Ганна Верес: Вибране

MERSEDES

Ти приходиш у сни…

Ллється  пісня  дзвінка  солов'їна  із  нашого  саду,
Прохолодна  ріка  зустрічає  з  тобою  нас  радо.
І  ліси  і  луги,  кольори  на  яскраве  змінили,
Ти  приходиш  у  сни  найдорожчий,  коханий  і  милий.

Забери,  забери  мої  сльози  і  гірке  страждання,
Поверни,  поверни  теплу  радість  і  ніжне  кохання.
Ми  пройдемось  удвох  один  -  одного  взявши  за  руки
І  щасливий  наш  крок,  бо  немає  більш  в  серці  розлуки.

Світить  сонце  для  нас  посміхається  радо  із  неба
І  волошковий  вальс  лине  з  поля  для  мене  і  тебе.
Закружляє  обох  вітерець  кучерявий  у  парі,
А  у  небі  блакить  і  над  нами  яскраві  стожари...

Забери,  забери  мої  сльози  і  гірке  страждання,
Поверни,  поверни  теплу  радість  і  ніжне  кохання.
Ми  пройдемось  удвох  один  -  одного  взявши  за  руки
І  щасливий  наш  крок,  бо  немає  більш  в  серці  розлуки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746412
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.08.2017


MERSEDES

Акорди ночі…

Десь  там  у  небі  зоряні  дощі,
Ллють  сріблом  ясним  на  земні  простори.
Туман  крадеться  тихо  у  ночі,
Чомусь  сумні  стоять  високі  гори.

Озвався  десь  веселий  цвіркунець,
Прозора  річка  у  танок  пустилась.
Прокинувся  від  шуму  горобець,
В  самотності  калина  зажурилась.

Схилився  сонях  низько  до  землі,
Ховає  личко  від  пташок  цікавих.
Принишкли  не  співають  солов'ї,
У  ніч  ввірвався  вітер  кучерявий.

І  на  побачення  в  своїм  човні,
Мов  наречений  Місяць  випливає.
Цілунки  посилає  він  зорі
Й  шепоче  ніжно,  що  її  кохає...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746408
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.08.2017


Микола Карпець))

Ти така в цьому світі одна

[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/872710384.jpg[/img]
[b]«Ти  така  в  цьому  світі  одна»[/b]
[color="#1a00ff"][b][i]
Ти  така  в  цьому  світі  одна
Сонце  взимку,  у  грудні  весна
Від  світання  і  до  темноти
У  думках  моїх  ти,  тільки  ти

Ти  така,  ніби  сонце,  зоря
Дотик  хвилі  у  теплих  морях
Шовк  відмитого  морем  піску
Вітерець  на  ланах,  колоску

Коли  бачу,  то  сходжу  з  ума
Переповнена  щастя  сума
Почуттями  наповнений  я
Найніжніша,  кохана  моя...
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*15.08.17*  ID:  №746406
[/i][/b][/color]
[url="http://mykola.at.ua/publ/lirika_kokhannja/ti_taka_v_comu_sviti_odna/2-1-0-120"]©  Сайт  авторської  поезії  М.В.Карпець[/url]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746406
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.08.2017


Любов Іванова

ЛІСОВА ПРИГОДА (гумореска)

Йшла  я  з  міста  через  ліс
В  кошику  гладущик.
А  Микола,  лисий  біс
Запросив  під  кущик…
*
З  лісу  він  дрівця  возив
Хмиз,  пеньки  сельчанам,
Ось,  коня  притормозив
Та  на  мене  глянув.
*
Вмить  лягла    мені  під  бік
Сорочина  біла.
Він  з  годину  жарив-пік  
Я  аж  вщент  упріла..
*
Не  чекали  ми  біди,
Час  же  був  блаженний!
Винуватий  кінь  гнідий
Ржав,  як  навіжений!
*
На  оцей  конячий  грик
Позбігались    люди.
Серед  них  якийсь  мужик
Бив  Миколу  в  груди.
*
Той  мужик  остобісів!
Бив  мене  по    с**аці.
Я  ж  то  зовсім  без  трусів
...Вони  на  гілляці!
*
То  ж  супруг  мій  –лісоруб!!!
(А  ми  -    зовсім  голі!!)
Завалив  кремезний  дуб
На  окіст  Миколі!
*
Якби  знав  мій  чоловік
Що  поміг  добряче!
І  Микола  вглиб  припік,
Дістав,  де    гаряче!!
*
Далі  дивлюсь  Миколай,
Виглядає  блідо!!
Перебили,  хоч  волай,
Всеньке  все  лібідо!!
*
Коля  стогне,  бо  болить
Я  -  від  насолоди!
Реготали  всі  в  цю  мить
Побіля  підводи!
*
А  тепер  гуде  село
Хоч  ховайся,  нене!!!
Ще  такого  не  було
Як  в  Миколи    й  в  мене...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746251
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Володимир Верста

Калліопа

Моя  принцесо,  слів  моїх  богине.
Володарко  граційної  краси.
Тобою  марю  і  до  тебе  лину,
Міняючи  епохи  та  часи.

Незримо  в  бій,  затоптану  долину.
Мене  з  собою  вітром  пронеси
Дорогою,  крізь  простір  часоплину.
Всі  спогади  примарно  воскреси.

Даруй  знання  забутих  вже  імперій.
Та  покажи  у  відблиску  меча
Ті  сокровення  схованих  містерій.

Що  тліють  як  остання  ця  свіча,
Згоряє  словом  сіро  на  папері,
І  осідає  на  моїх  плечах.

Калліо́па  —  в  давньогрецькій  міфології  найстарша  серед  дев'яти  муз;  первісно  богиня  співів,  згодом  покровителька  епічної  поезії  й  науки.

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  15.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746250
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Віталій Назарук

МІЙ ЛІС

Дитинство  й  ліс  –  єдине  ціле…
Тут  з  маленьку  збирав  гриби.
Зелене  листя  –  облетіле,
Берізки  ніжні  і  дуби.

Суниці  зібрані  у  червні,
Квасок  зривали  на  салат.
І  корінці  казково-дивні,
Ліс  нас  кормив,  він  був  магнат.

Коли  тумани  опадали,
Сивіли  в  мокроті  рови.
Ми  йшли  у  ліс  гриби  збирали,
Допоки  пасли  корови.

Грабовий  ліс  зове  додому,
Шипшина  й  глодові  кущі.
Я  лісу  кланяюсь  святому,
Що  часто  змінює  плащі.

І  дивина,  зове  він  часто,
Моя  частинка  в  ньому  є.
Його  дари  –  моє  причастя,
Бо  дух  його  в  мені  живе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746238
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Миколай Волиняк

Доборолась Україна


Гине  мова  солов'їна…
Де-не-де  довкола.
Доборолась  Україна,
Наче  липка  гола.

Мами  сплакались  матусі,
Виплакали  очі.
Хали  -  воші,  як  в  кожусі,
Вже  немає  мочі.

В  Раді  виплодки  миршаві,
Вгодовані  ситі.
Дзяблоносі  і  картаві,
Як  свині  в  кориті.

Невсипущі,  всюдисущі,  
Як  гієни  вночі.
Розтягли  все  загребущі,
Сущі  “дітки  божі”.

Вже  не  чутно  соловейка,
Крєпко  спить  співочий.
Змовкла  в  лузі  зозуленька,
У  покровах  ночі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746220
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Валерій

Вітер віє



Вітер  віє,  вітер  з  поля  віє,
Вільний  вітер  у  лице  моє.
І  несе  він  щастя  і  надію,
І  на  серці  радісно  стає.
Щастя,  бо  безмежний  світ  зі  мною,
І  надія,  бо  ще  довго  жити.
Радісно,  бо  кожною  порою
Я  не  можу  світ  цей  розлюбити.
Світ  прекрасний,  незбагненний,  дивний:
Вітер,  трави,  ріки  і  поля,
Край  гірський  чи  степ    безкрайній,  рівний,
Все  це  –  Божий  дар,  моя  земля.
Вітер  віє,  вільний  вітер  віє.
Квітни  садом,  милий  краю  мій!
Сонце  щастя  хай  тебе  зігріє.
Я  навіки,  Україно,  твій.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746207
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Валерій

Хвилини блаженства


Хвилини  блаженства,
Хвилини  єднання  зі  світом
Відчув  я  сьогодні
З  природою  на  самоті.
Я  вечір  цей  тихий,
Що  тільки  буває  лиш  літом,
На  довго  залишу
На  згадку  в  своєму  житті.
Стояли  дерева,
Мов  скелі,  були  нерухомі.
Як  в  дзеркалі  чистім
Було  у  воді  відбиття.
Дрімали  хмаринки,
Мов  ті  піддалися  утомі…
І  час  зупинився,
І  світ  весь  –  було  відчуття.
І  запахи  линули,
Чув  я  легку  прохолоду.
І  сірий  туман
Обгортав  молодий  очерет.
І  качечка  з  криком
Сідала    сміливо  на    воду.
І  дим  підіймався,
Де  поруч  –  рибацький  намет.
Хвилини  блаженства.
Хвилини  єднання  зі  світом.
Хотілось  мовчати,
Хотілось  кричати  й  співать.
А  пам’ять  про  вечір,
Що  тільки  буває  лиш  літом,
Я  буду  у  серці  своєму
Завжди  зберігать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746206
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Світла (Імашева Світлана)

В тот день, когда мы повстречались…

                                                                                                 ************
                                                 Осенний  день,  когда  мы  повстречались...
                                                 Шел  первый  снег,  струящийся  едва.
                                                 Глаза  в  глаза  -  смотрели  и  молчали,  
                                                 Пока  нашлись  пропавшие  слова.

                                                 Ты  осторожно  взял  меня  за  руку,
                                                 Губами  прикоснувшись  к  ней  слегка,  -  
                                                 И  плыл  бульвар,  и  угасали  звуки,
                                                 И  между  нами  -  странная  волна...

                                                 Читал  стихи:  там  было  про  девченку,
                                                 Про  сердце-птицу,  первую  любовь...
                                                 И  голос  твой,  прерывистый,  незвонкий,
                                                 Порой  погаснув,  возрождался  вновь.

                                                 Ушедший  день,  когда  мы  повстречались...
                                                 Слепые  чувства  губы  наши  жгли,
                                                 И  светлая  иллюзия  печали
                                                 Сменилась  на  иллюзию  любви.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746203
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Дніпрянка

Дніпро благає

                 
Уранці  прийшла  я  на  берег  Дніпра
Ковтнути  снаги  і  серпневої  мрії.
Та  дух  убиває  задуха  їдка:
У  цвілі  зеленій  Славута  вже  мліє.
І  чується  шепіт  у  плескоті  хвиль,  
Що  ними  скорботний  зализує  рани:
-  Допоки  терпіти  нестримний  цей  біль?
Коли  вже  скінчаться  знущання  тиранів?
Бо  тромби  з  бетону  вгнуздали  мій  плин,
Псує  рідну  кров  смертоносна  отрута.
Вода  -  не  вода.  Наче  справжній  полин.
А  я  -  не  титан.  Це  мені  не  забути.
Чи  я  не  трудився  весь  доблесний  вік,
Не  раз  смерті  в  очі  хоробро  дивився?
Чому  ж  байдикую  який  уже  рік,
Недбальцям,  як  ворогу,сліпо  скорився?
Дай,  Боже,  мені  хоч  краплиночку  сил!
Бо  ран  у  стражденній  душі  не  злічити.
Для  себе  ніколи  добра  не  просив,
Хотів  би  людей  жить  по-людськи  навчити.
Я  глянула  скрушно  на  води  Дніпра,
Немов  навесні  напилась  безнадії.
Враз  чую,як  серце  моє  завмира
Й,  кліпнувши  очима,  ураз  постаріло.
Проте  заволала,  тамуючи  біль,
Аж  вуха  заклало  змарнілій  окрузі:
-  Славуто,  хай  віра  поможе  тобі!
Ще  є  в  тебе  істинно  людяні  друзі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745810
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Ліна Ланська

ВБЕРУСЬ У СІРЕ



Вберусь  у  сіре,  -  наймодніше  збіжжя
Прикрашу  не  рожево-голубим,  -
Червоним,  полум"яним!  -  для  заміжжя
Із  настроєм,  -  втомилась  від  журби.

