Ганна Верес: Вибране

Леся Утриско

Звикли до війни

Ми  так  звикли  чомусь  до  війни:
Вона  в  нас,  а  не  у  чужині,
В  наших  душах  найбільше  вини,
За  ці  втрати  у  кожній  родині.

Каже  хтось:  -  Ти  пішов  туди  сам...
Тож  проблема  твоя  і  родини.
А  чи  стане  колись  прикро  нам
За  життя,  так  коротке,  дитини?

Адже  він  боронив  нас  усіх,
Аби  спати  могли  ми  спокійно,
Вічна  пам`ять,  не  скоєний  гріх  -
Як  же  боляче  та  трагедійно.

Може  досить  мовчати?  Жах!
Що  ж  за  люди  ми?  Так  байдужі,
Що  охоплює  душу  страх  -  
Чом  забули  солдатів  дужих?

Гинуть  хлопці  -  ідуть  з  життя,
Хтось  в  скорботі,  а  хтось  байдужий,
То  ж  згадаймо  людське  каяття  -  
Станьмо  світом,  навік  небайдужим...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839679
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 22.06.2019


Амадей

БАЛАДА ПРО ЛЮБОВ

На  плесі  лебедина  пара
Вона  з  поламаним  крилом,
І  його  доля  потріпала,
Крила,  неначе  й  не  було.

Та  були  душі  у  них  світлі,
Й  обом  хотілось  ввись  злетіть
І  більш  всього  у  цілім  світі,
Обом  хотілося  любить.

Вона  до  нього  промовляла
Про  біль  свій  і  свою  любов
І  в  нього  серденько  заграло,
І  розцвіла  палка  любов.

Вони  жили  отим  коханням,
Він  обіймав  іі  крилом,
Вона  пісні  йому  співала,
Й  було  ім  радісно  обом.

Ім  навіть  ночі  було  мало,
Вони  до  самоі  зорі,
Все  гелготали,  гелготали,
Світив  ім  місяць  угорі.

Так  час  летів,  а  час  лікує,
Вона,  готова  вже  злетіть,
Радіє  лебідь,  і  ...сумує,
Бо  як  без  неі  буде  жить?!
               .  .  .
Й  вони  удвох  увись  злетіли,
Злетів  він,  навіть  без  крила,
Така  вже  вірність  лебедина,
Любов  іх  в  небо  підняла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839663
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 22.06.2019


Крилата

ТАКІ ВЖЕ ПРАВЕДНІ

Такі  святі  довкола,  хоч  клади  за  образ,  
Такі  вже  праведні,  що  хоч  одразу  в  рай.
А  лиш  зачепиш    пальцем,  кинуться,  мов  кобри,
Отруту  впорснуть  в  кров  і  відповзуть  на  край.

Такі  масненькі  з  тими,  хто  хоч  трохи  вище,
Хто  має  славу,  гроші,  силу,  булаву,  
А  тих,  хто  нижче,  віднесли  б  на  попелище.
А  тих,  хто  нижче,  затоптали  б,  мов  траву.

Хрести  на  грудях  ставлять,  моляться  у  храмі.
Та  хіба  Богові  приємні  їх  слова?
Коли  у  ґрунт  кидають  не  любов,  а  камінь,  
Щось  добре  вийде  в  час,  коли  прийдуть  жнива?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839660
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 22.06.2019


НАДЕЖДА М.

Із спогадів спиваємо ковток

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=N8GrhtuOJcY[/youtube]


Давно  вже   наші  душі   на  замок,
Таємна  тиша  навкруги  літає.
Із  спогадів  спиваємо    ковток,
Але  серця  іще,  іще  благають.

І  знову  поринаємо  в  той   світ,
Крізь  темінь  пробивається  ледь  сонце.
Хоч  зараз  давить    якийсь  тяжкий  гніт,
Чомусь  війнув  цей  холод  з  горизонту.

І  попливла  густа  осіння  мряка,
З  туманом  вперемішку  і   образ.
Хіба  не  спинить  сила  їх  ніяка?
А,  може,  тут  врятують  кілька   фраз?

Гординя  хай  уступить  тепле  місце,
Бо  доки  їй  у  серці  панувать?
Ти  інших  вже  шукай  тепер,  блуднице!
У  вигнанні  не  зможеш   керувать...








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839652
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 22.06.2019


Олекса Удайко

РУНА – ЗНАК ЄДНАННЯ

[youtube]https://youtu.be/yldGIrVvUiA
[/youtube]
[i][b][color="#055359"]Заходимо  до  храму  –  
осяваємо  себе  хрестом,
вмираємо  –  
осяватимуть  вас  ним  інші  люди…
Така  ж  бо  сила  рун  –
сакрального  знака
множення,  єднання:
живе  –  з  живим,  
мертве  з  мертвим.

Вступаючи  до  храму  життя,
творення,  окладаймо
рунами    своє  єство…
І  життя  буде  гармонійне,
корисне…
Множмось,  єднаймось,
творімо,  вишиваймо
хрестиком  –  знаком
множення  і  єднання…

Рунічна  мова  Бога
кличе  нас  до  життя,
єднання,  творення.
Будемо  ж  гідними  задуму
Творця…
Складемо  сокири  братовбивства
хрест-на-хрест,  в  рунічний  знак
братання,  множення,
миру…[/color][/b]

20.06.2019
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839397
дата надходження 20.06.2019
дата закладки 22.06.2019


CONSTANTINOPOLIS

***Пам’яті Дмитра Тимчука. ***

[b]
[color="#ad0a0a"]Пам’яті  Дмитра  Тимчука.
Координатора  центра  «Інформаційний  спротив»,  військового  журналіста,  підполковника  запасу  ВСУ,  та  справжнього  патріота;  самовідданого  і  сміливого  сина  української  нації…
Слава!  Слава!  Слава!

Ми  над  прірвою  всіх  нелюдських  потрясінь  і  незгоди,
Стоїмо,  під  небесним  ковчегом,  в  апокаліпсі  днів.
Там,  в  ночі,  атакують  потвори-істоти  мій  острів  свободи,
Тут  весь  розпач  виплескую,  ярість,  обурення,  сум  свій  і  гнів…

Я  пронизую  смерть,  доленосним  мечем  Мельпомени.
Неминучість  життів  у    пророцтві,  в  санскриті  псалмів…
На  гончарному  колі  буття  вони  ліплять  нові  мізансцени…
Поминальні  свічки  сяють  куполом  тисяч  вогнів.

Я  загруз  у  цій  вирві  війни,  і  не  маючи  права  на  відступ,
Я  наказ  свій  останній  читав  під  вогнем,  у  полоні  кривавих  «котлів».
Україно  моя,-  моє  рідне,  коштовне,  безціне  намисто,
Привітай  і  зігрій  у  обіймах  ланів  найвідважних  синів!…

На  цю  землю  не  зійдуть  з  Небес  рятувати  нас  БОГИ.
Шостий  рік  на  Голгофі  під  розп’яттям  стоять  матері,
І  цілують,  слізьми  омивають  скривавлені  ноги,
І  читають  молитви  палкі  від  зорі  до  нової  зорі…

Та  кому  ж  завинили?  Чом  несем  знов  цей  Хрест  наджертовний?
Смерть  у  муках  солодша  за  тебе,  ніж  казково-багате    ярмо,
Я  на  волю  злетів,  подивись  в  мої  очі  Господь,  я  свободний,
Хліб  –  це  тіло  моє,  но  а  кров,  як  солодке  і  терпке  вино…[/color]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839641
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 22.06.2019


Галина_Литовченко

ГНАТ-ЮННАТ

Це  ж  чиї  такі  листочки  –  
гарбуза  чи  огірочка?
Це  морквина  чи  буряк?
Не  второпаю  ніяк…

Чи  боротись  з  бур’янами,
як  немає  поруч  мами?
Не  накоїти  б  біди,
поки  в’яжуться  плоди!

Щоб  не  виникло  нестачі
врожаїв  у  нас  на  дачі,
я  для  мами  без  вагань
напридумую  питань.

Вже  мої  матуся  з  татом
звуть  мене  чомусь  юннатом.
Чи  забули,  що  я  Гнат?
Що  воно  таке  –  юннат?

15.06.2019
(малюнок  з  інтернету  худ.  Адель  Гілевич)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839628
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 22.06.2019


Віталій Назарук

РІДНІ-ЧУЖІ

Були  рідними  вчора,  а  нині,
Не  співають  уже  солов’ї.
Видається,  що  наші  гордині,
Розвели  нас,  ми  стали  -  чужі.

Перекинимось  словом,  бо  поруч…
Хтось  поставив  на  долі  печать.
Ти  праворуч,  а  я  йду  ліворуч
І  тому  наші  долі  мовчать.

Спориші  у  росі  по  дорозі,
А  на  серці  неначе  зима.
І  холоне  душа  на  морозі,
Коли  променів  сонця  нема.

Затаїлася  в  серці  образа,
Я  і  ти  наче  стали  чужі.
А  причина  –  всього  одна  фраза,
А  все  решту  пусті  міражі.

У  гаю  ще  хтось  пісню  виводить,
Видається,  що  спів  цей  у  сні.
Нехай  серце  ще  довго  говорить,
А  я  буду  писати  пісні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839620
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 22.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мелодія про тебе нагадала

Торкнулись  пальці  ніжно  фортеп'яно,
Мелодія  про  зустріч  нагадала.
І  ті  слова,  що  говорив:"  Кохана"...
Від  щастя,  птахом  в  небо  я  взлітала.

Мелодія  помандрувала  в  літо,
Виднілось  поле,  маки  і  волошки.
В  лице  дихнув  нам  прохолодний  вітер,
Побудемо,  ще  тут,  коханий  трошки.

Біля  верби  посидимо  хвилинку,
Послухаєм,  про  що  шепоче  річка.
Вона  спішить  кудись,  немає  спинку,
З'явилась  в  небі  хмарка  невеличка.

І  ось  мелодія  вже  стелить  листом,
То  ми  потрапили  з  тобою  в  осінь.
Вона  у  кольорах  така  барвиста,
Прощальну  пісню  журавлі  голосять.

Мелодія  ввібрала  ноти  ніжні,
То  вже  зима  у  вальсі  закружляла.
І  падали  сніжинки  білосніжні,
Вони  стелили  біле  покривало.

З  тобою  не  страшні́  нам  заметілі,
Мелодія  у  весну  поспішала.
З'явились  квіти  на  деревах  білі,
Весна  нас  у  свої  обійми  взя́ла.

Все  тихше...  тихше...  і  уже  piano,
Рука  останні  такти  догравала.
Лишилося  самотнім  фортеп'яно,
Мелодія  про  тебе  нагадала...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839611
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 22.06.2019


НАДЕЖДА М.

Червневий вечір

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NQwCUtBwjN4[/youtube]


Спада   на  землю  літнє  надвечір"я,
Від  спеки  відпочине   вже душа.
Знов    пахощі  залили  все  подвір"я,
Така  пора  мене  так  спокуша.

Давно  мене  чекає  спіла  вишня.
Он  ягідки  сховалися   між   віт.
Така  знайома  надвечірня  тиша,
І  знов  думки  зібралися  в  політ..

Та  ні!  сьогодні  буде  вам  спочинок,
Спокійно  біля  мене  посидіть.
Так  хочу  я  краси  напитися  очима,
Коли  вас  запрошу,  то  прилетіть.

На  запитання  не  чекаю    відповідь.
І  без  бажань  сумнівних  і  адрес.
Нехай  краса  тут  ллється   повінню,
Не  треба  завдавати  серцю  стрес.

Тут   можна  просто  посидіти  мовчки,
Не  думати  про  те,  чи  так  ти  жив.
І  не   вести  з  душею  суперечки:
Чому  так  Місяць  в  повені  світив...
--------------------------------------

Натисніть  на  картинку









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839328
дата надходження 19.06.2019
дата закладки 19.06.2019


dovgiy

***

Хочу  слово  своє  донести  до  сердець
Багатьох-багатьох,  з  ким  не  бачусь  в  ці  дні.
Річка  часу  пливе  у  один  лиш  кінець
І  все  менше  лишається  бути  мені.
Не  сумую  за  тим,  що  за  обрій  пішло,
Не  жалкую  за  тим  що  у  днях  не  зберіг
Ще  і  досі  в  душі  зберігаю  тепло
Від  колишніх  близьких,  яких  бачити  міг.
Вдячний  долі  за  те,  що  ви  поруч  були,
Що  давали  надію  на  дружбу  й  любов
Хай  ви  тихо  від  мене  назавжди  пішли
Зло  не  буде  чорнити  прокляттями  кров.
Я  не  вмію  клясти.  Не  навчився  в  житті.
Відпускаю  від  себе,  наче  птахів  в  політ
Хай  щастить  вам  на  вашім  життєвім  путі
І  хай  небо  дарує  вам  многая  літ!
Хай  без  мене  це  буде…  ну,  що  ж,  хай  і  так!
Не  збираюсь  просити  у  когось  жалю
Досить  того,  що  я,  наче  зранений  птах
Іще  прагну  до  неба,  де  мрію  люблю.
Своє  слово  розправлю  потужним  крилом
Піднімусь  над  оцим  примітивним  буттям
І  до  зір  полечу  над  байдужості  злом
Щоб  здолати  його  голубим  почуттям.
Попри  всю  гіркоту  пережитих  невдач,
Або  помилок  прикрих,  ще  тліє  в  душі
Ніжна  іскра  любові,  що  часом  як  плач,
Виливається  зовні    у  щирім  вірші.
Коли  плаче  душа,  коли  серце  щемить
Неможливо  щось  штучно  складати  в  рядки
І  яка  ж  то  бажана  омріяна  мить
Коли  править  натхнення  рухом  руки.
Моя  мрія…  нехай  у  цей  час  як  міраж
Виринає  в  свідомості  ніби  мана
Я  цю  жінку  бажаю  щодня  і  щораз
Бо  вона  ніби  сонце  на  небі  –  одна
Стільки  літ  я  шукав  поміж  тисяч  зірок
Стільки  літ  її  кликав  до  свого  гнізда
Та  ніяк  не  приходив  для  зустрічі  строк
Не  давала  можливості  люта  біда
А  коли  вже  зустрілись,  то  тільки  і  зміг
Запитати  її:  де  ж    раніше    була?
Наче  промінь  осінній  зайшла  на  поріг,
Осліпила  надією  й  далі  пішла!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839317
дата надходження 19.06.2019
дата закладки 19.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Загублюсь…

Загублюсь  у  соснах,  серед  літа,
Де  каньйони  тихо  собі  сплять.
Де  краса  річок  й  озер  розлита,
Де  дуби  мов  вартові  стоять.

Загублюсь  з  тобою,  чи  без  тебе,
Помилуюсь  пасмами  беріз.
Хмарами  що  виткали  на  небі,
Неперехідний,  дрімучий  ліс.

Загублюсь  у  полі  серед  квітів,
Серед  трав,  що  миються  в  росі.
Заховаюсь  у  сплетінні  вітів,
Що  до  неба  тягнуться  в  красі.

Перейду  через  місток  веселки,
Що  коромислом  повис  після  дощу.
На  щоці  цілунок  літа  терпкий
Я  на  довгу  пам'ять  залишу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839265
дата надходження 19.06.2019
дата закладки 19.06.2019


Ніна-Марія

ЛІТО


[img][/img]

Біжу  босоніж  навстріч  літу,
Вуста  лоскоче  вітерець.
Купаюсь  в  барвах  дивоцвіту,
Мені  б  до  щастя  навпростець.

Гублю  сліди  в  квіткових  росах,
Ловлю  у  жмені  промінці.
Галуззя  віт  куйовдить  коси,
Блищить  росинка  на  щоці.

Стрічає  древній  ліс  привітно,
Прибрався,  наче  до  вінця.
Он  липа  рясно,  як  розквітла,
Таке  вбрання  їй  до  лиця.

О,  як  же  п'янко  пахнуть  трави,
Пташиний  лине  передзвін!
А  літо-літечко  ласкаве
Спішить  за  мною  навздогін.

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcS3XdHpuskW0zxV3Jm6dZU_H7UI7Pg2hZIES-Z3M1Ne4YBaA0mIhw[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838988
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 17.06.2019


Валентина Ланевич

Розплескалась у душі неба світла синь.

Розплескалась  у  душі  неба  світла  синь,
Волошково  пройняла  спокоєм  прозрінь.
Ангел  стиха  шепотів:  в  сутність  ти  поринь,
Там  у  скрині  віднайдеш  безліч  ще  святинь.

Бачиш,  день  новий  біжить  сонечком  в  зеніт,
Вітер  тінь  впіймав  за  поли  -  го́йдає  світ.
В  гаморі  пташок  виноград  заліз  на  пліт,
Ще  зозуля  вік  кує,  в’яже  доля  слід.  

Старим  трамваєм  деренчать  рої  думок,
Часопису  твого  життєвого  разок.
Та  в  прощенні  примирення  -  добра  зарок
І  серце  горнеться  до  висі,  до  зірок.

16.06.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838976
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 17.06.2019


CONSTANTINOPOLIS

*** З ворогами мир гірше за війну ***


[b][color="#d90404"]І  знову  в  мене  сміх,  крізь  гіркі  сльози.
Жеврів  у  серці  вогник  сподівань…
Що,  знов  при  владі  політичні  ксьондзи;
Без  досвіду,  без  совісті,  без  знань?…

Люмпени  знов  голосять:  -  «Дайте  хлеба!»,
А  Я  обіч  дороги,  знов  стою,
Нікому  не  потрібен,  просто  неба,
Під  кулями,  під  обстрілом,  в  бою!

Що  сили,  біль  і  розпач,  ми  долали;
Втрачали,  здобували,  як  могли
Ми  нашу  перемогу,  наближали,
Щоб  вийти  непоборними  з  війни…

А  зараз  політичні  імпотенти,
Не  злазять  з  телешоу  і  новин,
І  гомонять  про  плани,  референдум,
Щоб  підписати  з  ворогами  «мир»…

Не  вмовиш  вбивцю  більше  не  стріляти.
Слабкий  не  змусить  відступить,  піти,
Тих,  хто  прийшов  в  мій  рідний  дім  вбивати,
Із  звинуваченням,  що  в  цьому  винен  ти…[/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839030
дата надходження 17.06.2019
дата закладки 17.06.2019


Амадей

Волошкове літо (авторська пісня)

Волошкове  літо,
У  душі  співає,
Почуття  розквітли,
Полум"ям  палають.

Почуття  юнацькі,              (  2  рази)
У  душі  розквітли,              (  2  рази)
В  цьому  винувате,          (  2  рази)
Волошкове  літо.                (  2  рази)

Почуття  розквітли,
Серденько  тріпоче,
В  волошкове  літо,
Повернутись  хоче.

Так  серденько  хоче,      (  2  рази)
Повернути  час,                    (  2  рази)
Волошкове  літо                    (  2  рази)
Закохало  нас.                        (  2  рази)

В  волошковім  літі,
Стрілись  ми  з  тобою,
Назавжди  розстались,
З  сумом  і  журбою.

Волошкове  літо,                  (  2  рази)
То  кохання  час,                  (  2  рази)
Волошкове  літо                    (  3  рази)
Поєднало  нас.                      (  3  рази)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838690
дата надходження 13.06.2019
дата закладки 14.06.2019


Lana P.

Небо викупує…

Небо  викупує  сонячні  крила,
Море  цілує  прадавні  піски,
Вітер  напнув  невагомі  вітрила
І  полетів  до  твоєї  руки,
Щоб  відчував  мою  ласку  на  дотик,  —
Ніжність  з  роками  тобі  збережу.
Зірка  кохання  запалює  гнотик,
Місяць  ріжком  переоре  межу.      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838676
дата надходження 13.06.2019
дата закладки 14.06.2019


Надія Башинська

РОЗСЕРДИВСЯ МУРКО НА ВСІХ!

         Розсердився  Мурко  на  всіх.  Скажу  вам:  курам  всім  на  сміх!
Розсердився  на  Баранця,  Овечку,  Півня,  Кабанця.  І  на  Корову,  
й  на  Телятко,  і  на  малесеньке  Ягнятко,  на  Гуску,  Курку  і  Коня.
Сердитий  ходить  вже  півдня.  А  чому  сердитись?  Спитайте.  
         Мурка  ви  краще  не  займайте.  А  то  вже  з  Гусаком  побився,
ще  зранку  з  Качкою  сварився.  Вам  розкажу,  мене  спитайте.
То  ж  слухайте  й  запам'ятайте!
         Проснувсь  Мурко  вночі.  Умився.  Пильно  навколо  подивився.
Подумав  наш  Мурко:  "Пора!"  -  й  подавсь  в  комору,  де  нора.
Маленька  Мишка  там  жила.  
         Пішов,  мабуть,  Мишей  ловити?..  Як  би  не  так!  Мишей  он  
Мурочка  хай  ловить.  Йому  навіщо  той  улов?  Він  там  сметаночку  
знайшов!
         Пішов.  Сметаночку  злизав,  а  потім  знов  до  ранку  спав.  
А  потім  спав  іще  півдня.  Звернув  усе  він  на  Ягня.
         Коли  прийшла  хозяйка  в  дім  й  спитала,  хто  сметанку  з'їв,
сказав:
-  Не  міг  заснути  я...  Бачив  ходило  там  Ягня.
Ягня  заплакало:  
-  Не  я!  -  і  подивилось  на  Коня.
-  Не  личить  так,  -  промовив  Кінь.  -  Сметанки  Баранець  не  їв.  Він  
біля  мене  спав  всю  ніч.  Здогадуюсь  я  в  чому  річ!
         Мурко  розсердивсь.  Не  мовчав.
-  З  Ягнятком  Коник  був!  -  кричав.
Тепер  лежить  он  на  дивані  і  каже,  що  усі  погані.  
         Без  друзів  важко  в  світі  жити.  Муркові  що  треба  зробити?


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838670
дата надходження 13.06.2019
дата закладки 14.06.2019


Віталій Назарук

КОНІ НА ПАСОВИЩІ…

Кінь  у  яблука
І  спина  без  сідла…
Вузди  немає  -  грива  й  дрібний  дощ.
Просвіт  безхмарний  на  краю  села,
Біля  дороги  сивуватий  хвощ.
За  поясом  нагайка,  ніби  спить,
Ні  пострілу,  ні  хлопу  в  тишину.
У  небі  хмари  й  кожна  з  них  мовчить,
Лише  далекі  кидають  стрілу…
Спочинуть  коні  і  козак  поспить,
На  березі,  що  не  далеко  хати.
Сон  пролетить,  як  бій,  в  єдину  мить,
Якщо  громи  не  будуть  галасати.
А  вранці  «другу»  шию  обійме,
Сідло  поставить  на  широку  спину.
А  той  належно  все,  як  є,  сприйме
і  виберуть  затоптану  стежину.
З  ним    поруч  друзі  –  всі  плече  в  плече,
У  яблука  –  поріднені  на  лузі.
По  краю  лугу  річечка  тече,
Легенький  плескіт  чути  по  окрузі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838668
дата надходження 13.06.2019
дата закладки 14.06.2019


НАДЕЖДА М.

З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, СИНУ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Tn4K2FIx1ts[/youtube]

Накрапає  мілесенький  дощик,
Біла  хмарка,  як  лебідь  пливе.
Життєдайний  відчуй  дощу  доторк,
Це  від  нього  в  житті  все  живе.

Ось  і  сонце  з-за  хмари  сміється,
Будь  здоровим  й  щасливим,  СИНОК!
Нехай  успіх  тобі  усміхнеться,
Не  сповільнюй,  упевнений  крок!

Що    найкраще  в  житті  є  -  бажаєм,
Перемога  веде  по  житті.
Ще  у  Бога  тобі  ми  благаєм:
Не  схитнися,  як  йдеш  до  мети.
.
Ти  найкращий  у  нас,  ти    -  єдиний.
Всю  любов  ми  даруєм  тобі,
Будь  таким,  як  ти  є,  наший  СИНУ.
Не  здавайся  в  життєвій  борні!

Твердий  крок,  на  лиці  хай  усмішка,
Тільки  так  по  житті  треба  йти.
Знай,  що  поряд  любов  материнська,
Що  від  всього  зуміє  спасти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838645
дата надходження 13.06.2019
дата закладки 14.06.2019


Амадей

Якби міг голубом я стать

Якби  міг  голубом  я  стать,
Я  б  прилетів,  моя  голубко,  
Щоб  твоі  очі  цілувать,
Із  губ  меди  п"янкі  спивать,
Якби  ж  міг  голубом  я  стать.

Якби  міг  голубом  я  стать,
Я  б  прилетів,  поглянув  з  неба,
І  щастя  більшого  не  треба,
Крильми  голубку  обіймать,
Якби  ж  міг  голубом  я  стать.

Якби  міг  голубом  я  стать,
То  ми  б  з  тобою  воркували,
У  парі  вечора  б  чекали,
Зірки  на  небі  рахували,
Якби  ж  міг  голубом  я  стать.

Якби  міг  голубом  я  стать,
Я  б  любувався  лиш  тобою,
Я  б  жив  тоді  лише  любов"ю,
Тебе  від  бід  оберігать,
Якби  ж  міг  голубом  я  стать.

Якби  міг  голубом  я  стать,
До  Господа  злетів  би  в  небо,
Щоб  шану  Господу  віддать,
За  цю  Господню  благодать,
Якби  ж...міг  голубом  я  стать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838577
дата надходження 12.06.2019
дата закладки 13.06.2019


Ніна Незламна

Ненажерливість людини / рим. проза/

Жила  бабця  у  хатині,  все  одна  -  одненька…    Від  жерстянок  дах  скривлений    і  вона  старенька…  Вікна  геть  перекосились,    між  склом  павутина…    А,  як  здалеку  дивитись,  звалиться  хатина…  За  плечима  все  життя,  радість  й    горе  мала,  здавалось  наче  й  не  жила,  на  жаль    давно  квола  стала.  
По    хаті,  аж  на    колінах,  вимиває  підлогу…  Сама  нині,  як  перст,  ні  від    кого  чекати  підмогу…    В  хаті  пічка,  в  міху  дрова,  давно  назбирала,  від  безсилля  трусить  руки,  ой  немічна  стала.    Та  радо  себе  вмовляла,    врожай  на  горіхи,  тож  продам  і  будуть  дрова,  нема  краще    втіхи.    Промайнуло  літо,  ранки  -  молочні  тумани…    Вибивали  по  даху    гучні  барабани.  Ну,  як  сонце  кине  промінь  піду    всі  зберу,  а  по  стежці  все  сонечко,  там,  вздовж  паркану,  їх  я  і    розстеляю…  Такі  собі  думки  мала,  в  вікно  виглядала.  Вдягла  стару  кацавейку,  калоші  взувала.  Освіжила  прохолода,  злегка  усміхнулась,ой,  як  добре,  що  сьогодні  раненько  проснулась…
Геть  зблідніла,що  ж  це  нині,  по  даху  чечітка…  А  на  обійсті  прим`ята,  нахилена  квітка…  Сиві  коси  з  під  хустини  падали  на  очі…  Що  ж  це  ,  Боже  так  стукало,  ото  серед  ночі?  Попід  купу  сміття  горіхів  три  штуки,  в  безнадії  очі,  опустились  руки.    Під  паркан  сусідський  буряки  прим`яті,  ой  нащо  ж  така  біда?Чи  то  пси  прокляті?  Задивлялась  на  горіха,  лиш  висять  шкарлупи,  чи  то  білка  всі  зібрала,не  могла  збагнути…
Бурячки    в  руках    і  перехрестилась,якби  ж  то  білка  була,  а  не  нечиста  сила.    День  минув,  дощик  легенький  під  вечір  пустився….  І  на  небі  поміж  хмари  місяць  зажурився…  І  бабусі  не  до  втіхи,  сон  блукав    -  примара.  Де  ж  горіхи  подівались?Думка  та,  як  хмара.  Ні,  сьогодні  не  засну,буду  чатувати,    як  же    взимку  проживу?Буду  замерзати?
Уже  місяць  ясноокий  заглянув  в  віконце,бабця,аж  здригнулась  швидко,чи  то  може  сонце?  Нічка  довша  стала  нині,  хай  би  вже  світанок…    Дочекалася  його  і  вийшла  на  ганок…  
Лип,  старенька.,  аж  присіла.  Щось  то  біле,  як  скелет,  по  обійсті  скаче?  Та  раптово,  немов  ворон  хрипло  -  хрипло  кряче.  Ледь  -  ледь  розгледіла,  труси  і  здається  майка,  щось  невідоме  таке,  пролунала    лайка.  Мат  за  матом,  вуха  в`януть  і  не  боїться  гріхів,  аж  бачить  нахилилося  і    почула  стук  горіхів.      Здивувалась,  ледь  не  впала,  погляд    до  сусідів.  Від  паркану  штахетини    на  землі  валялись...  Від  побаченого  в  бабці,    до  неба  руки    здійнялись,
- О,Боженько!  Чи  Грицько  ти?  Чи  хто  то  ходить,    горіхи  збирає?    Думала,  що  білка…
Здивувалась,  як  вгледіла,  поруч,  геть  зламана  гілка.    І  зненацька  закричала,
- Ти  жадібна    худобина!  Що  ж    ти  гріхи    заробляєш,  на  онуків  і  на  сина!  Дім  -  палац    і  дві  машини    маєш…  Ото    вже  нещастя,  що  ж  ти  стару  обкрадаєш?!
І  де  сила  взялась,  відро    вирвала  з  руки    і  тихо  сказала,
-А  я  ж  тобі,    як  малий  був,      цукерки  давала…
             З  думками  пекучими,  у  сльозах  замовкла.    Ненажерливість  в  людини,  як    у  того  вовка.  Гірко  -  гірко  на  душі,  груди  розпирала  злість.    Крок  за  кроком  віддалялась  ,    як  від  чуми  якоїсь,  в  тілі  відчувала  млість…
       Добре  горіхи  вродили,  ой,    така    ж  була  радість.  Та,чи  в  змозі  протистояти?  Коли  сусід    хам    безсоромний  та,ще  й  підлий,    має  таку  жадібність…    
                                                                                                                                                                       05.10  2018р
           

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838565
дата надходження 12.06.2019
дата закладки 13.06.2019


Микола Серпень

Яблуневий квіт

А  сади  весною  сніжно-білі,  
Марева  туман  пливе  над  ними.
Нам  з  тобою  прямо  в  серце  цілить
Їх  дурман,  що  напливає  димом.

Яблуневий  квіт,  лебедів  політ,
А  над  квітом  шаленіють  бджоли!
І  вже  безліч  літ  ялуневий  квіт
Розгорта  фату  весни  довкола!

Буде  квітнуть  знову  ніби  вперше
Щоб  в  серцях  у  нас  зорів  світанок.
В  білій  піні  скаче  літа  вершник
Через  весняний  цей  полустанок.

Яблуневий  квіт,  лебедів  політ,
А  над  квітом  шаленіють  бджоли!
І  вже  стільки  літ,  ялуневий  квіт
Нас  ріднить  з  тобою  як  ніколи!

І  хай  просто  в  квіті  розминутись,  
Важко  нам  при  ньому  не  зустрітись.
З  цвітом  опадає  навіть  скрута,
І  майбутнє  стане  крізь  світитись.

Яблуневий  квіт  наших  мрій  політ,
А  над  квітом  шаленіють  бджоли!
І  вже  безліч  літ,  ялуневий  цвіт
Надиха  коханням  як  ніколи!

3.05.2019  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838437
дата надходження 11.06.2019
дата закладки 12.06.2019


Микола Серпень

Чорнобиль

Пора  вже  приходить  до  тями,
Як  щось  нам  дано  зрозуміть!
Брехати  збирались  віками,
Та  правди  розверзлася  мить.

Неправда  і  кривда  токсичні,
Їх  вкрай  небезпечно  ростить,
Бо  в  масі  своїй,  критичній,
Спроможні  і  світ  розтопить!

Коли  ними  хто  опромінений,
Лишилось  нам  тільки  чекать,
Якими  жахливими  змінами
Майбутнього  вдарить  печать.

Що  стане  всьому  на  заваді?
На  що  ж  ми  надії  кладем?
Період  вже  десь  піврозпаду
Моросить  свинцевим  дощем.

І  лиш  відчайдушні  тут  здатні,
Зневаживши  дози  імли,
В  тім  пеклі  згоріти  солдатами,
Щоб  вижити  люди  могли!

11.  06.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838436
дата надходження 11.06.2019
дата закладки 12.06.2019


Олекса Удайко

ОДНОКЛУБНИКАМ

[youtube]https://youtu.be/38SojIdVeLQ[/youtube]
[i][b][color="#074259"]

Живемо  всі  в  одній  святій  сім’ї
В  повазі  й  дружбі,  як  в  роду  годиться…
Жуємо  хліб  –    як  чаяння  свої,    
Й  водицю  п’ємо  з  спільної  криниці.

Буває,  хтось  схибнеться…  Та  пусте:
здається,  на  верству  –  одна  дрібниця.
Тат*  всякий  у  путі  своїй  росте,
щоб  більшого,  ніж  є,  в  житті  добиться.

А  хто  сильніший  –  руку  вам  подасть,
щоб  більш  на  пні  тому  вже  не  спіткнутись…
Такі  розумні  звичаї  і…    масть
в  спільнот,  де  дружба  між  людьми  і  участь.

То  ж  знехтувати  добрим  –  смертний  гріх,
як  одягти  на  святість  злу  личину…
Ділити  слід  на  всіх  один  пиріг,
якою  б  не  була  його  рощина**.  

Напевно,  це  стосується  і  нас,
майстрів  пера  і  ювелірів  слова.
У  мови  суть  –  усталений  баланс  –
Красиве  й  Вічне.  
                                                         Інше  все  –  полова.[/color]
[/b]
6.06.2019  
________
*синонім  слова  "адже";**запара,  розчина.

На  світлині  з  нету  -  один  із  випадків́  з  життя  "пирожника"[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837918
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 09.06.2019


Леся Утриско

Намалюй мені вечір

Намалюй  мені  вечір,  
Що  всівся  на  сотні  доріг,
Де  струмки  променисті,
Веселки  від  літньої  зливи,
Затамуй  в  ньому  крик
І  вічний,  життєвий  пробіг,
І  стежки  променисті,
І  квітом,  замаєні  ниви.
Намалюй  оберіг,  
Зачарований  плес  океанів,
Стогін  гір,  де  вівчар
У  отарі  згубив  всі  пісні,
Світлий  обруч  небес,
У  кольорах  палітри  обраний,
І  світанки  мої,  
Що  на  житньому  хлібі  -  піснім.
Намалюй...  не  скупись,
Бо  вже  літо  розлого  сміється,
Мліє  гріх  матіол,
Під  вікном  пустотливих  беріз,
Хай  же  липовий  дзвін
У  нектарі  терпкім  відізветься,
На  стежині  нічній  
Доторкаю  просушений  хмиз.
Пахне  м’ята  у  нім,
В  чебреці  мліє  зранений  подих,
Серце  тихо  щемить,
Бо  лиш  мить,  де  зародиться  ніч,
Голий  місяць  вдягне  
Срібло-  сірі  розсипані  води:
Намалюй  мені  сон,
Що  торкає  цілунками  віч...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837529
дата надходження 04.06.2019
дата закладки 04.06.2019


Lana P.

Квіткою ніжності…

Квіткою  ніжності  тулиться  вечір.
Небо  засмагле  в  міжгір‘ї  сія.
Сонячне  світло  зібралось  до  втечі,
Обрій  гойдає  велика  зоря.

Тулиться  серце  до  серця  охоче  —
Переплітаються  постаті  дві,
Спритний  цвіркун  про  Величне  сюркоче,
Темінь  довірила  тайну  траві.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837527
дата надходження 04.06.2019
дата закладки 04.06.2019


Олекса Удайко

ЗБИРАВ ДУМКИ

[youtube]https://youtu.be/8-LOvxC47X4

[/youtube]
[i][b][color="#045457"]Збирав  думки  
                                         сирітські,  
                                                                                 безпритульні,
як  восени  я  жолуді  збирав…
Такі  міцні,  
                                       звабливі  і  "манту́льні"    
у  лоні  ночі  й    вранішніх  заграв.

Збирав  думки,  розсипані  віками,
в  некошених  лугах  і  в  бур’яні,
і  обрамляв  благенькими  віршами,
та  серце  чомусь  твердило  мені:

пригоди  слова…  
                                                           Йди  не  манівцями  –
ось  повні  відра.  
                                                           Й  не  стоять  одні,
розхлюпані    на  тлі    холодних  цямрин  –
вода  студена  лискає  й  на  дні.
 
Напевно,    слід  відчути  гостру  спрагу,
щоб  ськати  скит  для  страдної  душі
й,  як  бурлаку,  як  вікінгу-варягу,
почути  спів…  
                                                         в  оманливій  “глуші”.

І  пити  ту  “глибинкову”  водицю,
що  вкапав  нам  віками  рідний  край  –
думок,  
                     припнутих  
                                                         зрубом  
                                                                                   у  криниці:
підспудний,  щедрий,    невиводний  рай.  [/color]
[/b]
3.06.2019
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837520
дата надходження 03.06.2019
дата закладки 04.06.2019


Леся Утриско

Така, як є

Така,  як  є  -  а  що  мені  ховати?
Ту  душу,  що  ранима,  як  і  всі?
Чи  слово  це,  котре  б  усім  сказати?
Душевне  слово,  в  усій  його  красі.

Така  ,як  є  -  живу  життя  буденне,
А  може  ні?  Це  знає  тільки  Бог,
Бо  тільки  Ним  воно  благословенне,
Лиш  перед  ним  звітую  за  цей  борг.

Така,  як  є  -  люблю  усе  й  кохаю...
І  день  і  ніч  -  і  все,  що  в  них  зліта,
Де  лиш  добро  я  світу  засилаю,
Де  Богу  вдячна  за  мої  літа.  

Така,  як  є  -  а  що  мені  ховати?..

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837433
дата надходження 03.06.2019
дата закладки 03.06.2019


Леся Утриско

Така, як є

Така,  як  є  -  а  що  мені  ховати?
Ту  душу,  що  ранима,  як  і  всі?
Чи  слово  це,  котре  б  усім  сказати?
Душевне  слово,  в  усій  його  красі.

Така  ,як  є  -  живу  життя  буденне,
А  може  ні?  Це  знає  тільки  Бог,
Бо  тільки  Ним  воно  благословенне,
Лиш  перед  ним  звітую  за  цей  борг.

Така,  як  є  -  люблю  усе  й  кохаю...
І  день  і  ніч  -  і  все,  що  в  них  зліта,
Де  лиш  добро  я  світу  засилаю,
Де  Богу  вдячна  за  мої  літа.  

Така,  як  є  -  а  що  мені  ховати?..

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837433
дата надходження 03.06.2019
дата закладки 03.06.2019


Ірина Кохан

Степ

Отут  і  спочину:
на  лоні  древніх  степів,
порослих  казками  і  ковилою,
вдихаючи  небо  усе,  аж
до  останньої  краплі
(воно  ж  бо  не  раз  ще  відродиться).
Хвилі  все  котяться  й  котяться
морем  духмяних  трав
і  лоскочуть  думки.
А  довкруж  деревій,  деревій,  деревій
і  пахучий  такий,
і  такий  довговічний
білим  квасом  напоює  спраглість  очей,
мов  холодний  пломбір  на  вустах  дитинства.
Степ  живий...
Набагато  живіший,  ніж
офісні  джунглі  міст,
втоптані  в  бетон.
Степу  ганглії  тягнуться
від  Потопу
й  до  нових
пришесть...
Як  волошки  співають
свої  сині  пісні!
А  їх  слухає  вічність.
І  я.
Розтинаючи  хвилі,  
ідуть  степом  деревляни
з  Іскоростеня  до...
сиплють  з  мішків
густо-густо
гарячі  родзинки  цмину,
жовті.
І  сміються
аж  степ  затихає.
Чутно  дихання  їхнє...
Спочину  отут.
Щастям  повниться  серце.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837407
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 03.06.2019


Амадей

НІЧ З МУЗОЮ

Мені  вночі  читала  Муза  вірші,
Ніколи  ще  в  житті  так  не  п"янів,
Все  більше  я  закохувався,  й  більше,
Я  весь  тремтів  від  ніжних  почуттів.

Моє  серденько  в  грудях  тріпотіло,
І  почуття,  несли  мене  десь  ввись,
І  так  мені  в  ту  мить  чомусь  хотілось,
З  тобою    наші  мріі  щоб  збулись.

Я  поруч  відчував  тебе,  кохана,
Відчував  дотик  твій,  твоє  тепло,
Єдина  ти  моя,  й  така  жадана,
Мені,  в  житті  так  гарно  не  було.

Душею  я  злітав  між  зорі  в  небо,
Із  вуст  твоіх  п"янкі  цілунки  пив,
Й  здавалося,  Святий  Господь  на  небі,
Нас  бачив,  й  на  любов  благословив.

Душа  моя,  від  щастя  ,вся  тремтіла,
Я  знав,  мені  до  ранку  не  заснуть,
І  палко  так  мені  тоді  хотілось,
Тебе,  до  свого  серця  пригорнуть.

Від  щастя  в  мене  виростали  крила,
Я  вдячний  за  пісні  твоі  й  вірші,
За  те,  що  ти  коханням  розтопила,
Весь  біль  і  смуток  спраглоі  душі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837352
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 02.06.2019


Ніна Незламна

Люблю неньку - Україну

Між  ромашок  загублюся,  в  весільнім  суцвітті
Налюбуюся  красою,    наймиліша  в  світі!
Люблю  неньку-  Україну,  де  ранки  росисті
Виблискують,  мерехтять,  бурштинним  намистом.
Аж  від  Карпат  -    гір  величних,  де  річки  бурхливі
Хочу,  щоб  життю  раділи  і  були  щасливі
І  туди,  де  сонце  сходить,  для  всіх  -  всіх  єдине
Ген-  ген    думки  відлітають,  а  душа  мов  стигне…
Прийде  час  порозуміння,  гріє  світла  мрія
Ми  ж  народ  є  український,  настане  прозріння
Зустрічаймо  миле  літо,  сонце  яснооке
Хай  земля  барвисто  квітне  і  поля  широкі
Золотяться  щедрим  хлібом.  Мир  принесе  спокій!  
Нехай  втіху    подарує,  барвінкове  літо
Щоб  усмішки  на  обличчі    і  щасливі  діти!
Щоби  сміх  і  спів  пташиний,  ніжно  серця  гріли
Мирне  небо,  тихі  ночі,  зіроньки  ясніли...
Між  волошок  загублюся,  очки  сині-  сині
Серед  густих  трав  шовкових,  лелека  в  долині..
Люблю  тебе  ,  моя  ненько  -  рідна  Україна
Хочу,  що  добро  повсюди,  ми    ж  дружня  родина!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837342
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 02.06.2019


Ольга Калина

На пероні

[i]Вже  сиві  скро́ні  в  нашого  бійця́
В  цей  юний  вік  –  лице  іще  дитини.  
Чекає  мати  десь  своє  дитя,
Хвилюється  за  нього  і  родина.

Так  вицвілий  від  часу  камуфляж
І  сірі  берці,  стоптані  війною.
Стоїть  отут  –  зібрався  не  на  пляж..  
О,  наш  боєць,  пишаюся    Тобою!  

Мабу́ть,  додому  їдеш  із  війни,
На  цім  пероні  ждеш  на  пересадку?!  
Не  радує  квітучий  цвіт  весни,  
Бо  гіркі  спомини  в  твоїм  оса́дку.  

Бракує  слів..  Не  можу  підійти,  
Бо,  навіть,  і  не  знаю,  що  спитати.
За  нерішучість,  хлопчику,  прости:
Я  не  байдужа,  а́дже  та́кож  –  мати!
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837323
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 02.06.2019


Ольга Калина

Світанок

[i]Так  тихо  надворі..  Вже  ранок.  Світає.
І  те́мінь  тихе́нько  собі́  утіка́.
Дивлюся  за  обрій  –  край  неба  палає,
Вогнем  запалилися  хмарки  злегка.

То  промені  сонця  до  неба  торкнулись
І  золотом  сяють  –  вставати  пора.  
Та,  навіть,  пташина  іще  не  проснулась  –
Все  спить  навкруги,  як  мала  дітвора.  

Не  чути  ніде  ані  звуку,  ні  писку,  
І  тиша  така,  що  і  вітер  ще  спить.
Він  звечора  вклавсь  у  гілки́,  як  в  колиску  -
Собі  позіха́є  й  тихе́нько  мовчи́ть.  

[i][/i][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837315
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 02.06.2019


Надія Башинська

ЯКА КРАСИВА У МЕНЕ СЕСТРИЧКА!

         Гратися  дзеркальцем  маю  я  звичку.
Прокинувся  зранку...  не  збудить  би  сестричку.
Дзеркальце  знову  в  руках  я  вертів.  З  нього  на  
яблуньку  зайчик  злетів.
-  Доброго  ранку!  -  привітавсь  він  до  всіх  і  став  
розсипать  по  листочках  свій  сміх.
         Сміх  той  розсипавсь  по  всьому  садочку.
Розвеселив  він  курчаток  і  квочку.  
Ой,  як  стрибав  він,  де  наше  подвір'я!  Позолотив
каченяточкам    пір'я.  Довго  за  зайчиком  бігав
Барбосик,  бо  той  лоскотав  йому  хвостика  й  носик.
         Ще  розбудив  він  маленьке  ягнятко.  Гладив  по  
спинці  корову  й  телятко.  Верхи  катавсь  на  гнідому  
коні...  та  й  заяснів  у  мене  на  вікні.
         По  занавісках  стрибав...    і  гойдався.  На  килимку  
трішки  він  потоптався.  В  кріслі  посидів  маленький  
мій  гість...  й  чомусь  тихенько  на  стелю  поліз.
Там  пострибав.  Полежав  на  дивані...    та  й  сів  на  щі-
чку  малесенькій  Тані.
         Таню,  звичайно,  він  розбудив.  Видно,  що  цього  
дуже  хотів.
Таня  проснулася,  очки  відкрила.  Сама,  мов  промін-
чик,  вона  заясніла.  
         Сонячний  зайчик  в  волоссі,  мов  стрічка.  
Яка  красива  у  мене  сестричка!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837283
дата надходження 01.06.2019
дата закладки 02.06.2019


CONSTANTINOPOLIS

*** Тебе, коханої, немає, знову, поруч. ***

[b][color="#bd0404"]Навіщо  я  у  цих  краях  далеких,
Самотній,  як  нещасне  каченя?
Тут  не  ростуть  ні  клени,  ні  смереки,
Палюче  Сонце  і  суха  земля…

Тебе,  коханої,  немає,  знову,  поруч.
Я  все  шукаю  з  моря  вороття.
У  хащах  долі,  прокладу  власноруч,
Свій  курс,  через  форватори  життя…

Невтомно  крутяться,  гудуть  її  турбіни.
Гребні  вали  десятки  тисяч  миль,
Накрутять,  щоб  дістався  до  родини,
До  серцю  любій,  вільній  України,
Гамуючи  свій  розпач,  втому,  біль…

У  часі  розчиняються  думки,
Пливуть  човном  в  бурхливім  синім  морі,
І  креслять  долі  шлях  сузір’я  і  зірки,
Кривою  на  турботливих  долонях…

Тебе  люблю,  тебе  кохаю  Я,
Моя  яскрава  зіронька  життЯ…[/color]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837271
дата надходження 01.06.2019
дата закладки 02.06.2019


Ірина Кохан

Nostalgia

Я  повернулася,  я  повернулася!
Хай  лиш  думками,  що  ж  у  тім?
Стрічай  мене,  акацієва  юносте,
У  сонцедзвоні  золотім!

Стрічай,  веди  мене  аж  на  околицю,
Роки  минули,  а  я  ні.
Вже  кропива  у  ноги  не  так  колеться,
Палають  макові  вогні...

Посидь  зі  мною,  поки  сонце  ситцеве
Збере  з  гілок  останки  дня,
Допоки  ночі  первісток  не  випливе
З-за  храму  світу,  іздаля.

Лиш  не  питай,  чом  довго  не  приходила...
Як  душу  гріє  цей  нектар!
Щораз  твоє  цвітіння  дивним  спогадом
Мене  приводить  на  вівтар,

Де  дзвін  коси  проймає  лезом  в  пам`яті,
Гукає  тата  сіножать.
В  калюжах  кораблі  з  паперу  загнуті
По  хвилях  все  біжать...біжать...

Де  шум  вітрів  з  дерев  злітає  піснею,
Цілує  очі  і  чоло,
Й  під  вишнею,  під  маминою,  пізньою
Моє  дитинство  відцвіло.

Де  степ  широкий  обіймає  крилами,
Он,  я  ще  юною  біжу!
А  угорі  небесна  синь  вітрилами
Малює  днів  моїх  межу.

Побудь  ще  трохи  поряд,  моя  юносте,
Блакитноока,  золота...
Акація  цвіте!!  Я  повернулася!
Не  повертаються  літа...
     23.05.2019.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836835
дата надходження 28.05.2019
дата закладки 29.05.2019


Олекса Удайко

РОЗКВІТНИ У МЕНІ, ЛЮБОВЕ

             [youtube]https://youtu.be/taJeh5xD514[/youtube]
[i][b][color="#670770"]Розквітни  у  мені,  Любове,  квітнем,
бо  в  тебе  я  по  самі  груди  вріс,
цим  дощовим,  але  і  теплим  літом,
що  дарував  нам  боязко  праліс.

Розквітни    болем,  при  нагоді  й  горем  –
я  розділю  й  до  глибини  збагну…
І  не  страшні  нам  й  надвисокі  гори:
баран  гірський*    –  не  антилопа  гну.

Розквітни  радістю,  хай    незбагненною,  –
Я  порівну  з  тобою  розділю:
була  в  мені  ти  донькою  і  ненею,
й  холодною  водою  на  Іллю…

Ми  вивчили  закони  гравітації  –
в  проникненні  навзаєм  є  свій  сенс:
в  тобі  –  мов  у  небесній  тачці  я,
що  котиться  вже  тисячі  парсек**  

І  хутко  зникнуть  міжпланетні  діри,
як  прокочусь  з  тобою  в  грішний  світ:
нема  в  Любові  вже  земної  міри:
то  –  ангелів  небесний  алфавіт.

Та  на  Землі  горять  твої  вібрації,
Любове  світла  –  доле  неземна!
Як  чуємо  у  серці  їм  овації  –  
хмеліємо  "  у  дошку"!  
                                                                 Без  вина.[/color][/b]

23.05.2019
_________
*Родився  піз  наком  Овна  ж  бо...
**Скорочення  –  паралакс-секунда:  астрономічна
   одиниця  довжини,  якою  вимірюються  відстані
   між  космічними  об’єктами  (планетами,  зорями,
   галактиками).

Свіилина  автора:  святкування    минулого  Різдва  
на  вулицях  Кельну[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836319
дата надходження 24.05.2019
дата закладки 29.05.2019


Східний

Біжить життя, немовби хвиля



Біжить  життя,  немовби  хвиля,
У  кожній  миті  свій  є  час.
Буває  б’єшся  від  безсилля,
Знайти  один,  єдиний  шанс
Піднятись  чайкою  над  морем
Спокус  і  звабливих  принад,
Пройтись  до  болі  рідним  полем,
Зайти  в  дитинства  тихий  сад.
Торкнутись,  вишні,  а  чи  груші,
Що  тато,  тато  посадив.
У  тім  саду  відчути  душі
І  світ  закоханих  батьків.
У  тім  саду  –  любов  і  спокій,
І  спів  ранковий  солов’я.
І  ті  дитячі  давні  роки,
І  юність  в  нім  пройшла  моя.
Біжить  життя  і  не  вернути
Той  час,  ті  миті,  а  не  дня.
Батьків  не  можу  я  забути,
Їх  руки,  а  також  лиця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836678
дата надходження 27.05.2019
дата закладки 28.05.2019


Ніна Незламна

Байстрюк /проза /

За  вікном  зовсім  стемніло….    Здалеку  майже  не  видно  край  неба…  В  салоні  автобуса  сонне  царство.  Хтось  спить  роззявивши  рота,  хтось  раз  -  по-  раз    клює  носом  донизу,  ворухнеться  ,  відкриє  очі,  озирнеться  і  знову  впадає  в  дрімоту.  Контингент  пасажирів  різний,  маже  всі,  крім  однієї  пари  літніх  людей,  їдуть  в  одиночку.    Микола  сидів  навпроти  проходу  на  самому  останньому  ряду    міжміського    великого  автобуса.  Він  придивлявся  за  скло  вікна  і  час  від  часу  позирав  на  годинник,  скоро  виходити…
       Коли  він  вийшов  з  автобуса,  швидко  зачинилися  двері,  від  мотору,  на  якусь  мить,  аж  загуділо  в  вухах.  Автобус  набрав  швидкість,  наче  тікав  від  нього,  залишаючи  одного  на  трасі,  яка  стелилася  серед  поля.  
     Високий  на  зріст,  широкоплечий    Микола,  тримаючи  невеличку    валізу,  озирнувся  і  відразу  з  кишені  жакета    дістав  ліхтарик.  Повільно  перевів  подих,    свіже  повітря  придало  йому  сили,    як  рукою  зняло  сонливість.  Майже  перша  година  ночі,    який  там  дурень  буде  їхати    в  цю  пору    в  село,    копошилися  думки,  як  оси.  Нічого,  розмірковував,    п’ять  кілометрів  не  так  і  багато,  але  ж  біля  ставу  не  знати  яка    там  дорога,  напевно  краще    йти  попід    ліс,      але  напевно  всі  сім  кілометрів  вийде.  …  Він  йшов  по  дорозі  встеленій  вапняною  крихтою.  Тримав  перед    собою  ліхтар,  інколи  повертався  назад  і  настільки  можна  було  світити  дорогу,  задивлявся  на  неї,  а  потім,  як  дитина  світив  на  себе  і  озираючись  назад  до  землі,    дивився  на  свою  тінь.      З  піднятим  настроєм,  посміхаючись,  заговорив  до  неї,
-  Чому  мовчиш    і  йдеш  за  мною?  Ти,  як  ця  ніч?  Ніде  ні  миші,  ні  птахів  не  чути.  Розповіла  б  мені  хоч      про,  що  -  небудь,    чи  нагадала?!
 І  він  занурився  в      спогади  …  Найперше,  що    пригадав,  це  те,  як  сусідка  тітка  Ольга,  кричала  йому  вслід,
 -  Байстрюк,  забудь  сюди  дорогу.  Вона  собі  кращого  знайде!  
І    далі,  мов    бачить  перед    собою…..      Літній  ,  ясний,  теплий    ранок.  Легенький  вітерець  куйовдить  листя    молодим  деревам.    Широкий  став,  вода  виблискує,виграє  на  сонці  і  де  –  не  -  де  часом  виплескує  риба  і  знов  ховається  в  воді.  То  там,  то  зовсім  близько    круги  розходяться    по  прозорій  воді,місцями  мілко,  аж  піщане    дно  видно,  а,  як  подалі  ледь  -  ледь  видно  густі  водорості,  що  колишуться  від  течії.  Він  і  Оксана    в  воді  по  пояс  ,  в  руках    тримають    білу  натягнуту    хустину,  намагаються  її    повільно  занурити  в  воду,    під  самий  край  берега,  що  впирається  в  обрив.  Прикусивши  нижні  губи,  переглядаючись  один  на  одного,    по  шию  присідають  в  воді    і  Микола    кивнувши  головою,  подає  їй  знак.  Вони  миттєво  витягують  хустку  і  гучний  вереск  з  уст  Оксани  губиться  далеко  над  ставом.  Вона    осяяна  сонцем,    всміхається,    в  очах  веселики,
- Бачиш,    є!    Мабуть  штук    вісім,  точно!  Ой,  дивися,  щоб  не  вискочили    в  воду,  он,  як  плескаються!
Вони  щасливі,  похапцем  вийшовши  з  води,  висипали  рибу  в  відро.    І  так  декілька  раз,  поки  не  відчують,  що  джерельна  вода,  аж  зводить  ноги  від  холоду.  Та  воно  того  варте,  поділяться  майже  порівну,  по  -  чесному,  так  вважали  обоє  і    задоволено  несли  додому.  Знали,що  батьки    завжди  раді  посмакувати  рибу,  хоч  і  невеликі      карасики  хлюпалися  в  відрі  та  дітям  було  приємно  почути    добрі  слова.
Микола  чорнявий  хлопчина,  підростав    без  батька,  йому  боліло  під  серцем,  коли    хтось  в  селі  йому  вслід  кидав  слово  «байстрюк».  Тоді,  ще  в  дитинстві,    якось  не    звертав  уваги  на  те  слово.  Та  одного  разу,  як  минуло  їм  по  дванадцять  років,  вони  з  Оксанкою  йшли    разом  зі  школи.    Дівчина,  як  завжди,  махнула  рукою,
- Бувай!
 І    зайшла  на  своє  обійстя.
 Микола  почув    голос    її  батька,
- Дорослішай  вже!    Он,  яка  гарна  стала!    На  тебе  всі  хлопці  в  селі  задивляються,  а    ти  водишся  з  байстрюком.  Що  інших  хлопців  в  селі  немає,  щоб  ранець  носили?!
 Хлопець  прийшовши  додому,    зі  злобою  кинув  ранець    на  підлогу  і  до  бабусі,
- Ви  мені  скажіть,  що  то  за  слово  таке  -    «  байстрюк»?    І  чому  я  часто  чую  від  дядька  Петра?!    Я,що  винен,  що  батька  не  знаю!  Он    у  нас  в  класі  ,  ще  троє    хлопців  батьків  не  мають  і  нічого,  ніхто  їм  вслід  не  кричить  те  слово.
Бабуся,  задумливо,  приголубила  онука,
- Почекай,  ще  тиждень,  чи    два  і  ви  поїдете  в  Вінницю,  мама  купує    квартиру,  будете    там  жити.  Шкода,  що  в  нас  такий  народ,    невихований,  нечемний.  Підростеш,хлопчику,    все  зрозумієш.  Не  знати,  що    чекає  на  його  онуків,  ніхто  наперед  не    знає  ,  як  складеться  життя  його  доньки  чи  онуків…
Він,  звільнився  від  обіймів,    присів  на  край  ліжка,
- Цікаво…    Мама  нічого  не  говорила…    Це  правда  і  ми  поїдемо    туди  жити?  А,  як  я,    без  ставка,  без  села,  без    друзів?
Старенька  закліпала  очами,  рукою  струсила    непрохану  сльозу  зі  щоки,
- Такі  речі  роблять    тихо,  люди  заздрісні.  Вона  скільки  років  там    працює,  скільки  і  гроші  складала,  щоб  вирватися  з  села,  хоче    тобі  дати    шанс  навчатися  в  великому  місті.  Адже  ти  розумний  хлопчик,  вчишся  в  школі  найкраще  за    всіх.  …    А  те,  що  говорять  вслід  тобі,  не  звертай  уваги.  Підростеш,  зрозумієш,  що  всякі    є  обставини  в  житті,  а  люди,  на    жаль,  чомусь    все  частіше  злі,  чим  добрі..  Таке  воно  життя…
Так  все  і  сталося.  Пройшло  рівно  два  тижні  і  Микола  з  мамою  переїхали  жити  в  невеличку  квартиру  на  другому  поверсі  п`ятиповерхового  будинку.    Мама  продовжувала  працювати  на  кондитерській    фабриці,    а  він  ходив  до  школи,  яка  знаходилася  зовсім  близько.  Нові  друзі  з  будинку,  в  якому  жили  та  добре  вписався  в  колектив  класу.  Відвідував  гуртки  «Хімічний»  і  «Математично  -  фізичний»  .    Життя  в  хлопця  зовсім  змінилося,  але  часто  згадував  Оксану  в  селі.  Її  смарагдові  очі  та  став    інколи  снилися  ночами,  немов  звали  до  себе.  Та  в  село  вони  з  мамою  їздили  тільки  на  свята  і  влітку    сам  приїжджав  до  бабусі  накосити  сіна,  відремонтувати  паркан  та  трохи  поніжитися  на  сонці  біля  ставу.  Оксана  потай  прибігала  туди,  щоб  ні  в  якому  разі  не  дізналися  батьки,  бо  суворо  заборонили  бачитися  з  ним.  Але    заборонений  шматочок  завжди  ласий,  вона  тільки  дізнавалася,  що  він  приїхав,  бігла  до  паркану  і  махала  хустинкою,  щоб  він  знав,що  вона  прийде  до  ставу.
         Роки  минали…  Ось  і  закінчують  школу  він  в  Вінниці,  вона  в  селі,  відстань  велика  та  не  для  них.      Микола  став  справжнім  легінем,  привабливим  красунчиком.  Вона  ж  ,  як  квітка  орхідея,  навряд  ,  чи  хто  з  хлопців  відмовився    б  від  такої  славної  дівчини.      Потайні  зустрічі,  перші  поцілунки,  ніжні  обійми…    Дружні  стосунки  розпалили  вогонь  кохання.
Оксані  в  селі  проходу  не  було  від  хлопців,  син  голови  колгоспу  не  раз  приходив  до  її  батьків,  просив,  щоб  не  відправляли  в  містечко  вчитися,  що  він  одружиться  з  нею  і  забезпечить  всім  необхідним,  що  потребує  для  щасливого  життя.  Та  вона    на  очі  не  хотіла    не  тільки  його  бачити,  а  і    щоб    хтось  інший  доторкнувся  її  пухкеньких  губ,  чи  взяв  в  обійми.  Вона  не  втрачала  надії,  що,  чи  рано,  чи  то  пізніше,    все  ж    вирветься  з  села,  між  люди,  як  вона  часом  говорила,    просила  про  це  батьків.  Та  де  там,  одна  донька,  батько  вкотре  гримав  кулаком  по  столі,  сказавши,  щоб  і  думати  про  це  забула,  що  залишиться  жити  в  селі.
Микола  на  Провідну  Неділю  був  в  селі    з  мамою,  після  кладовища  зустрілися    з  Оксаною  на  своєму  місці,    біля  ставу.  Вона  вже  знала  коли  буде  випускний  вечір,  попередила,  що  проводитимуть  в  сільському  клубі.  Він  навіть  посміхнувся,  почувши  число,  
- Це  ж  просто  чудово,    а  в  нас    пізніше  на  два  дні,  тож  я  приїду.    Ну  умов  нарешті    своїх    батьків  ,  давай  поступимо    вчитися  в  Харківський  університет,  там  скільки  професій,  вибереш  яку  захочеш.    Я  вирішив    свою  долю  пов`язати    з  хімією.  А  там,  дивися  десь  направлення  отримаємо  і  поїдемо  вдвох,    влаштуємо    своє  життя.
 Зі    сльозами  на  очах,  Оксана  подивилася  на  нього,  відкопиливши  губу,  заперечила      головою,
- Ні,  єдиний  вихід,    вивчишся  приїдеш  за  мною,  ти  ж  будеш  мені  писати  листи?
Він  ніжно  обійняв,    потонув  в  її  закоханих  очах,
- Що  я!    Ти  дивися  не  вийди  заміж!  Чи  вистоїш  проти  рішення  батьків?
Вона    хитала  головою    і  цілувала  його  обличчя,
-  Вистою,  буду  тільки  твоя,  мені  нікого  не  треба,  чуєш.
Трепіт  сердець,  палкі  цілунки,  ніжні  обійми,  тулилися  один  до  одного,  мов  пара  голубів.
         Останні  дзвоники  вже  пролунали  в  школах,  випускні  вечори  гуділи  в  кожному  селі.  І  Микола  приїздив  до  Оксани.  Добирався  потай,  зійшов  раніше    з  автобуса,  три  кілометри,  здалися  кількома  хвилинами.  Бабуся  не  здивувалася,  лише  обійняла,  як  завжди,  трохи  з  хвилюванням  промовила,
- Добре,  що  приїхав,  треба  в  льоху  порядки  навести  та  з  горища  дещо  дістати.  А  ввечері  напевно  підеш  до  клубу?
Він,  ледь  почервонівши,  посміхнувся,  ,
- І  все  ви  знаєте,  чому    приїхав….  І  заради  кого…
Старенька    легенько  торкнулася  його  плеча.
-  О  -  хо  -  хо,  знаю  і  бачу!  Оксана    майже  кожні  вихідні  тебе    виглядає  …  Ой,  ти  дивися,  дорослішай,  не  наламай  дров,  будь  відповідальним,  не  завдай  болю  ні  дівчині,  ні  нам  з  матір`ю.
     З  клубу  музики  гуділи  на  все  село….  Після  вручення  атестатів,  запрошені  гості,  вчителі  і  батьки  розходилися  по  домівках,  а  радісна,  щаслива  молодь  залишилася  на  танці.  Оксана    в  сукні  бірюзового  кольору  нагадувала  молоду  берізку.  Сукня    облягала  її  красивий  стан,  ледь  прикривала  коліна.    Світло  коричневі    модні  туфлі  на  невеличких  підборах    підкреслювали  красу  струнких  ніг.    Вона  весело  розмовляла  з  однокласниками  і  в  той  же  час  позирала  на  вхідні  двері,  з  хвилюванням  чекала  на  Миколу.  Син  голови  колгоспу    Юрко  переслідував  її  цілий  вечір,  чекав  нагоди,  хотів  запросити  на  перший    повільний  танець.  Він  зробив  кілька  кроків  в    її  сторону,    Оксана  в  цей  час  махнула  рукою  в  сторону  дверей,  не  встиг    повернути  голови,  здивовано  кліпав  очима,  де  ж  поділася?    А  Оксана  помітила    Миколу  в  дверях,  злегка    нахилившись,      прослизнула  між  танцюючих  пар.
     Легенький  вітерець  шепотів    про  кохання….  Вони  обійнявшись    йшли  до  ставу.  Згодом,  Оксана,  як  дзиґа  крутилася  перед  ним,    не  замовкала,  як  пташка  в  лісі,  розповідала,  як  пройшов  вечір  .  Запитувала,  чи  подобається  йому  сукня,    а  він  у  відповідь  цілував  її  солодкі  вуста,  які  зводили  з  розуму.    Він  намагався  тримати  себе  в  руках    перед    обличчям  спокуси,  на  якісь  миті  закривав  очі  і  вгамовував  свої  почуття.      Навіть  не  помітили,    у  теплій,  дружній  розмові,  відійшли  від  села  в  сторону  лісу.  Мерехтіння  зірок,    мінливий    погляд  повного  місяця  нагадував  казкову  картину,  Оксана    майже  весь  час  всміхалася,  відчувала  себе  щасливою.  Раптово  зупинилась  і  розставивши  руки    в  сторони,  задерла  голову    догори  і  голосно  сказала,
- Давай  будемо  разом,  як  місяць  і  зорі.  Тільки  я    одна  зірка,  запам`ятай!    Давай  не  розлучатися!
   І  опустивши  голову  донизу,    сказала    тихіше,
-  Хіба  це  важко  зробити?
Він    дивився  на  неї  сяючими  очима,і  запропонував,,
- То  поїхали  зі  мною  і  наше  бажання  збудеться!
Вже  її  благаючий  погляд  бігав  по  його  обличчю,  наче  шукав  розраду,  невже  він  не  розуміє,  що  це  зробити  занадто  складно….  Калатало  серце,    відчула,  як  від  хвилювання  прилинула  кров  до  обличчя,  опустила  голову  донизу.  Йшли  мовчки,  кожен  у  своїх  роздумах…
 Блідолиций  місяць    виглянув  із  –  за  лісу,  освітив  дорогу    і    житнє  поле.  Неподалік  під  лісом  виднілася  стара  скирта.  Оксана  вже  вгамувала  свої  хвилювання,  відкинула  тривожні  думки,  весело  сказала,  
- А  ну,  Миколко,  дожени  мене,  ану  дожени!
Її  крик  загубився    далеко  в  лісі….        На  той  крик  відповіла  якась  пташка  …
     І  знову  тихо  –  тихо….  Пристрасні  поцілунки…  Зацвіло  кохання  від  напруги,  моторошні    хвилі  пронизували  тіла.  Вона  спокусниця  кохання,    заволоділа  його  серцем,  вони  згоріли  у  вогні  першого  дотику,  не  думаючи  про  гріх,  не  думаючи  ,  що  буде  потім.    Втративши  самоконтроль,  дивилися  один  на  одного,  не  розуміючи,  як  це    сталося…
Вона  не  ховала    сяючі  очі  і  не  ховала  оголене  тіло,  задоволено  шепотіла  йому  на  вухо.
- Це  я,  це  я  винна!  Я  цього  хотіла,  бо  я  кохаю  тебе  і  ти  це  давно  знаєш.  Тепер  я  вірю,  ти  приїдеш  за  мною.  Їдь,  але  повертайся,  я  буду  чекати  на    тебе  завжди….
Здалеку  почувся  гавкіт  собаки…    Оксана  відкрила  очі,  Микола  ж  тихо  сопів  ,  як  мале  дитя,  скрутившись  клубком.  Раптом  в  кущах  щось  зашаруділо  і  голосний  сміх  розбудив  його,
-  Миколо!  Ой,  здається  заєць!  Дивися,  он,  он  там    вухастий  побіг  по  дорозі…    А  я  думаю  чого  це  собака  гавкає  і  цікаво  де  він  взявся?  Невже  нюх  такий  добрий  має  і  так  здалеку  чує  зайця….
 Він,  потягуючись,  піднявся  і  підхопив  її  за  руку,
-  Ти,  як  почуваєшся?  Будемо  йти,чи,  ще  посидимо?
-    О  -го  посидимо!    На  годиннику  пів  на  другу,  давай  швидше  йдемо  додому.  О  третій    годині  світатиме,  треба  повернутися,  щоб  нас  не  помітили,  -    говорила  і  похапцем  струшувала  з  себе  солому….    Повертаючись  додому    вони  помітили,    біля  клубу    молодь,  яка  весело  про  щось  гомоніла.
             Оксана  повисла  двома  руками  на  його  шиї,  
-  Прощаймося  Миколо,  чи  до  побачення?  
- Ну,  що  ти!  Ти  ж  говорила  я  місяць,  а  ти  зірка,  то  значить  будемо  разом.  Приїжджай  в  Вінницю,  адресу  знаєш,тільки  так  будемо  разом.  Адже  ти  знаєш,  як  твої  батьки  відносяться  до  мене.
Без  сліз,  легенька  усмішка  на  обличчі  і  погляд  очі  в  очі.  Жаданий  поцілунок  і  вони  розійшлися  кожен  на  своє  обійстя.
         Микола  так  і  не  заснув,  за  відчиненим  вікном  лунав  то  ближче,то  здалеку    переспів  півнів.    Перші  промені  сонця  вигравали  в  небі,    переливалися,  змінюючи  веселкові  кольори  .  Він  попрощався  з  бабусею  і  впевнено  поспішав  на  трасу,  час  підганяв,  треба  повертатися  додому.  
     А  час  летів…  Микола    все  ж  поступав  в  університет  в  Харкові.  Писав  листи  Оксані,    на  два  перших  вона  відповіла,  а  потім  немов    загубилася.  Він  вже  й  не  знав,  як  вдіяти,  чи  поїхати  ?  Закінчилася  здача  екзаменів,    хотів  дізнатися,  чи  зарахований,  адже  їхати  неблизький  світ,  як  казала  мама,  аж    тут    отримав  від  бабусі  листа.  Від    прочитаного  пітнів,  на  голові  підіймалося  дибом  волосся,  тіло  проймах  жах.  Він  боровся  з  думками  про  Оксану,  вірити  -  не  вірити,  як  це?    Пройшло  два  місяці,  а  вже  пише  бабця,  що  поїхала  в  якесь    велике  місто,  вийшла  заміж…  Ні,  це  сприйняти,  як  це?  Хіба  це  можливо?    Але  ж  сама  обіцянку  давала,  що  буде  чекати!  Чи  віру  втратила,що  приїду?
Буквально  на  другий  день  отримав  листа  від  мами.  Писала,що  що  в  неї  все  добре  і  теж    саме  за  Оксану,  повідала,  що  вийшла  заміж  в  Київ.  Не  міг  думки  зібрати  до  купи,  поїхати  в  Вінницю,  а  потім  в  село,  що  це  дасть?  Він  знову  і  знову  їй  писав  листи  в  село,  в  надії,що  все  ж  передадуть,,  але  відповіді    так  і  не  дочекався.
         Місто  Харків  велике,  красиве….  Чудовий  парк  імені  Горького  з  широкими  алеями,  квітучими  клумбами  і  різновидністю  дерев  приваблював  до  себе.    Микола  теж  мав  нагоду  інколи  там    погуляти  та  посидіти  на  лавці,  зануритися  в  книжки,  основною  метою  було  навчання.  Два    рази  на  рік  приїжджала  мама,  привозила  бабусину  консервацію,  домашні  пиріжки  з  капустою,  які  він  обожнював    і  розповідала  про  своє  та  бабусине  життя.  За  Оксану  нічого  не  знала,  сусіди  все  тримали  в  таємниці.  І  в  селі  люди  дивувалися,знаючи,що  батько  кричав,що  нікуди  не  поїде,  аж    тут  раптом  вийшла  заміж  та,  ще  й  так  далеко.
Минуло  два  роки….  Микола  від  мами  отримав    лист,  вразила  звістка,  писала  ,що  вийшла  заміж.  Повідомила,що    на  фабриці  познайомилася  з  одним  інженером,  який    приїхав    встановити    нове    обладнання  .  Пробув  на  фабриці  два  місяці,  запропонував  поїхати  з  ним  і  вона  наважилася.    Писала,що  їй  здалося,що  надійний,щоб  не  засуджував  її,  адже  вже  дорослий,  маю  розуміти,що  самотньому  жити,це  не  кращий  варіант  в  житті.  Він    читаючи  цю  новину,  чухав  голову  по  -  звичці  і  посміхався,  в  душі  радів  за  маму.  Адже  добре,  що  буде  не  одна,    в  нього  ж    великі  плани,  щодо  навчання.
Пройшло  чотири  роки…  Микола  закінчив  університет,  приїхав  до  мами  в  Дніпропетровськ  і  до  вітчима,  з  яким  нарешті  познайомився.  Олег  Степанович,  виявився  вдівцем,    привітним  чоловіком,    всього  на  рік  старший  за  маму.  Мав  сина,  який  після  інституту  поїхав  в  Німеччину    і  там  працював  в  одному  з  університетів.  Сподобалося  Миколі,  коли  він  запропонував  йому  поїхати  в  Німеччину  до  сина,  загорілися  очі,  це  ж  просто  якесь  везіння  в  житті,  тішився  хлопець.    Мама  нічого  не  розповідала  про  село,  адже  сама  тільки  раз  в  рік  їздила  до  бабусі.  Старенька  стала  дуже  немічна,    але  залишати  батьківщину  не  захотіла.  Розповіла,  що  батько  Оксани  розбився  на  мотоциклі,    що  вона  після  цього,  аж    через    рік    повернулася    жити  в  село.  Що  має  сина,  хвалилася    її  мати,,  що  все  в  неї  добре  і  онук,  дуже    розумний  хлопчик.  Миколі  було  боляче  і  водночас  ніяково,  він  пригадував    ніч  після  випускного,    сльози  наверталися    на  очі,  адже  обіцяла…    Було  бажання  поїхати  в  село,  хоч  перед  від`їздом  до  Німеччини  та  мати    порадила  краще  поїхати,  як  приїде,    через    рік.  Нагадувала  сину,що  треба  берегти  кожну  копійку  і  запевняла,  що  бабуся  не  образиться,  все  зрозуміє.
     Доля  дала  шанс  Миколі    побачити  світ….  Він  ніколи  і  не  уявляв,  що  буде  нагода    працювати  в  великому  портовому  місті  Гамбург.    Син  вітчима  Вадим  ,  дуже    схожий  на  батька  і  розмовою,    і  привітливістю,  був  радий    знайомству.    Він  винаймав  житло  і  працював  в    Гамбурському    університеті,  займався    дослідженнями  в  області  хімії.  Микола  жадібно  слухав  розповіді  Вадима  про  роботу,  йому  було  дуже  цікаво,  адже  він  любив  і  хімію,    і  фізику.  
     Вони  тепер    жили  разом,  не  палили  цигарок    і  не  пили  спиртних  напоїв.  Зарплата  дозволяла    добре  жити  і  одночасно  робити  заощадження.  Микола  з  задоволенням  влився  в  колектив  і  через  місяць    випробувального  терміну  підписав    трудовий  договір  на  п`ять  років.  Звичайно  цьому  сприяв  Вадим,  адже  він  вже  рік,  як  працював  тут  і  в  нього  договір  був  на  три  роки,    він  після  закінчення  договору  мав  намір  продовжити,  ще    на  три  роки.  Микола    вечорами  сумував  за  селом,  згадував  Оксану,  до  болю  тиснуло  в  грудях  та  розумів,  що  її  не  повернути.    В  думках  заспокоював  себе,  мабуть  пожартувала  доля,  подавши  колись  надію  на  чисте  і  вірне    кохання.    
       Ось  так  хвилина  за  хвилиною  нестримно  плив  час…    Хлопці  задоволені  життям,  листи  від  рідних  і  часом  міжнародні  телефонні  переговори,  щоб  хоч  на  якісь  хвилини  почути  рідні  голоси.  Але,  щоб  більше  заощадити  грошей,  вирішили  працювати  без  відпусток.
Після  закінчення    трудових  договорів,  швидкий  потяг  віз  хлопців  додому.    Роки  пробігли,  пролетіли,  мабуть  вже    треба  подумати    і  про  сімейне  життя.    
       Два  дні  поспіль  радісна  зустріч  в  Дніпропетровську.  Вадим  відразу  зайнявся  купівлею  житла  для  себе,  мав  намір  влаштовувати  своє  особисте  життя,  щоб  не  жити    разом  з  батьком.  Миколі    ж  було  трохи  простіше,  мама  не  продала  квартиру  в  Вінниці,  здавала  в  оренду  і  він  мав  намір  поїхати  ближче  до  рідного  села.  Поїхати  до  своєї  вже  зовсім  старенької    бабусі,  про  яку  розповідала  мама,що  ледь  ходить  і  скаржиться  на  проблеми  з  зором.  Можливо  операції  потребує,  задумувався    хлопець,  гроші  є,    заробив,    то  чому  ж    не  допомогти…  
                 На  мить  зупинився,  несподівано  перед  ним,  під  світло  ліхтаря,  потрапив  заєць.  
- Оце  так  -  так!  -  сказав  голосно.
Довговухий    тікав  скільки  було  сили,  а  він,  всміхаючись,  намагався    світити  йому  навздогін.
     Вдалині  виднілися  вогники,  це  вже  село  просинається,  подумав  Микола.  Ось,  рідне,    моє  село…  Пройшовши    до  нього  дорогою,  немов  перегорнув  сторінки  свого  життя.      Небо  ледь    -  ледь  ховало  в  себе  зорі,  на  сході  світліла  синява…
       Дружок  навіть  не  загавкав,  коли  Микола  підійшов  до  паркану.  Дзвін  ланцюга    і  одночасний  спів  півня  почулися  на  обійсті.  Тихо  підійшовши  до  вікна  ,  постукав  в  шибку  і  голосно  позвав,
- Бабусю,  це  я,  Микола,  відчиняй!
За  ці  роки,  старенька  наче  висохла,зробив  висновки  онук.    Яка  ж  вона    маленька  стала  і  худенька,  обіймаючи  і  цілуючи  бабусю,  думав  Микола.    Скільки  ж  років,  я  не  бачив  її  ?!
       В  пічці  полум`я  облизувало  дрова,    в  хаті  пахло  димом  і    м`ятою.    Бабуся  мовчки  сиділа  на  ліжку,  склавши    жилаві,  худенькі  руки  одну  до  одної.  Микола    близенько  присів  на  стілець  біля  неї,  це  вона  попросила,    ближче  присісти,  жалілася,що  зовсім  погано  бачить  на  два  ока.    Він  для  неї    був  слухняним  хлопчиком  ,  як  і  колись,  вона  витирала  непрохані  сльози,  сльози  радості,  сльози  щастя,  тішилася,  що  дочекалася,  ще  раз  побачити  онука.  За  чаєм,    він  задоволено  розповідав  про  життя  в  Німеччині,  про    роботу,  про  Дніпропетровськ.  Обіцяв  повезти  її    в  Вінницю,  показати  лікарям,  як  треба,  то    й  зробити  операцію,  якщо  вона  звичайно  дасть  на  це  згоду.
       Бабуся  послала  його  випустити  курей  з  сараю  та  кинути  їм  пару  жмень    пшениці.  Півень  вискочив  першим,    топтався  на  місці,  розмахував  крилами,    відразу    завів  свою  пісню.  Дружок  стояв  на  двох  лапах,  спиною  притулившись  до  буди,  махав  лапами.  Микола    з  усмішкою  на  обличчі,
- А…  Що  чекаєш  окраєць    хліба?  Хоч  вже  і  старий  та  годен  на  двох  лапах  стояти,  молодець!  
 Той,  наче  розуміючи  його  мову,  став  на  чотири  лапи,  завиляв  хвостом.  Отримавши  шматок    хліба,  який  зловив  на  льоту,  пес  позираючи  на  всі  сторони,  не  поспішаючи  пішов    в  буду.
З  хати  виглянула  бабуся,  поправляючи  хустинку  на  голові,  гукнула,    
- Миколко,  принеси  свіжої  водички!  Відро  чистеньке  висить  на  штахеті!
У  сусідів,  за  парканом,  вщент  переплетеним  виноградом,    почувся  брязкіт  чогось  залізного,  гучний  дзвін    пролинув  навкруги.  
-  О,  мабуть  хтось    ланцюга  з  відром  впустив  чи,  що...,  -    протяжно    сказала  старенька,    подивилася  в  сторону  сусідів  і  продовжила,
-    Хтось  хазяйнує,  чи  Ольга,  чи  Оксана,  а  можливо  і  син,  мабуть  же  допомагає  жінкам…  Важко  без  чоловічих    рук    тримати  хазяйство.  
В  Миколи  від  почутого  опустилися  руки,  відро  вже  гойдалося  в  криниці,  а  він  на  якусь  мить    закляк  на  місці.  Раптом  з  -  за  паркану    гучний    голос    сусідки,
- Оксано,  це,  що  з  тобою?  Йди  до  хати  та  переодягнися,  всю  воду  вилила!    Як  це  ти    примудрилася  впустити  відро,  ще  й  прямо  на  себе.
- Та  зашпортнулася,  хотіла  поправили  відро  та  не  втримала.  Не  кричи  ,  не  лякай    нікого,  -    Микола  почув  голос  Оксани.
Він    похапцем  витягнув  відро  з  криниці  і  за  мить  був  в  хаті.  Збентежено  взяв  за  плечі  бабусю,  яка  вже  присіла  за  столом,  чистила  зварену  бараболю      в    мундирі.  Хвилюючим  голосом  запитав,
- Що  ви  сказали,  бабусю,  як  без  чоловіків.  А  чоловік  Оксани,  що  тут  не  живе?    Вона  давно  тут  сама  з  сином?
-    Так!  Давно.  Я  вже  й  не  пам`ятаю  скільки    років  тут.  Як  батько  розбився,  навіть    була  на  похорони  не  приїхала.  Звичайно  ж  дивно    та  люди  казали,що  Ольга  не  захотіла,  щоб  повернулася    в  село.  Лише  згодом,  через  рік,  на  поминки    батька  приїхала  так  і  залишилася.    Пізніше  люди  розказували,  що  малий  лепетав,  що  тата  в  нього  немає.  А  чи,  то  виходила  вона  заміж,  чи  ні,  ніхто  і  не  знав  точно.    Ще  тоді,  влітку  було    приїхало  кілька  гостей,  на  другий  день  вже  й  поїхали.  На  цьому  і  все  весілля,  говорили,  що  в  Києві,  а  хто,  що  за  чоловік,  так  ніхто  не  знає,  жодного  разу  сюди  не  приїжджав.  
Старенька  дивилася  на  онука,бачила,  як  змінювався  на  обличчі,то  блід,  то  червонів.  Але  продовжила,
- Зараз  працює  в    сільраді,  щось  там  пише  сидить,  навіть  не  знаю  ким  її  туди  працевлаштували  та  зарплатню  отримує.    Ще    чула    бабські  розмови,  що  син  –  байстрюк.  Можливо  і  нагуляла  там,  весілля  ж  ніхто  не  бачив,  як  і  чоловіка.  
 Миколі,  наче  хто  голку  в  серце  вгатив,  перехопило  подих,  аж  впрів.
Він  пригадав,  як  його  тітка  Ольга  називала  байстрюком,  хотів  ,щось  сказати  бабусі  та  промовчав.  Старенька,  хіба  може  пам`ятати,  як  він  її    в  дитинстві  запитував,  чому  його  так  називають?  Мабуть  не  варто  ворушити  минуле.  Запала  тиша…
 За  мить  пригадав  маму.  Він  вже,  як  подорослішав,  тоді  вона  зізналася,  що  був  гарний  хлопець    Володимир.    Чоловік    сам  був  з  містечка,  працював  на  комбайні  під  час  збору  зернових.    Було  кохання  та  сплило,як  вода  в  річці,  так  сказала  йому  мати,  обіцяв  приїхати  та  так  і  не  дочекалася.
 Колотилося  серце,  наче  хотіло  вискочити,  чи  розірватися  на  шматки,він  схвильовано  запитав,
- Бабцю,  чекайте  -    чекайте,  а  скільки  років  малому?
- Та,  який  він  вже  малий,  я  то  далеко  погано  бачу,  але  цупкенький  хлопець,  вже  давно  корів  пасе,  -    протяжно  відповіла  бабуся.
Микола    присів  на  стілець,  що  стояв  поруч,  оббирав    бараболю  ,  мочив  в  олію,  яка  стояла  на  столі  в  блюдці  і  притрусивши  зверху  сіллю,  жадібно  смакував,  намагаючись  приховати  своє  хвилювання,
- Ні!  Ніде  не  їв  кращої  бараболі,    як  у  нас!  Як  би  ви  знали,  як  хочу  до  ставу!  Я  так  за  всім  сумував…
Запихаючи  в  рот  бараболю    за  бараболею,  посміхнувся  до  бабусі,  
-    Я  тут  побуду  трохи!  Заготую    на  зиму  дров  та    в  лікарню  поїдемо,треба  очі  лікарям  показати,    можливо,  якісь  окуляри  треба…
Бабуся  задумалася,  хитнула  головою,
- Зрозуміле  діло…    Мене  не  обдуриш,  хочеш  Оксану  побачити…  Поїси,  краще  ляж  поспи,  ти  ж  з  дороги,    виморений…
Кивнувши  рукою,    бабця  вийшла  надвір,  присіла    на  стілець,  що  стояв  неподалік  від  криниці.  Щось  бурмотіла  про  себе  і  час  від  часу,  примружуючи  очі,  дивилася  до  сонця.
Микола  взявши  рушник    з  шафи,  вийшов  з  хати,
- Я  піду  до  ставу…    Скупаюся  з  дороги,    як  стане  спекотно,  тоді  відісплюся...
   З  радістю,    з  легким  хвилюванням  йшов  до  ставу.  Роздивлявся  навкруги,  на  дерева,  на  трави  на  ту  стежку,  по  якій  бігав  в  дитинстві.  Хотів  знайти,  щось  знайоме  та  лише  дивувався,  що  дерева,  тополі,  берізки,  клени,  тоді  були  молоденькі  ,  а  тепер    стояли  біля  ставу  стрункі  і  високі,  мов  охоронці.  А  тополі,  здавалося,    аж  дістають  синяву  неба.  А    ті  берізки,  з  яких  колись  брали  сік,  виросли  справжніми  крислатими  красунями.      Здивовано  подивився,  на  кущі  шипшини,  адже  тоді    тут    їх    і  не  було.    І  ось  нарешті    показався  невеликий  пагорб  і    широкий  став.  Хотів  одним  поглядом  захопити  всю  картину  ставу  та  де  там,  красень,  подумав  посміхаючись.  Вода    в  ставку  здалеку  рябила,  переливалася    синім  кольором  з  зеленкуватим,  час  від  часу  виблискувала  на  сонці  і  миттєво  сріблилася.  Неподалік    в  воді,  під  обривом,    привернули  увагу  гуси  .  О!  почухав  голову  по  -  звичці,  як  в  дитинстві,  цікаво,  а  карасики  тут  ще  є?    
       За  кущем  шипшини  над  обривом    сидів    чорнявий    хлопчина,    в  руці  тримав  невеличкого  прута.  Побачивши  Миколу  швидко  піднявся  на  ноги    і  здивовано  запитав,
- Дядьку,  ти  когось  шукаєш?
В  Миколи,  аж  обличчя    перекосило  від  несподіванки,  немов  струм  вдарив  в  голову,  це  кругленьке  обличчя  десь  бачив?    Де?  Думка  за  думкою,  картинки  за  картинками  миготіли  перед  очима,  а  потім  несподівано  для  хлопця,    різко  розвернувся  і  швидкою  ходою  попрямував  назад,  до  хати.  Бабуся,  побачивши  його,  від  несподіванки,  аж  піднялася,  
- Що  вода    холодна,  що  повернувся  так  швидко?
Він  не  слухав  її  .…  В  хаті,    з  старої  шафи  дістав  фотоальбом  і  всі  фото  висипав  на  стіл,  виглянув  до  бабусі,
- Я  прошу  бабусю,  підійдіть  сюди!
 За  мить    старенька,  розмахуючи  руками,  поспіхом,  присіла  біля  столу,
- О,  що  це  ти?  Вирішив  дитинство  пригадати?Він    знервовано  передивлявся  старі,  ледь  рижі  фото  і    різко  відкладав  в  сторону.  
Старенька  кліпала  очима,  не  могла  зрозуміти  нащо  онук  погукав  її.  Нарешті    він  знайшов  своє  фото,  внизу  надпис  –  «мені  дванадцять  років».
Знервовано  бігав  очима,    то  по  фото,  то  до  бабусі.  Почервонів,  піт  виступив  на  чолі.  Ледь  тремтячим  голосом  сказав,
- Бабусю,  це  мій  син!  Бабусю  він  не  байстрюк!  Чуєте,  не  байстрюк!  
Сльози  радості  затьмарили  очі,  він  підніс    їй  фото  під  самий  ніс.
-  Уважно  подивіться,  це  ж    я  !  І  він  зараз  майже  такий  самий,  невже  ви  не  бачили?  І  чому  Оксана  нічого  вам  не  сказала?!
-  Заспокойся,  -  витираючи  тремтячою  рукою  сльози,  ледь  чутно    промовила  бабуся.  Я  ж  бачу  погано,  майже  нікуди  не  ходжу,  навіть  на  цвинтар,  а  тут  паркан  такий,  ще  й  виноград.  А  Оксану  може  раз  в  місяць  побачу  то  привітається  і  швидко  в  хаті  зникає.  А  Ольга  від  смерті  Петра,  вірніше,  після    поминок  ні  разу  навіть  не  привіталася.
-  А  мама,  що  теж  ні  разу  не  бачила  хлопчика,  як  звати  його,  хоч  скажіть?
 -  Не  було  з  мамою  мови  про  це,  ти  ж  знаєш,  як  приїде  вся  в  роботі,  і  білизну  треба  попрати  і  в  хаті  прибирає,  а  на  другий  день    вже  й  їде.  Нічого  не  говорила,  мабуть  і  не  подумала,що  може  таке  бути.  А  звати  Сашком    знаю,  знаю  вже  кілька  років  в  школу  ходить,  гарно  навчається.  Це  мені  тітка  Кладія  розповідала,вона  мені  часом  молоко  приносить,  ось  і  все,-    старенька    приклала  руки    до  грудей
Запала  мовчанка…
Микола  сидів  з  опущеною  головою  над    фото.
Бабуся  продовжила,
- А  ти    ж  таки  порушив    моє  прохання,  бісова  твоя  душенька!  Якби  ж  я  знала…  Що  ж  ти  накоїв?  І,  як  тепер  будеш  розгрібати  це    все?
Микола,  підійнявши  голову,  задумливо,  з  сумом  дивився  на  бабусю,
- Будемо  розгрібати,  як  ви    сказали,  ввечері    разом  підемо  до  них...  Що  скажете?  Адже  я  не  знав,  думаю  пробачить  Оксана,    клялася  ж,  що  кохає  і  чого  мовчала?  Не  розумію…    Мабуть  розмова    важка  буде  та  я  не  відступлюся!  Ніколи  і  нікому  не  дозволю,  щоб  мого  сина  називали  байстрюком.
                                                                                                                                                                                           Травень  2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836550
дата надходження 26.05.2019
дата закладки 26.05.2019


Східний

Звернення до України



Почуй  Кобзаря  Україно
І  Стуса  незломного  теж
Тоді  лиш  прийде  переміна,
Як  слово  ти  їхнє  збагнеш.

