Ганна Верес: Вибране

OlgaSydoruk

Хочешь - Вивальди сыграю?. .

Экспромт

Хочешь  -  Вивальди  сыграю?..  
Хочешь  -  сыграю    "Весну"?..
"Осень"  -  тоску  нагоняет...
Только  смычёк  отыщу...
Хочешь  -  стихи  почитаю?..
Хочешь  -  сама  сочиню?..
Если  душа  замерзает,
Можно  -  её  обниму?..
Хочешь  -  тебя  поцелую?..
Хочешь  -  за  руку  возьму?..
Хочешь  -  увидеть  нагую?..
Свечи  тогда  не  тушу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725669
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


геометрія

ЧОМУ МИ НЕ ЗУСТРІЛИСЯ ВЕСНОЮ?. .

                                               Чому  ми  не  зустрілися  весною,
                                               Коли  для  нас  садки  усі  цвіли,
                                               Коли  ми  ще  не  зналися  з  журбою,
                                               Й  здавалося,  що  все  зробить  могли?..

                                               Була  тоді  я  з  чорною  косою,
                                               І  очі  не  були  мої  сумні,
                                               Бродить  любила  ранньою  росою
                                               І  все  навкруг  всміхалося  мені...

                                                 А  ти,  як  дуб  міцний  був  і  високий,
                                                 В  уяві  я  це  бачила  і  в  снах...
                                                 І  погляд  твій  ласкавий  і  глибокий,
                                                 І  усмішка  щаслива  на  устах.

                                                 Роки  спливли,  наповнені  до  краю,-
                                                 Робота,  дім,  турботи,  суєта.
                                                 Та  ми  з  тобою  часом  відчували,
                                                 Що  нам  в  житті  чогось  не  вистача...

                                                 І  ось,  нарешті,  стрілись  ми  з  тобою,
                                                 Хоч  в  зиму  вже  пливуть  наші  літа,
                                                 Ми  підем  тепер  стежкою  одною,
                                                 Нам  посміхнулась  осінь  золота.

                                                 Не  буде  поміж  нас  більше  розлуки,
                                                 Ще  душі  в  нас  з  тобою  молоді,
                                                 Не  втратили  ще  лагідності  руки,
                                                 І  очі  твої  сіро  -  голубі...

                                                 Нічого,  що  не  стрілись  ми  весною,
                                                 Терпіть  навчились  прикрощі  буття.
                                                 Ми  справжньою  окрилені  любов"ю,
                                                 Не  зчерствіли  в  нас  душі  і  серця!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725664
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Мартинюк Надвірнянський

Спомини

Як  та  зоря  що  все  сія,
Ти  була  такою.
А  спомини,  а  спомини,
Не  дають  спокою.

Злітає  в  вись  душа  сама,
І  падає  безсила.
Тебе  нема,  тебе  нема,
Мов  обламались  крила.

Ми  тим  що  було  в  нас  давно,
Не  вміли  дорожити.
І  холодно,  і  холодно,
На  світі  стало  жити.

Немов  пісок  збігає  час,
Назад  все  не  вернеться.
Один  лиш  раз,  один  лиш  раз
Любов  в  житті  дається.

2015р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725654
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Східний

Загиблим за незалежність


Не  плач,  кажу  тобі,  не  плач,
Сьогодні  я  іду  в  безмежність.
За  мене  сина  лиш  пробач,
За  його  бився  незалежність.

Пробач  мене,  та  це  ж  –  війна,
І  кулі  жертв  не  вибирають.
Пробач,  це  не  моя  вина,
Герої,  кажуть,  не  вмирають!

Не  плач,  кохана,  ти  ж  не  плач,
Я  поряд  тебе  завжди  буду.
Мене  в  цій  осені  зобач,
Тепер  я  скрізь,  я  поряд,  всюди.

Я  в  цій  заплаканій  росі,
У  листі  жовтому  на  клені,
В  твоїй  розплетеній  косі,
В  очах  зажурено-зелених.

Торкаюсь  вітром  твоїх  вуст:
Чарівних,  ніжних  і  гарячих.
Та  ти  молись,  і  я  озвусь,
Прийду  у  дзвонах  з  хмар  співучих.

Не  плач,  кажу  тобі,  не  плач,
Іду  стежиною  в  безмежність.
Вкраїно,    й  ти  мені  пробач,
Не  встиг  збороти  незалежність!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725647
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Ніна Незламна

Ой, тюльпани /пісня/

                                           Ой,  тюльпани  /пісня/

Розквітають  тюльпани,  пелюстки  ясноокі
Квіточки  такі  ніжні  і  листочки  широкі
Ой  тюльпани,  тюльпани,  веселять  мої  очі
Мов  дівчата,  всі  гарні  ,сняться    майже  щоночі
Ой  тюльпани,  тюльпани,  веселять  мої  очі
Мов  дівчата,  всі  гарні  ,сняться    майже  щоночі…

Ой  піду  поміж  них  я,  загадаю  бажання
Промінь  сонця  лежить,  там  зустріну  кохання
Ой  тюльпани,  тюльпани,  як  дівчата  чарівні
Як  світанки  ранкові  ,як  лебідоньки  ніжні
Ой  тюльпани,  тюльпани,  як  дівчата  чарівні
Як  світанки  ранкові  ,як  лебідоньки  ніжні…

Розквітають  тюльпани,  як  ясні  мої  мрії
Подарують  нам  радість,  тож  збувайтесь  надії
Ой  тюльпани  ,тюльпани,  вже  так  хочеться  жити
І  вас    вірні  лебідки,  шанувати  й  любити
Ой  тюльпани  ,тюльпани,  вже  так  хочеться  жити
І  вас    вірні  лебідки,  шанувати  й  любити…
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725238
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Віталій Назарук

ВИНО, КОХАННЯ І ВЕСНА

Вже  почуття  давним–давно
Перебродили,  як  вино.
Але  ще  хміль  донині  пестить  груди.
Життя,  мов  кадри  із  кіно,
Потрохи  дивиться  в  вікно,
А  я  дивлюсь  у  нього,  мов  дивлюсь  в  нікуди.


Приспів:
Ти  пригадай,  кохана,  пригадай…
Як  ми  стрічали  весни  вдвох  з  тобою.
Терпли  ціловані  вуста  –  це  була  юність  золота.
Від  солов’я  не  мали  ми  спокою…
І  ми  злітали  до  зірок  -  
Це  перший  був  життя  урок,
Було  тоді  на  двох  нам  років  сорок…
Всього  лиш  сорок.


Тепер  мені  вже  все  одно,
Останнє  випито  вино.
Та  смак  його  лишивсь  на  піднебінні.
Вже  вечір  дивиться  в  вікно,
Я  знову  в  пляшці  бачу  дно
І  чую  плач  в  пташинім  голосінні.

Приспів.

Хоч  почуття  давним–давно
Перебродили,  як  вино.
Але  ще  хміль  донині  пестить  груди.
Життя,  мов  кадри  із  кіно,
Потрохи  дивиться  в  вікно,
А  я  дивлюсь  у  нього,  мов  дивлюсь  в  нікуди.

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725645
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Світла

За твором В. Ланевич

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724653

                                           Написано  за  твором  Валентини  Ланевич  
                                       "В  саду,  занедбанім  війною"

                                                                                 *********
                                             Весна?  -  Війна.  Травиця  молода  -  
                                             Пробились  рясту  пагони  тендітні.
                                             Стежина  до  криниці  від  села.
                                             Невтішні  вісті.  Вісті  непривітні.

                                             В  саду  на  міну  наступив  солдат...
                                             Вставало  сонце  у  змарнілім  небі...
                                             Серед  роїв  осколків  і  гранат
                                             Молився  Богу:  -  Жити,  жити  треба.

                                             Він  побратимам  клявся:  -  Повернусь!
                                             Ясніло  сонце  яре  понад  хати.
                                             Пливла  молитва  із  болючих  вуст.
                                             Життя  всміхнулось:  -  Будеш  ряст  топтати.

                                           

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725633
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Світлана Ткаліч

Ти памятаєш, схлипували дні…

Ти    пам'ятаєш,  схлипували  дні  
І  плакало  низьке  похмуре  небо?  
Чому  це  так?  Дай  відповідь  мені.
Навіщо  це?  А  може  так  і  треба?

Зітха  понуро  наскрізь  змоклий  клен,
Печально  грає  обважнилим  листом,
А  між  травою  -  райдуги  краплин  -
Блищить  роса,  немов  твоє  намисто.

Чи  то  з  минулого  нам  мають  віти,
Мов  крилами  розпачливо  тріпочуть?
Чи  то  літа  -  непосидючі  діти
Втікають  і  вернутися  не  хочуть?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725632
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


MERSEDES

Торкаюсь хмар, цілую твої губи…

Я  розмовляю  з  вітром...  Де  ти  любий...
Торкаюсь  хмар,  цілую  твої  губи.
Твоя  усмішка  наче  теплий  промінь,
Весна...  І  чується  пташиний  гомін.

Ти  там  коханий    де  стріляють  вбивці,
Повернуться  не  всі,  а  лиш  щасливці.
Та  вірю  я,  що  день  оцей  настане
І  буде  битись  серденько  бажане.

Маленький  син  пригорнеться  до  тата
І  радістю  наповниться  враз  хата.
Голубкою  впаду  в  твої  обійми,
Притиснуть  мене  руки  твої  сильні...

Сиджу  у  тиші  і  про  зустріч  мрію,
Вона  відбудеться  і  я  в  це  вірю.
Неможу  спати  за  вікном  світанок,
Яскраве  сонце  освітило  ранок...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725628
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


ВАЛЕНТИНАV

Подивись у синє небо



[color="#ff0000"][i][b]У  святу  неділю  з  ранку,
Сонце  вдосвіта  встає,
Та  вдягнувши  вишиванку,
До  сердець  людських  іде…

 Подивись  у  синє  небо,
Погляд  в  морі  тім  втопи…
Та  відчуй  безгрішний  щебет,
Від  святих  небес  цноти…

Відпусти  на  волю  поспіх  –
Насолоджуйся  ЖИТТЯМ…
Завітає  в  Долю  успіх,
Забуяти  в  ній  житам…
[/b][/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725623
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Олекса Удайко

СОКИ ЗЕМЛІ

         [i]Мироточать          дерева…        
         Будять  весну    віді  сну…
         Земля  несе  свою  первісність  
         природі  і  людству…      А  ми?..  
         Чим  ми  віддячуємо  своїй  матінці-землі?
         Про  це  і  не  тільки…  тут  –    
         у    моїх  віршованих  
         роздумах.  
[youtube]https://youtu.be/OPbRyTpyqco[/youtube]
[b][color="#9f07ad"]Соки  землі,  що  прокинулися  від  зимової  сплячки…
Наче  та  дівка,  що  йде  до  жаданого  шлюбу  –  вінця,
Зимонька  щедро  дарує  природі  щасливі    заначки  –
           їм  вже  не  видно  ні  зачину  пла́чу  землі,  
                                                             ні  кінця…  

Соком  земним  нам  берези  
рясні  мироточить…
Квилить  у  небі  веселиків  
збуджений  клин…    
Та  вся  планета  душею  
чомусь  кровоточить:
певно,  не  бачить    
в  безумстві  людей  
перемін.

Бо  нечестивці  ті  соки  земні  в  чужину  віджимають,
і  чужиніє  земля  –    чужим  цвітом  міняє  покров…
Соки  земні  десь  у  небі,  як  хмари-отари,  зникають,  
           сохне  на  ранах  землі    безневинно  розхлюпана  
                                                               кров.  

Соком  земним  нам  берези  
рясні  мироточить…
Квилить  у  небі  веселиків  
збуджений  клин...  
а  вся  планета  душею  
чомусь  кровоточить:
певно,  не  бачить  
в  безумстві  людей  
перемін.

Соки  землі…  Хто  за  первісність  «грішну»  землі  й  чим  
                                                       заплатить?                                              
Чи  потребує  –  й  чого  –  та  одвічна  колиска  –  земля?                                                                                                                                                  
Їй  надважливим  є  те,    щоб  її  не  засі́яли  плачем,
           щоб  не  буяла  бур’яном  її  життєдайна  
                                                                 рілля.[/color]  [/b]                                                                      
                             
25.03.2017
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725457
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Віталій Назарук

ВЕСНЯНИЙ ЕТЮД КОХАННЯ

Вже  весняним  повітрям  задихала  ніч,
Засвітилися  зорі  квітнево…
Я  легенько  торкнувся  оголених  пліч
Під  пальтечком  твоїм  березневим.

Наче  сніг  пролітав,  а  здавалося  цвіт.
Я  тобі  признавався  в  коханні.
І  єднав  наші  душі  весняний  політ,
І  ловилось  "курли"  спозарання.

Цілував  я  вуста    і  дививсь  в  небеса,
Наші  зорі  летіли  й  моргали.
І  вливалася  в  серце  духмяна  краса,
А  вуста  поцілунку  чекали.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725589
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Світла

Вони підуть тоді…

                                                                                                 ***********
                                                         Вони  прийшли,  та  не  для  того,  щоб  піти,  -  

                                                         Вони  прийшли  усе  собі  забрати.

                                                         Вони  вповзли  у  душі  наші  та  уми

                                                         І  там  підступно  стали  панувати.

                                                         А  ми  -  це  більш,  ніж  три    століття  глухоти  (глупоти),

                                                         Наївності,  покори  і  терпіння.

                                                         В  козацьку  кров  свою    ввібрали  блекоти  -  

                                                         Аж  нині  осіяло  нас  прозріння.

                                                         Вони  в  усі  часи    "плювали"  на  закон

                                                         І  на  людські  права    усіх  народів:

                                                         Для  вбивць  і  гицелів  -  немає  заборон,

                                                         То  покидьки,  безбатченки-  заброди.

                                                         І  стогне  час  глухою  тугою  смертей,

                                                         І  плине  кров  з  осколкової  рани...

                                                         То  Янгол  смерті    чорні  крила  розпростер

                                                         Над  нашими  кривавими  степами.                                        
                               
                                                         Ми  їх  здолаєм,    як  "умре  останній  раб",  -  

                                                         Не  забуваймо  істини  старої...

                                                         Вони  підуть  тоді,    поганьблені,  від  нас,

                                                         Коли  ми  всі    пожертвуєм    собою.

 

                                                     
                                                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725584
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Виктория - Р

Люблю!

[b][i][color="#ff005e"]Люблю...

Люблю,  коли  в  оселі  гості,
Коли  в  трояндах  свіжа  постіль...
Люблю  босоніж  йти  росою,
Коли  весна  з  дощем  й  грозою.

Люблю,  коли  летять  лелеки,
Коли  в  садочку  пахнуть  глеки...
Люблю  березу  і  вербичку,
І  щойно  скошену  травичку.

Люблю,  коли  в  зеніті  сонце,
Коли  дощ  стукає  в  віконце...
Люблю  палітру  світанкову,
І  українську  рідну  мову!

Люблю,  коли  звучать  трембіти,
Коли  щасливі  мої  діти!
Люблю  вірші,  що  йдуть  від  серця,
І  нічку,  що  у  сни  крадеться...

Люблю,  коли  на  згонах  літо,
Коли  цвітуть  в  садочку  квіти...
Люблю  природу  до  нестями,
І  посмішку  своєї  мами!
25  03  2017  р  
Вікторія  Р[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725576
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Елена Марс

Потерялась любовь

Потерялась  любовь...  Закружилась  душа  на  ветру  
И  упала  на  землю,  в  осенние  жёлтые  листья.  
Торопился  прохожий,  бежал,  в  суете,  поутру,  
И  ногами  ускорил  страдалице  смерть,  ей  на  милость.  

Лучше  быстрая  смерть,  чем  в  конвульсиях  чувствовать  боль  
И  страдать,  догорая  свечой,  в  безнадежных  мечтаниях.
Так  близка  была  к  счастью,  но  призрачно  счастье  порой,  
Как  мираж  пилигриму,  не  спасший  его  ожиданий.  

Потерялась  любовь...  Умерла,  не  успев  и  пожить;  
Не  успев  насладиться  слиянием  душ  окрылённых.  
Если  б  знать,    наперёд,  что  такого  могло  бы  не  быть,  
То  жила  бы,  как  тень,    незаметной,  в  миру  оживлённом.

Только  нет  сожаления  в  ней,  что  такая  судьба,  
Посылавшая  только  лишь  крохи  счастливых  мгновений.  
Замаячил  бы  шанс,  чтобы  снова  смогла  выбирать,  
Испытала  бы  вновь  это  чувство  она,    без  сомнений.  

Торопился  прохожий,  бежал,  в  суете,  от  любви...  
Растерялся  быть  может?    -  Он  просто  боялся  любить...

27  ноябрь  2012  г.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725570
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


dovgiy

БОЛЯТЬ НАШІ КРИЛА

БОЛЯТЬ    НАШІ  КРИЛА
(  Ліні  Ланскій)

Болять  твої  крила,  недолею  зламані  крила.
Це  знаю  і  я.    Бо  й  досі  ті  рани  ятрять.
А  мрія  ще  кличе,  ще  будить  незвідані  сили
І  зорі  далекі  не  згасли  в  нещастях,  горять.
Розбите  плече  –  загоїться,  вір  мені,  мила
Це  зараз  здається,  що  більше  терпіти  ніяк.
Крилата  душа  не  зможе  терпіти  безсилля
Буде  намагатись  злетіти  хоча  б  у  віршах.
Не  станеш  бадиллям.  На  крила,  крізь  біль  і  страждання
Зіпнешся  ти  знову,  немов  би  на  ніжки  дитя!
І  будеш  долати  дороги  розлук  і  кохання,
Які  поведуть  до  нових  поселень  життя.    
Болять  твої  вірші?    Це  –  добре!  Не    вмерли  від  туги.
Допоки  болять,  то  є  сподівання  на  те,
Що  житимуть  довго!  Повір,  моя  люба  подруго,
Ще    наша  весна  у  наших  очах  зацвіте.
Болять  наші  крила,  болять  покалічені  крила
Долаємо  разом  цю  втому,  омани  туманів  та  хмар
Тому  що  вони  нам  сонця  навік  не  закрили.
Зозуля  кує…  життя  буде  гарним,  як  дар
Від  щедрого  Неба  за  нашу  любов  і  терпіння,
За  сили  душевні,  за  спробу  не  впасти,  а  йти!
Бо  ж  тільки  у  русі  знайдемо  ми  справжнє  спасіння,
Бо  тільки  дорога  людину  веде  до  мети!

26.03.2017

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725564
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Lana P.

НЕЩОДАВНО…

Надірвалась  душевна  струна,
І  мелодія  зринула  в  просинь.
Нещодавно  тремтіла  весна,  
А  сьогодні  —  нахлинула  осінь.
Ще  учора  смарагдовий  ліс  
Нас  вітав  у  своїм  стоголоссі.  
Вітер  згадку  приємну  приніс
І  заплів  жартома  у  волоссі.
А  була  ж  таки  вчора  весна,  
Вже  сьогодні  —  роздягнена  осінь,
У  колисці  гойдалась  вона,
Виглядала  очима  із  сосен...                  25.08.13  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725553
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Світлана Ткаліч

Надія

Остання  надія  упала  зів'ялою  квіткою.
Упасти  б  у  воду,  а  впала  в  гарячий  пісок,
Злетіти  б  у  небо  чаруючим  дивом  -  лебідкою,
Лишилась  лежати  -  гарячого  вугля  кусок.

Роздмухай  легенько  і  знесуться  іскринки  до  неба,
Подмухай  сильніше  і  полум'я  знов  спалахне.
Зітліває  жарина,..  вона  тобі  більше  не  треба,
Стухає  забута...  і  більше  немає  мене.

Жила  я  і  дрімала  в  мені  ця  хвилююча  повінь.
Розбудив  її  й  розлилася  вона  з  берегів.
Відкрив  в  мені  жінку,  запалив  у  душі  згубний  пломінь,
Лишив  у  серці  зимний  подих  упалих  снігів.

Порожнистість  у  тілі.  Душа  лише  скніє  від  болю.
Навіщо  розбурхав?  Кому  це  потрібно  тепер?
Бо  не  треба  нічого  коли  я  одна,  не  з  тобою.
І  хай  Бог  дасть  одне  -  щоб  ти  у  мені  не    помер.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725538
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Дідо Миколай

До річниці вбивства героя України В. М. Чорновола

Печалі,  війни,  горе  і  зневіра,
Скажи  мій  Господи…  за  що?
Невже  страждання  й  болі,  як  офіра,
Лягли  нитками  в  долю  нізащо.

Як  чаєнятко,  бідна  сиротина,
В  курній  дорозі  битій  за  селом.
Під  знавіснілим  чоботом  кретина,
Лежиш  в  тузі  з  надломленим  крилом.

Твоїх  діток  розкидало  по  світу,
Снігами  довгу  стежку  занесло.
А  скільки  тут  опало,  дома  цвіту,
Не  визріло  в  безлюдді  відцвіло.

Як  липку  бідну  вороги  обдерли,
Нещадно  зав’язь  дзьобають  круки.
А  ми  живі  і  досі  ще  не  вмерли,
Як  Прометеї  Господи  таки.

Ті  що  пішли  залишилися  в  Гранях,
Живе  їх  Воля  й  досі  у  людей.
Акумулювалась  гідність  наша  в  пам'ять,
Ще  не  усе  в  нас  вирвали  з  грудей.

Шаблі  зі  стріх  ми  виймемо  вже  скоро,
Онуки  бережуть  козацький  дух.
Зберемося  ми  гідно,  швидко  й  споро,
В  кисетах  наших  трут  ще  не  прожух.

Во  славу  предків,    і  нащадків  славу,
Ще  воздамо  чужинцю  і  кату.
Лукаву  гідру  знищимо  двоглаву,
Вкраїноньку  возродимо  святу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725536
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Світлана Ткаліч

Розпустила пацьорки вільха

Розпустила  пацьорки  вільха
Й  вигріває  в  промінчиках  їх,
Вітерець  кожну  в  танці  кружляє,
Що  душа  завмира  від  утіх.

Так  синхронно  танцюють  пухнасті,
Аж  в  очах  від  танку  мерехтить;
Терники  гіллям  плескають  тмасті,
Гороб'яччя  круг  них  джерготить.

Дуб  старезний  кряхкоче,  проснувшись,
Розминає  гілля,  аж  скрипить.
І  верба  набубнявілим  вітом
Про  весну  поспіша  сповістить.

Ще  не  чуть  дзиготливого  співу
Перших  бджілок,  бо  холодно  все  ж,
Та  земля  вже  парує  під  сонцем,
Пророста  малахітом  із  меж.

Ось-ось  встелить  її  буйноцвіття,
Співом  птахів  наповниться  світ,
Омолодиться  бруньками  віття-
Душу  сповнить  весняний  політ.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725451
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Польова Ромашка

Ні не рвала

Ні,  не  рвала  я  крокусів  ніжних:
У  мелодію  їхню  вслухалась.
У  природі  шукала  потіху,
Коли  в  людях  прекрасне  втрачала.

Та  і  я  тільки  грішна  людина.
Вітром  ламана,  нищена  квітка.
Кров  моя  –  сік  гіркої  калини,
Від  зневіри  на  серці  помітка.  

Полікуй  мене,  весно  розквітла,
Влийся  в  жили  березовим  соком.
Назбираю  долонями  світла,
Повипалюю  власні  пороки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725445
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Віталій Назарук

ЛЮБОВ І ВЕСНА

Пронеслася  гроза  в  повітрі,
Ти  додому  побігла  враз.
Та  вже  скоро  хтось  хмари  витер,
І  засяяв  іконостас*.

Десь  поділися  блискавиці,
Заспівали  знов  небеса.
Піднялися  ростки  пшениці,
Забуяла  весни  краса.

Віяв  довго  вітрисько  впертий,
Я  стояв,  чи  то  я    завмер.
І  дивився  неначе  вперше,
В  глибину  чарівних  озер.

А  на  вулиці  прохолода,
Забирала  із  серця  хміль.
І  світилась  в  зірках  погода,
В  небі  місячнім  звідусіль.

Не  прощались  ми  цілу  весну,
Я  вуста  цілував  твої,
Птахи  гріли    красу  небесну,
Не  змовкали  нам  солов’ї.

Не  мовчали  ніколи  ночі,
А  удень  розгорялась  знов.
Я  дивився  в  кохані    очі
І  приходила  знов  любов.

                                           Іконостас*  -  межа  до  раю

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725444
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Виктория - Р

Моя душа - для всiх пристанок

[b][i][color="#ff00ff"]
Моя  душа  -  для  всіх  пристанок
Вона  давно  без  зайвих  брам...
В  прозорий  вбралася  серпанок
І  схожа  на  богемний  храм...

Як  небо  в  сяйві  голубому,
У  переливах  золотих...
Розвійте  біль  і  свою  втому,
В  її  просторах  неземних...

Заходьте  всі  на  одкровення,
І  словесами  до  причастя...
Душа  моя  -  для  всіх  натхнення,
Вона  дарує  -  людям  щастя!
25  03  2017  р
Вікторія  Р

[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725428
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Віталій Назарук

КОЛИ ПРИЙДЕ ВЕСНА

Ви  знаєте?  Весна  ще  спить,
Хоч  вже  весняні  в  небі  зорі…
Ще  треба  мить,  єдину  мить,
Щоб  заспівали  знову  дзвони.

Кохана  спить  і  спить  ще  сад,
Та  очі  весну  виглядають.
Стомивсь  без  соку  виноград,
Вуста  коханнячка    чекають.

Старезна  липа  шелестить,
«Курли»  у  небі  промайнули.
Настала  мить,  свячена  мить,
Бо  небеса  любов  почули.

Прийде  весна  і  солов’ї,
Окутають  сади  коханням,
І  жити  схочеться  землі,
І  мир  освітить  зірка  рання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725404
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Елена Марс

И всё это было… ( по мотивам А. Блока "В ресторане")

И  всё  это  было...    И  вылились  чувства  в  стихи...
Туманная  быль  роковой  и  волнительной  встречи...  
Конечно  ты  был  красотой  этой  юной  замечен.  
И  в  сердце  её  зарождалась  одна  из  стихий...  

Её    кавалер  не    смущал    твоей    дерзкой    души.
И  роза    в  бокале  ей  ясно    об    этом    сказала!..
И    музыка    вам,  в    этот    вечер,  так    страстно    играла,
И  в    зале    кипела,  под    музыку    страстную,    жизнь!..

Ты  блеск  её  взгляда  ловил  в  зеркалах  на  себе
И  видел,  как    пряталась    страсть    под    густые    ресницы!..
Под    маской    холодной  -  горячее  сердце  блудницы!..  
В    обличии    ангела    рос    её    внутренний    бес!..

И  всё    в    ресторане    кричало  о  ней  -  о    любви!
Цыгане    и    скрипки,  и    чёрная    роза    в    бокале...
И  вас,  не    спрося,  в    этот    вечер,  как    будто    венчали...
И    даже    зари    им  поддакивал  царственный  лик...

На  фото  -  картина  К.  Разумова

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725390
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Lana P.

МРІЯ НОЧІ

Мрія  ночі:  побачити  день,
Заспівати  веселих  пісень,
Засвітитися  в  сонячнім  світлі,
Промінці  позбирати  розквітлі,

Зазирнути  сонечком  в  очі,
Щоб  здійснились  мрії  пророчі...
Усміхнутися  дню  веселково,
Запалати  в  душі  кольорово...    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725375
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Леся Утриско

У чім, скажіть, моя провина.

У  чім,  скажіть,  моя  провина?  
Що  я  "бандерівець",  "фашист?"
У  першу  чергу  я-  людина,
Я-  Українець!  Не  нацист.

Я-  слов'янин...  як  кістка  в  горлі:
Я  хлібороб,  шахтар,  співак,  
Я  син  землі,  коваль  у  горні,
Я-  Божий  син...для  вас-  незграб.

Нехай"  хохол"-  то  ніжна  пташка,  
Той  соловейко,  що  в  саду,
Земним  добром  у  Божих  ласках,  
Я  по  життю  в  молитві  йду.

Та  я  віками  ваш  невільник,
Чого  віками  клятий  раб?-
Я-  слов'янин...а  не  розбійник,
Я-  не  нападник...і  не  слаб.

То  не  моє-  смертельні  війни,
І  не  моє,  де  стільки  бід.  
Земля  із  небом  у  обіймах...
Моє  лиш  там,  де  родить  хліб.

То  в  чім,  скажіть,  моя  провина?  
Що  я  "бандерівець",  "фашист?"
У  першу  чергу  я-  людина,
Я-  Українець!  Не  нацист.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725367
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Lana P.

ТАК ХОЧЕТЬСЯ ВЕСНИ…

Так  хочеться  весни  і  миру,
Душевності  і  світла  у  серцях,
Вернутись  птахою  із  виру,
І  вирвати  з  грудей  болючий  цвях.

Так  хочеться  весни,  кохання,
Квіток  найперших,  зелені  трави,
Помріяти  аж  до  світання
У  пестощах  із  ніг  до  голови.

Так  хочеться  весни,  де  свіжість
В  струмочках  чистих  талої  води,
Закутатись  у  Вашу  ніжність
І  радощів  залишити  сліди.        2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725365
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Микола Карпець))

«Закохана весна»


[b]«Закохана  весна»[/b]
[color="#0408d9"][b][i]
Був  вечір,  довгий  і  чудовий
Кохання  –  то  його  ім’я
Хоч  ТИ  солодкий  і  медовий
А  тану  –  тану  –  тану  Я

Лиш  доторкнуться  твої  губи
Відчую  смак  –  пливе  земля
І  мої  губи  –  шепчуть  –  любий…
А  він…  своїми  затуля…

І  слів  немає  –  є  лиш  стогін
Двох  душ,  об’єднаних  в  одну
І  квітнуть,  квітнуть  поцілунки
У  цю  закохану  весну…

©  Микола  Карпець  (М.К.)
*24.03.17*  ID:  №  725339
[/i][/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725339
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017


палома

НА ЗРУБІ

     
 (пісня  журби)

Квилить  диво-птаха
На  дубовім  зрубі
В  очі  власній  згубі…
Зболена  невдаха

Гнізда  зруйнували,
Діток  вже  немає…
Зруб  живцем  волає,
Долю  розрубали


Землю  оповили
Смертю  молодою,
Код  життя  –  журбою…
Зла  міцніють  сили

Плаче  птаха  гірко,
Світ  сліпий  не  чує,
Злоба  лиш  панує…
Гасне  ясна  зірка

   (23березня  2017)
   (с)  Валентина  Гуменюк









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725335
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017


Виктория - Р

До отчого дому, до тата

[b][i][color="#5100ff"]Скоріше  вертайтесь  у  рідне  село,
До  отчого  дому,  до  тата...
Згадайте,  як  добре  в  дитинстві  було,
Як  Ви  готувались  до  свята.

Як  Вас  зустрічала  матуся  щораз,
Плекала  для  Вас  щастя  й  долю...
Згадайте  долину  з  лози  перелаз,
Під  школою  пишну  тополю...

Скоріше  вертайтесь  у  рідне  село,
Пускає  росточки  вже  м'ята...
Хай,  батечко,  знову  відчує  тепло,
І  буде  веселою  хата...
23  03  2017  р  
Вікторія  Р  
[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725333
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Тривожна ніч

Чим  березень  мене  потішив,
які  дарунки  принесла  весна?
Про  це  вже  написали  інші  -
не  знаю,  чи  знайду  нові  слова…

Молочна  хмара  білопінна
пливе  поважно  в  синій  вишині,
і  ніч  весняна,  безгомінна
розсипала  рубінові  вогні…

Вже  вкотре  я  не  сплю,  римую,
моє  безсоння  тишу  стереже,
і  знов  на  самоті  сумую  -
мене  тривожить  ніч  за  вітражем…

Попри  сюрпризи  й  забаганки,
які  чекають  вранці  нас  щодня,
з’явилися  смішні  веснянки
на  зблідлих  взимку,  змучених  щоках…

Сумні  новини  -  на  екранах,
життя  і  смерть  висять  на  терезах,
і  люди,  і  земля  -  у  ранах,
не  розберу,  де  сльози,  де  роса…

Та  знаю,  сонце  життєдайне
розтопить  лід  у  зболених  серцях,
то  ж  прокидаймося  негайно,
і  хай  засяє  сонце  на  вустах!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725325
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017


Світла

Люби, страждай, надійся - і світи

                                                                                                                             *********
                                                                             О,  де  вона  витала,  та    душа?
                                                                             В  якому  світовимірі  літала?
                                                                             Молилася,  світилась,  трепетала,
                                                                             Поки  нарешті    Дому  не  знайшла.

                                                                             Вселюдства  Дім  -  пристанище  земне:
                                                                             Оце  світання  й  надр  глухе  двигтіння...
                                                                             Народження  твоє  чи  воскресіння?
                                                                             Усе  твоє.  З  тобою.  Ти  вже  є.

                                                                             Лиш  Пам'ять  загубилась.  -  Пам'ять  снить?
                                                                             Минуле  -  тіні  дивні,  волохаті...
                                                                             Пізнати,  повернутись,  пригадати:
                                                                             Що  є  цей  Світ?  І  хто  у  ньому  -  ти?

                                                                             Які  тут  звичаї?  Які  боги?
                                                                             Хоч  щось  в  цім  Вавилоні  заясніло?
                                                                             Усе  безглуздя  "мудро"  сотворили
                                                                             Чоловіки.  Таки  чоловіки.
 
                                                                             Ти  Жінкою  постала  -  тож  кріпись...
                                                                             І  як  тобі  в  цій  чудній  іпостасі?
                                                                             Любити  -  потім  каятись  на  пласі?
                                                                             Родити  -  і  страждати,  як  колись...

                                                                             Саму  себе  шукати  в  світі  цім:
                                                                             Крило  відтяте,  серця  половину.
                                                                             Дивися:  ось  іде  твоя  дитина  -  
                                                                             Твій  цвіт,  твій  сенс  -  у  бедламі  земнім.

                                                                             А  що  тобі  іще  потрібно?  -  Йди.
                                                                             Спіши  до  неї,  обійми,  щаслива.
                                                                             Життєве  коло  -  це  одвічне  диво.
                                                                             Люби,  страждай,  надійся  -  і  світи.

                                                                             
                                                                                   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725302
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017


Олег М.

ВЕСНЯНА НОСТАЛЬГІЯ

Де  на  небі  зорі
Чисті  і  прозорі
Де  стоять  берізки
В  полі  ясночолі
Вийди  моя  весно
Виглянь  із-за  гаю
Щирої  веснянки  тобі  заспіваю

Приспів:

У  просторі  пісня
Журавлина  лине
Їх  несуть  на  крилах
Птиці  сизокрилі
Здолали  дорогу
До  свого  гніздечка
Ніжать  їхню  душу
Пташині  сердечка....

Доки  будуть  весни
Будуть  прилітати
Пісні  соловїні
До  рідної  хати
Пісню  ту  про  долю
Що  співала  мати
І  птахи  і  люди  
Будуть  памятати.

Приспів

Де  на  небі  зорі
Чисті  і  прозорі
Де  стоять  берізки
В  полі  ясночолі
Де  веселка  грає
В  райдуг  перевеслах
Принесіть  на  крилах
Птиці  мені  весну!

Приспів

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725294
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017


Променистий менестрель

За пеленою

   

За  пеленою,  этой  суетою  –
летела  жизнь,  как  облачко  мечты;
и  хоть  плыла  такою  непростою,
к  ней  наши  помыслы  всегда  чисты.

Жизнь  махаона,  так  короткой  сказкой,
лишь  три  недели  –  надо  всё  успеть...
Какие  крылья  –  яркая  раскраска,
нектар  цветочный,  махаона  снедь...

...А  как  во  взрослость  мы  тогда  спешили,
чтоб  заглянуть,  как  будет  впереди...
Прости  нас  жизнь  –  тебя  ми  насмешили?
Как  быстро  оказались  посреди...

И  стали  дни  ценить  уж  по  другому  –
они  ведь  стали,  ой  как  коротки,
несли  верстами  к  мудрости  парому,
да  с  месяцами  наперегонки...

И  оказалось,  что  цена  момента  –
неповторима,  очень  высока,
остались  там  твои  аплодисменты.
Что  не  сбылось  –  глядит  издалека...

За  пеленою,  пряди  сединою  –
картины  памяти,  как  сериал...
Ой  ли,  оценишь,  да  ещё  весною  –
как  жизнь  свою  когда-то  сочинял...

24.03.2017г.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725292
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017


НАДЕЖДА М.

Тебя с надеждой буду ждать…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZRScZIq8waA[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=f5GX67tb_0A[/youtube]


Продолжение  стиха    КВолынского

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725111

Прости.

На  дальнем  рейде  горизонта,
Где  волны  лижут    облака,
Ревущая  ветром  Планета        
Зовёт  на  танец    моряка.
 
Зовёт  и  манит  даль  немая
Друзей  поверженных  мечтой,
И  ты  прости,  прости    родная,
Что  я  сегодня  не  с  тобой.

Что  наши  страсти  врознь  ночуют,
Как  разум  -  с  пьяным  мужиком…
Прости,  что  утром  не  целую
Тебя  ласкающим  стихом.
-----------------------------------

В  вечерний  час,  и  в  час  заката,
Смотрю  с  тоской  на  горизонт.
Ты  рядом  был  со  мной  когда-то.
Ты  помништь  тех  дождей  сезон?

Жаль,  дымкой  память  та  объята,
Когда    два  сердца  -  в  унисон.
Но  тех  времён  я  жду  возврата.
Неужто  был  тогда    лишь  сон?

Писал  стихи  ты  мне  о  море,
Но  был  ты  рядом,  мой  родной.
Но  разве  думала,  что  вскоре,
Ты  будешь  с  морем,  не  со  мной.

Но  я,  как  прежде  не  устану
Любить  и  верить,  понимать.
И  в  забытьё  любовь  не  канет.
Тебя  с  надеждой  буду  ждать...

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725253
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017


Віталій Назарук

СКОРО СВЯТО

Воскресіння  Христове  прийде  на  поріг
І  ударять  у  дзвони  по  всій  Україні.
І  почуємо  сміх,  серед  горя  цей  сміх,
Бо  земля  наша  нині  на  сході  в  руїні.

І  червоне  яйце  по  шматочку  зрання,
За  столом  ми  розділимо  в  нашій  родині,
«Отче  наш»  як  завжди  проговорить  сім’я,
Буде  паска  свята  на  новій  скатертині.

Впорядкуйте    могили,  припудріть  хати,
Поможіть,  кому  сутужно,  хто  одинокий,
На  землі  українській  в  нас    люди    святі,
Бо  ми  маємо  в  душах  наш    поклик  високий.

Поділіться  з  сусідом  теплом,  що  в  душі,
І  підставте  плече,  коли  важко  людині,
Побудуймо  своє,  не  чиїсь  міражі,
Хай  живе  у  віках  Україна  -  святиня!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725242
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017


MERSEDES

Цілуєш рученьки мої…

Цілуєш  рученьки  мої,
І  шлеш  слова  мені  душевні.
В  гаю  співають  солов'ї,
Мелодії  такі  приємні.

Весна  довкола  чарівна,
У  лісі  проліски  квітують.
Відпочивать  пішла  зима
Морози  більше  не  лютують.

У  небі  ніжная  блакить
І  сонця  промені  яскраві.
Яка  чарівна  милий  мить,
Весна  у  сонячній  оправі.

Кохання  стукає  в  серця,
Слова  п'янкі  такі  й  казкові.
Любові  музика  оця,
У  кожнім  серці  в  кожнім  слові.








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725134
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017


Микола Карпець))

«Краплинки кришталем на стеблах»

[b]«Краплинки  кришталем  на  стеблах»[/b]  
[color="#1a04db"][i][b]
Можливо,  Дощ  -  це  сльози  неба,
Можливо,  просто  –  для  краси  
Краплинки  кришталем  на  стеблах
Як  від  ранкової  роси

Сплели  мереживо  на  квітах
Створивши  ніжно-срібний  шарм
А  потім  перейшли  на  віти  –
Не  передати  і  в  віршах
Нам  всю  красу,  і  всі  відтінки
Цієї  диво-павутинки
 
Проб’ється  сонечко  з-за  хмари
Веселка  скрасить  небосхил
І  промінці  ввібравши  чари
Летять  до  крапельки,  без  крил

Пірнуть  в  прозору,  чисту  воду  –  
Відбивши  райдугу  в  воді
Продемонструють  свою  вроду
Немов  дівчатка  молоді

І  затанцюють  промінці
В  воді,  в  долоні,  на  лиці
Щоб  передати  ту  красу
Яку  вони  в  собі  несуть
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*23.03.17*  ID:  №  725172
[/b][/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725172
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017


НАДЕЖДА М.

Обійми мене…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3BtOvmUBmxc[/youtube]


Дякую  за  ідею  Макієвській  Наталії

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724055


Обійми  мене  так,  як  ти  вмієш...
Ні!  Сильніше  мене  обійми.
Ти,  напевно,  мене  розумієш:
Й  тебе  хочу  обняти  крильми.

Поцілуй  мене  так,  щоб  відчула,
Чи    медові  у  тебе  вуста?
Щоб    слова  я  твої  не  забула:
Що  я  в  тебе  назавжди  одна.

Подивися  в  засмучені  очі,
Посміхнися    ти  так,  як  тоді,
Коли  мало  було  нам  і  ночі...
Чи  забув,  може,  ти  вже  ті  дні?

Обійми,  поцілуй,  посміхнися..
Чи  багато  для  серця  тепла?
Ти  в  коханні  моїм  розчинися...
Я  любила  тебе,  як  могла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725154
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Я тобі розповім

Я  тобі  розповім  про  весну,
Про  птахів  і  про  квіти  барвисті,
Про  берізку  струнку  й  чарівну
Та  струмки  гомінливії  чисті.

Я  про  літо  тобі  розповім,
Про  спекотнії  дні  й  теплі  ночі,
Як  співають  в  душі  солов"ї,
Серденько  про  кохання  шепоче.

Розкажу  і  про  осінь  тобі
Золоту  із  намистом  багряним.
У  очах  хай  не  буде  журби,
Смуток  теж  як  туман  хай  розтане.

Та  про  зиму  повідаю  теж,
Срібним  плетивом  коси  порошить.
Як  до  неї  удвох  доживем,
То  щасливі  ми.Так,  мій  хороший?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725150
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017


Harry Nokkard

Мы оба виноваты

Такой  не  ко  времени  Новогодний  стих.
---------------------------------------------------
Мы  оба  виноваты

Все  будет  в  наступающем  году,
Снег  и  дожди,  рассветы  и  закаты,
И  только  я,  как  прежде,  не  приду,
Мы  видно,  оба  в  этом  виноваты,

Что  оборвалась  вдруг  серебряная  нить,
И  по  сердцам  ударила  так  больно,  
Осталось  эту  боль  в  сердцах  хранить,
Винить  друг  друга,  вольно  иль  невольно.

Мы  так  доверились  Разлучнице-Судьбе,
Она  свела  нас,  но  она  и  разлучила,
Оставив  только  память  о  тебе,
А  в  памяти  все  то,  что  с  нами  было.

И  не  могу  я  до  конца  понять,
Что  лучше  память  или  амнезия,
Ведь  никогда  тебя  мне  не  обнять,
И  не  вернуть  мгновенья  неземные.

Не  заглянуть  в  любимые  глаза,
И  не  погладить  шелковистый  волос,
И  мне  тебя  Колдуньей  не  назвать,
И  не  услышать    твой  волшебный  голос.

Все  будет  в  наступающем  году,
Снег  и  дожди,  рассветы  и  закаты,
И  только  я,  как  прежде,  не  приду,
Мы  видно,  оба  в  этом  виноваты.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725143
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017


Віталій Назарук

ВЕСНЯНІ ДЗВОНИ

Підсніжником  зовуся,
Я  перший  навесні.
Клини,  що  в  синім  небі
Всміхаються  мені.
А  я  на  повні  груди
Кричу:  «Кінець  зимі!»
А  журавлі  у  небі
«Курли»  -      в  отвіт  мені.
Я  задзвеню  у  дзвони,
Біленькі,  наче  сніг.
Весняні  перегони,
Збиватимуться  з  ніг.
Свої  тонкі  листочки  
До  сонця  простягну.
І  дзвоником  біленьким  
Вітатиму  весну.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725123
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017


Віталій Назарук

ДЖЕРЕЛО ДИТИНСТВА

Біля  верби  старої,
Б’є  моє  джерело.
В  ній  холодна  вода,
З  неї  п’є  все  село.

А  на  лузі  розквітли
Жовті  диво  -  квітки.
Потічок  розпочався
І  біжить  до  ріки…

Сюди  йдуть  щоб  напитись,
Тут  джерельна  вода.
Щоб  ще  раз  поклонитись,
Цій  воді  з  джерела.

Джерело  в  Мирогощі  -
Де  ряснить  омела.
Просить  смаком  на  прощу,
До  верби  край  села.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725118
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017


Нора2

Я стал предателем для них

Сегодня  я  слышал  противника  боль,
кого-то  огнём  зацепило…
Я  знаю  -    он  враг,  но  такая  же  кровь
течёт  в  его  раненых  жилах.

Родной  младший  брат  мой  -  он  там,  среди  них...
Стреляю  я,  стиснувши  зубы!
Сейчас  в  блиндаже  доцарапаю  стих  -
молится  о  нас  с  братом  буду...

Ведь  с  ним  у  нас  общие    -  мать  и  отец,
Фамилия,  адрес  и  детство...
Война...  ей  одной...  не  жалко  сердец,
досталась  она  нам  в  наследство!

Отец  был  осколком  от  "града"  убит,
в  тот  день  наш  район  обстреляли.
И  брат  мне  сказал  -  за  отца  отомстит,
за  тех,  кто  за  степь  свою  пали!

Тогда  я  ответил,  что  тоже  пойду  -
в  боях  защищать  Украину!
А  брат  закричал:  "Да  гори  ты  в  аду!"
и  флаг  родной  по'д  ноги  кинул...

Теперь  вот  воюем  по  разным  фронта'м,
предателем  брат  мой  считает.
А  я  за  страну  свою  душу  отдам  -  
 «Укропом»  пускай  называют!

Прошу  я  Господь!  За  обоих  молюсь,
такая  у  нас  вот  дорога...
За  мать,  что  осталась  там  -  очень  боюсь!
Коснусь  ли  родного  порога...

23.03.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725101
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017


Микола Карпець))

«Запах весни»

[img]http://mykola.at.ua/_ph/6/460510237.jpg[/img]
[b]«Запах  весни»[/b]
[color="#2c04de"][b][i]
Запах  весни  –  котики  в  лозах
З  гілки  берези  капають  сльози
Поруч  з  березою  плаче  і  клен
Сік  випускає  з  гілкОвих  він  вен

Плачуть  від  щастя  –  радості  сльози
Що  відійшли  в  небуття  вже  морози
Що  дочекались  тепла  і  весни
Та  ще  дрімають  старі  ясени

Поруч  хропе  і  старий,  як  світ,  дуб
Він  веснянИх  не  почув    іще  труб
Він  лиш  пробудиться  співом  птахів
З  віт,  з-під  дерев  і  покрівель  дахів
Він  лиш  проснеться  коли  журавлі
Вклоняться  небу  на  рідній  землі
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*22.03.17*  ID:  №  724998
[/i][/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724998
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017


геометрія

ЗА ВЕЧЕРЕЮ… (для малечі)

                                           Одну  ложку  -  за  бабусю,
                                           ну  а  другу  -  за  матусю,
                                           потім  ложку  -  за  сестричку,
                                           ще  -  за  хитрую  лисичку.
                                           І  за  татка  -  ще  хоч  раз,
                                           і  за  діда  -  про  запас,
                                           ще  й  за  котика  рудого,
                                           і  за  півника  малого.
                                           І  за  лялечку  Іринку,
                                           ще  за  тітоньку  Маринку,
                                           і  за  хлопчика  Андрюшу,
                                           і  хоч  трішечки  за  Хрюшу.
                                           За  Степашку,  за    Дружочка,-
                                           вже  й  не  дуже  повна  ложка...
                                           Ще  не  з"їли  за  цапка,
                                           а  тарілка  вже  й  пуста...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724980
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Віталій Назарук

МОЇЙ МИРОГОЩІ

Я  йду  в  село  немов  на  прощу,
Де  за  полями  ліс  росте.
Я  повертаюсь  в  Мирогощу,
Тут  моє  рідне  все  –  святе...

Тут  моя  кладка  через  річку,
Кроки  на  стежці  дотепер.
Висока  липа,  де  я  нічку,
Не  раз  від  погляду  завмер.

Стоїть  і  нині  наша  хата,
Та  не  родина  в  ній  живе.
Чужі  у  ній  святкую  свято,
А  час,  немов  ріка  пливе…

Луги  окутані  туманом,
Як  я  любив  тумани  ті.
Ще  спить  пилюка  над  майданом,
Сади  дрімають  в  самоті.

Тут  крізь  поля  блукав  у  житі,
У  лісі  слухав  голоси,
Росли  думки  несамовиті,
Я  їх  ні  в  кого  не  просив.

Тут  все  моє,  тут  храм  старечий,
Тут  у  водоймах  карасі…
На  ясені  гніздо  лелече,
Село  заховане  в  красі.

Я  йду  в  село  немов  на  прощу,
Де  за  полями  ліс  росте.
Я  повертаюсь  в  Мирогощу,
Тут  моє  рідне  все  –  святе...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724976
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Надія Башинська

ЗИЧУ ЩАСТЯ Я ВСІМ!

Зичу  щастя  я  всім:  і  дорослим,  й  малим.
Чиє  слово  дзвенить,  мов  джерельце.
Чиє  слово,  мов  сміх...  чиє  слово,  для  всіх!
Будить-зве  і  звеличує  серце.

В  тих  словах  весен  цвіт,  шум  веселий  в  гаях.
Ночі  зоряні...  дні,  світлі  й  ясні.
У  них  радість  і  біль,  солов'їв  дзвінкий  спів.
Та  які  б  не  були  —  всі  прекрасні!

Бо  плекають  життя  і  несуть  світло  в  світ.
Разом  з  нами,  буває,  і  плачуть.
Скільки  ж  в  вас  всього  є,  наші  рідні  слова...
Як  багато  для  нас  кожне  значить!

Лліться,  линьте,  пливіть....  не  мовчіть,  струменіть.
І  дзвеніть!  Живе  думка  в  вас  наша.
З  вами  радість  й  журба...  Нехай  доля  ясна
і  любові  й  добра  повна  чаша!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724931
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Віталій Назарук

ЩАСЛИВИЙ Я

Щасливий  я,  бо  я  живу,
Дивлюсь  щодня  на  небо  чисте,
Люблю  людей,  люблю  траву,
Шаную  матінку  Пречисту.

Молюсь  щодня,  пишу  вірші,
Кую  свої  мечі  для  бою.
Коли  поезія  в  душі,
Ношу  її  завжди  з  собою.

Щасливий  я,  що  я  живу,
Що  поруч  мене  вірні  друзі,
Що  я  донині  на  плаву,
Що  пахне  сіно  знов  на  лузі.

Що  в  мене  ти,  кохана,  є,
Що  можу  я  життя  пізнати,
Що  кожному  в  житті  своє,
Що  можу  жити  і  кохати.

Що    можу,  як  поет  творити,
Нести  поета  булаву.
Я  прагну  віршем  говорити…
Щасливий  я,  що  я  живу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724913
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Richter

Материнська втрата


Ой,  угорі  сіра  пташка,
тріпотіла  крильми  тяжко.
Вона  плакала-ридала,
діточок  своїх  шукала.

Своїх  діточок  шукала,
сапсана-орла  питала:
Чи  не  бачив  ти  сіреньких
моїх  діточок  маленьких?

Відповів  орел  із  гаю  –
зрілу  здобич  я  шукаю.
То  змія  малят  згубила,
діточок  твоїх  поїла.

Приповзли  і  в  наш  край  злії,
величезні  жирні  змії.
Наших  діток  поїдають,
бо  жалю  вони  не  знають.

21.03.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117032102749

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724912
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Richter

Кобзаревими шляхами

Сяду  мовчки  край  дороги
під  крислатим  дубом.
Де  сидів  два  віки  тому
кобзар  й  думу  думав.

Думу  думав  про  свободу,
про  щастя  і  волю,
що  для  рідного  народу.
Про  козацьку  долю…

Про  лани  широкополі,
про  дніпровські  кручі.
Як  не  було  щастя-долі,
й  зараз  так  люд  мучать.

Кобза  ж  в  душах  хай  співає
і  дзвенить  бандура.
Усіх  виродків  здолаєм,
не  поможуть  й  мури.

Бо  бандура,  як  та  шабля,
кобза  –  наша  воля.
Лине  пісня  над  ланами  –
то  співає  доля.

21.03.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117032108170

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724911
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017


LubovShemet

Є такі іще посади

У  начальстві,  ще  й  у  раді
Депутат  давно  сидить,
Жінці    "вибив"  він  посаду,
Де  б  нічого  не  робить.
І  вона  на  цій  "роботі"
Не  змовкає  ні  на  мить,
Бо  язик  у  неї  роті
Без  спочинку  торохтить.
Хоч  нікому  не  цікаві
Теревені  і  плітки,
Посміхаючись  лукаво,
Слухають  працівники  -
Що  в  країні  в  нас  розруха,
Безлад  всюди  настає,
А  її  дурна  свекруха
Всім  спокою  не  дає,
Чоловік  у  неї  геній,
Його  треба  поважають,
Тільки  "вороги"  щоденно
Заважають  працювать,
А  онуки  -  вундеркінди,
Діти  -  справжні  мудреці,
Друзі  всі  у  них  завидні,
Для  них  гроші  -  папірці!  
Ще  й  собаки  гвалтували,
Розвелось  їх  у  дворі!
Спати  зовсім  не  давали,
Розбудили  на  зорі.
І  чиїсь  коти  нявчали,
Кури  яйця  не  несуть,
На  базарі  всі  казали,
Що  вже  ціни  не  впадуть.
Хто  з  знайомих  розлучився,  
Хто  яку  брехню  сказав,
Серіал  хто  подивився,
Хто  запив,  хто  загуляв.
Так  робочий  день  минає,
(Є  перерва  на  обід)
Також  "паузи"  для  чаю,
Все  в  начальниці  ,  як  слід...
...  Є  такі  іще  посади
Для  "провладних"  жіночок,
На  роботу  ходять  ради
Теревень  і  пліточок...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724906
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Елена Марс

Меня нарекли Еленой

Меня  нарекли  Еленой.
Еленой  меня  крестили.
Живу  в  этой  жизни  бренной,
Мечты  разбавляя  былью.

Колотит  судьба  порою,
А  всё  же  её  лелею.
Быть  может  чего-то  стою,
А  думать  о  том  не  смею.

Люблю  эту  жизнь  до  дрожи,
Где  каждый  рассвет  пленяет,
А  всё  же  уйду…  а  всё  же.
(Бессмертия  не  бывает)

…Чрез  пару  лихих  столетий
Приду  на  свою  могилу.
А  вспомню  ль  глаза  я  эти,
И  вспомню  ли  всё,  что  было?

На  камне  тоскливо-сером  
Черты  без  души  и  света!
Не  вздрогнут,  ни  кровь,  ни  нервы,
О  мне  незнакомых  летах!

Я  буду  стоять  -  чужая,
И  просто  смотреть  на  дату,
Бесслёзная  и  немая.
(Моя  ли  была  утрата?)

Конечно  же,  я  не  вспомню.
Природа  -  закономерна:
Рождаясь,  судьба  по  новой
Нутро  заполняет  скверной!

…Меня  нарекли  Еленой.
Еленой  меня  крестили.
Была  ли  себе  неверной,
В  растрате  любви  и  силы?

Была  ли  себе  подругой,
Ругая  свои  безумства,  
За  то,  что  бывала  грубой,
В  душе  подавляя  чувства?

Была  ли  так  сильно  грешной
И  кто  обо  мне  молился?
Могу  ли  иметь  надежду
На  то,  чтоб  сюда  
возвратиться?...

17  ноября  2013  г.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724900
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Елена Марс

Терпит же мир и таких дураков (18+)

Серая  дымка  тумана  вечернего
Мраком  окутала  мой  городок.
Где-то  за  окнами  души  неверные
Тянут  греховно  отмеренный  срок.

Кто-то  уводит  жену  у  приятеля,
Пачкая  нагло  чужой  "атрибут".
Кто-то  ругает  супруга-предателя.
(Шлюхой  подпортил  он  "чистый"  уют)

Кто-то  совсем  опьяневший  от  градусов,
Мордой  уткнулся  в  салат  "Оливье".
Где-то  под  дверью  оставила  гадости
Чья-то  собака...  Бранится  сосед.

Где-то  подруги  девичник  устроили,
В  дом  пригласив  стриптизёра  -  орла.
Долго  потом  ещё  пьяные  спорили:
В  позе  какой  с  ним  "невеста"  была.

Где-то  мамаша  ругает  оболтуса,
Громко  включившего  мерзкий  свой  рок.
Рвёт  его  жидкие  грязные  волосы,
Матом  кляня,  что  родился  не  в  срок.

Вся  эта  лирика  утром  уляжется,
Прячась  за  стенами  старых  домов.
Что-то  изменится,  что-то  останется.
Терпит  же  мир  и  таких  дураков.

12.03.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724899
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Nino27

І шукають притулку думки…

[b][i][color="#1100ff"]Знов    притулку    шукають    думки
І    зітхає    задумано    вітер...
Ненавмисно,    розбиту    в    друзки,
Хто    надію    поможе    зцілити  ?

Вічність    краде    призначений    час,
Стукіт    серця  -  мов    дзвоном    у    скроні.
Просим,    Господи,    в    тебе    за    нас,
Дві    в    молитві    зложивши    долоні.

І    шукають    притулку    думки...
Нічка    в    мороці    стежку    ховає.
Тож    зібрати,    розбиту    в    друзки,
Мрію    в    краще  -  молитва    спасає.[/color][/i]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724892
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Радченко

Я більш ніколи

Чому  б  і  ні...  Хоч  поглядом  зустрітись
І  все  одно  не  дати  ради  почуттям.
І  знову  навіки  десь  загубитись,
І  не  хворіти,  як  раніше,  каяттям.

Хай  пам'ять  ще  один  зав'яже  вузлик
Й  від  мене  нишком  десь  подалі  захова.
А  під  ногами  снігу  тихий  хрускіт
І  вітер  злиже  з  вуст  моїх  чужі  слова.

Чому  б  і  ні...  Я  ненароком  озирнуся,
А  пам'ять  усміхнеться:  Знаю,  так  бува.
Я  більш  ніколи  у  "було"  не  загублюся  —
Узимку  не  розквітне  квітка  голуба.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724884
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Lana P.

СЛЬОЗИ ВЕЧОРА

Сльози  вечора  скрапують  в  росах...
Їх  до  ранку  голубить  земля,
Наче  рідне  своє  немовля,
Заколисує  в  ранніх  покосах.

А  вони  срібночолим  світанком
Помандрують  у  сонцесвіти,
За  собою  не  лишать  сліди,
Оповившись  прозорим  серпанком.

Ними  живиться  мати-природа,
П'є  настій,  що  у  пахощах  трав,
Які  місяць  вночі  обіймав,  —
І  донині  цвіте  її  врода.                                              14/01/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724880
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Дідо Миколай

Пришестя весни

Кружляють  ластівки  у  хорі,
У  хмарках  шпарять  угорі.
Еквілібристика  на  дворі,
Як  на  весіллячку  малі.

Веселі  проліски  в  дубинні,
Кожуха  скинули  з  плеча.
Проснулись  Мавки  у  долині,
Й  звучить  сопілка  Лукаша.

В  узворі  річки  потерчата,
Косу  розчесують  руді.
Підводять  вії  й  бровенята,
Про  щось  щебечуть  у  гурті.

Сьогодні  свято  рівнодення,
Пришестя  божої  весни.
Це  день  поезії  й  натхнення,
Зійшли  на  землю  чаклуни.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724876
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Олена Жежук

Тобою я надихатись не можу

                                             [i]  Поезіє,  красо  моя,  окрасо,  
                                               я  перед  тебе  чи  до  тебе  жив?
                                                                                             Василь  Стус[/i]

Тобою  я  надихатись  не  можу,
Щодня  спиваю,  мов  святий  нектар.
Живу  тобою,  плачу  і  тривожусь,
І  бережу,  мов  сокровенний  дар.

З  тобою  я  прекрасний  світ  відкрила,
Потік  душі  барвистий  водограй,
Що  живить  дух  –  спинить  його  несила,
Мов  карму  щастя,  код  у  дивокрай…

Ти  крик  жертовний,    пісня  легкокрила,
Відлуння  болю  й  радості  умить.
Ти  моїх  мрій  одвічнії  вітрила,
Тобою  серце  молиться  й  щемить.

О  слів  красо!  О  музико  нетлінна!
Безмежна  воле  сокровенних  дум…
Поезія  –  молитва    неоцінна!
Гірка  любов  й  найрадісніший  сум.

Тобою  я  напитися  не  можу…
Тобою  охрещуся  знов  і  знов.
На  тебе  я,  поезіє,  так  схожа...  
Візьми  мене  під  вічний  свій  покров.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724843
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Микола Карпець))

«Рідна мова»

Зі  Святом  поезії,  любі  друзі!

[b]«Рідна  мова»[/b]
[color="#0603de"][i][b]
Рідна  мова  –  українська
Не  москальська,  не  чужинська
А  своя  вона  –  рідненька
Нам  від  тата  і  від  неньки

З  молоком  дається  мами
З  першим  співом  колисковим
Першим  шумом  колосковим
Над  вкраїнськими  степами

З  солов’їним  першим  співом,
На  який  вона  так  схожа
І  джерельним  переливом
Мелодійна,  гарна,  гожа
Порівняти  можна  з  дивом
Знати  її  –  милість  Божа
Для  людей,  що  люблять  волю
І  формує  їх  свідомість,  
І  формує  їхню  долю
Заповідана  народу
Який  любить  так  свободу
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*21.03.17*  ID:  №  724834
[/b][/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724834
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Крилата

Ну ж бо, вставайте, панночко!

Сонце  моргнуло  зранечку,  
Вийшло  під  гул  овацій.
Ну  ж  бо,  вставайте,  панночко,
Кличе  вас  день  до  праці.

Личко  біленьке  вимийте.
Усміх  лишіть  люстерку.
В  кухні  не  дуже  гримайте.
Тишу  не  тріть  на  терку.

Випийте  кави  з  тістечком.
Вийдіть  надвір  ізрана.
Птах  принесе  вам  вісточку
Від  молодого  пана.

ТОй  вам  пришле    з  каретою
Коней  –  і  ви...    в  полоні.
Сядете  –  мчіть      планетою,
Сійте  любов  з  долоні!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724797
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017


Надія Карплюк-Залєсова

ЗАСМУТИЛАСЬ ПІСЕНЬКА

Калать-калать  по  долині...
З  ким  я  буду  спати  нині:
Чи  з  таточком  ,  чи  з  мамою,
Чи  з  кицею  під  лавою?..

Шоколадку  з"їла  вчора.
Облизнула  пальчик,
А  матусі  розказала,
Що  то  сірий  зайчик.

Зі  стола,  нехотячи,
Послизнулась  миска,
Але  ж  то  не  я  була,
Це...  хвостиком  мишка

А  ще  тістечок  зі  столу
Поцупила  двійко,
Татусеві  розказала,
То  -  братик  Сергійко

Ще  на  платтячку  новому
Гудзик  відкусила  ,
А  на  дірочку,  що  взялась
Квіточку  вліпила...

Знов  на  мишку  все  спихнула  -
Це  її  робота!
Гудзик...  он  який  великий  !
Не  ввійде  до  рота

Калат-калат  по  долині,
З  ким  я  буду  спати  нині:
Чи  з  таточком,  чи  з  мамою.
Чи  з  кицею  під  лавою  ?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724795
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017


Надія Карплюк-Залєсова

ТОРКНУСЬ ПЕРОМ ДУШІ…

Найщиріші  і  теплі  вітання  колегам,  друзям  по  перу  !
Літайте  високо,  пірнайте  глибоко,грійте  душі  теплом
 і  боріться  зі  злом  !Хай  оббиває  пороги  ваші  муза,  а  слово
буде  мудрим  і  твердим.  Нехай  його  торкаються  вуста  
спраглого  і  закоханого,  знедоленогного  і  щасливого,  
борця  і  миротворця  !

Торкнусь  пером  душі  поета  :
Співай,  дзвени  струною  !
Вночі  і  вдень,  в  тепло  і  лід,-
Буяй!  Цвіти  весною  !

Схилюсь  низенько.  Поцілуй  
Поета,  музо,  словом!
Світ  слова  серцем  розфарбуй,-
Душа-бо  тут    -  основа  !

Торкнися  музи  -  приголуб,-
Дива  метаморфоз  -  у  слові,-
Де  радість  з  болем  -  в  вузлику,
Де  смерть  -  життя  -  в  любові

Вступай  в  сліди  поетові,
Приходь  у  сни  до  нього,
Щоб  било  вічне  джерело-
Творця,  у  всім  живого  !



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724785
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017


laura1

Пісня! Поезія – це крила безсмертної душі!

Вітаю    всіх  поетів  і  читачів  з  Міжнародним  днем  поезії!  Бажаю  поетам  невичерпного  натхнення  на  написання  багатьох  нових  шедеврів,  а  читачам,  читаючи  вірші,  отримувати  велике  естетичне    задоволення  від  сили  поетичного  слова!  Нехай  поезія  Вас  окриляє  і  надихає  на  великі  звершення  у  Вашому  житті!  Щастя  всім,  любові,  достатку  і  здійснення  Ваших  самих  високих  мрій!

(В  темпі  вальсу)

Дозвольте  Вам,  панове  і  пані,  розказати,
Що  серце  відчуває,  коли  пишу  вірші́.
Воно  то  гірко  плаче,  або  ж  хоче  літати,
А  то  співає  пісню,  мов,  птаха  навесні!

Приспів
Поезія  -  це  слово,  це  подорож  у  казку!                
Поезія  -  це  пісня,  що  лине  у  світи!
Поезія  -  це  диво,  яке  дарує  ласку!
Поезія  -  це  крила  безсмертної  душі!
                         -----------
Сьогодні  у  це  свято,  всім  хочу  я  сказати,
До  Вас  я  хочу  думку  поета  донести!
Що  слово  поетичне  не  можна  не  любити,
Бо  це,  як  неможливо  не  бачити  краси!

Приспів
Поезія  -  це  слово,  це  подорож  у  казку!
Поезія  -  це  пісня,  що  лине  у  світи!
Поезія  -  це  диво,  яке  дарує  ласку!
Поезія  -  це  крила  безсмертної  душі!
                         ------------
Не  можна,  любе  панство,  поету  не  писати,
Бо  для  поета  вірші́  -  це  й  є  його  життя!
Запрошую  Вас,  пані  й  панове,  їх  читати,
Бо  без  уваги  Вашої,  поет  -  це  сирота!

Приспів
Поезія  -  це  слово,  це  подорож  у  казку!
Поезія  -  це  пісня,  що  лине  у  світи!
Поезія  -  це  диво,  яке  дарує  ласку!
Поезія  -  це  крила  безсмертної  душі!

21.  03.  2017                                  Л.  Маковей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724771
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017


Ніна Незламна

Я б журавлем. .

                                                                           Я  б  журавлем..
Я  б  журавлем  в  небо  полетіла
Бо  давно  стала    сизокрила
Спитала  б  в  Бога….  У  тім  краЮ
Чому  нема  на  землі  раю?
Чому  мати  хоронить  сина?
За  ,що  дитятко  сиротина?
О  Боженьку  ,поглянь  донизу
Знов  одяга  чорну  хустину
Мати  й  припада  на  коліна
За,  що  скажи,  дитина  винна?
Мо,що  на  світ    цей  народилась?
Цілує  рученьки  безсила….
В  труні…  Йому  лише  двадцять  п*ять
Поглянь  синочку  журавлі  летяь
Вже  над  землею  твоя  доля
Та  хай  би  краще,Божа  воля
Мені  б  ,  в  світ  незнаний  летіти
А  тобі  б  жити  і  радіти…

***
ЩИРО  ВІТАЮ  УСІХ  З  ДНЕМ  ПОЕЗІЇ  !!!
Бажаю  всім  здоров*я  і  натхнення!
Успіхів  ,терпіння  і  порозуміння!

ПОПРОСИМ  МУЗУ,  ХАЙ  ПРИНЕСЕ  ВСІМ  МИРУ!
ЩОБ  БАЧИЛИ  В  ЩАСТІ  В  РАДОСТІ  УКРАЇНУ!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724739
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017


Ірин Ка

Навіть у муз є колишні…

Музи  собі  влаштували  гулянку
І  вже  хильнувши  четвертую  склянку,
Взявши  до  рук  свої  телефони
Стали  колишнім  робити  обдзвони.
Хоч  і  богині,  по  суті    жінки,
От  й  розв'язалися  в  них  язики.
Хлипала  в  слухавку  тут  Мельпомена,
Ніби  дзвонила  з  руїн  Карфагена.
Талія  з  хмілю  гигикала  гучно,
Сестрам  за  неї  аж  стало  незручно.
Була  в  Каліопи  своя  епопея  -
П'ять  повідомлень  знайшли  Одисея.
Кліо  колишньому  "сіла  на  вуха",
В  неї  історій,  аби  лиш  хто  слухав.
І  шепотіла  Ерато  щось  томно,
Трохи  відверто  і  безсоромно.
Евтерпа  лірично  та  дещо  скромніше
Не  втримавшись  теж  екс-бойфренду  пише.
У  Полігімнії  тирада  займиста,
Схожа  на  гімн,  риторика  чиста.
То  не  стосунки  були  -  просто  фарс,
Сказала  Уранія  -  Пішов  ти  на  Марс!
Одна  Терпсіхора  у  танці  кружляла,
А  відео  потім  йому  надіслала...

Вляглися  дівчатка  тільки  під  ранок,
Хто  знає  скільки  було  отих  склянок...
А  втриматись  як  від  таких  от  обдзвонів?
Видаляйте  колишніх  з  життя  й  телефонів!

Вітаю  з  днем  ПОЕЗІЇ!  
Бажаю  натхнення  та  адекватних  муз)))

Музи:
Мельпомена  -  трагедія
Талія  -  комедія
Каліопа  -  епічна  поезія
Кліо  -  історія
Ерато  -  любовна  поезія
Евтерпа  -  лірична  поезія
Полігімнія  -  пантоміма  і  гімни
Уранія  -  астрономія
Терпсіхора  -  танці  
 
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724726
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017


dovgiy

ЦІЛУЙТЕ

Про  перший  поцілунок  моя  мова,
Він  першим    поміж  двох  тоді  буває,
Коли  злітають  три  чарівних  слова
І  проліски  у  серці  розквітають.

Про  перший  поцілунок  в  ясні  очі,
Що  стали  визначальними    у  долі,
Коли  втопити  душу  свою  хочеш
У  глибині  солодкої  неволі.

Про  перший  поцілунок    в  ніжні  груди
У  кожну,  у  бажану  дрібку  тіла!
Коли  і  сам,  злітати  птахом  будеш,
До  царства  життєдайного  світила.

Зливаються  в  нестримному  бажанні
Наші  вуста,  солодші  за  медові.
Це  дві  душі,  поєднані    коханням,
Зріднилися  у  подумках  і  слові.

Про  перший  поцілунок  на  світанні
Коли  зоря  прокинеться  ранкова
У  відповідь  на  дружнє  привітання,
У  відповідь  на  три  чарівних  слова.

Цілуйте,    доки  поруч  найдорожчі,
Цілуйте,  доки  голос  милий  чути
Бо  миті  щастя  з  кожним  днем  коротші,
І  заново  їх  не  дано  вернути!

3/21/2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724715
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017


Леся Утриско

З днем Поезії

Слово  поета-  молитва,
Слово  поета-   любов,
Слово  поета-  бритва,
Слово  поета-  це  Бог.  

Слово  поета-  ніжність,
Слово  поета-  плач,
Слово  поета-  Муза,  
І  вірний  супутник-  Пегас.

Не  чути  його  молитви-
Не  вірити  в  любов,
Де  битва-   пекуче  лезо,
Де  захист-  Отець  і  Бог.

Де  все  в  одному  руслі,
Де  змішане  все  водночас:
Відкрию  я  серце  Музі,
Хай  душу  обніме  Пегас.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724714
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017


Richter

Полiтичний звiринець

Брехло  шоковане  своїми  статками,
а  ще  багатством,  як  і  сам,  бариг.
З  такими,  прости  Господи,  нотатками
звернувся  до  народу  бувший  „риг“.

Гарант  добробуту  свого  барила
повірити  не  може  в  очевидне.
Він  в  дзеркало  не  бачить  свого  рила
чи  помаранчеве  змінив  знов  на  блакитне?

Воно  готове  з  людом  здати  Неньку,
давно  привичне  чорне  білим  звати.
Безперестанно  набивати  пельку
і  торгувати,  торгувати,  торгувати…

Не  прилаштуєш  в  „макінтош“  кишені,
і  другий  вік  собі  у  Господа  не  купиш.
А  поряд  вже  чатують  пси  скажені
й  чекають,  коли  трон  їм  свій  уступиш.

Вже  не  зарадять  й  вибори  до  строку,
довіра  люду  тане  на  очах.
З  тим  будеш  мати  ще  одну  мороку
і  гострий  хрін  до  самого  плеча.

Суспільну  думку  нічого  вивчати,
залишишся  ти  з  ними  наодинці.
Гадаю,  що  народу  треба  вже  кінчати
з  оскаженілим  від  політики  звіринцем.

20.03.2017



©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117032008693  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724705
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017


Richter

Я вiрю


[i]                      Пам‘яті  всіх  борців
                     за  українську  мову
[/i]
Як  темно  стало  в  цьому  світі,
закрило  чорним  димом  сонце.
Навкруг  одні  вівчарки  ситі
та  московитські  охоронці.

Як  тісно  стало  на  цім  світі,
душа  до  Бога  бідна  рветься.
Життя  заперте  в  часу  кліті
і  серце  плаче,  не  сміється.

Хотіли  вбити  навіть  пісню,
коли  блаженних  розпинали.
Ба,  навіть  кобзи  з  гиком  злісним
із  рук  старечих  виривали.

Хоча  й  не  чуть  пісень  тужливих,
де  кожне  слово  згусток  суті.
Та  вбити  ж  пам‘ять  неможливо,
історію  не  зачеркнути!

Бо  не  забули  люди  Крути
і  з‘їзд  кобзарський  пам‘ятають.
Минуть  часи  і  мовні  пута
все  ж  українці  позривають.

Ще  зазвучить  уповні  мова,
як  пісня  лагідна  й  барвиста.
Переливатиметься  слово
п‘янке,  пророче,  урочисте!

21.03.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117032102534  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724704
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017


Віталій Назарук

СТАРІЮ

Вже  й  мої  в  житті  стомились    крила,
А  літав  у  небі,  мов  орел.
Все  робив,  на  все  хватало  сили,
Нині  вже  не  той,  не  той    тепер.

Під  очима  синяки  взялися,
Зник  рум’янець  в  діда  на  лиці.
Чуба  вже  немає,  що  так  вився,
Зате  в  мене  внуки  -  молодці.

Інколи  докори:  -  Вже  втомився?
Ти  на  вид  ще  наче  молодик…
Щоб  не  впасти  враз  за  щось  схопився…
Бо    життя  виносить  свій  вердикт.

Інколи  збираюсь  щось  зробити
І  коли  зроблю  все  до  пуття,
Я  радію.    Тоді  хочу  жити…
Рада  моїм  успіхам  сім’я.

Я  мовчу,  хоч  часом  плачу  стиха,
Виглядаю  внуків  –  малюків.
І  боюсь  не  наробити  лиха…
Хочу  вмерти  на  землі  батьків.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724701
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017


Віталій Назарук

СПОГАДИ…

Знов  струмочки  життя
Протікають  по  жилах  роками.
Через  серце  проходять  
Всі  радощі  й  біди  мої.
І  накриті  портрети,
Висять    на  стіні,  рушниками.
А  в  саду,  там  де  липа,
Живуть  молоді  солов’ї.

