Ганна Верес: Вибране

Шостацька Людмила

СУМНО

                                                   Така    ти    бідна,  Україно,
                                                   Щодня    якісь    печальні      дати:
                                                   Гірка    Чорнобиля    руїна
                                                   І    знов    загинули    солдати.

                                   Вже    на    екран    така    образа,
                                                   А    в    серці    стільки    того    болю,
                                                   Убивча    майже    кожна    фраза
                                                   Й    не    те    засіяне    по    полю.

                                   Пече    так    в    серці,  мов    в    багатті,
                                                   Я    плачу  й    згоди    не    даю,
                                                   Щоб    нові    Янголи    крилаті
                                   Зайняли    місце    у    раю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730825
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 27.04.2017


Надія Карплюк-Залєсова

МАТУСЮ, ЩО ТАКЕ ВЕСНА ?

-А  що  таке  весна,  матусю?
-Весна...
Коли  по  довгім  сні  зимовім
Все  оживає,  воскреса,
Весна  ,  дитиночко,-  це    сонце,
Що  квітку  кличе  до  життя,
Краси  -  орнамент  величавий-
Землі  ручного  вишиття.
Весна,  серденько,  -  це  пташина,
Що  будить  за  вікном  тебе,
І  завтра  діточок  в  гніздечку
Вона  з  любов"ю  приведе.
Весна-  тепло  ,стеблинку  пестить,
Цілує  птаху,  ніжить  плід,
Це  та  пора,що  хлібом  родить
Для  всіх  людей  на  цілий  рік

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730815
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 27.04.2017


Світла

За твором автора Світлая "Подихи весни"

http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=28236

                                                                                                         Наші  псевдоніми  відрізняються  лише  однією  
                                                                                                     літерою,  тож  включаюся  у  процес  співтворчості.
                                                                                                                                 З  повагою  -  Світла

                                                                 Блакиттю  линув  золотавий  човен,
                                                                 Вишневоцвітом  дихала  весна...
                                                                 Коханець-день,  квітневих  чарів  повен,
                                                                 Любовну    чашу  вихилив  до  дна.

                                                                 Ярило-Сонце    пензликом  торкало
                                                                 Крижинки-скельця  у  плинкій  воді,
                                                                 І  спалахи    ігристі  трепетали,
                                                                 І  проростали  трави  молоді.

                                                                 І  ароматом  ніжних  первоцвітів,
                                                                 І  леготом  повіяло  п'янким,
                                                                 І  радістю  в  співучім  теплім  світі,
                                                                 Що  день  оцей  у  душу  перелив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730804
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 27.04.2017


Володимир Байкалов

Куда течет река

Картина  Вадима  Большакова  «Утренняя  сказка»


Ты  куда,  куда  течешь  река?
Что  там  ждет  всегда  за  поворотом?
Раздвигаешь  мягко  берега,
Обнимаешь  травы  приворота.

Над  тобой  предутренний  туман
Синевой  скрывает  сказки  ночи.
Охраняет  розовый  курган
Тишиною  тайну  дальней  рощи.

И  двоится  дерево  тобой  –
Завлекаешь  неба  миражами.
Сделает  гроза  тебя  рябой  –
Красота  исчезнет  с  зеркалами.

А  когда  настанет  тишина,
Отразится  мир  тобою  новый,
Где  любовь  и  на  душе  весна,
Где  не  знают,  что  такое  войны.

Ты  зачем,  зачем  влечешь  река?
Кто-то  ждет  давно  за  поворотом.
Там  совсем  другие  берега,
Там  иные  –  вечности  заботы...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730760
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 27.04.2017


Harry Nokkard

Черные птицы

Черные  птицы

Птицы,  странные  черные  птицы,  
и  за  вами  худая  молва,
вроде  нет  и  причин  усомниться,  
все  же  это  пустые  слова.

Не  хочу,  не  могу  согласиться,  
это  бред,  это  сон  у  воды,
что  красивые  черные  птицы,
это  все-таки  символ  беды.

Но  живет  этот  символ  на  свете  
и  пугает  несчастных  людей,
в  снах  приходит  он  к  ним  на  рассвете,  
отражением  бредовых  идей.

Прочь  отбросьте  пустые  сомнения
и  не  слушайте  глупых  людей,
просто  вспомните,  как  вдохновение,  
пару  черных  больших  лебедей.

Нет  запретов,  раздвиньте  границы,
откажитесь  от  пошлых  идей,
все  красивые  черные  птицы,  
это  души  ушедших  людей.

Просто  им  суждено  возвращаться  
в  этом  облике  к  нам  иногда,
и  прекрасные,  черные  птицы,  
это  вовсе  не  значит  беда.

Позабудьте  свои  предрассудки,  
может  быть  это  ваша  судьба,
и  летящие  по  небу  утки,  
это  к  людям  немая  мольба,

Ведь  ничто  в  этом  мире  не  вечно,  
срок  исполнится,  время  придет,
Черной  птицей,  красивой  конечно,  
я  уйду  в  свой  последний  полет.

Буду  тихо  кружить  в  поднебесье,  
и  на  землю  глядеть  с  высока,
буду  петь  я  свои  птичьи  песни,  
перед  тем  как  уйти  на  века.

И  однажды,  как  отблеск  зарницы,  
в  поднебесье  подруга  придет,
две  красивые  черные  птицы  
навсегда  уйдут  в  вечный  полет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730778
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 27.04.2017


Віталій Назарук

ПОВЕРТАЙТЕСЬ ДОДОМУ

Українці  Росії,  повертайтесь  додому,
У  вогні  наша  ненька  і  ще  поки  жива.
І  що  буде  із  нею,  поки  нам  невідомо,
Поможіть  українці,  ці  почуйте  слова!

Українці  Канади,  Аргентини  і  штатів,
Я,  як  син  України,    звертаюсь  до  Вас:
Пригадайте  коріння,  як  ваш  прадід  горбатів,
Дайте  волю  здобути,    бо  прийшов  нині  час...

Все  забрали  до  крихти  москалі  із  Росії,
Ці  рашисти  й  понині,  як  вампіри  п'ють  кров.
Хай  народ  України  добро  вдома  розсіє,
Замість  матів  рашистських,    щоб  воскресла  любов.

Москалі    призабули,  як  Москву  ми  вже  брали,
Воювали  з  князями  –  не  гнобили  народ.
Вони  навіть  «братами»  нас  в  свій  час  називали,
А  тепер  ніж    у  спину  від  московських  «господ».

Українці  Росії,  повертайтесь  додому,
У  вогні  наша  ненька  і  ще  поки  жива.
І  що  буде  із  нею,  поки  нам  невідомо,
Поможіть  українці,  ці  почуйте  слова!

Українці  Канади,  Аргентини  і  штатів,
Я,  як  син  України,    звертаюсь  до  Вас.
Пригадайте  коріння,  як  ваш  прадід  горбатів,
Дайте  волю  здобути,    бо  прийшов  нині  час.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730780
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 27.04.2017


Ярослав К.

Е - 621

Згадав  я  зараз  всім  відому  фразу,
Що  очі  --  то  є  дзеркало  душі,
Та  по  очам  не  все  збагнеш  одразу...
Люстерцем  [i]справжнім[/i]  бачу  я  вірші...

У  вірш  вкладає  автор  свою  частку,
Свої  думки  та  щирі  почуття...
Хай  ризик  є  натрапити  на  пастку
Байдужості  --  але  таке  життя...

Стикався  я  з  цим  неодноразово,
Коли  себе,  здається,  віддаєш,
І  мало  сам  не  втілюєшся  в  слово,
Але  не  чують...  Навіть,  рідні  теж...

Насправді,  мені  важко  зрозуміти:
Бракує,  щось,  уваги  до  віршів.
У  автора  ж  вірші  --  неначе  діти,
Вони  є  відображенням  батьків.

Та  мало  кому  дійсно  це  цікаво,
Який  то  сум  у  серці  твоїм  є...
Це,  ніби  із  таксистом  пити  каву,
А  подумки  --  у  кожного  своє...

Хтось  скаже,  що  було  б  простіш  у  прозі
Сказати  те,  що  виклав  у  віршах,
Але  йти  пішки  важко  по  дорозі,
Коли  летиш  думками,  наче  птах...

Бо  вірш  --  це  гучномовець  для  поета,
Переклад  дум  старим  і  молодим,
Як  із  боєголовкою  ракета,
Як  речень  Е--621**...

О,  той,  хто  зрозуміє  мене,  де  ти?
Кому  ці  біль  та  радість  у  віршах?
Невже  нас  здатні  чути  лиш...  поети?
Якщо  це  так,  тоді  це,  певно,  жах...


**Е-621  --  глутамат  натрію,  найпоширеніший  підсилювач  смаку.  У  контексті  твору  мається  на  увазі  лише  його  підсилююча  дія,  без  оцінки  шкоди  чі  користі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730131
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 27.04.2017


Елена Марс

Маме

Седина  на  твоих  висках.
Ты  чуть-чуть  постарела,  мама.
Столько  боли  в  твоих  глазах.
Расстояние  –  между  нами.

Нелегко  тебе  без  меня.
Столько  лет  мы  уже  в  разлуке
И  дороги  уже  манят
Ставших  взрослыми  твоих  внуков.

Ты  не  нянчила  крох  моих,
Наблюдая  за  их  взросленьем.
Ты  молись,  ты  молись  за  них!
Мне  молитвы  –  как  утешенье…

Седина  на  твоих  висках,
А  глаза  –  синева  морская!
Ты  приходишь  ко  мне  во  снах
Всё  такая  же  молодая…

Ты  живи,  ты  живи,  мой  свет,
Согревая  меня  любовью!
Никого  мне  дороже  нет!
Моё  сердце  всегда  с  тобою…

Как  же  хочется  встречи  нам.
Друг  по  другу  мы  так  скучаем!
По  утрам  и  по  вечерам
Я  в  душе  тебя  обнимаю.

Ведь  и  мне  без  тебя  –  тоска.
Время    быстро    так    пролетает,
Но  дорога  всегда  легка
В  этот  город,  где  ты,  родная...


12  сентября  2011  г.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730732
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 27.04.2017


Зоя Енеївна

З Днем народження, Ірин-Ка!

У  цей  весняний  сонячний  день
З  Днем  народження  вітаю
Талановита,мила,юная  подруго!
Коли  розквітли  різнокольорові  тюльпани,
Фіалки  білі  і  блакитні  лісові,
Коли  із  квітів  сніжинки  ніжні
У  повітрі  літають,
З  Днем  народження  Тебе  вітають!
Миру,здоров"я  і  творчого  натхнення
В  усіх  справах  бажаю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730703
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 27.04.2017


КВолынский

Сон

Я  чувствую    прикосновение,
Твой  голос  слышу  по  весне,
Не  для  утех,  не  в  утешение
Тобой  любуюсь  я  во  сне.

Люблю  тебя  -  моё  видение,
Хоть  жизнь  с  тобою  не  грешна,
И  в  это  сонное  мгновение
Моя  судьба  предрешена.

Мне  кажется,  что  твои  руки
Меня  ласкают,  как  трава.
Из  уст  чарующие  звуки  –  
Ты  шепчешь  страстные  слова  

А  губки,  в  тёплое  дыхание,
Целуют  сонные  глаза,
Ужасен  миг,  под  утро  раннее,
Твоя  дрожащая  слеза.

Мой  разум  стонет  -  догони,
Возьми  её,  она  твоя,
Но  ты  лишь  сон,  то  ж  извини:
Чужая…    неуловимая.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730702
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 27.04.2017


evgen

Вона шукала ідеал


Вона  шукала  ідеал
А  він    любив  її    безмежно  
Безтямно  і    беззастережно
Й  не  стримував    кохання  шал

Завжди  в  усьому  потакав
Вбачав  у  ній  лише  відраду
Не  помічав  підступність,  зраду
І  на  взаємність  все  чекав

Та  поруч  з  ним  була  не  та
Не  та  що  може  зрозуміти
І  горе  й  радість  поділити
Жаль  що  змарновані  літа.

Все.  На  минулому  хрести.
Душа  звільнилась  від  опіки,
і  мабуть  час  найкращі  ліки,
Нарешті    спалені  мости.

Та  час  від  часу  крадькома
Мов  грушу  сумнів    душу  трусить  
І    знає  ж      що  забути    мусить
А    щось  тримає,  щось  трима.

Вже  ж    їхнім    веснам  не  цвісти.
Ятрить  образа,      біль  голосить
Волає  розум  годі,  досить,
А    в  серці  тенькає  -  прости.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730689
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 27.04.2017


Крилата

До дня Чорнобильської трагедії на АЕС

Під  серцем  України
Полин  зійшов,    розрісся.
Його  гіркі      клітини  –  
У  ріках  та  узліссях.

Його  отруйні  соки  –
Недугою  в  людині,
Стражданнями,  допоки
Не  вручить  тіло    глині.

Навіщо  так    розрісся?!
Де  він…,  там  смерть  і  пустка.
Здійме  земля    Полісся
Колись  жалібну    хустку?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730659
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 27.04.2017


Віталій Назарук

ЗАДОВОЛЕНИЙ ДОЛЕЮ

Не  смійся,  доле,  наді  мною.
А  ви  вітри  не  рвіть  душі.
Мені  ж  написано  судьбою
Дійти  до  власної  межі.

Бо    там,  за  зораним  –  провалля,
А  поле  тут  і  тут  врожай.
Не  підганяй  до  прірви,  доле,
Не    обривай    життєвий  край.

Хай  серце  ще  відчує  волю,
Відчує    мир  моя  душа.
Дай  урожай  зібрати  з  поля,
Іще  скувати  лемеша…

А  потім  сядемо  обоє,
Поп’єм  кваску  у  холодку.
Я  задоволений  тобою,
З  домашнього  піду  садку...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730656
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 27.04.2017


Георгий Данко

Анти-реклама (Чернобылю 31 год)

[color="#ff0000"][quote][b]Самоліквідування  шкідливе  для  Вашого  здоров'я![/b][/quote][/color]

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661398
[color="#ff0000"][b]
Один  плевок  Чернобыльской  АЭС  -
И  в  каждый  дом  ворвался  "мирный  атом"...
А  в  Зоне  сто́нет  порыжевший  лес,
Весь  мир  пугая  атомным  набатом.[/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730653
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 27.04.2017


Ніна Незламна

Вона вірила, він прийде ( 18+. проза)

                       Перші  весняні  дні  вже  відійшли…
                           Розтали,  стекли  струмками  останні,    майже  рижі,  приховані  від  сонця  крижинки  снігу  й  льоду.  Поля    проснулися,  почорніли    геть  зовсім,  а  озима  пшениця  яскраво  так  зазеленіла,  неначе  хотіла  вбратися  у  новішу  зеленішу  вуаль.  І  вже  місцями  немов  долоні  простягала  до  сонця,  все  тягнулася,    веселилася,  хотіла  більше    тепла,    виблискувала,  переливалася  від  ніжних,  яскравих    сонячних  променів.
 А  попід  лісом,  в  лісі,  у  гаях,    на  пагорбах  і  майже  у  кожного  на  обійсті  майоріли    підсніжники    проліски,  привітно  прихилялися    до  всіх,  неначе  вклонялися.  Молода  травичка  пробивалася  із  землі  невеличкими  килимами.  І  вже  скрізь  стало  веселіше,  чутно  веселі  переспіви,  поверталися  додому  з  вирію  пташки.
       Весняний  вітерець  просушував  землю  після  першого  дощу,  трохи  похолодало  та    майже  всі    кущі,  бузок  вже  вбралися  в  ніжні,  світло  -  зелені    листочки.
Весна…    Це  слово  пробуджувало  не  тільки  природу  ,  а  і  серця,  бажання  любити,  не  бути  в  самотності  …
В  кімнаті  майже  темно…  Ледь  –  ледь,  через  штори,  світло  падає  на  підлогу.
Годинник    неначе  молоточком  впевнено  вистукує,  -  Тік  -  так,  тік  -  так….
Через  тюль  видніється  повний,    блідий  місяць,  вже  світає…
       Оксана  встала  з  ліжка,  шовковий  пеньюар  рожевого  кольору  облягав  її  стрункий  стан,    потягуючись  підійшла,  припала    до  вікна.
Небо    ледь  –  ледь  світлішало,  декілька    зірок  виднілося    ближче  до  заходу,  решта  десь  поділася,  неначе  й  не  було.
                 Буде  гарний  день  подумала,  Оксана.    Та  де  той  настрій…  
 Сьогодні  чомусь  не  приїхав.  З  пересердя  впала  на  ліжко,  як    гусінь    крутилася,  як  в  кокон,  закручувалася  в  ковдру.  Холодна  постіль  пронизала  тіло,  а  їй  хотілося  тепла,  хотілося  ніжності,  міцних  обіймів  і  гарячих  поцілунків.  А,  ще  того  потаємного  зближення    і  завмирання  від  задоволення,  відчути  себе  справжньою  жінкою,  досягти  вершини  збудження.  Провалитися  п`яною  у  небуття  і  відчути  прилив  гарячої  крові  по  судинах  молодого  тіла,  відчути      його  бажані  дотики    в  собі.  Заграти  в  екстазі,  стати  скрипкою  для      смичка.    Сльоза  скотилася  на  подушку  –  подружку,    це  тільки  вона    знала  всі  її  страждання,  хвилювання  від  невизначності  в  житті.
         Залишилася  жити    в  селі,  батьки  залишили  у  спадок  маленький  приватний  магазин.    Самі  ж  пішли  в  інший  світ  ,  їм,  ще  й  не  було  по  шістдесят  років.
           Село  невеличке,  людей  не  багато,  майже  вся  молодь  роз`їхалася    на  заробітки,  лише  навідуються  до  батьків    і  то  дуже  рідко.  Неподалік,  за  кілометрів  дванадцять,  за  лісом,  біля  річки  розташоване  село,    трохи  більше  ніж  це,  там  і  є  трохи  молодих  сімей,  які  залишилися    працювати  в  колгоспі.
           Три  роки  назад  Оксана  познайомилася  з  Романом,  коли  схоронила    маму,  яка  лише  рік  прожила  після  смерті  батька.  
І  ,  що?    Вона,  залишилася    одна,  як  волошка  в  полі  змучена  сухим  вітром,  одна    однісінька,  нікого  більше  з  рідних.  А  далі,  що?  Їй  вже  тридцять  два,  знає,  має  великий  гріх    та  сама  з  собою  не  може  впоратися,    здавалося  в  тілі  градуси  підіймалися  вище  сорока,  кров  закипала  в  судинах,    гріховне    бажання  переповнювало,  коли  поряд  був    Роман.  Іншим  разом  на  самоті  бідкалася  в  душі,  нащо  народилася  така  сексуальна,  чому  так  нагородила  природа?  Вже  й  трави  заварювала,  пила  чаї    заспокійливі,  все  дарма….
 Та  було  цікаво  їй  самій  те,  що  ж  в  магазині,  часом    чоловіки  молоді  пропонували  зустрітися,  навіть  було  таке,  що  руки  цілували  та  до  них  була  холодна,  як  крижана  скеля.  І  часом  слова  ніжні  говорили,  а    в  неї  навіть    брова  не  здригнеться,    зовсім  байдужа  і  навіть  подарувати  усмішку  не  могла.  Чомусь  у  неї    не  виходило  бути  дуже  привітною,  вже  часом  питання  собі  задавала,  може  якимись  чарами  напоїв?
Він  якось  раз  зайшов,  попросив  води,  залити  в    бак  грузової    машини,  на  якій  працював  в  колгоспі,  після  того  став  навідуватися  все  частіше.
       Майже  пів  року,  неначе  просто  дружнє  спілкування,  а  потім…..
                 Ні  вона  не  встояла  перед  ним,    розтала,  як    сніг  на  сонці,  неначе  втратила  свідомість,  коли    вперше  її  поцілував.    Зблідла,  судорога  з  током  пройшла  через  все  тіло,  вперше  в  житті  відчула  цей  поштовх  до  близькості.  Немов  в  тумані  бачила  його,  він  заніс  її  в  спальню….
 Сталося  те  ,що  мало  статися,  їй  було  тоді  вже  двадцять  дев`ять,  квітку  уміло  зірвав,  насолоджувався.  Вона    хмільно  п`яніла,  у  голові  дурман,  але  хотіла  його  ніжності,  віддалася  зі  всією  жіночою  пристрастю,  якою  її  нагородила  природа.  Трохи  згодом    розбита  подіями,  адже  він  одружений  та  мовчала,  бо  їй  було  добре  з  ним.  Ловила  себе  на  тому,  що  мала  шматочок  щастя  в  житті,  яке  її  підносило  до  пташиного  польоту  від  радості.
Ніхто  цього  не  очікував  з  них,  що  їм  так  буде  добре,  він  ,як  Геракл  тремтів  від  її  поцілунків  і  сам  відповідав  на  них  з  насолодою.  То  долі  милість  думала  вона,  нарешті    пізнала,  що  таке    справжня  жінка.
Одне  бажання    було  у  них  обох,  як  він  казав,  -      Народимо  дитя  тоді  одружимося,  присягаюся.
Вона  вірила,  бо  знала,  що  вже  п`ять  років  він  одружений,  а  діточок  немає.  Мова  була  на  цю  тему,  лікарі  казали,  що  його  дружина    може  народити  та  у  них  нічого  не  виходило.      А  він  не  хотів  з  ними  діла  мати,  вірив  в  свою  спроможність,  бо  він  з  великої  сім`ї.  Їх    було  п`ятеро    синів,  вже  четверо  братів  мали  дітей,  лише  в  нього,  останнього,  не  було.  Навіть  не  припускав  такої  думки,  бо  почувався  добре,  був  впевнений,  що  здатен  задовольнити  жінку  і  мати  дитя.
Аж  ось  здалося….    Чи  насправді  почула  гул  машини,  неначе    ошпарена    кропом,  заскочила  в  душову  кабінку,  на  ходу  крутнула  ключа  в  замку  вхідних  дверей.  Якщо  він,  то  почую,  як  ні    то  хто,  ще  може  зайти,    думала,  втішала  себе,  обливаючись    настоями  пахучих  трав.  
І  в  котрий  раз  зі  сльозами  на  очах    просила    простити  Бога  за  гріх,  від  якого  не  було  сили  відмовитися  від  тієї  спокуси.
Жага  кохання…  Їй  не  прийшлося  довго  чекати,  він  стояв  поряд,  в  чому  народила  мати,  вона  ж  тремтіла,  немов  кульбабка  від  вітру  з  себе  скидала  з  пухом  зернята,  від  задоволення  стогнала  і  знову,  й  знову  його  бажала.
 Жаданий  скарб    виніс  на  руках,  ніжно  поклав  у  ліжко,    насолоджувався    її  солодким  тілом,  вона  ж  вигиналася  під  ним,    він  ловив  поцілунками,  задовольняв  її  примхи.  
На  дворі  зовсім  видно,  проснулися    від  співу  півня.  Оксана  задоволено  лежала,  очі  сяяли  щастям,  щоки  кольору  рожевої  троянди,  аж  блистіли.  Розсипане    біляве  волосся    ледь    -  ледь  прикривало  оголені  груди  і  тіло.  
-О,  бідний  півень,  аж  захрип,  напевно  сердитий,  що  я  їх,  ще  не  відкрила,  чуєш,  як  горлопанить?  Роман,  відкрив    чорні  очі  і  знову  заворожив  її.
 -Ромчику,  підіймайся,  не  спокушай,  чуєш  ,-  тихо,    тихо    вимовила    і  припала  до  вуст  з  новими  бажаннями.
             Вже  свистів    чайник,  Роман  ще  і  ще    задоволено  припадав  до  грудей,  які  ледь  виднілися  з  під  пеньюару.  Оксана  обійняла  голову  ,
-Досить,  лиш  на  завтра,  ти  ж  приїдеш,  сонце  моє?
Він  мав  задоволення  чути  такі  слова,  обожнював  її  за  це,  бо  дружина    в  ліжку  була  холодна  і  хоч  він  з  нею  часом  і  спав  та  це  було  немов  обов`язком,  вона  його  не  захоплювала  так,  як  Оксана.  Думав  часто,  щоб  піти  від  дружини  і  знав  ,що  піде  та  коли,  сам  не  знав  цього.  Ні  він  не  боявся  пересудів,  боявся  своєї  совісті,  яку  напевно  втратив  перед  дружиною.    Але  ж  ,як  бути?  Йому  добре  з  Оксаною  і  в  ліжку,  і  в  розмовах  і  гарна  господиня,  і  красива  ж,  все  рівно  прийде  до  неї.  Одного  разу  обов`язково  зважиться,  хоч  і  не  буде  вагітна,    прийде  до  неї  назавжди.
Вони  снідали  мовчки  і  весь  час  усміхалися  один  одному.
                   Машина  від`їхала,  а  Оксана  пішла  в  душову  кабінку.
 Знесилена,  але  щаслива  підійшла  до  фото  мами  і  цілувала,
 -  Прости  мамо,  ,  знаю  ти  мене  такою  бути    не  вчила….      Але  я  його  кохаю,  не  можу  втримати  своєї  пристрасті!  Прости  рідненька….
І  котилися,  як  горошини,  ледь  стримані  сльози,  плакала  немов  дитя,  це  вже    не  вперше,  а  в  котре,    вона  не  рахувала.  Тільки  знала  і  відчувала,  що  в  чомусь  винна  та  вірила    він  прийде,  обов`язково  прийде.      І  завтра,    і  потім,  а  згодом  назавжди,  тільки    треба  трохи  почекати….

                                                 Шановні  читачі  !
 Твір  написаний  був  давно.  Прошу  не  судити  мою  героїню.
А  просто  поставити  себе    на  її  місце.  В  глухому,  маленькому  селі  і  без  родини....                                                                                                                      У  кожного  своя  доля…  Кожна  жінка  має  право  на  щастя….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729892
дата надходження 22.04.2017
дата закладки 27.04.2017


горлиця

Вернись! Люблю!

Здавалося  б  усе,  як  і  було,
Ті  самі  дні,  у  зорях  ясні  ночі,
От  тількі  дерево  життя  вже  відцвіло,
І  більш  не  квітне.  Меркнуть  мої  очі!  

Хоч  чую  сміх,  та  жарт  цей  не  мені,
Десь  зникла    радість,  перервалась  нитка,
Лиш  час-від-часу  сниться,  як  й  тоді,
Що  ти  ідеш,  скрипить  тихенько  хвіртка.

Стоїш  задуманий,  чекаєш  що  прийду,
Кругом  росить,  в  дощі  пожовкле  листя,
А  я  біжу,  і  падаю  й  встаю,
Дялеко  ти.    Кричу,  прошу-озвися!

А  ти  мовчиш.  Зникаєш  із  очей.
Чи  сліпну  я,  чи  ти  летиш  у  небо  ,
І  рветься  серце  пташкою  з  грудей,
Вернись!  Люблю!Зарано  ще,  не  терба!!      




 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730640
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 26.04.2017


Людмила Пономаренко

Біль полиновий

У  зоні  відчуження  -  тиша  безлюддя,
Змертвіла  в  глибоких  проваллях  болю…
Марять  в  ході  надгіркого  відлуння
Миттю  лихою  знівечені  долі…

Чатує  загроза  невидима  пусткою,
Надовго    землі  в  її  володінні…
Має  над  полем  чорною  хусткою,
В  рудому  лісі  таїться  видіннями…

Вітер  гуляє  в    спустілих    оселях
Там,  у  скаліченім  атомом  краї.
Гойдані  вітром  дзвінкі  каруселі  
Схлипують  в  тиші  весняних  розмаїв…

Голос  Чорнобиля  в  пам’яті  серця,
В  тому  житті,  що  спасли  ліквідатори.
Гіркою  наукою  в  душах  озветься
Вибуху  туга  над  чорним  реактором.

Біль  полиновий,  розмитий  тривогами,
Недбалості    докір,  мужності  слава,
Волає  до  людства  пересторогами,
Де  зірка  впала  в  прогірклі  трави.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730631
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 26.04.2017


Шостацька Людмила

ГІРКИЙ ПОЛИН

                                                           Біда  завила  хижим  звіром,
                                                           Своє  поставила  тавро,
                                                           Чорнобиль  мертвим  "сувеніром"
                                                           Таїть  уранове  нутро.

                                                           І  від  статистики  рентгенів
                                                           Тих  доль  та  душ,  що  вже  нема,
                                                           І  від  поламаності  генів
                                           Нема  весни  –  лише  зима.

                                           В  забутих  долею  домівках
                                                           Сум  досі  грається  в  ляльки,
                                           А  фото  –  просто  на  долівках,
                                                           Між  полинами  –  васильки.

                                           Таке  не  в  змозі  відболіти  
                                                           Через  часи,  через  віки...
                                                           Здає  Чорнобиль  досі  "звіти"
                                                           На  хвилях  Прип'яті-ріки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730625
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 26.04.2017


Світлана Моренець

ЧОРНОБИЛЬ – ЗНАК БІДИ

Той  сон  –  він  не  забудеться  до  скону:
в  Марії  Діви  –  сльози  по  щоці,
й,  хитнувшись,  долу  падає  ікона,
де  плаче  Мати,  з  Сином  на  руці.

І  шок  скував  як  спрут  все  тіло.  Серце,
завмерши,  знов  зірвалося  навскач.
Біда!  Страшний  удар  віщує  сон  цей:
ікона  плаче  –  ой  лихий  то  знак!

Страхи  вгризалися  у  спину.  Що  робити?
Я  –  звір  у  клітці,  з  відчуттям  біди.
Спасати!  Треба  їхати!  Дзвонити!
Та  лиш...  кого?  Від  чого?  І  куди?

Рука...  –  коханий  тихо  гладить  плечі:
"Що,  сон  поганий?  Розкажи  воді*".
Та  демон  пекла  вже  прорвався  з  печі
і  в  смертоносній  поспішав  ході,

й  палив.  Обпік  вогнем  смертельним  жертви,
які  собою  захищали  світ.
Ще  тисячі  прирік  у  муках  вмерти,
і  землю,  й  води  умертвив  навік.

Полин  –  гірка  зоря  твоя,  Вкраїно!
На  зони  розділив  тебе  Господь:
на  півдні  –  Криму  доленька  чаїна,
на  сході  –  "зона",  прозвана  АТО,
на  півночі  –  Чорнобильська  руїна...  –

смітник  радіаційний.  Вся  Європа
під  саркофаг  новий  звезе  сміття.
Що  ж,  владі  –  гроші,  а  всім  іншим  –  ж*опа.
Кого  хвилює  наше  майбуття?

Якщо  головотяпство  (а  не  фатум!)
скерує  хибно  розпаду  ходи,
на  атоми  вже  НАС  розщепить  атом.
Чорнобиль  –  наш  довічний  знак  біди.

Та  все  ж  народ  мій  сильний  буде  жити,
хоч  історичний  потяг  наш  скрипить.
Навчімось    краю  віддано  служити,
не  даймо  владі  в    беззаконі  жити,  –
і  усміхнеться  нам  щаслива  мить.

*  народне  повір'я:  щоб  поганий  сон  не  збувся,
треба,  помолившись,  розповісти  його  воді,
попросивши  її  змити    з  вас  загрозу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730618
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 26.04.2017


CONSTANTINOPOLIS

*** Чорнобиля примара. ***

[color="#043fbf"]́[b]
Завмерла  тиша,  тільки  чорні  хмари  
Сховали  Сонця  проміні  рясні.  
Чорнобиля  наснилася  примара  
Мені  сьогодні  у  жахливім  сні.

Наснилося,  як  обрізають  крильця
У  ненароджених  тендітних  янголят,
Як  невловимий  невидимка  вбивця,
Нищівно  у  грудях  спалює  серця.

Наснилося  мені  мертвецька  тиша,
Де  тільки  вітер  грізно  завивав,
На  вухо  шепотів  мені:    –  «Навіщо!»
А  я  знесилений  і  Бога  не  благав…

Лише  хотів  я  перервать  жахіття,
Лише  волав  життя  вдихнути  знов;
В  цілющий  ліс,  в  річки,  в  його  різноманіття,
У  рідний  край,  садків,  гаїв,  дібров.

Наснились  люди,  мов  дорожні  тіні,
І  невблаганний  і  нестерпний  плач…
Пробач,  благаю,  Боже  Україні;
За  сум,  за  біль,  за  муки  нам  пробач!

Костюченко  Костянтин.
[/b][/color]


[color="#a30202"][b]У  ці  дні  ми  громадяни  українці  пригадуємо  жахливу  трагедію  Чорнобиля,  яка  чорною  плямою  суму  і  болю  залишиться  на  душі  наших  поколінь.  У  ці  дні  ми  українці  пригадуємо  також  жахливі  злочини  радянської  інквізиційної  нелюдської  системи  і  геноциду,  закріпачення  і  ошукування,  руйнування  іскри  Божої  а  саме  душі  людської,  її  знецінення  і  повільне  згасання  в  пітьмі  радянського  концтабору.  У  ці  дні  ми  пригадуємо  і  громадянську  війну  розв’язану  советами  проти  молодої  самостійності  УНР,  голодомор  22-го,  33-34-го  років.  Розв’язану  Сталіном  і  Гітлером  другу  світову  війну  у  1939  році,  підірваний  радянськими  військами  НКВД  Дніпрогес,  який  втопив  сотні  сіл,  і  тисячі  українців,  пригадуємо  трагедію  Бабій  Яр,  яку  спровокували  чекісти  підірвав  увесь  Хрещатик  разом  з  їх  мешканцями.  Пригадаємо  переслідування  і  вбивства  відомих  українських  поетів,  письменників,  композиторів,  науковців,  пригадаємо  знищення  українських  книжок  і  викорінення  української  мови  ще  у  дитинстві.  Пригадаємо  трагедію  Афганістана,  яка  забрала  багато  життів  українських  хлопців.  Пригадаємо  жахливу  трагедію  Майдану  і  Небесної  Сотні,  Криму  і  Донбасу,  ті  тисячі  життів,  які  віддали  заради  України,  заради  того,  щоби  жити  у  свої  сторонці,  мирному  Шевченківському  оспіваному  поетом  раю.  Давайте  люди  не  забувати  ці  жахливі  трагедії  нашого  народу,  щоби  ці  трагедії  ніколи  більше  не  траплялися  з  нами!
P.S    Тільки  зараз  я  пригадую  слова  одного  так  званого  керівника,  сусіднього  «маленького»  і  неприглядного  державоутворення  під  назвою  росія  ,  який  стверджував,  що  руйнація  радянського  союзу  це  велика  геополітична  і  світова  трагедія  людства.  Напевно  в  нас  різні  погляди,  щодо  трагедії  і  що  насправді  є  трагедією,  і  дуже  різні  визначення  цього  питання.[/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730617
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 26.04.2017


Олекса Удайко

МУЗИКА ВЕСНИ

                                 [i]  Музика  –  це  жінка…  
                                                               [b]  Ріхард  Ваґнер  *[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/xXEctB2oTRE[/youtube]                                                                  

[i][b][color="#035766"]«Шерше  ля  фам»  -  сказав  би  нам  француз.
І  з  ним  навряд  чи  варто  сперечатись:
Від  катаклізмів  і  сімейних  уз  
У  Неї  –  тайни.    І  до  них  –  печаті.    

Погоді  бути  –  ключ  трима  Вона,
Прогніваєш  –  січнева  завірюха:
До  серця  прислухається  весна  –
Вона  у  ньому  Божу  ласку  слуха.

Від  Неї  ми  залежимо  відтак,
Бо  ж  недарма  наймення  їй  жіноче…
Й    не  можемо  ми  жити  вже  онак:
Вона  творить  із  нами  все,  що  хоче!

І  кажуть,  що  в  весни  багато  примх,
Що  сьогоріч  –  не  бути  урожаю…
Ми  при  весні,  як  в  музиці!  Ми  при…
Вона  ж  співає  те,  що  забажає!

Й  сказав    би  Ваґнер:    «Музика  –  весна»…
Комусь    –  весна,  комусь  –  примхлива  осінь:
В  житті  буває  музика    сумна,  
Хоч  музики  весни  ми  в  Неї  просим.

Либонь,  не  заслужили  ми  кантат,
Не  варті  ми  й  одарених  симфоній:      
Довкола  душ  витає  атентат
Й  сумбур  цинічних  владних  какофоній  .[/color][/b]

23.04.2017
________
*Відомий  не  лише  гарною  музикою,
   але  й  ніжним  ставленням  до  жінок.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730527
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 25.04.2017


Евгений Познанский

ВИДЕНИЕ

Может  такое  ребёнку  в  кошмаре  присниться:
В  темном  саду    есть  на  дереве  клетка  с  жар-птицей.
А    в  темноте,  там  внизу  лишь  клыками  сверкая,
Дружно  расселась    волков  завывающих  стая.

Можно  бы  им  и  за  дичью  другою  пуститься,
Нет  ведь,  подай  серым  хищникам  только    жар-птицу.
Год.  Десять  лет    и  сто  лет  может,  даже  пятьсот!  
Страшный  кошмар    этот    так  всё  идёт      да  идёт,
   
Это  не  волки,  скорей  упыри,  упырицы,
Ждут  да  когда  ж  упадёт  наконец  к  ним  жар-птица.
Дерево  с  клеткой  они  бы  давно  надломили,
Да  не  дано  сделать  этого  дьявольской  силе.

Если  же  буря  над  садом  опять  разразится,
И  на  ветвях  закачается  клетка  с  жар-птицей,
То-то  тогда    начинается  праздник  у  стаи:
"Падает!  падает  клетка  сейчас  золотая!

Вот,  наконец,  сможем  в  грудь  мы,  в  нутро  её  впиться,
Наша,  теперь  будет  нашею  эта  жар-птица!
Вот  как  её  мы  сейчас  на  куски  разорвём!"
"Это    крыло  будет  мне!"  -    "обойдешься  хвостом!"

В  горло  готовы  друг  другу  они  за  добычу  вцепиться,
Только  никак  всё  не  падает  клетка  жар-птицы.
Ждите  проклятые!  Ждёте  уже  вы  давно!
Радости  этой  не  будет  вовек  вам  не  дано!

Если  и  клетка,  упав,  на  куски  разлетится,
То  всё  равно    улетит,    не  достанется    бесам  жар-птица.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730305
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 25.04.2017


Виктория - Р

Чеше вітер вербам коси

[b][i][color="#bf00ff"]Чеше  вітер  вербам  коси,
Заплітає  стрічки,
Під  дуду  пісні  голосить  
І  чекає  нічки  

Щоб  спочити  десь  у  стрісі  
І  зігріти  боки,
А  на  ранок  йти  по  лісі  
Й  надувати  щоки,

Розгулятись  по  долині,
Вмитися  росою,
Полетіти  в  хмари  сині  
Та  прийти  з  грозою.
24  04  2017  р  
Вікторія  Р
[/color][/i]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730479
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 25.04.2017


Надія Карплюк-Залєсова

СОЛОВ"ЇНА ПІСНЯ

На  калини  цвіті  тьохкав  соловей,-
Пташечко  маленька  голосиста,  гей!
Звідки  тої  сили  і  мелодій  чар  ?
Хто  ті  ноти  пише  в  загравах  стожар  ?

Хто  тебе  любити  ,  птахо,  так  навчив  
Серед  непогоди,  громовиць  і  злив  ?
Хто  оздобив,  птахо,  вірністю  крило
І  теплом  турботи  у  твоє  гніздо  ?

Грудочки  маленькі  з  краплями  сердець,
Мудрості  твоєї  повних  відерець,
Стане  на  весняні,в  світі  всім,  гаї
Хай  лунає  пісня  ваша,  солов"ї  !

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730468
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 25.04.2017


Віталій Назарук

ЧОМУ, КОХАНА?

Вуста  горіли,  пашіли  руки,
Обнімав  тебе  і  цілував.
У  різноквітті  зелені  луки,
Де  я  кохання    своє    чекав.

Чому,  чому,  чому  моя  кохана,
Так  шаленіє  у  мені  душа?
Чи  нас  на  двох  ділила  зірка  рання,
Чи  рано  засвітились  небеса.

Ми  цілувались,  були  щасливі,
Ховав  нас  місяць  серед  кущів.
А  я  дивився  у  очі  милі,
Неначе  в  долю  серед  дощів.

Чому,  чому,  чому  моя  кохана,
Тебе  я  виглядаю  кожну  мить.
Чому,  чому,  чому  моя  кохана,
Коли  не  бачу  -  серденько  болить?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730430
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 25.04.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Забута вдова героя

В  куточку  на  стільчику  згорблена  постать,
Ти  й  не  відразу  помітиш  її,
То  в  хаті  старенькій  бабусенька  Мотря,
Вдова  посивіла  героя  війни.

Відважно  боровся  за  волю  країни,
Загарбників  гнав  із  своєї  землі,
За  неї  в  смертельнім  бою  і  загинув,
Залишив  дружину  й  синочка  своїх.

Вона  працювала  щоденно  в  колгоспі,
Зароблені  нею  були  трудодні,
Жилося  сутужно  та  Зірку  Героя
Не  заміняла  жінка  за  хліб.

Син  підростав  і  пішов  працювати,
Якось  виживала  і  Мотря  сама.
Нікого  не  було  до  неї  з  сільради,
Онуки  приходили  допомагать.

Отак  і  жила  собі  тихо,  спокійно,
З  сусідами  ладила,  добра  ж  була.
А  коли  син  захворів  і  помер  він,
То  і  бабусенька  з  горя  злягла.

І  доглядали  онуки  стареньку:
То  дров  нарубають,води  принесуть,
А  коли  та  відійшла  потихеньку,
З  начальства  сільського  ніхто  не  прийшов.

Похоронили  її  біля  сина,
Сусіди  були,  правнучата,  рідня,
Священник  святою  водою  могилу
Кропив,  добре  слово  сказав.

І  дивувалися  всі  односельці,
Що  посадовці  часу  не  знайшли
Героя  вдову  щоб  востаннє  провести,
Їхня  байдужість  вернеться  колись

І  боляче  вдарить  по  них  бумерангом,
Відчують  "увагу"  таку  на  собі.
Писав  же  поет  дагестанський  Гамзатов,
Що  шанувати  треба  усіх.

І  пропонував  написать  на  могилі:
"Не  був  він  хоробрим  і  мужнім  не  був,
Але  не  забудь  же  йому  поклонитись,
Найперше  Людиною  він  колись  був".

                         Сюжет  взято  з  реальних  подій.
                         Я  сама  була  на  тому  похороні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730416
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 25.04.2017


Шостацька Людмила

ЗНОВУ ЛІЛЕЇ ЦВІТУТЬ


                                       Віддалялася  постать  в  туман,
                                       Добровільно  обравши  маршрут.
                                       Еліксиром  здавався  дурман,
                                       Смакував  різнобарв'ям  отрут.

                                       Не  багато  минуло,  не  мало,
                                       Так  по  долі  пройшовсь,  мов  ріллею,
                                       Затоптав  він  безжально  й  зухвало
                                       Її  долі  тендітну  лілею.

                                       А  чи  стало  самому  солодше
                                       Від  таких  різносортних  медів?
                                       Його  дім  обминав  листоноша
                                       З  листопадом  зворушливих  слів.

                                       Циферблат  працював  без  спочинку,
                                       Всі  магніти  утратили  суть,
                                       Пропустив  так  зі  щастям  зупинку,
                                       Ту,  де  знову  лілеї  цвітуть.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730371
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 25.04.2017


Іван Мотрюк

УКРАДЕНЕ ЩАСТЯ. (поема)

           ***
Потемніло  навкруги,
Смуток  огортає.
Тихий  вітер  ,на  воді,
Місяцем  хитає.

Вже  невидно  ніде  світла,
Пташки  не  співають,
У  хатину  край  села  ,
Зорі  заглядають.

Бачать  жінка  за  столом
Голову  схилила,
З-під  опущених  повік,
Сльоза  покотила.

Вже  на  скронях  сивина,
Сріблом  пробиває,
Зажурилася  вона  ,
Думка  душу  крає.
   
Не  така  уже  й  стара,
Рано  ще  сивіти,
Мабуть  гріх  має  вона  ,
Ніде  правди  діти.

Зорі  дивляться  із  сумом,
вітер  повіває.
Жінка  молиться  й  думками
В  минуле  вертає...

         ***
Зеленіє  все  навколо,
Буяє  красою.
Край  села  дівчата  й  хлопці
Зібрались  юрбою.

День  вже  видно  із-за  гір,
Зорі  догорають  -
Це  вчорашні  школярі
Сонце  зустрічають.

Перший  ніжний  промінець
Золотавить  воду,
Біля  дівчини  юнак  
Хвалить  її  вроду.    

Вона  юна  чепурна,
Ранні  роси  в  косах.
Він  мов  кам'яна  стіна,
Вийти  заміж  просить.

Гарна  пара.Люди  збоку  
Щастя  їм  бажають,
Лиш  одні  чорняві  очі,
Заздрістю  палають.

І  не  те  ,  що  очі  люблять,
Не  те  ,що  кохають,
Просто  заздрять  тій  дівчині,
Щастя  не  бажають.  

           ***
Захмарилось  небо  синє,
Сонце  потемніло.
Над  ставом  ,  що  край  села,
Дівчисько  сиділо.

Чорні  очі  лукавії
По  плесу  блукають,
А  в  голові  злії  думки  
Роями  літають.

Дізналася  вона  вчора  
Про  зустріч  над  ставом.
І  лихим  вогнем  палючим
Серце  запалало.

Подзвонила  до  дівчини,
Гарно  привітала
І  що  хлопець  ї  кинув,
Між  іншим  сказала.

Та,  не  вірила,бо  ж  клявся,
Вік  її  кохати,
Але  гордість  взяла  гору,
Не  стала  питати.

Тільки  вирішила  нишком,
Щоб  ніхто  не  бачив,
Підійти  до  того  ставу,
Де  зустріч  призначив.

         ***
Туман  стелиться  землею,
Густими  клубками,
Над  ставом  стоїть  хлопчина,
З  сумними  думками.

Нема  чомусь  дівчиноньки,
Що  її  кохає.
Тільки  вітер  над  водою
Туманом  ганяє.

Позад  нього  тінь  майнула,
відлягло  від  серця,
Зараз  гляне  в  оченята,
Сині  мов  озерця.

Та  почувся  сміх  дівочий,
Лукавий  до  болю,
Що  сказала  :  насміхнулась  ,
Любка  над  тобою.

Не  ти  її  сокіл  ясний,
Зрадливо  шепоче,
Тепер  вона  у  обіймах
Іншого  тріпоче.

Як  не  віриш  подзвони  їй  ,
Та  їй  не  до  того,
Мабуть  витерла  вона  
Вже  номера  твого.

         ***  
Розплакалось  синє  небо,
Дощик  накрапає.
В  верболозах  дівчинонька  
Долю  проклинає.

Кляне  долю,його  кляне,
Себе  не  забула.
Краще  б  я  про  те  кохання
Не  знала  ,не  чула.

Чому,ти  так,мій  соколе,
Моя  каро  Божа,
Чи  я  тебе  не  кохала,
А  чи  я,  негожа  ?

Навіщо  так  серце  краєш,
Марила  тобою,
Закликав  мене  до  ставочка,
Сам  стоїш  з  другОю.

А  ще  дзвониш  телефоном,
Біда  б  тобі,лихо.
Подивилася  на  воду,
Заплакала  тихо.

Мамо  мила,  нене  люба,
Що  маю  робити  ?
У  ставочку  вода  чиста,
Не  хочеться  жити.

Не  зважилась,  не  схотіла.
Гріх  брати  на  душу.
Нащо,  мамо,  породила,
Нащо  жити  мушу  ?

         ***
Все  покрилося  снігами,
Виє  хуртовина.
Над  ставочком  ,що  замерз,
Зламалась  калина.

В  яворині  за  селом  
Скрегоче  сорока.
В  чорнобрової  весілля,
Плаче  синьоока.

Плаче  бідна,  сльози  ронить,
Живота  ховає.
Як  ми  дальше  жити  будем  ?
У  когось  питає.

Поїдемо.Пробач,мамо,
Пробач,  рідний  тату.
Бо  не  можу  принести  вам  
Я,  сорому  в  хату.

Поїдемо  в  двох  до  міста,
Там  легше  сховатись
І  не  буде  чорноброва
Над  нами  сміятись.

Розплакалась,як  згадала,
Що  з  батьками  буде.
Вони  хворі,вже  старенькі.
Чи  поможуть  люди  ?

Нащо  ж,мамо,  народила,
Мене  в  ту  годину  ?
Чом,  ти  батьку,  так  виховав  ?
Не  вбила  дитину.

Ой,чому  ж  це  я,на  батька
І  маму  говорю  ?
Сама  винна,полюбила,
Сама  зарадь  горю.

         ***
Гуде  стогне  хуртовина,
Снігом  завіває.
В  чорнобрової  у  хаті
Теж  щастя  не  має.

Нема  щастя,нема  долі.
Чоловік  лютує.
На  чужій  біді  ,ти,  щастя,
Люба,  не  збудуєш.

Чоловік  у  кожнім  селі
Має  любку  збоку
І  що  ночі  у  вісні
Кличе  синьооку.

Вона  йому:  і  сяк  і  так,
Не  кричить  ,не  лає,
А  він  каже  поміж  люди,
Що  ї  не  кохає.

Сама  чула  позад  себе,
Як  шепочуть  люди,
Що  не  буде  її  щастя,
Не  буде,не  буде.  

Але  вона  горда  з  себе,
Вперту  вдачу  має.
Ходить  пишна  по  селі,
Мов  від  щастя  сяє.

         ***  
Вже  весняне  сонце  світить,
Світить  не  вгріває.
Ходить  дівчина  по  місті
Притулку  шукає.

Та  нема  де  притулитись,
Роботи  не  має.
Хто  погляне  на  живіт-
Зразу  відмовляє.

Ходить  бідна  тиняється
Від  дому  до  дому,
Заробляє  копійчину  ,
Долаючи  втому.

Не  кляне,лиш  молиться,
Просить  в  Бога  долі.
Не  для  себе  безпутньої,
Для  дитини  свої.

Прости  ,Боже,безталанну,
Прости,я  благаю,
Дай  лиш  долю  тій  дитині,
Що  під  серцем  маю.

         ***
Розквітає  все  довкола,
Веснонька  буяє,
В  темнім  небі  срібний  місяць
З  за  хмар  виглядає.

Тихесенько  вітер  віє,
Вербоньку  хитає,
Біля  неї  молодичка  
Плаче,умліває.

На  руках  трима  дитину,
Лиш  погодувала.
Доле  моя  не  щаслива,
Доле...й  заридала.

Плаче,горне  до  грудей,
Сльозами  вмиває,
Раз  покладе  під  паркан,
Знову  підіймає.

Пробач,сину,пробач,любий,
Таку  маю  долю.
Я,  самого  не  покину,
Тутечки  постою.

Знову  кладе,накриває.
Сльози  заливають...
Вони  ,тебе,приголублять,
Бо  своїх  не  мають.

Відійшла.Змахнула  сльози,
Воно  ворухнулось.
Не  стрималась.Заплакала.
Знову  повернулась.

Воно  глянуло  на  неї,
Сині  оченята,
Простягає  до  грудей  
Свої  рученята.

Пригорнула.Заплакала,
І  знову  поклала.
Сама  стала  під  вербою
Тяжко  заридала.

Засвітилося  віконце,
Хтось  іде  від  хати...
Чи  побачать,приголублять  ?
Доленько  проклята.

Побачили,пригорнули.
Ціла  затремтіла...  
Не  беріть  -  це  мій  синочок,
скрикнула  й  зомліла.

         ***
Захмарилось  ,потемніло,
Дощик  накрапає.
Чорноока  молодичка
Мужа  виглядає.

І  не  знає.Чи  він  прийде,
Чи  десь  заночує  ?
Потай  шука  синьооку,
за  нею  сумує.

Він  нічого  їй  не  каже.
Вже  не  б'є,не  лає,
Та  сама  вона  те  бачить,
Що    ї  не  кохає.

Якщо  прийде  не  всміхнеться,
Навіть  як  не  п'яний,
Тільки  скаже:на  роботі
День  чомусь  поганий.

А  вона  в  душі  ще  більше  
Кляне,  проклинає,
Синьоокій  тій  дівчині
Нещастя  бажає.

         ***
Місто  вкрилося  туманом,
Вітер  повіває,
Хоче  туман  розігнати
Та  сили  не  має.

Лежить  жінка  у  кімнаті
До  ліжка  прикута,
В  синіх  очах  пролітають
То  радість  то  смута.

Усе  чує,  розуміє,
Боже  милий  Боже.
От  лиш  тільки  розповісти
Нічого  не  може.

Біля  неї  синьоокий
Хлопчина  гуляє,
Мамо  люба,мамо  мила,
Ледве  промовляє.

Славу  Богу  добрі  люди
В  біді  не  лишили,
Біля  себе  і  синочка
І  ї  прихистили.

Вже  минає  третій  рочок,
Як  ніхто  не  знає,
Де  вона  і  хто  вона...
Син  сльозу  втирає.

Я,віддячу  ,  люди  добрі,
Дай  лиш  Боже  силу:
Розплатитись,розповісти,
До  поки  в  могилу.

           ***
Раннє  сонячне  проміння
Крапельки  збирає,
Кольоровим  різнобарв'ям
По  деревах  грає.

Літня  жінка  сидить  в  парку,
Газету  читає.
Біля  неї  хлопченятко  
Біляве  ганяє.

Нараз  дідусь  біля  них
Різко  зупинився,
Глянув  в  сині  оченята,
За  серце  вхопився.

Доне  моя...Ще  раз  глянув,
На  слові  спіткнувся,
З  ким  ,ти  миле  ангелятко,
Де  твоя  матуся  ?

Сів  на  лавку  біля  жінки,
Сльоза  заблистіла.
Вам  погано...?
Поглянула,сама  побіліла.

Фотографія.Я,  знаю...,
Ходімо  за  мною.
І  вхопивши  за  рукав,
Тягла  за  собою.

           ***
Літнє  сонце,через  штори,
Проміння  кидає.
Жінка  лежить  і  в  думках
Молитви  читає.

Двері  тихо  відчинились,
Постать  в  дверях  стала,
Тату,  тату  найрідніший,
Тихо  прошептала.

Усміхнувся,  сів  на  ліжко
Сльози  покотились.
Не  говорячи  ні  слова
Всі  Богу  молились.

Стала  жінка  потихеньку
Вставати  ,ходити
І  про  роки  ,що  в  розлуці,
З  батьком  говорити.

Розповіла  як  ї  люди,
Добрі  підібрали
І  не  знаючи  її
Померти  не  дали.

Батько  слухав,хвалив  Бога
І  людей  і  долю  
І  її  ,що  фотокартку,
Носила  з  собою.

Лише  дякуючи  їй,
жінка  упізнала,
А  так,Боже  милостивий,
Стільки  б  ще  страждала.

         ***  
Зеленіє  все  довкола,
Пташечка  співає.
Синьоока  молодичка
До  дому  вертає.

Та  вертає  не  сама  ,
З  сім'єю  вертає,
Одна  біда  травить  душу,
Матері  не  має.

Не  витримала  її  втечу,
Не  дав  Бог  їй  силу,
Занедужала,зламалась,
Пішла  у  могилу.

Та  відляга  їй  від  серця,
Як  тільки  згадає,
Що  зглянувся  Бог  на  неї,
Другу  маму  має.

Що  не  дала  їй  померти
У  місті  під  тином,
Лікувала,доглядала
ЇЇ  з  малим  сином.

         ***
Вечоріє.Вітерець
Дихає  тихенько,
Хита  листя  на  яворі,
Зелене,легенько.

Край  дороги  чоловік.
Стоїть,зажурився.
Вагається  підійти.
Чи  не  запізнився  ?

Чи  пробачить  синьоока,
А  чи  гонорова,
Чи  повірить:обманула,
Обох  чорноброва.

Чи  повірить,що  шукав  ї
Цілі  дні  і  ночі,
Спав  і  бачив  у  вісні
ЇЇ  сині  очі.

Наважився,  підійшов,
Душу  страх  стискає.
Пробач,мила,синьоока,
Тихенько  благає.

Поглянула,підійшла,
Сльоза  покотилась.
Стільки  років  про  цю  зустріч
Я  Богу  молилась.

Молилася  та  просила
І  Бога  І  долю,
Щоб  дозволили  зустрітись
Ще  хоч  раз  з  тобою.

Пригортається  до  нього,
Сльози  витирає...
Мамо,мамо  це  мій  тато,
Синочок  питає.

Він  здригнувся,взяв  на  руки,
Притулив  хлопчину.
І  крізь  сльози  ледве  мовив:
Сину,любий  сину.

           ***
Зорі  дивляться  із  сумом,
Вітер  повіває.
Жінка  плаче  за  столом
Сліз  не  витирає.

Боже  любий,Боже  милий,
Нащо,так  зробила  
Стільки  болю  і  страждання
Я,всім  учинила.

Вітер  віє,  ніби  шепче:
Чуєш,чуєш,чуєш
На  чужому  люба  щасті
Своє  не  збудуєш.  

Зорі  згасли,сонце  сходить,
Тихенько  світає.
Жінка  дивиться  на  воду,
Думка  душу  крає...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730194
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 24.04.2017


Harry Nokkard

Родительский день

Я  уже  выкладывал  это  стихотворение  в  прошлом  году,  но  сегодня  члены  Клуба  активно  коснулись  этой  темы.  Решил  повторить.

Родительский  день

Я  на  кладбище  снова  пришел,
Как  всегда,  в  этот  день  поминальный,
Все  могилы  родных  обошел,
Преисполнившись  мыслей  печальных.

Только  памятники  да  кресты,
Всем,  кто  в  Бога  не  верил  и  верил,
Между  нами  и  ними  мосты,
За  мостами  закрытые  двери.  

Эти  двери  ведут  в  Мир  Инной,
И  откроются  только  однажды,
Этот  мир  за  незримой  стеной,
В  эти  двери  нельзя  войти  дважды.

И  наверно,  совсем  не  спроста,  
Эта  тайна  от  смертных  закрыта,
Так  же  как  Воскресение  Христа,
За  две  тысячи  лет  не  забыто.

Я  на  кладбище  снова  пришел,
Как  всегда,  в  это  день  поминальный,
Лишь  ответа  опять  не  нашел,
Снова  сердцем  коснувшись  тайны.      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730169
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 23.04.2017


Шостацька Людмила

ЗАПОВІТ У ВІРШАХ

                                   У  ставку  відзеркалюють  верби,
                                   Невимовна  ранкова  краса,
                                   З  нетерпінням  я  лину  до  тебе,
                                   Де  стежину  вмиває  роса.

                                   Спориші  простелили  доріжку,
                                   Заквітчались  весняні  сади
                                   І  несу  я  любов,наче  квітку,
                                   Повертаюсь  із  міста  сюди.

                                   Моя  вулице,  ти  -  Світанкова.
                                   Ти  -  дитинства  квіткова  колиска,
                                   Я  до  тебе  горнуся  з  любов'ю,
                                   Дві  дороги  в  одну  знов  зійшлися.

                                   Задивилась  на  вроду  калини,
                                   На  стрімкий  журавлиний  політ,
                                   Ти  -  маленька  моя  батьківщина
                                   І  ти  -  мій  найчарівніший  світ.

                                   Ти  -  і  пам'ять,  любов  і  наука,
                                   Ти  -  дорога  в  доросле  життя,
                                   Моє  рідне  село,  в  чистих  луках,
                                   Ти,  пробач  своє  грішне  дитя.

                                   Заповіт  я    у  віршах  складаю:
                                   Як  закриється  днів  моїх  лік  -
                                   Повернуся  до  рідного  краю
                                   І  вже  тут  залишуся  навік.










адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730157
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 23.04.2017


Елена Марс

Осознать…

Осознать,    что  уже  не  юна,
Что  полжизни  уже  пролетело...  
Осознать,    что  другая  весна  -
Не  такая,    какую  имела...  

Осознать,    что  иная  любовь
Так  несмело  блуждает  по  венам...
Осознать,    что  душевная  боль
Навсегда  остаётся...  нетленной.  

Осознать,  что    надежды  -  глупы...
Что    мечты    поредели,  с    годами.
Осознать,  что    не    тот    уже    пыл  -
Поостыло    душевное    пламя...

-  Так    не    хочется,  Господи,  мне
Осознать,  что    ушло    безвозвратно
Что-то  лучшее!..  Старость  -  взамен  
Приближается    -  памятью    смятой...

Мне    бы    смыть  ледяною    водой
Осознание...  в    сердце    усталом,
Что    я    встречусь    когда-то...  с    тобой...
Ведь  уже    остаётся...  так    мало...

Я    так    близко    стою    от    черты,
У    которой    разбросаны    камни...
Собирать?..  Собрала'    бы...  цветы!..
Все    цветы,  что    хранит    моя    память!..

Остальное    бы    стерла...  Вообще!
Чтоб    не    помнить    моментов    жестоких...
Чтоб    счастливой,  в  смирении,  лечь,
В    свой    последний...  приют...    одинокий.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730154
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 23.04.2017


Віталій Назарук

ВІДДАЙТЕ ШАНУ БАТЬКАМ

Відправив  на  могилах  у  батьків,
Неначе  крізь  роки  побув  із  ними.
Тато  спитав,  чому  я  посивів,
«Чому  ти  повний?»  -  запитала  мама…

Я  їм  усе  про  себе  розповів…
Про  правнуків,  яких  вони  не  знали.
Про  холод,  що  припав  якраз  на  цвіт,
Про  хазяїв,  яких  вони  бажали.

Душа  боліла,  капала  сльоза,
Та  я  все  говорив,  не  мав  зупину,
На  сході  ще  бубнявіла  гроза,
А  я  просив  погоди  на  могилу.

Поцілував,  як  завжди,  йдучи  хрест,
Дві  крашанки  лишилось  на  могилі.
Піднявся  я  тоді  на  повний  зріст,
Їм  склав  молитву,  як  вони  учили.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730119
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 23.04.2017


