Ганна Верес: Вибране

Валентина Ланевич

Крізь роки

В  поруділім  листі  заховалась  сутінь,
Опускався  вечір  з  краплистим  дощем.
За  поли  хапала  з  легким  вітром  студінь,
На  заході  сонця  бліднув  в  небі  крен.

Та  радував  погляд  клапоть  жита  в  полі,
Зеленіли  сходи  хлібно  у  рядку.
Кланялись  поважно  до  них  три  тополі,
Стояли  край  шляху  в  пожухлім  лужку.

А  шлях  біг  до  річки,  де  верби  з  човнами,
Хлюпаються  хвилі  об  жовті  піски.
Скоро  ніч  обійме  околицю  снами
Та  річка  тектиме  вперед  крізь  роки.

21.10.20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892417
дата надходження 21.10.2020
дата закладки 21.10.2020


Ольга Калина

Назавжди в 9-їй батареї

Ти  залишивсь,  синочку  милий,  на  війні
І  назавжди  в  своїй  дев’ятій  батареї,
Та  придивляюсь  кожен  раз  я  у  вікні:
А  чи  майне  та  тінь  від  постаті  твоєї.  

Іще  хоча  б  разок  пройшов  ти  під  вікном
І  тихо,  як  колись,  постукав  щоб  у  двері.  
Як  зазвичай,  швиденько    всівся  за  столом,  
Я  борщ  і  пампушки  подАла  б  до  вечері.

А  потім,  як  завжди,  зі  мною  розмовляв  
І  все  би  розповів  про  всі  свої  пригоди:
Де  був  і  що  робив  –  мені  все  розказав,
Розмалювавши  красномовно  епізоди.  

Ти  завжди  так  робив  ..Хотілося  б  тепер,  
Щоб  повернутися  назад  в  ті  дні  безпечні,  
Де  ще  нема  війни,  де  ще  ти  не  помер,
Де  тихі  вечори  й  розмови  безкінечні.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892338
дата надходження 20.10.2020
дата закладки 21.10.2020


Шостацька Людмила

НЕ ЕПІЛОГ

Примати  розпинають  вкотре  Генія,
Розп’ятого  й  живого  водночас.
Трагедія,  це  –  двох  епох  трагедія,
Трагедія  для  Генія  й  для  нас!
Стають  його  думкам  на  горло  чоботом,
Плюють  у  вічі,  Боже,  як  плюють!
Епоху  забивають  в  пекло  молотом,
Яка  живуча,  Господи,  ця  лють!
Цей  суд  над  нами:  праведними  й  грішними,
Ростуть  хрести  на  чаші  терезів…
А  ми,  як  Геній  –  невмирущі,  вічні  ми,
Вже  воскресали  тисячі  разів!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892212
дата надходження 19.10.2020
дата закладки 19.10.2020


Леся Утриско

Читаю осінь

Читаю  осінь  у  розлогих  диких  вербах,
Їх  коси  хилять  смутком  до  води,
Мов  у  художника,  застигла  в  диво  фарбах  -  
Залишся!  Просить  вітер  -  ще  не  йди.

Ще  не  допиті  роси  світанкові
У  стиглих  винах  зрілої  ріллі,
Не  зібрані  тумани  так,  ранкові,  
Де  літо  бабине  заснуло  на  гіллі.

Зомліло  в  травах  -  пишному  барвистку,
Черпнувши  меду  в  ранньої  зорі,
У  чарах,  ще  нестиглого,  любистку,
У  крику  птаха,  що  загублений  в  горі.

Розкрита  книга  світлими  рядками,
Посеред  верб  -  розкішний  дивний  світ,
Присіла  осінь,  вдягнена  хмарками  -  
Удвох  читаємо  холодний  заповіт.  

(С)  Леся  Утриско  Воробець

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892208
дата надходження 19.10.2020
дата закладки 19.10.2020


Променистий менестрель

Моя осень

                 

Ах,  осень  моя  осень  
Ты,  что  у  неба  просишь?
И  что  в  твоих  глазах  я
Читать  готов  сейчас?
Мольбы  или  мечтанья,  
Иль  преданность  сказаньям,  
Прохлада,  где  и  росы  
А  на  столе  свеча…
Не  говори  мне  только  
Что  всё  уйдёт  тихонько  
Лишь,  скрипнут  половицы  
И  скажет  дверь:  «Прощай…»
Для  чувств  ты  –  часто  снишься,  
И  кудри,  и  ресницы…
В  чертах  янтарных  тонких  
Твоя  моя  печаль…

17.09.2011г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892206
дата надходження 19.10.2020
дата закладки 19.10.2020


Ольга Калина

Сіра осінь

А  моя  осінь  лиш  туманно
Лягає  смутком  у  вірші.  
Відтінків  сірих  сонний  ранок
Відбиток  стеле  у  душі.  

Сплітає  осінь  з  хмарних  ниток
Важке  похмуре  полотно,  
Яке  снується  в  темний  злиток
Й  дощем  проллється  на  вікно.  

Заплаче  небо  й  грізним  громом
Озветься  блискавка  здаля,
Зіткне  злий  вітер  хмари  лобом
Й  здригнеться  з  жаху  враз  земля.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892203
дата надходження 19.10.2020
дата закладки 19.10.2020


Олекса Удайко

ЛЮБЛЮ ОСІННІ РАНКИ

                                                                               [i][b]Tth[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/3tVs8Y5x1zk[/youtube]
[i][b][color="#8a078f"]Люблю  я  дощові  осінні  ранки,
де  краплі  в  дах  вистукують  мотив,
а  селянин,  одівши  теплу  дранку,
на  тік  іде...  снопи  домолотить.  

Люблю  я  дощові  осінні  ранки,
коли  земля  приймає  теплий  душ,
щоб  в  сніжнім  ліжку  взимку  спозаранку
помножити  мрійливість  людських  душ.

Люблю  я  дощові  осінні  ранки
й  розмову  з  ними  –  грішну  і  святу,
коли  душа  лікує  давні  рани
й  вертає  вкотре  втрачену  цноту̀...

Люблю  я  дощові  осінні  ранки,
коли  мені  вже...  явно  не  до  сну,
коли  не  сплять  таємні  забаганки,
а  в  небі  бачу…  
                                             приспану  весну.[/color][/b]

19.10.2020  

На  світлині  автора:  хата-музей  акад.  Д.К.Заболотного  
в  с.  Заболотному  на  Поділлі,  (жовтень  2016  р.).  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892160
дата надходження 19.10.2020
дата закладки 19.10.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Заберу тебе у осені ( романс, мелодія і вик. Наталі Крівець)

Давним  -  давно  вже  трави  скошені,
Пожовклий  лист  на  землю  впав.
Я  заберу  тебе  у  осені
І  більш  нікому  не  віддам.

Я  заберу  тебе  у  осені
І  теплим  чаєм  напою.
З  тобою  в  казку  ми  запрошені
Щоб  ти  пізнав  любов  мою.

Чекають  нас  дива  незвідані,
Дзвінкоголосії  ліси.
Любові  ми  з  тобою  віддані,
Що  зігрівала  всі  часи.

Я  заберу  тебе  у  осені
І  поведу,  де  маків  цвіт.
Давно  омитий  уже  росами,
Я  подарую  казки  -  світ...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892157
дата надходження 19.10.2020
дата закладки 19.10.2020


НАДЕЖДА М.

Вітер в полі

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CEoIhPmwfns[/youtube]

Тихо  -  тихо,  ледь,  поволі,
Повіває  вітерець.
Він  -  господар  зараз  в  полі,
Прикриває  бур"янець.

Укриває  землю  листям,
Від  морозів  збереже.
Є  чимало  в  нього  хисту,
І  роботу  скрізь  знайде.

Полетить  -  хмарки  розвіє,
Вийде  сонечко  ясне,
Він  зробити  все  зуміє,
Хто  його  наздожене?

Хто  знайде  цей  вітер  в  полі,
Чи  комусь  це  пощастить?
Він  -  самотній,  все  ж  на  волі.
Часто  плаче,  то  мовчить.

Отака  у  нього  доля,
Пожаліть  нема  кому.
Є  розрада  в  нього  -  воля,
Це  відомо  лиш  йому...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892154
дата надходження 19.10.2020
дата закладки 19.10.2020


Амадей

Кохання юної душі

Бродив  долиною  кохання,
Шукав  незвідану  любов,
І  ось  Вона,  мов  зірка  рання,
У  серці  запалала  знов.

Неначе  сонце  засіяло,
В  моїй  згорьованій  душі,
І  знову  серце  заспівало,
І  полились  пісні,  вірші,

Й  полинула  у  небо  пісня,
Й  кохання  сповнені  вірші,
Таке  воно  кохання  пізнє,
Кохання  юної  душі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892057
дата надходження 18.10.2020
дата закладки 18.10.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Витівки вітру

А  я  люблю,  так  розмовляти  з  вітром,
Вдивлятися  у  сум  його  очей.
Він  голоси  свої  лишає  світу,
Серед  осінніх,  дощових  ночей.

Ще  за  вікном  видніється  світанок,
А  вітерець  вже  стукає  в  вікно.
Тобі  листочків  натрусив  на  ганок
І  в  кошик  виноград  зібрав  давно.

Сьогодні  сонця,  промінь  загубився,
Його  ніяк  не  зможемо  найти.
А  день,  на  вітер  дуже,  дуже  злився,
Він  заважав  йому  писать  листи.

Усе  здував  слова  такі  бажанні,
Що  день,  подрузі  -  осені  писав.
Він  признававсь  щоразу  у  коханні,
А  лист  завжди  в  повітрі  зависав...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892050
дата надходження 18.10.2020
дата закладки 18.10.2020


НАДЕЖДА М.

А до весни ще так далеко

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IJMgGu_Sf5U[/youtube]


А  до  весни  ще  так  далеко,
Зима  і  осінь  пробіжать. 
І  знов  повернуться  лелеки,
А я  їх  буду  виглядать.

Вночі  почую  їхній  клекіт,
Про  що  захочу  їх  спитать?
Відчую  серця  свого  трепіт,
Це  про  весну  вони  кричать.

А  серед  них  один  біленький,
Чомусь  від  зграї  відставав.
Він  був  іще  такий  маленький,
Мабуть,  уперше  він  літав.

Але  старається  щосили,
Летить  уся  його  рідня.
Давно  стомились  його  крила,
Та  вже  далеко  чужина!

На  хвильку   він  політ  притишив,
На  мене  глянув  з  висоти.
Болючий  погляд  свій  залишив,
Додав  у  душу  суєти.

Лечу  на  крилах  я  фантазій,
Мої  думки  їм  вслід  летять.
Я  їх  тримаю  в  рівновазі.
Умію  я  весну  чекать...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891978
дата надходження 17.10.2020
дата закладки 17.10.2020


НАДЕЖДА М.

Краплинка краплю доганяє

[[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CEoIhPmwfns[/youtube]
Краплинка  краплю  доганяє,
Їх  вітер  струшує  з  гіллі.
І  з  ними,  граючись,  гойдає,
Як  діаманти  у  імлі.

Одна  краплинка  ось  зависла:
Вона  остання  серед  всіх.
Її  залишив  він  навмисне,
Бо  хоче  знову  нових  втіх.

Він  придивлявся  так  і  сяк,
Так  дивувала  її  сила.
Невже,  він  просто  був  добряк,
Що  його  вчинок  зупинила?

Хотів  хитнути  він  стебло,
Яке  занадто  було  хиле,
Та  краплю  сонце  обдало  -
Всі  вітру  наміри  змінило.

Розтала  крапля  тут  нараз,
У  невідомість  полетіла,
Та  вітер  глянув  без  образ:
Бо  теплота  -  велика  сила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851397
дата надходження 14.10.2019
дата закладки 16.10.2020


Білоозерянська Чайка

Дощове «Так!»

[i]В  цій  зливі  –
Все  животрепетне  бажання,
Що  наші  душі  просто  змусило  цвісти.
У  цілім  світі  –  парасоля,  я  і  ти…
А  дощ  коханням  лив  на  нас  із  висоти,
 І  ми  під  вітру  завивання  –
Щасливі.[/i]

Краплини
Закрили  нас  від  всіх  стіною,
З-під  парасолі  били  справжні  ручаї.
А  ми  скорилися  коханню  течії,
Що  нас  несла  чуттєво  в  неземні  краї,
Дощ  падав  срібною  струною
На  спини.

[i]Ті  очі…
І  серце  в  серце  –  полиханням,
Обійми  теплі  серед  бруду  та  води…
Твої  слова,  що  пам’ятатиму  завжди:
- Я  буду  поряд  у  дні  радості  й  біди.
 Чи  буде  це  й  твоє  бажання?
- Так…  Хочу![/i]
(  Світлина  -  інтернет.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891874
дата надходження 16.10.2020
дата закладки 16.10.2020


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Осіння мелодія

Позолоту,  позолоту
Осінь  розкидає  скрізь,
То  бере  високу  ноту
На  тонесенькій  струні

Срібній  бабиного  літа,
Чуєш  дивний  її  звук?
Пролітає  він  над  світом
Так,  неначе  серця  стук.

І  багрянцем  знову  й  знову
Посипати  все  спішить.
Ця  мелодія  чудова
У  душі  моїй  бринить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891647
дата надходження 14.10.2020
дата закладки 16.10.2020


Lana P.

ЧИ ЗБУДЕТЬСЯ?. .

Я  люблю  тебе!  Чуєш?  Люблю,
Як  ніхто  і  ніде,  і  ніколи.
Дощ  змиває  краплини  жалю,
А  повітря  п’янять  матіоли.

Пам’ятаєш,  як  там,  у  гаю,
Причащалися  губи  нектаром?
Ніжність  душу  лоскоче  мою,
Як  калина  спалахує  жаром

У  грудневий  засніжений  час,
І  примружує  очі  завія
Та  виспівує  соло  для  нас.
Відбулись  ми…  Чи  збудеться  мрія?    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891791
дата надходження 15.10.2020
дата закладки 16.10.2020


Leskiv

Дистанційне життя

І  не  думалось,  і  не  гадалось,
І  в  жахливому  сні  не  верзлось.
Певно,  Господу  мук  наших  мало.
Дистанційне  життя  почалось.
Хижий  вірус  напав  на  планету.
Карантин  можновладці  ввели.
"От,  якби  не  було  інтернету,
Люди  всі  здоровенькі  були  б".
"Тю,  що  ти  таке  мелеш,  дурепо?
Глянь,  вбиває  зараза  народ.
Рятуватись  від  кОвіду  треба.
Одягни  швидше  маску  на  рот.
Зберігати  дистанцію,  значить,  
Всім  потрібно  усюди  й  завжди:
І  в  громадських  місцях,  і  на  дачі,
На  роботі  й  у  сексі..."  "Зажди!
А  у  сексі...  це  ж  як  його,  теє...?"
"То  вже  ти  лікарів  розпитай.
Ковід  -  це  не  якась  гонорея.
Як  підхопиш  його,  пропадай.
Порятунок  від  нього,  як  бачиш,
Лиш  один  -  дистанційне  життя,
Медицина,  освіта...Ти  плачеш?"
"Як  без  сексу  родити  дитя?"
"Тю,  дурненька,  що  секс  дистанційний,
То  є  ще  усього  півбіди.
Ось  роботу  хорошу,  надійну
На  Землі  неможливо  знайти.
Всі  країни  закрили  кордони
І  тремтять,  ніби  миші  в  норі.
Тільки  вірусу  ці  перепони
Не  страшні,  бачить  Бог  угорі.
Та  якби  лікували  пристойно,
Адже  в  Бозі  всі  рівні.  Однак
Олігархів  лікують,  "достойних",
А  без  грошей  в  лікарню  ніяк.
Ми  вмираємо  мовчки  і  тихо
У  холодних  домівках  своїх.
Влада  каже:"Всесвітнє  це  лихо.
Нас,  чиновників,  лаяти  гріх.
Ми  купили  вже  маски  медичні,
Апарати  з  Китаю  везли.
І  чого  ви  волаєте  звично,
Що  ми  знов  "дерибан"  почали?"
Ходить  кОвід  усюди  по  світу,
Зводить  з  розуму,  нищить  людей.
Дистанційне  життя  множить  біди.
Не  рятує  воно  від  смертей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890673
дата надходження 04.10.2020
дата закладки 16.10.2020


Білоозерянська Чайка

Озерні почуття

[i]Кохання  серця  –  озеро  цілюще,
І  береги  в  нім  не  завжди  пологі,
Але  пливу  у  ньому  до  знемоги,
Чим  глибше,  то  кохаю  тебе  дужче…
[/i]
Сором’язливий  озера  рум’янець
Застиг  на  горизонті  у  сторожі.
Купається  любов  у  ласці  Божій  –
Пливе  до  мене  снів  палких  обранець.

[i]Під  переливами,  в  магічній  гладі,
Танок  наш  вічний  ліг  лататтям  білим,
Закоханим  він  дав  невтомні  крила,
Бо  пристрасть,  ніжність  –  часу  непідвладні.
[/i]
Водойма  почуттями  не  міліє,
Вона  жагою  повниться  струмками,
Всім  теплим,  щирим,  що  живе  між  нами,
її  природи  живлять  всі  стихії.

[i]В  ній  тонуть  бруд,  брехня  і  всяка  скверна,
Від  щастя  по  воді  –  шалені  бризки…
Де  б  ти  не  був,  для  мене  зовсім  близько
Ці  кришталеві  почуття  озерні…[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891863
дата надходження 16.10.2020
дата закладки 16.10.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Дозволь

Дозволь  мені  прийти  в  твою  бентежну  ніч,
Торкнутись    серця  серцем  легко,  ніжно.
Натомлених  років  впаде  імла  із  пліч.
Хоч  не  свята,  немає  в  мене  німба.

Дозволь  з  ранковим  сонцем  пестити  тебе,
Щоби  душі  тепло  моє  зігріло,
І  щоб  любов  дістала  до  дзвінких  небес,
Летіла  птахом  знову  легкокрилим.

Турботи  денні  розділити  й  суєту,
В  погожий  вечір  в  тиші  обіймати
Дозволь  мені,  із  щастя  я  вінок  сплету,
Палає  поки  серця    мого  ватра.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891299
дата надходження 10.10.2020
дата закладки 15.10.2020


Ніна Незламна

Вони мене люблять ( проза)

                                                                 (  Трохи  з  минулого)

         Невеличке  селище…..  Понад    хати  чепурненькі,    плинуть  хмари  волохаті…    Порозкидані    по  небу  ,  ледь-  ледь    ближче    й  ген  –  ген  далі,  наче  відстань  відміряють,    одна  одну  доганяють  
 Сонце  вишкірилось  в  очі,    розганяло  їй  печалі.    І  не  тільки  сонце  нині,  а    ще  й    радість  розпирала  груди.  Ну  ось  і  все  закінчився  навчальний  рік,  ще  один  рік,  а  потім  до  нових  досягнень.    Тоня  поверталася  зі  школи  в  старенькій  формі  й  в  такому  ж    біленькому  фартушкові,  що  залишились  у  спадок  від  старшої  сестри.  Стомлена  й  виснажена,  напевно  перенервувалася,  пів  ночі  не  могла  спати  із-  за  екзаменів.  Ну  от  нарешті  все  позаду.  Здавалося  сьогодні  і  сонце  світило  яскравіше,    і    вітерець  лагідніший  і  тепліший.  Ковток  свіжого  повітря,  придавав  сили.  Хотілося,  як  семирічній  дівчинці,  розставити  руки  в  різні  сторони,  кружляти  і  кричати;  позаду  навчальний  рік!  Ура!
   Вона  неначе  на  роздоріжжі  між  небом  і  землею  та  всі  емоції  намагалася  приховати,  тож  попереду  широке  залізничне  полотно.  Набравши  повітря  за  щоки,  голова,  як    в  пташки,  верть  в  одну  сторону,  верть  в  іншу,  який  сигнал  горить?  Чи  часом    потяг  не  летить?  Де-де,  а  тут  не  можна  гав  ловити.    Напружена,  розчервоніла,  обличчя  схоже  на  червону  кульку.  Вже  перейшовши  залізничне  полотно,  склавши    пишненькі  губи  в  трубочку,  випустила  повітря,  наче  тягар  скинула  з  душі.  І  обережно  по  вузенькій  стежці,що  між  насипним  щебнем  і  ракушняком  спустилася  до  посадки.
           Густенько,  рядочком,  стрункі  берізки  молоді,  немов  дівчата  в    плямистих,  білих  з  чорним,  сарафанах,що  задивляються  у  височінь.  Іх  підпирали    пишні  кущі  шипшини,  на  яких    деінде    майорів  рожевий  цвіт.  Далі  шеренгою  приваблював  до  себе  бузок.  Темно  -    зелене  листя,  ледь  колихалося  від  вітру,  жадало  сонячного  поцілунку.    Хоча  він  уже  й  відцвів,  а  листя  так  виблискувало  на  сонці,  що  цього  просто  не  можна  було    не  помітити.  Тут    і    пишні  кущі  глоду  й      стрункі  гостролисті  клени,  є  більші    й  менші.  Де  –не  –  де  густіше,    між  них,  ще  зовсім  молоденькі.    На  кущах  акації    виграє  оркестр,  то  бджіл  гудіння.  Ті  жовтенькі  квіточки  пахучі,  в  них  солод,  інколи  діти  навіть  смакувала  їх.  При  виході  з  посадки    з  обох  сторін  крислаті  вузьколисті  (  дикі)  маслини.  Вона  ніколи  не  могла  прийти  мимо  них,  щоб  не  налюбуватися.    Сріблясто  -  білі  продовгуваті    листочки  на  гілочках  і  купками  бруньки  дивують  очі.    День  чи  два    бруньки    розкриють  жовтенькі  (  медові  )  пелюсточки.  І  на  них    весело  загудуть  бджоли.  Який  той  п`янкий  запах,  коли  розкриваються  всі    квіточки  разом.  А  насолода  буде  восени,  йдучи  зі  школи  часто  зупинялися  і  по  кілька  штук  ягід  відправляли  в  рот.  А  згодом    брали  кісточки  і    заклавши  між  пальці,  стріляли  ними.  Наче  на  змаганні,  хто  вцілить  далі.  І  линув  сміх  над  всією  посадкою,  здіймався  вверх  й  губився  вдалині  над  залізничним  полотном.
   Ну    ось,  стежка  вперлася  в  пагорбок,  а  далі  через  дорогу  близько  й  додому.  Та  гавкіт  собаки  -  дворняшки,  кожного  разу  її  попереджає;  не  підходь  близько,  я  охоронець  обійстя.  Це  тут,  вздовж  посадки,  новобудови.  З  червоної  цегли  одноповерхові  будинки    на  чотири  господаря.  Це  житло  побудували  для  працівників  електропідстанції,  яка  регулює  напругу    на    електрифікованих  ділянках  залізниці.  Ці  працівники;  монтери,    контактники,  сигналісти,  яких      можно  часто  бачити  на  залізничному  полотні,  на  дрезині  з  довгими  драбинами.  
   Це  так  добре,  що    тепер  до  Харкова  їздять  електрички,  багато  людей  там  собі  знайшли  роботу.  А  то  колгосп  далеко,  а  радгосп  зовсім  маленький,  в  основному  там  працюють  всі  приїжджі,  живуть  в  бараках.  Хоч    до  Харкова  електричкою    їхати  майже  годину  та  люди  з  задоволенням  знаходять  роботу,  по  –  перше,  можна  більше  грошей  заробити  ніж  в  колгоспі,  по  –друге,    змінна  робота  більше  приваблива  ніж  щоденна.    Про  це  не  раз  роздумувала  Тоня,  мріяла,  закінчить  школу  й  теж  буде  працювати  в  Харкові.
       Вона,  махнула  рукою  до  пса,
-Та  не  гавкай  ти,  пора  вже  й  запам`ятати  тих  хто    тут  часто  ходить.
   Аж  вмить  неподалік,  біля  паркану  з  штахет,  побачила  Романа.  Це  хлопець  –  кавалер,  так    називає    його    батько.  Залицяється  до    старшої  сестри.Славний,  високий,  коренастий,    з  білокурим  чубом,  який  чомусь  весь  час    спадає  на  лоб,  ще  більше  округлює  обличчя.  Його    балухаті  блакитні  очі    подобалися  всім  дівчатам  з  вулиці.    Вдома,  під  дерев`яним  парканом,  лежало    декілька  штук  вже  давно  зрубаних  тополів,  ось  там  і  збиралися  хлопці  й  дівчата.  Щоб  веселіше  було,  хтось  приносив  приймача,  на  максимум  включали  гучність,  щоб    допитливі  люди  похилого  віку  не  підслуховували  розмов.
     Роман  взрівши  її  махнув  рукою,
     -Зачекай!
Він    напевно  був  вихідний,  бо  одягнутий  зовсім  по  –  літньому.  Яскраво  зелена  сорочка  з  коротким  рукавом  пасувала  йому.  Широко  шагав  в  В  літніх  сандалях,  без  шкарпеток  під  час  ходьби,  аж    підскакував,  напевно  цим    показував  веселий  стан  душі.    Темно  -  коричневі  спортивні  штани  з  закатаними  штанинами,  не  облягали  тіло,  злегка  надувалися  вітерцем.  Здалеку  здавався    доволі  кумедним.  Кілька  секунд  і  він  вже  був  поряд,  обличчя  сяяло,  як  сонце,
 -  Привіт  мала,  а  я  до  вас.
-Тю…    Привіт!,-  й    трохи  задумавшись,
-    А…  це  ж  Надя  вдома,-  нагадала  дівчина,-  Це  ж  в  неї  практика.
Роман    нагнувся,  закатав  штанину  спортивних    штанів,  яка    раптово  обвисла  й  підморгнувши  сказав,  
-Думаю  сестричка  не  приревнує,  що  я  йду  з  тобою.
Миттєво  скривила  губи,  наче    з`їла  кислицю  й  гордовито,
-Ото  нема  про  що    тобі  поговорити,
Швидкою  ходою  пішла  вперед.  А  він    йшов  слідом,  чомусь    човгав  сандалями  по  стежці  і  в  той  же  ча  ,  намагався  не  відставати.  Зайшовши  зі  сторони  городу  й  саду,  вона  побачила  батька  й  до  Романа  тихо,
- Дивися,  тато  дивиться  до  бджіл.  Бачиш  ,  вулик  один  зовсім  відкритий,  чуєш,  як    бджоли  гудуть,  ото  розліталися.  Так-  так,  ти,як  хочеш,  а    я  тікаю  в  хату.
Навздогін  вигукнув,
- То  ти  Наді  скажи,  що  я  прийшов,  хай  вийде!
Слова  відволікли  батька  від    бджіл.  Уздрівши  Романа,    на  голові  поправив  антимоскидну  шляпу    й  вигукнув,
- О!  Іванович  прийшов!
Хлопець    сміливо  попрямував  до  вулика,  привітався.  Тоня    ж  затрималася,    від  цікавості,    аж  рота  роздявила.  Головна  інтрига  в  тому,  про  що  ж    говорити  будуть.
 Батько    кивнув  рукою,
-То  добре,  що  прийшов  та  ти  краще    відійди  від  вулика,  бо  бджола  є  бджола,  це  не  дівчина,  не  цілувати  буде,  а  кусати.Так  почастує  медом,  що  й  його  їсти  не  захочеш.
На  обличчі  Тоні  розплевлася  усмішка,  от  видав,  ледь  не  сказала  вголос.  Береже    хлопця,  напевно  майбутнього  зятя.  Бач,як  з  повагою  ставиться  до  нього,  от  тільки  сестра,  як  пава  ходить.  І  чого  спитати…  здається  хлопець  не  поганий,  симпатичний  і  до  того  ж  привітний,  веселий.Правда  западенець,  як  мама  каже,  але  ж  перспектива,  після  технікуму,  як  молодий  спеціаліст  отримає  квартиру.  
       Дівоча  хитрість  не  має  меж,  вже  на  веранді.  Біля  відкритої  кватирки  бджіл  не  було,  вирішила  підслухати,  про  що  йтиме  розмова.
     Роман  і  не  подумав  відійти  від    вулика,  нахилився  над  ним    і  час  від  часу  махав  рукою,  відганяв  бджіл.  Цікавість  розпирала  дівчині  душу,    спостерігала.  Ото  сміливець!  
Батько    щіткою  струшував  бджіл  і  уважно  роздивлявся  медові  рамки  й  до  нього,
--Та  ти  краще  йди  в  хату,  бо  й  справді  покусають.
Він  задравши  голову,обома  руками  взявся  в  боки  й  гордовито,  наче  хвастався,
-  Та  ні,  мене  бджоли  люблять.    У  нас  в  горах,  у  дідуся,    теж    пасіка  є,  десь  вуликів    п`ятнадцять.    Частенько  там  був    і  бджоли  мене  кусали,  але  нічого  страшного  в  цьому  нема,  так  трохи  червоніло  і  все.
 Раптово  скрипнули  двері,  мама    стала  на  порозі  й  сердито  до  батька,
- Що  ти  там  хлопця  тримаєш.  Покусають  бджоли,  біди  не  обберешся,  ще  запухне  чого  доброго,  чи  алергія  візьметься  не  дай  Бог!
І  за  мить  до  Тоні,
- Ти  вже  є,  ну,  що  здала    екзамен?
- Здала  на  четвірку.  Все,  тепер  вже  відісплюся,  -  відразу  відповіла  і  зникла  в  хаті.
Надя  сиділа  біля  вікна  й  посміхалася,
- Диви  і  не  боїться.  
- То  ти  бачиш,  що  він  прийшов,  чого  не  вийдеш?
- Ой,біжу  й  падаю,  треба  помаринувати,  хай  знає  наших.  Може  скажеш  при  всіх    йому    кинутися    в  обійми.
- Тю,чи  тебе  бджола  вкусила,чого  така  сердита…..
- І  чого  вдень  приходити,ну  ввечері,  ще  зрозуміло.
- Та  ну  тебе,-  сказавши,Тоня  пішла  в    другу  кімнату  переодягтися.
           Мама  повернулася  в  хату  заклопотана,  з  каструлі  в  банку  наливала  паруючий  кампот,
- Ось  вистигне,  пригостите  хлопця,  а  я    піду  в  літню  кухню,  доварю  борщ.  Вже    пора  й  пообідати.
Дівчата  з  вікна  спостерігали,  як  Роман  розмахував  руками,  щось  розповідав.  Аж  раптом  привернув  увагу    вулик,що  стояв  майже  поруч.  З  нього  вилетіла  купа  бджіл.  Очі,ледь  не  повилазили  на  лоба,Тоня  заверещала  на  всю  хату,
- Ой!  Тато  напевно  не  бачить,  дивися,  це  ж  рій!  
 Мов  темна  хмара  оскаженілих  бджіл  з  дзижчанням  підійнялася  на  стару  високу  грушу  й  осіла  там.  Тоня  вибігла  надвір  та  лише  махнула  рукою  і    вмить  заспокоїлася.  Батько  вже  закрив  вулик  і  ніс  драбину.  Вони  помітили  рій.  Роман  відкачав  штани,
-Давайте  я  полізу  зніму  бджіл.
Батько,  здалеку  здавався  квочкою.  Розмахував  руками,  метушився,
-  Ой  якби  не  злякати,  щоб  далеко  не  полетіли,бо  ж  шкода,  цеж  ціла  сім`я.  Ой,  подивися,  як  їх  багато.
 А  бджоли,  дзижчали,  як  сказилися  .  Довкола  літали    і  вкотре  намагалися  хоч  когось  вкусити.За  кілька  секунд  і  Надя,  з    біленькою  хустинкою,  підійшла  до    Тоні.  Вони  підійняли  хустку  догори  і  розтягнули  її,    як  парасольку,  підійшли  ближче  до  вуликів.  Надя  намагалася  вгамувати  емоції,  все  ж  голосно  сказала,
-Ну  справжній  цирк.  Роман,  ти    на  голову    одягни  татову  шляпу,тож    бачиш,  як    липнуть  бджоли  до  обличчя.
Йому  напевно  стало  дуже  приємно,  що  вона  потурбувалася  за  нього.  Повернувся  до  них    напрочуд  веселий,  в    очах  витанцьовували  іскринки.  Ледь  посміхаючись,  підморгнув,
-Ну,  я  ж  сказав  вони  мене  люблять.Завтра    побачиш,  зі  мною    буде    все  гаразд.
Мама  почувши  галас  вибігла  з  літньої  кухні.    Роман  вже  намірився  лізти  по  драбині,  вона  за  мить  зірвала  з  себе    хустину,
- Ой  Боже  куди  ж  ти  лізиш!  Ходи  сюди  зав`яжу  на  голову.
 Він  трохи  зніяковів  та  все  ж  спустився.  За  декілька  секунд,  вже  в  хустці  і  в    робочих  рукавицях  з  усіх  сторін    накривав    бджіл  великим  темним  полотном.Скрутив  їх  разом  з  гілочками  й  декілька  раз  труснув.Батько  подав  маленьку  пилку,
- Ой,  Іванович,  ось  так-  так,  хутко  по  гілочках,  збери  до  купи  і  ми  їх  разом  з  гілочками  в  посилочний  ящик  відправимо.  А  я  потім  в  літній  кухні  розберуся  з  ними,    там  є  пустий  вулик.  І,  як  це  я  прогавив,  нічого  не  розумію.Чи  вже  сліпий  став.Тож  пару  днів  назад  дивився.
         Десь  за  годину  вся  ця  тривожна  метушня  закінчилася  і  всі  разом    обідали  в  хаті.  На  апетит  ніхто  не  скаржився,  не  відмовлявся  від  пахучого  борщу  з  сметаною.  Батько  чистив  часник,    клопотався  за  рій,  тішився,  що  непропали  бджоли.  А  дівчата  позирали  на  Романа  і  зажимали  губи,  щоб  не  засміятися,  бож      розчервонівся,  став  схожим  на  червоний  буряк,  із  насінням.  Його    білявий  чуб,  після  того,  як  він  вмився  мав  саме    такий  вигляд.  Він  не  соромився,  лише  час  від  часу  з  під  лоба  позирав  на  Надю.  Вона    ж  незадоволено  поглянула    на  батька  й  надула  свої  пухкенькі  губи,  коли  він  запросив  його  на  обід.  І  за  столом  сиділа  між  з  Тонею  і  мамою,показувала  характер,  що  вона  проти.  А  Тоня,  поклавши  в  свою  тарілку  сметану  запросила,
-Чуєш  Романе,  бери  сметанки,  свіженька  й  корисна.
Надя  в  цю  ж  мить,  дотовкнулася  її  руки  й  пронизала  суровим  поглядом.
                 Після  обіду  батько  провів  рукою  по  своїй  напівлисій  голові,  кахикнув  і    з  серванту  витягнув  термометр.  Підійшов  до  Романа  й  підморгнув  правим  оком,
- Ану  Іванович,  поміряй  температуру,  щось  ти  розчервонівся,  як  варений  рак.    Чи  то  дівчат  соромишся,    чи  нас.  Дякую,  що  допоміг,  не  бідкайся,  ми  люди  прості.
Дівчата,  немов  домовилися,  водночас  стиснули  губи  й  закатали  балухаті  блакитні    очі  догори,  стримували  сміх.
 І  що  тут  смішного,  миттєво  пролетіла  думка,  Роман  зашарівся,
 -Та  все  буде  добре…  ну,  як  ви    так  дуже  хочете,  то  поміряю….  
                               Пройшло  декілька  хвилин  Надя  проводжала  Романа  до  хвіртки,
-А  голова  не  болить?
-Та  ні,    за  мене  не  переймайся.  Температура    ж  нормальна.  А,що  червоний,  не  звертай  уваги,  минеться.  Я  тобі  кажу  мене  бджоли  люблять.  Пару  укусів  для  годиться,    то  не  біда,  от  побачиш  мене  завтра.
                                     День  збіг  до  кінця…    По  обрію  до  купи  зібралися  сірі  й  білі  хмари,  їх    наче  навпіл  розрізали  червоні  смужки.  На  подвір*ї  гелготіли  гуси,  вкладалися  спати.  Надя  перед  сном,  все  ж  не  витримала,  прочитала  мораль  сестрі  за  ту  сметану,  що    пропонувала  Роману.
Та    з  відповіддю  дівчина  не  забарилася,
-  Могла  б  і  сама  запропонувати,чи  то  така  гордість,чи  до  неї  жадібність?    
І  наче  ховаючись  від  неприємностей,  примруживши  очі  й  відкопиливши  нижню  губу,  залізла  під  ковдру.
Та    швидко  заснути  не  вдалося,  все  ж  тягар  з  душі  вирішила  зняти,
-Надь,ти  не  спиш?
 Та  в  відповідь  повернулася  до  неї.Тоня  продовжила,
-Ти  не  ображася,що  я  так  сказала.Але  ж  він  тобі  подобається.  Як  на  мене,  то  й  була  б  з  ним    лагіднішою,  привітною.
-  Спи  вже!  Ха  –ха!  Яйця  будуть  курей  вчити.  Чого  маю  ображатися?  На  твою  балаканину,  я  й  зовсім  не  звертаю  уваги.  
       Наступний  день  пройшов  без  пригод.  Так,    звичайні  щоденні  домашні  клопоти.  Надя    з  самого  ранку,  сидячи  за  столом,  зводила  дебіт  з  кредітом,тож  навчалася  на    бухгалтера.  А  Тоня  з  задоволенням  годувала  своїх  любимчиків,тобто  гусей.  Любов  привита  з  самого  дитинства,  завжди  з  гарним  настроєм  спілкувалася  з  ними,  на  долоні  подавала  зерно.  А  вони  милі,    сірі  й  біленькі,  мов    довірливі  діти.  Дивилися  в  її  очі,один  поперед  одного  гелготали  і  смакували  його.  Холодненькі    дзьобики  лоскотали  долоню,  дівчина  примружувала  очі    й  посміхалася  до  них.  Гуси  відчували  її  настрій  і  доброту    вклоняли  голови  донизу  і  знов  гелготали,  немов  дякували.  Навіть  гусак,    до  неї  ставився  шанобливо,  довірив    свою  сім`ю.  А    півень,  напевно  ревнував,  бо  знервовано  закидав  ноги,  підскакував.    Як  охоронець,  спостерігав  за  цим  дійством.  А  кури  вже  давно  наїлися  й  займалися  своєю  улюбленою  справою,  порпалися  по  подвір`ї,  шукали  черв`ячків  та  іншу    живність.  Мама    на  кухні  рехтувала    вечерю.  В  літній  кухні  батько  возився  з  бджолами,  щось  гомонів  про  себе.  Бідкався,  що  вже  закінчується  відпустка  і  скоро  на  роботу.  А  робота  та,  як  поїде  потягом,  то    може  й  тиждень  чи  два  вдома  не  бути.  Тож    працював    монтером  на  залізниці,  в  потягах  далекого  сполучення.
   Вечоріло…  Дівчата,  як  ті  дівиці  в  казках,  визирали  в  вікно,  погляд  на  стежку,  що  проходила  через  сад  й  город.  Хоча    й  після  подій  з  роєм,    намагалися  сховати  свої  емоції,  більше    мовчали,  але  обох  турбував  Роман.  
   Вже  й    виплив  уповні  ясний  місяць,  заглядав    у  вікна.  Розмальовував    по    підлозі,  в`язаних  килимах    і  стінах    якісь  узори.  Здавалося    намагався  кожну  з  дівчат    попестити  в  ліжку,  показати  свою  любов  до  навколишнього  світу,  але  все    було  навпаки,    чомусь  бентежив,  не  давав  заснути.
           Сонячний  ранку  пробудив  дівчат.    Через  скло  вікон    проникали  сонячні  зайчики,  часом  попадали  на  очі.  За  мить,  відчуваючи    теплий  дотик,  очі  поневолі  моргали.  Сон  тікав…  Тоня  вкотре  переверталася  в  ліжку,  легкий  скрип  порушував  тишу.  Надя  теж  вже  не  спала,  кліпаючи  очима  ,раз  по  раз    потягувалася,
-Хоча  довго  не  могли  заснути  та  здається  спали  не  погано.  Відчини  вікно,  ти    ж  ближче  до  нього.  
 Тоня  похапцем  зірвалася  з  ліжка,  швидко  відчинила  й  висунулася  з  нього,
-Сьогодні  день  буде  теж    гарний.  О,  цеж  нині    субота,  напевно  мама  на  базарі.
Й  відразу  метнулася  в  ліжко,  вкрилася    ковдрою.  
         За  мить  батько  розмовляв  з  Дружком,  якесь,  ледь  чутне  торохтіння,  наче  по  залізу.  Напевно  насипав    йому  їсти.  Побачивши  відкрите  вікно,  гукнув,
-Дівчата,    досить  ніжитися!  Мати  на  базарі,  годуйте  гусей,  курей  та  й  для  нас    сніданок.
   Тут  заперечень  не  може  бути.  Він  всіх  тримав  наче  в  їжакових  рукавицях.  Так  в  сім`ї  повелося,  його  слово,  як  залізний  кремінь.  
 Ближче  до  обіду,  батько  з  літньої  кухні  виніс    літрову  банку  меду  й  до  дівчат  в  вікно,
-Так  є  свіженький.  Тільки    ж  не  накидайтеся  дуже,  а  то  животи  болітимуть.  
Тут  і  мама  задоволена,посміхнулась,
-Не  баріться,гайда  смородини  нарвіть.  До  меду  вареничків  на  пару    наліпимо.    
   Хоча  стиглої    ягоди  було  мало,  але  заради  вареників,  можна    й  терпіння  набратися.    Батько  знову    метушився  біля  вуликів.  А    дівчата,    за  одним  махом,    вирішили  позасмагати.  А  чому  б  і  ні?  Погода  сприяла  бажанню.  В  коротких  спідницях  та  майках  повсідалися  на    стареньку  ряднину  біля  кущів  смородини.  До  вуликів  й  до  стежки  не  маленька  відстань,  ще  й  розділяв  їх  ряд    яблунь.    Вони  мовчки  обривали  ягоди  і  часом,  як  ті  пташечки  по  кілька  штук  відправляли  в  рота.  Надя  ж    інколи  здіймалася  на  ноги,  позирала  в  кінець  городу  й  на  стежку.  Ну,  звичайно  подумки  тішилася  Тоня,  бач  не  звертає  уваги  на  мої  слова,  а  сама  хвилюється,  виглядає    Романа.  Задоволено  позирала  на  сестру,  так  -  так  люба,  точно  закохалася.
       Пройшло  трохи  часу…    Дівчата    почули  човгання,  по  стежці  йшов  Роман.    Як  партизанки,  пригиналися  за  кущами,  визирали  з-за  них,  спостерігали,  що  ж    буде  далі.  Вийти    й  зустріти  не  наважилися,  адже  сором  в  майках    показатися.  Він  був  одягнений  в  морську  смугасту  тільняшку.
-  Тю,    -  Тихо  вирвалося    з  уст  Наді,-  Чого  раптом  в  тільняшці?  
Тоня  вирячила  оченята,  прошепотіла,
- -Що  тут  незрозумілого,  напевно    приховує  сліди  бджолиних  укусів.  Але  ж    прийшов,  значить  все  в  нормі.Мабуть  тепер  не  буде  хвастатися,  що  його  бджоли  люблять.  Але  ж  хода  яка    дивна…  зверни  увагу,  як    він  йде!
   Роман    йшов  повільно,  широко  розставляв  ноги  й  одночасно  позирав  навкруги.    Коли    обличчям  повернувся  до  них,  в  дівчат  ледь  не  повідпадали  челюсті  від  того  видовища.  Обличчя  не  було  червоним,  але  добряче  запухшим.    
 Й  пари  з  уст,  на  якусь  мить  язики  заціпило,  жодна  з  них  й  слова  не  змогла  сказати.  В  очах  скакали  бісики,    бажання  розсміятися  розпирало  щоки.  Стискаючи  губи  дивилися  одна  на  одну,  ледь  стримували  свої  емоції,  тож  не  можна  видати    себе.
Хлопець    непоспішаючи  підійшов  до  батька.  Той  подав  першим  руку,  привітався  і  прикипів  до  його  обличчя.  Дівчатам  було  не    до  смородини,  уважно    придивлялися,    що  ж  буде  далі.  Батько  обережно    рукою  торкнувся  його  лоба,
-Так,    тут    трішки  підпух,    а  от  на  обличчі    більше.  Хоч  температури  не  було?  Ти  нині  трохи  схожий  на  китайця.
Після  цих  слів  дівчата  схопилися  за  животи,  щоб  часом  незасміятися.  
- Та  ні,  міряв  вчора  й  сьогодні.  Вчора  трохи  морозило,  але  минулося,  -  сказавши,  відійшов  в  сторону.  
Батько  помітив,  як    ступаючи,    він  широко  розставляв  ноги.  Посміхнувся,  правою  рукою  декілька  раз  підтер  свого  носа  й  хитро  озираючись,    запитав,
- Ти  так  ноги  широко  розставляєш,  ото  біда!  Що  там  теж  покусали?
 Роман  миттєво  зніяковів,    почервонів,  його  очі  забігали,  як  миші,  озирав  все  навкруги,  чи    часом  ніхто  не  чує.  Звичайно,  хлопець  не  ждав  такого  прямого  запитання.    Але  врешті  задер  голову  догори,  трохи  соромлячись  заперечив,
-  Та  ні,  там  непокусали,  то  ноги  трохи  попухли.  Сам  не  розумію,  як  вони  туди  залізли,  штани  ж  наче  з  щільної  тканини.  
Батько  по  -  дружньому  поплескав  його  по  плечу,
- Отака  любов  бджолина!  Думаю  саме  страшне  позаду.  Добре,що  прийшов,бо  ж  всі  хвилювалися  за  тебе.То    вже        пішли    в  літню  кухню,  побачиш,  як  я  мед  качаю.  А  там  і  вареничків  з  смородиною  скуштуєш,  напевно  вже  дівчата    наліпили.
             В  очах  наче  палахкотів  вогонь,  ледь  стримуючи  емоції,  дівчата    потайки    проходили  за  сараєм,  щоб  непомітними  прослизнути  до  хати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891234
дата надходження 09.10.2020
дата закладки 12.10.2020


НАДЕЖДА М.

Я намалюю щастя

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PM7eTzPJzLI[/youtube]

Якщо  в  житті  щось  не  хватає,
Візьми  папір  і  олівці.
Усе  малюнок  залатає,
І  зникнуть  сльози  на  щоці.

Тоді  ти  будеш  вже  щасливим,
Якщо  повіриш  в  чудеса,
Здійснитись  зможе  неможливе,
І  засміються  небеса.

Захочеш  -  підеш  по  веселці,
На  крилах  вітру  політать.
І  стане  ясно  так  на  серці,
І  зірку  зможеш   ти  дістать.

Ну  що  для  щастя  більше  треба?
Думки  у  кожного  свої.
Я  ж  намалюю  синє  небо,
Щоб  не  було  уже  війни.

І  щоб  рідня  була  здорова,
Дитячий  сміх  в  хатах  лунав,
Пройде  хай  мимо  всіх  хвороба,
Щоб  кожен  щастя  своє  мав...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891391
дата надходження 11.10.2020
дата закладки 12.10.2020


Олекса Удайко

СТОЛИЦЯ В ТУМАНІ

   [i]Дощем  порадувало,  
   а  сьогодні  -  туман...[/i]
[youtube]https://youtu.be/c81FhXKGhBk[/youtube]
[i][b][color="#a8098d"]Туман  Хрещатиком  розлігся,
немов  лінивий  сивий  кіт,
що  молока  ущерть  напився
і  вивернув  навказ  живіт…

Хотілось  би,  щоб  стало  ясно,
щоб  світ  зорав  той  переліг
між  сміховинним  і  прекрасним,
щоб  кіт  срамотний  в  лігво  ліг.

…Туман  залив  усю  столицю  –
глухі  провулки  й  весь  проспект.
Німі,  понурі,  сірі  лиця
не  творять  Києву  респект,

що  здавна  вартиий  міста  слави,
що  описав  в  свій  час  Боян,  –
столичний  град  тої  держави,
яка  єднала  нас,  слов’ян.

Та  здійметься  ще  буйний  вітер
й  розвіє  начисто    туман...
Й  оту  сирятину  по  світу,
що  сіє  в  голови  дурман!

Й  розквітне  наша  Україна,
її  величний  стольний  град,
й  відродиться  пра-пра-родина,
розкрилить  крила  брату  брат.[/color]

[/b]
08.10.2020[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891111
дата надходження 08.10.2020
дата закладки 09.10.2020


Амадей

МОЇЙ ЛЕБІДОНЬЦІ

Я  дякую  тобі,  моя  Лебідко,
За  нашу  нерозтрачену  любов,
За  те  що  ти,  немов  чарівна  квітка,
Для  мене  розцвітаєш  знову  й  знов.

За  наші  в  небі  зорі  вечорові,
Що  їх,  з  любов"ю  так,  даруєш  ти,
За  вечори  наповнені  любові,
Яку  в  душі  змогла  ти  зберегти.

І  хоч  роки  так  швидко  промайнули,
Нема  назад  у  юність  вороття,
З  тобою  повертаюсь  я  в  минуле,
І  лину  мрією  в  щасливе  майбуття.

Я  дякую  тобі,  моя  Лебідонько,
За  ті  п"янкі  кохання  вечори,
Світи  мені,  моя  чарівна  зіронько,
Грій  душу  мою  сонечком  згори.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891088
дата надходження 08.10.2020
дата закладки 08.10.2020


Lana P.

ЦЕ НАША ОСІНЬ…

Це  наша  осінь,  любий,  стигла  осінь
Нам  влаштувала  теплий  променад.
А  листя  просить,  шурхотінням  просить,
Щоб  повернутись  у  затишний  сад

Років  минулих,  незабутніх  й  досі,
Де  ми  удвох  щасливі  й  молоді…
Вже  вкотре  світла  осінь  на  порозі
Складає  ікебани  золоті.

А  ми  втішаємось  красі  безмежній,
Як  сонячний  кружляє  листопад.
Солодку  осінь,  в  миті  ці  бентежні,
Не  повернути  вже  вітрам  назад.

*Світлина  нашої  4-х  річної  онуки  Анастасійки  (фотографині)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891045
дата надходження 07.10.2020
дата закладки 08.10.2020


Калинонька

Щоби любов жила.

 Червонощоким  яблуком  впаду  в  траву,
 Примну  іі,  у  роси  огорнуся...
 Відчую  мить  прекрасну  й  чарівну...
 Живу  й  люблю  ...  Коханою  зовуся.

 Я  айстрою  до  сонечка  всміхнусь,
 Пелюстки  легкий  вітер  приголубить.
 І  в  даль  пречисту  ,  світлу,  золоту
 Лечу  в  думках  за  тим  ,хто  мене  любить.

   Листочком  із  берізки  затремчу,
   Таким  тендітним,  ніжним  і  багряним.
   Я  осені  до  ніг  тихенько  упаду,
   Щоб  завжди  бути  поруч  із  коханим.

   Нас  осінь-  чарівниця  провела
   Стежиною  ,у  час  рясного  падолисту..
   Благословляла  ,  щоб  любов  жила,
   І  дарувала  зоряне  намисто.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891029
дата надходження 07.10.2020
дата закладки 07.10.2020


Ніна-Марія

ДОЩ ЗА ВІКНОМ

[img]https://scontent.fdnk4-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/118639660_2636050239988685_841719769112780724_n.jpg?_nc_cat=109&_nc_sid=8bfeb9&_nc_ohc=C50SFza96SIAX8fsoRE&_nc_ht=scontent.fdnk4-1.fna&oh=3b7ff3c6d52197c0a9ca9ca152a30fbd&oe=5FA31640[/img]
Лопотить  по  асфальту  дощ.
Денну  втому  змиває  з  площ.
А  вітрисько  струшує  з  листя,
Срібні  краплі,  немов  намисто.

Метушні  розсотавсь  потік.
День  тихенько  за  обрій  втік.
Вечір  сірий  приліг  імлисто,
Заколисує  сонне  місто.

Вітер  з  вулиці  шум  коліс,
Крізь  фіранку  мені  заніс.
Занотовую  миті  в  риму,
У  цікавий  сюжет  незримий.

І  видзвонює  дощ  краплинно,
Теплий  спомин  у  душу  плине.
Де  в  стежинах  прожитих  літ,
Не  стоптався  любові  цвіт...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891028
дата надходження 07.10.2020
дата закладки 07.10.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Неначе лебедина пара

Вони  неначе  лебедина  пара,
У  ніжності  й  любові  безкінечній.
Вона  крилом  тихенько  так  торкала,
А  він  клав  голову  її  на  плечі.

Блакиттю  небо  до  землі  схилялось,
Хмарини  пропливали  білокрилі.
Вона  у  погляді  його  купалась,
А  він  топивсь  в  очах  неначе  в  хвилях.

Щасливі  дні,  хвилини  і  секунди,
Вони  удвох  завжди́  такі  щасливі.
Як  лебеді  в  коханні,  за́вжди  люди,
Купаються  в  любові  наче  в  зливі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890982
дата надходження 07.10.2020
дата закладки 07.10.2020


НАДЕЖДА М.

Рідні по крові

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PLUt_JV8qMg[/youtube]

Як  тільки    місяць  народився,
То  схожий  так  на  немовля.
Усе  навколо  роздивився,
Йому  все  видно  звіддаля.

Шумить  під  ним  бездонне  море,
Чомусь  так  страху  додає,
А  небо  -  небо  -  неозоре,
Краєчком  море  дістає.

Коли  нап"ється  небо  моря,
Хмарки  по  небу  поповзуть,
І  розгуляється  враз  буря,
Дощі  на  землю  упадуть..

Та  раптом  погляд  зупинився,
На  небі  бачить  він  дива:
Вечірній  зірочці  вклонився,
На  небі  тільки  що  зійшла.

Замилувався  він  красою,
Думки  прийшли  якісь  нові.
Її  лиш  зможе    звать  сестрою,
Бо   вони  рідні  по  крові...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890981
дата надходження 07.10.2020
дата закладки 07.10.2020


НАДЕЖДА М.

Рідні по крові

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PLUt_JV8qMg[/youtube]

Як  тільки    місяць  народився,
То  схожий  так  на  немовля.
Усе  навколо  роздивився,
Йому  все  видно  звіддаля.

Шумить  під  ним  бездонне  море,
Чомусь  так  страху  додає,
А  небо  -  небо  -  неозоре,
Краєчком  море  дістає.

Коли  нап"ється  небо  моря,
Хмарки  по  небу  поповзуть,
І  розгуляється  враз  буря,
Дощі  на  землю  упадуть..

Та  раптом  погляд  зупинився,
На  небі  бачить  він  дива:
Вечірній  зірочці  вклонився,
На  небі  тільки  що  зійшла.

Замилувався  він  красою,
Думки  прийшли  якісь  нові.
Її  лиш  зможе    звать  сестрою,
Бо   вони  рідні  по  крові...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890981
дата надходження 07.10.2020
дата закладки 07.10.2020


Ніна Незламна

Ми різні по крові

Ой  скажіть    ромали,  що  маю  робити
 Горю,  закохався…  Всі  думки  про  неї
Красуня    лебідка.    Ой,  не  зможу  жити
Уві  сні    щоночі,    несу  орхідеї

Ой,  як  би  ж  то  знала,    що  причарувала
 То  може    б  кохала,      як  нічка  зоріла
Соловей  співав  нам,  а  ти    цілувала
Щоб  ми  йшли  пліч  опліч  -  доленька  веліла

Думка  немов  хвиля,  море  лазурове
 Шумить,    сни  тривожить,що  ж  робиш  любове?
Чи  зірку  -  спитати,  світить  ясно  -  ясно
Чом    душу  –  бентежиш,  ти  мені  навмисно

Вишневий  світанок,  умлівають  роси
Я  горю  бажання  розплітати  коси
Подарую  квіти  й  серденько  в  придачу
Ні,      нап*юся  з  горя  і  гірко  заплачу

Крутий  схил,  долина,    вогнище  палає
Циган  у  спокусі,  гітара  ридає
Разом  нам    не  бути,  ми  різні  по  крові
Зірки  між  хмар  чорних  -    розбрелися  долі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890804
дата надходження 05.10.2020
дата закладки 05.10.2020


СОЛНЕЧНАЯ

💙💙💙 МОРСКОЙ ЗАКАТ…

Лежу,  ласкАясь  в  пене  волн...
Любуюсь  морем  и  закатом...
А  ветер  дышит  надо  мной
Теплом  и  нежностью  приЯтной.

Целует  в  Ушко,  гладит  спинку,
Игриво  волосы  ерОшит...
ДурмАнит  бриз  меня  свежИнкой
МанИт...  услАдою  возносит!

ПокрЫвшись  пеною  морской,
На  берегУ  песочном,  лЁжа...
Меня  пронзАл  восторг  живой
От  восхищЕний  всевозмОжных!

С  небес  -  карАлловый  закат
Сквозь  тучи  огненно  пылАет!
СулИт  свой  солнечный  обрЯд
И  вечер  в  брОнзу  одевает...

Крик  чаек  над  волной  звучит,
С  прибОем  рАкушки  играют...
Волна  у  берега  шумит
Следы  за  мной  с  песка  смывает...

         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890758
дата надходження 05.10.2020
дата закладки 05.10.2020


НАДЕЖДА М.

Маня на базарі ( байка)

Пішла  Маня  на  базар,
Вся  у  сріблі  й  златі.
Роздивилась   на  товар:
Що  ж  тут  вибирати?

Те  не  свіже,  те  гниле,
Все  тут  не  годиться.
Ніби  є  все,  та  не  те.
Де  ж  його  скупиться?

Перебрала  все  руками,
(  нігті  нафарбовані).
Всіх  назвала  жебраками,
Пішла  задоволена.

Засміялись  їй  всі  вслід  -
Ноги  ж  не  помиті!
Від  парфум  -  такий  сморід,
Хоч  вся  в  оксамиті.

Не  тримай  свій  гонор,  Маню,
Будь  простіша  у  житті.
І  сходи  ти  краще  в  баню,
І  будь  щедра  в  доброті.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890221
дата надходження 30.09.2020
дата закладки 30.09.2020


Надія Башинська

ПЛАЧЕ ДОЩ ЗА ВІКНОМ…

Плаче  дощ  за  вікном,  непривітна  є  днина.
То  здається  не  дощ…  плаче  вся  Україна.

Плаче  дощ  за  вікном...  грім  у  небі  гуркоче.
Ходить  світом  біда,  відступати  не  хоче.

Слів  нема,  лише  біль…    сини  знов  відлетіли.
Ой,  які  ж  молоді,  ще  як  слід  не  зміцніли.

Не  один,  і  не  два…  хоч  й  один  є  багато.
Україно,  пора  б  їм    тебе    захищати.

Ходить  світом  біда,  зазирає  у  очі.
Забирає  у  нас  дні  веселі  і  ночі.

Облітає  наш  цвіт,  не  діждатися  плоду.
Та  все  ж  знай,  що  нема  козакам  переводу.

Своїх  сліз  не  соромсь.  Йди  вперед,  не  здавайся.
Вір,  минеться  біда…    і  зустрінеться  щастя.

Бо  за  тебе  молитись  будуть  Ангели  світлі.
Гарні  в  них  імена,  ясні  лиця    привітні.

Плаче  дощ  за  вікном,  непривітна  є  днина.
То  здається  не  дощ…  плаче  вся  Україна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889980
дата надходження 27.09.2020
дата закладки 28.09.2020


Білоозерянська Чайка

Лист

Зібгала  лист,  що  так  тобі  писала…
Не  підбере  слова  німа  душа,
Розводи  й  бруд  паперу  залиша  –
Зімну  його  –  бо  знову  все  невдало…

Лишився  вірш  на  сторінках  зім’ятих,
Мов  доторк  серця,  що  хвилює  кров,
У  ньому  пульс  любові  не  схолов  –
Кохання  тільки  може  так  писати…

Шалена  пристрасть  в  римі  між  рядками  –
і  зламано  вже  кілька  олівців,
Та  не  змовкає  жар  в  моїй  руці,
Терпіти  мусить  аркуш…  під  думками.

В  душі  закрила  всі  доступні  шлюзи  –
Бо  муки  серця  –  справа  непроста.
Зім’ятий  аркуш  зайвого  листа
Читатиме  лиш  приятелька  Муза…

(Картина  Ельжбети  Бражек.  Польща.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889948
дата надходження 27.09.2020
дата закладки 28.09.2020


Ольга Калина

Злива (дактиль)

Дощ  за  віконцем  по  шибці  полоще,  
Сіра  завіса  навкруг.  
Тонкий  струмочок  із  ринви  аж  свище,  
Краплі  сприймаю  на  слух.  

Злива  гуркоче  і  грім  десь  вдаряє,  
Стільки  налляло  води.  
Блискавка  небо  над  нами  кремсає,
Відблиск  її  аж  сюди.  

Туга  заповнила  простір  собою,  
Холод  іде  від  вікна.
Очі  скувало  як  сон  пеленою
Й  темінь  в  кутку  засина.        

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889926
дата надходження 27.09.2020
дата закладки 28.09.2020


Ніна Незламна

Из жизни алтарника ( поэма 18+)

                       Храм  Божий,  виден  у  речушки….  
Вьётся  узкая  тропинка,  средь  деревьев,  густых  трав…
Ветер  воет,  рвёт  жестоко,  свой  показывая  нрав
 Со  щеки  слёзы  стирая,  не  печалься  нынче  ты  
Словно  рядом  с  ним  вздыхая,  в  уши  режет-  не  грусти!  
 Как  унять  печаль  в  душе?  Ведь  Она  же,  совсем  рядом
 Он    влюблён  уже  давно,  покорила  его  взглядом
 А  её  взгляд,    так    нежен  ,    словно  наваждение
 Ах,  да  если  бы  знала…    как  тяжело  терпение.
Она    прекрасна,  словно  нимфа…    с  зелёными  глазами
Мысли  греховны,  разве  может  быть  ,что  -  то  между  нами?
   Как  стерпеть  похоть  мужскую?
В  жилах  бурлит,  кипит  и  жжёт  кровь
Так  опустится  -  грех  какой!    
Упасть  в  забвение  бы,  всё  тело  горит  вновь  и  вновь
 Молодушка,  летний  цветочек…    грех  познать  с  ней  любовь.
 Да  Он  алтарник,уж  не  молод,    знает,  что    как  -    то  надо  устоять
 Её  увидев  вновь  вздыхает,  тяжело    притяжение    унять
Наверняка  лет  двадцать,  может  чуть  больше  
О,  что  за  мысли,  прости  меня  Боже!
 Признаться  стыдно,  мне    уж  тридцать  пять...
 До  поры  этой….    ещё  девственник  я.
             Летний  вечер  в  лёгком  тумане
 Вечерняя  служба  в  храме…  
Он  озабочен,  у  батюшки  правая  рука
И  Она  здесь,  но  для  него  же  это  просто  мука.
 Стройна  как  берёзка,    в  уголочке
Желанная,    в  беленьком  платочке
Губы  шептали,    взор    устремлён  к  иконе
На  какай  -то  миг  застывшая  в  поклоне  
Казалась  совсем  хрупкой,одинокой…
Судьба  моя,прошу,  не  будь  жестокой!
   Не  уж    то  ты,  не  можешь  меня  понять  
Ведь  я  страдаю  -    хочу  её  обнять.  
Но  странным  было  её  видеть
 Одна  сегодня…  рядом  мамы  нет
 Мысли  греховны,  после  службы  взять
 Да    к  ней  подойти,  о  нет-  нет  –  нет!  
Давно  в  душе  бушует  ураган,  цунами
Но    я  на  службе,    это  пропасть  между  нами.
       Отслужив  службу,  покаяние
Переодевшись,  торопился  за  ней
 Увы,  нельзя  позвать  на  свидание
 И    мысли    снова,как  среди  двух  огней.  
 Её    догнав,  руки  коснулся,  
Оторопевшая  Она.
Сиянье  глаз,  уж  улыбнулся,
 -Ты  не  боишься  идти  одна?!
 Сегодня  служба    долго  длилась,  
ведь  завтра  же  праздник  большой  
Глазами  хлопая,  склонилась,
 -  Ну  ладно,  уж  пойдём  со  мной  
 Сегодня  мама,  в  ночную  смену  на  работе
Боюсь  немного…      не  горит    фонарь  на  повороте.
   И  замолчала,  словно  ждала,  что  скажет  Он  
Вдруг,очень  близко  зазвонил    чей  -  то  телефон
Слегка  вздрогнула,  плечом  коснулась  его  плеча
 Он    так  разволновался….    поцеловал  сгоряча
 Нет  -  нет,  не  сопротивлялась,  поддалась,
 В  руках  растаяла  как  лёгкий  снег  под  солнцем
 Его  желала,  наконец    дождалась
 Пускай  что  будет,  может  всё  обойдётся  .
А  Он  так  голоден,  забыл  о  грехах
 Тонул  в  её  счастливых  глазах.  
 Узка  тропинка,  губы  касались  губ  
   Какая  нежность…    Она  хмелела  
В  улочке  тихо,  уж  стук,  калитки
   Щелчок,  легко  открыв  замок    двери
Уж    и  взглянуть  в  глаза    посмела.  
И  её    губы  прошептали,
-  Но    мы  же  этого,  так    ждали
Ведь  эти  чувства  посильнее  нас….
       Он  восторгался,    не  отводил  глаз.
 Чуть  растерялся,  не  торопясь  ему  рубашку  расстегнула  
Тёплой  ладонью,нежно  провела  по  лбу  и    улыбнулась
 Вся  задрожала,  как  оторвавший    листик  на  ветру
   Но  уж  за  миг  с  себя  сбрасывала  всю  одежду.  
Два  затвердевших  соска,  прикоснулись    к  волосатой  груди  
Лёгкий  румянец  на  лице,      касание  его  горячей  плоти
Он  понял,    его  хотела,  ждала,  Она  сов  сем  не  прочь
Женщин  не  знал,бурен  порыв,  его  остановить  невмочь.
К  бедру  притронулся  одной  рукой
Хотел    к  кровати    её  поднести
Тихо    шептала,-  Милый,  дорогой…  
Знаю,что  грех,  но    ты  меня  прости.      
Прости,  что  я    нынче  сгораю,  соблазнила
 Ведь  я  ничья  и    только  тобою  любима
Ты  же  наверное  давно  мужчина
Так  в  чём  же  дело,  какая  причина?
Не  бойся,  делай  что  хочешь    со  мной  
-Ты  согласна,веришь  в  нашу  любовь?
Я  же  алтарник  …Ты    доверяешь  мне?  
И  к  её  плоти  прикоснулся  рукой.
Извивался,  дрожал  от  желания,  в  голове  шум  и  звон
 В  его  глазах  такой    манящий,  нежный    взгляд
Она  ждала…    и  уж  словно  в  тумане  её    тихий  стон
 Едва  слышны  его  слова,  -К  чему  слова  сейчас.
     Слияние  жаждущих    тел,  слияние    влюблённых  душ  
Сорвал  цветок  весенний….
 Наслаждение  под    влиянием    сильных  чувств
 Она  гордилась,что  Он  у  неё  первый.
 Изнемогала  от  неги  и  трепетала  
 Словно    в  неволе,  как    Жар  птица  в  клетке
 Но  улыбалась  и  снова  привлекала  
И  шепот,  -Любимый,    лучший  всех  на  свете!
         Никаких  слов  и  обещаний.  Нагими  встретили  рассвет…
 Он  любовался  её  младым  телом,  страстно    целовал….
 В  который  раз  казался  пьяным  ,шептал,-О  ты  мой  свет!
 Волос  касаясь,  груди…  с  невероятной  страстью  ласкал  
 От  поцелуев,  её    нежности,  в  какой  уж  раз  изнемогал
 От  его  нежных  слов,  вся  в  нём  растворялась
   И  как  дитя,  еще  сильнее    прижималась.
             Но  вдруг  будильник,  о  времени  напомнил,
 Звонок  не    к  стати,    нарушил  их  покой
 Но  губы  сладостны  как  мёд.  И  Он
     Еще  раз  ей  желание  исполнил.  
Уж  лёжа  рядом  взволновано  произнёс
-Я  счастлив  -хочу,  чтобы  ты  знала  
 Меня  собой  давно  очаровала.
 Вдруг  пальцами  коснулась  его  губ,  произнесла,
-Знаю,мы  в  праздник  согрешили,  но  я  себя  спасла.
Уж  думала  сойду  с  ума,  
Если  ты  хоть  раз  не  поцелуешь  меня
Не  обратишь  внимания,  не  коснёшься  руки
Ведь  в  храм  ходила  только  ради  тебя.
 О,  если  бы  ты  знал  какие  это  муки!
Теперь  же  знаю  какой  ты    нежный,  мной  любимый,  
И  эту  ночь,  и  вечер  наш  неповторимый
В  душе  нет  сомнений…
   Люблю!  Поэтому  прошу  поверь
Твоя,  до  конца    дней  своих
   Ты    в  мир    любви    открыл  мне    дверь.
Он  одевался,  -Да  мы  грешны,  
Но  пусть  нас  Бог  услышит  и  простит
Ведь  мы  страдали,  он  же  это  видит  
Ведь  каждый  в  жизни  свой  крест  несёт
 Неужто  нас  с  тобою  не  поймёт…
         Поцеловав,  уж  уходил
 Уронив  слезу,  нежно  посмотрела  вслед  
 Единственный,    меня  ты  покорил
Пусть  Бог  простит  и    оградит  от  всяких  бед.
   Нет,  сегодня  не  посмела  пойти    в  храм  Божий  помолиться.
 Ведь  надо,  после  столь  бурной  ночи,  освежиться.
 И  у  иконы,  молилась,  просила  прощения  за  грех  
 Уж  волновалась,  в  доме    убрала  наспех    
Ведь  придёт  мама,  ах  если  бы  только  не  узнала
 Уж  в  душе  каялась,  страдала  
Как  сладок  грех,  вряд  ли  сможет  понять
Как  тяжело  стерпеть,желание  унять
Старалась    принять….  
                               вид  спокойной  лани.  
         В  храме  празднично,  украшено    цветами
   Пол    устлан,  ароматными  травами….  
В  нарядной  одежде  прихожане,  пришли    с  ветками  берёзы  
А  у  икон,  в  серебряных  вазах,    красные,  белые  розы
Батюшка    поздравлял  с  праздником,  кропил      священной  водицей,
 Уж    люди  не  спеша,    из  храма    выходили  вереницей.    
Сегодня,  всё  вовремя  сделать,    едва  успевал
И  в    мольбе  прощения  ,  с  хором  просил,  подпевал
 Но  видно,    что  –то    с  ним  случилось
Уж  в  какой  раз  на  него  строго  батюшка  смотрел
 Неужто    моё  дитя  влюбилось…
И  держит  в  тайне,    но  как  посмел?  
Коснуться  женщины  впредь  надо  в  Бога  попросить  разрешения
 Неужели  забыл  мои    уроки,  уроки  поведения?
         Уж    в  храме,  совсем  пусто,  догорают  свечи.
 Переоделся  Он.  Вдруг      батюшка  взял  его  за  плечи
-  Дитя  сознайся,ты  нынче  дома  ночевал?
Покраснев  сильно,  пал  на  колени  перед  ним,
-Прости  я  грешен,    был  ею  победим
 Не  смог  сдержаться.  Прости,  буду  молиться  день  и  ночь
-От  меня  скрыл,что  любишь!  Пошёл  прочь!
-  Прости!  Скажи  как  искупить  пред    Богом  и  тобой  вину?
Прошу!  Не  рви  мне  душу,  как  тонкую  струну  
Я  каюсь  и  этот  грех  буду  нести  до  конца  дней  своих
 Клянусь,  поверь,прости,  за  грех,  буду  молиться  за  двоих.
-Ну  нет,  -  батюшка  тихо  прошептал,
Вижу  устал,но  в  одной  из  комнат,  будешь    заточён  на  сорок  дней  и  ночей
Будешь  молиться,    просить  прощения  у  Господа  нашего    и  у  всех  святых  
Поголодаешь,    будешь  пить  воду,  никаких  соков,  супов  и  борщей!
 О!,  Боже  –  Боже,  как  научить  уму  разуму  этих  молодых?!
             Одно    окошко  в  комнатушке,  не  поглядеть,  так  высоко  
Да  Он  молился,  библию  читал
 Не  покидала  мысль  о  ней,    страдал
В  душе  тревога,  сердцу    нелегко.
Не  думал,  что  предстоит  долгая  разлука
Её  не  видеть  -  это    же  просто  мука.
Ведь  за  любовь  надо  бороться
 Он  это  знал  и  понимал  
А  может  время  быстро  пронесётся,
 Брали  сомнения,  тяжело  дышал  
Иль  кто  узнал,что    был  у  неё…  Как  она  там?
 Почему  ночи  длинные  такие  ?  Прикоснуться  бы  к  её  губам
 Ведь  намерения  у  нас  благие.  Неужто    Бог  не  простит    нам?
         Но  шли  секунды  и  минуты.  И  день  как  ночь  и  ночь  как  день,
 Он  читал    в  полумраке,  от  свечи    на  стене  содрогалась  тень.
 Но  за  окном,  как  всегда  утром,    ясное  солнышко    вставало  
Торопилось,уходил  еще  один  день,  сердечко  ликовало
 Читая  библию,  по  комнатушке  тихое  эхо  разносилось
 Длинные  ночи…  сон  был  кратким,  ничего    ни  разу  не    приснилось.  
А  в  полнолуние  душа  рвалась  на  части  
В  отчаянии  поклоны  бил,  молился,  изнемогал
- О  Боже,    скажи,почему    я  так  несчастен!  
И  снова,  спасал  душу,  брал  в  руки  Слово  Божье  и  читал.
         С  утра  в  окошке  едва  посветлело
Услышал  шорох…    дверь  тихо  заскрипела
Всю  ночь  не  спал,  от  мыслей    в  жилах  кровь  кипела
 Сегодня  день  был  сорок  первым,
 он  похудевший,  выглядел  бледным  
Уставший  взор  на  дверь,  батюшка  на  пороге
-  Молись  дитя!  Что    скажешь    мне  теперь?
 Сознаюсь    честно,  от  тебя  в  восторге
 Ты    испытание…    выдержал  образцово
 Думаю  много  понял,  читая  Божье  Слово.
Их  разговор  длился  часа  два
 В  глазах  туман,  кружилась  голова
Умылся  потом,  Он  на  ногах    едва  держался
 Но  устоял,  кивая  головой,  с  ним  соглашался.  
Уж    батюшка  руки  коснулся  не  отводя  от  него  глаз
-Так  что  пошли,  тебя  прощаю  я  на  первый  раз
 Речей  довольно….    уж  все  давно  ждут  нас.
                   Время  летело…..  Он  на  службе  снова
 О  как  сильна  горечь  разлуки!    Душа  больна
 Ну  что  поделать,  коль    судьба  так    сурова
Бывало  в  храме  пугала  тишина…
   Искал  глазами.Ну  где  же,  где  Она?
В  который  раз  её  не  находил
 Уж  иногда  даже  себя  жалел,
-Ведь  я    бы,    всю  жизнь  одну  её  любил
Но    спросить  мать    о  ней,      так  и    не  посмел  
Всё  чаще  дома,  при  свечах,  с  книгами  дружил.
     Но  Он    не  знал,  что  ей,  младой  девице,    пришлось  пережить
 Мать  всё  узнала  да  и  попозже  нельзя    бы    было    скрыть
Ей  в  тот  момент,  провалиться  бы  сквозь  землю,    не  жить
 Сколь  унижений  выслушав,  ей  бы  поплакать
В  себе  закрылась  и  в  храм  решила  не  ходить
Она  бы  мышкой,  где  то  зарылась
 Что  бы  обиду    в  одиночестве  пережить.  
И  всё    молчала,  слегка    голову  склонив  
 Со  временем….    уж      путь  далёк,    ждала  родня
 Под  сердцем  дитятко  носила  
Поэтому….    за  неё,    всё  мать  решила.
Крики,  угрозы,  от  кого  дитя  пожелала?В  тайне  держала
 Вот  так,    вдали  от  всех,  четыре  года  проживала
 Мальчонка  родился  на  свет
 Так  на  него  похож,  глазёнки  и  улыбка
   Еще  прошло,  пролетело  пару  лет
 На  радость  подрастал  сынишка.
Домой  пора,    тихо  сказав    себе,  
Но  от  кого  сын  -  сберегу  секрет
 Ведь  мысленно,  любимый    я  с  тобою  
И  часто  плачу  по  ночам,  не  скрою.
Но    вдруг,  словно  стрела  пронзила  её  сердце
 А    вдруг  ты    не  был,    уверен  во  мне?
 Давно  другую  в  постели  ласкаешь  
И  обо  мне  даже  не  вспоминаешь.  
Приеду…  и  с  сыном    в  храм  пойду
Не  знаю,  иль  на  радость,  иль  на  беду
 Но  ведь  сынишке    скоро  идти  в  школу
Его  ты  сам  увидишь    и  все  поймешь
В  один  из  вечеров,  возможно  к  нам  придёшь
И    коль  судьба,  коль  звёзды  в  небе  соединятся
Я  ещё  верю….  мы  найдём    с  тобою  счастье.  
       Но  время  шло…    и    Он  уж  стал  другим
 Переболел,  всё  куда-то    в  бурной  реке    унесло
 Ему  казалось,  Бог  его  простил  
Любить    решил  ОН  только  Бога,  больше  никого.
 Поездка  в  Харьков  изменила  жизнь  
В  дорогу  батюшка  благословил,  сказав,  -  Трудись!
 И  после  окончания  Харьковской  духовной  семинарии
 Казалось  ожил,  не  чувствовал  себя  в  изгнании
 Уж  радостный  возвратившись  домой
 В  служение  окунулся  с  головой.
Кончалось  солнечное    лето…
Воспоминаниями  сердце  согрето
Она,  держа  за  руку    сына  ,  в  храм  спешила
 Перед  учёбой,    батюшка  благословит  на  науки
 И  ведь  сама  раньше  сюда  ходить  любила
 Уж  с  пол    часа,    с  храма    разносились  колокола  звуки.  
           Они  сошли  с  тропинки,у    ворот  храма  
             Он  с  машины  вышел  смело
 И  на  какое  -  то  мгновение  замер
Внезапно    лицо  побледнело
Глаза  блестели,  вспомнилось  искушение.
 Казалось  сердце  выскочит  с  груди
 Но  мысленно    себе    твердил  –  иди!
 Ведь  люди  смотрят  и  ждут  в    храме
 Ты  батюшка,    к  тебе  в  поклоне
 Бог  учит  всех    нас  –  терпи!
Даже    если    душа,    пылает  в  адском  огне.  
И    быстро  закрыв  дверь  машины,  слегка  поклонился  ко  всем
И  со  словами,-  Мир  Вам!
Торопясь,  по  ступенькам  подымался  в  храм.
       Она  стояла  в  том  же  уголочке
 Слегка  пышна,  в  беленьком  платочке
 А  рядом  с  ней  малый    парнишка.
 Уж  службу  проводил  и  иногда  посматривая  в  уголок
 мучили  мысли,  неужто  мой  сынишка?  
Сумел    продержаться,  не  показывал    волнение
 Благословлял  детишек  на  учение.
 Причастились  дети  хлебом  и  вином,    все  расходились.  
 А  её  жутко    терзали  мысли,  словно  раздвоились.
 Идти  или  остаться  с  ним  наедине?  
Узнал  ли  сына?  О  Боже,  а  вдруг  нет?  
На  веках    горьки  слёзы  от  волнений  и  печали  
Мы  будем  вместе?  Иль    путь  другой,нам  звёзды  уж  избрали?
   Он  после  службы  поспешно    уехал  на  машине.  
Она  смотрела  вслед,  остановила  взгляд  на  сыне
 Предчувствие,  мысли  терзали,  рвали  душу  на  части
 Бог  не  простил?А  как  же  мы?Что  потеряли  счастье?
   Но  вскоре,  Она  домой  спешила  с  библиотеки
 Внезапный  сигнал  машины  заставил  встрепенуться
Резко  остановился.  И      открыл  сразу    две  дверцы
-Не  думал,    что    наши  дороги,вновь  пересекутся.
Слегка  взволнован,уж  попросил  поговорить  наедине
Присела  рядом,  терялся  взгляд,  спрятала  гордыню
   Машина    двигалась  в  долину,  к  реке  поближе
Да  не  гони  ты  так,  прошу  чуть  -чуть  потише
А  хочешь,    можем    поехать  и    ко  мне.
Сжав    руль,  густо  покраснел  
Словно  поднял  то,  что  почти    не  под  силу.
 К  ней  повернуться  не  посмел  
И  резко  остановил  машину.
Лишь  миг,    на  неё  вовсю  глядел,
-Ты  так  прекрасна,как  цветок.Но  я  скажу  тебе  в  ответ
-Меня    прости  любимая!    Увы,  мне  жаль,  но  нет!
Как  гром  слова,  -  Тогда    пропала  ты,  так    внезапно
Я      так  страдал,но  за  непослушание
Имел  наказание…    на    сорок  дней  
Батюшка  в  комнатушке  меня  запер
 Я  за  двоих  просил  прощение  у  Бога
ночью  и  днём  читал  Слово  Божье
 Всё  для  того,  чтобы    стать  ответственным,  мудрей.
Она  слушала,  голову  склонив
 А  что  же  дальше,  как  же  сын  и    я?
 И  он,  словно    её  мысли  читал
 Заговорил,торопясь  продолжал  
-Я  так  страдал,  почти  два  года  ждал
 Пережить  расставание,  едва  хватило  сил  
Ведь  в  храме,    мать  в  здравии  видал
Прости,но    поэтому    за  тебя    не  спросил  
Затем  учеба  и  вот  теперь  на  службе  я
Но  ты  пойми  не  отрекусь  я  от  тебя
Одну  любил  и  век  буду  любить
Посмел  с  тобой  бокал  вины  испить
Теперь  расплачиваться  за  наш  грех    буду  один.  
Вдруг  резкий  жест,  его  за  руку  взяв
-Ты  ,  иль  ослеп,  или  не  видал?
-Но    ведь  у  нас  с  тобой  есть  сын.  
Двумя  руками  взял  её  за  плечи
-Любимая,  к  чему  все  эти  речи
 Пойми,  больше  женщин  не  иметь,    пред  Богом  поклялся  
 Только  ему,  до  последних  дней    жизни,  верным  останусь  я
 А  ты  уж  стала  спелой  вишней,у  тебя  всё  сложится,  ещё  будет  семья.
Вдруг  покатились  слёзы  по  его  щекам
-Прости!  Я  знаю,  это  очень  больно  пережить  нам
Сына  нашего,    в  церковную  школу  приведи
 Я  не  отказываюсь  от  кровинушки  своей
Но  мне  дороги  назад  нет,  прошу  пойми
 А  ты  ещё  встретишь,  в  жизни  мирской,  хорошего  человека  и  друзей!
-Как  снести  боль,  от  человека,  которого  так  страстно  любишь?  
Вдруг  очень  громко  крикнула  она.
-Ну,  отпусти,  зачем  ты  нас  обеих  мучишь?
 -Сказал  так  резко,  словно  оборвалась  струна.
 И  в  этот  миг    руками,    её  прижал    к  себе,
-О    любовь  моя!  Даже  когда  я  вознесусь    в  небеса,    средь  темных  туч
 Знай,  ты  в  памяти  моей,  для  меня    светлый,  тёплый,  нежный  солнца  луч.
 Но  сейчас,  презирай  меня  и  перестань  любить
 Так  нам  обеим,  будет  легче  всё  пережить
 Сын  подрастёт,  ведь  помогать  я  буду,  он  по  своей  тропе  пойдёт
 Уж  повзрослев,  надеюсь  меня  узнает  и    поймёт.
Освободилась  от  объятий,  уж  поняла,  вместе  не  быть
Дверцу  открыла,  -Да  ты  прав,  нам  это  надо  пережить.
   Она  шла  по  траве  вдоль  дороги,
 Хотя  машина  медленно  ехала  за  ней
 Он    до  сих  пор  находился  в  шоке
И  в  то  же  время,  оставался  доволен  встречей.  
           Прошло  три  года….    
Он  в  храме,  радуется  душа,
Ведь  нынче  крестил  малыша
 Родного  брата  сына  своего
 И  это  было  счастьем  для  него
 Сиянье  глаз  и  на  сердце  легко
Значит  она  любима…    у  неё  всё  хорошо
-Спасибо  тебе  Боже!  Меня  услышал  ты!
 А  я  твой  раб  навеки!
Буду  за  всех,  в  храме  отмаливать    грехи!

***
                                             Алта́рник  (служитель  алтаря)  —  именование  мужчины-мирянина,
                                           помогающего  священнослужителям  в  алтаре.

                                                                                                                   От  автора;    

                                                                                                                                     Прошу  меня    простить,
                                                                                                                                       за  мысли    откровенные
                                                                                                                                       Из  жизни,ведь  не  выбросишь,  
                                                                                                                                         чувства  сокровенные        
                                                                                                                                         И  кто  любил,  был  любим,
                                                                                                                                           думаю  не  осудит  
                                                                                                                                           Мы    все  грешны…
                                                                                                                                               не  живём  без  прелюдий.

                                                                                                                                                                               22.  09.  2020  г  .

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889424
дата надходження 22.09.2020
дата закладки 25.09.2020


НАДЕЖДА М.

Гості в їжачка ( для дітей)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3q-HBFiaFAI
[/youtube]
Буває  свято  й  в  їжачка,
Коли  приходять  милі  гості.
Не  запросив  лиш    хижачка,
Вовка,  що  має  зуби  надто  гострі.

Всі  їжачка  не  ображають,
(У  хаті  гамір,  сміх    і  лад)
І  за  гостинність  поважають,
Його  всі  слухали  порад.

Руденька  білочка  пухнаста,
Сіренький  зайчик  теж  при  них.
Була  тут  мишка,  хвіст  тоненький,
Між  ними  не  було  сумних.

Прийшли ще  гості  з  інших  казок,
Такі  хороші  і  смішні.
Ну  ось  і  всі...  Тепер  порядок...
Літали  пахощі  смачні.

Накрили  стіл  усим,  що  мали,
Пахнючі  з  сиром  пироги,
Усіх   цікавість  тут  тримала,
Ледь  дочекатися  змогли.

Хазяїн  ставить   самовар,
Смачненькі  бублики  на  в"язці,
Запах  на  хату  всю  узвар...
Усі  чекають  тут  розв"язку.

Хазяїн  яблучко  розрізав,
Усім  дісталось  по  шматочку.
Усіх  гостей  він  поважав.
Пили  всі  чай  у  холодочку.

А  у  кутку  стояв  цимбал,
Коли  поїли  -  танцювали.
Улаштували  справжній  бал,
І  хором  всі  пісні  співали...
-------------------------------------
А  потім  гості  розійшлися,
Хтось  у  казки  свої  пішов.
А  їжачок  не  сам  лишився,
Бо  вірних  друзів  тут  знайшов.

Все!  Дякую  за  увагу!




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889690
дата надходження 25.09.2020
дата закладки 25.09.2020


НАДЕЖДА М.

Гості в їжачка ( для дітей)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3q-HBFiaFAI
[/youtube]
Буває  свято  й  в  їжачка,
Коли  приходять  милі  гості.
Не  запросив  лиш    хижачка,
Вовка,  що  має  зуби  надто  гострі.

Всі  їжачка  не  ображають,
(У  хаті  гамір,  сміх    і  лад)
І  за  гостинність  поважають,
Його  всі  слухали  порад.

Руденька  білочка  пухнаста,
Сіренький  зайчик  теж  при  них.
Була  тут  мишка,  хвіст  тоненький,
Між  ними  не  було  сумних.

Прийшли ще  гості  з  інших  казок,
Такі  хороші  і  смішні.
Ну  ось  і  всі...  Тепер  порядок...
Літали  пахощі  смачні.

Накрили  стіл  усим,  що  мали,
Пахнючі  з  сиром  пироги,
Усіх   цікавість  тут  тримала,
Ледь  дочекатися  змогли.

Хазяїн  ставить   самовар,
Смачненькі  бублики  на  в"язці,
Запах  на  хату  всю  узвар...
Усі  чекають  тут  розв"язку.

Хазяїн  яблучко  розрізав,
Усім  дісталось  по  шматочку.
Усіх  гостей  він  поважав.
Пили  всі  чай  у  холодочку.