 Спориші  у  росі
І  кульбабки  пожовклі  від  сонця.
І  грабові  кущі
У  яких  я  ховався  малим.
Нагадали  мені,
Як  дививсь  у  туманне  віконце,
Коли  вдома  ще  жив,
Ті  часи,  коли  був  молодим.

Пригадав  я  твій  голос,
Який  в  моїм  серці  і  досі.
Твої  губи,  як  вишні
І  наш  у  квіту  білий  сад.
Я  іду  в  споришах…
Пам’ятаєш  ходили  ми  босі…
Так  давно  це  було
І  цей  час  не  вернути  назад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724700
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017


LubovShemet

Синок з війни прийшов додому (Присвячую донечці Ларисі)

Своїм  очам  не  вірить  мама  -  
Синок  заходить  на  поріг!
Вона  молилася  ночами
І  вишивала  оберіг,
Щоб  син  її  живим-здоровим
Прийшов  з  проклятої  війни,
Бриніли  сльози  в  кожнім  слові
І  снилися  тривожні  сни,
Та  серце  рвалось  на  шматочки,
Як  телефон  його  мовчав,
Для  неї  всі  були  синочки,
Хто  там  на  сході  воював.
А  душу  краяли  новини
Про  втрати,  обстріли,  бої...
Молилась  матінка  за  сина,
Щоб  Бог  почув  слова  її...
І  подолавши  сон  і  втому,
Долати  труднощі  вже  звик,
Боєць  з  доріг  прийшов  додому,
Її  герой  і  захисник!
Він  бачив  все  на  власні  очі,
Вже  не  повірить  він  брехні,
Він  бачив,  як  палали  ночі,
Від  вибухів  здригались  дні.
Хоч  все  залишилось  позаду,
Але  прийдуть  до  нього  в  сні
Всі  побратими  із  бригади,
Бо  поріднились  на  війні...
Матуся  сина  обіймає,
Цю  зустріч  кожен  з  них  чекав!
...  Але  війна  іще  триває,
Бо  ворог  зброю  ще  не  склав...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724694
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017


Елена Марс

Коротка' бабья доля

Коротка  бабья  доля,  
до  чего  коротка.  
Нагуляться  бы  вволю,  
да  на  сердце    тоска,  
а  была  же  –  шальная,  
с  чертовщинкой  в  глазах.  
Не  стара,  да  больная,  
и  диагноз  тут  –  страх:  
перед  завтрашним  утром,  
где  увидит  себя  
уж  не  той  златокудрой,  
что  смущала  ребят.  
Седина  да  морщины  -
разве  повод  для  встреч?  
Пробегают  мужчины  
мимо  сгорбленных  плеч...  

Нагуляться  бы  вволю,  
только  жизнь  с  молотка  
продана',  чтоб  женою  
быть  в  хороших  руках.  
Только  мама  бы  знала,  
только  знал  бы  отец:  
с  кем  судьба  повязала,  
привела  под  венец.  
Коли  суженый  добрый  -
в  доме  мир,  да  совет,  
а  коль  боров  он  злобный,  
то  не  мил  белый  свет.  
И  не  радуют  вёсны,  
как  когда-то,  в  былом;  
и  лицо  всё  серьёзней:  
лишь  угрюмость  на  нём...  

Коротка  бабья  доля  -  
Как  мгновения  снов!  
Разгуляться  бы  в  поле,  
В  синеве  васильков  
наяву,  а  не  в  сказке,  
ведь  заманчива  быль…  
Утонуть  бы  ей  в  ласке,  
чтоб  от  счастья  завыть;  
зарыдать  во  весь  голос  
у  любви  на  плечах!..
Пусть  и  с  проседью  волос,  
но  желанье  в  глазах  
не  померкло  с  годами,  
в  невесёлых  утрах.
Только  жизнь  --  будто  пламя,  
а  любовь  –  лишь  в  мечтах…

24.03.2012.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724689
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017


Елена Марс

Восточное солнце

Восточное  солнце  безжалостно  жжёт.  
Спасение  –  только  в  тени.  
Ни  тучки  на  небе!  Так  чист  небосвод,  
что  стали  противными  дни.  
Минутную  радость  приносит  вода.  
Поток  леденящей  струи,  
для  горла  –  как  праздник.  И  просто  беда,  
коль  высохли  губы  твои...  

Восточное  солнце.  Горячий  песок.  
Так  больно  разутым  ступням,  
что  прыгаешь  с  пятки  –  на  мягкий  носок,  
как  будто  по  иглам  -  углям.  
И  только  лишь  море  ту  боль  облегчит,  
и  вырвется  томное:  "ой..."
А  если  ещё  и  волна  набежит,
от  счастья,  хоть  смейся,  хоть  пой...  

Восточное  солнце  –  туристу  бальзам!  
Ему  он  молиться  готов.  
А  я  за  снега  это  солнце  отдам,  
за  кучку  пылающих  дров!  
Мне  снятся  морозы,  снежинок  узор;  
холодный,  как  сталь,  ветерок.  
Не  глупость,  не  блажь,  эти  сны,  и  не  вздор,  
а  счастья  желанный  глоток...  

08.02.2012.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724688
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017


Lana P.

НА ХВИЛЯХ МРІЙ…

Колише  хвиля  човен  у  тремтінні,
Тумани  в  заводі  сплелись,
А  ми,  щасливі,  як  колись,
Пильнуєм  світлі  зорі  в  мерехтінні.

Вони  підморгують  згори  казково,
Пускають  в  душі  промінці,
Запалюють  в  них  каганці,
Освітлюють  бажання  поступово…

І  ми,  в  думках,  зринаєм  на  планети,
Згортаєм  простір,  мов  сувій,
І  летимо  на  хвилях  мрій
Зі  швидкістю  небесної  комети…

Заломлене  проміння  —  на  долонях,  
Нитки  фантазій  навкруги,
А  весла  в’яжуть  береги,
Гойдають  човен  творчого  безсоння…      3/05/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724662
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017


Чайківчанка

ОЙ, ВЕСНО КРАСНА

ОЙ,  ВЕСНО  КРАСНА.      

       Князь  Місяць  поспішає  на  свій  царський  трон,
       І  бірюзово-лілові  зіроньки  засяяли  від  щастя  ,
       Лине    музика  небес  і  колише  солодкий  сон,  
       Вечірня  зоря  ,крізь  прозору  шибку  веде  у  казку.
     

         Ой  ,весно  красна    прегарна  красуне!..-
           У  барвистій  вишиванці  -зоре  досвітня,  
           Ти,    сієш  зерно  добра  і  даєш  надію  людям,  
           Воскресний  дзвін  наливає  пахуче  суцвіття  .  


           Оксамитовий  вечір  запалює  вогні  святкові,
           Від  подиху  весни  розпускає  зелене  листя,
           Над  річкою  підняли  голівки  котики  вербові,
           Для  лебедів  звучить  серенада  класична  пісня.
         
             Сонечко  розпустило  золоте  проміння  до  землі,
             День  розпускає  пелюстку,пахучу  троянду  у  раю  ,  
             Посміхнулась  весна,    їй  цвітуть  проліски  рясні,
             І  крапелька  роси  іскриться    на  пишноцвіті  у  маю.
             
             Глянь  навкруги,...  як  все  розцвіло  у  зеленгаю,
             Біля  хати  вишня  увінчалась  у  білосніжну  вуаль,
             Так  пахне,  запашний  бузок    рута  м'ята  у  розмаю,
             Воскресає,  оживає  душа...  і  птах  злітає  у  небесну  даль.
       
               Чую,  як  дзвенить  струмочком  кришталева  чиста    водиця  ,
               Від  сонечка  тепла  дозрівають  жита  у  волошковім  полі,  
               На  верховіттях  ясеня  будує  гніздечко    сизокрила  птиця,
               ізеленокоса    весна  ,білому  світу  дарує  Божу  красу  у  любові.
                                                           М  ЧАЙКІВЧАНКА    2015  04  17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724660
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017


Валентина Ланевич

В саду, занедбанім війною.

В  саду,  занедбанім  війною,  молода  травиця
Крізь  лист  осінній  випусає  пагони  тендітні.
Повз  них  біжить  стежинка  сива,  де  стоїть  криниця,
Несе  із  далеку,  аж  із  балки,  вісті  невтішні.

Там  на  "лягуху"  вранці  оступивсь  солдат  знічев’я,
Коли  вставало  сонечко  в  змарнілім  за  ніч  небі.
Останнє  зарево  ховалось  у  дерев  верхів’я,
Молився  Богу  про  рятунок  при  єдиній  спробі.

І  усміхнулося  життя,  хоч  осколків  вився  рій,
Чіплявся  осами  за  одіж  на  ногах,  він  вцілів.
І  побратимам  у  клятві  обіцяв  -  вернеться  в  стрій,
В  саду  тінистім,  його  весняний  цвіт  ще  не  відцвів.

20.03.17р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724653
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 21.03.2017


Виктория - Р

Розарий!

[b][i][color="#ff00e1"]Я  -  буду  вашими  глазами...
Я  -  буду  парой  нежных  рук...
Я  -  ваша  роза!  Нет!  Розарий!
Я  -  неизменный  сердца  стук.

Я  -  буду  вашими  стихами
Вы  лучик  света  и  тепла,
Под  голубыми  облаками,
Я  Вас  всю  жизнь  свою  ждала...

Я  -  буду  вашими  годами
Моя  любовь  из  сотни  доз...
В  мороз  согрею  Вас  губами,
И  напою,  Вас  чаем  с  роз!
20  03  2017  г  
Виктория  Р
[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724642
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 21.03.2017


OlgaSydoruk

Свеча без огня не горит.

Свеча  без  огня  не  горит...
Свеча  без  огня  и  не  тлеет...
За  нежность  посмеет  корить
Лишь  тот,кто  любить  не  умеет.
И  боги  когда  то  уйдут!..
И  сердце,что  негой  болеет.
Истлеет  терзания  кнут,
И  пряник  не  вдруг  зачерствеет.
Забудут  свечу  зажигать,    
И  душу...  ничто  не  согреет.
И  некому  будет  сказать,  -  
Что  омуты  слёз  не  мелеют...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724634
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 21.03.2017


Надія Башинська

ПРИНЕСЛИ НА КРИЛІ ЗНОВ ВЕСНУ ЖУРАВЛІ!

Принесли  на  крилі  знов  весну  журавлі...
Сяє  сонце  —  земля  просинається,  і  в  святкове  нове,  
розкішне  вбрання  знову  світ  увесь  одягається.

Оксамитове  плаття  одягає  земля  і  вуаль  білосніжну,  з  туману.
Вже  вплітає  в  вінок  ніжних  пролісків  цвіт  і  підсніжників  білих,
що  ранок  сипле  щедро  до  ніг...    у  лісах,  край  доріг.

Роздзвенілись  струмки,  все  біжать  до  ріки,  
мов  дитина  маленька  до  неньки.  З  -  під    сухої  трави  
пробиваються  скрізь  оксамитові  стрілки  тоненькі.

І  лелеченьки  знов  над  селом...  над  селом!  У  польоті    яснім
ген  кружляють...  Бо  радіють  вони  своїй  рідній  землі.
Краще  рідного  краю  не  знають!

Принесли  на  крилі  знов  весну  журавлі...
Сяє  сонце  —  земля  просинається,  і  в  святкове  нове,
розкішне  вбрання  знову  світ  увесь  одягається!


             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724629
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 21.03.2017


Леся Утриско

Щастя.

Я  від  щастя  земного  відірву  шматок,
Тим,  маленьким  окраєчком  хліба,
З  неба  струшу,  мов  груш,  ще  сонливих  зірок,
Принесу  у  долонях  вам  дива.

По  між  всіх  розділю  веснянкові  пісні,
Хліб  роздам  і  напою  любов'ю,
Хай  окрилює  щастям,  і  вдень,  і  в  ночі
Щире  слово,  зодягнене  в  зброю.

Розсипається  день,  засіває  добро,
На  душі  веснянково,  привітно:
Щастя,  друзі  мої,  аби  завше  цвіло,
В  нім  життя  ваше  ласкою  квітло.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724523
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 20.03.2017


Нора2

Ты сказал так однажды


Ты  сказал  так  однажды,  шутя  -  
мне  тебя  никогда  не  забыть,  
я  хочу  тебя  встретить  опять,  
так  же  пламенно,  страстно  любить.  

Ты  сказал  мне  -  я  буду  мечтать
после  смерти  о  встречи  с  тобой,
в  параллельных  мирах  стану  ждать,
на  порталах,  за  яви  чертой.

Если  б  знать,  сколько  жизней  дано:
лишь  одна,  или  сто  пятьдесят?
Ты  запомни,  родная,  одно  -  
лишь  тебя  я  хочу  повстречать!

Чтоб  из  тысяч  узнать  смог  я  вновь,
восхититься  улыбкой  твоей...
Дай,  Господь,  еще  раз  ту  любовь!
Нет...  прошу  тебя,  дай  мне,  сильней...

Но  в  ответ  я  смеялась  словам,
а  в  глазах    -  утонувшая  грусть.
Я  тебя  никому  не  отдам,
за  слова  твои  я  помолюсь…


20.03.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724500
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 20.03.2017


yaguarondi

Весна вже марить нами

Спить  місяць  в  хворостинні  сорочого  гнізда,
На  землю  з  хмаровиння  тече  важка  вода,
Кора  дерев  сотає  тепла  малі  ковтки,  
Повітрям  пропливають  зворушені  бруньки.
Змінилось  біле  сірим,  всміхаються  коти,
А  серце  прагне  віри,  та  де  її  знайти.
З  розталими  снігами  земля  надію  ссе,  
Весна  вже  марить  нами,  вона  усіх  спасе  

02.04.2015

автор  світлини  -  Гайдар.С.А.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724522
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 20.03.2017


Мартинюк Надвірнянський

В небі зорі позгасали…

В  небі  зорі  позгасали
Ясне  сонечко  встає.
Ми  з  тобою  загадали
Мовчки,  кожен  про  своє.

Позлітали  срібні  мрії
У  душі  дзвенить  струна.
Ясне  сонечко  загріє
Встане  рідна  сторона.

Знов  вдихнули  вільно  груди
«  жили  довго  в  сірій  млі».
Вірять  люди  краще  буде
Жить  на  сонячній  землі.

Над  землею  думка  в’ється
В  світлі  сонячнім  тремтить.
Серцю  радісно.  Здається  
Ця  в  житті  найкраща  мить.

2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724497
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 20.03.2017


Richter

Перше слово


В  Куцаків  сьогодні  свято  –
Яся  вимовила:  „Тато“.
Перше  слово  у  дівчати
та  не  „Мама“  все  ж,  а  „Тато“!
Татко  трішки  загордився
і  ледь-ледь  не  просльозився.
У  півроку  –  перше  слово!
Хай  дитя  росте  здоровим!
Ще  бажаю  від  душі  –
в  рік  чи  два  нехай  вірші
Ясочка  розповідає
і  родину  потішає.
Й  пам‘ятають  хай  дівчата  –
мама  дійсно  любить  тата!

19.03.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117031910873  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724490
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 20.03.2017


Володимир Байкалов

Летят в высоком небе журавли

Летят  в  высоком  небе  журавли
Невидимыми  клиньями  повзводно.
За  землю  за  родную  полегли  –
От  лиха  защищали,  как  могли,
И  отстояли  дух  святой  свободы.

И  высота  у  всех  теперь  одна,
И  общее  героев  поднебесье.
Не  их  была  тогда  вина,
Что  развела  по  берегам  война,
И  разные  свободы  жили  в  песнях.

Героев  смерть  из  разных  жизни  глав
Одна  для  всех  покрыла  Правда  Бога.
И  в  духе  Истину  нездешнюю  познав,
Приняв  от  Братства  вечности  Устав,
Летят  одной  небесною  дорогой.

И  среди  прошлых  клиньев  журавлей
Уже  немало  новых  появилось.
Рок  снова  наших  разделил  людей,
Чтоб  дух  свободы  истребил  злодей,
Чтобы  в  рабыню  Ненька  превратилась.

Летят  над  Украиной  журавли
Невидимыми  сотнями  свободы.
От  воронья  спасали,  как  могли,
За  жизнь  без  рабства  нашу  полегли.
И  с  ними  в  небе  дух  святой  народа.


19.04.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724450
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017


геометрія

КОЛИСКОВА ДЛЯ ВНУЧКИ… (2)

                                         Спи,  моя  внучко,  маленька,  рідненька,
                                                         як  пташеня  у  гнізді.
                                         Може  ти  в  сні  політаєш  легенько,
                                                         як  вітерець  навесні.
                                         Може  у  сні  я  полину  з  тобою
                                                         в  райські  чудові  сади.
                                         Ми  політаєм  у  снах  тих  казкових,
                                                         й  вернемось  знову  сюди.
                                         Крила  ростуть  лише  в  казці  чудовій,
                                                         та  у  хорошому  сні.
                                         Будь  же,  онучко,  смілива  й  здорова,
                                                           й  буде  спокійно  мені.
                                         В  снах  ти  побачиш  простори  і  море,
                                                             далі  небесні  ясні.
                                         Я    поспіваю    тобі    колискову,
                                                             спи  і  зростай,  люба,  в  сні...
                                         Хай  тобі  сняться  поля  і  діброви,
                                                             квіти,  садки  і  гаї.
                                         Хай  присипляє  моя  колискова,
                                                               радує  серце  мені.
                                         Будь  же  щаслива,  онученько  мила,
                                                               ти  й  у  житті,  як  у  сні.
                                         І  не  втрачай  ти  у  снах  своїх  крила,
                                                               і  колискові  пісні...
                                         
                                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724435
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017


Ніна-Марія

Весняний ранок

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRgh2CLh_8AUOJsTe9_HaRvcC5f15apHPcjah7hD1Dt-hpEW6Ztcw[/img]

[color="#2674bd"]Шепочеться  із  вітром  очерет,
Заслухалася  тиша  в  їх  дует.
Зітха  в  обіймах  ночі    верболіз,
Вдивляючись  у  темний,  густий  ліс.

Діброви  прокидаються  і  став.
Виводять  птахи  в  декілька  октав.
А  здалеку  вже  досвіток  бреде
І  тихо  собі  новий  день  пряде.

На  небі  гаснуть  одинокі  зорі  
І  губляться  в  небесному  просторі.
Розплющив  очі  росяний  світанок,
Ступив  на  землю  весняний  ранок.[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724414
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017


НАДЕЖДА М.

Тебе я викреслю з думок…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=o_m1FyNqU7E[/youtube]



Те,  що  колись  було  безцінне,
Втрачає  з  часом  увесь  зміст.
І  почуття  уже  руїнне,
На  жовтий  тлінний  схоже  лист.

Не  треба  плакать,  убиватись
За  тим,  чого  не  зберегли.
Назад  не  варто  повертатись,
Бо  так  зробили,  як  могли.

Все,  що  було  перемололось,
Частинки  вітер  розкидав.
В  душі  в  цей  час  щось  надломилось,
Бо  ти  того  так  побажав.

Пройшло,  промчалось,  пролетіло.
Не  треба  більше  помилок.
На  щастя,  все  переболіло...
Тебе  я  викреслю  з  думок...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724405
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Полонянка ночі

Блукала  містом,  як  сновида,  до  світанку
Чіплялися  до  ніг  брудні  калюжі,
Клаксони  кликали  мене  безперестанку,
І  світло  ліхтарів  цвіло,  як  ружі…

Звабливо  сяяли  привабливі  вітрини,
І  зазивали  двері  ресторанів,
Де  танцювали  дивні  звуки  тамбуринів,
Смачні  чекали  страви  на  гурманів…

А  я  пливла  назустріч  романтичним  мріям,
Мені  -  байдужі  світські  забаганки,
У  натовпі  самотність  –  це  моя  стихія,
Приємна  роль  нічної  полонянки…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724311
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017


Віталій Назарук

БАСКІ КОНІ

Відбилися  підкови  у  траві,
Розсілись  роси  по  широкій  спині,
Пасуться  коні  і  старі  й  малі,
Свої  зігнувши  шиї  лебедині.

Сльозяться  очі  -  вітер  у  лице,
Гриву  лоскочуть  ранішні  тумани,
В  повітрі  пахне  свіжим  чебрецем,
Проміння  сонця  б’є  у  барабани.

Ще  трохи  й    заспівають    небеса
І  засіяє  грація  коняча.
Коні  на  волі  –  неземна  краса,
Воля  для  них,  як  рай  святий  неначе.

Щоб  виростали  трави  молоді,
Щоб  коні  доглядали  за  малими.
Був  мир  і  воля  на  святій  землі,
А  вільні  коні  щоб  були  баскими.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724305
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017


Елена Марс

На ботинках смешные бантики

На  ботинках  –  смешные  бантики,
Старомодные,  всё  же  милые.
Угощает  ванильным  пряником
И  медового  цвета  сливами.
И  в  очках  бирюзово-розовых,
Хороша  она,  будто  девочка!
Влюблена  в  этот  мир  берёзовый
Так  наивно  и  так  доверчиво…

Влюблена  она  в  май  и  в  ландыши!
(Не  ищите  в  ней  некой  странности)
Эта  добрая  дама  –  бабушка.
Позавидуйте  белой  завистью,
Что  не  стала  душа  старушечьей
И  во  взгляде  –  шальные  искорки!
Эта  женщина  –  просто  душечка!
Полюбите  её  вы  искренне…

Угоститесь  ванильным  пряником
И  медового  цвета  сливами…
На  ботинках  –  смешные  бантики,
А  душа  у  неё  красивая…

29.05.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724303
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017


Елена Марс

Заплакав тихо липневий вечір

Заплакав  тихо  липневий  вечір,
Омив  сльозами  вишневий  сад.
Цей  сум  сьогодні,  такий  доречний,
Такий  доречний  мінорний  лад.

Усюду  люди  та  парасолі.
Здається,  світ  поспіша  кудись,
А  десь  лунає  стара  віола,  
Неначе  просить  цей  світ:  "Спинись!"

Спинись  на  хвилю,  послухай  літо.
Куди  спішити  в  такі  часи?
Навчись  дощам  у  журбі  радіти.
В  дощах  життєві  звучать  баси...

Дощі  дарують  жадану  свіжість.
В  дощах  -  приємний  мінорний  лад.
Це  шле  нам  небо  Господню  милість.
Нехай  нап'ється  вишневий  сад...

13.07.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724302
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017


Lana P.

ПІСНЯ МОРЯ

Неповторна  мелодія  хвиль
В  інтервалах  бушує  барвисто.
Десь  згубився  омріяний  штиль.
Розливається  море  іскристо.

Як  шампанське,  заграла  вода,
Розлітаються  бризки  крилато,
Чайки  крик  на  крилі  нас  гойда,
Пише  море  нам  пісню  завзято.

З  кожним  подихом  —  інші  слова,
І  злітають  всі  ноти  до  неба.
В  такт  із  морем  душа  ожива.
Ти  є  пісня,  і  в  ній  лиш  потреба.    2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724299
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017


Lana P.

СХОВАЙ МЕНЕ…

Сховай  мене  у  тихих  росах,
В  шовках  літневого  світанку,
Де  трави  мліють  у  покосах,
В  розложистих  обіймах  ранку.

І  притули  мене  до  серця,
До  перших  промінців  Світила...
З  роси  стікатимуть  озерця,
Їх  вітер  підійме  на  крилах,

Неначе  пісню  нескінченну,
У  веселкових  переплетах,
У  нотах  щастя  золочену,
В  осяйно-недосяжних  злетах.

Сховай  мене  у  барвах  літа,
Я  закружляю  павутинно...
Душа  душею  обігріта,
Де  ніжність  розлилась  невинно...

Сховай  мене  від  всього  світу  —  
Спаду  на  тіло  я  росою...
В  обіймах  щирого  привіту
Зіллюсь  єдино  із  тобою.          2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724298
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017


Микола Карпець))

«Пішов з домівки на війну»

[b]«Пішов  з  домівки  на  війну»[/b]
 [color="#2a03d9"][b]  [i]
Пішов  з  домівки  на  війну
В  свою  двадцяту  він  весну
А  дома  мама  і  дружина
Чекають  звісточку  від  сина

І  сум  в  малого  немовлятка
І  мрія,  про  обійми  татка
Що  підросло,  вже  третій  рік
Як  татко,  син  і  чоловік
Пішов  і  бачив  ріст  маля
Лиш  по  мобільному  –  здаля

І  смуток,  і  в  очах  сльоза
І  поклик:  «там,  на  Небесах,
почуйте  крик  душі  родини!  
І  стогін,  Неньки  України!»
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*18.03.17*  ID:  №  724209
[/i][/b]  [/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724209
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 18.03.2017


Виктория - Р

Акація!

[b][i][color="#f200ff"]Зацвіла  акація,
Фея  -  всіх  доріг...
В  ній  краса  та  грація,
Біла  наче  сніг...

В  кетягах  всі  вітоньки,
Щедрий  урожай.
Запашнії  квітоньки,
Весноньки  розмай...

Гріє  душу  сонечко,
Чути  гул  роя...
Сипле  цвіт  в  віконечко,
Тішусь  дивом  я!
18  03  2017  р  
Вікторія  Р[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724200
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 18.03.2017


Дідо Миколай

Божі пташенята

Летіли  буслоньки  до  хати,
Як  дітки  гелготіли.
На  крилах  несли  серенади,
Додому  прилетіли.

Вмивають  верби  водограєм,
Зростили  зелом  весну.
Довкруж  розсипали  розмаєм,
У  рідний  край  принесли.

Летіли  буслики  галділи,
Так  сонце  гріло  мило.
Берізки  соком  оп  ‘яніли,
В  гаю  заструменіло.

В  гніздечку  вивела  їх  мати,
І  з  вітром  гомоніли.
Щоденно  міряли  левади,
Вдягали  в  луг  бахіли.

Летіли  бусли  понад  гаєм,
Любов  несли  чудесну.
Зачарувався  небокраєм,
Стою  і  не  шелесну.
                         Приспів:
О,  бусли  -  буслики  ,  буслята,
Й  мене  візьміте  на  крилята.
В  душі  так  тепло  й  мило.
Візьміте  Божі  пташенята,
Так  в  небо  закортіло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724199
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 18.03.2017


Нора2

Запоздалая любовь

Поздно  ты  пришёл  в  мою  судьбу,
я  уж  не  ждала́  и  не  гадала.
Ты  стоишь  на  левом  берегу,
я  на  правом  около  причала.

Где  ж  ты  был  и  столько  долгих  лет,
по  каким  ветрам  тебя  носило?  
Не  тебе  давала  я  обет,  
замуж  за  тебя  не  выходила!

Эта  запоздалая  любовь  -  
как  горячий  чай,  что  долго  стынет.
Удержаться  б,  не  обжечься  вновь,  
ведь  никто  надежды  не  отнимет...  

А  теперь  смотрю  я  на  причал,
вспоминая,  как  всё  это  было.
Многое  тогда  мне  обещал  -  
только  все  слова  твои  забыла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724184
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 18.03.2017


Виктория - Р

Жебрачка

[b][i][color="#3c00ff"]Жіночка  сумна  та  літня,
Містом  йде  зовсім  самітня.
Мо,  жебрачка,  мо  і  ні...
Так  здалось  на  мить  мені.

Хусточка  на  сиві  брови,
Худі  руки,  нездорові...
Заховала  у  кишенях,
Бо  вони  є  прокажені...

Одяг  наче  балахон-
Вішай  і  лякай  ворон...
У  дірках  старі  калоші,
На  нові  немає  грошей...

ЗдАвна  без  тепла  і  ласки,
І  уже  не  вірить  в  казку...
Оббиває  скрізь  пороги,
Та  благає  смерті  -  в  Бога...
17  03  2017  р
Вікторія  Р
[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724170
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 18.03.2017


Ніна Незламна

Ну зачем…

Согрешила  я  ,согрешила
Тебя  милый  приворожила
Мои  глазки  сверкали  огнём
И  мы  шли  по  дороге  вдвоём

Тихий  лес  нам    шептал  о  любви
В  небе  звёзды  нежно  мерцали
Ах  ты  молодость..    Благослови
Пусть  развеются  все  печали.

Звёзды  в  небе  чуть-чуть  искрились
И  моргал    месяц  с  ухмылкой
Ну  зачем…  С  тобою    встретились  ?
Всё  любовь    –  он  ответил  с  улыбкой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724151
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 18.03.2017


палома

А КАЖУТЬ…

     
А  кажуть,  що  кохання  не  буває
В  поважнім  віці…  нібито  зима…
Не  скаче  серденько  і  кров  не  грає….
То  все  –    пусте,  балакають  дарма,
Не  важить  вік,  коли  вас  «накриває»…

І  вже  закохана  вона  «  літає»,
Ну,  себто,  під  ногами…  ні  землі…
Хоча  десяток  восьмий  розміняє…
Потішні  всі  ті  пустощі  малі,
Душа  у  душу  ніжно  проникає…  

Ще  в  юності  зустрілися  вони
Колись  давно,  та  тільки  розминулись…
Щасливі  сім’ї,    згодом  –  із  дітьми….
Про  молодість  бурхливу  геть    забулось,
Аж  доки  час  не  кинув  до  пітьми…

Найважче,  як  у  злагоді  прожили…
Тепер  –    без  крил…чи  на  однім  крилі…
І  рвуться,  як  нитки,  життєві  жили,
У  темінь  пікетований  політ…
І  ти  –  один…одна  …    незрозуміла…

Це  потім  вже  те  длубання  в  собі,
Сумління  зрілого  нестерпний  голос,
Проблеми  –    у  нещасній  голові…
Втрачає  зернятко  останнє  колос…
І  світ  незримий  твій  –    лише  в  тобі.

Здається,  що  нічого  вже  не  ждеш,  
Та  розривається  враз  темінь  світлом  –    
Коханням  і  без  віку,  і  без  меж…
Ось  так  влітає  в  зиму  тепло-літо  
І  молодість…міцні  обійми  –    теж…

І  світ  наповнюється  диво-квітом,
І  музика  прекрасна  і  …  не  йдеш…
Летить  душа  навстріч  новому  світу,
 Із  молодості  впевнено  гряде
Оте  кохання  –    вічне  і  без  віку….

Що  з  неба  нам  дається,  те  –  святе!
                                       (17  березня  2017)
                                     (с)  Валентина  Гуменюк





 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724108
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 17.03.2017


НАДЕЖДА М.

Буває й так…

Бува,  наткнешся  на  граніт,
Не  намагайсь  пробити  лобом.
Твердий  занадто  моноліт.
Тікай  від  нього  ти  прожогом.

                         ***
Коли  біжиш,  дивись  під  ноги,
Спіткнешся,  важко  буде  встать.
Не  думай  тут  про  допомогу.
В  той  час  усі  кудись  спішать.

                     ***
Не  тільки  звірі  нас  кусають,
Є  люди  з  ядом  в  язиці.
Вони    ні  за  що  покарають,
Дістануть  вас  до  дна  душі.
Та  час  тут  швидко  розбереться:
Для  чого  все  це  і  кому.
Назад  тому  все  повернеться,
Всі  непереливки  йому.

                         ***
Як  набереш  проміння  в  руки,
Пошли  тепло  в  серця  людей.
Врятуєш  ти  їх  від  розпуки,
Притисни  ніжно  до  грудей.

                           ***
Усі  в  гостях  ми  на  землі,
І  шляхом  йдем  усі  єдиним.
Ми  свого  щастя  ковалі,
Якщо  коваль  не  звір  -ЛЮДИНА!

                       ***
Прости  мене.  За  що?  Не  знаю...
Але  прошу  тебе,  прости.
На  тебе  я  не  нарікаю,
Хоч  знаю:  винуватий  ти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724076
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 17.03.2017


Георгий Данко

Погадай, ромашка


(Песня  -  Жанр:  Фок-рок.  Муз.-  The  Beatles,    Текст  -  автор  -  не  перевод!)

1.

На  лугу  ромашку
Я  решил  сорвать,
Любит  ли  Наташка
Надо  мне  узнать.

Припев:

Любит,
Любит,
Любит,
Нет,  -  она  не  любит!
Любит,
Любит,
Любит,
Что  же  с  нами  будет?!


2.

Лишь  настанет  вечер
И  взойдёт  луна,
К  месту  нашей  встречи
Вновь  влечёт  меня.

Припев.

3.

Как  же  быть  с  Наташкой,
Что  молчишь  в  ответ?
Ну,  скажи,  ромашка,
Любит  или  нет?

Припев.

Конец.


29.01.1970

Сборник  «Песни  и  рок-баллады  1968-74»

Фото  из  Инета

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724062
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 17.03.2017


Макієвська

Обійми мене ніжно Весно


Обійми  мене  ніжно  Весно,  
Поцілуй  у  вишневі  вуста,
Нехай  змерзла  душа  воскресне
І  сповзе  зимова  німота.

Ти  зігрій  моє  серце  Весно,  
Нехай  розчиниться  кров  густа,
Щоб  не  було  мені  болісно,
Нехай  медом  стане  гіркота.

О,  Весно  моя  ти  жадана,
Вип"ємо  ми  хмільного  вина
Й  забурлить  любов  у  нас  сповна
На  двох  одна,    така  чарівна.

Пий  зі  мною  сонячну  прану,
Чаша  ще  невипита  до  дна,
Зве  нас  до  небес  у  нірвану,
Кохання  дзвінка  струна.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724055
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 17.03.2017


геометрія

МИ НЕ СИРОТИ У БОГА…

                                     Хоч  важка  у  нас  дорога,                        Сталось  так  уже,  як  сталось,
                                     ми  не  сироти  у  Бога.                                    не  так  вийшло,  як  бажалось.
                                     Хоч  реалії  й  сумні,-                                        Із  московської  тюрми,-
                                     ми  в  цім  світі  не  одні...                              знов  рабами  стали  ми.
                                                                                     Домоглися  ми  Свободи,
                                                                                     не  раби  ми  й  від  природи.
                                                                                     Кажуть:  "Бідні,  бо  дурні,
                                                                                     а  дурні,  бо  бідні..."                          
                                       Вийшло  так,  що  до  "руля",-                Чи  послабили  й  згубили
                                       ми  не  тих  обрали...                                          українську  гідність?..
                                       І  звели  вже  до  нуля,                                      Чи  не  дуже  проявили
                                       навіть  те,  що  мали.                                          громадську  активність...
                                                                                         Пройдисвіти  й  шахраї
                                                                                         дорвались  до  влади,
                                                                                         все  взяли  в  руки  свої
                                                                                         й  придушили  Правду...
                                       Хоч  Майдан  всіх  розбудив                      Вибір  знову  не  такий,
                                       і  вселив  Надії,                                                          знов  не  ті  у  владі,
                                       і  активність  відновив,                                    олігархів  і  панів
                                       й  до  Європи  Мрії...                                              вистача  і  в  Раді...
                                                                                         Та  відомо  ж  всім  давно:
                                                                                         там  буде  порядок,
                                                                                         де  в  Громади  те  весло,
                                                                                         що  веде  до  Правди!..
                                         Домагаються  висот,                                        Тож  прийшла  уже  пора,
                                         де  господар  є  народ,                                    вивести  із  влади,
                                         а  не  купа  олігархів,                                        олігархів  всіх  до  тла,
                                         що  брехать  уміє  й  красти...                  й  домогтися  Правди!..
                                                                                         Хоч  важка  знов  жде  дорога,
                                                                                         ми  не  сироти  у  Бога.
                                                                                         Візьмем  владу  в  свої  руки,
                                                                                         зникнуть  сум  і  болі,  й  муки!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724049
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 17.03.2017


Георгий Данко

Творцы звезд

(Из  цикла  Позитив)

Предчувствие  

[color="#0022ff"]
[b]Ты  ждешь  зимы,  а  снега  нет,  
Ты  лета  ждешь  -  а  небо  в  тучах...
Пройдет  каких-то  20  лет
И,  может  быть,  всем  станет  лучше.[/b][/color]


[i]

[color="#ff0000"][b]Милосердие[/b]

Относитесь  друг  к  другу  терпимее,  нежнее,  бережнее.  
Ведь  пройдет  каких-нибудь  70  лет  и  никого  из  окружающих  не  останется  в  живых  (даже  и  без  катаклизмов).  
Деревья,  дети,  автобус  -  первые  вырастут,  а  второй  -  устареет,  заржавеет.  Я  вижу,  кто  придет  на  смену  -  смену  поколений.  
Я  был  такой  же.  
Спираль  времени  соприкасается  витками.

Реквием  

Дерево  сгорает  -  пепел  остается,
Прошлое  сгорает  -  память  остается,
Человек  сгорает  -  дело  остается.[/color]  [/i]

Творцы  Звезд  

[color="#0022ff"]
[b]И  все  же  мы  не  зря  пришли  в  сей  Мир.
И  не  беда,  что  очень  близко  к  краю...
Мы  -  не  творцы  ужасных  Черных  Дыр,
Ведь  мы  собою  Звезды  зажигаем![/b][/color]

17.03.17

Илл.  из  Инета

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724043
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 17.03.2017


горлиця

МАТУСЯ В СНАХ

 Ти  знов  приходила  у  сни
Матусю,  з  того  світу,
А  я  прохала,  поверни
Той  час,  що  до  відліту!

Лишись  зі  мною  хоч  на  день,
Нехай  відчую  ласку,
Послухаю  твоїх  пісень,
Розкажеш  диво-казку.

І  я  в  обіймах,  мов  дитя,
Вколисана  тобою,
Забуду  все  земне  тертя,
Спочину  в  супокою!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724034
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 17.03.2017


Олена Шабанова

Мовчи - нічого не кажи

Мовчи  -  нічого  не  кажи
Так  хочеться  побути  в  тиші
Ще  поруч  трішки,  не  спіши
Твій  погляд  серденько  колише

Приспи  -  в  обійми  загорни
Цілунком  окропи  легким
Прийди,  я  прошу,  в  мої  сни
Вітром  палючим  і  терпким

Не  йди  -  душа  моя  благає
А  може,  ти  бажаєш  кави???
Ніч  тишею  до  нас  зітхає
Так  довго  ми  себе  шукали...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724008
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 17.03.2017


Надія Башинська

Я Ж ТУДИ, КУДИ І ТИ…

Журавель  сказав  до  Чаплі:
—  Ой  стрункі  ж  у  тебе  лапки!  Хвостик  пишний,
гострий  дзьобик.  Можеш  сісти  на  мій  возик.
Я  ж  туди,  куди  і  ти,  ото  ж  можу  підвезти.
             Чапля  мудрою  була.  Сіла...  Віжечки  взяла
та  й...    погнала  до  села!
Журавель  із  воза  зліз.  Думав  він,  що  їде  в  ліс...
             Ото  ж  ти  запам'ятай!  Жінці  віжки  не  давай.
Якщо  править  станеш  сам,  
                                   куди  схочеш  --  будеш  там!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723936
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017


MERSEDES

Поговори зі мною про кохання…

Поговори  зі  мною  про  кохання,
А  я  тобі  відкрию  своє  серце.
Весна  ввірвалась  в  душу  така  рання,
А  Муза  виклала  в  вірші  усе  це.

Як  радісно,  як  легко  відчувати,
Ті  почуття,  що  берегла  для  тебе.
Якби  ти  знав,  як  вмію  я  кохати
І  цим  ділюся  із  блакитним  небом..

Як  хочу  я  почути  ніжне  слово
І  притулитись  до  грудей  гарячих.
Щоб  відбувалось  все  так  загадково,
Щоб  ти  любов  палку  в  очах  побачив...

Поговори  зі  мною  про  кохання,
Назви  мене  веселкою  ясною.
Нехай  не  буде  болю  й  сподівання,
А  буде  зустріч  наша  під  вербою...


Поговори  зі  мною  про  кохання...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723862
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017


Виктория - Р

Карпати!


[b][i][color="#4400ff"]Карпати,  Карпати,  Карпати
Рівнини,  долини,  плаї.
Не  можу  я  Вас  не  кохати,
Ви  -  велич  і  радість  мої!

Карпати,  Карпати,  Карпати
Озера,  річки  і  гаї.
Не  можу  про  Вас  не  співати,
Про  ваші  осяйні  краї.

Карпати,  Карпати,  Карпати
У  серці  моїм  назавжди!
Для  мене  Ви  батько  і  мати...
І  в  спрагу  ковточок  води.

Карпати,  Карпати,  Карпати
Весна  знов  прийшла  на  поріг.
Вдягли  оксамитові  шати,
Хоч  в  горах  лежить  білий  сніг...

Карпати,  Карпати,  Карпати
На  травах  сріблиться  роса.
А  в  небі  хмарини,  мов  з  вати...
Карпат  чудодійна  краса!
16  03  2017  р  
Вікторія  Р  [/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723932
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017


Зоя Журавка

ПЕРЕТЛІЛО

Вона,  лиш  поглядала  опустивши  вії
А  він  любив  її  і  так  її  беріг.
Вона  ж,  у  котре  повертала  в  свої  мрії,
Він,  на  подушці  в  неї  променем  приліг.
Вона,  поблажливо  йому  всміхалась,
Він,  оберемками  носив  їй  квіти.
Вона  ж,  холодною  завжди  лишалась,
Він,  поглядом  своїм  міг  спопелити.
Вже  більше  не  тримав  її  за  руку,
Не  цілував  їй  шию  крадькома.
Усе  частіше  думав  про  розлуку,
Вона  ж,  із  мріями  лишалася  сама.
Все  перетліло...сіро  і  буденно
Пливли  життям  в  самотності  човні.
На  згарищі  кохання  сірий  попіл
Бо  мрії  їхні  різними  були.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723924
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017


Надія Карплюк-Залєсова

ХТОСЬ РОЗКИДАВ ПЕРЛИ…

День  спустивсь,  як  обрус  зі  стола
І  упав  за  обрій  в  сонячній  заграві,
Янтарем-  смарагдом...  аж  за  край  небес,
В  золото-  рубіновій  оправі...

Вслід  за  тим  -  наземний  купол  вкрив
Присмерк,  в  горошинах  світлячків,
І  заморгало...  здивовано  вдивлялось
У  люстерка  верболозових  ставків

Я    закохуюсь,  занурюючись  в  небо,
На  його  старий  Чумацький  шлях,
По  якому  клишонога  ВедмедИця
Везе  Діву  злотокосу  на  плечах...

Я  б  туди,  ведмедице,  хотіла,-
На  Терези  Правди,  -  в  небеса...
Я  б  жарптицею  казковою  летіла,
Де  лік  часу  зачепився  й  зависа

Поміж  зорями  черпнула  б  тої  Правди.
У  Ковші  на  землю  принесла  б,
І  тоді...  Ти-  Господи,  впізнав  би,
Що  Твій  син  -  не  грішник  і  не  раб

---------------------------------------------

Хтось  розкидав  перли  в  синім  морі,
Азбукою  Всесвіту  для  нас,
У  бездонному  й  безмежному  просторі,-
Поміж  перлами  -  землі  дороговказ
                                                           
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723923
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017


Lana P.

НЕНАРОКОМ…

Так  ненароком  розіллю  вино,
Розвію  хміль,  настояний  роками...
Хай  краплями  стікає,  все  одно,
Не  зупинити  почуттів  між  нами...

Застигне  перша  крапля  на  вустах,  
Ти  цілуватимеш  у  насолоді,
Розквітне  друга  квіткою  в  руках,
І  перевеслом  ляже  в  нашій  оді...

А  третя  протече  у  далину,
Омиє  стежку  зустрічей  між  нами...
Лише  мене  спиватимеш  одну
В  життєвих  митях,  сплетених  серцями...      2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723920
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017


Лана Семицвітна

Плод любви


В  своей  душе  растили  мы  любовь.
На  нежных  чувствах,  влагой  орошая,
Дарили  ей  всю  ласку  и  тепло
И  выросла  у  нас  любовь  большая.
Она  питалась  искренностью  фраз,
Терпеньем,  уваженьем  ,  пониманьем,
Умела  все  прощать  и  оценить
Пусть  горькое  ,  но  честное  признанье.
И  две  души,  обидам  вопреки,
Любовь  другого  чтили  ,  уважали
И  ни  на  шаг  не  подпускали  зло,
И  души  только  счастье  обретали.
И  выросла  любовь  их  до  небес.
Улыбкой  землю  грешную  согрела,
Теплом  окутала  замерзшие  сердца
И  ненависть  земная  оробела.
И  плод  любви  –  бескрайнее  добро  -
Окутало  всю  землю  ,  небо,  звезды.
И  все  живое  ,  что  не  ведало  любви,
Себе  сказало  ,  что  любить  еще  не  поздно.
Открылись  души  для  чудес  любви,
В  сердца  вселились  капельки  добра.
Они  очистили  весь  мир  от  унижений
И  истребили  все  причины  зла.
Любовь  растет!  И  пусть  растет  всегда!
Идя  путем  добра,  надежды,  веры
И  украшает  светом  нашу  жизнь.
Пускай  любовь  не  знает  счастью  меры. 2.04.03

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723904
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017


Макієвська

Весна-Діва йде

http://www.playcast.ru/view/1504657/153363381fb0d26076b014d07f92dc9a47dff155pl


Розступіться  сніги,  заспокойтесь  хурделиці  й  заметілі,
Весна-  Діва  йде,  ступає  тихенько  й  величаво  мов  панна,
Гарне  личко,  мов  пролісок  ніжно-біле  і  чорнії  вії,
Як  янгола  ночі  крила  і  сама  вся  така,  бездоганна.

Смарагдові  очі,  шовкове  волосся  за  нею  стелеться,
По  полям,  по  узліссям  і  берегам  шлейфом  із  трав  плететься,
А,  оксамитові  вуста!  З  них  метелики  жваво  випорха,
На  сукню  із  веселки  й  барвистих  квітів  сіда,  як  у  Босха.

І  сонечка-кульбабки,  вітаючись,  голівками  нам  кива,
Звільнившись  з  просоння,  ніжаться,  мов  каченята  на  осонні,
Де  пройшли  весни  сліди,  там  квітнуть  сади  і  солов"ї  співа,
Свої  завітні  трелі  виводя  ,  і  ночі  стали  безсонні.

Бо  хочеться  слухати  й  слухати,  й  насолоджуватись  життям,
Споглядать  народження  світу  й  не  забувати  про  каяття,
Як  пташки  гніздечка  в"ють,  а  хрущі  над  вишнями  жваво  гудуть,
До  душі  весна  мені,  зцілює  прана  її.  Любов  зву  в  путь.

П"ють  бджоли  й  оси    з  пелюсток  запашних,  медово-терпкі  роси  ,
Аромат  бузку,  конвалій,  абрикос,  троянд  лине    духмяний,
Верби  роспустили    з  лози  коси,  милуються  ними  й  досі,
А    берізки,  сережкам  зраділи  сповна.  Настав  день  весняний.

********
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRC-_25IVBj86KPcJbAPh0dRI0aCwTm4Y17XCIO8tfhfAU7chq9yXq-xg[/img]
*Ієронімус  Босх
Живописець
Ієронімус  Антоніссун  ван  Акен,  більше  відомий  як  Ієро́німус  Босх,  Єронім,  Єру́н  —  нідерландський  живописець,  один  з  найвідоміших  майстрів  Північного  Відродження  ХV  cт.Вікіпедія

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723884
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017


НАДЕЖДА М.

Прихід весни…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wxWu4wxL9CI  
[/youtube]

Таке  лице  прозоре    у  вікна,
Це  дощ  промив  старанно  його  й  очі.
А  я  дивлюсь:  чи  скоро  вже  весна
Її  прихід  чекаю  я  щоночі.

А  ніч  живе  все  так,    життям  своїм:
Звабливий  Місяць  погляда  на  зорі,
А  я    питанням  мучуся  одним:  
Кому    доріжку  стелить  Місяць  в  морі?

До  берега  човенце  приплива,
А  в  нім  весна,  прикрашена  квітками.
Такі  вночі  ось  творяться  дива...
Іде  весна  знайомими  стежками.

Навколо  розкидає  буйний  цвіт.
Вродлива,  непідступна  і  мрійлива.
Враз  змінює  і  мій  духовний  світ,
І  радістю    наповнить  усе  злива.

А  ти  ще  спиш,  покірний  темній  ночі.
Усмішка  ледь  торкається  лиця...
Так  хочеться,  щоб  ти  відкрив  вже  очі...
Хай  радістю  наповняться  серця...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723895
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017


Harry Nokkard

Дарунок Бога

Дарунок  Бога

В  часи  прадавні  
ледь  не  трапилась  біда,
коли  Господь  розподіляв  усі  чесноти,
спізнилася  дівчина  молода,
на  той  розподіл,  через  всі  свої  турботи.

З’явилася,  коли  вже  Бог  втомився,
і  подарунки,  всі  що  мав,  роздав,
на  неї  подивився  й  зажурився.
Чому  ж  красуня    я  про  тебе  не  згадав?

Де  забарилася  і  не  прийшла  до  Бога,
коли  я  ті  чесноти  роздавав?
Невже  була  такою  довгою  дорога?
Чи  забагато  невідкладних  справ?

Дівчина  знітилася,  вибачай  мій  Боже,
що  запізнилася  я  на  свою  біду,
мабуть  ніхто  мені  не  допоможе,
якщо  все  роздано,  то  мабуть  я  піду.
 
Зажди,  красуня,  у  таку  чудову  днину,
не  може,  просто  так  піти,  така  краса,
я  подарую  тобі  мову  солов’їну,
й  чарівну  пісню,  щоб  злітала  в  небеса.          

Щоб  ви  жили,  співали  і  раділи,
на  вашій  Богом  подарованій  землі,
щоб  рідну  землю  й  мову  боронили,
нехай  несуть  на  крилах  радість  журавлі.

І  ллється  пісня  й  мова  солов’їна,
душа  країни  в  ній  живе  впродовж  віків,
дарунок  Бога,  що  отримала  дівчина,
пісні  чарівні  для  дітей  й  чоловіків.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723887
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017


CONSTANTINOPOLIS

Пам'яті Володимира Івасюка.

[color="#0033ff"][color="#478df5"]Світ  теплий  очей,  твоїх  зігріває  Вкраїну,  як  Сонечко  дивне,  чудове,  і  лагідне.  Всім  серцем  своїм  і  душею  любив  Батьківщину,  і  життям  сплатив  данину  за  діло  праведне.  
Ти  тут  народився  у  краю  пісень  і  любові,  у  краю  вільних  людей  і  свобідного  духу...  Знаємо,  якою  був  шлях  твій  тяжкий  у  неволі  радянського  табору,  пам'ятаємо...
Наш  красень,  наш  сокіл,  ти  в  небо  злетів  у  блакитне  і  чисте  так  високо,  і  чорні  загрозливі  хмари  розбити  хотів,  і  був  ти,  як  блискавка...  
Над  лісом,  над  степом,  і  сивим  Дніпром  кружляв  ти  співаючи,  над  містом,  над  полем  і  рідним  селом:  боровся  і  жив  поспішаючи...  
Світ  теплий  очей  твоїх  зігріває  наші  серця,  а  співом  й  музикою  навіки  Вкраїна  збагачена,  Володю  ти  з  нами  і  ми  з  тобою  до  кінця,  -  твій  дух,  твоя  творчість  й  талан  -  наша  українська  спадщина![/color][/color]


"4  березня  1949  року  народився  Володимир  Івасюк.  Кати  його  боялись,  тому  і  вбили".
"Володимир  Івасюк  народився  4-го  квітня  1949-го  року  у  Кіцмані,  Чернівецької  області,  на  Буковині.  Батько  його  був  професором  української  літератури  в  Чернівецькому  університеті,  мати  вчителька  української  мови  середньої  школи.  Ще  малим  хлопцем  брав  батько  Володимира  в  Карпатські  гори  й  учив  слухати,  як  співають  старі  ялиці,  учив  прислухатись  музиці  бистрих  кришталевих  гірських  потоків.  Як  глибоко  вкорінились  в  душі  молодого  генія  мелодії  зелених  Карпат  —  відчувається  в  його  піснях,  в  яких  він  їх  увіковічнив  й  які  нам  подарував.  Володимир  так  розповідав  про  себе:  «Я  ніколи  не  думав,  що  зможу  писати  пісні.  Правда,  музику  я  дуже  люблю,  чую  її  навкруги.  Все,  здається  мені,  співає.  Якось  з  батьком  ми  йшли  лісовою  стежкою,  і  він  запитав  мене:  Чи  я  чув,  як  співають  дерева?  Я  спочатку  не  вірив.  Ми  увійшли  у  густий  ліс.  Перестав  падати  дощ,  і  небо  прояснилося  блакиттю,  а  з  смерекових  гілок  падали  краплі,  співаючи  стару  знайому  мелодію»".

Читати  статтю  тут:  http://ukrmir.info/?p=9476

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723870
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017


геометрія

ВЕСНЯНУ ДАЮ ЗАГАДКУ, ДОБРИМ ЛЮДЯМ НА ВІДГАДКУ…

                                                 1.  Що  біжить  без  спочинку,
                                                         не  стає  ні  на  хвилинку,
                                                         не  старіє,  не  вмирає,
                                                         а  все  нищить,  забирає?
                                                 2.  Прояснилось  наверху  -
                                                         і  земля  стоїть  в  пуху?
                                                 3.  Куди  ступиш-  всюди  маєш,
                                                         хоч  не  видиш  -  уживаєш?
                                                 4.  Коло  носа  в"ється,
                                                         в  руки  не  дається?
                                                 5.  Ані  тіла,  ані  духа,
                                                         має  писок,  шкіру  й  вуха?
                                                 6.  Усе  життя  ходить,
                                                         а  з  місця  не  сходить?
                                                 7.  Живу  -  не  жую,              
                                                         їм  та  набираю,                                                                                                                                                                                                                                                    
                                                         все  життя  моє  у  тім,  
                                                         з  голоду  вмираю?
                                                 8.  Ніг  багато,  а  додому  на  спині  їде?
                                                 9.  Ростом  невеличка,
                                                         ні  звір,  ні  птичка.
                                                         А  землю  риє,
                                                         будинок  будує?
                                               10.  Швидко  гризе,
                                                           дрібно  жує,
                                                           сама  не  ковтає,-
                                                           хто  відгадає?..

                                             Відгадки:  1.Час.  2.Весна.  3.Повітря.  4.Запах.  5.Чобіт.
                                                                           6.Годинник.  7.Вогонь.  8.Борона.  9.Лопата.  10.Пилка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723867
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017


Радченко

Жисть

Яка  безвихідь...  А  колись
Так  слізно  плакався  сусідам:
Хіба  у  мене  з  нею  жисть?
Хай  сам  би  жив,  якби  то  відав,
Що  будемо  ми  жить  в  гризні,
Що  дорікати  завжди  буде:
"Нажрався,  гірший  ти  свині,
Чому  не  жити  нам,  як  люди?".
Ну  не  хотів  рубать  дрова  —
Вона  так  вміло  це  робила.
Город  скопати?  Дивина  —
Вона  ж  не  баба,  а  кобила.

Яка  безвихідь...А  тепер
Сусідам  плачеться  так  слізно:
Чому  вона,  не  я  помер  —
Провини  біль  прийшов  запізно.
Я  тільки  зараз  зрозумів
Яка  Катруся  гарна  жінка.
Я  б  і  скопав,  й  дрова  —  без  слів.
Не  п'ється,  як  колись,  горілка.
Не  бачив  я  чи  не  хотів,
Як  гірко  плакало  кохання.
Яка  безвихідь...  й  марність  слів
І  тиші  болісне  мовчання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723861
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017


Наташа Марос

ОБНІМАЮ…

Туманом  важким  прокидається  ранок,
Лягає  на  віття  ще  сонних  дерев.
Оця,  сизувато-посріблена  брама
Й  мене  обережно  за  плечі  бере...

І  вже  відчуваю  важкий  і  холодний,
Такий  ненав'язливо-приторний  щем...
Весна  ж,  а  не  осінь...  невже  і  сьогодні
Уранішнє  небо  проллється  дощем...

О,  ні,  це  весна  -  в  ній  усе  швидкоплинне
І  сонечко  скоро  тумани  проб'є...
Я,  наче  земля,  що  збирає  краплини,
Туман  обнімаю,  мов  щастя  своє...

                   -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723860
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017


Віталій Назарук

ВИШНЯ В СНІГУ

Біла  вишня  тепер  не  в  снігу,
Біла  вишня  в  духмяному  цвіті.
Сад  веселка  вдягнула  в  дугу,
А  листочки  нові  в  оксамиті.  

Пахне  медом  в  веснянім  саду
І  хрущі  загули,  наче  бджоли,
Серед  саду  до  тебе  я  йду,
Хоч  сховались  в  зірках  видноколи.

Розшукаю  крізь  цвіту  в  саду,
Про  смак  вишні  вуста  нам  розкажуть,
Я  до  тебе  лечу,  а  не  йду,
Поки  роси  вечірні  не  впадуть.

Де  ти,  щастя  моє?    Обізвись!
Пелюсткова  знялась  хуртовина,
Що  летять  то  додолу,  то  ввись
Білим  «снігом»  лягають  над  тином.

Пригадаємо,  люба,  не  раз,
Як  хурделили  вишні  весною,
Кожен  рік  пам’ятатимем  час,
Як  завіяло  нас  з  головою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723838
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017


Richter

Кiт без чобiт


На  печі  куняє  кіт,
розвалився  без  чобіт.
З‘їв  сметану  на  обід
й  замастив  собі  живіт.

Полював  він  у  чулані
й  послизнувся  на  сметані,
як  ганяв  в  комірці  мишку,
а  тепер  дрімає  нишком.

16.03.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117031602493  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723837
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017


Richter

Вишневий цвiт

Вишневий  цвіт  на  сотнях  віт
серця  бентежить  навесні.
Вишневий  цвіт  в  саду  розквіт
й  дари  пророчить  нам  рясні.

Вишневий  цвіт  на  цілий  світ,
у  пахощах  втопає  все.
Вишневий  цвіт  –  незмінний  хіт,
любов  і  радощі  несе.

Вишневий  цвіт  на  схилі  літ  –
відлуння  весен,  ніби  в  сні.
Вишневий  цвіт  –  кохання  слід,
він  в  душу  лине  знов  мені.

16.03.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117031603311  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723836
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017


Ніна Незламна

Розійшлися дороги

Ти  там  я  тут  ,розійшлися  дороги
Минав  вже  біль  ,та  й  тікали  тривоги
Але,  аж    десь  там,  спогади  лишились
Співала  весна  і  ми  удвох  любились.
Тут,  все  барвінок  стелився  під  ногами
Казкова  ніч,  гуляли  вечорами
Та  розірвався  наш  вінок  надії
Скидав  світанок  зорі  ,рушив  мрії.
Зрадлива  доля,  вирішила  за  нас
Нажаль  промінь  любові    давно  погас  
Та  все  ж  не  стерти  спогадів  весняних
Ті  поцілунки,  колір  щічок  рум*яних
Все  наповнювали  серце  любов*ю
Вже    не  моя,  сумую  за  тобою…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723832
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Весна і радісна й сумна

(імпровізація  на  тему
вірша  Костянтина  Бальмонта
"Із-під  льоду")

Можливо,  не  настав  ще  час
у  нашому  житті  Весни,
коли  нам  Бог  дарує  шанс
прокинутись  зі  сну  Зими…

Коли  не  просто  у  зеніт
прямує  сонячний  Стожар  -
поета  серце  у  політ
летить  до  Сонця,  як  Ікар…

Весна  –  заквітчана  пора,
коли  цвіте  не  тільки  сад,
дарує  Небо  нам  слова,
і  віршів  щедрий  зорепад…

Ми  нарізно  були  роки,
але  кохали  повсякчас,
світило  Сонце  з  висоти,
і  пам'ять  зігрівала  нас…

Мій  друже,  зупинись  на  мить,
поглянь,  довкруж  цвіте  Весна,
і  пісня  в  небесах  бринить,
водночас  радісна  й  сумна…

Весна  дарує  нам  життя,
війна  –  вбиває  кожну  мить,
тому  прекрасне  почуття
в  моїй  душі  ще  й  досі  спить…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723790
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017


Віталій Назарук

МАМИНА СЛЬОЗА

Думки,  як  хвилі  запінили  скроні,
Принесли  з  далини  мені  слова.
Роки  стомились,  як  від  бігу  коні,
Назустріч  вийшла  матінка  жива.

Приспів:
Земля  хитнулась…  У  тумані  сонце…
Здалося,  що  упали  небеса…
І  дотепер  щемить  розбите  серце,
В  душі  й  понині  мамина  сльоза.

Ти  звідкіля,  синочку?  -  шепотіла…
Не  думала  побачити  тебе.
Хоч  у  думках  шукала  і  летіла,
У  снах,  бувало,  образ  промайне.  

Приспів.

Чому  так  довго  не  вертавсь  додому?
Давно  вже  тата  на  землі  нема,
Тебе  хотілось  бачити  старому,
А  я  давно  залишилась  сама.

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723786
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017


Елена Марс

Не место нас делает краше


Как  жарко,  -  промолвил  бродяга,  -  в  пустынях  Востока.
Как  трудно  мне  будет  тут  выжить,  в  стране  чужаков...
"Найди  в  себе  силу,  найди  в  себе  мудрость  пророка,  -
Ветра  прошептали,  -  не  терпит  Восток  дураков!..

Сюда  коль  пришёл  ты,  то  путь  твой,  видать,  не  бесцельный!
А,  может  быть  Небо  с  тобой  заключило  пари?..
Коль  хочешь,  чтоб  стал  этот  мир,  как  рассвет  -  акварельным,
То  сам  таковым  этот  мир  для  себя  сотвори!..

Не  место  нас  делает  краше,  не  место  творит  нас,
А  мы  сотворяем  его,  но,  запомни,    любя!
Не  нужно  сводить  его  краски  в  минор,  как  и  в  минус.
Начни  этот  мир  улучшать,  начиная  с  себя..."

17.  08.  2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723781
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017


палома

ШУКАЮ

Шукаю,  все  життя  себе  шукаю:
І  простору,  і  розмаху  для  крил.
Пізнала  сутність  світу  й  ще  пізнаю…
На  штучність  –  алергія,  на  акрил…
Душа  моя  міцніє,  хоч  страждаю…

Злетіти,  зазирнути  за  завісу,
Бо  не  одна  така  у  тім  житті…
(Смертельне  зло  над  душами  нависло)
Здолати  б    перешкоди  на  путі
І  над  буденним,  як  святі  –    у  висі…

Усім  Бог  дав  можливості  такі,
В  собі  лише  потрібно  розібратись
І  не  «  на  вітер»  всі  слова  палкі,
А  зняти  із  душі  печалі  ґрати
Убивчі  і  доволі  громіздкі…

Співає  звільнена  душа  на  волі,
Допомагає  іншим  у  біді.
Не  варто  нарікати  на  злу  долю,
Щоденна  правда  –    в  тебе  у  руці,
Позбутися  лиш  злого  і  сваволі.

Душа  любові  прагне,  миру,  волі!
                                       (28  лютого  2017)
                                     (с)  Валентина  Гуменюк








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723756
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017


Олекса Удайко

ВОНА

   [i]Так  сталося,  що  жінка  стала  чи  не  найціннішим  
   скарбом  безумного  і  суєтного  сьогодення.  Бо  хто  
   ж  як  не  вона  може  повернути  йому  риси  розумності  
   та  красу  буття  у  всіх  його  проявах?  Тут  вже  йшлося  
   про  це  у  моїх  віршах  і  творах  моїх  колег*.  Звертаючись  
   до  вічної  теми  сутності  людського  існування  на  Землі,  
   автор  пропонує  друзям  і  читачам  сайту  новий  доробок  
   як  "закваску"  до  нових  диспутів  на  цій  сторінці...  
   
   Доброго  вечора  та...  плідної,  щасливої  ночі!  
   В  супроводі  невмирущої  музики  Щопена...    [/i]
[youtube]https://youtu.be/3Exl_gGMzpE[/youtube]
[i][b][color="#a80395"]Вона  –  та,  
                           що  як  треба  коня  на  скаку  угамує,
Вона  в  хату  палаючу  ввійде,  як  хата  горить.
Вона  –  та,  
                           що  ніколи  дарма  у  житті  не  сумує,
Коли  розпачі  рана  її  окупує  на  мить.

Вона  –  та,  
                           що  уміє  і  може  у  млості  кричати,
Коли  він  у  пещоті  зірве  невгамовний  той  крик,
Їй  не  треба  
                           покої  у  злоті  і  білі  палати  –
Їй  дорожчий  його  задовільно-впокорений  рик.

Вона  –  та,  
                           що  народить  як  треба  дітей  –  хоч  і  десять,
Лиш  би  він  їх  трудом  своїм  відданим  прогодував…
Вона  –  та,  
                           що  квітчає  у  ряст  його  приспані  весни,  
Аби  він  повирішував  тисячі  рідкісних  справ.

Вона  –  та,  
                           що  підніме  йому  до  висот  кундаліні**,
Аби  він  перестрибнув  нараз  двометровий  паркан.
Й  не  закрадеться  в  нього  
                                                                       ні  крапельки  підлої  ліні  –
Він  ділами  наповнить  накреслений  милою  план.

Вона  –  та,  
                           що  узимку  веселі  хори  хороводить,
Й  ніпочому  їм  люті  завії  й-морозна  зима.
Вона  піде  
                           за  ним,  коли  треба,  в  вогонь  і  у  воду,
Коли    іншого  шляху  в  подружньої  пари  нема.  

…Так  і  шествує  
                           в  світі  той  люд  погамований  парами,
Немов  нитка  і  голка,  що  все  надміцне  протика.
Та  чомусь  одне  
                           одного  й  долю  нерідко  ми  сваримо…

Видно,  суть  у  безбожного  люду  гріховна  така.[/color]
[/b]
15.03.2017
_________
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
**Згідно  з  індуїстським  вченням,  латентна  сила,  що  
     покоїться  в  куприку  людини,  звернута  в  спіраль.      [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723670
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 15.03.2017


OlgaSydoruk

Там увидела себя.

Экспромт

Лишь  под  утро  ветер  ночи,  в  монотонности  дождя,
Затихал.Смежались  -  очи...Там  увидела  себя,
И  ромашковое  поле,и  лазурный  василёк.
Средь  ковылевого  моря    -  нежный  аленький  цветок...
Поцелуи  обжигали  моё  тело  без  огня.
Полыхала  в  полумраке  фиолетовым  душа.
Ветер  ночи  приласкался  и  затронул  завиток.
Только  губ  не  прикасался...Только  слов  сказать  не  мог...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723664
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 15.03.2017


ТАИСИЯ

Цвела сирень

Места  –  знакомые  до  боли.
По  этой  тропке  шли  к  реке.
Цвела  сирень,  нас  только  двое,
Весна    -  в  душе,    рука  –  в  руке.

Сверкали  «зайчики»  на  ветке.
Пьянил  цветочный  аромат.
Я  –  босиком,  ты  нёс  баретки.
Меня  смущал  твой  нежный  взгляд.

Ты  мне  дарил  сирени  ветку.
Ты  рисовал  ночной  пейзаж.
Нёс  на  руках,  как  птичку  в  клетку.
Здесь  сохранился  наш  шалаш…

Твой  взгляд    по-прежнему      смущает.
Опять  зовёшь  меня  в  шалаш.
Вино  с  годами  лишь  крепчает.
Как  привлекает  наш  вояж!

15.  03.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723662
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 15.03.2017


Евгений Познанский

ОКНО ВЕСНЫ

Треплет  ветер  тучки  занавески,
Где  то  там,  в  холодной  вышине.
Теребит  и  двигает  их  резко,
Как  простые  шторы  на  окне.

Кажется,  он  даже  распевает:
«Вот  сейчас  как  дёрну,  разорву!»
И  лучам  дорогу  очищая
Открывает  неба  синеву.

Треплет  ветер  тучки  точно  шторы,
Синего  небесного  окна,
Древнего  и  юного,  в  котором
Показалась  нам  уже  весна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723629
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 15.03.2017


Світлана Моренець

ОДПЛАЧ В МЕНІ, МІЙ БОЖЕ!. .

[i]"Єдиний  Боже!  Все  обсіли  хами.
Веди  мене  шляхетними  шляхами.
І  не  віддай  цим  людям  на  поталу  –
вони  вже  іншу  віру  напитали.
Одплач  в  мені,  одплач  і  одболи,  –
вони  ж  моїми  друзями  були!"[/i]
Ліна    Костенко


Подяка  Небу  –  не  добили    [i]"хами".[/i]
Зцілюсь  я!  І  [i]шляхетними  шляхами[/i]
ітиму,  як  велиш,  а  отже,  Боже,
в  болото  зіштовхнуть  –  ніхто  не  зможе!

Тим  більше,  мстиві  жовчні  "однодумці",
що  не  простили  власну  думку  жінці.
Не  треба  ворогів.  За  різкість  в  слові,
є  друзі,  що    втопить  –  завжди  готові!

Затерпнувши  у  здивуванні  й  горі,
молилась.  А  гуру́,  неначе  хворі,
мов  "дах  зірвало"  з  люті  до  безтями,
все  рили...  (  та  туди  й  звалились!)  яму.

А  жаль,  що  піддалися  гніву  й  блуду.
У  час  біди    –  не  місце  сварам,  бруду.
...Їм  гріх  той  невідмолений  нести.
[i]Одплач  в  мені,[/i]  мій  Боже!..  І  прости...


Друзі,  вельмишановні  читачі!  Через    певні  обставини,  якийсь  час
(надіюсь,  недовгий)  я  не  зможу  заходити  на  сайт.  
До  зустрічі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723626
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 15.03.2017


Петро Кожум'яка (Ян Укович)

Ой на горі свистять раки… (народна пісня)

Українці  в  піснях  завжди  оспівували  і  шанували  своїх  героїв,  їхні  подвиги  і  кепкували  над  їхніми  дивацтвами.
Так  було  за  сивої  давнини,  то  має  бути  і  зараз…
****************************************************

Ой  на  горі  свистять  раки...
Ой  на  горі  свистять  раки...
А  попи  горою  з  кіпами  на  лобі  -
Не  козаки!

Гей,  пан  На*сіров,  гей  —  пан  А*ваков,
«Гей-козаки»!

Попе...  попереду  По*рошенко...
Попе...  попереду  По*рошенко...
Сховав  свої  гроші  у  сліпих  офшорах  
Хорошенько!

Гей  у  Панамі...
Гей  в  Люксембурзі...
Хорошенько!

А  по…  а  позаду  суне  Гройс*ман
А  по…  а  позаду  суне  Гройс*ман
Добре  краде  гроші
Гроші  із  буджету  —  клепто-оп-ман!

Щей  Гонта  -  рева,  
Щей  із  Я*ресько  —  клепто-оп-ман!

Ой  на  горі  свистять  раки
Ой  на  горі  свистять  раки,
Отакі  герої  зараз  в  Україні  -  
Жирні  «ср**ки».

Ой  на  горло  їм  же  «ці»  жмуть…
Ой  на  горло  їм  же  «ці»  жмуть…
А  попід  горою,  посеред  Майдану  -
Їх  коли  ждуть.

Гей  під  горою,  гей,  на  Майдані  -
Їх  коли  ждуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723562
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 14.03.2017


Людмила Пономаренко

Весняно

Весна,  о  Боже!  Знову  ця  пора
Метеликом      майнула  над  привіллям,
Де  котиків    пухнастих    дітвора
Обсіла  густо  верболозу  гілля.

Там,  де  зими  останній  штрих  зітерто,
Вже  тягнеться  до  сонця  первоцвіт,
Крізь  товщу  листя  ніжно  і  відверто
Цілує  небо  й  тішить  білий  світ.

Проснулась  брунька  й  щастям  налилась,
Життям  наповнилась  по  вінця,  по  краї.
Лиш  перша  бджілка  з  вітром  обнялась,
А  вже  гудуть  над  вишнями  рої.

В  теплі  пташа  купається  і  небо,
І  все  живе  пробуджується  знов.
Як  же  душі  пори  цієї  треба,
Мов  подиху,  і  сенсу,  і  обнов.

І  серце  закохалося  в  цей  день
Так  сонячно  й  нестримано-крилато.
І  круговерть    відновлених  натхнень
Дарує  весняний  ковточок  свята.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723543
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 14.03.2017


Володимир Байкалов

Звучание весны

                                                                                                  «Высшие  сферы  звучат  торжественно»
                                                    «Свет  будущего  велик»  (из  ЖЭ)

Торжественность  своих  звучаний    
Нам  посылает  в  помощь  Высь.          
Избавь  народ  наш  от  страданий       
Весна  священная,  проснись!              
                                                                      
Весенних  звуков  вереница                        
Покроет  диссонанс  полей,
И  улетят  чужие  птицы
От  света  солнечных  лучей.  

Заколосится  здесь  пшеница,
Под  нашим  небом  прорастет.                    
На  повзрослевших  детских  лицах
Улыбка  снова  расцветет.

И  души  исцелят  родные,
Вновь  обожженные  войной,
Любовь  с  Надеждой  вековые.
Вернутся,  верою  с  Весной...

03.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723531
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 14.03.2017


Nino27

Прийди…

[b][i][color="#a200ff"]Хочу    тобі    призначити    побачення
Де    березень    з    весною    ходять    в    парі.
Прийди,  а    інше    все    не    має    значення,
Всміхнеться    тоді    сонечко    крізь    хмари.

Ми    вилікуєм    всі    жалі    обіймами
І    ніжністю    душі    весна    торкнеться...
Чекати    вмію,  буду,  то    ж    знайди    мене,
Прийди    на    стукіт    й    поклик    мого    серця.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723524
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 14.03.2017


Кіндрат Корінь

Три роки на крові торгують пани.


Продажні    мєнти    ветеранів    побили
За    те,    що    повстали    за    правду    бійці!?
За  те,    що    торгівлю    панам    перекрили,
Злочинні    закрили    шляхи    й    манівці!

Не    смійте,    сволоти,    кийками    махати!
На    кого    ви    руку    здійняли,  скоти???
На    того,    хто    вийшов    на    герць    з    москалями,
Поки    ви    ховали    в    тилу    животи???

Лиш    нице    створіння    спроможне    на    підлість  –
На    те,    щоб    знущатись    з    Героїв    війни!
Провладним    злодіям    доводити    вірність,
Служить      олігархам    за    крихти    з    казни.

Три    роки    боронить    народ    Україну!
Три    роки    на    крові    торгують    пани!
Громада    смертельну    оплачує    ціну,
А    поряд    жирують    державні    чини!

Затямте,    падл  юки:    так    більше    не    буде!
Війна    для    всієї    Вітчизни    –    ОДНА!
ПОВСТАНУТЬ,    ЗА    ПРАВДУ    ПІДНІМУТЬСЯ    ЛЮДИ
І    НЕНЬКА    НАВІКИ    ВОСКРЕСНЕ    З    БАГНА!!!
Слава    нації!    Смерть    ворогам!    Кіндрат  &  Корінь.    06.02.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723522
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 14.03.2017


Віталій Назарук

ПОПРОШУ У БОГА

Часами  зупинюсь  і  задивлюся…
Кругом  своє,    родинне  -  небо  й  ліс,
Дивлюсь  на  казку  і  в  душі  молюся,
Невже  в  раю  я  народивсь  і  ріс?

Тут  сонце  золоте,  цвіте  калина,
Дуби,  смереки  і  старий  Дніпро.
Земля  моя,  що  зветься  -  Україна,
Край  історичний,  всяко  тут  було.

Не  зраджу,  не  покину  я  ніколи,
Бо  своє  рідне  в  серці  я  ношу.
Щоб  ворога  ми  злого  побороли,
У  Господа  найбільше  я  прошу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723517
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 14.03.2017


Віталій Назарук

ОЧІ ІЗ БЛИСКОМ КРИШТАЛЮ

Очі  із  блиском  кришталю
І  такі  сині,  як  волошки.
Люблю  небесну  синяву,
Я  закохавсь  в  ці  очі  трошки.

Завжди  синіють  небеса,
Коли  немає  хмар  на  небі
І  пам'ять  очі  воскреса,
Які  мені  до  серця  любі.

У    час,  як  вирій  на  крилі,
Весна  вертає  всіх  додому,
Сіяють  очі  в  синяві,
Радію  небу  весняному.

На  землю  небеса  зійдуть
І  з’являться  волошки  сині,
Льони  по  полю  зацвітуть
І  блиск  криштальний  у  росині.