Володимир Бабієнко

Останній кіборг

Вже  кілька  місяців  купка  воїнів  тримала  в  своїх  руках  аеропорт,  точніше,  самий  найбільший  термінал  його.  Всі  інші  термінали  давно  були  вже  розбомблені.  Великий,  міжнародний,  побудований  за  самими  сучасними  вимогами,  аеропорт  перетворився  в  руїни,  в  велику  купу  битої  цегли  і    бетонних  плит.  Як  мінарети  стирчали  догори  рештки  уцілілих  цегляних  стін.  Злітні  смуги  були  понівечені  воронками  від  вибухів  мін  та  снарядів.  Було  ясно,  ні  один  літак  тут  вже  не  зможе  приземлитися.
Аеропорт  був  важливим  стратегічним  пунктом  на  шляху  до  мільйонного  обласного  центру,  і  тому  за  нього  велися  запеклі  бої.  Цілими  днями  по  аеропорту  гатили  гаубиці  та  важкі  міномети.  Аеропорт  тоді  закутувався  суцільними  вибухами,    димом  і  пилюкою.  Здавалося,  нічого  живого  там  вже  не  повинно  було  залишитися.
Але  коли  противник  ішов  в  наступ,  руїни  огризалися  шквальним  кулеметним  та  мінометним  вогнем,  і  йому  приходилося  відступати.  Викурити  звідти  купку  воїнів  було  неможливо.  Під  час  несамовитого  артилерійського  вогню  вони  переховувалися  в  підземних  бункерах.  Запас  різної  зброї,  боєприпасів,  води  та  продуктів  там  був  на  рік.
 Захисники  аеропорту  перехоплювали  радіорозмови  противника:
 -    Це  не  люди  воюють,  це  якісь  кіборги.  Ми  впевнені,  що  їх  знищили,  а  вони  знову  відновлюються,  як  фантастичні  роботи.
 -  Це  нам  велика  честь,  -  сказав  командир  захисникам,  -  що  нас  так  назвали.  Будемо  достойні  цього.  Вони  перестали  до  нас  відноситися  зі  зневагою.  Нас  вже  стали  не  тільки  боятися,  але  і  поважати,  як  справжніх  воїнів.  Та  це  означає,  що  слід  чекати  ще  більш  дошкульного  вогню  і  військових  хитрощів.
З  українських  позицій  і  блокпостів  пробратися  до  аеропорту  можна  було  тільки  вночі,  та  і  то  під  прикриттям  мінометного  вогню.  Цього  разу  пізно  вночі  до  кіборгів  пробралася  група  заміни,  двадцять  піхотинців  і  медсестра.  
Командир  швидко  ознайомив  заміну  з  бойовою  обстановкою,  наказав  своєму  заступнику  ознайомити  нових  воїнів  з  особливостями  ведення  бою,  підземними  ходами  і  розвести  їх  по  постам.  Через  годину  група  старих  кіборгів  повинна  пробиратися  назад  до  українських  позицій  на  відпочинок.
Медсестра  вправно  і  швидко  перев’язала   ранених,  зробила  ін’єкції.  Важкопоранений  був  тільки  один,  його  понесуть  на  носилках,  ще  троє  були  легко  поранені,  вони  підуть  самостійно.  Про  це  вона  доповіла  командиру.  Командир  подивився  на  неї.  Медсестра  чимсь  була  схожа  на  його  дочку.  Суворий  погляд  командира  потеплішав.  «Відчайдушна,  в  саме  пекло  полізла.  Я  прохав  прислати  медика,  але,  хто  міг  передбачити,  що  вони  пришлють  молоденьку  дівчину»,  -    подумав  він  і  запитав:  
- Діти  в  тебе  є?
- Так,  дівчинка,    -    відповіла  медсестра.
- Ти  підеш  зразу  ж  назад  з  воїнами.
- Чому?  Мені  сказали,  що  я  сюди  на  десять  днів,  -  здивовано  спитала  медсестра.
- Це  наказ  командира.  А  накази  не  обговорюються,  а  виконуються.  Повтори  наказ!
- Слухаюсь.  Вернутися  відразу  назад.
- А  зараз  іди  на  пост  номер  п’ять,  він  в  п’ятдесяти  метрах  від  терміналу,  там  у  кулеметника  Андрія  слід  змінити  перев’язку,  його  злегка  зачепило  осколком.
Командир  підвів  медсестру  до  виходу  і  показав  їй  доріжку  вздовж  розбитої  стіни:
- Ідеш  прямо  до  кулеметного  гнізда.  Тільки  пригинайся,  ховай  голову  за  стіну.
Ніч  була  дуже  темною.  З  незвички  медсестра  вдивлялася  і  нічого  не  бачила.  Тоді  командир  взяв  її  за  руку  і  привів  до  кулеметного  гнізда.
- Андрію!  Нехай  перев’яже  тобі  рану  і  вертається  з  тобою  до  терміналу.  Через  двадцять  хвилин  тебе  змінять  на  посту,  -  сказав  командир  і  побіг  до  терміналу.  Але  пробігши  декілька  метрів,  вернувся.  
- Вона  повертається  з  вами  назад.  Придивись  за  нею,  ти  ж  змінюєшся.  А  якщо  щось  піде  не  так,  то  сам  особисто  проведи  її  до  наших  позицій.  Вважай  це  і  просьбою,  і  наказом.  Не  подобається  мені  обстановка.  Щось  дуже  стало  тихо.  І  зв'язок  глушать.
Він  пригнувся,  при  світлі  ліхтарика  написав  записку  і  вручив  її  Андрію.  В  ній  командир  повідомляв,  що  відправляє  медсестру  назад  в  супроводженні  Андрія.    
           -  Через  двадцять  хвилин  збір  біля  входу  в  термінал,  –  нагадав  командир  і  зник  у  темноті.
Андрій,  високий  юнак,  а  більше  не  можна  було  нічого  в  темноті  розгледіти,  подав  медсестрі  руку.
- Будемо  знайомі,  Андрій,  -    сказав  він.  Медсестра  відчула,  що  Андрій  посміхається  в  темноті.
- Наташа,    -  відказала  медсестра  і  потисла  йому  руку.
 -  З  яких  пір  до  нас  такі  молоденькі  почали  з’являтися?  –  пожартував  воїн.
- З  тих  пір,  напевно,  коли  такі  молоденькі  як  ти,  почали  воювати,  -  не  полізла  в  карман  за  словом  Наташа.  
- Ого,  та  тобі  палець  в  рот  не  клади!  –  засміявся  Андрій.
- Годі,  вже.  Показуй  руку!  –  наказала  Наташа.  Вона  закачала  рукав,  розмотала  невміло  зроблену  пов’язку  і  обдивилася  руку.
-  Крізна  рана.    Але  нічого  страшного,  хоча  руці  потрібен  спокій.  –  сказала  медсестра.  
-  Спокій  нам  тільки  сниться,  -  словами  пісні  відповів  Андрій.  Медсестра  скинула  з  себе  важкий,  незграбний,  явно  не  по  її  розміру  бронежилет,  щоб  не  заважав  працювати,  і  розкрила  медичну  сумку,  яка  завжди  висіла  на  її  плечі.
Передчуття  досвідченого  командира  не  обмануло.  Тільки-но  медсестра  встигла  перев’язати  руку  Андрія,  як  щось  противно  засвистіло  у  повітрі.  і  навкруги  оглушливо,  як  грім,  майже  поряд,  почали  вибухати  міни.  Наташа  злякано  присіла,  і  затулила  вуха  долонями.  Андрій  швидко  відкрив  внизу  кришку  каналізаційного  люку,  яка  була  прямо  під  ними,  схопив  Наташу  і  силоміць  впхнув  її  у  люк.  ЇЇ  бронежилет  так  і  лишився  лежати  під  стіною,  про  нього  ніколи  вже  було  думати,  добре  хоча  медична  сумка  була  міцно  прикріплена  лямками  до  плеча  і  пояса.  Наташа  обома  руками  вчепилася  за  металеві  сходинки.  Міни  стали  розриватися  все  ближче.  Тоді  Андрій  теж  втиснувся  до  Наташі,  і  закрив  зверху  отвір  важкою  чавунною  кришкою.  Такий  прийом  не  раз  рятував  йому  життя.  Міни  почали  рватися  вже  біля  їхньої  схованки.  Осколки  цокотіли  як  дощ  по  кришці,  але  товсту  металеву  кришку  пробити  не  могли.  Очевидно,  його  кулеметне  гніздо  ще  раніше  засікли,  і  тепер  противник  почав  гасити  вогневі  точки.
Потім  почувся  гуркіт  танків.  По  звуку  Андрій  визначив,  що  танки  наближаються,  неперервно  стріляючи  з  кулеметів  і  гармат.  
Андрій  швидко  відкрив  кришку  одного  з  ящиків,  що  лежали  складені  один  на  одному  в  тунелі,  і  схопив  протитанковий  гранатомет.  Незважаючи  на  вибухи,  відкрив  люк  і  виліз  назовню.  В  темряві  ночі  танки  були  схожі  на  сірі  страхітливі  потвори.  Вони  повільно  наближалися.  Андрій  прицілився  і  вистрілив  в  одну  з  них.  Сіра  потвора  закружляла  на  місці.  «Напевно,  влучив  в  гусеницю,  підвела  рука»,  -  подумав  воїн.  Але  башня  другого  танка  рвучко  крутнулась  в  бік  Андрія  і  його  жерло  майже  прямою  наводкою  виригнуло  полум’ям.  Снаряд  розірвався  біля  самої  цегляної  стіни.  Її  виступи  захистили  Андрія  від  вірної  загибелі.  Він  блискавично  пірнув  в  отвір,  не  встигши  навіть  його  закрити  кришкою,  і  впав  в  тунель,  до  того  ж  осколком  йому  сильно  розсікло  долоню  правої  руки.  З  рани  юшила  кров.  Ще  два  снаряди  вдарили  по  стіні  і  повністю  її  зруйнували.  Зверху  посипався  щебінь  і  на  отвір  впали  рештки  стіни.  Вибратися  через  нього  назовню  вже  було  неможливо.
Наташа  при  світлі  ліхтарика  перев’язала  Андрію  руку.  Попросила,  щоб  він  поворушив  пальцями.  Андрій  попробував,  але  пальці  не  слухалися.  Наташа  подумала,  що,  напевно,  потрібно  хірургічне  втручання,  потрібно  в  госпіталь.  
В  глибині  тунелю  вони  чули,  що  гуркіт  наростав,    танки  були  вже  майже  поруч.  Потім  гуркіт  почав  віддалятися.  Через  декілька  хвилин  почувся  страшенної  сили  вибух.  Неначе  землетрусом  струсонуло  землю.  Задвигтіли  стінки  каналізаційного  проходу.  Було  чути,  як  майже  поряд  падають  з  гуркотом  стіни  і  перекриття.      
–  Підірвали  термінал,  -  крикнув  Андрій  на  вухо  Наташі.  Почав  знову  наближатися  шум  моторів  танків.  Один  танк,  здається,  зупинився  біля  них.  Почулися  команди,  з  тупотом  над  ними  пробігло  багато  людей.
Андрій  з  Наташею  присіли  на  ящики,  і  дівчина  злякано  притислася  до  воїна.  Андрій  знову  включив  ліхтарик.  На  дні  тунелю  тускло  виблискували  під  світлом  ліхтарика  калюжки  вонючої  рідоти.  Він  попробував  зв’язатися  з  командиром  по  портативній  рації,  але  почув  тільки  шум  і  тріскіт.  Зв'язок  глушили.
   –  Ти  почекай  тут,  Наташо,  -  сказав  Андрій.  –  Я  узнаю,  як  там  наші.
Через  хвилинку  він  вернувся.  
 -  Не  пройти.  Тунель  завалений.  –  стривожено  сказав  Андрій.    –  Потрібно  скоріш  звідси  вибиратися.  
Вони  заспішили  в  бік,  протилежний  від  терміналу.  Треба  було  відійти  якомога  далі.  Андрій  добре  знав,  що  противник  шукатиме  люки  і  буде  закидати  тунелі  гранатами  з  якимось  удушливим  газом.
 Вони  йшли  довгенько.  По  дорозі  Андрій  запитав  Наташу:  
-  Скажи,  Наташо,  якщо  не  секрет,  чому  раптом  командир  вирішив  відправити  тебе  назад?  
 -  Не  знаю.  Він  якось  дивно  на  мене  дивився.  Потім  спитав,  чи  є  в  мене  діти.  Я  відповіла,  що  в  мене  дівчинка.  Він  відразу  віддав  наказ,  щоб  я  верталася.
 -  А  скільки  твоїй  дитині  років?
 -  Три  роки.
 -    Маленьке  ще.
 -  Так.  Вона  зараз  у  мами  на  селі.  Батька  в  мене  немає.  Тяжко  хворів  і  помер  зовсім  молодим.  От  зароблю  грошей,  куплю  квартиру  в  місті,  будемо  з  дочкою  жити  там.  Моя  сестра  давно  мене  кличе  до  себе,  вона  живе  у  місті.  Та  за  мамою  потрібно  придивлятися.  Я  часто  до  неї  їжджу.    Щось  останнім  часом  хватає  її  серце.  А  свою  хату  вона  покидати  не  хоче.
 -  А  твій  чоловік  де  працює?
 -    В  мене  немає  чоловіка.  Я  навіть  не  розписана.  Після  дев’ятого  класу  поїхала  в  місто  вчитися  на  медсестру.  Наївна,  недосвідчена.  Примітив  один  мене,  підкотив,  облесний  такий,  робив  подаруночки,  клявся  в  коханні  і  все  вимагав  доказів  мого  кохання.  А  потім  кудись  зник.  Це  я  зараз  розумію,  що  той  хто  любить,  ніколи  не  буде  вимагати  доказів  кохання.  
 -  Я  тобі  співчуваю,  Наташо.  Я  тобі  одне  можу  сказати,  з  хлопцями  треба  бути  обережним.  У  багатьох  спотворене  ставлення  до  дівчат.  Дівчина  для  таких  –  телиця.  Відповідальності  ніякої.  І  вірити  на  слово  нікому  ніколи  не  треба.  
 -  Твоїми  вустами  та  мед  пити.  І  де  ти  був  раніше,  щоб  мене  надоумити?  Краще  розкажи  щось  про  себе.
 -    Розповідати  немає  що.  Нічого  особливого.  Я  –  дитбудинівський.  Де  мої  батьки,  що  за  батьки,  ніхто  не  знає.  Тільки  кулончик  на  шиї  залишився,  як  згадка,  напевно,  про  маму.  Теж  після  дев’ятого  поступив  у  будівничий  технікум,  працював  на  різних  будівництвах.  В  зону  бойових  дій  прийшов  недавно,  добровольцем.  Як  говорив  герой  кінофільму  «Біле  сонце  пустині»    Верещагін:  «Мені  за  державу  прикро».  Наречена  у  мене  є.  Звуть  її  Іриною.  Брюнетка,  гарна.  Топ-модель.  Але  характер  гострий,  як  бритва.  Ну,  ще  що  можна  сказати?  Дуже  люблю  читати.  Наташа,  ти  замітила,  чого  ми  з  тобою  один  одному  душу  виливаємо?  Мені  здається,  це  у  людей  завжди  так  перед  смертельною  небезпекою.  
Андрій  зрідка  освітлював  ліхтариком  тунель.  Та  ось  дорогу  їм  перегородила  решітка.  Це  був  кінець  тунелю.  Вонюча  рідина  сягала  їм  вже  по  коліна.  Біля  решітки  вгору  вели  металічні  східці  і  зникали  у  круглому  отворі.  Очевидно,  це  був  вихід  до  останнього  люку.  Андрій  поліз  східцями  першим,  Наташа  за  ним.  Андрій  попробував  було  лівою  рукою  відкрити  кришку,  але  як  не  силився,  не  зміг.  Він  зліз.  У  світлі  ліхтарика  біля  решітки  побачив  приставлений  до  стінки  тунелю  шматок  товстої  арматури  з  загостреним  кінцем.  «Це  те,  що  нам  потрібно»,  -    подумав  Андрій.  Він  вставив  загострений  кінець  у  виїмку  люка,  і  лівою  рукою,  а  Наташа  двома  руками,  одночасно  потягнули  другий  кінець  арматури  вниз,  і  кришка  повільно.  нехотя  зрушилася  з  місця.  Андрій  натиснув  плечем  на  неї,  і  посунув  її  вбік.  На  кришці  була  земля,  яка  вже  встигла  зарости  травою.  Очевидно,  її  давно  не  відкривали.  Андрій,  висунув  голову  з  отвору  і  оглянувся.  
Ще  стояла  навколо  ніч.  Небо  очистилося  від  хмар  і  засяяло  зорями.  Недалеко  світліло  невелике  водосховище,  це  був  відстійник.  З  боку  аеропорту  доносився  шум  двигунів  танків  і  чути  було  поодинокі  вибухи  і  автоматні  черги.  Раптом  Андрій  побачив  спалахи  ліхтариків,  почув  кроки  і  голоси.  Розтягнувшись  ланцюжком  по  полю  йшли  солдати  і  прочісували  підходи  до  аеропорту.  Рука  Андрія  звично  потягнулася  до  автомата,  але  тут  же  опустилася.  Розпочати  бій  одному  з  великою  кількістю  противника,  та  ще  і  пораненому,  це  означало,  загинути  самому,  втратити  Наташу  і  не  виконати  наказ  командира.  Добре,  він  відведе  її  до  наших  і  відразу  повернеться  назад  з  підкріпленням.  Андрій  втягнув  голову  в  отвір  і  прикрив    його  кришкою.  На  щастя,  земля  навколо  кришки  густо  заросла  бур’яном.  Промінь  ліхтарика  тільки  сковзнув  по  траві  і  переметнувся  далі.  Коли  солдати  відійшли  подалі,  Андрій  допоміг  Наташі  вибратися,  і  вони  пригинаючись,  побігли  мимо  валу  відстійника  в  лісопосадку.  Там  вони  впали  на  траву,  і  відсапуючись,  Андрій  сказав:  
-  Ще  кілометра  три  і  почнеться  наша  зона.
Вони  перебігли  ще  через  одне  поле.  Де-не-де  на  ньому  росли  соняшники.  Очевидно,  вони  виросли  з  опалого  насіння,  так  як  на  цьому  полі  давно  нічого  ніхто  не  саджав.  Спустилися  вниз  в  балочку,  на  дні  якої  протікала  невеличка  річечка,  схожа  на  струмок.  Вона  майже  вся  заросла  очеретом.  Вони  влізли  у  воду  і  позмивали  з  одежі  прилиплий  бруд.  Вже  починало  світати.  Андрій  сказав:  
- Далі  прийдеться  йти    по  шосе,  бо  земля  навколо  нього  замінована.  Але  це  вже  наша  територія.  Тим  не  менше,  тут  часто  бувають  в  засідці  ворожі  снайпери.  Тому,  Наташо,  надінь  мій  бронежилет  на  всякий  випадок.
     І  Андрій  допоміг  Наташі  надіти  бронежилет.  
 –  А  як  же  ти?  –  запитала  Наташа.
 -  А  мене  куля  не  бере.  Правда,  інколи  трішки  осколки,  -  засміявся  Андрій.  Він  не  втрачав  почуття  гумору  навіть  у  важких  ситуаціях.
Вони  обережно  вибралися  на  шосе  і  заспішили  по  ньому.  Вдалині  засірів  блокпост,  заставлений  бетонними  блоками  і  мішками  з  піском.  Зліва  і  справа  нього  протяглися  окопи.  Андрій  перемовився  по  рації  з  командиром  блокпосту.  Стало  зовсім  видно.  Вранішні  промені  сонця  вже  освітили  зелені  лісопосадки,  поля,  засіяні  пшеницею  і  ячменем.  Край  дороги  був  наче  застелений  ніжно-фіолетовими  розсипами  безсмертників.  Співав  жайворонок.    Зовсім  не  вірилося,  що  йде  війна.  
Андрій  йшов  дуже  швидко  і  весь  час  підганяв  Наташу.  Тепер  Наташа  роздивилася  Андрія.  Як  на  її  думку,  надзвичайно  вродливий  юнак.  Вона  замітила,  що  Андрій  весь  час  стривожено  дивиться  вгору  на  небо.  А  воно  було  таке  мирне,  голубе  і  гарне.  Повільно  по  ньому  пропливали  білосніжні  хмарки.  Блокпост  був  вже  зовсім  близько,  було  видно,  як  махали  звідти  до  них  привітно  руками  воїни.  Раптом  Андрій  показав  на  темну  точку  в  небі  і  крикнув:
 -  Безпілотник.
В  повітрі  щось  засвистіло.  Андрій  штовхнув  Наташу  у  воронку,  що  була  на  краю  дороги  і  впав  на  неї,  закривши  її  своїм  тілом.  Майже  в  ту  ж  мить  поряд  з  ними  розірвався  снаряд.
Стріляючи  з  автоматів  і  кулеметів  солдати  з  блокпоста    прогнали  безпілотника,  а  гаубичними  пострілами  у  відповідь  змусили  замовчати  артилерію  противника.  Кілька  воїнів  підбігло  до  Наташі  з  Андрієм.  Вони  допомогли  Наташі  піднятися,  слава  богу,  її  не  зачепило.  А  Андрій  лежав  недвижимо,  його  тіло  було  в  декількох  місцях  пробито  осколками,  лоб  розсічений,  по  захисній  камуфляжній  одежі  стікала  кров.  Воїни  на  носилках  обережно  перенесли  Андрія  до  блокпосту  і  по  рації  визвали  вертоліт.  Наташа    ножем  розрізала  Андрієву  одежу  і  накладала  пов’язки,  зупиняла  кровотечу,  робила  протишокові  ін’єкції.
Через  двадцять  хвилин  в  небі  застрекотіло  і,  пригинаючи  вітром  від  гвинтів  верхів’я  дерев,  прямо  на  шосе  біля  блокпосту  сів  вертоліт.  Не  виключаючи  двигуна,  забрав  пораненого  і  злетів  у  повітря.  Наташа  полетіла    також.  
У  госпіталі  Андрія  відразу  поклали  на  операційний  стіл.  Операція  тривала  дуже  довго.  Наташа  весь  цей  час  сиділа  біля  операційної  і  чекала.  Дивлячись  на  білі  стіни  коридору,  вона  болісно  роздумувала  і  задавала  собі  запитання,  на  які  не  могла  дати  відповідь.  Чому  молодий  незнайомий  їй  хлопець  всю  дорогу  її  так  опікав?  Чому  він  віддав  їй  свій  бронежилет?  Чому  він  захистив  її  від  осколків  своїм  тілом,  і  сам  майже  не  загинув  і  залишиться,  напевно,  на  все  життя  інвалідом?  Він  же  міг  стрибнути  у  сусідню  воронку.  Він  же  сам  такий  вродливий  і  очі  в  нього  гарні.  Вона  у  великому  боргу  перед  ним.  
Наташа  перебирала  документи  Андрія,  вдивлялася  у  фотографію  його  дівчини.  Дійсно,  витончена  гарна  брюнетка,  але  який  у  неї  холодний  погляд.  На  тильній  стороні  фотографії  був  напис:  «Андрію  від  Ірини».  Серед  документів  був  невідправлений  незаклеєний  конверт  з  її  адресою.  Наташа  подумала,  що  необхідно  повідомити  Ірину  про  те,  що  Андрія  поранило.  Нехай  приїде,  посидить  біля  нього.  Це  надасть  Андрію  сили  і  буде  великим  стимулом  для  одужання.  Вона  вирвала  з  блокноту  листок,  описала  останні  події  і  попрохала  Ірину  якомога  швидше  приїхати  в  госпіталь.  Вклала  аркуш  у  конверт,  заклеїла  його,  і,  вибігши  на  вулицю,  кинула  лист  у  поштову  скриньку.
Нарешті  операція  закінчилася  і  її  запросив  до  себе  в  кабінет  хірург.  Він  був  немолодий,  вже  зовсім  сивуватий  і  виглядів  дуже  стомлено.
 -  Важка  операція.  Повезло  хлопцю.  Життєво  важливі  органи  не  зачепило.  Організм,  молодий  і  здоровий,  витримав  операцію,  -  сказав  хірург,  висипаючи  на  стіл  перед  Наташею  п’ять  осколків.    –  Візьми  на  пам'ять.  Один  осколок  пройшов  зовсім  близько  біля  серця.  Злегка  зачепило  диск  хребта.  Розірвало  сухожилля  лівої  ноги.  Буде  кульгати.  Шрам  залишиться  на  лобі  назавжди.  Ми,  звичайно,  все  вправили,  зашили.  Кілька  місяців  не  зможе  ходити,  поки  не  відновиться  функція    хребта.  Повне  відновлення  хребта  залежить  від    послідовних,  довготривалих,    спеціальних  процедур.  Через  місяць  ми  зобов’язані  будемо  його  виписати.  Заявку  на  інвалідну  коляску  ми  подамо.  Призначимо  інвалідність  першої  групи.  Це  все,  що  я  можу  для  вас  зробити.  Ти  хто  йому,  дружина  чи  сестра?
 -  Яка  різниця,  хто  я  йому!  Це  грає  якусь  роль?  Він  круглий  сирота,  рідних  у  нього  немає.  Я  буду  його  тут  доглядати,  -  твердо  відповіла  Наташа.  Хірург  уважно  подивився  на  неї  і  повільно  промовив:
 -  Ну,  що  ж!  Справа  житейська.
Наташа  влаштувалася  в  госпіталі  санітаркою,  а  згодом  ще  і  на  пів  ставки  медсестрою.  Весь  вільний  час  вона  сиділа  біля  Андрія,  витирала  йому  пошерхлі  губи  мокрою  марлечкою,  поїла,  кормила  його  з  ложечки,  прибирала  біля  нього.  Виконувала  всі  процедури,  які  йому  призначали.  Коли  Андрію  стало  легше,  Наташа  показала  йому  осколки,  що  витягнули  з  його  тіла.  Андрій  і  тут  пожартував,  що  везе  йому  на  осколки.
Згодом  Наташа  узнала,  що  противник  таки  підірвав  термінал.  Андрій  тоді  правильно  це  визначив.  Всі  кіборги  загинули.  Тих,  що  були  нагорі,  привалило  під  час  вибуху,  тих,  що  встигли  сховатися  в  бункері,  закидали  гранатами.  Андрій  –  єдиний  кіборг,  що  залишився  живим.
Через  два  тижні  приїхала  Ірина.  Вона  ввійшла  в  коридор  госпіталю  висока,  тонка,  струнка,  одягнена  за  останнім  словом  моди  і  наповнила  його  тонким  запахом  французьких  духів.  На  неї  всі  оглядалися.  Ірина  відразу  переговорила  з  хірургом    і  зайшла  в  палату  до  Андрія.  Біля  його  ліжка  на  стільчику  сиділа  Наташа.  Побачивши  Ірину,  вона  відразу  підхопилася,  запропонувала  стільчик  Ірині  і  хотіла  вийти,  але  та  жестом  зупинила  її.  Наташа  присіла  на  край  ліжка.  
В  Андрія  сяяли  очі,  непораненою  лівою  рукою  він  схопив  долоню  Ірини  і  ніжно  її  гладив.  Ірина  подивилася  на  бліде  перев’язане  обличчя  Андрія  і  не  змогла  поцілувала  його.  Вона  сказала,  що  була  у  хірурга,  він  її  про  все  проінформував,    що  в  неї  зовсім  ні  на  що  немає  часу,  що  через  два  дні  вона  в  складі  групи  летить  в  Париж  на  представлення  високої  моди,  і,  можливо,  там    залишиться.  
 –  Поправляйся,  -  кинула  вона  Андрію,  і,  не  поцілувавши  його  на  прощання,  швидко  вийшла.
Наташа  побігла  за  нею  і  догнала  її  вже  біля  самого  виходу.  
 -  Ірино,  -  сказала  вона,  хвилюючись.    –  Будь-ласка,  відміни  поїздку,  посидь  біля  Андрія.  Він  так  потребує  твоєї  присутності,  він  буде  такий  радий,  він  швидше  видужає.
Ірина  зміряла  її  холодним  поглядом  і  презирливо  проказала:  
 –  Це  ти  та  сама  медсестра,  яку  спасав  Андрій?  Мені  хірург  розповідав.  А  тепер  настала  черга  тобі  його  спасати.  -    З  металевим  притиском  вона  прошипіла:  -  І  не  лізь  в  чуже  життя,  малявка!  Щоб  більше  ніяких  листів  і  дзвінків  не  було.  -  Потім  підняла  вгору  тонкі  брови  і  здивовано  мовила:  
 -  Чи  може  ти  в  нього  втюрилася?  В  нього  багато  раніше  дуреп  влюблялося.  То  я  його  тобі  дарую.  Безкоштовно.  Можеш  не  дякувати.
Ірина  різко  крутнулась  на  високих  каблуках  і  швидко  пішла  геть.  Наташа  спантеличено  повернулася  назад  у  палату  до  Андрія.  Його  лице  стало  ще  білішим.  
– Не  переживай,  Андрію,  -  нарочито  життєрадісно  мовила  Наташа.    –  Ось,  побачиш,  злітає  у  Париж,  і  потім  обов’язково  повернеться.  Треба  тільки  мати  терпіння.  До  такого,  як  ти,  неможливо  не  повернутися.
– Ні,  не  повернеться.  Я  її  добре  знаю.  –  неприродним  тремтячим  голосом  відповів  Андрій.  Він  силою  волі  подавив  у  собі  хвилювання,  і  далі  вже  говорив  більш  спокійно,  тільки  його  непоранена  рука  щосили  стискала  край  простирадла:    -  Що  я  не  розумію,  що  у  такої  красуні  був  тимчасовим.  Не  трапиться  кращий,  зостануся,  а  трапиться,  ну  пробач,  друже,  стань  в  сторону.  У  неї  холодний  обачливий  розум,  ну,  а  я,  як  хлопчисько,  закохався.  Вона,  топ-модель,  яка  привикла  жити  шикарно,  привикла,  щоб  виконували  всі  її  примхи,  буде  доглядати  все  життя  інваліда?  Та  це  просто  смішно.  Вона  і  приїхала  сюди  тільки  за  тим,  щоб  взнати,  чи  настільки  все  серйозно,  і  остаточно  порвати  всі  стосунки.  Ти  ж  знаєш,  що  вона  спочатку  завітала  до  хірурга,  а  потім  до  мене.  Раніше  в  її  очах  я  мало  бачив  кохання,  а  тепер  в  них  зовсім  його  не  було,  хіба  що  трохи  жалю  за  потраченим  часом.
Наташа  сиділа  біля  Андрія,  слухаючи,  дивилася  на  нього  і  думала:  «Від  такого  гарного  юнака  відмовилася  наречена.  Ну,  й  туди  її  дорога.  А  мені  він  дуже  подобається.  Він  такий  розумний,  вміє  правильно  аналізувати  ситуацію.  Він  зовсім  не  схожий  на  інших  хлопців.  Ввічливий,  тактичний.  Не  впадає  в  паніку.  Відповідальний.  Вміє  терпіти  біль.  Я  не  чула  від  нього  навіть  стогону.  А  як  він  мене  спасав?  Ні,  я  його  ніколи  не  залишу,  я  заберу  його  до  себе,  хто  мені  щоб  не  говорив,  щоб  мені  це  не  коштувало».
Та  біда  ніколи  не  приходить  одна.  Подзвонила  сестра  і  повідомила  страшну  звістку.  Раптово  померла  мама.  Наташа  поїхала  в  рідне  село  на  похорони.  
Похорони  для  самих  близьких  і  рідних,  це  не  тільки  страшна  трагедія,  коли  ти  вже  майже  не  бачиш  білого  світу,  коли  в  тебе  розколюється  на  частини  голова,  і  ти  весь  час  обливаєшся  гіркими  сльозами,  а  потім  настає  такий  стан,  коли  треба  плакати,  а  ти  вже  не  можеш,  спазмами  здавлює  горло  і  ти  ні  звуку  не  можеш  з  себе  видавити,  напічкуєш  себе  заспокійливим  і  спазмолгонами.  
Це    ще  і  тяжкий  труд.  Незважаючи  на  велике  горе,  потрібно  бігати,  їздити,  крутитися,  домовлятися  про  домовину  і  хрест,  з  мужиками,  щоб  викопали  могилу  на  цвинтарі,  брати  в  районній  лікарні  довідку  про  смерть,  прохати    сусідів,  щоб  допомагали  готовити  обід,  купувати  похоронні  вінки,  і  ще  робити  безліч  всяких  справ.  Потім  ледве  йти,  хитаючись,  за  домовиною,  проводжаючи  маму  в  останній  шлях,  не  стримуючи  ридання,  а  мама  лежить  в  домовині,  як  жива.  І  ти  плачеш,  бо  якщо  не  виплачешся  зараз,  потім  буде  ще  гірше.  І  думаєш,  як  це  несправедливо,  що  Господь  забирає  на  той  світ  найкращих,  безгрішних,  працьовитих  людей!  
На  другий  день  сусідка  розповідала  сестрам,  що  вона  сиділа  на  лавочці  біля  тину,  а  мимо  проходила  їх  мама,  несла  всього  лиш  пів  відерця  води  з  вуличного  крану,  а  позаду  бігла  за  нею  Катюшка.  Мама  присіла  поряд  і  сказала:  
-  Щось  мені  дуже  важко  стало.  Відпочину  трішки.
І  раптом  похилилась.  Я  до  неї.  Кажу,  Уляно,  Уляно,  що  з  тобою?  Вона  не  відповідає.  Збіглися  сусіди,  визвали  фершалку.  Та  послухала  серце,  і  розвела  руками.  Але  зробила  укол.  Повезли  в  район.  Там  лише  підтвердили:  зупинка  серця.  Отак,  була  людина,  нема  людини,  царство  їй  небесне!  Сусідка  перехрестилася.
Перед  від’їздом  з  села,  Олена,  Наташчина  сестра,  розсудила  просто  і  мудро:  
-  Катюшку  я  тимчасово  забираю  до  себе,  поки  ти  владнаєш  свої  справи.  Будинок  продаємо  і  купляємо  тобі,  Наташо,  кімнатку  в  комуналці,  я  вже  давно  намітила  одну,    внесла  заставу.  Той  будинок  недалеко  від  мого,  то  будемо  поряд  жити.  Роботу  тобі  підшукаємо.  Катюшку  в  дитячий  садочок  оформимо.  Якось  будемо  жити.  А  там,  як  бог  дасть.
Наташа  обняла  сестру,  поцілувала  її  і  сказала:  -  Оленко!  Я  не  знаю  як  тобі  дякувати,  ти  в  мене  золото.  -    Але  потім  зітхнула:  -  Тільки  знаєш,  я  не  одна.
- Ти  що,  знайшла  собі  чоловіка?  –  здивовано  запитала  Олена.
- Вважай,  що  так.    І  Наташа  розповіла  все  про  Андрія,  і  що  вона  забере  його  з  собою  обов’язково.
Олена  побагровіла:  -  Що  ти  собі  думаєш?  Ти  навішала  вже  маля  на  себе,  та  ще  і  інваліда  хочеш?  Один  раз  обпеклася,  та  ще  другий  раз  хочеш?  Ти  ж  собі  вкінець  життя  зіпсуєш!  Я  впевнена,  ти  собі  ще  нормального  чоловіка  зможеш  знайти.  Митю,  скажи  їй  ти,  бо  я  вже  не  можу.
Дмитро,  Оленин  чоловік,  повністю  підтримував  свою  дружину:
 –  Справді,  Наташо.  Треба  ж  слухатися  старшу  сестру.  Вона  тобі  бажає  лише  добра.
- Я  вас  усіх  дуже  люблю,  мої  рідні.  Але  своє  життя  я  будуватиму  так,  як  вважатиму  за  потрібне.  –  відрізала  Наташа.
- Ну,  то  як  знаєш.  Ми  тебе  попередили.  Щоб  потім  ти  не  жалкувала.,  -  ображено  відповіла  Олена.  Вона  знала,  що  Наташчин  характер  не  перепреш  і  більше  нічого  не  говорила.
Пробіг  місяць,  Андрія  виписали  з  госпіталю.  Наташа  тоном,  що  не  допускав  ніякого  заперечення,  сказала  йому:
 -  Я  забираю  тебе  з  собою.
Андрій  відповідав  їй  точно  так  як  Олена:  
- Я,  звичайно,  радий.  Але  ти  добре  подумала?  У  тебе  ж  все  життя  попереду.  Це  ти  зразу  так,  поки  молода,  на  хвилі  емоцій.  А  потім  тобі  все  надокучить.  І  зі  мною  возитися,  і  побутові  нелади.
- Я  дуже  добре  подумала,  і  давно  все  для  себе  вирішила.  Я  добре  пам’ятаю,  як  ти  мене  рятував.  Я  ніколи  собі  не  простила  б,  якщо  залишила  б  тебе  в  будинку  інвалідів.  Це  треба  бути  останньою  тварюкою.
Кімнатку  в  комуналці  Наташа  розділила  занавісками  на  три  частини.  В  першій  частині  розмістилася  Наташа  з  Катюшою.  Там  були  невеличкий  розкладний  диванчик,  ліжечко  для  Катюші,  невеличкий  столик  з  шухлядами,  дзеркало  над  ним  і  шафа  для  одягу.  Друга  частина  служила  одночасно  вітальнею  і  їдальнею.  В  ній  посередині  стояв  тільки  столик  з  чотирма  стільчиками.  В  третій  частині  жив  Андрій.  Тут  була  канапа,  на  якій  він  лежав  та  інвалідна  коляска.  
Маленька  Катюша,  викапана  друга  Наташа,  настільки  вона  була  на  неї  схожа,  побачивши  Андрія,  підійшла  до  нього  і  запитала:  
- Ти  мій  тато?
- Так,  я  твій  тато,  -    відповів,  ніяково  посміхаючись  Андрій.  Наташа,  слухаючи  цю  розмову,  похитала  головою,  але  нічого  не  сказала,  хоча  ця  відповідь  для  неї  була  дуже  приємною.
Наташа  влаштувалася  медсестрою  в  лікарні,  Катюшу  віддала  в  дитсадок.  Наполегливо  виконувала  всі  настанови  лікарів  відносно  Андрія,  масажі,  уколи,  розтирання,  таблетки.  Рани  зажили,  але  ще  боліла  спина,  та  на  ноги  не  міг  зводитися,  вони  боліли  та  терпли.
Сусідка  по  комуналці,  Ольга,  молода,  весела,  товариська,  повненька    дівчина,  відразу  прибігла  до  них  знайомитися,  поцілувала,  підняла  й  підкинула  вгору  Катюшу,  розпитала,  що  болить  у  Андрія.  Коли  вона  почула,  що  спина  і  ноги,  відразу  сказала:    
- Це,  напевно,  диски  хребта  зрушені  з  місця.
- Ми  багато  разів  робили  знімки.  Нічого  не  виявлено,  -  відповіла  Наташа.  
- А  воно  не  завжди  може  показати.  Бувають  такі  випадки,  що  ні  лікарі,  ні  апаратура  нічого  не  можуть  сказати,  прищемило  десь  злегка  нерв,  і  все.
- А  звідки  це  ти  знаєш?
- У  нас  в  селі,  звідки  я  родом,  живе  один  знахар,  він  вправляє  людям  хребці.  Буває,  один  чоловік  різко  піднімає  важкий  мішок  і  зрушує  собі  спину,  другий  падає  з  горища,  третього  коняка  копитом  вдарить,  четвертий  на  рівному  місці  посковзнеться  і  падає,  травмуючи  хребет.  О,  скільки  різних  випадків  буває.
Наташа  задумалася:  «Потопаючий  хапається  за  соломинку.  Треба  все  випробувати,  а  раптом  на  щось  натрапимо.»
Через  декілька  днів  вона  з  Ольгою  повезли  Андрія  в  село  до  знахаря.  Тільки  Ольга  потребувала,  щоб  Андрій  надів  військову  форму.  
 –  Для  чого?  –  здивувалася  Наташа.  
 –  Там  узнаєш.
І  дійсно,  коли  вони  приїхали  в  село,  біля  будинку  знахаря  була  довжелезна  черга.  Деякі  говорили,  що  по  декілька  днів  чекають.  
 –  Почекайте  мене  тут,  -  сказала  Ольга  і  зникла  в  будинку.  Через  декілька  хвилин  вона  вийшла  і  сказала:
 -  Вези  його  сюди.
 Наташа  підкотила  коляску,  і  разом  з  Ольгою  ввела  Андрія  всередину.  Людям  Ольга  пояснила,    що  цей  юнак  з  фронту,  що  дід  Афанасій  дозволив  його  пропустити  без  черги.  Люди  в  черзі  зашуміли,  що  вони,  звичайно,  не  проти,  бо  людина  на  війні  поранена.
Дід  Афанасій,  з  довгою  білою  бородою,  колишній  фельдшер,  сидів  біля  плоскої  канапи.  На  неї  поклали  Андрія.  Чутливі  довгі  пальці  знахаря  забігали  по  хребту  Андрія,  як  пальці  знаменитого  музиканта  по  клавішам  рояля.  При  цьому  дід  бурмотав  якісь  нерозбірливі  слова.  Раптом  пальці  його  лівої  руки  зупинились  біля  однієї  точки,  і  ребром  правої  долоні  дід  Афанасій  акцентовано  вдарив  по  цій  точці.  Андрій  ойкнув  від  різкої  болі.  Знахар  задоволено  підвів  голову.
 –  На  все  воля  божа,  -  прорік  він.  Брати  гроші  за  маніпуляцію  дід  Афанасій  категорично  відмовився.  
 –  Я  бачив  шрами  на  його  тілі.  Він  уже  сповна  заплатив  нам  усім.  Ідіть  з  миром  діти  і  будьте  здорові.
Коли  вони  вийшли,  Наташа  сказала:  
-  Дивний  дід.  Він  неначе  чаклун  з  казки.    
- Так,  дивний.    –  відповіла  Ольга.  -  Такі,  як  він  рідкість,  а,  можливо,  таких  і  зовсім  немає.  Він  побудував  у  селі  школу,  церкву,  лікарню,  асфальтову  дорогу.  Він  весь  час  говорить,  що  гроші  з  собою  на  той  світ  не  забере,  він  їх  залишить  у  селі.  І  таки  лишає.
Неймовірно,  але  знахар  допоміг.  Буває  ж  таке.  З  кожним  днем  Андрію  ставало  легше.  Все  менше  боліла  спина,  все  менше  боліли  і  терпли  ноги.  Він  уже  міг  самостійно  робити  кілька  кроків.  І  чим  більше  він  видужував,  тим  більше  він  відчував  спрагу  до  знань,  до  літератури.  Андрій  почав  багато  читати.  Наташа  не  встигала  носити  йому  з  бібліотеки  книги.  Він  перечитав  майже  всю  класику  вітчизняної  і  зарубіжної  літератури,  майже  всі  шедеври  сучасної  літератури.  Особливо  йому  подобалися  твори  Паустовського.
Багато  разів  перечитував  Тараса  Шевченка.  Яка  людина!  Він  міг  би  жити,  розкошувати.  Його  талантів  на  себе  сповна  вистачило  б.  А,  ні.  Не  міг  він  спокійно  дивитися  на  рабське  життя  простих  людей.  Як  Прометей,  вибрав  мученицьке  життя.  На  каторгу  пішов  із-за  них.  Писав,  неначе  дивлячись  на  сотні  років  вперед:
«Ми  в  раї  пекло  розвели.»
А  в  поемі  «Сон»,  як  він  сказав:
«Та  отечество  так  любить,
Так  за  ним  бідує,
Так  із  його  сердешного,
Кров,  як  воду  точить!..
А  братія  мовчить  собі,
Витріщивши  очі!
Як  ягнята:  «Нехай,  каже,
Може  так  і  треба».

А  Іван  Франко?  Скільки  років  назад  жив,  а  написав  неначе  про  його  Ірину:
«Ой  ти,  дівчино,  з  горіха  зерня,
Чом  твоє  серденько  –  колюче  терня?

Чом  твої  устонька  –  тиха  молитва,
А  твоє  слово  остре,  як  бритва?

Чом  твої  очі  сяють  тим  чаром,  
Що  то  запалює  серце  пожаром?»
Андрій  заставив  Катюшу  вивчити  вірш  Павла  Тичини  «А  я  у  гай  ходила»,  і  з  задоволенням  слухав,  як  вона,  стоячи  вечором  біля  столу  у  вітальні,  злегка  гаркавлячи,  співуче,  протяжно  декламувала  Наташі:
«А  я  у  гай  ходила  
По  квітку  ось  яку!
А  там  дерева  -    люлі.  
І  все  отак  зозулі:
Ку-ку!  Ку-ку!»
Наташа  слухала  Катюшку  і  сяючими  очима  дивилася  на  Андрія.
Кілька  разів  Андрій  перечитував  «Мартіна  Ідена»  Джека  Лондона.  І  кожен  раз  роман  потрясав  його.  «Яка  сила  волі,  духу,  яка  мужність  в  людини.  Яка  спрага  до  знань,  яке  бажання  вибитися  в  люди.  Мартін  Іден  був  же  спочатку  простою  людиною.  А  яких  досяг  висот!  Чому  ми  не  можемо  так?  Що  нам  не  вистачає?»  -  болісно  думав  Андрій.
 Він  став  аналізувати  своє  життя  і  прийшов  до  думки,  що  вже  згаяв  багато  дорогоцінного  часу.  В  школі  він  майже  не  вчив  уроки,  слухав  лише  те,  що  йому  було  цікаве,  в  технікумі  теж  вчився  абияк,  виїжджаючи  на  своїх  здібностях.  Потім  перебивався  на  всяких  роботах,  жив  сьогоднішнім  днем,  зовсім  не  задумуючись  про  майбутнє.  Жив  в  робочому  гуртожитку,  сидів  з  хлопцями  вечорами  в  барі,  відвідував  дискотеки,  одним  словом  прожигав  життя.  Познайомився  з  Іриною  на  показі  моди,  зачарувала  вона  його  своїми  чорними  жагучими  очима,  став  на  неї  втрачати  майже  всі  зароблені  гроші.
Багато  Андрій  передумав,  лежачи  на  лікарняному  ліжку.  Доля  в  одну  мить  перевернула  його  життя.  До  минулого  повернутися  неможливо,  хоча  б  тому,  що  він  майже  інвалід.  Наречену  він  втратив.  Отже,  потрібно  починати  нове  життя.  Але  як?  Крім  цього,  йому  було  дуже  незручно  висіти  на  шиї  у  Наташі.  Звичайно,  Наташа  йому  подобається,  вона  гарна  дівчина.  А  як  вона  про  нього  піклується!  Таку  ще  пошукати  треба.  Та  чи  зможе  він  коли-небудь  їй  віддячити?
Андрій  завів  для  себе  жорсткий  розпорядок  дня.  Вставав  о  п’ятій  годині  ранку.  Тихенько  ковиляв  у  душ,  щоб  не  розбудити  Наташу.  Виконував  лікувальну  гімнастику,  готував  дівчатам  сніданок.  Одівав  Катюшу.  Проводжав  своїх  дівчат  до  дверей,  на  прощання  їх  цілував  і  сідав  за  старенький  ноутбук,  який  йому  купила  на  ринку  Наташа.  На  новий  у  них  грошей  не  було.
Ще  під  час  читання  книг,  особливо  поезії,  у  нього  появилася  необхідність  виразити  ,  виплеснути  назовню  свої  думки  і  переживання  в  стислій  віршованій  формі.  Він  писав  вірші  спочатку  на  папері,  виправляв  їх,  перекреслював  строчки  і  зверху  надписував  нові,  збоку  надписував  римовані  слова,  звідки  вибирав  потрібну  риму,  на  цій  же  сторінці  швидко  писав  думки,  що  приходили  в  голову  під  час  написання  віршів.  Потім  друкував  їх  на  комп'ютері.  
 Він  поставив  собі  за  принцип,  писати  тільки  українською  мовою.  Приходилося  весь  час  перевіряти  в  словнику  сумнівні  слова,  чи  не  русизми.  Ні,  він  зовсім  не  проти  російської  мови,  це  велика  розвинена  могутня  мова.  Чим  більше  мов  ми  знаємо,  вважав  він,  тим  краще.  Але  він  хотів,  щоб  його  рідна  українська  мова  теж  стала  такою  ж  розвиненою  і  могутньою.  Андрій  часто  не  міг  висловити  свою  думку  з  усіма  невловимими  відтінками  на  українській  мові,  русизми  були  в  нього  в  крові.  Він  думав,  що  потрібно  збагачувати  українську  мову  новими  словами  з  життя,  не  боятися  вводити  побільше  синонімів  і  нових  слів  з  інших  мов.
Водночас  він  відчув  гостру  потребу  вчитися.  Він  позабував  вже  те,  що  і  знав:  як  правильно  писати  деякі  слова,  де  ставити  лапки́,  ко́му,  як  вводити  пряму  мову.  Але  це  ще  були  дрібниці.  Він  відчував  брак  і  загальних  знань  і  спеціальних.  Він  розумів,  для  того  щоб  добитися  чого-небудь  в  житті,  він  повинен  бути  в  першу  чергу  високоосвіченим,  високоінтелектуальним.  А  для  цього  потрібна  вища  освіта.
Андрій  вирішив  поступати  на  філологічний  факультет  державного  університету,  звичайно  на  заочне  відділення,  так  як  він  ще  ледве  ходив.  Заодно  умовив  Наташу  поступати  на  заочне  відділення  фармацевтичного  факультету  медичного  університету.
Тепер  кожен  день  для  них  став  напруженим.  До  екзаменів  залишалося  півроку,  потрібно  було  ретельно  готуватися.  Андрій  чітко  розподілив  на  кожен  день  об’єм  знань,  який  вони  повинні  були  вивчити.  Крім  цього  завів  спеціальну  систему  повторення  вивченого,  щоб  не  забувалося.  Наташі  прийшлося  тяжче,  вона  цілий  день  була  на  роботі,  і  тільки,  майже  вечором,  забравши  дитину  з  дитсадка,  приїжджала  додому.  Їй  прийшлося  в  лікарні  між  процедурами  зубрити  матеріал.  Вільного  часу  абсолютно  не  було.  Виручало  лише  те,  що  Наташа  вчилася  в  школі  і  в  медучилищі  старанно,  майже  на  відмінно,  і  тому  швидко  і  легко  відновлювала  набуті  знання  в  пам’яті.  
Коли  дівчата  приїжджали  додому,  їх  вже  чекала  вечеря,  яку  готував  Андрій.  Під  час  вечері  Андрій  читав  їм  свої  вірші,  розповідав  анекдоти,  жартував.  Всі  сміялися,  і  мала  Катюша  теж,  хоча  нічого  не  розуміла.  Після  вечері  Наташа  часто  від  втоми  прямо  звалювалася  спати.  Андрій  ще  возився  з  Катюшею,  читав  з  нею  книжечки,  грався  і  потім  теж  вкладав  її  спати.
Коли  вони  поступили  у  вузи,  привітати  їх  з  величезним  тортом  і  пляшкою  сухого  вина  прийшла  Ольга.  Піднімаючи  тост,  вона  весело  сказала:  
                 -  За  вас,  друзі!  Заздрю  вам  по  доброму.  Ви,  знаєте,  а  я  би  так  не  змогла.  Якщо  витримаєте,  виб’єтеся  в  люди.
- Давай  з  нами,  -  пропонувала  Наташа.
                 -  Ні,  вибачайте,  але  я  не  до  навчання.  Я  з  глузду  поки-що  не  з’їхала,  -  сміялася  Ольга.
Ольга  неначе  у  воду  дивилася.  Почалися  ще  напруженіші,  ще  тяжчі  дні.  Потрібно  було  проробляти  незнайомий  матеріал,  бувати  на  установочних  сесіях,  виконувати  контрольні,  здавати  екзамени,  а  Наташі  ще  і  працювати.  Порою  Наташа  так  стомлювалася,  так  все  їй  набридало,  що  вона  подумувала  все  кинути  до  бісів  собачих.  Але  дома,  дивлячись  у  гарні  Андрієві  очі,  до  неї  неначе  перетікала  його  невгомонна  енергія,  і  тоді  у  неї  відлягало  від  серця,  і  вона  знову  поринала  у  цю  жорстку  щоденну  круговерть.
Але  тяжко  працювати,  це  ще  було  півбіди.  Найбільше  по  них  била  нестача  грошей.  Їх  рішуче  на  все  не  вистачало.  Потрібно  було  заплатити  за  комунальні,  за  дитсадок,  за  ліки  для  Андрія,  за  продукти.  Велику  частину  грошей  пожирали  вузи.  Пільги,  які  отримував  Андрій,  як  учасник  бойових  дій,  справу  не  врятовували.  А  оббивати  пороги  воєнкомату  та  державних  установ  він  не  хотів.    «Країні  і  без  мене  важко,»  -  говорив  Андрій  Наташі.  
Інколи,  зустрічаючись  з  Наташею  і  вислуховуючи  її  скарги,  сестра  Олена  говорила:  
-  Я  тебе  попереджувала,  я  ж  тебе  попереджувала.  
Але  дивлячись  на  змарніле  обличчя  Наташі,  і  згадуючи  маму,  непомітно  сувала  їй  в  карман  трохи  грошей.  Коли  Олена  з  Дмитром  приїжджали  з  села,  де  вони  на  вихідних  працювали  на  горо́ді,  вони  обов’язково  притаскували  Наташі  важку  сумку  з  овочами.
Андрій  ходив  тільки  у  своєму  камуфляжному  одязі,  Наташа  доношувала  той  одяг,  що  був  у  неї  раніше,  а  Катюші  сестра  Олена  віддавала  платтячка,  колготки,  взуття,  з  яких  виростала  її  дочка.
Андрій  і  Наташа  помітно  схудли.  Дивлячись  на  них,  сусідка  Ольга  з  жалем  хитала  головою,  потім  дістала  два,  майже  зовсім  нових  плаття,  в  які  вона  вже  не  влізала,  і  перешила  їх  на  Наташу.  Наташі  плаття  дуже  личили.  
 –  Носи,  і  згадуй  добру  Олю!  –  сміялася  Ольга.  Наташа  обнімала  і  цілувала  свою  сусідку.
Андрій  весь  час  думав,  де  дістати  грошей.  Він  почав  посилати  свої  вірші  у  різні  газети  і  журнали.  Але  йому  приходила  часто  така  відповідь:  «Ваші  вірші  нам  дуже  сподобалися,  але  на  жаль,  надрукувати  ми  їх  не  зможемо»,  а  іноді  не  приходило  зовсім  ніякої  відповіді.  Бувало  зрідка  друкували  якийсь  віршик,  та  гонорару  не  було  ніякого.  Журнали  та  газети  були  бідними  і  ледве  самі  трималися  на  плаву.  Їх  мало  хто  з  людей  виписував  і  купляв.
Тоді  Андрій  почав  писати  оповідання.  Він  описував  немало  цікавих  історій  зі  свого  трудового  життя,  з  життя  міста.  Писав  пригодницькі  і  фантастичні  оповідання,  описував  подорожі  в  нетрях  Амазонки,  подорожі  на  космічних  кораблях  до  Марсу,  Місяця,  Венери.  Розсилав  їх  по  всім  журналам.  Але  реакції  були  аналогічними.  Інколи  якийсь  журнал  друкував  якесь  одне  оповідання,  приходив  гонорарчик,  такий  маленький,  що  навіть  соромно  про  нього  комусь  було  сказати.
Тоді  він  подумав,  можливо,  за  книги  будуть  платити,  як  годиться.  Він  зібрав  всі  свої  вірші  і  помістив  їх  у    товстеньку  збірку  під  назвою  «Я  люблю  тебе».  Із  оповідань  він  утворив  чотири  солідні  збірки  «Моє  місто»,  «Космічні  подорожі»,  «У  нетрях  Амазонки»,  «Шукачі  скарбів».  Розіслав  їх  по  видавництвам.  Невдовзі  з  усіх  редакцій  прийшли  майже  однакові  відписи:  «Доброго  дня,  Андрію.    Щиро  вдячні  Вам  за  надіслані  твори.    Дякуємо  Вам  за  творчість  і  увагу  до  нашого  видавництва.  У  разі  публікації  ми  з  Вами  обов'язково  зв'яжемось.  З  повагою,  редакція…»  
Чекати  Андрій  не  міг.  І  тут  він  раптом  згадав,  що  колись,  чи  то  по  телебаченню,  чи  то  по  радіо,  чи  то  десь  читав,  що  одна  дівчина  говорила  хлопцю,  який  теж  писав,  що  коли  його  книга  потрапить  на  очі  режисеру  з  Голівуду,  і  поставлять  по  книзі  фільм,  то  мільйон  йому  буде  забезпечено.  
Звичайно,  це  могло  бути  і  неправдою,  мільйон  –  це  занадто  багато.  Але  коли  справді  заплатять,  то  немало.  Андрій  загорівся,  це  те,  що  йому  потрібно,  це  те,  що  він  зможе  зробити.  Потрібно  тільки  написати  книгу  і  сценарій  по  книзі.  Але  і  книга,  і  сценарій  повинні  бути  на  англійській  мові.  Звичайно,  можна  дати  перекласти  книгу  професійному  перекладачеві.  Та  грошей  же  нема.  І  до  того  ж  бувають  такі  нюанси,  що  навіть  досвідчений  перекладач  не  в  змозі  відтворити  їх,  а  тільки  автор.  І  Андрій  зрозумів,  що  паралельно  з  написанням  книги  він  повинен  досконало  оволодіти  англійською  мовою.
Про  книгу  Андрій  Наташі  нічого  не  сказав.    Але  про  те,  що  їм  необхідно  на  високому  рівні  оволодіти  англійською  мовою,  він  з  запалом  почав  переконувати  Наташу.  Наташа,  почувши  про  чергове  навантаження  на  свою  бідну  голову,  вскипіла  всередині  себе  і  тільки-но  хотіла  гнівно  виплеснути  весь  свій,  накопичений  місяцями,  протест  проти  розумового  насилля  назовню,  але  знову,  як  і  кожен  раз,  подивившись  в  рідні  Андрієві  очі,  і  побачивши  в  них  віру,  жагу,  сяюче  немислиме  бажання  добитися  кращого  життя,  стрималася.
Наташа  знову,  за  вказівкою  Андрія,  дістала  словники,  граматику,  посібники  для  вивчення  англійської  мови,  купила  на  ринку  електронний  тренажер-розмовник.  Андрій  знову  розписав  уроки  для  вивчення  англійської  мови  на  кожен  день,  на  листках  паперу  писав  нові  слова  і  коротенькі  правила  і  вивішував  листки  у  вітальні,  спальнях,  на  кухні.  Кожного  тижня  у  них  була  певна  тема  для  розмови  у  кімнаті,  наприклад,  дитсадок,  лікарня,  вулиця,  кімната,  місто,  сім’я  і  так  далі.  Віталися,  розмовляли  дома  тільки  англійською  мовою  з  правильною  вимовою,  в  чому  дуже  допомагав  електронний  тренажер.  З  Катюшею  Андрій  окремо  займався  англійською.  Олена,  бачачи  чергові  дивацтва  своїх  сусідів,  слухаючи,  як  Катюшка  вітається  вранці  з  нею:    
-  Гут  монінг,  леді  Оля!    -  сміялася  так,  що  аж  за  боки  бралася.  Потім  її  цілувала  і  говорила:
 -  Я  вже  леді?  Ах,  ти  ж  щастя  моє  маленьке!  
Андрій  пропонував  Олені  зайнятися  англійською  теж  разом  з  ними,  на  що  вона  знову  пирхала  сміхом:  
-    Я  в  школі  ледве  рідну  вивчала,  а  ви  хочете,  щоб  я  з  вами  ще  чиєюсь  шпікала.
Андрій  з  жаром  взявся  за  написання  роману.  Тему  він  давно  вже  вибрав  для  себе.  Це  буде  роман  про  його  життя,  про  бойові  дії  на  Сході.  Він  опише  захисників  аеропорту.  Він  не  один  місяць  захищав  аеропорт,  він  пам’ятає  кожен  бойовий  день,  він  бачив  все  своїми  очима.  Він  на  собі  відчув,  як  рвуться  поруч  міни  і  снаряди,  горить  напалм,  горить  земля  під  тобою,  а  ти  не  повинен  сходити  з  бойового  посту,  бо  зійдеш,  значить  підведеш  своїх  товаришів,  які  на  тебе  надіються,  в  тобі  впевнені,  що  ти  не  злякаєшся,  не  збіжиш,  бо  противник  відразу  опиниться  рядом  і  закидає  гранатами.  По  свисту  міни,  чи  снаряду,  ти  вже  навчився  визначати,  чи  на  тебе  летить  снаряд,  чи  розірветься  поряд,  чи  десь  в  стороні.  Тоді  ти  ховаєшся  під  металеву  кришку,  і  тільки-но  снаряд  пролітає,  ти  знову  стріляєш  з  кулемета  по  всьому,  що  рухається  на  позиції  противника.  В  цю  мить  в  голові  жодної  думки,  крім  жорстокого  закону  війни:  «Якщо  не  ти  його,  то  він  тебе!»  
Він  опише  свого  командира.  Вже  немолода  людина,  поговорювали,  що  він  пройшов  Афганістан.  Від  нього  віяло  незворушним  спокоєм  і  впевненістю,  що  мимоволі  передавалося  воїнам.  Авторитет  його  був  непорушним.  Воїни  його  поважали  і  любили.  Він  ніколи  не  кричав,  накази  віддавав  тихо,  і  вони  виконувалися  беззаперечно.  Він  все  робив  для  того,  щоб  зберегти  життя  воїну,  і  це  всі  бачили.  Він  організував  оборону  головного  терміналу  так,  що  засікти  кулемет  чи  міномет  було  майже  неможливо,  воїни  перебігали  з  одного  укриття  в  інше,  від  однієї  вогневої  точки  до  іншої  по  підземним  переходам.  Зброю  і  боєприпаси  вони  не  переносили,  на  новій  вогневій  точці  все  було  заготовлено  наперед.  Вогнева  точка  являла  собою  дот,  збудований  з  бетонних  блоків.  Внизу,  під  товстою  металічною  кришкою,    підземний  хід,  проритий  до  бункерів.  За  невразливість  противник  воїнів,  захисників  аеропорту,  назвав  кіборгами.  
Він  опише  своїх  кіборгів.  Кожен  являв  собою  яскраву  неординарну  особистість.  Взяти  хоча  б  Любомира,  він  родом  з  однієї  з  західних  областей,  працював  ковалем  в  кузні.  Рідкісна  професію.  Велетень,  він  переносив  міномет  так  само  легко,  як  Андрій  свій  кулемет.  Мовчазний,  з  нього  слова  не  витягнеш.  Але  якщо  вже  коли  щось  скаже,  то  як  припечатає.  На  посту  завжди  тихенько  співав  пісню:  
«Вівці,  мої  вівці,
 Вівці  та  й  отари.
 Хто  ж  вас  буде  пасти,
 як  мене  не  стане?
 Гей,  гей,  гей!  
Ду-ду-ду-ду-ду.
Як  мене  не  стане.  Гей.»
В  дні  затишшя,  виставивши  тільки  основні  пости,  вони  збиралися  разом  в  одному  приміщенні,  варили  картоплю  в  «мундирах»,  їли,  макаючи  її  в  сіль  і  соняшникове  масло,  обпікалися,  дмухали  на  картоплю  і  завзято  спорили,  якою  повинна  бути  Україна.  Розповідали  різні  історії  зі  свого  життя,  хто  де  буде  працювати  після  демобілізації,  які  в  кого  сім’ї,  показували  фотографії.
Він  обов’язково  напише  про  одного  кіборга,  якому  командир  дав  наказ  відвести  медсестру  до  своїх  позицій,  і  воїн  довів  її,  і  тільки-но  хотів  вже  повернутися  назад,  як  тут  його  накрило  снарядом.
Уже  в  госпіталі  воїн  узнав,  що  всі  його  побратими  загинули,  він  єдиний  залишився  в  живих.  Його  стали  називати  «останнім  кіборгом».  Яке  б  життя  не  було  важким,  він  не  повинен  здаватися,  він  не  повинен  проявляти  слабість  духу,  адже  він  кіборг.  Він  повинен  з  честю  носити  це  звання  і  добитися  достойного  життя.  
Він  пов’яже  роман  з  політичною  обстановкою  в  країні,  в  Європі,  у  світі,  переплете  його  з  історичною  давниною  України,  з  визвольною  боротьбою  козаків.  І  назве  він  свій  роман  «Останній  кіборг».
Пройшло,  ні  пробігло  три  роки.  Андрій  став  нормально  ходити,  лише,  як  попереджував  хірург,  майже  непомітно  прикульгував  на  ліву  ногу.  Він  брався  за  будь-яку  мілку  роботу,  яку  міг  виконати.  Допомагав  виконувати  заочникам  контрольні,  брав  додому  переклади  з  англійської.  А  отримавши,  ці,  як  він  їх  називав  «ліві  гроші»,  він  потрясав  кредитками  перед  дівчатами,  і  захоплено  кричав:  
- Катюшо!  В  цю  неділю  йдемо  в  парк  розваг.
Катюша  від  радості  підстрибувала  і  пищала.  Зазвичай,  вони  йшли  в  парк  Шевченка,  платили  сто  гривень  за  колесо  огляду,  сідали  у  крісла  в  кабінці,  пристібалися.  Колесо  починало  рухатися,  і  вони  повільно  піднімалися  на  космічну  висоту.  У  Катюшки  завмирало  серце,  вона  притискувалася  до  Андрія.  На  самій  верхній  точці,  з  висоти  пташиного  польоту,  неначе  з  літака,  перед  ними  зліва  розкривалася  захоплююча  панорама  рідного  міста.  Здавалося,  вони  бачать  все  місто,  оповите  парками,  перед  собою,  як  на  долоні.  Зверху  місто  вигляділо  неймовірно  гарним:  білі  казкові  палаци  серед  зелених  садів.  А  справа  розстилалася  блакить  безмежного  моря.
Після  колеса  огляду  вони  йшли  на  автодром,  і  Катюша  вже  без  Андрія  сідала  за  руль  електромобіля,  і  чотири  хвилини  мчалася  по  автодрому  і  виробляла  чудернацькі  викрутаси.
В  кінці  атракціону  Андрій  купляв  дівчинці  солодку  вату  і  морозиво,  і  вони  поверталися  додому  веселі  і  щасливі.
Наташа  з  ними  не  ходила,  в  цей  день  вона  відсипалася  вволю  і  готовила  обід  своїм,  як  вона  називала  жартома,  двом  дітям.
Далеко  не  завжди  у  Андрія  були  гроші  на  парк  розваг.  Тоді  вони  з  Катюшею  просто  гуляли  вулицями  міста  і  обдивлялися  визначні  його  пам’ятки.  Вони  відпочивали  на  лавочці  в  сквері  на  Приморському  бульварі  в  тіні  велетенських  платанів  і  Андрій  розповідав  дівчинці  історію  міста.  Потім  вони  йшли  далі.  Задравши  голову,  Катюша  кілька  разів  обходила  пам’ятник  Дюку  де  Рішельє,  і  все  запитувала  Андрія,  що  він  в  руці  тримав  раніше.  Вони  приходили  до  знаменитих  Потьомкінських  сходів.  Андрій  сідав  на  верхню  сходинку  і  терпеливо  чекав,  поки  Катюша  спуститься  вниз,  рахуючи  сходинки,  і  підніметься  знову  нагору.
Дома  Андрій  прочитав  Катюші  казку  Костянтина  Паустовського  «Сталеве  кільце».    Наташа,  яка  поралась  у  спальні,  не  витримала,  присіла  на  стільчику,  і  з  великою  цікавістю  теж    вислухала  казку.  Андрій  розказав,  що  знаменитий  письменник  Паустовський  жив  у  їх  місті  два  роки  і  написав  про  нього  книгу  «Час  великих  очікувань».  І  вирішили  вони  з  Катюшею  пройтися  стежинками,  якими  колись  ходив  дядя  Костя.
В  наступну  неділю  вони  сіли  у  трамвайчик  і  приїхали  до  Чорноморської  вулиці.  Вона  була  зовсім  недовгою,  її  можна  було  пройти  за  декілька  хвилин.  Але  вона  залишається  і  до  сих  пір  самою  живописною  в  світі.  Як  і  в  ті  часи,  тут  можна  було  чути  шелест  старих  білих  акацій,  на  своєму  обличчі  відчути  свіже  віяння  моря,  побачити  темно-зелений  плющ  на  огорожах.  Справа  на  Чорноморську  вулицю  виходили  старовинні  провулки,  Обсерваторний,  Стурдзовський,  Батарейний.  Будинки  в  них  ховалися  в  гущавині  зелених  дерев.  Зліва  тягнувся  глибокий  обрив  над  морем.
До  сих  пір  на  вулиці  росли  старезні  каштани,  і  Андрій  розповідав  Катюші,  що  по  стуку  дозрілих  плодів  каштанів  об  тротуар  дядя  Костя  визначав  силу  вітру.
Вони  стали  на  край  обриву.  Звідси  відкривався  чудовий  вид  на  спокійне  голубіюче  море,  яке  губилося  в  туманній  димці.  Тільки  не  видно  було  із-за  насаджених  дерев  і  забудов,  заповнених  відпочиваючими  пляжів  Ланжерону  і  Аркадії.  А  раніше  там    було  безлюдно,  і  на  берег  після  шторму  часто  викидало  зірвані  з  якорів  плавучі  міни.
Побували  вони  з  Катюшею  і  в  музеї  Паустовського.  Андрій  зовсім  недавно  зі  здивуванням  узнав,  що  в  місті  існує  музей  Паустовського.  Біля  входу  в  музей  стояв,  опершись  об  стінку,  якір  з  ланцюгами  і  корабельними  канатами.  Лежала  купа  принесених  з  берега  моря  круглих  валунів.  Музей  являв  собою  дві  затишні  і  задушевні  кімнати.  Андрій  пильно  вдивлявся  в  пожовтілі  газети  зі  статтями  великого  письменника,  а  Катюшу  зацікавила  стара  друкарська  машинка  і  старовинний  морський  компас.
Потім,  показуючи  на  рятувальний  круг  з  написом  «Димитрій»,  Андрій  розповідав  Катюші,  що  на  цьому  старому  пароплаві  письменник  добирався  до  Криму,  і  вони  попали  в  жорстокий  льодовий  шторм  в  одинадцять  балів,  і  ледь  не  затонули.  «Димитрій»  скрипів  по  швам,  велетенські  хвилі  переливалися  через  палубу,  здавалося  корабель  ось-ось  розвалиться  на  частини.  Мішечники,  які  пливли  теж  на  цьому  пароплаві,  вили  від  страху  і  прощалися  з  життям.  Тільки,  завдяки  досвідченому  старому  капітану,  пароплаву  ледве  вдалося  вибратися  зі  шторму.
Двірницької,  в  якій  жив  Паустовський,  вже  давно  не  існувало,  як  і  маргариток,  які  були  посаджені  навколо  неї.  Андрій  подумав,  що  добре  б  було,  якби  в  кімнаті  музею  стояв  би  ще  стелаж  з  німецькими  книгами  по  економіці  на  готичному  шрифті,  і  щоб  вони  виділяли  такий  же  гострий  запах  лізола  і  гвоздики,  як  і  в  ті  часи,  і  щоб  стояли  на  ньому  всі  вісімдесят  шість  томів  енциклопедичного  словника  Брокгауза  і  Ефрона.  Письменник  зачитувався  ними,  і,  напевно,  звідси  була  причина  його  енциклопедичних  знань,  які  йому  так  допомагали  і  в  написанні  книг,  і  в  написанні  статей.
Андрій  з  Катюшею  продовжували  бувати  в  місцях,  які  любив    письменник.  Цього  разу  вони  проїхалися  вулицею  «Дача  Ковалевського»,  трамвайчиком  добралися  навіть  до  Шістнадцятої  станції  Великого  фонтану.  Хотіли  знайти  місце,  де  раніше  височіла  вежа  Ковалевського,  але  ніхто  не  міг  його  показати.  Все  забудувалося  так,  що,  напевно,  і  сам  письменник  не  зміг  би  його  відшукати.  
Тоді  вони  пролізли  вузьким  проходом  між  високими  бетонними  парканами,  злізли  по  крутим  східцям  до  моря,  сіли  під  обривом.  Море,  як  завжди,  було  прекрасне.  Пінясті  хвилі  з  шумом  накочувалися  одна  за  одною  на  берег.  Андрій  став  розповідати  Катюші,  що  десь  тут,  колись,  дядя  Костя  прожив  на  залишеній  дачі  цілий  місяць.  Товариш  дяді  Кості  попрохав  його  придивитися    за  своєю  шестирічною  дочкою  Кірою,  бо  мама  її  захворіла  висипним  тифом.  І  почалися  для  дяді  Кості  страхітливі  дні.  Він  боявся,  щоб  дівчинка  не  впала  з  обриву  і  не  розбилася.  Вкривав  її  вночі  єдиною  своєю  зношеною  курткою,  щоб  вона  не  простудилася.  Але  саме  страшне  було  те,  що  в  нього  з  продуктів    на  цілий  місяць  був  тільки  один  шматок  хліба.  І  купити  нічого  він  не  міг,  бо  грошей  не  було,  і  обміняти  ні  на  що.  Вони  робили  з  голубого  слизького  глею  мило,  і  ходили  до  рибалок  продавати  його,  але  ті  тільки  сміялися.  Тільки  одна  рибачка  Клариса,  вислухавши  історію  про  Кіру,  винесла  їм  в  старій  корзинці  помідор,  баклажанів  і  дві  великі  грони  винограду.
Іншого  разу  дядя  Костя  з  Кірою  йшли  цілий  день  степом  під  палючим  сонцем  до  млина,  щоб  обміняти  свою  єдину  англійську  сорочку  на  муку.  Там  стара  сердобольна  жінка  дала  їм  мішечок  муки.  Дядя  Костя  став  стягувати  через  голову  сорочку,  але  жінка  відмовилась.  Сказала,  що  вони  не  обідніють,  а  коли  появляться  гроші,  тоді  і  віддасте.  Дядя  Костя  обняв  жінку  і  поцілував  їй  руку.
Але  як  дядя  Костя  з  Кірою  не  економили  продукти,  рано  чи  пізно  вони  закінчувалися.  І  от  настав  день,  коли  їсти  було  нічого  і  вони  вже  другий  день  голодували.  В  дяді  Кості  холоділо  все  в  середині,  коли  він  дивився  на  бліду  Кіру.  І  цей  великий  страх  за  життя  дівчинки  примусив  дядю  Костю  йти  красти  помідори.  Дядя  Костя  ніколи  не  був  крадієм,  ніколи  нічого  не  крав  і  не  вмів  це  робити.  Коли  вночі  із-за  своєї  короткозорості  він  спіткнувся  на  городі,  то  старий  сторож,  на  прізвисько  Будка-Халабудка,  всадив  йому  з  рушниці  нижче  лопаток  в  спину  заряд  брудної  куяльницької  солі.  Потім  сторож  був  настільки  пригнічений  своїм  влучним  пострілом,  що  довго  пробачався  і  подарував  дяді  Кості  кошик  добірних  червоних  помідор.
Від  голоду  вони  з  Кірою  були  врятовані,  але  дяді  Кості  прийшлося  довго  вимочувати  ранки  джерельною  водою,  тому  що  біль  була  пекельна.
     -  Бачиш,  Катюшо,  яке  раніше  було  життя  важке.  В  людей  не  було  навіть  шматочка  хліба.  А  тепер  і  хліб  є,  і  до  хліба  є,  а  люди  все  чимсь  незадоволені,  все  хочуть  чогось  більшого.  –  говорив  Андрій.  А  потім  повільно,  задумливо  продовжив:  
-  Яка  наша  земля  багата,  розпорядитися  б  нею  вміло.
Катюша  потім  довго  ходила  по  піску,  збирала  ракушки  і  різнокольорову  гальку.  Побачивши  маленького  крабика,  який  ліз  у  море,  погналася  за  ним.  Але    хвиля,  яка  накотилася,  ледве  не  збила  її  з  ніг.  Тоді  вона  втекла  до  Андрія,  довго  роздивлялася  його  кулончик  і  сказала:  
 -  У  тебе  кулончик  –  справжня  ракушка,  тільки  якісь  букви  видряпані.  Твоя  ракушка  мені  так  подобається,  вона  несхожа  на  інші.  Давай  пограємо  в  гру,  ти  мій  кулончик  трішки  поносиш,  а  я  твій.
 -    Добре,  голубочка,    -  засміявся  Андрій.  Він  зняв  свій  кулончик  і  надів  його  Катюші  на  шию.  А  її  кулончик  заховав  собі  в  карман,  бо  він  йому  на  шию  не  налізав,  і  сказав:
–  Катюша,  збирайся.  На  сьогодні  досить  мандрівок.  Вже  пізно.  Пора  додому.
Андрій  продовжував  напружено  працювати  над  романом  «Останній  кіборг».  Він  придирливо  відносився  до  кожного  речення,  ретельно  виробляв  свій  власний  стиль,  манеру  викладення  матеріалу.  Добивався  майстерності  в  описах  образів  героїв,  зображення  пейзажів,  ведення  діалогів.  Часто  переробляв  цілі  розділи.
 Нарешті  роман    був  написаний.  Андрій  розіслав  його  по  різним  видавництвам,  навіть  в  Канаду,  США,  Німеччину.  Послав  роман  і  відомим  американським  режисерам.
Як  подув  вітру,  промайнуло  ще  три  роки.  За  ці  роки  Андрій  написав  ще  дві  повісті.  Він  і  Наташа  закінчили  свої  вузи,  Наташа,  до  того  ж,  ще  і  на  червоний  диплом.  За  традицією  вітати  їх  з  великим  тортом  і  пляшкою  все  того  ж  сухого  вина  прийшла  сусідка  Ольга.  Та  вже  не  сама,  а  з  чоловіком  та  дворічною  дитиною.  Ольга  залишалася,  як  і  шість  років  назад,  такою  ж  пухленькою  і  веселою.  Головний  тост  піднімала  теж  вона:  
-  Любі  мої  сусіди!  Я  вас  вітаю  з  закінченням  цих  вузів,  трясця  їм,  як  вони  вас  вимучили.  Але  кожному  своє.  А  я  на  своє  життя  не  жаліюся.  У  мене  чоловік  теж,  во!  –  І  вона  підняла  вгору  великий  палець.  –  Так  вип’ємо  же  за  наших  чоловіків.  -    І  Ольга  знову  весело  сміялася.
У  житті  Андрія  і  Наташі  почали  відбуватися  великі  зміни.  З  цього  приводу  Андрій  сказав  Наташі:  
-  Недаром  в  законі  божому  написано:  «Є  час  розкидати  каміння,  є  час  збирати  їх».
 В  їх  місті  відома  американська  фармацевтична  фірма  організувала  свій  філіал,  і  набирала  співробітників.  Наташа  подала  документи  і  з  честю  витримала  екзамен.  ЇЇ  вільному  володінню  англійської  мови  та  блискучим  знанням  фармацевтики  здивувалися  навіть  американські  спеціалісти.  На  новій  роботі  її  зарплата  в  порівнянні  з  минулою  зросла  в  кілька  разів.
Наташа  обнімала,  цілувала  Андрія,  плакала    і  говорила:  
-  Якщо  б  не  ти,  я  б  ніколи  не  мала  такого  успіху.  Як  ти  мене  заставляв  вчитися,  як  ти  мене  заставляв,  один  бог  бачив.  А  я,  дурепа,  сердилася.
Наступні  божі  камінчики  підняв  Андрій.  Одне  солідне  видавництво  раптом  видало  його  роман  «Останній  кіборг».  Книга  мала  великий  попит  у  читачів.  Це,  напевно,  явилося  причиною  того,  що  почали  видаватися  і  інші  його  книги.  Андрій  став  вже  популярним  і  відомим  письменником.  Більш  того,  роман  «Останній  кіборг»  почав  видаватися  і  за  рубежем.  
Але  найбільшим  тріумфом  для  Андрія  стало  те,  що  в  Голівуді  поставили  за  його  сценарієм  фільм.  Фільм  мав  шалений  успіх.  У  всіх  штатах  він  приніс  немалі  прибутки.  Нарешті  Андрій  отримав  справжній  гонорар.
Він  відразу  купив  простору  квартиру  в  новобудові  і  автомобіль,  який  так  йому  весь  час  так  був  потрібен,  а  також  дачу  на  березі  моря.  Автомобіль  Андрій  купив  і  Олені,  точніше,  її  чоловіку.  Дмитро  давно  мріяв  про  машину,  бо  потрібно  їздити  в  село  до  стареньких  батьків,  обробляти  горо́д.  Вони  з  Оленою  без  горо́ду  жити  не  могли.
Ользі  Наташа  за  символічну  ціну  продала  свою  кімнату.  Та,  на  радощах,  ледве  не  задушила  її  в  своїх  обіймах.  Адже  у  неї  таким  чином  появилася  справжня  двокімнатна  квартира,  про  яку  вона  навіть  і  мріяти  не  могла.
Нарешті  Андрій  з  Наташею  розписалися,  і  Андрій  удочерив  Катюшу.  
-  Ну,  Катюшо,  тепер  ти  маєш  повне  право  називати  Андрія  татом,  сказала  Наташа,  на  що  Катюша  серйозно  відповідала:  
-  Я  не  знаю  ніякого  права.  Андрій  завжди  для  мене  був  і  буде  татом.
Наташа  сміялась:  
- Ах,  ти,  наша  рідненька!  Ну,  що,  скажете  вона  не  права?
Андрій  продовжував  напружено  працювати  над  своїми  новими  повістями  і  романами,  але  ніколи  не  забував  про  своїх  побратимів.  Він  зумів  об’єднати  навколо  себе  групу  молодих  художників  і  скульпторів  і  запалити  в  них  бажання  створити  незвичайний  за  формою  пам’ятник  загиблим  кіборгам.  Крім  цього  Андрій  заснував  фонд  допомоги  сім’ям  загиблих  кіборгів.
Взимку,  коли  в  місті  задував  пронизливий  норд-ост,  застудилася  Катюша.  Горло  у  неї  напухло,  піднялася  висока  температура.  Наташа  злякалася,  хоча  раніше  і  була  медсестрою.  Швидка  повезла  Катюшу  в  дитячу  лікарню,  з  нею  поїхала  і  Наташа.  Їм  повезло.  Катюшу  оглянула  головний  лікар,  доктор  медичних  наук,  Таїсія  Володимирівна  Корольова:  
–  Ну,  Катюшо,  розкриваємо  ротик,  і  говоримо:  А-а-а.  О,  яке  у  нас  горлечко  червоненьке.  Тут  у  нас  цілий  букетик.  Ясно.  Закрили  ротик.  Тепер  піднімаємо  светерочок,    послухаємо  легені.  
Наташа  припідняла  у  Катюші  светерок,  на  шиї  залишився  висіти  кулончик.  Ланцюжок  був  завеликим  і  кулончик  звисав  майже  до  грудей.  Лікар  взяла  кулончик  і  хотіла  відвести  його  в  сторону,  щоб  не  заважав  стетоскопу,  та  раптом  її  рука  затремтіла,  вона  побачила  видряпані,  ледь  помітні,  букви  на  кулончику:  Т.В.К.  Від  хвилювання  лікар  зняла  і  протерла  окуляри,  і  знову  уважно  розглянула  кулончик.  Сумнівів  не  було,  це  був  її  кулончик.  Рука  у  неї  ще  більш  затремтіла,  вона  пополотніла,  з  великою  силою  волі  взяла  себе  в  руки.  Наташа,  заклопотана  Катюшею,  нічого  цього  не  замітила,  та  і  тривало  це  замішання  всього  кілька  секунд.  Прослухавши  легені,  лікар  сказала,  що  вони  в  порядку.  Але  дитину  прийдеться  на  тиждень  залишити  в  лікарні.  В  кінці  Таїсія  Володимирівна,  дещо  зволікаючи,  запитала  Наташу:
- Цікавий  кулончик  в  дитини.  Ви  його  самі  зробили,  чи  купили?
- Це  кулончик  мого  чоловіка.  Він  обмінявся  з  Катюшею.
- А  хто  батьки  вашого  чоловіка?
- У  нього  немає  батьків.  Він  дитбудинівський.
Таїсія  Володимирівна  змінилася  в  лиці,  але  знову  з  зусиллям  опанувала  собою.  Визвала  чергову  медсестру,  дала  їй  листок  призначення,  наказала,  щоб  хвору  дитину  разом  з  мамою  розмістили  в  палаті  номер  сім  і  тихо  добавила:
                 -  Сьогодні  я  більше  нікого  приймати  не  буду.  Я  погано  себе  почуваю.  Всіх,  кого  записано  до  мене,  передайте  черговому  лікарю.
Таїсія  Володимирівна  відкинулася  в  кріслі  і  закрила  очі.  Тягучі  важкі  спомини  нахлинули  на  неї  і  неначе  паралізували  її.
Це  було  рівно  двадцять  шість  років  назад.  Вона,  вродлива  дівчина,  здібна  студентка  медичного  університету,  раптом  влюбилася  так,  що  зовсім  загубила  голову.  Він,  син  високопоставленого  чиновника,  красень,  був  завжди  при  грошах,  їздив  на  власному  автомобілі,  відвідував  найкращі  ресторани  і  вмів  влюбляти  в  себе  дівчат.
І,  як  це  завжди  трапляється,  вона  випадково  завагітніла,  а  коли  це  замітила,  то  вже  було  пізно.  Додому  їхати  родити  вона  не  наважувалася.  Батьки  були  строгими.  Та  як  вона  їм  подивиться  в  очі,  вони  так  надіялися,  що  вона  вийде  в  люди,  а  вона  їх  так  підвела.  І  вчитися  їй  потрібно.  А  коханець  і  слухати  про  дитину  не  хотів.
Тому  вона  після  родів  написала  заяву  про  відмову  від  дитини,  наділа  їй  на  шию  студентський  кулончик-ракушку,  з  видряпаними  на  ньому  своїми  ініціалами.  Вона  вирішила  потім  прослідкувати,  в  який  дитбудинок  направлять  дитину,  щоб  через  декілька  років  її  забрати.
Та  доля  розпорядилася  по-своєму.  Роди,  велике  нервове  напруження  вдарило  по  ній.  Вона  тяжко  захворіла,  місяць  провалялася  з  гарячкою  в  лікарні.  Коли  вийшла  з  лікарні,  потрібно  було  підтягувати  навчання.  Коханець,  побачивши  її  змарнілу  і  вимучену,  швиденько  переметнувся  до  іншої.
Тоді  вона  повністю  поринула  у  навчання,  всю  свою  енергію  і  час  віддавала  науці  і  практичній  медицині.  Заміж  так  і  не  вийшла.
Декілька  років  вона  шукала  дитину,  але  все  було  марно.  Таїсія  Володимирівна  не  знала,  що  її  хлопчика  всиновила  одна  сім’я.  Потім  чоловік  і  жінка  розбилися  у  автокатастрофі,  і  дитина  знову  потрапила  у  дитбудинок.
Тепер  відносно  кулончика.  Кулончик  теж  міг  ще  в  дитбудинку  попасти  до  іншого  хлопчика.  Кулончик  можна  було  обміняти,  забрати,  вкрасти.  Все  могло  бути.  Вона  повинна  побачити  свого  сина,  вона  відразу  визначить,  це  її  син,  чи  ні.  Материнське  почуття  не  повинно  її  підвести.
Але  як  вона  з  ним  зустрінеться?  Вона  ж  не  зможе  сказати  так  відразу:  «Сину  мій!  Я  твоя  мама».  Він  же  відповість:  «Пробачте,  тьотю,  але  я  вас  я  не  знаю.  І  де  ви  були  до  сих  пір?»  Потрібно  щось  придумати.  Так.  Вона  розповість  про  все  його  дружині,  Наташі.  Жінка  жінку  швидше  зрозуміє.
В  болісних  роздумах  пройшла  вся  ніч.  Під  очима  в  Таїсії  Володимирівни  появилися  сині  круги.  Вранці  вона  навістила  Катюшу.  Температуру  їй  збили,  дівчинці  ставало  легше.  Лікар  запросила  Наташу  до  свого  кабінету.  Там,  запинаючись,  і,  перериваючи  свою  розповідь  здавленими  риданнями,  вона  повідала  Наташі  все  про  свою  трагедію,  як  втратила  свого  сина,  і  дуже  надіється,  що,  нарешті,  його  знайшла.  Наташа  з  великим  подивом  слухала  Таїсію  Володимирівну.  Почута  історія  приголомшила  її,  і  вона  не  знала,  що  сказати.  Це  було  щось  схоже  на  фантастику.  Через  стільки  років  знайти  сина.  Таке  Наташа  бачила  лише  в  серіалах.  Але  як  все  схоже  на  правду.  От  Андрій  зрадіє.  Він  завжди  мріяв,  щоб  у  нього  була  мама.  Поступово  Наташа  оговталась  і  сказала:  
 -  Давайте  визвемо  Андрія.  Для  нього  це  буде  великий  сюрприз.
Вона  подзвонила  Андрію,  і  попросила,  щоб  він  під’їхав  до  лікарні.
       -    Щось  з  Катюшею?  –  стривожено  спитав  Андрій.  
                 -  Ні,  з  Катюшею,  слава  богу,  все  гаразд.  -    відповіла  Наташа.  -    Але  потрібно  владнати  одну  дуже  важливу  справу.  
Через  годину  у  кабінет  головного  лікаря  ввійшов  Андрій.  Високий,  гарний,  змужнілий,  він  ввічливо  привітався  з  Таїсією  Володимирівною  і  запитально  подивився  на  Наташу.  
 –  Андрію,  -  проказала  якимсь  дивним  голосом  Наташа.    –  Ти  завжди  мріяв  побачити  свою  маму?
                     -  Ну,  звичайно.  Це  мрія  всього  мого  життя,  але  це  неможливо,  ти  ж  знаєш.  Що  за  дивні  запитання?  -  нерозуміюче  відповів  Андрій.
                     -  У  нашому  світі,  виявляється  все  можливо.  Знайомся,  твоя  мама,    сказала  Наташа  і  показала  на  Таїсію  Володимирівну.
Для  Андрія  ця  звістка  була  як  удар  блискавки.  Він  підійшов  ближче  і  ошелешено  дивився  на  Таїсію  Володимирівну,  а  та  в  свою  чергу  напружено  вдивлялася  в  лице  Андрія.  Тільки  тепер  Наташа  замітила,  як  Андрій  схожий  на  свою  маму.  Раптом  Таїсія  Володимирівна  кинулась  до  Андрія,  міцно  обняла  його  і,  плачучи,  прошепотіла:
-  Хлопчику  мій!  Я  тебе  узнала.  Ти  мій  син.  Пробач,  синку,  що  доля  нас  розлучила.  Це  я,  звичайно,  це  я  у  всьому  винувата.
 -  Присядьте,  присядьте.  Заспокойтеся,    -  говорив,  ще  нічого  не  розуміючи,  Андрій  і  обережно  посадив  Таїсію  Володимирівну  у  крісло,  бо  стояти  вона  не  могла.  Вона  ослабла  і  тільки  судорожно  ридала.    Наташа  коротко  розповіла  Андрію  всю  цю  історію,  про  те,  чому  прийшлося  залишити  його  в  лікарні,  як  Таїсія  Володимирівна  його  шукала  і  не  змогла  знайти,  і  як  випадково  вона  побачила  свій  кулончик  у  Катюші.
Андрій  присів  на  стільчику  біля  Таїсії  Володимирівни.  Вона  знову  обняла  сина  і  схилила  голову  на  його  плече.  Андрій,  все  ще  до  кінця  не  усвідомлюючи  те,  що  відбувається,  і  все  ще  не  вірячи  своєму  щастю,    думав,  як  завжди  він  хотів  мати  батьків,  скільки  часу  він  до  болю  в  очах  вдивлявся  в  букви  на  кулончику.  Він  відчував,  що  це  мамин  кулончик,  і  що  це  її  ініціали.  І  ще  він  відчував,  що  це  його  талісман.  Скільки  разів  він  оберігав  його  від  вірної  смерті.  Лежачи  годинами  на  посту  біля  кулемета,  він  уявляв  неймовірні  сцени  зустрічі  з  мамою,  хоча  чітко  знав,  що  цього  скоріш  всього  ніколи  могло  не  бути.  Але,  щоб  так!  Щоб  мама  тепер  сиділа  поряд  з  ним,  його  обнявши.  Ні,  в  це  повірити  неможливо.  Напевно,  це  доля  віддячила  йому  за  всі  його  страждання.
-    Ну,  що  ж!  Ми  не  будемо  ворушити  старе.  Та  це  зараз  нікому  і  не  потрібно.  Єдине,  що  я  можу  сказати.  Бог  мені  знову  подарував  маму.  Віднині  ми  вже  ніколи  більше  не  розлучимося,    -  світячись  від  щастя,  сказав  Андрій  і  ніжно  поцілував  Таїсію  Володимирівну.
Пролетіло  ще  декілька  років.  Катюша,  завдяки  своєму  блискучому  знанню  англійської  мови,  поїхала  вчитися  в  Англію  в  коледж.  У  Андрія  з  Наташею  народилося  двоє  дітей.  Дівчинку  вони  назвали  Софійкою,  а  хлопчика  Андрійком.  Таїсія  Володимирівна  весь  свій  вільний  час  возиться  з  онуками  і  душі  в  них  не  чає.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730106
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 23.04.2017


dovgiy

НА СЕМИ ВЕТРАХ

От  сторонних  глаз  прячу  дикий  страх,
Глядя  в  омут  глаз  красивых.
Что  таит  судьба  на  семи  ветрах,
Где  нам  брать  с  тобой  силы?
В  непростом  быту  жить  нам  всё  сложней:
Нужно  много  сил  и  воли.
Пеленают  нас  с  каждым  днём  сильней
Приступы  тоски  и  боли!
На  семи  ветрах    улетают  вдаль
От  былых  надежд  клочья.
Кружит  вороньём  чёрная  печаль
Над  бессонным  ложем  ночи.
Знаем  оба  мы  цены  всех  утрат,
На  дорогах  лет,  стылых.
Жутко  потерять  на  семи  ветрах
Преданность  сердец  милых.
Тянется  опять  ткань  моих  разлук.
Буду  дни  считать  снова,
Чтобы  в  пальцы  взять  крылья  твоих  рук,
Слушать  твоих  уст  слово.
Я  направлю  вновь  пристальный  свой  взгляд
На  твоё  лицо,  родное,
Как  я  тосковал  столько  дней  подряд,
Мысленно  живя  тобою!
Только  вопреки  хмурым  дням  судьбы,
Где  беда  не  знает  меры,
Я  тебя  прошу,  я  тебя  молю!  Сердцу  моему,  -  верить!
Знай,  моя  душа,  без  тебя  не  жить,
Ты  мне  с  каждым  днём  дороже.
Ведь  вот  так  тебя  преданно  любить
Ни  один  мужик  не  сможет!
На  семи  ветрах  развеваю  страх,
Пусть  летит  за  ними    в  просинь.
Плачут  о  любви  соловьи  в  садах,
Где  весна  к  свиданью  просит!