Вогненний  вихор  заплету  у  коси,
І  бісики  у  погляді  втоплю.
Чого  іще  душа  сьогодні  просить?
Себе  любити?  Звісно,  що  люблю!

Як  не  себе,  кого  ж  мені,  сердешній,
Морозивом  у  спеку  пригостить?
Обсипались  і  вишні,  і  черешні,  -
В  уламках  вежі,  Господи  прости!

Дощить?  Дощить!..  від  сміху  без  угаву.
Кришталь  розбився,  на  підборах  пил.
Та  якось  віднайду  собі  забаву,
Взуття  ж  бо  зшите  на  один  копил.

У  Попелюшки  знову  роздоріжжя:
Знущання,  кпини,  сукня  із  образ:
"Сім  раз  відміряй",    ще  сім  раз?!..  відріжу
Один  разочок,  тільки  один  раз!

Скляні,  на  щастя!..  розбиваю  капці,
У  них  незручно  танцювать  канкан.
Червоні  шпильки,  матері  їх  трясця!
Шокують  схиму...  voila!..  charmant.

Послухала,  поплакала  та  й  годі,
Бо  налякаю  Музу  і  любов.
Якщо  борги  не  сплачувати  вроді,
Вони  відвернуться,  або...або!

Вберусь  у  сіре!

14.08.17






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746017
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 15.08.2017


MERSEDES

Пробач мені моя любове…

Пробач  мені  моя  любове,
Що  я  кохання  не  зберіг.
Воно  було  таке  казкове,
А  у  душі  вже  падав  сніг.

Пробач  мені,  що  не  дослухав,
Що  не  повірив  у  ті  дні.
У  серце  стукала  розлука,
Неначе  у  гіркому  сні...

І  лиш  коли  минули  роки,
Я  зрозумів  що  наробив.
Був  світ  в  житті  такий  широкий,
Тебе  любове  в  нім  згубив.

То  близько,  а  то  так  далеко,
Я  був  з  тобою  не  завжди.
Кохання  бережуть  лелеки,
Моє  ж  пронесли  поїзди...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746192
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


MERSEDES

Єдиний вальс…

Один  єдиний  раз,  ми  танцювали  в  клубі,
Ти  запросив  на  вальс,  тремтіло  тіло  й  губи.
Коли  моя  рука  лягла  на  дужі  плечі,
Кружляв  легенько  вальс  і  усміхався  вечір.

Мелодія  несла  думками  нас  у  мрії
Подарував  той  вальс  любов  свою  й  надії.
І  я  в  той  час  була  закохана  й  щаслива,
А  серце  билось  так,  що  починалась  злива.

Та  то  були  думки,  мелодія  спинилась...
Ті  пам'ятні  рядки  в  думках  моїх  з'явились.
У  небі  мережів  прозорий  знов  серпанок,
Так  холодно  мені,  в  вікно  постукав  ранок...

І  ти  далеко  десь,  сім'я,  дружина,  діти,
Я  пам'ятаю  всі  чудові  дивні  миті.
І  рада  що  вони,  були  у  нас  з  тобою,
Що  з  нами  був  наш  вальс  і  я  жила  любов'ю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746191
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Леся Утриско

Осіннє

Запахло  медом,  наче  раєм,
Бджола,  натруджена  за  гаєм  
Собі  сопе,  в  стерню  упала  
І  колихала,  колихала  
Худеньку  квітку,  божу  днину,
Цілує  холод,  в  ніч,  жоржину,  
Росою  пестить,  мов  корали...
Он  і  ріллю  вже  поорали.
Сумує  в  небі  знов  лелека-  
Мандрівка  жде  його  далека:
Лишає  дім,  свою  обору,
Господар  виряджа  комору,
Та  сонце  гріє  не  здається,  
Ще  зовсім  трохи-   все  минеться:
Той  квіт,  той  гай,  той  літній  рай,  
Обнімуть  хмари  небокрай,  
Проллють  дощі,  сльозами  впадуть,  
Зомлілий  лист  з  туманом  сядуть  
На  все  живе,  на  все  пахуче,
Зерно  напоєне  родюче  
Цілує,  осені,  мигдаль
Той  божий  світ,  той  божий  рай.
Зхмелілий,  випитий  до  дна,
А  там  гляди  і  вже  зима  
Усе  приспить-   нехай  спочине,  
Тепла  діждеться,  тої  днини,  
Де  воскресіння...  в  нім  життя
І  правда  божа...  каяття,
І  дивний  світ,  нові  пороги-
Дороги,  вічнії  дороги  
Земного,  людського  життя,
Буття,  квітучого  буття.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746148
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Мартинюк Надвірнянський

Предковічна порушена тиша


Всеосяжному  світу  спокій  наскучив
Свята  предковічна  порушена  тиша.
Там  повзуть  за  межею  мушлі  блискучі,
Й  небо  високе  чорна  хмара  колише.

І  смуток  чорний  ангел  крилами  горне
На  тіні  що  вже  схилились  над  вбитими
Життя  двоколірне  становиться  чорним,
Нам  землю  б  свою  зборонити  щоб  жити.

Пройдено  межу,  назад  нема  вороття,
Недалеко  звуки  породжують  танки.
Кров  витікає  із  ран,  втікає  життя,
В  бурувате  окрашені  сірі  світанки.

Помирати  –  померлому  честь  і  слава,
Там  за  межею  ворог  тільки  зрадіє.
Ну  а  перемагати  теж  –  марна  справа,
Коли  за  спиною  принишкли  злодії.

Честь  і  слава  завжди  боронити  свій  край,
АТО  не  АТО  –  завели  на  манівці.
Відлітають  що  день,  відлітають  у  рай,
Що  раз  відлітають  брати  Українці.

Парище
2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746145
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Крилата

СЕРПНЕВА НІЧ

Загасли  вогники  в  будинках.
Закутався  у  тишу  став.
Розклала  нічка    павутинки.
Дрімають  коники  між  трав.

Вигойдують  на  небі  зорі.
Ждуть  брата-місяця  –  нема.
Де  дівся?  Вороном    надворі
Здіймає  чорні  крила  тьма.


Це  серпень,  виголивши  днину,
Світило  в  сіті  затягнув  –  
Піймав,  немов  рибак  рибину,
Як  вітер  цвіт,  із  неба  здув.

Так  хитро  із-під  лоба  глипа.  
То  він  дощить,  а  то  пече.
Та  скільки  б  чар  довкіл    не  сипав,
Вже  осінь  дихає  в  плече.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746137
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Ol Udayko

ТРУСОК

[youtube]https://youtu.be/5WxKk3wUZvI
[/youtube]
[i][b][color="#045b75"]Коли  рубали  лісоруби  ліс,
У  різні  боки  розлітався…  трусок.
Він,  капосний,  у  лісовоз  проліз,
Що  той  везти  до  пилорами  мусив…

Із  брусів,  дощок  –  напівфабрикат  –
Вантажник  формував  крислаті  "грузи"  ,
Туди  ж  забрався,  мов  би  напрокат,
Й  велично  примостився  містер  трусок.

Везли  як  лаги  й  кріплення  до  шахт  –
Усе,  що  мало  вид  і  цінність  бруса…
Й  туди  залізла  й  бігла,  мов  лоша,
Містерія,  що  хтось  назвав  «утрусок».

Усе  тверде  полегле  на  стовпах  –
Хай  дерево,  бетон  –  що  й  не  відкусиш…
А  трусок  вже  скотиною  пропах:
Лиш  на  підстилку  нам  придатний  трусок.  

Та  трусок  зараз  там,  і  трусок  сям  –  
На  теренах,  де  «зеленню»  спокусять…    
Ми  ж  дулі  роздаємо  «горобцям»,  
То  й  «маємо,  що  маємо»  –  утрусок.  
           
                                 ___  •  ___
Мораль?..  
Одна  –  як  пуп  на  череві,
Як  у  Богдана  чи  Мамая  вуса:
Себе  несеш  як  дерево,
А  –  трусок…[/color][/b]

14.08.2017
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746133
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Richter

Розіп'ятий часом

В  сім’ї  малюк  родився  непримітній,
на  ноги  став,  навчився  розмовлять.
Він  з  малечку  жував  один  хліб  житній
й  старанно  вчивсь  читати  і  писать.

Прийшла  весна  і  жив  він  як  учили
в  родині,  школі,  ВУЗі  –  у  труді.
Не  називав  нізащо  чорне  білим,
ні  потім,  ні  у  роки  молоді.

І  звідки  тільки  брались  в  нього  сили,
коли  кайлом  махав  все  обіруч.
Життя  його  низьке  і  загрубіле
хрипіло  важко,  як  басовий  ключ.

А  час  меткий,  летів  немов  на  крилах,
минуло  літо  стрімко,  хоч  кричи…
В  свинцевім  небі  осінь  розгубила
вже  журавлині  й  гусячі  ключі.

Хоч  не  одне  із  себе  скинув  ласо
і  довго  ще  планиді  не  коривсь,
розіп’ятий  все  ж  невблаганним  часом
на  перехресті  долі  він  лишивсь.

14.08.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746122
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Віталій Назарук

ХЛІБНА ЗЕРНИНА

Відбулися  обжинки…  Минули  жнива…
Коровай  на  столі  сяє  свіжий.
Скатертина  біленька  стола  накрива,
Перший  хліб  називають  в  нас  –  Божий.

Відродила  земля,  заспівала  стерня,
Борозна  ляже  перша  по  полю.
І  накриє  земля  не  підняте  зерня,
Яке  матиме  мамину  долю.

Там    знайде  у  землиці  святій  сповиття,
Щоб  на  новому  світі  з’явитись…
Бо  для  цього    повторно  дано  їй  життя,
Щоб  росою  ранковою  вмитись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746189
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Вина

Коли  уже  старість  прийшла,
Людина  подумки  рахує,
Десь  щось  колись  було  не  так,
За  цим  вона  тепер  жалкує.

Роки  ж  летять  -  не  зупинить,
Та  й  час  пливе,  мов  тиха  річка.
І  відчуваєш  -  винен  ти,
Пробачення  ж  не  попросити,

На  жаль  у  тих,  хто  відійшов,
Кого  нема  уже  із  нами.
Слід  у  житті  творить  добро,
Щоби  вини  не  відчувати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746151
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Цибулі я є братом

Вітамінами  багатий
І  цибулі  я  є  братом,
Чорна  редька  теж  сестра,
Не  така  уже  й  проста.

Бо  усі  ми  помічні,
Ви  повірте  вже  мені,
Від  простуди  чи  від  грипу.
А  щоб  менше  всім  хворіти,

Мати  звичку  слід  таку
І  за  правило  узяти  -
Треба  всім  щодня  вживати
Хоча  б  зубчик...(Часнику).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746152
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017


горлиця

MAMA


Вже  другу  ніч  у  сни  приходиш,  мамо,
Ти  ніби  й  тут,  та  десь  стоїш  в  тіні,
Розплилася  по  всіх  кутках,  жадана,
Моя  ти  скорбна,  часточка  душі.

Не  знаю,  може  ти  моє  сумління,
Напевно  грішна,  в  чомусь  винна  я,
Прости  мені,  до  Бога  шлю  моління,
Щоб  з  тіні  вийшла    й  мене    обняла.

Твою  любов  нема  чим  замінити,
Пустує  місце  біллю  у  душі,
Я  на  могилку  вчора  склала  квіти,
Скупала  їх  в  розкаяній  сльозі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746110
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 14.08.2017


горлиця

СЛІДИ ГОСПОДНІ

 Не  видимі  стежки  твої  Господні,
Тому  я  мабуть  їх  і  не  знайду,
Цю  правду  я  нарешті  зрозуміла,
Без  тебе  ,  Господи,  дороги  не  знайду!

Скажи    мені,  де  маю  їх    шукати,
Осліпла  я,    підстав    своє  плече,
І  я  схилюся,  й  не  потрібно  дбати,
Твоя  рука  до  правди  доведе.

Я  омину  болота  і  омани.
Бо  ти  зі  мною  будеш  назавжди,
Покину  землю  й  ті  стежки  незнані,
Бо  я  ступатиму  лиш  у    твої  сліди!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746111
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 14.08.2017


Володимир Верста

Дарунок долі

Мій  дар  -  для  мене,  тільки  є  прокляття.
Фальшиві  нотки  вічності  в  руках.
Душа  згоряє,  серце  без  завзяття
Любові  прагне  тоне  у  словах.