Не  відпущу  я  цих  очей,
Вони  тебе  ріднять  із  небом.
Скільки  недоспаних  ночей
Очі  мені  здавались  медом.


Я  у  полоні  на  життя,
Я  оченята  ці  люблю.
Підвищують  серцебиття
Очі  із  блиском  кришталю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723516
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 14.03.2017


Елена Марс

Поезія - життя земного проза

Не  треба  книг.  Достатньо  кілька  віршів,  
Щоб  серце  зацікавленим  було
Тим  серцем,    що  співаючи,    їх  пише.  
Поезія  -  прозора,    наче  скло.  

У  віршах  -  суть  душі,    її  глибини,  
Що  рвуться  на  поверхню  сторінок!  
Достатньо,    щоб  "побачити"  людину;
Почути  голос  пристрасних  думок.  

Почути  сміх!..    Буває,    що  і  сльози...
Відчути  біль,    неначебто  він  твій!
Поезія  -  життя  земного  проза
Й  шляхи  душі  -  до  світла,    до  надій...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723510
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 14.03.2017


Олександр ПЕЧОРА

ПІСНЯ ЄДНОСТІ

Крізь  серце  столиці  пульсуючим  нервом  
Славутич  до  моря  тече.
А  Ненька-Вітчизна,  торкаючись  неба,  
стоїть  зі  щитом  і  мечем.

О  скільки  за  долю  тут  крові  пролито!
Навали  відбили  усі.
Плекаємо  волю  в  боях  і  молитвах,
нащадки  святої  Русі.

В  гостинному  Києві  –  люд  звідусюди,  
достаток  тут,  злагода  й  мир.
Дніпро  сизокрилий  прослався  між  люди  –  
об’єднує  два  береги.

Тримаймося  ж  разом  в  країні  єдиній,
щоб  мати  добро  і  любов.
Рівняймося,  браття,  на  ймення  Людина!
І  нам  допоможе  Господь.

І  дзвони  скликають  на  прощу,  на  віче.
В  задумі  прабатько-Кобзар.
Хоч  не  відцуралося  сонце  правічне,  
та  котиться  світом  гроза.

Якби  ж  не  міліла  козацька  звитяга  
і  славна  слов’янська  ріка.
Хай  квітне  й  міцніє  вкраїнська  держава  
і  пісня  лунає  гінка!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723502
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 14.03.2017


Олег М.

ВЕСНА

Надворі  вже  весна
Але  поля  стоять  ще  голі
Сірі  дощі  вже  жебонять  в  вікні
Над  річкою  завмерли  три  тополі
Скидають  із  гілок  зимові  сни

Приспів:

Коли  прийде,  весняна  перша  злива
І  змиє  наші  зимові  жалі
В  краях  далеких  ,  залопочуть  крила
А  в  небі  закурличуть  журавлі....
Я  запянію  тим  весняним  хмелем
Зігрію  душу  сонячним  теплом
Проснусь  струмком,  я  зранку  говірливим
І  землю  напою  сердець  добром

Весна  одягне  землю  у  казкові  шати
Проллється  піснею  із  неба  знов  і  знов
А  поруч  будуть  вічно  мандрувати
Кохання  щире  і  палка  любов.....

Приспів

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723452
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 14.03.2017


Елена Марс

Чи вистачить часу

Чи  вистачить  часу...    тебе  долюбити
І  в  віршах  донести  до  тебе  любов?..
Пресичене  серце  коханням  транзитним...
Чи    вистачить    серцю    його    молитов?..

Щоб    більше    не    знати    розлуки    і    суму,
Щоб    більше    не    чути...  цю    тишу  нічну.
Ненавиджу    всі  ці  безрадісні  думи!
Коли    вже    радіти,  нарешті,  почну?..

Чи    вистачить    часу,  щоб    серця  надії
І  всі    побажання  здійснились    вкінець?
Чекати    навчилась  і    вірити    вмію...
За    щастя    своє  я  -  невтомний    борець!..

Та    часу  так    мало!  Все    менше    і    менше
Лишається    весен  -  любити    тебе...
...Коли    моє    серце  співати  завершить  -
В    тобі    вже    не    буде...  ніяких    потреб.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723392
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 14.03.2017


Дідо Миколай

І знов колишня беркутня…

Знову  разом  тітушки  й  корди,
В  нашій  хаті  АТО  –  війна!
Із  броні  визирають  морди,
Бабла  ради  для  них  війна.

Приручила  давно  юд.та,
Під  колодою  блаж    рабам.
Яке  браття..?  Та  тож  звірота,
Вірно  служать  хохли  жид.м.

Не  схиляйся  до  ніг  мерзоти,
Не  принижуй  себе  дарма.
Владу  цінять  шістки  й  сексоти,        
Не  націдиш  води  з  г.вна.  

Співчуття  не  чекай  з  болота,
В  каламутній  воді  зросло.
Бо  ж  амеба…  то  є  істота,
Там  немає  очей…  більмо.

І  Душі  у  них  теж  немає,
Від  Покори  там  суч.й  дух.
Влада  їх  у  петлі  тримає,
З  потойбіччя  є  той  Пастух!

В  бога  мертвих  на  службі  Каїн,
Котить  світом  з  Орди  чума.
Править  світом  один  Хазяїн,
Та  Украйна  йому…  труна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723361
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 14.03.2017


Мандрівник

Колоски у полі

[i]Стинали  нас  мов  колоски  у  полі,
А  ми  все  проростали  крізь  каміння  літ,
За  все  навчились  дякувати  долі  :
За  війни,  геноциди  і  зигзаги  бід...

В  черговий  раз  пішов  кудись  униз
Історії  барометр,  бодай  би  йому  трясця  !
Лиш  на  іконах  сум  століттями  завис,
Бо  люди  вже  давно  розп"яли  своє  щастя...
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723350
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 14.03.2017


Віктор Ох

Хтось за́мки після себе залишає (V)

Кліпи  серії  "Замки  України"  -  Студія  ОХ
         (частина  третя)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IrprFG5mv8o[/youtube]

-----------------------
Ніщо  безслідно  ніби  не  зникає.
Вдається  наслідити  на  віку.
Хтось  за́мки  після  себе  залишає,
а  хтось  залишть  слід  води  в  піску.    
Яким  ти  хочеш  бачить  власний  замок?
Як  виглядатиме    твій  особистий  слід?
Чим      виправдати  наше  існування,
І  перед  ким  нам  слід  тримати  звіт?
Що  вартісніше  –  книга  з  віршуванням
чи  таємниця  древніх  пірамід?..
Чомусь  ми  не  цікавимся  питанням  –
що  залишає  після  себе  квітки  цвіт?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723340
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 14.03.2017


Дідо Миколай

Полісся сірі журавлі

Укупі  з  хмарками  до  хати,
Курличуть  в  клині  журавлі.    
Чого  їм  дома  не  співати,
Принесли  радість  на  крилі.

Вони  ж  тут  виросли  малими,
Пішли  в  далекий  світ  з  гнізда.
Зв'язок  тримає  незборимий,
У  журавлинні  …  болота.

Лежать,  як  в  Бога  на  долоні,
Ковром  Полісся  простеля.
Волині  ягоди  червоні…
То  молоко  для  журавля.

Там  де  Горинь  і  Стир  широкий,
Летять  журавлики  мої.
Льони  ще  стрінуть  синьоокі,
Рілля  пахуча…    і  лани.

Жадоба  випила  прописку,
В  десятки  менший  ареал.
Лишилось  мало  так  прихистку,
Лише  в  Дубровиці  причал.

Курли,  курли,  летять  додому,
Волинню  марять  з  висоти.
Летять,  забулися  про  втому,
Щоб  спити…    чистої  води.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723152
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Радченко

Немає незмінного

І  немає  нічого  незмінного:
Ні  теорій,  ані  аксіом,
Ані  кольору  сходу  кармінного
Чи  комети  з  блискучим  хвостом.
Почуття,  що  здаються  одвічними,
Можуть  раптом  розсипатись  в  прах,
Щоб  опісля  з  раптово-зустрічними
Перекреслить  розпуку  і  страх.
Все  минеться  і  все  перемелиться,
Та  не  зАвжди  чомусь  так  бува,
Бо  образа  туманами  стелиться
І  надію  з  дороги  збива.
І  не  має  нічого  незмінного  —
Через  час  воно  стане  нічим.
Ранок  кольору  темно-кармінного
Буде  ніжним  й  чомусь  мовчазним.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723148
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


@NN@

Душа рядками…

Рядки  тяглись  чумацькими  возами,
Разками  бурштинового  намиста,
Якісь  не  мали  ні  ваги,  ні  змісту,
А,  деякі,  вітрисько  геть  розхристав.

Одні  вплітали    чебреці  і  м’яту,
А  інші  розцвітали  яблунь  квітом,
Просвічували  зорями  між  віттям
І  жебоніли,  мов  струмок  за  містом.

І  ранили  зболіле  бідне  серце,
Мов  полум’ям  лизали  білі  руки,
Народжувались,  як  дитя  у  муках,
І  не  складались  в  голові  до  купи.

Зібрати  б  їх,  згребти  і  підпалити,
Мов  те  пожухле  листопадне  листя.
Та  вітер  душу  все-таки  розхристав
Й  слова  розсипав,  мов  разки  намиста.

Думки  тягнулися    з  душі  рядками...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722674
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Володимир Байкалов

Синий огонь

Синий  огонь  над  поленьями  вился.
Старый  камин,  что  когда-то  мне  снился.
Там  среди  красных  простых  языков
Синее  пламя  мелькало  подков.
Алое  пламя  его  заливало,
Синее  снова  и  снова  сияло.
Долго  смотрел  я  на  эту  борьбу  -
Будто  волшебных  огней  ворожбу.
Будто  бы  жизнь  в  ней  сражалась  сама,
И  не  нужны  ей  земные  слова.

Синий  огонь  тихо  в  сердце  струился.
Старый  мой  Друг,  что  давно  уже  снился...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723138
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


ВАЛЕНТИНАV

В таємнім юності саду

[color="#ff0000"]
[i][b]Я  все  Життя  тебе  кохала,
В  таємнім  юності  саду…
На  зустріч  жадану  чекала,
Ти  вітром  шепотів:  Прийду…

Літа  минали  й  довгі  зими…
А  я  все  в  снах  до  тебе  йшла,
Віршовані  скінчились  рими,
Згубила  слід  котра  весна…

Не  те  щоб  втратила  надію,
Скоріше,  звиклась  до  Життя,
В  Душі  кохала  свою  мрію…
Та  силу  має  забуття…

Ти  підійшов  впритул  до  мене,
Обняв,  у  вічі  зазирнув,
Назвав  так  ввічливо  по  йменні…
Та  погляд  мій…  тебе  забув…    
[/b][/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723131
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Променистий менестрель

Українські мотиви

 

Українські  мотиви  –
Звідки  в  серце  прийшли  ви?
Щоб  воно  запалало
І  в  Любові  запало  –
До  просторів  рівнинних,
Гір  і  скель  соколиних,
До  старого  Славути,
Вже  повік  не  забути;
До  вишневого  цвіту
І  Батьків  заповіту;
Хвиль  смарагдових  моря,
Щастя  жити...  і  горя...

Українські  мотиви  –
Сподівання  і  зриви,
Все  шукання  і  мрії,
Ті  прадавні  події  –
Там,  де  пагорби  скіфські
Й  вільна  Січ  Запорізька  –
Теє  вічне  боріння...
Де  ти  –  Боже  прозріння?

06.11.2006р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723117
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Фея Світла

Я - та*

[i]Ти  просто  не  знав,  що  мене  тобі  долею  наслано...[/i]
Оксана  Забужко
[youtube]https://youtu.be/A5Y7WjjrxN0[/youtube]
[b]
[i][color="#5e0470"]Я  -  та,  що  дав  у  нагороду  Бог
Тобі,  щоб  бути  буднями  і  святом,
Світитись  сонцем  ,  та  –  одна  за  двох
Тримаю  стелю  злагоди  у  хаті.

Я  -  та,  що  усміхаюся  усім,
А  хочеться  від  розпачу  кричати,
Бо  говорити  не  свобідна.  Втім,
Пишу  вірші...  Ну,  як  в  віршах  змовчати?

Я  -  та,  що    діток  народила…  Трьох!
У  мене  є  та  витримка  і  сила,
Щоб  не  зламатись    і  таки  ще  вдвох
Гніздо  родинне  вити...  Є  ще  крила!

Я  -  талісман?  О,  так!  Була  я  та,
Що  стежку  до  звитяг  тобі  стелила...
Чому  ж  тепер  одна,  мов  самота
Собі  торую  шлях.  А  де  вітрила?!

Я  -  та...  я  -  та...  Невже?  Невже,  я  -  та?
Ти  вмієш    гарно  мовити,    красиво...
І  все  ж  надіюся,  що  золота
Любов  зійде  ще...    
                                                               В  Богові  та  сила![/b]
[/i][/color]
09.03.2017


*  Відповідь  на  вірш  О.  Удайка  "HOMO  FEMINIS"  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
Образ  літературної  героїні  є  збірним  образом  багатьох  сучасниць  нашого  сьогодення.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723101
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


палома

ВСЮДИ ТИ

               
Куди  не  гляну  --  всюди:    Ти…  лиш  Ти
І  сніжне  простирадло  –  чистотою…
Дозволила  безглуздо  так  піти,
Здригались  під  словесною  пальбою
Привиддя  --  вже  обвуглені  мости…

Морозить…  ще  й  розчахнена  кватирка,
На  вісточку  –    з  приблудним  горобцем,
Бо  місця  не  знаходжу,  серцю  –    гірко…
Витравлюю  з  душі…  кінець-кінцем,
Хіба  світилась  в  небі  наша  зірка?..

«Спокійно…»  –  врівноважуюсь  сама,
Вдаряючись  у  логіку  відверто…
Чому  так  виє  за  вікном  зима?
Чому  душа  противиться  так  вперто
У  божевільнім:    «  тільки  б  не  сама…»?
Зима…зима…
                                     (26  лютого  2017)
                                   (с)  Валентина  Гуменюк



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723098
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Олена Вишневська

білим спомином недопечалі

[i][b]"
Розплети  мене  всю,  
Мов  червоне  м”яке  покривало.
Крок  за  кроком  іди.  Обірви  у  мені  всі  штрихи."[/b][/i]
                                                                 [b]  [i]    Гостя[/i][/b]




Ти  проший  мене  всю
Білим  спомином  недопечалі.
По  зів`ялій  траві  вітер  гонить  вчорашні  сліди
І  твої,  і  мої,  щоб  сховати  від  світу  найдалі
Несміливу  любов,  що  ятритиме  пам`ять  завжди.

І  допоки  ми  віримо  в  те,  що  себе  обдурили,  
Переправу  змінили  й  в  нікуди  наосліп  втекли,  
Забувай  мене,  чуєш?.../  щоденно...щоночі...щосили.../
Як  і  я  забуваю  в  холодних  обіймах  імли.

Бо  прийде  знову  завтра,  в  якому  нас  більше  немає,  -
Розсміється  /підступно/  в  обличчя  сльотавим  дощем.
Пам`ятай  мене  /зможеш?/  найбільшу  із  втрачених  таєн,  
Ту,  що  вирвала  з  серця  /по  собі/  мільйони  поем....

/04/03/2017/

[i]
З  вдячністю  Наталочці  за  мить  натхнення)[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723090
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Виктория - Р

Безсоння

[b][i][color="#aa00ff"][b][i]З  півнОчі  зім'ята  постіль,
ДивлЮся  у  синій  простір...
Безсоння  відкрила  сезон,
Тікає  від  мене  мій  сон...

Самотня,  далека  зірка-
Чому  на  душі  так  гірко?
Аорту  здушило  в  грудях,
Зневірилась  я  у  людях...

Думки  в  голові  й  цитати,
Сховала  душу  за  ґрати...
Послухаю  нишком  тишу,
А  мо,  щось  для  Вас  напишу...
12  03  2017  р  
Вікторія  Р  
[color="#9900ff"][/color][/i][/b][/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723086
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


наталія калина

Духмяний сад і ніжний голос мами…

Духмяний  сад  і  ніжний  голос  мами…

Жив  хлопчик  там,  де  Замкова  гора!
Дитинства  золота  була  пора…
Весь  світ:  сади  і  пагорби  високі…
Належали  його  душі  глибокій.

Духмяний  сад  і  ніжний  голос  мами…
Він  чує  й  до  тепрер:  «Іди  до  хати!»
Завжди  привітна  і  усміхнена  була,
А  працювала,  мов  мала  бджола.

Тут  батька  гордість  —  сад  великий!
За  ним  лісок  зеленувато-дикий...
Де  зграї  дітлахів  зривали  дику  сливу:
Така  ж  пора  дитинства  чиста  і  щаслива!

Батьківський  дім,  садок,    город…  і  мати…
А  хлопці  так  гасали,  що  під  вечір  ноги-вати!
Дівчат  десь  з  часом  разом  виглядали,
Із  танців  гордовито  проводжали…

Пройшовся  вуличками  тихими  дитинства…
В  бібліотеку  зазирнув  тут,  поруч,  близько!
Все,  як  колись  і  рідне,  і  далеке…
Життя  роки  летять,  немов  лелеки…

Духмяний  сад  і  ніжний  голос  мами…
Горить  свіча,  яку  лишив  у  храмі…

10.  03.  2017  м.  Львів  автор  Наталія  Калиновська  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723052
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Richter

Камiнне серце


Я  хочу  серце  ка́мінне  отримать,
щоб  захистить  себе  від  злого  світу.
Бо  досить  часто  вже  не  можу  стримать,  
всю  злість,  коли  дивлюся  на  еліту.

Якщо  мужі  державні  –  то  найкращі
представники  від  нашого  народу,
чому  ж  його  у  непролазні  хащі
ведуть  вони  під  лозунгом  свободи.

Чому  дотягують  уже  останні  соки
представники  так  званої  еліти
з  народу,  що  човпе  непевним  кроком,
що  ледве  дихає  й  не  в  змозі  вільно  жити.

А  може  тому,  що  на  наші  бідні  шиї
кати  накинули  фінансове  ярмо?
Що  скоро  будем  їсти  лиш  помиї!
Тому,  що  трудимось  й  покірно  мовчимо?

Я  серце  кам‘яне  хотів  би  мати,
щоб  захистить  себе  і  увесь  світ.
Від  ненажер  та  брехунів  пархатих,
від  лицемірів  і  вгодованих  еліт.

08.03.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117030804359  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723047
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Крилата

ДОСИТЬ!

Болем  сльозина  скапує.
Душу  до  крові  драпає
Те,  що  орел  роздвоєний
Кров  точить  з  нашихз  воїнів.

І  вже  не  дні,  не  місяці,  
Роки  –  бинтами,  ранами.
В  небо  птахами  –  тисячі.
Сотні  –  в  добі    з  кайданами.

Хустки    чорніють    траурні.
Землі  гробами  давляться.
Владці  –  в  промови      бравурні,
В  ігри  смертельні    бавляться.

Досить!  Терпець  обірваний.
Сльози  у  жмут  зав’язані.
В  голосі  –  крик  надірваний.
Діять  ми  -  зобов’язані!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723033
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Світла

Читаймо нашого Шевченка…

                                                   Я  стала  дійсно  українкою,  коли  вдумливо  прочитала  твори  
                                             великого  Тараса  Шевченка.  Тож  думаю,  що  читати  Шевченкове                                                                      слово    нам  усім  необхідно,  як  дихати.
                                           
                                 
                               Уривок  із  поезії  Т.Шевченка  "Розрита  могила"

                                                                                       ...Ой  Богдане!
                                                                                 Нерозумний    сину!
                                                                                 Подивись  тепер  на  Матір,
                                                                                 На  свою    Вкраїну...
                                                                                 Степи    мої    запродані
                                                                                 Жидові,    німоті,
                                                                                 Сини    мої    на    чужині,
                                                                                 На    чужій    роботі.
                                                                                 Дніпро,  брат  мій,    висихає,
                                                                                 Мене    покидає,
                                                                                 І    могили    мої    милі
                                                                                 Москаль    розриває...
                                                                                 А    тим  часом  перевертні
                                                                                 Нехай  підростають
                                                                                 Та  поможуть  москалеві
                                                                                 Господарювати
                                                                                 Та  з  матері  полатану
                                                                                   Сорочку    знімати.
                                                                                   Помагайте,  недолюдки,
                                                                                   Матір  катувати...
                                                               Т.Шевченко.  Розрита  могила.-  К.:  Наукова  думка,  1989,т.1.
                                                     
                                                                 ***************************
                                                         Чому  ж,  браття,  не  чуємо
                                 Могутнього  гласу?..
                                 Сам  Господь  до  нас  озвався
                                 Голосом  Тараса.
                                                           Мали  землю,  мали  волю  -  
                                                           Розуму  не  мали:
                                                           Поміж  себе  українці
                                                           Все    ворогували...
                                 Довіряли  дуже  "брату",
                                 "Під  крило"    просились,
                                 Доки  у  "тюрмі  народів"
                                 На  дні    опинились...
                                                           Ще  й  голосно  вихваляли
                                                           Московську    в'язницю...
                                                           А  що  ж  своя,  вільна  хата?  -  
                                                           Нічим    похвалиться.
                                 Що,  на  наших    чорноземах
                                 Нам    мало  турботи?  -  
                                 Треба  їхать  за  кордони  -  
                                 Шукати  роботи?
                                                           Підросли  вже  й    "перевертні"  -  
                                                           Інших    народили
                                                           І  свободу  українську
                                                           Кров'ю  окропили.
                                 Це  ж  як  треба,  українці,
                                 Себе  зневажати,
                                 Щоб  у  власній    у  господі
                                 Та  й  ладу  не  дати?
                                                             Щоб    просити  милостиню
                                                             По  цілому    світу?
                                                             Щоб    з  торбами    батрачили
                                                             Українські    діти?
                             Одне  горе  -  москаль-ворог,
                             А  інше  -  самі  ми:
                             Все  надіємось  на  когось,
                             Лукаві  й  ліниві.
                                                                 Тож    читаймо,  дослухаймось
                                                                 Могутнього  гласу:
                                                                 Сам  Господь  до  нас  говорить
                                                                 Голосом  Тараса.
                                                                                       Світлана  Імашева
                                                                 

                                                     
                                                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723012
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Ірин Ка

Нова

Ну  ось  і  вільна  від  твоїх  спокус,
З  плечей  спадають  ніби  брили.
Не  витримали  землетрус
Мої  рівнини,  гори,  схили.

І  розколовся  цільний  материк
На  рівнозначні  дві  частини.
Між  нами  море,  чайок  крик,
Мов  плач  осиротілої  дитини.

А  й  справді  вічного  нема
І  навіть  сонцю  якось  не  світити,
Та  саме  ця  пронизлива  пітьма
Спроможна  нову  зірку  народити...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722989
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Надія Башинська

ВІДПУСКАЙМО СЛОВА, ОТІ СЛОВА-СТРІЛИ…

Дякую  прекрасній  поетесі  Валентині  Ланевич,  яка  своїм  віршем  "  Моя  ти,  матінко,  
моя  ти,  ненечко  Вкраїно"  надихнула  мене  на  написання  даного  твору.

Нарікати  не  слід...  Треба  Бога  просити.
І  мовчати  не  варто,  треба  вслух  говорити.
Де  мені  відшукати  оті  слова-стріли?
Щоб  летіли...  летіли...  летіли...

Перша  хай  полетить...  де  боронять  країну.
І  дістанеться  там  чоловікові  й  сину.
Нехай  друга  впаде  там,  де  гучно  гуляють.
Третя  вцілить  нехай  туди,  де  проклинають.

Перша  хай  захистить,  друга  —  совість  розбудить.
Третя  мудрості  вчить,  добру  думку  голубить.
І  зміцнієм  тоді,  і  прибавиться  сили!
Скажем:  "  Стріли-слова  прямо  в  ціль  долетіли..."

Нарікати  не  слід...  Треба  Бога  просити.
І  мовчати  не  варто,  треба  вслух  говорити.
Відпускаймо  слова,  оті  слова-стріли!
Щоб  летіли...  летіли...  летіли...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722982
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Дідо Миколай

Чорні Клобуки Постирья Волині

Вже  тищу  літ,  як  на  Стирі,
Знайшли  притулок  батирі.
Лишили  пам'ять  на  віки,
В  відвазі  Чорні  Клобуки.
Казав  дідусь  Мирін,  мій  дід,
Лишили  в  генах  й  наших  слід.
Поклали  голови  життям,
Князю  служили  й  їх  синам.  
Як  потім  половці  з  орди…
В  нас  розчинились  назавжди.    
Напевно,  я  один  із  них,
Цього  ж  не  вичитаєш  з  книг.
Лишилось  десь  воно…  в  імлі,
Нам  правду  ж  пишуть…  москалі.

Ми  не  боялися  нікого…
До  Коліївщини  задовго.  
Волинь  згадайте…  там...  УПА,  
З  нас  починалася  доба.
Тож  гайдамаччина  й  донині,
Живе  в  лісах  і  подолинні.

Віддам  їм  шану  землякам,
Волині  славним  воякам.
Лишили  пам'ять  на  віки,  
З  Постирья  Чорні  Клобуки.

Від  них  несемо  ми  тягар…
В  корчах  народжений  бунтар.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722952
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Олена Жежук

Букет тюльпанів

В  букеті  тюльпанів  мені  дарував  ти  весну,  
Яка  із  бутонів,  мов  сонце,  мені  усміхалась.
У  жовтих  тюльпанах  колишеться  ніжність  зі  сну,
В  червоних  –  та  ніжність  в  моїх  поцілунках  буяла.

Ах,  як  мені  личить  вбрання  із  квіткових  обнов!
Квіткові    парфуми…  мене  надихає  їх  свіжість.
В  червоних  тюльпанах  твоя  пломеніє  любов.
Їй  в  жовтих  пелюстках  моя  усміхається  ніжність.

Горнуся,  тулюся  в  пелюстки  –  а  ті  багряніють,
Й  луною  озвалось    вітання  моєї    весни:
«Ці  квіти  прекрасні,  та  поряд  з  тобою  тьмяніють,
Вони  лиш  найменша  частинка  твоєї  краси…»
                                                                                                                               
 08.03.17р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722913
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 11.03.2017


Виктория - Р

Радію я теплій весні!

[b][i][color="#d500ff"]Берізки  вдягнули  перуки,
На  вітах  сережки  рясні.
До  сонця  підставила  руки,
Радію  я  теплій  весні!

Всміхаюсь,  та  мрію  щомиті-
Співаю  душевні  пісні...
Он  вишні  стоять  в  оксамиті,
І  любо  так  стало  мені.

Надвечір  спочину  я  трішки,
На  березі  сяду  сама...
Трава  лоскотатиме  ніжки
М'якенька,  мов  та  бахрома...
11  03  2017  р  
Вікторія  Р  [/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722900
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 11.03.2017


Східний

Не мовчати

       

Я  вже  не  німий,  тому  хочу  сказати,
Про  світло,  про  поле  і  небо,  і  волю.
Нас  вчили,  тихенько  сидіти,  мовчати.
Не  думать  про  Бога,  тим  паче  про  долю.
Нас  вчили,  любити  міфічні  країни,
Де  слів  так  багато,  а  справи  –  брехливі.
З  нас  хтіли,  щоб  ми  виростали  рослини,
А  воля  і  світло  не  є  так  важливі.
Нас  вчили,  любити  криваві  режими,
Там  щастя,  казали,  раї  там  небесні.
Лише  пережити  лишилося  зими,
Не  Бог,  а  вожді  лиш  бувають  воскреслі.
Забули  одне,  що  в  нас  гени  не  рабські.
Сини  ми,  Вкраїни,  козацького  роду,
І  крила  до  волі  у  нас  велетенські,
Майдани  ростуть  в  боротьбі  за  свободу.
Нас  вчили  брехати,  про  правду  мовчати,
Та  досить  тиранів  нових  і  забутих.
Я  слово  тримаю  і  буду  казати:
- Знесемо  ярмо  олігархів  надутих.
Я  вже  не  німий,  тай  не  був  ним  ніколи,
Тож  правду,  лиш  правду  учімось  казати.
За  неї  в  бою  гинуть  наші  соколи.
Мовчати  не  будем,  
Україна  
В  нас  –
 Мати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722847
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 11.03.2017


Східний

Зброя поета

               

Я  візьму  свою  зброю  –  перо  і  чорнила,
Ще  паперу  листок  і  почну  з  них  стріляти.
Тихо  крила  розправлю,  а  може  вітрила,
Хай  підхопить  їх  вітер,  не  можу  –  мовчати.

Розлетяться  ці  кулі  у  сторони  світу,
І  направо,  й  наліво,    донизу  і  вгору.
Мов  ракети,  злетять  на  нову,  на  орбіту,
Понесуть  промінь  правди,  без  тіні  докору.

Я  візьму  свою  зброю  і  стану  до  бою,
Побудую  з  віршів  барикади  словесні.
Вдарю  громом  і  вітром,  умию  росою,
Хай  читають  земні,  і  осудять  небесні.

Бо  поети,  як  зброя  важка  і  гримуча,  -
Літаки,  кулемети,  гармати  і  танки.
Наша  мова,  як  дим,  і  легка  і  ядуча,
Це  і  смерть,  і  обласкані  променем  ранки.

Я  візьму  свою  зброю,  із  серця  дістану,
Аби  людям  роздати  штики  і  багнети.
І  брехні  оголю  загниваючу  рану,
І  направлю  у  бій  невмирущі  куплети.

Ось  тримаю  в  руках  це  перо,  і  чорнила,
І  паперу  листок,  і  почав  вже  стріляти.
Тихо  крила  розправив,  а  може  вітрила,
Хай  підхопить  їх  вітер,  не  можу  –  мовчати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722830
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 11.03.2017


Ніна Незламна

Подарунок / проза/

Багато  снігу  навівало  під  Новорічну  ніч….
За  вікном  ,аж  завивало,просився  вітер  в  димохід.  Краса  сипала  із  неба    сріблясто  іскрила,  ніс  вітер  хмари,летіли  немов  на  крилах.
Ледь    добралась  бабця  в  хату,  йти  було  не  сила.
В  руках  дрова,  у  хустині  ,  напевно  в  пуховій,  тільки  ніс  тирчить  і    вся  вона  в  снігу,  як  в  казці  зимовій..  Геть  закрила  скоро  двері,  ліз  сніг  у  хату,  обтрушує,  хустину  й  куртку  волохату.
-О  прийшла!  Де  ж  була  люба  ,  ти  так  довгенько?  Підкидай  ,    швидше  дрова,щоб  було  тепленько.  Бо  замерз  я  зовсім,пічка  майже  загасла,та  й  давай  снідати  буду  ,чай    та  до  нього  масла.  Кусочок  поклади  на  хліб,  бачу  зовсім  я  вже  зблід,-  каже  дід.
Тріщать  дрова  у  пічці,  затишно  в  хатині.  Гладить  ніжно  плече  бабці,усміхався  немов  дитині.
-О  !Тож  це  сьогодні  Новий  рік,  а  я  зовсім  забувся.  Будемо  вдвох  святкувати,  діти  далеченько,  хіба  прийдуть  посівати,то  буде  завтра  та  й  посидимо  гарненько.
Бабця  дерунів  натерла,сидить  зажурилася,  ті,  аж  тріщать  на  пательні,
-  Ой  ,  -  вже  спохватилася.
-  Що  ,  не  чуєш  ,  вже  горять,чи  ти  може    заснула,    бо  бачу  рукою    бороду  підіпхнула…
-  Та,  ні  зажурилася,  одна  курочка  залишилася,  бідна,  сидить  сама  в  сараї,  думаю,  нудьгу  має.  Це  добре,що  ми  удвох,а  вона  бідна  одна.
-  Ну,  -  вже  трохи  сердито  дід.
-  Чого  ти,  мусив    я  зарубати  дві.  Бо  не  могли  обидві  на  сідала  сідати,тож    бідненькі  упали  на  лапи.  Що  думаєш    це    забаганки  мої?  Чи  не  було,  що  робити  мені?
-Не  журися,  донька  хвалилася  в  них  є  три  півника    молодих,обіцяла  нам  подарувати    одного  із  них.
-Ти  готуй  усе,  як  слід!  Треба  ж  буде    пригостити  чимось    особливим,  щоб  був  гарний  Новий  рік.  Смачним  та  веселим.
Вкладалися    пізненько  спати,  хто  там  буде  чекати  …Бо  ж  зовсім  стали    старі  ,  що  їм,  той  Новий  рік…  Поруч  з  дідом  лежав  кіт,  як  завжди  ховав  носа    в  простирадло  і  поводився  зухвало  .Все  товкав  лапами  діда  у  бік,  щоб  ,як  пан,  спокійно,розкішно  спати  зміг.
Бабця    Богу  помолилась,  в  другій  кімнаті,  постіль  розстелила.  Вже  давно  ось,  так  ведеться,  кожен  у  своїй  кімнаті,  як  не  спиться  ,то  читає,чи    в(  телика)  заглядає.
Вже  на  ранок  розцвітало…..
-  За  вікном  ,аж  засіяло…  Але  ж  трасця,  пізно,-  каже  дід  до  бабці.
-  Це  просто  нестерпно  ,така  довга,  довга  ніч.  Хоч  гаряча  іще  піч,та  лежати  не  можливо,аж  болять  боки.  Хоч  би  швидше  літо,тоді  б  вже  качки  напевно  спати  б  не  давали  та  і  гусочки,ще  дрімають  у  сараї,чекають  на  свято.  Засмажимо    в  печі    на  Різдво  ,  святкувати  будемо,  бо  ж  півника  кажуть    не  можна  рубати,бо  це  півня  рік,  великий  буде  гріх….
Довго  сидів  ,  молився  дід,  вже  до  вікна  поглянув,
-Ой  гарна  ж  зима  в  цьому  році,ти  подивись  ,як  блищить  сніг,а  он  там  синичка  заглядає.
-От,  турок,-  себе  дід  картає  ,пішов  у  комору,відрізав  кусок  сала  і  поніс  до  двору.
Бабця  теж,не  барилась,швиденько,одяглась,вмилась,заглядала  у  вікно,усміхалась,тішилась,що  гарно.
Заходить  дід  з  надвору,
-Ой  яка  ж  там  краса!Добре  засніжило,  я  трохи  відкидав,позамітав  і  вже  трішечки  пристав,  снідати  будемо  мабуть.
Всілися  за  стіл,  сніданок  парує  ,коли  дід  раптом  чує,хтось  до  хати  добирався  й  на  веранді  вітався.
-Ой,прийшли,-  раділа  бабця.
-З  Новим  роком!З  Новим  щастям!-  каже  донька    і  велику  сумку  відкриває,а  звідти  півень  виглядає.  Гребінець  немов  кучері,а  сережки,як  грона  калинові.  Той,як  поглянув,  закричав,немов  його  хтось  різав  .В  різні  боки  головою  вертів,а  очі  бігали  сердито  поміж  їх  усіх.  Так  бідний  злякався!
Усміхнулась  бабця,
-От  добре,що  принесли,  курці  буде  щастя,не  буде  в  самоті.  Гарно  несеться  ,зарізати  шкода  та,ще  й  така  рідкісна  порода.
Дід  витягнув  півня,  взяв  його  на  руки,  а  той  не  сподівався,головою  крутить,  став  роздивлятися,
-Ой  ,який  гарненький,молоденький  та  й    кольором,як  наречена  в  платті,майже  весь  біленький,а  хвіст,    який  пишненький!
Тішилися  баба  з  дідом,  що  гарні  були  гості,  всі  прийшли  ,навіть  правнуки  були.  На  півня  дивилися  ,  немов    лицар  він  ,  задер  голову  до  гори  і  звисока  подивлявся  на  всіх.
-  Занеси  його  в  сарай,-  каже  баба.  -  Ото  буде  курка  рада!
Онуки  дивляться  на  старих,  які  ж  вони    півню  раді  і    заклопотані  такі.  Біля  нього,весело  гомонять  ,  кожен  хоче  його  у    обійми  взяти  та  ніжно  погладити.  Дід  з  бабкою  оглядаються,  а  онуки    здивовано  дивляться  на  них  і  тихенько  сміються,озираються.  
-  Досить,  неси  вже  його,  за  стіл  сідати  будемо,  -  клопоталася  бабуся.
Швидко  час  пробіг  ,  весело  поспілкувалися,  доволі  наговорилися.
             Вирячилося  сонечко,привітно  поглядає  і  надворі  ,  як  у  казці  все    чарівним  виглядає.  Дерева,  переливаються  всі  сріблясті,  немов  кришталь  по  них,сніжинки  блискають  на  сонці.  Дід  із  бабцею  гостей  проводжають,клопочуться,  онукам  гостинців  придбали,  а  ті  раді,    вже  «Пока»  кричали.
       Надворі  вже  сутінки,морозець  на  ніч  сильніше,  йдуть  бабця  із  дідом  подивитися  на  півня.  Він  же,як  почав  кричати,  мабуть  подумав,  що    хтось  хотів  його  хапати.  Курка  довго  не  дивилась,  стала  йому  допомагати,  галасливо  кричати  -  кудкудакати.
Обійнялися  старенькі,усміхнулися  любенько  та  й  пішли  до  хати  ніченьку  стрічати.
Гарний  день  був  дуже  для  них,  притомилися    від  спілкування  та  й  гарненько  спали  до  самого  рання.
Чують  вранці  ,  співає    півень  молоденький,  -  дід  не  змовчав,  усміхаючись  каже,
-А  голосок  ,який  гарненький!  Дзвінкий,такий  ,як  у  тебе  був  у  молоді  роки.  Пам*ятаєш  ,як  заводила  пісні  ти  ?  Одна  була  така,  на  все  село!Завжди  всіх  переспівувала  голосисто.  Я  тебе  за  те  й  полюбив,  а  ще  за  твої  смарагдові  очі  .Пригадай!  Я    ж  про  це  шепотів  тобі  майже  щоночі.
Та  мовчала  довгенько,а  потім  усміхнулася  миленько,
-(Згадала  бабка,як  дівкою  була),так  і  ти,які  були…..
 А  тепер,мовчи  вже  старий  ,мовчи!
День  пройшов,  як  завжди  ,  тихо  і  спокійно.  На  подвір*ї  гелготали  гуси  мелодійно  ,а  песик  був  невеличкий  з  буди    лише  ніс    показав,  знову  заховався,мабуть  холод  діставав.  Півник  з  куркою  надвір    не  виходили  з  сараю,чи  то    сніг  на  заваді,  чи  то  холодом  проймало.  Заглядали  у  віконце  баба  з  дідом,  світло  включене  цілий  день,  щоб  привикав  півник,  щоб  веселіше    і  частіше  співав  пісень.  Дід  навіть  гребінчик  змастив  жиром,  бо  ж  похолодає  ,  ще  дужче  вечором.  А  раптом  півень  захоче    на  двір,  як  приморозить,  казав,не  простить  собі,  буде  мати  гріх..
Вже  на  третій  день  старий,    надвір  винести  півника  вирішив.  Тож    потепліло,  гарно  сонечко  світило,  мабуть  градусів  мінус  три,  більше  не  було,  вийдуть  кури  погуляти,  пощастило.  Так  собі  нічого,  в  руки  дався  півень,чи  то  злякався  ,чи    в  чому  справа  не  розібрався.  Як  дід  відпустив,  крилами  радо  махав  і  голосно  заспівав.
Ну  ,а  курка,як  господиня,  сама  по  сходах  вийшла,стояла,  боком  позирала,  напевно  півня  до  стариків  приревнувала.  Гордо  ходила  туди  й  назад,туди  й  назад,  показувала  свою  територію  і  сірий  зимовий  сад.  Паркан  височенький  ,більше  ніж    два  метра  та  й  куди  тікати,  поряд  покинута  хата  ,  ще  й  через  дорогу  теж  якась  розвалюха.  Так  ,  що  там  кращого  поїсти    нічого  не  знайде    і  поряд  у  сусідки  курей  немає.  
             Вже  діло  йшло  до  вечора,  дід  в  магазин  за  хлібом  подався  швидко,  а  бабця    діду  носки  в*язала    поки  видко.  Тільки  вийшов  він  із  хати,  чує  стара,  як  півень  зо  три  рази  голос  подав,    про  себе  знати  дав.  О  подумала,напевно,  не  може  загнати  дід  півня  на  сідало,  дороги,    ще  не  запам*ятав  та    й    знову  стало  тихо.  Через  пів  години,  дід  прийшов,  топчеться  у  дверях,
-От,  я  мабуть  стара  тетеря!
-Чуєш  люба,  десь  немає  нашого  молодика,  напевно  десь  заховався,  заморока  ось,  така.  Вже  зовсім  стемніло,  нічого    не  бачу,    ліхтарика  мені  дай-но,  бо  скоро  заплачу.
В  бабці  серце  йокнуло,  клопоталася,
-Що  знову  курочка  сама  зосталася?!
-  Ото  така  біда,такий  подарунок  та  й,  ще  в  рік  півня.  Погана  прикмета,  пошукати  треба.
З  ліхтарем  скрізь,  де  можна  було  світили,шукали,  біля  сараю  весь  сніг  обтрусили.  Та  все  марно  ,  зморені  зайшли  до  хати,  та  й  не  захотіли    навіть  вечеряти.  Бабця  тихо  шепотіла,чай  пропонувала,  дід  сидів  себе  картав,
-От  це  я,  роззява!
-  Який  там  чай!Та  ти  мене  краще,  не  зачіпай!
 Ніч  була,як  на  вахті,тільки  й  чути  ліжка  скрипи  та  від  позіхання  звуки.  Вже,аж  під  ранок,як  півні  співали,  таки  трохи  задрімали.  Бабця  привикла  рано  вставати,  ледь  посіріло    стала  клопотатись,на  кухні  справами  займатись.  А  дід  сопів  гарненько  ,а  часом  ,щось  белькотів  під  ніс  тихенько.
Надворі  добрий  морозець,от  подумала  бабця,  напевно  півню  капець!  Де  в  такий  холод    вижити  та  й  де  його  шукати?!
Присідала,на  коліна  ставала,  вже  й  гукала,  »Тю-тю-тю»,  накричалась  досхочу.  Та  все  було  марно,  бабці  дуже  сумно…
 До  покинутої  хати  вже  лізла,а  не  йшла,  в  думках  вертілось,ах  ти  ж  бісова  душа.  А  снігу  ж  накидало  в  цьому  році,як  ніколи,майже  по  пояс,аж  руки  в  бабці  похололи.    А  він  же  був  зверху  ,аж  льодом  покрився,напевно  від  сонечка  так  просльозився.  А  зверху  знову  притрусило,ледь  пересувалася,зовсім  безсило.  Йшла  попід  край  другого  сусіда,  що  межував,  чує  чийсь  голос,  її    хтось  гукав.    
-Та  ось  десь  півник  пропав,такий  біленький,хвостик    пишненький,  де-не-де  пір*їнки  ледь  сірі,  а  крильця,  то  зовсім  білі,білі..  Дочка  принесла,  подарила,  ось  це,  на  Новий  рік,а  він  взяв,  пустун,    кудись  утік.  Тепер  курочка  зосталася  одна,  її  теж  шкода..Отака  біда!
-сумно  старенька  розповідала,  сама  ледь  не  плакала.
Молоденька  сусідка    здвинула  плечима  і  головою  кивнула  ,  що  не  бачила  й  не  чула,  вже  ховалася  за  дверима,усміхалася.
Прийшла  додому  бабця  знесилена.  запихалася,поки  з  того  снігу  вибралася.  Голову  схилила  ,  на  діда    поглядала,  каже,
-Все  я  облазила,скрізь  шукала,ніде  немає  .вже  його  й    гукала.
 Якби  ,щось  вкрало,то  б  якесь  пір*ячко  літало.
Дід  саме    убрався  ,теж  туди  само  швиденько  шукати  подався.  Не  пройшло  і  три  хвилини,  вже  гукав,
-Ходи-но    сюди,розшукав!  Допоможи  загнати,  знайшов  його  біля  покинутої  хати.  Він    ходив,  роздивлявся  навкруги,  вертів  головою,тож  давай  швиденько,  іди  зі  мною.
Стали  баба  з  дідом  півника  ганяти,а  він  ошаленний,  як  почав  скакати,  то  злетить  на  паркан,то  все  геть  тікає,а  то  немов  птах  в  повітря  злітає.
-Ну  давай,-  гукає  дід  
-Не  скачи!  -    кричить  баба  вслід.
А  півень    розправив  крила  та  з  сараю  ,  аж  на  хату,  лапами  ,  як  на  параді  марширує,  сміливо  по  даху    мандрує.  Дід  бере  довгого  патика  ,  до  півня  кричить,
-Ах    ти  с*ка  така,як  же  тебе  зловить?!  Ну,  злітай    же,  трасця,  тобі  ж  буде  краще.  Бісова  душа  твоя,  зовсім  заморився  я.
Бабця  біга  кругом  хати,  давай  руками  махати,  щоб  часом  не  полетів,  а  він  дивився    знову  на  обісця  сусідів.  Паркан  не  високий  близько,тож  скакнути  буде  низько.  Дід  вже  лізе  по  драбині,крекче,от  лиха  година,думає  про  себе,оце  ось  так  треба,гарний  подарунок,от  півень  п*скудник.
Бабця  бачить  дід  заліз  на  дах,а  там  то  снігу  багато,  аж  страх  іі  взяв,  давай  кричати  та    до  діда  руками  махати.
-Ой  дивися,  не  підковзнися,  близько  не  махай  до  нього,бо  знову  десь  полетить,що  потім  будемо  робить?
Півень  оглянув  дах  з  одної  сторони,  розправив  крила  летіти,бабка  голову  задрала,  не  втрималась  на  ногах  ,  впала,  на  снігу  лежала.
-Пожалій  вже  нас  старих,-  ледь  промовляє,  переводить  подих.
Він  раптово,  схилив  голову  донизу  і  кудись  дививсь.  Враз  злетів  на  самий  коник  на  даху  хати  і  став    там    голосно  співати.
Дід  по  даху,  який  під  снігом,  немов  по  величній  горі  прямо  повзе,баба  до  нього    по  драбині  лізе.  Серце  у  старої  ледь  не  вискочить,  нервів  не  хватає  вже  кричить,
-Ой,лишенько  дивись  не  впади,хоч  би  не  було  нам  біди!
 І  вже  до  півня  стала  сваритись,дивилася  під  ноги,щоб  самій  з  драбини  не  звалитись.
Чи  почув  ,чи  може  ,що,  півень  нарешті  злетів  та  й  знову  скакав  ,  всівсь  на  паркані  ,  все  навкруги  оглядав.  Поки  старі  на  низ  позлазили  ,  зовсім  не  мали  сили,бідкалися,  що  півника  не  зловили.
Гордовито  зіскочив    півень  на  обісця,  не  тікав,  роздивлявся,вже  нікого  не  боявся,тільки  лапи  закидав,  гонористо  по  подвір*ї    крокував.  У  куточку,біля  хвіртки,  дід    ледве  не    впав,  схватив    за  лапи  міцненько  тримав  ,з  усмішкою,    головою  покачав.
-Ох!  Ну  і  подарунок,  цей  день  будемо  пам*ятати,  гарненький,  спритний  когутик,  будемо  шанувати.
Рада  бабця,  немов  шило,  де  і  взялася  тая  сила,з  ножицями  прибігла,  півнику    підстригла    крила.
Старенька  ніжно  поглядала  на  півника,  гладила  голівку  і  примовляла,
-Вже  не  будеш  ти  літати,  купимо    тобі,  ще  курочок  сім  до  твоєї  хати.  Щоб  не  шукав,  по  чужих  обісцях  собі  коханок  ,а    нам  співав    веселих  пісень  кожен  ранок….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722804
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 11.03.2017


Надія Карплюк-Залєсова

ХОЧУ СПИТАТИ…

У  влади  і  жуліків  різних  мастей
Спитася  хочу  :  В  чім  сутність  смертей  ?
Щодень  -  вам  прибуток  приносить  гібрид,
Винищує  націю  зрадник  і  жид  !

У  вашої  совісті  -  інагурації,
Впритул  з  геноцидом  -  нищення  нації...
Може  наш  "війт"  відповість  матерям  :
Скільки  життів  в  шоколаду  сто  грам...

А  може,  щось  видасть  останній  барига:
В  чім  сутність  війни  -  де  суцільна  інтрига  ?
Загрались,  панове,  вже  час  зупинитись,
Над  власним  народом  змилосердитись...

Стане  останньою  краплею  мить...
Під  вами  земля  -  вже  не  дише,-  горить  !
Бійся  народу,  який  вже  не  чує,
Бійся  народу,  що  в  світі  гарує...

Шайка  бандитів  і  купка  злодюг.
На  шиї  народу  вже  рветься  ланцюг  ...
Шайка  бандюг  невідомого  роду,
А  час  -таки  прИйде...  Бійся  народу  !

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722732
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 10.03.2017


Нора2

Шли танки по полям, моей судьбе

Шли  танки  по  полям,  моей  судьбе,  
на  травы,  не  успевшие  засохнуть,
на  раны,  незажившие  в  борьбе,  
на  распри,  не  сумевшие  заглохнуть.  

Шло  горе…  и  надрывом  сердце  жгло  
в  надеждах  наших,  веруя  в  святое.  
И  крови,  сколько  крови  утекло,  -  
земля  смешала  с  утренней  росою.  

Шли  годы,  и  в  родных  моих  степях  
вновь  соловьи  весною  зазвучали.  
И  фразы,  что  рассыпались  в  словах,  
которые  вчера  пообещали…  

Где,  правда?!  Как  же  нам  её  понять?!  
И  завтра  детям  в  книгах  что  напишут?  
Ну,  сколько  можно  пламя  разжигать!  
Когда  же  нашу  боль  поймут,  услышат…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722704
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 10.03.2017


Леся Утриско

Чуєш, мамо, шепоче вітер?

Чуєш,  мамо,  шепоче  вітер?
Поцілунком  торкає  заграви,  
Знову  весни  буяють  квітом,  
Знов  садам  промовляю-  Браво!

Бачиш?  Тихо  лягають  роси,  
Заціловані  буйні  трави,
Світ  відлунює  стоголоссям,
Переправи,  гучні  переправи.

Знов  згадалися  твої  весни,
Цвіт  духмяний,  садок,  подвір'я,  
Знову  хочу  в  тобі  воскрести,  
Загубитись  в  твоїх  повір'ях.

Знов  відчути  уста  шовкові,  
Що  торкали  мою  голівку,
Всі  слова  і  терпкі  й  медові,  
Де  душа,  наче  тиха  бджілка.  

Чорнобривці  зійшли  снігами,  
Цвіт  шовковий  вже  сивий,  сивий:
Я  у  небо  вдивляюсь,  мамо,
Там  твій  сокіл  біляво-  сизий.  

Зажеврів  у  душі  світанок,
Де  відлунюють  твої  кроки,
Я  до  неба  несу  тихий  ранок,
В  нім  твої  перелистую  роки.

Знову  весни  буяють  квітом,  
Знов  садам  промовляю-  Браво!
Чуєш,  мамо,  шепоче  вітер,  
Поцілунком  торкає  заграви.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722682
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 10.03.2017


Ната-лі

Xрест

Я  на  собі  поставила  вже  хрест  -
Великий  жирний,  без  туги  і  жалю.
Його  для  мене  викував  Гефест  –
Такий  міцний  повік  не  розламаєш.

Я  берегла,  леліяла  той  хрест,
Немов    із  найчистішого  кришталю.
Сама  себе  загнала  під  той  прес
Й  тиски  щораз    тугіше  затискаю.

Та  раптом  –  голос,  наче  грім  з  небес.
Зневіра    -  гріх.  Чи  ти  цього  не  знаєш?
Заради  вас  помер  він  і  воскрес,
Для  вас  він  відчинив  ворота  раю.

Хотіла  відповісти  щось  в  протест
Та  наче  щось  всередині  зламалось.
З  тих  пір  несу  лиш  Богом  даний  хрест,
А  іншим  в  мене  місця  не  зосталось.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722684
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 10.03.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Тарасове Слово

Ой,  Тарасе,  батьку  рідний,
Кобзарю  Великий!
Знову  течуть  в  Україні
Кривавії  ріки.

Вражий  москаль  зазіхає
Та  й  на  наші  землі,
І  стріляє  й  убиває
У  містах  і  селах.

Як  же  його  зупинити,
Порадь  хоч  ти,  тату,
Доки  він  буде  душити
Нашу  волю  клятий,

Називатись  "братом  старшим",
Керувать  як  жити?
І  подумати  нам  страшно,
Що  може  вчинити.

А  Твоє  правдиве  Слово
Його  ще  лякає,
Українські  книги  знову
Він  забороняє.

Та  живе  воно  й  лунає
На  весь  світ,  Тарасе,
Кривду  й  зло  перемагає.
Україну  нашу,

Наче  матінку  рідненьку
Шанує,  боронить,
У  любові  зізнається
Твоє,  батьку  Слово.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722621
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 10.03.2017


Lana P.

МОЄ СЕЛО

Моє  село  —  відкрите  і  просторе.
Там  озеро  хлюпочеться  прозоре
Під  небом  голубим,  немов  під  дахом.
Мрійливо  пролітаю  вільним  птахом
Над  полем  урожайним,  пишним  гаєм,
Де  промінь  сонечка  за  небокраєм
Теплом  на  землю  падає  в  надії,
Запалює  життя  тутешнє,  дії.
Моє  село  —  душі  шматочок  світлий.
Там  стиль  життя  —  спокійний  і  привітний,
Сади  добра  і  кольорові  квіти,  
Минулих  спогадів  розкішні  віти.
До  болю  рідні  всі  його  куточки,
Як  ніжні  оксамитові  листочки.
Воно  тримає  небо  і  свободу.
Тут  суть  мого  життя  і  родоводу.      24/03/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722598
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 10.03.2017


Ольга Калина

Все чекає.

Любе,  любе  сонце  
Світить  у  віконце,  
Зранку  заглядає,  
В  змарнілі  долонці  
Холод  наганяє.  
Вийде  подивитись,  
Досить  вже  журитись.  
Стане  на  порозі,  
Тай  буде  дивитись:  
Чи  йде  у  дорозі,  
А  летить,  чи  полем;  
Зболена  цим  горем,  
Ждати  вже  не  в  змозі.  
Звідки  ж  то  чекати  
І  хто  може  знати,  
Як  розбита  болем,  
Посивіла  мати,  
Ходить  на  дорогу  
Сина  виглядати.  
Та  немає  сина  -  
Не  іде  додому..  
Життя  молодому  
Війна  покосила.  
Тільки  мати  сива,  
Ходить  по  дорозі    
І  чекає  досі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722587
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 10.03.2017


Східний

Як я довго до тебе ішов



Як  я  довго  до  тебе  ішов,
Крізь  вітри  й  снігові  заметілі.
Крижаніла  в  дорозі  аж  кров,
І  підошви  затерлись  об  милі.

У  сніжинку  вдивлявся,  мов  в  ніч,
І  шукав  отой  образ,  як  свічку.
І  межу  перейшов  потойбіч,
По  місточку  з  кришталю,  за  річку.

Ось  я  в  полі,  окрилений  птах,
Піднімаю  кохання  на  крилах.
Твій  цілунок  багріє  в  устах,
Ти,  як  квітка,  кохана  і  мила.

Поцілую  тебе,  обніму
І  до  танцю  покличу  кохання.
Пережив  не  одну  вже  зиму
Із  веснянкою  в  танці  до  рання.

Як  я  довго  до  тебе  ішов,
Крізь  часи  й  снігові  заметілі.
Крижаніла  в  дорозі  аж  кров,
І  підошви  затерлись  об  милі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722569
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 10.03.2017


Східний

Тарасове слово

       

Тарасове  слово  так  близьке  мені
По  духу,  по  крові,  по  волі.
Воно,  мов  зерно,  що  в  стерні  проросло,
Скріпило  у  жмут  людські  долі.

Тарасове  слово  –  це  спогад  і  грім,
Це  зірка  яскрава  у  небі,
Світило  небесне,  а  чи  херувим,
Це  з  сліз  України  –  молебень.

Тарасове  слово  сильніше  за  сталь,
 Горнило  і  кузня  поетів.
Воно,  як  вода  і,  як  чистий  кришталь
Підштовхує  край  мій  до  злетів.

Тарасове  слово  з  дощами  жило,
З  грозою  і  вітром  літало.
Приходило  в  місто,  у  кожне  село
І  квіткою  там  розцвітало.

Тарасове  слово  і  нині  живе
У  серці  моєї  країни.
Тарасове  слово  мені  дороге,
Як  світло  і  дух  України.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722558
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 10.03.2017


Надія Карплюк-Залєсова

КОЖНА БУКВА ТВОЯ…

Кожна  буква  твоя  -  то  сльози,
Кожне  слово  твоє  -  вінець
Вже  століття  в  надриві  до  неба:
Тож  борися,-  бо  прийде  кінець  !

Кожна  фраза  твоя  -  непохитна
І  міцнішою  є  за  граніт
Всі  пророцтва  астрологів  плачуть
Над  хотивістю  сивих  століть

Вічний  заклик  до  правди,  свободи,
І  любов  -  вічно  трепетна  в  нім...
До  землі  поклонились  народи.
Лиш  твій  власний  не  чує  тих  слів

Наші  діти  -  один  поза  другим  
В  синє  небо,  до  тебе  ідуть...
Чи  дурман,  а  чи  кара  небесна
Відкриває  для  ворга  путь  

Не  навчилися  єдності,  батьку  ,
За  це  плата  така  дорога...
Не  мости  поміж  нами,  а  кладка,
І  любов  на  ній  -  надто  хитка

Що  не  буква  твоя  -  то  в  Бозі  ,
Що  не  слово  -  то  правда  свята,-
Знов  кобзар  десь  ридає  на  кобзі,
І  недолею  ранить  сльоза  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722553
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 10.03.2017


Елена Марс

Уйду по-английски

Уйти  по-английски,  ни  с  кем  не  прощаясь,
И  спрятаться  где-то  в  далёкой  глуши,
Чтоб  жить  по-другому,  не  так,  как  мечталось,
И  быть  незаметной  в  зелёной  тиши.

Утрами  встречаться  с  молочным  туманом
И  в  нём  растворяясь,  гулять  по  росе.
Всё  то,  что  кому-то  казалось  бы  странным,
Мне  будет  казаться  привычным  совсем.

Гармония  в  сердце  -  такая  отрада!
Мне  б  только  её  наконец  приобресть.
В  ладу  быть  с  собой,  а  другого  не  надо,
Ведь  чудо  бывает,  оно  таки  есть.

И  я  приближаюсь  к  нему  поминутно,
А  может  быть  это  не  чудо  совсем?
Мне  так  надоел  этот  мир  неуютный!
Сбежать  бы  от  всех  этих  глупых  проблем!

Уйду  по-английски,  ни  с  кем  не  прощаясь,
И  спрячусь  в  далёкой  зелёной  глуши.
И  там,  за  ошибки  былые  покаясь,
Найду  в  себе  силы  по-новому  жить.  

28  августа  2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722546
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 10.03.2017


Виктория - Р

Солодкі мрії

[b][i][color="#4400ff"]
Веснянок  хочу,  сонця,  відпочинку,
Помріяти  бодай  одну  хвилинку.
В  крилатих  мріях  заблукати  враз,
В  дитинстві  опинитись  водночас.

Дивитись  в  річку,  наче  у  люстерко,
Як  в  небі  -  кольорова  знов  веселка,
Як  пташечка  співає  в  верболозі,
Як  кіт  розлігся  на  вузькій  дорозі.

А  потім  перевести  погляд  в  сад  -  
На  справжній  яблуневий  снігопад,
Як  вітерець  з  суцвіттям  білосніжним
Кружляє  в  танці  дивовижно  ніжно.

Солодкі  мрії  пахнуть  нагідками,
А  я  -  мала,  біжу  напроти  мами...
Яке  то  диво!  Лиш  прикрила  очі,
І  навіть  відкривати  їх  не  хочу...
04  03  2017  р  
Вікторія  Р[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722532
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 09.03.2017


ТАИСИЯ

Берёзовая роща

С  утра  пораньше  слышу  птичьи  трели.
Для  пробуждения  –  холодная  вода.
Держу  в  руках  тяжёлые  гантели.
От  зимней  спячки  не  осталось  и  следа.

Такой  режим  пришёлся  мне  по  нраву.
Весной  художник  должен  многое  успеть.
Семьёй  на  рощу  совершить  облаву.
Пора  в  рисунках  и  стихах  её  воспеть.

И  радость  встречи  вызывает  слёзы.
Берёзовая  роща  славится  вовек.
Между  собою  шепчутся  берёзы:
Замешан  в  этом  деле  добрый  человек.

09.03.  2017.

Рисунок  автора.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722530
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 09.03.2017


Віталій Назарук

ВЕСНА В ЛУЦЬКУ

Де  замкові  мури  і  церковні  дзвони,
Де  берізки  плачуть  навесні.
Де  медунки  пахнуть,  проліски  в  поклоні,
Де  птахи  у  парку  голосні…

Приспів:
У  повітрі  весна,  чути  щебет  пташиний,
Синя  вись  виглядає,  як  полинуть  клини.
Принесе  скоро  пісню  перший  клин  журавлиний,
Луцьк  весняний  проснеться  від  пісень  з  далини.

Висохла  бруківка,  розцвіли  балкони,
Йде  весна  красуня,  як  колись,
Лесин  парк  у  Луцьку  Стиру  б’є  поклони,
Оксамитом  трави  узялись.
Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722446
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 09.03.2017


Віталій Назарук

АЛІЛУЯ

Вишита  колоссям  і  калиною,  
Вигойдана  співом  солов’я,  
Звешся  веселково  —  Україною  —  
Земле  зачарована  моя.
                                             Олександр  БОГАЧУК.

Пестяться    об  берег    тихо  хвилі,
Сонно  щось  бурмоче  очерет.
Хмари  зупинилися  безсилі,
Одягли  малиновий    корсет.

Сонечко  сідає  пурпурово
Час  міняє  вечоровий  лет,
Туманець  клубочиться  медово,
Наче  дим  летить  від  сигарет.

І  клини  так  радісно  у  вечір,
Вишивають  весну  в  небесах.
І  лунає    музика  лелеча,
На    червоно  -  сонних    парусах.

Нова  казка  стелиться  у  вербах,
Вилізли  із  мулу  карасі…
Перші  роси  видно  по  дорогах,
Вечір  засинає  у  красі…

Сивачі  лягають  над  долиною,
Йде  до  сну  натомлена  земля,
Хмари  ще  висять  над  Україною,
Алілуя*людям    промовля…

                                                         *Алілуя  –  тут,  як  воля

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722445
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 09.03.2017


Richter

Я колисковою всі біди відведу*

Я  запалю  зорю  тобі  в  догоду,
вгамую  хуртовину-сніговію.
Багаття  розведу,  розтоплю  льоду,
від  холоду  теплом  своїм  зігрію.

Ми  сядем  близько,  позабувши  тугу,
я  обійму  тебе  без  зайвих  слів.
Ярмо  твоїх  печалей  і  недугів
собі  б  на  шию,  міг  якби,  одів!

Тихенько  нахилюсь  над  твоїм  ліжком,
любуючись  на  вроду  молоду.
Щоб  не  сполохать  чарівну  усмішку,
я  колисковою  всі  біди  відведу.

Полинемо  ми  в  думах  поміж  зорі,
морози  не  страшать  нас  і  зима.
Й  повіриш,  що  нема  у  Світі  горя,
на  всій  Землі  печалі  вже  нема!

08.03.2017

[i]*  Спроба  перекладу  чи  за  мотивами  твору  Расула  Гамзатова  „Я  звезду  засвечу  тебе  в  угоду“.[/i]

Расул  Гамзатов

Я  звезду  засвечу  тебе  в  угоду,
Уйму  холодный  ветер  и  пургу,
Очаг  нагрею  к  твоему  приходу,
От  холода  тебя  оберегу.

Мы  сядем,  мы  придвинемся  друг  к  другу,
Остерегаясь  всяких  громких  слов,
Ярмо  твоих  печалей  и  недугов
Себе  на  шею  я  надеть  готов.

Я  тихо  встану  над  твоей  постелью,
Чтоб  не  мешать  тебе,  прикрою  свет,
Твоею  стану  песней  колыбельной,
Заклятьем  ото  всех  невзгод  и  бед.
И  ты  поверишь:  на  земле  метельной
Ни  зла  людского,  ни  печали  нет.


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117030805547  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722442
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 09.03.2017


Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)

Свiтло й темрява – долі одвiчнi сплетiння

Загортаю  тобі  оберемочок  свiтла,
А  ти  десь  у  долонях  борониш  мене.
Непримiтнi  в  iсторii  ми  у  всесвiтнiй,
Та,  мине  ця  вiйна,  ніби  морок,  мине!

Свiтло  й  темрява  –  долі  одвiчнi  сплетiння,  
Ти  –  мiй  фронт,  я  –  надiйний  жіночий  твiй  тил,
Ти  –  моє  нерозгадане  сонцетворiння,
Я  –  можливо,  твiй  ангел...  без  нiмба  і  крил.

Ми  з  тобою  –  незгасна  й  неспинена  сила!
Непорушнi,  з  одвічною  вiрой  в  життя!
Не  спіткає  пiтьма  нас  з  тобою  стокрила,
Лиш  з'єднає  навіки  в  стрiмке  майбуття!

В  нас  сьогоднi  є  трiшечки  божого  свiтла,
Й  наших  кращих,  неспiваних  досi,  пiсень,
Є  –  зима,  ну  а  значить  –  настане  i  лiто!
Й  темна  нiч...  а  це  значить  –  настане  i  день!  

Тетяна  Прозорова

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722432
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 09.03.2017


Ірин Ка

Вислизає

Щось  вислизає...
Не  женися,  відпусти
і  охопило  полум'я  
старанно  зведені  мости.

Гасити?  А  навіщо...
Та  й  немає  чим,
сльозяться  очі  
не  від  болю...  винен  дим.

Пішак  у  жертву,
гру  щоб  загострить...
Слизьке  не  втримати,
сухе  від  іскри  вщент  згорить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722429
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 09.03.2017


Віктор Ох

Замки України (V)

Кліпи  серії  "Замки  України"  -  Студія  ОХ
   (частина  друга)
[youtube]https://youtu.be/RTEkOc8mp50[/youtube]
---------------------------------

Десь  в  пам’яті  танцює  на  балу
і  бенкетує  не  одне  сторіччя  
колишня  слава.  Маєм  чималу
підбірку  доказів  про    блиск  середньовіччя.
Щось  залишилось  навіть  дотепер:
в  оздобі  пишній  меблі,  двері,  зали,
ажурні  флюгери  і  над  порталом  герб,
мости  підйомні,  сходи  і  підвали,
бійниці,  парапети  і  зубці,  
рови  з  водою,  вежі,  товсті  стіни,
Стоять  на  чатах  привиди  бійців…
Тепер  охороняють  лиш  руїни…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722408
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 09.03.2017


Ольга Калина

Я пам'ятаю, моя мамо

Я  пам'ятаю,  моя  мамо,
Голубка  сивая  моя,
Як  за  святковий  стіл  -  так  славно,
Збиралась  дружно  вся  сім'я.

І  за  вікном  цвіла  калина,
Хрущі  літали  уночі,
А  за  столом  -  уся  родина,
Що  їли  з  медом  калачі.  

Був  син,  сиділи  там  і  дочки,  
Невістка  з  дітьми  і  зяті.
Дзвінкі  і  ніжні  голосочки
Пісень  співали  навесні.

Все  метушилася  по  хаті  -
Годила  дочкам  і  зятям,
Потім  вкладала  внуків  спати  -
Була  ти  рада  всім  гостям.  

Та  відцвіли  бузкові  квіти,
І  промайнули  ті  літа..
Тебе  нема,  не  всі  і  діти..
Життя  у  осінь  поверта..    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722396
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 09.03.2017


Ніна-Марія

ВЕСНА І ЖІНКА

[youtube]https://youtu.be/tv8ByijmmLg[/youtube]

[img]http://img1.postila.ru/storage/9312000/9289254/55bb53ee68c1f21ce76239e1e403da07.gif[/img]

[color="#122b08"][b]ВЕСНА  і  ЖІНКА  так  схожі  між  собою.
Несуть  обидві  чарівну  ту  красу.
П'янити  може  вона  до  божевілля.
Не  знає  втоми,  не  відає  часу.

Яка  красива  в  коханні  жінка!
Обличчя  сяє,  як  сонце  весняне.
В  природі  див  прекрасніших  не  має
Коли  вона  материнство  пізнає.


ВЕСНА  і  ЖІНКА  обидві  неповторні,
Такі  жадані...  завжди  загадкові...
Як  вічне  святості  тої  пізнання,
Купаються  хай  в  Божому  покрові![/b]
[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722341
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 08.03.2017


Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)

Планета Жіночність.

Жіночність...так  щиро,  і  все  ж  –  загадково...
Віконце  у  Всесвіт,  і  не  осягне́ш...
Є  в  Жінці  у  кожній  чарівність  казкова,
Є  бурі  й  торнадо,  і  ніжність  без  меж!

Закутає  темряву  у  сонцесвіти,
Водно́час  потрапиш  в  солодкий  полон!
Це  в  неї  –  з  дитинства  закоханий  вітер,
Це  нею  так  мріє  родинний  вогонь!

І  хмари  розвіє  твої,  і  тривоги
Легесеньким  дотиком  вуст  до  плеча,
Спокусниця  та  ще,  та  все-таки  –  з  Богом,
Найперша  Його  заповітна  свіча!

В  долонях  її  –  невідомі  джерела.
Неска́зані,  чисті,  святі  і  легкі,
Із  них  напуває  й  волошку,  і  лева,
Це  –  звично,  це  –  просто,  адже  ми  –  жінки!

ЇЇ  віднайдеш  по  своїй,  особливій,
Із  тисячі-тисяч  яскравих  прикмет.
І  кожна  –  кудесниця,  й  в  кожній  звабливо
Дрімає  в  якійсь  таїні  ...міномет!

Приваблива,  трепетна,  в  шалі  бузковій
Палка    й  нездоланна  її  таїна!
Жіночність...так  щиро,  і  все  ж  –  загадково...
Планета  Жіночність...  у  Світі  –  одна!


ВЕСНИ  ВАМ  У  СЕРЦІ,ДІВЧАТКА!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722313
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 08.03.2017


Олекса Удайко

HOMO FEMINIS

                                                     [i][b]
   Латинь...  Мова  релігії    і  науки.  Недарма    ж  Карл  Ліней
   запровадив  цю  мову  в  класифікацію  всього  живого  на
   Землі.  Вчений  найдосконаліше  творіння  природи  і  найвище  
   із  примат  ("сосунків")  нарік  як  Homo  sapiens,  що  означає  –  
   Людина  мудра.  Гострі  уми  якось,  жартома,      радянських  
   людей  називали  [b]Homo  soveticus[/b].  В  розвиток  традиції  
   "жартівників",  я  європейців  іменував  Homo  civilicus,  північ-
   ного  сусіда  –  [b]Homo  debilicus  [/b](тут  переклад  зайвий),  а  
   жіноцтво  наше,  вже  цілком  серйозно,  –  [b]Homo  femins[/b],  
   як  різновид  [b]Хомо[/b],  який,  за  Вайнінгером,  маєсвої  риси...  
   На    відміну  від  нас,  хоч  і  мудрих,  але...  "неотесаних".            [/b][/i]
       [youtube]https://youtu.be/VbvvmkYAdvE  [/youtube]

[i][b][color="#5e0470"]Ти  –  та,  
яку  нам  дав  Всевишній  Бог,
хоч  і  створив,  відомо,  для  Адама…
В  тобі  –
ключі  від  святості…  від  двох
                   чудес  Едема  й  золота  Пріама.  

Ти  –  та,  
котрою  усміхнеться  день,
як  та  майне  раз  променем  крізь  ночі…
В  тобі  –  
скрипковий  ключ  для  од,  пісень.
Твої  слова  –  
                   бальзам  душі  –  пророчі.

Ти  –  та,  
в  котрій  є  символи  життя:
в  твоєму  лоні  –  цілі  покоління…
В  тобі  
є  необорна  ярість  та,
               яка  леліє  лист,  стебло  й  коріння.

Ти  –  та...  
Як  талісман  для  перемог,
де  не  буває  відступів,  поразок…
Устами  жінки  промовляє  Бог.
В  тобі  –  
                   і  сон,  і  яв,  узяті  разом.

Та  ти  ще  та:  
не  стерпить  їй  відмов!
Твоя  жада́  –  що  Господу  молитва!
В  тобі  
                   життя  –  основа  всіх  основ,
                   весна  квітуча  й  життєдайне  літо...

Ти  –  та,  
в  руках  якої  тане  лід,
з  тобою  тепло  і  в  осіннім  герці.
Бо  в  то́бі  
є  надійні  ліки  від…  погибелі  –  
                       несеш  в  собі  безсмертя.  

Ти  –  та,  
з  котрою  не  бува  зими,
з  тобою  не  страшні  й  вали  льодові,  
Тобі,  
любове,  молимося  ми...
Ті,  хто  себе  
                       не  мислить  без  любові.[/color][/b]

8.03.2017

Рекомендую  cлухати  Шопена  -  гармонує  зі  сказаним[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 08.03.2017


Олена Жежук

ПРОСТО ЖІНКА

[i]Повір  мені,  я  не  слабка,  я  -  просто  жінка.
                                                                                               Ганна  Дущак[/i]


«Повір  мені,  я  не  слабка,  я  -  просто  жінка»,
Я  по-весняному  живу  –  тендітна  гілка.
І  в  час,  коли  біда  захмарить  твоє  небо,  
Я  світлим  променем  проб'юсь  й  прийду  до  тебе.

Повір  мені,  я  не  слабка,  я  -  просто  ніжна.  
В  моїй  душі  розквітла  квітка  дивовижна.
Вона  любов'ю  променить,  теплом  сповита.
Торкнись  її,  спивай    мою  безмежність  літа.

Повір  мені,  я  не  слабка,  хоч  трішки  дивна.
Тебе  творю,  ліплю,  звеличу  без  сумління.
В  твоїх  думках  я  розчинюсь    в  блакитні  мрії,
Несу    весну,  а  в  ній  любов  -    тобі  під  вії.

Повір:  тривоги,  слава,  молодість  минеться.
На  схилі  літ  моя  любов    в  тобі  озветься.
І  скажеш  ти:  Я  ж  сильним  був,    вона  лиш  гілка…
Не  докорю,    бо  я  люблю  –  я  просто  жінка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722307
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 08.03.2017


Східний

Іду по дорозі за руку з коханням

Іду  по  дорозі  за  руку  з  коханням,
Тримаю,  мов  квітку,  долоню-ріку.
А  зорі  спадають  у  серце  бажанням,
І  хвилі,  мов  вітер,  біжать  по  піску.
Позаду  життя,  а  в  очах  горизонти,
І  ріки  з  долонь,  що  біжать  у  світи.
Ступаю  по  полю,  лечу,  ніби  вітер,
За  хмари,  за  гори,  зі  мною  вся,  ти  –
Прекрасна,  мов  зірка,  із  сонця  росинка,
Шалена,  мов  хвиля,  в  очах  –  бірюза.
Іду  крізь  дощі,  а  у  серці  –  іскринка,
І  радість  невпинна,  і  чиста  сльоза.
Іду  і  ступаю  по  морю  за  обрій,
Тримаю  кохання,  мов  чайку,  в  руках.
Іду  із  любов’ю,  з  любов’ю  –  хоробрий.
Іду  крізь  життя,  мов  лечу,  ніби  в  снах.

                                 08.03.2017  р.
Дорогі  жінки,  дівчата,  кохані,  вітаю  вас  з  святом  весни,  святом  жінки,  святом  ніжності,  святом  квітів  і  бажаю  океанів  радощів,  моря  усмішок,  ріки  сміху,  гори  щастя,  галактику  здоров'я  і  всесвіт  любові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722279
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 08.03.2017


laura1

Одна любов на все життя!