23.04.2017


 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730103
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 23.04.2017


НАДЕЖДА М.

Пам*ять. .

Щасливий  той,  хто  взнав  життя.
Воно  одне  і  неповторне.
Живем,  поки  серцебиття.
Воно  безцінне,  безкоштовне.

Йому  ніхто  не  склав  іще  ціни.
Воно  дароване  нам  Богом.
Буває,  не  цінуєм    життя  ми,
Та  з  часом  будем  за  порогом.

Так  хочеться  почути    голоси
Отих,  кого  уже  не  повернути.
Відчуєм  опік  гіркої  сльози...
Так  хочеться  хоч  раз  їх  пригорнути.

За  це    готові  все  віддать,  що  є,
Пройти  до  них  найважчими  шляхами,
Але  оце  більш  болю  завдає,
Бо  вже  ніколи  їм  не  бути    з  нами.

Та  пам"ять  береже  усе  старанно,
Ми  можем  доторкнутись  лише  в  ній
До  тих,  кого  все  ж  любим  сокровенно,
Але  зустріть  колись,  нема  надій...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730081
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 23.04.2017


Олена Жежук

Краса врятує світ

Допоки  цей  світ  у  очах  не  зотлів  від  архаїки,
А  серце  вмивається  бризками    світла  й  тепла,
З  вишневого  цвіту  вітри  викладають  мозаїку,  
В  вінок  з  оксамиту  вбирається  спрагла  земля.

А  як  же  насущне,  що  в  тиші  сакральній  освячене?
Воно  ж  поза  часом  і  простором    створює  світ.
А  хочеш  побачить,  роззуйся  й  випрошуй  пробачення,
Хто  вміє  пробачить,  той  вміє  тримати  політ.

Учитися  варто,  вдивлятись,  та  знов  не  повторишся.
Як  двічі  у  річку…  Як  дзеркало  в  друзки  лиш  раз…
Краса  світ  врятує,  якщо  ти  в  красі  тій  відродишся,
В  красі  свого  серця,  без  золота,  срібла  й  прикрас.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730010
дата надходження 22.04.2017
дата закладки 22.04.2017


НАДЕЖДА М.

Ніжне серце весни…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XNT08WPecgY  

[/youtube]

Десь  весна  загуляла,  бо  жінка  ж.
І  забула  про  справи  вона.
Повернулась  тихенько  навшпиньках:
А  навколо  цвіте  сивина.

Це  все  вітер  зробив  таке  лихо,
Піддалась  на  спокусу  весна.
Схватив  вихор  її  на  потіху...
Ой,  ти,  вітре,  твоя  це  вина.

Повернулась,  зітхнула  (втомилась),
Та  до  діла  вже  братись  пора.
Після  ночі    ще  дощиком    вмилась...
Не  забудеться  довго  ця  гра.

За  ніч  сніг  поскидала  із  квітів,
Розтопила  сніги  у  струмки.
І    не  треба  нікому  тут  ліків,
І  ніхто  не  жалівсь  -  навпаки.

Посміхнулося  сонце  ранкове,
Освітило    квітучий  їй  шлях:
Барвінковий,  пахучий    бузковий,  
Щира  посмішка    й  радість  в  очах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729976
дата надходження 22.04.2017
дата закладки 22.04.2017


Валентина Ланевич

Неприспана моя душевна рана.

Неприспана  моя  душевна  рана,
Холодить  груди,  розриває  плоть.
Стіка  у  в’язку  грязь  болотну  прана,
Зняли  бо  небеса  на  дощ  оброть.

Промокнув  навскрізь  вартовий  в  дозорі,
Стискають  мокрі  руки  вірний  РПКа.
Погляд  в  імлу,  де  заховались  зорі,
Ворог  стріля  із  днища  рівчака.

І  кулі  падають,  свистять,  вдаряють
Об  розтолочену  дорожню  твердь.  
Вогнем  снаряди  тишу  розпікають
І  серце  повнять  клекотом  ущерть.  

22.04.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729942
дата надходження 22.04.2017
дата закладки 22.04.2017


Шостацька Людмила

НЕ ХЛІБОМ ЄДИНИМ

                                               Не  хлібом  єдиним…
                                               Вірніше  –  без    хліба.
                               Не    день,  а  щоднини:
                                               Від  бабці,  від    діда?
                                               "Генетика",  -  кажуть,
                                               Відраза,  глютени…
                                               Колосся    ж    я    славлю,
                               Хоч    -    блоки    на    вени,
                                               Шаную    хлібину,
                                               До    крихти    збираю.
                                               Й  не    хлібом    єдиним  –
                                               Віршів    урожаї.
                                               По  скибочці    ріжу
                                               Собі    замість    хліба,
                                               Таку    маю    “їжу”
                               Від    бабці,  від    діда?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729912
дата надходження 22.04.2017
дата закладки 22.04.2017


evgen

Я під ноги тобі постелю зачаровані луки

Я  під  ноги  тобі  постелю  зачаровані  луки    
Різно-цвітом  чарівним  ,  заквітчаний  диво-моріг.
Я  тебе  пригорну,  я  візьму  тебе  люба  за  руки
Подарую  слова    ті    що    здавна    для  тебе    беріг.

Ми  удвох,  як  колись,  помандруємо            зоряним  шляхом  
Якнайдалі  від  зла    у    далекі  ,  незнані  світи
Від    війни    й  сьогодення,  яке  так  просякнуте  жахом  
Тільки  як  нам  у  всесвіті  зіроньку  ту  віднайти.

Та  чи  є  іще  десь  таке    небо    як  в  нас  в  Україні?  
Чи  співають  ще  десь  як  у  нас  навесні  солов’ї?
Кращу  долю  мабуть  нам  потрібно  здобуть  батьківщині  
У  братерстві,  в  єднанні,    у  дружній,  великій  сімї.

Я  під  ноги  тобі  постелю  зачаровані  луки    
Різно-цвітом  чарівним  ,  заквітчаний  диво-моріг.
Я  тебе  пригорну,  я  візьму  тебе  люба  за  руки
Подарую  слова    ті    що    здавна    для  тебе    беріг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729528
дата надходження 19.04.2017
дата закладки 19.04.2017


Польова Ромашка

Холодна весна

Наче  нерозділене  кохання,
ця  весна,  холодна  й  непривітна.
І  безжально  вітер  обриває
Сакурові  ніжні  рюші-квіти.

Глянеш  вгору  -  там  байдужість  неба.
"Ти,-  глузує,  -  маєш  сірі  очі".
А  мені  холодного  не  треба.
Я  про  літо  мрію  проти  ночі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729503
дата надходження 19.04.2017
дата закладки 19.04.2017


Віталій Назарук

ВЕЛИКДЕНЬ

"Христос  воскрес!"-  співали  небеса,
У  дзвони  били  всі  церковні  храми.
З  Христом  здавалось  світ  весь  воскресав,
Із  кошиком,  пасками  й    крашанками.

Молитвами  засіяна  земля,
Свічки  горять  –  священик  святить  паску.
Кожна  молитва  співом  солов’я,
Дарує  Великодню  цю    окраску.

Великдень  –  свято  -  чудо  із  чудес,
Його    святкує  кожна    в  нас  родина.
Вітаються  в  ці  дні  –  «Христос  Воскрес!»
І  вірять  всі  –  воскресне  Україна!

Веселих  свят!  
Христос  Воскрес!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729215
дата надходження 17.04.2017
дата закладки 17.04.2017


Ніна Незламна

Повернення шкільного кохання / проза /

                                           
                 Жара  …    Літо  цього  року  загралося  із  сонцем,  так    жарко  давно  не  було.  А  вранці  майже  не  росило,  земля,  де  немає  трави,  здавалося  ставала  попелом.  
 Далеченько  тягнулася  не  широка  дорога  від  містечка  в  сторону  долини.  
Вже  тут  буяла    шовкова  трава,  місцями  ледь,    ледь  виблискувала  від    сонячних  променів  роса,    вологи  більше,  тож  протікала  річка.  Чиста  вода  переливалася  голубим    та  сріблястим  кольорами,  під    берег  плавали  темно  -  зелені  водорості,  серед  них    де-не-де  виднілися  очі  жаб.    По  воді  час  від  часу  розходилися  круги,  то  бабка  сяде,  а  то  рибка    виплесне  захватить  якогось  комарика.  Тут,  біля  самого  берега,  раз  у  раз  пташки  на  льоту  підхвачують  водичку,  а  клопітливих  горобців  зовсім  не  видно,  принишкли.  
Біля  річки    великі    кущі    шипшини  ,  на  них  ,ще  є  трохи  цвіту  і  тут  же  місцями  росте  глід  та  він  вже  відцвів.  На  пагорбку  з  однієї  сторони    тягнеться    листяний  ліс.  Під  ним    рожеві  й  білі  рожі,  стоять  немов  у  поклоні,  вони  трохи  в  затінку,    квітки  тягнуться  до  сонця,  поміж  них    видніються    синенькі  дзвіночки.
З  букетом  квітів    сиділа  Валя,  які  щойно  нарвала  по  дорозі.    Тут,  біля  самої  річки,  навіть  можна  сховатися,  якщо  треба.  Широколистий  старий  клен  захищав  від  спекотного  сонця.  Він  трохи  схилився  донизу,  ще  зо  два  метри  і    можна  шубовснутися  в  воду,  бо  дуже  крутий  схил.  А    поряд,  немов  букетами,  цвіла  висока  м`ята,  її  запах  відчувався  скрізь.  
           Почула  голоси….  Це  молодь    збиралася,  весело  гомоніла    і  вже  линув  сміх,  який  топився  в  річці.  Всі  спішили  сюди,  тож  завтра  Івана  Купала  і  ,  як  кожного  року,  хлопці  і  дівчата  будуть  гуляти    цілу  ніч.  Дівчина  прийшла  раніше,  бо  трохи  соромилась,  що  одягнена  не  так,  як  всі,  бо    немає    вишиванки,  не    мала  модного  одягу.  Знайшла    біленьку  з  мереживом  сорочку,  до  неї    шпилькою  прикріпила  тоненьку  синьо-жовту  стрічечку.  Зараз  це  модно,  патріотично,  ці  символи  стали  єднати  людей.  Після  подій  на  Майдані    Росія  забрала  Крим  і  на  Сході  другий  рік    йшла  війна.  Хоч  по  країні  об`явили  ,  що  це  АТО  та  люди  впевнені,  що  це  справжня  ,як  її  назвали  ,  гібридна  війна.  
Знайомі    побачили  дівчину  поблизу  річки,  махали  руками,  звали  до  себе.
 Валі  минуло  допіру  двадцять  років,  в  компанії  є  однокласники,  також  дівчата  і    хлопці  з  містечка.  Вони  навчаються  в  Києві,  в
   Вінниці  приїхали  додому  на  літні  канікули.  Також  є  старші  за  неї,  одружені  і    є  молодші,  які  допіру  закінчили  школу.  
               Валя    працювала  на  кар`єрі  ,  контролювала,  відправляла  машини,  які  возили  відсів,  гравій,  щебінь,  каміння  на  замовлення.  Добре,  хоч  була  робота  на  місці  в  такий  складний  час,  що  все  здавалося  кругом  руйнується.  Її  взяли  на  роботу  замість  мами,  бо  та  із-за  горілки  не  раз  запізнювалася  на  роботу,  чи  зовсім  не  з`являлася.
 Вони  жили  вдвох,  батько  давно  покинув,  поїхав  ,а  куди    ніхто  не  знав,  навіть  аліментів  мати  не  отримувала.  Дівчина  трохи  пам`ятала  його,  красивого,  високого,  їй  було  тоді  всього  шість  років.  Стільки  минуло  часу,  потроху  все    забувається,  тільки  і  може  пригадати  сварки    через    друзів,  які  все  вешталися  з  пляшками  горілки  до  матері.  Та,  що  вона  може  зробити,  добре  хоч  останнім  часом  мати  менше  стала  пити.  А  може  вже  соромиться  людей,  бо  ж    донька  виросла,  яка  все  сварилася  з  нею  за  цих  друзів,  за  горілку.
Валя  була  красунею,  чорнява,  виразні  карі  очі  прикрашали  тоненькі  смужечки  брів.  Це,  як  кажуть,  було  взято  від  батька,  а  красиві  пишні  уста  вона  успадкували  від  мами.  Дівчина  ні  з  ким  не  зустрічалася,    лише  по  роботі  спілкувалася  з  водіями  машин  та    вони  майже  всі  мали  сім`ї.
Гнівань    містечко  невеличке,  молоді  не  було  де  зустрічатися.    Круті  все    більше  гуляли  по  кафетеріях,  їздили  часто  до  Вінниці,  бо  ж  не  далеко.  Так  туди  ж  треба    більше  грошей  мати  ,  щоб  десь  їхати  розважитися,  а  вона  де  ті  гроші  може  мати?  Мама      не  працювала,  тож  приходилося  дівчині  всю  свою  зарплатню  витрачати  на  прожиття  та  на  комунальні  послуги.  
                   Барвінок,  фіалки,  васильки,  ромашки,  м`яту    дівчина  вплітала  в  вінок  і  щось  наспівувала  про  себе.
-О!  Привіт,  сусідко,  давно  не  бачились!  Ти  як?  -  привітався  хлопець.  
-Ромко!  Ти  де  взявся?  Точно  ,  давно  з  тобою  не  бачилися,  
-    весело  зирнула  на  хлопця,  приміряла    на  себе  вінок.
-Ну,  як    я  ?  Скажи  постаріла?  -  усміхаючись    і  кривлячись  запитала  дівчина.
-  Давай  ,  плети,  ще  одного,  знаю  заміж  не  вийшла,  може  пора  вже  до  причалу,  чи  думаєш,  ще    вчитися?
-Я  одружився,  он  там  ,  бачиш    у  жовтому  костюмі  дівчину,  то  моя  Олександра.  Працюємо  обоє  на  фірмі,  квартиру  винаймаємо,  поки    задоволені,  а  далі  життя  покаже,
 -  продовжив  Роман.
Валя  задерла  голову,  дивилася  в  сторону  молоді,  намагалася  побачити  його  дружину.
-  Молодець  сусіде!  Гарненька,  струнка  !  А  ,  що    в  Києві  зараз  спокійно?  На  довго  ви  сюди?
-У  відпустку,  на  пару  тижнів.  А  там  не  знаю,  хоч  би  на  війну  не  забрали.  Правда  в  мене    зі  спиною  проблеми  та  все  може  бути,  тільки    туди  б  не  хотілося.
Дівчина  уважно  слухала    і  в  той  же  час  доплітала  другий  вінок,
-Так,  я  чула  ,  там  таке  твориться,  кожного  дня  вбивають  і  багато  поранених.  Досить  з  Майдану  стільки  калік  повернулося,  а  тепер,  ще  ця  війна.  ….  З  заміжжям  треба  почекати,  немає  за  кого  йти.  Може,  як  війна  закінчиться,  вже    всі  повернуться  в  Україну,  ти  ж  бачиш,  багато  хто  поїхав  на  заробітки  в  Польщу,  в  Москву  та  ти  ж  знаєш,  що  тобі  розповідати.  Добре  хоч  я  маю  роботу,  надіюся  буду  працювати  наш  кар`єрі,  дороги  ж  ремонтують,  ще    обіцяють  капітальні    ремонти  робити.
                                   Вже  сутеніло,  хлопці  носили  хмиз  для  вогнища  .  
Біля  річки,  опустивши  ноги  у  воду  сиділи  Роман  з  дружиною  та  Валентина,  спілкувалися,  жартували.
-Ой,  подивіться  дівчата  ,  по  ту  сторону  річки  теж  хтось  є,    бачу,  здається  один  хлопець.  Вже  погано  видно,  думаю  не  рибалить,  бо  не  видно  вудочок,  помітив  Роман.
-  Це  мабуть  не  з  наших,  може  хтось    в  гості  приїхав  до  когось,  наші  всі  знають  ,  що  збираємося    на  святкування  завжди    тут,
-  показуючи  на  місце  проговорила  Валя.
 Почувся  тріск  ,  вітерець  розносив  запах  диму,  вогонь  почав  жвавіше  підстрибували  до  гори,  облизувати  хмиз,  легенький  попіл  піднімався    і  час  від  часу  іскрив  сильніше,  маленьким  феєрверком.  Займалися  сухі  гілки  від  дерев,  хлопці  притягнули  товсте,  сухе  дерево,  двигали  ним  потроху,  щоб  швидше  спалахнуло.
             Дівчата  і  хлопці    зібралися  колом  біля  багаття  ,  від  нього,  аж  припікало,  любувалися,  бачили,  як  витанцьовувало  полум`я,  освітлювало  все  навколо.  Заспівали  пару  журливих  пісень  про  кохання  і  пішли    кидати  вінки  у  воду.
       Линув  cміх    по  долині,  хлопці  ,  дивлячись  на  дівчат  про  щось  гомоніли,  сміялися  та  вже    хтось  біг  доганяв  вінок,  а  дехто  тільки  позирав  у  сторону  дівчат  і  усміхався.
     Лише  двоє  хлопців  з  вінками  підійшли  до  дівчат,  а  решта  розмахували  руками  і  було  чути,  як  розповідали,  що  лише  ці    були  близько  біля  берега.  Вінок  Валі    та,  ще  вінки    декількох  дівчат  понесло  течією  у  сторону  залізничного  мосту.  Хто  там  буде  туди  гнатися?  По  перше  пагорби  обривисті,  по  друге  місцями  ріс  очерет,  в  пітьмі  хіба,  щось  побачиш?    Та  і  далеченько,  ніхто  не  наважився  кинутися  в  річку,  бо  попід  берег  можна    відразу  погрузнути    глибоко  у  мул.
       Ближче  до  півночі  молодь  стрибала  через  багаття,  хтось    у  парі,  а  деякі  хлопці    хизувалися,  показували  своє  уміння.
         Ніч  видалася  зоряна……
         Жарти,  пісні,  анекдоти,  піднімали  настрій  молоді.  Дівчата  пригощали  хлопців  солодощами  та  напоями.
   Близько  третьої  години  ночі    дехто  поспішав  додому,  бо  мав  їхати  в  гості.  А  хтось  залишався  до  ранку,  насолоджувався    прохолодою  біля  річки  і  слухав  музику,  яка  линула  з  приймача.
Роман  з  посмішкою  підморгнув  дівчатам,  взяв  під  руки  дружину  і  сусідку,  клопотався,
-  Гадаю  досить!  Погуляли  гарненько  ,повеселилися,  гайда  додому,  треба  хоч  трохи  поспати.  Приїдуть  теща  з  тестем,    треба  зустріти  на  висоті,  як  кажуть,  бо  ж  вперше  навідаються  в  гості  до  нашої    світлиці.    
Валя  прийшла  додому  відразу  вклалася  спати.  Гарно,  думала  про  себе,  але  ,щось  не  везе,  нікого  нового  з  хлопців  немає,  ні  з  ким    пофліртувати.  Яке  складеться  життя  далі?  Поворожити  б  чи,  що?  Сміялася  про  себе  дівчина.
           Проснулася    вона  майже  в  обід,  розбудив  собака,  дуже    рвався  з  ланцюга,  гавкав,  гарчав,  аж  захрипав.
У  привідкрите  вікно  висунула  голову,  біля  хвіртки  стояли  двоє  чоловіків  похилого  віку.  По-святковому  одягнена  мати  виходила  з  хати  ,  радо  обіймалася  і  цілувалася  з  ними.
Валя  знову  впала  в  ліжко,  вкрилася    ковдрою,  навіть    сховала    голову,    задрімала.
         Розбудив  її  гучний  сміх,  накинула  літній  халатик,  зайшла  в  кімнату.  Їй  не  треба  було  більше  нічого  казати,  побачила    материні
 п`яні  очі,  чоловіки  з  обох  сторін  тримали  чарки  з  горілкою,  умовляли  її  випити.  Дівчина  відкрила  двері  навстіж,
-Не  знаю  хто  ви  і  не  запитую,  прошу  покинути  наш  дім.
Мати  здивовано  відреагувала  на  ультиматум  дівчини,  встала  із-за  столу,  ледь  втрималася  на  ногах,  волосся    з  під  хустки  розсипалося  по  обличчі.  Вона  намагалася  втримати  рівновагу,  почала  кричати,
-  Це  мої  двоюрідні  брати!  Ти,  що  доню  сказилася  ?!  В  такий  день  виганяти  гостей!  Бач,  господиня  знайшлася!  Не  смій!  Сама  забирайся  звідси!  Скільки  будеш,  ще  дівувати,  мені  заважати  жити?!
Доньку  немов  ошпарили  окропом.  Це  вже  не  вперше  так  було,  але  ж  було  давненько,  щоб  так  напитися  ,як  зараз,  рік    пройшов.  Вона  думала,  що  мати  нарешті  схаменулася,  бо  клялася,  що  більше  пити  не  буде.
Швидко  зайшла  в  свою  кімнату,  одяглася  в  штани  та  на  всякий  випадок  взяла    тоненьку  курточку,  може  ввечері  буде  прохолодно.  Підхватила  в  пакет  парасольку,  пляшку  з    водою  та  пачку  печива,  яка  лежала    на  столі.  Треба  зникнути  з  очей  на  якийсь  час,  хай  втихомириться,  вирішила  собі    дівчина.
       Йшла  до  річки    немов  у  тумані,  душу  рвало  від  болю.  Ну,  чому  ж  так?  Яка  несправедливість!  І  в  той  же  час  думала  ,  що  ж  мати  ?  Тож  без  неї  зовсім  пропаде,  бо  ж  не  працює,  а  що,  як  знову  зведеться  з  алкашнею,  тоді    вже  не  знати  чого  чекати.  Але  добре,  хоч  хата  оформлена  на  неї,  то  вже  не  проп`є,  витирала  непрохані  сльози,  заспокоювала  себе  дівчина.
 Сонце,  ще  добре  припікало,  але  віяв  невеличкий  вітерець,  який  час  від  часу  куйовдив  коротко  підстрижене  волосся..  
Здалеку  чути  запах  квітучої  гречки,  проходила  вздовж  неї,  аж  зупинилася,  вдивлялася  в  красу    поля,  яке    від  вітру  хвилями  переливалося  білим  і  рожевим  кольорами.  Метушливі  бджоли      швидко  перелітати  від  одної  квітки  до  другої,  забираючи  хоботком  нектар.  Вона  присіла,  немов  букет,  обійняла  обома  руками    стебла  з  квітками,  пригорнула  до  себе,
-Ой  ,яка  ж  краса,  яка  насолода,  яка  гарна  моя  земля!  Ні  ,  куди  їхати?  Тільки  тут  буду  жити,  в  своєму  містечку….
Раптом  маленька  пташечка  пролетіла  над  нею,  дівчина  від  несподіванки,  аж  примружила  очі.  А    потім  різко  повернулася,
   труснула  головою,  поправивши  волосся,  оглянула  все  довкола,  добре  хоч  нікого  немає,  подумала  про  себе  і  поспішила    до  річки.      .
Вона  не  пішла  до  того,  великого  клена,  напрямок  мала  ближче  до  залізничного  мосту.  Там,  за  пагорбком,  був  зовсім  невеликий  пляж,  щоб  менше  мулу,  колись  завезли  багато  піску.  Можна  було  гарно  відпочити  та  покупатися,  тільки  одне,  що  заважало,  це  гудіння  потягів.  Людей  сюди  приходило  мало  навіть  у  вихідні  дні.  Річку  в  цьому  місці  з  двох  сторін  охороняли  кущі  шипшини,  та  глід,  де  -  не  -  де    росли  малини  та  ожина.
Зірвався  вітерець,  який  підніс  сіреньку    хмару,  почався  густий  мілкий  дощик.  Валя  була  зовсім  одна,  відкрила  парасольку,  ховалася    між  кущі.  Зашаруділо,  поміж  них  вилетіло  декілька  горобців  і  знову  сховалися    неподалік
           Туди,  трохи  в  сторону  далі  від  пляжу,  за  кущами  побачила  біля  самого  берега  човен.  В  ньому  сидів  чоловік,  він  був  одягнений,  голова  прикрита    рожевим,  поліетиленовим    пакетом.  Видно  ,як    ухилявся  від  дощу,  вода  швидко  стікала  з  пакета  за  комірець,  він  раз  по  раз  намагався  рукою  струсити    непрохану  воду  геть.
Валя  уважно  придивлялася,  хто  б  це  міг  бути,  як  раптом  побачила,  він  справно  підняв  догори  вудочку,  на  гачку    тріпалась  гарна  рибина.
-Ого!  Нічого  собі  -  голосно  вирвалося  з  її  уст  .
Раптом  чоловік  зняв  пакет  і  озирнувся,  напевно  почув  ,бо  роздивлявся  на  всі  боки.  Зосередився    в  напрямку  до  дівчини,  побачив  парасольку,  швидко  кинув  рибу  у  відро,  спішив  до  неї.  
Тікати,  куди,  та  й  чого?  Дощ  все,  ще  хлюпав,  але  рідший,  знову  з`явилися  промені  сонця,  яке  вже  підбиралося  до  заходу.
Вона  піднялася  назустріч    і  раптово  відчула  прилив  крові  до  обличчя.  Ух!  А  він  нічого,  бігаючи  очима  з  під  парасольки,  подумала  дівчина.
-  Доброго  дня!  Ще  одна  жертва  дощу,  як  і  я,  -  сміливо  з  усмішкою,  прикриваючись  руками  від  дощу  проговорив  хлопець.
Ой,  це  ж    хто?  Десь  бачила  його?  Бігаючи  очима  по    обличчі  хлопця.  перебирала  спогади  дівчина.  Смарагдові  випуклі  очі,  аж  кинуло  в  піт  і  серце  почало  гучно  битися,  зараз  пригадаю,  наполегливо  думала  вона.  Ні,  мабуть    таки  Сергій,  хіба  могла  помилитися?  
-Валю!  Що  забула,  не  пам`ятаєш  ?А,  ну,  подивися,  ти  ж  все  кепкувала  з  моїх  балухатих  очей  у  школі,  пригадай!
Її,  як  окропом  обілляли,  аж    здригнулася,  він  спритно  підхватив  парасольку,  став  поруч,  ховався  разом  з  нею….
Як  листочок  від  вітру  тремтіла,  так  все  несподівано,  не  могла  слова  сказати,  лише  розгублено  дивилася  і  хотіла  вже  очі  приховати.                                                  Зраділа,  так,  це  Сергій,  зі  школи.  На  два  роки  старший,  колись  дуже  подобався  їй,  тоді  була    у    дев`ятому  класі,  а  він  в  одинадцятому,  ото  був  час,  де  ж  те  дитинство,  думала,  дивлячись  під  ноги.  То  перша  любов,  як  кажуть  та  ,ще  й    не  взаємна,  бо  він  нічого  про  це  не  знав,  перші  відчуття  хвилювання  при  зустрічах.  Лише  один  рік  і  він  закінчив  школу,  все  потихеньку  згасало,  але  десь  далеко  жевріло  час  від  часу.    Та,  як  згадує    школу,  так  і  його  відразу,    тьохкає  сердечко,  от  би  хоч  раз  зустріти.  Не  чула  й  не  бачила  кілька  років,  адже  жили  по  різних  кінцях  містечка.
Він  взяв  її  за  підборіддя,  заглянув    в  очі,  а  там  іскринки,  немов  сонячні  зайчики…  Вона  не  пручалася,  її  уста  манили,  він  ніжно  поцілував.
-Сергію,  що  ти,  -  голос  тремтів,  раптово    відпихнула  хлопця.
Він  підсковзнувся,  махаючи  руками  враз  вчепився  за  кущ  малини,  відчув,  як  голочки  залізли  в  руку,  скривився,  -  Ах!
Валя  не  могла  відразу  зрозуміти  в  чому  справа…Побачила  зажату  в  руці  малину,
-  Ой  Сергію!  Вибач,  все  це  так    зненацька,  я  не  хотіла.  
-  Та  ні,  це  ти  вибач,  побачив  твої  пухкенькі  уста  не  втримався,  пробач,  але  ж  ти  така  гарненька  стала,  -  хвилюючись  заговорив  хлопець.
Вони  світили    ліхтариком  від  телефону,  витягали  з  долоні  і  пальців  маленькі    часточки  голочок  від  малини.
       Закінчився  дощ,  зовсім  стемніло,  Сергій  наносив    хмизу,  почав  розпалювати  вогнище,
-  Валю,  бачу  додому  не  спішиш….  Що  може  порибалимо  вночі  разом?  У  мене  є  дещо  перекусити  та  й  юшки  можна  зварити,  є  каструля,  цибуля  і  лавровий  лист  і  сіль  знайдеться…Що  скажеш?
Валя,  опустивши  голову  до  низу,  усміхнулася,  
-Та  я  це…  Не  думала  йти  додому,  у  мами  гості,  ти  ж  напевно  знаєш  які…  Думала  погода  буде  гарна  і    нікого  не  буде,  десь  передрімаю,  завтра  ж  на  роботу.
Сергій  відчував,  як  вона  хвилюється,  обійняв  за  плечі,
-Ти  мене  не  бійся!  Я  нічого  не  заподію  поганого,  просто  повір  мені  і  розкажи,  яким  життям  ти  живеш?
Валя  сиділа  біля  вогнища  і  розповідала,  як  на  сповіді  про  своє  життя.  Вона,  зважуючи  кожне  слово,  говорила  не  поспішаючи.
Він  уважно  слухав  і  одночасно  варив  юшку.
Вже  смакували  з  каструлі,  як  малі  діти,  по  черзі,  їли  по  десять  ложок  .  Бо    ж  ложка  була  одна,  треба    ж    якось  поділитися.
-  Гарного  карася  спіймав,  смачнючий  ,-  говорила  Валя,  облизувала  пальці  і  крадькома  зупиняла  на  хлопцеві  погляд.
Знову  зажеврів  вогник  кохання,  вона  була  задоволена,  що  зустріла  його.  Після  гарячої  юшки,  мило  засинала  у  човні,  в  теплих  обіймах.
Вже  світало….По  небу  вигравали  рожево-фіолетові  промені…
Чулися  перші  голоси  птахів,  які  вже  пробудилися,  цвірінькали,  перелітали  з  одного  місця  на  друге  по  кущах,    в  пошуках  їжі.
Валя  відкрила  очі,    лежала  у  човні  сама,  Сергія  не  було.
Здалеку  побачила,  не  поспішаючи,  тяжкою  ходою,  підходив  до  пагорба  з  пакунком  в  руках.
-  Доброго  ранку!  Проснулася,  ще  трохи  зарано.  Я  тут,  перейшов  до  друга,  взяв  термос    та,  ще  дещо  на  сніданок.
Дівчина  була  приємно  вражена,  -  Тож  далеченько!  В  мене  печиво  є  до  чаю  .Зараз  заваримо  з  м`ятою,  смакота  буде!
Сергій  уважно  придивлявся  до  неї,  підійшов  ближче,  моргнув,  
-А  ти  зранку,  ще  краща,  ніж  ввечері.
Дівчині  стало  ніяково,  відвернулася  до  річки.  Сергій  ніжно  взяв  за  плечі,  повернув  до  себе.  Вона,  як  розквітла  троянда,  щоки  горіли,  личко  ніжне,  біленьке,  а  в  очах  вогники  кохання.  Він  все  зрозумів,  погладив    голову  і  приголубив  до  себе,  врешті  поцілував.
Який  він  теплий,  який  хороший,  думала  дівчина  в  ніжних  обіймах.
Та  раптом  стрепенулася,  як  злякана  пташка,  відійшла  від  нього.
-Що  таке,  Валю?  Щось  не  так?  Не  тікай,  я  тобі,  що  противний?
Дівчині  стало  не  по  собі,  зашарілася,
-Та  ні  просто,  я  ж  про  тебе  нічого  не  знаю.  І  ось,  так  відразу  поцілунки  і  провела  з  тобою  ніч.
Сергій    розставив  руки  і  голосно  засміявся,  
-Щоб  так  всі  ніч  проводили,  то  б  напевно  і  людей  на  землі  не  було….
-Я,  що,  щось  не  так  сказала  ?  –    вона  почала  не  сміливо  виправдовуватися.    
-Все  буде  добре!  Чого  ти?  Не  хвилюйся,  ще  все  попереду.  Ось,  сьогодні  після  роботи,  як  буде  погода  знову  порибалимо,  я  тобі  все  розкажу  про  себе.  А  зараз  давай  будемо  снідати…
Нахабні  горобці  побачили    на  рушникові  продукти,  почали  скакати,  підбиратися  ближче.  Валя  сміялася  з  них,  а  вони  здавалося    дразднилися  з  нею,    немов  намагалися    залетіти  прямо  в  рот,  коли  кусала  печиво.  Сергій  весело  підморгував,  з  насолодою  пив  чай  з  одноразового  стакана,  який    приніс  від  друга.
         Вона  спішила  на  роботу,  домовилися  ввечері  знову  зустрітися  тут.  Сергій    дивився  вслід  Валі  і  почухував  чуба.  Ой,  я  мабуть  таки  в  неї  закохався,  думав  про  себе.  Тоді  була  така  непоказна,  як  гидке  каченя,  а  зараз  славна  і  жадана,  як  в  полі  квітка  польова…
Тю,  ти  дивись,  щось  мене  так  заносить  думками,  мабуть  буду  вірші  писати  від  кохання.  Та  враз  посерйознішав,  але  ж  ,  як  далі  бути,?  Як  їй  сказати,  що  я  інвалід?    Вона  цього,  ще  не  помітила…  А,  як  помітить?  То  напевно  і  говорить  не  стане,  думки  крутились  в  голові.
Роздягнувся,  зняв  з  себе  одяг  і  протез,  тож  граната  пошкодила  ступню,  прийшлося  зовсім  зостатись  без  неї.  Це  і  так  добре,  що  попав    на  лікування  в  Ізраїль,  кажуть,  ще  добре  відбувся,  тож  ногу  вдалося  спасти.  Та  і  протез  зроблений  по  новим  технологіям,  майже  не  помітний  у  капцях.  
Трохи  розвіявся  від  думок  у  річці.  Часом  жалів,  що  пішов  на  Майдан,  а  часом  ні,  бо  надія  все  ж  залишилася  в  серці  на  краще  життя.  Тому  й  пішов  добровольцем    захищати  Україну,  майже  рік  воював,  а  потім    поранення.  Добре,  хоч  признали  учасниками  бойових  дій,  тепер  має  групу.  Та  буває  бере  розпач,  що,    ще  йде  війна  ,  а  допомогти  нічим  не  може.  Це  можна  сказати  ,  недавно  вдома,  всього  два  місяці,  в  військкоматі  пообіцяли  взяти  на  роботу.                Думав,  планував,  що  буде  ввечері,  як  Валя  відреагує?  Вагався,  не  міг  визначитися,  як    краще  сказати  та  з  чого  почати  ?
     У  біготні  цілий  день  біля  машин,  лише  заскочила  випити  чаю  в  кафетерій,  аж  там  побачила  Романа  з  Олександрою.  Вони  провели  своїх  гостей  на  потяг,  самі  вирішили  випити  кави.
-Ти  .де  пропала?  Вчора  ввечері  зайшов,  хотів  на  вечерю  запросити,  а    у  вас  вдома    «весілля»  та  тільки  без  тебе,  в  когось  ночувала?
-Та  потім  якось  розкажу,  зараз  не  маю  часу,  буду  бігти,  бо  машини  чекають,  -  Валя  на  ходу  допивала  чай,  спішила  до  виходу.
 Треба  буде  зайти  подивитися,  може  гості  вже  поїхали,  думки  на  якийсь  час  залізли  в  голову  та    вже  сигналила  машина….
         Цілий  день,  як  білка  в  колесі,  пилюка  стовпом  стояла  по  дорозі.    Жарко,  і  душно,  зовсім  не  відчувалося,  що  вчора  пройшов  дощик.
Завантажувалася  остання  машина  Валя,  підбила  підсумки  дня    в  зошиті,  занесла  диспетчеру.    Вже  спішила    додому,  подивитися,  що  там  відбувається….
         Навстіж  відчинені  двері  і  тихо,  ця  тиша  злякала  дівчину,  часом  не  погано  стало  мамі,  бідкалася  про  себе.  Тихе  сопіння  линуло  з  її  кімнати,  мати  і  двоє,  так  званих  братів,  покотом  спали  на  дивані,  одягнені,  навіть  взуті.  Дуже  смерділо  перегаром,  а  ,  як  у  мене  стосунки  закріпляться    з  Сергієм,  подумала,  хіба  він  захоче  з  нею  діло  мати,  побачивши  таку  тещу,  напевно  десятою  дорогою  обходитиме.
Нагріла  води,  долила  в  літній  душ,  спокійно  милася,  не  поспішаючи,  все  ще  думала  за  Сергія,  чи  варто  йти  до  нього?  Та    в  душі  б  вже  полетіла  в  його  обійми,  щоб  відчути    той,  солодкий  поцілунок,  який  ще  відчувала  на  устах.
Записку  написала  мамі  на  столі,  збрехала,  що  пішла  ночувати  до  однокласниці,  знала,  що    шукати  не  буде,  коли  запої  ,то  все  так  було  і  часто  приходилося  дівчині  у  сусідів  ночувати  ,  чи  насправді  в  однокласниць.
       Зайшла  до  магазину,  взяла  дещо  з  продуктів  і  йшла  з  усмішкою,  підставляла  обличчя  до  ніжного    вітру,  який  їй  здавалося  студив  її  бажання  швидше  побачити  Сергія.
         Він  же  все  спланував  за  день,  рано  наловив  риби,  приніс  додому  і    попередив  батьків,  що  може  завтра  прийде  з  дівчиною,  хоче  їх  познайомити.  Батько  з  під  лоба  зирнув  на  сина,
-Вона    з  наших,  чи  чужа?  Знає,  що  ти  інвалід?
Сергій  стримано  заговорив,
-Не  журіться  дівчина  гарна,  правда  без  батька  виросла,  покинув  їх,  мати  трохи  хвора,  любе  випити.  Та  то  діло  поправне,  думаю  підлікується,  все  буде  добре.  Дівчина  гарна,  роботяща,  я  її  ,  ще  зі  школи  знаю,  вам    все  одно  з  нею  не  жити,  он  Танюша  підростає,  вже  майже  дівка.
-Ти,  що  не  знаєш,  що  дівчата  з  хати  йдуть  ,  а  не  хлопці,  показуєш  на  сестру,  їй  допіру  п*ятнадцять  минуло,  -  заперечив  сердито    батько.
-  Так,  то  ж  колись  так  жили,  а  зараз  кожен  мріє  окремо  і  я  теж.
Мати  працювала  вчителькою  початкових  класів,  завжди  зважено  ставилася  до  любої  теми,  звернулася  до  чоловіка,  
-Ти  Дмитре  не  спіши,  час  покаже,  розставить    все  по  місцях,  йому  жити,  кого  знайде  так  і  буде,  де  захоче    жити,  хай  сам  вирішує.
Задоволений  такою  розмовою,  хлопець  спішив  до  річки.  Мати  взнавши  за  дівчину,  наказувала  бути  серйозним,  не  спішити  з  почуттями,  щоб  часом  не  образив  її,  раз  дитина  виросла  без  батька  та,  ще  така  мати,  то    десь-то  не  солодко  живеться.
               Валя  летіла,  немов  на  крилах,  в  душі  так  тепло  і  приємно,  думками,  поглядом  до  річки,  неначе  на  перше  побачення,  що  буде  сьогодні,  що  розкаже?  А  може  справді  вона  його  зможе  кохати  так,  як  хотіла  тоді,  як  мріяла  в  його  обіймах  засинати  .
І  навіть  писала  вірші  йому,  а  потім  потай,  вечорами  читала  і  з  ними  засинала,  немов  в  вишневому  гаю.  Аж  пригадала,
«В    обіймах,  тут,  у  вишневому  гаю
Де  серце  завмирає  від  почуттів
Будемо  разом  в  нашому  раю
Сп`яніємо  від  запаху  пелюстків
Подаруй  мені  смарагдові  очі
Коханий,  я    давно  в  думках    твоя
Будуть  у  нас  солодкі,  ніжні  ночі
Віддам  тобі  всі    пристрасті  дівочі
Ми  знайдемо  з  тобою  наше  щастя…
Тю,  дивина,  пригадала,  це  ж  треба!    Вже  йшла  і  сміялась  про  себе,  колись  і  правда  може  прочитаю  та  чи  сприйме  він  мене  такою….
                     Він  вже  чекав  на  неї,  пахла  риба  на  всю  долину.  Побачила,  немов  шашлики,  підвішена  риба  смажилася  над    жаром.  
Хлопець  підійшов  не  поспішаючи,    прилинув  до  її  вуст,  довго  не  хотів  відпустити.  Вона  ледь  вирвалася,
-Ух,  Сергію,  не  треба,  так  не  далеко  і  до  гріха  ,-  випалила  зненацька  і  опустила  голову.
     Вони  сиділа  мовчки,  неначе  спостерігали  за  річкою  та  насправді  кожен  був  задуманим.  Невеликі  круги  раз  у  раз  з`являлися  по  воді,  вона  злегка  від  вітру  рябіла,    хвилі  попід  берег  гралися  з  водоростями.
За  вечерею  Сергій  почав  розказувати  про  своє  життя  після  школи.
Закінчив  курси  водія,  якийсь  час  працював  в  автопарку  на  маршрутці,  а  потім  поїхав  в  Київ  на  Майдан.
Йому  було  трохи  боляче  згадувати  страшні  події,  тож  намагався  розповідати  стисло,  без  подробиць.  Коли  почав  розказувати,  як  потрапив  на  Донбас,  раптом  почули  голос,
-Ось  ти  де?  А  ми  облазили  мабуть  з  кілометр,  вже  думали  ,  що    біля  річки  тебе  немає  та  раптом  відчули  запах  смаженої  риби,  він  і  привів  нас  сюди.  
Роман  говорив  трохи  збудженим  голосом,  біля  нього  стояла  дружина.
-Валю  ,  тобі  треба  додому,  мати  до  нас  прийшла,  вся  труситься,  визвали  швидку,  піднявся  дуже  тиск,  щось  там  накололи  та  в  лікарню  їхати  відказалася.
Сергій  взяв  дівчину  за  плечі,
-  Не  хвилюйся,  зараз  підемо  разом,    я  тільки  з  тобою,  заперечення  не  приймаються.
Олександра  взяла  під  руку  Валю,  вони  намагалися  йти,  як  найшвидше.  Позаду  йшли  чоловіки,  про  щось  не  дуже  голосно  розмовляли.
Роман  трохи  знав  Сергія,  адже    вчилися  в  одній  школі,  він  був  старшим  за    нього  на  два  роки.
-Ти  дивися  не  ображай  дівчину,  вона  не  погана,  тож  я  сусід,  її  знаю,  виросла  на  очах.  Правда  з  матір`ю  проблеми  є  та  вона  теж  не  погана  жінка,  буває  часом    ця  клята  горілка  її  затягує.  Скільки  раз  говорилося,  щоб  полікувалася,  не  хоче,  ти  не  уявляєш,  як  дівчині  живеться….
Сергій  зупинився,  трохи  збуджено  з  хвилюванням  проговорив,
-Ти  знаєш,  я  пам`ятаю  її,  ще  зі  школи,  мені  здавалося  тоді,  що  я  їй  дуже  подобався  та  і  зараз  бачу  вона  не  проти  зі  мною  бути.  Я  готовий  хоч  завтра  з  нею  під  вінець  та  тільки  є  одна  проблема.  Був  на  Майдані,  потім  на    Донбасі,    тут,  таке  діло,  розірвалася  граната,  добре  ,  що    живий  залишився,  але  маю  протез.
 Роман    відкопилив  губу,    похитав  головою,
-Я  бачу,  що  ти  ступаєш  обережно,  помітив,  що  йдеш  не  поспішаючи,  почекай  хвилинку.
Він  догнав  Валю  з  дружиною,
-Ви  йдіть  ,  а  ми  вас  доженемо,  треба  в  одне  місце  зайти.
Валя  озирнулася  назад,
-Він  ,що  з  тобою?
-Так,  так,  не  хвилюйся  ,ми  прийдемо  разом.
-А  може  йому  краще  всього  не  бачити,  хай  не  йде  з  нами,  мабуть  хай  йде  додому  ,-  заперечила  дівчина.
-Та  ні,  слухай  ,  він  вирішив  з  нами  йти,  хай  йде,  я  не  можу  заборонити.  Ти  не  хвилюйся,  ти    подобаєшся  йому,  я    ж  бачу,  в  цьому  трохи  розуміюся,  ще  в  тебе  на  весіллі  погуляємо.
             Сергій  розповів    Роману,  про    свою  інвалідність,  про  те,  що  обіцяли  взяти  на  роботу  в  військкомат.  Все  хвилювався,  як  розповість  Валі  про  це.
Роман  підтримав  хлопця    в  розмові,
-Я  думаю  все  буде  добре  та  про  це  маєш  сам  розповісти,  наодинці,  без  свідків,  ти  ж  чоловік,  маєш  мати  достатньо  сили  волі.
             Вже  майже  зовсім  стемніло,    по  всій  хаті  горіло  світло.  На  вулиці      в  гамаку  лежала  мати,  вона  тільки  спостерігала,  що    робила  молодь.  З  хати  були  винесені    деякі  речі  ,  Валя  з  Олександрою  вапном  білили  кімнати,  чоловіки  фарбували  вікна  та  панелі    на  веранді.    Роман  ,  як  старший  серед  них,  керував,  що  і  ,  як  все  робити,  він  з  Олександрою,  немов  родина  допомагали  зробити  все  до  пуття.
Вже  світало,  на  подвір*ї    пахло    краскою  і  сосисками,  які  смажилися  на  вогнищі.  Молодь  весело  спілкувалася.  Валі  здалося,  що  вона  була  щаслива,  їй  хотілося    обійняти  всіх,  поцілувати  і  подякувати  за  допомогу.  Вона  не  могла  не  помітити,  як  старанно  робив  все  Сергій.  І  трохи  дивувало  її,  що  побачила,  як  Роман  підморгував  Сергію  якимось,  цікавим  поглядом,  немов  ,  щось  намагався  йому  образно  підказати.
 Проснулася  Надія,  мама  Валі,    просила  у  всіх  пробачення,  що  потурбувала,  дивилася  на  доньку,  їй  було  соромно  ,  що  в  такий  спосіб  познайомилася  з  Сергієм  та  Олександрою.  Потім  наодинці  з  донькою  пообіцяла,  що  не  буде  зовсім  пити,  навіть  пива.  Валі  хотілося  в  це  вірити,  вговорила  маму  піти  з  нею  вранці  до  лікаря,  поїхати  в  Вінницю  на  лікування.  Мати  зайшовши  в  хату  заплакала,
-О!    Все  встигли  зробити,  я  думала  вже  помру.
-Мамо,  на  кого  мене  полишиш?
-А  ,  що  хіба  Сергій  не  твій  хлопець,  він  наш,  чи  звідкись?
-Наш  мамо,  ми  в  одній  школі  вчилися    живе  в  ту  сторону,  за  кар`єром.  Та  я  не  впевнена,  що  він  мій  хлопець,  про  це  зарано  говорити.
-Та  я  б  так  не  сказала….    Бачила,  як  він  на  тебе  дивиться,  дурному  зрозуміло,  може  в  тебе  з  ним  вже,  щось  було?
-Та  це  тебе  не  обходить,  ти  ж  знаєш,  я  давно  сама  вирішую,  що  і  ,як  буде  в  моєму  житті,  не  маленька  вже.    Лише  одне  прошу  ,  не  впирайся,  якщо  хочеш,  щоб  я  вийшла  заміж,  як  всі  дівчата  і  була  щаслива,  не  заважай  мені,    прошу  покинь  пити,  лягай    в  лікарню  підлікуйся..
Валя  проводжала  Сергія  до  хвіртки,  трохи  було  ніяково,  ховала  очі,
-Дякую  тобі,  вибач,  але  я  так  живу.  
Сергій    ніжно  поцілував  у  щічку  і  прошепотів  на  вухо,
-Я  ввечері  прийду…
Роман    і  Олександра    спілкувалися  з  Надією,  розказували  про  своє  життя  в  Києві.
Вже  йдучи  додому  Роман    з  дівчиною  перекинувся  кількома  словами,  щоб  більше  ніхто  не  почув.
Так  про  рибалку,  дещо  запитав  і  чи  не  обіцяв  прийти  Сергій.
Валя  повеселіла,
-  Обіцяв  ввечері  прийти….
Сергій    усміхнувся    і  підморгнув,
-Ну    ну,  давай,  давай,  а  то,  як  кажуть  зима  не  за  горами.
Декілька  хвилив  і    в  начальника  кар`єру,  підписала  два  дні  за  рахунок  відпустки  і    після  лікарні    з  направленням  їхала  в  Вінницю.  Вдалося  покласти  маму  на  лікування.  Розмов  багато  не  було,  мати  підкорилася  донці  без  прирікань.
           Вона  одягла  свій  любимий,  літній  сарафанчик  ,  який    підкреслював    стан.  Квітучі  соняхи    на  одязі  їй  дуже  пасували.  На  вигляд,  як  молоде  закохане  дівчисько,  з  трепетом  чекала  приходу  хлопця.
Саме  смажила  картоплю  на  вечерю,  коли  постукав  у  двері  Сергій.
Він  зайшов  з  трояндами,  в  білій  футболці  і  в    джинсах  .
Дівчина  збуджено  притулилася  до  нього,  одночасно  тримала  в  руках  гарячу  картоплю,
-А  ну,  посмакуй,  яка  я  куховарка?  Оціни!
Він  ніжно  притулився  до  неї,
-Хіба,  що  спочатку  поцілунок,  тоді..
Поцілунок  був  довгим….
-  Мабуть  таки  поцілунок  кращий  за  картоплю,
-весело,  підморгуючи  проговорив    хлопець,  пробуючи  картоплю.
За  вечерею  Валя  розповіла,  про  маму,  про  лікарню.
-  Завтра  завезу  їй  деякий  одяг  і  вже  піду  на  роботу,  бо  там  завал.
-А  давай  сходимо  скупаємося  на  річку,  така  жара,  десь  –то  вода  не  холодна  ,-  продовжувала  говорити.
-Тобі,    ото  в  джинсах  не  жарко,  хлопці  бачу    ходять    у  бріджах,  що  соромишся?  Вважаєш  себе  старим?  -  морщила    личко,  весело  з  усмішкою  ,  зазираючи    в  очі  ,  запитала  дівчина.  
Їй  здалося  ,  що  Сергій  раптово  зблід  ,встав,  відійшов  до  вікна.
У  грудях  похололо,  здалося  затерп  язик,  забракло  слів.  Чомусь  зіпсувався    настрій,  подумала  про  себе,  от  дурна,  язик  теліпається,  не  те,  що  треба  несу.
Запала  тиша….  Він  задумливо    дивився  в  вікно,
-Я  б  хотів    цими  днями  познайомити    тебе  з  батьками  ,  що  ти  на  це
 скажеш  ?
Вона  мовчала  ,  відчула,  як  немов    хвилею  тіло  огорнуло  теплом.
-Гаразд,  давай  на  вихідні,  я  згодна.
Він  задоволено  зажав  її    в    обіймах  .Гарячі  поцілунки,  визвали  феєрверк  в  почуттях  до  нього  ,  вже  сама  його  обіймала,  зазирала  в  очі    і  цілувала.
Його  тіло  пронизало  струменем  току,  відійшов  до  вікна,
-То  йдемо  купатися  чи  ні?
Дівчина,  трохи  збентежено,  як  вітерець  моталася  по  кімнаті,  збирала  деякі  речі  до  річки.
Минали  останній  будинок  на  вулиці,  а  далі  долина.  Вони  йшли  взявшись  за  руки,  ніжно  позирали  один  на  одного.
Вже  сутеніло…  Сергій  перервав  мовчанку,
-Валю,  я  інвалід,  на  групі,  мав  поранення    на  Донбасі,  лікувався  в  Ізраїлі.
У  дівчини  перехватило  подих,  кров  прилинула  до  обличчя  і  відразу  думка,  може  не  здатен,  як  чоловік,  чи  може  дітей  не  буде?
Обоє  мовчали,  він  чекав,  що  вона  перша,  щось  скаже,  а  вона,  як  підстрелена  пташка,  не  знала,  як    діяти  далі.  
Вже  підійшли  до  річки,  швидко  зняла  халатик  і    думала,  невже  я  його  не  зумію  звабити,  як  в  кіно,  це  жінки  роблять?  Хіба  я  така  вже  потвора,  здається  ж  не  гірше  декого,  заспокоювала  себе.  І  шубовснулася  у  воду,  весело  охаючи  та  ахаючи  від  задоволення,  вміло  поплила    проти  течії.
Він  сів  на  пагорбок  зняв  джинси,  а  потім  підійшов  до  річки  і  нахилився,  щось  робив  біля  ноги.
Їй  було  погано  видно,  чого  він  там  копошиться,  підплила  до  берега.
Небо    на  якому  де  –  не  -  де  з*явилися  зорі,  їй  здалося    величезною  чорною    завісою…  Кілька  раз  вмила  себе  водою,  від  хвилювання,  яке  перло  з  неї  від  побаченого.  Сергій  зняв,  якісь  ремінці  і  протез,  він  був  не  великий,  але  дівчині  вперше  в  житті  прийшлося  таке  побачити.  Здалося  в  річці  вода  зупинилася,  немов  у  іншому  світі  знаходилася,  серце  гучно  билося,  аж  зморозило  тіло,  відчула,  як  вся  тремтіла.
-Валю,  ти  зможеш  такого  покохати?  -    голосно  запитав  хлопець  і  кинувся  в  річку,  як  подалі  від  неї.
Від  цих  слів,  завмерла  душа,  в  голові  зашуміло,  стрепенулася,  вийшла  з  води  .ЇЇ  погляд  був  там,  в  річці,  де  плавав  він,  сильно  розмахуючи  руками,  немов  бився  з  якимись  перепонами.
Прийшовши  до  тями  ,  освідомивши,  переваривши  все  в  собі,  те  ,що  бачила  ,  тьху  ти,  це  що  я  ,чому  така  реакція?  Але  ж  бачила  по  ТБ,  чому  так  вразилася,?  Думала,  щось  інтимне,  копошилися  думки  в  голові.  Але  ж  я  про  нього  мріяла,  так  хотіла  зустріти,  а  тепер  відказатися  від  своєї  мрії?  Ні,  тільки  не  це!  Так  і  буде,  це  не  завадить  його  кохати,  як  би  він  мені    тільки    освідчився,  пішла  б    за  нього  і  не  думала,  вже  спокійно,  зважено  думала    Валя.
Вона  залпом  випила  мінеральної  води  з  пляшки  і  кинулася  в  воду.
Пливла  до  нього,  він  побачивши  її  став  плести  назустріч,  раптом  нирнув  і  з*явився  прямо  перед  нею,
-Ну,  що  підеш  за  мене,  я  згорів    в  собі,  відколи  тебе  побачив.  Чи  покрутиш  і  викинеш,  як  непотріб,  -  вже  хвилюючись  сказав  Сергій
Валя  обійняла,  повисла  на    шиї  обома  руками  ,
-  А    ти  ,  що  освідчуєшся  тут,  у  воді,  гукаєш,    мене    заміж,  чи  як?
Сергій  підхватив  її  на  руки,  почав  цілувати.
-Я  кохаю  тебе!    Чуєш,  кохаю….  ,-  гучно  линуло    над  водою  і  по  долині.
Отямившись  від  поцілунків,  вона    вискочила  на  берег,  щоб  він  не  відчув  незручності,    побігла    з  рушником  в  руці  на  пагорбок,  витиратися  від  води.
Сергій  вийшов  з  річки,  відразу  сів  на  берег,  теж  витирався    і    не  оглядаючись  одів  протез,  вбрався  в  джинси.
Валя  підійшла    за  спиною,  обхватила    мужні  плечі,
-Я  тебе  давно  кохаю,  чуєш  ,-  припала  тілом  до  спини,  а  потім  набралася  хоробрості  і  читала  голосно  йому  той  вірш,  саме  той,  що  по  дорозі  згадала.  Він  стояв  заворожено  ,  здивовано  дивився  ,  
-Це  хто  писав?  Такого  я  не  чув  і    ніде  не  читав…
-Це  тобі  були  написані  слова,  як  ти  закінчував  одинадцятий  клас,  пригадай  вечір  в  школі,    були  конкурси,  ще  тоді  я  в  тебе  закохалася.
Присмак  гарячих  поцілунків,  відчувався  на  устах,  п`яніли  від  ніжностей.
                 Тихо…Давно  всі  спали,  вже  була  майже  середина  ночі,  вони  поверталися    додому  після    ніжного  кохання  і  гарячих  пристрастей,  чоловіком  і  дружиною,  їхньому  щастю  не  було  меж…
Сергій  додому  не  пішов,  він  залишився  в  неї…
         У  вересні    приїхав  Роман  з  дружиною  на  вихідні,  щоб  допомогти  молодим  зробити    курінь    на  весілля.
     Минув  рік…  Дві  родини  і  друзі  зібралися  за    святковим  столом,  хрестили  малого  Іванка,  йому  допіру  виповнився  місяць,  назвали  на  честь  прадіда,  який  загинув  у  Велику  Вітчизняну  війну.
           Валя  і  Сергій    сиділи  поруч,  задоволено  дивилися  на  гостей.  раділи  життю.  Роман,  хрещений,    схилився  над  коляскою,  з  цікавістю  дивився  на  малюка,  який  солодко  спав  після  годування  .А  поруч  ,  з  посмішкою  ,  радісно,  поглядала  вагітна  Олександра.
       Надія,  все  припрошувала  сватів  і  молодь  відвідати  страви.  Вона  тішилася  донькою  і  зятем,  не  відчувала  одинокості,  була  рада  щастю,  яке  прийшло  в  їхню  світлицю

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729144
дата надходження 17.04.2017
дата закладки 17.04.2017


НАДЕЖДА М.

Про дружбу…

За  твором  Ольги  Шнуренко
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728681


Швидка  дружба  закінчується  довгою  ворожнечею
.  (Віктор  Суворов  «Акваріум»)


Про  друзів  вірних  мріємо  весь  час.
Яке  це  щастя  мати  вірних  друзів!
Це  ті,  що  не  покинуть  колись  нас,
Створивши  цілий  ряд  своїх  ілюзій.

І  в  радості,  і  в  смутку  поряд  вас.
У  них  не  можуть  бути  черстві  душі.
Краса  душі    немає  в  них  прикрас.
До  друзів  не  проявиться  байдужість  .

Хороший  друг  -  неоціненний  скарб.
Не  кожен  може  скарбом  похвалитись.
Така  душа    яскрАвіша  всіх  фарб,
Лиш  добротою  може  засвітитись.

Нема  страшніш,  як  друг  стає  твій  ворог.
І  клякне,  й  божеволіє  душа,
Бо  дружбу  перетворюють  у  порох...
Яка  ціна  цій  дружбі?    ні  гроша...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728782
дата надходження 14.04.2017
дата закладки 14.04.2017


Чайківчанка

СКАЖІТЬ, МЕНІ ТАТУ…

                                         СКАЖІТЬ,  МЕНІ  ТАТУ..

Скажіть,  мені  тату...  чом  швидко  летять  літа?...
час  рікою  тече  бистрим  потоком  у  море  синє,
чому  із  літами,  на  скронях  сивіє  голова?...
відцвітає  весна  і  літо..душа  плаче,  як  дитина.

І  в  осінь,  над  тобою  закурличуть  лелеки,
сумною  піснею  кличуть  в  невідану  даль,
залишають  своє  гніздечко  на  віттях  смереки,
і  у  твоїм  вікні,  тривога  смуток  і  печаль.

Скажіть,  мені  тату  -чом  в  очах  іскряться  сльози?..
коли  догорає  твоє  літо  на  порозі  -осінь  золота,
і  шукаєш,  молоді  роки  де  шумлять  верболози,
свій  тихий  рай  де  цвітуть  волошки  сині  у  житах.

Мій  голубе  сивий,  я  нахиляю  тобі  небо  синє,...-
дякую,  тобі  за  все..  що  дав  вільні  крила  у  світи,
навчив  любити  землю  і  я  пізнала  цвіт  калини,
щоб  соловейком,  нести  пісню  у  вишневі  сади.


2010  0506

     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728759
дата надходження 14.04.2017
дата закладки 14.04.2017


Віталій Назарук

ТВОЯ ДОРОГА

Різні  є  у  людини  дороги,
Та  життєва  дорога  одна,
Є  для  тебе  на  ній  застороги,
Вона  лихо  завжди  обмина.

Приспів:
У  людини  є  власна  дорога,
Від  початку  життя  до  кінця.
Ця  дорога  відміряна  Богом
І  приводить  завжди  до  Отця.

Кожен  раз,  як  ідеш  по  дорозі,
Пам’ятай  –  це  єдиний  твій  шлях…
Чи  у  спеку,  а  чи  на  морозі,
Йдеш    крізь  гори,  а  чи  по  полях.

Приспів.

Не  звертай  по  житті    із  дороги,
Гріх  великий  звернути    кудись.
Перепони  долай    і  пороги,
Йди  по  ній,  ти  для  неї  родивсь.  

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728751
дата надходження 14.04.2017
дата закладки 14.04.2017


Віталій Назарук

РАНОК

Мовчала  ніч,  лиш  миготіли  зорі,
Під  ранок    просипалися    півні.
Туман  пінився,  наче  хвилі  в  морі,
Холодні  роси  ще  були  у  сні.

Схід  посвітлів,  немов  лице  красуні
І  дві  хмаринки  парою  були.
Пташки  заворушились  в  стрісі  в  клуні,
В  повітрі  чувся  запах  ковили.

Щомиті  все  сіріло  більше  й  більше,
Туман  котився  матовим  клубком.
Небо  було  хоч  сиве,  та  ясніше,
Проснувся  перший  промінь  за  горбком.

Пішов    переспів    півнячий,    ранковий
І  перший  гавкіт  линув  по  селі.
Туман,  неначе  поводир  річковий,
Просив  на  луг  ранкових  журавлів.

Йшов  ранок…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728726
дата надходження 14.04.2017
дата закладки 14.04.2017


Шостацька Людмила

ШУКАЮ БОГА У СОБІ

                                                 Я    не    шукаю    більше  Бога
                                 Серед    своїх,  серед    чужих,
                                                 Хоч    часом    вже    така    незмога  –
                                                 Не    по    мені    останній    штрих.

                                                 Більш    не    блукаю    манівцями
                                                 І    не    шукаю    у    юрбі,
                                                 Лише    і    днями,    і    ночами
                                                 Шукаю    Бога    у    собі.

                                 Шукаю    кожним    своїм    кроком
                                                 І    кожним    подихом    тепер,
                                                 Невпинно,    щиро    й    ненароком
                                                 Щоб    Божий    дух    в    мені    не    вмер.

                                                 В    клітинці    кожній,    кожній    жилці
                                 Про    Боже    мрію    до    кінця,
                                                 Щоби    горіть    отій    іскринці,
                                                 Що    наближає    до    Отця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728723
дата надходження 14.04.2017
дата закладки 14.04.2017


Дніпрянка

УЗОР НАПИСАНИХ РЯДОЧКІВ

Поезія  народжується  в  тиші.
Моя  душа  уловлює  з  небес
Чіткі  послання,  доленосні  вірші  –
Глибокодумне  чудо  із  чудес.

Новий  узор  написаних  рядочків
В  осяянні  –  співучий  передзвін,
Неначе  поклик  весняних  струмочків
До  радісних  в  країні  перемін.

Як  мати  матерів  усіх  скликаю
Боротися  настійливо  зі  злом.
Щодень  проникливі  слова  шукаю,
Аби  добро  його  перемогло.

Запалюю  в  натхненних  творах  свічку,
Надії  пломінь  у  серця  несу,
Щоб  українці,  разом  і  навічно,
Відчули  мови  рідної  красу.

У  віршах  славиться  любові  сила  –
 Міцний  фундамент  спільного  життя.
Земна  любов  освячує  вітрила
На  мирному  шляху  до  майбуття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728520
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 13.04.2017


Ната-лі

Зцілення

Бездонна  ніч.  І  знов  не  спиться.
У  повні  місяць  блідолиций.
Дзвенить  прозора  тишина.
Мов  одинокая  вовчиця,
Завию  сумно  край  вікна.

А  далі  підіймусь  поспішно,
Бо  заскребочуть  душу  кішки:
Безвихідь,  відчай  і  печаль…
Стрибну  на  місячну  доріжку  -
поманить  зоряний  кришталь.

І  стрімголов  назустріч  вітру,
Я  серце  із  грудини  вирву,
А  разом  з  ним  нестерпний  біль.
Ще  й  душу  спалю  непохитну
І  всі  емоції  людські.

Засяють  очі  лютим  блиском,
Хижак,  що  чує:  здобич  близько.
Шерсть    дибки,  а  клики  міцні.
Інстинкт  з  прадавньої  колиски,
Уже  не  приглушить    мені.

Над  тілом  жертви  бездиханним  
Під  ледь  жевріючий  світанок
Я  псом  завию  від  жалю.
І  разом  з  першими  півнями
В  людину  знов  перетворюсь.
Так  щиро  Богу  помолюсь,
Бо  вірю,  що  колись  зцілюсь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728636
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017


Ната-лі

Пустота

Я  не  знаю,  що  тепер  робити:
У  моєму  серці  пустота,
Не  цвітуть  у  ньому  диво-квіти,
Навіть  осока  не  пророста.

Мабуть,  я  сама  себе  згубила:
Витекла  крізь  тріснутий  сосуд.
Й  насінинам  прорости  не  сила,
Бо  вони  без  ґрунту  не  ростуть…  

Пустоту  заповнить  намагалась,
Якось  заглушити  біль  оцей
Й  в  пошуку  душевного  причалу
Поринала  в  океан  страстей…

Кажуть  мудреці,  що  все  даремно:
Зламане  не  стане  цілим  знов.
Та  вода  підточить  навіть  кремінь,
а  зцілити  може  лиш  любов…  

З  нею  в  серці  розцвітають  квіти
І  душа,  неначе  птах,  літа,
А  без  неї  існувать  –  не  жити,
А  без  неї  -  вічна  пустота…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728602
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017


Ніна Незламна

Твой нежный взор

           Твой  нежный  взор

Твой  нежный  взор  и  я  уж  пьян
А  над  рекой  густой  туман
Искрит  роса…Красен  рассвет
Скажи  же  любишь  или  нет?

Сизый  туман  падал  к  ногам
Весна  спешила  уже  к  нам
И  пробудила  среди  туч
Так  ласков,  нежен  тёплый  луч...

Мы  слышим  крики  журавлей
Ты  всех  прекрасней  и  милей
Рассвет  тебя  мне  подарил
Сияньем  нежно  нас  накрыл…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728578
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017


Ніна Незламна

Весняний подих

         Весняний  подих

Від  краплі  роси  зеленіє  трава
Весняний  подих  -  придасть    мені  сили
Туман  із  сонцем  в  обіймах  заграва
Усміхаються  зранку  небосхили…

Там,  кольори  ніжно  голубі  кличуть
В  душі  натхнення  вирує  з  весною
Чарівні  сили  про  твори  шепочуть
Напувають  водою  криничною…

Свіже  повітря  -  бажання  писати
Як  квітне  ,буяє….  Усе  навесні
Так  хочеться  щастя  це  пізнавати
Так  хороше  в  душі    й  на  серці  мені…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728579
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017


Ніна Незламна

Твой нежный взор

           Твой  нежный  взор

Твой  нежный  взор  и  я  уж  пьян
А  над  рекой  густой  туман
Искрит  роса…Красен  рассвет
Скажи  же  любишь  или  нет?

Сизый  туман  падал  к  ногам
Весна  спешила  уже  к  нам
И  пробудила  среди  туч
Так  ласков,  нежен  тёплый  луч...

Мы  слышим  крики  журавлей
Ты  всех  прекрасней  и  милей
Рассвет  тебя  мне  подарил
Сияньем  нежно  нас  накрыл…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728578
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017


Тетяна Луківська

Слова…


СЛОВА…  СЛОВА…(Світлана  Моренець)http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716204


Неначе  вирвав  хто  слова  
з  душі  моєї.
В  рядочок    ставлю  букви  я  -
все  не  з  тієї.
Нічне  безсоння  заверну,
розсиплю  плаєм.
Краєчок  долі  відгорну
за  небокраєм.
Там  сонце  потуги  кладе,
щоб  знову  встати,
А  серце    спомином  веде
мене  до  хати,
Де  від  дитинства  в  царині  -  
батькі่่вський  подих.
Поріг,  обістя  й  уві  сні  
ріднить    на  подив…
З  тих  пір,  здавалось,  всі  слова
несла  для  світу.
Сьогодні  ж  -    “кру่гом  голова”
комусь  на  втіху.
Мовчанням  губляться  в  яру,
дощать  сльозою.
Та  я    слова  таки  зберу
і  “  вийду  з  бою”.
Загоять  душу  солов’ї  -
озвусь  рядками.
Й  слова,  відроджені  мої,
зійдуть  житами.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728615
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017


Елена Марс

Отражение в зеркале

Ты  чьё,  отражение  в  зеркале?  -  
Знакомое  что-то  и  нет.  
Года  красоту  исковеркали,  
Тебе  ведь  не  мало-то  лет.  

Морщины  у  глаз  обесцвеченных  
Узором  невзрачным  легли.  
О,  да!  Красота  ведь  не  вечная.
Осталась  зола  да  угли.  

А  раньше  блистала,  игривая,  
Собой  украшая  весну.  
По  миру  летела  счастливая  
И  птицей  рвалась  в  вышину.  

Сегодня  лишь  фото,  как  памятка,  
О  тех  временах  не  солжёт.  
На  нём  красота  твоя  -замерла.
И  время  её  не  сотрёт.  

А  легче  ли  сердцу  от  этого?  
Ведь  в  зеркале  именно  ты,  
В  старушечье  тело  одетая,  
Стоишь  у  могильной  плиты.

2  марта  2013  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728567
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017


Елена Марс

Щастя миттєве східне

Сьогоднішній  вітер,  зі  східних  пустель,  -
Приємний  такий...  на  дотик.  
Цілує  так    ніжно  обличчя  моє
Грайливий    пустун  -  мов    котик.

Муркоче,  нахаба  -  в    волосся    густе...
Який  той  пустун  сміливий.
Та  все    на    душі  -  мов    весною  цвіте...
Всміхаюся  в    Світ  -  щаслива...

І    в    серці    моєму    відчутно    дзвенить
Цей  радісний  тихий  спокій...
Забула,    здається,  в  цю    райдужну    мить,
Що    доля,    часом,    -  жорстока.

Забула    про    сум    і  загублений    час,
Який    промайнув  -  стрілою.
Згадала    кохання,  згадала    про    нас,
Про    те,  що    живу  -  тобою.

Це    ти    ось  так    ніжно  цілуєш    мої    
Усміхнені    світлі    очі.
Залишся    зі    мною,  залишся    в    мені  -
Бажанням    моїм    жіночим.

Залишся    зі    мною  -  моїм  до    кінця,  
Коханим    таким    і    рідним.
До  тебе,  жаданий,  мелодія    ця
Нехай    долетить    із    вітром...

Від  серця  -  до  серця  нехай    долетить  
Це    щастя    миттєве    східне...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728569
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017


Микола Карпець))

«А в мене мрія з присмаком кориці»

[b]«А  в  мене  мрія  з  присмаком  кориці»[/b]
або  
[b]«Мрії  підлітка»[/b]  
або
[b]«Було  колись...  у  кожного  було...))»[/b]

[color="#0311e0"][b][i]
А  в  мене  мрія  з  присмаком  кориці
Із  шоколаду,  стиглої  суниці,
Із  кави  чашечки,  де  пінка  на  поверхні
І  щоб  два  ґудзики,  відсутні,  ті,  що  верхні

І  щоб  крім  нас  –  нікого  більше  вдома
І  на  заваді  не  стояла  втома
І  не  крутилась  кицька  під  ногами
І  зрозуміло,  не  було  щоб  мами…))

І  якщо  можна  –  ще  із  меду  трунку
Смачнючого  п’янкого  поцілунку
І  на  останок,  щоб  вже  справжнє  свято,
Хай  дуже  пізно  повернеться  тато))
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*12.04.17*  ID:  №  728534
[/i][/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728534
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 12.04.2017


Макієвська

МОЄ ДИТИНСТВО ЩАСЛИВЕ, СВІТЛЕ, БОСОНОГЕ… ( Присвячення с. Пархимову)

Я  знову  згадую  своє  дитинство  босоноге
І  верби  могутні,  розлогі,  що  гнулись  край  дороги,
Стареньку,  "шевченківську  хату"  -  батьківську  колиску
Й  ластівок  гніздечко,    звите  над  порогом  зовсім  низько.

