 04.01.2020
дата закладки 04.01.2020


Ніна Незламна

Вона чекала дива / проза /

           В  квартирі      з  телевізору  чути  передноворічні  привітання…    За  вікном,  мерехтіння  різнокольорових  гірлянд….      Ну  ось,  вже  за  двадцять  третю,    задумливо  позирає  в  вікно….    Під    Новий  рік  всі  чекають  дива  та    чи  дочекаюсь    я?
 Не  знаю  де  ти…    Навіть  не  подзвонив,  чи  вже  й  забув?    Можливо    іншу  знайшов,  молоденьку  волонтерку,  чи    санітарку,  з    якою  перевозиш  поранених.  А  може  гріх  беру  на  душу?    Де  ти  нині  і  чому  мовчиш?  Хоч  подзвони,бо  ж  під  серденьком  щемить.
Легенький  мокрий  сніг  прилипав  до  скла  й  розставав,  прозорі  краплини  котилися    донизу.  Та  ні  не  буде  мені  дива,  вже  вмовляла  себе,  гірка  сльоза  попала  на  вуста…    А  літо  ж  було  с  присмаком  солоду,  квітуче  і  щасливе.  І  та  обіцянка  гріла  їй  майже    півроку.  Чекала  радості,  добра,  хотіла  сімейного  тепла.  В  дощову  осінь,  з  нею    виливала  сльози…  В  душі  вкотре  сперечання,  немов  грози.  А  чи  чекати?  Чи  просто  він  пожартував    тоді.  Та  його  погляд    здавався  щирим  і  теплим,  немов  вогник    в  казці  надій.    Вже  серед    сірих,    похмурих,  низьких  хмар  шукала  відповідь  в  імлі.  Інколи  вийшовши  на  балкон,  дивилася,  як  вітер  гонить  при  землі    останній  зірваний    з  дерева  листочок  ,  а  то  підійме  й  понесе  його  так  швидко.    І  він  вже  зникне    з  поля  зору.  Та  вона  тримала  вогник  в  душі,  він  то  згасав,  то  знову  набирався  сили  від  думок.Чи  буде  диво?  Чи,  принаймні,    хоч  почує  дзвінок?  Коли  ж  закінчиться  ця  війна?  Вже  й  від  думок  холод  по  тілу.
       Кілька  хвилин  лишається  до  Нового  року…    До  дзеркала  підійшла,  для  кого  зачіску  робила?  Як  важко    зустрічати  Новий  рік,    в  одинокості.    Легка  усмішка  на  обличчі  й  сама  до  себе,
-Шампанське.  Як  кажуть,  все  є,  і  хліб,  і  сіль…  Тільки  тебе  нема…
По  телевізору  показують  вітання  президента,  здивовано  присіла  на  диван,
- Ти,  ба  !  Ось  і  диво!  Він  без  краватки,  без  білої  сорочки..
Вона  уважно  прислухалася  до  слів,  раз  –  по  –  раз  кліпала  очима.    Вже    окрім  нього,    інші    люди  вітали.  У  горлі    ком,  зібралися  хвилюючі    почуття,  чи  й  вдасться  йому  все  зробити?  Він  зібрав  всю  Україну,  з  кожного  куточку  лунало  вітання,  намагається  всіх  примирити,  об`єднати.  На  віях  мерехтіли      непрохані    сльозини.  Вона  непомічала  їх.    Емоції  переповнювали  душу,  якби  ж  все    збулося,    що  сказав.  І  ти  б  повернувся    додому  назавжди.  Й  не  хоронилиб  матері,  жінки  соколів  своїх.  Тоді  б  нарешті  і    ми  побралися.    Їдеш  на  Схід,  зникаєш  місяцями  і  вкотре,  при  розлуці    шепочиш  на  вухо,  що  так  треба,  треба    їхати,    служба  зове  віддати  борг  країні.    
       Два  келихи  поставлені  на  столі  наповнила  вином,  на  спинці  стільця    повісила  його  військовий  плащ  .  Думки  джмелинні,  ну  от,    ти  не  приїхав,  буду  пити  я  за  двох,  а  тобі  ,  хай  гикнеться  там.
     По  телевізору  лунає  відлік  секунд…    Здригнулася  від  дверного  дзвінка…  Метеликом  здійнялася,  швидко    до  дверей.      Гучно  билося    серце,  а  може  він,    жадана  мрія.  В  таку  пору,    хто  ж  там?  З  тремтінням    зазирнула    в    дверне  вічко…    Це  він,  скотилася  сльоза,  ну  от    і  я  дочекалася  новорічного  дива.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859940
дата надходження 01.01.2020
дата закладки 01.01.2020


CONSTANTINOPOLIS

Червоні лінії.

[b]
[color="#bf0404"]Всі  червоні  лінії  перетині.
Незалежність  зґвалтована  спить.
Наші  долі  тут  так  переплетені,
Від  задухи  у  грудях  болить.

Майорить  прапор  нашої  волі,
Десь  далеко  у  мряку  пірнув.
І  від  нашої  крові,  сваволі,
Сивий,  грізний,  втомився  Перун.

До  якої  межі  прірви  зайдемо?
Хто  оступиться,    вниз  упаде.
Вся  країна  іудами-зайдами
Переповнена,  скрізь,  де  ні  де.

Кулемета  ще  тиснеш  гашетку,
Ще  готуєш  свій  гранатомет,
Ще  з  життям  у  ту  саму  рулетку,
Граєш,  ловиш,  свій  влучний  момент.

Ти  стоїш  у  хаосі  руїни,
Неушкоджений,  злий,  ще  живий,
І  в  молитвах  ти  шлеш  Україні,
Добровольчий  загін  рятівний…

Йшли  у  бій  ви  сміливо  і  вперто,
А  жертовний  вогонь  полихав,
До  небес  підіймав  нас  безсмертних,
Щоби  ти  нас  в  молитвах  згадав…[/color][/b]
[b]

Слава  Україні...[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859832
дата надходження 31.12.2019
дата закладки 31.12.2019


Віктор Ох

Світло вийде з бліндажа

[u]Олена  Іськова-Миклащук[/u]
[b]"Світло  на  дні  бліндажа"[/b]
[i](Поезія)[/i]
[b][i]Видавництво  «Український  пріоритет»[/i][/b]
[u]Київ  –  2019[/u]
Об’єм  –  96  стор.

                               [b]  1.[/b]
     Вже  п’ять  років  воєнні  хроніки  викликають  в  українців  найбільше  емоцій.  І  це  надовго.  Боріння  триває  вже  четверте  століття.  Новий  виток  збройного  загострення    україно-московитських  стосунків  –  і  з’явився  цілий  пласт  чималої  кількості  яскравої  поезії    про  Майдан  і  війну.  Навіть  коли  ці  мотиви  відійдуть  із  прицілу  громадської  думки  до  сфери  історичних  подій,  і  тоді  залишатимуться  важливим  матеріалом  для  літератури.  Все  частіше  зустрічається  дещо  цинічний  вираз  «АТОшна  література».  Війна  і  мистецтво  все  тісніше  переплітаються  в  часі  й  просторі,  адже  мистецтво  це  спосіб  контакту  з  дійсністю.  
   Гарно  видана,  в  твердій  палітурці,  добре  відредагована  книга  «Світло  на  дні  бліндажа»  –канонічний  зразок  сьогоднішньої  громадянської  поезії.  Вірші  до  цієї  збірки  Олена  Іськова-Миклащук  писала  всі  ці  п’ять  важких  років.  Її  поезія  максимально  сповідальна  і  емоційно  напружена.  Поетеса  зізнається,  що  побачила  війну  очима  свого  чоловіка  –  бійця  АТО.  Вона  на  собі    відчула  «принади»  статусу  солдатки.  Вона  щоденно  заговорювала  сльози  донечці,  яка  сумувала  за  татком.
В  кожному  з  семи  розділів  книги  авторка  постає  в  іншій  якості.  То,  як  кохана  дружина  воїна,  то  як  громадянин-патріот,  то  як  мати.
Ось  вона  говорить  від  імені  мужнього  чоловіка,  який  збирається  йти  захищати  рідний  Край:
   [i]Пробачте,  мамо,  що  не  зміг  мовчати,
   Коли  на  гідність  стали  чобітьми.
   Оця  війна  не  мною  розпочата,
   Та  я  Вкраїну  затулив  грудьми.[/i]
«Пробачте,  мамо…»,  стор19)*

А  тут  опиняється  в  самій  гарячій  точці  на  лінії  фронту:

[i]    Суботнього  ранку  копали  блідаж.
   Сміялись  прогіркло:
   "Велика  могила..."
   Земля  застогнала  -  здригнувся  світ  аж!-
   Коли  їх
   живцем
   під  собою
   накрила...[/i]
(«Бліндаж»,  стор.36)

Передає  почуття  дитини:

[i]    Виводила  донечка  букви  старанно,
   Святому  Миколі  писала  листа:
   «Я  хочу  прокинутись  з  сонечком  рано
   Від  того,  що  тато  мене  пригорта…
   Не  хочу  ляльок,  і  цукерок  не  треба!
   Для  інших  діток  ти  віддай  шоколад:
   Щоб  тільки  в  країні  не  рвалося  небо,
   І  тато  вернувся  до  мене  назад.[/i]
(«Лист  святому  Миколаю»,  стор74)

Як  цілитель-психотерапевт,  зустрічає  чоловіка  з  травмованою  душею  з  терплячістю  і  розумінням:
   [i]Твої  долоні,  що  були  ніжніші
   За  промінь  сонця,  ангельське  крило,
   Як  їх  торкати,  щоб  не  стало  гірше?
   Щоби  тобі  від  серця  відлягло?[/i]
(«Твої  долоні»,  стор.65)

   Поезія  збірки  не  перенасичена  метафорами,  але  ті  що  є  -    справді  убивчі:

[i]    …В  засипані  снігом  окопи,  в  розбитий  бліндаж
   Витрушує  іскри  зі  свити  обпечене  небо.
   Болюча  краса!
   Лиш  псують  плями  крові  пейзаж:
   Скріпив  чотирьох  міномет  із  землею,  мов  степлер.[/i]
(«Дивний  листопад»,  стор.86)

   Авторка  оминає  прямолінійну  плакатність,  де  «бійці  АТО  на  Сході  тримають  на  своїх  плечах  мирне  небо  над  нашими  головами».  У  неї  небо  живе  і,  не  витримавши  жахіть  війни,  шукає  прихистку  біля  наших  бійців:

[i]    А  небо  теж  ховається  в  окопи,
   Тремтить  від  страху  загнаним  зайчам:
   Коли  на  нього  бризкають  окропом—
   Цілує  небо  руки  копачам.
   І  наливає  їм  по  кварті  чаю,
   Байдуже,  що  без  цукру  ,  
   мов  полин:
   Коктель  із  віри  з  присмаком  одчаю,
   Коли  під  Градом  тиснеш  Ф-1…[/i]
(«Небо  в  окопах»,  стор.39)

 Поетеса  звертається  і  до  псевдопатріота:

[i]    Вже  звично  одягаєш  вишиванку.
   Твій  новий  імідж:  український  стрій.
   Хіба  лиш  ти?  В  нас  етнолихоманка:
   Священний  одяг  на  душі  старій.
…………..
   У  пральні  відперуть  дитячі  сльози,
   Останки  обіцянок  і  розмов,
   Важкі  прокльони  і  жахні  погрози…
   Не  відперуть  лише  пролиту  кров[/i].
(«Псевдопатріоту»,  стор.85)

   Громадянська  поезія  збірки  «Світло  на  дні  бліндажа»  Олени  Іськової-Миклащук  довершена,  потужна,  викликає  великий  емоційний  відгук.  Єдине    чим  може  хтось,  хто  «устал  ат  вайни»  дорікнути  («Стомленим  війною»,стор.83)  це  перенасиченість  переживанням    болю.  Але  безболісно  і  без  зусиль  протистояти  злу  неможливо.  Чим  швидче  люди  тут  забудуть  що  десь  там  йдуть  воєнні  дії,  тим  швидче  війна  прийде  сюди  до  кожного  в  дім.  

     [b]          2.[/b]

В  2014-му  році  російські  танки  могли  стати  реальністю  у  Києві.  Активний  наступ  військ  РФ  на  території  України  вдалося  зупинити  завдяки  спільним  зусиллям  українців,  які  стали  на  захист  держави  у  лавах  Збройних  Сил  України,  добровольчих  формувань  та  масового  волонтерського  руху.  Найбільш  патріотично  мотивовані  приставали  до  ледь  не  стихійно  утворених  добровольчих  формувань.
Пожертви  громадян  допомагали  і  допомагають  українській  владі  вести  цю  війну.
Гроші  та  амуніція  для  військових  збиралися  через  Facebook-групи,  спеціальні  веб-сайти,  текстові  повідомлення  (sms)  та  волонтерські  організації.
 Лише  за  перші  чотири  місяці  вдалося  зібрати  11,7  млн.  доларів,  включно  з  2,8  млн.  доларів,  які  надійшли  від  текстових  повідомлень  з  мобільних  телефонів  на  спеціальний  номер  565.
   Коли  стало  зрозуміло,  що  в  армії  України  немає  навіть  найнеобхідніших  речей,  активісти  створили  численні  інтернет-групи,  щоб  збирати  та  доставляти  допомогу  для  армії.  Переважна  більшість  речей,  які  приносили  волонтери,  не  зброя.  Це  їжа,  медикаменти,  предмети  гігієни,  бронежилети,  каски  та  біноклі.
Від  картоплі  та  консервації,  до  прицілів  та  тепловізорів  –  з  самого  початку  війни  волонтери  забезпечували  армію  та  добробати  усім  необхідним.
 Досі  на  волонтерах  тримається  великий  фронт  робіт  –  тут  і  дрібні,  але  важливі  речі  і  досить  дороговартісні.  Ставали  в  пригоді  звичайна  плівка  -  щоб  бліндажі  на  передовій  не  пропускали  воду,  маскувальні  сітки,  кабелі,  скоби.  Потребувала  армія  і  дорогу  оптику,  тепловізори,  далекоміри,  прилади  нічного  бачення,  приціли,    артилерійські  планшети,  технічні  прилади,  безпілотники,  дизель-генератори,    метеостанції.  Радували  солдатське  тіло  шкарпетки  і  рукавички  в’язані  жінками.  Зігрівали  солдатські  душі  дитячі  малюнки-обереги.  
   Важливими  також  були  і  є  психологічна  підтримка,  психологічна  реабілітація.  Волонтери  досі  грають  ключову  роль  в  підготовці  українських  позовів  до  Гааги.
----------------

 Але  ось  раптом  на  п’ятому  році  війни  почалися  невмотивовані    переслідування  з  боку  нової  влади  і  її  силових  структур  тих  людей,  які  у  найважчі  часи  російської  агресії  створювали  на  уламках  знищеної  української  армії  потужні  сучасні  Збройні  Сили.
 Представники  ДБР  (Державне  бюро  розслідувань),  використовуючи  надані  їм  широкі  повноваження,  замість  боротьби  зі  злочинністю  та  корупцією,  спрямовують  свої  зусилля  на  дискредитацію  справжніх  героїв  України.  До  того  ж  під  час  судового  засідання  зухвало  і  цинічно  дозволяють  собі    іменувати  присутніх  на  ньому  бійців,  захисників  Донецького  аеропорту  "ушльопками".
 Дедалі  частіше  влада  демонструє  зневагу  до  українських  воїнів,  кидає  за  ґрати  реальних  захисників  держави  і  відпускає  на  свободу  діячів  режиму  Януковича.
Корегувальники  вогню,  які  вказували  російським  артилеристам,  як  краще  обстрілювати  українські  міста,  виходять  на  волю.  В  той  же  час  по  бойових  офіцерах  і  генералах  фабрикують  кримінальні  справи  і  кидають  їх  за  грати.  Довоювалися.  Вороги  і  окупанти  –  "в  законі",  а  захисники  –  під  тиском  і  репресіями.  «Був  в  АТО?  Будеш  в  СІЗО!»  -  гіркий  афоризм  пишуть  на  імпровізованих  плакатах  АТОвці  під  стінами  судів.
 В  ДБР  мають  на  меті  дискредитувати  Збройні  сили,  зокрема,  зміни,  які  відбувалися  в  армії  протягом  останніх  років  завдяки  реформі.  
Держава  напускається    на  своїх  військових,  хоча,  натомість,  слідчі  ДБР  мали  би  зайнятися  генералами,  які  до  2014  року  знищували  армію.
 Просліджується  гидотна  тенденція  –  дискредитація  владою  військових,  ветеранів  і  волонтерів.
 При  такій  політиці,  дитина,  яка  отримала  посмертну  батькову  нагороду  через  п’ять  або  десять  років  перестане    гордитися  його  подвигом.  Людина  у  військовій  формі  буде  боятися  показуватися  на  вулиці  через  засудження  співгромадянами.
 За  даними  правозахисників,  СІЗО  забиті  добровольцями.  Найчастіше  добробатів  звинувачують  у  злочинах,  скоєних  у  зоні  АТО,  причому  переважно  у  2014  році.  Це  незаконне  носіння  зброї,  викрадення  людей  групою  осіб,  застосування  тортур,  незаконне  заволодіння  автомобілями,  участь  або  створення  організованого  злочинного  угруповання.
Значна  кількість  кримінальних  справ  порушена  тому,  що  конфлікт  на  Донбасі  кваліфікується  як  "антитерористична  операція",  хоча  насправді  слід  вести  мову  про  військові  дії.  Фактично  прокурори  застосовують  статті  Кримінального  кодексу,  призначені  для  мирного  часу.
 Оскільки  немає  стану  війни,  не  можна  застосовувати  статті  про  військові  злочини.  Тому  прокуратура  послуговується  статтями  про  загальні  кримінальні  злочини.  Але  це  неправильно.  
 У  2014  році,  коли  на  Донбасі  втілювався  сценарій  "руской  вєсни",  саме  добровольчі  батальйони  чинили  цьому  опір.
 Фактично,  вони  не  дозволили  поширити  зону  конфлікту  на  Південь  і  захищали  українську  територію  своїми  тілами.  Це  був  час,  коли  значна  частина  працівників  правоохоронних  органів,  СБУ  у  Донецькій  і  Луганській  областях  перейшли  на  бік  самопроголошених  республік,  вони  не  виконували  своїх  обов'язків,  як  у  мирний  час.  Добробатам  не  було  на  кого  сподіватися,  окрім  як  на  себе.
 Бійці  добровольчих  батальйонів  затримували  сепаратистів,  хоча  за  законом  не  мали  права  цього  робити,    це  справа  міліції  і  СБУ.  Тепер  ті  їхні  дії  кваліфікуються,  як  "незаконне  позбавлення  волі"  особи.  Не  може  Кримінальний  кодекс  застосовуватися  на  цих  територіях  так  само,  як  на  мирних  територіях.
Відомі  випадки,  коли  кримінальні  справи  відкривалися  за  заявами  сепаратистів.
 І  в  той  же  час  від  кримінальної  відповідальності  звільняють  бойовиків  „ДНР“    і  їх  посібників.
 Учасники  АТО/ООС  виступають  проти  амністії  для  бойовиків  і  переслідування  проукраїнських  активістів.
Останні  гучні  «справа  вбивства  Шеремета»  і  «справа  проти  генерала  Марченка»  створює  негативний  імідж  українській  армії  і  волонтерам.  Це  справи,  які  не  надають  авторитету  чи  позитивного  іміджу  Збройним  силам.  Все,  що  йде  не  на  користь  підвищенню  обороноздатності,  а  навпаки  –  на  послаблення  України  і  її  Збройних  сил,  може  бути  вигідно  лише  одним  людям  –  ворогам  України.  
   Судилище  над  генералом  Марченком  –  це  помста  тим,  хто  захищав  мирне  небо  над  Україною,  помста  влади  людям,  завдяки  яким  Київ  живе  мирно  і  багато.  
 І  знову,  як  тоді,  на  початку  війни,  небайдужі  громадяни  і  волонтери  оголосили    збір  коштів  для  внесення  застави  у  20  млн  гривень.  як  запобіжного  заходу  у  справі  генерала  Марченка.    Апеляційний  суд  "змилостивився"    над  десантником  –  зменшив  заставу  із  77  млн.  грн.  до  20,  "не  менш  фантастичних  мільйонів".  Один  мільйон  зібрали  люди,  ще  19  млн.  грн.  вніс  п’ятий  президент  Петро  Порошенко.  
Книжка  “Світло  на  дні  бліндажа”  Олени  Іськової-Миклащук  -  це  зброя  потужніша  за  БТРи  і  «Гради»,  це  також  внесок  (не  менший  ніж  президентський)  у  боротьбу  за  Незалежність  України,  проти  реваншу  і  капітуляції.  
 І  нехай  поетів  називають  «армією  УПА»  (Українська  Паперова  Армія),  їх  «АТОшна  література»  потрібна  суспільству.

 [i]  Вже  скоро  світанок.У  душах  розсіється  морок.
   Прозрівши  народ  мій  постане  сильнішим  стократ.
   Бо  й  предки  не  знали  огидного  слова:  покора.
   Та  поки  ще  темно,  я  просто    беру  автомат.[/i]
(«Я  просто    беру  автомат»,  стор.24)
---------------------
           25.12.2019

                         Євмен  Бардаков  і  Віктор  Охріменко

-------------------

*–  в  дужках  назва  вірша  і  номер  сторінки  в  збірці.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859372
дата надходження 27.12.2019
дата закладки 27.12.2019


Шостацька Людмила

ВУЛИЧНИЙ МАЕСТРО


Не  оповідь,  не  повість,  не  роман,
Не  казка  це  і  навіть  не  легенда  –
               У  Вінниці  незрячий  музикант
Дає  концерти  людям  просто  неба.
Довічний  раб  усіх  скрипкових  струн,
Та  чути  сліз  гірких  їх  суголосся.
Комусь  він  –  Янгол,  а  комусь  –  чаклун.
Душа  ж  його  оголена    і    боса,
Їй  так  болить  від  суму  та  утрат…
Щораз  до  неї  ходять  квіти  в  гості,
Маестро  їм,  мов  рідним  дітям  рад,
Їм  ноти  промовляють  гарні  тости.
Донині  чують  люди  у  собі
Той  серця  стук  прекрасної  Діани  –
Летить,  летить  на  крилах  голубів.
І  йдуть  у  храм  Мелодики  прочани.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859170
дата надходження 25.12.2019
дата закладки 25.12.2019


CONSTANTINOPOLIS

Історія не вчить…

[b][color="#0044ff"]«Кого  історія  не  вчить  того  
безжалісно  карає»,
Хто  нас  навчить,  я  вже  не  знаю,
Коли  навчатись  не  бажають,
На  своїх  власних  помилках,
Які  призвели  до  Руїни,
До  руйнування  України,
І  геноциду  і  війни…
За  п’ять  віків  пролилось  крові,
Сліз  материнських,  стільки  горя,
Що  вистачить  втопити  гори
В  червонім  українським  морі…
Любити  вас  навчить?
Ні,  любові  не  навчають.
Це  поклик  серця,  зойк  душі,
Також  до  неї  не  привчають
І  не  завчають,  як  вірші…
Країну  власну  щиро  полюбити,
То  це  природно,  -  божий  дар.
На  захист  встати,  нею  жити,
І  гідно  прийняти  удар…
Культуру,  спадок  предків,  мову,
Свободу  від  крові    червону,
ні,  не  навчитись  полюбить…
Є  дещо,  як  в  душі  болить,
і  голос  совісті  клекоче,
і  б’ється  пташкою  з  грудей,
а  ти  стоїш  серед  людей,
в  порожні  очі  зазираєш
про  порятунок  їх  благаєш,
але  не  чуючи  тебе,
мов  ті  німі  і  мертві  душі,
до  рідної  землі  байдужі,
тебе  окрали  і  себе.
І  відчуваєш  себе  зле.
Нема  бажання  научатись
На  доленосних  помилках,
ані  боротись,  ні  єднатись,
хіба  що  бідкатись  й  цуратись,
своєї    власної  землі;
Культури,  спадку  предків,  мови,
Свободи  від  крові    червоної,
ні,  не  навчитись  полюбить…
Спустошені,  принижені  і  злі
Чортів  собі  в  господарі  обрали,
Які,  напрочуд,  себе  слугами  назвали,
Натомість,  що  не  вкрали  розікрали,
І  як  щури  всі  з  корабля  втекли…

Кому  історія  –  батіг,
Того  безжально  та  карає.
Не  той  козак,  хто  шаблю  має,
А  той,  хто  під  Москву  не  ліг…[/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859207
дата надходження 25.12.2019
дата закладки 25.12.2019


Зоя Журавка

КОЛИ ЛЮБОВ У СЕРЦІ ПОМИРАЄ

Він  так  кричав,  що  все  дістало
у  нього  сил  терпіть  нема.
Вона  ж  дивилась  і  мовчала,
лиш  тихо  плакала  душа.
У  горлі  кліщами  стискало,
ледь-ледь  змогла  хоча  б  дихнуть.
Повільно  щастя  відлітало,
що  сталось  не  могло  збагнуть.
Він  знов  кричав,  що  завжди  лізеш,
хіба  там  діло  є  твоє?
Чом,  любий  по  живому  ріжеш
на  клапті  серденько  моє?
А  в  голос  так  і  не  сказала,
лиш  тільки  погляд  відвела,
стражденна  думка  відлітала
туди,  де  ще  любов  жила.
Там  теж  колись  всього  бувало,
але  ж  вогонь  в  очах  палав,
вона  завжди  отак  мовчала,
коли  у  гніві  він  кричав.
Вона  мовчить  а  він  бушує,
як  в  морі  хвилі  підійма,
вона  ж  терпляче  жде  й  веслує
від  шторму  човен  вберіга.
А  він  гримить  об  стіл  рукою,
слова  осколками  летять.
Що  бачив  я  в  житті  з  тобою?
Від  слів  тих  рани  так  болять.
І  знов  нічого  не  сказала
закам’яніла,  як  стіна,
на  крилах  пір’я  догорало
у  мріях    більше  не  літа.
Як  тінь  самотня  по  кімнаті
снує  від  кухні  до  вікна,
думки  до  вітру  розіп’яті,
спустошена  душа  й  сумна.
Що  буде  далі  їй  байдуже,
вона  ж  роками  ним  жила.
Болить…болить  нестерпно  дуже
коли  любов  у  серці  помира.
Зоя  Журавка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859167
дата надходження 25.12.2019
дата закладки 25.12.2019


Віталій Назарук

КОХАННЯ НЕ ВМИРАЄ

Пр:  Буде  плакати  зоряне  небо
Будуть  падати  зорі  у  ніч.
Солов’їний  мовчатиме  щебет,
Лиш  кричатиме  стомлений  сич.
Заклубочуться  сиві  тумани,
Човен  наш  забере  очерет.
Ми  нап’ємось  у  волю  кохання,
Залишившись  удвох  –тет-а-тет.


Ти  пробач  мені,  зіронько,  ясна,
Що  минулого  нам  не  вернуть.
Ми  зробили  на  зустріч  два  кроки,
Нас  чекає  незвіданий  путь.
Про  кохання  ведемо  розмову,
Розігріта  бурлить    в  жилах  кров.  
Тільки  пісня  поверне  нам  знову
Нашу  юність  і  нашу  любов.

Ти  пробач  мені,  зіронько,  ясна,
Хай  пливе  човен  наш  по  воді.
Ми  не  раз  зустрічатимо  весни,
Бо  і  нині  ми  ще  молоді.
Очерет  нас  запрошує  в  гості,
Десь  в  осиках  покрикує  сич.
Поміж  хмар  Місяць  нам  буде  острів,
Поцілунки  ховатиме    ніч.

Ти  пробач  мені,  зіронько,  ясна
Що  любов  в  моїм  серці  жива.
Поцілунків  ми  вип’ємо  кварту
І  сп’яніємо  двох  без  вина.
Буде  довго  нам  доля  співати
Нашу  пісню  на  два  голоси.
Тебе  й  далі  я  буду  кохати,
Лиш  любов  в  своїм  серці  носи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859151
дата надходження 25.12.2019
дата закладки 25.12.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Моя земля

Моя  земля  від  прадіда,  до  діда,
Моя  земля  простори  і  поля.
Моя  земля  у  короваї  хліба,
У  кожнім  колоску  моя  земля.

Моя  земля,  то  хлібороба  руки,
Моя  земля,  то  руки  тесляра.
Моя  земля,  де  зеленіють  луки,
І  кожне  слово  в  вірша́х  Кобзаря.

Моя  земля,  то  солов'їна  пісня,
Що  щебетанням  будить  нас  щодня.
Моя  земля,  яскрава  зірка  пізня,
Яка  моргає  щиро  нам  здаля...

Моя  земля,  дощами  слізно  плаче
І  просить  допомоги  від  людей.
Душа  болить,  коли  я  все  це  бачу,
Не  сходить  сум  і  біль  з  моїх  очей...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859148
дата надходження 25.12.2019
дата закладки 25.12.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Минулого торкаюся думками

Минулого  торкаюся  думками,
Воно  у  кожного  бува  своє.
Я  пам'ятаю  ніжні  руки  мами,
Усмішка  на  обличчі  розстає.

Біжить  сестра,  молодша,  по  стежині,
На  зустріч  татку,  що  з  роботи  йде.
Ці  найдорожчі  спогади  єдині,
Так  серце  розтривожили  моє.

А  ось  дідусь  всміхнувся,  в  вишиванці,
В  недільний  день  у  храм  зібравсь  іти.
Бабуся  зачекалася  на  лавці
І  вишні  у  садку  вже  розцвіли...

Які  то  дні  і  спогади  чудові,
В  минуле  повернутися  тепер.
Провідати  пшеничне  в  маках  поле
І  біля  школи  наш  з  тобою  сквер.

Пройтися  греблею,  де  верби  шумно,
Про  щось  із  вітром  гомонять  щодня.
Згадала  все  і  чомусь  стало  сумно,
Торкнулися  думки  самого  дна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858775
дата надходження 22.12.2019
дата закладки 22.12.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

А очі шукали

А  очі  шукали  тебе  в  цьому  світі
І  билося  серце  немов  в  барабан.
Водою  були  ми  тоді  нерозлиті,
Тепер  лиш  лишилися  шрами  від  ран.

А  очі  шукали,  уста  шепотіли,
Невже  ти  не  бачиш,  не  чуєш  мене.
Сказати  давно  я  тобі  так  хотіла,
Що  серця  торкнулось  кохання  земне.

Стежиною  щастя  воно  пробиралось
І  їхало  в  санях  зими,  мандрівних.
Хотіла  сказати  тобі:"  Закохалась",
Коли  зазвучала  знов  казка  для  всіх...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858774
дата надходження 22.12.2019
дата закладки 22.12.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

У повітрі пахло грозою

В  небесах  дрімала  синя  тиша,
У  повітрі  пахло  вже  грозою.
А  душа  моя  складала  вірші,
Дощ  заплакав  чистою  сльозою.

Скуштувала  враз  земля  водиці,
А  то  сонце  спекою  зморило.
Сумував  жасмін  біля  криниці,
В  нього  також  вже  не  було  сили.

Квіти  мліли,  мліли  в  полі  трави
І  верба  до  річки  нахилилась.
Лиш  гроза  всміхалася  лукаво
І  під  ніс  усе  щось  бурмотіла

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858654
дата надходження 21.12.2019
дата закладки 21.12.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Лист на віконному склі

Напишу  тобі  лист  на  віконному  склі,
Дощ  мені  допоможе  розставити  коми.
Розкажу  про  свій  сум,  про  самотність  і  дні,
Що  для  мене  такими  були  невідомі.

День  летить  в  нікуди,  залишає  сліди
І  лягає  рясною  росою  на  трави.
Б'ється  серце  в  мені,  бо  у  ньому  є  ти,
А  на  небі  розсипались  зорі  яскраві.

Я  пишу  тобі  лист  на  віконному  склі,
Та  його  ти  читати  не  будеш  ніколи.
Заблукався  туман  в  перламутровім  сні,
У  житті  кожен  грає  свої  лише  ролі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858656
дата надходження 21.12.2019
дата закладки 21.12.2019


НАДЕЖДА М.

Чому хмелієм від любові

 [youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bnDQ1JAwwU4[/youtube]
Чому  хмелієм  від  любові,
Немов  від  келиха  вина?
Невже  любов  з  вином  у  змові,
І  п"єм  її  ми  теж  до  дна.

Чому  таке  серцебиття,
Коли  побачим  очі  милі?
Так  що  ж  керує  цим  чуттям,
Чому  спинитись  ми  безсилі?

Ми  марим  ним  і  вдень,  й  вночі.
Чом  не  дає  спокійно  жити?
Чи  є  від  таїни  ключі?
Чи  можна  жить  і  не  любити?

Чому   рабами  всіх  нас  робить,
Слухняно  йдем  на  зов  її?
І  легко  спокою  позбавить.
Невже  думки  це  лиш  мої?

Як  від  любові  врятуватись,
Як  не  попасти  в  її   сіті?
І  незалежним  почуватись,
Найщасливішим  стать  у  світі.

І  не  чекать,  що  прийде  час,
Що  непотрібна  стане  скоро.
Кохання  промінь  тихо  згас,
Це   буде  плата  за  покору...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858481
дата надходження 19.12.2019
дата закладки 19.12.2019


Віталій Назарук

ДЯКУЄМО ВАМ

Тумане,  любий,  дякуєм  тобі,
Що  ти  всю  ніч  оберігав  кохання
І  таємниці  заховав  в  собі,
Аж  поки  не  з’явилась  зірка  рання.

Уклін  ми  шлемо,  вербонько  й  тобі,
Що  нас  сховала  у  зелені  віти.
Ти  віти  полоскала  у  воді,
А  ми  могли  під  вітами  сидіти.

Дяка  і  вам,  небесні  зірочки,
Що  ви  не  заставляли  вас  лічити.
А  крізь  туман  були,  як  цяточки,
Які  не  стали  у  світи  летіти.

Ще    дяку  посилаємо  птахам,
Які  піснями  гріли  наші  душі.
Які  уважно  слухала  ріка,
Їх  цілу  ніч  і  ранок  весь  грядущий.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858348
дата надходження 18.12.2019
дата закладки 18.12.2019


Віталій Назарук

ХАТИНА ПОНАД ШЛЯХОМ

Перестали  щебетати  птахи.
І  життя  неначе  не  було,
Ще  зелені  липи  уздовж  шляху,
По  дорозі,  що  веде  в  село.

Приспів:
Там  в  кінці  дороги  наша  хата,
В  гущині  достиглих  черешень,
Там  мене  зустріне  мама  й  тато,
І  бджолиний  гул  нових    пісень.

Тут  мені  завжди  безмежно  раді,
Чути  запах  рідної  землі.
Достигають  грона  виноградні,
Як  вечеря  в  хаті  на  столі.
Пр.
Як  же  мені  хочеться  додому,
Цілувати  батьківський  поріг.  
Поклонитись  рідному,  святому,
Хоч  над  шляхом  пролітає  сніг.
Пр.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858347
дата надходження 18.12.2019
дата закладки 18.12.2019


Віталій Назарук

ХАТИНА ПОНАД ШЛЯХОМ

Перестали  щебетати  птахи.
І  життя  неначе  не  було,
Ще  зелені  липи  уздовж  шляху,
По  дорозі,  що  веде  в  село.

Приспів:
Там  в  кінці  дороги  наша  хата,
В  гущині  достиглих  черешень,
Там  мене  зустріне  мама  й  тато,
І  бджолиний  гул  нових    пісень.

Тут  мені  завжди  безмежно  раді,
Чути  запах  рідної  землі.
Достигають  грона  виноградні,
Як  вечеря  в  хаті  на  столі.
Пр.
Як  же  мені  хочеться  додому,
Цілувати  батьківський  поріг.  
Поклонитись  рідному,  святому,
Хоч  над  шляхом  пролітає  сніг.
Пр.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858347
дата надходження 18.12.2019
дата закладки 18.12.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Брати-місяці

Попрощався  Жовтень,
В  дорогу  зібрався,
Своє  вбрання  жовте
Кинув  Листопаду.
А  той  його  мочить,
Мабуть  хоче  прати,
Наступної  Осені
Буде  одягати.

Бо  у  Грудня-брата
Кожушок  біленький,
М"якенький,  пухнастий,
Валянки  тепленькі.
З  вовни  рукавиці
І  шапка  із  хутра,
То  ж  він  не  боїться
Мрозенка  й  Хуги.

Він  із  ними  дружить,
Бавиться  у  сніжки,
Разом  вони  будуть
Стелити  доріжки
Миколаю-діду,
Який  прийде  хутко
Та  маленьким  діткам
Принесе  дарунки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858342
дата надходження 18.12.2019
дата закладки 18.12.2019


Надія Башинська

ОЙ СКАЖИ, СТЕЖИНО, ЧОМ РАДІЄШ РАНКУ?

Ой  скажи,  стежино,  чом  радієш  ранку?
Ти  куди,  стежино,  так  спішиш  від  ґанку?
Ой  скажи,  калино,  чом  схилила  ґронця?
Чи  тобі,  калинонько,  забагато  сонця?

Ой  скажи,  стежино,  чому  заросилась?
Ой  скажи,  калино,  чом  ти  зажурилась?
Та  ж  тобі,  стежино,  витися  до  хати.
А  тобі,  калинонько,  радості  чекати.

Порадіймо  разом  за  дівчину  любу.
Поведе  миленький  вже  її  до  шлюбу.
То  ж  хиліться  нижче,  калинові  ґронця.
До  милого  стежечка  в'ється  під  віконця.

Ой  скажи,  стежино,  чом  радієш  ранку?
Ти  куди,  стежино,  так  спішиш  від  ґанку?
Ой  скажи,  калино,  чом  схилила  ґронця?
Чи  тобі,  калинонько,  забагато  сонця?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857884
дата надходження 14.12.2019
дата закладки 14.12.2019


Ольга Калина

Куркуль

Моєму  прадіду  Лівону  Манільчуку  присвячую:

Моєї  бабці  сивий  батько  
Репресій,  також,  не  минув,
А  їх  в  30-і  так  багато,
 Що  в  списках  кожен  п’ятий  був.  

Збирали,  везли  як  худобу,
В  товарняка́х  на  соловки,  
Бо  то  все  –«  вороги́  народу»
І  куркулі    -  хоч  батраки́.

А  во́рог  тим,  що  був  не  ле́дар  –  
Трудився  на  своїй  землі,  
Держав  скоти́ну,  був  господар,  
Хоч  заробітки  мав  малі.

З  того  холодного  Сибіру
Додому  він  не  повернувсь,
Дітей  цькували  вже  без  міри
І  ненавиділи,  чомусь.  

Що  в  хаті  бу́ло,  те  забрали  
І  у  колгосп  все  віддали,  
А  дітки  матір  поховали  
Й  малими  працювать  пішли.  

І  вже  найстаршенька  Ганнуся,  
І  для  Марини,  й  для  Петра,  
Була́  як  батько,  як  мату́ся  –
На  те  ж  бо  старша  є  сестра.  

І  там  –  в  малесенькій  хатині,  
Що  у  Кара́ковім  кутку́,
Ці  дітки  знали:  завини́ли,
Бо  їхній  батько  є  курку́ль.  

Іще  система  та  «совєтська»  
Зім’ять  зуміла  їх  не  раз,
Та  часто  згадували  батька,
І  матір,  і  дитинства  час.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857854
дата надходження 13.12.2019
дата закладки 13.12.2019


Haluna2

Колись були на Андрія в селі вечорниці

Колись  були  на  Андрія  в  селі  вечорниці,  
Дівки  й  хлопці  ся  збирали  в  хаті  в  молодиці.
Гарно  всі  ся  одягали  в  вишиванки  нові,
В  сорочки  і  камезельки,  в  спідниці  шальові.
І  співали,  вишивали,  і  пряли  ,  і  шили,
Жартували,веселились  ,  навіть  ворожили.
Всі  дівчата  х'тіли  знати,  чи  будуть  у  парі,
Які  будуть  наречені,  файні  чи  нездалі.
Ще  дівчата  пригощали  своїх  кавалєрів,
Вареників  їм  давали  з  великих  тарелів,
Пили  мед,  вино,  горілку,  всі  ся  пригощали,
Але  п'яними  не  були,  ніц    не  витворяли.
А  тепер  чомусь  такого  давно  вже  немає,
Лише  збитки  би  зробити  молодь  ся  збирає.  
Аби  в  когось  на  подвір'ї  дрова  розкидати,
Десь  копицю  первернути,  ворота  ізняти,
Або  навіть  на  дорогу  вулики  віднести,
Щось  викинути  з  подвір'я,  а  чуже  принести.
І  на  ранок,  на  Андрія  ходять  бідні  люди,
Де  поділися  ворота  ,шукають  повсюди,
То  дрова  свої  складають,все,  що  не  на  місці,
І  клинуть  і  проклинають,  встидно    оповісти.
Отакі  то  тепер  маєм  свята  на  Андрія,
Були  б  краще  вечорниці,  ото  файна  мрія!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857814
дата надходження 13.12.2019
дата закладки 13.12.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Закохалася у тебе

Я  закохалася  у  тебе,
Як  ясне  сонце  в  синє  небо.
Як  білі  хмари  в  теплий  вітер,
Як  тихий  ранок  в  ніжні  квіти.

Берізка  до  води  схилилась,
Вона  мабуть  також  влюбилась.
Свої  розказує  бажання,
У  почуттях  моїх  кохання.

Я  закохалася  у  тебе,
Як  у  лебідку  білий  лебідь.
Як  ясний  місяць  в  срібні  зорі.
Як  білі  чайки  в  синє  море.

Як  зацвіте  в  дворі  калина,
Намисто  вдіне  горобина.
Нам  соловей  буде  співати,
Яке  то  щастя,  так  кохати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857799
дата надходження 13.12.2019
дата закладки 13.12.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Усі мої думки тобі

Усі  мої  думки  лише  тобі,
Як  щира  сповідь  і  душі,  і  серця
Коли  вони  веселі  чи  в  журбі
І  почуття  в  них,  ніби  у  люстерку

Так  чітко  відображують  усе,
Що  хочеться  сказати  і  повідать,
Що  новий  день  з  тобою  нам  несе
Чи  радість  світлу,  а  чи,  може  біди.

З  тобою  я,  коханий,  ти  це  знай
Йтиму  пліч-о-пліч  так  шляхом  життєвим,
Любов  мою  та  ніжність  відчувай,
Ти  ж  будь  надійною  підтримкою  для  мене.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857790
дата надходження 13.12.2019
дата закладки 13.12.2019


Віталій Назарук

ЖИТТЄВІ МИТІ ВЖЕ ПРОЖИТІ

Сльозиста  відспівала  осінь,
Безлиста  зовсім,  без  прикрас.
Не  вірить  моє  серце  досі,
Що  ти  не  винесла  образ.
Бо  ти  ж  його  боготворила,
Робила  все,  що  він  казав.
В  душі  ти  довго  голосила,
Хоч  він  усе  життя  брехав.
Він  зник  з  життя  і  зник  назовсім,
Ти  бачиш  світло  лиш  в  вікні.
Сльозиста  відспівала  осінь,
Ти  грієш  душу  у  вині.
Перебираєш  дні  прожиті,
Десь  там  за  обрієм  -  зима…
Ти  бережи  життєві  миті,
Які  прожито  недарма.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857781
дата надходження 13.12.2019
дата закладки 13.12.2019


Віталій Назарук

ЖИТТЯ ДОПОМОЖЕ

Чи  знову  сад  весною  зацвіте?
Чи  зникнуть  болі,  що  тривожать  душі?
Чи  ще  вернеться  нам  оте  святе,
А  день  тодішній  стане  днем  грядущим?

Чи  засміється  сонце  у  вікно,
Туман  ранковий  прополоще  трави?
Чи  знов  забродить  молоде  вино
І  чи  засяють  по  ночах  стожари?

Бо  коли  так,  то  довго  хочу  жить
Усе  змінити  на  віку  ще  зможу…
І  хоч  життя,  немов  ріка  біжить,
Воно  мені  у  всьому  допоможе!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857779
дата надходження 13.12.2019
дата закладки 13.12.2019


Зоя Журавка

В СЕРЦІ РУБЦІ

Черствіє  душа  від  образи,
а  в  серці  всихає  любов.
Як  захист,  байдужість  відразу
лікує  збентежену  кров.
Зневажливий  тон  і  докори,
болючі  слова,  як  плювок…
Неначе  здуріли!  Відколи
не  чуємо  власних  думок?
Той  ляпас  словесний  сльозами
пекучо  біжить  по  щоці.
Ось  так  і  стаєм  ворогами
лишаючи  в  серці  рубці.
Зоя  Журавка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857763
дата надходження 12.12.2019
дата закладки 13.12.2019


горлиця

НЕ СПОДІВАЛАСЬ

Не  сподівалась,  що  життя
 Візьме  такі  оберти,
Що  щастя  вмре  раніш  ніж  я,
Лишусь  одна  взаперті!  

Минули  весни,  сніг  лежить,
Затверд  ,тепла  немає,
Скрізь  темнота,  серце  болить,
Й  так  день  за  днeм  зникає.  

Молюся  Богу,  щоб  почув
Оцю  мою  молитву,
Щоб  моє  щастя  повернув,
Поставив  міст  над    прірву!  
   
І  вірю  я,  почує  Бог,
І  ще  відчую  радість,
Позбудуся  земних  тривог
Він  оздоровить    слабість!  


Надія  вмирає  останньою!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857762
дата надходження 12.12.2019
дата закладки 13.12.2019


Амадей

Заробіток (авторська жартівлива пісня)

У  Іринки  робили,
З  кумом  пляшку  заробили,
І  кислого  огірка,                          (2  рази)
Це  закуска  така.                        (2  рази)

Я  пішов  до  Марусі,
Думав  сала  розживуся,
А  в  Марусі  сало  є                      (  2  рази)
Тільки  дурно  не  дає.              (  2  рази)

До  Марусі  притулився,
Був  би  сала  розживився,
Й  вареників  цілий  віз              (2  рази)
Та  чорт  кума  приніс.                (2  рази)

Стали  думать  і  гадать,
Куди  б  кума  послать,
Та  й  послали  в  стару  хату  (2  рази)
Там  ковбаси  висять.                  (2  рази)

Поки  кум  вибирав,
Я  закуску  заробляв,
Слава  тобі  Господи,                    (2  рази)
Дурно  день  не  пропав.            (2  рази)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857713
дата надходження 12.12.2019
дата закладки 13.12.2019


Олекса Удайко

Я – ГОЛОС

         [i]Я  -  голос  ваш,  
         жар  вашого  дыханья...                                      
                         
                                     [b]Анна  Ахматова  (Горенко)[/b][/i]

               [youtube]https://youtu.be/sfbfaeG7EJU  [/youtube]

[i][b][color="#0e759e"]
спіткнешся  –  правду,    хай  гірку,  
скажу.
Я  –  голос...
підвівся  –  славлю,  баю  не  олжу.
Я  –  голос...

буває  –  високо,  в  надрив,  фальцетом,
коли  є  неймовірний  біль  і  скрута,

а  то  ще...  тихо  і  смиренно.  Це́  там,
де  вам  за  гріх  складається  покута.

а  хочеш  –  пошепки,  а  то  й  дуетом,
як  Бог  вам  дав  кохання  і  любов,

не  співану  ні  чортом,  ні  поетом,  
та  мила  і  охвітна  вам  обом…  

коли  ж  у  можновладних  коридорах  
тихцем  і  карно  кроять  ваші  долі,

розголошу...  Бо  той  є  скритиий  ворог,
хто  сіє  ворожду  і  в  рани  –  солі…

Я  –  голос!

та  як  моєму  племені  –  загроза,    
волатиму  –  не  впав  би  жоден  волос
із  голови…    Така  метаморфоза…

Я  –  голос!

Я  не  тону  у  водах  океану
і  не  горю  в  пекельному  вогні...

Натомість  не  чакатиму  пеану,
словесної  і  злата  брязкотні!    

Я  -  голос![/b][/color]

11.12.2019[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857659
дата надходження 11.12.2019
дата закладки 13.12.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Моє кохання сонцем сходить ( слова до пісні)

Кажуть,  що  зима  серця́  холодить,
Перетворює  на  кришталі.
А  моє  кохання  сонцем  сходить,
Поцілунок  залиша  на  склі.

Нас  з  тобою  щастя  не  покине,
Знаю  я  і  бачу  наперід.
У  серцях  любов  така  єдина,
Розквітає  наче  яблунь  цвіт.

Приспів:

Мете  хурделиця  із  почуттів,
Любов'ю  стелиться  із  твоїх  снів.
Кружля  за  вікнами  зима,  зима,
До  неї  звикли  ми,  в  серцях  весна.

Сердечко  ніколи  не  схолоне,
Коли  в  нім  живе  палка  любов.
Так  пульсують  люба  мої  скроні,
Закипає  в  жилах  моїх  кров.

Заметіль  за  вікнами  лютує,
Перемети  робить  на  стежках.
В  серці  музика  моїм  вальсує,
І  щебече  про  кохання  птах.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857598
дата надходження 11.12.2019
дата закладки 11.12.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Моє кохання сонцем сходить ( слова до пісні)

Кажуть,  що  зима  серця́  холодить,
Перетворює  на  кришталі.
А  моє  кохання  сонцем  сходить,
Поцілунок  залиша  на  склі.

Нас  з  тобою  щастя  не  покине,
Знаю  я  і  бачу  наперід.
У  серцях  любов  така  єдина,
Розквітає  наче  яблунь  цвіт.

Приспів:

Мете  хурделиця  із  почуттів,
Любов'ю  стелиться  із  твоїх  снів.
Кружля  за  вікнами  зима,  зима,
До  неї  звикли  ми,  в  серцях  весна.

Сердечко  ніколи  не  схолоне,
Коли  в  нім  живе  палка  любов.
Так  пульсують  люба  мої  скроні,
Закипає  в  жилах  моїх  кров.

Заметіль  за  вікнами  лютує,
Перемети  робить  на  стежках.
В  серці  музика  моїм  вальсує,
І  щебече  про  кохання  птах.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857598
дата надходження 11.12.2019
дата закладки 11.12.2019


Леся Утриско

Думки мої - зболіла моя муко

Світла  пам`ять  Героям,  котрі  вчора  підірвалися.  Три  життя,  три  долі,  три  молитви.  

Думки  мої  -  зболіла  моя  муко

Скажи  мені,  розбуджена  печале,
Де  щастя  віднайти  на  цій  землі?
Де  люди  -  кораблі,  а  в  них  причали...
Причали  -  і  великі,  і  малі.

Скажи  мені,  розпалена  розлуко,
Де  світ  у  щасті,  де  лишень  добро?
Думки  мої  -  зболіла  моя  муко,
Розвійся  степом  згорена  журо.  

Скажи  мені,  любове  одкровенна,
Як  віднайти  -  так  вічно  зберегти
Тебе  одну,  таку,  одноіменну,
І  по  житті  лишень  з  тобою  йти.

Скажіть  хоч  хтось  -  із  щемом  розумію
Людські  страждання,  сльози  та  печаль,
У  світі  цім  живу,  та  все  ж  не  вмію
Збагнути  дикий  біль  -  нести  у  даль.

За  що  цей  біль?..  Кому  ж  бо  він  потрібен?
Там  де  молитва,  там  де  мати  й  син,
Де  образ  воїна  до  Господа  подібен,
Що  хрест  несе,  повінчаний  із  ним.

Скажи  мені,  розбуджена  печале,
Скажи  мені,  розпалена  розлуко,
Любові,  де  знайти,  живі  причали?
Думки  мої  -  зболіла  моя  муко...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857529
дата надходження 10.12.2019
дата закладки 11.12.2019


Юхим Гайовий

Розлучена

Чарівна  жінко,  мила  мати,
Життя  тобі  не  все  дало  –
Чомусь  ти  змушена  шукати
Все  те,  що  поруч  вже  було...

Не  виправдовуйся  гріхами,
Що  десь  були  за  юних  літ  –
Всі  ми  живемо  помилками,
І  тим  картатися  не  слід.

Та  все  ж  не  маю  я  спокою,
Шкодую  лише  за  одним  –
Що  щастя  не  шукав  з  тобою,
Що  щастя  ти  шукала  з  ним...

Та  попри  все,  напевне,  доля
Тримає  поруч  нас  завжди.
Не  буде  нам  в  житті  спокою,
Поки  окремо  я  і  ти.

Вродлива  жінко,  мила  пані,
Задумайся  хоч  раз  на  мить:
Живемо  на  землі  востаннє  –
То  як  же  можна  не  грішить  ?

2008  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847892
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 11.12.2019


Ірина Кохан

*******

Чом  сумуєш,  моя  пташино?
Чом  пісень  не  співаєш  ти?
Замерзають  цупкі  хвилини,
Відміряючи  днів  хрести.

Чорнослізно  там,  окрай  гаю,  
Плаче-журиться  бузина  -  
Вона  відчай  твій  колисає,
Чи  ж  її  у  тім  є  вина,

Що  зима  розпустила  коси,
І  скрипучим  зробився  світ.
Чуєш,  ворон  з-за  хмар  голосить,
Знаменує  снігів  політ.

Не  сумуй,  моя  пташко  мила,
До  тепла  сім  відлиг,  сім  хуг.
Дуже  скоро  відчують  крила,
Як  життям  просочився  луг.

Як  парує  земля  щедротна,
Видихаючи  зимний  гнів.
І,  зриваючи  з  цвіту  ноти,
Заспіваєш  ще  бузині.

Ну  а  поки,  чекай  малече,
Слухай  ритми  морозних  снів.
Палить  вовну  холодний  вечір...
Ще  один  день  відполотнів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857562
дата надходження 10.12.2019
дата закладки 10.12.2019


Амадей

МРІЙНИК

Сидить  Грицько  на  дивані,
Котика  голубить,
Й  розказує  він  дружині,
Як  він  іі  любить.

Ти  у  мене,-  каже  Грицько,
Сама  люба  й  мила,
Я  готовий  все    зробить,
Щоб  була  щаслива.

Та  я  тобі,  усі  зорі,
І  місяця  з  неба,
Познімаю,  якщо  скажеш,
Що  й  він  тобі  треба.

Не  повірю  каже  жінка,
Ніколи  й  нізащо,
Піди  в  погріб,  принеси,
Картоплі,  ...  ледащо.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857525
дата надходження 10.12.2019
дата закладки 10.12.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Омріяні спогади

Ти  чуєш,  мелодія  грає  зими́,
У  танці  кружляють  сніжинки.
В  казкову  цю  пору  зустрілися  ми,
А  сніг  замітав  нам  стежинки.

Сміялись  з  тобою  і  снігом  брели,
За  руки  трималися  міцно.
Щасливі  в  ту  пору  такі  ми  були,
Хотілось  щоб  так  було  вічно.

Зимова  пора́  грала  з  нами  в  сніжки
І  руки  від  снігу  пашіли.
І  так  загадково  всміхавсь  мені  ти,
В  коханні  сердечка  горіли.

А  потім  рукою  ти  струшував  сніг,
Злегка  доторкнувсь  до  обличчя.
Уста  поцілунком  гарячим  обпік...
Той  спогад  мене  завжди  кличе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857509
дата надходження 10.12.2019
дата закладки 10.12.2019


Віталій Назарук

ЗИМА І ТЕПЛО

Зимовий  ранок,  день  чи  вечір,
Коли  хурделиця  мете,
Люблю  сидіти  біля  печі,
Коли  узор  в  вікні  цвіте.

Десь  хуртовина  грає  в  полі,
А  в  хаті  піч  дає  тепло.
В  зими  тепер  усі  в  полоні,
Я  ж  її  бачу  у  вікно.

Коли  виходжу  на  подвір’я,
То  там  тепла  уже  нема.
Тріщить  мороз,  висять  сузір’я,
Напевно  й  є  нате  зима.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857477
дата надходження 10.12.2019
дата закладки 10.12.2019


Амадей

Щасливий я що ти у мене є

Моя  любов,трояндою  розквітла,
Не  дивлячись  на  скроні  в  сивині,
Й  на  серці  стало  сонячно  і  світло,
Ти  засвітила  сонечко  в  мені.

І  полилась  чарівна  з  серця  пісня,
Й  посипались  палкі  моі  вірші,
Ти  моя  Муза,  ти  моя  царівна,
Ти  Янгол  Світла  спраглоі  душі.

Тебе  мабуть,  Сам  Бог  мені  намітив,
Тебе  мабуть,  Сам  Бог  мені  послав,
І  усміхнулось  сонечко  привітно,
І  соловей  у  гаю  заспівав.

Вертаюсь  в  літо  босими  ногами,
Мочу  я  ноги  в  ранішній  росі,
Горить  вогонь  кохання  поміж  нами,
Як  промінь  щастя  у  твоій  красі.

І  лине  пісня  в  небо  з  журавлями,
Співа  про  щастя  серденько  моє,
Буяє  цвітом  сонячне  кохання,
Щасливий  я,  що  ти  у  мене  є.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857198
дата надходження 07.12.2019
дата закладки 07.12.2019


Амадей

Щасливий я що ти у мене є

Моя  любов,трояндою  розквітла,
Не  дивлячись  на  скроні  в  сивині,
Й  на  серці  стало  сонячно  і  світло,
Ти  засвітила  сонечко  в  мені.

І  полилась  чарівна  з  серця  пісня,
Й  посипались  палкі  моі  вірші,
Ти  моя  Муза,  ти  моя  царівна,
Ти  Янгол  Світла  спраглоі  душі.

Тебе  мабуть,  Сам  Бог  мені  намітив,
Тебе  мабуть,  Сам  Бог  мені  послав,
І  усміхнулось  сонечко  привітно,
І  соловей  у  гаю  заспівав.

Вертаюсь  в  літо  босими  ногами,
Мочу  я  ноги  в  ранішній  росі,
Горить  вогонь  кохання  поміж  нами,
Як  промінь  щастя  у  твоій  красі.

І  лине  пісня  в  небо  з  журавлями,
Співа  про  щастя  серденько  моє,
Буяє  цвітом  сонячне  кохання,
Щасливий  я,  що  ти  у  мене  є.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857198
дата надходження 07.12.2019
дата закладки 07.12.2019


Леся Утриско

Батькам

З  іменинами  тебе,  матусю.  Світла  вам  пам`ять.  

Замісила  мама  хліба,  запашного  -  пахне  ранок,
І  корову  подоїла  -  націдила  повен  збанок.
Підвязала  сиву  косу,  в  хустку,  з  квітами  барвінку,
Зима  вікна  цілувала  і  співала  собі  дзвінко.
Сніг  білів  -  у  мами  коси...  цілував  змарнілі  руки,
В  пєцу  дрова  лоскотались  -  видавали  дивні  звуки.
У  січкарні,  кукурудзу,  різав  тато  для  худоби,
Сікачем  нарізав  яблук,  як  цукерки,  для  оздоби.
Їх  життя  так  пахло  млосно  в  бочці  з  дуба,  де  капуста,
У  снопах,  що  жили  в  клуні,  у  сметані,  що  загусла.
У  святім  обличчі  Бога,  що  прикритий  рушниками...
Як  же  збіг  той  час,  щасливий  -  світла  вічність  по  між  нами.
Сяду  нині  знов  до  столу,  де  хлібина  -  жменька  раю,
Знов  зима,  сніги  пекучі  -  іхній  світ  собі  згадаю.
Маму  сиву  -  коси  в  хустці,  руки  тата  з  мозолями,
Враз  тепло,  неначе  літо...  що  покоси  з  косарями.
Світлі  очі  -  ясні  зорі...  знову  усмішка  привітна:  
-  Так  далеко  ви  від  мене...  і  зима  собі  розквітла.

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857192
дата надходження 07.12.2019
дата закладки 07.12.2019


Амадей

Всім Катеринам і Катрусям

Всім  Катеринам  і  Катрусям,
Чарівним  Феям  на  землі,
Вам  я  в  любові  зізнаюся,
Щоб    ви  щасливими  були.

Сьогодні  всі  слова  любові,
Для  вас  складаю  у  вірші,
Щоб  передать  у  кожнім  слові,
Тепло  і  серця  і  душі.

Нехай  сміються  ваші  личка,
І  очі  вогником  горять,
Нехай  Господь  пошле  Всевишній,
В  ваш  дім  і  мир  і  благодать,

Хай  доля  вас  не  обминає,
В  душі  співають  солов"і,
З  Днем  Янгола  я  вас  вітаю,
Прийміть  вітання  ви  й    моі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857166
дата надходження 07.12.2019
дата закладки 07.12.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Осене, забери журбу

А  за  вікном,  а  за  вікном
Холодний  вітер  із  дощем,
Забрали  журавлі  тепло,
У  серці  ж  залишили  щем.

Журавлики  ви  журавлі,
Нехай  же  буде  шлях  легким
І  ви  до  рідної  землі
Всі  повертайтесь  навесні.

Падає  листя  у  траву,
Як  вишиваний  килимок.
Осене,  забери  журбу,
Позбав  мене  сумних  думок.

А  краще  сонечком  потіш,
Під  ноги  золото  стели,
Душу  мою  зігрій  хутчіш,
У  ній  ти  радість  посели.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857157
дата надходження 07.12.2019
дата закладки 07.12.2019


Віталій Назарук

ВУЛКАН КОХАННЯ

Тоді  конвалія  цвіла  
І  солов’ї  не  замовкали.
Розкішною  була  весна,
Були  роки,  коли  кохали.

Зірки  летіли  навсібіч,
Я  загадав  -  не  все  збулося.
Бо  пригадав  тодішню  ніч,
Коли    дурманило    волосся.

І  твій  тоді  тендітний  стан,
Як  я  його  торкнувсь  руками.
Кохання  вивергавсь  вулкан,
Що  не  стухає  із  роками.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857153
дата надходження 07.12.2019
дата закладки 07.12.2019


геометрія

НЕ РОДИСЬ КРАСИВА…

                                         В  селі  біля  річки  вербичка  зростала,
                                         Я  до  неї  бігла,й  її  обнімала...
                                         Її  обіймала,гладила  руками,
                                         І  про  свою  долю  я  їїх  питала:

                                     -  Скажи  мені,  вербо,скажи  мені  мила,
                                         Може  я  негарна,  чи  усе  ж  красива?..
                                     -  Якщо  я  негарна,вмиюся  сльозами...  
                                         А  якщо  красива,то  буду  щаслива!..

                                         Верба  своїм  гіллям  до  мене  торкалась,
                                         Мене  розуміла,  чи  мені  здавалось...
                                         А  то  якось  вітер  ламав  її  гілля...
                                         Вона  ж  шепотіла:"Вітер,  милий  вітер..."

                                         Та  її  той  вітер  зовсім  не  леліяв,
                                         То    бував  надутий,  чи  про  іншу  мріяв...
                                         А  ще  був  невдячний,верба  про  це  знала...
                                         Йому  пробачала,  хоч  сама  й  страждала...

                                         А  коли  той  вітер,  відлітав  удалі,
                                         Верба  внеспокої  його  виглядала...
                                         І  я  зрозуміла,  вона  шепотіла:
                                     -  Не  родись  красива,  а  родись  щаслива...

                                         Я  все  зрозуміла  і  запам"ятала,
                                         Що  колись  із  часом,-красота  зів"яне...
                                         Красота  зів"яне,  щастя  не  розтане,
                                         Як  його  леліять,-ще  сильнішим  стане...

                                         Уже  мої  роки  до  обрію  линуть...
                                         Слова  ті  пророчі  душу  мені  гріють...
                                         На  життєвім  полі  горя  я  зазнала,
                                         Та  все  ж  своїй  долі  і  щастя  я  мала...
 
                                         Ще  хочу  додати,  я  від  себе,  звісно:
                                       -Там  де  любов  справжня,там  і  щастя  вічне...
                             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857109
дата надходження 06.12.2019
дата закладки 07.12.2019


Надія Карплюк-Залєсова

ВИШИВАНОЧКА


Вшивала  мама    маки  і  волошки,
Жита  колосочки,  соняхів  ще  трошки
Хрестик  поза  хрестиком-  рівно  і  гладенько
Клала  на  сорочечку  рідна  моя  ненька  
             ПРИСПІВ
Сорочечка-  вишиванка  з  квітами  розмаю
З  маминою  ласкою  я    її  вдягаю
Кольори  -  від  неба  ,  квіточок  у  полі,
Прошу  ,  добрий  Боже,  Україні  долю

Голубе  і  жовте  ,чорне  і  червоне  ....
Скільки  у  тих  квітів  теплоти  й  любові!
Хрестик  поза  хрестиком,  за  стібком  -  стібочок
Славних,  Україно,  синів  маєш  й  дочок.

Поміж  житом  сонце  весело  морогає
Хто  від  мене  кращу  вишиванку  має?!
Червоніють  маки,  волошки  голублять
Малі  українці  землю  свою  люблять

Н.Карплюк-  Залєсова
29.11.18.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857093
дата надходження 06.12.2019
дата закладки 06.12.2019


НАДЕЖДА М.

Рожеві мрії

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6Ofen3gNBYM[/youtube]
Ну  хто  в  житті  не  пестив  свої  мрії,
Чи  не  вони  тримають  на  плаву?
В  рожевих  окулярах  хай  надія,
Та  з  нею  по  житті  отак  пливу.

Життя  -  це  неосяжний  океан,
Не  втримає  на  хвилях  соломинка.
Ще  гірше,  як  попереду  -  туман,
І  ти  не  знаєш,  де  ота  зупинка.

Надія  й  віра  -  орієнтир  в  дорозі,
Та  десь  далеко  світиться  маяк..
(Та  мрія  підганяє:  все  ти  зможеш!)
Без  нього  в  морі  важко,  аж  ніяк.

Не  раз  бувало  хвилі  накривали,
Думки   миттєві  -  повернуть  назад,
Та  мрії  -  лиш  вперед,  не  відпускали,
В  душі  моїй  тоді  стихав  безлад..

А,  може,  я  зробила  тут  помилку,
Не  треба  запливати  за  буйки?
Чи  зможу  допливти?  Чи  буде  толку,
Якщо  бажала  в  даль  таку  пливти?

А  он  уже  і  берег  бовваніє,
Надію  все  ж  свою  не  зупиню,
Бо    там  душа  твоя  мене   зігріє,
Не  треба  і    розпалювать    вогню...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857087
дата надходження 06.12.2019
дата закладки 06.12.2019


Леся Утриско

Калина

Знов  калина  запахла  журбою:
Смак  гірчить  -  дивовижний  мигдаль,
Чую  мами  слова  за  стіною,
Батька  усмішка  лине  у  даль.

І  калина  так  холодом  хилить  -
Стелю  грона  на  рідний  поріг,
А  душа...  так  душа  ніжно  
молить  -  
Час  з  батьками  так  швидко  пробіг.

Зацілую  від  холоду  грона,
Терпко,  терпко  втамую  печаль.
Ой,  калинонько,  моя,  червона  -
В  ній  журба,  мов  розбитий  кришталь...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857072
дата надходження 06.12.2019
дата закладки 06.12.2019


Віталій Назарук

КОРОЛЕВА НОЧІ

Позникали  хмари,  засвітились  зорі,
А  стожари  заховали  плай.
Ніч  у  темнім  небі  вишила  узори,
Місяць  просить  зірку:  не  зникай!
 
Пр:  Королева  ночі,  королева  ночі,
Найяскравіша  в  небі  зоря.
Королеві  ночі  Місяць  щось  шепоче  -
Наречену  зве  до  вівтаря.

І  зоря  почула,  закохалась  в  Місяць,
Для  кохання  відстані  –  ніщо.
Місяць,  як  дізнався,  не  знаходить  місця,
У  танок  від  радості  пішов.

Королеві  ночі  сниться  ясен  Місяць,
Просить  його  разом  у  політ.
Зрушити  не  може  він  із  свого  місця,
Бо  він  тут  уже  багато  літ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856944
дата надходження 05.12.2019
дата закладки 05.12.2019


Віталій Назарук

ЛЮБОВ

Коли  удвох  співають  в  унісон
Одні  на  двох  і  справи,  і  розмови,
Один  вночі  до  них  приходить  сон,
То  парі  цій  не  жити  без  любові.

Їм  тепло  в  хаті,  як  вони  разом,
Їм  не  страшна  на  дворі  хуртовина.
Вони  обоє  діляться  теплом,
Хліб  на  столі  і  свіжа  скатертина.  

Проте  молитва  в  кожного  своя,
Кожен  окремо  шле  молитву  Богу.
Вони  і  в  церкві  поруч  не  стоять,
І  ставлять  свічі  до  святого  свого.

Любов  панує  у  сім’ї  тоді,
Коли  з-пів  слова  є  порозуміння.
Коли  рука  простягнута  в  біді,
Коли  вогонь,  а  не  звичайне  тління.

А  що  таке  любов?  -  Це  коло  очі  в  очі…
Це  коли  жайвір  піднімає  ввись.
Коли  обоє  тільки  щастя  хочуть,
Пара  така  не  може  розійтись.

Тоді  любов,  як  двоє  йдуть  до  краю,
Коли  є  поруч  любляче  плече.
Таким  «врата»  відкриються  до  раю,
Від  них  любов  ніколи  не  втече.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856943
дата надходження 05.12.2019
дата закладки 05.12.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ступає Грудень на поріг

Ступає  Грудень  на  поріг,
Так  весело  всміхається.
Приніс  за  спиною  він  сніг,
Щоб  в  сніжки  діти  гралися.

У  білизну  вдяглись  поля,
Дерева  в  шубки  білії.
Під  покривалом  вже  земля,
Мороз  малює  лілії.

Спішать  птахи  до  годівниць,
Там  вже  зерно  насипане.
Летять  сніжинки  згори  ниць,
Мереживо  з  них  зіткане.

Згорнувся  котик  у  клубок,
В  печі  вогонь  потріскує.
На  небі  тисячу  зірок,
Яскраво  так  виблискує.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856733
дата надходження 03.12.2019
дата закладки 03.12.2019


Nino27

Дозволь, я подихом душі…

[b][i]Життя  біжить,  хороший  мій.
Ми  не  рахуєм  примхи  долі.
І  в  тій  буденності  святій,
Близький  душі  моїй  до  болю
Завжди  чекаю  голос  твій.
Нехай  цей  світ  і  збайдужів,
Допоки  є  така  потреба  -
Дозволь,  я  подихом  душі
Зігрію  всі  думки  про  тебе...
І  їх  залишу  у  вірші.[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856603
дата надходження 02.12.2019
дата закладки 02.12.2019


СОЛНЕЧНАЯ

ТАИНСТВЕННОЕ …

Эта  женщина  -  так  глубока!..
Смотрит  ввысь,  тихо  к  Богу  взывая
С  Ним  -  её  отдыхает  душа...
Всю  себя,  без  остатка  вверяя...

Как  всегда,  благодарна  она
За  всё  то,  что  Господь  ей  отмерил.
Душу  -  крепко  с  любовью  сплела
И  с  надеждой  -  взывает  и  верит!..

Много  раз  открывала  Ему
Свои  беды  и  радости  -  тайно...
Доверяя  всё  -  лишь    Одному...
Кто  открыл  для  неё  -  мироздание!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856595
дата надходження 02.12.2019
дата закладки 02.12.2019


Віталій Назарук

ОСТАННІЙ ВАГОН

Мов  по  серці  різнув  дзвін  вокзальний  мене,
На  очах  порожніє  перон.
Звук  гудка    в  небеса    вітер  з  димом  жене,
Видається  мені,  що  це  сон.

Сіла  ти  у  вагон,  нагнав  вітер  грозу,
Точно  знаю,  що  це  вже  не  сон.
Одиноко  стою  і  ковтаю  сльозу,
Зник  із  виду  останній  вагон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856594
дата надходження 02.12.2019
дата закладки 02.12.2019


dovgiy

ПЕРШЕ ГРУДНЯ

Зими  початок.  Перше  грудня.
Довіку  не  забуть  мені!
В  цей  день,  як  мів  північний  студень,
Погасло  сонце  у  вікні.
Доля  пішла  по  іншім  руслі,
Крізь  всі  загати  небуття,
Коли  щодня  боротись  мусиш
За  кожну  мить  свого  життя!
Давно  це  сталось!  Більш  піввіку.
Мав  би  вже  звикнути  давно.
Візок.  Безсилля.  День  каліки
І  сонце  сяє  у  вікно!
І  попри  все  прожити  треба
Цей  день  без  стогону,  плачу.
Чекати  милості  від  неба,
Робити  те,  що  по  плечу
Іще  лишилось.  Рідне  слово.
Коли  закохана  душа,
Плекає  в  серці  рідну  мову
І  світлим  методом  вірша
Комусь  на  світі  серце  гріє,
Лікує  виразки  в  душі,
Щоб  не  вмирала  в  них  надія
На  кращу  мить  у  їх  житті.
Нехай  вікно  моє  високе!
Не  все  із  нього  бачу  я.
Та  небо  там,  -  за  ним,  -  широке!
Там  сад,  там  пісня  солов’я,
Там  те,  чого  ось  тут  немає,
Та  мрія,  -  наче  диво-птах
У  небо  зоряне  злітає
І  весни  в  серце  поверта!
Там  білим  лебедем  я  кличу
Свою  лебідку  у  життя,
Або  журавликом  курличу
У  вирій  линучи…  і  так
Живу  щодня  і  щогодини,  
Попри  недолю  і  біду!
Ще  диво  станеться:  єдину
Десь  між  людей  собі  знайду,
Щоб  з  нею  до  кінця  прожити
Свій  вік  земний,  в  своїм  раю…
Не  докоряти,  не  ганити
Нелегку  доленьку  свою!
01.12.2019  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856520
дата надходження 01.12.2019
дата закладки 01.12.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Малюю словом

Люблю  вірші  писати    спозаранку,
Беру  блокнот,  спішу  в  вишневий  сад.
Теплом  зігріє  чаю  філіжанка,
А  солодити  буде  шоколад.

Так  тихо  й  загадково  у  цю  пору,
Моє  милує  серце  спів  пташок.
Він  лине  з  саду  до  небес  угору
І  створює  для  мене  затишок.

В  віршах  своїх    змальовую  природу,
Малюю  словом  свій  чарівний  край.
Берізок  загадкових,  ніжну  вроду,
Хмаринок  білих  і  небесний  рай.

А  ще  я  признаю́сь  тобі  в  коханні,
Зробити  легше  це  в  своїх  віршах.
Спішу  в  вишневий  сад  з  блокнотом,  зрання,
Мене  він  зустрічає  в  кольорах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856500
дата надходження 01.12.2019
дата закладки 01.12.2019


Амадей

Таке воно кохання пізнє

Я  ляжу  сонечком  в  долоні,
І  буду  серце  твоє  гріть,
Ти  не  дивись  на  білі  скроні,
Я  ще  умію  так  любить,

Як  не  любив  ніхто  на  світі,
І  не  любитиме  ніколи,
Моє  кохання  в  серці  квітне,
Й  п"янить  мов  запах  матіоли.

Ще  серденько  моє  палає,
Коли  сміються  твоі  очі,
Між  зір  тебе  я  виглядаю,
Як  голос  твій  відчути  хочу.

Твій  голос  піснею  лунає,
Звучить  мелодія  любові,
Вірші  писать  він  надихає,
В  яких  любов  у  кожнім  слові.

Коли  твій  подих  відчуваю,
То  серце  вирватися  хоче,
У  грудях  полум"я  палає,
Ти  снишся  в  снах  мені  щоночі.

Ловлю  я  кожне  твоє  слово,
Твоя  розмова,  ніби  пісня,
І  сонце  світить  веселково,
Таке  воно  кохання  пізнє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856499
дата надходження 01.12.2019
дата закладки 01.12.2019


Віталій Назарук

А Я ПИШУ

Звучить  мелодія  здалека,
Нема  здається  їй  кінця,
Немов  на  крилах  у  лелеки,
Неначе  вогник  каганця.

Переді  мною  твоє  фото,
В  красивій  рамці  на  стіні.
Мені  нагадує  скорботи,
Вони  відомі  лиш  мені.

Свіча  горить,  тепло  у  хаті,
Блокнот  і  ручка  на  столі.
Для  мене  це  велике  свято,
Коли  летять  удаль  жалі.

Думки  упали  мов  тумани,
Перо  скрипить,  біжать  рядки.
Рими  неначе  оригами,
Лягають  з  легкої  руки.

Я  все  пишу  і  думи  поруч
Мені  нагадують  святе.
Портрет  твій  розмістив  ліворуч,
Бо  ти,  як  Муза  й  є  нате.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856480
дата надходження 01.12.2019
дата закладки 01.12.2019


Віталій Назарук

ВОЛЯ І СВОБОДА

Коли  родилась  в  Україні  воля*
Як  виникли  поняття  –  гідність,  честь
Тоді  ми  стали  будувати  долю,
На  роздоріжжі  древніх  перехресть.

За  всі  часи  лилися  ріки  крові,
Свобода**  здобувалась  у  борні.
А  ми  хотіли  жити  у  любові
І  працювати  в  мирі  й  тишині.

І  мати  волю  -  жити  і  любити,
Щоб  нам  ніхто  із  «друзів»  не  мішав.
Нам  би  війну  вдалося  пережити,
Бо  попереду  в  нас  багато  справ!

                                                                 *Воля  є  спроможністю  творити  новизну.
                                                           **Свобода  –  це  простір  подій,  в  якому  творить  людський  дух,  не  наражаючись  на  перешкоди.      Свобода  –  це  простір  для  реалізації  волі.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856479
дата надходження 01.12.2019
дата закладки 01.12.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Пора чарівна й загадкова

Пора  чарівна  й  загадкова,  
В  душі  лишає  дивний  слід.
Одіне  край  в  пухку  обнову
На  казку  перетворить  світ.

Прикриє  білим  покривалом,
Зима  широкії  поля.
І  буде  тішитися  балом,
Немов  кумедне  немовля.

Милують  шубками  дерева,
Алею  снігом  замело.
Вже  поспішає  королева
У  кожне  місто  і  село.

А  як  радіти  будуть  діти,
Неперевершеній  порі.
На  вікнах  розмалює  квіти,
Мороз,  що  спуститься  згори.

І  закружляє  хуртовина,
Сніжинки  пустяться  в  танок.
Зима  у  нас  поки  єдина,
Торкає  снігом  сторінок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856168
дата надходження 28.11.2019
дата закладки 28.11.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Пора чарівна й загадкова

Пора  чарівна  й  загадкова,  
В  душі  лишає  дивний  слід.
Одіне  край  в  пухку  обнову
На  казку  перетворить  світ.

Прикриє  білим  покривалом,
Зима  широкії  поля.
І  буде  тішитися  балом,
Немов  кумедне  немовля.

Милують  шубками  дерева,
Алею  снігом  замело.
Вже  поспішає  королева
У  кожне  місто  і  село.

А  як  радіти  будуть  діти,
Неперевершеній  порі.
На  вікнах  розмалює  квіти,
Мороз,  що  спуститься  згори.

І  закружляє  хуртовина,
Сніжинки  пустяться  в  танок.
Зима  у  нас  поки  єдина,
Торкає  снігом  сторінок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856168
дата надходження 28.11.2019
дата закладки 28.11.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Заворожена красою

Відзеркалюється  небо
В  бірюзовій  глибині.
Ранок  пригорта  до  себе
У  туманній,  тихій  млі.

Обнімає  ніжно  вітер,
Перламутні  паруса.
Аромат  дарують  квіти,
Диво  -  дивні  чудеса.

Сонця  промені  ласкаві,
Враз  зібралися  в  танок.
Ніби  десь  звучать  литаври,
Заворожує  струмок.

Падають  на  землю  роси,
Тільки  чути  дзінь  -  дзелень.
По  траві  йдеш,  ноги  босі,
Розпочався  новий  день.

Відкриваю  свої  очі
І  лечу  неначе  птах.
В  мріях,  мріяних  дівочих
Поцілунок  на  устах...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856042
дата надходження 27.11.2019
дата закладки 27.11.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Заворожена красою

Відзеркалюється  небо
В  бірюзовій  глибині.
Ранок  пригорта  до  себе
У  туманній,  тихій  млі.

Обнімає  ніжно  вітер,
Перламутні  паруса.
Аромат  дарують  квіти,
Диво  -  дивні  чудеса.

Сонця  промені  ласкаві,
Враз  зібралися  в  танок.
Ніби  десь  звучать  литаври,
Заворожує  струмок.

Падають  на  землю  роси,
Тільки  чути  дзінь  -  дзелень.
По  траві  йдеш,  ноги  босі,
Розпочався  новий  день.

Відкриваю  свої  очі
І  лечу  неначе  птах.
В  мріях,  мріяних  дівочих
Поцілунок  на  устах...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856042
дата надходження 27.11.2019
дата закладки 27.11.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Заворожена красою

Відзеркалюється  небо
В  бірюзовій  глибині.
Ранок  пригорта  до  себе
У  туманній,  тихій  млі.