Вітаю  всіх  поетес,  читачок  і  всіх  жінок  України  зі  святом  весни,  відродження  природи  і  зародження  нового  життя!  Жінка  -  це  берегиня  родинного  вогнища.  Нехай  воно  ніколи  не  згасає!  Бережіть  своє  кохання,  свою  родину.  Бо  це  найбільша  цінність  у  нашому  житті.  Будьте  завжди  коханими  і  бажаними.  А  тепло  Вашої  душі  і  серця  нехай  зігрівають  всіх,  хто  поряд  з  Вами.  

[youtube]https://youtu.be/OLwtzryGIn0[/youtube]

По  весня́ному  парку  я  йду,  як  колись,  як  раніше,
І  в  далекі  часи  повертаюся  знову  і  знов.
Тебе  згадую  я,  моя  музо,  з  роками  частіше.
Ти  моя  найчарі́вніша,  перша  юнацька  любов!

Часто  мрію,  що  я  випадково  тебе  десь  зустріну,
Перетнуться  стежиночки  наші  ну  хоч  би  на  мить!
Цілуватиму  руки,  кохана,  твої  без  упину,  
Зазирну  в  твої  очі,  немов  у  небесну  блакить!

В  них  побачу  і  юність,  і  нашу  з  тобою  розлуку,
В  них  побачу  твій  шлях  і  прихований  в  закутках  сум!
Ну  чому  ж  підростають  не  наші  з  тобою  онуки?
Ну  чому  ж  ще  і  досі  так  серце  пронизує  струм?

Я  тобі  подарую  душею  осяяні  квіти,
І  звучатиме  музика  зда́лека  ли́ше  для  нас!
Як  же  хочу  тебе  я  любов'ю  своєю  зігріти,
Як  же  хочу,  кохана,  тебе  запросити  на  вальс!

Знай,  що  мрію  тебе  випадково  хоч  будь-де  зустріти,
І  сказати  тобі,  як  тебе  все  життя  я  кохав!
І  що  кожну  весну  я  для  тебе  збирав  первоцвіти,
І  тобі  лиш,  кохана,  тобі  ли́ше  їх  дарував!

І  дарма,  що  літа  вже  не  можна  назад  повернути,
І  за  вікнами  нашими  вже  потихеньку  сніжить!  
Та  я  буду  й  надалі,  кохана,  на  тебе  чекати,
Щоб  зустріти  тебе,  моя  музо,  ну  хоч  би  на  мить!  

08.  03.  2017                                    Л.  Маковей




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722266
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 08.03.2017


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Палітра весни

(за  мотивами)
Іван  Бунін  «Після  повені»

Пройшли  дощі.  Щодня  стає  тепліше,
Всю  ніч  -  туман,  а  ранок  п’є  росу,
В  промінні  сонця  все  стає  миліше,
Весна  вплітає  квіти  у  косу.

Волошками  весняне  небо  мліє,
Повітря  чисте,  мов  кришталь,  бринить,
І  проліски  на  просіках  синіють,
А  в  озері  купається  блакить…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722215
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 08.03.2017


Мартинюк Надвірнянський

Матінка


Тихо  матінка  ридає,
До  іконки  на  стіні.
Все  синочка  виглядає,
Син  воює  на  війні.

Сумно  дивиться  в  віконце,
А  думки  немов  рої.
Не  згасай  ніколи  сонце,
У  віконечку  її.

Там,  на  тому  полі  битви,
Серце  матінки  із  ним.
Хай  спасуть  його  молитви,
Хай  повернеться  живим.

2015р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722201
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 08.03.2017


Віталій Назарук

ОБПАЛЕНА РИМА

Поранене  слово,  обпалена  рима,
У  пам’яті  «гради»  й  шалені  «смерчі».
Живе  Україна  вогнями  палима,
Для  захисту  гострить  булатні  мечі.

Віками  за  волю,  віками  за  славу,
Стояли  й  стоять  незборимі  сини.
Щоб  гниді  московській  брехливій,  лукавій
Забити  у  серце  з  осики  клини.

В  любого  поета,  що  серцем  з  землею,
У  кого  слова  б’ють  немов  кулемет,
Обпалена  рима  сіяє  зорею,
Якщо  з  нею  поруч  безстрашний  поет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722199
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 08.03.2017


Віталій Назарук

НЕ ГОЖЕ НАЦІЮ ВБИВАТИ

               Сережка  ж  у  вусі  чоловіків-козаків  вказувала  на  роль  і  місце  козака  в  роду.  
У  лівому  вусі  носив  сережку  єдиний  син  у  одинокої  матері.  
Сережку  у  правому  вусі  носив  останній  в  роду,  де  не  було  спадкоємців  по  чоловічій  лінії.  
Єдина  дитина  в  батьків  носив  дві  сережки.  
Цей  елемент  прикраси  вважався  оберегом,  але  в  той  же  час  виконував  цілком  практичну  місію  -  командир  при  рівнянні  ладу  направо  і  наліво  чітко  бачив,  кого  слід  берегти  в  бою.

Він  був  один  –  єдиний  син,
Його  ростила  лише  мати,
У  тім  бою  він  впав  один,
Хоча  не  думав  помирати.

Бо  добре  знав,  що  у  селі,
Стоїть  похилена    хатина,
Там  де  тополі  в  омелі,
Живе  матусенька  єдина.

Упав  у  висохлий  полин,
Легенько  крикнув  лише  -  «Мамо!»
І  зупинився  часу  плин,
Все  заснувалося  туманом.

А  хто  ж  його  пустив  у  бій,
Невже  не  знали  командири,
Він  був  для  друзів  рідний,  свій,
Так  всі  про  нього  говорили.

Похоронили  козака
З  сережкою  у  лівім  вусі,
Ще  довго  зойк  його  блукав,
В  душі  зчорнілої    матусі.

Ці  діти  бачили  біду,
Для  них  весь  рід  –  держава  й  мати,
Є  в  вас  спинити  ким  орду…
Не  гоже  націю  вбивати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722198
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 08.03.2017


Крилата

ЖІНКА

Жінка  (так  є  від  віку!)  –  
Тіла  краса  й  душі,  
Надих  для  чоловіка,  
Кроків  його  рушій.

Очі  її  –    озера,
Губи  –  солодкий  мід.
Дмухнеш  теплом  на  пера  –  
Крила  підуть  в  політ.  

Жінка  –  то  не  валіза  –  
Взяв  і  поклав  назад.
Дай  їй  щодня  хоч  мізер    –  
Візьмеш  своє  стократ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722163
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 08.03.2017


Надія Карплюк-Залєсова

СКИДА ЗИМА УРАНЦІ ПО КРАПЛИНІ…

Скида  зима  уранці    по  краплині
Свій  жалюгідний  і  смішний  прикид,
Що  аж  саму  щоднини  пополудні
Кидає  з  сорому  вишневого  -  у  стид

Весна  ще  рання  -  молода,  незріла,-
У  ситі  сонця  променя,  тепла,
Та  перед  соромом  зими  іще  несміла,
В  калюж  люстерках  вроду  вигляда

Росте  весна  у  днях  своїх,  у  сонці,
Усе  живе  прокльовує  свій  путь,
Від  верболозового  котика  в  віконці,-
Творіння  Боже  знає  свою  суть

Пташині  зграйки  чубляться  на  гілках,
Підхоплюють  то  в  тріо  ,  то  в  дует,
Летить  вперід  весни  твоєї  стрілка,-
В  жасминово  -  нарцисовий  банкет  !


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722149
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 07.03.2017


Світлана Ткаліч

Ми удвох під дощем

Ми  удвох  під  дощем,  а  із  нами  ще  ніч  з  парасоллю
В  своїм  дивнім  танку  закружляє  й  розчинить  в  собі
І  крізь  хмар  палантин  загадково  всміхаються  зорі  -  
Ти  даруєш  мені  перші  квіти,  такі  голубі.

Нас  вітають  алеї  і  хвилить  у  поглядах  щастя
Під  мелодію  цю  ряботиння  в  калюжах  бринить,
Грають  вітом  дерева,  у  попліски  струшують  краплі  -  
Ми  з  тобою  удвох  і  навіки  блаженна  ця  мить.

Ми  удвох,  як  у  мушлі,  де  щастя  співає  рулади,
Неугавні  цілунки  і  дотиків  шовк  струменить
І  круті  ж  насолоди,  як  вихор  несе  в  піднебесся,
І  у  душах  єдине:  "Кохаю!..  Кохаю!.."  -  дзвенить.

То  дрейфують  чуття,  то  парять  над  оновленим  світом.
Гріють  ніч  ліхтарі,  у  одівах  неону  доми.  
Чвахкотить  під  ногами.  Ми  у  душах  несемо  палітру,
Що  змалює  у  барвах  цей  світ,  де  блукаємо  ми.

Ми  удвох  під  дощем  і  ця  ніч,  як  із  двох  паралелей.
Золовато  навкруг  і  видочок  навколо  не  ах
І  всерівно,  що  поруч  понуро  ще  плачуть  алеї  -  
Під  дощем  ми  удвох  все  витаєм  в  любові  світах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722145
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 07.03.2017


Валерій

Дорогим жінкам до свята 8-го березня

Березнем  юним  

Березнем  юним,  несмілим
Подих  весни  відчуваємо.
З  святом  жіночим,  вас  милі,
Найчарівніші,  вітаємо!

Людства  найкраща  частина!
Ви,  мов  зірки,  що  зоріють,
Ви  -  дивоцвіт    України,
Квіти,  які  не  тьмяніють.

Бога  казкові  творіння,
Нас  ви  у  всьому  здогнали.
Ніжності  й  волі  сплетіння,  –  
Все  ви  у  себе  ввібрали.

Вірність,  любов,  ваша  врода
Жити  нам  допомагають.
Небо,  зірки,  вся  природа
Жінці  сьогодні  співають.

Вдячні  вам,  любі,  безмежно.
З  святом  жіночим  вітаємо!
Всі  почуття  свої  ніжні
Вам  в  привітання  вкладаємо.

Щиро  вклоняємось  низько,
Кращі  даруємо  квіти.
Милі,  кохані,  найближчі,
Довго  й  щасливо  вам  жити!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722137
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 07.03.2017


Harry Nokkard

Коварство и Любовь

С  наступающим  дорогие  дамы!  Всем  Любви,  радости  и  весеннего  оптимистичного  настроения.  

Коварство  и  Любовь

В  глазах  коварство,  и  в  словах  коварство,
Но  видно  так  задумал  Господь  Бог,
Ведь  за  Любовь  вам  отдавали  царства,
И  отменить  Любовь  никто  не  смог.

Стихи  слагали  о  возлюбленных  поэты,
В  стихах  любовь,  разлука  и  тоска,
О  Неземной  Любви  Ромео  и  Джульетты
Легенда  к  нам  пришла  через  века,

Парис  украл  Прекрасную  Елену,
Любил  как  верную  и  нежную  жену,
Но  греки  не  могли  простить  измену,
И  начали  Троянскую  войну.

Из-за  Любви  Париса  и  Елены,
Прекрасный  город  превращен  был  в  прах,
И  пали  белокаменные  стены,
Как  женщины  с  улыбкой  на  устах.

Орфей  слагал  стихи  для  Эвридики,
И  чтоб  найти  ее    спустился  даже  в  Ад,
Адам  и  Ева,  хоть  и  были  полудики,
Но  все  же,    не  вернулись  в  Райский  сад.

А  предпочли  Любовь  служению  Богу,
Чем  Божий  гнев  накликали  на  всех,  
Избрали  трудную,  тернистую  дорогу,
Были  наказаны  за  первородный  грех.

Гамлет  Офелию  любил,  как    полоумный,
Но  всем  известно,  был  он  явно  не  в  себе,
Жизнь  положил  он  на  Алтарь  Любви  Безумной
И  счастлив  был  довериться  Судьбе.

Любил  безмерно  Данте  Беатриче,
Тристан  -  Изольду,  Дульсинею  –  Дон  Кихот,
Ну,  Дон  Жуан,  он  почитал  Любви  Величие,  
А  Казанову  вряд  ли  кто-нибудь  поймет.

Хоть  был  ужасен  ликом  Квазимодо,
Но  интеллектом,  был  он  вовсе  не  дебил,
Душой  прекрасен,  хотя  внешне  был  уродом,  
И  Эсмеральду,  как  безумный  он  любил.

Слагаются  века  в    тысячелетия,
Сменяются  эпохи,  времена,
Как  в  Лету  канули  народы  и  столетия,
И  лишь  Любовь  одна,  как  Вечная  Весна.

Зовет  и  манит  всех,  без  исключения,
Тревожит  душу  и  волнует  кровь,
Лишает  сна,  дарит  прекрасные  мгновения,
Неукротимая  Волшебница-Любовь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722132
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 07.03.2017


Кіндрат Корінь

То з ким в олігархів триває війна?

   
Боронять    Вітчизну    сини    України  –
Ординцям    з    Московії    відсіч    дають!
Й    захмарні    за    послуги    сплачують    ціни
І    самі    злиденні    у    світі    стають???

А    влада,    тим    часом,      утримує    банди  –
Енергію    сепарам    в    борг    роздає!?
Ще    й    справно    виконує    їхні    команди
Й    за    власне    вугілля    оплату    дає!?

Тарифи  –  народу!  “ЗА    ТАК”  –    окупантам!?
То    з    КИМ    в    олігархів    триває    війна???
Чому    ешелони    ідуть    диверсантам,
А    в    наших    ні    зброї    нема,    ні    майна???

Коли    перестануть    дурити    суспільство
Усі,    хто    брехнею    до    влади    попав?
І    скільки    терпіти    будемо    блюзнірство
Усіх,    хто    безкарно    людей    обікрав???

Негайно    потрібні    нам    влада  –  народна!
І    чесні,  і  гідні    державні    мужі!
Тоді    і    підтримка    буде    міжнародна
І    дінуться    зайди-убивці    чужі!

Спинити,    ганебну,    з    руснею    торгівлю!
Відрізати    воду,    електрику    й    газ!
Хай    валять    рашисти      в  Сибір    на    зимівлю!
Хай    Воля    прийде    в    український    Донбас!
Слава    нації!    Смерть    ворогам!      Кіндрат  &  Корінь.    11.09.2016р.
Тимчасово  окуповані    райони  Донбасу  за    два    роки  війни  отримали  від  України  безоплатно    тільки    електроенергії    на  24  млрд  гривень,    а  нам,  влада    олігархів,    постійно  піднімає  тарифи,  які,  буцімто,    занижені!!!
   Довідково:  бюджет  2016р  охорони  здоров’я  України  складає  12  млрд  грн.!!!  
В  якому  стані  наша  медицина  відомо  кожному.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722124
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 07.03.2017


ВАЛЕНТИНАV

Моє дитинство карооке



[i][b]Моє  дитинство  карооке,
Лавина  нових  почуттів…
Життя  непізнане,  глибоке,
Із  дивовини  кольорів…  

Знайомства  з  радістю  та  болем,
Дорога  кривд  та  перемог…
То  по  стерні  босоніж  полем,
То  де  поріс  казковий  мох…

Мої  теперішні  дороги,
То  колисковий  мамин  спів,
Дитинства  болісні  пороги,
Суцвіття  зрілих  реп’яхів…

Мої  таємні  страхи,  сльози,
В  Душі  прихована  любов,
Та  почуття  мов  гнучкі  лози,
Життя  теперішніх  основ…[/b][color="#ff0000"][/color][/i]
07.03.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722108
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 07.03.2017


Радченко

До болю соромно

Мені  до  болю  соромно  за  тих,
Хто  молодість  Вкраїни  убиває
І  "Слава  Україні"  для  піару  лиш  горлає,
Не  відчуваючи  який  тяжкий  то  гріх
Безжалісно  вбивати  і  калічити  дітей,
Чоловіків  на  плаху  смерті  віддавати.
Їм  байдуже,  що  плачуть  батько  й  мати
І  вдови  сИріт  пригортають  до  грудей,
Шепочуть:  "Долю  випало  таку  нам  мати,
Осиротіти  з-за  чиїхсь  дурних  ідей".

Мені  до  болю  соромно,  коли
У  шпиталях  вручають  ордена  й  медалі,
І  промовляють  гордо  речі  "величальні",
Самі  ж  ховаються  в  палацах  від  війни.
Дітей  подалі    з  України  відправляють,
Рахунки  у  офшорах  доларові  мають
І  знають  вже  куди  потрібно  їм  втекти,
Бо  віли  і  будинки  придбані  давно.
За  звичкою  ще  трохи  зелененьких  вкрадуть,
Хто  підійматиме  Донбас  з  руїн  їм  все  одно.

Їм  все  одно,  що  люди  їх  вже  проклинають,
Їм  все  одно,  бо  їм  Вкраїна  не  болить
І  материнські  сльози  їх  не  зачепляють  —
Не  їхнім  дітям  Україну  боронить,
Вони  і  української,  мабуть,  не  знають.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722083
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 07.03.2017


Східний

Джаз дощу

             

Стіна  дощу,  крізь  неї  вітер,
Немов  ножем,  розрізує  панно.
Сльозу  останню  пензлем  витер
І  розчахнув  глухе,  стальне  вікно.
А  далі  шторм  в  душі  і  громи,
Мов  барабани  дикі,  загули.
Човни  зривало  і  пороми,
Кидало  штилем  в  сині  береги.

Приспів  
Свій  берег  я  давно  шукаю,
У  нім  причали  іменем:  «Любов!»
Одну  лише,  одну  кохаю,
Що  будоражить  сиву  мою  кров.

Кидаю  виклик  бурі,  вітру,
Аби  торкнутися  її  плеча.
Відкину  снігову  палітру  –
В  очах  вогонь,  в  очах  терпка  свіча.
Тримаю  міцно  за  рамена,
Не  відпущу,  а  ні  на  мить,  на  час.
Спадає  музика  шалена  –
Цей  джаз  дощу  звучить,  звучить  для  нас.

Приспів  
Стіну  дощу  мечем  рубаю,
А  ось  причал  із  назвою:  «Любов!»
Одну  лише,  одну  кохаю,
Що  будоражить  сиву  мою  кров.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722080
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 07.03.2017


dovgiy

ДО СВЯТА ЖІНОК

Для  Вас,  для  тих,  хто  вічно  будить
В  душі  бажань  бентежний  рій,
Для  Вас,  про  кого  витись  буде
Клубок  палких  юначих  мрій,
Для  Вас,  чиї  глибокі  очі
Мов  зорі  сяють  із  небес,
Для  Вас,  для  кого  вічно  хочу
Творити  плетиво  чудес
Із  щирого  дзвінкого  слова
В  якому  серце  запеклось,
В  якому  виспіваю  знову
Про  радість,  що  зустрів  когось.
Від  кого  втратив  ясний  розум,
Забув  про  спокій,  тихі  сни,
Від  кого  почуття  як  повінь
Загати  рвуть  у  дні  весни.
Для  Вас  сьогодні  всі  вітання,
Моління  всі  мої  за  Вас.
Мої  страждання  і  кохання  -
Для  Вас,  чарівниці,  для  Вас!    

07.03.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722068
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 07.03.2017


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Рання весна

Весна  зітхає  сумно  й  безголосо  -
Її  турбують  залишки  зими,
Розчісує  в  задумі  вербо-коси,
У  лісі  стелить  квітко-килими…

Ще  й  досі  сплять  під  кригою  озера,
А  річка  вже  тихенько  гомонить,
Кудись  біжать  хмаринки  срібнопері,
І  часто  з  неба  дощик  дріботить…

Коли  ж  на  небі  сонечко  іскриться,
Відразу  оживає  все  довкруж,
Від  радості  голосять  свійські  птиці,
А  лісові  цвірінькають  чимдуж…

Тоді  й  душа  співає  соловейком,
Від  щастя  світить  сонечко  в  очах,
І  знову  нові  вірші  чи  римейки
пишу  вночі  й  палаю,  мов  свіча…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722059
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 07.03.2017


Надія Карплюк-Залєсова

ЗА ЩО, ЛЮДИ ДОБРІ ?

Люлі,  мій  хлопчику,  люлі,
Нас  ошукали  сиві  зозулі.
Сипи,  моя  рідна,  кохана  дитино,
Маєш  найкращу  за  всіх  домовину...

Лишень  тяжкою  буде  земля,
Недоголублене,  миле  дитя.
Посмішка  рідна  блукає  вустами,-
Як  же  там  зимно,  сину,..  без  мами...

Соколе  мій,  що  літав  так  високо,
Про  те  і  не  думав,  що  нам  одиноко,
Не  жив  ще  на  світі,сину  мій  русий,
Дитина...  Не  брився  ще...  Зовсім  безвусий...

За  що,  люди  добрі  ?  Скажи  мені,  небо  ,-
Збирати  дитину  до  вічності  треба  ?!
Йому  б  до  весілля...  а  мамі  -  онуків...
Не  чула  нещасна  вже  молоту  стуків...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721990
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 06.03.2017


Елена Марс

Губы, от губ, опускаются ниже и ниже (18+)

Губы,  от  губ,    
опускаются  
ниже  и  ниже...  
Как  же  податливы...
и  подбородок  и  шея...  
Вот,    между  двух  
бугорков,    
эта  сладкая  ниша...  
Каждая    клетка,  
от    этих    
касаний,  
немеет...

Спёрто  дыхание...  
Ты  продолжаешь  
маршруты...
Твёрдыми  стали,  
как  камешки,  
тёмные  пятна...  
Как  эйфория  
прекрасна
в    такие
минуты!..  
Как  же  твои  
поцелуи,  для  тела,  
приятны!..

Вот  и  пупок...  
Материнское  
в  нём  совершенство!..  
Влажный  язык  твой  
так  нежно  его  
лобызает...
Господи  -  боже!..  
Какое    же    это    
блаженство,
Чувствовать,  
как    твой    живот  
изнутри    оживает...

Да!..  Продолжай,    
не    испытывай    
больше    терпения!..
Вся  открываюсь  
навстречу  твоим  
поцелуям...
Тело    взволнованно,
в  миг  твоего...  
приближения
Вниз,  там  где  
каждая  клетка  
пылает,  бунтуя!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721986
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 06.03.2017


Кіндрат Корінь

Народна стіна.

                         
Три    роки    лютує    біда    в    Україні!
Три    роки    щодня    гинуть    наші    сини!!!
Найкращі    із    кращих    злітають    у      вирій:
Кривава    пожертва    брудної    війни…

Бійці-патріоти    боронять    Вітчизну,
Спиняють    прокляту    московську    орду.
Пани    ж    олігархи    на    користь    рашизму
Тихцем    фінансують    убивць    і    вражду!?

Як    бути    нам    далі?    Як    вбивства    спинити?
Життя    зберегти?    Захистити    дітей???
Найперше    –    ТОРГІВЛЮ    ЩУРАМ    ПЕРЕКРИТИ!
Бо    гроші    криваві    –    призвідник    смертей!!!  

Всі    разом!    Всім    миром!    Ми    маємо    стати!
Серцями    закрити    злочинні    шляхи!
Братів    не    дамо    олігархам    вбивати!
Їх    злочини    підлі    –    це    й    наші    гріхи…

НАРОДНА    СТІНА    на    кордоні    з    ордою:
Правдива,    надійна,    рішуча    стіна!
Де    кожна    цеглинка    –    ЦЕ    МИ    ІЗ    ТОБОЮ:
ЄДИНА    В    НАС    НЕНЬКА    І    ДОЛЯ      ОДНА!!!
Слава    Україні!    Героям    слава!    Кіндрат  &  Корінь.    28.02.  2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721980
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 06.03.2017


Микола Карпець))

«Весна»


[b]«Весна»  [/b]
[color="#0413e3"][i][b]
ВЕрба,  вербонька,  верба,  
розпустила  свої  віти,
весняні  це  перші  квіти.  
Неба  стрічка  голуба.

І  така  блакитна  синь,  
що  буває  лиш  весною
Розпускаються  ліси,  
після  зимнього  застою

Сонце  вибилось  в  зеніт,  
і  вже  гріє  –  не  лиш  світить
І  муркоче  кіт  і  дід),  
і  радіють  сонцю  діти

І  курличуть  журавлі,  
як  привіт  з  теплого  краю
Краще  рідної  землі,  
я  не  знав,  та  і  не  знаю!
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*06.03.17*  ID:  №  721975
[/b][/i]  [/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721975
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 06.03.2017


Ірин Ка

Зір

Ти  не  бачиш  цей  світ,
не  бачиш  очима
і  несеш  той  тягар,
мов  суму  за  плечима.

Спотикався  не  раз
об  байдужість  ти  зрячих
та  й  жалю  було  вдосталь,
на  життя  два  добрячих.

Пробачав  ти  байдужих,
що  жаліють  цурався
і  людиною  сильною
дивом  лишався.

Як  зберіг  оптимізм
Ще  й  веселу  вдачу?
Усміхнувшись,  сказав:
Більше  декотрих  бачу...
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721969
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 06.03.2017


Олександр ПЕЧОРА

Яблуко із Лесиного саду

*      *      *

Яблука  із  Лесиного  саду  
лагідно  погойдує  вітрець.
Бавиться  у  гронах  винограду,  
в  далеч  утікає  навпростець.

Квітів  море  в  Лесиній  садибі.
Книги,  піаніно,  клич  картин…
Муза  оселилась  тут  магічна.
Знову  зачаровуюся  тут.

Слово  непокірне,  будівниче  
знову  привело  в  поліський  край.
Кличе  так  гостинно  й  таємниче.
На  садиба,  а  мистецький  рай.

Яблука  бринять  натхненним  соком,  
падають  в  густу  траву  плоди.
Аура  врочиста  і  висока!
От  якби  ще  був  я  молодим!

От  якби…  а  втім  –  тут  молодію.
Ці  стежки  мене  у  світ  ведуть.
Я  не  плачуся,  а  плідно  дію.
Дихаю  Вкраїною  отут.

Радо  приїздять  сюди  поети.
Жадібно  вдихають  Слова  суть.
Лесин  український  дух  шляхетний  
в  світ  буремний  бережно  несуть.

Знову  тут  на  лавочці  присяду…
Думкою  увесь  запломенів.
Яблуко  із  Лесиного  саду  
в  душу  закотилося  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721965
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 06.03.2017


Нора2

Танцевала, танцевала и кружилась

Танцевала,  танцевала  и  кружилась,
пела  песни,  запинаясь  на  куплетах.
С  одиночеством  давно  уж  подружилась
и  готовила  на  них  двоих  котлеты.

Как-то  раз,  подслушав  сплетни  у  подъезда,
дворник  с  бабками  на  лавочке  судачил,
что  вселился  на  площадке,  по  соседству
кто-то  новый,  и  с  лохматою  собакой.

Он  был  холост  и  не  молод,  переборчив,
и,  надменною  походкой  шёл  по  свету,
статный  умный,  но,  увы,  не  разговорчив.
Не  разменивал  судьбу  на  звон  монеты.

Приземлённая,  сутулая,  простая  -  
ни  о  чём  её  краса  не  говорила…
По  ночам,  в  тиши  стихи  она  писала
и  бездомных  голубей  кормить  любила.

Так  и  жили  по  соседству,  не  общаясь.
Думал  Он:  "Какая  странная  натура,
ничего  же  нет  в  ней  -  красоты,  фигуры?"
Только  меркнул  взор  при  ней,  слегка,  смущаясь...

И  Она,  боялась  встретиться  с  ним  взглядом,
Он  казался  невесомым,  недоступным.
И  хотя  ей  было  многого  не  надо  -  
всё  ж  людей  Она  ценила  за  поступки.

И  никак  бы  им  не  встретиться  вовеки,
только  свёл  однажды  их  невинный  случай,
Голубей  кормила  в  тот  дождливый  вечер,
пёс,  сорвался  с  поводка...  какой  везучий...

Разогнал  он  голубей,  барбос  лохматый
и  гонял  за  ними  весело,  игриво.
Он  смотрел  на  это,  как-то,  виновато,  
а  Она,  смеялась,  радостно,  счастлИво.

И  домой  Они  по  мокрому  асфальту
шли  довольные,  своей  судьбе  навстречу:
мокрый  пёс,  хозяин,  новая  хозяйка  -
и  уже  втроём,  доели  те  котлеты...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721950
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 06.03.2017


Наташа Марос

ЧИСТИЙ ЗОШИТ…

Ти  прочитав  і...  зсунувся  з  лиця,
Мов  хто  ножа  на  відстані  -  у  спину,
Бо  зрозумів,  що  сповідь  моя  ця
Мені  дорожча  за  мішки  бурштину...

Не  зглянулась,  упевнено-легка
/Це  вперше  за  пусті  десятки  років
Не  втримає  мене  твоя  рука/  -
Таких  ще  вільних  я  не  знала  кроків...

Гукав,  гукав,  а  потім  -  довго  біг
І,  жадібно  хапаючи  повітря,
Ти  розумів:  ніколи  не  беріг...
Ніколи...  А  сьогодні  -  я  не  вірю...

Закреслила,  розправилась,  пішла
Так  легко,  мов  у  весни  свої  сині,
Бо  досі  точно  я  перебрела
Затоптані  давно  стежки  полинні...

Хоч  і  просив:  "Давай  фатальний  вірш  -
В  останню  збірку,  мов  останню  крапку,
Почнем  спочатку...  зможу  я...  повір..."  -
Холодний  дощ  скотив  останню  краплю...

А  я...  купила  гострий  олівець
І  чистий  зошит  у  густу  клітину...  
Не  йди  за  мною,  не  проси,  кінець  -
Без  мене  пий  терпку  свою  провину...

Мелодія  пливе  -  стрічай  весну,
Нову,  живу,  нехай  не  буде  гірша...
Та  не  чекай,  бо  я  не  повернусь,
І  не  впущу  тебе  до  свого  вірша...

                 -                -                  -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721949
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 06.03.2017


геометрія

ЗАГАДАЮ Я ЗАГАДКУ ДОБРИМ ЛЮДЯМ НА ВІДГАДКУ…

                                           1.  Цвіте  синьо,  лист  зелений  квітник  закрашає,
                                                   хоч  мороз  усе  побив  -  його  не  займає.
                                           2.  Діжа  на  діжі,  зверху  маяк,
                                                   ніхто  не  відгадає  зроду  ніяк.
                                           3.  Є  голова  -  без  волосся;  є  очі  -  нема  брів;  
                                                   є  крила  -  не  літає,  в  холоді  не  мерзне,  спеки  не  боїться.
                                           4.  Швець  -  не  швець,  кравець  -  не  кравець,  
                                                   держить  в  роті  щетину,  в  руках  -  ножиці.
                                           5.  Які  ноги,  такий  ніс,  по  болоту  ходить  скрізь,
                                                   хату  на  хаті  має,  жабам  рахунок  знає.
                                           6.  Швидко  й  гарно  скрізь  літає,  безліч  мошок  поїдає,
                                                   під  дашком  гніздо  будує,  тільки  в  нас  все  ж  не  зимує.
                                           7.  Біле,  як  сніг,  чорне,  як  жук,зелене,  як  гай,
                                                   вертиться,  як  біс,  і  повертає  в  ліс.
                                           8.  Маленький  хлопчик  у  сірій  свитинці
                                                   по  дворах  стрибає,  крихотки  збирає.
                                           9.  В"ється,  стука  молоток,  поправляє  нам  садок.
                                         10.  Уночі  гуляє,  а  вдень  спочиває,
                                                   має  круглі  очі,  бачить  серед  ночі.

                                           Відгадки:  1.Барвінок.    2.Очерет.    3.Риба.    4.Рак.    5.Лелека.
                                                                         6.Ластівка.    7.Сорока.    8.Горобець.  9.Дятел.    10.Сова.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721947
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 06.03.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Вона - Жінка

Все  може  жінка  у  житті  своєму:
У  творчості  сяга  вона  висот,
І  на  роботі  вирішить  проблеми,
Родині  теж  надійний  є  оплот.

Вона  і  вчитель,  і  порадник  мудрий,
Матуся  ніжна,  щирий  вірний  друг,
Турботлива  бабусенька  онукам,
Все  слухається  вправних  її  рук.

У  спорті  та  науці  завжди  перша
Та  в  медицині  задніх  не  пасе,
Усе  задумане  обов"язково  звершить,
Та  вона  гарна  Жінка  перш  за  все.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721883
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 06.03.2017


Richter

Iнвалiди чи симулянти?!


У  владі  одні  інваліди?
У  партіях  владних  –  все  те  ж?!
Від  того  у  нас  може  біди
й  корупція  стала  без  меж?!

Як  тільки  за  руку  схопили,
як  тільки  засвітить  тюрма  –
останні  їх  кидають  сили,
зась  кроку  ступити,  катма!

Нароблять  по  самі  зав‘язки…
Що  діяти  з  ними?  Як  буть?  
Носилки,  каталки,  коляски
до  суду  їх  чинно  везуть.

А  тільки  вдалось,  відпустили,
як  коні  із  суду  біжать.
Умить  повертаються  сили,
сміються,  деруться,  іржать!..

Ще  трохи  і  вже  у  Європі,
Ізраїль,  Панама  чи  США...
Гарцюють  в  шаленім  галопі,
на  яхтах  пливуть  не  спіша.

Чому  це  можливо  в  державі,
що  просить  в  Європи  „безвіз“?
Де  бонзи  всі  в  маслі  і  славі,
народ  же  де  падає  вниз.

Допоки  жирітимуть  гади
і  правити  будуть  в  нас  бал?
Поки  всім  народом  із  влади
не  вичистим  весь  кримінал!

05.03.2017

https://www.facebook.com/tsn.ua/videos/1537235566334879/


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117030511995  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721875
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 06.03.2017


Олекса Удайко

ВЕСНЯНА ТРОЩА

         Щось  веснить  не  по-весняному...
         Особливо  тим,  хто  зимову  мляву
         влаштував...  Та  природі  видніше,
         що  робити.  Бо  вона  -  Бог!
[youtube]https://youtu.be/ShTJXwB16EA  
[/youtube]

[i][b][color="#056aa1"]Весна  благі  зимові  колорити
Ретельно  з  пам’яті  навік  стирає,
Весняних  стріл  міцні  дереворити
У  душі  змерзлі  влучно  посилає.

Вона  нове  все  кидає  на  плаху,
Старизну  зим  в  душі  нещадно  палить.
Лиш  хижі  круки  –    ненаситні  птахи  –
До  весен  наших  неповагу  хвалять.  

Бездонна  сонячна  небесна  вежа
Вірян  своїх  з  весною  привітає
Й  пошле  свого  страшного  громовержця  
Усім,  хто  віри  у  весну  не  має!

На  тих,  в  весну  хто  ще  не  має  віри,
Напевно,  зглянеться  весняна  проща,
А  тим,  хто  ж  віру  рушив  нам  допіру,
Гряде  нещадна,  та  вже  певна  троща!    

То  ж  думайте,  пихаті  можновладці,
Що  краще  мати  вам  на  владну  попу  –
Чи  табірні  банани  й  "дикіі  танці",
Чи  вовчий  квит  в  омріяну    Европу![/color]
[/b]
05.03.2017[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721873
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 06.03.2017


Елена Марс

Молчание в любви (по мотивам "Межсезонье" Влидимира Зозули)

Ещё  так  минорно...    Так  скуп  на  веселие  Март...  
Ещё  не  ушла,  в  никуда,  эта  зимняя  слякоть.
Хоть  слёз  и  не  видно,  а  сердце  готово  заплакать...
Устало  оно,    от  зимы  затянувшихся  драм...  

Мы  делим  постель,  по  привычке    уже...  на  двоих.  
Друг  к  другу  спиной  и  почти  не  касаясь  друг  друга...  
Февраль  -  позади,  а    у  нас  продолжается    вьюга...
Зимы    отголосок    последний    ещё    не    затих...

И    оба    молчим...  Тяжело    нам    вести    разговор...
Как    будто    боимся    слова    ледяные    услышать...
И    каждый    из    нас,  как  улитка,  ушёл  в  свою  нишу...
...Откуда    пришёл  к  нам  молчания  глупый    раздор?

Попасть    бы  мне  в  нишу  твою    и    уйти    с    головой,
В  мир  мыслей  твоих  и  прочесть  тебя  всю,  без  остатка!..
Мне  так  надоел  между  нами  немой  беспорядок!..
...Тебе  же  известно,  что  я  ещё  болен  тобой...

 ...  Услышать  бы  снова:  желанный,  любимый,  родной...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721872
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 06.03.2017


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

В степу на світанні

(за  мотивами  вірша)
"Кімерійська  весна"
автор  -  Максиміліан  Волошин

Блукаю  босоніж  в  степу  на  світанні,
Лисніє  на  сонці  суха  ковила,
Самотній  вигнанець,  романтик  останній,
А  поряд  зі  мною  гнідий  без  сідла…

На  килим  піщаний  проміння  лягає,
Пече,  ніби  полум’я,  сонце  палке,
Кришталь  передгір’я  до  неба  сягає,
А  змучене  тіло  -  солоне  й  липке…

І  вітер  в  степу  мабуть  спить,  не  шелесне,
Замучила  спрага  й  обличчя  пашить,
Ніщо  не  вгамує  страждання  тілесне,
Хіба  що  кохання  омріяна  мить…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721856
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 06.03.2017


Валентина Ланевич

Ти, тримайся, коханий, тримайся.

Вкотре  стиснулось  серце  моє,
Защеміло,  я  -  зранена  чайка.
Танки  ворога  б’ють  по  душі,  БМП,
Ти,  тримайся,  коханий,  тримайся.

Хай  гартується  воля  в  борні,
На  стезю  стану  поруч  з  тобою.
Кров  скипає  в  пекельнім  вогні,
Ти  завжди  будь  готовий  до  бою.

Втома  давить  на  дуже  плече,
Трем  сховай  ти  у  тілі  зболілім.
Збережи  себе,  попри  усе,
Та  лишайся  стійким  і  сміливим.

05.03.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721835
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 06.03.2017


Lana P.

ШЕПОЧЕ МОРЕ

Шепоче  море  лірику  кохання,
Гойдають  хвилі  надвечірній  сум,
П’янкого  вітру  хтиві  поривання
Відволікають  від  прийдешніх  дум.

Здіймає  сонце  західні  знамена,
Черкають  хвилю  дзьобом  промінці.
На  воду  стрімко  падають  рамена
Крізь  темінь,  що  була  у  кулаці.

Вода  ковтає  спрагле  узбережжя,
Висмикує  запінений  чубок,
Напоює  берегове  безмежжя
І  ковзає  хвилясто  під  пісок.

Далекий  обрій  вже  примружив  очі,
Дрейфує,  мов  ледача  течія.
На  небі  місяць  виглянув  пророчий,  —
Малює  зорями  твоє  ім’я,

Яке  теплом  відчутне  в  піднебессі,  —
Горить  вогнем  яскравим,  без  вагань,
Сіяє  відображенням  на  плесі
У  блисках  сокровенних  сподівань.

Ласкають  обрій  стомлені  тумани,
Закутують  у  пелену  мовчань.
А  роздуми,  у  хмарах  караванних,
Летять  на  крилах  чайкових  ячань.      25/01/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721810
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 05.03.2017


Lana P.

ВЕЛИЧЧЯ ВЕСНИ

У  лютий  забрела  весна,
Замалювала  його  вроду.
Скресала  крига  мовчазна,
Перетворилася  на  воду
І  потекла  живим  струмком,
Задзюркотіла  веселково,
В  душі  повіяло  теплом…
Назавжди,  а  чи  тимчасово?  —
Шарівсь  лютневий  календар,
Бо  переплутав  дні  у  році.
Весна  ж  сушила  тротуар,
Будила  зілля  на  толоці.  
Попрацювала,  як  могла,
Всміхалась  сонечком  в  обличчя,
Тепло  душевне  зберегла,
Знайшла  у  лютому  величчя.        3/02/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721809
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 05.03.2017


геометрія

ПОСАДИ, ДІВЧИНО, БІЛЯ ХАТИ КВІТИ…

                                             Посади,  дівчино,                              Розказуй  щоденно,
                                             біля  хати  квіти,                                  квітам  свої  думи,
                                             їх  дощі  умиють,                                  поріднися  з  ними,
                                             і  обвіє  вітер.                                          легше  тобі  буде.
                                             Будеш  ти  дивитись,-                  Непорочні  квіти,
                                             кожен  день  на  квіти,                  лукавить  не  вміють,
                                             і  будеш  молитись,                          а  печаль  і  тугу,
                                             щоб  милий  приїхав...                і  смуток  розвіють...
                                                                                     Розмовляй  із  ними,-
                                                                                     квіти  ті  -  пророчі,
                                                                                     довіряй  їм  мрії,
                                                                                     ти  свої  дівочі.
                                                                                     Не  осудять  квіти,-
                                                                                     твої  мрії  й  думи,
                                                                                     з  ними  легше  жити,
                                                                                     легше  й  ждати  буде!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721774
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 05.03.2017


Ніна-Марія

Кущ троянди

[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcR4L1FE1hHTsgBdUQCY9HSNono-bsvjDNJ00n5R0It0uStiT9EEzA[/img]

Під  вікном  в  нас  трояндовий  кущ,
Що  рожево  так  квітнув  весною.
Ми  цей  запах  вдихали  п'янкий
Милувалися  диво-красою.
 
Щось  він  зовсім  прив'яв  цьогоріч
Чи  то  сонце  не  так  йому  гріє?
Напували  ж  дощі  досхочу
А  краса  потихеньку  марніє.
 
На  світанку  я  вийду  на  ганок,
Що  ж  турбує,  у  нього  спитаю,
Не  розквітлі  голівки  схилив
В  чім  причина...  одна  лише  знаю.
 
Підійду,  обійму  ніжно,  ніжно,
Що  ж,  трояндо,  з  твоєю  душею?
Я  любов  всю  віддам  за  нас  двох
Хай  живицею  буде  твоєю.

20.05.2016  р.
[img]http://remontu.com.ua/wp-content/uploads/2015/03/27201487f9f65fe488fbc9e990fbda34.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721770
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 05.03.2017


Віктор Ох

Ми йдемо в бій Донецькими степами (V)

Слова  -  Олег  Чорногуз
Кліп  -  "Студія  ОХ"
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PswditLWM2Q[/youtube]
--------------------------
Йдемо  у  бій  донецькими  степами,
Горить  в    багрянці  рідний  виднокрай.
Великий  Луг  і  дух  козацький  з  нами,
У  вирвах  «градів»  наш  козацький  край.
 
Орда  прийшла  і    нашу  землю  вкрила
Для  них  і  нас,  мабуть,  останній  час:
Але  стоїть  на  смерть  Савур-могила,  
Й  звитяги  предків  знову  кличуть  нас.
 
Тому  до  бою,  рідні  українці,
Тому  до  бою  всі  з  останніх  сил:
Вже  не  вина,  а  крові  в  нас  по  вінця,
І  незлічених  вирв,  як  тих  могил.
 
 В  останній  бій  нас  кличе  Батьківщина  
Сьогодні    честь  і  гідність  на  кону.
Ми  переможем,  з  нами  Україна,
Захистимо  ми  матір  і  жону!  
 
В  цей  грізний  час  москаль  прийшов  ордою,
На  нашу  землю  і  до  наших  нив.
Та  він  забув,  що  знов    заплатить  кров’ю
Як  вже  не  раз  в  історії  платив!
 
Один  в  нас  вихід  і  одна  дорога  -
Вступити  в  бій  і  знищити  орду!
За  нами  правда,  честь  і  перемога,
За  нами  свято  в  майовім  саду!
 
І  ми  йдемо  донецькими  степами,  
Щоб  жити  вільно  –  на  своїй  землі.    
І  дух  степів  козацьких  диха  з  нами,  
І  дух  незламності  на  рідному  чолі!
 
Душа  ж  горить  в  смертельному  двобої,
На  обрії  двоглавий,  цей  мутант
Тому  ,  брати  й  сусіди  всі  до  бою
Щоб  не  дійшов    до  вас  цей  окупант!

---------------

Дорогі  сусіди  з  Заходу,  Півдня  і  Півночі:  поляки,  чехи,  словаки,  угорці,  румуни,  молдавани,  білоруси,  литовці,  латиші,  естонці.  Ми,  українці,  звертаємося  до  усіх  Вас.  До  створення  Союзу  рівноправних  сусідів.  У  цей  грізний  для  усіх  нас  історичний  час      вирішується,  мабуть,  і  всіх  нас  наша  спільна  доля.  На  колишній  землі  Московії  –  землі  адропофагів  і  самоїдів  (  за  Геродотом)  знову  прокинувся  ненаситний  ген  ординця-завойовника.  Загарбницький  дух  кличе  цю  ординську  нечисть  до  чергових    завоювань  чужих  земель.  Сьогодні  на  кону  Велика  Україна  –  праматір  першого  Європейського  Союзу  часів  Ярослава  Мудрого  і  перша  колиска  Православ’я  на  нашій  древній,  княжій  землі,  як  і    на  сусідніх  землях.  Перед      вирішальним  двобоєм  ординець  вдався  до    своїх  традиційних  інтриг  і  всесвітньої  брехні  через  свої  ЗМІ:  він  поєднав  свою  войовничість  і  ненависть  із  зовнішніми  і  внутрішніми  колаборантами,  претендентами  на  крісла  васалів,  аби  знищити  Україну,  як  державу  і  на  черговий    тимчасовий  престол  Малоросії,  (як  це  уже  не  раз  відбувалося  у  нашій  історії)  посадити    наших  перевертнів,  квіслінгів  і  яничарів  та  знищити  не  тільки  нашу  державу,  нашу  націю,  нашу  мову,    нашу  віру,  нашу  історію,  наші  звичаї,  наші  традиції,  а  й  вибити  з  нас  наш  козацький  дух  –  вічний  дух,  як  вогонь  наших  сердець,  дух  вільної  людини.  Не  раба.  Чого  ніяк  не  можуть  зрозуміти    московіти  -  вічні  раби  своїх  князів  і  царів  і  свого  накраденого    у  сусідніх  народів  „отєчєчтва”.

                                                                           Олег  Чорногуз                                                                        

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721765
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 05.03.2017


Крилата

А ДЕНЬ СЬОГОДНІ!

А  день  сьогодні,  день  такий  хороший!  
Такий  собі  ,  ну  просто  гарний  день!
Розкрило  сонце  жовто-сяйний  кошик,
Тепло  кидає    до  сердець-кишень.

Птахи  співають,  О,  та  як  співають!
У  горлечках  перетирають  сум
І  радістю  довкілля  наповняють,  
Снагу  вливають  до  душевних  струн.

А  квіти!  Перші  позимо́ві  квіти
Голівки  сміло  витягли  з  землі.
О,  Господи,  ну,  як  тут  не  радіти
Цій  чудодійці  –  панночці    Весні?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721746
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 05.03.2017


Lana P.

ЗАБАРИЛАСЯ ВЕСНА

Дрімає  ліс,  вдягнушись  у  зажуру,  —
Ой,  забарилася  весна!
Бруньки  вже  мало  не  відкрились  здуру
В  новім  убранні,  —  крутизна!
Враз  латані  прокинулись  хмаринки,
Щоб  обновити  свій  фасон,
Струсили  з  суконь  білі  павутинки,  —
Ті  закружляли  в  унісон
І  полетіли  до  густого  лісу,
Де  схована  зима  сумна,
Розсунули  для  сонечка  завісу,
Щоб  швидше  вже  прийшла  весна!      23/03/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721601
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 04.03.2017


Ірин Ка

Бруньки…

Весна  -  кохання  чарівна  пора.
Це  знають  всі:  долина  і  гора,
Степи,  річки,  озера,  і  ліси.
Всі  від  ведмедя  до  останньої  оси.
І  от  в  такий  осяяний  теплом  деньок,
Пустив  пагінчик  зрубаний  давно  пеньок,
Він  закохався  до  нестями  у  блакить  небес
От  дух  його  від  почуттів  й  воскрес.
Навколо  здивувались:  ти  старий  чого?
Тобі  вже  років  певно  ого-го!
Сміялись  дуб,  береза  і  сосна.
Лиш  зрозуміла  і  підтримала  весна.

Хай  на  гілках,  серцях  з'являються  бруньки,
Бо  від  кохання  квітнуть  й  зрубані  пеньки  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721575
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 04.03.2017


Янош Бусел

Волошкові очі…



                                                 [i]  [b][color="#c91212"]Волошковi    очi,-  
                                                   ви    дарунок    долi
                                                   за    полiт    високий
                                                   ще    юнацьких    мрiй.[/color][/b][/i]

[i][b][color="#14751c"]Шурхочуть  колеса…Доріжка  -  лягає…
Поля  неозорі…Берізки…  Блакить…
Жита  ходять  морем…  Даль  хвилями  грає…
Та  жайвір  у  сині  небесній  дзвенить…

Верба  при  дорозі…Знайома…Дуплиста…
А  зовсім  недавно  ж  була  молода…
І  я  був  таким  же…Та  років  намисто
Бездумно  кудись  покотила  вода…

Верба  при  дорозі…Далека  пригода…
Несміла  розмова…  Сполоханий  шал
Очей  волошкових,-  не  знаючих  броду,
Бо  руки  зустрілись…І  губ    карнавал…

Розквітли  всі  мрії…  Високі…  Крилаті…
Чуття…  Дві  хмаринки…Волошки  в  житах…
Поглянув  на  ниву,-  мов  в  батьківській  хаті…
Ідіть,-  з  піднебесся  наказує  птах…

Жита  прийняли  нас…Блакиттю  волошок
Прикрились  дівочі  волошки  з  -  під    вій…
Забутий  стоїть  із  суницями  кошик,
Розсипався  щедрий    волосся  завій…

Роки  мої,-  коні  крилаті,  небесні
Не  даром  прожив  вас  -  волошки  в  цвіту
І  зараз…  Хоч  збігли  літа  наші  й  весни,
Та  нам  не  забути  вербиченьку  ту…

Як  вчора  було...  Нічні  співи...Гармошка...
Селена  в  півнеба...  Життєва  мета...
Зростали,-  цукерками  пахли  волошки,-
Коханням  запахли  у  юні  літа…
 [/color]
[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721556
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 04.03.2017


Східний

Листи з фронту

             

Відправлю  листи  про  кохання  ранкові,
Нехай  вітер  несе  у  всі  сторони  світу.
Вміщу  в  них  проміння,  проміння  любові
І  степу  мелодію  із  літнього  квіту.

Відправлю  коханій  за  море,  за  зиму.
В  конвертах  трикутних  відпущу  їх  за  гори.
Від  хмари,  від  неба  вкладу  сонце-риму,
І  жменями  вишлю  у  нічні  диво-зорі.  

Відправлю  в  них  радість,  а  сльози  не  буду,
Бо  досить  тих  воєн  і  морозів,  і  пекла.
Я  знаю,  я  вірю,  надіюсь  на  чудо,
Відправлю  до  тебе,  поки  день  і  не  смеркло.

Відправлю  листи,  телеграми  і  вісті
Водою,  росою,  із  дощем  блискавично.
Не  буду  писати  про  тих,  хто  вже  –  «двісті»,
Моїх  побратимів,  що  пішли  так  велично.

Відправлю  листи,  замість  сліз  будуть  роси
І  повітря  без  диму,  лиш  ранковий  розмай.
Поглянь,  як  вербові  квітують  ось  коси,
Повернуся  до  тебе,  лиш  надійся,  чекай.

                                 04.03.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721553
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 04.03.2017


Валентина Ланевич

Я не хочу писати про бій.

28.02.17  на  Світлодарській  дузі  загинув  23-ох  річний  боєць  54-ї  мобільної  бригади  "Крук",  Сергій  Мокренко,  родом  з  Волині.  В  цей  день  він  мав  отримати  орден  "За  мужність".

Я  не  хочу  писати  про  бій,
Про  війну,  що  калічить  життя  молодії.
Тільки  бути  мені  як  самій,
Бо  душа  почепила  сльозу  знов  на  вії.

Над  згорьованим  степом,  серпом,
На  зчорнілому  небі  красень-місяць  завис.
Скрикнув  пугач,  змахнувши  крилом,
Збита  з  дерева  гілка  і  розстріляний  лист.

І  розстріляне  тіло  бійця
Тихо  смертонька  горне  у  вічні  обійми.
В  Ім’я  Господа  Бога,  Отця,
Зупиніть  люди  кляті  ті  прийми.

Двадцять  третя  весна  розцвіла,
Щоб  любові  свічу  запалити  востаннє.
Зійшов  Ангел  з  Небес  і  душа
Білим  лебедем  ввись  полетіла  в  прощанні.
04.03.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721552
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 04.03.2017


Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)

Із нами - Бог! Герої не вмирають!

Із  нами  -  Бог!  Герої  не  вмирають!

Герої  йдуть  у  небо,  не  вмирають...
..чому  менi  так  плачеться  тодi,
Чому  ж  цей  біль  так  душу  розтинає?
Болять  у  ній...і  лiтнi,  й  молодi,
А  спогади  так  серце  моє  крають...
Бо  доля  повернуть  не  взмозi  їх!

Скажи  мені,  о  Господи,  скажи,  
На  скільки  ж  постаріли  ми  з  тобою  
В  роки  цієї  підлої  війни?
На  скільки  подорослішали  втрат?
На  скільки  стали  старшими  від  болю
Під  оплесками  «братових»  гармат?

Мій  Господи,  Герої  нас  прощають,
Чому  ж  душа  так  плаче  без  зупину
Й  в  сльозах  моя  зболiла  Батьківщина?
Та  вище  прапор,  правда  в  нас  єдина!
Із  нами  -  Бог!  Герої  не  вмирають!  
Своє  ще  слово  скаже  Україна!


©  Тетяна  Прозорова

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721551
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 04.03.2017


Валентина Малая

ПОДАРУЙ МЕНІ ВЕСНУ

Подаруй    мені  весну,  зелень  степу  й  садів  !
Білокорі  берези  ,ніжний  доторк  вітрів!
Пісню  жайвора  в  полі,  джерела  передзвін,
Мрію  світлу  для  долі  й  колесо  перемін!

Подаруй  мені  Весну!  Первоцвітів  красу,
Красномовство  словесне  ,свіжість  ранку,росу!
Муркотіння  котяче  і  кульбабки  в  траві,
Жвавий  гомін  дитячий,квіти  ще  степові…

Подаруй  мені  весну!Абрикосовий  цвіт,
Голубінь  піднебесну  і  бджолиний  політ,
Світло  райдуги    в  небі  ,промінь  сонця  в  руці,
Пташенят  жовтодзьобих  і  зірки  в  озерці!
Подаруй  мені  весну!
04.03.2017р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721540
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 04.03.2017


Східний

П’яничці

         
Сьогодні  п’єш  чари,  а  завтра  похмілля,
І  знову  по  вінця  багріє  стакан.
Ковток  за  ковтком  випивається  зілля,
І  душу  тривожить  нічний  балаган.

Розпущені  руки,  заплетена  мова,
Дратує  дитини  стривожений  плач.
Стакан,  огірок  і  хоробрість  раптова,
Забуті  є  совість  і  слово  –  пробач.

Туман  у  очах  і  ця  рана  у  скронях…
Нагадуєш  звіра,  а  ти  ж  -  чоловік.
Трясуть  землетруси  в  незграбних  долонях,
Чар-зілля  скоротить  недовгий  й  так  вік.

Піднятися  важко,  бо  ноги,  мов  з  вати…
Чому  два  колеги,  з  одним  коли  пив?..
Питань  так  багато…  Не  вийти,  не  встати.
Було  таки  добре,  без  зілля  як  жив.

Тікаєш,  мов  заєць,  за  пляшку  сховався,
І  так  щогодини,  що  день  і  що  рік.
Чому  сатані  ти  без  бою  сам  здався?
Доведи,  що  не  мавпа,  що  –  чоловік!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721527
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 04.03.2017


Виктория - Р

Він любив…

[b][i]Він  любив  золотії  хліби,
Теплі  вранішні  роси  у  полі,
Він  любив,  як  летять  голуби  
І  від  вітру  співають  тополі.

Він  любив  над  усе  життя,
Кожний  день  цінував,  як  міг,
Різні  справи  робив  допуття  
Та  любив,  коли  падає  сніг.

Він  любив  дуже  синій  льон,
Аромат  звіробою  й  м'яти,
Він  любив,  коли  зморить  сон  
І  лоскоче  травичка  п'яти.

Він  любив  як  цвіте  жасмин,
Українські  народні  пісні,
Він  був  добрий  і  брат  і  син,
Ми  не  чули  від  нього:  Ні!
 
Він  любив  і  ромашки  й  мак,
Небайдужим  був  до  людей,
Він  жалів  всіх  котів  й  собак  
І  любив  щирим  серцем  дітей

Він  любив  над  усе  життя,
Кожний  день  цінував,  як  міг...
Та  немає  назад  вороття.
Чом  ти,  Боже,  його  не  вберіг?..
03  03  2017  р  
Вікторія  Р
Присвята  рідному  братові  Віталію...[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721503
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 04.03.2017


Надія Карплюк-Залєсова

ВЖЕ ДОСИТЬ ТИХ КАЙДАН !

І  знову  бій,  вогонь,  пекельні  гради...
Реєстр  поіменний  всіх  утрат...
Озвися  ,  небо!  Все  -  чого  заради  ?
Осяде  ще  комусь  якийсь  мільярд...

І  лік  уже  на  сотні  сотень  множим...
Чого  чекаєм  ?  Винищить  нас  жид  !
Над  дітьми,  що  не  жили  зглянься,  Боже  !
Руками  москаля  справляють  геноцид

Нас  нищать,  брате,  чуєш,  підіймайся!
Гібрид  війни  -  нової  сили-  мор...
Не  вистачить  криївок...  не  ховайся,
Сховався  жид  під  хитрий  триколор

Не  завивай  байдужість  в  толерантність,-
Не  зачепило  поки  що  тебе...
Бо  щезне  вся    "екстравагантність",
Як  смерть  найблищих  попід  руку  поведе

І  знову  бій,  вогонь,  пекельні  гради...
І  проводи  врочисті...  На  майдан...
Спиніться  нелюди  !  Розгадані  шаради  !
Вже  досить  з  власного  народу  тих  кайдан  !

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721219
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 02.03.2017


Леся Утриско

Стікає з проліску роса.

Стікає  з  проліску  роса,   
А  може  це,  чиясь  сльоза,
Чийсь  біль,  сповитий  у  тумані,
Життя,  заковане  у  грані.  

Весна  народжує  світанки,
Зіркові  ночі,  смуглі  ранки,
Зсірілий  світ  вдягла  любов'ю,
А  мій,  у  нім,  омитий  кров'ю.  

Сніги  не  тануть-   скам'янілі,
Червоні  маки,  грози  тлілі,
Льоди  застиглі...тут  морози-
Зросили  землю  людські  сльози.  

Стікає  з  проліску  роса,
А  може  це,  чиясь  сльоза,
Чиясь  розпука  та  печаль,
Чиясь  весна...болюча  даль.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721207
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 02.03.2017


Шостацька Людмила

ПЕРШІ КРОКИ ВЕСНИ

                                                   Вже  щезла  ковдра  зі  снігів,
                                   Ураз  відкрилась  тиха  ніжність,
                                   Весна    поглянула  з-під  брів,
                                   Їй  в  очі  дивиться  підсніжник.

                                   Тендітний,  на  одній  нозі
                                   І  у  святковім  капелюшку,
                                   Хоч  і  подібний  він  сльозі:
                                   Упала  на  зелену  смужку.

                                   А  як  же  радісно  пташині!
                                   Вона  пішла  вже  нотним  станом,
                                   Ще  є  намисто  на  шипшині,
                                   Весна  красується  за  планом.

                                   Струмки  уже  відгомоніли
                                   І  сонце  проситься  в  зеніт,
                                   І  плюшу  “котики”  купили,
                                   Щоби  вербі  сказать    “Привіт”.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721186
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 02.03.2017


Східний

Голодомор

             

Горить  свіча,  свіча  гірка  одна,
І  тихо,  тихо  віск  сльозиться,  плаче.
У  жита  просить  крихту  колоска,
А  смерть,  мов  кінь,  по  полю,  полю  скаче.

Зів’яли  квіти-свічі  в  хаті,
Хто  догорів,  а  хто  не  зміг.
Вітри  задули  їх  прокляті,
І  батько  спить,  і  син  приліг.

А  та  свіча,  одна,  немов  дівча,
Ще  диха,  диха  і  до  зір  волає.
А  смерть  торкається  її  плеча,
Життя  від  голоду  в  цю  мить  згоряє.

Зів’яли  квіти-свічі  в  хаті,
Хто  догорів,  а  хто  не  зміг.
Вітри  задули  їх  прокляті,
І  батько  спить,  і  син  приліг.

Як  ворон  чорний,  тридцять  третій  рік
В  стакан  отрути  крилами  підсипав.
І  нісся,  нісся  полем  жита  крик,
На  долю  України  біллю  випав.

Зів’яли  квіти-свічі  в  хаті,
Хто  догорів,  а  хто  не  зміг.
Вітри  задули  їх  прокляті,
І  батько  спить,  і  син  приліг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721179
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 02.03.2017


Петро Кожум'яка (Ян Укович)

Не люблю

Для  всіх  секрет  великий  не  відкрию
І  розкажу  —  чому  їх  не  люблю
Що  вий  почнеться    -  також  розумію,
Проте  спокійно  решті  поясню.

Було  багато  друзів  із  євреїв  -
Люди  як  люди,  фахові,  нормальні
І  лікарі,  викладачі,  ученні
Щоправда,  не  бував  з  ними  у  бані...

Але,  коли  іде  питання  грошей,
Або  який  для  кого  з  них  гешефт  -
Їм  байдуже  відносини  хороші
Будь-то  підлеглий,  Президент  чи  шеф…

Нічого  особистого  —  лиш  бізнес
Для  них  бо  має  цінність  лише  він
Хрестовий  не  потрібен  катехізис  -
Поважніших  немає  із  причин.

Ні  діти,  ні  сім'я  і  ні  країна,
Ні  друзів,  нема  принципів,  ідей
В  свідомість  їх  закладена  картина
Лише  отак  —  інакше:  не  єврей!

Ще  цікавіше  —  якщо  їх  багато  
Два-три,  як  десять  —  то  вже  край
Ви  подивіться  на  єврейські  свята:
Історій  із  брехнею  —  через  край.

І  будучи  у  образі  Христа,
Я  розумію  -  всі  його  продали,
Раз  психологія  така  проста,
А  на  Іуду  разом  все  списали.

І  той  Симон  відрікся  аж  три  рази,
Всі  інші  не  збирались  захищать  -
Не  за  науку,  ні  за  честь,  ні  за  образи
А  за  гешефт  —  можливо  розіп'ять.

Продали  всі!  Списали  на  одного  -
Повісили  його  —  щоб  кінці  в  воду
Лиш  бізнес  —  нічого  святого!
Єдиний  принцип  цілого  народу.

Всіх  грошей  світу  —  власники  вони.
Це  —  результат.  Зі  мною  хтось  незгоден?
Скажіть  тепер:  немає  в  тім  вини...
Боріться  за  ідеї  і  свободи…

Та  подивіться  на  Верховну  Раду,
На  принципи  Гаранта  -  бізнесмена
Скажіть  мені:  кажу  неправду!
І  розіпніть  мене!

Сучасна  німа  сцена...

21.2.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721175
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 02.03.2017


Ніна Незламна

Скажи ж Боженьку. .

Роз*їдають  Україну  пихаті  й  байдужі
Вони  знають  ,що  в  країні  лише  гроші  дужі
Все  купити  і  продати  ,їм  це  не  завадить
Знахабніли,  на  всіх  чхають,  навіть  ладні  зрадить.
Ой,  Боженьку,  скільки  ж  можна  державу  ганьбити?
І  скажіть  заради  чого    діток  хоронити?
Все  кричать  нема  законів,  а  хто  ж  їх  приймає
Розікрали  давно,  брешуть,  виходу  немає…
А  ,як  вибори  співають  (  щиро),  дуже  гарно
Все  щастя  обіцяють…Знущаються  безжально!
Розувірилися  люди..  Стало  гірше  жити
Скажи  ж  Боженьку,  скажи,  як  безлад  зупинити?
На  очах.  .Все  гіркі  сльози.  .Гине  Україна
Але  ж  хоче  щастя  й  миру!  Щоби  була  вільна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721133
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 02.03.2017


Richter

Краса - велика с и л а*

Запросив  Василь  до  танцю  в  ресторані  дівку,
Пишногруду,  струнконогу,  ще  й  в  очах  огонь.
На  приватну  завітати  попросив  вечірку,
й  не  пускав  вже  до  півночі  зі  своїх  долонь.

Почало  згасати  світло,  марш  заграв  оркестр,
оплатив  Василь  рахунок  і  її  реєстр.
Визвав  тачку  і  додому  з  кралею  помчав,
хутко  ввів  її  до  спальні  й  роздягать  почав.

Довго  мучив  він  застіжку,  силився  дарма.
Почекай  –  сказала  дівка  –  зараз  я  сама.
Треба  зняти  для  початку  вії  й  макіяж,
ну,  а  потім  після  цього  інший  антураж.

Як  зняла  парик  красуня  і  позбулась  брів,
наш  герой,  немовби  стінка,  вмить  пополотнів.
А  коли  корсет  жіночій  ліг  на  шифоньєр,
Вася  довго  жмурив  очі  і  пенсне  все  тер.

Бо  упали  пишні  груди  на  пухкий  живіт,
а  від  стрункості  тієї  прохолов  і  слід.
Вранці  довго  думав  Вася,  дивлячись  в  вікно,
що  красуні  натуральні  є  лише  в  кіно.

01.03.2017

[i]*  З  великим  подивом  приходиться  констатувати,  що  керівництвом  сайту  слово  "сила"  віднесено  до  ненормативної  лексики...  Ну,  не  педерасти?!  (я  маю  на  увазі  збоченці)  [/i]


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117030107405  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721128
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 02.03.2017


Надія Башинська

У ВЕДМЕДЯ ІМЕНИНИ!

У  Ведмедя  іменини...  Прийдуть  гості  на  гостини.  
Вже  запрошених  багато.  Гарний  день,  і  гарне  свято.
То  ж  Ведмідь  приготувався.  Наварив  він  і  напік,  і
тепер  чекає  всіх.
             Посидів  отак  він  трішки  та  й  подумав:
—  Нема  ж  Кішки!  Вміє  хвостиком  вертіти  і  на  вушко  
муркотіти.  Бо  ж  Ведмедиці  великі,  і  незграбні,  і  нетихі.  
Запрошу  її  на  свято,  хоч  гостей  і  так  багато.
Запрошу...  Нехай  приходить,  хоч  і  любить  верховодить.
             Запросив.  Прийшла...  У  Кішки  біла  шубка,  стрункі
ніжки  і  зелені  ясні  очі.  Ой,  як  світять  серед  ночі!
             Кішка  ніжно  муркотіла,  граціозно  так  ходила.  Ніжно
спинку  вигинала,  на  ведмедя  позирала.  А  коли  почавсь  
обід,  сіла  там,  де  Білий  Кіт!
             Ото  ж  всім  нам  знати  треба!  Є  Ведмедиця  в  Ведмедя.
У  Барана  є  Вівця,  Гуска  є  у  Гусака.
У  Індика  є  Індичка,  в  Півня  —  Курка  невеличка.
             То  ж  і  ти  запам'ятай!  Хто  ти  —  того  й  вибирай!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721120
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 02.03.2017


Виктория - Р

Цвіт вишень

[b][i][color="#b700ff"]
Квітне  вишнями  вулиця,
Вряд  хатки  білолиці,
Одна  одної  туляться,
Мов  сестра  до  сестриці.

Не  спішу,  йду  тихесенько,
Цвіт  вишень  -  на  долоні,
Скоро  будуть  малесенькі  
Ягідки  скрізь  червоні.

В  кожнім  дворику  зелено,
Пелюсток  білизна,
Їх  збираю  у  пелену  
І  сама,  мов  весна.
01  03  2017  р  
Вікторія  Р  [/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721093
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 01.03.2017


Надія Карплюк-Залєсова

В ЧЕСТІ ЇХ , - БОЖЕ, БОРОНЬ !

Чого  ти  кигичеш,  чайко?
Без  тебе-  на  серці  зудить...
Ти  вже  не  Вкраїни  птаха...
Шукай  собі  інших  музик.
А  чайка  витягує  серце,
Ковтаючи  з  криками  біль,
Над  хвилею  Чорного  моря-
Мору  татарського  тінь...
Скиглить,  шукає  птаха
Шматочки  раЮ  на  землі,
Де  вільні  і  горді  жили-
Сестри  правічні  її...
Та  імпульси  диких  переймів
Дурманили  розум  "братів"
І  рішенням  "одноголосно"
Мор  поза  мором  летів.
Вбивці,  напоєні  кров"ю,
Що  нею  не  вп"ються  ввіки
На  "шахматній  дошці"  пристойно
Фігурами  били  гріхи...
Притиснутий  гнітом,  народе,
Ця  кара  твоя  -  вічний  хрест,-
Орел  двоголовий  у  Чорнії  води
Змива  свій  кривавий  ефес...
Чого  ти  кигичеш,  чайко?
без  тебе-на  серці  вогонь...
У  стійкості  -  ***  народу,
А  в  честі,-  їх  ,  Боже,  боронь  !  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721076
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 01.03.2017


Ольга Калина

Гинуть діти.

Гинуть  наші  діти  на  війні,  
З  кожним  днем  все  більше  їх  і  більше.  
Дані  ці  з  статистики  -  сумні,  
Ранять  серце  глибше  все  і  глибше.  

Від  осколка  раненний  поліг,  
Молодим  загинув  він  сьогодні  
І  не  ступить  більше  на  поріг  -  
Він  пішов  у  небеса  господні.  

Розцвіте  калина  під  вікном,  
Знову  буде  ранок  на  світанні,  
Лиш  Герой  заснув  наш  мертвим  сном,  
Мати  посивіє  у  чеканні.  

Хто  -  скажіть  -  за  смерті  відповість?  
Скільки  буде  ця  біда  тривати,  -
Острах  горя,  смерті  ця  миттєвість  
У  повітрі  будуть  ще  витати?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721071
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 01.03.2017


Олена Жежук

Напишу

Свій  кращий  вірш  я  ще  не  написала.
У  нім  впокориться  моя  душа,
Що  сотні  раз  у  віршах  воскресала
І  тріпотіла  раненим  пташам.

У  тім  вірші  надихаюсь,  нап'юся
Любов'ю  до  вели́чнішого  краю,
Де  я  живу,  кохаю    і  молюся,
Де  мову  неньки  у  пісні  вплітаю.

Я  напишу  про  радощі  й  жалі,
Про  чисті  сльози  й  усмішки  крилаті,
Про  хліб  святий  на  батьківськім  столі,
Про  вогник,  що  дітей  чекає  в  хаті.

Я    оспіваю    волю  козаків,
І  ту,  що  так  плекали  на  Майдані…
Ту,  що  в  нащадках  житиме  віки,
І  правду  звільнить  з  вічних  пут  кайданів.

А  може  вірш  той  буде  про  любов
Оту,  що  жінку  щастям  окриляє.
Чи  материнську,  що  мов  той  покров,
Не  має  меж  і  заздрощів  не  знає.

Я  напишу,  як  кануть  в  вічність  дні,
Роки,  століття,  з  ними  і  епохи…
Чи  розкажу,  як  сонце  у  вікні
Щодня  для  нас  дарує  сонця  кроки.

Значу́щий    вірш  про  все  НЕ  напишу,
Бо  у  житті  важливого  багато.
Та  у  віршах  свою  любов  лишу,
У  кожнім  буду  світ  цей  обіймати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721061
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 01.03.2017


Радченко

Букет

Весняних  запахів  букет
Мені  приніс  у  подарунок  вітер,
А  ще  —  прошепотів  сонет,
Заголубіють  в  лісі  скоро  квіти.
Тендітні  проліски  ось-ось
Прокинуться.  До  поки  ж  можна  спати?
І  їм  це  зовсім  не  здалость,
Хоча  ще  вчора  сніг  кружляв  лапатий.
А  вже  сьогодні  —  благодать!
Всміхається  яскраво  сонце  з  ранку
Й  зимову  мляву  геть  прогнать
Прийшла  весна  в  рожевому  серпанку.
І  крізь  траву  торішню  вже
Проклюнутися  паростки  готові
І  квіти,  ніби  витвір  Фаберже,
Заголубіють  в  веснянім  вінкові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721051
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 01.03.2017


Світлана Ткаліч

Напровесні

Вмостилось  сонце  у  верховітті,
Люлять  вітер  в  гамаку  дуби.
На  відсонні,променем  зігріті,
Тмасті  сушать  вибалки  чуби.

Зимогрій  вже  відкрива  поляни.
Поміж  хмиззя  і  торішній  лист
Потайки,як  крихти  порцеляни,
Вилізли  підсніжники  і  ряст.

Покотом  сушняк  повивертався,
Гріють  лисі  голови  пеньки.
Ворон  нетерпляче  роззирався,
Слухаючи  сойчині  плітки.

Навідвечір  пелехаті  хмари  
Проковтнули  раптом  сонцесміх,
Схлипнули  кудлаті  ці  отари
І  мачкатий  дощ  накрив  усіх.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721048
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 01.03.2017


Нора2

Позвонила я весне


Позвонила  я  весне,  
и  её  спросила:  «  Где  ты?»
А  она,  смеясь  в  ответ:
«Ем  я  зимние  конфеты».

«Где  же  встретить  мне  тебя?
На  каком  таком  вокзале?»
А  она  опять  шутя:
«В  новостях  уж  написали!»

«Март  со  мною  заодно  
в  Украине  приземлился.
Хоть  и  юн  он,  всё  равно  -
в  красоту  весны  влюбился!»

Наконец–то  дождалась,
все  стихи  к  весне  писала.
Опостылел  тот  февраль,
О  весне  давно  мечтала.


01.03.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721037
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 01.03.2017


OlgaSydoruk

Мабуть, пам"ятаєш…

Долоньки  -  на  плечах,цілунків  -  доріжки  
І  смак  полуниць  на  вустах...
Знов  серце  тріпоче  весняної  ночі,
Шукаючи  щастя  у  снах...
Наснилося  небо  -  червлене,глибоке,..
І  очі(кохані)  -  сумні...
Мабуть,пам"ятаєш:моє  -  синьооке...
Мабуть,пам"ятаєш...Чи  -  ні?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721035
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 01.03.2017


Шостацька Людмила

ВЕСНА ВЖЕ ПРОСИТЬСЯ У ТОВТРИ

                                                   Біжить  дорога,  мов  ріка,
                                   Я  намагаюсь  не  відстати,
                                   І  зачарована  така:
                                   Відкрило  небо  свої  шати.

                                   Упали  з  неба,  мов  дива
                                   Чарівні  Товтри  на  рівнину,
                                   Тут,  мабуть,  зайві  всі  слова,
                                   Мені  б  краси  тих  гір  зернину.

                                   Тримають  в  собі  таїну,
                                   Коріння  вперлося  в  корали*,
                                   Цю  казку  знаю  лиш  одну
                                   І  п’ю  пташиних  сліз  хорали.

                                   Весна  вже  проситься  у  Товтри,
                                   Хоч  ще  дерева  шиють  сукні
                                   І  десь  розігруються  лоти,
                                   Весни  ще  більше  пульс  відчутний.


                                                                       *Товтри  утворилися  
                                                                         на  місці  морського  дна

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721034
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 01.03.2017


Нора2

Как люблю я обычные вещи


Как  люблю  я  обычные  вещи:
тихий  дождь,  шелест  листьев,  цветы.
И  когда  всей  семьёю  мы  вместе.
И  вдыхать  ароматы  степи.

Вечерами  пить  чай  за  беседой,
жарко  спорить,  немного,  шутя,
и  укутавшись  стареньким  пледом
тишиною  ночной  подышать.

Я  люблю,  когда  дети  играют,
громким  смехом  шатают  весь  дом.
И  когда  мой  любимый  мне  дарит
поцелуй,  и  заря  за  окном...

Мир  мой  маленький,  но  и  не  тесный
в  нём  найдутся  места  для  друзей,
для  добра,  для  идей  интересных.
Для  обычных  всем  людям  вещей.