Вкраїнське  поки  ігноруєш,
До  щастя  шляхів  не  знайти.
Ти  все  ще  російське  смакуєш,
Ростуть  на  могилах  хрести.

Чому  тобі  важко  збагнути,
Смерть  від  Росії  лише.
І  Лесі  не  хочеш  теж  чути,
Москвою,  мов  гниллю,  несе.

Народе,  ти  стань  українцем
І  вижени  з  себе  хохла.
Світися  над  прірвою  сонцем,
На  сході  імперія  –  зла.

Читайте,  пишіть  і  співайте,
І  вчіть  українські  слова,
З  любов’ю  до  краю  вставайте,
І  зникне  імперія  зла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836555
дата надходження 26.05.2019
дата закладки 26.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

А я все уявляю, що це ти ( слова до пісні)

Летить  у  небі  лебедина  зграя,
А  я  услід  шепочу  їм:"  щасти"
Мене  за  плечі  вітер  обіймає,
А  я  все  уявляю,  що  це  ти.

Берізки  віти  шелестять  так  тихо,
Їм  хочеться  любові  і  тепла.
Для  мене  ж  голос  твій,  то  ціла  втіха,
Такий  дзвінкий,  мов  води  джерела.

Біжу  до  річки,  чую  прохолоду,
Латаття  жовте  у  вінки  сплелось.
Дивлюсь  мов  в  дзеркало  в  прозору  воду,
Там  відображення  твоє  здалось...

Всміхнулося  до  мене,  привіталось
І  руки  простягнуло,  ось  вони...
Враз  хвилі  в  річці  швидко  загойдались,
На  воду  падав  білий  цвіт  весни.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836479
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.05.2019


НАДЕЖДА М.

Колись ти плакав просто так?

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_-m3YhxJ8U0[/youtube]

Колись  ти  плакав  просто  так,
Якщо  душа  тебе  просила?
(Хоч  це  не  слабкості  був  знак)
Тебе  вагання  не  спинило?

Чи  біг  колись  до  горизонту
По  гострій  висохлій  стерні,
І  хоч  палило  надто  сонце,
В  той  час  сказати  міг  їй    НІ?

Тебе  чекала  там  вона,
Весь  світ  зіткала  вона  з  мрії.
Тобі  все  вірила  сповна,
А  ти  не  кинув  в  безнадії?

Душа  у  роздумах  спиняла,
Просила  хитро  :  повернись.
Тебе  кохання  підганяло,
Хоч  ти  це  чув,  вперед  дививсь?

Ти  дарувати  можеш  щастя,
Таке,  від  щирої  душі?
Тоді  в  житті  тобі  все  вдасться,
Крокуй    життям,  без  метушні...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836470
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.05.2019


Амадей

І більшого в житті не треба. ( пісня )

 Мені  не  треба  більшого  в  житті,
Лише  б    тебе  одну  таку  любити,
Мені  не  треба  більшого  в  житті,
Щоб  дарувать  тобі  букети  квітів.

Будить  щоранку  оченьки  твоі,
Тим  ніжним  і  солодким  поцілунком,
І  дарувать  життя  щасливі  дні,
Щоб  ти  в  житті  не  знала  більше  смутку.

Щоб  посміхалось  личенько  твоє,
Від  щастя  розквітала  твоя  врода,
Щоб  відчувала  що  у  тебе  є,
Від  Господа  Святого  нагорода.

За  той  твій  хрест,  що  ти  в  житті  несла,
Не  сердилась,  і  Бога  не  гнівила,
За  те,  Святий  Господь  з  Небес  послав,
Тобі  кохання  вірне,  незрадливе.

Мені  не  треба  більшого  в  житті,
Лише  б  світились  щастям  твоі  очі,
Щоб  мліли  ми  від  світлих  почуттів,
І  дарували  щастя  мить  щоночі.

Мені  не  треба  більшого  в  житті,
Прошу  одне  лиш  в  Господа  на  небі,
До  подиху  останнього  любить,
І  більшого  в  житті  мені  не  треба.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836446
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.05.2019


геометрія

НЕ БУВАЄ ЩАСТЯ МАЛО….

Там  де  вправні  тато  й  мама,
Гарні  й  дітки  там  ростуть…
Не  буває  щастя  мало,-
Це  життя  вагома  суть…
                         Сіль  землі,  як  грім  у  зливу,-
                         Батьки  знають  й  матері,
                         На  життєвій  кожній  ниві,-
                         Діти  радість  для  сім’ї!
Кожна  мить  в  житті  вагома,
Й  коли  дощ  іде,  чи  сніг…
Кожна  істина  відомо,-
Подолає  навіть  гріх…
                         Як  батьки  добропорядні,
                         Сині  жили  на  руках…
                       Ростуть  діти  у  них  гарні
                       І  не  плавають  в  гріхах…
А  бува  дзвенить  від  болю,
Тату  й  мамі  у  вухах,
Як  ідуть  сини  до  бою,
Сіє  в  душі  батьків  страх…
                     А  буває  в  неспокої,-
                     Батько  і  мама  на  чатах,-
                     Доля  доньок  непокоїть,-
                     І  в  турботах,  і  у  снах…
А  тривога  за  майбутнє,-
У  батьків  живе  завжди,
Діти  плід  для  них  могутній,
Захистить  їх  від  біди…
                   У  турботах  тато    й  мама,-
                   Діти  –  їхні  колоски…
                   Не  бува  любові  мало,-
                   Хоч  й  дорослі  вже  вони…
Дзвін  бокалів  ювілейних,
Неба  синього  блакить…
І  не  треба  слів  елейних,
Любов  кожного  бринить…
                     А  від  щастя  в  очах  радість,      
                     Як  приїдуть  діти  всі,-
                     Вмить  зника  зневіра  й  слабість,
                     Й  задзвенять  в  домі  пісні..
Не  буває  щастя  мало,-
Пам’ятати  треба  всім…
Діти,  внуки,  тато  й    мама,-
Це  -  основа  для  сім’ї!!!
             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836439
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.05.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Рідний поклик - оберіг

Копиці  хмаровиння  з  решета  немов  би
Розсіяли  дощу  дрібні  краплини.
Лиш  очі,  що  далекі  тихо-тихо  мовлять,
Хоч  заблукала  в  них  журба  росинно.

Чому  наповнились  вони  відтінком  смутку?
І  де  поділась  радості  іскрина?
Розлуки  пережить  би  невимовну  скруту,
Яка  у  серці,  мов  шипи  ожини.

...Між  ними  відстань  і  війни  гарматний  постріл,
Дощі  дрібні  із  сивим  хмаровинням.
З  росинкою  блакить  очей  -  цей  рідний  поклик  -
Від  смерті  оберіг  в  бою  єдиний.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836431
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.05.2019


Амадей

КОХАНОІ ОЧІ

Переді  мною  твоі  очі,
Неначе  в  небі  дві  зорі,
І  серденько  чомусь  так  хоче
Коханням  знову  й  знов  п"яніть.

Ловити  усмішку  кохану,
Ловить  оту  щасливу  мить,
І  як  у  юності  до  ранку
Про  щастя  наше  говорить.

Ловить  зірки,  співати  пісню,
І  дарувать  сердець  тепло,
І  пить  любов,  кохання  пізнє,
Яке  до  нас  тепер    прийшло.

Рука  в  руці  і  очі  в  очі,
І  ніжний  дотик  губ  твоіх,
П"янкі  безсонні  наші  ночі,
І  чарівнИй  жіночий  сміх.

У  серці  полум"я  палає,
Палає  все  єство  моє,
І  щастя  більшого  немає,
Кохана,  ти  у  мене  є!

Вдихаю  пахощі  весняні,
Квітучий  сад  мене  п"янить,
Вдивляюсь  в  оченьки  коханій,
Й  від  щастя  серденько  тремтить.

Твоі  любові  повні  очі,
Для  мене  щастя  дві  зорі,
І  навіть  Ангели  щоночі,
Нам  заздрять  високо  вгорі.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835986
дата надходження 19.05.2019
дата закладки 19.05.2019


Лілея1

МІЙ ВІЧНИЙ СУМ…

[i][b]Як  важко  мені  звикнути  без  тебе,
Без  теплих-теплих  крихітних  долонь
До  сірого  і  вицвілого  неба,
До  нетепла  й  нерадості...  О,  Сонь!

Сказав  би  хто,  що  всі  пожартували  
У  ніч  оту  весняної  пори,
Про  те,  що  човник  твій  пришвартували
На  віки  вічні  неба  береги.

І  це  лиш  сон,  і  все  мені  здається,
І  просто  так  шепочуть  явори,
Що  вже  пелюстка  банта  не  торкнеться
Ніколи  більш  твоєї  голови,

Що  двох  косичок,  мамине  плетіння,
Віночком  німбу  вже  не  обплете,
Душа  бо  тихо-тихо  відлетіла,
А  спогад....  спогад  соняхом  цвіте.[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835888
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 18.05.2019


Ніна-Марія

РОКИ

[img][/img]

А  я  люблю  тебе  й  не  каюсь!
До  серця  спомин  пригортаю:
Де  п'янко  весни  так  цвіли,
Де  нам  на  крилах  принесли,
Із  теплих  тих  країв  далеких,
Любов  негаснучу  -  лелеки.
ЇЇ  ми  свято  берегли!
Розпорошити  не  змогли
Ні  злі  вітри,  ні  сніговії,  
Лиш  невгамовні  лиходії-
Такі  поспішливі  роки  
Летіли  в  безмір.  Навпаки,
Прискорювали  час  розлуки...
Затим  страшні  вселили  муки
До  скону  в  серденьку  моїм...
Все  ж  за  любов  -  я  вдячна  їм.  

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRTzEkkwBzlSzWLX3iVFXzJY3orZUbuK1NhzGDhs4Yk3aiATWPC[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835227
дата надходження 11.05.2019
дата закладки 11.05.2019


НАДЕЖДА М.

Цвіте бузок

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UAMRsit5ShU

[/youtube]

Цвіте  бузок  попід  вікном,
Хмільні  на  диво  квіти.
Не  захмелієш  так  вином,
Радієш  тому  цвіту.

Не  раз  згадаю  той  бузок:
Під  ним  колись  зустрілись.
Пробіг  по  тілу  холодок:
Так  сталось  -  розминулись.

Де  ти,  не  знаю  я  тепер,
Бузок  ось  знову  в  цвіті.
Та  час  тримає  і  не  стер,
Тих  зустріч  розмаїття.

Нас  звів  давно  бузковий  цвіт,
Був  першим  і  останнім.
Невже  пройшло  вже  стільки  літ,
Кохання  цвіт  -  незмінний.

Не  опаде,  як  пелюстки,
В  період  відцвітіння.
І  не  забудем  я  і  ти
Двох  душ  переплетіння...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835136
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 11.05.2019


Nino27

З думками наодинці не лишай.

З  думками  наодинці  не  лишай...
Крадуться  смутки  в  душу  серед  ночі,
Заплакані  сумні  ховаю  очі,
В  обійми  щирі  проситься  душа.

Бо  ще  живу,  ще  вірю,  ще  люблю.
А  ти  -  ти  будь  для  мене  сонцем  ясним
І  зіркою,  що  у  пітьмі  не  гасне.
Усі  слова  я  серденьком  ловлю.

Прохання,  а  чи  сповідь  в  цих  рядках
(Якщо  колись  ти  будеш  їх  читати)
Мені  б  лиш  доторкнутись,  обійняти...
Побачити  свої  в  твоїх  очах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835134
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 11.05.2019


геометрія

РОЗМОВА МАТЕРІ З ДОЧКОЮ…

                             -Багато  хлопців  поверталось,
                               Багато  декого  й  нема...
                               Багато  дівчат  повінчалось,
                               А  ти  чого  сидиш  сумна?..

                             -Боюсь  я,матінко,  старого,
                               Старий  не  парочка  мені,
                               Як  віддаси  мене  за  нього,
                               То  я  згнію  в  сирій  землі...

                             -Ну,що  ти,  люба  моя  доню,
                               Не  ворог  матінка  тобі,
                               Піклуюсь  я  про  твою  долю,
                               За  тебе  боляче  мені...

                           -  Ти  роздивись  навколо  себе,
                                 Не  всіх  діждалися  дівки...
                                 І  серед  них  є  хтось  для  тебе,
                                 То  ж  загальмуй  важкі  думки...

                             -  Послухай  мене,  моя  доню,-
                                 Роки  ж  збігають,як  вода,
                                 Шукай,  небого,  свою  долю,
                                 Допоки  ти  ще  молода...

                             -  Бо  ж  твій  не  вернеться  ніколи,
                                 Його  душа  вже  в  небесах,
                                 А  жити  треба,..і  сьогодні,-
                                 Не  допускай  у  душу  страх...

                             -  В  твоїх  словах  є  доля  правди,
                                 Та  серцю  ж  наказати  як?..
                                 Не  можу  я  його  забути,
                                 Живий  він  в  мріях  і  думках...

                             -  Ти  ж  знаєш,  ти  в  мене  розумна,-
                                 Найкращий  лікар,звісно,  час,
                                 Та  все  ж,  як  ти  його  змарнуєш,
                                 То  можеш  втратити  свій  шанс...

                             -  Мій  шанс  війна  в  мене  забрала,
                                 Віру  й  Надію  не  вернуть...
                                 Я  птахом  з  ним  би  полетіла,
                                 Не  в  силі  я  його  забуть...

                             -  Його  ти,  донечко,  не  вернеш,
                                 У  згадках  він  нехай  живе...
                                 Коли  синочка  ти  народиш,-
                                 Його  ім"ям  ти  назовеш...

                             -  Спасибі,  мамо,  за  підтримку,
                                 Та  час  у  мене  все  ще  є...
                                 Якшо  знайду  я  "половинку",
                                 Пробачить,  вірю,  він  мене...
                                       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835126
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 11.05.2019


Амадей

Доля і Любов

Зустрілись  якось  Доля  і  Любов,
Я  знаю  каже  Доля,  почуттів  немає,
Он  подивись,  поет  не  спить  ночами  знов,
Усе  життя  кохання  він  чекає.

У  відповідь  Любов  відповіла,
Ти  Доленько  ведеш  його  до  Раю,
Ти  прочитай  палкі  його  вірші,
Й  скажи  йому,  що  я  його  кохаю.















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835125
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 11.05.2019


Малиновый Рай

ТАНОК.

ГЕЙ,ДІВЧАТА,НОГИ  В  РУКИ,
ЧУЙ  МУЗИКИ  ГРАЮТЬ.  
ВЕСЕЛІШЕ  ХАЙ  КАБЛУКИ
ВАШІ  ВИБИВАЮТЬ.

ХАЙ  ЖЕ  ТАНОК  ПОЛУМ'ЯНИЙ
ЗВЕСЕЛЯЄ  ДУШУ,
НЕХАЙ  БІДИ  ВСІ  ПОВ'ЯНУТЬ,
СЛЬОЗИ  ХАЙ  ОСУШИТЬ.

ВИ  ТАНЦЮЮЧИ  ЛІТАЙТЕ,
НАЧЕ  ПТАШЕНЯТА.
В  ЦІЛІМ  СВІТІ  ВИ  НАЙКРАЩІ,
ЗАПАЛЬНІ  ДІВЧАТА.

І  ХАЙ  ХЛОПЦІ  НЕ  СТОВБИЧАТЬ
БІЛЯ  ВАС  ДОВКОЛО
ЗАБИРАЙТЕ  ЇХ  ЯК  ШВИДШЕ
ТАНЦЮВАТИ  В  КОЛО.

НОГИ  ХАЙ  ПЕРЕБИРАЮТЬ,
РУКИ  НАЧЕ  КРИЛА.
ЯК  МУЗИКИ  ДОБРЕ  ГРАЮТЬ
ТАНЦЮВАТИ  МИЛО.

А  ЩЕ  ПІСНЮ  ЗАСПІВАЙТЕ
БУДЕ  СПРАВЖНЄ  СВЯТО,
ХАЙ  УСІ  НА  СВІТІ  ЗНАЮТЬ
ЯКІ  В  НАС  ДІВЧАТА.

ОЙ,ДІВЧАТА,ЛЮБІ  НАШІ
КВІТОНЬКИ  БАРВІНОЧКИ
В  ЦІЛІМ  СВІТІ  ВИ  НАЙКРАЩІ
МИЛІ  УКРАЇНОЧКИ.
МИЛІ  УКРАЇНОЧКИ

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835213
дата надходження 11.05.2019
дата закладки 11.05.2019


Малиновый Рай

ТАНОК.

ГЕЙ,ДІВЧАТА,НОГИ  В  РУКИ,
ЧУЙ  МУЗИКИ  ГРАЮТЬ.  
ВЕСЕЛІШЕ  ХАЙ  КАБЛУКИ
ВАШІ  ВИБИВАЮТЬ.

ХАЙ  ЖЕ  ТАНОК  ПОЛУМ'ЯНИЙ
ЗВЕСЕЛЯЄ  ДУШУ,
НЕХАЙ  БІДИ  ВСІ  ПОВ'ЯНУТЬ,
СЛЬОЗИ  ХАЙ  ОСУШИТЬ.

ВИ  ТАНЦЮЮЧИ  ЛІТАЙТЕ,
НАЧЕ  ПТАШЕНЯТА.
В  ЦІЛІМ  СВІТІ  ВИ  НАЙКРАЩІ,
ЗАПАЛЬНІ  ДІВЧАТА.

І  ХАЙ  ХЛОПЦІ  НЕ  СТОВБИЧАТЬ
БІЛЯ  ВАС  ДОВКОЛО
ЗАБИРАЙТЕ  ЇХ  ЯК  ШВИДШЕ
ТАНЦЮВАТИ  В  КОЛО.

НОГИ  ХАЙ  ПЕРЕБИРАЮТЬ,
РУКИ  НАЧЕ  КРИЛА.
ЯК  МУЗИКИ  ДОБРЕ  ГРАЮТЬ
ТАНЦЮВАТИ  МИЛО.

А  ЩЕ  ПІСНЮ  ЗАСПІВАЙТЕ
БУДЕ  СПРАВЖНЄ  СВЯТО,
ХАЙ  УСІ  НА  СВІТІ  ЗНАЮТЬ
ЯКІ  В  НАС  ДІВЧАТА.

ОЙ,ДІВЧАТА,ЛЮБІ  НАШІ
КВІТОНЬКИ  БАРВІНОЧКИ
В  ЦІЛІМ  СВІТІ  ВИ  НАЙКРАЩІ
МИЛІ  УКРАЇНОЧКИ.
МИЛІ  УКРАЇНОЧКИ

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835213
дата надходження 11.05.2019
дата закладки 11.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Хай не спішить до тебе осінь рання ( слова до пісні)

Пройдуся  полем,  де  ростуть  ромашки
І  де  вплелись  волошки  в  пшениці.
Послухаю  дзвінкоголосу  пташку
І  вітер  потримаю  у  руці.

Насолоджусь  красою  ріднокраю
Тобі  свої  відкрию  почуття.
Прошепочу  коханий,  що  кохаю,
Любов'ю  переповнилось  життя.

Приспів:

Хай  не  спішить  до  тебе  осінь  рання
Й  до  мене  хай  вона  не  поспіша.
Бо  в  серці  ще  горить  вогонь  кохання,
Неначе  легкокрилий  птах  -  душа...

Нехай  в  житах  не  губиться  стежина,
По  ній  ще  довго  нам  з  тобою  йти.
В  твоїх  думках  коханий,  я  єдина,  
Ці  почуття  ми  будем  берегти.

З  тобою  ми  поніжимося  літом,
У  цім  розкішнім,  чарівнім  теплі.
Подивимось  на  осінь  гордовито,
Нехай  не  голосять  нам  журавлі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835104
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 11.05.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Захворіла ялинонька

Захворіла  ялинонька
І  стоїть  сумна,
То  ж  до  неї  слід  лікаря
Швидше  викликать.

І  сорока  швидесенько
Вже  до  дятла  мчить:
-Ой,  лікарю  любесенький,
До  ялинки  йдіть.

Цьому  деревцю  на  поміч
Ви  ж  бо  поспішіть,
Порятуйте  від  хвороби,
Хай  їй  не  болить.

Шапочку  червону  дятел
Лікарську  надів,
Сумку  з  ліками  узявши,
Миттю  полетів.

Довгим  дзьобом-молоточком
Усе  тук-тук-тук:
-Врятувать  тебе  я  хочу
Від  усіх  недуг.

Вже  всміхається,  не  плаче
Хвойне  деревце,
Ялинонька  щиро  вдячна
Дятлику  за  це.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835083
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 10.05.2019


Променистий менестрель

Чёрный снег



Весны  победной  в  мыслях  очертанье.
Здесь  снег  с  землёй,…  а  где-то  там  мой  дом
За  горизонтом…светлым  ожиданьем  –
Мы  от  него  на  запад  всё  идём.

Который  раз  в  окопах  день  рожденья.
Декабрьских  стуж  поющая  свирель…
Привычный  запах  дерева  кореньев,
Где  обезглавлена  снарядом,  плачет  ель.

И  пацаны  вчерашние  «в  рулетку»
Со  смертью  игры  страшные  ведут.
Здесь  не  в  ромашку,  а  скорее  в  решку…
Лишь  знает  Бог  –  когда  и  чью  звезду.

Чем  дальше  дом,  тем  ближе  край  агоний
Фашистских  стай,  что  вороньём  кружат…
Какой  дурак  придумывает  войны,
Где  чёрный  снег…?  –  Всё  ж  надо  их  дожать!

Победе  гимн,  чтоб  созерцать  воочию  –
Безумный  праздник,  торжество  Добра!
Чтобы  трассирующим  светом  ночью
Сопроводить  последнее:  «Ура!»

Но  это  завтра,  как  там  решка  скажет
Свой  приговор?  Сегодня  кружек  стук  –
Сто  грамм  армейских  самый  раз,  а  также
Хлеб  вместо  торта,  соль  и  мёрзлый  лук…

А  молодость  несёт  над  круговертью
И  хочет  верить  в  светлый  долгий  Путь…
«Да  будет  так!»  Витает  Дух  над  смертью,
Шепнув  на  ухо:  «Мальчик,  счастлив  будь!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835044
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 09.05.2019


Ольга Калина

Хвилина мовчання

Застигла  хвилина  мовчання:
Секунди  відстукують  ритм.  
В  повітрі  пульсує  чекання  
І  тягнеться  вічно  ця  мить.

Бракує  повітря  в  легенях,
Адже  ця  хвилина  тобі.  
Лиш  чути  тихеньке  зітхання  –
Всі  люди  застигли  в  журбі.

Стискається  серце  від  болю,  
Клубком  підкотила  сльоза.  
-  За  що  тобі,  сину,  ця  доля?
Хай  проклята  буде  війна!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835018
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 09.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Бойові заграви

Ще  тихо  спали  береги,  туман  упав  на  трави,
В  садах  співали  солов'ї    і  в  хмарах  кучерявих,
Блакить  виднілась,  вітерець  гойдав  зелені  віти,
А  десь  летів  уже  свинець  і  голосили  діти.

Торкнулася  людей  біда,  ввійшла  у  кожне  серце,
В  біді  країна  молода,  ліси,  поля,  озерця.
Страшенна  сунула  чума  із  чорними  хрестами,
На  довгий  час  в  полон  взяла,  лишивши  в  серці  рани.

Піднявсь  старий  і  молодий  на  захист  Батьківщини,  
Летіли  кулі  наче  рій,  валилися  хатини.
Із  гучномовця  Левітан  промовив  грізне  слово,
Війна!  Розпочалась  війна!  Кричало  в  душах  знову.

Ішли  бої,  що  несли  смерть,  там  гинули  солдати,
Довкола  стільки  було  жертв,  від  вибухів  гармати.
Лише  вперед,  ні  крок  назад  в  думках  були  єдині,
Була  сміливість  у  солдат  служити  Батьківщині.

І  кожен  хто  віддав  життя  за  щастя  Перемоги,
Пішли  у  вічність  в  небуття,  пішли  служити  Богу.
Ми  будем  пам'ятати  їх  і  згадувать  щорічно,
День  Перемоги  є  для  всіх  історією  вічно!

За  сьогодення  і  життя  ми  скажем  їм  спасибі!
Безсмертна  пам'ять  у  серцях  у  домі  і  садибі.
Хай  не  торкаються  землі,  більш  бойові  заграви,
Хай  пам'ятають  всі  живі  меморіали  Слави.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834987
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 09.05.2019


Віталій Назарук

ТАТОВІ ДАРУНКИ

Пригадались  руки  в  мозолях…
Свіжий  хліб  принесений  з  роботи,
Чорні  руки,  як  свята  земля,
Оченята  сина,  що  навпроти.

Син  дивився,  як  на  щось  святе,
Знав,  що  тато,  витягне  з  кишені
Саме  дороге  –  він  знав  про  те
І  протягне  синові  у  жмені.

Небагато,  хай  одну,  чи  дві,
Може  від  лисички,  чи  від  зайця.
А  які  були  вони  смачні,
Їх  нікому  смакувать  не  вдасться.

Але  тату  й  мамі,  хоч  навпіл
Син  батькам  приносив  на  долоні.
Клав  завжди    обом  на  білий    стіл,
Скатеркою  вкритий  де    ікони.

Пригадалось,  наче  щось  святе,
Яблуко,  цукерки,  абрикоса,
Пам'ять,  крізь  роки  святе  несе,
Вдалину  лиш  поглядає  скоса.

Я  в  душі  ношу  його  любов,
Солодко  стає  мені  на  серці.
Наче  ще  живим  пишаюсь  знов,
Як  дивлюсь  на  тата,  на  портреті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834982
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 09.05.2019


Амадей

ПІСНЯ КОХАННЯ

Всміхнулась  доленька  мені,  так  ніжно-ніжно,
Кохання  в  серце  полилось,  а  з  серця  пісня,
Застигли  в  пам"яті  моі  слова  чарівні,                      (  2  рази)
Ти  моя  сонячна  любов,  кохання  пізнє.                (  2  рази  )

Забилось  серденько  моє,  не  спить  щоночі,
Малює  личенько  твоє,  чарівні  очі,
До  тебе  в  мріях  лину  я,  і  так  несміло,                  (  2  рази  )
Кохання  вирвалось  з  грудей  і  полетіло.              (  2  рази  )

І  полетіло  воно  в  гай  із  солов"ями,
І  розцвіло,  і  розлилось  в  гаю  піснями,
І  полилась  із  гаю  ввись  чарівна  пісня,                (  2  рази  )
Оце  і  є  воно,  оте  кохання  пізнє.                                (  2  рази  )

Прийшло  без  стуку,  так  ,  як  входять  вірні  друзі,
Упало  росами  в  житах,  барвінком  в  лузі,
Живу  і  дихаю  я  ним,  і  весь  п"янію,                          (  2  рази  )
Від  твого  погляду  очей,  я  вмить  німію,                (  2  рази  )

Зозуля  щастя  нам  кує  із  солов"ями,
Співуче  серденько  моє  дзвенить  піснями,
Співають  Ангели  з  небес  кохання  пісню,          (  2  рази  )
Оспівують  оте  святе,  кохання  пізнє.                    (  2  рази  )

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834939
дата надходження 08.05.2019
дата закладки 09.05.2019


Олекса Удайко

Я НЕ ЛЮБЛЮ

           [i]Ти,  брате,  любиш  Русь,  
           Як  дім,  воли,  корови,  —  
           Я  ж  не  люблю  її  
           З  надмірної  любови.  
                                           [b]Іван  Франко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/eYj8ciqAPcA[/youtube]
[i][b][color="#4e0480"]Я  не́  люблю,    коли  тьмяніє  ранок
від  хмар,  що  застеляють  виднокрай,
коли  світила  сонцеликий  пряник
не  радує  пташиний  водограй.
                           
Я  не́  люблю,  коли  бруднять  газони
і  топчуть  квіти,  листя  і  траву,
коли  нам  глобалісти  і  масони
указують,  як  жити  наяву…  

Я  не́  люблю,  коли  в  причілку  хати
не  кублиться  гучна  сім’я  лелек,
не  лю́блю,  як  кітчливі  та  пихаті  
ллють  марнослів’я    у  родинний  глек.

Я  не́  люблю  кружляння  круків  чорних
над  димарями  мирних,  рідних  хат…
Я  не  люблю  дурних  і  чудотворних,
хто  не  тримається  своїх  пенат!  

Я  не́  люблю,  як…  плачуть  з  горя  діти,
як  ллється  молода,    невинна  кров…
Хай  припаде  у  пеклі  тим  згоріти,
хто  посягнув  на  ближнього  покров!

Я  не́  люблю….  коли  клинком  –  у  душу,
коли    на  сміх  втрапляє    сивина…
Тоді  весь  гнів  я  виплеснути  мушу,
щоб  чашу  зла  не    випити  до  дна!

Я  не́  люблю!..  З  Великої  Любові!  
До  неньки-України  –  мій  уклін…
Не  полюблю  найпаче    Неньки  болю:
моя  Земля  –  
                                       мій  Бог,  
                                                                   мій  Рай,  
                                                                                               мій  Тлін!
[/b][/color]
27.05.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833765
дата надходження 27.04.2019
дата закладки 08.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Яблуневим цвітом яблунька цілує ( слова до пісні)

Пелена  накрила  сірим  димом  небо,
Сльози  проливають  проливні  дощі.
Я  у  даль  вдивляюсь,  думаю  про  тебе,
А  душа  складає  з  Музою  вірші.

Де  ти  мій  коханий,  яблуневим  цвітом,
Застеляє  вітер  трави  навесні.
Зеленіє  в  полі,  підростає  жито,
А  в  садах  співають  птахи  голосні.

Лине  пісня  дзвінко,  лине  понад  краєм
І  коханням  гріє  серденько  моє.
А  сад  яблуневий,  знову  нас  чекає,
Білим,  білим  цвітом  стежку  нам  снує.

Як  тебе  кохаю,  як  тебе  люблю  я,
Почуття  не  згасли,  полум'ям  горять.
Яблуневим  цвітом  яблунька  цілує,
А  роки  рахує  наш  з  тобою  сад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834592
дата надходження 05.05.2019
дата закладки 06.05.2019


Амадей

НЕ ВІДПУСКАЙ

Не  відпускай  мене,  не  відпускай,
Лиш  пригорни,  хай  доля  усміхнеться,
І  буде  щастя  литись  через  край,
Й  наповниться  любов"ю  твоє  серце.

Не  відпускай  мене,  не  відпускай,
Нехай  весна  у  серці  в  тебе  квітне,
Твоім  назавжди  буду,  так  і  знай,
В  моєму  ти  житті  зоря  досвітня.

Не  відпускай  мене,  не  відпускай,
В  житті  не  віддавай  мене  нікому,
Немов  кохання  перше  зустрічай,
Й  забудеш  ти  і  біль  душі  і  втому.

Не  відпускай  мене,  не  відпускай,
В  холодну  зиму,  я  зігрію  руки,
Лиш  щиро  ти  і  ніжно  покохай,
Й  ніколи  ти  не  знатимеш  розлуки.

Не  відпускай  мене,  не  відпускай,
Нехай  любові  серденько  нап"ється,
Нехай  любов  цвіте  між  нас,  нехай,
На  двох  нам  доля  радо  посміхнеться.

Не  відпускай  мене,  не  відпускай,
Ми  в  парі  увійдем  в  ворота  Раю,
Довірся  серденьку,  сердЕнько  хай,
Відчує  як  безмежно  я  кохаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834037
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 01.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Біла хуртовина ( слова до пісні)

Білий  цвіт  зриває  вітер  вередливий,
Хоче  застелити  ним  довкола  світ.
Ти  шепочеш  любий,  що  такий  щасливий,
Ми  в  саду  блукаєм  поміж  його  віт.

Приспів:

Біла  хуртовина,  замела  довкола
І  лягла  на  трави,  наче  випав  сніг.
Біла  хуртовина,  грає  вітер  соло,
Цвітом  закружляла,  тулиться  до  ніг.

Пригорнеш  до  себе,  усміхнуся  ніжно
І  відчую  зразу  вогника  тепло.
Біла  хуртовина  закружляла  сніжно,
Подивись  коханий,  щастя  намело.

Приспів:
Біла  хуртовина,  замела  довкола
І  лягла  на  трави,  наче  випав  сніг.
Біла  хуртовина,  грає  вітер  соло,
Цвітом  закружляла,  тулиться  до  ніг.

Там  де  є  кохання  й  почуття  гарячі,
Заквітує  цвітом  в  серденьку  весна.
Там  душа  радіє,  дощиком  не  плаче,
Біла  хуртовина  в  вальсі  нас  кружля.

Приспів:
Біла  хуртовина,  замела  довкола
І  лягла  на  трави,  наче  випав  сніг.
Біла  хуртовина,  грає  вітер  соло,
Цвітом  закружляла,  тулиться  до  ніг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834036
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 01.05.2019


Віталій Назарук

ЧЕКАЮ З НЕТЕРПІННЯМ

Щоб  Вас  на  Волинь  тягнуло  завжди,  як  додому,
Перлини  її  Вам  були  наче  діти  свої.
Щораз  повертались,  щоб  знов  поклонитись  святому,
Почути  пісні,  як  співають  вночі  солов’ї.

Щороку  у  молоді  вдома  гойдалась  колиска,
Дівчатам  постійно  з’являлись  у  сни  Лукаші.
А  хлопцям  вночі,    приходили  Мавки  до  ліжка
І  в  небі  світились  Малий  і  Великий  ковші.

Щоб  завжди  чорниці  приносили  запах  Волині,
Сміялися  роси  в  нескошених  зранку  лугах.
Котився  туман  долиною  синій-  пресиній
І  сокіл  із  замку,  був  кращий,  побачений  птах.

Волинська  земля  не  давала  серденьку  спокою,
А  Світязя  хвилі  були  лебединим  крилом.
Щоб  пахла    Волинь  Вам  грибами  і  осокою,
Лелеки  хвалились  на  ясені  новим  гніздом.

Чекаю  Вас,  друзі,  у  себе  на  рідній  Волині,
Я    знов  повезу  у  казкові  волинські  краї.
Бо  я  Вас  люблю,  мої  дорогі  –  лебедині
І  радо  зустріну  на  рідній  волинській  землі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834026
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 01.05.2019


Виктория - Р

Я-Донька України!

Я-Донька  України!

Здолаю  всі  вершини,
великі  і  не  дуже...
Я-Донька  України!
Запам'ятай  це,  друже.

Здолаю  всі  руїни,
на  заздрість  геть  усім.
Я-Донька  України!
Вона  і  є  мій  дім.

Здолаю  вежі  й  стіни,
І  цю  війну  криваву...
Я-Донька  України!
Її  я  міць  та  слава.
29  04  2019  р
Вікторія  Р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834015
дата надходження 30.04.2019
дата закладки 01.05.2019


Амадей

Життя і пісня

Несу  свій  хрест,  піт  очі  заливає,
А  я  співаю  пісню  про  любов,
Про  те,  як  дівка  козака  чекає,
В  піснях  у  юність  повертаюсь  знов.

І  знову  в  серці  соловей  співає,
І  мамина  черешня  розцвіта,
Для  мене  щастя  більшого  немає,
Й  кудись  діваються  оті  моі  літа.

Несу  свій  хрест,  а  з  серця  ллються  вірші,
Оте  возвишене,  оте  святе,
І  не  сумую  я  вже  більше,
У  віршах  вже  душа  моя  цвіте.

Душа  моя  буя  весняним  цвітом,
І  серце  переповнює  любов,
Й  від  щастя  в  небо  хочеться  злетіти,
Із  жайвором  співати  пісню  знов.

Несу  свій  хрест,  але  душа  співає,
Із  піснею  кругом  усе  цвіте,
Пісні  і  вірші  з  неба  посилає
Мені  Господь,  для  мене  це...    -  Святе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834009
дата надходження 30.04.2019
дата закладки 01.05.2019


НАДЕЖДА М.

Сповідь…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wHFlyn2bYWU
[/youtube]

Зміст  життя,  у  кожного  він  свій:
Вперемішку   радість,  втрати.
За  життя  вступаєм   часто  в  бій,
Гострі  всі  кути  ми  хочем  обминати.

Їх  хотілось  обійти  завжди,
Доля  ж  підставляла  часто  ніжку.
Я  просила  бога:  відведи,
Помічала   долі  я   усмішку..

Поряд  з  НИМ  і  ти  є  мій  спаситель,
Скільки  років  поряд  я  і  ти.
Прислухалась  слів  твоїх,  учитель,
Досягали  разом  ми  мети.

Кожна  неудача   це  -  урок,
Добавляла  ніби  трохи  сили.
Так  і  йшли,  за  кроком  знову  крок.
Обрії  нові  вперед   манили.

Тільки,  щоб  не  впасти,  ти  тримай  -
Досягти  мети  не  так  вже  й  легко!
Все  розумно  у  житті  сприймай,
Бо  життя  у  казці  -  птаха  клекіт.  

По  життю  везтиме  тихо  віз,
Мрієш  як  в  житті  реально.
Й  не  проллєш  даремно  в  ньому  сліз:
Дужим  бути  в  світі  -  не  банально.











адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833997
дата надходження 30.04.2019
дата закладки 01.05.2019


Амадей

ХРИСТОС ВОСКРЕС

Сьогодні  дзвонами  співає  Украіна,
Радіє  і  співає  люд  увесь,
І  радість  невимовна  з  неба  лине,
Христос  воскрес!  Воістину  воскрес!

Тріпоче  серце  в  грудях,  й    солов"ями,
Співає  і  витьохкує  душа,
Любов  заповнює  весь  простір  поміж  нами,
І  мертву  віру  в  серці  воскреша.

Проснулися  від  сну  у  душах  струни,
Із  спраглих  вуст  мелодія  звучить,
Христос    воскрес,  вже  більш  не  буде  суму,
Христос  воскрес,  щоб  нас  благословить.

Почуймо  ж  Господа!  Хай  віра  з  неба  лине,
Хай  ллється  в  душі  Божа  благодать,
Христос  воскрес!  Воскресне  й  Украіна,
Настане  мир,  і  стане  розцвітать.

Воскресне  віра  й  мова  солов"іна,
Поллється  піснею  й  очиститься  земля,
Христос  воскрес!  Воскресне  Украіна!
Вустами  Господа  нам  Правда  промовля.

Сьогодні  дзвонами  співає  Украіна,
Радіє  і  співає  люд  увесь,
І  радість  невимовна  з  серця  лине,
Христос  воскрес!!!  Воістину  воскрес!!!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833879
дата надходження 28.04.2019
дата закладки 28.04.2019


Східний

Калинова мова

 

Дивлюся  на  гілку  калини
На  білий,  мов  сніг,  її  цвіт.
Немає  такої  країни,
Де  мову  гнобили  пів  тисячі  літ.

Вона  по  весні  розквітала,
Злітала  в  новий  свій  політ.
Поетів,  щораз  сповивала
І  піснею  знов  чарувала  цей  світ.

Зі  сходу  завили  совіти,
Бо  їм  подавай  лиш  "язик".
Рясніють  калинові  квіти
Під  трепетні  звуки  вкраїнських  музик.

Немовби  сопілка,  чи  скрипка
Звучать  українські  слова.
Як  хлібна  скоринка,  чи  скибка,
Насичують  душу  до  волі  сповна.

Моя  невмируща  ти,  мово,
Прийми  мій  низенький  уклін.
Поети  вмирали  за  слово,
А  ти  піднімалась  віками  з  колін.

Спасибі  усім  українцям
За  мови  калиновий  цвіт.
Не  знищити  слово  ординцям,
Вкраїнська  звучатиме  й  тисячі  літ!

                   28.04.2019  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833822
дата надходження 28.04.2019
дата закладки 28.04.2019


Східний

Пасхальні дзвони

 

Колотять  у  серці  дзвони  пасхальні,
І  камінь  до  волі  відкрито  сповна.
Літають,  мов  птахи,  слова  привітальні,
У  світ  християнський  зійшла  новина.

Христос  воскрес,  із  мертвих  піднявся
До  неба,  до  світла  у  лоно  Отця,
Гріховне  спаливши  людей  всіх  вбрання,
Очистив  їх  душі,  почистив  серця.
 
Стою  серед  храму  обілений,  чистий,
Вдивляюсь  у  вічність,  у  вимір  без  меж.
Цей  ранок  пасхальний  завжди  урочистий
У  нім  воскресаю  у  котре  я  теж.

А  дзвони  пасхальні  все  дзвонять  і  дзвонять,
Немовби  молитва,  молитва  свята,
І  вірою,  й  правдою  народи  напоять,
І  прагнуть,  щоб  кожна  душа  ожила.

                                       28.04.2019  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833802
дата надходження 28.04.2019
дата закладки 28.04.2019


Віталій Назарук

ВОСКРЕСІННЯ

Христос  Воскрес!  Воїстину  Воскрес!
Настане  час    -  Воскресне  Україна!
Почує  молитви  Господь  з  небес,
Прохання    матерів,  що  моляться  ,  за  сина!

В  ніч  Воскресіння,  дзвони  до  небес,
Розбудять  душі,  привітають  з  святом.
І  буде  чути  скрізь:  «Христос  Воскрес!»
Отримає  надію  кожна  мати.

І  ми  за  мир  !  Щоб  в  ніч  оцю  святу,
Дзвонили  тільки  дзвони  воскресіння.
І  воскресали  мрії  на  льоту,
Щоб  світ  щасливим  став  –  прийшло  прозріння!

Христос  Воскрес!  Воїстину  Воскрес!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833788
дата надходження 28.04.2019
дата закладки 28.04.2019


НАДЕЖДА М.

Проста істина

Істина  приходить  іноді  надто  пізно  і  дається  болісно,
щоб  радіти  її  відкриттю.
                 (Г.  М.  Тютюнник  )

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8ZV5FYuQxIk[/youtube]


Істину  шукаєм  ми  в  усьому,
Тільки  не  знаходимо  в  брехні.
Ми  шукаєм,  забуваєм  втому,
І  знаходим  десь  у  глибині.

Істина  жива  і  не  вмирає.
Ознаки  -  це  ясність  й  простота.
А  брехня  -  багатослівна,  знаєм.
Їй  властива    пустка  й  глухота.

І  нехай  кохання  десь  далеко,
Розділяють  море,  гори  вас,
Істину  побачити  тут  легко:
Значить:  були  поруч  повсякчас.

І  якщо    ти  матимеш  мету,
І  сміливо  йтимеш  ти  до  неї,
То  знайдеш  тут  істину  просту,
Бо  завжди    ти  вірним  був  ідеї...

Істина,  немов    весняна  квітка,
Як  знайшов  -  радієш  відкриттю.
Ніби  долі  споконвічна  мітка,
Що    вестиме  вірно  по  життю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833459
дата надходження 21.04.2019
дата закладки 21.04.2019


Олекса Удайко

СВІТЛО І ТІНІ

     Без  преамбули...

[youtube]https://youtu.be/LvTh4SvYIsA[/youtube]

[i][b][color="#460b61"]Блукало  якось  світло    по  світах...
Бувало  скрізь    –    у  нім  була  потреба:
Як  гостроокий    та  кмітливий  птах,
що  в  ніч  спустився  з  зоряного  неба.

І  стало  на  землі  журній  світліш:
горіло  те,  що  ледве-ледве  тліло...
Та  не  ходило  виднокраєм  лиш
те  життєдайне  і  палке  світило.

То  ж  якось  зазирнуло  і  туди,
раніше  де  ніколи  не  бувало.
Знайшло  воно  і  там  свої  сліди,
що  встигли  вже  накоїти  немало!

Й  спитало  сонце,  хто  то  є  вони,
і  чим  йому  життям  своїм  повинні…
-  Хоч  антиподи  –  дочки  ж  і  сини,
нехай    таємні,  в  мороці...    Ми  –  тіні.

...Отак  й  живуть  –  мов  рідні,  та  самі,
отак  й  блукають  по  світах  –  у  парі:
одіті  й  голі,  звучні  і  німі,
занадто  світлі...  й  несусвітні  тварі.[/b]
[/color]
20.04.2019
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833447
дата надходження 20.04.2019
дата закладки 21.04.2019


Ольга Калина

Молюсь за Україну

Сьогодні,  Боже,  я  молюсь  до  тебе:
Мою  ти  Україну  захисти!
Бо  скільки  натерпітись  іще  треба
І  через  що  прийдеться  нам    пройти?!

Нелегкий  шлях  до  Волі  і  Свободи,
Омитий  кров’ю  славних  козаків,
Але  він  вірний  для  мого  народу
І  тягнеться  на  протязі  віків.  

Не  дай  же,  Боже,  щоб  усе  пропало,  
Що  на  сьогодні  ми  вже  досягли,
Бо  ці  перевертні  й  хапуги  вже  дістали
І  в  кут  тупий  країну  завели.

Молюся,  Боже:  Ти  вкажи  дорогу
І  вихід  із  тунелю  освіти,
Отримати  змогли  щоб  перемогу
У  цім  двобої  з  демоном  пітьми.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833369
дата надходження 20.04.2019
дата закладки 20.04.2019


Леся Утриско

Тут здається закінчився світ

Боляче...  Це  не  коли  твій  син  не  хоче  робити  уроки,  а  коли  він  віддає  життя  за  Україну.  Андрій  Кривич,19  років.  Андрій  Добровольський,19  років.  Олександр  Сівко,19  років.  Степан  Стефурак,19  років.  Вічна  пам"ять  Героям!..🇺🇦    #War  #війна  #Ukraine  #Україна  #ЗСУ

Тут  здається  закінчився  світ:
Світ  дитинства,  бо  юність  згоріла,
Дев’ятнадцять  всього,  синку,  літ  -
Незаквітчана  вишня  дозріла.

Тут  здається  закінчився  рай,
На  престолі  так  слізно  розп’ятий,
Не  цілований  хилить  розмай,
Біль  пронизаний,  смуток  проклятий.

Тут  закінчене  все,  Боже  мій!
Непочате  кохання  в  грозах,
Літній  смуток  торкає  стрій,
Затамований  в  вічних  прозах.

Тут  закінчені  мрії  й  сни,
Тут  розлого  лягли  тумани.
Ясени  -  молоді  ясени!
Синє  небо  в  сльозах  над  вами.

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833017
дата надходження 16.04.2019
дата закладки 17.04.2019


Квітень Олександр

А ВОНИ ОБИРАЮТЬ КЛОУНА (ізбіратєлям ЗЄлєнського)

Українська  земля  сплюндрована  ,
Півдонбаса  артою    знесено  ,
А  вони  обирають  клоуна,
Бо  їм  неймовірно  весело.

Ллється  воїнів  з  ран    сукровиця  ,                          
А  холопи  з  душею  сірою,
Завтра  нам  обирають  клоуна,
Бо  сторіччями    блазням  вірили,

Бо  ж  століттями  в  рабстві  смажені,
Та    росли    на  полях  совковості,
Всім  єством  обирає  ряжених,
Дух  кріпацтва  в  глухих  свідомості  ,

Хата  скраю    з  парканом  підлості,
А    "ВІТЧИЗНА"  звучить  "ОТЄЧЄСТВО",
Зранку    молиться  Богу  ситості
"ГРАЖДАНІН"    України  зречений.

З  окупантом  брати  навіки  .
"КЛЄВЫХ  ПЕСЕН  "  мотив  зіпсований  ,
Намугикує  люд    безликий,
Щоби  завтра  обрати  клоуна.....

Знай  не  буде  з  Кремля  прощення,
Бо  ж  немає  у  нас  майбутнього  ,
Аж  допоки    живе  "НАСЄЛЄНІЄ",
Громадянське  суспільство  з  
                                                                                       трутнями....

Українська  земля  сплюндрована  ,
Півдонбаса  артою    знесено  ,
А  раби  обирають  клоуна,
Бо  ж  рабам  неймовірно    весело.

Олександр  Квітень
м  .  Мукачево

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832996
дата надходження 16.04.2019
дата закладки 17.04.2019


СОЛНЕЧНАЯ

ОДНО УТРО ИЗ ЖИЗНИ… (проза)

 
 На  рассвете  в  окошко  заглянул  утренний  лучик  света,  который  разбудил  моего  милого  первым...
 Он  не  торопился  вставать,  а  просто,  находясь  со  мною  рядом,  изучал,как  всегда,  моё  родное  до  глубины  души  личико,  умиляющее  его  по  утрам...  

Не  сдерживая  себя,  любимый  слегка  касался  своими  нежными  поцелуями  моих  ресничек,  затем  носика,  шейки,  запястья,  каждого  моего  пальчика  ...,а  затем  не  оставил  сантиметра  на  моём  теле,  не  согретого  своим  волнующим  и  нежным  чувством..

Каждый  раз,  после  всеобъемлющего  наслаждения  ранним  ритуалом,    милый    возвращался  к  моим  губам,  чтобы  вдохнуть  неповторимый  и  обожаемый  им      сладковато-нежный  аромат,  напоминающий  кукурузку  и  даже  немного  детское  грудное    молочко...

В  это  время  в  небе,  словно  происходило  тайное  волшебство....  необычайно  красивые  кружевные  снежинки  за  окном  виртуозно  парили  в  воздухе,  танцуя  и  кружась  в  порывистом  вальсе,  переливаясь  освещёнными  лучами  ласкового  солнышка...
А  мороз  разрисовал  окна  восхитительным  рисунком,  который    вписывался  в  атмосферу  нашего  сказочно-утреннего  настроения...

В  комнате  тихо  звучала  приятная  романтическая  музыка,  которую  мой  желанный  включил  для  меня,  сопровождая  своим  приятным  голосом,    посвященные  мне  стихи...Это  было  незабываемо-приятно!...

 Мы  как  два  хрустальных  сосуда  с  первородной  кристально-чистой  водой,  органично  переливались  с  одного  сосуда  в  другой,  и  при  этом  рождали  неповторимую,  понятную  лишь  нам  двоим  -  мелодию  любви  и  нежности...
Весь  мир,  не  имел  для  нас  значения...  Мы  были  вне  времени  и  пространства...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832832
дата надходження 15.04.2019
дата закладки 16.04.2019


Любов Ігнатова

У кожній душі є свої мінотаври

У  кожній  душі  є  свої  мінотаври,
Свої  лабіринти  і  пошук  шляхів,
І  біла  голубка  із  гілкою  лавру,
І  сни  неосяжні  про  велич  віків.

У  кожній  душі  є  свої  межі  світу,
Своя  черепаха  і  трійко  слонів,
І  плечі  атлантів,  і  сонце  в  зеніті,
І  писані  глечики  повні  вітрів.

У  кожній  душі  є  у  шафах  скелети
І  скринька  Пандори,  і  попіл  листів,
Синці  від  падінь  і  окрилені  злети,  
І  безліч  затінених  «п‘ятих  кутів».

У  кожній  душі  є  свій  молот,  горнило,
І  вибір  тернових  вінків  і  хрестів...
І  тільки  поет  бузиновим  чорнилом  
Усе  це  складає  у  руни  зі  слів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832797
дата надходження 15.04.2019
дата закладки 15.04.2019


Амадей

Струна кохання

Душа  моя  дзвенить  любов"ю,
Немов  натягнута  струна,
І  я  живу  лише  тобою,
Й  біда  ніяка  не  страшна.

Біда,  ніщо,  ніщо  нещастя,
Коли  зі  мною  поруч  ти,
З  тобою  вдвох  в  полоні  щастя,
Ми  будем  по  життю  іти.

Ловить  ми  будем  зорі  з  неба,
Щовечора  зірки  лічить,
В  житті  нічого  більш  не  треба,
Лише  б  кохать,  лише  б  любить,

Лише  б  з  тобою  рядом  мила,
Дивитись  в  оченьки  твоі,
Ти  б  мені  й  сонце  замінила,
Й  п"янкі  травневі  солов"і.

З  долонь  коханих  щастя  пити,
Від  почуттів  щодня  п"яніть,
Радіти  щиро  кожній  миті,
І  цінувати  кожну  мить.

І  щастя  більшого  немає,
Сьогодні  у  моім  житті,
Тому,  що  я  тебе  кохаю,
І  щиро  так  кохаєш  ти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832693
дата надходження 14.04.2019
дата закладки 15.04.2019


НАДЕЖДА М.

За сімома дверима і замками…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9vDe4VNBcHY[/youtube]

В  душі  відкрила  я  скарбничку,
Вмістила  тайни  в  ній  свої.
Все  довіряю  їй  по  звичці,
Надійні  задумки  мої.

За  сімома  дверми  й  замками,
Узнати   важко  її  зміст.
Відкрити  зможе  той  ключами,
Хто справжній  майстер,  має  хист,

Хто  розуміє  серця  мову
І  знає   добре,  як    болить,
Веде    з  ним  мову  вечорову,
Вогонь,  що    гасне,  розпалить.

Він  зможе  тайну  цю  розкрити,
Прийде  сміливо    без  образ,
І  знову  серце  підкорити
Без  зайвих  слів  і  пустих  фраз...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832678
дата надходження 14.04.2019
дата закладки 15.04.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Місточок веселковий

А  місточок  веселковий
Через  річку  ліг
Після  дощу  грозового,
Що  кудись  побіг.

А  на  цьому  на  місточку
Та  й  кольорів  сім,
Виграють  вони  на  сонці,
Сліплять  очі  всім.

Протримавсь  хвилину-другу
Веселковий  міст,
Розігнав  у  серці  тугу
І  не  стало  сліз.

Та  й  розтанув,  заховався
За  хмарок  табун,
Все  ж  душі  теплом  торкався
Й  усмішкою  вуст.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832425
дата надходження 12.04.2019
дата закладки 12.04.2019


Ніна Незламна

Вміло вишивала…

Мерехтів  край  неба  в  кольорових  гаммах
Відбивавсь  далеко,  по  віконних  рамах
Вечір  в  ніч  ховався,  смужки  хмар  палали
Зорі  прояснілі,  крадькома  ховали.

В  хаті  наче  й  тихо….  Чути  тріск  дровець  й  хруст
І  линула  пісня,  із  материнських  вуст…
За  вікном  вже  й  місяць  заглядав  в  віконце
Все  думки  за  сина,  де  ж  ти  моє  сонце….

У  руках  сорочка,  думки  -  оси  й  голка
Вмить  в  кватирку  чути,  закричала  сойка
Немов  пробудилась,  покотивсь  наперстик
У  душі  надія,  вишивала  в  хрестик.

Білу  до  весілля  розшивала  сину
Щоб  життя  вдалося,  мав  долю  щасливу
Ниточки  встеляла,  щоби  був  привітним
Вдосталь  хліба  й  солі,  обід  завше  ситним.

Пригадала  пісню,  ніжну  колискову
Мережила  стежкою,  мову    барвінкову
Любов  до  Держави  -  нитки  жовті  й  сині
Щоб  тепло  і  радість,  у  його  світлині.

Під  руками  неньки  розпускались  квіти
На  душі  так  тепло,  відчувала  літо
У  квітчатих  барвах,  волошки  і  ружі
То  Бога  дарунки,  щоб    всі  жили  в  дружбі.

Ніч  зоріла  тихо,  сяйне  зорепадом
Уявляла  ненька,  що  син  іде  садом
На  лиці  посмішка  і  ласкавий  погляд
Повертайсь  синочку,  тут  присядеш  поряд.

Хай  в  очах  побачу  утіхи  іскринки
Подаруєш  любий  щасливі  хвилинки
Немов  сонця  промінь,  ти  зігрієш  душу
Обійму,  пригорну,  хай  сльозинку  струшу.

Ой  вже  й  притомилась,  ще  довго  чекати
Хай  війна  скінчиться,  шепотіла  мати
Хай  весняний  вітер,  печалі  розсіє
Наш  стяг  український  над  краєм  розвіє.

Мерехтить  край  неба,  виграє  світанок
Промінь  позолоти,  вже  приліг  на  ґанок
І  вкотре  у  голку,  засовує  нитку
Хай  все  буде  добре,  повертайся  синку.

                                                                                           28.02.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832227
дата надходження 10.04.2019
дата закладки 11.04.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Рожевий персиковий цвіт

Рожевий  персиковий  цвіт,
Розкрився  в  оксамиті.
Чарує  око  дивна  мить,
Вона  прекрасна  в  світі.

Торкає  вітер  пелюстків,
В  рожевому  цілунку.
І  лине  щебет  голосів,
В  весняному  гатунку.

Я  затамую  подих  свій,
У  шатах  цих  розкішних.
Над  квітами  бджолиний  рій,
Торка  пелюсток  ніжних.

Щаслива  я  із  дивом  цим,  
Всміхаюся  й  радію.
Ви  бачили  рожевих  зим?
В  рожевім  сніговії...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832070
дата надходження 09.04.2019
дата закладки 09.04.2019


Ольга Калина

Примхлива погода

Погода  в  нас  –  примхлива  пані.
Від  неї  стогне  вже  земля.    
Природа  скована  в  чеканні,  
Вночі  морозом  дошкуля.

Бубнявіє  цвіт  абрикосів  -
Все  не  розпуститься  ніяк,  
Його  страшать  нічні  морози.    
От  би  прогнати  забіяк.

Тоді  б  погода  помінялась:        
До  нас  вернулася    весна.  
Ох,    як  її  я  зачекалась.
-  Прийди  скоріш,  Весна-красна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831863
дата надходження 06.04.2019
дата закладки 06.04.2019


Ольга Калина

Другий тур виборів президента

Народна  мудрість  сповіщає:
Хто  перед  Богом  завинив,  
Того  Господь  ума  лишає,  
Бо  як  би  краще  учинив.

Тоді  без  розуму  особа
Сама  скарає  вже  себе:
У  зашморг  всуне  горло  й  лоба  -
Біда  та  легко  не  мине.

Ну,  що  тепер,  довибирались?  
Бо  ліньки  думати  було..
При  владі  з  ким  тепер  зостались?!  
З  якої  сторони  те  ЗЛО  ?!

Чи  Зло  іде  від  Порошенка,  
Що  у  корупції  застряг?!
Та  з  ним  його  і  свита  всенька…
А  люди  гинуть  у  боях..

Ще  досі  в  нас  не  посадили,  
Тих,  хто  країну  обікрав..
В  шухлядах  справи  залишили:
Хто  на  Майдані  убивав..

Військовий  злочин  не  розкрили
По  Іловайському  котлу..  
За  що  так  з  нами  учинили
І  вірить  нам  тепер  кому  ?!

А  від  Зеленського  як  прийде
Те  Зло  в  дірявому  мішку,
То  в  яку  сторону  нам  вийде?!
Як  відвернуть  біду  таку?

Він  ще  не  вивчив  навіть  мови..
Який  із  нього  президент?  
Ми  що  вертаємося  знову,
Як  ласий  путіну  «  презент»?!

За  що  сьогодні  гинуть  діти?
Бійців  в  нас  стільки  полягло..
Що  маєш,  Вово,  з  цим  робити?
З  якої  сторони  те  Зло?

Невже  ти  думаєш:  я  знову
У  серце  прийму  «рускій  мір»,  
Пробачу  ворога  я  свого,  
З  кацапом  сяду  я  за  стіл?

Ти  навіть  ,  Вова,  не  надійся..
І  Коломойський  не  спасе..  
Хоч  головою  в  землю  бийся  –
В  Європу  Україна  йде!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831864
дата надходження 06.04.2019
дата закладки 06.04.2019


Новоградець

Україна

Розписує  сонце  в  багрянець  картину  -
Злітаючий  лайнер,  причал,  кораблі.
Ти  трудишся,  зводиш  міста,  Україно,
І  соняшник  тягнеш  до  неба  з  землі.

Славутича  хвилі  і  вітер  здалека
Шевченкову  пісню  співають  тобі.
Твій  прапор  -  пшениця  і  небо  над  степом,
Звитяга  і  мужність  в  твоєму  гербі.

Колись  тут  на  кручі  полковник  козацький
За  сином  у  відчаї  одяг  роздер.
І  крик  твоїх  коней  під  шабельний  брязкіт
Відлунням  далеким  ми  чуєм  тепер.

В  степах  придніпровських,  у  центрі  Європи,
Ти  перша  стрічала,  спиняла  орду.
І  знову  на  сході  вогонь  і  окопи,
І  внуки  козацькі  відводять  біду.

Там  тане  у  битвах  надія  забродів,
Що  шлях  твій  накреслить  російський  багнет.
На  карті  планети,  між  вільних  народів,
Вже  час  вимальовує  твій  силует.

Ти  юна,  і  тільки  нарощуєш  сили,
Сусідка  стареньких,  заможних  країн.
Я  вірю  -  чужинців  в  столиці  осілих
Замінить  відважний  Тарасовий  син.

Підніметься  в  травні  на  полі  колосся,
Де  грудень  холодний  розсіював  сніг.
І  жито  комбайн  покладе  у  покоси,
Де  танк  крізь  окопи  прорватись  не  зміг.

Я  з  круч  твоїх  древніх  дивлюсь,  Україно,
Як  тіні  від  хмарок  біжать  по  землі.
А  сонце  малює  багрянцем  картину  -
Злітаючий  лайнер,  причал,  кораблі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831751
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 06.04.2019


Олекса Удайко

НА ДЕРЕВІ СТОЛІТЬ

[youtube]https://youtu.be/taJeh5xD514
[/youtube]

[i][b][color="#07717d"]Народжуйте    усе,  що  –    від  любові,
сирітства,  безпорадність  не  плодіть!
Нехай  вічнозеленість  як  основа
тримається  на  дереві  століть!

Лелійте  і  підживлюйте  коріння  –
без  кореня  рослини  не  ростуть….
Дістатись  неба  –  Боже  повеління,
до  благоденства  заповітна  путь!  

Досягне  ж  висоти  лиш  той  з  атлетів,  
хто  знає,  що  в  гори  буває  низ,
Бо  так  влаштована  Земля-планета  –
вселенської  містерії  каприз.

Дуальність  світу  –  то  закон  природи.
Цуратись  низу  легіню  не  слід…
Та  пам’ятати:  деревні  породи
ростуть  у  небо,  але  низу  від…
 
Тяжіють  і  андроїди  земельно  –
немов  є  все  потрібне  на  землі.  
Але  душа  співа,  хоч  акапельно,
у  віковічно-райдужній  імлі...

...В  усьому  є  своя  священна  правда
і  свій,  нутром  закладений,  резон:
хай  нітрогена*  голосна  бравада
уступить  смислу!..    
                                                     Цар  царів  –  
                                                                                               озон**!  [/color][/b]

4.04.2019
________
*Азот  -інертний  газ,  складова  атмосфери  Землі;
   в  перкладі  з  грецбкої  означає  (  [b]а[/b]-не;  [b]зот  [/b]-  життя)
 [b]  неживий.[/b]
**Трьохатомний  оксиген  (O3),  що  міститься  в  стратосфері
     і    захищає  Землю  від  космічних  та  УФ-променів,  відіграв
     важливу  роль  у  виникненні  і  збреженні  орзанічного  світу.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831691
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 06.04.2019


палома

НЕБО СЬОГОДНІ


Сьогодні  небо  в  купчастих  хмарках
І  на  душі  так  купчасто  тривожно.
Заплуталась  зневіра  у  роках,
Все  в  темряві  розчинене  безбожно.
І  світ  висить  на  зведених  курках…

І  не  добром  наповнений  портал,
Все  рідше  з  уст  свята  молитва  в  небо.  
Під  «Хаву»  розвеселений  квартал
Сприймає  все  належно  –  так,  як  треба…
Лиш  Марс  –    немов  розпечений  метал…

Все  менше  мови,  лиш  чужий  язик,
І  глузування  грубі  та  відверті.
Невже  наш  чуб  уже  до  всього  звик
І  лізе  у  ярмо,  у  зашморг  вперто,
Щоб  голос  Неньки  з  цього  світу  зник?..

Простягнеш  руку  і  зруйнуєш  Край
З  корінням  геть,  розвіється  по  світу.
Творитимуть  чужинці  тут  свій  «рай»  –  
Зітнуть  усе,  зростивши  власні  квіти  –    
Тоді  звільнитись  спробуй  від  тих  зграй…

Концерти,  думаєте,  жарти  …    Це  –  війна,
Гібридна,  дика,  що  затіяв  ворог.
Вбиває  душу  нації  вона,
Стирає  блазень  цінності  у  порох.
На  нас  усіх  залишиться  вина…

Рулить  квартал  в  тенетах  беручких,
(Засмічені  давно  і  очі  й  мізки)
Міцненько  підхопивши  на  гачки…
Та  придане  із  дому  –  у  валізки…
А,  може,  ще  зупинимо  таки?

                           02  березня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк      
                                 

                                   



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831486
дата надходження 02.04.2019
дата закладки 03.04.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.04.2019


Крилата

ЛЮБИТИ

День  любити,  сонячне  проміння,  
Неба  незрадливу    голубінь,
Сяйво  зір  і  місяця  світіння,  
Гір  шпилястість  і    річок  глибінь,

Матір  ту,  що    серцем    долю  шила,
Край,  в  якому  Бог  родитись  дав,
Мову,  що  нам  пращури  лишили,
Пісню,  що  живильна,  мов  вода.

Волю,  мов  птахи  політ,  любити,  
Честі  за  грудиною  серцебиття.
Бо  любити  все  це  –  значить  жити,  
Бо  лише  в  любові  –    смисл  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831457
дата надходження 02.04.2019
дата закладки 03.04.2019


Галина_Литовченко

"Чекаю дощу…"

Чекаю  дощу  чи  добрячої  зливи,
щоб  рештки  зими  з  підсвідомості  змити,
щоб  враз  зацвісти  захотілося  сливі,
щоб  знати,  що  з  лютим  нарешті  ми  квити.

Замучився  вити  котяра  бездомний,
бо  й  кицька-приблуда  –  украй  вередлива.
Плугів  зачекалась  запущена  нива,
та  є  сподівання  на  ранок  скоромний,
коли  під  леміш  ляже  спрагнене  тіло,
а  той  розпочне  з  краю  в  край  борознити.  
Парує  у  небо  землиця  дозріла  –  
покликання  має  одвічне:  родити.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831432
дата надходження 02.04.2019
дата закладки 03.04.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Веди мене у літо ( слова до пісні)

Солов'ї  у  гаю  заспівали,
Нам  з  тобою  літо  нагадали.
Ніжне  сонце  з  квітами  поляну
І  твою  усмішку  полум'яну.

Прислухаюсь,  що  шепоче  річка,
Хоче  пригорнутись  до  потічка.
Опустила  верба  в  воду  коси,
А  на  трави  впали  дрібні  роси.

Приспів:
Веди  мене  кохана  в  наше  літо,
Туди  де  пахне  матіола  цвітом.
Не  треба  нам  з  тобою  йти  у  осінь,
Нехай  вона  до  себе  нас  не  просить.

Сів  метелик  на  твоє  волосся,
Наче  море  в  пшеницях  колосся.
А  волошки  наче  очі  сині,
Про  які  я  згадую  донині.

Теплий  вітерець  торкає  щічки,
Ніжне  мов  троянда  твоє  личко.
Хочу  так  зустрітися  з  тобою,
Літо  двох  зігріє  нас  любов'ю.

Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831455
дата надходження 02.04.2019
дата закладки 02.04.2019


Віталій Назарук

КАЛИНА, ГЛІД І ТОПОЛІ

Тополя  у  полі,  як  перст  одинока.
Корінням  окріпла,  знялася  високо.

А  поруч  калина  –  ні  роду,  ні  плоду,
Куща  запитала  з  червоного  глоду.

Скажи  мені,  глоде:    у  чому  я  вина,
Я  ж  тут  не  тополя,  я  просто  калина.

Прошу  помолися,  зніми  з  мене  тугу,
Нехай  пересадять  мене  серед  лугу.

А  глід  посміхнувся:  червона  калино,
Повір,  ти  насправді  ні  в  чому  не  вина.

Коли  листя  скине  осіння  тополя,
Тоді  ти  окраса  для  цілого  поля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831430
дата надходження 02.04.2019
дата закладки 02.04.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ви бачили як сакура цвіте?

Ви  бачили,  як  сакура  цвіте?
Всміхається  рожевим  поцілунком.
Торкається  до  серця  ніжним  трунком,
Вітає  її  сонце  золоте.

У  шо́вкових  пелюстках  оксамит,
Як  дівчина  загадує  бажання.
Несе  в  душі  вона  палке  кохання
І  робить  свій  нездійсненний  політ.

Ви  бачили,  як  сакура  цвіте?
То  від  природи  неповторне  диво.
Усе  святкове  і  таке  красиве,
Хай  в  кожнім  серці,  щастям  проросте.

Ви  бачили,  як  сакура  цвіте?
Розлогі  віти  тягнуться  до  неба,
Цю  диво  -казку  розуміти  треба
Лише  у  ній  рожевий  цвіт  мете...

Ви  бачили,  як  сакура  цвіте...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831053
дата надходження 30.03.2019
дата закладки 30.03.2019


Віталій Назарук

КОНІ В ТАБУНІ

Зорепад  для  коней  в  табуні...
Роси  засріблили  пишні  гриви.
Очі  в  них  веселі,  не  сумні,
Бо  вони  на  волі  і  щасливі.

Ось  зірвались  коні  у  галоп
Тінями  в  травневому  серпанку.
Любувався    Місяць  із  висот,
Ранішню  відсунувши  фіранку.

І  злітала  із  трави  роса,
Дрібно  піднімалася  у  небо,
І  раділи  зранку  небеса,
А  гаї  посилювали  щебет.

Коні  з  часом  перейшли  на  рись,
Потім  зупинились  серед  лугу.
Усміхалась  світанкова  вись,
Вони  йшли,  щоб  втамувати  спрагу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831037
дата надходження 30.03.2019
дата закладки 30.03.2019


НАДЕЖДА М.

Розкажи мені про себе

Зупинись,  спробуй  на  смак  вітер!

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LvtylsFmbAk
[/youtube]

Розгулявся  вітер  в  полі,
Бешкетує,  лист  зриває.
Йому  можна,  він  на  волі.
Чомусь  різним  він  буває.

То  сміється,  то  заплаче,
То  ледь  дихає,  стихає.
То  когось  неначе  кличе,
Потім  тяжко  так  зітхає.

Може  зле,  чи,  може,  хворий,
Чи  думки  якісь  дістали?
То   неначе  знов  бадьорий,
Знову  крила  виростали. 

Розхвилює  морські  хвилі,
То  за  чайками  ганяє.
Коли  стомиться  й  безсилий,
Свої  ігри  припиняє.

То  кружляє  біля  мене,
Заглядає  пильно  в  очі.
Поведінка  незбагненна.
Може,  щось  сказати  хоче?

Розкажи  мені  про  себе,
Бачу,  що  душа  страждає..
Свідок  -  небо  голубеє:
Наші  долі  співпадають...