Обнімає  ніжно  вітер,
Перламутні  паруса.
Аромат  дарують  квіти,
Диво  -  дивні  чудеса.

Сонця  промені  ласкаві,
Враз  зібралися  в  танок.
Ніби  десь  звучать  литаври,
Заворожує  струмок.

Падають  на  землю  роси,
Тільки  чути  дзінь  -  дзелень.
По  траві  йдеш,  ноги  босі,
Розпочався  новий  день.

Відкриваю  свої  очі
І  лечу  неначе  птах.
В  мріях,  мріяних  дівочих
Поцілунок  на  устах...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856042
дата надходження 27.11.2019
дата закладки 27.11.2019


Крилата

ЇЇ НІХТО НІКОЛИ…

Її  ніхто  
ніколи  
не  любив
по-справжньому,  
отак,  
щоб  до  знемоги,
отак,  
щоби  себе
для  неї  вбив,  
лиш  аби  їй
щасливі    епілоги.

Її  ніхто  
ніколи  
не  кохав,  
отак,  
як  вітер  в  полі  
конюшину,
немов  латаття      
синьоокий  став,  
як  риба  –    море,  
літній  гай  –    
Пташину.

Вона  ж…
носила  сонце,  
мов  п’ятак  
в  долоні  білій  -  
гріє  
ще  й  сьогодні.
Планети  довкруж  
бігали,  
це  так.  
Але  серця  у  них  
були  холодні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855973
дата надходження 26.11.2019
дата закладки 26.11.2019


Володимир Верста

Сувій бажань

Текла  ріка  наповнена  зірками,
В  ній  кожен  міг  дістати  жменю  мрій...
Хоч  часто  омивалася  сльозами
Розчарування  інколи  надій.

Всі  прагнули  щось  більше  і  руками
Тягнулися  все  глибше...  У  воді
Захований  століттями,  віками
Його  ніхто  не  брав  –  це  був  сувій.

Папір  таїв  великі  таємниці...
Проте  не  знали  люди  що  у  нім.
І  оминали  сяючі  зіниці

Мандрівників,  що  марили  в  пітьмі...
...Було  там  слово,  досі  людям  сниться  –
«Кохання».  Ще  лежить  сувій  на  дні...

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  30.12.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855958
дата надходження 26.11.2019
дата закладки 26.11.2019


НАДЕЖДА М.

Передзим*я

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eTx6WJGoayA[/youtube]

Надворі  тиша...  Передзим"я.
Ніщо  ніде  не  шелесне.
Повільно  входить  надвечір"я,
Повітря  холодом  дихне.

Усе  завмерло  у  чеканні,
Ось-ось  уже  прийде   зима.
Ледь  чути  осені  зітхання,
Та  все  це,  знає,  що  дарма.

Десь   трісне  тихо  змерзла  гілка,
Там  писне  пташка  у  гнізді.
Земля  в  мовчанні,  лист  -  прожилка,
Її  зігріє  у  біді.

Лиш  вітру  нікуди  сховатись,
Злетів  останній  жовтий  лист,
Та  треба  ж  якось  рятуватись,
Для  цього  має  тонкий  хист.

Злетів...  Німу  порушив  тишу,
Всіх  врятував  від  німоти.
Мелодію  згадали   найніжнішу,
Забули  про  чекання  і  страхи...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855941
дата надходження 26.11.2019
дата закладки 26.11.2019


Віталій Назарук

ВКРАДЕНЕ СОНЦЕ

Якщо  Сонце  не  зійде  взавтра,
Ніч  тоді  панувати  буде.
Як  вкрадуть  наше  Сонце  –  правду,
Як  же  житимуть  тоді  люди?..

Відсуваєш  фіранку  –  темно…
В  двір  виходиш  –  небесні  зорі.
Зникло  Сонце  і  все  даремно  -
Край  пустинний  і  неозорий.

Ніч  на  крилах  шукає  ранку,
Але  Сонця  ніде  немає.  
Зорі  світять  через  фіранку,
Місяць  Сонечко  виглядає.

А  щоб  Сонце  зійшло  над  світом,
Не  потрібно  нам  тьмі  коритись.
І  коли  ми  здобудем  світло,
Тоді  Сонце  почне  світити.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855940
дата надходження 26.11.2019
дата закладки 26.11.2019


Ніна Незламна

Ну вспомни…

                       Ну  вспомни…
Ты  помнишь?  Иль  забыл?  А  я  вот  нет
В  тот  летний  вечер,  встречая  рассвет
Ты  клялся,  лишь  меня  всю  жизнь  любить
Скажи  ну  как  же,    всё  мог  позабыть?
А  помнишь…  Ноги  мыли  у  ручья
Шептал  на  ушко,  навеки  моя
И  листья,  услышав  замирали
Губы  твои,  так  страстно  ласкали…
Ну  вспомни…  Обливались  водою
Ух  холодна…  Любуясь  тобою
Прижалась,  ища  тепло  в  объятьях
Тонула  при  смелых  признаниях…
А  потом  вдруг  стал  дождь  моросить
Нам  помещал,    чашу  любви  испить
И  я  смеясь,  миг  счастья  ловила
Гроза,  на  радость  соединила
И  полет  лёгкий  в  сердцах  влюблённых
Сиянье  глаз  удовлетворённых…
Ты  помнишь?  Конечно  нам  повезло
Мы  поженились,  сказать  всем  назло
И  я  доволен,  что  ты  под    крылом...
Прошу  милая,  тебя  об  одном
Приляг  со  мною  как  в  те  времена
Ты  так  красива,  как  всегда  умна
Поведай  на  ночь  сказку  о  любви
Пускай  споют    об  этом  соловьи
Хотя      и  много  в  волосах  седин….
 
                                               21.11.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855831
дата надходження 25.11.2019
дата закладки 25.11.2019


Олександр Кобиляков

ГОЛОДОМОР

Свіча  горить  –  душа  вогнем  палає,
Рокам  не  стерти  біль  страшних  часів…
І  кожен  українець  пам’ятає
Закон  про  п’ять  смертельних  колосків.

Мільйони  душ,  загублених  терором,
Цю  землю  залишили  назавжди.
Вбивали  їх  кати  голодомором  –
Лише  за  те,  що  вільними  були.

В  страшенних  муках  люди  помирали,
Здіймалася  до  неба  їх  душа…
Хто  ще  не  вмер,  того  живцем  ховали  –
Така  страшна  прийшла  до  нас  біда…

Рови  тоді  укрилися  тілами,
Омилась  кров’ю  рідна  нам  земля,
А  з  неба  гірко  плакали  сльозами
Ті,  що  померли,  –  не  проживши  й  дня.

Не  зможемо  забути  ми  ніколи,
І  викреслити  з  пам’яті  роки  –
Знущання,  вбивства  та  голодомори
Червоної,  нестерпної  чуми!

                                                   ©  Олександр  Кобиляков

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855755
дата надходження 24.11.2019
дата закладки 25.11.2019


НАДЕЖДА М.

А я листи тобі писала

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4Y0WfrkeLD8
[/youtube]
Опале  листя  перепріло,
А  серед  них  мої  листи,
Чомусь  вони  недолетіли,
Між  ними  вітер  шелестить.

Старанно  вибере  їх  з  листя,
Крильми  обійме  і  летить.
Читать  не  сміє  -  особисті,
Ніщо  не  зможе  зупинить.

Це  так  здавалось,  та  негода
Збивала  вітер  з  усіх  сил.
Туман,  дощі  і  прохолода,
Торкнулись  вітру  слабких  крил.

Присів  на  дерево  спочити,
Відкрив  тайком  один  з  листів.
Хотів   узнати,  як  любити,
Бо  сам  не  знав  цих  почуттів

Відкрив,  а  там,  на  жаль,  все  пусто.
Це  справа  часу  і  дощів.
Він  зрозумів:  тут  все  так  просто,
Папір  не  втрима  ніжних  слів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855511
дата надходження 22.11.2019
дата закладки 23.11.2019


Валентина Ланевич

Сіє мжичка крізь сито мокроти.

Сіє  мжичка  крізь  сито  мокроти,
Заховала  схід  сонця  в  туман.
Чинить  розум  безмовний  супротив,
Щоб  не  мати  життєвий  обман.

Пробігають  події  думками,
Як  літа  проминали,  мов  сон.
Не  можливо  сказати  словами,
Що  в  душі  раптом  стало  хрестом.

Паралелі  доріг  й  перехрестя,
Що  химерно  в  єдине  сплелись.
Що  торкались  любов’ю  зап’ястя
Чи  тікали  у  ночі,  як  рись.

Що  смішили,  хворіли  і  сльози
Чи  то  щастя,  чи  болі  лились.
Не  дає  нам  Господь,  що  не  в  змозі,
Понести  ми  у  сяючу  вись.

16.11.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854919
дата надходження 16.11.2019
дата закладки 17.11.2019


НАДЕЖДА М.

Торішній сніг

Коли  знаходиш  те,  чого  так  довго  чекав,
швидко  втрачаєш  до  цього  інтерес. 

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bnDQ1JAwwU4[/youtube]
Коли  чекаєш  щось  в  своїм  житті,
То  не  живеш,  а  тільки  пестиш  мрію.
На  другий  план  все  кинеш  в  забутті,
Хоч  так  не  треба,  добре  розумієш.

Не  знаєш  чим  порадує  чекання,
Можливо,  пожалієш  про  цю    мить,
Бо  підуть  нанівець  всі  сподівання,
А  серце  вдруге  від  помилки  защемить.

Коли  ти  так  потрібен  комусь  дуже,
Не  буде  він   запрошення  чекать,
І  на  показ  не  виставить  байдужість,
За  пройдене  не  буде  дорікать.

Життя  тече  невпинною  рікою,
Не  варто  щось  чекать  і  доганять.
А  по  житті  іти  помірною  ходою,
Докучливі  ідеї  проганять...

Гадаєш:  чи  потрібен  сніг  торішній,
Згадаємо  про  нього  ми  хоч  раз?
Забудь  чекання,  що  тепер  так  лишнє.
Поставить  тепер  крапку  мудрий  час.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854886
дата надходження 16.11.2019
дата закладки 16.11.2019


Надія Башинська

ТВОЇ СЛОВА

Веселий  місяць  знов  зійшов  над  нашим  гаєм.
З  тобою  вдвох  ми  тут  щодня  разом  гуляєм.
Мені  ти  ніжні  прошептав  слова  й  красиві.
Взяла  ріка  твої  слова  на  хвилі  сині.

         Біжить  ріка...  стрімка  ріка.  Весела  річка.
         Примовкла  ген  на  бережку  струнка  смерічка.
         Бо  і  вона,  знаю  я,  
                             хоче  почуть  твої  слова.

Вже  місяць  в  хмару  заховавсь,  лиш  поглядає.
Що  скажеш  знову  ті  слова,  він  певно  знає.
Стихла  калинонька  рясна  біля  вербички.
А  ми  удвох,  а  ми  удвох  тут  біля  річки.

         Біжить  ріка...  стрімка  ріка.  Весела  річка.
         Примовкла  ген  на  бережку  струнка  смерічка.
         Й  рясна  калина,  знаю  я,  
                             хоче  почуть  твої  слова.

І  місяченько  той  рясний,  і  зорі  ясні.
Почути  хочуть  ті  слова  твої  прекрасні.
Будь  ласка,  знову  повтори  слова  ті  милі.
Бо  ж  не  повернуть  більше  нам  їх  хвилі  сині.

         Біжить  ріка...  стрімка  ріка.  Весела  річка.
         Примовкла  ген  на  бережку  струнка  смерічка.
         Бо  і  вона,  знаю  я,  
                             хоче  почуть  твої  слова.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854858
дата надходження 16.11.2019
дата закладки 16.11.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осінь поспіша на відпочинок

Відлетіли  звуки  журавлині
Із  відлунням  в  теплії  краї.
Червоніють  грона  на  калині,
А  дощі  торкаються  землі.

Осінь  поспіша  на  відпочинок
Її  ніч    запрошує  до  сну.
Світять  зорі  сотнями  жаринок.
Шлють  у  сон  для  осені  весну.

Не  журися  золотава  осінь,
Ми  про  тебе  не  забудем  ні.
Змиють  всі  печалі  срібні  роси,
А  душа  співатиме  пісні.

Листопад  у  танці  ще  над  світом,
В  хризантемах  ще  квітує  край.
Відлітає  осінь  разом  з  вітром,
За  далекий  сірий  небокрай...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854855
дата надходження 16.11.2019
дата закладки 16.11.2019


Амадей

Найкраща подруга моя

Найкраща  подруга  моя,
Моя  голубка  сизокрила,
Безмежно  дружбі  радий  я,
З-за  неі  в  мене  ростуть  крила.

Ні,я  не  Янгол,  просто  я,
Від  щастя  в  небесах  літаю,
Чарівна  усмішка  твоя,
Мене  творити  надихає.

І  я  пишу  вірші,  пісні,
Душа  моя  співа,  сміється,
Розвіялись  думки  сумні,
Кохання  поселилось  в  серці.

Не  дивлячись  на  сивину,
Душа  як  юності  співає,
Так,  ніби  я  проснувсь  від  сну,
Неначе  я  попав  до  раю.

І  знов  душа  моя  співа,
І  знову  я  вернувся  в  весни,
І  линуть  з  серденька  слова,
Про  світлі  почуття  воскреслі.

Багато  гарних  є  жінок,
Неначе  в  травні  вишень  цвіту,
Для  мене  ж  подружка  моя,
Одна  єдина  в  цілім  світі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854878
дата надходження 16.11.2019
дата закладки 16.11.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ховається хтось за вікнами

У  тиші  дрімали  вулиці,
Світилися    лиш  ліхтарі.
Десь  місяць  до  нічки  тулиться,
Димлять  на  дахах  димарі.

Ховається  хтось  за  вікнами,
Будинків  старих,  кам'яних.
Ось  двері  химерно  скрипнули,
Хотіли  злякати  усіх.

Почулися  кроки  на  сходах,
Чичітку  відбив  каблучок.
Неначе  забило  подих
І  ось  уже  знову  мовчок...

Дерева  стоять  мов  примари
У  тиші  холодній,  німій.
А  нічка  кида  свої  чари
Попробуй  її  зрозумій...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854769
дата надходження 15.11.2019
дата закладки 15.11.2019


Надія Башинська

СЛОВО РІДНЕ

Слово  рідне...  Яке  ж  воно  світле!
Кажуть,  слово  -  то  справжня  перлина.
Школа,  ластівка,  яблунька,  хата,
небо,  квітка  і  друг,  й  Батьківщина.

Слово  рідне...  Яке  ж  воно  ніжне!
Щастя  нашого  чиста  краплина.
Море,  річка  і  зірка,  й  озерце,
клен,  тополя,  черешня  й  калина.

Пам'ятайте:  своє  -  найдорожче!
Де  б  не  був,  до  тебе  озоветься.
Слово  рідне  -  це  музика  серця,
мов  мелодія  лагідна  ллється.

То  ж  цінуймо  ці  світлі  перлини.
До  прозорої  краплі  -  краплина.
Сонце,  поле,  матуся  і  тато,
мир  і  райдуга,  дружна  родина.

Бо  непросто  воно  нам  дається.
Вміє  слово  нам  душу  зігріти.
Розцвітай,  наша  лагідна  мово,  
і  світи  всім...  Ти  вмієш  світити.

Слово  рідне...  Яке  ж  воно  світле!
Кажуть,  слово  -  то  справжня  перлина.
Слово  рідне...  Яке  ж  воно  ніжне!
Щастя  нашого  чиста  краплина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854255
дата надходження 10.11.2019
дата закладки 11.11.2019


Надія Башинська

СЛОВО РІДНЕ

Слово  рідне...  Яке  ж  воно  світле!
Кажуть,  слово  -  то  справжня  перлина.
Школа,  ластівка,  яблунька,  хата,
небо,  квітка  і  друг,  й  Батьківщина.

Слово  рідне...  Яке  ж  воно  ніжне!
Щастя  нашого  чиста  краплина.
Море,  річка  і  зірка,  й  озерце,
клен,  тополя,  черешня  й  калина.

Пам'ятайте:  своє  -  найдорожче!
Де  б  не  був,  до  тебе  озоветься.
Слово  рідне  -  це  музика  серця,
мов  мелодія  лагідна  ллється.

То  ж  цінуймо  ці  світлі  перлини.
До  прозорої  краплі  -  краплина.
Сонце,  поле,  матуся  і  тато,
мир  і  райдуга,  дружна  родина.

Бо  непросто  воно  нам  дається.
Вміє  слово  нам  душу  зігріти.
Розцвітай,  наша  лагідна  мово,  
і  світи  всім...  Ти  вмієш  світити.

Слово  рідне...  Яке  ж  воно  світле!
Кажуть,  слово  -  то  справжня  перлина.
Слово  рідне...  Яке  ж  воно  ніжне!
Щастя  нашого  чиста  краплина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854255
дата надходження 10.11.2019
дата закладки 10.11.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Не клич мене

Не  клич  мене,  я  не  прийду  в  нікуди.
Твій  вечір  простягає  теплі  руки,
І  сутінки  прядуть  свій  знаний  кужіль,
Мов  скреготом,  в  житті  моїм,  по  бруку.

Не  клич  мене,  я  не  прийду  в  нікуди.
У  тебе  ще  світанків  ціле  поле.
Я  виполю  з  душі  той  білий  кукіль,
Що  тягне  живо  соки,  п*є  із  волі.

Не  клич  мене,  я  не  прийду  в  нікуди.
Твоє  кохання  полум*я  вже  лиже.
І  припікає  гАряче  облуда,
Я  по  вогню  не  побіжу  на  лижвах.

Звичайно,  не  свята,  гріхів  доволі.
Важка  чуттєво-розумова  брама.
Довіку  вже  у  просторі  юдолі,
Не  клич  мене,  не  клич,  прийду...думками.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854253
дата надходження 10.11.2019
дата закладки 10.11.2019


Ніна Незламна

Не впускай

Я  долонями,  торкнулась  туману
Пелена  сіра…  Розведу  руками
Нині  здається,  що  вводить  в  оману
Вже  й  побоююсь,  що  вся  в  ній  розтану…

Бархан  молочний,  пригортав  в  обійми
Проймає  холод,  відчуття  свіжості
А  чи  спроможна,  зігрітись,  йти  із  тьми?
Давно  чекаю,  ласки  і  ніжності…

Ти  не  впускай  осінній  туман  в  життя
Хай  поміж  нас  все  ясне  сонце  світить
Хочу  весни.  І  про  кращі  почуття
Вірю  в  душі,  в  справжнє  кохання,  в  щастя.

Хай  наша  вірність,  буде  лебедина
Яскраве  сонце  вип`є  ранні  роси
Хай  пролітає….  Осінь,  ця  туманна
Моє  сердечко,  так  любові  просить….

                                                                                 Вірш  зі  скрині

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854226
дата надходження 10.11.2019
дата закладки 10.11.2019


Richter

Чому не спиться?

Стікає  ніч  краплинами  хвилин
по  склу  віконнім  у  твоєму  домі.
В  пітьмі  ступає  тихо  часоплин,
секунди  розсипає  невагомі.

Зірниця  підсвітила  неба  край  –
вже  скоро  перший  промінь  заіскриться.
Кохана,  ти  знайшла  свій  Божий  рай,
але  ж  чому  тоді  тобі  не  спиться?

Чому  до  ранку  ти  своїх  очей
зімкнути  і  на  мить  ніяк  не  можеш?
Хай  зніме  Бог  тягар  з  твоїх  плечей,
я  ж  –  оберегом  стану  на  сторожі.

10.11.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854223
дата надходження 10.11.2019
дата закладки 10.11.2019


Леся Утриско

Дні казкові

Стигле  листя  охрестилось  на  дзвінкім  морозі,
Його  віхола  прикрила  на  земній  дорозі.
Немовлятком  положила  у  осінній  днині,
Де  причастя  готувала  в  дощовій  хустині.
Купель  гріла,  добавляла  солодкого  вітру,
Шепотіла  колискову  -  музичну  палітру.
Завивала,  реготала  -  билась  об  пороги,
В  сніги  білі  обувала  листю  босі  ноги.
Так,  як  мати  обуває  дитятко  в  хрещенні,
Одягала  рукавички,  хмаркАми  сплетЕні.
Аби  грілось  немовлятко  -  осіннєє  листя,
Доки  сонце  небом  мліє,  новий  день  умився.
Розчесався,  вдягнув  свиту  та  й  ризи  шовкові  -
Там,  де  Осінь  доживала  свої  дні  казкові...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854216
дата надходження 10.11.2019
дата закладки 10.11.2019


Віталій Назарук

МОЛОДЕ ВИНО

Яке  ж  то  добре  молоде  вино,
Коли  воно  ще  виграє  в  бокалі.
Втрачає  шарм,  як  ти  побачиш  дно,
Тоді  зникає  колір  і  «коралі».

Коли  вино  смакуєш  при  свічі,
Витає  в  хаті  дим  від  сигарети.
Думки  приходять  часто    уночі,
Чи  знову  прийде  Мавка  із  портрету.

Тоді  удвох  прогнавши  з  хати  сон,
Вино  при  свічці  будем  смакувати.
Допоки  ранок  не  забрав  в  полон,
Будемо  пити  й  цілу  ніч  не  спати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854209
дата надходження 10.11.2019
дата закладки 10.11.2019


Віталій Назарук

МОЛОДЕ ВИНО

Яке  ж  то  добре  молоде  вино,
Коли  воно  ще  виграє  в  бокалі.
Втрачає  шарм,  як  ти  побачиш  дно,
Тоді  зникає  колір  і  «коралі».

Коли  вино  смакуєш  при  свічі,
Витає  в  хаті  дим  від  сигарети.
Думки  приходять  часто    уночі,
Чи  знову  прийде  Мавка  із  портрету.

Тоді  удвох  прогнавши  з  хати  сон,
Вино  при  свічці  будем  смакувати.
Допоки  ранок  не  забрав  в  полон,
Будемо  пити  й  цілу  ніч  не  спати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854209
дата надходження 10.11.2019
дата закладки 10.11.2019


СОЛНЕЧНАЯ

ЖЕНСКИЙ ГРЕХ…

   Да...,  можно  выдавАть  себя:  "невестою"
 "любимою",  а  можно    и    "женой"...
   Но,  забронИровано  -  не  тобОю  мЕсто  то,
   И  в  пАспорте,  и  в  сердце  -  он  ЧУЖОЙ!...

   А  ты  -  как  гоацИн    американский  
   КрасУешься    курИной    красотой...
   Себя  -  давно  лишив,  красивой  сказки,
   Всё  мЕчешься,  не  знАя,  что  с  тобой?..

   Не  лЕзь    в    чужУю  жизнь,  не  увлекАйся!
   РасплАта  -  не  заставит  долго  ждать!
   Подумай  о  себе,  о  СВОЁМ  счастье...
   Да  так,  чтоб  у  других  не  отнимАть!

   НегОже    быть  одной  -  из  пАдших  женщин!
   ДОСТОИНСТВО  -  за  деньги  не  купить!
   О  детях  ты  подумай  и  о  ЧЕСТИ...
   Чтобы  потом  -  не  стыдно  было  жить!

   Но,  если  хочешь,  жизнь,  чтоб  не  задАлась,
   Мети    подОлом    дАльше    ты  своим...
   Не  плачь  тогда,  что  -  ты  сама  осталась,
   Ведь,  не  однУ    ты  жизнь  -  разрУшила    другИм?...  


                                     _________***________

       ГОАЦИН:  дурно  пахнущая  тропическая  красавица(птица).
Живёт  в  Южной  Америке,возможно  самая  странная  птица  на  Земле.


   
   
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848363
дата надходження 16.09.2019
дата закладки 09.11.2019


горлиця

ЯЙЦЕ- РАЙЦЕ

Зникають  дні  ,ми  знов,  шукаєм  броду,
А  край  щасливий    десь  у  небесах,
Там    друзі  пють  “за  здравіє  “  народу  ,
Народ  чекає,  де  ж  той  правди  шлях.

Й  так    дні  летять,  а  все  стоїть  на  місці,
Міняє  влада  “праведне”    лице,
І  знов  товчуть  ту  саму  воду  в  мистці,
І  обіцяють  знов  яйце-райце.

А  те  яйце    пригнилим  уже  пахне  ,
Бо  казка  не  реальність,  не  життя,
І  влада  ця  ,як  і  минула,  чахне,
Й  все  більше  й  бльше  чується    гниття!

І  кажуть,  що  несуть  на  плечах  щастя,  
Звільняють  всіх  “недобрих”  і  “чужих”,
Ставлять  артистів  ,родичів,  мо    вдасться
В  кулак  схопити  люд,  і  волю  їх.

А  люд  мовчить,  бо  ж  вибрали  й  чекають,
Обіцянки  квітучих  ясних  днів,
А  їх  нема,  лиш  хмари  наступать,
Ховає  сонце  й  щастя  поготів!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854140
дата надходження 09.11.2019
дата закладки 09.11.2019


Амадей

ПІСНЯ ЩАСТЯ (авторська пісня)

Співав  явір  креслатий,
Для  калиноньки  пісню,
В  ній  хотів  передати,
Всю  любов  свою  пізню.

Лине  пісня  кохання,
Аж  луна  іде  гаєм,
Почуття  своі  ніжні,
Він  з  душі  виливає.

А  калина  ту  пісню,
Про  кохання  почула,
Іі  серденько  ніжне,
Запалало,  здригнулось,

Залилася  багрянцем,
Щастя  капали  сльози,
Не  страшні  ім  у  парі,
Ні  вітри,  ні  морози.

І  молила  калина,
Щастя  -  доленьку  в  Неба,
Тільки  б  бути  ім    в  парі,
Більш  нічого  не  треба.

Пісня  щастя  лунає,
Почуттів  святих  пісня,
Вони  в  парі  співають,
Про  любов  свою  пізню.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854131
дата надходження 09.11.2019
дата закладки 09.11.2019


Віталій Назарук

РАНОК ЖИТТЯ

Коли  ясне  сонце  встає  спозаранку
І  перше  проміння  лоскоче  лице,
Виходжу  з  думками  до  теплого  ґанку,
Хоч  вії  ще  сонні  покриті  свинцем.

Курю  сигарету,  відсуну  фіранку,
Дивлюсь,  як  дерева  за  ніч  розцвіли.
Де  трави  у  росах  у  синім  серпанку,
Як  хором  пісні  солов’ї  почали.

І  серце  радіє,  і  хочеться  жити,
П’янкого  повітря  вдихнути  ковток.
Наповнити  груди  і  душу  зцілити,
Приміряти  зранку  життєвий  вінок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854102
дата надходження 09.11.2019
дата закладки 09.11.2019


Віталій Назарук

ГАРСОН

Скидає  своє  листя  листопад,
Останній  лист  з  дерев  зриває  вітер.
Чекає  свого  часу  снігопад,
Який  розкине  неповторний  бісер.

Синички  прилетіли  на  поріг,
Усе  довкола  почорніло  зовсім.
Дощі  на  хвилю  припиняють  біг,
Іде  удаль  від  нас  стареча  осінь.

Коли  земля  піде  в  глибокий  сон,
Коли  здійметься  біла  хуртовина.
Мороз  нагряне  -  вижданий  гарсон,
Застелить  чисту  білу  скатертину.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854100
дата надходження 09.11.2019
дата закладки 09.11.2019


Віталій Назарук

МОЯ СТЕЖИНА

Немов  іду  по  тій  стежині,
Де  були  весни  і  літа.
Через  роки,  що  сняться  нині,
Хоч  уже  осінь  золота.

Пр:  Споришева  моя,  стежино,
Йду  до  тебе  з  усіх  доріг.
Поверни  мені  хоч  хвилину,
Щоб  пройтись  по  тобі  я  зміг.

На  тобі  знав  я  кожну  ямку,
Знав  коли  зацвітав  спориш.
Йшов  щовечора  і  щоранку,
Знову  прийду,  лише  поклич.

Хоч  осінь  вже  в  житті  моєму,
Та  на  стежині  ще  весна.
Я  прошу  не  веди  у  зиму,
Моя  стежино  чарівна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853802
дата надходження 06.11.2019
дата закладки 06.11.2019


Крилата

СТРІЧАЮ РАНОК

Крокує  листопад.  Стрічаю  ранок.  
Складаю  Богу  дяку  після    сну.
Виходжу  на  балкон,    немов    на  ґанок.  
Вдивляюся  у  просторінь  ясну.  

Що  бачу?  Крячки    став  міський    штурмують.
Ворони  небо  крилами  беруть.
Вітри  погодній  день  реанімують.
Підносить    сонце  в  градуснику  ртуть.

Дива!  Ще  вчора  холод  змієм  вився.
Кусав  дерева.    Днесь  усе  не  так.  
На  аличі  зелений  лист  з’явився,
Трава  очима  світить,  тне    гопак.

І  смута,  що  в  мені  кубельце  вила,  
Зникає,  мов  секунда  у  літах.
Ясніють  думи,  і  міцніють  крила.
І  я  злітаю  вгору,  наче  птах.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853724
дата надходження 05.11.2019
дата закладки 05.11.2019


Надія Карплюк-Залєсова

МАМИН ПИРІГ

Родзиночок  мама  поклала
В  пиріг,  що  мені  випікала.  
А  до  родзинок  -  горішків,  
Вершечків  і  маслечка  трішки

З  молитвою  -  жменечку  маку,  
Щоб  більше  було  в  ньому  смаку.  
Пиріг  зарумянивсь  на  славу!  
Пишаюсь!  Люблю  свою  маму!  

І  це  ще  не  все:  моя  мама  -
Ґаздиня  шанована  й  знана.  
Що  зварить,  спече,    що  пошиє
Зготує,  подасть,  аж  зоріє.  

Куди  й  подівається  втома!  
Усі  поспішають  додому.  
Хата  простора  враз  замала..  .  
Кличе  смаколик  всіх  до  стола.  

Сміються  родзинки,  горішки,  
В  люстерках  чайочку  -  усмішки.  
Мій  тато  і  я  поцілунок
Віддали  за  мамин  дарунок.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853722
дата надходження 05.11.2019
дата закладки 05.11.2019


Ніна Незламна

Чаклунка осінь

Нас  осінь  чемно,  взяла  за  руки
І  проводжала    у  багровий  гай
Листва  спадала,  чарівні  звуки
Вони  бентежать...  А  в  душі  розмай.

Ой,  осінь  -  осінь,  в  твоїм  полоні
Дерева      в  смутку.  А    наші  почуття
Звабливий    погляд,  теплі  долоні  
Ведуть  в  спокусу,  в  стежку  забуття.

Яке  то  щастя,  з  тобою  разом
І  серця  гучно,  вибивають  так
Ми  в  ніжнім  танці,  під  листопадом
Музика  лине,  попадаєм  в  такт..

Чаклунка  осінь  привела  в  казку
Де  тихий  шелест,  сп`яніли  на  мить
 В  місячнім  сяйві,    відчуймо  ласку
Тож  спромоглася,  нас  заворожить….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853715
дата надходження 05.11.2019
дата закладки 05.11.2019


Олександр ПЕЧОРА

ПРО ХВАЛЬБУ

Нам  є  чим  кожному  хвалитись,  
та  тільки  ж  хваляться  не  всі.
Не  варто  воду  в  ступу  лити,  –  
постануть  всі  у  всій  красі,
коли  душа  гайне  на  небо  
й  лишаться  справи  на  землі.
Тож  вихвалятися  –  ганебно,  
в  столиці  ти  чи  у  селі.

Були  ж  такі,  що  владу  мали  
і  славу  –  і  таку,  й  таку.  
Які  хвалителів  наймали,  
здіймалися,  як  в  літаку.
Вони  так  високо  літали  
у  вирі  пафосних  ідей!..
А  пам’ять  гасла  та  й  розтала,  
не  світить  бо  серед  людей.

Покращення  життя  ще  вчора  
нам  обіцяли…  брехуни.
Роби  добро  або  нічого.
Гей,  самі  ті!
Та  де  ж  вони?

Стривай,  пронирливий  вельможа,  
якого  совість  не  шкребе.
Хвалитись,  звісно  ж,  може  кожен,  
та  чи  хвалитимуть  тебе?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853522
дата надходження 03.11.2019
дата закладки 03.11.2019


Віталій Назарук

ІДИ ВПЕРЕД

Як  важко  усвідомити  життя,
Як  важко  оцінити  пережите.
Роки  пройшли,  коли  орлом  літав,
А  нині  просиш  Бога  ще  пожити.

Таке  життя…  А  суть  у  нім  яка?
Контроль  з  небес  за  кожною  душею.
Ржавіє  з  часом  шабля  козака,
Проте  горить  ще  сонце  за  зорею.

Нічого  нам  змінити  не  дано,
Лишається  надія    лиш  на  Бога.
Життя  людське  –  відчинене  вікно,
Це  вихід  в  світ,  де  є  твоя  дорога.

Шануй  її,  дорогу  цю  одну,
По  ній  іди,  на  ній  не  спотикайся.
І  бережи  дорогу  осяйну,
Вперед  іди,  ніколи  не  здавайся!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853506
дата надходження 03.11.2019
дата закладки 03.11.2019


Віталій Назарук

НЕГОЖЕ

Синочку  мій,  ти  маєш  власний  дім,
Ти  маєш  крила,  научивсь  літати.
Запам’ятай  одне  у  світі  цім,
Батьків  завжди  ти  маєш  шанувати…

Бо  з  маленьку,  як  плакало  дитя,
Матуся  з  тисяч  чула  плач  синочка.
Дитя  кормила,  потім  сповила,
Дрімала  стиха  в  темному  куточку.

Наша  любов  понині  ще  жива,
Ми  і  плече  з  небес  підставить  можем.
Любов  батьків  неначе  купина*,
Дітям  про  неї  забувать  негоже.
                                                                             *Тут  «Неопалима  купина»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853437
дата надходження 02.11.2019
дата закладки 02.11.2019


Віталій Назарук

КАЛИНА І КЛЕН

Чомусь  уперше  так  дививсь  на  небо,
А  воно  звало,  звало  мене  ввись.
У  леті  цім  я  відчував  потребу,
Ним  любувався  і  йому  моливсь.

А  на  землі  у  затінку  калина,
Любов  до  клена  в  думці  берегла.
Була,  як  купина  неопалима,
Вона  згоріти  не  могла  до  тла.

Осінній  клен  й  калина  червонява,
Шукали  своє  місце  поміж  хмар.
Глибока  осінь,  як  якась  забава,
Дими  пускала  у  старий  димар.

Настав  би  час,  щоб  досягнути  висі,
А  на  землі  залишити  сліди,
Щоб  у  прожитій  на  землі  епосі,
В  серцях  людських    горіли  назавжди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853427
дата надходження 02.11.2019
дата закладки 02.11.2019


Ніна Незламна

Білі троянди на кордоні / проза /

         Осінній  день…  По  обіч  дороги,  в  ряд  листяні  дерева….    Понизу  трави  ледь  сухі  і  рижі,  де  -  інде  петрові  батоги  тримали  квіти  догори,  як  світлофори  сині.  Поля  так  ваблять,  літає  погляд…  Деякі  орані,    чорніють,  а  вдалині  степ,  немов  сіре  рядно,  здається  потопає  в  сірих  й  білих  хмарах.  
       Так,  погода  в  цей  день  мінлива,  то  сонце  вирячиться  із-за  хмарин  і  кине  ніжну  позолоту,    то  за  мить  сховається,  мов  сердиться,  чи  то  наче  в    хованки  грається.
 Світлана  сиділа  в  автобусі,  ледь-ледь  торкалася  ліктем  вікна.  Вся  пірнула  в  осінній  сюжет,  який  зігрівав  їй  серце.  Любить  осінь,  все  вважає,  що  схожа  з  нею;  очі  красивої  форми,  колір  квіток,    петрових  батогів,  ніс  кирпатенький,  по  ньому  кілька  веснянок  та  їх  майже  непомітно,  бо  щічки  рожеві,  як  ніжні  стиглі  яблучка.    Вважала  осінь    своєю  сестрою,  інколи  всміхаючись  казала  друзям,-  А,  що  не  видно,  що  рідня?-  бо  ж    коси  кольором  пшеничної  соломи.  Хтось  мов  ненароком  назве  риженькою  і  хитрою,  як  лиска.  Та  вона  ж  не  ображалася.  В  компанії  все  весела,  як  заводна,  то  смішинку  якусь  розкаже,  то  анекдот  при  якійсь  нагоді.  За  мить  у  всіх  усмішка  й  сяючі  очі.
     Скоро  буду  вдома…  Ця  думка  зігрівала  душу.  Три  місяці  поспіль  відпрацювала  в  Польщі,  заробила  грошенят,  з  задоволенням,  з  легким  хвилюванням,  дивилася  на  годинник,  так  зараз  буде  кордон,  а  там  за  чотири  години  і  вдома.  Думки,  як  в  полі  квіти  під  вітром  схиляються,  то  про  дім  подумає,    то  знову  плани  намічає,    а  що    ж  далі?  
     Її  хлопець  залишився  в  Польщі,  в  який  раз  посварилися  і  нарешті  вирішили,  краще  зостатися  друзями.  А  чи  радіти,  чи  плакати  й  сама  не  знала.  Та  інколи  підбереться  думка  джмелина,  а  можливо  я  його  і  не  кохала….  Та  біс  в  ребро,  так  і  буде,  побуду  трохи  вдома,  а  там  знову  поїду,  вже  мабуть  на  заробітки  до  Києва  подамся.  Взимку  краще  в  якомусь  кафе  попрацювати,  як  мама  каже,  в  теплі  й  не  голодна.
     Вкотре  переведе  подих  й    журиться,  роки  -  роки  і  де  ви  взялися?  Батьки  розпочнуть  моралі  читати,  пора  зупинитися,в  двадцять  чотири  роки  треба  вже  діти  мати…
     Ряд  автомобілів  і  автобусів  стояв  перед  кордоном,  побачивши  їх,  кліпала  очима,  от  і  приїхала  завидно,  така  черга,  мабуть  не  менше  трьох  годин  стоятимемо.  Автобус  зупинився  поруч  з    чорним  шикарним  автомобілем.  Ого!  Приховала  в  душі  сплеск  емоцій,  роззявивши  рота,  притулилася  носом  до  скла  вікна.  З  автомобіля  вийшов,    в  міру  вгодований,  середнього  зросту  чоловік.  Сині  джинси  обтягували  його  стан,  це,  що  перше  кинулося  їй  в  очі  і    увагу  привернула  чорна  кепка,  із  -  за  якої  не  можна  було  роздивитися      обличчя.  О,  подивись,  вирячила  очі,  а  волосся  виглядає  з  під  кепки  такого  кольору,  як  в  мене.  Везе  ж  людям,  «сам  как  с  ларца,  да  каков  же  с  лица?»*,  а  видно  крутий.  Чоловік  позирнув  на  автобус,  їй  здалося  всміхнувся  до  неї.  Тю,  відчула,  що  червоніє,  невже  до  мене  та  усмішка?  Та  лише  мить,  різко  відсахнулася  від  вікна.  Ото,  скаже  село  вирячилося.
   Водій  дозволив    бажаючим  вийти  з  салону,  повідомивши,  що  є  час  в  кав`ярні  випити  кави.  Всі  закопошилися,  один  поперед  одного  поспішили  до  дверей.  Чи  й  собі  вийти,  подумала  й  підхопивши  сумочку    під  руку,  попрямувала  за  іншими…
         В  кав`ярні,  біля  столів,    всі  стільці  були  зайняті,  вільні  місця  залишилися  тільки  біля  напівбарних  столів.  Ну  нічого  трохи  постою,  вирішила,  можливо  й  на  краще,  ноги  розімнуться.  Згодом  в  кав`ярні    гамірливо,  людей,  як  в  вулику  бджіл,  багато  бажаючих  випити  напоїв  та  перекусити.  За  стійкою    українські  дівчата  привітно  обслуговували  клієнтів,  мило  усміхаючись  моталися,  як  метелики.
                   Добрих  пів  години  пройшло,  поки  Світлана  взяла  каву.  В  цей  час  звільнилося  місце  навпроти  великого  вікна,  біля  напівбарного  столу.    Вона,  по  звичці,  колотила  каву,  задовольняючись  запахом,  примружувала  очі.    На  якусь  мить  взяла  в  рот  кавову  ложечку  й  підняла  голову,  позирнула  перед  собою.  За  вікном,  боком  до  неї,  стояв  той  самий  чоловік.  О  здається  й  симпатичний,  з  боку  ніс  рівненький.  Він  немов  побачив  її  погляд,  крутнув  головою  до  неї.  
-  Ой,  -  сьорбнула  кави.
     І  повернулася    обличчям  в  сторону.  Ой,  мабуть  ми    тут  довго  будемо  стояти,  людей  все  більше  стає,  з  такими  думками  не  поспішаючи  допила  каву  й  направилася  до  виходу.  
   Чоловіка  біля  вікна  вже    не  було.  Полегшено  перевела  подих,  то  добре,  ще  подумає,  що  слідкую  за  ним.  Можливо  має  якусь  мадам,  як  помітить,  то  ще  тільки  мені  неприємностей  не  вистачало.  Та  й    не  знати  ж  чи  українець,чи  поляк…    Полячки  ревниві,  свого  не  впустять,  тим  паче  на  своїй  території.
     Вона  поверталася  до  свого  автобуса.    Поруч,  з  відкритими  дверима  заднього  сидіння,  стояв  той  самий  автомобіль.  Літня,  білява  жінка  голосно  спілкувалася  по  телефону.
         Вже  на  сходах  автобуса,  Світлана  придивлялася  вперед  і  на  людей  які  не  поспішали  повертатися  в  автобус.  Біля  кав`ярні  помітила  чоловіка  з  цього  ж  автомобіля,  в  потоці  людей  він  заходив  в  кав`ярню.  От  халепа,  напевно  будемо  довго  стояти  й  за  мить  ледь  всміхнулася,  а  він  здається    молодший,  більше  схожий  на  хлопця,  чим  на  чоловіка.
     Затишно  вмостилася  на  сидінні,  відкинула  голову  назад.  Напевно  нічна  зміна  й  кава  подіяли  на  неї,  занурилася  в  дрімоту.
     Гучний  голос  водія  розбудив  її,  він    в  мікрофон  всіх  запрошував  до  салону.
Вона  зразу  подивилася  на  годинник,  пройшло  майже  півтори  години,  як  вона  зайшла  в  автобус.  Полегшено  перевела  подих  й  бадьоро  позирнула  в  вікно.  Біля  кав`ярні  майже  пусто,  дехто  поспішав  до  автобусів  та  автомобілів.  Водій  намагався  закрити  двері  й  комусь  робив  зауваження,  спочатку  щось  нерозбірливо,  а  потім  голосно,  
-А  ви  куди  чоловіче?  Мені  здається    ви  не  з  наших…
Після  цих  слів,  деякі  пасажири  підіймалися  з  сидінь,  з  цікавістю  спостерігали  за  суперечкою.  Чоловічий  голос,
-Та,    почекайте,  я  на  секунду,  зараз  вийду!  Будь  ласка,  я  швидко.
 За  мить,  усміхаючись,  з  букетом  білих  троянд  до  неї  підійшов  хлопець,  так  той  самий,  з  чорного  шикарного  автомобіля.  Він  без  слів  подарував  їй  букет  і  похапцем  вискочив  з  автобуса.  Хтось  з  пасажирів  ухнув,    а  хтось  заплескав  в  долоні  і    з  заздрістю  дивився  на  неї.
     Світлана  була  збентежена  його  поведінкою,  від  несподіванки  округлилися  очі,  а  щоки  аж  пашіли  рум`янцем.
Водій  же,  закриваючи  за  ним  двері,  весело    в  мікрофон,
-  От  молодь!  На  все  їм  часу  не  вистачає…
 По  салону  почувся  притишений  сміх.  Мов  сполохана  пташка,  кинулася  до  вікна,  автобус  рушив  з  місця,  автомобіля  побачити  не  вдалося.
   Трохи  уговтавшись,  любувалася  трояндами…  Аж  сім,  нічого  собі,  яка  краса!  І  тут  поміж  стовбурів  квітів  помітила  записку.    Тріпоче  серденько  від  хвилювання,  це  ж  треба  такого.  Й  відразу  засіло  сумління,  а  можливо    обізнався?
Та  ні,  зупинила  ці  думки…  І  швидко  зайшла  в  Інтернет.  Цікаво,  що  означають  білі  троянди  в  кількості  семи  штук?  Ясніли  очі,  читала;
«Зворушливі  хвилини  пропозиції  руки  і  серця  будуть  прикрашені  подарунком  у  вигляді  цієї  композиції».
-  Ух!  -  Не  втрималась  від  прочитаного.    
На  неї  позирали  пасажири,  щось  шепотіли  між  собою.  А  жінка,  що  сиділа  поруч,  з  сяючим  обличчям  звернулася,
-  А  троянди  краса!  Що  не  встигли  розпрощатися?
Вона  нічого  не  відповіла,  розкрила  записку.  Їй  здалося,  що  букви  скакали  перед  очима  і  були  доволі  великі.  Намагалася  заспокоїти  свої  емоції,  зосередитися  на  текстові;
                       «  Золотенька  привіт!
 Буду  радий,  якщо    ти  мені  передзвониш,  в  крайньому  разі  напиши  адресу.  Я  обов`язково  приїду,  знайду  тебе.

                                                                                                     Богдан  »
 Передзвониш…  Але  ж    де  номер?  Немає!  Скривившись,  кліпала  очима  та  тут  же    помітила,  в  самому  куточку  записки  дрібний  почерк,  то  був  номер  телефону.
   Всю  дорогу  з  усмішкою  на  обличчі  і  з    легким  хвилюванням  в  душі,  намагалася  відволіктися  від  думок.  Та  де  там,  обурювалася  сама  на  себе.  Це  ж  треба  такого  і  вкотре  пригортала  до  себе  троянди,  а  він  вміє  заінтригувати  й  на  обличчі  славний….
     Вже,  аж  розсердилася  на  себе,  різким  рухом  руки  всунула  в  вуха  навушники,  з  телефону  слухала  музику.
     Час  швидко  пролетів.  Ще  пів  години  і  вона  вдома,  дивилася  на  телефон,  вагалася,    передзвонити,  чи  дати  адресу?  А  можливо  не  треба,  зупиняла  себе.  Зазирнувши  в  вікно,  з  радістю  задивлялася  вдалину,  треба  знайти  рішення,  треба….    Махнувши  рукою  написала  адресу,  а  хай  там,  можливо  це  жарт  та  час  покаже….  
       Світлана  підіймалася  на  другий  поверх,  до  квартири.  В  телефоні  звук,  прийшла  СМС.  Однією  рукою  притискала  троянди,  другою,  хвилюючись,  в  телефоні  відкрила  вікно  СМС;
«Я  радий,  що  відповіла.За  два  дні  чекай  на  мене.  До  зустрічі.  Богдан.»
       Вона  подумки  сперечалася  сама  з  собою,чи  вірно  зробила,  чи  ні?  І  все  ж,    з  піднесеним  настроєм,  в  передчутті  чогось  нового  відкривала  замок  дверей.  Можливо  ці  троянди  стануть  початком  справжнього  кохання,  хто  знає...  Час  покаже,  хай  би  вже  швидше  минули  ці  два  дні…
 За  дверима  радісні    голоси  батьків….
 
                                                                                                                                                                                                   Жовтень  2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853424
дата надходження 02.11.2019
дата закладки 02.11.2019


СОЛНЕЧНАЯ

МУЗА…

О  как  прекрасен  час  осенний
Когда  я  вижу  Вас  в  саду!..
Где  листья  падают  с  деревьев
И  солнце  светит  поутру!..

Где  яблок  урожай  последний
Вы  собираете  в  траве...
Меня  не  видя,  без  сомнений...
Сразили  напрочь  сердце  мне!..

В  той  дымке,  нежного  тумана  --
Неуловимый  образ  Ваш...
Впускал  я  в  душу,  непрестанно...
Свой  --  эндорфиновый  кураж!

Вы  --  словно  фея,  возбудили
Картину  чувства  моего...
Во  мне  --  мелодию  открыли  
Любовной  музы  естество!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853400
дата надходження 01.11.2019
дата закладки 02.11.2019


СОЛНЕЧНАЯ

ВАРВАР И БЕРЁЗКА…

Берёзке    варвар    ветви  обломал,
Той,  что  недавно  только,  напиталась  соком.
И  со  ствола  -  кору  всю  ободрал...
Ножом,  иль  топором,  да  так  жестоко!..

Она  -  ногой*  стояла,  чуть  дрожа...
Вся  в  ранах,  истекая  струйкой  жизни...
А  варвар,  выжав  жидкость  -  с  пол  ведра,
Собрав  пожитки,  и  уехал  быстро...

Так    поступают    нЕлюди  -  ВСЕГДА!
Их  не  тревожит  жизнь  ничья,  конечно...
Будь  то    природа,  зверь,  иль  чья  семья...
Им  наплевать,  живут  они    БЕСПЕЧНО!


                                       ***    ***    ***

         II  вариант  последнего  куплета:

Вот  так  и  люди,те,  что  любят-  лишь  себя,
Всё  выжимают  из  родных,  и  даже  душу...
Затем,  выбрасывают  с  жизни  навсегда,
Чтоб,  их  жизнь,  разорив  -  свою  улучшить!..


(Написалось  под  впечатлением  от  рассказа...((  )

ногая*  -  значит  обнаженная.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853303
дата надходження 01.11.2019
дата закладки 01.11.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Будь завжди в моєму коханні ( слова до пісні)

Пошли  свій  медовий  цілунок,
Й  чарівний  букет  хризантемний.
Нам  заздрити  буде  світанок,
Осінній,  та  дуже  приємний.

Хай  ранок  торкнеться  коханням,
Промінчиком  ніжного  сонця.
У  мене  ж  до  тебе  прохання,
Потримай  його  на  долонці.

Нехай  мої  очі  розкажуть,
Про  те,  що  щаслива  я  дуже.
А  осені  дні  розмалюють,
Красивими  фарбами  друже.

Та  зустріч,  у  нас  не  остання,
Шептатиму  в  кожному  слові.
Будь  завжди  в  моєму  коханні,
А  я,  в  твоїй  ніжній  любові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853227
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 31.10.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Будь завжди в моєму коханні ( слова до пісні)

Пошли  свій  медовий  цілунок,
Й  чарівний  букет  хризантемний.
Нам  заздрити  буде  світанок,
Осінній,  та  дуже  приємний.

Хай  ранок  торкнеться  коханням,
Промінчиком  ніжного  сонця.
У  мене  ж  до  тебе  прохання,
Потримай  його  на  долонці.

Нехай  мої  очі  розкажуть,
Про  те,  що  щаслива  я  дуже.
А  осені  дні  розмалюють,
Красивими  фарбами  друже.

Та  зустріч,  у  нас  не  остання,
Шептатиму  в  кожному  слові.
Будь  завжди  в  моєму  коханні,
А  я,  в  твоїй  ніжній  любові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853227
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 31.10.2019


Олекса Удайко

ДАЙ ДОТОРКНУТИСЬ (10+)

       .[i]..слухаючи  музику,  краще  
       сприймаєш  написане...
       та  ту  музику  можна
       слухати  вічно.  Адже
       вона  є  дух,  вібрації
       Божої  Любові...[/i]
[youtube]https://youtu.be/HVesltqTloA[/youtube]
[i][b][color="#437004"]Твої  вуста  –  миліші  в  цілім  світі,
бо  промовляють  чарами  без  слів.
Слова  ж  твої,  що  в  сонячному  вітті,
я  у  пісні  про  тебе  тихо  сплів…

Люблю  твої  заломи  й  пуповину,
твою  жертовність,  відданість  просту.
І  дихання  твоє,  твій  клич  в  лиху  годину
я  чую,  люба,  в  леті  за  версту.

Милують  око  марева  й  картини,
що  пропонуєш  ти  мені  щодня...
У  пахмурну  чи  сонячну  хвилину  
вловлю  їх  серцем,  як  лелеченя:  

з  любов’ю,  свято,  як  твоє  причастя,
щедротну  манну,  Божу  світло-тінь...
З  тобою  бути  –  неймовірне  щастя,
одне  з  найпотаємніших  хотінь.

Дай  доторкнутись  тіла  твого  словом,
арпеджіо*  й  акордом  з  теплих  слів,
що  тчуть  в  душі  всесильну  артобнову
в  угоду  Небу  і  його  послів.

…Торкнусь,  о  земле,  –  хай  і  без  одвіту!  –
набутком  дум  у  спільнім  леті  літ…  
Бо  вірю,  рідна,  в  правильну  орбіту,  
йму  віру  заки  в  праведний  політ!
[/color][/b]

30.10.2019
_________
*Арпе́джіо  —  послідовне,  неодночасне  
виконання  звуків  акорду  (один  за  одним).  

Світлина:  доторк  до  води  Білого  озера  (із  ФБ).  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853226
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 31.10.2019


Надія Карплюк-Залєсова

ПРОКИДАЙСЯ ЗЕМЛЕ ЛЮБА



В  ясеновій  колисанці  
Спить  натомлена  земля
Я  будитиму  уранці,
Спущу  вранці  будунця
Прокидайся,  земле  люба,
Годі  спати,  все  проспиш!
Білий  ангел  в  небі  трубить
Чим  його  ти  пригостиш?
Прокидайся,  перший  промінь
прокладає  навмання
І  лоскоче  дивний  гомін  
шлях  до  тебе  від  Отця
Розплющ  очі,  земле  мила,
Чуєш  півні  голосять...
Я  прокинулась  щаслива!
Лиш  ліниві  довго  сплять
У  Вселенній  -  ти  єдина
Ну  ж  бо,  земле,  усміхнись
Розповилася  вже  днина
Щебіт  птаха  лине  ввись

Н.Карплюк-  Залєсова.
31.10.19.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853222
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 31.10.2019


Ірина Кохан

Минуло все

А  ми  були  такі  близькі  й  далекі,
Такі  чужі,  як  відстань  полюсів,
Нас  проводжав  печальний  неба  клекіт,
Як  трави  ще  купалися  в  росі.

Дороги  нас  вели  за  видноколо,
Подалі  від  земної  метушні
І  пізні  квіти  з  нами  йшли  юрбою,
І  чувся  сум  осінній  вдалині.

А  ми  були.  Звичайні  і  космічні.
Перепливали  еру  своїх  мрій
І  цілий  світ  нам  задивлявсь  у  вічі,
І  був  для  нас  стихією  стихій.

Минуло  все:  і  радість,  і  розлука,
Відтоді  стільки  вишень  відцвіло...
Та  досі  в  серці  лине  перегуком  
Близьке  й  далеке  з  юності  тепло.
23.10.2019.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853276
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 31.10.2019


Надія Башинська

Я ХОЧУ БУТЬ З ТОБОЮ…

-  Я  хочу  буть  з  тобою...-  
               для  тебе  ці  слова.
-  Я  хочу  буть  з  тобою,
                             зірко  чарівна.
Освітиш  нам  дорогу,  
               якою  будем  йти.
Найкраща,  найрідніша
                             для  мене  в  світі  ти.

-  Я  хочу  буть  з  тобою...  -
                 у  відповідь  скажу.
Ти  знаєш  сам,  як  ніжно,
                             мій  рідний,  я  люблю.
Бо  захистиш,  розрадиш,
                 підтримать  вмієш  ти.
То  ж,  я  іду  до  тебе,
                               а  ти  до  мене  йди.

-  Я  хочу  буть  з  тобою...  -
                 є  покликом  душі.
Скажи  їх,  не  соромся,
                             єдиній  тій  скажи.
Бо  в  світі  цім  казковім
                 щасливі  є  лиш  ті,
хто  вміє  це  відчути,
                               йде  в  парі  по  житті.

-  Я  хочу  буть  з  тобою...  -
                   приємно  для  обох.
Здавалося  б,  звичайні,
                               ведуть  у  рай  для  двох.
У  рай  отой  солодкий,
                     де  ласка  зігріва.
Там  почуття  закоханим
                                 замінюють  слова.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852782
дата надходження 27.10.2019
дата закладки 28.10.2019


Віталій Назарук

ЩАСЛИВА І НЕЩАСНА

Вона  із  перцем,  жити  їй  не  просто,
Бутон  її  не  до  кінця  розцвів.
Красиві  ноги,  не  висока  ростом,
Подивишся  –  не  вистачає  слів.

Не  триндичиха,  а  говорить  в  міру,
Розписаним  завжди  тримає  день.
Вона    в  розмові  викличе  довіру,
Родинним  теплим  словом  день-у-день.

Ніхто  її  не  дорікне  за  зраду,
Коли  полюбить,  то  на  все  життя.
Вона  завжди  правдиву  дасть  пораду,
У  неї  є  своє  передчуття.

Слабка  і  сильна  завжди  одночасно,
Для  мене  вона  грішна  і  свята...
Яка  щаслива,  разом  з  тим  нещасна,
Це  просто  жінка,  але  жінка  Та!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852717
дата надходження 26.10.2019
дата закладки 27.10.2019


Ніна Незламна

Пішла боронити Батьківщину ( Ода)

(Присвята  медсестрам,  які  загинули  на  сході)

Пізньою  весною,  в  квітучім  садочку
Вишивала  ненька,    донечці  сорочку
Там  оберіг    роду  -  маки  червоненькі
Біля  них  листочки,  ніжні  зелененькі
Все  від  злого  ока    і  думок  гнівливих
Символ  -  пам`ять  роду,  всіх  бійців  загиблих.
Припікало  сонце,  матінці  на  плечі
 Душеньку  втішали  лепети  лелечі
В  вишиванці  рясно  синенькі  волошки
Хоч  й  пристала  нині,  вишию,  ще  трошки.
В    жіночій  сорочці…  Цвіт  -  символ  вірності
Душевної  краси,  тепла  й  ніжності
 Виноградну  лозу,  як  знак  родючості
А  багаті  грона,  то  щастя    й  радості.

Увірвався  вітер,  до  саду  вразливо
Доня  привіталась,  сказала  сміливо
-Ой,  ненько,  піду  я  ,  на  схід  воювати
Зісковзнула  голка,  заплакала  мати
Що  ти!  До  заручин,  готова  сорочка
Й  стрічки  прив`язала  до  твого  віночка  
Рушники  вишиті,  давно  на  весілля
Може  ж  закінчиться  московське  свавілля?
 Чи  й  думала  мати  дівча  –  патріотка?
Хоч  згадка  про  діда  -  у  шафі  пілотка
 Вмовляла  й  кричала  –  Не  йди,  не  йди,  доню
В  ніжних  очах  сльози,  цілунки  в  долоню
-Я  вже  й  придивлялась  на  весільну  сукню
 Куди  поспішаєш,  це  ж    життя  в  безодню!

 Весь  пташиний  щебет,  замовк  на  хвилину
Обіймала  ненька,  як  малу  дитину
Ні  не  проводжала,  лиш  вслід  подивилась
Ой,  коли  ж  підросла?  Біль  в  серці,  змирилась.
Пливли  чорні  хмари,  все  туди  до  сходу
Думи  немов  в  річці,  не  знаючи  броду
 Змарніле  обличчя,  сива  голівонька
 І  чому  сьогодні,    все  не  дзвонить  донька?
Вночі  так  гриміло,    розгулявся  вихор
 Ранком  небо  сіре,  падав  дощик  тихо
Мабуть    втішав  душу,  ніченьку  не  спала
Думками  до  сходу,  біду  відчувала
 Осені  помилка,  рано  впало  листя
   Молитву  читала,  донечко  озвися!
Гучний  стук  в  віконце….    Молода  пташина
Надіслала  звістку,  здригнулась  хатина  
Ота  клята  куля,  серце  зупинила
Вона  ж  молоденька,  в  чому  ж    завинила?
 Дівчина  –  красуня,в  білому  халаті
В  надії  на  щастя,  все  думки  крилаті.

Тіло  заніміле  тягнулось  до  світла
Покинули  сили…  Хватала  повітря
Ні  не  може  бути!    Скажи  нащо  Боже?
Відібрав  дитину,  так  робить  негоже!
 Пішла  ж  боронити  свою  Батьківщину
Й  воїнів  спасати,  тож  чиюсь  дитину!
Більше  п`яти  років  ворони  літають
А  безвинні  люди,  бідують,  страждають.

Все  село  зібралось,  припадало  в  горі
В  журбі  зупинились,  пінні  хвилі    в  морі.
Віра  в  щасті  жити,  зна  прийде  розплата
Ніяк  не  обійде  кремлівського  ката.
По  небу  безкраїм,  летіла  лелека
Не  вернеться  птаха,  дорога  далека..
У  чорній  хустині,  мовить  мати  долі
Та  це  ж  ангелятко  хтіло  жити    в  волі
Та    й  хіба  ж  то  гріх  є,  любить  землю  рідну?
 Загинула  доня  за  неньку  -  Україну…..
                                                                                       Жовтень  2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852581
дата надходження 25.10.2019
дата закладки 26.10.2019


Надія Башинська

ДО ТЕБЕ ПРИГОРНУСЯ…

До  тебе  пригорнуся...  
відчую  рук  твоїх  тепло.
До  тебе  пригорнуся  -
й  розлук  тих  ніби  не  було.
Не  стане  смутку  у  душі,  
тривоги  зникне  слід.
Бо  дотик  ніжних  твоїх  рук  
розтопить  лід.

До  тебе  пригорнуся...
ти  обійми  міцніш  мене.
Не  треба  слів,  не  треба,
все  скаже  серденько  твоє.
Бо  щастям    озоветься  знов
в  мені  його  биття.
Як  добре,  що  ти  в  світі  є,
й  з  тобою  -  я.

До  тебе  пригорнуся...  
відчую  рук  твоїх  тепло.
До  тебе  пригорнуся  -
й  розлук  тих  ніби  не  було.
Там,  де  любов,  ясними  є
навіть  похмурі  дні.
З  тобою  поряд  легко  так  
завжди  й  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852447
дата надходження 24.10.2019
дата закладки 24.10.2019


Амадей

ПОРАДЬ МЕНІ ВОРОЖБИТЕ

Порадь  мені  ворожбите,  порадь  мені  друже,
Душа  ниє,  серце  плаче,  бо  страждає  дуже.
Покохав  дівчину  щиро,  за  зелені  очі,
Що  нема  мені  спочинку,  ні  вдень  а  ні  вночі.

Й  вона  мене  покохала,серцем  відчуваю,
Порадь  мені  мій  братіку,  що  робити  маю.
Ти  ж  говориш  із  Долею,  може  запитаєш?
Що  робити  мені  в  світі?  Бо  я  вже  не  знаю.

Посміхнувся  ворож  щиро,  а  що  тут  питати,
Якщо  любиш  іі  вірно,  -  то  ідьте  вінчатись.
Та  зіграйте  на  пів  світу  голосне  весілля,
Та  й  заводьте  собі  діток,  скільки  хто  намріяв.

Спохмурнів  козак  ще  більше,  як  можна  гуляти,
В  час,  коли  стражда  війною  Украіна-Мати.
В  час,  коли  у  нас  на  сході,кращі  з  кращих  гинуть,
Коли  ворог  топче  нашу  Неньку-Украіну!

Твоя  правда,  каже  ворож,нічого  гуляти,
Коли  кров"ю  вмивається  Украіна-Мати.
Збираймося,  та  й  поідем,неньку  виручати,
А  вже  коли  мир  і  щастя,  прийдуть  в  нашу  хату,

То  й  зіграємо  весілля,  музика  заграє,
А  поки  що  Сам  Всевишній  нас  благословляє,
Боронити  рідну  неньку,  Неньку-Украіну,
Хай  Господь  оберігає,  щоби  не  загинув.

Щоб  не  плакало  серденько  ні  вдень,  а  ні  вночі,
Щоб  світилися  від  щастя  зеленіі  очі,
Щоб  прийшли  вже  в  Украіну  перемога  й  воля,
Така  вона  щира  правда,  така  наша  доля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852464
дата надходження 24.10.2019
дата закладки 24.10.2019


НАДЕЖДА М.

Догорає вечір біля хати

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SJCgvwX3L1M
[/youtube]

Догорає  вечір  біля  хати,
Під  вікном  тупцюється  вже  ніч.
Хочу  я  думки  свої  сховати,
Та  вони  тікають  врізнобіч.

Відпочиньте,  любі,  заспокойтесь,
Бо  життя  жорстоке  вас  уб"є.
Ранок,  як  настане  -  повертайтесь,
Хай  у    сні  жорстокість    обійде.

Тільки  в  сні  узнаєте  ви  радість,
Я  полежу  поруч,  щоб  у  сні,
Я  змогла  прогнати  душі  слабість,
Попливемо    з  вами  у  човні.

Не  зустрінем  там  душі  убогість,
Де  немає  місця  там  брехні.
Обійдем    зрадливу  випадковість.
Все  оце  здолаєм  уві  сні.

А    на  ранок  все  вже  по-другому,
Ми  відчуєм  красоту  життя.
Не  кидайте  тільки  мого  дому,
Проживемо    разом  всі  літа.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852455
дата надходження 24.10.2019
дата закладки 24.10.2019


Мартинюк Надвірнянський

Осінь … осінь


Ще  ароматом  пахнуть  квіти
Та  не  вернути  час  назад,
Уже  в  душі  тьмяніє  літо
І  ронить  листя  листопад.

Та  все  ж  ти  добра  моя  доле
Несеш  що  день  прекрасну  мить,
І  серце  повниться  не  болем
А  тільки  радістю  щемить.

За  те  що  в  кожну  мою  днину
Пянять  палкі  бажання  кров,
Я  віддаю  тобі  данину
Своє  тепло,  свою  любов.

Я  буду  слухати  охоче
Ти  шепочи,  ти  говори,
Нехай  душа  моя  тріпоче
У  час  осінньої  пори.

Нехай  скидає  листя  віття
Хай  вітер  листям  шелестить,
Осінніх  днів  різноманіття
Не  зупинить,  не  зупинить.

Парище.
2019р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852451
дата надходження 24.10.2019
дата закладки 24.10.2019


Надія Башинська

ДО ТЕБЕ ПРИГОРНУСЯ…

До  тебе  пригорнуся...  
відчую  рук  твоїх  тепло.
До  тебе  пригорнуся  -
й  розлук  тих  ніби  не  було.
Не  стане  смутку  у  душі,  
тривоги  зникне  слід.
Бо  дотик  ніжних  твоїх  рук  
розтопить  лід.

До  тебе  пригорнуся...
ти  обійми  міцніш  мене.
Не  треба  слів,  не  треба,
все  скаже  серденько  твоє.
Бо  щастям    озоветься  знов
в  мені  його  биття.
Як  добре,  що  ти  в  світі  є,
й  з  тобою  -  я.

До  тебе  пригорнуся...  
відчую  рук  твоїх  тепло.
До  тебе  пригорнуся  -
й  розлук  тих  ніби  не  було.
Там,  де  любов,  ясними  є
навіть  похмурі  дні.
З  тобою  поряд  легко  так  
завжди  й  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852447
дата надходження 24.10.2019
дата закладки 24.10.2019


Крилата

ОРДЛОВЦЯМ

Як  любити,  скажіть,  вас,  ордловці?
Коли  кулі  даруєте  й  міни,
Коли  випили  скільки  ви  кровці
З  дочок  і    синів  України?

Як  нам  рідними  знову  ставати
Після  тисяч  хрестів  на  могилах?
Хіба  будете  в  ноги  клякати
Вдовам,  сиротам  клеїти    крила.

Як  лице  у  лице  нам  глядіти?
Поміж  нами  розбиті  будинки,
Чорні  долі,    налякані  діти,  
Полонені,  солені  хустинки.

Як  вам  двері  у  дім  відчиняти,
Коли  маму  ви  болем  гостили,  
Коли  сміли  їй  руки  ламати,
Коли  душу  словами  бруднили?

Мир  посіяти  в  нашому  лоні,
В  час,  як  злоба    вам  нерви  шліфує?
Ваші  кроки  в  Творця  на  долоні.
Як  не  ми,  Він    вам  все  порахує.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852298
дата надходження 22.10.2019
дата закладки 23.10.2019


геометрія

СЛАВА БОГУ, ЩО МИ ЩЕ ЖИВІ…

                                     Вже  життя  до  кінця  наближається,
                                     Та  змиритись  не  хочеться  з  цим...
                                     Ще  нам  доля  бува  усміхається,
                                     І  у  мріях  вогонь,  не  лиш  дим...

                                     Хоч  слабкі  ми,  та  не  заморожені,
                                     Ще  долаємо  жовті  стежки,
                                     І  думками  своїми  охоплені,
                                     Та  вперед  усе  ж  йдемо  таки...

                                     Вже  пора  наша  тьмою  наповнена,
                                     Не  рахуємо  дні  золоті...
                                     Листям  й  снігом  душа  запорошена,
                                     Й  дуже  важко  бува  в  самоті...

                                     Все  пригадуєм  ми  з  задоволенням,
                                     Свої  кроки  й  роки  золоті...
                                     Про  стежки  ми  ще  мрієм  несхожені,
                                     Мрії  наші  й  тепер,  як  тоді...

                                     Хоч  бува  у  путі  спотикаємось,
                                     Та  спинятись  не  хочемо  ми...
                                     І  за  справи  невдалі  ми  каємось,
                                     Живемо  як  завжди  між  людьми...

                                     Хоч  буває  у  мріях  блукаємо,
                                     Наші  нерви  складають  життя...
                                     Ще  бува  й  кулаки  ми  стискаємо,
                                     Не  впадаєм  у  самобиття...

                                     Дітей,  внуків  і  друзів  ми  маємо,
                                     Й  розуміємо  ритми  нові...
                                     Допомоги  й  порад  не  чекаємо,
                                     Слава  Богу,  що  ми  ще  живі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852290
дата надходження 22.10.2019
дата закладки 23.10.2019


ВАЛЕНТИНАV

Не жалкуйте

[color="#ff0000"]
[i][b]Не  жалкуйте  про  те,  що  старієте,
багатьом  не  дождатись  тих  літ.
Про  глибокі  літа,  вмійте  мріяти,
Лише  обраним  даний  той  вік…

За  Життя  свого  кожного  року  –
будьте  Богові  вдячні  у  тім,
що  народжені  в  дану  епоху,
за  морози,  за  сонце  і  грім.

Той,  хто  вміє  радіти  малому,  
по  дитячому  бачить  красу,  -
не  бувати  душею  старому,
та  й  не  гаяти  даром  часу…[/b][/i][/color]
22.10.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852286
дата надходження 22.10.2019
дата закладки 23.10.2019


dovgiy

ПРОБАЧ

Пробач,  мені.  Ніяк  не  можу
В  осінні  дні  тебе  забути.
Ще  теплі  днині  в  огорожі,  
Ще  сльоти  пізньої  не  чути.
І  все  здається,  ніби  знову
На  стежці  за  селом  зустріну
Давно  знайому,  полинову
Та  все  ж  бажану  і  звабливу.
Та  марно  по  стежках  блукаю
Немовби  з  кимось  є  угода
Про  те,  що  втрати  відшукаю,
Верну  до  яви  ніжний  погляд.
Глибока  пам’ять,  підсвідомо,
Приємні  миті  зберігає
І  намагається  їх  знову
В  життя  вернути  водограєм!
Щоб  знов,  як  давньою  весною
Нас  зустрічала  зірка  рання,
Щоб  між  тобою  та  між  мною
Цвіло  трояндово  кохання.
Минуло…  ніби  лиш  наснилось
Минуло…  тільки  іскра  тліє
   І  тільки  спомином  далеким
Минула  ніжність  серце  гріє.
При  згадці  про  тремтливий  дотик,
Ласкавих  рук  палкі  обійми,
Аж  сльози  скрапують  на  щоки
Бо  їм  не  було  більше    рівних!  
Пробач,  що  дивлячись  на  тебе
Лише  затаєно  зітхаю
Тому  що  досі,  так,  ще  й  досі
Здається  серцю,  що  кохаю.                      

09.09.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852252
дата надходження 22.10.2019
дата закладки 23.10.2019


Надія Башинська

ЯКА ХАТА, ТАКИЙ ТИН…

Ой  казала  мені  мама    не  ходити  до  Степана.
А  я  все  ходила.
Ой  казала  мені  мама  :"Не  люби,  доню,  Степана!"
А  я  все  любила.
Ой  казала  мені  мама.  Ой  казала.  
Я  ж  ходила,  бо  не  знала:

         "Яка  хата,  такий  тин.
         Який  батько,  такий  син!"(2р.)

Під  калиною  стояла,  його  часто  обнімала.
Часто  обнімала.
Де  вербичка  кучерява,  я  Степана  цілувала.
Ніжно  цілувала.
Ой  казала  мені  мама.  Ой  казала.
Цілувала,  бо  не  знала:

         "Яка  хата,  такий  тин.
         Який  батько,  такий  син!"(2р.)

Тепер  виплакала  очі,  до  дівчат  Степан  охочий.
До  дівчат  охочий.
До  Наталки,  до  Варвари,  до  Іванки  теж  ласкавий.
Дуже  він  ласкавий.
Ой  казала  мені  мама.  Ой  казала.
Видно,  мама  добре  знала:

         "Яка  хата,  такий  тин.
         Який  батько,  такий  син!"(2р.)

Ой  казала  мені  мама    не  ходити  до  Степана.
А  я  все  ходила.
Ой  казала  мені  мама  :"Не  люби,  доню,  Степана!"
А  я  все  любила.
Ой  казала  мені  мама.  Ой  казала.  
Я  ж  ходила,  бо  не  знала:

         "Яка  хата,  такий  тин.
         Який  батько,  такий  син!"(2р.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852236
дата надходження 22.10.2019
дата закладки 23.10.2019


Ольга Калина

Вже вкриваються ранки туманом

Вже  вкриваються  ранки  туманом,
Прохолода  торкається  пліч,
Загубився  в  імлі  десь  світанок
Й  не  спішить  покидати  нас  ніч.  

Тільки  плаче,  схилившись  тополя,  
Дрібні  краплі  спадають  води
І  якби  тут  була  її  воля,  
Не  пустила  б  туману  сюди.  

Тут  так  тихо  –  ніде  ані  писку,  
Навіть,  вітер  сховався  і  спить.
Він  не  бачить  в  гулянні  цім  зиску,  
Коли  мрякою  ніч  моросить.  

Чи  не  краще  сховатись  у  травах
Щоб  осінній  туман  не  дістав,  
Й  поки  сонце  привітне  й  ласкаве,  
Вранці  пустить  проміння  на  став.  
 
Отоді  він  проснеться  ,  зрадіє
І  аж  ген  до  старої  верби,  
Що  схилилась  й  тихенько  сумує,  
Хвилі  срібні  погонить  туди.  

Та  лиш  сонце  розвіяти  зможе,
І  прогнати  осінній  туман.  
Щоб  надалі  цей  світ  як  найдовше
В  золотистім  вбранні  вигравав.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852235
дата надходження 22.10.2019
дата закладки 23.10.2019


Віталій Назарук

САМ НА САМ

Пр:  Чи  Ви  чуєте,  мамо,
Як  я  плачу  частенько  в  подушку,
Чи  Ви  знаєте,  рідна,
В  яких  тепер  ранах  душа?
Я  вертаюсь  в  дитинство,
Коли  Ви  шепотіли  на  вушко
І  тоді  в  світ  казковий,
Чомусь  я  завжди  вирушав…

Щоб  прожити  літа,  коли  скроні  у  сивих  туманах,
Треба  мати  підтримку,  яка  при  батьках  в  нас  була.
Бо  життя  кожен  день  розставляє  життєві  капкани,
Та  тепла,  що  у  мами,  тепер  ні  крихтини  нема.

Бо  дитяча  голівка  торкалась  грудей,  як  бальзаму.
Десь  дівалися  болі,  образи  втікали  кудись.
Через  те  навіть  в  старість,  частенько  пригадую  маму,
І  з  своїми  думками  завжди  піднімаюсь  увись.

Вже  голубкою  сизою  злинула  мама  у  небо,
Немає  матусі,  немає  давно    на  цім  світі.
Бо  з  роками  я  в  ній  відчуваю  щомиті  потребу,
Тепер  перед  нею  і  Богом  за  все  я  в  отвіті.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852061
дата надходження 20.10.2019
дата закладки 21.10.2019


Ніна Незламна

Допитливе білченя /казка/

       Ранкові  сонячні  промені  проникали  поміж  дерев.  Торкалися  багряних  й  жовтих  листочків.  Деякі  виблискували,  а  деякі  тихенько  відривалися  від  гілочок  й  летіли  донизу.  
     Біля  дупла,  на  товстій  гілці  дуба,  сиділо  білченя.  Прикривши  лапкою  одне  око  від  променів,  звернулося  до  мами,
-    Мамо,  мамо,  подивися,  сонце  світить,  а  майже  не  гріє,  кожен  ранок  холодніший.  Що  це  коїться?  І  чомусь  листя    майже  все  жовте  і  навіть  червоне  є,  он  знову  летить,  кружляє.  Так  багато  насипало!  Біля  старого  хмизу  вже  ціла  купа  того  листя.  
     Мама  білка  в  цей  час    в  дуплі  перестеляла  сухий  мох.  Вона  почула  сина  й    відповіла,
-  Це  синку  осінь  прийшла.  Добре,  що  тепла,  ще  погріємося.  А,  що  дерева  скидають  з  себе  листочки,  то  так  треба.
-  Тю,  так  треба?!  Я  вчора  тут  неподалік  бачив  деревце  вже  зовсім  без  листочків,  -  продовжило  розмову  білченя.
Білка  вже  стояла  поруч  з  сином.  Помітила  його  зацікавленість  і  обійняла,
-  Побачиш  синку,    всі  дерева    поступово  скинуть  з  себе  листву,  позасинають,  тільки  ялинки  й  сосни  в  нашому  лісі  будуть  зеленіти.  Потім  прийде  зима,  вона  майже  завжди  сніжна  й  холодна.
-  Ну  холодна,  допустимо  я  розумію,  бо  вже  ранком  трохи  мерзну,    а  от  сніжна  це  як?-  запитав    маму.  
 -  Зима  красива!  Вся  земля,  дерева  і  кущі  будуть  покриті  легеньким,  іскристим  снігом.  Що  таке  дощик  ти  вже  знаєш,  бачив.  А  взимку  замість  дощу  буде  літати  сніг,  він    білий  і  пухнастий,  але  холодний.  А,  як    ближче  до  весни,  сонечко  стане  добре  пригрівати,  тоді  й  розтане,  перетвориться  на  краплинки  водички.  І    весь  сніжок  стече  водичкою  до  землі,    а  навесні,  знову  все  оживе  й  поступово  зазеленіє.
 Уважно  слухало  білченя  маму  й  запитало,
-  А  це  довго  чекати?  
Мама  відразу  відповіла,
-  Звичайно.  Але  взимку    більше  будеш  спати,  час  швидко  мине.  Вона  помітила,  що  син  зажурився  й  запитала,
-  А  що  трапилося?  Сьогодні  день  буде  гарним,  а  ти  чомусь  засумував…
-  Та,  як  тут  не  засумуєш.  Он  три  дні  вже  нема  мого  друга  їжачка.  І  де  він  подівся?  Ми  з  ним  так  весело  гралися,  він  ховався  під  кущами,    інколи  у  високій  траві,  а  я  його  знаходив.  Потім  удвох  так  сміялися,  аж    птахи  на  нас  звертали  увагу.  А  дядько  дятел,  мені  інколи  підказував,  перелітав  на  дерево,  біля  якого  він  ховався,-  голосно  розповідав  мамі.
 -  Нічого  не  будеш  сумувати,  зараз  з  тобою  доберемося  до  іншого  дуба,  це  недалеко,  назбираємо  жолудів.  А  можливо  й  грибочків  під  листям  знайдемо.  Треба  робити  запаси,  взимку  важко  щось  знайти  поїсти.  А    на  їжачка  ти  не  чекай!  Не  прибіжить  він  до  тебе,  аж  до  весни.  Бо  їжачки  в  цю  пору  лягають  спати.  От  і  твій  друг,  десь  вирив  нору  і  вже  солодко  спить.
Білченя  лапкою  почухало  вушко  й  сказало,
-  Ага,  це  солодко  спати,  коли  хочеш  ще  в  ліжку  полежати  й  знову  заснути…
 Білка  закрила  мохом  дупло,
-  Так  синку,  а  ще  коли  міцно  спиш  і  нічого  не  чуєш.  Добре,  вже  тепер  здається  питань  немає,  тож  не  відставай  від  мене.  
     Білка  плигала  з  гілки  на  гілку,  весь  час  озираючись  назад.  Білченя  не  відставало  від  мами,  трохи  тішилося  -  ну  от  їжачок  спить,  навіть  не  знає  скільки  я  нового  дізнався  й  що  тепер  я  з  мамою  наплигаюся  досхочу.
                                                                                                                                                                         28.09.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851926
дата надходження 19.10.2019
дата закладки 19.10.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Поруч з тобою

Лиш  з  тобою  поруч,  лиш  з  тобою,
У  думках  своїх  я  можу  йти.
Лиш  з  тобою  милий,  лиш  з  тобою,
Буду  я  трояндою  цвісти.