01.03.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721021
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 01.03.2017


геометрія

ЧЕКАЛА МАТИ ДОНЕЧКУ…

                             Чекала  мати  донечку,                              В  далекому  десь  місті,
                             чекала  і  синочка,                                            синок  її  живе,
                             пригрілася  на  сонечку,                            хоч  приїжджає  рідко,
                             схилилась  до  кленочка.                          гостинці  їй  везе.
                                                                                     А  донька  недалечко,
                                                                                     в  містечку  прожива,
                                                                                     болить  в  мами  серденько,
                                                                                     бо  рідко  теж  бува.
                               Приїхала    нарешті,                                      Та  марно  сподівалася,
                               старенька  ожила,                                          бо  донька  була  зла,
                               забилося  серденько,                                  на  матір  накричала,
                               як  сонце  зацвіла...                                        ще  й  стусанів  дала...
                                                                                   І    в  серденько  кольнуло,
                                                                                   аж  дух  перехопило,
                                                                                   і  доньці  щось  сказати
                                                                                   забракло  в  неї  сили...
                               Набила  та  й  поїхала,                                  "Доню,  моя  доню,
                               а  мати  залишилася,                                        що  ж  ти  наробила,
                               знедолена,  ображена,                                я  тебе  чекала,
                               гіркими  слізьми  вмилася...                    ти  ж  мене  побила..."
                                                                                   Сама  себе  питала,
                                                                                   за  що  була  побита,
                                                                                   за  те  що  не  померла
                                                                                   і  дибає  по  світу?!.
                               Читаю  цю  історію,                                          Здалося  я  побачила
                               що  Надя  написала,                                      і  вулицю,  і  хату,
                               душа  моя  заплакала                                  бабусеньку  заплакану
                               і  я  сумною  стала.                                            і  доньки  її  зраду.
                                                                                 І  хочу  я  сказати
                                                                                 для  доньок  і    синів,
                                                                                 таке  дасть  Бог  зазнати
                                                                                 від  діточок  своїх!..  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721017
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 01.03.2017


Richter

Котики вербовi

Уже  й  весна  не  за  горами,
усе  чутніший  її  подих.
І  сонце  з  теплими  вітрами
частіш  кружляє  в  хороводі.

Весна  усім  дає  надію
на  потаємні  сподівання  –
завітна  що  здійсниться  мрія,
що  прийде  щастя  і  кохання.

Вечірнє  зазоріє  небо
у  ледь  відчинене  віконце.
Почуєш:  „Не  життя  без  тебе“
і  спалахне  яскраве  сонце!

І  бризнуть  промені  любові,
поллються  почуття  рікою,
розквітнуть  котики  вербові…
Повір  –  це  буде  все  з  тобою!

28.02.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117022807287  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720990
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 01.03.2017


Елена Марс

Ти кажеш, що снилась тобі я

Ти  кажеш,    що  снилась  тобі  я...  
Всю  ніч  обіймав  уві  сні...  
Та,    зовсім  не  спалось  мені,  
В  безсонні  моїм  безнадійнім...  

І    я    у    твій    сон    полетіла
(  Буденням    знесилений    птах)
І    грілась    тобою,    в    думках,
В    обіймах    жаданого    тіла...

Горнулась    до    тебе,  мов  квітка,
Яка    так    шукає    тепла...
Нічна    прохолодна  імла
Була    мовчазним  моїм  свідком.

Я  грілась  тобою  до  ранку,
А    ти...  ти    так    солодко    спав
І    ніжно    мене    обіймав...
Твою...  назавжди...  до  останку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720963
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 01.03.2017


Елена Марс

Люблю весну, багату на любов

Люблю  весну  -  багату  на  любов!..
Люблю,  коли    любов'ю  всюду  віє...
Весни  душа  чекає    вже...  Агов!..
Ну,  де    ж    ти    забарилася,  повіє?

Прийди  на  землю  й  цвітом  розгорись,
Та    так,  щоб    серцю    стало    п'янко  -  п'янко,
Як    в    юності    бувало  вже  колись...
Життям  щоб  переповнились  світанки...

Радіти    не    забула    ще    душа...
Шаленість    весен    їй  -  така    знайома!..
Лети    у    світ,  красуне,  поспішай!
Даруй    любов    свідомо  -  несвідому...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720961
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 01.03.2017


Олекса Удайко

ВСМАК БИ (Котячі сни)

           Весна...  І  все  тут...  
           Жартівливе  вітання!
[youtube]https://youtu.be/2wsAlLnFbf4[/youtube]
[i][b][color="#038011"]«Щось  твій  згляд    в  мені  тяжіє,
Що  тяжіє  й  коло  ніг…
І  таке  в  душі  жевріє,
Наче  Зевса  переміг!

То  ж  піду  я  в  поле  зранку,
Щоб…  зорати    переліг…
Засаджу  живцем  ділянку,
Щоб  у  землю  корінь  ліг…

Щось  корисне  є  охота
У  житті  цьому  зробить,
Бо  така  у  нас  робота,
Бо  така  прекрасна  мить….

Ще  з  самісінького  ранку
В  лапи  візьму  пилосос,
Щоб    думкам  моїм  –  «буянкам»,
Влаштувать…  посильний  крос».

…Отаке,  бува,  присниться
Березневому  коту,
Що  здивується  і  киця:
«Ну  й,  котяра!  Всмак  би…  ту!  [/color]  [/b]

01.03.2017[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720956
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 01.03.2017


Георгій Грищенко

Вибрали шлях

Ми  до  свободи  вибрали  свій  шлях
Й  ніколи  не  звернемо  з  нього,
Хоч  у  сусіда  і  поїхав  дах
Від  вибору  життя  такого.

Бо  три  із  половиною  століть
Він  правив  мов  господар  нами
І  зараз  він  на  тому  теж  стоїть
Й  воює  наче  з  ворогами.
                                                   
Цей  шлях  людських  страждань  і  перемог
Нас  приведе  до  щастя,
Бо  з  нами  правда  і  бо  з  нами  Бог
Тож  нам  зробити  це  удасться.
28.02.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720954
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 01.03.2017


Lana P.

ТАК НІХТО…

«  Так  ніхто  не  кохав.  Через  тисячу  літ  
лиш  приходить  подібне  кохання...»
В.  Сосюра

Так  ніхто...  І  ніде...  І  ніколи...
Не  кохав,  не  тремтів,  як  листок.
Коли  тіло  голки  покололи,
Біль  шалений  проймав  до  кісток.

Так  ніхто...  І  ніде...  І  ніколи...
Не  полюбить  душею  до  дна.
Не  зваблятиме  дух  матіоли
Край  відкритого  навстіж  вікна.

Так  ніхто...  І  ніде...  І  ніколи...
Не  відчує,  як  блискавку  грім...
Роззіллються  дощем  видноколи,
Але  справа  —  у  нас,  не  у  нім…              2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720937
дата надходження 28.02.2017
дата закладки 01.03.2017


Елена Марс

Потчевать буду чужого, увы, мужика

Ужин  -  отменный!..  Старалась...  О,    как  же  всё  вкусно!..
Потчевать  буду...  чужого,    увы,    мужика...  
Жаль,  -  не  тебя,  и  от  этого  капельку  грустно...  
Грустно,  что  ты  остаёшься  опять  в  дураках...  

Знаешь  ведь,  как    я    люблю    у  плиты  повертеться...
Блюда  готовлю  со  страстью,    с  любовью,  с  душой!..
Был  бы  со  мной  ты...    вообще  бы  рискнула  раздеться!..
Эх!..  Не    разденусь.  Мужик-то  ведь  рядом  -  чужой!

Будет    облизывать    ложку,  а    может...  и    пальцы...
Нет,  не    мои,  успокойся.  Оближет  свои...
Знаешь,  а    он    мускулистый    такой    себе    заяц!
В    общем,  вполне    симпатичный    такой    индивид!..

Сытый,  довольный,  приляжет  потом...  на    диване...
Телик    посмотрит,  а    после...  отправится    спать...
...Дочери    друг    (назовём    его    ласково  -  Ваня)
Ужин  мой    вкусный    отведает    завтра    опять...

...Что,  испугался?  Да,    брось  ты,  не  надо,    тигренок!  
Юмор  забыл  мой?  Да  я  пошутила,  малыш!
Что    за    мужчина!..  Ну,  прям,  как    сопливый    ребёнок!
Жаль,  далеко    ты...  Не    рядом    ночами    сопишь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720924
дата надходження 28.02.2017
дата закладки 01.03.2017


Микола Карпець))

«А завтра знову в нас ВЕСНА»

[b]«А  завтра  знову  в  нас  ВЕСНА»[/b]
[color="#070be0"][b][i]
А  завтра  знову  в  нас  ВЕСНА...
На  зміну  сірому  вбранню
Одягне  в  зелень  все  вона
За  зимні  дні  взявши  пеню)

За  дев’яносто  сірих  днів
І  стільки  ж  з  холодом  ночей
За  хуртовини  зимній  гнів...
Весна  вже  килим  з  квітів  тче)
[/i]  [/b][/color]

З  ВЕСНОЮ,  Друзі!!!))

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720883
дата надходження 28.02.2017
дата закладки 28.02.2017


ОднаДумка

Веселка на склі

Їх  двох  поєднати  комусь  було  треба,
Мов  сонце  і  дощ  на  віконному  склі.
Вона  доторкалась  думками  до  неба  -  
Завжди  його  мрії  жили  на  землі.

Їй  муза  все  снилась, манила  піснями.
Їй  рими  летіли  птахами  до  жмень.
Він  прозою  жив,  хоч  любив  до  нестями.
І  схожим,  і  різним  був  в  кожного  день.

Їй  сонце  всміхалось,  і  небо  квітуче
Хмарками  манило  в  безкраю  блакить.
Для  нього  проміння  аж  надто сліпуче:
У  небо  свій  погляд  він  зводив  на  мить.

Йому  не  хотілось  ні  дивних  метафор,
Ні  тих  поетично  закручених  слів,
А  їй  бракувало  гіпербол,  анафор
В  словах  його  тихих  земних  почуттів.

Контрасти  єдна  в  їхніх  душах  потреба:
Із  сонця  й  дощу  -  в  них  веселка  на  склі...
Коли  ж  вона  хоче  торкнутися  неба  -
За  двох  він  так  міцно  стоїть  на  землі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719868
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 28.02.2017


zhmerinchanka

Минає осінь. На поріг зима.

О,ранки,ранки.Росами  умиті.
Туманами  повиті  у  гаях.
Маленьку  дівчинку  у  вишитій  сорочці
верба  гойдала  на  своїх  руках.

Калина  квітами  вінчала  їй  волосся
коли  весільну  сукню  одягла.
Під  ноги  трави  шовкові  стелились.
Черешня  білим  цвітом  відцвіла.

За  довгі  роки  коси  посивіли.
Минає  осінь.На  поріг  зима.
Онука  одягла  вже  вишиванку.
Верби  старої  у  дворі  нема.

Дерева  в  кожухах,в  шапках  пухнатих.
Заснули,сплять  в  заметах,у  снігах.
По  вікна  замело  стару  хатинку,
що  заховалась  пташкою  в  ярах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720593
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 28.02.2017


Олександр ПЕЧОРА

Побував не раз я на Волині…

*      *      *  

Побував  не  раз  я  на  Волині,  
де  ліси,  озера  і  лани.
Я  сюди,  мов  птах,  душею  лину,  
край  пісенний  серце  полонив.

Лесиними  ходячи  стежками,  
був  біля  козацького  коша.
Бачив  –  поміж  сивими  віками  
Мавка  виглядає  Лукаша.

В    Замок  зазиває  Лесин  Ясен,  
я  його  у  мові  вітру  чув.
Він  –  співучий  велетень  прекрасний,  
буйні  віти,  мов  козацький  чуб.

В  Луцьку  я  відчув  міцну  основу  
за  достойну  волю  боротьби.
У  піснях  і  думах  –  знову  й  знову  
відгомін  козацької  доби.

Де  б  не  жив,  не  мандрував  би  всюди  –  
пам’ятати  завжди  буду  я:  
це  отут  живуть  шляхетні  люди  
й  невмируща  слава  волинян!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720813
дата надходження 28.02.2017
дата закладки 28.02.2017


Олександр ПЕЧОРА

ЛУЦЬКІ РОЗДУМИ

У  задумі  разом    –  
тихоплинний  Стир  
й  легендарний  красень  
Замок-Богатир.

Старовинний  Лучеськ  
манить  звідусіль.
Дивовижний  Любарт  
зустрічає  всіх.

На  старечу  площу  
зазиває  він.
В  бій,  а  чи  на  прощу  
закликає  дзвін?

Чи  біда,  чи  радість,  
що  ж  бо  нам  гряде?
Історична  правда  
дзвонами  гуде…

Вороги  чи  браття,  
благодать  чи  гріх?
А  чи  Холмська  матір  
об’єднає  всіх?

Допоможе  небо  
і  розсудить  Бог,  
тільки  ж  в  мирі  треба  
берегти  Любов.

Хай  не  все  відразу  
здобуваймо  ми  –  
тільки  б  всі  ми  разом  
та  й  були  людьми.

Щоб  на  Україні  
воцарився  мир  –  
треба  жити  вірно  
перш  за  все  самим.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720812
дата надходження 28.02.2017
дата закладки 28.02.2017


Ольга Калина

Мої ясени

Сивокорі  мої  ясени,  
Що  стоять  край  села  -  на  дорозі.  
Зажурились  вони  восени  
І  боротись  із  вітром  не  в  змозі.  

Захищали  колись  хмільники  -  
Затуляли  собою  всі  бурі.  
Ясени  ще  були  -  малюки,  
Й  не  стояли,  як  зараз,  в  зажурі.  

Ясени  все  тягнулися  ввись  
І  світило  їм  яснеє  сонце,  
Ще  не  знали,  що  буде  колись  
Для  них  небо,  як  мутне  віконце.  

Вже  давно  відцвіли  хмільники  -  
Не  звисають  зеленії  грона,  
Лиш  шпалери  рівненькі  рядки,  
Їх  нагадувать  будуть  до  скону.  

Одиноко  стоять  ясени  -
Сиротою  собі  при  дорозі.  
Зажурилися  сильно  вони  -  
Виглядають  -  зима  на  порозі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720805
дата надходження 28.02.2017
дата закладки 28.02.2017


Ніна Незламна

Зовсім круглий/ загадка/

Чути  крик  на  стадіоні
Немов  вітер  я  літаю
По  різні  боки  по  полі
Швидко  голи  забиваю.
Вмію  високо  скакати
Покотився  по  доріжці
Доганяйте  швидко  дітки
Загубився    я  в  травичці.
Зовсім  круглий  і  м`якенький
Люблю  дитячий  майданчик
Вгадайте  -  хто  хитрий  такий?
Та  це  ж  ваш  малятка    –(М`ячик)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720789
дата надходження 28.02.2017
дата закладки 28.02.2017


Harry Nokkard

Україна не Росія

Україна  не  Росія

До  нас  прийшов  «російський  брат»,
що  більше  розмовляє  матом,
і  вже  нема  шляху  назад,    
бо  за  звичай  до  брата  брат,
не  ходить  в  гості  з  автоматом.
Щось  там  казав  про  росіян,
що  ніби  тут  їх  утискають,
і  особливо  про  кримчан,
хоча  вони  про  це  не  знають.
Щось  там  патякав  про  любов,
що  він  прийшов,  як  той  месія,
та  хочу  нагадати  знов,  що  Україна  не  Росія.    
Не  знати  за  які  гріхи,  така  важка  припала  доля,
та  ще  лишились  козаки,  
і  ще  не  вмерли  Слава  й  Воля.
Чужинцям  треба  пам’ятати,
що  дух  козацький  ще  не  згинув,
повстануть,  як  за  рідну  мати,  
за  нашу  неньку  Україну.
Душу  й  тіло  покладуть
за  Честь,  за  Гідність  і  за  Волю,
і  всьому  Світу  доведуть,
що  гідні  ми  на  кращу  долю.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720763
дата надходження 28.02.2017
дата закладки 28.02.2017


Ірина Кохан

Я покидаю вас

Я  покидаю  Вас,  о  ,  сніжна  панно!
Чи,  може,  Ви  зрікаєтесь  мене...
Одвічний  рух  планети  невблаганно
В  заокеанні  далі  Вас  жене.

О,  як  поблідли  Ваші  білі  руки!
Як  потьмяніли  очі  крижані.
Сакральну  мить  дочасної  розлуки
Нехай  вплетуть  вітри  поміж  стерні.

Не  осудіть,  що  йду  отак  квапливо,
Дзвіниці  неба  б'ють  прихід  весни.
Річок  предтеча  кличе  гомінлива,
Зтрусивши  з  вій  льодяникові  сни.

Із  лона  пнуться  списами  тюльпани,
Вони  ось-ось  проріжуться  у  світ.
Тож,  поспішіть,  моя  морозна  панно,
Не  до  лиця  Вам  ніжний  малахіт.

Не  до  снаги  Вам  сонячна  корида,
Знесилить  душу  проліскова  гладь.
Ще  де-не-де  Ваш  локон  сніжний  видно...
Та  вже  пора.  Он  журавлі  сурмлять!

Я  покидаю  Вас,  о,  сніжна  панно!
Чи,  може,  Ви  зрікаєтесь  мене...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720707
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 28.02.2017


Надія Карплюк-Залєсова

Я - ПЕРШИЙ !

Я  пробивась  догори,  хочу  бачити  сонце,  зорі  і  небо...
Я  хочу  бачити  радісні  очі  людини,  задля  неї  приходжу  у  світ,-
За  мною  прийдуть  інші,  вони  теж  бажатимуть  цього.
Але  я  -  перший!
Я  -  життя,  що  дивиться  очима  ніжності  на  світ,  повчись  у  мене...
Я  -ніжність,  що  очима  життя  споглядає  землю,  навчись  у  мене...
Я  -  краса,  де  приховане  таїнство  волі  до  буття  у  Вселенній,  навчись  у  мене...
Я  -  зародок  любові,котру  Сотворитель  вдихнув  у  мене  на  зорі  Сотворення  Світу...
Мій  вік  надто  короткий,  але  вслід  ідуть  інші  з  тим  самим  кодом  добра  і  любові.
Я  живий...  Я  тут  !  Я  майже  бачу  сонце...
Прийди  до  мене  на  побачення,  візьми  мою  ніжність,  красу,  любов,  мою  стійкість...
І  неси  життям,  не  розхлюпуючи,  бо  лиш  для  тебе  бережу  цей  скарб,  відколи  світ...
Я  лиш  тендітний  і  малесенький  підсніжник,  а  так  багато  несу  тобі  в  своїх  долоньках...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720687
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 28.02.2017


геометрія

НЕ СПІШІТЬ МОЇ РОКИ…

                                     Швидко  так  летять  роки,
                                     Я  за  ними  не  встигаю,
                                     Хоч  затоптані  стежки,-
                                     Та  по  них  ще  шкандибаю.

                                     Все  у  спогадах  живе,
                                     Що  було  все  пам"ятаю,
                                     Куди  старість  приведе,-
                                     Я  звичайно  добре  знаю.

                                     То  як  в  небі  я  лечу,
                                     То  як  з  моря  випливаю,
                                     На  землі  ще  ряст  топчу,
                                     І  живе  все  звеличаю!..

                                     Морга  хмарка  з  висоти,
                                     Сонце  золотом  сіяє,
                                     Я  готова  помогти,
                                     Всім,  хто  й  нині  ще  страждає!..

                                     Ой  роки,  мої  роки,
                                     Не  спішіть,  я  вас  благаю,
                                     На  землі  ще  є  стежки,
                                     Ті,які    пройти  я  маю.

                                     Знов  за  кроком  роблю  крок,
                                     Хоч  і  сил  вже  мало  маю,
                                     Кожен  крок  дає  урок,
                                     Я  уроки  всі  сприймаю.

                                     Вже  неспішно  щось  роблю,
                                     Віру  в  краще  я  ще  маю,
                                     Недарма  я  ряст  топчу,
                                     Та  й  фасон  я  ще  тримаю!..

                             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720666
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 27.02.2017


Елена Марс

Ні, не до сну весною

Ні,    не  до  сну  весною!..
Пахне  весна...  тобою...  
Пахне    твоїм    Едемом,
Ангеле    мій    і    Демон...

Пристрасть  у  тілі  -  струмом...
Наче    твої    парфуми,
З    розуму    п'янко  зводять...
Ох,  ця    жіноча    врода!..

Кольору  моря  -  очі!..
Як    же    я,  люба,  хочу
Стати    твоїм    промінням...
Бути    в    тобі...  корінням...

Бути    твоїм    багаттям...
...Як  ти    прекрасна    в  платті,
Кольору  -  цвіту    вишні...
...Пристрасть  моя  все  вище!..

Дай    мені,  люба,  руку...
Чуєш,    у    грудях,  стукіт?
Серце    горить...  тобою...
Повне    воно...  любов'ю...

Люба  моя,    жадана  -
Жінка  -  немов  омана...  
Там,  де    кохають    двоє,
Пахне    любов...  весною...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720664
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 27.02.2017


Елена Марс

Фантазий мне ближе реалии будничных дней

Тебя  приручать  и  сама  приручаться  не  стану.  
Фантазий  мне  ближе  реалии  будничных  дней.
Я  знаю,    что  мне  не  упиться  твоими  устами
И  кожа  моя  не  почувствует  ласки  твоей.  

И    ты    не    тревожь    мою    душу.  Она    не    забыла,
Как  болью    съедало  её  это    чувство    любви...
Когда-то,  она,  до  безумия,  сильно  любила!..
Любовь...  и  волчицей  порой  заставляла  завыть...

Зачем  мне  опять    изводиться    нахлынувшим  чувством?..
Зачем...  если    знаю:  не    быть    мне    твоей  никогда!
...О,  Небо!  Зачем  же  так  больно?..  Так  больно  и  грустно
С    небес    возвращаться,    в    реальную    жизнь,  иногда...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720661
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 27.02.2017


Олекса Удайко

ШАРУДІТЬ, ШЕРЛОКХОЛМСИКИ!

         [i]В  сучасній  державі,  кажуть,  бракує    доктрин:  
         економічної,  воєнної,  безпекової,  освіти  тощо.
         Одна  з  них  (без-«бекова»!)  пропонується  тут.[/i]
[youtube]https://youtu.be/URKGkP-PMqU[/youtube]
 [i][b]  –    [color="#e01010"]Шарудіть  шерлокхолмсики,    мізками,  
бо  зашерхлі  вже  звивини  мруть!
Та    скоцюблені  руки  з  безвізами
за  кордони  грабоване  
пруть!

«Нехай  думають  всі,  що  ми  думаєм,
на  добро  для  усіх  трудячись!  
Ми  ж  не  лисі  –  серцями  і  дупами
за  державницькі    крісла  
вп’ялись...

Бо,  як  бачите,  крісла  крислатенькі  –  
й  не  корови  нехай,  але    дояться…
І  хоч  ми  тут  руді  і  пархатенькі  –
нехай  христяться  нам  та  ще
й  моляться…

Існування  ж  бо  наше  оправдане
Привілейно-зарплатними…      кпинами,
А  ви,  змучені    й    нами  окрадені,  
ходіть  згорблені    гнучими  
спинами.

Не    родилися  ви  шерлокхолмсами  –
на  живому  ви  нас  не  впіймаєте…  
Вам  сузір’я  б  освоїти  в  космосі  –
на  землі  ж  ви  –  відверто  –  
зіхаєте».  

 –  Шарудіть  же  умом,  шерлокхолмсики,  
хоч  скоцюблені…    звивини…    жмуть!  
Скоро  правду  звичайну    у  хоспілси
запроторить      зими    
каламуть!  [/color]
[/b]
27.02.2017

         [b]Примітка.  [/b]Як  антонім  "безпекова"  мною  використано  
неологізм  "безбекова",  котрий  автор  ризикнув  створити  від
слова  "бек",  що  означає  "захисник".  На  думку  автора,  право  
на  життя  у  такого  слова  є,  в  значенні  "беззахисний".  В  [b]рідній  [/b]
нам  [b]вражій  [/b]мові  є  такий,  часто  вживаний  афоризм:  "Жизнь  
наша  бекова".  За  твердженням  лінгвістів  одіома  близька  до
виразу  "а  нам  все  равно"  (Відома  пісенька  у  виконанні  Юрія
Нікуліна).  В  піку  російському  менталітету,  НАМ  НЕ  ВСЕ  РІВНО,  
хто  нас...  (далі  відсилаю  всіх,  хто  хоче  знати  продовження,  
до  російського  вікісловника).
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720651
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 27.02.2017


Мартинюк Надвірнянський

Кваплюсь


Кваплюсь.  Скоро  листя  облетить,
Наче  краплі,  відліта  за  миттю  мить.
Зазирає  рання  осінь  до  вікна,
Заглядає,  та  душа  немає  дна.

День  минулий,  ліг  у  тесану  труну,
У  майбутній  темним  шляхом  поверну.
Як  би  можна  час  спинити  на  руці,
Залишити  золоті  деньки  оці.

Не  зблудити  і  не  збитися  з  путі,
І  не  бути  розіп’ятим  на  хресті.
Залишився.  Тільки  радості  нема,
Знов  на  сході  заявилася  чума.

Там  на  сході  кров  стікає  на  пісок,
Куля  трісне  і  обірве  волосок.
Гримнуть  гради  і  розіб’ють  укриття,
Там  на  сході  обривається  життя.

А  по  небу  світлі  хмари  попливуть,
Чиюсь  душу  заберуть  в  останню  путь.
Тай  понесуть  чиюсь  душу  на  алтар,
Наче  свічку,  чи  запалений  ліхтар.

2015р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720626
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 27.02.2017


Світлана Ткаліч

Ніч у березі.

Місяць  розбризкав  сяйво  на  роси,
В  нічному  ознобі  верба,
В  травах  схолоджених  ноги  босі...
Уже  відступає  журба.

Стежина  веде  в  ночі  відлуння,
Теплом  обіймає  ходу.
У  лузі  знову  квітне  калина,
Сьогодні  до  неї  іду.

Ніч  солов'їно  цим  дивовиддям
Наповнює  тіло  як  глек.
Тіха  леліє  музику  ночі
Й  жабиних  не  чуть  дискотек.

Квіти  калини  ніжаться  в  сяйві,
У  полисках  сніжності  снять.
Я  тихесенько,  щоб  не  сполохать
Їх  хочу  легенько  обнять.

Так  світань  обрій  зачервонила!  
Я  п'ю  нескінченну  красу.
І  все  це  із  любов'ю  у  серці
Я  крізь  життя  пронесу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720618
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 27.02.2017


Шостацька Людмила

РЕЦЕПТИ ВІД САМОТНОСТІ

                                           Не  вірте,  що  можна  її  полюбити,
                           Вона  -  не  вродлива,  на  вдачу  –  не  дуже...
                           Такі  неприємні  бувають  візити,
                           Ніколи  нікому  не  скаже:  Мій  друже!

                           Сама  -  нещаслива,  розставила  сіті
                           І  тягне  за  руку,  веде  не  туди,
                           Малює  на  стінах  сумнівні  графіті,
                                           А  доброго  просто  від  неї  не  жди.

                           Шукайте  розради  від  неї  у  людях,
                           Малюйте  картини  хоч  маслом,  думками,
                           Не  будьте  для  неї  також  ви  у  суддях,
                           Ідіть  собі  прямо  своїми  стежками.

                           Купайтесь  у  росах,  цілуйтесь  з  світанком,
                           Послухайте  мову  весняних  садів,
                           На  зустріч  ідіть  із  малим  полустанком,
                           Знайдіть  собі  радість  від  щирих  трудів.

                           Берізці  самотній  скажіть  добре  слово,
                           Питайте  ромашку:  чи  любить,  чи  ні?
                           Хай  буде  віднині  в  вас  все  веселково,
                           Сховайтесь  в  любові  -  найкращій  броні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720616
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 27.02.2017


Шостацька Людмила

ШЛЯХАМИ ДИТИНСТВА

                                               Блукала  душа  десь  по  полю,
                               Шукала  знайому  стежину,
                               Шукала  вона  свою  долю,
                               Невтомно  і  без  упину.

                               Вона  заглядала  за  обрій,
                               Дитинство  кудись  утекло.
                               Із  ним  їй    так  хороше  й  добре,
                               Хоч  правда  давно  то  було.

                               За  ручку  бабуся  вела,
                               Читала  душі    ОтчеНаш.
                               Ромашка  чарівно  цвіла,
                               Метелик  -  до  макових  чаш,

                               Волошки  в  танку  з  колосками
                               І  вийшли  з  пшенички  сокирки,
                               Пташинка  десь  кликала  маму,
                               Трималась  душа  поводирки...

                             Та  ж  сама  небесна  дорога,
                             Вік  сонцю  не  дався  взнаки,
                             Бабуся  пішла  вже  до  Бога,
                             Скотились  за  обрій  роки.

                             Дитинство  пішло  десь  далеко,
                             Вже  з  ним  не  зустрітись  ніколи,
                             Шумить  і  росте  роду  древко
                             І  моляться  світу  престоли.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720606
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 27.02.2017


Richter

Божий дар


Прощення  попросити  кожен  має,
бо  кожен  з  нас  у  чомусь  завинив.
А  ненависті  лише  той  не  знає,
хто  у  житті  ніколи  не  любив.

Прощення  треба  лише  вам  самому  –
очистить  душу  це,  добавить  сил.
Промовити  „Прости“  –  усім  відомо,
сказати  важко,  це  не  просто  пил.

Прощати  вміння  має  з  нас  не  кожний,
це  як  благословення,  Божий  дар.
Лиш  добрі  люди  на  оте  спроможні,
що  не  пізнали  лицемірства  чар.

26.02.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117022604160  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720566
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 27.02.2017


Lana P.

КОЛИ ЦІЛУЮТЬСЯ КОХАНІ…

Стогнуть  у  Всесвіті  моря,
Коли  цілуються  кохані,
І  топиться  ясна  зоря
В  непробивному  океані,
Сердечка  тануть  полум’яні,
Коли  цілуються  кохані...                    2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720549
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 27.02.2017


Дідо Миколай

Пророк Дід Петро з Дивина

Слова  Пророка  є  пророчі,
Нас  Дід  Петро  в  тім  застеріг.
Просив  він  нас  розкрийте  очі,
І  правда  ступить  на  поріг.

Відійде  віра  християнська,
Пархата…  й  Київська  піде.
Як  відійшла  доба  радянська,
Чужинська  віра…  -    упаде.

Чуже  не  можна  нав’язати,
Від  тлі  розсипався  хомут.
Свого  ж  не  можна  відібрати,
У  роках  вивітрився  блуд.

Як  нас  «хрестили»  не  питали…
Байстрюк  Ладімер  сам  хрестив.
Мечем  хозарин  «очищали»…
І  з  трьох  одного  залишив.

Во  імя  Бога…  їх  «святого»,    
В  болоті  Хельги  і  інтриг.
Із  потойбіччя    неживого,
Чужий  байстрюк  себе  воздвиг.

Не  маємо  життя  відтоді,
У  Гетьманах  чужа  мігрень.
Забрали  гади  земноводі,
Його  не  маєм  по  сей  день.

Попи  нам  вішали  покору…
Ми  ж  мовчки  хавали  скверну.
Допоки  ж  терпіти  умору…
Пора  прокинутись  зі  сну.

Ми  діти  світла,  ми  слов’яни,
Забути  ж  гени  не  дають.
Злиняють  юдо  –  християни,
Як  та  роса  з  трави  зійдуть.

На  дворі  скоро  дні  погожі…
Дніпро  виходить  з  берегів.
Вродились  правнуки  Дажбожі,
Ідуть  навпрошки  до  богів.

   Примітка:
 1.Пророчі  слова  Пророка  Діда  Петра  з  Дивина.
 2.«  Як  Володимир  Русь  хрестив»(Ютуб).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720506
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 27.02.2017


Польова Ромашка

Пробач

Пробач  мені  любов  цю  недоречну,
Прив'ялу  квітку  у  сухих  пісках.
Якби  ж  то  він  не  пхав  мене  у  плечі,
То  я  б  не  йшла  до  тебе  по  стежках.

То  я  б  тебе  по  зорях  не  шукала,
То  не  просила  би  ковтка  води.
Оцих  віршів  болючих  не  писала  б.
Прости  мене...  Добро  мені  зроби...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720502
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 27.02.2017


Наташа Марос

СУЩИЙ ПУСТЯК…

О  чём  Вы  жалеете,  женщина  славная,
В  ненужных  морщинках  улыбку  тая,
Простите,  я  знаю:  не  в  праве,  не  в  праве  я
Расспрашивать  Вас,  дорогая  моя...

О  том,  как  любили,  когда  были  юною  -
От  счастья  блестели  глаза  на  ветру,
Душа  упивалась  горячим  безумием,
Бессонную  ночь  провожая  к  утру...

А,  может,  о  том,  сокровенно-таинственном,
Что  в  прошлые  дни  унесло  сквозняком,
Где  Вы  растворились  в  красивом,  единственном,
Кого  для  себя  нарекли  божеством...

По  ком  Вы  страдаете,  женщина  милая,
И  что  Ваши  сны  до  сих  пор  берегут?
Мелодией  старой,  где  болью:  "любила  я..."
Отравлены  шрамы,  что  бешено  жгут

Своим  одиночеством  после  полуночи...
С  тяжёлыми  веками  вновь  поутру  -
Не  скрыл  макияж,  да...  И  сколько  ни  умничай:
Навязчиво  ноет:  "...я  точно  умру..."

И  снова  болит  пустота  и  безумие,
А  ночь  за  окном  -  ей  не  стыдно  ничуть...,
Что  он  не  пришёл...  Он  -  с  пропавшим  сказуемым...
Вы  плачете:  "...той  же  монетой  плачу..."

О  чём  Вы  задумались,  мудрая  женщина,
Перчатки  и  шляпка...  и  дома  не  ждут,
Лишь  воспоминания,  временем  венчаны,
Слезу  утирая,  тепло  берегут...

Вы  каждое  утро  у  старого  зеркала,
Встречая  себя,  улыбались  грустя,
Платили  /по  полной/  за  жизнь  исковеркану,
За  слёзы,  за  вечность,  ...за  сущий  пустяк...

                       -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720451
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 26.02.2017


Надія Карплюк-Залєсова

ПРОСТІТЬ….

В  поета  бавлюсь  часто-густо,
Коли  сіяє  все...  і  пусто...
Коли  душа  співати  хоче,
Тож  пишеш  легко  і  охоче

Коли  туманом  криє  душу,-
Про  це  я  теж  писати  мушу,-
Сумні  рядки  тоді  виходять,
Вам,  сподіваюсь,  не  зашкодять...

Шукаю  спокою  в  собі,
Думок  бентежних  вихрі  гоню
Як  кожен  -  ношу  вантажі,
І  все  ж...  малюю  світлу  долю

Іду  до  вас  від  простоти,
Назустріч  серце  відкриваю...
Як  можеш,  простоту  прости,
Причастям  прощення  спиваю...

Іду  зі  щирістю  до  вас,
До  всіх  :  хто  хоче  і  чекає...
Не  є  лукавим  мій  Пегас,-
Він  в  серці  роздумом  і  раєм

Та  нині  прощення  у  всіх
Молю  людей,  що  завинила
За  простоту,  за  щирість,  сміх,
За  недоречність,  що  пролила...

За  гостроту  і  за  підтекст,
Де  слово  плаче  однобоко,
Й  гіркоту  зболених  сердець,
За  все,  що  краще  видно  збоку...      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720400
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 26.02.2017


Крилата

ЗиИМА МИНУЛА

Зима  минула.  Сніг  з  полів  зійшов.
У  тілі  набирається  потуга.
Період  думко-сплячки  перейшов.
Земля  парує.  Час  гострити  плуга,

Зорати  поле,  спрагле  на  зерно,
На  теплий  промінь  сонячного  дива.
Весні  відкрити  навстіжі  вікно.
Хай  б’ють  громи!  Хай  легшить    небо  злива!
20.02.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720390
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 26.02.2017


Виктория - Р

Прощенное воскресенье

[b][i][color="#0022ff"]Такая  тоска  -  не  впервой,
От  спазмов  сужаются  вены.
А  может  я  стала  другой?
Идут  во  мне  перемены.

Не  страшно  открыться  душой,
Я  в  жизни  живу  иначе,
Мой  опыт  совсем  небольшой,
А  внутренний  мир  богаче.

Молитву  шепчу  наизусть,
В  прощенное  воскресенье,
Вот  миг  и  растает  грусть,
У  всех  попрошу  прощенье.
25  02  2017  г  
Виктория  Р[/color]
[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720357
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 26.02.2017


Шостацька Людмила

ДВА ДНІ ДО ВЕСНИ

                                     Два  дні  -  до  весни.
                     Все  маю  надії
                     Списати  ті  сни...
                                     Були,  мов  злодії.

                     Всі  біди  зими  -
                     Вітрам  на  розправу,
                     Своїми  крильми  -
                                     Сердечну  оправу.

                     Надія*  маленька  -
                                     З-під  сірого  снігу,
                     Хустинка  біленька  -
                     Пішло  на  відлигу.

                                     Всміхнувся    підсніжник,
                     Тонесенька  ніжка,
                     Весняний  провісник,
                     Квіткова  інтрижка.

                     Маленький  промінчик,  
                     Думок  табуни,
                     Тендітний  пагінчик,
                     Два  дні  -  до  весни.


                                                   *За  легендою  підсніжник  
                                                                       Називають  Надією.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720352
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 26.02.2017


Світлана Ткаліч

Нічне

Ніч  розпустилась  дивним  бутоном,
Напахтилась  трунком  весняним,
Вибіг  місяць  із-за  рогу  дому,
Сяйвом  обілляв  її  ясним.

Зорями  запорошила  небо,
Розтріпала  по  траві  росу,
Розігнавши  хмари  понад  ставом,
Задивилась  на  свою  красу.

Десь  узявся  вітерець-гуляка,
Промигнув  униз  повз  верболіз,
Хвилі  розігнав  по  всій  дзеркалі
Та  й  усю  красу  нічну  розвіз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720325
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 26.02.2017


палома

НЕ ОДНЕ СТОЛІТТЯ


Ти  сліз  моїх  ніколи  не  побачиш,  
Бо  не  одне  століття  вже  живу…
Холоне  з  болю  серденько  гаряче,
Про  ніжну  душу  взагалі  мовчу  –  
Голосить,  бідна,  та  ніхто  не  бачить…

І  по  стерні,  й  зеленою  травою  –  
По-  всякому  буває  у  житті…
Страждаю  і  милуюся  красою,
Усім  сотвореним  на  цій  Землі,  
Вмиває  ранок  чистою  росою…

Не  мрію  про  таланти  особливі,
Про  те,  що  небесами  не  дано,
Лиш  відчуття,  що  в  світі  тім  щаслива,
Коли  не  втратить  чистоту  воно,  
Душі  творіння  –    слово  незрадливе…

Господь  створив  цей  світ,  усю  красу
І  кожного  благословив  творити…
По-своєму  вже  кожен  землю  сю
Плюндрує,  а  чи  прагне  прикрасити
Любов’ю,  працею  і  вдячністю…  

Велике  щастя  в  Світлі  Божім  жити,
Здолати  зло  і  мороку  пітьму
Промінням  правди  (це  не  про  софіти)….
Нести  не  біль,  а    лиш  любов  одну,  
Не  руйнувати  вчитись,  а  творити.

Дай  людям  розуму  в  любові  жити!

                                     (23  січня  2017)
                                     (с)  Валентина  Гуменюк




 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720323
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 26.02.2017


Дідо Миколай

…від отчого порогу

В  віках  були  волхвами  наші  предки,
Усі  природі,  віддавали  молитви.
Суворі  воїни  були,  управні,  крепкі,
Тому  нас  так  боялись  вороги.

Своє  було  все  рідне,  Родобожжя,
В  Природі  богів  славила  душа.
Бо  Мати  наша  -  Богородиця  Макоша,  
Що  привела,  колись  нас    від  Коша.

Тепло  несли  від  Отчого  порога...
Його  Любов  в  серцях  ми  берегли.
Як  вищий  прояв  славили  Даждьбога,
Бо  з  Господом  єдиним  ми  були.

Не  вмерла  пам'ять,  в  серці  не  згасає,
Вертає  гідність  в  порухах  Дуги…
Даждьбоже  Сонце  знову  оживає,
Зелом  зростає  ,  чистим  з  потрухи.

Ніхто  не  переміг  від  роду  нас  ніколи,
Допоки  віра,  батьківська  жила.
Чужі  не  обіймали  в  нас  престоли,
Вожді  вже  йдуть...  від  свого  джерела.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720311
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 26.02.2017


Олена Жежук

Дивна людина

Світ  метушні,  де  скажено  все  в  «завтра»  біжить,
Як  смакувати  життям,  що  від  нас  за  півкроку?
Дивна  людино,  ти  так  й  не  навчилася  жить…
Губиш  себе  щогодини,  щодня  і  щороку.

Маски-обличчя,  медове  лукавство  в  очах,
Погляд  порожній  підкреслять  опущені  крила…
Бідна  людино,  ти  вже  не  літаєш  у  снах?
Чом  же  завчасу  душі  порожнеча  скорила?

Хто  смів  стоптати  у  серці  жагу  до  життя?
Хто  загасив  у  очах  твоїх  вогники  щастя?
Чом  не  тріпоче  пташам  твоє  серцебиття?
Добра  людино,  тобі  б  у  весну…  на  причастя.

Душу  охрещуй  цілющим  травневим  дощем,
Мрії  шукай  між  зірок  і  складай  їм    офіру.
Мила  людино,  навчися  любить  ще,    іще…
Вірити  важко,  та  все  ж  -  відроди  в  серці  віру.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720287
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 25.02.2017


Нора2

Кто кудесницу эту не знает!

Растворила  узоры  на  окнах,
расцарапала  тонкие  льды,
растоптала  снега  на  дорогах
и  поставила  лес  на  дыбы.

И  сосульки  заставила  плакать,
поскандалила  с  ветром  в  степях,
развела  непролазную  слякоть,
чтобы  свежестью  вешней  дышать.

Стаи  птиц  разместила  уютно,
прилетевших  с  далёких  "югов",
разбросалась  цветами  беспутно,
разнесла  аромат  пирогов.

Разукрасила  серость  бульваров,
ярких  платьев  нашила  домам.
Одарила  всех  лёгким  загаром,
приказала  влюбляться  сердцам.

Кто  кудесницу  эту  не  знает,
что  заставила  всё  трепетать,
она  лёгкостью  дум  окрыляет,
как,  скажите,  её  величать?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720286
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 25.02.2017


Матюш

К истокам…

Ты,  как  остро  заточенный  нож.
Твой  звонок  вызывает  дрожь.
Не  бывает  святою  ложь.
Если  ты  не  готов  —  не  тревожь.
                                                               
В  беззащитности  сила  любви.
В  отдавании  мудрость  утрат.
Чтобы  веру  в  себя  обрести,
Нужна  смелость  возврата  назад.

С  благодарностью  вспомнить  слова,
Что  в  дорогу  шептала  мать.
Как  обнять  спешила  тебя,
К  ране  детской  губы  прижать.

Вспомнить  взгляд  отца  своего,
Что  победам  твоим  был  рад,
Как  на  крепких  плечах  его,
В  первый  раз  одолел  ты  страх.

Ты  прости  себе  тот  испуг,
Когда  первенца  в  руки  взял.
Плач  любимой  в  ночи  -  прости,
Что  не  понял,  не  разобрал.

На  ошибках  своих  учась,
Одиноко  в  толпе  идя,
Ты,  простив  себя  -    всех  прости,
Кто  не  принят  тобой  до  конца.

Только  сбросив  обиды  груз,
Удалив  из  сердца  печаль,
Ты  поймешь,  что  любовь  дана,
С  главной  целью  —  найти  себя.            

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720181
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 25.02.2017


Виктория - Р

Любовь и Жизнь!

[b][i][color="#ff00a6"]
Ты  для  меня  -  частичка  неба,
Я  для  тебя  -  вода    в  жару,
Ты  для  меня  -  кусочек  хлеба
И  лучик  солнца  поутру.

Ты  для  меня  -  звезды  мерцанье,
Ты  -  самый  лучший  на  Земле,
Я    для  тебя  -  весны  сиянье  
И  чистый  воздух  на  заре.

Ты  для  меня  -  ребенок  малый,
Я  для  тебя  -  души  огонь,
Я  для  тебя  -  цветочек  алый,
Ты  для  меня  -  тепло  ладонь.

Ты  для  меня  -  аккорд  Шопена,
Я  для  тебя  -  хрустальный  звон,
Ты  страстью  мне  бежишь  по  венам,
Я  для  тебя  -  аккордеон.

Ты    для  меня  -  сосуд  желаний,
Я  для  тебя  -  мольберт  и  кисть,
Ты  -  кладезь  разума  и  знаний,
А  в  сумме  -  мы  любовь  и  жизнь.
25  0  2  2017  г  
Виктория  Р
[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720275
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 25.02.2017


fialka@

Весна (прощання з зимою)

Зима  ішла,  прощаючись  навіки.
 Отак  вона  щоразу,  кожен  рік.
 Сльозинки  покотилися  зі  стріхи,
Самотньо,  лячно,  як  мільйони  рік.
Пішла  по  собі,  залишивши  спомин:
Брудні  калюжі,  танучі  сніги…
Он  там  вже  чути  журавлинний  гомін,
 А  тут  всі  затопило  береги.
І  раптом  несподівано  знайшлася,
Галявина  у  сонячних  руках.
А  там  сховалося  тендітне  щастя:  
Голівка  біла  у  зелених  снах.
Ще  трішки  сонця  їй,  кришталю  крапель.
Ще  мить  надії  ,  віри  і  добра.
В  цю  мить  чекання  ,леготом  крилатим,
З  чужини  повертається  весна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720273
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 25.02.2017


горлиця

МОЯ ТИ МОВО!

Моя  ти  мово!  Досі  не  в  пошані!
Сиріточка,  хоч  матінка  жива.
Женуть  тебе  в  краї  тобі  незнані,
Земля  своя  притулку  не  дала.  

Занедбана,  бо  ще  й  тепер  “не  в  моді”,
Розгул  чужинців-  це  авторитет!
А  ти,  загнАна  в  кут,  в  своїй  господі,
Чекаєш,  поки  скінчиться  бенкет.

Хоч  час-від  -часу  піднімаєш  голос,
Багато  ще  глухих  в  твоїм  краю,
Кому  потрібний  той  захланний-пафос,
Якими  так  хизуються,  гниють!

Бо  той  хто  рідну  мову  не  шанує,
І  матір  рідну,  боком  омина,
Того  Господь  ,чужою  не  почує,
Яка  б  вона  “шляхетна”  не  була!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720267
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 25.02.2017


Леся Утриско

Фіалки.

Із  ранку  теплі  промінці  принесло  сонце  на  долоні,
Букет  фіалок  на  столі  збудив  любов  у  ніжнім  лоні.  
І  запах  прянощів  п'янких  леліяв  свій  димок  від  кави,  
Життя  вдихало  новий  день,  що  вимальвував  заграви.  

Знов  тіло  пахло  від  дощів, сповите  світлим  оксамитом,  
Ще  не  торкнЕне  до  вітрів,  вдягнЕне  у  блаженне  мито,
В  сувої  дня твоїх  обійм,  у  пелини  твоїх  цілунків,  
Любов  й  кохання  водночас  щось  шепотіли  у  стосунках.  

Я  пила  каву  залюбки,  де  ти  збирав  букет  фіалок,
У  верболозах  спів,  птахи  і  вигаданий  образ  мавок,  
Де  розмовляли  тіні  снів,  заворожЕні  у  тумані,
Злились  думки,  як  ти  хотів,  у  тиху  гавань  океанів.

І  запах  прянощів  п'янких  леліяв  свій  димок  від  кави,  
Життя  вдихало  новий  день,  що  вимальвував  заграви:  
Вдихну  відлигу, тихий  сміх, нап'юся  вірності  з  тобою,
В  фіалках, що  мені  зберіг-  любов,  заквітчана  весною.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720254
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 25.02.2017


Ніна-Марія

Притих Майдан…Палають свічі…

[img]http://school2.rv.ua/uploads/posts/2014-02/1393444177_624_nebesna_so.jpg[/img]

[b]Притих  Майдан...Палають  свічі...
Лиш  чути  схлипи  в  натовпі.
В  граніті  біль  закам'янів,
Сльоза  скотилась  у  матері.
 
Зустрілась  поглядом  із  сином-
Усміхнені  щасливі  очі.
Чому  ж  тебе  ворожа  куля
Скосила  тої  злої  ночі?
 
Припала  мовчки  на  коліна.
Синочку,  Ангеле  Небесний,
Молюсь  за  тебе  я  щоднини,
Святая  правда,  щоб  воскресла.
 
Хай  кару  понесуть  злочинці,
Бо  руки  в  них  усі  в  крові.
За  долі  тих,  хто  вже  на  небі,
За  сльози  й  горе  матерів.
 
А  я  завжди  чекати  буду
Тримає  доки  мене  земля.
Ти,  прилітай  до  мене,  любий,
Махни  крилом  хоча  б  здаля...
[/b]

м.  Київ        18/02/2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720234
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 25.02.2017


геометрія

У ВЕСНИ ТЕЖ Є СІМ ПОГОД…

                                                     Сонце  гріє,  сонце  сяє,
                                                     вся  природа  оживає...
                                                     Кожен  з  нас  давно  вже  знає,
                                                     час  весни  це  наступає...
                                                                         І  хоч  лютий  ще  лютує,
                                                                         та  весну  і  він  вже  чує...
                                                                         Отож,  лютий,  не  лютуй,
                                                                         ховай  сани,  віз  готуй!..
                                                     І  не  дмися,  і  не  плач,
                                                     зів"є  нове  гніздо  грач,
                                                     а  за  ним,  і  інше  птацтво,
                                                     бо  весни  настало  царство.
                                                                             Люди  чують  і  я  чую,-
                                                                             вже  не  східний  вітер  дує,
                                                                             з  півдня  він  до  нас  спішить,
                                                                             веселіше  стає  жить.
                                                     Як  весна  соком  заплаче,
                                                     вирушай  в  поле,  козаче.
                                                     Весна  сильна,  як  і  тато,
                                                     і  красива,  ніби  мати.
                                                     Як  посієш,  то  й  пожнеш,
                                                     будеш  з  хлібом,  не  помреш!
                                                                             Сонце  світить,  не  гордує,
                                                                             весна  ж  рік  увесь  годує...
                                                                             вже  й  весняночки  співають,
                                                                             всіх  до  праці  закликають,
                                                                             кидай  сани,  бери  віз,
                                                                             доглядай  і  сад,  і  ліс!
                                                     Місяць  березень  -  козак,
                                                     і  до  жартів  він  мастак,
                                                     у  зими  кожух  купив,
                                                     та  недовго  в  нім  ходив,
                                                     десь  закинув,  чи  продав,
                                                     непотрібним  кожух  став!
                                                                             Люди  знають:  кожен  год
                                                                             у  весни  є  сім  погод:
                                                                             то  ще  снігом  замете,
                                                                             а  то  крутить,  й  зверху  ллє,
                                                                             часом  виє,  завиває,
                                                                             а  то  й  сонцем  привітає...
                                                     Не  одна  в  весни  турбота,
                                                     й  кропітка  завжди  робота,
                                                     сон  на  зиму  відкладай,
                                                     і  до  праці  приступай.
                                                                               Недоспиш  якщо  весною,
                                                                               не  заплачеш  і  зимою,
                                                                               восени  збереш  врожай,
                                                                               тоді  спи  вже  і  гуляй,
                                                                               бо  відомо  всім  давно:
                                                                               де  є  праця,  є  й  добро!..                      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720218
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 25.02.2017


Richter

Оце вам i масляна


Замело,  запорошило,
все  накрив  туман.
Мабуть  рано  ми  рішили,  
що  втекла  зима.
Крутить-вертить  завірюха,
морозець  скрипить.
Навіть  пес,  схиливши  вуха,
в  буді  десь  сидить.

Стрілися  весна  з  зимою,
десять  днів  тому.
Кажуть  пахне  вже  весною
в  нашому  дому.
Та  у  білої  цариці
інші  є  думки.
Ще  кожух  нам  пригодиться,
валянки  й  шапки.

Густо  землю  накриває
сніжна  пелена,
щоб  багатим  урожаєм
встати  на  ланах.
Не  сумуйте,  добрі  люди,
бережіть  себе.
Трішки  хай  зима  ще  буде,
а  весна  прийде!

25.02.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117022505318  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720202
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 25.02.2017


Променистий менестрель

Дарите улыбки…

       Дарите  улыбки…

Уж  март  на  дворе,  распевают  синички
И  солнце  ласкает  нас  тёплым  лучом.
Девчонки  и  дамы  на  тоненьких  спичках
Стучат  по  асфальту  с  надеждой-свечой.

Волнистые  тучи,  подхвачены  розой
Ветров-непосед  –  в  ветвях  голых  шумят…
Кому-то  с  утра  заглянула  жизнь-проза,
Кому-то  любовь  посылает  свой  взгляд.

Все  улицы  спешно  торопятся  к  морю,  
Там  чайки  над  волнами  что-то  кричат…
Котячьи  разборки  на  древнем  подворье,
А  мамы  в  детсадик  ведут  своих  чад…

Планета  привычно  галчат-одноклассниц
Несёт  на  руках  в  седьмой  «а»  на  диктант.
Во  сне  кипарис  одноногий  на  танец
Берёзку  зовёт,  в  такт  гавайских  гитар…

Здесь  Ялта  привычно  дымит  шашлыками,
Ай  Петри  загадочный  шлёт  с  высей  взгляд
И  чувств  таких  разных  витают  в  нас  гаммы  –
Пусть    радость  всё  ж  выдворит  грусти  тот  яд…

Ведь  жизнь  так  прекрасна  –  сквозь  прозы  торосы,  
Коль  видишь  в  ней  Божьих  картин  акварель…
О  люди,  дарите  –  ведь  сердце  так  просит,
Друг  другу  улыбки.  Весна  на  дворе…

03.03..2012г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720192
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 25.02.2017


ТАИСИЯ

Язык поэзии

Ваш  комплимент  меня  обезоружил.
Я  жажду  вновь  писать  для  Вас  стихи.
Такой  формат  общения  нам  нужен.
Порой  слова    -    любимые  духи.

В  стихах  Вам  приоткрою  свои  чувства.
И  поделюсь  заветною  мечтой.
Введу  в  свой  мир  изящного  искусства.
Умоемся  небесной  чистотой.

И    каждый  звук  Божественного  слова  
Волнует  нас  подобно  визави.
Мы  понимаем  нежность  с  полуслова.
Язык  поэзии    -    триумф    любви.

25.  02.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720186
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 25.02.2017


Шостацька Людмила

ДО МЕНЕ МІСЯЦЬ ЗАВІТАВ У ГОСТІ

                                           До  мене  Місяць  завітав  у  гості,
                           Так  тупцював  під  вікнами  вночі.
                           І  з  нерішучості  він  просто
                           До  мене  підбирав  ключі.

                           До  мене  Місяць  завітав  у  гості
                           І  на  подушку  ліг  перепочить,
                           У  сяєві  втонула  біла  постіль,
                           Самотність  розчинилася  умить.

                           До  мене  Місяць  завітав  у  гості,
                           Без  слів,  без  квітів,  подарунків,
                           У  сяєві  втонула  біла  постіль,
                           Я  ожила  від  місячних  цілунків.

                           ...Тумани  розбудили  юні  ранки,
                           А  Місяць  щез  безслідно  з  подушок.
                           І  –  в  ролі  я  забутої  коханки,
                           Бо  Місяць  повернувся  до  Зірок...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720184
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 25.02.2017


Ніна Незламна

До Нового року залишалося сорок хвилин/проза/

       Засніжені    зимові    краєвиди  …
Земля  сріблить  білосніжним  снігом,  а  він  все  сипле  й  сипле,    сніжинки  падають  ніжно  і  тихенько  .А  небо  схоже  на  злегка  штормове  море,  пливуть  хмари  темніші  і  світліші.  Часом    на  мить  десь  промінь  сонця  ,як  ліхтарем  освітить  і  знову  його  обіймуть  хмари.      
Надвечір  знову    віхола  літала    і  морозець  давав  про  себе  знати,  здавалося  зима  перед  Новим  роком  спішила  ,    хотіла,  ще  прикрасити,  освіжити      все  довкола.
Передноворічний  клопіт  відчувався  скрізь,  в  електричці  дуже  людно,  битком  забитий  прохід  і  тамбур.
 До  Нового  року  лишалося  три  години.  Володимир  завчасно  прийшов  до  електрички,  ще  вдалося    зайняти  вільне  місце,    добирався    додому  з  Польщі.  Трохи  розчарований  ,  що  не  було  квитків  на  швидкий  потяг  та  все  ж  радів,  що  вже  їде  і  мав  встигнути    до  Нового  року.  В  вагоні  ,аж  сіро,  здавалося  не  було  чим  дихати,  пасажири  поглядали    то  один  на  одного  ,то  на  годинники  ,чи  їдуть  за  розкладом.
       Вже  під`їжджали  до  Жмеринки,  йому  було  трохи  дивно,  що  на  зупинках  майже  ніхто  не  виходив,  багато    їхало  до  кінцевої.  
     Всі  почали  рухатися  до  дверей,  зчинився  ще  більший  галас,  хтось  розмовляв  по  телефону,  хтось  діставав  зверху  з  полиць  валізи,  які  ледь  не  падали  на  голови.  Нарешті,  думав  хлопець,  можна  встати  розім`ятися  і  спішити,  бо  до  Нового  року  залишалося  сорок  хвилин.
 Поглянув  до  вихідних  дверей,  як  раптом  побачив  дівчину,  яка  стояла  боком,  йому  здалося,  що  це  Оля.  Поправив    шапку,  декілька  раз  гукнув  і  махнув  рукою,  хотів,  щоб    вона  почула.  Насправді  ж  кричав  не  дуже  гучно,  трохи  розхвилювався,  він    знаходився  посеред  вагону,  хіба  в  такому  галасі  можливо  було  розпізнати  вигуки.  Озирнувшись  навколо.  помітив,  що  на  нього  зовсім  ніхто  не  звернув  уваги,  зрозумів,  що  кричав  даремно,  подумав  ,от  би  птахом  був,  то  відразу  б  догнав  її.
Володимир  два  роки  не  мав  з  нею  зв`язку.
Вони  після  школи  зустрічалися  півтора  року,  Оля  поступила  вчитися  в  технікум,  а  він  байдикував,  не  міг  знайти  собі  роботу.  Нарешті  вдалося  при  заводі  закінчити  курси  зварювальників  та  на  роботу  не  взяли,  бо  не  було  замовлень,  йшло  скорочення  штату.
 Пропрацював  пів  року  зварювальником  на  будівництві,  а  потім  познайомився  з  одним    із    хлопців,  який  їхав  до  Польщі  на  заробітки,  тож  вирішив  і  собі  спробувати.  Батьки  допомогли  матеріально,  бо  віза,  зарубіжний  паспорт.,  все  це,  коштувало  гарних  грошей.
       По  дорозі  в  Польщу,    в  автобусі  десь  подівся  телефон,  чи    загубив,  чи  можливо  хтось  вкрав…..
   На  роботі  склалося  все  добре,  через  тиждень  отримав  зарплатню,  купив  телефон.  До  мами  відразу  подзвонив,  а    до  Олі    номер  телефону  не  пам`ятав,  бо  вона  тільки  -  но  перед  від`їздом  змінила  його.  Батьки    були  знайомі  з  Олею,  бо  однокласники  не  раз  приходили  в  гості  до  Володимира.    На  початку  кілька  раз  запитував  маму,  чи  не  заходила  ,?  А  потім  навіть  не  нагадував  про  неї  батькам,  стало  сумно  та    було  не  зручно  їх    турбувати    лишній  раз.  Всі  знайомі  знали,  що  поїхав    в  Польщу  на  заробітки.
                 З  вагону  люди  вивалювалися  немов  розв`язався    мішок,  всі  поспішали  ,  штовхалися.  Хлопець  вискочив,  ледь  втримався  на  ногах,    з  голови  злітала  шапка,  яку  весь  час  прийшлося    притримувати..  Зирив  в  різні  сторони,  біг  вперед  та  хіба  можна  було  швидко  бігти,  на  сходах  з  платформи    було  слизько  й  людей  не  ступнути.
В  роздумах  заскочив  до  магазину,  якщо  була  вона,  то  повинен  наздогнати  її,  встигнути.
Людей    в  магазині  багато,  іншого  варіанту  не  було  ,Володимир  швидко  підійшов  до  прилавка,
-  Виручіть  будь  ласка,  можна  візьму  без  черги,  бо  якщо  запізнюсь,  все  піде  шкереберть.
Жінка  років  п`ятидесяти  подивилася  здивовано  на  хлопця,
-Ох  молодь….  Все    немає  часу,  напевно  на  потяг,  беріть  вже….
Хлопець  подякував  і  став  доганяти  час,  який  витратив  на  купівлю  торта.
 Вже  біг,  ледве  відчував  землю  під  ногами.
Ох,  ця  Оля,  якби  знав    точно  ,  що  не  вона  ,  то  не  біг  би  так,  заспокоював  себе  .
Дорога  тягнулася  до  низу,  зразу  з  обох  боків    хати,  а  далі  з  одної  сторони  ряд  голих  дерев  ,а  з  другої    засніжені  пагорби.
Тут  ще  трохи    під  ногами  ,  щось  видно,  а  далі  темінь,  хоч  око  виколи.
Тратуар  весь  в  гулях  льоду,  напевно  була  ожеледиця,  гадав  він,  по  дорозі  їхала  назустріч  машина.  Володя  знову  побачив  дівчину,  яка  вже  спускалася  до  низу  і  підсковзнувся.  Гепнувся,  як  кажуть  ,  зі  всіх  чотирьох,  аж  заіскрило  в  очах  
 Ого,  -  вирвалося  з  вуст.
-  Нічого  собі,  аж  чортики  перед  очами.  Ох,    ти  ж  моя  Оля,  що  ти  зі  мною  робиш….Десь-то  ,як  посміховисько  зі  сторони,  -  бурчав    під  ніс  хлопець.
Адже  сидів  на  снігу,  тільки  завдяки  сумці  не  впав  на  спину.  Шапка  сповзла  на  бік,здавалося  очі  полізли  на  лоба,двома  руками  обхватив  торт,  щоб  не  впустити.  Похитуючи  головою,тихо  піднімався,  не  поспішаючи,  щоб  зрозуміти  становище  свого  тіла.  Розім`явся,  впевнився  ,що  впав  вдало,  нічого  сильно  не  забив,  вже  сам  з  себе  сміявся,  добре,  що  все  закінчилося  добре…
       А  може  то  не  вона,  замислився  хлопець,чухаючи  голову.  Якщо  буду  йти  далі  швидко,  то  хто  знаю  чи  дожену  та,  якщо  це  не  вона,  буде  шкода,  бо  тоді  ж  запізнюся  додому  на  Новий  рік.  А  якщо  не  дожену  і  пізніше  узнаю  ,що  буда  вона,  буду  все  життя  шкодувати,  що  не  хватило  сміливості  і  сили  наздогнати,  бо    Новий  рік  хотів  зустрічати    з  нею.  Пихтів,як  паровоз,ривками  біг    то  швидше,то  спокійнішу  по  проїжджій  частині  вулиці  і  стільки  було  сили  кричав
її  ім*я.  По  обіч  під  хатами  йшли  дві  літні  жінки,  напевно  щось  сказали  та  він  не  зрозумів,  потім  почув  лише    сміх.
Їм  то  добре,  думав,  хлопець  ,  в  самого  ж  чуб  був  мокрий,  відчував,  як  піт  стікав    краплинами  за  комір  по  спині.  А  під  шапкою  волосся  вологе    і    в  голову  було  тепло,  як  в  бані.
Знову  проїхала  машина,  світло  від  фар  впало  на  дівчину,  ні  мабуть  таке  вона,  зробив  хлопець  висновок,  треба  доганяти.
Дівчина    ж    побачила,  що  якийсь  чоловік  намагається  її  догнати,  прибавила  ходу  .Вона  нічого  не  чула,  бо  зазвичай  завжди  слухала    музику  чи  пісні  з    плеєра.
Звернула  вліво  ,можна  сказати  по  дорозі,  та  там  не  було  розчищено  трактором,  гулі  снігу,  разом  з  льодом  нічого  хорошого  їй  не  прогнозували  .Чобітки  були  на  високих  підборах,  майже  зовсім  темно,  треба    добре  дивитися  під  ноги.  Неподалік    горів  на  стовпі  ліхтар  та  до  нього  треба  було,  ще  добратися.
   .Вона  не  помітила  нікого  в  темноті  і  вже  не  спішила.  От  добре,  ,щось  приверзлося,  хлопець  напевно  біг  кудись  ,а  я  думала,  що  за  мною,  От  дурна,  сварила  себе  дівчина,  ледь  підбори  не  зламала.  Зупинилася  витягнути  навушники,  відкрила  сумку  все  заховати,  .як  раптом  почула.
-Олю!  Олю!  Зачекай  !,-
-  кричав  Володимир,  хоча  не  був  впевнений  ,  що  це  вона,  бо    ж  було  темно.
         Дівчина  здригнулася  і  остовпіла,  їй  хотілося  крикнути,  Володю  ти  ?  Адже  майже  впевнена  була  ,що  це  його  голос,  та  все  ж  страх  переборов,  серце  калатало,    трусилися  ноги,  а  якщо  не  він?  
Хлопець  з  радості  ледь  не  кинув  торт,  пригнувшись  поставив  на  сніг  і  поруч  кинув  сумку.  Міцно  обійняв  і  підняв  дівчину.
-Володю!  Де  ти  взявся?
Він  відчув  ,  як  вона  вся  тремтіла,  поставив  на  землю,
-А  ну  давай  до  світла  підійдемо,  хочу  краще  побачити    яка  ти  стала.
Дівчина  опустила  красиві,  смарагдові  очі  і  надула    пишні,  малинові    губки,
-  Краще    ти  розкажи  де  пропав?  Чому  не  дзвонив?  Пройшло  майже  два  роки  ,  від  тебе  нічого  не  чути,  що  я  могла  подумати?!  І  коли  врешті  приїхав?
Володя  більше  запитань  не  чекав,  перебив  її,
-А  ти  не  змінилася!  Без  мене  тут  часом  заміж  не  вийшла?
-Так,  перше,  -  він  почав  рахувати  на  пальцях.
-  Ніде  не  пропадав,  ти  ж  знаєш  поїхав  до  Польщі
.  Сумував,  та  подзвонити  не  зміг  ,бо  загубив  телефон  -  це  друге
.  Ну  і    третє,  приїхав  з  тобою  разом,  в  одному  вагоні.
Оля  здивовано  дивилася  і      швидко  заговорила,
-То  ти  слідкував  за  мною  і  мовчав?!
-Ні,  сонце  моє,  я  горлопанив,  коли  ти  саме  виходила  в  тамбур  та  ти  мене  нажаль  не  почула  ,  а  потім  по  дорозі,  аж  люди  зглядалися  і  сміялися  з  мене,  волав  твоє  ім.`я  та  все  марно.
-То  правда,  сьогодні  людей  було,  як  ніколи,  а  те  ,що  ти  мене  гукав,  ти  ж  бачиш,  міг  скільки  хотів  кричати,  в  мене  ж  в  вухах  навушники.
-А  я  злякалася,  коли    побачила,  як  хтось    мене  намагається  догнати.  вже  думала,  якийсь  маніяк.,  -  хвилюючись  говорила  Оля.
Він  тільки  тепер  витягнув  хустинку  витерти  обличчя  від  поту,
-То  ти  на  мене  чекала,  чи  в  тебе  хтось  є?
Оля  хитро  подивилася,  відкопилила  губу,
-Ти  ,  що  забув,  чи  то  було  все  не  серйозно?  Ми  якось  в  неділю  були  з  тобою  в  храмі,  пам`ятаєш  ?  Коли  батюшка  закінчив    службу,  ти  сказав,  що  будемо  вінчатися  в  цьому  храмі,  бо  він  у    нашому  містечку  найкращий.
 -А  чому  не  па`*ятаю….Ти  б  знала,  стільки  всього  я  за  цей  час  передумав  та  вирватися  не  міг,  бо  підписав  одну  угоду  за  другою,  зварювальників  не  було  достатньо  на  будівництві,  мені  навіть  сам  хазяїн  продовжив  візу.
.              Дівчина  забрала  хустинку  і    мило  усміхаючись  почала  витирати  йому  чоло,зняла  шапку,
-Ой  ,та  ти  зовсім  мокрий,  бідненький,  як  тебе  пожаліти…
Він  не  дав  їй  більше  нічого  сказати.  Притулив  до  себе,  обоє  завмерли    в  довгому  поцілунку.
Оля  вирвалася  з  обіймів,  поправляла  шапочку,
-  Слухай  котра  година?
Збентежено  поглянув,  немов  щось  пригадав,
-    Йой,  це  ж  скоро  Новий  рік,  з  тобою  про  все  на  світі  забув..  Зараз  поглянемо,  без  п`ятнадцяти    дванадцять.  Почекай!
Володя  повернувся  за  сумкою  і  тортом,
-  Давай  швидко  до  мене  ,бо  запізнимося!  Батьки  чекають,  я  їм  телефонував  з  електрички,  а  ти  зателефонуй  своїм,  скажи  ,  що  в  мене  будемо  святкувати.
-  Та  ні  ,  мої  на  мене  не  чекають,  я  не  обіцяла  приїхати,  вони  думають,  що  з  подружками    буду  святкувати    в  Хмельницькому.
-  Хлопець  обійняв  дівчину,  уважно  дивився  в  очі.
-  Ми  встигнемо,  тільки  пішли  швидше,  вони  ж  тебе  знають  і  буде  нагода  повідомити,  що  ти  моя  наречена.  Що  скажеш?
В  душі  дуже  хвилювався,  серце  здавалося  вискочить  із  грудей    та  вже  помітив  в  очах  веселі  вогники  ,  полегшено  перевів  подих,
-  Ну  ,що  йдемо,  будеш  моєю  дружиною?
   Оля  підійшла  ближче,  побачила  в  очах  блискавки  кохання,  які  пронизали    все  тіло  теплом,  тільки    встигла  сказати  слово,  
-Так!      
Володимир  міцно  обійняв  і  ніжно  поцілував.
-Я  домовився  з  головним  інженером  з  нашого  заводу,він  приїжджав  до  Польщі  на  семінар,  обіцяв  взяти  на  постійну  роботу  зварювальником,тож    нікуди  я  вже  не  поїду.  Вдома  все  рівно  краще,як  не  крути,треба  гніздечко  звити,  гадаю    все  буде  добре,  наприкінці  літа  поберемося,-  продовжив  розмову      хлопець.  
 З  усмішкою    підморгнув    і    легенько  взяв  під  руку.  Вони  ,як  два  голуби  воркували  ,  йшли  щасливі,  дуже  спішили,  до    Нового  року
залишалися  лічені  хвилини.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720169
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 25.02.2017


Світлана Ткаліч

Лілея

Ти  подивись,  яка  вона  чарівна:
Така  цнотлива,  ніжна  і  наївна.
Кришталь  роси  вмиває  спозаранку
У  куширі  цю  світлу  полонянку.

Гойдає  лист  її  на  хвилях  ставу.
Вона  ж  окату  бабку  зеленаву
Все  приміряє  й  погляда  у  воду,
Милуючись  на  свою  звабну  вроду.

А  кругом  неї  з'юрмисько  строкате:
Крилате  і  пузате,  і  хвостате
Кумка,  кахкає,  дзизкотить,  джмеліє...
І  в  ейфорії  вся  орава  мліє.

Шушукається  осока  з  вербою,
Що  у  білявки  -  женихи  юрбою.
"Та  що  вони,  перебрехи,  лепечуть?!"  -
Їм  птахи  всі  із  осудом  щебечуть.

Лиш  очерет  замріяно  тріпоче.
Йому  байдуже  хто  і  що  там  хоче.
Бо  знає  він,  що  вся  оця  навала
Лиш  на  лілеї  очі  колихала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720166
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 25.02.2017


Надія Башинська

СВЯТА ЛЮБОВ І ВІЛЬНА, Й ЛЕГКОКРИЛА…

(  Щиро  дякую  прекрасній  поетесі  Людмилі  Шостацькій  
за  те,  що  її  вірш  "Щастя  своїми  руками"надихнув  мене  
на  написання  даного  твору)

Свята  Любов  і  вільна,  й  легкокрила.
Життя  завжди  плекає  й  береже.
І  навіть  там,  де  ворога  є  сила,
Любові  світло  душі  стереже!

Ставлю  заслін  я  ворогу...  Любов'ю.
—  Моя  Любове!  Мужні  там  сини!
Із  ними  стій  і  ти  на  варті  миру,
щоб  до  дітей  прийшли  солодкі  сни!

Прошу  тебе...  Дай  силоньки  ще  більше
Хоробрим  й  мужнім  всім  захисникам!
Щоб  ми  відважно  край  свій  боронили,
Тебе,  Святу,    нам  Бог  подарував!

А  там,  де  ти,  наша  Свята  і  Світла,
В  серцях,  мов  сонце,  сяє  кожна  мить.
Ставмо  заслін  своєю  ми  Любов'ю,
Бо  їй  під  силу  всіх  нас  захистить!

Щоранку  день  ясний  до  нас  приходить,
Проміння  ніжне  сонце  ясне  ллє.
 Та  лиш  любов  дає  нам  вільні  крила,
Бо  лиш  в  Любові  вільні  крила  є!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720104
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 24.02.2017


Олена Шабанова

А хто для тебе я?…

А  хто  для  тебе  я?...
Як  вечір  втомою  вкриває
Несе  холодна  течія
І  день  у  втомі  засинає...

А  хто  для  тебе  я?...
Як  ніч  зірками  розсипає
І  на  плечах  рука  твоя
В  обійми  тиші  загортає...

А  хто  для  тебе  я?...
Як  ранок  кавою  стрічає
І  ллється  пісня  солов"я
Промінням  сонце  небо  крає...

А  хто  для  тебе  я?...
Весна  цілує  щирі  очі
Мабуть,  мелодія  твоя
Що  радістю  тобі  шепоче...
Люблю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720103
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 24.02.2017


laura1

А весна вже у нас на порозі!

[youtube]https://youtu.be/iseAV-j5OSg[/youtube]

Весною  ранньою  запахло  вже  в  повітрі,
І  знов  летять,  летять  додому  журавлі.
А  лісові  красуні,  проліски  тендітні,
Ось,  ось  зростуть  іще  з    замерзлої  землі.

Лісні  галявини  вберуться  в  первоцвіти,
Хоч,  ще  й  вони  в  полоні  сніжної  пори.
Хоч,  і  не  зовсім  ще  весна,  й  не  тепле  літо,
Та  вже  мімози  жовтим  шовком  розцвіли.

А  з  ними  ра́зом  розцвіте  й  нове  кохання!
І  ра́зом  зійдуться  дороги  і  стежки!
І  рано-вранці  на  весня́ному  світанні,
Знов  заспівають  синьоокі  солов'ї!

Прокинеться  від  сну  заледеніле  царство!
І  знов  помчать  з  веселим  гуркотом  струмки!
В  рожеве,  біле  і  смарагдове  намисто,
Мов  наречені,  заквітчаються  сади!

24.  02.  2017                                              Л.  Маковей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720067
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 24.02.2017


горлиця

НАША ЛЮБОВ

 Якщо  з  тобою  ми  ще  на  землі,
Купаємося  в    сонячнім  промінні,
Хто  скаже  -для  любові  ми  старі,
Коли  душа  продовжує  горіння.

Коли  цілуєш  ніжно  у  чоло,
І  гладиш  ,вже  засніжене  волосся,
Усе  незмінне,  усе  як  і    було,
Минуле  із  теперішнім  сплелося.  

 Я  відчуваю  рук  твоїх  тепло,
Ритмічний  подих  й  стукіт  твого  серця,
В  твоїх  обіймах  ,час  спинив  русло,
І  дарував  нам  на  землі  безсмертя!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720054
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 24.02.2017


геометрія

ПРАВО НА ЩАСТЯ ДАРУЄ ПРИРОДА…

                                                       Право  на  щастя  дарує  природа,
                                                       Думи  лягають  мені  на  чоло.
                                                       Сутінки,вітер  і  знов  прохолода...
                                                       Де  ж  та  весна?..Її  ніжне  тепло?..