Мій  дар  -  пусте,  лиш  тліюче  багаття.
Холодний  лід  що  сковує  в  думках.
Вже  відцвіло  божественне  латаття,
Та  мерехтить  по  сяючих  струмках.

Мій  дар  -  шляхи,  космічної  безодні.
Завжди  здавався  він  мені  сумним.
Але  приймаю  я  це  до  сьогодні.
Хоч  бачу  по  дорозі  тлінний  дим.

Прокляття?  Дар?  Виблискує  в  імлі.
Вирішувати  це  вже  не  мені...

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  11.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745662
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 14.08.2017


Валентина Ланевич

Як же мені не любити, як же не кохати.

Як  же  мені  не  любити,  як  же  не  кохати,
Як  ті  птахи,  роки  в  вирій,  відлітають  з  хати.
Відлітають  беззупину,  не  лягають  й  спати,
Погукати  б,  щоб  вернули,  їх  бо  не  впрохати.

Розпорошені  блукають  десь  в  листі  жовтявім,
Чи  у  кетязі  калини  милуються  в  ставі?
Чи  в  топольки  при  дорозі  питають  про  долю:
-  Чи  бачила  козаченьків,  що  гартують  волю?

Що  спішать  до  бою  стати  за  честь  України,
Бо  приніс  їй  ворог  клятий  вогонь  та  руїни.
І  роки  свої  згубили  у  бою,  у  криці,
Роки  ж  мої,  зозулята,  покритки  безлиці.

Тиняєтесь  безневинно  між  люддю  німії,
Пуповиною  зв’язали  вас  слова  палкії.
В  тих  словах  надія  плаче,  обійма  жагуче:
-  Що  призначено  по  роду,  прийде  неминуче.

14.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746105
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 14.08.2017


Руденко Олекса

У могилу темну правду поховали

У  могилу  темну  правду  поховали,
Хто  шукав  ту  правду  –  москалі  вбивали
Зрадою,  брехнею,  кулями,  шаблями,
Голодом  морили  й  кидали  до  ями.
Ні  хрестів  ні  квітів  на  могилах  й  досі,
Тільки,  як  стемніє,  ходять  діти  босі,
Тихо  просять  хліба,  колоски  збирають
І  катів  кривавих  з  поля  проклинають.
Ні  хреста  ні  квітів…  правду  поховали…
З  орденами  ходять  ті  хто  нас  вбивали
І  до  влади  лізуть,  щоб  про  мир  співати,
А  на  сході  гинуть  третій  рік  солдати!
Захищають  правду  наші  любі  діти,  
Щоб  без  окупантів  українцям  жити,
Щоб  без  окупантів,  без  катів  та  зради
І  без  кровосісних  брехунів  у  владі.  
Щоб  знайшли  могили  ми  в  степах  та  нивах,
Щоб  вклонилась  вбитим  молоді  та  сиві,
Щоб  сльозинка  впала  там  де  діти  босі
Просять  крихту  хліба,  бо  голодні  й  досі.  
8.08.17р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746078
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 14.08.2017


MERSEDES

Трояндовий сад…

Мій  трояндовий  сад  я  у  ньому  немов  королева,
На  дворі  листопад,  одяглися  у  жовте  дерева.
Він  дарує  мені  гарний  настрій  і  усмішку  ніжну,
Наче  все  у  вогні,  все  казкове  таке  й  дивовижне.

Осінь...  кажуть  прийшла...  а  мій  сад  так  мене  зігріває,
Посилає  дива  і  так  радо  мене  зустрічає.
Ось  блакитна  весна,  а  ось  літо  гаряче  і  тепле,
Білосніжна  зима,  вишня  спіла,  калинонька  терпка.

Різнобарв'я  таке,  ну  а  запах  заморського  чаю,
Сонце  в  нім  золоте,  веселкове  неначе  у  раю.
Мій  трояндовий  сад,  забуваю  про  біль  тут  і  смуток,
Найдорожчий  мій  скарб,  найцінніший  для  мене  здобуток...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746051
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 14.08.2017


геометрія

А БУВА НАВІТЬ ТІНЬ МИ ВІД СОНЦЯ КОХАЄМ…

                     Моє  літо  пройшло,                                Як  же  гарно  було
                     осінь  листя  вмиває,                            мені  в  Сонці  купатись,
                     що  було  відійшло,                                воно  поруч  пливло
                     вже  й  зима  підступає.                      і  мені  усміхалось...
                                                                       Що  було,  то  було,
                                                                       Сонце  лагідним  стало
                                                                       і  мене  обняло,
                                                                       а  мені  було  мало...
                     Я  хотіла  було,                                                Я  ловила  щомить,-
                     щоб  жило  лише  мною,                        все  від  Сонця  ясного
                     й  літом  гарно  цвіло,                                й  відчувала  кипить
                     й  восени,  і  зимою!                                    кров  у  мене  від  нього!..
                                                                     Під  його  промінці
                                                                     підставляла  долоні,
                                                                     їх  тримала  в  руці,
                                                                     коли  стали  холодні...
                       Так  буває  в  житті,                              Що  було,  відпливло
                       що  і  Сонечко  в"яне...                    і  назад  не  вертає,
                       І  тоді  в  забутті                                        воно  в  серці  жило,
                       незначимим  все  стане...            все  душа  пам"ятає!..
                                                                   Хоч  бува  у  житті,-
                                                                   не  для  всіх  світить  Сонце...
                                                                   І  тоді  в  каятті,-
                                                                   заглядаєм  в  віконце.
                       Виглядаєм  його,                                  У  душі  моїй  жаль,
                       і  як  бути  не  знаєм,                            моє  Сонце  зів"яло,
                       а  бува  навіть  тінь                                а  на  серці  печаль,-
                       ми  від  Сонця  кохаєм!..                  берегла  його  мало...
                                                                   Тож  кажу:  "Бережіть
                                                                   всі  до  Сонця  терпіння,
                                                                   у  любові  живіть,
                                                                   в  його  теплім  промінні!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746046
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 14.08.2017