Хочу,  щоб  весна  була  навколо
І  блакить  лише  в  твоїх  очах.
Щоби  солов'ї  співали  соло
І  моя  рука  в  твоїх  руках.

Хочу  чути  лиш  твоє  диха́ння,
Щоб  була  для  нас  щаслива  ніч.
Загорнутись  у  твоє  кохання,
Тільки  я  і  ти,  вдвох  віч  -  на  -  віч...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851915
дата надходження 19.10.2019
дата закладки 19.10.2019


Ніна Незламна

Вмію гопак танцювати

*
Маю  спідничку  в  оборки
Візьмусь  ручками,  я  в  боки
Вмію  гопак  танцювати
Бабцю  з    дідом  звеселяти
*
Гоп-  гоп-  гоп  -  та  й  поверчуся
Туди  й  сюди  повернуся
А  в  бабці  щасливі  очі
Спомина  роки  дівочі
*
В  мене  капчики  новенькі  
Подивіться,  ой  гарненькі
На  підборах,  політаю
Немов  дзиґа  закружляю

*
Гоп  -    гоп  –  гоп  -  та  й  поверчуся
Туди  й  сюди  повернуся
Дідусь,  ніжками  тупцює
Бачу,  вже  бабцю  цілює
*
В  мене  очі,  як  волошки
Потанцюю  я  ще  трошки
Звеселила  їх,  щаслива
Тож  я  дівчинка  кмітлива
*
Гоп-гоп-гоп  -  ще  покружляю
Бабцю  з  дідом  звеселяю
Я  дівчинка  невеличка
На  мені  модна  спідничка.

                                     16.10.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851605
дата надходження 16.10.2019
дата закладки 16.10.2019


Олекса Удайко

КИСЕНЬ І МЕЧ

       [i]Слово,  народжене  
       факельним  вогнем  
       Покрови  14.10.19-го…
[/i]
[youtube]https://youtu.be/hgwhyjVMOzE[/youtube]
[i][b][color="#044970"]Вогню,  повірте,  так  потрібен  кисень  –
в  задусі  серце  воя  не  горить!
Та  атмосфера  ще  азотом  тисне,
прискоює  блаженну  згину  мить…

Життя  ж  бо  є  сердець  святе  горіння,
що  ближнім  віддає  своє  тепло…
Що  з  того,    що  згниє  пусте  коріння?
Воно  псує  життю  одвічне  тло.

В  наш  час  цінується  лиш  та  рослина,
що  родить  людям  життєдайний  плід…
Його  вогонь  зігріє  дім  родинний
й  розтопить  у  довкіллі  вічний  лід.

Нехай  в  добрі  народжуються  діти,
які  не  знають  диких  ворожнеч.
Від  тих  плодів  розпустяться  ще  квіти,
впаде  в  безсиллі  з  рук  злодіїв  меч![/color]
[/b]
15.10.2019

На  світлина  автора:  у  підніжжі  постаменту
поверженого  ідола  (із  сімейної  хроніки:
брат  Василь  в  День  Пкрови  та  Української
героїки  (УПА,  Козцтва,  Захисника  України).[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851594
дата надходження 16.10.2019
дата закладки 16.10.2019


Амадей

ЖУРАВЛІ

           ЖУРАВЛІ

                                       Незламним  захисникам  Донецького  аеропорту
                                                                             Героям  -  Кіборгам
                                                                                       Присвячую.

Лунає  в  небі  пісня  журавлина,
Лунає  в  небі  жалібне  "курли",
Летімо  з  нами,  друже-побратиме,
Настануть  скоро  люті  холоди!

А  як  же  я  залишу  Украіну?
Як  я  залишу  неньку,  журавлят?
Якщо  загинуть  доля,  -  то  й  загину,
А  ні,  -  то  будем  разом  виживать!

Летімо  друже,  чуєш,  он  морози,
Вже  льодоставом  сковують  ставки,
Летіть...ви  не  побачте  моі  сльози,
Я  ж  не  один  лишаюсь  тут  такий.

Востаннє  коло  клин  зробив  над  плесом,
Востаннє  чулось  жалібне  "курли",
Востаннє  лилась  пісня  з  піднебесся,
Із  неба  линула  до  рідноі  землі.

Прийшла  зима,  з  морозами  й  снігами,
Всього  на  його  доленці  було,
Він  з  обмороженими  до  кісток  ногами,
Все  ж  вижив...врятувало  джерело.

І  ось  весна,  вже  клини  журавлині,
Вертаються  до  рідноі  землі,
Дітей  стрічає  Ненька-Батьківщина,
Й  журавлик....що  тоді  не  відлетів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851456
дата надходження 14.10.2019
дата закладки 14.10.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Поклич мене

Якщо  тобі  погано  десь  коханий,
Поклич  мене  і  я  прийду  до  те́бе.
Любов'ю  залікую  твої  рани
І  прихилю  до  ніг  блакитне  небо.

Теплом  сердечним  я  зігрію  душу,
Не  дам  тобі  ніколи  сумувати.
І  навіть  сон  твій  любий  не  порушу,
Як  завітає  нічка  в  твою  хату.

Поклич  мене  -  летять  слова  із  серця
Я  посилаю  їх  тобі  думками.
Нехай  луною  почуття  озветься
Й  залишиться  навіки  разом  з  нами.

Поклич  мене...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851377
дата надходження 14.10.2019
дата закладки 14.10.2019


Редьярд

Не читайте цей вірш !

Ви  не  читайте  цей  вірш,  не  треба
Вас  не  утішить  гірка  його  суть...
Людина-наче  бездушна  амеба
Жалібно  стогне:  «у  житті  якась  муть...

...Грошей  нестача,  робота  не  в  радість,  
любові  немає...для  чого  живу?!
Не  за  горами  пенсія,  старість,
А  я  ВСЕ  сам(а)-на  плЕчах  тягну...,

...Хобі?  Та  що  ви,  не  встигну  по  часу,
Один  лиш  обов’язок  -хрест  свій  тягнуть»...
лЮдИ  !!!  ви  ж  не  пуста  біомаса!
Думаю  треба  вам  дещо  збагнуть!

Ви  кажете  для  чого  вам  жити  ?
Ви  кажете  у  житті  якась  муть?
Немає  часу  для  себе?,  любити?,
Немає  краси?!...То  таким  є  ваш  путь?!

А  як  же  степи..,ліси..,океани...?
А  як  же  природа...,  світанки...,  роса?
Як  же  квіти...,троянди,  тюльпани?
Хіба  це  усе  для  вас  не  краса  ?!

А  що  ж  емоції  щастя,  натхнення?
А  як  що  до  дружби...?,  повага  та  честь?
А  як  же  мудрих  книг  одкровення?
Де  тут  по  вашому  схована  жерсть?!

Ви  тримали  за  руку  кохану?
Ви  чули  дитячий  райдужний  сміх?
Згадайте  любов-батьками  вам  дану
Немає  любові?!-  лукавити  гріх...

Кожен  повинен  з  себе  почати
Наше  життя  коротесенька  мить,
Для  того  щоб  мати-спробуй  віддати,
Щоб  любили-  спробуй  життя  полюбить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830452
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 13.10.2019


Віктор Ох

Сподівання на щирість

[i]  Світлана  Моренець  [/i]
«Любові  й  болю  береги»
[i]Поезія,  проза[/i]
Інтер  Парк
[u]Лубни  –  2019[/u]
[i](об'єм  -  190  сторінок) [/i]
               [i](наклад  -  100  при.)[/i]
Добре,  що  я  не  справжній  літератор-критик,  і  не  обмежений  сіткою  шаблонного  професійного  канону  –  то  ж  і  пишу,  як  і  що  в  голову  прийде.  Я  не  знаю,  як  там  правильно  складаються  рецензії,  і  коли  відгукуюсь  рефлексією  на  прочитану  книжку  чи  художній  витвір,  (найчастіше  це  окремі  роботи  чи  збірочки    таких  же,  як  я,  аматорів:  поетів,  художників,  музикантів)  то  лише,  щоб  висловити  своє  ставлення.  Якщо  ж  вдається  дати  хоча  б  мінімальну  інформацію  про  вподобаний  твір,    якось  співставити  його  з  іншими  –  то  вже  є  успіх  для  мене,  і,  сподіваюсь,  втіха  для  колєги.  Правдиво  писати  про  витвори,  які  нічим  не  приглянулися  чи  не  зацікавили  і  сенсу  немає,  це  було  б  неприємно  і  для  мене,  і  для  їх  автора.  
--------------------------

З  такими  думками  я  брався  до  цієї  своєї  невеличкої  розвідки  про  враження  від  книги    Світлани  Моренець  «Любові  й  болю  береги»,  яку  вона  мені  передала  через  нашу  спільну  знайому  поетку  Ніну  Діденко.  
Поезія,  будучи  складовою  літературного  мистецтва,  може  і  повинна  містити  або  претендувати  на  соціально  значущі  ідеї,  привернути  загальну  увагу  до  певної  тематики,  можливо,    звернутися  до  цілого  світу,  розібратися  в  самому  собі,  виразити  свої  почуття,  поділитися  з  читачем  цікавими    спостереженнями,  думками,  побачити  незвичайне  в  буденному,  віднайти  цікаві    художні  образи,  віддати  шану  тому,  що  сформувало  автора,  як  особистість.
Майже  всі  ці  сторони  можливих  зацікавленостей    літератора  знайшли  місце  в  творах  Світлани  Моренець.
Вірші  в  збірці  «Любові  й  болю  береги»,    скомпоновано  в  п’ять  розділів.
В  першому,  найбільшому  розділі    –  [b]«Моя  любове,  зранений  мій  краю»[/b]  розміщено    вірші  про  протиборство  українського  народу  з  віковічним  ворогом  –  московитами.  З  їх  нахабною  і  жорстокою  імперскістю,  зневагою  до  інших  націй,  хижацьким  ставленням  до  простого  люду,  насадженням  споживацтва  і  злодійкуватості;    з  нав’язаною  нам  продажною,  злочинною  «елітою».  А  також:
   Про  бездарність  можнавладців  –
[i]Яка  ж  ти  недолуга,  нова  владо!
Скрізь  –  безлад,  безпорадність.  Сміх  і  гріх!
Занадто  все  безглуздо  й  недоладно,
Щоб  не  вбачати  зло  у  діях  цих.[/i]
(стор.40)*

   Про  теперішню  війну  –
[i]Це  що?  Повтор  Батурина  трагізму?
Все  той  же  ворог,  розбрат,  влад  сваволя…
Та  тільки  сили  духу  й  героїзму
вже  не  зламати  в  прагненні  до  волі![/i]
(  стор.21)

     Про  материнські  сльози  горя  і  відчаю  –
[i]ситі  виродки  пропащі
в  розкоші  живуть  –
найсвітліші  і  найкращі
в  Небо  йдуть...  і  йдуть...[/i]
«НА  СВІТЛОДАРСЬКІЙ  ДУЗІ»  
(стор.55)

     Про  гордість  за  наших  воїнів-захисників  і  обурення  з  приводу  заяв  столичних  «ватних»  обивателів,  що  вони  «усталі  от  вайни»  –
[i]Які  дрібні,  які  нікчемні
проблеми  наші  непроблемні  –
на  сміх...  чи  курам...  чи  котам...
Бо  справжнє  лихо    –  ТАМ!!![/i]
«ДІАЛОГИ  ВІЙНИ»  (стор.32)

       Тут  є  і  розпач  від  безсилля  –
[i]Замовкли  вірші,  а  слова,  стомившись,
змарніли  і  знесилено  мовчать,
серед  брехні  й  облуди  розгубившись,
наклали  на  уста  свої  печать.[/i]
 «УКРАЇНА  ЖДЕ»  (стор.53)

     Тут  і  риторичні  питання  –
[i]Чому  ж  отак  щораз  не  без  ганьби
закінчуються  всі  благі  пориви?
Чи  то  дурні,  чи  безхребетні  ми,
щоб  вичавити  не́чисті  нариви?[/i]
(стор.54)

     І  сподівання  на  краще  –  
[i]О  де  ти,  НАШ  майбутній  Вашинґтоне,
великих  пра...  пра...  прадідів  онук?
Спіши!  Спіши,  бо  у  болоті  тонем,
наївшись  обіцянок  вище  вух.[/i]
«УКРАЇНА  ЖДЕ»  (стор.53)
--------------

В  другому  розділі  [b]«Листочок  я  на  кроні  віковій»[/b]  підібрано  вірші  про  рідних  і  близьких,  про  історію  роду,  витоки,  коріння.

[i]Сповна  в  світах  екзотики  й  краси,
вражаючих.  Але  чомусь  душею
чаруюся  від  крапельки  роси
на  маминій  стежині  споришевій
в  моїм  краю.  Від  пісні  солов'я,
голубизни  озер,  волошок  в  житі,
де  жайвора  почула  соло  я,
від  спогадів,  з  дитячих  літ  нажитих.[/i]
«ЛИСТОЧОК  Я  НА  ДРЕВНІЙ  КРОНІ»  (стор.62)
--------------

Третій  розділ    [b]«Допоки  подих  є»[/b]  –  лірика  кохання.

[i]Не  тим  потрібне  співчуття,
Кому  любов  несла  страждання,
А  тим,  хто  марнував  життя,
Так  і  не  звідавши  кохання.[/i]
(стор.78)
--------------

В  четвертому  розділі  [b]«Миттєвоті  життя  –  на  кінчику  пера»  [/b]бачимо  сюжетну  різноманітність  віршів  Світлани  Моренець.  Є  вірші-роздуми  і  вірші-присвяти,      є    вірші  мініатюри  (в  основному,  вони  об’єднані  в  невеликі  тематичні  цикли)  і  жартівливі,  іронічні  і  самоіронічні  вірші  –

[i]Щоб  не  зросла  у  голові  корона,
Зі  скепсисом  на  себе  я  дивлюся
І  це  найліпша  самооборона  –
Найпершою  із  себе  посміюся.[/i]
(стор.103)

[i]Зими  діждалась.  Чао,  дача!..
Стаю,  мов  ситий  кіт,  ледача.
Серед  спокус  –  як  на  габі...
я  програю́  нерівний  бій:
жую  та  клацаю  програми
і...  набираю  кілограми.[/i]
«В  ПОЛОНІ  СПОКУС»  (стор.139)

   Є  і  громадянська,  і  пейзажна  лірика  –

[i]Вже  день  спішив  за  обрій  і  котив
поперед  себе  диск  вогненний  сонця,
збавляв  шалений  темп,  губив  мотив
і  блискотів  прощально  у  віконцях.[/i]
«ТИ  БЕРЕЖИ  ЇХ,  БОЖЕ!»  (стор.133)


[i]Тьмяніють    барви,    злото    менше    сяє.
Пташина    мокне.    Холодно    кущу.
Це    Осінь    гасне.    Осінь    вже    згасає
у    зливі    падолисту    і    дощу.[/i]
«Осінній  блюз»  (стор.138)

Пані  Світлана  серйозний,  вдумливий  автор.    Вона  не  лише  чудово  володіє  технікою  віршування,  формальною  стороною  піїтики*,  вона  Поет  у  всьому.
Адже  насправді,  Поезія  не  обмежується  словами.  Для  Світлани  Моренець  вона  може  жити  всюди:  в  трудовій  діяльності,  в  ставленні  до  людей,  в  сприйнятті  світу.  У  вірші  «Дві  пристрасті»  Світлана  Степанівна  з  замилуванням  розповідає  про  два  свої  найбільші  душевні  захоплення:  вирощування  квітів  і  складання  віршів.

[i]У  кожного  свої  є  вподобання
з  того  безмежжя,  що  згубило  лік.
Позбутися  їх  –  марні  намагання,
в  полон  здались  ми  залюбки  й  навік.
Ті  люблять  танці,  спорт,  мистецтва  твори,
а  хто  в  обійми  Бахуса  бреде...
Я  ж  –  у  полоні  чарівниці-Флори.
На  сходинці  за    нею,  Муза  жде,
бо  знає  добре:  я  в  цупких  тенетах
страшної  сили  –  магії  краси.
Мій  сад  для  мене  –  чарівна́  планета
буяння  дивоцвітів  і  яси.
……………………………….
О  світла  Музо!  Літо  вже  за  гори
несуть  птахи  на  крилах,  за  моря.
Разом  з  теплом  розтануть  чари  Флори,
і  упаду  в  твої  обійми  я,
бо  скучила.
                                     І  ми  не  раз  –  вже  скоро!  –
під  плач  дощів,  під  музику  вітрів,
біля  вогню  в  холодну  сніжну  пору
торкнемось  поетичних  вівтарів.[/i]

«Дві  пристрасті»  (стор.131)

Поезія,  музика,  мистецтво  для  пані  Світлани    це  і  особливий  спосіб  пізнання  світу  за  допомогою  образів  і  сам  результат  подібного  сприйняття  навколишньої  дійсності.  Твори  мистецтва  задовольняють  істинно  людську  потребу  -  потребу  в  прекрасному.

[i]Шумить  шалений  вітер  –  не  заснеш.
Безсоння…  Щоб  розвіятись  хоч  трохи,
я,  під  улюблену  «Елегію»  Массне,
пишу  –  пусте  –  якісь  окремі  строфи,
обірвані,  розхристані  рядки,
емоцій  вихор,  здогад,  підсвідоме,
нізвідки  –  несподівані  думки…
Та  враз  проб’ється  щемне  і  вагоме,
той  –  з  потайних  куточків  –  дивоцвіт,
безцінний,  наче  скіфські  діадеми,
що  осявав  і  душу,  й  білий  світ,
і  не  вміщався  в  станси  і  поеми…[/i]

Цей  уривок  з  вірша  «Елегія»  (стор.113),  я  навів  ще  й,  як  приклад  12-рядкової  строфи*.  Читаючи  збірку  «Любові  й  болю  береги»,  відмітив,  що  у  віршах  Світлани  Моренець  зустрічаються  строфи  майже  всіх  можливих  варіантів.  Є  і    двовірші  (дистихи),  і  тривірші  (терцети,  терцини),  і  чотиривірші  (катрени),  п'ятивірші,  шестивірші  (секстини),  семивірші,  восьмивірші  (октави),  дев'ятивірші  (нони),  десятивірші  (децими)  та  інші.  На  підтвердження  не  буду  наводити  всі  ці  різновиди,  (повірте  –  вони  в  збірці  є)  а  лише  декілька  прикладів.  
Більшість  двовіршів  пані  Світлани  мають  афористичний  характер  –  лаконічно,  наче  в  народних  прислів’ях,  в  них  висловлені  думки  чи  почуття.

[i]Знай!  Ворог  легко  націю  долає,
в  якої  духу  єдності  немає.[/i]
(стор.22)

[i]Чи  владою(віками)  курс  наш  збочений?
Чи  силою  проклятою  зурочений?[/i]
(стор.13)

[i]Як  в  країні  тарарам  –
Користь  тільки  ворогам.[/i]
(стор.33)

[i]Де  свари  й  чвари  –  там  країна  вбога,
де  злагода  –  то  там  і  перемога.[/i]
(стор.22)

Вірш  «Юність  і  старість»  (стор.137)  складається  з  двох  терцетів  (тривіршів)  і  дистиха(двовірша):

[i]Калейдоскоп  ілюзій,  сподівання
на    феєричну  казку,  рай,  кохання  –
надії  молодих...
А  спогади  життя,  хвилин  кохання,
жаль  за  минулим  і  сумні  зітхання  –
це  доленька  старих...
Як  же  збагатяться  обидва  ці  світи,
зумівши  точки  дотику  знайти![/i]

   А  ось  приклад  п’ятирядкової  строфи:

[i]Хто  ж  –  в  рай,  хто  –  в  пекло?  Як  скінчиться  гра
для  кожного?..  Не  нам  про  це  судити.
На  часі  саме  Господа  просити,
щоб  навернув  до  миру  і  добра,
навчив  прощати,  каятись,  любити.[/i]
«ВЕЛИКА  ГРА»  (стор.150)

Надам  ще  кілька  прикладів  різноманіття  строфіки  Світлани  Моренець.
Ось  дві  секстини  (шестивірші)  з  різними  варіантами  римування:

                             [b](ававав)[/b]
[i]Як  ро́ки  нам  вповільнюють  кров
і  сміються  над  нами  з  люстерця,
ми  в  дитинство  вертаємось  знов  –
мов  по  воду  святого  джерельця.
Там  черпаємо  силу  й  любов
і  лікуємо  зранене  серце.  [/i]
«Поки  в’ється  дорога»  (стор.70)

                                   [b](аавссв)[/b]
[i]Безсилою  здається  людська  мова,
ти  розумієш  всю  нікчемність  слова,
бо  для  святого  –  надто  всі  прості.
Я  намагалась  їх  знайти  –  даремно...
Сім  років,  як  сходила  Святу  землю,
проте  мовчала...  всі  слова  –  пусті.[/i]
«СВЯТА  ЗЕМЛЯ  (передмова)»  (стор.155)

     А  ось  приклад    нони  (дев'ятивірша):

                                 [b]  (авсссссва)[/b]
[i]Будь  з  нами,  Отче,  в  цю  лиху  годину!
Молю,  не  допусти  жахливу  мить,
щоб  всіх  позвала  Україна-мати.
Дай  мудрості  нам  розбрат  подолати,
до  рук  не  взявши  вбивчі  автомати.
Допоможи  всіх  ворогів  із  хати  –
і  зовнішніх,  і  внутрішніх  прогнати.
…Бог  захищати  край  свій  всім  велить,
В  собі  зберігши  совість,  честь,  Людину.[/i]
«Бог  захищати  край  велить»  (стор.60)
--------------

Та  повернімося  до  розділів  збірки  «Любові  й  болю  береги».
П’ятий  розділ  [b]«По  бездоріжжю  –  на  стежки  до  Бога»[/b]  присвячено  релігійній  тематиці.  Він  містить  і  вірші,  і  прозу  –  дуже  цікаві  дорожні  нотатки  подорожі  по  святих  місцях.

[i]Живу,  відкрита  для  усіх  вітрів,
так  і  пишу  –  насправді  сповідаюсь.
В  словесних  лабіринтах  не  ховаюсь.
На  щирість  душ  дитинно  сподіваюсь,
а  бути  дітьми  –  Бог  нам  заповів.[/i]
"Будьте  як  діти…"  (стор.151)
----------------

 І  на  завершення.  Поезія  для  Світлани  Моренець  -  це  і  стиль  життя  зі  сподіванням  на  щирість,  і  особливі  окуляри,  через  які  вона  приглядається  до  світу  і  вдивляється  у  саму  себе.  Мені  її  окуляри  теж  підходять.
------------------
         
*–  в  дужках  назва  вірша  і  номер  сторінки  в  збірці.
*  Піїтика  -  те  ж,  що  і  Поетика  –  теорія  поезії,    майстерність  творення  віршів  (композиція,  образність  мови,  ритміка,  римування  тощо).
*  Строфа  —  фонічно  викінчена  віршова  сполука,  яка  визначає  ритмоінтонаційну  та  змістовну  цілісність.
-----------------

                           Євмен  Бардаков

                                                         14.09.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851154
дата надходження 11.10.2019
дата закладки 11.10.2019


lionet

Про спеціяльний статус

                                     *    *    *
Хрипатий  резидент-маріонетка
Нам  ретранслює  плани  закулісся
Про  спеціяльний  статус  для  донецьких,  –
Примхливої  зрадливої  брюнетки
І  міни  уповільненого  дійства…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848338
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 10.10.2019


Віталій Назарук

СОКРОВЕННЕ

Не  відводжу  від  тебе  очей,
Надивитись  не  можу  –  п’янію.
Виникає  твій  образ  з  ночей,
Тоді  й  дихати  навіть  не  смію.

Так  боюсь  що  ти  можеш  піти
І  тоді  впаде  небо  на  мене.
Бережу  твої  в  серці    сліди,
Наче  рідне  моє,  сокровенне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850992
дата надходження 10.10.2019
дата закладки 10.10.2019


Ірина Кохан

Журбує душа

Рудою  лисицею
жовтень  приліг  край  діброви,
Вдивляється  в  сонце
туманністю  сірих  зіниць.
Журбує  душа  -  
хутро  світу  стає  пурпуровим
І  близиться  час
завірюх  і  гучних  колядниць.

А  що  ж  тій  душі?
Їй  би  соняхів  цвіту  по  вінця
І  хвиль  голубих
(як  же  рясно  буяв  льоностав!),
Їй  дрібку  тепла,
як  і  кожній  закоханій  жінці,
А  замість  дощів
солов"їних  до  ранку  октав.

Ще  трохи  розмов
про  намріяне  і  про  буденне
Під  небом  з  бузку,
не  під  пасмами  хмар  затяжних.
Та  ронять  дерева
свої  золотаві  знамена,
Скоряючись  жовтню,
що  стиха  підкрався  до  них.

І  ранки  тепер
в  попелястих  краватках  із  диму,
Ключі  журавлині
лишають  свій  сум  голосний.
Душа  переходить
межу  цю  осінньо-незриму,
Відтак  журбуватиме
аж  до  самої  весни...
5.10.2019.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850636
дата надходження 06.10.2019
дата закладки 07.10.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я пишу тобі вірші

́́Я  з  весною  подружилась  дуже,  дуже
І  цілунки  свої  літу  віддала.
А  для  тебе  написала  вірші,  друже,
Бо  закохана  ще  з  юності  була.

В  них  з  тобою  розмовляла  часто,  часто,
Відкривала,  ті  таємні  почуття.
А  згори  світили  зорі  ясно,  ясно,
Диктувала  доля  нам  своє  життя.

Не  зустрілися,  вмішалась  до  нас  осінь,
Прилетіли  з  нею  в  серце  холоди.
Впав  листок  пожовклий  на  твоє  волосся,
Листопадом  замітало  вже  сади.

І  якщо  зима  постукає  у  двері,
Чи  морозом  залоскоче  у  душі.
Знов  думки  свої  залишу  на  папері
Знову  з'являться  написані  вірші...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850540
дата надходження 06.10.2019
дата закладки 06.10.2019


Віталій Назарук

СТЕЖИНА ДОДОМУ

Стежина  знов  веде  додому,  через  жита,  де  пахне  хліб,
Радію  полі  золотому,  яке  зіжнуть  в  багатий  сніп.
Ще  є  волошки  й  маки  в  житі,  окраса  поля  колоски.
Немає  остюків  у  житі,  а  є  гладенькі  волоски.

Ти  гладиш  їх,  вони  сміються,  до  тебе  горнуться  жита,
Роси  ранесенько  нап’ються,  коли  їх  вітер  огорта.
Снує  пташина  в  піднебессі,  гаї  шумлять  удалині,
Немає  того  стоголосся,  яке  буває  навесні.

Вже  скоро  поле  стане  чорне,  новий  стрічатиме  врожай,
Зима  в  сніги  його  загорне  і  знову  весну  виглядай.
Як  перші  проліски  задзвонять,  «курли»  полинуть  із  небес,
Вітри  хмарки  вгорі  розгонять,  птахи  крильми  торкнуться  плес.

І  забурлить,  і  заспіває,  весна  по  закутках  землі,
Життя  по-новому  заграє,  вернуться  рідні  журавлі.
І  знову  все  піде  по  колу,  таке  буває  кожен  рік.
Як  діточки  підуть  у  школу,  життя  новий  почне  відлік.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850533
дата надходження 06.10.2019
дата закладки 06.10.2019


Леся Утриско

Моя калина

Калина
Ось  уже  й  не  плаче  за  мною  калина…  У  далеких  світах  я  її  залишив,  залишив,  неначе  якусь  провину  свою…  Я  любив  її  червоні  спомини  на  світанні,  неначе  росинку  в  засіяному  лані  бажання,  неначе  ген  життя,  там,  під  небесами,  там,  під  небесами,  –  де  веселка  причащала  медовими  устами,  немов  тая  панночка,  що  пантрувалася  моїми  осиротілими  кроками  в  забуття.  Забуття  увійшло  в  мою  душу,  наче  спалах  зорі  на  світанні  –  полином  і  чебрецем.  Але  тоді  я  ще  не  знав,  що  її  червоні  китиці,  що  так  грайливо  зваблювали  усе  птаство,  зможуть  пережитися.  Пережитися  часом,  переказуватися  вустами,  перекидатися  вітром,  перекорюватися  долею,  перековуватися  волею,  перемагатися  життям,  переливатися  щастям,  переліковуватися  надією,  переломлюватися  бажанням,  перекопуватися  споминами,  перенаповнятися  хвилюваннями,  перенапружуватися  чеканнями,  перепалюватися  мріями,  пересвідчуватися  зорями…  Чому  ж  ми  соромимося  нашого  забуття,  ховаємося  від  нього,  не  признаємося  у  своїх  переживаннях?  Ми  уже  не  віримо  в  радість  небесну  і  навіть  не  сумуємо  за  небом,  але  радість  земна,  калинова,  все  ще  залишається  з  нами…  Народження  і  смерть  мають  одне  походження,  у  них  одна  мати  –  природа.  Забуття  і  пам’ять  мають  також  одне  походження,  у  них  одна  мати  –  людина.  Жінка  і  чоловік  також  мають  одне  походження,  у  них  одна  мати  –  кохання.  Ще  поки  можете,  ще  поки  хочете,  ще  поки  мрієте,  ще  поки  пам’ятаєте,  –  посадіть  калину…  Чому  уже  не  плаче  калина  за  мною?

Ладо  Орій  Мова  душі  [Текст]:  проза  укр.  та  англ.  мовами  /  Ладо  Орій.  –  Житомир:  Вид.  О.О.  Євенок,  2019.  –    100  с.  :  іл.  ISBN  

#текст©PetroKukharchuk
#фото#©Петро  Кухарчук,  02.10.2019,  с.  Хижинці,  Вінницький  район,  Вінницька  область
———————————————

МОЯ  КАЛИНА

Заплач  калинонько  за  мною,
Ще  та,  що  батько  посадив,
Нап’ються  сльози  чужиною,
Нап’ються  вітром,  що  блудив.

Коло  старенької  оселі...
Самотня-  плекана  дощем,
Ох,  леле,  леле!  Диким  хмелем,
В  душі  зостався  біль  та  щем.

Лише  пташкам  лишилась  радість  -
Переповита,  мов  слота,
І  переспівана  десь  слабкість,
І  пам`ять,  леле,  золота.

Тривога  ляже  до  сердечка  -  
В  ній  колисатиметься  вік,
Природа  -  мати  й  суперечка,
Кохання  вічне  -  вічний  лік.

Прийму  причастя  з  небесами:
Веселка  хилить  корогви,
Тепло  калини,  наче  мами,
В  ній  вічні  Божі  молитви.  

Червоні  спогади  й  чужина  -  
Солодкі  грона  в  моїх  снах.
Стара  калина,  мов  дитина,
Любов’ю  плаче  в  небесах...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850227
дата надходження 03.10.2019
дата закладки 03.10.2019


Юрій Цюрик

Маленькі дітки виглядають тата…

Маленькі  дітки  виглядають  тата...
Не  дочекаються...  Його  ж  бо  вже  нема...
Життя  забрала  куля  супостата
Російського:  безжальна  та  німа.  

Але  маленькі  діти  визирають;
Вдивляються  тривожно  вусібіч.
Лиш  вранці  новину  гірку  пізнають,
Що  сиротами  стали  у  цю  ніч.

Палатиме  перед  очима  вежа;
Горітиме  фортеця  у  вогні...
І  небо  запалає  мов  пожежа,
Коли  нестимуть  тата  у  труні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850215
дата надходження 03.10.2019
дата закладки 03.10.2019


Амадей

Чорнява доленька моя

Іі  я  стрів  посеред  степу,
Вона  ще  юною  була,
Весна  стояла  тепла-тепла,
Я  був  щасливий  як  маля.

Вона  взяла  мене  за  руку,
-Дай,  я  поворожу  тобі,
Відчув  як  серце  в  грудях  стука,
Як  вогник  у  душі  пробіг.

Вона  дивилась  мені  в  очі,
А  я,  неначе  весь  сп"янів,
Відчув,  ій  щось  сказати  хочу,
Але,  неначе  занімів,

Моі  вуста  тоді  мовчали,
В  душі  буяли  почуття,
Вона  в  кінці  мені  сказала:
-  "  Будеш  кохати  все  життя",

Пройшли  роки,  вже  білі  скроні,
Пройшло  життя,  як  одна  мить,
Та  тільки  долю  на  долоні,
Все  ж,  не  зумів  я  обдурить.

Мабуть  тоді,  оту  чорняву,
Зустрів  я  доленьку  свою,
Вона  живе  в  моій  уяві,
Іі  я,  все  життя  люблю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850210
дата надходження 03.10.2019
дата закладки 03.10.2019


Ніна Незламна

Тут, серед дерев…

Куйовдить  вітер  барвисті  ясени
Листки  червоні  й  жовті  в  позолоті
Ледь  -  ледь  багряні,  красиві  восени
Всупереч  зливі  й  щоденній  слякоті.

Схована  просинь,  небесна  пелена  
Не  вабить  очі,  сумна,  як  й    настрій  мій
Здаля  здається  осіння  сивина
Забрала  вдачу,  ввись  до  загублених  мрій.
.
Думки  не  оси..  Та  душу,  все  ж  шкребуть
 Й  сутінки  жваві,  вбирають  в  себе  день
Вітри  грайливі,  долину  трав  скубуть
Навкруги  сіро,  давно  не  чуть  пісень…

Куди  попала?  Чи  заблукала  я?
Тут,  серед  дерев,  ясенів  чарівних
Та  мовчазний  гай,  стікали  краплини
Осінні  сльози,  моїх  мрій  наївних
Приймала  нічка  майже  щохвилини…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850207
дата надходження 03.10.2019
дата закладки 03.10.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

До осені на іменини

В  горобини  жовте  листя
Та  осика  вся  трясеться
І  на  вітрі  так  тремтить,
Що,  здається  ось  за  мить

Упаде  вона  додолу,
Там  берізки  стали  в  коло,
Шелестять  жовтавим  листям
Та  за  руки  узялися,

Мов  дівчата  молоді.
А  вербички  у  воді
Личенько  своє  вмивають,
Довгі  коси  розплітають.

В  лузі  теж  біля  водиці
Ще  й  калина  чепуриться,
Тут  і  вільха  біля  стежки
Загубила  десь  сережки

Та  ніяк  знайти  не  може,
Дума  хто  їй  допоможе.
А  високо  на  горбочку
Вишива  собі  сорчку

Як  майстриня  голочками,
Акація  колючками.
І  зелену,  і  багряну
Нитку  їй  подарувала

Осінь.Й  срібної  ще  трішки,
Буде  гарною  маніжка.
При  дорозі  кущ  шипшини,
Вкрились  ягідки  бурштином.

Всі  деревця  ті  чудові
Так  прибралися  святково,
Запросила  ж  їх  гостинно
Осінь  всіх  на  іменини.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850073
дата надходження 02.10.2019
дата закладки 02.10.2019


CONSTANTINOPOLIS

*** БУРЕВІЙ * Пам'яті Сашка Марківа***


[b][color="#d10202"]Зашепотів,  загуркотів  мій  рідний  ліс.
Червоно-чорні  листя  у  долоні
Один  за  одним  падають,  в  полоні
Осені,  знесилені,  безсонні,
Під  дахом  всесвіту,  в  обіймах  у  безодні,
І  дощ  ранковий  тиші  не  приніс…
 
Струмками  вічності  течуть  мої  вірші,
По  кров’яному  руслу  України,
Туди,  де  чутні  співи  солов’їні,
Я  їх  читав  тобі,  від  серця,  від  душі.
У  краю  де  палають  грізні  війни,
Вже  котрий  рік  не  падають  дощі,
Там  буревій  руйнує  простір  рідний…

Загомонів,  осиротів  мій  рідний  ліс.
В  полоні  Осені,  листопад  дозріває
В  долині  сутінок,  останній  зойк  лунає,
Твоя  любов  від  кулі  захищає,
Моя  любов  останній  шлях  долає.
Не  плач,  не  треба,  прошу,  мила,  сліз…

На  рідний  ліс  посунув  буревій.
Заполонили  хмари  чорні  небо.
Дарма  його  просив,  не  вбий,  не  треба,
А  він  чимдуж  накинувсь  суховій..
Блакить  небесну  розсікли  громи,
І  били  звідусіль,  і  безпорадні,
Хилилися  смереки  і  дуби,
І  кров-смола  стікала,  і  стовпи
Валилися  і  падали  безладні…  

Весна  прийде,  пташиним  співом  гай
Наповниться  веселим  і    щасливим.
Нехай  тебе  минуть  недобрі  зливи,
Моя  кохана  чиста    і  вродлива,
Мені  на  пам’ять  пісню  заспівай…[/color]
[/b]

https://novynarnia.com/2019/09/28/zagynuv-markiv/
Номер  картки  дружини  Саші  Марківа  -  Укрексімбанк  5167  8345  6820  8029  -  Анастасія  Голота.

Давайте  допоможемо!  9-ти  річний  син  залишився  без  батька...
https://www.facebook.com/trypilskiikrai/?__tn__=k*F&tn-str=k*F

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850072
дата надходження 02.10.2019
дата закладки 02.10.2019


CONSTANTINOPOLIS

***Ніч СВАРОГА ***

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

[b][color="#9c0606"]Черствіють  серця  людські,  губиться  мова.
Не  чикають,  не  шукають  Божого  світла,
Не  пам’ятають  Святого  Слова.
Де  згубили,  загубили  віру  споконвічну,
Прадідівську  віру  предків,  Славних  і  Величних?

Не  впізнали,  не  шукали  справжню  Волю  Бога.
Не  співали  в  честь  Перуна,  молитов  Сварогу.
Відвернулись  від  Дажбога,  від  Творця  Природи.
Ось  чому  не  маєте  дотепер  Свободи.

Закоснілі    душі  ваші,  Сонце  не  зігріє.
Не  поверне  пам'ять  предків  Сам  Христос  Місія.
Не  пробудить  від  дрімоти,  ви  вже  все  проспали.
За  сліпцями  прямували,  та  й  у  яму  впали.

Невблаганний  час  спливає,  щоби  звітувати.
За  діяння,  думки  ваші  буде  Бог  карати.
Прокидайтесь,  научайтесь  мудрості  у  Бога.
Ми  всі  діти  нерозумні  сивого  Сварога…

Зупиніться,  озирніться…  Ви  якого  роду?
Історичну  правду,  землю,  поверніть  народу.
Об’єднайтесь,  не  цурайтесь  рідного  слова,
І  всім  серцем  полюбіть  ваших  предків  мову…

Поспішайте,  залишайте  добрих  справ  у  спадок.
Завітає  у  віконце  ваше  добрий  ранок.
Засівайте  все  навколо  щирою  Любов’ю,
І  наповниться  Вкраїна  чистою  кров’ю.

Запашні  жнива  розлогі  простяглись  за  обрій.
Рідна  земле  врожаї  народила  добрі.
То  ж  єднайтесь,  долучайтесь,  захистить  небогу,
І  зціляйтесь  вірою  в  Істинного  Бога.[/color][/b]

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

[b][color="#15069c"]«Сворог  -Бог  вогню,  родинного  вогнища.  Він  великий  воїн,  коваль,  Бог-творець  і  законодавець».[/color]
[/b]
[b][color="#0e00d4"]Сваро́г  —  давньоруський  переклад  імені  грецького  бога  Гефеста.  Згадується  в  Іпатіївському  списку  «Повісті  временних  літ»  На  думку  академіка  М.  Грушевського  та  деяких  дослідників,  Сварог  —  головний,  єдиний  бог  творчої  сили  цілої  природи,  володар  світу,  батько  українського  пантеону.  У  неоязичництві  —  слов'янський  бог-коваль,  батько  Перуна  і  дід  Дажбога.[/color]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850070
дата надходження 02.10.2019
дата закладки 02.10.2019


геометрія

ЧАС ПЛИВЕ…

                                   Час  пливе,  поспіша,
                                   Ніби  в  річці  вода,
                                   І  нікому  його  не  спинити...
                                   Ой  роки,  ой  літа,
                                   Не  спішіть,  підождіть,
                                   Скільки  нами  в  житті  пережито...

                                   І  дитинство  в  біді,
                                   Юність  наша  в  труді,
                                   Важка  праця  у  зрілому  віці.
                                   А  тепер  ми  такі:
                                   Неспокійні  й  слабкі,
                                   Хоч  старієм,  та  вмієм  терпіти...

                                   Живемо  між  людьми,
                                   Ще  й  працюємо  ми,
                                   До  чужої  біди  небайдужі...
                                   Хоч  в  нас  сили  малі,
                                   І  на  вид  ми  слабкі,
                                   Та  ми  духом  і  вірою  дужі...

                                     Час  пливе,  поспіша,
                                     Не  черствіє  душа.
                                     І  добро  ми  ще  вмієм  творити...
                                     А  роки  не  біда,
                                     Як  співає  душа,
                                     Легше  з  піснею  в  світі  нам  жити...    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850047
дата надходження 01.10.2019
дата закладки 02.10.2019


Віктор Ох

ЗІРОНЬКО МОЯ (V)

Наспівав  цю  пісню  сам  ще  два  місяці  тому  і  забув  виставити  на  рідному  сайті  КП.  Надолужую.  Щойно  звернув  увагу  -  кліп  на  цю  хвилину  набрав  нічогеньку  так    кількість  переглядів  -  4  485.  
--------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ft0wEGu3lsg[/youtube]
[i]
               Слова  –  Ніна  Діденко  [/i]

Я    зустріну    тебе,    мов    зірницю    чудесну,
Що    зійшла    на    моїм    видноколі.
Пригорну    тебе    лагідно    до    свого    серця        
І    уже    не    покину    ніколи.

         Приспів:
   Ти    моя    кохана,    зоряна    любове,
   Я    благаю    Бога    берегти    тебе
   Від    усього-всього    злого    і    лихого.
   Ти    –    єдине    сонце,    небо    голубе.

По    життю    ми    з    тобою    удвох    попливемо,
Наче    човен,    відчалимо    в    море.
І    нехай    там    штормить,    ми    любов    збережемо.
То    ж    за    руки    притримуй    нас,    доле.

Приспів.

А    роки    журавлями    у    небо    злетіли,
Їм    нема    ні    спочинку,    ні    втоми.
Все    здійснилося    так,    як    того    ми    хотіли,
Ми    здолали    усі    перепони.

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850036
дата надходження 01.10.2019
дата закладки 02.10.2019


Валентина Ланевич

Я холону душею від холоду твого…

Я  холону  душею  від  холоду  твого...
Цьвохкає  дощ  моє  серце  й  пече
В  ньому  байдужість  твоя.
Вітер  шарпає  груди  й  гу-гу,  гу...
Гудуть  у  свідомості  біль,  сіль.
А  тіло  скоцюрбилось  із  думкою
Про  осінь,  в  котру  я  іду
І  стою  одиноко  у  безвість  закутана,
Як  те  дерево  з  листям  рудим,
А  щастя  розвіялось  димкою  в  дим.
Забуті  тобою  і  ласка  й  тепло,
А,  може,  для  тебе  мене  й  не  було?
Здригається  тіло  в  риданні  без  слів,
Як  тоді,  коли  викидало  кохання  зі  снів
І  тривога  гасила  усі  почуття,
Бо  поруч  тебе  гуляла  біда...
Чи  й  тоді  не  була  я  твоя?
Уклякала  в  молитві,  щоби  берегла,
Бо  без  тебе  і  я  б  не  жила.
Як  же  жити  я  маю  віднині?
Душа  в’язне  в  подій  павутині
І  заклялає...
Ти  є.  Мене  немає...

01.10.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850032
дата надходження 01.10.2019
дата закладки 02.10.2019


Надія Карплюк-Залєсова

ПОШЕПКИ



Чом  я  тебе  тормошу,  
Навіщо  тебе  я  тривожу?  
Пошепки,  тихо  кажу:
Жити  без  тебе  не  можу.

Серце  колотить  щомить:
Забудь  те  кохання,  жінко...  
До  тебе,  крізь  терен,  летить,  
Пульсує,  молотячи  дзвінко.

Повісті  зжовкнув  папір,  
Відгомін  -  глибоко  в  серці.  
Вітру  стокрилого  гін:
З  перцем  обоє,  з  перцем...  

В  ліжку  твоїм  пасія...  
Двоє  набрались  застуди...  
Авже    ж    якось  буде...не  я...
Як  кажуть  :  якОсь  воно  буде

Змієм  спокусливим  в"є
Вервечку  спогад,    де  двоє...  
Там  серце  твоє  і  моє...  
А  в    них  -  аритмії  ,  збої

Ніжність,    що  вкутала  б  світ,  
Терни  здавалися  пухом,  
"Він  і  вона"  -  моноліт,  
 Здіймались  єдиним    духом.  

Чом  я  тебе  тормошу,  
Нащо  завдаю  тобі  клопіт?  
Без  права  любити  -  люблю...  
Питання...  Мовчання..  Допит...  
Н.  Карплюк  -  Залєсова
18.09.19.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849982
дата надходження 01.10.2019
дата закладки 01.10.2019


CONSTANTINOPOLIS

*Чи хтось благав?* (нов. ред)

[b][i][color="#a60000"]Чи  хтось  благав  любити  вас  Вкраїну?
Хто  вам  тут  дозволяв  хазяйнувати?
Зруйновані  оселі,  окрадені  могили,
На  наших  злиднях,  горі,  гарцювати,
Почали  ви  ні  вчора,  ні  сьогодні,
А  вже  з  десяток,  щонайменше,  літ.
Та  звідки  ж  ви  всі  байстрюки  безродні,
Навіщо  ж  ви  руйнуєте  наш  світ.

Ніхто  на  президентські  перегони
Не  звав  вас  не  чикав,  не  довіряв;
Тому  що  ви  плювали  на  закони,
Тому  що  довели  нарід  до  скону,
За  всі  знущання,  за  зневагу,  змову
Всіх  вас  заброд,  сам  Бог,  як  є,  прокляв.

З  давніх-давен,  нас  годувала  Земле-мати.
Од  віку  гартували  дух  і  плоть.
Себе  ми  здатні  були  захищати,
Від  лиха  і  зневіри,  Сам  Господь
Нас  рятував,  від  ворогів  підступних,
І  від  таких,  як  ви  господ-заброд,
Вас  марнославних,  аспидів  отруйних
У  прірву  скине  втомлений  народ…

Хто  дав  вам  права  нас  ось  так  судити?
Хто  нас  карати  право  вам  надав?
Це  ж  треба  так  народ  свій  не  любити,
Це  ж  треба  так,  ще  по  хижацькі,  вміти,
Все  вкрасти,  збанкрутіти,  додавити
Усі  свободи,  злити,  розчавити…
Він  рідну  мати  за  гешевт  продав…

Вбрання  природи  чисте  сплюндрували,
Забруднили  повітря  і  річки,
Наш  ліс  безцінний  різали,  цькували…
Ви  так  бездарно  нами  керували,
За  безцінь  скарбом  нашим  торгували,
Землею  українською…Свічки,  свічки,
В  церквах  яскравим  світлом,
Жертовним  запалали  вівтарем,
Як  листя  ми  розвіяні  по  вітру,
Як  сталь  загартувалися  вогнем.

Лише  одна  є  правда  і  порада,
Ми  більше  не  терпітимо  наруг,
Ми  Титульна  є  Нація  і  Влада,
А  вільним  не  потрібна  купка  слуг…[/color][/i]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849968
дата надходження 01.10.2019
дата закладки 01.10.2019


CONSTANTINOPOLIS

* ПОВСТАНЬ* (нов. ред. )

[b]
[i][color="#110296"]Ще  жаріють  України  Воля  та  Свобода.
Пам'ятаємо  ще,  браття,  якого  ми  роду.
Ще  не  вмерло  в  серці  нашім  Тарасове  слово.
Ще  душа  тяжіє  наша  до  самого  Бога.

Повставайте  та  ставайте  проти  супостата,
Гучно  вдарте  у  литаври,  скличте  всіх  на  Раду!
На  майдани  гайда,  хлопці,  як  одна  родина,
Щоби  дихала  і  жила  вільно  Україна!
[/color][/i][/b]

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

 [b][color="#c40000"]  Устань  на  боротьбу,  народе  мій!
Заброди  зрадили,  підступно  обікрали.
Залишились  без  сподівань  і  мрій.
Чи  ми  даремно  кров  свою  пролляли?

 Не  треба  міжусобних    ворожнеч!
Від  заходу,    до  сходу,  -  Українці…
 Виблискує  в  люстрах  небес  наш  меч.
«Іду  на  ВИ!»,  загарбники,  чужинці!

Повстань  народе!  Вільні  -  не  раби!
Ми  зайдам  не  дамо  тут  панувати.
Окрадені,  занедбані  лани.
Садки  вже,  не  рясніють,  коло  хати.

Гримить  з  гори  небесний  гнівний  грім.
Зневірились  на  мить,  засумували.
Ставай  на  прю.  Готовим  будь  до  змін.
Чи  прадіди  даремно  кров
На  чорнозем  пролляли?
 
У  небезпеці  знову  Русь  Свята!
Виходьте  українці  на  Майдани.
Розп’яли  Україну,  мов  Христа!
Не  гоються,  криваві  наші  рани.

Розправте  крила,  з  заходу  на  схід.
Збирайте  військо.  Суне  ніч  ворожа.
Хай  зігріває  Сонечко  наш  Світ.
Веселками  заграє  родовід,
Про  рідну  землю.  
З  нами  Воля  Божа!!!
[/color]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849967
дата надходження 01.10.2019
дата закладки 01.10.2019


Амадей

Допоки серденько співає

Мене  вже  інколи  питають,
-Навіщо  пишете  вірші?
Чому  пісні  ваші  лунають,
З  немолодоі  вже  душі?

Сиділи  б  десь  там  на  дивані,
А  не  бродили  по  росі,
Або  устали  вранці  рано,
Та  наловили  б  карасів.

До  вас  ще  Муза  в  гості  ходить?
Ніби  молодших  вже  нема!
Кохання  в  вас  у  серці  бродить,
Хоча  на  скронях  вже  зима.

Надворі  вже  буяє  осінь,
А  в  вас  в  віршах,  буя  весна,
І  солов"і  п"янкоголосі,
Вам  ніби  й  старості  нема.

Я,  так  скажу:  "Моі  хороші,
Буває  молода  душа,
У  серці,  що  кохання  хоче,
Хто  вилива  його  в  віршах.

А  я,  поки  що,  поспіваю,
І  для  людей  і  для  душі,
Допоки  в  серденьку  лунають,
Моі  пісні,  моі  вірші.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849851
дата надходження 30.09.2019
дата закладки 30.09.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Закохані годин не помічають (слова для пісні)

Віднайду  тебе  серед  туману,
Чи  серед  квітучої  весни.
Назавжди  твоєю  милий  стану,
Тільки  ти  приходь  до  мене  в  сни.

Приспів:

Закохані  годин  не  помічають,
Серця́  їх  завжди  б'ються  в  унісон.
А  почуття  метеликом  літають,
Не  на  один  не  схожі  вони  сон.

Будеш  цілувати  мої  руки,
Будуть  в  поцілунках  знов  уста.
Не  торкнуться  нас  птахи  розлуки,
А  Господь  пошле  життя  до  ста...

Казкою  у  снах  твоїх  я  буду,
Квіткою  серед  пахучих  трав.
І  тебе  ніколи  не  розлю́блю,
Лиш  би  ти  мене  завжди  кохав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849833
дата надходження 30.09.2019
дата закладки 30.09.2019


Віталій Назарук

НАКАЗ СЕРЦЯ

Гойдаються  трави,  уже  пожовтілі,
А  зорі  горять  ввишині.
І  яблука  сняться    давно  облетілі,
Вони  такі  лише  у  сні.  

У  парі  на  плесі  закохана  пара,
Торкається  ніжно  крильми.
Лебідка  і  лебідь,  а  в  небі  їх  хмари,
В  невідані  далі  пливли.
 
Садки  облітають,  зникає  пташина,
Вкривається  листям  трава.
Курли  посилають  клини  журавлині,
У  вирій  летіти  пора.

А  далі  дорога  в  краї  невідомі,
Чекає    дітей  перший  раз.
Вони  повернуться  до  рідного  дому,
Як  серце  почують  наказ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849815
дата надходження 30.09.2019
дата закладки 30.09.2019


Ніна Незламна

У храмі

Дай  Боже  миру    всім  і  тепла
Молюся  знову    до  ікони
Чому  так  мало  в  серцях  добра?
Гуляє  в  душах  гнів  і  злоба…

А  поруч  ближній,  б`є  поклони
І  шепіт  тихий…  Прости,  прости
Помилуй  душу.    Й  гучні  дзвони
В  неба  синь  линуть  -  Гріх  відпусти…

Молитва  гріє  тіло  й  душу
Спадає  вниз,  сльоза  гірка
Чоло  змокріле,  краплі  струшу
Хай  заясніє,  кожна  зірка!

Тож  будьте  люди  всі  добріші
Слухайте  Бога,  даріть  добро  
Гріхи  відмолим,  щоб  рідніші  
Щоб  зерно  щастя  в    нас  проросло!
                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849424
дата надходження 26.09.2019
дата закладки 27.09.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Світанок Нічку налякав

Світанок  непомітно  так  підкрався
І  дуже  налякав  чаклунку-Ніч,
Зустрівся  з  нею  раптом  віч-на-віч,
Вона  спитала  звідкіля  він  взявся.

-Прийшов  до  праці  я  будити  люд
Й  намистом  роси  сипати  на  трави,
Бо  скоро  вже  прийде  мій  братик  Ранок,
Йому  радітиме  усе  живе  навкруг.

Погожий  День  натруджені  долоні
Опустить  в  воду  тихої  Ріки
І  тішитиметься  він  залюбки,
Що  так  багато  встиг  зробить  сьогодні.

Ти  ж,  Ніченько  скоріше  утікай,
Втомилася  ж  рахуючи  зірки,
То  ж  десь  у  затишку  собі  відпочивай,
Щоб  після  Вечора  у  гості  знов  прийти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849420
дата надходження 26.09.2019
дата закладки 27.09.2019


НАДЕЖДА М.

Чому це так? Ти поясни

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eYeq26JSo4I
[/youtube]

Коли  сумую  за  тобою,
Завжди  приходиш  в  мої  сни,
Тебе  торкаюся  рукою...
Чому  це  так?  Ти  поясни.

Я  відчуваю  теплий  подих,
В  зажурі  очі..Чом  сумні?
На  повні  груди  роблю  видих...
І  розумію  -  це  -  у  сні.

Ти  не  сказав  мені  ні  слова,
І  швидко  зник  кудись  із  сну...
А  я  чекаю  знову  й  знову,
Коли  у  сон  знов  поверну.

Та  сон  не  йде,  утік  далеко,
Чи  ти  прийдеш  колись  із  снів?
Питання,  звісно,  це  -  нелегке...
Чому  ж  у  сни  прийти  зумів?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849416
дата надходження 26.09.2019
дата закладки 27.09.2019


Олекса Удайко

ДВІ КОЛОНИ

         [i]Природа  —  храм  живий,  де  зронюють  колони,
         бентежні  стогони  і  неясні  слова.
         Там  символів  ліси  густі,  немов  трава,
         крізь  них  людина  йде  і  в  них  людина  тоне.
                                                                                           [b]Шарль  Бодлер[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/bI16RXnawj4[/youtube]

[i][b][color="#62066e"]Світ  наш  підпирають  дві  колони,
з  них  одна  –  любові  і  добра…
В  котрій  з  них  опинишся  в  полоні  –
суть  дороги,  котру  ти  обрав…

…Дві  колони  простягнулись  в  небо,
дві  колони  древок    прапорів...
Й  кожна  починається  із  тебе,
Ґаздо  жовто-синіх  кольорів.

Перша  –  танець,  соло,  мускус,  Прана*–
переспів  пеану...  і  красот,  
в  іншій  –  від  шабе́ль  глибокі  шрами
й  таїна  незвіданих  гризот…

Вчинок  твій  карбовано  в  скрижалі,
крок-у-крок  упевнений  в  ході…
Хай  в  потомків  не  постане  жалю  –
буцімто  були  ще  молоді!  

В  камінь  вже  повержена  Пальміра,  
вщент  розбитий  древній  Карфаген...
Та  нацупив  зоряну  порфіру
мудрий,  непорушний  Діоген…

…В  ум  збрели  мені  ці  алегорії
у  колоні  “stop”-захисників…**
На  параді  –  мов  у  морі  я
стягів  з  битв…  
                                               і  траурних  вінків.  

Ті  соко́ли  ще  розправлять  крила
і  покажуть  –  хто  
                                                         тут  
                                                                             хазяї!
Що  б  у  нас  про  них  не  говорили,
Їхнє  тут  майбутнє...  і  раї!  
[/color][/b]

24.09.2019
_________
*Прана  -  особливий  вид  життєвої  сили,  енергії,  
   який  за  уявленнями  індуїзму  пронизує  Всесвіт.
**Йдеться  про  альтернативний  парад  "Захисників
       Вітчизни"      24.08.2019  року  в  Києві.  

На  світлині  -  ТА  колона,  
а  ще  "вої"-трухляки...
Та  розпрямлять  плечі  в  лоні  -
і  дивись,  вже  козаки!

Праворуч  -  автор,  ліворуч  -  рідний  брат
Василь,  з  українським  щиром  серцем  на
конт-параді  "Захисників  Вітчизни".[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849245
дата надходження 24.09.2019
дата закладки 27.09.2019


Микола Серпень

Наше Рівне


[i]Музика  і  вокал  Андрія  Ярмолюка[/i]

Тут  УПА  з  окупантами  билась,  
Коли  й  мальвам  дісталось  журби.
Мов  предвісники  волі  тут  вились  
Непокірні  козацькі  чуби.

Рівне  місто  славетних  традицій,
Рівне  місто  світанків,  надій!  
Тут  на  всі  сто  в  душі  ти  патрицій,
Коли  прагнеш  збуття  своїх  мрій!  

Були  рівні  добром  в  місті  люди,  
І  на  тому  ми  й  зараз  стоїм  -  
Із  добром  хто  до  міста  прибуде,  
Легко  стане  для  всіх  він  своїм.

Різні  мови  тут  пишно  звучали,  
Ледве  чутно  було  лиш  свою,  
Тут  в’язали    кінці  і  начала  
Українці  в  суспільнім  строю.

Як  цементу  в  граніті  не  видно,  
Так  не  видно,  ким  кріпиться  ріст!  
Але  всяк  рівненчанам  був  рідним,  
Хто  для  міста  потратить  свій  хист!  

25.07.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849361
дата надходження 25.09.2019
дата закладки 25.09.2019


Микола Серпень

Рівне

 
[i]Музика  і  вокал  і  навіть  трохи  слів  Володимир  Сірий[/i]

Де  в  зеленій  хустці  в’ється  тиха  Устя  
Мимо  своїх  рівних  берегів,
Доброму  лиш  серцю  доля  може  збуться,  
А  для  злого  мало  буде  днів!

А  навколо  все  до  болю  рідне,  
Все  кругом  в  долинах  і  горбах,
Саме  тут  віддавна  місто  Рівне  
Рівність  проголошує  в  віках!  

Золочені  храми  бурштиніють  в  небі,
Променіють  очі  і  в  людей!
Вулиці  Соборній  і  Майдану  треба,
Бути  в  сяйві  радісних  ідей!

І  які  б  тривоги  об  поріг  не  бились,
В  нас  звичайні  будні  прижились!
Всі  ми  недаремне  тут  на  світ  з’явились,
Щоб  гордились  містом  всі  колись!

Предків  волелюбних  ми  не  позабудем,
Воля  й  рівність  поруч  скрізь  ідуть!
Хай  з  усього  світу  їдуть  до  нас  люди,
В  Рівному  знайдеться  всьому  суть!

27.06.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849360
дата надходження 25.09.2019
дата закладки 25.09.2019


Амадей

СПОВІДЬ

Нічого  кращого  немає,
За  пісню,  що  душа  співає,
Співа,  мов  соловей  в  гаю,
Й  оспівує  любов  свою.

Душа  співає  про  смереку,
Про  ту  свою  весну  далеку,
Про  ту  стежину  у  житах,
Про  молоді  своі  літа,

Про  почуття  що  з  серця  линуть,
Про  рідну  Неньку-Украіну,
Про  все  святе  що  в  мене  є,
Співає  серденько  моє.

А  іноді  вона  й  заплаче,
Згадає  доленьку  свою,
Якби  лише  ніхто  не  бачив,
Як  виллє  біль,  печаль  свою.

Та  й  знову  серденько  сміється,
І  знову  з  серця  пісня  ллється,
І  знов  співають  солов"і,
У  зболеній  душі  моій,

Отак,  між  сміхом  і  сльозами,
Живе  згорьована  душа,
І  розливається  піснями,
Свій  біль  ховаючи  в  віршах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849341
дата надходження 25.09.2019
дата закладки 25.09.2019


Амадей

ОСПІВУЙТЕ КОХАННЯ ПІЗНЄ

Надворі  осінь  золота,
А  в  серденьку  весняна  пісня,
Оспівує  моі  літа,
Оспівує  кохання  пізнє.

І  ллються  з  серденька  вірші,
І  солов"іна  пісня  ллється,
Бальзам  для  спраглоі  душі,
Отой,  що  Господом  дається.

І  солов"і  п"янкі  в  душі,
Щоночі  аріі  співають,
Переливаючи  в  вірші
Ті  почуття,  як  я  кохаю.

Не  дивлячись  на  календар,
І  незважаючи  на  дати,
Я  ллю  душі  п"янкий  нектар,
Щоб  радість  людям  дарувати.

І  хто  б  там  що  не  говорив,
Ви  душу  виливайте  в  слові,
Допоки  серденько  горить,
Доки  душа  жада  любові.

Пишіть  пісні,  пишіть  вірші,
Нехай  із  серця  ллється  пісня,
Викрешуйте  вогонь  з  душі,
Оспівуйте  кохання  пізнє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849112
дата надходження 23.09.2019
дата закладки 23.09.2019


НАДЕЖДА М.

Тепло твоєї душі

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vz5EAQUZpAY[/youtube]

Є  слова  такі,  що  надихають,
Як  у  спраглий  день  жива  вода.
Болі  і  питання  всі  зникають,
І  від  них  упевнена  хода.

ДОБРИЙ  ДЕНЬ,СПАСИБІ,  ТОБІ   РАДА!
Стоголоссям  линьте  на  весь  світ!
Ці  слова  завжди  душі  відрада,
Дивослів"я кличуть  нас  в  політ.

І  немов  на  зріст   стаємо  вищі,
І  біда  уже  не  є  біда.
Ось  такі  властивості  цілющі,
Ніжне  слово    ось,  як  вигляда!

І  теплом  зігріті,  ми  -  щасливі.
Не  такий  жорстокий  уже  світ,
І  здається  все  тоді  можливе...
Хай  цвіте  в  серцях  цей  дивоцвіт!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848902
дата надходження 21.09.2019
дата закладки 21.09.2019


Віталій Назарук

ЗУСТРІЧ У СНАХ

А  це  моє  Вам  тепле  слово,  мамо!
Ви  залишились  в  пам’яті  живі…
Моє  життя  біжить  кудись  струмками,
А  у  душі  ллють  хмари  дощові.

Кружляють  круки  вже  і  наді  мною,
Часом  в  гаях  співають  солов’ї.
Лиш  холодок  шугає  за  спиною
І  сняться  роки  прожиті  мої.  

В  цих  снах  Ви  поруч,  також  поруч  тато
І  я  малий  з  хлібиною  в  руці.
Це  віщі  сни  і  їх  таких  багато,
Вони  віщують  наче  мудреці.

І  тепло  так  моїй  душі  із  Вами,
Неначе  крила  виросли  в  мені.
Так  хочеться  назад  до  тата  й  мами,
Лише  шкода,  що  це  лише  у  сні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848907
дата надходження 21.09.2019
дата закладки 21.09.2019


Віктор Ох

Людина, яка пише

[b][i]  Ганна  Демиденко  [/i][/b]
[b]  «Життя  –  не  сон»[/b]
[i][b]Поезія[/b][/i]
[u]Вінниця–  2014[/u]
[u][b]ТОВ    «ТВОРИ»[/b][/u]
       (об'єм  -  268  сторінок)

     З  автором    Ганною  Демиденко  були  знайомі  певний  час  віртуально  через  сайт  «Клуб  Поезії».  І  ось  прийшов  час  розвіртуалитись.  Обох  нас  запросили  на  гостинну  Волинь  на  п’яте  щорічне  зібрання  літературно-мистецького  коша  «Ріднокрай».    По  мобілці  домовились  зустрітись  в  Києві  в  МакДональдзі  на  вокзальній  площі.  До  відправлення  нашого  поїзда  до  Луцька  був  ще  час.  Наближаюсь  до  літнього  майданчика  знаменитого  «ресторану  швидкого  харчування»  і  сам  собі  думаю  –  як  же  я  знайду  пані  Ганну,  яку  ніколи  в  очі  не  бачив,  та  ще  й    серед  такого  юрмиська  людей?  Адже  даний  київський  заклад  увійшов  до  трійки  найбільш  відвідуваних  у  світі  серед  34  тисяч  фастфудів  цієї  мережі  -  за  рік  тут  обслуговують  2,5  мільйонів  клієнтів.  Підходжу  ближче.  На  відкритій  терасі  під  червоними  парасолями  з  характерною  розкаряченою  жовтою  літерою  «М»  бачу  масу  людей.  Хтось  їсть,  хтось  п’є,  хтось  з  кимось  розмовляє,  хтось  говорить  по  телефону,  хтось  сміється.  І  лише  одна  жінка  сидить  за  столиком  і  щось  пише  в  блокноті.  Я  сміливо  наблизився  до  неї,  і  моє  припущення  справдилось.    Це  дійсно,  виявилася  Ганна  Демиденко.  Вона  записувала  черговий  вірш!!    Так  і  зафіксувалася  в  моїй  пам’яті  ця  картинка-символ  [b]«людина,  яка  пише»[/b].
     Отоді-то  Ганна  Петрівна  й  презентувала  мені  найсвіжішу  (вже  шосту)  свою  поетичну  збірку  «Життя  –  не  сон».  

-------------------

     Книга  чудово  виглядає  –  тверда  палітурка  (!),  офсетний  папір,  гарний  цифровий  друк,  доладний  шрифт,  симпатичне  художнє  оформлення.    
Зміст  збірки  окреслює  чотири  розділи.  В  першому  підібрано  вірші  про  Жінку,  про  Материнство.  Тут  вміщено  і  вірші-роздуми,  і  вірші-розповіді,  і  балади*.  В  другому  –  пейзажна  лірика.  Третій  містить  твори  про  війну  на  Донбасі.  Четвертий  –  любовна  лірика.

------------------

     Автор    добре  володіє  поетичною  технікою  –  рими  різноманітні,  ритм  метрика  чітка  і  розмаїта.  В  віршах  пані  Ганни  часто  зустрічав  речення,  які  являли  собою  цілу  строфу.  А  це  потребує  неабиякого  вміння:  
   Наприклад,  в  вірші  «За  сільськими  городами»(с.95)*  
       [i]Землю    вкутає    зморену
       Нічка,    тиха    і    зоряна,
       Місяць,    сріблом    підкований,
       Поведе    її    в    сни,
       Й    зазвучить    дивна    музика,
       Що  наспівана  музою,
       Котра    всіх    переконує,
       Що    фінал    то    весни.
[/i]
   Чи  ось  ще  речення-строфа:

     [i]  Бавилось    літечко
       Вітром    і    тишею,
       Колосом    житечка,
       Квітами    пишними,
       Грушами    стиглими
       З    медом-принадами,
       Росами    сивими
       І    зорепадами.[/i]
             «Стежка  до  осені»(с.97)

   Авторка  в  одному  з  віршів  зізнається,  що  все  що  бачить  намагається  записати  в  своїх  віршах:  
     [i]  За  небокрай    ховалися  лелеки,
       В  повітрі  ще  висіли  голоси…
       У  теплий  край,  незвіданий,  далекий,
       Птахи  летіли  і  журбу  несли.[/i]  
                     …………..
       [i]Бентежною  стежиною  стелились
       Ті  голоси  на  саме  дно  душі.
       Я  ж  хочу,  щоб  їх  крила  не  стомились
       І  втрапили  в  мої  нові  вірші.[/i]
                 «За  небокрай  ховалися  лелеки»(с.103)
[b]
   Людина,  яка  пише[/b]  знаходить  вихід  емоцій  і  думок  в  любові  або  навіть  пристрасті  до  письменництва.  Як  в  перегрітому  чайнику,  вода  відшукує  вихід  в  вигляді  пари,  так  і  людина,  яка  пише  в  своїй  творчості  самореалізується  або  розряджається  від  переповненості  почуттів,  як    позитивних,  так  і  негативних,  звільняється  від  напруження,  знаходить  розраду,  полегшення  страждань.  В  Ганни  Демиденко  болить  душа  через  війну,  і  вона  на  цю  тему  багато  пише:

[i]        Димить    земля…    Горить    пшениця…
       Взяв    пів    Донбасу    окупант…
       Ніяк    не    хоче    він    спиниться…
       Європа    ж    і    глуха,    й    сліпа…[/i]
       «Сьогодні  дві  в  нас  України»(с.188)

   Чи  ще:

     [i]Тікають  дні,  біжить  життя  удаль,
     Та  біль  матусі  й  трохи  не  вщухає,
     Душа  її  і  молиться,  й  рида…
     Криниця  горя  в  ній  не  висихає.[/i]
             «Чоло  її  у  ранній  сивині»(с.203)

Чи  ось  іще  (тут  також  велика  строфа  -  одне  речення):

       [i]Коли  тебе  шматує  біль-стріла
       Подіями,  що  небо  рвуть  на  сході,
       І  зморшка  не  одна  в  душі  лягла,
       І  ти  краплинкою  себе  відчув  народу,
       Накритого  знов  хвилею  біди,
       Який  ще  жде  синівської  підмоги,
       Аби  позбутися  московської  орди,
       Шукай  тоді  туди  свою  дорогу![/i]
           «Мусиш  боронити  волю»(с.239)

   Ганна  Демиденко  –[b]  людина,  яка  пише[/b]  –  молитовно  звертається  до  Бога:
       [i]І  знову  смерть.  І  знову  кров…
       Допоки,  Всемогутній  Боже?
       Ти  вчиш  усіх,  що  є  любов.
       Чому  ж  спинити  зло  не  можеш?[/i]
                 «Час  настане  для  звитяг»(с.242)

[b]Людина,  яка  пише  [/b]вірить  і  сподівається:

   [i]    Україна  з  горя  посивіла:
       Топче  ворог  землю  її  знов,
       Та  жива,  жива  душа  і  віра,
       І  надія,    і  свята  любов.[/i]
             «Кличе  сурма»(с.204)


   [b]Людина,  яка  пише[/b]  згадує  що  було  колись:

 [i]      Спить  забуте  село
       Під  покровом  імлистого  неба…
       А  колись  же  було,
       А  колись  гарцювало,  жило…
       Скільки  ж  вод  утекло,
       А  воно,  мов  колиска  для  тебе,
       Хоч  багато  чого  
       У  твоєму  житті  відбулось.[/i]
             «Спить  забуте  село»(с.134)

   На  папері  ми  висловлюємо  свої  почуття,  емоції  і  переживання,  іноді  заводимо  щоденники,  з  якими  ділимося  наболілим,  в  віршах  висловлюємо  захоплення  або  скорботу,  ненависть  або  любов.  

       [i]Я  хочу  стати  піснею  твоєю,
       Від  буднів  щоб  не  черствіла  душа,
       Щоб  називав  коханою    своєю,
       І  місця  сумнівам  не  залишав.[/i]
             «Я  хочу  стати  сонечком  для  тебе»(с.254)

   Чи  ось  ще  про  любов:

       [i]Кохання  –  це  дарунок  долі  й  неба  –
       Велику  владу  має  над  людьми,
       Коли  народжується  у  душі  потреба
       Сказати  світу:  Я    це  Ми![/i]
             «Таємницю  я  відкрила»(с.260)

   Однак  в  більшості  людей  до  листка  паперу  справа  не  доходить,  у  людини  знаходяться  рідні,  друзі,  товариші  по  службі  чи  по  чарці,  інші  співрозмовники,  з  якими  і  вдається  поділитись  радісним  чи  наболілим.
     Та  лише  людина,  яка  пише  любується,  наприклад,  чарівним  пейзажем  і  за  допомогою  слів  на  папері  чи  на  екрані  монітора  занотовує  враження:  

     [i]  На  струни  осінь  золото  низала,
       Коли  почався    перший  падолист.
       Щоранку  сіре  марево  сповзало,
       І  журавлі  у  вирій  подались.[/i]
                   «Перший  падолист»(с.135)

   Або  ще:

   [i]    Темніють    лапи    бузини    густі,
       І    шкіряться    червонощокі    груші,
       Лоскоче    ніжно    серце    мені    й    душу
       Калинове    намисто    на    кущі.[/i]
             «Це  час  передосінньої  пори»  (с.69)

   Або  ще:

   [i]    В    вікно    моє    вже    сіробровий    ранок
       Крізь    шибочку    несміло    заглядав,
       І    перший    соловей    своїм    сопрано
     На    сонне    листя    звуки    розкидав.[/i]
             «В    вікно    моє    вже    сіробровий    ранок»  (с.68)

   Людина,  яка  пише  може  сформулювати  власну  думку,  і  нехай  ця  думка  не  є  оригінальною  і  вже  до  нас  була  не  один  раз  вимовлена,  але  це  переконання  на  основі  власного  життєвого  досвіду  і  тому  воно,  трохи  по-іншому  висловлене,  по-своєму  унікальне:

   [i]    Життя    –    це    бій,    постійний    і    без  правил,
       Де    ти    і    доля    вийшли    сам    на    сам,
       Падіння    й    злети,    і    колючий    гравій,
       І    ніжних    пелюсток    побачена    краса.[/i]
             «Життя    –    не    сон»  (с.4)

   Чи  таке  переконання:

 [i]      Хіба    сховатись    можна    від    війни,
       Коли    підступний    ворог    землю    топче,
       Коли    дітей    вбивають    без    вини,
       Коли    сльоза    турбує    серце    й    очі?[/i]
                   «Хіба    сховатись    можна    від    війни?»(с.184)

   Людина,  яка  пише  закріпляє  в  віршованих  рядках  пережите,  і  тоді  вірші  ніби  воскрешають  зниклі  миті  життя.  Творча  діяльність  направлена  проти  ентропії*.    
Пам’ятаєте,  як  у    Пушкіна:

     «Без  неприметного  следа.  
     Мне  было  б  грустно  мир  оставить.»

   Чи  як  в  поета  Юрія  Малого:
       "…Хтось  прагне  зали́шить  сліди  у  етері,
       А  хтось  залишає  сліди  на  папері…»

   Чи  от  в  Ганни  Демиденко:

[i]    Падав    сивий    мороз
       На    життєвий    покос,
       Від    поезій    і    проз
       Не    відвикла.
       Стука    тихо    не    раз
       Не    одна    –    кілька    фраз,
       Запишу    їх    щораз,
       Щоб    не    зникли.[/i]
«Скільки  зим,  скільки  літ»(с.28)

                   Пишімо,  браття!  І  будьмо!

----------------------------
 *  -    в  дужках  назва  вірша  і  номер  сторінки  в  збірці.
 *Бала́да  —  жанр  ліро-епічної  поезії  фантастичного,  історико-героїчного  або  соціально-побутового  характеру  з  драматичним  сюжетом.
 *Ентропія  (фізика)  —  величина,  яка  в  спостережуваних  явищах  і  процесах  характеризує  знецінювання  (розсіювання)  енергії.

------------------
                         Євмен  Бардаков

                                                                                 13.09.2019

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848963
дата надходження 21.09.2019
дата закладки 21.09.2019


НАДЕЖДА М.

Ти - окраса мого життя

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=A9oBMyJddkM[/youtube]

Спілкуватись  з  тобою  -  радість..
Розуміти  тебе  так  просто.
І  чекати  тебе  -  слабість,
Відчуваю  в  тобі  загадковість.

Я  дивлюся  уважно  в  очі,
Що  на  каву  ранкову  схожі,
Потім  згадую  їх  до  півночі,
Ніби  бачу  в  них  дні  погожі.

Коли  в  них  миготять  лелітки,
Наче   сонце  у  ясну    днину,
Я  згадаю  лелітки  -  квітки,
Тішусь  ними  у  цю  хвилину.

Та  бувають  вони  суворі,
Пережду  я  таку  годину,
Хай  затихнуть,  як  хвилі  в  морі...
Почекаю  я  сонячну  днину...
------------------------------------
Натисніть  на  картинку






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848848
дата надходження 20.09.2019
дата закладки 20.09.2019


Амадей

ПІСНЯ ВІРНОСТІ (авторська пісня)

         ПІСНЯ  ВІРНОСТІ
           
                             Присвячую  всім  жінкам,  які  вірно  чекають
                             чоловіків  і  коханих  з  війни.


Осінь  русокоса  розплела  волосся,
І  співає  пісню  журавлину  знов,
Я  піду  у  роси  в  золотисту  осінь,
І  поллється  з  серця  пісня  про  любов.      (2  рази)

Хай  до  тебе  лине  з  журавлиним  клином,
Пісня  ,  що  для  тебе  тут  співаю  я,
Збережи  коханий  Неньку-Украіну,
Так,  як  вірність  зберігаю  в  серці  я.                        (2  рази)

Серденько  співає,  аж  луна  йде  гаєм,
Пісню  вірності  співає  зелен  гай,
Я  тебе  коханий  тут  в  гаю  згадаю,
Ти  ж  мене  коханий  на  війні  згадай.                        (2  рази)

Пригадай  як  стрілись,  серденько,  з  тобою,
Нас  в  піснях  купали  в  гаю  солов"і,
Так  тоді  хотілось  пить  нектар  любові,
І  дивитись  ніжно  в  оченьки  твоі.                                (  2  рази)

Нас  війна  проклята  з  милим  розлучила,
Поселився  смуток  у  душі  моій,
Дочекаюсь  свята,  повернеться  милий,
Повернуться  з  вирію  клином  журавлі.                    (2  рази)

Прийдуть  мир  і  щастя  і  для  нас  з  тобою,
Прийде  перемога,  кінчиться  війна,
Голову  покриє  білою  фатою,
І  розквітне    щастям  в  серденьку  весна.  (2  рази)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848589
дата надходження 18.09.2019
дата закладки 18.09.2019


Олекса Удайко

НАЙКРАЩА ІЗ ПЕРУК

           [i]Ні
           про
           що...  [/i]
[youtube]https://youtu.be/2zjct3nsJYg[/youtube]
[i][b][color="#2b0480"]Прийшла  Вона  ранковим  плаєм  тайним,  
розливши  синьку  схилами  яруг,
вповзла  у  душі  привидом  одчайним
і  в  дивосвіт  впустила  вірних  слуг…  

Взяла  зі  скринь  мольберти  і  палітри,  
гуаші,  масло,  вохру  й  акварель…
Та  не  забула    ноти  і  пюпітри,
щоб  розбудить  птахів  спочилу  трель…  

І  –  ну  давай  мережити  ескізи,  
що  упадуть  в  природний  гобелен,
та  видавати  в  колорит  безвізи,  
де  тішать  різнобарв’ям  липа  й  клен…

Малює  так,  як  метри  ренесансу,
А  то  –  як  справжній  імпресіоніст:
контрастами  доводить  всіх  до  трансу,́
й  пастелями  гаптує  древній  ліс…

Красоти  неба  з’єднує  з  земними
і  щедро  ллє  в  картин  оригінал…
Не  подивує  творами  такими
байдужий  лиш  мистецтва  маргінал.  

Шедеври  ті  "відлунюють"  мастилом,
як  вилиск  сонця,  вправність  метра  рук.
велике  й  вічне  бачиться  не  з  тилу:
майстриня  вбралась  в  кращу  із  перук!