Під  стріхою  і  над  самісінькою  головою,
Що  дістати  можна    писклявих  ластовенят  рукою...
Берези    дві  білокорі  та    стрункі  осокори,
Над  духм"яними  травами  шуміли  ген,  на  просторі.
Бузок,  що  з  цікавістю  заглядав  у  шибки  вікон,
Хмелив    навколо  своїм  квітом,  мов  медом  терпким,  диким...
Любисток,  мальви,  м"ята,  чорнобривці  та  спориші,
Ви  рідними  стали  ще  в  дитинстві  для  моєї  душі.

Я  згадую  чорнилом  помазані  пальці  й  губи,
Щовковиць  дуже  солодкий  смак  і    сині  від  них  зуби,
Тріскотіння    пари  сорок  біля  хати  на  кленах
І  моріжок  у  дворі,  де  клуня,  зелений,  зелений.

«Півники»,  півонії  та  барвінок    синій  ,  синій,
Під    старою  яблунею...Бабусю  в  старій  свитині
На  лавці  під  тином...Глечики,  що  грілись  на  кілках...
Маки  червоні,  троянди  і  волошки  на  рушниках,
Вишиті    нитками,    в  кутку  хати,  над  образами...
Город,    вкритий    жовтими  кабаками  та  гарбузами
Поміж  картоплею,  з  оранжевими  животами,
Маму-квочку,  що  квокче  над    пухнатими  циплятами...

Ставок,    в  який  заглядали    старі  й  кудлаті  верби,
Шукаючи  у  відображенні    сонцелике    небо,
Карасі  та  коропи  по  лікоть,  плавали  в  ньому,
Рибалок,  що  тихо  ховались  в  очереті  німому  ...

Спутаних  коней,  що  мирно  паслися    біля  ставка
І  Зорьку,  що  несла  додому,  повне  вим"я  молока...
Я  згадую    в  лузі  синокіс  і  дзенькіт  стальних  кіс
На  світанку...А  вдалині,  на  горизонті,  чорний  ліс
В  серпанку...    Й  як  парне  молоко  з  чорним,  теплим  хлібом,
Ми  всі  смакували  після  косовиці  разом  з  дідом...
Тепло  й  радісно    стає  мені  від  згадки  про  ті    дні,
Щасливі  й  безтурботні  були  і  як  сонечко  ясні.

******
Картина
«Шевченківська  хата»
Худ.Доброштан  І.В.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728500
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 12.04.2017


НАДЕЖДА М.

Невже…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TXDxcphcoLM[/youtube]
Невже,  в  мені  живуть  дві  Я?
Одна  з  півслова  розуміє,
Друга,  неначебто  чужа,
Думки  ураз  мої  розвіє.

Коли  одній  скажу  я:  досить,
Не  треба..  Чуєш?  це  робить.
А  інша  тихо  мене  просить:
Невже,  ти  мрію  можеш  вбить?

Одна  несе  думки  крилаті
Далеко,  десь  за  горизонт,
То  друга  тихо  каже:  спати.
Миліш  всього  на  світі  сон.

Коли  надворі  дощ,  чи  слякоть,
Погода  першій  до  душі.
Нащо  погоді  знову  плакать?
Другій  набридли  ці  дощі.

Та  все  вирішує  тут  серце.
Коли  підкаже  -  так  роблю.
Воно  хоч  іноді  і  з  перцем,
Думки  все  ж  з  ним  я  розділю..



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728459
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 12.04.2017


Ярослав К.

Шлях до миру

                                                                                                                                                                                                                   "Не  нам,  Господи,  не  нам,  но
                                                                                                                                                                                                             имени  Твоему  даждь  славу..."
                                                                                                                                                                                                                                                                                       (Пс.  113:9)


                                                                                                                                                                                   "Якщо  ж  будете  ви  в  ненависті  жити,  
                                                                                                                                                               у  роздорах  сварячись,  то  й  самі  загинете,
                                                                                                                                                                             і  землю  батьків  своїх  і  дідів  втратите,
                                                                                                                                                                                 що  її  надбали  вони  трудом  великим."
                                                                                                                                                                                             (Св.  блгв.  князь  Ярослав  Мудрий)




Четвертий  рік  лунає:  "Слава!.."
З  екранів,  з  радіо,  з  газет,
Але,  епоха  Ярослава
Сьогодні,  наче  рарітет.

Тоді  його  прозвали  Мудрим
За  те,  що  Бога  прославляв.
Народ  був  щирим  і  могутнім,
Бо  Бога  іншого  не  знав.

Що  зараз  славимо  ми,  браття?
В  країни  розбрат  і  війна.
Прийшло  на  наш  народ  прокляття.
Чим  закінчиться  це,  хтозна?

Яку  ми  славимо  Вкраїну?
Таку,  якої  вже  нема?
З  Донбасом?  З  Кримом?  Чи  без  Криму?
Ту,  що  продали  крадькома?

За  що  нам  славити  країну?
Чи  добре  жити  в  ній  було?
Не  поважають  тут  людину,
Хоч  скільки  нас  вже  полягло...

Які  ж  сліпі  ми  та  уперті...
Киплять  звірячі  почуття...
Ми  "ворогам"  бажаєм  смерті,
А  варто  б...  кращого  життя!

Ті  "вороги"--  то  ж  наші  люди,
Обдурені,  такі  як  ми...
Разом  в  багнюці  ми  по  груди
Ніяк  не  вийдемо  з  пітьми...

Колись  ми  вже  кричали:  "Слава!..
Труду,  вождю,  КПСС..."
Змінили  гасла,  та  цікаво:
У  цьому  й  є  весь  наш  "прогрес"?

Ой,  схаменімось,  що  ж  ми  коїм?
Чи  не  в  примиренні  мета?
Навіщо  "слава"  та  героям?
Славімо  Господа  Христа!

"Не  сотвори  собі  кумира"--
Заповідь  Божа  навсякчас.
Як  важко  досягнути  мира,
Коли  кумири  різні  в  нас...

Одна  нам,  Господи,  дорога,
І  нам,  й  так  званим  "ворогам":
Насамперед,  шукаймо  Бога,
А  інше  все  додасться  нам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725535
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 12.04.2017


Ольга Калина

Вже так рясно цвітуть абрикоси

Вже  так  рясно  цвітуть  абрикоси  
У  моєму  вишневім  саду.  
Їх  вмивають  ранковії  роси  -  
Я  зустрітись  із  ними  іду.  

Я  так  хочу  до  них  доторкнутись  
І  вдихнути  п'янкий  аромат,  
Щоб  у  цьому  блаженстві  забутись,  
Про  все  те,  що  в  житті  не  йшло  в  лад.  

Хоч  на  мить,  та  забути  тривоги,  
Вигнать  з  серця  цю  чорну  печаль,  
Бо  мої  всі  життєві  дороги,  
Що  пройшла,  анітрохи  не  жаль.  

Все  було  в  них:  і  щастя,  і  втіха,  
Та  принесло  нам  горе  тугу  -  
Вже  немає  ні  радості,  й  сміху,  
Залишилась  душа  у  боргу.  

Я  іду  до  моїх  абрикосів  
І  відкриту  їм  душу  несу.  
Хай  вже  вітер,  з  ранкових  тих  росів,  
Прибере  цю  болючу  сльозу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728455
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 12.04.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Із роду духових

Я  -  із  роду  духових,
До  музики  маю  хист,
Можу  грати  я  і  соло
Й  в  оркестровім  бути  колі.
Не  поводжусь  гонорово,
Хоч  партію  тенорову
Заспіваю  професійно,
Ще  багато  чого  вмію.
Я  сопрано  є  і  бас,
Називаюся...(Труба).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728449
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 12.04.2017


Елена Марс

Я помню запах яблок недоспелых

Я  помню  запах  яблок  недоспелых,  
Я  помню  поцелуи...  Так  несмело  
Держал  меня  ты  за  руки  и  нежно  
В  глаза  смотрел  мне...  Юные  надежды  

Обоих  нас  тогда  переполняли...
Что  будет  -  мы  не  думали,  не  знали
И  рады  были  каждому  мгновенью.
Любили  мы...  Счастливейшее  время  

Осталось  где-то  в  прошлой  нашей  жизни,  
А  будто  бы  вчера...  Опять  я  вижу  
Те  дни,  что  так  усердно  держит  память.  
Куда  ушло  всё?  Что  случилось  с  нами?..

Года  прошли,  а  будто  бы  недели
И  мы  с  тобой  немножко  постарели,  
Но  я  тебя,  средь  тысячи  прохожих,  
Узнала  бы...  И  ты  узнал  бы  тоже...  

Я  помню  запах  яблок  недоспелых  -  
Любви  моей  весенней,  самой  первой...

09  декабря  2012  г.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728434
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 12.04.2017


Микола Карпець))

«Русские бабы – лучшие бабы»

[img]http://mykola.at.ua/_ld/0/44_____.gif[/img]

[b]«Русские  бабы  –  лучшие  бабы»[/b]

Русские  бабы  –  лучшие  бабы
Тихо  в  сторонке  хихикают  жабы
Жабе  не  снилось,  чтоб  морда  –  синяк!
Как  вы  дошли  до  такого?  Ну  как!???

Или  всё  это  –  чукотские  гены?
Морда  пропИта,  исколоты  вены
Славный  монголо-московский  улус
Не  украинец,  не  белорус
Где-то  с  Бурятии  тот  гражданин
Дед  был  олень,  ну  а  он  –  славянин)))
Деда  в  Руси,  мол,  ступала  нога…
Правда  на  лбу  –  почему-то  рога!?)))

Взял  и  отбросил  он  с  горя  копыта
Тушка  оленя  в  Донецке  прирыта
Мамка  ж  отметить  решила  смерть  сына
Бражку  сфорганив  себе  с  керосина))
11.04.17  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728445
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 12.04.2017


Richter

Щоб вiн здох!

[i](сумна  казка  про  золоту  рибку)
[/i]
Порибалити  на  вудку
                                                     вийшов  на  мосту
і  спіймав  на  каші  грудку
                                                     рибку  золоту.
Довго-довго  придивлявся,
                                                     може  то  мара,
а  коли  переконався  –
                                                     кинув  до  відра.
В  голові  думки  рояться
                                                     й  руки  аж  тремтять:
три  бажання,  три  бажання,
                                                     щоб  не  прогадать!..
Перша  думка  –  то  маєток,
                                                     поверхів  на  п’ять,
щоб  було  де  жити,  пити,
                                                     смачно  їсти  й  спать.
Друге  думка  –  то  машина,
                                                     „Ровер“  чи  „Порше“,
щоб  возити  половину
                                                     й  дівку  десь  „шер-ше“…
Ну,  й  нарешті  третя  –  яхта,
                                                     рибку  щоб  ловить,
плавать  щоб  як  польська  шляхта,
                                                     не  пішком  ходить.
В  роздумах  добрів  додому,
                                                     увійшов  у  двір,
вже  й  хотів  оголосити
                                                     рибці  приговір…
На  поріг  відро  поставив
                                                     й  миттю  в  туалет,
щоб  із  легкою  душею,
                                                     як  казав  поет.
Повернувся  до  порога,
                                                     а  відро  пусте.
Він  дружині  запитання
                                                     задає  просте:
Де  ж  поділа  ти,  кохана,
                                                     рибку  золоту,
а  вона  очима  блима  –
                                                     Віддала  коту…

В  чім  мораль?  Усім  відомо,
                                                     вже    який  тут  сміх  –
Не  ловіть  маленьких  рибок,
                                                     хоч  і  золотих!

11.04.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117041107261  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728441
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 12.04.2017


Віталій Назарук

РІЗДВО НА ЗЕМЛІ

                       Музика  і  виконання  Володимира  Сірого
В  Різдвяну  ніч  спалахує  зоря,
Цей  світ  зорі  у  серці  поселився…
Ця  зірка  від  Всевишнього  царя,
Бо  Син  Його  на  цій  землі  родився.

Дитя  маленьке  в  яслах  сповили,
А  Бог  Йому  відміряв  долю  Сина,
Його  гонили,  навіть  розп’яли,
Він  був  Син  Божий,  був  Його  дитина.

Він  всі  випробування  переніс,
Воскрес  із  мертвих,  як  Його  розп’яли,
І  Бог  Його  у  небеса  возніс,
Нам  наказав,  щоб  Сина  шанували…

В  Різдвяне  свято  заблищить  зоря  -
Це  зірка  Сина  однородженого
Немов  наказ  від  Господа  –  царя,
Син  народився,  то  ж  славімо  Його!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633141
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 12.04.2017


Віталій Назарук

БАРВІНКОВА СТЕЖИНА

Мавки  з  любові  зіткали  Волинь
Райдужного  кольору  нитками…
Тут  зелений  ліс  –  озерна  синь,
Горне  нас,  немов  дитя  до  мами.

Приспів:
Краю  наш  поліський,  дорогий,
Де  озера  Шацькі  ловлять  зорі,
Де  дуби,  як  парубки,  міцні,
Твориш  в  наших  душах  свят–узори.

В  небі  загоряються  ковші,
І  кохання  розправляє  крила.
Мавки  зустрічають  Лукашів,
У  яких  бурлить  поліська  сила.

Приспів.

По  ночах  співають  солов’ї,
Над  болотом  теплий  вітер  віє,
Мавка  посміхнулася  в  душі
І  в  воді  озерній  коси  миє.

Приспів.

Пізно  сонце  йде  у  нас  до  сну,
Тут  синіє  небо,  як  ожина.
І  співає  пісню  голосну,
Сплетена  барвінками  стежина.

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728431
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 12.04.2017


dovgiy

САМОТНІЙ ПТАХ

Кружляє  птах  в  блакитній  глибині,
Одним  –один  без  пари  і  без  зграї.
Йому  сирітськи  в  небі,  як  мені,
Бо  на  землі  нікого  він  не  має.

Голубка  була,  мов  одне  крило,
Літали  вдвох  пірнаючи  в  блакиті.
Недовго  щастя  зорями  цвіло,
Час    воркування  -  лиш  короткі  миті.

Кружляє  птах,  шукає  інший  світ,
Де  є  щось  схоже  на  прожитий  в  щасті…
Чи  знайде  він  на  поклик  свій,  привіт,
Чи  доведеться  свої  крила  скласти?

Над  цим  життям  злітаю  у  думках,
Немов  на  крилах  молодих  і  дужих.
Який  важкий  цей  голубиний  шлях!
Та  ще  триматись  треба…  хоч  для  Музи.

Вона  приходить,  зрідка,  у  мій  день.
Мов  ясне  сонце  в  очі  заглядає.
Хай  не  співає  молодих  пісень,
Та  добрим  словом  серце  зігріває.

Про    це  життя  воркуємо  удвох,
Про  спільне  небо  мріяти  не  в  змозі.
Здоров’я  пір’я  сиплеться  в  обох
І  тінь  розлуки  вічно  на  порозі.

Кружляє  птах,  виблискує  крилом
В  промінні  сонця  білу  мрію  носить…
Оце  і  все,  що  бачу  за  вікном,
А  кволі  крила  ще  блакиті  просять.

11  квітня  2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728327
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 11.04.2017


Евгений Познанский

КНЯГИНЯ (баллада)

А  в  лесу  тишина,  
Где-то  пташка  слышна.
Лес,  зеленая  наша  пустыня.
Хорошо  ли    тебе  
У  меня  на  седле?
Моя  радость,  моя  ты  княгиня.

Мне  сказала  сестра:  
«Брат,  умней  быть  пора.
Как    крестьянка  княгинею  станет?!
Но  напомнил  я  ей
Как  рукой  ты  своей
Клала  травы  к  моей  страшной  ране.

Мне  мой  дядя  твердит:
"Роду  нашему  стыд!
взять  девчонку  простую!  из  леса!
Что,  жениться    нельзя,
как  другие  князья
Есть  за  морем  такая  принцесса».

Да,  он  жизнь  повидал,
И  добра  мне  желал,
Хоть    меня  попрекал  ох  как  гневно,
Но,  как  ты  нежной  быть
И  так    кротко  любить
Ни  одна  не  сумеет  царевна.

Все  бояре  сердясь:
"обижаешь  нас,  князь,
Ставишь  черную  девку  -  в  княгини  .
НАМ  -    ЕЁ    госпожой!  
Иль  женись  на  другой,
Или  сам  уходи  с  ней  в  пустыни".

Хоть  природный  я  князь,    
Но  уйду,  не  чинясь  
Дорог  княжеский  стол  мне,  ну  что  же,
Лучше  власть  потерять,
Чем  собой  помыкать
Позволять  бессердечным  вельможам

Пусть  престол  мой  берут.  
Пусть  друг  друга  грызут
За  него  пусть  сражаются  тяжко,
В  этой  чаще  лесной
Ты  жить  будешь  со  мной
Моя  звездочка  ты,    моя  пташка!




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657129
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 11.04.2017


Надія Карплюк-Залєсова

СИМФОНІЯ НОЧІ

Плакала  над  нами  гранатово
Тиха  ніч  весняна  загадкова
Гронами  бузку  у  фіолеті,
Зачепивши  хвіст  яркій  кометі

Плакалася  ніч  у  надвечір"я
Ароматами  нарцисового  пір"я,
Крапельками  слізок  у  бутонах,
Цвіркунців  співучих  камертонах

Решетом  трясла  на  білі  грона,
Вроджені  з  акацій  білих  лона,
Плакалась  в  тюльпанові  збаночки
І  конвалії  посріблені  дзвіночки

Цнотою  кропила  сльози-перли,
Цвіркунці  від  заздрощів  завмерли,
У  оркестрі  зазвучала  матіола,-
Тиха  ніч  -  весняна  загадкова

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728387
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 11.04.2017


Ірин Ка

Тиша між нами…

А  тиша  між  нами  сьогодні...  гучна,
нахабна,  в  порожній,  холодній  квартирі.
Мов  вірус  невидима  та  руйнівна.
Ні  звуку  живого  в  твоєму  ефірі...

А  тиша  між  нами  сьогодні...  дзвенить,
пульсує,  вібрує  та  шкрябає  нерви.
Навчилась  вона  вовчицею  вить,
який  день  вже  поспіль  і  то  без  перерви.

А  тиша  між  нами  сьогодні...  то  хрест
і  небо  мовчало,  і  супило  брови.
Кістляво-жорсткий  у  фатуму  перст.
Поціль  в  мене  краще  стрілою  промови...      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728372
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 11.04.2017


Микола Карпець))

Ти кохай і я повернусь…

[youtube]https://youtu.be/h0JQRilGfLo[/youtube]
[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/168163445.jpg[/img]
[b]«Ти  кохай  і  я  повернусь…»[/b]

Кохай  мене  –  війна  мине  –  настануть  мирні  дні
Усе  брудне  –  не  головне  –  скінчаться  дні  сумні
Прийду  додому  я  з  війни  –  прийду,  лише  ти  вір
І  сяде  в  клітку,  на  ланцюг,  брудний    москальський  звір
Додому  вернеться  солдат  –  кохана,  ти  чекай
Ваш  спільний  відіб’ється  слід  –  удаль,  за  небокрай
І  що  там  далі  їх  чекає,  лише  те  знає  Бог
Але  кохання  допоможе,  якщо  іти  удвох
11.04.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728368
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 11.04.2017


Олена Жежук

Це просто біль

В  безодні  ще  невичерпаних  слів,
Серед  снігів,  розлитих  у  спокуту,
У  ріки,  що  не  знають  берегів…
Спивай  цю  пісню,  мов  гірку  отруту.

Бо  відболіло,  змовкло,  відпливло  –
Не  ті  вже  води  трави  колихають.
Бо  вольній  птасі,  що  з  одним  крилом
Небесні  злети  у  очах  вщухають.

Бо  все  минає,  бо  всьому  межа,
І  навіть  сонце  вірить  у  край  неба.
Пониклий    погляд  ріже  без  ножа,
Печуть  ще  рани  в  птахи  поміж  ребер.

Це  просто  біль,  що  скиглить  між  вітрів,
Це  просто  страх,  розсипаний  у  трави.
Це  просто    небо  тужить  між  світів,  
Що  не  обійме  птаха    в  час  заграви…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728367
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 11.04.2017


Руденко Олекса

Парасюк дратує владу!

Парасюк  дратує  владу!
Тож  поплакати  у  Раду
Сєпарів  антон  привів,
Кажуть,  їх  Володя  бив!

–    Бив  ногами  і  руками,
За  Урал  послав  до  мами,
Автомати  забирав,
Посадити  обіцяв!

Плачуть  бідні,  що  робити?
Треба  їх  нагородити!
І  медаль  несуть  вже  їм
Терористам  дорогим…  

Ось  така  в  нас,  браття,  влада!
Бреше  Банкова  і  Рада,
І  міністри  і  менти,
Щоб  мовчав  і  далі  ти!

Ти  глухий,  сліпий  чи  кволий?
Молодий  та  сивочолий
Жопу  з  крісла  підіймай  –
Україну  захищай!
17.03.16р.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728357
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 11.04.2017


геометрія

ДИВОСВІТ НАВКОЛО НАС…

                               У  весни    чудовий  час,                                      Липи  поруч  і  берізки,
                               диво-світ  навколо  нас:                                  виблискують  роси-слізки,
                               Он  дуб  велетень  стоїть,                                з  кожним  днем  стають  гарніші
                               Листям  шепче  всім:  "Живіть!"              і  стрункіші,  й  веселіші.
                                                                               Під  берізками  гарненькі,-
                                                                               їхні  діточки  маленькі,
                                                                               щось  тихенько  шепотіли,
                                                                               а  сказати  не  схотіли.
                               А  над  ними  пташенята,                                Трохи  далі,  он  верба,
                               воркотливі  голуб"ята,                                    дуб  на  неї  погляда,
                               щось  шукали  і  шуміли,                                  засоромлена  стоїть,
                               а  знайшли,  то  й  полетіли.                          шепче  листячком:  "Любіть!"
                                                                               Не  дістать  до  неї  дубу,
                                                                               гіллям  він  киває:  "Буду,
                                                                               я  тебе  завжди  любить,
                                                                               і  для  тебе  лише  жить!"
                                 Так  жили  вони  й  мовчали,                        Якось  ранньою  весною,
                                 лише  листям  розмовляли,                          дуб  проснувся  з  неспокою,
                                 і  минали  їх  роки,-                                                  ще  такого  не  бувало,
                                 у  любові  все  -  таки...                                        вже  верби  його  не  стало...
                                                                               Жив  з  тих  пір  він  самотою,
                                                                               літом,  восени,  зимою,
                                                                               став  цей  світ  йому  невтішний,
                                                                               і  старів  він  тепер  спішно...
                                   Цьогоріч  рано  весною,                                  Дуб  вже  жив  не  самотою,
                                   я  пішла  до  дуба  знову,                                  під  широкою  кроною,
                                   здивовано  зупинилась,                                  молоді  дубки  з"явились
                                   і  навколо  подивилась.                                    і  на  білий  світ  дивились.
                                                                               Став  мій  дуб  такий  поважний,
                                                                               постарілий,  та  все  ж  гарний.
                                                                               Є  для  кого  йому  жити,
                                                                               піклуватись  і  любити.
                                   У  весняний  кожен  час,                                  І  живіть,  і  любіть,
                                   дивосвіт  навколо  нас.                                    діточок  своїх  ростіть,
                                   Дуб  знов  велетнем  стоїть,                        і  не  бійтеся  нічого,
                                   закликає  всіх:  "Любіть!                              й  будьте  всі  завжди  здорові!!!"
                                                                               Хоч  верби  його  нема,
                                                                               дуб  її  не  забува,
                                                                               а  його  малі  дубочки,
                                                                               одягли  весни  сорочки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728340
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 11.04.2017


Променистий менестрель

Всё ж мир прекрасен

       

Какая  проза  –  мир  прекрасен,
мы  в  нём  живём,  живёт  он  в  нас
и  мы  меняемся  и  расы,
тем  более  не  первый  раз.
Нас  суета  обнять  пыталась.
Ценить  учились  тишину.
Душа  летает  и  летала  –
найти  спокойствия  страну.

Мы  как  цветы,  деревья,  звёзды  –
мир  есть  таким,  каким  он  есть.
Спасибо  юности  за  вёрсты,
за  время,  данное  нам  цвесть;
кто  жизнь  нам  подарил,  надежду,
кто  и  своей  не  пожалел.
Не  позабудем  жертву  Дедов,
а  жизнь  прекрасна  –  веселей!

Счастливым  быть  не  просто,  правда?
Обман  сопровождает  нас,
нас  окружают  маскарадом,
стыд  выставляя  на  показ.
Вокруг  безнравственность,  жестокость  –
поймём,  что  это  шелуха.
Всё  ж  мир  прекрасен  –  зов  в  далёкость,
в  душе  коль  с  Богом  –  жизнь  тиха...

11.04.2017г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728326
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 11.04.2017


Оксана Р.-Г.

Прокидайся, народе!

Чом  воли  ревуть  знову,
Якщо...  коні  не  винні?
Скільки  стезю  тернову
Ми  топтати  повинні?..

Не  здамося  без  бою,
Тож  укотре  на  старті;
Покінчімо  з  ганьбою  -
Ми  ж  бо  кращого  варті!

Годі  плакати  тихо,
Досить  ридма  ридати!
Не  втече  само  лихо
З  української  хати.

Прокидайся,  народе,
Не  шукай  в  хаті  раю!
Що  земля  твоя  вродить,
Коли  всі  хати  -  скраю?!.

Тільки  в  єдності  сила,
В  Божій  мудрості  -  щастя!
Хай  недоля  косила  -
Все  у  правді  воздасться!

Нам  би  зе́рнятко  віри
І  сльозину  покори,
Щоб  заштопати  діри
Вікової  комори!..

І  нехай  наше  слово
Буде  гостре,  мов  бритва,
Хай  цвіте  калиново
Диво-квітом  молитва!

Нехай  пісня  озветься
Понад  гори  високі  -
І  від  серця  до  серця
Запанує  мир-спокій!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728324
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 11.04.2017


Richter

Точний дiагноз


–  Лікарю,  у  мене  грип?
–  Грип,  шановний  пане.
–  Не  свинячий  в  нього  тип?!
–  Саме  так,  Іване.
–  Ви  упевнені  у  тім,
може  то  помилка?
–  Переконаний  я  в  цім
навіть  без  горілки.

–  От  фігня,  не  може  бути,
літра  ж  випили  на  трьох…
Не  морозить,  серце  чути,
і  не  нудить,  милуй  Бог.
Відхиливши  враз  фіранку,
лікар  мовив  –  Не  фігня,
бо  швидку  в  чотири  ранку
викликає  лиш  свиня!..

10.04.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117041006698  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728296
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 11.04.2017


НАДЕЖДА М.

Хай Бог спасе…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XvtzhdLTCaw  

[/youtube]
Усі  ми  люди,  зовсім  різні,
І  думка  в  кожного  своя.
В  одних  віршах  хвилює  ніжність,
Душа  таких,  немов  рідня.

Читаєш,  думаєш,  радієш,
Бува  сльоза  враз  запече,
Бо  ти  людину  зрозумієш,
Підставиш  словом  їй  плече.

І  розцвіта  душа,  як  квітка,
До  сонця  тягне  пелюстки.
Таке  бува  у  нас  нерідко,
Хоча  бувають  й  колючки.

Слова  по  тілу,  наче  бритва.
За  що  триматись,  щоб  встоять?
Тут  допоможе  хай  Молитва,
Цей  негатив  з  душі,  щоб  знять.

Не  оскверняйте  душу  словом,
Назад  повернеться  підчас.
Нехай  було  це  випадково,
Та  Бог  спасе  від  слів  тих  нас...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728294
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 11.04.2017


Леся Утриско

Вже навіки з Богом.

Ой  Іване,  Іваночку-  
голубенькі  очі,
вишивала  тобі  мати
сорочку  щоночі.
Вишивала  тобі,  синку,
доленьку  щасливу,
де  любов  свою  вкладала
світові  на  диво.  
Простеляла  світлі  ранки,
та  й  місячні  ночі,
квіт  калини  коло  ганку  
заквітав  у  мочі.
У  барвінку  дозрівали  
літа  молодії,
рум'янилось  біле  личко  
в  пелюстках  лелії.
Та  прийшла  біда  в  господу-   
війнонька  проклята:
серце  крається  в  народу,  
сумна  стала  хата.  
Ой  змарніли  синку  нині
голубенькі  очі,
з  горя  сич  лиш  на  калині  
плаче  серед  ночі.
Роздирає  душу  неньки,
що  стоїть  над  гробом,
ліг  барвінок  до  земленьки-
вже  навіки  з  Богом.  



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728289
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 11.04.2017


Елена Марс

Ещё один вечер - впустую

Ещё  один  вечер  -  впустую...  
Хотя    бы    звонок    телефонный
Взбодрил...  Никаких    тебе    сует.
И  ночь  подступает  -  бессонной...  

Одна...    со  своими  стихами...  
Такие  моменты  -  привычны...  
Весёлости,    в  общем,    ни  грамма.  
Всё    серо,  пустынно,  обычно.

И  мысли  как  будто  ленивы,  
Не  только  уставшее  тело.  
Ни  капли    в  душе  позитива.  
Опять    я    тоской    приболела.

Как  тень  -  в  полумрачной  квартире.
Похоже,  что    скоро    завою,
В    таком    неприветливом  мире,
Объятая    мертвым    покоем.

И    если    бы    вдруг    умерла    я,
Никто    бы    не    злился  за    это.
Привыкли...  Натура    такая  -
Вот    так    уходить  -  незаметно.

Вот  так  уходить  -  по-английски,  
Уходам    таким  улыбаясь...
"Не    плачте..."-  с    заоблачной    выси  -
Строкой    навсегда    попрощаюсь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728280
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 11.04.2017


Віталій Назарук

НЕ РОЗУМІЮ СЕБЕ

Життя  своє  пущу  за  вітром,
Можливо  десь  програю  в  карти…
Хай  друзі  в  нього  туфлі  витруть,
А  я  сприйму  це  все,  як  жарти.
На  білій,  новій  скатертині,
Від  сигарети  скоро  дірки…
А  я  у  брудній  одежині,
Читатиму  вірші  із  збірки.
А  мої  друзі  сиплють  жарти,
Які  я  добре  розуміють.
Ми  п’єм  вино  і  граєм  в  карти,
Як    поруч  друзі  -  молодію.
Про  все  із  ними  поговорю,
Друзі  дають  в  житті  надію.
Живу  я  ними,  ними  марю…
Лише  себе  не  розумію.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728275
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 11.04.2017


Елена Марс

Багато жіночій душі не потрібно

Босоніж  побігла  б  у  вранішні  роси
Й  кружляла  б  в  обіймах  -  твоїх  і  весни,
З  любов'ю  в  душі,    бо  вона  її  просить,  
Жадає    в    світанках,    у  східних  сумних...  

Життя  у  постійних  турботах    минає,
Збігають  крізь  пальці  хвилини  кудись,
Та    пісню,    тихенько,  ще  серце    співає
Про  щастя,  в    яке  я  порину  колись...

Багато  жіночій  душі  не  потрібно  -
Їй  тільки  б  відчути  тепло  твоїх  рук
І  очі  твої  щоб  промовили:  рідна,  
Ніколи  не  буде  між  нами  розлук.

...Чи  скоро  потраплю  в  ті  весни  та  роси,
Яких  так  жадаю,  так  мрію  про  них,
В    яких    я  тобою  натішуся  вдосталь...
В    обіймах    кохання  -  в    обіймах    твоїх...

Березень  2017  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728272
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 11.04.2017


Микола Карпець))

«Зачарувала і серце і душу»

[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/926412182.gif[/img]
[b]«Зачарувала  і  серце  і  душу»[/b]
[color="#0408e3"][b][i]
Тепло  і  гарно  поряд  з  тобою
Зачаклувала  мабуть  ворожбою
Зачарувала  і  серце  і  душу
Ніжна,  ласкава,  як  кицька  із  плюшу

Всядешся  зручно  мені  на  коліна
Щось  промуркочеш  і  руки  за  шию...
І  я  від  захвату  млію  і  млію
В  відблисках  полум’я,  біля  каміна

І  я  не  знаю  де  спека  сильніша
Там  у  багатті,  чи  тут,  поміж  нами
Стали  на  вечір  ми  двоє  птахами…
Шепчеш  –  рідненький…
шепчу  –  найрідніша…
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*10.04.17*  ID:  №  728210
[/i][/b][/color]

http://mykola.at.ua/publ/krashhe/zacharuvala_i_serce_i_dushu/13-1-0-93

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728210
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 10.04.2017


Фея Світла

Спізнився

[youtube]https://youtu.be/A_jFZFuepXY[/youtube]

[i][b]Згасає  жовтим  білий  світ,
Квітнева  ніжна  прохолода.
Спізнився  ти  на  безліч  літ,
Та  як  тобі  я  все  ж  є  рада.
Сюди  до  мене  ближче  сядь,
Дивись  веселими  очима:
Ось  синій  зошит  мій  і  я
В  нім  віршувала...  ще  дитина.
Пробач,  що  жила  я  в  журбі
І  в  сонці  втіхи  не  вбачала.
Пробач  за  все...  отій  ганьбі,
Що  замість  тебе  інших  мала.

[/b][/i]
Оригінал

Широк  и  желт  вечерний  свет,
Нежна  апрельская  прохлада.
Ты  опоздал  на  много  лет,
Но  все-таки  тебе  я  рада.
Сюда  ко  мне  поближе  сядь,
Гляди  веселыми  глазами:
Вот  эта  синяя  тетрадь  -
С  моими  детскими  стихами.
Прости,  что  я  жила  скорбя
И  солнцу  радовалась  мало.
Прости,  прости,  что  за  тебя
Я  слишком  многих  принимала.

1915
Анна  Ахматова

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728207
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 10.04.2017


Шостацька Людмила

ХАЙ ДОБРО БУДЕ НА СВІТІ

                                                   З    Вітром    тихо    розмовляю:
                                   “    Ти    буваєш,  Вітре,  всюди  .                                                                                                                                                                                                                                                                      
                                                   Що  про    нас,  безкраїй,  знаєш?
                                                   Може    чув    щось      поміж    люди?

                                   Довго    нам    біду    терпіти,
                                                   Проливати    ріки    сліз?
                                   Ще    не    в    дії    "Заповіти"
                                                   І    стоїть    донині    віз.

                                   Брат  –  на    брата,  гірше    звіра,
                                                   Ходить    зброя    поміж    нас,
                                                   Обміліла    нині    віра,
                                   Вже    не    чують    Божий    глас.

                                   Б’є    Дніпро    сердито    в    берег
                                   І    ще    більше    посивілий,
                                                   Лізе    нечисть    в    перший    шерег,
                                                   Наче    люди    подуріли.

                                   Вітре,  здуй    усю    неправду,
                                                   Зло    збери    у    свої    сіті,
                                                   Доведи    усе    до    ладу,
                                                   Хай    добро    буде    на    світі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728185
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 10.04.2017


MERSEDES

Молюсь за тебе…

Такі  довгі  ночі,  зорі  за  туманом,
Сонечко  не  світить  і  холодний  ранок.
Лебединим  криком  тужу  за  тобою,
Шлях  такий  великий,а  тобі  до  бою...

Заплющую  очі  ти  передімною,
Серце  важко  б'ється  немає  спокою.
Вербная  неділя  в  церкві  дзвонять  дзвони,
У  свічках  яскравих  Божії  ікони.

Стою  на  колінах  і  молюсь  за  тебе,
Хай  почують  зорі,  хай  почує  небо.
Хай  моя  молитва  вбереже  від  кулі,
Довгого  життя  хай  накують  зозулі.

І  засяє  сонце  у  погожу  днину,
Ти  вернеш  назавжди  у  свою  родину.
Буде  мир  і  спокій  в  нашій  Україні,
Будуть  ночі  тихі,  будуть  ночі  сині...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728173
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 10.04.2017


наталія калина

У білому намисті біль розлук…

У  білому  намисті  біль  розлук…

У  білому  намисті  біль  розлук…
І  серця  лід  в  груді  клекоче!
Та  тільки  ніжний,  тихий  звук…
Відчути  квітів  дурман  хоче!

На  сивину  ти  не  дивись!
Печаль  кохання  за  плечима...
Весною  серцем  обізвись:
Цвістиме  пристрасть  незлічима!

На  сивину  ти  не  дивись:
Коханням  в  серці  обізвись!

04.  04.  2017  м.  Львів  автор  Наталія  Калиновська

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728161
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 10.04.2017


Олена Вишневська

Countermeasure

[i]Жорстокість  –    це  риса  характеру  добрих  людей.  
Вона  виникає  тоді,  коли  об  твою  доброту  починають  витирати  ноги.[/i]
[b][i]  (Брюс  Вілліс)[/i][/b]



Мабуть,  я  невиправна  /чи  несправна/:
Усього  вчусь,  а  жити  й  не  навчилась…
Я  довіряла  людям  безпідставно?..
/Чи,  може,  я  такою  народилась?/

І  вкотре  біль,  закутавши  бинтами,
Все  намагаюсь  хиби  відмолити.
Гадаю,  що,  напевно,  вже  востаннє
Із  ніг  себе  дозволила  я  збити.

Бо  скільки  не  терпи,  та  все  ж  урветься  –
Латаю  нерви  нитками  зі  сталі.
І  не  відомо:  як  тепер  назветься
Те,  що  в  мені  лишилось  від  моралі.

Сама  б  не  потерпіла  лицемірства!
Та  що  ж…  Тепер,  здається,  я  не  краща:
Аби  переступити  в  людях  звірство,
Доводиться  залізти  вовку  в  пащу.

А  я  й  без  того  не  була  святою.
Бувало  всяке…  Та  кому  судити?
Але  пліч-о-пліч  завше  з  добротою
Ішла,  допоки  не  здійняли  й  свити.

Хтось  скаже,  що  в  мені  душі  немає…
…Я  й  справді  забуваюся  про  неї,
Коли  у  прірву  відчаю  штовхає
Людська  жорстокість  в  пошуках  трофеїв.  


[i]/колись/[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728157
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 10.04.2017


Шостацька Людмила

ПОЕЗІЯ - ДРУГА МОЛИТВА

                                                         Поезія    -    друга    молитва  ,
                                                         Вкладає    Господь    у    вуста,
                                                         Не    сходи    вона,  не    гонитва,
                                         Плекає    любов    на    листах.

                                         Вона  –  не    продажна,  мов    дівка,
                                                         Не    заздрість    на    ймення    “сусід”,
                                         Хоч    часом    -    то    мед,  то    перцівка,
                                         Буває    і    сонце,  і    лід.

                                         І    більше    то    -  борг,  ані    ж    право,
                                                         Гордині    вона    не    рідня,
                                                         То    люди    приносять    їй    славу,
                                                         Знайшовши    в    полові    зерня.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728149
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 10.04.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Дивувать весна не перестане

Очима  блакитними  зелен-барвінку
Дивиться  він  так  уважно  навкруг,
Красень  синочок  весни  диво-квітень
Коня  свого  пастись  пускає  на  луг.

Хоча  там  травичка  ледь-ледь  визирає,
Малесенька  ще  бліда  зелень  її
Матінку-землю  поволі  вкриває,
А  квітень  там  вишиє  квіти  на  ній.

Простелить  білесеньку  він  скатертину
Біля  черешні  старої  в  саду,
Вже  й  не  розібрать  -  вона  біла  чи  сива,
Мудрості  вишеньку  вчить  молоду.

Квітневої  теплої  днини  такої
Хочеться  радісну  пісню  співать,
Бо  не  перестане  усіх  дивувать
Весна-чарівниця  своєю  красою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728136
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 10.04.2017


Ольга Калина

Ти намалюй для мене сонце

Ти  намалюй  для  мене  сонце:  
Яскраве,  ніжне,  золоте.  
Йому  всміхається  віконце,  
Бо  все  навкруг  уже  росте.  

Ти  намалюй  для  мене  небо  -  
Безмежно-синю  височінь,  
Бо  для  душі  то  є  потреба  -  
Взлетіти  птахом  в  далечінь.  

Ти  намалюй  для  мене  поле,  
Що  буйно  колосом  цвіте  
І  повні,  що  стоять  стодоли..  
То  значить:  хліб  у  нас  буде!  

Ти  намалюй  для  мене  річку  -  
Прозора,  чистая  вода  
І  де  росте  струнка  смерічка,  
Їй  вітер  листя  все  гойда.  

Ти  намалюй  цей  світ  пастеллю  -  
Яскраві  барви  підбери.  
Внеси  в  життя  яскраву  каплю  -  
Маленьку  радість  сотвори.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728132
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 10.04.2017


Елена Марс

От Альфы до Омеги

От  Альфы  до  Омеги  -  только  миг.
А  сколько  в  нём  всего  заключено!..  
Но  главное,  для  матери,  зерно  -
Ребёнок  -  как  души  её  родник...  

В    его    вселенной  -  жизни  эпицентр,
Слилась    в    который  вся    её    любовь.
Рождение    ребенка  -  счастья  боль,
Но  боли  -  против  счастья  -  лишь  процент!

От    Альфы    до    Омеги  -  только    шаг.
Зовётся    он    красивым    словом  -  Жизнь.
Любовью    материнской    дорожи...
В  любви  её  -  надежд    к    тебе    очаг.

Пока    ещё    не    поздно  -  не    жалей
Для    матери  красивых    нежных  слов.
...Под    грудой    бесполезности  венков
Не    нужно    никому    любви    твоей.

От  Альфы  до    Омеги  жизнь    пройди  -
С    любовью    к  миру,    к  матери  -  с  душой...
Один    лишь    раз    даётся    путь    земной.
Невежеством    себе    не    навреди.



«Альфа»-  это  первая  буква  греческого  алфавита,  означающая  звук  «а»,  «омега»  (звук  «о»)-  последняя:  «Я-  альфа  и  омега,  начало  и  конец,  первый  и  последний  »,  —  говорит  о  себе  Бог  в  библии.
Такие  выражения  есть  во  всех  языках  мира.  Например,  мы  говорим:  «Выучи  все  от  А  до  Я»,  а  в  царские  времена  говорили  «От  аза  до  ижицы».  Аз  –  это  первая  буква  старославянского  алфавита,  ижица  соответственно  последняя  буква.  Фразеологизм  «от  альфы  до  омеги»  означает  «все  целиком»,  «от  начала  до  конца»    -  инет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728125
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 10.04.2017


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Світ у долонях весни

Весна  тримає  у  долонях  білий  світ,
Вже  скоро  вибухне  цвітінням  все  довкруж,
Поки-що  в  лісі  тішить  погляд  первоцвіт,
В  обіймах  сонця  гріє  спину  сонний  вуж…

Солодка  млість  у  тілі  -  хвоя  і  смола
дурманять  голову.  Проміння  золоте
крізь  крони  проникає,  жалить  мов  бджола,
імла  зникає,  настрій  у  душі  цвіте…

Блукає  усмішка  блаженна  на  вустах,
Волошками  синіє  у  очах  блакить,
Душа  моя  сьогодні,  ніби  вільний  птах,
На  крилах  вітру  в  небо  голубе  летить…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728115
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 10.04.2017


Крилата

ПРО БАРСИКА

ОТ  ТАКІ  ПИРОГИ
(насправді  вірш  про  собаку  Барса!)

Песик  Барс  засумував.
Ліг,  із  уст  ні  пари.
Може  хтось  його  злякав?  
Може,  хтось  ударив?

Може,  з'їв  він    щось  не  те,  
Має  біль  у  шлунку?
Чи  нашийник  шию  стер,  -  
Точить  Соню  думка.

Ні  веселий,  ані  злий.
Лапу  лиже-мочить.
Підійшла:
-  Привіт,  малий!
Погуляти  хочеш?

Встав,  мов  після  жаху-сну.
Очі  –  наче  з  леду.
Праву  лапу  затиснув  –  
Ту,  котра  спереду.

-  Травмувався?  Не  до  втіх?
Не  пустив  і  звуку.
Притулився  лиш  до  ніг
І  лизнув  у  руку.

До  воріт  пішов  на  трьох.
Дівчинка  –  до  тата.
-    Захворів  наш  Барсик.  Ох!
Треба  лікувати!

-  Що  не  так  з  ним,  говори?
-  Лапку  він  пошкодив.
Піднімає  догори,  
Як  подвір’ям  ходить.

Вийшов  батько  тут  у  двір.
Глянув  на  собаку.
Скаче  Барсик  по  траві,
Наче  неборака.

Бачить  це  мала,  й  сльоза  
Вже  тремтить    на  вії.
-  Не  хвилюйся,  -  проказав  
Тут  татусь  Софії.

-  Пса  в  автівку  ми  візьмем.
Витри  з  личка  хмару!
Лікувати  відвезем  
До  ветеринара.

Витяг  миттю  свій  айфон
І  пішов  в  атаку.
Лікар  мовив:  «Є    резон
Привезти  собаку».

Цвяха  витягли  з  ноги.
Дали  псу  укола.
От  такі  то  пироги.
Винен  хто?  Микола  –  

Брат  Сафійчин.  Він  на  днях
Майстрував  шпаківню.
Викинув    похилий    цвях,  
Мов  затерту  гривню,  

У  траву.  А  Барсик  стриб  –  
На  гостряк  ногою.
Знай!  Робив  щось  -  прибери
Місце  за  собою!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728070
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017


Микола Карпець))

«Дивлюся в сад там вишня розцвіла»

[img]http://mykola.at.ua/_ph/6/323370617.jpg[/img]
[b]«Дивлюся  в  сад  там  вишня  розцвіла»[/b]

[color="#0408e3"][b][i]
Дивлюся  в  сад  де  вишня  розцвіла
І  щось  знайоме,  неймовірно  чисте
І  ніжне  і  в  той  час  врочисте
Окраса  саду  в  полі  край  села

І  я  дивлюся  –  сил  немає  погляд
Свій  відвести  –  така  то  красота
Голівка  біла  ,  трепетні  вуста
Немає  краще  тут  нічого  поряд

За-ледь  відчутний  протяг  вітерцю
Все  обійняти  хоче  ніжні  віти
І  зашарілись  яблуневі  квіти
Чим  не  сюжет  мольберту  і  митцю?

Немає  слів  –  в  захопленні  від  дива
І  розумію,  що  її  це    час
В  танку  кружляти  з  вітром  ніжний  вальс
Поки  ще  юна  і  така  вродлива
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*09.04.17*  ID:  №  728056
[/i][/b][/color]
http://mykola.at.ua/publ/pori_roku/divljusja_v_sad_tam_vishnja_rozcvila/3-1-0-91

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728056
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017


геометрія

МОЯ ВИШНЯ…

                               Я  іду  не  спиняюсь,                                  В  небі  знову  холодні,
                               та,  напевне,  й  не  треба,                  хмари  грізні  і  чорні,
                               зупинитись  непізно,                              нам  несуть  із-за  моря
                               хоч  і  хмуриться  небо.                          ці  нестерпні  циклони.
                                                                           Обіцяли  погоду,
                                                                           не  здійснились  прогнози,
                                                                           нема  сонця  на  небі,
                                                                           знов  вітри  і  морози.
                               І  з  холодного    неба                                А  в  саду  моїм  вишня,
                               ллється  дощ  без  прогнозу,          не  злякалась  морозу,-
                               а  на  серці  у  мене:                                    зацвіла  білим  цвітом
                               біль  і  щем,  й  навіть  сльози...    всупереч  всім  прогнозам.
                                                                           Я  іду  не  спиняюсь,
                                                                           витираючи  сльози,
                                                                           захищатиму  вишню
                                                                           і  від  вітру,  й  морозу.
                             Це  ж  моя,  моя  вишня,                        І    хоч  в  мене  на  скронях,
                             підросла  вже  нівроку,                        засріблились  морози,
                             я  її  посадила,                                                  не  злякаюсь  ніколи
                             як  закінчила  школу.                              я  поганих  прогнозів.  
                                                                         Обіймаю  я  вишню,
                                                                         зігріваю  собою,
                                                                         відчуваю  душею,
                                                                         вона  згідна  зі  мною...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728053
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017


Шостацька Людмила

ПРОБУДЖЕННЯ

                                                   Мене    розбудила    весна,
                                                   Усілась    на    хмарці    так    весело,
                                                   Підплила    до    мого    вікна
                                   І    сонечком    впала    у    дзеркало.

                                                   Втопилась    кімната    у    променях,
                                   Зраділи    так    сонячні    зайчики,
                                                   Купалися    в    сонячних    повенях,
                                                   Тримались    за    промені    пальчики.

                                   А  небо    накрило    волошками
                                                   Мої    розтривожені    сни,
                                                   І  мрії  засяяли  брошками
                                                   На    новій    сукенці    весни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728049
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017


Олег М.

ПЕРШИЙ СВІТ

Завесніло  поле
Широке  просторе
Серенаду  в  небі  сонце  гра
Переливом  чистим
Музика  троїста
Срібним  передзвоном
В  весну  зазива..

Приспів:

Де  трава  зелена
Верби  там  і  клени
Де  стежина  долі  пролягла
На  порозі  хати
Зустрічають  діти

Зичать  батьку
Щастя  і  добра!

Пролітають  весни
В  райдуг  перевеслах
Де  зозулі  відкували  стільки  літ
Де  трава  зелена
Верби  там  і  клени
Там  побачив  вперше  світ.....

Приспів

І  з  днем  народження  ,  Павло!!!  Щастя,  Здоровя,  Добра!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728045
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017


Ніна-Марія

Смак кохання

[img]https://encrypted-tbn3.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRgco7SQCwpGvTopSWmvYv7lDoEIb6zvrQ8YH4169julzFTFAcUGw[/img]

[color="#16ad16"]Я  хочу  в  тую  весну,  що  так  колись,
Красою  нас  обох  заполонила.
Вказала  стежку  в  чарівний  дивосвіт,
Вогонь  кохання  в  серці  запалила.

Дощі  рясні  його  не  загасили.
Не  зміг  розвіять  світом  вітровій.
Текли  роки  і  весни  відцвітали,
Все  пестив  нас  любові  буревій.

В  кохання  справжнього  не  має  віку
У  ньому  щастям  сяє    кожна  мить.
Немов  вино,  настояне  роками,
Смакує,  насолодою  п'янить.

Лелійте,  як  дитину  почуття  ці
Не  всім  таки  цей  шанс  дарує  доля
Буденністю  не  стопчеться  хай  цвіт,
Хоча  в  житті  на  все  є  Божа  воля.[/color]

[img]https://encrypted-tbn3.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTGbpmHH-Mgp8zurxiEK0YDHwNnV9R5dG3e6izmb0sk89rGkbxe3g[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728041
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017


горлиця

ВЕРБА


Колись  верба  тримала  віти  вгору,
Несла  до  Господа  молитви  за  життя,
Була  наповнена  вином  свята  амфора,
Щасливий  той  хто  пив  оце  пиття!

Пила  й  вербичка,  і  була  щаслива,
Бреніла  пісня  на  вершку  гілок,
Там  вітер  дув  між  листями  грайливо,
Вона  сміялась,  слухала  пташок.

Така  гармонія!  Краса  в  захистку!  
Проміння  сонячні,  Господній  рай,
Та  голуб  білий  ніс  болючу  вістку  ,
Мине  цей  тиждень,  зчорніє  небокрай!

Розпнуть  того,  кому  тепер  кидають,
Під  ноги  гілля  пальми  і  верби,
Кричать  осанна,  велично  вітають,
Не  відають,  що  прийде  день  журби!

Заплакала  верба  спустивши  віття,
І  більш  ніколи  вгору  не  зняла,
Воскрес  Христос,  та  біль  тисячоліття
Їй  не  забуть!  Й  тепер  в  сльозах  вона!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728027
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017


dovgiy

КАРНАВАЛ

В  небе  чёрном,  звездою  падучею
Промелькнуло  желанье  моё.
По  банальной,  по  прихоти  случая,
Мне  послышалось  имя  её
В  этом  имени  была  романтика,
Было  что  то,  чего  я  не  знал.
Захотелось  притронуться  к  бантикам
Где  был  спрятан  любви  карнавал.
А  подарок  судьбы  был  завязанный
Хитрецою    красивой  узла
Два  конца  в  этом  миленьком  бантике,
Две  загадки  блаженства  и  зла.
За  какой  потянуть  мне  начертано
В  тайных  строчках  лукавой  судьбы?
То  ли  темень  мечты  перечёркнутой,
То  ль  полёт  в  небесах  голубых.
Только  имя  мне  душу  встревожило
Неосознанной  силой  маня.
Знал  бы  я,  что  случаем  предложено,
В  этом  имени  для  меня!
Потянул,  распечатал…  и  брызнули  
Ясным  светом  большие  глаза.
Оторваться  от  омута  милого
В  такой  миг,  оказалось,  нельзя!
Светло-русые,  пышные  волосы
Обрамляли  влекущий  овал.
И  позвал  меня  ангельским  голосом
Карнавал!    Карнавал!  Карнавал!
Всё  кружилось  под  звёздами  майскими,
Дни  летели,  звеня  серебром.
Мы,  -  от  счастья,  -  хмельные,  уставшие,
Возвращались  в  родительский  дом.
Моя  мама,  -  украдкой,  -  плакала,
Видя  радостной  юности  свет.
Я  не  знал,  что  ещё  не  попался  мне
Лотереи  счастливый  билет.
Ждал  я  вечером,  ждал  за  околицей,
Где  спускалась  тропинка  к  реке
Да  напрасно  носил  до  полуночи
Для  неё  свой  букетик  в  руке!
Её  папа  судьбою  военною
Переброшен  был  в  энную  даль…
И  над  их,  теперь  бывшей,  квартирою,
Серым  пеплом  кружила  печаль.
Годы  юности  в  прошлое  канули,
Боль  былая  болезнью  прошла.
Не  одна  потом  в  ласках  растаяла,
Не  одна  на  коленях  была.
Только  больше  ресничная  молния
Не  сражала  меня  наповал,
Потому  что  навечно  запомнил  я
Своей  первой  любви  карнавал.
 
09.04.2017

       
   
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727993
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017


НАДЕЖДА М.

Вітання друзям і читачам зі святом. .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=D4kX_lwpoKU  
[/youtube]


І  якщо  впадеш  на  чужому  полі,
Прийдуть  з  України  верби  і  тополі,  
Стануть  над  тобою,  листям  затріпочуть,  
Тугою  прощання  душу  залоскочуть.  

Василь  Симоненко
---------------------------------------

Несе  води  стрімка  річка,
Що  стікає  з  гір.
І  звивається,  як  стрічка,
Убирає  зір.
Над  водою  миє  коси
Дерево  добра,
Бо  здоров"я  всім  приносить  
Чарівна  верба.
Після  сну  вмиває  личко,
Весни  йде  пора.
Розцвітають  квіти-свічки,
Золота  кора.
-----------------------
Я  зірву  по  одній  квітці
Подарую  друзям.
Хай    вам  тепло  буде  в  серці.
До  вас  небайдужа.
Хай  ростуть  за  нами  верби,
Нас  охороняють,
І    лікують  наші  нерви,
Квітами  буяють.
-----------------------------
Вітаю  всіх    зі  святом.
Будьте  всі  здорові,  успішні,  щасливі
і  багаті..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727979
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017


Ніна Незламна

Вбралась верба в красу

 Шановні  пані  і  панове!  Щиро  вітаю
З  ВЕРБНОЮ  НЕДІЛЕЮ!
Сердечно  бажаю  Вам  і  Вашій  родині
Миру,  радості,    здоров`я!
Злагоди,  добра  і  щастя!!!

                               ***
       Вбралась  верба  в  красу

Ховалась  ніч  ..    Багріли  промінці
Світанок  кольорами  танцював
Верба  вдягалась  в  весняні  штанці
«Котик»  до  сонця    ручки  простягав.

Дари  природи..  Чубчики  пухкі
Золотисто    -  жовті  …..  І  сріблясті.
Літають  всюди  запахи    пахкі
Земля    ж  радіє….  В  чарівності..

Святково  вбралась  верба  в  красу
Всміхалось  сонечко  ясніше
Розплітає  веснянка  косу
І  квітчає  земля  рясніше.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727964
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017


Віталій Назарук

ЛЕГЕНЬКИЙ ВЕСНЯНИЙ ЕТЮД

Плакати  так  хочеться  мені,
В  ті  часи,  як  пахне  черемшина.
Б’ється  наче  лебеді  у  сні,
У  мені  засолена  сльозина.

Бо  літа  полинули  удаль,
Сонечко  зібралося  за  обрій,
Долю  відіграв  давно  скрипаль,
Грав  комусь,  проте  мені  недобре.

Гіркотою  віддає  сльоза,
Хоч  весною  пахне  черемшина.
Грають  кольорові  небеса,
Квітне  з  черемшиною  –  калина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727956
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017


Віталій Назарук

НАРОД ВОЛОДАР

Не  говоріть  про  щось  брехливо,
Не  ріжте    люд  –  в  нього  душа…
Завжди  була  в  народу  сила
І  вічно  він  беріг    гроша.  

Йому  кайдани  одягали,
Плели  на  шию  мотузки…
Його  лишали  прав  і  слави,
Та  розбивалось  все  в  друзки.

Народ  родив  землі  героїв,
Міцним  колоссям  на  стеблі.
У  нього  сила,  в  нього  воля  -
Народ  –  володар  на  землі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727955
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017


Валентина Ланевич

Летимо, я і ти, між зірок вечорових.

Летимо,  я  і  ти,  між  зірок  вечорових,
Дві  душі  що  одна  у  далекій  путі.
Світ  галактик  мигає  в  свічах  кольорових,
Нас  хрестують  на  щастя,  на  долю  святі.  

Бо  любов  уособлення  вищої  сили,
Що  тримає  в  серцях  незбагненний  порив.
Первородний  вогонь,  що  його  не  згасили,
Хоч  з  віками  пройшло  сотні  карстових  злив.  

Душі  часто  злостиво  вбивали  цвяхами,
Вони  ж  йшли  через  муки  в  буремний  політ.
Переймав  Перелесник  спокуси  гріхами,
Лиш  єднання  спалило  в  тілах  пустоцвіт.

08.04.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727916
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 09.04.2017


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

ДОЩИТЬ

Дощить  надворі,  чи  в  душі  –  не  розумію…
Я  знаю,  хто  цей  смуток  знов  мені  навіяв!
Навіщо  я  йому  відкрила  знову  двері?
Хай  краще  б  залишався  віршем  на  папері…

Весна  п’янка  дурманом  душу  напоїла,
Надія  в  серці  знову  сонцем  зазоріла,
Та  раптом  звинувачення,  неначе  злива,
Мене  просякли  наскрізь  злісним  негативом…

Тепер  між  нами  знову  мури  мармурові,
Знайду  собі  розраду  в  поетичнім  слові,
Я  вмію  швидко  забувати  і  прощати,
І  свою  душу  від  образи  очищати…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727882
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Олеся Лісова

Українська весна.

Як  швидко  час  біжить…
Уже  нова  весна
І  анемона  ковбиком  лежить,
Проснувся  ліс,розкрилися  поля,
Зазеленіли  радуючи  всіх.

Сади  вже  не  впізнати,
Все  не  те,
Сливки  розкрили  свої  пелюстки,
Листочки  молоді  зелені  де-не-де
Весною  пахне!  Дихать  залюбки.

А  вишні,вишні-наче  головні
Буяють  цвітом,наче  кажуть  нам,
Що  вислів  «наречені»  не  пустий,
Біліють    вельоном    на  зло  усім  вітрам.

В  траву  зелену  хочеться  ступить,
Там  де  кульбаби  розгорнули  цвіт,
Як  сонечко,  потримати  в  руці
Їх  тягне  до  тепла,як  весь  навколо  світ.

Черемха  хоче  виділить  себе
Дурманом  кличе  нас  до  своїх  віт,
Не  відірвать  очей,  а  аромат  пливе
По  всьому  світу  і  так  сотні  літ.

Моя  Вкраїна!  Ці  поля,ліси,
Сади  до  щему  в  серці  рідні  нам,
Бог  дарував  нам  цю  красу  віки.
Це  наше,рідне…Відсіч  ворогам!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727527
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 08.04.2017


I.Teрен

ЛИСТ НА ФРОНТ

Напи́шу  колективного  листа
від  імені  дорослої  малечі.
І  хай  не  усміхаються  уста,
але  дитяча  істина  проста
розправить  ваші  молодечі  плечі.

Ми  знаємо  –  ви  воїни  добра.
Іде  війна  великого  народу
супроти  завойовника-заброди.
Одні  воюють  кінчиком  пера,
а  інші  пишуть  кровію    свободу.

Біда  лиха,  та  горе  –  не  біда,
коли  усі  готуються  до  бою.
Сьогодні  освящається  вода
і  недалекий  час,  коли  орда
піде  у  власне  пекло  за  водою.

У  покоління  кожного  –  свій  хрест
і  за  діла,  і  за  гріхи  дідизни.
Діди  за  внуків  моляться  з  небес.
Козачий  дух  у  кожному  воскрес,
аби  стояти  за  свою  Вітчизну.

Якщо  її  без  бою  віддамо,
то  гріш  ціна  і  владі,  і  еліті...

За  тих,  кого  нема  на  цьому  світі,
і  тим,  хто  буде,  ми  відстоїмо
їх  майбуття...
                                           Герої,  не  умріте,
але  сьогодні  збийте  це  ярмо,
аби  колись  не  умирали  діти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544274
дата надходження 16.12.2014
дата закладки 08.04.2017


Микола Карпець))

Я прийду в твої зоряні сни… 16+

[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/615820073.gif[/img]
[b]«Я  прийду  в  твої  зоряні  сни…»[/b]16+
[color="#0804e3"][i][b]
Я  прийду  в  твої  сни  коли  ще
Ти  на  грані  свідомості  й  сну
І  проллюся  цілющим  дощем
І  веселкою  в  небі  майну

Потім  теплим  зроджусь  вітерцем
Просушу  твоє  тіло  й  волосся
Розметалось  що,  й  переплелося
І  як  котик  скрутилось  кільцем
Обійму  ніжно  талію...  груди
Зацілую,  запещу  усюди
Проведу  чарівним  олівцем
по  губах,  притулю  до  щоки
Щоб  на  довгі-предовгі  роки
В  них  відклалася  пам'ять  про  диво
Коли  їх  цілували  цнотливо
Ну  а  потім  з’їдали  за  раз
І  була  ти  безмежно-щаслива
Відправляв  коли  в  небо  екстаз

І  душа  залишала  і  тіло
І  летіли,  летіли,  летіли…
Дві  душі  об’єднавшись  в  одну
Уві  сні,  чи  на  грані  десь  сну…
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*08.04.17*  ID:  №  727867
[/b][/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727867
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Виктория - Р

Я для тебе

[b][i][color="#ff0088"]Я  для  тебе  -  мережка,
Я  твій  коник  -  цвіркун,
Я  -  твоя  тепла  стежка,
Я  -  мелодія  струн,

Я  для  тебе  -  рятунок,
Я  для  тебе  -  запал,
Твій  безцінний  дарунок,
У  душі  ніжний  шал,

Я  для  тебе  -  барвінок,
Я  для  тебе  -  вітрила,
Я  для  тебе  -  затінок,
І  твої,  любий,  крила.

Я  для  тебе  -  свічадо,
Твій  в  житті  Еверест,
Ти  для  мене  відрада,
Наші  долі  навхрест.
08  04  2017  р  
Вікторія  Р  [/color][/i][/b]
[b][i]
[color="#ff00bb"]Я  для  тебе


Я  для  тебе  у  спеку  зливою,
Ти  для  мене  узимку  шубою...
Стану  в  голод  для  тебе  нивою,
Буду  завжди  для  тебе  любою!

Я  для  тебе  у  темінь  зірочка...  
Ти  для  мене  -  серпнева  нічка..
Ти  для  мене  в  пустелі  гілочка,-  
Я  для  тебе  свята  водичка...

Я  для  тебе  у  мріях,-  ластівка-
Ти  для  мене  -  у  полі  хмарка..
Ти  для  мене  у  будні  -  пасіка  ,-  
Щоб  від  меду  твого  стало  жарко...

Я  тебе  позову  мізинчиком,-  
Щоб  посіяв  в  душі  волошки,-
А  сама,-  у  твій  сон  промінчиком-  
Заспокою  чуття  хоч  трошки...

Я  для  тебе  -  солодка  вата,-  
Ти  для  мене,-  як  пучка  солі!
Ти  для  мене  -  як  щастя  в  хату,
Найсвітліша  частина  долі!!!
10  08  2015р  
Вікторія  Р
ID:  598876
Рубрика:  Вірші,  Лірика  кохання[/color][/i][/b]

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598876

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727865
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


MERSEDES

Смарагдова весна…

Смарагдова  весна  яскрава  у  вікні,
Розкидала  вона  прикраси  чарівні.
Квітує  рясно  сад  і  небо  голубе,
Вечірній  зорепад  і  я  люблю  тебе.

Любов  в  твоїх  очах  так  затишно  в  душі,
Кохання  у  серцях  для  тебе  ці  вірші.
Пташиний  спів  дзвенить,  відбірні  голоси,
Яка  прекрасна  мить,  намисто  із  роси.

І  я  торкнусь  тебе  із  ніжністю  весни
І  будуть  снитись  нам,  казкові,  дивні  сни.
В  обійми  попаду,  яка  щаслива  я,
В  вікно  постукала  смарагдова  весна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727853
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Крилата

СОНЕЧКО

Сонечко  виспалось,  руки-проміння  з-під  пледу
Випхало,  встало,  розсунуло  штори-хмарки.
З’їло  півлітра  торішнього  майського    меду
І  засіяло  від  щастя  на  різні  боки.

Вибігли  діти  і  штурмом  узяли  майданчик.
Вимив  пан  Дощик  ретельно  від  пилу  його.
Небо  всміхнулось,  останній  сіренький  баранчик
Хвіст  показав  йому,  втік  від  проміння  погонь.

Котик-муркотик  мив  лапки,  заляпав  болотом.
Вітер-підмітер  виконував  роль  рушника.
Сонце  вкривало  дахи  і  віконечка  злотом.
З  долу  кидала  привіти  йому  осока.  

Діти  від  радої  радості  й  пискоту    пріли.
Сонечко  зайців  пускало  на  їхні  носи.
Ті  танцювали  там,  наче  на  сцені,  і  гріли
Душі  дітей  і  їм    «Браво!»  кричали    ліси.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727849
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Петро Кожум'яка (Ян Укович)

Я тебе не сплутаю ні з ким (навіяне віршами від Хуго і Дарії Тимчук)

Я  тебе  не  сплутаю  ні  з  ким  -
В  світі  на  тебе  немає  схожих!
Це  кохання  схиблене
Із  тим
Знов  вдивляюся  в  обличчя  перехожих

У  думках  я  лину  в  далечінь,
Зупиняю  мить:
Твій  ніжний  погляд
Поринаю  у  замрійну  синь,  
У  бажання  завжди  бути  поряд

Та  немає  в  мене  більше  сил,
Очі  наливаються  сльозами  -
Не  діждусь  багряних  тих  вітрил,
Час  пробіг,  як  кішка,  поміж  нами

Посмішка  твоя  і  кожен  жест
Кажуть,  що  надії  всі  даремні
Тож,  покірно  я  несу  свій  хрест
Плаче  Ангел  Пристрасті  
І  щемно

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727835
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Крилата

СКІЛЬКИ МАМ Є У ДИТИНИ

Рідна  мати    в  світ  приводить
Діток,  їх  голубить.
Всім,  чим  може  тільки,  годить,  
Доглядає,  любить.

Є  така  (в  ній  Божа  сила)
Витягне  з  розпуки.
В  світ  Ісуса  породила,  
З  ним  терпіла  муки.

Ще  є  мати  –  Батьківщина  –  
Шмат  землі  під  небом.
Будь  їй,  хлопче,  добрим  сином,  
Захисти  в  потребі.

Будь  їй  донею,  дівчатко.  
Люби  рідну  мову,
Край  батьків  –  матусі  й  татка,  
З  їхнього  ти  дому!

Хресна  мати  є,  дитину
До  Христа  тримає.
Шле  молитву  їй  у  спину,  
Дари  присилає.

Вихователька  як  мама,
Діток  опікує.
Робить  вчителька  так  само  -  
Вчить  їх  і  пильнує.

Скільки    мам  в  Олега,Марти,
У  Максима,  Злати!
Їм  усім  вклонитись  варто,  
Пісню  заспівати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727827
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Світлана Моренець

У ВЕРБНУ НЕДІЛЮ

Ледь  земля  крижані  розриває  окови,
ще    дерева  –  в  полоні  зимового  сну,
верболозові  ж  котики  ніжні,  шовкові
і  вербові  гілки  вже  вітають  весну.

Замість  пальм,  що  не  вижили  б  в  люті  морози
(не  знайти  в  нашім  краї  із  неї  листа)
розквітає  верба,  переживши  загрози,
щоб  встелитись  під  ноги  Ісуса  Христа.

Свят-водиці  краплинки  піймавши  у  руки,
освятивши  святкові  вербові  гілки,
пригадаймо  Христа,  що  за  нас  йшов  на  муки,
найвеличніший  подвиг  вписавши  в  віки.

Тихо  в  домі  включу  благовістові  дзвони,
із  подякою  свічку  поставлю  на  ріг,
і  вербові  гілки  покладу  до  ікони,  –
а  в  думках  я  стелю  їх  до  Господа  ніг...

Зі  святом  вас  всіх,  панове!
Миру,  любові,  щастя  і  весни  в  серцях!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727856
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Салтан Николай

Імператриця

[img]https://pp.userapi.com/c638629/v638629008/2e582/zJl0YMC9AH8.jpg[/img]
Ну  що  мені  на  долю  нарікати:
Зустрів  тебе  у  розквіті  років.
Таку  солодку,  ніжну  мов  цукати,
Імператрицю  західних  пісків.

Струнка,  граційна  і  така  поважна,
Хода  твоя  тихіша  за  листву,
Що  падає  на  землю  неосяжну,
А  я  цей  шелест  чую  за  верству.

І  це  тому  що  ти  моя  відрада,
Мій  вірний  компас,  мудрий  поводир,
Шалена  згуба,  невтамовна  спрага
Моїх  бажань  весняно  молодих.

Твій  погляд  оживляє  тлінну  душу,
Як  крапля  світанкової  роси
Відроджує  понівечену  сушу,
Даючи  шанс  усьому  прорости.

І  ллються  в  серце  ароматним  медом
Вишнево-стиглі  всі  твої  слова,
Що  тягне  тіло  у  безкрає  небо
На  танець  душ  весільний  карнавал.

І  сипле  золотом  казкових  меланхолій
Шалений  світ  добра  і  красоти,
Лиш  нас  веде  нестримним  ритмом  колій
В  яких  давно  обірвані  мости.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727814
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Ольга Калина

Я пропустила як летіли журавлі.

Я  пропустила  як  летіли  журавлі  -  
Назад  із  вирію  додому  повертали.  
Несли  весну  вони  у  себе  на  крилі,  
Домівку  рідную  іздалека  вітали.  

Чому  не  чула  в  небі  кличі  журавлів,  
Що  так  тривожно  нашу  душу  роздирають?!  
Бо  хвору  Бог  мене,  напевно,  пожалів:  
"Даремно  не  чекай,  тебе  не  привітають".  

Не  прилетить  сюди  загублена  душа  
І  ранком  не  відкриє  вже  додому  двері,  
Не  витре  сліз  моїх,  бо  дуже  поспіша,  
Пішла  високо  в  небо  і  зникла  в  атмосфері.  

Де  ти  знаходишся  сьогодні?  Відгукнись!  
Чи  маєш  ти  куточок  у  Небеснім  Раю?  
Стоїть  все  в  хаті  так,  як  ти  лишив  колись  
І  я  тебе  щодня  в  віконце  виглядаю.  

Всю  люту  зиму  я  чекала  журавлів  -  
Почути  клич  і  голос  їх  в  небесній  виші,  
Від  тебе  звістку  щоб  принесли  на  крилі  
Зустрітися  з  тобою  щоб,  в  ранковій  тиші.  

Я  пропустила  як  летіли  журавлі  -  
Назад  із  вирію  додому  повертали.  
Несли  весну  вони  у  себе  на  крилі,  
Домівку  рідную  іздалека  вітали.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727812
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


НАДЕЖДА М.

Прийми серцем лишень. .

 
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Pj3nLnlx3Ig[/youtube]


Новий  день  починається  з  тебе,
Із  усміхнених  рідних  очей,
Із  блакитного  чистого  неба,
Із  душевних,  ласкавих  речей.

Доторкнися  до  серця  словами,
Щоб  відчула:  прийшла  вже  весна,
Поцілуй  мене  медом  -  вустами..
Щоб  повірила:  в  тебе  одна.

Із  тендітної  гілочки  вишні,
Що  за  ніч  під  вікном  розцвіла.
Первоцвіти  красуються  пишні.
Десь  вівсянка  свій  спів  завела.

Як  курчатка,  кульбабки  жовтенькі,
Розбрелися  в  траві-оксамит,
Ніби  сонечка,  теплі,  маленькі,
Неповторний  весни  дивоцвіт.

Серед  квітів  нарцис  гордовитий.
Клаптик  сонечка  в  себе  ввібрав,
І  росою  із  неба  умитий.
Світить  ніжний  промінчик  заграв.

Все  навколо  цвіте,  оживає.
Ця  краса  почина  новий  день,
Що  гнітило,  душа  забуває...
Цю  красу  прийми  серцем  лишень...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727801
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


наталія калина

О, божевілля… наших снів…

О,  божевілля...  наших  снів...

О,  божевілля...  твоїх  рук...
Так  не  згасає,  променіє!
Полон  відвертих  тільки  мук...
Десь  в  мареві  стрімко  радіє!

О,  божевілля...  наших  снів!
Де  я  тобі  завжди  жадана!
Де  чую  я  бентежний  спів,
Слова  твої:  “Моя  кохана!”

О,  божевілля...  наших  мрій,
Де  тане  пристрастю  світанок...
О,  мить  життя,    прошу  зігрій
І  подаруй  весняний  ранок!

Ранок  духмяної  Весни:
В  її  розмаї  і  спокусі!
Ранок  одвічної  краси:
У  кожнім  слові,  в  дивнім  русі...

06.  04.  2017  м.  Львів  автор  Наталія  Калиновська

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727771
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Дідо Миколай

Кострички

Розлилися  у  сяйві  кострички,
Золотаво  з  лампадок  горять.
Одягли  зеленаві  спіднички,
Іскри  котять  у  доли  з  багать.

Очі  милує  блискіт  жовтавий,
Щем  медово  лежить  у  душі.
Біля  річки  шепочуться  трави,
Тихо  міряють  кроки  дощі.

Бог  веснянки  розсипав  в  долині,
Біля  річки  розбіглись  стрункі.
Соловейко  співає  в  долині,
Вітер  ноти  розносить  п’янкі.

Світлячки  розговілись  вогнями,
Миготять,  як  ті  зорі  в  Ковші.
Зіп’ю  роси  в  діброві  губами,
Щоб  писалися  знову  вірші.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727792
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Олександр ПЕЧОРА

СТОЇМО…

Електричка  стоїть  в  Солониці.
Це  ж  отут  відбувались  бої…
І  тепер  в  хуторах  і  в  столиці
все  воюють  чужі  і  свої.

Чи  ти  плач,  чи  трави  анекдоти,
не  пришвидшиш  омріяну  даль.
Електричка  стоятиме  доти,
доки  не  прошмигне  тут  «Хюндай».

Надшвидкий  просвистить  гордовито.
Ти  ж  –  покращення  мрією  тіш.
Мало  ще  сідаків  грошовитих,
тож  вагони  порожні  частіш.

Там  комфортно,  а  тут  –  люта  спека.
Людно  тут  –  і  студенти,  й  торби.
Матюкайся  чи  мовчечки  хекай,
мрій  не  мрій,  та  якби  ж  то,  якби.

Переміг  у  бою  Наливайко.
І  Мазепа  якби  переміг…
Чи  свистіла  б  над  нами  нагайка?
Та  й  Господь  розсудити  не  зміг.

Стоїмо,  а  пора  вже  рушати.
А  куди,  до  якої  мети?
Якби  ж  знали  у  хаті  чи  в  шахті,
то  могли  б  уже  й  пішки  дійти.

Стоїмо…
Звідси  трішечки  видно
Як  стоять  над  Сулою  Лубни.
Симпатичне  містечко  не  винне,
що  й  заводи  стоять  без  вини.

Безробітні,  бездомні  –  всі  вільні.
Боже,  вільні…
                                         Нарешті.  Ура.
Потяг  рушив.
                                         Княгиня  невільна
сохне  й  чахне.
                                         Ген  –  Лиса  гора.

Звідси  трішечки  ближче  до  неба.
Краєвиди  посульські  видніш.
Тільки  ж  спека  стоїть  полуднева,
у  вагоні  задуха  тим  більш.