Ніна Незламна

Мамин подарунок / проза/

                                                         Мамин  подарунок

 Надворі  весна….  Одного    ранку  яскраве    сонечко  світило  мені  прямо  в  кімнату.  Його  промінці  неначе  витанцьовували  по  підлозі  і  мерехтіли  по    моєму  ліжку.  
Лежу,  чекаю  бабусю,  щось  не  чути…    Напевно  на  подвір`ї    дає  їсти  курям.  Тато,  як  завжди  в  цю  пору  на  роботі,  а  мама  десь  пропала,  вже  кілька  днів  вдома  немає.  Бабуся  сказала    подарунок  привезе,  а    я  боявся  може  захворіла.  Бо  така  велика  ходила,  повненька,    мене  на  руки  не  брала.  І  я  не  міг  її  обійняти,  все  кричала,  -  »Обережно».
               Ой  ,що,  це?!  Чую  під`їхала    машина,  швидко  до  вікна,  бачу  бабуся  стоїть  біля  хвіртки.  Від  здивування,  аж  рот  відкрив,  до  кого  ж  вона  так  усміхається?  Тато  несе  якийсь  великий  пакунок  перев`язаний  рожевими  стрічками,  а    у  мами  великий  букет  троянд  і  радісно  позирає  до  мого  вікна.  Хочу  швидко  до  них,  але  ж  в  піжамі  не  побіжу,  будуть  сваритися,  назвуть  малим,  а  я  ж  уже  майже  дорослий,  мені  ж    скоро  п`ять  років.          Поки  одягнувся,  чую  скрипнули  вхідні  двері,  значить  в  хаті.
-  Аж  ос,  і  я,  синку,  любий!  -  сказала  мама.
Я  з  цікавістю  дивлюся  на  маму.  О,  вона  вже  не  така  здорова  та  й  біжу  до  неї,  вона  присіла  на  стілець  і  взяла  мене  на  руки.  Цілувала  ,обіймала,  гладила  по  голові  і  заглядала    в  очі.    Я  радо  горнувся  до  неї,  поцілував  у  щічку,    бо  ж  дуже,  дуже  скучив  ,
-  Мамо!  Де  ти  так  довго  була?  Я  так  сумував  за  тобою!    То  весь  час  була  вдома,  а  одного  ранку    встав,  чекав,  шукав,  а    тебе  все    нема    та  й    нема..
-  Тож  бачиш,  ходила  за  подарунком,  -    показала  рукою  на  ліжко.
Той  подарунок  лежав  і  трохи  ворушився.  Я  ж  хлопчик  вихований  запитав  маму,
-А  можна  подивитися?  Це  тільки  мені  чи  всім  подарунок?
Дорослі  стали  сміятися  .
-  Синку  це  подарунок  для  всіх,  а  в  першу  чергу  для  тата,  бо  він  дуже  хотів  його.  А    тобі  і  нам  з  бабусею  він  теж,  сподобається,  побачиш  ,-    шепотіла  мені  мама  на  вушко.
Вона  відправила  мене  почистити  зуби  та  обов`язково  помити  руки  з  милом,    бо    тільки  тоді  можна  розвернути  цей  подарунок.
Я  швидко,  підплигуючи  вискочив  з  ванни,  стою  біля  ліжка,  тато  дивиться    до  мене  з  усмішкою    і  розв`язує  стрічки.
 Ого  ,  бачу  маля  лежить,  кліпає  оченятами  і  почало  махати  ручками,  а  потім  скривилося  і  заплакало.  Я  від  здивування,  почухав  свого  чубчика,  втер  рукою  носа,  це  в  мене  звичка  така  і  дивився  здивовано  на  маму.
 Вона  взяла  маля  на  руки  ,
-Ромчику,  це  твоя  сестричка  Даринка.  І  зараз  вона  напевно  хоче  їсти.        Відвернулася  мама  ,щось  копошилася    і  бачу  приклала    дівчинку  до  грудей.    О!  Я  витріщив  очі,  вона  смоктала    з  закритими    очима.
А  мама  усміхалася  до  неї.  Я    чомусь  відразу  став  ревнувати,    дивився  з  під  лоба,  відкопилив  губу  і  відвернувся  до  вікна.  Роздумував  собі,  оце  так  подарунок,  нічого  собі!
А  потім  бабуся  давала    команду,  мама  і  тато  не  заперечували,  слухалися  її    у  всьому,  що  і  як  треба  робити.
 Нарешті  Даринка  лежала  в  колясці.  В  моїй  колясці,  а  я  думав,  нащо  це  бабуся  дістала  з  горища,  тепер  було  все  зрозуміло.  Зрозумів  я    і  те  ,що    у  нас  стала  більша  сім`я,  не  тільки  є  синочок,    а  від  сьогодні  ,  ще  є  донечка.      
Маленька  дрімала    у  колясці,  а  мама    довго  стояла  поруч,  усміхнено  дивилася  то  на  мене  ,то  на  неї,
-Ромчику,  а  ти  помітив,  що  волосся  у  Даринки  чорненьке,  як  у  тебе?
-Помітив,  помітив!  Ти  довго    ще  тут  будеш?    Все  любуєшся  нею,  а  я  вже  їсти  хочу,  -  пробурмотів  я.
Раптом    з  кухні  погукала  бабуся,  -  Гайда  всі  до  столу,  снідати!
Всі  відразу  по  команді  йшли  на  кухню.  Бабуся  у  нас,  як  командир,  не  любить,  коли,  хтось  її  не  слухається,  тоді  сердита  ходить  цілий  день.  То  краще  слухатися,  
-То  це  у  нас  свято  !  -  вигукнув  я,  сідаючи  за  стіл.
 На  столі  смакота,  ковбаска,  сир,  мої  любимі  голубці  і  торт.  Я  більше  всього  люблю  ковбасу  і  торт.  У  нас  це  рідко  буває,  бабуся  готує  їсти  завжди  все  смачне,  тому  мама  говорить,  що  краще  їсти  домашнє.
Я  дивився  на  всіх,  які  вони  веселі,  усміхнені  сиділи!    Тато  відкрив  велику  пляшку  вина,  наливав  у  фужери,  а  воно  пінило,    шипіло,  ледь  не  вискакувало  звідти.  Потім  пили  і  вітали  один  одного  з  поповненням  сім`ї,  а  бабусю  вітали  з  онучкою.  Про  мене  теж  не  забули,  вітали  з  сестричкою  і    бажали  всім  здоров`я.
 Всі  мовчки  стали  їсти,  я  дуже  швидко  їв  ковбасу  з  голубцями,  ви  б  тільки  знали,  як  смачно!  Ще  коли  дивився  на  торт,  аж  слинка  текла,  майже  не  помітив  ,як  уплів    все,  що  поклали  мені  в  тарілку.
 Бабуся    поглядала  на  мене  і  час  від  часу  усміхалася    й  підморгувала  одним  оком  .  Вона  загалом  добра  бабуся,  мене  любить  і  казки  розказує  і  допомагає  одягтися,  як  мене  бере  лінь.    Правда,  коли  буває  в  мене  малий  біс  вселиться,  як  вона  каже,  буваю  не  слухняним.    Тоді  вона  мене  навіть  часом  в  куток  ставить,  але  ж  заробляю,  сам  знаю.
Після  сніданку  тато  сказав,  що  підемо  на  подвір`я,  що  я  йому  дуже  потрібен,  є  для  мене  робота.  Мама  пішла  в  кімнату  до  Даринки,  а  я  подумав,  що  вона  з  нею  буде  робити?  Та  й  відкрив    тихенько  трохи  двері,  підгледів,    чим  вона  там  займається?  Та  насправді  нічого  вона  не  робила,  лягла  в  ліжко,  напевно  відпочити,  подумав  я  і  вже  доганяв  тата,  а  бабуся    залишилася  на  кухні.
Тато  вже  за  сараєм  рубав  дрова,  я  здивовано  запитав,
-Що  будемо  палити  пічку?  Хіба  в  хаті  холодно?  Нащо  дрова  рубаєш?
-  Так,  треба  пропалити,  будемо  ввечері  купати  Даринку.  Та  і  взагалі  рубаних  дров  немає  вже  ,треба  заготовляти  потроху  на  зиму.
-Тату,  так  до  зими  ж  ,  ще  далеко.  Розказувала  бабуся,  що    має  бути  літо,  обіцяла,  що  буде  навіть  жарко,  -  продовжив  я  розмову  з  татом  і  носив  нарубані  дрова,  тихенько  складав  під  навісом,  біля  сараю.
                     Вже  заморився,  присів  на  порозі  і  дивувався  татом,  який  він  у  мене  сильний.    Так  багато  нарубав  дров  і    не  заморився,  от  би  мені  бути  таким,  міцним  горішком,  як  бабуся  його  називає.
З  городу  йшла    бабуся,  несла  зелену  цибулю  та  петрушку,
-  Пішли  Ромчику,  досить,  десь  –  то  заморився,    очі,  як  у  тумані,  пішли,  сонечко  моє,  відпочинемо.
Я  люблю,  коли  вона  мене  так  називає,  задоволено  подав  руку,  відчуваю,  що  ноги  мов  не  мої,  ледве  тягну  їх,  не  слухаються  мене.
Бабуся    з  мене  зняла    одяг  ,
-Йди    вмийся,  замурзався  з  тими  дровами.  Ти,  що  з  ними  цілувався  ?  
-  І  захвати  гребінця,  чубчика  свого  розчеши,  а  то  ,як  у  півня  гребінець,  тирчить.    
-Я  вже  в  ванну,  а  й  справді,  чомусь  розчервонілий?  -  вмився,  причесався,  забіг  до  мами  в  кімнату.
Вона  знову  кормила  мою  сестричку,  от  нічого  собі,  подумав,  така  ж    до  їдла,  як  я,  я  теж  люблю  поїсти.  
Бабуся  принесла  мені  чашку  молока  і  пиріжок,  я    з  задоволенням  їв  і  запивав  його  молоком  .  І  думав,  ану,  я  швидше      за    неї      справлюся  чи  ні?  Вже    нема  пиріжка  і  нема  молока,  точно  я  першим  закінчив  їсти,  був  задоволений,  що  перегнав  її.  Поставив  чашку  на  столик  біля  мами  і  вже  не  мав  сили,  ліг  на  диван  і    чув,  як  хтось  вкривав  мене  простирадлом,  встати  не  міг,  здолав  сон.
Проснувся  від  плачу,  Даринка  вередувала  на  всю  кімнату,  мами    поруч  не  було.  Я  заглянув    до  неї,  вся  червона  ,  а  поруч  лежить  соска.
Аж  тут  зайшла  мама,
-О  Ромчику!  Дай  їй  сосочку,  напевно  їсти  знову  хоче,  я  зараз  прийду.  
Так  ,я  їй  приклав  соску  до  губ,  вона  відразу  захватила  її  і  чмокала,    трохи  було  дивно  та  більше  не  плакала.  Мабуть  вона  смачна,  що  замовчала,  якось  треба  буде  попробувати,  вирішив  я.  
Надворі  почув  голоси  і    до  хати  зайшла  Маринка    з  мамою.
-  Ромчику  ,йдіть  поганяйте  в    м`яч,  там  на  подвір`ї  лежить,  а  я  займуся  Даринкою.
Я  дуже  зрадів  своїй  подружці,  вона  жила  поруч  і  всього  на  пів  року  була  старша  за  мене.  У  неї  красиві  сині  очі,  бабуся,  каже,  як  квіти  –  волошки.
А  волосся  світле,  не  таке,  як  в  мене,  весь  час  заплетена  косичка,  а  в  ній  синьо-жовта  стрічка.  Вона  каже,  що  зараз  модно  так,    заплітати  такі  стрічки.  Зростом  така,  як  я    тільки  пухкенька,  так  її  моя  мама  називає.  Ми  з  нею  завжди  дружно  граємося,  я  ,  як    хлопчик,    повинен  завжди  захищати  дівчаток,  тому  багато  в  чому  їй  поступаюся.  Так  мене  тато  навчив,  все  вечорами  вчить  розуму,  це  так  бабуся  називає.
-  Мамо  ,я  покажу  Маринці  нашу  Даринку,  можна?
Мама  кивнула  головою  і  я  задоволено  взяв  Маринку  за  руку  підвів  до  коляски.  Нажаль  Даринка  на  нас  зовсім  не  звернула  уваги,  натягувала  соску  і  трохи  час  від  часу  кривилася.
-  Мамо  вона  зараз  буде  плакати,  бо  кривиться,  -  гукнув  я.
-  Так  ,синку,  зараз  буде  їсти,  а  ви  йдіть  грайтеся  на  двір.
             Ми  з  Мариною  відразу  пішли  на  кухню,  бо  бабуся  погукала  нас.
 І  ми,    усміхаючись  один  до  одно,    швидко  їли  смачний,  щойно  зварений,  зелений    борщ  зі  сметаною,  який  нам  насипала  бабуся.
Потім  задоволені  гралися  на  обійсті.
-Ромчику,  а  ти  не  покинеш  зі  мною  дружити,  як  Даринка  підросте  ?  -  запитала  Марина.
Я  вже  підійшов  і  шепотів  їй  на  вушко,  щоб  часом  ніхто  не  почув,
-Ти  ,що  ,я  ж  тобі  присягався,  ти  ,що  забула,  будемо  дружити  все  життя.
Я  слово  здержу,  а  тим  паче  вона,  ще  ж  зовсім  мала,  чекай,  багато  часу  треба,  щоб  підросла,  ми  вже  будемо  дорослими.
 Маринка  взяла  мене  за  плечі  і  дивилася  в  очі.
-Ні,    бачу  по  очах,  не  брешеш,  правду  кажеш!
Ми  довго  гралися  і  вже  під  вечір  проводив  Маринку  до  її  хвіртки,  вона  задоволено  махнула  рукою,  усміхнулася,
-  Давай  до  завтра,  друже!
В  хаті  було  тепло  пахла,  якась  трава  і  з  ванни  чути  голоси,  мама  з  татом  купали  Даринку.
 Я  тихенько  притаївся  біля  тата  і  дивився  на  закутану  в  пелюшки  сестричку,  вона  лежала  в  воді,  обличчя,  стало  рожеве,  стулила  уста  бантиком  і  кліпала  оченятами.  Мені  було  дивно,  мабуть  їй  подобалося,  що  мовчала,  не  плакала    і  навіть  не  кривилася.
Я  вперше  бачив  ,як  купають  маленьких,  було  цікаво  подивитися.
-Синку,  стань  трохи  осторонь,  щоб  не  заважав,  -  попросила  мама.
Задоволено  підсунувся,  радий,  що  не  прогнали,  дивився  на  маленьку  сестричку,  яку  вже  звільнили  від  пелюшок.
Які  ж  у  неї  маленькі  пальчики!  Так  і  хочеться  помацати  ,  але  ж  знаю,  що  не  можна.
Тато  казав,  хай  хоч  пару  днів  пройде  тоді  вже  можна  буде  за  неї  взятися.  
Мене  погукала  бабуся,  вже  стояв  перед  нею,
-Сідай  вечеряй  та  й  спати    готуйся,  хай  там  самі  справляються,  вже    побачив,  як  купають,  тепер  не  заважай.
Я  швидко  з`їв    солоденьку  гречану  кашу  на  молоці  і  пішов  у  мамину  кімнату.  
 Мені  так  хотілося  попробувати  на  смак  соску,  чому  так  сподобалася  Даринці?    Мама  колись  розказувала,  що  я  довго  пив  з  пляшки  молоко,  через  соску  та  я  ж  цього  не  пам`ятаю.  А  тут  і  пляшки  немає  і  мовчить  не  кричить,  напевно  солодка.
 От  добре  !  Їх  ,ще  немає!  Оглянувся  прикрив  тихенько  двері  і  взяв  в  рот  соску.  Тю,  якась  резина,  чи  ,що  ?  І    не  солодка  і  не  гірка,  ще  й  до  того  чомусь  твердувата,  роздумував  я  перебирав  соску  в  роті.    Все  ж  здивовано,    витягнув  і  поклав  у  чашку  з  водою,  бо  бачив  мама  там  її  мила.
Що  в  ній  хорошого?    Нащо  дають  сестричці  ?  Так  і  не  зрозумів.  
Вже  почув  голоси,  тато  ніс  закутану  Даринку    у    великому    махровому  рушнику.
-  Ромчику  тепер  не  заважай,  давай  на  добраніч,  бабуся  казку  прочитає,
-  мама  поцілувала  в  щічку,  підморгнула    і  розвернула  мене  за  плечі  в  сторону  дверей.  Я  все  зрозумів,  їм  тепер  не  до  мене,  трохи  покачував    головою,  відкопиливши  губу    йшов  до  бабусі.  Вона  вже  чекала  на  мене.  
             Я,  як  завжди,    швидко  зробив  всі  вечірні  процедури,  лежав  у  ліжку.      Бабуся,  почала  читати  казку,  а  я  все  думав  за  Даринку.  
           Ото  бабуся,  подарунок  казала,  може  й  справді  подарунок,  роздумував  я,  а  може  ,  ще  на  цьому  не  розуміюся.  Почув  перші  слова  казки  -  «Жили,  були».  А  потім  задивився  у  вікно,  до  зірочок,    які  мерехтіли,  немов  передавали  мені  привіт,  чи  може  вітали  мене  з  сестричкою.      І  мені      перед  очима  вона,  така    маленька,  неначе  гойдається  серед  них.  
Напевно  засинаю  і  думаю,  все  таке  добре,  що  тепер    в  мене  є  сестричка.  Може  й  криклива  буде,  чи  буде  капризувати  ,все  рівно  добре.  Буде  з  ким  погратися  і    буду  її  вчити,  як  всі  мене  навчають.…

                                                                                                                 червень  2017р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746018
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 14.08.2017


Новоградець

Червоні маки

Знову  небо  безхмарне  над  степом
Креслить  ніжно  стрижами  весна,
Знову  бродять  у  лузі  лелеки
Де  гриміла  недавно  війна.

Вже  відбито  російські  атаки,
Вже  на  схід  розміновано  шлях,
І  цвітуть  над  окопами  маки
На  притихлих,  південних  полях.

Червоніють,  шумлять  пелюстками,
Над  травою  здіймаються  ввись,
Там  де  смерть  пронеслася  вогнями,
Там  де  кров  пролилася  колись.

Про  що  шепчетесь  в  полудень  сонний,
Що  вам  сниться  на  тихих  вітрах?
Ви  все  бачили,  квіти  червоні  -
Біль  і  відчай,  відвагу  і  страх.

Вам  бої  переможні  відомі,
І  розірваний  ворогом  фланг,
В  вашім  кольорі  -  полум'я  в  домі,
З  екіпажем  палаючий  танк.