…Пишу  етюд.    Що  начебто  вже  осінь…
А  в  серці  –  сонм  непрожитих  життів:
коней  баских,  не  бирок-мериносів…

…О,  як  би    я  прожити  всі  хотів![/color][/b]

9.09.2019
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848340
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 18.09.2019


Квітень Олександр

Просто "Перестать стрелять, "



                                                               декілька  слів    
                                                               новообраній  владі  і    всім    моїм  
                                                               мижебратам-співвітчизникам  які  
                                                               з  тих  чи  інших  причин  ,  в  часи  
                                                               російськоїї    окупації  ,  ще  досі  вірують    
                                                               що  для  припинення  війни  треба  
                                                               стати  перед  ворогом    на  коліна    і
                                                               просто  "ПЕРЕСТАТЬ    СТРЕЛЯТЬ  "  
                                                                 
У  нас  віками  мов  під  кальку  , 
В  тяжкі   часи  з  мирського  дна  , 
Втішає    люд     знайома   байка  , 
Що  нині  ,  то  не  їх  війна..

Чи  від  безволля  чи  зі  страху ,
Знімілі  в  тяжбі  лихолить  ,
Втікти  ,  так  прагнуть  бідолахи  ,
В  закутий  у  смирення    світ...

А  в    світі  тім  ,  всі  добре  знають,
Ось  ось  настане    благодать  ,
Що  прийде  мир  до  хати  з  краю  ,
Лиш  треба  "ПЕРЕСТАТЬ  СТРЕЛЯТЬ".

Від  болю  хочеться  кричати  ,
Бо  ж  правду    бачивши  сумну
Я  заперечу..  "мижебратам",
На  їхнє    "зупиніть  війну"........

Хто  сіє  жито  в  яр  глибокий  ,
Змарнує  зерня    в  бур'янах  ,
Хто  вірує  ,  що  в  рабстві-спокій  ,
У  суєті  помре  в  рабах..

А  плачучи  й  схиливши  спину  ,
Він  не  знайде    в  сльозах  спасінь  ,
Як  ,    не  любивши    Україну..
І  ВІН  ,  не      України  син  ...

Навколішки  просивши    миру  ,
Згорить  від  воєн  і  скорбот......
Народ  що  в  боротьбі  безсилий  ,
Зі  світу  зникне  той  народ...

Олександр  Квітень
м.  Мукачево....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848177
дата надходження 14.09.2019
дата закладки 14.09.2019


НАДЕЖДА М.

Скрипаль

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4wPNUXpuIys[/youtube]

Заслухалася  грою   скрипаля.
Як  може  розтривожить  душу  скрипка!
Слова  актора  скрипка  промовля,
Таке  почути  можна  дуже  рідко.

Він  їй  довірив  все   своє  життя,
Нелегкою  була   артиста  доля.
Заплаче  тихо  скрипка,  як  дитя,
А  він  смичком  погладить,  заспокоїть.

І  струни  вже  заграють  в  новий  лад,
Притихнуть  враз  у  серці  всі  страждання.
Напруження  усі  підуть  на  спад...
Та  грай,  ще  грай!  Звучить  душі  прохання...

Пробігла  й  я  своє  життя  думками...
Було  всього,  хіба  розкажеш  всім?
Щось  у  віршах  проскоче  між  рядками,
І  пронесеться  вкотре,  наче  грім.

і  лине  музика,  як  хвилі  океану,
Що  обіймають  з  ласкою  пісок...
Ціловану,  незвідану,  бажану,
Що  пробира  до  самих,  до  кісток...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848150
дата надходження 14.09.2019
дата закладки 14.09.2019


Ніна Незламна

Та , в синій сукні / проза/


За  вікном    вздовж  дороги  мелькали  дерева  покриті  снігом,    а  деякі    голі,    аж  сизі  від  морозу.  А  поміж  них    зелені  й  пишні    ялини  і  сосни,    на  голках    льодові  намистини,  срібляться,    переливаються  на  сонці.    Іскриться  сніг,    то  сріблом,  а  то  й  златом….
     За  два  тижні    настане  березень  ,  помітно  сонце  яскравіше  і  промені  все  ж  тепліші,    хоча  й  мороз  вночі  був  мінус  п`ятнадцять  градусів  та  все  ж    ближче  до  полудня,    не  більше    й  семи.    
Автобус    їхав  не  дуже  швидко,  по  ледь  -  ледь    розчищеній  дорозі,  видно  вночі  славно    погуляла  хурделиця.    Під    лісом  не  малі  пагорби  снігу,  кущів  зовсім  не  видно,  а  дерева  в  облозі  з  усіх  сторін,  по  пояс  потонули    в    кучугурах,  наче  одяглися  в  білі    й  пишні  спідниці.
 Михайло  дивився  в  вікно  і  часом  поневолі  прикривав  очі  від  різкого  сяйва    снігу,    на  душі  спокій  і  відчуття  благодаті.  Як  добре,      вперше  за  п`ять  років      пішов  в  відпустку.  І  тут  така  нагода,  ще  й  путівку  запропонували  в  санаторій,  в  Слав`яногірськ.    Можливо  б  і  не  їхав  та  дружина  наполягла,  каже  Їдь  любий,    я  тобі  довіряю.  Знаю,    хоч  живемо  з  тобою  п`ятнадцять  років  і  всього  в  нас  було  ,  окрім  зради  звичайно,  тож  гадаю  і  цього  разу    не  вскочиш  в  гречку.    Звичайно,    думав,  де  там  скакати,  двоє  дітей  вдома  і  їх    треба  на  ноги  ставити,  як  кажуть  люди.
 А  потім  ледь  помарнів,  наче  сіра  тінь  лягла  на  обличчя…    А  чи  кохав?  Й  не  снилося  тоді,  просто  допоміг  встати  на  ноги,  коли  вона  упала  з  велосипеду  і  зламала  тазостегновий  суглоб.  Добре  телефонна  будка  неподалік,  визвав  швидку,    лікар  йому    запропонував  поїхати  з  нею,  дати  покази,  як  це  трапилося.  Там    наче  й  не  було  причини  впасти,  чи  вона  на  когось  задивилася,  чи,  щось  інше.  Саме  в  той  час  він  поспішав  на  автобус,    мав  їхати  на  роботу,  до  зупинки  залишалося  метрів  десять,  як  таке  сталося  з  дівчиною.  Як  міг  не  помітити,  коли  падала,  то  пролунав  скрегіт  і  відразу  гуркіт,    і  так    скрикнула  голосом  гучним,  як  було  не  почути,  хоча      рух  машин  не  зупинявся.
Її    чорні  очі,    благаючі  про  допомогу…    А  згодом    декілька  раз  провідав    в  лікарні.  Коли    лишалися  на  одинці,  брала  за  руку    і    такий    ніжний  погляд  і  запитання,  коли  прийдеш?  Не  міг  відмовити,  не  був  байдужим  до  чужої  біди.
       Йому  тоді  йшов  лише  двадцять  другий  рік,  він    тоді  і  гадки  не  мав,  щоб    так  рано  одружитись.  Та  прийшов  одного  разу  до  неї  додому,  цього  разу  вона  сама  відкрила  двері  ,  радісно  повідомила,  що  батьків  вдома  не  буде,  поїхали  на  дачу.  Ох  та  молодість,  палкі  поцілунки  і  обійми,  а  потім  ніч…  Чи    хотів,  щоб  сталось  те,  чого  не  виправиш?    Мабуть  ні!  Але  її  ніжність  тіла,  шепіт  на  вухо    -»  Лицар  моєї  мрії,  мій  Геракл»…    Не  втримався,  закипіла  в  жилах  кров,  та    шалена  пристрасть  спокусила  на  гріх.  То  було  лише  один  раз  та  за  місяць  новина    -    буде  дитя.    Ось  таке  кохання,  чи  то  кохання?    І    часом  так    важко  на  душі,  коли  згадує  ту  ніч  і  все  немов    хтось  переслідує  його,  хочеться  озирнутися  назад,    здається,  що  щось  загубив,  пропустив  в  житті….  
   Та  час  летів  і  вже  радів,  як  син  і  донька,    між  ними  рік  різниця,  збирали    для  обох  волошки  в  житі.  Здавалося  й  щасливий,  чого,  ще  треба.  Ось  так  і  склалося  життя  сімейне.  У  злагоді  біль  -  менш  і  в  достатку    можна  сказати.  Вона  вчителька  української  мови,  а  він    найкращий  слюсар  на  заводі,  квартиру  від  заводу  отримав,  тож  живи  та  й  тішся,  як  іноді  казав  йому  батько,    -  «Я  в  твої  роки  цього  не  мав».
Путівка….    Думки,  як  рій  бджіл    в  голові,  легке  хвилювання…  А  цікаво,  як  там    є  танці,  чи  немає?  З  дитинства    любив  танцювати,  в  школі  був  найкращим  танцюристом  .  На  жаль  в    дружини    не  було  такого  великого  бажання    навчитися  так  танцювати,  як  він.  Але  дітей,    хоч,  ще  й  не  дорослі,  все  ж    навчив  і  вальсу,  і  фокстроту.
     Автобус  під`  їхав  до    приймального  відділення  санаторію….  За  пів  години  Михайло  зайшов  в  кімнату,  де  за  столом  сиділо  двоє  молодиків.    Хлопці  відразу  встали,  один  з  них  ,  високий  на  зріст,усміхнувся  і  подав  руку,
- О!  До  нашого  полку  прибуло.  Я    Павло,  а  це  Денис,  будемо  знайомі.    Він  представився  хлопцям,    оцінюючи  позирав  на    кожного,  мабуть  по  років  двадцять  п`ять,  не  більше,  зробив  висновки.  І  роз’дягаючись,  весело,
- То  я  для  вас,  як  дядько  певно.    Не  дуже  підійду  до  компанії,  мабуть  захочете  жінок  приводити…
Хлопці  переглянулися  і  примруживши  очі,  засміялися.
-  Та  ні,  ми  не  по  цій  часті,так  розважитися  можна  буде,  потанцювати,а  щоб  дружинам  зраджувати  то  ні,  приїхали  відпочити,  -  весело  сказав  Павло  .
-  Та  і  це  ж  небезпечно,  -  підтримав  розмову  Денис.
-  Ага,  то  ви  одружені,  це  вже  добре,  а  за  фахом  хто?  І  звідки,  як  то  кажуть  родом  ?
- Ми  з  Донецька  обоє,  шахтарі,  -      поспішив  сказати  Павло,    -  А  ви  звідки?
- Я  харків`янин…  На  ХТЗ  слюсарем  працюю.  Значить  всі  трударі,  тож  будемо  відпочивати.  А,  щодо  танців,  я  б  теж  туди  пішов  з  задоволенням    та  боюся  пари  мені  не  буде,  туди  напевно  одна  молодь  ходить.  Та    тільки  давайте  на  «ти»  звертатися,  я,  що  такий  старий?!
       В  перші  дні    відпочинку,  після  масажів,  хвойних  ванн,    які  назначив  лікар,  в  кімнаті  всі  відсипалися.  Іноді  хлопці  веселили  Михайла,  розповідали  про  свої  походеньки,  а  часом  і  про  роботу  згадували.  Він  дивився  на  них  і  думав,  невже  я  таким  був  десять  років  назад…    Дивувався  їх  безтурботності,  часто  в  кімнаті  лунав  сміх,  розповідали  анекдоти,  жартували  один  над  одним.  Ввечері,  сидячи  за  столом,    грали  в  доміно,  до  пізнього  вечора  чаювали.  Лежачи  в  ліжку  Михайло  любувався  видом  за  вікном.    Іскрився  сніг  від  світла,  що  падало  з  вікна,  а  далі  наче  вхід  в  дивовижну  зимову  казку,  заворожували    ялини  вкриті  пухнастим    білим  снігом.  Поневолі    Михайло  згадував  дитинство,  як  ходив  з  батьком  в  ліс  по  ялинку,  по  пояс    провалювався  в  сніг.  І    ледве  витягував  ноги  з  валянками,  в  яких  вже  було  повно  снігу.  А  згодом,  вже  вдома    батько  знімав  їх  і  сміявся,  ти  як  той  »Мужичок  -    сноготок»    в  Некрасова.  Діставшись  додому,  батько  натирав  ноги  горілкою,  вважав,  це  перші  ліки    в  такому  випадку  і  мама  готувала  пахучий  чай  з  м`ятою  й  калиною.
       Одного  вечора  ….    Михайло    дрімав  в  ліжку,  насолоджувався    безтурботністю,  вже  й  відіспався  за  всі    роки,  хоча  минув  лише  тиждень  .  Під  подушкою    чергова  прочитана    книга  за  ці  дні,  вже  б  погуляти  по  стежках,  можливо  якось  помандрувати  по  окрузі,  чи    до  лісу  пройтися,  планував  собі.  І  тут  різко  відкрилися  двері,  обтрушуючи  з  себе  сніг,      ввалилися  хлопці.  Розчервонілі    обличчя  осяяні  щастям  і  легенький,  радісний    сміх.  Михайло  сів  на  ліжку,  звісивши  ноги  до  підлоги,  
- Бачу      такі  веселі,    ви,  що  може    в  сніжки  грали,  як  ті  діти?
Хлопці  роздягалися  й  хитро  позирали  на  нього.  Павло  зморщивши  носа  ,  задоволено  показував  всі  свої  тридцять  два  зуби  й  до  Дениса,
- Що  повідаємо  цьому  самітнику  де  ми  ходили,  що  робили?
Денис,швидше  роздягнувся  і  впав  на  ліжко,
- А  чому  й  не  розповісти,  думаю  не  вкраде  наших  партнерок.  Тут  такі  танці  ,  закачатись,    правда  клуб  не  видний,  а  в  середині  так  комфортно,  просторо  і  людей  на  любий  смак  від  вісімнадцяти  років  й  до  сімдесяти,  це  точно….
- Мені  сподобалися  танці.  До  речі,  там  є  такі,  що  чомусь  не  танцюють,  а  тільки  зирять  на  кожного,  напевно      оцінюють,  -  підтримав    розмову  Павло.
Він    дивився  на  хлопців  і  дивувався,  такі  веселі!  Напевно  подруг  собі  знайшли  і  запитав,
- Ви  навкруги  не  ходіть,  зізнавайтеся,    що  познайомилися  з  дівчатами,  чи  з  молодицями?
Павло  пригладив  чорнявого  чуба,  в  його  очах    грали    бісики,
- Та    ні,  не  подумай,  щось  такого,  куди  чесно  кажучи  може  потягнути,  але  ми  просто  познайомилися  з  двома  дівчатами.  До  речі,  кажуть  не  заміжні,  хоча  на  вид    по  років  двадцять  три  -    двадцять  п`ять,не  більше  думаю…      Доволі    симпатичні,  стрункі,  з  красивим  бюстом,  обидві  русяві  і  вони  теж  з  Харкова,  твої  землячки.
- Правда  хто  за  фахом,  ще  не  дізналися,  але  приємні  і  веселі  дівчата,  здається  подружки    і  танцюють  гарно,  -    добавив  Денис.
Вони,  ще  з  годину  гомоніли,  розповідали  про  ведучого,    що  проводив  деякі  конкурси.  Вже  коли  вкладалися  спати  Павло  запитав  Михайла,
- Ну,  що  тобі  не  надоїло  книги  читати  та  валятися  на  ліжку,  може  завтра  з  нами  підеш,  казав,  що  любиш  танцювати.  Ми  тобі  там  підберемо  молодичку,  там  є  на  вибір,  яку  захочеш.
Денис,  перевертаючись  в  ліжку  пробурмотів,
- -  Ага  і  худі  є  й,  як  жердини  високі  і  є  низенькі,  кругленькі  бочечки….  
Всі  засміялися  та  він  продовжив,
- Ні  серйозно  кажу    є  красиві,  гарні,  як  булочки  пухкі,  так  би  й  вщипнув  котрусь,  чи  поцілував…
В  кімнаті  знову  сміх…  А    за  вікном    наче  біла  ніч,  місячно,  іскрився  на  ялинках  сніг,    що  виднілися    неподалік.
Наступного  дня,    після  сніданку,  Михайло  вирішив  пройтися  ,  до  залізничної  станції.  Дорога  проходила  вздовж  лісосмуги.  День  видався  сонячним  і  не  дуже  морозним.  Під  ногами  поскрипував  сніг,  йшов  по  проїжджій  частині,  бо  хто  б  там  зробив  стежку,  як  снігу  лежало  по  коліна.    Чарівні  сосни  й  ялини  виблискували  на  сонці,  де  -  інде  осипався  сніг,  чи  то  від    сонячних    променів,  чи  від  ваги,  тихо  спадав  до  низу.    Раптово  з`явилася  білка,    наче  зустрічала  його,    полохливо  вертіла    головою  в  різні  сторони,    стояла  навпроти  нього    і  здавалося  й  не  думала  тікати.  Він  всміхаючись  зупинився,  яка  ж  краса,  оцю  б  красу  дітям  побачити…  Намацав  в  кишені  пряник,  який  давали  до  чаю  і  присівши  поклав  на    сніг.  Довго  чекати  не  довелося,  білка  за  мить  схватила  пряник  і  зникла  серед  дерев.  Тихо  засміявся,
- Яка  ж  проворна.  Шкода  горіхів  не  маю,  а  от  цукерки  тобі  напевно  не  можна…
Непомітно  дійшов  до  станції,  вирішив  взяти  квиток    додому,  хоча,  ще  й  залишалося  багато  днів  до  від`їзду  та  все  ж  чого  чекати,  коли    вже  тут.
       Ввечері,  в  кімнаті    хлопці  кропили  парфуми,  всі  троє  збиралися  на  танці.
Можливо  б  і  не  пішов  та  хлопці  так  наполягали,  так  хвалили,  сказали  ,що  не  пошкодує  і  скільки  вже  можна  сидіти    одному  в  кімнаті.
       В  залі  людей  багатенько…    І  справді  здивувався,  коли  побачив  чоловіків    й  жінок  різного  віку.      Хтось  сидів  на  стільцях,  а  дехто    компанією  збирались  в  коло  і    час  від  часу  линув  сміх,  який  губився  в  ритмі  музики.  Павло  з  Денисом  привели  своїх  вишуканих  дівчат;  скромні,  обидві  русяві  і  обидві  чорноокі.  Одягнені  в  гарненькі  в`язані  сукні,  які  підкреслювали  красивий  стан.  Павло    взявши  партнершу  за  руку,
- Ось  це  наш  дядько  Михайло…  
Відразу  всі  засміялися.  Потім  він  продовжив,
-  Знайомтеся,  це  Таня,  а  це  Люба….
 В  дівчат  рум`янці  на  щоках  і  веселики  в  зіницях..
 Таня  відразу    ледь  почервоніла,    часто  закліпала  очима  й  защебетала  пташечкою,  
- Ви  не  подумайте  нічого,  ми  просто  партнерші  вашим  хлопцям,  більше  нічого.    Вони  так  танцюють…  Так  танцюють!  Так  танцюють  гарно!  Що  нам  підходять  …  
І    зажавши  нижню  губу,    моргнула  до  Дениса.    Всі  знову  засміялися.
     В  цей  час  з  магнітофона  линула    розслаблююча    музика,  за  якусь  мить  вгамувала  легке  хвилювання,  зняла  напругу  з    Михайла.    Раптово,  щось  заскрипіло  і  зазвучав  вальс  ,    хлопці  одночасно  взяли  своїх  подруг    під  руки    і    сміливо  попрямували  в  середину  залу.
 Війнуло  молодістю  на  душі,  той  вальс  збудив  спогади  про  школу…    Михайло    задивлявся  на  пари  і  мов  сам  з  ними  злітав  й  кружляв,  від  задоволення    час  від  часу  закривав  очі.  Майже  не  було  пауз,    музика  змінювалася    на  пісні.      Немов  полинний  напій  попав  у  душу,чому  дружина  так  ніколи  не  любить  танцювати…  Адже  це  так  чудово,  хоча  б  на  якусь  мить  відчути  себе  птахом!
     В  залі  повеселіли  присутні,  жваво  витанцьовували  від  пісню  -  «Тиха  вода».    В  нього  від  стояння,  аж  ноги  заніміли,  переминався  з  ноги  на  ногу,  роздивлявся    присутніх.    Під  пісню  «Лада»  в  центр  залу  вийшли  дві    молоді  особи,  розпочали  танець.  Одна  дівчина  з  каштановим  волоссям,що  прилягало  на  плечі,    в  синій  сукні  в  мілкий  горошок  так  танцювала  легко,  піднесемо,  що  цього  не  можна  було  не  помітити.  Вона  відчувала  кожну  ноту,  вишукано  виконувала  рухи,  дарувала  усмішку  присутнім.    Вона  заінтригувала  його    своєю  поведінкою,  його  очі  шукали  її    серед  танцюючих  пар.  Тепло  сповило  його  серце    і  на  душі  так    радісно  й  легко  -  легко  стало.  Яка  краса,  не  кожна  може  так  танцювати,  думав    він.  По  закінченню  танцю,  задоволені    хлопці    з  дівчатами  підійшли  до  нього.  Розчервонілі,  веселі,  позирали    один  на  одного.  Таня    переводячи  подих,  співучо,    мов  під  музику,  яка  щойно  розпочалася,  мелодійно    сказала,
- То  ви  хоч  присядьте,  чи,  що?  Чого  не  танцюєте?  Он  скільки  файних  жіночок,    дівчат,  молодиць,    як    квіточок  в  житі,  яку  хочеш  вибирай,  є    і  худенькі    й  пишні…
Від  компанії  по  залу  рознісся  гучний  сміх,  привернув  увагу  відпочиваючих,  а  Михайла,  як  облили    окропом,  за  мить  почервонів,  втягнув    голову  в  плечі  ,  немов  хотів  сховатися  від  всіх.    Та  відразу  ж  опанував  себе  після  її  слів,  з  під  лоба  позирав  в  сторону,  де  стояла    дівчина  в  синій  сукні  в  горошок.
Павло  торкнув  його  рукою,
- Ну,  що  йдеш,?  Якусь  запросиш,  чи  будеш  нудьгувати?
Своїх  п`ять  копійок  відразу  вставив  Денис,  протяжно    й  неголосно,
- О!  Я  помітив  на  яку  він  поглядав,  помітив…
Михайло,  перебив  його,    махнувши  рукою,
- Ні,  я  піду    в  кімнату,    на  сьогодні  досить  розваг!
 І  швидкою  ходою  попрямував  до  виходу.  Йому  й  самому  здавалося,  що  він  тікає  від  неї.  А  чого  й  не  знати,  боявся  озирнутися.    Вийшовши  на  вулицю,  полегшено  перевів  подих,  відчув,  як  шалено  билося  серце,  але  намагався  йти  скоро,  наче  й  насправді  від  когось  тікав.  Так,  завтра  піду  на  переговорний  пункт,  передзвоню,  дізнаюся,    що  там  вдома,  як  діти,що  нового,  копошилися  думки,  згодом  заспокоївся,  пішов  тихіше,  прислухався  до  скрипіння  снігу.    Неподалік  біля  ліхтаря  цілувалася  пара,  відчув  короткий  спалах  обличчя  та  тож  від  думки,  яка  миттєво  врізалася  в  мозку,  а  які  в  неї  губи,  відчути  б  той  поцілунок,  заглянути  б    в  її  очі.  Різко  підхопив  жменю  снігу  і  вмив  обличчя,    ох,  що  це  в  голову  лізе,  а  перед  очима  її  стан    в  синій  сукні  в  горошок…
     Було  доволі  пізно,    коли  Михайло  почув,  що  прийшли  хлопці  ,    довго  вертівся  в  ліжку,    все  ніяк  не  міг  заснути.  Але  закрив  очі,щоб  не  спілкуватися,    хотілося  забитися  в  куток  й  позбавитися  думок,  які  переслідували,  не  давали  спокою.
Минуло    три  дні  …    Після  переговорів  з  родиною  Михайло    в  гарному  настрої,  прямував  в  їдальню  пообідати.  На  сходах  стояла  вона,  він  відразу  пізнав  її  по  зачісці,  адже  без  головного  убору.  Біленька  шуба  з    пухнастим  білим  шарфиком  їй  пасувала  до  обличчя…  Відразу  думка,  чи  когось  виглядає  і  зупинився,  вдав,    що  на  когось  чекає.  До  неї  підійшла  жінка,  років  п`ятидесяти,    усміхнувшись  щось  сказала  до  неї  і  вони    разом  зайшли  в  їдальню.  Цікаво,    сама,    без  пари  до  цієї  пори,  можна  вже  й  було  знайти  собі  партнера,  як  кажуть  хлопці.  Підкралась  злоба  на  самого  себе,  чого  думки  за  неї,  швидше  б  вже  додому…
         Цього  вечора  хлопці  звали  його  на  танці,  але  він  вирішив  залишитися    в  кімнаті.  В  ліжку,    тримаючи    в  руці  чергову  книжку  з  бібліотеки  ,  намагався  читати.  Букви  скакали  перед  очима,  наче  й  читав  та  осмислити,  сприйняти  прочитане  не  вдавалося.  Пройшло  більше    години,    він  з  пересердя  запхав  книгу  під  подушку,  намагався  заснути.    На  мить  прикрив  очі,  перед  ним  вона  в  тій  шубці  і  така  гарна,  а  очі  красивої  форми,  зелені,  чаруючі  .  Пригадав,  що  колись  читав,  що  такі  очі  у  давні  часи  асоціювалися  з  відьмами  і  чаклунками.  Ну,    от  заспокоїв  себе,  нарешті  розібрався  чого  мене  так  тягне  до  неї.  Але  ж    хотілося    взяти  її  під  руку  і  повести  в  чарівну  музику  вальсу,  покружляти,    забути  про  все    на  світі.    Чи  спав,  чи  ні,  на  якусь  хвилину  наснився  сон,  вона  в  синій  сукні  в  горошок  серед    квітучих  соняхів.    Усміхнена,  губи  колір  спілої  вишні  і  веселики  в  очах,здавалося  наближався  до  неї,  а  вона  намагалася  йти  в  поле  поміж  соняхи  і  раз  по  раз  озиралася  до  нього.    Уві  сні  себе  бачив,    розчервонілого,  в  голубій  сорочці,  руками  розсовував  соняхи,  йшов  за  нею,    але  не  міг  наздогнати…
   Гучний  сміх  розбудив    його,  відкрив  очі.  Хлопці    руками    прикрили  роти,    Павло  лукаво  зіщулився,
- Ой,  вибач  Михайле  розбудили…  
Не  мав  наміру,  щось  сказати,  чи  запитати,  тільки  витирав  свій  спітнілий  лоб,  пригадав  сон  і  сердито  кивнув  рукою,
- Йдіть  до  біса,  такий  сон    перебили…  Не  могли  пізніше  повернутися!
Денис  присів  біля  нього  на  край  ліжка,
А  я  знаю,  як  її  звати…
- Кого  її  ?  -  немов  не  розуміючи  про  кого  мова,  запитав  Михайло.
Тут  Павло,    ледь  всміхаючись  і  потираючи    руками,
- Ну  та,  в  синій  сукні  в  горошок…  Думаєш  не  помітили,  як  ти  дивився  на  неї,  як  кіт  на  сметану…    До  речі,  я  її  сьогодні  запросив  на  танець,  гарно  кружляє,  легенька,  як  перлинка,  до  того  ж  така    симпатична,  приємна  паняночка.
Михайло  зіскочив  з  ліжка,  як  обпечений,  відійшов  до  вікна,
- Хлопці  не  будіть  в  мені  звіра,  щоб  я  пару  слів  гарячих  вам    не    сказав,  вже  кажіть,  яке  ім`я  і  звідки  вона?  Гадаю  все  розізнали….
Роздягнений  Павло  вкладався  в  ліжко,
- Потяг  ту  –  ту…..  Змарнував  ти  час,  вона  не  з  нашого  заїзду,  нам,    ще  тут  два  тижні  відпочивати,  а  вона  за  тиждень  повертається  в  свої  Суми.  Сказала,  що  не  заміжня,  але  подробиць  не  знаю,  а    звати  Маргарита.  Не  дарма  таке  ім.`я,  схожа  на  квіточку.
Михайло    повернувся  в  ліжко,  простирадлом  вкривав  голову  і  незадоволено  до  хлопців,
- Можна  було  й  не  взнавати!  Досить,    хай  їде  хоч  завтра…
І    різко  повернувся  до  стіни…  
   Шкода,  кепська  новина,  в  душу  підкралося  розчарування  .    Закриваючи  очі,  вмовляв  себе  заснути,  бо  її  обличчя    і  ті  зелені  очі  ввижалися  йому,  немов  звали  до  себе.  
 Чи  ніч  була  для  сну,чи  ніч  для  спогадів…  Шалено  билося  серце….  Суми,  це  ж  він  там  відслужив    в  армії  два  роки…    І  ходив  в  звільнення,  навіть  бігав  в  самоволку,    за  морозивом  для  всіх…  І  чому  не  зустрів  її  там?  Не  заміжня  -  лізло  в  голову…    За  вікном  чулися  чиїсь  голоси,  вже  світало,  лише    тепер    сон  здолав  Михайла…
 Наступного  дня  він  був  не  в  гуморі,    безпорадний  погляд    дивував  хлопців.  Йому  не  хотілося    згадувати    службу,  вважав,  що    це  не  цікаво  і  нікому  не  потрібно.  Хлопці  ж    вирішили  не  чіпати  чоловіка,  нащо  підкидати  дрова  в  той  вогонь,  що  палає  в  душі.
         Після  вечері  хлопці  з  дівчатами  поспішили  до  клубу  на  фільм;  »  За  двома  зайцями.  Пропонували  й  Михайлу  піти  з  ними,  але  той    зі  скривленим  обличчям  лише  махнув  рукою  і  пішов  прогулятися  по    стежці.    Сніг  поскрипував  під  ногами,  іскрився  від  ліхтарів…    Ні,  не  визивав  задоволення  й  не  зігрівав  білизною,  а  дратував.    Як  хлопчисько  намагався  його  зачепити  носком  черевика  і    від  футболити,  як  подалі.  Зробивши  кілька  кругів  по  території  санаторію,    ноги  привели  до    клубу.  З  одної  сторони    будівлі  з  вікон  проникали    голоси,  ага,  ще  йде  кіно,  зробив  висновки    і  попрямував  до  другої  сторони,    до  парадного  входу,  де  вхід  на  танці.  Здвинувши  плечима,  навіть  усміхнувся  і  сам  до  себе,
-  Ага,  хлопці  в  кінозалі,  піду  відірвуся  по  повній,  щоб  не  засуджували.
 Звучала    легка  танцювальна  музика…    Заворожував  темп,  лився    тихим  струмком  води,  а  то  повільно  підносився,    кликав  в  політ…  Він  відразу  очима  знайшов  її  і  рішуче,  через  весь,  ще  незаповнений  танцюючими  зал,      попрямував  до  неї.  
     Гарячий  прилив  до  обличчя,  запросив  на  танець.  Вона  наче  чекала  на  нього,мило  усміхнулася  й  кивнула  головою.  І  де  та  сміливість  в  мене  взялася,  здивувався  собі.  Приємне  відчуття  при  дотику  її  руки  і  стану,  яка  ж  легенька,  ну  справжня  пір`їнка….    А  парфуми…    На  якусь  мить  сп`янів,  хотів  впіймати  її  погляд.    І  ось  її  зелені  очі,  ледь  -  ледь  втримався  на  ногах….    Ні,ні  ,  він  ніколи  в  житті  не  знав  такого  відчуття,  втопитись  би  в  її  очах,  потрапити  в  теплі  обійми….
 Кружляли  в  залі  немов  зовсім  одні,  ні  на  кого  не  звертали  уваги.  Її  волосся  розвівалося  при  танці,вона  здавалася,ще  гарнішою,  привабливішою.  Та  закінчилася    щаслива  мить,  вона  забрала  руку.  Чи  й  чув  ту  музику,  чи  ні    та  зрозумів,  що  танець  закінчився  і  вона  направилася  йти  в  сторону.  
- О,  ні!  Будь  ласка,  ще  один  танець,  прошу  вас.    
Мила  усмішка  лягла  на  обличчя,  вона  тихо  сказала,
- Я    -  Маргарита,  будемо  знайомі…
 І  подала  руку…
Хвилини  щастя,  відчуття  злету  в  танці,  згадалися  рухи  молодості  і  вони  піддалися  спокусі  танцю,  закружляли  в  вальсі.  Йому  здавалося,що  він  чув  її  серцебиття…  О,  де  ж  та  молодість…  Невже  я    знайшов  те,що  не  давало  спокою,  що    часто  переслідувало  його,  те,  що  загубив…
               Та  танець  закінчився  і  він  провів  її  до  місця,  де  вона  стояла  раніше  й  відразу  помітив  своїх  хлопців.  Чемно  подякував  і  попрощався,чомусь  так  і  не  сказавши  їй  своє  ім`я.  І  відразу  й  шмигнув    до  роздягальні,  поспіхом  накинув  пальто  й  вискочив  надвір…
       Миттєво  холод  проник  за  комір,  зморозило    вологу  спину,  легкий  озноб  проймав  все  тіло.  Немов  тікав,  тікав  від  самого  себе,    думки  гріховні  переслідували  його.  Та  ні,ні,вмовляв  себе,  не  посмію…
Хлопці  пізно  повернулися….  Михайло  мило,  мов  дитя  сопів  у  ліжку…
- От  боягуз,  чого  від  нас  було  тікати,  -    гучно  помітив    Павло.
Денис    кивнув  рукою,
- Та,  хай  спить,  не  чіпай,  не  всі  так  можуть,  як  ми,  потанцювати  й  розійтися  друзями.  Можливо  чоловік  гарячий,  для  нього  це  катівня,  брати  в  обійми  і  стримувати  свої  гріховні  бажання.  
-Твоя  правда,  -  підтвердив  Денис  і    тихіше  продовжив,
-  Можливо  вдома  не  наситився  коханням,  а  зрадити  не  хоче,  не  наважиться…    Твоя  правда,  ми  всі  різні…
Наступного  дня  хлопці  не  зачіпали  теми  про  танці,  наче  й  не  бачили  його  там.  Три  дні  поспіль  Михайло  мовчки  лежав  в  ліжку  s  перегортав  сторінки  книжок.  Дав  хлопцям  зрозуміти,  що  нікуди  не  піде.
       Пройшло,  ще  два  дні…    Павло  після  обіду,    трохи  затримавшись,  наздогнав  Михайла  надворі,не  зміг  змовчати,
-  Мені  то  все  рівно,  але  хочу,  щоб  ти  знав  вона  завтра  від`їжджає  після  обіду…  Це  бабське  радіо  передало…  Ти  хоч  поспілкувався  з  нею  коли  танцював?
В    Михайла  немов  перекрило  подих,    кашлянув,  а  потім    трохи  хвилюючись,    ледь  примруживши  очі,
- Та  це  мої  справи  хлопці,…    Іноді  ми  відчуваємо,що  колись  не  знайшли  свого  щастя,  але  тепер  вже  не  повернеш  той  час…  А  те  що  маю,  буду  цінити…    Не  завжди  зорі  в  небі  лягають  так,  щоб  поєднати,    на  жаль  іноді  буває  інакше….
 І    різко  розвернувшись,    попрямував  до  стежки,  що  вела  до  виходу  санаторію.
 Наступного  дня,  після  обіду,  Михайло    поспішаючи  вийшов  з  їдальні.  Неподалік  стояв  автобус,  люди  з  валізами  поспішали  до  нього.  Він  відійшов  в  сторону,  за  ялинку  і    спостерігав,  як    Маргарита    йшла  з  невеличкою  валізою  до  автобуса  ,  а  поруч    з  нею  йшла  та  сама  жінка,  що  чекала  на  неї  біля  їдальні.  Вона  їй,  щось  розповідала,  час  від  часу  розмахувала  рукою.  Та  він  помітив,  що  Маргарита  декілька  раз  озиралася  назад  і  зупиняючись  вертіла  головою,  немов  шукала  когось…
       Минав  останній  день  відпочинку,Михайло  вирішив  раніше  поїхати  додому.  Чого,  ще  тут    ніч  кукувати?  Відколи  поїхала  Маргарита,  сон  тікав  від  нього.  Стискалося  серце,  чому  доля  так  надходить,  чому  дороги  інколи  не  ті  з`являються  на  шляху?  
     Він  їхав  в  автобусі  до  залізничної  станції,задивлявся  на  сніг,  на  ялини  й  сосни,  а  йому  ввижалася  вона  ,  та  симпатична  панночка    в  синій  сукні….  
                                                                                                     *****
                                                                                                                       1986  рік.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848047
дата надходження 13.09.2019
дата закладки 13.09.2019


Амадей

Про вірші і пісні

Мережу  я  своі  вірші,
Знайшов  розраду  для  душі,
Мов  соловей  в  гаю  пісні  своі  співаю,
А  в  тих  піснях  співаю  знов,
Про  ту  п"янку  святу  любов,
В  них  серце  і  душа  відпочивають.

А  мені  кажуть:"  Не  пиши,
Кому  потрібні  ті  вірші,
Вони  грошей  тобі  в  житті  не  добавляють",
Я  ж,  в  відповідь,  скажу  ім  так:
-Якщо  вірші  для  вас  пустяк,
Напевно,  що  душі  у  вас  немає.

Бо  коли  серденько  співа,
І  в  вірші  вилива  слова,
І  від  кохання  голова  п"яніє,
Це  значить,  серце  в  грудях  є,
Любов  натхнення  жить  дає,
Це  значить  в  серці  ще  живе  надія.

Коли  ж  для  вас  пусте  вірші,
Немає  радості  душі,
І  пісня  "за  живе"  не  зачіпає,
Це  значить  в  вас  душа  німа,
Мабуть  що  й  серденька  нема,
А  замість  серця  камінь  в  грудях  маєш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848052
дата надходження 13.09.2019
дата закладки 13.09.2019


Амадей

Коли загляне осінь

Коли  до  мене  осінь  в  дім  загляне,
Іі  я  не  пущу  і  на  поріг,
Я  ій  скажу,  що  в  мене  спить  кохана,
Ну  як  би  я  любов  образить  міг.

Скажу  я  осені,  іди  в  гай    до  калини,
Калині  передай  свою  красу,
Піди  розваж  засмучену  дівчину,
І  заплети  ій  щастя  у  косу.

Полинь  у  небо  разом  з  журавлями,
Що  в  вирій  вже  зібралися  летіть,
І  передай  привіт  заробітчанам,
Що  на  чужині  проливають  піт.

Скажу  я  осені,  полий  дощами  ниву,
Щоб  гарний  був  наступний  урожай,
Зроби  хоча  б  одну  вдову  щасливою,
Щоб  щастя  полилося  через  край.


Багряним  листом  притруси  могили,
Всіх  тих,  хто  захищав  земну  красу,
Хто  лебедем  до  Господа  полинув,
За  нас  усіх  хто  вічним  сном  заснув.

Я  попрошу  краси  у  неі  й  світла,
Щедрот  осінніх,  пахощів,  тепла,
Хай  осінь  подарує  кожній  жінці,
Любові  й  ніжності  і  щастя  і  добра.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847858
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 12.09.2019


Віталій Назарук

ЖУРАВЛИНА

Пр:  Прославляють  ніжну  журавлину,  
У  піснях  на  різні  голоси.
Журавлину,  ніжну  журавлину,  
Ягоду  поліської  краси.

Край  лісів  і  боліт,  край  туману  й  роси,
Де  в  озерах  синіє  рівнина.
Заховалась  у  затінку  низьких  осик  -
Журавлини  краса    журавлина.

Пахне  мохом  земля  і  гудуть  комарі,
Тут  сміється  окраса    єдина.
То  горить  на  землі,  без  вогню,  а  горить  -
Журавлини  краса    журавлина.

Наче  крапельки  крові  застигли  в  росі,
Де  хмарина  летить  соколина.
Червоніє  завжди  у  поліській  красі  -
Журавлини  краса    журавлина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847942
дата надходження 12.09.2019
дата закладки 12.09.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Подаруй коханий

Подаруй  коханий  мені  літо,
Нехай  осінь  не  приходить  ще  до  нас.
Під  вікном  щоб  ніжно  пахли  квіти
У  вечірній  і  ранковий  час.

Подаруй  коханий  мені  зорі,
Щоб  світили  і  не  гасли  уночі.
Хай  простелить  місяць  стежку  в  морі,
Своїм  світлом  щастя  несучи.

Подаруй  коханий  мені  ранок
Із  туманом,  що  лягає  в  берегах.
Хай  торкнеться  вітерець  фіранок,
І  розсипе  дощик  на  полях.

Подаруй  коханий  мені  сонце,  
Щоб  світило  і  не  гасло  цілий  день.
Нехай  світить  променем  в  віконце
І  птахи  співають  ще  пісень...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847941
дата надходження 12.09.2019
дата закладки 12.09.2019


Ольга Калина

Чому так пізно ти прийшов

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=q2_LrEdq9fs[/youtube]

Цей  вечір  тихо  догоря,  
Нічна  з’явилася  зоря.
І  я  іду  в  осінній  сад  –
В  танку  кружляє  листопад.  
А  дні  шалено  так  біжать,  
В  траві  всі  яблука  лежать.
Не    встигла  я  зібрати  їх  -
Цей  запашний  солодкий  плід.

Приспів:
Коханий  мій,  моя  любов,  
Чому  раніше  не  прийшов?
Ти  запізнився  на  роки..
Дивись,  обсипались  садки.  

Кружляє  листя  навкруги
У  руки  яблучко  візьми
І  надкуси  солодкий  плід  –
Це  наш  з  тобою  пізній  гріх.  
Холодна  осінь  і  сумна,
Але  в  душі  цвіте  весна,
Кохання  в  серці  розцвіло..
Навіщо  пізно  так  прийшло?!

Приспів:
Коханий  мій,  моя  любов,  
Чому  раніше  не  прийшов?
Ти  запізнився  на  роки..
Дивись,  обсипались  садки.  

Приспів:
Коханий  мій,  моя  любов,  
Чому  раніше  не  прийшов?
Ти  запізнився  на  роки..
Дивись,  обсипались  садки.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847956
дата надходження 12.09.2019
дата закладки 12.09.2019


Ніна-Марія

ТОБІ

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQmXv-PoIXi7Y9r8xijmdX-fMju8WXpKnSuTflp_W2WaWDz9mdtGA[/img]

Тобою  я  і  дихаю,  й  живу,
У  пам'ять  синь  очей  закарбувала.
Одна  в  життєвім  човнику  пливу,
Та  все  ж  без  тебе  простору  замало.

І  світ  увесь  для  мене  враз  змалів,
Несе  буденність  в  далину  незриму.
Ти  стільки  всього  встигнути  хотів...
Уламки  мрій  тепер  збираю  в  риму.

Тулюсь  думками  рідного  чола,
Німе  блаженство  душу  огортає.
Хоча  би  крихітку  того  тепла,
Яке  в  мені  на  попіл  не  згорає.

Надійний  мій  і  світлий  оберіг,
Невидимий,  мій  Ангеле,  небесний.
Чомусь  ніхто  тоді  не  застеріг,
Тепер  лиш  в  снах,  буває,  що  воскреснеш...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847555
дата надходження 08.09.2019
дата закладки 08.09.2019


Амадей

РИБКА (гумореска)

Ішов  внучок  з  бабусею,  біля  магазину,
Де  продають  коньяки,  горілку  і  вина,
Подививсь  на  продавщицю,  що  очима  блимка,
Подивись  бабусю  тільки,  яка  ж  гарна  рибка!
-Та  яка  там  каже  рибка,  де  іі  дивиться,
Бачу  я  лише  одну  тьотю  -  продавщицю.
А  ти  видумав  таке,  (гнівом  зайнялася),
Де  у  виннім  магазині  тут  рибка  взялася?
Як  розплачеться  ж  онучок,  через  сльози  каже,
-Ви  не  вірите  мені,  хай  вам  дід  розкаже!
Ми  із  дідом  на  базар  ходили  в  неділю,
Потім  дідові  вина  чомусь  закортіло,
Тьотя  дідові  вина  в  бокал  наливала,
А  дід,  дививсь,  і  аж  трусивсь,  коли  нахилялась.
Ще  й  за  циці  тьотю  брав,  з-за  прилавку  видко,
І  щоразу  промовляв:"Ох  ти  ж  моя  рибка"!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847492
дата надходження 08.09.2019
дата закладки 08.09.2019


НАДЕЖДА М.

А до весни не так уже й далеко

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xZmqmXMjct8
[/youtube]
А  до  весни  не  так  уже  й  далеко,
Промчаться  швидко  осінь  і  зима.
У  край  далекий  проведем  лелеки,
А  з  ними  знов  повернеться  весна.

Нелегкий  шлях,  скоріше  загадковий,
Ніхто  не  знає,  як  пройде  цей  час.
Та  ми  плекаєм  мрії  веселкові,
Що  на  плаву  підтримують  ще  нас.

А  довгі  дні  осінні,  непогідні,
Нам  друзі  допоможуть  скоротить.
У  дні  такі  вони  нам  необхідні,
Хай  осінь  таку  дружбу  золотить!

Веселий  сміх  і  рідні  поряд  лиця,
Про  що  ще  можна  мріяти  в  цей  час?
З  любов"ю  я  вдивлятимусь  в  обличчя,
Нема  дорожчого  у  мене,  окрім  вас...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847491
дата надходження 08.09.2019
дата закладки 08.09.2019


Віталій Назарук

ТОБІ, МОЄ МІСТО

Мій  рідний  Лучеськ  -  древній  град  Волині,
Що  народивсь  на  березі  ріки.
В  краю  зеленім,  де  озера  сині,
Ти  славою  пророслий  навіки.

Чудові  сквери,  Лесин  парк  над  Стиром
І  лебеді,  що  їстимуть  із  рук…
Струмиться  річка  -  пахнуть  води  миром,
Життя  Волині,  наче  серця  звук.

І  Ти  стоїш  з  собором,  як  окраса,
Замок  шукає  птахів  ввишині.
Роки  біжать,  вони  не  мають  часу,
Ховають  біль,  захований  в  мені.

Мій  рідний,  Луцьку  –  соколе  замковий,
Тобою  я  і  мрію,  і  живу.
Прийми  вітання  в  ранок  цей  святковий,
Мого  життя  неначе  булаву!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847487
дата надходження 08.09.2019
дата закладки 08.09.2019


Олекса Удайко

ЩАДІМО СОНЦЕ

     [i]  Земне  й  космічне...
       приватне  й
                                     вічне...  [/i]
[youtube]https://youtu.be/4Vi-LeU3kKg[/youtube]
[i][b][color="#e30c0c"]Щадімо  Сонце!  Хай  воно  нам  світить!
І  в  атмосфері  не  робімо  дір,
світило  наше  –  тепле  і  привітне…
Яка  ще  з  зір?

Найближча  з  них  то  Альфа,  що  –  Центавра…
Та  скільки  ж  світлових  до  неї  літ!..
Не  ті  у  нас  ні  засоби,  ні  аура,
не  той  політ!

То  ж  бережімо  ми  –  одне  одно́го,
не  міряючи  відстань  до  сердець…
Коли  ми  втратимо  чуття  малого,
великому  –  кінець!

Щадімо  сонце  в  душах!  То  –  здобуток  
віків  старих,  родинних  вірних  клятв…
Хто  зборе  темінь,  розбрат,  крах  і  смуток,
той  стане...
                                     СВЯТ![/color][/b]

05.09.2019[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847179
дата надходження 05.09.2019
дата закладки 08.09.2019


Надія Карплюк-Залєсова

НЕСІТЬ МЕНЕ КРИЛОНЬКА

Додому,  додому,  в  мою  Україну
Лелека  летить...  Спантеличена,
знать,  -
Птахи  вже  у  вирій  вишукують  днину,
А  збиті  зі  шляху  додому  летять...

Втомилась  лелека,  років  не  злічити,
Не  вгріє  місцини,  літа  тай  літа...
Лукавить  як  каже:  Навчилася  жити...
А  скоро...  Як  скоро
настануть  жнива...

Літає  сердешна,  і  хто  її  кличе
В  далекі,  оті  неласкаві  краї?
Летить  зі  сльозою  і  з  болю  курличе,
Додолу,  надломлені  крила  її

Несіть  мене,  крилонька,  візьметься  сила
Туди,  де  калина  і  де  солов"ї,
До  тої  землі,  що  мене  народила
І  де  появилися  лелі  малі

Несіть  мене  крила  в  гніздечко  самотнє,
Де  поміж  світлин  загубився  і  час
Я  буду  царицею  балу  сьогодні
Між  спогадів  давніх  і
свідках-  свічах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847250
дата надходження 05.09.2019
дата закладки 06.09.2019


НАДЕЖДА М.

Ранковий настрій

 
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bKK6lcDBbQM[/youtube]

Прокинувся  від  сну  осінній  ранок,
А  сонце  ще  дрімає  поміж  хмар.
Заплутався  в  ярках  блідий  серпанок,
А  вітер  із  спросоння туман  гнав.

Ранковий  настрій  осені  подібний,
Змінити  може  сонця  промінець.
Та  настрій  цей   осінній,  непогідний,
Так  схожий  на  зів"ялий  пагінець.

Дзвінок  ранковий  вирішив  все  зразу,
І  не  було  там  безліч  зайвих  слів,
Він  просто  зупинив   душевну  кризу,
І  як  завжди,  уміло  це  зробив.

Ось  за  вікнов  посіялася  мжичка,
Чомусь  тепер  порадувалась  їй.
Хоч  той  дзвінок  -  мала  така   дрібничка,
Посіяв  радість  у  душі  моїй.

У  кожного  в  душі  є  своє  сонце,
Не  треба  на  всяк  випадок  тримать.
Зберіть   його  тепло  в  свої  долоньці,
Щоб  людям  щиросердно  дарувать...

Нащо  чекать,  поки  те  сонце  згасне,
Коли  похмурі  дні  все  заберуть,
Хай  у  серцях   живе це  сонце  ясне,
А  промені  його  -  тепло  несуть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847202
дата надходження 05.09.2019
дата закладки 06.09.2019


НАДЕЖДА М.

Ранковий настрій

 
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bKK6lcDBbQM[/youtube]

Прокинувся  від  сну  осінній  ранок,
А  сонце  ще  дрімає  поміж  хмар.
Заплутався  в  ярках  блідий  серпанок,
А  вітер  із  спросоння туман  гнав.

Ранковий  настрій  осені  подібний,
Змінити  може  сонця  промінець.
Та  настрій  цей   осінній,  непогідний,
Так  схожий  на  зів"ялий  пагінець.

Дзвінок  ранковий  вирішив  все  зразу,
І  не  було  там  безліч  зайвих  слів,
Він  просто  зупинив   душевну  кризу,
І  як  завжди,  уміло  це  зробив.

Ось  за  вікнов  посіялася  мжичка,
Чомусь  тепер  порадувалась  їй.
Хоч  той  дзвінок  -  мала  така   дрібничка,
Посіяв  радість  у  душі  моїй.

У  кожного  в  душі  є  своє  сонце,
Не  треба  на  всяк  випадок  тримать.
Зберіть   його  тепло  в  свої  долоньці,
Щоб  людям  щиросердно  дарувать...

Нащо  чекать,  поки  те  сонце  згасне,
Коли  похмурі  дні  все  заберуть,
Хай  у  серцях   живе це  сонце  ясне,
А  промені  його  -  тепло  несуть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847202
дата надходження 05.09.2019
дата закладки 06.09.2019


горлиця

ОСІННІЙ ЛИСТ

Насупилось  небо,  байдужіє  сонце,
Коротшає  день,  плачуть  десь  журавлі,
І  перший  листочок    вже  ліг  на  долонці,
Потихо  вмирає  в  безмежній  журбі.

Він  знає,  до  нього  не  вернеться  літо,
У  нього  воно  лиш  одне  у  житті,
Бо  дано  йому    лишень  раз  зеленіти,
А  потім  заснути  в  обіймах  землі.

Ще  вернуться    весни,  горячії  літа,
І  знову  розквітнуть  зелені  сади,
Та  чи  пригадають  сльозу  ту  пролиту,
Осіннім  листочком,що  зник  назавжди...

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846885
дата надходження 02.09.2019
дата закладки 02.09.2019


dovgiy

ЖИВА МРІЯ

Ще  кілька  літ  тому  гадав  про  тебе,
Що  ти  мені  зустрілась  на  біду,
Тому  що  ти,    як  оте  синє  небо,
Далеко  завжди,  хоч  весь  час  іду
Тобі  назустріч,  час  і  обрис  далей
Долаю  сам  без  впевненості  дій
І  поринаю  то  у  глиб  печалей,
То  піднімаюсь  на  розкриллі  мрій
В  яких  ти  завжди  ангел  та  Богиня,
Хоч  ти  така  ж,    як  тисячі  з  людей.
На  щирий  жаль,  не  та  ти  половина,
Що  пригортає  другу  до  грудей.
Немає  нам  ні  буднів,  ані  свята,
Немає  спільних,  вогняних  ночей,
Хвилин  побачення  –  і  то  вже  забагато!
І  тільки  й  радості,  що  зустрічі  очей.
Коли  трапляється  втопитись  у  твій  погляд,
В  ту  мить  я  вірую  у  те,  що  любиш  ти
І  відступає  перед  вечором  безодня,
Яка  кидала  серце  в  жахи  висоти.
Не  варто  плакати  про  щастя  недосяжне!
Чого  нема,  -  не  купиш,  не  знайдеш!
Воно  як  марево  в  пустелі  так  прекрасне,
Кудись  дівається,  як  ближче  підійдеш…
Ще  кілька  літ  тому  гадав  про  тебе,
Що  стрілась  ти  у  долі  на  біду.
Та  час  минув  і  дякую  я  Небо
За  те,  що  й  досі  я  до  тебе  йду.
Бо  як  би  жив  у  повній  порожнечі,
Про  кого  мріяв  би,  кого  би  так  бажав
В  травневій  повені  наблизити  за  плечі,
За  ким  би  серденьком  щоднини  упадав?

1  вересня  2019  р.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846863
дата надходження 02.09.2019
дата закладки 02.09.2019


НАДЕЖДА М.

Це тобі усмішка на обличчі

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CvNi18Y9tyc
[/youtube]
З  осінню  зустрілась  знову  я,
Одна  одній  дивимось  у  вічі.
Давня  мрія  це  така  моя...
Це   тобі  усмішка  на  обличчі.

Впевнено  роби  свій  перший  крок,
Тільки  не  спіши  занадто  швидко,
Бо  ще  літа  хочеться  ковток.
Ще  тримає  з  літом  ніжна  нитка.

Освяти  дрібненьким  нас  дощем,
Подаруй  надію  на  удачу.
Обійми  живильним  вітерцем,
Відгукнись,  якщо  колись  покличу.

Коли  буде  важко,  засумую,
Пригорни  мене  своїм  крилом.
Разом  із  тобою  біль  втамую,
І  забуду  про  душі  надлом.

Надважка  у  осені  задача,
Скільки  треба  ще  переробить.
Та  в  роботі  осінь  не  ледача,
Чудотворний   курс  лиш  не  згубить..



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846860
дата надходження 02.09.2019
дата закладки 02.09.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Пробудження

Ліг  туман  на  сонні  ще  долини
І  забрів  тихенько  навіть  в  ліс.
Пригорнувся  до  куща  калини
А  тоді  неначе  в  землю  вріс.

Ще  дрімав  світанок  до  схід  -  сонця,
Тиша  огорнула  береги.
І  роса  котилась  по  долонці,
А  у  ній  веселки  кольори...

Там  де  небо  цілувало  землю,
Промінь  сонця  вирвався  з  пітьми.
Привітався  й  милувався  нею,
Птах  махнув  широкими  крильми.

Прокидалася  від  сну  природа,
Посміхавсь  до  сонця  рідний  край.
Било  джерело  прозору  воду,
Вигравав  мелодій  водограй.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846854
дата надходження 02.09.2019
дата закладки 02.09.2019


Олекса Удайко

МОРЕ ЛЮБОВІ

         [i][b]Tth[/b][/i]

       [i]  трохи  ртероспективно,
         але...  не  без  наді́ї...[/i]
[youtube]https://youtu.be/906OBxZcy8o[/youtube]
 
[i][b][color="#065063"]преді  мною  розбурхане  море,
де  буяння  невгавних  стихій,
де  ілюзії  й  темрява  спорять
у  розхристаній  долі  моїй…

кванти  сонця  у  хвилі  пірнають,
з  глибини  суть  життя  дістають…
уявити  ж  не  можу  я  навіть,
потаємну  Ра  променя  суть!

тут  молюски,  дельфіни  і  риби
консервують  розмов  олів’є…  
почуттів  резюмую  я  глибу,  –
поетичним  є  слово  моє

мені  б  долю  в  подобі  амфібій  –
Іхтіандром*,  напевно  б,  я  став!
жаль,  не  ті  Посейдонові  фібри,
не  той  фейс  і  заломи  постав…

та  в  душі  –  наче  вічності  хвилі:
ком  енергій...  катарсис**...  підйом.
мої  думи  –  незвідані  милі
між  поверхнею  моря  і  дном  

спогад  стигми  кохання  полоще,
побережна  шепочеться  рінь…
тіло  –  мов  пілігрімови    мощі:  
ворухнутись  бік-набік  вже  лінь

дух  мій  –  в  трансі,  в  глибокім  астралі***…
смак  нірвани...    блаженний  потік…
пруг  жаги...  амазонки  і  кралі…
й  посмик  нерва  зрадливого  –  
                                                                                         тік…[/color]
[/b]
25.08.2019
____________
*Персонаж  з  відомого  фільу  "Человек-амфмбия".
**Очищення,  сцілення.
***Енергетичний,  тонкий  світ  в  езотериці,  аура…
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846152
дата надходження 26.08.2019
дата закладки 31.08.2019


Надія Башинська

БОГ РОЗДАВАВ КРАСУ…

         Бог  роздавав  красу...  йшов  по  дорозі.
Побачив  лева.  Ні  перед  ким  той  не  хилився,
а  тут  помітив  Бога  -  й  поклонився.  
Бог  гриву  йому  дав.  Таку  вже  пишну!  Поглянув.
Справді  гарно  вийшло.
         За  левом  Богові  павич  зустрівся.  І  той  від-  
разу  поклонився.
Радів  Господь,  що  є  кому  красу  давати,  став  па-
вичу  хвоста  Він  малювати.  А  в  Бога  є  до  всього  
хист.  То  ж  дуже  гарним  вийшов  хвіст.
         Довгенько  йшов...  Аж  ось  біля  струмка  йо-
му  зустрілась  дівчина  прудка.
Підмалював  Господь  їй  брівці  і  щічки  підрум'я-
нив  тій  дівчині,  щоб  були  ніжними,  як  ягідки  в  
калини.  Дав  стан  гнучкий,  волосся  пишне  ще  й  
квіточок  сипнув  на  сорочину.Сам  порадів  він  за  
дівчину.
А  дівчина-красунечка  в  пошані  все  хилилась.  Ду-
ша  її  від  радості  світилась.  
А  Бог  давав,  давав...  бо  щедрим  був.І  тут  збаг-
нув,  що  меншим  той  мішок  стає,  а  в  світі  ще  ж  
багато  всього  є.
         Ходив  по  світу...  роздавав  красу  деревам  й  
квітам,  морям  і  рікам.  Всіх,  кого  бачив  й  зустрі-
чав,  він  щедро-щедро  наділяв.
Десь  більше,  а  десь  менше.  Всім  дісталось.  Ніщо  
без  Божої  уваги  не  зосталось.  Де  бачив  Він,  що  
зовсім  було  трішки,  там  сили  додавав  чи  молодечо-
го  завзяття.  
В  ялини,гляньте,  яке  плаття.А  в  соловейка  голос...  
Ой  дзвінкий!  А  мудрий  чоловік  який!
         Якщо  комусь  краси  дісталось  небагато,  то  вар-
то  щось  в  собі  хороше  пошукати.  
Бо  знає  кожен,  що  Господь  так  постарався,  щоб  ко-
жен  задоволеним  зостався.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846330
дата надходження 27.08.2019
дата закладки 27.08.2019


Віталій Назарук

ЗВЕРНЕННЯ ДО ЗЕМЛЯН

Люди  Землі,  звертаюся  до  Вас…
Прошу,  хоч  на  хвилину  зупиніться!
Настав  напевно  довгожданий  час,
Обдумайте  усе  і  схаменіться.

Погляньте  навкруги  –  Земля  горить,
Навколо  війни,  смерчі  і  цунамі.
Настане  час  і  зникнемо  за  мить,
Ніхто  не  оспіває  нас  у  храмі.

Колись  Господь  нас  посилив  у  рай
І  для  життя  дав  заповіді  Божі…
Дотримуйсь  їх!  Порушив  –  вибачай!
Порушити  закони  ці  не  гоже!

Світу  кінець  наблизимо  самі,
А  потім  слід  людський  підем  шукати.
Прийдеться  довго  жити  у  пітьмі,
А  потім  довго  -  довго  воскресати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846265
дата надходження 27.08.2019
дата закладки 27.08.2019


Віталій Назарук

Я УКРАЇНЕЦЬ БУВ ЄСИ І БУДУ

Я  українець,  я  у  вишиванці,
Де    посплітались  долі  кольори.
Кошу  траву  в  росі  із  позаранку,
А  недалеко  солов’їв  хори.

Я  українець  і  в  моєму  серці
Корінням  хлібним  проросли  жита.
Сміється  небо  в  дорогій  веселці,
Де  Україна    бачиться  свята.

Я  українець,  я  живу  на  волі,
Немає  наді  мною  москалів.
Я  маю  хліб,  працюючи  у  полі,
Землі  своєї  праці  не  жалів.

Я  українець,  я  в  неділю  зранку,
Ходжу  молитись,  коли  кличе  дзвін.
Я  відсуваю  в  промені  фіранку,
Я  українець,  що  піднявсь  з  колін.

Я  українець,  дуже  цим  пишаюсь,
У  моїх  жилах  українська  кров.
Ним  і  надалі  вірним  залишаюсь,
Бо  мій  народ  ніхто  ще  не  зборов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846170
дата надходження 26.08.2019
дата закладки 26.08.2019


Ніна Незламна

В серпневий вечір

Серпневий  вечір  по  обрію  мостився
Хтів  запросити  зоряну  нічку  в  гості
А  в  полі  сонях,  низесенько  схилився
Несе  сховавши,  промінчик  сонця  в  осінь

Горобці  стежать,  пильно  за  небосхилом
Все  підлітають  й  ледь  сповиті  в  жовтий  цвіт
Вмить  доторкнувшись,  здіймають  різко    крилом
В  круговороті  влаштували  зореліт  …

Вихорцем  вітер,  приніс  вологий  запах
Вечірня  втіха…  Геть  тікала  спека
Десь  громовиця,  заіскрило  в  небесах
Тішився  сонях,  обійде  небезпека.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846116
дата надходження 25.08.2019
дата закладки 26.08.2019


Віталій Назарук

ЮНАЦЬКІ РОКИ

Пр:  Бо  юначі  роки  –  це  пора  золота  -
Перше  ніжне,  щасливе  кохання.
У  цім  віці  завжди  найпалкіші  вуста
І  найдовше  у  світі  чекання.

Коли  руки  пітніли,  серце  бігло  до  гаю,
Надивитися  в  очі  мішали  вуста.
Бракувало  хвилини,  щоб  попасти  до  раю  -
Це  ті  роки  щасливі,  ті  найкращі  літа.

Були  радості  перші,  як  життєвий  дарунок,
Бо  тоді  в  небесах  я  орлом  ще  літав.
Були  проліски  ніжні,  перший  був  поцілунок  -
Це  ті  роки  щасливі,  ті  найкращі  літа…

Ми  по  росах  блукали,  йшли  додому  під  ранок,
Нам  трояндою  пахли  зелені  жита.
Ми  шукали  в  ту  пору  найгустіші  тумани  -
Це  ті  роки  щасливі,  ті  найкращі  літа…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846076
дата надходження 25.08.2019
дата закладки 25.08.2019


НАДЕЖДА М.

ЗА ВСІХ Й ЗА ВСЕ ПРИЙДЕ РОЗПЛАТА

Закрили  хмари  горизонт,
Похмуре  стало  сіре  небо.
Принишк  на  хвильку  лише  фронт,
Птахів  не  чуть  веселий  щебет.

На  мить  короткий  відпочинок.
Як  стогне  зранена  земля!
Та  знов  почнеться  поєдинок:
Війна  проклята  кружеля.

Затихло  все,  вляглася  тиша, 
Не  чути  пострілів  гармат.
І  лиш  туман  ставав    густішим...
Спочинь  душею,  МІЙ  СОЛДАТ!

Думки  на  хвильку  полетіли,
У  рідний  дім,  оте   тепло,
Край  хати  мрії  там  присіли...
О!  як  же  їм  не  повезло!

Ніхто  не  хоче  з  них  вмирати,
Своїх  дітей  згадали   сміх.
Не  спить  ночами  сива  матір...
Прийде  розплата  за  ВСЕ  й  ВСІХ!

А  поки  йде  війна  кривава.
Війна  -  розруха,  сльози,  гріх.
А,  МУЖНІ  ВОЇНИ,   ВАМ  -  СЛАВА!
За  ВАС  ми   молимось,  за  ВСІХ!!!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846005
дата надходження 24.08.2019
дата закладки 24.08.2019


Амадей

ЗІЗНАННЯ В ЛЮБОВІ

Для  мене  твоя  трепетна  любов,
Це,  цілий  світ,-  це  в  небі  зірка  рання,
Вона  у  юність  повертає  знов,
І  знову  серце  мліє  від  кохання.

Знов  черемшина  у  саду  цвіте,
І  соловей  для  нас  пісні  співає,
І  гріє  душу  почуття  святе,
Кохання  в  грудях  полум"ям  палає.

В  потік  гірський  зливаються  слова,
Твоє  "Люблю"  в  душі  моі  лунає,
На  скроні  сивина,  моі,  лягла,
Чому  ж  тоді  так  серце  завмирає?

Чому  зірки  нам  падають  до  ніг,
І  кличуть  в  поле  вечорові  роси,
І  жайвір  піснею  нас  кличе  у  політ,
Пісні  для  нас  співає  стоголосі?

І  хочеться  нам  казкою  ще  жить,
Не  дивлячись,  на  посивілі  скроні,
Від  почуттів  у  серденьку,  п"яніть,
Й  тримати  власне  щастя  у  долонях.

Для  мене  твоя  трепетна  любов,
Це,  цілий  світ,  це  мрія,  навіть  казка,
Тобі  в  коханні  зізнаюся  знов,
Прийми  ж  мою  палку  любов,  будь  ласка!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846003
дата надходження 24.08.2019
дата закладки 24.08.2019


Віталій Назарук

ДОРОГІ СЛІДИ

Спориші  співають
По  вузькій  стежині
Зорі  в  піднебессі
Птахами  лягли.
Я  іду  ,  кохана,
Йду  тобі  на  зустріч,
Мушу  віднайти,  кохана,
Дорогі  сліди.

У  саду,  де  груша
Позбирались  оси…
Певно  вже  нектаром
Хочуть  ласувать.
І  трясе,  як  душу
Вітер  ранні  роси,
Прагне  долю  спозаранку
Вмить  зачарувать.

Мерехтіте  зорі,
Сяйте  рясні  роси.
Знайте,  що  у  долі
Є  єдиний  шлях.
Понад  все  нам  воля
І  рясні  покоси,
Щоб  була  завжди  щаслива
У  хлібах  земля.

Перший  промінь  сонця
Засвітив  червоно.
Лине  спозаранку  
Пісня  солов’я.
Я  здаля  побачив,
Кимось  збиті  роси,
По  слідах  тебе  знайду    я
Доленько  моя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845908
дата надходження 23.08.2019
дата закладки 23.08.2019


Малиновый Рай

РОЗЛЕТІЛИСЬ ДУМКИ

РОЗЛЕТІЛИСЬ  ДУМКИ
НАЧЕ  БДЖОЛИ  В  КВІТУЧОМУ  ПОЛІ,
ЩОБ  ЗІБРАТИ  НЕКТАР
 І  У  ВУЛИК  ЙОГО  ПРИНЕСТИ,
ЩОБИ  ТОЮ  КРАПЛИНКОЮ  
ТРОХИ  ПОКРАЩИТИ  ДОЛЮ,
ЩОБ  З  КРАПЛИНОК  ОТИХ
МРІЮ  ЦІКАВУ  СПЛЕСТИ.

РОЗЛЕТІЛИСЬ  ДУМКИ
І  ШУКАЮТЬ  У  ЗРІЛОМУ  ПОЛІ
ТО  ЄДИНЕ  ЗЕРНО
ЯКЕ  МАЄ  НАЙВИЩУ  ЦІНУ,
ТО  ЄДИНЕ  ЗЕРНО
ЯКЕ  ДУЖЕ  ВПЛИВАЄ  НА  ДОЛЮ,
А  ВСЕ  ТЕ  ЩО  ЖИВЕ
МАЄ  ДОЛЮ  НО  ТІЛЬКИ  ОДНУ.

ЇМ  НЕМАЄ  ОБМЕЖЕНЬ
НІ  В  ПРОСТОРІ,НАВІТЬ  У  ЧАСІ.
ВОНИ  ВСЮДИ  ПРОНИКНУТЬ
І  ЩО  ЇМ  ПОТРІБНЕ  ЗНАЙДУТЬ.
РОЗЛЕТІЛИСЬ  ДУМКИ
НА  НОВИНКИ  ПРИВАБЛИВІ  ЛАСІ.
АДЖЕ  САМЕ  ДЛЯ  ЦЬОГО
ВОИ  В  ГОЛОВІ  І  ЖИВУТЬ.

І  НІЩО  БІЛЬШЕ  В  СВІТІ
НЕМАЄ  ТАКОЇ  СВОБОДИ
І  ТАКИХ  ШВИДКОСТЕЙ
ЯКІ  ТІЛЬКИ  НО  Є  У  ДУМОК.
І  НАПЕВНО  І  В  НЕЇ  НЕ  БУДЕ
ТАКОЇ  НАГОДИ,
ДОТИ  ДОКИ  ДУША  ВЖЕ  ЗВІЛЬНИВШИСЬ
ЗЛЕТИТЬ  ДО  ЗІРОК.

І  ЯКИМ  БИ  НЕ  БУВ
В  ГОЛОВІ  ОТОЙ  РОЗУМ  ВЕЛИКИМ,
БЕЗ  МАЛЕНЬКИХ  ДУМОК
ВІН  НЕ  МАТИМЕ  ЗОВСІМ  ЦІНИ
РОЗЛЕТІЛИСЬ  ДУМКИ
ПО  ПРОСТОРІ,ЩО  БОЖОЮ  СЛАВОЮ  ЛИТИЙ.
МАБУТЬ  І  Є  ДЛЯ  НАС  
БОЖІ  ПОСЛАНЦІ  ВОНИ.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844967
дата надходження 14.08.2019
дата закладки 22.08.2019


Ірин Ка

РОКИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ (оновлене)

1991
Незалежність  як  диво,  як  манна,  як  дар.
Загорівся  свободи  яскравий  ліхтар.
І  душа  танцювала  нестримно  гопак,
Референдум.  Підтримую?  Звісно  що  ТАК!

1992
«Ще  не  вмерла  України...»
Прапор,  герб  -  оце  так  зміни!
Свій  купок  -  валюта  нова,
Хоч  проміжна,  тимчасова.

1993
Бійці  УПА  вже  нині  ветерани,
А  не  кати  підступні  та  тирани.
У  кожного  своє  і  Пекло,  і  свій  Рай.
Але  не  злочин  то  любити  рідний  край.

1994
Оксана  Баюл  -  медаль  золота,
Перша  за  ці  незалежні  літа.
Поставив  рекорд  наш  Бубка  Сергій.
Був  Будапешт,  про  безпеку  сувій.

1995
До  ради  Європи  вступила  країна,
Вважала  що  то  її  справжня  родина.
Для  Криму  той  рік  став  переломним,
У  складі  держави  став  автономним.

1996
Не  спали  всю  ніч  тоді  депутати,
Взялись  Конституцію  вправно  писати
Пішов  на  спочинок  бідака  купон
І  гривня  вмостилась  законно  на  трон.

1997
На  човнику  Колумбія  у  космосі  літав
І  першим  космонавтом  він  України  став,
Каденюком  пишаємось  і  вдячні  ми  йому.
Тепер  уже  куйовдиться  російський  флот  Криму.

1998
Криза  з  дефолтом,  от  бісова  пара,
Висіла  тоді  над  нами  мов  хмара.
Під  час  економіки  повного  спаду
Ми  всі  обирали  Верховную  Раду.

1999
На  кару  смертель  ввели  заборону,
Тепер  у  в‘язниці  злочинець  до  скону.
Народ  у  жалобі  від  міст  і  до  сіл
Трагічно  загинув(?)  тоді  Чорновіл.

2000
В  Чорнобилі  жив  собі  мирненький  атом,
Що  ядерній  бомбі  став  рідненьким  братом.
Закрили  ЧАЕС  -  ми  ж  не  камікадзе,
В  той  рік  убито  підступно  Гонгадзе.

2001
Папа  Римський  відвідав  держави,
Приймали  його,  частували  на  славу.
Щирий  погляд  в  нього,  одежі  білі,
Києвом  їздив  на  папамобілі

2002
Скнилівська  трагедія,  крики  зойки  всюди.
То  мало  бути  шоу,  та  є  загиблі  люди.
Ще  тоді  брехали  чи  мо  казали  правду,
Що  ніби  продавали  «кольчуги»  ми  Багдаду.

2003
Наші  миротворці  відправлені  в  Ірак,
Охороняти  мир,  повідомляли  так...
Громадяни  нервово  вдивлялись  а  екран,
Бо  на  ринг  вийшов  Льюїс  і  на  Кличко,  пан.

2004
Руслана  станцювала  так  дико  у  Європі,
Тепер  до  нас  приїдуть.  Приємно,  але  клопіт.
Перевиборам  бути!  Така  резолюція,
Помаранчева  того  досягла  революція.

2005
Було  в  нас  Євробачення,  країна  заспівала.
А  реприватизація  об‘єкти  скрізь  тягала,
Була  та  тяганина  щось  трохи  хаотично,
Тому,напевно,  сталась  в  нас  криза  політична.

2006
Що  голод  в  Україні  створила  влада  штучно,
Бо  так  контролювати  було  нас  дуже  зручно.
І  то  був  геноцид  та  наджорсткий  терор,
Тепер  в  нас  є  закон  що  це  -  голодомор.

2007
Ми  виграли  тендер,  нам  Євро  приймати.
І  скрізь  стадіони  давай  будувати.
Набридла  вже  рада!  -  сказав  президент,
Обрати  нову  дуже  слушний  момент.

2008
Ну  що  тут  сказати,  приперлась  знов  криза,
Ой  як  ти  набридла,  голубонько  сиза!
Та  ще  і  з  Росією  газова  сварка,
Не  рік,  а  якась  надзвичайна  запарка.

2009
Звеліли  економити  і  світло  нам  і  газ,
Тепер  дітей  народиться  багато  дуже  в  нас.
Нема  меж  здивування  статистів,  управлінців
У  цей  рік  народилось  найбільше  українців.

2010
Героєм  вже  став  славнозвісний  Бандера,
Для  когось  то  світо,  для  інших  химера.
А  ще  прибрали  зміни  конституційні  вмить,
І  президент  спокійно  в  своєму  ліжку  спить.

2011
Віталік,  Володя  -  ті  що  Клички,
Забрали  усі  пояси  та  значки.
Бо  хлопцям  обом  було  до  снаги
Чемпіонами  стати  суперваги.

2012
От  і  настала  чарівна  та  мить,
Євро  з  футболу  до  нас  уже  мчить.
А  ще  була  сварка  та  бійка  була,
Мовний  закон  Рада  в  нас  прийняла.

2013
Той  Вільнюський  саміт,  брехати  не  стану,
Залишив  у  серці  незагоєну  рану.
Так  у  образі  та  розчаруванні
Ми  знов  стоїмо  усі  на  Майдані.

2014
Страшним  був  цей  рік,  як  чорна  безодня.
Покинула  землю  Небесная  сотня.
Та  звістка  усіх  облетіла  сумна,
Що  в  нас  не  АТО,  а  справжня  війна.

2015
Дебальцево  і  Мінськ...  солдати  і  окопи...
На  вулицю  виходять  вже  українськи  копи.
Зненацько  і  раптово,  тепер  його  нема,
Серця  вдягли  жалобу,  коли  пішов  Кузьма.

2016
На  Євробаченні  наша  Джамала
Вокалом,  харизмою  всіх  чарували.
Е-декларації  -  забава  новенька,
Там  звуться  хороми  -  хатина  маленька.

2017
Гордий  чумак  на  воза  заліз,
Шлях  в  нього  вільний  -  нині  безвіз.
Зарплата  і  пенсія  вгору  поперли,
Далеко  тий  гірці  ще  до  Говерли.

2018
Тривали  реформи,  зростали  тарифи,
Кружляли  над  ненькою  хижиї  грифи.
Воєнний  стан  ввели,  бо  наші  рідні  хлопці
Потрапили  в  полон  у  Керченській  протоці.

2019
Томос  підписано,  влада  змінилась.
Щось  Україна  моя  зажурилась...
Та  все  подолає  і  це  не  кінець,
Бо  має  мільйони  незламних  сердець!

 ВІТАЮ  З  ДНЕМ  НЕЗАЛЕЖНОСТІ!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845841
дата надходження 22.08.2019
дата закладки 22.08.2019


Олекса Удайко

КОЛИ Я ВІДІЙДУ

     [i]Хоч  вірш  написано  від  першої  особи,
     кожен  читач  має  примірити  написане
     до  себе...  Адже  [b]сві[/b]тло  у  [b]сві[/b]ті  за[b]сві[/b]чують  
     ті,  хто  конче  хоче  це  робити,  а  саме:  діти        
     Бога,  а  гасять  -  служителі  Князя  Пітьми.
     То  ж  несімо  світло,  прометеї!..[/i]
     
[youtube]https://youtu.be/Uhw7L5cPvfs
[/youtube]
[i][color="#570a8a"][b]Коли  я  відійду,  це  буде,  певно,  свято  –
не  хочу,  щоб  журився  хтось  колись…
Кайдани  з  серця,  вірю,  буде  знято,
й  злетить  мій  дух  у  безтілесну  вись.

Коли  я  відійду  –    світ  стане  вище…
це  й  зрозуміло:  в  тім  життя  прогрес.
Хоч  то  не  апогей,  не  розвиткове  днище  –
банальний  трансформації  процес.
 
Коли  я  відійду  –  постануть  інші
й  продовжать  те,  що  я  колись  почав…
О,  скільки  мрій  вони  розбудять  в  тиші!
О,  скільки  дум  впаде  в  живий  ручай!

Коли  я  відійду,  не  згасне  сонце
й  планет  цнотливих  не  унишкне  рух,    
але  мій  поступ  був  потрібен  конче,
щоб  правду  донести  до  людських  вух…

І  як  не  жаль,  що  вкупі  перестануть
душа  і  тіло  час  леліти  свій,  
у  небі  все  ж  так  вишколено  й  стало
ряди  шикує  духу  ревний  стрій!  

Нехай  існує  світу  неперервність,
що  ллється  нам  з  космічної  імли!
Шануймо  ж  ми,  поети,  власну  ревність,
даруймо  мир  і  щастя  на  Землі.[/b]
[/color]
19.08.2019  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845579
дата надходження 20.08.2019
дата закладки 22.08.2019


Шостацька Людмила

ЖИВИ, УКРАЇНО!


Нехай  там  що,  а  ти  живи
Наперекір  усім  нещастям!
Любов  твоя  нам  за  причастя,
На  сповідь  –  день  прийде  новий,
Впадуть  з  оковами  гріхи.
               Ти  –  мати.  Нас  рождала  в  муках,
 Як  кат  у  двері  твої  стукав.  
 І  так  було  віки  й  віки.
 Нехай  там  що,  а  ти  живи!
 Бракує  слів…,  як  діти  блудні  –
 Усі  потуги  многотрудні,
 І    надстражденні  молитви.
 Живи,  живи!  Гірка  сльоза…
                 Не  раз  розстріляна  й  побита
 Стоїш    в  розпуці  серед  жита.
 Живи!  І  хто  б  що  не  казав  –
 Тебе  врятує  неба  стяг!
                 Тобі  співаю  я:  «Осанна!»,
   Моя  красо  обітована.
   Ти  –  велич,  ти  і  є  життя!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845745
дата надходження 21.08.2019
дата закладки 21.08.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Загадаю мрію

Я  загадаю  мрію  на  зорю,
Що  падає  торкаючись  землі.
Тепло  і  ніжність  у  букет  зберу
І  подарую  цей  букет  тобі.

Якщо  зустріну  місяця  бува,
То  попрошу  його  щоби  світив.
А  ще  щоб  дарував  тобі  дива
Щоб  у  кімнаті  кожну  ніч  гостив.