А  у  кутку  стояв  цимбал,
Коли  поїли  -  танцювали.
Улаштували  справжній  бал,
І  хором  всі  пісні  співали...
-------------------------------------
А  потім  гості  розійшлися,
Хтось  у  казки  свої  пішов.
А  їжачок  не  сам  лишився,
Бо  вірних  друзів  тут  знайшов.

Все!  Дякую  за  увагу!




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889690
дата надходження 25.09.2020
дата закладки 25.09.2020


Білоозерянська Чайка

Берег на двох

У  благодаті  ніжиться  пісок  –
Чуттєві  хвилі…  моря  перекоти…
Вони  –  немов  сердечні  привороти,
Звільняють  розум  від  пустих  думок.

У  цій  красі  назавжди  –  я  і  ти.
Купаємось  в  коханні  теплих  хвилях,
Шторми  негод  святе  не  затопили,
У  райськім  морі  разом  нам  плисти.

[i]Приспів
Цей  берег  на  двох  –  мов  сховок  літа,
Душі  монолог  в  краю  привітнім.
Кохання  дав  Бог  –  теплом  зігріте,
Життя  без  тривог  разо́м  прожити…[/i]

Став  берег  сонця  нашим  вже  давно  –
Безгрішну  юність  гребенем  качало,
Все  щастя  нам  здавалося  замало  –
Губилось  в  морі  пристрасті  воно.

Та  знов  той  берег  кожен  з  нас  шука,
Одвічну  пісню  гордого  прибою,
Де  в  пінних  хвилях  знову  я  з  тобою
І  знов  в  твоїй  руці  –  моя  рука…

(Картина  художниці  Марії  Магдалини  Остхейзен,  ПАР.)


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889621
дата надходження 24.09.2020
дата закладки 24.09.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ти чуєш

Ти  чуєш,  як  море  шумить,
Як  хвилі  берег  цілують.
Як  серце  моє  стукотить,
А  зорі  вечір  милують.

Ти  чуєш,  як  вітер  співа,
Мелодії  про  кохання.
Купається  в  росах  трава,
І  ранок  весь  у  чеканні.

Ти  чуєш,  вже  осінь  іде,
Вона  нам  в  обличчя  диха.
Павук  павутину  пряде,
Мережану  тихо,  тихо.

Ти  чуєш  летять  журавлі,
Курличуть  нам  на  прощання.
Лишивши  у  серці  жалі,
Неначе  зустріч  остання.

Ти  чуєш  коханий  слова,
Я  їх  тобі  промовляю.
Ти  доля  щаслива  моя,
Я  в  ній  лиш  тебе  кохаю...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889620
дата надходження 24.09.2020
дата закладки 24.09.2020


Променистий менестрель

Тропинкой осени

           

Я  так  хочу  
тоски  не  видеть  в  лицах,
Печальных  взглядов,
в  грусти  сжатых  губ...
Пусть  радость  не  покинет,
пусть  продлится  –
Надежды  возродится
новый  сруб...

Тропинкой  осени
пройдём  с  тобою,
Корзинку  добрых
мыслей  соберём  –
По  кружевам,
украшенным  листвою
В  душевности,
рождённой  звонарём...

24.09.2020г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889600
дата надходження 24.09.2020
дата закладки 24.09.2020


Променистий менестрель

Бабье лето, бабье лето

       

Бабье  лето,  бабье  лето…
Паутиночкой  плывет,
Песнь  твоя  еще  не  спета,
Хоть  уж  осень  листья  жжет.
Жарким  полднем  сердце  пышет
И  чего-то  очень  ждет…
Желтый  лист  еще  подышит,
Журавли  готовят  лет...

Бабье  лето,  бабье  лето…
Дни  считает  календарь;
Солнце  одаряет  светом,
Собирает  грусть  с  нас  дань.
За  туманом  снеги  взглянут,
Но,  до  этого,  еще…
Пусть  цветы  пока  не  вянут  –
Осень,  задержи  нам  счет...

25.09.2002г.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889593
дата надходження 24.09.2020
дата закладки 24.09.2020


Олекса Удайко

НЕ ЖЕБРАВ СЛО̀ВА

           [i]Не  же́́брав  -  брав!
           Бо  слово  -  зброя...[/i]
[youtube]https://youtu.be/1THwbLedRoI[/youtube]
[b][color="#03656e"][color="#034657"][i]
В  житті  своєму  не  жебракував,
хіба  що  колос  взяв  в  осіннім  лані  –
по  волі  Божій  предок  мій  кував
козацький  дух,  несхибність  маху  длані.

Й  за  словом  у  кишеню  не  поліз,
не  жебрав  мудро-бойового  слова  –
мого  прароду  праведний  реліз
вчив  зерня  відділяти  від  полови.

І  з  цим  у  світі  грішному  живу,
дарую  всім,  хто  поряд,  щире  слово,
напнуту  родом  пружну  тятиву
тримаю  міцно.  Лук  –  напоготові!

І  хай  хоч  хто  зобидить  славний  рід,
мою  кохану  неньку  Україну  –
тим  словом  вцілю  в  саме  серце.  Слід
залишиться  назавше,  до  загину.

А  ще  молюсь,  щоб  слово  проросло
й  дало  у  душах  правди  буйні  сходи,
щоб  нас,  притомних,  множилось  число
на  славу  многострадного  народу.[/color][/color][/b]


20.09.2020,  ©  Олекса  Удайко

Світлина  демонструє  оту  притомність  на  акції  "Ні  -  капітуляції",
що  відбулась  14  жовтня  2019-го  року  в  Києві  у  День  Покрови,ЗСУ
і    Українського  козацтва.  В  центрі  з  прапором  України  -  автор.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889280
дата надходження 20.09.2020
дата закладки 22.09.2020


Любов Таборовець

Біжить ріка мого життя

Біжить  ріка  мого  життя...
Гойдають  хвилі  дні  і  ночі.
Назад  нема  їй  вороття,
Та  і  спинятися  не  хоче.

Біжить  ріка  мого  життя…
Буває  б’є  каміння  груди...
Між  берегів  несе  літа,
Де  незбагненне  завтра  буде.

Біжить  ріка  мого  життя…
Смарагдом  погляд  ніжно  сяє.
Землі  і  неба  в  ній  злиття
Душа  там  плаче,  то  співає…

Біжить  ріка  мого  життя…
Осіннім  кольором  налита...
А  в  ній  весни  серцебиття,
І  мрія  в  ліліях  сповита.

21.092020
Л.Таборовець

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889371
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 22.09.2020


Валентина Ланевич

Рясні зорі

Рясні  зорі  сховалися  в  верби,
Прошкував  світлий  ранок  здаля.
Як  прожити,  щоб  в  щасті  померти,
Як  в  утробі  вже  грішне  маля...

Кволе  серце  ще  б’ється  повільно,
Третє  око  замінює  зір.
Невідомість  здається  теж  спірна,
Дитя  ж  кличе  життєвості  вир.

Перший  крик,  перший  крок  у  безмежжя
І  тепло  материнське  в  руці.
І  любові  невичерпне  збіжжя
В  кожній  зморшці  на  ріднім  лиці.

І  невидимі  ґрати,  де  доля
Ставить  вибір  пекельним  ребром.
І  душа,  мов  тополя  край  поля
Та  для  інших  горить  світлячком.

21.09.20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889379
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 21.09.2020


Білоозерянська Чайка

Букет із колосків

Лани  пшеничні  –  вибілені  сонцем,
Душа  безмежна  піснею  співа.
Зненацька  стрілись,  ніби  незнайомці
У  фарбах  літа,  в  запашні  жнива…

 [i]                  Приспів:
Шепочуть  трави  сонцю:  Обійми!
У  спеку  сохне  вже  достигле  жито  –
Удвох  з  тобою  стільки  пережито,
Ті  хвилювання  вимиті  слізьми…
Прошу:    за  руку  трепетно  візьми…
Серця  полинуть  в  небо  журавлями,
Над  волошковим  полем,  чебрецями,
В  кохання  звуть  нас  пристрасті  громи…[/i]

Знов  –  очі  в  очі  –  в  золотому  збіжжі,
Вражають  цвітом  змовчані  слова.
Волошка  в  житі  –  як  любов  торішня  –
Тріпоче  в  серці,  б’ється,  ожива.

Той  голос  поля  –  долі  переливи,
Червоним  маком  завжди  пломенів.
Заколосяться  буйні  хлібні  ниви…
І  гріє  твій  букет  із  колосків…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888735
дата надходження 14.09.2020
дата закладки 14.09.2020


Наталі Косенко - Пурик

Послухай коханий

Послухай  коханий,  як  дихає  легко
Блакитнеє  небо,  хоч  правда  далеко
І  кожна  хвилина  виска  досягає,
А  погляд  тремтливий  сторінки  листає

Усе  неосяжне  та  рідне  до  болю,
Ми  дякувать  будем  безмежную  долю,
За  зорі  чарівні,  що  сяли  внічку
Та  світ-прохолоду,  що  слала  нам  річка

За  пахощі  ніжні,  природну  красу,
Що  тіло  відчуло  тендітну  росу,
За  сон  чарівний  та  кохані  долоні  -
Прекрасно  бувати  в  такому  полоні

Послухай  коханий.  як  дихає  легко
Блакитнеє  небо,  хоч  правда  далеко
Та  смак  поєднання  любов  і  природа  -
Ось  справжня  і  мила  в  житті  насолода.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888674
дата надходження 14.09.2020
дата закладки 14.09.2020


Leskiv

Заспівай мені, люба матусю…

Заспівай  мені,  люба  матусю,
Ті  пісні,  що  співала  колись.
Їхніх  чарів  душею  торкнуся
І  в  уяві  полину  увись.
Я  побачу  звідтіль  Україну
Всю,  немов  на  долоні  моїй,
І  потічки  гірські,  і  долини,
І  степи,  й  солов"їні  гаї.
Он,  у  гАю  стоїть  дівчинонька.
Сльози  котяться  з  карих  очей.
Що  коханий  пішов  на  війноньку.
Скільки  бідній  страждати  ночей!
На  горі  наростає  напруга.
То  женці  там  пшениченьку  жнуть.
Майорить  під  горою  хоругва:
Козаки  вже  з  походу  ідуть.
Попереду  ступа  Сагайдачний,
Наливайко  і  Гонта  за  ним.
Всі  хоробрі,  але  необачні:
Ворогам  Україну  здали.
Ні,  не  їхня  вина,  що  країна
Опинилась  в  неволі  важкій:
Всюди  розбрат,а  Схід  у  руїнах.
Недолугі  тепер  ватажки.
За  долЯри,  за  владу,  за  статки
Іноземним  панам  продались,
Занедбали  країну  нащадки.
Козаки  нині  перевелись.
Заспівай  ще  ту  пісню  печальну
Про  три  Ясеня  біля  села,
Звідки  доля  жорстока,  безжальна
На  чужИну  тебе  повела.
Ти  не  плач,  що  так  склалось  невдало
І  життя  все  пройшло  в  чужинІ.
По  світах  українців  чимало
Батьківщину  навідують  в  сні.
Та  нехай  вороги  наші  плачуть!
Жартівливі  пісні  утнемо.
Хоч  життя  наше  нині  собаче,
Тільки  що  з  того?  Раз  живемо!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888593
дата надходження 13.09.2020
дата закладки 13.09.2020


НАДЕЖДА М.

Не міняє осінь панораму

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kPgQox0GijI[/youtube]


Не  міняє  осінь  панораму,
Не  руйнує  літнє  ще  тепло.
Тепле  літо  ходить  поміж  нами,
Хоч  воно  крихке,  неначе  скло.

Чемно  нагадає  все  ж  про  себе,
Ранками  торкне  своїм  крилом.
Хмарами  затягне  синє  небо,
Витканим  пухнастим  полотном.

День  прийде  і  ніби  знову  літо,
Все  ще  визирає  із-за  хмар.
Треба  ж  так чекати  їй  уміти,              
І  нема    із  осінню  в  них  чвар.

Поки  йде  все  тихо  і  спокійно,
Краплі  сліз  не  витіснять  росу.
І  нащо  між  ними  тепер  війни,
Нащо  руйнувать  таку  красу.

І  стоять  вони  на  перехресті
Двох  доріг,  та  треба  розійтись.
Знає  літо  добре  ціну  честі,
Просто  відійти  отак  без  сліз...   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888535
дата надходження 12.09.2020
дата закладки 12.09.2020


Променистий менестрель

Природа философия жизни



Утром  света  одеянье,
Травами  роса,  
Переливом  блёсток  в  рани
Дня  встаёт  краса...
Сети  паучка  колышет
Непоседа  ветр,  
В  сене  зашуршали  мыши  –
Кот  крадётся,  Кет.
Петухи  давно  пропели...
Струйки  молока
О  подойник  бьются,  белы  –
Пища  ангелка.
Недалече  речки  плеса,
Гуси  стройно  в  ряд...
Уж  звучит  многоголосье
Деревенских  страд.
Кто  взошедший  хлеб  готовит–
Жаром  пышет  под.
Петька  окуньков  наловит,
ягод  соберёт.
Куры,  свиньи  и  коровы  –
Как  без  них  в  селе?
Дев  бедовых,  чернобровых,
В  жизни,  как  в  юле  –
Где  так  стройных  и  красивых,
Любых  на  всю  жизнь
Ты  найдёшь,  чтоб  быть  счастливым
И  семью  сложить?
У  Природы  на  просторе  –
Как  без  деревень?
Ведь  стране  с  безлюдьем  горе,
Запустенья  звень!
Протащить  безлюдья  пращу  –
Лишь  безумец  рад?!
Жизнь  народа  стала  б  краше  –
Здесь  ума  парад!
Сколько  Боженька  раздолья
Людям  преподнёс  –
Для  детей  и  внуков  долю
Без  диванных  грёз.
В  кедрах  белочки  хлопочут,
В  речке  карп,  сазан  –
С  трав  кузнечики  стрекочут...
Край  наш  злато  ткан.

12.09.2020г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888520
дата надходження 12.09.2020
дата закладки 12.09.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Люби таку, як є

П'яніти  будеш  кожен  раз,
Коли  зімкнуться  наші  руки.
Не  треба  тисячу  нам  фраз,
Лиш  серця,  серця  ніжні  звуки.

Люби  мене  таку,  як  є,
Люби  просту,  люби  відверту.
Хай  зігріва  тепло  твоє,
Май  під  ногами  землю  тверду.

З  тобою  я  усе  життя,  
Не  розлучалася  ніколи.
І  берегла  ті  почуття,  
Лише  тобі,  тобі  одному.

Ти  мій  давно,  а  я  твоя
І  хоч  роки  вже  пролетіли.
В  моїй  душі  твоє  ім'я,
Бере  щораз  мене  на  крила.

П'яніти  будеш  кожен  раз,
Коли  зімкнуться  наші  руки.
Не  треба  тисячу  нам  фраз,
Лиш  серця,  серця  ніжні  звуки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888495
дата надходження 12.09.2020
дата закладки 12.09.2020


Білоозерянська Чайка

Сніданок на траві

   На  двох  –  сніданок    у  траві  –
До  себе  запросило  Літо.
Шляхи  безкрайні,  степові  –
Туманом-молоком  залиті…

В  тіні  ранкових  прохолод,
Ледь  сонце  визирне  з  блакиті,
Нехитрий  ранній  бутерброд
Змайструю  я  на  хлібі  житнім.

Спожиток  наш  на  рушнику.
Трава  шовкова  –  замість  столу,
 До  чаю  –  мед  є  в  щільнику,
- Іди,  допоки  не  схололе!

[i]В  ранковий  час  виводить  джміль
Своє…  інтимне…  пошепки…
Із  Літом  бабиним  хліб-сіль
Ми  ласуємо  з  кошика...[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888527
дата надходження 12.09.2020
дата закладки 12.09.2020


Ніна Незламна

Дорога в вирій

Холодний  вітер  обпікає  плечі
Вкотре  розгойдав  лаштунки  моїх  дум
Журливі  крики…лунають  лелечі
Мов  під  музику  тонких  небесних  струн

Хмарин  торкнулись,  як  пух  тополинний
Сонце  всміхнулось,  грайливо  цій  порі
Лелечий  погляд  ніжний  і  безвинний
Не  раз  почуєм,  ми  крики  угорі.

Ясне  проміння  –  ниточки  шовкові
Дорога  в  вирій-  сапфірові  хвилі
Хай  щезнуть  хмари,  чорні  випадкові
Птахи  бадьоро,    подолають    милі!

Вітре  -  сміливцю,    вгомонись  нарешті  
Хоч  й  пройшло  літо…  Та  є….  тепло    в  серцях
І  в  душах.  З  любов’ю….  життя  в  круговерті
Тож    повернуться,    в  хмарах…  полишать  страх.

                                                                                                                 07.09.20220.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888259
дата надходження 09.09.2020
дата закладки 10.09.2020


Lana P.

ВІН БУВ ДЛЯ НЕЇ…

Він  був  для  неї  заходом  і  сходом,
Північним  вітром  і  південним  днем,
Співав  найкращі  серцю,  милі  оди  —
Злітали  душі  в  сонячний  Едем.

Робочим  тижнем  був  і  відпочинком.
Розмови  вів  опівдні  та  вночі,
Чомусь,  колись,  незрозумілим  чином,
Від  серденька  її  згубив  ключі  —

Своєї  дами,  милої  лебідки,
Що  завжди  йому  вірною  була,
Пустеля  утворилася  нізвідки,
Зачахла  в  дивнім  цвіті  ковила.                  7/09/20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888303
дата надходження 09.09.2020
дата закладки 09.09.2020


Амадей

Танечці Горобець в День народження

Беру  до  рук  я  олівець,
А  серце  полум"ям  палає,
Сьогодні  Таню  Горобець
Я  з  Днем  народження  вітаю.

Бажаю  Тані  від  душі,
Хай  серденько  її  співає,
Щоб  в  кожному  її  вірші,
Читали  ми  п"янке  "Кохаю".

Нехай  в  цей  День  Ваша  сім"я
Збереться  за  столи  тесові,
Найкращі  квіти  і  слова
Вам  подарують  із  любов"ю.

Нехай  музики  у  цей  День,
Вам  Вашу  подарують  пісню,
А  з  піснею  нехай  цвіте,
В  душі  кохання  Ваше  пізнє.

Хай  друзі  привітають  Вас,
Із  Днем  народження,  зі  Святом,
З  пісень  сплетуть  букет  для  Вас,
Адже  пісень  у  Вас  багато.

І  я  в  красивий  той  букет,
Що  так  розквітне  пишно  в  слові,
Вплету  найкращу  із  квіток,
Цвіт  щастя,  радості  й  любові.

   ВІТАЮ  ВАС,  ТАНЕЧКО!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887923
дата надходження 05.09.2020
дата закладки 05.09.2020


Білоозерянська Чайка

Прогноз

   Сьогодні  опади…  і  дощ  з  очей  рясниться.
Прогноз  невтішний  –  довго  полива.
Яскравий  блиск  у  них  немовби  вицвів,
Лиш  смуток  в  запечалених  зіницях  –
Напівжива.

В  очах  блищало  сонце,  як  була  щаслива.
Той  погляд  зберігає  силует,
Що  сповнений  коханням  нефальшивим…
Чому  ж  тепер  перетворили  зливи
Любов  –  в  скелет?

Буремні  шквали  звали  грім  та  блискавицю…
На  серці  –  слід  не  одного  рубця.
А  по  сосні  біжить  сльоза  –  живиця,
Все  це  мені  щоночі  буде  сниться,
І  без  кінця…

…  Прогноз  сьогодні  обіцяє  світлу  днину  –
Пустилися  хмарки  навтікача.
Душа  не  зронить  більше  ні  сльозини,
Навіки  непосильну  ношу  скине  –
Бо  вибача…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887872
дата надходження 04.09.2020
дата закладки 04.09.2020


НАДЕЖДА М.

Коли покличу - відгукнися

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6YJ7tRb6Wao[/youtube]

Коли   покличу  -  відгукнися,
Вже  осінь  впала  на  ріллю.
Куди  спішиш  ти?  Зупинися,
Тебе  за  руку  я  візьму.

Я  поведу  тебе  стежками,
Які  пройти  ще  не  змогли,
І  піде  осінь  поряд  з  нами,
Не  бійся  сірої  імли.

Ми  все  здолаєм  разом,  поруч,
Пройдем  цю  осінь  без  страху.
Все  опануєм,  ми  все  зможем.
Не  збитись  тільки  б  із  шляху.

Ступай  сміливо  в  осінь  нову,
Ти  вір!  Вона  не  підведе.
З  зимою  в  неї  нема   змови,..
Ця  осінь  тільки  що  гряде...

І  будуть  дні  ще  кольорові,
і  запала  багрянцем  сад.
Та  зрозумій  мої  три  слова:
Те  літо  не  вернеш  назад..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887657
дата надходження 02.09.2020
дата закладки 02.09.2020


ГАЛИНА КОРИЗМА

ЦВІЛА АКАЦІЯ (пісня-танго)

 [youtube]https://youtu.be/1dxZfs16kV0[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/Dsda7Q2PmK0[/youtube]
[i]Музика  та  виконання  Василь  Дунець[/i]


Якось  зустрів  я  вас  неждано,  
Коли  співали  солов’ї.
Цвіла  акація  духмяно  
Біленьким  цвітом  на  гіллі.
Мій  погляд  впав  на  Ваші  плечі,  
А  потім  в  очі  поринав.
Я  пригадав  той  літній  вечір,  
Котрий    із    пам’яті  зринав.

Приспів:
Де  ви  були  такі,  ще  юні,
І  я,  із  ранньої  весни.
Цвіла  акація  в  задумі…
Роки  спливли,    спливли  роки...
Лишились  в  пам’яті  зізнання  -
Кохання  нашого  зеніт.  
Любові  -  пелюстки  весняні
І  щастя  неповторних  літ...

Ви  усміхнулися  між  цвіту,  
Сказали    лагідно:  «Привіт!»  
За  мене  шепнули  лиш  віти:  
«Я  вас  не  бачив  сотню  літ».
Пасмо  волосся  з  сивиною
Лягло  легенько  на  чоло.  
А  ви  дивилися  з  журбою,  
Немов  би  вчора  це  було.

Приспів:
Де  ви  були  такі,  ще  юні,
І  я,  із  ранньої  весни.
Цвіла  акація  в  задумі…
Роки  спливли,    спливли  роки...
Лишились  в  пам’яті  зізнання  -
Кохання  нашого  зеніт.  
Любові  -  пелюстки  весняні
І  щастя  неповторних  літ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887692
дата надходження 02.09.2020
дата закладки 02.09.2020


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Двері в осінь відкриває

Коли  верес  зацвітає
Блакитно-блакитно
Та  жовтіти  починає
На  деревах  листя,

Калинонька  одягає
Свою  вишиванку,
В  осінь  двері  відкривають
Журавлі  ключами.

Гойдаються  павутинки
Бабиного  літа,
Квітнуть  гарно  так  жоржини.
Це  ж...(  вересень),  діти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887564
дата надходження 01.09.2020
дата закладки 02.09.2020


CONSTANTINOPOLIS

На Честь і Славу захисникам України…

[youtube]https://youtu.be/wnC-RkYl6uU[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887313
дата надходження 29.08.2020
дата закладки 29.08.2020


Амадей

Ото пологи (гумореска)

Зараз  модним  дуже  стало
Ходить  на  пологи,
Бути  поруч  з  дружиною,
Як  дружина  родить.
Зібралася  йти  родить
Дружина  в  Гаврила,
Він  зібрався  й  теж  пішов,
Щоб  легше  родила.
Він  лікарю  розказує
-Я  скажу  вам  чесно,
Родить  жінці,  це  як  курці
Яйце  в  гніздо  знести.
Тільки  жінка  закричала,
Зомлів  наш  Гаврило,
Поки  його  відтирали,
Жінка  двох  родила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887272
дата надходження 29.08.2020
дата закладки 29.08.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осінній сум ( слова до пісні)

Вже  збираються  птахи́  в  великі  зграї,
Покидати  їм  домівку  дуже  жаль.
Понесуть  з  собою  зібрані  печалі,
У  далеку  і  незвідану  нам  даль.

Приспів:

Лист  пожовклий,  лист  пожовклий  закружляє,
Обійметься,  обійметься  з  вітерцем.
А  на  скрипці  сум  мелодії  заграє,
І  на  землю  упаде  рясним  дощем.

В  позолоті  ліс  осінній  зажурився,
Доторкнулась  прохолода  до  дерев.
До  берези,  клен  в  зажурі  нахилився,
Тиха  чується  розмова  десь  джерел.

Загорнулися  в  туман  холодні  ранки,
Посміхнулася  їм  осінь  з  висоти.
Поцілунок  залишила  свій  на  ганку,
Щоби  ним  ще  зміг  у  день  зігрітись  ти...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887264
дата надходження 29.08.2020
дата закладки 29.08.2020


геометрія

СЕРПЕНЬ - ДИВО…

                                                     Серпень  -  айстри,
                                                     Серпень  -  майстер,
                                                     В  серпні  -  виногад  достиглий...
                                                     Серпень  -  слово
                                                     Й  рідна    -  мова,
                                                     Серпень  -  місяць  щекотливий...

                                                     Серпень  -  пісня,
                                                     Проза  й  -    казка,
                                                     Серпень  -  яблуками  пахне...
                                                     В  серпні  -  Місяць,
                                                     Зірки      й      ласка,
                                                     В  серпні      ще  земля  не  чахне...

                                                     В  серпні      діти,
                                                     Внуки    й      квіти,
                                                     Серпень  -  з  див    чарівне  диво...
                                                     В  серпні        звіти,
                                                     Й  кінець        літа,
                                                     І  природа    ще  красива...

                                                     Сернень    -    море,
                                                     Ліс,  гай,  поле,
                                                     Серпень  підсумки  підводе...
                                                     Серпень  -  сонце,
                                                     В  світ  віконце,
                                                     Й  найчудовіша  погода...                                                        

                                                     Серпень  -  диво,
                                                     Йде    сміливо,
                                                     Хоч  бувають  в  ньому  зливи,
                                                     В  серпні      гарно,
                                                     І      щемливо,
                                                     Будьте,  люди,  всі  щасливі!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887213
дата надходження 28.08.2020
дата закладки 29.08.2020


Амадей

ПАРА

Йому  уже  давно  за  шістдесят,
І  їй  давно  за  сорок  відшуміло,
Але  була  в  них  юною  душа,
В  серцях  у  них  кохання  ще  горіло.

Вони  неначе  пара  голубів,
Мов  Янголи  святі  були  у  Раю,
Їх  гріли  ніжні  почуття  святі,
І  світле,  ніжне,  трепетне  "Кохаю",

Всміхались  зорі  їм  у  вишині,
І  солов"ї  для  них  в  гаю  співали,
Вони  вірші  писали  і  пісні,
Вони  щасливі,  бо  вони  кохають.

Хоч  час  біжить,  та  тільки  не  для  них,
Не  дивлячись  на  посивілі  скроні,
Його  і  зараз  почуття  п"янить,
Коли  тримає  він  її  долоню.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886893
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 25.08.2020


Шостацька Людмила

НЕВІДОМІСТЬ

                 
               У  Всесвіті  є  невідомі  планети
І  є  не  відкриті  ніким  острови,
                         Є  люди,  в  яких  ще  не  склались  дуети,
                       Іще  не  почутими  є  молитви.                            
   Незвідані  далі,  небачене  диво,
Поезій  іще  не  знайомі  слова,
                   (Яке  не  доспіле  на  полі  цім  жниво!)
             Гетьмана  іще  не  знайшла  булава.
     Назад  неповернуті  душі  із  раю,
               Не  всі  повернулися  в  порт  кораблі,
           Симфонія  ще  не  торкалась  роялю
                           Та  діти  Господні  не  склали  шаблі.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886886
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 25.08.2020


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Передосіннє

А  серпень  вже  перегорта
Календаря  деньки  останні,
То  ж  скоро  осінь  золота
На  нашому  порозі  стане.

Удень  ще  в  сонячну  ясну
У  теплу  купіль  ми  пірнаєм,
В  холодну  ввечері  росу
Пожухлі  трави  поринають.

А  ранки  прохолодні  теж
Зимною  усмішкою  сяють
І  літо  бабине  пряде
Срібну  вуаль,  а  чи  серпанок.

Вода  у  річечці  рябить
І  хвиля  щось  собі  співає
Та  жовте  листячко  верби,
Немов  би  човники  гойдає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886804
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 25.08.2020


Lana P.

ЖАСМИНОВА НІЖНІСТЬ

Жасминова  ніжність  і  Ви.
Солодить  вуста  теплий  вечір.
Зібралося  сонце  до  втечі
За  хмари,  що  мов  корогви.

Півонії  пишність,  бузку,
Пахучість  земна  матіоли,
Бездонність  очей  —  знак  віоли,
І  два  силуети  в  садку,

В  спокусі  між  скошених  трав,
Спивали  цілунки  поволі,
Ромашки  гадали  на  долі,
А  коник  на  скрипочці  грав.

А,  може,  то  був  цвіркунець?
Виводив  мелодію  кволо,
Прощальним  було  й  Ваше  соло,
А  спогадам  —  ні,  не  кінець!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886860
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 25.08.2020


геометрія

ЙДЕМО В НОГУ МИ СЬОГОДНІ…

                                                 Крок  за  кроком,
                                                 Рік  за  роком,
                                                 29  вже  йдемо...
                                                 І  хороше,
                                                 І  негоже,-
                                                 На  плечах  ми  несемо...

                                                 Бува  добре
                                                 І  недобре,
                                                 І  вітри,  і  "бур"яни"...
                                                 Зол  багато,
                                                 Йдуть  завзято,-
                                                 Хвилі  вірусу  й  війни...

                                                 Добрі  справи
                                                 І  забави,
                                                 Праця,  дружба  і  любов,
                                                 Сонце,  небо,
                                                 Вірить  треба,-
                                                 Буде  щастя  у  нас  знов...

                                                 Сонце  сходить,
                                                 І  заходить,
                                                 Сни  і  мрії,  і  їх  суть...
                                                 Світлі  ранки,
                                                 Днів  загадки,-
                                                 Нам  наснаги  додають...

                                                 Свято  волі,
                                                 На  долоні,
                                                 Незалежності  краса,
                                                 Йдемо  в  ногу
                                                 Ми  сьогодні,
                                                 На  очах  у  нас  роса...

                                                 Усе  маєм        
                                                 Ми  зробити,
                                                 Щоб  спинити  усе  зло,-
                                                 І  війну  цю  зупинити,
                                                 І  засіяти  добро...

                                                 Все  ми  вмієм,
                                                 Й  звісно  зможем,
                                                 Негаразди  відігнать,
                                                 Ми  завзяті  
                                                 І  відважні,
                                                 Ворогам  нас  не  здолать...

                                                 Нам  від  роду
                                                 І  до  роду
                                                 Завзяття  не  позичать...
                                                 Переможем
                                               "Непогоду",
                                                 Будем  свята  відзначать!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886835
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 25.08.2020


Променистий менестрель

Новітній Ері наш респект

 
Світанок  –  вибухом  над  світом  –  
Геть,  чорній  темряві  нічній!
Знов  куля  сонячна  з  привітом,  
Шле  златих  променів  нам  рій!  

Нам  богу  Ра  іздавна  вірить  –  
Він  радість,  оптимізм  нам  шле;  
Зве  під  його  крило  у  лет,  
Зло  на  землі,  щоб  значно  знизить.  

Тьму  засліпить,  позбавить  прани  
І  душі  вирвати  з  тенет.  
Так  входь,  шалений  наш  світанок,  
Новітній  Ері  –  наш  респект!  

24.08.2020  р.


В  златых  лучах  свет  новой  Эры

Как  взрыв,  неистовым  рассветом,
Поправши  сгустки  тьмы  ночной  –
Шар  солнечный  опять  с  приветом,
Златых  лучей  шлёт  целый  рой!

Нам  богу  Ра  издревле  верить  –
Он  радость,  оптимизм  нам  шлёт;
Зов,  под  его  крыло  в  полёт,
Зло  на  земле,  чтоб  поумерить.

Тьму  ослепить,  лишить  успеха
И  души  вырвать  из  тенет.
Входи  ж,  неистовый  рассвет,
Как  новой  светлой  Эры  веха!

24.08.2020г.  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886811
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 25.08.2020


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Живі вишиванки

Волошки  в  житах  -  віддзеркалення  неба,
Як  обрій  при  заході  сонця  -  то  мак,
Ромашка-ворожка  моргнула  до  тебе,
Повірити  просить  її  пелюсткам,

Які  наворожать  щасливої  долі
Та  скажуть  чи  любить,  хто  в  серце  запав,
А  півники  та  ще  сокирки  край  поля
Як  ті  вартові  отак  струнко  стоять.

І  на  золоте  полотно  та  зелене,
Що  ткала  природа  й  стелила  удаль,
Узори  лягли  вишиванок  чудесних,
А  квітонька  кожна  на  ньому  -  жива.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886418
дата надходження 20.08.2020
дата закладки 20.08.2020


Леся Утриско

Нічка

Сонце  всміхалось  -  за  обрій  сідало,
Ніч  сповідалась  -  причастя  приймала,
Пила  водицю  із  сині  небес  -
В  ній  засинала  у  милості  плес.  
Спати!  -  співали  коралові  зорі,
Руде  проміння  гойдалось  на  морі,
Блідо  руде...  ну  а  може  червлене,
Впало  на  пальмове  листя,  зелене.
Тихо  всміхались  забуті  вітрила  -
Їм  вітерець  облюбовував  крила,
Віяв  піщинки  на  ситі  земному  -  
Вів  пишну  нічку,  за  руку,  додому...

(С)  Леся  Утриско  (Воробець)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886314
дата надходження 19.08.2020
дата закладки 19.08.2020


НАДЕЖДА М.

Думкам не спиться

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MwjbfA8hju0[/youtube]

Кудись  летять,  летять  думки,
Як  пташки  ніжні,  легкокрилі.
Хіба  закриєш  на  замки?
Зробить  не  можемо    -  безсилі.

Коли  безсонна  ніч,  як  море,
Не  можуть  спати   і  вони.
А  небо  темне,  неозоре,
Все  ж  забувають  і  про  сни.

В  той  час  нема  їм  перешкоди,
Мені  все  хочуть  догодить.
Чекають  все  ж  моєї  згоди.
Я  дозволяю  їм  летіть.

Тоді  чекаю  з  нетерпінням,
Хіба  у  ніч  таку  нам  спать?
Та  лише  сон  -  одне  спасіння,
Як  діток  буду  колихать..

Уже  сіріє  небо  темне,
А  сон  тупцює  під   вікном,
Та  ви  літали  недаремно,
Торкнулись  радості  крилом...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886281
дата надходження 18.08.2020
дата закладки 19.08.2020


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Серпня музика прощальна

Серпень  жовтим  капелюхлм
На  прощання  помахав.
Музику  його  послухай,
Яку  він  тобі  писав.

В  ній  і  шурхіт  крил  лелечих,
Шелестіння  листя  й  трав,
Які  вітерець  підвечір
У  таночку  закружляв.

Навіть  чути  запах  яблук,
Груш  солодких  аромат,
Що  доноситься  із  саду
І  звучить  мінорний  лад.

Не  смутний  і  не  журливий,
Просто  ностальгії  сум  -
Літечко  у  вирій  лине,
Дні  осінні  настають.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886146
дата надходження 17.08.2020
дата закладки 18.08.2020


Ніна Незламна

По зову сердца ( проза)

           Уж  третий  день    подряд,    моросит    осенний  дождь…  За  окном    первого  этажа  пятиэтажного  дома,  слегка  склонился  молодой  клён.  Он  почти  голый,  но  несколько    тёмно    -красных  и  желтоватых  листьев,  еще  принимают  на  себя    мелкие  капли  дождя.  Продолжают    сопротивляться  порывам    холодного  ветра.  Оконное  стекло    в  мелких  каплях  дождя,  но  это  лишь  на  мгновение.  Они  быстро  соединялись,  увеличивались  и  стекали  по  стеклу.
               Валя  смотрела  на  них,  они,  как  бы,  старались  догнать  её  мысли.  Одна  за  другой    за  миг    освежали  память,  а  некоторые,  словно  подавали  знак  задержаться,  вспомнить  о  прожитом.  
             В  небольшой  квартире  тихо.  Мебель  семидесятых  годов  прошлого  века,  хранила  в  себе  её  тайну  жизни.  На  столе,  у    стеклянной  конфетницы  на  ножке,  стояло  фото.  Фото  любимого  человека,  который  в  своё    время  изменил  её  жизнь.  
-Лёня,  -  она  прошептала  тихим  голосом.  И  взмахом  руки  вытерла  свои  щёки  от  уже    застывших  слёз.  Воспоминания  нахлынули    на  неё  нежданной  волной.
         По  коридору  института  суета,  поток  людей  то  в  одну,  то  в  другую  сторону.  Она  стояла  у  большого    окна.  Смотрела    на  дома  за  окном    и  на    своё  отражение.    Вдруг,  ей    внимание    привлёк    высокий    парень,  он  в  это  время  подошёл  к  окну.  Его  взгляд  скользнул  по  её  лицу,  ей  показалось,  что  он  улыбнулся.    Красивые  черные  волосы  и  цвет  васильковых  глаз  на  какое-то  мгновение  заворожили  её.  О,  да  он  же  в  нашей  аудитории  был,  значит    учиться  будем  вместе.  Но  увы,    он  кажется  помоложе…
         Валя,  девчонка  небольшого  роста  с  голубыми  глазами  красивой  формы.  Белая  кожа  и  россыпь    слегка  заметны  веснушек  на  курносом  носу,  привлекали  внимание.  Слегка  волнистые  волосы    пшеничного  цвета  спадали  на  плечи    –  они  восхищали  многих.  Она  с  небольшого  городка  Свердловской  области.  Её  мечта    выучиться  и  работать  на  железной  дороге.  Хотя    и  закончила  школу  с  отличием,  но    мать  не  сразу  отпустила  её  из  домашнего  гнёздышка.  Они  уж  несколько  лет  жили    вдвоём,  отец  ушёл  к  другой.  Ей  было  больно  перенести  разлуку  с  ним,  но  она  себе  дала  слово,  что  и  без  него  добьётся  в  жизни  успеха.  Настырность,  уверенность  в  себе,  в  своих  способностях,  дали  в  жизни    зелёный  огонёк,    вперед  и  только  вперед.  
     Однажды  в  институтской  библиотеке,она    всё-  таки  познакомилась  с  ним.  В  библиотекарши  спросила  книгу  »  Проектирование  и  строительство  железных  дорог».  Она,  кивнув  рукой,  сказала,  что    последнюю  книгу    взял    тот  парень.  Он    склонившись  над  книгой,  сидел    за  столом  в  самом  углу  читального  зала.      Подойдя  к  нему  не  успела  и  слова  сказать,  он  поднял  голову,  улыбаясь  спросил,
-Что  тоже  за  этой  книгой?
Немного  стесняясь,    в  ответ      кивнула  головой.  Он,  указав  на  стул,  сразу  представился,
-  Меня  зовут  Леонид,  садись  рядом.  
После    нескольких  разговоров    с  ним,  она  сделала  выводы,  это    имя  ему  подходило.  Он  высоко  ценил  моральные  принципы,  дипломатичен,  гибок    в  общении.Такой  парень  не  позволит  себя    обманывать  -ложь  сразу  чует.  Довольно  умный,  обходительный  в  тоже  время  заметила,  что  большое  внимание  обращает  на    интеллектуальные    способности.    
   При  подготовке  курсовых  работ,  их  взгляды  в  чём  –то  совпадали.  Но  это  были  сугубо  рабочие  моменты.    Тайно  наблюдала  за  ним,  но  пригласить  на  чай  не  хватало  смелости.  Если  бы    жили  в  одном  общежитии,  другое  дело,  было  бы  попроще.  Но  узнав,  что  он  моложе  на  четыре  годы,  её  надежды  продолжить  дружбу  рухнули.  С  лёгким  волнение  рассуждала,  да  и  даже  после  окончания  института  смогут  ли  где  то    встретятся.  Ведь  он  из  Красноярского  края  и  кто  знает  как  сложится  жизнь  дальше?
   Время  -    оно  как  река,  не  стоит  на  месте.  Мысли    о  нём,  не  покидали  её  светлую  головушку.  Лёгкость  общения    притягивало  друг  другу.  Но  это  были  дружеские  отношения  студенческих  дней.    Мысли  о  разлуке  часто  ей  не  давали  спать.Но  время  шло  и  уж  последний  вечер  в  шумном  зале  волновал  каждого.  Вручение  дипломов,тёплые  слова  преподавателям  и  последние  обсуждения,  кто    и  куда  получил  направление  на  работу.  Леонид  ,улыбаясь,    сообщил,  что  едет  на  Украину,  но  куда  конкретно  не  сказал.  Ведь  сам  был  шокирован,  что  будет  так  далеко  от  родителей.  Правда  дома  еще  был  брат,  это  немного  успокаивало  его.  Валя    же    должна  была  явиться  в  Киев,  в  Управление    Юго-  западной  железной  дороги,  для  дальнейшего  распределения.  
Она  приехав  домой,  сообщила  маме,что  направление  получила  в  Киев.  Та,от  волнений  расплакалась,  обнимала  и  прижимала  к  себе,
-А  как  же  я,дочь?  Ты  меня  одну  оставишь?  
Но  вопрос  долго  не  обсуждался,  ведь  им  только  месяц  дали,  чтобы  по  направлению,    обязательно  все  были  устроены.  
     Большой  красивый  город  встретил  Валю  приветливо.  Она    осталась  в  Киеве,в    Управлении    Юго-Западной  железной    дороги..В  одном  из  технических    отделов    занималась  схемами  по  строительству  новых  железнодорожных  веток,  с  автоматическими  стрелками.    Вскоре  она  познакомилась    с  парнем  с  их    отдела  и  у  них  закрутился  роман.    Долго    времени  не  тянули.  Ведь  ей,  как  молодому  специалисту  дали  квартиру.  К  небольшой  вечеринке,  по  поводу  росписи,  на  постоянное  жительство    к  себе  забрала  маму.  Через  год  она  родила  дочурку  Людмилу.  Казалось,  фортуна  улыбнулась  ей,  но  не  всё  было  гладко.  Спустя  шесть  лет  они  разошлись  с  мужем.  Она  вынуждена  была  уйти  с  техотдела,  не  смогла  простить  мужу  измену,  каждая  встреча  с  ним,  вызывала    отвращение.    Перевелась    в  плановый  отдел  движения  поездов,  совмещала  работу  с  навыками  диспетчерской  службы.
         Жизнь  Леонида  сложилась  настолько  неожиданной,  непривычной  для  него.  По  приезду    на  большую  узловую  станцию  его  направили    работать  электромехаником    по  обслуживанию  автоматических  стрелок  по    распределению  вагонов.    Жизнь  в  небольшом  общежитии,не  предвещала  ничего  хорошего.  Но  спустя  два  года,    он  был  направлен  в  Киев  в  школу  по  обмену  опытом  .Он  вносил  свои  предложения  по  работе  СЦБ.  Его  заметили  в  службе  связи  железной  дороги  и  он  был  назначен  зам.  начальником.  Здесь  в  небольшом  городке  он  и  встретил  свою  любовь.  Светлана    красива  и  стройна.  Распустив    тёмные,    с    каштановым  оттенком  волосы,  напоминала  красивый,  пышный  цветок  пиона.    Они  познакомились  в  бухгалтерии,  она  вела  дела  по  технической    документации.    Ему    предоставили  служебную  квартиру  и  он  не  стал  откладывать  женитьбу.  Жили  в  согласии.  Радовались  семейной  жизни  и    очередным  успехам  на  работе.  Через  год  у  них  родился  сын  Виктор.  Они  были    безмерно  счастливы.  Несмотря  на  то,  что  он  много  времени  проводил  на  работе,  она  всегда  была  ему  поддержкой.  Он  любовался  её  красотой  и  иной  раз  не  смог  сдержатся,  желал  её  любить.  Она  очаровывала  его    светло  -  карими  глазами.  Он  желал  испить  сладость  её  губ,  познав  поглубже  тайны  естества.  
Время  летело,  через  семь  лет,  после  рождения  Виктора,  родился  сын,    его  назвали  Серёжей.
           У  Вали  семейная  жизнь  не  складывалась.  Казалось  и  характер  имела  не  сложный.  Но  ей  не  удавалось  встретить  такого  мужчину,  чтобы  покорил  её  сердце.Чтобы    почувствовала  к  нему,  то  что  чувствовала  к  Леониду.  Уже  прошло  столько  лет,  она  уж  и  смирилась  с  тем,что  ей  не  нужен  мужчина.  Смотрела  на  дочь  и  радовалась,  вот  уж  заканчивает  техникум.  А  там  гляди  и  замуж  захочет,  ведь  встречается    с  Павлом.  Хотя  он  немного  и  старше,  но  видно  надёжный  парень.  Еще  и  в  цирке  работает  акробатом,  а  Людмила  в  школе  занималась  акробатикой.  В  перспективе  думала  попасть  в  цирк,  работать  вместе  с  ним.
         Прошло  время  и  однажды      Леонид  у  двери  большого  зала  увидел  Валю.  Они  встретились  на  торжественном  собрании  посвященное  Дню  железнодорожника.  Взгляд  глаза  в  глаза,  в  душах  радость,    на  лицах    улыбки.  Он  слегка  обнял  её  за  плечи  ,
-Я  так  рад  тебя  видеть.  Валичка,  сколько  лет…  сколько  лет  …  А  ты  почти  не  изменилась.  И  тут  же,  наклонившись,  на  ухо  прошептал  ,
-Ты  так  похорошела!    Я  едва  тебя  узнал.
Она  пыталась  смотреть  в  сторону,  на  ресницах  мерцали  слёзы  радости.  Какое  счастье  его  увидеть  вновь.  Затрепетало  сердце,  от  неожиданности  приятных  слов,  к  лицу  нахлынула  кровь.  Покраснев,    нежно  взяла  за  локоть,  отвела  в  сторону,
- На  нас  смотрят.  ..    Лёня,    ты  так  возмужал.  Ну  давай  рассказывай,  как  жизнь,    где  ты  сейчас,  кем  работаешь?
Вдруг  заиграла  музыка  и  он  шепнул  ей,
-Я    после  собрания  буду  ждать  тебя  у  входа.  Давай  не  будем  оставаться  на  концерт.  
           В  кафе  играла  спокойная  музыка  с  элементами  джаза  и  блюза.  Она  кратко  рассказала  о  своей  жизни,  о  работе.  О  дочери,  которой  вчера    парень  сделал  предложение  выйти  замуж.    Не  задумываясь  сказала,
-  Вот  видишь,  я  наверное  уж  старая  стала,  а  ты  говоришь  похорошела.  Дочь    замуж  выдам,  а  там  и  внуки  пойдут.  Время  летит  и  за  ним  не  угнаться.  Ну  теперь  поделись,  расскажи  о  себе.
       Он  также  был  красив,  да  повезло  кому  –то  ,  проницательно  смотрела  на  него.  Услышав  её  просьбу,  его  всегда    сияющим    живым  блеском,  глаза  потускнели.  Он  вдруг  поник.    Это  придавало  лицу    серьёзный    и  задумчивый  вид  .В  руке  теребил    салфетку,  слегка  наклонив  голову,  не  спеша    заговорил,
-  Знаешь,  я  не  знаю  что  меня  ждёт..  .  Я  так  был  счастлив….  встретил  любимую  женщину,  она  мне  родила  двух  сыновей.  И  на  работе,всё  отлично,  сейчас  тружусь  на  узловой  станции,занимаю  должность  зам.    ШЧ  по  СЦБ.  Мои  мечты  сбылись,ведь  ты  же  знаешь,  я  любил  разрабатывать  рациональные  предложения  в  этом  направлении.  
Она  смотрела  него,  внимательно  слушала,  в  какой  раз  хотела  увидеть  его  глаза.  Но  он  не  подымая  головы,  слегка  волнуясь,    говорил  всё  тише  и  тише.  Она  уж  наклонилась  к  столу  и  взяла  его  за  руку,
-    Лёня,  если  очень  больно,  может  не  надо  вспоминать.
Он,  слегка  встрепенулся,  сжал  её  руку,
-  Знаешь,  у  моей  Светланы  онкология  .  Вот  уж  почти  год  мы  боремся  с  этим.  Но  увы,    результата  нет.  А  у  нас  мальчики,  одному  тринадцать,  а  другому  шесть  лет.    Как  они  без  неё,  не  представляю.  Уж    о  себе  ничего  не  говорю.  Но  им  же  в  этом  возрасте  так  нужна  мать,  им  надо  дать  дорогу  в  жизнь,  надо  выучить.
Она    обе  его  руки  взяла  в  свои.  Он  словно  не  заметил,    снова  опустил  голову  и  продолжил  рассказывать.  Около  двух  часов  они  беседовали  в  кафе.  Поджимало  время,  ему  надо  было  идти  на  поезд.  Она    с  нежностью  смотрела  не  него,тихо  сказала,
 -  Лёня.  А  ты  знаешь,  ведь  я  сейчас  диспетчером  работаю.Ты  не  стесняйся,    позванивай.  Может  нужна  помощь.  Я  готова  тебе  помогать,  конечно  чем  смогу.  Может  быть  деньги  нужны?
Подняв  голову,      не  отрываясь,    смотрел  в  её    глаза,
-Нет-  нет.  Деньги  есть.Спасибо.
         Они  расстались  на  остановке  метро.  Ей  было  больно  за  его  неудачу.  Это  надо  же  такое  горе.  Как  жаль  ведь  еще  так  молода,  а  дети?Тяжело  ему  будет  с  ними.
     В  этот    вечер,  придя  домой,  никак  не  могла  успокоиться.  Всё  время  ходила  по  комнате,  словно  измеряла  расстояние  от  угла  к  углу.    Мать  не  могла  не  заметить,  что  дочь  чем  –то  встревожена.    Валя  вышла  на  балкон,  хотела    мысленно  затеряться  в  городском  шуме  машин,  к  ней  подошла  мама,
-Дочь,чем  встревожена,поделись.
         Дверь  на  балкон  не  была  закрыта.  От  лёгкого  ветерка,  время  от  времени  покачивалась  нарядная  белая  тюль.  В  это  время    Люда,  с    пакетом  семечек  в  руке,  вышла  со  своей  комнаты.    Увидев,что  мать  и  бабушка  на  балконе,  в  серванте  взяла  тарелку  и  закинув  ногу  на  ногу,  присела  в  кресло.  Она    словно  растягивала  удовольствие,  руками  обирала  каждое  зернышко    и  не  спеша,  отправляла  его  в  рот.  Совсем  случайно  стала  свидетелем  этого  разговора.
Валя  облокотившись  смотрела  в  никуда,
-  Думаю  не  стоит,  зачем  тебя  нагружать  своими  проблемами.
Мать  нежно    обняла  за  плечи,
-Ты  не  смотри,  что  я  уж  старой  стала,  поделись  как  в  детстве.  Ведь  знаешь,  поделишься,    снимешь    груз  с  души,  авось  да  полегчает.
 Около  получаса,  Люда    боялась  пошевелиться,  боялась  глубоко  дышать,  ловила  каждое  слово  матери.    Уж  понимала,что  разговор  подходил  к  концу,  мысленно  ,удивилась.  Ну,  это  надо  же,столько  лет  молчала,  держала  в  тайне  свои  чувства.  Удивительно,  даже  бабушка  об  этом  ничего  не  знает.  Надо  будет  посмотреть  на  фото,  кажется,    там    вся  группа  есть.    И  кто  это    тот,    такой  красивый,  как  она  описывает  бабушке?  Вдруг  опять  услышала  голос  бабушки,
   -Да,  неизвестно  сколько  времени  она  протянет.    К  сожаление    тяжёлая  болезнь,  она    всем  приносит  много  страданий  и  горе.
Голос  матери  едва  слышен,    казалось,  что  она  плачет,
-Не  знаю  как  его  поддержать.
-Да  Валичка,  ему  очень  тяжело  будет.  Но  здесь  я  тебе  не  советчик,-  мать  заговорила  громче,-    Да  и  ты  не  слушай  ничьих  советов,  действуй  по  зову  сердца.  Прислушайся  к  нему,  прислушайся  к  своей  душе.  Спешить  –  то  некуда,  ещё  есть  время.  Кто  знает,а  может    быть  у  него  есть  кто-то  на  примете.
Уверенный,  но  тихий  голос  Валентины,
-Ну  что  ты  такое  говоришь.  Он  чист,    настолько  я  его  знаю,  он  не  терпел.  ни  кривляний,  ни  подлости,  ни  обмана.  Любит,  что  б  ни  соринки,  ни  единой    фальши.  Такие  люди  редко  встречаются  по  жизни.
Люда  услышала  шорох  и  мгновенно  скрылась  в  своей  комнате.  Она  долго  не  могла  уснуть.  Но  взглянув  на  фото  Павла,улыбнулась.  Ну  и  пускай  едет  к  нему.  Пусть  в  конце  концов  устроит  свою  жизнь,  конечно  если  захочет.  А  мы  уж  с  бабушкой,      как-то    сладим.
       Прошло  пол  года,  Леонид  приезжал  в  Киев  по  делам  и  навестил  её  на  работе.  Был  очень  рад  ,  что  попал  в  её  смену.  Где-  то  бы  отойти  поговорить,  но  увы,  работа  есть  работа.  Несколько  слов  и  лишь  задумчивые  взгляды  при  расставании.  
       На  улице  ранняя  весна…      Пахнет  талым  снегом,  лёгкий  ветерок  подбадривал,  нёс  запах  свежести.  В  этот  день,  Валя  как  всегда  пришла  рано  на  работу.  Начальник  службы  проводил  селекторное  совещание.  Услышав  о  соболезновании  Леониду,она    неожиданно  для  себя  ойкнула  и  присела  на  стул.  Это  надо  же.  От    неприятной  неожиданности,    всё  тело  покрылось  гусиной  кожей.
                 От  Управления    дороги,  несколько  человек  ехало  на  похорон.  Валя    не  могла  не  поехать.  Одна  мысль,  сейчас    его  надо  поддержать.  Родня  далеко,  вряд  ли  кто  в  это  время  приедет  с  Красноярска?  
 Леонид      был  ошеломлен  случившимся.  Хотя  и  знал,что  это  случится,  как  бы  старался  быть  подготовленным  к  этому,  но  ему  это  не  удалось.    В  его  глазах  таилась  боль.  Увидев  его,  ей  показалось,  что  за  это  время,  что  не  виделись,    он  очень    постарел.    Где  подевалась  его  стройность?  Опущены  плечи,    густые  чёрные  волосы  с  проблесками  седины    свисали  на  лоб.  По    обеим  щекам,  одна  за  другой  катились    крупные  слёзы,  он  не  в  состоянии  был  их  сдержать.  Сжимая  кулаки,  не  шелохнувшись,  стоял  у  изголовья  гроба.    Возле  него  стояли  родственники  мужа  Светланы  и  мальчик,  она  поняла,это  был  старший  сын  Леонида..  Младшего  сына  на  похоронах  не  было.  Колона  людей  шла  пешком    до  самого  кладбища.Последний  путь,  путь  боли  и  печали.  Путь  с  которого  не  возвращаются,  но  оставляют  о  себе  воспоминания.
     После  поминок,  когда  все  благодарили  за  обед    и    прощались  с  ним,он  только  теперь  заметил  её.  Не    смог  сдержаться,  затряслись  плечи,  положив  голову  ей  на  плечо,тихо  заплакал.  В  недоумении  некто  спросил,
Это,что  родня?
-Нет-нет,  -  чьи  то  слова  в  ответ,-  Они  вместе  учились,  это  с  Киева.
             Время  очень  долго    тянулось.  Каждое  утро    младший  сын  спрашивал  о  маме.    С  болью  в  душе,  уж  сколько  раз  говорил  сыну,  что  она  уже  никогда    не  вернётся.    Леонид  спал  в  сутки  по  три  часа,  разрывался  на  части;    домашние  хлопоты,    работа,  детсад.  Иногда  и  ночью  приходилось  быть  на  работе.  Хорошо,что  старший  сын  всё  понимал  и  вёл  себя  хорошо,поддерживал  отца.    Но  как  –то  вечером,  спросил  его,
- Что  так  и  буде  жить  втроём.  Мне  надо  вечером  на  волейбол,  а  ты    с  работы    приходишь  поздно.  Мне  надоедает  Серёжу  таскать  за  собой.  Да  и  ведь  ему  скоро  идти  в  первый  класс.
-  Погоди  сын,  скоро  лето,  я  вас    обеих  завезу    в  Красноярск,-  задумываясь,  ответил  он.  
-  Ну,  да  ладно,тебе  решать.  Но  учти,  я  после    окончания  школы,  насовсем  перееду  в    Красноярск.  Там  есть  техникум,  думаю  бабушка  с  дедушкой    будут  только    рады.
Леонид  удивился,  но  ничего  не  ответил  на  слова  сына.  Довольно    тяжело  расставаться  с  детьми.  Ему  было  даже  страшно  подумать,  что    он    один  останется  в  квартире.  Но  другого  выхода  просто  не  было.  И  после  окончание  ученого  года    он  отвез  детей  к  родителям.
       Лето  было  в  самом  разгаре.    Он  с  головой  окунулся  в  работу.  Приходил  домой  на  какие  –то  четыре  часа,  не  больше.  Да  и  что  его  держало  в  пустой  квартире?  Воспоминание  о  любимой  жене  забирало  сон,  иногда  чувствовал  боль  в  области  грудной  клетки.  Успокаивал  себя,  это  нервы,  это  всё  нервы.Тишина  в  комнате  давила  ,  раздражала.    Но  каждое  воскресенье,  как  всегда  с  цветами,    он  ходил  на  кладбище.    По  дороге  оттуда  заходил  на  дачу.  Хотя  в  этом  году    он  ничего  не  успел  посадить,но  всё  же  клубника  и  смородина  уродили.  Каждую  минуту  вспоминал  жену.  Перетёр    ягоды  с  сахаром,  как  это    она  делала,поставил  в  холодильник.  Последние  дни,  только  проснувшись,посматривал  на  настенный  календарь,  планировал  поездку  к  родителям.  
                 Прошло  немного  времени.    Леонид  ехал  с  пересадкой  по  Киеву,  хотел  увидеться  с  Валей.  Она    была  очень    рада,  что  позвонил  за  день  до  приезда.    Готовилась  к  встрече,  словно  шла  на  свидание.    Даже  купила  красивое  голубое  платье.  Оно  подчёркивало  её  фигуру  и  очень  подходило  к  цвету  глаз.      С  волнением,  оправилась  в  парикмахерскую,    хорошо  было  –бы,  чтобы  большой  очереди  не  было.  
       С  улыбкой  на  лице  посмотрела    в  зеркало,  любовалась  причёской.  Ну  вот,  мысли  догоняли  её,    уж  теперь  можно  идти  на  свидание.  И  взглянув  на  часы,      поторопилась  на  железнодорожный  вокзал.  
       Она,  увидев  его  издалека,  по  неволе  улыбнулась.  В  одной  руке    держал  три  белых  розы,  в  другой  дипломат.  Увидев  её,    ей  показалось    он  растерялся,  но  тут  же    поспешил    навстречу,
-Я  очень  благодарен,  что  ты  пришла.  
И  как  мальчишка,    немного  покраснев,  вручил    ей    цветы,
-Это  тебе.  Мой  поезд  через  два  часа,  давай  зайдем  в  кафе.
Поблагодарив,  она  слегка  покраснела.    Внезапно  на  неё  нахлынуло  странное  ощущение,    услышала  учащенное  сердцебиение.  Да,  она  разволновалась,  он  разбудил  в  ней  женщину.  Но  пыталась  скрыть  своё  волнение  и  взмахнув  рукой  в  сторону,громко  сказала,  
-Давай  перейдём  на  ту  сторону,  в  метрах    ста  от  сюда,  есть  кафе.
Он  поддержал  разговор,
-Да,    заметно,что  уж    вторая  половина  августа.    Людей  много,    шум,  гам,  разговоры.    Почти  все,  впопыхах,  тащат  чемоданы  и  куда-то  торопятся.
     В  кафе  было  очень  людно  и  шумно,    и  потому  они  не  сидели  долго.  Ведь  пообщаться  практически  не  было  возможности.  Выпив  по  чашечке  кофе,  отправились    побродить  у  вокзала.  Он  очень  эмоционально    рассказывал  о  успехах  на  работе.    Внимательно  слушая  его,    она  иногда    поворачивалась  к  нему,  посматривала  на    лицо.    Да,  а  кажется  на  висках  не  было  седины,  что  горе  делает  с  людьми.  И  как  быстро  летит  время.  Он  строил  планы  забрать  детей,  рассказывал  о  старшем  сыне,что  тот  после  школы  хочет    уехать  жить  к  его  родителям.    Вдруг  остановился  и  взял  её  за  руку.  Его  взгляд  утонул  в  глубине  её  глаз.Тепло  и  нежность  проникли  к  сердцу.    Ах,  столько  лет  она  ждала  этого  взгляда.Они  на  несколько  секунд  словно  замерли.  Внезапно    вздрогнули  от  звука  резкого  торможения  машины.  Он  растеряно  заговорил,  
-Валя,    ты  кажется  собиралась  в  отпуск.  Хочу  тебя  пригласить  в  гости.  Скоро  первое  сентября,  Серёжа  пойдёт  в  первый  класс.  Может  ты  мне  поможешь    его  собрать?
Она  улыбнулась…    Да,  а  ведь  она  ждала  этого  момента,давно    была  к  нему  готова.    В  душе  переживала,услышит  ли    когда  нибудь  эти  слова?  Да,    уж  не  те  годы,  чтобы  не  понимать  друг  друга  с  полуслова.  Он  улыбнулся,  мгновенно  повеселев,  одной  рукой  обнял  её  за  плечи    и  слегка  наклонившись  сказал,
 -Я  по  улыбке  понял….Ты  не  против?  Или  я  не  прав?
         За  три  дня  до  школы,    рано  утром  ,  Леонид  привёз  её  к  себе  домой.    Дети  еще  спали.  Он  только  переступил  порог,  обнял  её  и  нежно  поцеловал.  Отчаянно  забилось  сердце,  волнение  переполнило  её.  Она  тихо  прошептала,
 -Лёничка,  нам  не  по  двадцать  лет.  Хотя  время  летит,  но  не  торопи  события.  Я  пока  не  готова  к  таким  отношениям.
   Пока  она  в  шкаф  складывала  свои  вещи,  Леонид  готовил  завтрак.    Несмотря  на  его  уговоры,что  всё  будет  хорошо,  она  все  же    очень  волновалась.  Тот  первый  поцелуй,  словно  стрела  пронзила  тело.Да  столько  лет  она  не  чувствовала  мужчину.  Но  не  сейчас,  не  время,  твердила  себе.Что  скажут  люди?  Начнутся  разговоры,  ведь  после  похорон  прошло  только  пол  года.  Как  бы  он  не  хотел,  но  я  пока  надолго  здесь  не  останусь.Ведь  он    так  любил  жену.  С  его  стороны  это  не  порядочно,  как-то  надо  протянуть  время.  
 Уж  несколько  минут    Леонид  находился  в  детской  комнате.У  неё  даже  и  в  мыслях  не  было,чтобы  подслушать,что  там  происходит.  Понимала,  за  дверью  серьёзный  разговор.  Она  на  кухне  не  спеша  разрезала  батон  поперёк  и    порционно  намазывала    его  маслом.  Ей  доходили  звуки  уже    с  ванной  комнаты.  За  несколько  минут  Леонид  взял  её  за  руку,
-  Пойдём.
Да,  она  очень  волновалась.    Дети  встретили  её  приветливо,  но  с  опаской.      И  начались  домашние  хлопоты.    Поход    в  магазины,  совместные  покупки,  слегка  снимали  напряжённость  у  детей.  Виктор  называл  её  по  имени  отчеству,  а  Серёжа  был  более  нежен,  ,больше  улыбался.  Его  глазки  с  любопытством  бегали  по  её  лицу.  Когда,  она  это  замечала,  он  просто  улыбался  и  уходил  в  детскую  комнату.
         Сколько  радости  надо  ребёнку?  Ведь  каждый  знает  из  нас.  Когда  такой  большой  праздник  в  школе.Когда  ребёнок  переступит  порог  к  знаниям  и  почувствует,что  у  него  есть  поддержка,  ему  это    намного  легче  принять.  Ведь  с  одной  стороны  это    стресс  для  ребёнка.  Пойти  в  неведомое,  познакомиться  с  другими    детьми  и  вместо  мамы  рядом  учительница.
       Пробыв  целый  месяц  с  детьми,  Валя  со  спокойной  душой  уезжала  в  Киев.  Дети  приняли  её  и  это  дало  надежду,что  они  скоро  будут    вместе.  Они  все  вместе  ходили  на  кладбище,  возможно  это  и  дало  такой  результат.  Серёжа  обращался  к  ней  на  «вы»,  узнав,что  она  уедет  даже  заплакал.  
     Леонид  готовил  документы,чтобы  с  Нового  года  она  работала  у  них  диспетчером,  но  все  документы  были  готовы  только  в  марте  месяце.
   Они  не  спешили  оформить  брак,    ведь  не  дети.  Но  она  приняла  его  как  мужчину.  Всё  же  ласка,  уговоры,  нежные  слова  и  трепет  души  позволили  окунуться  в  страсть  любви.  Им  обоим  казалось,что  они  совсем  еще  молоды.Она  пылала  алым  цветком  и  он  любовался  ею.  Вдыхал  её    аромат  нежных  объятий  –лепестков.  Он  чувствовал,  что  был  любим,    в  душе  пылал  огонь  любви.  Даже  слегка  старался  страсть  унять,  ведь  так  давно  не  хмелел  от  искушения.    И  как  вином  наслаждался  её    поцелуями,  которые  сводили  с  ума.
       Солнце  всходило  и  заходило…  так  проходили  дни.  Она  часто  приезжала  на    выходные  дни,  дети  радовались,  ведь  в  доме  всегда  нужна  женщина.  И  постирать,      и  убраться,    и  иногда  помочь  сделать  уроки.  Особенно  дети  любили,  когда  она  готовила  торт.    Вообще  Серёжа  обожал  любую    домашнюю  выпечку,  но  особенно  с    масленым    кремом.  Леонид    много  времени  проводил  на  работе,    но  она  понимала,  что  нужна  ему,  нужна  детям.
   Перед    Новым  годом  заболел  Серёжа  и  ей  пришлось  взять  внеочередной  отпуск.  Доброе  сердце  не  могло  остаться  равнодушным  к  мальчику.  Температура  подымалась  до  тридцати  девяти  градусов,  казалось  он  временами  бредил.  Едва  открывал  глаза    и  просил  пить.  Иль  невзначай,  иль  по  зову  сердца,    стал  называть  её  мамой.
     Прошло  время…    Валя  переехала  на  постоянное  место  жительства,  вышла  на  работу.  Конечно,  работать  в  одной  организации  с  мужем  не  просто,  ей  казалось  ответственность  вдвойне    ложилась  на  её      хрупкие  плечи.  Работа  диспетчера,  это  в  первую  очередь  ответственность  за  безопасность  движение  поездов,  за  жизни  людей.  Новый  коллектив,  где  больше  женщин,    с    интересом  посматривал  в  её  сторону.  Ведь  не  каждая  решиться  пойти  на  двое  детей.  Но  в  то  же  время  все  понимали,  занимать  такую  должность  и  одному  воспитывать  детей  нелегко.  Её  терпение,  уравновешенность  и    мудрость  много  значила  в  воспитании  детей.  Леонид  был  счастлив.Он  видел  как  она  всем  сердцем  пыталась  всегда  уделить  внимание  и  ему,    и  детям.    Две  семьи  породнились.  Они  ездили  в  Киев  к  её    маме  и    к  дочери.  Семейная  жизнь  Люды  сложилась  хорошо.Они  со  временем  купили  квартиру  и  вскоре  родилась  внучка.
 Вале  было  приятно,  что    у  Леонида  не  было  разделения  детей.  Он    сам  предложил    на  каждого    в  банке    открыть  счёт.  И  они  ежемесячно  откладывали  туда  деньги.  Дети  об  этом  даже  не  знали.
     А  время  летело…    После  окончания  школы,    Леонид  отвез  Виктора  к  родителям  .  Парень  был  смышлёным,  грамотным,  он  в  этом  же  году  поступил  в  техникум.  
     Прошло  три  года…Выходные,  будни,  жизнь  продолжалась.  Валя  чувствовала  себя  хозяйкой,  хранительницей  семейного  очага.  Серёжа  подрастал  и  радовал  её  любознательностью.  Он  внешностью  очень  похож    на  Леонида.  Знания  мальчику  давались  не  сложно.  Все  таки  есть  фундамент.Она    иногда  была  в  восторге  от  его  умения  самому  разобраться  в  Физике,  электронике.  Да,  а  ведь  и  удивляться  ни  к  чему,  наверняка  гены  в  жизни  очень  много  значат.
     После  техникума,  Виктор  отслужил  в  армии,  а  вскоре    приглашал  на  свадьбу.  Конечно,  задумываясь,  рассуждала  Валя,  надо  поехать.  Уж  сколько  раз  они  собирались  поехать  вместе,  но  всё  как  -  то  не  получалось.  И  они,  взяв  отпуск,    втроём  поехали  в  гости.  Их  встретили  очень    тепло.  Особенно  свекровь,  всё  обнимала  и    благодарила  за  внуков.Она  понимала,что  такое  воспитывать  детей.
 И  свадьба  удалась  и  еще  две  недели  гостили.  А  погулять    и  отдохнуть  было  где.  Красноярский  край  славился  лесами.Они  собирали  грибы,  ягоды  и  даже  орехи.
             Дни  текли  чередой,  менялись  времена  года.  Время  шло…    За  эти  годы  из  жизни  ушла  её  мама.  В  дочери  всё  было  хорошо.  За  это  время,  уж  подрос  и  внук.  И  тоже  мечтал  выступать  в  цирке.    Как  хорошо,  что  была  мама,  успокаивала  себя,  как  бы  я  смогла  помочь  дочери  в  воспитании  внуков.  И  у  Виктора,  на  родине  Леонида,  было  уже  двое  сыновей.  Они  ездили  туда  через  каждые  три  года.  
           Вале  до  пенсии  оставалось  немного  меньше  года.    Она  смотрела  на  Серёжу,  ну  вот  и  он  уже  заканчивает  школу.    Уравновешенный,  симпатичный  парень,  наверное  тоже  не  одной  девчонке  вскружит  голову.  Но  последнее  время  она  увидела  напряжённость    в  отношениях  с  Леонидом.  Словно  между  ними  пробежала  чёрная  кошка.  В  душе  оправдывала    мужа,  это  всё  связано  с  работой.  Ведь  недавно  он  пошёл  на  повышение.    Последнее  время  и  даже  в  выходные  дни,  уж  совсем  мало  времени  проводил  дома.  Она  же  работала  в  смене,  чаще  ездила  на  дачу,  здесь  ей  помощником  был  Серёжа.  Она  заметила    в  нём  какую  -    то  непонятную    скованность,  но  решила,  что  это      возрастное,  не  стоит  над  этим  ломать  голову.
           Утро….    яркие  лучи  солнца  проникли  в  спальню.  Валя  проснулась  и  бросив  взгляд  на  Леонида  улыбнулась.У  нас  всё  будет  хорошо,  ведь  пришла  весна,  а  она  всегда  приносит  радость  и  мудрость.  И  слегка    рукой  коснулась  мужа,
- Вставай  дорогой.    Время  собираться  на  работу.
 Набросив  на  себя  халат,  отправилась  в  прихожую,  включила  утюг.
     Она  гладила    для  мужа  рубашку,  в  это  время,  с  ванны  вышел  Серёжа,  поздоровался  и  как  бы  мимоходом  сказал,
-Ну  мам,  ты  его    так  разбаловала.  Вы  с  отцом    меня  научили    вещи    гладить,  а  ему  самому  что    слабо?    Тебе  и    так  работы  хватает.
Леонид    уже  позавтракав,    вышел  с  кухни,  он  услышал  слова  сына,  грубо  ответил,
-Не  тебе  меня  учить….
От  сына    долго  не  пришлось  ждать  ответа,
-Слышь  пап,    я  не  обираюсь  тебя  учить.  Но  думаю  тебе  стоит  прислушаться  к  некоторым  моим  советам  и  не  только  в  этом.
Сказав  это,  он  сразу  отправился  в  свою  комнату.  Когда    в  семье  такие  моменты    случаются,  уж  лучше  уйти.  Валя    всегда  так  поступала.  Слегка  покраснев    ушла  на  кухню.  Но  тут  же  вернулась,  в  руках  держала    кожаную  папку,
-Леня,  вот  ты  забыл.
 Она  протянула  ему  папку  и    слегка  задержав  его  руку  спросила,
-У  нас  с  тобой  всё  в  порядке?  Его  взгляд    забегал  по  её  лицу,  немного  растеряно  ответил,
-  Тебя  что  –то  не  устраивает?  Мне  кажется  ты  просто  устала.  А  если  ты  о  нём,  не  обращай  внимания.  Я  с  ним  поговорю,о  чём  это  он.  И  уж  у  двери  сказал  громче,
-Да  спасибо  за  завтрак…  И  за  рубашку  тоже.
Дверь  захлопнулась…  Словно  оборвалась  струна  на  музыкальном  инструменте.  Её  стало  себя  жаль.    А  ведь  раньше,  когда  уходил,  всегда  улыбался  и  часто,  даже  при  сыне,  позволял  себе  чмокнуть  её  в  щеку.  
       Серёжа  слышал  их  разговор,  ухмыльнулся,  во  даёт.  А  всю  жизнь  учил  меня    быть  честным.  Он    в  себе  держал    тайну  о  отце,  ему  было  больно  за  мать.  Два  дня  назад,  он  с  ребятами  гулял  по  городу.  Уже  было  поздно,  домой  идти  не  хотелось.  Валя    была  в  ночую  смену,  а  отец  как  всегда  приходил  ближе  к  ночи.    Идя  по  аллее,    у  подъезда  пятиэтажного  дома  привлёк  внимание  женский    смех.  У  входа  подъезда  свет  падал  на  белокурую  женщину  и  рядом  с  ней  стоял  его  отец.  Он  приостановился,  вытаращил  глаза,  а  время    то  какое…  во  даёт!    И  он  сразу  попрощался  с  ребятами,  но  не  пошёл  домой.  А  стал  из-за  угла  следить  за  отцом.  Казалось,что  здесь  такого,  но  его  здорово  насторожило  это.  При  одной  мысли  стало  неприятно,неужели  у  него  другая  женщина?Да  нет,  какая  –то  чушь  лезет  в  голову.  Подожду  его  здесь,  пойдём  вместе  домой.  Но  вдруг,  он  увидел  как  отец  приблизился  к  ней,она  засмеялась  и  резко  зашла  в  подъезд.  Отец    кинулся  за  ней.  Серёжа  ничего  не  думая,  как  мышь  проник  за  ними.  Он  обрадовался,что  здесь  был  полумрак,  свет  горел  где  –то  по  выше.  На  втором  этаже  звук  замка  привлёк  его  внимание.Сделав  несколько  шагов  вверх,  он  увидел  как  она    забросила  руки  на  плечи  отца    и  припала  к  его  губам.  Дверь    медленно  закрылась,  щелкнул  замок.  
   Сергей    был  готов  рвать  и  метать.  Как  он  посмел?  Он  что  превратился  в  бабника?  Боже  мой,  иметь  такую  заботливую  жену    и  творить  чёрт  знает  что.  В  подъезде,  прокараулив    до  полуночи,  так  и  не  дождался  отца.  Придя  домой,  принял  холодный  душ  и  выпил  молоко  с  мёдом.  От  размышлений  стали  волосы  дыбом.  Нет,  я    мать  не  дам    в  обиду.  Он  еле  уснул,  казалось,  всю  ночь  слышал  тот  заразительный  смех.
           Ранним  утром,  он  собирался  в  школу,  но  настроения  совсем  не  было.  Все  мысли  о  отце,  интересно  давно  он  с  ней  ?  И  ночевать  не  пришёл..  он  только  сей  час  обрати  внимание,ведь  он  часто  не  ночевал  дома  когда  мать    работала  в  ночую  смену.  Недавно  говорил,что  ездил  в  Киев.  Да,  наверное    иногда    надо  больше  внимания  уделять  родителям.  Сделав  такие  выводы,  он  отправился  в  школу.  Едва  отсидел  два  урока,  волновался.  Наверное  мать  дома,  может  он  у  себя?    И  он  всё-  таки      решил  зайти  к  нему  работу.  Поймал  себя  на  мысли,  хорошо,  что  от  школы  идти      минуты  три,  не  больше.  
       Секретарши  на  месте  не  было  и  он,  слегка  склоняясь,  тихо  приоткрыл  дверь,  отец  читал  какие  то  бумаги.  Кроме  него  в  кабинете  больше  никого  не  было..  Сжав  кулаки,  это  как  поддержка  для  себя,  зашёл  в  кабинет  и  резко  закрыл  дверь.Только  теперь  Леонид  услышал,  что  кто-то  зашёл.  Он  удивился  его  появление,
- Что  на  что-  то  деньги  нужны?
Серёжа,  ото  двинув    стул    от  длинного  стола,
- Можно  я  присяду?  Хочу  с  тобой  поговорить.
- А  дома  этого  сделать  нельзя?-  выглядывая  из  –  очков  спросил  его.
- Ты  мне  скажи,    у  тебя  эта  женщина  как  давно?
- Ты  о  чём  сын?  Та  белокурая,  с  которой    ты  вчера    хохотал    у  подъезда.
- Что  за  чушь,  это  мы  просто  вместе  шли  з  работы.Она  пошла  домой,  а  я  вернулся  на  работу,  на  маневровой  горке  было    повреждение,  мне  пришлось  туда  поехать.  Кстати,  эта    женщина  председатель  нашего  месткома  уже  три  года,  если  ты  этого  не  знаешь.  И  нам  приходится  иногда  решать  некоторые  вопросы.
- Так  решать  как  вчера.    Я  не  маленький  мальчик,отец.  Я  вырос,  а  ты  просто  не  заметил.Ты  вечно  на  работе,  а  мы  с  мамой  и  на  даче,    и  на  кладбище  ездим  без  тебя,  она  как  пчёлка  пашет.  Наверное  скажешь  низко  с  моей  стороны,  что  я  следил  и  всё  видел,на  что  способна  эта  женщина.  Думай  как  хочешь,  но  я  мать  в  обиду  не  дам  .  Поэтому  я  пришел  на  работу  к  тебе,  хорошо,  что    в  приёмной  никого  нету.  Я    боюсь,  не  хочу  чтобы  она  об  этом  узнала.  Так  что    прекращай  это  безумство.  Иначе,  я  тебе  на  выпускном  вечере  видеть  не  желаю!
- Прекрати!-  вдруг  громко,  отец    остановил  его  .
Сын  уходя,-Запомни,  я  мать  в  обиду  не  дам.
               Да,    он  пережил  всё  это,потому  стал  малость  задумчивым.  Поэтому    утром,  так  разговаривал  с  отцом.  В    выходной    день  Валя  занималась  генеральной  уборкой.  Не  заметила  как  прошло  время.  Серёжа  пришел    со  школы,  поев,  закрылся  в  своей  комнате.  Да  у  сына  тяжёлое  время,  ведь    экзамены  на  носу.  Леонид  пришёл  домой  около  десяти    часов  вечера,  она  не  дождалась  его,  уснула.  Серёжа,  увидев  отца  в  прихожей,тихо  вышел  к  нему,
-  Я  прошу  тебя,пока  она    ничего  не  замечает,  прекращай  этот  бред,  Отец,  мне  за  тебя  стыдно!  
И  резко  развернулся,ушёл  в  свою  комнату,  сразу  выключил  свет.
     После  выходного  Валя  на  работе  готовила  отчет    о  повреждениях  за  квартал,    чертила  график  дежурств  на  следующий  месяц.  Это  была  пятница,  перед  выходными  днями  всегда  меньше  людей  в  дистанции.  
Она  в  обеденный  перерыв,закрыв  дверь  в  диспетчерскую,  зашла  в    подсобку  набрать  в  чайник    воды.    По  лестнице    услышала  чьи  -то  шаги,  плотно  прикрыла  за  собой  дверь.  Набрав  воды  ,  вдруг  услышала    женский  голос,  
- Да,  уж  сколько  лет,    как  он  привёз    её  с  Киева.Она  добрая  душа,  говорят,  ради  детей  за  него  пошла.    И  такая,    всегда  в    хорошем  настроении,  приветливая,  добрая  ко  всем,  грамотная.  А  он  неблагодарный,  на  старости  лет  сходит  с  ума.  Крутит  роман  с  этой.  Вон  только  вышла  с  бухгалтерии,  не  пошла  а  поплыла  к  нему  в  кабинет.  А  секретарши    то    сейчас  там  нету.
Другой    голос  грубее,  словно  шёпотом,  
- Да  я  её  знаю,  это  Оксана,  у  неё  двое  сыновей,  давно  оба  женаты.  У  неё  уж  трое  мужей  было,  никак  не  остановится.  Её,сорок  пять  лет,  а  она  всё  корчит    из  себя  молодушку.  Её  как  женщину  жалко.А    он  при  такой  должности,  фу…    Да  ни  стыда  ни  совести.  Если  хотя  бы  не  вместе  работали,  а  здесь  же  всё  как  на  ладони.
- Говорят,  пару  дней  назад,  Серёжа  с  его  кабинета  вышел,  красный  как  рак.  В  это  время  кто-то  в  приёмной  был.  Говорят,  в  кабинете  громко  разговаривали,  ссорились.Только  когда  дверь  открылась,уходил,  услышали  слова,-  «Я  мать  в  обиду  не  отдам!».  После  разговора  никого  не  принимал.Помню  жену  его,  красавица  была,  а  как  он  её  любил…    как  любил,  прям  лелеял.  
Валентине  казалось  она  замерла,  слушала  разговор  и  не  верила.  Разве  может  быть,  чтобы  Леонид    ей  изменял,  да  ещё  в  такие  годы.  Пыталась  эту  мысль    отогнать,  нет-  нет,  всё  сплетни.  Желание  выбежать  с  подсобки,  словно  птицей  с  клетки,  не  хватало  воздуха.    Боясь,  взялась  за  дверную    ручку,    но  слова  остановили  её.
- Да,  все  таки  Серёжа  молодец.    Такую  женщину  ценить  надо.Видать  всё  же  она  хорошо  воспитывала  его  детей.  Ну  да  ладно,  побежала,  мне  ещё  в  доставку  идти.  Пока.
Частое  сердцебиение  не  давало  ей  сделать  вдох.  Последние  слова  шокировали.  Ручьём  потекли  слёзы.    Хотела    на  пол    поставить  чайник,    но  не  рассчитала,  почти  уронила  его.  Умывшись  холодной  водой,  все  же  нашла  силы  успокоиться.  Резко  открыла  дверь.  Но  в  коридоре,  уже  никого  не  было.
     Она,    выпив  лекарство  от  давления,  взяла    в  руки  график  дежурств,  стала  считать    часы.  В  голове  гудело,  едва  удавалось    сосредоточиться.
         Рабочий  день  подходил  к  концу,  звонки,  записи  о  работе  отвлекли  от  всех  мыслей.      Посмотрев  на  часы,  она    решила  занести  ему    месячный  график  работ  на  подпись.  Перед    тем  как  пойти,  посмотрела  в  зеркало.  Ну  что  же…  надо  держаться.  И  слегка  припудрив  нос,    и  поправив  седые  волосы  направилась  в  кабинет.  В  приёмной  никого  не  было.  А  может  он  ушёл,  резко  открыла  дверь.  Он  сидел  за  столом,  от  неожиданности    вытаращил  глаза.    В  полуметре  от  него  на  столе  сидела  Оксана.  Увидев  её,  сощурив  глаза,  ехидно  улыбнулась  и  соскочила  со  стола.  Отошла  к  окну,  словно    там  что-то  увидела  .
Валя  уверенно  направилась  к  нему,
- Извините,  я  без  стука,  думала  здесь  нет    никого.
И  положив    график  на  стол,  сразу  вышла.
         Сердце  стучало  бешеными  молотками,  в  голове  словно  что-  то  щелкало,  она  поняла,  это  давление.  Зайдя  в    диспетчерскую,  снова  выпила  таблетку.  Успокаивала  себя,    надо  держаться.-  А  ну  Валюша,  возьми  себя  в  руки,  ведь  ты  же  сильная.  И  словно  кто-то  шептал  на  ухо,  подумай  о  Серёже,  ведь  ты  ему  нужна,  хотя  бы  в  институт  поступил.  А  уж  потом….  Она  знала,  в  любом  случае,  если  что-  то  не  так  пойдёт,    у  неё  в  Киеве  есть    квартира.  Там  друзья,  которые  всегда  поддержат,    помогут.
     Открыв  дверь  ключом,  она  поняла,  что  дома  никого  нет.    На  кухне  всё  валилось  с  рук.  Желание  от  боли    завыть  волчицей.  На  глазах  выступали  слёзы,  но  она  успокаивала  себя.  Нет-  нет,  я  сильная,  уж  лучше    как  мышь  забиться  в  угол  и  никого  не  слышать  ,  не  видеть.  Уж  сколько  раз  воспоминания  тревожили  душу.Тогда  была  ему  нужна,  попросил  помочь  поднять  на  ноги  сыновей.  Ну  вот  и  дождалась  благодарности…
         Где  -то    ближе  к    одиннадцати    часам  ночи,  в  квартиру  тихо  вошёл  сын.  Он  видел,что  в  спальне  горел  светильник,  понял,  что    дома  отца  нет.  Несколько  движений  на  кухне  и    ушёл  в  свою  комнату.
     Ей  почему  –то  вспомнилась  »  Сказка  о  золотой  рыбке»,  старушка  у    разбитого  корыта.  И  тут  же  успокоила  себя.  Да  разве  мне  так  много  надо  было,  нет  –  нет.  Звук  щелчка  замка  прервал  мысли.  Ну  вот,  пришёл,  пусть  уж  лучше  думает,  что  я  сплю.  
     Дни  в  напряжении.  Замечала  взгляды  сотрудников  в  её  сторону,  но  она  держалась.  Не  в  её  характере  ссориться,  что  –  то  выяснять,  доказывать.  
       Весна  всегда  приносит  хорошее  настроение.Тёплый  ветерок,  словно  ласкал,  подбадривал  её.  А  яркое  солнце  дарило    тепло  и  надежду.  Всё  будет  хорошо,  она  успокаивала  себя,  ведь  в  жизни  так  бывает.  Надо  время…    и  только    время    расставит  всё  на  свои  места.  Весенние  хлопоты,  подготовка  к  выпускному,    поездки  на  дачу,    снизили  градус  напряжения  в  их  семье.
     Настежь  открытое  окно…    Солнечные  лучи  пробивались  сквозь    шторы  –на  улице  хорошая  погода.  Она      способствовала  хорошему  настроению.  Ведь  сегодня  вручение  аттестатов,  выпускной  бал.  Леонид  с  сыном,  улыбаясь,  завязывали  друг  другу  галстуки.  Ну  вот,  она  смотрела  со  стороны,  кажется  отношения  наладились.  Её  успокоило  то,  что  он  не  очень  на  долго  задерживался  на  работе,    в  выходные  дни,    чаще  был  дома.  Стал  как  и  раньше,  внимательно    относиться  к  ней.
           Но  ведь    она  не  знала  того,  что  три  недели  назад,  сын  имел    очень  серьёзный  разговор  с  отцом.    Это  случилось  в  выходной  день.  Валя  была  на  дежурстве.  Сергей,    случайно  по  телефону,  услышал  разговор.    Слова  отца  поразили  его,-  «Хорошо  моя  кошечка,  я  скоро  буду.»      Почувствовал,  как  гнев      воспалил  разум.  Ярость  удушливыми  волнами  накатила  на  него.  Не  уж    -  то  пойдёт?    Мать  на  работе...    Ну,  погоди….    Ведь    я    тебя  предупреждал…
       Леонид,  словно  мальчишка  торопился,  подходил  к  её  дому.  Сергей,  сжав  кулаки,  шёл  следом.  Странно,  хотя  бы  раз  оглянулся  по  сторонам.  Не  уж-то  в  них  такая  любовь?  Или  помрачение  ума    на  старости    лет?
У  подъезда,  он    пробыл  около  полу  часа.  Нервно  курил,  хотя  очень  редко  себе  это    позволял.    Но  молодая  кровь  кипела  в  жилах.  Взволнован,  слегка    растерян,  но  всё  же  поднялся  на    этаж  ,  нажал  кнопку  звонка.  Нервно  смотрел  на  часы,  пять  минут    показались    вечностью.  
В  конце  -    концов  дверь  открылась.    Оксана  стояла    перед  ним  с  распущенными  волосами  ниже  плеч,    в  шикарном    розовом  пеньюаре.  Увидев  его  презрительный  взгляд,  побледнела,  только  и  смогла  выдавить  слова,
-Ты  успокойся,  успокойся….
Он  резко  вдохнул,  слегка  дрожащей  рукой,    отвёл  её  в  сторону  и  стремительно  направился    в  другую  комнату.  Казалось,  от  брани  и  криков    содрогались  стены.    Краткий  миг  тишины.    Леонид    от  волнения,    от  стыда  выскочил,    весь    красный  как  рак.  Он  сразу  поспешил,  открыл  входную  дверь  квартиры.  За  ним    вышел,  от  гнева,  побледневший  сын,  мгновенно    прикрыл  за  ним  дверь.    Лёгкий  румянец  покрыл  красивое  лицо  парня.  Он    взорвался  вулканом,    наговорил  много  гадостей  в  её  сторону  и  у  выхода,    глядя  в  глаза  сказал,
-Где  совесть  твоя?  Я  тебя  предупредил!  Коль  не  прекратите  это,  он    навсегда  потеряет  сына.    И    тебе    совет  дам,  поищи  себе  помоложе.
По  дороге  домой  Сергей  переживал,  неужели  не  поймёт?Да,  пусть  я  жёстко  говорил  с  ним,  но  ведь  это  так  подло  с  его  стороны.  Такую  жену,  какую  имеет,    надо  ценить,  лелеять.  А  тем  более  на  старости  лет.  Ведь  для  меня  она  мать,  мать  с  большой  буквы.  Я  счастлив,  что  она  есть  в  моей  жизни.  Пусть  только  посмеет  снова  переступить  её  порог!
             Прошло    время…    Серёжа  после  первого  курса  института  женился.  Первое  время  молодые    жили  с  родителями  невесты.  Спустя  два  года  с  помощью  родителей  купили  двухкомнатную  квартиру.  Со  временем    родилась    дочь  Руслана,  очень  похожа  на  Серёжу.    Леонид    уж  был  на  пенсии,    радовался  жизни,  радовался  внучке,  но  много  уделять  внимания    не  мог.  Его  здоровье  пошатнулось.  Валя  и  дни,    и  ночи  возле  него,  как  возле  маленького  ребёнка.  Мучило  высокое  давление,  беспокоило  сердце.  Он  несколько  раз  лежал  в  больнице,  но  лечение  результата  не  давало.
 Как  –то  ночью  Серёжу  разбудил  звонок  телефона.  Увидев,  кто  звонит,  он  всё  понял.В  дом  пришла  беда  и  здесь  уж  ничего  не  поделаешь.    Он  сразу  позвонил  и  на  всякий  случай  дал  телеграмму.  Но  в  Красноярске    на  три  дня  об’явили  штормовое  предупреждение.  Да,    начиналась  осень,  а  это  время  дождей.
       После  похорон  прошло  семь  дней.  Только  сейчас  Виктор  добрался    в    Киев.  Уж  оттуда  приехал  электричкой.  В  квартире  хозяйничала  Людмила.  Она,  с  семьёй,  приехала  ещё  вчера  вечером.Они  с  Валей    планировали    завтра  в  кафе  провести  поминальный  день  на  девять  дней  после  смерти.
         На  второй  день  после  поминок,  все  съездили  на  кладбище.  По  возвращению  ,    Валя    попросила    зайти  в  квартиру.  Когда  все  дружно  расселись  за  столом,  она  со  своей  спальни  вынесла  папку.    Слегка  дрожали  руки,  обронив  слезу,    открыла  её,
- Вот  дети,  всем  поровну.  Это  мы    вам  с  отцом    приготовили.  Уж  сколько  смогли,    не  обессудьте.  
Она  на  стол  выкладывала  пачки  денег.  От  неожиданности  наступила  тишина.  Слегка  опустив  голову  к    стулу,    хотела  присесть,      пошатнулась,  к  ней  сразу  кинулся  Серёжа,
- Мама  не  волнуйся.  Присядь.  Может  лекарство  дать?  
Он  торопясь,  принёс  стакан  с  водой  и  борсетку,  в  которой  она  всегда  хранила  свои  лекарства.  Люда  накапав  сердечные  капли,  положила  руку  на  плечо,
- Мама,  а  может  всё  же  поедешь  с  нами?
- Да  нет  же,    я  тебе  сказала,  не  уговаривай,  всё  будет  хорошо.
Она  перед  этим  имела  разговор  с  дочерью.  Сказала,что  она  ещё  здесь  нужна  сыну.    Руслана  пойдёт  в  первый  класс,  уж    может  быть  тогда  вернётся  в  Киев,  в  свою  квартиру.
 Да,    она    и  правда  устала…  не  те  уж  годы,  не  те….    Никогда  не  думала,что  он  уйдёт  первым.    Болело  сердце  и  душа,    но    её  что  –  то  звало  в  Киев.  Уж  на  вокзале,  провожая  дочь,  тихо  прошептала,
-  Я  давненько  не  была    на  кладбище  у  мамы.Но  уж  нету  здоровья  ездить  туда  -  сюда.  Ты  сходи  на  могилку,  положи  цветы  от  меня.  
       Отправился  поезд.  Она  с  сыном  возвращалась  домой.
           И  вот,    прошло    почти  три  года  после  смерти  мужа.  Она  вчера  с  Серёжей  ездила  на  кладбище.  Поправив  цветы  на  могиле,  роняла  к  земле  слёзы.  Благодарила  Бога,  что  он  был  в    её  жизни.  Благодарила  за  любовь,  за  счастливые  дни  и  ночи,  за  все  радости  и  печали,  что  пережили  вместе.
         В  квартире  настежь    открытое  окно.  Резкий  сигнал  машины  прервал  её  вспоминания.  Она  в  который  раз  посмотрела  на  фото  мужа,
-Ну  вот  Лёничка,  я  уезжаю.  Я  выполнила  свой  долг,  долг  женщины,  долг  матери,  сколько  могла  помогла  сыну.  Ты  меня    уж  прости,  ведь  я  не  знаю  смогу  ли  еще  когда  нибудь  приехать  к  тебе  на  могилку.
     В  квартиру  вошёл  Серёжа  с    дочуркой.  Нежный,  тёплый  взгляд  сына  скользнул  по  её  лицу.    Внучка  расставив  ручки  подбежала    к  ней,  обнимала  и  ласкалась.  В  полупустой    квартире  раздался  звонкий,    серебристый  голосок,
-Бабушка,  а  мы  на  такси  приехали.    На  таком...  жёлтом.
-Ну  вот  и  хорошо,  -ответила,  поцеловав  её  в  лоб.
Склонив  голову,  внучка  сразу  возразила,
-И  вовсе  ничего  хорошего  в  этом  нет,  ведь  ты  уезжаешь.  А  я  буду  очень    -  очень    скучать  за  тобой.
- Пошли  уж,  время  ехать,    нас  поезд    ждать  не  будет…  Быстрее,-  заботливо    поторопил  Сергей.  
И  взяв  чемоданы    обратился  к  дочери,
-Ты  бабушку  не  расстраивай,    ведь  мы  будем  к  ней  в  гости  приезжать.  Время  скоро  пролетит,  даже  не  заметишь.    У  неё,    через    месяц    день  рождения  и  мы    обязательно    поедем    к  ней.    
                                                                                                                                                                                                   Июнь-  июль  2020р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886153
дата надходження 17.08.2020
дата закладки 18.08.2020


Амадей

Маестро й Муза

Закохана  душа  так  музики  просила,
Чекала  ніжності  й  пісень  весь  час,
І  до  Маестро  Муза  прилетіла,
Й  принесла  щастя  і  кохання  вальс.