Червоніє  в  пелюстках  багряних
Сніг  забарвлений  кров'ю  солдат,
Пролітаючий  трассер  фатальний
І  зі  спалахом  лігший  снаряд.

Всі  жахіття  пронісши  смерчами,
Відгриміла  і  стихла  війна,
І  покровом  лежить  над  полями,
Знову  мирно  дзвенить  тишина.

Лиш  на  вітрі  шумлять  пелюстками
Квіти-символ  палаючих  днів,
Квіти-пам'ять  про  тих,  хто  не  з  нами,
Хто  не  вийшов  з  смертельних  вогнів.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704926
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 13.08.2017


Шостацька Людмила

ДУША НЕ ПРОДАЄТЬСЯ

       
                                                     Душа    ніяк    не    продається,
                                                     Ні    на    вагу,  ні  на    розлив.
                                                                     Хай    хтось    в    лице    мені    сміється,
                                                                     Якщо    він    знає    тих    орлів,

                                                     Як    хтось    за    неї    тридцять    срібних
                                                                     Зумів    покласти    до    кишень,
                                                                     Вона    ж  –    мерщій    від    тих    безбідних
                                                                     Назад    повернеться.  Лишень

                                                     Прийде    побита,  мов    собака,
                                                                     Глибоко    точить    хробачок,
                                                                     Так      далі    тягне,  мов    бурлака,
                                                                     Не    хоче    знову    –    на  гачок.

                                                     І    не    втечеш,  і    не    поїдеш,
                                                                     І    розлучитись    з    нею  –  зась!
                                                                     Не    віддаси    її    сусіду,
                                                                     До    тіла    міцно    прирослась.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745937
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 13.08.2017


Валентина Ланевич

Подорож від минулого до примарного майбутнього.

     Галина  зручно  вмостилася  біля  вікна  у  кріслі  автобуса  Любешів-Луцьк.  Вона  любила    сидіти  саме  біля  вікна  та  спостерігати  за  краєвидами,  що,  хоч  були  давно  знайомими  їй  із  дитинства,  та  однаково  хвилювали  уяву.  Згадувались  розповіді  бабусі  про  невеличке  містечко  Любешів,  яке  притулилося  одним  своїм  боком  до  річки  Стохід,  котра  несла  тихі  води  у  річку  Прип’ять  і  бігло  чепурними  будиночками  з  господарськими  приміщеннями  до  старовинного  парку,  де  колись  стояв  замок  Чарнецького.  Кам’яні  ворота  у  в’їзд  до  нього  і  донині  стоять  на  сторожі  спокою  столітніх  дерев,  а  доріжка,  що  веде  через  співучий  тінистий  парк,  виводить  до  колишнього  монастиря  капуцинів,  де  розміщений  відділ  МВС,  як  прояв  не  так  давно  минулої  радянщини,  що  намагалась  стерти  з  пам’яті  людей  історію  їхнього  краю,  насадивши  свою,  сатанинську  ідеологію.  От  і  польский  костел  у  самому  центрі  містечка,  що  височів  на  десятки  кілометрів  і  був  дороговказом  мандрівникам,  при  якому  свого  часу  учився  Тадеуш  Костюшко,  у  1969році,  за  вказівкою  з  верхів,  зірвали.  Кощунство,  що  болить  своїм  варваством  й  понині,  бо  та  місцина  так  і  залишилась  нічим  не  забудованою.
     По  обличчі  жінки  пробігла  тінь  жалю,  а  автобус  повагом  набирав  швидкість,  просуваючись  бічною  вулицею  у  напрямку  траси,  що  вела  із  Луцька  і  поєднувала  захід  України  із  Білоруссю,  зокрема  зі  старовинним  Пінськом,  який  з  1939року,  розчерком  московського  пера,  після  анексії  цих  земель,  відійшов  до  Білорусі,  хоч  етнічно  належав  до  земель  Київського  князівства.
     А  за  вікном  автобуса,  з  його  правого  боку,  уже  виднілося  польське  кладовище,  приведене  до  ладу  поляками  після  розпаду  СРСР.  У  дитинстві  Галина  із  подружками,  так,  як  кладовище  розташоване  на  краю  Любешова,  забігали  туди,  у  бузкові  зарості,  справляти  свою  дитячу  нужду.  Діти  якось  і  не  думали,  що  вони  роблять  абсолютно  недопустимі  речі.  
       Скрушно  хитнувши  сивіючою  головою,  Галя  перевела  погляд  наліво  до  будівлі  із  вибитими  шибами,  де  гуляв,  завиваючи  вітер.  Ні,  це  не  були  свідки  старовини,  це  були  наглядні  руїни  сучасних  людських  душ.  Це  стояли  голі  стіни  добудованого  у  1990  році  переробного  молокозаводу,  готового  у  той  час  прийняти  відповідне  обладнання  та  розпочати  роботу  із  виробництва  кисло-молочних  продуктів.  Та  не  діждались  краяни  побачити  завод  діючим.  З  тої  пори  так  і  стоїть  пусткою.  А,  може,  те  обладнання  і  було  завезене  та  тільки  на  папері.  Он,  примудрились  же  провести  паперову  залізнодорожну  вітку  протяжністю  у  75  кілометрів  від  Камінь-Каширського  до  самісінького  Любешова  і  нічого  собі,  усе  те  дійство  десь  валяється  на  владних  полицях,  притрушене  пилом.  Отаке  то  воно  життя,  той,  хто  по-правді  живе,  виживає,  а  інший,  роздобувши  гроші  нечесно,  жирує.
       Молодиця  витерла  долонню  рясний  піт  із  чола,  прикрила  повіками  очі,  і    
 заглибилась  у  саму  себе.  Чи  ж  то  так  вона  уявляла  колись  дівчиною  своє  заміжжя?  Гадалось,  створить  сім’ю  із  коханим  чоловіком,  народить  дітей  і  стане  найщасливішою  у  світі  жінкою-матір’ю.  Є,  правда,  нині  і  чоловік  та  двоє  доньок,  уже  дорослі,  мають  власні  сім’ї,  он,  їде  до  Луцька  до  них  на  гостину.  А  сама?  Виходила  начебто  заміж  по-любові.  Хату  побудували  разом  із  чоловіком,  стоїть  що  та  писанка  на  заздрість  зловтісі,  а  щастя  десь  поділось  із  прожитими  роками  під  спільним  дахом.  У  чоловіка  коханок,  як  сміття  у  тому  відерку,  перебирає  ними  і  сам  такий  гордий  з  того,  а  на  неї,  свою  законну  дружину  і  не  гляне.  Куди  те  родинне  тепло  зі  щирим  дитячим  сміхом  поділось,  геть  невтямки  Галині.  Адже  була  йому,  Сидорові,  гарною  жінкою,  чесною  і  господинею  доброю,  усе,  до  чого  не  прикладе  своїх  рук,  горіло  під  ними  і  дітей  виховала  достойно,  добрими  та  чуйними.
       Терпка  сльоза  забриніла  на  вії  і  обрамленого  світлим,  жовтявим  волоссям,  миловидного  обличчя  торкнулася  глибинна  туга  за  змарнованими  роками,  а  погляд  безцільно  заблукав  довкіллям.
         Вздовж  дороги  зміїлись  окопи  другої  світової  війни  Сарнинсько-Ковельського  укріпрайонів,  вигулькували,  покриті  падолистом  пащі  кам’яниць,  дотів.  А    кілометрів  зо  двадцять  убік  від  траси,  у  лісах,  куди  вона  ще  дівчинкою  бігала  з  подружками  за  грибами  та  чорницями,  ще  й  дотепер  збереглись  окопи  ще  першої  світової  війни  та  вириті  солдатами  бліндажні  ями.
         Придорожні  дерева  то  відбігали  десь  трішки  убік  від  автобуса,  то  наближались  до  нього  зовсім  близько  і  простягували  до  неї,  Галини,  як  їй  здавалось,  свої  віти-руки,  ніби  пропонували  свої  безмовні  обійми,  щоб  забрати  собі  та  віддати  через  коріння  її  страждання  землі  і  послати  із  неба,  через  крони,  котрі  торкалися  висі,  Господню  благодать.  А  автобус  із  розміреною  швидкістю,  шурхаючись  колесами  шин  об  розігрітий  асфальт,  простував  далі  до  своєї  кінечної  мети,  зупинки.
         Жінка  стиха  зітхнула,  зручніше  вмостилась  у  кріслі  автобуса  і  усміхнулась,  пригадуючи  радісні  личка  онуків  та  приколисана  монотонністю  навколишніх  звуків,  відгородившись  від  примарного  майбутнього,  поринула  у  короткочасний,  спокійний  сон.

13.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745906
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 13.08.2017


Світла (Імашева Світлана)

Урбанистическая песенка

                                                                               *****************
                                                     А  завтра  снова  утро:
                                                                                                                 лимонный  чай.
                                                     Звонок  -  быстрей  -  кому-то:
                                                                                                                         -Пока.  Прощай.
                                                     На  улице  капели  -
                                                                                                       сентябрьский  дождь...
                                                     Трамвай,    метро  -  успела!
                                                                                                                                       -  Придешь?

                                                       Дела  кружат  -  работа
                                                                                                                       -  и  телефон...
                                                     А  завтра  ведь  суббота.
                                                                                                                 -  Возможно,  он?
                                                     Доклады,  иски,  встречи  -
                                                                                                                 и  в  окнах  дождь...
                                                     Как  неожидан  вечер.
                                                                                                                               -  Придешь?

                                                     А  осень  подпевает,
                                                                                                           листвой  шурша,
                                                     Все  в  городе  трамваи
                                                                                                               к  тебе  спешат,
                                                     И  света  блики  в  лужах
                                                                                                                 от  фонарей...
                                                   -  Скучаю.  Помню.  Нужен.
                                                                                                                       -  Скорей.

                                                     И  снова  будет  утро,
                                                                                                   шепну:  -  Поспи...
                                                     А  я  тихонько  буду
                                                                                                       писать  стихи
                                                     О  том,  как  осень  кружит
                                                                                                   печаль-листву...
                                                     Ты  мне  ужасно  нужен.  
                                                                                                                     ЛЮБЛЮ...
                                                     


                                                   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745825
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 12.08.2017


Світлана Петренко

незвичний дует

Лиско,  лиско,  лисонько!
Заспівай  нам  пісеньку:
Про  веселу  бджілку,
Рудувату  білку,
Про  теличку  Муську
І  собачку  Дуську.
Лиска  посміхнулась,
На  хвості  крутнулась,
Узяла  гітару
Зайця  кличе  в  пару.
–    Гей,  сюди,сіренький,
Бубон  є  новенький,
Барабан-  ударник,
Будеш  мій  напарник?
–  Я,  –  злякавсь  зайчисько,
(Бо  лисиця  близько).
–Я,  н-не  н-не  б-боюся,
З-знаю,  н-не  з-зіб'юся,
С-слів  н-не  з-забуваю...  
Лис:
–  Я  підспіваю.
Пісню  ждуть  малята:
Хлопчики  й  дівчата!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745264
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 08.08.2017


OlgaSydoruk

Не всім…

Не  всім  в  вітрила  дмуха  вітер...
(Нехай  це  буде  не  про  нас)…
Не  всім  щодня  дарують  квіти…
Не  всім  відомо  про  Парнас…
Не  всіх  духмянить  цвіт  акацій!..
Не  всім  -  мелодія  в  душі…
Ні  Мельпомена,ні  Горацій…
Не  всім  -  солонії  дощі…
Не  всі  кохаються  натхненно…
Цілують  зв`ялені  вуста…
Не  всіх  цікавить  потаємне
У  недописаних  листах…
Не  всі  закохані  напевно  –
До  дурі  в  мізках(на  життя)…
Не  всім  здається,  що  даремно...
Не  всім  -  щасливії  літа…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741876
дата надходження 14.07.2017
дата закладки 08.08.2017


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 38

В  небе  кружатся  вороны
Навевают  мне  тоску.
Им  не  писаны  законы,
Метят  прямо  на  башку.

Эх  вы,  лютики,  ромашки,
Колокольчиков  чуть-чуть.
Соберу  букет  для  Машки.
Может  даст  чего  нибудь.

Дайте  мне  листок  бумаги
Мы  тут  с  Мухой  посидим.
Опустошим  с  водкой  фляги
Может  чё-то  сочиним!