                                                       Десь  забарилась?  Чи  може  гордує?
                                                       Чи  заховалася  десь  за  бугром?
                                                       Знов  непогода...Невдачі  віщує,
                                                       І  сум"яття,  і  печаль  за  вікном...
                                                 
                                                       Вже  допекли  непогодні  капризи,..
                                                       Та  не  спинити  їм  древа  буття...
                                                       Прийде  весна...І  природі  важливо,
                                                       Щоб  ожило  все  навкруг  до  пуття.

                                                         Вітром  грайливим  пора    їй  війнути,
                                                         Лагідним,  щедрим  і  щирим  теплом,
                                                         Сяйвом  живим  вже  пора  спалахнути,-
                                                         І  оживе  все  навколо  добром.

                                                         Щастя  відчує  і  дуб,  і  береза,
                                                         Вишня  всміхнеться  мені  під  вікном,
                                                         Стане  прозорим  повітря  і  небо,
                                                         Щедра  земля  все  огорне    теплом!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720033
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 24.02.2017


Richter

Друг чи ворог?


Якщо  мій  друг,  відкрито  чи  таємно,
стосунки  з  ворогом  підтримує  тісні,
відразу  ж  запитати  хочу  чемно  –
він  ким  тоді  доводиться  мені?!

20.02.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117022008778  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720011
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 24.02.2017


Richter

Не зви, не клич i не гукай


Не  зви  мене,  я  більше  не  вернусь,
втомилось  серце  болем  обливатись.
Краплиною  сльози  униз  зірвусь,
та  не  дозволю  згадкам  повертатись.

Не  клич  мене,  хоча  й  ляка  розлука
нестерпним  холодом  в  душі  і  самотою.
Але  прощати  зради  –  більша  мука,
це  глум  один,  знущання  на  собою.

Намарно  не  гукай,  якщо  не  склалось,
не  стало  одного  життя  на  двох.
Лише  оскома  на  губах  осталась,
а  в  серці  дика  пустка,  бачить  Бог.

Не  зви  мене,  я  більше  не  вернусь,
шляхи  назавжди  наші  розійшлися.
Вже  краще  в  самотині  залишусь,
а  ти  шукай  своє,  а  ще  –  молися.

23.02.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117022400040  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720009
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 24.02.2017


Шостацька Людмила

НАД БУГОМ ЗАПАХЛО ВЕСНОЮ

                                       Над  Бугом  запахло  весною.
                       Так  крига  упала  з  лиця.
                       Враз  стала  зима  затісною
                       І  ритми  змінили  серця.

                       Дерева  ще  сірі  і  голі  -
                       Малюють  вже  сукнів  фасони
                       І  дні  всі  дописують  ролі,
                       Світлини  нові  -  у  альбоми.

                       А  небо  привітнішим  стало,
                       Над  Бугом  розбавило  фарби,
                       Вже  так  залишилося  мало
                       Щоб  лютого  витерти  карби.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720005
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 24.02.2017


Наталя Хаммоуда

Заробітчанин.

Лиш  тільки-тільки  двері  зачинились,
Іще  горить  цілунок  на  щоці,
Та  сльози  знов  я  втримати  не  в  силі,
На  цілий  рік  ти  їдеш  вдалечінь.

І  знов  почнуть  тягнутися  роками
Такі  холодні,  спорожнілі  дні,
Неначе  бездна  відстань  поміж  нами.
Я  тут  не  вдома.  Ти  там  в  чужині.

Вже  стільки  літ,  а  звикнути  не  можу
До  тих  розлук,  до  відстані  й  доріг,
Хіба  ж  вартують  всі  на  світі  гроші
Тих  слів,  що  ти  б  мені  сказати  міг?
Тих  дотиків,  тих  снів    в  твоїх  обіймах?
Наповнених  радінням  вечорів?
Ось,  місяць  пролетів,  ти    знов  у  "прийми",
А  вдома  ще  і  місця  не  зігрів.

І  так  летить  життя:  минають  рòки,
А  всіх  грошей  ніяк  не  заробить.
Одне  хотілось  знати  б  тільки-  доки
Чужі  країни  працею  міцнить?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720004
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 24.02.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Медова квітка

Назва  її  від  слова  мед,
Бо  в  неї  аромат  медовий,
Її  у  лісі  ти  знайдеш,
Коли  туди  підеш  весною.

Чудові  має  кольори,
То  ж  буде  гарним  подарунком.
Підказка  ось  для  дітвори,
Ця  квітка  весняна...(Медунка).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719985
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 24.02.2017


Елена Марс

Обломки вчерашних закатов

Обломки  вчерашних  закатов  -
Лишь  эхо...  для    новых    стихов.
Всё  то,    что  ушло    безвозвратно,
Осталось  в  обломках  закатов
И    сброшено    вниз    со    счетов.

Прошедшее...    мало  волнует,
Коль  троп  во    вчерашнее    нет.
Мечтами  душа    наколдует,
Словами    она  зарифмует,
Желаемый    ею    сюжет...

В    рассветы  рисуя  дорогу,
Такую,  как    жаждет    сама,
Попросит  тихонько  у  Бога,
Для  счастья,    совсем  уж    немного:
Чтоб    жизнь    обходили    шторма.

А    дальше...  сама    разберётся,  
В  разладах,    с  пернатой  судьбой.
...И    утро,    в  окне,  улыбнётся,
Лучами    взошедшего    солнца,
Неся  её  сердцу  покой...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719975
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 24.02.2017


Віталій Назарук

МАЗУРКА

Тоді  я  з  нею  танцював  мазурку
На  відстані  закоханих  очей.
Тримав  в  руці  її  маленьку  руку,
А  погляд  не  відводив  від  плечей.
Стан  смерековий,  лебедина  шия
І  карі  очі  в  березі  брови,
Ця    дівчина  -  моя  казкова  мрія,
Що  на  життя  залишила  сліди.

Мазурку  в  залі  танцювали  пари,
Під  музику  відомого  Шопена,
А  я  вивчав  її  звабливі  чари,
Що  поглядом  горнулися  до  мене…
Останнє  па  і  завершився  танець,
Я  їй  вклонився  і  побачив  очі.
Мені  здалося,  моє  серце  стане,
Вона  пішла,  мені  лишила  ночі…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719968
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 24.02.2017


Евгений Познанский

СЕРЕБРЯНАЯ ПУЛЯ (Кармелюк)

К  230-летию  со  дня  рождения  Устима  Кармелюка.

Ой,  уныло  ветры  затянули,
Жутко  самому  лесовику…
Ой,  всадил  серебряную  пулю
Пан  Рутьковский    в  грудь  Кармелюку*.

-«Ты  ж  заговорённый,  все  твердили,
От  всех  пуль,  от  сабель  и  от  мук,
Как  же  вдруг  паны  тебя  убили,
Атаман  наш,  батько,  Кармелюк.

Неужели  серебро  у  пана
Заговора  древнего  сильней?
Ой,  страшна  кармелюкова    рана
Побежала  кровь,  что  твой  ручей».

-«Серебром  и  был  убит  я,  братья,.
Да  не  тем,  что  пан  вогнал  мне  в  грудь,
Тем,  что  за  измену  взял  предатель,
Указавший  шляхтичам  мой  путь».

Воевало  панство  языками:
«Кармелюк  колдун,  лесной  злодей!»
Так  брехали  долго,  что  и  сами
Клевете  поверили  своей.

Я  «разбойник»,  да  души  невинной,
Не  убил  я,  хлопцы,  ни  одной**,
Я  крещёный,  не  дружил  с  нечистым,
А  разбой  был  у  меня  такой,  

Что  народу,  битому  панами,
Отдавал  я  панское  добро,
Вот  паны,  тряхнули  кошельками,
И  пустили  в  дело  серебро.

Из  лесов  подольских    в  кущи    рая
Просто  мне  уйти  пришла  пора.
Вы  ж  живите,  в  сердце  не  пуская
Панского  лихого  серебра».

Ой,  как  грустно  ветры  затянули,
И  неслышно  стону  их  конца…
Шлют  паны  серебряные  пули
Молодым  Кармелюкам  в  сердца!

*Народный  герой  Украины,  «Украинский  Робин  Гуд»  Устим  Кармелюк  был  убит  шляхтичем  Рутьковским  (Рудьковским)  в  1835  году.  Суеверный  шляхтич,  также  как  и  многие  его  современники,  верил  в  то,  что  славный  атаман,  который  восемь  раз  бежал  из  тюрем  и  ссылок,  колдун.  Поэтому  стрелял  в  него    не  обычной  пулей,  а  серебряной  пуговицей,  поскольку  согласно  легендам,  только  серебро  может  сразить  колдуна.  Однако  без  помощи  предателя,    шляхте  и  в  этот  раз  не  удалось  бы  расправиться  с  Кармелюком.
**  Устим  Кармелюк  никогда  не  убивал  схваченных  панов  и  членов  их  семей.  
«Зовут  мене  розбійником,  кажуть,  що  вбиваю
Я  ни  кого  не  вбиваю,
Бо  сам  душу  маю»,  
говорит  Кармелюк  в  первом,  подлинном    варианте  известной  песни.  
В    двадцатом  веке    в  ряде  художественных  произведений  Кармелюка  сделали  более  суровым.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719907
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 23.02.2017


Шостацька Людмила

НЕВТОМНІ СТРІЛКИ

                                           Годинник  все  ходить  на  місці,
                           Не  може  ступити  і  кроку,
                           Із  часом  в  ладу  літописці,
                           Везуть  на  собі  цю  мороку.

                           Так  стрілки  ідуть  точно  в  такт,
                           Є  схожість  з  сердечним  ритмом,
                           /Буває  й  у  них  десь  інфаркт/.
                           Крокують  –  за  алгоритмом.

                           Невидимий  крутить  їх  хтось,
                           Рахує  для  світу  всі  миті,
                           А  як  же  Адаму  жилось,
                           Коли    не  був  час  в  дефіциті?

                           Давно  вже  забуті  творці,
                           Майстри  механічного  дива,
                           Ідуть  еталонно  взірці
                           І  мить  пробігає  бурхлива.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719833
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 23.02.2017


Променистий менестрель

Любові град

       
Жадало  серце  чистої  любові.
Небесних  хвиль  в  душі  так  грав  прибій.
В  передвесінній  сонячній  розмові
Читало  серце  час  побідний  свій...

Й  зустрілась  ти,  весела,  ясноока,
Мов  златокудре  юне  божество.
Не  зупинити  почуттів  потоку  –
Заполонив  усе  моє  єство.

Я  потонув  в  очей  аквамарині,
Чекав  на  зустріч,  наче  в  дивнім  сні...
Де  був  з  тобою,  я  моливсь  хвилинам.
Яка  любов  дарована  мені.

Хоч  п'ятдесят  вже  літ  пройшло  по  тому  –
Ми  в  сивині,  як  той  травневий  сад...
Тож  поклонімося  часу  святому,
Що  нас  з'єднав  й  привів  в  любові  град.

23.02.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719820
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 23.02.2017


Віталій Назарук

ОСТАННІЙ СНІГ

Сніг  останній  мені
Нагадав  знов  про  весну.
Бо  бурульки  довгезні  
Ростають  на  очах.
Білокорі  берези
Знову  соком  воскреснуть.
Хоч  ще  буде  біліти
Морозець  по  ночах.

Приспів:
Заспіває  весна  
І  розвіє  печалі,
Сніг    останній  розтане,  
Як  весняний  туман…
І  сніги  по  струмочках,
Відпливатимуть  далі.
Крізь  луги  у  лататті
Назустріч  вітрам.

Забере  таємниці  
Зимові  за  собою.
Хуртовина  замовкне,
І  прилинуть  клини.
І  бруньки  заспівають  
Про  весну  під  горою.
Після  снігу  настане
Перша  днина  весни.

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719797
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 23.02.2017


Ірин Ка

Не…

Близький  не  означає  комусь  рідний
Блищить  не  тільки  золотий  а  й  мідний
Веселий  не  дорівнює  щасливий
А  впевнений  не  є  в  душі  сміливий
Самотній  та  буває  не  забутий
Наповнений  повітрям  не  надутий
Хмільний  подумає  не  змовчить  п'яний
Закоханий  не  є  завжди  коханий...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719774
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 23.02.2017


dovgiy

НЕ ДОРІКАЮ

Не  дорікаю.  Так,  не  дорікаю!
За  все,  що  було...  хай  іде  в  минуле...
Заміни  всім  колишнім  не  шукаю,
Лиш  дякую,  що  в  моїй  долі  були
І  відпускаю  як  птахів  з  паперу,
Як  символ  того,  що  будило  мрію
І  кликало  до  слабого  на  віру,
Знесиленого  духу,  ту  надію
Яка  хоч  трохи  додавала  сили
Аби  піднятись  та  долати  далі  
Свій  шлях  помилок,  болю  і  печалі!
Не  зарікаюсь.  Ні,  не  зарікаюсь!
Що  вже  не  зможу  довіряти  душу.
Я  ж  від  життя  нікуди  не  тікаю
І  з  кимось  в  цьому  світі  бути    мушу...
А  як  без  віри?!  Як  без  того  бути,
Коли  не  глянеш  невідривно  в  очі,
Аби  душею  щирою  відчути
Чого  від  тебе  оцей  ближній  хоче...
Чи  в  чому  каюсь?  Так.  Буває,  часом...
Я  -  не  святенник.  Грішний,  як  всі  люди.
Бо  ж  в  вірності  невірним  присягався,
Не  розпізнав  посеред  них  Іуди.
Нікого  з  друзів  начебто  не  зрадив,
Хоч  щодо  мене...  Бог  хай  їм  суддею!
А  я  простив!  Лиш  викреслив  назавжди
Із  календарних  дат  свого  чекання
На  зустрічі,  на  миті  поєднання
Зріднілих  душ...  які  не  були  рідні...
Лютневий  день  спливає  в  надвечір́я,
Зимове  Сонце  поза  ліс  сідає:
Клинок  життя  у  піхвах  -  по  руків́я,
Друзів,  як  птахів  -  з  вирію  чекаю!

2017-02-22

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719707
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 22.02.2017


Нора2

Давайте убивать улыбкой хамство!



Давайте  убивать  улыбкой  хамство!
Ответ  давать  добром  на  зависть  злу.
Быть-может  и  сумеем  мы  расстаться
с  проблемами,  гнетущими  ко  дну.

Тогда  любовью  сможем  поделиться.
Разменивать  не  нужно  будет  нам,
на  "наших"  мир  и  тех,  кто  повинился.
Ревнуют  пусть,  кому  не  по  зубам!

И  милостиво  всех  прощать  без  боя.
Помочь  советом  сбившимся  с  пути.
Для  этого  и  сердца  золотого
не  нужно  нам,  лишь  жизни  вопреки

любить,  как  нас  Христос  учил  когда-то.
И  в  сердце  эту  истину  держать.
Вина,  была  и  будет  виновата!
А  нам  тогда  -    свободою  дышать!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719709
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 22.02.2017


геометрія

ВЕСНЯНКИ, ЗАБАГАНКИ, ОБІЦЯНКИ…

                                 Дозволь  вже  нам,  мати,                          Благослови,  мати,
                                 зиму  проводжати,                                            весну  закликати,
                                 її  на  санчатах                                                        її  зустрічати,
                                 вивезти  за  хати,                                                піснями  вітати,  
                                 за  гори  високі,                                                    на  возі  катати
                                 за  моря  глибокі,-                                              і  в  неї  благати:
                                 відпустить  на  волю,-                                    сонечка  -ясного,
                                 в  її  нову  долю...                                                  дощику-  рясного
                                 Хай  відпочиває,                                                  туманів  -  легеньких,
                                 сили  поповняє,                                                    а  вітрів  -  тихеньких,
                                 як  наступить  її  час,                                        росяних  світанків
                                 нехай  знову  йде  до  нас!..                      і  рожевих  ранків!..
                                                                               щоб  принесла  літечко,-
                                                                               урожай  на  житечко,
                                                                               на  пшеницю,  гречку  й  просо,-
                                                                               щиро  ми  весну  попросим.
                                                                               Для  всіх  людей-  Миру,
                                                                               й  щоб  жили  щасливо,
                                                                               і  мали  роботу,
                                                                               й  держави  турботу!..
                                 А  ще  попросим  весну,                                  Обіцяєм,  весно,
                                 щоб  вона  принесла:                                        все  робити  чесно,
                                 молодим  з  порогу-                                              тебе  шанувати,
                                 цікаву  дорогу,                                                          добре  працювати,
                                 малим  дітям  радощі,                                        все  робить  з  любов"ю,
                                 й  веселі  цікавості,                                              в  силі  і  здоров"ї,
                                 наснагу  хлоп"ятам,                                          захищать  країну
                                 і  красу  дівчатам,                                                  і  свою  родину,
                                 старшим  всім  увагу,                                        землю  доглядати,
                                 турботу  й  повагу!..                                            жити  і  співати!...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719683
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 22.02.2017


Шостацька Людмила

ЩАСТЯ СВОЇМИ РУКАМИ

                                             Уламки  щастя  хтось  збирав  в  траві,
                             Розлуки  сльози  випали  росою,
                             Складав    “люблю  “,  мов  вперше  в  букварі,
                             Йшов  по  слідах  за  милою  красою.

                             У  незабудок  випросив  блакить,
                             У  вітерця  зефірного  –  обіймів,
                             Іди  шукай,  нехай  тобі  щастить,
                             Бо  ж  без  любові  ти  не  будеш  вільним.

                             Посій  зернинку,  швидко  проросте,
                             Напоєна  твоїми  почуттями.
                             Таке  складне  і  водночас  просте  -
                             Тендітне  щастя,  міряне  життями.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719667
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 22.02.2017


Richter

Новий Єрусалим

Ішов  четвертий  рік  війни,
на  Сході  добровольці  воювали…
Боролись  за  Вітчизну  лиш  вони
й  життя  свої  безцінні  віддавали.

За  власний  кошт  взуття  і  уніформа,
за  власний  кошт  бінокль  і  автомат.
Харчі  від  волонтерів,  й  то  вже  норма,
а  що  ж  гарант-барига  й  ниций  кат?

Озброїв  за  наш  кошт  війська  елітні
і  з  них  побудував  собі  заслон.
Відгородився  від  знедолених  і  бідних,
й  веде  торгівлю  жирний  фараон.

Він  на  крові  веде  свою  торгівлю
й  підтримує  з  агресором  стосунки.
Між  тим  укріплює  корупції  будівлю,
ховає  підлу  суть  лиш  за  лаштунки.

Жиди  окупували  керівництво,
їх  в  Раді  більшість,  у  Кабміні  –  теж.
Прибрали  юди  рештки  виробництва
і  апетитам  тих  тварюк  немає  меж!

Державну  обліпили  зайди  чашу,
жеруть  без  міри,  добрих  слів  не  чують.
На  наших  землях  і  кістках  на  наших
Єрусалим  новий  вони  собі  будують.

А  що  ж  народ,  носій  тієї  влади?
З  останніх  сил  її  сердешний  все  ж  несе…
Терпіти  довго  будем  казнокрадів?
Чи  ж  не  набридло,  люде,  те  усе?!

21.02.2017

©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117022105706  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719665
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 22.02.2017


Оксана Лазар

Тривоги

Куди  ви  знову  кличете  мене,  тривоги?
Чом  вам  не  спиться?  Тихо  вже  давно…
Я  падаю  із  ніг.  Втомилась  від  знемоги,
А  ви  невпинно    б’єтесь  птахами  у  вікно.

Примхливістю  своєю  нині  не  займайте,
Бо  знаю  почім  миті  забуття.
Поразки  марно  ви  від  мене  не  чекайте.
На  обрії  життєвім  не  видно  ще  кінця.

Це  через  вас,  бува  ночами  плачуть  мрії,
Їх  попелом  вкривається  земля.
Годинник  тікає  в  шаленій  аритмії
І  посекундно  точно  вимірює  життя.

Якби  ж  могла  розвіяти  я  вас  по  вітру...
Летіть  далеко  у  широкий  світ.  
Без  вас  змішаю  фарби  і  створю  палітру  -
Для  своєї  долі  неповторний  дивоцвіт.


                                     2017









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719655
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 22.02.2017


laura1

З тобою, мамо, знову розмовляю

[youtube]https://youtu.be/6U07r5Jf-Z8[/youtube]

Вже  сімнадцять  рокі́в,  як  тебе,  моя  мамо,  немає,
А  душа  моя  й  досі  страждає  й  нестерпно  болить.
Особливо  тоді,  як  тебе,  моя  рідна,  згадаю,
А  роки́  пронеслись,  як  одна  нерозгадана  мить.

Ти  так  рано  пішла  в  інший  світ,  весняно́ю  порою.  
В  пишний  цвіт  одягались  розкішні  бузкові  сади.
Ти  для  мене  була,  моя  мамо,  іще  молодою,
А  онуки  твої  ще  такими  малими  дітьми́.

І  ось  стали  вони,  як  стрункі  і  високі  тополі!
Твій  онук  вже  змужнів!  І  давно  свою  має  сім'ю.
Правнук  твій,  Олексій,  через  рік  вже  закінчує  школу,
Твоя  правнучка,  мамо,  вже  має  розкішну  косу.

І  хоч  так  вже  давно  тебе  поруч,  матусю,  немає,
І  годинника  стрілки  невпинно  вистукують  час!
Твоя  внучка  тебе  на  забула  і  не  забуває,
Хоч  малою  була  ще,  коли́  ти  зали́шила  нас.

Вона  все  пам'ятає,  та  може,  вже  трохи  розмито,
Хоч  Ви  так  ненадовго  зустрілись  в  земному  житті.
Часто  згадує,  мамо,  моменти  з  тобою  прожиті,
І  твої  чарівні́,  невигадливі,  милі  казки́.

Вже  дорослою  стала  онука  твоя,  моя  мамо!
Але  часто  з  очей  її  котиться  ту́жна  сльоза.
Все  сумує,  матусю,    що  рано  тебе  так  не  стало,
Що  вона  без  бабусі  в  цім  світі  жорстокім  зросла.

А  що,  мамо,  до  мене,  то  годі  уже  й  говорити,
Я  так  часто  вертаюсь  в  дитинство  і  юні  літа!
Де  ми  разом  з  тобою!  Й  тобі  дарувала  я  квіти,
Хризантеми  осінні!  А  ти́,  ще  така  молода!

Час  невпинно  біжить  й  неможливо  його  зупинити.
А  так  хочеться    знову  вернути    минулі  часи!
Не  робить  помилки́,  і  по-іншому  вже  їх  прожити,
А  ти  з  нами,  матусю,  на  довгі,  на  довгі  роки́.

Ти  прости  мені,  мамо,  що  вийшла  сумною  розмова!
Час  у  нас  нелегки́й.    Йде  на  сході  країни  війна.
І  не  знаєш,  що  буде,  вже  завтра,  а  може  й  сьогодні,
Та,  напевно,  матусю,  про  все  це  ти  знаєш  сама.

От  і  знов  розказала  тобі  я  усе,  як  раніше,
Мов,  з  тобою  зустрілась  і  ніжно  тебе  обняла.
Ти  приходь  в  мої  сни,  моя  рідна,  як  можна  частіше,
Бо  тебе  я  люблю,  як  тоді,  за  земного  життя.

22.  02.  2017                                                                        Л.  Маковей


   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719641
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 22.02.2017


Надія Башинська

НА ВОРОТАХ КІТ СИДІВ

На  воротах  кіт  сидів,  
рахувати  захотів.

Бо  наш  котик  хоче  знати,  
скільки  птахів  біля  хати?

Тут  дві  качечки  гарненькі  
та  дві  гусочки  біленькі.

Коник,  кізка  і  гусак,  
та  ще  двоє  козенят.  

Півник  й  курочок  ще  три.
Скільки  ж  птахів  у  дворі?  

Котик  всіх  порахував,
в  нього  птахів    9...  М'яв!

То  ж  дізнаймося,  малята,
чи  вміє  котик  рахувати?




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719636
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 22.02.2017


Мартинюк Надвірнянський

Не питай

Тихо  літа  збираються  в  зграю,
Щоб  назавжди  уже  відлетіть.
Давні  спомини  знов  обнімаю,
Стелю  думку  над  ними  мов  сіть.

Розтривожили  спомини  душу,
А  чому?  Не  питай,  не  питай.
Ллються,  мури  сердечні  порушив,
Незагоєні  болі  за  край.

З  глибини  ллється  нота  тужлива,
Знов  спалахують  миті  святі.
Та  опертись  уже  неможливо
На  обламані  крила  в  житті.

2015р  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719618
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 22.02.2017


LubovShemet

Земне життя

Усі  ми  смертні,  прийде  час
Земне  життя  залишити  навіки,
Щоб  бути  вічними,  для  нас,
Ніхто  не  вигадав  ще  ліків.
Коли  прийде  життю  кінець,
Вже  не  відкуплять,  не  відмажуть
Багатий,  бідний  чи  мудрець
Однаково  у  землю  ляжуть.
Свого  багатства  не  візьмуть,
ТАМ  не  потрібні  чин  і  гроші,
Бо  вічний  спокій  ТАМ  знайдуть
Погані  люди  і  хороші.
А  Бог  судитеме  всіх  сам,
Хто  піде  в  пекло,  хто  до  раю,
Бо  всім  воздасться  по  ділам,
І  просто  так  все  не  минає...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719612
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 22.02.2017


Дідо Миколай

Мамині сини

Летять  лелеки  у  кубло  до  хати,
Летять  додому  вивести  дітей.
Їх,  як  дитяток  виглядає  мати,
Так  хоче  пригорнути,  як  дітей.

Нема  діток  в  Ато  і  на  Майдані,
Лишили  пам'ять…    там  її  сини.
Обоє  вже  у  Господа  в  нірвані,
І  сіють  мамі  в  коси  сивини.

Пробачте  мамо,  матінко,  матусю,
Адже  ми  там  не  з  Божої  вини.
Навчила  ти,  жили  ми  мамо  Руссю,
Нас  за  Украйну  вбили  погаНи.

Нема  нам  крил,  не  можемо  злетіти,
До  тебе  мамо  більше  не  прийдем.
Весною  в  мальвах  будем  пломеніти,
Вночі  до  ніг  зірками  упадем.

Прилетимо  весною  журавлями,
Озвемось  теплим  шелестом  в  траві.
Погожими  і  сонячними  днями,
Для  тебе...  мамо,  завше  ми  живі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719601
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 22.02.2017


Надія Башинська

МОВ ЗЕРНИНА В КОЛОСОЧКУ…

Мов  зернина  в  колосочку,
кожне  слово  в  голосочку.
А  зернина...    й  ще  зернина  —  
колоситься  вже  вся  нива!

Немов  ягідки  у  ґроні,  
всі  слова  у  рідній  мові.
А  ті  ґрона  всі  розкішні,  
а  слова  величні,  пишні!

Немов  перли  у  намисті,  
усі  сонячно-іскристі.
Мови  чистеє  джерельце  
напуває  кожне  серце!

Наша  світла,  наймиліша,
материнська,  найрідніша.
То  ж  пишаймось,  Україно!
Бо  ж  дзвенить  ще  солов'їно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719593
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017


Олекса Удайко

СВІЧІ ЗИМОВІ (Диптих)

             [i]Зимові  свічі  
             Тануть  й  краплями  сонця  
             Стікають  долу.
                                           [b]  Катерина  Лука[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/Yul8Ryd5iSE[/youtube]
           [i]  
                                           [b]

                     [b][color="#25099e"]1.Свічі-перевертні

Свічі-перевертні  плачуть  від  сонця,
ллють  крокодилові  сльози  ганьби…
Не  через  них  відчайдухи  ті  –  хлопці  –
ризикували  роками  судьби.

Тануть  й  сльозами  зволожують  землю
їхні  надії  на  інше  життя.
Бо  на  свій  лад  набуття  перемелють  –
му́ки  героїв  в  муку́  забуття!

Світ,  що  підступно  тїй  владі    дістався,
міряє  те...  на  свій  власний  полад.  
Плачуть  відтак  у  саду  Гетсиманськім,
хлопці,  що  склали  їй  цей  потентат.

В  небі    вартують  наш  сон  охоронці  –
чути  їх  звуки  і  подих  мольби…
Свічі-перевертні...  плачуть  від  сонця,
ллють  крокодилові  сльози  ганьби.

                               2.Свічі  пам’яті

Київ…Хрещатик…  
Майдан  Незалежності
Бруки…  Свічки…  І  знайомі  слова:
«Слава  Героям»...  
І  –  звуки  безмежності:
«житиме»,  «буде»...    
Бо  пам’ять  жива

про  молоді  думи  тих,  
що  попадали  в  брук  зледенілий  
в  лютневий  мороз.
Долі  тих  воїв...    
злодійськи  украдено
Темними  силами…  
Та  не  курйоз  –

в  камені  гріються  
світлими  свічами,
хлопці-молодці  –  
                                                   отерплі  серця…
Сотня  сміливців  
сказала  вже  світові,
Як  українці    стоять.  –  
До  кінця!

Свічі  досвітні  палають  
                                                                         в  віконницях    
в  кожному  місті....  
                                                           громаді.....  
                                                                                               селі...
Їхнє  тепло  запалало...  як  сонечко  –
тануть...  сльозами    
бурулі  
землі...[/color][/b][/b]

21.02.2017

©  Copyright:  Олекса  Удайко,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117022302658
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719588
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017


Дідо Миколай

Матері небесного воїна

Озвись  синочку
любий,  я  чекаю,
Прийди  дитя  моє,
прилинь,  я  жду.
Із  тих  доріг,  
які  не  повертають,                                            
Туди  де  скоро    
вже  сама  піду.

Тобі  у  снах,  
я  двері  відчиняю,
І  мальви  в  груди,
туляться  в  саду.
Знов  як  колись,  
у  мріях  оживаю,
Єдиний  мій…    
у  радість  чи  біду?

Померти  хочу  сину  
й  не  вмираю,
Для  чогось  Бог,  
тримає  сироту.
Невже  за  тебе,  
синку  доживаю,
Невже  мені  
так  писано  в  роду.

Піду  до  ліжка,  
ледве  вже  чвалаю,
з  плечей  зніму,
печаль  і  гіркоту,
Як  дасть  Господь,  
то  знову  подрімаю,
До  щастя  знов,
ще  трішки  перейду.


І  бачу  сон  я,
землю  неокраю,
І  Боже  диво,
Русь  моя  в  Раю.
У  снах  Вкраїні,
долю  виглядаю,
Люблю  її  
і  досі  я  святу.

В  душі  так  тепло,
серцем  завмираю,
Твоїх  онучків,
бачу  у  гаю.
Вкраїна  наша
в  променях  розмаю,
Мені  пора…
до  тебе  синку  йду!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719581
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017


Надія Карплюк-Залєсова

ВІДЛУННЯ ПРАДІДІВСЬКИХ МОЛИТОВ.

Моя  перлино,  ніжно-світанкова,
Мій  колос  ламаний  і  нищений  стократ,
Моя  співуча  українська  мова...
Ти,  як  держава  -хрестоносиця  утрат...

Ти  йшла  крізь  табори  сибірських  гонів,
Прострілена,  зацькована,  як  дич  -
Клеймом  страшних  нелюдських  приговорів-
Століть  розрух...  свого  народу  -  бич

І  вже  коли,  знеможена  до  смерті,
Ти  не  могла  ні  дихать,  ні  іти...
Були  обличчя,  пам"яттю  не  стерті,-
Тебе  несли  і  дочки,  і  сини  !

Моя  зернино,  із  ядром  любові,
Ти  -  перше,  що  приходить  у  життя,  
І  очі  в  тебе  світло-волошкові,
І  спів  твій,  що  затьмарить  солов"я

Живи,  моя  велика,  невмируща,
Ти  -  волі  код  і  тризуба  -  биття,
Ти,  як  вода  жива  -  у  Бога  надцілюща,
Ти  -    те  останнє,  з  чим  змовка  серцебиття...

Уклін  тобі  -  моє  багате  диво
Розлогих  квітів,  сіяних  в  любов,
В  мільйонах  ракурсів  ти  мінишся  манливо
Відлунням  прадідівських  молитов...


 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719571
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017


Любов Матузок

Мово, моя ти дзвінице

Мово,  моя  ти  дзвінице!
Виссю  твоєю  п’янка  голова.
Моляться  тисячелицьо
віри  святої  прадавні  слова.

Дзвони  і  дзвоники  –  скарбом
передавалися  з  роду  у  рід.
Правди  незламної  кампан  -
в  кожному  серці  відгукує  слід.

Мово  –  народ  тобі  –  чати,
замість  багнетів,  в’язниць,  нагаїв.
Щоби  глухою  не  стати,
вкотре  стою  я  під  дзвоном  твоїм,

вільним  від  модного  лоску,
від  байбараків  зросійщених  слів  –
фальш  розтікається  воском.
Аби  тебе,  мов  хоругви,  несли

ми  з  правіків  у  безсмертя,
хай  навіть  куля  помітить  чоло!
…Дзвонів  незмовкле  осердя
в  серці  моєму  віршами  лягло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719570
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017


Виктория - Р

Ніч розмаю

[b]
[i][color="#0015ff"]Мої  приховані  бажання...
Мої  пекельні  муки...
Я  мрію  про  кохання,
Про  ніжні  твої  руки.

Зоріє...Ніч  розмаю...
Думки  дедалі  гірші.
Ти  чуєш?  Я  кохаю!
Мій  спокій  -  лиш  у  віршах.

Розвіє  день  тривогу  -
І  я  піду  шукати
Промінчика  живого,  
Щоб  душу  лікувати.
20  02  2017  р  
Вікторія  р
[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719554
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017


палома

РІДНА МОВА

             

Напевно,  жодна  так  не  потерпала,
Як  наша  українська  –  ненька  мов…
Віки  її  нещадно  розпинали,
Висмоктували  із  артерій  кров
І  виганяли…з  дому  виганяли…

Вклоняюсь  силі  духу,  неба  силі,
Що  їй  з-під  гніту,  з  вирваним  крилом
В  майбутнє  дав  Господь  долати  милі
І  мирним  стати  в  світі  тім  послом,
Щоб  світло,  правду  боронить  від  гнилі…

Найкраща  мова,  найсильніший  ген,
Що  виживає  завжди  у  неволі…
Кубанський,  на  землі  чужинській,  хор
Вже  двісті  років,  дякуючи  долі,
Несе  козацьку  пісню,  аж  на  –    «вздор»

За  мову  –  дякую,  російський  хор…

Не  вдасться  ворогові  підла  змова  –
Земля  украдена,  брудна  війна…
І  вічно  буде  жити  калинова
Бо  Ненька  наша  в  світі  –  не  одна,
Душа  зміцніла,  оновилось  слово…
 
В  небесних  рунах  –  Україна  й  мова!
 
                                 (21лютого  2017)
                                 (с)  Валентина  Гуменюк

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719553
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017


Фея Світла

Не йди…

[youtube]https://youtu.be/nVlVUmUjp2g[/youtube]

[i][b][color="#0b5987"]Маї́ла*  б  я  слова  сердечні
У  кожен  порух   своїх  вуст,
І   довго  б  гомоніла  й  ґречно
Про  серця  шал  та  щемний  хруст...

Ні,  не  співатиму    я  оди,
Оті  палкі,  тремкі  слова...
-  Не  йди-и-и...  -  молитиметься   подих,
 Я  ж  завдяки  тобі  -  жива...[/b][/i][/color]



маЇти  -  заквітчувати,  діал.
http://www.rozum.org.ua/index.php?a=term&d=21&t=157402

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719538
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017


геометрія

О С І Н Н І Й В А Л Ь С…

                                             В      д  и  т  и  н  с  т  в  і    в  с  і    м  и    м  р  і  я  л  и,
                                                       п  р  о        д  а  л  і      і    м  о  р  я.
                                             Н  а  в  ч  а  л  и  с  я    і    в  і  р  и  л  и,-
                                                       д  л  я    н  а  с      с  в  і  т  и  т  ь      з  о  р  я.
                                             Х  о  ч      м  и      х  о  д  и  л  и    б  о  с  и  м  и,
                                                       н  а  д  і  ї      в    н  а  с      ж  и  л  и.  
                                           М  р  і  й  л  и  в  и  м  и      п  р  о  с  т  о  р  а  м  и,-
                                                         в      м  а  й  б  у  т  н  є      н  а  с        в  е  л  и.  
                                           М  и  н  а  л  и      з  и  м  и      з      в  е  с  н  а  м  и,
                                                           д  о  р  о  с  л  і  ш  а  л  и      м  и.
                                           С  т  е  ж  к  а  м  и      п  е  р  е  х  р  е  с  н  и  м  и,-
                                                           х  о  д  и  л  и      і      р  о  с  л  и.
                                           У    д  а  л  і      п  і  д  н  е  б  е  с  н  і  ї
                                                             н  а  с      д  о  л  і      п  о  в  е  л  и.                  
                                           І    с  о  н  я  ч  н  і,    й    ч  у  д  е  с  н  і  ї,
                                                             й    с  о  л  о  н  і    т  е  ж    б  у  л  и.
                                           З    л  і  т  а  м  и      н  е        в  с  е    м  о  ж  е  т  ь  с  я,
                                                             в  а  ж  к  і      б  у  л  и    т  р  у  д  и.
                                           Т  а      в  с  е      ж    н  а  м      з  н  о  в  у      х  о  ч  е  т  ь  с  я
                                                               в  е  р  н  у  т  и  с  я      т  у  д  и.
                                           П  о  б  а  ч  и  т  и      т  е      с  е  л  и  щ  е,
                                                               ч  и      м  і  с  т  о,    ч  и    с  е  л  о.
                                           В  і  д  ч  у  т  и      т  е    в  е  с  е  л  и  щ  е,
                                                               щ  о      у    с  е  р  ц  я  х      ж  и  л  о.
                                           В  ж  е      з  м  о  р  ш  к  а  м  и      з  м  е  р  е  ж  е  н  е
                                                               о  б  л  и  ч  ч  я      і    ч  о  л  о.
                                           Т  а      м  р  і  ї    в  с  і    з  б  е  р  е  ж  е  н  і,
                                                                 в  с  е      з  н  о  в  у      о  ж  и  л  о.
                                           Д  а  в  а  й  т  е      щ  е      з  у  с  т  р  і  н  е  м  о  с  ь,
                                                                 в    о  с  т  а  н  н  і  й        м  о  ж  е      р  а  з.
                                           І    р  а  з  о  м      щ  е      з  а  к  р  у  ж  и  м  о  с  ь
                                                               в      о  с  і  н  н  і  й      н  а  ш  и  й        в  а  л  ь  с…
                   21.    02.    2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719520
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017


Леся Утриско

Мова

У  ній  співають  дзвінко  солов'ї,
Шумлять  діброви  у  дубах  розлогих,
Дніпро  могутній  хвилею...вгорі,
Тисячоліття  їй  цілує  ноги.  

Калина  буйна  випліта  вінки
І  стигла  горобина  зарум'янить:
Ти  роджена  від  Бога-  на  віки,
Твоя  мелодія  весь  світ  зап'янить.  

Що  може  бути  найсвятіше  на  землі?
Що  наймиліше  розуму  та  серцю?
Моя  ти  мово-  всі  твої  пісні,
У  світ  несу  наповненим  відерцем.  

Ти  мила,  щира,  рідна,  дорога,
Душа  народу...серце  в  оксамиті,
Ти-  незвичайна,  водночас  проста,  
У  музиці  людській  щасливі  миті.

Як  можна  не  любити  ніжний  спів?  
Як  можна  не  любити  стоголосся?  
Як  можна  позабути  розкіш  слів,
Мов  дивний  квіт  уплетений  в  волосся?

Чого  так  ранять  голос  солов'я?
Чого  розтоптана  рясна  моя  калина?  
Чого  роздерта  мовонька  моя?  
Чого  слізьми  стікає  горобина?

За  що  мені  московію  любить?
За  що  синів  в   могили  мушу  класти?
Як,  з  болю,  серденько  мені  щемить-  
Не  смій  ти  мову  рідну  мою  красти.  

Я  іншої  не  хочу  і  не  знаю,
Бо  інші  мови  всі  мені  чужі,  
У  солов'їній  свого  віку  доживаю-  
Не  ріжте  душу  згострені  ножі.  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719508
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017


Польова Ромашка

Родом з гір

Я  родом  із  гір,  голубих  і  високих,
Що  небо  тримають  на  дужих  хребтах.
Я  родом  з  лісів,  чарівних,  сивооких,
Де  папороть  квітне  в  таємних  місцях.

Я  родом  з  галяв,  де  біляві  ромашки,
Закохані  в  сонце,  тремтять  у  росі.
Я  родом  з  потоків,  де  купіль  для  пташки,
Де  крони  дерев  у  дзеркальній  сльозі.

Я  родом  з  Карпат,  волелюбних,  величних,
Орлиного  профілю  рідних  земель.
Трембіти  душа  мене  жадано  кличе
До  отчих,  одвічно  цілющих  джерел.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719496
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017


Ірин Ка

Вшануйте…

Пам'ять  вшануйте  відважних  героїв,
Що  полягли  тоді  на  Майдані.
Вшануйте  вироками  тим  хто  скоїв,
До  суду  притягніть  хоча  б  на  аркані.

Ділом  вшануйте,  не  для  піару.
Порожніх  заяв,  комісій,  петицій
І  так  вже  зібрали  ви  чорную  хмару,
Тримаючись  власних  зручних  позицій.

Вшануйте,  бо  кожен  ваш  крок  в  кредиті
І  рано  чи  пізно  настане  розплата
За  тих  що  безвинно  на  площі  вбиті,
Вам  ще  не  вчувається  дзвін  набата?

Вшануйте,  бо  це  є  таки  знущання,
Тримаючись  влади,  як  воша  кожуха.
Від  тих  ваших  "щирих"  хвилин  мовчання,
У  люду  простого  заклало  вже  вуха...    

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719492
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017


Віталій Назарук

НАЙДОРОЖЧИЙ СКАРБ

Бринить  в  душі,  немов  бандура,
Пісенна  мова  солов’їна.
Вона  для  нас,  неначе  джура,
Іде  у  бій  за  Україну.

Вона  не  тільки  солов’їна,  
Вона  у  нас  ще  й  калинова.
Пісенна,  легка,  мов  пір’їна,
Держави  нашої  основа.

Як  добре,  що  у  мови  свято,
Є  змога  привітати  слово.
Щоб  наша  мова  калинова,
Себе  відчула  празниково.

Щоб  козаки  й  безвусі  джури,
Із  покоління  в  покоління,
Звели  й  охороняли  мури,
Щоб  було  мовне  просвітління.

Шануйте  мову,  наче  маму,
Ніщо  нам  не  замінить  мову.
Хай  слух  голубить  без  бальзаму,
На  ній  співають  колискову.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719460
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017


Віталій Назарук

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ

Хлопці  майдану  поспішили  в  весну,
Бо  прагнули  весни  і  Україні.
Вони  у  синіх  небесах  воскреснуть,
Бо  ми  на  хмарах  бачимо  їх  тіні.

Вони  спостерігають  за  війною
І  захищають  у  окопах  брата.
Самі  вони  готові  йти  до  бою,
Не  вистачає  лише  автомата.

Ні!  Не  даремно  поспішили  в  весну,
Хоч  на  землі  лишилися  в  них  справи…
Вони  змінили  владу  ненависну,
І  мерехтливі  бережуть  стожари.

Уклін,  герої!  Ви  у  нашім  серці,
Із  Вашим  ім’ям  хлопці  йдуть  до  бою.
Ваші  портрети  зібрані  в  веселці,
Хоч  кожен  з  них  окутаний  журбою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719479
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017


Валентина Малая

ЧЕКАЙМО ВЕСНУ або СИМФОНІЯ ПРО ЖІНКУ

[b]Гукаю  весну[/b],  весну  я  чекаю!  Гукаю  сонце,сонце  я  гукаю!
 Веселиків  у  небі  виглядаю!  Метеликів  чекаю  я  у  гаю!!
 Про  весну  й  сонце  пісню  я  співаю!  І  солов'я  у  гаю  виглядаю!  
І  райдугу  долонями  ловлю!  І  в  музиці  тулюсь  до  бемолю...
 Бурхлива  весно!Все  у  нас  зміни!  Тебе  чекають  й  Петри  й  Івани!  
Змети  в  країні  усі  негативи!  Чекаєм  мир  і  віримо,ти  зміниш  
Недолю  й  горе  на  суцільне  щастя!  Війну  на  мир!а  стрілянину  на  причастя!
 Тебе  чекають  й  Петри  й  Івани!  Бурхлива  весно!Все  у  нас  зміни!  
***

[b]З  весною,друзі!Хай  усім  щастить![/b]  І  березень  Любов'ю  ваc  віншує,  
Нехай  душа  ніколи  не  болить!  А  доля  тільки  щастя  подарує!  
Бажаю  вам  я  теплих,світлих  днів,  Най  в  серці  лише  гарна  пісня  лине,
 Для  кожного  -  усе,  хто  що  хотів,  І,  БОЖЕ,та  спаси  ж  нам  УКРАЇНУ!!
 З  весною,друзі!Най  усім  щастить!  Хай  березень  Любов'ю  вас  віншує,
 Нехай  душа  ніколи  не  болить!  А  доля  тільки  щастя  подарує!

***
[b]Весна  як  жінка[/b].Жінка  як  весна.  Окраса  світу!Квітка  і  царівна!  
Космічна  зірка!Ачи  дивина!  Князівна  ,панна  ачи  королівна!  
Ти  славна  скрізь:в  роботі  і  в  сім'ї,  Ти-ніжний  пролісок!,чарівна  і  магічна!  
Тобі  співають  дзвінко  солов'ї!  Красуня  ти  і  пісня  феєрична!

Весна  як  жінка.Жінка  як  весна.  Пробуджує  і  мотивує,і  лікує!
Ти-пристрасть  і  сучасність  ти  ясна!!  Видумуєш  і  царствуєш,пильнуєш!
Прикраса  світу!Квітка  і  царівна!  Космічна  зірка!Ачи  дивина!
Князівна,панна  ачи  королівна!  Весна  як  жінка.Жінка  як  весна!.

***
[b]В  кожній  жінці  живе[/b]  :  Ангел,Красавиця  чи  Королівна...  Селючка,Гадючка,ачи  Царівна...  Воїн,Господарка  ачи  Артистка,  Гуляка,Бузяка  ачи  Гумористка,
ДонькА,Керувальниця  ачи  Майстриня,  Спортсменка,Чистюля  ачи  Берегиня,  
Товаришка,Любка  ачи  Наречена,  Кулінарка  чи  Душка  ачи  Навіжена,
 Матір,дитина,Боже  створіння,  Гордість  роду  ачи  родового  коріння..
Дорогі  чоловіки!  Кого  розбудите,  те  і  знатимете  І  що  начудите,  то  те  і  матимете...

***

[b]Женщины  не  могут  без[/b]  "печальки"  А  ещё  не  могут  без  "скандальки!  
А  ещё  не  могут  без  "плакульки"  А  ещё  без,О!  "0-0-бижальки"  
Они  в  жизни  все  хи-хи-  "хитрульки!"  А  хотят  казаться  "мяу-мякульки".
Иногда--  не  к  месту  "хохотульки"  Иногда  для  пользы-"врульки-пульки".
А  по  жизни  многие  -  "игрульки"  А  бывает,что  и  --"откликальки",  
Может  даже  быть,что  и  "мудрульки",  Или  беспощадные  "начальки..."  
Только  при  мужчине  настоящем  Женщина  как  роза  расцветает.
 Рядом  со  любимым-  дух  бодрящий  И  она  ж...  как  бабочка  порхает!  
Где  же  бродит  тот,что  "настоящий"??  Кто  ж  подарит  дух  тот,что  бодрящий?
 А  пока  что  ,--вот  задача  в  нос:  Кто  ж  нам  нужен,  лётчик  иль  матрос??

[b]Наша  Валя  на  курорті  [/b]рішає  кросворди:  Де  ж  знайти  їй  у  кагорті  красивого  лорда.
 Щоб  не  пив  і  не  палив  ,купував  їй  квіти,  На  руках  її  носив,  міг  усе  робити,
 Їздив  щоби  на  машині,а  в  кишені  гроші.  Щоб  мав  душу  лебедину,характер  хороший
 Щоб  не  бив  і  не  сварив,а  любив  так  палко,  Ніжні  слова  говорив:киця,любка,галка.
 Не  образив  щоб  ні  разу,ходив  на  роботу,  Не  любив  оту  заразу,що  зветься  Дрімота.
 Ой,задумлива  яка,Валя  на  курорті.  Де  ж  знайти  їй  мужика  у  такій  кагорті??  
«-  Насмішила  мене  ,Валю,  своїми  віршами!  На  курорті  шукать  мужа?!  Та  Господь  із  вами!  Роботящий  щоби  був  і  легкої  вдачі?  Схаменися!  На  курорті  лиш  самі  ледачі!»  
***

[b]ЖІНКА,  яка…[/b]
ЖІНКА,яка  чекає  на  мужа  з  війни  чи  на  сина-  то  є  КОЗАЧКА.
То  є  Берегиня,  то  є  Божа  матір,  яка  вірить  і  молиться  щоденно  і  безупинно
 І  захистити  крильми  увесь  рід  має  намір...  
ЖІНКА,яка  хоче  бути  нарівні  з  чоловіками,  Виступає  в  політиці,  орієнтується  в  критиці-  То  є  ЕМАНСИПОВАНА  та  ерудована  особа,Яка  тільки  думає,що  вона  сильна,бо  чоловік  працює  у  митниці...  
ЖІНКА,  яка  годинами  сидить  біля  люстерка  Наводить  макіяж,дума  про  спа-салони,  манікюр,  Ніде  не  працює  ,а  чоловік  заробляє  гроші-  То  є  справжня,але  хитра  "БЛОНДИНКА",яка  зуміла  влаштуватися  в  житті.
 ЖІНКА,яка  народжує  багато  дітей,  а  ради  не  може  їм  дати,  держава  про  них  піклується,  То  є  погана  мати,САМИЦЯ,зозулею  таких  зовуть,  Народити  дитину  для  таких-  то  є  бізнес,задоволення...
 ЖІНКА,яка  любить  чоловіка  чистою  любовію,  виховує  гарно  своїх  діточок,вчить  їх  добру,милосердю,чесності,щедрості,ввічливості-  То  є  МУДРА  жінка,яка  лине  до  гармонії  в  родині.  
ЖІНКА,яка  все  встигає:  і  бути  красивою,і  щоб  усе  на  столі,і  у  коморі.Яка  не  лише  Попелюшка,  а  й  цариця.Яка  плекає  й  розвиває  свій  і  своїх  рідних  якийсь  талант  і  вміє  бути  слабкою.  Яка-  гарна  господиня  у  всьому-  То  є  СПРАВЖНЯ  жінка..Шана  справжнім  і  мудрим  жінкам!  

[b]Наша  Гандзя  на  базарі[/b]
Наша  Гандзя  на  базарі  торг  веде,шумить  народ.
-а  чи  віяний  це  творог  ,а  корові  скільки  "год"??  
я  спочатку  покуштую,  подивлюсь  ,ще  не  купую,  
а  сметанка  свіжа  ця?  Є  санкнижка  в  продавця???  
Дайте  трішечки  лизнути,я  не  дамся  обманутись,  
А  коровка  де  пасеться?-  нашій  Гандзі  все  не  йметься...  
І  ваш  творог  покуштую,подивлюсь,ще  не  купую,
 Наша  Гандзя  на  базарі  торг  веде,шумить  народ  
-Сир  свіженький  це  у  вас?  Покуштую  лише  раз!
 А  ковбаска  це  з  свинини??чи  вона  із  баранини?  
Дайте  кусень...До  вподоби!Не  беру  цю,сама  зроблю.  
Весь  базар  вона  пройшла,куштувала,не  лінилась,  
прицінялась  ,торгувалась  ,в  сумці  zero*,та  ...наїлась!
 01.04.2016р.  *zero  (  з  англ.)-нуль,нічого.
***
[b]Вот  женщина  с  племени  Мурси[/b],  Из  Африки,  ты  вообще  в  курсе?  
Как  же  жуют  те  бедняжки!  Какие  ж  они  симпатяжки!
 Чем  больше  в  губах  та  платформа,  Тем  знатней  считаются  формы,  
Дойдёт  ли  у  нас  до  реформы,  Чтоб  ставить  такие  платформы??
 Видать,украшенье  в  цене!!!  А  ТЫ,  ВСЁ  ЕЩЁ  ТРЕБОВАТЕЛЕН  К  СВОЕЙ  ЖЕНЕ???  
***
[b]Сильна  жінка[/b]  інколи  мріє  сльози  не  стримувать,  
Та  терпить,не  плаче...  
Вона  привикла  тягти  цілий  віз  і  отримувать  
важкі  життєві  задачі...
 Сильна  жінка  ніяк  собі  пару  не  знайде,-
 Мішає  емансипація…
 Часто  в  відносинах  вОна  в  офсайді,-
 Не  розуміють  її  ідеологізацію…  
Сильною  жінкою  зробило  її  життя  
Та  життєві  обставини…
 Сильна  жінка-Це  філософії  й  психології  відкриття  
Одинока  красуня  квітка  –на  зеленій  галявині…
 Хотілося  б  їй  такого  ж  сильного  чоловіка  мати,  
Шукає  його,колобродить…
 Щоб  на  всіх  фронтах  життя  не  самій  волати…  
Та  де  ж-бо  він  ходить?
 Набридло  їй  бідній  постійно  коня  на  скаку  зупиняти,  
В  підпалені  хАти  заходити…  
Хоче  вона  імідж  сильної  дами  з  себе  зняти…  
І  перестати  верховодити…
 Стримує  вона  свої  бажання  ,сльози  ковтає,  
Не  хоче  бути  дурепою…
Лише  свої  красиві  думки  огортає,огортає,  
Не  бажає  дружить  з  недотепою…
Хоче  вона,  сердешна,  любити  і  бути  любимою…  
Також  бути  слабкою…
 І  у  парі  зі  своїм  коханим  бути  щасливою
Рибкою  золотою…  
Та  поки  що…  Вона  чужі  сльози  витирає  і  
стримує,стримує,  
І  завжди  дякує  за  все  і…не  плаче!!!
 Бо  привикла  тягти  цілий  віз  і  отримувать...
 важкі  життєві  задачі....
***
[b]Подивіться,шестирука  наша  Українка[/b],  
Семиділиха  в  роботі,вигинає  спинку.  
Вона  мати  і  сестра,шиє,тче  і  в’яже…  
Повар  вдома,медсестра,дітям  казку  каже.
 Чоловікові-  подруга,на  роботі-майстер,
 Захища  сім’ю  від  туги,Образ  цей,мов  айстри.  
Карі  очі,русі  коси,словом,-сильна  жінка,  
Не  приборкана  ще  й  досі,наша  Українка.
Хотілося  ще  й  такого  чоловіка  мати,  
Щоб  на  всіх  фронтах  роботи  не  самій  волати.  
(речитатив)  
"Життя  в  Україні  дає  нам  урок-  Затямте,Тарасові  діти!
 Єдина  можливість  приборкать  жінок-
 Це  їх  дуже  палко  любити.  "  
***
(перероблена  ПІСНЯ,  співається  під  відомий  мотив  )
 м  у  з  и  ч  н  а  п  е  р  е  г  р  а  
1.[b]Ой  там  на  товчку,на  базарі,[/b]  Наша  Валя  чоловіка  продавала.  
Вона  йому  дорікала,що  любив  він  її  мало  Дуже  мало…
 Вона  йому  дорікала,що  любив  він  її  мало  Дуже  мало…
 м  у  з  и  ч  н  а  п  е  р  е  г  р  а  
2.Чим  я  тобі  не  царівна?  Подивись  на  мене  я  чарівна.
 Свята,ніжна  і  жагуча,  Неповторна  і  блискуча,  Все  ж,царівна.  
Свята,ніжна  і  жагуча,  Неповторна  і  блискуча,  Все  ж,царівна.
 м  у  з  и  ч  н  а  п  е  р  е  г  р  а  3
.-  А  я  люблю  бабу  з  перцем,  Також  люблю  з  добрим  серцем,
 А  ти  баба  гонорова,груба,сильна  і  здорова,  Я  боюся.  
А  ти  баба  гонорова,груба,сильна  і  здорова,  Я  боюся.  
м  у  з  и  ч  н  а  п  е  р  е  г  р  а  
4.  Мрієш  ти  про  бабу  сирну,  І  маленьку,і  худу,також  мирну,  
А  я  ж  бачиш  не  така,я  дам  тОбі  тумака,  Як  заробиш.  
А  я  ж  бачиш  не  така,я  дам  тОбі  тумака,  Як  заробиш.  
м  у  з  и  ч  н  а  п  е  р  е  г  р  а  
5.А  ще  хочу  з  медом  бабу,  А  біля  тебе-завжди  табу.
 Вправо-вліво  не  ступи,  Не  туди  і  не  сюди,  Як  у  клітці.
 Вправо-вліво  не  ступи,  Не  туди  і  не  сюди,  Як  у  клітці.  
6.Та  сміються  з  тебе  г"ави,  Хоче  бабу  з  ароматом  кави  ,  
Із  родзинками,  з  горіхів,  Мабудь  ти  із  глузду  з"їхав,  подивіться!!
 Із  родзинками,  з  горіхів,  Мабудь  ти  із  глузду  з"їхав,  подивіться!!
 м  у  з  и  ч  н  а  п  е  р  е  г  р  а  
7.Та  я  ж  баба-солоденька,  Ну  здорова,ну  висока,та  рідненька,
 Годі  все  оце  співати,пора  гостей  частувати,  Пригощайтесь
.  Годі  все  оце  співати,пора  гостей  частувати,  Пригощайтесь.  
м  у  з  и  ч  н  а  п  е  р  е  г  р  а
 8.Пригощайтесь  пирогами,  Також  нашими  бабами,
 З  медом  ,сиром  ,і  калиной,  Із  родзинками,і  тмином,  На  здоров'я
 З  медом  ,сиром  ,і  калиной,  Із  родзинками,і  тмином,  На  здоров'я!  
м  у  з  и  ч  н  а  п  е  р  е  г  р  а  
9  .А  до  них  –  вода  живильна,  Чиста,як  сльоза  молодильна,  
На  здоров'я,на  любов,  Щоб  розігнати  в  тілі  кров,  На  все  добре!!
 На  здоров'я,на  любов,  Щоб  розігнати  в  тілі  кров,  На  все  добре!!  
***
[b]Плете  косу  чорноброва,гарная  дівчина[/b]  
І  співає  пісню  гарну  ,вона  дзвінко  лине.  
А  та  пісня  про  милого,що  її  кохає
 Ця  любов  неначе  вогник,що  сильно  палає.  
Чорні  брови,довгі  коси,дівча  ніби  квітка
 Якби  ж  то  не  цей  милий,то  була  б  сирітка.  
Голос  лине  веселково,ніжно  і  прекрасно  
Слова  ніби  тії  перли  красно  звучать,красно!  
Хочу  разом  із  тобою  щасливо  прожити.  
Буду  я  про  тебе  дбати  ніжити,любити  
Сокіл  милий,сокіл  ясний,  повертайсь  додому  
Я  буду  лебідкою  своЄму  милОму...
 Плете  косу  чорноброва,гарная  дівчина  
І  співає  пісню  гарну  ,вона  дзвінко  лине.
А  та  пісня  про  милого,що  її  кохає  
Ця  любов  неначе  вогник,що  сильно  палає.  

***

[b]ДО  ДНЯ  ЖІНОК  ГОТУЮСЬ  Я[/b]

-Й  приоздоби  пень-  буде  оздобень,-
Бабуся  мовила  онуці.
-нащо  фарбуєш  день-у-день
і  губи  й  щоки  також  зирці?

-До  дня  жінок  готуюсь  я,
Тренуюсь  як  же  буде  краще
І  сукня  гарная  моя
Якраз  для  того  підходяща!

Підсилюю  краси  ефект
Стремлюся  бути  я  красоткою
Чекаю  танців,дискотек
І  може  хоч  когось  приборкаю.

-Красуйся,думкой  багатій,
Хлопи  розумні  зараз  ,люба!
Свої  фарбовані  затії
Повиставляй  на  сайт  ютюба.

Знайдуться  в  тебе  глядачі
Й  цінителі  твого  мистецтва.
І  схвальні  лайки  хлопчачі
Й  хтось  завоює  твоє  серце.

Фарбує  дівка  день-у  день
і  губи  й  щоки  також  зирці
й  сподобались  слова  про  пень
й  закарбувалися  у  серці.

Проте  мораль  того-  проста
Краса  природна-  то  найкраще!
Й  на  п'ядесталі-  Доброта
а  не  цяцьковане  ледащо.

В  ціні  також  і  інтелект,
а  не  фарбований  об'єкт!
Затямте  оце  все  дівчата!
Й  гайда  всі  розум  свій  квітчати!
02.03.2017р.

***

[b]Подаруй  мені  весну[/b],  зелень  степу  й  садів  !  
Білокорі  берези  ,ніжний  доторк  вітрів!  
Пісню  жайвора  в  полі,  джерела  передзвін,  
Мрію  світлу  для  долі  й  колесо  перемін!  

Подаруй  мені  Весну!  Первоцвітів  красу,  
Красномовство  словесне  ,свіжість  ранку,росу!  
Муркотіння  котяче  і  кульбабки  в  траві,  
Жвавий  гомін  дитячий,квіти  ще  степові…

 Подаруй  мені  весну!Абрикосовий  цвіт,  
Голубінь  піднебесну  і  бджолиний  політ,
 Світло  райдуги  в  небі  ,промінь  сонця  в  руці,  
Пташенят  жовтодзьобих  і  зірки  в  озерці!  
Подаруй  мені  весну!  04.03.2017р.

***

[b]Мама  -  краща![/b]

Слово  "мама"  немовля  Самим  першим  вимовля.  
Усіх  мам  ми  прославляєм!  Мама  -  краща,  ми  це  знаєм!

 Хто  навчить  дитя  ходити,  І  співать,і  говорити?  
Звісно,матінка  рідненька,  Мамця,матіночка,ненька!  

Хто  навчить  дитя  стрибати,  Гратись,бігать,танцювати?
 Звісно,матінка  рідненька,  Мамця,матіночка,ненька!
 
Хто  в  житті  нам  допоможе,  Захистити  завжди  зможе?
 Звісно,матінка  рідненька,  Мамця,матіночка,ненька!  

Слово  "мама"  немовля  Самим  першим  вимовля.  
Усіх  мам  ми  прославляєм!  Мама  -  краща,  ми  це  знаєм!  09.07.2014р
***

[b]Народились  першоцвіти[/b]

Золотисті  і  блискучі  й  ніби  небо  голубі  
Народились  першоцвіти  в  радість  всім,мені  й  тобі!  
Ряст,підсніжники,примула,шафран,  проліски  цвітуть.  
В  полі,в  лісі  і  на  лузі  ,красота  і  там,і  тут!!!

 Ніжні  білі  і  жовтенькі,і  лілові  й  золоті
 Виткнулись  прямо  з-під  снігу  ранні  квіточки  оті.  
Не  зривай  і  не  топчи  їх,доглядай  і  поливай!  
Всі  вони  в  Червоній  книзі,Друже  мій,про  цеє  знай!

 В  полі,в  лісі  і  на  лузі  ,красота  і  там,і  тут!!!  
Ряст,підсніжники,примула,шафран,  проліски  цвітуть.  
Золотисті  і  блискучі  й  ніби  небо  голубі  
Народились  першоцвіти  в  радість  всім,мені  й  тобі!  26.03.2016р.

***

[b]Подарую  тобі  я  весну[/b]

Подарую  тобі  я  весну  із  дзюрчанням  струмків  у  селі,  
Сонце  тепле  й  небесную  синь  Із  курликанням  журавлів
 Подарую  тобі  я  весну  ,  спів  пташок,  гніздування  лелек
 І  пробудження  комашок,і  козиного  молока.аж  глек...

 Подивись,он  летять  шпаки,ластів'ята  і  гусачки.
 Повернулись  вони  здаля  ,летять  довго,мов  літачки.
 Будуватимуть  гнізда  вони,годуватимуть  пташенят.  
Також  вчитимуть  їх  літать,жовторотих  своїх  малят.  

Просинається  все  навкруги:  І  рослини  й  тваринний  світ  
нагрівається  сонцем  земля  і  з'являється  першоцвіт.
 Ти  мов  квіточка  розквітай  ,подружися  з  природою,так!
 Розумій  її  і  вивчай,  де  ворона  ,снігур,а  де  грак.

 Подарую  тобі  я  весну  із  дзюрчанням  струмків  у  селі,
 Сонце  тепле  й  небесную  синь  Із  курликанням  журавлів!  26.03.2016р.

***

[b]Своїй  коханій  (матусі,бабусі)  подаруйте  квітку[/b]
Рожеву,пурпурову,осяйну.
Нехай  в  майбутньому  це  роблять  ваші  дітки!
Нехай  дарують  квіти  Вам  і  не  одну!

Кожна  жінка  варта  шани  і  поваги
Вона  ж-бо  матір,берегиня  і  сестра.
Чоловікам  і  всім  в  житті  дає  наснаги.
На  Україні  їх  багато,не  одна.

Сильна  жінка  і  в  вогонь  сміливо  зайде,
Прудких  коней  зупинить  на  скаку
І  десять  справ  собі  в  родині  знайде
І  за  кордоном  не  знайти  таку!

В  своїх  словах  я  возвеличу  жінку!
Вона-  Кохана,Мила,Люба,Чарівна!
Хоч  часто  доля  їй  дарує  «гірко»-
Вона  –  терпляча,поміркована  жона.

Нехай  же  таланить  усім  жінкам  планети!
Хай  щастя  посміхнеться  їм  усім!
В  душі-  цариці!Скиньте  з  розуму  тенета!
Будьте  коханими,єдиними  в  житті  своїм!

Своїй  коханій  (матусі,бабусі)  подаруйте  квітку
Рожеву,пурпурову,осяйну.
Нехай  в  майбутньому  це  роблять  ваші  дітки!
Нехай  дарують  квіти  Вам  і  не  одну!

***




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719451
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017


laura1

Гори яскраво, свічечко, не гасни!

Пам'яті  Небесної  сотні

Нехай  свята  земля  їм  буде  пухом,
А  душі  їх  літають  у  раю́!
Були  ці  хлопці  сильні  й  вільні  духом,
Боролись  за  народ  свій  і  сім'ю.

Вони  любили  серцем  Україну,
Й  хотіли  свою  правду  донести!
Але  цинічно  влада  їх  убила,
Під  керівництвом  "чуйної"  Москви.

Їх  зовсім  юних  ще,  не  пощадили,
Хоч  не  було  в  них  зброї,  тільки  стяг!
Лиш  залишили  не́люди  могили,
І  сльози  й  біль  в  матусиних    очах.

Та  ходять,  непокарані  ще  й  досі
В  міцних  обіймах    батюшки  Кремля.
А  матері  ще  й  зараз  все  голосять,
Шукаючи  у  снах  своє  дитя.

Та  буде  суд,  хоч  рано,  а  хоч  пізно!
Суд  Божий  буде  там,  на  небесах!
Це  на  Землі  всі  можновладці  грізні,
Але  не  на  найвищих  терезах!

Свічу  скорботи  запалю  я  нині,
На  вічну  пам'ять  люблячим  синам.
Що  віддали  життя  за  Україну,
Не  кланяючись  в  ноги  ворогам!  

Гори  яскраво,  свічечко,  й  не  меркни!
Нагадуй  всім,  хто  творить  в  житті  зло.  
Що  згодом  на  них  всіх  чекає  пекло,
Й  не  допоможе  Ангела  крило.

20.  02.  2017                                Л.  Маковей


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719395
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 21.02.2017


Виктория - Р

Мадмуазель!

[b][i][color="#ff00bb"]Характер  в  мене  -  не  цукровий.
І  точно,  що  -  не  карамель.
Подекуди  він  -  гоноровий,
Така  собі  -  мадмуазель!

В  мені  присутня  доброта,
Порядність  та  іще  відвага,
Я  не  кажу,  що  я  свята,
Та  до  любові  -  перевага.

В  мені  жага  є  до  життя,
У  серці  -  море  почуттів,
До  ближнього  є  співчуття,
Крім  Господа  -  нема  богів!
20  02  2017  р  
Вікторія  Р[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719369
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017


Надія Карплюк-Залєсова

СОТНЯ ЗА СОТНЕЮ…

Сотня  сотень  вже  в  небі  живе,
Свою  віру,  любов,  свою  правду  несе...
Тільки  там  ...  в  небесах  їхній  поклик  сердець,
Оповитий  сузір"ям,  слави-волі  вінець

Оповитий  століттями  диких  прогресів,-
України-землі  безконечних  абсцесів,
України-землі,-  того  раю  шматочок,
Де  дали  пригубити  волі  ковточок...

Обезчестили  націю,  довели  до  агонії
І  чекають  на  GALA-концерт  в  філармонії...
І  він  розпочався...  в  шаленому  ритмі,
Летять  міліарди  по  лезу,  по  бритві.

Вже  друга  із  сотень  сотня  почата...
Війна  у  пологах  -  страшна  і  горбата.
Війна  плодовита  із  виродком-плодом,
Де  кат-можновладець  торгує  народом  !

Як  цукром  чи  гравієм,  краще  -  сміттям...
Світ  завтра  поповниться  новим  життям...
А  сотня  за  сотнею  в  небо,  як  птахи,
Засватані  зрадником  звідниці-свахи...

Сотня  за  сотнею  -  свічі  майданів,-
Пустеля  безводна  смертей-  караванів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719368
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017


Елена Марс

Тель-Авив в феврале

Ах,    Тель-Авив  мой,  ты  снова  умыт  февралём!..  
Всё  засверкало:  дороги,    дома  и  машины...
В  зимнюю  пору,  ты  будто    сошедший    с    картины
Город,  в  дуэте  с  холодным  февральским  дождём...  

Впору  взять  краски  и  холст,  и  тебя  рисовать...  
Тут  -  мандарины    растут,  возле  старого  дома.
Спелые  чистые  солнца,    на  деревце  сонном.
Жаль  дотянуться  рукой,    чтобы  просто  сорвать.

Там,    под  мостом,  темноглазая  речка  Яркон
К    морю    лениво    бежит,    вдоль  зелёного  парка...
Некий  смельчак  управляет  веслом  на  байдарке,
Явно    нервируя    стайку    промокших    ворон.

В    утреннем  небе  такой  превосходный  аккорд!
Серое    с    синим  -  вполне  гармоничная    гамма.
Нет,  не    бывает  в  природе    дефектов  и  грамма!
Гения    чуткое    сердце    в    природе    живёт...

Воздух    наполнен    озоном.  Услада  -  дышать
Запахом    этим...  Февраль    постарался    на    славу!..
Так    бы    и    крикнула    в  небо    восторженно:  "Браво!  
Жить    хорошо,  ощущая    в    душе    благодать!.."

...Чувство    такое,  как    будто    влюбилась  опять...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719363
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017


Леся Утриско

Війна, Майдан, пам'ять.

Світлини,   світлини,   світлини  
В  них  дати  печальні  та  днини  
В  них  пам'ять  нестерпно-  болюча  
Стежина  смертельно-  колюча.  

Майдани,   Майдани,   Майдани
Свічок  тихі  сльози,   Осанни  
Запечена  кров  на  бруківці  
Рядами  могили  та  вінці.  

Три  зими,  три  зими,  три  зими
Лиш  пам'ять  та  сльози  із  ними
Вколисана  вітром  розлука  
Та  приспана  смертю  вся  мука  .

Війна  -  не  війна,  щось  гібридне  
Занесене  світом  огидним  
Диявольський  скрегіт  зубами  
О...змилуйся,  Боже,  над  нами.

О  діти,  о  діти,  о  діти
Голодні,   холодні,   не  вдіті  
Домівки  пусті  із  боргами  
Заповнений  світ  сиротами.  

Гармати,   гармати,  гармати  
І  стогін,   і  плач...  Божа  Мати
Місиво  затягнене  в  землю
Молитву  читають  всі  щемну.  

О  смерте,   о  смерте,  о  смерте  
Здригається  світло  вже  змеркле  
Над  прірвою  клубляться  душі  
Кров  вилита  морем  на  суші.  

Прозріння,   прозріння,   прозріння  
Віднайдуть  нові  покоління
Земля  із  руїни  воскресне  
Героям  всім  царство  небесне.  

О  світло,   о  світло,   о  світло
Омиються  душі  заквітло
Залізо  топлЕне  кайданів  
Закінчиться  злоба  тиранів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719348
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017


Радченко

Допоки

Небесна  сотня  —  це  лише  початок,
На  жаль,  десятки  сотень  вслід  летять
В  високім  небі.  Та  невже  зачаток
Свободи  ось  такий:  жорстокий  тать
Шматує  Україну  і  вбиває,
І  без  роботи  "Гради"  не  стоять.
Найкращих,  найсміливіших  втрачає
Украйна.  Та  допоки  нам  втрачать?
Вже  стільки  вдів,  сиріт,  калік,  загиблих!
Як  докір  нам  зруйновані  міста
І  сіл  мовчання,  що  навік  затихли,
І  на  полях  чорніє  пустота.
Чи  за  таке  майбутнє  на  Майдані
Небесна  сотня  віддала  життя?
Допоки  жити  нам  в  липкій  омані?
Прибрати  в  хаті  хочеться  сміття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719325
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017


палома

КОХАННЯ ПОДИХ

 
Вже  подих  весняний  скуйовдив  душу,
Що  задрімала  у  руках  зими,
Несміло,  мов  тендітну  красну  ружу,
Поцілував,  зігнав  холодні  сни  –  
Самотності  ту  ненависну  стужу…

В  цілунку  ніжнім  ожило  кохання,
Стріпнулося,  в  передчутті  краси,
І  забриніло  чистотою  зрання,
Як  ясне  сонце  –    в  крапельках  роси…
Єство  наповнилось  життя  бажанням…

Іде  весна,  із  подихом  кохання.

                                       (19  лютого  2017)        
                       (с)  Валентина  Гуменюк

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719324
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017


Ірин Ка

Варта

Щораз  на  небі  хтось  запалює  зірки,
Бо  сивий  час,  мов  кара  незворотня.
Цей  день  згадають  і  через  віки,
Коли  на  небі  нових  зір  з'явилась  сотня.

Їх  видно  навіть  вдень,  а  не  лише  вночі,
Не  придивляючись  і  телескоп  не  треба.
До  совісті  то  справжні  золоті  ключі,
Ця  України  варта  зоряного  неба...
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719322
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017


Віталій Назарук

ВОЛИНСЬКА ЛІРИЧНА

Де  волинські  озера  задивилися  в  небо,
Де  зелені  ліси  обняли  береги.
Чує  серце  моє  птаха  рідного  щебет,
Тут    пісні  між  льонами  рушниками    лягли.

Моя  рідна  Волинь,  моя  зіронько  рання,
Ти  гостей  зустрічаєш,  як  належить  тобі.
Твої  Мавка  й  Лукаш  тут  пізнали  кохання,
Де  зелені    ліси    і  льонів  голубінь…

Серце  Світязя  б’ється  у  моєї  Волині,
Білі  лебеді  вірність  бережуть  цій  землі,
А  між  хмарами  небо,  як  льони  -  синє-синє,
Тут  сіяють,  як  сонце,  куполи  золоті.
Серце  Світязя  б’ється  у  моєї  Волині,
Білі  лебеді  вірність  бережуть  цій  землі,
А  між  хмарами  небо,  як  льони  -  синє-синє,
Тут  сіяють,  як  сонце,  куполи  золоті.
Будь  щасливою  завжди,
Моя  рідна,  Волинь!  
 
Моя  рідна  Волинь,  моя  зіронько  рання,
Ти  гостей  зустрічаєш,  як  належить  тобі.
Твої  Мавка  й  Лукаш  тут  пізнали  кохання,
Де  зелені    ліси    і  льонів  голубінь…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719299
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017


Шостацька Людмила

ТРИ РОКИ

                                             Вже  три  роки  пече  цей  лютий
                             Диким  болем  в  серцях  розбитих,
                             У  льоди,  мов  душа  закутий
                             І  байдужістю  усіх  ситих.