Я  простелю  доріжку  тобі  в  сад,
Розкрию  парасольку  від  дощу.
Ми  сядем  там,  де  сплівся  виноград,
Тебе  з  обіймів  я  не  відпущу.

Хай  мрія  нас  несе  у  майбуття,
Нехай  кохання  Ангел  береже.
Подарувало  щастя  нам  життя,
У  нім  подарувало  ще  й  тебе

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845713
дата надходження 21.08.2019
дата закладки 21.08.2019


Надія Башинська

ЛІТО

Сіло  спочити  на  березі  річки  літо.
Верби  схилили  у  тихім  поклоні  віти.
Барвами  грають  навколо,  радіють...  квіти.
Стихли  в    воді  малі  рибенята,  як  діти.

Мов  до  причастя  стали  берізоньки  милі.
Золотом  сяють  промінчики  сонця  в  хвилі.
В  травах  шовкових  притих  розбишака-вітер.
Легким  крилом  він  усі  тут  тривоги  витер.

Хмарка  малесенька,  ніби  панама,  біла.
Літо  спочине...  Ой,  як  розправить  крила!
Парусом  стане  їй  вітер  прозорий,  сильний.
Літо  потішить  легкий  той  політ  їх  вільний.

Сіло  спочити  на  березі  річки  літо.
Верби  схилили  у  тихім  поклоні  віти.
Личко  рум'яне,  а  в  усмішці  ніжній...    ласка.
Літечко  тепле    насправді  -  чарівна    казка!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844991
дата надходження 14.08.2019
дата закладки 14.08.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я там, де твоє люблю ( слова для пісні)

Я  там,  де  літо  й  квіти  і  де  твоє  люблю,
Я  там,  де  в  полі  вітер  і  солов'ї  в  гаю.
Я  там,  де  чисте  небо  і  осяйна  блакить
І  птахою  до  тебе  моя  любов  летить.

Я  там,  де  осінь  щедра,  прийшов  бажанний  час,
Зі  Всесвіту  Венера  всміхається  до  нас.
Я  там,  де  роси  в  травах  злилися  в  оксамит,
Кохання  -  наче  лава  в  душі  моїй  горить.

Я  там,  де  заметілі,  притрушують  сніжок,
Лягає  він  на  вії,  ти  робиш  ближче  крок.
Нас  поєднає  вечір,  до  мене  усміхнись,
Торкають  руки  плечі,  підніме  щастя  ввись.

Я  там,  де  весни  крила,  коханням  обіймуть,
Там,  де  млина  вітрила  і  де  сади  цвітуть.
Щасливі  ми  з  тобою    у  пору  весняну,
Ти  зігрівай  любов'ю,  цілуй  мене  одну.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844986
дата надходження 14.08.2019
дата закладки 14.08.2019


Людмила Пономаренко

Сонячність

Зайнялися  поля  світлоносними  квітами    літа,
Розлилися  медами  в  ароматах  липневого  дня…
Моя  сонячна  квітко,  небесами  любові  зігріта,
Наче  сонцю  самому  ти    земна  й  безперечна  рідня.

Променистість  твою  осягаю    і    серцем,  і  оком.
Виднокіл  аж  до  краю  щось  забуте  давно  розбудив…
В  неозорості  сонць  зупиняється  мить    й  ненароком
Ти  знаходиш  початки  досконало-зворушливих  див.

Усміхнулось  чомусь…  прокотилося    літеплим    плином,
Розлилося  в  душі    соковитим  погідливим  світлом,
Мов  маленьким  пташам  пролітаєш  над    полем    невпинно…
І  не  сталось  нічого  -  просто  соняхи  квітнуть  у  світі…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844922
дата надходження 13.08.2019
дата закладки 13.08.2019


Ніна Незламна

Оце так незнайомка… / проза /

                     1

               Ранок…    Небо  синє  й  чисте,  жодної  хмаринки  ….    Дерева  у  перших    сонячних  променях    виблискують    сріблом…    При  самій  землі    росяні  трави    й  квіти  переливалися  різними  відтінками.  
       Автомобіль  мчав  на  великій  швидкості  ….  Дорога    стелилася    між  широких  полів  в  перетинках    з    посадкою.    Марина  з  батьком  їхали  з  Вінниці    додому.      Вчора    зранку  подзвонила    їй  знайома  дівчина,    повідомила,  що    її  зарахували  в    Вінницький  медичний  коледж  ,  на    сестринську  справу    .  Радощам  не  було  меж,      давно  мріяла    стати  медсестрою.  Хоч  і  сім`я  була  й  не  з  бідних,  але  на    інститут  вона  не  мала  бажання  витрачати  час.  Якось  попередила  батьків,
-    Сім  років  навчатися,    це  не  для  мене,  саме  молодість,  хочеться  погуляти,  а  йти  зубрити  науки,  ні-ні,  вибачайте,    це  не  моє.  
 Все  це    вирішилося  одного  травневого  вечора,  ще  до  екзаменів  у  школі.  Щодо  навчання  доньки,  батьки  сперечалися  між  собою.  Батько  наполягав  на  навчанні  в  інституті,  а  мати  не  хотіла  надовго  віддавати  своє  єдине  чадо.  Вважала    основне  дівчині  вдало  вийти  заміж,  а    там  життя  покаже.  
         Хлопці  в  школі  називали  її  красунею  і  не  дарма,  адже  вона  й  насправді  мила,  вродлива  дівчина,  до  того  ж  майже  завжди  весела,  вміла  до  себе  привернути  увагу.    Але  дуже  самолюбна,  мати    боялася  за  її  поведінку,      дівчина    дивувала  хитрістю,  підступністю,  інколи  поводилася    зухвалою.  Занадто  цінила  свої  здібності,  вважала  себе  розумною  за    співрозмовника,  особливо  це  помічалося    при    спілкуванні  з  хлопцями,  чи  чоловіками.
                   Після  клопітливого  дня  в  Вінниці,  перекусивши  в  кафе  з    майбутніми  однокурсниками,  вони    з  батьком  до  світанку  дрімали  в  автомобілі  біля  коледжу.  
         На  сході  ледь  -  ледь  заясніло  небо…    Батько  рукою  торкнувся    плеча,  
- Маринко,  будемо  їхати,  вже  світає,  може  до  бабці  в  село  заїдемо?
Донька,    кліпаючи  очима  й    потягуючись    відповіла,
-  Та  ми  ж  домовлялися    трохи  пізніше  їхати,  щоб  на  ставку    я  скупалася,    обіцяв  же….  Ти  ж  вчора  з  нічної  зміни,  сьогодні    вихідний  маєш,  куди    і  чого  так  занадто  поспішати?
Вона  повернулася  на  другий  бік,  щось  тихо    бурмотіла  про  себе.  Батько  кивнув  рукою  на  знак  згоди    й    відкинувшись  на  сидінні  прикрив  очі,    в  бажанні,  ще    трохи  подрімати.

                 2

     Ранковий  світанок    вигравав  різнокольоровими  барвами…  Перші  сонячні  промені  пробивалися  із-за  обрію,    смужками  золотили  небо,      воно  поступово  світлішало.  Просиналося  село…  Частіше  співали  півні,  вже  й  чути  ревіння  корів  і  гучне  крякання  качок…  
           Вадим  перескочив  через  невисокий    паркан  з  штахетів,  постукав  в  вікно,
-  Олег,  підйом  !    Відчиняй,  це  я!
Гучно    калатнув  ланцюг.  За  мить,    до  нього,  виляючи  хвостом,  підбіг  пес.
Він  стрибав,    лащився,  ставав  на  задні  лапи.  Хлопець    всміхнувся,
-    Що  твій  хазяїн,  ще  дрихне?!  Гайда,  давай  погавкай!  Може  тоді  почує…
І    знову,  вже  гучніше  постукав  в  вікно.  Злякані  в  сараї  гуси  підійняли  такий    крик,  що,  аж  за  вухами  лящало.  За      декілька  секунд      в  вікні  з`явилося  світло  й  відразу    ж    навстіж  відчинилося  вікно,  з  нього  висунув  голову  Олег,
-  О!  Це  ти  Вадиме,  що  пора  йти?  То  залазь!  Зараз  підемо….  Я  вдома  сам,  мої  погнали  на  базар  в  Жмеринку,  повезли  дещо  на  продаж.  
Хлопець  почав  одягатися  і  продовжив,
- Вчора  трохи  вислухав  мораль  від  мами,  бідкалася,    треба  було  вчора  порибалити,  була  б  копійку    мала.  То  я  був  вимушений  пообіцяти,  що  сьогодні  наловимо  риби,  тож    завтра  на  базар  знову  хочуть  їхати.    Добре,  що  раненько  йдемо,  думаю  клюватиме…  Ти  черв`яків  накопав  на  мене?
Вадим,  закинувши  ногу  на  ногу,  присів  на  підвіконня  серед    горшків  з  квітами.
-  Ну  звичайно,  як  завжди.  А  сестра    де?
Олег    вже  складав    деякі  речі  в  сумку,
-  О-о-о,    Тані  підвезло,  дістали  путівку  в    табір  відпочинку,    в  Кам`янець  –  Подільському  зараз.  Хай  сестра  розвіється,  сьомий  клас,    хоче  подалі  від  всіх,  щоб  поменше    опікували.  Дзвонить  щодня,  каже,  що  їй  там  добре,  подобається  .    Так,  що  цього  разу  хвостика  за  нами  не  буде,  самі  порибалимо.  А    якщо  хтось  з  дачників  раптом  з`явиться,  чому  б  не  розважитися….    Я  взяв  приймач,  дещо  перекусити,  пива  дві  пляшки,    чому  й  не  гульнути  на  радощах…
             Золотилося  небо  від  перших  променів  сонця…      Щоб  не  обросити  капці,  хлопці  йшли  босоніж,  трохи  підстрибуючи,  немов  тікали  від  холодної  роси,    м`які  трави  лоскотали    підошви.      З  одного  боку  тягнулася  посадка,  з  другого  боку    широке  поле,  по  ньому  виднілися  купи  скошеного  гороху.    Веселий    переспів  пташок  підіймав  настрій.    Настирне  бажання  якнайшвидше    дійти    до  дороги,  що  вела  до  греблі,    до  ставу.
           Сонячне    проміння  дісталося    березового  гаю,  що    на  пагорбі.  Ніжне  зелене  листя  молодих  дерев  виблискувало,  переливаючись    змінювало    колір  то  на  світліший,  то  ледь  помітно  темніший..    Свіжий  запах  трав  і  аромат    квітів  наповнював  дихання,  приємна    прохолода    пестила  обличчя.  Здалеку  чути  спів  цвіркуна,  а  зовсім  близько,  одна  за  другою,  в  тихій  воді  ставу    кумкали    жаби.  Дорога    на  греблі    встелена      вапняною  мукою,    по  центру  деінде    стелиться  кучерявий    спориш.  По  одну  сторону  греблі,    до  ставу  лежать  величезні    бетоні  плити,  тут  і  зупиняються  відпочивальники,  чи  то  порибалити,  чи  скупатися.  
 В  легкому  тумані    дрімав  широкий  став…  З  другої  сторони    загороджений    трав`янистим    пагорбом    та  кількома  листяними  деревами    й  пишними  шовковицями.      За    деревами  виднілися  дахи  дачних  будинків.  
   По  другу  сторону  греблі    в  ряд  тягнулися  пишні  кущі  шипшини  і  розложисті  високі  трави.  Течія  річки  тягнулася  доволі  вузьким  рівчаком,  вздовж  якого  росло  пишне  зілля  і  очерет.  Біля  двох  старих  крислатих  верб  виднілися  два  водоймища,  розділені    широкою  смужкою    низького  зеленого  зілля.    Саме  тут,  подалі  від  відпочиваючих,  любили  хлопці  рибалити,    адже  риба  любить  тишу.  Інколи,  якщо    більше  з  рибаків    нікого  не  було,      наносивши  сухих    старих  гілляк  з  березового  гаю,  палили  вогнище  .  І  час  від  часу  перебігаючи  дорогу,    закидали  вудочки  в  став,  по  черзі  наглядали,  чи  клює  риба.
     Вони  підходили  до  свого  місця,  біля  ставу  нікого,  лише    трохи  подалі    від  них,  поважно  ходив  лелека.      Він  то  підіймав  голову,  то  опускав,  як  охоронець,  спостерігав,  що  діється  навколо.
       Вадим  і  Олег  щойно  закінчили  одинадцятий  клас.  Хлопці    спортивної  статури,  майже  однакові  за  зростом.  Вадим    смуглястий,    охайно  підстрижений,  чорнявий,    з  карими  очима.  А  Олег    білявий,  з  ясними    смарагдовими  очима.  Хоча  були  вони  зовсім  різні  та  їх  в  селі  називали    братами.  Хлопці    жили  недалеко  один  від  одного,  дружили  з  самого  дитинства.  Про  них  казали  -    «  просто  нерозлийвода».
         Не  гаючи  часу,  хлопці  розставили    сітки  в  водоймища  й  відразу  пішли  до  ставу.  За  п`ять  хвилин  поплавки  плавали  на  воді.  Олег  дістав    півлітрову  скляну    банку,    в  ній  виднілося  м`ясо,
-  Ну,  що,  хай  ловиться  рибка,  а  ми  давай    перекусимо  домашньої  тушонки,    ще    огірочки  є.  А  трохи  пізніше  побалуємося    холодненьким  пивцем,.  Я    пляшки  поставив    в  воду….
Вадим  зі  своєї  сумки  дістав  бутерброди  з  ковбасою,  помідори,  яйця  й  хліб,  усміхнено  до  Олега
- Я  й  справді  проголодався,  от  що  робить  ранкова  прогулянка.  Молоде  тіло  вже  хоче  поповнитися    калоріями…    Приступимо…
           Пройшло  пару  годин…      Небо  зовсім  безхмарне  ….  Сонце,  не  дивлячись  на  ранковий  час,    добре  пригрівало.  Від  подиху  вітру  вода  злегка  рябила,  переливалася  голубим  і  зеленкуватим  кольором.      Риба  в    ставку,  то  далі,  то  зовсім  близько  виринає    з  води  і  знову  зникає.  Доволі  не  маленький  целофановий    пакет  з  рибою,  вже  гойдався    в  воді.  А  хлопці,    знявши  верхній  одяг,  напівлежачи    насолоджувалися  пивом.  І  слухали  приймач,  працювала  радіостанція  «Наше  радіо».  Олег    товкнув  рукою  Вадима,  
-  Може  гучно?  Зроби  тихіше,  ще  рибу  налякаємо.  Оце  ще  раз  з    сіток  рибу  заберемо  та  й  досить.  Сьогодні    нам  підвезло,    і  клює  добре,  і    більше  немає  нікого…  Ми  ,  як  господарі  тут  і    щось  дачників  не  видно…
Вадим  підтримав  розмову,
- Та  сьогодні  ж  робочий  день,  напевно  на  вихідні  було  цих  відпочивальників,  як  мурах.  Бачиш  скільки  пляшок  та  пакетів  валяється  вздовж  дороги  і  он  там,  в  траві…  Ото  свинота!
       За  декілька  хвилин,    увагу  хлопців  привернуло  гудіння  автомобіля.  Далеко  від  них,  на  початку  дороги,  зупинився  БУС,  з  нього  вийшла  молодь.  В  одного  з  хлопців  через  плече  висіла  гітара.  БУС  від`їхав  по  обіч  дороги,  поміж  високу  траву  і  заглухнув.    Нерозбірливо  чулися  голоси,  один  із  хлопців  вирвався  йти  першим,    махав  рукою    в  сторону  березового  гаю,  за  ним  гуськом    прямували  інші.
Вадим  з  Олегом  переглянули  і  водночас  розсміялися.    Олег    кліпав  очима,  його  уста  скривилися,  хитнув  головою,
-  Про  вовка  промовка.      Розважаються….    Напевно  з  міста  приїхали.
 Привернувши  до  них  свою  увагу,    відразу  помітили  зі  сторони  дач  двох  чоловіків,  які  прямували  до  греблі..  
Вадим  рукою  пригладив  волосся    на  голові,  почухав  за  вухом,
-  Треба  поспішати…  Нам    свідків  не  треба.  Хоча  здається  вони  з  вудочками,  то  напевно  до  ставу,  бачиш  є  бажаючих  порибалити.

                 3
   
         Хлопці  вичікували  час,  щоб  витягнути  рибу  з  сіток    та  згодом  скупатися  і  повертатися    додому.    Раптом  із  -  за  пагорба    показався  червоний  автомобіль,  на  невеликій  швидкості  під`їжджав  до  ставу.
-  Добре,    що  далеченько  від  нас,    -  помітив  Вадим.  Йдемо    рибу  заберемо,    щоб  менше  нас  бачили.    Бачиш  і  не  вихідний    та  літо,  канікули,  люди  їдуть  відпочити….
                   Марина  хитро    примружувала  очі,  ледь  помітно  всміхнулася  до  батька,
-  Тату,  передаси  привіт  бабусі  й  діду.  А  я,  тим  часом,  скупаюся,  вода  зранку    тепленька.  Бачиш,    на  деревах  листя  не  ворушиться,  вітру  немає,  напевно  буде  гарний  день.  
       Вадим  з  Олегом    поспіхом    складали      речі  в  сумки,  мали  намір  скупатися.  Коли  почули,  як    майже  навпроти  них  зупинився  той  самий  червоний  автомобіль.    Хлопці  цього  не  очікували….    
Олег  кивнув  рукою,
 -  Дивися….  Аж  сюди  приперлися….  Чи  місця  мало…  Хай  риба  побуде  в  воді,  я  накрию  футболкою..  
       З  автомобіля    вийшла  молода  струнка  дівчина.    Хлопці  збентежено  позирали  один  на  одного…  Олег  легенько  свиснув,  косив  очі  в  сторону  Марини.  Особливо  привернули    увагу  її  красиві  ноги  і  розстебнутий  літній  халат  в  ромашках,  він    так  пасував  їй.  
   Обоє  витріщилися  на  неї  ,    аж  очі  вилазили  з  орбіт,  коли  помітили      помаранчевий  купальник,  який  виднівся    між  полами  халату.  Як  заворожені,  оглядали  ,    їли    її  очима….    Біляве  волосся  ледь  –  ледь    прикривало  плечі,  вуста  –  колір  спілої  вишні.    Великі  красиві  смарагдові  очі  кинули  до  них  погляд.  За  мить  Марина    кивнула  батькові  рукою  і  закрила  двері.  Автомобіль    розвернувся  і    швидко  поїхав  назад.  Вона  в  одній  руці  тримала  пакет,  другою  рукою  притримувала  полу  халата,  прямувала  до  них.  Хлопці,  як  обпечені  зірвалися  з  місця,  на  якусь  мить  оторопіли,    жоден  із  них  не  наважився    сказати  бодай  якесь  слово.  Її  пухкенькі  щічки  поступово  рум`яніли,    коли    вона  прискіпливим,  оцінюючим  поглядом    зміряла  хлопців  з  ніг  до  голови.  З  усмішкою  на  обличчі  розгойдала  пакет  і  кинула  собі  під  ноги.
   Її  поведінка  вразила  хлопців,  кожен  подумав,  цікаво,  ми  хіба  знайомі?
Скидаючи  з  себе  халат,  мелодійно,  дзвінким  голосом  запитала,
-  Привіт!  Ну,  як  водичка?  
Хлопців  наче  хто  окропом  облив,  одночасно  почервоніли,  побачивши  її    в  купальнику.    Ліфчик  купальника    був  замалий  для  її  пухкеньких    грудей,  здавалося,  що  ось  –  ось    просто  виваляться.  Красивий  стан,  ніжне  молоде  тіло  притягувало  погляд,  як  не  помітити  маленький  трикутник    купальника,    що  приховував    нижнє  сокровенне  місце.
         Здавалося    дівчина  хотіла  протягнути  час.  Не  поспішаючи,    складала  халат    й  одночасно,  немов  робила  виклик,  кидала  лукавий  погляд,    то    на  Вадима,то  на  Олега.    А  потім  різко  розвернулася  до  річки,  в  очах  веселики,    демонстративно    прикрила  ротика,  наче  позіхнула  від  нудьги  й  різко  жбурнула    халат  на  пакет.  
 За  мить    по  дорозі  проїхав      мотоцикл,  привів  хлопців  до  тями,  в    один  голос  привіталися,
-  Привіт!
   Вадим  вкотре  зміряв  поглядом  дівчину,  коли  вона  підійшла  до  води.  Сонячні  промені  падали  їй  на  красиві  ноги  і  між  ними,  відчуття  жару  в  тілі,    відразу  з  розгону  кинувся  у  воду.  Не  думаючи,  за  ним  поспішив  Олег.  Дівчина,  потерши  руки,    поглянула      на  речі,  що  лежали  на  бетонній  плиті.  Увагу  привернула    розстелена  сіра  футболка,  що  лежала  на  камінні,  дуже  близько  до  води.    Вона    підхопила    рукою  футболку  й  голосно  сказала,
-  О,  ще  трохи  і  в  воді  буде….
Від  здивування  округлилися  очі,  коли  побачила  два  пакети  з  доволі  величенькими  карасями,    відкопилила  нижню  губу,
 -  Ух!  Оце  уловчик!
 Озираючись  на  всі  сторони,    швидко    накрила  пакети  з  рибою.  Хлопці    стрімко  пливли  від  берега.  Вона  ж  ,  примітивши,  що  пливуть  не  озираючись,  всміхнулася  й  про  себе,  
- Не  бачили,  от  і  добре….  Гарненько  порибалили,  молодці!.  
 Й  відразу  направилася  в  воду.    Йшла  повільно,    ногами  відштовхувала  від  себе  воду,  декілька  раз  нахилялася,  набирала  воду    в  долоні  й  хлюпала  собі  на  плечі.  Вода  приємно  сповила  тіло  по  самі  груди.  Легким  рухом  руки    закрутила  волосся  під  резинку,  задоволена  шубовснулася  в  воду,  як  подалі  від  берега.  
   Хлопці    пропливши  метрів  сто,  трималися  на  воді.    Розчервонілий    Вадим    дивився  на    Олега,
-  Ти  її  знаєш?
Той    у  відповідь  крутнув  головою,
-  Та  ні  вона  не  наша    і  в  таборі  відпочинку    теж    такої  не  бачив.
-  А  може  це  з  дачників  хтось,  –  розводячи  рукою  в  воді  сказав  Вадим.
І    дразливо  продовжив,
-    Але  ж  гарна!  Сексуальна  така!    А  бачив  перси  які!  Немов  дві  груші,  ото  б  доторкнутися  рукою,    відчути  ніжність,  тепло,  торкнутися  губами  …
Олег    сердито  з  усієї  сили    правою  рукою  вдарив  по  воді  в  сторону  друга,
-  Так,  замовкни,  підкидаєш  в  вогонь  дрова  !  Хай    гарячка  в  нас  відійде,  охолонемо  трохи…
Обличчя  Вадима  світилося  від  феєричних  думок,  наче  попав  промінь  сонця,  примружував  очі  і  продовжив,
 -  А  може  познайомимося?    Така  довгонога  красуня!  Що  скажеш?  Чи  може  вже  додому    будемо  збиратися?
-  Зачекай,  не  гони  коні,  повернемося,  а  там    буде  видно,
-  занурюючись  в  воду  відповів  Олег.
       Марина  не  наважилася  пливти  до  хлопців,  хто  знає,що  за  одні,  може  в  них  мухи  в  голові.  Плавала,  примружувала  очі  від  сонця  і  інколи  хитро  з  усмішкою    позирала  в  сторону  хлопців.  А    вони  мабуть  таки    нічого…  Напевно  місцеві  рибалки,  видно  без    автомобіля,  а  можливо  за  ними  хтось  має  приїхати,    копошилися  думки  в  голові.  Наче  про  щось  замислившись  посміхнулася,  лягла  на  спину,  розставивши  руки  і  ноги  лежала  на  воді.
         Зовсім  поряд  плескіт  води,  привернув  її  увагу,  хлопці  підійшли  близько.  Вона  відразу  стала  на  ноги  й  ледь  підійнявши  голову  вверх    поспішила  на  берег,  вони    повільно  йшли  слідом  за  нею.  
Вадим  підморгнув  Олегу,  вирішив  поспілкуватися  з  дівчиною,
-  А  погода  класна  сьогодні,  водичка  тепла…    А  тобі  як?  
-  Так!  Гарна  водичка  й  чудовий  день!  Це,  що  привід  до  знайомства?  -  запитала  Марина.
 Хлопці    розстелили    великий    махровий    рушник,  лягли  на  нього  ниць,  позирали  один  на  одного.
Майже  поруч    Марина  розстеляла  свій  рушник,
-  А  ви  так,    нічого  собі    -    горобчики,  можна  й  познайомитися    та  чи  варто,  я  не  місцева.  Так    собі,  залітна  пташка  і  все.  Гадаю  хоч  земля  і  кругла,  але  навряд    чи  колись    здибаємося.
Дівчина    лягла  на  рушник  спиною,  розставивши    руки  в  різні  сторони,  
-  А  ви    добре  плаваєте!    Так  швидко,  я  так  не  вмію…
Хлопці  переглянулися….    Вадим    встав,  кивнув  рукою  до  ставка,
-  А  хочеш  я  тобі  лілій,  отих,  білих  принесу.
-  Так  вони  ж  далеко,  -  мило  посміхнулася  дівчина  й  продовжила,
-  Прямо  отакі  сміливі?
В  пакеті    задзвонив    телефон,  зазвучала  музика,  за  мить  дівчина  витягла  його  і  відійшла  в  сторону.    Хлопці  тільки  й  почули  ,  -  »    А  чому  так  швидко?  Ну    добре  тату,  добре!  »
Олег    ліг  на  спину,  закинув  ногу  на  ногу,  дивився    в  блакитне  небо,
-  А    давайте  всі    зараз  попливемо,    он  туди,  під  пагорб,  це  недалеко.  Сама  вибереш,  яку  душа  побажає,  може  жовту  захочеш…  Ми    тебе  підтримаємо,  чи    ти  боягузка,не  наважишся  з  нами  пливти?
 Запала  тиша…  Марина  присіла    склавши  під  себе    ноги,  ледь  прихилившись,    надавлювала  кнопки  в  телефоні.    Вадим  намагався  не  дивитися  на  її  груди  та  погляд  сам  прилипав,  як    та  оса  до  меду.    Олег  помітивши  торкнувся  його  руки,
-  То,  що,  як  ні,  то  ми  мабуть  будемо  додому  повертатися.
Дівчина  поклала  телефон  в  пакет  і  до  хлопців,
-  А,  що  слабо?  Здрейфили!  Я  так  і  повірила,  що  ви  так  далеко  попливете.
Вадим  пхикнув,
-  Нікому  не  слабо!  Давай  Олег  покажемо  їй,  як  наші  плавають.
Вони  з  розгону  кинулися  в  річку,    кілька  раз  пониряли,  а  потім  швидко  попливли    в  сторону  лілій.  
         З  кілька  хвилин  по  дорозі    їхав  червоний  автомобіль.  Марина  знала,  що  це  їде  батько.  Вона  поспіхом    у  свій  пакет  всунула  один  пакет  з  рибою,  саме  з  тією  рибою,що  наловили  хлопці.  Позирнула    на  хлопців,  ті    вже  майже  допливли  до  лілій.  Рукою  з  волосся  зняла  резинку  і  махнувши  рукою,  пробурчала,
-У  одного  забрала,  а  в  другого  ні,  так  не  чесно.  Хай  знають  наших,  міських…  Хай  запам`ятають  незнайомку.
 І  прикривши  халатом  другий  пакет  з  рибою,  взяла  в  руку,  
-  Важкувато,    але  нічого….  
Ту  футболку,що  була  зверху  риби,  поспіхом  розстелила  на  камінець,  подумки  тішилася,  нехай    відразу  не  побачать,    ото  буде  сюрприз.  Перевалюючись  з  ноги  на  ногу,  поспішила  до  автомобіля,  батько  вже  розвернувся    і  під`їхав  до  неї,  через  вікно  здивовано  запитав,
-  Ти,  щось  несеш  чи,  що?
-  Це  хлопці  пригостили,  гарних  карасиків  наловили.  Такі  щедрі,  тож  не  відмовлюся.    Юшки  наваримо,  тут  і  на  тараньку  до  пивця  досить,  кажуть  сьогодні  добре  клювало.
               Вадим  з  Олегом,    набравши    в  руку  по  кілька  лілій,  саме  розвернулися  пливти  назад,  коли  побачили,  як    дівчина  сідала  в  автомобіль.    За  мить    під  колесами  різко  здійнялася  пилюка.  Автомобіль  набирав  швидкість,тихий  гул  розстелявся  над  річкою,топився  в  ній…  
     Вадим  здивовано  до  Олега,
-  Ти  подивися,  навіть  не  дочекалася,  покидаймо  ці  лілії,  до  чого  вони  тепер…    Гайда,  повертаємося  до  берега.
-  От  трясця,  навіть  не  познайомилися.  Але  ж  красива,  -  майже  кричав  Олег.
Хлопці    подалі  від  себе  відкинули  лілії  і  намагалися  якнайшвидше  добратися  до  берега.
                 Часто  переводячи  подихи,  нарешті  попадали  на  рушник.  Олег    хіхікнув  й  голосно,
- От  два  дурні.  Така  рибка,  ну  красуня,  може  з  містечка,  здається  роками  така  ж  ,  як  і  ми.  Хоча  б  ім`я  дізналися,  чи  номер  телефону  взяли,  от  два  турки,  була  рибка  в  сітці  та  втекла..
Декілька  хвилин  відпочинку  й  хлопці  збиралися  додому.  Вадим  підскакуючи  на  одній  нозі,  одягав  штани  й  до  Олега,
-  Поклади  рушник  в  сумку  і  давай  в  темні  пакети  заховаємо  рибу,  нащо,  щоб    всі  бачили    та  заздрили  нашому  улову.
Нічого  не  помічаючи,  підхопив  свою  футболку,  очі    застигли  від  подиву,  чоло  покрилося  потом,  язик  прикипів  до  піднебіння.    Ледве  видавив  з  себе,
-  Олег  подивися  сюди….
Хлопець,не  звертаючи  уваги  на      обличчя,  згинаючись  до  сумки,  весело  запитав,  
-  І  що    там  нового    я  не  бачив?
Від  побаченого,  здивовано  кліпав  очима.  Не  міг  повірити,  все  це  сприйняти,    на  обличчі  почервонів,    мов  варений  рак.    З  силою,  долонею    стукнув  себе  по  лобі  й  голосно,
- От  телепні!  Оце  так  краля!  Оце  так  довгонога  красуня!  Оце  так  незнайомка!
                                                                                                                                                       серпень2019р.                              

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844919
дата надходження 13.08.2019
дата закладки 13.08.2019


Крилата

ЗАГАС ВОГОНЬ

Загас  вогонь  той,  що  сягав  небес.
Ще  вчора  був,  а  нині  –      попелище.
Де    пломенів,  тамтільки  вітер  свище,
Блукає  мряка,  мов  бездомний  пес.
А  як  горів,  то  плавились  думки,  
Стрибало  серце  й  сходило  з  орбіти,  
В  очах  зростали  дивовижні  квіти,
І  грала  кров,    як  в  провесінь,  струмки.
Затих  оркестр  вогняних  язиків.
Їх  диригент  подався  десь  у  невідь,
Лишивши    спомин  на  порозі  дневі
І  сірники,  від  холоду  вогкі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844902
дата надходження 13.08.2019
дата закладки 13.08.2019


Крилата

ЗАГАС ВОГОНЬ

Загас  вогонь  той,  що  сягав  небес.
Ще  вчора  був,  а  нині  –      попелище.
Де    пломенів,  тамтільки  вітер  свище,
Блукає  мряка,  мов  бездомний  пес.
А  як  горів,  то  плавились  думки,  
Стрибало  серце  й  сходило  з  орбіти,  
В  очах  зростали  дивовижні  квіти,
І  грала  кров,    як  в  провесінь,  струмки.
Затих  оркестр  вогняних  язиків.
Їх  диригент  подався  десь  у  невідь,
Лишивши    спомин  на  порозі  дневі
І  сірники,  від  холоду  вогкі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844902
дата надходження 13.08.2019
дата закладки 13.08.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Дощі…

Дощі...дощі...  Тікайте  ген  за  обрій,
Вже  досить  тут  вам  сльози  проливать.
Хай  поверне́ться  день  до  нас  знов  добрий,
Щоб  з  вашими  слізьми  не  сумувать.

Дощі...  дощі...  Ну  що  ви  в  нас  забули?
Вже  ріки  напились  достатньо  вас.
Вертайтеся  дощі  собі  в  минуле,
Там  де  посу́ха...  там  чекають  вас.

Нехай  не  б'ють  у  небі  громовиці,
І  чорні  хмари  вітер  розжене.
Ідіть  поспіть  дівчата  -  блискавиці
І  не  турбуйте  більше  ви  мене.

Я  хочу  щоби  сонечко  світило
І  щоб  в  садах  співали  солов'ї.
Щоби  проміння  землю  обігріло,
Тікайте  геть  -  прошу  я  вас  дощі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844891
дата надходження 13.08.2019
дата закладки 13.08.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осіннє

Останні  лягли  покоси,
На  полі  чорніє  рілля.
Спішить,  поспішає  осінь,
Купчастим  туманом  здаля.

У  вітряній  прохолоді,
Доноситься  осені  вальс.
Ночі  вже  стали  холодні,
Птахи́  відлітають  від  нас.

В  зажурі  місток  і  річка,
Встелилася  листям  земля.
Засумувала  криничка,
Не  чути  пісень  солов'я.

Яблука  око  милують,
Червонобокі  у  глянці.
Інколи  голос  зозулі,
Лине  луною  уранці.

Осінь  вже  мочить  дощами,
Дрібненько,  мов  через  сито.
Ліс  зустрічає  грибами,
Буде  ще  Бабине  літо...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844888
дата надходження 13.08.2019
дата закладки 13.08.2019


Олекса Удайко

СЕРПЕНЬ ВПАВ НА ПОКОСИ

[youtube]https://youtu.be/l14-HobPV88
[/youtube]
[i][b][color="#033042"]Серпень  впав  на  покоси  
ваговитим  снопом,  
вже  в  комору  заносить  
лантухи  із  зерном.
Не  бідує  родина,  
не  горює  сім’я  –
дожидається  сина,  
що  вітає  здаля.

         [b]Приспів:
[/b]
         А  веселка  на  сході    
         В  кольорах  виграє:
         бути  гарній  погоді...
         На  столі  усе  є:
         і  хліби  і  до  хліба,
         і  пухкий  коровай...
         І  дівчинонька  люба,
         хоч  сватів  зазивай  

Серпень  в  душу  лягає  
збіжжям  ситним,  добром.
Спас  витає  вже  в  гаї…  
Своїм  щедрим  крилом
він  усіх  обіймає...  
На  столі  мед  і  ром,
а  гостей  ціла  зграя  –  
чути  гам  за  селом.

         [b]Приспів.[/b]

Серпень  риску  підводить,    
є  талан  в  трударів  –
святом  Спас  хороводить,  
гаслом  звершень  зігрів...
На  порозі  вже  осінь,  
та  в  душі  –  водограй:
серце  пісеньку  просить  –  
грай,  музиченько,  грай!

         [b]Приспів.[/b][/color]
[/b]
11.08.2019
*********
Світлина  –  автора,  де  ота  зріла  пшениця,
вдалині  –  будинок,  де  мешкає  сам  автор.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844748
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 13.08.2019


Ольга Калина

Матусенька

Відцвіли  у  саду  білі  вишні  
І  осипавсь  додолу  їх  цвіт.  
Я  назустріч  до  матінки  вийшла,  
Хоч  згубила  давно  її  слід.  

Приспів:
Моя  рідна  матусенько,  нене,
Сизокрила  голубко  моя,  
Хоч  у  сні  повертайся  до  мене,
Бачиш,  донечка  тужить  твоя.

Ти  покинула  нас  дуже  рано  –  
Подалася  в  небесні  світи.  
Залишила  у  серденьку  рану,  
Де  тепер  тебе,  мамо,  знайти?

Приспів:
Моя  рідна,  матусенько,  нене,
Сизокрила  голубко  моя,  
Хоч  у  сні  повертайся  до  мене,
Бачиш,  донечка  тужить  твоя.

Пройшло  літ  із  тих  пір  так  багато,
Як  раніше,  тут  вишня  стоїть.  
Я  щораз  повертаюсь  до  хати,  
Як  додому  лелека  летить.

Приспів:
Моя  рідна  матусенько,  нене,
Сизокрила  голубко  моя,  
Хоч  у  сні  повертайся  до  мене,
Бачиш,  донечка  тужить  твоя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844755
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 12.08.2019


Сумирний

Без дурної хвальби про поезії клубу КП

Відсутність  простору  вільного  часу  унеможливлює  щоденні  огляди  творів  поетичного  сайту.  А  так,  як  заняття  поезією  нині  стало  майже  індустрією  вбивства  вільного  часу,  то  і  підходитиму  до  цього  розділу  моїх  критичних  есеїв,  більш-менш  оригінально.  Аби  ланцюжок  продавження  оглядин  не  скидався  на  занудну  марудність  мудрогельства...  Бо  без  такої  справи  критицизму,  бачу,  усілякі  прихильники  віршування  задухою  швидко  отрують  спільноту...  Однак,  я  знаю  -  і  переконаю  у  цьому  багатьох    читачів  цього  нарису  -  що  у  кожного  поета  можна  віднайте  дещо  шедевральне,      від  слова  шедевр  (із  французьської    chef-d'œuvre)...  Таке,  що  зможе  зазвучати  музикою,  ритмом,  словом  і  зачарувати,  бодай  і  вразити  приємно....  
Тож,  треба  братися  до  роботи...  Треба.  Хто  сміливий  -  за  мною!

І  першим  вдарить  рацухою  автор  Witer  із  лаконізмом  "Твій  голос"

Твій  голос  ніби  пісня  десь  лунає...
ID:  843060

Хай  цей  рядок  буде  нашим  поводирем...

А  щоб  було  вже  зараз  несумно  -  раджу  налаштуватися  на  нашу  спільну  роботу.  Виглядатиме  вона  так  драйвово,  як  пісня  цієї  талановитої  української  рок-групи  на  Рок-Булаві  цього  року:  https://www.youtube.com/watch?v=10If3H8G5sY

Якщо  хтось  утворив  свій  шедевр,  він  готовий  його  Виконати.  Як  кажуть  гали  -...a  inventé  son  chef-d'œuvre,  lui  seul  peut  l'exécuter.  І  хай  це  буде  Оля  Тимошенко  із  ії  творм  "Поза  простором"

Поза  простором  кружляють  пам'ятні  цінності
Про  виразні  та  непримітні  події.
Вони  залишають  у  цій  мінливій  рівності
Всі  ці  стійкі  та  хиткі  взаємодії.

Поза  простором  фонтанять  враження,
Зближують  минуле  та  майбутнє,
Різних  сфер,  структур,  глибин  та  важення,
Несуть  щось  звичне  чи  незабутнє.

Поза  простором  трансформуються  шари  науки,
Черпаються  інноваційні  та  найстародавніші  знання.
Для  них  проводяться  змагання,  зустрічі  й  розлуки,
Виводяться,  доводяться,  анулюються  рівні  пізнання.

Поза  простором  вібрує  душа,
Ув'язнюється  проблемами  чи  вивільняється  мріями,
Названого  світогляду,  коша,
Прокладає  власну  стежку  чи  слідує  за  подіями.

Поза  простором  розходиться  всесильний  точний  час,
Не  повертається  та  не  спиняється  ніколи,
Споглядає,  генерує  незліченну  кількість  трас,
Наповнює,  пронизує  та  зрівнює  проколи.

 ID:  843064

Темі  цінностей  було  навіть  цього  літа  присвячено  II-  міжнародний  форум  Ukrainian  ID,  який  свытова  спільнота  вже  охрестила  Українським  Давосом.  Тож,  у  європеському  просторі  і  поза  ним  дійсно  "кружляють  пам'ятні  цінності".    Чинним  я  рішуче  відкидаю  всяку  спробу  ослабити  затушувати  революційність  задуму  авторки.  Навпаки,  закликаю  -читайте  цей  твір!  А  я  піду  далі  висвітлювати  теоретично-неускладнені  питання,  підняті  на  ПЛОЩИНУ  ресурсу  КП,  із  зазначеними  ідеями  розвитку  творчої  уяви.  Намагатимусь  у  такий  спосіб  зв*язати  всі  прояви  талановитого  руху  ВДАЛИХ  авторів  у  відображення  самополеміки...

Не  лише  задля  розбурхання  уяви  про  світогляд  як  явище,  але  й  про  його  споглядання  йдеться  у  доброму  вірші  Ірини  Кохан  "Літо"

Хтось  у  ступочці  літо  розтер
і  воно  розлилося
Ніжно-синім  жабо  волошкових
пахучих  суцвіть,
Пряним  хлібом,  що  зріє
в  утробі  важкого  колосся
І  зозулиним  "ку",  що  зривається
із  верховіть.

Перегуками  гроз  і  кармінними
хвилями  маків,
Веселковим  тату  між  хмаринностей
неба  м`яких
І  нестримним  теплом,  що  викрешує
з  зоряних  злаків
Десь  незримий  мірошник
і  сяйво  складає  у  міх.

Прохолодою  м`яти  і  соняхом
жовто-гарячим,
абрикосовим  сонцем  і  яблуком  
стиглим  в  траві.
Літо  в  крапельці  кожній,
воно  зовсім  поряд,  я  бачу  -  
Мальвовухим  зайчам
причаїлось  в  моїм  рукаві.

ID:  843660

Тут  відчувається  і  творче  світосприйняття  і,  навіть,  присмаки  дійсно  літні,  незабутні.  Незатьмарені  ще  дощовими  днями  осені  та  забуття.  Такий  твір  здатний  закликати  й  утримати  читачів  у  єдності  і,  можливо,  якомусь  своєрідному  братерстві...  Ефектне  виховання  смаку  зарахував  би  я  авторці.  


Насупротив  агітаційним  віршам  більшої  частини  кон*юнктурних  римачів,  що  намагаються  відвернути  увагу  читачів  до  цькування  інородців,  хочу  навести  декілька  чесних  рядків  Андрія  Бабича  із  його  віршу  "Мова":

...Запитавши  себе:  Хто  я  –  є?
Та,  не  знаю…  І  хто  його  знає,
Про  той  камінь,  що  тягне  до  дна…  
Як  Вітчизна,  то  в  мене  –  одна!
А  як  мова,  то  зразу  –  дві  маю…
А  хотілось  би,  може  б,  і  –  п’ять,
Щоби  заздрили  нам  всі  сусіди!
Щоби  нас  оминали  всі  біди...  

ID:  843851
Він  розмістив    14  рядків  у  рубриці:  Вірші,  Громадянська  лірика.  Я  вибрав  те,  що  мені  у  них  сподобалося.    Адже  угледів  у  них  і  своє  переконання  в  необхідності  повного  і  остаточного  відмовлення  від  будь-яких  самоізаляційних  мовних  рамок  та  національних  привілеїв.

Нідочого  хитрувати.  Звісно,  далеко-далеко  не  всі  твори  ресурсу  КП  зачіпають  "за  живе".  Далеко  не  все  визріле  й  неповторне  у  рядках,  про  які  я  тут  пишу...  У  того  рима,  у  іншого  слово  кульгає...  Але,  коли  у  них  є  хоч  що  небудь,  що  співає,  як  душа  молодої  людини,  я  писатиму  про  це...  Адже  справжня  поезія  живе  з  нами  повсякчас.  Ось,  приміром,  нещодавно  у  букіністиці  набрів  я  на  книжку  Едуарда  Асадова.  Тоненьку,  в  32  сторіночки.  Хтось  свого  часу  умикнув  її...  У  ній  красуються  чонильні  штампи  і  номери  Центральної  бібліотеки  міста  Тореза...  Умикнув,  напевно,  тому,  що,  прочитавши  її,  не  утримався...  На  останніх  (технічних)  її  сторінках  гарячково  почав  писати  лист  своїй  коханій...  Він,  ця  невідома  мені  людина,  пояснювався...  У  своїй  неправоті,  помилці...  "  Я  б  ніколи,  -  дозволю  процитувати  фрагмент  листа  (І.С.)  -  не  написав  тобі  цю  сповідь,  якби  ти  була  так  далеко  від  мене..."  
Ось  так,  велика  сила  поетичного  слова...  
І  вічна  слава  перебуватиме  доброті  таланту  дійсного  поета  Едуарда  Асадова...  Читайте,  друзі,  ВЕЛИЧНІ  ВІРШІ!!!    І  складайте  сової  ВЕЛИЧНІ!!!  

Ось  вам  маленька  ілюстрація  у  продовження  теми  любовної  сповіді.  Перечитаймо  вірш  від  Олени  Марс  "А  в  полі  житніх  зерняток  багато"  

Поглянь  на  запашне  зелене  жито.  
Яка  краса  отой  майбутній  хліб,  
В  якому  майорять  червоні  квіти...  
Ти  в  мене  про  кохання  не  запитуй,  
Хіба  не  все  промовила  тобі?..  

З'єднала  доля  нас  -  в  єдине  ціле.  
Довгий  подарувала  нам  маршрут.  
Тернистий,  та  лечу,  немов  на  крилах,  
До  тебе,  хоч  метелики  зотліли,  
Бо  я  щаслива  бути  саме  тут  -

З  тобою  поруч,  милий,  чи  не  знаєш?
До  себе  приручив  мене  навік.  
Хоч  мало  в  нас  бувало  того  раю,
Та  серце  не  обдуриш.  Відчуваю,  
Що  ти  мені  -  від  Бога  чоловік.  

А  в  полі  житніх  зерняток  багато!
Ось  так  в  моєму  серці  -  почуттів:
Спокійних  і  бурхливих,  наче  свято,  
Яких  у  віршах  не  переспівати,  
Напевне,  і  за  декілька  життів.

ID:  843983

Чи  не  схожий  він  на  маленьку  енциклопедію...  У  якій  взяли  участь  і  душа  і  тіло,  і  поле,  і  зорі,  і  доля,  і  любов...  В  оглядинах  нашого  громадського  життя,  давайте  зупинимося  й  поміркуємо  разом  над  вічністю  вдалої  поетики.  І  подякуємо  авторці,  за  радість  спілкування...

Але  заслуги  кожного  поета  є  заслугами  його  виховання  та  оточення.  Їх  неможна,  завдяки  різного  роду  бездушності  чи  пропагандистським  провмовам  очей  ганебними,  принизити  або  зробити  непомітними.  
Без  сумніву  творче  розуміння  любові  долатиме  усіляки  перепони.  З  цього  приводу,  подам  вірш  Олени  Ольшанської  "Дивиться  сум  очима  малого  щеняти…"

Дивиться  сум  очима  малого  щеняти.
Час  усміхається,  ніби  пита:  «Ну  що?»
Мені  стільки  всього  тобі  хочеться  розказати,
Стільки  всього…

Час  уплітає  в  коси  стрічки  і  квіти.
Ось  тобі,  дівчинко,  мрія,  дорога  –  йди!
І  хтось  на  ґанок  вийде  мене  зустріти,
Тільки  не  ти.

Всяке  буває:  і  радість,  і  біль  судомний.
Хтось  мене  хвалить,  плескає  по  плечу.
А  я  уві  сні  повертаюсь  до  нас  додому
Й  немов  лечу.

Знала,  що  буде  важко.  Я  не  просила
І  не  прошу  у  долі  легких  шляхів.
Хай  тільки  береже  тебе  Божа  сила
Во  вік  віків!

ID:  844092

У  ньому  авторка  не  затушовує  і  не  заплутує  читача  "казенно-оптимістичними"  реляціями,  а  викриває  своє  почуття,  глибинне  й  чисте...  Аби  ми  всі  вчилися,  навіть  і  на  непозитивному  досвіді,  любові:"Хай  тільки  береже  тебе  Божа  сила  /Во  вік  віків!"
Чого  б  такий  твір  не  перечитати  декілька  разів?  Не  переслати  його  дорогим  людям,  друзям?  Наслідувати  треба  й  зберігати  ДОБРО  у  ПОЕЗІЇ.  За  що  і  дякую  авторці!  

Ніякими  законами  не  можна  припинити  жаги  творчості.  Інколи  сама  креативність  стає  заручницею  у  боротьбі  із  буденщиною.  Ось  ілюстація  -    вірш  Уляна  Яресько  "Світолюбне"

Міняються  маски  -  душ  опівнічне  травесті,
(аж  мітки  звірині  ниють  міським  гербам.)
Дури,  світе  мій,  та  не  потони  в  ненависті!
Болиш  у  мені  ти,  гориш,  наче  Нотр-Дам.

Бо  множить  хтось  нині  хрестики,  плодить  нулики,
знелюднені  сквери  тінями  заселив.
Гудуть  побрехеньки  в  головах,  ніби  вулики,
заглушують  навіть  зву́чне  контральто  злив.

До  білого  вже  нізащо  тебе  не  висвітлиш...
і  так  ти  болиш-гориш  у  мені,  хоча
я  попри  усе  люблю  тебе,  мій  дурисвіте,
за  світло  в  його  очах.

ID:  844096

І  допоки  маса  людей  перебуває  в  руках  у  свавілля  рутини  плину  днів,  творчі  натури  всевладно  змінюють,  хай  і  не  дуже  помітно,  знелюднені  сквери,  висвітлюють  навіть  старовинне,  майже  кріпосне  хазяйнування  побрихеньок  в  головах,  схожих  на  вулики...  Дуже  вдале  на  мій  погляд  порівняння:  "  Wulyk"  -  за  діалективним  старонімецьким  і  голландським  означає  "зум  у  голові"...  Ймовірно  й  саме  українське  поняття  ВУЛИК  -  там  де  гудуть  бджоли...  Адже,  мертві  бджоли  вже  не  гудуть...  І  резюме  шикарне  вводить  пані  Уляна:    "я  попри  усе  люблю  тебе,  мій  дурисвіте..."  Браво!

Вирішення  простору  КП  вже  само  по  собі  неначе  згенеровано  до  дискурсу.  Коли  пишеш  про  своє  сприйняття  того  чи  іншого  твору,  не  знаєш,  та  і  не  гадаєш,  як  то  сприйме  те  автор(ка).  Адже  моя  "структурна"  політика  огляду  мене  зовсім  не  засмучує  зворотньою  реакцією.  Це  не  головне,  для  мене.  Головне  -  аби  втілити  (хоч  приблизно  схоже  до  власного  сприйняття  текксту)  прості  речі  роздумів  із  прочитаного...  Гипотетично  розвиток  усієї  спільноти  Клубу  Поезії  запросто  існував,  існує  та  існуватиме  і  без  моїх  письмових  оглядин...  Але  чи  дасть  таке  жевріння  творче  зростання  самим  авторам?!  Зроблю  наголос  -  відповідальність  поета  за  свої  слова  -  часто  буває  більшою  за  відповідальність  слюсаря  чи  сантехніка...  Поміркуймо  разом  і  над  цим.  А  поки  що  наведу  цікаві,  на  мій  розсуд,  рядки    Єгорової  Олени  Михайлівни  із  її  твору  "Золотий  захІд…"

Там,  де  сонця  схід  –
Золотий  захід,-
Молодість  немає  вороття…
Від  заграв  всіх  слід
Та  казковий  світ
Збігли  геть  струмком  у  забуття…
.....
Світлий  без  примар
Працетворчий  скарб,-
Шляхолюбної  сорочки  вишиття
З  веселкових  барв,
Де  яскрить  стожар,
Ще  віщує  гарне  майбуття!

ID:  844529

Погоджуюся  100-відсотково  із  авторкою.  Ніяка  красота  не  врятує  наш  світ,  врятує  праця....  І  тому  "Працетворчий  скарб"  і  творить  "Шляхолюбної  сорочки  вишиття...".  

Пропорційна  незабезпеченість  сайту  добротними  творами  спонукає  на  певні  розшуки.    Ні  одна  ще  людина  не  сумнівалася,  здається,  у  тому,  що  новітня  "епоха"  римотворення  характеризується  не  тільки  крайнім  посиленням  аткивності  нездар,  але  й  ядучої  реакції  з  їхнього  боку...  Тільки  зачіпи  якимось  критичним  зауваженням,  заїдять...  І  це  очевидний  факт.  Та  попри  такий  фактаж,  приємно  натрапити  на  живий,  добротний  віршований  пейзаж...  От,  приміром,  у  вірші,  що  написала  Інна  Рубан-Оленіч  "Морський  вітер".

Вітер,  як  досвідчений  бариста,
Змішав  моря  різні  кольори,
Піднімав  увись  кошлаті  хвилі,
Й  грізне  небо  притискав    згори...

ID:  844608

Мені  подобається    такий  погляд  художника,  неначе  на  влучному  пленері.  Адже,  кожний  вдалий  погляд  поетичної  душі  -  то  і  є  полювання  на  свіжому  повітрі  невмирущої  творчості,  справжньої...  Свідомий  розвиток  сайту  поетів    неможливий  без  такого  визначення.

Об*єктивної  істинності  не  існує  у  критичних  нарисах.  Тож  вдаємося  далі  до  суб*єктивниго  аналізу  затямливого  світосприйняття.  І  тат  наведу  рядки  псевдоніма,  що  підписується    Ки  Ба  1  із  твору  "білі  руїни  /recovery/",  збірігаючи  стилістику  письма:

ранок_  білі  руїни_
рана  скупого  сонця_
тиснуть  порожні  стіни,
іскра  тривожна  в  оці_
>
.....
>
стриманих  церемонних
поглядів  мимобіжжя_
тихо  пульсують  скроні,
сутінь  проміння  ріже_
>
подобова  оаза_
слів  несумісних  пута_
на  врожаях    відрази
награних  сліз  отрута_

ID:  844590

Сам  автор  відніс  групу  чотирирядників  до  теки:    Вірші,  що  не  увійшли  до  рубрики...    Мені  подобається  такий  підхід  до  визначення  стилістичного  та  жанрового  гатунку  вищепнаведених  словосполучень  та  словоутворень.  Адже,  цілком  слушно,  що  справжній  поет  просто  забов*язаний  утворювати  нове.  Не  дарма  ж,  заголовок  через  слеш,  зазначено  імпортним  словом,  що  означає    не  тільки  "одужання",  але  й  ще  "поновлення"...    Багато,  дуже  багато  дописантів  КП  як  не  могли,  так  і  не  можуть  піддатися  цьому  розпалу  творчого  вогня.  Тому,  ми  їх  і  облишаємо  поза  увагою.  

До  недавніх  днів,  зроблений  на  дев*ять  десятих  продажною  пресою  та  іншими  мас-медіями  тренд  віни  ще  тяг  за  собою  конюнктурників.  Однак,    аналіз  розладу,  розвалу  і  стімкого  розпаду  партії  правлячого  олігархату  настільки  стає  самозакінченим,  що  мимоволі  сподіваєшся  на  світле  майбуття  нашої  країни...  Звісно,  швидко  лише  казка  розповідається,  діло  йде  повільніше...  Щоб  оцінити  суспільне  значення  поезії,  наведу  уривки  із  твору  "Стелилася  доля"  від  Ганни  Верес  (Демиденко).

Двома  стежками  бігла  моя  доля,
І  кожна  з  них  гірчила  полином.
Одна  –  відома,  інша  –  невідома,
Здавалась  ненастояним  вином.

Стежки  ті  об’єднали  перевесла,
На  мир  надію  в  себе  уплели,
Стрічаю  з  нею  зими  я  і  весни,
Благаю  світ,  щоб  жив  той  без  війни...

ID:  844679

Скрізь  і  неминуче  тисячами  перехідних  никок  осмислення  безумства  будь-якої  війни,  переживає  жіноче,  материнське  серце,  сильніше  і  триваліше  за  чоловіче.  Це  явище  у  різні  часи  набирало  різних  форм  висловлення.  Але,  попри    залежності  від  історичних  та  економічних  обставин,  було  невтішно-чесним.  

Чесним  намагається  (намагався)  адже  вірш,  судячи  за  датою,  написано  ше  2002  року,  бути  й  Олег  Мінгальов  у  тексті  "Химери".

Химери,  топчії  і  тюхтії
Над  муднями  здригаються  поважно.
Панують  і  шануються  вожді.
На  непокірних  дивляться  уважно.
Хапають  за  грудки  –  й  за  грати.
Тюхтію  не  сподобалося  щось.
Повіям  теж  –  на  нервах  грати
Не  треба  більше  ніж  вдалось…
У  муднів  злидні  прижилися
Принишкли  з  ними  заодно.
Бояться,  мруть  –  нащо  здалися?
Та  й  опускаються  на  дно.
Бомжів  дратують;  ходять  тоскно
На  вибори,  чи  то  здавать  сміття.
Давним-давно  хтось  мозок  їм  відтяв
Життя  тече  в  багнюці  млосно.
2002
ID:  844676

Напрочуд  скидається  що  віршував  художник,  вирішивши  у  такий  спосіб  додати  руховості  зображеним  об*єктам.  Можливо,  я  помиляюся.  Втім  не  це  важливо.  Тут  варто  уваги  саме  тло  твору  та  наявність  у  ньму  вдалих  словотворень  та  викладених  думок.  І,  хоча  час  іде,  натура  людська,  здебільшого,  не  змінює  стрижням,  що  засіли  по  різних  закутках  людського  сумління  і  тепер...  За  це    -  респект.

Незалежно  від  об*єктивності  чи  суб*єктивності,  всі  передові  течії  поезії  прихильно  ставляться  до  критичних  оглядів.  Це  і  є  ознака  справжнього  письменства.  А  вже  відвертість  та  лаконізм  мене  зачаровує.  Як  от  вірш  "НА  ЗАХИСТ  БОГІВ"  від    Infantis

Все  вірно  з  характером  часу  богів,
За  ширму  ховається  Пульхр  Публій  Клодій,
І  весталки  в  хітонах  такі  ж  шахраї,
Як  народний  трибун  злодій.

ID:  844715

 Усі  політики,  -  зазначав  я  повсякрік,  повсякчас,  повсяксекундар,-  злодії.  Не  вийнятком  був  і  патриціанського  роду  Клавдіїв  Пульхр  Публій  Клодій...  Але  мова  у  вірші  не  так  про  дядька,  як  про  тенденцію,  тренд,  звички,  ганебність...  Не  менш  природно,  однак,  що  серед  сучасної  української  політезованої  маси,  що  вбачає  вихід  з  партії  ліквідаторів  честі  й  порядності  бувшого  презика  як  панацею,  їх  втеча  з  омертвілих  його  осередків  -  панує  паніка  й  перевзуванка  у  зелене...  Втім  їх  ренегатське  мурмотіння  -ніщо.  Бо  вже  прицвящила  їх  всіх  до  дубка  позору  проста  чотирирядка,  що  я  навів  угорі.  Браво  авторесі,  коли  вона  жінка...

О,  як  успішно  обдаровує  інколи  КП.  І  замість  одного  огляду,  виявляється  декілька,  -  що  виявляє  окремий  риф  в  океані  суцільних  гольфстримів  і  обіцяє  рішуче  відпадіння  від  затхлості  віршоплетного  захлання.  Зосереджу  увагу  на  неабиякому  вірші  "ЩЕ  ДОЩ  НЕ  ПЛАЧЕ"  від  Лани  Ланської.

Ще  дощ  не  плаче,  літо  кленучи,
Та  Осінь  серпню  в  очі  зазирає.
Побралися  веселка  з  небокраєм,
А  день  сумний  натомлено  мовчить.

От    підрости  б,  хай  на  хвилину  лиш!..
Шукає,  де  б  за  обрій  зачепитись.
Закинувши  пісок  в  діряве  сито,
Час  невблаганний  знічено  принишк.

Ще  дощ  не  плаче,  сліз  не  назбирав.
Медовий    Спас  частує  всіх  зухвало.
Спекотні  ночі  виснажені  шалом.
В  обіймах  Осені  скипає  звабник  Ра  -
Спокуса  нині  наймодніший  крам.

ID:  844712

Адже  дійсне  життя,  дійсна  історія  -  це  і  є  спосіб  об*єднатися  із  всесвітом.  Тим  простором,  де  є  міце  всьому  важливому,  непреривному  (дощам,  Спасу,  піску,  сльозам,  веселці...)    Була  серйозна  і  дійсно  вдала  спроба  втілення  спогляду  життєплину  у  твір.  Добре.
 
Серед  тривог  і  хвилювань,  що  їх,  як  писав  свого  часу  Ленін,  завдає  боротьба  за  існування,  зачіпився  поглад  за  останні  чотири  рядка  твору    Олександра  Подвишенного  "Глибоко…  Туго…  Вплітає  у  вирій"

...Курю  у  кулак,  сиджу  на  нулі,
Пишучи  вірші  коханці.
Так  болю  багато  на  грішній  землі,
Та  за  щастя  прокинутись  вранці.

ID:  844751

Оттак  і  замислишся:    у  всьому  світі  триває  боротьба  за  існування,  за  шматок  хліба,  за  новий  магазин  Рошену  -  адже  українські  робітники  та  селяни  не  повинні  забувати  про  те  гноблення,  під  ярмом  якого  перебували,  принаймні  останні  п*ять  років,  десятки  і  десятки  мільонів,  що  населяють  нашу  Батьківщину...  І  раптом  -  все  це  поставлено  в  умови  нормального  життя  поета...  Із  простим  і  просторим  відчуттям  радості  від  цигарки,  вірша  для  коханки  та  радого    щастя  прокинутися  ранком  -  живим  і  здоровим.    І  тому  -  цілком  правильно  головне  місце  у  вірші  (який  я  навів  фрагментарно,  хто  хоче  -хай  перечитає  увесь  твір  на  сторінці  автора)  приділяється  ЩАСТЮ.  А  чого  ще  й  треба  поетові  та  читачеіві...

Продовжуючи  тему  боротьби,  наведу  рядки  віршу  -  майже  фільму  малого  метру  "Об'ява  Трактор-Телефон  в  кущах  рибалок"  від  Євгена  Юхниці.

Дорогу,  «Мазді»  до  рибалкових  прикормлень,
Якщо  Десну  урвисту  маєш  за  мету,
Поет  назвав  би  –  крутоярові  поло́ни.
…В  кущах  –  об’яви:  «Трактор-телефон.  Стій  тут»
Ми  так  погупали,  коли  пірнали  в  ями,
Що  риба  стукіт  чула  мабуть  –  в  Чорнім  морі.
І  встигла,  капосна,  втікти  на  океани,
Де  сіль  їй  очі,  бідній,  роз’їдає  хлоркою.

Підвіску,  втрьох,  ремонтували  аж  до  ранку.
Перв,язали  паском  –  колінвал,  як  мій  живіт.
…Хтось,  без  автівок,  ніс  повз  нас  плотву  і  раків.
І  жартував:  «Як  справи  знизу,  їздові?»


ID:  844894

Сам  автор  подав  12  рядків  у  рубриці:  Вірші,  Сюжетні,  драматургічні  вірші.  Звісно,  мастак  вдалого  погляду  у  світ,  що  саме  нас  оточує  і  такого  ж  вдалого  словопереказу  не  пише  для  обраних.  Його  словоутворення  та  слово-відтворення  здебільшого  виказують  майстерну  вдачу.  І  тут  ніякі  ліквідатори  гонитвеного  руху  на  імпровіз  нічого  не  вдіють.  Ось,  приміром,  повернувшись  до  шмату  тексту:  "Ми  так  погупали,  коли  пірнали  в  ями,/Що  риба  стукіт  чула  мабуть  –  в  Чорнім  морі./І  встигла,  капосна,  втікти  на  океани...",  всіма  силами  старань  не  вичавити  подібного  якомусь  патріотично-фанатично  налаштованому  римачеві...  Від  цього  факту  не  відпишуться  теж  всіма  силами  жодні  епігони,  травестуни  тощо...  Я  навів  лише  маленький  шматок  із  тексту.  І  він  вартий  вдвічі  довшого  рецензування,  літературного.  А  перечитайте,  панове  і  панянки  увесь  текст  ще  раз!!!  І  ніхто  з  вас  не  залишиться  нейтральним.  За  що  спасибі  авторові!

Сентенційне  продовження  візьмемо  у  лаконізмі  "Не  хваліть…"  від  псевдоніма  Святослав_

Не  натужуйтесь  хвалити  людей  за  добрі  справи,  
для  початку  перестаньте  їх  за  це  ненавидіти.  

ID:  841324

Без  усякого  сумніву  з  яким  не  посперечаєшся,  але  замислишся  все-таки...  І  той  же  автор  заявить,  можливо,  на  допомогу  роздумам,  в  іншому  дворяднику:

Навкруги  все  так,  як  мовчить  кожне  "я",  
та  може  стати  тим,  як  скажуть  і  зроблять    "ми".  

ID:  844897

І  прилине  сподівання  -  наскільки  забавно  заплутують  чари  слова  в  оцінці  будь-яких  рішень,  що  приймаються  розумом  та  ваганнями  його  гри...  


Філософського  спрямування  твори  писати  здається  інколи  легко.  Втім,  без  усякого  сумніву,  це  так  лише  здається.  Переглядаючи  названу  рубрику  КП,  зверну  увагу  на  твір  Сергія  Рівненського  "ТИХ,  КОГО  ГАНЬБИЛИ  МИ"

І  свічки  з  кадилами,
І  поклони  били  ми,  
В  Бога  все  просили  ми
                                                                               Сили.  
Іншим  слали  килими,  
А  когось  ганьбили  ми.
Ще  когось  ловили  ми
                                                                                 Й  били.  

Раптом  остовпіли  ми
Бо  в  калюжу  сіли  ми  -
Бач,  не  тим  годили  ми...
                                                                                 Й  згнили
Оди,  що  творили  ми...  
Хвалим,  хоч  несміло  ми...  
Тих,  кого  ловили  ми
                                                                                 Й  били...  
ID:  844973

Я  навів  текст  цілком.  Так,  як  він  викладений  на  сайті.  Адже,  не  дарма  у  ньому  панує  відповідна  структура.  Читай  як  розумієш  (маю  на  увазі  структуру).  Переосмислення  наступає  першими  кроками  непокою  сумління,  затим  йде  певне  вагання,  хворобливе,  а  далі  -  щось  схоже  на  прозріння.  І  саме  це,  останнє  й  вселяє  віру  у  розумність  людини.  Чи  помиляємся  ми  -  поживемо  побачимо.  А  вірш  таки,  усуперіч  вартностної  нерівності  його  фрагментів,  вартий  поступового  осмислення  та  висновку.  

Аби  змінити  тематику,  припустимось    кохання.    А  в  даний  момент  зосередимось  на  вірші  "В  твоїх  очах…"  ,  що  виклав    Daemon  Sander

В  твоїх  очах  є  так  багато  моря
Чи  може  то  бурхливий  океан?
Ти  не  ховай  від  мене  свого  горя
Зануривши  зіниці  у  екран

В  твоїх  очах  є  так  багато  неба
Коли  вони  горять  немов  зірки
Забувши  все,  що  згадувать  не  треба
Поринь  зі  мною  у  свої  думки

В  твоїх  очах  є  так  багато  світла
Що  зігріває  м'яко  так  мене
І  що  б  не  сталось  -  ти  мені  вже  рідна
Хай  навіть  тисячу  життів  мине

ID:  844969

У  творі  присутній  один  розділовий  знак  запитання:  "...то  бурхливий  океан?"...    У  вагляді  уривчатих  описів  страждань  двох  сердець,  за  змістом  тексту,  час  не  має  значення:  "Хай  навіть  тисячу  життів  мине".    Тут  навіть  статути  психологістичних  інтституцій  та  товариств  справедливості  Америки,  нічого  не  вдіють.  Що  особливо  цікаво  -  автор  не  вдається  до  вичурності  слововиспіву  почуття  туги  та  тяжких  митарств  сумління.  Однак,  така  пряма  мова  зворушує  душу:  "Забувши  все,  що  згадувать  не  треба/  Поринь  зі  мною  у  свої  думки...".  Один  епізод.  Надзвичайно  ємкий  змістом.  Повчальний  та  безнадійно  безжальний...  Адже  оповідь  йдеться  про  найдорожчі  стосунки,  про  кохану  -  не  про  першу  зустічну...    

Не  про  політичну  та  конституційну  кризу  піднімає  знамено  поетичного  транспатанту  Іванюк  Ірина  у  восьми  рядках  "Я  думала,  що  вік  -  людська  межа…",  а  знову-таки  про  любов.  Про  ту  любов,  що  йде  від  серця,  крізь  сумніви  та  перестороги:

Я  думала,  що  вік  -  людська  межа...
Коли  вже  "не",  "недо"...  Коли  -  запізно...
Ми  в  цих  химерах  губимось  щодня!
І  губимо.  Втрачаючи...  Не  пізно!

Не  пізно  зустрічати  серця  день!
Закинуту,  колись,  дістати  книгу...
Не  пізно  слів  любові  з  повних  жмень,-
розсипати!  Посіяти...  Не  пізно!

ID:  845070

І  хоча  вже  так  багато  говорено,  писано,  співано  про  це,  втім    користь  від  таких  творів  завжди  відчутна.  Адже  саме  любов  робить  таємне  явним,  розкриваючи  обійми  щастю...  Показуючи  наочно  (коли  вчитуєшся  та  уявляєш  читане)  так  би  мовити  те,  що  є  найдрагоціннійшим  серед  людей...

Шляхи  "неисповедимы".  Цьому  приклад  життєвий  у  двох  рядках    трьох  зіркового  віршу,  що  розмістила    в  інтимній  ліриці  КП  Тетяна  Ященко

...Я  годую  бездомних  котиків,
зачиняюсь  на  всі  замки...

ID:  845226

Мені  подобається.  Адже  не  дарма  я  запевняв  у  самому  зародишу  цього  нарису  -  що  у  кожного  поета  можна  віднайте  дещо  шедевральне,      від  слова  шедевр  (із  французьської    chef-d'œuvre)...  Таке,  що  зможе  зазвучати  музикою,  ритмом,  словом  і  зачарувати,  бодай  і  вразити  приємно....

А  коли  нині  більшість  критиків  висловлюється  доволі  млосконо,  замудрокручено  або  й  млаво  про  новітню  поезію,  вони  мають  рацію.  Втім  -  не  завжди.  Є  доволі  приємні  твори,  що  своїми  текстами  й  схованими  у  них  елексирами  доброти  позитивізму  доводять  протилежне.  До  таких  я  відношу  12  рядків  лірики  "А  мені  здається"  ,  поданих  на  КП  авторкою  на  ім*я  Крилата:

Вже  роки  відганялись  риською.
Осінь  жовтим  малює  клени.
А  мені  здається,  дівчисько  я-
Недосвідчені  і  зелене.

Десь  позаду  прихильців  гвардія.
В  ирій  крила  несе  лелека.
А  мені  здається,  на  старті  я,
І  до  фінішу  ще  далеко.

День  моргає  мені  так  знаюче.
Каже,  пізно  іти  на  кастинг.
А  мені  здається,  піймаю  ще
І  удачу  свою  і  щастя.

ID:  845289

У  провінції,  де    живу  я  і    більшість  населення  України,    переживання  руху  часу  дещо  уповільненіше  ніж  у  метрополії,  менш  значне  у  цьому  сенсі.  Однак  від  цього  не  перестають  бути  фактами.  Дякуючи  натурі  -  не  фатальними.  Єдність  і  волю  цієї  більшості  народонаселення,  спавжнього,  а  не  гламурно-мальовничого-столичного  і  передає  цей  вірш.  
 
Будь-який  огляд  поетичних  новин  -  це  погляд  у  далечінь.  Природа  творчості  безжалісна  і    тому  потребує  непредвзятого  до  неї  ставлення.  Адже  справжні  поетичні  надбання  вдаються  тим  авторам,  хто  має  дар  боротьби  із  неупинною  катастрофою  всесвітньої  ходи  історії...  І,  навіть  коли  той  чи  інший  віршований  текст  не  дотягує  до  майстерного,  буває    забарвлюється  щирою  прямотою,  бодай  і  кульгавою.  Погляньмо  це  на  прикладі    віршоспроби  "Можна  і  посачкувати",  від  автора  dashavsky:

Життя  лишилось  мало  уже,
Та  що  про  те  тепер  гадати...
Не  помішало  б  може  мені
Та  й  хоч  трохи    посачкувати.

Хату  і  стайню  я  збудував,
Сад  невеликий  доглядаю.
Для  дітей  і  онуків  старав,
Для  себе  нічого    не  маю.

Проживаю  як  Бог  наказав,
Буває    в  гріхи  залітаю.
Долари  в  руках  ще  не  тримав,
Тому  і  щастя  притягаю.

ID:  845334

Звісно,  впадає  в  око  недолугість  рим,  розміру  та  ритму,  одначе  -  присутнє  саме  головне  -  реалізм  із  перших  рук.  Мені,  як  затятому  читачеві,  вже  давно  нецікаве  будь-яке  авторське  розчарування  через  вигадані  чи  вичавлені  теми  віршоплету.  А  живе  відчуття  та  передача  у  тексті  невеличкого  формату  бажання    і  змісту  особистого  сенсу  життя  -  ціную.  От  і  у  цьому  творі    напріч  відсутній  прокурорський    -  щогольський  і  скаржницько-страждальний  тон  засудження  життєвого  збігу.  А  натомість,  неначе  для  наочного  роз*яснення  ліричний  герой  робить  заяву,  схожу  таки  на  останнє  слово  засудженого:  "  Проживаю  як  Бог  наказав,/Буває    в  гріхи  залітаю./Долари  в  руках  ще  не  тримав,/
Тому  і  щастя  притягаю...  Це  не  не  скидається  на  промову,  надану  засобам  ЗМІ  якимось  лібералом-ліквідатором  щастя  людського.  Тож,  -  мені  подобається.  Будемо  розвивати  цю  тему  надалі...  

На  далі  маю  тут  ще  одну  знахідку.  Саме  те,  що  треба  -  вірш  "Й  зараз  знаєте  Ви  щось,  єдині  в  світі"    Євгена  Юхниці.  Наведу  твір  цілком:

Чари:  чулить,  гріє,  коли  раптом  я
Опиняюсь  в  середовищі  –  майстрів!
Як  і  в  тих,  у  кого  настрій  від  -  «сім’я»,
Чи,  хто  дружбу  ніжить  на  маківці  мрій.
…Як  стьмяніє,  й  ополонки,  мов  чорти,
Манять  завидками  у  сліпу  глибінь,
Я  радію  за  дизайнера  води,
Що  з  психологом  маскують  «хап»  на  дні.

Люди  винайшли  багато  вправних  справ,
Які  -з  роду  в  рід,  в  професіях  –  смаки́!
Завмираю  –  й  з  читача  й  від  бджоляра:
Кожен  з  нас  –  криниці  вправності  віків  -
…Й  зараз  знають  щось  так,  як  ніхто  ніде!
Ви  згадали  теж  за  себе?  Смик?..  Гуде́?..

ID:  845393

Чотирнадцять  рядків  -  і  філософська  лірика  до  тренування  розуму  і    почуття.  Тут,  зачепившись  за  перші  два  рядки,  вже  непросто  відірватися  від  певного  підпілля  "вправних  справ"  та  домагань  слово-навантажень.  У  чому  ж  полягають  ці  домагання?  Розбурхати  у  кожному  з  нас,  читачів  (  а,  певною  мірою  і  творців  -  адже,  всі  ми  створені  за  божою  подобою,  як  то  вчить  святе  письмо,  -  значить  -  творцями...)  креативними  суб*єктами.  Мислителями,  що  прагнутимуть  "з  роду  в  рід"  творчості  до  смаку.  Недарма  ж  введено  слово  "бджоляр"  -  смисл  якого  із  глибин  віків  -  утворювати  єдність  сім*ї,  сімей...  Аби  з  того  була  користь,  зиск  і  сподівання  на  майбутні  здобутки,  СМАЧНІ,  КОРИСНІ,  ПОТРІБНІ  людям!!!  Отакі  я  вгледів  у  творі  домагання,  хай  і  непомірні  для  деяких  "теоретиків"...  

Фактором  впливу  на  очі  і  сепце  коханої  запросто  можуть  стати  декілька  рядків.  Таку  вимогливу  якість,  на  мій  погляд,  утілено  ось  у  цьму  фрагменті  віршу  "А  із  ними…"  ,  що  розмістив  на  КП  П.БЕРЕЗЕНЬ

...У  очах  цих  мій  біль  і  мій  світ,
В  їх  блакиті  живуть  небеса,
Я  без  них,  наче  птаха  без  крил,
А  із  ними...  Із  ними  б  літав!..

ID:  845410

Мені  подобається  у  цих  рядках  жага  злету!  Потреба  прав  усіх  закоханих  громадян  у  бородьбі  за  свої  кохання...  Навіть  найбільш  недогадлива  і  нерозвинена  людина  може  зміркувати,  що  окремі  відчайдухи,  які  належать  до  творчих,  не  рівня  простим  віршописам...

А  віршописці  -люди  не  доброзичливі  бувають...  Вони  мстиві,  нерозуміють  і,  навіть,  не  збагнуть  того,  що  зла  людина  не  може  бути  ПОЕТОМ,  апріорі...  Їх  і  чіпати  не  слід,  як  на  водолажчині  кажуть  "не  замай  гі-но,  воно  воняти  не  буде".  

Між  тим,  кидаючи  в  масу  через  ресурс  КП  безліч  творів,  кожний  автор  сподівається,  що  його  твір  не  лишатиметься  нечитаним...  І  читаю  я,  мірою  вільного  часу  й  сил,  нові  і  нові  тексти.  Адже  трапляються  серед  їх  сонму  непогані  роботи.  Хоча  аторам  слід  вести  більш  кропіткі  викреслення  зайвих  рядків,  недолугих.    

Впливає  на  уяву  твір  "Внутрішній  космос",  що  виклала  Міра  Мальська.

Це  більше,  ніж  потяг...
Сила  твого  тяжіння
Розкладає  мене  по  нотах,
Проростає  у  мене  корінням.
Доторки  твої  ніжні
Струмом  своїм  бентежать.
Ти  вдихаєш  у  мене  вірші,
Розкриваєш  у  мені  стержень.
Дихай  своїм  прекрасним  -  
Губами  ловитиму  голос.
Коли  все  навколо  нас  згасне  -
Лишиться  внутрішній  космос

ID:  846261

Мені  подобається  тут  спроба  самовисловлення  простими  значеннями.  Без  усіляких  масок  і  розхолоджень  епітетів,  проводить  лірична  героїня  всої  переживання-міркування  до  космічної  уяви.  І  це  добре.


   


 
А  до  поки  я  напишу  продовження  нарису,  послухайте  і  погляньте  на  виступ  ТАЛАНОВИТИХ  молодих  українських  музикантів  на  Рок-Булаві  цього  року:  https://www.youtube.com/watch?v=10If3H8G5sY

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843052
дата надходження 25.07.2019
дата закладки 11.08.2019


Надія Башинська

СВОЯ ЗЕМЛЯ НАЙКРАЩА… ЗНАЙ!

Своя  земля  найкраща...  Знай!
Твого  дитинства  світлий  рай.
Тут  тато  й  мама  молоді.
Тут  все  таке  близьке  тобі.

Доріжка  в  школу  в  споришах.
Веселий  спів  пташок  в  гаях.
І  ясноока  та  ріка,
що  небу  синьому  сестра.

Дороги  в  світ  тут  кличуть.  Звуть.
Для  тебе  яблуні  цвітуть
і  вишні...  Просять:"Підожди.
Залиш  дитинства  хоч  сліди.

З  собою  їх  не  забереш.
Півсвіта...  а  чи  весь  пройдеш.
Додому  знову  повертай
в  свого  дитинства  світлий  рай.

Землі  ти  краще  не  знайдеш.
То  ж  бережи  ту,  де  живеш.
Ти  -  син  її.  Запам'ятай!
Люби  завжди  й  оберігай!"

Своя  земля  найкраща...  Знай!
Твого  дитинства  світлий  рай.
Тут  тато  й  мама  молоді.
Тут  все  таке  близьке  тобі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844607
дата надходження 10.08.2019
дата закладки 11.08.2019


НАДЕЖДА М.

Душа тендітна і вразлива

У  високих  душах  жалість  -
частий  гість.

Чосер  Дж.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DovSxcvGjTY[/youtube]

Не  йди  на  поводку  душі  своєї,
Не  будь   слухняною  рабою,
Бо  всі  емоції  від  неї,
І  будь  завжди  самим  собою.

Душа  вразлива  -  любить  жалість,
Щоб  співчували  їй  усі.
Потрібно  витримати  стійкість,
І  керувать  не  дать  душі.