Под  забором  у  Ивана
Травы  нежностью  полны.
Пятый  день  лежу  я  пьяна..
А  Ивану,  хоть  бы  хны.

Не  смотри  так,  Афанасий.
Я  хотела,  ты  -  не  смог.
Удалился    восвояси,
Чтоб  тебе  конец  отсох!

Занялась  Инесса  спортом
Бег  трусцою  -  не  игра!
А  потом  в  обнимку  с  тортом
Просидела    до  утра..

Я  люблю  повеселиться
Жизнь  одна,  чего  зевать
А  коль  диво  приключится
Привести  самца  в  кровать!

У  меня  губа  -  не  дура
Грудь  и  ножки  -  не  плохИ!
И  точеная  фигура,
Где  ж  вы  хлопцы-женихи..

Стоговали  сено  с  Васей
Я  его    -  в  копну  скорей!!!
Он  то  вроде  бы  согласен,
Но  стесняется  людей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745281
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 08.08.2017


Валентина Ланевич

Я торкаюся до тебе ніжністю.

Я  торкаюся  до  тебе  ніжністю,
Серцем  чулим  своїм,  живим.
Відгукнися  в  мені  спорідненістю,
Шлях  до  того  є  не  простим.

Тужать  очі  втомою  в  блиску  смертнім,
В  здичавілім  вої  війни.
Сльози  ллються  з  сумом  за  другом  кревним,
Чи  ж  були  вороги  людьми?

Не  вовчиці  їх  породили,  мати,
Цілували  в  тім’я  малі.
Боже  милий!  Опір  зла,  дай,  скарати!
Волі,  дай,  на  рідній  землі!

08.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745263
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 08.08.2017


Richter

Чому?

Чому  у  свято  несвятковий  настрій?
Чому  у  грудях  гімни  не  звучать?
Чому  троянди  замінили  айстри?
Чому  серця  здебільшого  мовчать?

Чому  народ  розповзся  по  шпаринах?
Десятки  й  сотні  отаких  чому…
Невже  вода  тече  в  наших  судинах,
що  замість  світла  обираєм  тьму?!.

08.08.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745262
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 08.08.2017


MERSEDES

Ніби трави шелестять слова…

Ніби  трави,  шелестять  слова,
Як  в  житті  вони  і  трави  схожі.
Кажемо:"  цілюща  є  трава",
Є  слова  такі,  що  допоможуть...

Є  слова,  що  жалять  мов  жалО,
Є  немов  волошки  сині  в  полі.
Прохолодні  є  мов  джерело,
Кожне  слово  має  свої  ролі...

Є  слова,  що  душу  звеселять,
Заберуть  із  серця  сильні  болі.
Віру  і  надію  воскресять,
Радісну  усмішку  пошлють  долі.

Є  слова  навіяний  туман,
Є  що  стіну  пробивають  міцну.
Розірветься  колеса  обман,
А  любов  у  світі  буде  вічно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745261
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 08.08.2017


геометрія

МИ ПОВІРИЛИ ВСІ В НЕЗАЛЕЖНІСТЬ…

                                 Ми  повірили  всі  в  незалежність,
                                 ой,  які  ж  ми  наївні  були,
                                 та  дісталася  нам  протилежність,
                                 ще  бідніше  живем,  як  жили.
                                 І  Союзу  були  ми  не  рідні,
                                 і  Європі  ми  теж  не  рідня...
                                 Є  багаті  тепер  в  нас  і  бідні,
                                 все  в  багатих,  а  в  бідних  "фігня".
                                 Незалежність  свою  не  зуміли
                                 відстоять  від  чужих  і  "своїх".
                                 Від  неправди  вже  душі  зболіли
                                 й  кутєрма    у  просторах  земних.
                                 Чи  погибель,  а  чи  перемога,
                                 у  нас  вибір  поки  що  все  ж  є.
                                 І  яка  нам  судилась  дорога,
                                 хай  сумління  підкаже  нове.
                                 Та  не  тільки  сумління  потрібне,
                                 а  й  відвага,  і  сила  міцна,
                                 відігнати  усе  непотрібне,-
                                 Україна  ж  в  нас  ненька  одна!            .
                                 І  підняти  народ  проти  бурі,
                                 стати  блиском,  як  сонце  вгорі,
                                 нам  і  Бог  допоможе,  і  зорі,
                                 щоб  не  жити  рабами  в  ярмі!
                                 Віднайти  ту  єдину  дорогу,
                                 що  Майдан  нам  небесний  вказав,
                                 подолати  і  болі,  й  тривоги,
                                 нашу  міць  щоб  і  ворог  пізнав.
                                 Побороти  усі  негаразди,
                                 знов  нас  кличуть  до  бою  вогні,
                                 ворогів  відігнати  назавжди,
                                 наші  мрії  правдиві  й  ясні.
                                 Ми  повірили  всі  в  незалежність,
                                 26  уже  в  ній  живемо,
                                 нас  дістала  панів  ненажерність,
                                 опустити  пора  їх  на  дно.
                                 І  піднятись,  й  розправити  крила,
                                 Україна  в  нас  ненька  одна.
                                 І  не  падати  більш  на  коліна,
                                 Україна  нам  Богом  дана!
                                 Щоб  весь  світ  зрозумів  вже  нарешті,-
                                 Україна  могутня  й  міцна.
                                 І  Свободу  наш  люд,  й  Незалежність
                                 захистити  уміє  сповна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745260
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 08.08.2017


MERSEDES

Осінні мотиви…

Вже  запахла  у  повітрі  осінь,
Вдихнув  ранок  ніжну  прохолоду.
На  пожовклі  трави  впали  роси
І  листок  вербовий  впав  на  воду.

Загорнулась  річка  у  тумани,
Вже  не  чути  птахів  передзвону.
І  берези  в  жовтих  сарафанах,
Ясен  з  золота  одяг  корону.

Біля  хати  зацвіли  жоржини,
Різнобарвні,  дивні  хризантеми.
Вересень  справляє  іменини,
Одягнула  Осінь  діадему...

І  калина  одягла  намисто,
Чепурна,  як  справжня  українка.
Виграють  дощу  краплини  чисті,
То  дзвенить  мелодія  сопілки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745247
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 08.08.2017


Радченко

Боляче нестерпно

Заростають  душі  рясно  бур'янами
Збайдужілість  чорна  в  поглядах  й  словах.
Ось  таким  —  на  цвинтар  поміж  могилками
Походить  й  відчути  за  майбутнє  страх:
Не  одну  забуту  стрінуть  там  могилку  —
Це  чиєсь  минуле  зникло  назавжди,
А  на  древі  роду  зломить  суху  гілку
Збайдужіла  пам'ять  й  заростуть  стежки.
Боляче  нестерпно,  бо  на  цвинтар  дуже
Схожий  наш  АТОшний,  зранений  Донбас
Й  дивляться  "всевладні"  з  Києва  байдуже
Скільки  в  Україні  залишилось  нас.
Тих,  хто  не  ховався  від  біди  у  хаті
Й  вірить,  що  нарешті  прийде  мирний  час.
Сьогоденням  стануть  мрій  думки  крилаті
І  з  руїн  воскресне  феніксом  Донбасс.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745233
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 08.08.2017


Віталій Назарук

МАМА, ПОЕТЕСА, УКРАЇНА

Шкода,  що  відійшла  матуся,
За  неї  й  нині  я  молюся…
Та  збереглася    солов’їна…
Де  є  Костенко  й  Україна.
Мої  три  жінки  і  дружина,
Ними    святиться  Україна.
Пишатись  можу  я  по  праву,
Що  маю  отаку  державу.
Вам,  пані  Ліно,  довгих  років,
Давайте  нам  життя  уроки.
Вас  Бог  прислав  до  нас  з  небес
За  мудрість  писаних  словес.
А  я  для  тебе  –  Україно,
Переживу  любу  руїну…
В  тобі  мої  ліси  й  поля,
Ти  моя  матінка  –  земля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745214
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 08.08.2017


Віталій Назарук

КОХАННЯ І СНИ

Ще    скільки  слів  роїться  в  голові,
Невисказаних  мною  про  кохання.
Лише  при  згадці  буря  у  крові
І  рветься  в  небеса  моє  бажання.

І  знову  вдвох,  і  знову  до  небес,
Нема  спасіння,  як  кохання  поруч.
На  мить  затихне,  потім  новий  сплеск,
Неначе  нас  скував  кохання  обруч.

Цього  не  передати  на  словах,
Ним  марити,  а  ще  найкраще  жити…
Коли  в  польоті  ви  єдиний  птах,
І  вам  дано  оте  кохання  пити.

Тож  бережіть  кохання  все  життя,
І  віддавайтесь,  коли  очі  в  очі.
Бо  у  коханні  родиться  дитя
І  сни  тоді  втікають  серед  ночі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745195
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 08.08.2017


Світла (Імашева Світлана)

ПЕРЕЖИВАЄМ МІСЯЧНЕ ЗАТЕМНЕННЯ

                                                                                               Усі,  напевно,  чули,  що  7  липня  відбулося  часткове  місячне  затемнення,  а  21  липня  відбудеться,  здається,  повне  сонячне.  Про  це  багато  говорять  астрологи,  тож  я  вирішила  також  продовжити  цю  тему.
                                                                                           ***************
                                                     
                                                       Серпнева  ніч  теплом  пахучим  віяла,
                                                       Сади  купались  в  місячній  росі,
                                                       І  дихалось,  і  вірилось,  і  мріялось:
                                                       Довіку  бути  цій  земній  красі.

                                                       А  ніч  ясніла,  місячна  і  зоряна,
                                                       Ота,  із  пісні:  "...хоч  голки  збирай..."
                                                       Пливе  у  небі  Місяць  заговорено,
                                                       Примарним  світлом  осяває  гай...

                                                       Та  бігла  чутка  звивинами  темними,
                                                       Тривожила  налякані  серця:
                                                       -Ви  чули:  знову  місячне  затемнення,
                                                       Нові  проблеми  ніч  несе  оця...

                                                       У  Всесвіті  зростає  зла  енергія...
                                                       Вразливі  душі  огортає  страх  -  
                                                       Й    фатальне  відбувається  затемнення
                                                       Чи  то  в  природі,  чи  в  людських  умах.

                                                       Нам  радять  бути  добрими  і  ґречними,
                                                       Не  починати  справ  нових  і  чвар,-
                                                       Уважними,  коректними  -  й  безпечно
                                                       Переживем  затемнення  удар.

                                                       Нам  слід  початі  завершити  справи,
                                                       Шкідливі  звички  залишити  всі...
                                                       Поради  мудрі,  але  гра  уяви
                                                       Ще  й  наслідки  малює  навісні.

                                                     І  мислиться:  поради  ці  чудові
                                                     Не  зайве  пам'ятати  нам  щодня,
                                                     Щоб  під  крилом  Поваги  і  Любові
                                                     Затишно  почувалася  рідня.

                                                   Сучасні  люди  -  часто  ми  "затемнені",
                                                   Тож  думаю:  -А  щось  у  цьому  є!
                                                   Готуймось:  знову-  сонячне!  -  затемнення
                                                   В  двадцятих  числах  серпня  настає...
                                                   


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745194
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 08.08.2017


Мартинюк Надвірнянський

Біль

Злі  кулі  зчиняють  шквали,
І  злі  кулі  зривають  вись.
Шуліки  навпроти  й  шакали
А  що,  ви  того  не  чекали?
А  що,  ви  нічого  не  знали  ?
Колись

Серце  поколе,  поколе,
І  бє  болем  знову  під  дих.
А  душі  по  колу,  по  колу,
А  душі  навколо,  навколо,
І  чарка  пекуча  зі  столу
За  них.

Парище  2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745192
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 08.08.2017


Валентина Ланевич

Ми ж купались у ніжності двоє.

Я  милуюся  ніччю  з  тобою,
Зорепадом  між  скошених  трав.
Світлячки  захопились  гульбою,
Місяць  в  річку  невабом  упав.

І  шумів  в  очереті  вітрисько,
Ляснув  карп  по  воді  і  завмер.
Скрикнув  пугач  десь  злякано  близько,
Полетів,  в  темінь  убраний,  сквер.

А  столітні  дерева  дрімали,
Кільцювали  поважно  роки.
Все,  що  бачили  і,  що  зазнали,
Те  у  кроні  в  прийдешнє  несли.    