                             Може  є  у  них  щось  сказати,
                             Подивитися  людям  в  вічі,
                             Чи  болять  їм  так  само  дати,
                             Чи  хтось  бачив  в  їх  душах  свічі?

                             Все  минає  колись  в  цім  світі,
                             Тільки  точно  –  не  без  сліда,
                             Будуть,  будуть  всі  ті  в  одвіті,
                             Бо  ж  від  них  уся  ця  біда.

                             Перемеле  історія  їх
                             І  нащадкам  на  суд  віддасть,
                             Просто  так  не  минає  гріх,  
                             Як  відлуння  усіх  нещасть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719271
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Цінніший всіх скарбів

Сталим  буває  і  хитким,
Бажають  всі  його  на  світі,
Жаданий  він  для  всіх  родин,
Прагнуть  його  дорослі  й  діти.

Лунають  в  храмах  молитви,
Люди  у  Бога  просять  щиро
Ціннішого  за  всі  скарби  -
Здоров"ячка  міцного  й...(Миру).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719262
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017


Віталій Назарук

ШАНУЙТЕ МАМУ

А  я  ще  вчора  не  послухав  маму,
Не  дякував  за  чашку  молока…
І  буде  совість  мучити  роками,
Чому  синівська  вдача  отака…

Невже  так  важко  подивитись  в  очі,
Сказати  було  «Дякую!»  в  той  час.
Тепер  щодень  і  часто  серед  ночі,
Перебираю  в  пам’яті  не  раз.

Мама  змовчала,  бо  любила  сина
І  я  не  бачив  смутку  у  очах.
Тепер  сам  батько,  в  мене  є  дитина,
Тепер  у  мене  очі  у  дощах…

По-іншому  сприймаю  все  довкола,
Перебираю  в  пам’яті  роки.
Життя  –  воно  завжди  іде  по  колу,
Мої  дощі  торкаються  щоки.

Ніколи  «Ні!»  не  говоріть  матусі,
Вона  ховає  від  дітей  сльозу…
Робіть  добро,  щоб  мама  була  в  дусі,
Ловіть  думки  матусі  на  льоту.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719234
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017


Леся Утриско

І щем сльози на маминім лиці.

Сьогодні  навіть  небо  гірко  плаче,
Мороз  притих,  а  з  ним  сама  зима.
-Мій  любий  сину-  молодий  юначе,
Весняний  квіте,  моя  сивина.

Ти-  сон,  синочку,  що  мені  насниться,
Ти-  вітерець,  що  тихо  обпече,
Ти-  вільна  птаха,  річкою  водиця,
Ти-  Янгол,  що  торка  моє  плече.

Ті,  твої  очі,  радісні  й  щасливі...
Ти-  моє  серце,  зранене...  в  журбі,
Ти-  цілий  світ  у  теплій  літній  зливі,
Небесна  Сотня-  в  небі  журавлі.

Сьогодні  навіть  небо  гірко  плаче,
Немов  осінні,  пролива  дощі.
-Тобі  поклін,  мій  синку,  мій  юначе-
І  щем  сльози  на  маминім  лиці.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719230
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 20.02.2017


dovgiy

ЖИТТЯ ПОЕТА

ЖИТТЯ  ПОЕТА

Не  на  небі  він.  На  землі.
Та  як  важко  зіркою  бути!
Вік  світити  для  когось  в  імлі,
А  самому  про  щастя  лиш  чути!
А  літа  не  спиняють  свій  лет,
Не  чекають,  коли  щось  знайдеться
І  старіє,  старіє  Поет
Хоч  кохає  ще  Музу,  як  вперше.
Вік  у  мріях  як  в  шовку  ходив,
Пестив  слово  для  когось,  як  внука!
З  під  пера,  наче  диво  із  див
Виливалась  віршем  його  мука.
Рани  зради  безжально  пекли,
Не  щадили  насмішок  морози.
А  рядочки  як  зерна  лягли
Над  якими  він  лив  свої  сльози!
Що  зійде  у  чергову  весну?
Він  про  те  намагався  не  думать.
Від  зимового  важкого  сну
Повернувсь  до  весняного  суму.
Скресне  крига  недавніх  страждань,
Білим  проліском  стрельне  надія
І  під  шепіт  квітневих  зітхань
Забуянить  зелом  його  мрія.
Вкотре  вже:  буде  вірно  чекать
Постук  кроків,  знайомих  до  щему
Крізь  бездонні  розлуки  стрічать
Свого  серця  єдину  поему!

2017-02-19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719155
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 19.02.2017


Фея Світла

Зозулька

Навіяне  віршем  Ліни  Ланської  "Ой,  не  треба"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717938
[youtube]https://youtu.be/kLkMwgRoa7w[/youtube]
[b][i][color="#085757"]
Закувала  зозуленька...Ой,  як  закувала!
Чи  ж,  пташинонько  співуча,  вік  мій  рахувала?
Не  рахуй,  пташино  люба,  роки́  молодії,
Жити  хочу  і  любити  проз  думи  лихії.

Увінчаю  рушниками  я  кохання  -   долю.
Вхоплю  щастя  у  долоні,  не  впущу  на  волю.
Берегтиму  щастя  своє  -   доленьку-серденько.
Не  рахуй  же,  зозулечко,  ні  вдень,  ні  раненько.

А  накуй  мені,  пташино,  діточок  багато!
І  любові  до  смеркання,  і  щоднини  -  свято![/i][/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719091
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 19.02.2017


MERSEDES

Закохана…

Я  закохана  в  тебе  безтями,
Коли  будні  сумую  одна.
Все  чекаю  твої  телеграми,
За  вікном  чепуриться  весна.

Скоро  птахи  вернуться  додому,
Щебетатимуть  ніжних  пісень.
Відчуваю  без  тебе  я  втому
І  сумним  залишається  день.

Хочу  так  щоб  зігрілись  долоні,
Від  усмішки  твоєї  й  тепла.
І  від  щастя  щоб  билися  скроні,
Щоб  твоєю  я  завжди  була.

В  своїм  серці  плекаю  надію,
Розфарбовую  фарбами  ліс.
У  думках  я  про  тебе  лиш  мрію...
Ти  кохання  для  мене  приніс...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718962
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 19.02.2017


Віталій Назарук

ЗГАДУЄ МАЙДАН

Годинник  нам  відмірює  роки,
Цукриться    мед    в  посудині    із  часом.
Воду  зібрав  із  кров’ю  до  ріки,
Старий  Дніпро  оспіваний  Тарасом.

Мовчить  майдан.  Горять  кругом  свічки.
Молитви  чути,  що  летять    високо.
І  чорні  понад  прапором  стрічки,
Сльозу  пускають    материнським  оком.

Живі  приходять  і  мовчать  –  печаль…
У  голові,  немов  травневі  бджоли.
Майдан  героям  –  це    життя  причал,
 Його  не  забуватимуть  ніколи.

Ось  на  колінах  хлопці  молоді,
З  Сергієм  Нігояном  розмовляють.
Вони  братами  звалися  тоді,
Його  слова  й  сьогодні  повторяють…

Мовчить  майдан.  Горять  кругом  свічки.
Молитви  чути,  що  летять    високо.
І  чорні  понад  прапором  стрічки,
Сльозу  пускають    материнським  оком.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719060
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 19.02.2017


Віталій Назарук

НАША МОВА СВЯТА

Народ  і  мова  –  мати  і  родина,
Одна  в  них  пуповина  у  житті.
Мова  з  народом,  з  матір’ю  дитина,
Мова  і  мама  поняття  святі.

Ви  придивіться,  як  цвіте  калина,
Який  же  білий  у  калини  цвіт…
Як  наша  мова  чиста,  солов’їна,
Що  піснею  заполонила  світ.

Слова  складайте,  як  зерно  у  діжу,
Щоб  потім  в  нас  пекли  короваї.
А  нове  слово,  як  зернину  свіжу,
Нам  додавали  щедрі  врожаї.

Леліймо  мову,  як  свою  матусю,
Звертаймося  до  неї  повсякчас.
За  мову  я  і  матінку  молюся,
Щоб  жила  мова  в  кожному  із  нас!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719059
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 19.02.2017


Іванюк Ірина

Слова… Ви - плечі ангелів…

                                                 У  владі  наших  уст  -  життя  або  смерть
                                                                                           Святе  Писання

Слова  мої!  Не  будьте  ви  німі!
Ви  -  плечі  ангелів.  Атлантів  дивна  сила,-
утрачена...  Коли?  В  якій  землі?...
У  вашій  владі  смерть!  Або  ж  едемські  крила...

І  символів  графічних  древній  скрипт  -
сакральні  квіти  при  небесній  брамі...
Де  б  ти  не  був,  та  з  пам"яті  не  зник,
той  теплий  слід,  уписаний  словами.

18.02.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719029
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 19.02.2017


Надія Карплюк-Залєсова

РЯТУЙ, ЩО МОЖНА ВРЯТУВАТИ…

Вставай,  народе  мій,  вставай  !
Я  підпишусь  під  кожним  своїм  словом,-
Щоб  тільки  Мати  неба  Пресвята
Покрила  нас  святим  своїм  Покровом  !

Бальзамом  в  серце  скапує  війна
Сусіду,  жиду,  мабуть,  не  єврею...
Впряжись,  вкраїнцю,  в  упряж  вагову,-
Хтось  має  бути  в  Неньки  Прометеєм  !

Вставай,  народе  мій,замерзнеш,  як  заснеш,
Тебе  вже  обікрали  геть  до  нитки,
Напевно,  хрест  такий  тяжкий  несеш,
Що  добровільно  залишаєшся  без  свитки...

Не  спи,  вкраїнцю,  очі  не  жмури,
Хай  жид  хитрющий  грається  у  сплячку,-
Достатку  хочеш  ?  Хоч  квиток  купи...
З  корінням  вирвати  б  хронічну  ту  болячку  !

Вставай,  народе  мій  ,вставай!
Дванадцять  тисяч  вже  відправилися  спати,
Чому  без  долі...  марно  не  питай,-
Рятуй  ще  те,  що  можна  врятувати...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719025
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 19.02.2017


Радченко

Як і завжди, пишаємось Вітчизною

Чому  я  іноді  пишу  вірші    російською?
Тому,  що  росіянином  мій  батько  був.
І  в  нашій  хаті  мови,  мамина  з  батькІвською,
Злились  в  одну,  й  ніхто  своєї  не  забув.

Вплітались  мови  квітами  в  вінок  із  суржика:
Підлогу  полом  називали,  стелю  —    потолком.
Вже  й  батько  говорив:  "  Нап'юсь  води  із  кухлика",
Й  любив  куліш  і  український  борщ  із  часником.

Книжки  читали,  Гончара  і  Достоєвського,
Співали  про  "Рушник"  і  "Широка  страна  моя".
Бували  на  Хрещатику  й  проспекті  Нєвського,
Тому  й  пишу  вірші  свої  я  мовами  двома.

Не  знали,  що  російська  стане  зарубіжною
І  росіяни  з  "градами"  прийдуть  колись  в  Донбас.
А  ми,  як  і  завжди,  пишаємось  Вітчизною,
Бо  Україна  —  рідна  матінка  для  нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719011
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 19.02.2017


Східний

Горить запалена свіча


Горить  запалена  свіча
Вогнем  молитви,  віри  і  скорботи.
Убивча  куля  до  плеча
Торкнулася,  хлопчина  впав  навпроти.

Лунали  постріли  катів…
Щити,  мов  сито,  в  дірах  дерев’яні.
На  Інститутській  птах  злетів
Весь  білий,  крила  лише  мав  багряні.

І  дим,  мов  змій,  торкнув  крила
І  птаха  не  пускав  злетіти  в  небо.
Фото  й  запалена  свіча
Кричали  в  світ:  «Ще  жити,  жити  треба!»

І  знову  постріл,  знову  біль,
Нові  свічки  палають  тихо,  тихо.
Цей  щит  для  ката,  ніби  ціль…
Не  знає  він,  яке  накоїв  лихо.

Горять  запалені  свічки
Вогнем  молитви,  віри  і  скорботи.
Сплелися  квіти  у  вінки,
На  Інститутській  хлопець  впав  навпроти.

                             18.02.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718959
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Дідо Миколай

У крові моїй весен повінь.

Упокоєний  ритмом  рим,
Укладаю  в  рядочки  душу.
Із  розгублених  весен  й  зим,
Потаємних  думок  натрушу.

А  там  очі…  як  сон  –  трава,
Ті  дівочі,  такі  глибокі.
Серце  рветься,  з  грудей  плига,
Як  у  пташечки  стук  високий.

Я  ж  з  розгону  стрибну  у  юнь,
Як  журавлик  удаль  полину.
Думки  –  спомини  тих  відлунь,
Гріють  кожну  мою  клітину.

Cолод  думи  з  грудей  п’янить,
Зацілую  вуста…    медові.
Яка  ніжна  й  ласкава  мить,
У  крові  моїй  весен  повінь.

Боже  милий,  який  то  щем,
І  думки  ці  які  ж  солодкі.
Спрагу  росять  мою  дощем,
Наче  вчора  застиглі  роки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718958
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Світлана Ткаліч

біжать поїзди

Біжать  поїзди,  нестримно  несуться  вагони
І  сотні  історій  життєвих  з  собою  везуть.
Я  сумно  дивлюся  їм  вслід,  стоячи  на  пероні.
Вони  промайнули,  а  я  залишилася  тут.

Летять  поїзди,  мерехтять  повз  перон  трафарети,
Несуться  у  даль  по  манливому  світлу  вогнів:
Людські  перемоги,  надії,  падіння  і  злети...
Мені  ж  залишають  коліс  торохтливий  наспів.

Ідуть  поїзди,  назустріч  їм  стеляться  шпали
І  звабливим  блиском  рейки  у  далеч  ведуть,
Лишають  в  дорозі  вогні  гамірливих  вокзалів;
Вам  щастя  в  дорозі,  а  я  залишаюся  тут.

Минають  роки  і  не  хочеться  вже  оглядатись.
Позаду  турботи,  позаду  лишилось  життя.
Попереду  рейки  лежать  в  два  ряди,  як  шпагати
І  нерви  стальні,  що  ведуть  у  моє  майбуття.

Лишаюсь  з  роками,  що  лежать  тягарем  за  спиною,
Лишаю  надію,  що  колись  і  мені  повезе
Я  сяду  із  вами  в  освячений  радістю  поїзд,
Що  в  далеч  нестримно  також  мене  понесе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718909
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Ніна Незламна

Тернистий шлях в житті/ проза / 18+/

 Вже  другий  день  не  вщухав  дощ….  З  вікна  видно  майже  зовсім  голі  дерева.  Листопад    був  примхливий,  не  виглядало  зовсім  сонце  ,небо  весь  час  було  немов  в  мішку,  все  навколо    здавалося  сірим..
             Ось  і  осінь  збігає,  думала  про  себе  Алла.  Знову  цілими  днями  в  хаті,  навіть  не  має  з  ким  поспілкуватися.
До  хати  зайшов  батько,приніс  відро  горіхів,-
-На  доню,розважайся,…Що  наб`єш  ,то  буде  копійка..
               Алла  була  пізня,єдина  донька  в  батьків.  
   Невеличке  село,  далеко  від  райцентру  ледве  виживало…..
 Яка  там  робота?!Мали  вдома  невеличке  хазяйство:  кури    ,гуси    індики  та  одне  поросятко  і  корова  та  ще  город  сорок  соток,  біля  всього  теж    треба  було    добре  наробитися.
         А  з  грішми    завжди  було  туго,  батько  з  Аллою  часом  їздив
 на  базар  автобусом  до  райцентру,  що  продасть  ,то  вже  за  те  і  живуть.  Вже  рік  минув  ,  як  дівчина  закінчила  школу.  Батьки  не  пустили  вчитися,  бо  не  мали  грошей  та  і  відпускати  далеко  дівчину  не  хотіли.
-Одна    у  нас,на  кого  покинеш?  Ми  вже  старі  …  Куди  їхати  і  чого  ,он  вийдеш  заміж  за  якогось  сільського,  та  й  по  навчанні,  -  так    вирішив  батько.
Та  дівчина  збирала  гроші,  щоб  не  знали  батьки,  мала  надію  поїхати  до  Москви.  Сусід,  дід  Микола,  часто  хвалився,  що  син  при  службі,  гарні  гроші  одержує,  навіть  пропонував    адресу  ,  щоб  прийняв  на  деякий  час  дівчину.
Ще  відразу  після  школи  Алла  взяла  номер  телефону  сина  діда  ,  його  звали  Антоном  та    батькам  про  це  нічого  не  говорила.
                     В  цьому  році  гарно  вродили  горіхи,  батько  завіз  до  райцентру,  здав,  коли  ж  приїхав  майже  половину  грошей  віддав  донці,
-Це  ти  заробила,  якось  потепліє    поїдемо  на  базар,  щось  купимо  тобі  одягнутися,  поклади  в  себе.
       В  селі  навіть  клубу  не  було,  та  й  молодь  майже  вся  втекла,  хто  за  кордон,  хто  до  Києва  ,  чи  то  в  Москву.
         Вже  весняний  вітерець  повівав  над  сніжним  покровом.  Сонце  з  кожним  днем  підіймалося  вище  і  сильніше  пригрівало…
Нарешті  весна,тішилася  Алла.
       -Може    сама  автобусом  поїду  до  містечка?  Я  ж  доросла,  що  хіба  не  зможу  купити  собі  взуття  та  пальто,
-  при  вечері  заговорила  дівчина,  батьки  переглянулися.
-Що  сама?-  перепитав  батько,
Погладив  свою  голову,  зирнув  на  жінку,
-Та  вже  доросла,  то  їдь,  тільки  гроші  добре  заховай.
Мати    кивнула  головою,
-  Тільки  будь  обережна.
         Алла  майже  півночі  не  спала,  боялася  проспати  на  перший  рейс  автобуса.  Написала  записку,  поклала    на  столі  -  «  Дорогі  мої,  вибачте,  поїхала  в  Москву,  хочу    там  знайти  роботу.  Я  вам  обов*язково  передзвоню,  не  хвилюйтеся,  не  маленька,  все  буде  добре  ».  
Тихенько  вийшла  ,батьки  спали.
           Надворі  було  прохолодно,  майже  темно.  Вітер  бив  в  обличчя,  закрилася  добре  хустиною,  до  траси  було  далеченько.  Відчувала  занепокоєність,  чи  правильно  зробила?Та  в  той  же  час  заспокоювала  себе,  все  буде  добре,  я  справлюсь,  думала  про  себе.
       Пройшло  майже  півдня  ,  доки  добралася  до  Києва.  Місто  вразило  її,  багато  людей,  все  хтось,  кудись  поспішав.  
На  вокзалі      теж  було  людно,  гуділо  немов  в  вулику.  Час  від  часу  диктор  робила  об`яви    за  потяги..  Трохи  було  моторошно,  що  нікого  зовсім  не  знає,  весь  час  оглядалася,  щоб  запам`ятати  ,як  йти  назад  при  потребі.  В  черзі  взяла  білет  до  Москви  ,  правда  плацкартних  місць  не  було,  взяла  купе  .  Сидячи  роздивлялася    пасажирів  та  приміщення  вокзалу,  тішилася,  що  все  добре  склалося,  що  завтра    об  одинадцятій  буде    в  Москві.
     З  невеликою    сумкою,  дівчина    заходила  в  вагон,  роздивлялася  все  довкола  .  Пригадала,  як  в  восьмому  класі  їздили  на  екскурсію  до  Києва,  там  було  дуже  весело  і  цікаво.
       В  купе  їхала    подружня  пара,чоловік  дуже  турбувався  за  дружину,часто  запитував  чи  вона  може    щось    хоче.
Вони  розмовляли  російською  мовою.  Алла  лежала  на  нижній  полиці,  здавалося  ,  що  вони    зовсім  не  помічали  ,  що  з  ними  хтось  є  в  купе,окрім  (Добрый  вечер)    ,більше  ні  слова.
Пролунав  стук  в  двері,  провідниця  кричала  на  весь  вагон  ,щоб  приготували  документи,  для  перевірки  митниками.
В  купе  зайшли    два  чоловіки  у  формі,  старший  уважно  подивився  на    дівчину,  зміряв  з  ніг  до  голови,  з  усмішкою  віддав  паспорт.
     Дівчина  виморилась  за  день  ,  спала  добре.  Залишилось    до  Москви    їхати    зо  три  години  не  більше,  подружня  пара  вийшла    на  одній  із  зупинок.  
   Поїзд  рухався  швидко,  в  вікно  заглядало  весняне  сонце,  підняло  настрій  дівчині,  воно  потрапляло  прямо    в  очі.  Алла  задоволено    всміхнулась  і  потягнулася  на  полиці,  раптом  стук    і    двері  відразу  відчинилися.    Зайшов    знову    митник  ,  оглянув  весело  купе  і  закрив  за  собою  двері.  Дівчина    миттєво  зірвалася,  сіла    і  накинула  на  себе  теплу  кофтину.
-Чого  ти  злякалася,-  ввічливо  запитав  він.  Покажи  мені  ще  раз  паспорт.
Взяв  до  рук,  дивився  на  фото,  а  потім  відкрив  останню  сторінку,-
     -О!  Така  красуня!Ще    й    не  заміжня!  І  куди  ти  їдеш?,-  запитав    і  одночасно    трохи  відкрив  вікно  ,  мило  усміхався,  сів  навпроти.
 Що  маєш  робити  в  Москві?  Ти  знаєш,  що  паспорт  липовий  мені  показуєш,  це  підробка!
-Ні  ,що  ви?  Це  не  правда,  дійсний  ,  нормальний,  одержала  у  містечку,  -  виправдовувалась  дівчина  і  швидко  вийшла  з  купе.
Пройшла  до  провідниці  та  її  не  було  на  місці,  в  деяких  купе  двері  були  відчинені,  пасажирів  не  було.  З  другого  купе  відчувався  запах  спиртного  і  веселий  сміх  лунав  на  весь  вагон.  Стала  в  проході  біля  вікна,  не  знала  куди  подітись  і  що    робити  далі…
Він  виглянув  з  її  купе  махнув  рукою  і  пішов  до  тамбуру.
Алла  швидко  забігла  в  своє  купе  та  не  встигла  закрити  двері,  як  він  притримав  їх  і  здивовано  запитав,
-Чого  боїшся?    Я  ,  що  такий  страшний  ?    Я  нічого  не  заподію,  не  хвилюйся,  тільки  підкажу,  як  вийти  з  халепи  і  все.
Алла  сіла  обнявши  себе  руками,  серце  калатало  від  страху.
-До  кого  їдеш,  чи  може  брешеш  ?,-  лукаво  запитав.
-Ні,  ні,  ось  маю  телефон,  сусід  дав  ,  подзвоню  до  його  сина  ,  він  допоможе  з  роботою.
-Ну,покажи,!  О  якийсь  Антон  ,  до  речі  мене  теж  звати    так  ,-  зробив  вигляд,  що  прочитав  і  похапцем    кинувся  закрити  вікно,  записка  з  номером    телефону      вилетіла  у  вікно,
-Ой  я  не  хотів,  вибач,  ти  напевно  пам`ятаєш  номер  ,скажеш  я  тобі  наберу  ,  поговориш.  
Алла  ледь  вимовила  ,-  Ні,  не  пам*ятаю…
Вона  розчервоніла  вся  ,  дуже  хвилювалася,  не  знала,що  робити  далі.
-Не  журися  ,  я  тобі  допоможу  з  роботою.  Тож  не  покину  таке  гарненьке  дівча,  зараз  принесу  чаю.
Алла  сиділа  приголомшена  ,  та  заспокоїла  себе,  він    же  на  роботі,  при  формі,  Та  й  не  такий  вже  молодий  ,  щоб  чіплятися,  крутилися  думки  в  голові.
Справді  випили  чаю,  та  розмова  не  клеїлась  .  Він  сів  поруч  з  нею  намагався  притримувати  на  ній  кофту  та  врешті-решт  жбурнув  на  другу  полицю,  поклав  на  неї  свою  руку.
-Тобі    вже  не  холодно,  зігрілася,  може  приляжеш?  Я  ж  теж  їду    до  Москви,  постережу  тебе,  -  дивлячись  в  очі  сказав  Антон.
     Дівчина  справді  зігрілася,  її  розморило,  в  очах  був  спокій,  в  голові    якийсь  туман  клонив  до  сну.
Антон    приліг  біля  неї  ,  занурився  обличчям  до  грудей,  руками  гладив  стегна.  Вона  не  могла  поворухнутися,  їй  почали    подобатись  
його  парфуми,  відчувала  в  собі  безсилля  заперечити  .  Язик    занімів,  не  могла  сказати  ні  слова.
.  Він  почав  цілувати      і  ніжно  гладив  пишні,  пружні  груди,  вже  припав  до  молодого  тіла,  яке  часом  здригалося  від  його  гарячого  дотику.  Немов  у  сні  для  неї  сталося  те,  що    не  можна  виправити.  Він  вміло  заволодів  нею…
             Поїзд  під*їжджав  до  Москви.  Алла      ледве  проснулася,    в  голові  шуміло,  лежала,  як  зранена  пташка,  знесилена,  спустошена.
 Він  сидів    на  полиці,  навпроти,  весь  розчервонілий,  задоволений.
-А  ти  молодець!  Я  думав  про  тебе  гірше,  приведи  себе  в  порядок,  вже  скоро  Москва.  І    не  думай  ні  про  що,  паспорт  в  мене,  все  буде  добре  ,-  сказав  Антон  і  вийшов.
         Виходили  з  вагону  разом,  був  дуже  уважний,  ніс  її  сумку,  усміхався  і  жваво  розповідав  про  Москву.
Як  і  обіцяв  ,  зняв  для  неї  однокімнатну  квартиру,  недалеко  від  вокзалу.  Приніс  продуктів,  мав  приїхати    через  два  дні.
Алла    повірила  йому,  по  дорозі  з  вокзалу,він  жваво    розповідав  про  свої  плани,  що  знайде  їй  роботу,  владнає  свої  справи  .  Признався,  що  одружений,  має  двох  дітей  ,  але  погано  живе  з  дружиною,  хоче    з  нею  розлучитися..
       Вона  була  шокована  всіма  подіями  та  повернутися  додому  не  хватало  сміливості.  Подзвонила  до  батьків,  збрехала,  що  вже  працевлаштувалася,  що  з  нею  все  добре.  Чути  було,  як  схлипувала  мати,  а  батько  говорив  дуже  зажурений.
         Через    три  дні  Антон  з  Аллою  підійшли  до  вагону,  який  мав  відправитись  до  Києва.
   -  Ну  що,поїдемо  Дмитре,  усміхаючись  запитав  Антон,  протягуючи  руку  для  привітання.
-А  чом  ні,  сідайте  в  останнє  купе,
-  весело  відповів  він  і  зацікавлено    поглянув  на  дівчину.
-  Ти  будеш  допомагати  провіднику,  будеш  вчитися  застеляти  постіль  та  готувати  чай.  Тільки  тоді,  коли  він  тебе  погукає,-
 повчав    Антон.
     За  вікном  зовсім  темно,  час  від  часу    мерехтіли  ліхтарі.  Поїзд  набирав  швидкість,  їх  було  тільки  двоє  в  купе.  Антон  весело  мурликав,  щось  під  ніс    і  торохтів  ложкою  в  стакані  з  чаєм.
       Вона  сиділа  в  красивій  блузі  з  вирізаним  декольте,  це  він  подарував  їй,  просив  не  жаліти,  одягати  для  нього.  Нічого    не  підозрюючи  з  задоволенням  випила  пахучий    чай.
     -Я  трохи  посплю  мабуть,  як  треба  допомогти  провіднику  то  скажеш  мені,  чи  зараз  до  нього  йти?  
-  Та  ні,    не  закривайся,  я  скоро  прийду,  взнаю  дещо.
Алла  хвилин  десять  лежала,  дивилася  в  темне  вікно,  повернулася  на  бік  та  почала  провалюватися  в  сон.
Вже  не  можна  було  розібрати,чи  то  сон  чи  ні…  Почула  поцілунок    в  шию  ,ніжно  мацав  груди,  приліг  біля  неї…
     Дівчина  не  бачила  обличчя,тільки  часте  дихання.  Що  це,  зовсім  не  маю  сили  повернутися,  немов  у  сні    про  себе  подумала,  намагалася  після  всього  встати  та  закрутилася  голова,  здавалося  десь  летіла.  
         Пройшов  якийсь  час,  відкрила  очі  на  полиці  навпроти  сидів  Антон  з  якимось  молодим  хлопцем,  весело  розмовляли,  пили  горілку,  закусювали.  Побачили,  що  вона  проснулася,  хлопець    примружив  очі,  з  усмішкою  встав,
-Ось  на  ,  воно  того  варте,-  моргаючи  до  Алли  сказав  хлопець.
Поклав  на  стіл  двісті  доларів.
Вона  різко  піднялася  ,  що  це?    Та  миттєво  все  поплило  перед  очима,  гуділо  в  голові  знову,  як  того  разу,  стукало  у  скронях.
     Трохи  посиділа,  опанувала  себе,  хлопця  вже  не  було.  Опустила  голову,  руками  закрила  обличчя,  не  змогла    стримати  себе,  тихо    розплакалась.
-    Як    ти  посмів,  нащо  підсипав,  не  міг  зробити  це  там,  на  квартирі,  чи  в  тебе  хвороба,  спати  в  потязі?  Він  лукаво  позирнув  на  неї.
-  А  що  немає  хіба  різниці  чи  то  я,  чи  молодий,  га?  Он    бачиш  заробила!-  показуючи  на  долари,  зухвало  сказав  він.
         До  неї    тільки  тепер  дійшло,  що  сталося  .  Він    підсипав  напевно  якісь  таблетки,  що    вона  на    якийсь  час  втрачала  контроль  ,їй  було  все  байдуже,  втрачала  силу.
-Я  піду,скоро  митниця,  відпочивай.  І  не  панікуй,  заробиш  грошей  нам  на  квартиру  та  й  будемо  спокійно    жити,  забивати  далі    бабки,
-  показуючи  на  долари,  вийшов  з  купе.
Алла  хапалася  за  голову,  що  робити?  Як  знайти  вихід?
Паспорт  так  і  не  віддав,  а  що  вона  без  документів,  не  могла  уявити,  як  зможе  його  переконати,щоб  цього  більше  не    сталося.
         Коли  поїзд    повернувся  до  Москви,  розійшлися  мовчки,  немов  чужі.  А  в  неї  калатало  серце  від  гніву,  але  ж  скандалу  не  будеш  робити,  думала  про  себе  дівчина.
     Прийшла  до  квартири,  розслабилася,  ридала  на  всю  кімнату,  витирала  сльози  ,  схлипувала    і  знову  плакала…
 Вже  картала  себе  та  жаліла,  що  поїхала  з  дому.  Врешті  занурилася  в  подушку  і  заснула    в  тривожному  сні.
     Минуло  три  дні  ,  від  нього  ні  дзвінка  ,  нічого.  Вона  з  огидою  згадувала,  як  Антон  поводився  тоді  в  вагоні.
Та  ,  як  діяти  далі,  що  робити,  коли  грошей  майже  немає  ?Ці  питання  не  давали  спокою,  не  знала,  що  скаже  йому,  коли  він  прийде.
     Спустилася  в  магазин  дещо  купити.  Коли  повернулася  вже    сидів    в  кімнаті  з  букетом  троянд,  в  нього  були  ключі  від  квартири.
-  Вибач,такого  ніколи  не  повториться  ,  дурень,повір  ,  я  без  тебе  не  зможу,-  стоячи    на  колінах,  припав  до  ніг,  -  говорив  Антон.
 -Я  все  виправив,  домовився  ,  будеш  працювати  в  ресторані.  Пару  днів  повчися  ,  а  потім  тиждень  працюватимеш,  тиждень  вдома,  -  вже  вставши  з  колін  голосно    продовжував  він.
 Сіли  пити  чай,  який  готувала  сама,  бо  вже  не  довіряла  йому.
Він  трохи  занепокоєно  подивлявся  на  неї,  цілував    і  обіймав.
-  Досить,  я  тобі  не  лялька,  що  так  зі  мною  поводишся.  А  раптом  я  завагітнію,  що  буде?
-  Та  ні  ,  я  гадаю  все  обійдеться,  вже  наступного  разу  я  буду  обачливим.
В  неї  в  душі  була  надія,  що  вона    не  завагітніла,  думала  про  маму,  яка  аж  в    сорок    два  роки  мала  її.
   Я  не  хочу,  віддай  мені  паспорт,-  різко  обірвала    Алла.
-Ну,  що  ти,  тож  заніс    в  ресторан,  віддав  для  оформлення.
-Не  гарячкуй,  я  обіцяю,  місяць,  другий,  я  все  рівно  розірву  шлюб  .
-Ми  маємо  бути  разом,  хіба  я  тобі  не  подобаюсь?
         Вона  сиділа  дивилася  на  нього,а  погляд  був  десь  далеко,немов  в  пустоту.  Думки  не  покидали,  яка  там  любов,  що  буде  далі.
           Вже  дві  неділі  підряд    вона  працювала  офіціанткою,  гроші  не  погані,  ще  й  чаєві.  Частину  відкладала  ,  щоб  навіть  не  знав  Антон.
Та  одного  разу      ,  коли  був  з  нею  дуже  ніжним  ,  затіяв  розмову.
-  Ми  так  скоро  не  заробимо  грошей  ,  може  поїдеш  зі  мною?
-  Я  сказала    -  ні!  Тобі,  що  тут  мало?  Я  майже  тобі  не  відказую!
-  Та  ні,  ти  мене  не  зрозуміла,  в  мене  є  один  план,  допоможи  мені.
           Раз  чи  два  рази  на  місяць  Алла  їхала    з  ним    в  тому  самому  вагоні.  Дмитро  був  з  ним  заодно,  тож  зустрічав  дуже  привітно.
             Вона  стояла  в  коридорі  купейного  вагону,  дивилася  на  літній  пейзаж.  За  вікном  мерехтіли  зелені  дерева,  поїзд  їхав  швидко.
           В  одному  з  купе  їхало  троє  хлопців  вже  добре  на  підпитку.  Антон  знав,  що  вони  їдуть  із  заробітків.    Тож    попросив  Аллу,  щоб  розвеселила  їх,  поспілкувалася  з  ними  ,  щоб  добре  напилися  та  вчасно  піднесла  їм  чаю,  який  завжди  готував  Антон,  хоч  скільки  були  разом  та  він  їй    не  довіряв.  
Коли    дівчина    взнала,  як  дістаються  ліві  гроші,  їх  так  називав  Дмитро,  намагалася  переконати  Антона,  що  це  підло.  
-Хіба  можна  обкрадати  заробітчан,  яких  чекають  вдома?
--Та  хай  поділяться  ,  ми  ж  всі  не  забираємо,  так  трохи  ,  кілька  процентів,  вони  навіть  не  помічають  в  гаманцях,  що  пропало  сотня  доларів  ,чи  інших  грошей  -  зухвало  і  задоволено  відповів  Антон.
Тоді  нагадував,що  треба  гроші  на  квартиру,  що  кохає    її.
 І  усміхаючись  часто  повторював,  що  буде  все  добре.
Дівчина    вже  трохи  змирилася  з  таким  життям,  втягнулася.  
Кожен  другий  місяць  висилала  батькам  сто  доларів,по  телефону  говорила,  що  в  неї  все  добре.  Батько  ж  скаржився,    що  в  матері  часто  підіймається  тиск  та  пропонував  ,  щоб  поверталася.  Вона  ж  намагалась  переконати  ,  що  в  неї  все  добре,  заспокоювала  його.
В  собі  мала  надію  ,  що  збере  ще  трохи  грошей  і    тоді    розірве  з  ним  стосунки  ,  винайме  собі  квартиру,  щоб  він  навіть  не  знав  де.
       Алла  сиділа  біля  вікна,перерахувала    та  сховала  гроші.  Вже  минув  рік,  думала  про  себе,  треба  щось  вирішувати,  на  перший  період  заощаджень  досить,  а  там  зароблю.  Що  повертатись  додому?  Що  там  чекає?  Хіба,що  шкода,  що  мама  хворіє  та  може  все  обійдеться  ,будувала  плани    про  себе  дівчина.
         Погода  була  мінлива  та  відчувалась  весна.  Зібралася  вийти  надвір,  подихати  свіжим  повітрям  та  раптом  почула  ,  як  відкривався  замок.
З  трояндами  ,  на  підпитку  зайшов  Антон,-
--Люба  моя!  Куди  зібралась?  Я  дуже  скучив!  Роздягайся,  чуєш…
--Ти  трохи  випив,  може  підемо  прогуляємось…    Паспорт  при  тобі?
-А  то  раптом  будуть  перевіряти…
--Так  ,  в  лівому  нагрудному  кармані  ,  в  курточці.
Вона  швидко  взяла  документ  і  заховала  собі  в  сумочку.
--Почекай  ,  дай  свої  милі  губки,  я  скучив,  потім  підемо.
       Алла  вже  не  заперечувала.  Думала,  що  добре,  хоч  нарешті  забрала  паспорт.  Тож  є  надія,  що  їй  вдасться  зробити  те,  що  вона  задумала.
     Нікуди  не  пішли,  він  міцно  заснув.  Вона    лежала  знесилена,  хоч    в  ліжку  було  з  ним  трохи  приємно,  він  умів  підійти.  Вміло  припадав  до  чуттєвих  точок  тіла,  вона  навіть  часом  сама  того  не  помічаючи  хотіла  його,  підігрувала  в  його  забавах  та  такої    любові  зовсім  не  хотіла,  мріяла  про    тепле,  тихе  сімейне  життя.
       Проминуло  три  тижні.  Графік  їхньої  сумісної    роботи  не  порушувався.  Дівчина  стільки  раз  просила,  що  може  досить  грабувати,  щоб  зупинились  та  на  неї  ніхто  не  звертав  уваги.
                 Якось  одного  разу,    хлопці  в  купе  вже  добре  були    на  підпитку,  коли  вона  принесла  чай,  хотіли  з  неї  зняти  одяг  та  вчасно  зайшов  Дмитро.  Щоб  не  було  скандалу  взяв  з  них  по  сто  баксів,  сердито  бурчав,  загнув  пару  матюків  ,  сказав  ,  що  ніякого  чаю  не  буде  ,  забрав    повні  стакани  ,  повиливав  в  рукомийник.
           Одного  вечора    втомлена  поверталася  з  ресторану,  щось  зробилося  зле,  закрутилася  голова,  ледь  не  впала.  Ой  що  це?  Думала  про  себе  і  вирішила  піти  в  платну  клініку.
           Цього  вона  боялася  найбільше  всього.  Нагадала,  як  Антон  прийшов  на  підпитку….  
Ой  біда!  Що  робити,    думки  крутилися  в  голові.
Вирішила  не  гаяти  часу,  винайшла  квартиру.  Треба  напевно  посваритися,  думала  про  себе,  може  відчепиться.  А  дитя    виросте  і  без  нього.
     Одного  вечора  після  зміни  в  ресторані  застала  його  в  квартирі..
-  Що  це  ти  на  ніч?  Може  врешті  подав  на  розлучення?
-  Та  ні,  скучив,  вона  гадає  я  на  роботі.  З  розлученням  треба  почекати,-  проговорив  Антон    і  міцно  взяв  за  плечі.
-Я  себе  почуваю  не  добре,  мабуть  простигла,  ломить  всі  кості.
-  То  я  погрію,  вилікую,  розжену  твою  застиглу  кров,  ходи  до  мене.  Почав  ніжно  гладити  груди  ,  цілував  і  вже  обіймав.
.  В  неї    потемніло  в  очах,  закрутилася  голова,  похилилася  на  нього.
-О!  Справді,я  думав  ти  брешеш.  Зараз  зроблю  міцного  чаю,все  пройде.
     -Я  втомилася,  зовсім  виснажена,  може    без  мене  обійдетесь  з  Дмитром?
-  Добре  !    Місяць  чи  то  два,  зараз  і  пасажирів  менше,  побудемо  без  тебе,  але  знай,  ми  рідше  будемо  бачитись.
-  Добре  дякую!  Ти  закрий  двері,  щоб  я  вже  не  вставала.
 Антон  закрив  двері  своїм  ключем,  було  чути    ,як  спускався  по  сходах.
 Ранесенько,ще  перші  промені  сонця  виглядали  поміж  домів  ,  Алла  проснулася.  Вже  почуваюся  краще,  подумала  про  себе  ,  щоб  не  гаяти  часу,  зібрала  речі,  поїхала  на  нову    квартиру.  Правда  трохи  було  далеченько  від  роботи  та  все  ж    думала,  що  так  буде  краще.
           Пройшло  декілька  днів,  На  мобілку  дзвонив  Антон  ,  вона  саме  була  вдома  тож  задоволено  усміхнулася  ,гадаю,  що  не  знайдеш,  подумала  і      швидко  виключила.
     Коли  прийшла  на  роботу,  сказали,  що  заходив  якийсь  чоловік,  шукав  її,  просив  передати,  що  приїде  через  два  дні.
Алла    звільнилася  з  роботи,  гадала  іншого  виходу  немає.
Наступного  дня  поїхала  на  базар,  влаштувалася  продавцем  морозива.  Вона  вважала,  що  Антон  там    не  знайде,  місто  велике  та  й  знала,  що  по  базарах    він  зовсім  не  любить  ходити.
 Літо  збігало  до  кінця.  Завітали  часті  дощі,  ставало  прохолодно.  Виручки  майже  не  було,  та  трохи  таки  грошей  заробила.  Певно  треба  їхати    додому,  а  там  щось  вигадаю,  втішала  себе  Алла.
   Зранку  було  сонячно,  одягнула  сонцезахисні  окуляри,  щоб  ніхто  не  пізнав,    широке  шерстяне  плаття,    щоб  трохи  приховати    вагітність.
Сіла  на  транзитний  поїзд,  щоб  не  зустрітися  часом  з  Антоном.
Все  обійшлось,  думала  про  себе,    ще  трохи  й  буду  вдома.
         Вже  під`уїжджала  в  автобусі  до  дороги  ,  яка  вела  до  села,  защеміло  серце.  Йшла    одна  однісінька  ,  плакала    в  захлеб  ,  річкою  текли    сльози    по  щоках  ,  вона  намагалася  їх  зупинити  та    врешті-решт  сіла  на  траву,  припала  до  землі,  благала,  щоб  дала  пораду,  як  жити  далі?  Думала,це  треба    ж  було,  тої  Москви,  що  наробила  ,  як  і  що  сказати  мамі?  Трохи  посиділа  ,заспокоїлася,  опанувала  себе,  подивилась,  навкруги  рідні  поля  ,  та  посадка  ,  яка  вела  до  рідного  села,  майже  зовсім  на  змінилася,  повіяло  теплим,  рідним.
Нарвала  ромашок,  ще  де  -  не-де  були  дзвіночки  і    шальвію,  зібрала  в  невеличкий  букет  ,  йому  раділа  ,  як  дитина.  З  тривогою  в  душі  підходила  до  рідної  домівки.
       Біля  курей  клопоталася  мама,  побачивши  Аллу,  приклала  дві  руки    до  грудей  ,  від  радості  плакала  й  трусилась.
-Дякую,  Богу,  нарешті  повернулась.  Від  траси  пішки  йшла?  Тобі  ж  певно  тяжко?  Заходь,  заходь  люба  до  хати.  Ти  ж  вдома!Зараз  прийде  батько,ото    старий    вже  буде  радий  ,-  клопоталася  мати.
     Алла    від  радості,  аж  зчервоніла.  Зайшла  до  хати,  перехрестилася,  про  себе  в  домівки  просила  прощення,  та  за  те  ,  що  без  згоди  батьків    полишила  її.  
 Мама  нічого  зовсім  не  питала,  підійшла  з  донькою  розцілувалася,  сказала  ,  щоб  прилягла  з  дороги  відпочила.  А  сама  видоїла  корову,  на  кухні  радо  готувала  їсти.
Алла  сиділа    надворі  за  столом,  коли  прийшов  батько.  Побачивши  його  змарнілим,  на  душі    стало  не  спокійно,  як  він  постарів,  подумала  про  себе.  
             -  Ну  нарешті,-  батько  витирав  сльози.
-  Слава  Богу,  ти  сама?  А  він,  що  боїться  їхати  на  Україну?
-  Та  ні  ,  нема  як,  з  роботи  не  відпускають,  а  відпустку  вже  відгуляв.  Я  вже  побуду  тут,  хочу  вдома  народити,  а  там    час  покаже,  підросте  маля,  тоді    буду  їхати….
Мати  й  батько  були  щасливі,  що  приїхала  народжувати  додому.  Часом  батько  затівав  розмову  про  Антона,  що  може  б  переїхали  сюди  жити,  клопотався,  що  вже  старий,  треба  хазяїна.
 Пройшов  час  Алла  народила  хлопчика.  Тішилася  ним  та  часом  капали  сльози  на  маленького,  коли  кормила,    бачила,  як  він  схожий  на  Антона,  серце  обливалося  кров`ю,  про  себе    ж  думала,  в  чому  винна  дитина?  Це  ж  її  рідненьке,  Богом  дане  дитя.  Бідкалася,  що  не  може  сказати  батькам  правду  і  ховалася  від  них,  вдаючи,  що  розмовляє    по  телефону  з  чоловіком.
       Яскраво  світило  сонце,  летіли,  кричали    журавлі,  маленький  Андрійко  з  цікавістю  ,  лежачи  в  колясці    задивлявся  в  небо  та  на  яблуню,  яка  росла  зовсім  поруч  біля  столу.
-  Бачиш,  вже    засадили  город,  як  добре,  що  ще  є  одні  руки,    а  то  ми  б  з  мамкою  ,  ще  б  стільки    часу  товклися…
-  Та  й  сіно  вже  скоро  піде,  роботи  хватає.
-  Та  я  ,  ще  ж  не  їду.  Хай  трохи  підросте,вже  тоді,-
відповідала  Алла,  коли  заходила    розмова.
         Андрійко  вже  сидів  гарно  та  руках,  правда  вертівся,  як  шило.  Батьки  тішилися  онуком,  як  тільки  вечір,  так  і  суперечка,  чи  дід  ,  чи  то  бабця  візьме  на  руки,  не  могли  поділитися.  Мама  наодинці    затівала  розмову  про  Москву,  журилася,  казала,  що    хіба  не  бачиш  в  мене  тиск,  якщо  станеться    щось,  до  кого  за  допомогою  звертатися….  Та  Алла    відказувала,  що  не  спішить  ще  їхати.
Одного  разу  прийшов  батько  дуже  заклопотаний  ,
         -У  сусіда  Миколи  інсульт,  кажуть  лікарі  не  виживе,  а  той  син,  пар*зит,  зовсім  ні  слуху  ,  ні  духу,  за  стільки  років  один  раз  був,  тільки  гроші  присилає.
     Вже  готувались  до  похорон.  Зібралися  всі  сусіди,  навіть  прийшла  колишня    третя  дружина,  яка  покинула  його  п`ять  років  назад.
Розмовляли  люди  між  собою,  що  гарний  був  гуляка  покійний  та  й  жінки  його  любили,  на  старості  не  стало  терпіння  і  в  останньої.  
 А  син  в  Москві  ,  вроді  порядний,  двох  дітей  в  інститутах  вчить,так    розказували  люди,  вихвалявся  перед  смертю  дід  Микола.
             Вже  третій  день,  від  сина  покійного  ні  звістки,  батюшка  відчитав  молебень.
Жінки  сиділи  зажурені,  враз  мерехтіння  свічки,  аж  заіскрило,  ввірвався  до  хати  мокрий,  розчервонілий  син.
-Я  прийшов,  тату,  встиг,  вибач  мені,  вибач,  -  голосно  пролунали  слова  ,став  на  коліна,  плакав.
       Вже  поверталися  з  кладовища,  думки  не  покидали  Антона,  чому  тут  Алла    і  чому  не  подивився    толком  паспорт,  її  приписку  ?  І,  що  за  хлопчик,  якого  вона  тримала  на  руках,  чий  він?
Та  в  роздумах  все  ж  зізнався  собі,що  малюк  схожий  очима  на  нього.
Після  поминок  за  столом    залишилися  сидіти  лише  сусіди.  Надія,  мама  Алли,    тримала  на  руках  Андрійка.  Антон  подивився  здивованими  очима  .
-Це  ваш  онук?,-  ледве  видавив  із  себе.
-  Так,  тож  Алла    приїхала  народити  сюди,  поки  хай    ще  трішки  підросте,  вже  тоді  поїде,  а  чоловік,  якийсь  кацап,  навіть  не  знаємо  його,  в  очі  ні  разу  не  бачили,  не    хоче    приїжджати,  напевно  соромиться    нас  ,  що  ми    прості,  сільські  люди.
       Антон  ,чи  то  блід    ,чи  червонів,  по  обличчі  відчував  то  жар,  то  холод,    не  міг  прийти  до  тями  від  того  ,  що  почув,  лише  відчув,  як  холодний  піт  вкрив  чоло.  Намагався    не  виказати  себе  надмірною  цікавістю,  немов  обпечений  швидко  вийшов  з  кімнати.
           Вже  вечоріло…Сонце  зовсім  заховалося    за  хмари.  Прохолода  падала  на  землю  .  Надія  ,  зморена  за  цілий  день,  випила  ліки  від  тиску  вже  дрімала.  Алла    вкладала    Андрійка  спати  ,  наспівувала  колискову  пісеньку,  а  батько  пішов  закрити  худобу.
     Тихий  стук  в  вікно  збентежив  Аллу,  невже  він?  Нащо  прийшов?Думала  про  себе  і  швидко  вийшла  з  хати.
Він  схватив  за  руку  і  ривком  потягнув  за  хвіртку  під  кущ  жасмину.
-Що    ти  зробила?  Чому  ти  мені  ніколи  не  сказала  з  якого  ти  села?  Нащо  народила?  Чому  втекла?Чому  не  призналася,  що  вагітна?
Антон  спішив,  говорив  все  з  опалу,  нервово  курив  сигарету  і  заглядав,  роздивлявся    на  всі  сторони.
-  Я  б  заплатив  в  лікарні  і  все  було  б  добре,  жили  б  тільки  для  себе.  Тобі  треба  це  село?  Я  так  розумію,  це  мій  син,  але  в  мене  є  двоє  дітей    і  я  не  збираюся  розривати  стосунки  з  сім`єю.  Тобі  треба  було  цієї  замороки?,-  дивлячись  вже  в  очі  говорив  Антон.
Алла    вся,  аж  тремтіла,  вона  не  вірила  йому,  паспорт  був  при  ньому,  що  навіть  не  поцікавився  звідки  вона?  Яка  байдужість,  від  люті,з  силою  вліпила  ляпас,  різко  повернулася  і  пішла.
Тільки  зайшла  за    кущ,  по  дорозі  до  хати,  навпроти  неї  стояв  батько,
-Нам  треба  поговорити,  я  все  чув,  пішли  посидимо  на  свіжому  повітрі,  під  яблунею.
Алла  не  знала,  що  сказати  батькові,  мовчала.
-Я  все  зрозумів,  доню…    Він    мерзотник  і  я  бачу  не  надійний,  толку  не  буде.    Недарма  кажуть  яблуко  від  яблуні…..    Не  знаю  ,  як  він  там  жив  в  тій  Москві  ,  правда  покійний  Микола  його  хвалив  та  напевно  він  вдався  до  нього.
-    Запитувати  не  буду,  як?  Що?  Це  твоє  життя.!Напевно  ляпаса  він  заробив,  якщо  ти  це  зробила.  Та  хочу  тобі  сказати,  можливо  ми  винні,  не  відпустили  тебе  вчитися  після  школи,  це  таке  діло,  не  повернеш  час.  Та  я  прошу  тебе,  давай  лишимо  все  в  таємниці,  мама    не  перенесе  цього  удару,  якщо  взнає,  що  Антон  батько    онука.  -----------Останнім  часом  занадто  часто  проблеми  з  тиском  та  з  серцем,  ти  ж  бачиш…
         Алла    весь  час  сиділа  опустивши  голову.  Намагалася  приховати  сльози,  які  котилися  немов  горошини,  мовчки    ловила  їх  тремтячими  губами,  а  вони  стікали  на  хустинку,  яка  вже  була  мокра.  Врешті-решт    не  стрималася,  обняла  батька  ,  вся  тремтіла,  плакала  тихо,  тихо,  намагалася,  щоб  часом  не  почула  мама.
                 -А  той  кацап,  хай  там  буде,  він  боїться  їхати  до  нас,  на  Україну.    Тож  краще  хай  не  їде,  ми  і  самі  виховаємо  Андрійка,
-  вже  трохи  веселіше  сказав  батько,  погладив  доньку  по  голові,  поцілував  в  чоло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718902
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Валентин Бут

ЧАС БРАТИСЯ ЗА РОЗУМ? (публ. )

Ця  стаття,  поширена  вчора,  якимось  дивим  чином  зникла  з  сайту.  Простіше  -  була  видалена,  так  само,  як  і  ще  одна,  яку  спробую  поширити  сьогодні  також..  Хтось  вже  читав  їх,  хтось  додав  коментар,  хтось  навіть  додав  в  обране.  Кому  ж  вона  стала  поперек  горла?

Повідомлення  про  захоплення  вояками  ЗС  України  бази  «Аскер»  на  Чонгарі  з  вуст  ведучого  ранкового  ток-шоу  кримської  редакції  Радіо  «Спутник»  Бориса  Левіна  було  немов  каменюка  в  спину.  Подане  зі  слів  екс-регіонала,  двічі  орденоносця  Олексія  Журавка,  який  вже  досить  довгий  час  приділяє  особливу  увагу  кримськотатарському  батальйону  імені  Номана  Челебіджихана,  приправлене  відповідними  коментарями,  воно  викликало  чимале  занепокоєння.  Владі  купи-продайців,  яка  так  невимушено  сприйняла  гібридний  характер  нав'язаної  нам  війни,  що  вважає  цілком  прийнятною  торгівлю  з  ворогом,  гендлювання  на  крові,  непоступливі  добровольці  вже  давно  стали  кісткою  поперек  горла.  
Намагання  кримських  добровольців  докласти  своїх  зусиль  до  відновлення  територіальної  цілісності  України,  вступити  до  війська  своїм  окремим  підрозділом,  довгий  час  не  знаходило  відгуку  в  суконних  серцях  нашої  псевдо-революційної  влади.  Довгий  час  хлопців  просто  ігнорували.  Лише  критична  ситуація,  лише  увага  цілого  суспільства,  лише  розголос  за  межі  України  змогли,  нарешті,  привернути  увагу  наших  владців  до  проблем  «Аскера».  Але  хіба  то  лише  їх  проблеми?  Ні,  що  не  кажіть,  а  не  любить  наша  влада  добровольців...
Як  не  згадати  тут  спроби  шельмування  ініціативи  транспортної  блокади  Криму,  коли  зацікавлені  в  нагріванні  рук  на  людському  горі  політики,  як  самі,  так  і  через  контрольовані  ними  джинсові  мідіа,  через  своїх  говорунів  —  всіх  тих  олександрівкав  та  іринкресіних  (див:  http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=15928),  щосили  намагалися  переконати  суспільство,  якої  непоправної  шкоди  завдасть  блокада  відносинам  з  кримчанами.  Як  не  згадати  намагання  не  допустити  енергетичної  блокади  на  початку  зими  того  ж  2015  року,  коли  на  розблокування  кидали  навіть  підрозділи  спецпризначенців,  як  не  згадати  угоду  про  подальшу  “дружбу  домами”,  підписану  міністром  палива  та  енергетики  Демчишиним?  Чи  не  те  ж  відбувається  й  сьогодні?  Намагання  добровольців  —  вчорашніх  ветеранів-фронтовиків  заблокувати  ганебну  торгівлю  з  окупантами  на  Донбасі,  викликає  знавіснілу  реакцію  нашої  “революційної”  влади.  На  голови  активістів  вивергаються  цілі  потоки  бруду,  брехні,  диких  звинувачень.  Таке  враження,  що  їх  намагаються  зробити  крайніми  у  всіх  бідах.  І  то  —  не  лише  в  бідах  тих  нещасних,  яких  вони  блокують,  але  й  всієї  України.  Аякже  —  адже  залишившись  без  роботи,  шахтарі  не  матимуть  іншої  ради,  як  взяти  до  рук  зброю  і  йти  воювати  проти  бандерохвашистів!  Влада  вустами  своїх  урядовців  вже  попередила  про  віялові  відключення  електроструму,  про  підняття  ближчим  часом  тарифів  на  електроенергію.  Чимось  все  те  нагадує  шантаж,  хіба  ні?  При  тому  чомусь  скромно  замовчується  те,  що  у  вантажопотоках,  що  перетинають  лінію  фронту,  вугілля  становить  не  найбільшу  частку.  Так,  начальник  штабу  блокади  торгівлі  з  терористами  Сергій  Якимович  заявляє:  “Зараз  у  нас  відбувається  звичайна  торгівля  з  терористами  з  окупованих  територій...  Обсяги  постачання  товарів  залізницею  сягають  рівня  2013  року...  СБУ  дали  право  роздавати  дозволи  на  оптові  перевезення...  За  рік  було  видано  97  тисяч  дозволів  на  оптові  перевезення.  Це  по  300-400  дозволів  щодня.  Думали,  що  звідти  до  нас  везуть  лише  вугілля.  Але  ні.  Вугілля  займає  лише  20%  за  дозволами.  А  решта  –  те,  що  випускається  на  тамтешніх  підприємствах,  які  платять  податки  «ЛНР»  і  «ДНР».  З  них  фінансуються  їхні  найманці  і  боєприпаси,  якими  вони  ведуть  вогонь  по  нас.
У  луганських  магазинах  35-40%  товарів  українського  виробництва.  Дозволи  на  масове  постачання  продуктів  СБУ  не  дає.  Як  вони  туди  потрапляють?  Інша  група  –  сіль  і  руди.  Руди  веземо  з  України  туди,  щоб  на  окупованих  територіях  могли  плавити  метал,  щоб  їхні  заводи  могли  працювати.  Понад  тисячі  дозволів  видали  на  оптове  постачання  органічної  хімії.  А  також,  що  найцікавіше,  туди  їде  порох,  вибухові  суміші  і  піротехнічні  пристрої  –  такі  дві  оптові  поставки  пішли  з  України  на  окупований  Донбас.  А  це  детонатори  і  капсулятори.  Є  майже  2  тисячі  дозволів  на  транспортування  туди  лісу.  Кажуть,  що  вони  ідуть  на  потреби  шахт.  Але  ми  порахували,  що  з  такою  кількістю  деревини  можна  було  зробити  шахту  до  Владивостока  і  назад.  Туди  веземо  папір  і  картон.  Є  два  дозволи  на  постачання  поліграфічної  продукції  з  Донецька  у  Дніпро.  Це,  вважайте,  мінімум  два  вагони.  Напевно,  там  пишуть,  як  добре  жити  у  «ДНР».  Що  вони  ще  можуть  писати?  300  постачань  оптових  на  взуття.  Що  вони  двічі  на  тиждень  змінюють  черевики?  Три  тисячі  дозволів  на  постачання  цементу,  гіпсу  та  кераміки.  Найцікавіше  –  видали  два  дозволи  на  оптове  постачання  дипломатичного  вантажу  із  «ДНР»  в  Україну.  Хто  постачальник  цього  вантажу?  Якась  дипломатична  місія.  У  цьому  всьому  замішана  серйозна  державна  машина”.  
Вражаюча  статистика,  чи  не  так?  От,  лишень,  з  висновком  пана  Сергія  про  серйозність  державної  машини,  яка  займається  оборудками  на  крові,  погодитись  неможливо.  Маємо  на  увазі,  ясна  річ,  дії  владців,  які  уособлюючи  на  сьогодні  державу,  на  ділі  компрометують  її.  Справді,  коли  моя  влада,  умовляючи  світове  співтовариство  продовжувати  санкції  проти  Московії,  сама  з-під  поли  гендлює  з  ворогом,  який  окупував  частину  Краю,  від  куль  і  снарядів  якого  чи  не  щодня  гинуть  наші  вояки,  то  це  аж  надто  несерейозно.  Це,  як  на  мене,  більше  схоже  на  колаборацію.  
Можна  скільки  завгодно  доводити,  що  вугілля  з  окупованих  територій  втричі  дешевше,  аніж  за  формулою  Роттердам+,  що  продають  нам  його  не  окупанти,  а  наші  ж,  українські  підприємства,  що  таким  чином  підтримуємо  своїх  же  українських  шахтарів,  які  попри  все,  не  воюють  проти  України,  а  забезпечують  її,  натомість,  таким  потрібним  їй  паливом,  але  коли  пригадати,  що  всі  кошти,  окрім  сплачуваного  до  українського  бюджету  податку,  тим  чи  іншим  чином  забезпечують  життєдіяльність  супротивника,  допомагають  підтриманню  його  бойової  міці,  все  стає  на  свої  місця.  Справді,  хіба  можна  пригадати  ще  хоч  один  випадок  в  історії,  коли  б  країна,  яка  зазнала  агресії,  продовжувала,  як  ні  в  чому  не  бувало,  гендлювати  з  агресором!  
Чи  не  тому  заяви  Кремля  про  те,  що  Московія  не  має  жодного  стосунку  до  війни,  що  точиться  на  Донбасі,  попри  всю  їх  облудність,  дають  підстави  зацікавленим  сторонам  говорити  про  зняття  санкцій  з  неї?  Чи  не  тому  одурманені  рашатудеями  європейці  все  голосніше  питають  своїх  лідерів,  з  якого  дива  вони  мають  нести  великі  збитки,  в  той  час  як  сама  Україна  успішно  веде  торгівлю  з  тими,  кого  про  людське  око  зве  окупантами?  Тож  спитаймо  й  ми  себе,  чи  адекватні  ми,  дозволяючи  обраній  нами  владі  дискредитувати  нас  в  очах  світу,  нівелювати  наші  шанси  на  успіх  і  процвітання.
Спитаймо  нашу  владу,  чому,  сплачуючи  комірне  за  європейського  розміру  тарифами,  ми  не  маємо  вирішеною  проблему  диверсифікації  енергоносіїв,  чому  за  три  роки  теплові  електростанції  не  переобладнані  під  доступні  нам  на  сьогодні  газові  сорти  вугілля  і,  найголовніше,  чому  нічого  не  зроблено  для  відмови  від  страшенно  затратної  системи  з  тепломережами,  що  розтягнуті  на  цілі  мікрорайони.  Відповіддю  на  ці  питання,  яка  багато  чого  пояснює,  є  існуюча  на  сьогодні  система  субсидування,  що  зовсім  не  стимулює  користувача  до  енергозбереження,  зате  гарантовано  забезпечує  прибутки  монополістам  енергетичного  ринку.  Нездарна  у  всьому,  окрім  мистецтва  вивертання  кишень  довірливих  співвітчизників,  наша  влада,  як  бачимо,  навіть  не  шукає  альтернативних  шляхів  вирішення  цієї  непростої  проблеми,  продовжуючи  натомість  зухвало  використовувати  налагоджену  схему  викачування  грошей  уже  навіть  не  з  окремих  осіб,  а  з  їх  спільної  кишені  —  з  бюджету  країни.  Функціонування  злочинної  по  суті  своїй  схеми  забезпечене  підтримкою  на  найвищому  державному  рівні.  Довгий  час  монополістами,  за  участі  державних  чиновників,  чинився  серйозний  спротив  встановленню  будинкових  лічильників.  Доходило  до  того,  що  певні  зацікавлені  особи  навіть  скручували  їх  по  ночах.  Потім,  за  допомогою  пересмикування  тарифів,  було  зроблено  так,  аби  користувачам  було  апріорі  невигідно  їх  встановлення.  Як  результат  —  патрулювання  мешканцями  своїх  будинків,  аби  вночі  до  них  не  під'єднали  лічильника.  Щось  подібне  відбувалась  і  з  поквартирними  лічильниками.  Робилось,  здається,  все,  аби  їх  встановлення  не  мало  сенсу  —  від  прямих  заборон  до  високої  ціни  самого  лічильника  та  його  встановлення.  А  що  вже  казати  про  дозволи  на  встановлення  індивідуального  опалення!  Все  те  і  багато  чого  іншого  свідчить  про  намагання  зацікавлених  осіб  якнайдовше  зберегти  неефективну,  морально  і  фізично  застарілу,  неймовірно  енергозатратну  систему  опалення,  бо  ж  декому  та  обдрипана  гусочка  і  досі  несе  золоті  яєчка.  
Саме  ці  мотиви,  як  мені  бачиться,  що  тягнуть  свої  корені  з  нещирості,  обмеженості  та  злодійкуватості,  не  дають  сьогоднішнім  нашим  “мономахам”  побачити,  що  в  багатьох  країнах  Європи  центральної  системи  опалення  у  звичному  для  нас  вигляді  практично  не  існує.  В  Британії,  скажімо,  абсолютна  більшість  приватних  будинків  має  індивідуальне  опалення.  Багатоквартирні  будинки  спальних  районів  також  мають  кожен  свою  власну  опалювальну  систему  на  основі  електроенергії,  газу  чи  паливних  мастил.  Чи  треба  казати,  що  завдяки  можливості  значно  простіше  оновлювати  невеликі  бойлерні,  порівняно  з  монументальними  котельними  вони  завжди  сучасніші,  економніші,  ефективніші  за  них?  Чи  треба  казати,  що  завдяки  відсутності  розтягнутих  по  цілому  мікрорайону  тепломереж,  непродуктивні  втрати  тепла,  за  які  сьогоднішній  український  споживач  змушений  платити  незугарним  монополістам,  навіть  коли  має  квартирний  лічильник,  зводяться,  в  цьому  разі,  до  мінімуму?  Чому  ж  замість  того,  щоб  міняти  принципові  речі,  наша  влада  затято  тримається  старого  —  заскорузлого  монополізму,  застарілих  поглядів  на  опалення  житла?  В  тій  же  Британії  послуги  з  надання  населенню  лише  одного  газу  пропонують  23  (двадцять  три!!!)  компанії.  Та  ж  сама  картина  з  постачальниками  рідкого  палива,  те  саме  з  електроенергією.  Це  не  означає,  звісно,  що  за  такої  конкуренції  газ,  електрика  чи  рідке  паливо  коштують  копійки.  Це  означає,  що  є  вибір  як  за  ціною,  так  і  за  якістю.  А  найголовніше,  то  є  надійною  гарантією  того,  що  ані  влада  країни,  якби  вона  раптом  втратила  глузд  і  чуття  самозбереження,  ні  жодна  з  тих  компаній  не  зможуть  підсадити  цілу  країну  на  субсидії.  
Газ  в  Британії  недешевий.  Використання  13  500  кВ/г  (1  516,8  куб.  м)  на  рік  обходиться  в  середньому  в  609  фунтів  стерлінгів.  Це  стимулює  до  економії.  Так,  скажімо,  британці  дуже  рідко  встановлюють  батареї  опалення  в  туалеті  та  ванній  кімнаті.  Зазвичай  не  опалюються  і  спальні.  Більше  того,  вночі  таймер  на  газовій/електичній/рідкопаливній  колонці  просто  вимикає  її,  вмикаючи  безпосередньо  перед  пробудженням  господарів.  Те  ж  саме  відбувається,  коли  господарі  йдуть  на  роботу.  Звичну  в  наших  будинках  температуру  22°-24°+С  жителі  туманного  Альбіону,  скоріш  за  все,  сприйняли  б  як  ознаку  нездорового  марнотратства  і  неповаги  до  себе,  адже,  згідно  острівних  фізіологів,  нормальною  температурою  є  16°-18°  С.  А  от  при  температурі  24°  С  вже  виникають  ризики  серцевих  захворювань.
Почавши  з  різнобачення  активних,  мислячих  і,  що  найважливіше,  —  діяльних  громадян  і  дуже  часто  непорядної,  крадькуватої,  байдужої  до  долі  країни  влади,  маємо  прийти  до  усвідомлення  нагальної  потреби  в  цей  непростий  час  дуже  швидкого  знаходження  єдино  правильного  способу  приведення  нашої  влади  до  тями,  або  ж  зміни  її,  доки  не  пізно.  Маємо  виводити  країну  з  біди.  А  це  значить  —  негайне  припинення  безсоромної  наживи  на  крові,  докладення  всіх  зусиль  задля  відродження  економіки  Краю.  Лише  це  може  забезпечити  створення  сучасного  потужного  війська,  а  отже,  перемогу  над  ворогом,  повернення  захоплених  територій,  мир  і  процвітання  для  себе  і  наступних  поколінь.  Зробити  все  те  одразу  і  в  короткий  час  навряд  чи  можливо.  Надто  довго  ми  безвольно  споглядали  за  руйнуванням  країни,  за  нищенням  наших  перспектив,  надто  довго  потурали  нездарній  владі,  чи  то  сподіваючись,  що  вона  чомусь  навчиться,  чи  зрештою  насититься.  Маємо  розуміти,  що  світ  не  стоїть  на  місці.  Доки  ми  барбаємося  в  липкій  твані  обіцянок  наших  владців,  світ  пішов  дуже  далеко.  З'явились  не  просто  нові  технології  —  з'явилось  нове  бачення  життя.  Так,  в  той  час,  як  наші  нездарні  “патріоти”  зациклені  на  колекціонуванні  Божих  храмів,  святих  мощей  чи  там  примітивних  позашляховиків  (нічого  іншого  по  наших  дорогах,  щоправда,  й  їздити  не  може),  еліта  «загниваючого»  Заходу  вкладає  гроші  в  освіту  нових  поколінь,  в  екологію,  в  дослідження  океану,  космосу.
Світ  стоїть  перед  неймовірними  викликами.  Потепління,  яке  відбувається  прямо  на  наших  очах  —  це  не  просто  зміна  клімату.  Це  зміна  всього  життя  людства.  Може  так  статися,  що  колись  родючі  регіони  стануть  пустелями,  а  море  поховає  під  водою  величезні  території.  Чи  не  означає  те,  що  більш-менш  сталі  до  цього  часу  кордони  зазнають  значних  змін,  що  виживатиме  знову  сильніший,  розумніший,  моторніший,  передбачливіший?
Що  може  протиставити  тому  сьогоднішня  Україна  —  незмінні  лопату,  мотику  та  гіркі  зітхання?  Чи,  може,  мляво  медитуючих  під  банею  ВР  нездар?  Молодь  наша  тікає  в  світи.  Та  хіба  одна  лише  молодь...  Нас  вже  давно  не  52  мільйони,  панове.  Кажуть,  вже  менше  сорока.  Для  кого  зачищають  наші  нездари  нашу  землю?  Хто  оселиться  в  Україні  замість  тих  семи  з  лишнім  мільйонів,  які  виїхали  за  кордон?  Святе  місце  пустим  не  буває.  Он  лише  в  Китаї  за  минулий  рік  народилося  більше  семи  мільйонів  нових  громадян.  Можемо  порадіти  за  них.  Але...  хто  ж  порадіє  за  нас?  Чи  не  пора  братися  за  розум,  українці?

Валентин  БУТ

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718903
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Променистий менестрель

Всё повторяется… монолог

           

Всё  повторяется,  мой  друг  –
И  взлёты,  и  паденья;
Мой  милый,  всё  не  просто,  вдруг  –
Случайность,  совпаденья.
Великий  смысл,  высокий  слог  –
Всё  рядом,  всё  весомо.
Но  лишь  потом:  «Да  как  я  мог
Не  видеть  всё,  что  кроме…?»

Течёт  река,  текут  века,
И  жизнь,  и  сновиденья.
Всё  до  единожды,  пока
Не  явится  прозренье,
Что  вместе  не  случайно  мы
В  Божественных  «оковах»,
В  границах  чувственной  страны,  
В  безличной  власти  ж,  снова.

Всё  повторяется,  мой  друг,  –
Как  верный,  ясный  взгляд  твой
В  земном  цветении  вокруг
С  космическою  клятвой.
И  одинокость,  как  утёс
Над  тайною  Вселенной;
Любовь  небес,  духовность  грёз  –  
Подарок  вдохновенья…

И  дней  безликих  череда,
И  сказочность  мгновений;
Всё  исчезает  без  следа  –
Всё,  кроме  откровенья.
Приходит,  словно  звёздный  взрыв,
С  четвёртых  измерений,
Там,  где  других  сердец  Миры
Живут  в  нас  отраженьем…

Всё  повторяется,  мой  друг,
Неповторимы  –  встречи,
Как  притяженье  взглядов,  рук.
Судьбою  каждый  мечен.
Что  предначертано  пройти  –
Свечою  возгорится.
И  час  придёт  себя  найти  –
Так  будет,  всё  свершится.

Великой  сказки  всем  нам  –  горсть
Достанется,  бесспорно,
И  постучится  ночью  гость,  
Тропой  прошедший  горней.
Предупредит  и  всколыхнёт
Миров  тех  дальних  отзвук,
Где  интуиций  чёт  не  чёт,
Альтернативой  крову  

Земному  –  восхожденье  нам
Прописано  в  страданьях…
Недостающего  звена
Отыщет  расставанье…
Мы,  словно  ветры,  в  даль,  идя  
С  надеждою  чуть  зримой,
Но  как  глаза  в  глаза  глядят…
Повторы  в  нас,  вестимо.

30.04.2008г.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718897
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Мартинюк Надвірнянський

Згадай мене

Ти  згадай  ще  мене.  Згадай  моє  тіло,
Поки  не  стало  зовсім  воно  крижаним.
Поки  серце  тремке  зовсім  не  зотліло,
І  вогонь  не  погас  між  душею  і  ним.

Ввійди  наче  тінь  крізь  відчинені  двері,
І  назавжди  уже  замуруй  мої  сни.
Уяві  моїй,  ти  отій  ненажері,
Ті  невидимі  крила  якось  обітни.

Серед  темної  ночі  ляж  біля  мене,
В  мою  душу  вдихни  краплю  свого  тепла.
Щоби  не  просилася  в  небо  черлене,
Щоб  душа  навіжена  в  світи  не  втекла.

Тулися  щокою  до  мої  долоні,
Хай  розпач  волосся  упаде  до  плеча.
Щоб  забилося  серце  в  хвилях  агоній,
І  солона  сльоза  появилась  в  очах.

На  світанку  як  перше  проміння  зіскрить
Ми  проснемось.  Знов  в  тілі  з’явиться  сила.
Усміхнемось  і  радо  вдихнемо  за  мить
Те  щастя,  якому  немає  мірила.

2015р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718891
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Леся Утриско

Повертайся до рідної мами.

Напиши  мені  мамо  листа,
Знову  бій,  я  іти  знову  мушу,  
Ти  молися  до  мого  Христа,
Помолися  за  мене  й  за  душу.

Знову  бій,  знов  стріляють  гармати,
Знову  смерть  лиш  за  крок  до  життя,
День  і  ніч  в  молитвах  мліє  мати,
Сина  жде-  жде  його  вороття.

             Приспів:

В  молитвах  заквітчаю  я  світ,
Хай  несуться  твоїми  стежками,
Повертайся  мій  сину  скоріш,
Повертайся  до  рідної  мами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718862
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Віталій Назарук

ЕМІГРАНТ

Ріжуть  серце  не  свої  слова,
Звичаї  чужі,  чужі  діла.
Інші  в  них  закони  і  гарант,
Не  господар  тут  ти  -  емігрант…        
     
Нам  чужі  їх  села  і  міста,
Інший  хліб  і  інша  в  них  вода,
Зрідка  бачу  рідні  тут  сліди…
 
Ми  були  і  є  для  них  раби,
Вдома  запилилися  сліди.
Сльози  проливаємо  не  раз,
В  їх  церквах  не  наш  іконостас.
       
 Хочеться  почути  церкви  дзвін,
Бо  для  мене  тут  чужий  і  він.
Інші  в  них  закони  і  гарант,
Не  господар  тут  ти  -  емігрант…        
   
Люди  тут  для  мене  всі  чужі,
Завжди  чомусь  важко  на  душі,
Ми  чужими  будемо  завжди…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718853
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Віталій Назарук

ГЕРОЯМ СЛАВА

Слава  майдану  і  героям  слава,
Що  волю  здобули  життям  своїм.
Гаряча  кров  тоді  майдан  вмивала,
Лунали  вистріли,  неначе  грім.