Лише  торкнувся  клавіш  він  рукою,
І  полилася  музика  з  небес,
І  щастя  полилось  для  них  рікою,
Для  двох  щасливих,  люблячих  сердець.

Вони  зустрілись  поглядом  єдиним,
Лилась  мелодія  серцебиття,
Мелодія  серця  їх  полонила,
Кохання  й  музики  пройшло  злиття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885621
дата надходження 11.08.2020
дата закладки 12.08.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Твій осінній сум

Ти  з  сумом  осінь  зустрічала
І  проводжала  журавлів.
А  вечорами  сумувала,
З  тобою  вітер  гомонів.

Він  заспокоював  словами
І  листям  тихо  шепотів.
Туман  стелився  берегами,
Він  землю  наче  димом  вкрив.

Ти  тихо  плакати  навчилась,
В  душі  своїй  ховала  біль.
На  серці  рани  все  лічила
І  розганяла  заметіль...

Коли  зима  прийшла  у  гості.
Розмалював  вікно  мороз.
Думки  з'явились  дуже  часті,
Й  слова,  що  сказані  всерйоз.

Ти  у  думках  була  щаслива,
Спокійно  там  було  тобі.
І  ніби  виростали  крила,
Ти  відривалась  від  землі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885700
дата надходження 12.08.2020
дата закладки 12.08.2020


Микола Серпень

Ми втратили поета

Ми  втратили  поета  в  Україні...
Загинув  так  він,  як  на  полі  бою  -
Тримав  свій  сектор  і  все  мріяв,
Що  заспіває  ще  для  нас  з  тобою.

Це  поле  бою  -  не  війна  на  сході,
Хоч  подумки  ми  всі  на  тій  війні.
Це  поле  бою  -  вірус,  що  в  народі
Давно  вже  ділить  всіх  на  так  і  ні.

Незримий  ворог,  зло  невідворотне
Чатує  всюди,  де  ти  не  пройдеш.
Чекає  нас  він  навіть  на  воротах
Він  завжди  там,  де  вже  ніхто  не  жде.

І  хто  із  перших  з  ворогом  зійдеться?
Приміряє  до  себе  хижий  лет,
Хто  спробує  протистояти  в  герці?
І  відповідь,  як  світ  проста  -  поет!

І  він  пішов,  хоч  був  вже  нездоровим,
Із  перших  рушив  проти  німоти,
Бо  вірив  в  міцність  і  сердець,  і  слова,
А  ще,  він  знав,  що  на  підході  я  і  ти.

Тому  й  пішов,  що  завжди  був  на  варті,
Тому,  що  гріли  жовте  та  блакить.
А  світла  пам'ять,  мов  у  серці  ватра
Хай  завжди  про  найкращих  майорить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885618
дата надходження 11.08.2020
дата закладки 11.08.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

В поцілунках сонця

Небо  в  маркізеті,  серпень  у  засмазі,
День  з  кавунно-динним  свіжим  ароматом.
Ти  для  мене,  ніби  у  степу  оазис.
Очі  заблищали  -  теплі  два  агати.

Сонця  вічна  фреска,  маки  і  цикорій.
Заблукали  в  травах  ми  удвох  з  тобою.
Тиша  пасторальна,  почуттів  прозорість.
Серце  пломеніло,  сповнене  жагою.

Пролітає  серпень  птахом  легкокрилим.
Залишає  згадку  про  гаряче  літо,
Трав*янистий  килим.  Як  же  ми  любили!
В  поцілунках  сонця  -  неповторні  миті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885548
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 10.08.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Маестро, серце просить

Маестро!  Серце  просить  музики,
Воно  чекає  ніжності  й  пісень.
Маестро!  Зорі  наче  гудзики,
За  ніччю  знов  для  нас  наступить  день.

Маестро!  Серце  просить  радості,
Прошу  скоріше  клавіші  нажміть.
Нехай  в  душі  не  буде  старості,
Запам'ятайте  назавжди  цю  мить.

Маестро!  Серце  просить  погляду,
Одного,  щоб  лишивсь  на  все  життя.
Пташиних  крил  у  небі  розмаху,
Щоб  чулось  пісні  і  вірша  злиття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885542
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 10.08.2020


Надія Башинська

ОЙ ПЛИВЛА ХМАРИНА…

Ой  пливла  хмарина,  де  льон  у  долині.
Дарувало  поле  їй  волошки  сині.

А  як  пропливала,  де  жита  шуміли,
в  віночок  зібрала  там  ромашки  білі.

Ой  пливла  хмарина  там,  де  наша  хата,
у  вінку  з’явилась  ще  й  духмяна  м’ята,

червоні  троянди  й  чорнобривці  пишні.
«Яка  ж  ти  красива!»  -  сміялися  вишні.

Дощиком  пролилась  тут,  де  наш  садочок,
ґронечко  калина  їй  вплела  в  віночок.

У  зелених  травах  в  лузі,  біля  річки,
Цвіту  назбирала  на  барвисті  стрічки.

Ой  пливла  хмарина  в  небі  теплим  літом,  
радувала  світ  весь  кольоровим  цвітом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885525
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 10.08.2020


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Лісовий неписаний закон

У  старій  хатині  лісника,
Що  деревами  оточена  усюди,
Рідко  хто  з"являється.Така
Доленька  у  неї  вже.Бо  люди

Перестали  нині  тут  бувать,
Все  у  клопотах.Як  вільну  мають  днину,
В  Буковелі  прагнуть  побувать
Та  відпочивати  у  Єгипті.

У  хатиночці  ще  стіл  старий  стоїть,
Ліжко  теж  міцне-міцне  дубове.
І  ноді  зайде  ще  хтось  сюди  -
Прихисток  найкращий  грибникові.

І  від  сонця,  граду  та  дощу,
Відпочити  теж  у  тиші  можна.
Як  ідеш  -  лишити  не  забудь
Дрова,  сірники  та  дрібку  солі.

Щоби  міг  зігрітись  інший  хтось,
Готувати,  розтопити  пічку.
Лісовий  неписаний  закон
Порушить  хай  ніхто  не  має  звички.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885520
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 10.08.2020


Валентина Ланевич

День добігає кінця

Знову  день  добігає  кінця
І  тьмяніє  багряна  заграва.
Коса  тінь  ледь  торкнулась  лиця,
То  для  вітру  весела  забава.

Шелестить  у  грушевім  листку
Та  колише  достиглу  вже  грушку.
Від  кохання  душа  в  сповитку,
Не  лишай,  вітре,  спомином  пустку.

Бо  розквітлий  у  серці  розмай,
Має  силу  терпку  й  виняткову.
Горобинну  настійку  спізнай,
Де  втрачаєш  і  волю,  і  мову.

Так  з  роками  дозріле  вино
Б’є  фонтаном  у  грудях  гарячим.
Пий  до  денця  невситне  єство,
Що  в  чеканні  є  ніжно-тремтячим.

09.08.20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885495
дата надходження 09.08.2020
дата закладки 10.08.2020


Валентина Ланевич

День добігає кінця

Знову  день  добігає  кінця
І  тьмяніє  багряна  заграва.
Коса  тінь  ледь  торкнулась  лиця,
То  для  вітру  весела  забава.

Шелестить  у  грушевім  листку
Та  колише  достиглу  вже  грушку.
Від  кохання  душа  в  сповитку,
Не  лишай,  вітре,  спомином  пустку.

Бо  розквітлий  у  серці  розмай,
Має  силу  терпку  й  виняткову.
Горобинну  настійку  спізнай,
Де  втрачаєш  і  волю,  і  мову.

Так  з  роками  дозріле  вино
Б’є  фонтаном  у  грудях  гарячим.
Пий  до  денця  невситне  єство,
Що  в  чеканні  є  ніжно-тремтячим.

09.08.20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885495
дата надходження 09.08.2020
дата закладки 10.08.2020


Амадей

Прийди мила до потічка (авторська пісня)

Тільки  вечір  наступає,я  до  неї  хочу,
Самі  ноги  несуть  мене  до  неї  щоночі,
Співа  душа  соловейком  і  серце  співає,
Прийди  мила  до  потічка  я  тебе  чекаю,      (2  рази)
Прийди  мила  до  потічка  я  тебе  чекаю.      (2  рази)

Я  зігрію  твоє  тіло,пригорну  до  себе,
Таке  миле,  ніжне,  біле,подарунок  неба,
Послухаєм  соловейка,  в  зеленому  гаї,
Нехай  тішиться  серденько  і  душа  співає,  (2  рази)
Нехай  тішиться  серденько  і  душа  співає.  (2  рази)

Будем  мила  ми  у  парі,зорі  рахувати,
Буду  губки,  як  ягідки,  ніжно  цілувати,
Мене  ваблять  чорні  брови  і  зелені  очі,
Із  розуму  мене  зводять  пестощі  жіночі      (2  рази)
Із  розуму  мене  зводять  пестощі  жіночі.    (2  рази)

Тільки  вечір  наступає,  я  до  неї  хочу,
Самі  ноги  несуть  мене  до  неї  щоночі,
Співа  душа  соловейком  і  серце  співає,
Прийди  мила  до  потічка,  я  тебе  чекаю,    (2  рази)
Прийди  мила  до  потічка,  я  тебе  чекаю.    (2  рази)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885480
дата надходження 09.08.2020
дата закладки 09.08.2020


палома

ДІДУСЬ КАЗАВ


Дідусь  колись  не  раз  казав  мені:
«Із  Господом  живи,  молися  в  дні,
Це  щит  і  меч  твій  –  пам’ятай  завжди!
Даруй  любов!  –  Віддачі  теж  не  жди,
Бо  бачить  Бог  щоденно  всіх  плоди.
Не  розкидайся  словом,  не  злости,
Бо  Дух,  Душа  –  до  Вічности  мости»
Поради  мудрі  в  серці  –  як  святе,
Спасибі  Світлу  за  прозріння  те!

(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885212
дата надходження 06.08.2020
дата закладки 07.08.2020


НАДЕЖДА М.

Втомився серпень роботящий

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wouNvvdBXM0[/youtube]

Втомився  серпень  роботящий,
Прийшла  пора  і  відпочить.
Проходять  дні  останні,  кращі,
А  там  вже   й  осінь,  лиш  за  мить.

Нагнав  отарами  тумани,
Зіткав  пухнасте  полотно,
І  ним  вкривається  ночами,
Дістане  холод  все  одно.

Купатись  зранку  любить  в  росах,
Дозволить  може  собі  все:
І  босим  бігать  по  покосах,
Допоки  час  його  ще  є.

І  я  милуюся  тобою,
Прошу  тебе,  не  поспішай.
Я  насолоджуюсь  красою,
Жалю  душі  ще  не  додай.

Отак    приймаю  твої  зміни:
Холодні  ранки    у  росі,
Бо  ти  все  робиш  так  уміло,
Люблю  тебе  в  твоїй  красі...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885279
дата надходження 07.08.2020
дата закладки 07.08.2020


Надія Карплюк-Залєсова

ЗАБУЛИ БАТЬКА

ЗАБУЛИ  БАТЬКА…

Надія  Карплюк-Залєсова  ::  ЗАБУЛИ  БАТЬКА…  
Забули  Батька,  його  слова,
Його  повчання,  засторогу,-
Як  пси  скажені  ненаситні
Доконують  її  -  небогу.

Мою  Вкраїну  -  землю  любу,
Що  в  славі  має  процвітати  !
Як  можуть  обранці  народу
Ятрити  душу,  тіло  рвати  ?!

А  Він  ...  молитви  клав  до  ніг,
Тої  УкрАїни  святої,
На  сполох  бив,  будив  усіх,
Він  жив  для  неї,  для  Одної  !

Забути  батька  -  гріх  який  !
Цинізм  -  найвищого  гатунку...
Боюсь  ,хто  справді  тим  слабий...
Уже  не  має  порятунку...

Немає  ліку  збайдужілим,
Жид  не  придумав  такий  лік...
І  плеще  жиденя  в  долоні,
Що  множить  світ  таких  калік...

Чиї  ми  діти  ?  Хто  ми  є  ?
У  себе  й  в  кожного  питаю,-
Більш  не  потерпить  Бог  і  Світ
Отих,  що  хата  їхня  скраю...
Н.Карплюк-Залєсова.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885247
дата надходження 07.08.2020
дата закладки 07.08.2020


НАДЕЖДА М.

Спекотні дні, холодні ранки

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=COzaKnfJzwg
[/youtube]
Спекотні  дні,  холодні  ранки,
Це  в  літо  осінь  зазира.
Ні!   не  здійсняться  забаганки,
Не  мрій  ще,  осінь,  задарма.

Не  підганяй  ти  спіле  літо,
Куди  спішиш?  Ще  не  пора..
Ще  все  тепло  не  перелито,
Як  недоречна  твоя  гра.

Ти  зазирнула  в  літо  просто,
Чи  в  нас  хотіла  ти  узнать,
Чи  пробачаєм  ми  твій  поступ,
Чи  ще  благаєм  почекать?

Та   ні!  Про  тебе  не  забули,
Осінні  тихі  вечори,
На  хвильку  в  осінь  зазирнули,
Але  не  час  твій,  ще  зажди...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884893
дата надходження 03.08.2020
дата закладки 04.08.2020


Надія Башинська

ПАМ'ЯТАЙМО!

         Створив  Господь  Землю  та  й  став  прикрашати.
Ліси  зашуміли.  Там  дуби  крислаті,  клени  кучеряві,  бе-  
різки,  ялини.  Синь  сипнув  в  озера,  рікам  додав  сили.
         Розсипав  зернята,  як  ішов  полями,  і  заколосились  ті
поля  хлібами.  Біб,  часник,  петрушка,  помідори,  соя,  го-
рох  і  картопля,  буряки  й  квасоля,  огірочків  зерна  у  рі-
ллю  лягали,  морква  й  баклажани  слідом  підростали.  Со-
лодкого  перцю  та  ще    й  з  гіркотою  (кому  що  до  смаку)
лишав  за  собою.  Сіяв,  сіяв  щедро...  усього  доволі.  До-
тепер  зростає.  Так  гарно  у  полі!
         Посадив  садочок  у  весняну  пору.  Вишеньок  і  грушок  
треба  ж  біля    двору.  Виноград  повився  ґронами  рясними,  
абрикоси,  персики  підростають  й  сливи.  А  щоб  усміха-
лась  ранкам  ясним  мати,  насіяв  ще  й  квіток  Господь  біля  
хати.  Він  троянд  розкішних,  барвінку  і  м’яти,  чорнобрив-
ців  пишних  сипнув  біля  хати.  Калачики  ніжні  будуть    на
віконця.  В  пелюстках  залишив  промінчики  сонця.  В  коса-
риках  ясних  сонячні  краплини,  в  нагідках  яскравих  золоті  
перлини.
         Ой  скільки  ж  по  світу  є  Божого  цвіту!  Цвісти  кольорами  
і  весні,  і  літу.  Осінь  розсипає  золотисті  барви,  зима-чарів-
ниця    сіє  сріблом  гарним.
         Пам’ятаймо,  всі  ми  є  Господа  діти,  і  для  нього  любі,  як  
для  весен  квіти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884849
дата надходження 03.08.2020
дата закладки 04.08.2020


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Він пахне яблуками

Колись  в  цю  пору  в  руки  брали
Серпа,  пшеницю  й  жито  жали,
Збирали  щедрі  врожаї,
Згодом  пекли  короваї.

І  запах  яблук  у  саду
Та  груші,  наче  у  меду,
Освятить  їх  у  храмі  Спас.
Це...(  Серпень)вже  прийшов  до  нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884827
дата надходження 03.08.2020
дата закладки 04.08.2020


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Назустріч осені

Назустріч  осені  вже  покотилось  сонечко
І  день  поменшав,  стала  більша  ніч,
Яка  вже  трішки-трішки  віє  холодом,
Згасло  тепло  купальських  диво-свіч.

Вода  ще  тепла  вдень  в  ставку  та  річечці,
Увечері  ж  б"є  хвиля  "дрижаки".
Скоро  покине  нас  барвисте  літечко,
Багряні  осінь  принесе  вінки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884826
дата надходження 03.08.2020
дата закладки 04.08.2020


Світла(Світлана Імашева)

Конкурс на сторінках ФБ

   Це  писала  у  ФБ.  Там  і  конкурс.  Хто  пише    такі  твори,  може  взяти  участь.

ЗАПРОШУЮ  ПОЕТІВ  ДО  ТВОРЧОГО  НЕОФІЦІЙНОГО  КОНКУРСУ!  Ми,  друзі,  часто  говоримо  про  багатство  і  розмаїття  української  мови...  Творчість  наших  поетів  -  доказ  цього.  Пригадуєте  оповідь,  у  якій  український  поет  як  доказ  багатства  рідної  мови  написав  вірш,  у  якому  всі  слова  починалися  з  букви  С?  "Сипле,  сипле  сад  самотній  ..."  Ось  і  я  спробувала  написати  подібний  твір,  у  якому  всі  слова  починаються  з  літери  М.  Прагнула  так  написати,  щоб  це  не  просто  перелік  слів  був,  а  й  думку  -  ідею  містив  твір...  Ось  цей  мій  опус  -  до  вашої  уваги.  А  інших  друзів-поетів  закликаю  продовжити  цей  творчий  марафон...  Нехай  цей  конкурс  має  назву  "  Українська  мова  рідна,  пречудова"  Читачів  же  прошу  підтримати  поетів  своїми  "вподобайками".  Своїх  друзів  по  ФБ  запрошую  до  групи
"Українська  поезія"  ,  прошу  підтримати  мене.

МОВОЮ  МАТЕРІ  МОВЛЮ:
МУДРІСТЬ,  МЕЛОДІЯ,  МИСЛЬ  –
МАГІЯ  МЕЛОСУ  МОВНОГО…
МРІЙ,  МОЯ  МИЛА,  МОЛИСЬ!

МЛІЛИ  МЕДОВІ  МОРЕЛІ,
МАРЕВО  МАЙСЬКЕ  МЕЛО,
МАЯЛИ  МАКИ,  МАНИЛИ,
МАЛЬВИ  МЕРЕЖИЛИ  МЛУ…

МИЛА  МОЯ  МАТЕРИЗНА  –
МОВИ  МАЛЮНОК  МІСТКИЙ…
МІФІВ  МЕЛОДІЯ  МЛИСТА,
МІСЯЦЬ  МЕДІВ  -  МАКОВІЙ…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884744
дата надходження 02.08.2020
дата закладки 02.08.2020


Амадей

Ви для мене пісня солов"їна

Ви  для  мене  пісня  солов"їна,
Кожен  вечір  виглядаю  Вас,
Кожен  вечір  в  серці  пісня  лине,
Коли  я  почую  голос  Ваш.

В  небі  місяць  зіроньки  колише,
Не  вмовкають  в  гаю  солов"ї,
Пісня  серця  наповняє  тишу,
І  палають  почуття  мої.

Лине  пісня  в  синю  даль  безкраю,
В  юність  знову  повертаюсь  я,
Я  щоночі  долю  виглядаю,
Де  ти  бродиш,  доленько  моя?!

Ви  для  мене  пісня  солов"їна,
Кожен  вечір  виглядаю  Вас,
Кожен  вечір  в  серці  пісня  лине,
Коли  голос  я  почую  Ваш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884737
дата надходження 02.08.2020
дата закладки 02.08.2020


CONSTANTINOPOLIS

*** ТЕМНА НІЧ ***

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=frKUXCcP7lA[/youtube][color="#0007c4"][b]
Темна  ніч,  тільки  зоряне  небо.  
Наді  мною  мільярди  зірок.  
Чую  вітер  заплутався  в  вербах,  
і  гудить  і  дзвенить  мов  клинок...

Темна  ніч,  зникло  місячне  сяйво,  
не  розгледіти  давніх  стежин,  
що  вели  нас  у  край  життєдайний,  
в  світ  щасливих  й  багатих  родин...

Темна  ніч  над  країною  висне:  
і  страшна,  і  пуста,  мовчазна.  
Щось  загрозливе  в  ній  і  зловісне,  
відчуваю.  Що  далі,  хто  зна?  

Ніч  ворожа  затьмарила  розум,  
і  людські  прохолола  серця,  
і  занурила  в  метаморфози  
плутанини  буття  і  життя...

Темна  ніч,  цілий  рік,  неосяжна  
споглядає,  тільки  зорі  німі,  
як  б'ємося  звитяжно,  відважно,  
вже  сто  років  в  кривавій  імлі...

Тільки  темрява  нічки  густіша,  
більш  задушлива  аніж  була,  
все  тому,  що  ненависть  частіше  
бенкетує  у  нас  в  головах,  
все  тому,  що  любові  замало,  
оселяється  в  наших  серцях;  
до  землі,  що  тебе  згодувала,  
до  родинного  кола  взірця...

Не  ховаюсь  від  мороку  ночі.
Не  втечеш,  скільки  б  верст  не  біжи.
Плач  усюди,  заплакані  очі,  бачу...
Сину  Божий,  допоможи!!!  

Тільки  дике,  якесь,  реготіння,  
як  знущання,  луна  звідусіль,  
через  нашу  біду  і  безсилля,  
і  нестерпну,  невичерпну  біль...

Темна  ніч.  Темні  люди.  Задуха...
Полонили  свободи  вогні  .  
В'яже  волю  і  ноги  і  руки,  
найхоробріших  наших  синів...

Але  що  це?  Горить  видноколо?
То  спалахує  обрій  вогнем,
І  зникає  пітьма  поступово,
Попід  блискавкою-мечем…

Вершник-лицар,  мов  зоряне  небо,
Спалахнув  світом  тисячі  Зір,
І  розвіялась  нічка  по  степу,
І  з’явився  Він  всім  на  позір…

І  здригнулися  гори  високі,
І  у  шторми  збудились  моря,
І  загули  вітри  в  різні  боки,
То  розвіяла  мряку  Зоря!

Вічний  день,  Сонцем  радісно  грає,
На  барвистій  родинній  землі,
То  у  рідному,  любому  краю,
Знову  щастя  наснилось  мені…[/color][/b]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884731
дата надходження 02.08.2020
дата закладки 02.08.2020


НАДЕЖДА М.

Чутка душа

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=C43EukbXjfU
[/youtube]
Душа  чутка,  вона  все  може,
Відчує  правду,  чи  брехню.
Її  обманювать  негоже,
Розгледить    тут  же  маячню.

Міняє  часто  вона  настрій,
Бува  радіє  просто  так.
Коли   почнуть  цвісти  вже  айстри,
То  знає:  осені  це  -  знак.

То  сумувать  й  тоді  не  буде,
Бо  осінь  -  непроста  пора.
Не  підляга  ніким  осуду,
Хоч  суму  рідна  є  сестра.

Дощі,  тумани,  непогода,
Так  до  смаку  душі  пора,
Для  неї  це  лиш  насолода,
Робота  є  теж  для  пера.

Ми  з  нею  плачемо  й  сміємось,
Хіба  інакше  можна  жить?
Одна  другу  ми  розумієм,
Душу    чутку,  як  не  цінить?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884679
дата надходження 01.08.2020
дата закладки 02.08.2020


Білоозерянська Чайка

Звукова частота

[b][i]Іде,  свідомо  уникаючи  людей,
Душа  знов  лабіринтами  старими.
Того  кохання  сила  по  шляху  веде,
Хоч  і  образа  довго  ще  пектиме…

Аж  доки  серце  справжній  спокій  віднайде.
Кровитиму  я  віршами  своїми…
Як  між  рядками  змовкне  вічне:  з  ким  ти?  Де?!
...  І  обплітають  все  довкола  рими…


У  хвилі  нашій  -  акустичній,  звуковій,
Цей  імпульс  серця  лине  ультразвуком,
До  тебе  трепет  коливання:  мій,  мій,  мій…

Сплетінням  рук…  сердечним  перестуком…
Кохання  чисте  розлилося  між  світів  –
На  тільки  нам  знайомій  серцю  частоті…[/i][/b]

(Фото-  інтернет.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884664
дата надходження 01.08.2020
дата закладки 02.08.2020


Юрій Цюрик

Болгарія - філія раю на грішній землі…

Болгарія  -  філія  раю  на  грішній  землі.
Тут  затишно  й  мило,  тут  море  блакитно  прозоре.
Повільно  літають  над  квітами  сонні  джмелі
І  всюди,  куди  не  поглянеш,  замріяне  море.  

Тут  все  дивовижно  прекрасне;
Прям,  спокій  святий...
Барвисті  пейзажі;  дерева  усюди  соснові.
Здається,  і  справді,  сипучий  пісок  -  золотий...
Із  дотиком  сонця,  засмаги...  й  твоєї  любові.

Ти  ніжно  вдивляєшся  в  цю  розмаїту  красу;
В  це  дике,  й  водночас,  привітне  усміхнене  море.
А  смак  поцілунків  нагадує  тірамісу,
У  цій  дивожній  мандрівці,  що  зветься  Love  Story...

Золоті  піски,  липень-2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884510
дата надходження 31.07.2020
дата закладки 01.08.2020


Ольга Калина

Літо спливає

Спливає  утомлене  літо,
За  обрій  іде  в  далечінь,  
Де  хмарами  небо  обвите,
Ховає  ясну  голубінь.  

Де  сонце  сідає  спочити
І  відблиск  багрянцю  вгорі
Спада  оксамитом  на  жито,
Та  променем  йде  по  стерні.  

Де  вітер,  згубившись  у  травах,
Милується  сяйвом  заграв..
Він  бачить,  як  сонце  яскраве
Сховали  покоси  отав.

Вечірня  іде  прохолода,  
Окутана  в  сірій  імлі,  
А  слідом    спішить  сон-дрімота,
І  все  засинає  в  пітьмі.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884507
дата надходження 31.07.2020
дата закладки 31.07.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я тебе чекаю ( слова для пісні)

Вийди  милий  до  потічку,
Я  тебе  чекаю.
Намочила  ноги  в  річці,
А  тебе  немає.
Серце  б'ється,  душа  мліє,
Вслухаюсь  у  звуки.
Щож  мене  скажи  зігріє,  
Як  не  твої  руки.

Попрошу  стрімкого  вітру,
Хай  не  дме  у  очі.
Хай  співає  пісень  світу,
Листячком  тріпоче.
А  кохання  зігрівати  
Буде  нас  з  тобою.
Як  ти  будеш  цілувати,
Мене  під  вербою.

Засвітили  в  небі  зорі,
Де  ж  ти  мій  миленький.
Холодно  уже  на  дво́рі,
Легеню  рідненький.
Вийди  милий  до  потічку,
Лине  пісня  плаєм.
Ступим  разом  в  одну  річку,
Скажем,  як  кохаєм.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884420
дата надходження 30.07.2020
дата закладки 30.07.2020


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Частина обличчя

Без  людини  жить  не  можу,
Все  життя  їй  вірно  служу,
Також  птахам  і  звірятам
Я  люблю  допомагати.
Бо  миттєво  ловлю  запах.
Та  й  в  парфумах  добре  знаюсь,
Я  ж  частина  є  обличчя
І  для  мене  всі  ви  звичні.
Відгадали,  то  скажіть
Як  зовуть  мене?  Я...(  ніс).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884408
дата надходження 30.07.2020
дата закладки 30.07.2020


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Літні мотиви

До  фінішу  вже  липень  наближається,
За  час  пробігу  він  чимало  встиг:
Овес  у  вуса  довгі  усміхається,
А  із  пшениці  вже  спекли  пиріг.

Вишень  та  черешень  повнющі  кошики
Дбайливим  господиням  залишив
І  вже  сідлає  буйних  своїх  коників
Та  мчить  кудись,  серпень  іде  сюди.

В  нього  теж  непочатий  край  роботи:
Рум"янить  щічки  яблукам  в  саду,
Посипати  ще  й  груші  усі  злотом
Та  покосить  отаву  молоду.

Айстрам,  немов  зіркам  всміхнутись  зраночку,
Медами  усіх  щедро  пригощать,
Що  золотяться  у  великім  збаночку
Й  гостинно  сестру-осінь  зустрічать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884406
дата надходження 30.07.2020
дата закладки 30.07.2020


Олекса Удайко

ВМИРАВ ЗА ПРАВДУ

       [i]  Преамбула  –  в  недавніх  новинах
         та  їхніх  коментарях  у  масмедіа...
           (Див.  ВІДЕО)[/i]
[youtube]https://youtu.be/pFlbhJkueOw[/youtube]

[i][b]О,  цей  примарний  "мир",  “конфлікт”  Донбасу,
брак  слів  "верховних",  часу  владний  плин…
На  полі  бою,  не  діждавшись  спасу,  
вмирав  за  правду  України  син.

Масмедіа  купаються  у  фактах,
дивуючи  трагічністю  новин.
На  тлі  терору  й  недолугих  акцій
вмирав  за  неньку  України  син.

Лиш  клаптик  неба  був  його,  як  в  шлюзі…
Війна  за  землю  рідну  –  це  не  кпин:
від  втрати  крові  юної  (в  калюжі)
вмирав  за  всіх  нас  України  син.

...А  людність  хапко  дивиться  “вистави”,
як  "сва́тів"  серіал    чи  детектив*
(адреналін  тут  за̀дар,  “на  халяву”),
що  Автор**  Режисеру**  присвятив…

Й  сам  Режисер  в  найголовнішій  ролі
хрипким  баском  –  в  сум’ятті,  певно,  –  грав…

А  в  час  мовчання…  одиноко  в  полі
Вкраїни  син…    як  пасинок  вмирав.  
[/b]
27.07.2020
_________
*йдеться  про  "теракт",  що    мав  місце  в  Луцьку  нещодавно:
**імена  обох  "хероїв"  назагал  відомі,  відтак  -  з  Великої  Літери...  

©Олекса  Удайко[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884139
дата надходження 27.07.2020
дата закладки 29.07.2020


Волиняка

В борні

В  борні  страждав  я  за  любов,
У  нетрищах  відчаю.
На  барикадах  знов  і  знов,
Біль  Вкрайни  відчуваю.

Мене  ламали,  я  вставав,
Блукав  в  луках  зневаги.
Було  не  легко…  виживав,
Та  знову  йшов  до  змаги.

Допоки  править  в  нас  о.да,
До  скону  і  загину.  
Украйна  бідна  сирота,
Сирітку  не  покину.

Я  вільним  в  грішний  світ  прийшов,
Плющем  нікому  не  стелився.
Від  предків  мав  бунтарну  кров,
Страждати  народився.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884281
дата надходження 28.07.2020
дата закладки 28.07.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Володар снів

Володар  снів  моїх  і  моїх  дум,
Зустрітися  не  можемо  з  тобою.
Заполоняє  душу  мою  сум
І  ранить  серце  гострою  стрілою.

На  землю  ніч  накинула  вуаль,
Сховати  сни  вона  мої  хотіла.
Та  зорі  з  оксамиту  сплели  шаль
І  вітер  підхоптив  її  на  крила.

Ось  знову  сон,  той  самий  сон  і  ти...
До  мене  перешкоди  всі  долаєш.
І  навіть  недосяжнії  мости,
Сміливим  кроком  ти  перемагаєш.

Володар  снів  моїх  і  моїх  дум,
До  тебе  я  звертаюся  з  любов'ю.
Ти  забери  з  душі  моєї  сум,
Щоб  накінець  зустрілися  з  тобою.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884210
дата надходження 28.07.2020
дата закладки 28.07.2020


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Вічний природи кругообіг

Сіє  й  сіє  СІЧЕНЬ  снігом
І  дивує  своїм  бігом,
Ну,  а  ЛЮТИЙ  все  лютує
Та  морозом  всіх  гартує.
Сонцем  БЕРЕЗЕНЬ  всміхнеться,
Може  йому  заманеться
І  поплакати  дощем
Та  вдуші  лишити  щем.

КВІТЕНЬ  килими  квіткові
Простелить  уже  готовий,
Тьохка  ТРАВЕНЬ  солов"ями,
Де  густі  зелені  трави.
А  суницями  запахло  -
ЧЕРВНЯ  вже  пора  настала.
Зацвітає  буйно  липа  -
В  розпалі  спекотний  ЛИПЕНЬ.

СЕРПЕНЬ  йде  в  брилі  широкім,
Яблукам  рум"янить  щоки,
Верес  зацвіта  блакитно  -
ВЕРЕСЕНЬ  мандрує  світом.
А  багряним  листом  й  жовтим
Нас  усіх  віншує  ЖОВТЕНЬ.
Коли  лимт  той  пада  й  пада,
Тоді  ми  із  ЛИСТОПАДОМ
Подаємо  руку  ГРУДНЮ
І  йдемо  замерзлим  груддям,
Щоби  СІЧЕНЬ  привітати,
Все  спочатку  розпочати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884207
дата надходження 28.07.2020
дата закладки 28.07.2020


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Вічний природи кругообіг

Сіє  й  сіє  СІЧЕНЬ  снігом
І  дивує  своїм  бігом,
Ну,  а  ЛЮТИЙ  все  лютує
Та  морозом  всіх  гартує.
Сонцем  БЕРЕЗЕНЬ  всміхнеться,
Може  йому  заманеться
І  поплакати  дощем
Та  вдуші  лишити  щем.

КВІТЕНЬ  килими  квіткові
Простелить  уже  готовий,
Тьохка  ТРАВЕНЬ  солов"ями,
Де  густі  зелені  трави.
А  суницями  запахло  -
ЧЕРВНЯ  вже  пора  настала.
Зацвітає  буйно  липа  -
В  розпалі  спекотний  ЛИПЕНЬ.

СЕРПЕНЬ  йде  в  брилі  широкім,
Яблукам  рум"янить  щоки,
Верес  зацвіта  блакитно  -
ВЕРЕСЕНЬ  мандрує  світом.
А  багряним  листом  й  жовтим
Нас  усіх  віншує  ЖОВТЕНЬ.
Коли  лимт  той  пада  й  пада,
Тоді  ми  із  ЛИСТОПАДОМ
Подаємо  руку  ГРУДНЮ
І  йдемо  замерзлим  груддям,
Щоби  СІЧЕНЬ  привітати,
Все  спочатку  розпочати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884207
дата надходження 28.07.2020
дата закладки 28.07.2020


Амадей

Які ж вони солодкі, мої сни

Які  ж  вони  солодкі,  мої  сни,
Коли  у  снах,  тебе  кохана  бачу,
Співають  в  серці  почуття  юначі,
Які  ж  вони  солодкі,  мої  сни.

Які  ж  вони  солодкі,  мої  сни,
Коли  у  снах  ти  поруч  в  них,  кохана,
Й  від  поцілунків  ми  обоє  п"яні,
Які  ж  вони  солодкі,  мої  сни.

Які  ж  вони  солодкі,  мої  сни,
Коли  рука  в  руці  і  очі  в  очі,
Я  в  них  відчув  всі  пестощі  жіночі,
Які  ж  вони  солодкі,  мої  сни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884235
дата надходження 28.07.2020
дата закладки 28.07.2020


Амадей

КОХАНА

Вона  мене  всім  серцем  полонила,
Немов  троянда  в  літньому  саду,
Вогонь  кохання  в  серці  запалила,
І  знов  життям  закоханий  іду.

І  знову  в  серці  полум"я  палає,
І  знов  в  душі  співають  солов"ї
Відчув  я  знов,  я  так  її  кохаю,
Немов  цвіте  весна  в  душі  моїй.

На  Долю  я  в  житті  не  нарікаю,
Вона  веде  на  берег  щастя    знов,
У  Долі  я  одне  лише  благаю,
Залиш  мені  оцю  палку  любов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883915
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 25.07.2020


Наталі Косенко - Пурик

Пам"ятай…

Як  кличе  мене,  ненька,  до  вікна,  
Поглянь,  яка  краса,  рідненька  доню,
Та  бережи,  дитино,  ти  літа,
Свою  безмежну,неповторну  долю

Ти  зрозумій,  дитино,  що  життя  -
Воно  не  за́вжди  буде  лиш  привітним,
Виховуй  в  мудрості  ріднесеньке  дитя,
Щоби  ніколи  не  було  самітним

Люби  його,  в  житті  оберігай,
Тремти  над  ним,  як  над  дитям  лелека,
Але  завжди,  рідненька,  пам"тай,
Що  й  тут  бува  життєва  небезпека

Ота  межа,  яку  не  переходь,
Любові  теж  в  житті  бува  багато,
Бо  цю  межу  лиш  створював  господь,
Щоб  серце  не  заходило  далеко

І  намагайся,  чемність  і  добро
Та  з  мудрістю  у  серденько  вкладати,
Щоб  у  майбутнім  сивеє  чоло
Було  до  кого  ніжно  пригортати.  





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883345
дата надходження 20.07.2020
дата закладки 25.07.2020


Наталі Косенко - Пурик

Пам"ятай…

Як  кличе  мене,  ненька,  до  вікна,  
Поглянь,  яка  краса,  рідненька  доню,
Та  бережи,  дитино,  ти  літа,
Свою  безмежну,неповторну  долю

Ти  зрозумій,  дитино,  що  життя  -
Воно  не  за́вжди  буде  лиш  привітним,
Виховуй  в  мудрості  ріднесеньке  дитя,
Щоби  ніколи  не  було  самітним

Люби  його,  в  житті  оберігай,
Тремти  над  ним,  як  над  дитям  лелека,
Але  завжди,  рідненька,  пам"тай,
Що  й  тут  бува  життєва  небезпека

Ота  межа,  яку  не  переходь,
Любові  теж  в  житті  бува  багато,
Бо  цю  межу  лиш  створював  господь,
Щоб  серце  не  заходило  далеко

І  намагайся,  чемність  і  добро
Та  з  мудрістю  у  серденько  вкладати,
Щоб  у  майбутнім  сивеє  чоло
Було  до  кого  ніжно  пригортати.  





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883345
дата надходження 20.07.2020
дата закладки 25.07.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

В довгому чеканні

Мені  голубка  лист  твій  принесла́,
Його  від  тебе  довго  так  чекала.
Весна  вже  буйноцвіттям  відцвіла,
І  весілля́  уже  відсвяткувала...

І  ось  твій  лист,  так  серцю  дорогий,
Думками  тихо,  поночі  читаю.
Коли  наступить  знову  день  нови́й,
Голубка  інший  принесе  я  знаю...

Я  відповідь  думками  напишу
Її  з  голубкою  тобі  відправлю.
Про  почуття  в  листі  тім  розкажу,
У  ньому  поцілунок  свій  зоставлю.

Бо  там  де  ти,  давно  іде  війна,
За  тебе  любий  так  переживаю.
Розлучницею  стала  нам  вона,
Без  тебе  мій  коханий  засинаю...

І  лиш  у  сні  торкнешся  ти  руки,
І  лиш  у  сні  всміхатимусь  до  тебе.
Любов  не  зпопелять  нашу  роки,
Наступить  день,  ти  пригорне́ш  до  себе...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883784
дата надходження 24.07.2020
дата закладки 24.07.2020


Олеся Лісова

Принади літа

Як  описати  радість  незбагненну?
Коли  проснувшись  вранці,  до  зорі
Ти  чуєш  сам,  як  дихають  легені
Теплом  голубленої  матінки  землі.

Ідеш  по  стежці…  Так  ішов  би  завжди!
На  цім  святім  зеленім  вівтарі
Листають  між  розкішних  стебел  слайди
В  перлинах  трав  досвітні  косарі.

В  бентежних  звуках,  як  клепають  коси
Звучать  дитинства  батьківські  пісні.
Гортає  вітер  запашні  покоси,
Коли  дрімають  промені  у  дні.

Молитву  сонця  в  серце  зачерствіле
Несе  із  поля  колотистий  шовк,
Вливається  природи  вічна  сила
У  стерпле  тіло  кожен  тихий  крок.

Ідуть  роки  веселі,  змолоділі
Лани  дарують  їм  медовий  цвіт,
Колишуть  душу  ніжні  неба  хвилі
І  це  єднання:  ти  й  безмежний  світ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882325
дата надходження 10.07.2020
дата закладки 24.07.2020


Галя Костенко

Народе, народе…

Народе,  народе,  ти  ніби  сліпий  –
Не  бачиш,  чи  бачить  не  хочеш,
Не  всі  тобі  віддані  й  вірні  сини́,
Вітчизна  комусь,  комусь  –  гроші.

Хтось  голову  юну  на  фронті  кладе,
Вмирає  у  серці  з  тобою,
А  хтось  з  ворогами  торгівлю  веде,
Занапастивши  цим  волю…

Народе,  народе,  між  тебе  б’є  клин
Твій  ворог  твоїми  ж  руками,
Своєї  землі  нерозумний  ти  син,
Не  став  ти  єдиним  з  роками…

Зболіле  питання  всім  душу  гнітить:
Чому  не  по  правді  ведеться?
Нам,  скіфів  нащадкам  у  радості  б  жить,
Та  нація  в  горі  лиш  б’ється…

То  царське  кріпацтво  гнітило  колись,
Прийшло  за  ним  рабство  колгоспне,
Забрали  усе,  обізвав  «куркулі»,
Посіяли  голод  нато́мість…

Занадто  багато  нам  випало  бід
І  всі  вони  не  випадкові,
Коли  розколовся  наш  київський  рід,
Тоді  вже  розбилась  основа…

Як  син  проти  батька  лукаво  пішов,
Війною  пішов  брат  на  брата,
Відто́ді  і  горе  у  нас  почалось  –
Жадоба,  нена́висть  і  зрада…

Якби  ж    безтолкові  князе́ві  сини
Триматися  ра́зом  зуміли,
В  могутній  країні  сьогодні  б  жили,
І  предків  примножили  б  сили…

01.07.20  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881399
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 23.07.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Квітковий бал

Сьогодні  у  саду  квітковий  бал,
Із  яблунь  цвіт  летить  мені  під  ноги.
Це  ти  весну  квітучу  цю  послав
І  зразу  зникли  з  серденька  тривоги.

Мелодію  всім  вітер  роздавав,
Вона  була  весела  і  грайлива.
Хтось  в  пелюстковім  вальсі  вже  кружляв,
Неначе  за  спиною  в  нього  крила.

Я  усміхнулась  радісно  тобі
І  положила  дві  руки  на  плечі.
Вдивлялась  в  твої  очі  голубі,
Ось  так  у  танці  і  застав  нас  вечір...

Він  нам  свої  обійми  дарував,
З  тобою  милий  я  така  щаслива.
І  неповторний  цей  квітковий  бал,
Нас  пригортає  цим  казковим  дивом.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883706
дата надходження 23.07.2020
дата закладки 23.07.2020


Ніна Незламна

Повернення ( проза)

         По  підвіконню  хлюпоче  дощ…    Великі    прозорі    краплі  потрапляють  на  скло,  подібні    тихому  тупотінню.    По  небу  хмари  метушились,  за  мить  летіли,    немов  коні    вороні.  Під  тиском  вітру,  клубилися,    кружляли  колом,    замали  вигляд  виру.    Раптовий  блиск  блискавиці,    скував  ті  хмари  темнокрилі,  освітив  все  навкруги.  Й    різкий  барабанний    удар,  наче  хтось  різко  забив  кола  в  землю  й  за  мить    луною,    ніби  з  розгону,  віддалився  вдалину.    Хмари  штовхались    між  собою,  частий,  тихіший,    барабанний    бій  рознісся  над  землею.
       Думки    й  думки…    Їх    не  зміг  позбутися    Євген.    Вкотре    рукою  торкався  чорного,    густого  кучерявого  чуба.  Чи  й  це  на  радість,  чи  й  на  біду  ця  прикмета.  Олександра    ж  приголомшила    його,  з`явилася,  як  ця  громовиця.
       Два  роки    розлуки,  лише  через    три  дні  після  зникнення,  прийшла  СМС  »  Я  в  Польщі.  Все  буде  добре.»  А  потім,  ні  дзвінків,  ні  СМС.  Дзвонив  на  цей  телефон,    але  голос    оператора  весь  час  повторював  одне  й  те  саме  -»Цей  номер    не  є  дійсним».    Згодом,  через  три  місяці,  знову  СМС  «  Уклала  договір  на  два  роки.  До  мене  не  дозвонишся.  Все  буде  добре.  Цілую».  Так  легко  сказала.  Та  нащо  ж  поїхала  в  найми?  А,  як  же  я  ?  І  чому  не  попередила  ?  Мабуть  була  впевнена,що  я  буду  проти  поїздки.  Сто  «але»    та  вже  там,  на  жаль  нічим  не  здатен  завадити.
           Напередодні  повернення,  нічого  й  не  снилось.  Різкий  дзвінок  в  двері  спантеличив  його,  хто  б  міг  бути  в  таку  пору?    Пройшло    лише  пару  хвилин,  як    він  присів  за  стіл,  домальовував,  вже  майже  готовий  проєкт  нового    житлового  дев`ятиповерхового  будинку.  Архітектура,  це  одне,    що  він  вміє  добре    робити.  Мрія  дитинства  -  будувати  комфортні      дома,  їх  цілі  комплекси.  Кажуть  везіння  гарна  штука,  фртуна    посміхнулася.  Після    навчання  в  інституті,    працював  замом  головного  архітектора  міста.  Його    тільки    це    й    підтримало  після  раптового  зникнення  Олександри.  
       Влітку,  випадкове  знайомство    в  магазині  »Книгарня    Є  »,  продовжилося  дружбою,  а  згодом  переросло  в  кохання.  Вже    більше  трьох  років  жили  разом,  здавалося  й  вирішили  одружитися.  Та    в  неї  не  було  бажання    жити  з  ним  в  двокімнатній  квартирі,  хоч    і    кажуть,  -  «  З  милим  рай    і  в  курені  «.    Мріяла,  щоб  він    за  власним  проєктом  побудував    приватний,  просторий  будинок  на    околиці  міста.  Їй  у  спадок    давно  дідусь  залишив    тридцять  соток  приватної  землі.  Вона  й  сама  за  професією  дизайнер.  Уміла  гарно  малювати,  підібрати  кольори  фасадій  й  дахів  будинків,    їх  гармонійне  поєднування  з  розмішенням  дерев,  клумб,  парків,  дитячих    майданчиків,  тощо….
         Приблизно  за  пів  години  до  грози,    Олександра  ввійшовши  в  квартиру  тільки  й  сказала,
-  Привіт!  Я  така  виснажена».  Залишила  валізу  біля  дверей  й    з  чорної  невеличкої  сумки  поклала  на    журнальний  столик    дві  пачки  долларів  і    банкоматну  картку,
- Ось,  я  все  ж  таки  це  зробила.  Це  додаток  до  наших  збережень.  Тепер  в  нас  є  гроші,  тож  ми  втілимо  мою  мрію  в  життя.  Не  ображайся,  що  так  раптово  зникла,  ти  б  мене  не  відпустив.    Я  пішла  в  ванну.
     Ось  так  просто,  примруживши  стомлені  волошкові  очі,  чмокнула  в  щоку  й  зникла  за  дверима.  Її  погляд,    каштанове  волосся  розсипане  по  тендітних    плечах,    пробудило  в  нього  чоловіка.  Нагадали    про  чарівні,  безсонні  ночі,  наскільки  вони    були  спокусливими,  приємними    для  них.  
   Пару  хвилин….  вона  вже  в  ванній  кімнаті.  Вода  тече,  хлюпоче…  напливають  думки.  Така  ж  тендітна,  як  і  була,  здається  за  ці  два  роки    і  не  змінилась.  Може  зайти  до  неї…    та  ні.    Хоча  й  жвава    та  видно,  що  стомлена.  Але  в  той  же  час  підступали  інші  думки.  Яка  впевненість?!    Не  бентежили  думки,  чи    я  тут  сам?    Чи  то    така  довіра?  І  скільки  часу  мовчала  й  чому?  Сто  запитань,чи  й  буде  відповіть…      А  може  вже  й    собі    там  коханця    мала.  Але  в  той  же  час  в  душі  протиріччя,    заспокоював  себе.    Та  ні,  ми  ж  знаємо  один  одного  та  й    вона  ж  так  присягалася  в  коханні.  На  мить  закрив  очі  й  тут  же  їх  відкрив,прислухався  до  свого  дихання,  здається  зняв  напругу.  І    все  ж,    довіра  в  житті  багато  значить.  Приїхала  і  це  тільки  на  краще.  Я  ж  стільки  днів  і  ночей  чекав  дзвінка,  чекав  і  вірив,  що  повернеться,  не  покохає  іншого.Та  й    знавши  її    брезгливість  до  інших      чоловіків,  вірніше  до  випадкових  знайомств,  що  нав`язуються  всупереч  бажанням,  напевно  ще  й  це    розвіювало  сумнів.
                   Вона,  розслаблена  після  купеля,  бажала  одного,  впасти  в  своє  рідне  ліжко,  відіспатися.  Як  миша,  крадучись  проникла  в  спальню.  Все  ж    помітив  ,    ледь  посміхнувся.  Хай  відпочине,  я  ж  все  розумію,  ми  ж  не  діти.  Як  важко  вгамувати  бажання,  щоб  поруч  бути  з  нею.  Швидкоруч  склав  всі  речі,  потирав  руки.  Довгі  хвилини  в  чеканні,  швидше  б  час  пройшов.  Мила  моя,  люба  моя  квітко  ясноока,  якби  ж  ти  знала,  як  я  за  тобою  сумував.
         Де  там  довго  всидиш,  минуло  не  більше  десяти  хвилин,    тихою  ходою  зайшов  до  спальні.  За  вікном  минулася  гроза  і  поміж  хмар  визирав  ясноокий  повний  місяць.  Він  освічував,  її    білизну,    синій    атлас    переливався.  Вона  спала  на  спині….  глибоке  декольте  й      ледь  приспущені    плечики  пеньюара,  подовжують    шию,  виділяють  прекрасну  область  ключиць.  Напівоголені    пухкенькі  груди  і  тіло  млосно  –  молоде,  так  вабили  доторкнутись.  Чи  й  можна  бути  біля  неї  байдужим?  Все  ж  не  посмів  порушити  той  сон.  Вона  ж,  як  та  квітка  волошка,  певно  бачила  ясний  сон…  адже  вже  вдома.  Біля  вікна    присів  на  стілець,    любувався  нею.  Тільки  від  уяви  огортала  чарівність,  як  він  торкнеться    її    жаданого,  п`янкого  тіла.  Легенький  піт  виступив  на  чолі.  Так  важко  втриматись…    Якби  вже  відволіктися,  зняти  напругу.  Це  відчуття,  як  вогонь,  що  гріє  серце  та  все  ж  спалахує,  здається,  аж    закипає  в  жилах  кров    й  бентежить  душу.
     Терпіння….  повернувся  до  вікна…    Мала  хмарина    ледь  приховала  місяць,  накрапав  дощ,  падав  донизу,  на  кущі    червоних  троянд.    Раніше  був  до  них  байдужий  та  наче  ненароком  ,  зірвався  з  стільця.  Ой,що  ж  це  я    та  в  мне  ж  вдома    конем  грай,  ні  випити,  ні  закусити….
           Швидкою  ходою  повертався  з  нічного  магазину.  В  руках    тримав  букет  червоних  оксамитових  троянд,  пакет    з  продуктами  і    пляшку    шампанського  вина  «Біссер».    Боявся  порушити  її  сон,  крадькома,  босоніж,    на  пальцях,  ледь  торкаючись  підлоги  пробрався      до  ліжка.    Затамувавши  подих,  вже  лише  в  білизні  приліг  біля  неї.    Не  наваживсь    торкнутись    її  тіла,  порив  одвічний….  стримував  в  собі.    Її    знову  освітив    місяць.  Здавалось,  він  не  міг  відвести  від  неї  очей.    Вона  ж  наче  відчувала  його  поряд.    Уві  сні  чарівно  посміхнулась  .  Напевно  бачить    рожевий  сон.  І  він  склавши  дві  долоні  підсунув  під  свою  щоку,  тихо  приліг  поряд.  Спи  моя  Богиня!  Спи  кохана!  Моя  половиночко,  рідненька  душа…      Нам  до  щастя  один  крок,  я  дочекаюсь  ранку….

                                                                                                                                                                                                   Липень  2020р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883629
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 22.07.2020


Ніна-Марія

У ПОЛОНІ КРАСИ

Тут  відвернути  погляд  неможливо!
А  вечір,  глянь,  -  загравою  горить.
Озерний  плес  -  це  загадкове  диво
Сіянням  з  висоти  животворить.

А  поруч  гай  смарагдами  покритий,
Від  денних  тьохкань,  співів  ще  не  втих.
Розм'якне  скептик,  навіть  строгий  критик,
Спинившись,  занотує  кожен  штрих.

Вертаюсь  до  садиби,  геть  стемніло,
Десь  місяць  між  хмаринами  заснув.
Лиш  бовваніє  якось  підозріло
Вишневий  сад  -  коралі  одягнув.

Я,  ніби  птаха  розпростерті  крила,
Здіймаю  руки  до  самих  небес.
Поезію  природа  нам  створила,
Аж  хочеться  обняти  світ  увесь,

І  заспівати  Господу  осанну,
За  те,  що  бачу  це,  оцим  живу.
І  пізнавати  суть  іще  незнану,
Спостерігати  все  це  наяву.

Я  лиш  маленька  Всесвіту  піщинка,
Слід  пам'ятний  у  слові  відіб'ю.
А  кожна  думка,  від  життя  краплинка,
Що  віддзеркалює  судьбу  мою.

Пора  плодів  -  надворі  щедре  літо,
Хліба  достигли,  десь  уже  жнива.
Хай  настрій  цей  підніметься  над  світом  -
Тобі,  коханий  всі  мої  слова.

Автор  Ніні-Марія
[img]https://scontent-ams4-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/s960x960/110313220_2599603616966681_791630104968816490_o.jpg?_nc_cat=107&_nc_sid=8bfeb9&_nc_ohc=NB30O1UOZvQAX-PK4Zp&_nc_ht=scontent-ams4-1.xx&_nc_tp=7&oh=c3e513dc04169bd091a3535a0b70b7fb&oe=5F3D19AE[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883628
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 22.07.2020


Ольга Калина

Павло Ящук

Присв’ячується    пам’яті    Павла    Володимировича  Ящука  (  11.10.1966р  –  21.07.2014р)    військовослужбовця,    захисника  України,    учасника  антитерористичної  операції  на  сході  України,  командира  взводу  24-го  батальйону  територіальної  оборони    «Айдар»,    старшого  лейтенанта.    Позивні:  «  мисливець»,      «  Паша    московський».  Один  із    організаторів  Бердичівської  самооборони.      Загинув    21.07.2014р    в  смт.  Георгіївка  Лутугинського  району  Луганської  області    під  час  оборони  Луганського  аеропорту  від  влучення  танкового  снаряду.




Так  тихо,  спокійно,  лиш  вітер  колише
Листочки  маленькі  в  зеленій  траві.  
Тут  час  зупинився  і  чутно  як  в  тиші
Вистукує  в  ритмі  акорди  сумні.  

Шепочуться  квіти,  донизу  схилившись,  
І    променнях  сонця  є  відблиск  лиця.
Застиг  на  граніті,  навіки  лишивши,  
Нам  пам'ять  про  себе  –  Павла  Ящука.  

Відважний,  сміливий  –  не  мав  собі  рівних,  
У  точках  гарячих    не  раз  побував.  
Під  спалах  вогню  по  дорогах  тих  грізних
Він  досвід  військовий  собі  набував.  

Він  був  на  Майдані,  служив  у  «Айдарі»
Свою  Україну  хотів  захистить.  
І  навіть  не  думав,  що  вже  незабаром
Загине  на  Сході..  А  час  все  біжить..  

Шість  років    сьогодні,  а  досі  стріляють  –
Немає  спочину  ні  вдень,  ні  вночі.
Коли  закінчиться  –  ніхто  це  не  знає.
Та  й  час  зупинився,  тихенько  мовчить..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883613
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 22.07.2020


Richter

Хай йому грець!

Добігти  мріяв  я  до  виднокола
і  зазирнути  аж  за  небокрай,
здолати  свого  серця  клятий  холод,
бажань  душі  задовольнити  голод
і  відшукати  щастя  водограй.

Уперто  крокував  назустріч  сонцю,
десятки  років  йшов  за  горизонт…
А  зараз  від  душі  –  сріблястий  стронцій
і  лише  власна  тінь  у  охоронцях
та  роздумів  зело́  тісний  ескорт.

У  тебе  очі  –  ліхтарі  зелені,
янтарні  стріли  дикого  кота
з  відтінком  ізумруда,  ли́сту  кленів.
Їх  дарував  тобі  спокуси  геній,
лиха  з  них  ша́рмом  віє  доброта…

Іще  бракує  вражень  і  емоцій,
розбитих  в  дру́зки  келихів-сердець?
Твоїх  до  болю  фантастичних  лоцій,
з  еротики  смако́м  на  кожнім  кроці
я  начитався,  люба…  Хай  їм  грець!

2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883612
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 22.07.2020


НАДЕЖДА М.

Зоре моя вечірняя

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=l33eMvicWFg[/youtube]


Вийди,  зоре,  із-за  хмари,
Нічну  темінь  пригаси.
Зможеш,  бо  ти   маєш  чари,
Спробуй  квіткою  цвісти.

Недосяжна,  так  далека,
Погляд   мій  тебе  ласкає.
Ти  виходиш,  тільки  смеркне,
Знаю:  й  ти  мене  чекаєш.

Поряд  зірок  є  чимало,
Ти  -  яскрАвіша  усіх,
Що  про  нього  ти  узнала,
Не  чужий  там   серед  всіх?

Як  в  новім  житті  живеться,
Пам"ятаєш,  не  забув?
Хай  легенько  там  гикнеться,
Як  слова  мої  почув...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883618
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 22.07.2020


Амадей

Така любов не в кожного буває

Ви  думаєте  серце  не  відчуло,
Оті  всі  Ваші  струни  чарівні?
Відчуло  і  від  щастя  стрепенулось,
І  полилися  з  серденька  вірші.

І  все  навколо  фарби  поміняло,
Веселкою  зробився  білий  світ,
І  знову  зацвіло  все,  забуяло,
Неначе  знов  вернувсь  в  сімнадцять  літ.

Душа  і  серце  з  радості  співає,
І  знов  в  душі  співають  солов"ї,
Така  любов,  не  в  кожного  буває,
Але  живе  вона  в  душі  моїй.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883489
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 21.07.2020


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Схилився день…

Схилився  день  легенько  на  ціпок
Та  позіхнув  й  пішов  тихенько  спати,
А  вечір-парубок  гайнув  аж  до  зірок
І  нумо  з  ними  знову  жартувати.

Тут  нічка-мати  стала  на  поріг,
Сипнула  роси  на  зелені  трави,
Що  холодом  торкнулись  босих  ніг,
А  мали  б  бути  теплі  і  ласкаві.

І  колихала  нічка  всіх-усіх,
Лагідним  співом  сни  кликала  дивні,,
Щоб  до  світанку  ми  дивились  їх,
А  вранці  прокидалися  щасливі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883347
дата надходження 20.07.2020
дата закладки 21.07.2020


Олекса Удайко

ПАЛАЮЧЕ СОНЦЕ

         [youtube]https://youtu.be/4Vi-LeU3kKg[/youtube]
[i][b][color="#760980"]До  тебе  так  непросто  долетіть,
хоч  лічишся  найближчою  зорею.
Коли  прокинусь  у  ранкову  мить.
тобою  марю  крізь  нічну  кирею.
 
Як  ти  встаєш  –  то  за  тобою  й  день,
мої  уста  ти  ніжно  так  цілуєш,
на  вулиці  й  у  хаті  –  нітелень…
Лиш  птаство  в  лісі!  Ти  його  ґвалтуєш.

Зігрієш  душу  –  і  уже  добро:
воно  насправді  лагідно  бадьорить,
нехай,  хоч  біс  й  ударить  під  ребро,
усе  гучніше  гам  стає  надворі.

О  сонечко!  Моя  свята  зоря!
Світи  ж  у  душу,  дасть  Бог,  не  востаннє…
І  лине  заклик  владний  з  вівтаря:
"Люби  мене  до  краю,  до  заклання,

бо  я  твоє  –  одвіку  –  божество,
твоя  зоря  –  і  перша,  і  остання,
життя  твого  безмежне  торжество,
незвідане,  
                                         невимовне  
                                                                                         кохання".[/color]
 [/b]
20.07.2020
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883444
дата надходження 20.07.2020
дата закладки 21.07.2020


Білоозерянська Чайка

Намисто

[b]Безсилий  гнів
Від  слів  холодних,  кинутих  недбало,
Розсипавсь  мороком  й  полинув  геть  у  даль.
Не  треба  слів…
Байдужістю  Ви  все  мені  сказали,
Пуста  та  дріб’язкова  вже  ця  незначна  деталь…

Німа  печаль,
Що  підступила  з  чорними    птахами,
Гуртом  знялася  й  відлетіла  в  чужину.
Пустий  причал,
У  світі,  де  так  трепетно  кохали,
Думки  невтішні  навіть  ті  –  подалі  віджену.

А  час  іде…
Загублене  життя  в  торішнім  листі
відшукано,  але  то  справа  непроста…
Зірву  з  грудей
із  Вас  –  те  штучно  створене  намисто
Й  почну  все  відчувати…    власне,  з  чистого  листа…

З  нуля  життя
почну  тепер  сама  в  чужому  місті
щезає  слід  дешево-штучних  намистин.
і  в  небуття
відійде  з  Вас  підроблене  намисто  -
не  каяття...а  тільки  пізні  декілька  сльозин.[/b]

(Картина  Витушко  Євгенія  "Осінь".)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883268
дата надходження 19.07.2020
дата закладки 19.07.2020


Олекса Удайко

ДОЛЕ УКРАЇНСЬКА

[youtube]https://youtu.be/mlUVutmhfjM[/youtube]

[i][b][color="#73086f"]Доле  українська,  
ой,  яка  ж  хрещата  –
дух  і  тіло  наші  сплетені  навік…
Крутяться  історії
жваві  коліщата,
не  дають  склепити  нам  своїх  повік.

Процвітання  роду
і  духовні  сили
з’эднані  навічно  Сонячним  хрестом*.
Нам  би,  українцям,
нам  би  дужі  крила,
щоб  здолати  висі,  вказані  Хрестом.

Нам  би  у  дорогу  
подвиг  Прометеїв,
Кобзаря  й  Богдана  силу,  хоч  на  мить,
щоб  збудити  поспіль
приспану    Ідею  
і  жагу  у  душах  вічну  запалить!

Притомились  наче
наші  віра  й  сила,
єдність,  дух  козацький  сильно  підупав.
Ой,  притомні  вої,
налаштуйте  крила
й  не  спаліть  у  славнях  павичів  і  пав!

Бо  не  спить  двоглавий,
в  усі  боки  зирить,  
щоб  свою  кончину  здовжить,  хоч  на  мить.
В  бік  наш  поглядає,
певно,  хоче  в  вирій,
щоб  у  теплім  краї  кості  схоронить.

Ой,  Сварожі  вої,
налаштуйте  крила,
й  не  спаліть  у  вирі  повсякденних  справ!
Покажіть  поденкам,
що  є  віра  й  сила  –
запал  й  дух  козацький  бог  не  відібрав.[/color][/b]

9.07.2020.рнрн
___________
*Йдеться  про  язичницький  (арійський)  символ  у  формі  рівностороннього  хреста
   на  тлі  Сонячного  диску.  Вважається,  що  цей  оберіг  захищає  природні  здібності  
   людини  і  допомагає  їм  розкритися;  як  знак    Духовної  Сили  і  процвітання  Роду.  

Ілюстрації:  мила  світлинка  автора  (на  Майдані    після  бурхливої  ходи  "Ні  -  капітуляці"  в  День  Незалежності  2019  року):  Тарас  Компаніченко  з  відомою  козацькою  піснею,  мелодію  якої  вкрав  Комінтерн.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882202
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 18.07.2020


Юрій Пивоваров

Ковбой щоднини у роботі

Я  зранку  на  коні  щодуху  мчав,
Припасши  норовливому  бикові
Лассо  й  батіг,  а  для  серйозних  справ  –
Шестизарядний  кольт  напоготові.

Не  дивно,  що  дівчисько  у  селі
На  мене  задивляючись  зітхає,
Бо  іншого  як  я  на  всій  землі
Такого  хлопа  гарного  немає.

Суперників  юрба  з  усіх  боків
Гатила,  не  шкодуючи  набоїв.
Та  влучити  нікотрий  не  зумів,
Я  в  сутичках  усіх  зухвало  встояв.

Здавалося,  життя  –  весела  гра,
Лунала  пісня  на  високій  ноті,
Не  меншала  ніколи  справ  гора,
Ковбой  в  сідлі,  щоднини  у  роботі.

Гасав  я  без  упину  у  дворі
День  цілий,  незважаючи  на  втому,
Вгамовуючись  лиш  о  тій  порі,
Коли  казала  мати  йти  додому.

Не  відав  я  хлопчиною  в  той  час,
Що  статися  з  роками  далі  може.
В  душі  до  праці  запал  не  погас,
Та  нині  це  буття  на  гру  не  схоже.

Я  долі  вдячний  щиро  за  літа,
Бо  все  ж  не  випав  десь  на  повороті.
Тому,  допоки  є  в  житті  мета,
Ковбой  в  сідлі,  щоднини  у  роботі.

Дякую  Ганні  Верес  за  натхнення!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882172
дата надходження 08.07.2020
дата закладки 17.07.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ромашкове щастя

Там  де  дзвінко  лине  музика  любові,
Де  дзвенить  на  струнах  ніжність  почуттів.
Озоветься  пісня  в  небі  світанковім,
Розіллється  сонцем  різних  кольорів.

Там  де  верес  пахне  у  полях,  де  м'ята,
Босими  ногами  по  траві  іду.
Вона  прохолодна  і  ще  не  прим'ята,
У  ромашках  щастя  я  своє  знайду.

Любить...  чи  не  любить...  падають  пелюстки,
Вітер  піднімає  їх  несе  удаль.
Подарує  літо  ромашкову  хустку,
А  ще  на  додачу  волошкову  шаль.

Як  нам  не  радіти  цьому  диво  -  літу,
Як  нам  не  співати  разом  з  ним  пісень.
Ось  тому  і  лине  музика  над  світом,
Із  пташиним  співом  розпочався  день.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882804
дата надходження 14.07.2020
дата закладки 14.07.2020


Ніна Незламна

Ой, летять хмаринки

Ой  летять,  летять  хмаринки
Славні,  різні  балеринки
І  я  б  небо  підкорила
Якби  ж  мала    чудо  -  крила

Ой  летять,  так  поспішають
З  вітерцем    весь  час  гуляють
Маленькі  сірі    й    біленькі
Ой,  які  ж  вони  гарненькі

     Й  сонечко  таке  миленьке
Здається  на  вид  м`ягеньке
Я  під  ним,  зазолотилась
Яскравим  промінням  вмилась  

Ой,  летять,  летять  хмаринки
Дуже  схожі  на  пір`їнки
Я  всміхаюсь  красі  й  літу
Барвистому,  диво  світу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882835
дата надходження 14.07.2020
дата закладки 14.07.2020


геометрія

СІМ"Я І РОДИНА _ ЦЕ ДУЖЕ ВАЖЛИВО… (до Дня Родини)

                                         У  світі  існує  мільйони  імен,
                                         Та  в  мене  найкраще  було  й  є  тепер,
                                         Цікаве,  красиве,  любиме  ім"я,-
                                         Звучить  пречудово,  ім"я  це  -  СІМ"Я!!!
                                         І  вчора,  й  сьогодні,  і  завтра,  й  завжди,-
                                         Ім"я  це  для  мене,  як  сонце  згори...
                                         Мене  зігріває  щомиті  воно...
                                         І  кращого  в  світі  нема  й  не  було...
                                         СІМ"Я  -  це  і  мама,  і  тато,  і  діти,
                                         Хоч  важко  буває,  та  всі  ніби  квіти,
                                         Усі  розквітають,  як  разом  бувають,
                                         І  разом  все  роблять,  та  ще  і  співають...
                                         Сніданки,  обіди,  вечері  готують,
                                         Цікаві  розмови,  і  часом  жартують...
                                         Про  справи  говорять  сімейні  й  державні,
                                         Свободу  і  Волю,  про  мову  і  право...
                                         Живуть  сьогоденням,планують  майбутнє,
                                         Надіються  й  вірять,  що  все  буде  путнє...
                                         У  спогади  линуть,  у  предків  минуле,-
                                         Ніщо  не  забуте,  ніхто  не  забутий...
                                         Всі  разом  буває  ідуть  у  походи,
                                         Сім"ю  це  єднає,  зникають  незгоди,
                                         Походи,  палатки  і  вогнища-диво,
                                         Додають  здоров"я  і  кожен  щасливий...
                                         СІМ"Я  і  РОДИНА  -  в  них  радість  і  мрії,
                                         Повага  і  Віра,  Любов  і  Надія...
                                         Бабусі,  дідусі  і  сестри,  й  брати,
                                         Як  все  в  усіх  добре,  щасливий  і  ти!
                                         СІМ"Я  це  і  складно,  і  дуже  важливо,
                                         Робити  всім  треба  усе  що  можливо...
                                         У  будні  і  в  свята:  увага,  турбота,
                                         Довіра  і  радість,  постійна  робота...
                                         СІМ"Я  І  РОДИНА  -країни  частина,
                                         Уся  УКРАЇНА  -  це  наша  РОДИНА...
                                         Це  Небо  і  Сонце,  і  Місяць,  і  Зорі,-
                                         Незвідані  перли  в  космічнім  просторі...
                                         І  я  повторятися  буду  і  буду,
                                         Найкраще  у  світі  з  імен  всіх  ім"я,
                                         Ім"я  пречудове,  ім"я  це  -  СІМ"Я!!!
                                         Сім"я  і  Родина  -  це  дуже  важливо,
                                         Було  так  і  буде:  сьогодні  й  завжди,
                                         Без  цього  життя  не  буває  можливе,
                                         І  край  наш,  і  люди  не  будуть  щасливі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882174
дата надходження 08.07.2020
дата закладки 08.07.2020


НАДЕЖДА М.

Новий день, хай буде все по-новому

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4wPNUXpuIys[/youtube]
Новий  день  узяв  початок  з  ранку,
Хай  надія  буде  на  добро.
А  життя  підніме  вище  планку,
Хай  скрипить  і  пишеться  перо.

А  життя  подасть  вже  нові  теми,
Та  такі,  щоб  так  хотілось  жить.
Й  медом  вже  запахнуть  хризантеми,
Щоб  в  житті  нікого  не  гнівить.

Хай  навчить  того,  що  не  уміли:
Співчувать,  прощати  і  любить.
І  нікого  ображать  не  сміли,
Бо  життя  коротке  -  тільки  мить..

Ні  краплинки  смутку,  ні  печалі,
Бо  на  те  дароване  життя.
Щоб  слова  ніколи  не  мовчали,
Щоб  від  них  сміялися  вуста.

Новий  день  на  це  благословить,
Щоб  у  діях  всі   добро  відчули,
Хіба  важко  буде  це  зробить?
У  біді,  щоб  друзів  не  забули,..


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882108
дата надходження 08.07.2020
дата закладки 08.07.2020


НАДЕЖДА М.

Упаду у росяну траву

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kEQ9r8Y-mYI
[/youtube]
Упаду  у  росяну  траву,
Дам  душі  своїй   я  відпочинок.
Травами  цілющими  спою,
Всю  красу  вбиратиму  очима.

Кину  погляд  на  погідне  небо,
Промінь  ще  не  скрасив  горизонт.
Заспокоїть  птаха  ніжний  щебет,
Покидає  землю  милий  сон.

Тільки  він  на  світі  всіх  миліший,
Все,  що  так  боліло  -  відболить.
І  оця  ранкова   ніжна  тиша,
Заспокоїть,  хай  хоч  і  на  мить.

Капають  повільно  сині  роси,
Це  збиває  вітер  їх  із  трав.
Недалеко  десь  дзвенять  вже    коси,
Поки  перший  промінь  не  заграв...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881977
дата надходження 07.07.2020
дата закладки 08.07.2020


Надія Башинська

ЖИТТЯ ВПЕРЕД ВЕДЕ НАС ЗА СОБОЮ

         Не  стану  нарікать…  Хто  я  у  цьому  світі?..    Я  можу  лиш  просить:  
-  Допоможи!  Нам  підкажи  усім,  як  тепер  жити?    Куди  не  глянь,  біди
там  є  сліди.  Ходить  вона  нечутно,  де  захоче,  і  залишає  скрізь  лиш  
сльози  й  біль.  І  чую  я:
-  Вперед  іди,  сміливо,  ти  по  Моїх  слідах,  у  силу  й  доброту  Мою  повір.
Радій,  що  сонце    бачиш  й  синє  небо,  розквітлій  квітці  ніжній  порадій.
Прислухайсь,  як  лунає  дзвінко  (  то  для  тебе)  малої  пташки  ніжний  спів.  
І  дощ  рясний  шумить,  поглянь,  над  садом,  де  поміж  листя  зріють  вже  
плоди.  Такі  веселі  і  такі  барвисті...  Навчися  помічать  мої  сліди.
Для  вас  ще  й  райдугу  у  хмарі  гарну  маю.  Над  житнім  полечком  яскра-
во  так  горить!  Цвіт  її,  ніжний,  кольорами,  зуміє  в  світі  всіх-усіх  зігріть.
Біда  піде  сама  собою,  вже  їй  не  буде  вороття.    Радій  усьому,  що  ство-
рено  для  тебе.  Все,  що  від  Мене  є,  несе  в  собі  Життя.
         Не  стану  нарікати…  Бо  ж  навіщо?  Хоч  з  гіркотою  є  тепер  наш  час.
Життя  вперед  веде  нас  за  собою.    Воно  прекрасне,  створено  для  нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881993
дата надходження 07.07.2020
дата закладки 08.07.2020


Віктор Ох

Немає слів…

     3-го  липня  2020  року  пішов  від  нас  добрий  товариш,  поет,
                 пісняр,  гуморист,  меценат,  патріот      України      Віталій    Теодосійович  Назарук  
                 (1950-2020  рр.)  

[b](Світлій  пам'яті  Віталія    Назарука)[/b]

Розумний  чоловік,  поет,  учитель,
хороший  друг,  талантів  покровитель  -
зробити  він  хотів  іще  багато,
для  друзів  прагнув  влаштувати  свято.

Та  знов  вона  про  себе  нагадала,
припленталась,    безжалісно  забрала
Людину,  що  робила  добрі  справи
за  покликом  душі,  а  не  для  слави.

Немає  слів…    Не  хочеться  прощатись…
Світлою  пам’яттю  лишається  втішатись…
Сторінку  вирвано…
 Так  гірко,  сумовито…
Та  сподіваємось,  що  Книгу  не  закрито.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881793
дата надходження 05.07.2020
дата закладки 05.07.2020


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.06.2020


I.Teрен

Казки одного народу

                                   [i]І[/i]
Їм  юшку  і  плюю  на  щі,  
копаю  ямище  глибоке...
ачей,  на  мене  у  кущі
чатує  лихо  косооке.
Чи  то  Яга,  чи  то  Кощій  –  
не  мають  спокою  народи,  
то  пограбує  лиходій,  
а  то  –  опричники-уроди.  
Де  не  посій,  воно  зійде  
та  ще  й  порадує  макаку,  
на  ум  якої  не  спаде,  
що  несумісні  ми  ніде
і  годі  вірити  у  казку,
яку  розказує  пуйло...  
І  не  заціпить  цій  патяці,  
що  України  не  було,  
коли  історії  на  зло
були  ахейці  і  данайці*.  
Що  не  вони  улус  орди,  
раби  у  Катерини-суки,
що  палець  в  рота  не  клади  –  
по  лікоть  одрубає  руку.  
Що  то  не  ми  [i]ішли  на  ви[/i],  
а  на  Батия  –  печеніги,  
що  Кожум'яка  із  Москви
чіпляв  Гориничу  чепіги.  
..........................................
Ми  –  барани,  вони  орли...  
Вони  вовки,  а  ми,  осли,  
шукаємо  тієї  голки
або  козачої  стріли,  
якою  упокоять  Вовку.  

                                       [i]ІІ[/i]
А  наші...  палії  й  носи..  
одні  угодники  цареві,  
шути,  паяци,  вірні  пси
зелені  й  де-не-де  рожеві...  
О,  де  ти,  Господи,  єси,  
Якого  розп’яли  на  древі?  

                                     ІІІ
Чекаю,  дами  і  месьє,  
на  українське  житіє
і  на  нові  закони  мови,  
які  на  голову  здорову
не  налізають,  поки  є
немайдануті  разумкови
і  наймити  опезеже...  
і  язикаті  яничари...
а  я  гадаю,  –  [i]та  невже
їх  не  візьме  за  фаберже  
і  не  скарає  Божа  кара?  [/i]

*  –  різні  назви  одного  народу.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881136
дата надходження 29.06.2020
дата закладки 29.06.2020


Леся Утриско

Свічко

Свічко,  воском  лита,
Скапуєш  сльозами,
Де  землиця  вкрита
Чорними  снігами.
Мамині  й  вдовині
Впали,  наче  грози  -
В  чому  ж  їх  провина,
Що  в  душі  морози?
Застелили  вічність,
Смерть  любов
Приспала,
Де  не  долюбила,
Та  й  не  докохала...
Не  прийдеш  до  мами,
Щоб  її  обняти,
Вже  густі  тумани,
Де  стежки  до  хати.
Де  пороги  рідні
Застеляє  відчай,
Плач  свічок  погідний
І  спочинок  вічний...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881052
дата надходження 28.06.2020
дата закладки 29.06.2020


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Полуниць червоні щічки

А  полуниць  червоні  щічки
Полум"яніють  між  листків.
І  для  Романка  й  для  Марічки
Й  для  Олечки  цей  плід  доспів.

Всі  дітки  люблять  полуницю
З  сметаною  та  цукром  й  без.
То  ж  нею  запастись  годиться,
Щоб  взимку  смакувати  теж.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880736
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 26.06.2020


НАДЕЖДА М.

У росах квіти

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RxtlpIx5Ojg[/youtube]

У  росах  квіти  -  подарунок,
Горіли  полум"ям   вогню.
А  на  прощання  -  поцілунок,
Тебе  за  нього  не  виню.

До  цього  все  було  інакше:
Привіт!  Як  справи?  ..Ось  і  все.
І  спілкуватись  було  легше,
Тепер  вже  не  туди  несе.

Щоночі  бачу  твої  очі,
Твій  голос  хочу  так  почуть.
І  ці  бажання  так  лоскочуть,
Тебе  так  хочу  пригорнуть.

Почути  кілька  слів  знайомих,
(Якщо  не  втратили  свій  зміст),
Не  потече  сльоза  солона,
Що  заховає   суму  вміст.

Врятує  ранок  ці  бажання,
І  буде  все,  як  має  буть.
Твоє  пробачу  я  мовчання,
Лиш   поцілунок  не  забудь..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880768
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 25.06.2020


НАДЕЖДА М.

У росах квіти

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RxtlpIx5Ojg[/youtube]

У  росах  квіти  -  подарунок,
Горіли  полум"ям   вогню.
А  на  прощання  -  поцілунок,
Тебе  за  нього  не  виню.

До  цього  все  було  інакше:
Привіт!  Як  справи?  ..Ось  і  все.
І  спілкуватись  було  легше,
Тепер  вже  не  туди  несе.

Щоночі  бачу  твої  очі,
Твій  голос  хочу  так  почуть.
І  ці  бажання  так  лоскочуть,
Тебе  так  хочу  пригорнуть.

Почути  кілька  слів  знайомих,
(Якщо  не  втратили  свій  зміст),
Не  потече  сльоза  солона,
Що  заховає   суму  вміст.

Врятує  ранок  ці  бажання,
І  буде  все,  як  має  буть.
Твоє  пробачу  я  мовчання,
Лиш   поцілунок  не  забудь..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880768
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 25.06.2020


Волиняка

Діброви

Діброви  неповторні  кольори,
 У  променях  смарагди  й  малахіти.
Блакить  небесна  падає  згори,
Розсипала  коштовності  з  орбіти.

Закоханий  стою  у  почутті,
Любови  не  спроможний  утаїти.
Зворожує...  я  наче  в  забутті,
Фантастики  чарують  колорити.

Краса  довкруж...  у  котиках  верби,
У  хмарках  вкотрі  хочеться  злетіти...
В  ожинні...  де  ховаються  вітри,
Ну,  як  його  життя  це  не  любити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880719
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 25.06.2020


Волиняка

Два

Два  дерева  в  корені  біля  води,
Два  дерева  в  кроні  сплелися.
Зріднились  назавше,  як  рідні  брати,
В  єдино  душею  злилися.