Ми  ж  купались  у  ніжності  двоє,
В  обопільнім  пориві  сердець.
Нас  гойдало  кохання  в  каное
І  плело  в  наших  душах  вінець.

07.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745132
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 07.08.2017


Віктор Ох

Село під горою (V)

Кліп  до  ще  незаспіваної  пісні  на  вірш  Олександра  Печори  гадаю,  можна  віднести  до  жанру  відеопоезії.  Адже  відеопоезія  -  це  комбінація  тексту  і  відео,  переклад  вірша  на  відеоязик.  Це  жанр,  в  якому  органічно  поєднуються  візуальний  ряд  і  поетичний  текст,  продекламований,  або  представлений  графічно.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LGmfIRaDsJA[/youtube]

Слова  –  Олександр  ПЕЧОРА

--------------------------
Село  під  горою  билинно  старою,
де  стрічкою  в’ється    в  долині  ріка,
пахучі  левади  приваблюють-бавлять  –
торкаються  серця!  І  біль  затиха.  

На  овиді  –  поле  родюче,  просторе,
гаї  заповідні…  А  простір  який!
Прадавні  тут  кручі  і  птаство  співуче,
й  гостинні  прарідні  мої  земляки.

І  дідові  вуси,  і  повагом  гуси  –  
усе  мені  миле,  усе  дороге.
І  спів  соловейка…  І  серденько  тенька.
Журливо-щасливе  село  трудове.

Чекає  і  кличе  село  мальовниче.
І  краще  на  світі  немає  ніде.
Тут  квіти  барвисті  й  калина  в  намисті  
стрічають  привітно.  І  сонце  цвіте!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745126
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 07.08.2017


Віталій Назарук

А Я ЛЮБИВ ТІЛЬКИ ТЕБЕ

Ти  промовчала  і  пішла  удаль,
Хоч  у  очах  виднілися  сльозини.
Розбила  моє  серце,  як  кришталь
І  решту  днів    залишила  сумними…

Життєвий  шлях  побіг  у  нікуди,
Хоч  сяяла  зоря  на  горизонті.
Час  невблаганно  притрусив  сліди,
А  серце  вже  не  раз  було  в  ремонті.
 
Багато  слів  я  написав  пером,
Й  понині  далина,  моя  принада.
Утік  за  горизонт  життя  перон,
Який  облюбувала  моя  лада.

Чому  тоді  тебе  не  зупинив
І  не  сказав,  що  мав  тоді  сказати?..
Ти  десь  жила  і  я  без  тебе  жив,
Любив  тебе,  та  змушений  мовчати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745113
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 07.08.2017


Шостацька Людмила

ЇЇ ВЕЛИЧНІСТЬ


                                                           З  усіх  багатств  найбільше  -  час.
                                                           Він  йде  у  ногу  із  життям.
                                                           Правдивий,  щирий,  без  прикрас,
                                                           Щасливий,  часом  -  з  каяттям.

                                                           Він  незворотньо-невмолимий,
                                                           Не  хоче  навіть  озирнутись.
                                                           Я  у  боргу,  а  він  -  не  винний.
                                                           Й  до  нього  вже  не  доторкнутись.

                                                           Це  -  досвід,  втрати,  помилки,
                                                           В  очах  волошки  й  неба  свічі
                                                           І  дотик  милої  руки  -
                                                           Дорожчий  всіх  багатств  на  світі.

                                                           Це  -  миті  таїнство  велике,
                                                           Його  незмінна  суть,  мов    вічність.
                                                           Проходять  всі  крізь  нього  лики.
                                                           Безцінна  мить  й  її  величність!
                                                           
                                                             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745079
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 07.08.2017


Віталій Назарук

БАГАТІ НОЧІ

А  няньки-хмари  пеленали  зорі,
Які  «Агу»  кричали  ввишині.
Лякали  сни  розлючені    потвори,
Що  вітром  наганялися  з  пітьмі…

А  Місяць  спав,  як  серп  в  сухій  коморі  -
Відпочивав  на  довгому  шнурку.
Грушки  лякали,  падали  довкола,
Горнула  доля  зірку  на  льоту.  ,

А  все  повітря  духмяніло  хлібом,
Сич  у  гаю  гілляччя  полоскав.
Ішли  тумани  за  вітрами  слідом,
Ішли  спокійно,  їх  ніхто  не  гнав.

Серпневі  ночі,  мов  столи  накриті,
Ласунки    розсилали  по  ночах…
У  них  зірки  хмарками  перемиті,
Достатком  відбивалися  в  очах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745054
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 07.08.2017


Lana P.

КИЦЯ І ЛІТНЯ НІЧ

Розболілись  в  киці  плічка,
Бо  спекотна  літня  нічка.
Сумували  оченята  —
Хочуть  ранок  обійняти,
Що  сховаася  у  тумані  —
Сіроокому  жупані,
В  росянистому  віночку,
У  сонливому  садочку.

Під  сяйливими  зірками
Мріють  хмари  табунами,
Чабанує  місяченько
Їхні  долі  височенько.
А  по  шибі,  у  сплетінні,
Виноградні  лізуть  тіні,
Тягнуть  постать  волохату,
Наганяють  страх  у  хату.

Дочекатись  їй  несила
Перших  променів  Ярила,
Щоб  ясне  сіяло  сонце
Крізь  захмарене  віконце.
Муркотіла  киця  в  ліжку,
Потрусила  сонну  ніжку
І  раділа  дню  новому,
Проганяла  ніч  і  втому.        1/08/17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744968
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 06.08.2017


НАДЕЖДА М.

Доброта…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=oYUlh9Fww2U

[/youtube]
Якщо  вас  хтось  образив  ненароком,
Не  варто  тут  трагедію  чинить.
Згадайте  те,  що  буде  вам  уроком:
І  вас  колись  зуміли  теж    простить.

Усі  ми  люди,  всі  ми  помилялись.
Натура  сильна    пробачає    гріх.
До  помсти  тут  ніколи  не  схилялась.
Слабка  душа  лиш  викликає  сміх.

Згадали  ви,  як  стало  тоді  легко,
Як  радість  знов  до  серця  увійшла,
А  всі  образи  відійшли  далеко,
Вже  серце  не  гризе,  не  дошкуля?

По-новому  захочеться  знов  жити,
Радіти  тому,  що  не  помічав.
І  радий  будеш  вогник  запалити,
Який  з  тих  пір  тихенько  погасав.

Хай    вашу  душу  не  розточить  шашіль,
А  сумніви  ніколи  не  гризуть.
Хай  болі  назавжди  покинуть  наші,
А  з  ними  й  всі  проблеми  відійдуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744957
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 06.08.2017


Світла (Імашева Світлана)

СПОВІДЬ МАВКИ

                                                                                       *************
                                                                   Коханий,  поцілуй:  горить  в  жаданні  тіло,
                                                                   Та  подих  затамуй:  з  тобою  вже  не  я  -  
                                                                   Фантом  чи  тінь  моя.  Минуле  -  відболіло,
                                                                   Лиш  спомин  по  мені  -  ця  Мавка  лісова.

                                                                   Коханий,  поведу  тебе  на  попелище
                                                                   По  місячній  стезі,  між  сонмами  смерек:
                                                                   Там  подруги  мої  гучні  заводять  грища
                                                                   І  Перелесник  в'є  таночок-оберег.

                                                                   Коханий,  зупинись,  поглянь  в  зелені  очі:
                                                                   В  них  міниться  оте,  що  загубив  колись.
                                                                   А  дорікати  -  ні  -  не  буду  і  не  хочу,
                                                                   І  не  спитаю,  чом    дві  долі  не  сплелись...

                                                                   Коханий,  пригадай    останню  ніч  весняну:
                                                                   Так    розтинали  грудь  піснями  солов'ї...
                                                                   Були  ми  -  як  одне,  ти  звав  мене  -  кохана,
                                                                   Жагуча  нічка  та,  ті  пестощі  твої...

                                                                 Зів'яли  квіти  снів    на  зім'ятій  постелі...
                                                                 Ти  більше  не  прийшов,  чекала  марно  я...
                                                                 Ходім,  коханий,  в  ліс:  там  подруги  веселі
                                                                 Танки  гучні  ведуть...  Там  Мавка  -  не  твоя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744955
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 06.08.2017


dovgiy

ГРІЄ СОНЕЧКО

Гріє    сонечко  у  віконечко.
Відійшла  з  холодами  зима.
Чом  на  серденьку,    тяжко  зморенім,
Лежить  каменем  дума  сумна?
Скажи,  серденько,  не  байдужеє,
В  чім  причина  твоєї  журби?
Любиш  милого,  любиш  ніжного,
Тільки  він  безнадійно  слабий!
 Розстаємося,  ледь  не  плачемо.
Бо  серцями  давно  як  рідня.
Тільки  щастя  нам  не  призначене:
Нам  не  бути  у  парі  ні  дня…
Небо  зводить  нас  на  коротку  мить,
Я  до  нього  на  крилах  лечу!
Усміхаюся    на  очей  блакить  
І  ховаю  росинки  плачу.
Вміє  любий  мій,  як  з  людей  ніхто,
Діставати  слова  із  душі
Мов  перлиночки  їх  нанизує
І  дарує  сердечні  вірші.
І  намистом  цим  я  обвішана,
Наче  вишня  в  квітневім  саду.
Зачарована,  перевінчана,
В  ролі  Музи  до  нього  іду.
Була  зустріч  нам  не  в  урочий  час.
За  плечима  лягло  пів  життя.
В  пізній  осені  пов’язало  нас
Призабуте  в  літах  почуття.  
Зафарбовую  всі  сивиночки,
Тільки  зморшки  примножує  час.
Я  –  берізонька,  я  –  калиночка,
Я  у  нього  ще  й  досі  дівча!

неділя,  6  серпня  2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744953
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 06.08.2017


наталія калина

КВІТИ ЛЮБОВІ

КВІТИ  ЛЮБОВІ

Як  моє  серце  ніжності  воліло,
Я  сіяла  квітки,  довкола  –  біло…
Біленькі  пелюстки…  Яке  натхнення!
Вони  мій  порятунок  від  будення…..

Коли  ішлося  про  чуття  шалені,
Вогнем  палали  квіточки  черлені…
Багряний  колір,  пряний  аромат…
Й  таємна  стежка  до  Адама  в  сад…

Як  сум  пробився  у  душі  куточок,
Ромашок  я  насіяла  рядочок…
Від  сліз  я  ними  витирала  очі,
Журбу  і  жаль,  збентеження  дівочі…

Коли  ж  душа  запрагла  самоти,
Враз  незабудки  почали  цвісти…
Оті  -  «люби  мене,  та  не  покинь»….  
Пелюстя  шепотіло  тузі:  згинь!

І  ось  мене  ці  квіти  обнімають,
Дурманом  різнотрав’я  напувають…
Від  запахів  і  барв   я  ходжу  пֹ’яна,
Як  перший  раз  закохана  й  кохана!



05.  08.  2017  м.  Львів  автор  Наталія  Калиновська

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744941
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 06.08.2017


Леся Утриско

У моїм серці.

Тобою  ніжно  напиваюсь-
Батьківська  хата,  зазвичай:
Де  мій  лелека,  у  дворі,  
Цвіркун  співає  до  зорі,  
Шпаки  злітаються  на  грушу,  
Усе  впивається  у  душу.  
Хмелію  сонцем  у  зеніті,
Спекотним  днем,
Дощем  у  літі,
У  травах  витоптана  стежка,  
У  серці  виткана  мережка,
У  винограді  стиглі  бджоли,
А  на  порозі  босі  ноги...  
Мої-  торкаються  землі,
Де  роси,  наче  косарі,  
Втомившись,  сіли  відпочити,
Як  солодко,  як  мило  жити
Там,  де  коріння,  де  родина,  
До  хати  вишита  стежина-
В  ромашка,  мальвах,  у  вітрах,
Мов  сон,  колишу  на  руках  
Ту  мить,  той  день,  ту  божу  днину,  
Батьків,  старесеньку  світлину  
І  світлий  спогад,  дивний  щем,  
Що  переплетений  з  дощем,
У  моїм  серці...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744936
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 06.08.2017


Ольга Калина

Купаються хмари.

Подивись,  як  купаються  хмари
У  цій  бистрій    річковій  воді.
Ну,  а  вітер  тихесенько  марить  
В  верболозах  -  не  бути  біді.