Кричало  небо:  -  Зупиніться,  вої!!!
На  цім  майдані  ваші  є  брати.
Вони  у  Київ  з’їхались  без  зброї,
Зачинені  залишили  хати.

Солдатику!  Ти  в  касці  з  автоматом,
Навпроти  тебе  твій  сусід  Іван.
Він  був  для  тебе  по  сусідству  братом,
А  нині  ти  підеш  до  клубу  сам.

Чого  ж  той  воїн,  що  позаду  тебе,
Стрельнув  в  Івана,  наче  у  мішень?
Бог  бачив  все…  Іван  уже  на  небі,
З  майдану  він  почує  ще  пісень.

Пролинув  час,  до  клубу  одиноко
Ідеш  ти  без  Івана  крізь  село.
Біжить  сльоза,  ти  витираєш  око,
А  твого  брата  наче  й  не  було.

Та  про  Івана  знає  вся  країна,
Сьогодні  покладуть  йому  вінки,
Витає  пам’ять  де  пуста  хатина
І  хрестяться  проходячи  жінки.

Хвилиною  мовчання  по  країні,
Вшанують  пам’ять  люди  без  кайдан.
З  небес  долине  -  «Слава  Україні!»
«Героям  слава!»  -  відповість  майдан.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718852
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Леся Утриско

Птаха.

Злетіла  б  птахою  в  високе,  синє  небо,
Крильми  обняла  б просині  життя,
Лишень  на  мить  торкнутися  до  тебе,  
Лишень  на  мить  відчути  вороття.  

Вдивитися  в  твої,  хлопчачі  очі
І  по-  дорослому  засмагле  вже  життя,
Де  запах  тіла...  шин  згорілих  ночі,
В  снігах  застиглих  вічне  забуття.  

Торкнула  б  світ,  забутий  нині  Богом,
Крильми  накрила  б  все  твоє  життя.  
Небесна  Сотня...  дім  і  сад,  і  стогін,   
Єдина  мить, в  ній  пострілу  сльоза.  

Я,  вже  не  я-  лиш  вічність  із  журбою
І  ти,  не  ти  -  зірки  усіх  небес,
Злетіла  б  птахою  до  неба  із  тобою-  
Разом  з  тобою несла  б  вічний  хрест.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718849
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Lana P.

ОСТРІВ СНІВ

Як  мало  треба  для  людини,
Щоб  почуватись  у  раю.
Прикрасити  життєві  днини,
Почути  щире:  “Я  люблю!”

Намалювати  собі  казку
І  відірватись  від  людей,
Відчути  неповторну  ласку,
Тулити  щастя  до  грудей...

Переселилися  на  острів
Чудових,  неповторних  снів.
І  почуттям  стелити  простір,
Щоб  аж  прибій  загомонів.

Нектар  спивати  мелодійно,
Де  квіти  і  пташиний  спів,
Купатись  в  морі  гармонійно,
Біля  щасливих  берегів.

2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718847
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Леся Утриско

Художник ( Гумореска) .

Шось  сі  стало  з  моїм  Йваном...на  старість  здуріло,
Малювати  каже  буде-  фарби  захотіло.  
Бо  ціле  житє  не  знав,  жи  він  є  художник,
Згребло  гроші  всі,  шо  мало,  пішло  у  ларочок.  
Накупило  того  всього...  вочи  сі  розбігли,  
Таке  туто  кольорове,  жи  коти  сі  збігли.  
Вийшов  рано  на  подвірє,  вимив  чисто  лавку,  
Став  подвірє  прикрашати...в  театрі  заставка.  
Ше  таке  подвірє  моє  ніколи  не  було,  
Знимку  тихо  я  м  зробила,  аби  не  забули.  
Добравсі  мій  художник  на  кінец  до  мене:
-  Мий  Касуню  чисто  коси,  пусти  по  ремЕни.*
Я  сі  мию,  ноги  брию,  під  пахами  тоже-
Тепер  буду,  як  модель-  най  ми  Бог  поможе.  
Поки  я  сі  чепурила,  вінок  закладала,
Мій  Іван  усьо  зладив-  я  м  сі  занезнала.  
Квітами  всьо  так  прибрав-  як  вінки  на  гробі,  
Навіть  сало  й  самогонку  помістив  на  лаві.  
Хліба  врізав,  жи  м  пекла,  нині,  на  снідані  
І  вмостив  сі  малювати  зи  самого  рані.  
Вийшла  м  з  хати,  як  та  пава...  в  вишитій  сорочці,
А  Іван  ми  каже-  Скинь!  Застели  на  бочці.  
-Йой  Іване!  Та  я  гола,  побійсі  ти  Бога,  
Та  й  дорога  дуже  близько,  де  ходит  худоба.  
А  він  каже,  жи  інаше  картини  не  буде,
Йому  десь,  шо  люди  скажут,  він  і  так  мі  любит.
Знялам  всьо-  сиджу,  як  мавка...в  чім  мати  родила,
Встиду  купа,  та  терплю...  небогу  м  прикрила.  
Так  їм  Йвану  позувала  майже  до  обіду:
Ноги  мліли,  хрибет  пік  і  бомки*  ми  їли.  
Як  Іван  то  всьо  скінчив-  скінчилисі  муки,
Як  ми  то  всьо  показав-  заламала  м  руки.  
-  Шо  ти,  дітьку,  малював?  Мене,  чи  горівку?
Я  терпіла  такі  муки  ,  аж  ми  змокла  чівка*.
А  вно  каже-  Дурна  бабо,  шо  ти  розумієш?!
Я  художник,  а  не  ти,  не  кричи,  не  смієш.  
Юш  сі  моє  позувані  на  вічно  скінчило:
Світ  ми  в  очах  потемнів,  життє  ми  не  миле.
Їч  Іване  своє  сало  і  пий  самогонку,  
Я  тепер  тобі  покажу,  за  ту  проблемоньку.
Будеш  ти  тепер,  Іване,  мене  малювати,  
А  як  ні,  то  забирайсі  із  моєї  хати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718845
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Дідо Миколай

В трубі надії і бюджет

Немає  Криму,  нема  газу…
І  угольок  в  нас  із  ОРДЛО.
Самовдоволене  від  сказу…
Дурнями  робить  нас  ху.ло.

Цюм-цюм  ,  яке  солодке  вим’я,
В  гейропі    вуглик  смакота.
Доляри  сучі,  як  полим’я,
Рахує  з  Донбі    ж.доба.

Бандити  й  виродки  партнєри,
То…  ні  для  кого  не  секрет.
Загнали  в  доску  «флібустьєри»,
В  трубі  надії  і  бюджет.

Війна  за  гроші…  -  сучі  діти,
Біднота  гине  без  грошей.
Жирують  пад.и  єзуїти,
В  кубельці  тішиться  Кощей?

Як  ти  ж  достало  нас  с.бако,
Від  тебе  нам  давно  пече.
Іди  по  добрім  вовкулако,
Бо  ти  Україні...    чуже!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718827
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Валерій

Прилетів лелека


На  світанку  лелека  прилетів  іздалека.
Над  селом  покружляв,  рідну  землю  впізнав.
Біля  хати  старої,  де  гніздився  весною
Хтось  тополю  зрубав  і  гніздечко  зламав.

Приспів:

–  Хто  ж  це  мертвий  душею,  замахнувся  рукою?  –
Прокричав  той  лелека  на  очах  із  сльозою.
–  Як  стерпіти  жорстокість,  образу  стерпіти?  –  
Замахав  птах  крилами,  щоб  у  небо  злетіти.


Він  піднявся  до  сонця,  щоб  побачили  люди,
Як  зневірений  птах  помирать  зараз  буде.
Щоб  задумались  люди,  душі  їх  пробудились,
Щоб  відкрилися  очі,  знов  серця  відродились.


– Люди!  Добрими  будьте!  –  кричав.  -  Живіть    з  Богом!
…Склавши  крила,  лелека…  упав  за  порогом.

…Хоч  побачили  люди  горду    птицю  розбиту,  –
Не  змогли  оцінити  кров,  на  землю  пролиту.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718812
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 17.02.2017


Світлана Ткаліч

господи, пробач…

Господи,  пробач  за  безнадію,
Пробач  мені  за  прожите  життя,
За  те,  що  я  молитися  не  вмію
І  рідко  припадаю  до  хреста.

Господи,  пробач  за  одинокість
Навіть  серед  тих  хто  поруч  є,
Ти  пробач  мені  за  всі  образи
На  тих  хто  так  щоденно  дістає.

Ти  пробач,  що  мудрості  не  досить,
Пробач  мені  за  суєту  життя,
Що  сум  моя  душа  беззмінно  носить,
За  нерішучість  і  за  слів  сміття.

За  те,  що  ворогів  прощать  не  вмію
І  не  підставлю  другої  щоки,
Але  дай  шанс  мені  і  дай  надію
Прожить  достойно  всі  мої  роки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718806
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 17.02.2017


Шостацька Людмила

НАПИСАНО НАМ НА ДОЛІ

                                               Здавалось:  прийде  весна  -
                               Сестра  тій  жаданній  волі,
                               Поклали  свої  імена
                               Сини  на  святім  престолі.

                               З  вкраїнською  групою  крові
                                               У  жилах  -  пульсом  свобода,
                               Майданами  йшли  до  волі  -
                               Мільйонам  була  нагода.

                               Мабуть  і  в  убивць  була  
                               Така  ж  сама  група  крові,
                               Від  злочинів  -  вже  смола,
                               Немає  довіри  псові...

                               В  нас  вибору,  брате,  нема!
                               Нам  далі  –  дорога  до  волі!
                               Скінчиться  колись  зима  -
                               Написано  нам  на  долі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718774
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 17.02.2017


Руденко Олекса

Народ воює

Народ  воює,  а  гарант  –  торгує!
Він  бізнес  на  крові  підвівся  захищати!
І  знову  влада  свій  народ  не  чує,
І  за  свої  прибутки  думає  вбивати.

Бариги  нешановні  зупиніться!
Засліплена  прибутками  сволота
В  минуле  кровосісів  подивіться  –
Таке  ж  чекає  шоколадного  банкрота!

Опам’ятайтеся  негідники  із  влади  
Насилля  не  пробачить  Україна,
Не  заховаєтесь  від  гніву  ви  у  Раді,
На  захист  хлопців  встане  вся  країна!
17.02.17р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718785
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 17.02.2017


Шостацька Людмила

КНИГИ МУДРОСТІ

                                             Читаймо  всі    мудрості  книги,
                             Гортаймо  віків  сторінки,
                             Розкриймо  секрети  й  інтриги,
                             Збираймо  знання  і  думки.

                             Мандруймо  по  книжних  просторах,
                             Долаймо  глибини  і  далі,
                             Воздвигнім  на  трони  й  престоли
                             І  тих,  що  їх  серцем  писали.

                             Читаймо  всіх  мудрих  творіння,
                             Святі  одкровення  отців,
                             Хай  сходить  по  світу  насіння
                             Та  пам’ять  живе  про  митців.

                             Черпаймо,  вивчаймо,  уміймо,
                             Збираймо  плоди  їх  трудів,
                             Святині  словесні  леліймо,
                             Карбуймо  в  них  пам'ять  родів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718771
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 17.02.2017


геометрія

ВАЖКА НАША ДОРОГА…

                                           Дивлюся  новини,                                    Чому  така  доля
                                           а  в  душі  тривога,                                    гірка  нам  дісталась,
                                           важка  України                                            Свобода  і  Воля  
                                           моєї  дорога...                                              у  крові  вмивалась.
                                                                                     На  нас  наступали
                                                                                     і  з  заходу,  й  з  сходу,
                                                                                     ногами  топтали
                                                                                     і  кидали  в  воду.
                                           У  вогнях  палили,                                  Хоч  нас  розпинали,
                                           а  ми  воскресали,                                  а  ми  розгинались,
                                           у  крові  топили,                                        а  коли  вбивали,
                                           а  ми  випливали.                                    ми  знов  піднімались.
                                                                                   У  тюрмах  гноїли,
                                                                                   в  Сибір  висилали,
                                                                                   та  все  ж  не  зламали,
                                                                                   ми  знов  виживали.
                                             Було  й  продавали,                              Над  нами  глумились,
                                             на  шматки  ділили,                              сміялись,  знущались,
                                             та  люди  єднались,                              а  ми  не  корились,
                                             боролися,  бились.                                жили  й  захищались.
                                                                                   Хоч  часом  терпіли
                                                                                   нещаднії  муки,
                                                                                   надіялись,  знали,
                                                                                   діждемося  злуки.
                                             Нам  крила  ламали,                          Відважно  боролись
                                             і  нещадно  били,                                  за  Волю  й  Свободу,
                                             підмоги  не  ждали,                            за  світле  майбутнє
                                             знаходили  сили.                                  для  свого  народу.
                                                                                   І  знову  сьогодні,-
                                                                                   війна  йде  на  сході,
                                                                                   хоч  час  непогодний,
                                                                                   та  бути  Свободі!
                                             Зуміємо  сили                                            І  я  молюсь  Богу,
                                             ми  всі  об"єднати,                                всі  сили  збираю,
                                             щоб  ворога  злого                                і  завтра  в  дорогу
                                             геть  вигнати  з  хати!                        важку  вирушаю!
                                                                                   Хоча  й  слабкі  сили
                                                                                   давно  уже  маю,
                                                                                   та  виростуть  крила,-
                                                                                   для  рідного  краю!
                                             Держіться,  синочки,-                      Я  вірю  до  бою
                                             до  вас  їде  мати,                                      усі  ви  готові,
                                             щоб  з  вами  країну                              щоб  люди  у  Мирі
                                             свою  захищати!                                      жили  і  в  Любові!
                                                                                     Усе  буде  добре,
                                                                                     минуть  всі  тривоги,
                                                                                     ніхто  нас  й  ніколи
                                                                                     не  зіб"є  з  дороги!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718728
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 17.02.2017


НАДЕЖДА М.

Заблудилася весна… (для дітей)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SP6leDA3BtE[/youtube]


Заблудилася  весна:  збилася  з  доріг.
І  ступила  крадькома  в  зиму  на  поріг.
Приміря  наряди  з  білих  пелюсток,
Усміхнулась  до  зими:  проклада  місток.

А  зима  лютує:  сипе,  сипе  сніг
І  весни  заблудлої  замітає  слід.
Що  в  природі  твориться:  тут  такий  безлад!
А  весні  не  хочеться  повертать  назад...

Сонце  посміхнулось  -  взявсь  водою  сніг.
І  вода  вже  капає  із  тепленьких  стріх.
Боротьба  триває  двох  великих  сил...
Хто  ж  перемагає?    Сніг  все  притрусив...

--------------------------------------------------
Бажаю  вам,  мої  Друзі,  гарного  настрою!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718717
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 17.02.2017


Світлана Моренець

НЕВЖЕ НІЧОМУ НЕ НАВЧИВ МАЙДАН?

Коли  в  багні  –  надії,  почуття,
тавро  ганьби  знічев'я  не  зітреш.
Щодень  новини  нашого  буття,  –
мов  кварта  дьогтю  у  прокислий  фреш.

Цим  пійлом  вже  напоєні  ущерть,
брехнею  нагодовані    сповна!
Усе  –  наперекіс,  все  –  шкереберть:
мільярди  –  жменьці,  іншим  всім  –  війна.

Грабунку  не  спиняється  чума,
цей  кровожерний  жадібний  дракон,
бо  в  краї  влади  гідної  нема,
й  не  діють  ліки  головні  –  закон.

Тож  мусять  добровольці  йти  на  штурм  –
перекривати  контрабанді  хід,..
аж  знявся  ґвалт  олігархічних  юрм  –
так  "вболівають"  (раптом!)  за  нарід.

О  владний  оп'яняючий  дурман,
затьмарюючий  пам'яті  штрих-код!
Невже  направлять  військо  на  народ?!
Невже  нічому  не  навчив  Майдан?

                                                 17.02.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718709
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 17.02.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Білка-рятівниця

Наполоханий  зайчисько
Біг  снігами  через  ліс,
Небезпека  була  близько,
Ледве-ледве  він  утік.

Вовк  голодний  за  ним  гнався,
Вже  ось-ось  був  би  схопив,
Але  сам  він  налякався,
Щось  упало  з  висоти.

Та  прямісінько  на  носа,
Вовк  присів  та  зупинивсь,
Це  велику  шишку  з  сосни
Білка  кинула  униз.

Зайчик  втік  отак  тим  часом,
Вдячний  білочці  рудій,
Що  від  вовка  врятувала,
Вірний  друг  тепер  він  їй.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718678
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 17.02.2017


Олена Жежук

Божевільна

Ця  магія  ночі  писала    таємні    слова,
Їх  місяць  по  зорях  читав  й  багрянів  у  смерканні.
Поміж  полюсів  народилася  Пісня    нова
Про  вічне,  як  небо,  і  гірке  до  болю  кохання.

Ця  пісня  летіла  з  чужих  непізнаних  світів
І  місячним  променем  впала  мені  у  руки…
Хіба  я  просила?      Хіба  ти  її  хотів?
Я  лише    торкнулася  неба  –  й  полинули  звуки.

Лунала  печаллю,  розсипалась    болем  ущент,
І  падали  зорі  –  одна  серед  них    всесильна.
Розбилося  серце  –  розсипалось  срібним  дощем,
Зберу  усі  ноти  і  ввись    полечу.  Боже...вільна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718635
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 17.02.2017


Надія Карплюк-Залєсова

ДРУЗЯМ МОЇМ



Друзі  мої,  як  добре,  що  ви  є,-
Це  значить  -  є  підтримка  і  розрада,
Якщо  мене  торкнеться  коли  зрада,-
Нехай  зозуля  зраднику  кує...
Для  нього  -  це  утіха,-  птахи  рада,
Мені  ж  бальзамом  друзі  мої  є-
Багатство  істинне  моє,-
Душі  правдива  й  серденька  відрада
І  як  ворожа  куля  задерне,
Не  так  болить  воно,  не  так  вже  обпікає,
І  біль  під  всі  вітри  незнані  утікає,
Як  побратим  і  друг  у  очі  зазирне
А  як  кохання  хвилею  накриє,
То  першим  знатиме  про  щастя  моє-друг,
(  Болячка  від  усіх  земних  недуг),-
І  перший  келишок  шампанського  налиє.
Відчине  двері,  душу  всю  навстіж
Мій  щирий,  вірний  і  надійний  друг,-
Тож  за  здоров"я  усіх  друзів  і  подруг,
А  вам  сторицею  і  совістю  платіж

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718591
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Надія Карплюк-Залєсова

В СЬОГОДНІ, В ЗАВТРА, В НЕБУТТЯ

Таке  старе  і  звичне,  всім,  знайоме-
Поет  підносить  в  площині  новій
З  "іксами",  "ігреком"-  ніколи  невідомих,
А  добуток  чи  суму  -  в  формі  дій

А  сума  з  добутком  в  поетів  -  різна,
І  вірна  відповідь  відточена  в  цехах,
Де  відчуття  і  логіка  сплелися
У  музі,  що  мандрує  по  серцях

Де  кожна  схема-  пальчика  відбиток,
У  світі  почуттів,  збудованих  із  схем,-
Несе  красу  без  штампу  і  візиток
В  світ  особистого  в  кросвордах  теорем

Життя  плюс  досвід,  вкраплені  в  перлинку,
Де  гріх  і  совість-  сталі,  як  життя,
Поет  єство  своє,  себе    несе  частинку
В  сьогодні,  в  завтра,  в  небуття...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718590
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Фея Світла

Старенька церква

[youtube]https://youtu.be/JaNpyKJTr0I[/youtube]

[i][b][color="#085757"]Старенька  церква,  мов  старенька  мати,
Що  діток  жде  домів...  Мов  рідна  хата,  
Де  тепло  й  любо,  затишно  кругом,  
Гостинністю  чарує  і  добром.
Та  чує  люд  весь  ,  бачить  і  болить  
За  кожну  душу  в  молитовну  мить.
Вона  є  свідком  всіх  хрестин  і  всіх  вінчань,  
Сумує  гірко  й  проводжає  в  час  прощань.    
Скликає  дзвоном,  милістю  манить,
Стрічає  хором,  псалмами  звучить...
Старенька  церква  в  злагоду  -   завіт,
І  так  всі  -  триста  вісімдесят  пять  літ!  
Поклін  святині  у  порозі!  Божий  храм!  
Тут  ласку  Божу  і  любов  дарують  нам.
[/color]
Вересень  2015[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718577
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Дідо Миколай

Доля чаїна

При  битій  дорозі  лежиш,  як  руїна,
Невже  в  тебе  доля  Вкраїно  чаїна.
Поранені  груди  печуть  до  нестями,
Сини  відлітають  у  даль  журавлями.

Не  туж  моя  пташко  не  плач  не  ятрися,  
До  Світлого  нашого  Бога  вернися.  
Не  жур  свого  серця,  зростають  онуки,
Дажбог  утомився  уже  від  розлуки.

Там  служать  йому,  оті  два  голубочки,
У  Божому  царстві  з  високої  точки.
Збудовує  долю  нам  кращу  далебі,
Усе  бо  ж  там  бачить  в  високому  небі.

Знов  ступить  весна  у  гаю,  заясніє,
Не  вмре  Україна  моя  й  не  змарніє.
Душа  просвітліє,  очистить  Господь,
Всміхнеться  нам  щиро  Небесная  Зводь.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718571
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Шостацька Людмила

ВІН БУВ УКРАЇНЦЕМ /пам'яті Василя Стуса/

                                               Він  був  українцем,  за  що  і  загинув  -
                               Поет,  правдолюб,  протестант,  патріот,                                            
                               Як  “зламана  віть”  грішну  землю  покинув,
                               “Душі  його  птах”  полетів  до  висот.

                               Він  нам  залишив  в  “позапростір  вікно”
                               І  “стигми  болючі  в  тілах  і  у  душах”,
                               І  віршів  безсмертних  своє  полотно,
                               Не  мертвим  –  живим!І  усім  небайдужим!

                               “Феномен  доби”  із  застінків  кричав
                               Аби  його  чули  і  “небо”,  і  “кручі”,
                               З  вагою  хреста  Україну  тримав,
                               На  “цвинтар  веселий”  назавжди  ідучи.

                                          “Зимові  дерева”  ридали  у  вересні
                               І  світом  крутила  лиха  “круговерть”,
                               З  поета  упали  кайдани  тяжезні,
                               Із  карцера  Геній  пішов  до  безсмерть.  


                                                                                               Вчора  мені  пощасливилось  бути
                                                                                               присутньою  на  зустрічі  з  відомим  
                                                                                               українським  письменником,
                                                                                               громадським  діячем,  учасником
                                                                                               перепоховання  борців  за  Україну
                                                                                               Василя  Стуса,  Олекси  Тихого,Юрія
                                                                                               Литвина  ВОЛОДИМИРОМ  ШОВКОШИТНИМ

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718553
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Світлана Ткаліч

осінь

Тріпоче  осінь  золотавим  листом
І  сіє  з  неба  на  поля  дощі,
Накинула  хустиночки  барвисті
На  всі  дерева  і  на  всі  кущі.

Рясним  намистом  наділила  терни,
Розкинула  коралі  на  гльоди,
В  долонях  сонця  пригорнула  землю,
Обдарувала  щедро  всі  сади

Все  бігає,  клопочеться  навколо:
Усе  б  зробить,  нічого  не  забуть;
Як  мати-ненька  з  ніжністю  і  болем
Проводить  птахів  у  далеку  путь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718551
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Світлана Ткаліч

біжить електричка

Біжить  електричка,  біжить  через  зелені  повінь,
Пробігла  полями,  лишила  позаду  ставки.
Стрічками  розмаялись  ріки  аж  на  видноколі.
Вітає  хлоп`ятко  на  станції  махом  руки.

Вона  звикла  бачить  зажурені  очі  коханих
Коли  проводжали  вони  половинки  свої,
І  щасливі  усмішки  при  зустрічах  довгожданих
Коли  повертались  кохані  із  дальніх  країв.

Біжить  електричка,  приносячи  радість  і  смуток,
Минає  вокзали,  роз`їзди,  минає  пости,
Поєднує  долі,  поєднує  сім`ї  в  розлуці,
Будує  надії,  будує  життєві  мости.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718549
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Нора2

По дороге побежало счастье


По  дороге  побежало  счастье…  
-  Подожди,  я  за  тобой  не  угонюсь!  
Путь  тернист  мой,  не  в  моей  уж  власти  
догонять  тебя,  ведь  снова  разминусь.  

-  Разве  ты  не  видишь,  я  же  рядом!  
Рука  об  руку  с  тобой,  уж  много  лет.  
Догонять  меня  тебе  не  надо,  
я  указываю,  видишь,  путь  и  свет…  

А  порой  гонюсь  я  за  тобою,  
всё  схватить  тебя  пытаюсь  за  подол..  
Словно  спорю  я  с  твоей  судьбою,  
чтобы  выбирала,  но  не  между  зол.  

Ты  упряма,  но  и  я  упрямо!  
Как  же  верно  службу  я  тебе  служу.  
Только  в  голове  твоей  программа,  
по  которой,  я,  увы  -  не  подхожу!  

-  Ты,  прости  меня,  -  сказала  счастью.  
-  Я  тебя  порой  совсем  не  берегу.  
Дай  мне  мудрости  своею  властью,  
может  быть,  тогда  сберечь  тебя  смогу…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718545
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Олена Шабанова

Скуйовджені шляхи-дороги…

Скуйовджені  шляхи-дороги
Вже  не  ведуть  у  світлий  рай
Нині  високими  стали  пороги
Розлили  біль  свій  через  край

А  ще  недавно  було  тепле  літо
Коханням  розливалися  серця
Тепер  стою  розлукою  зігріта
І  сльози  сиплять  гірко  без  кінця...

Вмиваю  ними  свої  темні  ночі
Порожні  вулиці  вдихаю  знов
Я  скрізь  лиш  бачу  твої  сині  очі
Я  чую  як  кричить  в  душі  любов...
Вона  тихенько  помирає...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718543
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


НАДЕЖДА М.

Я ніколи не стану другою…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=APSTMecrAes[/youtube]
У  природі  іде  все  по  колу.
Хто  зуміє  оце  зупинить?
Це  не  зможе  ніхто  і  ніколи
Проти  волі  природи    чинить.

Після  ночі  приходить  вже  ранок,
Що  вітає  новий  знову  день.
Тільки  іншою  я  вже  не  стану,
На  роки  постарію  лишень.

І  по-іншому  гляну  навколо,
Повні  груди  повітря  вдихну.
Щось  вже  пахне  не  так  матіола...
Чомусь  важко  тоді  я  зітхну.

Все  частіше  приходить  безсоння,
І  як  бджоли  рояться  думки.
І  хворіє  душа  в  міжсезоння:
Це  даються  взнаки  ці  роки.

Та  з  роками  душа  не  зчерствіє,
Своїх  друзів  не  кину  в  біді.
Один  погляд  -  і  я  зрозумію:
Чи  є  справжніми  друзі  мої...

Я    ніколи  не  стану  другою.
Буду  щастя,  як  інші  чекать...
Свої  болі  віршами  загою,
І  відчую  в  душі  благодать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718538
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Петро Кожум'яка (Ян Укович)

Люди з брехнею не живуть…

Почуйте  материнський  біль,
Коли  синочок  рідний  йде  на  страту?
З  нього  знущаються,  у  ранах  піт  та  сіль,
Хоча  невинен  він  і,  навіть,  для  Пілата.

Хоч  рветься  із  грудей  звіриний  вий  -
Неможна  це  словами  і  назвати:
Перед  очима  матері  —  святий
Тягне  хреста  на  гору  він  до  ката.

Неможна  плакати  —  йому  й  без  того  важко,
А  як  змовчати,  сину  дорогий!
Ця  справжня  біль  —  для  кого  казка?
Не  кожен  хрест  несе  на  гору  свій?

А  далі  все  брехня,  що  написали:
Про  другу  щоку,  що  за  всіх  терпів…
Коли  тебе  з  початку  оббрехали,
Щоб  не  збудити  у  народу  Божий  гнів!

Як  і  тоді,  донині  влада  бреше:
Вона  не  судить  праведним  судом  -
З  брехнею  владі  жити  значно  легше  -
Вона  її  і  сіє  скрізь  кругом.

Сама  ж  вона  —  то  жила  б  так  потому…
Здавалося:  ви  ж  за  людей  —  та  ні!
Той  в  шоколаді,  той  у  золотому…
Один  народ,  як  завжди  —  у  гівні!

Жиди  мовчали,  як  Хреста  убили…
На  правду,  на  закони  —  їм  плювать.
Вони  Варраву-злодія,  простили,
А  чесного  -  не  стали  захищать!

Був  би  народ  —  дісталося  б  Пілату,
Судив  би  він  отих,  хто  оббріхав…
Паліть  сарай!  Як  вороги  підпалять  хату!
Мовчіть  раби!  Здихайте!    -  жид  сказав...  

Таку  дурню  нам  в  голови  вкладають.
Усіх  оббрешуть  і  засудять,  як  Христа  -
Мовчання  і  покірності  чекають,
Іуди  знайдуться  —  релігія  проста.

Якби  Ісус  учив  усе  прощати
І  не  чіпати  лютих  ворогів  -  
Він  був  би  першим  другом  у  Пілата
Й  сидів  би  в  синагозі  у  жидів!

Тож  все  брехня  у  їхньому  писанні!
Син  Божий  зовсім  іншому  учив:
Не  продавайтесь  за  три  драхми  драні!
Не  слухайте  брехливих  влади  слів!

Допоки  віримо  у  їх  брехню  —  ми  вівці,
Вони  тоді  вовки  і  пастухи,
І  стелимося  самі  по  долівці,
І  не  питаємо  злодіїв  за  гріхи...

Ще  й  зараз  ненька-Україна  плаче,
Пілат  з  жидами  рядить  новий  суд,
А  наші  діти,  як  Христос  той,  наче
Ідуть  до  страти  і  хрести  несуть.

Чи  змовчимо?  Хай  далі  убивають?
Хай  розпинають,  хай  тарифи  гнуть?
Хай  далі  шоколядні  заробляють?
Ми  мовчимо  —  то  хай  хоть  заплюють!

Безмежне  материнське  горе,
Слізьми  кривавими  вкривається  країна,
Уже  червоним  стало  Чорне  море,
Та  все  не  нажереться  ця  скотина!

На  обіцянки,  на  закон  —  їй  класти!
Без  совісти,  без  честі  —  це  вона.
Уміє  лиш  вбивати  й  красти  -
Вона  не  бачить,  що  три  роки  йде  війна!

Раз  мовчимо  —  ми  ті  самі  Іуди!
Синів  щоденно  убиває  їхній  «судЬ»…
Тож  ми  —  раби!  Бо  мають  голос  люди,
А  люди  із  брехнею  не  живуть!

15.2.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718535
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Олена Iськова

Збирали вантаж

Збирали  вантаж  для  Авдіївки  діти.
Хтось  банку  варення,  хтось  сала  приніс.
Дитяча  душа  ще  не  має  лімітів:
Улюблену  ляльку  давала  без  сліз
Дівчатко-кульбабка:
«Це  все,  що  я  маю.
Ця  лялька-красуня  мені,  мов  сестра.
Із  нею  щоночі  я  вмить  засинаю,
Як  поруч  вона,  забуваю  про  страх.
Та  я  підросла.  
Не  боюся  нічого.
І  спати  у  ліжечку  можу  сама.
А  діткам  там  
страшно,  
бо  з  неба  нічного
Розпечені  зорі  жбурляє  зима
Крізь  стіни  і  вікна  у  кожну  хатину…
Там  світла  і  сонця,  
Дитинства  нема.
Та  ви  передайте,  що  кожна  дитина
Благає  Ісуса,  щоб  зникла  війна».

Збирали  вантаж…  
Що  було  у  коморі
Приносили  
з  різних  куточків  села.
Ділилися  щиро,  щоб  тим,  в  кого  горе,
Привезти  надію  і  трішки  тепла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718516
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Віталій Назарук

УКРАЇНЕЦЬ

На  землі  ти  своїй  -  українець,
Якщо  ти  українець  в  душі.
Ти  господар  землі  -  охоронець,
Від  святої  межі  до  межі.

Бережи  рідний  дім,  як  зіницю,
Окрім    друзів  є  ще  й    вороги.
Золоту  рости  в  полі  пшеницю
І  ніколи  не  лізь  у  борги.

Якщо  в  силі,  ставай  меценатом,
Пам’ятай,  що  бідує  народ.
Будь    солдатом  -  завжди  будь  солдатом,
Бережи  все  святе  від  заброд.

Коли  треба  виходь  на  майдани,
Пам’ятай  що  там  воля  жива,
Скинь  з  душі,  якщо  мучать,    кайдани,
Бережи  рідні  серцю  слова.

Україна  –  матуся  –  родина  -
Важливіший  шнурочок  життя.
Пам’ятай,    ти  в  цім  світі  –  людина
І  людині  належить  земля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718507
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Віталій Назарук

МАЙДАН ГОРИТЬ

                                 Героям  майдану...
Прийду  я  знову  на  майдан,
Щоб  поклонитися  героям,
Бо  кожен  з  них  життя  відстояв,
Для  нас,  хоча  своє  віддав.

Не  буде  сліз…  У  серці  біль.
Горять  свічки…  Їх  не  злічити.
Могли  б  ще  хлопці  жити  й  жити,
Та  ворог  бачив  їх,  як  ціль.

І  полилася  кров    в  Дніпро…
Заховався  майдан  у  очах,
Хлопці  йдуть  ще  сюди  по  ночах,
Тут  випромінюють  добро..

Майдан  із  ранку    весь  кипить.
Сьогодні  їх  усіх  згадають…
Кричать:    –  «Герої  не  вмирають!!!»
Горять  свічки…  Майдан  горить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718506
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Lana P.

НА НЕБІ

На  небі  запалю  свічу
Іскринкою,
В  сузір’ї  рясно  зацвіту  
Зоринкою.
І  між  галактик  полечу
Пилинкою,
Всі  перешкоди  розмету
Крижинкою.
А  що  не  зможу  —  обійду,
Пружинкою,
Омию  сльози  на  вітрах
Хмаринкою,
На  землю  світло  упаду
Сніжинкою,
Розтану  на  твоїх  вустах
Краплинкою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718490
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Lana P.

НІЧ І МІСЯЦЬ

Заглиблена
У  невідомі  далі,
Одягнена
В  тонкі  плетіння  ткалі...

Закутана
В  темно-парчевий  ситець,
Заплутана
Між  золочених  китиць.

Обніжена
Промінням  лагідненько,
Занурена  
У  місячне  серденько...

Тремтіла  ніч
І  зорі  розкидала...
І  тет-а-тет
Коханому  співала...  2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718489
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Леся Утриско

Любов (Гумореска) .

Шо  сі  нині  в  світі  творит-  хлопи  зварювали,
Як  минуло  їм  за...  всі  сі  збунтували.
Прийшла  вчора  моя  Каська,  та  й  руки  ламає,
Зачала  сі  сповідати,  яку  біду  має,
Каже,  жи  її  "слимак  "  хоче  сі  розвести-  
Хоче,  каже,  молодицю  до  хати  привести.
В  хаті  діти,  в  хаті  внуки...де  нам  сі  подіти?  
А  вно  хоче  ше  на  старість  та  й  маленькі  діти.  
Моя  "глиста  "  сі  влюбила  в  сусідку  Олену,
Як  їм  глянула  на  неї-  не  ліпша  за  мене.  
Має  цицьки  трохи  більші,  трохи  ширша  в  заді,  
Вочи  має,  як  булькИ...  і  по  всій  параді.  
"-Шляк  го  трафит....  я  го  "заб'ю"...я  го  так  любила...
А  вно,  ку...ва,  та  й  на  старість  наставило  вила".
Роги  му  вросли,  як  чорту,  таке  юш  пихате,  
Не  мені  зриває  квітку,  не  несе  до  хати.
А  би  вас  тута  любов  із  кістьом  не  зіла,
Памітайте,  жи  своя,  все  ближча  до  тіла.
І  до  тіла,  і  до  серця,  до  всього,  шо  хочеш,
Най  сі  дітько,  в  тутім  пеклі,  із  вас  не  регоче.

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718485
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


MERSEDES

Мавка з довгим волоссям…

Між  високих  і  стиглих  хлібів,
Що  у  полі  буяє  колоссям.
На  стежині  її  я  зустрів,
Наче  Мавку  із  довгим  волоссям...

А  усмішка  така  чарівна,
Ніжні  очі  її  волошкові.
Зігрівали  неначе  весна,
Зігріває  в  казковій  любові.

І  полинула  пісня  дзвінка,
Полетіла  у  небо  блакитне.
В  береги  де  самотня  ріка,
Де  схилилась  берізка  тендітна.

Підхопили  на  крила  її,
Журавлі  і  понесли  під  хмари.
Залишилися  в  серці  мені,
Пломеніючі  дивні  стожари...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718508
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Лана Семицвітна

Только вместе

Угости  мое  желанье  сладким  медом  своих  губ
Отпусти  крыло  надежды  ,распусти  клубок  из  мук.
Окунись  в  порыв  любовный  и  забудь  о  суете.
Будем  счастью  улыбаться  в  беспризорной  высоте,
Будем  вместе,  только  вместе  веселиться  и  рыдать
Будем  вместе  ошибаться,  будем  вместе  вспоминать.
Мы  с  тобой  -  одно  дыханье  чистой,  искренней  любви,
И  прошу  я  это  чувство:  «Нашу  святость  сохрани!»
Мы  –  одна  слезинка  счастья,  наших  рук  не  разорвать.
Будем  вместе,  только  вместе.  Вместе  жить  и  умирать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718418
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017


геометрія

ВІДСТУПА УЖЕ ЗИМА…

                                         Вже  відступає                              Ступлю  на  землю,
                                         зима  за  обрій,                              тепло  відчую,
                                         весна  крокує,                                я  все  найкраще  
                                         несе  нам  спокій.                        їй  подарую!
                                                                                   Дивлюсь  у  воду
                                                                                   і  бачу  вроду,
                                                                                   вона  віддзеркалює
                                                                                   живу  природу.
                                         А  в  небі  синім                                  Вдихну  повітря
                                         сонечко  сяє,                                      на  повні  груди,
                                         воно  ж  найперше                        весна  привітна
                                         весну  стрічає.                                  і  гарна  всюди...
                                                                                   Іду  в  садочок,
                                                                                   дерева  голі,
                                                                                   та  до  обнови
                                                                                   уже  готові.
                                         Погладжу  вишню,                      Березень,  квітень,-
                                         обійму  грушу,                                  ще  за  горами,
                                         зігріють  серце,                                привітний  вітер
                                         оновлять  душу...                          пливе  степами.
                                                                                     Іду  неспішно
                                                                                     у  чисте  поле,                                          
                                                                                     мене  стрічає
                                                                                     квиління  кволе...
                                       То  зима  стогне,                                  Не  стогни,  зимо,
                                         ніби  вмирає,                                          не  плач,  благаю,
                                         а  все  навколо                                    все  мине  швидко,
                                         весну  стрічає...                                вернешся,  знаю!
                                                                                     Зима  з  весною
                                                                                     стрілись  у  битві,
                                                                                     непереможні-
                                                                                     вони  обидві!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718380
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Ольга Калина

Мої сни

І  все  приходить  в  мої  сни
Бузковий  цвіт  тої  весни,
Де  ще  стоїть  вишневий  сад
І  яблуневий  аромат
Розносить  вітром  навкруги,
Через  поля  на  всі  луги,
Через  діброви  і  гаї  -  
Несе  тепло  по  всій  землі.

А  я  в  долині  там  стою  -  
На  греблі  ставу,  на  краю.
І  там  внизу  біжить  вода,
А  я  весела  й    молода.
Дивлюсь  на  пару  лебедів,  
На  хвилі,  що  йдуть  від  вітрів,
На  розмаїття  і  красу  -
Я  зустрічаю  там  весну.  

Вже  відкривається  душа:
Тихенько  так  -  не  поспіша,
Впускаю  в  серце  я  весну  -
Хай  просинається  від  сну.
І  все  стою  я  на  краю,
Тихенько  Бога  я  молю,
Щоб  Долю  молоду  мою
Зробив  такою,  як  в  Раю.

Як  повернутися  туди,
Де  ще  не  знала  я  біди,
Де  рясно  цвів  вишневий  сад
-Як    повернутися  назад?
Хотіла  б  я  все  це  змінить  -
Та,  тільки  що  можу  зробить?!
Не  повернути  ті  літа  -
Кудись  понесла  їх  вода.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718377
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017


ВАЛЕНТИНАV

Невпинно крутиться земля


[color="#ff0000"]
[i][b]Поки  тривога  у  дорозі,
Не  крає  серденько  жура,
В  безкрай  Душа  летіти  в  змозі,-
То  є  щасливая  пора…

Але  Життя,  -  не  рівним  полем,
Смугастим  килимом  земля…
Пів  світу  завжди  в  серці  з  болем,
В  розвагах  інші  скрипаля.

Тож,  все  в  Житті  закономірно,
Невпинно  крутиться  Земля.
Лиш  влітку  –  сонечка  надмірно,
Лютує  холодом  зима…
[/b][/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718360
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Людмила Пономаренко

Мамина колискова

В  колисковій  давній  оживало  слово,
Не  відоме  досі,  дивувало  свіжістю
І  теплом  лилося  сонячно-квітково,
Огортало  серденько  маминою  ніжністю.

Звуками  пестливими  о  порі  запізній
Зупиняло  вітер  посеред  пітьми,
Умовляло  пташку    не  співати  пісні,
Доки  сон  до  люлечки  схилиться  крильми.

Слово  проливалось  в  плескоті  любові,
Гулечки  летіли  в  хату  з  давнини.
І  навчала  мати    немовлятко  мови,
Чарували  казкою  колискові    сни.

Все  добріло  щиро  над  дитям  маленьким,
Рухалось  навшпиньки    в  диві  теплім  тім.
Мовилась  душею  та  молитва  неньки
На  дитяче  щастя  в  світі  непростім.

Оберегом  стала    з  вічності  співанка,
Мов  джерельце,  чиста  і  легка,  як  мить.
Пісенька    барвиста,  наче  вишиванка,
Голосом  матусі    в  сни  чиїсь  летить.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718353
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Ірин Ка

Суперечка

Весна  Зиму  випихала:
Ти  валізу  вже  зібрала?
Йди,  бо  спізнишся  на  потяг
Ось  від  тебе  лише  протяг,
З  незачинених  дверей!
Не  чекала  від  гостей
Я  такої  поведінки,
Рідної  сестри,  кровинки!
Не  піду,  я  ж  бо  при  владі,
Малюки  мені  ще  раді:
Лижі,  ковзани,  санчата.
Масляна  ще  непочата!
Рік  їм  каже:  схаменіться,
Що  вам  мирно  не  сидиться?
Ось  хто  винен,  сестро,  люба!
Вдвох  вхопили  Рік  за  чуба.
Він  злякався,  вже  задкує.
А  хто  з  стилями  мудрує,
Плутає  свята  і  дати!
Ще  щось  хочеш  нам  сказати?

Отже,  хлопці,  ні  словечка,
Як  в  дівчаток  суперечка!  




 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718351
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Леся Утриско

Все, це є наше- і твоє, і моє.

Не  топчи  нашу  долю,
Не  кради  нашу  волю,
Бо  ми  діти  Вкраїни-  
Її  дочки  й  сини
І  війною  чужою,
І  душою  черствою,
Не  руйнуй  наші  мрії-
Наші  сонячні  сни.  
Ми  народжені  жити-
В  мирі,  вірі,  любові,
Жити  так,  як  всі  інші  живуть,
Бо  наш  дім-  Україна,  
Мова  в  нас  солов'їна,
І  всіх,  нас  величаво-
Українцями  звуть.  
Ще  у  нашому  краю
Соловей  заспіває
І  калина  в  віночку  
Нас  обніме  теплом-
Слава  нації  нашій!
Слава  нашій  Вкраїні!-
Пронесеться  велично  
Кожним  містом  й  селом.  
Запануємо  браття
В  нашій  сильній  державі,
Згинуть  всі  вороженьки-
Згине  лихо  та  зло,
А  всім  нашим  Героям  
Тричі  скажемо-  Слава!
І  поклонимось  низько  
За  їх  силу  й  добро.  
Слава  нині  тобі,  ти  моя
Україно!
Слава  твому  народу!
Слава  мертвим  й  живим!
Ми-  майбутнє  твоє
І  возродим  з  руїни,  
Бо  усе  це  є  наше-  
І  твоє  і  моє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718326
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Олекса Удайко

ЗИМОВА МЛЯВА

           Явища  природи...  Як  вони  нам  нагадують  
           наше  життя!  Хочемо  ми  того  чи  ні...
[youtube]https://youtu.be/9sEWBZZWmco[/youtube]

[i][b][color="#0b5987"]Зимова  млява…  Хоч  тріщать  морози,
І  кубляться  у  стужі  снігурі,
В  природі  щем,  в  душі  панує  проза  –
Зимових  хуг  невтішні  попурі…

Як  відгук  злих  минулих  лютнів,
Що  калиново  впали  на  сніги,
Гуркоче  гнів,  співає  тоскно  лютня,  
Додаючи  статечності  снаги….

І  вже  в  очах  –  немов  ті  добробати,
Що  на  амвон  доладність  принесуть…
Стихає  біль…  І  хочеться  подбати
Про  нашу  свіжу,  вистраждану  суть.

Хоч  в  кабінетах  жарко  –  не  Канари  ж!  –
 Й  надворі  тал  –  як  змучений  народ,
Сконають  дні  –  мов  здирники    і    скнари:
Весна  не  пошкодує  нагород...

«Зимова  млява»  зміниться  весною,
Заснуть  морози,  стишаться  сніги…
За  страдників  оступляться  горою
Ті  теплі  дні,  що  нам  не  вороги.

І  зникне  враз  тупа    контраверсійність*  
В  історії  природи  і  держав,

Бо    аватар**  –  не  схимник,  а  месія  –
Ланцюг  скує  для    міжсезонних  мляв![/color][/b]

15.02.2017

*Те,  що  неоднозначно  трактується.
**Боголюдина.  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718323
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Дідо Миколай

У Бога сонячна дитино

Люблю,  як  матір  Україну,
Люблю  у  сні  і  наяву.
І  де  б  не  був  до  неї  лину,
Бо  нею  дишу  і  живу.

В  лукавий  час,  сувору  днину,
Про  неї  думка,  як  бальзам.
Усе,  що  маю,  як  данину,
Свою  любов  ,  я  їй  віддам.  

Моя  бідова  батьківщино,
В  мені  твоє  серцебиття.
У  Бога  сонячна  дитино,
В  тебе  надійне  майбуття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718322
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Віталій Назарук

БАТЬКАМ, СИНАМ, ВНУКАМ

Затих  майдан.  Пролита  кров.
Цвітуть  по  Україні  маки…
Ніхто  народу  не  зборов,
Хоч  йшли  століттями  атаки.

Для  козаків  свята  земля,
Встають  і  мертві  із  могили,
Щоб  не  пустити  москаля,
Щоб  нашу  землю  не  гнобили.

Зберімо  силу  всю  в  кулак,
Нехай  Сірко  веде  до  бою…
Щоб  кожен  чоловік-козак,
З  дитинства  вмів  тримати  зброю.

Нехай  затямлять  вороги,
Що  в  наших  жилах  кров  козацька,
Що  замість  тих,  що  полягли,
Мерці  у  тил  зайдуть  зненацька.

І  кров  ворожа  потече,  
В  нас  ворогів  навчились  бити.
Є  в  нас  товариша  плече,
Ми  не  дамо  народ  зганьбити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718315
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Наталя Хаммоуда

Стрітення.

[i]Зустрілися  зима  з  весною,
Обидві  сильні-мов  жінки,
Уперті,  гарні  і  красою
затьмарять  в  небі  всі  зірки.

Та  тільки  ролі  їхні  різні:
Одна  холодна-наче  лід
А  інша,сповнена  надії,
Дарує  нам  тепло  і  цвіт.

Споконвіків  зимі  на  зміну,
Приходить  сонячна  весна,
Назвали  СТРІТЕННЯМ  цю  днину,
Зі  святом  всіх  вітаю  я.

Н.  Хаммоуда.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718314
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Леся Утриско

Лишень у снах у щастя я пірнув.

А  я  в  окопі,  люба,  тут,  в  окопі,
За  стільки  часу  всі  слова  забув,
Лишень  у  снах  кохання  наше  бачу,
Лишень  у  снах  у  щастя  я  пірнув.

Наснились  зустрічі  та  розставання,
Та  нічка  в  шлюбі-  нічка  божества,
Слова  всі  віри  і  слова  кохання,
Що  сина  понесемо  до  Христа.  

Зима  ще  сипле...  холодом  лютує,
А  у  душі  цвіте  моя  весна,
Любов  твоя  лелекою  мандрує
У  тих  полях,  де  болісна  війна.  

Де  за  любов-  сьогодні  молитви,  
Де  за  кохання-  нині  тихі  сльози,  
І  де  за  щастя-  коротенькі  сни,
І  за  життя-  війни  пекельні  грози.  

А  я  в  окопі,  люба,  тут,  в  окопі,
За  стільки  часу  всі  слова  забув,
Лишень  у  снах  кохання  наше  бачу,
Лишень  у  снах  у  щастя  я  пірнув.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718284
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Надія Карплюк-Залєсова

ДВА КРИЛА ПЕЧАЛІ

Ти  прилітав  колись  на  дужих  своїх  крилах
І  ти  клював  з  моїх  долонь  зерно...
Кохання  птахи  вільної  і  жінки...
В  яких  світах  це  було  ?  Як  давно  ?

Тебе  я  так  надійно  приручила,
Що  і  сама  не  вгледіла  по  тім,
Як  в  самоті  вже  тліла,  а  не  жила
І  ти  щоразу,  як  уперше,  знов  летів

І  ось  одного,  з  -поміж  сотень  ранків,
Коли  вже  дихати  без  тебе  не  могла,
Сказала:  Не  відпущу  більш  на  волю,-
Тоді  я  різні  два  побачила  крила...

Ти  відповів,  як  прочитав  замітку,
Емоції  тобі  не  до  лиця,
Залишивши  таку  глибоку  мітку...
Не  доросло  кохання  до  вінця.

Крило  по  праву,  біле  -  то  кохання,
А  те,  що  зліва,  чорне  -  то  печаль,
Але  для  мене  -  це  свобода...
Я  вже  запізнююся  ...  Жаль...

З  тих  пір  води  стекло  -  таки  немало,
Я  перестала  птахів  підпускать,
Сказати  те  звичайне  "бракувало",-
Те  ж  саме,  що  нічого  не  сказать...

А  птах  мій...  Часто  його  бачу  :
В  гаю  п"є  воду  із  старого  джерела...
По-людськи  жаль,  що  й  іноді  заплачу,-
Вже  має  два  однакових  крила...

Два  чорні  -  два  крила  печалі,
Кохання  вже  не  світить  поміж  них,
І  волі  вольної  в  очах  погасли  далі
Високих  злетів  до  небес  ясних...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718256
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017


Надія Башинська

ЗАДИВИВСЯ В ЇЇ ОЧІ

Задивився  в  її  очі,  а  вони,  мов  зорі.
Задивився  в  її  очі,  а  в  них  хвилі  в  морі.

У  очах  її  тих  синіх  океан  плескався.
Задивився  в  очі  сині,  у  них  закохався.

Привабили,  зчарували,    мов  зоряні  ночі
Оті  її,  сині-сині,  волошкові  очі.

Я  мов  вітер,  що  у  полі  грається  колоссям.
Задивляюсь  в  очі  сині  й  тішуся  волоссям.

Те  волосся  золотисте...  кучері  на  скронях.
Ой,  яка  ж  та  ніжна  ласка  у  її  долонях!

Є  таким  солодким  завжди  милої  словечко...
Подарую  я  з  любов'ю  їй  своє  сердечко!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718248
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017


ТАИСИЯ

Мороз - галантный кавалер



Зима  –  монаршая    особа.
Неограниченная  власть.
Морозу    -    тайная    зазноба.
Он  к  ней  испытывает  страсть.

В  азарте  -    бурю  приглашает,
Порой  -    обильный  снегопад.
Несётся  тройка,    как  шальная.
За  ней  –  весёлый  маскарад.

Мороз  ухаживал  красиво.
Живые  розы  в  витражах.
Его  объятья  –    страстной  силы.
Пылал  румянец  на  щеках.

Зима  кокетливо  флиртует.
Влечёт  галантный  кавалер.
Её    внезапно    поцелует  –
Как  сладок  съеденный  эклер.

Влюбился  он  вполне  серьёзно.
Не  жди,  что  вдруг  придёт  весна.
И  в  марте  может  быть  морозно.
«Влюблённым  стало  не  до  сна».

14.  02.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718204
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017


НАДЕЖДА М.

Нелюбов…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dZMouNJG5UM[/youtube]

Не  кажи,  що  все  пройшло  і  пусто.
То  тобі  здається  лише  так.
Це    кохання  згадуєш  ти  часто,
Значить,  не  забув  його,  це  -  факт.

Ти  його  до  серця  пригортаєш
У  морозні  ночі,  щоб  зігріть.
Проганяєш  й  знову  повертаєш,
Бо  без  нього  ти  не  можеш  жить.

Проклинаєш  час,  коли  зустрілись,
Викидаєш    зовсім  з  голови.
Але,  знаю,  як  тобі  хотілось,
Знову  й  знов  про  нього  говорить.

Часто  серце  це  не  розуміє:
Чом  не  даємо  коханню  жить?
Але  хто  зробити  це  посміє,
Той  не  знає,  що  таке  болить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718203
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017


Шостацька Людмила

ВІНЧАВ СВІТАНОК НАС

                                     Весна  співала  стоголосим  хором,
                     Вінчав    світанок  нас,  фата  –  з  туману,
                     А  сукня  -  з  травня,  вишита  узором,
                     Нектари  сонячні,  замість  шампану.

                     Метелики  крутились  в  бальних  танцях,
                     Веселка  дарувала  сім  чудес
                     І  обрії  шарілись  у  рум’янцях,
                     А  ми  були  обранцями  небес.

                     За  руки  взявшись,  ми  летіли  в  світ,
                     У  справжню  казку,  лиш  відому  нам,
                                     З  смарагдів  впав  під  ноги  оксамит,
                     У  дзвони  бив  життя  величний  Храм.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718194
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017


dovgiy

СИНЯ ЛІЛЕЯ

До  читачів.
Нижченаведений  твір  публікувався  на  нашому  сайті.  На  жаль,  значно  пізніше  виявилося,  що  з  незрозумілих  для  Автора  причин,  з  нього  пропала  ціла    частина.  Я  змушений  був  вилучити  твір,  аби  виправити  досадну  помилку,  за  що  прошу  Вашого  пробачення.



 СИНЯ    ЛІЛЕЯ.
(Поема–казка)

ЗАСПІВ.

Ой,  над  гаєм,  над  зеленим,  зозуля  кувала!
Літа  нам  з  тобою,  мила,  довгі  віщувала.
Літа  довгі  та  щасливі,  стрічками  обвиті
І  цілющою  росою  в  ясні  ранки  миті.
В  нашій  долі,  моя  люба,  були  також  грози,
Пережили  свої  втрати,  пережили  сльози,
І  ми  дякуємо  Богу,що  і  це  далося,
Бо  життя  це  цінувати  ще  б  чи  і  вдалося?
Наші  невмирущі  мрії,  віра  в  кращу  долю,
Випускають  сльози  щастя  наче  птиць  –  на  волю!
Плачте  очі!  Плачте,  сині!  Тільки  не  ридайте!
Про  весну  в  живому  серці  вірно  пам’ятайте.
Бо  ж  вона  одна-єдина,  повік  неповторна.
Мине  вона,  мине  літо,  прийде  пора  чорна,
Коли  зима  непривітна  снігом  все  завіє,
І  не  знати:  чи  нам  радість  душу  обігріє!
Моя  зіронько  єдина!  Пташко  сизокрила!
Своїм  пісням  задушевним  дам  широкі  крила,
Щоб  понесли  межи  люди  пісню  цю  казкову
Про  любов  двох  молодяток,  про  нелегку  долю.
Ми  прожили  вже  чимало…  наші  скроні  сиві.
Та  стосунки  наші  досі  ніжні  та  красиві,
Бо  продовжує  кохання  нуртувати  кров’ю
І  твої  чарівні  очі  сяють  ще  любов’ю!
В  цей  зимовий  темний  вечір  сядемо  удома.
І  хоч  тіло  знемагає  о  цю  пору  втома,
Пригорнись  до  мене,  серце,  пригорнись,  мій  раю!
Зараз  я,  -  тобі,  кохана,  казку  проспіваю!

********
Молодими  поєднали  доленьки  свої.
Щастя  їм  пророкували  птиці  –солов’ї.
Почуття  в  серцях  гарячих  бурхало  вогнем,
Та  не  знали:  що  чекає  за  наступним  днем.
Стала  в’янути  кохана,  слабнути  щомить.
Вже  до  кого  не  звертались,  -  час  дарма  летить!
А  хвороба  ця,  підступна,  як  була,  так  є!
Вже  й  для  слабої  надії  місця  не  стає.
Відмовляють  в  неї  ноги,  пропадає  зір.
Кажуть  йому  добрі  люди:  Богу  ти  повір!
Тільки  в  нього  порятунок  від  біди  знайдеш,
Якщо  з  вірою  усерці  ти  до  Бога  йдеш.
Вірив!..  Всім,  що  мав,  -  ділився!  Серця  не  жалів.
Перед  образом  молився,  гіркі  сльози  лив.
Марно  краяв  собі  серце  у  отих  трудах:
Не  стає  дає  Господь  ходити  на  своїх  ногах.
Повертаючись  з  роботи,  на  коротку  мить,
Сів  на  лавочці  зупинки,  щоб  перепочить.
Зажурився,  сіромаха,  жалем  душу  рве.
Коли  чує:  тихий  голос  його  збоку  зве.
Дивиться,  а  біля  нього  сидить  старий  дід.
Борода,  -  жовтаво-біла,  на  обличчі  зблід,
Руки  трусяться,  одежа  зношена  й  брудна,
З  –під  бейсболки  на  всі  боки  в’ється  сивина.
Думав,  що  жебрак-пияка,  просить  свій  мідяк.
Простягає  йому  гривню,  не  бере  ніяк!
-  «Я  не  прошу!  Просто  бачу.Ти  такий  сумний!
Може,  чим  тобі  поможу,друже  молодий!»
-  Нащо  вам  моє  нещастя,  та  чужа  біда?!
-  «Розкажи!»
У  мене  хвора  жінка  молода!
Лиш  два  роки,  як  побрались.  Де  вже  не  возив!
Не  лікується  хвороба.  Падає  без  сил!
Вже  й  не  бачить  і  не  ходить…
Чим  розрадиш  ти?!
-  «Вір  мені,  -  старому,-  сину!  Їй  допомогти
Може  Синяя  Лілея.  Квітка  чарівна.
Тільки  ж  дуже  недосяжна  для  людей  вона!
Десь,  в  ущелині  таємній,  між  високих  гір,
Квітку  цю  охороняє  грізний  Терозвір!
Раз  в  сто  літ  вона  квітує.  Хто  її  торкне,
Про  недуги  враз  забуде!  Щастя  це  земне
Ти  ще  зможеш  повернути,  якщо  встигнеш  ти
Цю  чарівну  диво  –  квітку  в  хату  занести.»
-  А  ці  гори,  -  це  Карпати?
-  «Ні,  синочку,ні!
Гори    ці  -  Тибетом  звуться.  Далекі  вони!
Над  вершинами  панує  Терозвіра  шал.
Там  країна  є  буддистка:  Їй  ім’я  –  Непал.»
-  Чув,  дідусю,  таку  назву.  Тільки  як  мені
В  цю  країну  добиратись?  В  ці  -  нелегкі,  дні?
Це  ж  візьме,  мабуть,  багато  часу  та  грошей.
-  «Не  візьме!  Бери  із  жмені  камінець  оцей!»
Простягає  на  долоні  камінця  свого.
Ніби  хтось  уперто  й  довго  шліфував  його.
Всі  його  чотири  грані  –  різних  кольорів,
А  з  середини,  здавалось,  ніби  він  горів.
-  «Камінець  цей,  -  незвичайний.  Коли  прийдеш  в  дім,
Ти  вже  маєш  добре  знати,  що  таїться  в  нім.
Оця  грань,  -  дивись!  –  блакитна:  чорна  цятка  в  ній.
Як  почнеш  легенько  терти  по  руці  своїй,
Та  ще,  як  назвеш  те  місце,  куди  треба  йти,
То  крізь  час  і  перешкоди  вмить  перелетиш!
Друга  грань:  блідо  –рожева,  на  ній  –синій  хрест.
Коли  нею  свою  руку  легенько  потреш,
То  побачиш  усі  скарби,  хто  б  що  не  ховав!
Пам’ятай:  Лілею  Синю  ще  ніхто  не  мав!
Третя  грань  –це  колір  перлів  із  морського  дна.
Зробить  тебе  непомітним  між  людьми  вона.
Але  знай:  для  Терозвіра  це  –не  дивина!
Бо  в  могутності  чаклунства  рівних  він  не  знав!
Грань  четверта:  грань  багряна.  Сили  світу  в  ній.
На  короткий  час  ці  сили  у  руці  твоїй.
Ними  будеш  ти  бороти  недруга  свого.
Грань  четверта  допоможе  подолать  його.
Ще  раз  кажу:  ці  всі  сили,  -  на  коротку  мить.
Після  страшного  двобою  треба  все  спинить,
Бо,  якщо  їх  не  зупиниш,  то  загине  світ.
В  полум’ї,  в  потопі,  в  громі  з  незчисленних  бід!
Тоді  й  сам  загинеш  люто!  Отже,  -  не  спіши.
Зі  стихіями,  як  бачиш,  краще  не  гріши!»
Як  же  мені  їх  спинити?  Діду,розкажи!
Та  порадою  своєю  вчасно  поможи.
«Як  побачиш,  що  твій  недруг  похитнувся,  впав,
І  вогонь  із  його  пащі  бити  перестав,
Розтрощи  його  горою,  розітри  у  прах!
Аби  кожна  порошинка  відчувала  жах!
Потім,  грань  оцю,  багряну,притисни  до  скель
І  щодуху  крикни  силам:  АЛАМАХОЕЛЬ!
Крикнути  ти  маєш  тричі  слово  чарівне.
Воно  всі  стихійні  сили  в  норму  поверне.

Потім  йди  шукати  квітку.Пам’ятай  про  те,
Що  Лілея,  після  завтра,  вранці  розцвіте!
Терозвір  про  це  все  знає.  Буде  все  робить,
Аби  ти  не  зміг  Лілею  в  руки  захопить.
А  тепер  прощай,  небоже!  В  своє  щастя  вір!
Можеш  сміливо  рушати  до  далеких  гір.
Знайди,  аби  хто  доглянув  жіночку  твою.
А  я  піду…  Треба  плести  сіточку  свою…»
І  пропав!  Наче  примара  щойно  тут  була!
Дивні  сіті,  -  див  казкових,  -  мовою  плела…
Міг  би  чоловік  вважати,  що  казкам  кінець!
Та  в  долоні  м’яко  сяє  дивний  камінець.

*************
Читачу  мій  дорогий,  вибачай  мене!
Захопився  я  співати  про  життя  земне:
Про  чиїсь  лихі  недуги,  про  чужі  жалі…
А  у  тебе,  може  бути,  свої  немалі
Повиростали  проблеми,  як  з  дощу  гриби!
Що  поробиш!  Про  це  пишу,бо  і  сам  слабий.
Знаю:  лихо  невигойне,  те  –  що  в  мене  є.
Тільки  в  серці  дивна  мрія  весь  мій  вік  жиє:
Десь  є  дивовижна  квітка.  Ніжна…  чарівна…
Може,  і  мене  зцілила  б?  Тільки  де  вона?

********
Ще  пробачте,  любий  друже,  хочу  вам  сказать,
Що  забув  своїм  героям  імена  назвать.
Назвемо  його  Романом.  Хай  таким  живе,
Як  його  Наталка  мила  вже  пять  років  зве.

***********
Вона  вдома.  На  візочку,сидить  під  вікном.
Свого  Ромчика  чекає.  Буває,  як  сном
Затуманює  недуга  голову  її,
А  в  садочку,біля  хати,  плачуть  солов’ї.
«Ой  не  плачте,  ой  не  плачте,  пташечки  малі!
Не  кидайте  моє  серце  у  нові  жалі,
Не  ридайте  наді  мною,  на  нову  біду,
Як  мене  покине  милий,  –зовсім  пропаду!
Я  його  не  стану  клясти.  Хай  собі  іде!
Молодий  він.  Може,  щастя  з  іншою  знайде…
Ну,а  я  тоді…»  По  личку  сльози  потекли,
Та  незрячі  карі  очі  аж  вогнем  пекли!

**********
Камінець  в  руках  Романа  світлом  виграва,
А  упам’яті  зринають  мовлені  слова:
«Пам’ятай  ти,  любий  сину,  пам’ятай  про  те,
Рано  –вранці,  після  завтра,  квітка  розцвіте!»
Колись  треба  починати!  Чом  би  й  не  тепер?!
Тож,блакитною  гранню  руку  він  потер,
Лиш  шепнув  свою  адресу,  і  в  єдину  мить
Опинився  на  подвір’ї,  де  Наталка  спить.
Справді  діє!  Отже,  правда  все,  що  дід  казав!
Піду  швидше  я  до  Франі!  Хай  прийде  до  нас,
Та  подивиться  за  нею,  доки  я  вернусь,
(Хоч  на  серці  неспокійно  у  мене,  чомусь!)

*********
А  тепер  про  інше  мовить  підійшла  пора:
Франя  –це  його  Наталки  молодша  сестра.
Він  не  знає,  що  сестриця  страшна  відьма  є.
Це  вона  щораз  отруту  в  їжу  додає.
Варить  страшне  труту  –зілля,  коїть  ворожбу,
І  мостить  останнє  ложе,  для  сестри  –  в  гробу!
За  що,  скажіть,зненавидить  можна  когось  так,
Аж  чиєсь  життя  цінує  менш  ніж  за  п’ятак?!
Що  налило  чорнотою  всю  сестрину  кров?
Все  не  нове  під  Місяцем!  Це  вона  –  Любов!
Так!  Любов!  –  оте  щемливе,  ніжне  почуття,
Що  породжує  в  людині  спрагу  до  життя,
Що  всю  душу  піднімає  до  нових  висот!!!
А  трапляється,  штовхає  до  таких  щедрот,
Що  нічим  не  пояснити  тої  щедроти!
Ти  –  кохаєш?  Тоді  вірю:  зрозумієш  ти,
Чим  я  жив,  про  що  співаю  в  снах  та  наяву,
Чим  тепер,  в  роках  похилих,  сам  отак  живу.
Та,  на  жаль,  ще  й  так  буває,  що  ота  любов,
Як  засяде  в  чорну  душу,  як  гадюча  кров,
То  навколо  себе  сіє  страшне,  люте  зло…
Так  в  Наталки  із  Франею,  на  біду,  збулось.
Полюбили  дві  сестриці  хлопця  одного.
В  кожної  було  бажання  мати  лиш  його.
А  Роман  гризот  дівочих,  може,  і  не  знав,
І  Наталці  своє  серце  назавжди  віддав.
Ой,  ви  –ночі,  ясні  ночі  синьої  весни!
Як  горіли  щастям  очі,  як  цвіли  вони!
Спільні  мрії  –сподівання,  чисті  почуття,
Під  вітрилами  кохання  на  усе  життя!
Коли  Франя  побачила,  що  не  буде  з  ним,
Уся  ніжність  розвіялась,  як  осінній  дим!
Чорна  злість,  як  темна  нічка,  душу  облягла,
Запалила  чорну  свічку  заздрощів  і  зла.
В  день  весільний,  в  день  осінній  гарно  як  було!
На  Романовім  весіллі  гуляло  село.
Гості  жваво  танцювали,  веселились  в  дим
І  від  серця,  всі  бажали  щастя  молодим!
Та  не  всім  так  веселилось,  не  всім  так  пилось!
Нашій  чорній  героїні  діяти  прийшлось.
В  переддень  цього  весілля,  на  цвинтар  пішла:
На  могилі,  з  рідним  ім’ям,  зіллячко  знайшла…
Наварила  страшне  зілля  о  нічній  порі,
І  підлила  в  день  весілля  в  келишок  сестрі.

*****
-  Вибач,  Франю,  що  турбую!  Виручай  мене!
На  три  дні  я  відлучаюсь.  Поки  час  мине,
Потурбуйся  про  Наталку,  як  сестра,  доглянь!
Чи  я  можу  надіятись?  Скажи  мені,  Франь?
-  Давай!  –їдь!  Куди  я  дінусь,  все  ж  таки  рідня!
А  в  думках:  (  Не  дам  прожити  зайвого  півдня!
Доки  він  там  робить  справи,  я  теж  не  досплю:
Чим  міцнішої  отрути  в  серце  їй  наллю!)

*********
Вийшов  з  двору  на  дорогу,  камінця  узяв,
Потер  гранню  блакитною,  назву  проказав,
І  пропав  з  очей  безслідно,  ніби  й  не  було!
А  ми  також  залишимо,  разом  з  ним,  село.

***********
Коню  мій!  Пегас  крилатий!  З  собою  візьми,
Та  на  крилах  красномовства  до  зір  підніми!
Дай  нам  теж  магічну  силу  труднощі  здолати,
Щоб  історію  почату  вдало  розказати.

*********************
ТІБЕТ

(Частина  друга)

Захоплений  зненацька  виром  руху,
Нестримним  шалом  неба  та  зірок,
Роман  не  встиг  сховати  свою  руку,
Ледь  не  зробивши  помилковий  крок.
Він  опинився  на  краю  провалля:
Круті  вершини  піднялись  до  хмар,
Покрите  кригою  це  кам’яне  безладдя
Та  у  долоні  дідусевий  дар.
Кудиіти?  Як  рухатись  по  скелях
В  звичайному,щоденному  взутті?!
Обсіли  його  думи  невеселі:
З  подібним  не  стикався  у  житті.
Але  почало  вирувати  небо
Та  віхола  студена  замела…
Тож,  хоч-не  хоч,  а  рухатися  треба,
Доки  Лілея  ще  не  зацвіла.
А  холод  зліше  сковує  все  тіло!
Вже  дерев’яні  стали  пальці  рук…
Шукав  ногами  виступи  несміло,
Додаючи  тяжких  трудів  та  мук.
А  вже  коли  і  ноги  не  носили,
Коли  здалося,  що  всьому  кінець,
Згадав  Роман  про  чудодійні  сили,
Закладені  в  чарівний  камінець:
Чого  я  мучусь?!  Так  до  кінця  віку
Я  до  мети  своєї  не  дійду!
Допоможи-но,  друже,  чоловіку:
Перенеси  мене  у  Катманду!
Блакитним  ледь  потер  собі  об  руку
І  от  він  знов  серед  людей  стоїть.
А  люди  ці  сповідують  науку
Якій,  можливо,  тисячі  століть.
Все  їхнє  місто  на  гірських  терасах,
На  кожнім  кроці  пагоди  стоять.
Незвичні  люди  у  червоних  рясах,
Бритоголові,  в  дацанах  сидять.
І  в  кожному  із  храмів  сидить  ідол,
Що  зирить  навсібіч,  немов  біда:
Це  –  їхній  Бог!  Життя  основа  й  сила,
Вічно  живий  і  праведний  Будда!
Стоїть  Роман…  Замерз  він,  ще  й  голодний!
За  поспіхом  про  їжу  геть  забув.
Після  роботи,  в  день  перед  суботній,
Попав  сюди:  який  і  в  чому  був!
А  мешканці  снують  немов  мурахи,
Заглиблені  усебе,  мовчазні.
І  думає  Роман:  ну,як  сказати
Аби  хто  з  них  поїсти  дав  мені?!
Підходить  він  до  одного  з  монахів
І  просить  дати  їжі.  Той  мовчить,
Не  реагує  і  на  дотик  навіть,
Занурився  у  себе,  наче  спить.
Звертається  до  другого,  до  інших…
Одно  і  те  ж!  -  всі  наче  неживі!
Тоді  він  став  звертатися  до  піших
Які  несли  свій  крам  на  голові.
Один  із  перехожих  зняв  корзину
І  дав  йому  маленького  коржа.
(  Згадав  Роман  українську  хлібину!)
Слова  подяки  тому  проказав,
Приклав  до  серця  руку  і  вклонився,
І  хоч  той  мови  нашої  не  знав,
Все  зрозумів.  Іще  раз  зупинився
Та  за  собою,  знаками,  позвав.
Пішов  Роман  за  добрим  перехожим.
Через  двори:  то  вниз,  то  догори.
Прийшли  нарешті!  Щось  на  житло  схоже,
Ще  й  запона  спускається  згори.
Відсунувши  оцю  цупку  тканину,
В  помешкання  маленьке  увійшли.
Сиділи,  горблячись,  над  чимось,  дві  людини
І  зерна  зосереджено  товкли.
При  цьому  монотонне  щось  співали.
(  напевно,  гімни  для  свого  Будди!)
Побачивши  Романа,  повставали,
Вклонились  ґречно  і  пішли  кудись.
Тут  обернувся  знову  перехожий
І  до  Романа  руку  простягнув:
Торкнувся  до  чола  і  владний  голос
Ніби  десь  в  собі  наш  герой  почув.
Чув  не  слова,  не  звуки,  сама  думка
Була  Роману  ясна  і  проста
Та  він  не  бачив,  аби  трохи  рухались,
Мов  зліплені,  без  усмішки  вуста.
-  Чого  прийшов  на  землю  цю,  чужинцю?!!
Чого  шукаєш  умоїй  землі?!
Не  дам  тобі  забрати  диво-квітку!
Твоє  життя  загине  у  імлі,
В  бездонному  мішкові  кам’яному!
І  очі  засвітилися  вогнем.
Від  тих  очей  утемнім  домі  тому,
Все  стало  видно,  ніби  ясним  днем!
А  далі  сталось  зовсім  страхітливе:
Пропали  стіни,  занавіс  пропав
І  наш  Роман,  під  регіт  знавіснілий,
На  дно  провалля,  каменем,упав!
Ще  й  зверху  світ  закрила  важка  брила
І  впала  в  очі  повна  чорнота.
Дрібним  камінням  тяжко  привалило
Обидві  ноги,  низ  -  до  живота!..

********
Негарно  було  б  так  його  лишати.
Та  час  нам  повернутися  в  село.
Вам,  читачу,я  хочу  показати,
Як  все  в  той  час  насправді  відбулось.

**********
Пегасе  вірний,  розправляй-но,  крила,
Та  летимо  туди,  де  на  дворі
Наталку  нашу  чорна  злість  накрила
Страшної  відьми  –рідної  сестри!
************

АГОНІЯ
(частина  третя)

Наталка  спить.  А  Франя  їй,  тим  часом,
"Обід"  готує  -  вариво  страшне.
П'янку  отруту  змішує  із  квасом
Та  додає  ще  зілля  запашне
Аби  отруту  було  легше  пити...
Така  "турбота".  Що  вже  тут  казать?!
Я  так  хотів,  щоб  дать  Наталці  жити!
Але  не  можу.  Треба  викладать
Так,  як  було...
П’ятнадцята  година
Вже  промайнула  птахом  над  селом.
Обідати  зібралася  родина:
Дзвенить  вже  посуд,  всілись  за  столом,  
Наталку  з  двору  на  візку  привезли,
Та  посадили  в  хаті  на  диван.
Принесли  їжу,  а  вона  питає:
Де  її  милий,  де  її  Роман?
А  Франя  їй:  "Нема  твого  Романа!
Нема  й  не  буде!  Кинув  тебе  він!
У  нього  вже  здорова  є,  кохана.
Не  те,  що  ти!..  у  них  знайшовся  син,
Поки  ти    тут,  поволеньки,  здихаєш...
Твій  любий  Ромчик  не  втрачає  час.
Нову  дружину  пестить  та  кохає.
Йому  начхати  на  обо