Озвалась  мелодія  раптом  згори,
На  крилах  пташиних  злетіла.
Удалеч  дібровою  несли  вітри,
Природа  в  гаю  шаленіла.

У  ясеня  скрипка,  у  клена  смичок,
У  парі...  оба  віртуози.
В  долині  оркестру  волторнив  струмок,
Й  бриніли...  невипиті  роси.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880717
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 25.06.2020


Променистий менестрель

Це щастя жити



Яка  цікава  штука  –  життя!  А  коли  вже  в  зрілому  віці  і  глибоко  сердешною  ВІРОЮ  зрозумієш,  що  йдеш  по  стопах  долі,  визначеної  згори,  в  розрахунку,  що  на  її  поворотах  вірно  відкоригуєш  свій  поступальний  шлях,  згідно  даному  праву  вибору  Богом  –  то  що,  окрім  ЗАХВАТУ  –  тобі  полишається  відчути?  І  це  лише  сторінка  у  твій  вічний  ЛІТОПИС!     Автор  вірша

Це  щастя  жити,  любити,  дарувати
себе  і  квіти,  любов  й  святе  добро.
Цей  світ  величний  вручили  Татко  й  Мати,
щоб  егоїзм  свій  на  цей  раз  ти  зборов.

Кристально  чисте,  що  совістю  озветься,
як  провідник  тут,  у  павутинні  тьми  –
в  високогір'ї  це  знають  вже  тібетці,
тож  скільки  горя  терпіть,  щоб  взнали  ми?

Наш  свідок  мудрий  –  ковил  біжить  світами,
чом  не  розсудиш  заблуканих  в  путі?
До  чого  розбрат,  що  коїться  між  нами?
До  чого  сутінки,  такі  сумні  й  густі?

Тож  справедливість  чекають  в  кожній  хаті,
знайти  всім  радість  (всі  болі  під  покров)  –
це  щастя  жити,  любити,  дарувати
себе  і  квіти,  любов  й  святе  добро...

23.06.2017р.

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880729
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 25.06.2020


Амадей

СЛОВА КОХАНОЇ

Твої  слова,  напій  медовий,
Від  них  п"яніє  голова,
Читаю  їх  і  з  кожним  словом,
На  серці  згадка  ожива.

Стежина  де  колись  ходили,
Де  нам  співали  солов"ї,
Вони  всю  душу  полонили,
Ті  світлі  почуття  мої.

Співає  серце,  як  почує,
Бо  кожне  слово,  мов  святе,
У  грудях  серденько  танцює,
І  щастя  у  душі  цвіте.

Вдихаю  пахощі  весняні,
Читаючи  твої  слова,
І  в  серці  ожива  кохання,
А  в  душі  юність  ожива.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880556
дата надходження 23.06.2020
дата закладки 23.06.2020


Ніна Незламна

З цапком на лужку

       Синіє  небо…  Чудеса….  Пливуть  сіренькі  паруса  .  А  куди  й  самі  не  знають,  вони    ж  літо  зустрічають.  Купчаться,  летять  сміливо,  вітерець,  гойдав  грайливо.  Тепленький    дощик  крап-крап-крап,    дуже  злякався,    тікав  цап.  Я  ж  дивився  в  піднебесся,  репетую,  -Ти  ж  не  сердься!  Виросте  славна  травичка,  в  бурячка  висока  гичка.  Для  мене  ж,    в  гаю  суничка  й  хай  дощик,  всім  вмиє  личка!  Тож  спекотно,  от  тварина,  ну  і  справді,    як  дитина….
Під  вербичкою,  ліг  цапок,  дятел  по  стовбурі  ,--  Цок-цок  –цок.  Й  занадто  гучно,-    Цік-цік-цік,  він  зякався,    додому  втік.  Вдогін  кричу,  нащо  тікать,  хто  ж  буде  літо  зустрічать?
Летять  хмаринки,  от  краса!  Легенько  вітер  колеса….    Між  них  сонечко  гойдалось,  ніжно  й    мило  посміхалось…    В  лузі  літечко  купалось…

                                                                                                                                                                                                     05.06.2020р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880552
дата надходження 23.06.2020
дата закладки 23.06.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Мені з тобою легко

Мені  з  тобою  легко,  мов  пір*їні,
Летіти  там,  де  теплий  віє  вітер,
І  поринати  в  мрію  й  говорити
В  ефекті  за  штрихами  світлотіні.

Мені  з  тобою  легко,  ти  ж  романтик
В  чаклунстві  сонячному  слів  і  струмі,
Живлющої  води  для  серця-руни,
В  гармонії  співучій  звуків  мантри.

Мені  з  тобою  легко  і  в  мовчанні,
У  тиші  зашифрованій  врочисто.
Своїм  вражаюче  люб*язним  хистом
Коректно  у  життя  моє  втручатись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880545
дата надходження 23.06.2020
дата закладки 23.06.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Продовження роману ( до попереднього вірша)

Роман  продовження  цей  має,
У  нім  любов  в  серцях  живе.
Вона  метеликом  літає,
Й  до  себе  кожну  ніч  зове.

А  ще  вона  у  їхніх  дітях,
У  їхній  усмішці  щодня.
У  ніжнім  зав'зі  суцвіття,
У  слові  теплому  -  сім'я.

Роман  життя  -  то  так  прекрасно,
Їх  не  торкається  сльоза.
А  лише  промінь  сонця  ясний
І  синь,  що  дарять  небеса.

Вони  живуть  у  мирі  й  щасті,
Хоча  пройшло  вже  стільки  літ.
Вірші  для  них,  немов  причастя,
Цих  двох,  закоханий  політ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880543
дата надходження 23.06.2020
дата закладки 23.06.2020


НАДЕЖДА М.

Зелені очі

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MwjbfA8hju0[/youtube]

Це  тільки  раз  бува,  єдиний,
Повір  у  казку  в  цім  житті,
Ти  не  пройди  повз  неї  мимо,
Не  довіряй  ти  простоті.

Коли  пройшов,  то  зупинися,
Можливо,  крок  зроби  назад.
Це  -  твоє  щастя,  озирнися.
Іти  з  ним  треба   тільки  влад.

Побачив  очі  ти  зелені,
Тебе  взяли  вони  в  полон?
Тримай  це  щастя  міцно  в  жмені...
Та  не  хвилюйся,  охолонь.

Це  так  хотіла  твоя  доля,
Це  значить  бути  так   цьому.́
Тебе  спіткала  ця  неволя.
Та  хто  дасть  відповідь:  ЧОМУ?

А  ти  дивись,  що  серце  скаже:
Неволя,  воля  -  вибирай!
Чи,  може,  тут  як  карта  ляже?
От  тільки  з  долею  не  грай!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880534
дата надходження 23.06.2020
дата закладки 23.06.2020


Ніна Незламна

Ми давно чужі

Я  благаю,  дощик…    Ой  скажи  чому
   Частенько  шепочеш,  за    моїм  вікном
 І  нащо  приносиш  навкруги  пітьму
В  душі  –  вгомонися,  потайки  кричу

Хмари,  як  чаклунки,  навіюють  сум
Погляд    очей  карих,  мов  п`янкий  туман
Спогади  про  тебе,  аж  по  тілу  струм
Серце  шаленіє,  в  голові  дурман

 Прошу  дощ  уймися,  не  тривож  душі
В  тих  очах  таємних  -  послання,-«  Не  жди»
Де  й  взялися  сльози,  знов  дощик  по  склі
Певно  і  він  знає,  ми  давно  чужі….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880452
дата надходження 22.06.2020
дата закладки 22.06.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Вони віршами говорили

Він  їй  писав  чудові  ві́рші
І  признавався  у  коханні.
Лились  вони  для  неї  з  тиші,
Немов  у  справжньому  романі.

Він  зігрівав  теплом  сердечним,
А  зорі  з  неба  так  світили.
Був  незабутнім  для  них  вечір,
Вони  віршами  говорили.

Клялися  в  ніжності,  любові,
Назавжди  бути  у  коханні.
Воно  було  у  кожнім  слові,
Воно  було  у  їх  єднанні.

Був  місяць  свідком  в  небі  й  зорі
І  нічка  з  вітерцем  у  парі.
І  роси,  мов  кришталь  прозорі,
Вмивались  ними  густі  трави.

Він  їй  писав  чудові  ві́рші
І  признавався  у  коханні.
Лились  вони  для  неї  з  тиші,
Немов  у  справжньому  романі...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880447
дата надходження 22.06.2020
дата закладки 22.06.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Муза і я

Мелодії  для  мене  Муза  грала
Аж  серця  відчувалося  биття.
Душа  моя  раділа  і  співала,
Жили  у  ній  щасливі  почуття.

Я  потрапляла  з  нею  в  диво  -  казку,
І  з  квітами  кружляла  на  лугу.
А  вітер  дарував  свою  нам  ласку
І  тиху  ніжність  затишну  свою.

О  Музо  мила!  Я  тобі  радію,
Що  кожен  раз  ти  біля  мене  є.
Що  здійснюєш  мою  завітну  мрію,
Та  мрія,  мені  сили  додає...

Перо  й  блокнот  я  у  руках  тримаю,
Не  випущу  із  рук  їх  ні  на  мить.
Я  з  Музою  своєю  в  снах  літаю,
Без  неї  неможливо  в  світі  жить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880347
дата надходження 21.06.2020
дата закладки 21.06.2020


НАДЕЖДА М.

Політ думок

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HDhNFd0vMt4[/youtube]

Люблю  я  тишу  вечорами,
Коли  ніщо  ніде  не  шелесне,
Тоді   кудись  лечу  з  думками,
Не  знаю,  де  все  ж  занесе.                                             

Вони  летять  -  я  вслід  за  ними,
Не  збитись  тільки  б  тут  з  шляху.
Шляхи  думок  такі  незримі,
Я  довіряю  їм  -  лечу.

Чи  це  душі  знов  забаганки:
Летіть  туди,  де  нас  не  ждуть,
Де  закривають  шлях  серпанки?
Так  важко  буде   обминуть.

Візьмем  з  собою  свіжий  вітер,
Хай  освіжить  думки  мої.
Ти  полетиш  назустріч  звідти,
Де  не  змовкають  солов"ї?

Душа  ж  чекає,  терпелива,
Ось  недалеко  вже  мета...
Та  десь  взялася  літня  злива...
Яка  ж  дорога  нелегка...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880228
дата надходження 20.06.2020
дата закладки 20.06.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Моє село ( слова для пісні )

Гріє  душу  село  і  чарують  прозорі  світанки,
Б'є  ключем  джерело,  загубились  у  травах  десь  ранки.
П'ють  холодну  росу,  чебреці  і  медунки  у  полі,
Не  забути  красу,  що  дарує  життя  нашій  долі.

Приспів:

Моє  село  -  найкраще  в  цілім  світі,
Квітує  навесні  і  пахне  в  літі.
Моє  село  зі  щедрими  хлібами,
А  ще  із  солов'їними  піснями...

Розквітають  в  житах,  візерунками  маки  й  волошки,
Хоч  минають  літа,  та  не  в'януть,  не  в'януть  ромашки.
Линуть  співи  птахів  і  луною  торкаються  неба,
Там  де  клин  журавлів,  де  лишилась  самотньою  верба.

Повертаюсь  туди  де  прибралася  мальвами  хата,
Дозрівають  плоди,  будуть  ніжно  їх  руки  збирати.
Білим  цвітом  жасмін,  навесні  журавля  пригортає,
А  минулого  дзвін,  мене  в  рідне  завжди  повертає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880222
дата надходження 20.06.2020
дата закладки 20.06.2020


Ніна Незламна

Непорозуміння / проза /

             Ліс  і  долина…      Де  –інде  пагорби  видніються  здаля…    Село  розкидане,  старе,  старезне…    Хати,    далеко  одна  від  одної,  якась  під  соломою,  якась  під  листками    ржавого  заліза.  А  деякі  покриті    толем,  всі  потопають    серед  густо  насаджених    дерев.    Все  і    всюди  має  темні,    холодні  кольори.    Вологе  літо  і  осінь  не  барилися,  майже  щодня  кропили  землю  невеличкими    дощами.    Восени  частіше    зливи,  омиють  все  довкола,  стежки  з  ржавою  травою  покриті    водою.  Земля  вже  не  спроможна    ввібрати  в  себе  кількість  води.    А  по  дорозі,  що  йшла  в  інше  село,  рядном  багнюка,  без  резинових    чобіт  не  пройдеш.  Що    вже  говорити  за  якийсь  транспорт,  щоб  проїхати,  з  початку  осені,    ніхто  й  носа  не  показав.
         Похмуре  небо,  не  обіцяло  гарної  погоди…    Майже  під  самим  лісом,  можна  сказати  на  відшибі,  стара  хатина,    скривлений  дах,    покритий  толем.  Вікна  перекошені,    врослі  в  землю,  фарба  від  сонця  вигоріла,не  зрозуміти  коли  вони  й  фарбувалися.    А  неподалік  ,  під  столітнім  дубом    дерев`яний  сарай.  Двері      збиті,  абияк,  з  щелинами,  зверху    весіла  стара  ряднина,  довгі  нитки  торкалися  землі.
Баба  Орина,    вдягнена  в  стару  фуфайку,    копошилася  в  сараї,  вкотре  висипала  з  фартуха    дрова.  Веселі  очі  старенької  вказували  на  хороший  настрій.    На  обличчі  то  з*являлася  усмішка,то  вкотре  зникала.  Часто  поправляючи  біленку  хустинку  на  голові,  щось  бубоніла  про  себе.  Та  згодом  наче  розмовляла  сама  з  собою,    тихо  раділа  й  журилася,  
- От  добре,  гарно  виграла  закваска,  буде  в  хаті  самогон,    може  хто  зайде  купити,  скоро  ж  Жовтневі  свята.    Охо-хо-хо-хо…  
Одна  біда,  ніхто  з  родини  не  навідується,  вже  років  три,    племінників  не  було,  що  вже  говорити  за  інших.  А  нині  пізня  осінь,  хто  сюди  заїде,  щоб  щось  привезти,  може  якраз  з  села  прийде  покупець.  
Вона  зазирала  в  банку  з  самогоном,  придивлялася,
- -  Ото  трасця,  така  чиста,  що  не  бачу,  чи  повна  банка  чи  ні.
І  вмочила  пальця    в  самогонку,  облизавши  його,  прицмокнула,
- Міцненька  й  без  запаху,  дякувати  Богу.  Ну,  ще  літру  візьму  та  й  досить.
Раптом  на    обійсті  почула  шарудіння.  Чи  це  вітер  здійнявся,  чи  хтось  прийшов?        Злякано    присіла  біля  дверей,    підкрадаючись,  через  щелину  дивилася    на  обійстя,    затамувавши  подих,  тихо  –  тихо  шепотіла,    
- Тю  хто  б  це  міг  бути?    О!  Чиясь  постать…
За  мить,  щоб  зручніше,  стала  на  коліна,    хвилюючись    придивлялася.
     Незнайомий,  патлатий  чоловік,  згорбившись,  роздивлявся  навкруги.    На  ньому    резинові,  чорні    чоботи  й  штани    в  багнюці.  Темне  волосся  чоловіка,  лягало  на    широкий  комір  старого,  коричневого  кожуха.  На  голові    чорна  в`язана  шапка,  натягнута,  аж  до  очей.
     От  халепа,    літали  думки,  якби  ж  роки  молодші,  то    можливо  краще  б    бачила.  З  боку  й  не  розгледієш    хто  це.  Тю,здається,  ще  й  невеличка  борідка    є,  чи  то  небритий.
       Він,    добре  схилившись,  пішов    за  хату.  Не  знати,  що  там  робив,  але  де  видно  було  бабці,  бачила  ,  як  заглядав  у  вікна.  Озирнувся  й  наче  підкрадаючись,  тихо  відкрив    вхідні  двері  хати  й  зник  з  очей.
   Стара    поправила  хустинку,  перехрестилася,  тішилася,  от  добре,    що  вся  самогонка    біля  неї.  А    то  б  напевно    забрав  та  й  пішов.  А  в  хаті,    там  дуля  з  маком  ,грошей  немає,  що  візьме?  Хіба  пряників,  що    сусід  приніс  тиждень  назад.    Нічого  –  нічого,    потираючи  руки  та  трохи  хвилюючись  бабця  чекала,  що  буде  далі.  Гадала,  що  довго  в  хаті    не  буде  сидіти,  дні  короткі.  Хай  Бог  милує,  не  додумається  ж  залишатися  тут  ночувати.
   Коліна  геть  затерпли,  прийшлося  встати….    І  скільки  його  бісова  душа  там  буде  сидіти,  задавала  собі  запитання.  Шкода  Барсика  немає,  то  хоча  б  налякав.  Минуло  три  дні,  як  пропав.  П`ятнадцять  років  відслужив,  шкода.    Часто  закліпала  очима,  підкралася    думка,    може  хто  спеціально    його  забрав    і  отравив.  От    стара  дурепа  ,  нащо  з  ланцюга  знімала.    
 Почула  скрип  вхідних  дверей…  Чоловік  вийшов  з  хати,  повернувся  до  хвіртки,  потягнувся,    щось  пробурчав  про  себе  й  зник  за  хатою.
Дивина,  вид  і  одяг  вказують  на    безхатька.  Та  здається  не  дуже    старий,      жвавий,  шкода  боком  стоїть,  як    роздивитися  обличчя?    Бабця,  аж  впріла  від  думок  і  хвилювання.    Та  за  хвилину,    він  знову  зник  в  хаті.
 Орина  ,  зі  злості,  набрала    в  рот  самогону,  потримала  трохи  й  проковтнула,    а  потім  пошепки,
- Ось  так  може  краще,  не  так  буду  хвилюватися.  Он,  як  в  молоді  роки,  щоб  сміливішою  бути,  допомагало.  Нехай  цей  стрес  зніму,  щось  придумаю.
         Пройшло  з  пів  години,    в  бабці  урвався  терпець,  вона  крадучись,    ледь  не  на  карачках,  вилізла  з  сараю.  Присіла  біля  вікна,  подивитися,  що  ж  він  там  робить?      Здивувалася,  він  в  одязі,  сидів  за  столом,    в  руці  тримав  пряник,  підносив  собі  до  рота.
   От  ,  біс  тобі  в  ребро,  мої  пряники,  ледве  втрималася,  щоб  не  закричати.  От,  хай  би  розвернувся  ,чи  ,що,    нехай  би  його  пику  побачила.  І  чого  це  чудовисько  до  мене  прилізло?
               Повернулася    в  сарай,  вирішила    йти  на  пролом,  що  буде  то  буде.  Взяла    в  руки  товсту  мотузку,  колись  нею  бичка  водила  та    маленьку  совкову  лопату  з  довгою  ручкою,  якою  завжди  з  печі  вигортала  залишки  дров  та  попілу.  Відчувши  в  руці,  що  таки  нелегенька,  посміхнулася.  А  ось,  я  тебе  провчу,  бісову  душу,  як  по  чужих  хатах  лазити.  
   Душа  холола,    підкралася  до  дверей    хати,  відкрила  їх,    тихо,    мов  та  миша,    притаївшись  стала  біля  стіни,  позаду  нього.  Вирячила  очі,  слідкувала  за  ним,  а  він,  так  і  сидів  на  стільці  за  столом.  Тільки  змінив  позу,  нічого  не  жував,  облокотившись,    рукою  підтримував    голову.  Бабця  різко  розмахнулася  й  вдарила  його  по  голові,  
-Ось  тобі!
Та  не  вдалося  дуже  вдарити,  не  ті  сили  в    неї,    лопатка  відскочила.  Але  чоловік  напевно  хотів  піднятися  на  ноги,    з  голови  впала  шапка,  він  обома  руками  схопився  за  голову  і  разом  з  стільцем    кубарем  полетів  на  підлогу,  впав  ниць.  Стара  швидко  скумекала,  звалилася  йому  на  спину,  мабуть  таки    трохи  подіяв  удар,  бо  він  мовчав.  Тремтячими  руками,    стільки  стало  сили,    стягувала  мотузку,    зв`язала      руки.  Він  ледь  -  ледь    зашевелився,  намагався,  щось  сказати,  вона    ж    взяла,  ще  й  ноги  зв`язала.  Зненацька  повернув  голову  в  сторону,    волосся  сповзло  на  обличчя.    
Так-  так,  а  борідка,  як    у  цапка  молодого,  чекай  -  чекай,  я  на  тебе    управу  знайду  .  Вискочила  з  хати  ,  здавалося  б  полетіла  на  крилах.Та  де  там,  ті  крила  в  вісімдесят  років,  але  намагалася  йти,  настільки  сили  достаньо,  аби  швидше.  Але  ж  сусід  Микола,    далеченько  живе.  Два  городи  по    тридцять  соток  треба  пройти,    а  це  ж    багнюкою.    Вологий  вітерець    придавав    сили,    не  відчувала  втоми.  Але,  все  ж    запихавшись,  різко  відчинила  хвіртку  й    тут    же  присіла  на    кругляк  зрізаного  дерева,  що  лежав    біля  паркану.  Загавкав  пес,  але  бабця,  ще  не  могла    заговорити.  Хапала  повітря,  наче    їй  щось  заважало  дихати.  Здавалося  –  ось-  ось  вискочить  серце,  руки  трусилися.  
               Микола  в  цей  час  був  в  хаті.  Як  тільки  загавкав  пес,    відразу  подивився  в  вікно.  Він  за  мить  стояв  біля  Орини,
- Тітко,  що  з  вами?  Такі  червоні  на  обличчі,  що  погано?
 Старенька,  кілька  раз,  глибого  вдихнула  й  видихнула  повітря,  кивнула  рукою  й    ледь  ворочачи  язиком,    хриплим  голосом,
-Та  ні,  зараз  все  розкажу….
           Вони  вдвох  підходили  до    обійстя  Орини.    Микола  в  руці    тримав  рушницю,  бабця  вгамувала  свої  хвилювання,  просила,
 -Ти  ж  тільки  не  стріляй,  налякаєш  і  все.  Вияснемо  хто  він,  а  далі    видно  буде,  можливо    треба      сходити  до    бригадира.  Та  тільки  я  не  піду,  ти  підеш,  це  ж  далеченько.
 Чоловік,  почувши,  що  відкриваються  двері,  почав  кричати,
-  Гей,  хто  там!  Допоможіть…
 Обоє    здивовані,  за  мить  стояли  перед  ним,  побачивши  молоде  обличчя,  відняло  мову.
Він  заволав,
- Бабцю  Орино,  це  ж  я….  Віталій..
Старенька,    як  квочка  ходила  кругом  нього,  мов  кудахкала,
- -Багато  є  Віталиків  на  світі..  І  яка  я  тобі  бабця,  опудало  патлате.  В  обдертому  кожусі,  чоботи  й    штани  в  багнюці,  як  пес  бродячий…
Микола  взяв  стареньку  за  плечі,
-Ось,  зачекайте,    тітко  присядьте  на  стільчик,    давайте  розберемося…  
 Розв`язав    хлопцю  ноги  й    посадив    на  стілець,  навпроти  бабці.
 Усміхнено  позирав,  то  на  Орину,  то  на  молодика,
 -Ну  хай  нам  цей  гість,    чи  казку  розкаже,    чи  правду  розповість.  З  яких  країв  цей  птах  прилетів…  
Хлопець  ,  раз    -    по  -    раз    кивав  головою,    з  обличчя  відкидав    волосся,
-Та  ви  мене  розв`  яжіть,  я  ж  нічого  у  вас  не  крав  і  не  збираюся  це  робити.  Оце    своїй  бабці  розповім,  як  мене  тут  зустріли  та  чим  пригостили.
Микола,    махнув  рукою,
-Так-  так,  давай  докладніше  все…  Хто  ти  і  звідки?
-Та  ,  я  ж  з  Межирова…  Оце  їхав  на  мотоциклі,  все  по  -  під  ліс  та  під  посадки,  а  тут,  на  початку  села,  застряг  в  багнюці.    Мотоцикл  підтягнув  до  першої  хати,  обіцяли  подивитися,    щоб  ніхто  не  чіпав.
 Він  з  хвилюванням  переводив  подих,
-  Пригадайте,  я  ж  з    бабцею  Катериною  був  у  вас,    дванадцять    років  назад.  Ну,  з  вашою  сестрою  ж  ,  влітку,    ще  з    вашим  дідом  Іваном  ходили  на  рибалку.  Ви  не  дивіться,  що  маю  довге    волосся.    Я  граю  на  гітарі  в  ансамблі,  в  нас    вся    команда    така,  це  зараз    модно.
Старенька  підійшла  до  серванту,
- Чекай  –  чекай,    не  гони  вороних    коней….
Дістала  окуляри  й  старі,  рижі  фото,  примруживши  очі,  хитро  запитала,
-І  скільки  тобі  нині  років?  Ось,  покажи  де  моя  сестра  і  хто  тут,    ще  є?
   Микола  ,    розв`язуючи  хлопцю  руки,  ледь  стримував  сміх.  Віталій,  потираючи  затерплі    руки,  кліпаючи    очима,    відповів  з  легким  тремтіння  в  голосі,  
-А  років  мені,  оце  в  жовтні    минуло  двадцять  три  …
Під  самий  ніс,  Орина  тикала  хлопцю  фото  .  Той    пальцем    показував  і  всіх  називав  по  імені.  
 Микола,    стримуючи  сміх,  почервонів,    як  рак,    лоб  покрився  потом.      Та  згодом  здригалися  груди,    вирвалося    хіхікання,    він    весело  до  бабці,
-Так,    що  наливайте    нам  по  сто  грам  тітко  Орино,  будемо  знімати  стрес.
             Старенька,  похапцем  поклала  фото  на  стіл,  зі  сльозами  на  очах,  притулила    голову    хлопця  до  себе,  
 -  Ой  -  ой,  Боженьку,  яке    ж  непорозуміння.    Добре,    що  голову  не  розбила.Ти,  Віталику,    вже  пробач  мене  стару  дурепу.  Не  признала.
А  потім  виправдовуючись,
-  Ти  б    напевно    теж  не  впізнав  мене,  якби  десь  зустрілися,  скільки  років  пройшло,    давно  бачилися.
Й  відійшовши  від  нього  до  стільця,
- І  не  знаю,  чи  й  побачуся  з    родиною,      все  вдома,  діда  давненько  нема,  мабуть        Катерина    ж  всім  розповіла.
Хлопець,  поправляв  розпатлане    волосся  на  собі,
 -Та  тепер  точно    побачитися,  я  ж  приїхав  за  вами.  Я  ж  це…  Одружуюся  …Побачите,  яка  в  мене  гарненька  дівчина...
Заясніли  сонцем  очі,  усмішка  на  все  обличчя,навіть  трохи  почервонів.
Орина  вглядалася  в  очі  хлопця,  на  обличчя,    з  надією  знайти  схожість.    Знявся  тягар  з  душі,  раділа,  що  все  обійшлося  без    тяжких  наслідків.  Раз  -  у  -  раз  посміхалася,  тішилася,    як  добре,  що  не  забули  її,  що  ще  таки,      комусь    потрібна  на  цьому  світі.

                                                                                                                                                                                                           2019р

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880074
дата надходження 18.06.2020
дата закладки 18.06.2020


Надія Башинська

О, ЯК ПОЩАСТИЛО!

         Під  сливкою  в  садочку  Петрик  вчив  урок,  тут  у  холодочку  
примостивсь  й  Дружок.  Ой  цікава  ж  яка  книжка!  Добре,  якби  
чув  ще  й  Тишко.  Та  Петрик  голосно  читав,  Дружок  усе  запам’
ятав.
Пішов  Петрик  вже  до  хати,  та  забув  книжечку  взяти.    Тут  при-
біг  маленький  Тишко  й  запитав:
-  Цікава  книжка?
Став  Дружок  розповідати.  Слухав  Тишко  про  Карпати,  про
озера,  про  моря,    що  є  планетою  Земля..  І  про  сонце,  місяць
й  зорі…    Не  чув  ще  Тишко  такого  ніколи.  
Потім  книжку  розглядав,    сторінки  хвостиком  листав.
-  Так  цікаво!  –  сказав  Тишко.  Та  не  вірю  тільки  я,  що  є  круг-
лою  Земля.
-  Знав,  що  ти  в  це  не  повіриш.  Сам  не  вірю  я,  хоч  плач.    Але
каже  мудра  книжка,  що  Земля  наша,  як  м’яч,  -  відказав  Дру-
жок.  
А  Тишко  лапкою  закрив  вже  книжку  і  сказав  Дружку:
-  Повірю,  коли  сам  все  перевірю.
         Ой,  як  він  поліз  швиденько  по  гілках,  аж  на  вершок.  Зве
Дружка:  -  Лізь  й  ти  до  мене!  Перевіримо  урок.
І  Дружок    малий  до  Тишка  теж  добратися  хотів,  та  як  не  си-
лився  –  не  вийшло.    Залізти  на  нижню  лиш  гілку  зумів.
Каже  Тишкові:
-  Розказуй  все,  що  бачиш.  Чую  я.
Тишко  у  відповідь:
-  Бачу  я  ліс    і  гай,  синю  річку,  багато  доріг  і  хлібні  поля.  Бачу  
село  наше  красиве,    гарні  садочки,  ставок  бачу  я.  
Із  сливки    все  видно.  Є  всього  багато,  та  зовсім  не  кругла  на-
ша    Земля.  Бачу  я  школу.  Треба  туди  нам.  Чув  я,  що  добрі  там
всі  вчителі.  Хай  нам  розкажуть,  хай  нам  пояснять,  щоб  мудрій  
книжці  повірили  й  ми.
           То  ж  стали  збиратися  друзі  до  школи.  Лапки  помили  і  книж-  
ку  взяли,  зібрали  портфелі,    ще  й  бутерброди  поклали  свої.
         Снилася  школа  обом  їм  красива.    Діток  веселих  багато  у  ній.
А  вранці  Дружок  взяв  Тишка  за  лапку  й    сказав:
-  Йдемо  разом.  Боятись  не  смій!
         Ой,  як  раділи  малі  школярята…  До  чого  ж  цікавим  був  в  них  
урок!  Двері  відкрилися  і  на  порозі  стояли  два  учні  новенькі…
Тишко  й  Дружок.
Ще  не  було  такого  ніколи.  Побачиш  таке  не  щодня.    О,  як  поща-
стило  тим  дітям  веселим,  бо  вчаться  із  ними  і  пес,    й  кошеня.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880064
дата надходження 18.06.2020
дата закладки 18.06.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Грицькове признання ( гумор )

Гриць  признатись  у  коханні,
Рішив  дівчині  Оксані.
Думав...  Як  краще  зробити,
щоб  стосунки  відновити.

Сів  признання  їй  писати,
Та  не  може  слів  зв'язати.
Що  не  слово  сміх  тай  годі,
Бо  "  зело  "  на  перешкоді.

Моя  мила  і  кохана,
Як  побачу  душа  в'яне.
Твої  перси  так  звабливі,
Чуть  в  "пожежі"  не  згоріли.

Вирішив  їх  рятувати,
Із  пожежі  діставати.
Доторкнувсь  до  них  руками,
На  руках  лишились  шрами.

Потім  для  одеколону,
Я  додав  трохи  "озону".
Ним  повітря  пахне  й  квіти
І  ти  будеш  ним  пахніти.

Писав  Гриць  слова  до  ранку,
Згадував  свою  Оксанку.
Ти  для  мене  така  мила,
Як  у  човника  вітрила...

Як  почула  те  Оксанка,
Не  заснула  до  світанку.
Грицю,  що  то  за  признання,
У  алфавіті  блукання.

Пишеш  Грицю  все,  що  звик,
Ти  візьми  до  рук  словник.
Прочитай  про  кожне  слово,
Щоб  не  червоніла  мова.

А  тоді  прийму  признання,
Може  ще  й  твоє  кохання.
Доки  не  навчивсь  писати,
Я  прошу  не  турбувати...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880031
дата надходження 18.06.2020
дата закладки 18.06.2020


НАДЕЖДА М.

Вище себе ти не скочеш

Вище  себе  ти  скочеш:
Є  талант  -  пиши,
А  якщо  писать  не  можеш-
Краще  помовчи.
          ****
Лити  бруд  на  інших  -  гріх,
Якщо  віриш  в  бога,
Не  мети  на  інших  сміх,
Бо  душа  у  тебе  вбога..
          ****
Люди  добрі  все  пробачать,
Не  пробачить  бог,
Він   з  небес  усе  це  бачить,
І  не  нехтуй  засторог.
             *****
Всі  ми  люди,  маєм  серце,
Так,  як  ми  -  живе.
Не   мішай  його  із  перцем,
Ліків  не  знайдеш.

Напої  його  любов"ю,
Посміхнись  до  всіх.
Щастя  ти  собі  удвоєш...
Написала  не  для  втіх...
--------------------------------
Друзів  прошу  продовжити
і  написати  свої  думки.
Дякую!!




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880029
дата надходження 18.06.2020
дата закладки 18.06.2020


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Вишиваний рушник-оберіг

Як  руки  і  серця  єднають  двоє,
Стають  на  вишиваний  рушничок,
З"являється  синочок  в  них  чи  доня  -
Благословляють  хлібом-сіллю  знов.

Та  на  рушник  кладуть  той  хліб  рум"яний,
Ікона  ще  в  матусиних  руках,
Обрамлена  вона  теж  вишиваним
Біленьким  рушником.Минає  час

І  діти  вже  збираються  в  дорогу,
Яку  для  себе  вибрали  в  житті,
З  собою  їм  дає  матуся  знову
Рушник,  що  у  барвистім  вишитті.

Так  супроводжує  постійно  українців
Рушник  той  вишиваний  -  оберіг,
Щоби  на  кожній  їх  життя  сторінці
Всюди  від  лиха  та  біди  беріг.

Коли  візьмеш  його,  то  відчуваєш
Рук  неньчиних  турботу  і  тепло,
Пахне  домівкою  все  те  в  чужому  краї,
Що  стільки  літ  на  рушнику  цвіло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879938
дата надходження 17.06.2020
дата закладки 18.06.2020


геометрія

ВЕСЕЛИНКИ ВІД ВАЛЕНТИНКИ…

                             1.  НЕПОРОЗУМІННЯ...
               
                                 -  Що  з  тобою,  доню  мила,
                                     Чом  плачеш  так  гірко?
                                 -  Та,  було  непорозуміння  
                                       З  твоїм  чоловіком...

                             2.    НАВІЩО    МІНУС?..

                                       Вовочка  запитує  бабусю:
                                   -  А  хіба  дати  можна  віднімати?..
                                   -  Не  знаю.  А  чому  ти  питаєш?..
                                   -  Та  бачив  у  татка  в  гаражі  якийсь  пам"ятник,  а  там  написано:
                                     "Любимій  тещі  від  вдячного  зятя,  а  нижче  дата  твого  народження
                                       і  знак  мінус...  "              

                               3.    КВИТИ

                                       -  Ну,  пробач  мене  Микито,  отаку  скотину,
                                           Зізнаюся,  покохав  я  твою  дружину,
                                           Вона  в  тебе  така  мила,  ніжна  і  привітна,
                                           Ще  й  до  того    третій  місяць  від  мене  вагітна...
                                         -Що?..За  це  мені  тепер  морду  будеш  бити?..
                                       -  Ні!  Не  буду,  бо  тепер  ми  з  тобою  квити...

                                 4.  ПРО    "  СТАГНАЦІЮ"

                                           Запитала  діда  Фенька:
                                       -  Що  таке  "стагнація?"
                                           Так  як  вмів  дід  пояснив:
                                       -  Це  коли  жирує  жменька,
                                           А  стогне  вся  нація...

                                   5.  ТЕПЛЕ    СЛОВО

                                         -  Ластівочко,  моя  люба!  Ну,  чому  ти  весь  час  сердишся  на  мене?
                                             Хоча  б  одне  тепле  ласкаве  слово  сказала!
                                             І  почув  у  відповідь:  "  ШУБА!"      

                                     6.    ГЕРОЙ

                                             Запитує  раз  дільничий  бабусю  Ульяну:
                                         -  Чи  ви  певні,  що  сусід  був  учора  п"яний?
                                         -   Я  не  бачила  його,  але  точно  знаю,-
                                               Він  коли  перебере,  жінку  й  тещу  лає...

                                           -  А  може,  ви  помилились?  -  каже  їй  дільничний...
                                           -  В  нього  вчора  настрій  був  дуже  войовничий,
                                               Їй  же  Богу,  не  брешу,ось  й  перехрещуся,
                                               Він  кричав,  що  "більше  тещу  й  жінки  не  боюся!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879915
дата надходження 16.06.2020
дата закладки 17.06.2020


Шостацька Людмила

БЛАГОВІСТ

Лелеки  цьогоріч  собі  нанесли  немовлят,
Хоч  дуже  просила  їх  жіночка  з  крайньої  хати,
Не  гнала  з  городу,  на  літо  віддала  свій  сад
І  так  сподівалась  в  руках  своїх  лялю  гойдати.
Забулись  птахи,  в  них  багато  таких  прохачів  є,
Літали,  мов  мрії,  лелеки  над  домом  самотнім,
А  жінці  зозуля  кувала  усе  про  своє,
Число  напророчила  їй  непогане,  аж  сотню.
Клялися  лелеки,  що  нарік  їй  буде  маля,
Заплакала  жінка  від  щастя:  вона  –  при  надії
І  небо  раділо,  раділа  із  нею  земля
За  цей  благовіст,  що  подібний  на  Діви  Маріїн.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879882
дата надходження 16.06.2020
дата закладки 17.06.2020


Ніна Незламна

Крап - крап по шибці

Крап-  крап  по  шибці…

 Яке  красиве  явище  природи
Ми  все  чекаємо,  як  нагороди
Від  неї  маєм  в  душах  світлі  мрії
Терпке  бажання,  щоб  збулись  надії

                       Для  душі    втіха  …

Як  мирне  й  ніжне  дощику  плескання
Мов    колискова,  до  самого  рання
Цікаве  явище  вночі  стрічала
Все  дивувалась…  Так  довго  не  спала

             Розряд  атмосфери...

То  блискавиця,  раптом  різко  сяйвом
 Збудила  землю.  Й  громовиці  разом
Перекотились,  наче  морські  хвилі
Шовкові  трави,  всміхнені,  щасливі

                   Дні  пережиті….

Так  довго  спека,  випивала  соки
Здавалось  краще,  наче    й  мали  спокій
Суховій  часто,  співав  серенади
Раптово  чулись  й  вривались  рулади  

                         Ховались  в  житі….

 Збуджені  птахи,  зирили  в  ніч  глуху
Вона  ж  тремтіла,  від  несподіванки
Шепіт  зраділий  -    збив  дощик  посуху
Скрізь  заясніють  земні    вишиванки…

               Троянди  пишні...

 В  себе  ввібрали  частиночку  сонця
По  пелюсточках  срібні  намистини  
 Вкотре  погляну,  потішусь  до  віконця
       Крап  -  крап  по  шибці,  стікають  краплини…

                                                                                             14.06.2020р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879620
дата надходження 14.06.2020
дата закладки 14.06.2020


Білоозерянська Чайка

Я віршем доторкнусь до Вас

[b]Я  ві́ршем  доторкнусь  до  Вас
Крізь  відстані,  безжальність  часу,
Кохання  б’ється  в  нім  щораз,
Повітрям  шириться  між  нас,
Ніщо  його  не  ти́шить  і  не  га́сить.

У  душах  десь  у  глибині,
Те  сокровенне  залоскоче,
Що  римами  звучить  в  мені,
Що  Вас  приводить  уві  сні,
Що  все  життя  своє  забути  хочеш.

Забути,  видно,  не  для  нас  
Кохання  так  давно  розквітле,
У  ньому  зупинився  час  –
Я  ві́ршем  доторкнусь  до  Вас,
Рядки  душі  долинуть  з  теплим  вітром.

Мій  погляд  –  ві́ршами  співа
І  подихом  звучить  в  повітрі,
В  поезії  -  душа  жива:
Кохання  трепетні  слова,
Крізь  відстань,  час  доносить  сила  вітру…[/b]

(Малюнок  -  інтернет.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879616
дата надходження 14.06.2020
дата закладки 14.06.2020


Ніна Незламна

Маленький рай

Ой,  як  гарно  ж  ,  літо  нині
Тече  струмок    при  долині
Його  сонечко    дістало
Й  мені  веселіше  стало
Так  тепленько!  Гусенята
Мов  готуються  до  свята
Тож    помили    крильця  й    лапки
Примостились  біля  липки.
Чую  голоси  лелечі…
Пече    сонечко  на    плечі
Я  ж  з  проміннячком  пограюсь
 І  теж    з  ними  заховаюсь..
З  лісу  чути  соловейка
В  мене,  весела    сімейка
Маленькі,    радо  шепочуть
Вони  теж,  співати    хочуть
Літо…..  І  справді  чудове
Таке...  Різнокольорове
Всюди  краса,  ясний  розмай
При    долині  маленький  рай
Мій  казковий,  подільський  край.

                                                                                   2016р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879514
дата надходження 13.06.2020
дата закладки 13.06.2020


СОЛНЕЧНАЯ

❤ ТАНЕЦ…

ОбвИвшись  музыкой,  с  тобой  танцуем...
Происходящее,  нам  души  оголИло...
Блестят  глаза  чувствИтельной  слезою...
Движенье  рук  и  тел  -  заговорило!..

Танцуя,  изливая  чувства  в  смЕжность...
СтруктУрно  -  музыкально  изменЯясь...
Сердца  цветут,  вдыхАя  нашу  нежность...
Волшебно,  и  безврЕменно  сливАясь!..

                     (❤...))

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879492
дата надходження 12.06.2020
дата закладки 13.06.2020


Микола Серпень

Що в них залишилось за душею?

Що  в  них  за  душею  залишилось?
Підлі  позлипались  сторінки...
Пропаганда,  як  у  торбі  шило,
Душі  заганяє    в      кулаки!

Не  в  словах  зачатки,  а  в  ділах!
Та,  завжди,  «спочатку  було  слово»!
В  їхніх  повсякденних  же  словах,
Для  сусідів  всіх  дзвенять  окови!

Пахне  злом  усе,  що  в  їх  руках.
Вкотре  піднімаючись  з  колін,
Липкий  войовничий  їхній  страх
Тяжко  віє  від  кремлівських  стін.

І  брехню  без  роздуму  обнявши,
Щоб  іудам  владним  прислужить,
Тих,  хто  видасться  не  «нашими»,
Тут  же  намагаються  убить.

Без  душі,  без  честі,  без  присяги,
Мародери    владних  поверхів,
Де  закони,  то  пуста  лише  "бумага",
Люди    для  них  -  скопище    рабів.

Що  «еліти»    поробили  із  Росії?
З  краю  літераторів  найкращих?
Пройду  злу,  ліниву  й    агресивну,
Де  рулять  бездушні  й  непутящі.

Ось  там  знову  долю  обирати...
Вибір  за  всіх  зроблено  вперед.
Щоб  народ,  до  решти,  доконати,
Всім  покажуть,  обирає  смерд.

27.02.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879487
дата надходження 12.06.2020
дата закладки 13.06.2020


Микола Серпень

Продаж б`атьківщини

І  тут  несподівано  важко  навколо  нас  випала  тиша,
Так  впала  зненацька,  що  кожен  ураз  занімів,
Лиш  чути  було  як  у  шафі  вовтузиться  миша,
Шукаючи  смачне  щось  в  залишках  зраджених  снів.

Ми  довго  мовчали,  занурившись  кожен  у  себе,
По  лицях  завмерлих,  мов  тіні  клубочився  час.
А  тиша  повсюди  влягалась  неначе  їй  так  було  треба,
Та  тихо  сичала,  щоб  чув  її  кожен  із  нас.

І  щоб  розірвати  цей  морок  сичащої  тиші,
І,  навіть  зітхнувши,  подумать  нарешті  про  сонце,
Піднявся  я  з  крісла,  і  вийшов  на  світло  як  з  ніші
На  тьмяне  і  сіре  й  понуре  те  світло  віконця.

І  стоячи  в  світлі  тьмяному  мов  виклик  живому
Не  сміючи  вуст  розтулити,  щоб  тихо  сказать:
«Давайте  нарешті  забудемо  все  і  поїдем  додому,
Бо  скільки  вже  можна  за  клаптиком  цим  так  ридать!»

Але,  не  сказавши  того,  я  рукою  лиш  гірко  змахнув,
Та  ніби  сльоза  скаламутила  раптом  мій  зір.
І  тихо  знов  стало,  так  тихо,  що  й  я  вже  нарешті  почув,
Як  зрада  влягалась  у  крісло,  неначе  приручений  звір.

«Ну,  що  забирайте  вже  гроші,  віднині  тепер  вони  ваші!
А  ми  вже  надалі  у  вашій  садибі  залишимось  жить!»
Ми  встали,  похмурі  замовники  цієї  продажної  каші,
Струною  печалі  забилась  у  стелю  і  стіни  ця  мить!

30.05.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879484
дата надходження 12.06.2020
дата закладки 13.06.2020


Валентина Ланевич

Дослухалася ранку

Ще  тремтів  на  покосах  серпанок,
Соловей  у  гаю  щебетав.
Сонця  промінь  спустився  на  ґанок
І  мене  навскрізь  шкло  лоскотав.

А  душа  дослухалася  ранку,
До  тепла,  що  у  ній  все  жило.
Відгорнула  рукою  фіранку,
А  до  ніг  -  неба  синього  тло.

Заясніло  у  серці  любов’ю,
Молодим  виноградним  вином.
Що  відчула,  у  голос  не  мовлю,
Що  звучало  у  грудях  псалмом.

За  вікном  билась  в  шибку  пташина,
Тріпотіла  в  утомі  крильми.
Здалась  вічністю  збігла  хвилина,
А  душа  умивалась  слізьми.

12.06.20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879478
дата надходження 12.06.2020
дата закладки 13.06.2020


Волиняка

А Батькова

А  батькова  любов  то  цілий  світ,
А  батькова  любов  то  диво  –  чари.
Джерел  весняних  повені  плюскіт,
Душі  моєї  тонкої  мурали.

І  досі  в  грудях  ніжиться  печаль,  
Від  туги  часом  хочеться  кричати.
Вдягнулася  від  осені  в  вуаль,
Не  можу  і  не  хочу  проганяти.

А  батькова  любов  то  липи  цвіт,
 З  дререл  її,  я  мудрістю  живився.
І  досі  шле  її  мені  з  орбіт,
Щоби  синами  з  нею  поділився.

В  другі  світи  він  голубом  зійшов,  
Втомився  тут  у  осені  літати.
Туди  і  я  вже  стежечку  знайшов,
Та  маю  ще  правнуків  зустрічати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879472
дата надходження 12.06.2020
дата закладки 13.06.2020


Променистий менестрель

В пошуках стежини Правди і Добра



Десь  за  тими  днями  сонечко  сідало,
Проявлялись  зорі  на  небеснім  тлі...
Місяченько  скрасивсь  різнобарвним  гало,
А  поет  припав  Венериних  колін...

В  чорнім  покривалі  –  малахітом  зорі
Мерехтять  світами  галактичних  мрій;
Думи  Божі  ллються,  ясні  і  прозорі  –
Людям  їх  би  чути  при  любій  порі...

Павутиння  чорне  демони  й  для  зрячих,
В  сни  людські  вплітають  –  вабила  б  жура...
Не  розірвеш  коло  помислів  щурячих  –
То  й  не  вернеш  стежку  Правди  і  Добра.

12.06.2020р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879429
дата надходження 12.06.2020
дата закладки 12.06.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Заграла сяйвом семицвіття

Заграла  сяйвом  семицвіття  вмить
Веселка  в  небесах  щасливо.
І  фарби  світла  додала  в  блакить.
Повіримо  із  нею  в  диво.

Творіння  Бога  -  райдужний  місток.
Надія  єдності  остання.
Зробити  правильний  зуміймо  крок.
Господь  почує  всі  прохання.

Молімось,  люди,  щиро  від  душі.
Покаймось  за  свої  діяння.
Веселка  нині  -  це  добра  рушій.
Минуть  і  війни,  і  страждання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879425
дата надходження 12.06.2020
дата закладки 12.06.2020


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Пробачення і прощення

Приходимо  малими  в  світ,
Кажуть  -  гріха  тоді  нема,
А  він  з"являється  пізніш,
Людина  ж  бо  грішить  щодня.

Росте  разом  із  нею  й  гріх,
Вона  цього  не  помічає,
А  найболючіше  близьким,
Яких  постійно  ображає.

Вважає,  що  це  все  дрібничка
У  душу  ближньому  плювать,
Як  в  тую  чистую  криничку,
З  якої  воду  потім  брать.

А  згодом  чується  "пробач",
Буває  ж  боляче  пробачить.
Наприкінці  його  життя
Тяжко  без  прощення  вмирати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879399
дата надходження 12.06.2020
дата закладки 12.06.2020


НАДЕЖДА М.

Ну як забути

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iNuLguFzjNA[/youtube]

Ну  як забути  те,  що  не  було,
А  як   душа  колись    цього  хотіла!
Здійснитись  так  воно  і  не  змогло,
Бо  дні  і  час  кудись  усе  спішили.

І  все  це  відкладали  ми  на  потім,
Було  багато  невідкладних  справ.
Та  те  бажання  живе  в  серці  й  досі,
Життя  буденне  йде  вже  без  оправ.

А  час  чекати  довго  не  хотів,
Хвилини  непомітно     розтавали.
І  підказать  тоді  ніхто    не  смів,
Що  мрії  мої    крила  опускали.

Тьмяніє  блиск  рожевих  моїх  мрій,
Частіше  задивляюся   у  осінь.
На  згадку  залишаю  образ  твій,
Який  хвилює   серце  моє  й  досі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879358
дата надходження 11.06.2020
дата закладки 12.06.2020


Віталій Назарук

ТУМАН ВНОЧІ

Знов  цілу  ніч  кричали  пугачі,
В  тумані  зникли  і  вогні,  і  зорі.
Місяць  лише  наставив  рогачі,
Сивач  клубивсь,  творив  свої  узори…

Туман  сховав  здавалося  усе,
Закохані  у  ньому  заховались.
Їх  таємницю  він  в  собі  несе,
Вони  ж  у  одяг  сірий  повдягались.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879354
дата надходження 11.06.2020
дата закладки 12.06.2020


Віталій Назарук

ДОЛЕЮ БУДЬ МЕНІ

Її  лице,  для  мене  дивна  казка,
Її  волосся,  як  густі  жита.
В  її  очах  погроза  є  і  ласка,
Цю  жінку  не  торкаються  літа.

Моя  красуне,  ранку  світанковий…
Хіба  ще  десь  я  віднайду  таку.
Я  вже  не  можу  жити  без  любові,
Тебе  єдину  стрів  я  на  віку.

Що  має  бути,  хай  воно  так  буде,
Дай  мені  руку,  щоб  на  все  життя.
І  хай  кохання  ще  лоскоче  груди,
Я  ж  не  міняю  власні  почуття.

Скільки  ми  знайомі  вже  з  тобою,
Щастя  побажай  моїм  літам.
Будь  мені  єдиною  судьбою,
Я  тебе  нікому  не  віддам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879176
дата надходження 10.06.2020
дата закладки 12.06.2020


Амадей

ВИ ЧУЛИ, ЯК РИДАЮТЬ СОЛОВ"Ї

ВИ  ЧУЛИ,  ЯК  РИДАЮТЬ  СОЛОВ"Ї


                                                                       Вірш  написаний  під  враженням  від  деяких
                                                                       останніх  віршів  Віталія  Назарука.

Ви  чули,  як  ридають  солов"ї?
Не  чули,  тоді  краще  і  не  знати,
В  них  душі  солов"їні  є  своі,
Вони  любити  здатні  і  страждати.

Із  серця  солов"їного  любов,
З  піснями  ллється  піснею  кохання,
У  пісні  солов"їній  знову  й  знов,
Оспівується  щастя  і  страждання.

Коли  кохана  поруч,  солов"ї
В  піснях  дарують  почуття  небесні,
Вони  пробуджують  в  душі  моїй,
Оті  чарівні  юні  моі  весни.

Коли  коханої  у  солов"я  нема,
Не  може  з  серця  вилить  він  любові,
Любов  його  серденько  розрива,
Ридає  він  і...помира,  поволі.

Ви  чули,  як  ридають  солов"ї?
Не  чули,  тоді  краще  і  не  знати,
Хай  краще  нам  співають  солов"ї,
Щоб  жити  нам  хотілось  і  кохати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879310
дата надходження 11.06.2020
дата закладки 11.06.2020


Микола Серпень

Казнь Емельяна Пугачева

Я  стоял,  холщовая  рубаха
Замерзала  на  моей  груди.
Ветер  стылый  со  всего  размаху
В  кандалах  отчаянно  зудил.
Предо  мною  на  Болотном  поле
Люд  толпился,  обжигая  взор,
Словно  воронье  по  тёмной  воле
Мой  сошлось  расхлёбывать  позор.
Господи!  Ну,  в  чем  моя  провина?!
Я  ведь  справедливости  искал!
Против  духа,  и  отца,  и  сына,
Бился  лбом  в  казенный  их  устав!
Царь  ли  я!?  Кому  какое  дело?
Самозванцы  вечно  здесь  в  чести!
Заимей  подручных  оголтелых  -
Плутни  можешь  и  один  плести!
В  это  леденящее  пространство
Чуть  не  вся  Москва  уже  пришла,
Моего  огня  им  окаянство,
Было  Божьей  карой  за  дела.
Манифест  бубнили  бесконечно,
Дьяк  гнусавил,  часто  подвивал,
С  этими  путем  суконным  вечно
Гнёт  постылый  прет  за  валом  вал!
Воронёнком  я  кружил  степями,
Тучей  войско  на  меня  пошло,
Там  я  понял  -  в  сотню  лет  за  нами
Ворон  рассчитается  за  зло!
Кончили  читать,  заторопились,
Поп,  перекрестив  меня,  пропал,
И  палач,  в  плечах  могучей  силой
Поиграл,  и  свой  топор  поднял.
И  перед  своей  минутой  главной,
Перед  тем,  как  весь  уйду  в  расход,
Закричал  я  -  «Православный,
Ты  прости  меня  за  всё,  народ!»
Стал  крестится  истово  с  поклоном
На  четыре  стороны,  за  сем
Стражи  навалились,  и  со  стоном
Дух  свой  испустил  я  насовсем.
И,  последним  взором  всех  окинув,
Видел  я  поднятой  головой,  -
Побегут  потомки  на  чужбину
Тех,  кто  поглумился  надо  мной.
И  последней  мыслью  угасали  
Лютости  лихие  витражи,
Нежто  не  поймут,  что  не  пристало
Людом  здесь  совсем  не  дорожить.

15.05.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879363
дата надходження 11.06.2020
дата закладки 11.06.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Торкнусь любов'ю до сердець

Вершин  -  ніколи  не  шукаю,
Завжди  живу  простим  життям.
Слави  -  ніколи  не  чекаю,
Щораз  радію  світлим  дням.

Усе,  що  бачу  -  те  прекрасне,
Таке  для  мене  дороге.
Хмаринки  в  небі,  сонце  ясне
І  вітерець,  що  обійме.

Жита́  -  для  мене  наче  море,
Пташиний  спів  -  чарівний  хор.
Співаю  разом  я  з  цим  хором,
В  них  соловей  немов  сеньйор.

Люблю  сидіти  біля  річки,
Помріяти  на  одині.
Дві  незабудки,  як  сестрички,
Дарують  усмішку  мені.

Лоскоче  сонячний  промінчик
І  гладить  коси  вітерець.
Слова́  -  мов  ніжності  пагінчик,
Торкнуть  любов'ю  до  сердець.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878841
дата надходження 07.06.2020
дата закладки 07.06.2020


Віталій Назарук

СЕРЦЕ БОЛИТЬ

Я  б  цілував  би  день  і  ніч,
Твої  вуста  солодші  меду,
І  щастя  більшого  не  треба,
Ти  лише  крок  зроби  навстріч.

Завмерти  й  слухати  тебе,
В  руках  тримати  твою  руку,
Без  неї  серце  в  болі  й  муках,
Немов  втрачаю  я  себе.

У  мене  хтось  забрав  слова,
Стою  й  мовчу  –  не  бачу  неба,
Мені  ж  нічого  більш  не  треба
Лише  щаслива  б  ти  була.

Я  ж  втратив  сенс  –  тебе  нема…
Ти  ж  маєш  все...  Ти  маєш  волю...
Я  ж  тепер  корчушся  від  болю.
Життя  моє  немов  тюрма.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878837
дата надходження 07.06.2020
дата закладки 07.06.2020


Микола Серпень

Виклик долі

Тут  завжди  всім  хотілося  щастя,  
Щоб  усмішками  світ  розквітав.
Та  ніяк  не  могло  воно  вдасться,  
Бо  німіла  душа  від  заграв!

Лиш  лісові  брати,  
Та  воїни  УПА  
На  ті  страшні  світи
Посміли  виступать!

Вирувало,  стріляло,  вилося  
Темне  лихо,  мов  тіні  хотінь.  
В  дві  великі  напасті  сплелося,  
Де  руда,  то  червоної  тінь.  

Чого  варті  криваві  посули,  
Чи  насильства  затурканий  світ?
І  будив  людей  совість  заснулу  
Полум’яних  сердець  щирий  квіт!  

Та  немає  вже  свідків  заграв  тих,  
Нові  тіні  кругом  розвелись...  
Ми  не  смієм  забути  їх  правди,  
Щоб  назовсім  світ  не  розваливсь!  

14.12.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878838
дата надходження 07.06.2020
дата закладки 07.06.2020


Микола Серпень

Українська молитва

Помолись!
За  Вітчизну  красиву  й  нещасну  свою,
Що  сивіє  щоденно  в  нерівнім  бою.

Помолись!
За  синів  її  й  дочок,  що  вже  полягли,
Захищаючи  край  від  ворожої  мли.

Помолись!
За  солдат,  що  в  холодних  окопах  лежать,
Лиш  би  ворог  не  зміг  всі  надії  віджать!

Помолись!
Як  молились  колись  перед  боєм  останнім
З  ворогами,  віднявшими  наше  світання!

Помолись!
І  вставай  в  повний  ріст,  на  всю  силу  вставай,
Мужність  в  серці  збери  до  останньої  крихти.

Помолись!
 І  без  галасу  й  пози  вперед  за  свій  край,
Поки  сам  назовсім  де-небудь  не  затихнеш.

Слава  Богу!
Що  разом  ми  всі  йдемо  вміло  і  вперто
Без  вагань,  коливань  і  прокльонів  пустих.

Зможем  всі!  
Зупинити  орду,  що  несе  всюди  смерті,
Щоб  навіки  вогонь  наш  святий  не  затих!

2.02.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878836
дата надходження 07.06.2020
дата закладки 07.06.2020


Віталій Назарук

ЩЕ В ПОВІТРІ ВЕСНА

На  дворі  ще  дурманить  весною,
Хоч  вже  літо  полоще  дощем.
Бо  льоди  відпливли  за  водою,
Квіти  берег  накрили  плащем.
Черешні,  наче  диво-коралі,
Обліпили  дерева  кругом.
У  спідничках  коротеньких  кралі,
Дітвора  майже  вся  босяком…
Сонце  сходить  багато  раніше,
Днем  напитися  можна  сповна.
Небеса  засвітились  ясніше,
Ще  витає  в  повітрі  весна…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878707
дата надходження 06.06.2020
дата закладки 06.06.2020


Надія Башинська

ЦЮ НАУКУ ВАРТО ВСІМ ЗАПАМ'ЯТАТИ!

         Розкажу  вам,    дітки,  казочку  маленьку  про  зайчиків  сірих,  
дружних  і  гарненьких.  Живуть  вони  в  лісі.  Є  в  них  гарна  хатка.
Слухаються  маму,  шанують  і  татка.  
         От  одного  разу  батьки  залишили  зайченяток  дома,  а  самі  по-
бігли  далеко  у  поле.  Назбирать  хотіли  у  полечку  проса.  Малих
доглядати  просили  Барбоса.  Той  Барбос,  скажу  вам,  своє  діло  
знає.  Всіх  звірят  маленьких  він  охороняє.
А  в  тім  лісі  Лиска  жила  вередлива.  Шукала  поживи,  між  дерев  
ходила.  Бачила,  як  в    поле  бігли  мама  й  тато.  Там  морква  й  ка-
пуста,  дома  –  зайченята.
         Підійшла  тихенько  й  стала  говорити:  «Відкрийте,  будь  ласка,
мені    двері,  діти!»
Радості  багато  було  у  Лисички,  як  відкрили  двері  зайчатка  неве-
личкі.    Сказали,  що  будуть  її  частувати,  як  прийдуть  із  поля  мату-
ся  і  тато,  а  до  того  треба  всім  попрацювати.
         Прибирала  Лиска  з  усіма  в  кімнаті,  потім  стала  одяг  малим
прасувати.  Трудилась  хитрунка  так,  як  мала  сили.  Робила  усе,    що
тільки  уміла.    Гарно  у  садочку  вона  працювала  і  обід  смачненький
всім  приготувала,  підмела  подвір’я,  прополола  грядки.    Старалася
так,  що  заболіли  й  лапки.    Співала  найменшому  Лиска  колисанку
та  ще  й  «Подоляночку»  водила  на  ґанку.
Та  не  дочекалася  Лисонька  обіду.  Зникла  непомітно,  не  лишилось  
й  сліду.    Щось  шепнув  на  вушко  їй  Барбос  кудлатий…  Утікала  так,  
що  мерехтіли  лапи.
           Було  зайченятам  з  Барбосом  безпечно,  тому  так  Лисичка  по-
водилась  ґречно.          
         Цю  науку  варто  всім  запам’ятати.  Лиш  з  добром  ходити  треба  
в  чужі  хати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878718
дата надходження 06.06.2020
дата закладки 06.06.2020


Ніна Незламна

Весна (оповідання )

           Ну  ось  й  весна  з  зимою    попрощались  біля  поля.  Та  хтіла,чи  не  хтіла,  а  все  ж    полетіла,  залишивши  вологість  всюди.  Весна  ж    ясноока  дівиця,  вдиха  повітря  на  повні  груди.  Засяяв  обрій,  золоті  промені  цілують  землю,  ведуть  дерева  й    трави  в  спокусу.  Ні,    то  вже  все    насправді,  не  уві  сні.  А  в  світанковім  сизим  тумані.  Лиш  де  -  не  -  де  прихований  кришталь  в  бурій  траві  і    паморозь  поблизу  річки  й  на  долині.  Без  гомону,  без  звуку,  вітерець  принишк,  чи    ще  можливо  не  проснувся.
       Вода  ледь  -  ледь  рябить  в  ставочку,  часом,    несміло  риба  виплесне  доверху  й  знову  в  воду,  розведе  кола.  Переливається  вода  то  прозора,  то  кольорами  синім  й  зеленим  і  неначе  дзеркало  для  неба.  Ледь  сизуваті  хмари  ближче  до  заходу.  Зі  сходу    білі  хмаринки  –  перлинки,  купаються  в  золотистих  променях.  Ледь  сизуваті  навіюють  сум  та  в  той  же  час  проводжають  зиму  на  спочинок.  
     Торкнулись  промені    дерев,  кущів  в  пробуджені  світлії  мрії.  Вже  відлітають  сни  сумні,  весни  цілунок,  несе  надію.  Що  вже  позаду,  той  невеличкий  морозець,  а  часом  й  сніг  місцями  по  країні,  а  то  пороші  злегка    вкривали  землю.  І  часом  лихий  вітер  наспівував  серенади.
     Серед  людей  панічний  настрій  –  коноровірус  розлітається  по  світу.  Ну,  а  природа    навесні  все  ж  має  свою  волю.  Останні  сніги      розплакалися  по  полю  і  ті,  що  приховались  по  ярах,  стекли  струмками.,  забрали  зимовий  сум,  вологи  додали  землі.  Вже  й  шпак  озирається  навкруги,  ховає  голівку  у  шпаківню.  І  ніжний  погляд  до  подруги,  веселим    співом  про  кохання  вселяє  надію.  Воркують  веселіше  голуби,  птахи  злітаються  до  лісу.  Стрімкі  річки  порушили  береги,  в  собі  втіху  несуть,  розлитися,  відчути  волю.  Останні  груди  снігу  скидають  пагорби  і  гори,  величний  погляд  світліше  до  небес.  І  ось  вже  скоро  квітень.  Ведуть  розмову  квітучі  котики  вербички  і    розсипають  пахкий  сонячний  пилок  довкола.  Нагадуючи  нам,  що  принесе  свято  Вербної  неділі  і  згодом  зустрінемо  Паску  і  пролунає  Христос  Воскрес!  Воістино  Воскрес!
   І  ми  в  весняній  метушні,  радо  сприйняли  весну  з  первоцвітами.І  поспішає  бузок,  розкриває  повні  бруньки,  а  під  ним  мати  й  мачуха,  як  краплі  сонця,  переливається,  виблискує,  дарує  оку  сонячний  привіт.  А  в  лісі  пробуджуються  кущі  і  дерева,  берізка  –  білявка  тягне  віти,  в  бажанні  відчути  поцілунок  сонця.  І  вздовж  дороги  проснулися,  випнулися  перші  зеленаві  травинки  і  заблистіли  по  них  ранні  роси.  Весна,  як  пташка,  розправивши  крила,  з  вітром,  мов  під  музику  скрипаля  зазиває  народ    до  весняних  робіт.
   Вже  й    травень  місяць  впевнено    зустрівся  з  сонцем.  Але  ж  забракло  сили  чи  порозуміння  з  ним.  Частіше  хмари  заглядали  до  віконця,  а  то  бешкетував  суховій.  А  там,  у    величних  горах  Карпатах,  де  вершини  підпирають  небо,часто  сніги  прикрашали,  вдягали  шапки  вушанки.  І  хизувалась  зима,  що,  ще  здатна  навідатися  в  гості.  Та  все  ж  весна  з  сонцем  домовлялась.  І  руйнувала  зими  забаганки.  Вже  гуркотіло  скрізь  довкола,  зривалися  з  вершин  гір  лавини  снігу,  струмки  води  в  стрімкі  ріки  впадали  й  ледь  -  ледь  пробившим  травам  приносили  втіху.Та  все  ж  часом  морозець    встеляв  дорогу,  сріблив  стежини,  вже  й  підкрадався  до  малини.  Яка  в  журбі    позирала    вдалину,  де  сонце    на  хмари  одягало  золотисту  одежину.    І  вже  лунали  перші  грози.  Блискавиця  навпіл  розрізала  небо,  і  грім  гримів,розносив  звістку,про  впевненність  весни.  А  частково  схід  і  центр  країни  в  цю  пору  стогнав,  чекав  дощу,  бажав  умитись  після  зими.  Донбас,  Луганск  все  ще  палає,  ніяк  не  може  позбутися  війни.  На  жаль  там  шостий  рік  гинуть  герої,  відважні  доньки  і  сини.
     Здавалось  згодом  потепліло,  та  то  лише  на  якийсь  час.  Бо  неначе    квітень,  так  зачастив  у  гості,  що  принишкли  вже  квітучі  черешні  й  вишні.  Й  на  якийсь  час  завмерли    бруньки  пишні.  А,  як  розкритися  й  для  кого?  Бджолиного  оркестру,  не  чути    ніде,  лиш  часом  джміль  зненацька  загуде.  Та  й  той  тікає  в  свою  хатину,  на  жаль  тоненьку  має  одежину.  А  там,    в  селі,  давно  вже  вулики  надворі.  На  вході  кожного,    як  на  дозорі,  кілька  бджолинок,  мов  вимірюють  температуру,  чи  й  полетіти?  Хоча  б  на  мить  красу  дерев  і  квітів  уздріти.  Та  холод  крильця  припікає,  вже  й  кожна  в  вулику  зникає.  
     І  зажурилася  весна  -  дівиця.  Як  холодний  вітер  вгамувати?  Й  злетіла  в  небо,  до  хмар  поближче.  Ану  гайда,  спустіться  нижче!  І  врешті  –  решт,  змийте  з  землі  журбу.  Нехай  здіймаються  трави  шовкові  від  зимового  сну.  Й  потішила  весна    трошки.  Відцвіли  вже  весняні  квіти,  а  в  полі  підростає  стебло  волошки.  Озимина  доволі  підросла,  вбралася  в  силу.  В  надії  долю  матиме  щасливу.  Черешні,  сливи,  вишні  по  них  ягідки  зеленуваті.  Вже    й  зав`язалися  яблучка  й  грушки.  Й  пташки,  що  повернулися  з  вирію  у  захваті.  В  садах,  гаях,  лісах,  лунають  веселіші  пісні  й  гомінкі  звуки.
     На  жаль  не  скрізь  по  Україні  так  відбулося.  Холод  і  дощ  надовго  покрили  землю.  Тепла  замало,  ховає  пташка  яйця  у  гнізді.  А  друг  її  співом  зазиває  сонце  у  вирії  надій.  Щоби  нарешті  весна  стала  тепліша  і  добріша.
     І  кожен  з  нас  чекав  ранку,    і  тепла.  Вважав,  що  весна  має  бути  красива  й  добра.  Та  не  вдалось  їй  все  до  ладу  зробити.  А,що  ж  нам  лишилось?  Надіятись  й  жити.  Стрічати  літо,  хоч  є  прохолода.  Та  все  ж  кожен  з  нас  в  надії,  буде  краща  погода.І  дай  нам  Бог  дожити  до  літа.  Щоб  було  більше  тепла  і  світла.  Щоби,  що  росте  в  садах,  лісах,  гаях  і  те,  що  зійшло  в  полі  й  на  городі  втішало  нас.  Бо  й  справді  ми  живемо  в  важкий  час.

                                           З    Початком  літа  Вас,  шановні!

 Хай  кожен  з  нас  зустріне  Зелені  свята!  Хай  запанує  скрізь  мир  і  доброта!  Хай  підростає  жито,  хліба  й  буде  щедрим  урожай!  Щоб  процвітала  ненька  -    Україна!  І  наш  квітучий,  рідний,  солов`їний  край!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878720
дата надходження 06.06.2020
дата закладки 06.06.2020


Віталій Назарук

ПОДАЙ МЕНІ, ЛЮБА, РУКУ

Подай  мені,  люба,  руку,
Тендітну,  проте  робочу,
Вона  відверне  розлуку,
Її  цілувати  хочу.

Ці  руки  усе  робили,
Були  мозолі  і  рани,
Часи  були,  що  молились,
І  сльози  гіркі  втирали.

Не  пахнуть  вони  духами,
А  працею  і  любов’ю…
Подружені  із  вітрами
І  сплетені  із  журбою.

Подай  мені,  люба,  руку,
Тендітну,  проте  робочу,
Вона  відверне  розлуку,
Її  цілувати  хочу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878589
дата надходження 05.06.2020
дата закладки 05.06.2020


Віталій Назарук

ЧИ Я ТЕБЕ ПОБАЧУ, МИЛА

Чи  я  тебе  побачу,  мила,
Чи  доля  ще  зведе  хоч  раз,
Чи  буде  ще  в  мені  та  сила,
Для  нас  обох  -  не  на  показ?..
Чи  я  ще  поцілую  руки,
Пірну  у  глибину  очей,
Чи  зникнуть  з  серця  болі  й  муки,
Торкнуся  поглядом  плечей?
А  далі…  Що    в  житті  вже  буде,
Таке  було  уже  й  не  раз…
Будуть  свята  і  буде  будень,
І  буде  осінь  ще  у  нас.
Чи  я  тебе  побачу,  мила,
Чи  доля  ще  зведе  хоч  раз,
Чи  буде  ще  в  мені  та  сила,
Для  нас  обох  -  не  на  показ?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878587
дата надходження 05.06.2020
дата закладки 05.06.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Плаха

Нерукотворна  пам*ятка  -  високий  осокір.
Зусиллями  природи  щороку  зеленів.
Міцний  стояв  громам  і  блискавкам  наперекір
І  не  зламав  це  дерево  злісний  буревій.

В  часи  недобрі  якісь  дроти  тягнули  люди.
Немов  колода,  осокір  на  землю  гупнув.
То  ж  дружно  розпиляли  коліна,  руки  й  груди.
Не  чули  тихий  зойк,  звучали  перегуки.

А  потім  у  кюветі  розгорілося  гілля,
І  тільки  легкий  дим  у  небо  піднімався.
Мовчала  стомлена  у  розпачі  стара  земля,
А  пень-обрубок  плахою  не  переймався.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878497
дата надходження 04.06.2020
дата закладки 04.06.2020


Надія Карплюк-Залєсова

ЦЕ ЛІТО БАБИНЕ

Мадрид  вітає  чарівну  жінку,  маму  і  бабусю  з  її  повноліттям!  
Золотому  майстру  -  золотої  дороги  в  житті,  миру,  злагоди,  
любові  найближчих.  

           ЦЕ  ЛІТО  БАБИНЕ...  

Це  літо  бабине,  закохане  у  осінь,  
Де  серпня  пізнього  -  замріяна  вуаль.  
Світанки  росяні,  задивлені  у  просинь,  
Відтінків  золота  статечна  пектораль...  

Ну  що  змінилось  з  весен  тих  чи  літа?  -
Дитинний  погляд  з-під  під  пухнастих  вій,  
Попід  вікном  ті  ж  самі  сходять  квіти,  
Душа,  мов  бранка  між  високих  мрій...  

Та  ж  сама  талія  з  її  весняних  двадцять
І  вогник  серця,  що  запалює  усіх  -
Всеобіймаюча  його  жертовна  таця
Іще  несходжених  і  пройдених  доріг...  

Чарівна  жінка  з  поглядом  дитинним
Іде  ув  осінь  зріло  -  золоту,  -
В  душі  весна  буяє  цвітом  дивним,  
Де  мудрість  з  досвідом  зустрілись  на  мосту.  

Н.  Карплюк-  Залєсова.  
1.06.20.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878494
дата надходження 04.06.2020
дата закладки 04.06.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Барви літа

Прийшло  тепло́  і  черешневе  літо,
Воно  торкнулось  сонцем  золотим.
У  квітниках  замайоріли  квіти,
Пливуть  хмаринки  в  небі  голубім.

Прийшло  нарешті  черешневе  літо,
Ромашки  в  коси  лагідно  вплело.
Летять  пісні  луною  понад  світом
І  птах  від  щастя  розпрамля  крило.

Цілуються  кохані  під  вербою,
Кує  зозуля  довгі  їм  літа́.
Танцює  теплий  вітер  над  рікою,
Шепоче  їй  зворушливі  слова.

Прийшло  тепло  і  черешневе  літо
У  різнобарвних  фарбах  вся  земля.
Воно  любов'ю  у  лугах  розлите,
Пейзажу  цьому  -  так  радію  я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878492
дата надходження 04.06.2020
дата закладки 04.06.2020


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Красенями-лебедями забіліло небо

Красенями-лебедями  небо  забіліло,
Так  летіли  поміж  хмари,  наче  їх  рідня,
Покружляли  над  ставочком  і  на  воду  сіли,
Витягали  довгі  шиї  граціозно  так.

Замахали  крилоньками,  ніби  привітали
Ту  місцину  їм  знайому  рідну  та  близьку,
В  чужині  вони  за  нею  дуже  сумували
І  тепер  нарешті  вдома,  на  своїм  ставку.

Бо  водиця  тут  смачніша,  повітря  свіжіше
І  розносить  запах  м"яти  теплий  вітерець.
Рідний  край  в  житті  для  всіх  завжди  наймиліший:
Для  птахів  цих  білокрилих,  як  і  для  людей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878489
дата надходження 04.06.2020
дата закладки 04.06.2020


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Красенями-лебедями забіліло небо

Красенями-лебедями  небо  забіліло,
Так  летіли  поміж  хмари,  наче  їх  рідня,
Покружляли  над  ставочком  і  на  воду  сіли,
Витягали  довгі  шиї  граціозно  так.

Замахали  крилоньками,  ніби  привітали
Ту  місцину  їм  знайому  рідну  та  близьку,
В  чужині  вони  за  нею  дуже  сумували
І  тепер  нарешті  вдома,  на  своїм  ставку.

Бо  водиця  тут  смачніша,  повітря  свіжіше
І  розносить  запах  м"яти  теплий  вітерець.
Рідний  край  в  житті  для  всіх  завжди  наймиліший:
Для  птахів  цих  білокрилих,  як  і  для  людей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878489
дата надходження 04.06.2020
дата закладки 04.06.2020


Віталій Назарук

СПОЧИНЬ ДОЩИКУ

Дощ  змив  усе  –  асфальти  і  бруківку,
Прополоскав  нескошену  траву.
Загнав  в  дупло  і  дятла  і  вивірку
Донизу  вербам  нахилив  брову.

Дістав  усіх  своєю  густотою,
Залив  за  комір  кожному  «сальця»,
Обсипав  кожен  ранок  дрімотою,
Та  в  травні  дощ  завжди  всім  до  лиця.

Спасибі  небу,  Богу  і  природі,
Що  дощ  травневий  землю  намочив.
Ми  просимо  його:  «Вже  досить!  Годі!»
Ми  прагнем  сонця!    Дощику,  спочинь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878483
дата надходження 04.06.2020
дата закладки 04.06.2020


Віталій Назарук

ПЕРЕД ДОЩЕМ

Заховались  вітри  серед    лісу,
На    долину  впав  синій  туман.
Хмари  темні  створили  завісу,
Лише  виглянув  Місяць,  як  пан.

Наче  перли  засяяли  роси,
Що  світились,  як  зорі  вночі.
І  не  стало  чомусь  стоголосся,
Тільки  зрідка  кричали  сичі.

Темні  хмари  закрили  півнеба,
З  них  окремі  були  мов  смола.
В  очерет  заховалася  риба,
В  неї  спокою  також  нема.

Блискавиці  порізали  хмари,
Зорі  зникли,  почулись  громи.
Повтікали  зіркові  отари,
Від  дощу  драпанули  і  ми…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878482
дата надходження 04.06.2020
дата закладки 04.06.2020


Іванюк Ірина

Шукай мене між слів і між думок


Шукай  мене  між  слів  і  між  думок,
серед  мінливості  та  вад  матерій  світу...
Цей  дощ  проник  під  шкіру,  до  кісток,-
планети  ж  вісь  не  зрушити,  не  змити!

Бо  наш  закон  -  енергія  тяжінь...
Хто  тягарем  під  воду,  а  кому  -  вітрила!
Цей  дощ  проник  під  шкіру...  Час  промок.
Та  міць  сердець  -  невидимая  сила!

02.06.2020р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878462
дата надходження 03.06.2020
дата закладки 04.06.2020


CONSTANTINOPOLIS

*** Зловтішним ворогам ***


[b][color="#0415b3"]Аби  хоч  трішки  розуму  додалось.
Як  би  свідомі  були,  що  війна,  
підточує  державності  підвали,  
і  ворогів  чимало,  мал-мала.  

Аби  хоч  трішки  було  розуміння,  
який  тягар  на  плечі  воїна  впав.
Як  би  вам  краплю  волі  і  сумління,  
то  б  ви  до  наших  приєднались  лав...  

Але  ж  немає  волі  і  сумління...
Скалічена  переді  мною  душа,  
паплюжить  мову,  віру,  й  покоління
оббріхуючи,  світ  наш,  поспіша…

Ні  перед  ким  не  були  ми  рабами.
Ні  перед  ким  не  гнули  спину  ми.
Зловтішний  ворог  -  вдавишся  словами,
Зловмисний  нелюд  -  втопишся  слізьми…[/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878452
дата надходження 03.06.2020
дата закладки 04.06.2020


CONSTANTINOPOLIS

***Я вам не вірю***

[b]
[color="#1600a3"]
Нікому  не  вірю.
В  серці  селиться  розпач  колючий.  
Та  хіба  ви  люди?  Ви  звіри!
Немає  та  тілі  Вкраїни  і  місця  надії,  
лише  криваві  рани  болючі...

Не  можу  мовчати,  кричати  мушу,  
бо  голос  мій,  ніхто  не  почує  в  пустелі;
в  порожній,  зневодненій,  мов  ваші  душі,  
закуті,  прибиті  до  чорної  скелі...

А  сльози...  Їх  стогін  ти  чуєш,  донині,
закутих,  в  ярмі,  що  за  тебе  вмирали...
Їх  лемент  і  досі  лунає  в  долині,
їх  крики  на  поміч,  -  "РЯТУЙТЕ!"  гукали...

Не  вірю.  
Зламали,  як  крила  надію...
Затягує  хмарами  небо  блакитне…
Я  жити  без  волі  не  хочу,  й  не  вмію,
у  рідному  краю,  із  барв  оксамиту...[/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878450
дата надходження 03.06.2020
дата закладки 04.06.2020


Чайківчанка

У ДЕРЕВ ДОЛЯ ЯК У ЛЮДЕЙ

У  ДЕРЕВ  ДОЛЯ  ЯК  У  ЛЮДЕЙ
А  у  дерев  доля,як  у  людей
В  кожного  є  душа,вік  життя.
Дихає  у  повітря  пахучий  елей
Набирає  сили  від  сонця  тепла.

Є  ,люди  дуби...є  ,як  тополі...
Одні,як  клени...інші,як  ясени.
Є,яблуні  ,вишні,груші  медові
Цвітуть,  наливають  сочні  плоди.

Куди  вітер  занесе  зернину
І  там  прийметься,  впускає  корінці.
Мати  земля  леліє  свою  калину
Пагінець,зростає  у  дивокрасі.

Всі  ми,  творіння...діти,  Дажбога
Увірветься,  вітер  зламає  віти  руки.
В  душі,біль...  відчай  ,і  тривога
Плаче,сосна  ...старі  граби,буки.

Мороз,вітрюган  обшарпує  листя
Ногами  притопче  рожеві  мрії.
Нерозквітлий  цвіт...обірвана  пісня
В  душі,помирає  остання  надія.

Є  деревця,що  цвітуть  у  саду
Потребують,людських  рук  і  уваги.
Як  Діва,одягають  білу  фату
Вродою  красиві  дають  наснаги.

Родинне  дерево  духом  міцне
Благословене  Богом  на  землі.
Дощ,омиє  крони  листя  золоте
Від  подиху  сонця...оживає  у  красі.

А  не  всі  ,плоди  солодкі  як  мід
Є,  гіркі,червиві  кислі,гнилі.
Одне,впаде...Інше  зорить  у  світ
І  радіє,як  квітнуть  сонячні  дні.

А  у  дерев  ,доля  як  у  людей
Одне,зросте  у  віки  століття.
А  інше,зрубають  пилою  під  пень
На  дрова,у  камін...згорає  віття.

Не  прилетить  ,  соловей  до  їх  віть
Не  заспіває,не  защебече  пісню.
Обірветься,  життя  ...застигне  мить
Душа,небом  заплаче  слізно.

Я  ,Притулюсь  ,до  дерев  до  душі
Відчую,як  б'ється  його  серденько.
Поезія,це  солодкий  плід  на  землі
Залікує,біль  рідна  мова  ненька.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878425
дата надходження 03.06.2020
дата закладки 04.06.2020


CONSTANTINOPOLIS

***Українська душа невмируща***

[b]
Мій  новий  вірш,  зі  збірки  «Фортеця  свободи».
Розділ:  Визвольна  війна…Останній  спротив…Остання  барикада…Стіна  пам’яті…[/b]

[color="#1100a8"][b]Вічна  пам'ять  тобі  козаче,  
плаче  мати,  сумує  нарід.
Полетів  птахом  білим  юначе,  
героїчний  залишивши  слід.

Ти  в  борні,  на  війні  гартувався,  
наче  лев  боронив  рідний  край,
І  всім  серцем  твоїм  закохався,
в  мальовничий  Шевченківський  рай.

Україну,  як  рідни  дитину,
ти  любив,  без  вимог  і  докір,
то  ж  лети  вірний,  мужній  наш  сину,
і  в  свобідну  Україну  вір…

А  ми  тут  помстимось  за  Вкраїну,
і  за  тебе,  як  слід,  помстимось,
щоб  звільнити  твою  Батьківщину,
щоб  щасливо  народу  жилось.

Хтось  докір  мені  кине,  що  помста,
по  життю,  не  надійний  твій  друг,
але  ж  клята  війна,  як  короста,
мов  недуг,  твій  пригнічує  дух:
через  втрату  твоїх  побратимів,
через  горе  вдовиць,  матерів,
через  те,  що  так  рано  посивів,
через  втрату  найкращих  синів…

То  ж  борімось  за  волю  цілющу!
То  ж  воюймо  за  правду  святу!
Українська  душа  невмируща,
знає  жертву  твою  рятівну.

Урочисто,  у  день  перемоги
заспіваєм  козацький  хорей.
Спопелить  всі  ворожі  чертоги,
наш  уславлений  воїн  «Антей»…[/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878287
дата надходження 02.06.2020
дата закладки 02.06.2020


Юрій Пивоваров

Білоозерянська Чайка Письмо из прошлого

Це  діалог  чоловіка  та  жінки,  які  розминулись  у  часі  та  просторі,  
але  випадково  зустрілися  знову  на  сторінках  Клубу  поезії.

Білоозерянська  Чайка  Письмо  из  прошлого

Не  смейте  забывать  Вы  обо  мне
И  обо  мне  не  смейте  думать  плохо,  
Когда  в  ночи,  с  моим  последним  вздохом,
Скажу  «Люблю»  в  угрюмой  тишине.
И  пусть  Ваш  образ  сердце  пронесёт,
Забудутся  пустые  увлеченья,
Тогда  пускай  наступит  Ваш  черёд  –  
И  я  останусь  тенью.  Вашей  тенью.
Как  Вы  меня  любили!  Пусть  не  так,
Как  я  готова  жертвовать  собою,
Но  Вы  –  мучитель,  мой  любимый  враг,
Себя  сжигали  трепетной  любовью.
И  пусть  нас  жизнь  разводит  по  углам,
С  другими  ищем  мы  теперь  покоя,
Пусть  я  дарю  любовь  уже  не  Вам,
Но  памяти  о  Вас  я  не  отдам,
И  правды  н  и  к  о  г  д  а  Вам  не  открою!

P.S.  Вы  обо  мне  не  смейте  думать  плохо…

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872646

Юрій  Пивоваров  Послесловие

Я  наблюдаю  вас  издалека,
Вы  так  мне  дороги,  что  я  не  смею  думать
О  том,  в  каких  морях  те  острова,
Что  ваш  покой  уберегли  от  бури.

Я  не  решаюсь  вас  спросить  о  том,
Ведь  вы  меня,  увидев  у  подъезда,
Великодушно  пригласите  в  дом,
Хоть  будет  мой  визит  совсем  не  к  месту.

Но  к  спутникам,  не  глядя  на  чины,
Вы  царственно  щедры  и  благородны.
Я  б  не  желал  себе  такой  вины  –
Вас  донимать  беседою  бесплодной.

Поэтому,  вам  преданность  храня,
Я  наши  встречи  оставляю  в  прошлом.
А  вам  я  шлю  поклоны  от  меня
И  вспоминаю  только  о  хорошем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873109
дата надходження 23.04.2020
дата закладки 02.06.2020


Віталій Назарук

ЛОГІЧНІСТЬ

Пояснень  не  чекаю  й  сам  мовчу,
Не  бачу  сенсу  знову  говорити.
Хоч  сам  на  сам  ридаю  і  кричу,
Бо  як  же  важко  без  кохання  жити.

Було  тепло,  та  втрутилась  зима,
В  душі  зірвалась  сніжна  хуртовина.
Уже  не  кличе  зустрічі  сурма,
У  цьому  є  також  моя  провина.

Садок  відцвів.  Вже  й  осені  кінець,  -
А  літо  пролетіло,  як  ракета.
Був  лиш  єдиний  в  долі  промінець,
Раптове  -  «НІ!»,  як  вистріл  з  пістолета.

А  далі  що?  Далі  прийде  зима…
Холодний  морок  і  душа  у  вічність.
Бо  на  тепло  надії  вже  нема,
У  цьому  і  захована  логічність…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878264
дата надходження 02.06.2020
дата закладки 02.06.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Біла акація ( слова для пісні)

Біла  акація  розпустила  віти,
Трепотять  тендітні,  шовку  ніжні  квіти.
Запахи  духм'яні  линуть  в  синє  небо,
Квіти  ліхтарями  манять  нас  до  себе.