Знову  стали…
Ці  кляті  «Хюндаї»…
Ну,  дістали!  
Сталевий  кортеж…
Що  ж  то  буде  творитися  далі?
Допокращились.
Ціни  –  без  меж…

Бандократам  –  і  вілли,  і  яхти.
Роботягам  –  стабільний  дуляр.
Якщо  й  трішечки  не  спекулянт  ти,
то  в  кишенях  лиш  вітер  гуля.

Отака  це  пора  витривання.
Все  одно…
І  борись,  не  борись.
Що  слова?
Лиш  одне  глузування.
Гей,  сіромо,  за  зброю  берись!

Підіймайся.
Замало  молитви.
На  колінах  –  не  зможеш  дійти.
Підіймайся  на  праведну  битву,
щоби  ворога  перемогти!

2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727790
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Шостацька Людмила

ВСЕ, ЩО БУЛО І НЕ БУЛО

                                                           Вербових    котиків    тепло
                                                           Душі    замерзлу    квітку    гріє,
                                                           Все,  що    було    і    не    було,
                                                           Щось    там    на    дні    іще  жевріє.

                                                           Під    життєдайним    промінцем
                                                           Підняло    стомлену    голівку,
                                                           Хоч    дуже    кволим    пагінцем  –
                                                           Весні    відправило    листівку.

                                                           Таке    невпевнене      “  люблю  “,
                                                           Таке    болюче      “пам’ятаю“  ,
                                           Давно    наближене      нулю,
                                                           Я  у  рядку  себе    шукаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727787
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Олекса Удайко

ДІДО = ©©

                 [i]Миколі  Годунку  в  День  народження
                                   П  Р  И  С  В  Я  Ч  У  Є  Т  Ь  С  Я[/i]
[youtube]https://youtu.be/8vqs_CcE1eE[/youtube]
[i][b][color="#4f0866"]У  нашій  славній  Україні
Була  козаччини  доба…
Й  сьогодні  козаки  при  чині,
Бо  ще  на  часі  боротьба
Супроти  всякої  босоти,
Нехай  чужі  то  чи  свої…
Не  зайняли  ще  ті  висоти,
Що  нищать  вражі  кураї…

У  козаків  були  завжди  –
В  походах  переможних  знані  –
Сиводобродії  -діди,
Діди  у  почестях  і  шані…  
То  ж  запорожські  аксакали,
Щоб  не  понести  зайвих  втрат,
Знання  отаманам  давали:
Що,    де,    коли…  їм  треба  знать!

І  курінні  сприймали  слово  –
Мотали  сенс  собі  на  вус…    
Й  лилася  праведна  розмова,
Бо  мудре  слово  –  не  полова  …
Й  не  був  фатальним  змій  укус.  

Отож,  й  сьогодні  нам  дає
Свій  вкрай  потрібний  ґедзуно́к*  
(Хай  грубувато,  та  своє  –
Така  вже  вдача  в  нього  є!)
 Дідо́  Микола  Годуно́к![/b][/color]
_______
*Мистецтво,  досвід.

08.04.2017  
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727758
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


yaguarondi

Куди ідеш, мій очужілий брате, дорогою не нашої війни?

Куди  ідеш,  мій  очужілий  брате,  
Дорогою  не  нашої  війни?
Чому  ідуть  в  моїх  синів  стріляти  
Твої  сини?

Осліпли  й  оніміли  твої  бо́ги,  
Веде  під  руки  їх  чума  сама…
Оглянься  і  побач:  назад  дороги  
Нема  
(  з  приводу  https://www.youtube.com/watch?v=JJVk_Yn7z-I)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727748
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Віталій Назарук

ТАТУ, СКАЖИ

Тату,  скажи:  А  хто  в  нас  вороги?
Лиш  москалі?  Чи  ба  поляки  тоже?
Чи  кожному  ми  маємо    борги?
Чи  ми  холопи,  а  вони  вельможі?..
Чому  у  нас,  ще  молодих  людей,
Болить  душа  за  нашу  Україну?
Чому  при  владі  поляк,  іудей,
Також  москаль  –  і  кожен  б’є  у  спину?
В  нас  дух  козацький  –  воля  над  усе,
Брати  мої,  молімося  до  Бога!
Хай  білий  голуб  мир  нам  принесе
І  хай  за  нами  буде  перемога!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727742
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Віталій Назарук

ЛЕТЯТЬ ЛІТА

Летять,  летять,  летять  літа,
Що  мають  крила  журавлині.
За  обрій  сонце  відліта
У  хмарно  -  синій  одежині.

Мовчать  поля,  мовчать  ліси,
Спів  солов’я  безперестанку.
П’яніє  небо  від  краси,
Напившися  краси  серпанку.

Знайшли  веселики  гніздо
І  засміялося  болото…
Неначе  враз    все  ожило,
Знов  крила  прагнуть  до  польоту…

Синіє  небо  й  далина,
Жита  сміються  над  роками.
Лише  зрадлива  сивина
Вилазить  інколи  боками…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727741
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Валентина Ланевич

Ти приходь в мої зоряні сни.

Ти  приходь  в  мої  зоряні  сни,
Коли  ніч  розіпне  покривало.
Як  розтане  далеке  "курли",
Від  якого  аж  серце  кричало.

Коли  вишня,  що,  ген,  за  вікном,
Замилується  місяцем  пишним.
Ти,  схились,  над  моїм  бо  чолом
З  теплим  поглядом  ласкаво-ніжним.

Усміхнись  і  торкнися  до  вуст,
Затріпочуть  хай  вії  в  чеканні.
-Милий,  -  мовлю  під  пальчиків  хруст,
Душа  видихне  звуки  гортанні.

І  тіла  зашаріються  враз,
І  відкинуть  життєвості  прозу.
І  пройме  їх  медовий  екстаз,
І  підхопить  любов  ту  відозву.

07.04.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727728
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Шостацька Людмила

В ЕПОХУ ДІВ, А МОЖЕ РИБ

                                                     Дерева    голими    руками
                                                     Тут    дістають    аж    десь    до    хмар,
                                     Граційно    так    стоять    рядками,
                                     А    тіні    схожі    на  примар.

                                     З    живих    картин    сіріють      виші,
                                     А    -    пам’ять      коренем      углиб,
                                     Колись    давно    створив    Всевишній
                                     В    епоху    Дів,  а    може    Риб.

                                     Чарує    краю    первозданність,
                                     Хоч    в    зодчих    задуми    вже    є,
                                     Якби    скоріше    Товтри    ранить,  
                                     На    щастя  Бог  ще    не    дає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727701
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017


laura1

Спогади художника

Сидить  художник  за  мольбертом,
Думки  несуться  крізь  роки́.
Ось,  він  малий  ще!  А  з  портретів
На  нього  дивляться  батьки.

А  ось,  невмілі  ще  малюнки  -
Політ  дитячої  душі!
Прості,  хвилясті  візерунки
На  пожовтілому  листі.

А  з  часом  школа  і  навчання,
Й  дорога  у  безмежний  світ!
Сумне  й  тужливе  розставання
З  колискою  дитячих  літ!

І  понеслись,  мов,  дикі  коні
Роки  високих  творчих  мрій!
Художник,  дякуючи  долі,
Творив  для  нових  поколінь!

Писав  історію,  природу,
І  Божу  велич  святих  місць!
Жіночу  й  чоловічу  вроду,
І  вічного  кохання  міць!

І,  ось,  літа  вже  на  відході,
І  ледь  тримається  рука.
І  лише  сонце  з  ранку  сходить,
І  лиш  душа  ще  молода!

Зали́шились,  десь,  там  далеко,
В  казковій,  милій  стороні,
Квіткові  луки  і  лелеки,
І  запах  рідної  землі...  

Сидить  художник  за  мольбертом,
Думки́  несуться  крізь  ро́ки.
На  нього  дивляться  з  портретів,
Такі  дорослі  вже  сини.

07.04.  2017                            Л.  Маковей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727697
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017


Микола Карпець))

Заплакала ніч зорепадом

[img]http://mykola.at.ua/_ph/6/14930484.gif[/img]
[b]«Заплакала  ніч  зорепадом»[/b]
[color="#0805e8"][i][b]
Заплакала  ніч  зорепадом
Сльозинки  розсипались  небом.
Молочним,  смачним  шоколадом
півмісяць  у  балці,  де  верби,
зійшов  освітивши  весь  лан
немов  гоноровий  він  пан

В  гаю  соловейко  озвався
Завівши  зворушливе  соло
Завмерла  природа  навколо
А  він  все  співав-заливався
Ніяк  зупинитись  не  сила
Бо  поряд  була  його  мила

Бо  поряд  була  його  люба
Й  вона  заспівала  з  ним  в  парі
Співали  завзято,  в  ударі
На  вітах  розлогого  дуба

Під  звуки  чаруючо-ніжні
Під  спів  солов’їв  колисковий
Дурманить  тут  запах  бузковий
Думки  навіваючи  грішні
Ніяк  я  заснути  не  в  змозі
Сиджу  і  сиджу  на  порозі))
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*07.03.17*  ID:  №  727686
[/b]  [/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727686
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017


Lana P.

СОНЦЕ-СОНЦЕ!. .

Сонце-сонце,  відкрий  свої  очі,
Людству  розум  наскрізь  просвіти
У  досягненні  миру  мети,
Нехай  збудуться  думи  пророчі.

Хай  любов  запалає  Господня
І  помилує  зранений  край.
Не  просвітиш  —  тоді  обпікай,
І  настане  всесвітня  безодня...

Сонце-сонце,  в  небеснім  наметі,
Усміхнися  у  низці  заграв!
Свої  промені  влучно  розтав
І  розсіюй  добро  по  планеті!    21.11.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727684
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017


dovgiy

З'ЄДНАЛО НАС

З’єднало  нас  та  не  звело  докупи
І  ми    обоє,  наче  береги,
До    спільних  днів    як  до  води  прикуті
І  мало  з  них,  для  серця  дорогих!

З’єднало  нас.  Та  скупо  як  і  пізно!
Роки  минали  і  не  знали  ми
Що  хтось  страждає  від  свого  заміжжя,
А  хтось  без  весен  вже  зазнав  зими…

З’єднало  нас,  шалено  закрутило
В  гріхах  бажань,  в  стремлінні  глибини.
Нам  вирватись  із  вихору  несила,
Як  і  несила  воду  зупинить.

З’єднало  нас,  несе  у  світ  розлуки
Мізерно  мало  давши  для  життя
Нащо    багато  хмурих  днів  для  муки?!
Як  же  багато  в  душах  почуття!

З’єднало  нас…    чи  це  для  чогось  треба,
Щоб  був  ланцюг  без  волі  для  душі?
Блакитний  квітень  хмурить  чоло  неба,
Краплі  дощу  нашіптують  вірші.

З’єднало  нас  та  зараз  так  далеко
Від  мене  ти.  На  кілька  довгих  днів.
Я  –  озеро.  А  ти  –  моя  смерека
Що  дивиться  в  таємну  глибочінь.

З’єднало  нас  бурхливо  і  нестримно,
Щоб  через  малий  термін  розвести.
Води  життя  вирують  білопінно,
Руйнує  доля  поміж  нас  мости.

07.04.2017


 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727651
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Весна і я посестри

Люблю  цей  світ,  де  все  квітує  і  голосить,
Де  ранок  сонячний  купається  у  росах.
Туман  прозорий  чи  молочний  –  неважливо,
Для  мене  головне  спіймати  вчасно  диво…

Не  завжди  радісна  моя  душа  й  щаслива,
Життя  жорстоке  часом  і  таке  мінливе,
Тому  слова  римую  і  малюю  казку,
Отримавши  від  долі  ляпас  чи  поразку…

Здається,  я  й  весна  -  немовби  рідні  сестри,
Для  нас  звучать  у  небі  зоряні  оркестри,
Скриплять  дерева,  листя  шелестить  від  вітру,
Тримає  сонце  міцно  у  руці  палітру…

Фарбує  у  зелене  трави  оксамитні,
А  небеса  вкриває  кольором  блакитним,
У  розмаїтті  всіх  відтінків  сяють  квіти,
І  пісня  журавлина  лине  понад  світом…

**  посестра  -  найближча  подруга

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727648
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017


Променистий менестрель

Батьківщиноньки пороги


Ой  не  шуміть  ви  осокори,
мої  задумливі  літа,
мої  замріяні  простори,
з  яких  колись  у  вись  злітав...

Як  рідного  приймало  небо  –
земна  десь  куля  унизу,
так  вільно  над  життя  сонетом
ширяв  в  прозору  бірюзу...

Гніздечко  рідне  з  голубами
не  відпускало  вдаль  злетіть  –
дивились  знизу  очі  Мами,
ловив  мій  погляд  сірий  кіт...

Плела  вже  доля  ті  дороги,
що  ними  я  пройшов  тепер.
О,  Батьківщиноньки  пороги  –
у  серці  час  навік  завмер.

07.04.2017р.
Благовіщення.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727645
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017


Леся Утриско

Благовіщення день.

Матінко  наша,  Небесна,  
Матінко  всіх  матерів,  
Дитятко  в  утробі  зачала...
Збори,  рідна,  зависть  та  гнів.  

Тяжка  Тобі  випала  доля,
У  терню  стелився  Твій  шлях,
Ти  світ  хоронила  від  горя,
Як  сина  несла  на  руках.  

Тобі  підкорилося  небо,
У  янгольських  хорах  псалми,  
В  земних,  у  буденних  потребах,
В  молитвах  ідемо  всі  ми.

Дитя  Твоє  шлях  свій  життєвий,  
Розп'ятий,  на  хрест  покладе,  
Гріхами  напоєний...  щемний,
В  офіру  себе  принесе.  

О  Матінко  наша,  Небесна,
О  Матінко  всіх  матерів,  
Цілую  сліди  Твої  хресні:  
Рятуй  від  біди  всіх  синів.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727618
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Підслухана пісня

У  траві  на  березі  ставка,
Де  ростуть  вербички  кучеряві,
Я  підслухав  ненавмисне  як
Дівчинонька  молода  співала.

Про  серденько,  що  Його  коха,
Вигляда  з  далекої  дороги
Любого  такого  козака
Та  про  Його  очі  волошкові.

Спокій  втратила  вона  ж  бо  через  них,
Поселили  їй  журбу  у  душу,
Як  просила  двійко  бистрих  крил
У  садочку  в  білої  голубки.

Щоб  полинути  до  милого  свого,
Заспокоїтись,  побачивши  живого,
І  ворожий  загасить  вогонь
Та  від  куль  закрить  Його  собою.

Що  їй  птаха  говорила  та:
-Не  журися,  дівчинонько  мила,
Більше  сліз  гірких  не  проливай,
Він  повернеться,  чекати  треба  й  вірить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727609
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017


Віталій Назарук

ВЕСНЯНІ РОЗМОВИ

Весняний  день  почавсь  солодким  соком,
Заплакали  берези  навесні.
Сушив    їм  вії  вітер  ненароком,
Птахи  весняні  почали  пісні.

Весна  нас  знову  поведе  на  зустріч,
Покличуть  в  сад  обох  туманні  дні…
Ми  будемо  дивитись    очі  -  в  –  очі,
Проте,    стояти  знову  мовчазні.

Нова  прийде  весна  і  нова  зустріч,
Покличе  нас  обох  в  вишневий  сад.
Ми  будемо  дивитись  очі  -  в  -  очі,
А  говорити  буде  зорепад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727599
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017


Віталій Назарук

ВЕСІЛЬНА ЛИПА

Старезна  липа  вікова
Нам  готувала  двом  весілля
В  весняний  час
І  скільки  раз
Ми    цілувалися    в  міжгіллі.

А  знизу  трави  у  росі
Світили  нам,  як  з  неба  зорі
В  тумані  плавали  хрущі,
Неначе  кораблі  у  морі.

Ми  говорили  про  любов,
Яке  життя  в  нас  буде    взавтра,
І  цілувались  знов  і  знов
Під  солов’їну  ніжну  мантру.

Старезна  липа  вікова
Нам  готувала  двом  весілля
В  весняний  час
І  скільки  раз
Ми    цілувалися    в  міжгіллі.

Не  замовкали  солов’ї,
Хрущі  літали  поміж  вишень…
Здавалося,    що  вони  нам
Гілляча  липове  колишуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727598
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017


Richter

Поетам зi стажем


Стаж  у  поезії  –  то  вже  велика  справа!
Він  вам  вагу  чи  впевненість  дає?
Чи  може  то  понтонна  переправа
із  дійсності  в  якесь  життя  своє?

Поет  чи  поетеса  ви  зі  стажем,
а  тим,  хто  перший  написав  куплет
куди  подітись  зі  своїм  ажіотажем?
А  може  він  майбутнього  поет?!.

В  поезії  не  в  стажі  вирішальне,
сказав  би  навіть  я  –  не  головне.
Пишіть  душею,  ніби  в  час  вінчання,
а  стаж  вас,  любі  друзі,  не  мине.

06.04.2017

*  Поштовхом  до  написання  цього  вірша  стала  ось  ця  сторінка  поета  зі  стажем  на  Стихірі:
Камилла  Сафонова
Редакционной  комиссией  номинирована  на  Национальную  литературную  премию  имени  Сергея  Есенина  «Русь  моя  2017»

[b]Лирическая  поэтесса  со  стажем  в  11  лет.[/b]
Поэзия  -  моя  Стихия,  мой  Воздух  и  Жизнь.
Пишу  с  11  лет,  а  именно  лирические  стихи  с  элементами  философии,  с  нотками  драмматизма,  творю  с  глубоким  смыслом,  есть  над  чем  задуматься,  а  главное  от  всей  души!  Вкладываю  все  чувства  и  всю  душу  и  сердце  с  любовью...
Очень  творческая  в  разных  направлениях  искусств,  лирическая  и  романтичная  Личность)
Музыка  -  это  еще  1  моя  Стихия...  Пою  с  9и  лет,  знимаюсь  вокалом  -  владею  хорошо  фальцетом,  развиваю  академический  вокал  -  лирико-колоратурное  сопрано.  Исполняю  оперные  итальянские  арии  и  песни  в  джазовом  стиле  на  различных  языках...  Танцую  современные  танцы.
Каждому  человеку  всегда  есть  к  чему  стремиться  и  развиваться...  Так  же  и  я  стремлюсь,  работаю  над  собой  и  развиваюсь...  Ибо  пределу  совершенства  нет!...)  Скоро  обо  мне  услышит  весь  мир!...)


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117040603815  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727590
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017


Дідо Миколай

Овнам!

Душа  птахою  в  гай  прилетіла,
Дух  Початку  принесла  в  сади.
Над  гаями  розправила  крила,
В  хвилюванні  вібрують  дроти.

То  Овен  в  світ  новий  заявився,
Зміни  нові  приніс  до  Буття.
Світе  любий  йому  посміхнися,
Без  його  ж  неможливе  життя.

Обдарований,  бо  первородний,
Перша  посмішка  в  нього  і  цвіт.
Тож  осипали...  лавр  благородний,  
При  народженні  клали  до  ніг.

Бог  Всевишній  побалував  вволю,
Дав  сміливість,  чарівність,  порив.
Буйний  норов,  вітрів  сивих  волю,
Щоби  в  хмарах,  як  сокіл  парив.

Живи  довго,  дав  Бог  тобі  сили,
Довговічність  також  феномен.
Щоб  тебе  поважати  й  любили,
Не  виймай  своїх  ріжок  зрожен.

Ну...  добавили  гумору  трішки,
Не  цурайся  заслужених  слів.
Щоб  частіше  ходилося  пішки,
Щоб  в  польоті  ти  там  не  змалів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727556
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 06.04.2017


НАДЕЖДА М.

Музика щастя…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mi9MSQQZSMQ[/youtube]


Коли  торкнеться  сонця  промінь
Вустами  спраглої  землі,
Проллється  різних  думок  повінь,
І  понесуть  їх  журавлі.

Летять  вони  туди,  де  тепло,
Де  їм  комфортно  кожен  раз.
Де  сіра  ластівочка  клепле,
Там  не  бува  ні  сліз,  образ.

Той  світ  наповнений  любов"ю.
Нема  там  ненависті  й  зла.
Живою  кроплений  водою,
Тут  не  поборить  радість  мла.

Душа  літає  разом  з  ними,
За  них  радію,  назад  жду.
Не  приживуться  в  серці  зими...
Ще  довго  щастям  цим  живу.

Як  завжди,  поряд  ти  зі  мною.
Розділим  щастя  пополам.
Не  пройде  доля    стороною..
А  поки  вдячна  я  думкам....


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727468
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 06.04.2017


Олена Вишневська

Написала б тобі

[i]Написав  би  тобі...Але  ж  ти  не  читаєш  листи,
Не  заглянеш  ні  разу  у  нетрі  поштової  скриньки.
Я  для  тебе  красиві  слова  намагаюсь  знайти,
А  на  аркуш  лягають  лиш  плями  чорнильної  синьки.

/Олександр  Яворський/
[/i]


Написала  б  тобі...  Та  пустим  залишився  б  конверт.
Зміг  би  ти  прочитати  листа,  у  якому  без  літер
Біле  поле  незаймано-чисте  і  тільки  на  чверть
Того  аркуша  тінь  поцілунків,  журбою  сповитих?

Як  зібрати  свої  почуття  й  одягнути  в  слова?
Скільки  раз  намагалася,  стільки  ж  терпіла  поразки:
Рвалась  думка  з  півоберту,  наче  тонка  тятива
Під  невмілими  пальцями  -  я  поставала  без  маски.

І  сміялася  правда  у  вічі  мені,  як  дощем
У  натягнутих  струнах  бриніла  печаль  безголоса:
"Що  ж  ти,  мила,  до  нього  крізь  темінь  -  і  ще,  й  знову  ще?
В  полі  трави,  що  були  за  постіль,  зібрали  в  покоси."

Що  про  мене?  Вмістилася  б  сповідь  в  хвилину,  проте
В  нас  немає  і  тої,  тому  у  чорнильному  морі
Я  шукаю  слова,  та  тобі  не  напишу  про  те,  
Як  хворіє  есе  в  мені  /наше/  між  тисяч  історій...



З  вдячністю  автору  за  хвилю  натхнення:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727161

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727466
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 06.04.2017


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Сон про юність золоту

Наснилась  юність.  Бігла  навпрошки
по  полотні  заквітчаного  лугу,
в  густій  траві  губилися  стежки,
чимдуж  спішили  ноги  в  лісосмугу…

Куйовдив  вітер  коси  золоті,
і  обіймав  так  ніжно  і  несміло,
біля  дороги  в  поля  на  межі
чекали  там  мене  черешні  спілі…

Після  дощу  краплинками  ряснів
солодкий  рай  фруктового  нектару,
лунали  серенади  цвіркунів,
розвіяв  вітер  сірих  хмар  отару…

Губами  рвала  черешневий  плід,
трималася  на  дереві  руками,
гуляла  в  полі,  поки  день  не  зблід,
і  вечір  небо  запалив  свічками…

Ще  змалечку  любила  самоту,
в  обіймах  сонця  я  була  щаслива  -
тепер  лиш  сон  про  золоту  добу,
коли  життя  було,  як  справжнє  диво…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727453
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 06.04.2017


Віталій Назарук

ЗЕМНИЙ ЧАС

Є  час,  коли  ти  у  польоті,
Або  коли  на  самоті,
У  радості,  чи  у  турботі,
Чи  під  щитом,  чи  на  щиті.
Вернути  час  не  всім  вдається,
Як  і  прискорити  його.
Наш    час  з  нас  інколи  сміється,
Хоч  сам  не  відає  того.
Не  воскресити  нам  без  Бога,
Не  бути  з  часом  нам  на  ти.
Бо  в  часі  зміряна  дорога,
Якою  маємо  пройти.
Час  всіх  рівняє  і  безкарно,
Когось  утратив  –  інших  спас.
Не  розкидайтесь  часом  марно,
Для  всіх  землян  єдиний  час.
Лікує  час  від  бід  і  болю,
Часто  на  це  іде  життя.
Час  може  поміняти  долю,
Міняє  він  серцебиття.
Час  і  будує,  і  руйнує,
З  часом  у  дружбі  цілий  світ.
Усе  життя  нам  час  сканує,
А  потім  вимагає  звіт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727436
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 06.04.2017


Lana P.

ВОЛОДАР НОЧІ

Володар  ночі  —  місяць  ясний,
Такий  задумливо-прекрасний.
Керує  всім  її  життям
Поміж  минулим,  майбуттям.

Освітлює  душі  дорогу,
Посилює  свою  тривогу
І  проникає  в  серця  суть,
Промінчики  його  цвітуть...

Керує  сушею,  водою,
Бурлить  натурою  людською,
Натхнення  збурює  в  душі,
Тоді  і  пишуться  вірші...                                2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727215
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 04.04.2017


Віталій Назарук

ЛЕБЕДІ ВДОМА

Тумани  покривають  все  довкола,
Вам  час  летіти  у  чужі  краї…
У  золоті  сади,  чорніє  поле,
Клини  у  вирій  стоптують  свої.

Чи  всі  ви  повернетеся  додому,
Коли  весною  скотиться  туман
І  закурличуть  в  небі  золотому,
І  розпочнете  в  нас  новий  роман?

Бо  лиш  згадаю,  скільки  вас  пропало,
Розбилося  ,  покинуло    політ…
Чи  то  туди,  чи,  як  до  нас  вертали,
В  чужих  краях  свій  залишили  слід.

Верніться!  Відсвяткуємо    весілля,
Згадайте  тих,  хто  згинув  на  путі.
На  цій  землі  знайдете  диво-зілля,
Тут  лебедята  будуть  на  крилі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727181
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 04.04.2017


Елена Марс

Знаєш, можливо й сильніше люблю, як колись.

Так,    як  було  в  нас  раніше  -  не  буде  ніколи.
Я  не  дивуюсь.  В  минулому  юності  дні.  
Серце  давно  вже  навчилось  миритися  з    болем.
Інші,  подекуди,  в  ньому  лунають  пісні...

Тільки  не  думай,    що  стало  до  всього  байдужим.  
Я  не  змінилась.  Не    зрадила  внутрішній    світ.
Змусила  доля  стрічатись  з  печалями  мужньо.  
Кожна  мені    посміхалась,  кричала:  "Привіт!"

Знали  печалі,  що    серце    вразливе    жіноче
Гостро    сприймає  в    розлуках    нестачу    тепла.
Плаче,  часом,  одиноке,  без    свідків,  по    ночах.
Жінкою,  мабуть,  без    сліз,  взагалі    б    не    була...

Так,  ти  не  бачиш  тих  сліз,  бо  давно  вже  не  поруч.  
Кажеш,  щоночі  прихожу  до  тебе  в  твій  сон?
Вірю  тобі,    бо  в  думках  я  з  тобою  -  ліворуч.
Враження,  ніби  ти  взяв  мою  душу  в  полон...

Вінчані  ж  ми.  А  для  мене  -  це  речі  серйозні.  
Небо  ніколи  не  дасть  розлучитися  нам.
Хоч  ця  розлука  і  тіло,  і    душу    морозить,
Вдячна    за    все,  що    я    маю,  тобі  й  Небесам.

Сильною    стала,  якою    мене    ще    й    не    знаєш!
Силу  жіночу    не    зломлять  ніякі  вітри!
Вірю    тобі,  що    і  досі,    як  весен,  чекаєш.
Сонця  промінням  злетіла  б  до  тебе  згори...

Слабкість  -  це  розкіш,    яку  відсвяткую  в  обіймах,
Силу    відкинув    подалі    від    себе    кудись...
Я  ще  і  досі  своїх  почуттів  підневільна...
Знаєш,  можливо  й    сильніше    люблю...  як    колись...


Березень  2017  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727176
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 04.04.2017


Польова Ромашка

Настроєве

Полюбила  самотній  простір.
Полюбила  вечірню  тишу.
Наодинці  бути  непросто.
Наодинці  з  собою  –  пи́шу….

Прислухаюсь  до  ритму  серця..
Прислухаюсь  до  струн  душевних…
Чи  то  янгол  до  них  торкнеться?
Чи  порве  їх  безжально  демон?

Не  порве.  Бо  вони  -  шовкові.
Не  порве.  Бо  міцна  в  них  сила..
Залунає  пісня  любові.
Залунає  янгольське  диво...

https://www.youtube.com/watch?v=XRtD3_CgLVo

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727149
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 04.04.2017


Олена Вишневська

Мені ніжність за Бога в Тобі

Мені  ніжність  за  Бога  в  Тобі,  бо  інакше  не  вмію,  
Хоч  гірчать  перехрестям  на  мапі  між  нами  стежки.
"Відречися!"  -  лукавить  самотність  улесливо  змієм,  
Я  ж  ударами  серця  до  Тебе  іду  навпрошки.

Пригорни.  Прожени.  Поверни.  Безкінечно  по  колу.
Не  впусти.  Не  тримай.  Упіймай.  Від  усіх  заховай.
Я  не  вірю  ні  в  кого,  крім  нас,  і  тим  паче  -  в  "ніколи".
Марно  з  часом  змагатися:  він  -  невблаганний  шахрай.

Він  летить,  зупиняється,  тягнеться  вічністю...  Годі!
Поза  грою  ми  -  речі  скидаємо  зайві  /і  страх/,  
Та  лягаємо  поруч,  
/бо  справжні  під  часом  не  ходять,  /
Й  засинаємо  разом
/з  цілунком  весни  на  губах/.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727137
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 04.04.2017


НАДЕЖДА М.

Буває…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nmrgtqT4AXc  
[/youtube]


Бувають  люди,  наче  стіни..
Нічим  не  зможеш  їх  пробить.
Нащо  робити  з  них  руїни?
Нічим  не  зможеш  оживить.

У  них  свої  тверді  закони,
Глуха  душа  й  недобача.
У  них  на  все  є  заборони,
Якщо  не  так  -  навтікача.

Нащо  багаття  шевелити,
Тут  попіл  вітер  вже  розніс.
Вогонь,  чи  варто  знов  палити,
Коли    колючий  терен  зріс?

Хіба  наповниш  чимось  пустку?
Не  намагайтеся  -  дарма.
Не  піддавайтесь  тільки  смутку:
Не  буде  сонця,  де  пітьма.

Та  ми  усе  чогось  чекаєм:
І  знову  стукаєм  в  граніт,
Хоч  добре  ми    про  це  всі  знаєм:
Хіба  на  них  зійшовся  світ?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727131
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 04.04.2017


Richter

Весна-селянка

Весна  іде!  Повітря  чисте!
Ясніє  синню  небосхил!
Зазеленіло  перше  листя  –
природа  додає  нам  сил!

Весна  прийшла!  В  високім  небі
хмаринки  повагом  пливуть,
немов  кораблики.  Їм  треба
ще  линути  в  далеку  путь.

Весна  спішить!  Поля  і  ниви
уже  чекають  трударів,
а  доля  нелегка,  примхлива
їх  піднімає  на  зорі.

Весна  стоїть,  вже  скоро  й  літо,
а  там  невдовзі  і  жнива.
Вже  колоситься  буйне  жито,
дай  Бог  нам  пишний  коровай!

04.04.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727116
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 04.04.2017


Richter

Великi помирають на чужинi

Не  стало  і  Євгена  Євтушенка,
завершив  шлях  земний  уже  поет.
Не  був  він  для  Росії  вороженьком,
та  у  Америці  скінчив  життєвий  лет.

Великі  помирають  на  чужині…
А  де  ж  їм  бідолахам  помирать,
коли  Росію-матір  бідну  нині
окупувала  кровососів  рать!

Пихатий  карлик  чваниться  на  троні,
під  себе  пише  віру  і  закон.
Він  при  грошах,  при  скіпетрі  й  короні.
Вже  імператор,  цар  чи  фараон?!.

Обличчя  прикриває  завжди  маска,
амбіціями  плеще  через  край.
А  кожний  виступ  –  то  чергова  казка,
обіцянки,  що  завтра  буде  рай.

Таким,  як  Євтушенко,  Солженіцин
немає  місця  зараз  у  Москві.
На  жаль  там  балом  правлять  урки  ниці,
таке  життя  настало,  се  ля  ві…

ГУЛАГами  Росію  знов  укрили,
історія  іде  черговим  колом.
Чи  вистачить  її  народам  сили
тюрму  зламати  й  захистити  волю?!.

02.04.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117040211668  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727041
дата надходження 03.04.2017
дата закладки 03.04.2017


Елена Марс

Любила, но как-то иначе

Любила...    Но  как-то  иначе  -
Навзрыв!..  Нараспашку!..
Смеясь  и,  конечно  же,  плача  -
В    строку,  как  в    рубашку!..

Скрывать    никогда  не    умела
Любви    очевидной...
О,    как  моё  сердце    хотело
Тех  чувств  безобидных!..

А  юность  сбежала    бесследно,
Но  чувства    остались
И  дышат...  весной  первоцветной...
Лишь    где-то  усталость

Примкнула    к  свиданиям    редким
И    ласкам    транзитным...
Любовь  -  в    черно-белую  клетку,
Но    так    очевидна!.

Живёт...  Пусть  не  так  нараспашку  -
Чуть  тише...  иначе...
Но  так  же  -  в  строку,  как  в  рубашку,
Смеётся    и    плачет...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727040
дата надходження 03.04.2017
дата закладки 03.04.2017


Елена Марс

В чём вина моя, мама…

В  чём  вина  моя,  мама,  что  жизнь  -  под  откос?..
Неужели  живу  я  напрасно?!  
Что  судьба  моя  -  злая,  что  ветер  унёс,    
По  полям  разбросал  моё  счастье?!  

Что  свечи  моей  пламя  устало  гореть,  
А  в  головушке  мрачные  мысли?!  
Мне  бы  жить  да  любить,  только  жалкая  смерть  
Мою  шею  пытается  стиснуть!  

Помолись  за  меня,  за  кровинушку-дочь,  
Да  утри  мои  горькие  слёзы...  
Белый  день  мне  -  не  день!    Он  как  тёмная  ночь,  
А  в  душе  моей  боль  -  как  заноза.  

Обними  меня,  мама,  как  в  детстве  моём,
Подари  мне  немножечко  света.  
Ненавистна  зима  мне...  Забыться  бы  сном
И    проснуться...  в  объятиях  лета.

27  января  2013  г.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727037
дата надходження 03.04.2017
дата закладки 03.04.2017


Віталій Назарук

МОЄ РІДНЕ СЕЛО

Мирогоща  в  серці  завжди,
Чи  зима,  а  чи  весна.
Спомином  мене  обнявши,
Щораз  в  думах  вирина.

Край  села  веде  дорога,
Де  малим  ходив  у  ліс…
Що  вертала  до  порогу,
Як  гриби  додому  ніс.

На  весні  біля  чугунки*,
Грали  з  хлопцями  футбол.
І  водили  тут  веснянки,
Першу  тут  зустрів  любов.

Мирогоща  в  серці  завжди,
Наче  казка  це  село.
Дивно  так  колись  назвавши,
Хтось  поставив  на  крило.

І  донині  Мирогоща
Знов  мене  зове  у  ліс.
Я  іду  немов  на  прощу,
Тут  родився  я  і  ріс…
                                                                           Чугунка*  -  залізниця

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727023
дата надходження 03.04.2017
дата закладки 03.04.2017


Віталій Назарук

СМУТОК У ТОРБИНІ

Як  вужик  в’ється  стежка  край  села,
У  споришах  пахучих,    росянистих.
Яка  мене  у  далі  повела,
Поміж  каштанів  сонячно-охристих.

До  захід  сонця  –  ген  за  небокрай,
Де  в  золото  убралися  дерева.
Мені  здавалось,  що  спішу  у  рай,
Що  саме  там  зустріну  королеву.

Там,  вдалині,  я  віднайшов  оту,
Оту  єдину,  що  причарувала.
Свою  стежину  бачив  на  льоту,
Вона  мене  стрічала  й  проводжала.

А  вже  тепер,  коли  закінчивсь  лет,
Я  потихеньку  йду  по  тій  стежині.
Вона  і  я,  ми  двоє  тет-а-тет,
А  за  плечима  смуток  у  торбині.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727022
дата надходження 03.04.2017
дата закладки 03.04.2017


Олена Жежук

Хочеться…

Хочеться  щастя,  і  світла,  і  трохи  тепла.
Хочеться  птаха,  що  в  грудях,  пустити  на  волю.
Хочеться  жити  для  когось  й  згоріти  дотла,
Й  знов  відродитися  і  не  пізнати  вже  болю.

Болю  і  відчаю  –  пустки  утрачених  днів,
Світлом  від  світла  мережити  дні…  на  поталу?
Хочеться  птахом  у  небі  радіти    весні,
Сонцем  славетним  впиватись  безтямно,  до  шалу!

Не  сподіватись  –  надію  убито  давно,
Та  не  зневіритись.  Як  же  тоді  поміж  люди?
Хочеться  неба  в  долонях,  а  не  за  вікном.
Неба  на  двох  і  на  двох  одну  пісню,  до  згуби.

Хочеться  піснею  тою  летіти  в  світи,
Ті,  де  живе  й  не  вмирає  високе  й  одвічне.
Зрештою,  хочеться  в  щасті  себе  віднайти
І  римувати  те  щастя  з  коханням  величним.


                                                                   світлина  автора)))


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726652
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 02.04.2017


Микола Карпець))

Краса…. а що таке краса?

[b]Краса….а  що  таке  краса?[/b]
[color="#0400de"][i][b]
Краса….а  що  таке  краса?
То  може  вранішня  роса
Що  в  сонця  виграє  промінні?
А  може  паросток,  в  камінні
Що  так  вхопився  за  життя?
А  може  це  серцебиття
Коли  в  очах  ти  тонеш  жінки?
А  може  рими,  слів  відмінки
Коли  римуються  рядки?
А  може  в  полі  колоски
Які  цілуються  під  вітром?
А  може  кольорів  палітра
В  степу,  у  ясний  літній  день?
А  може  водограй  пісень
І  українська  РІДНА  мова?
А  може  немовляти  слово,
Яке  воно  сказало  вперше?
А  може  поле  те,  воскресле,
Після  зимової  негоди
Як  і  пробудження  природи
У  весняні  чудові  дні?
--------------------------
Краса….то  що  ж  таке  краса?...
Мабуть  мені  не  описать  …
*02.04.17*  М.К.
[/b][/i][/color]
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726990
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Дідо Миколай

Від молока матусі колискова

Весною  в  росах  вмилася  ранкових,
Рядилася  ти  в  зорях  світанкових.
Вкраїнська  мова  найдревніша  в  світі,
Першооснова  сонячна  в  суцвітті.

З  віків  прийдешніх  оріянська  мова,
Від  молока  Матусі  колискова.
В  словах  м’яких  божественна  вимова,  
В  душі  єлей  …  сопілка  калинова.

Розбиті  скалки  вічної  перлини,
Лежать  у  краплях  кожної  клітини.
В  віках  стражденних  нашої  країни,
Співуча  мова  -  трелі  солов’їні.

Не  заберете,  серця  не  відняти,
Живий  допоки  буду  колихати.
Бо  не  можливо  вам  її  забрати,
Допоки  мовлю,  буду  щебетати.

У  грудях  наших  зранених  руїна,
Її  нещасна  доленька  чаїна.
Та  в  світі  вічна  пісня  солов’їна,
Як  мова  вічна  -  вічна  й  Україна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726983
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017


MERSEDES

Самотня у саду…

Вона  була  самотня  у  саду,
Довкола  з  цвіту  піднялась  пороша.
Весняний  дощик  заховав  сльозу,
Думками  шепотіла...  Я  не  ваша...

Колись  він  дарував  їй  небеса,
Вона  була  весела  та  щаслива  
На  плечі  падала  її  коса
І  небуло  у  світі  більше  дива.

Їх  зігрівали  ніжні  почуття,
В  морози  люті,  холоди  осінні.
Попереду  було  таке  життя,
Та  не  судилося,  покрив  все  іній...

В  руках  вона  тримала  папірець,
У  нім  слова  сумні...  Я  більш  не  з  вами...
Коханню  нашому  настав  кінець,
В  листі  було  все  сказано  словами...

Вона  була  самотня  у  саду,
Довкола  з  цвіту  піднялась  пороша.
Чи  то  на  щастя,  а  чи  набіду,
Заполонила  все  довкола  тиша...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726972
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Зачарована весною

Весняний  ранок  сонячно,  яскраво
замерехтів  промінням  золотистим,
і  кольори  у  росянім  намисті
відтінками  всміхалися  лукаво…

У  небі  білі  хмари  вальсували,
мережили  блакить  напрочуд  гарно,
вони  кружляли  в  танці  філігранно,
і  згодом,  ніби  привиди,  зникали…

А  ліс  ще  й  досі  бачив  сни  казкові,
хоч  поряд  голосили  в  церкві  дзвони,
скрипіли  й  хилитались  голі  крони,
лунали  в  хащі  звуки  загадкові…

Долини  сонячні  сплели  віночки,
сп’янів  від  пахощів  весняний  вітер,
і  народилися  слова  із  літер,
а  потім  заспівали,  мов  дзвіночки…

На  зміну  ранку  день  прийшов  весняний,
заголосив  у  лісі  хор  пташиний,
і  рій  завис  над  квітами  бджолиний,
їх  вабив  аромат  весни  духмяний…

Стояла  мовчки,  ніби  під  гіпнозом,
кудись  завіялись  думки  мінорні,
лиш  дивні  звуки  вітру  у  валторні
порушили  мій  стан  анабіозу…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726941
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Виктория - Р

Плачут свечи

[b][i]Отшумела  листва,  не  поют  соловьи,
Тихо  дремлет  земля  под  покровом.
Забрала  тебя  смерть  у  родимой  семьи,
Мне  не  выразить  боль  эту  словом...

Как  же  грустно  теперь,  мне  братишка  поверь,
Что  ушёл  ты  из  жизни  внезапно...
Я  стучусь,  как  всегда  в  приоткрытую  дверь,
Мне  охота  вернуть  всё  обратно...

Боль  в  душе,  как  клеймо  обжигает  вдвойне,
Догорая  в  тиши  плачут  свечи...
А  больнее  всего  твоим  деткам,  жене,
Время  вовсе  нам  раны  не  лечит...
02  04  2017  г  
Виктория  Р
Посвящение  брату  Виталию
[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726931
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017


ВАЛЕНТИНАV

Коли серцевий тиск стрибає

Коли  серцевий  тиск  *стрибає*  -
То  серце  просить  каяття…
Бо  розум  гнів  ваш  нагнітає,
Вину  спокутує  Душа…

Пігулкам  не  загоїть  рани,
Лиш  тимчасово,  потім  знов…
То  є  Душевні  болю  шрами,
Зарадить  –  Прощена  Любов…

То  ж  відпустіть  на  волю  стреси.
То  ГНІВ  безглуздий  та  ВИНА
Не  знадобляться  більш  компреси  –  
в  Душі  закінчиться  війна…

А  хто  не  вміє  досконало  –
То  не  велика  в  тім  біда,
Аби  у  Душу  Вам  запало,
Навчатись,  людоньки,  гайда…


Відкрийте  посилання,  то  і  є  рецепт  від  тяжкого  недугу.

http://luule-wiilma7.ucoz.ru/news/vysvobozhdenie_stressov/2016-08-02-959



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726925
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017


ВАЛЕНТИНАV

Життєвий запал



[i][b]Чого  в  Житті  вже  не  бувало…
Навіщо  знов  мене  лякати?
Немов  лещатами  стискало…
Не  дарувало,  лиш  дукати.

Стискало  страхом  болю  серце…
Та  вже  не  лячно,  так  як  нині.
Колись  усе  буває  в  перше,
То  ж,  скільки  бід  дано  людині…

Та  кажуть  все,  що  лиш  лякає,
Мов  хліб  потрібне  у  Житті…
А  судний  час?  Свій  день  чекає?
Та  ні,  він  кожен  день  в  путі…

Ото  ж,  спіши  по  правді  Жити,
І  кожен  день,  і  кожен  час…
Це  як?...  Душею  щирою  любити,
Життєвий  запал  щоб  не  згас…
[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726921
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Ніна-Марія

Завесніло

[i][color="#0a325c"]Природа  вже  прокинулась  від  сну.
Травинка  кожна  вдихає  весну.
Земля  ховає  оголені  плечі.
А  здалеку  чути  клекіт  лелечий.

Діброви  вбрались  в  зелений  килим.
Клин  журавлиний  у  небі  квилить.
Вертають  птахи  до  рідного  краю.
У  світі  немає  кращого  раю.

Глянь,  чепуряться  сади  і  гаї.
Втішають  піснями  їх  солов'ї.
Розкішним  гіллям  он  бавиться  вітер.
Всміхається  небо  сонцем  привітним.[/color][/i]


[img][/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726913
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Надія Карплюк-Залєсова

МОЄ КОРІННЯ І СТЕБЛО

А  ти  моя  одвічна  битва,
А  ти  моя  розчулена  струна,
Моя  ти  перша  вдосвіта  молитва,
Моя  остання  прощена  сльоза.

Моя,  в  два  кольори,  вишивана  сорочко,
Моя  калино  вічних  солов"їв,
Де  мати-батько  так  голублять  дочку,
Де  родять  патріотами  синів.

Моя  церковце  дерев"яна  і  правічна,
З  дзвіницями  увись  лелечих  гнізд
І  материна  тепла  колискова
про  виводок  качаток...  попід  міст

Мої  ставочки,  вплетені  у  ряску,
В  чупринах  верболозових  гайків.
Несуть  онукам  добру  вічну  казку.
Скільки  з  них  кошиків  дідусь  Панас  наплів

Моя  сльоза,  від  болю  -  пресолона,
Моє  солодке  вічне  джерело,
Століттям  мироточуча  ікона,
Моє  коріння  і  моє  стебло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726909
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Richter

Роздуми в день дурня

Поглянув  на  банкноту  в  „тищу“  гривень
й  відчув  у  серці  невимовний  смуток.
Хоча  на  ній  не  двоголовий  півень,
але  не  бачив  більш  зухвалих  шуток.

Згадав  князів  з  гетьманами,  Франка,
Грушевського  й  великого  Тараса,
Сковороду,  Вітчизни  співака,
і  Лесю  Українку,  як  окрасу.

Степан  Бандера  зараз  наш  герой
і  символ  Батьківщини  сьогодення.
Хоча  не  князь  й  не  Галицький  король,
та  добре  всім  відоме  його  ймення.

Але  чому  ж  не  лізе  в  горло  хліб
і  присмак,  ніби  в  тебе  щось  украли?..
Тому  що  нас,  як  й  перелічених  осіб,
людці  удвічі  знов  девальвували?!

01.04.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117040108736  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726901
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Елена Марс

Какими ущербными души бывают порой

Какими  ущербными  
души  бывают  порой...
За  несколько  метров  от  
жизни  своей  так  слепы!..  
От  них  бы  подальше...
чтоб  их  обходить  стороной...  
Не  души,    а  мёртвые...    
мёртвые  в  поле  снопы.    

В  невзрачном  и  сером  
своём  существуют  мирке,  
где  боль  ощущают  -  
не  чью-то,    а  только  свою.  
Синицу    порой    не    удержат    
в    дрожащей    руке
И  злятся,  и    ноют...    
И  редко,    так  редко  поют.

Мне  жаль  эти  души,    
мне  искренне,    искренне  жаль,  
Что  дальше  облезлых  и  
пыльных  квартирных  углов
Не  вырвутся...      хоть    им  
и  грезится    некая    даль...
Её  они  изредка  видят  
лишь  в  мареве    снов...

Но  сны    улетают,  как  ветер,    
куда-то  в  рассвет...
И    вновь    окунаясь    в    свой    
серый    обыденный    мир,
Они  забывают  про  всё,    
чего  не  было...  нет...
В    ущербности    пряча    
пусто'ты  залатанных    дыр.

...И    каждый,  как    раб
своих    пыльных    и  тёмных  углов,
Боится    уйти    от  собой  сотворённых  оков.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726869
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Віталій Назарук

ХВИЛИНИ СПОКУТИ

Зове  сад  вишневий  додому,  до  мами,
Могили  під  лісом  омиті  дощами.
І  біль  не  зникає  у  серці    з  роками,
Ріднить    мене  стежка  з  моїми    батьками.

Тепло  у  батьківських  очах  щохвилини,
Що  завжди  збирало  у  хаті  родину.
Усмішка  ласкава  ,  матусині  руки,
Татусева  щедрість,  доглянуті  внуки.

І  все  закінчилось  –  батьки  відлетіли,
Ні  тата,  ні  мами…  Лишилися  діти…
Не  можу  всього  передати  словами…
Лише  моя  стежка  ріднить  із  батьками.

Приходжу  до  них,  розмовляю  і  плачу,
І  чую,  як  тато,  щось  каже  неначе…
Та  вітер  мішає  слова  ці  почути,
Сиджу  в  самоті  у  хвилину  спокути.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726867
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Lana P.

ПРИЙДУ…

Прийду,  як  засяють  бажання,
Блідий  місяць  зійде  уповні.
Порушу  у  тиші  мовчання,
Коли  душі  розквітнуть  кровні.

Я  прийду  через  сотню  вже  літ,
Все  погане,  як  сон,  промайне.
Запрошу  у  стрімкий  зореліт.
Чи  впізнаєш,  насправді,  мене?..        10.04.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726865
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Лана Семицвітна

Черное золото

С  колодца  путник  больше  не  напьется,
Не  подбежит  к  колодцу  даже  зверь  -
Покрылась  нефтью  чистая  водица,
И  заколочена  в  пустынном  доме  дверь.
Все  сохнет,  вянет  и  леса  и  травы,
И  стал  вдруг  адским  райский  уголок.
Лесные  птицы  петь  здесь  перестали,
И  стал  невкусным  из  березы  сок.
Источник  черным  золотом  пропитан.
Беднеют  вены  Матери-Земли.
И  кровью-нефтью  почва  вся  полита  -
Покинули  свой  дом  и  журавли.
Кочуют  как  цыгане  звери,  люди,  
Бежит  народ  от  собственных  грехов
И  ищет  место  для  себя  почище,
               И  зарится  на  жизнь  иных  миров.
Зачем  искать  все  то,  что  у  нас  было,
Чтобы  опять  нагадить  и  забыть,
Спасать  нам  надо  то,  что  мы  любили,
Чтобы  Земля  могла  и  дальше  жить. 2.06.03.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726804
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Лана Семицвітна

25 век

Окутал  землю  25  век,
Вбежало  время  в  эру  лютой  злобы,
Стал  одиноким  добрый  человек,
Распространились  злые,  как  микробы.
Пропитан  воздух  завистью  слепой,
Кипит  земля  от  мук  и  унижений,
От  боли  стонет  ветер  молодой,
Теряют  реки  рукава  течений.
Земля  ограблена.  Мы  грабим  свой  же  дом,
Жилище  превращаем  мы  в  пустыню.
Мы  на  земле  как  сорняки  живем
И  превращаем  мать  свою  в  рабыню.
Добро  живет  в  единственном  лице
И  бродит  по  земле,    ее  спасая.
                   Где  может  истребляет  зло  в  яйце,
                 От  смерти  смертью  мир  весь  очищая.
О,  люди,  люди,  оглянитесь  вы  назад  -
Вы  рай  земной  руками  погубили,
Впустили  ненависть  и  зло  в  чудесный  сад,
Не  оценили  зло  –  добро  убили! 2.06.03.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726803
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Віталій Назарук

ЗУПИНІТЬ ВІЙНУ

Добре  знаю  життя  ціну,
Знаю  по  долі  брата.
Зупиніть  на  сході  війну,
Не  забирайте  тата.


Освоює  друг  чужину,
Бо  в  нас  йде  війна  проклята,
Зупиніть  на  сході  війну,
Лиш  не  забирайте  брата.

Досить  гіркоти  полину,
Хай  не  літає  шуліка…
Зупиніть  на  сході  війну,
Жінці  верніть    чоловіка..

Святих  і  у  Бога  прошу,
На  війні  наша  дитина.
Зупиніть  на  сході  війну,
Верніть  нам  додому  сина.

Віддали  велику  ціну,
Їх  свідки  –  могили  в  полі.
Зупиніть  на  сході  війну,
Мирної  прагнемо    долі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726783
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Фея Світла

Прелюдія

[youtube]https://youtu.be/rVhKTe9Wb0c[/youtube]

[i][b][color="#0b5987"]Мій  любий  янголе  із  кришталевих  снів,
Дозволь  зіграти  на  твоїм  роялі...
Торкатись  клавіш  тих,  якими  ти  зумів
Зіграти  нам  мелодію  печалі.
Чи  то  печалі,  чи  прелюдію  чуттів...

І  перетнула   б  всі   безмежні  далі!
Були  б    разом    ми    у  мереживі  світів,
Де  почуття   зустрілися  в  єднанні.
Їх  музика   злилась   би  у  небесний  спів,
Чи  в  гру  зірниць,  що  мліють  на  світанні...[/b]
[/i][/color]
27.03.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726773
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 02.04.2017


НАДЕЖДА М.

О, вітре! Не згаси багаття … ( за твором Лесі Утриско)

За  твором  Лесі  Утриско
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726720

---------------------------------------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9MLx7FD1ATg  [/youtube]

А  ти  кохав  отой  єдиний  раз?..

Оце    питання  надскладне,
Таке  буває  не  так  часто.
Кохання  вірне  лиш    одне.
Воно  прийти  може  й  невчасно.

Коли  здається:  все  пройшло,
І  почуття  всі  заніміли,
Воно  ж  тебе  усе  ж  знайшло,
Весною  в  серці  задзвеніло.

І  ти  забудеш  день,  чи  ніч,
Летиш  до  нього;  сильні  крила...
Не  знаєш,  може,  там  згориш,
Та  повернутись  вже  несила.

Бо  ти  ж  чекав  її  одну...
(Несе  тебе  дурне  завзяття)
Ти  так  закоханий  в  весну...
О,  вітре!  Не  згаси  багаття.

Пройшли  роки...  Вже  осінь  рання.
Чи  все  ще  так,  як  і  було?
Чи  дороге  ще  те  кохання?
Невже,  бузком  вже  відцвіло?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726767
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 01.04.2017


Шостацька Людмила

ЗБИРАЛА ПРОМЕНІ В ДУШІ

                                       
                                                       Дивилась  сумно  цілу    зиму
                                                       Услід  замерзлим  перехожим
                                                       І  на  снігу  писала  риму,
                                                       І  щось  нашіптувала,  може.

                                                       Зраділа  Лавочка:  Весна!
                                                       Усім  всміхалася  привітно,
                                                       Така  ця  посмішка  ясна  -
                                                       Присядьте  тут  у  парі  з  Квітнем.

                                                       Ось  цих  закоханих  зігріє,
                                                       На  тлі  небесного  атласу
                                                       Розсипле  зоряні  всі  мрії,
                                                       Так  в  унісон  веснянім  гласу.

                                                       Сама,  з  дуетом  із  берізок,
                                                       На  килимку  із  споришів
                                                       Утерла  спогади  зі  слізок,
                                                       Збирала  промені  в  душі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726472
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017


OlgaSydoruk

Допьяна негой не дали упиться…

Д'опьяна  негой  не  дали  упиться
И  не  успела  поблагодарить.
Я  не  успела  тобой  насладиться!..
Некого  -  ни  упрекать,ни  винить...
Если  позволят,снова  приснишься?..  
А  позовёшь,за  тобою  пойду...
Горсточку  зёрен  кину  для  птицы,
И  у  калитки  цветы  напою...
Знаю,что  нежности  лучик  приветишь...
Знаю  -  захочешь  мгновенье  продлить...
Если  ты  солнце  в  объятиях  встретишь,
То  не  спеши,не  спеши  уходить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726462
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017


НАДЕЖДА М.

Счастливого плаванья, Анатолий…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RWuuqtmyGCw
[/youtube]


Море  любит  лишь  сильных  и  смелых,
Кто  не  может  грустить,  унывать,
И  зовёт  к  себе    только  лишь  верных
Тех,  кто  может  всегда  побеждать.

Когда  в  море  тебе  чуть  взгрустнётся,
В  этот  миг  ты  печаль  обмани.
В  твоей  памяти  всё  же  найдутся
Епизоды  красивой  любви.

Пусть  от  бед  тебя  в  море  спасают,
С  тобой  будут  в  ненастье  всегда.
И  в  минуты  тоски  утешают...
Пусть  лишь  лёгкими  будут  шторма.

Я  желаю  семь  футов  под  килем.
Знать,попутного  ветра  всегда.
Ну,  а  море  всегда  только  в  штиле...
Чтоб  беды  вам  не  знать  никогда...

Не  забудьте  о  вере,  надежде,
Что  спасают  во  все  времена.
Пусть  спокойно  всё  будет,  как  прежде.
Будет  ласковой  с  вами  волна...




                                                                                       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726458
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017


Лана Семицвітна

Не оставляйте дверь открытой

Не  оставляйте  дверь  открытой,
А  то  беда  –  наш  злейший  враг
Войдет  в  ваш  дом  и  будет  сытой,
Напившись  с  чаши  ваших  благ.
Не  оставляйте  дверь  открытой
               Для  злых  сердец,  недобрых  глаз.
Спасайтесь  от  судьбы  разбитой,
От  жесткой  правды,  лживых  фраз.
Не  оставляйте  дверь  открытой
И  берегите  дом  родной
От  холодов,  от  ласки  хитрой,
Которая  крадет  покой.
Не  оставляйте  дверь  открытой  -
Бог  береженого  хранит.
               Друг  постучится  в  дом  закрытый  -
               А  другу  сердце  отворит. 5.05.03.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726450
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017


ТАИСИЯ

Ревность



Казалось  бы  –  грустить  не  надо.
В  семье  царит  любовь  и  лад.
Но  вдруг  ворвалась  туча  с  градом…
«Шерше    ля    фам»  -  и  в  сердце  яд.
 
В  такой  момент  –  попей  водички…
Рецепт    поистине    простой.
Спасёт  природа,  щебет  птички,
Общенье  с  лесом  и  с  рекой.

О  сокровенном    -    лес  расскажет.
Ведь  у  него  не  счесть  проблем.
Река  пейзажи  мне  покажет.
У  нас  с  ней  масса  общих  тем.

Зайду  в  тенистую  аллею.
Там  есть  заветная  скамья:
В  любви  признался  мне,  робея,
Итог:  счастливая    семья.

На  берегу  пруда  взгрустнётся.
Заплачет  ива  надо  мной.
Но    сердце  радостно  забьётся  –
Шаги  я  слышу  за  спиной.

Пусть  назначаются  свиданья.
Всю  нашу  жизнь,  как  в  первый  раз.
Любви  –    синхронное    дыханье
Спасёт  от  стресса  в  трудный  час.

30.03.2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726429
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017


Світла

Посміхаймося. Гуморески.

                                                                                       ************
                                                                                             Провокація

                                                                                   Теща  випрала  штани  -
                                                                                   Глип  очима  злими:
                                                                                   Зять  -  гуляка:  цигарки
                                                                                   Ще  й  презервативи
                                                                                                         Із  кишені  вигріба
                                                                                                         Теща  рідна  разом...
                                                                                                       -  Ти  ще  й  гроші  не  віддав?!!
                                                                                                         Ну,  стривай,  заразо!!!

                                                                                     Тут  дружина  надійшла  -
                                                                                     І  концерт  почався...
                                                                                     В  обороні  бідний  зять
                                                                                     Скільки  міг,  тримався.
                                                                                                             Раптом  теща  видає:
                                                                                                             -  От  я  насміюся!
                                                                                                             Ті  штани  таки  твої,
                                                                                                             Донечко  Марусю!
                                                                                                                       *******

                                                                                                             [u]Жаба[/u]

                                                                                           -  В    мене    казка  -  не  життя,  -  
                                                                                               каже  кум    сусіду,-
                                                                                               вчора,    куме,  звіддаля
                                                                                               по  дорозі    їду:
                                                                                               поспішаю  до  сім'ї,  -  
                                                                                               раптом    коло  граба
                                                                                               бачу:  мариться  мені
                                                                                               на  дорозі  -  жаба.

                                                                                             Жалко  стало.  А  вона
                                                                                             ще  й  моргнула    оком.
                                                                                             Тож    привіз  додому  я
                                                                                             й  спать    поклав  -  під  боком.
                                                                                             Вранці    кинувсь:  що  за  мить  -  
                                                                                             класная  картинка:
                                                                                             у    моєму    ліжку    спить
                                                                                             шикарна    блондинка.

                                                                                             -  Віриш,  куме?  -  каже  Йван.
                                                                                             -  Вірю!  -  без  запинки.
                                                                                             -  Дякую  тобі,  дружбан!
                                                                                                 Та    не    вірить    жінка.

                                                                                             
                                                                                             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726394
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017


НАДЕЖДА М.

Свято Теплого Олекси…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QyuG2dk1aMA[/youtube]
Олексій,  Олекса  теплий.
Яке  славне  це  ім"я!
Він  весну  красиву  клепле,
Відійшла  зима  сумна.
Олексій  -  води  потоки,
Зрушить  рибу  у  ставку.
Це  вже  звірів  перші  кроки,
Перші  квіти  в  квітнику.
Ніжна  пісенька  вівсянки,
Журавлів  знайомий  крик.
Дощові  пливуть  хмаринки.
Дощ  -  це  справжній  чарівник,  
Він  віщує  урожай
                                     і  рої  багаті,        
Бо  Олекса  робітник...
Славимо  це  свято!
------------------------------------
Олексій  Удайко,  я  вітаю  з  святом.
Хай  весна  ця  принесе  радості  багато.
Хай  цвіте  твоє  життя  і  не  оцвітає.
Ти  -  невтомний  трудівник,  всі  про  це  ми  знаєм.
-------------------------------------------------------------
Вітаю  всіх  моїх  Друзів  з  весною.
Хай  вона  буде  для  вас  щасливою!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726393
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017


Олекса Удайко

ДРУЗЯМ

         [i]День  народження...  Хтось  пам’ятає,  а
         хтось  –  ні,  хтось  відмічає,  а  хтось  –  ні,
         хтось  вітає,  а  хтось  –  ні.  Той  день  випав  і  мені...
         Ці  слова  я  щиро  дарую  всім,  хто  був  і  є  по  різні
         боки  того  «сакраментального»  словосполучення.
         Адже  всі  ви  –  мої  друзі...  зі  своїми  настроями  і
         уподобаннями.  Та  особливо  вдячний  тим,  хто  
         не  пошкодував  для  мене  свого  літературного  
         слова.    Адже  слово    –  ідея,  думка…    Думаймо
         і  діймо  разом,  друзі![/i]
 [youtube]https://youtu.be/O3cDi-qi0Ew  [/youtube]

[i][b][color="#b30b9a"]Черговий  рік  у  Лету  рухнув  –  
Чогось  нема,  чогось  шкода…
Та  не  живеться  в  півнапруги  –  
Душа,  як  завше,  молода.

Нехай  попереду  –  лиш  морок,  
І  тяжко  здійснить  зайвий  крок,
Коли  тобі  уже  не  сорок,
І  ти  далеко  не  пророк,

Там,  в  далині  іще  маячить  
Твоєї  зірки  дальній  світ...
Нехай  роки  у  вирій  крячуть  -
Не  гасне  в  серці  їй  одвіт!

Допоки  зірка  в  небі  світить,
Й  струмує  в  жилах  тепла  кров,
Твій  шлях  у  темряві  відмітять
Надія,  Віра  і  Любов.[/color][/b]

29.03.2017
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726259
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017


Макієвська

Весна ступає, як та пава

[img]http://bestgif.su/_ph/36/2/14344268.gif?1430804322[/img]
Весна,  як  та  пава  ,  ступає  ходою,  йде  шовковою  травою,
З  усмішкою  ніжною,  любується  в  люстерко  своєю  красою,
Кидає  під  ноги  смарагди  та  яхонти  ,  зорею  ранковою,
Виглядає  сонце  із-за  хмарної  варти,  киває  головою.

Розсипаються    смарагди-яхонти    на  мільйони  скелець  навколо,
Мліють  вони  в  сонячній  імлі,  гріються    в  промінні  на  видноколі,
Виростають  з  них  яскраві  квіти,  розпускаються  віти...припекло,
П"ють  краплю  за  краплею  рясний  дощ,  щоб  мати  силу  в  своєму  лоні.

Прокидається    й  оксамитовий  спориш    після  зимової  сплячки,
Набирається  соку,  щоб  потім  заманювати  на  свої  стежки,
В  свої  обійми,  закохані  й  щасливі  пари,  вбрані  у  віночки,
Щоб  кохалися    в  тім  оксамиті,  а  над  ними  порхали  ластівки.

О,  Весно!  Роскішна  й  духмяна  ти  всім  до  смаку,  моя  люба  паво,
Ми  вип"ємо    з  твоїх  долонь  трояндо-бузкового  п"янкого    хмелю,  
Абрикосово-вишневого  запашного  і  хмільного  дурману,
Втішимося  ароматом  конвалій,  ясмину  ...Я  так  тебе  люблю!

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726244
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017


Леся Утриско

Щоб хресний шлях з Тобою жити.

Мені  б  туди,  де  повінню  добро,
Мені  б  туди,  де  пригорщами  щастя,  
Мені  б  туди,  де  сонце,  де  тепло,
Мені  б  туди,  де  слово,  мов  причастя.
Мені  б  туди,  де  водоспад  зірок,
Мені  б  туди,  де  граються  веселки,
Мені  б  туди,  де  миру  вічний  крок,
Мені  б  туди,  де  квітнуть  закапелки.
Та  де  ж  той  світ,  що  повінню  добро?  
О,  де  ж  той  світ,  де  пригорщами  щастя?
Чому  в  душі  лиш  холод...не  тепло?
Де  в  смутку,  Господи,  пливе  нещастя.
Спиваю  чашу  гіркоти,  вдягаю  біль,
Мов  оксамити,
Йду  на  Голгофу...  як  і  Ти,
Щоб  хресний  шлях
З  Тобою  жити.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726212
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017


dovgiy

ПИШИ МІЙ ОЛІВЦЮ

Пиши,  мій  олівцю,  пиши!
Про  все,  що  думка  шепче  тихо.
Вона  не  мріє  про  вірші,
А  ними  свою  мову  пише.
Неначе  самі  по  собі
В  катрени  склалися  рядочки.
Є  римам  місце  в  цій  юрбі,
 Слова  у  вишитій  сорочці,
Біля  калинових  гілок
Шикуються  в  садку  любові,
Щоб  утворити  свій  вінок,
Уславити  цей  день  чудовий.
Не  затупляйся,  не  кришись,
Не  загубись  в  пустелі  ночі.
Пиши,  мій  олівцю,  пиши:
Про  стан  стрункий,  глибокі  очі
В  яких  втопилася  душа
Та  серце  спокою  не  знає.
Хоч  вже  роками  сплинув  час,
А  чари  дивні  не  згорають.
Чи  кроки  чуєш?  Це  –  Вона!
Моя  натхненниця  і  Муза.
Незмінно  ніжна,  чарівна,
Мрія  Коханця,  мрія  Мужа
Іде  сюди  в  самотні  дні,
Іде  сюди  весняним  шалом,
Щоб  так  кохалося  мені,
Як  ще  до  цього  не  кохалось!

29  бер.  17  р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726211
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017


Микола Карпець))

«А не з’їмо – горить нехай»

Серед  моїх  друзів  на  ОДНОКЛАСНИКАХ  з’явився  ЧУДОВИЙ  поет  з  раісі  -  Варяг  Сибірський  зі  своїми  ЧУДОВИМИ  творами…і  особливо  мене  усміхнута  одна  з  його  фото  листівок….вирішив  прокоментувати))

[img]https://pp.userapi.com/c638018/v638018686/52f1/lz4mrFvqkFk.jpg[/img]
[b]«А  не  з’їмо  –  горить  нехай»  [/b]


Розп’ятих  хлопчиків  і  мам
 Їмо  ми  в  себе  по  домам
Їмо  синичок,  снігурів
Рабів  їмо,  їмо  щурів
Через  кордон,  що  доповзе
З’їмо  підсмаживши  усе
А  не  з’їмо  –  горить  нехай  
Чукотський  руЦкий  вертухай!
Із  ФСБ,  а  чи  із  ГРУ
Вогонь  говорять,  то  к  добру
Очистить  кров  з  їхніх  долонь
Всепоглинаючий  вогонь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726074
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 28.03.2017


Мартинюк Надвірнянський

Не погаси запалені вогні


Весняне  небо  розлилось  блакиттю,
Цвіте  трава  краплинами  роси.
А  у  садах,  що  розпустились  миттю,
Весь  день  дзвенять  пташині  голоси.

Весняне  небо  мов  прозоре  око
Всміхається  і  сонечком  горить.
Злетіти  б  нам  аж  ген  туди  високо,
Й  поговорить,  про  все  поговорить.

Піти  б  в  поля  напоєні  нектаром
Тих  квітів  що  так  буйно  розцвіли.
Візьми  собі,  візьми  мене  задаром,
Візьми  й  до  свого  серденька  тули.

Поки  земля  у  травах  зеленіє,
Поки  в  очах  втонула  неба  синь.
Візьми  мене,  візьми  хай  серце  мліє,
Візьми  мене  й  ніколи  не  покинь.

Як  я  тебе,  люби  мене  так  само,
Ніколи  я  тобі  не  скажу  ні.
Поклич  мене  немов  зорю  до  храму,
Не  погаси  запалені  вогні.

2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726060
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 28.03.2017


Лана Семицвітна

Душа уснула в ожиданьи

Душа  застыла  всматриваясь  в  даль,
У  будущего  сидя  на  пороге.
Ждала  хозяина,  чтобы  спросить  его,
Куда  идти  ей,  по  какой  дороге?

Она  устала  от  жары  и  снега.
Ждала,  ждала,  и  так  промчался  год.
Душа  уснула  в  томном  ожиданьи
И  проспала  хозяина  приход.

А  будущее  дверцу  отворило
И  без  души  вошло  в  свой  милый  дом,
Оставив  гостью  на  своем  пороге…
Душа  спала  спокойным,  тихим  сном.

Не  разбудив  себя  мы  тоже  гибнем:
Ни  настоящего,  ни  будущего  нет,
А  жизнь  проходит,  улетают  годы  -
Проспали  мы  своей  судьбы  совет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726039
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 28.03.2017


Ольга Калина

Душа болить, а серце плаче

Душа  болить,  а  серце  плаче,  
Холодний  вітер  дошкуля...  
-  Ой,  ти  скажи,  скажи,  юначе,  
Де  твоя  Доля,  все  гуля?  

-  А  моя  Доля  -  Козацька  Воля!  
Її  я  буду  боронить.  
Якщо  я  згину  у  чистім  полі,  
Чи  будеш  сльози  за  мною  лить?  

-  Якщо  закряче  чорний  ворон,  
А  грім  із  неба  вкаже  слід,  
Голубка  сива  під  своїм  пером
Враз  принесе  калини  плід.  

Нехай  росте  собі  калина  -  
І  з  вітром  буде  говорить,  
Той  все  розкаже  всій  родині,  
Що  буде  сльози  по  тобі  лить.  

Отак  стояли  й  говорили  
Козак  з  дівчиною  вночі.  
А  десь  далеко  клич  сурмили  -  
Вже  йшли  часи  вируючі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725996
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 28.03.2017


Віталій Назарук

ЗМІСТ

Все  в  житті  має  зміст,  бо  у  змісті  є  все…
Наповняється  змістом  життєва    клітина.
Комусь    думку  в  собі  зміст  постійно  несе,
Наповняється  ним    і  життя,  і  родина.

Перегляньте  життя  і  який  його  зміст,
Ви  побачите  часто  оголені  нерви.
Не  схиляйтесь  ніколи,  а  йдіть  в  повний  ріст,
Тих  ворог  боїться,  ці  для  нього  не  жертва.

Генетичний  у  кожного  вкладений  зміст,
Ви  ніколи  не  рвіть  генетичного  коду,
А  будуйте  в  житті  змістом  створений  міст,
Він  часто  буває,  робить  справжню    погоду.

Зміст  завжди  і  у  всьому  буває  в  житті,
Змістом  повниться  лет  і  щасливе  кохання.
Упиваються    змістом    чиїсь  дні  золоті,
А  в    когось  буває    у  змісті  страждання.

Бережіть  переповнене  змістом  життя,
Нехай  пишеться  ним    його  кожен  рядочок.
Відбиваються  щирі,    святі  почуття,
Наповняється  змістом  кохання    місточок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725992
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 28.03.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Медункою пахне весна

Ще  кружляє  сніжок  у  прощальному  вальсі,
Морозець  теж  поскрипує  під  чобітьми,
Та  в  повітрі  медункою  уже  запахло
Й  ніжним  проліском  -  вісником  першим  весни.

Та  граки  повертаються  теж  незабаром
І  привітно  махнуть  своїм  чорним  крилом,
Величальну  співатимуть  рідному  краю,
Так  висловлюючи  свою  щиру  любов.

А  за  ними  шпаки  прилетять  та  лелеки,
Ластівки,  дикі  гуси  й  качки,  журавлі,
Ще  невдовзі  -  почуємо  спів  соловейка,
Розсипатиме  квіти  весна  по  землі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725968
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 28.03.2017


геометрія

ОЙ ДАВНИМ - ДАВНО НЕ КОХАЛА Я. .

                                                   Ой  давним  -  давно  не  кохала  я,
                                                   Стежка  у  садок  мохом  поросла,
                                                   Бур"яном  густим  і  терниною,
                                                   Де  ходила  я  ще  дівчиною.
                                                   
                                                   Ой  ходила  я  в  вишневім  садку,
                                                   І  любила  я,  кого  не  скажу.
                                                   Вже  роки  давно  рознесли  любов,
                                                   І  у  свій  садок  я  одна  йду  знов.

                                                   Там  весни  любов  розплескалася,
                                                   Лиш  печаль  -  жура  в  нім  зосталася.
                                                   Тому  й  стежечка    терном  поросла,
                                                   Вишня  в  тім  саду  теж  сумна  була...

                                                   Осінь  вже  давно  в  той  садок  прийшла,
                                                   Та  нежданно  знов  вишня  зацвіла,
                                                   Все  живе  в  саду  засвітилося,
                                                   Сили  в  нім  нові  появилися!

                                                   Я  бур"ян  і  мох  весь  спалю  до  тла,
                                                   А  тернини  всі  прочищу  сама.
                                                   І  барвінком  я  стежку  обсаджу,
                                                   Хай  живе  садок  і  я  з  ним  живу.
                                                     
                                                   Хай  живе  садок  розвивається,
                                                   А  життя  у  нім  обновляється,
                                                   І  як  вишня  я,  щастя  теж  знайду,
                                                   І  до  милого  я  сама  піду.

                                                   І  в  коханні  я  ще  зізнаюся,
                                                   Чи  кохає  він  теж  дізнаюся,
                                                   Якщо  любить  він  -  об"єднаємось,
                                                   Як  не  любить  він  -  розпрощаємось...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725859
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017


ВАЛЕНТИНАV

Біжить ріка-Дніпро невпинно



́[b]Біжить  ріка-Дніпро  невпинно,
А  сонце  й  хвильки  не  стоїть…
Життя,  пташиною,  нестримно,
Під  канчуком  років  летить…
 
Змигнуло  й  літечко  цьогОріч,
Згубивсь  промінчик  у  пітьмі,́́́
Осінній  шлейф  добі  пліч-о-пліч,
Кульбабно  вклониться  зимі.
 
Та  не  сумуй  по  тім,  серденько,
Світ  зорепаду  ще  не  згас,
Зими  не  вічний  місяченько,
Лише  війни  –    нестерпний  час…[/b]́́

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725845
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017


Richter

Мама


Найрідніша  в  світі  сама
для  малечі  звісно  –  мама.
Мама  казочку  розкаже
і  хустиночку  зав’яже.
Ще  накормить  і  напоїть,
і  посварить,  й  заспокоїть,
приголубить,  пожаліє  –
мама  все  робити  вміє.
Бо  душа  в  неї  багата,
навіть  більше,  ніж  у  тата.

26.03.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117032612162  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725801
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017


Richter

Тато


Знають  добре  всі  малята,
що  найкращий  в  світі  –  тато.
Він  підкине  вас  до  стелі,
буде  бавити  в  постелі.
Покатає  на  машині,
підкачає  миттю  шини.
Розмальовку  розфарбує
й  цуценятко  подарує.
Він  найкращий  в  світі  самий,
але,  звісно  ж,  після  мами.

26.03.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117032612180  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725802
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017


OlgaSydoruk

Больше с огнём не играю…

Экспромт(от  лица  ЛГ)

Больше  с  огнём  не  играю...
Волю  -  в  кулак  соберу...
Где  и  когда  я  не  знаю  
Тот  кулачок  разожму...
Крохи  любви  сберегают,
Чтобы  её  возродить...
И  без  неё  выживают...
Только  хреново  так  жить...
Больше  с  огнём  не  играю...
Пепел  золы  -соберу...
Завтра  -  его  закопаю...
Или  -  в  слезах  утоплю...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725794
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017


Оксана Р.-Г.