Вона  тендітна,  любить  сльози,
І  настрій  часто  зіпсує,
І  в  серце  кине  ще  занози,
Сама  їх  потім   й  дістає.

Але  ж  вона  (душа)  жива,
І  все  це  добре  розуміє,
Вона  у  нас  це  -  друге  Я,
Від  слова  доброго  сп"яніє.

Ще  добре  знає,  як  болить.
Цей  біль  завжди  діліть  на  двоє.
І  відгукнеться  зразу  ж,  вмить...
Живіть  лиш  в  радості  обоє...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844600
дата надходження 10.08.2019
дата закладки 11.08.2019


Lana P.

Місячні мелодії

Місячні  мелодії  
Не  почує  вітер  —
Написав  рапсодії
І  раптово  витер.

Роздирають  блискавку
Хмаровиння  низки,
Грім  не  робить  висновку,
Ловить  перші  бризки.

Зашарілась  ніченька,
Бо  нема  спокою,
Вмила  сонне  личенько,
Вкрилася  пітьмою.

Небо  не  насмілиться
Запитати  зірку  —
Море  знову  піниться  —
А  чи  знає  мірку?

Хвилі  розтривожені
Гоготять  луною,
Двоє  заворожені
Звуками  прибою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844584
дата надходження 10.08.2019
дата закладки 10.08.2019


Lana P.

Місячні мелодії

Місячні  мелодії  
Не  почує  вітер  —
Написав  рапсодії
І  раптово  витер.

Роздирають  блискавку
Хмаровиння  низки,
Грім  не  робить  висновку,
Ловить  перші  бризки.

Зашарілась  ніченька,
Бо  нема  спокою,
Вмила  сонне  личенько,
Вкрилася  пітьмою.

Небо  не  насмілиться
Запитати  зірку  —
Море  знову  піниться  —
А  чи  знає  мірку?

Хвилі  розтривожені
Гоготять  луною,
Двоє  заворожені
Звуками  прибою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844584
дата надходження 10.08.2019
дата закладки 10.08.2019


Валентина Ланевич

Моя Вкраїно, розіп’ята в мені.

Моя  Вкраїно,  розіп’ята  в  мені,
Окроплена  червоно  раптом  в  болю.
Вдяглась  у  чорне  в  нав’язаній  біді,
Жменями  сиплеш  білий  сніг  на  скроню.

І  жнеш  стоїчно  осколковий  врожай,
Ковтаєш  сльози  зранених  героїв.
Замішуєш  злість  на  слові  поважай,
Щоб  ворог  врешті-решт  його  засвоїв.

Брудний  огризок  у  пам’яті  застряг,
Метою  де  -  відродження  спокуси.
У  посвисті  куль  наш  синьо-жовтий  стяг,
Руки  до  Неба  -  миру  просять  люди.

07.08.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844386
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 07.08.2019


НАДЕЖДА М.

Буває і в душі прозріння…

Нікому  і  ніколи  не  відчути  чужий  біль,
кожному  судилося  своє.
(Колін  Маккалоу)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lv2NuXbEAk4[/youtube]
Нащо  писать  про  те,  що  так  болить,
Можливо,  в  інших  боляче  ще  гірше?
Ну  хто  вам  зможе  біль  цей  зупинить,
Як  можна  оцінити  менше,  більше?

Так  хочеться  ридати  в  такий  час,
Та  не  течуть  чомусь  зрадливі  сльози.
Чи  обмілів  давно  цих  сліз  запас,
Колись  давно  упали  у   дорозі?

Як  припинить,  як  справитись  з  бідою?
Німа,  холодна  пустка  у  душі.
Душе  моя!  Не  стань  тепер  черствою,
Не  втрать  найкращі  якості  свої.

Болить  душа  не  так,  як  людське  тіло.
(Останнє  ще  тут  можна  зрозуміть),
Колись  все  ж  зрозумієш  -   відболіло.
Минуле  не  торкне  вже  біль  й  на  мить.

Гаряча  кава,  монотонний  дощ...
Можливо,   в  цьому   є  якесь  спасіння?
А  ліхтарі, підсліпуваті  площ,
Врятують   і  знайдуть  душі  прозріння...

------------------------------------------
Натисніть  на  картинку










адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844383
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 07.08.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Твої слова

Твої  слова  -  летять  неначе  птахи,
Неначе  зорі  сипляться  згори.
Твої  слова  -  немов  черемхи  запах,
В  букет  чарівний  їх  мені  збери.

Твої  слова  -  мов  грона  калино́ві,
Запалюють  у  серденьку  любов.
Бувають  ніжні  і  такі  казкові,
Радію  я,  що  ти  мене  знайшов.

Твої  слова  -  звучать  неначе  пісня,
Немов  троянда  розцвіла  в  саду.
І  хоч  пора  надво́рі  буде  пізня,
До  тебе  мій  коханий  я  прийду.

Твої  слова  -  шепочуть  мені  радо,
А  руки  обіймають  ніжно  стан.
В  повітрі  линуть  звуки  канонади,
Нас  береже  -  кохання  талісман.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844321
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 07.08.2019


Надія Башинська

ОЙ ХОДИЛО ЛІТО ПО НАШІМ ГОРОДІ

Ой  ходило  літо  по  нашім  городі.
Гарбузам  сказало:"Вже  рости  вам  годі!
Он  які  великі!  Он  які  ви  гарні!"
Огірків  хвалило:"І  ви  усі  славні."

Бурякам  сказало:"Ви  ще  розростайтесь.
Вас  поллю  дощами,  сили  набирайтесь."
Моркву  похвалило,  що  виросла  красна.
Раділо  квасолі,  що  як  горох  рясна.

Що  літечко  прийде,  баклажани  знали.
Святкові  сорочки  сині  повдягали.
А  кріп  та  петрушка  кучері  крутили.
Ну,  а  помідори  всі  почервоніли.

Бо  хотіли  мати,  як  у  літа,  щічки.
Воду  їм  носили  пити  аж  із  річки.
Хвалило  картоплю  в  біленькій  хустинці.
Кабачки  розкішні  гладило  по  спинці.

Кавунам  та  диням  додало  ще  соку.
Сказало,  що  гарні  вони  є...  Нівроку.
Ой  ходило  літо  по  нашім  городі.
І  раділо.  Гарно  у  кожній  господі!

Сіло  відпочити  на  траві  шовковій.
Яке  гарне  літо  у  сукенці  новій!
Розшите  квітками  плаття  те  барвисте.
Та  чомусь  в  волоссі  пасмо  золотисте...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844309
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 07.08.2019


Віталій Назарук

ПЕРШЕ КОХАННЯ

Тут  десь  зарита  пуповина,
Ясен  цю  тайну  береже.
Не  випадково,  що  родині,
Це  місце  рідне  –  не  чуже.

У  хаті  цій  мене  хрестили,
Отримав  тут  своє  ім’я.
З  роками  набирався  сили,
Зразкова  в  нас  була  сім’я.

Я  вперше  в  школі  закохався…
Не  тлів  –  горів,  немов  в  вогні.
Її  забути  я  старався,
Та  вона  й  досі  у  мені.

Її  ім’я  шепочуть  трави,
В  воді  відбиток  оченят.
Під  час  ранкової  заграви,
Всміхалась  краща  із  дівчат.

Та  склались  долі  в  нас  нарізно,
Хоч  нам  обом  не  все  одно.
Та  щось  міняти  вже  запізно,
Лиш  з  біллю  дивимось  в  вікно.

Буває  в  грудях  залоскоче
І  піде  обертом  земля.
Життя  міняти  вже  не  хочу,
В  собі  ж  ношу  її    ім’я.

Лише  у  батьківській  хатині
Є  фотографія  її.
Волосся  світле,  очі  сині,
Портрет  і  досі  на  стіні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844305
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 07.08.2019


Віталій Назарук

НІЧ НА ДВОХ

Де  хмарини  танцюють  над  озером,
Вечорова  співає  зоря,
Ми  мовчали  і  слухали  музику,
Віртуоза  лісів  –  солов’я.
До  грудей  ти  горнулась  лебідкою,
Тобі  усмішка  йшла  до  лиця.
Наша  тиша  була  стоголосою,
Бо  співали  від  щастя  серця.

Приспів:
Пригадай,  
Моя  доле,  той  вечір.
Потім  ніч,
Далі  ранок  в  росі.
Я  обняв  
Тебе,  люба,  за  плечі.
І  птахи
Замовчали  усі.

Перші  промені  впали  на  озеро,
Зникла  в  небі  ранкова  зоря.
Розділив  тоді  ранок  нас  порізно,
Лише  вітер,  як  пустка  шугав.
Це  та  ніч  про  яку  часто  згадую,
В  ній  захована  доля  моя.
Мені  озеро  стало  принадою,
Там  усмішка  лишилась  твоя.

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844304
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 07.08.2019


Ніна Незламна

Життя святе, доленька дала мені

                         Моє  село  
           Там  рідная  криниця
 Прозора  в  ній,  джерельная  водиця
Із  неї,  сили  завше  я  черпала
Мов  квітка,  світлоока  підростала…

                   Земна  краса
       Тут  ввись,  росли  тополі
 Я  босоніж  ховалась  в  житнім  полі
Від  пушинок,  тож  сніжило  довкола
Цвінь  -  цвінь  пташки  й  малюють  в  небі  кола…

                     Погляд  літав
           Садки,  як  наречені
 У  жовтому  й  злотавому  промінні
В  зелених  луках  гусей  випасала
В  квітучім  царстві  сонечко  стрічала…  
 
                   Гучне  село
         Неспокій  спозарання
 Корів  ревіння  і  лелек  тріщання
Дружно  ґелґочуть,  гуси  на  подвір`ї
Здіймалось    пір`я  -  чубились  два  півні…

                     Місяць  тікав
 Проснулась    на  світанку
Як  на  свята…  Убралась  в  вишиванку
Й  барвисті  стрічки  в  коси  заплітала
Легко  в  таночку,  пташкою  літала.
«Гопак»  грав  тато,  вміло,  на  гармошці
Радо  плескали  у  долоні  гості
Й  кілька  цукерок,  то,  як  нагорода
Як  шоколадні,  справжня  насолода
В  ті  часи  рідкість,  всі  напевно  знають
Біля  обійстя  спогади  літають…

                 Люблю  село
Хатки...  Хатки  біленькі
Доглянуті,  здалеку  чепурненькі
 До  них  стежки  барвіночком  синіють
Й  рожі  рядком,  як  літо  червоніють…

               Паркани  в  ряд
 Низенькі,  у  зріст  м`яти
Скажіть  хіба  можна  не  пам`ятати?
Те  чудо  -  листя  й  бузкове  цвітіння
Доволі  ніжне  і  п`янке  пахтіння…

                         Зорі  ясні
         Десь  там  є  й    моя    доля
Спів  солов`я,  ген  -  ген  лине  до  поля
Сплету  віночок,  схожу  до  причастя
Й  попрошу  тихо,  Боженько,  дай  щастя…

                     Життя  святе
           Доленька  дала  мені
То  немов  казка,  літні,  веселі  дні
У  серці  завжди,  ніжний  мамин  погляд
Пішла  давненько….  Все  ж  здається  поряд
Вкотре  вклонюся  до  землі  низенько
Легка  сльозинка  скотиться  тихенько
 А  в  душі  радість,  дяка  мамі  й  Богу
Що  мені  дали  у  життя  дорогу.
                                                                       02.08.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844303
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 07.08.2019


Олекса Удайко

НАЗБИРАЙ МЕНІ ЗІР

     [i]Фінішує  літня  пора...  
     Її  ознакою  є  здобуки
     природи  і  людини...
     Про  це,  і  не  тільки,
     тут...  в  супроводі
     "космічної"  музики
       Ді  Дюлі.[/i]
[youtube]https://youtu.be/wMNdIl0E49k[/youtube]
[i][color="#055063"][b]назбирай  мені,  мавко,  у  лісі  чорниці
й  приготуй  лікувальний  для  неба  настій  
напою  я  тим  зіллям  небесні  зірниці,
щоб  в  душі  засіяли  свічада  святі

назбирай  мені  зір  в  чистім  полі  досвітнім
й  макоцвітним  вітрилом  прилинь  у  мій  дім
я  встелю  ними  ложе  бажань  заповітних  –
в  край  дитинства  і  юності  спрагло  ходім  

назбирай  мені  дум  -  дивовиж  ясночолих  
і  встели  ними  густо  до  мрій  славних  шлях,  
щоб  забути  стежки  й  недоладні  ґринджоли,
що  блукали  без  цілі  в  толочних  полях  

назбирай  мені  чар  розкошлачено-вічних  
і  вели  їх  чар-зіллям  вплітатись  ув  яв
я  тебе  покохаю  в  тих  чарах  стоїчних,
як  ніхто  і  ніколи  
                                                             в  житті  не  кохав[/b]
[/color]
3.08.2019
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844030
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 06.08.2019


Віктор Ох

ЛітрОб’єднання

 Таке  жартівливо-пародійне  скорочення  виразу  «літературне  об’єднання»    почув  від  Олександра  Печори.  В  цьому  народному  новотворі  відчувається  натяк  на  те,  що  літератори  збираються  в  групи  задля  випивки.  Проте  наші  письменники  і  поети  мають  добре  почуття  гумору  і  на  таке  не  ображаються.

   1.
 Останнім  часом  мені  попались  декілька  заміток,  в  яких  картали  і  українські  літературні  спілки,  і  літераторів,  і  саму  їх  літературу.  
 Мовляв,  поезія  і  проза  українська  –  дуже  пафосна*,  важка,  болісна,  багатовимірна  і  годиться  лише    для  страждань  та  «надривів  серця»,  і  аж  ніяк  не  підходить  для    легкого  читання  і  масового  споживача,  а  головне  –    неконкурентоспроможна  на  світовому  літературному  ринку.
 Поети  (літератори)  –  занадто  консервативні,  серйозні,  філософічні,  а  ще  не  мають  свого  читача  і  не  здатні  здобути  Нобелівську  премію  в  галузі  літератури.
Літературні  об’єднання  –  фінансово  малорентабельні,  регіональні,  створюються  для  того,  щоб  «на  примітивних  літвечірках  вислуховувати  фальшиві  компліменти  знайомих  і  друзів,    і  потім  красиво  обмити  відповідними  напоями  для  настрою,  щоб  не  геть  було  гірко  від  такого  дозвілля».  О!
Що  тут  скажеш!  Хочеться  заперечити.  Гадаю,  що  не  все  так  однозначно  і  не  все  так  погано.  По  кожному  з  пунктів  вище  означених  критичних  претензій  міг  би  висловити  якісь  свої  міркування.  Почну  з  літературних  об’єднань.

   2.
 Лише  два  тижні  минуло  з  того  часу,  як  я  повернувся  з  Луцька,  де  відбулося  п’яте  щорічне  зібрання  літературно-мистецького  коша  «Ріднокрай».      Програма  цього  своєрідного  міні-фестивалю  була  насичена  і  захоплива.  Це  радісна  зустріч  зі  старими  друзями,  розвіртуалення  і  знайомство  з  новими.  Це  і  чудові  екскурсії  в  супроводі  кваліфікованих  екскурсоводів  по  визначним  історичним,  культурним  і  природним  місцям    Луцька,  Волині  і  Рівненщини.  Це  презентація  колективної  збірки  «Українська  вишиванка»,  що  відбулася  в  одній  з  Луцьких  міських  бібліотек.  Це  і  отримання  пам'ятних  грамот,  дипломів,  авторських  візитівок  і  грошових  винагород  від  очільників  й  організаторів  літературно-мистецького  коша  «Ріднокрай».  Це  чудовий  відпочинок  і  підзарядка  для  творчості.    Це  і  придбання  сувенірів,  спілкування    з  однодумцями,  розмови  про  життя  і  творчість,  нічні  посиденьки  з  гітарою,  наповнення  враженнями,  товариські  трапези*.
   (Під  час  цих  трапез  подумалось:  «Ну,  і  нехай  «ЛітрОб’єднання».  Випити  келих  вина  чи  чарку  чогось  міцнішого  в  компанії  приємних,  талановитих  і  розумних  людей  не  лише  радісно,  а  і  корисно!»)
       Коротка  інфа*  про    літературно-мистецький  кіш  [b]«Ріднокрай»[/b].
 [u]Учасники  і  засновники[/u]:  Основний  кістяк  «Ріднокраю»  викристалізувався  протягом  2010-2014  років  серед  відвідувачів  сайту  Євгена  Юхниці  «Клуб  Поезії».  Поети,  піснярі,  композитори,  які  намагаються  творити  в  класичній  традиції,  поступово  затоваришували,  розвіртуалились,  почали  зустрічатись  малими  групами.  В  2014  році  Віталій  Назарук,  Олександр  Печора  та  Микола  Серпень  ризикнули  заснувати  літературно-мистецький  кіш.  На  сьогодні  «Ріднокрай»  об’єднує  понад  сто  митців  (поетів,  музикантів,  художників)  з  різних  регіонів  України,  а  також  з  української  діаспори  в  Польщі,  Німеччині,  Італії,  Іспанії,  Португалії,  Швеції,  Канаді,  Аргентині  і  навіть  в  Китаї.
[u]  Мета:[/u]  Об’єднати  в  літературно-мистецьку  спільноту  патріотично  налаштованих  творчих  людей,  які  щиро,  справдешньо  люблять  Україну,  свій  рідний  край,  щоб  разом  пропагувати  рідне  слово,  українську  пісню,  звичаї  свого  народу  та  його  історію,  а  також  популяризувати  свою  творчість,  видавати  книжки  і  надавати  всіляку  можливу  підтримку  авторам.  А  також    співпраця  з  іншими  літературними  угрупуваннями  і  творчими  організаціями,  колективні  та  авторські  виступи,  підготовка  публікацій,  презентації  книжок  і  альманахів,  творчі  вечори.  
   [u]Діяльність  і  досягнення:[/u]  За  час  існування  літературно-мистецького  коша  «Ріднокрай»  під  його  опікою  вийшли  в  світ  сім  колективних  збірок:  «Мотиви  ріднокраю»,  «Жити  й  мислити  українно»,  «Понад  усе  нам  Україна»,  «Опалені  рими»,  збірка  пісень  «Про  рідне  та  близьке»,  «Українська  вишиванка».  Окрім  цього  видаються  й  авторські  книжки,  газета  «Ріднокрай»  та  літературно-художній  календар  «Ріднокрай».  Ріднокраївці  приймали  участь  в  конкурсах,  фестивалях,  концертах,  презентаціях.  Відбувалися  щорічні  зібрання  в  Луцьку,  періодичні  зустрічі  в  Києві,  Ірпіні,  Лубнах,  Одесі  та  інших  куточках  України.
[u]    Де  шукати:[/u]  Автори-ріднокраївці  тусуються*  і  представляють  свою  творчість  на  сайтах  «Клуб  Поезії»,  «Поетичні  Майстерні»,    в  різних  соціальних  мережах    (найбільше  Facebook).  Пісні,  кліпи,  відеопоезія,  деякі  концерти  і  інтерв’ю    можна  знайти  на  хостингу  YouTube,  на  сайті  pisni.org.ua  та  інших  інтернет-ресурсах.  Про  «Ріднокрай»  і  окремих  його  авторів  було  вже  чимало  повідомлень  і  заміток  в  різноманітних  ЗМІ.  
[u]    Плани:[/u]  –    розширювати  рамки  свого  об’єднання,  залучаючи  до  співпраці  майстрів  всіх  видів  мистецтв,  як  образотворчих  так  і  прикладних,  що  працюють  в  патріотичному  ключі.

   3.
 Творчі  Люди  в  Україні  завжди  прагнули  об’єднання  в  мистецькі  спілки.  Говоритиму  лише  про  неформальні  й  формальні  літературні  організації  та  угрупування  україномовних  письменників.  Іноді  вони  були  невеличкі  –  всього  3-4  учасника.  А  бувало  нараховували    тисячі  мистців.  Наприклад,  Національна  Спілка  Письменників  України    в  1986  р.  мала  —  1095  авторів,  а  в  2014  –  було  вже  2110  членів  Спілки.  
 Перші  літературні  групи*  з’явились  ще  в  19  сторіччі.
   Наприклад:
[b]Пряшівська  літературна  спілка[/b]  –  (1850-1853)  (Олександр  Духнович).
[b]Руська  трійця[/b]  –  (1833-1837,  Галичина)  –  (Маркіян  Шашкевич,  Іван  Вагилевич,  Яків  Головацький,  М.  Ількевич,  М.  Кульчицький).
[b]Покутська  трійка[/b]  —  В.  Стефаник,  Лесь  Мартович,  М.  Черемшина.
[b]Молода  муза[/b]  —  Остап  Луцький,  Петро  Германський,  Богдан  Лепкий.
[b]Харківська  школа  романтиків[/b]  –  (1830-1840-ві  роки)  –  (Ізмаїл  Срезневський,  Амвросій  Метлинський,  М.  Костомаров,  Левко  Боровиковський,  Михайло  Петренко,  Опанас  Шпигоцький).

 Українське  відродження  20-х  років  XX  ст.  —  яскравий  феномен  історії  українського  народу.  Його  коріння  —  у  нетривалому,  але  важливому  періоді  відновлення  української  державності  1917-1920  pp.  Ця  доба  дала  досить  сильний  імпульс  національному  розвитку.  
   Найвідоміші  літературні  угрупування  цієї  пори:
[b]Біла  студія[/b]  –  (1918).
[b]Гарт  [/b]–  (1923-1925  рр.)  –  (Василь  Еллан-Блакитний,  Володимир  Сосюра,  Павло  Тичина,  Микола  Хвильовий,  Олександр  Довженко).
[b]Ланка  [/b]—  (1924-1926  рр.,  Київ)  –(  В.  Підмогильний,  Є.  Плужник,  Б.  Антоненко-Давидович).
[b]Плуг[/b]  –  (Харків)  –  (Сергій  Пилипенко,  Наталя  Забіла,  Дмитро  Бедзик).
[b]ВАПЛІТЕ[/b]  (Вільна  академія  пролетарської  літератури)  –  (1926-1928,  Харків)  – (М.  Хвильовий,  М.  Бажан,  О.  Довженко,  М.  Куліш,  В.  Сосюра,  П.  Тичина).
[b]Гроно  п’ятірне  [/b](Неокласики)  –  (  Київ)  –  (М.  Зеров,  П.  Филипович,  М.  Рильський,  М.  Драй-Хмара,  О.  Бургардт).
[b]Молодняк  [/b]–  (1926-1932)  –  (  С.  Воскрекасенко,  І.  Гончаренко,  Я.  Гримайло).
[b]ВУСПП[/b]  (Всеукраїнська  спілка  пролетарських  письменників)  –  (  І.  Кулик,  І.  Микитенко,  І.  Ле,  Л.  Смілянський  та  ін.).

   16  червня  —  12  серпня  1934  у  Києві  на  I  Всеукраїнському  з'їзді  радянських  письменників  утворено  Спілку  радянських  письменників  України,  як  складову  частину  Спілки  письменників  СРСР,  започаткованої  того  ж  року.
 Підставою  для  появи  Спілок  письменників  України  та  СРСР  була  постанова  ЦК  ВКП(б)  від  23  квітня  1932  «Про  перебудову  літературно-художніх  організацій».  За  цією  постановою,  ліквідовано  [b]всі[/b]  літературні  організації,  які  на  тоді  ще  існували    і  був  створений  підготовчий  комітет  для  організації  [b]єдиної[/b]  Спілки  письменників  СРСР  і  відповідні  республіканські  комітети.  Статут  СП  СРСР  зобов'язував  радянських  письменників  до  «активної  участі  в  соціалістичному  будівництві  і  [b]підпорядкування[/b]  політиці  комуністичної  партії».  (Виділено  жирним  мною).
 Московсько-радянський  тоталітарний  режим  швидко  «розібрався»  з  неофіційними  літературними  об’єднаннями  і  пильно  слідкував,  щоб  вони  більше  не  утворювались.  Навіть  в  роки  хрущовської  «відлиги»,  коли  було  реабілітовано  імена  репресованих  письменників,  привідкрито  дорогу  молодим  літературним  талантам,  започатковано  декілька  нових  підвладних  творчих  спілок  (спілка  журналістів,  спілка  кінематографістів  і  т.п.),    стали  виходити  літературні  журнали,  але  навіть  тоді  на  будь-які  неформальні  угруповання  і  далі  було  накладено  табу.    
 Проте,  спілки  україномовних  поетів  і  письменників  в  цей  час  існували  в  еміграції.  Наприклад  такі:
[b]Танк[/b]  —  (1929-1933,  Варшава)  —  (Юрій  Липа,  Євген  Маланюк,  Павло  Зайцев,  Авенір  Коломиєць,  Юрій  Косач,  Андрій  Крижанівський,  Олена  Теліга).
[b]Празька  школа[/b]  –  (Прага)  –  (О.  Ольжич,  Ю.  Дараган,  О.  Теліга,  Є.  Маланюк,  Л.  Мосендз,  О.  Лятуринська,  Н.  Лівицька-Холодна,  О.  Стефанович).  
[b]МУР[/b]  (Мистецький  український  рух)  –  (1945  р.,Німеччина)  –  (Є.  Маланюк,  У.  Самчук,  І.  Багряний,  Т.  Осьмачка,  В.  Барка,  Ю.  Косач  та  інші.
[b]Нью-Йоркська  група  поетів[/b]  –  (Нью-Йорк)  –  (Б.  Бойчук,  Б.  Рубчак,  Ю.  Тарнавський,  П.  Килина,  Е.  Андієвська,  В.  Вовк).

   В  роки  Горбачовської  «пєрєстройки»  почалася  лібералізація  суспільно-політичного  життя,  виникли  численні,  непідконтрольні  офіційній  владі  "неформальні"  організації,  політичні  партії  і  рухи.  Утворювались  і  нові  літературні  угруповання.
     Літературні  угруповання  80-90-х  років  ХХ  ст.:
[b]Бу-Ба-Бу[/b]  (Бурлеск-Балаган-Буфонада)  –  (1985-1996)  –  (Ю.  Андрухович,  В.  Неборак,  О.  Ірванець).
[b]Пропала  грамота[/b]  –  (Ю.  Позаяк,  В.  Недоступ,  С.  Либонь).
[b]ЛуГоСад[/b]  –  (1984,  Львів)  –  (І.  Лучук,  Н.  Гончар,  Р.  Садловський).
[b]Творча  асоціація    500[/b]  –  (1994,  Київ)  –  (М.  Розумний,  С.  Руденко,  Р.  Кухарчук,  В.  Квітка,  А.  Кокотюха).
[b]Червона  фіра[/b]  –  (1991,  Харків)  –  (С.  Жадан,  Р.  Мельників,  І.  Пилипчук)  -східноукраїнський  аналог  літературного  карнавалу  Бу-Ба-Бу.
[b]Музейний  провулок,  8  [/b]–  (1990р.)  (В.  Борисполець,  О.  Бригинець,  В.  Жовнорук).

 В  роки  незалежності  кількість  літературних  спільнот  значно  збільшилась.  Окрім  обласних,  а  іноді  й  районних  організацій  НСПУ  та  АУП,  створювались  літературні  гуртки,  студії    і  клуби  при  кафедрах  української  літератури,  на  факультетах  філології  та  журналістики,  навіть  в  технічних  вузах,  в  школах,  при  бібліотеках  і  музеях.  Але  чимало  було  і  цілком  приватних,  позбавлених  формалізму  угруповань.  
     Наприклад:
[b]ММЮННА  ТУГА[/b]  –  (1990)  –  (Мар'яна  Савка,  Маріанна  Кіяновська,  Юлія  Міщенко,  Наталя  Сняданко,  Наталя  Томків,  Анна  Середа).
[b]Нова  дегенерація  –[/b]  (1991-1994  pp.,  Івано-Франківська  область)  (С.  Процюк,  І.  Ципердюк,  І.  Андрусяк).
[b]Нечувані[/b]  –  (1995)  –  (Олена  Галета,  Галина  Крук,  Ірина  Старовойт).
[b]Західний  вітер  [/b]–  (1992  р.  Тернопіль)  –  (В.  Махно,  Б.  Щавурський,  В.  Гайда,  Г.  Безкоровайний).
[b]Пси  святого  Юра[/b]  –  (1994-1997)  –  (Юрій  Покальчук,  Юрій  Андрухович,  Ігор  Римарук,  Василь  Герасим'юк,  В'ячеслав  Медвідь,  Віктор  Неборак,  Олександр  Ірванець).
[b]ОЧІ  [/b]–  (Орден  чину  ідіотів)  –  (1995,  Львів)  –  (Назар  Гончар,  Роман  Козицький,  Володимир  Костирко,  Андрій  Крамаренко,  Іван  Лучук,  Ігор  Драк).
 [b]АУП[/b]  (Асоціація  українських  письменників)  –  (1997).    Ідея  утворення  Асоціації  виникла  під  час  роботи  III  з’їзду  Спілки  письменників  України  в  жовтні  1996  р.  Літератори,  незгодні  з  творчими  та  організаційними  принципами  й  традиціями,  «совєцького»,  як  вони  вважали,  об’єднання  письменників,  подали  заяви  про  вихід  із  СПУ.  9  квітня  2001  р.  Асоціація  набула  статусу  Всеукраїнської  творчої  спілки.  На  сьогодні  членами  Асоціації  є  158  письменників.

 Та  справжня  лавина  українських  літературних  об’єднань  в  Україні  виникла  в  2000-2010-х  роках  з  появою  інтернету  і  соціальних  мереж.
 З’явились  численні  літературні  і  поетичні      «братства»,  «бригади»,  просто  «групи»  і  «групи  в  Фейсбуці»  (чи  в  інших  соціальних  мережах),  «гурти»,  ,  «гуртки»,  «клани»,  «клуби»,  «кола»,  «майстерні»,  «організації»,  «ордени»,  «платформи»,  «проекти»,  «простори  творчості»,  «середовища»,  «союзи»,  «спілки»,  «спільноти»,  «студії»,  «тусівки»  і  т.д.  і  т.п.
 Одні  групи  більш  чітко  формулювали  свої  завдання,  навіть  публікували  власні  творчі  маніфести,  декларації  чи  заяви.  Інші  такою  конкретизацією  не  переймалися.  
 Хтось  групується  за  віком  чи  гендерним  принципом,  хтось  утворює  земляцтва.  
 Є  досить  закриті  спільноти,  учасників  яких  цілком  влаштовує  спілкування  між  собою.  А  є  групи,  що  реалізовуються  в  зовнішньому  векторі  діяльності  –  вони  організовують  поетичні  вистави,  перформанси,  вечори.  
 Хтось  задовольняється  спокійною,  майже  родинною,    творчою  атмосферою  і  читанням  творів,  переглядом  відеороликів.  А  комусь  подобаються  бурхливі  обговорення,  дискусії,  полеміка,  дебатування,  суперечки.
 Завдяки  соціальним  мережам  в  інтернеті  людям,    котрі  мають  схильність    до  якихось  вузьких  жанрів  чи  пристрасть  до  певних  літературних  форм  стало  легше  знаходити  один  одного.
 Хтось  всіляко  випинає  свою  окремішність  і  елітарність,  а  хтось  йде  на  широкі  контакти  і  тішиться  масовим  читачем.
 Деякі  угруповання  влаштовує  віртуальне  спілкування  на  сайті.  Деякі  визнають  лише  «живі»  регулярні  зустрічі.
 Ось,  для  прикладу,  коротенький  список  деяких  сучасних  літературних  об’єднань,  які  мені  висвітились  в  пошуковику:
[b]Арт-клуб  "а  linea"[/b]  -    об'єднання  письменників,  прозаїків,  поетів,  музикантів,  художників,  фотохудожників,  акторів  театру  і  кіно,  артистів  і  людей  мистецтва.  Організатори  біля  150  заходів  в  Одесі,  серед  яких  концерти,  музично-літературні  вечори.
[b]Бабай[/b]  –  (Одеса)  –  проект  покликаний  об’єднати,  консолідувати  українську  горор-тусовку.  Він  присвячений  «темному»  мистецтву:  Жахи,  трилер,  нуар,  дарк-фентезі,  міфологія,  криваві  історії,  містика.
[b]Клуб  Поетів  Чорноморки[/b]  -  це  вільна,  незалежна  платформа  для  розвитку  молодих  одеських  авторів  і  музичних  колективів.  Дає  можливість  безкоштовно  виступати  і  слухати;  проводяться  літературно-музикальні  вечори  щомісячно.
[b]Куртуазний  матріархат[/b]–  (2012,  Київ)
[b]Літературний  КУТочок[/b]-  (Львів)
[b]Література.  RV[/b]  (Рівне)
[b]Майстерня  Маґди  Дзвін[/b]  (Львів)
[b]Мистецька  платформа  «Вулична  поезія»[/b]  -  (Київ)    -  задум  реалізовується  шляхом  безпосередньо  читань  для  перехожих.  «Вулична  поезія»  -  це  можливість  отримати  драйв,  коли  незацікавлені  перехожі  зупиняються  послухати  вас.
[b]На  горищі  [/b]–  Літературно-журналістська  студія  –  (Львів-Сихів)
[b]Обмін  речовин[/b]  –  (Тернопіль)  –  літературні  читання.  Для  кожного  заходу  шукають  десять  молодих  літераторів,  яким  є  що  прочитати  і  які  не  соромляться  своїх  робіт.
[b]Обрій  [/b](Кропивницький)
[b]Перехрестя  [/b]–  (Київ)  –  літературна  спільнота.  Діяльність:  вільне  спілкування,  читання  й  обговорення  творів  (власних  і  чужих),  колективні  та  авторські  виступи,  підготовка  публікацій,  презентації  книжок  і  альманахів,  творчі  вечори  (у  тому  числі  –  благодійні).
[b]Свідки  Слова[/b]  (Київ)  –  Головна  мета  угруповання  –  мотивувати  одне  одного  до  творчості,  до  активнішої  діяльності.
[b]СВОЄ  СЛОВО[/b]  -  (Київ)  -    Літературні  творчі  вечори.  (Семінари  і  лекції,  поетичні  вистави  і  перформанси,  фільми,  ролики,  відеопоезія).  
[b]СтихіЯ[/b]  –  (Запоріжжя)  –  творче  об'єднання  для  організації  творчих  зустрічей,  літературних,  музичних  та  літературно-музичних  вечорів.
[b]Фантастика_UA[/b]  -  група  у  ФБ,  присвячена  різним  жанрам  фантастики:  наукова  фантастика,  фентезі,  альтернативна  історія  чи  майбутнє,  жахи,  стімпанк  тощо,  максимально  охоплюючи  більшість  жанрів.
[b]Avant-Garde  [/b](Одеса)
[b]LITERARY  STAGE[/b]  –  (Літстейдж)  –  спільнота,  яка  має  на  меті  популяризацію  сучасної  української  літератури  будь-яких  жанрів,  збираються  раз  на  місяць  у  Музеї  шістдесятництва,  щоби  приємно  провести  час  у  творчій  атмосфері.  В  програмі  літературні  читання,  авторські  вечори,  поетичні  дуелі.
[b]Magnum  Opus  [/b](Полтава)
[b]SPATIUM  [/b]–(Львів)  -  має  на  меті  популяризацію  авторів,  які  пишуть  вільну  поезію  -  верлібри,  частково  білі  вірші.

   4.
 Об’єднання,  зріднення  людей,  гуртування  в  групи  у  всіх    можливих  варіантах  завжди  робило  Україну  і  українців  сильнішими,  і  навпаки  –    обособлення  нас  ослабляло.  Невже  ж  краще  киснути  в  своїх  розрізнених  нірках,  іноді  гризтися  через  якісь  дрібниці    і  періодично  «стукати»  один  на  одного  в  ЗМІ  і  різні  контори!
   Вважаю,  література    є  однією  з  першооснов  культури  країни,  а  культура  є  базисом,  фундаментом  формування    життя  держави.  І  то,  мабуть,  добре,  що  держава  зовсім  не    втручається  в  діяльність  творчих  спілок.  Добре,  що  ще  знаходяться  справжні  меценати,  які  добровільно,  безкорисливо  надають  фінансову  і  організаційну  допомогу  в  підтримці  Української  Культури.
 Постійними  і  наразі  єдиними  меценатами  літературно-мистецького  коша  «Ріднокрай»  є  Микола  Серпень  та  Віталій  Назарук.  Дай  їм,  Боже,  здоров’я!
На  завершення  наведу  рядки  з  вірша  Віталія  Назарука  «Земле  виший  нам  долю»:
 [i]…Але  воскресала  доля  України,
 Як  за  руки  бралися  брати.
 Заживали  рани,  зникли  десь  руїни
 І  цвіли  посаджені  сади.[/i]

Нехай  же  цвітуть  наші  посаджені  і  створені  поетичним  пером  сади!  

----------
*  Пафос  —  почуття  особливого  піднесення,  великого  захоплення.  Під  цим  словом  часто  розуміють  награність.  Насправді  в  перекладі  з  грецького  páthos  означає  «пристрасть».  Пафос  —  це  душевний  підйом,  наснага.  У  літературних  творах  цей  термін  позначає  вищу  емоційну  точку,  досягнуту  героями  і  яка  знайшла  відгук  у  серцях  читачів.
*  Трапеза  -  це  не  просто  обід  або  вечеря,  не  лише  прийняття  їжі  і  пиття,  це  спілкування  з  однодумцями  (чи  одновірцями),  всією  сім'єю  або  братією.  
*  Тусуватися,  тусувати  або  тусити  –  (сленгове)  -  проводити  час  з  іншими  людьми  у  спілкуванні  чи  розвагах,  соціалізуватися.
*  Інфа  –  скорочений  сленговий  варіант  слова  “інформація”.
*  Літературні  групи  –  В  цій  своїй  замітці  згадав  далеко  не  всі  теперішні  і  ті,  що  існували  колись  літературні  об’єднання,  а  лише  ті,  які  легко  відшукалися  мені  в  інтернеті.
--------------

             Віктор  Охріменко

         01.08.2019
На  фото  учасники  п’ятого  щорічного  зібрання  літературно-мистецького  коша  «Ріднокрай»  в  Луцьку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844003
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 05.08.2019


Шостацька Людмила

ЛІТО


Ледь  примруживши  око,
Промінь  косить  траву.
А  виходить  –  нівроку!
Я  радію  й  живу.
В  очі  літа  зелені
Задивляється  сам.
На  небеснім  знамені  -
Шляху  білого  шрам.
Ластів’ята-курсори  -
В  гобеленах  краси.
І  сунички,  мов  зорі
Ліс  колись  запросив.
Стільки  дивного  дива,
У  ромашок  в  очах.
Бачив  тільки  щасливий,
Як  цілується  птах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843930
дата надходження 03.08.2019
дата закладки 04.08.2019


Світлана Семенюк

Подорож мурашки на хмаринку

Розкажу  я  казочку  вам,  друзі...
Жив  один    малий  Мурашка,  в  лузі.
Надто  вже  допитливий  і  жвавий,
Геть  усе  йому  було  цікаво.

Раз,  Мурашка  у  садку  трудився
І  в  блакитне  небо  подивився.
Тай  побачив  там  хмарки  біленькі:
І  пухкі  й  великі,  і  маленькі...

-  Ці  хмарки,  немов  цукрова  вата!
От  би  хоч  шматочок  скуштувати.
Тільки  як  добратися  до  неба?-
запитав  Мурашка  сам  у  себе.
А  слова  оці  почув  Вітрище,
 Та  й  промовив,  підлетівши  ближче:
-  Віднесу  тебе  я  в  небо  радо,
Лиш  вхопись  за  стебельце  кульбаби.
І  разом  з  насіннячком  пухнастим,
Ти  потрапиш  поміж  хмар  купчастих.
Так  і  сталось...
От  така-от  казка!
Вже  у  небі  наш  малий  Мурашка.
Тільки,  як  хмаринку  скуштувати?
То  лише  з  землі  вона,  мов  вата,
А  насправді,  кожна  із  хмаринок
Із  прозорих  створена  краплинок.

І  зробилося  Мурашці  дуже  щемно...
Тільки  як  вернутися  на  землю?
Він  засумував,  зітхнувши  важко...

Та  нащастя  нашого  Мурашки
Через  королівство  із  хмаринок
Пролітала  зграя  лебедина.
І  ото  одна  лебідка  біла
Пір'ячко  малесеньке  згубила.
Ось  за  неї  наш  герой  вхопився
І  на  землю  легко  опустився.

Він  усім  розказував  завзято:
-  Хмарки  -  це  водичка,  а  не  вата!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843894
дата надходження 03.08.2019
дата закладки 03.08.2019


Ніна Незламна

Біля річки / слова до пісні /

Біля  річки    й  на  горбочку  ніченька  дрімала
А  я  свого  миленько  ніжно  обіймала
Дивувалась  місяченьку,чом  він  підглядає
Мерехтять  до  нього  зорі,  знають  й  він  кохає.

В  річці  чистая  водиця,  як  в  милого    очі
А  я  славная  дівиця,  пригорнусь  щоночі
Соловейка  спів  лунає,  удаль  по  долині
Трепіт  сердець  й  миті  щастя  у  кожній  хвилині  

Кущ  калини  прихилився,  слухає  розмови
Нас  чарує  пахка  свіжість  й  зелені  діброви
Плескіт  водиці  шепоче,  про  любов  й  кохання
Навіки  для  тебе  любий,  буду  зірка  рання

Нічка  зустріне  світанок,  піде  у  покої
Потону  в  його  очах  я  й  подякую    долі
Ти  ж  для  мене  білий  світ  весь,як  же  не  любити
Буду  квіткою  твоєю,  лише  вмій  цінити

Біля  річки    й  на  горбочку  ніченька  дрімала
А  я  свого  миленько  ніжно  обіймала
Вірю  в  щастя,    вірю  в  долю,  душенька  співає
Нічка  й  річка  поєднали,  знаю    й  він  кохає.
                                                                                                             02.08.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843912
дата надходження 03.08.2019
дата закладки 03.08.2019


Ніна Незламна

Біля річки / слова до пісні /

Біля  річки    й  на  горбочку  ніченька  дрімала
А  я  свого  миленько  ніжно  обіймала
Дивувалась  місяченьку,чом  він  підглядає
Мерехтять  до  нього  зорі,  знають  й  він  кохає.

В  річці  чистая  водиця,  як  в  милого    очі
А  я  славная  дівиця,  пригорнусь  щоночі
Соловейка  спів  лунає,  удаль  по  долині
Трепіт  сердець  й  миті  щастя  у  кожній  хвилині  

Кущ  калини  прихилився,  слухає  розмови
Нас  чарує  пахка  свіжість  й  зелені  діброви
Плескіт  водиці  шепоче,  про  любов  й  кохання
Навіки  для  тебе  любий,  буду  зірка  рання

Нічка  зустріне  світанок,  піде  у  покої
Потону  в  його  очах  я  й  подякую    долі
Ти  ж  для  мене  білий  світ  весь,як  же  не  любити
Буду  квіткою  твоєю,  лише  вмій  цінити

Біля  річки    й  на  горбочку  ніченька  дрімала
А  я  свого  миленько  ніжно  обіймала
Вірю  в  щастя,    вірю  в  долю,  душенька  співає
Нічка  й  річка  поєднали,  знаю    й  він  кохає.
                                                                                                             02.08.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843912
дата надходження 03.08.2019
дата закладки 03.08.2019


Шостацька Людмила

СЕРПЕНЬ


Серпень,  спасівець,  медяник
Закриває  браму  літа.
Аромат  його  духмяний,
Сонцем  яблуко  налите.
Найбагатший,  найщедріший,
Пектораль  із  зорепаду.
Може  й  саду  -  наймиліший,  
Тисне  руку  винограду.
Заглядає  в  очі  осінь,
Груші  падають,  мов  гирі.
Неймовірна  неба  просинь,
Птах  готується  у  вирій.
Серпень,  спасівець,  медяник
Осінь  кличе  сам  до  саду,
Коровай  пече  і  пряник,
Їй  співає  серенаду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843888
дата надходження 03.08.2019
дата закладки 03.08.2019


Ольга Калина

Живи, Україно

Якщо  колоситься
У  полі  пшениця,
То  будуть  із  медом  смачні  калачі.  
Джерельна  водиця
У  нашій  криниці
Тамує  нам  спрагу  і  вдень,  і  вночі.  

Приспів:
Живи,  Україно,
А  з  нею  родина.
Хай  мирні  у  небі  гудуть  літаки.
Хай  будуть  багаті,
До  праці  завзяті
Відверті  і  щирі  мої  земляки.  


Ці  роси  ранкові
Й  зоря  світанкова,
Й  веселка  у  небі  собі  виграва.  
Стрекоче  лелека
І  близько,  й  далеко,
В  гаю  соловейко  так  дзвінко  співа.


Приспів:
Живи,  Україно,
А  з  нею  родина.
Хай  мирні  у  небі  гудуть  літаки.
Хай  будуть  багаті,
До  праці  завзяті
Відверті  і  щирі  мої  земляки.  


Червона  калина
Росте  тут  за  тином
І  мальви  сягнули  аж  ген  до  вікна.  
Садок,  що  з-за  хати
На  вишні  багатий,  -  
Найкраща  у  світі  моя  сторона.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843733
дата надходження 01.08.2019
дата закладки 02.08.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Волошкові очі сині ( слова для пісні)

Ти  за  руку,  ти  за  руку  тримав  ніжно,
А  мені  було  казково  й  дивовижно.
І  всміхалися  волошки  -  сині  квіти,
Їм  причісував  голівки  в  полі  вітер.

Ой  волошки,  ой  волошки  милі  квіти,
Дарувало  їх  нам  поле  й  тепле  літо.
Бігли  поруч  ми  закохані  з  тобою,
А  довкола  лиш  волошки  і  нас  двоє.

Твої  очі  мов  оті  волошки  сині
Я  топлюся  в  них  кохана  і  понині.
Погляд  ніжний  так  до  тебе  мене  манить,
А  стріла  Амура  серце  моє  ранить.

Я  нарву  тобі  букет  з  волошок  синіх,
Подарую  лиш  тобі  одній  -  єдиній.
І  у  очі  твої  сині  задивлюся,
З  них  немов  води  джерельної  нап'юся...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843625
дата надходження 31.07.2019
дата закладки 31.07.2019


Ярослав К.

Не з тими

Як  часто  ми  знаходимось  не  з  тими,
До  кого  рветься  серце  із  грудей,
Й  годинами  безцінно-золотими
Розкидуємось  кожен  Божий  день.

Не  з  тими  прокидаємося  вранці,
За  руку  ми  тримаємо  не  тих,
І  нас  не  надихають  імена  ці,
Та...   менше  обираємо  із  лих.

З  собою  жити  в  мирі  неохочі,
Картаємо  себе  на  самоті,
Що  в  некохані  дивимося  очі,
А  згадуються  інші,  саме  ті...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843547
дата надходження 30.07.2019
дата закладки 31.07.2019


НАДЕЖДА М.

Буває по-різному

Якщо  душею  не  зачепило,
тілом  довго  не  втримаєш.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NDSOoDEEK40[/youtube]

Коли  нагрянуть  почуття,
Ти  не  кажи  про  це  нікому.
Зроби  для  себе  відкриття,
Дай  розібратися  самому.

Можливо,  це  -  хвилинна  слабкість,
Пройде,   не  зачепив  душі.
І  ти  відчуєш  швидко  легкість,
Як  зрозумієш,  що  чужі.

Не  буде  сліз  гірких,  солоних,
Усе  пройде  без  каяття,
Бо  не  дали  тепла  долоні...
Піде  все  швидко  в  забуття...

Коли  у  вас  зовсім  не  так,
То  усміхнулась  це  вам  доля.
Це  лиш  вона  дала  той  знак:
Прийшла  вам  бажана  неволя.

І  будуть  сльози,  буде  сміх,
Але  на  те  -  друга  причина.
Це  зрозуміло  лиш  для  тих,
Хто  вмів  кохать  одну,  єдину...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843533
дата надходження 30.07.2019
дата закладки 31.07.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Доля, ніби нива, поорана

Небо  зоряне,  небо  зоряне...
Доля,  ніби  нива,  поорана.

Місяць-підвісок  -  світиться  скибка,
Тонко  виводить  жалібна  скрипка.

Хлопці  не  сплять,  в  окопах  на  варті.
Що  ця  війна  покаже  їм  завтра?

Снайперські  кулі  цілять  підступно,
Ворог  сховався  онде  за  куп*ям.

Схід  у  кривавих  корчиться  ранах,
Молодість  гине,  де  ж  той  світанок?

Боже,  на  тебе  тільки  надія,
Щоб  не  були  скалічені  мрії.

Небо  зоряне,  небо  зоряне...
Доля,  ніби  нива,  поорана.

Місяць-підвісок  -  світиться  скибка,
Тонко  виводить  жалібна  скрипка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843517
дата надходження 30.07.2019
дата закладки 30.07.2019


Леся Утриско

Люблю цю землю

Люблю  цю  землю  -  Божий  рай
Так  неповторний,  милий  гай
Поля  квітучі  -  волошкові
І  спів  пташок,  так  загадковий
Де  маків  цвіт  і  стигла  вишня
Рясна  черешня  -  гладь  колишня
Пахучі  трави  -  трунок  м’яти  
Знов  хочу  серденьком  обняти
І  впасти  в  них  -  зомліти  літом
І  як  чумак,  пройтися  світом
По  синім  небі  -  на  хмарках
Дощі  пролити,  що  на  дах
Впадуть  на  крилонька  лелеки
Що  захистять  мене  від  спеки
Від  спеки  вилитих  думок:
Он  за  селом  цвіте  димок  
Малює  в  небі  матіоли
А  в  них  знов  бачу  сині  гори
Так  неповторний,  чудний  гай  
Все  миле  серцю  -  Божий  рай...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843509
дата надходження 30.07.2019
дата закладки 30.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Розтривожилась осінь тобою

Розтривожилась  осінь  тобою,
Задощило  у  серці  моїм.
Лист  кленовий  упав  на  долоню,
Ти  прилинула  в  наші  краї.

У  тумані  сховалися  трави,
Навкруги  закружляв  листопад.
Кольорові  дрімають  діброви,
У  зажурі  стоїть  тихо  сад.

Прохолодою  вкрились  світанки
У  повітрі  гірчать  полини.
І  дощі  барабанять  по  ранках,
Мов  розучують  гамми  вони.

Розтривожилась  осінь  тобою,
Чути  в  небі  журливе:"  Курли."
Таке  близьке  й  знайоме  доболю,
Притаманне  осінній  порі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843507
дата надходження 30.07.2019
дата закладки 30.07.2019


Віктор Ох

Вишивали

[u][b]«Українська  вишиванка»[/b][/u]
(Поезії,  пісні)
[i][b]Літературно-мистецький  кіш  «Ріднокрай»[/b][/i]
(Випуск  сьомий)
[u]Видавництво  «Інтер  Парк»[/u]
[u][i]Лубни  –  2019[/i][/u]
(Об’єм  –  240  сторінок)



   Кожен  раз  тепер  коли  братиму  в  руки  альманах    «Українська  вишиванка»  отримуватиму  приємність  не  лише  від  поезій  вміщених  в  збірці,  а  ще  й  від  спогадів  пов’язаних  з  теплим  спілкуванням  з  групою  її  авторів  на  гостинній  Волині.  
   Цю  і  минулі  зустрічі,  як  і  вихід  в  світ  цього  (вже  сьомого)  і  попередніх  альманахів  ініціювали  і  здійснили  співзасновники  літературно-мистецького    коша  «Ріднокрай»  Віталій  Назарук,  Олександр  Печора  і  Микола  Серпень.
Назва  збірки  –  «Українська  вишиванка»  –  визначає  і  головну  тему  представлених  240  віршів  73    авторів.  Певна  кількість  поезій  стали  піснями.  До  деяких  з  них  в  збірці  є  ноти,  а  на  деякі  надано  інтернет-посилання  і  при  бажанні  ті  пісні  можна  знайти  і  послухати  в  Мережі.    
   Читаючи  прозовий  твір,  нехай  навіть  фантастичного  жанру,  так  чи  інакше  бачиш  лінійність  викладу  –  початок,  середину,  сюжетну  кульмінацію,  кінцівку  чи  висновок.  А  от  занурюючись  в  «Українську  вишиванку»  не  відчуваєш  руху  ні  за  віссю  часу,  ні  за  координатами  місця,  натомість  впадаєш  в  своєрідний  медитативний  стан  внутрішнього  персонального  переживання  в  глибинах  поетичного  простору.
   Тексти  одної  тематики  в  збірці  споріднені,  але  не  однорідні.  Єднає  їх  українність,  патріотичність,  національні  почуття,  наповненість  даром  одухотворення.  Але  вони  і  несхожі  між  собою  композиційно,  інтонаційно;  різняться    ритмом,  образами,  формою,  змістом,  психологічною  чи  емоційною  насиченістю.
   Для  прикладу,  наведу  лише  по  одній  строфі  з  віршів  декількох  авторів.

     В  Лесі  Геник  Вишиванка  це:

[i]…  наче  світ  увесь  на  полотні
вмістився  тут  дрібненькими  стібками…[/i]
(«Вишиванка»  с.31*)

   Любов  Ігнатова  на  питання  «Що  таке  вкраїнська  вишиванка?»  дає  багато  означень,  ось  лише  кілька  з  них:
[i]
 …  Це  любов  безмежна  на  землі,
Це  яскраві  сонячні  світанки
І  весняна  пісня  журавлів…
Це  молитва  мовлена  без  слів.[/i]
(«Що  таке  вкраїнська  вишиванка?»  с.82)

   Микола  Серпень  переконаний,  що  Вишиванка  окрилює:
[i]
Вишиванку  надівши  на  себе,
Кожен  з  нас  ніби  крила  надів  -
Відчуває  безкрайність  він  неба,
Й  силу  золота  спілих  хлібів![/i]
(«Вишиванка»    с.179)


   В  Тетяни  Мирошниченко  Вишиванка  викликає  радість  від  патріотичних  почуттів  і  бажання  передати  її  дітям:

[i]Як  вдягну  осяйну  вишиванку  –
Променію,  радію  щоранку!
Це  тепло  передам  доні  й  сину,
Щоб  любили  свою  Україну.[/i]
(«Я  –  українка»    с.116)

   В  пісні  Олександра  Печори    Вишиванки  –  це  спомини:    
[i]
Напилися  повені  береги  Сули.
Вишиванки-спомини  знову  розцвіли.
Ой  літа-журавлики,  вже  спада  вода…
Розквітай  і  радуйся,  земле  молода.[/i]
(«Вишиванки  мамині»    с.150)

   В  Віталія  Назарука  Вишиванка  згадується  в  батьківських  напутніх  словах:

[i]Носи  сорочку-вишиванку,
Їж  житній  хліб,  бо  сила  в  нім.
Вставай  щоденно  на  світанку!
Співай!  Душею  не  німій…[/i]
(«Земля  в  хустинці»    с.124)
 
   Героїня  вірша  Тетяни  Горобець  вишиванку  лаштує  для  милого:

[i]Вишию  для  тебе  милий  вишиванку,
Вкладу  туди  небо,  тихії  світанки.
І  любов  гарячу,  що  ношу  у  серці,
Виложу  нитками  кольори  веселки.[/i]
(«Вишиванка  милому»    с.36)

   Наталя  Данилюк  дістає  вишиванку  зі  скрині,  як  реліквію:

[i]Змахне  сорочка  крильми-рукавами,
Немов  журавка,  що  смакує  вись,
Весняними  живими  кольорами
Її  бабуся  вишила  колись.[/i]
(«Скриня»  с.42)

   Для  Ніни  Діденко  Вишиванка  оберіг  і  предмет  гордості:

[i]Іду  я  гордо  по  Парижу
У  вишиваночці  новій![/i]
(«Вишиванка  в  Парижі»  с.60)

   Людмила  Лєгостаєва  Вишиванкою  кидає  виклик  ворогам:
[i]
Одягаючись  в  вишиванку,
Виклик  кидаю  ворогам!
Хай  ухопить  їх  лихоманка
І  поглине  навік  тайга![/i]
«Одягаючись  в  вишиванку»    с.97)

   Ганна  Демиденко    бачить  в  вишиванці  не  лише  веселкові  кольори:

[i]У  вишиванці  –  кольори  веселки
Й  червоний  з  чорним  теж  переплелись,
І  доля  хлібороба  невесела,
Й  борця  за  волю,  що  велась  колись.[/i]
(«У  вишиванці»  с.46)

   Згорьована  мати  у  вірші  Інеси  Доленник  в  труну  сину  вбитому  москалями  кладе  Вишиванку:

[i]…Вона  не  зомліла,  змінився  лише  її  лик.
Вона  лише  стала  одразу,  як  хмара  осіння.
А  потім  поклала  в  труну  вишиванку  й  рушник
І  гладила  тіло  скалічене  милого  сина.[/i]
(«А  мати  бійцям  наказала  відкрити  труну…»    с.66  )

   Учасник  АТО  Юрій  Щербик  пише:

[i]Болить  і  вам…  я  знаю…  Встану  зранку  –
Усім  нам  сили  в  Бога  попрошу…
Якщо  не  камуфляж,  то  вишиванку
Носити  маю  право…  і  ношу![/i]
 («На  виклик  часу»    с.234)

   Олена  Іськова-Миклащук  з  гіркотою  звертається  до  псевдопатріота:

[i]Вже  звично  одягаєш  вишиванку.
Твій  новий  імідж:  український  стрій.
Хіба  лиш  ти?  В  нас  етнолихоманка:
Священний  одяг  на  душі  старій.[/i]
(«Псевдопатріоту»    с.84)

   Світлана  Моренець  нагадує  про  емігрантів  для  яких  Вишиванка    -    це    символ    єднання:

[i]І    не    потрібні    слова    чи    зізна́ння,
хто    вони    родом    й    зібрались    чого,
бо    вишиванка    -    це    символ    єднання
в    світі    безмежнім    народу    мого.[/i]
(«Нашого  цвіту  –  по  всьому  світу»    с.120)


   Лідія  Скрипка  запрошує  на  свято  Вишиванки:

[i]Софійки,  Петрики,  Марічки,  Йванки,
У  цей  врочистий  надзвичайний  день
Спішіть  скорій  на  свято  Вишиванки  –
На  свято  світла,  радості  й  пісень.[/i]
(«Вишиваний  парад»    с.192)


   В  вірші  Галини  Литовченко  сама  природа  взялася  за  вишивку:

[i]Зникла  літня  заполоч  в  траві,
Золотим  шитвом  бравує  осінь.
Передзвоном  храми  вікові
Відізвались  в  листі  стоголоссям.[/i]
(«Золоте  шитво»    с.104)


     Вважаю,  що  тему  для  збірки  «Українська  вишиванка»  обрано  дуже  вдало,  бо  Вишиванка  не  лише  важлива  складова  нашого  національного  вбрання,  вона  ще  є  емблемою  української  загальнонародної  традиції.  Переміщення  Вишиванки  в  художньо-поетичний  простір  проявляє  її  з    несподіваного  боку,  відкриває  цілий  спектр  символів  і  значень,  в  ній  проступають  не  помічені  поза  художнім  контекстом  властивості,  ситуації  і  міркування.
     Чудовий  вийшов  альманах!
       Читайте  українську  поезію!
---------------
                     Віктор  Охріменко
20.07.2019

*–  в  дужках  назва  вірша  і  номер  сторінки  в  збірці.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843376
дата надходження 28.07.2019
дата закладки 29.07.2019


Олекса Удайко

ЗЕ́ЛО ЛІТА

́        [i]  Я  на  сторожі  коло  їх
         Поставлю  слово.
                                             [b]  Тарас  Шевченко[/b]  [/i]
       [youtube]https://youtu.be/wlF0kVZaGJE[/youtube]
[i][b][color="#0cb040"]Нас  літо  «зеленню»  іще  побавить,
попореду…    "веселі  й"  "чму́тні"*    дні!
Важливо  тут  –  щоб  не  впіймати  ґави:
гадюк  не  стріти…  і  минати  пні.  

Бо  ж  всі  ми    любимо  бродити  в  лісі
та  вибираєм  хащі  погустіш…
Не  видно  неба  там,  не  чутно  висі,
веселий  гамір  диких  "качок"  лиш.

Позеленів  вже  світ  злато-блакитний:
зелені  мислі,  принципи  і  рух.
Цвітуть  зелено  храми  наші  й  скити,
і  притупивсь  в  послушників  вже  слух…

І,  не  дай  Боже,  затриколоріє  –
згадаємо    цей  липень  ще  не  раз!
О!  Де  слова  ті  –  заповітні  мрії,
що  нам  з  неволі  вихаркав  Тарас?

Квітуче  зе́ло  літа  цього  "тішить",
вертає  в  юність  начебто...  Якби…  

Якби  не  смуток...  цвинтарної  тиші...
якби  героїв  наших...  не  гроби.    [/color]
[/b]
18.07.2019  
_________
*від  чмут  (рос.  забавник,  проказник).
[/i]
Для  тих,  кого  цікавить  Зело  як  прототип,  шижче  
свідчення  людей,  компетентних  і  поінормованих
(слухаємо  15.40  -хвилину  інтерв'ю  В.Цибулько).

[youtube]https://youtu.be/DCg3TO3SfqI[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842330
дата надходження 18.07.2019
дата закладки 28.07.2019


Амадей

Я зустрів тебе в місячний вечір (авторська пісня)

Я  зустрів  тебе  в  місячний  вечір,
Ти  всміхнулася  сонцем  мені,
Ніжний  погляд  ласкав  твоі  плечі,
А  із  серця  лилися  пісні.

Повний  місяць  світив  нам  дорогу,
Зорі  падали  в  трави  до  ніг,
Я  забув  за  жалі  і  тривоги,                              (2  рази)
Почуття  більше  стримать  не  зміг.          (2  рази)

Твоі  очі  мене  полонили,
І  усмішка  твоя  чарівна,
Усе  тіло  від  щастя  тремтіло,
І  буяла  у  серці  весна.

І  лилися  пісні  солов"іні,
З  яблунь  падав  пелюстковий  цвіт,
Відчував  ти,  для  мене  єдина,                      (2  рази)
Ти  для  мене  увесь  білий  світ.                    (2  рази)

В  ніжнім  погляді  стрілися  очі,
В  поцілунку  медовім    уста,
Твоє  тіло  п"янило  дівоче,
Ти  для  мене  була  мов  свята,

Я  зустрів  тебе,  квітко  духмяна,
У  щасливий  і  зоряний  час,
Ти  єдина  моя  і  жадана,                                        (2  рази)
Сама  доля  звела  тоді  нас.                                (2  рази)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843254
дата надходження 27.07.2019
дата закладки 27.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

На фоні піснею дощів

Так  низько  ластівки  літають,
Мабуть  сьогодні  буде  дощ.
Вони  душею  відчувають
У  небі  з  хмар  створився  ковш...

Краплини  впали  на  долини,
Омили  трави  запашні.
І  вирізнялися  картини,
На  фоні  піснею  дощів.

Зраділа  річка  цьому  диву,
Бож  випарилась  в  ній  вода.
Дощ  напував  її  щасливу,
Відчула  знов,  що  молода.

Вона  у  вихорі  кружляла,
В  обіймах  прохолодних  хвиль.
У  своє  русло  повертала,
Летіла,  хоч  немала  крил...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843147
дата надходження 26.07.2019
дата закладки 27.07.2019


Віталій Назарук

ТАК РІК ЗА РОКОМ

Йде  на  захід  життєва  стежина,
Мед  збирають  вусаті  джмелі,
Червоніє  в  лісах  горобина…
Навіває  жалі…
Навіває    жалі  за  роками,
Хоч  ще  літо  в  душі  де-не-де,
Час  прийде,  затанцює  снігами…
Знов  зима  загуде…
Знов  зима  загуде  біло-біло,
Червонітимуть  лиш  снігурі,
Морозенко  пускатиме  стріли,
У  дзвінке    попурі…
У  дзвінке  попурі  гострі  сріли,
Та  нічого  не  зробить  зима.
Прийде  час  і  теплом  нас  зустріне…
У  струмочках  весна…
У  струмочках  весна  розбіжиться,
Забуяють  зелені  жита.
Нам  роки  будуть  сниться  і  сниться…
Так  проходить  життя…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843141
дата надходження 26.07.2019
дата закладки 27.07.2019


Віталій Назарук

ЗАХОВАНА ЛЮБОВ

Коли  в  тобі  захована  любов,
Яку  не  маєш  права  показати.
Горни  її  до  серця  знов  і  знов,
Вона  не  любить,  коли  доля  в  ґратах.

Злети  із  нею  в  сині  небеса,
Торкнись  крилом  очей,  що  наче  казка.
І  засіяють  зорі,  як  роса,
І  об’єднаються  серця  у  зв’язку.

І  буде  поруч,  та  твоя  любов,
Крильми    пригорне,  лету  прагне  в  парі.
Вона  про  себе  нагадає  знов,
Запропонує  серцю  свої  чари.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843140
дата надходження 26.07.2019
дата закладки 27.07.2019


Василь Стасюк

Мігрантам

[i]Під  враженням  від  пам’ятника  заробітчанам  «Дівчинка  з  валізою»,
 який  встановлений  на  Тернопільщині  [/i]

В  Тернопіллі  -  в  Зарваниці  вітрам  на  поталу  
Стоїть  дівча  з  валізою,  а  мама  зібралась…
По  що  їдеш,  убогая?  Де  Ти  завтра  будеш?
Хто  дасть  Тобі  хліба  крихту  і  хто  приголубить?

Що  у  Тебе  в  душі  зараз,  в  голові,  на  серці?
Для  Вкраїни  «вояж»  оцей  рівнозначний  смерті!
Жінка-матір  споконвіку  три  кути  тримає:
Тоді  Рід  є,  і  Нація,  і  Країну  маєм!

А  хто  дітям  заспіває  пісню  колискову?
Хто  розрадить,  нагодує  і  збере  до  школи?
Хто  навчить  любити  рідну  неньку  Україну?
Хто  вишиє  вишиванку  як  оберіг  сину?

Тії  гріхів  не  відмолять  навіть  в  Зарваниці,
Що  змусили  жінок  мити  Європі  сідниці!
І  куди  ж  це  дивилося  славнеє  козацтво
Як  вкраїнок  проторили  в  добровільне  рабство!

А  та  сльоза,  що  скотилась  ланітами  жінки  -
Є  оцінка  наших  мужчин  й  владної  верхівки!
Вони  везуть  нам  «доляри»  всі  кричали  хором…
Ганьба  наша  в  постаменті  й  невимовний  сором!


15.07.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843195
дата надходження 26.07.2019
дата закладки 27.07.2019


Малиновый Рай

ДВІ ЗІРОНЬКИ


МІСЯЦЬ  ЗІЙШОВ  О  ВЕЧІРНІЙ  ПОРІ.
БАЧИШ  НА  НЕБІ  ГОРЯТЬ  ДВІ  ЗОРІ.
ДИВЛЮСЯ  НА  НИХ  СПОДІВАЮЧИСЬ  Я,
ЩО  ТО  Є  ДВІ  ДОЛІ,ТВОЯ  І  МОЯ.

БАЧИШ  ЯК  НІБИ  ВОНИ  МЕРЕХТЯТЬ,
ТО  МАБУТЬ  СЕРЦЯ  ВІД  КОХАННЯ  ТРЕМТЯТЬ,
МІЖ  НАМИ  КОХАННЯ  Я  ВПЕВНЕНИЙ  Є
БО  ЧУЮ  ЯК  Б'ЄТЬСЯ  СЕРДЕНЬКО  ТВОЄ.

ЯК  ЖЕ  СХВИЛЬОВАНО  ДИХАЄШ  ТИ,
НЕ  БІЙСЯ  Я  БУДУ  ТЕБЕ  БЕРЕГТИ,
МИ  БУДЕМО  РАЗОМ  ЗАВЖДИ  НА  ВІКИ,
ЯК  ТІ  ОН  НА  НЕБІ  ЯСНІ  ЗІРОНЬКИ.

БУДЕМО  СВІТИТИСЬ,БУДЕМО  ПАЛАТИ,
КОХАТИ,ЛЮБИТИ  І  ШАНУВАТИ,
ТРИМАТИСЯ  РАЗОМ  В  ЖИТТІ  ПОВСЯКЧАСНО
ЯК  ТІ  ОН  НА  НЕБІ  ДВІ  ЗІРОНЬКИ  ЯСНИХ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843117
дата надходження 26.07.2019
дата закладки 26.07.2019


Ольга Калина

Посадила мати вишні край городу

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8dsF5v8g-KY[/youtube]



Посадила  мати  вишні  край  городу,  
Щоб  вони  для  діточок  росли.  
Поки  підростала  гордість  її  роду,
То  для  неї  втіхою  були.  

Приспів:
Вишні  доглядала  моя  рідна  мама
На  своїм  подвір’ї  край  села.  
Розбрелися  діти  різними  світами,
Їх  із  дому  стежка  повела.  

Поливала  мати  вишні  на  світанку  -
Шелестіли  листям  ті  в  отвіт.
А  як  спочивала,  сидячи  на  ґанку,  
Тішив  око  білих  вишень  цвіт.

Приспів:
Вишні  доглядала  моя  рідна  мама
На  своїм  подвір’ї  край  села.  
Розбрелися  діти  різними  світами,
Їх  із  дому  стежка  повела.  

Розквітають  вишні  ранньою  весною..
Та  кого  вже  радує  їх  цвіт?!  
Пустка  поселилась..  Сумно  за  тобою..
Лиш  шпаки  розносять  з  вишень  плід.

Приспів:
Вишні  доглядала  моя  рідна  мама
На  своїм  подвір’ї  край  села.  
Розбрелися  діти  різними  світами,
Їх  із  дому  стежка  повела.  



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843122
дата надходження 26.07.2019
дата закладки 26.07.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

А тиша била скло

А  тиша  била  скло  і  руйнувала  стіни...
Слова  терпіли  в  летаргічнім  сні.
Так  сталось,  що  німі  гуляють  досі  тіні,  
Не  в  змозі  вигнати  минуле,  ні.

Нав*язливо  сплітались  застарілі  ночі,
Безсонням  рухали  сліпі  думки.
Ці  тіні  смутку  знову  розкривали  очі,
В  яких  мигтіли  втомлені  роки.

Хоч  в  зоряній  вуалі  темінь  ночі  неба,
І  місяць  свічку  запалив  сповна.
Чи  проберемося  через  глибоку  дебру,
Коли  глухі  всі  клаптики  вікна.

А  тиша  била  скло  і  руйнувала  стіни...
Твоє  мовчання  гупало  в  мені.
Надовго  затаїлась  ця  душевна  міна,
Що  часом  вибухала  без  вини.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843055
дата надходження 25.07.2019
дата закладки 25.07.2019


Ніна Незламна

Ранок над ставом

Обрій  золотистий
Ранок  росянистий
Біленько  над  ставом
Сповитий  туманом.
Напівсонні  чаплі
Від  сонця  осліплі
Задивлялись  в  воду
Не  знаючи  броду.
Роси  бурштинові
Срібні  і  лілові
У  квітах  і  в  травах
В  кольорових  гаммах.
Сонця  зайчик  скаче
В  ставу  галас.  Кряче
Качка  сизокрила
Розправляла  крила.
Вода  то  сріблиться
То  зазолотиться
Вона  все  кругами…
А  над  берегами
Чубаті  тумани
Мов  диму  фонтани
Ледь  ввись  підіймались
З  хмарами  рівнялись.
Шурхіт  в  очереті
Голоси  лелечі
До  схід  сонця  погляд
Воно  наче  поряд
І  пара  щасливо
Бачить  ранок  –  диво
Й  всю  красу  земную
Я  той  галас  чую
Любуюсь  туманом
Й  дякую  за  ранок
За  квіти  в  суцвітті
За  все  -  все  на  світі!

                             24.07.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843049
дата надходження 25.07.2019
дата закладки 25.07.2019


Надія Башинська

ДЕ БАТЬКІВСЬКА ХАТА (+)

Сл.  та  муз.  Н.  Башинської
Аранжування  Б.  Попова

Де  батьківська  хата,  там  вишні  цвітуть  у  садочку.
Сюди  повертає  лелека  в  гніздечко  своє.
Де  батьківська  хата,  любисток  там  пахне  і  м'ята.
Це  там  залишилось  назавжди  дитинство  моє.

Де  батьківська  хата,  там  матінка  збудить  раненько.
І  татова  посмішка  завжди  зігріє  мене.
Де  батьківська  хата,  там  радості  й  друзів  багато.
Це  там  залишилось  назавжди  дитинство  моє.

Де  батьківська  хата,  там  зорі  ясніш  сяють  в  небі.
Купається  зранку  у  річці  тут  сонце  ясне.
Зібрать  би  в  долоні  ті  яснії  зорі  ранкові
Й  по  росах  піти  у  дитинство,  що  кличе  мене.

Де  батьківська  хата,  там  вишні  цвітуть  у  садочку.
Сюди  повертає  лелека  в  гніздечко  своє.
Де  батьківська  хата,  любисток  там  пахне  і  м'ята.
Це  там  залишилось  назавжди  дитинство  моє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843044
дата надходження 25.07.2019
дата закладки 25.07.2019


Віталій Назарук

ТІЛЬКИ ВОЛЯ

В  душі  неспокій,  серце  скам’яніло,
Застигла    кров,  мов  Тихий  океан.
Росте  тривога  –  все  кругом  не  мило,
Неначе  суне  сильний  ураган.

Думки  поділись…  Що  ж  то  буде  завтра,
Чи  діти  й  внуки  віднайдуть  своє.
Чи  зможемо  схватити  ми  за  зябра,
Те  лихо,  що  кругом  тепер  снує.
 
Життя  тече,  тече  якось  поволі,
Хвилини  навіть  спокою  нема.
Ми  прагнем  волі,  всі  ми  прагнем  волі,
Хай  буде  воля,  але  не  тюрма.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843042
дата надходження 25.07.2019
дата закладки 25.07.2019


Віталій Назарук

ЖУРАВКА

Як  пролісок  ударить  в  дзвін,
Струмок  проб’є  собі  дорогу.
Почнеться  птахів  передзвін,
Весна  приб’ється  до  порогу.

Вперше  журавка  в  небесах
Злетить  побачивши  гніздечко,
Немов  Асоль  на  парусах
Й  розправить  стомлені  крилечка.

І  відпочине  від  доріг,
І  виросте  в  гнізді  малеча.
Тут  її  дім,  її  поріг,
Тут  навіть  тепла  холоднеча.

І  виростуть  її  сини,
В  політ  візьме  синів  журавка.
Знову  чекатиме  весни,
Коли  її  покличе  Мавка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843041
дата надходження 25.07.2019
дата закладки 25.07.2019


НАДЕЖДА М.

Один лиш крок

Не  варто  боятися  змін!  Іноді  неочікуваний  поворот
у  житті  приносить  більше,
аніж  заплановане  прагнення.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PM7eTzPJzLI[/youtube]

Один  лиш  крок  -  і  вирішить  усе,
Можливо,  вже  здійсниться  давня  мрія,
І  поворот  різкий  в  житті  несе...
Чекання  й  сумніви  замінить  ейфорія.

Блаженство,  радість,  тихий  спокій,
Вже  відпочине  стомлена  душа.
Струна  звучатиме  на  ноті  вже  високій.
І  щастя   почуттів  тут возвиша.

Один  лиш  крок  -  і  все  вже  шкереберть,
Осколки  полетіли  в  різні  боки.
Усе  зруйновано,  пройшов,  неначе  смерч.
А  що  струна?  Взяла  з  життя   уроки.

Слова  завмерли,  висохли  рядки...
І  значення  давно  їх  обмілілі.
А  замість  них  -  крапки,  крапки,  крапки.
Слова  давно,  як  листя    перепріли...

Один  лиш  крок  -  багато  в  житті  значить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843040
дата надходження 25.07.2019
дата закладки 25.07.2019


НАДЕЖДА М.

Один лиш крок

Не  варто  боятися  змін!  Іноді  неочікуваний  поворот
у  житті  приносить  більше,
аніж  заплановане  прагнення.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PM7eTzPJzLI[/youtube]

Один  лиш  крок  -  і  вирішить  усе,
Можливо,  вже  здійсниться  давня  мрія,
І  поворот  різкий  в  житті  несе...
Чекання  й  сумніви  замінить  ейфорія.

Блаженство,  радість,  тихий  спокій,
Вже  відпочине  стомлена  душа.
Струна  звучатиме  на  ноті  вже  високій.
І  щастя   почуттів  тут возвиша.

Один  лиш  крок  -  і  все  вже  шкереберть,
Осколки  полетіли  в  різні  боки.
Усе  зруйновано,  пройшов,  неначе  смерч.
А  що  струна?  Взяла  з  життя   уроки.

Слова  завмерли,  висохли  рядки...
І  значення  давно  їх  обмілілі.
А  замість  них  -  крапки,  крапки,  крапки.
Слова  давно,  як  листя    перепріли...

Один  лиш  крок  -  багато  в  житті  значить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843040
дата надходження 25.07.2019
дата закладки 25.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Запросив на весілля

Ми  зустрілися  якось  у  пору  осінню,
Коли  птахи  летіли  у  теплі  краї.
Ти  до  себе,  мене,  запросив  на  весілля
Я  дивилась  зажурено  в  очі  твої...

Пригадалось  минуле  і  зустрічі  наші,
Де  співали  птахи  у  вишневім  саду.
Веселились,  блукали    немов  в  "Вернісажі"
І  не  знали,  що  щастя,  несе  нам  біду...

Ми  ж  були  із  тобою  немов  одне  ціле,
Наче  голка  і  нитка,  мов  сонце  і  день.
А  сьогодні...  Враз  листя  з  дерев  облетіло
І  не  чути  в  садах  більш  пташиних  пісень...

У  твоєму  дворі  веселяться  музи́ки,
Ти  сьогодні  із  іншою  йдеш  під  вінець.
А  кохання  самотнім  лишилось  навіки,
Воно  більше  не  буде  тривожить  сердець...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843028
дата надходження 25.07.2019
дата закладки 25.07.2019


Віталій Назарук

КРИК І СПІВ

Пісня  солов’я  і  крик  дитини,
Мама  це  сприймала,  як  святе…
Постають  в  очах  моїх  картини,
Спів  і  крик  в  моїй  душі  цвіте.

Соловейко  в  лузі  на  калині,
Витинав,  як  справжній  корифей.
Крик  отой,  де  губи  майже    сині
Замовкав,    торкаючись    грудей.

Покормила  і  заколисала,
Усміхалось  сонне  немовля.
І  раділа,  хоч  вночі  не  спала,
Йшла  до  сну  під  пісню  солов’я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842611
дата надходження 21.07.2019
дата закладки 21.07.2019


Віталій Назарук

КРИК І СПІВ

Пісня  солов’я  і  крик  дитини,
Мама  це  сприймала,  як  святе…
Постають  в  очах  моїх  картини,
Спів  і  крик  в  моїй  душі  цвіте.

Соловейко  в  лузі  на  калині,
Витинав,  як  справжній  корифей.
Крик  отой,  де  губи  майже    сині
Замовкав,    торкаючись    грудей.

Покормила  і  заколисала,
Усміхалось  сонне  немовля.
І  раділа,  хоч  вночі  не  спала,
Йшла  до  сну  під  пісню  солов’я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842611
дата надходження 21.07.2019
дата закладки 21.07.2019


Ольга Калина

А я навчилася чекати

(  музика  Володимира    Герасименка)  

https://www.facebook.com/100010817058729/videos/867501723620388/UzpfSTEwMDAzNTg1MzczMDU4MDpWSzozNDUzMTA1MTMwNjMyMzg/

Ти  кожен  раз  від  мене  йдеш,  немов,  востаннє,
Зі  мною  попрощавшись  назавжди.  
А  я  вся  змучена  в  безмовному  чеканні,  
Та  впевнена  -  повернешся  сюди.

Припів:
Бо  я  лише  твоя,  а  ти  в  житті  лиш  мій,
Не  скоро  ще  зима  застудить  заметіль.
Прийдеш  до  мене  знов,  повернеться  весна,
Бо  ти  в  житті  лиш  мій,  а  в  тебе  я  одна.  

А  знаєш:  я  навчилася  тебе  чекати  
Спокійно,  без  емоцій,  боротьби.  
Ти  можеш  на  свободі  трішки  погуляти..
Я  впевнена  -  повернешся  сюди.

Припів:
Бо  я  лише  твоя,  а  ти  в  житті  лиш  мій,
Не  скоро  ще  зима  застудить  заметіль.
Прийдеш  до  мене  знов,  повернеться  весна,
Бо  ти  в  житті  лиш  мій,  а  в  тебе  я  одна.  