Приспів:

Біла  акація,  біла  акація,  ніжна  немов  наречена,
Біла  акація,  біла  акація,  хиляться  грона  до  мене.
Біла  акація,  біла  акація,  дотиком  тихо  торкає,
Біла  акація,  біла  акація  свій  аромат  посилає.

Сонячне  проміння  гріє  і  ласкає,
Вітер  -  наречений  її  обіймає.
Її  обіймає,  тулиться  до  неї,
В  очі  зазирає  зелені,  зелені.

Приспів:

При́йдемо  до  неї  і  тихенько  сядем,
Про  любов,  що  є  в  нас,  ми  її  розкажем.
Будемо  щасливі,  як  вона,  з  тобою,
Будем  серце  гріти  нашою  любов'ю.

Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878139
дата надходження 01.06.2020
дата закладки 02.06.2020


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Випливає місяць повний

Випливає  місяць  повний,
Наче  лебідь,  а  чи  човен,
Він  гойдається  на  хвилях
Кучерявих  хмарок  сивих.

Усмішка  його  чарівна
Сяюча  і  срібна-срібна
У  полон  бере  серця,
Як  і  літня  нічка  ця.

Перекинув  він  відерце
Теж  сріблясте  -  видно  денце,
А  із  нього  сестри-зорі
Розсипаються  навколо.

Задивляються  у  плесо
Річечки,  немов  в  люстерко:
-Скажи,  місяцю  ти  ясний,
А  котра  із  нас  найкраща?

-Ви  усі  такі  чудові,  -
Місяченько  тихо  мовив,
Неймовірні  всі  красуні,
Вас  однаково  люблю  я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878135
дата надходження 01.06.2020
дата закладки 02.06.2020


I.Teрен

Опозиція совковості

Зелене  й  короноване  мине,  
хоча  не  діє  поки-що  вакцина.  
Єдине  обнадіює  мене,  
що  вилікує  рани  Україна.  

Відлунює  небесний  камертон
усі  її  духовні  обертони
і  гасне  у  етері  моветон
озвученого  бестіями  тону.  

Тому  моя  позиція  така  –
у  діалозі  іноді  уперто
апелювати  не  до  опонента,
а  до  епохи  драного  совка.  

Я  не  запеклий,  та  на  все  готовий.  
І  кредо  не  міняється  моє:
поезія,  яка  лікує  мову,  
не  експериментує,  не  кує
зозулею,  не  видає  полову,  
але    відображає  житіє.  





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878137
дата надходження 01.06.2020
дата закладки 02.06.2020


Ніна Незламна

Дитяче 8

Знов  цей  дощик

Крап  -  крап  дощик….  Доня  плаче
«Ой,  чомусь    м`ячик  не  скаче
 Знов  попав  він  у  халепу
Ну  в  калюж  ж  …  Взагалі  то..  ..
Блищить  в    воді,  мов  сміється
Знов  цей  дощик,    хизується!
 Нащо  таке  сумне  літо?
Де  ж    сонечко,    ясне    світло?
Чому  в  чорних  хмарах  небо?
Я  гадаю  так  не  треба!»
 Й  ледь  хитає  головою,
«Літо!  Щось  не  так  з  тобою!....

                                                                     О1.06.2020р

       Біля  річки  

Я  раненько,  залюбки
Побіжу  до  річки
В  траві  й  квітах  пагорбки
Там  пасуться  кізки.
 Вони  дві  білесенькі
Мають  гострі  ріжки
Гарні.  В  них  сіресенькі
Тонкі,  стрункі  ніжки.
А  над  річкою  верба
В    воді  віти  мила
Туди  кізонька  моя
Голівку  схилила
Я  в  долонцях  водички
Піднесу,  нап`ються
А    вони  вперед  ріжки
То  наче  сміються
От  хитрунки,  любенькі
Зирять  до  вербички
Я  ж  хитра  за  будь-  які
Дам  з  бурячка  гички
Дуже  люблю  кізочок  
Поведу  в  гайочок
Там  собі    і  їм  сплету
Гарненький  віночок

                                       2016р.

Про  крота

Кріт  хатинку….    Побудував
Все  пісеньку,  під  ніс  співав
Розгрібав    земличку  вміло
Підгризав    травинки    сміло
Впала  нині  капустинка
Покотилася  сльозинка
Та    хто  ж    скажіть  його  уйме?
І    гарний  дощ    коли  прийде?
Нібито  в    городі    й  тихо
 Та  в  землі  гуляє  лихо
Треба  дощика  позвати
З    хати  крота  виганяти…

2016р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878150
дата надходження 01.06.2020
дата закладки 02.06.2020


Олекса Удайко

СХИЛИСЬ

         [i]Вічне  і  думи…[/i]
[youtube]https://youtu.be/JIdH-08qlJ4[/youtube]
[i][b][color="#038082"]                            Схились…
над  квітами,  що  неживі:
то  –  ча̀сові  достойні  монументи.
Вони  не  є  для  тебе  візаві  –
лиш  спогади,  живі    твої  моменти…

                           Схились  
над  тими,  що  уже  не  з  нами.
Де  Гідності  належний  обеліск?..
Живемо  ж  бо,  як  спершу,  між  панами,
де  кошти  для  небесних  не  знайшлись.  

                           Схились
жертовно  перед  суттю  Бога,  
йому  у  го́рі  й  щасті  помолись:
сприйми  Голгофу  як  свою  дорогу  –
для  тебе  Він  обрав  її  колись...  

                           Схились  
к  добру,  та  нижче  якомога,
до  мудрих  слів  із  шаною  схились!
Здобудемо  над  злом  ми  перемогу  –
чужій,  ганебній  долі    
                                                                   не  скорись![/color]
[/b]
02.06.2020[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878244
дата надходження 02.06.2020
дата закладки 02.06.2020


Валентина Рубан

ЗАЧЕПИВСЯ ВЕЧІР ЗА ТОПОЛЮ

Зачепився  вечір  за  тополю,
Захід  сяйвом  золотим  палає.
Я  бажання  відпущу  на  волю,
Хай  воно,  де  хоче,  -  політає…

З  ним,    на  Тебе,  зіронькою    гляну
З  синьої  небесної  блакиті.
За  Тобою  уночі  догляну,
І  самотності  розвію  миті.

Обцілую  ніжністю  серпанку,
Вітерцем  близенько  притулюся.
Сонця  променем  всміхнуся    зранку,
Пташкою  із  гаю  обізвуся.

Як  проснешся,  я  Тебе  зігрію,
Ароматом    запашного  чаю.
Ним  торкнутись  губ  Твоїх  зумію…
О,  якби  Ти  знав,  як  я  скучаю.

18.05.2020  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876445
дата надходження 18.05.2020
дата закладки 02.06.2020


Валентина Рубан

Я РАЙДУГУ ТРИМАЮ


Я  райдугу  в  руках  тримаю,
Це  справді,    це  не  сниться.
Зараз  бажання  загадаю,
І  вірю,  що  здійсниться.

Червона  стрічка  намалює,
Палке,    п»янке  кохання.
Оранжева  –  та  нагадає,
Нам  зустрічі,  єднання.

Жовта,  як  сонце,  -  це  надія
На  щастя,  щирість,  ласку.
Зелена  –  це  життя,  це  мрія,
Це  світ,  схожий  на  казку.

Голуба    стрічка    -  Твої    очі,
Мов  крапельки  озерця.
Синя  –  це  згадка,    літні  ночі,
І  стукіт  Твого  серця.

А  фіолетова  –  це  віра  –
В  красу  сердець,  в  добро.
Розмова  бажана  і  щира,
Це  рідних  душ  тепло.

Я  райдугу  в  руках  тримаю,
Я  обіймаю  світ.
Спогадом    пам»ять  зігріваю,
І  шлю  Тобі  «Привіт»

01.06.2020  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878237
дата надходження 01.06.2020
дата закладки 01.06.2020


Амадей

ОТО ДИВА (жарт)

Ми  з  кумом  випили  півлітра,
То  кум  нічого,а  мені,
Так  наче  я  осатанів,
Радію  сонечку  й  не  знаю,  
Чого  так  весело  мені.
Повів  я  поглядом  своім,
Де  ж  дівся  кум?  Його  немає,
Стоіть  циганка  і  моргає,
Іди,  сьогодні  будь  моім.
Як  пригорнув  іі  до  себе,
Вже  й  кума  більш  мені  не  треба,
Наземний  Рай,  вона  і  я,
Чи  від  горілки  я  п"янію?
(А  та  циганка  так  уміє!)
У  чарах  тих  згораю  я.
Чи  то  був  сон,чи  наяву,
Прокинувся  ...  а  я  в  рову,
Лежу,  немов  кізяк  в  траві,
Гармидер  в  мене  в  голові,
Що  з  головою  я  не  знаю,
Голову  болем  розриває,
Де  кум  подівсь,  не  пригадаю,
Чи  похмелився  кум,  чи  ні,
Однаковісінько  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878177
дата надходження 01.06.2020
дата закладки 01.06.2020


Віталій Назарук

ГОСПОДИ, ВЕРНИ МЕНІ ЛЮБОВ

Господи,  верни  мені  любов,
Щоб  і  далі  розривала  груди.
Я  молюсь  до  Тебе  знов  і  знов,
Хай  вона  зі  мною  завжди  буде.

Хочу  відчувати  блиск  очей,
Цілувати  руки  працьовиті.
Милуватись  контуром  плечей,
І  як  білий  світ  її  любити.

Господи,  верни  мені  любов,
Щоб  і  далі  розривала  груди.
Я  молюсь  до  Тебе  знов  і  знов,
Хай  вона  зі  мною  завжди  буде.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877924
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020


Амадей

ОТО ВЖЕ ГОРЕ (гумореска)

Кум  поіхав  на  курорт,
Забрав  усі  гроші,
Знайшов  собі  на  курорті
Подругу  хорошу,
Купається,  загорає,
І  горя  не  знає,
Цілий  вечір  телефон
В  нього  розриває.
Терпів  довго...бо  з  дамою,
Слухавку  до  вуха,
П"ять  хвилин  одні  лиш  сльози
І  погрози  слухав.
Потім  чує  у  слухавці
Жінка  йому  каже:
Тебе  бачили  учора
З  якоюсь  на  пляжі,
Вас  бачили  й  в  ресторані,
Що  це  за  робота?
А  у  мене  порвалися
Останні  колготи.
Подумаєш,  драні  чулки,
Випалив  Микола,
В  мене  поруч,  лежить  жінка,
Абсолютно  гола.
     Ото  вже  горе!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877890
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Щасливі

Слова  любові  особливо  пахли
Весною,  мов  акацієвий  цвіт.
Складались  зустрічей  жадані  пазли,
І  зачарованим  здавався  світ.

Слова  улітку,  наче  пломеніли,
Як  полуниця  лісова  на  смак.
У  двох  серцях  одна  струна  бриніла.
Мелодія  звучала,  звісно,  в  такт.

А  восени  слова  любові  зріли,
Мов  яблука  солодкі  й  запашні.
Хоч  від  плодів  схилялось  нижче  гілля,
То  ж  теплими  були  осінні  сни.

Слова  узимку  ніжно-філігранні.
Тепер  вітри  й  морози  не  страшні.
Щасливі,  хто  зберіг  своє  кохання,
І  знов  їм  дочекатися  б  весни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877877
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020


CONSTANTINOPOLIS

*** Творимо Україну разом! ***

[b][color="#ff0000"]Творимо  Україну  разом,  
силою  волі,  серцем  гарячим...
Рим  будувався  теж  не  відразу.  
Зір  не  відразу  повертався  незрячим...[/color]

Взявшись  за  руки,  пліч  о  пліч  повстанемо,  
за  Україну  за  правду  спотворену...
Місія  наша  Вкраїну  поранену,  
порятувати,  небогу,  нескорену...

[color="#ff0000"]Полеглих  у  вічність  героїв  уславимо,  
всіх  пом’янемо  і  всіх  пригадаємо.  
всіх  ворогів  ми  на  місце  поставимо.  
Разом  будуємо…Спільно  подбаємо…
[/color]
Творимо  Україну  разом;  
силою  волі,  з  серцем  палаючим…
Все  буде  нашим,  українським,  з  часом,    
якщо  боротися,  не  зупиняючись…

Слава  героям!!![/b]

Моя  сторінка  на  фейсбуці:  https://www.facebook.com/profile.php?id=100008592421105

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877775
дата надходження 29.05.2020
дата закладки 29.05.2020


Ніна Незламна

Весна і вітер

Вітер  колише  весну  дівицю
Вона  між  квітів  мило  сміється
Не  відпускає  її  блудницю
 Сором`язлива,  не  піддається

Тихенький  шепіт,  не  обіймайся
Такий  холодний,  неначе  айсберг
Не  сяють  зорі  й  не  сподівайся
Я  не  накину  на  себе  зашморг

 З  дощем  лютуєш,  серденько  краєш
Жага  літати,  сіяти  добро
Ти    ж  божевільний  лиш  заважаєш
Не  витанцьовуй,  не  чатуй  марно

Пливуть  хмарини,  розвій  повсюди
Нехай  промінчик,  ляже  на    квітку
Теплом  сповиє  ніжну  пелюстку
Любов  зігріє,  всупереч  смутку

 Не  по  дорозі,  нам  із  тобою
Сонце  -  за  друга,  я  хочу  мати
Щоби  землиця  вмилась  росою
Щоб  соловейко  хтів  заспівати

Притихав  вітер,  наче  на  згоду
Утік  дощик…  Вже  й  стрепенувся  гай
Мабуть  відпущу,  лиш  шануй  вроду
Тебе  прошу…..  Не  впадай  у  відчай

Врешті  зігрілась  весна  дівиця
В  окрузі  сяють    сріблясті  роси
 Небо  в  блакиті,  квітне  землиця
Вона  ж    красуня,  всміхалась    сонцю.

                                                                       27.05.2020р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877500
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 27.05.2020


Амадей

ЗАКОХАНІ

Вони  живуть,  мов  Янголи  святі,
Піснями  тішать  душі  солов"іними,
У  парі  йдуть  щасливі  по  житті,
І  завжди  почуваються  щасливими.

Щовечора  всміхаються  зорі,
Вона  для  нього  стала  серця  піснею,
Ім  місяць  усміхається  вгорі,
Живуть  вони  собі  любов"ю  пізньою.

Трояндою  любов  іхня  цвіте,
Іх  стежка  манить  в  трави  свіжоскошені,
Іх  сонцем  гріє  почуття  святе,
Не  дивлячись  на  скроні  припорошені.

Для  них  достатньо  погляду  очей,
СлОва  з  грудей,  що  рветься  в  небо  з  піснею,
Ці  почуття  варті  отих  ночей,
Украдених  у  них  любов"ю  чистою.

Іхню  оту  ідилію  святу,
Доповнює  опавше  листя  осені,
Дарують  світові  тепло  і  доброту
І  прикрашають  світ,  вони,  закохані.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877493
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 27.05.2020


Валентина Ланевич

Не зрікаюсь

Не  зрікаюсь  тебе,  не  зрікаюсь,
Відпускаю  на  волю,  іди.
Що  пізнала  з  тобою,  не  каюсь,
Повернулася  б  знову  туди.

У  ті  миті  тривожно-ласкаві,
В  стогін  крові,  що  тілом  біжить.
Не  судилось  в  житті  переправі
Почуття  нанизати  на  нить.

Одиноко  пливе  човен  плесом,
Тільки  хвилі  хлюпочуть  в  боки.
Не  буває  реваншу  із  часом,
Хоч  сльоза  ще  торкнулась  щоки.

А  ще  сон  відсторонить  реальність
У  зірковім  коханні  сердець.
Лоскотатиме  душу  та  данність,
Полосне  ж  груди  ранком  різець.

27.05.20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877491
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 27.05.2020


НАДЕЖДА М.

Холодний вечір

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XeH93zEsg0o[/youtube]

Холодний  вечір  тулиться  до  хати,
Повільно  входять  вечір,  ніч...
Думки,  як  вас  заколихати,
Чому  ви  розлетілись  врізнобіч?

Я  пригорну  до  себе  вас,  зігрію,
Ви  відпочиньте,  ляжу  поруч  й  я.
Від  вас  сховаю  сокровенні  мрії,
А  вам  було  і  досить,  думки,  й  дня.

Знов  вітер  кида  краплі  у  вікно,
Віконні  очі  від  дощу  сльозяться.
Минуле  розгортає  полотно,
Моменти  у  пітьмі  усі  рояться...

Життя  непередбачене  і  строге,
Буває,  подарує  щось  на  час.
Та  пам"ять  зберігатиме   це  довго.
Постукає  у  душу  ще  не  раз.

Проходять  дні  із  довгими  ночами,
Ще  суму  додадуть  оці  дощі.
І  так  живуть  ці  мрії  поряд  з  нами...
Болючі  оці  згадки  для  душі..




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877489
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 27.05.2020


Ольга Калина

Захмарилось небо

Пам'яті  свого  брата  присвячую:

Захмарилось  синєє  небо
Й  сльозима  полили  дощі,  
Згадала  сьогодні  про  тебе  
Ось  тут,  за  вікном,  в  тишині.  

Туманом  окутався  ранок
Та  й  мрячка  стіною  стоїть,
І  крапля  води  в  цей  світанок
У  цівці  по  склу  все  біжить.

Туман  проковтнув  ту  стежину,  
Що  завше  до  тебе  вела.
Обірвана  нитка  незрима  –
Остання  надія  була...

Обірвану  нитку  не  зв’яжеш,
Біль  й  сум  не  затулиш  плащем.
Нікому  про  це  не  розкажеш,
Лиш  небо  заплаче  дощем.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877355
дата надходження 26.05.2020
дата закладки 26.05.2020


Ніна Незламна

В переході

Чи  загубила  дорогу  в  квітах
Мабуть  стала,  не  на  ту  стежину
 Та  матір’ю,  стала  уже  в  літах
В  переході,    кинула  дитину

 Ні  не  пішла,  серце  так  тріпоче
Хоче  кричать  та  немає  сили
І  зростила  б,  хтось  скаже  не  хоче
І  осудить...  Та  став  світ  немилий

Катма  хати,  забрали  за  борги
Чоловік  втік,  тож  знайшов  багату
Де  безхатьки,  майже  всі  вороги
Їм    втішатись,  ще  й  дай  за  сон  плату  

Душа  в  п`ятах,  чи  заберуть  дитя?
В  які  руки,  потрапить  нещасне
Під  серцем  щем,чому  важке  житя
 І  сум  в  очах,  вже  й  віронька  гасне

Два  дні  підряд…  Зимно  в  переході
Хоче    їсти…  В  грудях  зовсім  пусто
Плаче  маля,  а,  що  перехожі?
Спішать  в  справах,  кожен  в  своє  русло

Згасло  світло,  поплентала    в  місто
Дитбудинок,  ще  горять  ліхтарі
Клала  дитя  й  дороге  намисто
Заплакала,  молилась  при  зорі

Синку  пробач  і  ти  наш  Всевишній
Піду  в  найми,  жебракувать  сором
Я  молитимусь,  щоб  син  був  не  лишній
Не  цій  землі,  де  гуляє  морок…

                                                                                 (Морок  -    безнадія  )

                                                                                                                 24.05.2020р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877342
дата надходження 26.05.2020
дата закладки 26.05.2020


Віталій Назарук

ЖИТТЯ - УЧИТЕЛЬ

Життя  карбує  нагороди
Хто  знає  світ  і  в  ніч,  і  в  день.
Коли  частинкою  природи,
Коли  мисливець  -  не  мішень.

Пізнай  життя,  живи  і  вчися,
Лиши  свій  слід  на  цій  землі,
Шануй  батьків,  завжди  молися,
Прожиті  дні  –  це  вчителі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877324
дата надходження 26.05.2020
дата закладки 26.05.2020


Білоозерянська Чайка

Одинокий човен

[b]На  щоці  палаючій  –  дощ  гіркий,  безжальний.
У  обіймах  обрію  сонце  ледь  дріма.
Одинокий  човен  на  ріці  дзеркальній
Човняра  чекає,  а  того  -  нема…

Чом  усе  так  сталося?  –  б’ються  в  сумі  хвилі.
Він  же  був  з  коханою  тут  удвох  завжди.
Берегом  кохання  все  блукали  милі,
А  тепер  зостались  на  піску  сліди…

Дерев’яний  скрип  човна...стогоном  -  зітхання…
Хвилі  озиваються  плескотом  сумні.
 І  дощем  печальним  хлипає  прощання  –
Одиноке  серце  плаче  у  човні…[/b]


(Фото-  інтернет.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877287
дата надходження 25.05.2020
дата закладки 25.05.2020


Галя Костенко

Схилилось небо над земле́ю

Схилилось  небо  над  земле́ю,
Ніби  щось  хоче  їй  сказать,
Меридіаном,  паралеллю,
Хмарка́ми  лагідно  обнять,

Дать  сили,  впевненості  не́ні,
Живу  водичку  дарувать,
Щоби  на  ниві  її  ранній
Могли  рослиночки  зростать.

І  ніби  бе́сіда  таємна
Між  ними  відбувається,
Утомлена  матуся  древня
Весною  посміхається...

Незримі  янголи  із  хмарок
Благословляють  на  життя,
Людино,  подивись  уважно,
Будь  гіднa  диво  це  приймать!

Розумне  Божеє  створіння,
Гармонію  цю  не  поруш!
Ми  на  землі  цій  лиш  насіння,
Як  оте  дерево  й  той  кущ…

Не  будь  бур’яном-паразитом,
Бо  що  посієш,  те  й  пожнеш,
А  захищай  її  від  лиха
І  для  нащадків  збережеш…

Схилилось  небо  над  землею,
Дарує  сили  для  весни,
Літають  янголи  над  нею,
Пташками  пісня  їх  дзвенить…    

12.04.20



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874344
дата надходження 02.05.2020
дата закладки 24.05.2020


Ніна-Марія

СВЯТЕ ГНІЗДЕЧКО

[img]https://scontent.fiev13-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/p960x960/96668376_2547270008866709_9118812947819266048_o.jpg?_nc_cat=101&_nc_sid=8bfeb9&_nc_ohc=koW7HY7HQGcAX97zpIj&_nc_ht=scontent.fiev13-1.fna&_nc_tp=6&oh=d303c855a9ead6f0fc1a63c6f88985a1&oe=5EF123E9[/img]

Мої  батьки  -  дитинства  світ  казковий.
У  серце  плинуть  споминів  краплини.
Згадати  миті  зустрічей  святкові
Крильми-думками  до  села  знов  лину.

Де  край  дороги  в  ряд  стрункі  тополі,
Розкішні  клени  в  листі  пелехатім  -
Моя  стелилась  рушниками  доля
Хрещатими  стежинами  до  хати.

Де  мальви  попід  вікнами  рожеві
Дрімали  залюбки  у  холодочку,
І  пахощі  медово-яблуневі  
Доносилися  з  нашого  садочка.

Матуся  завжди  з  посмішкою  літа
Стрічала  біля  отчого  порогу,
А  погляд  тата,  ласкою  зігрітий,
Мені  добром  освячував  дорогу.

З  усіх  доріг  у  мріях  на  гостину
Додому  повертатися  б  годилось.
Святе  гніздечко  батьківське  родинне
В  душі  моїй  довічно  поселилось.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877113
дата надходження 24.05.2020
дата закладки 24.05.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

На щастя, Муза є

Не  вистачає  мені  сплеску  крил,
Тріпочеться  лиш  серце  голубино.
Чи,  може,  Муза  із  останніх  сил
Воркує  тихо,  зовсім  тихо  нині.

Я  слухаю  ці  звуки  чарівні,
Що  розчиняють  у  повітрі  хмари.
Але  ж  ті  точки  больові  з  весни.
Від  них  немає  зілля  у  мольфара.

Пронісся,  ніби  вітер  у  душі.
Тепер  твої  слова  вже  недоречні.
Хоч  надихав  крилато  на  вірші.
Здавалося  кохання  безкінечним.

Я  спробую  без  тебе  у  політ.
Слова  крилаті  знову  визрівають.
І  мов  голубка,  я  полину  в  світ.
На  щастя,  Муза  є  й  не  покидає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877088
дата надходження 24.05.2020
дата закладки 24.05.2020


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Ще раз про вірність

Два  голуби,  два  голуби
На  яблуню  сіли,
Про  кохання  голубонькам
Тихо  воркотіли.

Два  лебеді-лебедики
Плавали  рікою
І  лебідкам  любесенько
Зізнались  в  любові.

Два  лелеки  чорнокрилі
Край  ставу  стояли,
Ніжно  своїх  подруг  милих
Крильми  обнімали.

Як  дивишся  на  птахів  цих  -
Серденько  радіє,
Бо  так  зберігати  вірність  
Не  кожен  зуміє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877072
дата надходження 24.05.2020
дата закладки 24.05.2020


НАДЕЖДА М.

Зберу усі слова твої

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZTZnTeEjxVA
[/youtube]
Твої  слова  зберу  в  букет,
Яскраві,  ніжні,  кольорові.
Вони  накращі  -  не  секрет,
Бо  народилися  з  любові.

Бо  знає  все  вона   про  нас,
Про  наші  злети  і  падіння,
І,  залишаючи  не  раз,
Просила  так  свого  спасіння.

Ми  їй  дивились  пильно  в  очі,
Коли  була  вже  на  краю.
Та  совість  мучила   щоночі:
У  гніві  вас  не  впізнаю.

І  ми  міняли  гнів  на  милість,
Любов  впускали  у  серця.
І  так  зникала  з  життя  сирість,.
Така  історія  ось  ця.

І  хай  живуть  слова  любові,
І    шаленіють    два  серця.
І  відчувається  в  півслові:
Хай  буде  вічна  ЛЮБОВ  ЦЯ!




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877066
дата надходження 24.05.2020
дата закладки 24.05.2020


Віталій Назарук

НЕ ВСЕ ЩЕ ВИПИТО ВИНО

Не  все  ще  випите  вино,
Не  всі  слова  почуло  вухо.
Життя  пробігло,  як  кіно,
Я  ж  свого  серця  не  послухав.

По  хаті  дим  від  сигарет,
Вина  немає  у  бокалі.
Висить  чужий  старий  портрет,
А  далі  що?  Що  ж  буде  далі?

Невже  нал’є  ще  хтось  вина,
Ще  спопелить  вуста  гарячі.
Хіба  в  мені  моя  вина,
Що  доля  бачилась    інакше.

Та  є,  що  є,    бо  ж  винен  сам,
Було  в  житті  усяке-різне.
Не  вірю  більше  чудесам,
Бо  вже  давно  прожито  ніжне.

Не  все  ще  випите  вино,
Не  всі  слова  почуло  вухо.
Життя  пробігло,  як  кіно,
Я  ж  свого  серця  не  послухав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877064
дата надходження 24.05.2020
дата закладки 24.05.2020


Віталій Назарук

ЖИТИ БЕЗ ПЕЧАЛІ В ОЧАХ

Коли  печаль  в  очах  твоїх  я  бачу,
Так  прагну  притиснути  до  грудей,
Зігріти,  щоб  відчула  ти  удачу,
Щоб  зняти  смуток  із  твоїх  очей.

Щоб  очі  засіяли,  наче  зорі,
Щоб  усмішка  торкнулася  лиця.
І  задзвеніли  на  соборі  дзвони,
Покликали  удвох  нас  до  вінця.

Щоб  поклялися  двоє  перед  Богом,  
Глибоко  заховали,  що  було.
Щоб  завжди  повертались  до  порогу,
Щоб  у    серцях  кохання  лиш  жило.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877063
дата надходження 24.05.2020
дата закладки 24.05.2020


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Трелі солов"їні

Прокинувся  світанок  від  пісеньки  дзвінкої,
Поглянув  -  на  калині  маленький  соловей
Витьохкує-виводить  веселої  такої,
Заслухався  -  не  вгледів,  як  ранок  вже  іде.

Пташина  все  співає,  та  так  вже  задушевно,
Розчулився  і  ранок,  пустив  сльозу-росу,
В  долоні  заплескали  у  лісі  всі  дерева,
Погожий  день  вподобав  теж  пісеньку-красу.

А  коли  вечір  синій  ступив  на  стежку  тихо,
То  знову  чути  трелі  тьох-тьох-фіть-тьох-ха-ха,
Здається,  що  і  плаче  й  зайдеться  щирим  сміхом
Аж  поки  нічка  прийде.Тоді  усе  стиха.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876926
дата надходження 23.05.2020
дата закладки 23.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ніколи не буду без тебе

Доторкнувшись  твоєї  руки,
Зазирнула  в  твої  карі  очі.
Нам  всміхались  із  неба  зірки,
Ясним  сріблом  із  темної  ночі.

Там  де  тихо,  ще  сплять  береги
І  де  стелять  перину  тумани.
Росянисті  стежки  пролягли,
А  кохання  писало  романи.

У  романі  твої  почуття
І  мої,  що  озвались  луною.
Скільки  буде  їх  ще  за  життя?
Та  один  збережемо  з  тобою.

І  нехай  пролітають  роки,
Хай  дощі  поливають  їз  неба.
Не  залишу  твоєї  руки
І  ніколи  не  буду  без  тебе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876925
дата надходження 23.05.2020
дата закладки 23.05.2020


НАДЕЖДА М.

Я ставлю крапку.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iqxPhi-SGvc[/youtube]

Пройшло,  пролетіло  і  ...  крапка,
А,  може,  ще  кому  лишить?
Розтало  усе,  ніби  хмарка,
Розумно  було  б  -  відпустить.

Неначе  надійно  ховала
Від  заздрощів,  "чорних"  очей.
Питали,  та  я  все  мовчала,
Про  це  не  вела  я  речей.

Бо  знала,  любов  любить  тишу,
Боялась  її  я  злякать.
Можливо,  її  я  покличу?
Та,  радять:  не  треба  кричать.

Та   де  ж  це  вона  притаїлась,
У  піжмурки  грає  зі  мною?
Невже  в  бездоріжжі  згубилась,
Чи  стала  вже  просто  чужою?

Кричи,  чи  мовчи,  та  як  хочеш,
Десь  ділася  казка...нема.
А  ти  її  все  ж  виглядаєш?
Картинка,  поглянь,    все  ж  німа..





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876924
дата надходження 23.05.2020
дата закладки 23.05.2020


Надія Башинська

ПЛАКАЛА ЧАЙКА…

Плакала  чайка,    над  морем  літала.
Плакала  чайка,  доленьку  звала.
Плакала  чайка...  безпомічні  крила.
А  інша  назустріч    щастю  летіла.

         Чому  ж  воно  так?  Чому  ж  воно  так?
         Життя  у  кожного  має  свій  смак.
         Комусь  гірчить,  комусь  болить.
         А  іншому,  бачите,  солодко  жить.

Плакала  чайка  на  краю  безодні.
А  інші  раділи,  їм  добре  сьогодні.
Плакала  чайка,  пінилось  море.
Та  не  болить  комусь  чуже  горе.

         Чому  ж  воно  так?  Чому  ж  воно  так?
         Життя  у  кожного  має  свій  смак.
         Комусь  гірчить,  комусь  болить.
         А  іншому,  бачите,  солодко  жить.

Плакала  чайка,  просила:"Дай,  Боже!
Ніхто,  крім  Тебе,  не  допоможе".
Плакала  чайка,  крила  збивала.
Одна  є  надія,  про  це  вона  знала.

         Чому  ж  воно  так?  Чому  ж  воно  так?
         Життя  у  кожного  має  свій  смак.
         Комусь  гірчить,  комусь  болить.
         А  іншому,  бачите,  солодко  жить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876877
дата надходження 22.05.2020
дата закладки 23.05.2020


Амадей

Лиш раз в житті буває така мить

Спочатку  душі  сонцем  напоіти  б,
А  потім  хай  зливаються  тіла,
У  небо  птахом  щоб  хотілося  злетіти,
Від  щастя  щоб  п"яніла  голова.

Від  щастя  серце  щоб  пісні  співало,
Від  щастя  світ  хотілося  обнять,
Кохання  другим  сонцем  щоб  сіяло,
Лилась  щоб  з  серця  Божа  благодать.

Коли  любити  хочеться  -  любіть,
Коли  співати  хочеться  -  співайте,
Лише  святого  в  бруді  не  качайте,
Не  оскверніть  оту  священну  мить.

Таке  в  житті  буває  тільки  раз,
Лиш  раз  в  житті  буває  така  мить,
Ця  щастя  мить  залишиться  для  нас
І  буде  вічно  голову  п"янить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876866
дата надходження 22.05.2020
дата закладки 23.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Танець ночі

У  діадему  ніч  збирала  зорі,
Вкладала  срібні  блискавки  туди.
На  сукні  гладдю  вишила  узори,
Щоби  вони  цвіли  немов  сади...

Замилувався  місяць  таким  дивом,
А  ніч  всміхалась  тільки  і  всього.
Кружляла  у  танку  вона  щаслива,
До  танцю  зазивала  щей  його.

Він  придивлявсь  лишень  до  рухів  ніжних,
Та  все  не  намагався  підійти.
Не  бачив  тих  очей  її  бентежних,
Боявся  в  її  серце  увійти...

Бажання  ночі  й  мрії  -    так  далеко,
Не  знає  чи  здійсняться,  ще  вони...
Прийде  у  гості  дню  -  чваньлива  спека,
А  нічка  танцюватиме  у  сні...











адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876823
дата надходження 22.05.2020
дата закладки 22.05.2020


Віталій Назарук

Я МУШУ ВИЖИТИ

Я  маю  вижити  в  цім  світі,
Вмирати  буду  поступово,
Перед  всіма  я  у  отвіті,
Допоки  буде  жити  слово.

Не  стане  слів,  замовкне  мова,
Назавжди  я  уста  закрию.
Щоб  знов  почули  чисте  слово,
Робити  буду  те,  що  вмію.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876802
дата надходження 22.05.2020
дата закладки 22.05.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Схожість

Зеленуватий  килим  і  жовтаві  цятки  -
Гостинці  сонячних  манер.
Пухнастики  на  диво  гарні,  наче  цяцьки.
Над  ними  неба  синій  флер.

Голівки  золотаві  -  прикрашене  стебло.
Всередині  -  молочний  сік.
І  безліч  тих  кульбабок  навколо  проросло,
І  квітнуть  так  за  роком  рік.

Листки  -  ланцетна  зелень,  і  яскраві  квіти.
Віночок  з  них  додасть  краси.
У  нім  дух  вільний,  жмені  щастя,  розкіш  світу,
Прозорі  крапельки  роси.

Хоч  нетривале  існування  жовтих  квітів:
Голівки  побіліють  враз.
І  рознесе,  немов  порошу  сніжну,  вітер,
Щоб  знов  порадував  цвіт  нас.

Людське  життя  так  схоже  на  життя  кульбабок.
Цвіти,  рости,  давай  плоди.
Всім  світло,  радість  подаруй  для  теплих  згадок,
І  залиши  добра  сліди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876714
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 21.05.2020


Ніна Незламна

Одяглася в вишиванку

Ой,  сьогодні  справжнє  свято
Подивись  на  мене  -  Тато!

Красуня    з  самого  ранку
Одяглася  в  вишиванку.

Пахощі,  розцвів  бузочок
Та  шкода,  не  йду    в  садочок

Знову  усіх  стривожили
Тож  карантин  продовжили


За  вікном    сонячний  ранок
Знаю,  сумувать    не  стану

Мамі,    посміхнуся  мило
Справді,  вишиванка  –  диво!

 Їй  подякую  за  працю
А,  ще  поцілую  бабцю

Фартушок,    її  робота
 Танцювать,    взяла  охота

Пригадала    свій  садочок
 Гоп-  гоп-гоп,    піду  в  таночок

Мов  мак  червоний,    спідниця
Хай  звеселиться,  світлиця!


Щоб  по  личку,  аж  рум`янці  
 Справді  ж  гарна  в  вишиванці!

***
ШАНОВНІ  ДРУЗІ,  ЧИТАЧІ!

ВІТАЮ  ВСІХ  З  СВЯТОМ  ВИШИВАНКИ  !
МИРУ!  ЗЛАГОДИ!  ЗДОРОВ*Я!
ДОСТАТКУ!  ЩАСТЯ  В  КОЖНУ  ДОМІВКУ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876702
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 21.05.2020


Віталій Назарук

БІЛИЙ ЦВІТ

Цвіт  залишу  в  своєму  серці,
Він  нагадає  про  весну.
Як  бджіл  гудіння  нових  терцій,
Зіл’ється  в  пісню  голосну.

Він  буде  гріти  мою  душу,
І  в  листопад,  і  при  зимі.
Я  через  те  хранити  мушу,
Цей  білий  цвіт  завжди  в  собі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876697
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 21.05.2020


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

А мені наснилась мама

А  мені  наснилась  мама
Молода,  вродлива,  статна
Та  усміхнена,  як  завжди,
З  печі  пироги  виймала

Свіжі,  теплі  та  рум"яні,
Припрошала  всіх  до  столу.
Дні  щасливі  пригадались
І  в  душі  озвались  болем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876696
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 21.05.2020


Віталій Назарук

ТРОЯНДІ

Ти  чарівна,  проте  одинока,
Поміж  квітів  в  колючках  зросла.
Хоч  милуєш  і  серце,  і  око,
По  житті  майже  завжди  сама.

Час  минув,  коли  ти  чарувала,
Хоч  для  когось  незмінна  завжди.
Ще  зузуля  не  все  відкувала,
Ще  далеко  твої  холоди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876695
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 21.05.2020


Надія Башинська

СОЛОДКИЙ СМАК

         Біля  хати  зранку  діти  старанно  полили  квіти.
Воду  брали  із  кринички,  поливали  ще  й  сунички.
Виноград  просив  Галинку:  "Дай,  будь  ласка,  хоч  
краплинку!"
Вишні,  яблуні  і  сливи  пити  в  Петрика  просили.
І  помітила  Галинка,  як  дивилась  капустинка...
помідори,  огірочки,  квасолинка,  сині  й  біб,  гарбу-
зи,  картопля  й  соя,  бурячки,  петрушка,  кріп.
         Де  ж  водиці  стільки  взяти?..    Діти  стали  хма-
рок  звати.  
Їх  почула  хмарка  біла  й  дуже  швидко  прилетіла.      
Припливла  за  нею  синя,  потім  приєдналась  сіра.
         Три  веселі  малі  хмарки  поливали  сад  і  грядки.
В  хмарок  лієчки  маленькі,  поливали  все  гарненько.
Потім  в  поле  полетіли,  і  ліс,  і  гай  ще  напоїли.
"Гав!  Гав!Гав!"  -  просив  Дружок,  -  ви  полийте  ще  й  
лужок."
         Луг  і  річку  напоїли  ще  й  веселку  засвітили.  В  ній  
сміється  сонце.  Так!
         У  праці,  знай,  солодкий  смак.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876597
дата надходження 20.05.2020
дата закладки 20.05.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Не забувай мене

Не  забувай  мене  в  ранковім  світлі  свята,
Коли  врочисто  сонце  розкриває  світ.
І  повногруддям  дихає  земля  завзято,  
Колише  вітровій  цнотливий  диво-квіт.

Не  забувай  у  день  напружено-гарячий
У  суєті  людській  бурхливої  ріки.
Тебе  одного  дочекаюся  терпляче,
Яку  б  нам  прірву  не  пророчили  б  роки.

Не  забувай  мене  в  безшумний  вечір  смутку.
Відчуй,  що  у  думках  терпких  лиш  ти  один.
І  не  зів*яла  досі  пам*ять-незабудка,
Немов  води  душа  черпнула  із  глибин.

Не  забувай  мене  в  безмовну  стиглість  ночі.
До  тебе  в  загадковість  сонну  прилечу
І  ніжно-ніжно  цілуватиму  я  очі,
Адже  любов  не  сохне,  це  ж  бо  вічний  чур.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876589
дата надходження 20.05.2020
дата закладки 20.05.2020


Віталій Назарук

МАМИНА ВИШИВАНКА

Одягну  яскраву  вишиванку,
Бо  сьогодні  свято  у  душі.
Крізь  вікно,  відсунувши  фіранку,
Подивлюсь  на  розові  кущі.

Приспів:
По  житті  мене  оберігає,
Силу,  як  стомлюся  додає.
І  на  сонці  кольорами  грає,
Ця  святині  в  серці  мому  є…

Цю  сорочку  вишила  матуся,
Крім  калини  крапельки  журби.
Я  на  свято  в  неї  одягнуся,
Бережу  її  немов  скарби.
Приспів.

Вишиванка  гріє  мені  душу,
Додає  краплиночку  тепла.
Берегти  її  я  завжди  мушу,
В  ній  любов  матусина  лягла.
Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876635
дата надходження 20.05.2020
дата закладки 20.05.2020


НАДЕЖДА М.

Тихе щастя

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ModxaW-sihk
[/youtube]
Хоч  ми  частинки  із  води,
Але  душа  про  це  не  знає.
Все  хоче  щастя  десь  знайти,
Його  по  світу   все  шукає,

Багато  зустрічей,  знайомств,
Але  не  те,  ураз  відчуває.
До  них  придивиться  тайком,
Та  своє  щастя  все  ж  шукає.

Пройде  чимало  пішки  верст,
Перелетить  через  моря.
І  від  дощів  промокне  вщерть...
Чи  стане  вдосталь  ще  вогня?

Але  шукає,  не  здається,
Та  як  до  щастя  знайти  путь?
Коли  ж  воно  усе  складеться,
Куди    шляхи  оці  ведуть?

І  ось  колись  вже  випадково,
Це  доля  вирішить  усе.
Не  будь  же,  щастя,  помилкове,
Давно  омріяне,  моє...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876581
дата надходження 20.05.2020
дата закладки 20.05.2020


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Заблукало літо…

Заблукало  літо  у  траві  високій,
Із  ромашок  білих  віночки  плело,
Хотіло  скупатись  у  малім  ставочку
Та,  на  жаль  дороги  туди  не  знайшло.

Тоді  попросило  вітра  допомоги,
Той  же  скрізь  літає,  знає  всі  стежки.
Поспішив  вітрисько  літу  на  підмогу
Вибратись  з  густої  у  росі  трави.

Подалося  літо  униз  до  кринички,
Де  молоді  верби  водять  хоровод,
Напилось  студеної  смчної  водички,
А  тоді  швиденько  бігло  на  ставок.

Лишило  на  березі  свого  капелюха
Й  чобітки  новенькі  та  у  воду  -  плюсь.
Накупавшись,  літечко  помчало  щодуху
На  луг,  там  де  коней  вороних  пасуть.

Підійшовши  ближче,  воно  зупинилось
І  вдихало  м"яти  дивний  аромат,
Поміж  незабудок  у  траві  вмостилось,
Притомилось  трішки,  можна  і  поспать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876574
дата надходження 20.05.2020
дата закладки 20.05.2020


Ніна Незламна

Как предсказание (проза)

     Начало  лета…    За  окном  уже  светло.  Солнечные  лучи    пробирались  сквозь  тонкие  голубые  шторы  и  уже  достигли  кровати.  Некоторые  из  них  касались  милого  личика    с    задорным  курносым  носиком,    ласкали  светлые    кудряшки  волос.  Лучи  солнца    касались  её  век,    заставляли  открыть  глаза.    Она  едва  открыла  их  и  потягиваясь,    повернулась  на  бок.  
 Вот  уже  и  утро,  наверняка    будет  хороший  день.  Лето,    красное  солнышко,  голубое  небо  и  много  -  много  всяких  цветов,  вот  что  теперь    буду  рисовать.  Интересно,  мама  спит,  или  уже  проснулась?  Наверняка  проснулась,  но    скорее  всего,  еще  нежится    в  кровати.    А  так  хочется  к  ней.    Залезть  в    теплую  постель  и  обнять  её.
Она,  вспомнив,  улыбнулась  …  Ой,  и  мне    так    же  хочется,    как,  наверное,    хотелось  маленькому  птенцу    под    мамино    крылышко.  Вчера    с  мамой  ходили  в  парк,    случайно,  у  куста  услышали  чириканье  птенца.  От  любопытства    заглянули  в  куст,  а  там….  В  гнёздышке  чирикал    взъерошенный  маленький  воробушек.  Он  едва  открывал  глаза  и  чирикал,  звал  на  помощь.  Потом    мы  быстро    отошли  подальше.  Присев  на  скамью,  следили,  скоро  ли  прилетит  его  мама?  Но  нам  не  пришлось  долго    ждать.  Как  только    отошли,  она  сразу    слетела  з  дерева,  попрыгала  у  куста  и  исчезла    среди  веток.  Он  больше  не  пищал.  И  я  так  хочу,  но  пищать  же  не  буду.
   Её  голубые  глазки  засветились  радостным  блеском.  И  она,  встав  с  постели  и  подтянув  штанишки  от  пижамы,  слегка  покачиваясь,  направилась  в  спальную  комнату  родителей.  
В  это  время  Светлана    уже  не  спала.  Она  пересматривала  журнал  «Мама  и  малыш».    Ведь  ей  до  родов    осталось  два  месяца.  Когда  родилась  Вика  они  жили  в  поселке  и    ей  помогала  мама.  Сейчас  же  как  всё    будет?  Лёгкое  волнение  теребило  душу,  сможет  ли  справиться  одна.  На  мужа  надежда  маленькая,  ведь  с  утра    и  до  ночи,  каждый  день  на  своей  фирме;  по  техническому  обслуживанию  и  ремонту  машин.  Приходит  домой  вечно  уставший  и  голодный  как  волк.    С  одной  стороны,  хорошо,  что    с  дочкой  всё  время  дома,  есть  время  приготовить    кушать.    С  другой  стороны,  все  же  плохо,  что  дочь  не  ходит  в  садик,  ведь  ей  осенью  идти  в  школу.  Лягу  в  больницу,  опять  придётся  нагрузить  маму.  Если  бы  помоложе,  а  то  ведь  года  берут  своё.  Да  еще,    эта  гипертония    её    мучит.
   Под    дверью  ,  Вика  прислушиваясь,  сделала  несколько  шагов  и  приоткрыла    её.
-Мама,    к  тебе  можно?
Дочь  прервала  её  мысли.  Отложив  журнал  в  сторону,  улыбнулась,
-Ты  уже  проснулась?    Ну  хорошо,  иди  приляг  возле  меня.
Дочь  ,  поправив  рукой  свои  волосы,    подошла  к  кровати.  
- Да  только  осторожно!-    отодвигаясь  заметила  Светлана.    И  гладя  её  по  голове,    продолжила,    
- Будь  осторожна.  Смотри    не  толкни  меня.
И  всё  же,  немного  отодвинулась.  Дочь    мило  улыбнулась,  прилегла  рядышком  и    заглядывая  ей  в  глаза,  
-А  что  братик  не  дал  тебе  поспать?  Опять  толкался.  Мам,    дай  я  послушаю  какой  он  вредный.  
-Ну,  что  ты  дочурка,  он  совсем  не  вредный.  Это  так  должно  быть.  Это  он  даёт  понять,  что  с  ним  всё  в  порядке.  
-Вот  видишь,  ведь  я  не  зря  рисовала    аиста  у  нашего  дома.  А  ты  мне  тогда  рассказала,  что  есть  такая  примета,  что  если  аист  к  кому    -  то  прилетит,  значит  родится  ребёнок.  А  я  знала,  что  у  меня  будет  братик.
 -Откуда,  солнышко?-  внимательно,  немного  с  удивлением,  заглянула  в    её  глаза.
-Вот  знаю  и  всё,-  она  обняла  её  и  поцеловала  в  щеку.  И  хитро  посмотрев,
-  О  мам,    дай  я  послушаю  как  он  стучит.
Слегка  улыбаясь,    взяла  руку  дочери  и  легонько  прислонила  к    себе.  
Та,    затаив  дыхание,  хлопала  глазами,  прислушивалась.  За  несколько  секунд      отодвинулась  ,    задрав  свой  маленький  нос,  сказала,
 -Нет,    ничего  не  слышу.  Он  не  хочет  чтобы  я  его  послушала.
-Наверное  уснул,    вот    ты    его  и  не  слышишь,-    сразу  возразила  и  хотела  обнять  дочь.  Но  она,  надув  губы,    слезла  с  кровати,  
-Пойду  к  себе….Ты  всё  равно  его    больше  любить  будешь,  чем  меня.  Я  знаю….    Да,    ты  сегодня    сможешь  мне  заточить  карандаши?  А  то  совсем  стёрлись,
-Ну  конечно,  моя  маленькая  художница.  Только    сначала  позавтракаем,  -  пристально  посмотрела  на  дочь.
     Провожая    её  взглядом,    вот    странно,  почему  так  часто  говорит,  я  знаю.  И  этот  её  рисунок  с  аистом,    ещё    до  зачатия  ребенка.Твердила,  что  будет  братик.  Вдруг    вспомнила,  что  недавно,  стоя  за  спиной  дочурки,  увидела  рисунок.  Девочка    с  жёлтыми  кудряшками  стоит  на  кладке  у  реки  и  подписано-  «это  я».  Странно,  а  ведь  одну    к  реке  никогда  не  пускали  и  откуда  взялась  кладка?  Фантазии…  А  может    соскучилась  за  рекой,  хочет  к  бабушке  в  поселок.  Да  там  красиво  и  мне  бы  туда  поехать,  ведь  воздух  свежее  и  спокойнее,  чем  в  городе.  Но  ведь  Руслана  одного  оставить  нельзя,    ему  сразу  даст  о  себе  знать  гастрит.
               На  кухне  свистел  чайник…    Вика,  уже  одета  в  синие  шорты  и  жёлтую  футболку,  ела  овсяную  кашу  на  молоке.  Немного    задумываясь,  спросила,
-А  ты  мне    сказку  прочитаешь?
Мать,    выключив    чайник,      удивительно  спросила.
-Что    сейчас?
-Угу!  А  что  нельзя.  Мне  так  хочется  рисовать,  но  тишина  меня  пугает.  А  мультики  надоели.  И  вообще  ,  что  сказки  можно  читать  только  на  ночь?
В  ответ,  слегка  сдвинув  брови,  возразила,
-Ну  почему?  Я  просто  должна  приготовить  кушать,  а  уж  потом…
Дочь  встала  из  –за  стола,    слегка  закрыла  глаза  и  тут  же  открыла  их.  Хитро  посмотрев,  сказала,
-Спасибо,  всё  было  очень  вкусно.  Мама,  я  тебя  жду.  
И  слегка  наклонилась.  Сдвинув  плечами,  расставив  руки  в  стороны,
-Я  как  самолёт  полечу  и  с  высоты    брошу  зернышек  воробушкам.
-Хорошо,    только  осторожно  на  балконе!  –      предупредила  её.  
Кружась,    ответила,
-  Не  волнуйся  ,  там,  мне  ничего  не  грозит.  Я  им  в  коробочку  насыплю,  а  сама  спрячусь  за  дверью.    Буду  любоваться,  как  они  будут  один  за  другим    прилетать,  чирикать    и  клевать  зернышки.  Потом  я  их  нарисую.
         Прошёл  месяц,    дни    проходили  без  приключений.  В  хорошую  погоду,    после  обеда  ходили  в  парк.  Девочка  почти  каждый  день  рисовала  цветы,  солнышко,    безоблачное  небо  и  даже  пыталась  красиво  нарисовать  птиц.
         А  время  спешило….  Светлана  не  очень    хорошо    себя  чувствовала,  отекали  ноги,  поэтому  последнее  время  в  парк  не  ходили.  Вика,    больше  времени,    занималась  рисованием      на  балконе.
       Однажды  в  обед,  Светлана,    насыпав      для  дочери  гречневый  суп  ,  погладив  по  голове,  сказала,
-Я    кушать  не  хочу,  пойду  прилягу.  А  ты,  моя  умница,  сама  поешь  и  может    мультики  посмотришь?
В  глазах    дочери  грусть,унылое  лицо,  тяжело  вздохнув  к  ней,
-Иди  мамочка.  Не  волнуйся  за  меня.  Я  уже  большая.  А  у  тебя  ножки  пухнут  из-  за  братика?  Это  что  навсегда?
-Ну  что  ты,  солнышко,  это  иногда  так  бывает,    потом  всё  пройдет.
 Она  ушла,  но  не  в  спальню,  а  пошла  на  балкон.  Грустное  лицо  дочери  её  взволновало.  Ведь  пару  дней  назад,  еще    весёлая    была,    хохотушка,    а  это  ходит,  как    в  воду  опущенная.    Интересно,  что  она  сегодня  нарисовала?  На  маленьком  столике  лежало  два  рисунка.  На  одном  из  них  ,  изображена    зелёная  высокая  трава  и  голубое    небо  с  оранжевым  солнцем.  И    три  фигуры,  под  низом  написано;  папа,  мама,  братик.    Интересно,  а  почему  себя  не  нарисовала?  Второй  рисунок  ,  ещё  больше  удивил.  Река  разукрашена  в  серый  и  тёмно  синий  цвет,  а  небо  почти  всё  затянуто    чёрными  тучами.  И  где  –то  вдалеке,  в  уголке,  красная  стрела.  Такой  представила  грозу?  Странно,  буквально  три  дня  прошло,    как  была  гроза,    небо  не  было    таким.  С  балкона  смотрела  вдаль.  Охота  прилечь,    совсем  отпала,  хотя  чувствовала  себя  неважно.    В  это  время  услышала,  как  дочь  включила  телевизор.  Шёл  мультик    -  «  Губка  Боб  Квадратные  Штаны».  Войдя  в  комнату,  увидела,  что    она  полулёжа  на  диване,    простым  карандашом  то  –  то  пыталась    начертить  в  альбоме.    Она,  слегка  торкнулась  её    кудряшек,    строго  сделала    замечание,
-Вика,  ты  же  знаешь,  я  запрещаю  тебе  рисовать  в  таком  положении.  Ну  отдохни  малость,    ведь  у  тебя  уже  и  так  много  рисунков.
 Она    не  перечила,  сразу    села,  свесив  ноги,  слегка  улыбнулась,
-    Ничего,  зато  это    будет  память  о  моём    детстве.  Разве  не  так?  Ты  же  их  не  выбросишь?  
-Ну,    что  ты,  они  всегда  будут  в  твоей  комнате.  Расставим  по  полочкам.  Скоро  пойдёшь  в  школу,  будет  меньше  времени  для  рисования.  Подрастёшь,    взрослой  станешь,  сама  будешь  удивляться  своему  таланту.  Вот  только    к  тебе  вопрос.  Почему  на  рисунках  речка  такая  темная?  И  на  другом  рисунке  подписала  нас,    а  себя  что  забыла  нарисовать?
Она  вдруг  изменилась  на  лице,  её  взгляд  показался  задумчивым,    смотрела  в  окно,
-А  меня  там  нет….  А  я  у  бабушки  буду,что  здесь  непонятного?    Мам,  а  как  вы  назовёте  братика?
-  Ну  вот  родится,  тогда  все  втроём  и  выберем  ему  имя,  -  погладив  её  по  голове  и  поцеловав  в  лоб,продолжила,-  Ну  я  пойду,  что  –то  устала.
     Прошло  около  недели,  Светлана  поглядывала  на  дочь,удивлялась.  Всё  таки  семь  лет  не  пять.  Может  так  взрослеет?  Стала  замкнутой  и  уж  очень  послушной.  Но  может  это  и  к  лучшему.  ..    Она,  в  который  раз,  хотела    дозвонится  к  маме,  но  телефон  находился  вне  зоны.  Да  связь  конечно,  не  лучшего  качества.Смотрела  на  календарь,  а  ведь    ещё  день  -  два  и    малыш  появится  на  свет.
Буквально  на  второй  день,  Вику  разбудил  отец,
-Дочурка,  открой  глазки,  просыпайся!    Я    уже    готов    отвезти  тебя    к  бабушке.  
-  А  что  мама  уже  в  больнице?-  резко  сорвалась  с  кровати.
Обеими  руками    протёрла  глаза.  И  поправив  волосы,    смотрела    на  него.
-Нет,  она    дома.  Вот  в  рюкзаке  твои  вещи.  Мы  так  решили,  она  завтра  поедет  в  больницу,  а    я  тебя    сегодня  завезу.
Она    вдруг  часто  –  часто  заморгала  глазами,  немного  щурясь,  словно  вспоминая,
-А  альбом  и    карандаши  положила?
-Ну  конечно,  не  волнуйся!    И  сказки    положила,  там    тебе  бабушка    будет  читать.  И  сама  больше  учись  читать.  Ничего  не  забыли,  не  волнуйся.
Одевшись,  она  побежала  в  спальню  к  маме.  Светлана  лежала  в  постели,
-Я  не  очень  себя  хорошо  чувствую,провожать  не  буду.  Ты  же  знаешь,  мне  тяжело  подыматься  на  пятый  этаж.
Дочь,  расставив  руки  в  стороны,  потянулась  к  ней,  в  желании  обнять.  Она,  ,наклоняясь  к  ней,    прошептала  на  ушко,
-Ты  моя  умница,  всё  понимаешь,  я  думаю,  ты  и  бабушку  не  будешь  расстраивать.    Будь  послушной,    аккуратной  девочкой  и    одна  от  дома  далеко  не  уходи..
Они  обнявшись  поцеловались.  Вика,  отойдя  в  сторону,
-Мама  ты  такая  красивая,  я  тебя  очень  люблю.У  меня    к  тебе  есть  просьба,  когда    родится    братик,  ты  сразу  назови  его  Димой.
Светлана,  нежно  посмотрев  на  неё,  улыбнулась,
-  Приедешь  от  бабушки  тогда  и  выберем  имя,  я  же    уже  тебе  говорила.
 Дочь,убрав  красивые  кудряшки  рукой,  наклонила  голову  в  сторону,
-    Если  честно,  мне  почему  –то  не  очень  хочется    одной  ехать  к  бабушке,  вот  если  бы    с    тобой.  Но  если  надо,  значит  надо,  потерплю.  Правда,  долго  ли    пробудешь  в  больнице,  ведь    неизвестно.    Я  тебя    очень  прошу  назови  его  Димой.
 Погладив  дочь  по  голове,    внимательно  посмотрела  в    глаза,
-И  от  чего,    эти  синие    глазки    стали  грустные?  Я  обещаю,  ты  там  долго  не  будешь.
-Ну  всё  мам,  пока,  -  махнув  рукой  и  слегка  нагнув  голову,  пошла  к  отцу.  
Отчего  такая  грустная?  Смотря  ей    вслед,  подумала  Светлана.  Ведь  раньше    только  и  разговоров,  что  поеду    к    бабушке,  ведь  там  очень  хорошо,  так  красиво.
           По  дороге    в  село,    Вика  с  машины    выглядывала  в  окно.    Все  больше  засматривалась  в  небо,  вдруг  спросила,
-Па-а  –п,  а  к  бабушке  дозвонились?
-  Нет,  это  будет  сюрприз.  Даже  не  знаем,    как  она  там  сейчас?  Чем  занимается?  Как  её  здоровье?
-Да  если  бы  я  стала  птицей,    взлетела  в  облака,    точно  бы  увидела  бабушку.  Пусть  даже  крохотной,  зато  бы  знала,  что  она  делает.  Или  уточек    кормит    или    в  огороде  бурьян  вырывает.
-Ох,  ты  и    выдумщица  у  нас  ,  -  он      слегка  повернул  руль  в  сторону,  продолжил,
-  Вот  и  село….  Смотри  в  саду  яблони  все  в  яблоках,  вот  это  урожай!  Только  ты  не  больно  прикладывайся  к  яблокам,  особенно,  если  будешь  пить    свежее  молоко.  Знай,  тогда    яблоки    нельзя    есть.  
Она,задумываясь  смотрела  в  окно,  не  спеша  заговорила,
-Да    мама,    целую  лекцию    прочитала  мне,  как  себя  надо  вести.  Да  мы  с  бабушкой  как  бы    и  не  ссорились.  Наконец-то  дождётся  меня…    Раньше,  когда  говорили  по  телефону,  говорила    что  соскучилась.    Обрадуется  моему  приезду….
   Машина  слегка  покачивалась…    Дочь,  с  заднего  сидения,  смотрела  вперёд,
-Вот  качает!  Ужас    какие  ямы  по  дороге,  как  здесь  машины  ездят?  И  почему  так  далеко  забралась  наша  бабушка.
Он  засмеялся,
-Мы  в  дороге  ровно  один  час.  Не  так  уж  и  далеко,  зато    лес    и  река  почти  рядом.  Мама    очень  скучает  по  селу,  всё  вспоминает  как  в  детстве    с  дедушкой  по  грибы  ходила  да  в  реке  купалась.
                 Мария  Петровна    не  была  удивлена  приезду  гостей,  поскольку  знала,  что  дочь  скоро  должна  родить.  Обнимая  и  целуя  внучку,  сказала,
-Уж  пять  дней,  как    что-то  со  связью,  никто  из  села,    ни  к  кому  не  может  дозвониться.  Говорят  -  идут  работы…    Со  дня  на  день  обещают  сделать,    вот    уж  посмотрим.
   Она,  сложив  гостинцы  в  сумку,    поднесла  к  машине  и  сказала,  
-Ты  смотри  там,    Руслан,  езжай  осторожно,  не  гони  машину.  Когда  родит,  постарайся  дозвониться  к  нам.  Да  я  и  сама  буду  пробовать  вас  набрать.
Вика  подошла  к  отцу,
-Папочка  я  тебя  очень  люблю.  Нагнись    я  тебя  поцелую.
Улыбаясь,  взял    дочку  на  руки,
-Ну  что,  моя  принцесса,    придумала  чем  будешь    бабушку  развлекать?
Она  поцеловала  его  в  щеку  и    одновременно  моргнув    двумя  глазами.  Лбом  коснулась  его  лба  и    тихо  ,  почти  шепотом,  сказала,
-Чем  -  чем,  как  будто  ты  не  знаешь,  она  любит  мои  рисунки.  Слушай,  я  говорила  маме,  хочу  что  бы  братика  Димой  назвали.  Это  красивое  имя,  пусть  знает,  что  это  имя  я  предложила.
Он,  погладив  её  по  голове,  поставил  на  землю,
-Ты  сама  ему  скажешь.  Ну  я  поехал,  думаю,    через  дней  пять  ты  будешь    дома.
   Вечером  они  с  бабушкой  пошли  к  речке,  напомнили  уткам,что  пора  возвращаться  домой.  И  те,  подавая  звуки,  взмахивая  крыльями,  один  за  другим,      выходили  из  воды.  Они  пропустили  их  вперёд      и  Вика  весело,  помахивая  обеими  руками,  подбадривала  их,
-Ах  вы  хорошие,    травки  наелись,  вдоволь    накупались,  пора  уж  и  баиньки.
Мария  Петровна  шла  чуть  сзади  и  любовалась  внучкой.  Какое  милое  дитя,  скоро  начнётся  школа,  начнутся  мучения.  Да,  это  время    быстро  пролетит.  Иль  дождусь  увидеть  её  счастливой,  иль  доживу  я,    со  своим  давлением,    до  её  свадьбы,  а  так  бы  хотелось..  
       Возле  своей  конуры  лежал  старый  пёс  Серый,  он  внимательно  смотрел  за  всем,что  происходило    во  дворе.    Вику  он  любил,    но  подняться  ему,  наверное,    было    лень.  Хотя  очень  любил,  что  бы  его  погладили  по  голове  и  дали  кусочек  хлеба.  Внучке  не  надо  было  напоминать,  она  знала,  что  каждый  вечер  его  надо  покормить  хлебушком.    И  сейчас,  перед  тем  как  его  дать,она  оторвала  себе  кусочек  и  хитро  посмотрев,  подошла  к  нему,
-Ну  что,  не  сердишься  на  меня?  Ну  ты  же  не  жадный,  бабушка  и  мама  говорят,  надо  делиться.
Мария  Петровна,    смеясь,  сказала,  
-Вот  уж  хитрая.  Ну  -  ка    на  ещё  этот  кусочек,    дай  ему.  Я  тоже  поделюсь  и    я  не  жадная….
                   На  столе  альбом  и  карандаши…  Вика  присев  на  стул,  складывала  карандаши  в  коробочку,
-Бабуль  ,    а  пойдём  завтра  к  речке,  я  хочу    нарисовать  уточек  в  воде.    
-Ну  почему  не  пойдём?  Пойдём…  У  нас,  немного  далее,  за  камышами,  кладка  есть,  рыбаки  сделали.  Я  ноги  помою,  а  ты    у  берега  маленько  искупаешься.  Если  вода  не  будет  холодной.  Только  без  меня  ни-ни,  в  реку  не  ходи.  Песок  только  по  краюшке,  а  далее  глубоко.  Ну  всё,    пора  молоко  пить,  чистить  зубы  да  будем    спать  ложиться.  А    сказку  тебе  прочту    маленькую.    Уж  вижу  глазки  усталые,  намаялась  за  целый  день.
                     Утром  Вика  проснулась  от  крика  петуха.    Улыбаясь,    хихикнула  и    встала,  как  Ванька    -  встанька,      сразу  забралась  на  стул  у  открытого  окна.  Едва  не  вываливаясь  с  него,громко  сказала,
-Эй!  Что  поёшь,  спать  не  даёшь?  А  ты  наверное  пшенички  хочешь?  
 И  сняв  ночую  рубашонку,  всунулась  в  летнее  платьице  розового  цвета.
В  это  время    Мария  Петровна  варила  овсяную  кашу  на  молоке,    услышав  внучку,  громко  позвала,
-Вика,  я  здесь  на  кухне.
Она    в  при  прыжку  забежала  к  ней.  Увидев    внучку,  приветливо  улыбнулась,
-Ну,  ты  как  принцесса  в  этом  платьице,  а  кудряшки  запутались,  надо  привести  себя  в  порядок.  
Вика  сразу  повернулась  уходить,  -  Это  я  знаю,  пойду  всё  сделаю.
Буквально  через  пять  минут,  уже  умытая  и  причёсанная  сидела  за  столом.    Набирая    в  рот  воздух,    дула  в  кашу,  облизывая  ложку,  спросила,
-А  курочкам  и  петушку  ты  дала    пшенички?
В  ответ,  Мария  слегка  улыбнувшись,  ответила,
-Конечно  дала.  И  Серого  без  тебя  накормила.Ты  так  сладко  спала.  А  кудри  твои  шелковые  на  подушке,  ну  точно,    как  у  принцессы.  
Внучка  довольно  посматривала  на  неё.Прищурив  глаза,  сморщила  нос  и  сказала,
-Ну  прям  таки  принцесса….
И  сразу  приумолкла.  Доела  кашу,  встав  из-за  стола,
-А  где  телефон,?  Я  папу    наберу,  скажу,  что  у  меня  всё  нормально.
Мария  удивилась,,
-А  почему  не  маму?
В  ответ  сдвинув  плечами,
-Ты  что  не  понимаешь,  маму  сейчас    тревожить  нельзя.  Папа  сказал,  если  что  надо,  чтобы  ему  звонила.
 Она  несколько  раз  набирала  номер,  но  так  и  не  дозвонилась.  Показав  телефон    бабушке,та  сказала,что  нету  зоны.  Внучка  разочарованным  голосом,  
-Я  пойду  воробушкам  дам  зернышек,  я  дома  всегда  их  кормлю.
Мария  возразила,
-Да  они  возле  кур  уже  наелись,  посмотри  на  крыше  сарая  как  весело  чирикают  да  свои    пёрышки  чистят.  Сходи-  ка    лучше  в  сад,  чёрной  смородины  поешь,она    с  куста  вкуснее.
     После  обеда  они  пошли  к  речке.  Идти  –  то,    по  тропинке  через  огороды,    не  более  пяти  минут.  Она    отдала  бабушке  карандаши  и  альбом,  вырвалась  вперёд.  И    стоя    на  кладке,  подняв  руки  вверх,  произнесла,  
- Ах  ,  какая  красота!  Мне    кажется,  я  руками  достаю  голубое  небо!  
Опустив  руки  и  слегка  опустив  голову,  засмотрелась  в  воду,
-Посмотри  как  блестит  вода  в  реке!  Лучи  солнца  так  глубоко  светят  и    даже  рыбок  видать.
Этот  день  был  прекрасным  ,  солнечным  и  тёплым.  Вика  два  раза  плескалась  в  реке.    Бабушка  стояла    по  колена  в  воде,    недалеко  от  неё,  прищуриваясь  от  солнца,    каждый  раз  напоминала,  
-Далеко  не  иди,  там  глубоко.
 После  купания,с  наслаждением  ели  варёные  яички  и  пили  молоко.  Затем,    Вика,    сидя  на  кладке,    что-  то  рисовала  в  альбоме.
   Собирались  домой,  уж  под.  вечер.  Мария  Петровна    выйдя  на  кладку,  подняла  телефон  вверх,
-Вика!  Кажется  сейчас  дозвонимся.
Она  поговорила  с  зятем  и  дала  телефон  внучке.  Та,  соловьиным  голосом  ,  рассказала  как  прошёл  у  неё  день.  Руслан  им  сообщил,  что  завёз  жену  в  больницу.
       Прошло  три  дня…      Они  были  на  кладке,уже  собирались  идти  домой,  как  раздался  звонок.  Мария  Петровна  улыбаясь,  на  телефоне  нажала  зелёную  кнопку.  Вика  в  это  время  собирала  карандаши  в  коробку  и  поглядывала  на  бабушку.  Удивилась,что  она  сначала  разговаривала  весело,  а  потом  вдруг  изменилась  на  лице,
-Я  всё  поняла.  Ну  как  она  ?    Ну  хорошо,  звони,  может  как  раз  дозвонишься.  Нет.  Хорошо.  Пока.  
Вика  смотрела  на  неё,  в  недоумении,  спросила,
-А  что  со  мной  говорить  не  будет?
 -Я  тебя  поздравляю  ,  у  тебя  есть  братик,  а  у  меня  внучек.
 Она    поспешила  к  ней,  обняв  за  талию,  весело  сказала,
-Ура  бабуля!  А  я  ему  уже  имя  придумала,  назовём  его  Димой.
Она,  обняв  двумя  руками  плечи  девочки,  старалась  спрятать  слёзы.  Шутка  ли,      кесарево  сечение…  Хотя  бы  всё  нормально  было.  Конечно,  мальчик  четыре  кило  и  восемьсот  грамм,  богатырь!  Как,  она  бедная,    теперь  на  руки  его  сможет  взять,  коль  так  порезана?Господи,помоги  ей  в  эту  трудную  минуту!  И  пряча  глаза,  посмотрела  в  сторону.  Вдруг,  увидела  у  тростника  лодку,  отвлекла  внучку,
 -Смотри,  вон  там,-  она  показывала  рукой,  -    Гляди,  а  мы  и  не  заметили  рыбаков,  и  они  молчат,    не  признаются.
Она  громко    спросила,
-Эй,    дед  Федор!    Ты  что  ли?
-Чего  не  признаётесь?  Хотя  бы  поздоровались….
Дед  крутил  спиннинг    и  к  ней  громко,
-Уж  домой    собираемся…    Боялись  рыбу  распугать.  А    я  гляжу,  это  что  внучка  приехала?  
Она,  немного  покраснев  на  лице,  почти  прокричала,
-Да,    а  что  не  узнал?
В  ответ,    он  кивнул  рукой,
- Не  узнал,  подросла  за  год...
 Вика,  задрав  голову  доверху,  спросила,
-  Дед  Федор,  это  тот  который  меня  в  том  году  угощал  ранней  черешней?  А  с  ним,  что  за  мужчина  такой  высокий?
Она  погладив  её  по  голове,
- Этот  мужчина,  его  сын  Андрей.  Они  здесь  недалеко  живут,третий  дом  от  дороги.
- Ого,  дед  такой  низенький,  а  сын  такой  высокий!
Мария,  взяв  её  за  руку,
- -  Да,    так  бывает,  старенькие  растут  вниз,  а  молодые  вверх.
 Внучка  хихикнула,
- Ну  бабушка,    скажешь  такое…
     Прошло  несколько  дней…    Вика  хозяйничала  вместе  с  бабушкой.    Мария    днём,  хоть  немного,  но  ложилась  отдыхать.  Просила  её,  чтобы    тихонько  рисовала,  жаловалась,  что  плохо  себя  чувствует,  хотя  это  скрывала  от  детей.    Но  у  девочки    пропало  желание  рисовать.  Она  набрасывала  эскиз  быстрыми  уверенными  штрихами,  но  красиво    разукрасить  не  удавалось.  Всё  казалось    хмурым,  облака  почти  касались  речки  и  никак  не  могла  подобрать  цвета,чтобы  вода  была  посветлее.  Хотя  и  рисовала  на  ней  белые  лилии,  но  листья  почему  получались  довольно  темными.  В  который  раз,  посматривала    на  телефон.  Ей  так  хотелось  услышать  голос  мамы  и  папы.  Но  бабушка  предупредила  её,  что  мама  задержится  в  больнице  и  еще  придется  немного  подождать.  Что  возможно  и  мама  с  братиком,  сразу,    после  больницы  приедут  сюда.
           Со  связью    снова  были  проблемы  и  это  раздражало  и  Светлану  с  Русланом,      и  их  обеих,  ведь  они  ждали  звонка.  И  Мария  пыталась  набрать,  но  ничего  не  получалось.
 В  этот  день,    с  утра    стояла  чудная  летняя  погода,  хотя  был  и  август,но  еще  было  довольно  тепло  и  днём  и  ночью.  Но  ближе  к  полудню  по  небу  собирались  темные  тучи.  Мария  Петровна  с  утра  капала  сердечные  капли,
-Знаешь  это  видно  погода,  так  на  меня    действует.  Видать  снова    давление.  Я  прилягу…
Вика    испуганными  глазами  смотрела  на  неё,-
-  А  может  скорую  надо  вызвать,  бабуль  ?  Здесь  тоже  набирают  сто  три?
-Да  нет,  я  полежу  и  всё  пройдёт.  Тем  более  зоны  опять  нету,    разве  что  попробовать  пойти  на  кладку,  подальше  от  леса,    там  появится…  Она  сидела  на  маленьком  стульчике  возле  неё.  Взяв      за  руку,сказала,
Ну  полежи  маленько,  может  и  правда  пройдёт.
           В  это  время,  Руслан    с  роддома  встречал  жену  с  сыном.  Они  решили,что  он  сразу  отвезёт  её  к  маме.  Хотя  бы  на  пару  недель,  чтобы  немного    окрепла  после  больницы.  Да  и  дочь  будет  рядышком,  будет  помощницей  и  будет  спокойнее  всем.
         Вика  рассматривала  книгу  со  сказками  и,    в  который  уж  раз,  беспокойно  посмотрела  на  бабушку.  Она  лежала  с  закрытыми  глазами,  Глазки  забегали  по  её  лицу,  показалось,что  она  не  дышит.    Рукой    дотронулась  щеки  и  тихо  к  ней,
-Бабушка….  Бабушка!
 Но  она  не  реагировала  ни  на  её  руку,  ни  на  слова.  Она  громко  позвала,
- Ты  слышишь  меня?
Маленькая  рука  потянулась  к  телефону.  В  голове  гудело,  по  телу  расходился  холод.  Позвоню  папе.  Нет,  наверное    вызову  скорую.  Она  пыталась  несколько  раз  набрать  номер  скорой,  но  связи  не  было.  Словно  птица  из  клетки,  выскочила  на  улицу,  несколько  дождевых  капель  попало  ей  на  лицо.  Волнуясь,  бросила  взгляд  на  небо,  со  всех  сторон  надвигались  тёмные  тучи.  Ею  овладевал  страх  неизвестности.
-  Надо  идти  на  кладку,  там  дозвонюсь,-  уговаривала  себя,    шептала    по  дороге,-      Погоди  бабуля,погоди  родимая,  я  быстро,  я  успею.
Холодные  крупные  капли  попадали  на  лицо,    на  шею,  стекали  на  хрупкие  маленькие  плечи,  мочили  платьице.    Запыхавшись,  она  подбегала    к  кладке,  навстречу  ей    шли,    те  же,  рыбаки.  Дед    удивился,
-Ты  что  под  грозу  искупаться  пришла?  А  бабушка  где?
Она  сдерживая  слёзы,    на  ходу  ответила,
-Надо    бабушке  скорую  вызвать,  ей  очень  плохо,  она  лежит  и  молчит.
Быстро    двигалась  по  мокрой  кладке,  подошла  к  середине  и  подняла  руку  с  телефоном  вверх.  Но  там  было  всего  две  полоски.  
Дед  Федор  остановился  и    к  сыну,
-Кажется  дождь  утих.  Погоди  малость,  ей  надо  помочь.  Вон  гроза  будет,  а  она  с  телефоном,  это  же  опасно.  Иди,  ты  же  повыше  меня,
я  подожду  и    все  вместе  пойдём.  Потом  ты  домой,  а  я  с  ней  пойду,  посмотрю,  что  там  с  Марией.
В  это  время,  Вика  подалась  вперёд,  не  замечая,  стала    на  краю  кладки  и  вдруг  подскользнулась  ,  выпустила  телефон.
-  Ой!-  вырвалось  с  груди.  Пыталась  поймать,  но  пошатнулась,подскользнулась  и  упала    в  реку.
       На  кладке  лежал  телефон.  Андрей      нёс    девочку  на  руках,  положил  на  траву.  Федор  быстро  подбежал,  но  ужаснулся.  На  виске  сочилась  кровь,  тело  несколько  раз  дрогнуло  и  вытянулось.  
   В  это  время  Андрей  уже    был  на  кладке,  вызвал  скорую  помощь    и  сразу  выключил  телефон,  возвратился  к  ним.    Небо  побагровело,  ослепительная  молния  вспорола  его  пополам.  Мгновенный    взрыв  пламени  на  другой  стороне  реки,  молния  попала  в  дерево.  Федор  упал  на  колени  перед    девочкой,  не  мог  сдержатся,  рыдал  навзрыд.  Андрей    на  руке  послушав  пульс,  удушливым  голосом  произнёс,  
-Нет  уже  поздно,  она  мертва.
         Гроза  снова  разрезала  небо  пополам,  сильный  грохот  раскатился    и  понёсся  вдаль.  Они  оба  плакали.    И  заплакало  небо,  пустился  сильный  ливневый  дождь.  Из  ниоткуда    взялся  сильный  ветер,  он  придавал  силы  дождю.    Им  казалось,    ему  не  будет  конца,  промокшие  насквозь,  её  тело  прикрывали    собой.  Минут  двадцать  лило,  как  из  ведра.  Когда  дождь  утих  и    одновременно  приутих  ветер.    Андрей  из  под    перевёрнутого  ведра  достал  тряпку,    с  неё  вытащил  телефон.
-  Надо  милицию  вызвать.  Ой,  по  этой  дороге  попробуй  добраться.    А  скорая  в  соседнем  селе,  так,  что    должна  скоро  быть.  Я  указал  адрес  Марии.
 Дед  ,  с  опухшими  глазами,    охрипшим  голосом    едва  заговорил,  
-Ты  здесь  сиди,  а  я  пойду  к  Марии,  на  минуту  заскочу  домой,  штаны  переодену,  а  то  худо  мне  будет,  не  молодой  же.
           Когда  всё  небо  засверкало  от  грозы,  внезапно  заплакал  малыш.  Они    успели  доехать  до  села.  Руслан  остановил  машину  у  сада,    
-  Подождём  малость,  пусть  гроза  да  дождь  пройдёт,  почти    ничего    видно,  еще  в  яму  попадём.
-Вот  непогода,  а  гром,  можно  оглохнуть  -  поддержала  разговор  Светлана    и  продолжила,
-Он  есть  хочет.  Как  раз  покормлю.  Она  приложила    сына  к  груди.
После  дождя,  Руслан  завёл  машину  и  не  спеша    тронулись  с  места.  Хотя    колёса  скользили,  но  всё  же    потихоньку    подъехали  к  дому  Марии.  Малыш  уже  спал  в  люльке  колыбельке.
     Серый,  не  сидел  в    конуре,  он  помахивая  хвостом    метался  по  двору.  Руслан  вылез  с  машины,  открыл  ворота.
 В  этот  момент,  из  дома  вышел  дед  Фёдор,
-А  вам  кто  позвонил?
Светлана  в  недоумении  смотрела,    то  на  Руслана,  то  на  деда.  Почему  он  здесь?  Что  с  мамой?  Где  Вика?  Она  вылезла  из  машины,  ничего  не  спрашивая,    вбежала  в  дом.  Сразу  кинулась  в  комнату,  где  спала  Вика.  По  дивану,  в  глаза  кинулись  рисунки,такие  же  как  дома.Небо  в  тучах,    гроза,  черные  птицы  над  тёмной  рекой.  А  на  полу  лежал  рисунок,  на  котором  она  с  мужем  и  мальчик,внизу  надпись  братик  Дима.    Сгоряча  схватила  рисунки    и  влетела  в  спальню  мамы.  Мать  лежала  бледная,  как  стена.  Увидев  дочь,  в    её  глазах  появились  слёзы.
Светлана  лишь    успела  спросить,-  Что  с  тобой?
Но  сию  секунду,  к  ней  подошёл  Руслан.  Сзади    него  зашли  двое  мужчин  в  белых  халатах.
 Руслан  вывел    её    во  двор,
- Иди  к  сыну!  У  мамы  наверное  инсульт.  Я  пойду  к  врачам.
 Ведь  дед  Федор  уже  успел  ему  рассказать,  что  случилось    на  реке.Сжав  руки    до  боли  в  кулаки,  он  не  знал  как  лучше  поступить.      Едва  сдерживая  волнение,    он  решил  пока  не  говорить  жене  о  дочери.  Приедет  милиция,  пусть  уж  потом.  Один  за  другим  удар,  как  это  можно  пережить.  Ему  хотелось  кричать,желание  завыть,  как  заблудившемуся    волку,  среди  пылающего  леса.
         Врачи    вошли  в  положении  молодых,  забрали  Марию  в  больницу.  Она  так  и  не  узнала  о  случившемся.
       Прошло  два  дня.  В  доме  тихо  –  тихо.    Запах  свечи  разносился  по  комнате.  У  входа  на  лавке  сидело  несколько  старушек.  Зеркало  трюмо  завешено  белой  простынёй.  На  тумбочке  карандаши  и  альбом.  Светлана  сидела    на  стуле  и  смотрела  на  останки  дочери.  В  белом  платьице,  она  лежала  как    спящая  принцесса.  Над  головой  лежал  венок  из  крупных  белых  ромашек.  Ручки  и  ножки  прикрыты  полевыми  ромашками.
   Убитая  горем,  она  словно  пьяная,  напичкана  медикаментами,  держала  в  руках  рисунки.  Уж  не  было  слёз.    Губы    её  не  уставали  шептать,
-  Если  бы  я  знала…  Если  бы  я  знала.  Эти  же  рисунки,  были    как  предсказание  мне,  почему  я  недоглядела…
                                                                                                                                                         19.05.  2020.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876501
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 19.05.2020


Валентина Ланевич

Ім’я

Душа  співає  в  тремтливім  леті,
Із  вуст  гарячих  слова  палкі.
Немає  кращих  на  всій  планеті
За  ті,  що  в  серці,  як  мед,  п’янкі.

Ти  мій  коханий,  ти  мій  єдиний,
Як  легкокриле  ім’я  твоє.
Пухом  кульбабки,  зором  незримим,
Ніжно  торкаєш,  щастя,  -  ти  є.

Дякую  долі  за  зустріч  ранню,
В  осінню  пору  тепла  посів.
Вливавсь  у  мене  новою  гранню,
Вулканним  вихром  із  почуттів.

Пила  всеціло  твою  нестримність
Та  віддавала  свою  до  дна.
Вплітаю  стрічку  у  часу  плинність,
Зоріють  букви  -  любе  ім’я.

19.05.20  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876506
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 19.05.2020


Надія Башинська

НАЙКРАЩІ НАПИСАНІ ВІРШІ?. .

Найкращі  написані  вірші?..
Тоді  нам  навіщо  старатись,
як  можемо  їх  ми  читати
й  у  святості  їхній  купатись?

Найкращі  написані  вірші,
у  них  кожне  слово  ясніє?..
Тоді  нам  навіщо  старатись,
так  більше  ніхто  ж  не  зуміє?

Та  ллються  потоком  нестримним
слова  мої  з  серця...  ласкаві.
Калинова  в  ґроні  тут  гілка,
синички  на  вишенці  жваві.

Спориш  вже  цвіте  край  дороги,
метелики  в'ються  в  таночку.
На  тин  заліз  Мурчик...  дрімає,
Дружок  заховавсь  в  холодочку.

А  я  одягну  вишиванку,
ясніють  в  ній  барви  святкові.
Ой  скільки  ж  на  ній  гарних  квіток...
легкі,  мов  слова  в  нашій  мові.

Зберу  я,  немов  намистинки,  
слова  ті  і  вам  подарую.
Щоб  ви,  як  і  я,  всі  раділи...
їх  музику  серденьком  чую.

Бринять  вони  весело  й  дзвінко,
мов  бджілки  в  весняному  гаю.
З  них  пишуться  вірші  найкращі
щоденно...  я  це  відчуваю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876493
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 19.05.2020


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.05.2020


Олекса Удайко

НЕ САДЖУ

         [i]Слова,  слова!
         У  чо́му  ваша  сила?..
         Який  слова
         лишають  в  серці  слід!  [/i]
[youtube]https://youtu.be/KmqRCw9zsLM[/youtube]
[i][b][color="#16c1c4"][color="#0c948d"][color="#640066"]"Я    не  саджу  культур  багаторічних  ,–  
казав  мені  раз  літній  чоловік,  –
і  цуценят  здорових  чи  калічних    
не  заведу  –  через  поважний  вік.

Плодами  ж  бо  дерев  не  скористаюсь,
й  не  хочеться,  щоб  пес  осиротів,
коли  з-за      гір  посуне  раптом  старість,  
а  як  кончина...    то  –  і  поготів…”

Та  не  послухав  я  –  копав  криницю
й  сад  буйноцвітний    всьоме  посадив…
З  криниці  п’ю  цілющу  сік-водицю.
та  маю  у  житті  немало  див.  

В  тіні  више́нь  голубляться  дівиці,
скубе    бамба́ру*  вадка  дітвора,
а  цямринам  холодної  криниці
б’ють  чолобитну  мешканці  двора

Мій  вірний  пес  вестиме  до  останку
мій    по  землі,  нехай  невірний,  слід

туди,  де  я  свою    останню  бранку
зустріну...  Жив  бо  вже
                                                                               немало  літ…[/color][/color][/color][/b]
 
20.05.2020
_________мося
*Ягода  (діал.)

На  світлині:  ота  красуня,  посджена  мною  7  років  тому,  
цієї  весни  розродилась  буйним  цвітом!  Милуймося![/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876478
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 19.05.2020


НАДЕЖДА М.

Як пояснити це душі

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fpGPHa1G53M[/youtube]

Як  пояснити   це  душі,
Що  не  завжди  бува,  як  хочеш?
До  неї,  як  знайти   ключі?
Переконати  вряд,  чи  зможеш.

Вона  не  чує  й  знать  не  хоче,
Спішить  туди,  де  добре  їй.
Її  туди  лиш  треба  й  конче,
І  тут  перечити  не  смій.

Вона  проста,  тендітна,  ніжна,
І  вірить  завжди   у  добро.
Можливо,  інколи  і  грішна,
Не  вірить,  що  буває   зло.

Коли  спіткнеться  ненароком,
Поплаче  мовчки,  бо  болить.
Не  стане  це  її  уроком,
І  знову  в  полум"ї  згорить.

Після  падіння   -  знову   розквіт,
Душа  живуча,  пробача.
І  рани  всі  свої  загоїть,
У  доброті  себе  вбача...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876464
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 19.05.2020


Віталій Назарук

КРАПЛИНА ВОДИ

Води  краплина,  мов  перлина  –
Це  і  роса,  це  і  сльоза.
Із  крапелин  вгорі  хмарина,
А  з  хмари  дощ,  або  й  гроза…

Крапля  води  –  бальзам  на  душу,
Коли  потріскала  земля…
Вона  життя  землі  ворушить,
Зелений  килим  застеля.

Це  життєдайна  Божа  сила,
В  ній  інформація  небес.
Вона  дає  природі  крила,
Вона  –  це  чудо  із  чудес.

Хоч  і  маленька,  та  нівроку,
Коли  разом  –  творить  дива.
Краплина  –  це  життя  під  боком,
В  ній  є  душа  й  вона  жива.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876453
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 19.05.2020


Віталій Назарук

СКРИПАЛЬ І СКРИПКА

І  притиснулась  скрипка  до  плеча
Ридала  так,  як  ще  ніде  й  ніколи.
Котилася  сльоза  у  скрипача,
Від  гри  такої  люди  всі  хололи…

У  грі  своїй  він  душу  виливав,
Все,  що  було  на  серці,  скрипка  грала.
Смичок  щомиті  наче  оживав,
Публіка  -  губка  гру  усю  вбирала.