Я  люблю  тебе,  мій  вітре,
За  таку  твою  удачу.
Бешкетуй  і  сльози  витри.
Бачиш?  я  вже  теж  не  плачу...








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831035
дата надходження 30.03.2019
дата закладки 30.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ти даруєш мені квіти

Ти  даруєш  мені  квіти,
Кожен  день  і  дуже  різні.
З  ними  радісні  привіти,
Дуже  милі,  дуже  ніжні.

Ти  один  такий  у  світі,
І  з  минулого  приходиш.
Очі,  неба  синь,    блакитні,
Ти  у  снах  мене  знаходиш.

І  коли  засвітить  зірка,
Блисне  полум'ям  яскравим.
Пісня  залунає  дзвінко,
Роси  упадуть  на  трави.

Коли  сон  знов  заколише,
Я  зустрінуся  з  тобою.
Прочитаю  тобі  вірші,
Милуватимусь  красою.

І  гарячі  поцілунки,
Нас  у  ніч  оту  зігріють.
Квіти  -  то  твої  дарунки,
Зорі  відблиском  зоріють...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831007
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 30.03.2019


Надія Башинська

А В МОЄЇ МАМИ ОЧІ СИНІ-СИНІ…

Ніби  сонце  ясне  з  раночку  нас  будить,
це  ж  моя  матуся  ніжно  так  голубить.
Ой  скільки  ж  в  сердечку  маминім  тепла...
Я  люблю  тебе,  ненечко  моя!

         А  в  моєї  мами  очі  сині-сині!
         А  в  моєї  мами  руки  -  ніжні.
         А  моя  матуся,  мов  зірочка  ясна.
         Це  ж  до  мами  приходить  весна!

Вчить  мене  матуся  смачно  готувати,
все  тримать  в  порядку,  гарно  вишивати.
Мамина  усмішка  завжди  осяйна.
Я  люблю  тебе,  ненечко  моя!

         А  в  моєї  мами  очі  сині-сині!
         А  в  моєї  мами  руки  -  ніжні.
         А  моя  матуся,  мов  зірочка  ясна.
         Це  ж  до  мами  приходить  весна!

В  кожного  найкраща  матінка  у  світі,
а  для  мами  завжди  найдорожчі  діти.
Де  їх  сміх  лунає  -  скрізь  цвіте  земля.
Я  люблю  тебе,  ненечко  моя!

         А  в  моєї  мами  очі  сині-сині.
         А  в  моєї  мами  руки  -  ніжні.
         А  моя  матуся,  мов  зірочка  ясна.
         Це  ж  до  мами  приходить  весна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831006
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 30.03.2019


Надія Башинська

Я ЧАСТО ЗГАДУЮ ДИТИНСТВО ЗОЛОТЕ…

Я  часто  згадую  дитинство  золоте...
Гарячий  хліб,  який  пекла  нам  ненька.
Обід  стоїть  на  круглому  столі...
Нас  зігрівало  мамине  серденько.

         Матусю  рідна!  Ненечко  ясна.
         Ти  залишила  на  землі  коріння,
         що  розрослося  і  розкинуло  гілля.
         А  те  гілля  -  посіяло  насіння.

Немов  наш  сад,  тепер  цвіте  твій,  мамо,  слід.
Всі  в  ногу  йдем  дорогою  одною.
Хай  розростається  наш  дружний  рід,  
де  люблять  всі...  й  пишаються  тобою.

         Матусю  рідна!  Ненечко  ясна.
         Ти  залишила  на  землі  коріння,
         що  розрослося  і  розкинуло  гілля.
         А  те  гілля  -  посіяло  насіння.

Я  часто  згадую  дитинство  золоте...
Гарячий  хліб,  який  пекла  нам  ненька.
Обід  стоїть  на  круглому  столі...
Частую  я  внучаточок  маленьких.

(Вірш-пісня  моєї  сестри  Галини  Жабенко,
яка  дуже  любить  свою  родину.)


     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831002
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 30.03.2019


Евгений Познанский

ЛІТНІЙ ЧАС

В  кожнім  домі  на  Вкраїні
Люди,  заспані  й  сумні,
Переводять  на  годину  
Всі  годинники  в  ці  дні.

Та  й  не  треба  довго  спати  
В  цю  неділю,  згодні  ви?
Ми  ж  бо  будьмо    обирати    
Хто  в  нас  гідний  булави.  

Не  експерт  я  сам  моторний,
Не  даватиму  порад…
Чи  не  став  занадто  чорним
Український  шоколад

Сам  собі    вирішуй,  брате,
Голос    чесно  віднеси…
Головне  як  рахувати  
Будуть  наші  голоси…

Підганяючи  годинну
Знов    питає  кожен  з  нас:
«Чи  колись  на  Україну
Прийде  кращий,  інший  час?».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830935
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 29.03.2019


Леся Утриско

Ота весна

Ота  весна...  де  дітися  у  ній?  -  
Пахучий  квіт  торка  душі  щемливо,
Цілунком  серце  стомлене  зігрій,
Мінливо  дихай  -  дихай  нині  мливо.
Смак  кави  навіть  інший  в  пору  цю  
І  світ  не  той...  живий,  чудний  -  так  вічний,
Нема  їй  рівних  -  іншого  взірцю
В  ній  сміх  туману  чисто  -  іронічний.
А  глянеш  -  не  туман,  лишень  димок,
Димок  від  сплесу  берегів  у  річки,
Пелюстка  кожна  -  тисячі  думок,
Вербиця  кожна  -  розмаїті  стрічки.
Бухтява  брунька  -  груди  з  молоком,
Загублений...  надпий  -  зомлій,  зомлій,  
Чарує  світ  Богиня  за  вікном  -  
Така  весна  -  де  дітися  у  ній?..

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830923
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 29.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

На висоті, щоб бути

Буття  щоденне  в  різних  міркуваннях,
І  знову  дихає,  мов  міх  баяна.
В  мінорних  інколи  бува  ваганнях,
То  враз  мажором  усміхнеться  ранок.

Тоді  душа  твоя,  мов  сонце  сяє,
І  подає  надії,  безперечно,
Хоча  важкі  бувають  денні  сакви,
Ламай  скоріш  і  злу,  й  обману  ребра.

Бо  тільки  та  людина  зветься  справжня,
Хто  відсіч  зразу  дасть  нахабним  скулам,
Хто  бореться  за  совість  чисту  й  правду.
На  висоті,  щоб  бути,  а  не  в  мулі.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830810
дата надходження 28.03.2019
дата закладки 28.03.2019


НАДЕЖДА М.

Тобі, моя пам*ять

Душа  не  має  права  на  любов,
поки  сама  не  почне  любити.

Кьяра  Любич

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=skHLAB3Shao

[/youtube]

Довго  зберігається  тепло
Те,  що  дарувало  колись  літо.
Чом  же  ти  й  зимою  так  цвіло,
Чи   колись  було  ще  недопито?

Пам"ять,  зупинися!  Ти  -  жорстока.
Повертаєш  в  час  тих  давніх  днів.
Не  забула  ти  слова  пророка:
Бог  -  любов,  -  сказати  так  умів.

Він  сказав,  та  як  йому  не  вірить?
У  серця  впускаєм   почуття.
І  ніщо  не  зможе  їх  затьмарить,
Без  любові,  що  це  за  життя?

Знає  той,  хто  вірить  і  кохає,
Хто  відчув   цю  радість  у  житті.
Хай  хоч  й  нерозділе,  пізнає,
Що  душа  була  на  висоті.

Тож  скажу  тобі  я,  моя  пам"ять,
В  тебе  я  пробачення  прошу,
Хай  мої  слова  тебе  не  краять..
Доки  я  живу,  то  все   ж  люблю...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830771
дата надходження 28.03.2019
дата закладки 28.03.2019


Леся Утриско

Вже квітень дихає у спину

Вже  квітень  дихає  у  спину,  
А  в  небі  сніг  -  пухкенький  хліб,
Пекучий  весь,  кричить  у  днину,
Нема  рятунку  його  стіб.
Вкладає  гладь  рясним  наметом,
Знов  хрестик  білий  -  дивний  знак,
Забився  в  кут  своїм  секретом,
А  завтра  зійде  свіжий  злак.
Зародить  поле  -  заколосить,
В  нім  жайвір  музику  зігра,
Кричить  ще  зимонька  -  голосить,
І  снігом  виткана  вся  гра.
Десь  хрестик  шиє,  десь  мережить,
В  тумані  вишитий  димок,
А  гляне  сонце...  перекрижить  -  
В  нім  завтра  зацвіте  бузок...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830751
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 28.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ще дивують нас дива

Що  за  диво  за  вікном,
Біло,  біло  все  кругом.
Вкрило  землю  покривало,
Небо  сірим  димом  стало.

Вчора  сонечко  було
І  довкола  не  мело.
А  сьогодні  зпозарання,
Виє  вітер  на  світанні.

Щось  щебечуть  горобці,
Браві  хлопці  -  молодці.
Поховалися  під  стріху,
Їм  там  тепло,  їм  там  втіха.

Розсердилися  вітри,
Їм  би  весну  вберегти.
Розігнали  вони  хмари,
Зникли  враз  зимові  чари.

Сонце  глянуло  згори
Зашуміли  явори.
І  з  весною  знов  радіють,
Від  тепла  аж  молодіють...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830643
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 27.03.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

День весняний рік годує

А  весняне  сонце  промінці
Золотим  дощем  на  землю  сипле,
Усміхається  їм  радо  та  привітно
Ніжна  зелень  й  птаха  на  гіллі.

Бджілонька  прокинулася  вже
Й  до  роботи  взялася  завзято,
Хоче  ж  бо  нектару  назбирати,
Щоби  з  нього  був  духмяний  мед.

Справ  багато  в  кожного  тепер:
У  птахів,  комах  та  у  звіряток,
Треба  малих  діток  годувати,
Щоб  росли  й  міцніли  з  кожним  днем.

Й  хлібороби  вийшли  на  поля
З  клопотами  про  врожай  майбутній.
Бо  ж  відома  приказка  така,
Що  весняний  день  весь  рік  годує.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830510
дата надходження 26.03.2019
дата закладки 26.03.2019


Олекса Удайко

ПОЕЗІЯ – ЦЕ…

           [i]Певно,  стомились  від  сьогодення...
           Хочеться  гарної  музики,  поезії...
           І  просто...  "нічогонеробтва"  –
           подумалось  мені...  І  ось  –
           вкотре!  –  таймаут!            [/i]
[youtube]https://youtu.be/o89kEMsLFQs
[/youtube]
[i][b][color="#890f9c"]Віршуємо  й  не  думаєм  всерйоз,
чи  маємо  на  те  благословіння.
Чи  то,  бува,    не  хляка  чи  мороз,  
не  словоблуд...  напутнього  начиння?

Поезія  –  це  ліки  для  душі,
Від  болі  в  серці  екстрена  пігулка,
Поезія  –  не  епос  і  вірші,
По  фібрам  серця  трепітна  прогулька    

Поезія  дарує  кращі  з  прав  –
творить  канони,  пестити  моралі.
І  хто  із  нас  бентежно  не  збирав
римовані  на  ниточках  коралі!..

Поезія  –  від  Бога  щирий  гранд,
аванс  Творця  за  прояв  милосердя!
Поезія  –  змовкання  канонад,  
не  вбивство  доль  у  січі  душ  і  тверді…

Поезія  не  любить  звучних  слів,
вона  –  інтим,  квиління  душ  чаїних,
поезія  –  глас    ангельських  послів,
код  алгоритму  співів  солов’їних…

Поезія  –дарунок  Божих  ласк  
творителям,  у  кого  серце  щире,
поезія  –  шукання  Світлих  паск
і  меса  –  тим,  хто  відлітає  в  ірій.

Поезія  –  божественна  Любов
до  тих,  хто  щиро,  без  лукавства  любить…
Поети  тчуть  нагій  душі  покров,
І  їх  Господь  шанує  і  голубить.[/color]  [/b]
 
25.03.20199[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830480
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 26.03.2019


геометрія

ГІРКОТА…

                                 Серед  буйних  степів,
                                 І  широких  ланів,
                                 Моє  місто  сіяє  весною...
                                 Вже  історія  є,
                                 Хоч  воно  й  молоде,
                                 Долинчан  підкоряє  красою...
                                                     Я  давно  тут  живу,
                                                     І  його  я  люблю.
                                                     У  красі  його  я  у  полоні...
                                                     І  калина  росте,
                                                     У  дворах  всіх  цвіте,
                                                     Весняною  умита  росою...
                               Тут  калина  жива,-
                               Восени  дозріва,
                               Хоч  бува  смакота  і  гіркою...
                               Як  мороз  наступа,
                               Гіркота  та  зника,
                               І  калина  стає  золотою...
                                                     Якось  бачила  я,
                                                     Як  дівчина  одна,-
                                                     Під  калиною  тихо  стояла...
                                                     Хоч  буяла  весна,
                                                     Та  дівчина  сумна,
                                                     Щось  калині  тихенько  шептала...
                               Я  неспішно  пройшла,
                               Зрозуміла  сама,
                               Юнака  та  дівчина  чекала...
                               А  його  не  було,
                               І  їй  сумно  було,
                               І  весна  її  смутком  вкривала...
                                                     А    дівчина  ота,
                                                     Була  тиха  й  сумна,
                                                     На  війну  пішом  милий  зимою,
                                                     А  вона  його  жде,
                                                     Дожида,  вигляда,
                                                     Може  вернеться  милий  весною...
                                 Та  війна  ж  є  війна,
                                 Та  ще  й  куля  німа,
                                 Відбивають  солдати  атаки...
                                 За  країну  свою,
                                 Стоять  сміло  в  бою,
                                 За  родину,калину  й  державу...
                                                     Серед  буйних  степів,
                                                     І  широких  ланів,
                                                     Є  міста,  що  сіяють  красою...
                                                     Та  допоки  війна,
                                                     В  нас  на  Сході  луна,
                                                     Гіркота  бува  вмита  сльозою...                          
                                                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830472
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 26.03.2019


Східний

За рідним скучаю я краєм



За  рідним  скучаю  я  краєм,
Де  пахне  хлібом  і  теплом.
За  тим  домашнім  тихим  раєм,
За  відпочинком  і  за  сном.

Скучаю    за  милим  Поліссям,
За  подихом  скошених  трав.
За  вітром,  що  полем  пронісся,
За  спалахом  жовтих  заграв.

Скучаю,  скучаю  за  домом,
За  мовою,  сміхом  батьків.
За  щирим  українським  словом,
За  піснею  гір  і  степів.

Скучаю  за  всім  українським,
За  півнем,  що  будить  чуть  світ.
За  дотиком  рук  материнських,
Бажаю,  щоб  край  мій  розквіт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830410
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 26.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

В обіймах гарячих вітрів

Замела  заметіль  білим  цвітом,
Закружляла  в  весняних  садах.
Прилетіла  з  веселим  привітом
І  назавжди  лишилася  в  снах.

Посміхнулась  веселкою  в  небі
І  озвалася  співом  птахів.
Пригорнула  коханням  до  себе,
Милозвуччям  дзвінких  голосів.

Вже  наповнились  дощиком  ріки,
Вийшли  навіть  вони  з  берегів.
Щоб  прикрити  стидливі  повіки,
У  обіймах  гарячих  вітрів.

Доторкнулась  промінчиком  ніжно,
Ясним  сонечком,  що  угорі.
Знов  вклонятися  буде  любязно,
Тихий  вечір  яскравій  зорі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830389
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 26.03.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Мала батьківщина

Понад  Буг-рікою
Стежкою  вузькою
Йду  я  до  села
Там,  де  хати  білі,
Як  грайливі  хвилі
Хлюпають  тепла.

Де  весною  зранку
В  рожевім  серпанку
Яблуневий  сад.
А  у  спеку  літню
Під  старим  горіхом
Ти  сховатись  рад.

Де  осіння  днина
Дарує  жоржини
Й  груш  медовий  смак.
І  струнка  берізка
Зустріча  край  лісу
В  золоті  уся.

Де  зелен-барвінку
З-під  пухкого  снігу
Тягнуться  листки.
Мала  батьківщина,
Я  до  тебе  лину
Завжди  залюбки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830352
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 25.03.2019


Надія Башинська

РОЗДЗВЕНІЛАСЯ… ЗАСМІЯЛАСЯ!

Роздзвенілася...  Засміялася!
Полилась  струмком...  Заквітчалася.
В  небі  сонечком  засвітилася,
від  стрічок  ясних  заяснілася.

Стрічки  сині  є  і  білесенькі,  
є  рожевий  цвіт...  й  золотесенький.
В  оксамит  вдягне  всі  дібровоньки
Очі  -  неба  синь,  чорні  бровоньки.

І  кульбабками  зазоріється,
золотим  зерном  в  полі  сіється.
Все  біжить  вперед  днями  вільними,  
з  вітром  граючись  в  річці  хвилями.

Роздзвенілася...  Засміялася!
Полилась  струмком...  Заквітчалася.
Іще  мить...  тепла  сипне  жменьками,
стануть  вишеньки  всі  біленькими...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830271
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 25.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Дорога в дитинство ( слова до пісні)

Не  забудемо  дитинство  босоноге,
Що  до  нас  приходить  часто  у  вісні.
І  ведуть  туди  щасливії  дороги,
Линуть  звідти  співи  птахів  голосні.

Приспів:

Веде  мене,  веде  мене  дорога,
До  рідного,  до  рідного  порогу.
У  світлий,  ніжний  край  мій  незабутній,
Туди  де  було  свято,  були  будні.

Достигають  у  садах  червоні  вишні,  
Зігріває  сонце  річку  й  береги.
Я  пригадую  історії  колишні,
Їх  у  пам'яті  з  тобою  зберегли.

Бігли  весело  купатися  до  річки
І  вплітали  конюшину  у  вінки.
Заплітали  білі  бантики  в  косички,
Доторкалися  метелики  руки.

Прокидалися  з  тобою  до  схід  сонця,
Гнали  в  поле  вередливу  череду́.
Засинали  коли  місяць  у  віконці,
Догравав  свою  сонату  на  ходу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830260
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 25.03.2019


Віталій Назарук

КОХАНІЙ ЛЮДИНІ

Ці  квіти  весняні  тобі  в  подарунок,
Вони  дуже  пахнуть,  аж  серце  хмеліє.
Сховав  я  у  квітах  тобі  поцілунок,
Вустами  торкнешся  і  серце  зімліє.

Букет  із  медунки  і  пролісків  перших
Вручу    тобі,  люба,  у  пору  ранкову.
Можливо  ці  квіти  нам  долі  повершать,
Додам  ще  до  квіті  я  гілку  вербову.  

Коли  на  обличчі  усмішка  засяє,
В  очах  прочитаю  усе,  про  що  мрію…
Відчую,  як  серце  твоє  промовляє…
Воно  тоді  в  мене  заселить  надію.

Ці  квіти  весняні  тобі  в  подарунок,
Вони  дуже  пахнуть,  аж  серце  хмеліє.
Сховав  я  у  квітах  тобі  поцілунок,
Вустами  торкнешся  і  серце  зімліє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830256
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 25.03.2019


Ніна-Марія

Завесніло

"А  я  стою  і  слухаю  весну..."
П'янке  повітря  розпирає  груди,
Усе  живе  прокинулось  від  сну,
Зело  природа  розстилає  всюди.

Струмочки  поять  землю,  жебонять,
Їх  музика  весела  тішить  душу.
Пташки  й  собі  радіють,  гомонять,
Вітрисько  бавить  одиноку  грушу.

Ген  сонце  визирає  з-поміж  хмар,
Донизу  сипле  промені-цілунки.
У  цім  полоні  золотавих  чар
Весна  нові  лаштує  обладунки.

Вже  набухають  пуп'янки  тугі,
Ураз  розкритись  пишним  дивоцвітом.
Зазеленіли  ніжно  береги.
Ну,  як  красі  цій  можна  не  радіти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830237
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 25.03.2019


НАДЕЖДА М.

В щасливий день йшли по росі…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=who6w66wm6M
[/youtube]

Приходить  в  поле  ранок  швидше,
Чи  так  здається  це  мені?
Іде  не  поспіхом,  а  тихше,
Не  піддається  метушні..

І  обережно  перший  промінь
Цілує  землю,  що  ще  в  сні.
Лиш  де-не-де  пташиний  гомін,
Розбудять  тишу  їх  пісні..

Туман  покотиться  клубками,
Спаде  із  ночі  ця  вуаль,
Полине  десь  понад  ставками,
Такий  прозорий,  як  кришталь.

Я  прислухаюся  до  вітру.
Йому  не  спиться  теж  в  цей  час.
Він  дума:  красить  цю  палітру,
Бо  новий  день  із  ним  почавсь.

Пірне  з  розгону  в  мої  коси,
Зірве  з  плечей  легенький  шарф,
Зіб"є  із  трав  пахучі  роси...
Можливо,  в  грі  його  весь  шарм.

А  ми  удвох,  як  зачаровані,
Все  дивувались  цій  красі.
Від  буднів  сірих  тут  врятовані,
В  щасливий  день  йшли  по  росі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830221
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 25.03.2019


Ольга Калина

Де ти, весно, забарилась (слова до пісні)

Ой,  де  ж  ти,  весно,  забарилась?
Дістали  так  мороз  й  вітри..
Тебе  чекати  я  втомилась,  
Давай  мерщій  іди  сюди.  

Приспів:
Зігрій  мене  промінням  сонця,
Тепла  ти  радість  подаруй  
І  крізь  шибки,  що  на  віконці,
Вишневим  цвітом  зачаруй.  

А  я  піду  у  сад  зелений,
Щоб  слухати  спів  солов’їв,
Бо  місяць  ясний  там  для  мене
Під  вечір  стежку  освітив.  

Приспів:
Зігрій  мене  промінням  сонця,
Тепла  ти  радість  подаруй  
І  крізь  шибки,  що  на  віконці,
Вишневим  цвітом  зачаруй.  

Я  розжену  туман  руками  
І  вранішню  зіб’ю  росу.  
В  душі  молодшаю  роками,  
Хоч  білий  цвіт  заплівсь  в  косу.

Приспів:
Зігрій  мене  промінням  сонця,
Тепла  ти  радість  подаруй  
І  крізь  шибки,  що  на  віконці,
Вишневим  цвітом  зачаруй.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830186
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019


Леся Утриско

І знову бій

Знову  гинуть  Герої...

21  березня  у  бою  з  російськими  окупантами  загинув  солдат  Максим  Сирін  на  псевдо  «Шалений»...
 Трагедія  сталась  вчора  ввечері.  Між  холодноярцями  та  московитськими    окупантами  зав’язався  стрілецький  бій,  у  якому  Максима  і  дістала  ворожа  куля...
 Наскрізне  поранення  голови  не  лишило  Шаленому  жодних  шансів,  життя  воїна  обірвалось  на  полі  бою...

Максимові  було  36  років,  він  народився  у  Станиці  Луганській.  

У  загиблого  залишилися  батьки,  дружина  Юлія  і  двоє  дітей...

Холодноярці  висловлюють  щирі  співчуття  родичам,  коханим  та  друзям  полеглих  воїнів.  Ваша  втрата  для  нас  є  такою  ж  болісною  та  непоправною.

Смерті  побратимів  не  залишаться  без  відповіді,  і  ми  змусимо  окупантів  на  довго  запам’ятати  наших  полеглих  хлопців.

#Холодний_Яр  #93ОМБр  #загиблі  #герої

І  знову  бій  -  запеклий  знову  бій,
І  знову  втрати,  Боже,  -  знову  втрати,
І  знову  біль,  мій  Боже,  знову  біль,
І  знову  ангелом  ув  вись  солдати.

І  знову  плач,  ридання,  домовина,
І  небо  знову  -  чорний  оксамит,
І  птах  кричить...  і  мати  -  вся  родина:
Болить,  мій  Боже,  як  мене  болить.

Життя...  і  сон  -  чом  вічний,  неземний,
А  жити  б  ще  -  життя  великий  статок,
Німий,  мій  Боже,  світ  зостав  німий  -  
Чого  закінчений  лише  початок?..

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830180
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019


Чайківчанка

ЗАКУВАЛА ЗОЗУЛЕНЬКА

ЗАКУВАЛА  ЗОЗУЛЕНЬКА
Закувала  зозуленька
у  садочку  рано  рано.
Вставай,  вставай  дівчинонько!
ой  не  спи  ,довго  панно!
Глянь,  зійшло  високо  сонце!  
щебече  соловей  у  зелен  гаю  .
Жайвір  .  стукає  у  віконце  
з  весною  лебедів    вітає!.
О  пробудись,  любко  мила!
Бо  проспиш,  своє  щастя  долю.
без  пари  ,  птаха  сизокрила-
згасає,  зорею  без  любові.
Зів'янеш  ,як  квітка  ружа...
змарніє,  врода  від  самоти.
 У  журбі.  ходити    без  мужа...
без    ласки,  любові  цвісти.
Будеш,  свій  вік  дівувати...
вітер  зронить  твої  пелюстки.
І  сумні  ,пісні  співати
сохнути  ,від  жалю  туги.
Розквітнув,    гай  вишневий    сад!
Вже  прийшла  -пора  золота
вечір  розсипає  зорепад
щоб  поєднати  долі  і  серця.

М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830140
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 24.03.2019


геометрія

Я - ЖІНКА…

                                       Я    -    жінка,
                                       Вже  одиначка,
                                       Ще  жвава,-
                                       Хоч  не  козачка...
                                                             Я  -  мама,
                                                             А  ще  бабуся,
                                                             Я  -  теща,
                                                             А  ще  й  свекруха...
                                       Я  -  сваха,
                                       Ще  й  прабабуся,
                                       Я  -  тітка,-
                                       І  цим  горджуся!..
                                                             Я  -  мудра,
                                                             Та  не  хвалюся...
                                                             Я  -  Правда,
                                                             і  не  сварюся...
                                     Я  -  Совість,-
                                     І  цим  пишаюсь,
                                     Як  квітка,
                                     Я  усміхаюсь...
                                                           Я  -  осінь,-
                                                           вже  сиві  коси...
                                                           Я  -  просинь,
                                                           І  не  морозю...
                                       Я  -  зима,
                                       А  люблю  літо,
                                       Я  -  тепло,
                                       І  сію  квіти...
                                                           Я  -  вільна,
                                                           І  маю  друзів,
                                                           Я  -  сильна,
                                                           В  своїй  окрузі...
                                       Я  -  душа,
                                       Буваю  сумна...
                                       Як  весна,
                                       Я  не  німа...
                                                           Як  верба,-
                                                           Ковтаю  сльози,
                                                           Не  люблю,-
                                                           Морози  й  грози...
                                       Я  -  слово
                                       Кожне  плекаю,
                                       Як  море
                                       Води  плескаю...
                                                           Все  хиже
                                                           Я  відкидаю,
                                                           Все  добре
                                                           Я  прославляю...
                                       Я  -  вчитель,
                                       І  зла  не  маю,
                                       І  правди
                                       Дітей  навчаю...
                                                           Я  -  вогонь
                                                           Несла  по  світу,
                                                           А  печаль
                                                           Віддаю  вітру...
                                       Я  маю
                                       Свої  діяння...
                                       Я  пишу
                                       Людям  послання...
                                       У  них  є
                                       Ще  сподівання...
                                                           Я  плачу,
                                                           Бува  й  страждаю,
                                                           А  слабшим
                                                           Я  помагаю...
                                       Слабості
                                       Я  також  маю,
                                       А  болі
                                       В  собі  ховаю...
                                                         Я  -  жінка,
                                                         Не  молодая,
                                                         Я  мрії,
                                                         Й  надії  маю...
                                     Все  добре,
                                     Ще  й  краще  буде,
                                     Я  вірю  -
                                     Війни  не  буде!!!
                                       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830131
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 24.03.2019


Амадей

МУЗІ

З  тобою  Музонько  моя,
Такий  щасливий  завжди  я,
Для  мене  сонцем  світить  в  небі,
Щаслива  усмішка  твоя.

Тебе  я  в  серденько  впустив,
Від  щастя  вже  бракує  слів,
Щоб  розказать  усе  словами,
Як  покохав,  як  полюбив!

Тебе  щодня  я  виглядаю,
Почую,  й  легше  на  душі,
А  особливо  як  читаю,  
Твоі  пісні,  твоі  вірші.

І  серденько  моє  співає,
Й  душа,  мов  ліра  виграє,
Я  наче  в  небеса  злітаю,
Я  чую  й  дихання  твоє.

Усе  єство  моє  чекає,
На  нашу  зустріч  по  весні,
Ворота  Неземного  Раю
Тоді  відкриються  мені.

Відкриються  і  я  полину,
До  тебе  зіронько  моя,
А  поки  що  думками  лину,
Й  віршами  тішу  душу  я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830111
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 24.03.2019


dovgiy

ПОБАЧЕННЯ

Ось  і  знову  ця  крадена  мить  
Наші  душі  теплом  обгортає.
Ніби  в  серці  весною  бринить,
І  щемливо  щось  скрипкою  грає.
Наша  зустріч  коротка,  скупа
На  прояви  емоцій  та  ласки.
Так  і  лишиться  мрія  моя
Десь  у  виміру  вигадки,  казки.
Тільки  й  радості  маю  в  житті
Тебе  бачити,  голос  твій  чути…
І  це  –  все!  А  про  втіхи  прості
Мені  треба  назавжди  забути!
Не  для  мене  ця  квітка  цвіте,
Не  для  мене  цей  сад  плодоносить
На  суцвіття  дарів,  золоте
Твої  крила  мене  не  запросять…
То  чому  ж  тоді  прагну,  щодня,  
Хоч  би  цього  твого  милосердя?
Бо  без  нього  не  зможу  ні  дня,
Бо  без  тебе  душа  ця  замерзне.
Жінко  мила!  Страждання  моє!
Моє  щастя  скалічене  й  муко!
Чим  віддячить  за  серце  твоє,
За  добро  і  терпіння,  подруго?!
Тобі  важко  з  такими,  як  я.
Ти  для  всіх  як  той  ангел  із  неба.
А  у  тебе  –  ще  й  власна  сім’я,
І  за  себе  саму  дбати  треба.
А  що  я  із  коханням  своїм?
Так…  докучливий,  липкий  поетик,
Що  під  дією  стріл,  що  з  під  вій,
Заходився  писати  куплети
І  не  більше…  Та  Богу  за  це
Гімн  подяки  співати  я  мушу,
Бо  я  бачу  кохане  лице,
Відчуваю  пресвітлую  душу.

14/02/2015    ---23.03.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830077
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 23.03.2019


Олекса Удайко

НІ – БРЕХНІ

       [i]  Без  преамбули…  Лише  музика
         Вольфгана  -  Амадея    Моцарта,  
         що  вселяє  надії…
         Та  малі[/i]          
[youtube]https://youtu.be/jKgRjJ9svCA[/youtube]
[i][b][color="#097282"]Майже  строк  він  бігав  поміж  крапель,
Бласко  й  Крим  по-рейдерські  про[b]$[/b]рав,
Та  кравчучку  спорядив  в  форватер  
Комерційних  й  господарських  справ…

Не  скажу,  що  лише  кучмовозом
Славний  другий…  Основний  закон  
Вкупі  із  100-градусним  “морозом”
“Зтузлили”    Iмперії  заслон…

Третій  подавав  усім  надії,  
Та  слабину  мав  в  житті  таку:
Не  любив  жінок  при  владі.    В  ділі  ж  –
Торував  шлях  в  доленьку  гірку.

Що  ж  до    шапкохапа  й  казнокрада,
Що  не  в  той  бік  злагодив  послів  –
І  жорстокість,  і  падлюча  зрада!
Не  хотів  би  тратить  зайвих  слів…

…Підозрілість  в  пастви  завелика,
Щоб  повірить  ще  одній  брехні:
Хай  “Мойсей”,  чи  “Яхве”  многоликий,
Брехунам  –  рішуче  наше  «Ні»[/color]![/b]

23.03.2019    

©  Олекса  Удайко

На  світлині  -  сюр  в  другий  тур:  фото  -  з  інтернету,
інтерТРІПАція  -  автора.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830073
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 23.03.2019


Виктория - Р

Ти жінка!

Ти  жінка  козирної  масті,
Ти-зваба  й  спокуса  моя.
Любити  тебе-вже  є  щастям!
Тобою,живу  лише  я!

Ти  жінка,ти  світла  година
Ти  спокій  блаженний  душі.
У  серці  моєму  єдина,
Життя  мого  світлий  рушій.

Ти  жінка,ти  сила  тяжіння
Ти  сонечко  ясне  між  хмар...
Ти-сон,та  моє  видіння,
Ти  солод  та  мій  нектар.
19  03  2019  р
Вікторія  Р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830071
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 23.03.2019


Надія Башинська

КРАПЛИНКИ ДОБРОТИ

Краплинки  доброти  розсипали  дощі  
на  квіти,  на  траву  й  калинові  кущі.
Веселочка  ясна  в  них  барвами  цвіте,
і  весело  сміється  сонце  золоте.

         Краплинки  доброти,  краплинки  доброти...
         розсипали  навкруг  рясні  дощі.
         Краплинки  доброти,  краплинки  доброти  -
         у  цьому  світі  є  і  я,  і  ти!

Ми  будемо  разом  щасливим  дням  радіть
із  сонечком  ясним,  що  вміє  всіх  любить.
Дарує  нам  воно,  немов  дзвінкі  пісні,
краплинки  доброти  -  промінчики  ясні.

         Краплинки  доброти,  краплинки  доброти  -
         промінчики    оті...    такі  дзвінкі!    
         Краплинки  доброти,  краплинки  доброти  -
         у  цьому  світі  є  і  я,  і  ти!  

Розсіємо  і  ми  краплинки  доброти,
щоб  світ  навколо  нас  міг  барвами  цвісти.
Вони  зуміють  всіх  і  в  холоди  зігріть,
бо  добротою  світ  уміє  говорить.

         Краплинки  доброти,  краплинки  доброти...
         розсипали  навкруг  рясні  дощі.
         Краплинки  доброти,  краплинки  доброти  -
         у  цьому  світі  є    і  я,  і  ти!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829973
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 22.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Не відпущу ( слова до пісні)

У  минуле  спішу  по  стежині,
По  якій  ми  з  тобою  ішли.
Несуть  крила  мене  лебедині,
Ми  любов  свою  знов  віднайшли.

Не  відпустимо  більше  від  себе,
Не  дамо  забруднити  її.
Жити  люба  не  можу  без  тебе,
Ти  одна  лиш  така  на  землі.

Приспів:
Зі  мною  поруч  лиш  ти  одна,
Зігріє  серце  обом  весна.
Тебе  кохана  в  життя  візьму
І  більш  від  себе  не  відпущу.
Я  не  втомлюся  любить  тебе,
Я  не  втомлюся  кохать  тебе.
На  крилах  щастя  лечу  туди,
В  моєму  серці  одна  лиш  ти.

У  очах  твоїх  синьо  -  блакитних,
Я  топлюся  не  можу  спастись.
Нагадає  весна  нам  і  літо,
Як  лугами  блукали  колись.

Було  чути  в  тумані  дзвіночки,
Пасовисько  стрічало  коней.
Своє  щастя  вплітали  в  віночки,
Ти  горнулась  до  мо́їх  грудей.

Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829924
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 22.03.2019


НАДЕЖДА М.

Якщо мене розлюбиш ти колись

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WqJ2dVkQO00[/youtube]


Якщо  мене  розлюбиш  ти  колись,
Чи  в  серце  моє  сумніви  поселиш,
Забуть  мене,  прошу,  ти  не  барись,
Своє  ти  серце  цим  пораниш.

Нехай   не  буду  знати  я  про  це,
Бо  ще  не  всі  слова  тобі  сказала.
Можливо,  троне  душу  ще  слівце,
Яке  давно  в  душі  своїй  сховала.

А  час  жаданний  так  і  не  прийшов,
Сміливості  не  мала,  щоб  сказати,
А,  може,  він  давно  уже  й  пройшов,
Нема  тоді  потреби  його  знати.

А  час  міняє  швидко  ніч  на  день,
Біжать  життя  секунди  безупинно,
А  ми  завжди  чогось  в  житті  все  ждем
І  віримо  у  здійснення  страшенно.

Коли,  здається  втрачені  надії,
Ми,  затаївши  подих,  все    ще  ждем.
І  молим  бога:  хай  здійсняться  мрії,
Бо  вірою  й  надією  живем...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829873
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 21.03.2019


Олекса Удайко

ЗОРІ ЩАСТЯ

       [i]До  дня  поезії  
       та  Щастя...
       Казала  Настя:
       "як  удасться"...[/i]
                               [b]  Tth[/b]
[youtube]https://youtu.be/8S7F9P29ZGA[/youtube]
[i][b][color="#ba07bd"]Я  долю-ружу  посаджу  на  підвіконня
і  сонечко  в  кватирку  запрошу…  –
Нехай  несуть  її  до  зір  небесні  коні
наперекір
дощу…

Нехай  у  ній  бушує  неугавний  Гелій  –
і  сонячну  енергію  віддасть…
До  тебе  ж,  добрий-кароокий-щедрий  геній,
всім  духам  чорним  
зась!

Краплини  вічності  моєї  –  все  для  тебе:
тобі  ввіллю  свій  древній  архітип
і  зорепадом  уквітчаю  наше  небо  –
сип  зорі  щастя,
сип![/color][/b]

20.03.2019[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829842
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 21.03.2019


Амадей

Злетів ти в небо разом з журавлями (Володимиру Івасюку) пісня

Злетів  ти  в  небо  разом  з  журавлями
За  те,  що  Украіну  ти  любив,
За  те,  що  прославляв  іі  піснями,
За  ту  любов  святу,  життям  ти  заплатив.

Чому  лишив  так  рано  Неньку,  сину,
Злетів  у  небо,  випередив  час,
Співає  Украіна  "Черемшину",
Й  "Червона  рута"  квітне  поміж  нас.

І  знов  весною  квітне  черемшина,
Земля  вся  цвітом  вкриється  рясним,
Про  тебе  пам"ятає  Украіна,
Без  тебе  устає  вона  з  колін.

Чому  лишив  так  рано  Неньку,  сину,
Злетів  у  небо,  випередив  час,
Співає  Украіна  "Черемшину"  ,
Й  "Червона  рута"  квітне  поміж  нас.

Вертайся  сину,  разом  з  журавлями,
Хай  з  неба  пісня  сонячна  звучить,
Пісні  твоі  у  бій  ідуть  з  синами,
На  Сході  Украіну  боронить.

Чому  лишив  так  рано  Неньку,  сину,
Злетів  у  небо,  випередив  час,
Співає  Украіна  "Черемшину"  
Й  "Червона  рута"  квітне  поміж  нас.

Злетів  ти  в  небо  разом  з  журавлями,
За  те,  що  Украіну  ти  любив,
За  те,  що  ти  будив  іі  піснями,
За  ту  любов  святу,  життям  ти  заплатив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829840
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 21.03.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Білі свічі його весняні

Квітує  навесні  він,  як  завжди,
Горять  яскраво  білі  його  свічі,
Стоїть,  мов  наречений  на  весіллі
В  святковому  та  пишному  вбранні.

Руку  свою  і  серце  пропонує
Цій  вічно  юній  звабниці  весні,
Про  нього  пишуть  гарнії  пісні,
Які  наших  сердець  торкають  струни.

Ронить  плоди  свої  він  восени,
Які  вицокують  отак,  немов  підківки,
А  ще  із  них  чудові  дуже  ліки.
Це  дерево...(  Каштаном)  нарекли.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829837
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 21.03.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Ночі зоряної казка

Зорі,  наче  вишиванки
Сяяли  отак  до  ранку
На  небеснім  полотні.
Це  чаклунка-ніч  не  спала,
Так  майстерно  гаптувала
Ті  узори  чарівні.

Я  скажу  вам  по  секрету:
Під  тим  зоряним  наметом
Йшли  закохані  удвох.
Ночі  зоряної  казка
Дарувала  крила  щастя
І  благословляв  їх  Бог.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829835
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 21.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

До джерел

Дорога  в*ється  стрічкою  межи  дерев,
А  згодом  -  поле  без  кінця  і  краю.
До  любих  серцю  повертаюся  джерел,
Радію  в  синім  небі  сонцеграю.

Виблискує  ставка  дзеркально-чиста  гладь,
Стоїть  стіною  очерет  з  волоттям,
Немов  очам,  дарунок  цей,  природи  клад.
Милуюся  пташиним  я  польотом.

А  далі  -  у  садках  купається  село
Малий  Фонтан  -  і  серце  завмирає.
Від  вітру  розкішшю  бринить-бринить  зело.
Який  же  ти  чарівний,  рідний  краю!

Летять,  летять  крилаті  спогади  життя,
Щемливо-ніжні  і  дитинно-світлі.
Частішає,  мов  маятник,  сердцебиття,
І  вишень  гладжу  я  крислате  віття.

Бо  кожна  квітка  знову  пишно  розцвіла,
І  перше  тут  зустрілося  кохання,
Яке  промчало,  ніби  спритнонога  лань,
І  залишило  чистоту  серпанку.

А  біля  школи  голосиста  дітвора
Нагадує  і  клас,  й  уроки  знову.
Яка  ж  чудова  трепітна  шкільна  пора,
Коли  вчительське  нам  лунало  слово!

Я  дякую  батькам  своїм  і  вчителям
І  за  життя,  за  щастя  і  науку.
Любов  і  віру  сіяли  вони  на  лан,
Ці  теплі  душі  й  працьовиті  руки.

Дорога  в*ється  стрічкою  межи  дерев,
А  згодом  -  поле  без  кінця  і  краю.
До  любих  серцю  повертаюся  джерел,
Радію  в  синім  небі  сонцеграю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829780
дата надходження 20.03.2019
дата закладки 21.03.2019


геометрія

КОЛЬОРИ ВЕСНИ…

               Синє  небо,  перші  квіти,
               тихі  води,  буйний  вітер,
               весна  рання,  різні  долі,-
               на  життєвім  кожнім  полі...
                                   Тихий  ранок,  світла  днина,
                                   рідна  хата  і  родина...
                                   Біла  хмарка,  простір  чистий,
                                   вже  й  калина  у  намисті...
               Те  намисто  білим  -  біле,
               а  голубка  сіра  сіла,
               сірий  голуб  поруч  сів,
               щось  голубці  шепотів...
                                   Сірі  дятли  прилетіли,
                                   поруч  з  голубами  сіли,
                                   голуби  щось  воркотіли,
                                   дятли  їсти  вже  хотіли...
               Відійшли  уже  морози,
               на  траві  ранкові  роси...
               Голуби  вже  полетіли,
               дятли  довго  стукотіли...
                                   Срібне  свято,  сірі  будні,
                                   слово  рідне  незабутнє,
                                   теплий  березень  і  квіти,
                                   і  радіють  люди  й  діти...
               В  них  канікули  вже  скоро,
               відпочинуть  всі  від  школи,
               їх  розваги  в  теплій  днині,
               й  спілкування  у  родині...
                                   Я  люблю  біле  й  сріблясте,
                                   жаль  воно  бува  не  часто...
                                   Що  минуло  в  серце  коле,
                                   й  не  повернеться  ніколи...
               Срібний  місяць,  ясні  зорі,
               вечір  тихий  знов  сьогодні,
               завтра  день  хороший  буде,-
               людям  радощів  прибуде...                          
                                   Кольори  весни  біляві,
                                   серед  них  є  і  яскраві,
                                   дні  весняні  пречудові,
                                   всі  наряди  веселкові...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829723
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 20.03.2019


НАДЕЖДА М.

Щастя

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=OI0NUk816u0[/youtube]


П"ять  букв  лише  у  слові  щастя,
Та   не  дають  все  спокою  думки,
Чи  все  узнать  про  нього  вдасться,
Його  чи  втримаєш  в  руці?

Чи  не  злетить  воно,  як  пташка,
Кудись  в  розчинене  вікно?
Так,  повернути  буде  важко.
Однак,  терпляче  все  ж  воно.

Шукаєм  іншого,  другого,
Що  особливий  містить  смак,
А  не  такого,  хай  любого,
Все  манить  новизна  ознак.

А  щастя  терпить  і  чекає,
Повільно  в"януть  в  нім  ростки,
І  несподівано  зникає,
Забравши  прожиті  роки.

Його,  на  жаль,  не  помічали,
Як  сирота  найкращих  днів.
Нарешті  все  ж  його  втрачали,
Коли  запас  його  збіднів...

Пішло  й  знайшло  вже  іншу  душу,
Де  тепло  й  затишно  було.
Зустріть  змогли  великодушно.
Притулок  в  доброті  знайшло...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829706
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 20.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Весняний передзвін

Сьогодні  мене  обіймала  весна,
Так  ніжно  теплом  пригортала.
Блакиттю  світилась  у  небі  вона,
У  казку  свою  повертала.

На  гілках  розсілись  пернаті  птахи,
Вони  акапельно  співали.
Внизу  веселились  гуртом  дітлахи,
І  весело  м'яч  підкидали.

На  вулиці  гамірно  після  зими,
Роботи  у  полі  хватає.
Впряглися  у  неї  стальні  трактори,
Весна  за  роботу  спитає.

І  падає  в  землю  промоклу,  зерно,
Воно  набереться  в  ній  сили.
Всю  зиму  лежало  в  коморі  воно,
Тепер  його  в  поле  просили.

Зігріється  сонця  промінням  земля,
І  з'являться  перші  вже  сходи.
І  буде  виднітися  килим  здаля,
А  літечко  плідно  зародить...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829691
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 20.03.2019


Калинонька

Не радує весна…

                       ́́Не  радує  весна  людей  сьогодні  ,
                       Хоч  так  ласкаво    сонце  пригріває...
                       Думки,вагання...,  наче  край  безодні.
                       Народ  втомився  ,  все  чогось  чекає...

                       Усмішки  десь  поділись  на  обличчях,
                       Хоч  зігріває  їх  весняний  промінець.
                       Живем  у  гніві  ,  нервах  ,  протиріччях,
                       Коли  ж  настане  нашим    злидням  всім  кінець?...

                       Щоб  повернулись  діти  із  чужини,
                       І  не  лилася  кров  на  тій  страшній  війні.
                       Щоб  не  глумились  більше  з  України  
                       Ті  л́юті  виродки  із  нашої  сім"ї.
                       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829685
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 20.03.2019


Любов Ігнатова

Мигдаль

Ви  знов  мені  наснилися  сьогодні.
Якийсь  чужинський...  В  посмішці  печаль...
А  очі...  як  в  покійника  —  холодні...
Ви  —  даль...

І  руки...  Я  ж  любила  Ваші  руки!
Вони  для  мене  —  як  святий  грааль!
А  уві  сні  вони  подібні  крукам...
На  жаль...

І  чорна  сукня  у  червоних  маках,
Шампанське  переповнює  кришталь...
А  я...  Мені  так  хочеться  заплакать...
Ви  ж  —  сталь...

Прокинулася  серед  ночі  —  змерзла.
У  шибці  хмарно-місячна  вуаль...
Уже  не  сплю,  та  гіркота  не  щезла.
Мигдаль...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829681
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 19.03.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Крок до добра

Закрила  би  собою  я  біду
Та  відвернула  і  пожежі  й  війни,
Нехай  вони  навіки  пропадуть,
Щасливо  люди  житимуть  й  спокійно.

Жорстокості  позбавила  б  також,
Засіяла  б  добром,  неначе  квітом,
Збила  пиху  з  усіх-усіх  вельмож,
Від  того  весело  сміялися  би  діти.


А  сильний  допомогу  надавав
Постійно  слабшому,  підтримав  та  розрадив,
На  поміч  хворому  щоденно  поспішав
Той,  хто  давав  клятву  Гіпократа.

Якби  ж  я  чарівницею  була,
То  все  це  неодмінно  би  зробила.
Давайте  хоча  б  крихтою  тепла
Завжди  із  ближнім  у  житті  ділитись.

Й  не  треба  буде  і  чарівників,
Вони  нехай  зостануться  у  казці,
Всі  до  добра  зробім  хоч  крок,  будь  ласка,
Тоді  світлішим  стане  увесь  світ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829655
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 19.03.2019


Надія Башинська

ЛЕТИ, ЛЕТИ, ЛАСТІВКО!

Лети,  лети,  ластівко!
Лети,  лети,  світлая.
Бо  чекає,  ластівко,  
тебе  земля  рідная.
Лети,  лети,  ластівко.
Ой  лети,  співучая.
Порадує  колосом  
нас  земля  родючая.

Лети,  лети,  ластівко!
Розцвітають  квіточки.
Лети,  лети,  ластівко,
бо  чекають  діточки.
Звий  гніздечко,  ластівко,
Під  нашим  віконечком.
Будемо  радіти  ми
тобі  разом  з  сонечком.

Лети,  лети,  ластівко!
Ой  лети  швидесенько.
Над  землею,  пташечко,
покружляй  низесенько.
Послухай,  як  весело  
ми  разом  співаємо.
Лети,  лети,  ластівко,
ми  тебе  чекаємо!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829652
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 19.03.2019


Східний

Я шаленію від весни



Я  шаленію  від  весни,
Від  чарівних  її  парфумів,
Від  ніжних  дотиків  руки
І  від  сукенок,  і  костюмів.

Я  шаленію  від  краси,
Від  сонця,  легких  поцілунків,
Від  срібла  бусинок-роси
Й  природних,  весняних  малюнків.

Я  шаленію  від  дівчат,
І  від  підборів,  і  від  міні,
Від  вогників  у  їх  очах
У  цій  весняній  переміні.

                   18.03.2019  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829556
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 18.03.2019


dovgiy

ПОДЗВОНИ

Можливо  швидко,  навіть  дуже
Настати  можуть  такі  дні,
Коли  тобі,  далекий  друже,
Не  схочеться  дзвонить  мені.
Вже  нецікаво.  Інший  спосіб
Мого  життя  -  це  щось  не  те…
У  тебе    хвилями  хлюпоче
На  ниві  жито  золоте
Літа  наповнені  врожаєм
Добірних  творів  у  книжках
А  тут…  щоденно  знемагаю
Від  слабості  в  старих    руках
В  твоїх  садах  веселі  звуки
Несуть  невтомні  солов’ї
А  тут  зітхання  тільки  чути
Та  невдоволення  мої
Оцим  злиденним  існуванням
Цим  вічним  боєм  за  щодень
Де  не  почуєш  про  кохання
Ані  віршів,  ані  пісень
Хоча  душа  не  задубіла
Ще  мріє  спомином  у  снах
Юначих  мрій  лебідка  біла
Що  босонога  по  ланах
За  щастям  зоряним  ступає
Між  волошками  у  росі
І  небу  очі  звеселяє
В  своїй  заквітчаній  красі
Жива  душа.  Їй  би  літати,
Та    сили  в  крилоньках  нема
Весна  вже  стукає  до  хати
Та  тут  по  закутках  зима.
Я  на  людей  не  мав  образи
Світ  не  молив  про  співчуття
Коли  ж  злітають  гіркі  фрази,
То  це  відтворення  буття
В  якому  мушу  існувати
Яке  до  строку  не  спинить.
Тобі  радію  я  як  брату!
Тож,  якщо  хочеш  –  подзвони!

17.03.2019





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829420
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019


Володимир Кепич

Хайку 19

ВІТЕР  ЛЕГЕНЬКО
ПІДСНІЖНИКІВ  ДЗВОНАМИ
БУДИТЬ  ДІБРОВУ

15  березня  2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829395
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019


Валентина Ланевич

Злетіла ввись зазивна пісня.

Злетіла  ввись  зазивна  пісня,
Синичка  сповіщала  про  весну.
Завіса  скрипнула  горішня,
Фіртка  збудилася  із  напівсну.

Спориш  проклюнувся  вздовж  стежки,
Що  бігла  звивисто  десь  в  далину.
Сонечко  гладило  сережки,
Тріпав  їх  теплий  вітер  в  дивину.

Рясніли  грона  калинові,
Мов  краплі  рудуватого  вогню.
Шпаки  щось  чубились  в  полові,
У  небі  цапля  кликала  рідню.

І  білизна  лилась  по  сині,
Славили  в  церкві  дзвони  новий  день.
І  річка  хлюпалась  в  долині,
І  в  серці  радість  билась,  що  живем.

17.03.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829389
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019


Сергій Дроботенко

Продав Вкраїну Порошенко

Продав  Вкраїну  Порошенко,
Продав,  мов  власний  шоколад…
Розкрали  вщент  кохану  Неньку  -
Нема  ні  танків,  ні  гармат.

Життя  здорожчало  утричі,
Щодня  ховають  козаків,
Безсилі  сьози  на  обличчі
Убитих  горем  матерів.

Лунають  вибухи  усюди,
Ідуть  дощем  жалоби  дні,
Зневірились  нещасні  люди,
Весь  Схід  палає  у  вогні…

Та  не  спішать  допомагати
Ні  грізне  НАТО,  ні  ООН.
Даремних  радників  багато  -
Все  точать  ляси  за  столом.

Верховна  Зрада  як  і  нині
Невпинно  ділить  транш  новий…
А  як  же  бути  Україні
Розп'ятій,  але  ще  живій?

22-23.02.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829323
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 17.03.2019


Надія Башинська

ЯКЩО З СОВІСТЮ ТОРГУВАТИСЯ…

Чути  серця  стук:  
 "Тук-тук-тук!  Тук!  Тук!"
Це  співає  так  душа.
Не  потрібно  їй  ні  мільйон,  ні  два,
хоч  не  має  ні  гроша.

         Вміє  весело  вона  сміятися.
         І  не  треба  їй  платить.
         Якщо  з  совістю  торгуватися  -
         кожен  знає,  як  душа  болить.

Чути  серця  стук:  
 "Тук-тук-тук!  Тук!  Тук!"
Це  говорить  так  душа...
Є  безцінною  вона  й  вільною,
хоч  не  має  ні  гроша.

         Вміє  весело  вона  сміятися.
         І  не  треба  їй  платить.
         Якщо  з  совістю  торгуватися  -
         кожен  знає,  як  душа  болить.

Чути  серця  стук:  
 "Тук-тук-тук!  Тук!  Тук!"
Це  радіє  так  душа.
Бо  є  світлою  і  привітною,
хоч  не  має  ні  гроша.

         Вміє  весело  вона  сміятися.
         І  не  треба  їй  платить.
         Не  торгуються...    чисті  совістю,
         хоч  душа  найбільше  в  них  болить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829373
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019


Надія Башинська

ОЙ НА ОЗЕРІ… ОЙ НА СИНЬОМУ…

Ой  на  озері...    ой  на  синьому...    плавав  лебідь  білий
із  лебідкою  білокрилою  був  такий  щасливий.

А  на  березі  під  вербичкою  з  козаком  дівчина.
А  до  явора  нахилилася  у  цвіту  калина.

Прикривав  крилом  лебідь  білий  той  та  й  свою  лебідку.
Обнімав  козак,  цілував  козак  дівчиноньку-квітку.

Нема  лебедя,  нема  білого...  злинув  аж  за  хмари.
Залишив  козак  молодесеньку...    ту,  що  є  до  пари.

Ой  ви,  людоньки,  що  ж  це  коїться?!.    Де  ж  та  світла  днина?
Шумить  явір  лиш  і  гірчить  тепер  солодка  калина.

Залишилася  одинокою  чом  мала  лебідка?
Чому  журиться  біля  неї  тут  дівчинонька-квітка?

Біда,  людоньки...    Біда,  ріднії,  та  й  у  нашій  хаті.
Треба  дружно  нам  її  силою  з  дому  проганяти.

Хай  повернеться  до  лебідоньки  лебідь  білокрилий.
А  до  дівчини  молоденької  той  козак  щасливий!

Ой  на  озері...  ой  на  синьому...    знов  є  лебідь  білий.
Із  лебідкою  білокрилою  в  парі  він  щасливий.

А  на  березі  під  вербичкою  з  козаком  дівчина.
А  до  явора  нахилилася  у  цвіту  калина.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829364
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Не забуваймо ( слова до пісні)

Коли  впаде  на  скроні  білий  сніг
І  сльози  потечуть  з  очей  солоні.
Згадаймо  дім  і  батьківський  поріг,
Гарячі,  ніжні  мамині  долоні.

Як  нам  тепер  не  вистачає  їх,
Як  хочеться  тепло  їхнє  відчути.
В  житті  вже  стільки  пройдено  доріг,
Та  жодною  батьків  нам  не  вернути.

Хатина  досі,  ще  стоїть  в  саду,
Обдерта,  наче  сирота  сумує.
Курличуть  журавлі  лиш  на  льоту
І  вітер  в  самоті  господарює.

Кропива  жалить,  хоче  нагадать,
Забулися  про  батьківське  обійстя.
Пора  косу  самим  до  рук  узять,
Попрацювати,  щоби  було  чисто.

Хоч  раз  у  рік  приїхати  сюди,
Згадати  батьківську  любов  у  тиші.
Сумуємо  за  ними  дуже  ми,
Вони  у  нашім  серці  наймиліші...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829360
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Наша перша зустріч

Коли  зустрілися  з  тобою,
Я  тільки  в  очі  подивилась.
Від  них  так  віяло  весною,
В  душі  кохання  зародилось.

Неначе  вітерець  торкнулась,
Легеньким  шовком  до  обличчя.
До  тебе  сонечком  всміхнулась,
Воно  у  казку  нас  покличе

Я  згідна.  Тихо  шепотіла,
З  тобою  навіть  на  край  світу.
Туди,  де  розмах  птахів  крила
І  де  танцюють  хмари  з  вітром.

Для  мене  ти,  мій  принц  із  казки,
Твої  слова  хотілось  чути.
Твоє  тепло  і  сонця  ласки,
В  житті  нам  цього  не  забути.




 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829214
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 16.03.2019


НАДЕЖДА М.

Щасливу мить впіймай в житті

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Tn4K2FIx1ts[/youtube]

Чому  від  радості  так  б"ється  серце,
А  в  смутку  тихо  плаче  і  болить?
І  сліз  тече  невидиме  озерце,
Ну  як  цей  щем  тут  можна  зупинить?

Не  плач,  маленьке,  в  цім  жорстокім  світі,
Не  хватить  сліз  цей  світ  переробить.
Це  треба  тобі  просто  зрозуміти:
З  надією  на  краще  треба  жить.

Прислухайся:  ти  чуєш  спів  пташиний?
Це  ранок починає  новий  день.
І  хай  радіє  серце  безупинно,
Зумій  красу  цю  оцінить  лишень.

А    новий  день  -  це  все  по-новому,
Умій  жорстокість  в  людях  розпізнать,
Не  піддавайсь  в  житті  брехні  й  слизькому.
В  житті  щасливу  мить    зумій  впіймать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829074
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019


НАДЕЖДА М.

Політ думок

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=L06M4WPLqH0[/youtube]
Дивлюсь  на  небо  -  хмари  табунами,
Весь  час  спішать  в  незвідані  світи.
Я  поглядом  лечу  услід  за  вами,
Бо  по  землі  призначено  іти.

Цікавість  іще  більше  розбирає:
Куди  налаштували  ви  свій  шлях?
У  нас,  бува,  безкрилі   теж  літають,
Лиш  ті,  хто  забувають  слово  страх.

У  них  гаряче  серце  -  однозначно,
Із  проріззю  людської  доброти.
Літати  поряд  з  птахами  не  страшно:
У  справах  досягають  висоти.

На  вигляд  не  сіренькі  малі  птички,
Бо  погляди  у  них,  як  у  орла,
Вони  бувають  й  ростом  невеличкі,
Людська  їм   шана  сили  додала.

Дивлюся  за  такими  я  в  польоті,
І  радості  моїй  немає  меж.
Та  жалко  тих,  хто  падає  при  взльоті...
Так  боляче,  як  з  висоти  впадеш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829019
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 15.03.2019


Микола Серпень

Матері

Музика  і  вокал  Володимира  Сірого

Ось  тобі  вже  дев’яносто,  мамо!
Час  пролився  молоком  з  відра...
Дев’яносто  -  ніби  це  й  не  мало,
Це  ж  твоїх  турбот  яка  гора!

Кругом  тебе  діти  сивочолі,
Вже  у  внуків  срібло  завелось...
Ним  ми  відміряли  свої  долі,
Щоб  колись  і  нам  позаздрив  хтось.

І  під  пісню,  що  давно  вже  наша,
Що  зволожить  трохи  очі  нам,
Побажаєм,  щоб  повнилась  чаша,
І  всміхалась  ти  своїм  літам!

Ми  зібрались  дружною  сім’єю,
Всі  хто  є,  багато  з  роду  -  там...
Тішимось  ми  піснею  твоєю,
Спогади  зігріють  душу  нам.

За  твоє  здоров’я  добру  чарку
Кожен  з  нас  підніме  від  душі!
Від  тепла  сердець  хай  буде  жарко,
Що  палають  краще  дров  в  печі.

І  під  пісню,  що  давно  вже  наша,
Що  зволожить  трохи  очі  нам,
Побажаєм,  щоб  повнилась  чаша,
І  всміхалась  ти  своїм  рокам!

2.02.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828857
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 13.03.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Щоб математику пізнать

Всі  у  школі  мене  знають
І  старанно  так  вивчають.
Щоби  мною  володіти,
Множити  й  ділити  вміти,

Додавати  й  віднімать,
Математику  пізнать,
Є  насамперед  тут  я,
Це...(Таблиця  множення).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828839
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 13.03.2019


НАДЕЖДА М.

Непрощені

"Терпеливий  у  гніві  багаторозумний,
а  гнівливий  вчиняє  глупоту.” 

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Tn4K2FIx1ts
[/youtube]

За  вчинки  наші  платять  душі,
І  серце  в  гніві  теж  стражда.
Вони  до  болю  не  байдужі.
Стражда  найбіш,  хто  не  проща..

Як  шашель  точить  душу,  серце,
Думки  тісняться  в  голові:
Навіщо  сипать  в  серця  перцем?
Вони  ж  живі,  не  воскові.

Тут  голова  у  всьому  винна,
Вона  ж  керує  всим  нутром.
Чому  ж  тоді  думки  глибинні,
Ідуть  так  легко  на  цей  злом?

Ми  не  прощаємо  дрібниці,
Бо  дуже  любимо  себе,
А  гнів  не  знає  вже  границі,
І  нову  помсту  знов  плете.

А  чи  не  краще  пробачати,
Мізерні  скоєні  гріхи?
Хороше  в  людях  все  ж  вбачати.
Бог  пробача,  пробач  і  ти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828674
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 13.03.2019


Евгений Познанский

АНГЕЛ УНИЧТОЖЕННОГО ХРАМА

 (При  возведении  каждого    Храма  Бог  посылает  своего  Ангела,  который  вечно  стоит  при  алтаре,  и  если    даже  храм  разрушается  остается  на  месте  алтаря  до  страшного  суда).

Прости  их,  Боже,  тех  людей  беспечных,  
Которые  сюда  приносят  хлам  
Они  не  знают,    что  я  сам  тут    вечно,
Они  не  знают,  что  стоял  тут  храм.

Крест  райской  птицей  небо  рассекал,
Лучился  купол  новой  позолотой,
Нарядный  хор  начала  службы  ждал,
Сам  регент  теребил,  волнуясь,  ноты.

А  настоятель,  ласковый,  седой
Обдумывал  для  проповеди  слово,
Тогда  сказал  мне  так  Господь  Святой:
"Смотри,  народ  Мой  храм  построил  новый»

Ещё  была  полна  людьми  дорога,
Шли  в  новый  храм,  Творца  Благодаря.
А  я,  Благославлен  Рукою  Бога,
Стал  в  этот  день  навек  у  Алтаря.  

Вливались  солнца  теплые  полоски
Курился  ладан  дымкой  кружевной,
А  половиц  обтесанные    доски,
Так  пахли  замечательно  смолой!

Я  видел  здесь  и  свадьбы  и  крестины,
Десятков  поколений  христиан...
…………………………………
Я  помню  тех,  кто  превратил  в  руины,
Мой  храм,  Я  помню  страшный  их  обман.

Потом  здесь  создавали  люди  скверы,
Потом  и  скверы  стали  пустырем…
Но  пусть  они  и  не  имели  веры,
Я  в  храме  уничтоженном  моем!

Я  знаю  этой  полночью  сырой
Знакомый  бес  вновь  подойдет  в  развалку
И  скажет:  «что  красавчик  наш  Святой,
Тебе  приятно  караулить  свалку?»

Пусть  не  поверит  он  моим  словам,
Я  «Да»  скажу,  ведь  я  оберегаю,
Разрушенный,  исчезнувший,  но  ХРАМ!.
Который  стал  для  многих  дверью  Рая.

Велит  Господь  и  возродится  он!
Гонения  пройдут,  как  все  земное,
И  снова  грянет  колокола  звон,
Так  будет!  ибо  место  здесь  святое.

Пока  здесь  пенья  хора  не  слыхать,
Здесь  только  ветер  бродит  завывая.
Но  нерушима  истины  печать,
И  я  от  сюда  слышу  хоры  Рая.

Я  не  прекрасный,  Чистый  Серафим,
Те  Ангелы  в  раю,  конечно  выше,
Но  я  отсюда  подпеваю  им,
И  знаю,  что  меня  Господь  мой  слышит!
Киев,    2019.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828663
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 11.03.2019


Надія Башинська

ЧИСТА ВОДИЦЯ

Часто  думками  додому  я  лину...
до  хати  в  садочку  й  того  журавля,  
що  стереже  тут  нашу  криницю.
Ой,  яка  ж  добра  у  ній  є  вода!

         Чиста  водиця  у  нашій  криниці.
         Часто  в  ній  світиться  зірка  ясна.
           Татову  силу  і  мамину  ласку,  
           й  веселий  мій  сміх  пам'ятає  вона.

Кажуть,  без  смаку...  Вода  ж  в  ній  солодка.
Як  небо  безкрає  -  криниця  ясна.
Яблуні  рясно  зріють  в  садочку.
А  біля  неї  калина  рясна.

         Чиста  водиця  у  нашій  криниці
         Часто  в  ній  світиться  зірка  ясна.
         Ніжно  колише  її  небо  в  зорях,
         а  вранці  проснеться  під  спів  солов'я.

О,  скільки  розмов  біля  неї  велося...
як  мальвами  квітли  тут  літнії  дні.
Всіх  вислухала  наша  криниця,
сонячні  зайчики  грались  в  відрі.

         Чиста  водиця  у  нашій  криниці.
         Часто  в  ній  світиться  зірка  ясна.
         Мамину  пісню,  оту  вечорову,
         що  всіх  заколисує,  знає  вона.

Плакала  з  нами  рясними  дощами  
і  дзвінко  сміялася  в  сонячні  дні.
І  пелюстками  квітів  барвистих
пахнуть  й  сьогодні  ті  краплі  мені.

         Де  б  не  ходив  я,  додому  вернуся,
         до  рідної  хати  -  добра  джерела.
         І,  як  в  дитинстві,  з  криниці  нап'юся.
         Я  знаю:  насправді,  вода  в  ній...    жива!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828641
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 11.03.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Диво це творила мама

Скатертина  вишивана
Та  барвисті  рушники
І  серветки  й  сорочки,
В  подушках  квітують  маки.

Наче  писаночка  хата,
Милуються  люди  всі.
Диво  це  творила  мама,
Руки  в  неї  золоті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828629
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 11.03.2019


Віталій Назарук

ЮНАЧІ ДУМКИ

Не  йди  від  мене.  Будь  зі  мною.
Усе  моє  в  твоїх  руках.
Хоч  я  уже  із  бородою,
Проте  в  юначих  ще  думках.

Вуста  ще  мед,  ще  міцні  руки,
Хоч  храп  буває  уві  сні.
Своє  зробили  певно  роки,
Проте  ще  пишуться  пісні.

І  більшість  з  них  -  це  про  кохання,
Про  козаків  і  про  красунь,
Про  те,  як  сходить  Сонце  зрання,
Про  чари  молодих  відлунь…

Не  йди  від  мене.  Будь  зі  мною.
Усе  моє  в  твоїх  руках.
Хоч  я  уже  із  бородою,
Проте  в  юначих  ще  думках.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828619
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 11.03.2019