Затиснутий  ти  звідусіль  в  тугі  лещата,
Біжи,  втікай  і  як  тут  не  крути,
За  мною,  прийде  час,  почнеш  ти  сумувати,
Тоді  вже  впевнено  повернешся  сюди.

 Припів:
Бо  я  лише  твоя,  а  ти  в  житті  лиш  мій,
Не  скоро  ще  зима  застудить  заметіль.
Прийдеш  до  мене  знов,  повернеться  весна,
Бо  ти  в  житті  лиш  мій,  а  в  тебе  я  одна.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842521
дата надходження 20.07.2019
дата закладки 20.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Запроси на побачення ( слова до пісні)

Запроси  коханий  на  побачення,
Бо  вже  цвітом  вкрилися  сади.
Наші  почуття  життям  збагачені,  
Ти  під  вишню  стежкою  прийди.

Запроси,  коханий,  на  побачення,
Хай  то  буде  так,  мов  в  перший  раз.
Хоч  роки...  Та  то  немає  значення,
Там  любов  давно  чекає  нас.

Приспів:

Ми  у  вальсі  закружляємо,
В  обіймах  буду  я  твоїх.
Один  -  одного  кохаємо,
Нам  зорі  упадуть  до  ніг.

Запроси,  прошу  тебе  благаю  я,
Птахою  на  крилах  прилечу.
Як  у  небі  ясно  засія  зоря,
Я  тебе  цілунком  пригощу.

Запроси,  коханий,  на  побачення,
Хай  з'єднає  річка  береги.
Все  ж  кохання  ніжністю  освячене,
Ми  його  так  довго  берегли...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841833
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 14.07.2019


Любов Таборовець

Пізнє кохання

Вони  були  самотні  в  цьому  світі…
У  суєті  згубилась  їх  любов…
На  схилі  літ  в  душі  настало  літо.
Серця  у  юність  повернулись  знов.
Ні  сильні  грози,  ні  пориви    вітру
Не  в  змозі  знищить  ніжні  почуття.
Не  берег  це,  де  хвиля  напис  зітре…
Така  любов  не  йде  у  забуття.
Така  любов  цінує  кожне  слово,
І    дотик  рук  з  магічним  їх  теплом,
Вуста  ще  мають  меду  смак  чудовий,
Й  дарунок  долі  -  ще    одне  крило.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841775
дата надходження 13.07.2019
дата закладки 13.07.2019


Олекса Удайко

ПОВЕДИ МЕНЕ В РАЙ

                                         [i]  [b]  Tth[/b]
       до  Свята  сім'ї  -  
       пісня-дарунок
       (незалежно
       від  статі,  віку    
       і    с  и  с  т  е  м  и
       координат...)[/i]
[youtube]https://youtu.be/xQ4F35woKII[/youtube]
– [color="#8f077b"][i][b]Поведи  мене  в  рай,
де  б  зоря  багряніла  в  екстазі,
і  щоб    щастя    –  навік,  не    наразі…
Там  мій  рідний  засмучений  край.

Поведи  мене  в  край,
де  чуття  фахкотять  пурпурово,  
де  пернаті  вирують  в  діброві  -
подаруй  мені  пестощів  рай…

Поведи  мене  в  сон,
де  кохання  і  в  снах  не  дрімає.  
Та  веде  в  апогеї    до  раю
і  голубить,  як    легіт-мусон.

     – Як  прийду  у  твій  рай,
й  запалають  там  ранки  багряні,
почуття  враз  наструнчаться  ранні,  
мов  удосвіта  синявий  плай.

 

       -    Я  прилину  в  твій  край,
бо  твій  острів  моєї  любові
мій  навіки...  Всякчас  і  не  в  слові…
Я  злелечу  приборканий  рай.

       -    І  являтимусь  в  сни,
так,  зненацька,  як  лунь,  серед  ночі…
Сновидіння  ж  хай  будуть  пророчі.
Я  не  зраджу  твоєї  весни,

що  цвіте    на  осонні,
як  у  ніч  –  час  безсоння,
у  солодкім  полоні  кохання:

душ  розіпнутих  спів  
(шурхіт  крил  голубів)
з  вечорової  тиші...  
                                                               до  рання![/b][/color]

9.07.2019    
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841327
дата надходження 09.07.2019
дата закладки 13.07.2019


Сумирний

Чому навчають автори Клубу Поезії

Хіба  не  ясно,  що  у  цьому  нарисі  не  піде  мова  про  "поправляння"...  Такий  підхід  більше,  ніж  невдалий.  Поглянемо  не  оком  суворого  критика,  а  при  певних  умовах,  ВІДЧУТТЯМ  степняка  із  Слобожанщини...  Адже,  цінність  порізнених  творів  може  зовсім  не  входити  в  суцільну  цінність  спільного  ресурсу...  Тож,  хто  охочий,  за  мною!

Життя  -як  дим.  То  і  почнемо  з  автора  на  цей  кріптонім,  що  пише:

Хіба  їх  підрахувати
зірки  на  липневому  небі,
згаслі  незбутні  надії...

ID:  840545

Як  зазначав  свого  часу  вождь  світового  пролетаріату  -це  все  залежить  від  соціально-економічних  умов...    Надії    клану  олігархічного  не  згасають  приміром  так  швидко,  як  роботяги  заводу  ім.Малишева  чи  трударя  КСП  "Смерть  капіталізму".  Поки  товстий  схудне  -худий  помре...  А  трирядок  Диму  дає  таки  привід  порозмислити...  Дякую  авторові.

Коли  говорити  про  розмаїття  віршованого  текстоутворення,  цілком  природно,  посилати  читача  до  першоджерел.  Тож  розглянемо,  незанудно,  вірш  із  філософемою  Марата  Школьника  "Око  всюдисуще".

Друже!  Подивись  ще  раз
Чи  закрив  ти  вікна  й  газ,
Воду,  чи  усе  як  треба?
Бути  пильним  -  це  потреба!
Зачиняй  все,  не  лінуйся,
Про  своє  майно  піклуйся.
В  житті  -  це  як  на  довгій  ниві...
Пильнуймо  й  будемо  щасливі.
Живемо  ми  не  віртуально,
То  ж  все  сприймаємо  реально.
А  над  усім,  усім  живущим,
Пильнує  Око  всюдисуще!

ID:  842224

Терміни  тексту  використовувався  досить  влучно  й  просто.  Ну,  як  думки  кожного  з  нас,  коли  ми  вирушаємо  з  домівки,  скажимо  на  роботу,  або  ж  у  гості.  У  філософській  літературі  це  б  навали    запитами  на  позначення  основного  положення,  філософської  ідеї,  що  лежить  в  основі  будь-якого  повчання.    А  вікна,  газ,  вода...  Це    майже  той  самий  матеріал,  із  якого  складається  спокій,  лише  коли  ми  знаємо,  що  вони  закриті...  Адже:    Пильнуймо  й  будемо  щасливі.  Корисний  твір,  нема  де  правди  діти...  

Зауважу  на  вірш  ТРОЯНДА  псевдоніма    Infantis


- Зів’яла  троянда  не  пахне  та  в’ялість  не  тхне,  -
Так  бачила  смерть  непоспіла  червона  троянда.
- В  руках  молодих  чи  в  старечих  опинюся  я,  -
Чи  справді  важливо  хто  запах  мій  серцем  вдихне?!

ID:  840549

 Це  такий-собі  своєрідний  погляд  з  приводу  кризи  не  лише  галузі  квіткарського  виробництва,  а  й  галузевої  панелі  кохання.  Викладене  у  чотирьох  рядках,  втім  нітрохи    ще  не  дає  права  говорити  ані  про  загибель  сільського  господарства,  ані  про  консервативний  характер  автора  твору,  що  твердими  (думаю)  руками  набирав  цей  текст...  Тхне-дихне...  Може  когось  він  і  надихне...

А  чого  ще  треба  поетичній  душі?  І  на  це  запитання  рефлектує  павторка  Калинонька  просто:"  Нічого  більш  не  треба!"...  Хоча,  по  ходу  розлогості  тексту,  з*ясовую  -  чогось  їй  бракує...  Поміркованості  у  підборі  словобудов:    "...  Перли  роси  ...  Яка  краса!..".  У  мене  запитання  -то  кого  ж  таки  перли  роси???

Втім,  творів  присвячених  питанню  природи,  що  нас  оточує,  доволі  задля  конкуренції...  Ось  -  більш  позитивний  приклад  віршоутворення  із  побаченого  демонструє  Євген  Юхниця  у  замальовці  "Екскаватором  вітер  кидає  повітря"

Мов  кида́є  ковш  повітря  екскаватор  -
Такий  вітрище  по  провулоньках  столиці.
Не  причинив  балкон  –  й  зриваються  злітати
Стільці  й  канапки,  і  планшети-вислівни́ці.

…Одна  проблема:  теж  злетіти,  поки  тяга?
Чи  заземляти  речі,  їх  утримувати  м’яко?

ID:  840345

Здавалося  б,  усі  ці  рядки  такі  ясні,  що  не  можна  не  зрозуміти  їх.  І  все-таки,  очевидно,  позавчорашній  буревій  справив  враження,  сильне...  І  не  лише  на  поета.  Відомо,  природній  прояв  так  чи  інакше  пояснює  зростання  творчої  наснаги  митця  й  чатача...  Добре!

Шалено-приємне  враження  справляє  вірш  від  Wiggily  "Компот"

Кісточки  черешень  на  тарілці
височіють  купкою  останків,
через  соломинку  відпиваю  літо,
свіжовичавлений  сік  світанків.

Розрізаю  кавун  червоного  сонця
і  обличчям  падаю  в  рихлу  м'якоть,
цукрові  сльози  стікають  лицем  -  
солоним  негоже  улітку  плакать.

Закочую  в  банки  тілесні  соки  -  
кров  і  слиз,  а  найбільше  -  поту,
вкладаюся  тім'ячком  у  пісок  і
очікую...  очікую  компоту.

ID:  840743

Я  навів  текст  твору  цілком.    У  такий  спосіб  не  стану  на  хибний  шлях  шматування  і  не  завдам  серйозної  шкоди  усьому  тілу  цього  живого,  абсолютно  живого  дванадцятирядковика  високого  класу  поетичної  гри.    Хай  і  буду  я,  може,  першим,  хто  поставив  5  балів  і,  звичайно,  констатую:  мені  подобається!!!

А  от  поет  Infantis  ініціював  розмову  про  Шарля  Бодлера...  Я  дуже  радий.  Нічого  особливо  нового  або  оригінального  у  такому  дискурсі  не  виявиться..  Більш-менш  відомі  основні  фанти  та  факти  його  життєтворчості  усім,  хто  віршує.  Без  цього  і  неможна  називатися  поетом...  Немає  жодного  твору  ЖОДНОГО  Бодлера,  який  би  я  не  прочитав...  Навіть  прозу  й  нариси.  А  поезію,  приміром  Альбатрос  можу  цитувати  на  пам*ять...  І  все  ж  -  його  твори  просякнуті  сумом  й  мороком  гашишу...(У  Бодлера,  є  книга  "Поема  гашиша".  Це  слід  хнатит,  осоюливо  тим,  хто  не  верзе...  У  тій  книзі  Бодлер  розглядав,  як  він  вважав,  з  науково-історичного  і  культурного  боку  вплив  гашишу...)  Цікаво,  як  одного  разу  німецький  критик  на  мої  захвати  поетикою  Ш.Б.  заявив:  -  Фу,  яким  він  був  Bode-ler...  По-німецьки,  із  викрутасом,  це  зазвучало  як  той,  що  немає  дна...  А  тим  часом  це  питання  має  теоретичну  вагу,  доволі  велику...

Щоб  я  не  складав  у  рядки,  а  прагматична  Європа,  підвищена  попереднім  історичним  розвитком,  вже  поглинає  Україну...  І  поети  стають  теж,  коли  не  зовсім  прагматиками,  то  -  лаконістами.  От  хоч  біи  й  захований  хтось  під  п*ятибуквицю    Witer  із  соїми  (нашими)  мріями:  "А  мрії  мої  все  до  тебе  повертають"
ID:  840565

Оттакої  -  і  ніякої  там  аграрної  чи  конституційної  кризи...  Молодець!  А  Дніпро  гомонить,  а  життя  не  вщуха...

Продовження  теми  життя  -  це  читання  книг.  Я  люблю  маленьки  книжки  (не  товсті)    поетів,  провінційних,  наче  б  то  забутих  вже  давно...  Дивуюся  і  самому  плину  часу  і  сталому  його  ж  опіру...  У  мене  в  руках  збірка  поета-самоука  Андрія  Забоєнка  (народився  1909  року  у  селі  Курилівка  на  Канівщині,  помер  1992).  Звісно,  не  всі  вірші  його  -  вірші.  Втім,  коли  читаєш  деякі  рядки,  здається  -  сам  автор  виходить  на  кін...  І  в  його  серці  клекочить  закличний  попіл  Клааса:  
"Хто  лізе  в  партію"
Поліз  би  в  другу,  може  в  третю,
Так  вибору  йому  нема!
Куди  не  глянь  -  в  любі  газети  -
Яку  навряд  хто  перелізе,
Та  все  ж  лазійку  у  стіні
Охочий  знайде  і  пролізе,
Оюнюханий  зо  всіх  сторін..."

Кожний  поет,  письменник  -є  апробованим  талісманом  своєї  батьківщини.  Не  слід  їх  забувати..

Вдалі  рядки  розбурхують  уяву.  І  затим  діяльність  мізків  читача,  прогресивного  може  прагнути  тільки  до  того,  щоб  посилити  власними  роздумами  та  силою  уяви  дію  поетового  словоігрища.  До  такого  гатунку  яб  відніс  текст  від  BABA  "Захмарюйся":

Захмарюйся  чистими  влучнями,
очеретинко.
Посміховисько  вбивцевих  спізнень
бодай  спонукає
кожного  злотого  дзеньку
на  срібню  тацю.
Оце  твоє  свято.
Завтра  снігів  настане,
коли  твоя  втеча  сягне  досконалості.
А  щастя  гострого  дихання
злиже  попутні  поранення.
ID:  840643

Автор  неабияково  наполягає  ритмом  і  конструкцією  словоходу  на  особисто  залежне,  пережите...  Мені  сподобалося.

Так  само  -  із  приємністю  перечитував  твір,  що  написав  Richter  "Рожеві  фламінго"

Рожеві  фламінго
летять  у  рожевім  промінні,
мінору  рожевого  линуть
рожеві  пісні.
На  крилах  рожевих
у  неба  рожевім  склепінні
рожеву  несуть  вони  ніч
у  рожевому  сні.

Рожеві  фламінго  –
рожева  прийдешнього  мрія,
рожевої  квітка  пелюстка,
рожевий  листок…
Рожевими  ранками
завжди  нехай  рожевіють,
дарують  повітря
із  запахом  ружі
ковток!

ID:  840648

Тут  наведено  все,  неначе  мости  розуміння  й  спраги  пізнання  світу,  чарівного.  Тут,  хоч  до  Цюріха  переїдь,  з  розкритими  широко  очима,  -  тягтиме  поглянути  у  небо...  А  чи  не  летітимуть  "на  крилах  рожевих"  рожеві  фламінго...  Ці  загадкові  птахи  щирої  розмови  поета  із  самим  собою  та  світом  фарб,  мрій,  відродження  надій  -  вічного...  Відчуй,  як  тебе  заворожує  обрій...  Браво!

Та  наближаємося  до  тема  мого  нарису...  Хліборобсіькому  щастю  та  праці  присвячено  твір  Неоніли  Гуменюк  та  Олега  Требухівського  "Душа  співає  хліборобська".  

Поле  моє,  полечко,
Восени  ти  зоране,
Весною  засіяне,
Влітку  колосилося...

Руки  працьовитії,
Душа  добра  й  чистая,
Радісна,  щасливая,
Бо  будемо  з  хлібом  ми.
...
ID:  840720

Текст  навожу  скорочено.  Хто  бажає  -  прочитає    самостійно  на  сторінці  авторів.  Я  не  заглиблюватимусь  у  коментар  художнього  його  гатунку.  Мені  вже  приємно  те,  що  люди  пишуть  про  хлібороба...  Без  праці  якого,  не  жив  буде  ніхто.  Вже  само  звернення  до  сільського  сосподарства  у  той  час,  як  з  усіх  екранів  ТВ  і-нетних-різновидів  ресурсу  віртуального  болота  та  фейсбучних  моніторів  на  нас  суне  сила-силенна  одноманітних  політиків,  лоскучих  міністрів,  хамуватих  телеведучих  та  гламурних  нероб  усяких  напрямків  та  папівгендерних  унісексуалів...  А  он  де  -  у  полі,  хоча,  вже  твердою  залізячно-хімічною  ногою  став  сучасний  спосіб  виробництва  злаків,  утвоюють  хліб  ТРУДАРІ.  За  це  щире  спасибі  їм.  Спасибі  і  аторському  тендему  за  тему!!!

Не  існує  нічого  великого  у  житті  без  любові.  Який  же  урок  подає  нам  відповідна  тематика  КП?    Історія  розвитку  ліричних  рим  і  не  рим  (принаймні  яку  я  тут  спостерігаю)  првела  до  того,  що  найбільш  насушним  завданням  цього  напрямку  стала  боротьба...  Ось  візмемо  новий  вірш  авторки,  що  йменує  себе  ЯСЯ  "Хочеш  жити  -  вчись  боротись"

                                   Кохання  наше  не  приспати
                                   І  не  заговорити.
                                   Воно  є  і  буде.
                                   Розчинене  в  повітрі,
                                   І  несе  його  вітер,
                                   І  торкається  воно  небес,
                                   Щоб  світ  із  темряви  воскрес.
                                   О!  А  кохання  оте
                                   Завжди  у  борні.
                                   І  немає  спочинку  йому
                                   На  землі.
                                   І  ми  одержимо  
                                   Перемоги  вінця,
                                   Якщо  тому  коханню  
                                   Не  буде  кінця.
ID:  840745

Ненароком  випливає  те  завдання,  яке  покликана  здійснити  фата  моргана  поетична:  вкоренити  ідеї  боротьби  за  любов  у  свідомість,  понад  усе.  Мені  подобається  такий  підхід,  ясний  від  Ясі.  Браво!


Прагнення  скинути  обмеження  тяжіння-важкості  усякого  роду  втілено  у  вірші    Вячеслава  Кондратюка  "Сонцем  розпечена  земле"

Сонцем  розпечена  земле,
Дай  доторкнутись  до  тебе,
Щоб  у  траві  зеленій
Злитись  з  палаючим  небом.

Розум  пусти  мої  мрії,
Дай  їм  могутні  крила,
Щоб  пригорнутись  до  хмари,
Сонця  відчути  силу.

Вітер  сухий  і  гарячий,
Висуши  сльози  на  щоках,
Дай  хоч  на  мить  заховатись
В  твоїх  невидимих  потоках.

ID:  840781

Навіть  певна  агітаційна  наявність  приводів  до  художнього  переосмислення  суті  цих  12-ти  рядків  вже  варта  того,  аби  перечитувати  цей  твір  декілька  разів.  У  цьому  й  полягає  завдання  поета.  Таке,  нажаль,  не  часто  доводиться  "почути"  (прочитати)  від  представників  форуму  КП...  Тим  приємніше.  

 

І  ще  хочу  додати,  звертаючись  до  всіх,  без  вийнятку,  авторів  ресурсу  КП,  організовуйтеся  не  тільки  у  спільноту  віртуального  ЗМІ,  але  й  у  товариство,  що  бажає  публікації  у  паперових  виданнях,  вищого  рангу.  Адже  у  "товстих"  журналах  працює  редакція.  Тому  є  відбір  текстів,  якісний.  Є  зворотній  зв*язок  із  авторами  та  читачами.  Без  цього  автору,  особливо  початківцю,  не  можна  піднестися  до  свідомої,  важкої,  напруженої  творчої  роботи  по  самовдосконаленню.  А  сама  лише  писанина  і  щоденна  легко-доступна  її  публікаційність  на  і-ресурсах  засуджена  на  безсилля...

На  безилля  засуджують  людей  і  політики-злочинці...  
Втім,  поети  не  завжди  підтявкують  таким  паріям,  не  перетворюються  у  конюнктурників  і  дають  іншим  надію,  як  от  і  нині  автор  Рости  Слав  у  вірші    "Пану  видно-махне  рукою".

Патріотом  не  буду,  браття
Поки  сльози  течуть  до  долу
Бо  нема  за  що  воювати
Годувати  пуза  престолу

Толерантність  ознака  честі...
Потерпи,  друже,  стане  ліпше
Почекай,  мамо,  бурний  плеще
Той  струмок  має  колір  вишні

Герби,  служба,  то  кров  лиш  правда
Заливала,  текла  рікою
Не  чекайте  того  солдата
Пану  видно-махне  рукою...

Та  й  розкаже,  що  важко  жити
Хто  тут,  як  і  кому  повинен
Стане  ліпше,  звичайно  ж,  краще...
Та  тісна,  сира  домовина

ID:  840806


В  галузі  майбутньої  політики,  що  сприятиме  власному  народові,  загальну  ідею  засвоїть  тільки  інтелігентна  людина.  Можливо,  за  такою  колись  піде  маса,  коли  вже  до  самого  кінця  відчує  свою  політичну  безправність,  і  найбезпосередніші  повсякденні  та  вічні  інтереси  цінності  людського  ЖИТТЯ,  що  дається  ОДИН  раз,    раз  у  раз  стискатимуть  її  серце...  Як  от  у  вищенаведеному  творі,  за  який  я  дякую.


Любові  до  книжки  вчить  дотепний  вірш  "Яблуко  сміється",  що  написала  Юлія  Еней:

Дивлячись  на  мене
Яблучко  сміялось.
Жовте,не  зелене
Дуже  вже  пишалось.

Не  могла  я  з'їсти  
Яблуко  жовтеньке  -  
То  малюнок  з  книжки
Що  придбала  ненька!

ID:  840830

Наразі  дуже  мало  друкується  коротеньких  віршованих  текстів  для  дітей.  Перебуваючи  днями  на  творчій  зустрічі  з  аналітиком  літературно-книжкового  ринку  та  Костянтином  РОДИКОМ,  автором  книжки  «Сізіф  ХХ.  Книжка  vs.  політика»  (К.:  Балтія-Друк,  2019)  та  продюсером,  а  водночас  і  літературним  агентом  та  ще  й,  тренером,  журналісткою  Юкою  КРАСЮК,  що  має  (за  її  словами)  35-річний  стаж  керівництва  культурними  проєктами,    ще  раз  переконався  у  дифіцітності  дитячого  читання.  Адже,  далеко  не  все,  що  автори  називають  "дитячим"  підлягає  цій  категорії.  Дитя  не  здатне  брехати.  Тож,  слухає,  а  коли  вміє  вже,  й  читає  лише  цікаве  й  зрозуміло-уявне.  Ось,  приміром,  як  вищенаведений  вірш  від  пані  Юлії.  Мої  вітання!  Такі  твори  слід  не  лише  вітати,  а  й  просувати  далі  у  виданнях  книжок...

А  от  про  практичні  поради  з  авторського  права,  просування  продукту,  спілкування  з  медіями,  залучення  коштів  –  для  письменників,  видавців,  культурних  менеджерів  погоговоримо  в  окремому  нарисі...

Наразі  посмакуємо  лаконізмом  і  влучністю  хоку  від  автора  Юхай:

Я  руки  к  солнцу
И  все  сухие  ветки
Тянут  тополя.

ID:  840904

Мала  азіатська  форма,  якою  і  понині  користуються  поети  -  привід  вдалого  випаду  прроти  усякого  гніту  формалізму  та  поштовх  для  заохочення  всіляких  проявів  тренування  уміння  сприймати  себе  у  всесвіті.    Такі  твори  дбають  не  про  те,    щоб  одержати  похвали,  а  про  те,  щоб  уладнати  суперечки  між  самотністю  та  всеосяжностю...  Дякую  поетові.

Про  кохання  та  про  щастя  мріють  усі.  Тут  ніхто  нікому  не  суддя.    І  у  робочу  (трудову)  книжку  не  зробить  ніхто  запис  про  велич  цього  діяння.  А  шкода...    Насамперед  слід  завжди  ставити  питання,  прочитавши  вірш:  чим  він  мене  змінює  на  краще???  Здається  спробу  відповіді,  чи  фрагмент  відповіді  знаходимо  у  рядках  поезії,  написаної  зовсім  недавно  I.Teрен  "Головна  подія":

І  ти,  і  я  у  сазі  житія  
ще  ідемо  одною  колією.
Яких  поезій  не  писав  би  я,  
аби  і  досі  ти  була  моєю!?  

Ані  твоє,  ані  моє  ім’я
не  ореол  цієї  «одіссеї».  
Я  ще  нічий,  і  ти  ще  нічия
у  цій  юдолі  долі  однієї.  
 
Але  які  невидимі  путі
або  яка  нечувана  дорога
від  отчого  до  Отчого  порога
і  різні  цілі  при  одній  меті!?  
Та  є  іще  надія  у  житті  –
це  ти  і  я,  а  зайвого  –  нікого.

ID:  840905

Яке  ж  значення  мають  такі  твори?  Всеохопне.  Ажде  навчає  розуміти,  в  чому  сила  любові,  учить  ненав*язливо  і  не  багатослівно  думати  про  головне.  Браво!

Філософський  підтекст  придає  цікавості  будь-якому  творові.  Особливо  вдалий  такий  прийом  у  текстах  невеликого  за  обсягом  слів  іформату,  як  от  у  автора  Sukhovilova  "Задивилась…"

задивилась  під  дощем  на  ліхтарі,
що  горять,  немов  чиїсь  самотні  душі,
їх  мільйони  на  твердій  земній  корі,
у  задумі  золотять  брудні  калюжі.
пахне  свіжістю  і  квітами  земля,
теплу  шкіру  огорнув  вологий  одяг,
місто  солодко  сопе,  мов  немовля,
і  по  вулицях  летить  холодний  протяг.
розсікає  простір  в  світлі  ліхтаря
сильна  злива  срібно-сірими  нитками,
і  здається,  що  з  небес  течуть  моря,
і  стають  невдовзі  чистими  струмками.
я  дізналась,  чом  зігнулись  ліхтарі,
мов  поглянула  в  самотні  їхні  душі,
це  вони  шукають  світло  від  зорі
у  маленькій,  дощовій,  брудній  калюжі...

ID:  840891

Що  поробиш,  але  розбирати  суперечки    доводиться  часто.  І  робити  це  треба  добре,  з  свого  досвіду.  Адже  іноді  роздуми  спокійнісенько  лишаються  рядками  на  папері,  чи  на  сторінці  і-нетівській,  а  на  ділі  -  їм  треба  йти  в  люди...  І  я  вітаю  цей  твір  і  його  творця...  


Даремно  тільки  говорити  про  вічнний  сумлін.  Це  випливає  неминуче  із  віршу  авторки,  (коли  я  не  помиляюсь  у  статі),  на  кріптонім    Катка  "  Той,  хто  говорить  -  не  Бог"

Стрілка  хитається  п'яно,  
північ  -  як  півнячий  крик.
Тіні  зникають  над  ранок,
тільки  чому  ти  не  зник?

Все  це  таке  наче  літо
виплескалось  аж  за  край.
вдарити  боляче  лікоть  -
щоби  ти  не  забував

страх,  що  на  відстані  тиші,
в  нас  проросте,  наче  мох.  
Той,  хто  мовчить  -  не  Всевишній  
той,  хто  говорить  -  не  Бог.

ID:  841037

Тож,  робимо  ще  один  крок  далі.  Всім  тим  сильним  людям,  яких  нестримно  вабило  до  того,  щоб  скинути  ярмо  старої  моральності  і  дати  нові  закони,  нічого  не  залишалося  іншого,  як  зробитися  або  здаватися  божевільними,  якщо  вони  не  були  насправді  такими,  -  і  таке  було  положення  новаторів  у  всіх  областях  життя,  а  не  тільки  жерців  і  політиків!  –  навіть  філософ  Ніцше  про  це  волав...  Понад  сто  років  до  нині.    Та  й  у  наші  "цивілізованіші  часи"  за  поетами  ще  зберігалася  репутація  божевілля...  Хто  зважиться  поглянути  в  пустелю  гірких  і  страшних  душевних  мук,  в  якій  тужили  найплідніші  люди  всіх  часів!    Мерсі  кажу  авторці.  За  її  вдали  поштовх  до  роздумів...

(далі  буде)


Якщо  "діячі"  старої  школи  віршувань  зуміли  вже  відіграти  своє  на  полі  сучасного,  молода  парость  авторв  -  розпочинає,  незважаючи  на  декотру  візькість  тих  словобудівничих  підмурків,  на  які  спирається...  Вважаю,  тимчасово.  До  поки  не  ляже  на  власний  фундамент  творчого  досвіду,  що  дається  працею  над  кожним  словом  текстового  візерунку.  

Для  ілюстрації  -вірш  "Як  я  могла…"  від  авторки  Svitlana_Belyakova

Як  я  могла,  та  як  посміла,
Душу  свою  відокремити  від  тіла?
Я  розучилася  мріяти  усмак,
роки  нелегкі  здобули  свою  владу.
Як  примудрилася  на  твоє  "пора"
кричати  поспішно  "ні",  замість  "так".
Адже  кожна  клітинка  усередині,
нудьгує  без  твоєї  любові.
Що  ж  це  за  війна  усередині  така,
між  так  і  ні,  між  Серцем  і  Душею,
між  розумом  і  мрією?
Чому  досі  ти  не  завоював  мою  довіру,
хіба  мало  було  тобі  часу?
Рвуть  почуття  тіло  на  шматки,
розносячи  в  пух  і  прах,  мій  перед  тобою  страх.
Не  могла  собі  придумати  більшої  страти,
чим  слово  "ні"  у  відповідь.
Я  люблю  свій  біль  по  тобі  сердечний,
угамовую  спрагу  в  ньому  безкінечну.

ID:  841022

Тут  не  сліл  полемізувати,  а  просто  й  уважно  читати.  Отримати  певне  задоволення,  поміркувавши  над  кожними  групами  рядків.  Полеміка  тільки  в  тому  разі  принесе  користь,  коли  вона  вияснить,в  чому  власне  полягають  незгоди  і  наскільки  вони  глибокі...  І  маємо  "Як  примудрилася  на  твоє  "пора"  кричати  поспішно  "ні",  замість  "так"....  .  Один  і  той  же  рецепт  був  і  у  індусів  для  того,  щоб  зробитися  фокусником,  і  у  Гренландцев  –  щоб  зробитися  ангекоком,  і  у  бразильців  –  щоб  зробитися  пайе:  пости,  тривала  статева  стриманість,  життя  в  пустелі,  на  горі,  або  просто  не  думати  ні  про  що  таке,  що  могло  б  хвилювати  або  турбувати.  А  твір,  що  подала  до  КП  Svitlana_Belyakova  мені  сподобався.  Дякую  авторці.  

І  знову  про  кохання  та  про  щастя  пишуть  і  повчають  автори,  здебільшого  один-одного...  Так  вже  ведеться.  От  і  вірш  Наташі  Бруснікіної  "Так  жаль"  провадить  наріжну  тему  суму  й  мудровання:

Я  думаю  про  тебе  в  тишині
І  в  спогади  щоразу  поринаю.
Я  згадую  тебе  і  наші  дні,
Я  думаю...  але  тебе  немає...

Я  згадую  тебе,  як  не  крути,
Й  від  цього  в  серці  мальви  проростають,
Ти  в  ньому  був  й  зали́шився  цвісти́.
Так  жаль,  що  поряд  лиш  тебе  немає.

ID:  841531

Не  сумуйте,  пані  Наталко.  Все  йде,  все  минає...  Вчив  ще  Тарас  Шевченко...  Настануть  інші  часи,  кращі...  А  з  ними  прибудуть  й  позитівно-творчі  помисли.  Адже  усіляка  мудрість  відносна,  а  вічної  правди  немає...  

Ан,  є  і  правда  вічна...  Бо  у  цьому  ЧУДОВО  переконує  настільки  бадьорий  вірш,  наскільки  вистачає  широти  небес,  що  літо  розпустило  над  нами,  свіма...  Вірш,  який  вправно  втілиоа  авторка  на  псевдонім  majra  "Посеред  літа!"

А  я  собі  сиджу  посеред  літа,
Метелики  літають  в  голові.
Кругом  цвітуть  такі  барвисті  квіти,
І  коники  стрибають  у  траві!

Гойдає  липень  небо,  мов  колиску,
А  серпень  зорі  висипить  з  ковша.
я  серцем  відчуваю  -  щастя  близько!
І  спокій  випромінює  душа!

Тому  й  сиджу  собі  посеред  літа,
Плету  Петрів  блакитний  батіжок.
Планета  квітів  мною  вже  відкрита,
Поміж  найкращих  в  Всесвіті  зірок!

Із  спілих  вишень  дорогі  коралі,
Сьогодні,  мов  на  свято  одягну.
...Сміється  літо  і  прямує  далі,
І  я  його  ніяк  не  здожену.

ID:  841530

Колись  у  школах  Ірландії  обдаровані  вчительки  молодших  класів  писали  червоною  крейдою  на  дошці  вдалий  вірш.  Він  був  один.  Нескладний  і  невеликий  за  форматом.  Але  такий,  який  дітлахи  вивчали  залюбки,  читаючи  його  у  перервах  цілий  тиждень...  Допоки  навіть  самі  нетямущі  завчали  його  на  пам*ять...  Я  сам  читав  у  книжках  знаних  тамтешніх  письменників  про  такі  речі...  Корисні.  (  Наприклад  John  McGahern  "The  Leavetaking").  Адже,  навіть  у  віці,  що  схиляє  поволі  наші  плечі  додолу,  ми  згадуємо    вірші,  вивчені  у  дитинстві...  Перевірте  себе,  хто  захоче,  99  процентів  поетичних  рядків  ми  зберігаємо  у  пам*яті  із  школи...  Браво  авторці!  Моє  шанування.  

А  поки  збіговиська  політичних  посіпак  злодіють  на  вулицях:  сумуючи  у  наметах  різних  партій  та  мажоритарників,  виловив  на  КП  людський  віршик  Анатолія  Розумного    "А  я  гуляю  під  дощем"

А  я  гуляю  під  дощем…
Сміється  сонце  крізь  хмаринки…
На  серці  в  мене  ніжний  щем,
Немов  малий  ловлю  краплинки…

Мов  той  хлопчак  собі  біжу,
Серед  калюж  шукаю  глибшу…
І  не  вві  сні,  а  на  яву
Я  мокрий  весь…  Промок  до  нитки…

Біжу  босоніж  по  траві,
Здіймаю  свої  руки  вгору…
І  легко…  Легко  так  мені,
Немов  вернувсь  в  дитинство  знову…

ID:  841655

Мушу  зізнатися,  шукав  щось  путне  нині  довго,  гортаючи  марно  ріних  патріотично  нашпигованих  дієсліними  римами  нетям...  І  раптом:  "...  босоніж  по  траві..."  Живе  слово  -не  якась  апоферма,  заскорубла...  "І  в  серці  в  мене  ніжний  щем...".  От  так  слід  складати  слова,  що  приходять  самі  у  душу  -  у  душу  поета,  у  душу  читача...  Браво!  Дякую  за  приємно  проведений  пошук  доброго  ВІРША...

Та,  ба.  Добро  не  ходить  на  самотині.  Вчепився  за  лаконізм  тексту  
"Вечір"  від  Гната  Меренкова:

Медузи  небесні,  прозорі  хмаринки!
Злітайтеся  всі  до  моєї  хатинки!
Вікно  відчиню  вам,  і  двері,  і  комин  —
Надвечір  хай  стане  усе  загадковим.
Крім  вас  мені  нікого  більш  запросити  —
У  гості  не  йде  до  голодного  ситий.

ID:  841641

Попри  меланхолійність  відчувається  правило  таланту  -  пиши  по-своєму.  Із  любов*ю  до  соглядання  життя,  навіть  у  самотній  вечір,  із  любов*ю  до  слова  рідного.  Адже  де  не  має  любові,  там  немає  і  душі...  Дякую  авторові,  щиро...
 
На  моє  запитання  (з  якого  почалася  ділова  частина  цього  нарису)  вдало  відповідає  Наталка  Долинська  у  новому  вірші  "На  мапі  країни  маленька  краплина"

На  мапі  країни  маленька  краплина,
Для  мене  ж  у  ній  помістився  весь  світ,
Де  золото  нив,  рідний  дім,  і  родина,
Земля  на  якій  народився  мій  дід.
Масний  чорнозем,  мій  народ  працьовитий,
Садки  у  дворах,  і  пташок  переспів.
Солодкий  баштан:  запашний,  соковитий.
А  ще  найчарівніший  шепіт  степів.
Тут  сонячне  зернятко  впало  із  неба,
І  тисячі  сонць  проросло  із  землі.
Міцніють  і  пнуться  до  сонечка  стебла,
І  тягнуть  до  нього  голівки  свої.
Перлина  в  степах,  поміж  жита  колиска,
Де  небо  високе  і  зорі  ясні.
Моя  батьківщина  маленька  –  Долинська
В  ній  щастя  і  радість,  і  болі  мої.

ID:  841734

Чому  часом  мало  хто  хоче  оспівати  рідний  край???  Свій.  Отой  малий,  де  "поміж  жита"  гойдалася  колиска  його  дитинства???  Авторка  відповіла  на  це  питання.  Вдало,  з  повною  рішучістю.  Тут  немає  високопарних  закидонів  сального  патріота,  зате  є  САМЕ  ГОЛОВНЕ:  талант  висловлення.  Висловлення  із  психологічною  вірністю  і  настрою,  і  римі,  і  небу  із  сонцем...  Дякую,  пані  Долинська.  

Зачепивши  зараз  питання  про  повчання,  наводжу  прекрасну  ілюстрацію  віршем  Ганни  Верес  "Коли  замовкає"

Коли  замовкає  слово,
Гармати  тоді  стріляють,
Й  синів  матері  ховають,
Бо  смерть  бенкетує  знову.

Коли  ж  замовкає  пісня,
Народу  душа  міліє,
А  згодом  вона  німіє,
Й  народ  той  зника  опісля.

ID:  841716

Як  представник  громадянства,  поет  -  перший  трибун  громадської  думки.  Це  не  суд  присяжних  і  не  суд  скорених  (продажних)  суддів...  Це  -  концентрат  думки.  Лаконічної.  Животворної.  Тому  -актуальної  повсякчас.    Поглянь,  читачу,    якої  безлічі  тем  сягають  наведені  вище  вісім  рядків...  Шкода,  що  українські  "можновладці"  не  трудаються  навіть  вияснити  чим  живуть  поети...  

Без  пошуку  шляхів  розвитку,  мрачніє  наше  буття.  Екзистенційна  складова  будь-якогї  творчої  душі.  Оттаким  чином  напруженісь  духовних  пошуків  виявляє  себе  у  новому  творі  "Дивлюся  в  осінь"  від  авторки,  що  підписується  як  Світла(Світлана  Імашева).  Наводжу  вірш  нижче,  цілком:

Стигле  літо  моє,      наспівай  ту  мелодію  щастя,                                            
Стрепени  почуття,    що  поснули  в  криниці  душі...
Десь  там  осінь-сновида      у  чашу  гіркого  причастя
Вже  назбирує  роси    й  пронизливо-довгі  дощі...  
Ще  тріпоче  на  вітрі  смагляво-червона  калина,
Пахне  сонце  медами  і  папороть  в  лісі  цвіте,
Ще  кохається  літо  в  копицях  ромашкових  сіна,
Та  здалека  стернею  рудава  мольфарка  іде.
Я  ще  вся  у  тобі  -  у  теплі,  моє  лагідне  літо,  
У  щедротах  твоїх  -  на  цвітіння,  на  біль,  на  любов...  
Осіянням  твоїм  я  пронизана  наскрізь,  зігріта,
Та  дивлюся  ув  осінь  -  вона  мене  кличе  ізнов...  
Задивляюся  в  осінь:    вона  пригощає  плодами...      
Ці  плоди  пізнання  -  ви  буваєте  часом  гіркі.                      
Літо  долі  згасає  -  ніхто  вже  не  стане  між  нами:
Я  і  осінь  гортаєм      альбому  життя  сторінки...

ID:  841847

Відповідна  до  поетичної  сповіді,  позатаємничена  у  рядках  есхатологія,  спонукає  читача  замислитися  про  закінчення  літа  (простої  пори  року)  як  про  кінець  світу...  За  яким  настає  нове  царство.  На  відміну  від  мурмотіння  церковників,  не  царство  небесне,  а  царство  пізнання...,  що  вже  започатковане  своєрідним  гортанням  альбому  сторінок  життя.  Браво!

Продважуючи  філософство,  зроблю  невеличкий  акцент  на  новому  творі,  що  подала  Lana  P.  "Як  зберегти  відносини  хороші?"

Як  зберегти  відносини  хороші,
Яких  не  купиш  ні  за  які  гроші?
Свою  присутність  правильно  додати
У  простір  іншої  людини,  й  знати
Тонку  межу,  невидиму  нікому,
І  не  спіткнутись  на  шляху  слизькому?..

ID:  841827

Шестирядка  в*язанки  простеньких,  на  перший  погляд  римоутворень,  запрошує  до  спільних  із  авторкою  роздумів.  Роздумів  про  саме  найголовне  у  житті  суспільства  людей  -  про  те,  як  зберігти  хороші  відносини...  Погодьтеся,  скільки  разів  кожний  із  нас  у  житті,  втрачав  друзів,  знайомих,  навіть  рідних  людей  через  прості,  здавалося  непорозуміння.    А  між  тим,  із  таких  реальних  фактів  (суперечок,  образ,  невігластва  випадкового,  нетерплячки  тощо  -  "шляху  слизького")  людського  життя,  саме  життя  і  складається...  То,  чи  відповідають  "хороші  відносини"  кожного  з  нас  подобію  божому???  Вірш  вартий  уваги...  Дякую.  

Цій  же  невичерпній  темі  взаємовідносин  присвятив  твір  "Верни  Своє,  і  віднайди  Себе!"  автор  за  схованим  підписом  VISKAS.  

Будинки  із  красивою  ліпниною,
Горгуйлі  видно,  а  дверей  -  нема.
Ось  так  і  ти  з  наукою  та  вірою
Забула,  що  хотіла  від  життя.

Ти  між  теорій  розміняла  душу.
З  дискусій  пилу  загубила  меч.
Без  них  життя,  як  непосильну  ношу,
В  зусиллях  знайти  "істину",  несеш...

І  ось  життя  летить  без  парашуту!
Страховки  ноль,  і  виходу  нема!
А  ти,  сліпець,  у  пошуках  маршруту
Вчиш  карту  та  інструкцію  керма.

Відкинь  усе,  цей  сон  не  має  вигоди,
Там  правда  своє  щастя  не  знайде.
Вернись  за  тим,що  втратила  дорогами!
Верни  Своє,  і  віднайди  Себе!

ID:  842100

Доволі  сумбурна  суміш  словосполучень  та  утворених  ними  дій  неначе  вводить  читача  у  сон.  Сон,  що  наснився  колись  кожному  з  нас.  Коли  наше  сумління  сперечалося  із  усім  світом  через  непорозуміння  із  коханою...  А  тому  ігнорування  інтересів  нашої  душі,  серця  та  тіла  (попри  перестороги  розуму)  виривається  римами  і  ритмами  назовні...  І  запитів  цієї  передової  верстви  "робітників"  кохання  не  зупинити  і  не  опустити  до  рівня  розуміння  свідомості  холодносердних...  Тож  хай  неминуче  мусить  цей  твір  справити  глибоке  враження  і  для  тої,  кому  адресований  конкретно,  і  для  тої,  яка  ще  з*явиться...  Життя  ж  бо  не  вщуха...  

І  ми  запитуємо  тепер,  коли  все  у  житті  стає  минулим:  що  ж  внесло  нового  коханя?  Першим  воно  було,  чи  останнім  -  не  має  значення.  Значення  має  його  зміст,  рушийний  чи  руйнівний...  З  цього  приводу  наведу  новиий  вірш  "РАБИНЯ  СЛІВ"  Валентини  Голубівської:

Рабиня  слів.  І  Ви  мене  купили.
О  шарм  отой  очікувань,  розмов!
Як  зорі  у  словах  отих  світили
І  як  від  щастя  плакала  любов!

Яким  глибоким  те  було  мовчання!
Як  блискотіли  діаманти  фраз!
Спасибі,  друже,  за  весну  кохання,
Назавжди  в  серці  збережу  я  Вас!

І  біль  росте  :  безжальна  ця  розлука.
Цей  біль  кипить  :  зрослися  ми  удвох!
Сплелись  назавжди  душі  наші  й  руки.
Нас  роз'єднати  може  тільки  Бог!

ID:  842246

Тут  теорії  "оновлення"    сюженту  не  грають.  Адже  перед  читачем  -  громогласна  сповідь.  Серед  якої  пропостає  біль  розлуки...  І  аж  нічого  не  здатне  її  приспати...  Бо  "зрослися  удвох"  двоє...  А  роз*єднати  хто  ж  їх  в  силах...  Мені  здається,  навіть  останній  ІМЕННИК  тут  безсилий...  

За  відступ  від  догм,  завжди  слід  подякувати,  як  і  за  всяку  самостійну  думку...  Тож  поглянемо  разом  -  із  цього  міркування  -  на  фрагмент  нового  тескту  "Вітер  пише  твір  про  нас"  від  Євгена  Юхниці.

І  зелено  й  похмуро  –  дисонанс:
Мов  –  рання  осінь,  та  за  відчуттями  –  літо.
Здається,  вітер  пише  твір  про  нас,
Які  могли  б  йти  -  поруч,  але  –  лабіринти...

ID:  842230

Кожний  художній  твір    мусить  рухати  роздуми  читача  далі.  В  усіх  напрямках...  Звісно,  коли  сам  читач,  як  і  автор  твору,  не  хоче  відстати  від  життя  потоку...  І  якщо  це  вдається  -  вірш  можна  вважати  твором  мистецтва.  За  що  подяка  його  творцю.  

Яким  чином  слова,  поєднані  у  рядки,  стають  цінністю  показує  Серго  Сокольник  у  вірші  "Дощ  кохання"

На  побаченні  зли-
ва...  Укриті  кохання  плащем,
Ми  сандалі  зняли
І  за  руку  мандруєм  дощем
(хай  змиває  сліди
Босих  ніг  цей  чаруючий  дощ)
Рідним  містом  сміли-
во  озерами  вулиць  і  площ
По  зображеннях  влас-
них  фігур...  І  питання  луна-,
Хто  у  світі  найкрас...
НайкрасИвіший?  Він?  Чи  вона?
Нам  у  відповідь  до-
щик  абеткою  Морзе  дзвени-
Вам  підтвердить  хто  хо-
чеш-  вони!!!  Це,  звичайно,  вони!!!)))

ID:  842306

Автор  не  хоче  змішати  в  одну  купу  різні  теми.    Тому  ми  ЗАВЖДИ  на  всіх  16-ти  рядках  бачемо  ДВОХ  під  ДОЩЕМ...  І  нам  НІЧОГО  зайвого  не  треба...  Адже  не  багатотемність  і  багатослів*я  визначає  вартість  створеного  продукту.  А  вірш  -  теж  продукт.  Продукт  духовного  вжитку.  І  коли  він  написаний  майстерньо,  він  має  необмежений  у  часі  термін  придатності.  Із  чим  і  вітаю  автора  та  усіх  відвідувачів  сайту  КП.

-  Усі  брешуть,  -  ділиться  із  нами  свіжими  враженнями  Президент...  Ібагато  людей  із  ним  погоджено  кивають  головами.  Я  не  киваю.  Поети,  що  сприймають  своїми  очами,  душею  світ  і  висловлюють  бачене  й  пережита  добротними  рядками  -  не  брушуть...  І  далко  не  треба  ходити.  Ось  розкрив  і  прочитав  новий  текст  Оксани  Дністран  "Передгзроззя"

Громовице,  посе́стрице,  вдарим,
Пошматуєм  людський  супокій,
Змиєм  радісні  дні  і  невдалі
У  життєвий  потік  гомінкий!

Розтривожим,  роз’ятримо  землю.
Хто  це  зробить  наразі,  крім  нас?
Як  закінчиться  завтра  буремне,
При́йде  сонцю  всміхнутися  час.

ID:  842310

Мені  подобається.  І  я  віддаю  свій  голос  їй  першим  нині.    

Цю  зміну,  навіть  у  зазначеному  вище    вірші  "буремного  завтра"  вже  нині  змиває  нова  течія,  бурревій  свободи.    Але  ж  тепер  мова  йтиме  про  "Епіфанію"  від  киянина  Сергія  Кузіна  

У  затемненому  куточку  метро
я  бачу,  як  хлопець  проводжає  поглядом  дівчину,
що  проходить  повз  нього.

Його  руки  вдягені  у  суцільне  татуювання.
Вона  у  великих  навушниках,  стає  до  нього  впівоберта.
Згодом  підіймає  погляд  та  впізнає  його.
Вони  навіть  обіймаються.

На  біґборді  написано  "Зустрічай  нове  покоління...".

ID:  842279

У  нашому  суспільстві  вже  не  рахують  своєї  праці  поети.  Час  минає  за  хвилини.  Як  поїзди  у  метро.  Запізнився,  й  не  побачив.  Не  угледів  цілого  кіно  про  кохання  нового  покоління...  Кіно,  яке  вчасно  побачив,  цілком  визнав  і,  вірно  оцінивши,  вдало  передав  автор.  Моє  шанування...  

Кожного  за  нас  відвідують  спомини.  І  хтось  згадає,  може  й  нас...  Хотілось,  аби  не  якимось  капризним  та  зверхнім  спогадом.    А  по-доброму.  Ось,    як  це  просто  і  хороше  зроблено  у  вірші  Руслани  Сапронової  "Я  ПАМ'ЯТАЮ"

Я  пам'ятаю,  як  бабуся  говорила,
Що  в  мене  ручки  ніжні  і  тонкі
І  щось  зробити  в  мене  мало  сили,
Бо  ручки  ці  міські,  а  не  сільські.
Нема  давно  коханої  бабусі,
Й  матусі  вже  п'  ять  років,  як  нема,
І  тонкі  ручки  загрубіли  в  русі,
Бо  вже  давно  минула  та  весна,
Коли  живі  були  всі  і  здорові,
Й  здавалось,  що  так  буде  з  року  в  рік,  
Минали  дні  щасливі,  кольорові,  
Але  такий  короткий  людський  вік.  

19.07.2019

Тут  не  йдеться  розлога  оповідь  із  довгими  й  гнитющими  охами  й  ахами.  Все,  начеб  то,  дуже  просто.    Виявляється,  зовсім  і  не  треба  найдужчого  збільшення  емоційного  піднесення...  Але  щем  душі  присутній...  Дякую  авторці.
 
На  жаль,  час,  можливості,  місце  на  ресурсі  і  сам  задум  мого  письма  не  дозволяє  мені  докладно  спинитися  ха  розлогій  характеристиці  різних  форм  і  стилей  творів,  що  мені  особисто  сподобалися.  Чи,  буду  відветрішим,  творів,  що  мене  зачіпили  -  не  полишили  моє  бажання  читати  марним...  Відзначу,  що  найбільшу  увагу  хотів  приділити  віршам  про  кохання.  І  тут,  здається,  все  зрозуміло.  Поезія  без  живого  кохання  унеможливлена  вже  апріорі...  Більш  нерозвинені  твори  я  полишав  поза  увагою  читачів.  Адже  ХОЧЕТЬСЯ  зосередитися  на  ГАРНИХ  текстах.  От  і  нині  -  раджу  новий  вірш  "Осінні  ілюзіі"  від  псевдоніма  Сонячна  Принцеса

А  що,  коли  завтра  —  зима
постукає  в  наші  вікна,
мій  пане,  а  Вас  нема?!
До  холоду  я  не  звикла...
Летітиме  білий  сніг,
тремтітиме  небо  сіре,
згаснуть  поволі  дні
наших  прямих  ефірів.
Чи  будуть  ще  сни  про  Вас?
Чи  будуть  порожньо-чорні?
В  каміні  вогонь  погас,
мов  нас  не  було  сьогодні.
І  завтра  не  буде,  і
вчора  не  було,  просто  -
намарились  Ви  мені
з  любові,  а  чи  зі  злості...
А  за  вікном  туман  -
ми  нині  найкращі  друзі.
Тліють  в  сумних  димах
осінні  мої  ілюзії.

ID:  842396

Лірика  кохання  -  то  і  є  миттєва  віртуалізація  почуття  й  перестороги...  Так,  що    перший  рядок  б*є  у  саме  серце:  "А  що,  коли  завтра  —  зима..."
Поезія  вкрай  вдала!  Поглянь,  читачу,    усі  низьки  слів  такі  ясні,  що  не  можна  не  зрозуміти  їх...  А  втім,  критики  ресурсу  КП,  очевидно,  не  зрозуміли  їх,  поки  що...  Я  вирішив  цю  критичну  прогалину  позитивно.  Браво,  Сонячна  Принцесо!!!

Хорошим  зразком  короткого  віршу  може  бути  твір  "Вуха  горять"  від  псевдоніма  Мандрівник  (а)

Вуха  горять  -
хтось  пліткує  про  мене,
перебирає  до  кісточок
кожен  мій  крок  на  Землі.
І  пожежна  частина  дрімає,
сплять  її  вартові.
Лиш  прохолодою  дощ  накрапає  -
гасить  пристрасті.

ID:  842504

Ось  якого  "вшанування"  вогнегасимого  можна  очікувати  кожному  з  нас...  Звісно,  коли  на  поміч  прийде  дощ...  Дощ,  що  своєю,  майже  святою  водою,  полегшить,  а,  може,  й  змиє  людського  злобажання  перебирання  кісток  лихослів*ям  прагнення...  Дуже  кмітливо  про  пожеників...  Браво!  

А  теритрія  кохання  все  ж  бере  своє.  Із  прошарку  новорозміщених  віршів,  у  цій  царині  уподобав  собі  "Дощовий  вірш"  від  Анни  Клименко

А  дощ  звучить  бентежним  камертоном.
І  кожна  крапля  -  це  сумне  знамення,
Що  знов  мовчатиме  мій  телефон.
Неначе  ти  забув  моє  імення.
А  може,  це  не  я  шукаю  твої  рими?
Не  я  так  вогко  дихаю  тобі  в  потилицю.
Не  я  чекаю  опівнічну  зливу,
Аби  під  парасолями  дерев
Чи  під  одним  з  байдужих  ліхтарів
Тебе,  мов  дивне  марево,  зустріти.  

ID:  842502

Тож,  бажаю  талановитій  авторці  аби  її  відкрита  заява  не  залишилася  без  позитивної  відповіді  того,  хто  блукатиме  у  пошуках  свого  кохання  під  байдужими  ліхтарями...    


Як  стало  мені  відомо  цей  твір  буде  оприлюднено  на  сторінках  журналу  "ДНІПРО".  Поживемо,  побачимо...

 

А  задля  розрядки  літньої  напруги  -  можна  послухати  пісню  мого  товариша:  https://www.youtube.com/watch?v=3ozVTmjMmic&t=23s

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840546
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 13.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ми збережем, що дарувала доля

У  вербах  заблукаємо  з  тобою,
Нап'ємся  прохолоди  від  ріки.
Зігріємося  ніжною  любов'ю,
Нам  будуть  посміхатися  зірки.

У  срібних  переливах  хвиль  прозорих,
З  відлуння  ночі  линули  слова.
Привітно  так  світили  в  небі  зорі,
У  росах  була  скупана  трава.

У  пахощах  п'янкої  матіоли,
Закохано  п'янили  почуття.
Ми  дякуєм,  що  дарувала  доля,
Кохання  справжнє  -  нам  на  все  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841220
дата надходження 08.07.2019
дата закладки 08.07.2019


Крилата

БІЛІЙ ЦЕРКВІ

Ну,  привіт  тобі,  Церкво  Біла!
Як  жилося  без  мене?  Гоже?
Чим  ти  дихала?  Що  ти  їла?
З  ким  ділила  хліб-сіль  і  ложе?

Що  для  тебе  в  пріоритеті?
Пісня    й  праця,  вино  і  книга?
Хто  в  портрета,  в  авторитеті?
Що  на  серці  –  мороз,  відлига?

Знаю,  волю,  було,  втрачала.  
Попадала  не  раз  в  халепу.
Але  й  славне  минуле  мала,  
Хмеля  знала  ти  і  Мазепу.

Дух  козацький  не  впав  у  пута,
Поміж  вулиць,  дворів  гуляє,
Хоче  право  тобі  здобути
Стати  славним  столичним  краєм.

Крутить  млин,  котить  Росі  хвилі.
Віри  в  крок  тобі,  Біла  Церкво.
Хай  все  добре  росте  у  силі,  
А  лихе  лягає  під  терко.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840728
дата надходження 03.07.2019
дата закладки 03.07.2019


Віталій Назарук

ОФІЦЕР УКРАЇНИ

Незалежно  від  віку,  офіцерські  погони,
Прикрашають  людину,  додають  честі  шарм.
Захищати  країну  головний  із  законів,
Офіцер  –  наша  гордість,  як  збудований  храм.

Коли  ворог  сьогодні  нашу  землю  плюндрує,
Піднімається  вгору  офіцерська  стіна.
І  повірте,  що  скоро  ворог  пришлий  почує,
Як  звучить  в  супротиві  офіцерська  струна.

Нелегка  їхня  доля,  кров  пролити  по  полю,
Та  проте  в  офіцерів  головне  слово  –  честь.
Вони  сильні  душею,  собі  вибрали  долю,
Для  них  в  серці  гарячім  –  Україна,  чи  смерть.

Пр:  Офіцер  України  має  серце  гаряче.
Офіцер  України  понад  все  ставить  -  честь.
Хай  в  житті  офіцера  чорний  ворон  не  кряче,
Омине  його  зрада,  обійде  його  смерть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840630
дата надходження 02.07.2019
дата закладки 02.07.2019


геометрія

ВІРЮ - ПО ЖИТТЮ РАЗОМ НАМ ІТИ…

                                                                                                                           Згадала    баба,
                                                                                                                           як  дівкою  була...

                                       Може  десь  в  світах,
                                       інші  люди  є,
                                       я  їх  бачу  в  снах,
                                       в  них  життя  своє...
                                                           І  життя  своє,
                                                           і  мрії  свої,
                                                           і  надії  є,
                                                           хоч  мені  й  чужі...
                                       Хоч  мені  чужі,
                                       теж  цікаві  є.
                                       Та  чужим  чуже,
                                       а  мені  своє...
                                                             Я  літаю  в  снах,
                                                             пізнаю  світи...
                                                             А  в  моїх  думках
                                                             є  постійно  ти...
                                       Не  шукаю  я
                                       інші  ті  світи...
                                       Тут  моя  земля,
                                       і  садки,  і  ти...
                                                             Вірю  й  знаю  я,
                                                             що  тебе  діждусь,
                                                             буде  в  нас  сім"я,
                                                             і  я  не  журюсь...
                                       Лиш  тебе  прошу,
                                       мене  віднайди...
                                       Я  давно  вже  жду,
                                       тому  поспіши...
                                                           Поки  молоді,
                                                           й  роки  золоті,
                                                           чисті  як  в  воді,-
                                                           почуття  святі...
                                       Я  їх  збережу,
                                       бережи  і  ти...
                                       Вірю  -  по  життю
                                       разом  нам  іти!..
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840608
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 02.07.2019


Валентина Ланевич

Все буває навпаки.

Огірочки,  буряки  -
Все  буває  навпаки.
Бруква,  морква,  пастернак  -
Все  буває  враз  не  так.
Кури  є  -  курчат  нема,
Запитає  те  зима.
На  картоплі  жуків  тьма,
З’їли,  цвіту  геть  катма.
Вітер  яблука  торох,
Тільки  спіє  лиш  горох
Й  кукурудза  на  додачу,
От,  і  май  на  щастя  дачу.
Руки  тягне  до  землі,
Ох,  болять,  на  що  мені
Те  на  голову  було.
Закортіло,  бач,  в  село.
Краса,  тиша,  рідний  край,
Неба  синь  і  водограй,
І  сунички  і  малина,
Комарі  й  рясна  калина.
І  хліба  зерно  леліють,
Й  почуття  в  душі  тепліють.
В  серці  спокій  -  сонцерай,
Попрацюй  та  споглядай,
Як  в  природі  все  доладу
Від  дощу  до  зорепаду.
Від  весни  і  до  весни,
Вчімся,  жити  так  і  ми.  

01.08.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840598
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 02.07.2019


Ніна-Марія

МОЄ КОРІННЯ

Десь  глибоко  в  мені  закопане  коріння,
Від  прадідів-дідів  передана  любов.
До  тебе,  краю  мій,  божественне  творіння,
Не  втомлююся  я  звертатись  знов  і  знов.
Де  б  не  була,  і  де  б  колись  я  не  ходила
Ведуть  усі  шляхи  до  витоків  Дніпра.
Там,  де  річки  Трубіж  і  Недра,  їхня  сила,
Там  стежка  пролягла  до  рідного  села.
Яку  ж  земну  красу  створила  тут  природа!
Ця  фея  чарівна,  не  з  казки  чародій.
Куди  не  глянь  навкруг,  милує  око  врода.
Трав  ніжний  оксамит,  медунки  й  деревій.
Прадавній  ліс  упав  у  роздуми  глибокі,
Охоплений  згори  пергаментом  небес.
Бік-о-бік  з  ним  щодня  озера  синьоокі,
Навколишній  пейзаж  в  них  потопає  весь.
Замріявсь  очерет  у  парі  з  осокою,
Мелодію  свою  сюркочуть  цвіркуни,
Лілеї  ваблять  зір  чарівною  красою
Так  хочеться  мені  хоча  б  одну  із  них.
Рожевіють  кущі  шипшини  пелюстками,
А  вдалині  Трубіж  до  Господа  біжить.
Колись  між  кольорів  веселкової  гами
Босоніж  промайне  мого  дитинства  мить.
Де  б  не  була,  і  де  б  тепер  я  не  ходила,
Та  серцем  лину  знов  до  рідного  села,
Коріння  там  моє,  там  роду  вічна  сила,
Матуся  там  мені  колись  життя  дала.

[img][/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840502
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 30.06.2019


Ніна-Марія

МОЄ КОРІННЯ

Десь  глибоко  в  мені  закопане  коріння,
Від  прадідів-дідів  передана  любов.
До  тебе,  краю  мій,  божественне  творіння,
Не  втомлююся  я  звертатись  знов  і  знов.
Де  б  не  була,  і  де  б  колись  я  не  ходила
Ведуть  усі  шляхи  до  витоків  Дніпра.
Там,  де  річки  Трубіж  і  Недра,  їхня  сила,
Там  стежка  пролягла  до  рідного  села.
Яку  ж  земну  красу  створила  тут  природа!
Ця  фея  чарівна,  не  з  казки  чародій.
Куди  не  глянь  навкруг,  милує  око  врода.
Трав  ніжний  оксамит,  медунки  й  деревій.
Прадавній  ліс  упав  у  роздуми  глибокі,
Охоплений  згори  пергаментом  небес.
Бік-о-бік  з  ним  щодня  озера  синьоокі,
Навколишній  пейзаж  в  них  потопає  весь.
Замріявсь  очерет  у  парі  з  осокою,
Мелодію  свою  сюркочуть  цвіркуни,
Лілеї  ваблять  зір  чарівною  красою
Так  хочеться  мені  хоча  б  одну  із  них.
Рожевіють  кущі  шипшини  пелюстками,
А  вдалині  Трубіж  до  Господа  біжить.
Колись  між  кольорів  веселкової  гами
Босоніж  промайне  мого  дитинства  мить.
Де  б  не  була,  і  де  б  тепер  я  не  ходила,
Та  серцем  лину  знов  до  рідного  села,
Коріння  там  моє,  там  роду  вічна  сила,
Матуся  там  мені  колись  життя  дала.

[img][/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840502
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 30.06.2019


НАДЕЖДА М.

Та час знімає з нас провини

Память  -  единственный  рай,  из  которого  нас  не  могут  изгнать....
Жан  Поль  Рихтер

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DtbArhVflpQ[/youtube]


Чомусь  минуле  ми  так  ціним,
Раз  по  раз  крутим,  як  кіно.
Воно  залишиться  незмінним,
Дугого  просто  не  дано.

Сумуєм  часто,  як  згадаєм,
Нащо  робили  помилки?
І  повернутись  так  бажаєм,
Та  нас  утримують  роки.

Вони  біжать,  а  ми  -  за  ними,
Ледь  -  ледь  дозволять  озирнутись.
Та  час  знімає  з  нас  провини,
І  залишається  -  всміхнутись.

І  з  кожним  роком  все  дорожче,
І   важче  все  оте  забуть,
І  розумієш,  що  найтяжче:
Його  ніколи  не  вернуть..



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840501
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 30.06.2019


геометрія

ЯК У ПОЛІ БЕРІЗОНЬКА…

                                       Квітне,  квітне  дівчинонька,-
                                       білий  цвіт,  білий  цвіт...
                                       Як  у  полі  берізонька,
                                       на  весь  світ,  на  весь  світ...

                                       Усміхалась  дівчинонька,-
                                       молода,  молода.
                                       До  тієї  берізоньки
                                       на  побачення  йшла...

                                       І  рум"янець  на  личеньку,
                                       ніби  мак  розцвіта...
                                       Під  березою  миленький,
                                       там  її  вже  чека  ...

                                       І  берізка  всміхалася,
                                       їм  обом  молодим...
                                       Їй  донині  не  забулася
                                       любов  з  кленом  ясним...

                                       Як  берізка  вбиралася,
                                       як  до  свят,  як  до  свят...
                                       І  до  клена  віталася,-
                                       кожен  ранок  і  час...

                                       Вони  листям  торкалися
                                       і  сплітали  гілки...
                                       І  любовно  шепталися,
                                       і  щасливі  були...

                                       Та  невчасно  і  нежданно,
                                       налетів    вітрюган,
                                       їхнє  листя  і  гіллячко,-
                                       він  і  рвав,  і  ламав...

                                       Затуляв  клен  берізоньку  ,
                                       що  є  сили  гіллям...
                                       Силу  вітру  щосилоньки,
                                       він  на  себе  узяв...

                                       І  ще  більше  розізлився
                                       злющий  той  вітрюган...
                                       І  кленовеє  гіллячко
                                       на  шматки  поламав...

                                       Залишилась  берізонька
                                       і  цім  світі  одна...
                                       Пам"ятає  коханого
                                       й  його  бачить  у  снах...

                                       Постаріла  берізонька,
                                       опустила  гілки...
                                       Не  забуде  миленького,-
                                       його  ніжні  листки...

                                       Якби  ж  мала  вона  сили
                                       і  сьогодні,  й  завжди...
                                       І  хлопчині,  і  дівчині
                                       помогла  б  залюбки...

                                       Поспішає  дівчинонька,
                                       на  побачення  знов...
                                       Біля  тої  берізоньки
                                       розквіта  їх  любов...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840495
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 30.06.2019


Harry Nokkard

Келих звабливого вина

Келих  звабливого  вина


У  келиху  духмяного  вина,
біль  розчиню,  що  моє  серце  крає,
і  може  біль  той  у  вині  втоплю,
як  же  мені  тебе  не  вистачає.


Може  замало  було  в  келиху  вина,
я  знов  його  по  вінця  наливаю,
і  випиваю  келих  той  до  дна,
і  відчуваю  біль  потроху  відступає.


У  келиху  звабливого  вина,  
натомість  спогад  із  минулого  спливає,
далека  Осінь  і  дружини  сивина,
і  знову  біль,  що  в  серці  не  вщухає.


У  келиху  зрадливого  вина,
спливають  в  спогадах  дощі  і  грози,  
остання  Осінь,  що  тобі  була  дана,
твої  дитячі  радості  і  сльози.


Та  за  які  ж  такі  страшні  гріхи,  
мене  покарано?  Великий  Боже!
Знову  наповнюю  порожні  келихи,
хоча  і  знаю  це  мені  не  допоможе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840472
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 30.06.2019


Мирослав Вересюк

РУБАЛИ НАС ПІД КОРІНЬ, КОРЧУВАЛИ

Рубали  геть  під  корінь,  корчували,
Зі  світу  звести  намагались  нас,
А  наші  землі  бидлом  заселяли,
Що  згодом  відгукнеться  ще  не  раз.

Нас  стільки  раз  просіяно  крізь  сито,
Добірне  в  війнах  спалене  зерно.
Мільйони  замордовано  і  вбито,
А  верх    спливли  полова  та  лайно…

Оте  лайно  собі  подібне  плодить,
Нестерпний  сморід  руССкім  духом  зве,
Імперський  привид  поза  тином  бродить,
Непотріб  й  досі  серед  нас  живе.

Полову  вітер  носить  по  оборі…
Які  ж    ті  сходи  будуть  по  ріллі,
Коли  насіння  з  куколем  в  коморі,
А  вже  клепають  коси    москалі.

Лунає  зрада,  відчай  тисне  груди,  
Та  руки  долу  все  ж  не  опускай,
Бо  Україна,  перш  за  все  це  люди,
Готові  боронити  рідний  край.

Плекай  ріллю,  зернину  до  зернини,
Рости  еліту,  знищуй  буряни,
Бо  наша  доля  –  доля  України,
Щоб  мир  настав  –  готуйся  до  війни!

30.  06.  2019  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840444
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 30.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я чекаю тебе у солодкому сні ( слова до пісні)

Я  чекаю  тебе  у  солодкому  сні,
Почуття  мої  ніжні  і  чисті.
Як  заграє  весна  пісню  нам  на  струні,
Заспівають  птахи  голосисті.

І  підніметься  вітер  в  самі  небеса,
Буде  нести  думки  мої  й  мрії.
У  саду  серед  цвіту  чарівна  краса,
А  у  сон  мій  летять  сніговії.

Віджени,  забери  цей  неспокій  зі  сну,
Нехай  сонце  яскраво  засяє.
Я  зустріла  тебе,  а  з  тобою  весну,
Що  коханням  завжди  зустрічає.

Обійми,  пригорни  я  чекатиму  знов,
Хай  з  весною  приходить  кохання.
Поверни  в  мої  сни  ту  гарячу  любов
З  поцілунками  аж  до  світання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840447
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 30.06.2019


Крилата

Так багато…

Так  багато  довкола  масок,  
Не  життя  –  а  театр  суцільний.  
Кривить  губи  і  душі  ласо  
Кожен  другий,  йдучи  до  цілі.

Так  багато  довкруж  завиди  –  
Чорна-чорна,  як    вугіль  в  шахті.
Вона  в’яже  зіркам  овиди,
Робить  діри  на  білій  плахті.

Так  багато  гіркого    слова,
(Плаче  Бог  в  небесах  і  храмі!)–  
Ріже  душу,  мов  ліс  на  дрова,  
Замість  хліба  підносить  камінь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840445
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 30.06.2019


Віталій Назарук

БУТИ ЛЮДИНОЮ

Коли  думки  постійно  б’ють  набат,
Життя  прожите  розриває  душу.
Ніхто  й  ніколи  не  замітить  втрат,
То  я  піти  у  світ  дідівський  мушу.

І  тихо  так,  щоб  соловей  замовк,
У  ту  хвилину,  як  душа  у  вирій…
Як  відлечу,  то  може  буде  толк,
Можливо  там  я  буду  хоч  щасливий.

Все  щось  не  так,  усе  наперекір,
Приниження  накрили  з  головою.
Коли    людина  стане  наче  звір,  
Тоді  готовий  стати  знов  до  бою.

Цього  боюсь,  бо  роджений  дитям,
Людським  дитям,  а  не  дитям  левиці.
Колись  Господь  казав  усім:  –  Затям,
Не  викликай  з  нічого  громовиці!»

І  це  святе  навічно  у  мені,
Людське  лице  стараюсь  зберігати.
Людиною  живу  я  на  землі,
І  мрію  нею  тут  же  помирати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840442
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 30.06.2019


Lana P.

На крилах мрій

З  чужих  земель  лечу  на  крилах  мрій  —
У  небі  заблукала  журавлина.
Ти  ласкою  своєю  обігрій,
Впізнай  мене,  бо  я  —  твоя  дитина.

Маршрут  між  нами  нелегкий  проліг,
Нас  розділяє  не  одна  країна.
Твоя  донька  я  немочей  й  утіх,
Бо  ти  —  одна  у  мене  Батьківщина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840434
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 30.06.2019


геометрія

ЗНОВУ ВИБОРИ НА НОСІ… (проза)

 1.  Жити  стало  веселіше,  вибори  за  виборами    все  частіше...
 2.  Кандидати    в  депутати:
   а)  добре  говорять,  та  зле  роблять;
   б)  словами  пухом  стелять,  а  ділами,  як  голками  колять;
   в)  від  депутатства  ні  на  крок  не  відступають,  як  ведмеді  від  меду;
   г)  тримаються  влади,як  реп"ях  кожуха;
   д)  своїми  обіцянками  прямо  з  чобітьми  в  душі  людські  пруться;
   е)  міркують  так:  вхопив  цапа  за  бороду,  то  вже  й  князь;
   є)  міркують  ще  й  так:  піймаю,  не  впіймаю,  а  погнатися  можна;
   ж)  так  брешуть,  аж  дим  іде;
   з)  хитрющі:  до  виборів,  як  лисиці,  а  після  виборів,  як  барани);
3.  Нинішні  депутати:
     а)  працюють  на  копійку,  а  крику  аж  на  євро;
     б)  працюють    то  сяк,  то  так,  самі  не  знають  як;  та  не  вступають  ні
             кінному,  ні  пішому;
     в)  буває  гавкають,  як  скажені  пси,  ще  й  один  на  одного  кидаються;
     г)  все  собі  гребли  й  гребуть,  а  людям  лишають,  як  кобилі  від  вовка:
             лише  хвіст  та  гриву;
     д)  щебечуть,  як  соловейки,  дають,  як  ворони;
     е)  для  людей  копійки,  для  себе  злато;
     є)  як  коти,  що  вкрали  сало,  все  їм  мало  й  мало;
     ж)  диму  багато,  тепла    мало...
 4.      Виборці:
     а)  знають,  що  словами  людей  не  нагодують,  навіть  якщо  вони  й  правильні;
     б)  важке  життя  на  Україні,  гнити  не  хочуть  на  чужині;
     в)  все  що  мають  за  пазуху  не  ховають,  ще  й  біднішим  помагають;
     г)  наїлися  балачок,  запили  водою,  та  вже  й  ситі;
     д)  родилися  без  сорочки,  можна  вмерти  й  без  штанів;
     е)  з  закритими  списками  вибираємо  кота  в  мішку;
     є)  усі  знають,  що  всій  владі  байдуже,  що  з  народом  буде;
     ж)  зажурились  бідні  люди,  що  така  в  них  доля;
     з)  гребуть  усі,  хто  владу  має,  народ  працює  і  терпить;
     к)  у  парламент  лізуть  люди,  ні  нелюди,  змії;
     л)  пісню  багатих,  бідні  не  співають...
 5.    Загальні  фрази:
     а)  Країною  керувати,  не  на  червоному  стільці  сидіти;
     б)  спочатку  сядь  на  коня,  а  вже  потім  махай  нагайкою;
     в)  буде  каяття,  та  не  буде  вороття;
     г)  усі  перемоги  в  житті,  починаються  з  перемоги  над  самим  собою;
     д)  Верховна  Рада  не  має  приязні    й  любові  до  простого  люду;
     е)  не  підлазь  під  тягар,  який  підняти  не  можеш;
     є)  умів  давати  клятву,  зумій  і  дотриматись  її;
     ж)  кандидати  в  депутати  на  слова  щедрі;  словами  туди-сюди,  а  ділом  нікуди;
     з)  кандидати  в  депутати  спішать  язиком,  а  не  ділом;
     и)  на  язиці  в  кожного  кандидата  в  депутати  масло,  а  під  язиком  лід;
     і)    кандидати  в  депутати  і  вночі  не  сплять,  про  парламент  мріють;
     к)  нині  важко  жити  на  Україні,  а  ще  важче  згнити  на  чужині;
     л)  у  простих  людей  біда  сама  по  столі  ходить;
     м)  простому  люду  труди  праведні,  а  депутатам  палати  каменні;
     н)  живемо  по  -  старому:  розбагатіти  не  можемо,  а  бідніти  далі  нікуди...

       Отож,    вибори    на    носі,  чи  не  будемо    ми  босі?..
         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840402
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 30.06.2019


Леся Утриско

На окрайку нічного світла

Підіймаю  чудне  дике  ябко,
Збите  літнім  рясним  дощем,
Зацілую  солодку,  в  нім,  цятку
І  вустами  притишу  щем.
Вип’ю  сміху  в  чаклунки  вишні,
Із  бджолою  приляжу  в  тінь,
Пшениці  підзамішу  пишні,
Із  пташиних  смішних  шепотінь.
Солодкавий,  собі,  окраєць
Відламаю  в  святій  хлібині,
Загориться  гарбуз-  обранець
У  достиглій,  віджитій  глині.
Перекошені  купи  сіна,
Із  сердечками  конюшини,
Перемиє  молочна  піна,
Та,  засмагла  від  сонця,  днина.  
Світла  днина  в  ставку  шовковім,
З  оберемком  гучного  літа,
Так  засмагла  собі  чудово
На  окрайку  нічного  світла.

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840380
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 30.06.2019


Ольга Калина

Пильнуймо

Пильнуймо,  люди,  Україну,
Бо  може  статись  –  як  завжди.  
Хоча  пройшли  в  країні  зміни,  
Та  недалеко  від  біди.

Нас  всіх  дістала  невідомість  -
Незрозумілий  влади  шлях.
Ну,  вибрали..  І  що  натомість?  -
Лише  тривога  у  серцях.

Куди  йдемо  ?  Що  нас  чекає?
Вдаєсться  хаос  їм  створить,
Росія  руки  потирає,
Йти  на  поклон  до  них  велить.

Невже  настільки  ми  байдужі?!
Чи  може  розуму  нема  –
Як  ті  ягнята  ми  покірні,
Не  можем  вилізти  з  ярма?!

Невже  нам  пильність  притупили,
Байдуже  нам,  плювать  на  все?!
Цвіт  кращий  нації  убили.
І  що  нам  ще  війна  несе?

Борімось,  люди,  не  здаваймось,  
Байдужість  в  серце  не  впустім,
Один  за  одного  тримаймось,
Бо  Україна  –  це  наш  дім.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840417
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 30.06.2019


Ольга Калина

Пильнуймо

Пильнуймо,  люди,  Україну,
Бо  може  статись  –  як  завжди.  
Хоча  пройшли  в  країні  зміни,  
Та  недалеко  від  біди.

Нас  всіх  дістала  невідомість  -
Незрозумілий  влади  шлях.
Ну,  вибрали..  І  що  натомість?  -
Лише  тривога  у  серцях.

Куди  йдемо  ?  Що  нас  чекає?
Вдаєсться  хаос  їм  створить,
Росія  руки  потирає,
Йти  на  поклон  до  них  велить.

Невже  настільки  ми  байдужі?!
Чи  може  розуму  нема  –
Як  ті  ягнята  ми  покірні,
Не  можем  вилізти  з  ярма?!

Невже  нам  пильність  притупили,
Байдуже  нам,  плювать  на  все?!
Цвіт  кращий  нації  убили.
І  що  нам  ще  війна  несе?

Борімось,  люди,  не  здаваймось,  
Байдужість  в  серце  не  впустім,
Один  за  одного  тримаймось,
Бо  Україна  –  це  наш  дім.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840417
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 30.06.2019


Східний

Смерч

                 

Коли  розправить  вітер  плечі,
Дерева  з  коренями  рве.
Чорніють  хмари  з  колотнечі,
Як  звір,  навколо  все  реве.

Він  в  ці  хвилини  ненаситний,
Все  жертву,  жертву  подавай.
І  лише  дуб  встояв  столітній,
І  не  пустив  безумство  в  гай.

Затупотів  зі  злості  вітер,
В  спіраль  скрутився  чи  трубу,
У  камінь  ноги  з  пилу  витер,
І  кинув  його  на  вербу.

Почав  ламати  все  навколо
І  зливу  з  хмари  вибивав.
В  саду  зірвав  всі  матіоли
І  все  кружляв,  стогнав,  жбурляв.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840413
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 29.06.2019


Сашко Терен

До уваги літераторів!

Доброго  дня,  шановний  літераторе!