Замовкла  скрипка  враз,  лише  на  мить
І  заспівала  пісню  про  кохання.
Усі  почули,  як  комар  летить,
Тиша  була...  Мов  музика  остання…

І,  браво!  Браво!  Зал  репетував.
Скрипка  ще  грала  про  любов  і  долю.
Скрипаль  дивився  і  чомусь  мовчав,
Бо  в  серці  зберігав  частину  болю…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876452
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 19.05.2020


CONSTANTINOPOLIS

*** Росія - одвічний наш ворог!!!***

[b]Коли  на  Вкраїну  насунилась  чорна  Орда…
Коли  чорний  попіл  вкривав  мої  вільні  степи,  наче  морок…
Згадай  їх  терор  на  Русі  і  скажи:    -  «Московія  –  одвічний  мій  ворог!».[/b]

[b][color="#ff0000"]В  той  час,  коли  беркут  плямистий,  -  загони  манкуртів  у  чорних  шоломах,
Вбивали,  без  жалю,  мій  вільний  народ,  за  прапор  і  мову…
Коли  на  останніх  хвилинах  життя  у  простір  лунав  зойк  душі,
У  Бога  про  допомогу,  кричи  у  весь  Всесвіт  Буття:  «Росія  –  ти  вбивця  і  ворог!».[/color][/b]

[b]Коли  їх  спецназ  сараною  окуповував  Крим  український,  
А  в  Слов’янськ  зайшли  терористи  Стрєлкова…
В  той  час,  без  жалю,  безневинних  ченців  розстріляли..
З  ненавистю  в  серці  скажи:  «Росія  –  одвічний  мій  ворог!».[/b]

[b][color="#ff0000"]Коли  у  донецьких  катівнях  в  солдат  полонених,
Рубали  їм  руки,  і  різали  голови,  і  шкіру    здирали  з  живого…
Ковтни  кров  червону,  що  ллється  із  рота…
Садистам  у  ввічі  скажи:  «Росія  –  ти  клятий  і  довбаний  ворог!».[/color][/b]

[b]Коли  в  Іловайську  нас  всіх  оточили;  поранених,  вбитих,  живих…
Російські  мобільні  бригади-загони,  у  засідках-схронах,
У  спину  стріляли  бійцям,  що  їхали  на  допомогу…
Коли  відрізали  в  небіжчика  вуха,  мовляв,  то  військовий  трофей,  
релігійні  канони,  а  потім  кати  реготали  над  пораненим  тілом  солдата,  
Що  Богом  просив,  попити  води,  в  останню  мить  дивлячись  вгору.
Згадайте  військові  їх  злочини  всі,  і  твердо,  сміливо  скажи:
«Росія    -  ти  кат  мій  і  ворог!».[/b]

[b][color="#ff0000"]Коли  розстріляли  із  ГРАДів  і  САУ  Ізваринську  жилу,  зі  свого  кордону,
А  ми  всі  стояли  на  смерть,  тримали  периметром  тіл  оборону…
Коли    в  нашім  небі,  російські  «торнадо»  сховали  і  проміні  Сонця,
І  сіяли  смерть  навкруги,  мов  Чорнобильський  цезій  і  стронцій,
Прошу  не  мовчи,  а  відверто  скажи,  прокричи:    «Росія  –  ти  ворог!».[/color][/b]

[b]В    ніч  січневу,  коли  кіборги  наші,  тримали  у  ДАПі    кругову  оборону,
Коли  тисячі  бомб  кілотоннами  падало  пекельно-розпеченим  колом
Коли  навіть  стіни  бетонні  здригались  і  вигинались  до  долу,
У  всі  груди  кричи,  не  мовчи,  -  «Росія  –  підступний  ти  ворог!».[/b]

[b][color="#ff0000"]Коли  відбиватись  не  було  вже  сил,  не  має  резервів,  і  зрадив  нас  тил…
Плацдарм  під  Дебальцево,  зажатий  у  полу-кільце,  а  з  флангів  по  нас  вдарили  танки…
Наказу  на  відступ  немає,  рахуєм  набої,  прощальні  листи  відсилаєм
До  власних  батьків  і  дітей  і  дружин,  мов  бранці  і  бранки…
Коли  відчуваєш,  що  ворог  пильнує,  на  тебе  полює,
Мов  той  середньовічний  відьомський  молох…
З  середини  всього  єства,  акцентуй  кожне  слово  своє:
«  Росія,  –  Заклятий!  Наш!  Ворог!»…[/color][/b]

[b]Тихий  стогін  і  плач  матерів,  і  вдовиць,  над  трунами  наших  синів,
Чуєш  ти,  навкруги,  так  що  душу  з  грудей  вивертає…
Тих  синів,  щойно  вбили  ополчення  вбивць  і  катів-снайперів…
Ти  свій  розпач  і  гнів  не  тримай!  В  серці  лють  на  катів  не  сховаєш,
В  мить,  коли  загримить  канонадою  тисяч  гармат,  по  ворожим  укрепам,
Як  одне  наймогутніше  і  загрозливе  соло,
От  тоді  і  скажи,  покажи  на  цій  кулі  земній  чорну  пляму,  хутчій:
«Росія  –  ти  є  споконвічний  і  заклятий  мій  ворог!!!»…
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876401
дата надходження 18.05.2020
дата закладки 18.05.2020


Ольга Калина

У слові купаюсь

Я  часом  останнім  у  слові  купаюсь
І  ще  сенс  життя  в  нім  спішу  віднайти,
Ним  спрагу  тамую  і  ним  упиваюсь,
ДосхОчу  смакую  я  ним,  залюбки.  

Що  доля  згубила  -  усе  позбираю,  
В  словах  відшліфую  і  в  папку  складу.
Навіщо?  -спитайте.  -Того  я  не  знаю,  
Адже  із  собою  в  світи  не  візьму.

Залишиться  слово  і  зродиться  пісня
І  в  серці  чиємусь  струна  забренить,
Зірветься  назовні  (в  душі  ж  бо  затісно)
І  буде  співатись,  у  вись,  аж  злетить.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876396
дата надходження 18.05.2020
дата закладки 18.05.2020


Надія Башинська

ВИЙШОВ ПІВНИК НА ПОДВІР'Я…

Вийшов  півник  на  подвір'я...  Ку-ку-ріку!
Кличе  курочку  маленьку...  невелику:
-  Вже  всі  квіточки  ясненькі  вмили  личка.
В  росянистих  травах  вмийся,  невеличка.

Розбудив  він  нашу  Лиску  й  цуценятко,
 і  козичку,  і  коня,  вівцю  й  ягнятко.
-  Ку-ку-ріку!  Ку-ку-ріку!  Просинайтесь.
Піднімається  вже  сонце.  Умивайтесь.

Вийшла  киця  на  подвір'я:  -  Чом  кричати?
Чому  рано  так  вставати?  Хочу  спа-а-ти...
Каже  півник:  -  Ку-ку-ріку!  Бачу  вмитих.
Я  буджу  раненько  так  лиш  працьовитих.

А  ти,  киценько  маленька,  можеш  спати,
як  не  хочеш  разом  з  нами  працювати.
-  Мяу!  Мяу!  -  каже  киця,  треба  вмиться.
Будем  разом  працювати  й  веселиться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876363
дата надходження 18.05.2020
дата закладки 18.05.2020


Мартинюк Надвірнянський

Любуюся


Немов  би  вперше  і  немов  в  останнє
Зрять  очі  нове  диво  на  світанні
І  серце  мре.  Паде  потік  ілюзій
Немов  би  хтось  відкрив  небесні  шлюзи.

Душа  мовчить  -    від  красоти  німіє  
Земля  в  зелених  травах  родить  мрії
Широкий  світ  а  в  далині  Карпати
І  широчінь  оту  не  обійняти.

Довкіл  душі  вирує  світла  тиша
Земля  колиску  з  ласкою  колише
І  ллється  щедро  в  душу  нова  сила
Зростають  віти  а  чи    нові  крила.

Шлють  красоту  землі  небесні  висі
І  хочеться  щоб  час  призупинився
Роса  ряхтить  а  я  замріявсь,  стою
Любуюся  тією  красотою.

Любуюся  на  диво  мерехтливе
Від  того  у  мені  душа  щаслива
Любуюся  душа  тремтитьь  зраненька
Вібрує  наче  ниточка  тоненька.

Парище.
2020р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876279
дата надходження 17.05.2020
дата закладки 17.05.2020


Ольга Калина

Сонячні зайчики

Ясне  сонце  на  світанку
Глянуло  в  вікно
І  у  шибку  ще  із  ранку
Стукає  воно.  

Зайці  сонячні  веселі,
Через  скло  в  вікні,
Скачуть  ніби  в  каруселі
В  хаті  по  стіні.  

Доскакали  до  дивану.
Там  старенький  кіт.
І  будити  його  марно  –
Спочивать  приліг.

Скачуть  зайчики  по  ньому  -
Кіт  тихенько  спить.
Радий  він  теплу  такому
Й  ніжно  муркотить.  

Сонце  вбік  вже  повернуло
І  зайшло  за  дах.  
Зайці  променем  майнули
Й  зникли  у  полях.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876271
дата надходження 17.05.2020
дата закладки 17.05.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Зав*язь

Увсебіч  пелюстки  розлетілись  і  впали.
Дощ  змивав  цю  одежу  весни.
І  розбризкував,  сіяв  дрібненьким  опалом,
І  тремтів  світ  любові  рясний.

Ми  ж  з  цвітінням  під  сонцем  купались  безмірно.
Зав*язь,  ніби  проснулась  од  сну.
Хоч  нестиглість  бентежна,  грішила  покірна,
Лише  дощ  увібрав  всю  вину.

І  прозорість  опальна  розмила  дощенту
Все,  що  так  хвилювало  колись.
В  скронях  стукала  зваженість,  клекіт  крещендо.
Зав*язь  першу  прикрив  зелен-  лист.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876251
дата надходження 17.05.2020
дата закладки 17.05.2020


Шостацька Людмила

СПРАВЖНІМ ПОЕТАМ

                                       До  дня  пам'яті  жертв  
                                   політичних  репресій  
                                                                                           
Не  всім  поетам  –  гонорари,
       Комусь  –  ГУЛАГ  і  Колима,
 За  мир  таким  в  душі  –  війна.
     За  вищий  ум,  то  й  вища  кара.
Бо  думка  пише  свою  долю,
А  честь  собі  складає  честь.
         Нести  за  нею  потім  хрест
       І  йти  весь  вік  по  міннім  полю.
           Злетіти?  Крила  обламали:
     Не  був  повзучим  гадом.  Ні!  –
   То  й  не  палати  у  вогні,
Бо  не  дають  таким  медалі.
 І  не  співають  їм  «Осанна!»,
     Й  не  проклинають  їхній  прах,
Такі  лише  живуть  в  серцях
           Поезій  світлих  без  омани.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876250
дата надходження 17.05.2020
дата закладки 17.05.2020


НАДЕЖДА М.

Іди до сонця навпростець

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FqFFkQuOL2Y
[/youtube]
Вставало  сонце  із-за  лісу,
Проміння  золото  лило.
Туману  сірого  завісу,
Мерщій  з  лиця  свого  зняло.

І  осушило  дрібні  сльози,
Що  залишились  від  дощу..
Лише  далеко  чулись  грози,
Я  в  душу  промені  впущу.

Весна  холодна  -  стане  тепла,
Всі  негаразди  відійдуть.
Не  вся  ще  радість  з  душі  щезла,
Проміння  хай  й  тебе  знайдуть.

І  світ  весь  стане  кольоровим,
Зійде  веселка  від  тепла.
Тоді  все  стане  неповторним,
Поверне  радість,  що  втекла...

Та  як  для  цього  треба  мало,
Один  лиш  треба  промінець,
Щоб  плутанина    ця    зникала,
Іди  до  сонця  навпростець...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876239
дата надходження 17.05.2020
дата закладки 17.05.2020


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Вміти щастя дарувати

Воркотіли-туркотіли
Біля  хати  голуби,
Ніби  всім  сказать  хотіли:
-Ти  люби,  люби,  люби.

Так,  як  вмієм  ми  кохати,
То  не  кожен  зможе  з  вас,
Щастя  вміти  дарувати
Слід  повчитися  у  нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876234
дата надходження 17.05.2020
дата закладки 17.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Трепетне люблю

Я  часто  згадую  той  день,
Як  ми  зустрілись  очі  -  в  -  очі.
Птахи  співали  нам  пісень,
Всміхалися  уста  дівочі.

Горіло  серце  від  вогню,
Від  полум'я  душа  горіла.
І  твоє  трепетне,  люблю,
У  холоди  мене  так  гріло.

Я  пам'ятаю  дотик  твій,
Як  ми  кружляли  вдвох  у  вальсі.
У  нас  було  багато  мрій,
Вони  ж  згубилися  у  часі.

Чому?  Ніхто  не  знає  з  нас,
Можливо,  так  потрібно  долі.
Та  перший  той  весняний́  вальс,
Тепер  танцює  вітер  в  полі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876233
дата надходження 17.05.2020
дата закладки 17.05.2020


Lana P.

ЗАБЛУКАЛА ОСІНЬ…

Заблукала  осінь  між  зимою  й  літом,
Пелюстки  печалі  здійнялись  в  політ,
І  летять  листочки  мріями  зігріті  —
Золоті  багрянці  полонили  світ.

Засмутилась  осінь  в  дощовім  намисті
Під  вітрів  підсвисти  ранньої  пори,
Перлами  котились  слізоньки  пречисті,
Вкутала  туманом  доли  і  яри.  

Відспівала  осінь  журавлиним  клином,
Закурликав  обрій,  помахав  крильми.
Снігова  завія  тулиться  під  тином  —
Вже  під’їхав  грудень  до  воріт  саньми.

Бубенці  лунають  на  усю  округу,
Дихають  в  обличчя  коні  молоді.
Попрощалась  осінь  у  нестерпну  хугу,
Залишивши  знаки  в  крижаній  воді.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876228
дата надходження 17.05.2020
дата закладки 17.05.2020


Валентина Ланевич

Каштанова свіча

Каштанова  свіча  мліє  на  сонці,
Бринять  скрізь  бджоли,  збираючи  нектар.
Зі  свічкою  кохання  наодинці
Прямую  в  літо,  стримую  в  серці  жар.

А  в  тілі  б’ється  патока  любові,
Її  голублять  у  спомині  думки.
Міцні  обійми  щирі  вечорові,  
То  були  ми  з  тобою,  а  чи  не  ми?  

Падала  зірка  ясна  стрімко  з  неба,
Іскристий  розсип  у  грудях  раював.
Жити  в  гармонії  всіх  душ  потреба,
Хто  та  що  б  про  те  у  голос  не  казав.

16.05.20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876183
дата надходження 16.05.2020
дата закладки 16.05.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Бузкове мево

Хвилі  бузкові  в  травневім  розмаї,
Мов  в  океані  сапфірових  вод.
Очі  зелені  і  карі  єднали.
Разом  у  парі  -  незвичний  клейнод.

Хвилі  бузкові  в  травневім  розмаї.
Пахощів  жмені,  стійкий  аромат.
Скромний  букетик  -  кохання  без  краю.
Сонця  скотився  блискучий  дукат.

Хвилі  бузкові    і  легкість  цілунків.
Ніч  вже  зірчасте  плела  макроме.
І  солов*їної  звучності  лункість
Ніжно  проникла  у  мево  моє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876110
дата надходження 16.05.2020
дата закладки 16.05.2020


Білоозерянська Чайка

ДОБРОГО РАНКУ!

Мелодія  ранку
У  спалаху  нового  дня...
Про  радість  світанку
Співає  пташина  рідня.

Я  слухаю  тишу,
Її  я  люблю  над  усе.
Цю  велич  залишу  –
Хай  рими  ранкові  несе…

Всю  свіжість  повітря
Я  віршем  до  Вас  донесу,
В  барвистій  палітрі
Ранкову  чарівну  красу.

Дивлюсь  крізь  віконце:
Рожеві  бринять  промінці,
Наповнились  сонцем
Всі  фарби  природи  оці.

Метелик  літає,
Стріча  новий  день  у  красі:
-  Вставайте,-  благає,-
І  доброго  ранку  усім!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876102
дата надходження 16.05.2020
дата закладки 16.05.2020


Віталій Назарук

ВЕСНЯНИЙ СНІГОПАД

Хуртовина  у  саду
Білий  цвіт,  немов  сніжинки.
Я  в  хурделицю  іду,
Де  засипані  стежинки.
Біло  вишня  відцвіла,
Яблуні  рожевим  снігом.
Сонце  додає  тепла,
А  птахи  чарують  сміхом.
Та  найбільше  солов’ї  -
Віртуози  веснянкові.
Сили  додають  мені,
Силу  крилам  для  любові.

Цвіт,  як  сніг  з  дерев  паде,
Вітер  дощ  із  хмар  пряде,
Хуртовина  цвіт  краде,
Сніг  іде  –  іде  –  іде…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876100
дата надходження 16.05.2020
дата закладки 16.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Кумасине сало ( гумореска )

Раз  зайшов  кум  до  куми,
Позичити  сала.
А  кумася  на"горі",
Сало  те  сховала...

"Хочте  куме  сала  ви,  
Лізьте  на  горище.
В  мене  болить  голова,  
А  там  вітер  свище".

Лізе  по  драбині  кум,
А  вона  трясеться.
Глядь  у  кошичку  собі,
Курочка  несеться.

Тихо...  тихо  -  каже  кум,
Я  яєць  не  хочу.
Не  роби  будь  -  ласка  бум,
Лиха  напророчиш.

Тільки  він  проговорив,
Ті  слова  завітні.
Ставсь  нервовий  в  курки  зрив,
Очі  не  привітні.

Кума  взяв  від  того  страх,
Курка  закричала.
Їхав  вниз  він  по  щаблях,
Де  кума  стояла...

Тільки  й  всиг  промовить  я,
Тут  не  винуватий.
Люба  кумонько  моя,
То  драбина  клята.

А  ще  курка  мов  змія,
Засичала  злісно.
Переляк  отримав  я
І  драбина  трісла...

Замість  сала  гулю  він,
Отримав  добрячу.
Виймав  щепки  із  колін,
Сів  й  з  кумою  плачуть.

Ще  й  кума  із  злості  так,
Кума  обізвала.
Став  червоний  кум,  мов  рак,
Стидно  мабуть  стало...

Стежкою  пошкандибав,
Навпростець  додому.
Злість  у  серці  не  тримав,
Мав  велику  втому...

Більше  мабуть  сала  він,
Позичать  не  буде.
В  голові,  ще  й  досі  дзвін,
Скажу  добрі  люди...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876097
дата надходження 16.05.2020
дата закладки 16.05.2020


Ольга Калина

Букет квіток

Твоя  сім’я  -  міцна  фортеця,
Родинне  затишне  кубло,
Ковток  водиці  із  озерця,
Де  життєдайне  джерело.

Сплелося  в  ній  проміння  сонця,
Що  зігріває  всіх  теплом,
Сміється  світу  крізь  віконце,
І  родить  доброти  зерно.

Стелили  долі  рушниками
Й  вели  стежки  на  один  шлях,
А  він  пройшов  поміж  житами
І  назбирав  квіток  в  полях.

Сім  пар  очей.  В  них  радість  світить
І  відблиск  сонця  й  ясних  зір.
Милує  око  й  душу  тішить
Букет  квіток  оцих,  повір.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876068
дата надходження 15.05.2020
дата закладки 16.05.2020


НАДЕЖДА М.

Далекі мої міражі

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PMpizqgl6Z4[/youtube]

Де  ділися  дні  безтурботні,
Що  тихо,  як  хмарки  пливли?
Я  знаю:  вони  неповторні,
Чому  у  минуле  ввійшли?

Їх  часто  торкаюсь  думками,
Так  хочеться  час  той  здогнать.
Вертаються  тільки  ночами,
Не  хочеться  їх  відпускать.

Пройшли,  пролетіли,  розтали,
Як  пташки  злетіли  з  гнізда.
Частинку  душі  ви  забрали,
І  десь  заховала  вас  мла.

Тепер  я  вже  в  часі  новому,
І  я  вже  не  та,  а  друга.
Та  як  же  сумую  по  тому,
Що  десь  заховала  межа.

Догнать,  повернуть  -  нема  сили,
Роки  вже  далеко  не  ті.
З  думками  лечу  лиш  на  крилах,
В   далекі  мої  міражі... 




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875984
дата надходження 15.05.2020
дата закладки 15.05.2020


I.Teрен

Бідобісіє

[youtube]https://youtu.be/8Y9uj72YU78[/youtube]    ***
Перо  позичу  у  гуся  
і  заримую  порося,  
яке  юрмою  управляє,  
але  усюди  заважає,  
бо  хоче  виділятися.  

***
Україна  має  три  нещастя:
слуги,  пандемія  і  війна.  
Всякі  біди  однієї  масті.  
Є  і  на  Московії  одна  –  
«раше-путіноїдна  страна»,
від  якої  лиш  одні  напасті.  

***
А  ми  обрали  на  біду  
зеленокриле  какаду,  
яке  літає  в  Емірати
еміра  обіграти  в  карти.  
У  нього  місія  така  –  
валяти  всюди  дурака.  

***
Веде  майбутнє  у  пустелю,  
та  «оклімаємось»  раніше.  
Бідою  вдаримо  об  землю  
тай  будемо  чекати  іншу.  

***
Немає  віри  у  митця,  
то  й  у  біди  немає  міри,  
але  опалюють  сонця,  
які  відлунюють  месіри,
аби  добитися  вінця.  

***
Не  буду  говорити  знову,  
у  кого  місія  така  –  
на  лихо    мати  язика...  
Знущаються  поети  з  мови,  
то  що  хотіти  від  совка?  






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875962
дата надходження 15.05.2020
дата закладки 15.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Така пізня, але тепла осінь

Така  пізня,  але  тепла  осінь,
У  полон  наза́вжди  нас  взяла.
І  лягла  вінком  калини  в  коси,
Вона  щедра  до  людей  була.

Така  пізня,  але  тепла  осінь,
Чаєм  напоїла  нас  своїм.
Смак  медовий  залишився  й  досі,
У  туманах  й  небі  голубім.

Така  пізня,  але  тепла  осінь,
Повела  в  країну  чарівну.
Там  де  чути  шепіт  поміж  сосен,
Хтось  торкав  і  веселив  струну...

Така  пізня,  але  тепла  осінь,
Ніжністю  влилася  до  сердець.
У  цю  пору,  так  вже  повелося,
Що  веде  кохання  під  вінець.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875961
дата надходження 15.05.2020
дата закладки 15.05.2020


Віталій Назарук

РАНОК

Ще  роси  сплять,  туман  біжить  над  лугом.
Горить  на  небокраї  далина.
Плакучі  верби  води  п’ють  із  Бугу,
Півні  мовчать.  Співає  тишина…

Проміння  перше  вдарило  по  хмарах,
Побіг  легенький  вітер  по  воді.
Холодний  захід,  мов  якась  примара,
Дрібним  дощем  змивав  усі  сліди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875951
дата надходження 15.05.2020
дата закладки 15.05.2020


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Ніжності цвіт

А  ніжність  цвіла,
Як  ніжність  цвіла,
Неначе  та  вишня  весною
І  ласки  й  тепла,
І  ласки  й  тепла
Ми  подих  відчули  з  тобою.

Стежками  життя,
Стежками  життя
Ішли  ми  пліч-о-пліч  обоє.
Минали  літа,
Вогонь  не  згасав,
Коханням  палав  та  любов"ю.

Пройшло  стільки  літ,
Життєвих  тих  літ
Гірких  таких  та  солоденьких.
А  ніжності  цвіт,
А  ніжності  цвіт
І  досі  квітує  в  серденьку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875826
дата надходження 14.05.2020
дата закладки 14.05.2020


Віталій Назарук

НІ СНУ, НІ ЖИТТЯ

Ти  взяла  наче  фея,  моє  серце  в  полон,
Я  закоханий  й  нині  ще  ходжу  на  поклон.
Серце  бачити  хоче,  мов  розквітлу  весну,
Бо  без  тебе  немає  ні  життя,  а  ні  сну.

Пелюстки  білим  снігом  сиплють  рясно  в  саду,
Я  до  тебе  щомиті,  як  на  сповідь    іду.
І  палає  бажання,  наче  ватра  вночі,
Але  замість  кохання,  ллють  холодні  дощі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875824
дата надходження 14.05.2020
дата закладки 14.05.2020


Ніна Незламна

Оце так зустріч ( проза 8 ч. )

           Чомусь  відчувала  важкість  в  ногах,  як  би  зробити  крок?  В  голові  борюкався  острах,  як  поступити?  Як  сказати,  щоб  не  образити?!  Треба  вирішити..    А,  як  буде  так  і  буде,  візьму  гріх  на  душу.  Кілька  кроків  і  вона  в  салоні.    На  її  тумбочці  лежали  червоні  троянди.  Побачивши  її,  він  відразу  підвівся  з  крісла,
-Я  до  вас.  Мене  звати  Вадим.
-Добре!  Приємно  здивована,  присядьте.
           Вона  стригла  волосся,  вдаючи,  що  не  впізнала  його.  Не  могла  не  помічати,  як  він  часто  затримував  подих,  від    дотику  її  руки  наче  завмирав.  І  весь  час  намагався  зазирнути  в  дзеркало,  спостерігав  за  кожним  її  рухом.    
         Скропивши  зачіску  парфумами,  зняла  з    його  плечей  рушник    й    ледь  посміхаючись  запитала,
-Все  добре?
-Так  –  так,-  підійнявся  з  крісла,  біля  дзеркала  поклав  гроші.  Й  нахилившись  до  неї,  тихо,
-  Таню,  ви  така  чарівна.  Ті  квіти  для  вас.  Я  наважуся  у  вас  попросити  номер  телефону,  а  ні,  то    зараз  почекаю  біля  салону.
 Звівши  брови,  повела  очами  й  ледь  посміхнувшись,  так  же  тихо  до  нього,
-Ого,  сміливий  крок.  Добре,  що  тоді  чоловік  не  приревнував.
Збрехала  й  зажавши  губи,  відійшла  до    вікна.  От  життя  знову  вимушена  брехати.
Він  ледь  двинув  плечима,    озирнувшись,  розгублено  подякував  і  вийшов.  Наче  скинула  камінь  з  душі,  полегшено  зітхнула.  Господи  пробач  за  гріх,  але  інакше,  як  було  викрутитися.
   Від  тієї  пори,  вона  його  більше  не  бачила.  
           А  час  летів….  Минуло  три  тижні  від  Великодня.    Таня  кожного  дня  з  задоволенням    зустрічала  ранок  і  поспішала  в  містечко.  Вихідним  днем  була  неділя  та  їй  інколи  і  в  цей  день  приходилося  брати  ножиці  в  руки.  Хоча  мама  й  бурчала,  що  в  такий  день  не  годиться  стригтися,  але  односельчани  приходили,  не  могла  відмовити.  З  Олегом  спілкувалася  через  кожні  три  дні.  То  наче  за  графіком,  пізно  ввечері  закривала  двері  і  батьки  чули  радісний  голос,  веселий,  заразний  сміх.    
         Микола  впорався  з  польовими  роботами  та  городами.  В  неділю  встав  раненько,  відправився  на  рибалку.  Як  завжди  з  ним  був  Дружок.  Лащився,  зазирав  в  очі  й  біг  вперед.  Та  озираючись  знову  повертався,  задоволено  бігав  кругом  нього.  Підходячи  до  ставу,  Дружок  гучно  загавкав.  Зовсім  близько,  з  очерету  подала  голос  качка,  здалеку,    долинула  відповідь.  На  кладці  метушилася  трохи  згорблена  постать..  Він  відізвав  пса,
-Дружок  ходи  сюди,  не  смій  зачепати!  
Підійшовши  ближче,  впізнав  односельчанина  діда  Федора.  Подаючи  руку,  привітався  з  ним  бадьорим  голосом.  Той,  погладжуючи  сиві  козацькі  вуса  посміхнувся,
-Давно  тебе  не  бачив.  Сідай  поруч,  всім  рибки  достатньо.  Та  не  будем  галдіти,  ще  злякаємо.  
         Пройшло  зо  три  години,  сонце  вище  підійнялось,  добре  пригрівало.  В  відрах  хлюпалися  карасі.
-Добре  клює,-  порушив  дід  тишу,  -  А,що  може  поснідаємо?  Я  маю    консерву  й  до  консерви.
 Микола  примружив  очі  від  сонця,  ледь  посміхнувся,
-    Так  і  в  мене  дещо  є.
   Біля  куща  шипшини  накрили  поляну.  Дід  розповідав  про  своїх  дітей.  Микола  уважно  слухав,  підтримував  розмову.  Коли    по  другій  чарці  випили,  дід  хитро  позирнув,  
-Ти  чув,  що    Олійники  будують  два  білі  будинки?    Молодець  Степан,  справжніх  козаків  виховав.  Славні,  роботящі,  ото  комусь  з  дівок  повезе.  Микола  вже  й  сім`ю  має  й  маленький  бізнес,  приватний  магазин.  Олександр  на  зубного  лікаря  вчиться,  молодий  веселун,  але  толковий.  А  Олег  наче  місця  не  може  нагріти,  вже  й  пора  гніздо  звити.  А  він  то  тут,  то  в  Москві,  але  будинок  тут  будує.  Видно  в  селі  збирається  жити.
Микола  слухав  мовчки,  тільки  інколи  кивав  головою.  Дід  відламував  шматок  хліба,  рвав  його  на  маленькі  шматочки,  клав    до  рота.  Раптом  закашлявся,  похапцем,  витираючи  сльози,  хіхікнув,
-Так  сміх  душе,  ледь  не  вдавився.  Я  оце  думаю,  як  вони  мають  поряд  жити?
-Як,-засміявся  Микола,-    Як  всі  люди  живуть.  Тим  паче  брати,  дружніша  родина  буде.
-Тю  на  тебе,-  здивовано  дід,
-По    селі  ж  всі  знають,  що  твоя  Тетяна  крутила  любов  з  Олегом,  а    тепер  вечорами  з  Олександром  на  машині  роз`їжджає.  Як  одного  необкрутила,  за  іншого  взялася.  От,  зараз  молодь…
Миколі,  як  обухом  по  голові,  відразу  почервонів,  як  варений  рак.  Ладен  був  крізь  землю    провалитися.  Оце  так  новини.  Почухав  рукою  голову  й  задумливо  до  діда,
-Та  ти,  що  діду,  сам  це  бачив?
 Той  зморщив  носа,  кліпав  вузькими  очима,
-Та  люди…
Микола  не  дав  договорити,
-Менше  людей  слухай!  Як  сам  не  бачив,  то  нащо  плітки  розпускаєш?!
В  діда  захмелілі  очі,  ледь  здійнявся  на  ноги.  Перед  самим  носом,  рукою  заперечив,
-Ха!  Плітки  кажеш..  Їх  в    містечку  в  кав`ярні  бачили,  кажуть,  як  голубки  сиділи.  А  вона  така  весела,  все  посміхається  та  все  щебече  й  щебече  до  нього.  Це  ж  треба  так  уміти…
-  Та  хай  там  поляпають  язиками,-  Микола  знервовано  збирав  речі.  
Чи  й  правда?  Треба  поговорити…  Нащо  славитися  на  все  село.  Закинувши  вудочки  на  плече,  підхопив  відро,
-Ну  бувай  здоровий  діду,  я  пішов,
Старий,  прилігши  на  траву,  кивнув  рукою,
-Йди  з  Богом.  А  я  передрімаю,  щось  ця  горілка  мене  підкосила.
       Ввечері    за  вечерею,  батько    розповів  про  розмову  з  дідом.  Таня  сміялася,  мати  хапалася  за  голову.  Та  в  кінці  розмови,  сердито  подивився,  стукав  вказівним  пальцем  по  столі,
-І  чого  сміятися.  Славлять  тебе  на  все  село,  кості  миють.І  нас  славлять,  скажуть  люди,  оце  виховали.  Одну  мають  і  ту  розуму  не  навчили.  Ти  вже  розбирися  з  ними  і  подумай,  що  коїш!
Вона,  стиснувши  губи,  мовчала,  як  риба.  Нині  не  варто  доводити.  Адже  добре  знала  батька.  Нащо  дров  в  вогонь  підкидати.
                   В  цей  же  вечір    під  час  розмови  запитала  в  Олега,
-То  ти,  коли  збираєшся  додому?
 -О!  Це  мені  вже  подобається,  що  ластівонько,  може  й  справді  засумувала  за  мною.
 На  душі  кепсько  після  розмови  з  батьком,  але  ж  не  стане  розповідати.  Тільки  важко  перевівши  подих,  
-Ну-  ну…  Загалом,  це  мені  не  подобається.  Казав  на  Івана  купала  вінок  для  тебе  сплести…  Тут  часу  вже  стільки  залишилося?  А  ти  навіть  не  знаєш  коли  закінчите  об`єкт.  
 Він  мовчав,  розумів  її.  А  після  того,  як  брат  розповів  про  кавалера  з  білими  трояндами  й  так  душа  була  не  на  місці.  Розумів,  що  в  селі  йому  ніхто  дорогу  не  перейде,  але  в  містечку  можуть  і  перейти.  Молоденька,  а  міські  ж    вміють  голову  задурманити.  Треба  поспішати.
     Після  цієї  розмови  Таня  з    Олександром  не  бачилася.  Копошилися  думки,  звичайно,  село  є  село.  Як  в  тому  вислові  -»  Теля  в  ср*ці,  а  баба  довбнею  маха»,  вміють  люди  паніку  наводити,  прибріхувати,  оббріхувати.  Чи  то  заздрощі,  чи    просто  не  мають  кому  кості  помити.  
   До  Зелених  свят  залишався  тиждень.  В    суботній  день  Таня  мала  вихідний.  Потягуючись  в  ліжку,  в  роздумах  позирала  до  вікна.  Сонячний  день,  навіть  гілочки  дерев  не  гойдаються.  Ось  і  червень,  вже    б  до  ставу  побігти  скупатися,  так  вода  холодна.  Та  й  з  ким?  Звичайно  дітлашня  є,  а  старші  десь  поїхали  в  пошуках  професії,  в  технікуми,  в  інститути.  Так,  міське  життя,  не  сільське.  Але  ж,  якщо  село  значитиметься  -  містечко  сільського  типу,  як  нам  обіцяють,  то  й  ми  заживе  по  –  людськи.
-Таню,ти  проснулася?  -  з  кімнати  голосно  спитала  мати.  
-Угу!  Так  точно!  А  що-о-о-о?
Зайшовши  до  неї  в  кімнату,  посміхнулася,
-Так  сонечко,  мені  самій  не  справитися.  Корова  з  телям  на  пасовищі,  тож  займемося  сараєм.  Дах  перекрили,  гарне  діло.  Але  треба  з  середини  підмастити,    до  самих  піддашок,щоб  взимку  снігу  не  навіяло.
-Добре  мамо.  Але  ж  це  болото,  вода  холодна.
-Та  ні,  я  воду  в  літній  кухні  на  пічці  нагріла.  Та  й  погода    тепла.  А  ногами  скоро  вимісиш,  потанцюєш,  а    я  валькувати  буду.
-А  тато  де?-  зіваючи  запитала  й  встала  з  ліжка.
-Пішов  до    Зінченків,  там  в  хаті  стелю  валькують.  Вони  нам  допомагали,  тепер    наша  черга.
   Таня  одягалася  в  коротку  легку  чотирьох  клешну  спідницю  гірчичного    кольору,  
-Нащо  валькувати,  он  зараз  гіпсокартон  кладуть.
-Хто  кладе,  а  хто  й  ні,  так  тепліше,  не  всім  подобаються  євроремонти.
     Поки  поснідали,  вже  й  сонце  підійнялося  вище.    Таня  відром  носила  глину,  пісок,  мати  підсипала  триння,  солому  й  тирсу.  Донька  старанно,  перемішуючи  сапою,  спохопилася,    
 -Мам,  що  скажеш,  якшо  я  приймач  включу?  Мені  б  веселіше  місилося,
-А  що  заважатиме?  Включай  свою  музику  й  мені  буде  веселіше.Тільки  ж  не  дуже  гучно,  а  то  люди  подумають  тут  якась  гулянка.
 -Я  за  одним  махом  одягну    купальник,    трохи  засмажуся,  сонечко  гарно  припікає.  
Мати  піднесла  відро  з    паруючою  водою,  добавляла  в  неї  холодну.
 -Ти    що  з  глузду  з`їхала,  в  купальнику?  Вся  ср*ка  буде  в  болоті.
 -Так  мені  ж  все  рівно  прийдеться  помитися  в  балії,  хіба  й  незамурзаюся,  як  порося.  В  ставку  вода  ще  холодна…
Мати  засміялася,  хитнула  головою,
 -То    погана  ідея,
-Ну  добре,-  кивнула  головою,-  То  я  тільки  ліфчик  від  купальника  одягну,  хоч  плечі  засмагнуть.
За  кілька  хвилин  вона  вийшла  з  хати..  Мати,  позирнуши,  посміхнулася,  сплеснула  в  долоні,
-Ой,як  же  ти  виросла,  ще  й  поправилась  так.
-Ага,    в  ліфик  ледве    влізла,  -сказала  й  складала  косу  віночком,  закріпила  шпильками.
-  А  не  випадуть  груди,  коли  нахилятимешся?  -  любувалася  донькою.
Вона  ледь  посміхнувшись,-Не  випадуть,  він  добре  притискає,
 Включений  приймач  налаштувала  на  хвилю  «Радио  Пятница»  й  поставила  на  підвіконня,  поруч  поклала  телефон.  Мати  помітивши  примружила  очі,
-Що  ти,  весь  час,  його  за  собою  носиш?
-Тож  має  Олег  подзвонити,  обіцяв  в  обід,  як  не  вийде,тоді  вже  ввечері.  Хай    лежить,  а  раптом…
 Мати  підливала    воду,    вона  тупцювалася  в  глиняному  замісі,
 -Долий  сюди  води,  бо  не  можу  ногою  влізти,  таке  густюще.  
Та  з  розмаху  вилила  пів  відра  води,  бризки  з  частками  глини  потрапили  на  тіло  й  на  спідницю.
- Ой  мамо!  -  похапцем  підняла  спідницю,-  Мабуть  таки  треба  було  зняти.
Розчипіривши  пальці,  підняла  руки  догори.  Лупнула  очима    і  глузлива  усмішка  розпливлася  на  її  обличчі,  хіхікнула,
-Ма-а-ам,  який  вигляд  в  мене?  Мабуть,  схожа  на  первісну  забруднену  індіанку?  Тільки  треба  в  косу  декілька  пір`їн  з  гусей  взяти.
Позирнувши  на  неї,  враз  залилася  дзвінким  сміхом,  аж  закашлялася.  На  очах  з`явилися  сльози  й  голосно,
-Ой,  дитино.  Ото  розсмішила!  Ну  таке  вже  скажеш!  До  індіанки  далеко,  треба  мати  засмагу.    Рукою  витерла  сльози  й  задоволено  позирала  з  усмішкою  на  обличчі.
-Спідницю  в  поясі  підбери,  щоб  коротша  була,  все  ж  не  те,  що  в  одних  плавках,  -  запропонувала    і    на  приймачі  прикрутила  звук,
-Щось    майже  нічого  не  чую,  дуже  горлопанить.
 Таня,  повернулася  в  сторону  хати,  стоячи  в  замісі,  рукою  дотягувалася  до  приймача,  хотіла  зробити  гучніше.  В  цей  час  різко  й  гучно  відкрилася  хвіртка,  гавкнув  Дружок.  Вона  поспішила  розвернутися,  раптом    підсковзнулася  й  гепнулася  в  заміс.
 Мати  ж  теж  звернула  увагу,  побачила  Олега.  Він  одягнений  в  джинсові  штани  й  білу  футболку,  вже  біг  до  них  з  букетом  червоних  троянд.  Від  несподіванки  оторопіла,  очі    мало  не  вилізли  на  лоб,  кинулася  до  доньки.  Лише  кілька  секунд,  він  всунув  квіти  в  руки  матері,  взяв    Таню  на  руки.
Здивовано  кліпаючи  широко  відкритими  очима,    дивилася  на  Олега.  Тіло  тремтіло  більше  від  несподіванки,  чим  від  того,  що  впала.
 Як  не  помітити  ті  пишні,  ледь  прикриті  груди.  Він  дивився  на  неї  закоханими  очима,
-Тобі  боляче?  
В  очах  сяючі  іскринки,  вона  ледь  стримувала  сміх,  обіймаючи  прошепотіла,
-Оце  так  зустріч!  Я  так  сумувала  за  твоїми  вусами…  
Вона  обома  руками  пригорнула  його  до  себе,  ніжно  торкнулася  своїми  губами  до  його  губ.  
Після  солодкого  поцілунку  сором`язливо  опустила    очі  та  за  мить  різко  озирнулася,  
-  Ой,  тут  же  мама!
А    її  наче  й  не  було….  Біля  приймача  лежали  троянди.  Вдвох  гучно  засміялися.
Погляд  очі  -  в  –  очі,  своїм  чолом  торкався  її  чола,
-А    що?  Хай  навіть  і  така  зустріч.  Ти  моє  сонце,  ти  моє  небо.  Ти  моє  життя,  моя  кохана…
Ловив  її  вуста,  вона  відхилялася,  намагалася  вивільнитись  з  рук.  Урешті  -  решт  поставив  її  на  ноги.    Дивлячись  прямим  поглядом  в  очі,  став  перед  нею  на  одне  коліно,  за  мить  з  кишені  дістав  коробочку  й  відкрив  її,
-То  ти  підеш  за  мене?
 На  сонці  виблискувала  золота  каблучка,  від  щирого  здивування  перехопило  подих.
 Задоволена,  топилась  в  його  очах.  Розпашіла,  немов  сонцем  пригріта  квітка  в  росі,  в  очах  забриніли  сльози  радості,
-  Звичайно  піду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875726
дата надходження 13.05.2020
дата закладки 13.05.2020


Ніна Незламна

Оце так зустріч ( проза 7ч. )

           Тіло    Сашка  подалося  назад,  але  все  ж  втримався  на  ногах  та  відчув  біль  в  руці.  Звідки  й  взялася  хоробрість  і    сила  в  Тетяни.  Як  пантера  кинулася  на  Богдана,  пальці  її  рук,  як  кігті,  вп`ялися  в  його  шию.  Руслан  теж    всім  тілом  навалився  на  нього,  притискав  донизу.  Нарешті,    вони  таки  змогли  його  звалити  на  коліна.  Богдан  заскреготав  зубами,  зажавшивши  ножа  в  руці,  з  горла  вирвався  дикий    голосний  звук,
-  А-а-а!
 Від  звуку  наче  здригалася  земля.  Руслану  все  ж  вдалося  скрутити  йому  руки  й  забрати  ножа,  
-Ти,  що  з  глузду  з`їхав!  У  нас  же,  ще  тут  є  замовлення.  Батько  дізнається,  тобі  ж  не  поздоровиться…  Що  твориш,  бовдуре?  Зовсім  з  глузду  з`їхав!
-Відпусти,-  прохрипів  Богдан,  -Я  піду,  відпусти!
 Вона  дуже  збентежена  та  все  ж  помітила,  що  Сашко  скривився,  лівою  рукою  схопився  за  праву  руку,  в  якій  був  ключ.  Заклопотано  прихилилася  над  нею,
-Давай  подивлюся,  здається  поранив.
 Розірвала  рукав  сорочки,  з  невеликої  рани  сочилася  кров.  За  мить,  перев`язала  маленькою  хустинкою,
 -  Дякувати  Богу,  ледь  зачепив  тебе.
 Руслан  в  цей  час    майже  сидів  на  братові,
-Охолов?  Охолов  питаю!
 -Так!Сказав  відпусти!
Таня  з  Сашком  стояли  з  боку,  весь  час  спостерігали  за  ними.
 -  Полеж,  герой!  -  відповів  Руслан,  кашлянув  й  заговорив,
- Таню  пробач  цього  дурня.  Розумієш,  попали  до  таких  господарів,  що  нам  ніяк  не  вдалося  відмовитися  від  горілки.  Ми  й  випили  лише  по  чарці,  на  жаль  маємо,  що  маємо.  Він  обіцяв  з  тобою  тільки  поговорити,  тому  я  й  пішов  з  ним.  Якщо  батько  дізнається,  то  …..
Таня  хвилюючись,  голосно  перебила,
- Ти  вибачення  проси  в  Олександра,  он  йому  руку  поранив,  добре,  що  не  глибоко  зачепив.  А  ні,  то  зараз  передзвоню  в  Поліцейський  відділок.
Богдан  намагався  піднятися,  прохрипів  пригніченим  голосом,
-Відпусти!  Я  сам  вибачусь.  Відпусти  сказав!
Сашко  обійняв  її,
- Пішли  до  машини!  Ну  їх  до  біса!
 І  махнувши  рукою  до  них,
- Хай  знають  нашу  доброту.  Тільки  щоб  не  з`являлися  на  очі  ні  мені,  ні  їй.
Руслан,  ще  тримав  брата,  заговорив  здавленим  голосом,
-  Ми  зрозуміли…  Ми  все  зрозуміли….  Тільки,  щоб  ніхто  не  знав,  бо  нам  буде  кришка.
       Вони  за  кілька  кроків  озирнулися,  брати  сиділи  під  деревом,  палахкотіли  вогники  сигарет.
 В  машині,  вона  замастила  рану  зеленкою,
- Болить?
Він    полегшено  перевів  подих,
- Здається  обійшлося…  Ти  знаєш,  я  от  думаю,  щоб  було,  якби  я  не  помітив  вогні  сигарет?
- Ой,  не  кажи…  Страшно  й  подумати.  В  мене  до  цієї  пори  коліна  трусяться  й  серце  калатає.  Але  ж  тепер  сама  дивуюся,  як    я  на  нього  накинулася…    
Задумуючись,  поклав  руку  на  її  плече,
- Шкода,  я    на  два  тижні  щезну,  їду  в  місто  на  практику.  Оце  думаю,  хто  тебе  буде  захищати?  Я  ж  обіцяв  Олегу  охороняти  оце  чадо.
Й  ледь  посміхнувшись,
-Знаєш,  давай    на  якийсь  час  це  приховаємо  від  усіх.  Здається  нас  ніхто  не  бачив.  Хай    це  буде  нашим  секретом.  А  то,  як  дізнаються,  будуть  дошкуляти  запитаннями  й  хвилюватися  і  Олег,  і  твої  батьки.  Хай  потім,  колись,  або,  як  Олег  приїде.  Я  думаю  вони  більше  не  з`являться  на  нашій  дорозі.
-  Ой,  -  вона  дістала    з  сумки  дістала  телефон,-  А  котра  ж  година?
 Позирнувши  на  єкран  телефону,
-  Вже  майже  двадцять  друга.  Можливо    ти  й  правильно  думаєш.  Я  наче    потроху  заспокоююсь…
Хитнув  головою,  
-  Ой  життя  –  життя,  в  ньому    і  таке  буває….  Ну  то  поїхали.  Мені    ж  від  нині  буде  наука,  наступного  разу,  я    тебе,  як  найцінніший  скарб  оберігатиму,  підвозитиму  під  саму  хвіртку.  Й  весело  позирнувши,  засміявся.
       Наче  підкрадаючись,  Таня  йшла  до  хати,  можливо  сплять.  Заворушився  Дружок  в  буді,  потріпався  й  притих.  Раптово  з  веранди  почула  голос  батька,  йшов    назустріч,
-Ну  нарешті,  а  ми  вже  й  не  знаємо,  що  думати…  
-О!  Тату,  а  чого  в  темноті  сидиш,  що  світла  немає?
-Та  ні,  не  хотів  уваги  сусідів  привертати.
Обіймаючи  його,  поцілувала  в  щоку,
-Запізнилася  на  автобус.  Ой,  такий  останній  клієнт  попався,  років  шестидесяти,  наче  й  нормальний  мужик,  а  заріс,  як  бомж.  А  можливо  звідкись  приїхав,  ще  захотів  щоб  побрила.  До  траси  доїхала  міжміським  автобусом,  а  тут  вже  пішком  добралася.
-  Ого,  тож  до  траси  майже  п`ять  кілометрів.  Ну  не  піду  на  автовокзал  ночувати.
-  Та  з  цього  автобуса,  теж  зійшли  жінка    й  чоловік,  йшли  попереду.  Згодом  вони    звернули  до  короварні,  а  тут  вже  стільки  йти...  Ноги,  аж  гудуть,  -  як  пташка  процьвірінькала  й  зморщила  носа.      В  душі  ж  освідомлювала,  що  брехати    не  годиться,  але  ж  треба  було,  щось  придумати.Сама  здивувалася  своїм  здібностям.  Зайшовши  до  хати,  батько  кивнув  рукою,
-Я  пішов  спати,  напевно,  вже  мама  почула,  що  ти  є.
             В  ліжку,  огорнувшись  ковдрою,  вона  довго  не  могла  заснути.  Вкотре,  закривши  очі,  ввижався  розпатланий  Богдан    і  наче  здалеку  чула    відлуння  його  крику.  Втома,  все  ж  таки,  приборкала  її  до  сну.
                       Пройшло  два  тижні….    Всі  ці  дні,  Таня    в  містечко  їздила  автобусом.  Працювала  в  чоловічому  залі,  від  клієнтів  тільки  слова  вдячності.  Особливо  від  молодих,  які  кидали  пронизливі  погляди  й  часто  посміхалися.
   Друга  зміна  не  дуже  втішала  її,  весь  час  в  напрузі,  щоб  не  запізнитися  на  автобус  та  без  пригод  дістатися  додому.  Але  нині  тішилася,  тож  завтра  субота,  а    в  неділю  Великдень.  Під  кінець  зміни,  позирала  на  настінний  годинник,    поспішала.
   За  вікнами  вже  стемніло…  В  перукарню,    з  букетом  білих  троянд,  зайшов    білявий  високий  хлопець.  Сірий  костюм,  вдало  сидів  на  його  статурі.  Біла  сорочка,  бордового  кольору  краватка  вказувала  на  солідність  і  вишуканий  смак.  Він  озирнувся  і    рішуче  направився  до  неї,  вона  в  цей  час    підбривала  клієнту  потилицю.  Хлопець  ввічливо  привітався,
-Я  до  вас!
-А  ви  на  годинник  дивилися?  В  мене  останній  клієнт.-  зняла  рушник  з  плечей  чоловіка.
 Чоловік,  якого  вона  обслуговувала,  відразу  піднявся,  подякував,  поклав  гроші  на  тумбочку  й  поспішив  до  виходу.
-Та  ви  розумієте,  -    розгублено  топтався  на  місці,  тримав  букет,  наче  не  знав  куди  його  подіти.
-Ану  покажіться,-    уважно  подивилася  на  його  зачіску,  -  Та  вам  же  можна  ще  кілька  днів  так  походити.  Ви  ж  здається  в  мене  недавно  були.
-Та  я…  Це  для  Вас,-  несміливо  подав  квіти.
Здвинувши  плечима,  відчула  прилив  крові  до  обличчя.  Подякувавши,  все  ж    взяла  квіти.
Він  спалахнув  від  її  погляду,  дивився  в  очі,    наче  просив  допомоги,
-Я  хочу    запросити    прогулятися  по  весняному  парку.
 Несподівано  в  дверях    з`явився  Олександр,  кахикнув.  Вони  обоє  звернули  увагу  до  дверей.  Її    розгубленість  не  приховалася  від  очей  хлопця,  відразу  зрозумів,  що  він  тут  зайвий,
-Я  прийду  іншим  разом,  -    не  пооспішаючи,  йшов  до  виходу.
Олександр  з    єхидною  усмішкою  дивився  вслід.  Дочекався  поки  той  вийшов  з  салону  і  дрібними  кроками,  хитаючись,  наблизився  до  неї.  Розчаровано  розвів  рука,  пристально  придивляючись  в  її  сполохані  очі,
-Що  за  один?
-  Може  й  не  повіриш  та  це  був  клієнт.  Я  йому  відмовила  постригтися,  бо  ж  робочий  день  закінчився.
 -А  що,  всі  клієнти  квіти  носять?
Вона    намагалася  весело  відповісти  й  дзвінким  голосом,  
-Та  не  зациклюйся  ти!  Чесно,  я  його  вдруге  бачу,  якось  стригла…    То  ти  вже  повернувся.  Та  чого  так  пізно  їдеш?
-В  справах,  затримався  Таню…  В  справах…    Знаю  ти  на  другій  зміні,  вирішив  забрати,  вдвох  їхати  веселіше.  Та  бачу,    тут  би  Олегу  було  не  до  веселощів.
-Не  мили  дурниць,  я  за  мить  буду  готова.    
       Не  наважилася  взяти  з  собою  квіти,  нащо  лишні  розмови.  Але  ж  такі  гарні,  на  ходу  квіти  всунула  в  чотиригранну  скляну    вазу,  що  стояла  на  підвіконні.
           В    містечку    їхали  мовчки.  Вона  не  мала  наміру  виправдовуватися,  бо  не  було  за  що.  Він  витримував  паузу.  Тільки  інколи  відривав  погляд  від  дороги,  підіймав  брови,  прицмокував  і  косо  позирав  на  неї.
       Та    тільки  виїхали  на  трасу,  торкнувся  її  плеча,
-Та  не  журися  ти,  я  Олегові  нічого  не  скажу…  Ще  не  один  залицяльник  буде…  Я  ж  знаю  ти  не  вертихвістка,  тож  й  немає  причини  для  занепокоїння.  Танічко,  в  сімейному  житті  принцип  довіри  відіграє  велику  роль.  А  життя  каверзне,    не  дарма  кажуть  «  життя  прожити  -  не  поле  перейти».  Та    не  вішай  носа  ти,  все  буде  добре,  Олег  по  вуха  закохався  в  тебе,  значить  довіряє.  
Цими  словами  він  розвіяв  напругу.  По  дорозі,  для  підняття  настрою,  декілька  анекдотів,  а  він  вмів  їх  розповідати,  в    машині  лунав  гучний  сміх.  Та    згодом  посерйознішав,  розповідав,  як  в  місті,  в  одній  їз  полікліннік,  проходив  практику.    
       За  вікном  сутеніло…  Не  завжди  ж  везе  в  житті,  думала  Таня,  тримаючи  в  руці  чашку  з  паруючою  кавою.  Бувають  і  розчарування,  друга  зміна  не  до  душі,  але,  що  поробиш,  мусиш  змиритися.  В  кімнаті  відпочинку  затишно,  але  ж    треба  йти  до  роботи.  Зробивши  крок,  в  вікні    привернув  увагу  білий    Мерседес,  що  під`їхав  під  салон.  Ого  нічого  собі  машинка.  З  неї  виліз    білявий  хлопець.  Хитнула  головою,  це  ж  здається  той  хлопець,  що  мені  квіти  приніс.  Він  пригнувся  до  машини  і  вже  тримав  в  руках  букет  червоних  троянд.  Зачинивши  двері,  направився  до  салону.  Відчула  гучне  серцебиття,  ой,  чого  це  я?    Та,  що  ж  робити?  Це  ж  напевно  до  мене.  Від  несподіванки  розхвилювалася,  злегка  тремтіло  тіло.  Пару  хвилин  постояла,  потирала  холодні,  як  лід  руки.  От  дурепа,  чого  це  я  така  до  біса  збуджена.  Але  ж  теж  красень,  ще  й  така  машина.  Ні  треба  зібратися.  Зробила  глибокий  вдих  і  дуже  повільний  видих.  Вмить  різко  озирнулася  назад,  наче  почула  чоловічий  шепіт  -«Таню».  Ледь  контролюючи  себе,  відійшла  від  дверей,  приклала  руку  до  губ,  дмухнула,  наче  хотіла  погріти.  Та  тут  же,  пригадала  поцілунок  Олега.  Ой,  що  це  зі  мною  коїться.    Раптом,  з  залу  салону  її  позвала  майстриня,
-Таню  до  тебе  клієнт.
 А  може,  хтось  інший?  Так,  треба  зосередитися  на  роботі,  заспокоїла  себе.  Все  ж  невпевнено  відкрила  двері…

                                                                                                                                                                                   Далі  буде

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875358
дата надходження 10.05.2020
дата закладки 13.05.2020


НАДЕЖДА М.

Сон

У  хаті  пахне  пирогами,
Варення  з  вишень  на  столі.
В  гостях  я  нібито  у  мами,
Все  так,  як  ми  були  малі.

Весела  мама  і  щаслива,
У  очі  дивиться  мені.
В  вікно  заглядує  калина,
Обоє  раді  ми  весні.

Ну  як  живеш?-  мене  спитала.
А  в  мене  сльози  полились.
Мою  руку  в   своїй  тримала.
Зі  мною,  дочко,  поділись..

Та  що  казать,  всього  бувало,
Життя  не  мед,   ти  не  хвилюйсь.
Її  в  щоку  поцілувала.
Почула   слово:  ти  тримайсь.

Вона  мені  ще  щось  казала,
Та  вже  не  чула  я  її....
Гірка  сльоза   з  щоки  сповзала,
Було  так  боляче  мені...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875724
дата надходження 13.05.2020
дата закладки 13.05.2020


Валентина Ланевич

Собі присягала

Душа  з  сумом  у  щемі  писала,
Проливалась  рядками  на  чистий  папір,
Що  на  вірність  собі  присягала
Та  лишалася  завжди  твоєю  без  слів.

Що  слова,  то  лиш  звук  з  відголоссям,
Що  підхоплене  вітром  на  листя  злетить.
Може  щось  по  житті  й  не  вдалося
Та,  послухай,  як  серце  у  грудях  тремтить.

Незрадливісь  нести  украй  важко,
Коли  доля  розлукою  повнить  чашки.
Не  кружляй  чорним  круком,  поразко,
Добру  звістку  від  милого  в  сон  принеси.

Дай,  засну  я  щаслива  до  ранку,
А  у  сні  буду  бачити  поруч  його.
Щоб  рука  у  руці  до  світанку
І  цілунок  спросонку  у  ніс  та  чоло.

12.05.20            

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875656
дата надходження 12.05.2020
дата закладки 12.05.2020


Чайківчанка

Я ХОЧУ У ДИТИНСТВО

Я  ХОЧУ  У  ДИТИНСТВО  У  СЕЛО
Я  ,  хочу,  у  дитинство  у  село...
Де  душа  метеликом  літає.
Туди  ,  де  лелека  лопоче  крилом
І  до  небес,  від  щастя  злітаєш.

Впасти,  у  роси  трави  духмяні
І  помочити  ,ноги  до  колін.
Дивитись,  на  хмарки  полум'яні
І  слухати  ,  голос  небесний  дзвін.

Зранку  ,  стояти  на  березі  ріки
Зустрічати,  над  селом  сонце.
Ловити  ,зайчики  з  божої  руки
Тримати,  сяйво  у  долонях.

Іти  ,  в  діброву  по  ягоду  малину
Назбирати  повнісінький  дзбан.
А  потім  ,  по  дорозі  ще  й  ожину
І  крилом  ,обняти  золотий  лан.

Вилізти,  на  черешню  високу
Нарвати  солодких  ягід  відро.
І  бігти  ,  до  річки  до  потоку
Пити  ,  водицю  пісенне  джерело.

Так  хочу  ,віднайти  стежку  знайому
що  вела  ,  у  тихий  рай  у  поля.
В  житах  ,  почути  батьківську  мову
Від  радості  ,на  очах  блистіла  сльоза.

На  валі  ,  збирати  пахуче  сіно
І  сісти,  з  родиною  до  обіду.
Заспівати  ,  пісню  солов'їну
І  підморгнути  ,  чорнявому  сусіду.

У  казковім  сні  щоб  цвіла  весна
Смакувала  ,  вишню  як  дитина.
І  несла  ,на  човнику  тиха  течія
Не  боялась  ,,як  покриє  лавина.

Є  надійне  батьківське  плече
Він  ,не  дасть  впасти  подасть  руку.
Поцілує,  мамине  слово  святе
Слухати  ,казкаря  мріяти  під  буком.

Ти  ,  найщасливіша  від  усіх  на  світі!
Світить,  сонце  над  тобою  золоте.
Попереду  ,  ще  весна  і  літо  ...
Рожеві  мрії  небо  голубе.
М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875645
дата надходження 12.05.2020
дата закладки 12.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Букет зі слів

Пахни́ть  бузок  в  весняному  суцвітті,
З  -  за  офіранки  ранок  визира.
Шле  сонечко  проміння,  мов  у  літі,
Збираю  у  букет  рясні  слова.

Його  я  подарую  своїй  мамі,
Скажу  їй,  що  ріднішої  нема.
Поставлю  свічку  за  здоров'я  в  Храмі,
Нехай  Господь  її  оберіга...

Я  пригорнуся  ніжно  так  до  нені,
Вона  мене  обніме  за  плече.
"Як  добре  доню,  що  ти  є  у  мене!"
Сльоза  з  її  обличчя  потече.

Букет  зі  слів  -  найкращий  подарунок,
Букет  зі  слів  -  то  сонце  і  тепло.
Торкне  щоки  матусин  поцілунок,
Ніколи  не  забуду  я  його.

Яке  то  щастя  бути  з  нею  поруч,
Дитинство  відчувати  ще  своє.
Дарунки  дарувати  їй  власно́руч,
Нехай  матуся  довго  ще  живе!

Нехай  живуть  матусі  на  цім  світі,
Нехай  Господь  здоров'я  посила.
Допоки  є  вони  -  то  ми,  ще  діти,
В  букет  збираємо  для  них  слова!







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875613
дата надходження 12.05.2020
дата закладки 12.05.2020


Віталій Назарук

ЖИТТЄВА ТЯТИВА

По  житті  я  тепер,  наче  загнаний  кінь,
Вже  і  гриви  позбувся  своєї
Доживаю  свій  вік  і  ходжу  наче  тінь,
І  ніяк  не  сховатись  від  неї.

Сивина  вже  давно  огорнула  мене,
Та  ще  розум  працює  нівроку.
Що  наміряно  нам,  нас  воно  не  мине,
Хоч  оте  завжди  маєм  під  боком.

Часом  серце  у  грудях  заб’ється  й  мовчить,
Наче  час  зупинився  навіки.
Та  ще  ні,  та  ще  ні,  не  прийшла  моя  мить,
Коли    маю  заплющити  віки.

Кожен  день  прокидаюсь,  то  значить  живу,
Серце  кров’ю  облите  від  болю.
Хоч  життя  натягнуло  свою  тятиву,
Розірвати  її  не  дозволю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875597
дата надходження 12.05.2020
дата закладки 12.05.2020


Леся Утриско

Мамині півонії

Доторкаю  півоній,  ще  тих,  що  матуся  садила,
У  вишневім  саду,  де  голубить  їх  синь  із  небес,
І  вдивляюсь  у  слід,  що  весна  мені  в  спогад  лишила,
В  дивний  цвіт  на  руках,  що  в  пелюстках  так  свято  воскрес.

Знов  цілую,  матусю,  твоі,  так  натруджені  руки,
Як  колись  пригортаюсь  до  них  -відчуваю  тепло,
Чи  реальність  то,  Боже,  чи  сон?  О  які  ж  бо  то  муки,
Коли  в  спогадах,  мамо,  торкаєш  устами  чоло.

Світ  тепла  відчуваю  тепер  у  пелюстках  півоній,
Тих,  матусю,  що  буйно  цвітуть  у  вишневім  саду,
І  вслухаюсь  в  відлуння  магічних,  забутих  симфоній  -
На  відлуння  півоній  у  сон  дивовижний  іду...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875331
дата надходження 10.05.2020
дата закладки 10.05.2020


LubovShemet

ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ

День  Перемоги,  пам'яті,  пошани,
Минуло  вже  з  тих  пір  багато  літ...  
Низький  уклін  Вам,  сиві  ветерани,
Що  врятували  від  нацизму  світ!  
Всім  пам'  ятати  треба,  розуміти,  
Що  скільки  горя  принесла  війна,  
Історію  нікому  не  змінити,  
Бо  правда  залишається  одна.  
А  суперечки  всі,  хто  за,  хто  проти,  
Як  називати  переможні  дні,  
Це  свято  з  присмаком  скорботи  -  
День  перемоги  в  Світовій  війні.  
Щоб  нам  жилося  в  мирі  і  в  любові,  
Пройшли  бійці  кривавий  довгий  шлях,  
Червоні  маки,  наче  краплі  крові
Тих,  хто  поліг  навіки  на  полях...  
Ґероїв  ми  повинні  шанувати,  
І  пам'ятати  їхні  імена,  
Але  ми  не  повинні  забувати  -  
На  сході  не  закінчилась  війна...  
Любов  Шемет
9/05  -  2020  рік

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875316
дата надходження 09.05.2020
дата закладки 10.05.2020


Світла(Світлана Імашева)

ПАМ'ЯТЬ

Ця    Пам’ять    болем    серце    голе    оре:
Немає  з  нами  тата  –  не  дожив…
Ворожі  монстри    плюндрували    поле,
Бив  смертний    час  –  пора    кривавих    жнив.
В  сімнадцять    літ    у  білій    сорочині  –  
У  лавах    оборонців  -  жах    війни…
Чи  ж  хоч  гвинтівку    ту    дали    хлопчині?
Метал    зустріли    голими    грудьми…
Кров    парувала    і  чорніла  рана,
А    монстри    бились,    і  земля    гула:
Народу    біль  –  Велика    Вітчизняна,
Планети    горе  –  Друга    світова.
Недовго  батьку    довелось    прожити…
О,    скільки  їх  скалічила    війна!
Ішли  –  собою    Матір    захистити…
Лишилася    навіки    я    одна.
І  кожний    травень,    як    гримлять    салюти,
Від    туги    не  святкується    мені:
Я    свічку    ставлю  –  батька    пом’янути
Й  мільйони  тих,    загиблих    у    війні  .
У  тій,    проклятій,    що  забрала    тата,
І    в  цій,  «гібридній»,  що    зжирає    нас…
А    той,    що  називався    «старшим    братом»,  
Прийшов    сюди    –  вбивати  в  горя    час…
Кровиться    пам’ять…  Свічка    не  згасає…
І    не    пробачать    сироти    нові..
А  в  кожного,    хто    війни  починає,
Тавро    убивці    тліє    на    чолі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875150
дата надходження 08.05.2020
дата закладки 09.05.2020


Надія Башинська

СТОЇТЬ У ЛІСІ ОБЕЛІСК…

Стоїть  у  лісі  обеліск...    Там  спочиває
чийсь  син,  чи  брат.  Хто  він  такий?  Ніхто  не  знає.

Він  рідну  землю  захищав...  вогонь  тут  вився.
-  Скажи,  солдате,  хто  ти  є?  Чом  тут  лишився?

А  над  ним  сосни  та  дуби,  шумлять  їх  крони.
Мовчить  солдат  в  сирій  землі...  Невідомий.

Чи  пташка  пісню  заведе,  чи  вітер  стихне.
Чи  звір  зупиниться  на  мить...    й  між  гілок  зникне.

О  скільки  років  вже  пройшло...  його  ж  чекали.
І  тато,  й  мама,  брат,  сестра  все  виглядали.

А  він  лишивсь  назавжди  тут.  Ніхто  й  не  знає,
яке  ж  красиве  він  ім'я  насправді  має.

Чи  Анатолій,  Олександр,  чи  Володимир?...
Сюди  приходили  з  села,  квіти  садили.

Осиротіло  вже  й  село.  Не  озовуться.
Бо  чути  десь  неподалік  снаряди  рвуться...

Там  знов  у  бій  іде  солдат,  і  плачуть  діти.
Невже  за  мир  тільки  життям  треба  платити?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875261
дата надходження 09.05.2020
дата закладки 09.05.2020


Надія Башинська

СТОЇТЬ У ЛІСІ ОБЕЛІСК…

Стоїть  у  лісі  обеліск...    Там  спочиває
чийсь  син,  чи  брат.  Хто  він  такий?  Ніхто  не  знає.

Він  рідну  землю  захищав...  вогонь  тут  вився.
-  Скажи,  солдате,  хто  ти  є?  Чом  тут  лишився?

А  над  ним  сосни  та  дуби,  шумлять  їх  крони.
Мовчить  солдат  в  сирій  землі...  Невідомий.

Чи  пташка  пісню  заведе,  чи  вітер  стихне.
Чи  звір  зупиниться  на  мить...    й  між  гілок  зникне.

О  скільки  років  вже  пройшло...  його  ж  чекали.
І  тато,  й  мама,  брат,  сестра  все  виглядали.

А  він  лишивсь  назавжди  тут.  Ніхто  й  не  знає,
яке  ж  красиве  він  ім'я  насправді  має.

Чи  Анатолій,  Олександр,  чи  Володимир?...
Сюди  приходили  з  села,  квіти  садили.

Осиротіло  вже  й  село.  Не  озовуться.
Бо  чути  десь  неподалік  снаряди  рвуться...

Там  знов  у  бій  іде  солдат,  і  плачуть  діти.
Невже  за  мир  тільки  життям  треба  платити?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875261
дата надходження 09.05.2020
дата закладки 09.05.2020


геометрія

НІХТО НЕ ЗАБУТИЙ, НІЩО НЕ ЗАБУТЕ…

                             Навік  45-ий  прославився  рік,
                           Це  рік  ПЕРЕМОГИ,  святої  навік,
                           Признання  й  вітання  над  світом  розкутим,
                           Гримлять  і  сьогодні  стозвучним  салютом...
                           Пройшли  наші  воїни  довгі  дороги,
                           І  Слава,  як  килим,  лягла  їм  під  ноги...
                           Так  жаль  що,  пройшовши  дороги  важкі,
                           Не  всі  повернулись  додому  живі...
                           Та  й  ті  що  вернулись  уже  відлітають,
                           Та  люди  про  подвиги    їх  пам"ятають,
                           Не  лише  сьогодні  і  завтра,  і  вчора,
                           Ми  їх  не  забудем  ніколи  -  ніколи...
                           Про  них  ми  розказуєм  дітям  й  онукам,-
                           НІХТО  НЕ  ЗАБУТИЙ,    НІЩО    НЕ    ЗАБУТЕ!!!
                           Вже  75  мина  від  тих  років,
                           Та  сум  у  душі  і  донині  глибокий,
                           Мій  тато  загинув  у  злій  тій  війні,
                           Болить,  як  й  боліло  це  й  нині  мені...
                           Та  все  ж  я  радію,  як  люди  усі,
                           І  з  ДНЕМ  ПЕРЕМОГИ    ВІТАЮ    УСІХ!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875251
дата надходження 09.05.2020
дата закладки 09.05.2020


Richter

Шлях до миру

Йдемо  дорогами  війни
яку  вже  сотню  довгих  років,
втрачаєм  доньок  і  синів,
стікаєм  кров’ю  крок  за  кроком…

Не  відпускає  нас  вона,
а  пам’ять  не  дає  спокою.
Війна…  Триклята  ця  війна!
Як  розпрощатися  з  тобою?

Як  не  утрапити  у  вир?
Де  вірна  в  майбуття  дорога?
Запам’ятаймо:  справжній  мир  –
дає  лиш  справжня  перемога!

09.05.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875224
дата надходження 09.05.2020
дата закладки 09.05.2020


Ніна Незламна

Оце так зустріч (проза 6 ч. )

           Машина  стояла  біля  салону  краси….  Таня,  від  хвилювання,  раз  –  по  –  раз  великими  ковтками  пила  газовану  воду.  Чому  так  довго  не  виходить?  Можливо  тієї  жінки  немає?  Вкотре  виглядала  з  вікна  машини,  від  нетерпіння  часто  постукувала  ногами.  Нарешті  Сашко  вийшов  з  салону  краси  і  махнувши  рукою,  позвав  її  до  себе.
   Вони  зайшли  в  одну  із  кімнат,  за  столом  сиділа  повна,  років  п`ятидесяти  жінка..  З  голови  до  ніг,  привітний  поглядом  зміряла  її,  відразу  заговорила,
-Сашко  погукай  Надю    з  салону.  
За  мить,  дівчина,  років  двадцяти,  привіталася  й  поклала  на  стіл  набір  ножиць  для  стрижки  та  ще  деякі  речі.  Таня,  затамувавши  подих,  спостерігала  за  всіма.  Сашко,  підморгнувши  їй,  присів  на  стілець,  що  стояв  неподалік.  Легенько  торкнувся  руки  й  посміхаючись,
-Я  твій  перший  клієнт.  Віддаю  себе  в  жертву,  давай,  покажи  їм  свої  здібності.
Миттєво  почервоніла  та  все  ж  змогла  приборкати  своє  хвилювання,  взялася  за  рушник.
                     На  дозволеній  швидкості  машина  рухалась  в  сторону  села.  Весняний  сонячний  день  приніс  задоволення  дівчині,  виглядаючи  в  відкрите  вікно,
-  Я  ж  не  знала,  що  вона  тобі  якась  родина.  Хоча  б  попередив  мене,  що  маю  стригти.  Ти  не  уявляєш,  для  мене,  це  ж  просто  визуха.  Ще  й    навчатиме  мене  молода  перукарка.  Бачила,  як  вона  одній  дамі  робила  зачіску,  є  чому  повчитися.  
Він  уважно  дивився  на  дорогу  й  весело,  
-Спостерігати  легко,  насиділася  сьогодні,  поки  я  по  справах  їздив.    Все  ж    нелегку  професію    ти  вибрала,  це  ж  цілий  день  на  ногах,  ще  й  попробуй    кожному  догодити.  Два  тижні  побудеш  в  жіночому  залі,  потім  підеш  в  чоловічий.  Згодом  матимеш  своїх  клієнтів.  Дівчата  йтимуть  в  відпустку,  тож  будеш    на  підміні.  Марія  Петрівна  похвалила  тебе,  ти  сподобалась  їй.  Ну  це  між  нами…  Тільки    ж  носа,  свого  курносого  не  задирай!
-Ой  прямо  таки  курносого,  здається  нормальний,  скажеш  таке!
 Відкопиловши  губу,  усміхнено  позирала  на  нього.  Як  добре,  що  Олег  має  такого  брата.  Такий  простий,  як  дрова,  ще  й  веселий.  На  душі  так  тепло  й  легко,  ну  все  рівно,  як  в  шкільні  роки.
Не  могла  вгамувати  радість,  Від  задоволення  підставляла  своє  красиве  личко  сонцю,  яке  зазирало  в  вікно,  примружувала    й  кліпала  очима.  Немов  нагадала  щось,  різко    повернувшись  до  нього,
-  Мабуть  сьогодні  Олегові  найбільше  гикається,  бо  так  хочеться  повідомити  йому  новини.
 Сашко,  з  усміхненим  лицем,  підморгнув,
-Не  журися,  я  перед  ним  відчитаюся.
         Життя  дівчини  зовсім  змінилося.  Вдома  батьки  змирилися,  що  їй  треба  їхати  в  містечко.    Після  того,як  отримала  СМС,  Олег  подзвонив  через  два  дні.  Пізно  ввечері  почула  його  зморений  голос.  Про  роботу  нічого  не  розповідав,    відкривав  серце  і  душу,  немов  сповідався,  про  своє  кохання  до  неї.  Нагадував,  що  чекає  відповіді.  Вона  ж  обіцяла  відповісти,  коли  він  повернеться  додому.  Щоб  менше  витрачав  грошей  на  переговори,  намагалася  коротко  говорити,  хоча  бажання  було  слухати  й  слухати  його  ласкаві  слова.  А  він  називав  її,  то  дзвінкоголосою  пташечкою,  то  ясноокою  квіточкою,  то  сонечком,  що  навіть  на  відстані  дарує  тепло.  
           Три  дні  поспіль,  автобусом  їздила    в  містечко.  А  в  п`ятницю,  вийшовши  з  салону,  побачила  Сашка.  Він,  обпершись  на  капот  машини,  спостерігав  за  перехожими.  Вони  нагадували  йому  мурах,  які  весь  час  кудись  поспішають.  Побачивши  її,  махнув  рукою  поспішив  назустріч.Наче  збитошний  хлопчисько,  піднявши  брови,  подарував  усмішку  й  весело,
- О!  Привіт!  А  я  боявся,  що  не  встигну  тебе  забрати.
Від  здивування  в  неї  округлилися  очі,
- -  Привіт!  Яким  вітром?
- Та  я  сьогодні  на  автобус  проспав,  випросив  в  батька  машину.  Впорався  раніше,  подумав,  одним  махом  тебе  заберу.  Слухай,  я  такий  голодний,  може  в  кав`ярню  зайдемо.
Ледь  усміхнулася,  двинула  плечима,  нерішуче,
- Я  знаю…
- Та  чого,  ще  ж  допіру  шістнадцята  година,  батькам  скажеш,  що  затрималась  на  роботі.  Сідай,  тут  недалеко.
В  кав`ярні  за  столом,  він  поправивши  краватку,  нахилився  до  неї,  підморгнув  й  ледь  посміхнувшись,
- Я  вдома  Сашко,  а  тут  Олександр.  Майбутнього  стоматолога  мають  таким  знати  в  містечку.
- За  мить  на  стіл    офіціантка  поставила  келихи  наповнені  виноградним  соком.  І  тут  же,  через    хвилину  на  столі  парували  гарячі  пелімені.
               Вже  зовсім  стемніло…  Вони,  весело  провівши  час  в  кав`ярні,  поверталися  додому.  З  машини  звучала    тиха  музика.  Під`їжджаючи  до  роздоріжжя,  натиснув  на  гальма.
Сашко,  вилізши  з  машини,  озирнувся  навкруги.  По  приколу,  низько  нахилився,  подав  їй  руку  й  голосно,
-Ну  паняночко,  от  ми  і  дісталися.  Думаю  тепер  трохи  пройдетеся.
Таня    подавши  руку,  засміялася,
-Що  ти  таке  говориш,  досить  приколюватися,  знайшов  панянку.    Та,  ще  й  так  голосно,  люди  почують.  Ото  сміятимуться.
 Сашко  тихо  заперечив,
-А  чом  не  панянка,    сама  чарівність.  Ой  заздрю  я  брату,  білою  заздрістю.  Тільки  йому  і  вступлю  тебе,  більше  нікому.
І  раптом  чмокнув  в  щоку  і  відскочив.  Вона  вирячивши  очі,  зробила  крок  вперед,  намірилася  сумкою  дістати  і  вдарити  його.  Та  він  голосно,  вигукнув,
-Та    це  за  брата  Таню,  за  брата…    Їй  богу  більше  не  буду,  ми  ж  скоро  родиною  станемо.
 Вона  ж    знервувалася  й  сердито,
-Ой  Сашко,  пожаліюся  Олегу.  Коли  ти  виростиш,  це  ж  тобі  не  в  школі.  Я  думала  ти  подорослішав.
І  різко  розвернулася,  поспішила  стежкою  вздовж  дороги.
     Сашко  сідаючи  в  машину,  позирнув  їй  вслід  й  відразу  став  уважно  придивлятися.  Далі  до  дерев,  попереду  неї,  палахкотіли  два  вогники.  Вони  майже  не  рухалися,  його  насторожило  це.  Що,  ж  то  за  курці?    На  всяк  випадок,  з  салону  машини  взяв  в  руку  найбільший  ключ  для  гайок.    Прикривши  двері  машини,  широкими  кроками  поспішив  за  нею.  
Таня  не  озиралася,  пройшла,  буквально  метрів  сто,  як  з  під  дерев  їй  назустріч  вийшли  два  брати.
Богдан,  перегородивши  їй  дорогу,відкинув  сигарету,  рішуче  взяв  її  за  плече,    
- Стій!  Що  павочко,  така  чесна,  то  перед  одним  хвоста  розпускаєш,  то  перед  іншим.  А  вдаєш  з  себе  недоторкану.  Ми  вже  кілька  днів  тебе  чатуємо,  нарешті  діждалися.  Вона  зробила  крок  назад,  намагалася  звільнитися  від  його  сильної  руки.
Руслан  викинувши  сигарету,  штовхнув  його  в  плече  й  хотів  схопити  за  руку,
-Богдан,  ти  ж  обіцяв,  що  будеш  поводитися  чемно.
Він  відкинув  його  руку,
-Ти  ж  знаєш,  я  не  люблю  коли  мені  відмовляють…Чи  тобі  братику  теж  кортить  спробувати  цієї  панянки?  
Дівчина  стояла  ні  жива,  ні  мертва.  Від  несподіванки,  голову  наче  що  руками  здавило,  відразу  пересохло  в  горлі.  Кричати?  Та  кому?  Сашко    ж  напевно  поїхав.  Треба  шукати  вихід.    Шаленно  колотилося  серце.  Зіжавши  губи  дивилася  в  його  очі,  ніжно  поклала  свою  руку  на  його.  Відчула,  що    тиск  зменшився,  повільно  прибрала  руку  з  свого  плеча.  Намагалася  посміхнутися,  голосно  тремтячим  голосом,
 -О!  Привіт  хлопці!  А  ви  ще  в  селі!
 Її  пронизав  холодний,  єхидний  погляд,
-Що  мозок  мені  пудриш,  чи  не  бачиш?!  А  голосочок  тремтить..
 Зненацька  різко,  обома  руками,    притиснув  її  до  себе,  намагався  поцілувати.  
Вона  виверталася,  махала  сумкою,  намагалася  вдарити  його,
-Ти,  що  здурів!  Не  смій!  Чуєш  не  смій!
Руслан  засміявся,
 -Та  не  кричи,  не  бійся,  він  тільки  поцілує.
Хлопці  непомітили,  змієм  підікрався  Сашко…  Хоча  зростом  і  був  менший  та  за  мить  від  неї  відірвав  Богдана,  той,      з  розпростертими  руками,  звалився  на  землю.
-Таню  йди  додому,-  вигукнув  Сашко.  Вона  вся  тремтіла,  відійшла  на  кілька  кроків,
-Як  піду,а  ти?
 Руслан  відразу  підняв  брата.  Той  штовхав  його,  намагався  підійти  ближче.  
-О!  ти  диви,  якийсь  салага  мені  буде  перечити?!  Руслан  помітив  в  Сашка  інструмент,
-  Богдане  заспокойся,  тобі,  таки  справді,  навіть  сто  грам  не  можна  пити,  Пішли  звідси,  бачу  це  до  добра    не  доведе.
Та  Богдан  раптово  вирвався    вперед.  Вирячивши  очі,  мав  вигляд  розлюченого  медведя.  В  руці  блиснув  ніж.  Сашко  стрілою  відскочив  в  сторону,  перед  собою  наставив  ключ.  За  мить  Руслан  і  Таня    намагалися    схопити  його  за  плечі.  Сашко  ухилявся  від  ножа,    ледь  підслизнувся,  Богдан  розмахнувся  ножем….

                                                                                                                                                           Далі  буде

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875117
дата надходження 08.05.2020
дата закладки 09.05.2020


Ольга Калина

Ніколи знову

«Ніколи  знову»  -  чуєм  ми  це  гасло  нині.  
А  як  донести  ці  слова  нашій  дитині,  
Якого  з  нами  вже  нема  шостий  годочок?
 Ми  від  війни  не  вберегли.  Пробач,  синочок!  

Червоні  маки  поросли  між  полинами,  
Людськими  скроплені  були  стежки  сльозами.
І  кров  стікала  в  чебрецях  із  ран  у  землю,  
Й  ввібрали  в  себе  квіти  ці  ту  кожну  краплю.  

 Донбас  палав  весь  у  вогні.    Стріляють  досі.
Серця  скрізь  рвуться  матерів,  сивіють  коси.    
«Ніколи  знову»..  Чуйте  всі:  «Я  в  це  не  вірю!»
Не  скоро  ще  діждемось  змін  й  діждемось  Миру.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875111
дата надходження 08.05.2020
дата закладки 08.05.2020


Олекса Удайко

ОБНІМІТЬСЯ Ж, БРАТТЯ!

       [i]  Обніміться  ж,  брати  мої.
           Молю    вас,  благаю!  ..
                                               [b]Тарас  Шевченко[/i][/b]

[i][b][color="#05756f"]9-го  Травня…  Зрадлива  сльоза…
І  біль,  погамований    кров’ю…  
А  в  небі  висить  нетривка  бірюза:
покришений  край  наш  ордою.  

В  неспішнім  строю  ветерани  війни
в  майбутнє  несуть  свої  рани,
та  їхньої  в  тому  немає  вини,
що  йдуть  не  разом…  ветерани!  

В  очах  бо  шаліє  поденколи  блиск,
що  ділить  навпіл  українців.
Чи  підемо  разом  в  параді  колись,  
ковпа́ківці  і  бандері́вці  і?..

Та,  буцім-то,  кожен  хисти́в  рідний  край
від  –  вищого  штибу  –  фашистів…
Живи,  українцю,  дарма  не  вмирай!
і  втілюй  в  життя  свої  хи́сти!

То  монстри  політики  СССР
у  бойню  звели  брат  на  брата!..
облуду  явили  рашисти  й  тепер,
щоб  нам,  українцям,  вмирати.

Та  нині  ми  інші  вже  –  маєм  урок
і  не  піддамося  тим  маніпулянтам!
висить  над  кремлем  вже  Дамокла  клинок  –
агресору  –  відсіч!  І  –  капітулянтам!..

Єднаймося  ж,  браття!  Зглобімо  ряди  –
пред  нами  останній  диктатор!

Горо́д  свій  в  Укра̀їні  
                                                                           не  городи,
У  Лету  вмикай  навігатор![/b]
[/color]
13,05.2015-8.05.2020
__________                                                                                                
*Відомий  рейд  з’єднання  С.А.Ковпака  “від  Путивля
до  Карпат“  закінчився  розгромом  партизанського
руху  в  період  ІІ-ї  Світової.  А  з  решток  партизанського  
загону  були  сформовані  загони  НКВС,  які  зупинили
національно-визвольний  рух  в  Україні,  започаткований
ОУН-УПА.  ВДсе  ще  загадковою  залишається  смерть
комісара  з’єднання  генерал-майора  С.В.Руднєва.
Є  версія,  що  комісап  був  вбитий...  московською  радисткою,  
нібитд  "за  зраду",  як  у  свій  час  і  Микола  Щорс  –  по-звірячому,
пострілом..  в  потилицю.  Ось  як  розправлялись  "господарі"
зі  своми  "слугами"  (НЕ  ПЛУТАТИ  З  НАШИМИ  -  МЕТАФОРА  Ж!  ).
 
На  світлині:  автор"  з  братом  Василем  (ліворуч)  на  протестній  акції    
"Ні  -  капітуляції!"  (серпень  2019-го).
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875074
дата надходження 08.05.2020
дата закладки 08.05.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Зі степом моє серце

Ніколи  не  торкався  блискіт  плуга
До  різнотрав*я  свіжих  диких  хвиль.
Котивсь  солодкий  запах  аж  до  пругу,
М*який  подекуди  стримів  ковил.

Від  сонця  -  килим  жовтий  горицвіту,
Пірамідальний  золотавий  дрік.
З  небес  -  волошки  ніжно-сині  квіти
І  незабудок  океан  щорік.

Торкнутися  б,  почути  голос  предків.
Зі  степом  моє  серце  б*ється  в  такт.
А  воля,  безсумнівно,  спільне  кредо
На  зрілому  стеблі  життя  -  це  смак.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875065
дата надходження 08.05.2020
дата закладки 08.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Моя ти Мавко лісова

Я  пам'ятаю  берег  річки,
Твої  закохані  слова,
Росою  вмилася  травичка,
Моя  ти  Мавко  лісова...

Торкали  руки  мої  плечі  
Я  пригортав  твій  ніжний  стан.
Коханням  милувався  вечір,
А  у  душі  звучав  орга́н.

Цвіркун  хотів  щось  розказати,
Та  втрутилась  в  розмову  ніч.
Вона  любила  споглядати,
Коли  з  любов'ю  віч  -  на  -  віч.

Світили  ясні  зорі  з  неба,
Ховала  в  вітах  нас  верба.
Торкалась  клавіш  ніч  липнева
І  річки  чулася  хода...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875053
дата надходження 08.05.2020
дата закладки 08.05.2020


НАДЕЖДА М.