Ніна Незламна

Привіт, чеченко! / проза /

Ранкове  сонце  світило  в  очі    Тамарі…  Вона  повернулася  на  правий  бік  і  дивилася  в  відкрите  вікно  до  стежки,  що  вела  до  садка.    Спілі  позички  покриті  краплинами  роси,  виблискували  на  сонці,  немов  звали  до  себе,  візьми  й  зірви,  скуштуй,  відчуй  той  смак…  Лише  подумала  і  вже  скривилася,  як  була    в  трусиках  і  в  майці  так  і  гайнула  через  вікно.  Шубовснулася  в  маленьку  калюжу    і  несподівано  вирвалося,
 -  Ой,  що  це,  дощ  був?!  
Скрививши  носика,  озирнувшись  назад,  бігла  вперед  до  спілих  позичок.    Ранкова  прохолода  зробила  свою  справу.  Гусяча  шкура,  як  признак  холоду  виступила  на  руках,  злегка  тремтіла  та    в  долоні  рвала  ягоди  і    захоплено  запихала  в  рот…  Кілька  раз  хапнула,  від  відчуття  кислоти  примружувала  очі,  за  мить  почула  бабусин  голос,
-  Ти  де,  дівчисько?    
Здаля  побачивши  онучку,  жінка  продовжила,
-  Ото  вреднюща,  виспалася  і  бігом  в  садок!  Он  гайда  до  роботи,  дощ  пройшов,  не  треба  воду  носити,  замочимо  речі,    згодом  будемо  прати,  ходи  сюди!
Дівчинка  з  сяючими  оченятами  хапнула    дві  жмені  позичок  і  не  поспішаючи  поверталася  до  вікна.
Бабуся  хитала  головою,
-  То  вже  йди  через  двері,  куди  прешся,  тож  ноги  в  болоті.
-  Звичайно,  -  опустивши  голову,  відповіла  дівчинка.  Вона  й  зовсім  не  мала  наміру  лізти    в  кімнату  через  вікно.
Чорне  волосся,  спало  на  чоло,  поглядом  голодного  вовченяти  дивилася  на  стареньку.  А  потім,  немов  біс  вселився,  швидко  побігла,  спеціально  з  силою  ступала  на  землю.  На  всі  сторони  з  трави  розсипалися  краплини  дощу,  вона  ж  раз  –  по  -    раз  трясла    головою,  щось  бубоніла  про  себе.
 На  веранді  бабуся  налила  в  кружку  молоко,  звівши    ледь  рижі  брови,  суворо  сказала,
-  Так  досить  ганчіркою  терти  ті  ноги,  вже    сухі  і  чисті,  ти  ж  їх    майже  вимила  в  траві..  Пий  молоко  он  з  хлібом  та  підемо  почистимо  в  корови  разом,  потім  зігрію  води,  приступимо  до  прання.
 Тамара  всілася  на  стілець,  гойдала  ногами,  з  силою  кусала,  відривала  окраєць  хліба  і  прихльобувала  молоко,  на  знак  згоди  кивала  головою  В  цей  же  час,  запитала.  
-    Бабусь,  а  чого  ти  риженька,  а  я  чорна,  ти  мені  рідна  бабуся?
-  Тю  на  тебе,  -    жінка  ледь  всміхнулася,  продовжила,
-А  тато  в  тебе  який,  хіба  не  світлий?  
Дівчинка    довірливо  заглядала    в  очі,
- Та,  я  це,  ну  він  же  не  такий,  як  ти!  Ти,  як  сонце,  а  він  он,  як  солома,  що  на  купі,  для  корови.
Стара  голосно  розсміялася  й  до  онучки,
-  В  тебе  мама  чеченка,  в  неї  коси  були,  як  смола,  такі  шовкові,  аж  виблискували.
Дівчинка  допивши  молоко,  витирала  рукою  вуста,  запитала,
-  А  де  вона?  Чому  і  тато  довго  не  приїздить?  Вона  теж  в  тому  селі  живе,  що  й  тато,  то  чому  не  приїздить?
-  Ой  дитино,  -    погладивши  по  голові  сказала  жінка  і  трохи  задумавшись  продовжила,
-  Маєш  знати,  повіялася  твоя  мама,  а  куди  й  не  знати,  напевно  повернулася  в  Чечню.  
А  я  думаю,  чого  ти  мене  чеченкою  називаєш.  А  що  це  Чечня?
-  А  біс  його  знає,  твій  тато  там  був,  десь  в  Росії.  Служив  в  армії,  її  звідти  привіз,  була  справжня,  дикарка  та  все  ж    одружився.  Спочатку  жили  тут,  в  мене,  а  потім  збудували  будинок  в  іншому  селі,  там  тебе  і  купили.
Мала  опустила  голову,  наче,  щось  роздивлялася  не  підлозі,
-  То  тато  в  тій  хаті  живе,  а  чому  мене  не  бере  до  себе?  Я  вже  так  засумувала  за  ним,  як  на  Святвечір  був  з  якоюсь  тіткою  і  все.  Я  до  нього  хочу,  там  напевно  теж  є  школа.    Не  хочу  в  школу  з  Петьком  ходити,  він  цілу  дорогу  тільки  й  знає  обзивається,  як  ти    -  чеченкою  мене  називає.
Стара  хитаючи  головою,    сердито,
-  З  сусідами  то  треба  мирно  жити.  Але  ж  він  за  тебе  на  три  роки  старший,  в  батька  вдався,  років  мало,  а  на  вид,  як  молодий  ведмідь.  Ти  з  ним  краще  не  водися.  
         В  сараї  Тамара  сапою  вигортала  солому,  разом  з  ледь  присохлим  коров`яком.  Час  від  часу  рукою  підтирала  носика,  на  чолі  від  напруження  виступав  піт.  Машинально  це  робила,  бо  доводилося    прибирати  в  сараї  через  кожні  чотири  дні.  А  ще  розстеляти    свіжу,  суху  солому  на  підлогу,  а  в  ясла  класти  свіженьке  сіно.  Боліли  рученята,  з  осторогою  позирала  надвір,  де  бабця  для  корови  терла  на  терці  старі  буряки.  Думки  про  батька  не  давали    спокою,  важко  з  бабцею  жити,  все  заставляє  робити,  хай  би  забрав  і  тітка  та,    наче  не  погана  на  вид  і  село  більше  розповідала  бабця.
   Збігало  літо…На  дворі  ледь  -  ледь  сіріло,  коли    Тамара  почула  голос  батька.  Пташечкою  зірвалася  з  ліжка,  ну  нарешті…  Він  стояв  на  порозі,  коли  вона  кинулася  до  нього,  розставивши  руки      в  різні  сторони,  
-  Тату,  таточку,  забери  мене,  я  буду  слухняна.  Я  хочу    до    тебе  в  село,  буду  там  ходити  до  школи.
Він  підхопив  її  на  руки,  худенькі  рученята  обіймали  його  шию,  притискали  до  себе  голову,  тулилася  щічкою  до  його  щоки,  зі  сльозами  на  очах,  заглядала  в  радісні  очі  батька.
-  Ну,  от  і  добре,  -    сказав  батько,  поцілувавши    доньку  в  щічку.
     Пройшло  трохи  часу…  Тамару  тітка  Галина  прийняла  з  холодним  серцем,  але  при  чоловікові  цього  не  показала.  Більше  уваги  привертала  маленькому  хлопчикові,  пояснили,  що  це  її  братик  Миколка.
 Батько  працював  в    колгоспі    трактористом,  часто  йдучи  на  роботу,  будив  доньку  збиратися  до  школи.  В  перші  дні  Галина  кілька  раз  заплітала  їй  косички  та  згодом    дівчинка  відмовилася,  вирішила  сама  заплітатися.  Їй  здалося,  що  вона    заплітала  їй  коси,  дуже  нервувала,  навмисно  робила  їй  боляче.  Коли  ж    батько  залишався  вдома  –  для  неї  щасливі  миті.  Він  більше  приділяв  їй  уваги,  хоча  й  возився  з  сином.  Лагідний,  привітний  погляд,  грів  молоде  сердечко,  він  любив  доньку.  Її  дзвінкий  голосок,  як    дзвіночок  молодого  джерельця,  тішив  його.
 Галина  була  строгою,  дівчинка  тільки  приходила  зі  школи,  відразу  вимагала,  щоб  швидко  робила  уроки  і  приступала  до  роботи.  То  підлогу  помити,  чи  то  посуд,  чи  бавитися  з  братиком.    А  їй  так  хотілося    на  вулицю,    де  гралися  діти,  де  линув  писк  і  сміх,  де  чути,  як  хтось  кричить,  -  Лови!  Лови  м`яч!
Всі  вмовляння,  відпустити  хоча  б  на  годину,  визивали  в  жінки  гнів.  Верещала  не  своїм  голосом,  що  в  неї,  аж  в  вухах  дзвеніло,  погрожувала  відправити  назад  до  бабусі.    Ці  слова  –  «Прийде  тато  тоді  будеш  гратися  де  захочеш,  а  зараз  мусиш  допомагати,  треба  заробляти,  щоб  тебе  тут  годували»,  як  ніж  в  серце  дитині,  гнобили,  ранили  душу.
       Одного  разу  Галина  наказала  дівчинці  полізти  на  горище,  дістати  соковарку.  Тамара  трохи  боялася  висоти  та  серйозний    погляд  Галини  наче  забирав  з  під  ніг  землю.  Втрачала  контроль  над  собою,  чомусь  не  наважувалась  посперечатися  з  тіткою.  Її  чорні  очі  наче  відбирали  силу,  здавалося,  що  на  якусь  мить,  в  дівчинки    темніло  перед  очима.  З  острахом  залишалася  з  нею  на  самоті.  Про  любов  до  тітки  і  речі  не  могло  йти,  хоча  батько  декілька  раз  мав  розмову,  щоб  називала  Галину  мамою.  Вона  ж    тільки  опустить  голову  донизу  і  тихо  погодиться,
 -«Добре  тату,  я  хочу  сказати  та  язик  не  слухається  мене.  Я  намагатимуся  зробити  це…  »
 Але  серце  й  душа  наче  входила  в  п`яти,  підступала  розгубленість  і    здавалося,  що    щось  здавлювало  горло,    не  давало  вимовити  те  слово  –  мама.    
         Дівчинка,    хвилин  п`ять,    руками  обмацувала  солому  на  горищі,  шукала  соковарку.  Солома,  мов    голки,  колола  ніжну  шкіру  на  рученятах,  вона    слиною  змочувала  почервонілі  пальчики,  долоні  і  знову  шукала.
-  Ну  нарешті,  -  перевела  подих,  коли  в  самому  кутку,  під  старим  ганчір`ям,  від  якого  несло  затхлим  повітрям  вогкості,  намацала  її.  Витерши  рукою  змокріле  чоло,  крикнула  до  Галини,  
-  Я  знайшла…  
І    тихо  про  себе,  
-А    казала  в  соломі…
 Свербіж  по  оголених  ногах,  якесь  неприємне  відчуття    пронизало  все  тіло.  Ой,  напевно  це  від  соломи,  зробила  висновки  дівчинка,  дуже  хотілося    трохи  почухати,  чи    хоч  погладити  ноги  та  часу  не  було.  Знала,  якщо  затримається,  то  буде  мати,  що  слухати  від  тітки,  неприємностей  не  позбудеться.  Тому  й  намагалася  по  соломі    якнайшвидше,  волокти  соковарку  до  дверей.
-  Ну  от  і  добре.  А  тепер  бери  її  і  злазь,  -    крикнула  в  відповідь  жінка  і    швидко  зникла    з  очей.
Ноги,  як  пружини  трусилися,  коли  злізала    по  старій  дерев`яній  драбині,  яка  трохи  хиталася.  Однією  рукою    трималася  за  драбину,  іншою  рукою,  наскільки  можна  було,  охопила  соковарку  та  вона  чомусь  хотіла  вислизнути…  Не  втрималась  на  драбині,  коли    та  різко  похитнулася,  за  мить  втратила  контроль.  Глухий  гуркіт  на  подвір`ї  і  гавкання  пса  привернули  увагу  Галини.  Вона  вискочила  з  хати,  соковарка  лежала  біля  її  ніг,    а  Тамара    в  траві  трималася  за  ногу,  з  рани  на    коліні  сочилася  кров.
Жінка,  аж  побіліла  на  обличчі,  верещала  не  своїм  голосом,
-  Що,  застав  дурня  Богу  молотися,  той  лоба  поб`є!  Так  і  ти!  От  покарання  мені  господнє,  де  ти  взялася  на  мою  голову?  Йди  он,  біля  криниці  промий  рану,  я    принесу  зеленку,  припечемо.  Що  напевно  рота  роззявила,  не  дивилася  під  ноги,  тому    й  злетіла?!
Солоні  сльози  відчула  на  губах  Тамара,  що  котилися  мов  горошини,  боліло  все  тіло,  особливо  нога.  Дівчинка    не  наважилася  сказати  жінці.    Відкопиливши  нижню  губу,  ледь  -  ледь  піднявшись,  накульгуючи  на  праву  ногу,  йшла  до  криниці,  яка  знаходилася  далеченько  від  сараю.  
 Ті  самі  слова,  що  й  бабуся  казала,  думала  дівчинка,  йдучи  від  криниці  до  хати  та  все  ж  у  бабусі    було  краще.  Хоч  тут  гній  тато  чистить  та    бабуся  вечорами    було  й  поцілує  в  лоба  й  щось  розповість  цікаве.  Хоч  і  бурчить  незадоволено  та  не  кричить  же  так,  що  можна  оглухнути..
Ввечері,    коли  батько  прийшов  з  роботи,  Тамара  вже  лежала  в  ліжку.  Сумні  оченята  доньки  зустріли  його,  їй    стало  зовсім  зле.  Її    то  проймав  холод,  то  кидало  в  жар.    Напевно  дружина  розповіла  йому,  що  сталося,  він  не  сварив  доньку,  погладив  по  голові,  здивовано  сказав,  
-    А  в  тебе  здається  підвищена    температура..
І  вже  до  жінки,
-  Галино,  дай  термометра!
       Випивши  ліки    від  високої  температури,  дівчинка  намагалася  заснути  та  сон  не  йшов,  хвилювалася,  адже  завтра    тато  повезе  її  в  містечко  до  лікарні.
       Після  рентгену  в  Тамари  виявили,  що  в  неї    вроджена  аномалія  розвитку  однієї  нирки.  Ліва  нирка  була  в  нормі,  а  друга
 «  підкова»,  так  її  називають,    нирка  зовсім  не  розвинена.  Ще  рентген  показав  забої  стегна    та  сідниць,  хоча  і  так  було  видно,  на  ранок  тіло  покрилося  синіми  плямами.  Батько  хватався  за  голову,  від  таких  новин.      Він  вже  й  шкодував,  що  забрав  дівчинку  до  себе,  але  ж  час  не  повернути  назад.  Не  дарма  ж  кажуть  -  якби  знав  де  впадеш,  то  соломку  б  підстелив.
   Майже  три  тижні  донька  пробула  в  лікарні,  їй  парентерально  вводили  ін`єкції,  заставляли  пити  ліки.  Тато  приїздив  кожні  три  дні  провідати,  ні  Галина,    ні  бабуся  до  неї  не  приїхали.  А  вона  так  нудьгувала    за  бабусею,  здавалося  якби  мала  крила,  то  полетіла  б  до  неї  в  обійми.
Вже  коли  дівчинка  була  вдома,  зрозуміла,  що  бабуся  навіть  не  знала,  що  з  нею    таке  трапилося.
     Надворі  осінь…  Тамара    наче  подорослішала,  робила  висновки  ,що  краще  повернутися  до  бабусі.  Адже  Галина  до  неї  не  стала  краще  відноситися.  Тільки    до  сина  й  батька  посмішка,  а  як  погляне  до  неї,  то    їдючий  погляд,  як  в  оси,  так  собі  придумала  вона.    І  ось,  напередодні  зимових  канікул,  наважилася  поговорити    батьком,
-  Тату,    я  хочу  до  бабусі,  зараз  ти  більше  часу  вдома,  може  тітка  без  мене  побавить  Миколку?
Він  здивувався  від  почутого,  такого  прохання  з  підтекстом,  можна  сказати.
-  Мені  тут  сумно,  я  не  здружилася  з  дітьми,  бо  все  вдома,  а  там  у  мене  є  друзі.  Відвези  мене,  будь  ласка.
Його  здивувало  таке  прохання,  можна  сказати  з  підтекстом.    Він  відчув  прилив  крові  до  обличчя,  намагався  стримано    говорити  з  нею.  Хотів  відмовити  та  донька  ніжно  притулилася  до  нього,  обійнявши  за  шию,
-  Тобі  зле?  Ти  так  почервонів…
Батько  гладив  по  голові,
-  Залишиш  мене,  а  я  ж  сумуватиму  за  твоїм    дзвінким  голосочком.  І  Миколці  з  тобою  весело,  він  тебе  так  любить…
-Таточку,  ну  хоч  на  Новий  рік,  -  вмовляла  донька,  зазираючи  в  світлі  теплі  очі.
На  другий  день,  батько  зранку  зайшов  в  кімнату  до  доньки,  вже  одягнений,  навіть  в  чоботах,
-  Ну,  що  готова  їхати?  Одягайся!
 Ця  звістка  їй  здалася  святом,  вона  була  на  сьомому  небі.  Батько  сидів  на  стільці,    з  усмішкою  на  обличчі  спостерігав,  як  вона  швидко  і  вміло  застеляла  ліжко.  Трохи  знервовано  одягалася  і  збирала    деякі  речі,  навіть  портфель    з  книгами  та  зошитами  забрала.  
Вони  зайшли  на  кухню,  батько  ніс  рюкзак,  Тамара  тримала  в  руці      портфель.    За  столом    з  Миколкою  на  руках  сиділа  Галина,  годувала    його  молочною  кашею.  Миколка  побачивши  Тамару,  за  мить  тягнув    до  дівчинки  рученята,  рухав  ніжками.
Галина,  сердито  гримнула  на  нього,
-  А  ну  сиди,  непосидюче!
 А  потім  до  дівчинки,
-  А  портфель  нащо  взяла?  Що  може  там  на  канікулах  будеш  завдання  якісь  виконувати?
А  потім  ледь  посміхаючись,
-  Ну  бувай!  Щасливої  дороги  вам.
І  відразу  до  батька,
А  ти  Степане,  там  не  сиди  довго,  щоб  в  обід  був  вдома.
         Старенька,  побачивши  в  вікно,  що  йде  син  з  онучкою,  аж  випустила  з  рук  черпак,  саме  хотіла  насипати  в  тарілку  щойно  зварений  борщ.  Тішилися  всі,  цілувалися,  обіймалися.  Тамара  зазирала  в  ясні  бабусині  очі,
-  У  тебе  краще,  чим  там,  хай  тато  мене  тут  залишить,  назавжди,  я  буду  слухняною,  даю  чесне  слово,  все,  що  скажеш    буду  робити.
Жінка  приголубила  дівчинку,  поцілувала  в  чоло,
-  Хай  і  правда  залишається,  ось  була  захворіла  на  грип,  не  було  кому  й  чаю  мені    подати.  Як  вона  хоче  хай  так  і  буде,  дитя  й  так  обділене  любов`ю.
       Батько  не  поїхав  відразу  додому,  довго  рубав  дрова  на  повір`ї.    День  короткий,    тож  він    при  включеному  електричному  світлі  рубав  і  складав  дрова,  відказався  від  допомоги.  Нарубаних  під  сараєм  залишилася  невеличка  купка,  а  пічку  треба  палити  щодня,  а  то  й  двічі  на  день,  зварити  їсти  та  відігріти  сир.
 Батько  зайшов  до  хати,  коли  дуже  захурделило,  у  димарі  завивав  вітер,  за  невеликий  час  всі  вікна  заліпило  снігом.  
Дівчинка    була  задоволена,  лежала  в  своїй  кімнаті,  в  ліжку  на  пуховій  перині.  Посміхаючись  роздивлялася  книгу,  коли  почула  розмову  батька  з  бабусею,  вони    пили  чай  і  про  щось  розмовляли.  Коли  вона    ненавмисно  почула  слово»лікарня»,  відразу  прислухалася.  В  цей  час  говорила  бабуся,
-  То  їй,  що  заміж  не  можна  буде  виходити?    З  однією  ниркою  це  все  –  таки  хворі  люди,  не  дозволять  народжувати.  Хоч  і  мала,  ще  та  не  виросте  ж  друга,  як  ти  кажеш…
Запала  тиша,  а  потім  стук  ложки,  напевно  колотив  чай  батько,
-  Ти  її  трохи  бережи,  важкого  не  заставляй  підіймати  та  солі  й  кислоти  поменше  треба  вживати,  одна  нирка  не  дві  сама  розумієш.  
Стара    трохи  хвилюючись  сказала,
-  А  твоя  напевно  знала,  що  в  неї  така  біда,  тому  й  покинула  вас.
 -  Це  у  спадок  від  матері  передалася  їй  хвороба.  Та  що  тепер  поробиш,  вона  ж  народила  та  треба  шануватися  і  все,  а  там    життя  покаже,  -  сказав  тихим  пониклим  голосом  батько.
Часто    й  гучно  забилося  сердечко  в  дівчини.  Так  ось  чому    в  школу  пішла,  аж    в  вісім  років,  ось  чому  така  худенька,  бідкалася  в  роздумах  мала.
 Її  життя  змінилося    в  кращу  сторону,  бабуся    забороняла  підіймати  важке.  Стала  трішки  лагіднішою…  А  вечорами  було  сяде  в  ліжку,  погукає  до  себе  і  в  обіймах  розповість  якусь  історію,  а  то  навіть  казку.  А  часом  і  заспіває  пісню,  в  неї  голос  був    дзвінкий  -  дзвінкий,  ні  в  кого  в  селі  такого  не  було.  
     До  школи  дівчинка  все  йшла  в  супроводі    Петрика,  сусід  дуже  зрадів,  коли  побачив,  що    вона  приїхала  і  буде    ходити    в  цю  ж  школу,  що  і  він.  Де  було  іншої  взяти?  Хоча  і  Тамара  трохи  раділа,  що  йде  поруч,  несе  її  портфель  та  просила  його,  щоб  не  називав  чеченкою.  А  він  кожного  ранку,  як  тільки  побачить  і  кричить,  -
«  Привіт  чеченко».
 А  потім  посміхнеться,  опустить  голову  донизу,  махне  рукою  і  скаже,
 -  Не  ображайся  ,це  по  дружньому,  воно  само  вискакує  та  і  мені  подобається    тебе  так  називати.  
Час  летів…  Зима  –  літо,  літо  –  зима….  Годинники  відстукували  секунди,  хвилини,    години…  Діти  підростали,  хоч  і  різниця  три  роки  це  не  завадило  їхній  дружбі.  Чорненька  дівчинка  –  пір`їнка,  ще  так  інколи  називав  її  Петро,  коли  ранком  йшли  до  школи.
     Чудові  літні  дні  довгі,  можна  багато  роботи  переробити.  І  допомогти  по  -  господарству  й  попрацювати  в  городі  і  навіть  можна    відпроситися  в  бабусі  на  ставок  з  дітьми.  Сьомий  клас  був  дружний,  діти    з  вулиці,  як  і  в  дитинстві  збиралися  до  купи  біля  криниці.    В  самому  низу  з  нею    вода  попадала  у  виритий  вузький  рів,  в  якому  купалися  качки,    гуси,  так  метрів  триста,  а  потім  став.  Він  не  був  глибоким,  але  декілька  джерел  тримали  воду  прохолодною.  Та  діти  купалися,  насолоджувалися  теплими,  світлими  днями.  
 Петро  вже  закінчив  вісім  класів,  інколи    разом  з  мамою  працював  на  фермі,    батько  ж  давно  навчив  хлопця  управляти  трактором.  Світлоокий  парубок  з  дитинства  любувався  Тамарою,  а  згодом  і  прийшло  раннє  кохання.    Він  дивився  в  її  волошкові  очі  і  дивувався,    сама  чорнява,  а  очі  світлі,  теплі,  привітні.  Як  і  раніше  проводив  вечори,  де  збиралися  всі  діти,  незважаючи  на  вік.  Дві  величні  тополі  колись  росли  біля  криниці,  їх  давно  зрубали  і  поклали  одну  навпроти  одної,  де  молодь  і  мала  посидіти  вечорами.  Тепер,  тут  навіть  краще  було,  росли  дві  плакучі    розложисті  верби,  придавали  затишок,  забираючи  сонячне  проміння  на  себе…  А  вечорами  хтось  брав  магнітофон,  лунала  музика  над  лугом,  ставом  і  селом,  люди  знали,  то  веселиться  молодь….
Пройшов  час  …  Тамара  закінчувала  восьмий  клас.  Струнка,  височенька,  як  берізка,  вбиралася  в  дівочу  красу.  Вона  відчувала  силу  в  собі,  хоча  знала,  що  не  простим  буде  її  життя,  пам`ятала    ту  розмову  бабусі  з  батьком,  за  свою  хворобу.  Її  останнім  часом  зовсім  нічого  не  турбувало,  відчувала  себе  здоровою  людиною.
Бабусі  минуло  сімдесят,  старенька    повільно  все  робила,  тому  дівчині  приходилося  виконувати  більший  об`єм  роботи.  Жити  в  селі  без  худоби  неможливо,  тому  весь  час  в  роботі.  Землі  сорок  соток,  тут  і  городина,  і  садок,  було  біля  чого  наробитися.  Особливо  важко  навесні,    треба  все  вчасно  посадити,  ще  й  навчання  в  школі.  Влітку,  восени  збір  врожаю.  Лишню  городину,  яблука,  ягоди  здавали  перекупникам,  що  приїздили  машинами,  міняли  на  гроші,  чи  то  на  олію,  чи  на  якісь  миючі  засоби.  Добрим,  чуйним  помічником  дівчині  був  Петро.  Виріс  справжній  легень,  помужнів,  став  серйозним,  зваженим.  До  роботи  й  звати  не  треба  було,  тільки  побачить,  що  дівчина  на  городі  з  сапою,  він  вже  тут,  як  тут,  ставав  поруч  з  нею  і  сапав  і  підгортав  бараболю.
 І  посміхнеться  й  пожартує  і  цукерками  пригостить,  ще    й  води  наносить  з  криниці    для    худоби  та  до  хати.  Його  батьки  нічого  не  мали  проти  їхньої  дружби,  хоча  й  він  був  єдиний  син.  Їм  теж  подобалася  дівчина,  виросла  на  виду,  як  кажуть.
Та  охопив  сум,  коли  пішов  в  армію,  молоде  серденько  страждало,  за  тим  теплим,  привітним  поглядом  хлопця  і  словами  ;  Привіт  чеченко».  Останній  вечір  біля  криниці  залишив  солодкі  спогади,  той,  перший  поцілунок  в  уста  пробудив  дивні  відчуття.  Все  здавалося,  що  відносини  прості,    дружні,  сусідські,  а  тут,  зовсім  інше,  наче  сонячний  промінь  ковзнув  по  устах  і  проник  в  душу.  Вона    інколи    пальцями  торкалася  своїх  уст  і  вкотре  згадувала  той    медовий    поцілунок…  Вечорами  замислювалася,  хіба  вона  може  йти  заміж?  Але  ж  ні,  вже  скільки  медичної  літератури  перечитала,  пишуть  можна  народжувати    та  є    великий  ризик.  Сучасний  світ,  йти  заміж,  значить  обов`язково  мати  дитину,  мати  справжню  сім`ю.  А,  як  ні…  Мабуть  і  не  варто  мріяти  про  це….
         Петро  служив  в    армії.  Тамара  ж  навчалася  в  місті  на  бухгалтера  по  направленню  від  колгоспу,  тож  і  залишилася  в  селі  й  працювати.  Він  писав  їй  листи  два  рази  на  тиждень,  де  все  журився,  що  скучив  за  нею,  за  селом,  що  рахує  дні  до  закінчення  служби.
     Одного  разу,  отримавши  від  нього  листа,  танцювала  біля  шафи  з  дзеркалом,  коли  зайшла  бабуся,  
-  Що  лист  отримала,  закінчує  служити?  Коли  вдома  буде?
На  радощах  дівчина  обійняла  стареньку,
-  Ой  бабусю,  через  три  дні  має  бути.
Старенька  присівши  на  стілець,  наставила  руку,
Наставивши  руку  на  онучку  сказала,
-  Вгомонися,  присядь!
-  Та,  яке  там  присядь,  -  дівчина  відкрила  шафу  і  продовжила,
-Так,  яку  ж  я  сукню  одягну?  В  якій  його  зустріну?
-  Спинися  кажу,  -  сердито  сказала  бабуся,  
-  Сядь  кажу!  Ти  знаєш,  що  ти  не  годишся  до  заміжжя,  тобі  краще  не  народжувати,  або  ж  дитини  не  виносиш,  а  можеш  і  сама  померти.  Що  тобі  важливіше  життя,  чи  та  любов?
         Початок  червня  був  спекотним…    Тамара  сиділа  за  столом  в  своєму  кабінеті  перед  відкритим  вікном.  Віяло  прохолодою…  Їй  здалося,  що  промерзла,  накинула  кофту  на  плечі,  вкотре  зирнула    на  природу.  Вночі  пройшов  невеликий  дощ,  трава  та  листочки  на  деревах  блищали.  З  них  стікали    прозорі  краплі,  переливалися  на  сонці  немов  кришталеві.  Все  довкола  знову  ожило.  Сьогодні  мав  бути  гарний  день,  зробила  вона  висновки.  Легка  усмішка  від  думок,  він  приїде,  як  не  сьогодні  то  завтра  обов`язково.    Перед  нею,  на  столі  стояв  будильник,  і  чому  він  так  повільно  тікає,  дивлячись  через  кожні  десять  хвилин,  бурчала  про  себе.  Врешті  -  решт  глибоко  занурилася  в  свою    роботу.
 Згодом  раптово  здригнулася,  привернув  увагу  шурхіт  за  вікном,    здалося  проплила  чиясь  огрядна  постать.  Відразу  за  дверима  почула    голоси  і  сміх,  двері  відчинилися.  Петро  стояв  з  букетом  польових  квітів…    Ніжно  глянув  на  неї,  на  його  обличчі  розпливлася  усмішка,  хіхікнув,
-  Ну  привіт,  чеченко!    І  розставив  руки.
 Від  радості  тріпотіло  сердечко,  як  у  пташки  крила,  вона  кинулася    вперед,  в  ласкаві  його  обійми.
           Пройшло  майже  пів  року,  здавалося  все  добре.  На  порозі  Новий  рік,    Тамара  все  шукала  нагоду  поговорити  з  Петром  про  майбутнє.  Так,  та  колишня  дружба    перетворилася  в  справжнє  кохання.  Бабуся  бурчала,
 -  Що  за  походеньки  щодня?  Що  ти  робиш?    Він  же  без  тебе  жити  не  зможе,  хіба  не  бачиш?!  Ось  свята  прийдуть,  його  мати,  все  мені  говорить  треба    сватання  робити,  а  ти  тягнеш  лямку,  поговори  врешті  з  ним,  розкажи.  А  ні,  то  я  сама  йому  все  розповім.
-  Ні  -  ні,  не  треба,  я  вже  точно  з  ним  сьогодні  поговорю.  Зустрінемо  Новий  рік,  підемо  гуляти,  вже,  що  буде  то  буде.
-  Ну  дивися,  це  вже  востаннє,  я  тобі  нагадала,
-  сидячи  на  стільці,  пригрозила    пальцем  стара.
     Петро  в  обнімку  з  Тамарою  вийшли  з  хати….  Здалеку  чути,  хтось    голосно  вітався,  поздоровляв  з  Новим  роком.  Майже  в  кожній  хаті  світилося,    було  чути  музику.
Петро  чмокнув  її  в  щоку,  ніжно  зазирнув  в  очі,
-  Тамаро,  батьки  поїхали  до  дядька,  в  Петрівку  зустрічати  Новий  рік,  хата  пуста,  може  до  мене  підемо.
Вона  чекала  цієї  миті  і  боялася…  Досить  тягнути  час,  треба  йому  все  розповісти,  взявши  під  руку,  запропонувала,
-  Давай  спочатку  пройдемося    в  сторону  посадки,  прогуляємося  на  свіжому  повітрі.  Так  красиво,  подивися,  всі  дерева,  як  в  лебединому  пуху,  а  кущі,  то,  як  шапки  одягли,  а  зверху  краплі  льоду,  як  намисто  І  видно  добре,  наче  має  бути  день,  гарна  зима  цього  року.
Петро  підхоплював  кілька  раз  сніг,  однією  рукою  і  кидав  в  сторону,
-  Тамаро,  я  не  одноразово  тобі  казав,  що  кохаю  і  досить,  вже  гратися  в  ігри,  як  діти.  Не  маленькі,  прийшов  час  одружитися,  чого    боїшся    зі  мною  залишитися  наодинці.  Гадаю  ми  добре  знаємо  один  одного,  чи  в  тебе  є  якісь  таємниці  від  мене?  
 Її  наче  хтось  кинув  в  крижану  воду,  холод  пронизав  все  тіло,
тремтячим  голосом  почала  розповідати  все,  що  мала  розповісти.  І,  що  є,    і  про  все,  що  начиталася  в  книгах  про  нирки,  і  які  застереження  роблять  медики.  Петро  уважно  слухав  її,  відчував,  як  часом    вся  тремтить,  брав  її  руку  в  свою,  притискав…
Вони  поверталися  додому,  він    легенько  торкнувся  плеча,  взяв  за  руки,
-Я  готовий  на  все,  заради  нас  з  тобою…  Ну,  не  буде  дітей,  візьмемо  з  дитбудинку,  звісно,  якщо  ти  не  проти.  Це  не  головне,  але  спочатку  влітку  поберемося.    Потім    треба  записатися  до  професора  на  консультацію  в  Києві,  а  там  життя  покаже.  Не  будемо  наперед  розчаровуватися  в  житті.  Я  знаю  одне,  ти  моя  чеченко!  Подивися  в  небо,  бачиш,  он  там  дві  зірки  в  стороні,  -    Задрав  голову  догори  й  продовжив,
 -    То  наші  дві  долі,    вони  разом,  я  за  ними  давно  спостерігав,  так,  що  все  буде  гаразд.
 Вона  ледь  посміхнулася,  хоча  очі  були  сумні.  Він  трохи  замислившись,
-  До  речі,  батькам,  не  обов`язково  це  знати,  бабця  твоя,  як  води  в  рот  набрала,    молодець,  тож  хай  і  надалі    мовчить,  це  наше,  особисте,  не  варто  всім  знати,  перешкоджати  нашому  коханню.
І  ледь  -  ледь  доторкнувся  устами  до  її  уст,    відпустив  руки,
-  Тепер,  я  тебе  розумію,  чому  не  хотіла  залишатися  наодинці.    Я  пішов  до  завтра!
   Переступивши  поріг  хати    дівчина  розплакалася,  те  напруження  в  душі,  хвилювання,  зробило  свою  роботу.  Нарешті  скинула    з  плечей  тягар  думок,  як  добре,  що  не  пішов.  Хай  хоч  все  життя  мене  називає  чеченкою  та  я  його  кохаю…
         Пройшло  два  роки…  У  вікно  стукав  весняний  ранок….  Сонячні  промені,  через  скло  і  тонкі  гардини,  проникали  в  кімнату,  плавали  по  дитячому  ліжку.  В  ній  солодко  спав  крихітний  хлопчик.  А  поряд    на  дивані,  в  халаті    лежала  Тамара.  Як  добре,  копошилися  думки,  всі  хвилювання  позаду,  тепер  я  буду  берегинею  сімейного    вогнища.  В    кімнату  зайшов  заклопотаний  Петро,
-  Ну,  що?  Як  ви  тут?  Вже  кричав  Сашко,  чи  терпить  доки  я  прийду?  Ти  не  вставай,  я  все  зроблю  сам.  Лікар  сказав    треба,  ще    добрих  два  тижні    поберегтися,  щоб  шви  не  розійшлися.  
Скрипнули  вхідні  двері,  за  мить  в  кімнату  заглянула  бабуся,
-  Прийшла  провідати…  Доброго  дня  Вам.  Я  заберу  пелюшки  попрати.
Ні  -  ні,  -  заперечив    Петро,  -    Я  ранком  всі  машинкою  поправ,  вже    висять  надворі,  за  хатою,  що  не  бачили?
-  То  може  я,  щось  приготую  поїсти,  як  треба?
Тамара  посміхнулася,
-  Та  ні,    тож  Петро  вчора  був  вихідний,  всього  наготував,  є  ,що  їсти.  Ще  вчора    його  батьки  обоє  були  тут,  всі  хочуть  допомогти.
       На  столі    біля  ліжка    в    керамічній    вазі  стояв  букет  червоних  троянд,  це  Тамара    три  дні    назад  привезла  з  лікарні.  Серед  квітів  виднілася  записка,  на  ній  великими  літерами  написано  -  »ПРИВІТ,ЧЕЧЕНКО!  ДЯКУЮ  ЗА  СИНА!  Я  ТЕБЕ  КОХАЮ!
           Пройшло      п`ятнадцять  років…    За  сімейним  столом  гамірно,  сьогодні  відзначають  день  народження,  Тамарі  тридцять  п`ять  років.  Петро  веселий,  як  наречений,  вдягнений  в  білу  сорочку.  А  вона  в  жовтій    шовковій  блузці,  яка  їй  дуже  пасувала.  Обличчя  осяяне  усмішкою,  тішилася,  задивлялася  на  двох  русявих  синів,  в  яких  різниця  у  віці  всього  два  роки  і  на  меншу,  чорняву  доньку,  якій  недавно  виповнилося  чотири  роки.  Раділа  життю,    на  душі  легко  і  тепло,  хоч  і    нелегко  довелося,    всі  пологи  через  кесарів  розтин,  але  яке  це  щастя,  бути  коханою  і  мати  дітей.    
                                                                                                                                                 Лютий  2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828627
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 11.03.2019


Олекса Удайко

ГУРТОВА ДЕМЕНЦІЯ*

       [i]  Всі  свята  і  пам'ятні  дати  вже  
         позаду.  То  ж    зануримось...
         в  сьогодення.  Хай  і  гіркувате,
         але  –  наше...[/i]
[youtube]https://youtu.be/7d8EH2Ozlss[/youtube]
[i][b][color="#6322a8"]Прогрес  технічний  має  ту  заваду,
Що  знань  надлишок  плішить  нам  мізки,
тож  "перечепа"  спереду  і  ззаду
Смакує  тим,  хто  грає  “в  піддавки”.

Не  так  би  жаль,  аби  ота  хвороба
Вражала  не  слонів,  а  пішаків…
А  то,  буває,  вдарить  виконроба,
Орудника    будови  –  й  поготів.

І  валиться  споруда  потихеньку,
З  підмурка  починаючи,  щораз,  
Коли  ужиток  thymo-poro-shenko’s**
Впаде  на  долю...  
                                       Вже  –  не  до  прикрас!

Нехай  би  так,  коли  тебе  самого
Деменція  наспіє…  А  як  гурт?..
Тупий,  недієздатний...  І  з  порога  
Те  безрозсудство  
                                                 кинеться  у  спурт?!

                                           ***  
…Здається,  що  синдромом  слабоум’я  
Уражені  багато  хто  з  дівчат…
І  хлопців,  що  бентежно  пруться  в  кум’я
Гравцям,  у  котрих  в  іграх  “жирний  чат”:

Везунчикам  “спаде”  відповідати
За  суми,  що  засвічені  в  анфас!

…А  ми  згадаємо  ще...  й  дні  і  дати,
Як  одуру  не  крикнули  “атас”…[/color]
[/b]
10.03.2019
_________
*(Dementia,  лат.)    –    стійке  падіння
пізнавальної  здатності,    що  призводить
до  зниження  критичності,  послаблення
емоцій  та  відчуттів.
**термін,  що  містить  три  частини  слова  [b]Thymus  [/b](лат.)  –  
вилочкова  залоза,  як  орган  захисту  організму  від  патогенів,
завдяки  Т-лімфощитам  та  утворюваним  ними  3-м  пептидам,  
з  іншого  боку,  вид  глухої  кропиви  [b]Thymus  kosteleckyanus[/b],  
що  не  жалить,  але  вміло  «замовлює»  біль  (вибір  за  вами);  
[b]Poro-[/b]  частина  біологічного  терміну,що  означає  
пухлина  (гіперплазія,  калус);
[b]shenko  [/b]–суфікс,  що  рівною  мірою  стосується  обох  
термінів,  співзвучний  з  російським    "[b]раша[/b]",
правда,    у  пестливій  формі  "рашtymrf".  закінчення  [b]-s[/b]  j  
ознає  множину,  а  також  родовий  відмінок  іменника.[/i]  
[

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828604
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 11.03.2019


Валентина Ланевич

Плине сонечко за обрій.

Плине  сонечко  за  обрій,
Рожевіють  в  небі  хмари.
Вітер  шарпає  неспокій,
Не  знайде  собі  він  пари.

То  біжить  у  степ  широкий,
То  штурмує  морські  хвилі.
То  впаде  у  сон  глибокий,
То  рахує  нові  милі.

І  тополі  при  дорозі
Заціловує  по  черзі.
І,  здається,  що  при  змозі,
Королем  стати  на  торзі.  

Та  торги  бувають  всякі
І  по  совісті  й  по  честі.
І  бестижі  та  двоякі,
І  такі,  що  повні  жесті.

І  любові,  ласки  повні,
Що  добро  несуть,  повагу.
Ті,  що  вузи  мають  кровні
І  не  знають  в  житті  краху.

І  живе  в  погоні  вітер
За  душевним  порятунком.
Блудить  доля  поміж  літер,
Що  лежать  в  заплічнім  клунку.

10.03.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828537
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 10.03.2019


НАДЕЖДА М.

Прощена неділя

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iseAV-j5OSg
[/youtube]

Якщо  хтось  кинув  у  вас  камінь,
Не  переймайтесь  і  простіть.
Не  переходьте   усі  грані,
Вас  бог  зуміє  захистить.

Думки  лиш  тільки  про  хороше,
Благословить  вас  новий  день.
Не  лізьте  в  воду,  брід  не  знавши,
Чи  за  вікном  весь  світ  лишень?

Час  все  зітре,  не  дасть  згадати,
А  гіркота  пройде  сама.
Як  обпечешся,  будеш  знати,
Не  вічна  все  ж  в  житті  зима...



---------------------------------------
Сьогодні  ПРОЩЕНА  НЕДІЛЯ.  Прошу
мене  простити,  якщо  когось  ненароком
образила..Прощаю  всіх  і  хай  простить  Бог.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828494
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 10.03.2019


Новоградець

Котяче кохання

Я  знаю  -  скажеш  що  не  віриш
У  намальовану  красу,
Але  любов  свою,  без  міри,
Тобі  словами  донесу.

Ти  найгарніша,  наймиліша
На  весь  бескрайній,  білий  світ.
Моє  котяче  серце  тішать
Твій  ніжний  погляд,  ніс  і  хвіст.

Я  твій  навіки,  без  вагання,
Я  все  життя  віддам  умить,
Щоб  в  ніч  весняну  до  світання
Лише  тебе  одну  любить.

Всі  зорі  з  місяцем  і  сонцем
Згрібу  з  небес  тобі  хвостом,
І  сяду  в  тебе  під  віконцем
Могутнім  лицарем-котом.

Пухнастим  стану  суперменом,
Щоби  під  блиск  твоїх  очей,
Зірватись  раптом  як  скаженний
І  ну  мерщій  ловить  мишей!

Тоді  до  полюсів,  до  самих,
Моя  любов  розтопить  сніг.
І  все  що  є  під  небесами,
Я  покладу  тобі  до  ніг.

Намиста,  перли,  самоцвіти,
Всю  саму  цінність  і  красу,
Заморські  квіти  всього  світу
Тобі  єдиній  принесу.

І  ти  узнаєш,  королево,
Що  я  один  на  білий  світ
Не  тимчасовий,  березневий,
А  всесезонний,  справжній  кіт.

Бо  за  гірські  вершини  вища
І  довша  всіх  тисячоліть,
Моя  любов  по  всіх  горищах
Гасає,  скаче  і  нявчить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828452
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 10.03.2019


Lana P.

ВЕСНЯНИЙ СОНЯЧНИЙ ЗАЙЧИК

Сонячний  зайчик  стрибає  по  стелі  —
Вгору  і  вниз  —  по  долівці,  стіні,
Іскорки  бігають  надто  веселі  —
Сонце  загралося  в  нашім  вікні.

Киця  замуркала  пісню  під  носик,
Зручно  вмостилася  на  кожушку,
Мружиться  поруч  стривожений  котик  —
Блискітку  хоче  спіймати  прудку.

Розтанцювалося  сонячне  диво,
Не  наздогнати  —  умить  утече,
Вуса  лоскоче  котусям  грайливо,
Сяйво  закралось  до  їхніх  очей,  —

Ті  розкрутились,  немов  каруселі,
Променем  грає  усмішка  ясна.
Світло  і  радісно  стало  в  оселі,  —
В  гості  до  нас  завітала  весна!                        9/03/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828428
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 10.03.2019


Віталій Назарук

НАВЧІТЬСЯ ПРОЩАТИ

Напевно  в  цьому  зміст  життя  -
Добро  творити  і  прощати…
Це  правда  –  це  не  відкриття,
Нам  треба  лише  пам’ятати.

Зла  не  робіть,  воно  завжди
Саме  прийде,  обдасть  окропом
І  довго  інколи  сліди,
Лишаються  у  серці  скопом.

Творіть  добро  –  у  цьому  суть,
Любіть,  як  є  кого  любити,
Бо  квіти  лиш  тоді  цвітуть
І  право  є  на  світі  жити.

Вмійте  прощати,  бо  тоді,
Душа  очиститься  від  сказу…
І  ви  стаєте  молоді,
Як  забуваєте  образи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828479
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 10.03.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Вино кохання

Вино  кохання  теж  буває  різним:
То  меду  смак,  то  полином  гірчить.
І  кожен  у  житті  п"є  його,  звісно
Та  не  шкодує  він  про  оту  мить,

Коли  уперше  той  напій  любові
Покуштував  чи  трішки  пригубив,
Хоч  із  солодкого  зробитись  може  він
Солоним  і  терпким,  стати  й  водою.

Та  все  ж,  коли  відчув  той  смак  кохання,
Котрий  дурманить  чарами  й  п"янить,
Прожив  на  світі  недарма  він,  значить,
Щастя  безмежного  пізнав  чудову  мить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828368
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Рідна Україна ( слова до пісні)

У  вінку  квітчається  калина,
Сонце  усміхається  згори.
Рідна  прокидається  країна,
У  садах  співають  солов'ї.
Соняшник  голівкою  колише,
Небо  синє  у  височині.
І  немає  в  світі  наймиліше,
Найрідніше  нашої  землі.

Приспів:
Моя  Україна  -  то  батькова  сила,
То  мамина  ласка,  тепло  і  любов.
Моя  Україна  -  то  сокола  крила,
Підніметься  вгору,  літатиме  знов.

Колоски  пшениці  налилися,
Червоніє  в  полі  маків  цвіт.
І  волошки  у  вінки  сплелися,
Бо  міцний  наш  український  рід.
Тягнуться  у  височінь  смереки
І  виходять  ріки  з  берегів.
Завжди  повертаються  лелеки,
У  свій  край  ще  пращурів  -  дідів.

Приспів:

Пригортає  вітерець  калину
І  шепоче  про  кохання  їй.
Міцно  бережім  свою  родину,
Будемо  щасливі  ми  у  ній.
Пам'ятаймо,  що  в  родині  сила,
Відданість,  любов  і  доброта.
Україна  нас  усіх  зростила
І  вона  для  нас  тепер  свята.

Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828353
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019


Шостацька Людмила

ПРОРОК

                                 
Народжений  бути  Пророком
І  жити  для  інших  в  віках,
Ціну  заплативши  високу.
Поезій  нестримна  ріка,
Мов  хвилі  Дніпрові  і  кручі
Вмивають  вкраїнські  простори,
Заходять  в  серця  і  у  душі.
Їх  радо  приймають  престоли.
               Духовний  взірець  всьому  світу,
               Нетлінного  духу  Кобзар.
У  слові  його  «Заповіту»
Надію  плекає  злидар,
               Багатий  на  віру  вселенську.
 Стоїть  на  Чернечій  Тарас
 І  Господа  молить  за  Неньку,
 І  Господа  молить  за  нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828348
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019


Шостацька Людмила

ЗА ШЕВЧЕНКОМ

       
Себе  звіряю  за  Шевченком,
Бо  Україна  –  теж  моя.
               Хапають  Матінку  в  обценьки,
               Кому  –  душа,  кому  –  земля.
Могутній  глас  аж  два  століття
                 Кайдани  рве,  до  волі  зве.
 Ми  –  мрій  його  зелене  віття,
 Дзвін-«Заповіт»  у  нас  живе.
 Звіряймо  кроки  за  Шевченком,
 Рятуймо  світ  від  злих  оков.
 Рятуймо,  браття,  свою  Неньку
 У  поєдинку  вір  і  мов!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828346
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019


Олекса Удайко

ЖАЙВІР: ФАНТАЗІЯ

         [i]...провісники  весни  -  птахи  
         чи  люди?  Роздуми        
         [b]не[/b]-орнітолога...[/i]
       
[youtube]https://youtu.be/MW8EvPzsuJ8  [/youtube]
[i][color="#640696"][b]не  ластівка,  не  соловей  і  не  зозуля,  
а  жайвір  в  Небі  є  віщун  весни,
бо  в  що  думки  зимові  ви  не  взули  б,  
оголить  їх,  струсивши    тяглі  сни…[/b]
 
…він  піднімається  ранками  ввись,  щоб  поперед  інших  
відчути  теплий  подих  вітру,  побачити  сонце  й  те,  
як  парує  земля,  як  зеленіє  трава  та  гніздяться  
в  ній  лякливі  куріпки...  як  дихає  вся  планета,  
рідіючи  весні…

[b]в  ту  мить  він  на  своїх  недужих  крилах
дарує  нам  розбурхану  блакить,
і  що  б  тут  плазуни  не  говорили  –
прийде  жадана  і...  шалена  мить  [/b]

…той,  хто  уміє  літати,  як  той  жайвір,  має  право  на  свої
проповіді,  на  оповіщення  про  події  і  вчинки,  на  творення  
настрою  і  музики,  розсіювання  чорних  хмар-сумнівів,  
на  панування  в  дусі  (не  в  брюсі),    на  втіху,  на  радість…  
бо  має  крила…

[b]сказати  нам,  що  сперш  робити  треба,  
лиш  тільки  жайвір  може  з  висоти…  
злетівши  на  зорі  до  нього  в  Небо,
збагнеш:  вже  не  спочити  –  йти...  

[/b]…і  що  б  не  чули  ми  тут,  на  землі,  воно,  не  є  вагомим…  
бо  тільки  в  Небі  можна  відчути  вагу  і  сенс  Слова.  
Тільки  слухаючи  того,  хто  значно  вище  за  тебе,
хто  досягнув  Неба,  став  провісником  весни  –
і  має  голос!  

[b]Радіймо  ж  весні,  хто
має  крила  і...  голос!  [/b][/color]

06.03.2019[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827926
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 09.03.2019


Амадей

ОДА ЖІНЦІ

Сьогодні  я  складаю  оду  жінці,
Отій,  що  у  житті  нас  надихає,
Вона,  неначе  сонячний  промінчик,
Теплом  душі  своєі  зігріває.

Немає  і  не  може  буть  на  світі,
Без  жінки  щастя,  як  весни  без  квітів,
Без  жінки  не  було  б  на  світі  діток,
Без  них,  ми  не  змогли  б  на  світі  жити.

Без  жінки  не  було  б  кохання  в  світі,
А  як,  скажіть,  нам  без  кохання  жити?
Нам  без  жінок  і  сонце  не  світило  б,
Без  них  ми  не  змогли  б  життю  радіти.

Сьогодні  оду  жінці  я  складаю,
І  берегині  роду,  й  добрій  Музі,
Не  лише  тій,  одній,  яку  кохаю,
А  кожній  жінці,  матері  й  подрузі.

Отій,  яка  за  нас  в  вогонь  і  в  воду,
Отій,  святе  ім"я  якоі  ...МАТИ
Яка  заради  нас  в  любу  погоду,
Готова  і  життя  своє  віддати.

Цілую  руки  спраглими  устами,
Святішоі  у  світі  більш  немає,
І  перед  Нею,  в  день  оцей  Святковий,
Я  низько-низько  голову  схиляю.

   Зі  Святом  Вас  ДОРОГІ  ЖІНКИ  !!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828222
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 08.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Граціозна панна

Сходить  сонце  з  -  за  обрію  рано
І  промінням  торкає  землі.
Граціозна  весна,  наче  панна,
По  зеленій  ступає  траві.

Там  де  ступить  вона,  квітнуть  квіти,
Як  рукою  махне,  йдуть  дощі.
Прибере  у  весняне  всі  віти
І  сережки  одінуть  кущі.

Різноколірний  килим  застелить,
Перламутровим  сяйвом  блискне.
Оживе  і  насититься  берег,
Із  кульбаби  віночки  сплете.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828212
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 08.03.2019


Ольга Калина

З нагоди свята

Жінки  –  це  роду    берегині.  
Сказати  хочеться  мені:  
Найкращий  цвіт  країни  нині  –
Це  ті,  що  зараз  на  війні.  

Прекрасні,  юні  амазонки
В  руках  стискають    автомат.
Під  голови  кладуть  долоньки  
І  сплять  під  вибухи    гармат.  

На  берці    каблуки  змінили,  
А  платтячко    на  камуфляж.  
Вітри    уста  їм  обпалили,
Вони    забули  що  то  пляж.  

 Щодня  стоять  вони  на  варті,
Кордони  наші  бережуть.  
А  їхні  посмішки  і  жарти
Чекають  вдома,  рідні  ждуть.  

 То  ж  хочу  вас  всіх  привітати  
З  весняним  святом    жіночки
І  літ    життєвих  побажати  
На  довгі,  довгі  ще  роки.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828209
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 08.03.2019


Lana P.

В’ЯЗАНКА

Дощик  в’яже  нам  болото,
Промінь  сонця  —  позолоту,
А  сліди  плетуть  стежину,
Наша  Настя  —  одежину  —
Безрукавочку  для  киці  —
Миготять  блискучі  спиці.
Затягає  вправно  петлі,
Вузлики  лягають  вперті
У  рівнесенькі  рядочки,
Мов  маленькі  колобочки.
Подарунок  —  під  ялинку,
Щоб  зігрілась  Мура  взимку!                    7/03/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828163
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 08.03.2019


Шостацька Людмила

З ЖІНОЧИМ СВЯТОМ!

                                   Народитися  жінкою  –  це  не  менш  відповідально,  ніж  чоловіком.
Чоловіки  нам  забезпечують  мир  в  країні,  а  жінки  мир  –  у  домі.
У  жінок  –  неймовірна  кількість  обов’язків.  Не  знаю,  чому  їх
               назвали  слабкою  половиною.  Хіба  може  слабка  жінка  зробити
               стільки  всього  за  життя?  Низький  уклін  усім  жінкам  за  те,  що
               вони  в  муках  народжують,  виховують  дітей,  доглядають  
               батьків,  прикрашають  життя  чоловіків,  чекають  своїх  дорогих
  з  війни,  на  жаль,  часто  оплакують.  
 
ЗІ  СВЯТОМ,  ДОРОГІ  ЖІНКИ!  БАЖАЮ  УСІМ  МИРНОЇ  І
                                                                             ЩАСЛИВОЇ  ВЕСНИ!
Дарую  Вам  вірші,  присвячені  саме  Вам!

                       ПОДАРУНОК  МАТУСІ
У  матусі  нині  свято,
               Ми  її  вітаєм  з  татом.
Мамі  –  пролісків  букетик,
Є  із  татком  в  нас  секретик.
Подарунок  –  кошенятко,
Це  –  я  випросила  в  татка.


ОДА  ЖІНЦІ
О,  Жінко!  Світу  –  перше  диво!
Твоя  величність  і  краса,
І  ніжність  й  сила  воєдино
Творити  в  змозі  чудеса.
Хто  міг  назвать  слабкою  статтю
Неперевершений  алмаз?
О,  Діво!  О,  прекрасна  Матір!
Цариця  й  Попелюшка  –  враз.
Мадонно!  Жінко-берегине,
Без  тебе  світ  впаде  зів’ялий,
Без  тебе  все  живе  загине...
До  ніг  твоїх  Зірки  упали.
О,  Жінко!  Весно,  сонце  ясне!
Квітуй,  живи,  твори  добро,
З  тобою  світ  повік  не  згасне,
Святе  Адамове  ребро!



                                     СЛАБКА  СТАТЬ
Cкажіть  у  чому  слабкість  жінки?
Вантаж  несила  піднести.
Хоч  є  в  ній  легкість  від  пір’їнки,
А  їй  –  нести  важкі  хрести.
За  Євин  гріх  рождати  в  муках,
Добі  віддати  всю  красу.
Тримати  світ  цей  на  поруках,
 В  собі  пізнавши  біль  і  суть.
 З  зернятка  виплекать  дитину,
 Батькам  віддати  шану  й  честь.
 У  серці  –  біль  за  Батьківщину,
 До  Бога  молить  її  перст.
 Рушник  на  долю  вишиває
 Вночі,  коли  заснув  весь  світ.
 Яка  вона,  коли  кохає!
 Душа  її,  мов  оксамит.
 Коли  прийде  година  грізна  –
                 Своє  святе  дитя  віддасть.
   Вона  і  є  сама  Вітчизна,
                 І  хтось  сказав  –  слабка  це  стать!?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828184
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 08.03.2019


OlgaSydoruk

А где-то есть святые боги…

А  ты  не  знаешь  эти  слоги  -
Из  звуков  тех,  которых  нет?..
А  где-то  есть  святые  боги,
И  демон  тоже  где-то  есть…
Прощай,зима!
Прощайте,снеги!  –
Раскрылся  синий  первоцвет
На  самом  краюшке  дороги,
Где  начинался  белый  свет…
А  я  узнала  -  эти  слоги,
Срывая  красный  амулет
В  объятиях  страсти  и  тревоги...  -
Пересечения  планет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828161
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 08.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Подарую казку кольорову

Я  проведу  рукою  по  волоссі
І  зазирну  в  блакить  твоїх  очей.
Кохаю,  шепотітиму,  ще  й  досі,
Так  тихо  доторкнуся  до  плечей.

Тобі  медовий  лишу  поцілунок
І  запрошу  тебе  у  свої  сни.
Зроби  мені  коханий  подарунок,
У  день  чудовий,  ніжної  весни.

Я  розпалю  вогонь  кохання  знову
І  нагадаю  все,  що  в  нас  було.
Ще  подарую  казку  кольорову,
Тобі  підставлю  вірності  крило.

З  тобою  будемо  летіти  в  парі,
Ніколи  не  розлучить  нас  ніхто.
Я  подарую  казку,  щоб  всі  знали,
А  казка  принесе  для  нас  тепло...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828105
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Елена Марс

Молчу о том, что лгу себе порой

Молчу  о  том,  что  лгу  себе  порой,  
Что  очень  жду,  когда  опять  уеду.  
Разлук  и  встреч  так  много  за  спиной.  
Поверишь  ли?  -  сыта  я  этим  бредом.  
Молчу,  что  долгожданную  весну,  
На  дальние  края  не  променяла  б.  
Хотела  бы  -  в  своей  весны  плену
Остаться.  Как  её  мне  не  хватало
В  чужих  краях,  где  нет  таких  садов,  
Которые  бы  в  юность  возвращали.  
Душа  мне  не  подсказывает  слов,  
Чтоб  выразить  о  том  свои  печали.  
Молчу,  тая  на  сердце...  глубоко,  
Что  видится  ночами  мне  другое...  
Но  так  решил,  по  видимому,  Бог,  
А,  может  мы...  что  кровь,  от  крови  гои
Осталась  -  на  Востоке.  Изменить,  
Того,  о  чём  так  часто  сожалею,  
Нельзя.  Но  пуповина,  эта  нить  -
Туда  меня  зовёт!..  Мне  душу  греют  -
Кровиночки  желанные  мои!  
И  я  бы  променяла  всё  на  свете,  
Все  вёсны,  только  б  смех  услышать  -  их!  
Чтоб  руки  целовать  любимым  детям!  
Мне  грезится,  так  часто,  по  ночам,  
Что  вся  семья  -  и  ты,  и  дети  -  в  сборе,  
Но  я  молчу.  Менять  -  уже  не  нам,  
Того,  о  чём  бессмысленные  споры.  
Мне  горько,  что  я  лгу  себе  порой,
Что  лгу  тебе...  Но  тут  -  тот  самый  случай,  
Когда  необходимо  дать  покой
Обоим  нам,  чтоб  болью  не  измучить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828089
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Ірина Кохан

Дощове інтермеццо

І  знов  дощить.  Люблю  я  миті  ці,
Коли  весь  світ  в  одній  лише  краплині.
А  ти  його  тримаєш  у  руці,
Тримаєш,  наче  небо  на  стеблині.

І  чуєш,  чуєш  кожен  видих  -  вдих
Глибин  планетних  в  клаптику  калюжі,
О,  скільки  ж  сили  у  речах  простих!
Як  часто  ми  до  них  такі  байдужі.

Дощить,  дощить,  симфонія  води,
Напнуті  струни  з  хмар  і  аж  до  серця.
Цей  сірий  дощ  мій  друг,  мій  поводир,
В  життєвім  плині  тихе  інтермеццо.
         21.04.2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828037
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Lana P.

ПІЩИНКИ-ЗОРИНКИ

Не  пісок,  а  справжнє  диво!
Ще  й  виблискує  сяйливо,
В  Насті  рученьки  маленькі,
Назбирала  повні  жменьки,
(Принести  матусі,  звісно),
Кулачки  стиснула  міцно,
Щоб  утримати  піщинки.
А  вони,  немов  дощинки,
Утікали  поміж  пальців  —
Впали  зорями  на  гальці.              4/03/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828033
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Надія Башинська

ТАМ ВЕСЕЛО УСІМ!

Не  клич  його...    І  не  проси.  
Не  спиниться  й  на  мить.
Отак  минає  день  за  днем.
Наш  час  вперед  летить.

Куди,  скажіть,  йому  спішить?
Присів  би.  Відпочив.
Поговорити  є  про  що.
Багато  в  світі  див.

Тут  бурі  й  грози  сильні  є.
Вітри  грізні  гудуть.
Та  є  тут  й  сонце  золоте.  
Його  вперед  лиш  путь.  

Із  часом  в  дружбі  сонцю  жить
дано...  то  ж  разом  йдуть.
А  ми...  хто  з  боку,  хто  відстав.
Хтось  заблудивсь...  Зовуть.

Зовуть  з  собою.  Не  проси.
Не  спиняться...  А  в  тім,
Де  з  сонцем  й  часом  в  ногу  йдуть,
Там  весело  усім!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828030
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 07.03.2019


геометрія

ПОДРУЖЕНЬКА - ВЕРБИЧЕНЬКА…

               Прийшла  пора  чудовая,
               весна  -  красна,  блакить...
               Чому  ж  душа  убогая,
               чого  вона  болить?..
                                   Природа  звеселилася,
                                   усе  навкруг  блищить...
                                   Чому  ж  верба  схилилася,
                                   невже  щось  їй  болить?..
               Біля  верби  дівчинонька,
               задумана  стоїть...
               Чогось  у  неї  серденько,-
               і  плаче,  і  щемить...
                                   Верба  зна,  чом  дівчинонька,
                                   замріяна    й  сумна...
                                   Без  милого  голубонька
                                   лишилася  одна...
               Її  коханий  -  миленький
               на  Сході  вже  давно...
               Не  вистачає  силоньки
               діждатися  його...
                                   В  голубоньки  -  дівчиноньки,
                                   зболілася  душа...
                                   Подруженька  -  вербиченька
                                   дівчині  співчува...
               А  дівчині  невесело  
               і  серденько  болить...
               Війна  все  перекреслила,
               аж  в  голові  шумить...
                                   Війна  ж  бо  розтягнулася
                                   на  довгії  роки,
                                   Тому  дівчина  й  журиться,-
                                   біля  верби  й  ріки...
               Тут  зустрічалась  з  миленьким,
               щасливою  була...
               Війна  своїм  перебігом,
               розлучниця  вона...
                                   І  дівчинонька  молиться,
                                   з  вербою  розмовля...
                                   Обом  їм  дуже  хочеться,
                                   щоб  скінчилась  війна...
               Щоб  повернувся  миленький,
               додомоньку  живий...
               До  дівчини  голубоньки
               у  час  цей  весняний...
                                   Дай,Боже,  щоб  скінчилася,-
                                   скоріше  ця  війна...
                                   Щоб  більше  не  журилися
                                   і  дівчина,  й  верба...      
               Щоб  люди  не  журилися,
               щоб  звеселився  гай...
               І  люди  щоб  трудилися,
               свій  прославляли  край!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828012
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019


палома

МУДРІ РЕЧІ

 МУДРІ  РЕЧІ
Колись  почула  мудрі  речі:
Не  їсти  пирога  із  печі,
Коли  парує  ще,  гарячий;
Не  покладатись  на  ледачих;
Вперед  іти  у  спеку  й  вітер;
На  пустирі  ростити  квіти;
Від  сонця  набиратись  сили,
Та  по  стежині  правди  сміло;
І  недругу  –  у  поміч  руку;
В  життя  –  Всевишнього  науку;
Не  прагнути  земних  регалій;
Радіти  квіточкам  конвалій,
Вербичці  та  старому  в’язу;
І  дякувати  всім  щоразу.

Життя  земне  –    в  тобі  самому:
І  в  говірливому,  й  німому,
У  зрячому,  а  чи  сліпому…
Тобі  відкрити  двері  дому,
Тобі  творити  в  ньому  диво
Й  плекати  душеньку  красиво.

Радієш,  плачеш  –  це  нормально,
Вона  зростає  в  тім  реально.
Земне  для  неї  –    тимчасове,
Бо  в  інший  світ  злетить  мусово.
Щаслива,  як  у  згоді  з  тілом  –  
Душі  живій  до  всього  діло.

Лише  почуй  її  ти  голос  –  
Зросте  зерня  в  добротний  колос.  
Подивишся  на  світ  очима
Душі  небесної,  святими.
Дослухайся  її  веління,
Щоб  відвернути  гріх  падіння.
           29  листопада  2018
(с)  Валентина  Гуменюк












адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827994
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019


Калинонька

Та в світі найкраща… (присвячується матерям. жінкам)


       Як  промінчик  із  неба  ,  як  веселочка  ясна  ,
       То  жінка  і  мати  чарівна  й  прекрасна,
       Любов  у  очах  її  сонечком  сяє,
       Материнське  тепло  увесь  світ  зігріває.

       Іде  по  дорозі-  любується  кожний  ,
       Так  впевнено  йти  не  кожний  спроможний,
       Горда  ,  щаслива  ,  любов"ю  крилата  ,
       Жінка  найкраща  і  любляча  мати!

     Ота  ,  що  в  дитинстві  нам  пальчик  цілує,
     Дитинка  на  грудях  їй  дуже  пасує.
     А  як  діти  зросли  і  пішли  у  дорогу  ,  
     Матуся  за  них  щиро  молиться  Богу.
 
     Та  доля  до  неї  -  не  завжди  прихильна,
     Надиво    була  витривала  і  сильна,
     Подалась  з  роками  голубка  сивенька,
     Та  в  світі  найкраща  -  матуся    рідненька  !


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827992
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019


Калинонька

Як жити дальше?…

 Тихо!...  Не  сполохайте  моїх  дум,
 Що  в  голові  блукають  табунами.
 Не  зачинити  ж  серце  на  засув  ,
 Коли  душа  болить  ,  пече  вогнями...

 Від  тих  думок  вже  тісно  в  голові,
 І  що  ж  робити  ,  як  вони  присіли  ?
 Як  жити  дальше  на  своїй  землі?...
 Встати  з  колін  ми  все  ще  не  зуміли.

 Війна  ,  розруха...  Злигодні  кругом...
 І  знов  обіцянок  брехливих  море...
 Вони  до    влади  не  ідуть  з  добром,
 І  чомусь  совість    в  них  не  заговорить.

 Не  заговорить  ,  бо  не  чують  нас  ,
 Живуть  вони  ,  неначе  в  іншім  світі.
 Все  так  не  буде!Ще  прийде  той  час,
 Що  сонце  Правди  і  для  нас  засвітить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827990
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Вдихаю еліксир

Вдихаю  еліксир  чарівної  весни,
Бо  час  прийшов  екстравагантної  панянки.
Мені  повітряні  і  легкі  сняться  сни,  
І  мариться  зеленоока  німфа-нявка,

Яка  цілує  ніжно  гілочки  дерев,
Пташиним  диригує  вміло  щебетанням,  
І  знов  стрибає  сонця  золотавий  лев,
В  серцях  зароджуються  паростки  кохання.

Щезають  миттю  і  проблеми,  й  суєта,
Мелодію  весни,  мов  хіт  не  зупинити.
Злилися  спраглі  в  поцілунку  двох  уста,
Підморгують  їм  вії  сині  первоцвітів.



Шановні  друзі,  одноклубники,  рада  вас  бачити.  Тільки  виписали  з  лікарні.  Дякую  за  підтримку.  З  повагою,  Світлана.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827977
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Краса зачарувала душу

Прийшла  у  край  весна  зеленоока,
Теплом  торкнулась  серця  і  душі.
Розли́лась  річка  в  береги  широка,
Прийшло  натхнення  Музи  і  вірші.

Співати  стали  птахи  стоголосо,
Прибрався  ліс  у  ніжний  первоцвіт.
І  заблищали  оксамитом  роси,
Мінявсь  калейдоскопом  дивосвіт.

Весна  тихенько  будить  звірів  в  норах,
Всміхаються  їй  сонце  й  небеса.
Земля  прокинулась,  широке  поле,
Довкола  нас  чаруюча  краса.

На  річці  оселилась  гусей  зграя,
Про  свій  розповідають  переліт.
Десь  вітерець  поміж  гіллям  літає,
Вербові  котики  вже  бачать  світ.

І  стали  довші  дні,  коротші  ночі,
Від  радості  заплакали  дощі.
За  цим  усім,  спостерігали  очі,
Красу  душі  думками  несучи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827973
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019


Ольга Калина

А мати все чекає сина

А  мати  все  чекає  сина,  
Що  загубися  на  війні.  
Чия  у  цьо́му    є  прови́на?  
О,  Боже,  ти  скажи  мені..  

Його  нема  між  полонених  
І  серед  мертвих  теж  нема.  
Про  нього  правду  днів  буремних  
Покрила  кригою  зима.  

Саву́р-Моги́ла..  Після  бою  
Поранених  везли  бійців.  
А  у  Петрівську,  за  рікою,  
"Сепа́ри"  їх  чека́ли  всіх.  

То  ж  зав’яза́вся  бій  нері́вний  –  
Боєць  наш  не  один  поліг.  
І  кожен  з  них  пошани  гідний:  
Боровся  так,  як  тільки  зміг.  

Серпне́вий  ра́нок  став  оста́ннім,  
Коли  всі  бачили  його́.  
Рік  чотирнадцятий  був  крайнім..  
Надалі  все  -  анікого..

І  серед  безвісти  пропавших
Наш  Олександр  Яремчук.  
Загадці  щоб  кінець  покласти,  
Скажіть:  а  може  хто  що  чув?  

Не  будьте,  люди,  так  байдужі  
До  горя  матері  й  рідні,  
Яка  за  сином  тужить  дуже..  
Хоч  щось  повідайте  сім'ї..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827959
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Вийди мила у сад погуляти

Вийди  моя  мила  у  сад  погуляти,  
Будемо  з  тобою  зорі  рахувати.
Будемо  з  тобою  по  росі  ходити,
Буде  місяць  -  красень,  ясно  нам  світити.

Вийди  моя  мила,  я  давно  чекаю,
Пригорнись  до  серця,щось  сказати  маю.
Я  ж  не  сплю  ночами,  і  дивлюсь  на  небо,
Ти  перед  очима,  не  можу  без  тебе.

Вийди  моя  мила,я  тебе  благаю,
Стих  вже  спів  пташиний  у  зеленім  гаю.
Серце,  б'ється  в  грудях,  вирватися  хоче,
Я  тебе  чекаю,  виглядають  очі.

Вийди  моя  мила  у  сад  погуляти,
Не  кажи  мені,що  не  пускає  мати.
Я  тебе  зігрію  у  холодну  нічку,
Обійму  кохана,  зацілую  личко.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827825
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019


Любов Ігнатова

Замальовка

Кава  з  ваніллю  і  дрібка  кориці.
Затишна  книга  і  сніг  за  вікном.
Фото  старе,  дерев‘яні  полиці,
Хата  огорнена  спокоєм-сном.

Ранок  вже  стука  в  віконниці  сині.
Десь  там,  за  обрієм,  сонце  встає.
Вітер  дріма  у  безплідній  калині.  
Пташка  шукає  зернятко  своє.

Кицька  згорнулась  клубком  –  до  морозу,
А  до  весни  залишився  лиш  крок...
Сплять  у  бруньках  нерозплющених  грози,
Теплі  дощі  і  надії  ковток.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827804
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019


Валентина Ланевич

Уже не плачу, в грудях камінь.

Уже  не  плачу,  в  грудях  камінь,
Де  серце  б’ється  й  так  болить.
Колись,  здавалось,  буде  кремінь,
Насправді,  тисне  кожну  мить.

Неначе,  пташка,  котра  в  клітці,
На  волю  рветься  день  при  дні.
Пісень  співати  б  їй  на  вітці,
Як  сонце  зрине  по  весні.

І  пам’ять,  пам’ять,  як  зумисне,
Спиняє  Щастя  час  покров.
В  душі  кохання,  що  не  гасне,
Живе  з  поклонів  молитов.

Цілує  шрами,  зморшки,  рани,
Гарячні  скроні  в  сивині.
В  крові  пульсує  подих  прани,
Любов  не  хоче  чути:  ні.

04.03.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827754
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 04.03.2019


Віталій Назарук

НЕ ОБРАЖАЙТЕ

Не  ображайте:  пташку,  
Немовля  й  поета,  
А  ще  художника  
Не  смійте  ображать.
Бо  незахищені  
Рятують  цю  планету,
А  не  багнети  і  
не  постріли  гармат.
                   Олексій  Тичко.
А  ще,  прошу,  батьків  не  ображайте,
Старих  людей  із  мудрістю  в  очах.
Ніколи  їм  ні  в  чім  не  відмовляйте,
Не  вибачайтесь  потім  при  свічах.
Коли  потрібно  захищайте  землю,
Грудьми  прикрийте  дороге  душі.
Шануйте  вічно  найдорожче  –  волю,
Бо  лиш  вона  життєвий  є  рушій.
Коли  на  землю  насувають  орди,
Беззахисних  притисніть  до  грудей…
Вони  завжди  чомусь  бувають  горді,
У  них  є  те,  чого  нема  в  людей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827747
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 04.03.2019


Променистий менестрель

Жінці

Зі  Святом  дорогі  жінки,  берегині  нашого  дому,  
наше  найдорожче  багатство,  наше  ВСЕ  -  
будьте  здорові  та  щасливі.  Терпіння  і  витримки  
в  сьогоденні,  нехай  Вас  береже  Бог  -  
разом  все  витримаємо.                          

Жінці
 
Як  відображення  весни
і  мрій,  і  млості  від  чекання  
у  сні  серцевого  страждання  –  
час,  що  з  тобою  не  мини,
зі  мною  будь,  моє  кохання...

Цвітіння  сакури,  мій  друг,  
такої  ніжності  сумління,
як  потяг  дотику  в  стремлінні,
прийшло  посланням  на  мій  пруг
з  дощу  пелюсток  на  коліна...  

Жар  почуттів  живи,  не  снись  
в  рожевих  мріях  лиш  на  грані.
Кимсь  послане  випробува́ння  –  
на  диво  щастя  надихни  
у  світ  краси  на  ніжнім  стані...  


04  березня  2019р.


   Женщине

Как  отражение  весны
и  грёз,  и  неги  ожиданья
в  тени  сердечного  страданья  –
минуты  без  тебя  пресны
и  длятся  тягостною  данью...

Цветенье  сакуры,  мой  друг,
такое  нежности  влеченье,
как  будто  бы  прикосновенье,
пришедшее  посланьем  вдруг
с  дождя  цветенья  на  колени...

Горенье  чувств  в  стране  любви
иль  розовое  ожиданье?
Ниспосланное  испытанье  –
на  чудо  счастья  вдохнови
в  мир  красоты  на  хрупком  стане...

04  марта  2019г.

Авторский  перевод  с  укр.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827741
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 04.03.2019


геометрія

А ЖИТИ УСЕ - ТАКИ КРУТО…

                     А  жити  усе  -  таки  круто,-
                     не  лиш  молодим,  а  й  старим...
                     Прийдешнє  наповнювать  суттю,
                     веселим  бути,  чи  й  сумним...

                     Стрічати  збентежені  ранки,
                     бродить  по  ранковій  росі,
                     життєві  ловить  забаганки,
                     вклонятися  диво  -  красі...

                     І  днями,  що  йдуть  перестуком
                     у  клопотах  праці  й  турбот...
                     Спокійно    долать    перепони,-
                     пливти  у    красі  насолод...

                     А  в  ночі  чарівно  -  важливі,-
                     ловити  любові  ковток...
                     Зупинки  й  стоянки  можливі,
                     відомо  це  нам  не  з  чуток...

                     До  сліз  мені    рідні,  до  крику,-
                     річок  і  озер    голубінь,
                     з  селом  моїм  довгу  розлуку,
                     батьків  моїх  радість  і  біль...

                     Степи  і  поля  неозорі,
                     зорі́  вечерової  путь,
                     безмежні  широкі  простори,
                     що  їх  Україною  звуть!!!

                     Отож,  жить  усе  -  таки  круто,
                     чи  ви  молоді,  чи  старі...
                     Любити,  долати  розлуки
                     і  мрії  плекати  ясні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827733
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 04.03.2019


НАДЕЖДА М.

Звучала музика весни

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rNG6Hi2DghA[/youtube]

Весна  іде  вже   повним  ходом,
Не  озираючись  назад.
Хоч  пожалкує,  може,  згодом,
Зима  ще  кида  сніг  з  засад.

Але  весна  не  відступає,
Весь  гонор  в  неї  на  лиці,
Хоч  в  сніг  холодний  ще  пірнає,
Та  аплодують  їй  усі.

Супай  вперед,  не  піддавайся,
Зими  пройшла  давно  пора.
Тобі  нелегко,  все  ж  всміхайся.
Важка  з  зимою  оця  гра.

Поклич  когось  на  допомогу.
Можливо,  сонця  промінці?
Тобі   полегшать  цю  дорогу.
Не  втрать    синицю,  що  в  руці...

Зморилась,  все  ж  на  п"єдесталі.
З  чого  ж  тепер  тут  починать?
Не  варто  бути  вже  в  вуалі.
Весна  прийшла! Всім  треба  знать!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827721
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 04.03.2019


Леся Утриско

Що ж ти, квітко

Що  ж  ти,  дівчинко?  Так  не  можна!
Плачуть  зорі,  топлять  в  грозі,
Вже  весна,  де  стежина  кожна,
Мерзне  квітом  в  людській  сльозі.

Так  не  можна!  Ти  чуєш?  Квітко!?-
Поєднала  душа  блакить,
Цілив  снайпер  у  цвіт  так,  мітко,
Де,  у  вічність  летіла  мить.

Ткало  небо  свої  щедроти,
Полохливо  горів  десь  час,
Покидало  життя  всі  цноти  -
Святий  день  у  журбі  погас...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827719
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 04.03.2019


ВАЛЕНТИНАV

ОЧІ


Про  все,  завжди,  розкажуть  очі,
як  не  приховуй  в  почуттях…
Життя  свій  настрій  нашепоче,
все  відобразиться  в  очах…

Життя  минуле  –  мов  вітрила  -
новий  відтінок  кожен  рік,
та  Божа  воля  так  створила,  -
незмінні  очі,  продовж  вік.

В  очах  завжди  Душі  сумління,
лише  уважно  подивись…
Не  кожен  має  те  уміння,
лише  Любов,  той  має  хист.

Загляне  в  очі  –  небайдужість,
на  все,  в  них  відповідь  знайде.
В  очах  відвертість  і  лукавість…
до  серця  наживо  впаде…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827709
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 04.03.2019


Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)

крізь бурі й тернії

***
ПИСЬМЕННИКУ

Життя  коротке,  Господи,  коротке,
Ніхто  не  віда,  скільки  і  кому  
Надписано  прожить  в  цім  світі  років
Чи  перед  тризною,  чи  шляхом  у  пітьму.
Життя  –таке  криштальне  і  вразливе,
Над  ним  же  –  буревії  і  сніги...
Такі  шторми,  такі  бушують  зливи!
І  океан  втрачає  береги.
А  нам  –іще  стежками  ряст  топтати
Крізь  бурі,  тернії,  і,ревно,  до  снаги
Збирати  по  перлинці  й  зберігати
Цього  Життя  невпинні  береги

#Тетяна_Прозорова

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827556
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019


Надія Башинська

Я ВСЕ СКАЖУ… БЕЗ СЛІВ

Я  все  скажу  без  слів...  Так  розмовляти  вмію.
Як  поглядом  своїм  в  тобі  я  заяснію.
А  дотик  рук  моїх  тебе  зігріть  зуміє.
Кохає  ніжно  той,  хто  говорить  так  вміє.

Цвіте  для  нас  весна,  квітує  тепле  літо.  
Є  осінь  золота,  зима  дарує  квіти.

Я  все  скажу  без  слів...  Зникає  в  них  потреба.
Бо  поцілунок  мій  розкаже  все,  що  треба.
І  ти  мовчиш?..  Нехай.  Сама  я  прочитаю.
В  твоїх  очах  ясних  помітила:"Кохаю!"

Цвіте  для  нас  весна,  квітує  тепле  літо.  
Є  осінь  золота,  зима  дарує  квіти.

Я  дякую  словам.  Люблю  їх...  вони  знають.
Сильніші  почуття  від  них,  коли  кохають.
Я  все  скажу  без  слів...  Так  розмовляти  вмію.
Як  поглядом  своїм  в  тобі  я  заяснію.

Цвіте  для  нас  весна,  квітує  тепле  літо.  
Є  осінь  золота,  зима  дарує  квіти.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827583
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019


Ніна Незламна

Весняний світанок

Напівтьмяно…  Гаснуть  зорі
Хмари  -  птахи  -  мандрівниці
У  небесному  просторі
Темно  -  сині  танцівниці.
 Ясне  сонце  позолоту
По  обрію    й    ввись  малює
Рушить  темноти    дрімоту
Світлий  день  нам  пророкує.
Вийду  я  нині  на  ґанок
Свіжий  подих,  весни  чари
В  рожевій  рясі  світанок
Зникла  в  лісі  тінь  примари.
А  сніг  рихлий,  торкне  тишу
Збудить  поле  ненароком
Бульк  –  бульк  стіка,  вода  в  нішу
Заясніє  срібним  блиском….
Ніч  тікає,    ген  за  гори
 Залишивши  слід  туманний
В  синяві  голі  діброви
Струмків  звуки,  спів  органний….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827540
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019


Ніна Незламна

Я прошу тебе

Я  прошу  тебе,  не  дивися  вслід
На  мить  замовчи,  краще  не  гукай
Хоч  плачуть  сніги,  твоє  серце  лід
Тож  не  поведи,  знов  в  холодний  гай…

Там  в  дрімОті  все,  бо  іще  ж  зима
І  трава  ще  спить,  і  птахи  мовчать
Так  і  поміж  нас,  почуттів  нема
Не  прийшла  весна,  не  настав  наш  час…

Я  прошу  тебе,  поглянь  навкруги
Хоч  струмки  дзюрчать,  розляглись  річки
Й  ми  з  тобою  так,  як  ті  береги
Не  будемо  вдвох,  бо  різні  стежки….

Прошу  відпусти,  не  дивися  вслід
Мати  -  доленька  для  нас  не  одна
Не  торкайсь  душі,  твій  цілунок  лід
Далі  стежкою,  я  піду  сама…
                                                             Вірш  зі  скрині.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827539
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019


Надія Башинська

ЗАКОЛИСУЄ ДІБРОВУ ПІСНЯ СОЛОВ'ЇНА

Тихо  вечір  опустився...  небо  в  зорях,  синє.
Вже  притихла  навіть  річка,  тихо  хвиля  плине.
Спить  калинонька,  червоні  кетяги  схилила.
Заколисує  діброву  пісня  солов'їна.

І  дрімають  осокори,  зникли  всі  тривоги.
Вже  їх  в  снах  солодких  кличуть  далекі  дороги.
А  до  явора  ялина  віти  нахилила.
Заколисує  діброву  пісня  солов'їна.

Обнімає  дівчиноньку  козак,  де  джерельце.
Пригортає  і  голубить  дівчиноньку-серце.
Ой,  яка  ж  в  його  обіймах  дівчина  щаслива!
Заколисує  діброву  пісня  солов'їна...

Тихо  вечір  опустився...  небо  в  зорях,  синє.
Вже  притихла  навіть  річка,  тихо  хвиля  плине.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827533
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019


НАДЕЖДА М.

Просто ти живеш в моїй душі

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gtkYJ7SbYfo

[/youtube]


Я  тебе  ні  в  кого  не  украла,
Просто  ти  живеш  в  моїй  душі.
Серед  інших  теж  не  вибирала,
Образ  твій,  навіяли  дощі.

Може,  просто  ти  моя  ілюзія
У  зимову  довгу  заметіль.
Чи  почуло  серце  давню  музику,
У  якій  відбився  тихий  біль.

Ти  живеш  від  мене   так  далеко:
Кілометри,  море  і  роки,
(Долетіти  зможуть  лиш  лелеки)
Може,  і  на  відстані  руки.
 
Часто   ти  у  снах  моїх  блукаєш,
Вирватись так  хочеш  ти  на  світ.
Так  оцим  мене  завжди  лякаєш,
І  тому  тримаю,  як  магніт.

Я  до  тебе  хочу  доторкнутись,
І  відчути   голос  тихий  твій.
Іноді  боюсь  поворухнутись:
Раптом,  щоб  не  зник  із  моїх  мрій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827525
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019


Ольга Калина

Слава двадцять шостій


Слава  Бердичівській
Нашій  бригаді!  
Вашим    досягненням
Дуже  ми  раді.    
Місто    ви  славите    
Подвигом    ратним.
Скрізь  ви    досягнете
Успіхів    знатних.  
Все  ви  зумієте,
Сил    докладете,
В  спорті  відзначитесь  -
Перші  прийдете.
В  битві  із  ворогом
До    перемоги,  
Платите    дорого:
Кров  по  дорогах.  
Вже  вас  на  коліна  
Їм  не  схилити
І  Дух  український  
Їм  не  зломити.  
З  вами    повернемо
Землі  в  країну
І    воз’єднаємо  
Нашу  родину.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827514
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019


Людмила Пономаренко

Не гаси в небі вогники зір

Мрійнику  мій,  не  зважай  на  розмитість  дороги,
На  приземленість  справ  і  зневіри  шептання  в  душі.
Той,  хто  любить,  уміє  дослухатись,  певно,  до  Бога,  
Як  і  той,  що  єднає  струн  звучання  із  ритмом  віршів.

Мрій,  злітай,  досягай…  в  слові  «хочу»  -  енергії  подив
І  натхнення  творить,  свіжа  сутність  і  кроків,  і  дій.
Все,  від  чого  насправді  захоплює    вражено  подих,
У  цім  світі  безмежнім    -  від  високості  й    справжності  мрій.

Спробуй  мрію  на  смак…  Дорікне  в  божевіллі  хтось,  може,
Нездійсненним  назве…  не  гаси  в  небі  вогники  зір.
Випадає  нам  шанс  бути  в  час  свій  на  себе  лиш  схожими…
Не  втрачай…    Бережи…    Надихайся  у  мрії…  І  вір…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827466
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 02.03.2019


Амадей

Ти напиши лише "Люблю"

Ну  як  цю  весну  можна  не  любити,
Весною  з  серця  в  нас  самі  течуть  вірші,
Ти  ж  напиши  одне-єдине  слово,
Лише  б  було  воно  від  щироі  душі.

Ти  напиши  одне-єдине  слово,
"Люблю"-і  більш  нічого  не  пиши,
На  більше  я,  повірить  не  готовий,
Розчарувань  багато,  в  спраглоі  душі.

Ти  напиши  одне-єдине  слово,
"Люблю"...-  "Чекаю"...  навіть  слова  не  пиши,
"Чекаю",...  в  серці  відізветься  болем,
Словом  "Люблю"  мій  біль  заколиши.

Ти  напиши  одне-єдине  слово,
"Люблю",...і  серце  знову  сонцем  засія,
Повірю  я,  що  день  настане  новий,
Повірю  я,  що  ти  будеш  моя.

Якщо  напишеш  що  "Люблю,..Кохаю!",
Венера  в  небі  запалає  знов,
Тебе  щовечора  я  в  небі  зустрічаю,
В  вечірнім  небі  разом  ми  з  тобою  знов.

Ми  зорі  в  небі  любимо  обоє,
Ми  любимо  пісні,  й  читать  вірші,
Ми  жити  вічно  будемо  любов"ю,
Любов  і  є  бальзам,  для  спраглоі  душі.

Ти  напиши  одне  лише  "Люблю!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827462
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 02.03.2019


Валентина Рубан

ЗВИЧАЙНА НІЧ,



Звичайна  ніч,  така,  як  всі  підряд,
Із  вечора  до  самого  світанку.
Вона  чомусь  нам  не  дає    порад.
Тому  з    надією  чекала  ранку.

Хотіла    я  слова  Твої  почуть.
Та  Ти  боїшся    їх  сказать,  дарма.
Мовчиш  Ти,  я  ж  не    хочу  те  збагнуть,
Що  знаю  вже  мабуть,  усе  сама…

На  свої  видумки  не  хочу  я  зважать,
Нехай  летять  в  відчинене  вікно.
Я  просто  буду  потепління  ждать.
 Його  я  виглядаю  вже  давно.

Звичайна  ніч  із  вітром  і  дощем,
Холодна,  темна,  довга  і  самотня.
На  серце  кинула,  гіркий  пекучий  щем,
Та  що  казать…звичайна  ніч,  суботня

02.03.2019  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827457
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 02.03.2019


Haluna2

Як і колись…

Як  і  колись  прийшла  весна
І  сонечко  тепліше  пригріває,
Як  і  колись  душа  ще  молода,
А  час  пливе  рікою,  все  минає.
І  не  повернешся  назад  уже  ніколи,  
Лиш  загадка  про  минуле    ще  живе
І  ще  узори,  юності  узори
Ніщо  на    світі  не  зітре.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827451
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 02.03.2019


Віталій Назарук

ТУМАН РАНКОВИЙ

Туман  ранковий  постелив  рядно,
Світанок  розглядав  холодні  роси.
Мінявся  схід,  мов  кадри  у  кіно,
Від  вітерця  сплітали  верби  коси.
 
Творилась  казка,  починався  день,
Пташина  починала  галасати…
У  вельоні  заквітчаних  вишень,
Хрущі  збирались  в  мокрім  листі  спати.

Туман  кипів,  клубився  й  біг  кудись…
Роса  від  вітру  почала  спадати.
Окремі  роси  піднімались  ввись,
І  утворились  хмари,  мов  солдати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827255
дата надходження 01.03.2019
дата закладки 01.03.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Озовися голосом лелеки

Озовись  до  мене  голосом  лелеки,
Подаруй  мені  кохання  і  тепло.
Прилети  до  мене  мрією  з  далека,
Щоби  суму  в  нашім  серці  не  було.

Щоби  зорі  з  неба  падали  в  долоні
І  щоб  місяць  посміхався  нам  згори.
Мій  коханий  я  давно  в  твоїм  полоні,
Ще  із  нашої  юнацької  пори.

Пригорнись  до  мене  теплим  вітром  в  полі,
Подаруй  букет  ромашок  запашних.
Відійдуть  усі  печалі  і  всі  болі,
Бо  моє  кохання  у  роках  твоїх.

Я  скажу  коханий,  що  тебе  кохаю,
Що  гублюся  в  мріях  і  очах  отих.
І  летить  весела  пісня  понад  краєм,
Де  гуляє  вітер  в  пшеницях  густих...

Озовись  до  мене  голосом  лелеки,
Подаруй  мені  кохання  і  тепло.
Підросли  коханий  в  лісі  вже  смереки,
А  минуле  наше  ріками  спливло...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827146
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 28.02.2019


Ніна Незламна

Недолюбила… / слова до пісні /

Недолюбила    я  ….  Недокохала
Не  утопилась    я    у  твоїх  очах
Чому    так  мало    я  цілувала
Коли  був  поруч,  не  тільки    в  снах.
Чому    так  мало    я  цілувала
Коли  був  поруч,  не  тільки    в  снах.

Недолюбила  я  ,  недокохала
Як      місяць    землю  ясний  обіймав
Ховала  погляд,  спостерігала
Як  ти  в  саду,    другую  цілував.
Ховала  погляд,  спостерігала
Як  ти  в  саду,    другую  цілував.

Недолюбила  я  ,  недокохала
Знаю  у  цьому  є  моя  вина
Коли  в  хатині  свіча  сіяла
П`янів  ти  одиноко  від  вина.
Коли  в  хатині  свіча  сіяла
П`янів  ти  одиноко  від  вина

Тож  я  спинилась,  ніч  здивувала
Закалатало  серденько  моє
Отак  з  думками  геть  утікала
Бо  зрозуміла  я  хтось  в  тебе  є.
Отак  з  думками  геть  утікала
Бо  зрозуміла  я  хтось  в  тебе  є

Чом  розгубилась  й  сама  не  знаю
Думки  роїлись,    немов  джмелі
Серденько  билось…  Краще    спитаю
Від  чого  любий    так  захмелів.
Серденько  билось…  Краще    спитаю
Від  чого  любий    так  захмелів.

Молоде  тіло  тебе  манило
 А  чи  кохання  п`янке  вино
Чи  мала  теплі,  ніжніші  крила
І,  щось  чарівніше  у  ній  було.
Чи  мала  теплі,  ніжніші  крила
І,  щось  чарівніше  у  ній  було.

Недолюбила  я,  недокохала
Чи  то  на  щастя?  чи  на  біду
Гірка  сльозинка  в  душі  кричала
Коханий  вибач,      більш  я    не  прийду…
Гірка  сльозинка  в  душі  кричала
Коханий  вибач,      більш  я    не  прийду…

Недолюбила  я  ,  недокохала
Чи  то  на  щастя?  чи  на  біду
Гірка  сльозинка  в  душі  кричала
Коханий  вибач,      більш  я    не  прийду…
Гірка  сльозинка  в  душі  кричала
Коханий  вибач,    більш  я  не  прийду…


                         *Буду  рада,  якщо  ці  слова  покладуть  на  музику
                             Щоб  зазвучала  пісня.
           

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827139
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 28.02.2019


НАДЕЖДА М.

Лабіринти душі…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eTx6WJGoayA[/youtube]

Лабіринти  душі  нескінченні,
Нерозгадана  вся  їхня  суть.
Дуже  часто  вони  незбагненні,
Вихід  важко  знайти  і  збагнуть.