Миттєве…

Ступаю  по  життю,  немов  по  лезу
Шліфованого  долею  меча,
А  хтось  таємний  тихо  з-за  плеча
Нашіптує  чудну  якусь  імпрезу  -

І  мозок  скавулить  стокляте  "мушу",
Й  чомусь  зрадливо  хилиться  плече...
А  доля  то  голубить,  то  пече,
Зміїним  ядом  пирскаючи  в  душу.

Та  всі  ми  перед  часом  безборонні,
Хоч  міряємо  святістю  літа...
І  наше  "треба"  -  суща  марнота,
Допоки  сріблом  відзимують  скроні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725731
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 27.03.2017


majra

Несміливо затьохкав соловей!

Несміливо  затьохкав  соловей!
У  цьому  році  -  вперше!  О,  мій  Боже!
Не  знала  ,  що  мене  так  розтривожить
Та  пісня  доторкнувшись  до  грудей!

Забилось  серце  трепетно  моє,
Весна  зорею  подивилась  в  очі!..
І  що  ж  тепер?..  чи  хочу,  чи  не  хочу,
Душа  моя  любові  трунок  п"є!

Знялися  крила  -  і  лечу  до  зір!..
Сама  собі  клянуся  -  це  востаннє!..
Впустила  я  в  своє  життя  кохання..
Та,  хто  ж  повірить?!.  от  і  ти  -  не  вір!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725754
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017


Джин

Наболіло

[i][b]Розмаїття  владних  партій  доконає  нас,
Бо  будують  з  України  новий  алькатрас,
Олігархи-охоронці  нищитимуть  люд,
Їм  у  цьому  допоможе  ненародний  суд.

Вже  вони  дискредитують  добровольчий  рух,
Бо  забули  дуже  швидко,  хто  спасав  їх  сук,
Від  російської  загрози  –  чорного  ярма…
Так  вхопилися  за  владу,  тільки  це  дарма.

Багатьох  із  них  чекає  українців  гнів,
Кілька  років  не  почули  наших  лютих  слів:
Не  грабуйте  Україну!  Їх  ніщо  не  вчить.
Коліївщину  забули,  а  до  неї  мить…

Ми  стомились  від  знущання,  та  від  їхніх  криз,
А  коли  вже  їх  не  стане,  в  нас  не  буде  сліз.
І  не  будуть  депутати  у  людей  стрілять,
І  рошено-шоколадом  «братів»  годувать…

[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724347
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 27.03.2017


НАДЕЖДА М.

З Днем Народження, Олексо…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=sywPz444ahE  

[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UAk70lPaPJI    
[/youtube]

У  цей  весняний  теплий  день,
Я  побажати  хочу  щастя.
Не  чути  ще  птахів  пісень,  
Хай  дощик  буде,  як  причастя.
Прийми  букет  із  теплих  слів,
Нехай  зігріють  добру  душу.
Хай  збудеться,  що  ти  хотів,
Бажаю  добродушно.
Любові,  радості,добра,
Хай  буде  повна  хата.
Берись  частіше  до  пера,
Про  суть  людську  писати.
За  дружбу  дякую  тобі,
За  те,  що  розумієш.
Не  піддавайсь  в  житті  журбі.
Я  знаю:  це  зумієш.
Удача  хай  крокує  вслід,
Візьми  її  за  руку.
Бажаю  довгих  іще  літ.
"Гризи"  іще  свою  науку.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725787
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017


Людмила Пономаренко

Дихання

Зупинка    для  автобуса    маршрутного.
Остання  віхола  жбурляє  з  неба  сніг…
Навіщось  Бог  мені    послав  попутного,
Навіщось  душ    у  часі  стався  збіг.

Шеврон  на  рукаві  у  кольорах  держави,
Притертий  камуфляж,  розмитість  фарб…
Знайомі  очі  з  відлисками  кави
Ховають  в  погляді  якийсь  одвічний  карб.

Та  то  на  мить…  А  далі  –  про  суттєве…
Про    те,  що  болем  пророста  в  душі,
Про  те,  що  править  кожний  крок  життєвий…
Й,  мов    дихання,  звичайно  ж,  про  вірші…  

Лиш  кілька  є  хвилин.  І  вже  від  хати
Дорога  ляже    в  хаосі  проблем…
«  Я  встигну  ще  напам‘ять  прочитати
Хоч  дещо  із  усіх  земних  поем…»

І  він  читав  поспішно,  та  до  ладу,
Ділився    від  душі,  соромлячись  немов,
Неначе    для  душі  ясну    відраду
В  поезії  улюбленій  знайшов.

Я  слухала…  Ніколи  і  ніхто
Так  щиросердно  не  читав  мені.
Молилась  юність…  А,  можливо,  то
Вірші  звучали  всупереч  війні

Як  гімн    життю,  і  мріям,  і  весні,
А  ще    -  красі,  віднайденій  у  слові…
Й  мені  здалось,  що  падає  не  сніг,
А  щось    небесне  квітами  любові…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725699
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


OlgaSydoruk

Хочешь - Вивальди сыграю?. .

Экспромт

Хочешь  -  Вивальди  сыграю?..  
Хочешь  -  сыграю    "Весну"?..
"Осень"  -  тоску  нагоняет...
Только  смычёк  отыщу...
Хочешь  -  стихи  почитаю?..
Хочешь  -  сама  сочиню?..
Если  душа  замерзает,
Можно  -  её  обниму?..
Хочешь  -  тебя  поцелую?..
Хочешь  -  за  руку  возьму?..
Хочешь  -  увидеть  нагую?..
Свечи  тогда  не  тушу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725669
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


геометрія

ЧОМУ МИ НЕ ЗУСТРІЛИСЯ ВЕСНОЮ?. .

                                               Чому  ми  не  зустрілися  весною,
                                               Коли  для  нас  садки  усі  цвіли,
                                               Коли  ми  ще  не  зналися  з  журбою,
                                               Й  здавалося,  що  все  зробить  могли?..

                                               Була  тоді  я  з  чорною  косою,
                                               І  очі  не  були  мої  сумні,
                                               Бродить  любила  ранньою  росою
                                               І  все  навкруг  всміхалося  мені...

                                                 А  ти,  як  дуб  міцний  був  і  високий,
                                                 В  уяві  я  це  бачила  і  в  снах...
                                                 І  погляд  твій  ласкавий  і  глибокий,
                                                 І  усмішка  щаслива  на  устах.

                                                 Роки  спливли,  наповнені  до  краю,-
                                                 Робота,  дім,  турботи,  суєта.
                                                 Та  ми  з  тобою  часом  відчували,
                                                 Що  нам  в  житті  чогось  не  вистача...

                                                 І  ось,  нарешті,  стрілись  ми  з  тобою,
                                                 Хоч  в  зиму  вже  пливуть  наші  літа,
                                                 Ми  підем  тепер  стежкою  одною,
                                                 Нам  посміхнулась  осінь  золота.

                                                 Не  буде  поміж  нас  більше  розлуки,
                                                 Ще  душі  в  нас  з  тобою  молоді,
                                                 Не  втратили  ще  лагідності  руки,
                                                 І  очі  твої  сіро  -  голубі...

                                                 Нічого,  що  не  стрілись  ми  весною,
                                                 Терпіть  навчились  прикрощі  буття.
                                                 Ми  справжньою  окрилені  любов"ю,
                                                 Не  зчерствіли  в  нас  душі  і  серця!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725664
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Мартинюк Надвірнянський

Спомини

Як  та  зоря  що  все  сія,
Ти  була  такою.
А  спомини,  а  спомини,
Не  дають  спокою.

Злітає  в  вись  душа  сама,
І  падає  безсила.
Тебе  нема,  тебе  нема,
Мов  обламались  крила.

Ми  тим  що  було  в  нас  давно,
Не  вміли  дорожити.
І  холодно,  і  холодно,
На  світі  стало  жити.

Немов  пісок  збігає  час,
Назад  все  не  вернеться.
Один  лиш  раз,  один  лиш  раз
Любов  в  житті  дається.

2015р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725654
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Східний

Загиблим за незалежність


Не  плач,  кажу  тобі,  не  плач,
Сьогодні  я  іду  в  безмежність.
За  мене  сина  лиш  пробач,
За  його  бився  незалежність.

Пробач  мене,  та  це  ж  –  війна,
І  кулі  жертв  не  вибирають.
Пробач,  це  не  моя  вина,
Герої,  кажуть,  не  вмирають!

Не  плач,  кохана,  ти  ж  не  плач,
Я  поряд  тебе  завжди  буду.
Мене  в  цій  осені  зобач,
Тепер  я  скрізь,  я  поряд,  всюди.

Я  в  цій  заплаканій  росі,
У  листі  жовтому  на  клені,
В  твоїй  розплетеній  косі,
В  очах  зажурено-зелених.

Торкаюсь  вітром  твоїх  вуст:
Чарівних,  ніжних  і  гарячих.
Та  ти  молись,  і  я  озвусь,
Прийду  у  дзвонах  з  хмар  співучих.

Не  плач,  кажу  тобі,  не  плач,
Іду  стежиною  в  безмежність.
Вкраїно,    й  ти  мені  пробач,
Не  встиг  збороти  незалежність!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725647
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Ніна Незламна

Ой, тюльпани /пісня/

                                           Ой,  тюльпани  /пісня/

Розквітають  тюльпани,  пелюстки  ясноокі
Квіточки  такі  ніжні  і  листочки  широкі
Ой  тюльпани,  тюльпани,  веселять  мої  очі
Мов  дівчата,  всі  гарні  ,сняться    майже  щоночі
Ой  тюльпани,  тюльпани,  веселять  мої  очі
Мов  дівчата,  всі  гарні  ,сняться    майже  щоночі…

Ой  піду  поміж  них  я,  загадаю  бажання
Промінь  сонця  лежить,  там  зустріну  кохання
Ой  тюльпани,  тюльпани,  як  дівчата  чарівні
Як  світанки  ранкові  ,як  лебідоньки  ніжні
Ой  тюльпани,  тюльпани,  як  дівчата  чарівні
Як  світанки  ранкові  ,як  лебідоньки  ніжні…

Розквітають  тюльпани,  як  ясні  мої  мрії
Подарують  нам  радість,  тож  збувайтесь  надії
Ой  тюльпани  ,тюльпани,  вже  так  хочеться  жити
І  вас    вірні  лебідки,  шанувати  й  любити
Ой  тюльпани  ,тюльпани,  вже  так  хочеться  жити
І  вас    вірні  лебідки,  шанувати  й  любити…
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725238
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Віталій Назарук

ВИНО, КОХАННЯ І ВЕСНА

Вже  почуття  давним–давно
Перебродили,  як  вино.
Але  ще  хміль  донині  пестить  груди.
Життя,  мов  кадри  із  кіно,
Потрохи  дивиться  в  вікно,
А  я  дивлюсь  у  нього,  мов  дивлюсь  в  нікуди.


Приспів:
Ти  пригадай,  кохана,  пригадай…
Як  ми  стрічали  весни  вдвох  з  тобою.
Терпли  ціловані  вуста  –  це  була  юність  золота.
Від  солов’я  не  мали  ми  спокою…
І  ми  злітали  до  зірок  -  
Це  перший  був  життя  урок,
Було  тоді  на  двох  нам  років  сорок…
Всього  лиш  сорок.


Тепер  мені  вже  все  одно,
Останнє  випито  вино.
Та  смак  його  лишивсь  на  піднебінні.
Вже  вечір  дивиться  в  вікно,
Я  знову  в  пляшці  бачу  дно
І  чую  плач  в  пташинім  голосінні.

Приспів.

Хоч  почуття  давним–давно
Перебродили,  як  вино.
Але  ще  хміль  донині  пестить  груди.
Життя,  мов  кадри  із  кіно,
Потрохи  дивиться  в  вікно,
А  я  дивлюсь  у  нього,  мов  дивлюсь  в  нікуди.

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725645
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Світла

За твором В. Ланевич

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724653

                                           Написано  за  твором  Валентини  Ланевич  
                                       "В  саду,  занедбанім  війною"

                                                                                 *********
                                             Весна?  -  Війна.  Травиця  молода  -  
                                             Пробились  рясту  пагони  тендітні.
                                             Стежина  до  криниці  від  села.
                                             Невтішні  вісті.  Вісті  непривітні.

                                             В  саду  на  міну  наступив  солдат...
                                             Вставало  сонце  у  змарнілім  небі...
                                             Серед  роїв  осколків  і  гранат
                                             Молився  Богу:  -  Жити,  жити  треба.

                                             Він  побратимам  клявся:  -  Повернусь!
                                             Ясніло  сонце  яре  понад  хати.
                                             Пливла  молитва  із  болючих  вуст.
                                             Життя  всміхнулось:  -  Будеш  ряст  топтати.

                                           

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725633
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Світлана Ткаліч

Ти памятаєш, схлипували дні…

Ти    пам'ятаєш,  схлипували  дні  
І  плакало  низьке  похмуре  небо?  
Чому  це  так?  Дай  відповідь  мені.
Навіщо  це?  А  може  так  і  треба?

Зітха  понуро  наскрізь  змоклий  клен,
Печально  грає  обважнилим  листом,
А  між  травою  -  райдуги  краплин  -
Блищить  роса,  немов  твоє  намисто.

Чи  то  з  минулого  нам  мають  віти,
Мов  крилами  розпачливо  тріпочуть?
Чи  то  літа  -  непосидючі  діти
Втікають  і  вернутися  не  хочуть?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725632
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


MERSEDES

Торкаюсь хмар, цілую твої губи…

Я  розмовляю  з  вітром...  Де  ти  любий...
Торкаюсь  хмар,  цілую  твої  губи.
Твоя  усмішка  наче  теплий  промінь,
Весна...  І  чується  пташиний  гомін.

Ти  там  коханий    де  стріляють  вбивці,
Повернуться  не  всі,  а  лиш  щасливці.
Та  вірю  я,  що  день  оцей  настане
І  буде  битись  серденько  бажане.

Маленький  син  пригорнеться  до  тата
І  радістю  наповниться  враз  хата.
Голубкою  впаду  в  твої  обійми,
Притиснуть  мене  руки  твої  сильні...

Сиджу  у  тиші  і  про  зустріч  мрію,
Вона  відбудеться  і  я  в  це  вірю.
Неможу  спати  за  вікном  світанок,
Яскраве  сонце  освітило  ранок...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725628
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


ВАЛЕНТИНАV

Подивись у синє небо


[color="#ff0000"][i][b]У  святу  неділю  зранку,
Сонце  вдосвіта  встає,
Та  вдягнувши  вишиванку,
До  сердець  людських  іде…

 Подивись  у  синє  небо,
Погляд  в  морі  тім  втопи…
Та  відчуй  безгрішний  щебет,
Від  святих  небес  цноти…

Відпусти  на  волю  поспіх  –
Насолоджуйся  ЖИТТЯМ…
Завітає  в  Долю  успіх,
Забуяти  в  ній  житам…
[/b][/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725623
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Олекса Удайко

СОКИ ЗЕМЛІ

         [i]Мироточать          дерева…        
         Будять  весну    віді  сну…
         Земля  несе  свою  первісність  
         природі  і  людству…      А  ми?..  
         Чим  ми  віддячуємо  своїй  матінці-землі?
         Про  це  і  не  тільки…  тут  –    
         у    моїх  віршованих  
         роздумах.  
[youtube]https://youtu.be/OPbRyTpyqco[/youtube]
[b][color="#9f07ad"]Соки  землі,  що  прокинулися  від  зимової  сплячки…
Наче  та  дівка,  що  йде  до  жаданого  шлюбу  –  вінця,
Зимонька  щедро  дарує  природі  щасливі    заначки  –
           їм  вже  не  видно  ні  зачину  пла́чу  землі,  
                                                             ні  кінця…  

Соком  земним  нам  берези  
рясні  мироточить…
Квилить  у  небі  веселиків  
збуджений  клин…    
Та  вся  планета  душею  
чомусь  кровоточить:
певно,  не  бачить    
в  безумстві  людей  
перемін.

Бо  нечестивці  ті  соки  земні  в  чужину  віджимають,
і  чужиніє  земля  –    чужим  цвітом  міняє  покров…
Соки  земні  десь  у  небі,  як  хмари-отари,  зникають,  
           сохне  на  ранах  землі    безневинно  розхлюпана  
                                                               кров.  

Соком  земним  нам  берези  
рясні  мироточить…
Квилить  у  небі  веселиків  
збуджений  клин...  
а  вся  планета  душею  
чомусь  кровоточить:
певно,  не  бачить  
в  безумстві  людей  
перемін.

Соки  землі…  Хто  за  первісність  «грішну»  землі  й  чим  
                                                       заплатить?                                              
Чи  потребує  –  й  чого  –  та  одвічна  колиска  –  земля?                                                                                                                                                  
Їй  надважливим  є  те,    щоб  її  не  засі́яли  плачем,
           щоб  не  буяла  бур’яном  її  життєдайна  
                                                                 рілля.[/color]  [/b]                                                                      
                             
25.03.2017
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725457
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Віталій Назарук

ВЕСНЯНИЙ ЕТЮД КОХАННЯ

Вже  весняним  повітрям  задихала  ніч,
Засвітилися  зорі  квітнево…
Я  легенько  торкнувся  оголених  пліч
Під  пальтечком  твоїм  березневим.

Наче  сніг  пролітав,  а  здавалося  цвіт.
Я  тобі  признавався  в  коханні.
І  єднав  наші  душі  весняний  політ,
І  ловилось  "курли"  спозарання.

Цілував  я  вуста    і  дививсь  в  небеса,
Наші  зорі  летіли  й  моргали.
І  вливалася  в  серце  духмяна  краса,
А  вуста  поцілунку  чекали.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725589
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Світла

Вони підуть тоді…

                                                                                                 ***********
                                                         Вони  прийшли,  та  не  для  того,  щоб  піти,  -  

                                                         Вони  прийшли  усе  собі  забрати.

                                                         Вони  вповзли  у  душі  наші  та  уми

                                                         І  там  підступно  стали  панувати.

                                                         А  ми  -  це  більш,  ніж  три    століття  глухоти  (глупоти),

                                                         Наївності,  покори  і  терпіння.

                                                         В  козацьку  кров  свою    ввібрали  блекоти  -  

                                                         Аж  нині  осіяло  нас  прозріння.

                                                         Вони  в  усі  часи    "плювали"  на  закон

                                                         І  на  людські  права    усіх  народів:

                                                         Для  вбивць  і  гицелів  -  немає  заборон,

                                                         То  покидьки,  безбатченки-  заброди.

                                                         І  стогне  час  глухою  тугою  смертей,

                                                         І  плине  кров  з  осколкової  рани...

                                                         То  Янгол  смерті    чорні  крила  розпростер

                                                         Над  нашими  кривавими  степами.                                        
                               
                                                         Ми  їх  здолаєм,    як  "умре  останній  раб",  -  

                                                         Не  забуваймо  істини  старої...

                                                         Вони  підуть  тоді,    поганьблені,  від  нас,

                                                         Коли  ми  всі    пожертвуєм    собою.

 

                                                     
                                                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725584
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Виктория - Р

Люблю!

[b][i][color="#ff005e"]Люблю...

Люблю,  коли  в  оселі  гості,
Коли  в  трояндах  свіжа  постіль...
Люблю  босоніж  йти  росою,
Коли  весна  з  дощем  й  грозою.

Люблю,  коли  летять  лелеки,
Коли  в  садочку  пахнуть  глеки...
Люблю  березу  і  вербичку
І  щойно  скошену  травичку.

Люблю,  коли  в  зеніті  сонце,
Коли  дощ  стукає  в  віконце...
Люблю  палітру  світанкову,
І  українську  рідну  мову!

Люблю,  коли  звучать  трембіти,
Коли  щасливі  мої  діти!
Люблю  вірші,  що  йдуть  від  серця
І  нічку,  що  у  сни  крадеться...

Люблю,  коли  на  згонах  літо,
Коли  цвітуть  в  садочку  квіти...
Люблю  природу  до  нестями
І  посмішку  своєї  мами!
25  03  2017  р  
Вікторія  Р[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725576
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Елена Марс

Потерялась любовь

Потерялась  любовь...  Закружилась  душа  на  ветру  
И  упала  на  землю,  в  осенние  жёлтые  листья.  
Торопился  прохожий,  бежал,  в  суете,  поутру,  
И  ногами  ускорил  страдалице  смерть,  ей  на  милость.  

Лучше  быстрая  смерть,  чем  в  конвульсиях  чувствовать  боль  
И  страдать,  догорая  свечой  безнадежных  мечтаний.
Так  близка  была  к  счастью,  но  призрачно  счастье  порой,  
Как  мираж  пилигриму,  не  спасший  его  ожиданий.  

Потерялась  любовь...  Умерла,  не  успев  и  пожить;  
Не  успев  насладиться  слиянием  душ  окрылённых.  
Если  б  знать,    наперёд,  что  такого  могло  бы  не  быть,  
То  жила  бы,  как  тень,    незаметной,  в  миру  оживлённом.

Только  нет  сожаления  в  ней,  что  такая  судьба,  
Посылавшая  только  лишь  крохи  счастливых  мгновений.  
Замаячил  бы  шанс,  чтобы  снова  смогла  выбирать,  
Испытала  бы  вновь  это  чувство  она,    без  сомнений.  

Торопился  прохожий,  бежал,  в  суете,  от  любви...  
Растерялся  быть  может?    -  Он  просто  боялся  любить...

27  ноябрь  2012  г.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725570
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


dovgiy

БОЛЯТЬ НАШІ КРИЛА

БОЛЯТЬ    НАШІ  КРИЛА
(  Ліні  Ланскій)

Болять  твої  крила,  недолею  зламані  крила.
Це  знаю  і  я.    Бо  й  досі  ті  рани  ятрять.
А  мрія  ще  кличе,  ще  будить  незвідані  сили
І  зорі  далекі  не  згасли  в  нещастях,  горять.
Розбите  плече  –  загоїться,  вір  мені,  мила
Це  зараз  здається,  що  більше  терпіти  ніяк.
Крилата  душа  не  зможе  терпіти  безсилля
Буде  намагатись  злетіти  хоча  б  у  віршах.
Не  станеш  бадиллям.  На  крила,  крізь  біль  і  страждання
Зіпнешся  ти  знову,  немов  би  на  ніжки  дитя!
І  будеш  долати  дороги  розлук  і  кохання,
Які  поведуть  до  нових  поселень  життя.    
Болять  твої  вірші?    Це  –  добре!  Не    вмерли  від  туги.
Допоки  болять,  то  є  сподівання  на  те,
Що  житимуть  довго!  Повір,  моя  люба  подруго,
Ще    наша  весна  у  наших  очах  зацвіте.
Болять  наші  крила,  болять  покалічені  крила
Долаємо  разом  цю  втому,  омани  туманів  та  хмар
Тому  що  вони  нам  сонця  навік  не  закрили.
Зозуля  кує…  життя  буде  гарним,  як  дар
Від  щедрого  Неба  за  нашу  любов  і  терпіння,
За  сили  душевні,  за  спробу  не  впасти,  а  йти!
Бо  ж  тільки  у  русі  знайдемо  ми  справжнє  спасіння,
Бо  тільки  дорога  людину  веде  до  мети!

26.03.2017

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725564
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Lana P.

НЕЩОДАВНО…

Надірвалась  душевна  струна,
І  мелодія  зринула  в  просинь.
Нещодавно  тремтіла  весна,  
А  сьогодні  —  нахлинула  осінь.
Ще  учора  смарагдовий  ліс  
Нас  вітав  у  своїм  стоголоссі.  
Вітер  згадку  приємну  приніс
І  заплів  жартома  у  волоссі.
А  була  ж  таки  вчора  весна,  
Вже  сьогодні  —  роздягнена  осінь,
У  колисці  гойдалась  вона,
Виглядала  очима  із  сосен...                  25.08.13  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725553
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Світлана Ткаліч

Надія

Остання  надія  упала  зів'ялою  квіткою.
Упасти  б  у  воду,  а  впала  в  гарячий  пісок,
Злетіти  б  у  небо  чаруючим  дивом  -  лебідкою,
Лишилась  лежати  -  гарячого  вугля  кусок.

Роздмухай  легенько  і  знесуться  іскринки  до  неба,
Подмухай  сильніше  і  полум'я  знов  спалахне.
Зітліває  жарина,..  вона  тобі  більше  не  треба,
Стухає  забута...  і  більше  немає  мене.

Жила  я  і  дрімала  в  мені  ця  хвилююча  повінь.
Розбудив  її  й  розлилася  вона  з  берегів.
Відкрив  в  мені  жінку,  запалив  у  душі  згубний  пломінь,
Лишив  у  серці  зимний  подих  упалих  снігів.

Порожнистість  у  тілі.  Душа  лише  скніє  від  болю.
Навіщо  розбурхав?  Кому  це  потрібно  тепер?
Бо  не  треба  нічого  коли  я  одна,  не  з  тобою.
І  хай  Бог  дасть  одне  -  щоб  ти  у  мені  не    помер.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725538
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Дідо Миколай

До річниці вбивства героя України В. М. Чорновола

Печалі,  війни,  горе  і  зневіра,
Скажи  мій  Господи…  за  що?
Невже  страждання  й  болі,  як  офіра,
Лягли  нитками  в  долю  нізащо.

Як  чаєнятко,  бідна  сиротина,
В  курній  дорозі  битій  за  селом.
Під  знавіснілим  чоботом  кретина,
Лежиш  в  тузі  з  надломленим  крилом.

Твоїх  діток  розкидало  по  світу,
Снігами  довгу  стежку  занесло.
А  скільки  тут  опало,  дома  цвіту,
Не  визріло  в  безлюдді  відцвіло.

Як  липку  бідну  вороги  обдерли,
Нещадно  зав’язь  дзьобають  круки.
А  ми  живі  і  досі  ще  не  вмерли,
Як  Прометеї  Господи  таки.

Ті  що  пішли  залишилися  в  Гранях,
Живе  їх  Воля  й  досі  у  людей.
Акумулювалась  гідність  наша  в  пам'ять,
Ще  не  усе  в  нас  вирвали  з  грудей.

Шаблі  зі  стріх  ми  виймемо  вже  скоро,
Онуки  бережуть  козацький  дух.
Зберемося  ми  гідно,  швидко  й  споро,
В  кисетах  наших  трут  ще  не  прожух.

Во  славу  предків,    і  нащадків  славу,
Ще  воздамо  чужинцю  і  кату.
Лукаву  гідру  знищимо  двоглаву,
Вкраїноньку  возродимо  святу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725536
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Світлана Ткаліч

Розпустила пацьорки вільха

Розпустила  пацьорки  вільха
Й  вигріває  в  промінчиках  їх,
Вітерець  кожну  в  танці  кружляє,
Що  душа  завмира  від  утіх.

Так  синхронно  танцюють  пухнасті,
Аж  в  очах  від  танку  мерехтить;
Терники  гіллям  плескають  тмасті,
Гороб'яччя  круг  них  джерготить.

Дуб  старезний  кряхкоче,  проснувшись,
Розминає  гілля,  аж  скрипить.
І  верба  набубнявілим  вітом
Про  весну  поспіша  сповістить.

Ще  не  чуть  дзиготливого  співу
Перших  бджілок,  бо  холодно  все  ж,
Та  земля  вже  парує  під  сонцем,
Пророста  малахітом  із  меж.

Ось-ось  встелить  її  буйноцвіття,
Співом  птахів  наповниться  світ,
Омолодиться  бруньками  віття-
Душу  сповнить  весняний  політ.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725451
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Польова Ромашка

Ні не рвала

Ні,  не  рвала  я  крокусів  ніжних:
У  мелодію  їхню  вслухалась.
У  природі  шукала  потіху,
Коли  в  людях  прекрасне  втрачала.

Та  і  я  тільки  грішна  людина.
Вітром  ламана,  нищена  квітка.
Кров  моя  –  сік  гіркої  калини,
Від  зневіри  на  серці  помітка.  

Полікуй  мене,  весно  розквітла,
Влийся  в  жили  березовим  соком.
Назбираю  долонями  світла,
Повипалюю  власні  пороки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725445
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Віталій Назарук

ЛЮБОВ І ВЕСНА

Пронеслася  гроза  в  повітрі,
Ти  додому  побігла  враз.
Та  вже  скоро  хтось  хмари  витер,
І  засяяв  іконостас*.

Десь  поділися  блискавиці,
Заспівали  знов  небеса.
Піднялися  ростки  пшениці,
Забуяла  весни  краса.

Віяв  довго  вітрисько  впертий,
Я  стояв,  чи  то  я    завмер.
І  дивився  неначе  вперше,
В  глибину  чарівних  озер.

А  на  вулиці  прохолода,
Забирала  із  серця  хміль.
І  світилась  в  зірках  погода,
В  небі  місячнім  звідусіль.

Не  прощались  ми  цілу  весну,
Я  вуста  цілував  твої,
Птахи  гріли    красу  небесну,
Не  змовкали  нам  солов’ї.

Не  мовчали  ніколи  ночі,
А  удень  розгорялась  знов.
Я  дивився  в  кохані    очі
І  приходила  знов  любов.

                                           Іконостас*  -  межа  до  раю

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725444
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Виктория - Р

Моя душа - для всiх пристанок

[b][i][color="#ff00ff"]
Моя  душа  -  для  всіх  пристанок
Вона  давно  без  зайвих  брам...
В  прозорий  вбралася  серпанок
І  схожа  на  богемний  храм...

Як  небо  в  сяйві  голубому,
У  переливах  золотих...
Розвійте  біль  і  свою  втому,
В  її  просторах  неземних...

Заходьте  всі  на  одкровення,
І  словесами  до  причастя...
Душа  моя  -  для  всіх  натхнення,
Вона  дарує  -  людям  щастя!
25  03  2017  р
Вікторія  Р

[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725428
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Віталій Назарук

КОЛИ ПРИЙДЕ ВЕСНА

Ви  знаєте?  Весна  ще  спить,
Хоч  вже  весняні  в  небі  зорі…
Ще  треба  мить,  єдину  мить,
Щоб  заспівали  знову  дзвони.

Кохана  спить  і  спить  ще  сад,
Та  очі  весну  виглядають.
Стомивсь  без  соку  виноград,
Вуста  коханнячка    чекають.

Старезна  липа  шелестить,
«Курли»  у  небі  промайнули.
Настала  мить,  свячена  мить,
Бо  небеса  любов  почули.

Прийде  весна  і  солов’ї,
Окутають  сади  коханням,
І  жити  схочеться  землі,
І  мир  освітить  зірка  рання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725404
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Елена Марс

И всё это было… ( по мотивам А. Блока "В ресторане")

И  всё  это  было...    И  вылились  чувства  в  стихи...
Туманная  быль  роковой  и  волнительной  встречи...  
Конечно  ты  был  красотой  этой  юной  замечен.  
И  в  сердце  её  зарождалась  одна  из  стихий...  

Её    кавалер  не    смущал    твоей    дерзкой    души.
И  роза    в  бокале  ей  ясно    об    этом    сказала!..
И    музыка    вам,  в    этот    вечер,  так    страстно    играла,
И  в    зале    кипела,  под    музыку    страстную,    жизнь!..

Ты  блеск  её  взгляда  ловил  в  зеркалах  на  себе
И  видел,  как    пряталась    страсть    под    густые    ресницы!..
Под    маской    холодной  -  горячее  сердце  блудницы!..  
В    обличии    ангела    рос    её    внутренний    бес!..

И  всё    в    ресторане    кричало  о  ней  -  о    любви!
Цыгане    и    скрипки,  и    чёрная    роза    в    бокале...
И  вас,  не    спрося,  в    этот    вечер,  как    будто    венчали...
И    даже    зари    им  поддакивал  царственный  лик...

На  фото  -  картина  К.  Разумова

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725390
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Lana P.

МРІЯ НОЧІ

Мрія  ночі:  побачити  день,
Заспівати  веселих  пісень,
Засвітитися  в  сонячнім  світлі,
Промінці  позбирати  розквітлі,

Зазирнути  сонечком  в  очі,
Щоб  здійснились  мрії  пророчі...
Усміхнутися  дню  веселково,
Запалати  в  душі  кольорово...    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725375
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Леся Утриско

У чім, скажіть, моя провина.

У  чім,  скажіть,  моя  провина?  
Що  я  "бандерівець",  "фашист?"
У  першу  чергу  я-  людина,
Я-  Українець!  Не  нацист.

Я-  слов'янин...  як  кістка  в  горлі:
Я  хлібороб,  шахтар,  співак,  
Я  син  землі,  коваль  у  горні,
Я-  Божий  син...для  вас-  незграб.

Нехай"  хохол"-  то  ніжна  пташка,  
Той  соловейко,  що  в  саду,
Земним  добром  у  Божих  ласках,  
Я  по  життю  в  молитві  йду.

Та  я  віками  ваш  невільник,
Чого  віками  клятий  раб?-
Я-  слов'янин...а  не  розбійник,
Я-  не  нападник...і  не  слаб.

То  не  моє-  смертельні  війни,
І  не  моє,  де  стільки  бід.  
Земля  із  небом  у  обіймах...
Моє  лиш  там,  де  родить  хліб.

То  в  чім,  скажіть,  моя  провина?  
Що  я  "бандерівець",  "фашист?"
У  першу  чергу  я-  людина,
Я-  Українець!  Не  нацист.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725367
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Lana P.

ТАК ХОЧЕТЬСЯ ВЕСНИ…

Так  хочеться  весни  і  миру,
Душевності  і  світла  у  серцях,
Вернутись  птахою  із  виру,
І  вирвати  з  грудей  болючий  цвях.

Так  хочеться  весни,  кохання,
Квіток  найперших,  зелені  трави,
Помріяти  аж  до  світання
У  пестощах  із  ніг  до  голови.

Так  хочеться  весни,  де  свіжість
В  струмочках  чистих  талої  води,
Закутатись  у  Вашу  ніжність
І  радощів  залишити  сліди.        2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725365
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Микола Карпець))

«Закохана весна»


[b]«Закохана  весна»[/b]
[color="#0408d9"][b][i]
Був  вечір,  довгий  і  чудовий
Кохання  –  то  його  ім’я
Хоч  ТИ  солодкий  і  медовий
А  тану  –  тану  –  тану  Я

Лиш  доторкнуться  твої  губи
Відчую  смак  –  пливе  земля
І  мої  губи  –  шепчуть  –  любий…
А  він…  своїми  затуля…

І  слів  немає  –  є  лиш  стогін
Двох  душ,  об’єднаних  в  одну
І  квітнуть,  квітнуть  поцілунки
У  цю  закохану  весну…

©  Микола  Карпець  (М.К.)
*24.03.17*  ID:  №  725339
[/i][/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725339
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017


палома

НА ЗРУБІ

     
 (пісня  журби)

Квилить  диво-птаха
На  дубовім  зрубі
В  очі  власній  згубі…
Зболена  невдаха

Гнізда  зруйнували,
Діток  вже  немає…
Зруб  живцем  волає,
Долю  розрубали


Землю  оповили
Смертю  молодою,
Код  життя  –  журбою…
Зла  міцніють  сили

Плаче  птаха  гірко,
Світ  сліпий  не  чує,
Злоба  лиш  панує…
Гасне  ясна  зірка

   (23березня  2017)
   (с)  Валентина  Гуменюк









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725335
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017


Виктория - Р

До отчого дому, до тата

[b][i][color="#5100ff"]Скоріше  вертайтесь  у  рідне  село,
До  отчого  дому,  до  тата...
Згадайте,  як  добре  в  дитинстві  було,
Як  Ви  готувались  до  свята.

Як  Вас  зустрічала  матуся  щораз,
Плекала  для  Вас  щастя  й  долю...
Згадайте  долину  з  лози  перелаз,
Під  школою  пишну  тополю...

Скоріше  вертайтесь  у  рідне  село,
Пускає  росточки  вже  м'ята...
Хай,  батечко,  знову  відчує  тепло,
І  буде  веселою  хата...
23  03  2017  р  
Вікторія  Р  
[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725333
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Тривожна ніч

Чим  березень  мене  потішив,
які  дарунки  принесла  весна?
Про  це  вже  написали  інші  -
не  знаю,  чи  знайду  нові  слова…

Молочна  хмара  білопінна
пливе  поважно  в  синій  вишині,
і  ніч  весняна,  безгомінна
розсипала  рубінові  вогні…

Вже  вкотре  я  не  сплю,  римую,
моє  безсоння  тишу  стереже,
і  знов  на  самоті  сумую  -
мене  тривожить  ніч  за  вітражем…

Попри  сюрпризи  й  забаганки,
які  чекають  вранці  нас  щодня,
з’явилися  смішні  веснянки
на  зблідлих  взимку,  змучених  щоках…

Сумні  новини  -  на  екранах,
життя  і  смерть  висять  на  терезах,
і  люди,  і  земля  -  у  ранах,
не  розберу,  де  сльози,  де  роса…

Та  знаю,  сонце  життєдайне
розтопить  лід  у  зболених  серцях,
то  ж  прокидаймося  негайно,
і  хай  засяє  сонце  на  вустах!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725325
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017


Світла

Люби, страждай, надійся - і світи

                                                                                                                             *********
                                                                             О,  де  вона  витала,  та    душа?
                                                                             В  якому  світовимірі  літала?
                                                                             Молилася,  світилась,  трепетала,
                                                                             Поки  нарешті    Дому  не  знайшла.

                                                                             Вселюдства  Дім  -  пристанище  земне:
                                                                             Оце  світання  й  надр  глухе  двигтіння...
                                                                             Народження  твоє  чи  воскресіння?
                                                                             Усе  твоє.  З  тобою.  Ти  вже  є.

                                                                             Лиш  Пам'ять  загубилась.  -  Пам'ять  снить?
                                                                             Минуле  -  тіні  дивні,  волохаті...
                                                                             Пізнати,  повернутись,  пригадати:
                                                                             Що  є  цей  Світ?  І  хто  у  ньому  -  ти?

                                                                             Які  тут  звичаї?  Які  боги?
                                                                             Хоч  щось  в  цім  Вавилоні  заясніло?
                                                                             Усе  безглуздя  "мудро"  сотворили
                                                                             Чоловіки.  Таки  чоловіки.
 
                                                                             Ти  Жінкою  постала  -  тож  кріпись...
                                                                             І  як  тобі  в  цій  чудній  іпостасі?
                                                                             Любити  -  потім  каятись  на  пласі?
                                                                             Родити  -  і  страждати,  як  колись...

                                                                             Саму  себе  шукати  в  світі  цім:
                                                                             Крило  відтяте,  серця  половину.
                                                                             Дивися:  ось  іде  твоя  дитина  -  
                                                                             Твій  цвіт,  твій  сенс  -  у  бедламі  земнім.

                                                                             А  що  тобі  іще  потрібно?  -  Йди.
                                                                             Спіши  до  неї,  обійми,  щаслива.
                                                                             Життєве  коло  -  це  одвічне  диво.
                                                                             Люби,  страждай,  надійся  -  і  світи.

                                                                             
                                                                                   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725302
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017


Олег М.

ВЕСНЯНА НОСТАЛЬГІЯ

Де  на  небі  зорі
Чисті  і  прозорі
Де  стоять  берізки
В  полі  ясночолі
Вийди  моя  весно
Виглянь  із-за  гаю
Щирої  веснянки  тобі  заспіваю

Приспів:

У  просторі  пісня
Журавлина  лине
Їх  несуть  на  крилах
Птиці  сизокрилі
Здолали  дорогу
До  свого  гніздечка
Ніжать  їхню  душу
Пташині  сердечка....

Доки  будуть  весни
Будуть  прилітати
Пісні  соловїні
До  рідної  хати
Пісню  ту  про  долю
Що  співала  мати
І  птахи  і  люди  
Будуть  памятати.

Приспів

Де  на  небі  зорі
Чисті  і  прозорі
Де  стоять  берізки
В  полі  ясночолі
Де  веселка  грає
В  райдуг  перевеслах
Принесіть  на  крилах
Птиці  мені  весну!

Приспів

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725294
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017


Променистий менестрель

За пеленою

   

За  пеленою,  этой  суетою  –
летела  жизнь,  как  облачко  мечты;
и  хоть  плыла  такою  непростою,
к  ней  наши  помыслы  всегда  чисты.

Жизнь  махаона,  так  короткой  сказкой,
лишь  три  недели  –  надо  всё  успеть...
Какие  крылья  –  яркая  раскраска,
нектар  цветочный,  махаона  снедь...

...А  как  во  взрослость  мы  тогда  спешили,
чтоб  заглянуть,  как  будет  впереди...
Прости  нас  жизнь  –  тебя  ми  насмешили?
Как  быстро  оказались  посреди...

И  стали  дни  ценить  уж  по  другому  –
они  ведь  стали,  ой  как  коротки,
несли  верстами  к  мудрости  парому,
да  с  месяцами  наперегонки...

И  оказалось,  что  цена  момента  –
неповторима,  очень  высока,
остались  там  твои  аплодисменты.
Что  не  сбылось  –  глядит  издалека...

За  пеленою,  пряди  сединою  –
картины  памяти,  как  сериал...
Ой  ли,  оценишь,  да  ещё  весною  –
как  жизнь  свою  когда-то  сочинял...

24.03.2017г.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725292
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017


НАДЕЖДА М.

Тебя с надеждой буду ждать…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZRScZIq8waA[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=f5GX67tb_0A[/youtube]


Продолжение  стиха    КВолынского

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725111

Прости.

На  дальнем  рейде  горизонта,
Где  волны  лижут    облака,
Ревущая  ветром  Планета        
Зовёт  на  танец    моряка.
 
Зовёт  и  манит  даль  немая
Друзей  поверженных  мечтой,
И  ты  прости,  прости    родная,
Что  я  сегодня  не  с  тобой.

Что  наши  страсти  врознь  ночуют,
Как  разум  -  с  пьяным  мужиком…
Прости,  что  утром  не  целую
Тебя  ласкающим  стихом.
-----------------------------------

В  вечерний  час,  и  в  час  заката,
Смотрю  с  тоской  на  горизонт.
Ты  рядом  был  со  мной  когда-то.
Ты  помништь  тех  дождей  сезон?

Жаль,  дымкой  память  та  объята,
Когда    два  сердца  -  в  унисон.
Но  тех  времён  я  жду  возврата.
Неужто  был  тогда    лишь  сон?

Писал  стихи  ты  мне  о  море,
Но  был  ты  рядом,  мой  родной.
Но  разве  думала,  что  вскоре,
Ты  будешь  с  морем,  не  со  мной.

Но  я,  как  прежде  не  устану
Любить  и  верить,  понимать.
И  в  забытьё  любовь  не  канет.
Тебя  с  надеждой  буду  ждать...

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725253
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017


Віталій Назарук

СКОРО СВЯТО

Воскресіння  Христове  прийде  на  поріг
І  ударять  у  дзвони  по  всій  Україні.
І  почуємо  сміх,  серед  горя  цей  сміх,
Бо  земля  наша  нині  на  сході  в  руїні.

І  червоне  яйце  по  шматочку  зрання,
За  столом  ми  розділимо  в  нашій  родині,
«Отче  наш»  як  завжди  проговорить  сім’я,
Буде  паска  свята  на  новій  скатертині.

Впорядкуйте    могили,  припудріть  хати,
Поможіть,  кому  сутужно,  хто  одинокий,
На  землі  українській  в  нас    люди    святі,
Бо  ми  маємо  в  душах  наш    поклик  високий.

Поділіться  з  сусідом  теплом,  що  в  душі,
І  підставте  плече,  коли  важко  людині,
Побудуймо  своє,  не  чиїсь  міражі,
Хай  живе  у  віках  Україна  -  святиня!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725242
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017


MERSEDES

Цілуєш рученьки мої…

Цілуєш  рученьки  мої,
І  шлеш  слова  мені  душевні.
В  гаю  співають  солов'ї,
Мелодії  такі  приємні.

Весна  довкола  чарівна,
У  лісі  проліски  квітують.
Відпочивать  пішла  зима
Морози  більше  не  лютують.

У  небі  ніжная  блакить
І  сонця  промені  яскраві.
Яка  чарівна  милий  мить,
Весна  у  сонячній  оправі.

Кохання  стукає  в  серця,
Слова  п'янкі  такі  й  казкові.
Любові  музика  оця,
У  кожнім  серці  в  кожнім  слові.








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725134
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017


Микола Карпець))

«Краплинки кришталем на стеблах»

[b]«Краплинки  кришталем  на  стеблах»[/b]  
[color="#1a04db"][i][b]
Можливо,  Дощ  -  це  сльози  неба,
Можливо,  просто  –  для  краси  
Краплинки  кришталем  на  стеблах
Як  від  ранкової  роси

Сплели  мереживо  на  квітах
Створивши  ніжно-срібний  шарм
А  потім  перейшли  на  віти  –
Не  передати  і  в  віршах
Нам  всю  красу,  і  всі  відтінки
Цієї  диво-павутинки
 
Проб’ється  сонечко  з-за  хмари
Веселка  скрасить  небосхил
І  промінці  ввібравши  чари
Летять  до  крапельки,  без  крил

Пірнуть  в  прозору,  чисту  воду  –  
Відбивши  райдугу  в  воді
Продемонструють  свою  вроду
Немов  дівчатка  молоді

І  затанцюють  промінці
В  воді,  в  долоні,  на  лиці
Щоб  передати  ту  красу
Яку  вони  в  собі  несуть
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*23.03.17*  ID:  №  725172
[/b][/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725172
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017


НАДЕЖДА М.

Обійми мене…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3BtOvmUBmxc[/youtube]


Дякую  за  ідею  Макієвській  Наталії

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724055


Обійми  мене  так,  як  ти  вмієш...
Ні!  Сильніше  мене  обійми.
Ти,  напевно,  мене  розумієш:
Й  тебе  хочу  обняти  крильми.

Поцілуй  мене  так,  щоб  відчула,
Чи    медові  у  тебе  вуста?
Щоб    слова  я  твої  не  забула:
Що  я  в  тебе  назавжди  одна.

Подивися  в  засмучені  очі,
Посміхнися    ти  так,  як  тоді,
Коли  мало  було  нам  і  ночі...
Чи  забув,  може,  ти  вже  ті  дні?

Обійми,  поцілуй,  посміхнися..
Чи  багато  для  серця  тепла?
Ти  в  коханні  моїм  розчинися...
Я  любила  тебе,  як  могла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725154
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Я тобі розповім

Я  тобі  розповім  про  весну,
Про  птахів  і  про  квіти  барвисті,
Про  берізку  струнку  й  чарівну
Та  струмки  гомінливії  чисті.

Я  про  літо  тобі  розповім,
Про  спекотнії  дні  й  теплі  ночі,
Як  співають  в  душі  солов"ї,
Серденько  про  кохання  шепоче.

Розкажу  і  про  осінь  тобі
Золоту  із  намистом  багряним.
У  очах  хай  не  буде  журби,
Смуток  теж  як  туман  хай  розтане.

Та  про  зиму  повідаю  теж,
Срібним  плетивом  коси  порошить.
Як  до  неї  удвох  доживем,
То  щасливі  ми.Так,  мій  хороший?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725150
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017


Harry Nokkard

Мы оба виноваты

Такой  не  ко  времени  Новогодний  стих.
---------------------------------------------------
Мы  оба  виноваты

Все  будет  в  наступающем  году,
Снег  и  дожди,  рассветы  и  закаты,
И  только  я,  как  прежде,  не  приду,
Мы  видно,  оба  в  этом  виноваты,

Что  оборвалась  вдруг  серебряная  нить,
И  по  сердцам  ударила  так  больно,  
Осталось  эту  боль  в  сердцах  хранить,
Винить  друг  друга,  вольно  иль  невольно.

Мы  так  доверились  Разлучнице-Судьбе,
Она  свела  нас,  но  она  и  разлучила,
Оставив  только  память  о  тебе,
А  в  памяти  все  то,  что  с  нами  было.

И  не  могу  я  до  конца  понять,
Что  лучше  память  или  амнезия,
Ведь  никогда  тебя  мне  не  обнять,
И  не  вернуть  мгновенья  неземные.

Не  заглянуть  в  любимые  глаза,
И  не  погладить  шелковистый  волос,
И  мне  тебя  Колдуньей  не  назвать,
И  не  услышать    твой  волшебный  голос.

Все  будет  в  наступающем  году,
Снег  и  дожди,  рассветы  и  закаты,
И  только  я,  как  прежде,  не  приду,
Мы  видно,  оба  в  этом  виноваты.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725143
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017


Віталій Назарук

ВЕСНЯНІ ДЗВОНИ

Підсніжником  зовуся,
Я  перший  навесні.
Клини,  що  в  синім  небі
Всміхаються  мені.
А  я  на  повні  груди
Кричу:  «Кінець  зимі!»
А  журавлі  у  небі
«Курли»  -      в  отвіт  мені.
Я  задзвеню  у  дзвони,
Біленькі,  наче  сніг.
Весняні  перегони,
Збиватимуться  з  ніг.
Свої  тонкі  листочки  
До  сонця  простягну.
І  дзвоником  біленьким  
Вітатиму  весну.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725123
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017


Віталій Назарук

ДЖЕРЕЛО ДИТИНСТВА

Біля  верби  старої,
Б’є  моє  джерело.
В  ній  холодна  вода,
З  неї  п’є  все  село.

А  на  лузі  розквітли
Жовті  диво  -  квітки.
Потічок  розпочався
І  біжить  до  ріки…

Сюди  йдуть  щоб  напитись,
Тут  джерельна  вода.
Щоб  ще  раз  поклонитись,
Цій  воді  з  джерела.

Джерело  в  Мирогощі  -
Де  ряснить  омела.
Просить  смаком  на  прощу,
До  верби  край  села.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725118
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017


Нора2

Я стал предателем для них

Сегодня  я  слышал  противника  боль,
кого-то  огнём  зацепило…
Я  знаю  -    он  враг,  но  такая  же  кровь
течёт  в  его  раненых  жилах.

Родной  младший  брат  мой  -  он  там,  среди  них...
Стреляю  я,  стиснувши  зубы!
Сейчас  в  блиндаже  доцарапаю  стих  -
молится  о  нас  с  братом  буду...

Ведь  с  ним  у  нас  общие    -  мать  и  отец,
Фамилия,  адрес  и  детство...
Война...  ей  одной...  не  жалко  сердец,
досталась  она  нам  в  наследство!

Отец  был  осколком  от  "града"  убит,
в  тот  день  наш  район  обстреляли.
И  брат  мне  сказал  -  за  отца  отомстит,
за  тех,  кто  за  степь  свою  пали!

Тогда  я  ответил,  что  тоже  пойду  -
в  боях  защищать  Украину!
А  брат  закричал:  "Да  гори  ты  в  аду!"
и  флаг  родной  по'д  ноги  кинул...

Теперь  вот  воюем  по  разным  фронта'м,
предателем  брат  мой  считает.
А  я  за  страну  свою  душу  отдам  -  
 «Укропом»  пускай  называют!

Прошу  я  Господь!  За  обоих  молюсь,
такая  у  нас  вот  дорога...
За  мать,  что  осталась  там  -  очень  боюсь!
Коснусь  ли  родного  порога...

23.03.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725101
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017


Микола Карпець))

«Запах весни»

[img]http://mykola.at.ua/_ph/6/460510237.jpg[/img]
[b]«Запах  весни»[/b]
[color="#2c04de"][b][i]
Запах  весни  –  котики  в  лозах
З  гілки  берези  капають  сльози
Поруч  з  березою  плаче  і  клен
Сік  випускає  з  гілкОвих  він  вен

Плачуть  від  щастя  –  радості  сльози
Що  відійшли  в  небуття  вже  морози
Що  дочекались  тепла  і  весни
Та  ще  дрімають  старі  ясени

Поруч  хропе  і  старий,  як  світ,  дуб
Він  веснянИх  не  почув    іще  труб
Він  лиш  пробудиться  співом  птахів
З  віт,  з-під  дерев  і  покрівель  дахів
Він  лиш  проснеться  коли  журавлі
Вклоняться  небу  на  рідній  землі
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*22.03.17*  ID:  №  724998
[/i][/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724998
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017


геометрія

ЗА ВЕЧЕРЕЮ… (для малечі)

                                           Одну  ложку  -  за  бабусю,
                                           ну  а  другу  -  за  матусю,
                                           потім  ложку  -  за  сестричку,
                                           ще  -  за  хитрую  лисичку.
                                           І  за  татка  -  ще  хоч  раз,
                                           і  за  діда  -  про  запас,
                                           ще  й  за  котика  рудого,
                                           і  за  півника  малого.
                                           І  за  лялечку  Іринку,
                                           ще  за  тітоньку  Маринку,
                                           і  за  хлопчика  Андрюшу,
                                           і  хоч  трішечки  за  Хрюшу.
                                           За  Степашку,  за    Дружочка,-
                                           вже  й  не  дуже  повна  ложка...
                                           Ще  не  з"їли  за  цапка,
                                           а  тарілка  вже  й  пуста...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724980
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Віталій Назарук

МОЇЙ МИРОГОЩІ

Я  йду  в  село  немов  на  прощу,
Де  за  полями  ліс  росте.
Я  повертаюсь  в  Мирогощу,
Тут  моє  рідне  все  –  святе...

Тут  моя  кладка  через  річку,
Кроки  на  стежці  дотепер.
Висока  липа,  де  я  нічку,
Не  раз  від  погляду  завмер.

Стоїть  і  нині  наша  хата,
Та  не  родина  в  ній  живе.
Чужі  у  ній  святкую  свято,
А  час,  немов  ріка  пливе…

Луги  окутані  туманом,
Як  я  любив  тумани  ті.
Ще  спить  пилюка  над  майданом,
Сади  дрімають  в  самоті.

Тут  крізь  поля  блукав  у  житі,
У  лісі  слухав  голоси,
Росли  думки  несамовиті,
Я  їх  ні  в  кого  не  просив.

Тут  все  моє,  тут  храм  старечий,
Тут  у  водоймах  карасі…
На  ясені  гніздо  лелече,
Село  заховане  в  красі.

Я  йду  в  село  немов  на  прощу,
Де  за  полями  ліс  росте.
Я  повертаюсь  в  Мирогощу,
Тут  моє  рідне  все  –  святе...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724976
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Надія Башинська

ЗИЧУ ЩАСТЯ Я ВСІМ!

Зичу  щастя  я  всім:  і  дорослим,  й  малим.
Чиє  слово  дзвенить,  мов  джерельце.
Чиє  слово,  мов  сміх...  чиє  слово,  для  всіх!
Будить-зве  і  звеличує  серце.

В  тих  словах  весен  цвіт,  шум  веселий  в  гаях.
Ночі  зоряні...  дні,  світлі  й  ясні.
У  них  радість  і  біль,  солов'їв  дзвінкий  спів.
Та  які  б  не  були  —  всі  прекрасні!

Бо  плекають  життя  і  несуть  світло  в  світ.
Разом  з  нами,  буває,  і  плачуть.
Скільки  ж  в  вас  всього  є,  наші  рідні  слова...
Як  багато  для  нас  кожне  значить!

Лліться,  линьте,  пливіть....  не  мовчіть,  струменіть.
І  дзвеніть!  Живе  думка  в  вас  наша.
З  вами  радість  й  журба...  Нехай  доля  ясна
і  любові  й  добра  повна  чаша!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724931
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Віталій Назарук

ЩАСЛИВИЙ Я

Щасливий  я,  бо  я  живу,
Дивлюсь  щодня  на  небо  чисте,
Люблю  людей,  люблю  траву,
Шаную  матінку  Пречисту.

Молюсь  щодня,  пишу  вірші,
Кую  свої  мечі  для  бою.
Коли  поезія  в  душі,
Ношу  її  завжди  з  собою.

Щасливий  я,  що  я  живу,
Що  поруч  мене  вірні  друзі,
Що  я  донині  на  плаву,
Що  пахне  сіно  знов  на  лузі.

Що  в  мене  ти,  кохана,  є,
Що  можу  я  життя  пізнати,
Що  кожному  в  житті  своє,
Що  можу  жити  і  кохати.

Що    можу,  як  поет  творити,
Нести  поета  булаву.
Я  прагну  віршем  говорити…
Щасливий  я,  що  я  живу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724913
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Richter

Материнська втрата


Ой,  угорі  сіра  пташка,
тріпотіла  крильми  тяжко.
Вона  плакала-ридала,
діточок  своїх  шукала.

Своїх  діточок  шукала,
сапсана-орла  питала:
Чи  не  бачив  ти  сіреньких
моїх  діточок  маленьких?

Відповів  орел  із  гаю  –
зрілу  здобич  я  шукаю.
То  змія  малят  згубила,
діточок  твоїх  поїла.

Приповзли  і  в  наш  край  злії,
величезні  жирні  змії.
Наших  діток  поїдають,
бо  жалю  вони  не  знають.

21.03.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117032102749

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724912
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Richter

Кобзаревими шляхами

Сяду  мовчки  край  дороги
під  крислатим  дубом.
Де  сидів  два  віки  тому
кобзар  й  думу  думав.

Думу  думав  про  свободу,
про  щастя  і  волю,
що  для  рідного  народу.
Про  козацьку  долю…

Про  лани  широкополі,
про  дніпровські  кручі.
Як  не  було  щастя-долі,
й  зараз  так  люд  мучать.

Кобза  ж  в  душах  хай  співає
і  дзвенить  бандура.
Усіх  виродків  здолаєм,
не  поможуть  й  мури.

Бо  бандура,  як  та  шабля,
кобза  –  наша  воля.
Лине  пісня  над  ланами  –
то  співає  доля.

21.03.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117032108170

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724911
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017


LubovShemet

Є такі іще посади

У  начальстві,  ще  й  у  раді
Депутат  давно  сидить,
Жінці    "вибив"  він  посаду,
Де  б  нічого  не  робить.
І  вона  на  цій  "роботі"
Не  змовкає  ні  на  мить,
Бо  язик  у  неї  роті
Без  спочинку  торохтить.
Хоч  нікому  не  цікаві
Теревені  і  плітки,
Посміхаючись  лукаво,
Слухають  працівники  -
Що  в  країні  в  нас  розруха,
Безлад  всюди  настає,
А  її  дурна  свекруха
Всім  спокою  не  дає,
Чоловік  у  неї  геній,
Його  треба  поважають,
Тільки  "вороги"  щоденно
Заважають  працювать,
А  онуки  -  вундеркінди,
Діти  -  справжні  мудреці,
Друзі  всі  у  них  завидні,
Для  них  гроші  -  папірці!  
Ще  й  собаки  гвалтували,
Розвелось  їх  у  дворі!
Спати  зовсім  не  давали,
Розбудили  на  зорі.
І  чиїсь  коти  нявчали,
Кури  яйця  не  несуть,
На  базарі  всі  казали,
Що  вже  ціни  не  впадуть.
Хто  з  знайомих  розлучився,  
Хто  яку  брехню  сказав,
Серіал  хто  подивився,
Хто  запив,  хто  загуляв.
Так  робочий  день  минає,
(Є  перерва  на  обід)
Також  "паузи"  для  чаю,
Все  в  начальниці  ,  як  слід...
...  Є  такі  іще  посади
Для  "провладних"  жіночок,
На  роботу  ходять  ради
Теревень  і  пліточок...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724906
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Елена Марс

Меня нарекли Еленой

Меня  нарекли  Еленой.
Еленой  меня  крестили.
Живу  в  этой  жизни  бренной,
Мечты  разбавляя  былью.

Колотит  судьба  порою,
А  всё  же  её  лелею.
Быть  может  чего-то  стою,
А  думать  о  том  не  смею.

Люблю  эту  жизнь  до  дрожи,
Где  каждый  рассвет  пленяет,
А  всё  же  уйду…  а  всё  же.
(Бессмертия  не  бывает)

…Чрез  пару  лихих  столетий
Приду  на  свою  могилу.
А  вспомню  ль  глаза  я  эти,
И  вспомню  ли  всё,  что  было?

На  камне  тоскливо-сером  
Черты  без  души  и  света!
Не  вздрогнут,  ни  кровь,  ни  нервы,
О  мне  незнакомых  летах!

Я  буду  стоять  -  чужая,
И  просто  смотреть  на  дату,
Бесслёзная  и  немая.
(Моя  ли  была  утрата?)

Конечно  же,  я  не  вспомню.
Природа  -  закономерна:
Рождаясь,  судьба  по  новой
Нутро  заполняет  скверной!

…Меня  нарекли  Еленой.
Еленой  меня  крестили.
Была  ли  себе  неверной,
В  растрате  любви  и  силы?

Была  ли  себе  подругой,
Ругая  свои  безумства,  
За  то,  что  бывала  грубой,
В  душе  подавляя  чувства?

Была  ли  так  сильно  грешной
И  кто  обо  мне  молился?
Могу  ли  иметь  надежду
На  то,  чтоб  сюда  
возвратиться?...

17  ноября  2013  г.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724900
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Елена Марс

Терпит же мир и таких дураков (18+)

Серая  дымка  тумана  вечернего
Мраком  окутала  мой  городок.
Где-то  за  окнами  души  неверные
Тянут  греховно  отмеренный  срок.

Кто-то  уводит  жену  у  приятеля,
Пачкая  нагло  чужой  "атрибут".
Кто-то  ругает  супруга-предателя.
(Шлюхой  подпортил  он  "чистый"  уют)

Кто-то  совсем  опьяневший  от  градусов,
Мордой  уткнулся  в  салат  "Оливье".
Где-то  под  дверью  оставила  гадости
Чья-то  собака...  Бранится  сосед.

Где-то  подруги  девичник  устроили,
В  дом  пригласив  стриптизёра  -  орла.
Долго  потом  ещё  пьяные  спорили:
В  позе  какой  с  ним  "невеста"  была.

Где-то  мамаша  ругает  оболтуса,
Громко  включившего  мерзкий  свой  рок.
Рвёт  его  жидкие  грязные  волосы,
Матом  кляня,  что  родился  не  в  срок.

Вся  эта  лирика  утром  уляжется,
Прячась  за  стенами  старых  домов.
Что-то  изменится,  что-то  останется.
Терпит  же  мир  и  таких  дураков.

12.03.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724899
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Nino27

І шукають притулку думки…

[b][i][color="#1100ff"]Знов    притулку    шукають    думки
І    зітхає    задумано    вітер...
Ненавмисно,    розбиту    в    друзки,
Хто    надію    поможе    зцілити  ?

Вічність    краде    призначений    час,
Стукіт    серця  -  мов    дзвоном    у    скроні.
Просим,    Господи,    в    тебе    за    нас,
Дві    в    молитві    зложивши    долоні.

І    шукають    притулку    думки...
Нічка    в    мороці    стежку    ховає.
Тож    зібрати,    розбиту    в    друзки,
Мрію    в    краще  -  молитва    спасає.[/color][/i]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724892
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Радченко

Я більш ніколи

Чому  б  і  ні...  Хоч  поглядом  зустрітись
І  все  одно  не  дати  ради  почуттям.
І  знову  навіки  десь  загубитись,
І  не  хворіти,  як  раніше,  каяттям.

Хай  пам'ять  ще  один  зав'яже  вузлик
Й  від  мене  нишком  десь  подалі  захова.
А  під  ногами  снігу  тихий  хрускіт
І  вітер  злиже  з  вуст  моїх  чужі  слова.

Чому  б  і  ні...  Я  ненароком  озирнуся,
А  пам'ять  усміхнеться:  Знаю,  так  бува.
Я  більш  ніколи  у  "було"  не  загублюся  —
Узимку  не  розквітне  квітка  голуба.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724884
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Lana P.

СЛЬОЗИ ВЕЧОРА

Сльози  вечора  скрапують  в  росах...
Їх  до  ранку  голубить  земля,
Наче  рідне  своє  немовля,
Заколисує  в  ранніх  покосах.

А  вони  срібночолим  світанком
Помандрують  у  сонцесвіти,
За  собою  не  лишать  сліди,
Оповившись  прозорим  серпанком.

Ними  живиться  мати-природа,
П'є  настій,  що  у  пахощах  трав,
Які  місяць  вночі  обіймав,  —
І  донині  цвіте  її  врода.                                              14/01/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724880
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Дідо Миколай

Пришестя весни

Кружляють  ластівки  у  хорі,
У  хмарках  шпарять  угорі.
Еквілібристика  на  дворі,
Як  на  весіллячку  малі.

Веселі  проліски  в  дубинні,
Кожуха  скинули  з  плеча.
Проснулись  Мавки  у  долині,
Й  звучить  сопілка  Лукаша.

В  узворі  річки  потерчата,
Косу  розчесують  руді.
Підводять  вії  й  бровенята,
Про  щось  щебечуть  у  гурті.

Сьогодні  свято  рівнодення,
Пришестя  божої  весни.
Це  день  поезії  й  натхнення,
Зійшли  на  землю  чаклуни.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724876
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Олена Жежук

Тобою я надихатись не можу

                                             [i]  Поезіє,  красо  моя,  окрасо,  
                                               я  перед  тебе  чи  до  тебе  жив?
                                                                                             Василь  Стус[/i]

Тобою  я  надихатись  не  можу,
Щодня  спиваю,  мов  святий  нектар.
Живу  тобою,  плачу  і  тривожусь,
І  бережу,  мов  сокровенний  дар.

З  тобою  я  прекрасний  світ  відкрила,
Потік  душі  барвистий  водограй,
Що  живить  дух  –  спинить  його  несила,
Мов  карму  щастя,  код  у  дивокрай…

Ти  крик  жертовний,    пісня  легкокрила,
Відлуння  болю  й  радості  умить.
Ти  моїх  мрій  одвічнії  вітрила,
Тобою  серце  молиться  й  щемить.

О  слів  красо!  О  музико  нетлінна!
Безмежна  воле  сокровенних  дум…
Поезія  –  молитва    неоцінна!
Гірка  любов  й  найрадісніший  сум.

Тобою  я  напитися  не  можу…
Тобою  охрещуся  знов  і  знов.
На  тебе  я,  поезіє,  так  схожа...  
Візьми  мене  під  вічний  свій  покров.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724843
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Микола Карпець))

«Рідна мова»

Зі  Святом  поезії,  любі  друзі!

[b]«Рідна  мова»[/b]
[color="#0603de"][i][b]
Рідна  мова  –  українська
Не  москальська,  не  чужинська
А  своя  вона  –  рідненька
Нам  від  тата  і  від  неньки

З  молоком  дається  мами
З  першим  співом  колисковим
Першим  шумом  колосковим
Над  вкраїнськими  степами

З  солов’їним  першим  співом,
На  який  вона  так  схожа
І  джерельним  переливом
Мелодійна,  гарна,  гожа
Порівняти  можна  з  дивом
Знати  її  –  милість  Божа
Для  людей,  що  люблять  волю
І  формує  їх  свідомість,  
І  формує  їхню  долю
Заповідана  народу
Який  любить  так  свободу
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*21.03.17*  ID:  №  724834
[/b][/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724834
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Крилата

Ну ж бо, вставайте, панночко!

Сонце  моргнуло  зранечку,  
Вийшло  під  гул  овацій.
Ну  ж  бо,  вставайте,  панночко,
Кличе  вас  день  до  праці.

Личко  біленьке  вимийте.
Усміх  лишіть  люстерку.
В  кухні  не  дуже  гримайте.
Тишу  не  тріть  на  терку.

Випийте  кави  з  тістечком.
Вийдіть  надвір  ізрана.
Птах  принесе  вам  вісточку
Від  молодого  пана.

ТОй  вам  пришле    з  каретою
Коней  –  і  ви...    в  полоні.
Сядете  –  мчіть      планетою,
Сійте  любов  з  долоні!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724797
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017


Надія Карплюк-Залєсова

ЗАСМУТИЛАСЬ ПІСЕНЬКА

Калать-калать  по  долині...
З  ким  я  буду  спати  нині:
Чи  з  таточком  ,  чи  з  мамою,
Чи  з  кицею  під  лавою?..

Шоколадку  з"їла  вчора.
Облизнула  пальчик,
А  матусі  розказала,
Що  то  сірий  зайчик.

Зі  стола,  нехотячи,
Послизнулась  миска,
Але  ж  то  не  я  була,
Це...  хвостиком  мишка

А  ще  тістечок  зі  столу
Поцупила  двійко,
Татусеві  розказала,
То  -  братик  Сергійко

Ще  на  платтячку  новому
Гудзик  відкусила  ,
А  на  дірочку,  що  взялась
Квіточку  вліпила...

Знов  на  мишку  все  спихнула  -
Це  її  робота!
Гудзик...  он  який  великий  !
Не  ввійде  до  рота

Калат-калат  по  долині,
З  ким  я  буду  спати  нині:
Чи  з  таточком,  чи  з  мамою.
Чи  з  кицею  під  лавою  ?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724795
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017


Надія Карплюк-Залєсова

ТОРКНУСЬ ПЕРОМ ДУШІ…

Найщиріші  і  теплі  вітання  колегам,  друзям  по  перу  !
Літайте  високо,  пірнайте  глибоко,грійте  душі  теплом
 і  боріться  зі  злом  !Хай  оббиває  пороги  ваші  муза,  а  слово
буде  мудрим  і  твердим.  Нехай  його  торкаються  вуста  
спраглого  і  закоханого,  знедоленогного  і  щасливого,  
борця  і  миротворця  !

Торкнусь  пером  душі  поета  :
Співай,  дзвени  струною  !
Вночі  і  вдень,  в  тепло  і  лід,-
Буяй!  Цвіти  весною  !

Схилюсь  низенько.  Поцілуй  
Поета,  музо,  словом!
Світ  слова  серцем  розфарбуй,-
Душа-бо  тут    -  основа  !

Торкнися  музи  -  приголуб,-
Дива  метаморфоз  -  у  слові,-
Де  радість  з  болем  -  в  вузлику,
Де  смерть  -  життя  -  в  любові

Вступай  в  сліди  поетові,
Приходь  у  сни  до  нього,
Щоб  било  вічне  джерело-
Творця,  у  всім  живого  !



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724785
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017


laura1

Поезія – це крила безсмертної душі!

Вітаю    всіх  поетів  і  читачів  з  Міжнародним  днем  поезії!  Бажаю  поетам  невичерпного  натхнення  на  написання  багатьох  нових  шедеврів,  а  читачам,  читаючи  вірші,  отримувати  велике  естетичне    задоволення  від  сили  поетичного  слова!  Нехай  поезія  Вас  окриляє  і  надихає  на  великі  звершення  у  Вашому  житті!  Щастя  всім,  любові,  достатку  і  здійснення  Ваших  самих  високих  мрій!

(В  темпі  вальсу)

Дозвольте  Вам,  панове  і  пані,  розказати,
Що  серце  відчуває,  коли  пишу  вірші́.
Воно  то  гірко  плаче,  або  ж  хоче  літати,
А  то  співає  пісню,  мов,  птаха  навесні!

Приспів
Поезія  -  це  слово,  це  подорож  у  казку!                
Поезія  -  це  пісня,  що  лине  у  світи!
Поезія  -  це  диво,  яке  дарує  ласку!
Поезія  -  це  крила  безсмертної  душі!
                         -----------
Сьогодні  у  це  свято,  всім  хочу  я  сказати,
До  Вас  я  хочу  думку  поета  донести!
Що  слово  поетичне  не  можна  не  любити,
Бо  це,  як  неможливо  не  бачити  краси!

Приспів
Поезія  -  це  слово,  це  подорож  у  казку!
Поезія  -  це  пісня,  що  лине  у  світи!
Поезія  -  це  диво,  яке  дарує  ласку!
Поезія  -  це  крила  безсмертної  душі!
                         ------------
Не  можна,  любе  панство,  поету  не  писати,
Бо  для  поета  вірші́  -  це  й  є  його  життя!
Запрошую  Вас,  пані  й  панове,  їх  читати,
Бо  без  уваги  Вашої,  поет  -  це  сирота!

Приспів
Поезія  -  це  слово,  це  подорож  у  казку!
Поезія  -  це  пісня,  що  лине  у  світи!
Поезія  -  це  диво,  яке  дарує  ласку!
Поезія  -  це  крила  безсмертної  душі!

21.  03.  2017                                  Л.  Маковей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724771
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017


Ніна Незламна

Я б журавлем. .

                                                                           Я  б  журавлем..
Я  б  журавлем  в  небо  полетіла
Бо  давно  стала    сизокрила
Спитала  б  в  Бога….  У  тім  краЮ
Чому  нема  на  землі  раю?
Чому  мати  хоронить  сина?
За  ,що  дитятко  сиротина?
О  Боженьку  ,поглянь  донизу
Знов  одяга  чорну  хустину
Мати  й  припада  на  коліна
За,  що  скажи,  дитина  винна?
Мо,що  на  світ    цей  народилась?
Цілує  рученьки  безсила….
В  труні…  Йому  лише  двадцять  п*ять
Поглянь  синочку  журавлі  летяь
Вже  над  землею  твоя  доля
Та  хай  би  краще,Божа  воля
Мені  б  ,  в  світ  незнаний  летіти
А  тобі  б  жити  і  радіти…

***
ЩИРО  ВІТАЮ  УСІХ  З  ДНЕМ  ПОЕЗІЇ  !!!
Бажаю  всім  здоров*я  і  натхнення!
Успіхів  ,терпіння  і  порозуміння!

ПОПРОСИМ  МУЗУ,  ХАЙ  ПРИНЕСЕ  ВСІМ  МИРУ!
ЩОБ  БАЧИЛИ  В  ЩАСТІ  В  РАДОСТІ  УКРАЇНУ!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724739
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017


Ірин Ка

Навіть у муз є колишні…

Музи  собі  влаштували  гулянку
І  вже  хильнувши  четвертую  склянку,
Взявши  до  рук  свої  телефони
Стали  колишнім  робити  обдзвони.
Хоч  і  богині,  по  суті    жінки,
От  й  розв'язалися  в  них  язики.
Хлипала  в  слухавку  тут  Мельпомена,
Ніби  дзвонила  з  руїн  Карфагена.
Талія  з  хмілю  гигикала  гучно,
Сестрам  за  неї  аж  стало  незручно.
Була  в  Каліопи  своя  епопея  -
П'ять  повідомлень  знайшли  Одисея.
Кліо  колишньому  "сіла  на  вуха",
В  неї  історій,  аби  лиш  хто  слухав.
І  шепотіла  Ерато  щось  томно,
Трохи  відверто  і  безсоромно.
Евтерпа  лірично  та  дещо  скромніше
Не  втримавшись  теж  екс-бойфренду  пише.
У  Полігімнії  тирада  займиста,
Схожа  на  гімн,  риторика  чиста.
То  не  стосунки  були  -  просто  фарс,
Сказала  Уранія  -  Пішов  ти  на  Марс!
Одна  Терпсіхора  у  танці  кружляла,
А  відео  потім  йому  надіслала...

Вляглися  дівчатка  тільки  під  ранок,
Хто  знає  скільки  було  отих  склянок...
А  втриматись  як  від  таких  от  обдзвонів?
Видаляйте  колишніх  з  життя  й  телефонів!

Вітаю  з  днем  ПОЕЗІЇ!  
Бажаю  натхнення  та  адекватних  муз)))

Музи:
Мельпомена  -  трагедія
Талія  -  комедія
Каліопа  -  епічна  поезія
Кліо  -  історія
Ерато  -  любовна  поезія
Евтерпа  -  лірична  поезія
Полігімнія  -  пантоміма  і  гімни
Уранія  -  астрономія
Терпсіхора  -  танці  
 
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724726
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017


dovgiy

ЦІЛУЙТЕ

Про  перший  поцілунок  моя  мова,
Він  першим    поміж  двох  тоді  буває,
Коли  злітають  три  чарівних  слова
І  проліски  у  серці  розквітають.

Про  перший  поцілунок  в  ясні  очі,
Що  стали  визначальними    у  долі,
Коли  втопити  душу  свою  хочеш
У  глибині  солодкої  неволі.

Про  перший  поцілунок    в  ніжні  груди
У  кожну,  у  бажану  дрібку  тіла!
Коли  і  сам,  злітати  птахом  будеш,
До  царства  життєдайного  світила.

Зливаються  в  нестримному  бажанні
Наші  вуста,  солодші  за  медові.
Це  дві  душі,  поєднані    коханням,
Зріднилися  у  подумках  і  слові.

Про  перший  поцілунок  на  світанні
Коли  зоря  прокинеться  ранкова
У  відповідь  на  дружнє  привітання,
У  відповідь  на  три  чарівних  слова.