Не вірю, що мене не любиш

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hgWx_z7Ke1Y[/youtube]

Не  вірю,  що  мене  не  любиш,
Що  мариш  іншою  в  житті.
Нічого  з  цим  ти  не  поробиш,
Бо  ти  живеш  в  моїй  душі.

Так  часто  іншу  ти  голубиш,
Але  в  думках  твоїх  лиш  я.
Та  своє  серце  не  обдуриш,
Тебе  влаштовує ця  гра.

Коли  вночі  лягаєш  спати,
Шукаєш  губи  ти  мої.
До  ранку  можеш  мене  ждати...
І  я  приходжу  в  сни  твої.

Ти  міцно  спиш,  коли  я  поряд,
Кому  ж  всміхаєшся  у  сні?
Ти  впорядкуй  душі  світогляд,
Тобі  одна,  чи  треба  дві?



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874967
дата надходження 07.05.2020
дата закладки 07.05.2020


Надія Башинська

О СКІЛЬКИ Є ОТИХ КВІТУЧИХ ВЕСЕН…

О  скільки  є  отих  квітучих  весен,
де  тішив  душу  ніжний  ранній  цвіт.
Та  нищив  вітер  ту  красу  казкову,
і  не  зважав,  що  стогне  й  плаче  світ.

О  скільки  літ  летіли  до  нас  весни
на  сильнім  журавлиному  крилі.
В  них  ми  жили  і  долю  свою  несли,
хоч  часто  дні  гіркими  ті  були.

О  скільки  їх  отих  років  нестерпних...
Із  ношею  тяжкою  на  плечах
йде  Україна,  у  цвіту,  і  нині,
із  ранами  глибокими  крізь  страх.

Дай,  Боже,  сонцю  ясному  пробитись
крізь  сірі  важкі  хмари  до  сердець.
Дай,  Боже,  труднощі  усі  здолати,
колючий  долі  скинути  вінець.

Дай,  Боже,  квітнуть  нашій  Україні!
Щоб  цвіт  її  завжди  давав  плоди.
Дай,  Боже  радості  й  щастя  родині,
щоб  світло  й  весело  було  завжди.

Дай  одягнути  гарні  вишиванки
на  свято  всім  дорослим  і  малим.
Схиляємось  в  своїй  молитві  щирій
в  пошані  перед  образом  Твоїм.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874950
дата надходження 07.05.2020
дата закладки 07.05.2020


Віталій Назарук

ШТИЛЬ ЖИТТЯ

Я  пронесу  крізь  все  життя
Ім’я  коханої,  як  долю.
Згадаю,  і  серцебиття
Знов  не  дає  мені  спокою.
Вона  -  хмаринка  в  небесах,
Дарує  в  спеку  прохолоду.
Легенький  вітер  в  парусах,
Який  приносить  насолоду.
Вона  –  це  ластівка  в  гнізді,
Найкраща  мама  для  пташини.
Вона  -  опора  при  біді,
Надійна  пара  для  мужчини.
Вона,  як  любить,  то  в  душі
Немає  іншому  куточка.
Ніколи  їй  не  воруши
Все  що  було,  для  неї  –  точка.
Та  проживає  і  не  раз
Своє  життя  вона  щоночі.
І  не  виносить  на  показ
Все,  що  болить,  лиш  плачуть  очі.
Я  прикладу  усіх  зусиль,
Щоб  жінка  ця  була  щаслива.
В  її  житті  настане  штиль
І  усмішка  засяє  мила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874929
дата надходження 07.05.2020
дата закладки 07.05.2020


Віталій Назарук

МОЛІМОСЬ ЗА УКРАЇНУ

Я  молюсь  за  народ  України,
Що  корінням  проріс  в  цій  землі.
В  вишиванках  й  червоній  калині.
Де  хорами  живуть  солов’ї.

Шлю  молитву  до  Бога  за  діток,
За  внучат,  за  батьків  в  небесах.
За  багате  щедротами  літо.
За  врожай,  що  достиг  на  полях.

За  красунь-українок  молюся
І  за  руки,  які  в  мозолях.
Цим  народом  я  завжди  горджуся,
Бо  його  народила  земля.

Ця  земля,  що  зовуть  –  Україна  -
Де  в  хлібах  золотяться  поля.
Вона  рідна  для  нас  і  єдина,
Це  найкраща  на  світі  земля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874928
дата надходження 07.05.2020
дата закладки 07.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Сварилось небо

Сварилось  небо,  гуркотіло,
Було  ображене  чомусь.
Щось  доказати  всім  хотіло,
А  може  "насолить"  комусь.

Заплакали  хмарини  сірі
Їх  сльози  впали  у  траву.
Дощі  доклали  свої  сили,
У  цю  погоду  вітрову.

І  потекли  струмки  рікою,
Баюри  в  дзеркалі  стоять.
Гроза  торкнулася  рукою,
Хотіла  ма́буть  день  обнять.

А  він  весну  любив  безтями
І  так  обожнював  її.
Водив  широкими  полями
І  дарував  свої  пісні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874926
дата надходження 07.05.2020
дата закладки 07.05.2020


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Грай веселої, скрипалю

Зойкнула  і  заридала  скрипка,
Мов  чиясь  згорьована  душа,
У  руках  маестро.І  так  близько
Виливала  тугу,  біль  і  жаль.

Згодом  вже  ліричної  заграла,
Про  кохання  пісня  полилась
Й  спомини  приємні  викликала
Про  далекий  молодості  час.

А  як  вшкварила  нарешті  жартівливу
Про  куму  та  кума  в  бузині,
То  до  танцю  ноги  запросились
І  забулис  всі  думки  сумні.

Грай  же,  грай  веселої,  скрипалю
Та  потіш  ти  серденько  моє,
Заливайся-тьохкай  солов"єм,
Щоби  все  погане  обминало.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874920
дата надходження 07.05.2020
дата закладки 07.05.2020


Lana P.

НОЧАМИ…

Ночами  пишуться  вірші,
Пливуть  ліричні  акварелі,
Проводить  тиша  світ  душі
Крізь  ще  незвідані  тунелі  

До  світла  сонячних  утіх
І  небувалого  комфорту,
Де  соловейка  лине  сміх
В  досвітніх  сяйвах  горизонту.

Ось  так  би  мріяла  без  сну
В  обіймах  творчої  забави,
Шукала  б  в  гавань  неземну…
Та  вдень  чекають  інші  справи.      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874894
дата надходження 06.05.2020
дата закладки 07.05.2020


CONSTANTINOPOLIS

***ОБЛУДИ***

[color="#cfbb0b"]«Ні  щастя,  ні  волі,  ні  чуда,
Ні  часу,  хоч  би  про  запас.
Живу,  все  життя  не  почута,
Причетністю  вбита  до  вас.
Ні  честі,  ні  мови,  ні  згоди,
Самі  лише  смутки  і  пні.
Коханий  мій  рідний  народе,
Ти  збудешся  врешті  чи  ні!?»
Ліна  Костенко.
[/color]
[b][color="#3802cc"]Брехливі,  безкарні,  облуди…
Сімь  років  вбиває  Донбас…
Живем  в  часи  Божого  суду,
Розп’яті  катами,  за  вас…

Безумці,  сатрапи,  іуди,
Вожаті  зомбованих  мас,
Зміїної  скільки  отрути,
Готуєте,  плюнути  в  нас?

Як  мертві  безхатченки-душі,
Блукаєте  серед  живих.
Ви  аполітично  байдужі
До  наших  звитяг  рятівних.

Що  знову  під  кулі  ці  груди
Підставить  сміливий  Пегас?
Як  та  велетенська  споруда,
Загине,  нікчемні,  за  вас?

Безсовісні…Змови…Уроди.
Окопи…траншеї  німі.
Де  Гетьман  вкраїнського  роду?
Ти  з’явишся  врешті,  чи  ні!?[/color]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874964
дата надходження 07.05.2020
дата закладки 07.05.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Лісу дух непересічний

Ось  чути  здалеку  могутню  мову  лісу.
Він  кличе  стоголоссям,  шумом.
Співає  звучно  вічності  щоденну  пісню.
І  радість  в  ній,  і  ноти  суму.

Немає  від  людей  ніякої  завіси.
Прозоре  небо  -  оберегом.
Важливі,  звісно,  пропонує  компроміси,
Пташиний  невгаває  легіт.

Пасує  лісові  калиновий  рум*янець.
Ялин  смарагдові  спідниці.
І  маслюків  під  соснами  незвичний  глянець.
Радіє  око  полуницям.

Обняти  б  ліс  сторуко,  душу  добру,  щедру,
І  мудрість  взяти  споконвічну,
Бо  благодатну  має  ліс  зелену  цедру
І  дух  його  непересічний.


(Світлина  лісу  біля  мого  рідного  села  Малий  Фонтан)


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874812
дата надходження 06.05.2020
дата закладки 06.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Жити - то життю радіти

Життя  мене  неначе  тестувало,
Я  прийняла  належно  цей  урок.
Нераз  воно  мене  в  лещата  брало,
Та  я  щораз  вперед  робила  крок.

Я  не  озлобилась  на  світ  широкий,
Ніколи  не  бажала  комусь  зла.
Закарбувалися  назавжди  ро́ки,
Коли  на  собі  біль  перенесла.

Нераз  стояла  "  біла  смерь"  над  мною,
Та  я  її  у  руки  не  далась.
Тримав  мене  Господь  міцно  рукою
І  я  на  цьому  світі  зостала́сь.

Він  дарував  життя  у  друге,  третє...
І  я  від  нього  дар  цей  прийняла.
Хоча  могла  давним  -  давно  вже  вмерти,
Господь  в  моїй  душі  і  я  жива.

Для  мене  жити  -  то  життю  радіти,
Для  мене  жити  -  то  не  лиш  слова.
Я  розмовляю  з  полем,  там  де  квіти
І  там  де  жайворон  пісень  співа.

А  ще,  люблю  у  лісі  заблукати,
Піти  до  дуба  з  ним  погомоніть.
Суниць  в  свої  долоні  назбирати
Й  запам'ятати  цю  прекрасну  мить...

А  ще  люблю  вітатися  з  весною,
Торкає  літо  ніжним  промінцем.
Кружляю  з  білосніжною  зимою,
А  люба  осінь,  не  приносить  щем.

Всім  цим  сестрицям  -  дуже,  дуже  рада
Й  стрічаюся  із  ними  залюбки.
Бо  ж  з  ними  бути,  то  така  розрада,
Нехай  вони  живуть  усі  роки.

І  світ  нехай  живе  -  бо  він  прекрасний
Його  нам  з  вами  треба  берегти.
Щоби  світило  в  небі  сонце  ясне,
По  небу,  щоб  хмарки  могли  пливти.

Нехай  течуть  у  безкінечність  ріки,
Життя  -  то  найцінніший  скарб,  повір.
Нехай  живе  наш  світ  такий  великий,
У  оксамиті  й  перламуті  зір.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874806
дата надходження 06.05.2020
дата закладки 06.05.2020


Ніна Незламна

Оце так зустріч / проза 5 ч. /

           Олег  зненацька  оступився…  Ой  ця  темінь,  ні  місяця,  ні  зірок.  Ще  й  ця,  як  курка  на    яйцях,    передзвони….  Та  ще  й  терміново.  В  душі  обурювався,  все  ж  набрав  номер  телефону.  Відповів  жіночий  голос,-  Ало!
Він  голосно,  -  Привіт!,  що  за  пожар  Наталю?
-Терміново    приїзджай,  є  халтура.  Двоповерховий  дачний  будинок  під  ключ.  Я  знаю  тобі  потрібні  гроші.  Та  і  нам  дають  малий  строк  для  будівництва,  без  тебе  не  обійтися.
-Добре,  я    завтра  виїду.  Дякую,  гроші  зайвими  не  бувають.  Бувай!
       Поспішав,  планував  поїздку.  А  Наталя  молодець,  щира  молодиця  й  чого  її  ніхто  заміж  не  бере.  Не  білоручка,  наче  й  з  личка  непогана.  Та  ті  карі  очі  холодні,  як  айсберг.  Їй  до  Тані  далеко.  Зелені  очі,  зводять  з  розуму,  я  вже  за  ними  сумую.  В  них  сонце  й  волошки,  які  приваблюють  до  себе  і  гріють.  В  них  доброта  і  ласка.  Роїлися  думки  в  голові…  За  мить,    сварив  себе.  От  бовдур,  я  ж  телефон  їй  не  заніс,  шкода,  невдалося  сюрприз  зробити.  Хай  би  побачив  її  здивовані  оченята.  Та  ще  й  пообіцяв  дізнатися  про  курси  перукарів,  наче  доганяючи  думку  вголос,
- Добре,  що  завтра  субота,  десь  –  то  Сашко  мав  приїхати.  А  що  братику,  знову  без  тебе  ніяк,  мені  ж  треба  якось  викрутитись.…
             По    небу  мерехтіли  перші  сонячні  промені…      Олег  з  Сашком,  в  напівпустому  автобусі,  їхали    в  містечко.
Сашко  позираючи  в  вікно,  схилився  до  брата,
-От  їде  повільно,  шкода  машина  не  на  ходу.  
 Та  Олег  не  відповів.  Думки,  то  гризли  мозок,  то  відступали,  він  тихо  до  брата,
- -  Мабуть  Таня    образиться,  що  поїхав    не  попрощавшись.
Той  озираючись,  нахилився  ближче  до  нього,
- Та    не  їж  ти  себе.  Вона    ж  не  маленька.  Сказав  зроблю  все,  значить  зроблю.  Тим  паче  завідуюча  цим  салоном    нам  знайома.
         Таня    проснулася  від  торохкотіння  трактора….  Повернулася    до  вікна,  от    в  тата  й  починаються  трудові  дні.  Добре,  що    за  один  день  перекрили  сарай,  тепер  можна  і  поніжитися.
           Звичайний  день,  в  домашніх  клопотах,  тягнувся  довго.  Вона  чекала  вечора,  чекала  на  Олега.
           Сутеніло…  Гуси  в  загорожі  подавали  тихі  звуки,  вкладалися  спати.Таня  сиділа  на  лавці  біля  криниці,  чистила  часник  до  дерунів.  В  голові  багато  думок,  які  новини  принесе  Олег?  Чи  відповісти  сьогодні,  чи  краще  зачекати?    Сімейне  життя…  Яким  воно  буде?  І  де  жити?  Тож  до  свекрухи  не  піду…  Он,  маю  свою  кімнату,  але  жити  разом  з  батьками,  теж  не  хочу.  Може  запропонувати  не  поспішати,  але  ж  гарячий  який.  А  поцілунки,  як  магніт  притягують,  аж  голова  обертом  іде.  Від  думок  відволікло  торохкотіння  трактора,  голосно  до  матері,
-  Мамо,  здалеку  чути  трактор,  напевно  тато  повертається.
В  цей  час  Ольга  на  веранді    на  тертці  терла  картоплю,
-Ну  от  і  добре,  саме  вчасно,  попаде  на  теплі  деруни…
       Після  вечері    мати  збирала  посуд,    з  під  лоба  зажурливо  позирала  на  доньку.  Не  прийшов  Олег,  напевно  розчарована,  хвилюється,  виглядає.  Така  вона  любов…  То  радість,  то  сльози…
   Наступала  ніч…  З  кватирки  віяло  прохолодою,  легенько  погойдувалась  фіранка.  Лежачи  в  ліжку,Таня  дивилася  в  стелю.  А  можливо  щось  сталося,  не  дай  Боже  проблеми  з  спиною.  Чомусь  такий  невезучий.То  гусак  вкусив,  то  мама  вчудила.Чомусь  так  неспокійно  на  душі..  Прикривши  кватирку,  замоталася  в  ковдру  намагалася  заснути.
         Ранкове  сонце  яскраво  освітлювало  кімнату.  Таня  лежала  в  ліжку,  як  сповите  дитя,  одне  обличчя  виднілося  з  ковдри.  Вона  проснулась…  Не  відкривавши  очей,  дивувалась,  наче  й  виспалася.  Та  вилазити  з  під  ковдри  не  мала  бажання.  Але  ж  треба  вставати.  Нарешті,  відкрила  очі  і  одразу    прикрила  їх  від  сонячних  променів,  потягуючись  посміхнулася.  Раптом  загавкав  Дружок.  Це  на  кого?  Може  хтось  з  клієнтів  прийшов.  Маму  не  чути..  Ой  вона  ж    в  магазин  збиралася,  напевно,  ще  не  повернулася.
Швидко  вскочила  в  спортивні  штани,  накинула  халат  й  поспішила  надвір.
За  хвірткою  стояв  Сашко.  Побачивши  її,  гукнув,
-Щаслива  людина.  Ти  напевно,  ще  спала.  Нам  треба  поговорити…    Я  зайду?
Майже  закричала,  -Заходь,  тільки  Дружка  закрию,  почекай!
З  цікавстю  позирала  на  нього.  Що  ж  він  хоче  сказати  мені,  про  що  поговорити?
В    школі  був  веселунчиком,  а  тут  такий  серьозний,  навіть  не  посміхнеться.  За  мить  підкрався  сумнів,  може  щось  сталося?  Відчула  посилене  серцебиття,  трохи  схвильовано,
-Що  щось  з  Олегом?
 -Та  ні.  Чого  ти?  Бачу,  аж  почервоніла.  Все  в  нормі.  Тут  такі  справи…
   В  хаті  пахло  м`ятою,  Таня  запропонувала  чай,  але  він  відмовився.    Спілкувалися  майже  годину.  Сашко  віддав  їй  телефон,  попередив,  що  Олег  перезвонить  вечером.  Сяюче  обличчя  від  звістки,  що    завтра  разом  поїдуть  в  містечко.  Адже  він  виконав  прохання  брата,  домовився,  що  її  візьмуть  на  навчання  зараз,  якщо  вона  покаже  свої  здібності.
     Ольга  повернулася  з  магазину,  здивувалася,  що    закритий  пес.  Кого  б  це  принесло…  Таня  саме  піднялася  з-за  столу,  провести  Сашка.  
-О,  гостя  маємо,-    сказала  мати,  заходячи  в  хату    й  привіталася.
Він  привітався  й  ледь  почервонів,
-Та  я  це…  Доручення  виконував.  Мені  час  йти,  вибачте.  До    побачення,-    поспішив  до  дверей.
 Здивовано  подивилася  на  доньку,  наче    щось  хотіла  запитати.  Таня  спохмурнівши  враз,  звела  брови  й  махнула  рукою,  
- Мам,  я  проведу  й  зараз  повернуся.  
                       Мати  не  була  в  захваті  від  тих  новин,  що  повідала  донька.  Клопоталася,  що  не  хоче  відпускати  з  дому  та    й  із  грошима  тугувато.  Таня  хвилюючись,  з  тумбочки    дістала  коробку  з-  під  взуття  й    відкрила  її,
- Ось  подивися,  тут  майже  дві  тисячі.  Думаю  досить  і  на  проїзд,  і  за  навчання  заплатити.  Мамочко,  мені  ж    Свідоцтво  перукаря  треба.  Що  я  буду  значити  в  житті  без  професії.
 В  відповідь,  схиливши  голову    мати  мовчала.  Мовчала  й  вона,  адже  знаючи    її  характер,  що    та  згаряче  може  не  погодитися  згодом    передумає.  
 Крехтячи,  підіймалася  з-за  стола,  ніжно  поглянула  на  доньку,  кивнула  головою,
-Згода.  Тепер  удвох  будемо  умовляти  тата,  почуємо,  що  він  скаже.
В  очах  сльози  і  радість,  вона  обійняла  її  й  чмокнула  в  щоку,
-Мамочко,  все  буде  добре.  Я  тобі,  ще  щось  покажу,  ось,  зараз,  подивися.
 Скільки  радості  в  голосі,  подумала  мати,  відривається  пташка  з  гнізда,  а  згодом  і  покине.
 Вона  бачила  коробочку  на  столі,  але  подумала  можливо  якісь  парфуми.  Та  донька    звідти  дістала    телефон  і  весело,  як  синичка  зацвірінькала.  Хвалилася,  що  передав  Олег.  Показувала  й  розповідала,  як  ним  користуватися.  Адже  допіру  її  навчав  Сашко,  хоча    вона  мала  нагоду  бачити  телефон  в  дівчат,  які  приходили  до  неї  стригтися.
Мати  задумливо  запитала,
 -А  чому  сам  не  приніс,    що  з  спиною  проблеми?
 Де  й  поділася  та  радість,  розчаровано,
-В  Москву  визвали.  Сказав  Сашко,  що  він  мені  передзвонить  на  цей  телефон.  Будемо  спілкуватися,  можливо  й  на  краще,  чого  поспішати  з  заміжжям.
Приховуючи  стурбованість,  дивилася  на  неї  великими  очима,
-Не  зрозуміла….  Вже  такі  відношення,  що  навіть  про  це  була  розмова,  а  незарано?
 За  мить  почервоніла,  винуватий  погляд,  стояла  перед  нею,  як  першокласниця.  Тихо  видавлювала  слово  за  словом,  
-Він  вчора  освідчився..  Хотів    на  Івана  купала  сватів  прислати…  Запитував  чи  я  згодна…
Мати  розчервонілася,  знімаючи  хустку,
-Щось,  аж  в  жар  кинуло  від  твоїх  несподіванок.І  ти  дала  згоду?  
 Дивлячись  прямо  в  очі,  заперечила,
-  Та  ні,  я  сказала,  що  спочатку  хочу    закінчити  курси  перукарів.
 Материнські  слова  прозвучали  вже  не  так  тривожно,
-Ой  доню,  дивися  сама.  Хлопець  непоганий,  але  ж  різниця  немаленька.  Та    й  що  то  буде  за  життя,  як  він  в  Москву  їздитиме,  а  ти  тут?
Невиразно    двигнула  плечима,
-Та  він  вже  не  збирався  їхати,  говорив,  планує  в  селі  жити.  Сказав  і  тут  є  роботи  для  будівельників.
Мати  позирнула  на  настінний  годинник,  різко  встала  з-  за  столу
-Ой,  теляті  ж    пора  їсти,  а    ми  тут  з  тобою….
Біля  дверей  озирнулася,
-Ти  вечором  краще  в  кімнаті  посидь,  чи  ляж  раніше  спати.  Я    з  батьком  сама  поговорю.  В  цей  момент  краще  не  з`являтися  на  очі.
На  згоду,  стиснувши  губи,  кивнула  головою.  Від  розмови,  аж  мурашки  по  шкірі.  Ой,чи  так  краще  мамо.  Може  б,  як  завжди,  підійшла,  обійняла,  чмокнула  в  щоку  та  він  і  погодився.
               Колеса  відстукували    свій  звичайний  ритм,  інколи  збивали  з  думок.  Олег,  вкотре  дивився  в  маленький  календар,  рахував  дні,  журився,  чи  встигнуть  зробити    все  до  літа.  От,  якби  вже  фундамент  був,  тоді  б  і  не  викручував    мозок,  як  встигнути.  На  худий  кінець,    встигнути  хоча  б  за  пару  днів  до  Івана  купала.  
Тільки  під  вечір    добрався  до  Підмосков`я.  За  адресою  в  вагончику  на  нього  чекали  друзі.  Привітне  рукостискання,  обійми.  А  Наталя,  підморгнувши,  поцілувала  в  шоку.
       Цього  ж  вечора  Олег  занурився  в  телефон,  відіслав  СМС
«  Танічко,  вибач,  що  не  зайшов  попрощатися.  Вночі  не  наважився  будити.  Якби  затримався,  то  б  не  встиг  на  потяг.

Тетянко  люба,  ти  снишся  щоночі
Посміхаєшся....  Дивно.  Дивлюся  в  очі
Вкотре  бажаю…  Я    в  них    утопитись
Нині  ж  кохана,  маємо  змиритись
Це  розставання,  лише  на  якийсь  час
Я  так  сумую  та  це  ж  іспит  для  нас….
Маю  надію,  що  діждеся  мене
Ти  мое  сонце…..Обожнюю  тебе
Пора  весняна  -    так  скоро  минеться
А  там  і  літечко  нам  посміхнеться
Будемо  разом,  я  тебе  кохаю
Ти  промовчала,  я  ж  дуже  страждаю…

Дзвонити  буду  сам,  знаєш,  не  зручно  спілкуватися,  коли  десь  на  даху,чи    в  розчині  руки.  Працюємо  з  п`яти  ранку  до  смеркання.  На  добраніч  люба.  Цілую  в  щічку.  А  коли  даси  відповідь,тоді  буду  цілувати  в  уста,  щоб  вкорте  нагадати    тобі  про  наші  поцілунки.»
           Частинами  писав  і  відсилав.  А  неподалік  сиділа  Наталя,  стискала  кулаки.  Ну  й  чого  добилася,  що  визвала  його,  запитувала  себе.  Он  поцілувала  в  щоку,  навіть  не  звернув  уваги.  Побачивши,  що  ховає  телефон  в  кишеню,  підійшла  ззаду.  Обома  руками  ніжно  торкнулася  плечей.  Це  його    збентежило,  різко  підвівся  й  наставивши  руку  перед  собою,  
- Наталю,  я  вдячний,  що  ти  потурбувалася  про  мене.  Але  ж  ми    з  тобою  все  з’ясували,  вибач  до  інтиму  не  дійшло,  як  ти  хотіла.  Та  це  ж  на  краще,  я  перед  тобою  нічим  не  зобов`язаний.  Тож  вибачай  і  зрозумій,  нав`язливість  може  розрушити  і  дружбу.
Різко  розвернувся  і  пішов.
 Закривши    обличчя  руками,  вона  тихо  заплакала,  
-  А  я  ж  надіялася  ти  за  мною  сумуватимеш…
Та  він  не  почув  цих  слів,  навіть  не  озирнувся.
     Лежачи  в  ліжку,  Таня  отримувала  СМС.  В  захваті  читала  шматочки,  раз  -    у    –  раз  її  обличчя  розпливалося  в  широкій  усмішці.  Прочитавши,    з  кімнати  ривками  почула  розмову,  згодом  розбірливо  слова  батька,
-Коли  встигла  вирости?
Тихіше  говорила  мати,  -  Дівчина,  як  квітка…  Заміж  віддавати,  коли  цвіте.
Далі  незрозуміло.  Як  не  намагалася  склеїти    окремі  слова,  їй  це  не  вдалося.  Втішало  те,  що  без  крику,а  це  вже  добре.  З  головою  залізла  під  ковдру,  пригадувала  текст  СМС.
             Дзвінкий  звук  будильника  нагадав,  що  ранок  й  треба  вставати.  Водночас  почула  торохтіння  трактора,  примруживши  очі,  посміхнулася.  Значить  все  добре,  не  чекав  на  мене…  
                 Одягнена  в  джинсові  штани  та    в    легеньку    курточку  синього  кольору,  вийшла  з  хати.  В  цей  час  перед  обійстям  зупинилася  й  засигналила  машина.  Гучно  загавкав  пес.
Здивуванню  не  було  меж,  поспішила  до  хвіртки,  за  нею  слідом  мати,  вона  щойно  вийшла  з  сараю.  За  кермом  Ниви  сидів  усміхнений  Сашко,  побачивши  Ольгу,  виліз  з  машини.  Злегка  прихилився  й  привітався.  Відкривши  передні  двері  машини,  до  Тані,
- Батько    на  сьогодні  дав  машину,чого  трястися,  мучитися  в  автобусі.  Сідай,  думаю  за  водія  тобі  підійду…  
І  з  самовпевненим  поглядом  звернувся  до  Ольги,
- Ви  тітко  не  хвилюйтеся.  Все  під  контролем,  в  цілісності  і  схоронності  привезу.
Закривши  за  Танею  двері  машини,  поспішав  сісти  за  кермо.
- Дивіться  обережно  по  трасі,  бо  там  все  байкери  ганяють.  Щасливої  дороги!  -    гукнула  мати  й  махнула  рукой  вслід.  
Машина  плавно  рушила  з  місця,  набирала  швидкість.  Ольга,  з  опущеними  плечима,  поверталася  до  хвіртки.  Ой,  доню  -доню,  дай  Боже,щоб  всі    твої  мрії  збулися.  Щоб  ти,  моя  єдина  ластівонька  та  й  була  щаслива.

                                                                                                                                                                                   Далі  буде

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874794
дата надходження 06.05.2020
дата закладки 06.05.2020


НАДЕЖДА М.

Пам*ятай мене! Не забувай…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=w0gLRGl5PBM
[/youtube]
На  стіні  картина  "  Пізня  осінь",
З  підписом:  Напам"ять,  це  -  Тобі..
Цей  момент  я  пам"ятаю  й  досі,
Тільки  не  осінні  були  дні.

І  далеко  не  осінній   настрій,
Не  забути  теплі  літні  дні.
Вже  не  повернути  день  вчорашній,
Може,  повернеться  колись  в  сні.

Все  в  житті   на  раз  перемінилось,
В  заперті  і  тіло, і  душа.
І  радієм  тому,  що  приснилось.
От  таке  тепер  життя  -  буття.

І  ніхто  не  знає  скільки   жити,
Хто  сказати  може  наперед,
Як  із  цього  стану  можна  вийти?
Та  надія  все  ж  веде  вперед..

І  десь  вогник  у  душі  жевріє,
Все  ще  переміниться  -  чекай!
І  неспішно  мрія   іще  мліє,..
Пам"ятай  мене,  не  забувай!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874792
дата надходження 06.05.2020
дата закладки 06.05.2020


Галина_Литовченко

БЕЗ ВІТЧИЗНИ

Аліє  КЕНДЖЕ-АЛІ
(м.Сімферополь)
***

Чорна  хмара  засипає  снігом  чорним.
Без  Вітчизни  лише  сум  старих  пригорне.  

Під  чужим  своєму  стягу  правлять  тризну
і  не  знають  дітки  мови  без  Вітчизни.

Просочився  у  хати  чужинців  сморід,
Від  побаченого  стіни  стали  хворі.

Під  камінням  рвали  спини  до  остатку
й  дня  не  знали  без  Вітчизни  наші  татки.  

В  крижаній  воді,  в  лісах,  де  гнус  і  мошки
Молодість  пройшла  –  обличчя  в  зморшках.

Без  Вітчизни  сльози  в  матері  криваві…
Знову  вбили  у  серця  цвяхи  іржаві.

(переклад  з  кримськотатарської  мови)


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874786
дата надходження 06.05.2020
дата закладки 06.05.2020


Віталій Назарук

Я НЕ МОЖУ ТЕБЕ РОЗЛЮЬИТИ

Як  побачу  тебе,  то  тріпоче  душа
І  тоді  хочу  жити  і  жити…
Ти  вже  рідна  мені,  ти  мені  не  чужа,
Я  не  можу  тебе  розлюбити…

Я  молодшаю  зразу  і  хочеться  жить,
Буду  Бога  за  тебе  молити.
І  хоч  час  в  далину  невблаганно  летить,
Я  не  можу  тебе  розлюбити…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874784
дата надходження 06.05.2020
дата закладки 06.05.2020


Віталій Назарук

МОЯ ЗЕМЛЯ

Ліси  й  поля  і  небо  голубе…
Дивлюся  і  не  можу  надивитись.
Воно  для  мене  все  моє  -  святе,
Тут  все  життя  хотілося  б  прожити.

На  кручі  тій,  де  унизу  ріка,
А  зверху  явори  стоять  в  задумі.
Заслухатися  хочу    солов’я,
І  ту  молитву,  що  у  кожнім  храмі.

Тут  вишиванка  в  кожного  своя,
Що  серцю  мила  і  така  єдина,
Це  моя  гордість  –  це  земля  моя,
Що  носить  славне  ім’я  –  Україна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874783
дата надходження 06.05.2020
дата закладки 06.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

В серці моєму єдина ( слова для пісні )

Траву  роса  купає  в  полі,
Співає  жайворон  на  волі.
А  я  пісень  тобі  співаю,
Щоб  знала  ти,  як  я  кохаю.

Приспів:  

В  серці  моєму,  єдина,
Линуть  до  тебе  слова
Ніжність  твоя  лебедина,
Голос  дзвінкий  солов'я.

Торкає  нас  весняний  ранок,
Давно  прокинувся  світанок.
Крокує  берегом  широким,
На  зустріч  робить  свої  кроки.

І  лине  пісня  понад  краєм,  
Усім  про  нас  розповідає.
Любов  собою  нас  накрила
Моя  кохана,  ніжна,  мила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874664
дата надходження 05.05.2020
дата закладки 05.05.2020


Віталій Назарук

ТРАВНЕВИЙ ДОЩ

Нарешті,  слава  Богу,  дочекались.
Сьогодні  полило  немов  з  відра.
Помиті  квіти  у  красі  гойдались,
Пішли  угору  молоді  хліба.

Роси  поснули,  їх  дощем  прибило,
Бузок  зацвів,  запахнули  меди…
Холодним  хмарам  серденько  раділо,
Бо  дощ  якраз  прийшовся  до  пори.

Подумали  про  сіножаті  луки,
Річки  напитись  в  спразі    не  могли…
Хотілось  пити,  кінчились  їх  муки,
Щоб  дощ  залишив  в  них  свої  сліди.

Дощу  ріка  раділа,  мов  дитина,
Лиш  зрідка  промінь  ряску  полоскав.
Збиралась  завірюха  тополина,
Дощ  відійшов,  немов  кудись  пропав...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874563
дата надходження 04.05.2020
дата закладки 05.05.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Вранішні роси

Вранішні  роси  -  цнотливості  роси
З  блиском  перлинним  в  шовковій  траві.
Свіжі,  розкішні,  розніжено-босі.
Розсипи  щедрості  звабно-живі.

Дерево  кожне  вкрите  краплистими,
Кущ  росянисто  зомлів  у  саду.
Мов  із  пацьорок  скотилось  намисто,
Ніжки  світанку  по  ньому  ідуть.

Вигляне  сонце,  розставить  долоні,
Промінь  тендітно  проникне  у  сад
І  обігріє  травневе  осоння.
Вранішні  роси  для  нього,  мов  клад.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874561
дата надходження 04.05.2020
дата закладки 05.05.2020


Надія Башинська

ОТАК БУВАЄ Й МІЖ ЛЮДЕЙ…

         Заліз  на  тин  руденький  Кіт,  на  сонечку  грів  спинку.
А  ж  тут  побачив  -  біжить  Пес.
-  Спинися  на  хвилинку!  -  вдогонку  Кіт  промуркотів.
Почув  Пес.  Озирнувся.  Кіт  мов  забув,  що  його  звав,  
ліниво  потягнувся.  
Пес  підійшов:
-  Здоровий  будь!  Скажи,  як  поживаєш?
Кіт  тільки  очі  чуть  відкрив  й  сказав:
-  Ти  до-о-о-бре  зна-а-єш...
-  Та  звідки  ж  знати  мені,  Псу,  як  тобі  там  живеться?
Я  от  біжу...  не  знаю  й  сам...  Раптом  їда  знайдеться.
А  ти,  я  бачу,  ситий.  Так?  За  тебе  порадію.
         Кіт  потягнувся  ще  разок  й  сказав:
-  Не  ро-о-зумію...  Мене  годують  добре  так.  Їм  м'ясо
і  сметанку.  Піду...  обідати  пора,  бо  загораю    зранку.
А  чому  ти  отак  живеш?  Бо  видно,  що  ледачий.  Та
всі  ви,  Пси,  мабуть  такі.  Такий  весь  рід  собачий.
Піду  обідать.  Ти  біжи.  Тебе  я  не  тримаю.  Як  пообідаю
-  посплю.  Ще  трішки  подрімаю.
-  Ти  попросив  би  за  мене,  сказав  той  Пес  Котові.-
Скажи,  що  правдою  служить  буду  йому.  Їй  Богу!
-  Добре.  Скажу,  -  промовив  Кіт  й  пішов  поважно  в  хату.
А  Псові  довго  довелось  хазяїна  чекати.
Все  ж  вийшов...  Глянув  він  на  Пса  й  сказав:
-  Служи!  Йди  в  буду!  Беру  на  службу  тебе  я  і  годува-
ти  буду.
         Зрадів  той  Пес  й  побіг  мерщій.  Та  ще  й  не  годували,
а  посадили  на  ланцюг  й  міцненько  прив'язали.
І  з  того  часу  на  Кота  Пес  сердиться.  Кіт  ситий.  Пес  сто-
рожить  вдень  і  вночі,  та  ще  буває  й  битий.
 Зате  Котові  добре  жить,  мурличе  все  на  вушко.  То  він
на  сонечку  лежить,  то  ляже  на  подушку.  
Кіт  гордовитий.  Він,  як  пан.  На  волі,  бачте,  ходить.
Хто-зна  хазяїну  він  що  про  Пса  щодня  говорить.
         Отак  буває  й  між  людей...  В  труді  чийсь  день  минає.
А  хтось  мурличе,  як  той  Кіт,  та  ще  й  багато  має.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874301
дата надходження 02.05.2020
дата закладки 02.05.2020


Віталій Назарук

ЗАСУХА

Стир  сильно  схуд  весною,  мов  дівча,
Всі  пагорби  торчали  наче  ребра.
Старезний  сом  із  глибини  бурчав,
Сльозу  ізрідка  опускали  верби.

Нема  дощу  і  снігу  не  було,
Вони  всю  зиму  обминало  небо.
Гуло  у  димарях,  ще  й  як  гуло,
Дощу  землиці  ой  було,  як  треба.

Ходили  бузькі  по  низькій  воді,
Шукаючи  рибину  під  водою.
Купалися  качата  молоді,
Ховаючись  від  сонця  під  вербою.

Але  дощу  весною  не  було,
Земля  суха  лягала  спати  в  ліжко.
Дощу  просило  місто  і  село,
Ну  хоч  краплину,  ну,  хоча  би  трішки…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874138
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 01.05.2020


Lana P.

СОНЕЧКО ВСТАЛО…

Сонечко  встало,  умилось  росою,
В  небі  розтанула  вранішня  мла,
Нічка  бентежно  торкнулась  весла
І  попливла  крізь  тунелі  рікою.

Тільки  куди,  у  які  закомірки?
Після  вечері  прибуде  сюди.
Пломінь  спиває  холодні  сліди.
Журиться  місяць  —  любив  же  без  мірки,

В  хмарах  розтанув  у  пошуках  лади,
Та  не  знайшов  —  загубився  і  сам.
Півень  здійняв  в  курнику  тарарам,
Грались  промінням  квітучі  левади.                30/04/20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874120
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 01.05.2020


Надія Башинська

БЕРЕЖИ І ТИ СВЯТЕ…

         Довго  йшли  батько  із  сином...  Стало  вечоріти.
Ліс  навколо.  Тут  нікого.  Що  було  робити?
Збудували  із  гілля  намет  невеликий.
-  Ти,  синочку,  спи.  А  я  буду  сторожити,  -  батько  
синові  сказав.
         Син  заснув.  Втомився.
 А  коли  він  вранці  встав  -  батько  вже  й  умився.
Жменю  ягід  назбирав,  сину  простягає.
-  Татку,    Ви  хоч    задрімали?  -  син  його  питає.
-  Не  було  часу  дрімать,  говорив  з  зірками.  Будеш
й  ти  дивитись  так  колись  за  синами.
         Час  спливав.  Женився  син.    Вже  й  діток  бага-
то.  І  згадав  він,  як  дививсь  за  ним  його  тато.    То  
ж  очей  не  зводить  сам  з  кожної  дитини.
         Бережи  і  ти  святе...  те,  що  є  в  родини.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874078
дата надходження 30.04.2020
дата закладки 01.05.2020


НАДЕЖДА М.

Прості мої думки

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iNuLguFzjNA[/youtube]

На  зло  вітрам,  холодній  непогоді,
Крокує  по  планеті  тут  і  там
Любов,  яка  не  знає  перешкоди,
Дарує  щастя   стомленим  серцям.

Уважно  подивіться:  не  на  вас  чекає?
Давно  за  вами   ходить  по  п"ятам.
Кому  воно  потрібне,  добре  знає,
Хто   вміє  дорожить  цим  почуттям.

Прийміть  його  в  обіймі  свої  ніжні,
Тримайте  міцно,  тільки  не  впустіть.
На  краєчку  сердечка  знайдіть  місце.
Любов  таку  ви  щастям  назовіть.

А  щастя  любить  сонячну  усмішку,
І  шепіт  трав   ранкової  пори.
Вас  не  залишить,(вірите?  )  довіку,
Оце    такі  мої  думки  прості...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874074
дата надходження 30.04.2020
дата закладки 01.05.2020


Ніна Незламна

Оце так зустріч ( проза 3 ч. )

             Весняна  ніч….  У  вікно  кімнати  зазирав  місяць,  великий  і  майже  зовсім  круглий.  Його  світло  здалося  не  таким  розсипчастим,  як  завжди.  А  чаруючим,  теплим,  ніжним,  оксамитовим,  хотілося  доторкнутися,  відчути  його.  Чи  то    й  справді  сьогодні  все  було  зі  мною.  Себе    відчувала  принцесою,  наче  побувала  в  казці.  Не  спалося,  переверталася  з  боку  на  бік.  Легке  зітхання  розходилося  по  кутках  кімнати.  Задивлялася  на  мерехтіння  зірок,  вони  наче  вальсували,  то  далі,  то  ближче.  Уявляла  себе  з  ним  у  вальсі,  ніжний  дотик  рук,  солодкий  поцілунок.  Вже  відчувала,  як  частішало  серцебиття,    по  жилах  пульсувала  кров.  Чи  й  справді  я  закохуюсь  в  нього?  Дивно…  Мабуть,  треба  собі  зізнатися,  той  перший  поцілунок    був  бажаним.  Краще  цілується,  чим  Олексій,  правда,  то  було  один  -  єдиний  раз.  Хоча  в  роках  у  них  і  невелика  різниця  та  старші  ж,  напевно  не  першу  дівку  цілували  обоє.  Ні,  таки  тут,  все  інакше…  З  розсердя  на  себе,  легенько  підпушувала  подушку,  вкотре  перевертала  її,  презирливо    позирала  в  вікно,  прошепотіла,
-О  ніченько  -  нічко,  допоможи  заснути…  Якщо  це  так  приходить  кохання,  то  чому  так  бентежить,  чому  забирає  сон  і  весь  час  ввижаються  його  ніжні  очі?
               Наступав  новий  день…  Тихий  шурхіт  по  хаті  розбудив  її.  Ледь  відкривши  очі  повернулася  до  вікна.  В  вишині  небесній  виднілися  більші  і  менші  білі  хмари.Пролунав  спів  півня,  заґелґотали  гуси.  Поневолі  закрилися  очі  та    всупереч  бажаню  поспати  ще,  розставивши  руки  догори  потягнулася,як  немовля.  Та  ні,  треба  вставати,  ото  трясця    і  запитав  би  хто,  чого  не  спалося,  адже  все  добре.  Так,  а  котра  година?  Раптово  донісся  голос  батька,
     -Та  все  добре,  що  поробиш  нині  ціни  такі.  Он  інші  правлять  скільки  коштує  лист  шифера,  скільки  й  беруть  за  те,  щоб  його  покласти.  Добре,  що  шифер  раніше  придбали,  дешевше  обійдеться.  Я  цвяхи  заказав  сусіду,  він  поїхав  в  містечко,  тож  привезе.  Зараз  в  магазинах  все  є,  тільки  гроші  давай.  Основне,  щоб  добре  та  швидко  зробити  до  дощу.
 -  А  ти  на  верх  не  лізь,  не  ті  роки,  беруть  гроші,  хай  працюють.  Кажуть  люди,  вони    з  початку  березня  в  селі,  в  Осядчуків  в  літній  кухні  живуть.  То    така  сім`я,  ніде  не  прогавить  прибутку,  напевно  й  ціну  загнули  за  проживання.  Добре,  що  їх  Олексій  з  січня  місяця  до  нас  не  з`являється.  Він  то  так  хлопець  непоганий,  йому  б  і  одружитися  пора  та  така    скупа  сім`я,  чи  й  найде  собі  в  селі  дівку.  Я    б  Тетянку  недовірила  йому,-  хриплуватим  голосом  говорила  мати.
Батько  тихо  засміявся,
-Скоро  прийде  побачиш…  Заросте,  прийде  патлате.  В  містечко  стригтися  не  поїде,  бензину,  грошей  шкода,  окрім  Тані,  в  селі  хто  його  постреже?  В  сільраді  обіцяли  побудувати  Будинок  побуту  та  то  тільки  пусті  розмови.  Хай  би  перукарню  зробили,  була  б  і      Тані  робота,  і  іншим.
-Можливо  колись  і  розбагатіє  село,  поживемо  побачимо  -,  продовжила  жінка.
   Таня  прислухалася  до  кожного  слова.  А  може  щось  за  Олега  скажуть,  не  дочекалася.  Запахло  вареною  бараболею  та  смаженини  яйцями.  Цікаво,  тато  на  рибалку  не  пішов,  тож  не  сьогодні  прийдуть  ті  робітники.  А  один  той,  трохи  вищий  так  вилуплювався  на  мене,  справді,    на  лице  обоє  непогані  та    очі  темні,  немов  магніт,  притягують  подивитися.
       Вона  підійнялася  з  ліжка,  кілька  раз  повигиналася,  натягувала  на  себе  одяг.
           А  час  поспішав....    День  пройшов,  як  завжди,  без  сюрпризів.  Прийшла  сусідка  тітка  Олена  постригтися,  принесла  два  десятки  яєць  за  роботу.  Дівчина  тішилася,  що  перед  жіночим  днем  мала  більше  клієнтів.  Як  не  як,  а  люди  знають  не  тільки  релігійні  свята,  тож  є  щанс    трохи  заробити  грошенят.  А  ближче  до  літа  почнуться  весілля.  Якби  ж  курси  парукарів  закінчити,  інколи  задумувалася  над  цим.  Та  в  містечко  не  відпустять,  а  щоб  їздити  щодня,  чи  щоб  хтось  возив,  дорогувато.  Гроші,  які  їй  давали  люди,  батьки  не  брали,  сказали  складай,  треба  буде,  як  знайдеш.  Мала  надію,  складе  грошенят,  вирветься  в  містечко,  нехай  би  навіть  щодня  автобусом  їздити.
           Землю  вкривала  темінь…  Ввімкнутий  телевізор  освітлював  кімнату,  тихий  звук  наче  заспокоював  її.  Та  вона  час    від    часу  зривалася  з  крісла,  позирала  в  вікно,  слідкувала  за  Дружком,  прислухалася,  чи  часом  не  подасть  голос.
 Він  не  прийшов…  А  мав  прийти,  стверджено  переслідували  джмелинні  думки.  Може,  щось  не  так?  Чи,  хтось    та  щось  сказав?  Задавала  собі  запитання,  сумуючи,  обійнявши  подушку,  кліпала  очима,  затискала  їх,  намагалася  заснути.
   Два  дні  поспіль,  буденні  дні,  тягнулися  довго…  Хоч  і  погода    не  така  вже  й  холодна.  Та  настрій  був  кепський.
 Батько,за  ці  дні,  ні  разу  непомітив,  щоб  донька  хоч  раз  посміхнулася.  За  вечерею,  важкувато  перевівши  подих,  не  витримав,  запитав,
-А,  що  Олег  знову  до  Москви  подався?  Зробив  візит  і  зник.  
Мати  штовкнула    рукою,
-Воно  тобі  треба!  Помовчати  не  можеш,  куди  коні  гониш?  Хай  погуляє  дівчина,  ярмо  одягти,  ще  встигне.
В  відповідь,  лише  нагнулася  й  криво  всміхнулася…  Каже  ярмо,  а  сама,  он  недавно  розповідала,  як  чекала  побачення  з  татом.  Раділа  тій,  нещасній  цукерці.  І  він  розповідав  про  неї,  згадуючи,  аж  сяяв  і  весь  час  такий  веселий,  з  усмішкою  на  обличчі.
Батко    продовжив,
- Завтра  прийдуть  працівники  замінити  крокви  та  перекрити  дах,  тож  мамі  на  кухні  допоможеш.  Та    і  так,  якщо  треба  щось  допомогти,  щоб  була  поруч,  може  води  хлопцям  піднести,  не  гордися.  Ці  западенці  роботящі.  Правда  дуже  віруючі,  але  нашої  віри,  православної.  То  добре,  що  горілки  не  п`ють.  Але  ж,    трохи  дивно,    наче  Україна  і  одна  та  ми  всі  такі  різні.  Чоловіка  Роман  звати,  а  то    його  сини,  ще  не  одружені.  Вищий  Богдан,  а  нижчий  Руслан,  це  мені  сусід  розповів,  як    цвяхи  привіз.
 Мати  торкнулася  його  руки,
- Ну  досить  теревенити,  лягаймо  відпочивати!
         Цього  вечора  Олег  теж  не  прийшов.  Підкрадалася  ніч…  Все  небо  поступово  затягувала  темна  пелена.  Таня  надувши  губи,    з  розчарованим  і  ображеним  обличчям,  сиділа  навпроти  включеного  телевізора,  час  від  часу    позирала  до  вікна.  Помітивши,  що  ні  місяця,  ні  зірок  немає,  настрій  зовсім  зіпсувався.  Ой,  навіть  помилуватися  немає  чим.  Швидше  б  зануритися  в  ліжко  і  викинути  з  голови  всі  думки.  Як  вже  завтра  не  прийде,  то  й  надіятися  не  буду.  Нехай  тільки  спробує  завтра  не  прийти!  Різко  кивнула  рукою  й  вимкнула  телевізор.  
 Батьки  в  своїй  кімнаті  тихенько  про  щось  гомоніли.  Почувши,  що  запала  тиша,  теж  втихомирилися.
   -Це  безглуздя  -  і  чого  не  прийшов?!  ,-  пробурчала  Таня,  лягаючи  в  ліжко.  Залізла  з  головою  під  ковдру,
-  Та  я  добра…  На  добраніч,  Олеже!  А  я    сьогодні  тебе  чекала…
Міцно  тулилася  до  подушки  й  подумки;  ти  моя  єдина  подружка,  тільки  ти  знаєш    мої  таємниці.  Тільки  ти  пухкенька,    вкотре  зігрієш  мене.
           Похмурий  світанок  пробуджував  село…  Ні  світ  ні  зоря,  Микола  поспішав  на  рибалку.  Навпомацки,  тихо,  як  миша  пробрався  до  вхідних  дверей,  зник  за  ними.  Одягався  на  веранді,  шкода  порушувати  ранковий  солодкий  сон,  що  дружині  так  і  донці.  Взявши  вудочки,  принади  та  відро,  поспішив  до  хвіртки.    Дружок  тільки  й  чекав  цього,  вирвався  вперед.    Микола    попереду  себе  ліхтариком  освічував  дорогу.  Він,  ще  вчора  все  приготував,  намірився  швидко  справитися,  щоб  до  восьмої  години  ранку  повернутися.
       Дзвінкоголосі  півні  вже  заводили  не  перші  пісні  по  селі.  Яскраве    сонячне    проміння  торкалося,  припадало  до  землі.    По  блакитному  небі  розкидані  осяяні  сонцем  маленькі  білі  хмаринки.  Легеньки  вітерець  пестив  Олегові  обличчя.    Дивувався,  вчора  так  пасмурно  було,  а  сьогодні,  наче  літній  ранок,  видно  славний  день  буде.  Він    одітий  в    старий  робочий  одяг  та  взутий    в  старі  кеди,  на  ходу  натягував    вицвівший  кептур.  Втішав  себе,  наче  так  буде  краще,  це  ж  дах  і  вітер,    і  пилюка.
 Два  дні  поспіль,  допомагав  батькам  вдома,  а  вчора  спеціально  в  містечко  їздив,  придбав  для  Тані  телефон.    Як  одягався,  поклав  його  на  столі.  Роздумував,  можливо,  ще  прийдеться  в  Москву  поїхати.  Зроблю  подарунок,  потрібна  річ,  занесу  хай  потішиться.  Підбадьорюючи  себе,  так  поспіщав,  що  непомітив,  як  забув  його  покласти  в  кишеню.  І  знову  в  роздумах...Та  треба  ж  допомогти,  її    батько  на  дах  не  полізе,  не  ті  роки.  Та  й  щоб  хлопці  швидше  впоралися  і    геть  зникли  з  моїх  очей.  Хай  на  своїх  дівок  задивляються,  нема  чого  в  чужий  город  лізти.
 Перед  самою  хвірткою  в  його  нагрудній  кишені  з  мобільного  телефону  прозвучав  звук.  О,  від  когось  СМС,  ще  й  так  зарано.  На  мить  зупинився  прочитати.  Здається  з  Москви  »  Олежек,  освободишься,  перезвони.  Наташа.»
-  Ой,  Наталю,  тільки  не  сьогодні,-  пробурчав  і  знервовано  поклав  телефон  в  кишеню.  Рукою  мацнув  бокову  кишеню.  В  душі  сварив  себе,  а  телефон  то  забув,от  турок.  Та  тут  же  цмокнувши  язиком,  махнув  рукою,  може  й    на  краще,  матиму  привід  завтра  прийти.
           Хвіртка  відчинилася  без  скрипу,  зайшовши,  позаду  себе  товкнув  її  рукою,  але  вона  лише  тихо  гойдалася.  Та  він  на  це  не  звернув  уваги  і  не  дуже  голосно  до  пса,
-Дружок  це  я,  не  лякай  господарів.  Але  пса  не  було,  тож  він  не  зволікаючи  жодної  хвилини,  попрямував  вперед.  По  обійсті  бігали  кури,  в  загорожі  гуси  один  поперед  одного,  спокійно,  без  зайвих  криків,  з  корита  діставали  їдло.  Озираючись,  по  обійсті,  докумекав,  це  ж  напевно  старий  пішов  на  рибалку.  Тітки  не  видно,  може  Таня  ще    й  спить.  Прошмигнув  на  веранду,  тихо  привідкрив  двері  в  хату  і  неголосно,
 -Хтось  є  в  хаті?  
У  відповіть  тиша….  
   В  цей  час  Ольга,    з  відром  бараболі,  поверталася  з  льоху,  який  знаходився  за  хатою.  Вона  почула  якесь  шарудіння  на  веранді,  глянула  на  хвіртку,  пробурчала,
-Ой,чого  я  після  Миколи  на  клямку  не  зачинила.    Зупинилася.  Та  ні  ,  здається  ж  хвіртка  була  зачинена.  Чи  хтось  чужий  зайшов.  Покинувши  відро  посеред  обійстя,  метнулася  до  вікна  хати.  Поправила  хустку    на  голові  і  приклала  руки  до  скла.  Між  них  всунула  голову,  придивлялася,чи  хтось  там  є.  Аж  впріла,  побачивши  постать  чоловіка,  розхвилювалася,  знову  поправляла  хустку,  тремтячим  голосом  прошепотіла,  
-Ой,  лишенько!  Хто  ж  то  в  страшному  одязі,  ще  й  в  кептурі,  чи  й  не  бомж  якийсь?
 Саме  в  цей  момент  Олег  сміливо  направився  в  кімнату  до  Тані,  адже  двері  були  привідкриті.    Де  й  поділася  рішучість.  Перед  собою  на  ліжку  побачив  русалку.  Вона  солодко  спала,  розпущене  волосся  покривало  всю  подушку,  через  тоненьку  нічну  сорочку  просвічувались  повненькі  перси.
Раптом  з  надвору  почув  шарудіння.  Закрив  двері  до  Тані  та  вони  скрипнули.  Він  присів  за  стіл,  не  знав  куди  подітися.  Але  на  щастя  ніхто  в  хату  не  зайшов.  За  мить    почув  її  голос,
-  Мамо,  що  пора  вставати?
 Олег  був  на  сьомому  небі,  чемно  постукав  в  двері,
-Таню  це  я.
Вона,  як  птаха  зірвалася,  накинула  халат,  посміхнулася  й  відчинила  двері.  Він  сміливо  зробив  крок  вперед….    Саме  в  цю  хвилину,    з  дровенякою  в  руках  влетіла  Ольга.  Вона,  піднявши  її  догори,  намагалася  з  усієї  сили  вдарити    його  по  плечах.  За  постаттю  Олега  Таня  побачила  матір,  від  здивування  округлилися  очі,  тільки  й  встигла  крикнути,
-Ні  мамо!
Та  цей  крик    дровиняку  не  зупинив,  хоч  удар  виявився  меншим  та  кептур  злетів  з  голови.  Олег,  зразу  не  міг  зрозуміти  крику  Тані,  получивши  по  плечах,  ледь  скривившись,  почервонів.  Вона  стрілою  підлетіла  до  нього,
-Ти,як  Олеже?
Мати  від  несподіванки  випустила  дровиняку  з  рук,  остовпіла.  Від  побаченого  не  могла    й  слова  сказати.
Таня    тремтячими  руками  взяла  руки  Олега,
- Ти  сядь  на  ліжко.  Тобі  не  погано?  
Олег,  як  підбитий  птах,  опустивши  голову  присів  на  ліжко.  Та  кліпнувши  очима,  посміхнувся,
-Та  я  нічого…  Здається  плечі  цілі…
Вона  присіла  поруч,  сплеснула  в  долоні,
-Оце  так  зустріч!  Тоді  гусав  покусав,  тепер  мама  вчудила.
 Ольга  в  цей  час,  знервовано  присіла  за  стіл.  Їй  ніяк  не  могло  вкластися  в  голові,  чому  не  розпізнала  хлопця.
Таня  зачинила  двері,  вони  залишилися  наодинці.
 А  Ольга  з  опущеними  плечима,  хитаючи  головою  виходила  з  хати,
-Це  ж  треба  такого?!  Боже…  Боже..
         Олег  не  втратив  нагоди,  вона  така  близька  і  така  красуня.    З  розпущеним  волоссям  схожа  на  пишну  півонію,  як  не  доторкнутися  до  неї,  як  не  поцілувати  привабливі  вуста?
 Привітний  погляд,  обійми  і  ніжні  поцілунки  діяли,  як  ліки  від  потрясіння.
                 Лише    за  кілька  хвилин,    пролунав  голос  батька,
-Таню,  я  вже  прийшов,  гайда  рибу  чистити.
Вона  чмокнула  Олега  в  щоку,  запитала,
-Як  почуваєшся…    Підеш  додому?
Вставши  з  ліжка,  розім`явся,  подвигав  плечима,
-Та  здається  я  в  нормі,  не  хвилюйся.  Завдяки  твоєму  крику  удар  вийшов  не  такий  вже  й  сильний.  Давай  про  це  більше  не  говорити.  Думаю  необов`язково  всім  розповідати  про  це,  що  сталося.  Я  пішов…
На  порозі  веранди  привітався,
- Доброго  ранку!  А  я  ранній  гість.  Нині  все  рівно  вдома,  вирішив  прийти  допомогти.
Зненацька  загавкав  Дружок…    Микола  поспішив  зустрічати  робочих.  Попереду    на  них  чекав  важкий  день.  Всі  поринули  в  роботу.
     Діло  йшло  до  обіду….  Сонце  яскраво  прозирало  поміж  маленьких  хмарин,  Таня  морщилася    від  проміння,  кліпала  оченятами  і  всміхалася,
- Гей,  хлопці!  Гайда  злазьте  звідти,  будемо  обідати!  
До  неї  підійшов  батько,
- От  молодці,  що  значить  молоді,  роботи  лишиться  на  пару  годин.  А  Олег  спритний  і  все  то  він  знає  і,  як  класти  той  шифер,  як  його  закріпити.
- Тю…  Тато,  так  від  мабуть  не  менше  покрив  дахів  чим  ці  хлопці.
-А  що  хлопці?  Гарні,  роботящі.  Он  Руслан,  як  позирає.Ти  ж  не  дуже  посміхайся  йому.  Бо  бачив  воду  йому  подавала,  то  Олег,  так  з  під  лоба  дивився,    ой,  напевно  ревнує.  Дивися  щоб  не  почубилися  ці  два  півні.
- А  я  тут  при  чому?-  здивувалася.
- Причому….  Причому…    Та  ти  ж,  як  та  квітка    в  росі,  що    іскриться  на  сонці,    весь  день  збентежена,  рум`янці  на  щоках.  Менше  усміхайся  і  не  дуже  води  своїми  оченятами.  Он  подивися,  які  веселі  і  всі  на  тебе  витріщаються.  А  в  очах  бісики  скачуть  і  обличчя  сяють  широкою  усмішкою,-  трохи  сердито    вичитав  її  батько  і  махнувши  рукою  пішов  в  хату.
 Олег  озирнувся,  намірився  йти  до  драбини,  Богдан  побачивши  це,    стрімко  зробив  ривок  і  широкий  крок,  за  мить  стояв  попереду  нього.  Гаряча  кров  вдарила  в  обличчя  Олега.  Диви,  от  ч*о  то  йому  п`ять  раз  води    принеси,  а  то  компоту  подай,  ще  й  підморгує  їй.  Глибоко  вдихнув  повітря    і  різко  видихнув,  наче  скинув  з  себе  непотріб.Так  спокійно.  Йому  вдалося  вгамувати  свою  гарячкуватість,  тож    лише  пронизав  його  сердитим  поглядом.    Богдан  відразу  підійшов  до  Тані,
 -Чуєш  мала,  дай  телефончик  запишу.  Ми  ще  маємо  роботу  в  селі,  то  може  якось    ввечері  погуляємо.
Олег,    злізши  з  драбини  за  мить  очутився  біля  них.    Поклав  руку  на  її  плече  і  поцілував  в  щоку.    Вона  відразу  вивільнилася,
-Олеже    не  дозволяй  собі  забагато.
Він  намагався  пригорнути  її,  показати  хлопцям,  що  тут  стосунки  серйозні.  Та  вона  суворо  глипнула  на  нього  і  на  крок  відійшла  в  сторону,
-  Не  чіпай!
-Ну  Таню,  я    ж  просто  хочу  тебе  обійняти,-  розставивши  руки  наближався  до  неї.  За  мить  дорогу  перегородив  Богдан,
-Ти,  що  не  зрозумів,  що  тобі  сказали.  Я  думав  ти  їй  родина,  а  ти  липнеш,  як  банний  лист.
 Розмова    проходила  на  підвищених  тонах.  На  щастя,  з  драбини  швидко  злазив  Руслан,  адже  він  все  чув.  За  мить  розставивши  руки  став  між  ними,
-Так  хлопці  угомоніться,  покриємо  дах,  тоді  будете  розбиратися,  хто    кому  хто.
 Саме  в  цей  час  вийшла  з  хати  Ольга,
-Ну  хлопці,  чого  базікаєте,  руками  розмахуєте.  За  столом  поговорите.  Йдіть  до  хати,  обід  стигне.
 Та    помітивши,  що  донька  збентежена,  звернулась  до  неї,
-  Так,  ти  Таню  йди,  я  сама    про  них  подбаю.  І  продовжила,
-А  ви  хлопці  йдіть  за  мною,  покажу  де  руки  помити.
           Таня,  як  миша  затаїлася  в  своїй  кімнаті.  Присівши  на  ліжко,  після  суперечки  ледве  заспокоїлася.  Думки  били  молоточком  по  мозку,  от  візьму  і  не  піду  за  стіл,  тим  паче  не  голодна,  добре  що  накуштувалася  вареників  з  сиром.  Казав  батько  не  усміхайся,  тож  нехай    і  без  мене  обходяться.  Прилягла    на  ліжко,  на  голову  поклала  подушку.  На  душі  кепсько,  не  хотіла  нікого  ні  чути,  ні  бачити.  З  під  подушки  дивилася  в  вікно.  Вітерець  гойдав    тоненькі  гілочки  черешні,  на  яких  випиналися  молоденькі  листочки  і  деінде  понадувалися  бруньки  цвіту.  Вони  заспокоювали,  заколисували  її,  не  помітила,  як    і  заснула.
                                                                                                                                                                                   Далі    буде

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874023
дата надходження 30.04.2020
дата закладки 30.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Матуся вчила вишивати ( слова для пісні)

Мене  матуся  вчила  вишивати,
У  руки  голку  з  нитками  дала.
На  білім  полотні  розквітли  маки,
Волошками  стежина  пролягла.

Перейняла  від  мами  ту  науку,
Нитками  малювала  полотно.
Не  відчували  втоми  мої  руки
І  сіялись  стібки  немов  зерно.

У  візерунку  рушники  біленькі
І  скатертина  в  ружах  на  столі.
Я  вдячна  мамо,  так  тобі  рідненька,
За  цю  науку,  що  дала  мені.

Радію  моїй  першій  вишиванці,
Бо  ціле  поле  з  квітами  на  ній.
Я  одягну  її  сьогодні  вранці,
Цілунок  подарую  мамі  свій.

Вона  -  моя  любов  найкраща  в  світі,
Вона  -  моє  тепло,  що  у  душі.
І  скільки  на  землі  цій  буду  жити,
Матусю,  буду  вдячна  я  тобі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874011
дата надходження 30.04.2020
дата закладки 30.04.2020


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

З неї весело кататись

З  неї  весело  кататись
І  на  лижах,  і  на  санках,
Коли  сніг  пухнастий  ляже,
Її  можуть  будувати.

Дітворі  велика  радість
Доганять  санками  вітер,
Вона  кригою  покрита,
Її  ворог  -  то  відлига.

Всі  напевне  відгадали
Не  вагаючись  так  швидко,
Дружно  й  голосно  назвали,
Так,  без  сумніву,  це...(  гірка).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874010
дата надходження 30.04.2020
дата закладки 30.04.2020


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Крихітне джерельце

У  глибокім  рівчаку
Пісеньку  співа  дзвінку
Крихітне  джерельце.
Струменить  і  струменить,
Що  його  не  зупинить,
Тішить  чиєсь  серце.

Розсипа  туди-сюди
Срібні  крапельки  води,
Що  вгамують  спрагу
Вони  і  тобі  й  мені
В  спеку  літню  й  навесні,
Взимку  й  листопадом.

Не  замерзне  теж  воно
Те  співоче  джерело
Навіть  у  морози.
Б"ється,  б"ється  з-під  землі
Й  оті  крапельки  малі,
Мов  цілющі  роси.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874008
дата надходження 30.04.2020
дата закладки 30.04.2020


Віталій Назарук

ЖИВЕ ЛЮБОВ

Чи  вам  відомо,  що  таке  любов,
Чи  вам  це  слово  лоскотало  груди?
Як  солов’ї  у  затишку  дібров,
Зліталися  до  серця  звідусюди.

Чи  вас  коханий  погляд  полонив,  
Чи  полонило    в  пахощах  волосся,
Чи  крок  її  до  себе  вас  манив?
Мені  таке  прожити  довелося…

Це  слово  завжди  в  мене  на  слуху,
Як  є  любов  –  тоді  нема  спокою.
Я  це  кажу  вам,  наче  на  духу,
Вона  багато  літ  живе  зі  мною.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874006
дата надходження 30.04.2020
дата закладки 30.04.2020


Віталій Назарук

ЗАЛИШУ ПОЧУТТЯ

Тобою  був  я  хворий  вже  два  рази…
Обидва  рази  згадую,  як  сон.
Ти  та  фортеця,  що  не  взяти  зразу,
Не  в  юні  роки,  ні  в  тумані  скронь.

Ще  буде  раз?  Можливо  того  досить…
Бо  був  політ,  і  біг,  і    шлях  уплав.
Клітинка  кожна  в  серці    тебе  носить,
Твою  фортецю  так  я  й  не  здолав.


Часи  з  тобою  залишились  казкою,
Яку  в  собі  нестиму  крізь  життя.
Я  так  любив  і  це  не  є  поразкою,
Залишу  у  душі  ці  почуття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874005
дата надходження 30.04.2020
дата закладки 30.04.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Надії скерцо

Віртуозна  гра  квітневого  дощу,
Соло  крапельок  по  черепиці.
Думкою  до  тебе  в  ніч  цю  прилечу.
Ти  ж  казав  колись,  що  чарівниця.

Зрозуміла:  інтермеццо  не  для  нас.
Хочу  бачити  тебе  і  чути.
Мов  із  свічки  стеарин,  стікає  час,
І  самотності  пече  отрута.

Не  стихає  віртуозний  дощ  вночі,
Й  шаленіє  у  чечітці  серце.
До  глибин  душевних  б*ють  джерел  ключі,
Виграють  думки  надії  скерцо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873917
дата надходження 29.04.2020
дата закладки 30.04.2020


Виктория - Р

Ти єдине моє кохання!

Ти  єдине  моє  кохання!

Я  кохаю  тебе  відчайдушно,
Почуттями  палаю  враз...
Хоч  не  спека,а  якось  душно,
Коли  я  уявляю  нас....

Коли  ніч  за  вікном  крадеться,
В  небі  місяць,мов  клаптик  плюшу...
Ти  довіку  в  моєму  серці,
Ти  лягаєш  мені  на  душу...

Засинаю  тоді  охоче,
Ти  у  снах  моїх,  аж  до  рання...
Я  до  тебе  щоразу  хочу,
Ти  єдине  моє  кохання!
14  02  2020
Вікторія  Г(Р)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873913
дата надходження 29.04.2020
дата закладки 30.04.2020


НАДЕЖДА М.

Я поряд із тобою

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=U1pvCqzTKyg
[/youtube]

По  краплі,  по  крупинці,  по  зернинці,
В  віночок  я  сплету  усі  слова.
Тобі  я  подарую  наодинці,
Про  кого  пам"ять  ще  в  мені  жива.

Слова  від  мого  серця  -  діаманти,
Любов  їх  освятила  недарма,
Бо  вірність  у  любові  є  -  гарантом,
Колись  душа  їх  вибрала  сама.

Цей  клад  душі  безцінний,  непідкупний,
Не  знаю,  чи  ти  зможеш  зберегти,
Чи  хватить  віри  ці  слова    збагнути,
Чи  здатен   в  це  повірити  вже  ти?

Чому  ж  в  душі  ти  пестиш  недовіру?
В  очах  твоїх   побачила  печаль.
Відкинь  суму,  все  треба  мати  вміру,
Зніми  з  очей  своїх  сумних  вуаль.

Я  поряд  із  тобою  -  посміхнувся,
Мабуть,  повірив  все  ж  в  мої  слова.
І  як  завжди,  до  мене  пригорнувся...
Хай  ця  любов  завжди  нас  зігріва.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873897
дата надходження 29.04.2020
дата закладки 29.04.2020


Галина_Литовченко

НЕ ГРИМАЙТЕ ГРОМИ

«Кринична  корбо,  цить!  
   Пшениця  зріє…»      (Костянтин  Мордатенко)

***
Не  гримайте  громи,  
бо  половіють  ниви.
Хай  спіють  колоски  
під  жайворонка  спів.
Хай  буде  в  цій  порі  
вам  благодать  властива  –  
спочиньте  на  межі,  
змініть  на  милість  гнів.

Жовтіють  колоски
на  тихому  підсонні,
де  й  стрибунця  ніхто
не  сміє  сполохнуть,
де  колом  сокиркú
застигли  в  обороні,
осмисливши  ураз  
свого  наймення  суть.

Не  гримайте  громи,
бо  нива  при  надії.
Не  буйствуйте  вітри  –  
найміться  до  млина.
Під  жайворонка  спів
нехай  пшениця  зріє.
Ще  трохи  –  і  зерном
розродиться  вона.

(фото  з  інтернету)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873882
дата надходження 29.04.2020
дата закладки 29.04.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Людськість в карантині

Восьма  вечора,  а  ніби  ніч  глибока.
І  не  чути  звуків,  і  не  йде  людина.
Світлих  вулиць  мало,  більшість  темноокі.
Місто  заніміло,  суто  карантинне.

Кожен  в  себе  дома,  там  гуляє  тиша.
Хтось  уже  куняє,  інші  -  в  Інтернеті.
Правду  і  неправду  пробігає  "миша"
Хто  як  хоче  грає  на  своїм  кларнеті.

Вірус  поглинає,  хворі  у  лікарні.
Недостатньо  масок,  захисних  костюмів.
Ніби  ніж  безжально,  лікарів  щось  крає.
Ще  пливе  "Титанік",  а  вода  у  трюмі.

Йдуть  бої  словесні  про  вакцину  й  вірус,
Хтось  жадає  влади  і  пліткує  вміло.
Світові  афери.  Де  ж  поділась  віра?
Людськість  в  карантині,  дух  її  вже  тліє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873783
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 28.04.2020


євген уткін

А Я БОСОНІЖ ПО РОКАХ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=F2DgNhYBRa0[/youtube]



Чому  зі  мною      так  буває
Уже  ж  минуло  скільки  літ,
У  снах  я    часто  повертаю
У  той,    солодкий,    дивосвіт

Де  залишилося  далеке:
Заквітчаний  весною  сад,
На  лісі  випарені  глеки,
І  безкінечний  спів  цикад.

Де  під  горою  наче  стрічка
В  квітучих,  тихих  берегах,
З  дитинства  люба  й  рідна  річка
Між  верболозом    у  лугах.

Де  в    ніжно-весняній  в  обнові
Барвисто-сонячний  розмай,
І  тихі  зорі  бурштинові
І  за  селом    дубовий  гай,

Двір  в  чорнобривцях  та  нагідках
І  мама,  в  клопотах  завжди
Литовчиха,    наша  сусідка,
І  борщ,  зелений,  з  лободи  

Ще  хата,  наша,  часто  сниться,
Уросла  в  землю  до  вікон,
І  спориші  біля  криниці,
і  рушники  біля  ікон

Курна    дорога  біля  хати
А  за  дорогою  ставок
А  далі  голубі  блавати
Заполонили  моріжок.

Витають      спогади  роками
А  я  босоніж  по  роках
Мандрую  веснами,  літами
У  спогадах  та  у  думках.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391943
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 28.04.2020


Юрій Цюрик

В скрутні часи обману та безсилля…

В  скрутні  часи  обману  та  безсилля,
Коли  нам  смерті  ніс  кремлівський  кат,
Моя  земля  здригалась  від  насилля,
Бо  нас  вбивав  мокшанський  супостат...

В  страшні  часи  зневіри  та  омани,
Коли  Вкраїну  рвали  на  шматки...
Я  прикладав  бальзам  на  твої  рани:
З  троянд  червоних  рвані  пелюстки.

А  ти  ридала,  втомлена  віками,
Бо  від  Росії  вів  кривавий  слід...
Обплутана  вінками  й  ланцюгами,
Вдивлялась  ти  з  тривогою  на  Схід.

Й  здригалась:  від  убивств  та  від  насилля,
Бо  ж  лютував  повсюди  супостат...
В  тяжкіі  часи  омани  та  безсилля,
На  нас  війною  йшов  кремлівський  кат.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873768
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 28.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ромашкове літо ( слова для пісні)

Ромашкове  спішить  у  гості  літо,
Життю  радіє  так  моя  душа.
Десь  жайворон  пісень  співє  в  вітах,
Стежина  проростає  в  споришах.
Проміння  в  косу  сонце  заплітає,
Блакить  небесна  дивиться  згори.
А  теплий  вітер  хмари  розганяє,
У  літа  різнобарвні  кольори.

Приспів:

Ромашкове  літо,  ромашкове  поле,
У  пахощах  квітів  купається  доля.
Ромашкове  літо,  пахучі  сади,
До  тебе  на  зустріч  я  буду  іти.

Гудуть  рої  бджолині  у  садочку,
Збираючи  пахучий  свій  нектар.
Одів  метелик  вишиту  сорочку,
Цвіркун  мелодій  в  полі  заспівав.
У  лузі  пахнуть  трави,  пахнуть  квіти,
Про  щось  шепоче  берегу  ріка.
Скажіть,  як  диву  цьому  не  радіти,
В  твоїй  руці  лежить  моя  рука.

Приспів:

Всю  цю  красу  у  серці  закарбую
І  може  напишу  ще  свій  сонет.
Ромашковому  літу  подарую
У  казку  поведе  його  сюжет.
Засвітяться  на  небі  ясні  зорі
І  місяць  посміхнеться  нам  згори.
Купатись  буду  я  в  твоїй  любові,
Співати  будуть  з  нами  явори.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873772
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 28.04.2020


Ольга Калина

Мій край

Мій  рідний  край!  Моє  Полісся!
Славетна  батьківська  земля!
Код  роду  крізь  віки  пронісся  
Й  природа  душу  звеселя.  

Широкі  тут  лани  й  простори,
Озера,  ріки  і  ліси.
Гуляє  вітер  по  діброві,
Й  звучать  пташині  голоси.  

Тут  жайвір  з  піснею  під  хмари
Аж  до  небес  вранці  зліта.  
І  розсипає  звуки-чари
На  достигаючі  жита.  

У  вишині,  в  блакитнім  небі,  
Ключі  ми  бачим  журавлів.
Неповернуться  всі,  далебі,  
Й  несуться  крики  їх  –  жалі.  
                                                                         
В  садах  весною  зацвітають
І  вишні,  сливи,  й  яблуні.
У  цім  безмежному  розмаї
Так  любо  жить  стає  мені.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873630
дата надходження 27.04.2020
дата закладки 27.04.2020


НАДЕЖДА М.

І пам*ятайте: життя - мить

Дякую  за  ідею  Олегу  Князю
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873606


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pqmbAWnN9dQ[/youtube]


Життя  -  безцінний  дар  із  неба,
Його  не  просто  нам  пройти.
В  житті  нам  спробувать  все  треба,
Важливо  -  досягти  мети.

Відкинуть  заздрощі  й  розпуку,
(Вони  в  житті  не  по  путі),
Сміливість  й  віру  взять  за  руки,
Вони  -  попутники  святі.

Не  ображайтеся  ніколи,
І  не  тримайте  в  серці  зло,
Бо  злість   живе  у  серці  кволім.
Даруйте  людям  лиш  тепло.

Життя  людське  непередбачене,
Що  день  на  ніч  може  змінить.
Колись  були    ми    необачні,
Бо  не  могли  когось  простить.

Радійте,  людям   посміхайтесь,
І  пробачайте,  й  Бог  простить.
З  коханими  не  розлучайтесь.
І  пам"ятайте:  життя  -  мить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873622
дата надходження 27.04.2020
дата закладки 27.04.2020


Віталій Назарук

МОЖЕ КОЛИСЬ

За  що  ж  мені,  Боже  ця  кара  небесна,
Навіщо  я  вибрав  єдину  на  світі,
Чи  час  той  настане,  коли  я  воскресну,
Чи  буде  любов  моя  завжди  в  зеніті.

Бо  хто  я  без  неї  –  сльоза  на  папері,
Як  сонце  засвітить  -  не  стане  і  сліду.
Я  знаю  назавжди  закрилися  двері,
Вона  затаїла  на  мене  обіду.

Та  маю  я  жити,  все  мушу  стерпіти,
Вона  моя  доля  єдина,  чудесна.
Лише  біля  неї  я  хочу  п’яніти,
Можливо  колись  біля  неї  й  воскресну…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873621
дата надходження 27.04.2020
дата закладки 27.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Щастя на долонці ( слова для пісні)

Довколо  зеркало  -  ріка,
А  ми  в  човні  пливем  з  тобою.
Весло  трима  твоя  рука,
Схилились  верби  над  водою.

Приспів:

В  твоїх  очах  весь  білий  світ,
Такий  прекрасний  і  чудовий.
І  ніжний  наче  первоцвіт,
Що  обіймає  нас  любов*ю

Берізки  наче  дві  сестри,
У  вітах  жайворон  співає.
Їм  з  нами  хочеться  пливсти,
Та  вітер  їх  не  відпускає.

Усмішка...  погляд...  ти  і  я,
А  ще  блакитне  небо  й  сонце.
Планета,  яку  звуть  Земля
І  щастя  наше  на  долонці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873617
дата надходження 27.04.2020
дата закладки 27.04.2020


CONSTANTINOPOLIS

***Підіймайся моя УКРАЇНО!!!***

[b]
[color="#fc1717"]Підіймайся  моя  Україно.
Розправ  крила  могутні  в  пітьмі;
Нескінченних  грабунках  і  війнах…
Покажи  справжню  силу  мені.

Підіймайся  нарід  твій  у  скруті!
Від  злодійства  чужинців  рятуй!
Ще  не  були  так  міцно  закуті…
Підіймай  гострий  меч  і  розкуй…

Хай  осліплий,  нарешті,  прозріє,
Хай  повернеться  МОВА  німим,
Хай  вогонь  боротьби  їх  зігріє,
Променистим  тризубом  святим.

Подаруй  милосердя  і  милість,
Нашим  воям  в  найтяжчий  борні.
Покажи  нам  свою  справедливість!
Покажи  справжню  силу  мені!

Розкажи,  мироточать,  як  рани,
Про  всю  скруту  і  біль,  не  мовчи,
Як  олтар  твій  плюндрують  у  храмах,
В  цілий  світ  Україна  кричи.

Де  шукати  нам  Сина  Людського,
Того,  хто  нас  вперед  поведе,
Геть  від  всього  того  нелюдського,
Щастя  й  Волю  народу  знайде!?[/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873565
дата надходження 26.04.2020
дата закладки 26.04.2020


Віталій Назарук

КРАЩЕ Я ПОМОВЧУ

Краще  я  помовчу…  Не  потрібно  всього  людям  знати.
Що  було  і  що  є,  все  що  в  серці  своїм  -  збережу.
Буду  рідне  своє  по  краплинці  до  купи  збирати,
Пізніше  онукам,  як  на  сповіді,  все  розкажу.

Як  дитинство  провів  в  повоєнні  роки  з  сухарями,
З  п’яти  років,  в  той  час,  за  «чугункою»*  пас  корівча.
Як  побитий  приходив  і  ласку  шукав  біля  мами
І  як  вперше  зустрів  неповторне  у  світі  дівча.

Краще  я  помовчу…  Бо  не  хочу  щоб  знали  й  раділи,
Що  поетова  доля  насправді  була  не  проста.
Я  живу,  як  живу,  бо  не  всі  так  прожити  зуміли,
Були  миті  в  житті,  розпинали  мене,  як  Христа.

Оглядаюсь  назад,  все  життя  я  збираю  по  краплі
І  потрохи  щомиті  писати  стараюсь  вірші.
А  роки  пролітають,  неначе  вони    дережаблі,
Несуть  мою  долю,  до  незнаної  мною  межі.


                                                                                                                                                       *Чугунка  –залізниця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873470
дата надходження 26.04.2020
дата закладки 26.04.2020


Галина_Литовченко

ЛИСТ ІЗ КОЛИМИ

(На  початку  70-х  років  моя  старша  сестра  Люба  разом  з  чоловіком  їздили  на  заробітки  на  Колиму.  Її  чоловік  працював  у  золотій  копальні  селища  Імені  Матросова  Магаданської  обл.  в  одній  бригаді  з  ще  не  всім  відомим  тоді  Василем  Стусом,  сестра  -  на  складі  вибухівки)

Тримають  нас  за  барки  Колима
й  високі  сопки,  що  на  виднокрузі.  
Не  знала,  що  пригріє  так  зима,    
й  родитиму  в  якомусь  Усть-Омчузі.  

Якби  ж  то  сам  поїхав  чоловік
на  ці  копальні  з  гарним  заробітком.
А  в  парі  загубився  часу  лік
і  вже  ростуть  колимські  наші  дітки.

Та  незадовго  матимемо  дім
десь  недалечко  від  Дніпра-Славути.  
Поживемо  ще  трохи  в  краї  цім  –  
вже  звикли,  наче  так  і  має  бути.

Яка  в  цих  місць  історія  сумна,
хто  лиш  не  рвав  тут  під  землею  жили!
Тут  є  "завмаг"  у  селищі  одна  –
як  кажуть,  у  есесівців  служила.  

Той  –  висланий  куркуль,  той  –  поліцай,  
той  –  політв’язень…  Вже  місцеві  люди.
А  молоді  мандрують  зазвичай
на  щедрі  заробітки  звідусюди.

Не  всі,  звичайно,  з  власної  жаги.
Є  і  такі,  що  рухались  етапом.
Не  нехтують  колимські  береги  
і  нині  непокірним  нашим  братом.

Не  спить,  чатує  спокій  КаДеБе  –  
хто  не  копається,  для  того  доґма  звична.
Знедавна  в  шахті  золото  довбе  
в  бригаді  чоловіка  «політичний».

Який  із  нього  золотокопач?
Обличчя  сіре,  виразка  у  шлунку.
Хоч  плач,  на  нього  дивлячись,  хоч  скач,
бо  не  високого  шахтар  ґатунку.

Підняти  б  чоловіка  на-гора.
Йому,  що  у  копальню,    що  на  плаху.
Лишив  усе  здоров’я  в  таборах  –  
худий-худий,  як  тріска,  бідолаха.

І  чим  цей  Стус  накликав  переляк,
що  й  тут  газети  хлюпають  помиї?
Ти  чула  щось  про  нього:  що  та  як?
Хоча  й  від  тебе  вже  далеко  Київ…

Василь  із  наших,  начебто,  терѐн,
свій  вибір,  кажуть,  визначив  свідомо.
Ідуть  йому  посилки  з  ФРН,
чи  то  з  Канади  –  він  вже  там  відомий.

Побачила  сьогодні  у  дворі:
в  руках  –  мітла,  лопата  і  відерце.  
Невже  знайшлась  робота  нагорі,
не  захололо  в  бригадира  серце?

Пишу,  а  в  шибку  стука  бурундук  –  
вікно  з  причілка  упритул  з  землею.
Чи  зголоднів,  чи  проситься  до  рук?
Цікавиться  персоною  моєю?

Хоча  й  велика,  та  тісна  ж  яка
місцевість  таємнича  і  лукава!
Як  щось  дізнаєшся  про  земляка,
то  напиши,  мені  це  теж  цікаво.

04.04.2020
(фото  з  інтернету)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873404
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 25.04.2020


Віталій Назарук

ЦЕ ЛИШЕ ТОБІ

Ти  -  моя  мрія.  Долю  не  обманиш,
Не  вижену  із  серця,  бо  люблю…
Лиш  поглядом  мене  не  раз  ще  раниш,
Та  я  усе,  усе  перетерплю.

Ти  –  моє  сонце.  Як  приходить  ранок,
Від  мене  ти  зникаєш  вдалині.
І  погляд  твій  ховаючись  в    серпанку,
Знов  повертає  у  чудовім  сні.

Ти  –  цвіт  калини.  Що  рясним  намистом,
Прикрасиш  золотавий  листопад.
Моє  кохання,  доле  моя  чиста,
У  зоряному  відблиску  лампад.

Ти  –  моя  мука  і  моє  страждання,
А  разом  з  тим,  єдина  у  житті.
Ти  проростаєш  у  мені  бажанням,
У  вихорі  шалених  почутів…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873393
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 25.04.2020


Надія Башинська

НЕ ПЛАЧТЕ, ОЧІ…

Не  плачте,  очі...  Гірко.  Знаю.
Хмарина  в  небі  попливла.
Вона  мов  ніжна  біла  квітка.
У  білому  цвіту  й  земля.

Не  плачте,  очі...  Подивіться.
Цвіте  черешенька  мала.
Здається,  сон  усім  нам  сниться.
На  світ  ми  дивимось  з  вікна.

А  як  проснемось...  Що  побачим?
Чия  у  тім  буде  вина?
Бо  ж  декому,  мабуть,  не  спиться.
Була  б  то  Силонька  Ясна.

Розсіє  тьму  вона  й  росою
напоїть  щедро  білий  цвіт.
Так  дивно...  сон  один  і  той  же
з  віконця  бачить  увесь  світ.

Якщо  не  сон?..  То  що  насправді?
Що  відбувається?  Скажіть?
То  певно  час  такий,  що  всіх  нас
вчить  берегти  життя  й  любить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873386
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 25.04.2020


Променистий менестрель

В світ Духу



Море  вічне  –  філософ  лірик,
Гомін  хвилі,  не  треба  слів;
Твоїй  мудрості,  брате,  вірю,
Хоч  і  тут,  хоч  і  на  Балі...

Древні  скелі  –  віків  годинник...
Що  життя  наше,  просто  мить.
Та  хоч  мало  часів  і  днини,
Мудрість  Вічності  –  нам  звершить!

Камінці,  що  водою  гранив,
Щоби  думи  ясніші  зір,
Наші  думи  –  земна  є  даність,
З  них    і  пишеться  Новий  Твір.

Негативу  ж  набралось  в  людях  –
Вимітати  зневіру  й  зло:
Дух  матерії  править  всюди,
Все  ж,  в  світ  Духу  нас  привело.

Моря  усміх,  бо  в  хвилях  мудрість  –
Шепче:  "Досить!  Куди  йдете?
Зло  достойне  залізних  мурів,
Лиш  Любов  –  пропуск  в  Вічність  й  тест."

25.04.2020р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873367
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 25.04.2020


НАДЕЖДА М.