Недосяжні  її  повороти,
Затемнені  бувають  підчас.
Часто  з  страхом  прийдеться  боротись,
Але  мрія  про  вихід  весь  час.

І   збивають  заплутані  ходи,
Ноги  мліють,  повітря  нехват.
І  все  важчим  стає  кожен  подих...
Надважкий  та  здоланний  цей  шмат.

Якщо  важко,  нема  уже  сили,
Ти  згадай  про  Молитву  Святу,
Поки  розпач  і  страх  не  спинили,
Побори    безнадію   крихку.

Якщо  хочеш,  яка  я,  узнати,
Лабіринтом  душі  сміло  йди.
Біля  виходу  буду  чекати...
З  лабіринту  все  ж  вихід  знайди.
-----------------------------------------------
Лабіринт  -  складна,  заплутана  ситуацію,  відносини,
з  яких  важко  знайти  вихід.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827134
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 28.02.2019


Елена Марс

Дарунок для людства


Чи  піснею  літа,  чи  подихом  вітру
Вривається  в  серце  вона
Й  народжує  в  ньому  емоцій  палітру  -  
Ні  з  чим  не  зрівняний  дурман.  

Ця  таїна  таїн,  що  зветься  любов'ю  -
Інтрига  одвічних  інтриг,  
Заради  якої  хапались  за  зброю,  
Якій  поклонялись  боги...  

І  святість  з  гріхами  зросталась  -  навічно,
На  сотні  нових  поколінь.  
Красива  й  бездонна,  жадана,  космічна
Її  життєдайна  глибінь...  

Дарунок,  для  людства,  прекрасний,  небесний,  
На  землю  -  як  благо  зійшов!  
Серця  стануть  -  попелом...  і  не  воскреснуть,  
Та  житиме  вічно  -  любов.  

********

...  Чи  піснею  літа,  чи  подихом  вітру
До  когось  прийдуть  почуття
І  знов  запалає  гармонія  світла  
У  серці  земного  буття...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827121
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 28.02.2019


Haluna2

Ой, доле, доле

Ой,  доле  ,  доле,
Як  тебе  звати,
Що  всього  в  світі
Вмієш  давати:
Щастя  і  горя,
Зустріч  й  розлуку,
Безмежність  моря,
Біль  і  розпуку.
І  рідних  втрату,
Порад  важливих,
І  мрій  багато,
Дій    неможливих.
І  слово  злеє,
Що  убиває,
І  слово  добре,
Що  воскресає.
І  друзів  щирість,
Зухвалість  й  зраду,
І  Божу  милість,
І  плинність  часу.
Ой,  доле,  доле,
Що  ще  пізнаю?
Скажи  ж  бо  ,  доле,
Чого  чекаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827117
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 28.02.2019


Віталій Назарук

МОЇЙ ДОРОГІЙ ЛЮДИНІ

Як  мені  тебе  не  вистачає,
Тільки  з  вітром  раджусь  я  тепер.
І  вдивляюсь  в  небеса  безкраї,
Може  там  твій  образ  промайне.  

Тату,  тату,  не  забуду  миті,
Як  мене  учив  на  світі  жить.
В  пам’яті  шаную  дні  прожиті,
Але  смуток  у  душі  лежить.

Згадую  твої  ласкаві  очі,
Працьовиті  руки  коваля.
Як  святили  Паску  після  ночі,
Як  тоді  співала  вся  земля.

Я  тепер,  татусю,  дід  і  батько,
Віком  теж  уже  не  молодий.
Знаю,  що  не  все    буває  гладко,
Проте  хочу,  щоб  ти  був  живий!!!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827114
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 28.02.2019


Lana P.

СИНИЧКИ

Чорні  шляпки,  білі  щічки  —  
Витанцьовують  синички
На  морозі  коло  хати  —
Хочуть  їстоньки  пернаті.

В  кожушках  лимонно-жовтих
Ще  прибилися  у  жовтні,
З  лісу  сніжного,  —  веселі.
Стало  гамірно  в  оселі.

“Зінь,  сінь,  тінь!”—  звучить  з  тремтінням,  —
Почастуєм  їх  насінням,
Салом,  крихтами,  водою,
Стрінем  березень  весною!          27/02/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827113
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 28.02.2019


ГАЛИНА КОРИЗМА

НАЙБЛИЖЧА БОГУ

Сплять  тихим  сном,  до  забуття  -  
знайомі  люди.
Дивлюся  в  темні  небеса  -  
такі,  як  всюди.

А  там,  далеко,  не  сягну  -
в  моїй  країні,
Розквітнуть  яблуні  в  саду,  
а  я  -  в  чужúні.

Ця  довга  ніч  безсила  дню  
і  кане  в  Лéту*.
Когось  згубила,  кимось  сню...  
з  могó  сюжету.

Надходить  сон.  У  рай  пірну  -  
бо  він  з  казками...
До  себе  ковдру  пригорну...  -  
так  хочу  мами!

Мережку  слів  серед  ночей...
сказать  -  нікому.
Серед  всіх  друзів  і  людей  -  
найближча...  -  
Богу.

Лéта  -  річка  забуття

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827088
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 28.02.2019


Ірина Кохан

У хвилини такі…

Із  небесних  гілок
розлітаються  зорі,  мов  сови,
Загусають,  мов  мед,
рештки  ночі  на  спраглих  губах.
У  хвилини  такі
недоречні  і  зайві  розмови,
У  хвилини  такі
ходить  янгол  по  білих  снігах.

Горизонту  кайма
ще  тоненька  й  блискуча,  мов  лезо.
Лиш  піввдих,  лиш  півкрок  -  
і  проріжеться  сонця  бутон,
Мовчазні  ліхтарі,
тьмяні  свідки  нічної  імпрези
Душі  кутають  змерзлі
у  передранковий  бостон.

У  хвилини  такі
ходять  сни  по  стежинах  ще  босі,
Оті  що  не  збулись
і  вертають  із  зоряних  веж.
У  хвилини  такі
розумієш,  для  щастя  лиш  досить
Чути  серцем  цей  світ
і  радіти,  що  в  ньому  живеш...

бостон*  -  дорогий  сорт  тонкого  сукна.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827086
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 28.02.2019


Леся Утриско

Все мине

Все  мине

Все  минеться,  докупи  згребуться  і  болі,  і  страсті,
На  полицях  розляжуться  спомин,  деінде  думки
І  минатимуть  дні,  і  вмиратимуть  ночі  взірчасті,
Завмиратиме  час,  випиваючи  долі  струмки.  

Все  минеться  -  залишиться  десь  неземна  гіркота,
Десь  льодинкою  в  безвість  полине  пекуча  сльозина,
А  натомість  повернеться  райська  дзвінка  доброта,
Де,  до  млості,  зародиться  щира  та  вірна  людина...

(С)  Леся  Утриско

Світлина  з  інтернету

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827007
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 27.02.2019


НАДЕЖДА М.

Яскрава зірка серед неба…


Нехай  крізь  мить  зірці  судилося  згаснути  назавжди,  
чудово,  якщо  вона  до  кінця  сяяла  самим  яскравим  світлом.  (Ф.  Брукс)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1ApDTYCnFuY[/youtube]

Вечірнє  небо  вишите  зірками,
І  кожна  зірочка  -  душа  чиясь.
І  серед  них,  засвічена  є  нами,
Вона  не  просто  звідкілясь  взялась..

Осінній  день  і  кольорові  гами...
Приречені  на  зустріч  ми  були.
Та,  мабуть,  це  влаштовано  богами,
Вони  за  руки  по  житті  вели.

І  засвітили  зірочку  над  нами,
Рокована  дорогу  осявать.
Вона   одна   між  іншими  зірками,
Змогла  казковим  світлом  зчарувать.

І  кожен  раз,  коли  ми  разом,  поруч,
Коли  в  сплетінні  руки  і  серця,
Наш  погляд  квапиться   завжди  угору,
І  дякуєм  за  зустріч  ми  Творця.

Світи  завжди,  коли  йдемо  крізь  терни,
Коли  туман  засліплює  нам  шлях,
Коли  буває  настрій  наш  нестерпний.
Ти  будь  терплячою,  світи  на  небесах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827002
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 27.02.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Людиною бути

-Що  таке  совість?  -  син  батька  спитав,
Той,  вислухавши  таку  відповідь  дав:
-Совість,  синочку  то  річ  непроста,
Вона  або  є,  або  зовсім  нема.

І  жити  у  світі  із  нею  так  складно,
Бо  совість  замучить,  коли  щось  неладно,
А  якщо  в  когось  її  не  було,
То  що  б  не  робив  він,  йому  всеодно.

Красти  не  смій,  зароби  собі  чесно,
Щоби  тобі  й  комусь  користь  принесло,
Слабших  за  себе  не  ображай,
Старість  шануй  і  завжди  поважай.

А  ще  я  сказать  тобі  хочу,  мій  сину,
Творити  добро  не  забудь  й  на  хвилину.
Як  хочеш,  щоб  з  шаною  ставились  люди,
Насамперед  треба  ЛЮДИНОЮ  бути.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826999
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 27.02.2019


євген уткін

От не щастить з керманичами нам!

От    не  щастить  з  керманичами  нам!
Був  перший  теоретиком  великим.
Та  гетьман  з  нього  був  якийсь  безликий.
Культурний,  ерудований,  не  хам.

Наступним  був  проворний  лиходій
Хрещений  батько  корупціонерів
Це  він  увів  поняття    свій  –  чужий,
Й  почав  плодить  в  країні  мільйонерів.

А  «любі  друзі»  наче  той  Нарцис,
Закоханий  у  себе  і  собою,
Все  воював  із  тою,  що  з  косою
Та  так  в  протистоянні  і  завис.

А  потім    булаву    вхопив  Пахан
Його  злочинці  Хамом  величали
А    в  простолюдді  шапкодером  звали
Цього  потурив  від  керма  Майдан

А  п’ятий    дар?    Чи    божа  кара  нам?
У  вишиванці,  ввесь  у    шоколаді,
Вже  п’ятий  рік  біля  керма  при  владі
А  віз,  як  кажуть,  і  понині  там

Безвіз  і  томос.  Так  то  воно  так.
Але  ж  війна  вже    п’ятий  рік  палає!
Робочий  люд  з  країни  утікає
Бо  в  Україні  хаос  та  бардак.  



В  медові  вже  не  віримо  слова
Бо  ми  брехнею  ситі    аж    по  вінця
Не  буде  діла  доки  булава  
Не  буде  в  ПАТРІОТА    УКРАЇНЦЯ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826937
дата надходження 26.02.2019
дата закладки 26.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ой ти ягода - вишня ( слова до пісні)

Налилися  в  саду  соком  вишні,
Куштували  обоє  ми  їх.
Обіймали  дерева  розкішні,
Я  ховалась  в  обіймах  твоїх.

Цілував  мене  ніжно  у  губи,
Відчувала  я  солод  вишень.
Шепотіла  коханий  і  любий.
А  птахи  нам  співали  пісень.

Приспів:

Ой  ти  ягода  -  вишня  і  солодка  й  терпка,
В  небі  сонечко  вийшло,  веселиться  ріка.
То  дарує  нам  літо,  зустріч  в  нашім  саду,
Я  до  тебе  відкрито  на  побачення  йду.

Ти  чекаєш  на  мене  я  знаю,
Почекай,  ще  хвилиночок  п'ять.
Я  до  тебе  любов  поспішаю,
Щоби  міг  ти  коханий  обнять.

Я  з  тобою  мій  милий  щаслива,
Моє  щастя  коханий  в  тобі.
Вишні  падають  наче  б  то  злива,
Посилає  дощі  проливні.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826895
дата надходження 26.02.2019
дата закладки 26.02.2019


Надія Башинська

СОНЦЕ!

Щоранку  будить  нас...  і  кожного  зігріє.
Як  Сонечко  ясне  любити  так  уміє?
Всі  рівні  перед  ним,  усім  тепло  дарує.
І  пензлем  золотим  щодня  воно  малює.

О,  скільки  кольорів  у  сонячнім  промінні...
Засвітяться  добром  у  золотім  насінні.
Від  барв  отих  ясних  все  в  світі  розцвітає.
І  райдуги  дуга  барвиста  в  небі  сяє.

Як  сядуть  промінці  оті  ясні  на  віти,
то  вишеньки  цвітуть  і  яблуньки  у  цвіті.
Розсипле  промінці  по  травах  сонце  світле  -
тоді  уся  земля  казково  так  розквітне!

Несуть  у  світ  любов  ці  променята  милі,
щоб  в  світі  цім  яснім  ми  всі  були  щасливі.
Дивлюся  я  на  світ  в  своє  ясне  віконце
і  думаю:  любити  уміє  так  лиш  Сонце?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826871
дата надходження 26.02.2019
дата закладки 26.02.2019


Haluna2

О, як я хочу тишини

О,  як  я  хочу  тишини,
У  серці,  у  душі  спокою.
Сховатися  чи  йти  і  йти,
Щоб  ти  не  бачив  біль  зі  мною.
Щоб  із  природою  з'єдналась
І  обіймала  синє  небо,
Крильми  до  нього  піднімалась,
А  іншого  мені  не  треба.
Щоб  у  польоті  не  спалила
Я  крил  своїх  ,  уже  ранених,
Весь  біль    розсіяла,  згубила
І  не  чекала    слів  хвалених.
У  жертву  любов  принесу,
Таку  обдерту  і  невинну,
І  все  забуду  й  знов  прощу,
Немов  святу  і  безталанну...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826867
дата надходження 26.02.2019
дата закладки 26.02.2019


Любов Ігнатова

Тихий дощ

Цей  тихий  дощ  про  вічність  шелестить,
Освячує  молитвою  вікно.
Осіння  мить  щемить...
                                                         щемить...
                                                                               ще  мить-
Глінтвейном  стане  сутінків  вино

Із  ароматом  падолисту  й  снів,
Із  присмаком  морозу  на  вустах,
З  мускатним  шлейфом  перезрілих  днів,
Що  губляться  у  пам‘яті  й  літах.

А  тихий  дощ  іде  собі  й  іде,
В  свідомість  падає  і  мрячить  у  думках...
Знов  схуднув  календар  на  цілий  день
І  хризантемить  світ  Чумацький  шлях...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826845
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 26.02.2019


Ольга Калина

Новоградцю з нагоди Дня Народження

[youtube][youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4IqcBU1rsPg[/youtube][/youtube]



Виводь  із  стайні  ти  Пегаса,  
Пора  летіти  до  зірок,
Найвищої  гори  Парнаса,  -
Кінь  стер  копита  до  дірок.

Йому    у  стайні  не  сидиться,  
 На  волю  проситься  щодня.  
А  вже  за  ним  не    забариться:  
Йому  всі  Музи  є    рідня.  

Йому  б  розправити  лиш  крила,  
Злетіти  в  небо,  в  височінь  -
 Дорога  б  іскрами    іскрила
І  понеслася  б  в  далечінь.  

А  шлях  той  Музи  б  освітили
На  небі  сотнями  би  свіч.  
Дорогу  б  Місяцю    стелили
Мелодією  в  ясну  ніч.  


Вітаю  з  Днем  народження!  Прийми  найщиріші  побажання  в  цей  чудовий  день!  Нехай  по  життю  тобі  зустрічаються  тільки  добрі  й  надійні  друзі.  Будь  другом  щастю,  удачі  й  везінню!  Натхнення,  натхнення  і  ще  раз    -  натхнення!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826800
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 26.02.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Зимова тиша

Спить  ставок  маленький  біля  лісу,
Кригою,  мов  ковдрою  укрившись
І  верба  дрімає  похилившись,
Лиш  тихенько  щось  шепоче  вітер.

Мабуть  колискової  співає
Чи  розповіда  цікаву  казку,
Та  сніжок  легесенько  кружляє.
Не  сполохай  тишу  цю,  будь  ласка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826759
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 25.02.2019


Haluna2

Подивись у мої очі

Подивись  у  мої  очі,
Що  побачиш  ти  у  них?
Чи  зоріють  серед  ночі,
Чи  ще  біль  є,  ще  не  зник?

Не  досягнута  вершина,
До  якої  ми  ішли.
А  летіти?Крила,  крила...
Вже  поранені  вони.

І  зневіра  все  міцніє,
Затаїлася  печаль.
Обезкрилені  надії
Не  піднесуться    у  даль.

У  підніжжі  стоїмо  ми,
Варто  взятися  за  руки.
Йти  нам    лиш  стежками  тими,
Де  нема  болю  й  розлуки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826758
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 25.02.2019


Ніна Незламна

Сімейний оберіг / проза /

       Вчора  ввечері  хурделило…  Веселився  вітер,    кружляв  в  танці  з  пухкими  іскристими  сніжинками.  На  ранок  все  потопало  під  білим    пухом,  а  де  –інде  невеличкий  морозець  прикрив  сріблястим  інеєм.  На  гілках  дерев    лежали  купи    снігу,    а    кущі  ж    наче  сховалися  під  широкими  білосніжними  шапками,  як  подивитися  здалеку,  вони  ввижалися  низенькими  хатками.  
         З  вікна,  наче  рукою  подати,  здавалося  ледь  нахилившись,  можна  дістати  грона  калини.  Її  гілки  добре  нахилилися  під  вагою  снігу,  рум`янощокі  грона  виблискували  на  сонці.  Олексій,  висунувши  голову  з  під  ковдри,  ще    лежав  в  ліжку,  задивлявся  в  вікно,  любувався  видом.  Він  проживає  з  батьками  в  п`ятиповерховому  будинку,  в  двокімнатній  квартирі  на  другому  поверсі.    Сьогодні    пізно  проснувся….  Всі  в  клопотах    в  передноворічну  ніч,  а  в  нього  ввечері,  в  центрі  міста  перше  побачення  з  Вікою.    Самому  було  доволі    дивно,  як  зміг  зважитися  на  такий  крок,  знайомство  через  ОLX  визивало  усмішку.    А  почалося  все  це,  десь  близько  місяця  назад….    
 Олексій    вже  три  роки  поспіль  працював  диспетчером    при    Відділенні    залізниці,  мав  непогану  платню.    Хоча  й  мав    дешевенький  ноутбук,  з  яким  ходив  на  роботу,  але  давно  мріяв  собі  купити      сучасний  комп`ютер.
 Виваливши  не  маленькі  гроші,  як  говорила  його  мама,  задовольнив  своє  бажання.  Встановивши  його      в  кутку  своєї  кімнати,  він  задоволено  крутився  на  комп`ютерному  кріслі,  катався  на  ньому  від  столу  до  вікна  і  назад.    Мама  сиділа  в    м`якому  кріслі,  посміхаючись    з  цікавістю  спостерігала  за  сином,
-  Ти    тішишся,  як  дитя…    Наче,  як  маленький….  Пригадуєш,  як  ми    з  татом,  тобі    на  день  народження  купили  пожарну  машину  на  батарейках  ?  Скільки  радості  було,  геть  спати  з  нею  ліг…
 Олексій  зморщив  носа,  від  спогадів  блиском  горіли  очі,  легка  усмішка  на  обличчі,
-  Пригадую,  як  зранку  шукав,    ледь  не  плакав.  А  ти  її  в  коробку  поклала  й  заховала  під  ліжко.  Ох  і  сердитий  я  тоді  на  вас  був.  Це  добре  пам`ятаю.
 Мати  встаючи  з  крісла  сказала,
-  Тобі  треба  кактус  купити,  поставити  навпроти  комп`ютера,  кажуть  випромінювання  забирає  на  себе.
Хлопець,  поправивши  русяве  волосся,  що    спало  на  чоло,  відповів,
-  Я  то  не  вірю  в  це,  але  може  ти  мені  сама  купиш…  Це  ж  треба  йти  в  магазин  «Квіти»,  я    чесно  й  не  пам`ятаю  коли  там  був.
Мати  хитаючи  головою  заперечила,
-  Е  ні!  Куплю,  ще  не    такий,  не  сподобається.  Он  сорочку  подарувала,  то  не  догодила,  ти  вже  сам  синку,    сам.  А  то  може,  ще  скажеш,  щоб  дружину  тобі  знайшла.  Вже  двадцять  п`ять  років    минуло,  все  то  на  роботі,  то  вдома,  не  бачу,  щоб  біг  на  побачення.  Тому  й  квіти  не  купуєш…    Дорослішай  вже,  гадаю    в  дитячі  ігри  на  ньому  грати  не  будеш…
     Олексій  задумуючись  задивлявся  в  вікно,  правду  мама  говорить,  треба  дорослішати.  Але  ж  не  так  легко  знайти  порядну  дівчину,  ну  навіть  молоду  жіночку.  Он  на  роботі  Таня  така  славна,  розійшлася  з  чоловіком.  Шкода  дитину  має  та  і  старша  на  два  роки,  варіант  відпадає.  А  де,  ще  можна  познайомитися,  в  кав`  ярні,  де  тусується    молодь,  не  люблю  ходити,  не  моє…
     Через  пару  днів  він  повністю  заглибився  в  комп`ютер.  Задумав  подивитися  картинки  кімнатних  кактусів.    Від  кількості  різних  видів,  розбігалися  очі…  Від    простих    з  великими  голками  йому  ставало  моторошно,  здавалося,  що  ось  –  ось  вколеться,  а    квітучі    -  їх  кольори  йому  нагадали  весну,  дуже  сподобалися,  краса  та  й  годі,  невже  і  в  мене  вдома  можуть  зацвісти  ?  Зацікавленість  зробила  свою  справу,    не  вагаючись  зайшов    на  сайт  ОLX.      Доволі  здивувався,  що  в  його  містечку  такий  великий  вибір  кактусів.    Йому  сподобалося  два  кактуси,  один  з  рожевими  квіточками,  а  інший    з  темно  -  синьою  квіткою.  І  поряд  декілька  маленьких,  пухнастих    кактусів  в  маленьких  горшках.  На  жаль  під  кактусами    замість  ціни  було  написано  -    «ціна  договірна»  ,  він  помітив,  що  адресат  був  один.  О!  Напевно  прямо  хтось  займається  цим.
       Перед  очима  мелькала  реклама,  коли  йому  прийшла  відповідь,  для  спілкування    отримав  телефонний  номер.  І  чому  не  написати  ціну  відразу,  хоча  це  й    майже  не  важливо  та  врешті  передзвоню,  це  ж  не  важко  зробити.  Від  здивування  піднялись  брови,  коли  почув  молоденький  голос  і  тут,  же  сам  для  себе  несподівано  надавив  на  червону  кнопку.    В  емоціях  сказав,
-  Фу  -  ти,  дурень  безтолковий!  Злякався  чи  що?  І  від  чого?
       Чи  від  здивування,  що  почув  молодий    голос?  Повівся  точно,  як  хлопчисько,  картав  себе  в  душі.  Такого,  ще  не  було  зі  мною,    але  ж  доволі  приємний  голос  і  хто  вона,  через  яку  зніяковів  раптово?!    У  голові  кружляла  думка,  а  що  можливо  й  правда  продає  кактуси,  чи    то  така  пастка,  щоб  познайомитися?  Зразу  такий  час,  що    дівчата    можуть  піти  на  хитрість,  щоб  зачепитися,    за  що  -  небудь,  познайомитися  та  згодом  запросити  на  побачення.  Поглянув  на  годинник,  стрілки  показували  на  двадцять  першу,  трохи  запізно,  але  відступати  нема  бажання,  скажуть  якийсь  ***  передзвонив  і  виключився.  І  він  рішуче  знову  набрав  номер.
         Віка  сиділа  за  столом,    коли  вдруге  з  телефону  залунала    мелодійна  музика.
-  Чи  хтось    жартує,  чи  помилково…  ,  –  здивувалася    в  голос,  побачивши  той  самий  номер,  що  висвітився  напередодні.
Дівчина,  ще  не  збиралася  лягати  спати,  хоча  після    випитої  напередодні  чашечки  кави  настрій  поліпшився  та  відчувала,  що  справи  кепські,  напевно  підхопила  вірус,  бо  часто  чихала.  
 Почекаю,    вирішила  взяти  на  витримку,      хай    побіситься  трохи…  Та  спохватившись,  коли  мелодія  втретє  закінчувалася,  відповіла,
-  Ало!  Я  вся  уваги,  слухаю  вас!    
Олексій  намагався  говорити  спокійно,  виважено,
-  Доброго  вечора  пані!  Ви  вибачте,  я  дзвоню  з  приводу  кактуса,  ви  продаєте?
В  відповідь  почув  чихання,  а  потім  відповідь,
Звичайно  продаю,    звичайно,  навіщо  б  я  подавала  об`яву  в  ОLX.
Тут  наче  його  біс  штовхнув  у  спину,
-  А,  що  кактуси  вилікувати  вас  не  в  змозі,  чую  напевно  хворі.  Чи  то  хтось  інший?
Він  сказав  і  відразу  пошкодував  про  свою  поведінку.  Мама  каже  дорослішай,  яке  там  ,  така  безглузда  поведінка  роздратувала  його,  мовчав,  чекав  відповіді.    На  кілька  секунд  запала  тиша.    Потім  тихо,  наче  десь  здалеку,  в    телефоні  почув  чийсь  жіночий  голос,
-  Випий  чаю,  він  з  лимоном.  Ти  ліки  випила?
 От  халепа,  точно  хворіє,  а  я,  як  той  ідіот  і  голосно  в  телефон,
-  Ви  мене  вибачте  я  передзвоню  через  декілька  днів,  ви  одужуйте.  
Дівчина  відразу  відповіла,
-  Я  вам  маякну,  коли  мені  покращає.  Вибачте,  три  дні,  як  подала  кактуси  на  продаж,  не  думала,  що  так  швидко  хтось  передзвонить,  а  тут  і  правда    така      напасть    -    грипую.  
-  До  побачення.  Видужуйте!  -  тихо  видавив  з  себе.  А  потім  посміхнувшись,  сам  до  себе  в  голос,
-  А  голосок  милий…  Ой,  що  це  я,  як  кіт  на  сметану…  
   Треба  було  запитати  ім`я,  лягаючи  спати,  думав  про  неї  ,  голосок  то  милий,  а  з  виду  яка?  Скільки  років?  Чи  захоче  зустрітися?    А  може  заміжня?  А  потім  сам  себе  зупинив,  а  чи  не  забагато  думок  перед  сном…    Врешті  ж  якось  маю  побачити  кактуси,  не  буде  ж  пересилати  поштою,  це  в  одному  містечку.    Так,  засинаючи,  планував,  завтра  треба  терміново    йти  в  перукарню,  бо  вже  заріс,  мама  каже  став  схожий  на    Тарзана.
       Минуло  три  дні…    Ввечері  він  сидів    за  комп`ютером,  зареєструвався    на  сайті  »  Фейсбук»,  шукав  однокласників,  коли  задзвонив  телефон  і  виключився.  О!  Напевно    вона,    недовго  хворіла,  хто  б  ще  міг  бути.  Всі  ці  дні  думав  про  неї  і  чого  й  сам  не  знав.  Її  голос  переслідував  його,  як  мана.  О,  як  не  заміжня,  хай  дасть    адресу    у    фейсбуці,  побачити  б  її,  біленька  ,чи  чорнява?  І  цікаво  очі  які?  Хай  би,  як  небо  голубенькі,  світлі  і  привітні,  тільки  не  чорні.  Можливо  ті  квіти,  кактуси,  хоч  і  колючі  та  стануть  єднанням  долі.  Голосно  калатало  серце,  відчував,  як  у  вухах  і  скронях    стукає  кров.  Що  буде,  то  буде,  рішуче  набрав  номер  телефону,
-  Добрий  вечір!  
Йому  відповів  милий  голос,
-  Гадаю  добрий!  
 Почувши,  задоволено  хитнув  головою,  продовжив,
-    Мене  звати  Олексій.  Мені    сподобалися  ваші  два  квітучі    кактуси,  хочу  один  з  них    придбати.  Скажіть  мені  ціну  і  куди  та  в  який  час  я  зможу  підійти,  щоб    його  забрати.  Який  з  них,  я  вирішу  коли  побачу,  так  можна?
Він  почув  в  голосі  переміну,  відчував,  що  швидше  за  все  зраділа.  Мелодійний  голос,  наче  витримав  якусь  паузу,  а  потім  дівчина    сказала,
-    До  речі  мене  звати  Віка.  Ви  знаєте,  я    сьогодні  вночі  їду  до  Києва  на  сесію,  за  три  тижні  повернуся,  тоді  й  прийдете.  Можна  звичайно  мамі  сказати,  щоб  вас  зустріла,  якщо  терміново,  як  ні,    то  тоді  вже,    як  повернуся.
-  Адресу  дасте?  -    поспішив  запитати.
-  То  вам  терміново?  -  в  голосі  відчувалося  здивування.
-  Ні  –  ні…  Гаразд  приїдете  з  сесії,  дасте  про  себе  знати.  Удачі  вам!
-      сказавши  ,    відчував,  що  повівся  трохи  безглуздо,  нащо  було  питати  зараз  адресу,  чекав,  що  вона  скаже.
-  Добре,  дякую,  на  добраніч,  -    пролунало  в  відповідь.
   Віка  дивлячись  у  вікно  замислилася,  а  може  мені  його  заінтригувати,  хай    трішки  почекає,  ще  передзвонить,  здається  молодий  хлопець,  не  одружений.  Загалом  такі  речі  купують  жінки,  зробила  висновки.
 Вона  зникла,  а  він  все  ще    тримав  телефон  біля  вуха.  Йому,  ще  хотілося  з  нею  про,  щось  поговорити,  щоб  почути    той    ніжний  голос.  
Після  розмови,  ще    довго    щось  читав  за  комп`ютером,  відкривав  інші  сайти  та  те,  що  було  перед  очима,  нічого  не  сприймав.  Якась  магія,    чи,  що  в  її  голосі,  що  так  подіяла  на  мене,  дивувався    собі  сам.
Пройшов  час…    До  Нового  року  залишилося  три  дні.  Олексій,  ще  валявся  в  ліжку,  коли  задзвонив  телефон,  висвітився  її  номер.  Ну  нарешті…    Стільки  вільних  вечорів,  стільки  й  часу  думками  про  неї.  Навіть  була  думка  за  телефонним    номером    дізнатися  адресу,  якщо  не  передзвонить  до  Нового  року.    Як    добре,  що  не  забула,    здавалося  був  спокійним  та  в  душі  відчував  хвилювання.    
-  Добрий  день,  це  я  Віка,  дзвоню  з  приводу  кактусів.
Він  намагався  говорити  бадьорим  голосом,  але  спокійно  сказав,
-  Доброго  дня  !  О!  До  речі,  коли  дасте  адресу,  що  я  прийшов  за  кактусами?
-  То  ви  не  передумали!    Гаразд,  знаєте,    зараз  на  часі  підготовка  до  Нового  року.  Ну,  то  прибирання,  то  щось  інше,  щось  смачненьке  приготувати.  Можливо  ми    вирішимо  це  питання  після  Нового  року?
 Олексій  потягнувся  в  ліжку,  відчув  чоловічу  силу,  приємно,  тепло  на  душі,  хоч  співай,  весело  до  неї,
-  У  -  ва,  то  ви  вмієте  готувати,  напевно  годите  чоловікові,  так?
Вона  сміялася,    сміх  нагадав  спів    синички,  чому    зробив  таке  порівняння  і  сам    дивувався  такій  кмітливості.
Після  сміху,  якесь  шарудіння  і  її  голос,
-  Ще  ні,!  В  мене  чоловік  в  проекті,  так  через  рік  –  другий.  Мені  іще  півтора  року  залишилося  вчитися,  отримаю  диплом,  тоді  вже    можна  й  закохатися,  а  зараз  не  на  часі.
Її  слова  його  розсмішили.  Ну  і  ну  плани,  подумав  і  сказав,
-  А  у  вас,  що  квіти  цвітуть  теж  по  вашій  забаганці,  бо  ви  їм  наказуєте?  
Запала  тиша…    Віка  чомусь  зніяковіла,  а    потім      тихо,  вже  не  рішуче,  
-  Ви  знаєте,  ну  гаразд,  якщо  ви    не  проти,  прийдіть  ,  завтра,  чи  після  завтра,  після  обіду  для  мене    так  зручніше,  що  скажете?
 -Та,  я  хоч  сьогодні  і    хоч  зараз,    в  мене  вихідний  день.  А  завтра  я  на  роботі  цілий  день,  -  не  поспішаючи  запропонував  Олексій.
-  Ні  сьогодні  відпадає,  мама  на  роботі,  а  без  мами  я  нікого  в  квартиру  не  впускаю,  вибачте.    А  далі  сплануйте    самі,    пропонуйте  коли  вам  виходить  краще.  Що  до  мене,  я    пішла  в  відпустку,  тож  кожного  дня  вдома  .
-  Віко,  я  тридцять  першого  числа  з  нічної  зміни,  виходить  в  цей  день    було  б  краще,  що  скажете?    Хоча  я  розумію  такий  день,  всі  в  клопотах,  як  ви  кажете.  Ви  напевно  десь  зустрічаєте  Новий  рік?!
Йому  здалося,  що  вона  грає  в  мовчанку.  Тихо…  
А  потім  не  дочекавшись  відповіді  випалив,
 -  А  давайте  краще    зустрінемося  на  площі,  біля  ялинки  разом  зустрінемо  Новий  рік,  а  потім  ,  як  ви  не  проти,  підемо  до  вас,  заберу  кактус.  Ви  тільки  скажіть,  як  я  вас  розпізнаю,  може  ви  в  фейсбуці  зареєстровані,  щоб  вас  побачив?
От  телепень,  сварив  себе  в  душі,  можливо  в  неї  хтось  є  і  запитав,
-  Чи  відкаже?  
Він  почув    легеньке  хіхікання,  а  потім  вона    весело  сказала,
-  Це,  що  спочатку  побачення,  а  потім  кактуси?  Як  розуміти  вашу  пропозицію?
Він  замислився,  відчував,  що  вона  фліртує    з  ним.  Ох,  вже  ці  дівчата,  напевно  зовсім  молоденька,  стоп,  але  ж  скоро    закінчує    навчання    і  працює,  значить  років  дев`ятнадцять    –  двадцять  є,  розмірковував  про  себе.  Віка  раптово  виключилася…
-  Катастрофа  -    раптово    голосно  вигукнув  на  всю  кімнату.  
А  потім  злетів  з  ліжка  почав  віджиматися  на  полу.    В  голові  гуділи  бджоли;    ні,  як  хочеш  так  і  вважай  та  я  хочу  побачити,  яка  ти…
Твій  милий  голос  то  наче  пташиний  спів
Якби  мав  крила,  то  до  тебе  вже  б  летів
Нехай  кактуси  -  як  привід  поєднання
Може  й  проснеться  те  почуття  -  кохання…
Погнався  вітром  в  душ,  сердитий  сам  на  себе,  дубовим  віником    шмагав,  вже    доволі    розчервоніле  тіло..
 _-Зараз  чекай,  лиш    не  зникай,  прийшов  до  тями,  нехай  так  буде,  хай  буде  спочатку  побачення  із  вами,  а  потім…  Так,  досить  базікати!  
Задоволений  вискочив  з  душу,    швидко  всунувся  в  штани  й  сорочку,  набрав    номер  телефону.
В  вухах  наче  оглух,  задивляючись  в  одну  точку,  слухав  мелодію  .Вона  вже  закінчилася  ,  пішов  повтор…  Раптом  почув  її  голос,
-  Віко!  Це  я,  Олексій!  Давайте  о  двадцять  другій  зустрінемося,  в  центрі  міста,  біля  ялинки.  
Вони    спілкувалися  хвилин  п`ять,    домовилися,  як  розпізнають  один  одного….
Вона,  морщила  носика,  моргала  в  дзеркало,  що  висіло  на  стіні,  трохи  збоку    від  комп`ютера.    Її  голубі  оченята  сяяли  радістю…
Коли  попрощалися,  Олексій    рукою  витер  спітнілий  лоб.  Це,  якесь  божевілля,  чим  вона  так  манить  ?  Трохи  терпіння,  вмовляв  себе,  побачу,  що  то  за  пташечка….
                 Блиск  кришталю  на  вікнах  будинків  мерехтів,  переливався,  вигравав  різними  кольорами  вогнів,  здалеку  в  гірляндах  виднілися  сяючі  ялинки.    Знову  й    знову  чути  веселу  музику  і  сміх,    час  від  часу  неподалік  вихлопи  петард…      
Олексій  хвилюючись,  підходив  ближче  до  центру  рідного  містечка.  Гаряче  дихання    в  повітря  спричиняло    пару,  яка  від  вітру  прилягала  до  махрового  шарфа.  Йому  здавалося,  що  від  хвилювання    втратить  голову,  сміявся  про  себе,  мабуть,  як  подивитися  збоку,  виглядаю  хлопчиськом.    Та  побачивши  її  ,  на  сходах  мерії  біля  площі,  ледь  не  зашпортнувся.  Ні  зразу  не  підійду,  можливо  й  не  вона,  глянув  на  годинник,  за    п*ять  хвилин  двадцять  друга,  напевно  вона….  Струнка,  в  чорному  пуховику,  під  пояс,    його  низ    і  рукава  біля  зап`ястя    виділялися  білими  стрічками,  комір  з  лебединого  пуху  і  така  ж  шапочка,  з  під  якої  виднілося  русяве  волосся.  Здаля  зирнув,    так  –  так  не  чорнява,  добре,  що    стоїть  навпроти  вікна  з  ілюмінаціями,  роздивлюся  її.  Ховав  троянду  під  пальто,  щоб  не    відразу  пізнала  його.  Була  домовленість,  що  він  буде  тримати  в  руках  червону  троянду.  
На  височеньких  підборах  чобітки  придавали    їй  стрункості,  подумав,  як  берізка  під  снігом,  а  які  ж  очі?  І  посміхаючись  направився  до  неї……
 Їм  було  легко  розмовляти,  наче  знали  один  одного  не  один  рік,  погляди        бентежили  серця.    Він    навіть  не  міг  уявити,  що  знайшов  ту,  яка  припала  до  душі.    А  її  очі  голубі,  про  які  він  мріяв,  час  від  часу  іскрились  при  розмові.  Краса  губ,  кольору  стиглої  вишні,  манила  доторкнутись….    Гучні  салюти  й    весела  музика,  підіймали  настрій…
     Пройшло  два  роки….      В  передноворічну  ніч,  на  другому  поверсі  однокімнатної  квартири  гучно  грала  музика….      У  своїй    квартирі  вони  вперше  удвох  зустрічали  Новий  рік.  На  заскленому  балконі  мерехтіли    яскраві  ілюмінації,  освітлювали  оберіг  молодої  сім`ї  –  квітучі  кактуси.
     В  кімнаті  з  телевізора  чути  промову  президента.        Віка,  в  пишній  сукні  задивлялася      в  вікно,  пригадувала  першу  зустріч.  Олексій    підійшов  до  неї  з  двома  фужерами    апельсинового  соку,  ніжно  поцілував  в  уста,
-  Давай  моя  небесна  феє,  вип`ємо  за  нас!  За  наше  майбутнє!
       Кольорові    салюти  і  феєрверки    раз  у  раз  іскрами  освітлювали  містечко  ї  їх  щасливі  обличчя.    Він  ніжно  рукою  обіймав    за  округлену  талію  і  вкотре  відчував  тепло  від  погляду,  топився  в    її  голубих,  закоханих  очах…..
                                                                                                                                                                                                                     Січень  2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826754
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 25.02.2019


laura1

Квітучий Виноградар!

Пісня  про  мій  рідний  Виноградар!

Пройдусь  стежка́ми  міста,  коли  цвітуть  каштани!
Коли  бузок  духмяний  так  вабить  і  п'янить!
Вдихну  їх  аромати  крізь  вранішні  тумани,
Далекого  дитинства  згадаю  кожну  мить.

Приспів
Цвіте  мій  Виноградар,  квітує  кольорами!
Він  Києва  -  перлинка!  Він  -  райський,  тихий  сад!
Заквітчаний  в  троянди,  овіяний  вітрами,
Одягнений  в  барвистий  і  сонячний  наряд.

Давно  вже  загубились  в  життєвому  вертепі
Мої  найперші  кроки  на  милій  цій  землі!
Мій  рідний  Виноградар!  Малесенький  на  мапі!
Але  такий  чарі́вний  і  любий  так  мені.  

Приспів
Цвіте  мій  Виноградар,  квітує  кольорами!
Він  Києва  -  перлинка!  Він  -  райський,  тихий  сад!
Заквітчаний  в  троянди,  овіяний  вітрами,
Одягнений  в  барвистий  і  сонячний  наряд.

Час  змінює  навколо  всі  дійства  й  персонажі!
Прийшла  така  жада́на  й  доросла  вже  пора!
І  лиш  мій  Виноградар!  І  лиш  його  пейзажі!
Вертають  в  дні  дитинства  і  юності  літа́.

Приспів
Цвіте  мій  Виноградар,  квітує  кольорами!
Він  Києва  -  перлинка!  Він  -  райський,  тихий  сад!
Заквітчаний  в  троянди,  овіяний  вітрами,
Одягнений  в  барвистий  і  сонячний  наряд.

24.  02.  2019                          Л.  Маковей  (Л.  Сахмак)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826712
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 25.02.2019


Східний

Про рідну мову

   

Щодень,  щомить  то  є  народження  поета,
Щодень  нові  на  сайтах  імена.
Велика  україномовна  є  планета,
Незломна  в  ній  духовна  глибина.
Віками  нищили  всеукраїнське  слово,
В  засніжений  кидали  Магадан.
Та,  мов  гриби  з  дощу,  росла  вкраїнська  мова
І  руки  виривала  із  кайдан.

Бо  жив,  живе  і  буде  жити
Отой  невидимий  вкраїнський  ген.
О,  як  його  старалися  спалити,
Ще  з  давніх,  давніх  тих  давен.
Та  по  зимі  разом  з  весною
В  струмках  звучали  голоси,
Туманами  і  ранньою  росою
Вкраїнські  линули  пісні.

Від  них  шипіли,  мов  гадюки,  московіти,
Лящали  ланцюгами  кайдани.
Стріляли.  Нові  у  полі  виростали  квіти,
Нові  учили  мову  вчителі.
Щодень,  щомить  то  є  народження  поета,
Щодень  нові  на  сайтах  імена.
Велика  україномовна  є  планета,
Незломна  в  ній  духовна  глибина

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826725
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Східний

Любові ще не час



Важкі  до  волі  є  дороги,
Як  березневий  мокрий  сніг.
Найвища  правда  лиш  у  Бога,
Єдиний  поборов  Він  гріх.
Важкі  у  правди  кілометри,
Тому  так  важко  їх  пройти.
А  ще  піднятись  на  Ай-Петрі,
До  щастя  звести  всі  мости.
В  любові  теж  важкі  стежини,
Хоча  без  неї  нікуди.
Сьогодні  стали  ми  чужими,
Братами  вчора  ще  були.
Сьогодні  ти  живеш  в  Росії,
Я  України  вірний  син.
В  степу  твої  шкулять  повії,
Росте  на  Львівщині  полин.
І  на  Волині  плач  і  сльози,
А  як  зруйнований  Донбас.
А  ти  мені  –  метаморфози,
Тому  любові  ще  не  час.
Важкі  часи  для  України,
Та  ми  здолаємо  і  їх,
Відновимо  усі  руїни
І  прощення  попросимо
За  гріх.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826708
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Надія Башинська

Є В КОЖНІМ СЛОВІ БОЖА СИЛА!

         Ходив  Бог  світом,  мови  роздавав.  Мав  стільки  їх,  
як  квіток  серед  трав.  Дзвінкі,  бадьорі  та  барвисті.
Які  ж  ті  мови  голосисті!
Носив  з  собою  повний  міх,  ті  мови  розсипав,  як  сміх.
І  люди  тішились,  раділи,  бо  ж  голоси  їхні  дзвеніли.
         Довго  ходив...  то  ж  натомився.  Сів  відпочити  там,
 де  гай.  Вода  прозора  там  в  ставочку.  Подумав:
 -  А  тут  справжній  рай!  Калина  наливає  ґрона,  у  дуба  
кучерява  крона.
В  берізок  є  нові  сережки,  у  молодих  ялин  -  мережки.
І  люди  трудяться  у  полі.  Ген  височіють  як  тополі!  Жита
зазолотіли  нині.  А  небеса  над  ними  сині...  
Люблю  бувати  в  Україні,  -  радів  Господь.  -  Тут  заночую,  
їй  гарну  мову  подарую.
         Порожнім  був  уже  мішок...  Бог  засмутивсь.  
Чийсь  голосок  почув  гарненький.  То  з  гір  збігав  струмок  
маленький.  А  він  так  дзвінко  дзюркотів,  що  кущ  калини  
задзвенів!  Що  ягідка  -  то  слово  світле.  
-  Дзвени!  Дзвени,  моє  ти  рідне!  
Словами  повнилася  мова,  а  Бог  радів  все:  -  Калинова!
         Уже  за  гаєм  сонце  сіло...  примовкла  нива,  притих  став.
Лиш  соловеєчко  співав.  Переливалася,  дзвеніла  та  ніжна
пісня.  -  Солов'їна!  -  тішивсь  Господь.
         А  коли  вранці  сонце  встало,  вся  Україна  заспівала.  
І  гарно  так  заговорила...  Є  в  кожнім  слові  Божа  сила!
І  ти  люби  свою  країну  і  її  мову  солов'їну.  Дзвінку,  веселу,  
калинову,  барвисту,  ніжну,  світанкову!
         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826670
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Виктория - Р

Ти єдиний такий!

Ти  єдиний  такий!  

Ти  в  калиновім  цвіті,
Ти  в  піснях  солов'я.
Ти  промінчиком  світлим,
Ти  усюди,  де  я  !

Ти  у  ранішніх  росах,
Ти  у  плесі  рікИ.
Ти  метеликом  в  косах,
Ти  єдиний  такий!

Ти  у  полі  серпанком,  
І  веселкою  в  небі.
Вітерцем,  що  на  ґанку,
Ти  у  кожній  потребі.

Ти  у  сонячнім  русі,
Ти  в  малому  озерці.
Ти  у  кожній  спокусі,
У  моєму-ти  серці!!!
23  02  2019  р
Вікторія  Р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826660
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Віталій Назарук

НЕВЖЕ ЩЕ

Неначе  орлині  крила
Розправив  свої  думки.
У  них  було  стільки  сили,
Як  грації  у  ріки.

Летіли  вони  у  простір,
Шукали  де  є  тепло.
Допоки  не  чули  постріл,
Спокійно  усе  було.

І  раптом  розкати  грому,
Донеслись  немов  стрільба.
Вернулись  думки  додому,
Подумали,  що  війна.

Закрились  в  пустій  кімнаті,
Усілись  біля  вікна.
Думки  –  це  війни  розкати,  
Невже  знову  йде  війна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826659
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Україна - друга мати

Рідна  Україно!  Ти  нам  друга  мати,
Будемо  тебе,  ми,  завжди  захищати.
Будемо  з  тобою  в  радості  і  горі,
Щоби  вільні  бу́ли  всі  твої  простори.

Щоб  всміхались  діти  і  пісень  співали,
Щоб  війни  ніколи  і  горя  не  знали.
Щоб  поля  вкривались  пшеницями  рясно,
Щоб  світило  в  небі  сонечко,  нам,  ясно.

Лесі  ніжна  пісня,  Кобзареве  слово,
Мудрі  поєднання  в  українську  мову.
Щоб  Дніпро  широкий  не  мілів  ніколи,
Щоб  трембіт  звучання  линуло  у  гори.

Знай,  народ  твій  завжди,  то  могутня  сила,
Підніметься  в  небо  і  розпустить  крила.
Кинеться,  мов,  яструб  яничара  бити,
Щоб  тебе  країно,  грудьми  захистити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826655
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Надія Башинська

ПРИЙДИ, ТА ХВИЛИНОНЬКО ПРАВДИ ЯСНА!

         Вогонь...  яскравий.  Зігрів.  Сиділи.  Мовчали.  
Розмова  без  слів.  Бо  кожен  тут  думав  своє.  
Коли  ж  цю  біду  час  забере?
         Хтось  думкою  линув  додому,  бо  там  і  мама,  і  тато.
Вже  їх  обнімав.  Хтось  на  руках  уже  сина  тримав.
Хтось  доню  й  дружину  свою  цілував.
 Хтось  бачив  село.  Там  друзі...  і  клени  стоять  край  доріг.
Розкішні,  зелені.  
Кремезний  пив  воду  з  своєї  криниці.  А  наймолодший  -
рахує  зірниці.  Між  них  він  помітив  найяскравішу,  що
схожа  на  дівчину  ту,  найріднішу.
Найстарший  дивився  на  всіх,  теж  мовчав.  
За  мить...  -  Нам  пора,  -  тихо  сказав,  й  прикрили  їх  знову  
дерев  сильні  віти.  
         Допоки  ж  ще  злу  панувати  у  світі?!.  
Прийди,  та  хвилинонько  Правди  ясна,  де  збудуться
світлі  всі  думи-слова.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826654
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Амадей

БАТЬКІВСЬКА ХАТА (авторська пісня)

Батьківська  хата,  вишня  під  вікном,
Криниця,  мальви,  яблунька  креслата,
Це  ж  скільки  літ  мене  тут  не  було?
Вже  скільки  літ  мене  чекає  мати.

Мене  позвала  в  мандри  чужина,
Пішов  топтать  неходжені  дороги,
А  дома  мама  виглядала  край  вікна,
Тамуючи  жалі  своі  й  тривоги.

Самотньо  вишня  квітла  щовесни,
І  яблунька  в  плодах  мене  чекала,
Приходили  вони  до  мене  в  сни,
А  спогади  серденько  виривали.

І  ось  стежина  рушником  лежить,
Де  жде  мене  моя  батьківська  хата,
Пошвидше  б  вже  ота  настала  мить,
Коли  мене  пригорне  рідна  мати.

До  вас  матусю  я  вернувся  знов,
До  вас  горнуся,  матінко  сивенька,
З  рук  материнських  п"ю  п"янку  любов,
Як  добре  коли  є  на  світі  ненька.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826610
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Ольга Калина

Ще досі в бою

Присвячую  Анатолію  Сморчкову
старшому  сержанту,  учаснику    Афганської  війни    з  1987    по  1989рр





 Душа  ридає    і  болить,
І  серце  навпіл  розриває.  
Сльоза  скупа  в  підступну  мить  
Клубком  у  горлі  підступає.  

Навік  зостався  побратим
В  гірських  просторах  Кандагару.  
В  бою    я  вижив  лиш  один
Й  підношу  голову  на  плаху.  

Пробач  мені,  земляк-братан,      
Що  я  живим    вернувсь  додому.  
Заполонив  мене  Афган,  
І  вже  не  я  в  собі  самому.  

З  тобою  досі    в  тім    бою
Душманів  разом  відбиваєм.
 Ми  не  залишим    висоту,  
Хоча  загинем  –  добре  знаєм.  

Допоки  я  іще  живий-
У  зниклих    безвісти  немає-  
З  тобою  я.  Ти  не  один  –  
В  душманів  разом  ми  стріляєм.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826609
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Ольга Калина

Моя мова

Моя  ти  мово  калинова,  
Барвиста,  ніжна  і  чудова,
Звучиш,  як  пісня  солов’їна.
Для  мене  в  світі  ти  –  єдина,
Джерельна,  чистая  водиця,  
Душі  вкраїнської  скарбниця.  
Ще  з  колискової  вкладаєм
У  рідну  мову  все,  що  маєм.  
В  ній  Дух  Вкраїнський,  Гідність,  Воля,  
І  піт  засіяного  поля,
Козацька  Слава  нездоланна,  
Що  Духу  Січі  притаманна.  
І  квіт  вишневий  у  садах
Цвіте  в  барвистих  рушниках.  
Усе  це  маємо  ми  в  мові.
Вона  всьому  для  нас  основа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826604
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Східний

А час летить і видно не спинити



А  час  летить  і  видно  не  спинити,
Іще  учора  палахкотів  майдан.
Хотіла  Україна  вільно  жити
Під  мирним  небом,  без  стальних  кайдан.

Пішла  до  Бога  перша  мирна  сотня
Нескорених  системою  людей.
Пішла,  злетіла  журавлем  до  сонця
Така  велична,  ніби  Прометей.

Горять  запалені  свічки  і  квіти
На  тому  місці,  де  були  бої.
Хотіла  Україна  вільно  жити.
Чому  її  все  зраджують  свої?

А  може  не  свої  –  це  вовкулаки,
Яким  кишеня  є  і  бог,  і  цар,
Московські  слуги,  гниди,  посіпаки,
Запроданці  з  когорти  яничар.

А  час  летить  і  видно  не  спинити,
Іще  учора  палахкотів  майдан.
Сьогодні  на  Донбасі  жорсткі  битви
За  мирне  небо,  без  стальних  кайдан.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826601
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 24.02.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Вірність коханню (слова до пісні)

При  дорозі  калина  до  землі  нахилилась,
А  в  хатині  дівчина  в  самоті  зажурилась.
Десь  поїхав  коханий  і  назад  не  вертає,
Він  в  країні  чужинській  свою  долю  шукає.

Вийшов  вітер  у  поле,  щоби  там  погуляти,
Притуливсь  до  калини  і  не  дав  сумувати.
Не  журися  кохана,  буду  поруч  з  тобою,
Зійде  сонечко  рано,  привітає  нас  двоє.

У  блакитному  небі  вже  громи  загриміли,
А  дівчата  -  подружки  білі  сукні  оділи.
Лиш  одна,  ще  сумує,  лиш  одна,  ще  кохає,
Під  калиною  хлопця  вона  вірно  чекає.

Якби  дав  їй  хто  крила,  то  у  небо  піднялась,
У  краї  полетіла  б  і  з  коханим  зосталась.
Та  така  мабуть  доля,  щоб  з  коханим  розстатись,
Лише  з  вітром  у  полі  і  слізьми  умиватись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826552
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 23.02.2019


Зоя Журавка

РОБІТЬ ДОБРО (пісню виконує Олена Білоконь)

РОБІТЬ  ДОБРО
Робіть  добро,  нехай  радіють  діти,
хай  стеляться  дороги-рушники
І  оберегом  маминим  зігріті,
тернистими  не  будуть  їх  стежки.
По  нитці  з  миру  доброти,  надії,
знайдіть  в  своєму  серці  співчуття,
окраєць  хліба  і  свята  водиця
когось  таки  повернуть  до  життя.
Пр:
Я  вклонюсь  низенько,  люди,
хай  добро  панує  всюди,
ви  навчили  мене  жити  
і  добро  навпіл  ділити,
радо  в  дім  гостей  стрічати,
ворогів  не  помічати.
Я  вклонюсь  низенько,  люди
хай  добро,  добро  панує  всюди.

Робіть  добро,  а  вдячності  не  треба,
вона  вас  потім  десь  наздожене,
вам  посміхнеться  щиро  сонце  з  неба,
а  горе  вашу  доленьку  мине.
Хай  пшениці  вже  золотом  налиті,
волошки  посміхаються  в  житах,
добра  зернята  в  ніжності  сповиті
назавжди  проростають  у  віках.
Зоя  Журавка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826501
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 23.02.2019


геометрія

ЙОГО ВЕЛИЧНІСТЬ - СВІТЛИЙ ДЕНЬ…

                 Весна  прийшла  в  ранковий  час,-  
                 І  вчора,  і  сьогодні...
                 Сніг  розтає,  він  уже  згас,
                 Хоч  ранки  ще  й  холодні...

                 Все  запалало  у  просторі
                 Від  променів  ласкавих,
                 Ніби  вернулося  з  неволі,
                 Те  що  сніги  ховали...

                 Та  швидко  відішов  той  час,
                 І  день  враз  розпочався,
                 Ішов  сміливо  і  не  гас,
                 Свободи  він  діждався...

                 Його  величність  -  світлий  день,-
                 По  весняному  гарний,
                 А  як  настане  час  цвітінь,
                 І  буде  день  ще  й  славний...

                 Він  уже  довший,аніж  був,-
                 І  світлий,  і  величний...
                 Лиш  про  вечірній  час  забув,
                 Подумав,  що  він  вічний...

                 А  було  ж  гарно  все  навкруг,
                 Світилось  і  блищало...
                 Та  сонце  вже  зробило  круг,
                 І  промені    сховало...

                 І  вже  прийшов  вечірній  час,-
                 І  зоряний,  й  цікавий...
                 Сонце  сховалось...Та  не  згас
                 Запал  його  весняний...

                 Всі  ночі  будуть  золоті,
                 Зникне  печаль  повсюди...
                 І  серед  мрій  у  забутті,-
                 Будуть  щасливі  люди!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826486
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 23.02.2019


Східний

Пишу, бо так велів старий Дніпро


Читаю  сонячні  вірші,
Написані  пером  природи.
Щось  відродилося  в  мені,
Туманом  відійшли  незгоди.
Вдихаю  вітра  свіжі  рими,
П’янію  з  чистих  його  слів.
Ген  Ясени,  мов  пілігрими,
Диктують  пісню,  чую  спів.
Краса  поезії  природи
В  душі  запалює  вогонь,
Стежками  римування  бродить,
Дощем  стікає  із  долонь.
І  крапотять  маленькі  букви
Й  лишають  мудрості  сліди.
Проходячи  крізь  срібні  звуки,
Нові  відроджують  рядки.
Я  вдячний  Богу  і  природі
За  їхню  милість  і  добро,
Нехай  вірші  поки  не  в  моді,
Пишу,  
Бо  так  велів  старий  Дніпро.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826467
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 23.02.2019


Любов Ігнатова

Весняний настрій

Надихатись  весною  до  сп'яніння,
Напитися  дощами  до  безтями,
Врости  у  тебе  серцем  і  корінням,
Засолов'їтись  світлими  гаями

Так  хочеться,  що  відчуваю  небо
В  своїй  душі  безмежно-веселкове.
А  знаєш,  я  всміхаюся  до  тебе,  
Мугичу  щось  наївно-  сопілкове...

І  говорю  з  тобою  без  упину
Про  все  на  світі...  навіть  трохи  більше...
Я  б  простелила  хмарку,  мов  перину,
Лягли  б  з  тобою  і  читали  вірші,

Дивилися  б  у  пролісковий  вечір,
І  лоскотали  б  вітрові  за  вухом,
А  ти  б  тихенько  обійняв  за  плечі
Мене,  ту  жінку,  що  уважно  слухав...

І  в  ніч  ввійшли  б,  як  у  святе  причастя,
І  спрагу  гамували  б  аж  до  ранку...
Напевно,  це  і  є  жіноче  щастя  —
Чиєюсь  бути...  бути  до  останку....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826464
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Валерій

Над Україною хмари



Над  Україною  хмари.
Бродять  країною  чвари.
Боже,  з  небес  озирнися,
За  нас  –  дітей  помолися!

Всіх  об’єднай  у  єдину,
Дану  навік,  Батьківщину.
Мудрістю  в  душі  пролийся,
Світлом  надії  засійся.

Вирви  гординю  з  нас,  Боже,  -  
Жити  так  більше  не  гоже!
Час  вже  здолати  руїну.
Жде  наших  рук  Україна!

Вірності  жде  і  любові,
Чесності  в  справі  і  в  слові.
Боже,  розвій  в  небі  хмари,
Хай  в  небуття  підуть  чвари…

14.02.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826463
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Виктория - Р

Люблю

Я  дощ  люблЮ,та  літню  спеку,
Й  босоніж  бігти  по  росі.
Люблю,коли  летять  лелеки,
В  своїй  омріяній  красі!

Люблю  зелені  трави  й  луки,
І  сірі  хмари  понад  ліс.
Люблю  колосся  брати  в  руки,
І  посміятися  до  сліз...

І  всю  красу,що  є  довкола,
Я  хочу  взяти  до  душі...
Люблю,як  пахне  матіола,
І  в  річці  плещуться  лящі.

Як  рано-вранці  на  світанні,
Женуть  худобу  на  поля.
І  відчувається  в  диханні,
Як  пахне  матінка-земля!!!
17  02  2019  р  
Вікторія  Р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826455
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Richter

Знак долі

Якщо  тобі  нестерпно  в  самоті,
поклич  мене,  переборовши  страх,
і  не  тримай  бажання  взаперті
та  суму  тінь  на  зболених  устах.

Взаємних  ми  позбавившись  боргів,
назустріч  вже  зробили  перший  крок.
Відчуй  мене  на  відстані  снігів,
на  віддалі  галактик  і  зірок.

Візьми  собі  на  згадку  щастя  мить,
гарячого  цілунку  ніжний  смак,
а  серце  хай  як  в  юності  щемить
і  птахом  б’ється  щирій  пісні  в  такт.

Лиши  мене  в  своїй  душі  навік,
у  мріях  світлих  і  ранкових  снах.
Не  буде  ближчим  жоден  чоловік
уже,  кохана.  То  планиди  знак!

22.02.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826446
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Зима вертається у весну

Знов  зима  повертається  в  весну,
Білим  інеєм  вкрила  дахи.
Зникло  з  неба  ясне  перевесло
І  примерзли  у  лісі  мохи.

Знов  зима  стелить  снігом  по  полю,
Кличе  віхолу  в  гості  вона.
Лютий  дав  їй  на  те  таку  волю,
Щоби  ще  відпочила  весна.

То  нічого,що  крига  розтала
І  від  сонця  проснулись  бруньки.
То  зима  з  лютим  пожартувала,
Заморозить  мороз  ще  струмки.

Заскрипіла  журливо  тополя,
Прилетіли  холодні  вітри.
Ось  така  у  зими  мабуть  воля,
Щоби  снігом  мести  до  весни.

Коли  березень  посохом  гримне,
І  довкола  прокинеться  все.
Звеличають  весну  мов  царівну,
А  вона,  нам  тепло  принесе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826433
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Ніна Незламна

Він кохав єдину…

[youtube]https://youtu.be/lP--cEUCSxo[/youtube]

Ніч  ховала  днину
Як  малу  дитину
Зовсім  не  зоріла
Душенька  горіла
В  моряка  сумного
Давненько  сивого.
Темінь  по  край  неба
Чи  була  потреба
Йому  йти  до  моря
Тут  в  обіймах  горя
Знов  все  пригадати
Та  й    в  душі  сховати.
І  в  той  день  штормило
Він  так  полохливо
Погляд,    дна  не  бачить
Собі  не  пробачить
Те,  що  тоді  сталось
Увесь  час  ввижалось.
*
День  мов,  яснів  зранку
Вбиравсь  в  вишиванку
Дружина  повненька
Дитина  маленька
Мала  народитись
В  світ  божий  явитись.
Вмить  вітрисько  гордий
Ранок  настав  чорний
Над  морем  мов  крила
Все  пітьма  накрила
Воно  ж  бушувало
Серденько  ж  страждало…
*
Перейми  …Пологи…
Немає  дороги
Медпункт  так  далеко
Дістатись  нелегко
Лелекою  б  стати
Щоб  шлях  подолати
Рвав    в  небі    б  повітря
Й  не  падав  від  вітру…
На  мить    в  небі  хмари
Розійшлись  примари
Наче  й  проясніло
Та  море  кипіло….
*
Хай  би  штиль,    діждатись
Та  треба  триматись..
Плескіт  хвиль  об  човен
Чи  втримати  годен
Нащо  ж  такі  муки
Ніжно  брав  на  руки
Почекай,  ще  трішки
Ховай    люба  ніжки
Вона  просльозилась
Ніч  важка,  втомилась
Біль  зібрала  в  жмуток
Серце  обвив  смуток…
*
Весла  хвиль  торкались
Вони  ж  сподівались
Щоб  дістатись  вчасно
Було  б  справжнє  щастя….
Вдвох  молили  Бога
А  вона  небога
Від  болів  звивалась
Молилась,  зверталась
До  царя  морського
До  всього  святого…
*
Чайка  закричала
Не  видно  причалу
Хизувалось  море
Хто  кого  поборе
Сил  в  руках  не  стало
Дно  човен  вітало….
Крик  здіймався  з    морем
 Він  убитий  горем
Торкнувся….  В  імлі  дна
Де  ж  ти  є….Кохана?
*
Вода  серце    давить
То  смерть  нею  править
Підіймались  хвилі
Ледь  торкнувся  милі.
Берег….    Її  шарфик
З  душі…  Гучний  окрик
Море  зупинися!
Отче  озирнися!
Де  ж  моя  надія?
В  чорнім  морі  мрія….
Три  дні  в  хвилях,    поспіль
Неторкана…  Постіль
Розпач  і  страждання  
З  вечора  й  до  рання
 Як,  жах  пережити
І,  як  далі  жити?
*
Шарфик….  Пестить  шию
Цей  біль,  чим  я  змию?
Море  геть  солоне
Серденько  холоне
Між  хвиль,  її  погляд
Ховавсь,нема  поряд…
Ніч,  обняла  днину
Він,  кохав  єдину…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826431
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Галина_Литовченко

До квітня доживу і з вирію вернусь…

До  квітня  доживу  і  з  вирію  вернусь
до  двох  стареньких  груш  і  сивого  горіха.
Мій  комин  задимить,  як  тютюном  дідусь,
кривий  беззубий  тин  покотиться  від  сміху.

Не  стримається  він  позбутись  ланцюга,    
турне  ціпком  у  бік  стару  набридлу  хвіртку.
Де  через  тихий  сад  барвінок  проляга,
бруньками  задзвенить  антонівка-сирітка.

Про  те,  як  тут  жилось,  стежина  розповість,
засвідчить  самоту  сухе  торішнє  листя.
І  вікна  натякнуть,  що  я  бажάний  гість,
та  ще  вхідних  дверей  завіси  голосисті.

Насію  квіточок,  оселю  побілю  –  
почну  в  своїм  дворі  я  господарювати.
Після  гостин  здіймусь,  подібна  журавлю,
щоб  повертатись  знов  в  свою  стареньку  хату.
25.01.2019
(фото  з  Інтернету,  дякую  авторові)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826429
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Галина_Литовченко

ДОБРИМ БУВ ХОЛОДНИЙ РАНОК

Крутить  кола  завірюха.
Добре  тому,  хто  в  пальто…
Пес  бездомний  щулить  вуха  –  
не  пригрів  його  ніхто.
Поховалися  під  стріхи
сіромахи  горобці.
Всім  дісталось  на  горіхи,
всіх  шмагає  по  лиці
снігом  зозла  завірюха,
підкотивши  рукава.
Шапку  хто  б  надів  на  вуха,
щоб  не  мерзла  голова…
Двері  б  хто  відкрив  на  ґанок,
свитку  підстелив  яку…
В  цей  холодний  добрий  ранок  
стрівся  дід  Панас  Рябку.
Зроду  пес  не  бачив  даху  –    
зайвим  був  Рябко  комусь.
 Шкода  стало  бідолаху
й  пожалів  його  дідусь.
…Вже  обидва  самотини
не  виносять  і  на  дух.
А  Рябко  з  тієї  днини
не  боїться  завірюх.
5.01.2019
(фото  з  Інтернету.  Дякую  авторові.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826426
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Олена Жежук

нове ім'я

Щовечора  
сонцю  тричі
вклонялась  
моя  душа.
А  місяць  
дививсь  у  вічі:
чужа  я  йому,  
чужа...
Як  погляд  мій  
аж  за  обрій
забрів
і  спинив  глибінь…
І  сутінь  –  
важкі  голоблі
ковзнула  
моїх  колін.
То  світ  
умістивсь  в  долоні.
Ой  леле!  -  
гойдаю  я.
З  весною    
несу  у  лоні
у  світ  цей  
         нове  
                   ім’я...  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826368
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 21.02.2019


I.Teрен

Одна біда на всіх

Що  обирати?  Вбийте  –  не  пойму,  
що  діється?  Яке  то  євре-рило
ще  націю  зі  сцени  не  дурило,  
а  ми  іще  не  хлопали  йому?  

І  хлопаємо  –  іноді  очима,
долонями,  і  вухами  інде,
і  нібито  не  знаємо  причини,
чому  немає  нашого  ніде.

І  наче  обираємо  не  здуру,
і  ніби  не  із  п'яні  до  керма...
А  пролізають  в  урну  ще  до  туру
усі,  по  кому  плакала  тюрма.

Але  чому  не  націоналісти,  
а  коміки  і  рашеські  нацисти,  
що  апріорі  нації  чужі,  
ідуть  у  ногу  до  казни  і  трону
як  сателіти  п'ятої  колони,
яким  байдужі  наші  рубежі?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826356
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 21.02.2019


Ніна Незламна

Лютневий ранок

[youtube]https://youtu.be/Ta0vNtWEU5Q[/youtube]                          
Їх  на  початку  березня  чекала
Вони  світанок  розбудили  співом
Шпаків  веселих,  зима  не  злякала
Хоч  трави  в  полі,  в  полоні,  ще  під  снігом

Струмки  стікають,  крихкий  лід  іскриться
 Дзвінке  дзюрчання,  лине  мелодій  звук
І  шпак  раденький,  тріпочуть  крильця
Пісня  кохання…  Передав  серця  стук….

Вікно  відкрию,  стріну  весну  з  ними
Хай  не  бариться,  сміливо  зробить  крок
Яскраве  сонце,  візьме  нас  в  обійми
 Й  пробудить  землю  і  лютневий  ранок.

                                                                                   10.02.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826337
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 21.02.2019


Ніна Незламна

Три роки поспіль… / Дякую Вам! /

[youtube]https://youtu.be/datT_1I6tGI[/youtube]


Бувало    часом,  як  нічка  зоріла  за    вікном
Вірші  писала,  затамувавши    в  собі  подих
Їй  довіряла  й  чомусь    не  боролася  зі  сном
Папір  і  ручка  -  помічники,  хоч  в  душі  подив….
Де  взять  рішучість,  піти  по  стежці,  що  в  суцвітті
Знайти  ту  скриню,    де  захований  скарб  усіх  слів
Слова  пізнати,  розвіяні    у  всьому  світі
Викласти  думку,    раптово  почувши  тиші  спів.
Казки  і  прози….  Літаю  з  ними,  я  до  неба
Там  між  хмаринок,    вже  гріє  сонячне  проміння
Ніжно  торкнеться….  Відчую  в  цьому  є  потреба
Є  упевненість,  із  вітром  відійде  сумління.
*
Дорогі  друзі,  спілкування  вкотре  надихає
Ваша  підтримка,  плекає  у  мені  надію
Хтось  критикує,    хтось    залюбки    щодня  читає
Та  вдячна  всім  Вам,    це  ж  щастя,  радість,  я  говію.
*
Дякую  Музі    й  Вам    дорогі  мої    читачі
Три  роки  поспіль,  як    попала,    в  цей    квітучий  сад
Завжди  Вам  рада.    Та    мені  вибачте  невдачі
 Й  всі    негаразди,  хай    сховає,  нічний  зорепад!

                                                                                                             21.02.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826336
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 21.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Твоїм коханням я зостанусь

Колише  трави  в  лузі  вітер,
Він  пісню  грає  на  струні.
Складає  у  букети  квіти
І  надсилає  їх  мені.

Бентежить  серце  невідомість,
Давно  не  бачила  тебе.
Втрачаю  від  думок  свідомість
А  в  голові  моїй  сумне.

Та  вірю,  що  з  думками  справлюсь
І  весну  подарю  тобі.
Твоїм  коханням  я  зостанусь,
Вернувши  роки  молоді.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826312
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 21.02.2019


геометрія

ЖУРБА…

               Ой  чого  ж  то  потемніли
               і  верба,  й  калина?..
               Чого  гілля  опустили
               дуб  і  яворина?..
                                     Не  в  верби  то  біля  хати,
                                     гілля  потемніло...
                                     То  за  сином  плаче  мати,
                                     і  серце  зболіло...
               То  не  в  дуба  гілля  гнеться,
               від  вітру  й  морозу...
               А  то  в  батька  душа  рветься,
               та  ще  й  ллються  сльози...
                                     До  землі  то  нахилилась,-
                                     ні,  не  яворина...
                                     То  від  горя  похилилась,-
                                     синова  дружина...
               Зажурилась,  потемніла,-
               не  диво  -  калина,
               то  від  болю  заніміла,-
               синова  дитина...
                                     На  Майдан  пішов  сміливо,-
                                     справедливість  відновить...
                                     Та  в  поході  тім  загинув,
                                     серед  сотні  там  лежить...
                           

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826239
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 21.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Люблю, коли весна приходить

Люблю,  коли  весна  приходить,
У  своїй  ніжності  й  красі.
Вона  закоханих  знаходить,
Ступає  тихо  по  росі.

Уста  медові  розігріє,
Торкнеться  кожного  думок.
Вона  всіх  розуміти  вміє,
На  зустріч  зробить  щирий  крок.

Люблю,  коли  весна  приходить
І  розсипає  білий  цвіт.
Хто  міцно  спить,  того  розбудить,
Застелить  килим  первоцвіт.

Прокинуться  луги,  долини,
Всміхнеться  сонечко  теплом.
Луною  радісно  полине,
Пташиний  клекіт  над  селом.

Люблю,  коли  весна  приходить,
Течуть  струмочки  в  береги.
Все,  що  засіють,  нехай  вродить
І  буде  щастя  навкруги.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826171
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 20.02.2019


Леся Утриско

Бийте дзвони в набат

Не  мовчіть  нині  дзвони,
Бийте  знову  в  набат,  
Хай  здригаються  крони,
За  синів,  за  солдат.

Бийте  так,  аби  розум,
Пам'ять  в  вічну  весну,
Підкорилися  грозам  -
Розбудились  із  сну.

Хіба  можна  простити
Недомріяні  сни?  
Так  хотілося  жити,  
Де  кохали  вони.

У  небесну  блакить  
Сотня  враз  піднялась,  
А  би  хтось  міг  любить,  
Воля  щоб  зайнялась.

Бийте  нині  в  набат
Дзвони  Божих  дзвіниць,  
За  синів,  за  солдат  -
Люде!  Нині  збудись...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826155
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 20.02.2019


НАДЕЖДА М.

Прийде час…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=G_OLVLtToCE[/youtube]
Скільки  слів   у  серці  нерозтрачених,
Кожен  з  нас  старанно  береже.
Прийде  час  і  втратять  вони  значення,
Запізніле  -  це   пусте  уже.

Відлетять  кудись,  як  цвіт  зимовий,
Вітер  рознесе   без  жалю  й  сліз.
Присмак  загірчить  колись  медовий,
І  обійме  жаль  за  втраченим  колись.

Самота  з"їдатиме   щоденно,
Спокою  не  дасть  ні  вдень,  ні  вніч.
Снитись  буде   тільки  сокровенне,
По  житті  ітиме  пліч  -о  -  пліч.

Нікуди  від  нього  ти  не  дінешся,
І  не  дасть  спокійно  тобі  жить.
Із  обіймів  самоти  не  вирвешся,
Іншу  чи  вже  зможеш  полюбить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826135
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 20.02.2019


геометрія

ЛЮДИ, БУДЬТЕ ГОТОВІ…

             Все  на  світі  минає,
             і  не  знати  куди,
             тільки  біль  не  зникає,
             біль  той  з  нами  завжди...
                                   Пам"ятають  всі  люди
                                   ті  тривожнії  дні,-
                                   коли  сонце  і  небо
                                   були  ніби  в  пітьмі...
             Юнаки  і  дівчата,
             на  Майдан  тоді  йшли,
             молоді  і  завзяті,-
             проти  влади  пішли...
                                   Проти  того  безглуздя,
                                   що  робилось  тоді...
                                   Розпалили  багаття,
                                   щоб  згоріло  в  вогні...
             Йшли  простою  ходою,
             не  діждавшись  весни...
             І  за  Правду  без  зброї,
             по  всіх  вулицях  йшли...
                                   Та  хода  була  мирна,
                                 "Мирний  наступ"  вела...
                                   А  зустрілась  з  насильством,
                                   і  там  бита  була...
             Непривітно  зустріли
             грізні  силовики,
             чим  попало,  тим  били,
             ще  й  стріляли  таки...
                                 Не  минали  нікого,-
                                 і  старих,  й  молодих,
                                 бо  забули  про  Бога,-
                                 не  вкради,  не  убий!..
             Хоч  сповите  у  зорі
             усе  місто  було...
             Затуманилось  в  горі,-
             кожне  місто  й  село...
                                 Звідусіль  поспішали-
                                 люди  з  міст  і  із  сіл,
                                 взяти  участь  бажали,
                                 в  протистоянні  тім...
             І  церковнії  дзвони
             не  могли  більш  мовчать...
             І  ті  дзвони  "кричали":
             перестаньте  вбивать...
                                 Та  при  владі  колишні,-
                                 наказали  стрілять...
                                 І  каштани,  й  тополі
                                 не  могли  більше  спать...
             Їх  гілки  в  снах  ще  голі
             і  сьогодні  кричать:
         -Люди,  будьте  готові,-
             свій  народ  захищать...
                                 І  ми  чуєм  ці  крики,
                                 зрозуміли  вже  всі,
                                 що  лиш  в  Правді  і  Волі,
                                 будуть  люди  живі...
             Все  на  світі  минає,
             і  відходить  кудись...
             Та  Майдан  пам"ятаєм,
             у  серцях  він  живий...                            

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826108
дата надходження 19.02.2019
дата закладки 19.02.2019


Олекса Удайко

КОМІКИ І ГНОМИКИ: ІНТРОСПЕКЦІЯ

До  свята  31-го  Березня...        
А  що,  
                   коли  й  
                                       насправді?..

[youtube]https://youtu.be/OQ_Jo10FLS8[/youtube]

[i][b][color="#b00bbf"]Недарма  ж  люд  волав:    “бабла  й  видовищ”  –
природа    у  двоногого  така!
Та  й  виростив  він  сам  собі  чудовищ,
що  ріжуть  задля  виду  гопака…

Найперший  з  них  –  [color="#00ddff"]євро[/color]статичний  клоун,
Сусанін  2-гий–  в  "Рай  Фемід"  гребе…
А  той  –  попові    б’є  масткі  поклони,
що  служить  в  храмі  вірно…  ФСБ.

Ридма  ридає  –  в  селфі  –  краля-жінка,
благає  Неньку  –  слізно  –  “відпочить”…
Й  складає  сукні  й  золоті    пожитки  –
не  рвати  ж  владну  Аріадни  нить!

А  той,    що  звідти,  грає    Муравйова,
що  через  Крути  в  Древній  перебіг…
І  йде,  немов  Гомерівська  корова,
тушкуючи  солом’яний  свій  бік.

Всі  можуть  найдорожче    нам  програти…
Вже  дехто  серед  них  загрався  так,
що  ладен  гідність  посадить  за  ґрати,
бо  ж  з  неї  він  сміятися  мастак.  

…А  як  же  люди,  що  Рід-Неньку  люблять  
й  смакують  над  усе  вкраїнський  борщ,
а  сало  –  рафінований  смаколик?
Що  скажуть  ті  –  Миколи  з  Мирогощ*?..

Було  б  ов-ва  як,  щоб  не  та  БУФАДА,
де  надгерой  –  паяц    і  скоморох,
еквілібрист,  канатоходець  з  аду:
нашкодив  в  скін,  а  при  нагоді  –  здох!  

Годують  нас  дешевим  хохмоформом**,
трансформувавши  ЗМІ  у  хохмодром,  
і  гномики  сприймають  вже  за  норму
катарсисом***    не  зцілений  синдром.  

Той  хохмодром,  що  шарить  по  планеті,
ковтає  як  снодійні  ліки  гном,  
бо  муляє  й  неспокій  в  інтернеті,
і  видива  жахливі  за  вікном…

Така  “пожадна”  доля    не-людини  –  
пиляти  сук,  на  котрому  сидиш!  
І  не  біда,  коли  оте  –  в  одни́ні,  
біда  –  коли  на  сук  сідає  більш…  [/color][/b]

                                       [b]  †    †    †[/b]
[i][b][color="#003cff"]Читачу  любий!  Не  шукай  себе  тут  –
себе  серед  паяців  не  знайдеш!
Та  як  в  гравців    не  збавиш  злі  кебети,
 опинишся  у  лоні  Бангладеш.

Цей  твір  про  тих,  хто  зовсім  не  читають
й  не  чують  глас  “німотних  біомас”.
У  них  замовник  інший  –  з  того  "раю",
де  красота  –  в  заказнику  проказ…  

Слова  ж  мої  метнуться  до  набату…
І  вдарять  з  ту́рні****  як  остороги  дзвін,
щоб  не  забрався  гном  у  нашу  хату,
а  ще  паяц  –    
                                               “бравурник  перемін".[/b][/i]

18.02.2019
_[youtube]https://youtu.be/in7tepc2shg[/youtube]________
Примітки:  термін  “інтроспекція”  походить  від  латинського  
introspecto,  що  в  перекладі  означає    “дивлюся  всередину”.
*Мирогоща  –  назва  двох  сіл  на  Рівненщині,  славні  своїм  
зворотнім  прочитанням    –    “а  що,  горим?”;**хохмоформ  –  
снодійне  для  гномиків;    ***катарсис  –  випуск  емоційної  
енергії,  що  допомагає  зняти  напругу;  ****турня  –  дзвіниця.  
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826064
дата надходження 19.02.2019
дата закладки 19.02.2019


Янош Бусел

Роздуми….

                                                             Людське  життя...
                                                             Буває  всяким...

Що  я  люблю,  зустрівшись  із  тобою?
Люблю  містечко  -  те,  де  ти  живеш,
Покрите  калиновою  габою,-  
Ти  в  ньому  топчеш  ряст  і  воду  п’єш…

Люблю  той  дім,  у  котрім  твої  кроки,
Твоє  життя  у  вічному  труді…
Ті  тихі  двері…Пахощів  потоки
Твого  єства…  Давно  обжитий  дім…

Ту  прямоту  і  ту  відкритість  генну,
Котра  сказать  посміла,-  «Я  люблю!..»
На  теплий  зов…Ту  плямочку  зелену
В  ОК…»Скажи  щось!..»,-  тихо  я  молю…

Люблю  твою  непересічну  душу,-
Вкрай  поетична…Вірна  та  пряма…
Сердечний  пал…Признатись  тут  я  мушу,-
Що  він  васал  тверезого  ума…

Люблю  твій  шал,  коли  чуття  квітують,  
Коли  єство  все  рветься  в  небеса!..
Коли  думки  глас  сірості  не  чують…
Яке  завзяття!!..  І  яка  краса!!!..