Цілуйте,    доки  поруч  найдорожчі,
Цілуйте,  доки  голос  милий  чути
Бо  миті  щастя  з  кожним  днем  коротші,
І  заново  їх  не  дано  вернути!

3/21/2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724715
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017


Леся Утриско

З днем Поезії

Слово  поета-  молитва,
Слово  поета-   любов,
Слово  поета-  бритва,
Слово  поета-  це  Бог.  

Слово  поета-  ніжність,
Слово  поета-  плач,
Слово  поета-  Муза,  
І  вірний  супутник-  Пегас.

Не  чути  його  молитви-
Не  вірити  в  любов,
Де  битва-   пекуче  лезо,
Де  захист-  Отець  і  Бог.

Де  все  в  одному  руслі,
Де  змішане  все  водночас:
Відкрию  я  серце  Музі,
Хай  душу  обніме  Пегас.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724714
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017


Richter

Полiтичний звiринець

Брехло  шоковане  своїми  статками,
а  ще  багатством,  як  і  сам,  бариг.
З  такими,  прости  Господи,  нотатками
звернувся  до  народу  бувший  „риг“.

Гарант  добробуту  свого  барила
повірити  не  може  в  очевидне.
Він  в  дзеркало  не  бачить  свого  рила
чи  помаранчеве  змінив  знов  на  блакитне?

Воно  готове  з  людом  здати  Неньку,
давно  привичне  чорне  білим  звати.
Безперестанно  набивати  пельку
і  торгувати,  торгувати,  торгувати…

Не  прилаштуєш  в  „макінтош“  кишені,
і  другий  вік  собі  у  Господа  не  купиш.
А  поряд  вже  чатують  пси  скажені
й  чекають,  коли  трон  їм  свій  уступиш.

Вже  не  зарадять  й  вибори  до  строку,
довіра  люду  тане  на  очах.
З  тим  будеш  мати  ще  одну  мороку
і  гострий  хрін  до  самого  плеча.

Суспільну  думку  нічого  вивчати,
залишишся  ти  з  ними  наодинці.
Гадаю,  що  народу  треба  вже  кінчати
з  оскаженілим  від  політики  звіринцем.

20.03.2017



©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117032008693  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724705
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017


Richter

Я вiрю


[i]                      Пам‘яті  всіх  борців
                     за  українську  мову
[/i]
Як  темно  стало  в  цьому  світі,
закрило  чорним  димом  сонце.
Навкруг  одні  вівчарки  ситі
та  московитські  охоронці.

Як  тісно  стало  на  цім  світі,
душа  до  Бога  бідна  рветься.
Життя  заперте  в  часу  кліті
і  серце  плаче,  не  сміється.

Хотіли  вбити  навіть  пісню,
коли  блаженних  розпинали.
Ба,  навіть  кобзи  з  гиком  злісним
із  рук  старечих  виривали.

Хоча  й  не  чуть  пісень  тужливих,
де  кожне  слово  згусток  суті.
Та  вбити  ж  пам‘ять  неможливо,
історію  не  зачеркнути!

Бо  не  забули  люди  Крути
і  з‘їзд  кобзарський  пам‘ятають.
Минуть  часи  і  мовні  пута
все  ж  українці  позривають.

Ще  зазвучить  уповні  мова,
як  пісня  лагідна  й  барвиста.
Переливатиметься  слово
п‘янке,  пророче,  урочисте!

21.03.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117032102534  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724704
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017


Віталій Назарук

СТАРІЮ

Вже  й  мої  в  житті  стомились    крила,
А  літав  у  небі,  мов  орел.
Все  робив,  на  все  хватало  сили,
Нині  вже  не  той,  не  той    тепер.

Під  очима  синяки  взялися,
Зник  рум’янець  в  діда  на  лиці.
Чуба  вже  немає,  що  так  вився,
Зате  в  мене  внуки  -  молодці.

Інколи  докори:  -  Вже  втомився?
Ти  на  вид  ще  наче  молодик…
Щоб  не  впасти  враз  за  щось  схопився…
Бо    життя  виносить  свій  вердикт.

Інколи  збираюсь  щось  зробити
І  коли  зроблю  все  до  пуття,
Я  радію.    Тоді  хочу  жити…
Рада  моїм  успіхам  сім’я.

Я  мовчу,  хоч  часом  плачу  стиха,
Виглядаю  внуків  –  малюків.
І  боюсь  не  наробити  лиха…
Хочу  вмерти  на  землі  батьків.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724701
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017


Віталій Назарук

СПОГАДИ…

Знов  струмочки  життя
Протікають  по  жилах  роками.
Через  серце  проходять  
Всі  радощі  й  біди  мої.
І  накриті  портрети,
Висять    на  стіні,  рушниками.
А  в  саду,  там  де  липа,
Живуть  молоді  солов’ї.

 Спориші  у  росі
І  кульбабки  пожовклі  від  сонця.
І  грабові  кущі
У  яких  я  ховався  малим.
Нагадали  мені,
Як  дививсь  у  туманне  віконце,
Коли  вдома  ще  жив,
Ті  часи,  коли  був  молодим.

Пригадав  я  твій  голос,
Який  в  моїм  серці  і  досі.
Твої  губи,  як  вишні
І  наш  у  квіту  білий  сад.
Я  іду  в  споришах…
Пам’ятаєш  ходили  ми  босі…
Так  давно  це  було
І  цей  час  не  вернути  назад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724700
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017


LubovShemet

Синок з війни прийшов додому (Присвячую донечці Ларисі)

Своїм  очам  не  вірить  мама  -  
Синок  заходить  на  поріг!
Вона  молилася  ночами
І  вишивала  оберіг,
Щоб  син  її  живим-здоровим
Прийшов  з  проклятої  війни,
Бриніли  сльози  в  кожнім  слові
І  снилися  тривожні  сни,
Та  серце  рвалось  на  шматочки,
Як  телефон  його  мовчав,
Для  неї  всі  були  синочки,
Хто  там  на  сході  воював.
А  душу  краяли  новини
Про  втрати,  обстріли,  бої...
Молилась  матінка  за  сина,
Щоб  Бог  почув  слова  її...
І  подолавши  сон  і  втому,
Долати  труднощі  вже  звик,
Боєць  з  доріг  прийшов  додому,
Її  герой  і  захисник!
Він  бачив  все  на  власні  очі,
Вже  не  повірить  він  брехні,
Він  бачив,  як  палали  ночі,
Від  вибухів  здригались  дні.
Хоч  все  залишилось  позаду,
Але  прийдуть  до  нього  в  сні
Всі  побратими  із  бригади,
Бо  поріднились  на  війні...
Матуся  сина  обіймає,
Цю  зустріч  кожен  з  них  чекав!
...  Але  війна  іще  триває,
Бо  ворог  зброю  ще  не  склав...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724694
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017


Елена Марс

Коротка' бабья доля

Коротка  бабья  доля,  
до  чего  коротка.  
Нагуляться  бы  вволю,  
да  на  сердце    тоска,  
а  была  же  –  шальная,  
с  чертовщинкой  в  глазах.  
Не  стара,  да  больная,  
и  диагноз  тут  –  страх:  
перед  завтрашним  утром,  
где  увидит  себя  
уж  не  той  златокудрой,  
что  смущала  ребят.  
Седина  да  морщины  -
разве  повод  для  встреч?  
Пробегают  мужчины  
мимо  сгорбленных  плеч...  

Нагуляться  бы  вволю,  
только  жизнь  с  молотка  
продана',  чтоб  женою  
быть  в  хороших  руках.  
Только  мама  бы  знала,  
только  знал  бы  отец:  
с  кем  судьба  повязала,  
привела  под  венец.  
Коли  суженый  добрый  -
в  доме  мир,  да  совет,  
а  коль  боров  он  злобный,  
то  не  мил  белый  свет.  
И  не  радуют  вёсны,  
как  когда-то,  в  былом;  
и  лицо  всё  серьёзней:  
лишь  угрюмость  на  нём...  

Коротка  бабья  доля  -  
Как  мгновения  снов!  
Разгуляться  бы  в  поле,  
В  синеве  васильков  
наяву,  а  не  в  сказке,  
ведь  заманчива  быль…  
Утонуть  бы  ей  в  ласке,  
чтоб  от  счастья  завыть;  
зарыдать  во  весь  голос  
у  любви  на  плечах!..
Пусть  и  с  проседью  волос,  
но  желанье  в  глазах  
не  померкло  с  годами,  
в  невесёлых  утрах.
Только  жизнь  --  будто  пламя,  
а  любовь  –  лишь  в  мечтах…

24.03.2012.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724689
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017


Елена Марс

Восточное солнце

Восточное  солнце  безжалостно  жжёт.  
Спасение  –  только  в  тени.  
Ни  тучки  на  небе!  Так  чист  небосвод,  
что  стали  противными  дни.  
Минутную  радость  приносит  вода.  
Поток  леденящей  струи,  
для  горла  –  как  праздник.  И  просто  беда,  
коль  высохли  губы  твои...  

Восточное  солнце.  Горячий  песок.  
Так  больно  разутым  ступням,  
что  прыгаешь  с  пятки  –  на  мягкий  носок,  
как  будто  по  иглам  -  углям.  
И  только  лишь  море  ту  боль  облегчит,  
и  вырвется  томное:  "ой..."
А  если  ещё  и  волна  набежит,
от  счастья,  хоть  смейся,  хоть  пой...  

Восточное  солнце  –  туристу  бальзам!  
Ему  он  молиться  готов.  
А  я  за  снега  это  солнце  отдам,  
за  кучку  пылающих  дров!  
Мне  снятся  морозы,  снежинок  узор;  
холодный,  как  сталь,  ветерок.  
Не  глупость,  не  блажь,  эти  сны,  и  не  вздор,  
а  счастья  желанный  глоток...  

08.02.2012.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724688
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017


Lana P.

НА ХВИЛЯХ МРІЙ…

Колише  хвиля  човен  у  тремтінні,
Тумани  в  заводі  сплелись,
А  ми,  щасливі,  як  колись,
Пильнуєм  світлі  зорі  в  мерехтінні.

Вони  підморгують  згори  казково,
Пускають  в  душі  промінці,
Запалюють  в  них  каганці,
Освітлюють  бажання  поступово…

І  ми,  в  думках,  зринаєм  на  планети,
Згортаєм  простір,  мов  сувій,
І  летимо  на  хвилях  мрій
Зі  швидкістю  небесної  комети…

Заломлене  проміння  —  на  долонях,  
Нитки  фантазій  навкруги,
А  весла  в’яжуть  береги,
Гойдають  човен  творчого  безсоння…      3/05/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724662
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017


Чайківчанка

ОЙ, ВЕСНО КРАСНА

ОЙ,  ВЕСНО  КРАСНА.      

       Князь  Місяць  поспішає  на  свій  царський  трон,
       І  бірюзово-лілові  зіроньки  засяяли  від  щастя  ,
       Лине    музика  небес  і  колише  солодкий  сон,  
       Вечірня  зоря  ,крізь  прозору  шибку  веде  у  казку.
     

         Ой  ,весно  красна    прегарна  красуне!..-
           У  барвистій  вишиванці  -зоре  досвітня,  
           Ти,    сієш  зерно  добра  і  даєш  надію  людям,  
           Воскресний  дзвін  наливає  пахуче  суцвіття  .  


           Оксамитовий  вечір  запалює  вогні  святкові,
           Від  подиху  весни  розпускає  зелене  листя,
           Над  річкою  підняли  голівки  котики  вербові,
           Для  лебедів  звучить  серенада  класична  пісня.
         
             Сонечко  розпустило  золоте  проміння  до  землі,
             День  розпускає  пелюстку,пахучу  троянду  у  раю  ,  
             Посміхнулась  весна,    їй  цвітуть  проліски  рясні,
             І  крапелька  роси  іскриться    на  пишноцвіті  у  маю.
             
             Глянь  навкруги,...  як  все  розцвіло  у  зеленгаю,
             Біля  хати  вишня  увінчалась  у  білосніжну  вуаль,
             Так  пахне,  запашний  бузок    рута  м'ята  у  розмаю,
             Воскресає,  оживає  душа...  і  птах  злітає  у  небесну  даль.
       
               Чую,  як  дзвенить  струмочком  кришталева  чиста    водиця  ,
               Від  сонечка  тепла  дозрівають  жита  у  волошковім  полі,  
               На  верховіттях  ясеня  будує  гніздечко    сизокрила  птиця,
               ізеленокоса    весна  ,білому  світу  дарує  Божу  красу  у  любові.
                                                           М  ЧАЙКІВЧАНКА    2015  04  17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724660
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017


Валентина Ланевич

В саду, занедбанім війною.

В  саду,  занедбанім  війною,  молода  травиця
Крізь  лист  осінній  випусає  пагони  тендітні.
Повз  них  біжить  стежинка  сива,  де  стоїть  криниця,
Несе  із  далеку,  аж  із  балки,  вісті  невтішні.

Там  на  "лягуху"  вранці  оступивсь  солдат  знічев’я,
Коли  вставало  сонечко  в  змарнілім  за  ніч  небі.
Останнє  зарево  ховалось  у  дерев  верхів’я,
Молився  Богу  про  рятунок  при  єдиній  спробі.

І  всміхнулося  життя,  хоч  і  осколків  вився  рій,
Чіплявся  осами  за  одіж  на  ногах,  він  -  вцілів.
І  побратимам  пообіцяв,  що  повернеться  в  стрій,
В  саду  тінистім,  його  весняний  цвіт  ще  не  відцвів.

20.03.17р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724653
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 21.03.2017


Виктория - Р

Розарий!

[b][i][color="#ff00e1"]Я  -  буду  вашими  глазами...
Я  -  буду  парой  нежных  рук...
Я  -  ваша  роза!  Нет!  Розарий!
Я  -  неизменный  сердца  стук.

Я  -  буду  вашими  стихами.
Вы  -  лучик  света  и  тепла
Под  голубыми  облаками,
Я  Вас  всю  жизнь  свою  ждала...

Я  -  буду  вашими  годами
Моя  любовь  из  сотни  доз...
В  мороз  согрею  Вас  губами,
И  напою,  Вас  чаем  с  роз!
20  03  2017  г  
Виктория  Р
[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724642
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 21.03.2017


OlgaSydoruk

Свеча без огня не горит.

Свеча  без  огня  не  горит...
Свеча  без  огня  и  не  тлеет...
За  нежность  посмеет  корить
Лишь  тот,кто  любить  не  умеет.
И  боги  когда  то  уйдут!..
И  сердце,что  негой  болеет.
Истлеет  терзания  кнут,
И  пряник  не  вдруг  зачерствеет.
Забудут  свечу  зажигать,    
И  душу...  ничто  не  согреет.
И  некому  будет  сказать,  -  
Что  омуты  слёз  не  мелеют...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724634
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 21.03.2017


Надія Башинська

ПРИНЕСЛИ НА КРИЛІ ЗНОВ ВЕСНУ ЖУРАВЛІ!

Принесли  на  крилі  знов  весну  журавлі...
Сяє  сонце  —  земля  просинається,  і  в  святкове  нове,  
розкішне  вбрання  знову  світ  увесь  одягається.

Оксамитове  плаття  одягає  земля  і  вуаль  білосніжну,  з  туману.
Вже  вплітає  в  вінок  ніжних  пролісків  цвіт  і  підсніжників  білих,
що  ранок  сипле  щедро  до  ніг...    у  лісах,  край  доріг.

Роздзвенілись  струмки,  все  біжать  до  ріки,  
мов  дитина  маленька  до  неньки.  З  -  під    сухої  трави  
пробиваються  скрізь  оксамитові  стрілки  тоненькі.

І  лелеченьки  знов  над  селом...  над  селом!  У  польоті    яснім
ген  кружляють...  Бо  радіють  вони  своїй  рідній  землі.
Краще  рідного  краю  не  знають!

Принесли  на  крилі  знов  весну  журавлі...
Сяє  сонце  —  земля  просинається,  і  в  святкове  нове,
розкішне  вбрання  знову  світ  увесь  одягається!


             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724629
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 21.03.2017


Леся Утриско

Щастя.

Я  від  щастя  земного  відірву  шматок,
Тим,  маленьким  окраєчком  хліба,
З  неба  струшу,  мов  груш,  ще  сонливих  зірок,
Принесу  у  долонях  вам  дива.

По  між  всіх  розділю  веснянкові  пісні,
Хліб  роздам  і  напою  любов'ю,
Хай  окрилює  щастям,  і  вдень,  і  в  ночі
Щире  слово,  зодягнене  в  зброю.

Розсипається  день,  засіває  добро,
На  душі  веснянково,  привітно:
Щастя,  друзі  мої,  аби  завше  цвіло,
В  нім  життя  ваше  ласкою  квітло.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724523
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 20.03.2017


Нора2

Ты сказал так однажды


Ты  сказал  так  однажды,  шутя  -  
мне  тебя  никогда  не  забыть,  
я  хочу  тебя  встретить  опять,  
так  же  пламенно,  страстно  любить.  

Ты  сказал  мне  -  я  буду  мечтать
после  смерти  о  встречи  с  тобой,
в  параллельных  мирах  стану  ждать,
на  порталах,  за  яви  чертой.

Если  б  знать,  сколько  жизней  дано:
лишь  одна,  или  сто  пятьдесят?
Ты  запомни,  родная,  одно  -  
лишь  тебя  я  хочу  повстречать!

Чтоб  из  тысяч  узнать  смог  я  вновь,
восхититься  улыбкой  твоей...
Дай,  Господь,  еще  раз  ту  любовь!
Нет...  прошу  тебя,  дай  мне,  сильней...

Но  в  ответ  я  смеялась  словам,
а  в  глазах    -  утонувшая  грусть.
Я  тебя  никому  не  отдам,
за  слова  твои  я  помолюсь…


20.03.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724500
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 20.03.2017


yaguarondi

Весна вже марить нами

Спить  місяць  в  хворостинні  сорочого  гнізда,
На  землю  з  хмаровиння  тече  важка  вода,
Кора  дерев  сотає  тепла  малі  ковтки,  
Повітрям  пропливають  зворушені  бруньки.
Змінилось  біле  сірим,  всміхаються  коти,
А  серце  прагне  віри,  та  де  її  знайти.
З  розталими  снігами  земля  надію  ссе,  
Весна  вже  марить  нами,  вона  усіх  спасе  

02.04.2015

автор  світлини  -  Гайдар.С.А.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724522
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 20.03.2017


Мартинюк Надвірнянський

В небі зорі позгасали…

В  небі  зорі  позгасали
Ясне  сонечко  встає.
Ми  з  тобою  загадали
Мовчки,  кожен  про  своє.

Позлітали  срібні  мрії
У  душі  дзвенить  струна.
Ясне  сонечко  загріє
Встане  рідна  сторона.

Знов  вдихнули  вільно  груди
«  жили  довго  в  сірій  млі».
Вірять  люди  краще  буде
Жить  на  сонячній  землі.

Над  землею  думка  в’ється
В  світлі  сонячнім  тремтить.
Серцю  радісно.  Здається  
Ця  в  житті  найкраща  мить.

2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724497
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 20.03.2017


Richter

Перше слово


В  Куцаків  сьогодні  свято  –
Яся  вимовила:  „Тато“.
Перше  слово  у  дівчати
та  не  „Мама“  все  ж,  а  „Тато“!
Татко  трішки  загордився
і  ледь-ледь  не  просльозився.
У  півроку  –  перше  слово!
Хай  дитя  росте  здоровим!
Ще  бажаю  від  душі  –
в  рік  чи  два  нехай  вірші
Ясочка  розповідає
і  родину  потішає.
Й  пам‘ятають  хай  дівчата  –
мама  дійсно  любить  тата!

19.03.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117031910873  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724490
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 20.03.2017


Володимир Байкалов

Летят в высоком небе журавли

Летят  в  высоком  небе  журавли
Невидимыми  клиньями  повзводно.
За  землю  за  родную  полегли  –
От  лиха  защищали,  как  могли,
И  отстояли  дух  святой  свободы.

И  высота  у  всех  теперь  одна,
И  общее  героев  поднебесье.
Не  их  была  тогда  вина,
Что  развела  по  берегам  война,
И  разные  свободы  жили  в  песнях.

Героев  смерть  из  разных  жизни  глав
Одна  для  всех  покрыла  Правда  Бога.
И  в  духе  Истину  нездешнюю  познав,
Приняв  от  Братства  вечности  Устав,
Летят  одной  небесною  дорогой.

И  среди  прошлых  клиньев  журавлей
Уже  немало  новых  появилось.
Рок  снова  наших  разделил  людей,
Чтоб  дух  свободы  истребил  злодей,
Чтобы  в  рабыню  Ненька  превратилась.

Летят  над  Украиной  журавли
Невидимыми  сотнями  свободы.
От  воронья  спасали,  как  могли,
За  жизнь  без  рабства  нашу  полегли.
И  с  ними  в  небе  дух  святой  народа.


19.04.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724450
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017


геометрія

КОЛИСКОВА ДЛЯ ВНУЧКИ… (2)

                                         Спи,  моя  внучко,  маленька,  рідненька,
                                                         як  пташеня  у  гнізді.
                                         Може  ти  в  сні  політаєш  легенько,
                                                         як  вітерець  навесні.
                                         Може  у  сні  я  полину  з  тобою
                                                         в  райські  чудові  сади.
                                         Ми  політаєм  у  снах  тих  казкових,
                                                         й  вернемось  знову  сюди.
                                         Крила  ростуть  лише  в  казці  чудовій,
                                                         та  у  хорошому  сні.
                                         Будь  же,  онучко,  смілива  й  здорова,
                                                           й  буде  спокійно  мені.
                                         В  снах  ти  побачиш  простори  і  море,
                                                             далі  небесні  ясні.
                                         Я    поспіваю    тобі    колискову,
                                                             спи  і  зростай,  люба,  в  сні...
                                         Хай  тобі  сняться  поля  і  діброви,
                                                             квіти,  садки  і  гаї.
                                         Хай  присипляє  моя  колискова,
                                                               радує  серце  мені.
                                         Будь  же  щаслива,  онученько  мила,
                                                               ти  й  у  житті,  як  у  сні.
                                         І  не  втрачай  ти  у  снах  своїх  крила,
                                                               і  колискові  пісні...
                                         
                                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724435
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017


Ніна-Марія

Весняний ранок

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRgh2CLh_8AUOJsTe9_HaRvcC5f15apHPcjah7hD1Dt-hpEW6Ztcw[/img]

[color="#2674bd"]Шепочеться  із  вітром  очерет,
Заслухалася  тиша  в  їх  дует.
Зітха  в  обіймах  ночі    верболіз,
Вдивляючись  у  темний,  густий  ліс.

Діброви  прокидаються  і  став.
Виводять  птахи  в  декілька  октав.
А  здалеку  вже  досвіток  бреде
І  тихо  собі  новий  день  пряде.

На  небі  гаснуть  одинокі  зорі  
І  губляться  в  небесному  просторі.
Розплющив  очі  росяний  світанок,
Ступив  на  землю  весняний  ранок.[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724414
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017


НАДЕЖДА М.

Тебе я викреслю з думок…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=o_m1FyNqU7E[/youtube]



Те,  що  колись  було  безцінне,
Втрачає  з  часом  увесь  зміст.
І  почуття  уже  руїнне,
На  жовтий  тлінний  схоже  лист.

Не  треба  плакать,  убиватись
За  тим,  чого  не  зберегли.
Назад  не  варто  повертатись,
Бо  так  зробили,  як  могли.

Все,  що  було  перемололось,
Частинки  вітер  розкидав.
В  душі  в  цей  час  щось  надломилось,
Бо  ти  того  так  побажав.

Пройшло,  промчалось,  пролетіло.
Не  треба  більше  помилок.
На  щастя,  все  переболіло...
Тебе  я  викреслю  з  думок...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724405
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Полонянка ночі

Блукала  містом,  як  сновида,  до  світанку
Чіплялися  до  ніг  брудні  калюжі,
Клаксони  кликали  мене  безперестанку,
І  світло  ліхтарів  цвіло,  як  ружі…

Звабливо  сяяли  привабливі  вітрини,
І  зазивали  двері  ресторанів,
Де  танцювали  дивні  звуки  тамбуринів,
Смачні  чекали  страви  на  гурманів…

А  я  пливла  назустріч  романтичним  мріям,
Мені  -  байдужі  світські  забаганки,
У  натовпі  самотність  –  це  моя  стихія,
Приємна  роль  нічної  полонянки…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724311
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017


Віталій Назарук

БАСКІ КОНІ

Відбилися  підкови  у  траві,
Розсілись  роси  по  широкій  спині,
Пасуться  коні  і  старі  й  малі,
Свої  зігнувши  шиї  лебедині.

Сльозяться  очі  -  вітер  у  лице,
Гриву  лоскочуть  ранішні  тумани,
В  повітрі  пахне  свіжим  чебрецем,
Проміння  сонця  б’є  у  барабани.

Ще  трохи  й    заспівають    небеса
І  засіяє  грація  коняча.
Коні  на  волі  –  неземна  краса,
Воля  для  них,  як  рай  святий  неначе.

Щоб  виростали  трави  молоді,
Щоб  коні  доглядали  за  малими.
Був  мир  і  воля  на  святій  землі,
А  вільні  коні  щоб  були  баскими.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724305
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017


Елена Марс

На ботинках смешные бантики

На  ботинках  –  смешные  бантики,
Старомодные,  всё  же  милые.
Угощает  ванильным  пряником
И  медового  цвета  сливами.
И  в  очках  бирюзово-розовых,
Хороша  она,  будто  девочка!
Влюблена  в  этот  мир  берёзовый
Так  наивно  и  так  доверчиво…

Влюблена  она  в  май  и  в  ландыши!
(Не  ищите  в  ней  некой  странности)
Эта  добрая  дама  –  бабушка.
Позавидуйте  белой  завистью,
Что  не  стала  душа  старушечьей
И  во  взгляде  –  шальные  искорки!
Эта  женщина  –  просто  душечка!
Полюбите  её  вы  искренне…

Угоститесь  ванильным  пряником
И  медового  цвета  сливами…
На  ботинках  –  смешные  бантики,
А  душа  у  неё  красивая…

29.05.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724303
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017


Елена Марс

Заплакав тихо липневий вечір

Заплакав  тихо  липневий  вечір,
Омив  сльозами  вишневий  сад.
Цей  сум  сьогодні,  такий  доречний,
Такий  доречний  мінорний  лад.

Усюду  люди  та  парасолі.
Здається,  світ  поспіша  кудись,
А  десь  лунає  стара  віола,  
Неначе  просить  цей  світ:  "Спинись!"

Спинись  на  хвилю,  послухай  літо.
Куди  спішити  в  такі  часи?
Навчись  дощам  у  журбі  радіти.
В  дощах  життєві  звучать  баси...

Дощі  дарують  жадану  свіжість.
В  дощах  -  приємний  мінорний  лад.
Це  шле  нам  небо  Господню  милість.
Нехай  нап'ється  вишневий  сад...

13.07.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724302
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017


Lana P.

ПІСНЯ МОРЯ

Неповторна  мелодія  хвиль
В  інтервалах  бушує  барвисто.
Десь  згубився  омріяний  штиль.
Розливається  море  іскристо.

Як  шампанське,  заграла  вода,
Розлітаються  бризки  крилато,
Чайки  крик  на  крилі  нас  гойда,
Пише  море  нам  пісню  завзято.

З  кожним  подихом  —  інші  слова,
І  злітають  всі  ноти  до  неба.
В  такт  із  морем  душа  ожива.
Ти  є  пісня,  і  в  ній  лиш  потреба.    2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724299
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017


Lana P.

СХОВАЙ МЕНЕ…

Сховай  мене  у  тихих  росах,
В  шовках  літневого  світанку,
Де  трави  мліють  у  покосах,
В  розложистих  обіймах  ранку.

І  притули  мене  до  серця,
До  перших  промінців  Світила...
З  роси  стікатимуть  озерця,
Їх  вітер  підійме  на  крилах,

Неначе  пісню  нескінченну,
У  веселкових  переплетах,
У  нотах  щастя  золочену,
В  осяйно-недосяжних  злетах.

Сховай  мене  у  барвах  літа,
Я  закружляю  павутинно...
Душа  душею  обігріта,
Де  ніжність  розлилась  невинно...

Сховай  мене  від  всього  світу  —  
Спаду  на  тіло  я  росою...
В  обіймах  щирого  привіту
Зіллюсь  єдино  із  тобою.          2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724298
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017


Микола Карпець))

«Пішов з домівки на війну»

[b]«Пішов  з  домівки  на  війну»[/b]
 [color="#2a03d9"][b]  [i]
Пішов  з  домівки  на  війну
В  свою  двадцяту  він  весну
А  дома  мама  і  дружина
Чекають  звісточку  від  сина

І  сум  в  малого  немовлятка
І  мрія,  про  обійми  татка
Що  підросло,  вже  третій  рік
Як  татко,  син  і  чоловік
Пішов  і  бачив  ріст  маля
Лиш  по  мобільному  –  здаля

І  смуток,  і  в  очах  сльоза
І  поклик:  «там,  на  Небесах,
почуйте  крик  душі  родини!  
І  стогін,  Неньки  України!»
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*18.03.17*  ID:  №  724209
[/i][/b]  [/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724209
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 18.03.2017


Виктория - Р

Акація!

[b][i][color="#f200ff"]Зацвіла  акація,
Фея  -  всіх  доріг...
В  ній  краса  та  грація,
Біла  наче  сніг...

В  кетягах  всі  вітоньки,
Щедрий  урожай.
Запашнії  квітоньки,
Весноньки  розмай...

Гріє  душу  сонечко,
Чути  гул  роя...
Сипле  цвіт  в  віконечко,
Тішусь  дивом  я!
18  03  2017  р  
Вікторія  Р[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724200
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 18.03.2017


Дідо Миколай

Божі пташенята

Летіли  буслоньки  до  хати,
Як  дітки  гелготіли.
На  крилах  несли  серенади,
Додому  прилетіли.

Вмивають  верби  водограєм,
Зростили  зелом  весну.
Довкруж  розсипали  розмаєм,
У  рідний  край  принесли.

Летіли  буслики  галділи,
Так  сонце  гріло  мило.
Берізки  соком  оп  ‘яніли,
В  гаю  заструменіло.

В  гніздечку  вивела  їх  мати,
І  з  вітром  гомоніли.
Щоденно  міряли  левади,
Вдягали  в  луг  бахіли.

Летіли  бусли  понад  гаєм,
Любов  несли  чудесну.
Зачарувався  небокраєм,
Стою  і  не  шелесну.
                         Приспів:
О,  бусли  -  буслики  ,  буслята,
Й  мене  візьміте  на  крилята.
В  душі  так  тепло  й  мило.
Візьміте  Божі  пташенята,
Так  в  небо  закортіло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724199
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 18.03.2017


Нора2

Запоздалая любовь

Поздно  ты  пришёл  в  мою  судьбу,
я  уж  не  ждала́  и  не  гадала.
Ты  стоишь  на  левом  берегу,
я  на  правом  около  причала.

Где  ж  ты  был  и  столько  долгих  лет,
по  каким  ветрам  тебя  носило?  
Не  тебе  давала  я  обет,  
замуж  за  тебя  не  выходила!

Эта  запоздалая  любовь  -  
как  горячий  чай,  что  долго  стынет.
Удержаться  б,  не  обжечься  вновь,  
ведь  никто  надежды  не  отнимет...  

А  теперь  смотрю  я  на  причал,
вспоминая,  как  всё  это  было.
Многое  тогда  мне  обещал  -  
только  все  слова  твои  забыла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724184
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 18.03.2017


Виктория - Р

Жебрачка

[b][i][color="#3c00ff"]Жіночка  сумна  та  літня,
Містом  йде  зовсім  самітня.
Мо,  жебрачка,  мо  і  ні...
Так  здалось  на  мить  мені.

Хусточка  на  сиві  брови,
Худі  руки,  нездорові...
Заховала  у  кишенях,
Бо  вони  є  прокажені...

Одяг  наче  балахон-
Вішай  і  лякай  ворон...
У  дірках  старі  калоші,
На  нові  немає  грошей...

ЗдАвна  без  тепла  і  ласки,
І  уже  не  вірить  в  казку...
Оббиває  скрізь  пороги,
Та  благає  смерті  -  в  Бога...
17  03  2017  р
Вікторія  Р
[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724170
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 18.03.2017


Ніна Незламна

Ну зачем…

Согрешила  я  ,согрешила
Тебя  милый  приворожила
Мои  глазки  сверкали  огнём
И  мы  шли  по  дороге  вдвоём

Тихий  лес  нам    шептал  о  любви
В  небе  звёзды  нежно  мерцали
Ах  ты  молодость..    Благослови
Пусть  развеются  все  печали.

Звёзды  в  небе  чуть-чуть  искрились
И  моргал    месяц  с  ухмылкой
Ну  зачем…  С  тобою    встретились  ?
Всё  любовь    –  он  ответил  с  улыбкой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724151
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 18.03.2017


палома

А КАЖУТЬ…

     
А  кажуть,  що  кохання  не  буває
В  поважнім  віці…  нібито  зима…
Не  скаче  серденько  і  кров  не  грає….
То  все  –    пусте,  балакають  дарма,
Не  важить  вік,  коли  вас  «накриває»…

І  вже  закохана  вона  «  літає»,
Ну,  себто,  під  ногами…  ні  землі…
Хоча  десяток  восьмий  розміняє…
Потішні  всі  ті  пустощі  малі,
Душа  у  душу  ніжно  проникає…  

Ще  в  юності  зустрілися  вони
Колись  давно,  та  тільки  розминулись…
Щасливі  сім’ї,    згодом  –  із  дітьми….
Про  молодість  бурхливу  геть    забулось,
Аж  доки  час  не  кинув  до  пітьми…

Найважче,  як  у  злагоді  прожили…
Тепер  –    без  крил…чи  на  однім  крилі…
І  рвуться,  як  нитки,  життєві  жили,
У  темінь  пікетований  політ…
І  ти  –  один…одна  …    незрозуміла…

Це  потім  вже  те  длубання  в  собі,
Сумління  зрілого  нестерпний  голос,
Проблеми  –    у  нещасній  голові…
Втрачає  зернятко  останнє  колос…
І  світ  незримий  твій  –    лише  в  тобі.

Здається,  що  нічого  вже  не  ждеш,  
Та  розривається  враз  темінь  світлом  –    
Коханням  і  без  віку,  і  без  меж…
Ось  так  влітає  в  зиму  тепло-літо  
І  молодість…міцні  обійми  –    теж…

І  світ  наповнюється  диво-квітом,
І  музика  прекрасна  і  …  не  йдеш…
Летить  душа  навстріч  новому  світу,
 Із  молодості  впевнено  гряде
Оте  кохання  –    вічне  і  без  віку….

Що  з  неба  нам  дається,  те  –  святе!
                                       (17  березня  2017)
                                     (с)  Валентина  Гуменюк





 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724108
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 17.03.2017


НАДЕЖДА М.

Буває й так…

Бува,  наткнешся  на  граніт,
Не  намагайсь  пробити  лобом.
Твердий  занадто  моноліт.
Тікай  від  нього  ти  прожогом.

                         ***
Коли  біжиш,  дивись  під  ноги,
Спіткнешся,  важко  буде  встать.
Не  думай  тут  про  допомогу.
В  той  час  усі  кудись  спішать.

                     ***
Не  тільки  звірі  нас  кусають,
Є  люди  з  ядом  в  язиці.
Вони    ні  за  що  покарають,
Дістануть  вас  до  дна  душі.
Та  час  тут  швидко  розбереться:
Для  чого  все  це  і  кому.
Назад  тому  все  повернеться,
Всі  непереливки  йому.

                         ***
Як  набереш  проміння  в  руки,
Пошли  тепло  в  серця  людей.
Врятуєш  ти  їх  від  розпуки,
Притисни  ніжно  до  грудей.

                           ***
Усі  в  гостях  ми  на  землі,
І  шляхом  йдем  усі  єдиним.
Ми  свого  щастя  ковалі,
Якщо  коваль  не  звір  -ЛЮДИНА!

                       ***
Прости  мене.  За  що?  Не  знаю...
Але  прошу  тебе,  прости.
На  тебе  я  не  нарікаю,
Хоч  знаю:  винуватий  ти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724076
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 17.03.2017


Георгий Данко

Погадай, ромашка


(Песня  -  Жанр:  Фок-рок.  Муз.-  The  Beatles,    Текст  -  автор  -  не  перевод!)

1.

На  лугу  ромашку
Я  решил  сорвать,
Любит  ли  Наташка
Надо  мне  узнать.

Припев:

Любит,
Любит,
Любит,
Нет,  -  она  не  любит!
Любит,
Любит,
Любит,
Что  же  с  нами  будет?!


2.

Лишь  настанет  вечер
И  взойдёт  луна,
К  месту  нашей  встречи
Вновь  влечёт  меня.

Припев.

3.

Как  же  быть  с  Наташкой,
Что  молчишь  в  ответ?
Ну,  скажи,  ромашка,
Любит  или  нет?

Припев.

Конец.


29.01.1970

Сборник  «Песни  и  рок-баллады  1968-74»

Фото  из  Инета

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724062
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 17.03.2017


Макієвська

Обійми мене ніжно Весно


Обійми  мене  ніжно  Весно,  
Поцілуй  у  вишневі  вуста,
Нехай  змерзла  душа  воскресне
І  сповзе  зимова  німота.

Ти  зігрій  моє  серце  Весно,  
Нехай  розчиниться  кров  густа,
Щоб  не  було  мені  болісно,
Нехай  медом  стане  гіркота.

О,  Весно  моя  ти  жадана,
Вип"ємо  ми  хмільного  вина
Й  забурлить  любов  у  нас  сповна
На  двох  одна,    така  чарівна.

Пий  зі  мною  сонячну  прану,
Чаша  ще  невипита  до  дна,
Зве  нас  до  небес  у  нірвану,
Кохання  дзвінка  струна.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724055
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 17.03.2017


геометрія

МИ НЕ СИРОТИ У БОГА…

                                     Хоч  важка  у  нас  дорога,                        Сталось  так  уже,  як  сталось,
                                     ми  не  сироти  у  Бога.                                    не  так  вийшло,  як  бажалось.
                                     Хоч  реалії  й  сумні,-                                        Із  московської  тюрми,-
                                     ми  в  цім  світі  не  одні...                              знов  рабами  стали  ми.
                                                                                     Домоглися  ми  Свободи,
                                                                                     не  раби  ми  й  від  природи.
                                                                                     Кажуть:  "Бідні,  бо  дурні,
                                                                                     а  дурні,  бо  бідні..."                          
                                       Вийшло  так,  що  до  "руля",-                Чи  послабили  й  згубили
                                       ми  не  тих  обрали...                                          українську  гідність?..
                                       І  звели  вже  до  нуля,                                      Чи  не  дуже  проявили
                                       навіть  те,  що  мали.                                          громадську  активність...
                                                                                         Пройдисвіти  й  шахраї
                                                                                         дорвались  до  влади,
                                                                                         все  взяли  в  руки  свої
                                                                                         й  придушили  Правду...
                                       Хоч  Майдан  всіх  розбудив                      Вибір  знову  не  такий,
                                       і  вселив  Надії,                                                          знов  не  ті  у  владі,
                                       і  активність  відновив,                                    олігархів  і  панів
                                       й  до  Європи  Мрії...                                              вистача  і  в  Раді...
                                                                                         Та  відомо  ж  всім  давно:
                                                                                         там  буде  порядок,
                                                                                         де  в  Громади  те  весло,
                                                                                         що  веде  до  Правди!..
                                         Домагаються  висот,                                        Тож  прийшла  уже  пора,
                                         де  господар  є  народ,                                    вивести  із  влади,
                                         а  не  купа  олігархів,                                        олігархів  всіх  до  тла,
                                         що  брехать  уміє  й  красти...                  й  домогтися  Правди!..
                                                                                         Хоч  важка  знов  жде  дорога,
                                                                                         ми  не  сироти  у  Бога.
                                                                                         Візьмем  владу  в  свої  руки,
                                                                                         зникнуть  сум  і  болі,  й  муки!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724049
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 17.03.2017


Георгий Данко

Творцы звезд

(Из  цикла  Позитив)

Предчувствие  

[color="#0022ff"]
[b]Ты  ждешь  зимы,  а  снега  нет,  
Ты  лета  ждешь  -  а  небо  в  тучах...
Пройдет  каких-то  20  лет
И,  может  быть,  всем  станет  лучше.[/b][/color]


[i]

[color="#ff0000"][b]Милосердие[/b]

Относитесь  друг  к  другу  терпимее,  нежнее,  бережнее.  
Ведь  пройдет  каких-нибудь  70  лет  и  никого  из  окружающих  не  останется  в  живых  (даже  и  без  катаклизмов).  
Деревья,  дети,  автобус  -  первые  вырастут,  а  второй  -  устареет,  заржавеет.  Я  вижу,  кто  придет  на  смену  -  смену  поколений.  
Я  был  такой  же.  
Спираль  времени  соприкасается  витками.

Реквием  

Дерево  сгорает  -  пепел  остается,
Прошлое  сгорает  -  память  остается,
Человек  сгорает  -  дело  остается.[/color]  [/i]

Творцы  Звезд  

[color="#0022ff"]
[b]И  все  же  мы  не  зря  пришли  в  сей  Мир.
И  не  беда,  что  очень  близко  к  краю...
Мы  -  не  творцы  ужасных  Черных  Дыр,
Ведь  мы  собою  Звезды  зажигаем![/b][/color]

17.03.17

Илл.  из  Инета

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724043
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 17.03.2017


горлиця

МАТУСЯ В СНАХ

 Ти  знов  приходила  у  сни
Матусю,  з  того  світу,
А  я  прохала,  поверни
Той  час,  що  до  відліту!

Лишись  зі  мною  хоч  на  день,
Нехай  відчую  ласку,
Послухаю  твоїх  пісень,
Розкажеш  диво-казку.

І  я  в  обіймах,  мов  дитя,
Вколисана  тобою,
Забуду  все  земне  тертя,
Спочину  в  супокою!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724034
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 17.03.2017


Олена Шабанова

Мовчи - нічого не кажи

Мовчи  -  нічого  не  кажи
Так  хочеться  побути  в  тиші
Ще  поруч  трішки,  не  спіши
Твій  погляд  серденько  колише

Приспи  -  в  обійми  загорни
Цілунком  окропи  легким
Прийди,  я  прошу,  в  мої  сни
Вітром  палючим  і  терпким

Не  йди  -  душа  моя  благає
А  може,  ти  бажаєш  кави???
Ніч  тишею  до  нас  зітхає
Так  довго  ми  себе  шукали...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724008
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 17.03.2017


Надія Башинська

Я Ж ТУДИ, КУДИ І ТИ…

Журавель  сказав  до  Чаплі:
—  Ой  стрункі  ж  у  тебе  лапки!  Хвостик  пишний,
гострий  дзьобик.  Можеш  сісти  на  мій  возик.
Я  ж  туди,  куди  і  ти,  ото  ж  можу  підвезти.
             Чапля  мудрою  була.  Сіла...  Віжечки  взяла
та  й...    погнала  до  села!
Журавель  із  воза  зліз.  Думав  він,  що  їде  в  ліс...
             Ото  ж  ти  запам'ятай!  Жінці  віжки  не  давай.
Якщо  править  станеш  сам,  
                                   куди  схочеш  --  будеш  там!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723936
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017


MERSEDES

Поговори зі мною про кохання…

Поговори  зі  мною  про  кохання,
А  я  тобі  відкрию  своє  серце.
Весна  ввірвалась  в  душу  така  рання,
А  Муза  виклала  в  вірші  усе  це.

Як  радісно,  як  легко  відчувати,
Ті  почуття,  що  берегла  для  тебе.
Якби  ти  знав,  як  вмію  я  кохати
І  цим  ділюся  із  блакитним  небом..

Як  хочу  я  почути  ніжне  слово
І  притулитись  до  грудей  гарячих.
Щоб  відбувалось  все  так  загадково,
Щоб  ти  любов  палку  в  очах  побачив...

Поговори  зі  мною  про  кохання,
Назви  мене  веселкою  ясною.
Нехай  не  буде  болю  й  сподівання,
А  буде  зустріч  наша  під  вербою...


Поговори  зі  мною  про  кохання...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723862
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017


Виктория - Р

Карпати!


[b][i][color="#4400ff"]Карпати,  Карпати,  Карпати
Рівнини,  долини,  плаї.
Не  можу  я  Вас  не  кохати,
Ви  -  велич  і  радість  мої!

Карпати,  Карпати,  Карпати
Озера,  річки  і  гаї.
Не  можу  про  Вас  не  співати,
Про  ваші  осяйні  краї.

Карпати,  Карпати,  Карпати
У  серці  моїм  назавжди!
Для  мене  Ви  батько  і  мати...
І  в  спрагу  ковточок  води.

Карпати,  Карпати,  Карпати
Весна  знов  прийшла  на  поріг.
Вдягли  оксамитові  шати,
Хоч  в  горах  лежить  білий  сніг...

Карпати,  Карпати,  Карпати
На  травах  сріблиться  роса.
А  в  небі  хмарини,  мов  з  вати...
Карпат  чудодійна  краса!
16  03  2017  р  
Вікторія  Р  [/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723932
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017


Зоя Журавка

ПЕРЕТЛІЛО

Вона,  лиш  поглядала  опустивши  вії
А  він  любив  її  і  так  її  беріг.
Вона  ж,  у  котре  повертала  в  свої  мрії,
Він,  на  подушці  в  неї  променем  приліг.
Вона,  поблажливо  йому  всміхалась,
Він,  оберемками  носив  їй  квіти.
Вона  ж,  холодною  завжди  лишалась,
Він,  поглядом  своїм  міг  спопелити.
Вже  більше  не  тримав  її  за  руку,
Не  цілував  їй  шию  крадькома.
Усе  частіше  думав  про  розлуку,
Вона  ж,  із  мріями  лишалася  сама.
Все  перетліло...сіро  і  буденно
Пливли  життям  в  самотності  човні.
На  згарищі  кохання  сірий  попіл
Бо  мрії  їхні  різними  були.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723924
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017


Надія Карплюк-Залєсова

ХТОСЬ РОЗКИДАВ ПЕРЛИ…

День  спустивсь,  як  обрус  зі  стола
І  упав  за  обрій  в  сонячній  заграві,
Янтарем-  смарагдом...  аж  за  край  небес,
В  золото-  рубіновій  оправі...

Вслід  за  тим  -  наземний  купол  вкрив
Присмерк,  в  горошинах  світлячків,
І  заморгало...  здивовано  вдивлялось
У  люстерка  верболозових  ставків

Я    закохуюсь,  занурюючись  в  небо,
На  його  старий  Чумацький  шлях,
По  якому  клишонога  ВедмедИця
Везе  Діву  злотокосу  на  плечах...

Я  б  туди,  ведмедице,  хотіла,-
На  Терези  Правди,  -  в  небеса...
Я  б  жарптицею  казковою  летіла,
Де  лік  часу  зачепився  й  зависа

Поміж  зорями  черпнула  б  тої  Правди.
У  Ковші  на  землю  принесла  б,
І  тоді...  Ти-  Господи,  впізнав  би,
Що  Твій  син  -  не  грішник  і  не  раб

---------------------------------------------

Хтось  розкидав  перли  в  синім  морі,
Азбукою  Всесвіту  для  нас,
У  бездонному  й  безмежному  просторі,-
Поміж  перлами  -  землі  дороговказ
                                                           
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723923
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017


Lana P.

НЕНАРОКОМ…

Так  ненароком  розіллю  вино,
Розвію  хміль,  настояний  роками...
Хай  краплями  стікає,  все  одно,
Не  зупинити  почуттів  між  нами...

Застигне  перша  крапля  на  вустах,  
Ти  цілуватимеш  у  насолоді,
Розквітне  друга  квіткою  в  руках,
І  перевеслом  ляже  в  нашій  оді...

А  третя  протече  у  далину,
Омиє  стежку  зустрічей  між  нами...
Лише  мене  спиватимеш  одну
В  життєвих  митях,  сплетених  серцями...      2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723920
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017


Лана Семицвітна

Плод любви


В  своей  душе  растили  мы  любовь.
На  нежных  чувствах,  влагой  орошая,
Дарили  ей  всю  ласку  и  тепло
И  выросла  у  нас  любовь  большая.
Она  питалась  искренностью  фраз,
Терпеньем,  уваженьем  ,  пониманьем,
Умела  все  прощать  и  оценить
Пусть  горькое  ,  но  честное  признанье.
И  две  души,  обидам  вопреки,
Любовь  другого  чтили  ,  уважали
И  ни  на  шаг  не  подпускали  зло,
И  души  только  счастье  обретали.
И  выросла  любовь  их  до  небес.
Улыбкой  землю  грешную  согрела,
Теплом  окутала  замерзшие  сердца
И  ненависть  земная  оробела.
И  плод  любви  –  бескрайнее  добро  -
Окутало  всю  землю  ,  небо,  звезды.
И  все  живое  ,  что  не  ведало  любви,
Себе  сказало  ,  что  любить  еще  не  поздно.
Открылись  души  для  чудес  любви,
В  сердца  вселились  капельки  добра.
Они  очистили  весь  мир  от  унижений
И  истребили  все  причины  зла.
Любовь  растет!  И  пусть  растет  всегда!
Идя  путем  добра,  надежды,  веры
И  украшает  светом  нашу  жизнь.
Пускай  любовь  не  знает  счастью  меры. 2.04.03

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723904
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017


Макієвська

Весна-Діва йде

http://www.playcast.ru/view/1504657/153363381fb0d26076b014d07f92dc9a47dff155pl


Розступіться  сніги,  заспокойтесь  хурделиці  й  заметілі,
Весна-  Діва  йде,  ступає  тихенько  й  величаво  мов  панна,
Гарне  личко,  мов  пролісок  ніжно-біле  і  чорнії  вії,
Як  янгола  ночі  крила  і  сама  вся  така,  бездоганна.

Смарагдові  очі,  шовкове  волосся  за  нею  стелеться,
По  полям,  по  узліссям  і  берегам  шлейфом  із  трав  плететься,
А,  оксамитові  вуста!  З  них  метелики  жваво  випорха,
На  сукню  із  веселки  й  барвистих  квітів  сіда,  як  у  Босха.

І  сонечка-кульбабки,  вітаючись,  голівками  нам  кива,
Звільнившись  з  просоння,  ніжаться,  мов  каченята  на  осонні,
Де  пройшли  весни  сліди,  там  квітнуть  сади  і  солов"ї  співа,
Свої  завітні  трелі  виводя  ,  і  ночі  стали  безсонні.

Бо  хочеться  слухати  й  слухати,  й  насолоджуватись  життям,
Споглядать  народження  світу  й  не  забувати  про  каяття,
Як  пташки  гніздечка  в"ють,  а  хрущі  над  вишнями  жваво  гудуть,
До  душі  весна  мені,  зцілює  прана  її.  Любов  зву  в  путь.

П"ють  бджоли  й  оси    з  пелюсток  запашних,  медово-терпкі  роси  ,
Аромат  бузку,  конвалій,  абрикос,  троянд  лине    духмяний,
Верби  роспустили    з  лози  коси,  милуються  ними  й  досі,
А    берізки,  сережкам  зраділи  сповна.  Настав  день  весняний.

********
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRC-_25IVBj86KPcJbAPh0dRI0aCwTm4Y17XCIO8tfhfAU7chq9yXq-xg[/img]
*Ієронімус  Босх
Живописець
Ієронімус  Антоніссун  ван  Акен,  більше  відомий  як  Ієро́німус  Босх,  Єронім,  Єру́н  —  нідерландський  живописець,  один  з  найвідоміших  майстрів  Північного  Відродження  ХV  cт.Вікіпедія

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723884
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017


НАДЕЖДА М.

Прихід весни…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wxWu4wxL9CI  
[/youtube]

Таке  лице  прозоре    у  вікна,
Це  дощ  промив  старанно  його  й  очі.
А  я  дивлюсь:  чи  скоро  вже  весна
Її  прихід  чекаю  я  щоночі.

А  ніч  живе  все  так,    життям  своїм:
Звабливий  Місяць  погляда  на  зорі,
А  я    питанням  мучуся  одним:  
Кому    доріжку  стелить  Місяць  в  морі?

До  берега  човенце  приплива,
А  в  нім  весна,  прикрашена  квітками.
Такі  вночі  ось  творяться  дива...
Іде  весна  знайомими  стежками.

Навколо  розкидає  буйний  цвіт.
Вродлива,  непідступна  і  мрійлива.
Враз  змінює  і  мій  духовний  світ,
І  радістю    наповнить  усе  злива.

А  ти  ще  спиш,  покірний  темній  ночі.
Усмішка  ледь  торкається  лиця...
Так  хочеться,  щоб  ти  відкрив  вже  очі...
Хай  радістю  наповняться  серця...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723895
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017


Harry Nokkard

Дарунок Бога

Дарунок  Бога

В  часи  прадавні  
ледь  не  трапилась  біда,
коли  Господь  розподіляв  усі  чесноти,
спізнилася  дівчина  молода,
на  той  розподіл,  через  всі  свої  турботи.

З’явилася,  коли  вже  Бог  втомився,
і  подарунки,  всі  що  мав,  роздав,
на  неї  подивився  й  зажурився.
Чому  ж  красуня    я  про  тебе  не  згадав?

Де  забарилася  і  не  прийшла  до  Бога,
коли  я  ті  чесноти  роздавав?
Невже  була  такою  довгою  дорога?
Чи  забагато  невідкладних  справ?

Дівчина  знітилася,  вибачай  мій  Боже,
що  запізнилася  я  на  свою  біду,
мабуть  ніхто  мені  не  допоможе,
якщо  все  роздано,  то  мабуть  я  піду.
 
Зажди,  красуня,  у  таку  чудову  днину,
не  може,  просто  так  піти,  така  краса,
я  подарую  тобі  мову  солов’їну,
й  чарівну  пісню,  щоб  злітала  в  небеса.          

Щоб  ви  жили,  співали  і  раділи,
на  вашій  Богом  подарованій  землі,
щоб  рідну  землю  й  мову  боронили,
нехай  несуть  на  крилах  радість  журавлі.

І  ллється  пісня  й  мова  солов’їна,
душа  країни  в  ній  живе  впродовж  віків,
дарунок  Бога,  що  отримала  дівчина,
пісні  чарівні  для  дітей  й  чоловіків.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723887
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017


CONSTANTINOPOLIS

Пам'яті Володимира Івасюка.

[color="#0033ff"][color="#478df5"]Світ  теплий  очей,  твоїх  зігріває  Вкраїну,  як  Сонечко  дивне,  чудове,  і  лагідне.  Всім  серцем  своїм  і  душею  любив  Батьківщину,  і  життям  сплатив  данину  за  діло  праведне.  
Ти  тут  народився  у  краю  пісень  і  любові,  у  краю  вільних  людей  і  свобідного  духу...  Знаємо,  якою  був  шлях  твій  тяжкий  у  неволі  радянського  табору,  пам'ятаємо...
Наш  красень,  наш  сокіл,  ти  в  небо  злетів  у  блакитне  і  чисте  так  високо,  і  чорні  загрозливі  хмари  розбити  хотів,  і  був  ти,  як  блискавка...  
Над  лісом,  над  степом,  і  сивим  Дніпром  кружляв  ти  співаючи,  над  містом,  над  полем  і  рідним  селом:  боровся  і  жив  поспішаючи...  
Світ  теплий  очей  твоїх  зігріває  наші  серця,  а  співом  й  музикою  навіки  Вкраїна  збагачена,  Володю  ти  з  нами  і  ми  з  тобою  до  кінця,  -  твій  дух,  твоя  творчість  й  талан  -  наша  українська  спадщина![/color][/color]


"4  березня  1949  року  народився  Володимир  Івасюк.  Кати  його  боялись,  тому  і  вбили".
"Володимир  Івасюк  народився  4-го  квітня  1949-го  року  у  Кіцмані,  Чернівецької  області,  на  Буковині.  Батько  його  був  професором  української  літератури  в  Чернівецькому  університеті,  мати  вчителька  української  мови  середньої  школи.  Ще  малим  хлопцем  брав  батько  Володимира  в  Карпатські  гори  й  учив  слухати,  як  співають  старі  ялиці,  учив  прислухатись  музиці  бистрих  кришталевих  гірських  потоків.  Як  глибоко  вкорінились  в  душі  молодого  генія  мелодії  зелених  Карпат  —  відчувається  в  його  піснях,  в  яких  він  їх  увіковічнив  й  які  нам  подарував.  Володимир  так  розповідав  про  себе:  «Я  ніколи  не  думав,  що  зможу  писати  пісні.  Правда,  музику  я  дуже  люблю,  чую  її  навкруги.  Все,  здається  мені,  співає.  Якось  з  батьком  ми  йшли  лісовою  стежкою,  і  він  запитав  мене:  Чи  я  чув,  як  співають  дерева?  Я  спочатку  не  вірив.  Ми  увійшли  у  густий  ліс.  Перестав  падати  дощ,  і  небо  прояснилося  блакиттю,  а  з  смерекових  гілок  падали  краплі,  співаючи  стару  знайому  мелодію»".

Читати  статтю  тут:  http://ukrmir.info/?p=9476

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723870
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017


геометрія

ВЕСНЯНУ ДАЮ ЗАГАДКУ, ДОБРИМ ЛЮДЯМ НА ВІДГАДКУ…

                                                 1.  Що  біжить  без  спочинку,
                                                         не  стає  ні  на  хвилинку,
                                                         не  старіє,  не  вмирає,
                                                         а  все  нищить,  забирає?
                                                 2.  Прояснилось  наверху  -
                                                         і  земля  стоїть  в  пуху?
                                                 3.  Куди  ступиш-  всюди  маєш,
                                                         хоч  не  видиш  -  уживаєш?
                                                 4.  Коло  носа  в"ється,
                                                         в  руки  не  дається?
                                                 5.  Ані  тіла,  ані  духа,
                                                         має  писок,  шкіру  й  вуха?
                                                 6.  Усе  життя  ходить,
                                                         а  з  місця  не  сходить?
                                                 7.  Живу  -  не  жую,              
                                                         їм  та  набираю,                                                                                                                                                                                                                                                    
                                                         все  життя  моє  у  тім,  
                                                         з  голоду  вмираю?
                                                 8.  Ніг  багато,  а  додому  на  спині  їде?
                                                 9.  Ростом  невеличка,
                                                         ні  звір,  ні  птичка.
                                                         А  землю  риє,
                                                         будинок  будує?
                                               10.  Швидко  гризе,
                                                           дрібно  жує,
                                                           сама  не  ковтає,-
                                                           хто  відгадає?..

                                             Відгадки:  1.Час.  2.Весна.  3.Повітря.  4.Запах.  5.Чобіт.
                                                                           6.Годинник.  7.Вогонь.  8.Борона.  9.Лопата.  10.Пилка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723867
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017


Радченко

Жисть

Яка  безвихідь...  А  колись
Так  слізно  плакався  сусідам:
Хіба  у  мене  з  нею  жисть?
Хай  сам  би  жив,  якби  то  відав,
Що  будемо  ми  жить  в  гризні,
Що  дорікати  завжди  буде:
"Нажрався,  гірший  ти  свині,
Чому  не  жити  нам,  як  люди?".
Ну  не  хотів  рубать  дрова  —
Вона  так  вміло  це  робила.
Город  скопати?  Дивина  —
Вона  ж  не  баба,  а  кобила.

Яка  безвихідь...А  тепер
Сусідам  плачеться  так  слізно:
Чому  вона,  не  я  помер  —
Провини  біль  прийшов  запізно.
Я  тільки  зараз  зрозумів
Яка  Катруся  гарна  жінка.
Я  б  і  скопав,  й  дрова  —  без  слів.
Не  п'ється,  як  колись,  горілка.
Не  бачив  я  чи  не  хотів,
Як  гірко  плакало  кохання.
Яка  безвихідь...  й  марність  слів
І  тиші  болісне  мовчання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723861
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017


Наташа Марос

ОБНІМАЮ…

Туманом  важким  прокидається  ранок,
Лягає  на  віття  ще  сонних  дерев.
Оця,  сизувато-посріблена  брама
Й  мене  обережно  за  плечі  бере...

І  вже  відчуваю  важкий  і  холодний,
Такий  ненав'язливо-приторний  щем...
Весна  ж,  а  не  осінь...  невже  і  сьогодні
Уранішнє  небо  проллється  дощем...

О,  ні,  це  весна  -  в  ній  усе  швидкоплинне
І  сонечко  скоро  тумани  проб'є...
Я,  наче  земля,  що  збирає  краплини,
Туман  обнімаю,  мов  щастя  своє...

                   -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723860
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017


Віталій Назарук

ВИШНЯ В СНІГУ

Біла  вишня  тепер  не  в  снігу,
Біла  вишня  в  духмяному  цвіті.
Сад  веселка  вдягнула  в  дугу,
А  листочки  нові  в  оксамиті.  

Пахне  медом  в  веснянім  саду
І  хрущі  загули,  наче  бджоли,
Серед  саду  до  тебе  я  йду,
Хоч  сховались  в  зірках  видноколи.

Розшукаю  крізь  цвіту  в  саду,
Про  смак  вишні  вуста  нам  розкажуть,
Я  до  тебе  лечу,  а  не  йду,
Поки  роси  вечірні  не  впадуть.

Де  ти,  щастя  моє?    Обізвись!
Пелюсткова  знялась  хуртовина,
Що  летять  то  додолу,  то  ввись
Білим  «снігом»  лягають  над  тином.

Пригадаємо,  люба,  не  раз,
Як  хурделили  вишні  весною,
Кожен  рік  пам’ятатимем  час,
Як  завіяло  нас  з  головою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723838
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017


Richter

Кiт без чобiт


На  печі  куняє  кіт,
розвалився  без  чобіт.
З‘їв  сметану  на  обід
й  замастив  собі  живіт.

Полював  він  у  чулані
й  послизнувся  на  сметані,
як  ганяв  в  комірці  мишку,
а  тепер  дрімає  нишком.

16.03.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117031602493  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723837
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017


Richter

Вишневий цвiт

Вишневий  цвіт  на  сотнях  віт
серця  бентежить  навесні.
Вишневий  цвіт  в  саду  розквіт
й  дари  пророчить  нам  рясні.

Вишневий  цвіт  на  цілий  світ,
у  пахощах  втопає  все.
Вишневий  цвіт  –  незмінний  хіт,
любов  і  радощі  несе.

Вишневий  цвіт  на  схилі  літ  –
відлуння  весен,  ніби  в  сні.
Вишневий  цвіт  –  кохання  слід,
він  в  душу  лине  знов  мені.

16.03.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117031603311  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723836
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017


Ніна Незламна

Розійшлися дороги

Ти  там  я  тут  ,розійшлися  дороги
Минав  вже  біль  ,та  й  тікали  тривоги
Але,  аж    десь  там,  спогади  лишились
Співала  весна  і  ми  удвох  любились.
Тут,  все  барвінок  стелився  під  ногами
Казкова  ніч,  гуляли  вечорами
Та  розірвався  наш  вінок  надії
Скидав  світанок  зорі  ,рушив  мрії.
Зрадлива  доля,  вирішила  за  нас
Нажаль  промінь  любові    давно  погас  
Та  все  ж  не  стерти  спогадів  весняних
Ті  поцілунки,  колір  щічок  рум*яних
Все  наповнювали  серце  любов*ю
Вже    не  моя,  сумую  за  тобою…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723832
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Весна і радісна й сумна

(імпровізація  на  тему
вірша  Костянтина  Бальмонта
"Із-під  льоду")

Можливо,  не  настав  ще  час
у  нашому  житті  Весни,
коли  нам  Бог  дарує  шанс
прокинутись  зі  сну  Зими…

Коли  не  просто  у  зеніт
прямує  сонячний  Стожар  -
поета  серце  у  політ
летить  до  Сонця,  як  Ікар…

Весна  –  заквітчана  пора,
коли  цвіте  не  тільки  сад,
дарує  Небо  нам  слова,
і  віршів  щедрий  зорепад…

Ми  нарізно  були  роки,
але  кохали  повсякчас,
світило  Сонце  з  висоти,
і  пам'ять  зігрівала  нас…

Мій  друже,  зупинись  на  мить,
поглянь,  довкруж  цвіте  Весна,
і  пісня  в  небесах  бринить,
водночас  радісна  й  сумна…

Весна  дарує  нам  життя,
війна  –  вбиває  кожну  мить,
тому  прекрасне  почуття
в  моїй  душі  ще  й  досі  спить…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723790
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017


Віталій Назарук

МАМИНА СЛЬОЗА

Думки,  як  хвилі  запінили  скроні,
Принесли  з  далини  мені  слова.
Роки  стомились,  як  від  бігу  коні,
Назустріч  вийшла  матінка  жива.

Приспів:
Земля  хитнулась…  У  тумані  сонце…
Здалося,  що  упали  небеса…
І  дотепер  щемить  розбите  серце,
В  душі  й  понині  мамина  сльоза.

Ти  звідкіля,  синочку?  -  шепотіла…
Не  думала  побачити  тебе.
Хоч  у  думках  шукала  і  летіла,
У  снах,  бувало,  образ  промайне.  

Приспів.

Чому  так  довго  не  вертавсь  додому?
Давно  вже  тата  на  землі  нема,
Тебе  хотілось  бачити  старому,
А  я  давно  залишилась  сама.

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723786
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017


Елена Марс

Не место нас делает краше


Как  жарко,  -  промолвил  бродяга,  -  в  пустынях  Востока.
Как  трудно  мне  будет  тут  выжить,  в  стране  чужаков...
"Найди  в  себе  силу,  найди  в  себе  мудрость  пророка,  -
Ветра  прошептали,  -  не  терпит  Восток  дураков!..

Сюда  коль  пришёл  ты,  то  путь  твой,  видать,  не  бесцельный!
А,  может  быть  Небо  с  тобой  заключило  пари?..
Коль  хочешь,  чтоб  стал  этот  мир,  как  рассвет  -  акварельным,
То  сам  таковым  этот  мир  для  себя  сотвори!..

Не  место  нас  делает  краше,  не  место  творит  нас,
А  мы  сотворяем  его,  но,  запомни,    любя!
Не  нужно  сводить  его  краски  в  минор,  как  и  в  минус.
Начни  этот  мир  улучшать,  начиная  с  себя..."

17.  08.  2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723781
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017


палома

ШУКАЮ

Шукаю,  все  життя  себе  шукаю:
І  простору,  і  розмаху  для  крил.
Пізнала  сутність  світу  й  ще  пізнаю…
На  штучність  –  алергія,  на  акрил…
Душа  моя  міцніє,  хоч  страждаю…

Злетіти,  зазирнути  за  завісу,
Бо  не  одна  така  у  тім  житті…
(Смертельне  зло  над  душами  нависло)
Здолати  б    перешкоди  на  путі
І  над  буденним,  як  святі  –    у  висі…

Усім  Бог  дав  можливості  такі,
В  собі  лише  потрібно  розібратись
І  не  «  на  вітер»  всі  слова  палкі,
А  зняти  із  душі  печалі  ґрати
Убивчі  і  доволі  громіздкі…

Співає  звільнена  душа  на  волі,
Допомагає  іншим  у  біді.
Не  варто  нарікати  на  злу  долю,
Щоденна  правда  –    в  тебе  у  руці,
Позбутися  лиш  злого  і  сваволі.

Душа  любові  прагне,  миру,  волі!
                                       (28  лютого  2017)
                                     (с)  Валентина  Гуменюк








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723756
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017


Олекса Удайко

ВОНА

   [i]Так  сталося,  що  жінка  стала  чи  не  найціннішим  
   скарбом  безумного  і  суєтного  сьогодення.  Бо  хто  
   ж  як  не  вона  може  повернути  йому  риси  розумності  
   та  красу  буття  у  всіх  його  проявах?  Тут  вже  йшлося  
   про  це  у  моїх  віршах  і  творах  моїх  колег*.  Звертаючись  
   до  вічної  теми  сутності  людського  існування  на  Землі,  
   автор  пропонує  друзям  і  читачам  сайту  новий  доробок  
   як  "закваску"  до  нових  диспутів  на  цій  сторінці...  
   
   Доброго  вечора  та...  плідної,  щасливої  ночі!  
   В  супроводі  невмирущої  музики  Щопена...    [/i]
[youtube]https://youtu.be/3Exl_gGMzpE[/youtube]
[i][b][color="#a80395"]Вона  –  та,  
                           що  як  треба  коня  на  скаку  угамує,
Вона  в  хату  палаючу  ввійде,  як  хата  горить.
Вона  –  та,  
                           що  ніколи  дарма  у  житті  не  сумує,
Коли  розпачі  рана  її  окупує  на  мить.

Вона  –  та,  
                           що  уміє  і  може  у  млості  кричати,
Коли  він  у  пещоті  зірве  невгамовний  той  крик,
Їй  не  треба  
                           покої  у  злоті  і  білі  палати  –
Їй  дорожчий  його  задовільно-впокорений  рик.

Вона  –  та,  
                           що  народить  як  треба  дітей  –  хоч  і  десять,
Лиш  би  він  їх  трудом  своїм  відданим  прогодував…
Вона  –  та,  
                           що  квітчає  у  ряст  його  приспані  весни,  
Аби  він  повирішував  тисячі  рідкісних  справ.

Вона  –  та,  
                           що  підніме  йому  до  висот  кундаліні**,
Аби  він  перестрибнув  нараз  двометровий  паркан.
Й  не  закрадеться  в  нього  
                                                                       ні  крапельки  підлої  ліні  –
Він  ділами  наповнить  накреслений  милою  план.

Вона  –  та,  
                           що  узимку  веселі  хори  хороводить,
Й  ніпочому  їм  люті  завії  й-морозна  зима.
Вона  піде  
                           за  ним,  коли  треба,  в  вогонь  і  у  воду,
Коли    іншого  шляху  в  подружньої  пари  нема.  

…Так  і  шествує  
                           в  світі  той  люд  погамований  парами,
Немов  нитка  і  голка,  що  все  надміцне  протика.
Та  чомусь  одне  
                           одного  й  долю  нерідко  ми  сваримо…

Видно,  суть  у  безбожного  люду  гріховна  така.[/color]
[/b]
15.03.2017
_________
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
**Згідно  з  індуїстським  вченням,  латентна  сила,  що  
     покоїться  в  куприку  людини,  звернута  в  спіраль.      [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723670
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 15.03.2017


OlgaSydoruk

Там увидела себя.

Экспромт

Лишь  под  утро  ветер  ночи,  в  монотонности  дождя,
Затихал.Смежались  -  очи...Там  увидела  себя,
И  ромашковое  поле,и  лазурный  василёк.
Средь  ковылевого  моря    -  нежный  аленький  цветок...
Поцелуи  обжигали  моё  тело  без  огня.
Полыхала  в  полумраке  фиолетовым  душа.
Ветер  ночи  приласкался  и  затронул  завиток.
Только  губ  не  прикасался...Только  слов  сказать  не  мог...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723664
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 15.03.2017


ТАИСИЯ

Цвела сирень

Места  –  знакомые  до  боли.
По  этой  тропке  шли  к  реке.
Цвела  сирень,  нас  только  двое,
Весна    -  в  душе,    рука  –  в  руке.

Сверкали  «зайчики»  на  ветке.
Пьянил  цветочный  аромат.
Я  –  босиком,  ты  нёс  баретки.
Меня  смущал  твой  нежный  взгляд.

Ты  мне  дарил  сирени  ветку.
Ты  рисовал  ночной  пейзаж.
Нёс  на  руках,  как  птичку  в  клетку.
Здесь  сохранился  наш  шалаш…

Твой  взгляд    по-прежнему      смущает.
Опять  зовёшь  меня  в  шалаш.
Вино  с  годами  лишь  крепчает.
Как  привлекает  наш  вояж!

15.  03.  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723662
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 15.03.2017


Евгений Познанский

ОКНО ВЕСНЫ

Треплет  ветер  тучки  занавески,
Где  то  там,  в  холодной  вышине.
Теребит  и  двигает  их  резко,
Как  простые  шторы  на  окне.

Кажется,  он  даже  распевает:
«Вот  сейчас  как  дёрну,  разорву!»
И  лучам  дорогу  очищая
Открывает  неба  синеву.

Треплет  ветер  тучки  точно  шторы,
Синего  небесного  окна,
Древнего  и  юного,  в  котором
Показалась  нам  уже  весна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723629
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 15.03.2017


Світлана Моренець

ОДПЛАЧ В МЕНІ, МІЙ БОЖЕ!. .

[i]"Єдиний  Боже!  Все  обсіли  хами.
Веди  мене  шляхетними  шляхами.
І  не  віддай  цим  людям  на  поталу  –
вони  вже  іншу  віру  напитали.
Одплач  в  мені,  одплач  і  одболи,  –
вони  ж  моїми  друзями  були!"[/i]
Ліна    Костенко


Подяка  Небу  –  не  добили    [i]"хами".[/i]
Зцілюсь  я!  І  [i]шляхетними  шляхами[/i]
ітиму,  як  велиш,  а  отже,  Боже,
в  болото  зіштовхнуть  –  ніхто  не  зможе!

Тим  більше,  мстиві  жовчні  "однодумці",
що  не  простили  власну  думку  жінці.
Не  треба  ворогів.  За  різкість  в  слові,
є  друзі,  що    втопить  –  завжди  готові!

Затерпнувши  у  здивуванні  й  горі,
молилась.  А  гуру́,  неначе  хворі,
мов  "дах  зірвало"  з  люті  до  безтями,
все  рили...  (  та  туди  й  звалились!)  яму.

А  жаль,  що  піддалися  гніву  й  блуду.
У  час  біди    –  не  місце  сварам,  бруду.
...Їм  гріх  той  невідмолений  нести.
[i]Одплач  в  мені,[/i]  мій  Боже!..  І  прости...


Друзі,  вельмишановні  читачі!  Через    певні  обставини,  якийсь  час
(надіюсь,  недовгий)  я  не  зможу  заходити  на  сайт.  
До  зустрічі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723626
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 15.03.2017


Петро Кожум'яка (Ян Укович)

Ой на горі свистять раки… (народна пісня)

Українці  в  піснях  завжди  оспівували  і  шанували  своїх  героїв,  їхні  подвиги  і  кепкували  над  їхніми  дивацтвами.
Так  було  за  сивої  давнини,  то  має  бути  і  зараз…
****************************************************

Ой  на  горі  свистять  раки...
Ой  на  горі  свистять  раки...
А  попи  горою  з  кіпами  на  лобі  -
Не  козаки!

Гей,  пан  На*сіров,  гей  —  пан  А*ваков,
«Гей-козаки»!

Попе...  попереду  По*рошенко...
Попе...  попереду  По*рошенко...
Сховав  свої  гроші  у  сліпих  офшорах  
Хорошенько!

Гей  у  Панамі...
Гей  в  Люксембурзі...
Хорошенько!

А  по…  а  позаду  суне  Гройс*ман
А  по…  а  позаду  суне  Гройс*ман
Добре  краде  гроші
Гроші  із  буджету  —  клепто-оп-ман!

Щей  Гонта  -  рева,  
Ще  і  Я*ресько  —  клепто-оп-ман!

Ой  на  горі  свистять  раки
Ой  на  горі  свистять  раки,
Отакі  герої  зараз  в  Україні  -  
Жирні  «ср**ки».

Ой  на  горло  їм  же  «ці»  жмуть…
Ой  на  горло  їм  же  «ці»  жмуть…
А  попід  горою,  посеред  Майдану  -
Їх  коли  ждуть.

Гей  під  горою,  гей,  на  Майдані  -
Їх  коли  ждуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723562
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 14.03.2017


Людмила Пономаренко

Весняно

Весна,  о  Боже!  Знову  ця  пора
Метеликом      майнула  над  привіллям,
Де  котиків    пухнастих    дітвора
Обсіла  густо  верболозу  гілля.

Там,  де  зими  останній  штрих  зітерто,
Вже  тягнеться  до  сонця  первоцвіт,
Крізь  товщу  листя  ніжно  і  відверто
Цілує  небо  й  тішить  білий  світ.

Проснулась  брунька  й  щастям  налилась,
Життям  наповнилась  по  вінця,  по  краї.
Лиш  перша  бджілка  з  вітром  обнялась,
А  вже  гудуть  над  вишнями  рої.

В  теплі  пташа  купається  і  небо,
І  все  живе  пробуджується  знов.
Як  же  душі  пори  цієї  треба,
Мов  подиху,  і  сенсу,  і  обнов.