А  Ви  мріяли  коли-небудь  видати  власну  книгу?  Якщо  так,  то  ми  будемо  раді  допомогти  Вам  у  цій  справі!  Пропонуємо  послуги  щодо  підготовки  та  друку  Ваших  творів:
1)  верстка;
2)  художнє  оформлення  книги;
3)  допомога  редактора  та/чи  коректора  (у  разі  необхідності);
4)  друк  книги  (тираж  -  від  1  примірника).

За  деталями  телефонуйте:  067-599-15-46,  093-682-62-52  (Олександр).
Наші  сторінки  у  Facebook:
www.facebook.com/novograd24/
www.facebook.com/ztdryk/

Будемо  раді  співпраці!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835188
дата надходження 11.05.2019
дата закладки 29.06.2019


Амадей

РОЗЛУКИ СОН

Шепочу  я  твоє  ім"я,
Хоч  бачу,  ти  уже  з  другим,
Хоч  знаю,  ти  вже  не  моя,
Любов  розвіялась,  як  дим.

Розлука  навпіл  серце  рве,
Душа  у  розпачі  кричить,
У  серці  ж  спогадом  живе,
Ота,остання  щастя  мить.

І  ті  співучі  солов"і,
Більш  не  співатимуть  для  нас,
Всі  почуття  палкі  моі,
У  вічність  забирає  час.

Коли  так  хочеться,  -  іди,
Не  хочу  болю  я  завдать,
Хай  береже  Бог  від  біди,
Мені  ж  лишається,  -  страждать.

Шепчу  в  душі  :"Вернись,  любов,
Невже  так  легко  позабуть?
Чи  може  ти  жартуєш  знов,
Солодшою  щоб  потім  буть"?

Так  кисло  стало  на  душі,
Немов  зжував  цілий  лимон,
               .  .  .  .  .
 -Ти  пишеш  знов  мені  вірші,
Як  добре,...що  це  був  лиш  сон.


 Друкується  вдруге  замість  зниклого.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840359
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 29.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осінній карнавал

Осінній  карнавал  у  мене  за  вікном,
Кружляє  листя  з  вітром  кольорове.
Осінній  карнавал,  не  гріє  вже  теплом,
Дерева  вбрались  в  кольори  медові.

Я  руку  дам  тобі,  ти  пригорни  мене,
Нехай  веде  з  тобою  осінь  в  казку.
Нехай  з  життя  тікає  назавжди  сумне,
Лише  любов,  тепло  дарує  й  ласку.

Для  мене  ти  один  найкращий  на  землі
І  іншого  в  житті  мені  не  треба.
Осінній  карнавал  сум  дарував  мені,
Зі  мною  сумувало  навіть  небо.

Не  проливай  дощі,  не  забирай  тепло,
Я  попрошу  тихенько  нашу  осінь.
Кохання  у  душі  до  щастя  нас  вело,
Його  цілунки  відчуваєм  й  досі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840354
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 29.06.2019


Юрій Цюрик

Як хочеться в дитинство повернутись…

Як  хочеться  в  дитинство  повернутись;
Напитися  джерельної  води...
Сором’язливій  юнці  посміхнутись,
Втопивши  біль  і  смуток  назавжди...

А  потім  -  розчинитись  у  обіймах;
Розтанути  у  глибині  очей...
Та  полетіти,  на  юнацьких  мріях,
У  чарівному  просторі  ночей.

І  з  пристрастю  в  польоті  загубитись;
Пірнути  з  головою  в  юні    сни.
Та  все  життя  у  очі  ті  дивитись...
В  бездонні  очі  ранньої  весни...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840341
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 29.06.2019


Віталій Назарук

СЛІДИ НА СНІГУ

І  провела  печально  й  просто
У  синю  даль,  де  білий  сніг.
Я  повертавсь  від  тебе  гостем
Із  тих  придуманих  доріг.

Знов  далина  шукала  гостя,
А  ти  мовчала,  як  завжди…
Для  мене  це  ж  було  не  просто,
Я  знов  шукав  удаль  сліди.

Бо  біля  тебе  поруч  небо,
Біліють  хмарки  ввишині.
Я  поміж  хмар  був  білий  лебедь.
«Люблю!»  -  Почулося  мені.

Серце  шалено  тріпотіло,
Рука  твоя  в  моїй  руці.
Горить  душа,  палає  тіло,
Сльоза  холоне  на  щоці.

Бо  знову  стоптана  дорога,
Сліди  залишені  в  снігу.
Мене  приводить  до  порогу,
А  там  є  та,  яку  люблю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840256
дата надходження 28.06.2019
дата закладки 28.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Роздуми

Альтанка...  тиша...  в  небі  зорі...
Маяк  яскраво  світить  в  морі.
Лиш  цвіркунець  про  щось  цвіркоче,
А  я  блакитні  бачу  очі.

Блокнот  лежить  передімною,
Ніч  видалась  чомусь  сумною.
Гублюсь  у  споминах  про  тебе,
Не  знаю  треба,  чи  не  треба.

Портрет  в  уяві  малювати,  
Вірші  тобі  свої  писати.
А  ще,  любити  безупинно,
Про  тебе  думать  щохвилинно...

Почула  кроки  за  плечима,
До  мене  знов  підкралась  рима.
Здригнулась...  причаївся  вітер...
Ти  не  сумуй...  шепоче  літо...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840247
дата надходження 28.06.2019
дата закладки 28.06.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

У роздумах

Вечірнє  небо  й  сонячна  утома.
У  роздумах  про  те,  що  відбулось.
За  хмарами  суцільна  невідомість,
А  десь  заколосилась  жита  ость.

Дороги  денні  заплелись  в  косиці.
Турбує  спогадів  кортеж.
Шумлять  дерева  у  зеленім  ситці,
І  вечір  доторкнувсь  душевних  веж.

Життя  не  обійшлося  без  помилок.
Вартує  совість  на  шляхах.
Мережані  вже  скроні  у  прожилках.
Поліфонія...згадку  грає  Бах.




(Світлина  вчорашня  моя.))

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840245
дата надходження 28.06.2019
дата закладки 28.06.2019


Шостацька Людмила

КОНСТИТУЦІЯ ОРЛИКА


Тримаю  в  руках  Конституцію,
Святий  –  зі  святих  документ.
Наш  Орлик,  подібно  Конфуцію,
Уклав  їй  в  уста  аргумент.
Довічно  гонимий  невірними  –
Сам  крицею  став  на  віки.
Він  бачив  колись  ще  нас  вільними,
А  вийшло  усе  –  навпаки.
Теорія  є,  а  що  практика,
Як  нарізно  небо  й  земля?
І  хочеться  Орлику  плакати  –
Почати  б  усе  знов  з  нуля.
Служити  б  їй  вірою  й  правдою,
І  бути  творінням  Богів.
Та  мати  б  всю  владу  над  владою
Й  не  мати  з  Законом  торгів.
Рука  його  сіяла  істини,
Не  мають  в  душі  їх  уми.
Між  нами  років  далі  й  відстані...
Почуємо  Орлика  МИ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840239
дата надходження 28.06.2019
дата закладки 28.06.2019


Мартинюк Надвірнянський

Сінокоси


Поглядом  гори  досягну,
Де  сині  смереки  мов  дим.
Задивлюся  на  повінь  весняну,
Знов  відчую  себе  молодим.

Візьму  косу  і  в  ранкові  роси,
Заспіває  коса,  забринить.
Сінокоси  мої,  сінокоси  ,
Поверніться  до  мене  на  мить.

Серце  в  грудях  немов  заворкує,
Тут  колись  я  родився  і  ріс.
І  зозуля  роки  порахує,
Й  журавель  прилетить  на  покіс.

Знову  ноги  оброшу  об  роси,
У  похиленій  хвилі  трави.
Сінокоси  мої,  сінокоси,
Поверніться  до  мене  ще  ви.

Поверніть  ще  мені  мої  крила,
Щоб  тепло  від  душі  полилось.
Щоб  криниця  думок  заіскрила,
Щоб  останнє  бажання  збулось.

Візьму  косу  і  в  ранкові  роси  ,
Заспіває  коса  ,  забринить.
Поверніться  мої  сінокоси,
Поки  ще  не  обірвана  нить.

Бабче  1997р



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840304
дата надходження 28.06.2019
дата закладки 28.06.2019


Валентина Ланевич

Ой, колише в лузі вітер, гойдає калину.

Ой,  колише  в  лузі  вітер,  гойдає  калину,
Приголублює  дівчину  що  малу  дитину.
Пестить  груди,  обіймає  стан  її  пригожий,
Задивляється  на  личко,  вона  ж  на  сторожі.

Сторожить  кохання  щире,  що  у  серці  б’ється,
Що  в  душі  горить,  палає,  а  вітер  сміється.
Нахиляє  до  дівчини  гілля  лоскотати
Та  на  вірність  він  дівочу  не  зна  що  й  сказати.

Бо  у  вірності  є  сила,  що  міцніша  криці,
Живить  тіло,  як  землиця  колосом  пшениці.
Наливає  почуттями  хмільними  по  вінця,
Лети,  вітре,  в  чисте  поле  до  заходу  сонця.

Захід  сонця  зійде  в  вечір,  на  ніч  перекине,
А  дівчина  із  думками  до  милого  лине.
Будь  обачний  у  дорозі,  а,  як  сон,  хай  спокій,
Хай  літає  над  тобою  в  небі  синім  сокіл.

27.06.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840213
дата надходження 27.06.2019
дата закладки 27.06.2019


Надія Башинська

РУКАВИЧКА

         Дід  ішов  через  лісок,  біг  за  ним  малий  Дружок.
Пес  вперед  все  забігав.  Дідусь  від  нього  відставав,
поспішав,  догнать  хотів...  та  рукавичку  загубив.
         Ось  з'явилась  мишка  Руду,  побачила  рукавичку.
-  Тут  я  жити,  -  каже,  -    буду!  А  тут  жабка  Жас  плигає.
-  В  рукавичці  хто?  -  питає.  
-  Мишка  Руду,  шкряботушка.  Тут  у  мене  є  подушка.
-  Я  Жас,  жабка-скрекотушка.  Вмію  в  хатці  прибирати,  
люблю  квіти  поливати.  Хочу  тут  з  тобою  жити.  Давай
будемо  дружити!
-  Ну,  іди!  -  сказала  Руду.-  Мати  подругу  я  буду.
         От  уже  їх  двоє.  Знай.    Коли  біжить  малий  Зай.
В  рукавичці  хто?  Не  знає.  Все  ж  сміливо  так  питає:
-  А  хто,  хто  в  цій  рукавичці?  Подарую  вам  по  стрічці.
Дуже  хочеться  до  вас.
-  Тут  мишка  Руду,  жабка  Жас.  Ти  є  третім  поміж  нас.
Разом  веселіше  жити,  будеш  воду  нам  носити.  
То  ж  іди!
Зай  зайшов  до  них  туди.  
         Тут  лисичка  Лас  біжить,  в  рукавичку  зазирає.
-  Хто  тут  є?  -  вона  питає.
-  Мишка  Руду,  жабка  Жас,  малий  Зай.  Ти  хоч  до  нас?
-    Прошу  вас,  мене  впустіть.  Вмію  борщик  я  варить.
         Четверо  тепер  їх  стало.  Аж  тут  вовчик  прибігає.
-  В  рукавичці  хто?  -  питає.
-  Мишка  Руду,  жабка  Жас,  малий  Зай,  лисичка  Лас.
А  ти  хто?
-  Я  вовчик  Вов.  Принести  я  можу  дров  й  затопити  у
печі,  та  спекти  вам  калачі.  Дуже  хочеться  до  вас.
Поміщуся  тут  якраз.
-  Та  вже  йди!
В  рукавичку  Вов  зайшов.  П'ятий.  Місце  ледь  знайшов.
         Де  не  взявсь  -  біжить  кабан.  
-  Хро  -  хро  -  хро!  Як  добре  вам!  В  рукавичці  хто?  
Скажіть.  І  мене  туди  впустіть.
-  Мишка  Руду,  жабка  Жас,  малий  Зай,  лисичка  Лас,
вовчик  Вов  до  нас  прийшов.  Ледве  місце  тут  знайшов.
-  Я  кабан  Баван.  Впустіть.  Буду  вірно  вам  служить.
Знаю,  де  ростуть  грибочки,  їх  засолимо  у  бочки.
-  Що  ж  робити?  Та  вже  йди!  Шостий  ти.
Вліз  і  той.  Так  тісно  стало...  Тут  в  кущах  щось  затрі-
щало.  Це  ведмідь  іде  й  питає:
-  А  хто,  хто  тут  проживає?
-  Мишка  Руду,  жабка  Жас,  малий  Зай,  лисичка  Лас,  є
сіренький  вовчик  Вов  ще  й  кабан  Баван  прийшов.
-  Добре,  що  я  вас  знайшов!  Упустіть  до  рукавички.
У  ліску,  там  де  смерічки,  маю  пасіку.  Повірте  ви  мені,  
ведмедю  Реду.  Принесу  вам  бочку  меду!
-  Тісно  тут.  Прямо  до  сліз.
-  Та  я  скраєчку.
І  той  заліз.
         Уже  семеро  їх  стало.  Місця  кожному  з  них  мало.
Рукавичка  аж  тріщить.  
         Дід  огледівсь...    Зрозумів,  що  рукавичку  загубив!  
Став  Дружка  свого  він  звати,  щоб  іти  її  шукати.
         Знову  пес  вперед  побіг,  він  відразу  узяв  слід.
Рукавичку  ту  знайшов,  та  на  ній  тріщав  вже  шов.  
Що  за  лихо,  за  біда?  Ворушилася  вона!  Дружок  тоді:
-  Гав!Гав!  Гав!..  з  рукавички  всіх  прогнав.
         Дід  на  смерічці  помітив  лиш  стрічку...  коли  забирав  
там  свою  рукавичку.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840210
дата надходження 27.06.2019
дата закладки 27.06.2019


Ірина Кохан

Причарую

Іще  не  цілована  
ані  вітром,  ані  тобою,
Сни  з-під  вій  розгубились,
лишивши  сліди  на  щоці.
Вчора  юна  Алкіпа,
сьогодні  палаю  жагою  -  
Йду  ва-банк  без  вагань:
легка  посмішка  -  б*ю  прямо  в  ціль.

Сходить  темряви  мох,
ніч  збулася  сльозою  предтечі,
Золотими  струмками  
вливається  день  з  сонцевеж.
Ти  у  царстві  Морфея
шукаєш  дорогу  для  втечі,
Я  ж  любисткову  купіль  готую  -  
тепер  не  втечеш...

Стріли  й  щит  у  кутку:
не  для  тебе  загрозлива  зброя.
Причарую  навік
і  барвінком  розквітне  земля.
Амазонка  по  крові...
Та  впала  колись-таки  й  Троя...
Ти  цілуєш.  Вустами  гарячими.
Все.  Я  твоя.
23.06.2019.

Алкіпа  -  амазонка,  яка  дала  обітницю  назавжди  лишитися  дівою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840205
дата надходження 27.06.2019
дата закладки 27.06.2019


Ірина Кохан

Причарую

Іще  не  цілована  
ані  вітром,  ані  тобою,
Сни  з-під  вій  розгубились,
лишивши  сліди  на  щоці.
Вчора  юна  Алкіпа,
сьогодні  палаю  жагою  -  
Йду  ва-банк  без  вагань:
легка  посмішка  -  б*ю  прямо  в  ціль.

Сходить  темряви  мох,
ніч  збулася  сльозою  предтечі,
Золотими  струмками  
вливається  день  з  сонцевеж.
Ти  у  царстві  Морфея
шукаєш  дорогу  для  втечі,
Я  ж  любисткову  купіль  готую  -  
тепер  не  втечеш...

Стріли  й  щит  у  кутку:
не  для  тебе  загрозлива  зброя.
Причарую  навік
і  барвінком  розквітне  земля.
Амазонка  по  крові...
Та  впала  колись-таки  й  Троя...
Ти  цілуєш.  Вустами  гарячими.
Все.  Я  твоя.
23.06.2019.

Алкіпа  -  амазонка,  яка  дала  обітницю  назавжди  лишитися  дівою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840205
дата надходження 27.06.2019
дата закладки 27.06.2019


Надія Башинська

ЖИТО В ПОЛІ КОЛОСИТЬСЯ…

Жито  в  полі  колоситься...  Колоситься.
Нехай  доленька  щаслива  веселиться.
Жито  в  полі    в  колосочку.  В  колосочку.
Ми  зустрінемось  в  садочку.  У  садочку.

Жито  в  полі  в  колосочку...  Будем  жати.
Попроси,  щоб  відпустила  тебе  мати.
А  у  нашому  садочку  зріють  вишні.
Надивитися  на  коси  хочу,  пишні.

Ще  на  личко  твоє  ніжне  надивлюся.
Мов  з  джерельця,  з  вуст  медових  я  нап'юся.
Як  від  пісні  соловейка  сад  притихне,
Я  почую,  як  співає  серце  рідне.

Жито  в  полі  колоситься...  Колоситься.
Нехай  доленька  щаслива  веселиться.
Жито  в  полі    в  колосочку.  В  колосочку.
Ми  зустрінемось  в  садочку.  У  садочку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840195
дата надходження 27.06.2019
дата закладки 27.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

У серці залишилися слова

Скрипалька,  скрипку  узяла  до  рук,
Вона  для  неї  нероздільний  друг.
Мелодія  тужлива  полилась,
Душа  її  так  тугою  взялась.

Водив  по  струнах  у  руці  смичок,
До  горла  підступав  давкий  ковток.
Мелодія  промовила  слова,
Любов  не  вмерла,  ще  таки  жива.

Візьми  в  обійми  ніжнії  її
І  поведи  туди  де  солов'ї.
Вона  тобі  відкриє  серце  враз,
Засяє  в  небі  тисячу  прикрас...

Скрипалька  грає...  скрипка  голосить...
Їй  боляче...  ще  такт...  болюча  мить...
Враз  по  щоці  стекла  гірка  сльоза,
А  у  душі  промчалася  гроза.

Хтось  крикнув...  Браво!  І  букет  вручив,
В  мелодії  хтось  взяв  і  розлучив.
У  серці  залишилися  слова,
Ти  більш  не  мій...  Я  більше  не  твоя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840169
дата надходження 27.06.2019
дата закладки 27.06.2019


НАДЕЖДА М.

Літня зима…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=12UkXfSXFS4
[/youtube]

Дивлюся  в  степ  -  туман  клубками,
І  скрізь  все  біле...Чи  зима?
Торкнутись  хочу  я  руками,
Та  забаганка  ця  -  дарма.

Згадала  в  час  цей  прохолоду,
І  заметіль,  що  з  ніг  збива...
Оці  думки,  як  насолода...
Бувають  же  такі  дива!

Бажаєм   часто,  що  не  маєм,
Усе  б  віддали,  лиш  здобуть,
І  літо  на  зиму  міняєм...
Тепло  у  літа  украдуть..

Не  проміняю  все  ж  я  літо,
Не  підкрадайсь,  чужа  зима!
(Любити  літо  треба  вміти),
Не  линь    у  душу  задарма...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840158
дата надходження 27.06.2019
дата закладки 27.06.2019


Richter

На канікули в село

Пролунав  останній  дзвоник
і  настало  літо.
У  село  до  баби  з  дідом
завтра  я  поїду.

Там  червоні  помідори,
гарбузи  пузаті,
кавунів  ще  цілі  гори,
соняхи  цибаті.

Тепле  молоко  у  глеку
й  пиріжки  із  печі.
Річка  допоможе  спеку
пережить  малечі.

В  ній  клює  плотва,  тараня,  
карасі  в  сметані.
У  дворі  є  калабаня  
й  хитрий  кіт  в  чулані.

Ще  під  лісом  там  криниця
з  журавлем  дзьобатим.
Доженуть  мене  сестриця
з  мамою  і  татом.

27.06.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840132
дата надходження 27.06.2019
дата закладки 27.06.2019


Віталій Назарук

ПІСНЯ ПРО ДУБНО

Лагідна  Іква  хлюпоче  до  Стиру,
Взявши  розгін  до  Дніпра.
Чиста  водиця,  як  усмішка  щира,
Змійкою  в  лузі  лягла.

Пр:  Горнеться  Дубнівський  замок  в  тумані
До  берегів  в  комишах.
Місто  старече  шепоче  щось  зрана,
Наче  є  в  нього  душа.

Як  не  любити  місто  на  Ікві,
Гоголь  його  оспівав…
Тут  Тарас  Бульба  після  молитви,
Втрьох  із  синами  ступав.

Квітни    й  надалі  місто  старече,
Волю,  як  зір  бережи.
Силу  свою  сохрани  молодечу,
Людям  про  себе  скажи!…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839952
дата надходження 25.06.2019
дата закладки 26.06.2019


Леся Утриско

Звикли до війни

Ми  так  звикли  чомусь  до  війни:
Вона  в  нас,  а  не  у  чужині,
В  наших  душах  найбільше  вини,
За  ці  втрати  у  кожній  родині.

Каже  хтось:  -  Ти  пішов  туди  сам...
Тож  проблема  твоя  і  родини.
А  чи  стане  колись  прикро  нам
За  життя,  так  коротке,  дитини?

Адже  він  боронив  нас  усіх,
Аби  спати  могли  ми  спокійно,
Вічна  пам`ять,  не  скоєний  гріх  -
Як  же  боляче  та  трагедійно.

Може  досить  мовчати?  Жах!
Що  ж  за  люди  ми?  Так  байдужі,
Що  охоплює  душу  страх  -  
Чом  забули  солдатів  дужих?

Гинуть  хлопці  -  ідуть  з  життя,
Хтось  в  скорботі,  а  хтось  байдужий,
То  ж  згадаймо  людське  каяття  -  
Станьмо  світом,  навік  небайдужим...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839679
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 22.06.2019


Амадей

БАЛАДА ПРО ЛЮБОВ

На  плесі  лебедина  пара
Вона  з  поламаним  крилом,
І  його  доля  потріпала,
Крила,  неначе  й  не  було.

Та  були  душі  у  них  світлі,
Й  обом  хотілось  ввись  злетіть
І  більш  всього  у  цілім  світі,
Обом  хотілося  любить.

Вона  до  нього  промовляла
Про  біль  свій  і  свою  любов
І  в  нього  серденько  заграло,
І  розцвіла  палка  любов.

Вони  жили  отим  коханням,
Він  обіймав  іі  крилом,
Вона  пісні  йому  співала,
Й  було  ім  радісно  обом.

Ім  навіть  ночі  було  мало,
Вони  до  самоі  зорі,
Все  гелготали,  гелготали,
Світив  ім  місяць  угорі.

Так  час  летів,  а  час  лікує,
Вона,  готова  вже  злетіть,
Радіє  лебідь,  і  ...сумує,
Бо  як  без  неі  буде  жить?!
               .  .  .
Й  вони  удвох  увись  злетіли,
Злетів  він,  навіть  без  крила,
Жила  в  них  вірність  лебедина,
Любов  іх  в  небо  підняла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839663
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 22.06.2019


Крилата

ТАКІ ВЖЕ ПРАВЕДНІ

Такі  святі  довкола,  хоч  клади  за  образ,  
Такі  вже  праведні,  що  хоч  одразу  в  рай.
А  лиш  зачепиш    пальцем,  кинуться,  мов  кобри,
Отруту  впорснуть  в  кров  і  відповзуть  на  край.

Такі  масненькі  з  тими,  хто  хоч  трохи  вище,
Хто  має  славу,  гроші,  силу,  булаву,  
А  тих,  хто  нижче,  віднесли  б  на  попелище.
А  тих,  хто  нижче,  затоптали  б,  мов  траву.

Хрести  на  грудях  ставлять,  моляться  у  храмі.
Та  хіба  Богові  приємні  їх  слова?
Коли  у  ґрунт  кидають  не  любов,  а  камінь,  
Щось  добре  вийде  в  час,  коли  прийдуть  жнива?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839660
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 22.06.2019


НАДЕЖДА М.

Із спогадів спиваємо ковток

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=N8GrhtuOJcY[/youtube]


Давно  вже   наші  душі   на  замок,
Таємна  тиша  навкруги  літає.
Із  спогадів  спиваємо    ковток,
Але  серця  іще,  іще  благають.

І  знову  поринаємо  в  той   світ,
Крізь  темінь  пробивається  ледь  сонце.
Хоч  зараз  давить    якийсь  тяжкий  гніт,
Чомусь  війнув  цей  холод  з  горизонту.

І  попливла  густа  осіння  мряка,
З  туманом  вперемішку  і   образ.
Хіба  не  спинить  сила  їх  ніяка?
А,  може,  тут  врятують  кілька   фраз?

Гординя  хай  уступить  тепле  місце,
Бо  доки  їй  у  серці  панувать?
Ти  інших  вже  шукай  тепер,  блуднице!
У  вигнанні  не  зможеш   керувать...








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839652
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 22.06.2019


Олекса Удайко

РУНА – ЗНАК ЄДНАННЯ

[youtube]https://youtu.be/yldGIrVvUiA
[/youtube]
[i][b][color="#055359"]Заходимо  до  храму  –  
осяваємо  себе  хрестом,
вмираємо  –  
осяватимуть  вас  ним  інші  люди…
Така  ж  бо  сила  рун  –
сакрального  знака
множення,  єднання:
живе  –  з  живим,  
мертве  з  мертвим.

Вступаючи  до  храму  життя,
творення,  окладаймо
рунами    своє  єство…
І  життя  буде  гармонійне,
корисне…
Множмось,  єднаймось,
творімо,  вишиваймо
хрестиком  –  знаком
множення  і  єднання…

Рунічна  мова  Бога
кличе  нас  до  життя,
єднання,  творення.
Будемо  ж  гідними  задуму
Творця…
Складемо  сокири  братовбивства
хрест-на-хрест,  в  рунічний  знак
братання,  множення,
миру…[/color][/b]

20.06.2019
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839397
дата надходження 20.06.2019
дата закладки 22.06.2019


CONSTANTINOPOLIS

***Пам’яті Дмитра Тимчука. ***

[b]
[color="#ad0a0a"]Пам’яті  Дмитра  Тимчука.
Координатора  центра  «Інформаційний  спротив»,  військового  журналіста,  підполковника  запасу  ВСУ,  та  справжнього  патріота;  самовідданого  і  сміливого  сина  української  нації…
Слава!  Слава!  Слава!

Ми  над  прірвою  всіх  нелюдських  потрясінь  і  незгоди,
Стоїмо,  під  небесним  ковчегом,  в  апокаліпсі  днів.
Там,  в  ночі,  атакують  потвори-істоти  мій  острів  свободи,
Тут  весь  розпач  виплескую,  ярість,  обурення,  сум  свій  і  гнів…

Я  пронизую  смерть,  доленосним  мечем  Мельпомени.
Неминучість  життів  у    пророцтві,  в  санскриті  псалмів…
На  гончарному  колі  буття  вони  ліплять  нові  мізансцени…
Поминальні  свічки  сяють  куполом  тисяч  вогнів.

Я  загруз  у  цій  вирві  війни,  і  не  маючи  права  на  відступ,
Я  наказ  свій  останній  читав  під  вогнем,  у  полоні  кривавих  «котлів».
Україно  моя,-  моє  рідне,  коштовне,  безціне  намисто,
Привітай  і  зігрій  у  обіймах  ланів  найвідважних  синів!…

На  цю  землю  не  зійдуть  з  Небес  рятувати  нас  БОГИ.
Шостий  рік  на  Голгофі  під  розп’яттям  стоять  матері,
І  цілують,  слізьми  омивають  скривавлені  ноги,
І  читають  молитви  палкі  від  зорі  до  нової  зорі…

Та  кому  ж  завинили?  Чом  несем  знов  цей  Хрест  наджертовний?
Смерть  у  муках  солодша  за  тебе,  ніж  казково-багате    ярмо,
Я  на  волю  злетів,  подивись  в  мої  очі  Господь,  я  свободний,
Хліб  –  це  тіло  моє,  но  а  кров,  як  солодке  і  терпке  вино…[/color]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839641
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 22.06.2019


Галина_Литовченко

ГНАТ-ЮННАТ

Це  ж  чиї  такі  листочки  –  
гарбуза  чи  огірочка?
Це  морквина  чи  буряк?
Не  второпаю  ніяк…

Чи  боротись  з  бур’янами,
як  немає  поруч  мами?
Не  накоїти  б  біди,
поки  в’яжуться  плоди!

Щоб  не  виникло  нестачі
врожаїв  у  нас  на  дачі,
я  для  мами  без  вагань
напридумую  питань.

Вже  мої  матуся  з  татом
звуть  мене  чомусь  юннатом.
Чи  забули,  що  я  Гнат?
Що  воно  таке  –  юннат?

15.06.2019
(малюнок  з  інтернету  худ.  Адель  Гілевич)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839628
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 22.06.2019


Віталій Назарук

РІДНІ-ЧУЖІ

Були  рідними  вчора,  а  нині,
Не  співають  уже  солов’ї.
Видається,  що  наші  гордині,
Розвели  нас,  ми  стали  -  чужі.

Перекинимось  словом,  бо  поруч…
Хтось  поставив  на  долі  печать.
Ти  праворуч,  а  я  йду  ліворуч
І  тому  наші  долі  мовчать.

Спориші  у  росі  по  дорозі,
А  на  серці  неначе  зима.
І  холоне  душа  на  морозі,
Коли  променів  сонця  нема.

Затаїлася  в  серці  образа,
Я  і  ти  наче  стали  чужі.
А  причина  –  всього  одна  фраза,
А  все  решту  пусті  міражі.

У  гаю  ще  хтось  пісню  виводить,
Видається,  що  спів  цей  у  сні.
Нехай  серце  ще  довго  говорить,
А  я  буду  писати  пісні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839620
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 22.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мелодія про тебе нагадала

Торкнулись  пальці  ніжно  фортеп'яно,
Мелодія  про  зустріч  нагадала.
І  ті  слова,  що  говорив:"  Кохана"...
Від  щастя,  птахом  в  небо  я  взлітала.

Мелодія  помандрувала  в  літо,
Виднілось  поле,  маки  і  волошки.
В  лице  дихнув  нам  прохолодний  вітер,
Побудемо,  ще  тут,  коханий  трошки.

Біля  верби  посидимо  хвилинку,
Послухаєм,  про  що  шепоче  річка.
Вона  спішить  кудись,  немає  спинку,
З'явилась  в  небі  хмарка  невеличка.

І  ось  мелодія  вже  стелить  листом,
То  ми  потрапили  з  тобою  в  осінь.
Вона  у  кольорах  така  барвиста,
Прощальну  пісню  журавлі  голосять.

Мелодія  ввібрала  ноти  ніжні,
То  вже  зима  у  вальсі  закружляла.
І  падали  сніжинки  білосніжні,
Вони  стелили  біле  покривало.

З  тобою  не  страшні́  нам  заметілі,
Мелодія  у  весну  поспішала.
З'явились  квіти  на  деревах  білі,
Весна  нас  у  свої  обійми  взя́ла.

Все  тихше...  тихше...  і  уже  piano,
Рука  останні  такти  догравала.
Лишилося  самотнім  фортеп'яно,
Мелодія  про  тебе  нагадала...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839611
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 22.06.2019


НАДЕЖДА М.

Червневий вечір

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NQwCUtBwjN4[/youtube]


Спада   на  землю  літнє  надвечір"я,
Від  спеки  відпочине   вже душа.
Знов    пахощі  залили  все  подвір"я,
Така  пора  мене  так  спокуша.

Давно  мене  чекає  спіла  вишня.
Он  ягідки  сховалися   між   віт.
Така  знайома  надвечірня  тиша,
І  знов  думки  зібралися  в  політ..

Та  ні!  сьогодні  буде  вам  спочинок,
Спокійно  біля  мене  посидіть.
Так  хочу  я  краси  напитися  очима,
Коли  вас  запрошу,  то  прилетіть.

На  запитання  не  чекаю    відповідь.
І  без  бажань  сумнівних  і  адрес.
Нехай  краса  тут  ллється   повінню,
Не  треба  завдавати  серцю  стрес.

Тут   можна  просто  посидіти  мовчки,
Не  думати  про  те,  чи  так  ти  жив.
І  не   вести  з  душею  суперечки:
Чому  так  Місяць  в  повені  світив...
--------------------------------------

Натисніть  на  картинку









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839328
дата надходження 19.06.2019
дата закладки 19.06.2019


dovgiy

***

Хочу  слово  своє  донести  до  сердець
Багатьох-багатьох,  з  ким  не  бачусь  в  ці  дні.
Річка  часу  пливе  у  один  лиш  кінець
І  все  менше  лишається  бути  мені.
Не  сумую  за  тим,  що  за  обрій  пішло,
Не  жалкую  за  тим  що  у  днях  не  зберіг
Ще  і  досі  в  душі  зберігаю  тепло
Від  колишніх  близьких,  яких  бачити  міг.
Вдячний  долі  за  те,  що  ви  поруч  були,
Що  давали  надію  на  дружбу  й  любов
Хай  ви  тихо  від  мене  назавжди  пішли
Зло  не  буде  чорнити  прокляттями  кров.
Я  не  вмію  клясти.  Не  навчився  в  житті.
Відпускаю  від  себе,  наче  птахів  в  політ
Хай  щастить  вам  на  вашім  життєвім  путі
І  хай  небо  дарує  вам  многая  літ!
Хай  без  мене  це  буде…  ну,  що  ж,  хай  і  так!
Не  збираюсь  просити  у  когось  жалю
Досить  того,  що  я,  наче  зранений  птах
Іще  прагну  до  неба,  де  мрію  люблю.
Своє  слово  розправлю  потужним  крилом
Піднімусь  над  оцим  примітивним  буттям
І  до  зір  полечу  над  байдужості  злом
Щоб  здолати  його  голубим  почуттям.
Попри  всю  гіркоту  пережитих  невдач,
Або  помилок  прикрих,  ще  тліє  в  душі
Ніжна  іскра  любові,  що  часом  як  плач,
Виливається  зовні    у  щирім  вірші.
Коли  плаче  душа,  коли  серце  щемить
Неможливо  щось  штучно  складати  в  рядки
І  яка  ж  то  бажана  омріяна  мить
Коли  править  натхнення  рухом  руки.
Моя  мрія…  нехай  у  цей  час  як  міраж
Виринає  в  свідомості  ніби  мана
Я  цю  жінку  бажаю  щодня  і  щораз
Бо  вона  ніби  сонце  на  небі  –  одна
Стільки  літ  я  шукав  поміж  тисяч  зірок
Стільки  літ  її  кликав  до  свого  гнізда
Та  ніяк  не  приходив  для  зустрічі  строк
Не  давала  можливості  люта  біда
А  коли  вже  зустрілись,  то  тільки  і  зміг
Запитати  її:  де  ж    раніше    була?
Наче  промінь  осінній  зайшла  на  поріг,
Осліпила  надією  й  далі  пішла!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839317
дата надходження 19.06.2019
дата закладки 19.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Загублюсь…

Загублюсь  у  соснах,  серед  літа,
Де  каньйони  тихо  собі  сплять.
Де  краса  річок  й  озер  розлита,
Де  дуби  мов  вартові  стоять.

Загублюсь  з  тобою,  чи  без  тебе,
Помилуюсь  пасмами  беріз.
Хмарами  що  виткали  на  небі,
Неперехідний,  дрімучий  ліс.

Загублюсь  у  полі  серед  квітів,
Серед  трав,  що  миються  в  росі.
Заховаюсь  у  сплетінні  вітів,
Що  до  неба  тягнуться  в  красі.

Перейду  через  місток  веселки,
Що  коромислом  повис  після  дощу.
На  щоці  цілунок  літа  терпкий
Я  на  довгу  пам'ять  залишу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839265
дата надходження 19.06.2019
дата закладки 19.06.2019


Ніна-Марія

ЛІТО


[img][/img]

Біжу  босоніж  навстріч  літу,
Вуста  лоскоче  вітерець.
Купаюсь  в  барвах  дивоцвіту,
Мені  б  до  щастя  навпростець.

Гублю  сліди  в  квіткових  росах,
Ловлю  у  жмені  промінці.
Галуззя  віт  куйовдить  коси,
Блищить  росинка  на  щоці.

Стрічає  древній  ліс  привітно,
Прибрався,  наче  до  вінця.
Он  липа  рясно,  як  розквітла,
Таке  вбрання  їй  до  лиця.

О,  як  же  п'янко  пахнуть  трави,
Пташиний  лине  передзвін!
А  літо-літечко  ласкаве
Спішить  за  мною  навздогін.

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcS3XdHpuskW0zxV3Jm6dZU_H7UI7Pg2hZIES-Z3M1Ne4YBaA0mIhw[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838988
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 17.06.2019


Валентина Ланевич

Розплескалась у душі неба світла синь.

Розплескалась  у  душі  неба  світла  синь,
Волошково  пройняла  спокоєм  прозрінь.
Ангел  стиха  шепотів:  в  сутність  ти  поринь,
Там  у  скрині  віднайдеш  безліч  ще  святинь.

Бачиш,  день  новий  біжить  сонечком  в  зеніт,
Вітер  тінь  впіймав  за  поли  -  го́йдає  світ.
В  гаморі  пташок  виноград  заліз  на  пліт,
Ще  зозуля  вік  кує,  в’яже  доля  слід.  

Трамваєм  старим  деренчать  рої  думок,
Часопису  твого  життєвого  разок.
Та  в  прощенні  примирення  -  добра  зарок
І  серце  горнеться  до  висі,  до  зірок.

16.06.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838976
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 17.06.2019


CONSTANTINOPOLIS

*** З ворогами мир гірше за війну ***

[b][color="#0c02bd"]З  ворогом  МИР  гірше  за  війну.
Я  на  війні,  навіть,  тут  у  тилу.
Допомога  вже  йде.  Поспішаю  брати.
 Повертайтесь  живими  з  війни.[/color][/b]


[b][color="#d90404"]І  знову  в  мене  сміх,  крізь  гіркі  сльози.
Жеврів  у  серці  вогник  сподівань…
Що,  знов  при  владі  політичні  ксьондзи;
Без  досвіду,  без  совісті,  без  знань?…

Люмпени  знов  голосять:  -  «Дайте  хлеба!»,
А  Я  обіч  дороги,  знов  стою,
Нікому  не  потрібен,  просто  неба,
Під  кулями,  під  обстрілом,  в  бою!

Що  сили,  біль  і  розпач,  ми  долали;
Втрачали,  здобували,  як  могли
Ми  нашу  перемогу,  наближали,
Щоб  вийти  непоборними  з  війни…

А  зараз  політичні  імпотенти,
Не  злазять  з  телешоу  і  новин,
І  гомонять  про  плани,  референдум,
Щоб  підписати  з  ворогами  «мир»…

Не  вмовиш  вбивцю  більше  не  стріляти.
Слабкий  не  змусить  відступить,  піти,
Тих,  хто  прийшов  в  мій  рідний  дім  вбивати,
Із  звинуваченням,  що  в  цьому  винен  ти…[/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839030
дата надходження 17.06.2019
дата закладки 17.06.2019


Амадей

Волошкове літо (авторська пісня)

Волошкове  літо,
У  душі  співає,
Почуття  розквітли,
Полум"ям  палають.

Почуття  юнацькі,              (  2  рази)
У  душі  розквітли,              (  2  рази)
В  цьому  винувате,          (  2  рази)
Волошкове  літо.                (  2  рази)

Почуття  розквітли,
Серденько  тріпоче,
В  волошкове  літо,
Повернутись  хоче.

Так  серденько  хоче,      (  2  рази)
Повернути  час,                    (  2  рази)
Волошкове  літо                    (  2  рази)
Закохало  нас.                        (  2  рази)

В  волошковім  літі,
Стрілись  ми  з  тобою,
Назавжди  розстались,
З  сумом  і  журбою.

Волошкове  літо,                  (  2  рази)
То  кохання  час,                  (  2  рази)
Волошкове  літо                    (  3  рази)
Поєднало  нас.                      (  3  рази)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838690
дата надходження 13.06.2019
дата закладки 14.06.2019


Lana P.

Небо викупує…

Небо  викупує  сонячні  крила,
Море  цілує  прадавні  піски,
Вітер  напнув  невагомі  вітрила
І  полетів  до  твоєї  руки,
Щоб  відчував  мою  ласку  на  дотик,  —
Ніжність  з  роками  тобі  збережу.
Зірка  кохання  запалює  гнотик,
Місяць  ріжком  переоре  межу.      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838676
дата надходження 13.06.2019
дата закладки 14.06.2019


Надія Башинська

РОЗСЕРДИВСЯ МУРКО НА ВСІХ!

         Розсердився  Мурко  на  всіх.  Скажу  вам:  курам  всім  на  сміх!
Розсердився  на  Баранця,  Овечку,  Півня,  Кабанця.  І  на  Корову,  
й  на  Телятко,  і  на  малесеньке  Ягнятко,  на  Гуску,  Курку  і  Коня.
Сердитий  ходить  вже  півдня.  А  чому  сердитись?  Спитайте.  
         Мурка  ви  краще  не  займайте.  А  то  вже  з  Гусаком  побився,
ще  зранку  з  Качкою  сварився.  Вам  розкажу,  мене  спитайте.
То  ж  слухайте  й  запам'ятайте!
         Проснувсь  Мурко  вночі.  Умився.  Пильно  навколо  подивився.
Подумав  наш  Мурко:  "Пора!"  -  й  подавсь  в  комору,  де  нора.
Маленька  Мишка  там  жила.  
         Пішов,  мабуть,  Мишей  ловити?..  Як  би  не  так!  Мишей  он  
Мурочка  хай  ловить.  Йому  навіщо  той  улов?  Він  там  сметаночку  
знайшов!
         Пішов.  Сметаночку  злизав,  а  потім  знов  до  ранку  спав.  
А  потім  спав  іще  півдня.  Звернув  усе  він  на  Ягня.
         Коли  прийшла  хозяйка  в  дім  й  спитала,  хто  сметанку  з'їв,
сказав:
-  Не  міг  заснути  я...  Бачив  ходило  там  Ягня.
Ягня  заплакало:  
-  Не  я!  -  і  подивилось  на  Коня.
-  Не  личить  так,  -  промовив  Кінь.  -  Сметанки  Баранець  не  їв.  Він  
біля  мене  спав  всю  ніч.  Здогадуюсь  я  в  чому  річ!
         Мурко  розсердивсь.  Не  мовчав.
-  З  Ягнятком  Коник  був!  -  кричав.
Тепер  лежить  он  на  дивані  і  каже,  що  усі  погані.  
         Без  друзів  важко  в  світі  жити.  Муркові  що  треба  зробити?


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838670
дата надходження 13.06.2019
дата закладки 14.06.2019


Віталій Назарук

КОНІ НА ПАСОВИЩІ…

Кінь  у  яблука
І  спина  без  сідла…
Вузди  немає  -  грива  й  дрібний  дощ.
Просвіт  безхмарний  на  краю  села,
Біля  дороги  сивуватий  хвощ.
За  поясом  нагайка,  ніби  спить,
Ні  пострілу,  ні  хлопу  в  тишину.
У  небі  хмари  й  кожна  з  них  мовчить,
Лише  далекі  кидають  стрілу…
Спочинуть  коні  і  козак  поспить,
На  березі,  що  не  далеко  хати.
Сон  пролетить,  як  бій,  в  єдину  мить,
Якщо  громи  не  будуть  галасати.
А  вранці  «другу»  шию  обійме,
Сідло  поставить  на  широку  спину.
А  той  належно  все,  як  є,  сприйме
і  виберуть  затоптану  стежину.
З  ним    поруч  друзі  –  всі  плече  в  плече,
У  яблука  –  поріднені  на  лузі.
По  краю  лугу  річечка  тече,
Легенький  плескіт  чути  по  окрузі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838668
дата надходження 13.06.2019
дата закладки 14.06.2019


НАДЕЖДА М.

З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, СИНУ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Tn4K2FIx1ts[/youtube]

Накрапає  мілесенький  дощик,
Біла  хмарка,  як  лебідь  пливе.
Життєдайний  відчуй  дощу  доторк,
Це  від  нього  в  житті  все  живе.

Ось  і  сонце  з-за  хмари  сміється,
Будь  здоровим  й  щасливим,  СИНОК!
Нехай  успіх  тобі  усміхнеться,
Не  сповільнюй,  упевнений  крок!

Що    найкраще  в  житті  є  -  бажаєм,
Перемога  веде  по  житті.
Ще  у  Бога  тобі  ми  благаєм:
Не  схитнися,  як  йдеш  до  мети.
.
Ти  найкращий  у  нас,  ти    -  єдиний.
Всю  любов  ми  даруєм  тобі,
Будь  таким,  як  ти  є,  наший  СИНУ.
Не  здавайся  в  життєвій  борні!

Твердий  крок,  на  лиці  хай  усмішка,
Тільки  так  по  житті  треба  йти.
Знай,  що  поряд  любов  материнська,
Що  від  всього  зуміє  спасти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838645
дата надходження 13.06.2019
дата закладки 14.06.2019


Амадей

Якби міг голубом я стать

Якби  міг  голубом  я  стать,
Я  б  прилетів,  моя  голубко,  
Щоб  твоі  очі  цілувать,
Із  губ  меди  п"янкі  спивать,
Якби  ж  міг  голубом  я  стать.

Якби  міг  голубом  я  стать,
Я  б  прилетів,  поглянув  з  неба,
І  щастя  більшого  не  треба,
Крильми  голубку  обіймать,
Якби  ж  міг  голубом  я  стать.

Якби  міг  голубом  я  стать,
То  ми  б  з  тобою  воркували,
У  парі  вечора  б  чекали,
Зірки  на  небі  рахували,
Якби  ж  міг  голубом  я  стать.

Якби  міг  голубом  я  стать,
Я  б  любувався  лиш  тобою,
Я  б  жив  тоді  лише  любов"ю,
Тебе  від  бід  оберігать,
Якби  ж  міг  голубом  я  стать.

Якби  міг  голубом  я  стать,
До  Господа  злетів  би  в  небо,
Щоб  шану  Господу  віддать,
За  цю  Господню  благодать,
Якби  ж...міг  голубом  я  стать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838577
дата надходження 12.06.2019
дата закладки 13.06.2019


Ніна Незламна

Ненажерливість людини / рим. проза/

Жила  бабця  у  хатині,  все  одна  -  одненька…    Від  жерстянок  дах  скривлений    і  вона  старенька…  Вікна  геть  перекосились,    між  склом  павутина…    А,  як  здалеку  дивитись,  звалиться  хатина…  За  плечима  все  життя,  радість  й    горе  мала,  здавалось  наче  й  не  жила,  на  жаль    давно  квола  стала.  
По    хаті,  аж  на    колінах,  вимиває  підлогу…  Сама  нині,  як  перст,  ні  від    кого  чекати  підмогу…    В  хаті  пічка,  в  міху  дрова,  давно  назбирала,  від  безсилля  трусить  руки,  ой  немічна  стала.    Та  радо  себе  вмовляла,    врожай  на  горіхи,  тож  продам  і  будуть  дрова,  нема  краще    втіхи.    Промайнуло  літо,  ранки  -  молочні  тумани…    Вибивали  по  даху    гучні  барабани.  Ну,  як  сонце  кине  промінь  піду    всі  зберу,  а  по  стежці  все  сонечко,  там,  вздовж  паркану,  їх  я  і    розстеляю…  Такі  собі  думки  мала,  в  вікно  виглядала.  Вдягла  стару  кацавейку,  калоші  взувала.  Освіжила  прохолода,  злегка  усміхнулась,ой,  як  добре,  що  сьогодні  раненько  проснулась…
Геть  зблідніла,що  ж  це  нині,  по  даху  чечітка…  А  на  обійсті  прим`ята,  нахилена  квітка…  Сиві  коси  з  під  хустини  падали  на  очі…  Що  ж  це  ,  Боже  так  стукало,  ото  серед  ночі?  Попід  купу  сміття  горіхів  три  штуки,  в  безнадії  очі,  опустились  руки.    Під  паркан  сусідський  буряки  прим`яті,  ой  нащо  ж  така  біда?Чи  то  пси  прокляті?  Задивлялась  на  горіха,  лиш  висять  шкарлупи,  чи  то  білка  всі  зібрала,не  могла  збагнути…
Бурячки    в  руках    і  перехрестилась,якби  ж  то  білка  була,  а  не  нечиста  сила.    День  минув,  дощик  легенький  під  вечір  пустився….  І  на  небі  поміж  хмари  місяць  зажурився…  І  бабусі  не  до  втіхи,  сон  блукав    -  примара.  Де  ж  горіхи  подівались?Думка  та,  як  хмара.  Ні,  сьогодні  не  засну,буду  чатувати,    як  же    взимку  проживу?Буду  замерзати?
Уже  місяць  ясноокий  заглянув  в  віконце,бабця,аж  здригнулась  швидко,чи  то  може  сонце?  Нічка  довша  стала  нині,  хай  би  вже  світанок…    Дочекалася  його  і  вийшла  на  ганок…  
Лип,  старенька.,  аж  присіла.  Щось  то  біле,  як  скелет,  по  обійсті  скаче?  Та  раптово,  немов  ворон  хрипло  -  хрипло  кряче.  Ледь  -  ледь  розгледіла,  труси  і  здається  майка,  щось  невідоме  таке,  пролунала    лайка.  Мат  за  матом,  вуха  в`януть  і  не  боїться  гріхів,  аж  бачить  нахилилося  і    почула  стук  горіхів.      Здивувалась,  ледь  не  впала,  погляд    до  сусідів.  Від  паркану  штахетини    на  землі  валялись...  Від  побаченого  в  бабці,    до  неба  руки    здійнялись,
- О,Боженько!  Чи  Грицько  ти?  Чи  хто  то  ходить,    горіхи  збирає?    Думала,  що  білка…
Здивувалась,  як  вгледіла,  поруч,  геть  зламана  гілка.    І  зненацька  закричала,
- Ти  жадібна    худобина!  Що  ж    ти  гріхи    заробляєш,  на  онуків  і  на  сина!  Дім  -  палац    і  дві  машини    маєш…  Ото    вже  нещастя,  що  ж  ти  стару  обкрадаєш?!
І  де  сила  взялась,  відро    вирвала  з  руки    і  тихо  сказала,
-А  я  ж  тобі,    як  малий  був,      цукерки  давала…
             З  думками  пекучими,  у  сльозах  замовкла.    Ненажерливість  в  людини,  як    у  того  вовка.  Гірко  -  гірко  на  душі,  груди  розпирала  злість.    Крок  за  кроком  віддалялась  ,    як  від  чуми  якоїсь,  в  тілі  відчувала  млість…
       Добре  горіхи  вродили,  ой,    така    ж  була  радість.  Та,чи  в  змозі  протистояти?  Коли  сусід    хам    безсоромний  та,ще  й  підлий,    має  таку  жадібність…    
                                                                                                                                                                       05.10  2018р
           

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838565
дата надходження 12.06.2019
дата закладки 13.06.2019


Микола Серпень

Яблуневий квіт

[i]Музика  і  вокал  Андрія  Ярмолюка[/i]

А  сади  весною  сніжно-білі,  
Марева  туман  пливе  над  ними.
Нам  з  тобою  прямо  в  серце  цілить
Їх  дурман,  що  напливає  димом.

Яблуневий  квіт,  лебедів  політ,
А  над  квітом  шаленіють  бджоли!
І  вже  безліч  літ  ялуневий  квіт
Розгорта  фату  весни  довкола!

Буде  квітнуть  знову  ніби  вперше
Щоб  в  серцях  у  нас  зорів  світанок.
В  білій  піні  скаче  літа  вершник
Через  весняний  цей  полустанок.

Яблуневий  квіт,  лебедів  політ,
А  над  квітом  шаленіють  бджоли!
І  вже  стільки  літ,  ялуневий  квіт
Нас  ріднить  з  тобою  як  ніколи!

І  хай  просто  в  квіті  розминутись,  
Важко  нам  при  ньому  не  зустрітись.
З  цвітом  опадає  навіть  скрута,
І  майбутнє  стане  крізь  світитись.

Яблуневий  квіт  наших  мрій  політ,
А  над  квітом  шаленіють  бджоли!
І  вже  безліч  літ,  ялуневий  цвіт
Надиха  коханням  як  ніколи!

3.05.2019  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838437
дата надходження 11.06.2019
дата закладки 12.06.2019


Микола Серпень

Чорнобиль

Пора  вже  приходить  до  тями,
Як  щось  нам  дано  зрозуміть!
Брехати  збирались  віками,
Та  правди  розверзлася  мить.

Неправда  і  кривда  токсичні,
Їх  вкрай  небезпечно  ростить,
Бо  в  масі  своїй,  критичній,
Спроможні  і  світ  розтопить!

Коли  ними  хто  опромінений,
Лишилось  нам  тільки  чекать,
Якими  жахливими  змінами
Майбутнього  вдарить  печать.

Що  стане  всьому  на  заваді?
На  що  ж  ми  надії  кладем?
Період  вже  десь  піврозпаду
Моросить  свинцевим  дощем.

І  лиш  відчайдушні  тут  здатні,
Зневаживши  дози  імли,
В  тім  пеклі  згоріти  солдатами,
Щоб  вижити  люди  могли!

11.  06.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838436
дата надходження 11.06.2019
дата закладки 12.06.2019


Олекса Удайко

В ОДНІЙ СІМ'Ї

[youtube]https://youtu.be/38SojIdVeLQ[/youtube]
[i][b][color="#074259"]

Живемо  всі  в  одній  святій  сім’ї
у  шані  й  дружбі,  як  в  роду  годиться…
Жуємо  хліб  –  як  чаяння  свої,    
й  водицю  п’ємо  з  спільної  криниці.

Буває,  хтось  схибнеться…  Та  пусте:
здається,  на  верству  –  одна  дрібниця.
Тат*  всякий  у  путі  своїй  росте,
щоб  більшого,  ніж  є,  в  житті  добиться.

А  хто  сильніший  –  руку  вам  подасть,
щоб  більш  на  пні  тому  вже  не  спіткнутись…
Такі  розумні  звичаї  і…    масть
в  спільнот,  де  дружба  між  людьми  і  участь.

То  ж  знехтувати  добрим  –  смертний  гріх,
як  одягти  на  святість  злу  личину…
Ділити  слід  на  всіх  один  пиріг,
якою  б  не  була  його  рощина**.  

Напевно,  це  стосується  і  нас,
майстрів  пера  і  ювелірів  слова.
У  мови  суть  –  усталений  баланс  –
Красиве  й  Вічне.  
                                                         Інше  все  –  полова.[/color]
[/b]
6.06.2019  
________
*синонім  слова  "адже";**запара,  розчина.

На  світлині  з  нету  -  один  із  випадків́  з  життя  "пирожника"[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837918
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 09.06.2019


Леся Утриско

Намалюй мені вечір

Намалюй  мені  вечір,  
Що  всівся  на  сотні  доріг,
Де  струмки  променисті,
Веселки  від  літньої  зливи,
Затамуй  в  ньому  крик
І  вічний,  життєвий  пробіг,
І  стежки  променисті,
І  квітом,  замаєні  ниви.
Намалюй  оберіг,  
Зачарований  плес  океанів,
Стогін  гір,  де  вівчар
У  отарі  згубив  всі  пісні,
Світлий  обруч  небес,
У  кольорах  палітри  обраний,
І  світанки  мої,  
Що  на  житньому  хлібі  -  піснім.
Намалюй...  не  скупись,
Бо  вже  літо  розлого  сміється,
Мліє  гріх  матіол,
Під  вікном  пустотливих  беріз,
Хай  же  липовий  дзвін
У  нектарі  терпкім  відізветься,
На  стежині  нічній  
Доторкаю  просушений  хмиз.
Пахне  м’ята  у  нім,
В  чебреці  мліє  зранений  подих,
Серце  тихо  щемить,
Бо  лиш  мить,  де  зародиться  ніч,
Голий  місяць  вдягне  
Срібло-  сірі  розсипані  води:
Намалюй  мені  сон,
Що  торкає  цілунками  віч...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837529
дата надходження 04.06.2019
дата закладки 04.06.2019


Lana P.

Квіткою ніжності…

Квіткою  ніжності  тулиться  вечір.
Небо  засмагле  в  міжгір‘ї  сія.
Сонячне  світло  зібралось  до  втечі,
Обрій  гойдає  велика  зоря.

Тулиться  серце  до  серця  охоче  —
Переплітаються  постаті  дві,
Спритний  цвіркун  про  Величне  сюркоче,
Темінь  довірила  тайну  траві.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837527
дата надходження 04.06.2019
дата закладки 04.06.2019


Олекса Удайко

ЗБИРАВ ДУМКИ

[youtube]https://youtu.be/8-LOvxC47X4

[/youtube]
[i][b][color="#045457"]Збирав  думки  
                                         сирітські,  
                                                                                 безпритульні,
немов  у  лісі  жолуді  збирав…
Такі  міцні,  
                                       звабливі  і  "манту́льні"    
на  фоні  ночі  й  вранішніх  заграв.

Збирав  думки,  розсипані  віками,
в  некошених  лугах  і  в  бур’яні,
і  обрамляв  благенькими  віршами,
та  серце  чомусь  твердило  мені:

джерела  слова?  
                                                           Йди  не  манівцями  –
ось...  повні  відра...  
                                                           Й  не  вони  одні,
розхлюпані    на  тлі  вологих  цямрин!  
Словесний  рай  –  в  колодязі  на  дні.
 
Напевно,  слід  відчути  гостру  спрагу,
щоб  всякнуть  глиб  стражденної  землі,
як  бурлаку,  як  вікінгу,  варягу,
й  відчути  звук…  
                                                 в  колодязній  імлі.

І  пити  ту  “глибинкову”  водицю,
що  накопив  віками  рідний  край  –
думок,  
                     припнутих  
                                                         зрубом  
                                                                                   у  криниці:
підспудний,  щедрий,    невичерпний  рай.  [/color]
[/b]
3.06.2019
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837520
дата надходження 03.06.2019
дата закладки 04.06.2019


Леся Утриско

Така, як є

Така,  як  є  -  а  що  мені  ховати?
Ту  душу,  що  ранима,  як  і  всі?
Чи  слово  це,  котре  б  усім  сказати?
Душевне  слово,  в  усій  його  красі.

Така  ,як  є  -  живу  життя  буденне,
А  може  ні?  Це  знає  тільки  Бог,
Бо  тільки  Ним  воно  благословенне,
Лиш  перед  ним  звітую  за  цей  борг.

Така,  як  є  -  люблю  усе  й  кохаю...
І  день  і  ніч  -  і  все,  що  в  них  зліта,
Де  лиш  добро  я  світу  засилаю,
Де  Богу  вдячна  за  мої  літа.  

Така,  як  є  -  а  що  мені  ховати?..

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837433
дата надходження 03.06.2019
дата закладки 03.06.2019


Леся Утриско

Така, як є

Така,  як  є  -  а  що  мені  ховати?
Ту  душу,  що  ранима,  як  і  всі?
Чи  слово  це,  котре  б  усім  сказати?
Душевне  слово,  в  усій  його  красі.

Така  ,як  є  -  живу  життя  буденне,
А  може  ні?  Це  знає  тільки  Бог,
Бо  тільки  Ним  воно  благословенне,
Лиш  перед  ним  звітую  за  цей  борг.

Така,  як  є  -  люблю  усе  й  кохаю...
І  день  і  ніч  -  і  все,  що  в  них  зліта,
Де  лиш  добро  я  світу  засилаю,
Де  Богу  вдячна  за  мої  літа.  

Така,  як  є  -  а  що  мені  ховати?..

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837433
дата надходження 03.06.2019
дата закладки 03.06.2019


Ірина Кохан

Степ

Отут  і  спочину:
на  лоні  древніх  степів,
порослих  казками  і  ковилою,
вдихаючи  небо  усе,  аж
до  останньої  краплі
(воно  ж  бо  не  раз  ще  відродиться).
Хвилі  все  котяться  й  котяться
морем  духмяних  трав
і  лоскочуть  думки.
А  довкруж  деревій,  деревій,  деревій
і  пахучий  такий,
і  такий  довговічний
білим  квасом  напоює  спраглість  очей,
мов  холодний  пломбір  на  вустах  дитинства.
Степ  живий...
Набагато  живіший,  ніж
офісні  джунглі  міст,
втоптані  в  бетон.
Степу  ганглії  тягнуться
від  Потопу
й  до  нових
пришесть...
Як  волошки  співають
свої  сині  пісні!
А  їх  слухає  вічність.
І  я.
Розтинаючи  хвилі,  
ідуть  степом  деревляни
з  Іскоростеня  до...
сиплють  з  мішків
густо-густо
гарячі  родзинки  цмину,
жовті.
І  сміються
аж  степ  затихає.
Чутно  дихання  їхнє...
Спочину  отут.
Щастям  повниться  серце.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837407
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 03.06.2019


Амадей

НІЧ З МУЗОЮ

Мені  вночі  читала  Муза  вірші,
Ніколи  ще  в  житті  так  не  п"янів,
Все  більше  я  закохувався,  й  більше,
Я  весь  тремтів  від  ніжних  почуттів.

Моє  серденько  в  грудях  тріпотіло,
І  почуття,  несли  мене  десь  ввись,
І  так  мені  в  ту  мить  чомусь  хотілось,
З  тобою    наші  мріі  щоб  збулись.

Я  поруч  відчував  тебе,  кохана,
Відчував  дотик  твій,  твоє  тепло,
Єдина  ти  моя,  й  така  жадана,
Мені,  в  житті  так  гарно  не  було.

Душею  я  злітав  між  зорі  в  небо,
Із  вуст  твоіх  п"янкі  цілунки  пив,
Й  здавалося,  Святий  Господь  на  небі,
Нас  бачив,  й  на  любов  благословив.

Душа  моя,  від  щастя  ,вся  тремтіла,
Я  знав,  мені  до  ранку  не  заснуть,
І  палко  так  мені  тоді  хотілось,
Тебе,  до  свого  серця  пригорнуть.

Від  щастя  в  мене  виростали  крила,
Я  вдячний  за  пісні  твоі  й  вірші,
За  те,  що  ти  коханням  розтопила,
Весь  біль  і  смуток  спраглоі  душі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837352
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 02.06.2019


Ніна Незламна

Люблю неньку - Україну

Між  ромашок  загублюся,  в  весільнім  суцвітті
Налюбуюся  красою,    наймиліша  в  світі!
Люблю  неньку-  Україну,  де  ранки  росисті
Виблискують,  мерехтять,  бурштинним  намистом.
Аж  від  Карпат  -    гір  величних,  де  річки  бурхливі
Хочу,  щоб  життю  раділи  і  були  щасливі
І  туди,  де  сонце  сходить,  для  всіх  -  всіх  єдине
Ген-  ген    думки  відлітають,  а  душа  мов  стигне…
Прийде  час  порозуміння,  гріє  світла  мрія
Ми  ж  народ  є  український,  настане  прозріння
Зустрічаймо  миле  літо,  сонце  яснооке
Хай  земля  барвисто  квітне  і  поля  широкі
Золотяться  щедрим  хлібом.  Мир  принесе  спокій!  
Нехай  втіху    подарує,  барвінкове  літо
Щоб  усмішки  на  обличчі    і  щасливі  діти!
Щоби  сміх  і  спів  пташиний,  ніжно  серця  гріли
Мирне  небо,  тихі  ночі,  зіроньки  ясніли...
Між  волошок  загублюся,  очки  сині-  сині
Серед  густих  трав  шовкових,  лелека  в  долині..
Люблю  тебе  ,  моя  ненько  -  рідна  Україна
Хочу,  що  добро  повсюди,  ми    ж  дружня  родина!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837342
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 02.06.2019


Ольга Калина

На пероні

[i]Вже  сиві  скро́ні  в  нашого  бійця́
В  цей  юний  вік  –  лице  іще  дитини.  
Чекає  мати  десь  своє  дитя,
Хвилюється  за  нього  і  родина.

Так  вицвілий  від  часу  камуфляж
І  сірі  берці,  стоптані  війною.
Стоїть  отут  –  зібрався  не  на  пляж..  
О,  наш  боєць,  пишаюся    Тобою!  

Мабу́ть,  додому  їдеш  із  війни,
На  цім  пероні  ждеш  на  пересадку?!  
Не  радує  квітучий  цвіт  весни,  
Бо  гіркі  спомини  в  твоїм  оса́дку.  

Бракує  слів..  Не  можу  підійти,  
Бо,  навіть,  і  не  знаю,  що  спитати.
За  нерішучість,  хлопчику,  прости:
Я  не  байдужа,  а́дже  та́кож  –  мати!
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837323
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 02.06.2019


Ольга Калина

Світанок

[i]Так  тихо  надворі..  Вже  ранок.  Світає.
І  те́мінь  тихе́нько  собі́  утіка́.
Дивлюся  за  обрій  –  край  неба  палає,
Вогнем  запалилися  хмарки  злегка.

То  промені  сонця  до  неба  торкнулись
І  золотом  сяють  –  вставати  пора.  
Та,  навіть,  пташина  іще  не  проснулась  –
Все  спить  навкруги,  як  мала  дітвора.  

Не  чути  ніде  ані  звуку,  ні  писку,  
І  тиша  така,  що  і  вітер  ще  спить.
Він  звечора  вклавсь  у  гілки́,  як  в  колиску  -
Собі  позіха́є  й  тихе́нько  мовчи́ть.  

[i][/i][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837315
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 02.06.2019


Надія Башинська

ЯКА КРАСИВА У МЕНЕ СЕСТРИЧКА!

         Гратися  дзеркальцем  маю  я  звичку.
Прокинувся  зранку...  не  збудить  би  сестричку.
Дзеркальце  знову  в  руках  я  вертів.  З  нього  на  
яблуньку  зайчик  злетів.
-  Доброго  ранку!  -  привітавсь  він  до  всіх  і  став  
розсипать  по  листочках  свій  сміх.
         Сміх  той  розсипавсь  по  всьому  садочку.
Розвеселив  він  курчаток  і  квочку.  
Ой,  як  стрибав  він,  де  наше  подвір'я!  Позолотив
каченяточкам    пір'я.  Довго  за  зайчиком  бігав
Барбосик,  бо  той  лоскотав  йому  хвостика  й  носик.
         Ще  розбудив  він  маленьке  ягнятко.  Гладив  по  
спинці  корову  й  телятко.  Верхи  катавсь  на  гнідому  
коні...  та  й  заяснів  у  мене  на  вікні.
         По  занавісках  стрибав...    і  гойдався.  На  килимку  
трішки  він  потоптався.  В  кріслі  посидів  маленький  
мій  гість...  й  чомусь  тихенько  на  стелю  поліз.
Там  пострибав.  Полежав  на  дивані...    та  й  сів  на  щі-
чку  малесенькій  Тані.
         Таню,  звичайно,  він  розбудив.  Видно,  що  цього  
дуже  хотів.
Таня  проснулася,  очки  відкрила.  Сама,  мов  промін-
чик,  вона  заясніла.  
         Сонячний  зайчик  в  волоссі,  мов  стрічка.  
Яка  красива  у  мене  сестричка!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837283
дата надходження 01.06.2019
дата закладки 02.06.2019


CONSTANTINOPOLIS

*** Тебе, коханої, немає, знову, поруч. ***

[b][color="#bd0404"]Навіщо  я  у  цих  краях  далеких,
Самотній,  як  нещасне  каченя?
Тут  не  ростуть  ні  клени,  ні  смереки,
Палюче  Сонце  і  суха  земля…

Тебе,  коханої,  немає,  знову,  поруч.
Я  все  шукаю  з  моря  вороття.
У  хащах  долі,  прокладу  власноруч,
Свій  курс,  через  форватори  життя…

Невтомно  крутяться,  гудуть  її  турбіни.
Гребні  вали  десятки  тисяч  миль,
Накрутять,  щоб  дістався  до  родини,
До  серцю  любій,  вільній  України,
Гамуючи  свій  розпач,  втому,  біль…

У  часі  розчиняються  думки,
Пливуть  човном  в  бурхливім  синім  морі,
І  креслять  долі  шлях  сузір’я  і  зірки,
Кривою  на  турботливих  долонях…

Тебе  люблю,  тебе  кохаю  Я,
Моя  яскрава  зіронька  життЯ…[/color]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837271
дата надходження 01.06.2019
дата закладки 02.06.2019


Ірина Кохан

Nostalgia

Я  повернулася,  я  повернулася!
Хай  лиш  думками,  що  ж  у  тім?
Стрічай  мене,  акацієва  юносте,
У  сонцедзвоні  золотім!

Стрічай,  веди  мене  аж  на  околицю,
Роки  минули,  а  я  ні.
Вже  кропива  у  ноги  не  так  колеться,
Палають  макові  вогні...

Посидь  зі  мною,  поки  сонце  ситцеве
Збере  з  гілок  останки  дня,
Допоки  ночі  первісток  не  випливе
З-за  храму  світу,  іздаля.

Лиш  не  питай,  чом  довго  не  приходила...
Як  душу  гріє  цей  нектар!
Щораз  твоє  цвітіння  дивним  спогадом
Мене  приводить  на  вівтар,

Де  дзвін  коси  проймає  лезом  в  пам`яті,
Гукає  тата  сіножать.
В  калюжах  кораблі  з  паперу  загнуті
По  хвилях  все  біжать...біжать...

Де  шум  вітрів  з  дерев  злітає  піснею,
Цілує  очі  і  чоло,
Й  під  вишнею,  під  маминою,  пізньою
Моє  дитинство  відцвіло.

Де  степ  широкий  обіймає  крилами,
Он,  я  ще  юною  біжу!
А  угорі  небесна  синь  вітрилами
Малює  днів  моїх  межу.

Побудь  ще  трохи  поряд,  моя  юносте,
Блакитноока,  золота...
Акація  цвіте!!  Я  повернулася!
Не  повертаються  літа...
     23.05.2019.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836835
дата надходження 28.05.2019
дата закладки 29.05.2019


Олекса Удайко

РОЗКВІТНИ У МЕНІ, ЛЮБОВЕ

             [youtube]https://youtu.be/taJeh5xD514[/youtube]
[i][b][color="#670770"]Розквітни  у  мені,  Любове,  квітнем,
бо  в  тебе  я  по  самі  груди  вріс,
цим  дощовим,  але  і  теплим  літом,
що  дарував  нам  боязко  праліс.

Розквітни    болем,  при  нагоді  й  горем  –
я  розділю  й  до  глибини  збагну…
І  не  страшні  нам  й  надвисокі  гори:
баран  гірський*    –  не  антилопа  гну.

Розквітни  радістю,  хоч    незбагненною,  –
я  порівну  з  тобою  розділю:
була  в  мені  ти  донькою  і  ненею,
й  холодною  водою  на  Іллю…

Ми  вивчили  закони  гравітації  –
в  проникненні  навзаєм  є  свій  сенс:
в  тобі  –  мов  у  небесній  тачці  я,
що  котиться  вже  тисячі  парсек**  

І  хутко  зникнуть  міжпланетні  діри,
як  прокочусь  з  тобою  в  грішний  світ:
нема  в  Любові  вже  земної  міри:
то  –  ангелів  небесний  алфавіт.

Та  на  Землі  горять  твої  вібрації,
Любове  світла  –  доле  неземна!
Як  чуємо  у  серці  їм  овації  –  
хмеліємо  "  у  чіп"...  
                                                                 І  без  вина.[/color][/b]

23.05.2019
_________
*Родився  піз  наком  Овна  ж  бо...
**Скорочення  –  паралакс-секунда:  астрономічна
   одиниця  довжини,  якою  вимірюються  відстані
   між  космічними  об’єктами  (планетами,  зорями,
   галактиками).

Свіилина  автора:  святкування    минулого  Різдва  
на  вулицях  Кельну[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836319
дата надходження 24.05.2019
дата закладки 29.05.2019


Східний

Біжить життя, немовби хвиля



Біжить  життя,  немовби  хвиля,
У  кожній  миті  свій  є  час.
Буває  б’єшся  від  безсилля,
Знайти  один,  єдиний  шанс
Піднятись  чайкою  над  морем
Спокус  і  звабливих  принад,
Пройтись  до  болі  рідним  полем,
Зайти  в  дитинства  тихий  сад.
Торкнутись,  вишні,  а  чи  груші,
Що  тато,  тато  посадив.
У  тім  саду  відчути  душі
І  світ  закоханих  батьків.
У  тім  саду  –  любов  і  спокій,
І  спів  ранковий  солов’я.
І  ті  дитячі  давні  роки,
І  юність  в  нім  пройшла  моя.
Біжить  життя  і  не  вернути
Той  час,  ті  миті,  а  не  дня.
Батьків  не  можу  я  забути,
Їх  руки,  а  також  лиця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836678
дата надходження 27.05.2019
дата закладки 28.05.2019


Ніна Незламна

Байстрюк /проза /

За  вікном  зовсім  стемніло….    Здалеку  майже  не  видно  край  неба…  В  салоні  автобуса  сонне  царство.  Хтось  спить  роззявивши  рота,  хтось  раз  -  по-  раз    клює  носом  донизу,  ворухнеться  ,  відкриє  очі,  озирнеться  і  знову  впадає  в  дрімоту.  Контингент  пасажирів  різний,  маже  всі,  крім  однієї  пари  літніх  людей,  їдуть  в  одиночку.    Микола  сидів  навпроти  проходу  на  самому  останньому  ряду    міжміського    великого  автобуса.  Він  придивлявся  за  скло  вікна  і  час  від  часу  позирав  на  годинник,  скоро  виходити…
       Коли  він  вийшов  з  автобуса,  швидко  зачинилися  двері,  від  мотору,  на  якусь  мить,  аж  загуділо  в  вухах.  Автобус  набрав  швидкість,  наче  тікав  від  нього,  залишаючи  одного  на  трасі,  яка  стелилася  серед  поля.  
     Високий  на  зріст,  широкоплечий    Микола,  тримаючи  невеличку    валізу,  озирнувся  і  відразу  з  кишені  жакета    дістав  ліхтарик.  Повільно  перевів  подих,    свіже  повітря  придало  йому  сили,    як  рукою  зняло  сонливість.  Майже  перша  година  ночі,    який  там  дурень  буде  їхати    в  цю  пору    в  село,    копошилися  думки,  як  оси.  Нічого,  розмірковував,    п’ять  кілометрів  не  так  і  багато,  але  ж  біля  ставу  не  знати  яка    там  дорога,  напевно  краще    йти  попід    ліс,      але  напевно  всі  сім  кілометрів  вийде.  …  Він  йшов  по  дорозі  встеленій  вапняною  крихтою.  Тримав  перед    собою  ліхтар,  інколи  повертався  назад  і  настільки  можна  було  світити  дорогу,  задивлявся  на  неї,  а  потім,  як  дитина  світив  на  себе  і  озираючись  назад  до  землі,    дивився  на  свою  тінь.      З  піднятим  настроєм,  посміхаючись,  заговорив  до  неї,
-  Чому  мовчиш    і  йдеш  за  мною?  Ти,  як  ця  ніч?  Ніде  ні  миші,  ні  птахів  не  чути.  Розповіла  б  мені  хоч      про,  що  -  небудь,    чи  нагадала?!
 І  він  занурився  в      спогади  …  Найперше,  що    пригадав,  це  те,  як  сусідка  тітка  Ольга,  кричала  йому  вслід,
 -  Байстрюк,  забудь  сюди  дорогу.  Вона  собі  кращого  знайде!  
І    далі,  мов    бачить  перед    собою…..      Літній  ,  ясний,  теплий    ранок.  Легенький  вітерець  куйовдить  листя    молодим  деревам.    Широкий  став,  вода  виблискує,виграє  на  сонці  і  де  –  не  -  де  часом  виплескує  риба  і  знов  ховається  в  воді.  То  там,  то  зовсім  близько    круги  розходяться    по  прозорій  воді,місцями  мілко,  аж  піщане    дно  видно,  а,  як  подалі  ледь  -  ледь  видно  густі  водорості,  що  колишуться  від  течії.  Він  і  Оксана    в  воді  по  пояс  ,  в  руках    тримають    білу  натягнуту    хустину,  намагаються  її    повільно  занурити  в  воду,    під  самий  край  берега,  що  впирається  в  обрив.  Прикусивши  нижні  губи,  переглядаючись  один  на  одного,    по  шию  присідають  в  воді    і  Микола    кивнувши  головою,  подає  їй  знак.  Вони  миттєво  витягують  хустку  і  гучний  вереск  з  уст  Оксани  губиться  далеко  над  ставом.  Вона    осяяна  сонцем,    всміхається,    в  очах  веселики,
- Бачиш,    є!    Мабуть  штук    вісім,  точно!  Ой,  дивися,  щоб  не  вискочили    в  воду,  он,  як  плескаються!
Вони  щасливі,  похапцем  вийшовши  з  води,  висипали  рибу  в  відро.    І  так  декілька  раз,  поки  не  відчують,  що  джерельна  вода,  аж  зводить  ноги  від  холоду.  Та  воно  того  варте,  поділяться  майже  порівну,  по  -  чесному,  так  вважали  обоє  і    задоволено  несли  додому.  Знали,що  батьки    завжди  раді  посмакувати  рибу,  хоч  і  невеликі      карасики  хлюпалися  в  відрі  та  дітям  було  приємно  почути    добрі  слова.
Микола  чорнявий  хлопчина,  підростав    без  батька,  йому  боліло  під  серцем,  коли    хтось  в  селі  йому  вслід  кидав  слово  «байстрюк».  Тоді,  ще  в  дитинстві,    якось  не    звертав  уваги  на  те  слово.  Та  одного  разу,  як  минуло  їм  по  дванадцять  років,  вони  з  Оксанкою  йшли    разом  зі  школи.    Дівчина,  як  завжди,  махнула  рукою,
- Бувай!
 І    зайшла  на  своє  обійстя.
 Микола  почув    голос    її  батька,
- Дорослішай  вже!    Он,  яка  гарна  стала!    На  тебе  всі  хлопці  в  селі  задивляються,  а    ти  водишся  з  байстрюком.  Що  інших  хлопців  в  селі  немає,  щоб  ранець  носили?!
 Хлопець  прийшовши  додому,    зі  злобою  кинув  ранець    на  підлогу  і  до  бабусі,
- Ви  мені  скажіть,  що  то  за  слово  таке  -    «  байстрюк»?    І  чому  я  часто  чую  від  дядька  Петра?!    Я,що  винен,  що  батька  не  знаю!  Он    у  нас  в  класі  ,  ще  троє    хлопців  батьків  не  мають  і  нічого,  ніхто  їм  вслід  не  кричить  те  слово.
Бабуся,  задумливо,  приголубила  онука,
- Почекай,  ще  тиждень,  чи    два  і  ви  поїдете  в  Вінницю,  мама  купує    квартиру,  будете    там  жити.  Шкода,  що  в  нас  такий  народ,    невихований,  нечемний.  Підростеш,хлопчику,    все  зрозумієш.  Не  знати,  що    чекає  на  його  онуків,  ніхто  наперед  не    знає  ,  як  складеться  життя  його  доньки  чи  онуків…
Він,  звільнився  від  обіймів,    присів  на  край  ліжка,
- Цікаво…    Мама  нічого  не  говорила…    Це  правда  і  ми  поїдемо    туди  жити?  А,  як  я,    без  ставка,  без  села,  без    друзів?
Старенька  закліпала  очами,  рукою  струсила    непрохану  сльозу  зі  щоки,
- Такі  речі  роблять    тихо,  люди  заздрісні.  Вона  скільки  років  там    працює,  скільки  і  гроші  складала,  щоб  вирватися  з  села,  хоче    тобі  дати    шанс  навчатися  в  великому  місті.  Адже  ти  розумний  хлопчик,  вчишся  в  школі  найкраще  за    всіх.  …    А  те,  що  говорять  вслід  тобі,  не  звертай  уваги.  Підростеш,  зрозумієш,  що  всякі    є  обставини  в  житті,  а  люди,  на    жаль,  чомусь    все  частіше  злі,  чим  добрі..  Таке  воно  життя…
Так  все  і  сталося.  Пройшло  рівно  два  тижні  і  Микола  з  мамою  переїхали  жити  в  невеличку  квартиру  на  другому  поверсі  п`ятиповерхового  будинку.    Мама  продовжувала  працювати  на  кондитерській    фабриці,    а  він  ходив  до  школи,  яка  знаходилася  зовсім  близько.  Нові  друзі  з  будинку,  в  якому  жили  та  добре  вписався  в  колектив  класу.  Відвідував  гуртки  «Хімічний»  і  «Математично  -  фізичний»  .    Життя  в  хлопця  зовсім  змінилося,  але  часто  згадував  Оксану  в  селі.  Її  смарагдові  очі  та  став    інколи  снилися  ночами,  немов  звали  до  себе.  Та  в  село  вони  з  мамою  їздили  тільки  на  свята  і  влітку    сам  приїжджав  до  бабусі  накосити  сіна,  відремонтувати  паркан  та  трохи  поніжитися  на &