Що  я  люблю,  зустрівшись  із  тобою?
Люблю  містечко  те,  де  ти  живеш,
Покрите  калиновою  габою,-  
Ти  в  ньому  топчеш  ряст  і  воду  п’єш…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826006
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 19.02.2019


Ірина Кохан

Передвесняне

Зимою  лютень  вже  перехворів,
Зібрав  у  клунок  висніжену  ризу.
Молочно-білі  кільця  з  димарів
Набубнявіло  хиляться  донизу.

Замерзлі  сопки  будяться  від  сну,
Струмки  біжать,  немов  прудкі  куниці,
Віщують  нам  заквітчану  весну.
Скидають  сосни  теплі  рукавиці.

Хлюпоче  медом  сонечко  довкруж,
Вощені  буклі  вмощує  на  стріхи.
І  цокотять  у  блюдечках  калюж
Скляних  бурульок  визрілі  горіхи.

Пускає  небо  льону  пагінці
Крізь  сірі  шати  вогкого  туману,
Річок  крилатих  пінні  гребінці
Несуть  про  ве́сну  звістку  довгожданну...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825957
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 18.02.2019


Ніна Незламна

Тихо на Майдані

Сьогодні  зранку  тихо  на  Майдані
Асфальт,  ще  мокрий,  блистять  роси  ранні
Та  вже  в  лампадці,    свіча  палахкотить
Блукає  спогад,  під  серцем  так  болить.
Глуха  та  тиша…Та  за  мить  хтось  плаче
Як  ти  там  любий,  мій  рідний  козаче?
Пороша  в  косах,  в  очах  біль,  тривога
Знов  на  колінах,  в  розпачі  небога.
В  журбі  схилилась,  згадала  страшні  дні
«Небесна  сотня»    лягла  у  тій  борні
Горіли  шини,  снайпери  стріляли
В  воді  холодній,  на  поміч  скликали…
Страх,  виживання  в  ті  морозні  ночі
Вони  дивились,  сміло  смерті  в  очі
Добро  змагалось,  на  цій  площі  зі  злом
Тепер  тут  фото,  щемить,  у  горлі  ком…
Здається    ненці,  що  десь  кричить  лелека
Вшануймо  люди,  всіх,  хто  там  далеко
Хто  захищав  нас,  боровся  за  волю
Щоб  Україна  мала  кращу  долю
*
 ГЕРОЯМ  СЛАВА!  Лунає  на  Майдані
Яскраве  сонце….  Збирає  роси  ранні.
                                                                         18.02.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825956
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 18.02.2019


НАДЕЖДА М.

Чекали весну?

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VcCwGCJcqYA
[/youtube]


Зима  покрутилась,
Та  нікуди  дітись,
Весні  уступила  дорогу.
Десь  скраю  вмостилась,
Схотіла  погрітись,
Просила  так  слізно  небогу.

І  градом  котилися
Сльози  із  стріх,
Заплакали  гірко  бурульки.
Зима  підкорились,
це  -  нібито  гріх...
Весна  підкрадалась
Навшпиньках...

Ступа  обережно:
Вода  крижана,
Та  термін  ось-ось  вже  стікає.
Всміхнулась  люб"язно:
Та  ось  я  -ВЕСНА!
Вела  себе  так   легковажно.

Не  бачить  ні  в  чому
свою  тут  вину.
Зима   ж  їй  дозволила
трохи  погратись,
Та  знає  все  ж  добре  
зими  це  ще  час.
Не  треба  ще  радісно
так  усміхатись...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825945
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 18.02.2019


Евгений Познанский

СОРри (sorry)

Точно  жук  из  Колорадо,
И  откуда  это  горе,
Там  где  надо  и  не  надо,
Всюду    лезет  слово  sorry.

Зацепил    в  трамвае  даму
С  другом    ль  слишком  резко  спорил,
Ты  с  улыбкой  кроткой  самой
Говоришь  любезно:  sorry.

Незаметно  из-за  моря,
Как  и  разный  прочий  хлам,
Слово  маленькое    Sorry,
В  речь  пробралось  как-то  к  нам.


Как  в  чужом  каком  то  сити,
Очень  часто  в  разговоре,
Вместо  слово  «  извините»
Мы  услышать  можем  sorry/

И,  поверьте  мне,  не  сладко
Размышлять  о  тайном  воре,
Слов  укравшим  два  десятка  
И  подсунувшем  нам  sorry.

Вы  простите,  но  скажу  я,  
Хоть  английский  и  в  фаворе
ЗаSORRYли  речь  свою  мы,
И  не  только,  впрочем,    sorry.

Знать  язык  Шекспира  круто,
Но  неужто  мы  в  просторе
Нашей  речи  почему  то
Не  нашли  замену  sorry

И  таких  примеров  много
Портят  речь  нам,  вот  в  чем  горе,
Не  судите  слишком  строго,
Извините,  но  не  sorry!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825934
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 18.02.2019


Променистий менестрель

У полоні очей

             
53  -  літтю  з  дня  зустрічі

Я  побачу  тебе  в  журавлинім  відлунні,
коли  вихор  часу  із  мережі  зітхань
верне  знову  в  той  день  у  холодному  лютні,
де  тебе  цілував  на  порозі  чекань...

Зачиналось  життя  з  почуттів  непорочних,
де  було  ще  по  тому  багато  розлук;
і  писались  листи  і  вірші  серед  ночі,
а  при  зустрічах  чувсь  твого  серденька  стук...

Чому  час  так  летить  і  життя,  мов  на  крилах?
Патефон,  телевізор,  комп'ютер,  смартфон...
Побіліли  з  тих  пір,  моя  люба  і  мила,
не  забути  ж  як  я  в  твій  потрапив  полон...

Забуяє  весна,  як  і  та,  романтична...
Для  онуків  повтор,  а  для  нас  Бога  дар  –
через  погляд  твій  там  об'єднав  нас  Всевишній.
Хай  же  зве  у  очах  льону  квіт,  не  біда.

лютий  1966  -  лютий  2019  р.р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825903
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 18.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мелодія для тебе

Рука  торкнулась  клавіші  роялю
І  полилась  мелодія  для  тебе.
Замріяно  летіла  з  вітром  в  далі,
Розповідала  про  кохання  небу.

Звучали  ноти,  тиша  в  них  вслухалась
І  десь  була  далеко,  так  далеко.
Той  день,  коли  я  вперше  закохалась,
На  крилах,  щастя  ніс  до  нас  лелека.

Я  вірила  мелодія  не  зрадить,
Не  відбере  вона  мене  у  тебе.
Лиш,  коли  зірка  у  долоні  впаде,
Її  теплом  зігріти  любий  треба.

Багато  є  мелодій  в  світі  різних,
Та  лиш  одну,  одну  для  тебе  граю.
Вона  звучить  немов  кохання  пізнє,
Про  нього  я  ніяк  не  забуваю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825933
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 18.02.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Вони в наших серцях

Поклювали  сойки  ягоди  калини,
Ті,  що  залишились  на  землі  лежать,
Ніби  краплі  крові,  що  її  пролили
Тисячі  героїв  -  вкраїнських  солдат.

Вони  багряніють  на  снігу  біленькім,
Наче  поминальні  свічечки  горять.
Не  одна  за  сином  плакатиме  ненька
І  щоденно  буде  його  виглядать.

Нехай  дні  за  днями  і  літа  минають,
Віримо  -  настане  скоро  мирний  час.
Герої  безсмертні,  вони  не  вмирають,
Вони  завжди  з  нами,  у  наших  серцях.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825865
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 18.02.2019


Амадей

Інакше я не вмію і не хочу

Хай  мені  кажуть,  я  живу  не  так,
Живу,  щоб  рядом  добре  було  людям,
Хтось  думає,  що  я  якийсь  дивак,
Спішу  допомогти  всім  в  свято  й  будні.

Мені  болить,  коли  комусь  болить,
Болить,  коли  страждає  Украіна,
Інакше  просто  я  не  вмію  жить,
Я  так  живу,  тому  що  я,  людина!

Інакше  вже  не  зможу  жити  я,
Мене  в  житті  вже  не  перекувати,
Така  мабуть,  вже  доленька  моя,
Таким  життя  зробило,  батько  й  мати.

Живу  на  світі  я  своє  життя,
Живу,  грішу  і  каюся  щоночі,
Всьому  радію,  як  мале  дитя,
Люблю  життя  і  пестощі  жіночі.

Я  не  святий,  далеко  не  святий,
Хоча  мені  так  часто  дорікають,
Коли  хочу  полегшить  біль  чужий,
Кажуть  я  Ангелів  роботу  підміняю.

А  як  скажіть,  мені  інакше  жить?
Забуть  про  всіх,  і  думать  лиш  про  себе?
Коли  моя  душа  на  Небо  відлетить,
Як  поясню  я  Господу  на  Небі?

Як  відчитаюсь  я  за  всі  моі  дари?
Чим  Небеса  мене  обдарували,
Як  відчитаюсь  перед  Господом  святим?
Скажу  що  мене  чимось  спокушали?!

В  моім  житті  дорога  лиш  одна,
По  правді  жить,  любить  людей,  Вкраіну,
Не  дивлячись  ні  на  чиі  слова,
Лишатися  в  житті  людиною.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825827
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 18.02.2019


геометрія

НА КРАЄЧКУ ЖИТТЯ ВЖЕ СТОЮ Я…

             На  краєчку  життя  вже  стою  я,
             І  зими  вже  не  струшую  сніг,
             У  повір"я  і  вірю,  й  не  вірю,
             Чи  вернутися  в  світ  цей  ти  б  зміг?..

             А  минуле  в  думках    все  з  тобою,
             Повертає  мене  в  далечінь,
             Розмовляю  сама  із  собою,
             Пересилюю  зим  тяготінь...

             Дні  за  днями  неспішно  минають,
             І  не  хочу  я  їх  рахувать,
             Сірі  будні  до  мене  моргають,
             І  до  наших  незвіданих  свят...

             Я  молюсь,  щоб  почув  ти  й  повірив,
             В  іншім  світі,  чи  то  в  небесах,-
             Ти  потрібен  мені,  як  повітря:
             В  моїх  мріях,  думках  і  у  снах...

             Смерть  у  вікна  мої  ще  не  стука,
             Хоч  зима  засипає  мій  слід,
             І  нестерпною  стала  розлука,
             Посірів  вже  і  світ  цей,і  сніг...

             Хоч  зими  і  снігів  не  боюся,
             Я  в  цім  світі  щаслива  була,
             І  до  Бога  щоденно  молюся,
             І  чекаю  весни  і  тепла...

             Що  минуло,  того  вже  не  буде,
             Розумію  і  знаю  це  я,
             І  щоранку  цей  світ  мене  будить,
             Й  дні  пливуть,  мов  ріки  течія...

             Я  не  вірю,  що  смуток  минеться,
             Й  не  чекаю  свого  я  кінця...
             А  минуле  у  снах  мені  сниться,
             Як  відлуння  щасливого  дня...

             Чи  буває  життя  в  іншім  світі,
             Як  бува  у  повір"ях  й  казках?..
             Та  твій  слід  у  житті  залишився:
             В  наших    дітях,  онуках  й  в  думках...    

             На  краєчку  життя  вже  стою  я,
             І  зими  вже  не  струшую  сніг,
             Ти  за  мене  прошу  не  турбуйся,
             Заспокоїть  мене  спогад  зміг...
                             

                             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825778
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 18.02.2019


Любов Ігнатова

Босорканя

Затихло  все.  На  лінії  мовчання
Серед  стриножених  зимових  вечорів
Брела  собі  прадавня  Босорканя
У  світлі  придорожніх  ліхтарів.

Неначе  тінь  несла  химерне  тіло,
Крива  ковінька  цокала  об  брук.
А  позад  неї  врочисто  біліло,
Неначе  саван  падав  з  її  рук.

Деревам  роздавала  еполети,
Як  полководець  після  вдалих  битв,
Гротескно  станцювавши  піруети,
Збирала  краплі  сонячних  молитв.

Немає  сонця...  Захмарі‘ло  небо.
Стара  чаклунка  пристріт  навела...
Ввібравши  барви  осені  у  себе,
Завіяла  навколо,  замела...

І  в  тиші  снів  зимового  мовчання,
Вдягнувши  розпач  снігу,  як  вінець,
Шукала  скрізь  самотня  Босорканя
Тепла  і  затишку  невтрачених  сердець...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825823
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 18.02.2019


Harry Nokkard

Круговорот

Круговорот

Искрами  Разума  
приходим  в  этот  мир,
у  каждого  свое  предназначение,
у  каждого  свой  путь  и  свой  Кумир,
свои  надежды,  и  свои  сомнения.

Пытаясь  необъятное  объять,
стремимся  в  неизведанные  дали,
не  просто  смысл  Бытия  познать,
и  замысел  Творца  поймем  едва  ли.

Приходит  День,  
уходит  в  Мир  Иной,
срок  исчерпав,  энергии  частица,
преображаясь  за  невидимой  стеной,
чтоб  в  новой  Жизни  снова  воплотится.
                       
Жизни  земной  последний  миг,
души,  ушедшей  в  Бездну,  крик,
вспышкой  звезды  
на  Небосводе  Мироздания,
обозначаем  свой  уход,  
в  миры  иные  переход,
несем  Творцу  последние  признания.

Такая  предназначена  Судьба,
сгорать  дотла  и  восставать  из  пепла,
за  искры  Разума  незримая  борьба,
и  в  каждом  воплощении  Вера  крепла.

Когда  свой,  завершив  круговорот,
уйдет  к  источнику  энергии  частица,
в  наш  мир  на  смену  новая  придет,
даже  причин  нет,  в  этом  усомниться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825752
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 18.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Листи з Афгану

Матусю,  я  повернусь,
Не  бійся  моя  кохана.
Летіли  листи  на  Русь,
Від  сина  її  з  Афгану.

Брала  у  руки  листи
І  тихо  їх  цілувала.
Тільки  б  живим  вернувсь  ти,
Вона  думками  благала...

Осінь  у  нас  за  вікном,
Листя  з  дерев  вже  опало.
Сину,  молюсь  перед  сном,
Й  чекаю,  щоб  вже  світало...

Рідна  моя!  Не  журись
І  не  хвилюйся  благаю.
Буде  усе,  як  колись,
До  тебе  вернуся,  знаю...

Сину,  себе  бережи,
Я  тебе  дуже  прохаю.
Сніг  замітає  стежі,
Довкола  хурделі  грають

Сьогодні  у  нас  жара,
Дощів  тут  майже  немає.
Гори  навколо  села,
Дух  тут  чужинський  літає...

Вже  завітала  весна
І  тракторі  вийшли  в  поле.
Цвітом  прибралась  вона,
Дерева  тепер  не  голі...

Пишу  вам  знову  листа,
Мамо!  Живий  здоровий.
Служба  іде  до  кінця,
Чекайте,  зустрінемось  знову...

Літо  синочку  тепер,
Вишні  нали́лися  соком.
У  гомоні  сину  сквер,
А  день  цей  здається  роком...

Пишу  тобі  рідна,  живий,
Прошу  не  хвилюйся  мамо.
У  сні,  чув  я  голос  твій,
Дуже  скучаю  за  вами...

Ось  так  летіли  листи,
Їх  тут...  і  їх  там  чекали.
Не  руйнувались  мости,
Бо  міцну  опору  мали...́

Скільки  героїв  -  синів,
Додому  не  повернулись...
Залишивши  матерів,
В  Афганській  війні  минулій...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825760
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 17.02.2019


горлиця

РУКА В РУЦІ

 Рука  в  руці,  спокійно  серце    б'ється,
Закриті  очі  та  не  спить  душа,
Старенькі  вже,  а  щастя  струмом  ллється,
 У  спогадах,  хай  день  не  поспіша!  
 
Нічого  їм  вже  більше  і  треба,
Крім  дотик  той  ,і  теплота  долонь,
Ось  так  би  разом,  день-  за  -днем  до  неба,
Рука  в  руці  !  Хай  не  згаса  вогонь  !

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825727
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 17.02.2019


Ольга Калина

Не знаю ( рондо )

Не  знаю:    вже  весна,  чи  ні,  
 Але  її    давно  чекаю.  
І  цей  пейзаж  сумний    в  вікні
Я  кожен  день  спостерігаю:
Вже  почорнів    проталий  сніг
По  всьому  полю  аж  до  гаю.
Багнюка  стелиться  до    ніг..
Ну  як  тепер  я  погуляю?!
Не  знаю..
Чи  дасть  зима  прийти    весні?!  
В  душі  надію  я  плекаю,  
Що  завтра,  як  в  чарівнім  сні,
Свою  весну  я  пострічаю.
Тепло  чи  принесе  мені?!  
Не  знаю..




















Рондо  -  тверда  форма  в  поезії  Нового  часу,  так  або  інакше  що  спирається  на  середньовічні  зразки  (див.  рондо  у  французькій  поезії  XIII  -  XV  віків).  Згідно  М.  Л.  Гаспарову,  рондо  в  російській  поезії  Срібного  століття  -  цей  вірш  з  15  рядків  з  наскрізною  рифмовкой,  причому  9-а  і  15-а  є  усіченим  першим  віршем.

Рондо́  (фр.  rondeau  —  круглий)  —  назва  строфічної  організації  вірша  з  відповідною  жорсткістю  форм,  яка  склалася  у  середньовічній  французькій  поезії,  звідки  поширилася  на  європейські  літератури.

Основним  вважається  канонічне  рондо  з  тринадцяти  рядків  на  дві  рими,  де  перший  двічі  повторюється  на  восьмому  та  тринадцятому,  зразки  якого  спостерігалися  у  творчості  К.  Маро  (16  ст.).  Відомі  також  рондо  з  одинадцяти  та  п'ятнадцяти  рядків  («Осіннє  свято»  М.  Рильського),  а  також  —  складне  рондо  з  чотиривіршів  із  обов'язковим  повторенням  послідовно  кожного  рядка  першого  катрена  як  підсумкових  рядків  наступних  катренів.  Повторювані  слова  витворюють  своєрідний  лейтмотив  рондо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825719
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 17.02.2019


Ольга Калина

Вітер розгулявся ( рондель)

Так    вітер  розгулявся  в  полі,  
Що  аж  навкруг  усе    гуде.
Нікуди  звідси  не  піде,  
Бо  любо  так  йому  на  волі.  

Куди  не  глянь,  на  видноколі,
Ані  душі  нема  ніде.  
Так  вітер  розгулявся  в  полі,  
Що  аж  навкруг  усе  гуде.  

Маленькі  пагінці  –  ще  кволі,  
Стебельця,    листячко  бліде.  
Проте    воно  не  пропаде,  
Хоча  у  вітру    у  полоні..
Так  вітер  розгулявся  в  полі.  













Ронде́ль  (фр.  rondelle  —  щось  кругле,  від  лат.  rotundus  —  круглий)  —  давньофранцузька  віршова  форма,  яка  набула  поширення  в  новочасних  європейських  літературах;  вірш  з  тринадцяти  рядків,  де  обов'язкові  римовані  повтори  з  двох  наскрізних  рим.

Він  складається  із  трьох  строф  (перша  і  друга  —  чотиривірші,  третя  —  п'ятивірш).  
Римована    схема:  АВbа  аbАВ  аbbаА  (з  великої    букви  позначені  рядки,  що  повторюються).


Є  ще    "Подвійний  рондель"  (фр.  rondel  double),  що  означає,  проте,  у  різних  авторів  різне:  іноді  -  вірш  з  16  рядків,  в  якому  перший  катрен  повністю  повторюється  у  кінці,  іноді  -  складнішу  форму:  25  віршів,  усі  чотири  вірші  першого  катрена  повторюються  в  якості  завершального  вірша  в  подальших  катренах,  а  на  закінчення,  як  і  в  одинарному  ронделе,  слідує  пятивірш.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825718
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 17.02.2019


Східний

Спасибі Боже за країну



Спасибі  Боже  за  країну,
Ти  повернувся  до  нас  знов.
Москві  не  бачить  Україну,
Пролита  недаремно  кров.  

І  як  не  звірствують  попи,
Що  їх  поставив  за  «поребрик»,
До  Тебе  вільно  мусим  йти,
З  любов’ю,  сміло,  без  істерик.

Спасибі  Боже  за  любов,
Ти  дав  країні  моїй  крила,
Без  ланцюгів  і  без  оков
Окріпла  українська  віра.

Поки  ще  плачуть  матері
На  синовій  сирій  могилі,
Та  не  здолати  нас  Москві,
Вони  без  Тебе  там  безсилі.

Спасибі  Боже  за  мій  край,
За  поміч  неньці  Україні.
Де  Ти,  там  завжди  правди  рай,
О,  як  я  радий  переміні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825682
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 16.02.2019


Східний

По Інститутській вверх іду



Сьогодні  знову  у  столиці
По  Інститутській  вверх  іду.
Свічки  і  фото,  люди,  лиця
Нагадують  одну  зиму
Коли  палали  чорні  шини,
І  дерев’яний  щит  горів.
А  вітер  клуби,  хмари  диму
Крізь  крики  й  постріли  носив.
Перед  очима  день  лютневий
І  перші  вибухи  гранат.
«Камаз»  уже  горить  сталевий,
Ментівський  ріже  вухо  мат.
У  пеклі  цім  стояли  люди
За  Україну  за  свій  дім.
Стогнали  ранені  повсюди
Із  біллю  на  лиці  блідім.
Швидкі  носились,  мов  ракети.
До  сцени  крок,  а  може  два.
Повсюди  «Беркут»  і  кадети…
Боролась  Ненька  за  життя.
Усе  завмерло.  Плаче  «Кача»!
Виносять  сотню  на  плечах.
Душа  у  небо  йде  козача,
Холонуть  сльози  на  очах.
Сьогодні  знову  у  столиці
По  Інститутській  вверх  іду,
На  фото  юні  зовсім  лиця,
В  їх  пам'ять  запалив  свічу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825707
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 16.02.2019


Амадей

Ти повернула молодість мені

Ти  повернула  молодість  мені,
Я  знов  гарцюю  на  баскім  коні,
Я  знов  душею  юний  як  колись,
Злітаю  птахом  у  небесну  вись.

Я  знов  п"янію  від  твого  кохання,
І  знов  купаюсь  в  ніжних  почуттях,
Немов  юнак,  вірші  пишу  до  рання,
Всю  душу  виливаю  у  рядках.

Пісні  з  мене  течуть  неначе  ріки,
І  почорніла,  навіть  сивина,
Лише  до  сну  закрию  я  повіки,
Ти  біля  мене  люба,  чарівна.

Співає  пісня  в  грудях  солов"ями,
Зимовий  сад  черемхою  цвіте,
Горить  кохання  полум"ям  між  нами,
Нас  зігріває  почуття  святе

Я  виливаю  почуття  до  тебе,
У  вірші  виливаю  і  в  пісні,
Святого  Господа  я  дякую  на  Небі,
Ти  повернула  молодість  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825692
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 16.02.2019


Валентина Ланевич

Заколисує вітер скорботу.

Заколисує  вітер  скорботу,
Що  чаїться  у  сонячній  днині.
Чи  на  радість  ми  вибрали  квоту?
Душі  в’язнуть  в  подій  павутині.

Медицина,  реформи,  комірне,
Зубожіння,  білборди,  усмішки.
Все  сплелося  на  купку,  що  вліжне,
Дай,  помріяти,  Господи,  трішки.

Про  весну,  що  заступить  на  вахту,
Обігріє  простуджені  груди.
Серце  в  ласці  гойдатиме  яхту,
Де  любов  пануватиме  всюди.

Де  довіра  розправить  вітрила,
Мудрість  компас  начистить  до  блиску.
Тільки  в  єдності  праведна  сила,
Не  в  безчесті,  не  в  пошуках  зиску.

16.02.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825656
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 16.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я прислухаюся до тиші

Ти  коли  -  небудь  слухав  тишу,
Вона  німою  не  буває.
То  з  вітром  вітами  колише,
То  нічка  травами  блукає.

А  то  дзвенять  прозорі  роси
І  річка  на  цимбалах  грає.
Так  дивно  пахнуть  в  лісі  сосни,
У  полі  десь  цвіркун  співає.

Я  прислухаюся  до  тиші,
Вона  мене  до  себе  кличе.
Ми  разом  з  нею  пишем  вірші,
Про  найдорожче  і  величне.

Ми  разом  з  нею  розмовляєм
І  одна  -  одну  розумієм.
Вона  німою  не  буває,
Тому  що  говорити  вміє...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825633
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 16.02.2019


Касьян Благоєв

А. , 58. З вечірніх читань древніх


229*  як  час  минає  наш!..  –  чи  ми  минаємо?!.

Я  в  полоні  у  миті,  що  зветься  життям.
–  Скоро  й  час  мій  на  Суд…  –  А  недавно,  дитя,
Уявляв:  і  ці  дні,  й  диво-світ  –  безкінечні!
Та  краде  швидко  все  –  і  навічно  –  Суддя…

230*  весняне,  майже  іронічне  
(на  відлуння  днів  поминальних)

Я  з  Тобою  судитися  стану,  Творець,
І  за  скупість  Твою,  і  за  днів  цих  вінець:
Сам  у  вічній  нудьзі  споглядаєш  за  світом,
А  Касьяну  вже  тешеш  на  гріб  камінець!

231*  з  просвітлення:  Адамові  печаті…

Хочеш  –  вір  одному,  а  чи  сотні  богам,
Чи  безбожником  будь,  як  Вольтер  чи  Хайям,
Та  в  останній  свій  день  станеш  прахом,  Касьяне.
–  А  «душа»?  –  все  розтане,  як  вранці  туман…

232*  покаяльне:
«що  ж  шукав  так  далеко?  –  а  радість  життя  була  в  Жінці!..»

Я  ходив  до  «отців»  на  Афон,  у  самітників  істин  шукав,
На  Христовій  землі  сповідавсь,  до  святого  каміння  припав  –  
Раптом  спів  солов’я,  запах  трав  і  червневої  ночі  цілунок
Нагадав:  «Є  любов  –  їй  молись!»  –  А  боги?  –  викинь  їх  із  забав!
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825631
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 16.02.2019


Чайківчанка

У ДЕНЬ ЗАКОХАНИХ

У  ДЕНЬ  ЗАКОХАНИХ
У  день  закоханих  всі  чекають  вітання,
тож  не  лукав  ,на  лагідні  ласкаві  слова.
Подаруй,  коханій  квіти  троянди  зрання,
нехай  для  неї  лине  музика  чарівна.
О  допоки,  любов  живе  на  білім  світі!
серце  співає,  і  щастя  у  твоїх  руках.
І  по  -серед  зими,  розквітає  квіт  літа...
і  ти  щаслива  ,злітаєш  до  зір  наче  птах.
Хай  збуваються  мрії  у  день  Валентина!
він  налл'є,  солодке  старе  вино  у  фужер...
Нестрашні,  будуть  заметілі,  хуртовина-
бо  поруч,  із  тобою  -  благородний  джентльмен.
Дорожи,  своїм  щастям  в  кожну  хвилинку  ,
бо  швидко  ,минає  час  і  молоді  літа.
Зацілуй  і  пригорни  свою  половинку,
нехай  у  її  душі  квітне  вічна  весна.
М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825524
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 15.02.2019


Янош Бусел

Смерть пенсіонерки…

                                       Душа  відлетіла,-
                                       Та  хтось  підхопив...
                                       
Ти  жила    як    умiла,-
Утiкла    iз    села,
В    цеху    вiкна    ти    мила
I    пiдлогу    мела.

Пресовщицею    стала,
Знайшла    щастя    своє.
I    хоч  ,,щастя''  ковтало  -
Та    хто    ж    нинi    не    п'є.

Все  чекалось  -  "зав'яже",-
Бо  Оленку  любив...
"Це  востаннє"  -  їй  скаже,-  
Не  діждалась  тих  слів.

I    пiшли  -  полетiли
Швидкоплиннi    лiта...
Десь    розтринькались    сили,
Стала    постать    не    та.

,,Щастя''    руки    згорнуло,
Десь    по    тюрмах    сини.
Все...Життя    промайнуло...
Дотягти    б    до    весни.

Не    вдалось    це    Оленi,
Втягнув    вiчностi    вир...
Трусять    гiлки    зеленi
На    запльований    двiр.

Гiлки    тi    замiтає
Снiжно  -  бiла    зима  -
I    ялини    немає,
I    людини    нема...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825521
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 15.02.2019


Леся Утриско

Диво

Зима  весні  встелила  рушники:
По  білім  -  білим  ніжно  вишивала,
Топтала  десь  загублені  стежки,
Із  хлібом  й  сіллю  подругу  чекала.

Мережила  чарівні  хоругви,
Вкладала  зорі  у  чудні  віночки
І  марила,  і  гнала  з  голови
Сумні  думки  -  останні  свої  дочки.

Ой  світе,  світе!  -  Скоро  зацвітеш
В  кольорах  недопитої  веселки,
Усе  нове  в  розмаю  віднайдеш,
У  музиці,  де  зріють  закапелки.

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825504
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 15.02.2019


Ірина Кохан

Є час…

Життя  мінливе.  Всьому  є  свій  час,
У  всього  на  землі  є  свої  дати:
Коли  кому  зіп'ятись  на  Парнас,
Кому  упасти,  а  кому  злітати.

Є  час  горіння  айстрових  пожеж,
Народжень  і  вмирань,і  днів  транзитних,
Акацієвих  повеней  без  меж,
Кохань  палких  у  медозливах  липи.

Є  час  штормів  і  штилів  є  пора,
Страждань  і  втрат,  миттєвостей  розлуки,
Буянь  зелених  в  полі  диких  трав
Й  зимових  заметілей  перегуків.

Є  час  для  щастя  й  обертів  планет,
Палких  розмов,  перонів  і  причалів,
Світань  бузкових  з  небом  тет-а-тет
І  щирих  сліз  в  болючому  мовчанні.

Є  час  безсонь  і  затяжних  думок,
Годинникар  в  захмар'ї  знає  міру.
Для  всього  дати  є  поміж  зірок  -  
Нема  часу,  щоби  втрачати
ВІРУ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825477
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 15.02.2019


Амадей

БЛАГОСЛОВЕННА ЛЮБОВ

Любов  свята,  бо  як  без  неі,
Як  без  кохання  в  світі  жить?
Усі  Амури  й  Гіменеі,
Могли  б  спокійно  відпочить,

Але  ж  тоді  не  буде  казки,
Зникнуть  назавжди  почуття,
Хто  не  любив,(скажу  по  правді),
Той  і  не  знатиме  життя.

Той,  хто  відчув  Амура  стріли,
Хто  від  кохання  весь  п"янів,
Життя  коханням  своє  міряв,
Із  вуст  меди  кохання  пив,

Лиш  той  живе,...  хто  ніжно  любить,
В  кого  вогонь  в  душі  пала,
Хай  Валентин  Святий  із  Неба,
Вас  на  любов  благословля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825464
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 14.02.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Любов і пристрасть

Минає  пристрасть,  ніби  спека  влітку,
Коли  раптово  задощить  в  природі.
А  після  зливи  потяг  тільки  тліє
Примхливої  гарячої  свободи.

Які  ж  бо  інтереси  у  людини?
І  що  для  неї  головне  насправді?
Не  плутайте  любов  і  пристрасть  нині,
Хай  вам  розкриється  і  суть,  і  правда.

У  пристрасті  єдина  мить,  дорога
Оманна  лиш,  шаленість  круговерті.
Любов  до  ближнього  -  завжди  від  Бога,
Це  вічне  почуття  і  після  смерті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825422
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 14.02.2019


Калинонька

З любов"ю…



Любов…  Хто  з  нею  не  зустрівся,
Мабуть  не  знав  щастя  й  на  мить,
Любов  нам  сонцем  гріє  душу
І  гоїть    рану,  що  болить.

Любов  висушує  нам  сльози,
Коли  образа  серце  рве,
Любов  нас  гріє  у  морози,
З  любов’ю    в  серці  все  живе.

Любов  дає  наснагу  жити,
Коли    померк    надії  промінець,
Любов’ю  душу  можемо  зцілити
Й  сплести  в  надіях  радості  вінець.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825417
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 14.02.2019


НАДЕЖДА М.

Як до лиця тобі усмішка

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hCI4bWpXdzk[/youtube]

В  руках  тримаєш  ніжну  квітку,
Тільки  з"явилася  на  світ.
Ні,  це  не  та,  що  цвіте  влітку,
Весни  це  -  перший  дивоцвіт.

Дивилась  сонними  очима,
Сяйнула  посмішка,  здалось.
Сама  блакитна,  не  від  гриму,
Подібна  небу,  так  вдалась.

Блакитна,  ніжна,  синьоока,
Спокійно  дихає  в  руці.
Чогось  хвилююсь,  зник  десь  спокій,
Якесь  сум"яття  на  лиці.

Мені  даруєш  ніжну  квітку,
Приємо  брати  з рук  твоїх.
Як  до  лиця  тобі  усмішка,
Немов  прийшла  із  мрій  моїх...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825289
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 13.02.2019


Амадей

ЛЮБОВ І ПІСНЯ

Моя  душа  співає  про  любов
А  серце  любить,  так,  немов  востаннє,
І  скільки  б  я  не  кидав,  знову  й  знов,
Душа  моя  оспівує  кохання.

Не  дивлячись  на  скроні  в  сивині,
В  душі  моій  буяють  знову  весни,
І  душу  переповнюють  пісні,
З  піснями  й  почуття  моі  воскресли.

В  моєму  серці  є  багато  струн,
І  кожна  з  них,  несе  життєву  силу,
Оце  і  є,  той  життєдайний  струм,
Що  робить  молодим  мене  й  щасливим.

Бо  піснею  й  коханням  я  живу,
Вони  мене  тримають  в  білім  світі,
Із  ними  забуваю  я  журбу,
І  надихають  знов  життю  радіти.

Я  час  в  житті  піснями  зупинив,
Для  мене  пісня,  ніби  зірка  рання,
На  пісню  мене  Бог  благословив,
І  я  живу  піснями  і  коханням.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825272
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 13.02.2019


Віталій Назарук

ЖІНЦІ БЕЗ СИВИНИ У ВОЛОССІ

Крізь  роки,  що  птахами  літають
Білий  танець  був  колись  в  житті.
Я  зустрів  і  до  сих  пір  кохаю,
Ту,  єдину,  на  своїм  путі.

Пр:  Оля,  мою  Оленька,  Олюня,
Ця  найкраща  жінка  у  житті.
Миловидна,  хоч  уже  бабуня,
Що  мені  припала  до  душі.

Господи  я  дякую  за  долю,
Хоч  вона  й  донині    не  моя.
Та  живу  й  зову  її  судьбою,
Бо  вона  -це  пісня  солов’я.  

З  іменем  її  лягаю  спати,
Проводжаю  ранішню  зорю.
Прагну  разом  ранок  зустрічати,
Їй  казати,  що  її  люблю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825261
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 13.02.2019


Валентина Ланевич

Не шуми, мій вітре, хай дуб спочиває.

Не  шуми,  мій  вітре,  хай  дуб  спочиває,
Хай  листя  торішнє  стиха  опадає.
Хай  дріма  до  часу  у  дужім  спокої,
Щоб  омолодитись  з  весною  в  запої.

У  зелень  убратись  у  високій  кроні,
Бо  світ  біля  нього  весь,  як  на  долоні.
Величаво-гордо  він  стоїть  в  окрузі,
А  лиш  б’є  калині  поклони  в  напрузі.

Бо  краса  тендітна  вчарує  любого,
Тріпочеться  серце  в  дуба  ошатного.
Заспіває  зрання  соловей  їм  щемно,
Не  літеть,  роки  ж,  ви,  не  летіть  даремно.

12.02.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825129
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019


Променистий менестрель

Мелодия любви



Пришла,  пришла  из  прошлых  лет
мелодия  любви.
Цветов  букет,  души  привет  –
живи,  любовь,  живи!

Сердечным  пламенем  обняв
и  мир  преобразив,
небесным  Светом  воссияв,
святое  воскресив...

Ромашек,  маков  нежный  цвет
есть  ласковость  полей  –
шлёшь  отголоском  прошлых  лет
клик  стаи  журавлей...

Не  исчезай,  средь  жизни  строф,
мелодия  любви...
Летим  сквозь  век  непрост,  суров  –
сердца  нам  вдохнови...

12.02.2019г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825124
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я українка, дочка роду

Іду  стежиною  у  поле,  
Де  пшениці  неначе  море.
Волошки  сині  заплітаю,
Ромашки  у  букет  збираю.

Там  чебреці  переплелися,
Медунки  медом  налилися.
Пташиний  спів  і  щебетання,
Розбудить  поле  на  світанні.

У  вальсі  з  вітром  потанцюю,
Картину  віршем  намалюю.
Заслухаюсь  пташиним  співом,
Прошепочу:"Така  щаслива."

Іду  у  поле  вірш  писати,
У  ньому  хочу  розказати.
Про  краєвиди  неозорі
І  про  високі,  дивні  гори.

Про  те,  як  трави  миють  роси,
Як  вербам  вітер  чеше  коси.
Як  берег  річка  розмиває,
Туман  крадеться  понад  краєм.

Всміхаюся  віршем  до  сонця,
Воно  у  мене  на  долоньці.
Як  я  люблю  красу  природи,
Я  ж  українка,  дочка  роду!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825122
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019


I.Teрен

Замість сповіді

Коли    обнятися  не  годні,  
усе  життя  –  у  боротьбі.  
Я  сповідаюся  сьогодні  
лише  Йому...  але  й  Тобі.  
Як  не  живи  у  цьому  світі,
що  не  роби  або  роби,
усе  одно  ми  –  неофіти
і  грішні,  як  усі  раби
своєї  пристрасті  і  честі,
чужої  похоті  і  зла,
всього,  що  доля  не  дала
і    прирікає    нас  до  смерті.
Але  на  те  і  є  любов,
аби  пізнати  й  цю  неволю
наперекір  зрадливій  долі.
І  поки  дух  не  охолов,  
ніщо  не  угамує  кров
одного  воїна  у  полі.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825109
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019


Віталій Назарук

ХОЧЕТЬСЯ ВИШИТИ ЩАСТЯ

Так  хочеться  вишити  щастя
З  очицями  неба  достиглого.
Вишневі  вуста  для  причастя…
І  пишне  волосся  для  милого.


Щоб  брови  здавалися  крилами,
А  стан  смерековий  -  берізкою.
Щоб  долі  були  їх  щасливими,
Жили  наче  лебідь  з  лебідкою.

Щоб  всі  діти  мудрими  виросли,
Щоб  зовні  були  всі  красивими,
Щоб  душі  співали  від  радості,
Щоб  всі  були  тільки  щасливими.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825094
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019


Ольга Калина

Скоринка хліба

Нам  хлібну  скоринку  від  зайця
У  хату  приносив  дідусь:
Онукам  черствого  окрайця..
(  Згадалося  зараз,  чомусь)

Старенький  та  ще  на  роботі  -  
Він  скирту  зимою  стеріг.
А  вдома,  у  повній  злидоті,  
Цей  вечір  сідав  на  поріг.

Вогонь  запаливши  дровима,
Поставивши  борщ  у  печі,  
З  онуками  бабця  -  малими,
Дрімала  до  ранку  вночі.

Дід  вранці  заходив  у  хату,  
Пакунок  з  кожуха  виймав.
Скоринки  було  небагато  
Та  нею  дітей  пригощав.

Ой  як  же  тоді  смакувала  
З  морозу  скоринка  оця!  -
І  радість  по  хаті  витала,  
І  вдячності  зайцю  слівця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824986
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019


Ольга Калина

В чеканні весни

Застигли  у  весни  чеканні  
Дерева,  поле  і  кущі.
Ще  добувають  дні  останні
Зими  й  морозу  посланці.

Морозом  скована  ще  річка,
І  білий  сніг  навкруг  лежить.  
Зелена  лиш  стара  смерічка,
Вода  з  бурульок  крапотить.

Яскраве  сонце  ніжно  сяє!  –
Картина  радує  оця.  
Нитки  проміння  розсипає,
Теплом  торкається  лиця.

З  проталин  снігу  на  дорозі  
Вода  тихенько  жебонить.
Струмочком  литися  не  в  змозі,
Бо  ще  мороз  її  держить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824985
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

На побачення іду

Пахне  м'ята  і  чебрець  у  полях  широких,
В  піднебессі  вітерець  й  місяць  ясноокий.
Зорі  падають  в  траву,  миються  росою,
На  побачення  іду  милий  із  тобою.

Я  ступаю  тихо  так,щоб  вітри  не  чули,
З'явиться  у  небі  знак  і  він  їх  розчулить.
А  кохання  у  душі  грітиме  словами,
У  мережці  спориші  у  нас  під  ногами.

Нерозтрачену  любов  я  віддам  для  тебе,
Щастя  нас  зустріне  знов  у  зірному  небі.
Підкрадається  туман,  піднявсь  над  водою,
Більш  нема  душевних  ран  у  нас  із  тобою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824979
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019


Віталій Назарук

ТИ ЗАВЖДИ З НАМИ

                   Присвята  Назарію  Яремчуку…
Ти  символом  став,
Зерно  сіяв  добре  і  вічне.
І  навіть  колосся
Навчилось  співати  пісень.
І  ім’я  твоє
У  нас  вимовляють  велично.
Назарова  пісня  
Не  сходить  із  вуст  кожен  день.

Пр:  Ще  міг  жити  й  жити
Літати  у  хмарах  пташиною.
Пишатись  синами,
Горнути  дівча  до  грудей.
І  славити  наше,
Що  ти  називав  Україною,
Наш  соколе  ясний,
Наш  любий,  співучий  Орфей.

Роки  пролітають,  
Ми  слухаєм    пісню  крилату.
Бо  інших,  безкрилих,
Ніколи  ти  в  світ  не  пускав.
І  нині  ти  маєш
Подяку  людську,  наче  плату.
Проте  Україна
Без  тебе,  Орфею,  пуста.

Ти  з  нами  завжди
Від  синіх  Карпат  до  Азову.
Твоїми  піснями
Тепер  Україна  живе.
Ти  землю  любив,
Боровся  за  волю  і  мову.
І  нині  та  пісня
До  бою  за  волю  зове.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824974
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019


Надія Башинська

ЧЕРЕЗ ТРИ ГОРИ ВИСОКІ ПЕРЕЙДУ!

На  вузькій-вузькій  стежині  поміж  гір
нещодавно  дівчиноньку  я  зустрів.
І  привітною,  скажу,  була  вона.  
Ой,  яка  ж  у  неї  усмішка  ясна!

         Через  три  гори  високі  перейду,
         ніжну  дівчину-веснянку  я  знайду!
         І  зігріє  моє  серце  осяйна  
         та  красива  дівчинонька,  мов  весна!

Я  у  сині  очі-зорі  задививсь
і  скажу  вам  всім,    по-правді,  сну  лишивсь.
Полонила  вона  серденько  моє.
Я  повірив,  що  любов  у  світі  є!

         Через  три  гори  високі  перейду,
         ніжну  дівчину-веснянку  я  знайду!
         І  зігріє  моє  серце  осяйна  
         та  красива  дівчинонька,  мов  весна!

Ой  дівчино,  ніжна  квіточко  моя,
будить  мрію  ніжна  усмішка  твоя.
Недаремно  вже  квітує  скрізь  весна.
Вірю  є  в  твоєму  серденьку  і  я!

         Через  три  гори  високі  перейду,
         ніжну  дівчину-веснянку  я  знайду!
         І  зігріє  моє  серце  осяйна  
         та  красива  дівчинонька,  мов  весна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824972
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019


Надія Башинська

СПИТЬ СТАВОК ПІД СНІГОМ…

         Спить  ставок  під  снігом...  верби  ще  дрімають.
Очерет  тихенько  шелестить.
-  Тихо,  тихо...  вітре!  Перестань  кружляти.  Тут  все  
спить.
Не  буди.  Не  треба.  Зимі  панувати.  Хай  солодкі  ба-
чать  сни.  Ще  присип  їх  снігом  білим-білим,  ясним.
Нехай  відпочинуть  до  весни.
А  весна-царівна,  як  сипне  проміння!  Від  його  теп-
ла  проснеться  став.  І  розпустять  коси  верби  на-
ші  гарні.  Схочуть,  щоб  ти,  вітре,  розчесав.
         Усміхнувся  вітер,  підморгнув  хмарині,  й  білий-
білий  сніг  уже  летить!
Біло-біло  стало...  Біла  ковдра  вкрила  все  навколо.  
Хай  поспить.
Верби  наші  пишні  стоять  білі-білі.  Біло  ніжні  віти  
розцвіли.
         Спить  ставок  під  снігом...  й  верби  кучеряві  
край  води  солодкі  бачать  сни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824969
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019


Ніна Незламна

На все свій час… / гумореска /

 На  підпитку  дід  Панас  завітав  до  бару
Хоч  і  трішечки  старий,  захтів  знайти  пару
Одягнувся  на  «ура»,  ще  й  краватку  модну
Роздивлявся  молодиць,  їв  очима  кожну
Та  худенька,як  штурпак  і  цицьок  не  видно
На    одну  загледівся,  так  стало  огидно
Стегна  наче  у  свині,  клуби  ті  товстющі
Плечі,  схожі  -  кораблі,  очі  карі,  злющі
Ген  поглянув  до  музик,    дівча  чорноброве
По  талії,  грудях  зирк,  мабуть  гонорове
Зразу    висновок  зробив  та  лягла  до  серця
В  вухах  чудні  сережки  -  білесенькі  скельця
Сукня  жовта    в  горошок,  славненька,  тендітна
Дід  весь  час  підтирав  ніс,  от  якби  ж  бездітна
Почув  голос  чарівний,  дід  наче  сказився
Вже  за  серденько  тримавсь,  ой  мабуть  влюбився
Нехай  все  до  біса  йде,  в  кишені  заначка
Все  віддам,  що  в  мене  є,  хай  знає  співачка
Ніжно  пісня  линула,  проймала  все  тіло
Вмить  між  ніг  відчув  силу,  значить  буде  діло
Сяють  очі  підійшов,  до  співачки  ближче
Підморгнув,  посміхнувся,  нахилився  нижче
Сунить  в  капці  долари,  дивиться  щасливо
Те  дівча,  як  сорока….  Люди,  що  за  диво?
Гітарист  струну  нажав,  хап  діда  за  шкірку
Тю  на  себе  подивись  та  закрий  ширінку
Гайда  звідси  старий  пень,  як  найшвидше  давай
Та  на  чужий  коровай    -    рота  не  роззявляй
Злякавсь,    долари  лишив,  біг  до  туалету
Та  все  добре,  тож  я  встиг,  завивав  сонату
Не  шкода  грошей,хай  так,  хоч  на  мить  влюбився
Цього  разу  без  ліків,    вже  сам  помочився…
*
Такі  думки  солодкі,    бентежать  часом  нас
Та,  як  кажуть  життя  дасть,  для  всіх  утіх  свій  час.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824958
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019


Ніна-Марія

ГУРТУЙСЯ, РІДНИЙ ДИВОКРАЮ!

І  знову  куцих  днів  цих  круговерть
Удаль  нас  стрімко  понесе  незриму.
Де  кожен  з  них,заповнений  ущерть,
Із  буднів  загадкового  екстриму.

Де  стільки  мрій,  надій  і  сподівань!..
Як  виповзти  з  цієї  нам  безодні?..
Тобі,  Вкраїно,  досить  вже  страждань,
Ти  жити  мусиш  краще  вже  сьогодні!

Авжеж  не  легко  торувать  цей  шлях,
В  буденність  сіру  поглядом  уп'явшись.
Сміливо  йдеш  до  зоряних  звитяг,
Із  вірою  й  надією  обнявшись!

Від  обіцянок  стомлений  украй,
Мій  гордий  і  знедолений  народе,
Свій  крок  на  півдорозі  не  спиняй,
Віками  ти  ж  в  борні  кував  свободу!

Заради  і  спасіння,  і  добра
Міцній,  гуртуйся,  рідний  дивокраю!
Прозріння  завесніє  хай  пора,
І  в  мудрості  Господь  нас  поєднає!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824871
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Струмки віршовані біжать

Проміння  сонця  свердлить  день  лютневий,
Лиш  снігу  клаптики  деінде.
І  зміст  життя  проходить  інак.
Щось  особливе  нам  диктує  небо.

І  прохолоди  чаша  підігріта  ,
І  ти  летиш  думками  знову,
Як  наче  із  весною  в  змові...
Сердечно  виграє  про  щось  трембіта.

І  розкриваєш  душу  у  натхненні,
Стрибають  на  папері  рими,
Із  подиху  весни  ці  ритми,
Струмки  віршовані  біжать  по  венах.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824859
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осінь щастя мені наворожить

Мокрі  краплі  дощу,  мені  тихо  про  щось  шепотіли,
Я  слова  ті  впущу,  притулюся  до  шибки  несміло.
Так  кохаю  тебе,  а  по  шибці  течуть  дощу  сльози,
Вітер  висушить  їх,  намалюють  картини  морози.

Стільки  часу  минуло,  душа  все  думками  з  тобою,
Марить  кожного  дня  і  страждає  без  тебе  до  болю.
Сон  приходить  тихцем,закрадається  тихо  до  хати,
Лист  пошлю  з  вітерцем,щоб  його  ти  зумів  прочитати.


У  листі  напишу,  що  мені  так  самотньо  без  тебе,
В  осінь  я  запрошу,  а  у  свідки  візьму  собі  небо.
Ти  для  мене  життя  у  якому  без  тебе  не  можу,
Я  лечу  в  забуття,  осінь  щастя  мені  навороже...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824853
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019


НАДЕЖДА М.

Буває й так…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XR8SheujAtc
[/youtube]

Зимова  ніч;  чомусь  не  спиться.
Осяде  швидко  рій  думок.
І  як  тепер  від  них  звільниться,
Ще  жебонять,  немов  струмок?

Мені  шепочуть  щось  на  вуха,
Я  розумію  їх  підчас.
Не  завжди  все  ж  хотілось  слухать,
В  тупик   заводили  не  раз.

Думки  свої  я  поважаю,
Питаю  в  них,  як  маю  жить?
З-за  них  бува  недосипаю.
Як  часто  можуть  обдурить!

Навколо  мене  все  літають,
І  кожна  з  них   -  моє  життя.
Одні,  буває,  душу  краять,
Других  не  взнаєш  допуття.

Про  сон  не  думають  вже  очі.
Ти  поринаєш  в  їхній  світ.
Чомусь   недоспані  ці  ночі,
Тупцюють  часто  край  воріт?

Думки  присядуть  край  вікна,
Я  відчуваю  їхній  погляд.
І  хай  навколо   лиш  пітьма,
Вони  зі  мною  завжди  поруч...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824834
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Надія Башинська

ДОБРА БАГАТО НА ЗЕМЛІ!

         Добра  багато  на  Землі...  тут  є  чому  радіти.
Нам  подаровано  життя.  Це  наш  є  час  тут  жити!
Довірено  нам  берегти  все,  що  до  нас  надбали,
хоч  часто  спалені  мости,  руїни  і  завали...
         Найбільший  дар  -  людське  життя,  вже  навіть
не  цінуєм.  
-  Спиніться,  люди!  Прірва  там!  -  кричить  Земля.
Не  чуєм.
         Вже  котрий  рік  іде  війна.  Життя  там  забирають.
Для  щастя  кожному  дано.  Забули?  Чи  не  знають?!
Життя...    Життя,  життя  ясне.
                               Життя...  життя,  життя  цвіте  
                                                                       в  весняний  день  і  в  літній.
         Життя...    Житття,  життя  дзвінке.  Скажіть,  в  ко-
го  воно  легке?  Сльозою  падає  -  дощем...
Та  є  в  ньому  й  день  світлий!
         Співає...  хвилею  шумить,  пташиною    увись  ле-
тить,  зерном  в  ріллю  лягає.  Де  прийняла  його  зем-
ля  -  п'є  соки,  ніби  з  джерела,  корінням  проростає.
         Життя  радіє  і  дзвенить...  в  нім  неповторна  кож-
на  мить,  немов  веселки  кольори  у  серці  слід  лишає,  
хоч  борозенками  воно  і  на  чоло  лягає.  В  нім  муд-  
рість  світиться  віків.  Люби  життя.  В  добро  повір!
         Добра  багато  на  Землі...  тут  є  чому  радіти.
Нам  подаровано  життя.  Це  наш  є  час  тут  жити!
Цінуй  життя,  роби  добро.  Хай  тут  й  твоя  краплина.
         Для  тебе  кожен  світлий  день.                        
                                                         Ти  на  Землі  -  Людина!

         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824826
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)

Кузьмі…

Кузьмі...

Ти  научив  нас    думками  злітати...
Так,  щоб  вітрила  неслись  на  вітру,
Так,  щоб  душа  не  встигала  згортатись
Опісля    того,  як  ти    розгорнув..
І,  разом  з  вітром  –  десь  палахкотіли
Пара  твоїх  всеневтомлених  крил
Тільки  душа,  що  брехати  не  вміла,
Завжди  є  поруч,  між  сивих  ковил.

Ми  розібрали  тебе  на  цитати
Всю  біографію  вщент  і  до  дна
Бо  неможливо  із  тим  розпрощатись,
В  кому  зростають  зернини  добра!
Підло  і  нагло  обірвано  разом
Струни  крилатій  гітарі  твоїй.
Ах  ті  свавільні  фатальні  КаМАЗи!
Якби  не  перший,  то  був  би  другий.

Знаєш,  Кузьма,  а  ти  поруч  із  нами!
І,  поміж  полум’ям  і  життям
Зміцнюєш  душу  своїми  піснями
І  закликаєш  до  майбуття!
Серце  знов  стиснулось,  та  одначе
Знову  відчую  у  погляді  ввись:
Все  іще  буде,  ти  чуєш,чуваче?
Все  іще  буде  у  нас  –зашибісь!

#Тетяна_Прозорова

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824811
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)

Тетянин день…

Тетянин  день,
 студентів  день
У  кригу  сяє  твоя  усмішка  щаслива
Ще  сто  неспіваних  пісень,
Дарує  юність  несподівані  нам  крила!
і  знову  сессія,  і  знову  це  пройшло,
І  ,як  студенту,  знову  ніч  пробігла  швидко,
І  знов  сьогодні  (у  магічне  це  число)
Збирає  зорі  кришталева  скрипка.

Тетянин  день  -
 цвіте  зима  
Черемхой  сніжною  торкає  білі  скроні.
 А    що  роки  -  та  їх  нема!  
Замерзли  пальчики  –зігріються  долоні!
А  навкруги  –  сніжинки  срібні  замітають,
а  в  серці  ніжність  на  весну  знов  повертає  
 І  усміхається  засніжена  душа,
І  завмирає  в  ненаписаних  віршах.


Тетянин  день...  
і  ,як  завжди
Гойдає  янгол  ялинові  каруселі!
Освітять  шлях  
Його  сліди,
Й  розквітнуть  проліски  в  засніженій  пустелі!
Зима  всміхається  в  морозяний  цей  ранок
І  одягає  сонячний  серпанок.
І  знов  збуваються  твої  найкращі  сни,
Й  лише  півподиху  й  півкроку  до  весни.

Тетяна  Прозорова

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824810
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Східний

Прошу у Бога лиш одне



Прошу  у  Бога  лиш  одне:
- Дай  сил  і  снаги  ще  писати,
Даруй  те  слово  молоде,
Щоб  помогло  з  невіри  встати.

І  щоб  воно,  як  те  зерно
В  душі  у  кожній  проростало,
І  материнським  молоком
Завжди  від  спраги  напувало.

І  крижане  топило  зло,
І  з  зим  творило  весну  й  літо.
З  глибин  сердечних  щоб  було
І  з  Твоїх  вуст  добром  налите.

Пишу  і  дякую  Творцю
За  нескінченну  Його  милість.
Вкраїнську  мову  я  люблю
За  мелодійність  і  за  зрілість.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824788
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Східний

Все ближче й ближче до весни



Все  ближче  й  ближче  до  весни,
Хоча  хурделить  пилом  січень,
Й  лютує  менший  син  зими,
Й  малює  в  шибах  криго-квіти.

Росте  помалу  білий  день,
У  ночі  відбира  хвилини.
Скидає  ковдру  сад  з  вишень,
На  сонячні  чека  години.

І  сонця  промінь  вже  не  той,
Так  трепетно  цілує  в  щічку.
Весни  посланець  і  герой
Веснянками  осипав  личко.

Все  ближче  й  ближче  до  весни,
Радіють  птахи  переміні.
Біжать  з  бурульок  крапельки,
Прогнавши  в  гори  синій  іній.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824777
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Ірина Кохан

Коли мене не стане на землі

Коли  мене  не  стане  на  землі,
А  в  вишині  на  зірку  стане  більше  -  
Я  знаю,буде  осінь.  Журавлі.
І  поміж  листя  плакатимуть  вірші.

І  буде  все  однаково  мені
Чи  хто  нап'ється  тою  вже  сльозою.
Котитиметься  сонце  по  стерні,
Пливтимуть  хмари  сірі  наді  мною.

Гаряче  літо  з  яблунь  обпаде
Плодом  духмяним.  Ляже  на  покоси.
Високе  небо,  сизе,  молоде,
Вдивлятиметься  дощовито  в  осінь.

І  поросте  вже  по  мені  трава,
Палатимуть  жоржинові  пожежі.
У  своїх  віршах  буду  я  жива.
Жива.  От  тільки  в  світі  протилежнім.

Летітимуть  за  обрій  журавлі,
Прощальний  крик  кидаючи  дібровам.
І  в  мить,  як  відірвуся  від  землі,
Захочу  тут  лишитися  хоч...словом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824776
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 10.02.2019


геометрія

ПОВЕРТАЙСЯ ЖИВИМ І ЗДОРОВИМ…

                 Нам  пора  вже  давно,-
                 Всім  до  бою  ставать,
                 Захищать  і  себе,  і  країну...
                 Доки  сонце  сія,
                 І  ще  родить  земля,
                 І  жива,  ще  жива  Україна...
                             Хай  лютують  вітри,
                             І  морози,  й  сніги,-
                             Зупинятись  не  маємо  права...
                             Усі  сили  зберем,
                             В  руки  зброю  візьмем,-
                             І  вперед,  де  чекає  нас  слава...
                 Ще  поборемось  ми,
                 Може  ляжем  й  кістьми,
                 Не  боротись  не  маємо  права,
                 Ця  війна  йде  давно,
                 І  нам  право  дано,-
                 Зупинити  війну  цю  криваву...
                             Не  спізнись,  поспіши,-
                             Там  потрібний  і  ти,
                             І  не  бійся  і  ворога,  й  бурі...
                             Крізь  тумани  й  сніги,
                             Не  спиняйсь,  вперед  йди,
                             Подолай  свої  думи  похмурі...
                 Ти  потрібний,  повір,
                 Не  тоді,  а  тепер,
                 Де  бої  за  життя  і  країну...
                 Не  барись,  поспішай,
                 Як  спіткнешся,  вставай,
                 Захисти  і  свій  край,  і  родину...
                               Там  снаряди  летять,
                               Злі  вогні  там  горять,
                               І  солдат  не  один  вже  загинув...
                               Тим  хто  впав  поможи,
                               Свою  міць  покажи,-
                               Ти  як  він  поле  бою  не  кинув...
                 Якщо  куля  тебе
                 У  бою  не  мине,
                 Не  лякайся,  борись  безупинно...
                 Час  мине,  біль  пройде,
                 Опануєш  себе,
                 Переможеш  і  жити  ти  будеш...
                                 Прийде  час  золотий,
                                 І  ти  будеш  живий,
                                 І  не  буде  ні  воєн,  ні  горя...
                                 Прийде  нова  весна,
                                 Закінчиться  війна,-
                                 Вільні  будуть  і  люди,  й  простори...
                   То,  отож,  не  сиди,
                   Перемоги  не  жди,
                   Бо  без  тебе  вона  не  настане...
                   Доки  йде  ця  війна,-
                   Всі:  і  він,  й  ти,  і  я,
                   Ми  сидіти  не  маємо  права...
                                     Ти  воюй,  я  пишу,
                                     І  про  тебе  скажу,
                                     Що  ти  гідний  свойого  народу...
                                     Людям  все  розкажу,
                                     А  тебе  попрошу:
                                     Повертайся  живим  і  здоровим...
                                       
                                                           

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824764
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Янош Бусел

Чарівна ніч…

                                                               Ніч...  Село...  Я...

Чарівна  ніч...  Стожари...  Пахнуть  зорі,-
Бо  липи  ллють  в  довкілля  цвіту  шал,
Пливе  мов  човен  у  небеснім  морі
Пахучий  місяць...  Цвіркунів  хорал...

Так  хороше!..  Іду  селом  я  в  силі,-
Залишив  там  десь  прожиті  літа  
І  спогади...  Тяжкі...  Звичайні...Милі...
Зі  мною  поруч,-  юність  золота...

У  роздумах...  У  прагненнях...У  волі,-
Налите  тіло  трепетом  звитяг...
Цілунки...  Тут..  У  батьківській  стодолі,
На  свіжім  сіні...  Та  злітає  птах

В  світи  широкі,-  працею  налиті,-
Прощай  село...  І  шепіт...  І  цей  шал
Чарівний  ночі...  Липи...І  стодоля...  
В  Поволжя  я...  А  ти,-  аж  за  Урал...

Мозолі...  Праця...  Звершення...  Цілунки...
Усе  сплило...  Життя  іде  на  спад...
Та  не  забути  липові  ті    трунки,
Тебе...  Стодолю...Юний  зорепад...

Так  хороше!..  Іду  селом  я  в  силі,-
Зоставив  там  десь  прожиті  літа  
І  спогади...  Тяжкі...  Тривожні...Милі...
Зі  мною  поруч,-  юність  золота...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824745
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Амадей

Я святу кохаю.

А  серце  знову  пташкою  летить,
Туди  де  жде  ,мене  моє  кохання,
І  з  трепетом  чекаю  я  ту  мить,
І  хочеться  любить,  немов  востаннє.

Так  хочеться  кохання  дарувать,
І  пестить  ніжно  ту,  мою  єдину,
Вуста  доп"яну  ніжно  цілувать,
І  дарувати  пісню  солов"іну.

Піти  із  нею  в  трави  запашні,
І  ноги  намочити  в  літніх  росах,
Поринути  в  кохання,  ніби  в  сні,
І  пестить,  й  цілувать  іі  волосся.

Вдихати  ніжні  пахощі  весни,
І  слухать  серцем  солов"іну  пісню,
Забуть  за  все,  мов  в  світі  ми  одні,
І  спрагло    пить,  п"янке  кохання  пізнє.

Любов  мене  веде  крізь  все  життя,
Для  мене  щастя  більшого  немає,
Для  серденька  мого,  вона  свята,
Це  ж  щастя,  я  ІІ,  Святу  кохаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824774
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 09.02.2019


LubovShemet

ЖАБА- СПІВАЧКА

 
Співає  Соловей  в  гаю,
А  Жаба  квакає  в  болоті:
"Я  теж  співати  так  люблю,
І  ні  до  чого  мені  ноти!
Ви  знаєте  у  чому  річ?
А  Соловей  того  не  знає,
Що  у  чудову  літню  ніч
Мені  співати  заважає.
Хто  слухав  пісеньки  мої,
Ті  назавжди  запам'ятають,
Що  ці  бездарні  Солов'ї
Таланту  й  голосу  не  мають.
Послухайте  моїх  пісень,
Як  я  співаю  ніжно,  сильно,
Тьох-  тьох  -  то  вже  вчорашній  день,
Ква-ква  моє  -  це  модно,  стильно!
Ох,  ці  уперті  Солов'ї!
У  мене  б  вчилися  співати!
Як  щебетать  пісні  свої,
Я  можу  ім  уроки  дати!
......................................
А  Соловей  співа  в  гаю,
А  Жаба  квакає  в  болоті...
Ми  думку  маємо  свою  -
Отак  живем...  Хто  -  "за",  хто  -"проти"...
Л.  Шемет



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824541
дата надходження 07.02.2019
дата закладки 08.02.2019


dovgiy

НЕ СОТВОРИ СОБІ КУМИРА

«Не  сотвори  собі  кумира!»
По  заповіді  досі  жив.
Аж  раптом,  -  свідком  оця  ліра,  -
Живого  янгола  зустрів.
Постала,  наче  зірка  з  неба,
Нехай  без  крил,  та  усміх  вуст,
Та  погляд  –  вартий  пісні  Феба,
А  що  вже  стан,  а  що  за  рух!
Наче  пливе  понад  землею
В  природній  грації  життя.
З  душею  робить  щось  моєю:
Її  бентежить  почуттям.
І  зграї  мрій  знялись  до  неба
Немов  від  свисту  голуби!
І  не  збагнути:  нащо  треба,
Щоб  я  на  неї  став  слабий;
Щоб  я,  та  раптом  збожеволів,
Та  переслідував  мету  -
Аби  на  мить  зустріти  погляд,
Аби  вдихнути  чистоту
Оцього  Ангела  у  плоті.
В  якої  все:  душевний  мир,
 Світанок  в  першій  позолоті
І  вечір,  що  вогнем  горів
В  благословенну  літню  пору,
За  обрій  сонце  ведучи.
Місяць  зійшов  по  хмарі  вгору,
З  кишені  видобув  ключі
Відкрив  зіркам  небесну  браму
Пролив  на  стежку  світла  синь
І  задивився  на  кохану
На  цю  дівочу  лебедінь.
Дивлюсь  і  я:  не  надивлюся!
В  бажаннях  грішних  весь  горю
На  неї  ледве  не  молюся
Лише  про  неї  говорю
Зробив    із    жінки  я  кумира
Порушив  заповідь  святу
Як  бачите:  під  звуки  ліри
В  зіркову  лину  висоту.

07.02.2019

--//--

Немов  березнева  погода
Мій  настрій  мінливий  в  ці  дні.
То  в  серці  груднева  негода,
То    в  думах  мотиви  ясні.
А  всьому  цьому  є  причина
Страждання  і  радість  навпіл
Прийшла  найдорожча  людина
Хлібину  поклала  на  стіл
Привітно    всміхнулась,  а  потім
У  справах  з  кімнати  пішла…
Краплиночку  сонця  коротку
Собою  в  житло  принесла.  
Осяяла  стіни  і  стелю,
Залишила  хвилю  тепла
І  то  не  біда,  що  в  оселі
Лиш  миті  недовгі  була.
До  вечора  часу  багато
А  раптом,  ще  привід  знайде,
Щоб  серцю  подовжити  свято,
До  хворого  друга  зайде.
Чекаю,  на  щось  сподіваюсь
Жену  з  серця  хвилі  сумні
Хоч  дня  смолоскип  догорає
І  сутінки  знов  у  вікні.

07.02.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824500
дата надходження 07.02.2019
дата закладки 08.02.2019


Редьярд

Бути собою

Що  означає  бути  собою?...

З  цим  розумінням  рождається  кожен-
Та  важко  його  життям  пронести.
Бути  собою  не  всякий  спроможен,
Поміж  «акторів»  себе  вберегти...

Люди  бояться  лишатись  собою,
Бути  собою-не  бути  як  всі
Вміло  ховають  «себе»  за  юрбою
Ховають  все,  що  потрібно  душі.

Ховають  віру,  Боже  натхнення,  
Ховають  ненависть  і  щиру  любов.
Ховають  світло,  часом  затьмення
Натягують  маски  для  світських  розмов.

Від  цього  плачуть,  навіть  хворіють,
Від  цього  страждають,  ночами  не  сплять.
Від  цього  тілом,  духом  сиріють
Забули  як  жити,  творити,  кохать...
 
Бути  собою-це  вірити  в  себе  
Вірити  в  щастя,  в  майбутнє,  в  мету
Робити  все,  що  важливо  для  тебе
Мати  сміливість  сказати  «люблю»...

Люди  плекають  в  собі  небезпеку
З  печалі  й  смутку,  а  може  й  страху
Вони  ховають  «себе»  так  далеко,  
Що  до  життя  загубили  жагу...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822990
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 08.02.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Намистиночки весняні

Що  за  диво-намистинки
Крихітні  такі  в  траві?
Фіолетові  краплинки,
Мов  метелики  живі.

Запах  їх  розносить  вітер
На  подвір"ї  і  в  саду.
Ці  малі  весняні  квіти
Всі...(  Фіалками)  зовуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824476
дата надходження 07.02.2019
дата закладки 07.02.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Зимовий ранок

А  на  світанку  морозець  подужчав
І  вітер  втих,  сніг  перестав  іти.
Коли  ж  поволеньки  піднялось  сонце  ясне
Й  пустило  зграю  промінців  в  світи,

Все  заблищало,  заіскрилось  раптом,
Сріблястий  килим  сяяв  сніговий,
Пускала  бісики  ялинонька  з-під  вій,
Вітання  посилав  зимовий  ранок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824475
дата надходження 07.02.2019
дата закладки 07.02.2019


Леся Утриско

Вишити щастя

Так  хочеться  вишити  щастя
З  очицями  синіми,  синіми
З  устами  -  стиглими  вишнями
Дзвінкими  снігами  -  колишніми.

Щоб  жити  у  нім  лиш  мріями
Щоб  тільки  смішними  зорями
А  може  думками  хворими
Світити  у  нім  завіями.

Так  хочеться,  щоб  не  смутками
Пташиними,  щоб  польотами
У  вирій  гучними  нотами
У  сяйві  -  світлими  цнотами.

Щоб  радістю  -  в  ній  покосами
Шовковими  травами  -  босими
І  росами...  стиглими  росами
У  щасті  лягти  покосами...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824438
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019


геометрія

ДОБРИМ ЩОБ БУЛО У ВСІХ СЬОГОДНІ

                               Хочу,  щоб  не  кінчилось  сьогодні,
                               Завтра,  щоб  розквітло,  як  весна,
                               Під  весну  підставлю  я  долоні,
                               Й  помолюсь,  щоб  кінчилась  війна...

                               Хочу,  щоб  весна  швидше  настала,
                               І  назавжди  Правда  ожила,
                               І  щоб  Україна  розцвітала,
                               Кожна  сім"я  в  радості  жила...
                 
                               Хочу  я,  щоб  бідності  не  стало,
                               Діти  щоб  здоровими  росли,
                               Всі  дорослі  вміло  працювали,
                               І  зарплати  гідні  в  них  були...

                               Щоб  пенсіонери  не  журились,
                               У  достатку  й  радості  жили,
                               Безкоштовно  хворі  лікувались,
                               Всі  щасливі  люди  щоб  були...

                               Щоб  пішли  із  влади  олігархи,
                               Вкрадене  вернули  у  казну,
                               Щоб  були  хороші  результати,-
                               В  навчанні  і  праці  наяву...

                               Щоб  всі  українці  жили  дома,
                               Не  шукали  праці  за  "бугром",
                               І  сім"я  у  кожного  чудова,
                               Оповита  сонячним  теплом...

                               Хочу,  щоб  порядність    повертала,-
                               Всіх  людей  до  праці  і  тепла...
                               Доброта,  щоб  світом  керувала,
                               Щедрість  між  людьми  завжди  була...

                               Щоб  кохання  всіх  вело  до  світла,
                               Справжнім  щоб  завжди  воно  було,
                               Україна  в  світі  була  гідна,
                               Щоб  жило  і  місто,  і  село...

                               Добрим,  щоб  було  у  всіх  сьогодні,
                               Завтра,  щоб  розквітло,  як  весна,
                               Веселкові  дні  були  погідні,
                               Щоб  і  бідність  зникла  і  війна...
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824434
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019


НАДЕЖДА М.

Це було все ж колись…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WqJ2dVkQO00[/youtube]

Прислухаюсь  до  тиші.
Ні!  Здалося мені.
Всі  чекання   залишу,
Це  бува в  метушні.

Між  минулим  й  сучасним..
Все  рояться  думки,
Ненависним  й  прекрасним.
Все  дається  взнаки.

Не  тому,  що  все  згіркло,
І  не  той  уже  смак.
Чи  чуття  були  мілкі,
Без  особих  ознак?

Та  шукає  все  пам"ять,
Все  ж  так  хоче  знайти.
І  частіше   все  манить
Відшукати  сліди.

Може,  рук  тих  сплетіння,
Чи  очей  ніжний  блиск,
Від  цілунків  сп"яніння...
Це  було  все  ж  колись.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824407
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019


Ольга Калина

Під Крутами

Крапали  бурульки    з  стріхи  над    дверима,  
А  старенька  мати  виглядала  сина.  
Водиця  по  шибці  із  вікна  стікала.  
Звідки  виглядати,  то  вона    не  знала.  

-Не  вій,  вітре,  в  полі  і  не  гни  берізку,
Принеси    від    сина    хоча  б  якусь  звістку.  
Роки  неспокійні  –  скрізь  війна,    розруха..
Вітер  все  гуляє,  стареньку  не  слуха,  

Бо  не  знає  бідний    як  те  говорити  -  
Краще  вже  старенькій  надію  лишити.  
В      широкій  долині,  де  станція  Крути,
 Рідний  син  загинув  –  вже  не  повернути.  

Хлопці  молоденькі,  учні,  гімназисти
В  бій  ступили  сміло,  клятих  б’ють  чекістів.
Вийшли  боронити  молоду  державу
І,  хоча  ще  діти,  билися  на  славу.  

За  Вкраїну-Неньку    і  свою    Свободу,  
За  Дух  український    вільного  народу.  
Хоч  сили  нерівні    десь  разів  у  десять  -
Билися  відважно..  Снаряди  підносять.

П’ять  годин  стріляють  по  них  безупинно    -
Не  один  в  долині  там    боєць  загинув.  
Крапали  бурульки    з  стріхи  над    дверима,  
А  старенька  мати  все  чекала    сина.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823317
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 06.02.2019


Ніна Незламна

Тепла діждатись одна втіха

Повіяв  вітер    попід  хату
З  під  стріхи  вилетів  клубочок
 То  павутиння    волохате
В  обіймах  поклав  на  горбочок

Господар  бачив  гарненькі  сни
В  соломі    добре  було,  зручно
Адже  далеко,  ще  до  весни
Без  мух  лежати  зовсім  нудно

То  вирок  вітру,  чи  то  долі
Попасти  у  холодну  днину
 І  дуже  швидше,  як  у  колі
Виснував  стежку,  як  перлину

Важка  дорога,  де  ж  те  сонце
Забарилась…  Весна  красуня
Мереживо  там,  за  віконцем
Тривога  вже,  на  жаль  присутня

 Хитренький  майстер  цей  павучок
 Боже  творіння,    хоче  жити
 Тож  соломинок  досяг  пучок  
Раденький,  зможуть,  захистити

 Дрімав  напевно  від  безсилля
І  знову  вітер    приніс  холод
Раптово  впало    сухе  зілля
Щось  би  поїсти,  стомив  голод…

Ледь-ледь  в  дрімоті,  він  зігрівся
 Як  охоронець  -  той  дім    стріха
Уже  й  вітрисько  десь  подівся
Тепла  діждатись  одна  втіха

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824370
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Квітка Щастя

Квітка  Щастя  чарівна,
Хто  садив  і  де  вона,
Як,  скажіть  її  знайти,
Де  чудовії  сади?

Як  потрапити  туди
Й  квітку  дивну  віднайти,
Щоб  кохання  дарувати,
Ласку  й  ніжність  відчувати?

Кажуть,  що  її  немає
І  садів  тих  не  буває.
Квітка  ця  -  то  Серце  ваше,
Де  любові  повна  чаша
Хлюпає  аж  через  край,
Відчуваєш  справжній  рай:

Дощ  цілунків  поливає,
Шквал  обіймів  зігріває.
Дарувати  всім  ту  квітку  -
Буде  більш  добра  на  світі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824344
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019


Віталій Назарук

ЛЮБЛЮ ВЕСНУ

Люблю,  як  розливається  ріка,
Весняною  порою,  коли  верби,
Гіллям  з  бруньками,  як  чиясь  рука,
Воді  лоскоче  оголілі  нерви.

Коли  на  плесо  вийдуть  карасі,
Ще  не  протерши  оченята  зрання,
Коли  залиті  луки,  не  в  росі,
Коли  земля  нове  вдягає  вбрання.

За  тих,  хто  повертається  -  молю,
Щоб  поклонились  рідному  й  святому.
«Курли»  весною  в  небесах  люблю,
Коли  клини  вертаються  додому.

І  видається,  що  прийде  той  час,
У  нас  в  країні,  як  і  у  природі,
Збудуєм  храм  в  якім  іконостас
Прийме  молитву  від  людей  свободи!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824334
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Цвіт летить ( слова до пісні)

Ми  зустрілись  з  тобою  в  саду,
Коли  небо  нам  кидало  зорі.
Ти  поклич  я  до  тебе  прийду,
В  ніжну  весну  таку  неозору.

А  довкола  квітує  знов  сад,
Линуть  пахощі  дивні  від  нього.
Цвіт  лягає  немов  снігопад,
Застеляє  коханим  дорогу.

Приспів:

Цвіт  летить,  цвіт  летить,  цвіт  летить,
Пелюстки  нам  під  ноги  кидає.
Цвіт  летить,  цвіт  летить,  цвіт  летить,
Хай  розлука  дороги  не  знає...

Зародилось  кохання  святе,
Шовковисте  неначе  пелюстки.
Берегло  і  тебе  і  мене,
Загортало  у  ситцеву  хустку.

Хоч  торкались  до  нього  вітри,
Та  ніколи  воно  не  здавалось.
Найдорожчим  для  мене  був  ти,
Я  у  тебе  любов  закохалась.

Приспів:

Ти  для  мене  мов  сонячний  день,
Ти  проміння,  що  ніжно  торкає.
Солов'ї  нам  співають  пісень
І  той  день  видається  нам  раєм.

Не  страшні  нам  холодні  дощі,
І  не  будуть  страшними  морози.
Гріють  нас  почуття  у  душі,
Й  на  очах  не  з'являються  сльози...

Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824276
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 06.02.2019


Амадей

СОН

     Сон

                   Та  й  сон  же,  сон,  напричуд  дивний
                                   Мені  приснивсь.

                             Т.Г.Шевченко.  Сон.


Мені  під  ранок  сон  происнився,
Немов  Прем"єр  на  паперті  стояв,
Жебрачив  копійки,  молився,
Й  несамовито  в  небо  він  кричав.

"За  що  Ти  Господи,  знущаєшся  із  мене?!
Страждань  моіх  немає  меж,
Ти  ж  бачиш  копійки  останні  в  жмені,
Я  ж  істи  хочу!..Я  ж  людина  теж!!"

Мені  немає  душу  де  зігріти,
Немає  заплатить  чим  за  тепло,
Нема  на  світло,  а  у  мене  ж  діти!
За  що  страждати  ім  отак  прийшлось?

І  тут  почув  я  голос  грізний  з  неба
Ти  скиглиш!...Просиш  співчуття  тепер!!
Про  все  це  думать  було  треба,
Тоді,  коли  ти  був  Прем"єр!

Ти  сам  в  народу  забирав  останнє,
Від  тебе  весь  народ  тоді  страждав,
Іди  я  покажу  велику  тайну,
Що  для  правителів  я  вже  приготував.

Горіло  полум"я,  а  в  ньому  все  багатство,
І  Сам  Господь  правителів  карав,
А  самим  ненажерливим,  кровавим,
У  горло  золото  розплавлене  вливав.

Проснувся  з  жахом  від  страхіття  того,
Став  на  коліна,  Богу  помоливсь,
Просив  єдине  в  Господа  Святого,
Щоб  сон  оцей,  Прем"єрові  приснивсь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824271
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 05.02.2019


Валерій

Нам пам'ять душу зберігає



Живе  людина  на  землі,
Аж  доки  люди  пам’ятають:
Чи  та  у  славі  на  крилі,
Чи  та,  що  тихо  дні  минають.

Кому  Бог  вічне  дав  життя  –  
Там  в  небі  пам'ять  не  потрібна.
Потрібна  –  де  земне  буття.
Душа  без  пам’яті  загибне!

Нам  пам'ять  силу  надає.
Нам  пам'ять  душу  зберігає.
Хай  забуття  не  настає!
Хай  цей  порок  людей  минає!

04.02.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824246
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 05.02.2019


Віталій Назарук

СПОМИНИ

Певно  востаннє  відродив  садок,
Кістлявий  став  серед  трави  густої.
Бджолів  колись  у  запаху  квіток,
На  яблуні,  тоді  ще,  молодої.

Мене  тут  кожна  груша  пізнає,
Тут  навіть  бджоли  діляться  пергою.
Веселка  поміж  яблунь  виграє,
Нависши  кольоровою  дугою.

Любила  ти  колись,  у  ті  часи,
Коли  садок  розквіт  у  пишнім  цвіті.
Я  на  руках  тоді  тебе  носив,
Неначе  ніжну  квітку  в  оксамиті.