Все, що колись мали - не пусте

Ремейк    за  твором  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873338

Олега  Князя  "  Прості  речі"

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QaFY5d920wI[/youtube]
Ми  спішили,  будували  плани,
Десь  була  надія  все  зробить.
Та  одне  забули,  чи  не  знали,
Що  життя  триває  тільки  мить.

У  житті  когось  ми  зустрічали,
Десь  робили  різні  помилки.
І  когось  за  щось  ми  пробачали,
З  нами  йшли  повільно  і  роки.

Дні  вдавались  всі  по-різному:
То  раділи  сонячному  дню,
Раді  були  і  дню  сніжному,
То  з  слізьми  кляли  оцю  війну.

Так    боялись  втратити  кохання,
Берегли  старанно  у  душі,
Хоч  приносить  іноді  страждання...
Так  проходять  дні  у  метушні...

Забували,  що  є  в  світі  старість,
У  цей  час  обдумаєм  усе.
Хоч  цей  час  добавить  для  нас  мудрість,
Все,  що  колись  мали  -  не  пусте...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873356
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 25.04.2020


НАСИПАНИЙ ВІКТОР

Життя


Життя

Ми  із  Всесвіту  пилин
Серед  зір  -  ясних  перлин,
Поміж  кленів  і  калин,
Де  журавок  сивих  клин.
Серед  сонця,  сліз  -  краплин,
Там,  де  п'ють  вітри  полин.
Море  днів,  пісок  хвилин.
Діти  гір,  степів,  долин:
Рай  між  яблунь  і  малин,
Смак  печених  картоплин,
Мрії  -  крила  тополин.
Хтось  хотів  глибин,  мілин.
Жив,  як  міг.  Гріхом  малим.
Все  життя,  мов  річки  плин,-
Меле  пам'ять  часу  млин.
Скільки  років,  днів,  хвилин
Вділить  Бог?  Покличе  клин...
                                                                                   21.  04.  20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872990
дата надходження 22.04.2020
дата закладки 25.04.2020


НАСИПАНИЙ ВІКТОР

Життя


Життя

Ми  із  Всесвіту  пилин
Серед  зір  -  ясних  перлин,
Поміж  кленів  і  калин,
Де  журавок  сивих  клин.
Серед  сонця,  сліз  -  краплин,
Там,  де  п'ють  вітри  полин.
Море  днів,  пісок  хвилин.
Діти  гір,  степів,  долин:
Рай  між  яблунь  і  малин,
Смак  печених  картоплин,
Мрії  -  крила  тополин.
Хтось  хотів  глибин,  мілин.
Жив,  як  міг.  Гріхом  малим.
Все  життя,  мов  річки  плин,-
Меле  пам'ять  часу  млин.
Скільки  років,  днів,  хвилин
Вділить  Бог?  Покличе  клин...
                                                                                   21.  04.  20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872990
дата надходження 22.04.2020
дата закладки 25.04.2020


НАСИПАНИЙ ВІКТОР

Квітневий експромт ( надихнула Патара )



Червоне  сонце  -  серце  на  півсвіту.
Весна,  як  храм  любові:  кличе,  хоче.
Сторожить  небо  гори  срібла  -  цвіту,
А  пташка  снить  переспівати  сонце.

Ховає  листя  неба  сині  очі.
А  вишні,  мов  лебідки  в  цвіту  хвилі.
Смішні  і  щирі,  наче  сни  дівочі.
Вони  летять!  А  каже  хтось:  безкрилі...
                                                                                                                                           24.04.20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873316
дата надходження 24.04.2020
дата закладки 25.04.2020


CONSTANTINOPOLIS

***СТОНАДЦЯТЬ УКРАЇН***

[i][b]Мій  новий  вірш  -  моє  нове  зізнання,  
мій  новий  сплеск  буремних  почуттів,  
могутнє  як  Богів  земних  кохання,  
і  чуйне  як  сто  тисяч  добрих  слів...[/b][/i]

[b][color="#cf0202"]Боги  Всевишні,  Грізні  Херувими!
На  кого  Ви  залишили  мій  край?
Ми  тут  жили,  ще  з  заснування  Риму.
А  зараз  що?  Хоч  біс  їх  забирай…
Моя  земля  в  полоні  сотні  років.
Моя  земля,  –  Україна,  в  огні.
Висмоктують  манкурти  з  неї  соки,
Згасають  сили  у  важкій  борні…
А  ти  мій  любий  край  в  моєму  серці.
Суворий,  грізний,  погляд  злий  в  очах;
На  зайд  безбожних,  виродків  імперців,
Яких  ми  винесемо  звідси  на  мечах!
Окрадена  і  збуджена,  втомилась,
Століттями  терпіти  гніт  панів.
За  що  ж  ти  зараз  люба  кров’ю  умилась?
За  що  ховаєш  сьомий  рік  синів?
За  що  тілесні  і  духовні  муки?
Почуй  останній  зойк,  не  полишай!
Земля  в  огні,  над  нею  чорні  круки,
І  чорний  попіл  вкрив  мій  небокрай.
Де  Син  Людський,  обіцяний?  Назвися!
Зійди!  Побачиш  стонадцять  руїн!
Як  сто  віків  нарід  запекло  бився,
З  Антихристом  за  скарб  ста  «Україн»…
Зійди!  Скажи,  що  ти  є  БОГ  Любові!
Труби  у  Всесвіт,  в  доленосний  Ріг!
Даруй  надію,  віру  в  сильним  слові,
Живим  посеред  скупчення  доріг![/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873162
дата надходження 23.04.2020
дата закладки 23.04.2020


laura1

Ти прийди в мої сни!

Ось  і  знов  різнобарв'ям  цвітуть  трохи  сонні  сади!
Зачаровані  співом  пташиним  і  сонячним  блиском!
Серед  пройдених  тисяч  стежин,  ту  єдину  знайди,
Що  сіяла  нам  зоряним  сяйвом,  мов  срібним  намистом!  

І  нехай  вже  роки́  поміж  нами  стіною  зросли!
І  давно  вже  сліди  наші  змиті  журни́ми  дощами.
Чуєш  друже?  Згадай!  І  прийди  знов  в  мої  сиві  сни!
Поверни  знов  туди,  де  не  дме  крижаними  вітрами.

Тож,  подай  мені  руку  й  загубимось  в  мареві  снів!
Між  незді́йснених  мрій  заблукаємо  в  просторі  й  часі!  
І  в  мереживі  зір  й  заколисаних  вже  почуттів,
Раптом  знов  закружляємо  в  звуках  знайомого  вальсу.

Ти  мене  запроси  в  незабутні  й  далекі  ті  дні!
Що  заквітчані  веснами  й  зрошені  болем  розлуки.
Як  колись,  пригорни!  Адже  ми  тут  тобою  одні!
Розкажи  як  живеш?  Чому  сповнені  очі  розпуки?

Але  ти  все  мовчиш!  Лиш  вдивляєшся  в  сизий  туман!
Що  пливе  в  далину,  прокладаючи  шлях  між  світами!
З  ним  зникає  кудись,  всіх  ілюзій  примарних,  дурман!
Простягає  світанок  вже  стрічку  свою  поміж  нами.

Ось  і  знов  різнобарв'ям  цвітуть  трохи  сонні  сади!
Рясно  вмиті  вночі  грозовими,  журни́ми  дощами!  
Чуєш  друже?  Згадай!  І  прийди  знов  в  мої  сиві  сни!
Поверни  знов  туди,  де  не  дме  крижаними  вітрами.

22.  04.  2020.          Л.  Маковей  (Л.  Сахмак)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873075
дата надходження 22.04.2020
дата закладки 23.04.2020


Валентина Ланевич

Через кладку, через тин

Через  кладку,  через  тин,
Йшла  весна  до  всіх  родин.
Задзвеніли  голоси,
Парувались  голуби.
Йшла  весна,  любов  несла,
Від  крила  та  до  крила.
Солов’ї,  синички,  чиж,
Танцювали  в  парі  твіст.
А  зозуля  на  гіллі
Щось  задумалась  вгорі.
Потопталася  несміло
І  у  поле  полетіла.
В  небі    хмарки,  мов  граки,
Чудернацькі  гамаки.
Сонце  там  по  колу  ходить,
Спів  пташиний  хороводить.
А  внизу  бобри  й  загати,
Пізнанням  кожен  багатий.
Тим,  що  в  серці,  у  душі,
Лиш  зумій  те  зберегти.

22.04.20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873058
дата надходження 22.04.2020
дата закладки 22.04.2020


Lana P.

ВІДЧУЙ

Відчуй,  як  дихає  земля  
На  повні  груди.
Врунисті  луки  і  поля  —
Весни  етюди  —
Зеленоокий  переліс
Дарує  свіжість,
Гойдає  небо  верболіз,
Торкає  ніжність
Повітря  вогкого  з  боліт
Із  журавлями,
Які  здійснили  переліт
Понад  морями.
Міняють  течію  ріки
Бобрів  споруди,
Цілують  хвилі  острівки,
Теплінь  усюди.
І  пише  сонячне  перо
Нові  сюжети  —
Як  зберегти  усім  добро  —
Красу  планети.                                              20/04/20

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873040
дата надходження 22.04.2020
дата закладки 22.04.2020


Надія Башинська

БОГ МУДРІСТЬ РОЗДАВАВ…

         Бог  Мудрість  роздавав...  Скажу,  був  щедрим.
Найбільш  отримав  той,  хто  прийшов  першим.
То  ж  дякували,  Бога  прославляли,  бо  Мудрості  ціну  
тоді  вже  знали.
         Хтось  менше  взяв...  вважав,  що  йому  досить.
А  дехто  лиш  тепер  Мудрості  в  Бога  просить.  Та  
добре,  що  хоч  так.  Опам'ятався.  Бо  є  ж  такі,  хто
ще  й  тепер  без  неї  жить  зостався.
         Усе,  що  Бог  дає,  нам  всім  приймати  треба.  
У  Мудрості  святій  завжди  була  потреба.  Їй  в  світіі
панувать.  Хай  зникне  сіра  скупість.
А  пробивається,  мов  цвіт  весняний...  МУДРІСТЬ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873019
дата надходження 22.04.2020
дата закладки 22.04.2020


Ніна Незламна

Христос Воскрес!

[youtube]https://youtu.be/SaJpoKj7EgE[/youtube]

 Христос  Воскрес!  З  паскою  друзі!  Вітаю  всіх  з  Великим,  Світлим,Миролюбивим  святом!Смачної  паски!  Божої  ласки!  Молімся  люди!  Всупереч  бідам  і  негараздам    думками  згуртуймося,  каймося!  Просимо  в  Бога  прощення  і  його  благодаті  в  кожну  душу  і  серце  на  цій  святій  землі!  Славімо  ж    його  люди!    З  Великоднем  усіх!  Христос  Воскрес!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872607
дата надходження 19.04.2020
дата закладки 19.04.2020


Ніна Незламна

Христос Воскрес!

[youtube]https://youtu.be/SaJpoKj7EgE[/youtube]

 Христос  Воскрес!  З  паскою  друзі!  Вітаю  всіх  з  Великим,  Світлим,Миролюбивим  святом!Смачної  паски!  Божої  ласки!  Молімся  люди!  Всупереч  бідам  і  негараздам    думками  згуртуймося,  каймося!  Просимо  в  Бога  прощення  і  його  благодаті  в  кожну  душу  і  серце  на  цій  святій  землі!  Славімо  ж    його  люди!    З  Великоднем  усіх!  Христос  Воскрес!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872607
дата надходження 19.04.2020
дата закладки 19.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Тепло на серці, день чудовий

Короновірус  не  завада,  
Він  не  затьмарив  свято  нам.
У  душі  радість  і  відрада,
Хоч  не  пішли  сьогодні  в  храм.

Молитва  душу  зігріває,
У  дзвони  б'ють  усі  церкви.
А  серце  радо  калатає,
Христос  всміхається  згори.

Дарує  кожному  з  нас  ласку
І  свою  ніжну  благодать.
Священик  освятив  нам  паску,
Цю  радість  нам  не  передать.

Христос  Воскрес!  Звучить  вітання,
На  серці  радість  і  тепло
Нехай  не  буде  більш  страждання,
За  нас  Ісус  прийняв  його...

Хай  згине  зло  з  землі  наза́вжди,
Молитва  щиро  хай  звучить.
Той  хто  живе  у  вірі  й  правді,
Того  Господь  благословить.

Зі  святом  вас  любі  друзі!!!
Щастя,  миру,  злагоди,  любові,  міцного  здоров*я  і  Божої  ласки!
ХРИСТОС  ВОСКРЕС!
ВОЇСТИНУ  ВОСКРЕС!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872603
дата надходження 19.04.2020
дата закладки 19.04.2020


Віталій Назарук

ХРИСТОС ВОСКРЕС

Б’ють  в  храмах  дзвони  сьогодні  всюди,
Молитви  линуть  аж  до  небес.
Святкують  Паску  сьогодні  люди,  
Велика  радість:  Христос  Воскрес!

Багатий  кошик  у  кожнім  домі,
Завжди  у  хаті  горить  свіча.
Коли  землиці  торкнеться  промінь,
Хвалу  пошлемо  ми  в  небеса.

Шануйте  завжди  сина  земного  -
Це  дивне  диво  із  всіх  чудес.
Радійте  люди,  моліться  Богу
І  пам’ятайте:  Христос  Воскрес!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872530
дата надходження 18.04.2020
дата закладки 18.04.2020


Віталій Назарук

ВЕЛИКИЙ ДЕНЬ

І  хоч  коронавірус  на  землі,
Не  в  силі  він  затьмарити  нам  свято.
"Христос  воскрес!"  і  зникнуть  всі  жалі,
І  буде  стіл  у  кожного  багатий…

"Христос  воскрес!"-  співають  небеса,
У  дзвони  б’ють  усі  церковні  храми.
З  Христом  здається  світ  повоскресав,
Із  кошиком,  пасками  й    крашанками.

Молитвами  засіяна  земля,
Свічки  горять  –  священик  святить  паску.
Кожна  молитва  співом  солов’я,
Дарує  Великодню  цю    окраску.

Великдень  –  свято  -  чудо  із  чудес,
Його    святкує  кожна    в  нас  родина.
Вітаються  в  ці  дні  –  «Христос  Воскрес!»
І  вірять  всі  –  воскресне  Україна!

І  згине  зло,  бо  є  над  нами  Бог,  
Який  надав  випробування  людям.
Він  вірус  нам  прислав  для  засторог,
Молімося  й  такого  більш  не  буде…

Веселих  свят!  
Христос  Воскрес!
Воїстину  Воскрес!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872524
дата надходження 18.04.2020
дата закладки 18.04.2020


Мирослав Вересюк

Я НЕ ЗДАМСЯ БЕЗ БОЮ

«Я  не  здамся  без  бою!»  -
Я  цих  слів  не  сприймаю!
Бо  по  духу  я  воїн  
І  свій  край  захищаю!

Я  не  здамся  ніколи!  
Буду  битись  до  згину.
Стану  з  друзями  в  коло
Щоб  прикрити  їх  спину.

На  коліна  не  стану,
Зброю  долу  не  кину,
Не  піддамся  обману,  
Не  продам  Україну.

Мене  можна  лиш  вбити,
Але  смерть  не  лякає.
Краще  вмерти  чим  жити,
Рай  рабів  не  чекає!

Та  вмирати  не  треба!
Ми  воюєм  щоб  жити,
Ради  мирного  неба,
Щоб  кохати,  любити…

Кличе  кров  до  відплати
І  не  треба  прощати,
Тих  хто  йде  нас  вбивати,
Треба  тільки  вбивати!

Тож  беріть  до  рук  зброю
І  з’єднайте  ряди.
Підніміть  над  собою
Стяг,  що  нас  пробудив.

Він  нас  кличе  до  бою,
Перемог  і  звитяг.
Символ  справжніх  героїв  -  
Червоно-чорний  наш  стяг!


18.  04.  2020  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872495
дата надходження 18.04.2020
дата закладки 18.04.2020


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Ми - українці

ХРИСТОС  ВОСКРЕС!  Воскресне  й  Україна!
Обов"язково  подолає  все:
Війну  на  сході  та  коронавірус
І  кожному  з  нас  щастя  принесе.

Треба  лиш  вірити  у  це  й  допомагати
І  ближньому  й  країні  своїй  теж
Та  ворогам  усім  на  зло  єднатись,
Братів  своїх  любити  і  сестер.

Бо  дух  наш  вже  нікому  не  зламати,
Ми  -  українці.Сказано  цим  все.
А  Україну,  наче  рідну  матір
Слід  берегти  усім  понад  усе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872489
дата надходження 18.04.2020
дата закладки 18.04.2020


Надія Башинська

БУДУЄШ ЗАМОК?. .

Будуєш  замок?..  Що ж,  будуй.  У  нім  ти  хочеш  жити?
Та  знай,  що  зруйнувать  його  може  звичайний  вітер.

Будуєш  замок  цегляний?  Поглянь,  який  хороший.
О,  скільки  сили  вкладено.  І  як  багато  грошей.

А  чого  вартий  замок  твій?  Де  друзі?  Де  родина?
Сидиш  у  ньому  ти  один,  бо  є  гірка  година.

А  в  когось  замок  ще  міцніш.  З  бетону  стіни.  Гарні.
Та  що  із  того,  коли  дні    для  всіх  без  сонця.    Хмарні.

Хоч  сонце  є.  Погляньте  всі.  І  світить,  як  світило.
І  зігріває,  й  ніжить  всіх...  зі  злом  не  має  діла.

Це  ми  впустили  зло  лихе  у  світлі  свої  душі.
А  незабаром  розцвітуть  і  яблуні,  і  груші.

Скажіть,  для  кого?  В  замках  ми  всі  сидимо,  як  миші.
Невже  хотілося  комусь  і  гіркоти,  і  тиші?

Ото  ж,  слід  замки  будувать  з  Любові  і  Довіри.
Бо  найміцнішим  замок  є,  збудований  на  Вірі.

В  такому  замку  радість,  сміх,  весела  пісня  ллється.
В  замок  такий  зло  не  зайде,  бо  там  Добро  ведеться.

Любімо  світ.  Прекрасний  він.  Для  кожного  ясніє.
А  зло  саме́  боїться  тих,  хто  світ  любити  вміє.

І  зрозуміти  всім  пора,  що  ми  -  одна  родина.
І  наша  сонячна  Земля    для  кожного.  Єдина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872421
дата надходження 17.04.2020
дата закладки 18.04.2020


НАДЕЖДА М.

Не плач

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5Fv19KVVya8[/youtube]

Не  плач,  моє   сонце,  не  треба,
Відкинь  із  душі  цю  печаль.
Немає  у  тому  потреби,
Мені  тебе  дуже  так  жаль.

Я  витру  гіркі  твої  сльози,
Послухай,  прошу  я,  не  плач.
В  душі  відгриміли  вже  грози,
Пробач  мене,  любий,  пробач.

Подай  мені  руку,  всміхнися,
От  бачиш,  і  я   не  сумна.
До  мене  хутчій  пригорнися,
На  двох  у  нас  доля  одна...

Вже  дощ  накрапає  повільно,
Зітре  цю  картину  сумну.
І  в  котрий  я  раз  все  ж  повірю:
Мене  не  залишиш  одну..




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872373
дата надходження 17.04.2020
дата закладки 17.04.2020


Ольга Калина

Ластівко мила

Ластівко  мила,
Ти  прилетіла  
З  краю  далекого  
Через  моря.  

Нічку  просила,
Щоби  світила
В  зорянім  небі
Рання  зоря.  

Ранок  просила,  
Щоби  він  крила
Не  огортав  їй
Туманним  плащем.  

Хмарку  просила,
Щоб  відлетіла
І  не  мочила
Холодним  дощем.  
 
Вітру  просила
Збавити  силу,  
Щоби  негоду
 Не  розбудить.

Щоби  без  шторму  
Летіти  додому  –
В  ріднім  лиш  краї
Любо  так  жить.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872372
дата надходження 17.04.2020
дата закладки 17.04.2020


Віталій Назарук

ПЕРЕБИТЕ КРИЛО

Крило  перебите,
Поламана  доля…
Не  хочеться  жити,
Хоч  вітер  по  полю
Дощі  розганяє,
Біжить  по  стежині,
Де  роси  поділись,
Що  квітли  в  долині.

Приспів:
Так  хочеться  жити  й  голубку  кохати,
І  крилами  долю  свою  обіймати.
Якщо  вона  доля,  то  треба  чекати,
Без  долі  не  жити,  не  те  щоб  кохати.

Голубко,  кохана,
Чому  відлітаєш,
Чому  мені  радість
На  сльози  міняєш?
Без  тебе,  голубко,
Існую  й  сумую,
А  ти  і  не  бачиш,
А  ти  і  не  чуєш…

Приспів.  (2)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872370
дата надходження 17.04.2020
дата закладки 17.04.2020


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Волошка

Волошками  розквітло  небо  влітку,
А  синь  небес  окутала  поля,
Згубилась  в  пшеницях  волошка-квітка
І  жайвір  піснею  її  розвеселя,

Який  у  просторі  безмежному  тріпоче
Та  сипле  вниз  пісенне  попурі.
І  слухає  його  мала  волошка,
Бо  це  ж  для  неї  спів  о  цій  порі.

Блакитноока  квітонька-волошка  -
Небес  краплиночка  маленька  між  хлібів,
А  синій-синій  той  небесний  простір  -
То  віддзеркалення  волошок-васильків.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872361
дата надходження 17.04.2020
дата закладки 17.04.2020


Віталій Назарук

ЩЕ БУДЕ ДЕНЬ…

Єдина  ти  живеш  в  моїй  душі,
Тебе  знайшов    і  іншої  не  бачу…
Коли  зустрів,  тоді  я  зрозумів,
Що  ти  приносиш  болі  і  удачі.

Хоч  ти  живеш  й  жила  своїм  життям,
Я  вовком  вив,  коли  дививсь  на  зорі.
Ти  моя  ружа  –  це  собі  затям,
І  більш  не  буде  у  житті  такої.

З  тобою  прагну  стати  до  вінця,
Мені  плювати,  що  там  скажуть  люди.
Тобі  все  біле  йтиме  до  лиця,
Ти  день  такий  ніколи  не  забудеш…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872235
дата надходження 16.04.2020
дата закладки 16.04.2020


Віталій Назарук

ТИ ТОЙ ПРОМІНЧИК

Повір,  що  серце  скорчилось  від  болю,
Ти  певно  знаєш,  що  воно  страждає…
Серце  вже  майже  стріло  свою  долю,
Проте  від  болю  знову  помирає.

Лише  подумай,  що  живе  людина,
Якій  ти  найдорожча  в  цілім  світі.
В  якій  до  тебе  вірність  лебедина
І  без  якої  він  не  може  жити…

Ти  той  промінчик,  що  давав  надію,
Ти  та  лебідка,  що  йому  до  пари.
Живе  тобою  і  про  тебе  мріє,
То  ж  стань  тим  вітром,  що  розгонить  хмари.

І  подаруй  хоч  крапельку  кохання,
Щоб  знов  заграли  його  серця  струни.
Зроби,  прошу,  зроби  це  без  вагання,
Щоб  серце  знову  заспівало  юне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872234
дата надходження 16.04.2020
дата закладки 16.04.2020


Надія Башинська

МОГО СЕРДЕНЬКА МЕЛОДІЯ ДЗВІНКА

Повилася  ніби  стрічка
тут,    між  гір,  блакитна  річка.
Ой,  як  стрімко    біжить-в'ється  в  далину.
Мене  манять  очі  сині...
По  вузькій-вузькій  стежині
до  своєї  я  дівчиноньки  іду.

         Волошкові  манять  очки
         й  чорні  брови,  мов  шнурочки.
         Дівчина  весела,  мов  весна.
         В  сині  очі  задивлюся,
         мов  прозорої  нап'юся
         чистої  водиці  з  джерела.    

Будем  з  зіркою  ясною
тут  гуляти  під  горою.
Цілуватиму  медові  я  вуста.
Бо  ж  вона,  моя  лебідка,
в  світі  є  найкраща  квітка.
Мого  серденька  мелодія  дзвінка.

         Волошкові  манять  очки
         й  чорні  брови,  мов  шнурочки.
         Дівчина  весела,  мов  весна.
         В  сині  очі  задивлюся,
         мов  прозорої  нап'юся
         чистої  водиці  з  джерела.        
   
Повилася  ніби  стрічка
тут,    між  гір,  блакитна  річка.
Ой,  як  стрімко    біжить-  в'ється  в  далину.
Мене  манять  очі  сині...
По  вузькій-вузькій  стежині
до  своєї  я  дівчиноньки  іду...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872118
дата надходження 15.04.2020
дата закладки 16.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Так люблю, так кохаю

Я  так  люблю,  я  так  кохаю,
Тебе,  немов  весна  світанок.
Шумлять  дерева  тихо  в  гаю,
Привітно  усміхнувся  ранок.

Мої  думки  завжди  з  тобою,
Не  може  бути  в  нас  іначе,
Осиплю  я  тебе  любов'ю,
Душа  ніколи  хай  не  плаче.

Нехай  чарівні  линуть  звуки,
І  цвіт  вишневий  розцвітає.
Твої  мене  зігріють  руки,
Тепліше  них  в  житті  немає.

Я  так  люблю,  я  так  кохаю,
Слова  торкають  наче  квіти.
І  ти  мене  коханий,  знаю,
Усе  життя  будеш  любити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872106
дата надходження 15.04.2020
дата закладки 15.04.2020


Віталій Назарук

СТВОРЕНА БОГОМ

Кохання  жіночі  серця  незалежно  сприймають,
У  їхньому  серці  загадка  сховалась  давно.
Коли  полюбила,  то  серцем  і  тілом  кохає,
Для  неї  кохання  завжди  недопите  вино…

Коли  жінка  звикла  з  коханим  лягати  й  вставати,
Для  неї  в  житті  не  буває  тоді  перешкод.
Ця  жінка  щаслива,  вона  буде  завжди  кохати
І  їй  не  потрібно  ніяких  в  житті  нагород.

Бо  їй  наплювати,  що  хтось  її  хоче  любити,
Відшиє  любого,  хто  нею  на  світі  живе.
Вона  хоче  жити  на  волі  -  любити  і  жити,
Закохану  жінку  напевно  ніхто  не  пойме.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872078
дата надходження 15.04.2020
дата закладки 15.04.2020


Віталій Назарук

ВІДЧУЙ ПРАВДУ

Перетеплю  я  біди  всі  на  зло
Розлуку  і  біль  -  все  залишу  світам…
Щоб  тільки  двом,  що  зберегли  тепло…
Марш  Мендельсона  ще  нам  пролунав.

Щоб  я  носив  тебе  ще  на  руках,
Міцніли  крила,  бо  прийшло  прозріння.
Не  йшов  –  летів  до  тебе,  наче  птах
І  щоб  життя  придбало  воскресіння.

Я  біль  любий  в  житті  перетерплю,
Щоб  ти  не  знала  більше  слова  -  зрада.
І  я  кричу:  «Люблю  тебе,  люблю!»
Щоб  ти  відчула  серцем,  що  це  правда.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872077
дата надходження 15.04.2020
дата закладки 15.04.2020


Олекса Удайко

ОСВЯЧЕНІ ЛЮБОВ'Ю

                 [i]Весна  і    мрії...
                 Під  чарівну  музику
                 Поля  Моріа.
                 [кликніть  -  замилуєтесь][/i]
[youtube]https://youtu.be/3aWsN3ZgpY8[/youtube]
[i][b][color="#140aa6"]Сіріло…  Каравели  чорних  хмар  
пливли  спроквола  за  рожевий  обрій…  
Пас  світла  з  неба  –  ранку  аватар  –
упав  на  землю...  впевнено,  хоробро.  

Та  в  м'язаах  ваших  панувала  ніч.
І  –  млість,  і  -  баглаї*  передранко̀ві.
Й  хотілось  вам  усе  послати  пріч,
щоб  збувся  сон  як  щастя  у  підкові.

Та  щось  нараз  заглянуло  в  вікно  –
і  враз  любов’ю  засіяли  лиця.
Там  черевишні  квітнуче  руно
ласкала  ніжно  квапна  дощовиця.

І  все  живе  у  вас  уже  цвіте:
заходите  усмак  в  завітні  зони
й  ні  хвилечки  не  мислите  про  те,
що  є  над  вами  людності  канони.

В  красі  й  любові  оживає  все:
кохання  пристрасть...    
                                                             плем’я,  рід,  родина…
І  хто  у  серці  красоту  несе  –  
освятить  мрію:    розквіт  України.
                                       
...Сіріло.  Каравели  хмурих  хмар,
в  ясі  ранковій  попливли  за  обрій,
і  ранок  світлий  -  днини  аватар  -
вітав  планету  чином  
                                                                     ладним...  
                                                                                                       добрим.    [/color]
[/b]
14.04.2020
_________
*у  розумінні  лінощів  ("баглаї  бити"),  "розслабону".


На  світлині  автора  -  квітуюча,  вже  оспівана  черевишня.  
Світлина  сьогоднішнього  холодного  вечора  з  вікна  оселі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872070
дата надходження 15.04.2020
дата закладки 15.04.2020


Надія Башинська

БІЛИЙ ЦВІТ

Я  пам'ятаю,  як  цвіла  уперше  вишня.
Ти  на  побачення  тоді  до  мене  вийшла.
Світились  зіроньки  ясні,  і  місяць  з  хмари
для  нас  так  щедро  розсипав  свої  всі  чари.

         Нам  сиплють  знов  до  наших  ніг
                                 розкішні  вишні
         Свій  білий  цвіт...  Свій  білий  цвіт...
                                                         Пелюстки  ніжні.

А  дотик  рук  твоїх  п'янив,  і  коси  пишні.
І  засоромились  тоді  біленькі  вишні,
як  я  напивсь,  мов  з  джерела,  із  вуст  чудових.
Через  життя  своє  проніс  цей  смак  медовий.

         Нам  сиплють  знов  до  наших  ніг
                                 розкішні  вишні
         Свій  білий  цвіт...  Свій  білий  цвіт...
                                                         Пелюстки  ніжні.

Уже    на  скронях  білий  цвіт  і  в  наших  косах,
та  пам'ятаю,  як  тоді  ми  йшли  по  росах.
Світились  радістю  серця...  дзвінко  сміялись.
Ті  ніжні  іскорки  тепла  в  серцях  зостались.

         Нам  сиплють  знов  до  наших  ніг
                                 розкішні  вишні
         Свій  білий  цвіт...  Свій  білий  цвіт...
                                                         Пелюстки  ніжні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871961
дата надходження 14.04.2020
дата закладки 14.04.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

До останку

Стільки  років  не  знала  нічого  про  тебе,
Ніби  в  просторі  дим  розчинився.
І  мовчало  заплакане  в  сірості  небо,
І  не  снився  мені,  ти  не  снився.

Несподівано  краплі  упали  небесні,
Мов  надія  для  росту  любові.
Я  ж  чекала  тебе,  проминули  всі  весни.
Довгождане  прорвалося  слово.

Відшукав,  хоча  осінь  безлиста  назріла.
Загубились  не  всі  сподівання.
І  серця  шепотіли,  і  з  трепетом  мліли.
До  останку  тепер,  до  останку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871960
дата надходження 14.04.2020
дата закладки 14.04.2020


Віталій Назарук

КРАСЕНЬ СТИР

Між  зелених  лугів,  де  трава  у  росі,
Де  гілляччя  п’є  воду  вербове…
Де  хори  утворили  птахів  голоси,
Стир  звивається  в  змійку  річкову.

Красень  Стир  вже  віки  по  долині  тече,
Береги    покриває  латаття.
В  нього  вище  чомусь  завжди  ліве  плече,
Мов  на  правий  наклав  хтось  прокляття.

Тут  же  й  риби  було…  Є  і  зараз  соми,
Зрідка  спить  біля  берега  човен.
Лише  інколи  чутно  на  Стиром  громи
І  кудись  заховалася  повінь.

Стир,  як  був,  так  і  є,  неповторний  в  красі,
Де  в  копицях  і  сіно  й  отава.
Недаремно  ловили  соми  тут  князі,
Міг  гордитися  Стир  цим  по  праву.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871814
дата надходження 13.04.2020
дата закладки 13.04.2020


laura1

Час прийде все одно!

Сьогодні  шлях  Господній  заквітчаний  гілками,
Листками  з  пальм  родючих,  тож,  символом  життя!
Спішить    Ісус  до  міста,  в  Єрусалимські  храми,
Зміцнити  в  людях  віру,  пом'якшити  серця.  

Стрічає  урочисто  Єрусалим  пророка!
Звеличує  і  славить  його,  немов  царя!
Він  зцілює  без  ліку  всі  немочі  й  скорботи,
Являє  всім  стражденним  божественні  дива!

А  що  ж  було  там  далі?  А  далі  -  зла  тенета!
Злоба́,  підступність,  підлість  і  зрада,  що  в  кінці!
Тож,  згодом  вже  Ісуса,  пророка  з  Назарета,
Штовхають  на  Голгофу  в  терновому  вінці.

А  що  ж  там  буде  потім?  Приб'ють  цвяхами  руки!
А  тіло  його  спрагле  розіпнуть  на  хресті!
Навіщо  ж  мав  терпіти  він  ці  нестерпні  муки?
Навіщо  взяв  на  себе  усі  людські  гріхи!

Адже  зрадливе  людство  продовжує  грішити!
Знущатися  з  природи  і  всіх  живих  істот.
Заради  влади  й  гро́шей  брехливий  суд  вершити!
Вбивати  один  одного,  вести  на  ешафот.  

А  що  ж  змінилось  зараз?  А  все,  як  і  раніше!
Змагаються  одвічно  в  двобої  зло  й  добро!
Але  ж  Господь  Всевишній  за  нас  усіх  мудріший!
І  кожному  віддасться,  час  прийде  все  одно.

12.  04.  2020                Л.  Маковей  (Л.  Сахмак)
Картинка  з  інтернету  "Вхід  Господній  в  Єрусалим"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871774
дата надходження 12.04.2020
дата закладки 12.04.2020


Ольга Калина

Вербна неділя

Хай  Вербна  неділя
Освяченим  гіллям  
Встеляє  дорогу  
В  наш  дім  до  порогу.

В  тривозі  глибокій
Ми  втратили  спокій,
Тож  просимо  в  Бога,
Щоб  слав  допомогу

І  сил,  і  терпіння,  
Й  ще  трішки  везіння,  
Щоб  пошесть  прогнати
Із  нашої  хати.

Хай  радість  і  щастя  
Із  Божим  причастям,
У  день  цей  чудовий
Із  гіллям  вербовим

Прийде  до  нас  в  хату.
Хай  буде  багато
Дитячого  сміху
І  затишку,  й  втіхи.

Хай  будуть  веселі  
У  рідній  оселі
Всі  наші  родини.
Хай  Бог  не  покине

Старого  й  дитину,
Й  мою  Україну.
Й  за  тиждень  без  страху
Встрічали  щоб  Пасху.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871773
дата надходження 12.04.2020
дата закладки 12.04.2020


Віталій Назарук

ПРОСТО ХТОСЬ

Повір,  я  живу  так  давно,
Хоча  був  колись  на  коні…
Розрадою  лише  вино,
Та  щастя  не  бачу  в  вині…

Люблю  я  поліський  свій  край,
Кохану  знайшов  і  люблю…
Хоч  соколом  в  небі  літав,
Тепер  різні  біди  терплю.

Час  був,  коли  сонце  зійшло,
Я  очі  побачив  її.
І  наче  біди  не  було,  
Бо  й  взимку  були  солов’ї.

А  далі  -  підбите  крило,
Цей  постріл  зненацька  застав…
Неначе  життя  й  не  було,
Його  просто  хтось  розтоптав…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871677
дата надходження 12.04.2020
дата закладки 12.04.2020


Віталій Назарук

РОБЛЮ АНАЛІЗ ЖИТТЯ

Наче  рій  в  голові  гули  думи,
Весь  тремтів,  бо  в  душі  випав  сніг.
Кровоточило  серце  від  суму,
Мов  життя  припинило  свій  біг.

Я  чекав,  я  надіявсь,  та  марно,
Не  лишилося  в  тебе  жалю…
А  було  колись  радісно  й  гарно,
Проте  ти  не  сказала:  «Люблю!»

Ми  сиділи,  дивилися  в  очі,
В  мене  крила  зростали  в  душі.
Прокидаюсь  тепер  опівночі,
Розумію,  що  стали  чужі.

І  пече,  як  пече  мене  серце,
Не  змирюся  ніколи  я  з  цим.
Мовчить  серце,  воно  наче  мертве,
Бо  у  нас  є  у  кожного  син.

І  живемо  для  них  і  для  внуків,
А  для  себе?..  Я  лише  молюсь.
Хмари  чорні  утворюють  круки,
Я  самотнім  лишитись  боюсь…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871676
дата надходження 12.04.2020
дата закладки 12.04.2020


НАДЕЖДА М.

А я іду до тебе в сон

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=m9U18NdBgaA
[/youtube]

Давно  не  бачила  тебе,
Чомусь  і  в  сни  вже  не  приходиш.
До  тебе  пам"ять  все  ж  веде,
Ну  що  тут  з  пам"яттю  поробиш?

Веде  за  руку   в  сни  твої,
Нема  там  виходу  ні  входу.
Притишу  кроки  я  свої,
А  все  ж  іду  й  не  знаю  броду.

Дивлюся:  спиш  ти  дуже  міцно,
Комусь  всміхаєшся  у  сні.
Присіла  поруч  непомітно...
Мабуть,  всміхався  не  мені.

У  сон  ввійти  не  маю  права,
Хотілось  все  ж  таки  узнать...
Чи  не  занадто  я  цікава,
Та  як  цікавість  цю  здолать?

Чомусь  я  тут  все  ж  завагалась,
Піти,  чи  може,  почекать?
Ішла  і  знову  поверталась,
Ти  ж  не  хотів  у  сон  впускать...

Та  вже  пора,  давно  сіріє,
У  сні  можливо  все  здолать.
А  в  серці  десь  надія  мліє,
Як  дощ,  все  треба  переждать...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871591
дата надходження 11.04.2020
дата закладки 11.04.2020


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Ой, медуночко-медунко

Ой,  медуночко-медунко,
Ти  солодким  поцілунком
Вуст  торкнулася  ледь-ледь.
Ніби  й  справді  меду  трішки
Пригубила  я  у  лісі,
Як  дурманить  отой  мед.

Бо,  здається  я  сп"яніла,
А  душа  літать  хотіла,
Захмеліла  голова.
Диво-квітонька  весняна,  
Наче  милого  кохання
Серце  змушує  співать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871582
дата надходження 11.04.2020
дата закладки 11.04.2020


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Ой, медуночко-медунко

Ой,  медуночко-медунко,
Ти  солодким  поцілунком
Вуст  торкнулася  ледь-ледь.
Ніби  й  справді  меду  трішки
Пригубила  я  у  лісі,
Як  дурманить  отой  мед.

Бо,  здається  я  сп"яніла,
А  душа  літать  хотіла,
Захмеліла  голова.
Диво-квітонька  весняна,  
Наче  милого  кохання
Серце  змушує  співать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871582
дата надходження 11.04.2020
дата закладки 11.04.2020


Віталій Назарук

ЯКБИ ОТАК…

Мрію  тебе  носити  на  руках,
Щоб  твої  коси  падали  на  плечі.
Не  страшно  те,  що  я  вже  у  роках,
Та  ще  в  душі  не  чую  холоднечі.

Не  ти  мене,  а  саме  я  тебе,
Візьму  під  руку  й  поведу    до  храму.
Над  нами  буде  небо  голубе,
Яке  до  щастя  нам  відкриє  браму.

Піду  тоді  з  тобою    до  вінця,
Бо  ти  під  ним  ніколи  не  стояла.
І  будемо  до  віку,  до  кінця,
Лише  б  мене  коханим  ти  назвала…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871577
дата надходження 11.04.2020
дата закладки 11.04.2020


LubovShemet

ВЕСНА НА КАРАНТИНІ

Природа  знову  оживає,
Все  зеленіє  і  цвіте,  
От  тільки  радості  немає  -  
Таке  сумне  все  і  пусте...  
На  вулиці,  напроти  в  сквері
Дитячий  не  почуєш  сміх,  
Від  вірусу  закрили  двері
І  вже  дорослим  не  до  втіх...  
Що  ж,  будемо  на  карантині,  
Дасть  Бог,  минеться  ця  біда,  
Проживемо  лихі  години,
Є  хліб,  до  хліба  і  вода...  
Весь  світ  накрила  пандемія,
Невидима,  страшна  біда,  
Та  залишається  надія  -.  
Ще  буде  радісна  весна!  

Любов  Шемет

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871532
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 11.04.2020


LubovShemet

ДРУЗІ

У  справжніх  друзів  -  друзі  спільні,
І  вороги  у  них  одні,  
Хоч  в  своїх  поглядах  всі  вільні,  
Та  на  одній  ми  стороні.  
Ніхто  ніколи  не  в  прислузі,  
Але  порядність  над  усе,  
Бо  справжня  дружба,  як  і  друзі,  
Душевні  істини  несе.  
Сприймати  істину  я  мушу  -  
Те,  що  посіють,  те  й  пожнуть...  
Не  всі,  хто  лізуть  в  твою  душу
Твоїми  друзями  стають...  
Я  знаю,  що  в  своєму  крузі
Ніхто  б,  напевне,  не  хотів,  
Щоб  за  спиною  твої  "друзі"  
Твоїх  вітали  ворогів...  
Та  час  по-своєму  розсудить,  
Залишить  поряд  лише  тих,  
Хто  нас  цінує,  просто  любить,  
Насправді  друзів  золотих.  
Їх  одиниці  -  небагато...  
Для  них  присвячую  вірші,  
Бо  кожна  зустріч  з  ними  -  свято
Для  мого  серця  і  душі!  

Любов  Шемет

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871529
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 11.04.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Примарно

На  полотні  нічному  в  роздумах  зірки:
Мої  супутниці  у  час  безкрилля.
Безмовності  тіла  небесної  ріки,
Аж  місяць  тихо  зупинився  в  брилі.

Хисткі  й  тонкі  зруйновані  зв*язки  світів.
Сама  табу  я  змайструвала  клітку,
А  думка  котиться  (були  ж  і  я,  і  ти)
В  зірчастість,  в  спраглість  поцілунків  літа.

Цукатами  смакують  спогади  мої.
Мабуть,  лише  зірки  це  розуміють.
Примарно  знову  очі  дивляться  твої.
В  них  сум  і  радість,  ніби  в  аритмії.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871483
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 10.04.2020


геометрія

ВЕСНЯНИЙ ЕТЮД…

                                 Весняний  сад,
                                 Краса  незмірна,
                                 Березень,  квітень,  дивний  май...
                                 Весняний  день,
                                 Квітують  квіти,
                                 Весняних  кольорів  розмай...

                                 Весняний  бал,-
                                 Святкують  квіти,
                                 Вина  весняного  бокал...
                                 Свято  весни,
                                 Радіють  діти,
                                 Короновіруса  скандал...

                                 Весняний  квіт,
                                 Літають  бджоли,
                                 І  оси  також  на  виду...
                                 Робота  є,
                                 І  на  городі,
                                 В  дворах,  на  вулиці  й  в  саду...
                                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871368
дата надходження 09.04.2020
дата закладки 09.04.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Весна в вікні

Весна  в  вікні.  В  ній  щастя,  ніби  океан,
А  карантин  повзе,  мов  черепаха.
За  шибкою  звучить,  звучить  землі  орган.
Парфумами  весни  дерева    пахнуть.

Від  цвіту  юного  біліє  все  навкруг.
Між  віттям  барви  сонця  виглядають.
Автомобільний  непомітний  майже  рух,
І  люди  де-не-де  у  цім  розмаї.

Спостерігаємо  частіше  із  вікна.
І  попри  карантин,  душа  теж  квітне,
Бо  надихає  з  чистим  серденьком  весна.
Тебе  не  можна  не  любити,  світе!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871334
дата надходження 09.04.2020
дата закладки 09.04.2020


НАДЕЖДА М.

Скажіть життю -ТАК!

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=h79xpveBXxU[/youtube]

Шепотить  про  щось  мені  берізка,
Що  хотіла  ти  мені  сказать?
Ти   іще  маленька,  тонка  ніжка,
Як   твої  слова  ці  розгадать?

Хочеш  пожалітися  на  вітер,
Що  безжально  хилить  до  землі,
Чи  не  хоче  гладить  твої  віти?
Розкажи  мені  свої  жалі.

Можу  я  тобі  поспівчувати,
Доля  в  нас  тепер  у  всіх   одна.
Треба  лиш  надіятись  і  ждати.
Прошу  так  тебе:  не  будь  сумна!

Знаю,  що  дощів  давно  немає,
Звідки  взять  терпіння  для  снаги?
Хай  надія  і  тебе  тримає,
Бо  природа  не  прийма  торги..

В  нас,  людей,  в  житті  все  надто    гірше..
Все  не  змінять  вітри  і  дощі.
Просто  змін  чекати  значно  довше,
Все  ж  лелієм  мрії  у  душі...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871327
дата надходження 09.04.2020
дата закладки 09.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я так люблю

Я  так  люблю  дивитися  на  зорі,
Вони,  немов  смарагди  чарівні.
На  місяць,  що  пливе  неначе  в  морі,
Під  парусом  надутим  у  човні.

Я  так  люблю  блукати  з  вітром  в  полі,
Серед  ромашок,  маків  в  пшеницях.
Пташки  співають  входячи  у  ролі,
Лишають  нам  мелодії  в  серцях.

Я  так  люблю  блакить  ту,  що  у  небі,
Хмарин  пухнастих,  наче  білий  сніг.
І  завжди  кличе  ліс  мене  до  себе,
Казки  для  мене  він  свої  зберіг.

Я  так    люблю  мелодій  дивні  звуки,
Що  зігрівають  душу  кожен  раз.
А  ще  твої  коханий  ніжні  руки,
Що  обіймають  у  вечірній  час.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871322
дата надходження 09.04.2020
дата закладки 09.04.2020


Віталій Назарук

СЕРЦЕМ ЛЮБЛЮ

Я  так  сильно  люблю,  що  у  серці,
Окрім  тебе  нікого  нема.
Знай,  кохана,  до  самої  смерті,
Ти  залишишся  в  мене  одна.
Горда  ти,  мені  дуже  приємно,
Що  ти  знаєш  для  себе  ціну.
Я  завжди  чи  радію,  чи  сумно,
Бережу  тебе  в  серці  одну.
Ти  сказала  тобі  не  мішати,
Я  обдумав  й  усе  зрозумів.
Я  в  душі  тебе  буду  кохати,
З  болем  в  серці,  та  тільки  без  слів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871321
дата надходження 09.04.2020
дата закладки 09.04.2020


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Тополина заметіль

Закружляла,  закружляла
Тополина  заметіль,
Пухом  скрізь  позасипала
Сіро-білим  та  легким.

На  дерева  й  на  травичку
І  на  квіти  та  кущі
Він  лягати  має  звичку...
...Тополина  заметіль.

У  її  пухкі  обійми
Може  втрапить  кожен  з  нас.
Ось  такої  заметілі
Вже  лунає  "білий"  вальс.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871317
дата надходження 09.04.2020
дата закладки 09.04.2020


Віталій Назарук

ТВОЄ КОХАННЯ

Кохання  не  дається  легко,
Бо  коли  легко  –  просто  секс.
Хоч  воно  поруч  –  не  далеко,
Хоч  потяг  є,  та  то    рефлекс.

Тільки  коли  не  можеш  жити
І  на  вустах  її  ім’я
Маєш  її  боготворити,
Повір  –  це  доленька  твоя.

Нехай  палає  нею  серце,
Доторк  руки  –  знов  струмом  б’є,
Це  й  є  кохання,  хоч  із  перцем,
Воно  одне,  воно  твоє…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871197
дата надходження 08.04.2020
дата закладки 08.04.2020


Валерій

Щось не так з нами, люди!


Щось  змінилося  в  нас,  щось  не  так  з  нами,  люди,
Бо  Земля  чомусь  плаче  від  справ  наших  всіх
І  не  в  радість  їй  храми,  й  величні  споруди,
Бо  на  кожному  кроці  розпуста  і  гріх.

Найстрашніше  ж,  що  кажуть,  мов  -    вірую  в  Бога,  -  
Та  лиш  згадують  Бога  в  хвилину  тяжку.
І  зове  їх  безчестя  й  неправди  дорога,
І  нащадкам  готують  вже  долю  гірку.

Десь  утратили  ми  доброту  до  людини,
Припинили  ми  радитись  з  нашим  Творцем,
І  жорстокість,  байдужість  створили    руїну,
І  біда  вже  літа  перед  нашим  лицем.  

Возомнили  себе,  мов  володарі  світу,
Що  планетою  Божою  -  нам  керувать!
Що  під  силу  нам  все  -  де  сніги  -  бути  літу!
А  річки  в  інший  бік  можемо  направлять.

Що  ліси  вправі  нищить,  тварин  убивати,
І  сміттям  засипати  всю  Землю  святу,
І  за  шлунок  й  кишеню  свою  лише  дбати,
І  лиш  плоті  годити  всякчас  за  мету.

А  про  душу  забули...    Покайтеся,  люди!
У  молитві  зверніться  до  світу  Творця.
Він  і  цей  гріх  пробачить  і  зможе  забути,
Дасть  нам  шанс,  щоб  планеті    й  людині  ще  бути.
Лиш  живи  з  Ним  в  єднанні  завжди  й  до  кінця!
07.04.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871133
дата надходження 07.04.2020
дата закладки 07.04.2020


Валерій

Щось не так з нами, люди!


Щось  змінилося  в  нас,  щось  не  так  з  нами,  люди,
Бо  Земля  чомусь  плаче  від  справ  наших  всіх
І  не  в  радість  їй  храми,  й  величні  споруди,
Бо  на  кожному  кроці  розпуста  і  гріх.

Найстрашніше  ж,  що  кажуть,  мов  -    вірую  в  Бога,  -  
Та  лиш  згадують  Бога  в  хвилину  тяжку.
І  зове  їх  безчестя  й  неправди  дорога,
І  нащадкам  готують  вже  долю  гірку.

Десь  утратили  ми  доброту  до  людини,
Припинили  ми  радитись  з  нашим  Творцем,
І  жорстокість,  байдужість  створили    руїну,
І  біда  вже  літа  перед  нашим  лицем.  

Возомнили  себе,  мов  володарі  світу,
Що  планетою  Божою  -  нам  керувать!
Що  під  силу  нам  все  -  де  сніги  -  бути  літу!
А  річки  в  інший  бік  можемо  направлять.

Що  ліси  вправі  нищить,  тварин  убивати,
І  сміттям  засипати  всю  Землю  святу,
І  за  шлунок  й  кишеню  свою  лише  дбати,
І  лиш  плоті  годити  всякчас  за  мету.

А  про  душу  забули...    Покайтеся,  люди!
У  молитві  зверніться  до  світу  Творця.
Він  і  цей  гріх  пробачить  і  зможе  забути,
Дасть  нам  шанс,  щоб  планеті    й  людині  ще  бути.
Лиш  живи  з  Ним  в  єднанні  завжди  й  до  кінця!
07.04.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871133
дата надходження 07.04.2020
дата закладки 07.04.2020


НАДЕЖДА М.

Кого винить

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Bu4vudzClm4[/youtube]

Кого  винить  чи  час,  чи  пам"ять,
За  їхні  вчинки  непрості,
Що  часом  візьмуть  і  всі  спалять,
Колись  збудовані  мости?

Нащо  вони  тепер  потрібні,
Коли  мовчить  уже  душа?
Їх  існування    були  хибні,
Минуле  вже  не  потіша.

Душа  звільнилася,  вже  вільна,
Не  треба   згадками  втішать,
Не  буде  мучити  сумління,
По  краплі  пройдене  збирать.

Колись,  можливо,  відгукнеться,
Свою  ж  не  бачу  тут  вину.
Навряд  чи  знову  так  спіткнешся,
Щоб  знов  відчути  чужину...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871093
дата надходження 07.04.2020
дата закладки 07.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мій давній рід

Я  з  любов'ю  обіймаю  світ
І  тебе  любов'ю  обіймаю.
Давній  мій,  прадавній  дідів  рід,
Родовід  про  вас  розповідає.

Прабабуся,  ще  була  княжна,
Їздила  в  розкішнім  екіпажі.
Виділялась  щирістю  вона,
А  які  в  той  час  були  пейзажі...

Зеленіли  навкруги  поля,
Хімії    тоді  вони  не  знали.
Прокидалася  від  сну  земля,
Ранки  натюрморти  малювали.

У  розкішних  шатах  стояв  ліс,
Кликав  і  манив  усіх  до  себе.
І  грибні  поляни  були  скрізь,
Чистим  і  блакитним  було  небо.

Ріки  розливались  в  береги,
Не  смітили  так  колишні  люди.
Хоч  не  всі  освідчені  були,
Прибирали  за  собою  всюди.

Серед  роду  б́у́ли  й  козаки,
Захищали  землю  від  навали.
Як  її  топтали  чужаки,
То  життя  за  неї  віддавали.

Було  важко,  та  жила  любов,
До  сім'ї,  своєї  Батьківщини.
Кожен  правдою  тоді  ішов,
І  спокутував  свої  провини...

Давній  мій,  прадавній  дідів  рід,
Як  твоє  змінилось  покоління.
Не  такий  тепер  вже  білий  світ,
Коли  ж  буде  в  нім  уже  прзріння...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871065
дата надходження 07.04.2020
дата закладки 07.04.2020


Амадей

БЛАЖЕНСТВА МИТЬ

Вона  мені  не  зізнавалась  довго,
Хоча  душа  трояндою  цвіла,
Кохання  виливала  вона  в  слово,
Й  сама  завжди  щасливою  була.

У  неі  почуття  в  душі  співали,
У  серденьку  співали  солов"і,
У  кожнім  слові  чулося  "Кохаю!"
Світились  очі  зорями  іі.

Про  зустріч  завжди  мріяли  ночами,
У  мріях  ми  щасливими  були,
І  душі  виливали  ми  піснями,
Й  серця  у  нас  трояндами  цвіли.

Чомусь  нас  доля  довго  розлучала,
Ми  зустрічі  чекали  як  весни,
У  мріях  розганяли  ми  печалі,
Й  приходила  вона  до  мене  в  сни.

Ці  сни  були  для  мене  подарунком,
У  снах  я  був  із  нею  кожну  мить,
Я  пригощав  кохану  поцілунком,
Торкавсь  іі  жіночих  ніжних  пліч.

Усмішка  іі,  серце  зігрівала,
Від  неі  я  немов  на  небесах,
Із  вуст  іі  мелодія  звучала,
Вогонь  палав  в  обох  у  нас  в  серцях.

І  ось,  нарешті,  зустріч  очі  в  очі,
Від  почуттів  душа  моя  тремтить,
Цілую  ніжно  вустонька  жіночі,
Для  мене,  це  свята  блаженства  мить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870986
дата надходження 06.04.2020
дата закладки 06.04.2020


Віталій Назарук

МАМИНІ СЛОВА

І  забуяє  барвінковий  цвіт,
А  з  часом  задурманить  матіола.
Вони  у  серці  вже  багато  літ,
Не  зрадить  пам'ять  їх  в  душі  ніколи.

Барвінку  цвіт  неначе  небеса,
А  запах  матіоли  гріє  душу.
Яка  ж  то  радість  і  яка  краса,
Я  нею  з  вами  поділитись  мушу.

Запахла  матіола  під  вікном,
Барвінок  посміхнувся  синьо-синьо.
І  заіскрилось  золотом  вино,
Яке  ще  мама  для  гостей  робила.

Ловлю  із  клумби  запах  матіоли,
І  на  душі  так  солодко  мені
Згадалося  дитинство,  шлях  до  школи,
І  сіно  у  старому  курені.


Почувся  голос,  ніби  голос  мами…
«Ти  хату,  сину,  бережи  свою!
Шануй  її,  синочку,  бо  з  роками,
В  тобі  проснеться  крапелька  жалю».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871000
дата надходження 06.04.2020
дата закладки 06.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

З весною без тебе

Ми  знову  з  весно́ю  без  тебе,
Думками  торкаюсь  тих  днів.
Всміхалось  так  радісно  небо
І  ранок  про  щось  гомонів.

Дзвеніли  пташині  десь  співи,
У  нашім  з  тобою  саду.
Були  дуже  юні  й  щасливі,
Я  тими  думками  живу.

Все  хочу  потрапити  в  весну,
В  якій,  ти  за  руку  тримав.
І  пору  казкову,  чудесну,
Одній  лиш  мені  дарував.

Блакитні  мов  проліски  очі,  
Побачити  хочу  твої.
Щоб  билося  серце  жіноче,
Як  билось  дівоче  тоді...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870936
дата надходження 06.04.2020
дата закладки 06.04.2020


Ольга Калина

Ранок проснувся

Ранок  проснувся  в  безхмарному  небі,
Променем  сонця  торкнувся  землі.
Тихо  й  безшумно  жахливі  й  химерні
Тіні  нічні  заховались  в  імлі.

Вранішня  вслід  їм  пішла  прохолода,
Лише  війнула  туманним  плащем.
Вітру  цей  вранішній  сон  –  насолода,
Він  у  кущах  лиш  дрімає  тихцем.

Промінь  від  сонця  торкнувся  шпаківні
І  пробудив  голосистих  птахів.
Враз  на  горісі  в  гіллястім  верхів’ї
Весну  вітати  почав  іхній  спів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870933
дата надходження 06.04.2020
дата закладки 06.04.2020


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Земле рідна моя

Квітуча  моя  земля,
Де  я  на  цей  світ  з"явилась,
Безмежнії  хлібні  поля,
Там  жайвора  крихітні  крила
Тріпочуть  усе  прапорцем
І  високо  пісня  лине,
У  серці  моєму  щем  -
Неповторна  краса  Батьківщини.
               Приспів:
Земле  рідна  моя,
Душею  до  тебе  лину,
Про  тебе  не  можу  я
Не  думати  ні  хвилини.

Де  хата  біленька  стоїть
Й  блакитнії  очі  барвінку,
Сюди  поспішаю  щомить
До  тебе,  мій  краю  Подільський.
Калиноньки  грона  густі
Схилились  донизу  в  долині.
Найкраще,  що  є  у  житті  -
Це  ненька  моя  Україна.
           Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870930
дата надходження 06.04.2020
дата закладки 06.04.2020


Людмила Пономаренко

Надій суголосся

Перейти  цей  туман,  загорнувшись  в  проміння  весни,
В  безголоссі  хвилин  пити  сенсів  одвічний  напій,
Повертатись  до  себе  крізь  обставин  гіркі  полини
Й  гріти  душу  в  загравах    іще  не  розгублених  мрій.

Святкувати,  мов  диво,  весняного  народження  дня,
Десь  віднайдену  справжність  смакувати,  мов  зріле  вино,
Й  наче  вперше,  відчути,  як    тепліє  на  лузі  стерня,
І    зрадіти,  що  птаха  вже  щебече  в  саду  під  вікном.

У  пустельності  вулиць  віднайти  всіх  надій  суголосся,
У  сповіщеннях  дзвонів  враз  прожити  слова    молитов.
І    вже  так  неважливо,  що  вдалося,  а  що  не  вдалося,
Тільки  чути,  як  гріє  твоє  серце    до  світла  любов.

Й  це  мине…  через    біль,  через  крики  тривог  і  омани,
Крізь  осмислення  значень  в  ледь  забуті  й  прості  відкриття.
Загорнувшись  в  проміння  весни,  перейти  ці  тумани…
Абрикоса  в  саду    вже  натхненно  святкує  життя…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870801
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Найкращий вальс у світі

Мелодія  звучала  у  залі  "  Білий  вальс",
До  нього  поспішила,  сказала:  "  Можна  вас".
А  він  їй  посміхнувся  і  враз  зніяковів,
Теплом  вальс  доторкнувся,  серця  їхні  зігрів.

Тримали  ніжно  руки,  йшла  обертом  земля,
Кружляли  вальса  звуки  в  думках  були  слова.
Як  я  тебе  кохаю!  Як  я  тебе  люблю!
Та  ти  мовчиш,  зітхаєш,  хоч  так  у  снах  зову...

Він  не  промовив  слова,  лиш  дихання  одне
І  серця  стукіт  знову,  їм  нагадав  сумне.
Мелодія  скінчилась,  та  погляди  зійшлись,
Вони  знов  розлучились,  бо  він  був  уже  чийсь...

В  думках  лишилась  пам'ять  і  той  останній  вальс,
Що  ще  звучить  і  ранить,  хоч  сплинув  уже  час.
Він  ті  єдині  миті  в  душі  закарбував,
Найкращий  вальс  у  світі,  для  них  тоді  звучав...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870634
дата надходження 04.04.2020
дата закладки 04.04.2020


Амадей

Вони щастя своє знайшли

Вони  щастя  так  хочуть  обоє,
Він  не  спить  і  Вона  не  засне,
Вона  віршами  серце  гоіть,
І  Він  гонить  усе  сумне.

Для  них  вірші,  душі  розрада,
Ллються  з  серця  вірші  й  пісні,
І  несуть  вони  світло  й  радість,
Проганяючи  думи  сумні.

Іх  стежки  повертають  у  літо,
Аж  за  обрієм  десь  зійшлись,
Та  ще  хочуть  життю  радіти,
Й  щастя  хочеться,  як  колись.

Вони  зорі  рахують  в  небі,
У  них  юність  в  душі  цвіте,
І  здавалося  б,  що  ще  треба,
Гріє  іх  почуття  святе.

Ім  всміхаються  трави  шовкові,
В  них  троянди  в  душі  розцвіли,
І  палають  серця  від  любові,
Вони  щастя  своє  знайшли.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870698
дата надходження 04.04.2020
дата закладки 04.04.2020


Віталій Назарук

ПРОХАННЯ

О,  матінко,  голубко  сизокрила,
Літа  мої  летять  удалину,
Я  пам’ятаю,  як  мене  ростила,
Тепер  і  я  ношу  вже  сивину.

Я  бачу  в  снах  тепло  в  очах,  матусю,
Що  зігріває  дотепер  мене.
За  тебе,  мамо,  Богу  я  молюся,
Хай  тебе  щастя  й  там  не  обмине.

В  нас  на  землі  стряслось  велике  лихо,
Ти  певно  знаєш,  вся  земля  тремтить.
Сидять  в  хатах  і  всюди  тихо-тихо,
Неначе  сон,  комусь  це  благодать.

Хвороба  нова  почалась  з  Китаю,
В  якому  ще  дідусь  мій  воював.
Ти  помолись  за  рід,  тебе  благаю,
Щоб  клятий  вірус  із  землі  пропав.

Бо  правнуки  сидять  у  себе  в  хаті,
Лиш  зрідка  проїжджають  машини…
До  церкви  ми  не  ходимо  при  святі,
Та  в  цьому  ми  не  чуємо  вини.

Могили  вже  прибрали,  хоч  ніби  рано…
Не  знаю  чи  на  проводи  прийду.
Ви  з  татом  разом  помоліться,  мамо,
За  наше  щастя  -  відверніть  біду!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870646
дата надходження 04.04.2020
дата закладки 04.04.2020


Віталій Назарук

ЩЕ НАДІЮСЬ

Не  залишилось  у  душі  сльози,
Живе  любов  і  та  уже  безкрила.
Висять  в  куточку  древні  образи,
Де  янголи,  в  яких  я  бачу  крила.

Потрібно  час,  я  розумію  все,
Щоб  упиватись  ніжною  любов’ю,
Щоб  було  поруч  любляче  лице
І  щоб  вода  не  стала  в  мене  кров’ю.

А  поки  просто  мрію  і  живу…
І  хай  говорять  все,  що  заманеться.
Тому  живу,  що  ще  в  житті  люблю
І  мрію  що  кохання  ще  вернеться…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870636
дата надходження 04.04.2020
дата закладки 04.04.2020


Надія Карплюк-Залєсова

НА ТВІЙ ОБЕРІГ

НА  ТВІЙ  ОБЕРІГ

Торкнувся  промінь  мене,    ще  вологоїю
І  ніжно  зі  сну  витирав,    мов  дитя.  
Сушив  і  розчісував    коси  дорогою
І  досвіт  гукав    до  нового  життя...  
Зі  сну  позіхали  зірки  -  анемони
Той  килим  святочний  без  краю  застиг...  
В  березах  вже  грали  весняні  гормони,  
Вбираючи  соки  із  надрів  земних.  
І  ти  цілував  її,  Боже,  і  пестив,  
Ти  сіяв  любов  благодатним  зерном.  
Дай,  Творче,  ту  пісню  любови  донести
В  долонях  правічних  твоїх  молитов.  
Дай,  Боже,  ту  землю  
Крильми  обійняти,  
Вразливу  таку  і  єдину  для  всіх...  
Любити  навчитись  і  трохи  віддати  
На  роду  твого  і  життя  оберіг.  

Н.  Карплюк-  Залєсова
2.04.20.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870548
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 03.04.2020


Ніна Незламна

Весняний ранок

Весняний  ранок  насупив  брови
Мов  дід  сердитий,  кинув  тумани
 Аж  в  шоці,  зажурені  діброви
Й  зелене  листя  ніжних  тюльпанів

Хто  тебе  зрадив  ранковий  пане
Де  сховав  весну  з  сонячним  рядном
Поглянь  на  хмари,  наш  отамане
Тож  сам  здружився  із  ураганом…

Небесний  простір  світанком  зорів
Ти  захопився  з  вітром  у  вальсі
 Й  місяць  зіщуливсь,  ледь  -  ледь  майорів
Від  гучних  музик  злих  скрипалів
Хоч  всі  вважали,  це  не  на  часі

Веснянці  зрадив…  Їй  свої  танці
По  горах    й  долинах,  втішно  танцювать
Вдягнутися  в  сонячні  штанці
Й  по  садах,  в  полі,  всюди  погулять

Схаменись  ранку,  земля  чекає
І  розправ  брови.  Посміхнись  нині
Панянці  й  слухай,  пташка  співає
Сонце  вгамує    клубки  туманні….

                                                                                                     30.03.2020р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870526
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 03.04.2020


Надія Башинська

ЛИШ В ДОБРА Є ПРАВО ВІЧНО ЖИТЬ!

         Бог  старався.  Гарно  ж  так  виходить...
Він  сказав:"Лети..."  й  благословив.
Землю,  горошиночку  маленьку,  з  радістю  у  Все-
світ  відпустив.
         І  милується  щодня  її  красою.  Тут  багато  є  
приємних  див.  А  щоб  весело  було,  над  нею  в  си-
нім  небі  сонце  засвітив.
         І  раділи  люди  і  тварини,  і  травинка  кожна,  
й  деревце.  І  до  світла  ясного  тягнулись,  дяку-
ючи  Богові  за  це.
         А  Земля-красуня  розцвітала.  Тішив  зір  та  
душу  її  цвіт.  І  родила  щедро.  Дарувала  кожному  
за  працю  його  плід.
А  плодів  смачних  було  багато.  Вистачало  їх,  ска-
жу,  на  всіх.  То  ж  жилося  весело,  бо  всюди  залу-
нав  дзвінкий  веселий  сміх.
         Та  недовго.  Бо,  на  жаль,  минулось.  Чи  комусь  
замало  їсти  й  пить?..    Все  притихло.
Бог  дивиться  й  міркує:"Що  із  вами,  людоньки  ро-
бить?  Сіяв  лиш  Добро.  Звідки  взялося  стільки  тем-
ного,  лихого  в  світі  зла?"
         Помолімось.  Вірмо.  Допоможе  Бога  Мудрого  і  
Світлого  рука.
І  впустімо  радість  в  свої  душі.  Бо  у  нас  є  Той,
Хто  боронить.Зникне  зло  назавжди.  Вірмо,  люди!
Лиш  в  Добра  є  право  вічно  жить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870520
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 03.04.2020


НАДЕЖДА М.

Літають іскорки маленькі

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FkUnNi9HtCs[/youtube]
Літають  іскорки  маленькі,
Немов  посланці  із  небес.
Вони  невидимі,  дрібненькі,
Керує  з  неба  ними  Зевс.

Літають  вільно,  хаотично,
Не  просто  так,  є  ціль  одна.
У  них  завдання  романтичні,
Ця  десь  сховалась  таїна.

Бажають  іскру  запалити
У   незнайомих  двох  серцях,
Щоб  довго-  довго  у  них  жити,
Всміхнеться  щастя  на  вустах.

І  цей    дарунок  Прометея,
На    світі  вічно  буде  жить,
Цвісти  в  серцях,  немов  лілеї,
Ну  як  же  ним  не  дорожить?..





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870508
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 03.04.2020


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Весняна мелодія

Ніжним  килимом  зеленим
Веснонька  ступала,
Первоцвіти  брала  в  жмені
Й  всюди  розсипала.

І  на  волю  старі  верби
Котиків  пускали,
Сонечко  світило  з  неба,
Спинки  зігрівало.

Одягли  нові  сережки
Вільхи  та  берізки,
Зустрічали  біля  стежки
Весноньку  привітно.

Чулась  музика  струмочків
Та  пісні  пташині,
Їх  співали  так  охоче
Весні,  мов  дівчині.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870504
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 03.04.2020


Віталій Назарук

МОЯ ЛЮБОВ

Прошу  тебе,  ти  не  кажи  нічого,
Достатньо  лише  погляду  твого…
І  не  суди  мене  часами  строго,
Коли  в  душі  не  іскра,  а  вогонь.

Запам’ятай,  буває  дуже  часто,
Вогонь  цей  мене  спалює  до  тла.
Хоч  я  згорю,  ти  не  жалкуй  -  не  варто,
Бо  лиш  би  ти  щасливою  була.

Я  буду  помирати  й  воскресати,
Бо  маю  жити  ніби  Прометей.
Любов  мою  не  в  силі  відібрати
І  навіть  моїх  тисяча  смертей.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870503
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 03.04.2020


Віталій Назарук

УКРАЇНСЬКА МОВА

Де  слово  зірками  злітає  з  небес,
Де  пахне  житами  квітуча  земля.
Де  символом  віри  –  освячений  хрест,
Калиною  мова  розквітла  моя.

Співучий  народ,  в  нього  дивні  пісні,
У  всіх  вишиванках  є  рідні  слова…
Ця  мова,  як  сталь  гартувалась  в  вогні,
Вона  і  тепер,  наче  квітка  -  жива

Ви  вслухайтесь  в  думи  -  співає  кобзар…
Душа,  наче  пташка,  у  грудях  тремтить.
Бо  думи  летять  і  летять,  аж  до  хмар,
А  серце  заслухалось…  Стихло  й  мовчить…


Шануйте,  лелійте,  вона  наша  кров,
Без  мови  ніколи  не  буде  народу.
Коли  буде  мова,  то  й  буде  любов,
І  будуть  найкращі  дівчата  на  вроду!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870497
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 03.04.2020


євген уткін

Лише в єднанні.

Палає  уже  котрий  рік
Війна  на  сході  України
Смертями  множаться  хвилини
Напастям  загубився  лік.
Поводирі  ж  неначе  клони
Одні  і  ті  ж,  лише  попони
Оновлюють  на  пꞌятий  рік

Ми  ж  терпимо  та  мовчимо.
Сопем  в  дві  дірочки  покірно
Та  вірим  брехунам  безмірно
Та  воду  в  ступі  товчемо.  
Бо  в  когось  хата  завжди  скраю.
Хтось    затишку  перечекає  
Захомутований    в  ярмо.

Зомбовані  покірно  ждуть.
В  байдужості  до  Батьківщини,
Майбутнього  дітей,  родини.
Буть  Україні  чи  не  буть?!
А  кривда  буде  панувати,
І  ми  при  ній  жебракувати.
Така  вона  ганебна  суть!

Ні!  Не  позбу́демось  біди
Допоки  будемо  чекати
Та  лиш  на  Бога  уповати
А  керуватимуть  жиди,
Бариги,  злодії  затяті
Лукаві  брехуни  прокля́ті
В  жебрацтві  будемо  завжди.

Або  ж  чекає  нас  сава́н.*
Багач  ділитися  не  буде.
Не  мрійте  й  не  надійтесь  люди.
А  новоспечений  гетьман
Шановний  пан  Голоборотько
На  шию  нам  тугу    обротьку*
Та  за  налигач  кацапстан

*Саван-  Поховальне  убрання
*обротька  -  Вуздечка  без  вудил  для  прив'язування  коня

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870433
дата надходження 02.04.2020
дата закладки 03.04.2020


Віталій Назарук

ЛЮБЛЮ

Я  помовчу,  бо  ти  так  захотіла,
Хоча  душа  у  смутку  і  сльозах.
Були  часи,  ти  пташкою  летіла,
Без  слів,  без  нарікань  і  без  образ.

Та  ти  усе  в  собі  перелистала
І  заштормило  враз  твоє  життя.
В  тобі  був  жаль,  проте  ти  не  кохала,
А  я  надіявсь,  як  мале  дитя.

Не  злюся  я,  не  можу  нарікати,
Прийдеться  мені  жити  без  крила.
Тобі,  кохана,  хочу  побажати,
Щоб  ти  в  житті  щасливою  була.

Ти  знаєш,  що  я  згідний  йти  на  плаху
І  я  піду,  без  крапельки  жалю.
Я  по  житті  завжди  чомусь  невдаха,
Та  я  люблю…  О!  Як  же  я  люблю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870068
дата надходження 31.03.2020
дата закладки 31.03.2020


НАДЕЖДА М.

Все буде, як колись, іще недавно

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GCwYuKK2Daw[/youtube]

По  -  іншому  дивлюсь  тепер  в  вікно,
Весна  уже  у  повному  цвітінні.
Розбавить  сум  природою  дано,
Журба  й  краса  в  однім  переплетінні.

Подивишся  -  і  хочеться   повірить,
Що  сон  страшний  цей  швидко  промине,
І  все  в  цім  світі  грішним  тоді  змінить,
А  радість,  що  десь  зникла  -  знов  прийде.

Все  буде,  як  колись,  іще  недавно:
Тебе  чекатиму,  (віриш?)  як  завжди.
Не  можна  передати  це  дослівно,
Чекаю,  бо  колись  казав  ти  -  жди.

Та  час  іде,  і  поки  все  без  зміни,
Тебе  нема,  а  вишні  вже  в  цвіту.
І  пропливають  дні,години  і  хвилини,
А  я  все  вперто  переміни  жду...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869979
дата надходження 30.03.2020
дата закладки 31.03.2020


Ніна Незламна

Різні по крові / рим. проза /

             Всюди  гори  й  полонини…    Край  Карпатський  чарівний…    Велич  -    сосни,  похмурі  ялинкові  й    пишні  смереки  –  це  скарб  земної  краси.  Здаля  видніються  гори,  на  них  шапки  –  білі  й  сизі  хмари.  Аж  до  підніжжя  лежать  дивні  кіселеві  тумани…    Інколи  ввечері,  здається  там  гуляють  шамани…  Бо  раз  –  по  -  раз  чути  крик  якоїсь  пташини…
             Місяць  серпанком  зазирав    в  вікно…    Понурений  Гожо,  за  столом  сидить  давно.  Сюди    щовечора    немов    магнітом    тягне.    Журба  в  душі…  Знов  заливав    спиртним,    життя  гріховне.  У  ресторані    тихо  музика  звучала,    офіціант  швидко  наливав    вино  в  бокал.    Поруч      співачка  спокушала,  циган  поводився  мов  кардинал.  Йому  годили,  настільки    можна  було,  він  не  сприймав  ні  від  кого  відмов,  одна  сьогодні,  а  завтра  інша  спроможна,    здатна    в  нього  розпалити  вогонь.  А  цього  вечора,  спочатку  пив    коньяк  і  вина    пляшку  висушив    демонстративно,  зеркальна  куля    крутилась,    мерехтіла    мов  маяк.  Шаленна  молодь,  в  обіймах,  притискаючись,  танцювала    плавно  –  плавно.  …
         Красунчик…Чорні  очі,  аж  горять,  йому  б  і  справді,    не  одну  підкорять.  Золотий    товстий    ланцюжок  і  хрест  на  грудях,    на  вказізівнім  пальці    з  зображенням    орла  печатка,  хоч  й  молодий  та    сніжна  сивина  на  скронях,  в  костюмі  чорнім,  червона  краватка.  Біла  сорочка  пасувала,  мов  наречений.    Його  душа,    занадто    страждала,  сам  дивувався,  тож    лише  з  нею,  чомусь    завжди  чемний.  Скільки  ночей  і  скільки    ж  вечорів  і  ось,  знову,    дивився    лише  на  неї…  Згадав,  одного  разу    наважився,    посмів,  почервонівши,  подарував    сині  орхідеї.  Між  квіти  заховав  записку  «Співатимеш,  то  підійди».  І  підійшла…    Та  усміхнена,    рукою  зіпсувала  зачіску  й    ледь  примруживши    очі,    сказала,
-  І  не  жди.
     Прямий  погляд,  то  неначе  кинджал,  зводила  з  розуму,  він  так  її  жадав.Ті  орхідеї  сині,  як  її    чарівні  очі,    мабуть  тому,    такі  занадто    довгі  ночі.  Десь  сон  тікав,  немов  губився  серед  лісу.  Як  виспатись,  хоча  б  від  того  мав  би  втіху.  Мінливий  місяць  уповні    -  ввижалась  усмішка    в  темноті  на  зоряному  простирадлі.  На  якусь  мить  очі  ставали  мов  скляні,    все  в  роздумах,  підстерігли  думки  жахливі,  підлі.    Здавалось  уві  сні,  що  наче  поряд    й  солодкий  поцілунок  відчував,  відкривав  очі,  бачив  мавку  поруч,здавали  нерви,  чи  я  й  насправді  покохав?  Було  їх  скільки  та  ні  одна  з  них  так  не  манила,  якби  ж  то  дала  згоду,  оця,  мила…  Думки  джмелині,  чи  силою  візьму?  Та  ні,  чи      тоді  я,  сам  собі  прощу?  
     Букет  троянд  червоних  ,  у  нього    на  столі,  хай  зважуся,  він  рахував  секунди.  Нехай  іще    раз  посмію,  руки  торкнутися  і  подарую  їй  троянди.
Вона  стояла  біля  скрипаля,  нині  одягнена,  ну  справжня  краля.  Ніжне  спокусливе  плаття,    світло-  жовтого  кольору,  нагадувало  квітку  латаття.  Бажання  підійти  і  доторкнутись,  тепло  б  відчути,  тьохкало  в  серці.  Та  він  лиш  поглядом  смів  до  неї    торкнутись,відмовитися  -  ні,  хоча    вкотре  звинувачував  свою  впертість.
 Жінка  ж  зробивши  кілька  кроків,  співати  не  стала,  присіла  тут,    навпроти  нього.  І  на  троянди  уваги  не  звертала,    ледь  -ледь  всміхнулась,
--«    А    все  ж    таки,    я  свого    добилась.    Знаю  ти  циган…  Ми  різні  по  крові  й  неоднакові  звичаї  в  нашого  народу.  
Він    лише    на  мить  занімів,  тут  же    заперечив  головою,поглядом  ловив  її  вуста,    хотів    любові,
 -Я    не  зазіхну  на  твою  свободу!
   Пристальний  погляд  в  очі,  -
-Ти,  як  співала  так  й  співатимеш,  лиш  подаруй  одну  ніч,  більше  нічого  не  прошу.    В  грудях  болить,  як    ти  з  іншим    йдеш,  як  борони  Боже  нареченою    станеш,  знай,    того  ніколи  не  прощу.  Йому,    чи  іншому,    нікому  не  віддам,  чи  хочеш,  щоб  була  біда?
 Вона  мовчала,  дивилася  прямо,    грізно,    думки  блукали,  що  скажу  рідним?    Ой,  якби  ж  вони  знали  всі  -  всі…  Тріпоче  серце,  так  боляче  мені.  Як,  я  його  люблю,  цього  цигана…  Вже  так  давно  від  нього  в  серці  рана.  Якби  то  знав,  що  вона  сама  з  далекого    села.  О,  Боже,  заради  чого,    я    скільки  всього  перенесла….
             Майже  шість  років    поспіль,    квартиру  винайма,  а  з  нею  поруч,  як  мати,    одна  знайома.  Якось  у  сквері  познайомились  вони,  так  випадково  на  лавці,  восени.  Міленький  дощ  почався,  вставала  похапцем,  зненацька  стало  зле,  а  у  вухах  дзень  –  дзень,  від  чого  міркувала?  За  мить  поблідла,  втратила  рівновагу,    ото    тоді    старенька  й    звернула  на  неї  увагу.    Сама  ж  за  фахом    медик,  колись  працювала  медсестрою,  тому  й    її    не  запитала  -  що  з  тобою?  Все  зрозуміла,    дивлячись  на  дівчину,  
 -Ой    бачу,  напевно      матимеш  дитину….
 Відтоді  і  жили  вони  удвох,  ну,  а  згодом,  коли  в  світлині    втрьох,  лиш  тоді  Люба  зізналася  від  кого  народила  сина,  важко  було  та    відчувалась  радість,    вона    щаслива.    Мов  янгеля,    чорняве,  карооке,    повненьке  маля,  тішилася  й  плакала,  о,  як  же  на  нього,  схоже,  яке  ж  дати  ім`я?  Та  ні  недовго    вибирала,  Баро,  що  означає  важний,      головний.  Бабуся  косо  поглядала,  ще  й  кучерявий,  ото  славний!
     Старенька  бавила  дитину,  а  Люба  заробляла  копійчину.  То  посуд    мила    у  кав`ярні,  а    згодом    працювала  в  перукарні.  Одного  разу  робила  зачіску  клієнту  -  чоловіку,  тепер  мабуть  буде  дякувати  довіку.  Що  познайомилася  з  ним  неочікувано,    наспівувала  пісню  про  кохання.  Цей  голос  його  вразив  й  сама  світленька,  як    зірка  рання…    Встав  з  крісла  і  зміряв  її    з  ніг  до  голови,  потім    до  неї  всміхнувся  мило  й  мелодійно,
 -»Хто  ви?  Я  хочу    до  себе  запросити,  чарійвний  голос,  попрошу  вас,    мій  ресторан  відкрити.  Маю  ансамбль,  хлопці  гарні,  молоді  та  ви  не  бійтеся,  вони  добрі,  не  похабні.  І  маю  текст,  мені  надрукували.  Тож  дуже  прошу,  щоб  дарма  часу  не  втрачали.  Моя  візитка,  ось,  там  є  адреса,  тож  буду    вас  чекати,  принцесо….
   І  зник….
 «Ото  так  дивина  -,  сказала  тихо,  а    можливо  це  на  краще,  чого  думати  про  лихо?    
       І  ось  тепер,    вона  тут,    більше  року    співає  і  бачить,  як    той,  її  чорнявий  хлопець    страждає.    Чи  вона  знала  тоді,  як  працювала    у  кав`ярні,  що  до  неї,    в  когось  думки  будуть,    темні.  Після  роботи,  восьме  Березня  святкували,  народу  повно,  знайомі  критикували.  Що  лише  каву  смакувала,  навіть  сміялись,  вона  ж  невинна,  соромлячись,      очі  ховала.        Пізно  ввечері  ,  ввірвалась  веселих  молодиків  юрба    і  кожного  пригощала  келихом  вина.  Цього  разу  вдмовитися    не  вдалося,  чорнявий  хлопець,  наче  порядний,  здалося.  Лише  пів  келиха  посмакувати  вмовив  її  мило.  Кілька  хвилин,  засумнівалась,  чому  це  так  сп`янило?    І  лише  вранці,    в  чужій  квартирі,  протерла  очі,  побачивши,  бажання  викричатися  щомочі.  Та  не  наважилась,    солодко  спав,  немов  дитина.  Але  ж  він  красень,  оголене  тіло,  зверху  зелена  ряднина.  Підбита  пташка,  серце  розривалося.  Як  тепер  бути,  але  це  ж  між  нами  сталося....  Це  непоправне,  що    ж  він  і  хто,  як  міг?!  В  грудях,  ледь  -  ледь  стримувала  дикий  сміх…    Їй  би  розплакатися  вволю.  Та  навіщо  тепер  винуватити  долю?!  Тож  сама  винна,  сп`яніла  від  вина….    Тож  розгрібай,    те    що  сталося,  своя  провина.
     І  після  того,  він  декілька  раз  був  в    кав`ярні…  Всі  сподівання  були  марні…  Інколи  на  вулиці    зустрічав,  все  на  підпитку,  обходив  стороною,  не  помічав.
   Та  ось  тепер,    він    в  ресторані  постійний  гість.  Їй    так  болить  і    розриває  злість.  Не  пам`ятає,  думка,  скільки  в  нього  таких  було.    І  в    голові  від  думок  тих  ,  шуміло  і  гуло.
   Останнім  часом  майже  пити  перестав,  мов  заглядала  йому  в  душу,  він  страждав…  На  все  час  треба,    зрозуміла,  що  це  вона,  його  вилікувати  зуміла…    Давно  нема  дівиць  –  курців    і  тих  що  цілуватись  лізли,  майже  зовсім  п`яні.  Своє  життя  на  краще,  врешті  змінить  зумів,  погляд  до  неї  ніжний    й    очі  ясніші,  все  замріяні.
     Та  цього  разу,  вона  сама  зробила  крок  назустріч.  В  його  душі  думка,як  співоча  пташка,  втішався,  нехай  би  так  все  життя  пліч  -  о  –  пліч.    І  навіть    ладен  їй  ніженьки  мити,  все  рівно  ж  ,  я    не  дам  їй  ні  з  ким  жити.  Сам  буду,  для  неї    циганських  пісень    співати,  якби  ж  лише  її  тіло  пізнати,  цілувати  і  кохати,  весь  вік  кохати.  Він  весь  горів,  почервонів,  краплини  поту  виступили  на  чолі.  Звернули  увагу    всі  присутні,    як  затремтіли  квіти  на  столі.    Її  раптовий  дотик  рук,  немов    спалах  вогню  в  його  душі.  І  він  почув  її  сердечка  стук,  всі  інші  їм  були  байдужі.    За  мить  схопивши  її  руки,    сховав  своє  обличчя  в  них.  В  неї  ж  бажання  давно  в  обіймах  потонути,  в  цей  час  відчула  його  гарячий  подих.  Він  так  раптово    підклав  хустинку,здригнулись  плечі  на  хвилинку.  Підняв  обличчя,  в  очах  море  сліз.  Зненацька  зірвався  з  місця,підхопив  її  на  руки    й  поніс…  Лиш  двері  гучно  грюкнули  вздогін.    А  по  кав`ярні    прозунав  гучний  грім.
Вона  не  виривалась  і  він  присів  на  лавці,  що  біля  кав`ярні.Солодкі  поцілунки,  такі  жадані.      До  чого  тут  слова,  всі  були  б  зайві.
Тіла  горіли  у  спокусі.  Вона,  як  квітка  завмирала  від  обіймів.  І    шепотіла,  
-Гожо,  нині  не  на  часі…
Ледь  прикривала  пишні  груди,
-Ну,  досить  -  досить,  ти  вже  раз  посмів..
До  нього  зразу  не  дійшли  слова,  лиш  згодом,  хвилюючись    відсторонився.
Дивився  в  очі,  руки  цілував,
-  Та,  що  ти,  щоб  я  та  тебе?  В  житті  б  образити  ніколи  не  наважився.
Вона  бентежачись,    звільнилася  від  обіймів,
-Ну,  що  ж  я  доведу,  що  все  ж  колись  посмів
Як  листочок    з  дерева,  лекко    зірвалася  з  лавки  й  махнула  рукою  до  автівки,
-Таксі-  таксі!  
Гожо,  аж  моторошно  стало,  що  можуть  буть  за  витівки?  Ой,  щось  не  вірю  я  цій  пташці.
       Кілька  секунд,    таксі  летіло  по  містечку.  Він  ніжно  обіймав  за  плечі,  тішився,  нарешті  піймав  пташечку  і  проведе  з  нею  цілу  ніч,чи  хоча  б  вечір.
 В  вузенькому,  тихенькому  перевулку  таксі  зупинилось.    А  в    Люби  серденько  тремтіло,  гучно  билось.  Суворо  в  очі  подивилася,
-Ну,  що  ж  це  тобі  мабуть  і  не  снилося.  Це  твій  іспит  на  все  життя,  чи  ти  зганьбиш  себе,  чи  щасливим  сприймеш  майбут