І  серце  закохалося  в  цей  день
Так  сонячно  й  нестримано-крилато.
І  круговерть    відновлених  натхнень
Дарує  весняний  ковточок  свята.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723543
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 14.03.2017


Володимир Байкалов

Звучание весны

                                                                                                  «Высшие  сферы  звучат  торжественно»
                                                    «Свет  будущего  велик»  (из  ЖЭ)

Торжественность  своих  звучаний    
Нам  посылает  в  помощь  Высь.          
Избавь  народ  наш  от  страданий       
Весна  священная,  проснись!              
                                                                      
Весенних  звуков  вереница                        
Покроет  диссонанс  полей,
И  улетят  чужие  птицы
От  света  солнечных  лучей.  

Заколосится  здесь  пшеница,
Под  нашим  небом  прорастет.                    
На  повзрослевших  детских  лицах
Улыбка  снова  расцветет.

И  души  исцелят  родные,
Вновь  обожженные  войной,
Любовь  с  Надеждой  вековые.
Вернутся,  верою  с  Весной...

03.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723531
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 14.03.2017


Nino27

Прийди…

[b][i][color="#a200ff"]Хочу    тобі    призначити    побачення
Де    березень    з    весною    ходять    в    парі.
Прийди,  а    інше    все    не    має    значення,
Всміхнеться    тоді    сонечко    крізь    хмари.

Ми    вилікуєм    всі    жалі    обіймами
І    ніжністю    душі    весна    торкнеться...
Чекати    вмію,  буду,  то    ж    знайди    мене,
Прийди    на    стукіт    й    поклик    мого    серця.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723524
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 14.03.2017


Кіндрат Корінь

Три роки на крові торгують пани.


Продажні    мєнти    ветеранів    побили
За    те,    що    повстали    за    правду    бійці!?
За  те,    що    торгівлю    панам    перекрили,
Злочинні    закрили    шляхи    й    манівці!

Не    смійте,    сволоти,    кийками    махати!
На    кого    ви    руку    здійняли,  скоти???
На    того,    хто    вийшов    на    герць    з    москалями,
Поки    ви    ховали    в    тилу    животи???

Лиш    нице    створіння    спроможне    на    підлість  –
На    те,    щоб    знущатись    з    Героїв    війни!
Провладним    злодіям    доводити    вірність,
Служить      олігархам    за    крихти    з    казни.

Три    роки    боронить    народ    Україну!
Три    роки    на    крові    торгують    пани!
Громада    смертельну    оплачує    ціну,
А    поряд    жирують    державні    чини!

Затямте,    падл  юки:    так    більше    не    буде!
Війна    для    всієї    Вітчизни    –    ОДНА!
ПОВСТАНУТЬ,    ЗА    ПРАВДУ    ПІДНІМУТЬСЯ    ЛЮДИ
І    НЕНЬКА    НАВІКИ    ВОСКРЕСНЕ    З    БАГНА!!!
Слава    нації!    Смерть    ворогам!    Кіндрат  &  Корінь.    06.02.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723522
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 14.03.2017


Віталій Назарук

ПОПРОШУ У БОГА

Часами  зупинюсь  і  задивлюся…
Кругом  своє,    родинне  -  небо  й  ліс,
Дивлюсь  на  казку  і  в  душі  молюся,
Невже  в  раю  я  народивсь  і  ріс?

Тут  сонце  золоте,  цвіте  калина,
Дуби,  смереки  і  старий  Дніпро.
Земля  моя,  що  зветься  -  Україна,
Край  історичний,  всяко  тут  було.

Не  зраджу,  не  покину  я  ніколи,
Бо  своє  рідне  в  серці  я  ношу.
Щоб  ворога  ми  злого  побороли,
У  Господа  найбільше  я  прошу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723517
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 14.03.2017


Віталій Назарук

ОЧІ ІЗ БЛИСКОМ КРИШТАЛЮ

Очі  із  блиском  кришталю
І  такі  сині,  як  волошки.
Люблю  небесну  синяву,
Я  закохавсь  в  ці  очі  трошки.

Завжди  синіють  небеса,
Коли  немає  хмар  на  небі
І  пам'ять  очі  воскреса,
Які  мені  до  серця  любі.

У    час,  як  вирій  на  крилі,
Весна  вертає  всіх  додому,
Сіяють  очі  в  синяві,
Радію  небу  весняному.

На  землю  небеса  зійдуть
І  з’являться  волошки  сині,
Льони  по  полю  зацвітуть
І  блиск  криштальний  у  росині.

Не  відпущу  я  цих  очей,
Вони  тебе  ріднять  із  небом.
Скільки  недоспаних  ночей
Очі  мені  здавались  медом.


Я  у  полоні  на  життя,
Я  оченята  ці  люблю.
Підвищують  серцебиття
Очі  із  блиском  кришталю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723516
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 14.03.2017


Елена Марс

Поезія - життя земного проза

Не  треба  книг.  Достатньо  кілька  віршів,  
Щоб  серце  зацікавленим  було
Тим  серцем,    що  співаючи,    їх  пише.  
Поезія  -  прозора,    наче  скло.  

У  віршах  -  суть  душі,    її  глибини,  
Що  рвуться  на  поверхню  сторінок!  
Достатньо,    щоб  "побачити"  людину;
Почути  голос  пристрасних  думок.  

Почути  сміх!..    Буває,    що  і  сльози...
Відчути  біль,    неначебто  він  твій!
Поезія  -  життя  земного  проза
Й  шляхи  душі  -  до  світла,    до  надій...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723510
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 14.03.2017


Олександр ПЕЧОРА

ПІСНЯ ЄДНОСТІ

Крізь  серце  столиці  пульсуючим  нервом  
Славутич  до  моря  тече.
А  Ненька-Вітчизна,  торкаючись  неба,  
стоїть  зі  щитом  і  мечем.

О  скільки  за  долю  тут  крові  пролито!
Навали  відбили  усі.
Плекаємо  волю  в  боях  і  молитвах,
нащадки  святої  Русі.

В  гостинному  Києві  –  люд  звідусюди,  
достаток  тут,  злагода  й  мир.
Дніпро  сизокрилий  прослався  між  люди  –  
об’єднує  два  береги.

Тримаймося  ж  разом  в  країні  єдиній,
щоб  мати  добро  і  любов.
Рівняймося,  браття,  на  ймення  Людина!
І  нам  допоможе  Господь.

І  дзвони  скликають  на  прощу,  на  віче.
В  задумі  прабатько-Кобзар.
Хоч  не  відцуралося  сонце  правічне,  
та  котиться  світом  гроза.

Якби  ж  не  міліла  козацька  звитяга  
і  славна  слов’янська  ріка.
Хай  квітне  й  міцніє  вкраїнська  держава  
і  пісня  лунає  гінка!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723502
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 14.03.2017


Олег М.

ВЕСНА

Надворі  вже  весна
Але  поля  стоять  ще  голі
Сірі  дощі  вже  жебонять  в  вікні
Над  річкою  завмерли  три  тополі
Скидають  із  гілок  зимові  сни

Приспів:

Коли  прийде,  весняна  перша  злива
І  змиє  наші  зимові  жалі
В  краях  далеких  ,  залопочуть  крила
А  в  небі  закурличуть  журавлі....
Я  запянію  тим  весняним  хмелем
Зігрію  душу  сонячним  теплом
Проснусь  струмком,  я  зранку  говірливим
І  землю  напою  сердець  добром

Весна  одягне  землю  у  казкові  шати
Проллється  піснею  із  неба  знов  і  знов
А  поруч  будуть  вічно  мандрувати
Кохання  щире  і  палка  любов.....

Приспів

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723452
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 14.03.2017


Елена Марс

Чи вистачить часу

Чи  вистачить  часу...    тебе  долюбити
І  в  віршах  донести  до  тебе  любов?..
Пресичене  серце  коханням  транзитним...
Чи    вистачить    серцю    його    молитов?..

Щоб    більше    не    знати    розлуки    і    суму,
Щоб    більше    не    чути...  цю    тишу  нічну.
Ненавиджу    всі  ці  безрадісні  думи!
Коли    вже    радіти,  нарешті,  почну?..

Чи    вистачить    часу,  щоб    серця  надії
І  всі    побажання  здійснились    вкінець?
Чекати    навчилась  і    вірити    вмію...
За    щастя    своє  я  -  невтомний    борець!..

Та    часу  так    мало!  Все    менше    і    менше
Лишається    весен  -  любити    тебе...
...Коли    моє    серце  співати  завершить  -
В    тобі    вже    не    буде...  ніяких    потреб.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723392
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 14.03.2017


Дідо Миколай

І знов колишня беркутня…

Знову  разом  тітушки  й  корди,
В  нашій  хаті  АТО  –  війна!
Із  броні  визирають  морди,
Бабла  ради  для  них  війна.

Приручила  давно  юд.та,
Під  колодою  блаж    рабам.
Яке  браття..?  Та  тож  звірота,
Вірно  служать  хохли  жид.м.

Не  схиляйся  до  ніг  мерзоти,
Не  принижуй  себе  дарма.
Владу  цінять  шістки  й  сексоти,        
Не  націдиш  води  з  г.вна.  

Співчуття  не  чекай  з  болота,
В  каламутній  воді  зросло.
Бо  ж  амеба…  то  є  істота,
Там  немає  очей…  більмо.

І  Душі  у  них  теж  немає,
Від  Покори  там  суч.й  дух.
Влада  їх  у  петлі  тримає,
З  потойбіччя  є  той  Пастух!

В  бога  мертвих  на  службі  Каїн,
Котить  світом  з  Орди  чума.
Править  світом  один  Хазяїн,
Та  Украйна  йому…  труна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723361
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 14.03.2017


Мандрівник

Колоски у полі

[i]Стинали  нас  мов  колоски  у  полі,
А  ми  все  проростали  крізь  каміння  літ,
За  все  навчились  дякувати  долі  :
За  війни,  геноциди  і  зигзаги  бід...

В  черговий  раз  пішов  кудись  униз
Історії  барометр,  бодай  би  йому  трясця  !
Лиш  на  іконах  сум  століттями  завис,
Бо  люди  вже  давно  розп"яли  своє  щастя...
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723350
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 14.03.2017


Віктор Ох

Хтось за́мки після себе залишає (V)

Кліпи  серії  "Замки  України"  -  Студія  ОХ
         (частина  третя)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IrprFG5mv8o[/youtube]

-----------------------
Ніщо  безслідно  ніби  не  зникає.
Вдається  наслідити  на  віку.
Хтось  за́мки  після  себе  залишає,
а  хтось  залишть  слід  води  в  піску.    
Яким  ти  хочеш  бачить  власний  замок?
Як  виглядатиме    твій  особистий  слід?
Чим      виправдати  наше  існування,
І  перед  ким  нам  слід  тримати  звіт?
Що  вартісніше  –  книга  з  віршуванням
чи  таємниця  древніх  пірамід?..
Чомусь  ми  не  цікавимся  питанням  –
що  залишає  після  себе  квітки  цвіт?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723340
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 14.03.2017


Дідо Миколай

Полісся сірі журавлі

Укупі  з  хмарками  до  хати,
Курличуть  в  клині  журавлі.    
Чого  їм  дома  не  співати,
Принесли  радість  на  крилі.

Вони  ж  тут  виросли  малими,
Пішли  в  далекий  світ  з  гнізда.
Зв'язок  тримає  незборимий,
У  журавлинні  …  болота.

Лежать,  як  в  Бога  на  долоні,
Ковром  Полісся  простеля.
Волині  ягоди  червоні…
То  молоко  для  журавля.

Там  де  Горинь  і  Стир  широкий,
Летять  журавлики  мої.
Льони  ще  стрінуть  синьоокі,
Рілля  пахуча…    і  лани.

Жадоба  випила  прописку,
В  десятки  менший  ареал.
Лишилось  мало  так  прихистку,
Лише  в  Дубровиці  причал.

Курли,  курли,  летять  додому,
Волинню  марять  з  висоти.
Летять,  забулися  про  втому,
Щоб  спити…    чистої  води.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723152
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Радченко

Немає незмінного

І  немає  нічого  незмінного:
Ні  теорій,  ані  аксіом,
Ані  кольору  сходу  кармінного
Чи  комети  з  блискучим  хвостом.
Почуття,  що  здаються  одвічними,
Можуть  раптом  розсипатись  в  прах,
Щоб  опісля  з  раптово-зустрічними
Перекреслить  розпуку  і  страх.
Все  минеться  і  все  перемелиться,
Та  не  зАвжди  чомусь  так  бува,
Бо  образа  туманами  стелиться
І  надію  з  дороги  збива.
І  не  має  нічого  незмінного  —
Через  час  воно  стане  нічим.
Ранок  кольору  темно-кармінного
Буде  ніжним  й  чомусь  мовчазним.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723148
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


@NN@

Душа рядками…

Рядки  тяглись  чумацькими  возами,
Разками  бурштинового  намиста,
Якісь  не  мали  ні  ваги,  ні  змісту,
А,  деякі,  вітрисько  геть  розхристав.

Одні  вплітали    чебреці  і  м’яту,
А  інші  розцвітали  яблунь  квітом,
Просвічували  зорями  між  віттям
І  жебоніли,  мов  струмок  за  містом.

І  ранили  зболіле  бідне  серце,
Мов  полум’ям  лизали  білі  руки,
Народжувались,  як  дитя  у  муках,
І  не  складались  в  голові  до  купи.

Зібрати  б  їх,  згребти  і  підпалити,
Мов  те  пожухле  листопадне  листя.
Та  вітер  душу  все-таки  розхристав
Й  слова  розсипав,  мов  разки  намиста.

Думки  тягнулися    з  душі  рядками...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722674
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Володимир Байкалов

Синий огонь

Синий  огонь  над  поленьями  вился.
Старый  камин,  что  когда-то  мне  снился.
Там  среди  красных  простых  языков
Синее  пламя  мелькало  подков.
Алое  пламя  его  заливало,
Синее  снова  и  снова  сияло.
Долго  смотрел  я  на  эту  борьбу  -
Будто  волшебных  огней  ворожбу.
Будто  бы  жизнь  в  ней  сражалась  сама,
И  не  нужны  ей  земные  слова.

Синий  огонь  тихо  в  сердце  струился.
Старый  мой  Друг,  что  давно  уже  снился...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723138
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


ВАЛЕНТИНАV

В таємнім юності саду

[color="#ff0000"]
[i][b]Я  все  Життя  тебе  кохала,
В  таємнім  юності  саду…
На  зустріч  жадану  чекала,
Ти  вітром  шепотів:  Прийду…

Літа  минали  й  довгі  зими…
А  я  все  в  снах  до  тебе  йшла,
Віршовані  скінчились  рими,
Згубила  слід  котра  весна…

Не  те  щоб  втратила  надію,
Скоріше,  звиклась  до  Життя,
В  Душі  кохала  свою  мрію…
Та  силу  має  забуття…

Ти  підійшов  впритул  до  мене,
Обняв,  у  вічі  зазирнув,
Назвав  так  ввічливо  по  йменні…
Та  погляд  мій…  тебе  забув…    
[/b][/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723131
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Променистий менестрель

Українські мотиви

 

Українські  мотиви  –
Звідки  в  серце  прийшли  ви?
Щоб  воно  запалало
І  в  Любові  запало  –
До  просторів  рівнинних,
Гір  і  скель  соколиних,
До  старого  Славути,
Вже  повік  не  забути;
До  вишневого  цвіту
І  Батьків  заповіту;
Хвиль  смарагдових  моря,
Щастя  жити...  і  горя...

Українські  мотиви  –
Сподівання  і  зриви,
Все  шукання  і  мрії,
Ті  прадавні  події  –
Там,  де  пагорби  скіфські
Й  вільна  Січ  Запорізька  –
Теє  вічне  боріння...
Де  ти  –  Боже  прозріння?

06.11.2006р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723117
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Фея Світла

Я - та*

[i]Ти  просто  не  знав,  що  мене  тобі  долею  наслано...[/i]
Оксана  Забужко
[youtube]https://youtu.be/A5Y7WjjrxN0[/youtube]
[b]
[i][color="#5e0470"]Я  -  та,  що  дав  у  нагороду  Бог
Тобі,  щоб  бути  буднями  і  святом,
Світитись  сонцем  ,  та  –  одна  за  двох
Тримаю  стелю  злагоди  у  хаті.

Я  -  та,  що  усміхаюся  усім,
А  хочеться  від  розпачу  кричати,
Бо  говорити  не  свобідна.  Втім,
Пишу  вірші...  Ну,  як  в  віршах  змовчати?

Я  -  та,  що    діток  народила…  Трьох!
У  мене  є  та  витримка  і  сила,
Щоб  не  зламатись    і  таки  ще  вдвох
Гніздо  родинне  вити...  Є  ще  крила!

Я  -  талісман?  О,  так!  Була  я  та,
Що  стежку  до  звитяг  тобі  стелила...
Чому  ж  тепер  одна,  мов  самота
Собі  торую  шлях.  А  де  вітрила?!

Я  -  та...  я  -  та...  Невже?  Невже,  я  -  та?
Ти  вмієш    гарно  мовити,    красиво...
І  все  ж  надіюся,  що  золота
Любов  зійде  ще...    
                                                               В  Богові  та  сила![/b]
[/i][/color]
09.03.2017


*  Відповідь  на  вірш  О.  Удайка  "HOMO  FEMINIS"  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
Образ  літературної  героїні  є  збірним  образом  багатьох  сучасниць  нашого  сьогодення.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723101
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


палома

ВСЮДИ ТИ

               
Куди  не  гляну  --  всюди:    Ти…  лиш  Ти
І  сніжне  простирадло  –  чистотою…
Дозволила  безглуздо  так  піти,
Здригались  під  словесною  пальбою
Привиддя  --  вже  обвуглені  мости…

Морозить…  ще  й  розчахнена  кватирка,
На  вісточку  –    з  приблудним  горобцем,
Бо  місця  не  знаходжу,  серцю  –    гірко…
Витравлюю  з  душі…  кінець-кінцем,
Хіба  світилась  в  небі  наша  зірка?..

«Спокійно…»  –  врівноважуюсь  сама,
Вдаряючись  у  логіку  відверто…
Чому  так  виє  за  вікном  зима?
Чому  душа  противиться  так  вперто
У  божевільнім:    «  тільки  б  не  сама…»?
Зима…зима…
                                     (26  лютого  2017)
                                   (с)  Валентина  Гуменюк



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723098
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Олена Вишневська

білим спомином недопечалі

[i][b]"
Розплети  мене  всю,  
Мов  червоне  м”яке  покривало.
Крок  за  кроком  іди.  Обірви  у  мені  всі  штрихи."[/b][/i]
                                                                 [b]  [i]    Гостя[/i][/b]




Ти  проший  мене  всю
Білим  спомином  недопечалі.
По  зів`ялій  траві  вітер  гонить  вчорашні  сліди
І  твої,  і  мої,  щоб  сховати  від  світу  найдалі
Несміливу  любов,  що  ятритиме  пам`ять  завжди.

І  допоки  ми  віримо  в  те,  що  себе  обдурили,  
Переправу  змінили  й  в  нікуди  наосліп  втекли,  
Забувай  мене,  чуєш?.../  щоденно...щоночі...щосили.../
Як  і  я  забуваю  в  холодних  обіймах  імли.

Бо  прийде  знову  завтра,  в  якому  нас  більше  немає,  -
Розсміється  /підступно/  в  обличчя  сльотавим  дощем.
Пам`ятай  мене  /зможеш?/  найбільшу  із  втрачених  таєн,  
Ту,  що  вирвала  з  серця  /по  собі/  мільйони  поем....

/04/03/2017/

[i]
З  вдячністю  Наталочці  за  мить  натхнення)[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723090
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Виктория - Р

Безсоння

[b][i][color="#aa00ff"][b][i]З  півнОчі  зім'ята  постіль,
ДивлЮся  у  синій  простір...
Безсоння  відкрила  сезон,
Тікає  від  мене  мій  сон...

Самотня,  далека  зірка-
Чому  на  душі  так  гірко?
Аорту  здушило  в  грудях,
Зневірилась  я  у  людях...

Думки  в  голові  й  цитати,
Сховала  душу  за  ґрати...
Послухаю  нишком  тишу,
А  мо,  щось  для  Вас  напишу...
12  03  2017  р  
Вікторія  Р  
[color="#9900ff"][/color][/i][/b][/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723086
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


наталія калина

Духмяний сад і ніжний голос мами…

Духмяний  сад  і  ніжний  голос  мами…

Жив  хлопчик  там,  де  Замкова  гора!
Дитинства  золота  була  пора…
Весь  світ:  сади  і  пагорби  високі…
Належали  його  душі  глибокій.

Духмяний  сад  і  ніжний  голос  мами…
Він  чує  й  до  тепрер:  «Іди  до  хати!»
Завжди  привітна  і  усміхнена  була,
А  працювала,  мов  мала  бджола.

Тут  батька  гордість  —  сад  великий!
За  ним  лісок  зеленувато-дикий...
Де  зграї  дітлахів  зривали  дику  сливу:
Така  ж  пора  дитинства  чиста  і  щаслива!

Батьківський  дім,  садок,    город…  і  мати…
А  хлопці  так  гасали,  що  під  вечір  ноги-вати!
Дівчат  десь  з  часом  разом  виглядали,
Із  танців  гордовито  проводжали…

Пройшовся  вуличками  тихими  дитинства…
В  бібліотеку  зазирнув  тут,  поруч,  близько!
Все,  як  колись  і  рідне,  і  далеке…
Життя  роки  летять,  немов  лелеки…

Духмяний  сад  і  ніжний  голос  мами…
Горить  свіча,  яку  лишив  у  храмі…

10.  03.  2017  м.  Львів  автор  Наталія  Калиновська  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723052
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Richter

Камiнне серце


Я  хочу  серце  ка́мінне  отримать,
щоб  захистить  себе  від  злого  світу.
Бо  досить  часто  вже  не  можу  стримать,  
всю  злість,  коли  дивлюся  на  еліту.

Якщо  мужі  державні  –  то  найкращі
представники  від  нашого  народу,
чому  ж  його  у  непролазні  хащі
ведуть  вони  під  лозунгом  свободи.

Чому  дотягують  уже  останні  соки
представники  так  званої  еліти
з  народу,  що  човпе  непевним  кроком,
що  ледве  дихає  й  не  в  змозі  вільно  жити.

А  може  тому,  що  на  наші  бідні  шиї
кати  накинули  фінансове  ярмо?
Що  скоро  будем  їсти  лиш  помиї!
Тому,  що  трудимось  й  покірно  мовчимо?

Я  серце  кам‘яне  хотів  би  мати,
щоб  захистить  себе  і  увесь  світ.
Від  ненажер  та  брехунів  пархатих,
від  лицемірів  і  вгодованих  еліт.

08.03.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117030804359  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723047
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Крилата

ДОСИТЬ!

Болем  сльозина  скапує.
Душу  до  крові  драпає
Те,  що  орел  роздвоєний
Кров  точить  з  нашихз  воїнів.

І  вже  не  дні,  не  місяці,  
Роки  –  бинтами,  ранами.
В  небо  птахами  –  тисячі.
Сотні  –  в  добі    з  кайданами.

Хустки    чорніють    траурні.
Землі  гробами  давляться.
Владці  –  в  промови      бравурні,
В  ігри  смертельні    бавляться.

Досить!  Терпець  обірваний.
Сльози  у  жмут  зав’язані.
В  голосі  –  крик  надірваний.
Діять  ми  -  зобов’язані!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723033
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Світла

Читаймо нашого Шевченка…

                                                   Я  стала  дійсно  українкою,  коли  вдумливо  прочитала  твори  
                                             великого  Тараса  Шевченка.  Тож  думаю,  що  читати  Шевченкове                                                                      слово    нам  усім  необхідно,  як  дихати.
                                           
                                 
                               Уривок  із  поезії  Т.Шевченка  "Розрита  могила"

                                                                                       ...Ой  Богдане!
                                                                                 Нерозумний    сину!
                                                                                 Подивись  тепер  на  Матір,
                                                                                 На  свою    Вкраїну...
                                                                                 Степи    мої    запродані
                                                                                 Жидові,    німоті,
                                                                                 Сини    мої    на    чужині,
                                                                                 На    чужій    роботі.
                                                                                 Дніпро,  брат  мій,    висихає,
                                                                                 Мене    покидає,
                                                                                 І    могили    мої    милі
                                                                                 Москаль    розриває...
                                                                                 А    тим  часом  перевертні
                                                                                 Нехай  підростають
                                                                                 Та  поможуть  москалеві
                                                                                 Господарювати
                                                                                 Та  з  матері  полатану
                                                                                   Сорочку    знімати.
                                                                                   Помагайте,  недолюдки,
                                                                                   Матір  катувати...
                                                               Т.Шевченко.  Розрита  могила.-  К.:  Наукова  думка,  1989,т.1.
                                                     
                                                                 ***************************
                                                         Чому  ж,  браття,  не  чуємо
                                 Могутнього  гласу?..
                                 Сам  Господь  до  нас  озвався
                                 Голосом  Тараса.
                                                           Мали  землю,  мали  волю  -  
                                                           Розуму  не  мали:
                                                           Поміж  себе  українці
                                                           Все    ворогували...
                                 Довіряли  дуже  "брату",
                                 "Під  крило"    просились,
                                 Доки  у  "тюрмі  народів"
                                 На  дні    опинились...
                                                           Ще  й  голосно  вихваляли
                                                           Московську    в'язницю...
                                                           А  що  ж  своя,  вільна  хата?  -  
                                                           Нічим    похвалиться.
                                 Що,  на  наших    чорноземах
                                 Нам    мало  турботи?  -  
                                 Треба  їхать  за  кордони  -  
                                 Шукати  роботи?
                                                           Підросли  вже  й    "перевертні"  -  
                                                           Інших    народили
                                                           І  свободу  українську
                                                           Кров'ю  окропили.
                                 Це  ж  як  треба,  українці,
                                 Себе  зневажати,
                                 Щоб  у  власній    у  господі
                                 Та  й  ладу  не  дати?
                                                             Щоб    просити  милостиню
                                                             По  цілому    світу?
                                                             Щоб    з  торбами    батрачили
                                                             Українські    діти?
                             Одне  горе  -  москаль-ворог,
                             А  інше  -  самі  ми:
                             Все  надіємось  на  когось,
                             Лукаві  й  ліниві.
                                                                 Тож    читаймо,  дослухаймось
                                                                 Могутнього  гласу:
                                                                 Сам  Господь  до  нас  говорить
                                                                 Голосом  Тараса.
                                                                                       Світлана  Імашева
                                                                 

                                                     
                                                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723012
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Ірин Ка

Нова

Ну  ось  і  вільна  від  твоїх  спокус,
З  плечей  спадають  ніби  брили.
Не  витримали  землетрус
Мої  рівнини,  гори,  схили.

І  розколовся  цільний  материк
На  рівнозначні  дві  частини.
Між  нами  море,  чайок  крик,
Мов  плач  осиротілої  дитини.

А  й  справді  вічного  нема
І  навіть  сонцю  якось  не  світити,
Та  саме  ця  пронизлива  пітьма
Спроможна  нову  зірку  народити...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722989
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Надія Башинська

ВІДПУСКАЙМО СЛОВА, ОТІ СЛОВА-СТРІЛИ…

Дякую  прекрасній  поетесі  Валентині  Ланевич,  яка  своїм  віршем  "  Моя  ти,  матінко,  
моя  ти,  ненечко  Вкраїно"  надихнула  мене  на  написання  даного  твору.

Нарікати  не  слід...  Треба  Бога  просити.
І  мовчати  не  варто,  треба  вслух  говорити.
Де  мені  відшукати  оті  слова-стріли?
Щоб  летіли...  летіли...  летіли...

Перша  хай  полетить...  де  боронять  країну.
І  дістанеться  там  чоловікові  й  сину.
Нехай  друга  впаде  там,  де  гучно  гуляють.
Третя  вцілить  нехай  туди,  де  проклинають.

Перша  хай  захистить,  друга  —  совість  розбудить.
Третя  мудрості  вчить,  добру  думку  голубить.
І  зміцнієм  тоді,  і  прибавиться  сили!
Скажем:  "  Стріли-слова  прямо  в  ціль  долетіли..."

Нарікати  не  слід...  Треба  Бога  просити.
І  мовчати  не  варто,  треба  вслух  говорити.
Відпускаймо  слова,  оті  слова-стріли!
Щоб  летіли...  летіли...  летіли...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722982
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Дідо Миколай

Чорні Клобуки Постирья Волині

Вже  тищу  літ,  як  на  Стирі,
Знайшли  притулок  батирі.
Лишили  пам'ять  на  віки,
В  відвазі  Чорні  Клобуки.
Казав  дідусь  Мирін,  мій  дід,
Лишили  в  генах  й  наших  слід.
Поклали  голови  життям,
Князю  служили  й  їх  синам.  
Як  потім  половці  з  орди…
В  нас  розчинились  назавжди.    
Напевно,  я  один  із  них,
Цього  ж  не  вичитаєш  з  книг.
Лишилось  десь  воно…  в  імлі,
Нам  правду  ж  пишуть…  москалі.

Ми  не  боялися  нікого…
До  Коліївщини  задовго.  
Волинь  згадайте…  там...  УПА,  
З  нас  починалася  доба.
Тож  гайдамаччина  й  донині,
Живе  в  лісах  і  подолинні.

Віддам  їм  шану  землякам,
Волині  славним  воякам.
Лишили  пам'ять  на  віки,  
З  Постирья  Чорні  Клобуки.

Від  них  несемо  ми  тягар…
В  корчах  народжений  бунтар.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722952
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Олена Жежук

Букет тюльпанів

В  букеті  тюльпанів  мені  дарував  ти  весну,  
Яка  із  бутонів,  мов  сонце,  мені  усміхалась.
У  жовтих  тюльпанах  колишеться  ніжність  зі  сну,
В  червоних  –  та  ніжність  в  моїх  поцілунках  буяла.

Ах,  як  мені  личить  вбрання  із  квіткових  обнов!
Квіткові    парфуми…  мене  надихає  їх  свіжість.
В  червоних  тюльпанах  твоя  пломеніє  любов.
Їй  в  жовтих  пелюстках  моя  усміхається  ніжність.

Горнуся,  тулюся  в  пелюстки  –  а  ті  багряніють,
Й  луною  озвалось    вітання  моєї    весни:
«Ці  квіти  прекрасні,  та  поряд  з  тобою  тьмяніють,
Вони  лиш  найменша  частинка  твоєї  краси…»
                                                                                                                               
 08.03.17р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722913
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 11.03.2017


Виктория - Р

Радію я теплій весні!

[b][i][color="#d500ff"]Берізки  вдягнули  перуки,
На  вітах  сережки  рясні.
До  сонця  підставила  руки,
Радію  я  теплій  весні!

Всміхаюсь,  та  мрію  щомиті-
Співаю  душевні  пісні...
Он  вишні  стоять  в  оксамиті,
І  любо  так  стало  мені.

Надвечір  спочину  я  трішки,
На  березі  сяду  сама...
Трава  лоскотатиме  ніжки
М'якенька,  мов  та  бахрома...
11  03  2017  р  
Вікторія  Р  [/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722900
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 11.03.2017


Східний

Не мовчати

       

Я  вже  не  німий,  тому  хочу  сказати,
Про  світло,  про  поле  і  небо,  і  волю.
Нас  вчили,  тихенько  сидіти,  мовчати.
Не  думать  про  Бога,  тим  паче  про  долю.
Нас  вчили,  любити  міфічні  країни,
Де  слів  так  багато,  а  справи  –  брехливі.
З  нас  хтіли,  щоб  ми  виростали  рослини,
А  воля  і  світло  не  є  так  важливі.
Нас  вчили,  любити  криваві  режими,
Там  щастя,  казали,  раї  там  небесні.
Лише  пережити  лишилося  зими,
Не  Бог,  а  вожді  лиш  бувають  воскреслі.
Забули  одне,  що  в  нас  гени  не  рабські.
Сини  ми,  Вкраїни,  козацького  роду,
І  крила  до  волі  у  нас  велетенські,
Майдани  ростуть  в  боротьбі  за  свободу.
Нас  вчили  брехати,  про  правду  мовчати,
Та  досить  тиранів  нових  і  забутих.
Я  слово  тримаю  і  буду  казати:
- Знесемо  ярмо  олігархів  надутих.
Я  вже  не  німий,  тай  не  був  ним  ніколи,
Тож  правду,  лиш  правду  учімось  казати.
За  неї  в  бою  гинуть  наші  соколи.
Мовчати  не  будем,  
Україна  
В  нас  –
 Мати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722847
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 11.03.2017


Східний

Зброя поета

               

Я  візьму  свою  зброю  –  перо  і  чорнила,
Ще  паперу  листок  і  почну  з  них  стріляти.
Тихо  крила  розправлю,  а  може  вітрила,
Хай  підхопить  їх  вітер,  не  можу  –  мовчати.

Розлетяться  ці  кулі  у  сторони  світу,
І  направо,  й  наліво,    донизу  і  вгору.
Мов  ракети,  злетять  на  нову,  на  орбіту,
Понесуть  промінь  правди,  без  тіні  докору.

Я  візьму  свою  зброю  і  стану  до  бою,
Побудую  з  віршів  барикади  словесні.
Вдарю  громом  і  вітром,  умию  росою,
Хай  читають  земні,  і  осудять  небесні.

Бо  поети,  як  зброя  важка  і  гримуча,  -
Літаки,  кулемети,  гармати  і  танки.
Наша  мова,  як  дим,  і  легка  і  ядуча,
Це  і  смерть,  і  обласкані  променем  ранки.

Я  візьму  свою  зброю,  із  серця  дістану,
Аби  людям  роздати  штики  і  багнети.
І  брехні  оголю  загниваючу  рану,
І  направлю  у  бій  невмирущі  куплети.

Ось  тримаю  в  руках  це  перо,  і  чорнила,
І  паперу  листок,  і  почав  вже  стріляти.
Тихо  крила  розправив,  а  може  вітрила,
Хай  підхопить  їх  вітер,  не  можу  –  мовчати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722830
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 11.03.2017


Ніна Незламна

Подарунок / проза/

Багато  снігу  навівало  під  Новорічну  ніч….
За  вікном  ,аж  завивало,просився  вітер  в  димохід.  Краса  сипала  із  неба    сріблясто  іскрила,  ніс  вітер  хмари,летіли  немов  на  крилах.
Ледь    добралась  бабця  в  хату,  йти  було  не  сила.
В  руках  дрова,  у  хустині  ,  напевно  в  пуховій,  тільки  ніс  тирчить  і    вся  вона  в  снігу,  як  в  казці  зимовій..  Геть  закрила  скоро  двері,  ліз  сніг  у  хату,  обтрушує,  хустину  й  куртку  волохату.
-О  прийшла!  Де  ж  була  люба  ,  ти  так  довгенько?  Підкидай  ,    швидше  дрова,щоб  було  тепленько.  Бо  замерз  я  зовсім,пічка  майже  загасла,та  й  давай  снідати  буду  ,чай    та  до  нього  масла.  Кусочок  поклади  на  хліб,  бачу  зовсім  я  вже  зблід,-  каже  дід.
Тріщать  дрова  у  пічці,  затишно  в  хатині.  Гладить  ніжно  плече  бабці,усміхався  немов  дитині.
-О  !Тож  це  сьогодні  Новий  рік,  а  я  зовсім  забувся.  Будемо  вдвох  святкувати,  діти  далеченько,  хіба  прийдуть  посівати,то  буде  завтра  та  й  посидимо  гарненько.
Бабця  дерунів  натерла,сидить  зажурилася,  ті,  аж  тріщать  на  пательні,
-  Ой  ,  -  вже  спохватилася.
-  Що  ,  не  чуєш  ,  вже  горять,чи  ти  може    заснула,    бо  бачу  рукою    бороду  підіпхнула…
-  Та,  ні  зажурилася,  одна  курочка  залишилася,  бідна,  сидить  сама  в  сараї,  думаю,  нудьгу  має.  Це  добре,що  ми  удвох,а  вона  бідна  одна.
-  Ну,  -  вже  трохи  сердито  дід.
-  Чого  ти,  мусив    я  зарубати  дві.  Бо  не  могли  обидві  на  сідала  сідати,тож    бідненькі  упали  на  лапи.  Що  думаєш    це    забаганки  мої?  Чи  не  було,  що  робити  мені?
-Не  журися,  донька  хвалилася  в  них  є  три  півника    молодих,обіцяла  нам  подарувати    одного  із  них.
-Ти  готуй  усе,  як  слід!  Треба  ж  буде    пригостити  чимось    особливим,  щоб  був  гарний  Новий  рік.  Смачним  та  веселим.
Вкладалися    пізненько  спати,  хто  там  буде  чекати  …Бо  ж  зовсім  стали    старі  ,  що  їм,  той  Новий  рік…  Поруч  з  дідом  лежав  кіт,  як  завжди  ховав  носа    в  простирадло  і  поводився  зухвало  .Все  товкав  лапами  діда  у  бік,  щоб  ,як  пан,  спокійно,розкішно  спати  зміг.
Бабця    Богу  помолилась,  в  другій  кімнаті,  постіль  розстелила.  Вже  давно  ось,  так  ведеться,  кожен  у  своїй  кімнаті,  як  не  спиться  ,то  читає,чи    в(  телика)  заглядає.
Вже  на  ранок  розцвітало…..
-  За  вікном  ,аж  засіяло…  Але  ж  трасця,  пізно,-  каже  дід  до  бабці.
-  Це  просто  нестерпно  ,така  довга,  довга  ніч.  Хоч  гаряча  іще  піч,та  лежати  не  можливо,аж  болять  боки.  Хоч  би  швидше  літо,тоді  б  вже  качки  напевно  спати  б  не  давали  та  і  гусочки,ще  дрімають  у  сараї,чекають  на  свято.  Засмажимо    в  печі    на  Різдво  ,  святкувати  будемо,  бо  ж  півника  кажуть    не  можна  рубати,бо  це  півня  рік,  великий  буде  гріх….
Довго  сидів  ,  молився  дід,  вже  до  вікна  поглянув,
-Ой  гарна  ж  зима  в  цьому  році,ти  подивись  ,як  блищить  сніг,а  он  там  синичка  заглядає.
-От,  турок,-  себе  дід  картає  ,пішов  у  комору,відрізав  кусок  сала  і  поніс  до  двору.
Бабця  теж,не  барилась,швиденько,одяглась,вмилась,заглядала  у  вікно,усміхалась,тішилась,що  гарно.
Заходить  дід  з  надвору,
-Ой  яка  ж  там  краса!Добре  засніжило,  я  трохи  відкидав,позамітав  і  вже  трішечки  пристав,  снідати  будемо  мабуть.
Всілися  за  стіл,  сніданок  парує  ,коли  дід  раптом  чує,хтось  до  хати  добирався  й  на  веранді  вітався.
-Ой,прийшли,-  раділа  бабця.
-З  Новим  роком!З  Новим  щастям!-  каже  донька    і  велику  сумку  відкриває,а  звідти  півень  виглядає.  Гребінець  немов  кучері,а  сережки,як  грона  калинові.  Той,як  поглянув,  закричав,немов  його  хтось  різав  .В  різні  боки  головою  вертів,а  очі  бігали  сердито  поміж  їх  усіх.  Так  бідний  злякався!
Усміхнулась  бабця,
-От  добре,що  принесли,  курці  буде  щастя,не  буде  в  самоті.  Гарно  несеться  ,зарізати  шкода  та,ще  й  така  рідкісна  порода.
Дід  витягнув  півня,  взяв  його  на  руки,  а  той  не  сподівався,головою  крутить,  став  роздивлятися,
-Ой  ,який  гарненький,молоденький  та  й    кольором,як  наречена  в  платті,майже  весь  біленький,а  хвіст,    який  пишненький!
Тішилися  баба  з  дідом,  що  гарні  були  гості,  всі  прийшли  ,навіть  правнуки  були.  На  півня  дивилися  ,  немов    лицар  він  ,  задер  голову  до  гори  і  звисока  подивлявся  на  всіх.
-  Занеси  його  в  сарай,-  каже  баба.  -  Ото  буде  курка  рада!
Онуки  дивляться  на  старих,  які  ж  вони    півню  раді  і    заклопотані  такі.  Біля  нього,весело  гомонять  ,  кожен  хоче  його  у    обійми  взяти  та  ніжно  погладити.  Дід  з  бабкою  оглядаються,  а  онуки    здивовано  дивляться  на  них  і  тихенько  сміються,озираються.  
-  Досить,  неси  вже  його,  за  стіл  сідати  будемо,  -  клопоталася  бабуся.
Швидко  час  пробіг  ,  весело  поспілкувалися,  доволі  наговорилися.
             Вирячилося  сонечко,привітно  поглядає  і  надворі  ,  як  у  казці  все    чарівним  виглядає.  Дерева,  переливаються  всі  сріблясті,  немов  кришталь  по  них,сніжинки  блискають  на  сонці.  Дід  із  бабцею  гостей  проводжають,клопочуться,  онукам  гостинців  придбали,  а  ті  раді,    вже  «Пока»  кричали.
       Надворі  вже  сутінки,морозець  на  ніч  сильніше,  йдуть  бабця  із  дідом  подивитися  на  півня.  Він  же,як  почав  кричати,  мабуть  подумав,  що    хтось  хотів  його  хапати.  Курка  довго  не  дивилась,  стала  йому  допомагати,  галасливо  кричати  -  кудкудакати.
Обійнялися  старенькі,усміхнулися  любенько  та  й  пішли  до  хати  ніченьку  стрічати.
Гарний  день  був  дуже  для  них,  притомилися    від  спілкування  та  й  гарненько  спали  до  самого  рання.
Чують  вранці  ,  співає    півень  молоденький,  -  дід  не  змовчав,  усміхаючись  каже,
-А  голосок  ,який  гарненький!  Дзвінкий,такий  ,як  у  тебе  був  у  молоді  роки.  Пам*ятаєш  ,як  заводила  пісні  ти  ?  Одна  була  така,  на  все  село!Завжди  всіх  переспівувала  голосисто.  Я  тебе  за  те  й  полюбив,  а  ще  за  твої  смарагдові  очі  .Пригадай!  Я    ж  про  це  шепотів  тобі  майже  щоночі.
Та  мовчала  довгенько,а  потім  усміхнулася  миленько,
-(Згадала  бабка,як  дівкою  була),так  і  ти,які  були…..
 А  тепер,мовчи  вже  старий  ,мовчи!
День  пройшов,  як  завжди  ,  тихо  і  спокійно.  На  подвір*ї  гелготали  гуси  мелодійно  ,а  песик  був  невеличкий  з  буди    лише  ніс    показав,  знову  заховався,мабуть  холод  діставав.  Півник  з  куркою  надвір    не  виходили  з  сараю,чи  то    сніг  на  заваді,  чи  то  холодом  проймало.  Заглядали  у  віконце  баба  з  дідом,  світло  включене  цілий  день,  щоб  привикав  півник,  щоб  веселіше    і  частіше  співав  пісень.  Дід  навіть  гребінчик  змастив  жиром,  бо  ж  похолодає  ,  ще  дужче  вечором.  А  раптом  півень  захоче    на  двір,  як  приморозить,  казав,не  простить  собі,  буде  мати  гріх..
Вже  на  третій  день  старий,    надвір  винести  півника  вирішив.  Тож    потепліло,  гарно  сонечко  світило,  мабуть  градусів  мінус  три,  більше  не  було,  вийдуть  кури  погуляти,  пощастило.  Так  собі  нічого,  в  руки  дався  півень,чи  то  злякався  ,чи    в  чому  справа  не  розібрався.  Як  дід  відпустив,  крилами  радо  махав  і  голосно  заспівав.
Ну  ,а  курка,як  господиня,  сама  по  сходах  вийшла,стояла,  боком  позирала,  напевно  півня  до  стариків  приревнувала.  Гордо  ходила  туди  й  назад,туди  й  назад,  показувала  свою  територію  і  сірий  зимовий  сад.  Паркан  височенький  ,більше  ніж    два  метра  та  й  куди  тікати,  поряд  покинута  хата  ,  ще  й  через  дорогу  теж  якась  розвалюха.  Так  ,  що  там  кращого  поїсти    нічого  не  знайде    і  поряд  у  сусідки  курей  немає.  
             Вже  діло  йшло  до  вечора,  дід  в  магазин  за  хлібом  подався  швидко,  а  бабця    діду  носки  в*язала    поки  видко.  Тільки  вийшов  він  із  хати,  чує  стара,  як  півень  зо  три  рази  голос  подав,    про  себе  знати  дав.  О  подумала,напевно,  не  може  загнати  дід  півня  на  сідало,  дороги,    ще  не  запам*ятав  та    й    знову  стало  тихо.  Через  пів  години,  дід  прийшов,  топчеться  у  дверях,
-От,  я  мабуть  стара  тетеря!
-Чуєш  люба,  десь  немає  нашого  молодика,  напевно  десь  заховався,  заморока  ось,  така.  Вже  зовсім  стемніло,  нічого    не  бачу,    ліхтарика  мені  дай-но,  бо  скоро  заплачу.
В  бабці  серце  йокнуло,  клопоталася,
-Що  знову  курочка  сама  зосталася?!
-  Ото  така  біда,такий  подарунок  та  й,  ще  в  рік  півня.  Погана  прикмета,  пошукати  треба.
З  ліхтарем  скрізь,  де  можна  було  світили,шукали,  біля  сараю  весь  сніг  обтрусили.  Та  все  марно  ,  зморені  зайшли  до  хати,  та  й  не  захотіли    навіть  вечеряти.  Бабця  тихо  шепотіла,чай  пропонувала,  дід  сидів  себе  картав,
-От  це  я,  роззява!
-  Який  там  чай!Та  ти  мене  краще,  не  зачіпай!
 Ніч  була,як  на  вахті,тільки  й  чути  ліжка  скрипи  та  від  позіхання  звуки.  Вже,аж  під  ранок,як  півні  співали,  таки  трохи  задрімали.  Бабця  привикла  рано  вставати,  ледь  посіріло    стала  клопотатись,на  кухні  справами  займатись.  А  дід  сопів  гарненько  ,а  часом  ,щось  белькотів  під  ніс  тихенько.
Надворі  добрий  морозець,от  подумала  бабця,  напевно  півню  капець!  Де  в  такий  холод    вижити  та  й  де  його  шукати?!
Присідала,на  коліна  ставала,  вже  й  гукала,  »Тю-тю-тю»,  накричалась  досхочу.  Та  все  було  марно,  бабці  дуже  сумно…
 До  покинутої  хати  вже  лізла,а  не  йшла,  в  думках  вертілось,ах  ти  ж  бісова  душа.  А  снігу  ж  накидало  в  цьому  році,як  ніколи,майже  по  пояс,аж  руки  в  бабці  похололи.    А  він  же  був  зверху  ,аж  льодом  покрився,напевно  від  сонечка  так  просльозився.  А  зверху  знову  притрусило,ледь  пересувалася,зовсім  безсило.  Йшла  попід  край  другого  сусіда,  що  межував,  чує  чийсь  голос,  її    хтось  гукав.    
-Та  ось  десь  півник  пропав,такий  біленький,хвостик    пишненький,  де-не-де  пір*їнки  ледь  сірі,  а  крильця,  то  зовсім  білі,білі..  Дочка  принесла,  подарила,  ось  це,  на  Новий  рік,а  він  взяв,  пустун,    кудись  утік.  Тепер  курочка  зосталася  одна,  її  теж  шкода..Отака  біда!
-сумно  старенька  розповідала,  сама  ледь  не  плакала.
Молоденька  сусідка    здвинула  плечима  і  головою  кивнула  ,  що  не  бачила  й  не  чула,  вже  ховалася  за  дверима,усміхалася.
Прийшла  додому  бабця  знесилена.  запихалася,поки  з  того  снігу  вибралася.  Голову  схилила  ,  на  діда    поглядала,  каже,
-Все  я  облазила,скрізь  шукала,ніде  немає  .вже  його  й    гукала.
 Якби  ,щось  вкрало,то  б  якесь  пір*ячко  літало.
Дід  саме    убрався  ,теж  туди  само  швиденько  шукати  подався.  Не  пройшло  і  три  хвилини,  вже  гукав,
-Ходи-но    сюди,розшукав!  Допоможи  загнати,  знайшов  його  біля  покинутої  хати.  Він    ходив,  роздивлявся  навкруги,  вертів  головою,тож  давай  швиденько,  іди  зі  мною.
Стали  баба  з  дідом  півника  ганяти,а  він  ошаленний,  як  почав  скакати,  то  злетить  на  паркан,то  все  геть  тікає,а  то  немов  птах  в  повітря  злітає.
-Ну  давай,-  гукає  дід  
-Не  скачи!  -    кричить  баба  вслід.
А  півень    розправив  крила  та  з  сараю  ,  аж  на  хату,  лапами  ,  як  на  параді  марширує,  сміливо  по  даху    мандрує.  Дід  бере  довгого  патика  ,  до  півня  кричить,
-Ах    ти  с*ка  така,як  же  тебе  зловить?!  Ну,  злітай    же,  трасця,  тобі  ж  буде  краще.  Бісова  душа  твоя,  зовсім  заморився  я.
Бабця  біга  кругом  хати,  давай  руками  махати,  щоб  часом  не  полетів,  а  він  дивився    знову  на  обісця  сусідів.  Паркан  не  високий  близько,тож  скакнути  буде  низько.  Дід  вже  лізе  по  драбині,крекче,от  лиха  година,думає  про  себе,оце  ось  так  треба,гарний  подарунок,от  півень  п*скудник.
Бабця  бачить  дід  заліз  на  дах,а  там  то  снігу  багато,  аж  страх  іі  взяв,  давай  кричати  та    до  діда  руками  махати.
-Ой  дивися,  не  підковзнися,  близько  не  махай  до  нього,бо  знову  десь  полетить,що  потім  будемо  робить?
Півень  оглянув  дах  з  одної  сторони,  розправив  крила  летіти,бабка  голову  задрала,  не  втрималась  на  ногах  ,  впала,  на  снігу  лежала.
-Пожалій  вже  нас  старих,-  ледь  промовляє,  переводить  подих.
Він  раптово,  схилив  голову  донизу  і  кудись  дививсь.  Враз  злетів  на  самий  коник  на  даху  хати  і  став    там    голосно  співати.
Дід  по  даху,  який  під  снігом,  немов  по  величній  горі  прямо  повзе,баба  до  нього    по  драбині  лізе.  Серце  у  старої  ледь  не  вискочить,  нервів  не  хватає  вже  кричить,
-Ой,лишенько  дивись  не  впади,хоч  би  не  було  нам  біди!
 І  вже  до  півня  стала  сваритись,дивилася  під  ноги,щоб  самій  з  драбини  не  звалитись.
Чи  почув  ,чи  може  ,що,  півень  нарешті  злетів  та  й  знову  скакав  ,  всівсь  на  паркані  ,  все  навкруги  оглядав.  Поки  старі  на  низ  позлазили  ,  зовсім  не  мали  сили,бідкалися,  що  півника  не  зловили.
Гордовито  зіскочив    півень  на  обісця,  не  тікав,  роздивлявся,вже  нікого  не  боявся,тільки  лапи  закидав,  гонористо  по  подвір*ї    крокував.  У  куточку,біля  хвіртки,  дід    ледве  не    впав,  схватив    за  лапи  міцненько  тримав  ,з  усмішкою,    головою  покачав.
-Ох!  Ну  і  подарунок,  цей  день  будемо  пам*ятати,  гарненький,  спритний  когутик,  будемо  шанувати.
Рада  бабця,  немов  шило,  де  і  взялася  тая  сила,з  ножицями  прибігла,  півнику    підстригла    крила.
Старенька  ніжно  поглядала  на  півника,  гладила  голівку  і  примовляла,
-Вже  не  будеш  ти  літати,  купимо    тобі,  ще  курочок  сім  до  твоєї  хати.  Щоб  не  шукав,  по  чужих  обісцях  собі  коханок  ,а    нам  співав    веселих  пісень  кожен  ранок….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722804
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 11.03.2017


Надія Карплюк-Залєсова

ХОЧУ СПИТАТИ…

У  влади  і  жуліків  різних  мастей
Спитася  хочу  :  В  чім  сутність  смертей  ?
Щодень  -  вам  прибуток  приносить  гібрид,
Винищує  націю  зрадник  і  жид  !

У  вашої  совісті  -  інагурації,
Впритул  з  геноцидом  -  нищення  нації...
Може  наш  "війт"  відповість  матерям  :
Скільки  життів  в  шоколаду  сто  грам...

А  може,  щось  видасть  останній  барига:
В  чім  сутність  війни  -  де  суцільна  інтрига  ?
Загрались,  панове,  вже  час  зупинитись,
Над  власним  народом  змилосердитись...

Стане  останньою  краплею  мить...
Під  вами  земля  -  вже  не  дише,-  горить  !
Бійся  народу,  який  вже  не  чує,
Бійся  народу,  що  в  світі  гарує...

Шайка  бандитів  і  купка  злодюг.
На  шиї  народу  вже  рветься  ланцюг  ...
Шайка  бандюг  невідомого  роду,
А  час  -таки  прИйде...  Бійся  народу  !

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722732
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 10.03.2017


Нора2

Шли танки по полям, моей судьбе

Шли  танки  по  полям,  моей  судьбе,  
на  травы,  не  успевшие  засохнуть,
на  раны,  незажившие  в  борьбе,  
на  распри,  не  сумевшие  заглохнуть.  

Шло  горе…  и  надрывом  сердце  жгло  
в  надеждах  наших,  веруя  в  святое.  
И  крови,  сколько  крови  утекло,  -  
земля  смешала  с  утренней  росою.  

Шли  годы,  и  в  родных  моих  степях  
вновь  соловьи  весною  зазвучали.  
И  фразы,  что  рассыпались  в  словах,  
которые  вчера  пообещали…  

Где,  правда?!  Как  же  нам  её  понять?!  
И  завтра  детям  в  книгах  что  напишут?  
Ну,  сколько  можно  пламя  разжигать!  
Когда  же  нашу  боль  поймут,  услышат…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722704
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 10.03.2017


Леся Утриско

Чуєш, мамо, шепоче вітер?

Чуєш,  мамо,  шепоче  вітер?
Поцілунком  торкає  заграви,  
Знову  весни  буяють  квітом,  
Знов  садам  промовляю-  Браво!

Бачиш?  Тихо  лягають  роси,  
Заціловані  буйні  трави,
Світ  відлунює  стоголоссям,
Переправи,  гучні  переправи.

Знов  згадалися  твої  весни,
Цвіт  духмяний,  садок,  подвір'я,  
Знову  хочу  в  тобі  воскрести,  
Загубитись  в  твоїх  повір'ях.

Знов  відчути  уста  шовкові,  
Що  торкали  мою  голівку,
Всі  слова  і  терпкі  й  медові,  
Де  душа,  наче  тиха  бджілка.  

Чорнобривці  зійшли  снігами,  
Цвіт  шовковий  вже  сивий,  сивий:
Я  у  небо  вдивляюсь,  мамо,
Там  твій  сокіл  біляво-  сизий.  

Зажеврів  у  душі  світанок,
Де  відлунюють  твої  кроки,
Я  до  неба  несу  тихий  ранок,
В  нім  твої  перелистую  роки.

Знову  весни  буяють  квітом,  
Знов  садам  промовляю-  Браво!
Чуєш,  мамо,  шепоче  вітер,  
Поцілунком  торкає  заграви.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722682
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 10.03.2017


Ната-лі

Xрест

Я  на  собі  поставила  вже  хрест  -
Великий  жирний,  без  туги  і  жалю.
Його  для  мене  викував  Гефест  –
Такий  міцний  повік  не  розламаєш.

Я  берегла,  леліяла  той  хрест,
Немов    із  найчистішого  кришталю.
Сама  себе  загнала  під  той  прес
Й  тиски  щораз    тугіше  затискаю.

Та  раптом  –  голос,  наче  грім  з  небес.
Зневіра    -  гріх.  Чи  ти  цього  не  знаєш?
Заради  вас  помер  він  і  воскрес,
Для  вас  він  відчинив  ворота  раю.

Хотіла  відповісти  щось  в  протест
Та  наче  щось  всередині  зламалось.
З  тих  пір  несу  лиш  Богом  даний  хрест,
А  іншим  в  мене  місця  не  зосталось.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722684
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 10.03.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Тарасове Слово

Ой,  Тарасе,  батьку  рідний,
Кобзарю  Великий!
Знову  течуть  в  Україні
Кривавії  ріки.

Вражий  москаль  зазіхає
Та  й  на  наші  землі,
І  стріляє  й  убиває
У  містах  і  селах.

Як  же  його  зупинити,
Порадь  хоч  ти,  тату,
Доки  він  буде  душити
Нашу  волю  клятий,

Називатись  "братом  старшим",
Керувать  як  жити?
І  подумати  нам  страшно,
Що  може  вчинити.

А  Твоє  правдиве  Слово
Його  ще  лякає,
Українські  книги  знову
Він  забороняє.

Та  живе  воно  й  лунає
На  весь  світ,  Тарасе,
Кривду  й  зло  перемагає.
Україну  нашу,

Наче  матінку  рідненьку
Шанує,  боронить,
У  любові  зізнається
Твоє,  батьку  Слово.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722621
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 10.03.2017


Lana P.

МОЄ СЕЛО

Моє  село  —  відкрите  і  просторе.
Там  озеро  хлюпочеться  прозоре
Під  небом  голубим,  немов  під  дахом.
Мрійливо  пролітаю  вільним  птахом
Над  полем  урожайним,  пишним  гаєм,
Де  промінь  сонечка  за  небокраєм
Теплом  на  землю  падає  в  надії,
Запалює  життя  тутешнє,  дії.
Моє  село  —  душі  шматочок  світлий.
Там  стиль  життя  —  спокійний  і  привітний,
Сади  добра  і  кольорові  квіти,  
Минулих  спогадів  розкішні  віти.
До  болю  рідні  всі  його  куточки,
Як  ніжні  оксамитові  листочки.
Воно  тримає  небо  і  свободу.
Тут  суть  мого  життя  і  родоводу.      24/03/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722598
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 10.03.2017


Ольга Калина

Все чекає.

Любе,  любе  сонце  
Світить  у  віконце,  
Зранку  заглядає,  
В  змарнілі  долонці  
Холод  наганяє.  
Вийде  подивитись,  
Досить  вже  журитись.  
Стане  на  порозі,  
Тай  буде  дивитись:  
Чи  йде  у  дорозі,  
А  летить,  чи  полем;  
Зболена  цим  горем,  
Ждати  вже  не  в  змозі.  
Звідки  ж  то  чекати  
І  хто  може  знати,  
Як  розбита  болем,  
Посивіла  мати,  
Ходить  на  дорогу  
Сина  виглядати.  
Та  немає  сина  -  
Не  іде  додому..  
Життя  молодому  
Війна  покосила.  
Тільки  мати  сива,  
Ходить  по  дорозі    
І  чекає  досі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722587
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 10.03.2017


Східний

Як я довго до тебе ішов



Як  я  довго  до  тебе  ішов,
Крізь  вітри  й  снігові  заметілі.
Крижаніла  в  дорозі  аж  кров,
І  підошви  затерлись  об  милі.

У  сніжинку  вдивлявся,  мов  в  ніч,
І  шукав  отой  образ,  як  свічку.
І  межу  перейшов  потойбіч,
По  місточку  з  кришталю,  за  річку.

Ось  я  в  полі,  окрилений  птах,
Піднімаю  кохання  на  крилах.
Твій  цілунок  багріє  в  устах,
Ти,  як  квітка,  кохана  і  мила.

Поцілую  тебе,  обніму
І  до  танцю  покличу  кохання.
Пережив  не  одну  вже  зиму
Із  веснянкою  в  танці  до  рання.

Як  я  довго  до  тебе  ішов,
Крізь  часи  й  снігові  заметілі.
Крижаніла  в  дорозі  аж  кров,
І  підошви  затерлись  об  милі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722569
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 10.03.2017


Східний

Тарасове слово

       

Тарасове  слово  так  близьке  мені
По  духу,  по  крові,  по  волі.
Воно,  мов  зерно,  що  в  стерні  проросло,
Скріпило  у  жмут  людські  долі.

Тарасове  слово  –  це  спогад  і  грім,
Це  зірка  яскрава  у  небі,
Світило  небесне,  а  чи  херувим,
Це  з  сліз  України  –  молебень.

Тарасове  слово  сильніше  за  сталь,
 Горнило  і  кузня  поетів.
Воно,  як  вода  і,  як  чистий  кришталь
Підштовхує  край  мій  до  злетів.

Тарасове  слово  з  дощами  жило,
З  грозою  і  вітром  літало.
Приходило  в  місто,  у  кожне  село
І  квіткою  там  розцвітало.

Тарасове  слово  і  нині  живе
У  серці  моєї  країни.
Тарасове  слово  мені  дороге,
Як  світло  і  дух  України.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722558
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 10.03.2017


Надія Карплюк-Залєсова

КОЖНА БУКВА ТВОЯ…

Кожна  буква  твоя  -  то  сльози,
Кожне  слово  твоє  -  вінець
Вже  століття  в  надриві  до  неба:
Тож  борися,-  бо  прийде  кінець  !

Кожна  фраза  твоя  -  непохитна
І  міцнішою  є  за  граніт
Всі  пророцтва  астрологів  плачуть
Над  хотивістю  сивих  століть

Вічний  заклик  до  правди,  свободи,
І  любов  -  вічно  трепетна  в  нім...
До  землі  поклонились  народи.
Лиш  твій  власний  не  чує  тих  слів

Наші  діти  -  один  поза  другим  
В  синє  небо,  до  тебе  ідуть...
Чи  дурман,  а  чи  кара  небесна
Відкриває  для  ворга  путь  

Не  навчилися  єдності,  батьку  ,
За  це  плата  така  дорога...
Не  мости  поміж  нами,  а  кладка,
І  любов  на  ній  -  надто  хитка

Що  не  буква  твоя  -  то  в  Бозі  ,
Що  не  слово  -  то  правда  свята,-
Знов  кобзар  десь  ридає  на  кобзі,
І  недолею  ранить  сльоза  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722553
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 10.03.2017


Елена Марс

Уйду по-английски

Уйти  по-английски,  ни  с  кем  не  прощаясь,
И  спрятаться  где-то  в  далёкой  глуши,
Чтоб  жить  по-другому,  не  так,  как  мечталось,
И  быть  незаметной  в  зелёной  тиши.

Утрами  встречаться  с  молочным  туманом
И  в  нём  растворяясь,  гулять  по  росе.
Всё  то,  что  кому-то  казалось  бы  странным,
Мне  будет  казаться  привычным  совсем.

Гармония  в  сердце  -  такая  отрада!
Мне  б  только  её  наконец  приобресть.
В  ладу  быть  с  собой,  а  другого  не  надо,
Ведь  чудо  бывает,  оно  таки  есть.

И  я  приближаюсь  к  нему  поминутно,
А  может  быть  это  не  чудо  совсем?
Мне  так  надоел  этот  мир  неуютный!
Сбежать  бы  от  всех  этих  глупых  проблем!

Уйду  по-английски,  ни  с  кем  не  прощаясь,
И  спрячусь  в  далёкой  зелёной  глуши.
И  там,  за  ошибки  былые  покаясь,
Найду  в  себе  силы  по-новому  жить.  

28  августа  2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722546
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 10.03.2017


Виктория - Р

Солодкі мрії

[b][i][color="#4400ff"]
Веснянок  хочу,  сонця,  відпочинку,
Помріяти  бодай  одну  хвилинку.
В  крилатих  мріях  заблукати  враз,
В  дитинстві  опинитись  водночас.

Дивитись  в  річку,  наче  у  люстерко,
Як  в  небі  -  кольорова  знов  веселка,
Як  пташечка  співає  в  верболозі,
Як  кіт  розлігся  на  вузькій  дорозі.

А  потім  перевести  погляд  в  сад  -  
На  справжній  яблуневий  снігопад,
Як  вітерець  з  суцвіттям  білосніжним
Кружляє  в  танці  дивовижно  ніжно.

Солодкі  мрії  пахнуть  нагідками,
А  я  -  мала,  біжу  напроти  мами...
Яке  то  диво!  Лиш  прикрила  очі,
І  навіть  відкривати  їх  не  хочу...
04  03  2017  р  
Вікторія  Р[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722532
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 09.03.2017


ТАИСИЯ

Берёзовая роща

С  утра  пораньше  слышу  птичьи  трели.
Для  пробуждения  –  холодная  вода.
Держу  в  руках  тяжёлые  гантели.
От  зимней  спячки  не  осталось  и  следа.

Такой  режим  пришёлся  мне  по  нраву.
Весной  художник  должен  многое  успеть.
Семьёй  на  рощу  совершить  облаву.
Пора  в  рисунках  и  стихах  её  воспеть.

И  радость  встречи  вызывает  слёзы.
Берёзовая  роща  славится  вовек.
Между  собою  шепчутся  берёзы:
Замешан  в  этом  деле  добрый  человек.

09.03.  2017.

Рисунок  автора.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722530
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 09.03.2017


Віталій Назарук

ВЕСНА В ЛУЦЬКУ

Де  замкові  мури  і  церковні  дзвони,
Де  берізки  плачуть  навесні.
Де  медунки  пахнуть,  проліски  в  поклоні,
Де  птахи  у  парку  голосні…

Приспів:
У  повітрі  весна,  чути  щебет  пташиний,
Синя  вись  виглядає,  як  полинуть  клини.
Принесе  скоро  пісню  перший  клин  журавлиний,
Луцьк  весняний  проснеться  від  пісень  з  далини.

Висохла  бруківка,  розцвіли  балкони,
Йде  весна  красуня,  як  колись,
Лесин  парк  у  Луцьку  Стиру  б’є  поклони,
Оксамитом  трави  узялись.
Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722446
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 09.03.2017


Віталій Назарук

АЛІЛУЯ

Вишита  колоссям  і  калиною,  
Вигойдана  співом  солов’я,  
Звешся  веселково  —  Україною  —  
Земле  зачарована  моя.
                                             Олександр  БОГАЧУК.

Пестяться    об  берег    тихо  хвилі,
Сонно  щось  бурмоче  очерет.
Хмари  зупинилися  безсилі,
Одягли  малиновий    корсет.

Сонечко  сідає  пурпурово
Час  міняє  вечоровий  лет,
Туманець  клубочиться  медово,
Наче  дим  летить  від  сигарет.

І  клини  так  радісно  у  вечір,
Вишивають  весну  в  небесах.
І  лунає    музика  лелеча,
На    червоно  -  сонних    парусах.

Нова  казка  стелиться  у  вербах,
Вилізли  із  мулу  карасі…
Перші  роси  видно  по  дорогах,
Вечір  засинає  у  красі…

Сивачі  лягають  над  долиною,
Йде  до  сну  натомлена  земля,
Хмари  ще  висять  над  Україною,
Алілуя*людям    промовля…

                                                         *Алілуя  –  тут,  як  воля

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722445
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 09.03.2017


Richter

Я колисковою всі біди відведу*

Я  запалю  зорю  тобі  в  догоду,
вгамую  хуртовину-сніговію.
Багаття  розведу,  розтоплю  льоду,
від  холоду  теплом  своїм  зігрію.

Ми  сядем  близько,  позабувши  тугу,
я  обійму  тебе  без  зайвих  слів.
Ярмо  твоїх  печалей  і  недугів
собі  б  на  шию,  міг  якби,  одів!

Тихенько  нахилюсь  над  твоїм  ліжком,
любуючись  на  вроду  молоду.
Щоб  не  сполохать  чарівну  усмішку,
я  колисковою  всі  біди  відведу.

Полинемо  ми  в  думах  поміж  зорі,
морози  не  страшать  нас  і  зима.
Й  повіриш,  що  нема  у  Світі  горя,
на  всій  Землі  печалі  вже  нема!

08.03.2017

[i]*  Спроба  перекладу  чи  за  мотивами  твору  Расула  Гамзатова  „Я  звезду  засвечу  тебе  в  угоду“.[/i]

Расул  Гамзатов

Я  звезду  засвечу  тебе  в  угоду,
Уйму  холодный  ветер  и  пургу,
Очаг  нагрею  к  твоему  приходу,
От  холода  тебя  оберегу.

Мы  сядем,  мы  придвинемся  друг  к  другу,
Остерегаясь  всяких  громких  слов,
Ярмо  твоих  печалей  и  недугов
Себе  на  шею  я  надеть  готов.

Я  тихо  встану  над  твоей  постелью,
Чтоб  не  мешать  тебе,  прикрою  свет,
Твоею  стану  песней  колыбельной,
Заклятьем  ото  всех  невзгод  и  бед.
И  ты  поверишь:  на  земле  метельной
Ни  зла  людского,  ни  печали  нет.


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117030805547  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722442
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 09.03.2017


Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)

Свiтло й темрява – долі одвiчнi сплетiння

Загортаю  тобі  оберемочок  свiтла,
А  ти  десь  у  долонях  борониш  мене.
Непримiтнi  в  iсторii  ми  у  всесвiтнiй,
Та,  мине  ця  вiйна,  ніби  морок,  мине!

Свiтло  й  темрява  –  долі  одвiчнi  сплетiння,  
Ти  –  мiй  фронт,  я  –  надiйний  жіночий  твiй  тил,
Ти  –  моє  нерозгадане  сонцетворiння,
Я  –  можливо,  твiй  ангел...  без  нiмба  і  крил.

Ми  з  тобою  –  незгасна  й  неспинена  сила!
Непорушнi,  з  одвічною  вiрой  в  життя!
Не  спіткає  пiтьма  нас  з  тобою  стокрила,
Лиш  з'єднає  навіки  в  стрiмке  майбуття!

В  нас  сьогоднi  є  трiшечки  божого  свiтла,
Й  наших  кращих,  неспiваних  досi,  пiсень,
Є  –  зима,  ну  а  значить  –  настане  i  лiто!
Й  темна  нiч...  а  це  значить  –  настане  i  день!  

Тетяна  Прозорова

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722432
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 09.03.2017


Ірин Ка

Вислизає

Щось  вислизає...
Не  женися,  відпусти
і  охопило  полум'я  
старанно  зведені  мости.

Гасити?  А  навіщо...
Та  й  немає  чим,
сльозяться  очі  
не  від  болю...  винен  дим.

Пішак  у  жертву,
гру  щоб  загострить...
Слизьке  не  втримати,
сухе  від  іскри  вщент  згорить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722429
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 09.03.2017


Віктор Ох

Замки України (V)

Кліпи  серії  "Замки  України"  -  Студія  ОХ
   (частина  друга)
[youtube]https://youtu.be/RTEkOc8mp50[/youtube]
---------------------------------

Десь  в  пам’яті  танцює  на  балу
і  бенкетує  не  одне  сторіччя  
колишня  слава.  Маєм  чималу
підбірку  доказів  про    блиск  середньовіччя.
Щось  залишилось  навіть  дотепер:
в  оздобі  пишній  меблі,  двері,  зали,
ажурні  флюгери  і  над  порталом  герб,
мости  підйомні,  сходи  і  підвали,
бійниці,  парапети  і  зубці,  
рови  з  водою,  вежі,  товсті  стіни,
Стоять  на  чатах  привиди  бійців…
Тепер  охороняють  лиш  руїни…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722408
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 09.03.2017


Ольга Калина

Я пам'ятаю, моя мамо

Я  пам'ятаю,  моя  мамо,
Голубка  сивая  моя,
Як  за  святковий  стіл  -  так  славно,
Збиралась  дружно  вся  сім'я.

І  за  вікном  цвіла  калина,
Хрущі  літали  уночі,
А  за  столом  -  уся  родина,
Що  їли  з  медом  калачі.  

Був  син,  сиділи  там  і  дочки,  
Невістка  з  дітьми  і  зяті.
Дзвінкі  і  ніжні  голосочки
Пісень  співали  навесні.

Все  метушилася  по  хаті  -
Годила  дочкам  і  зятям,
Потім  вкладала  внуків  спати  -
Була  ти  рада  всім  гостям.  

Та  відцвіли  бузкові  квіти,
І  промайнули  ті  літа..
Тебе  нема,  не  всі  і  діти..
Життя  у  осінь  поверта..    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722396
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 09.03.2017


Ніна-Марія

ВЕСНА І ЖІНКА

[youtube]https://youtu.be/tv8ByijmmLg[/youtube]

[img]http://img1.postila.ru/storage/9312000/9289254/55bb53ee68c1f21ce76239e1e403da07.gif[/img]

[color="#122b08"][b]ВЕСНА  і  ЖІНКА  так  схожі  між  собою.
Несуть  обидві  чарівну  ту  красу.
П'янити  може  вона  до  божевілля.
Не  знає  втоми,  не  відає  часу.

Яка  красива  в  коханні  жінка!
Обличчя  сяє,  як  сонце  весняне.
В  природі  див  прекрасніших  не  має
Коли  вона  материнство  пізнає.


ВЕСНА  і  ЖІНКА  обидві  неповторні,
Такі  жадані...  завжди  загадкові...
Як  вічне  святості  тої  пізнання,
Купаються  хай  в  Божому  покрові![/b]
[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722341
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 08.03.2017


Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)

Планета Жіночність.

Жіночність...так  щиро,  і  все  ж  –  загадково...
Віконце  у  Всесвіт,  і  не  осягне́ш...
Є  в  Жінці  у  кожній  чарівність  казкова,
Є  бурі  й  торнадо,  і  ніжність  без  меж!

Закутає  темряву  у  сонцесвіти,
Водно́час  потрапиш  в  солодкий  полон!
Це  в  неї  –  з  дитинства  закоханий  вітер,
Це  нею  так  мріє  родинний  вогонь!

І  хмари  розвіє  твої,  і  тривоги
Легесеньким  дотиком  вуст  до  плеча,
Спокусниця  та  ще,  та  все-таки  –  з  Богом,
Найперша  Його  заповітна  свіча!

В  долонях  її  –  невідомі  джерела.
Неска́зані,  чисті,  святі  і  легкі,
Із  них  напуває  й  волошку,  і  лева,
Це  –  звично,  це  –  просто,  адже  ми  –  жінки!

ЇЇ  віднайдеш  по  своїй,  особливій,
Із  тисячі-тисяч  яскравих  прикмет.
І  кожна  –  кудесниця,  й  в  кожній  звабливо
Дрімає  в  якійсь  таїні  ...міномет!

Приваблива,  трепетна,  в  шалі  бузковій
Палка    й  нездоланна  її  таїна!
Жіночність...так  щиро,  і  все  ж  –  загадково...
Планета  Жіночність...  у  Світі  –  одна!


ВЕСНИ  ВАМ  У  СЕРЦІ,ДІВЧАТКА!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722313
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 08.03.2017


Олекса Удайко

HOMO FEMINIS

                                                     [i][b]
   Латинь...  Мова  релігії    і  науки.  Недарма    ж  Карл  Ліней
   запровадив  цю  мову  в  класифікацію  всього  живого  на
   Землі.  Вчений  найдосконаліше  творіння  природи  і  найвище  
   із  примат  ("сосунків")  нарік  як  Homo  sapiens,  що  означає  –  
   Людина  мудра.  Гострі  уми  якось,  жартома,      радянських  
   людей  називали  [b]Homo  soveticus[/b].  В  розвиток  традиції  
   "жартівників",  я  європейців  іменував  Homo  civilicus,  північ-
   ного  сусіда  –  [b]Homo  debilicus  [/b](тут  переклад  зайвий),  а  
   жіноцтво  наше,  вже  цілком  серйозно,  –  [b]Homo  femins[/b],  
   як  різновид  [b]Хомо[/b],  який,  за  Вайнінгером,  маєсвої  риси...  
   На    відміну  від  нас,  хоч  і  мудрих,  але...  "неотесаних".            [/b][/i]
       [youtube]https://youtu.be/VbvvmkYAdvE  [/youtube]

[i][b][color="#5e0470"]Ти  –  та,  
яку  нам  дав  Всевишній  Бог,
хоч  і  створив,  відомо,  для  Адама…
В  тобі  –
ключі  від  святості…  від  двох
                   чудес  Едема  й  золота  Пріама.  

Ти  –  та,  
котрою  усміхнеться  день,
як  та  майне  раз  променем  крізь  ночі…
В  тобі  –  
скрипковий  ключ  для  од,  пісень.
Твої  слова  –  
                   бальзам  душі  –  пророчі.

Ти  –  та,  
в  котрій  є  символи  життя:
в  твоєму  лоні  –  цілі  покоління…
В  тобі  
є  необорна  ярість  та,
               яка  леліє  лист,  стебло  й  коріння.

Ти  –  та...  
Як  талісман  для  перемог,
де  не  буває  відступів,  поразок…
Устами  жінки  промовляє  Бог.
В  тобі  –  
                   і  сон,  і  яв,  узяті  разом.

Та  ти &