Ми  цілувались  –  це  для  нас  був  рай,
Гудів  садок  по  вечорах  хрущами.
Ховавсь  в  тумані  пишний  водограй,
Чумацький  шлях  мерехкотів  зірками.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824231
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 05.02.2019


Ніна Незламна

Кружится снег

Кружится  снег…  Это  правда,  не  первый
Казалось  нам…  В  себе  каждый  уверен
Объясни…  Почему  всё  так  случилось
Пойми  ты….Сердце  трепетно    забилось…
Молчишь  всё…  Заколдовали  снежинки
Почему….  Они  между  нас  как  льдинки?
Не  смогли  …  Вдвоём  совсем  их  расплавить
Ты  сдался…И  решил  меня  оставить
Молчишь  всё  …  Понять...  Не  смогу  душою
Я  люблю…  Поверь…  Ты  слышишь,  не  скрою
Мы  сможем!    Собрать  в  ладони  снежинки
Растают…..  Как  дождевые  слезинки….
Пускай  вдвоём…  Как  прежде  по  старинке..    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824223
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 05.02.2019


Східний

Тепло коханих забуваю рук



Тепло  коханих  забуваю  рук
І  дивний  дотик  оп’яніння.
Ловлю  осінній  скрипки  звук,
І  листопада  тихе  шарудіння.
Вдивляюсь  у  величну  небес  синь
І  очі  згадую  весняні.
Шовками  промайнула  тінь,
І  спогади  сховала  руж  духмяні.

Зайшов  далеко  в  листопад,
А  промені  нагадують  про  літо.
Чому  в  житті  є  стільки  зрад,
Чому,  чому  кохання  недопите!

В  туманнім  міражі  твій  силует
Нераз  стрічав  в  ранковій  димці.
Читав  щораз,  як  той  поет,
Поезію  забутій  невидимці.
Ловила  осінь  вітер  моїх  слів
Й  дощами  по  лиці  стікала.
Любов  утримати  не  зміг,
Душа  у  сутінках,  мов  тінь,  блукала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824173
дата надходження 04.02.2019
дата закладки 05.02.2019


Валентина Ланевич

Співа в гаю соловейко, витьохкує дзвінко.

Співа  в  гаю  соловейко,  витьохкує  дзвінко,
Співом  душу  звеселяє,  біжить  стежка  стрімко.
Оминула  дуб  високий,  в  серці  стало  щемко,
Засмоктало  щось  у  грудях,  чи  ж  чекаєш,  жінко?

Чи  ж  кинешся,  як  побачиш  утомлені  очі?
Бо  спішив,  летів  до  тебе,  гнав  думки  у  клоччі.
Цілував  миле  личенько  і  тремтіли  плечі,
Обіймав  біленькі  груди  від  ночі  до  ночі.

Зійшов  повний  місяченько,  ступив  до  кімнати,
Любка  сплеснула  руками,  як  важко  чекати.
Вірність  й  віра  в  прянім  тілі,  ніжність,  щоб  кохати,
Солод  лився  поміж  ними,  що  усе  здолати.

04.02.19  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824164
дата надходження 04.02.2019
дата закладки 05.02.2019


Віталій Назарук

МІЙ ЛУЦЬК (фейсбук)

О,  Луцьку  мій,  мій  красеню  замковий,
Народжений  на  березі  ріки.
Ти  народивсь,  коли  туман  ранковий,
Омив  тебе,  щоб  ти  прожив  віки…

І  ти  розцвів  у  парках  і  соборах,
У  квітниках  і  диво  ліхтарях.
Де  Стиру  береги  знялись,  як  гори,
Де  сокіл  замку  став  родинний  птах.

А  твої  люди  закохались  в  місто,
У  каву,  що  на  кожному  кутку.
У  вишиванки,  що  цвітуть  намистом
І  диво  пісню  ловлять  на  льоту.

Цвіти  і  далі  квітами  каштанів,
Стрічай  гостинно  прошених  людей…
І  щоб  дівчатка,  твої  диво-панни,
Хлібом  святим  стрічали  всіх  гостей.

Є  у  фейсбуці...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824061
дата надходження 04.02.2019
дата закладки 04.02.2019


Віталій Назарук

ВОЛИНСЬКІ ДІВЧАТА

Хто  хоч  раз  побував  на  Волині,
Той  вертається  знову  сюди.
Тут  озера  небесної  сині,
В  лісі  Мавчині  видно  сліди.

Пр:  Тут  красуні  живуть  волиняночки,
Миловидні,  стрункі,  наче  панночки.
Є  білявочки,  є  смугляночки,
Волиняночки,  волиняночки.

Вони  в  світі  відомі  дівчата,
Певно  Мавки  родили  таких.
Кожна  з  роду  душею  багата,
Як  Карпатські  смереки  -  стрункі.

Роботящі  -  дружини  нівроку…
З  них  найкращі  в  житті  матусі.
Вони  планку  тримають  високу
І  чудові  стають  бабусі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824060
дата надходження 04.02.2019
дата закладки 04.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ви чули, як плачуть дощі?

Ви  чули,  як  плачуть  дощі?
Їх  сльози  по  травах  стікають.
І  навіть  самотні  кущі,
Цей  сум  у  собі  відчувають.

У  стрісі  сховавсь  горобець,
Голівка  лише  виглядає.
Скажіть,  коли  ж  буде  кінець?
У  птахів,  що  мокнуть  питає.

Закрили  суцвіття  квітки,
У  вулик  сховалися  бджоли.
Води  напились  береги,
Зраділо  й  скупалося  поле.

Ви  чули,  як  плачуть  дощі?
Течуть  їхні  сльози  прозорі.
Стою  під  дощем  у  плащі,
Виблискують  краплі  мов  зорі.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824037
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 04.02.2019


CONSTANTINOPOLIS

*** ТУРБОТЛИВІ ДОЛОНІ ***


Злітай  мій  вірш,  сполоханий  війною,
Як  птах  поранений,  знесилений,  в  крило,
Лети  тривожною,  над  світом  новиною,
І  бийся  груддю  о  людське  єство.

Лети  мій  птах,  над  українським  полем,
Тим,  що  тут  потом  ,  кров'ю  просяк,
Слізми  вдовиць  і  материнським  болем,
Де  бився  відчайдушно  наш  вояк.

Лети  і  зви  на  поміч  побратимів.
Рішучість  дій  позбавить  нас  ярма.
Бійцям  звитяжним,  героїчним  і  сміливим
Заграє,  грізно,  бойова  сурма.

Не  залишай  нікого,  геть,  байдужим,
В  оселю  кожну  птахом  завітай,
І  розкажи  про  підлу  суть  ворожу,
Які  плюндрують  рідний  серцю  край.

Лети  мій  вірш  на  Волі  чи  в  полоні,
Живи  в  думках  веселих  і  сумних,
Сідай  в  натруджені,  турботливі  долоні,
Армійців,  офіцерів  бойових.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824032
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 04.02.2019


Richter

Чоловіки не плачуть*

Дивитися  на  плач  чоловіків  –
немає  більш  скорботи  і  страждання,
укритих  сивиною  юнаків…
Не  вигадати  гірше  покарання!

Не  марево  і  не  до  себе  жаль,
а  кварта  і  на  ній  скоринка  хліба,
за  долю  біль  і  майбуття  печаль…
На  небо  йдуть  у  першу  чергу  глиби!

Та  вибухів  не  чутно  в  тишині,
хоча  в  душі  не  менше  кілотонни,
а  стогони  солдатські  на  війні  –
життєві  переписують  закони.

І  сльози  чоловічі  –  то  роса,
а  на  щоках  алмази  благородства,
бо  відблиски  від  них  на  небесах
говорять  про  відсутність  віроломства.

Немає  неприродніших  картин,
це  не  вірші,  а  вже  сувора  проза,
за  плачучих  досвідчених  мужчин…
Не  дай  узріти  чоловічі  сльози!

Серця  залізні  кращих  із  мужчин
останнім  часом  крає  чорна  туга
і  не  спасає  жодна  із  личин,
коли  рідні  привозять  тіло  друга.

Безмежний  біль,  що  залишився  жить,
що  друга  не  успів  закрить  від  кулі,
бо  послизнувся  у  останню  мить,
і  дружба  залишилася  в  минулім.

Важка,  пекуча  воїна  сльоза,
що  крізь  метал  проходить  ніби  масло.
Пішов  на  небо  ще  один  козак,
зоря  Вітчизни  щоб  повік  не  згасла!

*За  мотивами  пісні  «Мужские  слёзы»,  музика  Тетяни  Ярової  на  слова  Володимира  Мезецького.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824030
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 04.02.2019


I.Teрен

Березневі іди

                                             «  [i]Ніщо  не  нове  під  місяцем»  [/i]
                                                                                                                                 Еклізіаст  
Зимою  віє.  Дні  і  ночі  –  білі,  
у  хижі  тепло,  на  подвір"ї  –  дощ,
а  у  Європі  жовті  заметілі
замайоріли  на  арені  площ.

Америка  утратила  надії,  
що  скрепами  орудує  вона.  
Вселенське  зло  поширює  Росія.
Із  півночі  насунула  війна.

Неситі  юди,  іроди,  пилати
активізують  засоби  мети.  
І  будемо  дорогу  обирати,.  
куди  тікати  і  кудою  йти.  

Нічого  не  планується  нового
і    вічного  –  ні  доброго,  ні  злого.
Зійдуть  сніги,  появиться  зело.
І  в  Україні  запанує  літо  –
пора  неперевіяне  ділити.
Усе  –  як  і  раніше,  як  було.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824028
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 04.02.2019


Мельник Галина

Матерям, що не діждались синів



НЕ  для  того  мати  сина  народила,  
Щоб  біда  кривава  його  погубила.
Не  для  того  йому  життя  дарувала,
Щоб  могилу  в  полі  мати  доглядала.
Волошкові  очі  дала  мати  сину,
Посмішку  чудову  і  орлину  силу.
Дала  ясний  розум  і  веселу  вдачу,
А  тепер,  сердешна,  слізоньками  плаче.
Плаче  сива  ненька,  рида  бідолаха.
Що  не  дав  Господь  їй  крила,  як  у  птаха.
Вона  б  піднялася,  удаль  полетіла,
Крилами  б  своїми  сина  захистила…

А  життя  тривожне  йде  вперед  роками.
Плакатиме  мати    темними  ночами,
Радувати  матір  перестане  сонце,
Не  постука  син  її  у  хатнє  віконце…
І  гордися,  мати,  за  героя-сина,
Ним  буде  пишаться  ненька-Україна.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823942
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 04.02.2019


Олекса Удайко

ВІЙНА

[i]        Все  едины,  всё  едино,
       Мы  ль,  они  ли...  смерть  -  одна.
       И  работает  машина,
       И  жует,  жует  война...
                                             [b]Зина  Гиппиус[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/_A-f8idpJdU[/youtube]
[i][b][color="#de0437"]Джевелінги,  cтугни,  гради…
Людський  молох  з-під  копит…
Лиш  одна  –  з  косою  –  рада,
Лиш  лихий  тобою  сит.

І  кому  те  все  потрібне?..
Лиш  дияволу  вовік:
Золоте  гайне  і  срібне  –
Щезне  жінка  й  чоловік…

І  не  родяться  в  нас  діти,
Згасне  в  корені  рідня…
Нам  же  ніде  правди  діти:
Без  смертей,  утрат  –  ні  дня!

Нуртуватиме  природа,
І  шумітиме  трава…
Віншуватиме  ся  врода,
Але  мертва  –  не  жива.

Філософія    безплідна:
Чим  уславлена  вона  –
Поразко́ва,  безпобідна?..
Божевілля!  Мор!  Війна![/color][/b][/i]

17.01.2018
Kӧln,    BRD

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823394
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 04.02.2019


Ірина Кохан

Так просто

Це  просто  осінь  за  вікном.
Вона  щораз  приходить  в  гості
З  рябим  духмяним  кавуном,
Що  зніжився  у  літній  млості.
З  очима  кольору  дощів,
Холодними  і  ледь  сумними.
Калини  кущ  зніяковів...
Мої  думки,  мов  пілігрими,
Пливуть  за  хмарами  услід,
Над  душами  садів  журливих.
Вже  стільки  літ,  вже  стільки  літ
Гублю  я  мрії  в  сірих  зливах.
Це  просто  осінь,  подивись,
Як  личить  їй  намисто  з  глоду,
О  цій  порі  і  глибша  вись,
І  приспаніші,  тихші  води.
О  цій  порі  смачніший  мед,
Розмови  довші  і  тепліші,
Прощальний  журавлиний  злет
І  ми  в  цій  осені  геть  інші.
***
Це  просто  осінь,  просто  мить,
В  життєвім  океані  острів,
Відзолотіє,  відшумить,
Вона  завжди  минає...
Просто...
8.09.2018.


 


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824022
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Східний

А за вікном зима, зима



Війнуло  холодом  з  вікна,
Сніжинки  перші  залетіли.
Погасла  воскова  свіча,
Завили  білі  заметілі.
І  замело,  і  загуділо
Навколо  снігом,  сивиною.
Торкнувся  губ  твоїх  несміло,
Затьмарив  розум  пеленою.

А  за  вікном  зима,  зима,
А  ти  гаряча,  ніби  літо.
Із  берегів  ріка  зійшла,
І  світлом  темна  ніч  налита.

Осіннім  листям  спала  блуза,
В  моїх  руках  шовкове  тіло.
Під  звуки  сніжні  полонезу
Так  трепетно  усе  тремтіло.
В  цю  ніч  хотілось  вічно  жити,
Немов  з  вина,  у  мить  сп’яніти,
І  цю  любов  разом  ділити,
І  дарувати  тобі  квіти.

А  за  вікном  зима,  зима,
А  ти  гаряча,  ніби  літо.
Із  берегів  ріка  зійшла,
І  світлом  темна  ніч  налита.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823999
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Ярослав К.

Не минуле

Не  кажи,  що  минуле  примарилось  нам,
Я  ніколи  у  це  не  повірю.
Що  не  наше  то  щастя,  не  наша  весна
Закружляла  в  бурхливому  вирі.

Що  не  ми  на  світлинах,  що  то  була  гра,
Про  яку  неприємно  згадати.
І  про  що  шепотіла,  забути  пора  -
Сентименти  малого  дитяти.

Що  ти  інша  давно,  не  така,  як  колись,
А  зустрілися  ми  випадково.
Що  емоції  безповоротньо  вляглись,
І  ми  більш  не  побачимось  знову.

Що  тривожу  я  спогади,  не  дорікай,
Бо,  мовляв,  вже  навічно  поснули.
А  мої  -  такі  свіжі.  То  ж,  мила,  ти  знай,
Це  теперішній  час,  не  минуле!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823987
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

І не котись, мов степовий курай

Туманний  день  -  дизайн  природи,  сирість...
Навіює  чомусь  мотив  журби.
Існує  животіння  нудно-сіре,
Сповив,  мабуть,  той  розум  міцно  бинт.

І  скільки  ж  можна  безладом  снувати,
Химерне  ж  павутиння  павука.
І  покривалом  укриватись  ватним...
Знайди  вже  силу  вирватись  з  кутка.

Бо  вірю,  що  туман  цей  ненадовго.
Тримайсь,  борись  за  рідний  серцю  край.
І  не  приймай  той  сірий  слова  допінг,
І  не  котись,  мов  степовий  курай.


(Снувати  -  у  значенні  -  ходити  без  певної  мети.  Курай  -  рослина  із  групи  перекотиполя.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823978
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


НАДЕЖДА М.

Душа бажа картинку кольорову…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eTx6WJGoayA[/youtube]


Весна  повільно  зиму  притискає,
Шукає,  де  протоптані  стежки.
Вона   прийде,  ніде  не  заблукає.
Пройде  крізь  заметілі  навпрошки.

А  що  зима?  Потрохи  вже  старіє...
І  сила  не  така,  яка  була.
Зі  злості  десь  іще  не  раз  завіє..
Колись  й  вона,  немов  весна  цвіла.

О   зимонько!  Не  треба,  не  хвилюйся.
Ми    вдячні,  знай,  що  ти  у  нас  була.
Прошу  тебе:  не  сильно  переймайся,
Ти  з  нами  все  в  житті  пережила.

Тобі  ми  ще  не  скажемо   ПРОЩАЙ,
Бо  прийде  час,  зустрінемося  знову.
А  що  чекаєм  вЕсни,  не  зважай.
Душа  бажа  картинку  кольорову*...
-----------------------------------
*Картинка  кольорова-  мається  на  увазі  -  ВЕСНА.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823966
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Бажана зустріч

Він  був  в  війну  артилеристом,
А  вона  снайпером  була.
Як  сонце  сходило  над  містом,
Чи  падала  на  землю  мла.

В  одну  і  ту  ж  хвилину  разом,
Летіли  з  серденька  слова.
Шалений  вітер,  кулі  градом,
Чи  ти  живий...  Чи  ти  жива...

Зустрітися  б  з  тобою  люба,
І  тебе  ніжно  так  обнять.
Присісти  поруч  біля  дуба
І  пісню  нашу  заспівать...

Була  війна...  Вони  солдати
І  Батьківщина  лиш  одна.
І  був  наказ:  "На  смерть  стояти,"
Бо  чорна  сунула  орда.

Ніхто  не  знав  у  ту  хвилину,
І  не  були  такі  думки.
Що  ворог  знищив  вже  родину,
Не  зацвітуть  більше  садки.

Згоріла  хата  над  горою,
Лише  самотній  журавель
Хитає  в  небі  головою,
Не  дочекається  гостей.

Війна  нікого  не  щадила,
Вона  жорстокою  була.
Та  переможе  мужність  й  сила,
І  буде  вільною  земля.

Й  у  день  святковий,  Перемоги,
Як  цвітом  вкриються  сади.
Їх  поєднають  знов  дороги,
Не  на  хвилину  -  назавжди...

Зустріне  їх  широке  поле,
Чекати  буде  старий  дуб.
Ти  бережи  їх  завжди  доле,
Торкнися  медом  їхніх  губ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823952
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Nino27

Потривожу замерзлу тишу.

[b][i][color="#0059ff"]Потривожу    замерзлу  тишу    своїм    чеканням...
Вже    холодне    зібрала    віче    зима    востаннє.
Повертає    вона    на    літо,  так    кажуть    люди.
Там    в    тумані    слідочки    січня    ховає    лютий...

Гріє    душу    любов    і    віра  -  дарує    крила,
А    в    чеканні    допомагає    молитва    щира.
Я    молитвою    обігрію    замерзлу    тишу.
І    краплинку    свого    кохання    зимі    залишу.
 [/i]
[/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823975
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Валентина Ланевич

Люблю, - набатом у надвечір’я ввись.

Люблю,  -  набатом  у  надвечір’я  ввись,
Де  сонце  заступають  темні  хмари.
Дякую  долі  за  те,  що  є,  -  колись,
Де  він  був  мій  і  не  було  печалі.

Збігають  дні  у  мовчазнім  рятунку
Від  холоду  у  серці  та  за  вікном.
Чуднішого  не  втрапиш  подарунку,
Аніж  кохання,  що  личить  обидвом.

Кохання,  -  сонце,  що  з  пітьми  тікає,
Душа  без  нього  в  утробі  сирота.
Віро  моя,  ти  де,  -  душа  питає,
До  світла  лине  укотре  навмання.

03.02.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823973
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Ніна Незламна

Не їдь далеко… / проза /

[youtube]https://youtu.be/eb66OvmLPmw[/youtube]

Зимовий  вечір…  Хурделиця  співала,  завивала…  Повсюди  пагорби,  як  гори  біля  кожної  хати…  Десь  в  вікнах  темно,  а  десь  світло  проникає  через  замерзлі  шибки…  Вона  йшла,  розкрита,  без  головного  убору.  По  плечах  русяве,  волосся  припадало  снігом  і  тут  же  розсипалося  вітром  на  оголені  плечі.  З  під  коричневої  осінньої  курточки  виднілася  легенька  сукня…  Сніг  западав  туди,  топився  на  гарячому  тілі.  Ледь  тремтячою  лівою  рукою  прикривала  груди,  а  правою  рукою  притискала    величенький  пакунок…  Здаля  ніхто  й  не  скаже,  що  то  дитя,  маленьку  донечку  несла…  Як  та  вовчиця,  від  відчаю    іскрились  очі,  йшла    несла  дитя,  куди  не  знати.    Холодний  погляд,  то  вперед,,  а  то  назад…    Завивав  вітер,    то  рідше,  то  густіше  перед  очами  сіяв  сніжинки,  їх  блиск  і  мерехтіння  заважали  бачити  все,  що  попереду.  За  мить  різко  нахилилась,  за  щось  зашпортнулась,  ледь  втрималась  на  ногах.  Вся  затремтіла,  просила  Бога,  щоб  вибратися  допоміг  з  цієї  дороги.  У  чобітки  набралось  снігу,  відчула  холод  по  оголених  ногах,  вже  падала,  обхвативши  обома  руками  дитя,  почула  плач…
       Все  тіло  пронизало  струмом…  Вона  відкрила  очі  і  почула  плач  донечки…О  Господи!  Це  ж  треба  такому  наснитись?!  Себе  бачила  вісні…  Хай  йому  грець!  За  цілий  день  пристала,  думала  спатиме  міцно  -  міцно  та  на  тобі,  таке  привиділось  ..    Поправивши  волосся  на  своїх  плечах,  приклала  доню  до  груді,  за  мить  небажана  сльозина  покотилася  по  щоці…
         Думки  роїлись  в  голові;  моя  маленька,  сонечко  моє,  все  буде  добре,  скоро  приїде  тато,  підемо  на  квартиру,  обов`язково…  Щоб  тільки  втрьох,  ти,  я  і  тато,  щоб  ніхто  не  бурчав,  щоб  ми  нікому  не  заважали  спати.  Нараз,  як  ведіння  мамині  очі,  наче  чула  її  слова  -  »  Не  їдь  далеко,  доню!  На  чужині  важко….  Хто  хоче  до  себе  в  хату  чужу  дитину.  Пригадай  слова  пісні  «  Постав  хату  з  лободи  та  в  чужую  не  веди».  На  душі  гірко,  боляче,  сповивали  журливі  думки.  Як  день  так  і  важче  було  терпіти  неповагу  і  приниження  від  свекрухи.
         Вони  побралися  навесні,  не  в  супереч    його  матері.  Хоч  Тоня  й  здалеку  та  його  мама  з  ним  разом  приїхала  за  нею.  Родинне  коло  зібралося  за  столом,  це  не  весілля,  а  так  невеличке  свято  в  честь  реєстрації  шлюбу.  Вітання,    поцілунки,  два  дні  і  вже  прощання  із  родиною  й  з  батьками.    Тоді,  здавалося  все  добре,  що  ж  тут  такого,  мало  хто  йде  далеко  заміж,  то  й  нічого.  Чому  у  мене  має  бути,  щось  погано?!  
     По  приїзду  на  чужину,  все,  як  по  маслу,  проблем  з  роботою  не  було,  у  колективі  знайшла  однодумців.    Віктор  постарався  влаштувати  на  роботу.  Сам  серйозний,  обіцяв  разом  з  мамою  не  житимуть,  а  житимуть  окремо,  винайматимуть  квартиру.  Так  і  вона  гадала,  бо  ж  де  тут  всім…  Невеличка  хатина,  коридор,  з  якого  ледь  відкриваються  двері  в  хату,  маленька  кухня  -  кімната    три  на    два  метра  і  одна  кімната  три  на    чотири,  де  навіть  між  ними  не  було  дверей.
   Свекруха,  працювала  прибиральницею  в  редакції  міської  газети.  Йшла  на  роботу  о  шостій  годині  ранку  і  вже  о  десятій  годині  була  вдома.  Тоня  працювала    телефоністкою  в  зміні,  це  не  подобалося  свекрусі,  вона  чомусь  не  розуміла,  чи  то  не  хотіла  розуміти,  що  після  нічної  зміни,  хоч  години  дві  чи  три  треба  поспати.  Жінка  намагалася  включити  голосніше  радіо,  бо  вона  так  любила  його  слухати.  А  інколи,  коли  в  хаті  не  було  свекрухи,  Тоня  прикручувала  звук  на  тихіше,  але  тільки  свекруха  ступне  на  поріг,  відразу  почервоніє,  суворо  кине  погляд  і      про  себе,  щось  бурчить,  а  потім  в  голос  скаже  кілька  раз  підряд,  -  »  Що  хочу,  те  й  роблю  у  своїй  хаті,  сама  собі  господарка.»
       Віктор  працював  щодня,  приходив  додому  о  вісімнадцятій  годині,  а  іноді  і  пізніше,  займався  монтуванням  АТС.  Тоня  не  наважилась,  щось  розповідати  чоловікові,  нащо    псувати  відносити,  тож  мали  йти    винаймати  квартиру.  Та  не  все  так  склалося,  як  гадалося.  Віктор  поступив  заочно  навчатися  в  КЄМТ.  Та,  ще  одна  новина,  Тоня  чекала  дитину.  Той  пронизливий  погляд  свекрухи,  коли  вона  дізналася  в  розмові  між  подружжям,  як    в  серце  голкою  її  слова,  -  »Що  з  першої  ночі  голова  й  очі!»,  мабуть  запам`ятає  на  все  життя.
         Чоловік  дуже  любив  читати,  особливо  технічні  журнали  і  літературу.  Це  успадкував  від  свекрухи  та  і  днями  й  часом  ночами,  в  маленькій  кімнаті,  при  включеній  настільній  лампі  читала    в  «запій»  художню  літературу  та  газети.
     В  вересні  місяці  Віктор  поїхав  на  сесію,  винаймати  квартиру  на  зиму  не  наважився,  гадав,  що  й  тут  не  погано.  Пообіцяв  Тоні,  що  навесні  вже  точно  підуть  жити  окремо.  Батьки  Тоні  прислали  гроші,  щоб  вклали  на  будівництво  приватного  житла.  Воно  й  нічого  наче,  свекруха  якийсь  час  була  задоволена,  що  є  підмога.  Та  це  було  лише  на  кілька  днів.  Тільки  Тоня  залишалася  один  на  один  з  свекрухою  та  розпочинала  мову  за  гроші,  весь  час  тільки  й  мови  -«За  мого  сина  треба  золоті  гори  дати,  а  то  не  гроші,  за  них  хати  не  купиш».  Молоді  ж    планували  жити  окремо,  по  можливості  складати  гроші  на  житло,  чи  стати  на  роботі  в  чергу  на  квартиру.
 Звичайно  Тоня  дивувалася  її  поведінці,  чи  можна  так  поводитися,  адже  знала,  що  батьки  давно  пенсійного  віку  і  до  цього  ніякої  розмови  про  гроші  не  було.  До  того  ж  свекруха  знала,  що  пенсію  отримував  лише  батько,  бо  мама  господарювала  вдома,  виховувала  семеро  дітей.  Свекруха  ж    працювала  на  пів  ставки,  звичайно  де  ті  гроші,  щоб,  щось  допомогти  на  будівництво.    Її  дивна  поведінка  визивала  здивування,  в  якійсь  мірі  розчарування,  коли  тільки  одружилися  й    Тоня  вийшла  на  роботу,  свекруха  наполягла  взяли  їй  в  кредит  зимове  пальто.  Звичайно  хто  міг  відказати,  це  ж    його  мама.  Здивувалася  й  Тоня,  коли  в  розмові  з  чоловіком  дізналася,  що  через  рік  свекруха  піде  на  пенсію,  що  їй  самій  буде  важко,  бо  стажу  всього  п`ятнадцять  років,  тож  на  гарну  пенсію  нема  чого  розраховувати.  Віктор  не  знав  батька,  свекруха  все  тримала  в  секреті,  хто  він.  Тоня    цим    і  не  цікавилася,  вона  дивилася  в  ясні  очі  Віктора,  кохала,  довіряла  йому,  гадала  все  буде  добре.  В  душі,  під  серцем,  як  сонячне  тепло  гріла  надія,  в  них  все  вийде!  
       Наче  й  притерлися    жінки  в  домі,  якби  ж  не    була  невістка  чужа  кістка.  То  не  в  те  одяглася,  то  де  ходила  після  роботи?  Хоча  продукти    купувати  більше  приходилося  Тоні,  майже  завжди,  коли  йшла  з  нічної  зміни,  треба  було  постояти  в  чергах.  Все  інше  просто  дрібниці;  то  приший  ґудзика  в  халаті,  ще  одного,  бо  груди  виставила,  то  вже  не  дівка,  щоб  коротке  носити  і  все  сердитий  погляд      і  вслід    слова  -  »От,  нещастя,  де  ти  взялася  на  його  голову».
   Люди  кажуть,  коли  в  хаті    менше  людей  то  й  менше  клопоту,  замороки,  тоді    й  спокійніше  живеться.  Та  життя  продовжувалось.  В  кінці  лютого  Тоня  народила  дівчинку.  Дякувати  Богу  все  добре,  хоча  знала,  що  свекруха  хотіла  онука.    Тоню    з  лікарні  виписали  в  п`ятницю,  Віктор  радо  поцілував  дружину  в  щоку  й  сказав,
-  Ну  ти  молодець!  Як  добре,  що  не  довго  в  лікарні  була,  я  вже  й  сумував  без  тебе.
Тоня  тішилася,  було    приємно  чути  ці  слова,  але    й  трохи  здивувалася,  коли  дізналася,  що  пошкодував  п`ять  карбованців    на  «  таксі».  Та  чому  так,  з  пологового  можна  було  й  на  «таксі»  добратися  та  вже,  як  є,  думала  Тоня,  то  дрібниці,  їхали  додому  маршрутним  автобусом.
 Коли    переступили  поріг  до  хати,  Віктор  радо  сказав,
-  Ну,  от  ми  і  вдома.
 Мати  сиділа  за  столом  читала  книгу,  позирнувши,  криво  посміхнулася,  ніякого  вітання.  Віктор  з  дитиною,  не  роздягаючись  пішов  в    кімнату  покласти  доньку  на  ліжко.
Тоня  намагаючись  швидко  зняти  одяг,  сказала
-  Та  ми  автобуса  чекали,  їздять  без  графіка,  як  заманеться,  тому  й  затрималися  трохи..
Свекруха,  дивлячись  поверх  окулярів,  сказала,
-  Тож  не  принцеса,  щоб  тебе  на  «таксі»  возили.  Йди    краще  до  дитини,  тепер  будеш    замороку  мати,  але  й  про  чоловіка  дивися  не  забувай….
       Та  такого    й    ніколи  не  було,  щоб  Тоня  забувала  про  чоловіка.  Не  лінувалася  готувати  їсти,  варила  перші  страви,  робила  пельмені,  вареники,  смажила  сирники,  які  він  обожнював.  В  шафі  завжди  випрасувані  сорочки  й  штани.    Окрім  того,  готувала  йому  сюрприз,  на  день  народження  готувала  подарунок,  вже  майже  закінчила    в`язати    светра.  Привітно    проводжала  чоловіка  на  роботу    й  радісно  зустрічала  його,  цілуючи  в  щоку.    Коли  це  було  при  свекрусі,  вона  різко,  то  блідніла,  то  червоніла,  починала  ходити  по  хаті,  наче  намагалася  десь  присісти.    А  іншим  разом,  коли  сиділа  за  столом  читала  книжку,  то  стукала  по  столі  пальцями,  наче  вибивала    танець  «чечітку»  і  сердито  дивилася  на  Тоню.  А  було  й  таке,  що,  як  обпечена  зривалася  зі  стільця,  починала,  щось  шукати  в  шафі,    при  цьому,  щось  бурчала  про  себе.  Коли  ж  Віктор  помічав  її  холодний  погляд,  вона  тут  же  на  мить  мило  посміхалася  і  опускала  очі  донизу,  вдавала,  що  читає  книгу.  Інколи  він  помічав  відношення  матері  до  Тоні  та  їй  не  наважувався  щось  сказати,  до  дружини  було  посміхнеться  й  скаже  -«  Та  не  звертай  уваги!  Побурчить  та  й  перестане…».
       Як    ведеться  в  людей,  так  і  Тоня  знала,  що  треба  в  перший  же  день  після  лікарні  викупати  донечку.    Вже  закипіла  вода,  Тоня  запарила  траву  «  дідові  воші».  Їй  вдома  доводилося  з  мамою  купати  племінників,  в  корито  підливала  теплу  воду    і  хлюпала  її  то  на  грудці,  то  на  чоло  дитині.  Але  вперше  бути  відповідальною  за  це    самій  було  страшнувато,  хвилювалася.  Віктор  же  був  єдиний  син,  він  навіть  не  бачив,  як    купають  малят.  Йому  довелося  допомагати  Тоні,  бо  тільки,  як    закипіла  вода  для  купеля,  свекруху,  як  вітром  здуло  з  хати.  Молоді  здивувалися,  коли  та  наче  поспішала  на  роботу,  швидко  взулася  в  валянки,  накинула  пальто  на  плечі  й  сказала,
 -Я  піду  до  сусідки,  мені  до  неї  треба….
 В  Тоні  трусилися  руки,  як  сповивала  у  воді  в  пелюшки  донечку,  намагалася  заховати  ті  рученятка,  а  вона  все  тягнула  їх  догори.  Добре,  що  народилася  близько  чотирьох  кілограм,  то,  як  кажуть  хоч  було  за,  що  взяти.    »Не  святі  горшки  ліплять»  -  так  і  молоді,  обоє  усміхнені,  задоволено  дивилися  на  маленьке  боже  творіння,  яке  в  кориті  в  воді  від  задоволення  закривало  оченята.  
         Після  купеля,  розчервоніла  донечка  насмокталася  материнського  молока  і  вже  солодко  спала,  коли  прийшла  свекруха.  За  цей  час  Тоня  випрала  пеленки  і    в  алюмінієвому  тазу    винесла  в  коридор,  щоб  завтра  зранку  повісити  надвір.  Хоч  їй  було  всього  двадцять  один  рік  та  пам`ятала,  що  дитячі  речі  на  ніч  надвір  вішати  не  можна.  Чи  то  забобони,  чи  щось  інше  та  робила  так,  як  колись  вдома  робила    її  мама.
     Переступивши  поріг,  свекруха  відкрила  навстіж  двері,
-  А  пару  напустили,  хай  провітриться.
Віктор  закрив  штори  на  дверях  в  іншу  кімнату  та  все  ж  сказав,
 -  Я  відразу  кватирку  відкрив  і  де  та  пара,  ми  ж  купали  в  теплій  воді.  
Підморгнув  до  дружини  і  кивнув  рукою,  тихо  сказав,
-  Не  звертай  уваги!  Все  обійдеться.  Звичайно  нас  четверо  трохи  затісно  та    навесні  після  сесії    будемо  винаймати  квартиру.  
             Наступного  дня,  хоч  це  й  була  субота  Віктор  йшов  на  роботу,  на  позапланову  перевірку.  Тоні  молока,  купленого  напередодні,  ще  вистачало  на  пару  днів,  тож  зранку  не  треба  було  бігти  в  магазин.    Вже  коли  чоловік  був  в  дверях  гукнула,
-  Вікторе,  візьми  пеленки  ті,  що  в  тазу,  вивісь  на  мотузку  надвір,  а  то  поки  я  ще  вдягнуся  тепліше,  в  халатику  ж  не  піду.  Він  кивнув  головою  і  вийшов.  Свекруха  в  цей  час  наливала  собі  чай,  покачуючи  головою  сказала,
-  О  -  хо  -  хо,  молодь  -  молодь…  А  я  свого  чоловіка  не  заставляла  вішати  пелюшки,  люди  будуть  сміятися,  скажуть  під  підбори  взяла  чоловіка.
     Тоня  промовчала,  повернулася  до  доньки  в  кімнату,  прасувала  дитячі  речі.  Весь  час,  як    пташка  біля  пташеняти,  весело  говорила  до  неї,  коли  вкладала  спати,  тихенько,  щоб  не  заважати  свекрусі,  співала  колискову.
   Час  поспішав,  після  вихідного  дня,  чоловік  пішов  на  роботу,  свекруха  ж  пішла  раніше  за  нього.  Коли  Тоня  розпалила  пічку,  на  столі  помітила  відкриту  книжку  і    поруч  два  маленькі  календарі.  Здивуванню  не  було  меж,  коли  побачила  закреслені  дні  в  обох  календарях,  закреслено  сорок  два  тижні  від  їхнього  весілля.  Ледь  всміхнулася,  про  себе,  ну  –  ну    і  чого  б  це  їй  в  голову  прийшло  лічити,  що  не  вірить,  що  донька  від  Віктора?!    Та  довго  думати  за  це  не  прийшлося.  Свекруха  прийшла  з  роботи,    привіталася.  Зняла  пальто  заглянувши  в  кімнату,  де  сиділа  Тоня,  годувала  дитя,  сказала,
-  Ну,  що  справляєшся  з  своїми  обов`язками…Справляйся  –  справляйся,  тільки    не  можу  зрозуміти,  чого    в  малої  коси  чорні  -  чорні,  як  смола,    ми  з  сином  світло  русі  і  ти  руса,  а  мала  хоч  і  тіло  біленьке  та  коси  занадто  чорні.  
Тоня  не  змогла  зрозуміти  до  чого  ця  мова.  Вона  ледь-ледь  посміхалася,  дивлячись  на  маленьку  сказала,
-  А  ми  звідки  знаємо  в  кого  ми  вдалися,  правда  сонечко  моє,  напевно  в  родині  є  чорняві.
Свекруха  зміряла  сердитим  поглядом,  наважилась  щось  сказати  та  Тоня  відразу  продовжила,
-  Моя  мама  чорнява,  правда  зараз  сива,  тож  до  бабусі  вдалася  наша  Валюша.  
   Пройшло  два  тижні.  Часом  донечка  добре  спала,  а  було  вночі  й  капризувала.  Звичайно  свекруха  чула  це  та  двері  заказати,  щоб  навісити  в  кімнату  не  дозволила.  Коли  маленька  плакала  тільки  й  чути  було    слова  »От  нещастя,  коли  це  закінчиться».  Тоня  сама  чекала  цього,  чекала  весни,  в  надії,  що  підуть  окремо  жити.
       Через  тиждень  Віктор  поїхав  на  сесію  в  Київ,  тож  Тоня  залишилася  знову    з  свекрухою.  Їй  було  дуже    важко    зрозуміти  її,  чому  наодинці  за  дрібниці  чіплялася  до  неї.  При  синові  ніяких  нарікань,  зовсім  інше  відношення,  навіть  онучку  брала  на  руки  та  коли  син  тільки  за  поріг,  то  все  їй  не  так.  Боліла  душа  та  знала  свою  роботу,  зрозуміла,  що  допомоги  від  свекрухи  годі  й  чекати.  Вставала  рано,  палила  пічку,  готувала  їсти.  Часом  і  дров  нарубаних  не  було,  чомусь  Віктор  мало  заготовить,  то  приходилося  й  самій  рубати.  А,  ще  були  проблеми  з  молоком,  в  магазині  люди  завжди  займали  черги  в  шість  -  сім  годин  ранку,  хоча  магазин  працював  з  восьмої  години.  А  без  молока  ніяк,  треба  ж  годувати  доньку,  значить    треба  самій  пити  молоко,  чи  то  з  чаєм,  чи  без  нього.    Добре,  коли  мала  спить,  швидко  перебіжить  займе  чергу,  а  потім  після  восьмої  ранку  знов,  як  пташка  летить,  щоб  швидко  повернутися  назад.  Дехто  з  старих  людей  розумів,  що  залишала  дитину  саму,  пропускав  взяти  без  черги,  бо  треба  було,  ще  з  пів  години  постояти,  а  інколи  приходилося    сповивати  доньку  і  йти  з  нею  до  магазину.  Воно  й  незручно  й  холодно,  хоч  і  початок  березня  та  весною,  ще  й  не  пахло…
Якось  зранку  Тоня  займалася  прибиранням  в  кімнаті,  побачила  на  останній  полиці  етажерки  поверх  книг  фотоальбом,  з  нього    тирчало  декілька  фото.  Хоча  й  часу  було  мало  до  приходу  свекрухи  з  роботи  та  цікавість  зробила  своє  діло.  Вона  роздивлялася  старі,  пошарпані  фото.  Для  неї  майже  всі  були  незнайомі.  Та  одне  фото  нагадало    слова  свекрухи  -    в  кого  доня  чорнява?  На  фото  була  свекруха,  її  одна  сестра  риженька,  Тоня  її  бачила,  якось  в  гості  заходила.  А  інша  жінка  схожа  до  свекрухи  і  волосся  в  неї  було  чорне,  як  смола.  Оце  так  -  так,  то  в  їхній  родині  теж  є  чорняві,  що  за  підозри,  дивувалася  про  себе.
         Пройшов  лише  тиждень,  як  Віктор  поїхав  на  сесію,  мав  там  бути  п`ятнадцять  днів.  А  Тоні  здавалося,  що  пройшла  вічність.  Вона  намагалася  з  дитиною  не  заважати  свекрусі  та  тільки  прийде  з  роботи,  то  відразу  йшла  гуляти  надвір.  Інколи  свекруха  лягала  спати,  а  інколи  включить  радіо  на  всю  гучність,  слухала  веселі  пісні.  Після  обіду  Тоня  знову  гуляла  з  малою  на  руках,  сусідка  тітка  Феня,  підбадьорювала  її,  мило  посміхалася,  інколи  розпитувала  про  доню  та  розповідала  про  своє  молоде  життя  з  чоловіком  Ігнатом.  Обоє  привітні,  приємні  люди.  Вона  низенька,  повненька  жінка,  роками  така,  як  і  свекруха,  він  трохи  старший,  високий  дядько,  про  таких  кажуть  -  велетень.  Тітка  Феня  інколи  займала  чергу  в  магазині  для  Тоні,  як  кажуть  світ,  не  без  добрих  людей.  
   Одного  дня  після  обіду    Тоня  гуляла  з  малою  надворі,  вже  майже  темніло,  в  хвіртці  гукнула  жінка,  в  руках  тримала  велику  чорну  сумку,  запитала,  чи  вдома  свекруха.  Вона  пропустила  її  вперед,  в  коридор,  сама  віником  змітала  сніг,  раптом  почула  в  хаті  дзявкання  собаки.  Ото  дивина,  поспішила  зайти  в  хату.  Тільки  відкрила  двері,  як  під  ногами  два  песики  почали  гучно  гавкати,  навіть  ричати.  Жінка  весело  сказала,
-  Та  це  вони  так  полякають  і  все,  не  кусаються,  не  бійся.
Тоня  пішла  в  свою  кімнату,  займалася  дитиною,  песики  побігли  за  нею,  вже  виляли  хвостами.  Вони  швидко  забралися  на  диван,  обнюхували  все,  нишпорили  по  всіх  кутках.  Отакої!  Тоня  здивовано  сіла  на  стілець,  що  ж  це  буде?  Якось  треба  вхід  загородити  в  кімнату,  чи  що?  Такі  спритні  вже  й  на  етажерці  обнюхали  все,  так  і  до  дитини  в  коляску  з  стільця  можуть  добратися.
   Вона  чула  веселий  сміх  двох  жінок  в  кімнаті,    майже  не  можна  було  розібрати  про,  що  говорили,  бо  з  радіо  гучно  линула  весела  музика.  Тоня  погодувала  дитину,  чекала  коли  стихне  той  гамір.  Близько  двадцятої  години  жінка  прощалася  з  свекрухою,  чула  голоси,  дякували  одна  одній.  Ну  нарешті  хлопнули  двері,  в  хаті  стало  тихо….  Здивуванню  не  було  меж,  коли  Тоня,  переступивши  поріг,  побачила  песиків,  ті  мирно  спали  скрутившись  клубочком  один  біля  одного.  Що  можна  хіба  було,  щось  сказати,  звичайно  ні,  господар  –  пан.  Та  Їй  в  голові  не  вкладалося,  як  це  має  бути    в  хаті,  вони  ж  як  нишпорки,  по  них  видно  було,  бо,  ще  молоденькі.  Хоча  б  до  посуди  в  тумбочки  не  лазили  та  не  дай  Бог  за  стіл  не  лізли.  Тоня  помила  посуду,  що  залишили  після  вечері  жінки,  до  хати  зайшла  свекруха,
-  От  і  мені  буде  веселіше.  Ти  ж  завтра  будеш  малу  купати,  то  я  зараз  в  тазу  їх  викупаю,  щоб  були  чисті.
   Тоня  з  думками  лягала  спати…  Вночі  донечка  проснулася  їсти,  песики  відразу    були  під  ногами,  а  згодом  вже  й  поруч  на  дивані.  Жах,  думки,  де  той  Віктор,  чи  він  знав,  що  свекруха  має  взяти  кімнатних  песиків?  З  розмови  між  жінками,  з  тих  слів,  що  вона  ледь  чула,  зрозуміла,  що  свекруха  їх  давно  замовила,  ще  перед  Новим  роком  мали  принести.  Але  ж  так  тісно,  треба  було  йти  винаймати  квартиру,  чи  може  він  нічого  не  знав?  Не  вкладалося  в  голові.  Хай  би  вже  пішли  окремо  жити,  тоді  б  вже  взяла,  чи    хоча  б  весни    дочекалася,  тепла,    адже  й  так  тісно  й  маленька  дитина  в  хаті.  Оце  так  сюрприз!  Щоб  позбутися  песиків,  наважилася  в  дверях  поставила  два  стільці  і  заклала  валізами.
   За  вікном    густо  падав  сніг….  Оце  так  весна,  треба  йти  розчистити  сніг.  Доня  солодко  спала,  ну  то  й  добре,  подумала  Тоня,  але  ж  відразу  нагадала  за  песиків.  Щось  дуже  тихо,  можливо  свекруха  їх  залишила  в  коридорі,  коли  йшла  на  роботу.  Швидко  вдягнулася,  прибрала  на  місце  валізи  й  тихо,  підкрадаючись,  подивилася  в  кімнату,  ледь  не  схватилася  за  голову.  Рушники,  що  висіли  на  рукомийнику  валялися  на  підлозі,  тут  же  розлите  молоко  з  собачої  тарілки.  На  кухонному  столі  перевернуті  чашки  з  під  чаю,  напевно  свекруха  залишила.  Вона  вже  пішла  на  роботу,    в  її  розстеленому  ліжку  спали  песики.  О,  Боже,  треба  все  прибрати,  як  метеор  металася  по  кімнаті.  Прийшлося  в  воді  з  пральним  порошком  і  замочити  рушники  і  скатертину  зі  столу,  бо  заварка  чаю  залишила  чорні  плями.  Полегшено  зітхнула,  коли  все  прибрала  й    розпалила  пічку.  Песики    час  від  часу  відкривали  очі,    озираючись  зівали  і  знову  дрімали.  Добре,  що  за  молоком  сьогодні  непотрібно  було  йти,  вскочила  в  чобітки,  пішла  розчистити  стежки  від  снігу.
       Незабаром  прийшла  з  роботи  свекруха.  Озирнулась  по  кімнаті,  запитала,
-  А  де  поділась  скатертина?
Тоня  щойно  погодувала  малу,  тримаючи  її  на  руках  відповіла,
-  Так  вона  ж    в  плямах  від  чаю,  на  столі  були  перевернуті  чашки,  я  замочила  з  порошком,  нехай  трохи  від`їсть.  І  рушники  всі  були  на  підлозі,  мокрі,  в    молоці….
Песики  почувши  розмову,  зірвалися  з  ліжка,  лащитися  до  свекрухи,  нюшкувати.  Вона  цілуючи,  весело  до  них,
-  Ах  ви  мої  хороші,  ах  ви  моя  радість!
   Очманіти  можна!  Очі  полізли  на  лоба,  ну-ну,  що  буде  далі?  Повернулася  йти  в  кімнату  до  себе,  збиралася  піти  з  малою  надвір,  їй  услід  свекруха,
-  Могла  відразу  й  попрати,  нащо  було  залишати,  де  поставила,  що  не  бачу?
Тоня  кивнула  рукою,
-  Так  я  спочатку  в  холодній  воді  виполоскала,  а  потім  гарячою  водою  залила,    в  коридор  винесла,  зараз  з  малою  погуляю,  засне,  тоді  буду  прати.    
   Добре,  хоч  мороз  невеличкий,  можна  з  малою  й  годину  погуляти  надворі,  щоб  не  повертатися  в  хату.  Як  це  все  витримати,  хай  би    швидше  минав  час.  До  приїзду  Віктора    залишався  тиждень.
       Два  дні  поспіль,  зранку  на  Тоню  чекала  та  сама  картина  в  кімнаті.  Правда,  на  столі  не  було  скатертини,  лежали  газети.  І  по  кімнаті  шматки    розірваних  газет.  В  кутку,  біля  рукомийника  дуже  смерділо,  виднілися  сліди  сечі.  Ой,  яка  гидота,  можливо  треба  було  в  коридорі  пісок  чи,  що  поставити.  Прийде  свекруха,  треба  запитати,  як  краще  зробити.  Вона  мила  підлогу,  котилися  сльози.  Перед  нею  бігали  песики,  заважали,  хотіли  гратися,  напевно,  ще  й  чули  запах  молока,  бо  попискували,    підстрибували,  заглядали  в  очі.  Їй  було  і  їх  шкода,  а  себе  й  дитину,  ще  більше.    Добре,  що  додумалася  закриватися  на  ніч,  бо  вже  б  напевно  і  соску  з  коляски  забрали.  Як  по  молоко  йти,  адже  лізуть  геть,  аж  на  стільці,  а  потім  і  на  стіл,  і  на  підвіконня.
       Наступного  дня,  вона  закрила    песиків  в  коридорі,  коли  йшла  по  молоко,  свекруха  прийшла  пізніше.  Тоня  була  задоволена,  що  все  обійшлося,  боялася,  що  як  дізнається  не  знати,  що  буде.  Вже  трохи  знала  свекруху,  тому  не  наважилася  й  нічого  сказати,  нащо  ці  сварки?  Віктора  немає,  все  рівно  без  нього    вона  нічого  не  вирішить.
Два  дні  в  хаті  галас,  дзявкання  песиків,  це  так  свекруха  їх  готувала  до  життя,  як  вона  сказала.  Дала  їм  ім`я  -    Міккі  і  Нік.  Дразнила  їх,  тицяла  в  писок  свої  ноги,  ті  хапали  за  носки,  тягнули  до  себе,    коли  свекруха  забирала,  дзявкали.    Вже  й  книжок  майже  не  читала,  хіба,  що  під  музику  з  радіо,  їх  вчила  служити,  щоб  становилися  на  задні  лапи.  
     Тоді  була  субота,  коли  вона  побачила  той  сон…    Вночі  три  рази  просиналася  доня,  чому  плакала  й  не  знати,  можливо  настрій  передався  з  материнським  молоком.  В  душу  засіла  тревога,  хоча  б  не  захворіла.  Сльози  котились,    тремтячою  рукою  легенько  струшувала  їх,  щоб  не  попали  на  чоло  дитині.  Ще  трішки,  вмовляла  себе,  ось  понеділок  і    вже  приїде  тато,  можливо  тоді  закінчиться  цей  кошмар  в  хаті.  Нехай  і  не  весна  та  треба  терміново  йти  винаймати  квартиру.  Ці  песики  її  дістали,  вони  скрізь  лазили,  все  діставали,  тягнули  на  підлогу,    вилізши  на  стілець,  лискали  стіл,  визивали  огиду,  неприязнь  до  себе.
   Нагодувавши  дитину,  приспала  її,  сумно  кинувши  погляд  до  вікна,  поспішала  в  магазин  за  молоком.  Вона  вчора,  як  надворі  гуляла  з  малою,  продавщиці  банку  занесла  для  молока.  Бо  останнім  часом,  привозили  всього  один  бідон  молока,  не  всім  бажаючим  діставалось,  люди  кричали,  сварилися  в  черзі.
 Біля  ліжка  на  стільчику  стояла  включена  настільна  лампа,    свекруха  вже  не  спала,  лежачи  читала  книгу,  поруч  дрімали  песики.  Тоня  привіталася  й  сказала  сказала,
-  Валя  заснула,  я  перейду  в  магазин  за  молоком,  вчора  банку  залишила  продавщиці,  там  Світлана  чергує,  обіцяла  мені  залишити,  щоб  в  черзі  не  стояла.
Вона  кивнула  головою,  відповіла,
-  Тільки  не  вештайся  більше  ніде,  як  проснеться,  що  я  з  нею  буду  робити?
Холодний  вітер,  вдарив  в  обличчя,  коли  вийшла  надвір.  Вгамовувала  неприємні  думки,  вмовляла  себе,  щоб  не  плакати,  бо  ж  пропаде  молоко  в  грудях,  цього  ж  неможна  допустити.  Хвилина  -    дві,  почав  падати  густий  сніг,  сильнішав,  зривався,  кружляв  вітер,  ніс  з  заходу  темно  -  сіру  хмару,  напевно    хурделиця  буде,  треба  йти  швидше.
 Біля  магазину    людно,  хто  з  бідончиками,  хто  з    банками.  Черга  велика,  розмови,  що  пізно  привезли  молоко  і  тільки  один  бідон.  Розчарування  охватило  душу,  як  пробитися  до  прилавка?  Треба  забрати  банку  з  молоком  та  чи  Світлана  вже  встигла  його  налити    в  банку?  Треба  швидко,  бо  ж  бурчатиме  свекруха,  наче  знала,  що  багато  людей  буде,  попереджала,  щоб  недовго  ходила.
   Хай  би    песиків  не  було,  то  не  так  би  хвилювалася,  ще    до  дитини  в  кімнату  полізуть.  Дякувати  Богу  і  Світлані,  що    побачила  її  в  дверях  і    кивнула  рукою,
-  Тоню!  Зачекай  трохи,  я  зараз…
В  черзі  гомоніли,  в  основному  люди  похилого  віку,  кожен  намагався  швидше  підійти  до  прилавка.
Хвилин  десять  прийшлося  Тоні  зачекати,  коли  нарешті  їй  передали  банку  з  молоком.  Світлана  привітно  посміхнулася,
-  Гроші  потім  віддаси.
А  потім  до  покупців,
-    А  ви  не  кричіть,  в  неї  дитина  маленька,  тому  й  даю  в  першу  чергу.    
Потепліло  на  душі,  заясніли  радістю  очі,  добре,  що  в  Світлани  є  малі  діти,  все  розуміє.
     Вона  з  піднесеним  настроєм  поверталася  додому,  все  ж  швидко  справилася.  Та  коли  відкрила  двері  в  коридор,  ледь  не  вирвала.    Прямо  під  ногами  собаче  лайно  і  не  одна  купка,  а  кілька,  в  ньому    копошилося  щось    біле.  Вискочила  надвір,  стиснуло  в  горлі.
 О  Боже!  В  хаті  мала  дитина,  а  тут  таке!    Здавило  в  скронях,  душа  хотіла  кричати,  вити,  як  вовчиця,  щоб  захистити  своє  дитя  від  цього.  Зняла  хустину,  витирала  піт,  де  взявся  і  не  знала.  Та,  як  свекрусі  сказати?  Чи  вона  не  бачила?  Адже  випускала    песиків  сюди,  їх  тут  немає,  значить  забрала  в  хату….    Від  хвилювання  тремтіли  руки,  ледь  не  упустила  банку  з  молоком.  О  Боже,  дай  мені  сили  стерпіти  все  це,  дай  сили  угамувати  цей  біль,    дочекатися  чоловіка.
Переступила  поріг  в  хату,  песики  під  ногами  з  тарілки  пили  молоко.  Свекруха  за  столом  читала  книгу.
-  Мала  спить?  -  тремтячим  голосом  запитала.
 Свекруха  дивилась  поверх  окулярів,
-  Щось  там  пару  раз  кевкнула,  напевно  не  спить,  я  не  дивилася,  тож  не  плаче.  
-  Той  добре,  -      тихо  відповіла,    хотіла  зняти  пальто.
Свекруха  кивнула  рукою
-  Там  прибереш,  в  коридорі,  я  постелила  їм  газету,  а  вони,  паршуки  такі,  скрізь  наклали.    І    підмети  сніг  біля  дверей,  до  мене  подружка  обіцяла  прийти.
 Поки  свекруха  говорила,  трохи  заспокоїлася,  відповіла,  
-  Заплаче  мала,    погукаєте  мене.  
 Після  обіду  Тоня  не  наважилася  йти  надвір  з  малою,  хоч  снігу  вже  не  було  та  розгулявся  холодний  вітер,  в  грубі,  аж  свистіло,  завивало.
   Хоч  на  душі  було  гидко  та  зварила  бараболі,  збиралася  пообідати.  З  тарілкою  направилася  йти  в    кімнату  до  доньки.  Та  її  зупинила  свекруха,  тримаючи  на  руках  песиків,  посміхаючись,  ледь  не  цілуючи  їх    сказала,
-  Чого  тікаєш,  що  тут  не  можна  поїсти…
Тоню  кинуло  в  піт,  ледь  стримувала  сльози,
-  Мамо,  ви  бачили,  що  в  коридорі?  Я  боюся,  це  ж  заразне,
-  Тю  ,  -  засміялася  свекруха  і  продовжила,
-  Таке  в  кожної  людини  є,  ти  думаєш,  що  ти  свята,    одна  така  чистьоха?
 Ні,  не  втримала  сліз,  голос  прихрип,  сказала,
-  Я  боюся  за  дитину,  вона  ж  зовсім  маленька,  вони  скрізь  все  лискають,  кидають  на  підлогу  рушники  і    ті,  що  витираємо  посуд.
 -  Ну  й,  що?!  Нічого  не  буде  твоїй  дитині,  подумаєш  принцеса.
По  тілу  холод,  хотілося  виплеснути  все,  що  накипіло  на  душі,  не  витримала  запропонувала,
-  Може  б  в  коридорі  їх  тримати,  там  же  не  настільки  холодно,  в  ящик  постелити  якісь  лахи…
І  не  хотіла  говорити  та  наче  вирвалося,
-  Чи  вам  малої  зовсім  не  шкода?
 Свекруха  посміхнулася,  демонстративно  обійняла  руками  песиків,  тулила  до  обличчя,  весело  сказала,
-  А,  що  мені  твоя  дитина?  Я  песиків  люблю,  не  збираюся    тобі  поступатися.  Куди  хочеш,  туди  і  йди,  хоч  зараз!  Тебе  тут  тримати  ніхто  не  буде.  І  я  тебе  сюди  не  звала…  Моя  хата,  що  хочу,  те  й  роблю.  Чи  не  в  мене  виріс  син,  за  якого  треба  золоті  гори  дати?  Нічого,  виріс!    І  до  речі  теж  була  собачка  в  хаті,  а  в  неї  бачте,  донька  принцеса….
     Душило  в  горлі,  немає  слів…      Змовчала,  йшла  в  кімнату,  раптово  відчула  холод,  на  тілі  виступили  сироти.  Яке  там  їдло,  поклала  тарілку  на  підвіконня.  Єдиний  син  і  одна  онучка,  і  ось  так!    Раптом  пригадала,  одного  разу  в  розмові  чоловік  проговорився,  що  три  рази  був  у  притулку.  Вона  бачила,  як  він  тоді  змінився  на  обличчі,  тож  не  наважилася  запитати,  як  це  сталося  і  чому?  По  ньому  бачила,  що  пригадувати  минуле  життя,  йому  спричиняло  біль.  Така  любов  материнська?  Невже  не  бачить,  що  він  коли  дивиться  на  неї,  то  щастям  сяють    очі?  Невже  не  бачить,  що  одне  одного  варте?  О,  Господи,  невже  то  ревність?
       Ковтала  сльози,  то  правда,  слів  не  підібрати…  О  Боже,  дай  терпіння,  думками  вмовляла  себе.  Той  сон    не  віщій,  ні!  Треба  терпіння  мати,  ,  тож  не  піду  кудись  з  дитиною  на  руках,  в  таку  погоду  і  куди  йти?    Йти  до  сусідів  соромно…  Змиритись  і  змовчати  треба,  дочекатися  чоловіка.  А  потім,  як  найшвидше  тікати  звідси,  чого  було  тягнути,  все  зачекай  та  й  зачекай,  їй  самій  буде  важко  матеріально.  Та  краще  хай  допомагає  грішми,  тільки  б  окремо  жити.  Треба  терміново  шукати  квартиру  в  оренду.
         Тоня  годувала  доньку,    її  маленькі  оченята,  як  сонячні  промінчики,  гріли  їй  душу,  пробуджували  надію,  що  має  бути  все  добре.  А  за  вікном  знову  розгулявся  вітер,  час  від  часу  бив  в  шибку,  підкидав  у  скло  пухкий  сніг.  Вона  ховала  в  ньому  свій  біль  і  сум,  і  водночас  згадувала  мамині  слова.  Як  наче  в  воду  дивилася  мама,  звідки  знала,  що  важко  жити  на  чужині,  далеко  від    рідної  домівки,  від  родини….

                                                                                                                                         В  прозі  реальні  події  1974р.            

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823925
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Касьян Благоєв

А. , 50. Моє, у часі й просторі……


197*  врожаї  листопадин;  гіпотонія…

Ти  був  щасливим  теж,    Касьяне,  –  вічний  вітер!
Та  час  осінніх  днів  межу  бажанням  мітить:
Пора  забути  спів  весняних  мрій  юначих,  
І  смак  вина,  і  дів  –  он  старість  шле  «привіти»!

198*  бентежність  листопадин;  ревнощі:
     ти  так  всміхаєшся  до  всіх  –  і  краєш  душу  й  серце!

Скажу:  сто  ворогів  не  зможуть  принести  
В  мій  дім  нещасть  і  бід,  які  приносиш  ти.
Ревную,  мучусь  легковажністю  твоєю  –  
Та  все  одно  таку  не  зможу  я  знайти!

199*  надії  листопадин;  емігрантці:
   ще  не  злічити  літ  твоїх,  а  в  мене  й  дні  полічені…  

Я  не  втомлюся  жити  і  любити,
Якщо  й  за  гори,  хмарами  покриті,
Чи  й  за  моря  тебе  сховає  доля  –  
От  тільки  б  смерть  своє  не  брала  мито!..

200*  бенкети  листопадин;  спрага  щастя:  
     стиглі  вишні  долі  –  твої    очі…

Вишневих  чарів  чиста  глибина
В  твоїх  очах  сховалася!  До  дна
Її  сягнуть  Касьяна  серце  хоче,
Як  молодого  випити  вина!..
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823839
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 02.02.2019


Ярослав К.

Засуджені до страти

Села,  села...  кинуті  хати,
Ніби  хан  пройшовся  тут  війною.
Здичавілі  нявкають  коти
І  "киць-киць"  обходять  стороною.

Нудиться  криниця  без  води,
Під  калину  тулиться  кудлату.
Невідомо  вже,  ведуть  куди
Залишки  радянського  асфальту.

По  пустих  сараях  вітру  свист,
Що  й  не  відрізниш  хліва  від  хати.
У  полон  взяв  села  терорист,
Та  нема  кому  їх  захищати.

Зграєю  звиваються  круки,
Де  була  колись  колгоспна  стайня  -
В  вікнах  повибивані  шибки,
Глина  осипається  остання...

Скільки  ж  тут  родючої  землі...
А  чия?  Нема  кого  спитати.
Бо  давно,  хто  жив  у  цим  селі,
По  шпаківнях  всаджені  "за  ґрати."

Села,  як  вам  стати  у  весь  ріст?
Ви,  немов  на  милицях  солдати,
Змучені  заручники  у  міст,
Вироком  засуджені  до  страти.

Ох,  село...  зруйновані  хати...
Нашого  народу  ти  колиска.
Шкода,  що  невидимі  кати
Під  твоїм  життям  підводять  риску.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823842
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 02.02.2019


Амадей

Золоте кохання

А  зими  знову  змінювали  весни,
І  ім  обом  хотілося  любить,
Йому  хотілося  у  дім  іі  привести,
А  ій  хотілося  з  коханим  рядом  жить.

Все  якось  в  них  по-дивному  складалось,
Вже  й  діти  самостійні,  а  вони,
Чомусь  відкритись  в  почуттях  боялись,
Чекали  все,  як  соловей  весни.

Вона  його  кохає  до  безтями,
І  він  іі  кохає,  і  за  те,
Вона  його  засипала  піснями,
У  них  кохання  справжнє,  золоте.

Він  віршами  іі  водив  у  казку,
Вона  цвіла  трояндою  в  саду,
Він  все  ще  сумнівавсь,  боявсь  поразки,
А  що,  коли  відмовить,  на  біду?

Йому  хотілось  мати  за  дружину,
ІІ,  таку  веселу,  чарівну,
Вона  згадає,  й  пісня  в  серці  лине,
І  знову  повертається  в  весну.

Одного  разу  він,  таки  наваживсь,
Зізнатися  коханій  в  почуттях,
Мабуть  то  Сам  Господь  на  небі  зжалівсь,
Щоб  був  він  з  нею  поруч  все  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823818
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 02.02.2019


CONSTANTINOPOLIS

***ПОЕМА. ЗАКЛЯТА ВИСОТА. САВУР МОГИЛА. ВИСОТА 277. 9***

[b][color="#060478"]ПОЕМА.  ЗАКЛЯТА  ВИСОТА.  САВУР  МОГИЛА.
ПРИСВЯЧУЭТЬСЯ  ПОЛЕГЛИМ  ВОЇНАМ
ПІД  САВУР  МОГИЛОЮ.  ВИСОТА  277.9

1.
Знову  я  відчуваю  шалений  ритм
Імпульсації  децибел  і  терцій.
Рветься  у  грудях  відлуння  вчорашніх  битв,
І  вдераэться  осколками  у  серце.

А  зі  свіжих  поранень  краплинками  кров,
Як  душа,  що  повільно,  нестерпно,
В  землю  рідну  всмокталась,  як  справжня  любов,
В  день  спекотній  тернового  серпня.

Я  стою,  на  краю,  над  безоднею  війни,
Приголомшений,  не  переможний
В  мить  до  страти,  біля  останній  стіни,
Я  дивився  на  вчинки  безбожні.

Мов  наснились  жахи,  я  від  болі  волав,
І  в  молитвах  просив,  -  «Порятуйте!»,
Тих  кого,  я  любив,  і  надію  плекав…
Не  сумуйте,  брати,  не  сумуйте.
 
Та  на  фронті  стурбоване  соло
Рветься  вибухом  тисяч  гармат,
І  вороже  стискається  коло,
Над  хоробрим  загоном  солдат.

Серед  них  були  ще  зовсім  хлоп’ята
Сенс  відчувши  життя  в  боротьбі,
Бились  левами  дуже  завзято,
На  своїй  Богом  даній  землі.

День  і  ніч  відбивали  ми  хвилі  атак,
Москалів  озвірілих  і  їх  посіпак,
І  з  короткої  відстані  танки,
Руйнували  духмяні  світанки.

Як  могли,  чим  могли  заривались  у  ґрунт.
Били  «градом»  прицільно  в  бетонний  редут.
Полишали,  здавалось,  нас  сили,
На  горнилі,  на  схилах  «Могили».

Ревіт,  гуркіт  і  стогін  нічних  канонад,
Заглушили  раптово  сонети  цикад,
Росіяни  знов  б’ють  з-за  кордону
І  готові  ворожі  загони.

2.

Рейд  оминав  південний  фронт  дугою.
Донецький  кряж  пастки  нам  готував.
Ми  йшли  вперед,  обпалені  війною,
Туди,  де  ворог  наступ  наш  скував.

Зі  всіх  боків  закуті  були  в  «жилу»,
Там  під  Ізваріно,  в  сталевий  Міус-Фронт,
Уперся  ворог,  в  українську  брилу;
В  край  неба,  обрій,  видноколо,  горизонт.

Горить  Степанівка,  «тридцятка»  відступає
Маринівка  під  обстрілом  три  дні
Чи  вийдемо  живі,  ніхто  не  знає.
Якщо  це  зрада,  то  по  чий  вині?

Хто  гомонів,  що  все  по  волі  Божій,
Та  Бог,  хіба,  таке  зміг  допустить,
Щоби  силенні  сили  всі  ворожі,
Нас  змусили  з  кордону  відпустить.

Тяжкий,  кривавий,  тереновий  Серпень,
Впивався  гострим  лезом  злих  новин,
Здавалося,  слізьми  вкривались  верби,
І  вітер  часу  поривався  із  глибин,
Давніх  давен,  зі  спогадів  дідівських,
Про  дні  кривавих  і  жертовних  бойовищ;
С  початку  із  загарбником  нацистським,
А  зараз  з  окупантом  із  урвищ.

І  ти  ще  відмовляешся  повірить,
Що  це  вже  не  навчання,  а  війна.
Тут  справжнє  все,  смерть,  кулі,  капоніри,
Контузія  і  перша  сивина…

Тут  кожною  клітиною  відчуєш,
Шалений  відлік  днів,  годин,  хвилин.
Остання  мить  тебе  потай  чатує,
А  серце  вкачує  у  кров  адреналін.

3.

Я  знав,  що  це  квіток  в  один  кінець.
Зрадлива  у  повітрі  мертва  тиша.
Лише  гойдався  в  листях  вітерець,
І  темна  ніч  ставала  ще  густіша.

І  знов  Курган  відчув  всю  вбивчість  зброї
Вогнем  шаленим  простір  запалав,
А  висічені  з  каменю  герої
Єднались  знов  до  наших  збройних  лав.

Будь  за  що,  мали  втримати  ці  схили.
Комбриг  в  Генштаб  звітує  в  котрий  раз:
- «Савур  Могилу  звільнено,  відбили!»
- «Ви  виконали  с  честю  наш  наказ».

Ніхто  не  знав,  що  буде  завтра  з  нами
Оточені  зі  всіх  боків,  на  смерть
Стояли  ми,  в’язали  наші  рани,
І  сповнювались  вірою  ущерть.

Четвертий  день  чикали  допомоги,
Під  обстрілом,  потомлені,  безсонь,
Ми  відчували  спрагу  перемоги,
І  викликали  по  собі  вогонь.
І  ось  щаслива  мить,  напевно  наші,
Прорвалися  через  блокпост  бандюг.
- Це  добровольці,  з  ними  сам  Юлдашев,
- Це  хлопець  героїчний.  Сильний  дух.

Підкріплення  хоча  і  невеличке,
Але  ж  які  сміливі,  молодці,
У  всіх  сурові,  зосереджені  обличчя,
Тримати  вміють  зброю  у  руці.

4.

Підступне  вторгнення,  повірити  не  силу,
Що  так  «братишки»  зрадять,  скривдять  нас,
Притиснуті  під  ту  Савур  Могилу,
Ми  слали  їм  прокльони  повсякчас.

Фронт  сипався,  і  змінювалась  мапа,
Яка  ставала  схожа  на  рядно,
Вже  починалась  оборона  ДАПа,
А  ворог  вже  бенкетував  в  Сніжно.

Кордон  нагадував  мені  дрюшляк  побитий,
Все  перлося,  тяглося,  навпрошки;
Ополчення  пихате,  хамовите,
Під  свистопляс  Кубанськи  козаки,
Колони  зброї:  САУ,  танки,  гради.
В  день  і  вночі,  їх  двигуни  ревуть,
(Замість  шевронів  стрічка  «колорадна»),
Чечен,  бурят,  Саратов,  Пермь  і  жмуть.

Увесь  цей  зброд  затьмарив  рідний  простір
І  обстріли  посилились  страшні,
І  все  це  пекло  цілилось  в  наш    «острів»,
У  повній  хаотичній  метушні.

І  раптом  тиша;  гомінка,  дзвінка,  розлога,
Якусь  потворну,  небезпечну  суть
Сховала  в  пастку,  у  тенет,  в  облогу,
В  криваву  помсту,  у  засліплу  лють.

Закрили  небо  синє  чорні  хмари,
Почався  штурм  піхоти  з  трьох  боків.
Атака  с  флангів…  Що  за  Божа  кара
Наслала  цих  безбожних  байстрюків?

Вже  майже  в  притул  наближався  ворог,
Все  ближче  дихання  їх  відчував  важке,
І  квапився  покінчить  з  нами  морок,
І  щось  таке,  гаряче  і  в’язке,
Стікало  по  руці,  і  по  обличчю,
І  падало  всмоктавшись  у  пісок.
Я  охрестився  першим  бойовищем,
Злітаючи  душею  до  зірок,
У  мить,  що  між  минулим  і  майбутнім,
Усім  життям,  яке  дарує  Бог
Відчув  себе  розкутим  і  могутнім,
У  доленосний  час  військових  перемог…

«Савур!»,  «Савур!»    
-  «Я,  визиваю  «Сокіл»!
Накрий  «артой»  негайно  мій  квадрат.
Перетвори  всіх  ворогів  на  попіл,
Нехай  зазнають  невиправних  втрат!».

Аж  раптом  небо  зголосилось  болем,
І    з  розпачу  занило  вогняним
Кільцем  сталевим,  смертоносним  колом,
Бездушним,  безпорадним,  рятівним…

Поранені,  знесилені,  відбились.
У  сутінки  наш  ворог  відступив,
А  ми  в’язали  рани  і  молились,
На  того,  хто  б  це  пекло  зупинив…

А  я  ще  вірив,  я  плекав  надію;
Підкріплення,  резерви  йдуть,  ось-ось…
Протриматись,  ще  трішечки,  зумієм,
Там  нашим  під  Авдієвкой  вдалось.

І  день  у  день  нас  полишали  сили,
Поранених  потрібно  везти  в  тил,
Вцілілих  добровольців  залишили,
А  вбитих  вже  зносили  до  могил.

Така  війна,  жахлива  й  невблаганна,
Ніхто  би  не  повірив,  ні  сказав  б,
Що  біля  цього  велетня  «Кургана»,
Український  солдат  життя  віддав  б.

Та,  ще  стояла  непохитно  Стела,
Немов,  в  жалобі,  на  бойовім  посту,
По  втраті  за  Володею  Канделой,
За  іншими,  хто  брав  цю  висоту.

А  пам'ять,  невгомонним  білим  птахом,
Кряжля  над  Храмом  Всесвіту  буття,
Сполошений  кричить  над  моїм  дахом,
І  до  нового  збуджує    життя.

Сховалось  в  чорні  хмари  наша  Сонце.
Смертельний  холод  випромінював  бетон.
Наснилось  тепле  світло  у  віконці,
Як  мати  Божа  плакала  з  ікон…

І  знов  шалений  відчуваю  ритм
Пульсує  щось  стурбоване  у  скронях  
Вривається  з  шаленим  ревом  битв,
І  кров’ю  запікається  в  долонях.

А  ти,  коли  закінчиться  війна,
Приїдь  до  нас,  вшануй,  встань  на  коліно,
Нарід  мій  добрий,  земле-долина,
Гучніше,  тричі,  -  Слава  Україні  !!![/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823765
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 02.02.2019


CONSTANTINOPOLIS

*** НА ЧЕСТЬ І СЛАВУ ІЛОВАЙСЬКОЇ БИТВИ ***

[b][color="#180270"]Вірш  присвячується  воїну  АТО,  Вадиму  Антонову,  
якій  пав  смертю  хоробрих  10  Серпня  2014  року  в  бою  за  Іловайськ.

Семирічна    Соня  Антонова  з  Житомира  перший  раз  написала  листа  до  Святого  Миколая.  У  дівчинки  одне  побажання.  Вона  б  хотіла,  щоби  припинилась  війна,  та  щоби  всі  військові  повернулись  би  додому.  Щоби  всі  діти  отримали  радість  про  яку  мрія  вона.  Її  тато  був  інженером  поліграфістом,  активістом  Євромайдану,  добровольцем  другого  резервного  батальйону  Національної  гвардії  «Донбас»  Вадим  Антонов  пал  смертю  хоробрих  10-го  серпня  2014-го  року  в  бою  за  Іловайськ.

«По  списку  №  три».

Я  твердо  вирішив,  що  йду,
по  списку  третій,  на  війну.
І  добровольців  вже  багато,
бо  сил  терпіти  все  це  брате;
знущання  над  моїм  народом,
немає  більше,  тому  погодив
своє  я  рішення,  не  просто…
Сім’я,  дружина,  є  дочка,
вона  малюсінька  ще  зростом,
але  ж  розумниця  яка.
П’ять  рочків  їй.
І  знає  все  доволі  вдосталь,
і  відчуває,  нелегка,
розлука  їй  зі  мною  буде,
мене  згадає,  не  забуде,
у  серці,  я  на  все  життя,
і  в  пам’яті…  Пробачте,  люди,
що  не  розгледів  вороття.

Майбутнє,  щось  таке,  містичне.
Минуле  -  історичний  факт.
А  сьогодення  іронічний,
чи,  трішки,  сатиричний  акт.

Моє  життя  –  мій  край  розлогий,
мій  шлях  буденний,  бойовий,
молю  тебе,  врятуй  убога,
щоб  я  залишився  живий…

Шляхами  різними  йдемо  ми,
а  я  терновий  шлях  обрав,
за  обрієм  лунають  громи,
і  хто  ж  війну  сюди  позвав?

Шлях  марнославства  оминай.
Твій  дух,  –  як  вільний  вітер  в  полі,
любов  і  добру  вість  в  долонях,
неси  в  оспіваний  твій  край.
Без  знань  у  путь  не  вирушай,
не  бійся  темряви,  чи  болі,
вершину  боротьби  долай.
Здобудеш  Славу,  вип’єш  Волі,
і  знайдеш  бажаний  свій  край,
оспіваний  кобзарем  Рай…
А  доки,  ще  слухняний  долі,
лечу,  як  сокіл  до  небес:
Слов’янськ  був,  Бахмутка,  Торез,
і  Красногорівка,  чи  там  Савур  Могила…
Наснилися?  Невже  жахливий  сон?
Ми  бились,  воювали,  боронились,
І  як  могли  гатили  той  кордон.

Звільняли  села  і  міста,
не  мали  права  відступати.
Десятий  раз  читаю  я  листа,
від  донечки.  Очей  не  відірвати.

Під  Іловайськом  багато  сил  віддали
і  побратимів  втратили  чимало.
Можливо,  десь  до  ста…
Бездушні  цифри,  світ  мій  зупинивсь.
Моя  душа  від  цих  новин  вразлива,
Генштабу  безпорадність,  –  важка  брила,
і  зрадник  нам  на  голови  зваливсь.

Та  ще  жахливіші  втрати  нас  чикають.
Хіба  ж  я  знав,  що  нас  ось  так  кидають
гарматним  м’ясом  на  укріп-район?
Недоукомплектований  чатує  батальйон…

Ворожі  засідки,  як  справжні  вовчи  ями.
Поодинокий  постріл  снайперів,
лунають  з  того  богу.  Як  клішнями,
зажали  наше  військо  з  двох  боків…

Все  в  нас  летить  і  рветься  на  шматки,
стріляють  з  двох  боків  по  нас  потвори.
Ворожі  кулі,  як  шалені  бджоли,
Свистять,  нестямним,  стуком  молотків.  

Це  все  по  попереду  чекало  нас  усіх.
А  я  у  мирному  житті    
Порядний  сім’янини,  і  гарний  тато,
Дочка  є,  Соня,  –  Сонечко  моє,
попросить  з  нею,  жалібно,  пограти,
маленька  моя  часточка,  своє…

Звичайний  інженер-поліграфіст,
за  покликом  сумління  –  активіст.
В  буремні  ті  часи  Євромайдану,
свою  я  першу  там  отримав  рану,
і  хрещення  своє,  там,  бойове.
Але,  щоб  хрещення  пройшов  іще  війною,  
по-справжньому,  хто  небудь  би  сказав,
чи  віщував  би  хто,  що  підем  за  бідою,
у  цей  смертельний  вихор?
Хто  ж  це  знав?

Чим  ми  могли  такій  біді  зарадить?
В  задушливих  обіймах  стиснуть  нас,
всі  ті,  хто  серед  нас  жили,  покинуть,  зрадять,
з  нудотним  вереском  -  «Введи  війська  в  Донбас!».

Хто  б  зміг  повірити  у  дійсність  божевілля,
коли  за  звісткою,  ще  гіршу  звістку  шлють,
із  «градів»  розстріляли  Довгопілля,
і  все,  що  можна,  до  кордонів  пруть;
війська  чисельні,  танки  і  гармати,
стікається  потоком  звідусіль,
і  все  готове  вже  у  нас  стріляти…
Нестерпну,  невгомонна,  туга,  біль,
Скувало  тіло,  острахом  безсилля,
Нема  резервів,  і  зв'язок  пропав.
Розстріляно  війська  в  Зеленопіллі,
а  під  Торезом  збитий  Боїнг  впав.

Горять  дома  в  містах,  у  селах  хати,
зруйновані  дороги  і  мости…
Так  голосно,  так  невблаганно  плаче  мати
на  могилках,  освячені  хрести
з’явилися,  і  горе,  чорне  горе,
пливе,  все  поглинає  навкруги,
усіх,  неначе  теє  Чорне  море,
і  мирне  це  життя,  не  до  снаги.
Нема  життя,  не  скоро  мир  настане,
запекліші  бої  чикають  нас,
безсонні  ночі,  невиліковні  рани,
жертовний,  доленосний  вік  і  час…  


Струмком  течуть  тоненьким  добровольці:
Вкраїнської  землі  захисники,
Встає  над  видноколом  чорне  Сонце,
То  їдуть  воювати  козаки;
Сини,  дочки  вкраїнської  землі,
рятівники,  гатили-охоронці,
відчайдухи,  ображені  і  злі.
Татуєроване  на  грудях  «Чорне  Сонце».
Тікайте  геть,  потвори,  москалі,
Відблискує  в  руці  мій  АКМ.
«Донбас»,  «Дніпро-1»,  «Кривбас»,  «Азовці»,
Ми  не  чуже,  назад,  своє  берем…
Бурлить  ріка,  то  їдуть  добровольці…

Завдання  воїна  на  легке,
Багато  досвіду    немає…
Шеврон  мій,  -  сокіл,    що  в  піке
Над  здобиччю,  як  смерть,  кружляє.
Резервний,  другий  батальйон,
В  «Донбас»  зачислили  гвардійцем.
Я  так  зрадів,  що  я  пройшов…
Прийшов  до  дому  я  проститься:
- «Моя  ти  рідна  не  сумуй,
                      Я  повернусь,  я  обіцяю…
                      Доньку  за  мене  поцілуй…
Все,  вибач,  дуже  поспішаю».
Не  обертаючись,  пішов…
Хіба  ж  я  знав,  ця  мить  остання?
Пульсує,  відчував,  як  кров,
у  скронях,  то  від  хвилювання.

Далека  подорож  за  обрій.
їде  колона  в  далечінь.
Новини  в  нас  не  дуже  добрі.
Спекотний  серпень.  Відпочинь.
Аж  ні,  не  нам,  ми  на  роботі.
Завдання,    Іловайськ  звільнить.
Найтяжче  там,  в  бою,  піхоті,
не  «Бог  війни»,  а  треба  жить.
Завдання,  вижити.  Всі  знали.
Комбат  такий  наказ  читав,
але  ж  голів  не  пригинали,
у  повний  зріст  по  них  стріляв.

Там  за  межею  всі  ворожі,
і  люди  на  людей  не  схожі.
На  лицях  посмішок  немає,
Якась    байдужість  у  очах,
І  погляд  їх  –  суцільний  жах;
Зневіра,  лють,  я  вже  не  знаю…  
І  мимоволі  промовляю:
«Навіщо  ми  всі  тут?».  
Хвилину  сумніву  в  собі  долаю
і  в  очі  долі  зазираю,
бо  твердо  вирішив,  що  йду,
в  АТО,  на  схід,  на  цю  війну…
Там,  с  того  краю  дмуть  вітри;
Нестерпні,  злі,  вітри  ворожі.
МИ  вої  божої  чоти,
Вкраїнської  землі  сторожі…

2.
Майдан,  в  ночі  горить  у  вогні.
Все  небо  вкрило  чорні  хмари.
Морозна  ніч,  холодні  дні,
січневе  марево  вкривало…

Той  самий  бачу  чорний  хорд:  
Стоїть  з  дубинами,  щитами…
І  зазирають  в  очі  нам…
Наказів  зрадники  чикали
зачистити  від  нас  Майдан.
А  ми  заслони  будували,
високі  мури  барикад,
ми    їх  бруківкою  вітали,
ми  били  бойовий  набат,
якщо  б  наблизились  вони:
огидної  влади  рекрути,
бездушний  нелюд,  «беркути».
Тоді  політики-сатрапи,
гучні  давали  всім  поради,
а  кров  людська  текла  на  лід,
червоний  залишала  слід…


Дружина  плаче  і  благає:
«Живим  я  прошу  повернись.
Тебе  і  донечко  чикає»…
Не  треба,  любо,  не  журись…

Давав  присягу  я,  служив
І  клятву  цю  я  не  порушу
З  цим  народився  я,  з  цим  я  жив,
Таку  я  маю  в  світі  душу.

За  спадок  предків,    Україну,
на  захист  стану  Батьківщини,                                                                            
за  неї  і  життя  і  душу
віддати  згоден,  щоб  жили
і  далі,  посміхались  діти.
Зростати,  мріяти,  любити,
В  гаю  б  щасливими  радіти,
У  ріднім  краю  назавжди…

Туди,  у  самий  вир  війни,
у  саме  пекло  ми  прямуємо…
Але  ж  я  знаю,  не  готують
Місцеві  святочко  для  нас.
Щури  Україну  шматують,
окупували  наш  Донбас.
Тому  не  важко  здогадатись,
як  там  зустрінуть  мій  загін,
людей  привчали  відцуратись,
прокльони  слати  навздогін.


Чужі  жили  серед  своїх,
не  братом,  зайдою,  чужинцем.
Було  б  нічого,  це  не  гріх,
а  гріх  покликати  ординців,
і  на  колінах,  в  москаля,
Благати  хліба  і  видовищ…
Шкідлива  і  гидотна  тля…
Лежить  в  руїні,  в  попелі  земля,
Від  путінських  каральних  полчищ…

Ну,  звісно,  там  не  всі  негідні  люди,
є  і  такі,  що  тебе  не  засудять,
зневажливо  «бандера»  не  назвуть,
образливою  лайкою  не  збурять
і  забалакають  до  тебе  що-небудь.
Запросить  в  хату,  обідом  нагодує,
Напрочуд,  запитає  що-небудь:    
«Коли  нас  військо  звільнить,  порятує?
Що  буде  далі  з  нами?  Буть,  не  буть?…
Де  те  чисельне  військо,  зупинити,
всю  цю  нахабну  і  лайливу  жмуть?
Чи  маємо  ми  сили,  щоб  звільнити,
як  слід  під  хвіст  тим  чортенятам  вдуть?

«Є  український  справжній  офіцер.
Є  розвідка  воєнна,  агентура,
З’явився  доброволець  волонтер,
Б’є  ворогів  на  фронті  десантура.


Без  тактики  не  виграти  війни,
Було  би  тільки  злагоджене  військо,
Закінчиться  все  швидко,  восени,
Я  теж  військовий,  я  людина  свійська».

Навчимось  воювати  ми  чи  ні,
напевно  так,  але  ж  москаль  навчився;
вбивати  десять  років  у  Чечні,
а  потім  на  грузинів  розлютився…
Але,  хто-небудь,  би  сказав  мені,
що  перетнуть  кордони  їх  загони
Крим  відгризуть,  захоплять  шмат  землі,
Вбиватимуть,  введуть  свої  закони.

Де  військо  наше,  чи  воно  розбито?
Де  зброя  української  ВПК?
Немає  зброї,  сіяли  ми  жито,
За  дешево  розпродали  війська.
Чубились,  добрехались,  досварились,
і  кинули  Вкраїну  у  вир  війни,
щоб  потім  ми  ганебно  замирились
на  їх  умовах;  
беззахисні,    
беззбройні,  
без  вини.

Ні,  не  бувати  цьому,  чуєш  враже!
Є  ще  господар  на  моїй  землі.
Моя  гармата  краще  вам  розкаже,
де  ваше  місце  кляті  москалі…

Російські,  скрізь,  телеефіри,
Брехливі  подають  новини.
Заплутались  у  власній  маячні
роздмухавши  на  сході  різанину.
Осатанілі  цербери  бридкі,
Розбризкують  отрутну  слину.

Всі  труднощі  ми  разом  подолаєм,
щоб  цей  лайливий  цербер  зупинивсь.
За  тебе  битись,  рідна,  присягаю,
щоби  цей  пес  Вкраїною  вдавивсь.

В  минулому  було  геть  веселіше.
Гетьмани  йшли  походом  на  Москву,
Такі  були  звитяжні  бойовища,
Що  мусили  платить  нам  данину…

Але  імперія  повстала,  відродилась,
і  почала  загарбницьку  війну,
і  наша  Україна  розділилась,
між  ляхом  і  кацапом  по  Дніпру.

Ніколи  у  братерстві  ми  не  жили
Коли  ми  визирали  із  за  грат,
Коли  з  нас,  по  живому,  рвали  жили,
Коли  нас  катував  червоний  кат.
Коли  ми  були  заперті  у  рабстві,
В  такому,  не  позаздрив  би  мулат,
Нам  панство  замінили  на  кріпацтво,
Чи  може  було  б  краще  –  султанат?

На  каторгах  нас  тисячі  вмирало.
Косив  квітучий  край  голодомор
В  Сибіру  нас  до  смерті  зацькували,
Українець,  –  то  був  наш  приговор.

В  жахливе  дев’ятнадцяте  століття,
косив  тиран  найліпший  первоцвіт.
Моїй  землі  національне,  чисте,  листя,
пробилось  знов  на  Божий  білий  Світ.

Вдивляйся  у  обличчя  ці  сміливі;
Усміхнені,  красиві,  вольові,
У  вирішальні,  доленосні  дні,  бурхливі,
З’єднались  у  загони  бойові.

В  той  день  нам  в  спину  вдарили  ординці,
Затиснувши  у  Іловайському  кільці.
Ішли  на  смерть  сміливо  українці,
нескорені,  і  духом  надміцні.
Пропанували  вийти,  скласти  зброю,
але  ніхто,  коритись  не  бажав,
Хоробрі,  загартовані  війною,
Не  переміг  вас  ворог,  не  здолав.

Ми  в  битвах  за  Вкраїну  народились,
Зміцнились,  згуртувались,  запеклись,
Щоби  війська  ворожі  вщент  розбились
О  скелю  українську  розсіклись.

Ми  йдем  вперед,  на  схід,  прибравши  бруд:
паскуд  московських,  виродків  смердючих,
а  цих  кремлівських  зрадників-приблуд,
назавжди  приберем  з  землі  родючій.

Їде  війна,  між  двох  світів,  триває,
як  буревій  жахливий  у  пісках
змітає  на  шляху,  усе  ламає,
і  цілий  світ,  здається  поглинає,
у  розбраті  і  чварах  нас  стиска.

Початок  є  всьому,  і  є  кінець.
Не  буде  ця  війна  тривати  вічно.
Мільйони  б’ються  в  унісон  сердець,
Хоробрих,  люблячих  і  патріотичних.

Нас  тисячі,  за  вами  повстають,
на  захист  України-батьківщини.
Геройські  вчинки  у  вічності  живуть,
в  долонях  всесвіту,  
в  божественних  глибинах.

Слава  Україні!
Героям  слава![/color][/b]



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823764
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 02.02.2019


Ольга Калина

Плаче дощ

Ти    чув  колись  як  плаче  дощ
І  землю  росами  встеляє?
Як  з  трав’яних  зелених  товщ
Струмочком  стрімко  витікає?

Як  миє  кожен  пелюсток
Ромашок,  скошених  у  травах,
Й  зів’ялий  трішечки  листок,    
Теж  заховався  десь  в  отавах.

Дощ  ще  малює  вітражі,
Декором  землю  прикрашає,
Панно  повісив  на  кущі,
Маленькі    краплі  розкидає.  

А  знаєш  ти,  як  плаче  дощ,  
Коли  іде  понад  розмаєм?
Слідами  мокрими  підошв
З  кришталю  стрази  залишає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823739
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 02.02.2019


геометрія

ЛЮТИЙ - ГОСТРОКУТИЙ…

             Вже  добіг  до  кінця  свого  січень,
             Його  лютий  сьогодні  змінив,
             Він  коротший...А  березень  й  квітень
             Додасть  сили  й  наснаги  усім...

             Перетерпіти  мусимо  лютий,
             А  там  й  сонце  теплом  забринить,
             І  хоч  лютий  спита  хто  в  що  взутий,
             В  небі  буде  і  сонце,  й  блакить...

             Кажуть:  лютий  усе  ж  гострокутий,
             Пригріває  ведмедям  боки,
             Він  ще  буде  суворий  і  лютий,
             Й  замете  ще  снігами  стежки...

             І  морози  ще  будуть  й  метелиці,
             Та  все  ж  сонце  на  літо    іде,
             До  весни  і  дороги  вже  стеляться,
             По  -  весняному  й  вітер  гуде...

             Лютий  ,звісно,  ще  лютуватиме,
             І  на  весну  сердито  гуде,
             Та  вже  й  сніг  весною  пахнутиме,
             Весни  хід  переможно  прийде...

             І  зима  із  весною  зустрінуться,
             Непереливки  будуть  обом,
             Та  лиш  та    буде  з  них  переможниця,
             Що    увесь  світ  освітить  теплом...

             То  ж  не  злися  уже  гострокутий,
             Небо  й  нині,  поглянь,  голубе,
             Не  важливо  вже  хто  і  в  що    взутий,
             І  весна  переможе  тебе!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823707
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 02.02.2019


НАДЕЖДА М.

Невже весна вже край воріт…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UT8IiLwLQis[/youtube]


На  обрії  сонечко  сходить,
В  червоне  фарбує  мій  світ.
Зимовий,  морозний  ще  подих.
Невже  весна  вже  край  воріт?

Відчутне  її  ще  тремтіння,
Звичайно  ж,  її  не  пора.
Чи,  може,  душі  це  хотіння,
Завзято  її  підганя.

Чекає,  сумує,  благає.
Що  скаже  на  примхи  зима?
Вона   почекать  вимагає,
Та  все  ж  погляда  крадькома.

Чому  це  зраділи  струмочки,
З  бурульок  тече  вже  вода,
Ї  скинули  цвіт  свій  садочки?
Зима  хіба  так  вигляда?

Та  добре  я  все  розумію.
Помріяти  так,  це  -  не  гріх.
Ще  будуть  морози,  завії.
Не  треба,  весно,  що  наспі́́х.

Нащо  нам  її  підганяти?
Прийде  ще  омріяний  час.
Я  хочу    тебе  обійняти...
Тепло  -  найдорожче  для  нас...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823678
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019


ГАЛИНА КОРИЗМА

САМОТНЯ ЖІНКА ТИХА І ПЕЧАЛЬНА

Самотня  жінка  тиха  і  печальна  -  
Навіяв  вітер  з  осені  журби.
Старих  дверей  загойдане  мовчання,
Лише  з  вікон  -  розгорнуті  світи.

Грудневе  сонце  ковзає  крізь  крона
Оголеної  яблуні  в  саду.
Сидить  принишкла  на  гіллі  ворона
Між  кілька  яблук,  що  не  упадуть.

Руденький  кіт  пригрівсь  на  підвіконні,
Принишк  на  шибці  й  змочений  листок.
О,  ця  пора...  О,  дні  ці  безборонні,
Немов  вино  з  настояних  грушок.

Чекає  день  вечірнього  зеніту,
Червоне  пасмо  вкрило  горизонт.
Сидить  мовчазно  жінка,  жде  одвіту
І  до  портрета  тулиться  чолом.

Всі  стіни  в  хаті  -  то  світи  безмежні.
Куди  не  гляне  -  погляди  живі.
Поговорила...  взяла  хлібчик  в  жмені
Й  пішла  у  двір  погодувать  птахів...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823656
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019


Ніна Незламна

Ой зима - зимонька

Ой,  зима  -  зимонька…  Білосніжна  пані
Літав  сніг  пухкенький…  Кучугури  славні
Розляглись  по  полі…Зачарували  світ
 На  річках  сонливих,  задзеркалився  лід…
І  на  серці  радість…  Іду  по  стежині
Вабить  сонця  промінь  на  рясній  калині
Чую  спів  синички,  зирить  полохливо
Ой  боже  творіння…  Тож  є  справжнє  диво
А  під  самим  лісом,  кущі  вдягли  шапки
Здалеку  погляну,  наче  малі  хатки
Горобці  кумедні,  випурхують  звідти
Всілись  на  березі,  розгойдують  віти…
Ой  зима  -  зимонька…  Добре  потрудилась
Щоб  пшениця  славна,  рясно  колосилась
Земля  сил  набралась.  Щоб  щедрий  урожай
Вповні  колосочки,  щоб  розцвів  рідний  край.

                                                                                               24.01.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823626
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019


Віталій Назарук

ПЕРША ВЕСЕЛКА

Утратив  глузд,  зірвало  дах,
Бо  вперше  закохавсь  по  вуха.
Ходив  завжди  серед    невдах,
Усіх  і  вся  чомусь  я  слухав.

І  раптом  грім  серед  зими,
І  засміялась  хуртовина,
І  застелила  килими,
Якими  йшов  я  до  дівчини.

І  залишалися  сліди,
На  килимку,  неначе  крила.
Я  сотню  раз  по  нім  ходив,
Завжди  мене  стрічала  мила.

Веселка  в  небі  пролягла,
Уперше  ранньою  весною.
Вона  на  двох  одна  була
І  ми  пройшлися  під  дугою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823625
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019


Амадей

За руку з віршами й піснями

Коли  біль  і  смуток  душу  роздирає,
Й  тоді,  коли  радісно  мені,
Пісня  з  мого  серця  соколом  злітає,
І  лунають  вірші  і  пісні.

Вірші  повертають  у  далеку  юність,
І  ведуть  мене  через  життя,
Молодість  до  мене  знову  повернулась,
Й  полилася  пісня  солов"я.

Знову  я  блукаю  в  вечорових  росах,
Знов  мене  черемуха  п"янить,
Знов  бентежить  душу  твій    запах  волосся,
Знову  мені  хочеться  любить.

Пролітають  весни,  після  весен  літо,
Замовкають  в  гаю  солов"і,
Та  звучить  у  серці  пісня  солов"іна,
Виливає  з  серця  почуття  моі.

З  літечка  і  весен,  веде  мене  в  осінь,
Де  холодні  ранки  у  росі,
Й  покриває  сріблом,  золотить  волосся,
Й  смуток  поселяється  в  душі.

З  осені  у  зиму  вкотре  я  вертаюсь,
У  зимі,  не  затишно  мені,
Бо  в  зимі,  без  Неі,  серденько  страждає,
Ллються  з  серця  жалібні  пісні.

Повернуся  в  вІршах  знову  в  ранні  весни,
Де  п"янкі  співають  солов"і,
В  веснах  в  моім  серці  почуття  воскреснуть,
Знову  буде  радісно  мені.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823520
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Віталій Назарук

ПРИХІД ВЕСНИ

Пішли  клини,  немов  пташині  стріли,
«Курли»  і  клекіт  кинули  згори.
Весняну  землю  нам  перехрестили,
Щоб  ми  на  ній  щасливими  були.

І  холод  розігнали  в  піднебессі,
Тепло  у  пір’ї  принесли  своїм.
І  небо  відізвалось  стоголоссям,
І  загули  у  вулію  рої.

Прийшла  весна,  медункою  всміхнулась,
Бруньки  вербові  полонили  став.
Злетілись  гуси,  бо  давно  втомились,
Вечірній  промінь  поза  зиму  впав.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823518
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019


I.Teрен

До і після Крут

Усі  ми  розпинаємось  за  Крути  
ворожою  ордою  до  сих  пір.
А  як  воно  інакше  має  бути?
Ми  із  Москвою  не  уклали  мир.

Воюємо,  та  якось  у  півсили.  
Прощаємо  і  грабежі,  і  мат.
Вони  війну,  таки,  оголосили,  
але  ще  кілька  сотень  літ  назад.

А  ми  і  не  помітили  навали.  
Хотіли  ще  із  ними  десь  іти,  
хоча  не  тільки  Крути  показали,  
які  то  є  лукаві  ці  брати.  

Нечиста  сила  зайняла  простори,  
виморюючи  плем’я  козаків.  
І  не  вміщає  горя  Чорне  море,  
течуть  рікою  сльози    матерів.  

А  на  землі  підпільна  сіра  маса  
ще  домінує  навколо  керма.  
Поділена  на  касти  і  на  класи,  
юрба  не  відвикає  від  ярма.  

І  русофіл  шурує  у  майбутнє,  
аби  юрбою  правило  безпутне
і  націю  єднало  батогом...  
Попутно  забуваючи  Вітчизну,  
готуємо  собі  покутну  тризну...  
І  кров  тече,  але  б’ємо  чолом.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823476
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Richter

Старий поет з душею молодою

Старий  поет  з  душею  молодою
у  гариві  завзято  йде  вперед.
Ще  всюди  чутно  відголоски  бою,
та  в  голові  його  новий  куплет.

З  Вітчизною  крокує  у  майбутнє
і  горе  з  радістю  у  них  завжди  навпіл.
Свята  бувають,  та  частіше  будні,
усе  під  гору  й  рідко  коли  схил.

Іде  вперед  бадьорою  ходою
і  погляд  свій  спрямовує  увись.
Старий  поет  з  душею  молодою
у  серце  вам  постукає  колись…

31.01.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823466
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019


dovgiy

ТИ ПРОСИЛА…

Ти  просила  пробачити,  стишити  гнів,
Бо,  мовляв,  не  могла  знайти  час  для  візиту.
Я  дивився,  мовчав,  говорити  не  смів
Міг  би  докору    камінь  у  душу  відкриту
Тобі,  жіночко  мила,  тобі  –  люба  пташко
Злісно  кинути,  тільки  свою  думку  ловлю:
Як  би  прощення  це  не  давалося  важко,
Вкотре  знову  пробачу,  бо  дуже  люблю!

___//__

Оці  очі!  Звабливі,  невірні,  лукаві.
Як  я  міг  їм  повірити?  Їм  присягатись?
Серцем  граються,  ніби  це  м’яч  для  забави,
Чи  пташина  співуча  що  садять  за  грати.
Я  пірнав  у  глибінь  оцих  поглядів  владних,
Я  втрачав  свою  голову  в  мріях  шалених,
А  в  ці  миті  ти  просто  воліла  погратись
Та  вже  мала  на  думці  когось  –  вже  не  мене!

--//--

Не  віриш,  що  жіночі  чари
На  чоловіка  мають  вплив?
Забула,  як  тобою  марив,
Як  за  тобою  в  мріях  плив
По  неосяжних  океанах,
Між  сонми  дивних  островів,
Як  по  засніжених  полянах
Між  кедрів  височенних  брів
Коли  здавалось,  що  до  тебе
Вже  й  не  знайти  доріг-стежин
Та  ти  була  як  зірка  в  небі
Тож  був  я  в  долі  не  один  
Якщо  тепер  буває  часом,
Що  я  без  тебе  десь  іду,
Це  ще  не  значить,  ще  не  значить,
Що  тебе  кину,  на  біду!
Просто  буває  коли  треба
Побути  просто  сам-на  сам,
Тебе  –  як  зірку  і  як  небо
Я  вже  нікому  не  віддам!

30.01.2019        

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823361
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 30.01.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Співай, душа

Сріблиться  у  волоссі  сніг
І  теплиться  добро  у  серці,
Але  на  душу  смуток  ліг
Та  так  пече,  неначе  перцем.

Чому  заплакана  душа?
Напевне  біль  її  торкнувся.
Як  знати,  що  тебе  втіша?
Я  ж  заспокоїть  тебе  мушу

Лагідним  словом  і  теплом,
А  чи  веселими  піснями,
Щирістю  й  чуйністю.Разом
Співай,  душа,  співай  із  нами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823329
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 30.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Зачекайте літа ( слова для пісні)

Зачекайте  літа,  не  спішіть  утікати,
Ви  в  моєму  житті,  мов  веселка  ясна.
Від  кохання  і  радості  хочу  літати,
Нехай  осінь  із  вітром  блукає  одна.

Зачекайте  літа,  не  приходьте  дощами
І  не  лийте  у  душу  печалі  мою.
Не  кидайте  літа  мені  срібло  снігами,
Не  морозьте  мене  я  вас  дуже  молю.

Сонце  променем  ніжно  торкає  обличчя,
Серце  б'ється  так  гучно  бо  в  ньому  весна.
І  кохання  моє  ще  у  подорож  кличе,
Між  високими  травами  юність  красна.

Зачекайте  літа,  не  спішіть  ви  у  осінь,
Бо  душа  молода  і  ще  літо  у  ній.
Неозброєним  оком  видніється  просинь
І  коханого  очі,  ще  сняться  мені.

Зачекайте  літа,  не  спішіть  утікати,
Ви  в  моєму  житті,  мов  веселка  ясна.
Від  кохання  і  радості  хочу  літати,  
Нехай  осінь  із  вітром  блукає  одна...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823096
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 28.01.2019


Валентина Ланевич

Грає вітер на сопілці, на очеретині.

Грає  вітер  на  сопілці,  на  очеретині,
Сипле  з  хмари  сніг  пухнастий,  стелить  по  долині.
Убирає  в  бісер  клени  й  зелені  ялини,
Намітає  кучугури,  всміхнувся  калині.

Але  посмішка  лукава,  з  холодом,  морозом,
Тонкі  віти  зледеніли,  сонце  ж  котить  возом.
Стиха,  нехотя  по  небі,  пливе  горизонтом,
Гойвороння  розкричалось,  наступає  фронтом.

То  летить  в  одну  лінійку,  то  в  ламанім  строї,
Дятел  дзьобиком  стукоче,  він  при  своїй  зброї.
Добру  справу  учиняє,  як  усі  герої,
Щоб  дерева  були  гожі,  в  стужу,  на  постої.  

І  мала  синичка  скаче  хоробро  подвір’ям,
Аби  то  в  серці  горобці  не  знали  зневір’я.
Щоби  зиму  пережити  геть  на  зло  повір’ям,
Що  залежить  завтра  конче,  яке  надвечір’я.  

28.01.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823079
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 28.01.2019


dovgiy

СОН (або Музей політичного непотребу)

Летіла  ночі  чорна  птаха,
Вже  й  сам  не  знаю:  чи  то  спав,
Чи  тільки    марив,  бідолаха,
Та  ось  що  в  мареннях  пізнав:
Неначе  ранок.  Сонце  ясне
Сміється  в  поверхах  вікон.
З  тією  я,  що  з  мрій  прекрасних,
Ідем  по  місту.  А  кругом
Ідуть    веселі  перехожі.
Вітрини  ваблять,  миготять
Автівки  по  каналах  вулиць
Наче  на  крилечках  летять.
Я  ще  начебто  молоденький,
Тож  і  здоров’я  при  мені.
Але    й    не    лохик  молоденький
Яким  бував  у  юні  дні,
Бо  ніби  маю  оцей  досвід
Яким  наповнені  мізки.
Тож  позираю,  мірю  кроки,
А  в  голові  моїй  думки
Неначе  отой  рій  бджолиний
Від  меду  враження  гудуть:
В  якій    ідемо  ми  країні,
Куди  дороги  нас    ведуть?
Куди  не  глянеш,  навіть  тіні
Нема  від  смутку  чи  журби  
В  моїй  нещасній  Україні
Всі  тягнуть  віз  як  ті  раби
І  виживають  хто  як  може
А  тут…  та  ж  ні,  це  –  маячня!
На  Україну  дуже    схоже,
Бо  ж  мова  начебто  своя
На  молодицях  –  вишиванки.
А  що  вродливі,  то  аж  ну!
Таку  чарівну  подолянку
Мабуть,  кохав  би  не  одну!
(жартую,  вибачте  на  слові!
Та  як  від  тої  же  любові
Козаче  серце  вберегти
Та  з  кимось  в  гречку  не  піти?!)
Ідемо,  дивимось:  споруда
Немов  палац  в  промінні  дня.
Ага!  –  музей!  Тай  знову  чудо:
Та  ж  тут  уся  та  чортівня,
Що  була    у  колишній  владі!
Всі  при  краватках,  всі  в  чинах
Неначе  справді  при  посаді
Лиш  ззаду  видно  по  штанах,
Що  тут  сидять  таки  давненько
Бо  вже  не  лощені  на  вид
Підходить  дама  молоденька
Представилась:  музейний  гід.
Оці  панове  –  експонати,
Що    мали  довгі  язики
Багато  вміли  обіцяти,
Кишені  мали  як  мішки
Куди  бюджет  державний  клали
Та  у  людей  останнє  крали.
- Даруйте!  А  чому  ж  тоді
Якщо  вони  таки  злочинці,
Не  у  в’язниці,  а  ось  тут?!
- А  це  і    є  така  в’язниця.
Тільки  багато  менше  трат
Мусять  ось  так  повік  служити:
За  батька  –  син,  за  брата  –  брат,
Якщо  встановлено,  що  крали
Всім  кланом  жадібних  хапуг
Від  влади  зиск    добрячий  мали,
Коханок  гріли  і  подруг
По  всіх  курортах  закордонних,
То  всім  ось  тут  довічно  буть
Якщо  хто  з  них  цього  не  схоче,
То  просто  їсти  не  дадуть.
- Я  бачу,  щось  вони  тут  роблять
Телефонують,  гомонять
Немов  керують  кимось  знову
Наче  при  владі    тут  сидять.
- Це  їм  державу  віртуальну
Вручили,  щоб  вони  могли
Начебто  зовсім  натурально
Тут    виглядать  як      там  були,
Але  обмежена  мережа
Без  виходу  у  білий  світ
Програма  дії  довжелезна
Їм  вистачить  на  сотню  літ
-  А  як  за  труд  винагорода?
Чи  є  зарплата  та  т.д.?
- Для  чого?  Це  ж    не  є  свобода.
Ніхто  з  них  звідси  не  піде.
- І  що,  вже  й  партій  не  існує?
- Існують.  Тільки  ті  в  яких
Порядність,  правду,  честь  шанують
Та  цінять  виборців  своїх.
- А  ці    панове  експонати
Вони  зо  всіх  усюд,  чи  як?
- Це  всі  місцеві.  Мали  б  знати.
 Для  тих,  хто  панував  в  краях
Ближче  до  Києва,  в  столиці,
Тим  є  столичний  топ  музей.  
Критерії  там  дещо  вищі
Та  і  послужний  гамазей
Наповнений  куди  вагоміш:
Державна  зрада,  шпіонаж,
Придбайте  книжку  собі  в  поміч
В  ній  все  описано  про  нас.
Взяв  товстелезну,  важку    книгу,  
Та  от  придбати  все  ж  не  встиг
Бо  замість  гривень    мав  я  фігу
В  руках  натруджених  своїх.
Даремно    шарив    по  кишенях
Даремно  почекать    просив
Аж  тут    мій  півень    в  пору  темну
Про  новий  день  проголосив
Відкрив  я  очі…  Боже  правий!
Я  в  своїм  ліжку,  зі  стіни
Транзистор  про  мою  державу
Щось  невеселе  гомонить.

28.01.2019    
















 
             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823069
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 28.01.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Як дід бабу покидав

Бабу  дід  весь  час  лякав,
Що  кохати  перестав,
Тому  буде  покидати
І  молодшої  шукати.

Баба  бралася  у  боки,
Скрекотіла,  мов  сорока:
-Ти  куди  підеш,  старий,
Краще  вдома  вже  сиди.

Не  потрібен  ти  такий,
Коли  був  ще  молодий,
То  на  щось  ти  був  ще  здатний,
А  тепер  із  тебе,  Даньку

Порох  сиплеться  давно
Та  й  лежиш  ти,  як  "бревно".
От  знайшов  чим  налякати,
Ти  ж  не  вмієш  готувати,
А  хто  буде  шити  й  прати
Та  у  хаті  прибирати?

Дід  почухав  собі  лоба:
-Правду  каже  ж  бо  "хороба".
Ні,  нікуди  не  піду,
Бо  без  неї  пропаду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823061
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 28.01.2019


Олена Жежук

… де тиша

[b][i]Зимове    мрево.    Холодно.  Стоять
Оголені    й    обвітрені    дерева.
Хай  спить  земна  вчорашня    благодать  -  
Мені  б  туди,    
                                   де  тиша  кришталева.

Мені  б  туди,  де  сосни  небо  п’ють,
Де  місяць  стежку  вказує  до  хати,
Де  хочеться  про  всіх  і  все  забуть,  
Де  сам  –    
                             та  не  самотністю  обнятий.

І  з  янголом    поезію    читать,  
У  сутінках  тепло  відчуть  у  серці.
В  самотності    з  собою  помовчать  -  
Знайти    себе    
                           у  справжності      відвертій...
[/i][color="#1608d1"][/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822981
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 28.01.2019


Амадей

Ганні Верес в День народження.

В  цей  сніжний  веселковий  ранок  світлий,
Моя  душа  від  радості  співає,
Букетом  слів,  немов  чарівних  квітів,
Я  Ганю  Верес  з  Днем  Народження  вітаю.

Вплітаю  в  цей  букет  чарівні  квіти,
Й  прошу  у  Господа  для  Вас  щасливу  долю,
Щоб  шанували  чоловік  і  діти,
Щоб  Ви  цвіли  неначе  сад  весною.

Щоб  внуки  радість  Вам  приносили  щодня,
Щоб  серце  зігрівали  як  весна,
Щоб  щастя  й  радість  Вас  життям  вело,
Достаток  і  здоров"я  щоб  було.

Бажаю  на  пісні  натхнення  й  вірші,
Щоб  суму  Ви  в  житті  не  знали  більше,
В  душі  нехай  завжди  буя  весна,
І  з  серця  ллється  пісня  чарівна.

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822711
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 26.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Зима вишивала кохання на щастя

Засніжене  місто  -  зими  вишивання,
Нитками  біленькими  на  полотні.
І  сонця  проміння  в  природному  жанрі  
Так  мило  всміхнулось  тобі  і  мені.

Засніжене  місто,  і  вишивка  сріблом
Сліпучо  блищить  на  вчорашнім  снігу.
Без  тебе  не  можу,  й  тобі  я  потрібна,
Тепло  відчуваю,  любові  жагу.

Засніжене  місто  у  гладі  білястій,
Калиновий  глянець  додав  їй  штрихів.
Зима  вишивала  кохання  на  щастя,
І  разом  зустріли  ми  сонячний  схід.


Світлина  нашого  міста  В.  Чардимова.  (Гладь  -  вид  вишивки,  в  якій  стібки  щільно  прилягають  один  до  одного.    Штрих  -  у  значенні  -  окрема  подробиця,  характерна  риса.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822708
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 26.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Загадковості ніжний сюжет

Там  де  трави  сплелися  з  дощем,
Де  краплини  розкидали  роси.
Закрадається  в  серденько  щем,
Він  в  душі  моїй  тихо  голосить.

Я  благаю  не  треба,  мовчи,
Не  тривож  тих  думок  і  печалі.
Краще  душу  в  кохання  вмочи
І  полинь  разом  з  ним  в  світлі  далі.

Про  кохання  усім  розкажи,
Як  же  тепло,  коли  розуміють.
І  міняє  життя  вітражі,
Коли  ніжно  кохати  уміють.

Тихо  так  шелестить  очерет,
Пташка  дзвінко  пісні  заспіває.
Загадковості  ніжний  сюжет,
Перламутрове  сяйво  стрічає

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822689
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 25.01.2019


НАДЕЖДА М.

ВІТАННЯ ДЛЯ ТАНІ МЕRSEDES

Танюша!  Вітаю  тебе  з  Твоїм  святом  -  Днем  Ангела...Будь  завжди  здорово,  щасливою,  радісною,  удачною..Хай  тобі  везе  завжди  і  в  усьому  в  житті.
Обнімаю    і  цілую-Надія.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xO5ZFJNOvc8[/youtube]


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EL0PsHWwkS4[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822690
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 25.01.2019


Віталій Назарук

ШУРХІТ У ПОЛЯХ

Як  шурхотить  у  хуртовину  сніг,
Немов  смичок  по  нитках  конопляних.
Не  зупиняє  в  чистім  полі  біг,
Шурхіт  такий  здається  наче  рваним.

Так  кожну  зиму,  де  пусті  поля,
Де  вітер    розігнавсь  несамовито,
Де  відголоссям  повниться  земля
І  шурхотом  викрикує  сердито.

Подякуй,  поле,  вітру-скрипалю
За  шурхіт,  що  ховається  у  полі.
Люблю  я  зиму,  сніг  такий  люблю,
Що  мчить  удаль,  немов  галопом  коні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822558
дата надходження 24.01.2019
дата закладки 24.01.2019


Віталій Назарук

МРІЯ ПРО ВЕСНУ

Земля  в  цвіту,  аж  сліпну  від  краси,
Весна  прийшла  і  заспівало  поле.
У  оксамиті    світяться  ліси,
Лише  безлистя  чорним  гнітом  коле.

Ворони  погніздились  в  тополях,
Немає  пуху  -  бо  пори  немає.
Ще  чорною  невиспана  земля,
Але  й  вона  потроху  просинає.

Луки  цвітуть,  тече  потиху  Стир,
Маленька  хвиля  лиже  берег  низький.
Ріка  новий  накинула  мундир,
Люблю  тебе,  мій  красеню  поліський!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822445
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 24.01.2019


Олекса Удайко

ЗУСТРІЧ В СТРАТОСФЕРІ

                   [i]  У  стратосфері…    чомусь  на  ум
               спали  події  останніх  місяців  року,
               що  минув  –  сумні  події,  коли  підряд
               два  Су-27  зазнали  авіатрощі…  Як  
               реквієм    пілотам  –  ці  рядки  
               поеми-балади…    їм.[/i]
[youtube]https://youtu.be/cQ154ivVRkw[/youtube]
[i][b][color="#600be0"]Су-27…Сім  тисяч…  Ранок…
А  під  крилом  –  сира  земля…
Кохана  вийшла  враз  на  ґанок,
як  вчула  гул  турбін  здаля…

І  подумки  у  стратосферу
дівчи́на  миттю  подалась:
дум  про  пілота-офіцера  
невідворотна  сила.  Власть…  

І  ось  вони  вже  поряд,  разом,
мов  яструба  –  “Су”  –    два  крила,
і  не  підвладна  зустріч  часу,
що  доля  в  небі  їм  дала.

Він:  “ти  мені  даруєш  крила  –
глянь,  за  бортом  яка  весна!”
“Ні,    це  не  я  тобі  дарила,  
це  ти”  –  промовила  вона…    

І  враз  в  любові  обнялися…
Розквітли,  мов  жасмин  в  саду,
а  думи  їх  цвіли  у  висі:
“До  тебе  я  не  раз  прийду”…

Та  зайве  тут  багатонослів’я:
якщо  кохання  –  то  не  жарт!..        
Не  чув  ні  разу  солов’  їв  я
таких,    що  чути  нам  би  варт!

Таке  проникнення  у  ду́ші
буває,  певно,  не  щораз…
Відтак  все  пригадати  мушу,
не  жаль  мені  тут  жодних  фраз…

Ось  пестощі…  немов  звичайні,
та  так  націлені  углиб,
що  розбудити  явні  й  тайні,
бажання  дівчини  могли  б!

А  злет  той  (хай  і  в  стратосфері)
найдальших  зір  немов  досяг…
Шукає  нові  й  нові  сфери  –
як  задоволення  –  поса́г…

Коли  буває  серце  в  висі,
усе  здається  –  як  нове:
не  так,  як  “борщ”,  що  “в  іншій  мисці“  –
торкає  глибу…  за  живе.

І  навертає  раптом  сльози,
немов  купаєшся  в  росі,
коли  усі  метаморфози
в  давно    небаченій  красі…

Немов  сніги  і  талі  води  –
в  промінні  сонця  купки  хмар…
пісень  і  танців  хороводи  –
веде  їх    чародій-мольфар.

…А  там  десь  –  геть  за  горизонтом
нові  світи  і  вимір  їх,
там  –  одинокий  Робінзон  ти
й  ортодоксадьні  амазонки,
що  мають  за  людей  своїх...  

Незрозумілі  нам  закони,
й  кохання  там  зовсім  не  те,
димить  доль  ілюзорних  комин,
і  однобоко  сніг  мете…

А  тут  життя  і  щастя  з  кварти  –  
наповнюй  келих  й  радо  пий!  
Це  зовсім  не  змагання  в  карти:
молися  доленьці  своїй!

Дається  ж  бо  таке  нечасто,
коли  багато…  й  все  –  на  двох
в  скаку  коне́й    баских…  гривастих  –
захмарний  править  скоморох.

Та  й  ним,  буває,  грає  доля...
Хай  щастя  вщерть  –  на  всі  літа;
врожай,  все  збіжжя  у  стодолі,  
дітей,  достатків…  все…  доволі!
По  вінця  –    чара  меду!..  Та  –

Су-27…  Сім  сорок…  Ранок…
Здригнулася  сира  земля…
Прошепотів  з  вікна  фіранок:
“жона”,  “вдовиця”,  “немовля”...  
Мов    стогін  линуло  здаля.

Нехай  покоїться    те  тіло,
що  прагнуло  в  порив,  увись…
його  душа  ж    бо  не  зотліла  –
іще  повернеться  колись…

А  ми,  земні,  запам'ятаєм
і  ваші  лиця,  і  діла...
Й  слова  про  вас  міцніші  сталі:
Хвала  вам,  воїни,  хвала![color="#0091ff"][/color][/b]  

22.01.2019
Kӧln,    BRD
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822419
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 23.01.2019


Ольга Калина

До Дня Соборності України!

Минає  сто  сьогодні  літ,
Як  возз’єдналась  Україна,  
Як  вперше  на  весь  білий  світ
Вона  піднялась  на  руїнах.

Земля  стогнала  у  боях
У  ті  страшні  буремні  роки.
Вкраїна  вибрала  свій  шлях
Й  робила  перші  свої  кроки.

Нерівні  сили  у  війні  :
З  усіх  сторін  на  шматки  рвали.
І  московіти  не  одні
ЇЇ  кремсали  і  вбивали.

Ворони  крякали  вгорі,
Напитись  крові  поспішали.
Та  Дух  Вкраїнський,  ти  повір,
В  людей  ці  крики  не  зламали.

І  знову  в  нас  іде  війна  –
Ридає  й  стогне  Україна.  
Та  в  битві  вистоїть  вона
І  буде  Вільна,  і  Єдина!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822411
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 23.01.2019


Надія Башинська

ЛЮБЛЮ СВІЙ КРАЙ!

Люблю  свій  край...  він  даний  мені  Богом,
в  блакиті  ніжній  сонце  золоте.
За  хмари  жайвір  високо  злітає,  
де  зріє  в  полі  жито  золоте.

         А  в  мого  краю  гір  дзвінкі  потоки.
         І  пахне  тут  черемхою  весна.
         Зігріти  може  серце  кожне  слово.
         У  нас  всіх  Україна  тут  одна!

Глянь,  тягнуться  до  зір  стрункі  тополі.
Є  оберегом  явір  й  ясени.
І  вишитий  рушник  є  в  кожній  долі,
Бо  люблять  їх  всі  доньки  і  сини.

         А  в  мого  краю  гір  дзвінкі  потоки.
         І  пахне  тут  черемхою  весна.
         Зігріти  може  серце  кожне  слово.
         У  нас  всіх  Україна  тут  одна!

Ми  віримо  -  настане  час  щасливий,
і  замість  гроз  засяє  день  ясний.
І  усмішками  світ  весь  заясніє,
бо  кожному  є  край  свій  дорогий!

         А  в  мого  краю  гір  дзвінкі  потоки.
         І  пахне  тут  черемхою  весна.
         Зігріти  може  серце  кожне  слово.
         У  нас  всіх  Україна  тут  одна!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822246
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 23.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Стукає щастя в вікно ( слова до пісні)

Падає,  падає  сніг,землю  він  застеляє,
Срібними  перлами  ліг,  серце  моє  кохає.
Пісню  співає  душа,  тихо  так  в  заметілі,
А  у  думках  слова,уста  наче  вишні  спілі.

Приспів:

Сніг,  сніг,  сніг,  білий,  пухнастий  і  ніжний,
Сніг,сніг,  сніг  в  зиму  оцю  дивовижну.
Сніг,сніг,  сніг  в  вальсі  із  нами  кружляє,
Сніг,сніг,сніг,  сніг  кращого  дива  немає.

Ніжна  кохана  моя,  для  мене  ти  єдина,
З  під  ніг  тікає  земля,  слід  мете  хуртовина.
В  обійми  тебе  візьму,  не  відпущу  від  себе,
Тебе  кохаю  одну,поспішаю  до  тебе...

Приспів:

В  келиху  нашім  вино,  піниться  і  іскриться,
Стукає  щастя  в  вікно,  світиться  мов  Жар  -  птиця.
Руки  йому  простягни,  не  відпускай  від  себе,
У  нічній  тишині,  зорі  дарує  нам  небо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822172
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 22.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Із саду батьківського

Дитинства  мого  світлі  дні  вишневі,
Бо  то  ж  весняні  аромати  світу.
Коли  щасливою  тонула  в  мреві,
Серед  дерев  у  сніжно-білім  квіті.

А  згодом  -  юності  широкі  крила,
І  зав*язь  вишеньок  -  кохання  перше.
І  поцілунки  ніжності  рясніли
Промінням  сонячного  диво-пензля.

І  плинув  час,  і  дозрівали  вишні.
Плодів  червоних  -  соковите  щастя,
Що  подароване  самим  Всевишнім,
Із  саду  батьківського  тепла  ласка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822190
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019


віталій чепіжний

До дня Соборності України

На  уламках  чужих  імперій
Об'єднали  серця  і  руки.
І  затвердили  на  папері
Акта  про  непорушну  злуку.
Майорять  жовто--сині  стяги,
Золотяться  хрести  Софії.
Накривають  слова  присяги
По  зимовому  білий  Київ.
Заявляє  про  себе  світу
Україна  нова,  Соборна!
Та  злетілись  круки  неситі
І  насунула  хмара  чорна!
Неможливо  згадать  "без  брому"
Ті  події  років  похмурих  -
Самовідданих  і  свідомих
Недостатньо  було  в  Петлюри.
Ну,  а  решта  -  від  орд  червоних
Дочекались  "щасливу"  долю.
Сподівались  -  Землі  і  Волі.
А  отримали  -  продзагони.
Промайнула  вже  сотня  років  -
Скільки  втрачено  марно  часу!
Знов  історія  вчить  жорстоко  -
Та  ж  орда  на  землі  Донбасу.
Та  народ  вже  не  підкорився!
І    здолає  лиху  годину,
Щоб  з  повагою  світ  дивився
На  оновлену  Україну!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822166
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019


Калинонька

Обіймись, Україно! ( До сторіччя Соборності України)

                                                                 Обіймись  ,  Україно!

                                                     

                                               Обіймись  ,  Україно  ,  бо  у  єдності  сила,
                                               Обіймись  ,  Україно  ,  навіки  обіймись  ,
                                               Як  будеш  єдина,то  будеш  щаслива  ,
                                               Прапор  волі  злітатиме  ввись.
                                                         
                                                         Обіймись  ,  Україно  ,у  мирі  й  любові  ,
                                                         Обіймись  ,  Україно  ,  у  душах  й  серцях,
                                                         Постань  перед  світом  у  новій  обнові  ,
                                                         Хай  Господь  освятить  в  майбутнє  твій  шлях!
                                           
                                               Обіймись  ,  Україно,  як  єдина  родина  ,
                                               Обіймись  ,  Україно  ,  як  велика  сім"я,
                                               Щоб  пишно  розквітла  знов  в  лузі  калина,
                                               Щоб  воскресла  ,ти    земле  моя.

                                                               Обіймись  ,  Україно  -  наша  сила  в  єднанні
                                                               Обіймись  Україно!  Молять  душі  героїв    земних,
                                                               Пом"янемо  ми  їх  у  скорботній  хвилині  мовчання,
                                                               І  завешим  всі  справи  за  них.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822153
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019


dovgiy

ЦЯ СВІТЛА НІЧ

Неначе    прибрано,  побілено  до  свята:
Старі  дерева  у  садку  під  снігом  сплять.
Я  сну  не  знаю.  Наче  кимось  став  проклятим,
Бо  до  безсоння,  -  ще  й  кістки  старі  болять.
Ця  світла  ніч…  проміння  зір  відбите  снігом,
Крізь  шибку  синькою  розплилось  по  стіні,
А  думи  птахами  вовтузяться  по  гніздах
В  гілках  минулого,  де  милі  були  дні.
Самотність  стискує,  події  всі  відбулись…
Від  ватри    осені  туман  спливав  мов  дим.
Надії  зраджені  відплакали  й  заснули
І  тихо  канули  в  провалля  разом  з  ним!
Та  Бог  із  ними!  Не  волати  ж  від  безсилля!
Весняні  ранки  ще  повернуться  в  життя.
Та  чи  розтане  на  душі  проклята  крига,
Що  зараз  айсбергом  руйнує  почуття?!
Вона  покинула…  і  Всесвіт  теж  забрала…
Як  жити  далі  і  чим  дихати  тепер?
Палац  байдужості  відлунює  вокзалом
З  якого  потяги  прямують  в  світ  химер.
Майбутні  дні…  а  може,  тижні  чи  півріччя
Ось    так,  як  зараз,  будуть    мучити  в  ночах
І  всі  розлуки,  всі  життєві  протиріччя
Важкою  брилою  відчую  на  плечах.
Прямує    час…  отак  додумаю  до  ранку,
А  там  по  новому  прийде  одне  і  теж…
Дай,  Боже,  сили:  залишатись  до  останку
В  життя    закоханим  -  без  сумніву,  без    меж!

21.01.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822151
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019


Юрій Цюрик

У площині смарагдових оман…

Покрились  смутком  твої  милі    очі,
Блакить  озер  покрив  журби  туман...
Зірки  надій  згоріли  серед  ночі
У  площині  смарагдових  оман...

Ми  так  і  не  зуміли  розтопити
Стосунків  наших    крижану  журу...
Десь  мерехтять  вночі  метеорити,
Такі  холодні,  наче  з  мармуру...

Життя  летить,  мов  ніжний  плач  трембіти;
Проходить,  наче  вранішня    роса.
Так  швидко  в‘януть  дивовижні  квіти
І  втомою  вкривається  краса.

Ти  розкажи  мені,  чому  й  навіщо
Зникають  почуття,  мов  той  туман  ?!?
Куди  щезає  мелодійність  віршів
Й  чому  стихає  пристрасті  вулкан  ?..

Мовчать  понуро  вкриті  смутком  очі;
Блакить  озер  сховав  журби  туман...
Лише  жевріють  мрії  серед  ночі
У  площині  смарагдових  оман...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822146
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Щоб земля щедроти сипала

Ти  лети,  лети,  лети,
Білая  сніжиночко
І  сідай  на  землю  ти,
Наче  намистиночка.

Вас  багато  як  примчить,
Ось  тоді  ви  зможете
Землю-матінку  укрить
Так,  неначе  ковдрою.

Щоб  вона  відпочивать
Змогла  в  дні  зимовії,
А  коли  прийде  весна,
Із  силою  новою

Зеленіла  і  цвіла,
Хлібом  колосилася,
Дарувала  всім  добра
Та  щедроти  сипала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822145
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019


Віталій Назарук

ПАН І РАБ

Ніколи  раб  не  буде  другом  пану,
Хоч  одежину    одягне  його.
Хай  не  будує  у  душі  обману,
Вище  не  скочить  статусу  свого.

В  панів  є  діти,  що  ростуть  панами
І  тільки  зрідка  виродки  батьків
Ідуть  увись,  ідуть  від  тата  й  мами
І  зрідка  повертають  на  поріг.

Таке  життя,  таке  клеймо  від  Бога,
А,  щоб  в  раба  родилось  паненя.    
Повинна  бути    в  них  своя  дорога
І  в  полі  рабськім  панове  зерня.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822141
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019


палома

ПРО ДУШУ І ЗОРЮ

   
Крадеться  темінь,  злодієм,  у  вічі…
Душа  –  у  просинь,  у  безмежну  вись.
Земне  життя  не  проживати  двічі,
Хоча,  ще  повернемося  колись…

Міцніють  крила  ангелів  небесні
І  душі  чиїсь  повнять  їх  ряди.
Холодні  зими  та  сльотливі  весни
Не  заглядають  вже  до  них  сюди.

Тут  світло  і  тепло,  і  сяйво  вічне,
З  любові  лиш  безмежности  витки.
Краса  душі  –  за  прийняте  класичне.
За  гроші  –  ні  посади,  ні  квитки…

Збирається  душа  в  далекий  ирій  –  
Підкиньте  їй  любові  та  добра.
У  світлі  ніжну  бережіть,  у  мирі  –  
Не  згасла  щоби  вічности  зоря.
                                               20  січня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822119
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 21.01.2019


Ніла Волкова

Треба вірити…

Треба  вірити:  диво  буває!
Не  лякайтеся  чорної  днини  –  
Навіть  доля  лиха  відступає
Перед  силою  духу  людини!

2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822112
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 21.01.2019


Амадей

Пережите

В  щасті  і  любові  ми  жили  з  тобою,
Любувались  цвітом  у  саду  весною,
Сонечку  раділи,  і  ростили  діток,
І  жили  у  серці  мріі  і  надія.

Та  одного  ранку,  ти  моя  смерічко,
Раптом  вся  змарніла,  зпохмурніло  личко,
Очі  не  сміялись,  бо  страшна  хвороба,
В  серденько  забралась,  розумів  я  добре,

Для  мене  дружину,а  для  діток  матір,
Тільки  операція,  може  врятувати.
Ну,  і  що  робити?  Я  моливсь  до  Неба,
Знав,  мою  кохану  в  смерті  вирвать  треба.

Що  в  душі  робилось,  це  не  передати,
Але  ж  дітям  матір  треба  рятувати.
Це  ж  моя  кохана,  це  ж  моя  дружина,
Це  ж  ота  жадана,  у  житті  єдина.

І  віддав.  А  потім...страшно  й  нагадати,
Що  в  душі  робилось,..це  не  передати.
Світ  померк  і  серце  сповнилося  болем,
Розлучала  вічність  нас  в  житті  з  тобою.

Підійшла  сестричка,  враз  лицем  змінилась,
В  вашоі  дружини  серце  зупинилось...
Враз  осиротіло  у  житті  нас  троє,
Що  ж  ти  наробила,  доле  моя  доле?!

Я  почав  молитись,Господи  Ісусе,
Поверни  Ти  дітям  втрачену  матусю,
Поверни,  будь-ласка,  дітям  іхню  неньку,
Хто  ж  замінить  дітям  матінку  рідненьку?

Просинайся,  люба,  просинайсь  рідненька,
В  нас  же  двоє  діток,  і  такі  маленькі!
Просинайсь  матусю,  йди  до  своіх  діток,
А  кого  без  тебе  буду  я  любити?

Хто  мені  без  тебе  скаже:"  Ти  мій  милий!"
І  проснулось  серце  і  заворушилось.
Знов  мені  на  небі  сонце  засвітило,
Серденько  кохане,  знов  для  мене  билось.

А  на  ранок  скроні  сивина  покрила,
Але  ж  є  кохана,  є  у  мене  мила!
На  чолі  з"явились  зморшки,  ніби  в  дуба,
Але  я  щасливий,  є  у  мене  люба!

Сонячно  світитись  будуть  наші  очі,
Знов  горіти  будуть  почуття  гарячі,
Будуть  будні  й    свята,  це  все  потім  буде,
Те,  що  ми  з  тобою,  повік  не  забудем.

Й  зараз  мені  сняться  ті  безсонні  ночі,
Кволе  твоє  тіло,  і  щасливі  очі,
Ті  щасливі  очі,  -не  забуть  довіку,
Дякувати  Богу,  що  добавив  віку.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822100
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 20.01.2019


Віталій Назарук

НАЧЕ Й НЕ БУЛО

Стою  на  міждоріжжі,  як  колись…
Ось  тут  під  лісом  три  стояло  хати,
Дим  догори  щодня  здіймався  ввись,
Тут  три  родини  мали  доживати.

Відмічена  лелечиним  гніздом,
Хатина,  що  була  тоді  найвища.
Кулі  пшениці  вижаті  серпом,
Колоссям  виглядали  із  горища.

В  отавах  квітнув    кольорами  луг,
Окрім  мостів  лежали  грубі  кладки.
Коні  тягнули  здоровенний  плуг,
А  бабця  загрібала  нові  грядки.

Малі  лелеки  брались  на  крило,
Попереду  дорога  їх  у  вирій.  
Тепер  цих  хат  неначе  не  було,
Лиш  птахи  пролітають  чорно-білі…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822080
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 20.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Твої очі знов цілують

Ловлю  твій  погляд  на  собі,
Довкола  нас  усі  танцюють.
Але  не  байдуже  мені,
Що  твої  очі  знов  цілують.

Кажу  очима:"  Як  живеш?
Що  нового  в  житті...  Питаю.
Коли  стежину  віднайдеш?"
У  відповідь  твоє...  Не  знаю...

Тоді  до  танцю  запроси,
Не  можу,  заніміли  ноги.
З  твоєї  дивної  краси,
Твої  німі  перестороги...

Минуло  вже  багато  літ,
Як  ми  у  залі  цім  зустрілись.
Знов  зустріч...  Погляд...Цілий  світ...
Один  на  одного  дивились...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822082
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 20.01.2019


Олекса Удайко

МІСЯЦЬ КРИВАВИЙ

     [i]  Під  ранок  21  січня,  вся  Європа,  а  також    Африки  
       й  Америки          “забарвиться”  у  кровавий  колір  через  
       рідкісний  феномен    –    місячне  затемнення,      під  час  
       якого  наш  супутник  сховається        в    “розсіяну”    тінь,  
       бо  надто  наблизиться  до  своїї  неньки  –          Землі…    
       Полюбуймося  своїм  супутником  
       на  зорі![/i]
[youtube]https://youtu.be/_hIqD13ThMQ[/youtube]
[i][b][color="#ed0c6e"][color="#cc1414"]Як  часто  ми  буваємо…  криваві?
Чи  ми  підвладні  іншим  кольорам?..
Цей  колір  дарував  нам,  Отче  Авве,
З  народженням…  Й  щасливим  вечорам.

Червоне    імпонує  росним  ранкам,
Які  рихтують  людям  світлий  день,
Підходить  він  коханцям  і  коханкам:
Червоне  –  то  любов:  лунає  із  пісень.

Багряним  все  ж  буває  колір  крові,
Пролитої  у  братовбивчій    прі,  
Нащо  нам  ті  декрети  паперові,    
Що  споглядаєш,  Боже,  там,  вгорі!  

Чи  не  за  те  розплачуємось  кров’ю,
Що  народилися  на  світ  в  крові?
Кривавцю  наш,  о,    дай  нам  ті  паролі,
Щоб  увійти  у  виміри  нові![/color][/color][/b]

20.01.2019,
Kӧln,    BRD[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822091
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 20.01.2019


Людмила Пономаренко

Багатство

Як  трепетно-щемно  з  доріг  повертати
На  стежку,що  в  полі,  мов  стрічечка,  в’ється,
Єством  відчувати  й  тулити  до  серця,
Й  нести  ту  любов,  що  дала  тобі  мати.

Зворушливий    спогад  прожити,  мов    свято,
Що  сонцем  вливається  в  безміри  жита,
І  знати,  що  сенси  всі  в  тому,  щоб  жити,
Бо  море  любові  дала  тобі  мати.

Й  так  любиш  цей  день,  на  щедроти  багатий,
Й  нанизуєш  миті,  мов  крапельки  світла,
І  просто  всміхаєшся  білому  світу…
То  радість  любові  дала  тобі  мати.

Болі  й  негоди    навчають    прощати,
Зцілювать  душу  в  окриленім  слові,
І  відкривати,  як  істину,  знову:
Мудрість  любові  дала  тобі  мати.

Вертаєш  додому,  щоб  сили  набратись,
І  небом  напитись,  й  сидіти  до  ранку
На  сходах  стареньких  знайомого  ганку…
Багатство  любові  дала  тобі  мати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822093
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 20.01.2019


геометрія

НА НЕЙТРАЛЬНІЙ ЗОНІ…

                                       Біля  твого  двору  виросли  тополі,
                                       Біля  мого  двору  диво  -  ясени...
                                       На  нейтральній  зоні  стрілись  ми  з  тобою,
                                       Нам  обом  здалося  щастя  ми  знайшли...

                                       Все  було  чудово,  я  все  пам"ятаю,-
                                       Зустрічі,  кохання,  теплі  вечори,
                                       Розмови  цікаві  і  твої  зізнання,
                                       Плани  на  майбутнє  вже  складали  ми...

                                       Що  трапилось  далі,  я  не  зрозуміла,
                                       Чому  ти  поїхав  з  нашого  села?..
                                       Мені  було  сумно,  я  тебе  чекала,
                                       Лише  працювала,  ніби  й  не  жила...

                                       Все  життя  не  може  тривати  чекання,
                                       Я  це  зрозуміла  вже  через  роки...
                                       Іншого  зустріла,  відчула  кохання,
                                       Погляди  змінила,  мрії  і  думки...

                                       Проходили  роки,  зрілими    ми  стали,
                                       Якось  випадково    все  ж  зустрілись  ми...
                                       Ти  дививсь  на  мене  з  ласкою  й  любов"ю,
                                       Я  була  заміжня  і  про  це  знав  ти...

                                       Ти  про  свою  втечу  не  сказав  ні  слова,
                                       Я  в  очах  читала  сум  твій  і  печаль...
                                       Зустрічі,  розлуки,  долі  загадкові,
                                       Мрії  наші  спільні  відлетіли  в  даль...

                                       Біля  твого  двору  сироти  -  тополі,
                                       Біля  мого  двору  -  сумні  ясени,
                                       На  нейтральній  зоні  стрілись  ми  з  тобою,
                                       Спільної  стежини  знайти  не  змогли...    

                                       Нічого  не  зробиш,  так  в  житті  буває,
                                       Те  що  планувалось,час  замів  сліди,
                                       Хтось  живе  щасливо,  а  хтось  і  страждає,
                                       І  життя  спливає  не  знати  куди...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822054
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 20.01.2019


Ольга Калина

Христос Хрещається!

Христос  ся  Хрещає!  
І  всіх  призиває  
Очистити  тіло  
І  душу  з  гріхів,
Позбутися  звичок  
Поганих  своїх.  
З  Йордану  рікою
Святою  водою
Рознеслась  по  світу
Ця  Бла́гая  вість:
Христос  ся  Хрещає!  
І  всім  сповіщає,  
Що  Бог  перед  світом  
Навіки  один.
Бог  Отець  і  Бог  Син,
І  Дух  ще  Святий  –
Він  тричі  в  одному.
Помолимось  Богу
За  нашу  родину,
За  Неньку–Вкраїну,
За  кожного    свого
На  сході  бійця.  
Хай  їх  захищає  
І  Мир  посилає.
Звертаємось  нині
До  Бога  Творця:  
-  Врятуй  Україну!  
Щоб  завжди  -  єдина,  
Нескорена  й    вільна
У  мирному  світі  
Надалі  була.  
І  кожна  родина:
Від  батька  до  сина,
У  злагоді,  радості
Й  достатку  жила.
Христос  ся  Хрещає!  
Славімо  Його!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821981
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 20.01.2019


CONSTANTINOPOLIS

*** ТВІЙ ВОЇН, УКРАЇНА ***

́
[b][color="#0905f0"]Наш  Отче  Справедливий  і  Єдиний!!!
З  молитвою  із  різних  почуттів
Звертаюсь  я  до  тебе,  і  щосили,
Питаю,  ну,  навіщо  ж  полишив
Нарід  мій;  безталанний  і  сміливий,
Довірливий,  гостинний  і  простий,
Скажи,  чим  ми  сусіду  завинили,
Що  прагне  нас  розп’яти  на  хрести!?

Радіти  з  чого,  горе  сміх  затьмарить,
Але  ж  ще  бенкетують  лихварі,
Грабують  все,  і  знищують  і  палять,
Гостинний  край  моєї  матінки  землі.

Політики,  що  зграя,  чорна  рада,
Країну  ділять  навпіл,  мов  пиріг,
І  кров’ю  тхне  багато  років  зрада,
І  червоніє  в  зимку  білий  сніг.

Народить  ще  нам  матінко  пророків,
Вшануємо  їх  колись  на  цій  землі,
Ми  їх  чикали,  майже,  сотню  років,
Із  вогнища    війни  і  боротьби;
За  нашу  незбагненну  ВОЛЮ  жити,
За  правду,  що  несем  з  давних  давен,
За  чорну  землю  кров’ю  политу,
Братів  відважних  й  молодих  сестер.

Чому  ж  і  досі  чубимось  страшенно,
Коли  Вкраїна  стогне  молода?
Майдан,  війна,  -  що  жертва  ця  даремна?
Та  ще  ж  гримить  і  брязкотить  орда...

Козацьку  Честь  і  Славу  не  забути,
Рубали  шаблі  ворогів,  колов  багнет,
А  зараз  я  стискаю  міцно  в  груди,
Мій  самий  рідний  у  світі  кулемет.

І  ось  він  я  твій  воїн  Україна,
Народжений  у  полум’ї  війни,
Ти  будеш  Незалежна,  Сильна,  Вільна,
За  тебе  знов  їдуть  у  бій  твої  сини.[/color]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821960
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 20.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Дівчина - калина ( слова до пісні)

Промінь  сонця  вирвався  на  волю,
Пригорнувсь  до  милої  обняв.
Посміхнувся  хмарам,  небу,  полю
І  від  щастя  всіх  розцілував.

Прокидались  гори  і  долини,
Пахощі  полинули  земні.
В  білій  сукні  дівчина  -  калина,
У  вінку  голівонька  її.

Забаривсь,  не  їде  наречений,
Мабуть  десь  в  яру  забуксував.
З  вітром  шепіт  прилетів  від  клена,
Він  її  коханою  назвав.

Посміхнулась  дівчина  -  калина
І  кохання  клену  віддала.
У  думках  його  була  єдина,
Кожен  рік  для  нього  лиш  цвіла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821954
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 20.01.2019


Амадей

Розмова з серцем.

Чого  ти  серденько  принишкло,
Забудь  свій  сум,  забудь  печалі,
Кохана  ось  де,  поруч,  близько,
З  нею  пісні  нас  повінчали.

Вінчали  нас  у  небі  зорі,
І  місяць  свідком  був  на  небі,
Була  казкова  ніч  надворі,
Що  ще  тобі,  серденько,  треба?

Невже  так  хочеться  буть  поруч?
Тепла  і  ніжності  бажаєш?
Ти  кличеш  в  снах  іі  щоночі,
Чому  ти  серденько  страждаєш?

І  вмить  серденько  розімліло,
Для  мене  кращоі  немає,
Вона,  мов  зірка  в  небі  світла,
Й  зізналось  :"Я  іі  кохаю  !"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821940
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 19.01.2019


Евгений Познанский

КРЕЩЕНСКОЕ СОЛНЦЕ (По свежим впечатлениям)

До  Святынь  вселенских  путь  далек.
Но  не  зря  великий  праздник  дан.
В  этот  день  послал  нам  с  неба  Бог
Солнечный,  чудесный  Иордан!
Все  заполнил  свет  волной  своей,
Целый  мир  и  хрупкий  этот  храм.
И  вода  Святая  у  людей
Кажется  с  лучами  пополам.
И  река  и  маленький  поток
В    этот  день  текут  водой    Святой.
А  теперь  дополнил  праздник  Бог
Солнечной  невиданной  рекой.  
Чтобы  улыбнуться  каждый  смог,
Чтобы  стихла  боль  духовных  ран,
В  этот  день  послал  нам  с  неба  Бог
Солнечный,  чудесный  Иордан!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821936
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 19.01.2019


Віталій Назарук

ГОВОРЯТЬ ОЧІ БІЛЬШЕ, НІЖ СЛОВА

Помовч,  будь  ласка,  як  говорять  очі,
Не  все  розповідають  нам  слова.
Дивися  в  небо,  де  посеред  ночі,
Зірок  плеяда  грає  світова.

Не  прагну  сну,  а  хочу  очі  в  очі,
Як  ми  тоді,  дивились  на  зірки.
Коли  світилась  літня  ніч  співоча,
Сузір’я  зазивало  до  ріки…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821928
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 19.01.2019


Квітень Олександр

Малювала хурделиця (Зима в приазовських степах)

Малювала  хурделиця  ,  в  полі  білим  по  білому  ,
Обіймала    студеністю    зачарований    світ  ,
хвилювалася  ве'лично  ,  небесами  вітрилами  ,
Поринала  за  обрієм    у  моря  степові  .

Простягалась  заметами  і  снігами  пухнастими    ,
Стугоніла  вітриськами    із  безкраю  в  безкрай  ,
знов    кружляла    знов    падала  з  неба    зимно-прекрасного  ,
В    танго  бурі    і  віхоли  ,  в  дивоспів  дивограй  ...

Й  не  ставало  ні  місяця  а  ні  хмар  а  ні  простору  ,
Все  злилось  в  одночасності  ,    і  зникало  за  мить  ,
Щоб  на  ранок    залишити  ,  візерунковим  розписом  ,
На  мольберті  віконному    ,  січня    сивого    лід  ..

Олександр  Квітень
м.Мукачево

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821918
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 19.01.2019


НАДЕЖДА М.

Його, як і минуле, не впіймать. .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MvGtVBtqQoM
[/youtube]
В  кафешці  темно,  тихо,
Спокій.
Лиш  штори  
дихають  злегка.
Чом  смутку  апогей  
такий  високий?
Метіль  у  душу  тихо
заповза...
Кидаю  погляд  на
знайомий  столик.
Все  намагаюсь  щось
знайоме    відшукать.
Як  і  тоді,  забився  в  скло
метелик...
Його,  як  і  минуле,
не  впіймать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821718
дата надходження 17.01.2019
дата закладки 18.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Тільки ти ( слова до пісні)

Довкола  падає,  кружляє  сніг,
Він  замітає  стежки  і  дороги.
Сріблястим  кришталем  у  душу  ліг,
Забрав  із  серця  всі  мої  тривоги.

Приспів:

Тільки  ти  -  шепоче  зима,
Тільки  ти  -  нікого  не  треба.
Тільки  ти  і  зустріч  одна,
З  нами  поруч  зоряне  небо.

Приспів:

Я  пригорнусь  до  тебе  в  тишині,
Сніжинкою  впаду  на  твої  вії.
Ти  усміхнешся  ніжно  так  мені
І  збудуться  мої  завітні  мрії.

Я  про  кохання  розповім  тобі,
Про  ночі  ті  самотні  і  холодні.
Думки  мої  мов  лебеді  в  журбі,
Несуть  мене  у  теплий  край  сьогодні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821692
дата надходження 17.01.2019
дата закладки 17.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Кришталеві почуття

Ти  розбив  почуття  на  шматочки  кришта́лю,
Не  зберіг  ту  надійну  і  вірну  любов.
Не  повинно  так  бути,  я  добре  це  знаю,
Повертатись  туди  більш  не  хочеться,  знов.

Нехай  сніг  замітає  сліди  не  бажанні,
Я  не    хочу  більш  чути  порожні  слова.
Заморозив  мороз,  те  гаряче  кохання,
Посприяла  у  цьому  холодна  зима.

Я  весну́  почекаю  і  теплого  літа,
Коли  птах  заспіває  веселих  пісень.
Буде  днем  тим  ласкавим,  кохання  зігріте,
Закружляє  у  вихорі  знов  карусель.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821559
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 16.01.2019


Ніна Незламна

Змарнував скільки літ / з гумором /

                                                     
Ой  погляну  в  дзеркало  та  й  підкручу  вуса
За  вікном  сусідонька,    то  моя  спокуса
Сипле    сніг  лапатий,  а  я  ж  не  жонатий
 Що  правда  не  високий  та  зате  багатий.
Кажуть,  кривий  ніс    в  мене  і  ноги  колеса
Та  тож  брешуть,  хай  їм  біс  й  вона  не  принцеса
Кругом  хати  з  віником,  пташкою  літає
Щось  наспівує  під  ніс,  сніжний  день  вітає
Я  все  чую,  не  глухий,  не  відведу  погляд
Мабуть  взуюсь  в  валянки,  стану  з  нею  поряд.
Ось    лопата  у  руках,  любов  б`є  між  ребра
Вже  усмішка  на  вустах,  мені  того  й  треба
Білі  кучугури,  аж  іскрять,  срібляться
Ой  мрію,  нарешті,  обійняти  вдасться.
 На  гілці  синичка,  їсть  смачненьке  сало
Радість  від  думок  тих,  аж  тепліше  стало
Кругом  хати  стежка,  хоч  танцюй  свобода
Мабуть    мені  буде,  якась  нагорода  ?
Потрудився    добре,  мо»    на  чай  запросить
Ось    іде  назустріч,  здалося  голосить
Голос  той  писклявий,  тіло  затремтіло
-  Ти  оце  чого  тут?    Й  твоє  яке  діло?
Що  снігу  по  вікна.  Нема,  що  робити?
Чи  за  це,  гадаєш,  буду  я  любити?
Руки  в  боки  взяла,  зміряла  сердито
-  Чого  діду  лізеш,  як  свиня  в  корито?
Думаєш  не  бачу,  все  зириш  за  вікном
Як  працюю  літом,    я  на  клумбі  рачком  
Очі  не  вилазять?  Ото  старий  матняк!
Зникни  з    моїх  очей,  майориш,  як  маяк!
Ото  так  розмова,    діда  кинуло  в  піт  
Та  вона  ж  пантера,  змарнував  скільки  літ
-  Ото  фантазерка,  -    поглянув  хитренько
-  Кому  ти  потрібна,  не  встаєш  раненько
Стало  тебе  шкода,  дякувала  б  краще
Щоб  та  я  влюбився?!  Хай  язик  не  плеще!
Отакі  дурниці,  подивись  на  себе
Кікімора  -    баба,  плював  я  на  тебе!
На  плечі  лопата…Тікав,  погляд  оси
-  Вікна  замурую!  Спокушатись  досить!

                                                                             25.12.2018р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821552
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 16.01.2019


CONSTANTINOPOLIS

*** ЖАДАНА МИТЬ ***


[color="#0a00c7"][b]Не  маю  сил,  ані  терпіть,  ані  мовчати.
Безглузда  й  безсоромна  темна  ніч
Скувала  люттю  все,  і  потойбіч,
А  нам  би  ранки  сонячні  стрічати…
А  нам  би  всім,  гайда,  на  вільну  СІЧ.

Грабується,  плюндрується,  летить
У  шкереберть  усе;  мої  переконання,
Що  обернулися,  на  мовчазну  блакить,
Як  саме  щире  на  суді  зізнання,
Перед  самою  стратою,  за  мить…

І  душ  людських,  нахабства  кривизну,
Не  випрямить  ні  БОГ,  ані  століття,
Їх  марнославство,  як  брудне  лахміття,
В  приціл  я  бачу,  в  зброю  нарізну,
Моїх  убивчих  слів  у  розмаїтті…

Не  маю  сил,  дивитися  на  глум,
Рабів  сліпих,  катів  осатанілих,
Від  їх  бенкету  кров  застигне  в  жилах,
Їх  сміх  потворний  -  високовольтний  струм,
У  саме  серце  б’є  і  в’яже  крила…

Тремтить  надія  вогником  в  печі,
Конає  нічка,  і  у  теплий  ганок
Промінчик  Сонця  б’ється,  добрий  ранок,
І  вже  життя  ворушиться,  бриньчить,
І  зве  мене  кохана  на  сніданок,
Щаслива  і  жадана    мить…[/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821553
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 16.01.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Підсумовуєш прожите

Настане  час  -  постукає  зима
І  припорошить  коси  твої  снігом,
Літа  всі  доведеться  пригадать
Та  смутком  тихим  жалкувать  за  ними.

Себе  дитиною  лиш  бачити  вві  сні
Та  юність  гомінку  не  повернути,
Коли  батьки  були  іще  живі
І  їхнє  мудре  слово  можна  чути.

Що  встиг,  чого  досяг,  а  чого  ні,
Тепер  ти  підсумовуєш  прожите.
Продовжать  добрі  справи  хай  твої
Надалі  у  житті  онуки  й  діти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821541
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 16.01.2019


НАДЕЖДА М.

А ти прийдеш тоді

А  ти  прийдеш  тоді,
як  місяць  вповні
З-за  хмари  визирне 
В  той  час.
І  так  захочеться  тобі
Забути  вчинки
всі  гріховні,
Допоки  вогник 
ще  не  згас.

І  тліє  ледве  ще  жаринка,
Їй  вітер
сили  додає.
Поки  тримає  й  соломинка..
Чи,  може,  
просто  так  вдає?

Природи  сили  відкидаєш.
Спішиш  допоки
ще  є  час
Чому  спішить?Бо  добре  знає,
Стікає  краплями  
                                             вже
                                                         шанс...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821502
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 16.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Загадка для кохання

Кохання  -  то  загадка  для  душі,
Кохання  -  то  поема  для  поета.
Кохання  -  то  усі  мої  вірші,
Відкрите  серце  музики  куплета.

Кохання  -  то  богема  дивних  снів,
Кохання  -  недоспа́ні  наші  ночі.
Кохання  -  то  Амура  стріли  в  ціль,
Переживання  і  думки  дівочі.

Кохання  -  то  стривожені  серця,
Кохання  -  поцілунки  до  світання.
Кохання  -  коли  двоє  до  кінця,
Ця  вічність  -  є  загадка  для  кохання...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821482
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 16.01.2019


геометрія

ЧОТИРИ РОКИ ЩАСТЯ… (з невідправлених маминих листів) (проза)

                                   ТАК    ДОВГО    ПРОХОДЯТЬ    ГОДИНИ,
                                   ТАК    ШВИДКО    МИНАЮТЬ    ЛІТА…

Я  вже  якось  писала,  що  коли  я  закінчила  8  клас,  мама  продала  збудовану  власноруч  хату  після  визволення  нашого  села  від  фашистів,  і  купила  іншу  хату  в  центрі  села,  щоб  мені  було  ближче  ходити  до  школи.
Перевозились  ми  возом  у  який  були  запряжені  коні.  Складаючи  речі  для  перевезення,  я  побачила  якийсь  зошит,  взяла  його  до  рук,  розгорнула  і  побачила  написані  мамою  листи.  Прочитавши  кілька  рядочків  зрозуміла,  що  їх  писала  мама  уже  після  війни,  і    видно  з  усього  не  дуже  й  давно…  Почерк  у  мами  був  дуже  корявий,  адже  до  школи  вона  ходила  лише  один  рік.  І  за  цей  рік  закінчила  4  класи.  
   У  сім’ї  вона  була  найстарша,  а  дітей  було  9.  Тому  на  мамині  плечі  лягало  багато  домашньої  роботи,  це  насамперед  догляд  малечі,  допомога  своїй  мамі  у  домашньому  господарстві,  а  ще  й  прати,  прясти,  ткати,  шити…    Мамина  мама  була  неписьменна,  а  батько  і  господар,  і  розпорядник,  і  співець,  і  писака,  і  читець…Він  все  ж  навчив  мамину  маму  читати  і  писати,  і  мою  маму  теж.  Але  Полі  дуже  хотілося  до  школи,  школа  була  поруч  і  дівчинка  з  заздрістю  спостерігала  за  дітьми,  які  йшли  до  школи…І    якось  на  сімейній  раді  вирішили  пустити  маму  Полю  до  школи,  її  радості  не  було  меж.  Десь  у  дев’яти-,  чи  десятирічному  віці  Поля  стала  ученицею  першого  класу.  Та  посиділа  вона  там  лише  кілька  днів,  а  далі  учитель  заявив,  що  їй  у  першому  класі  нема  що  робить,  та  й  перевели  її  до  другого  класу,  а  згодом  і  до  третього,  і  до  четвертого.  То  отож  Поля  за  один  рік  дістала  початкову  освіту,  і  на  тому  її  навчання  й  завершилося,  бо  появилися  ще  двійко  близнят,  і  з  ними  мамина  мама  сама  не  могла  впоратись,  тому  й  довелося  Полі  припинити  навчання.                                                                    
       Я,  здогадавшись,  що  мама  не  дасть  мені  прочитати  її  листи,  непомітно  для  мами  приховала  їх,  щоб  потім  прочитати.  Ось  про  ті  листи  і  піде  моя  дальша  розповідь…Це  були  листи  мами  до  татка…
   Мій    Гришо!  Я  знаю,  що  тебе  давно  немає,  адже  давно  вже  отримала  “похоронку”.  Та  все  ж  надумала  написати  тобі,  адже  твоєї  могилки  немає,  то  може  ти  десь  і  є  живий…Чула  по  радіо,  як  знаходяться  бувші  вояки:  то  в  шпиталях,  без  ніг,  або  без  рук,  або  сліпі,..  Та  тому  й  не  їдуть    додому,    не  хочуть  бути  обузою  для  сім’ї…А  то  знаходяться  аж  десь  за  рубежем,  бо  визволили  їх  не  наші,  а  американці…То  отож  я  й  прошу  тебе,  де  б  ти  не  був,  згадай  про  нас,  якщо  ти  ще  живий,  обізвись,  який  би  ти  не  був,  ти  обузою  для  нас  не  будеш.  Я  ж  тебе  й  тепер  ще  жду,  а  діти,  ти  ж  напевне  здогадуєшся,  як  вони  тебе  чекають…
       Важко  мені  було,  Гришо!  Адже  лишилися  без  хати,  і  без  засобів  до  існування…Вистояли,  витримали…  І  хату  нову  збудували,  хоч  і  значно  меншу  від  твоєї  батьківської,  та  все  ж  не  на  вулиці.  Мені  так  хочеться,  щоб  ти  згадав  і  наше  знайомство,  пам’ятаєш,  як  моя  наймолодша  сестричка  нас  познайомила?..  І  появу  наших  малюків,  як  ти  радів,  коли  з’явився  наш  Василько,  а  потім  одна  за  другою  дві  дівчинки…Які  ж  ми  були  щасливі…Хоч  і  важко  було  жити,  та  ми  були  молоді,  здорові,  все  нам  було  під  силу.  А  як  же  гріло  нас  наше  з  тобою  кохання…Так  же  жаль,  що  недовго,  лише  4  роки  щастя.  Лише  4  роки  я  була  по-справжньому  щаслива,  по  –  справжньому  жінка…  А  тепер  моє  щастя  лише  в  дітях,  жаль  Галинку  не  вберегла…  
     Але    ж  є  Василько,  і  Валя,  вони  так  на  тебе  обоє  схожі…  
Дуже  жаль,  Гришо,  що  ця  війна  забрала  багато  життів.    І  в  нашому  селі  багато  не  повернулося  з  війни.  І  Мотрі  Шевченчихи  чоловік,  і  Фроськи  Момот,
А    в    баби  Зайчихи  і  чоловік,  і  молодший  брат,  і  старший  син.  І  в  Саньки  Краснокутської,  і  в  Мотрі  Лалімихи,  а  в  них  же  по  шестеро  дітей…  І  баби  Козачки  і  син,  і  чоловік,  і  в  Наташки  Терещихи…Скільки  ж  то  діточок  залишилося  без  батьків.  А  дід  Худоба    і  Іван  Осаула  повернулися  без  однієї  ноги,  а  Грицько  Лаліменко  без  руки…  А  в  Наташки  Чубової  Микола  повернувся  живий  і  здоровий,  вони  так  виспівували    чудові  пісні,ми  так  любили  їх  слухати,  адже  співали  вони  чудово,    та  на  жаль  не  довго…  Якраз  народили  ще  й  донечку,  а  старших  було  троє.  Та  Микола  ще  з  одним  приїжджим  чоловіком  підірвалися  на  міні,  працюючи  на  колгоспному  полі.    І  Дуськи  Касянівської  синочок  Василько,  ще  з  двома  пацанами  теж  підірвалися  на  міні…  Ото  скільки  лиха  наробила  та  війна…А  чоловіки  твоїх  сестричок  повернулися &nbs