Спочиває    верба  над  водою
І  пливуть  по-під  нею  качки.
Та    милуюється  тільки  собою
І  вітає  хмарин  залюбки.  

Каченя  доганяє  ці  хмарки,
Та  не  може  ніяк  ухопить.
Лиш  лебідка  сміється  із  кладки,
Бо  це  дійство  її  веселить.

А  це  небо  і  зверху,  і  знизу,
Що  злилося  у  довгій  смузі,
Простягнулося  туди,  аж  до  низу
В  цій  величніій  і  пишній  красі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744913
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 06.08.2017


Ol Udayko

БРОДИЛА МАВКА

     ...природа  породила  мавок  та  русалок.
           А  вони  –  слова...  в  унісон  природі...  
[youtube]https://youtu.be/upbca8cQgKc[/youtube]
[b][i][color="#450b9c"]Бродила  мавка    в  сніжному  саду,
Немов  ЙОГО,  торішнього,  шукала  …  
Колишній  сніг  не  скрашує  ходу  –
Говорить  в  небо  мовою  шакала…

То  ж  не  ходи  в  морозом  стиглий  сад.
Коли    ЙОМУ    повідтинала  крила…
І  не  моли  –  ні  лісовий  посад                
Не  допоможе,  ні  нове  вітрило!

Вогні  очей  –  то  змога  при  життю,
Вві  сні,  що    в  смерті,  ніц  вони  не  значать:
Дай  волю  лиш  покуті,  каяттю  –  
Для  чого  зілля?!  Хай  серця  поплачуть!

Моліться  ж  
в  ту  свою  останню  мить,                
Щоб  в  ніч  на  місяць  жалібно  не  вити  –  
Нехай  сад  сніжно  вами  відшумить  –  
В  житті...  без  крил  
ніч-ч-ого  не  змінити!

[/color][/i][/b]
06.08.2017
_________
*Як  ремейк  твору:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744737
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744930
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 06.08.2017


горлиця

Реальність життя!

 Хтось  любить  день,  а  хтось  чекає  ночі,
У  снах  живе  ,змінить  реальність    хоче,
У  снах  він  птах  у  небесах  літає,
Тут  горя  він  не  бачить,  і  не  знає!

Та    сон  як  сон,  ось  є,  а  ось  немає,
Добро  чи  зло  ,що  снилось,  все  минає,
Події  ті  не  заспокоють  душу,
Життя  реальність,  це    прийняти  мушу!

Це  Бог  так  дав,  що    ніч  для  відпочинку,
Напругу  знять,  зробить  малу  зупинку,
Набратись  сили,  помолитись  Богу,
Обнять  реальність  й  з    Богом  у  дорогу!  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744888
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 06.08.2017


dovgiy

КЛІП

Піднявся  ранок  ясночолий
Над  іще  сонною  землею,
Скінчилось  марево,  лиш  сонне,
В  якому  ти  була  моєю.
Лише  у  сні  бажане  тіло
В  бурхливих  звабах  пригорталось.
Воно  на  друзки  розлетілось
І  тільки  гіркота  зосталась.
Піднявся  ранок.  Що  я  маю?
Своє,  завжди    самотнє  ложе,
Над  ним  лише  ікона  сяє:
Зображення,  начебто,  Боже
І  пам'ять,  яка  вперто  крутить
Маленький  кліп  моєї  мрії
Чим  до  життя  наївно  будить
Вогник  пригаслої  надії.
Отак  живу  в  цих  днях  останніх
Відкритий  серцем  для  кохання
Та  замість  нього  завжди  маю
Врожай  журби  і  безталання.
Радість  життя!  Чи  прийдеш?  Де  ти?!
Гукаю  в  небо,  та  даремно…
Далеко  зірка  від  планети
Планеті    холодно  і  темно!

субота,  5  серпня  2017  р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744866
дата надходження 05.08.2017
дата закладки 06.08.2017


Любов Іванова

ЧАСТІВКИ № 2

То  здійметься,  то  зависне
Над  селом  гелікоптер!
Молоко  он  в  грудях  кисне,
Де  той  їхній  контактер?
*
Голова,  як  їж  в  тумані
І  думки,  як  таз  вверх  дном,
Обіцяла  нічку  Вані,
А  проснулася  з  Петром!
*
У  куми  колготи  в  стразах,
Натягла  їх,  як  броню...
Переплюну  ту    заразу,
Йду  до  хвіртки  в  стилі  НЮ.
*
А  у  нас,  у  фітнес-клубі
Всі  сідають  на  шпагат!!
Як  тепер,  порадьте  Любі
Повернутися  назад.
*
Сторожиха    автопарка
Тягне  Петьку:  "Йди,  бідо!!!"
Він  не  знав,  що  баба  Варка,
Майстер  спорту  по  дзюдо.
*
Скільки  є  чудес  на  світі.
В  книзі  Гіннеса    всі  в  ряд.
Мій  туди  ввійти  намітив,
Вуса  виростив  до  п"ят.
*
Ні,  не  шкода  дати  Федці...
Плуг,  зорати  свій  город.
Та  брехливі  односельці,
Знову  скажуть  -  приворот!
*
Вийду    вдосвіта  на  ганок
Та  до  кума  -  через  тин...
Він  для  ніжних  забаганок
Буде  першим,  на  почин!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744856
дата надходження 05.08.2017
дата закладки 06.08.2017


НАДЕЖДА М.

Круговерть життя…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PM7eTzPJzLI
[/youtube]

Коли  життя  закрутить  в  круговерті,
Не  піддавайсь  душевній  суєті.
Відверті    тут  поради  слухай  серця,
Вони  не  підведуть  в  передчутті.

Хай  хвиля  враз  накриє  з  головою,
А  ти  не  смій  здаватися,  пливи.
Бо  цілі  досягнеш  лиш  боротьбою,
Найменшу  із  надій  тримай,  лови.

До  берега  дістатися  нелегко,
Бо  вітер    б"є  щосили  у  лице.
Борися  поки  день,  іще  не  смеркло,
Хоч  руки  налились  твої  свинцем.

Вдихни  повітря  та  на  повні  груди.
Не  треба  поспішать,  перепочинь.
Нехай  ще  сили  трохи  тут  прибуде.
Яка  краса  життя,  як  моря  синь...

Не  раз  каміння  з  берега  кидали,
Та  все-таки,  уже  ти  на  землі.
(Хоч  збити  тебе  з  курсу  так  бажали)
Втрачали  свою  силу  сили  злі.
------------------------------------------------      
(  Образ  зібраний)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744833
дата надходження 05.08.2017
дата закладки 05.08.2017


Валентина Ланевич

Ой, ромашки, ромашки, ромашечки.

Ой,  ромашки,  ромашки,  ромашечки,
Квітнуть  в  лузі  за  тихим  селом.
Вітром  гнані  хлюпочуться  хвилечки,
В  ставі  їх  розглядають  бочком.

І  вербичка  до  них  нахилилася,
Одиноко  стоїть  на  горбку.
Ніч  кохання  чарівна  приснилася,
Ті  б  зітхання  відчуть  на  яву.

Позабутись,  що  в  доленьки  крайняя,
Відволожити  душу  й  вуста.
Впала  з  неба  росиця  лиш  ранняя,
А  ще  пісня  гучна  солов’я.  

А  ромашки  цвітуть,  обіймаються,
Усміхаються  сонечком  всім.
Тим,  хто  у  парі  і  тим,  хто  мається,
Серцем  милим,  таким  золотим.

04.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744748
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017


Олена Жежук

Мені пора…

                                                 [i]      Не  виглядай,  як  хмари  розійшлись,  
                                                     Бо  не  твоя...  твоя  була  колись.
                                                                                                               Ліна  Ланська[/i]

Мені  пора…  А  ти  не  маєш  крил.
Змітаю  сніг  /  і  де  в  цю  пору  взявся?/
Заварюю  міцний  дев'ятисил  -  
До  рани…  потерпи,  не  озивайся.

Я  ще  прийду  у  наш    холодний  сад
В  часи  дощів,  вітрів  і  сніговіїв.
Допоки  розцвіте..,  а  втім,  назад
Не  повернуся!    Не  плекай  надії.

Хіба  лиш  в  снах,  з  очей  зелених  «блись»,
Незрима  Мавка  зникне  берегами.
Та  не  твоя…  твоя  була  колись,
Тепер  замкнуте  небо  ланцюгами.

Мені  пора…  за  обрієм  жеврить.
Не  вий  на  зорі,  сам  зализуй  рани.
В  мені    наш  сад  зів'ялий  теж  болить...
І  під  крильми  ще  кровоточать  шрами.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744737
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017


Новоградець

Лебедина вірність.

Лине  в  темному  небі
Пара  білих  хмарин,
І  лечу  я  без  тебе
Над  водою  один.

Всі  думки  як  з  тобою
Зустрічали  зорю,  
Не  злетим  вже  ми  двоє  -
З  болем  себе  корю.

Я  дививсь,  як  щаслива,
Ти  по  небу  пливла,  
І  внизу,  під  обривом,
Не  помітив  ствола.

Гримнув  постріл  фатальний
В  тиші  сонних  боліт,
Обірвавши  безжально
Твій  граційний  політ.

І  сидів  я  безсило,
З  гірким  щемом  в  душі,
Де  ми  разом  носили
До  гнізда  комиші.

Де  ми  йшли  і  летіли,
І  пливли  по  воді,
Де  під  вербами  мило
Ми  сиділи  тоді.

Вкрив  все  морок  дрімучий,
Де  була  красота,
І  гнітила  разюче
Навкруги  пустота.

Пролітали,  змінялись
Дні  і  ночі  підряд,
А  думки  все  блукали,
Повертались  назад.

Долетіти  б  до  тебе,
Щоб  ти  поруч  була,  
Щоб  хмаринкою  в  небі
Ти  зі  мною  пливла.

І  незграбний  на  старті,
Бачать  плеса  боліт
Мій  нічого  не  вартий,
Одинокий  політ.

Підгинаються  крила,
Але  йду  в  висоту,
Де  востаннє  летіли,
Над  обривом  іду.

До  біліючих  в  небі
Одиноких  хмарин  -
Поскоріше  до  тебе  -
Підіймаюсь  один.

Зустрічай,  білокрила,
Я  вже  поруч,  дивись,
На  пір'їночки  білі
Я  вже  падаю  вниз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725092
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 04.08.2017


Новоградець

Орда

Давным-давно,  не  каждый  знает
В  какие  с  точностью  года,
Седой  равниной  пыль  вздымая,
На  запад  двигалась  орда.

Полётом  стрел,  огнём  и  криком
Плясала  ада  круговерть,
Неслись  народам  войском  диким
Пожар  и  голод,  плен  и  смерть.

Прошёл  тот  час...  Унёс  с  собою
Вселявший  ужас  стук  копыт,
Но  путь  проложенный  ордою
Её  потомком  не  забыт.

Ползут  опять  проклятьем  стойким,
Зловещим  облаком  беды,
Сменив  коней  на  семьсятдвойки,
На  запад  правнуки  орды.

С  прогресом  в  шаг,  глядя  в  прицелы,
Не  так  как  в  прошлые  раза,
Вращают  башни,  ищут  цели
Косые,  чёрные  глаза.

Гуляет  вновь,  с  прищуром  узким,
Деля  чужое  как  своё,
В  моей  земле,  под  флагом  русским
Средневековое  зверьё.

Под  канонады  грохот  бойкий,
Приумножая  свой  позор,
Кромсают  лихо  семьсятдвойкой
Подписан  прежде  договор.

Паля  в  упор,  мосты  сжигая,
Не  видит  пьяная  орда
Как  на  закате,  догорая,
Садится  ихняя  звезда.

Уходит  вместе  с  ней  удача,
Разбойный  фарт  минувших  лет,
Несёт,  свистя,  расклад  иначий
Снаряд  запущеный  в  ответ.

И  вот  дымится,  догорая,
Навылет  битая  броня
И  гложет  трупы  волчья  стая,
Ворон  рычаньем  отгоня.

Таков  закон  -  мечом  махая  
Захватчик  рубящий  с  плеча
Пропустит  сам,  не  ожидая,
Удар  губительный  меча.

И  вслед  его  звезде  далёкой,
Прошедшей  путь  свой  на  закат,
Другие  звёзды  на  востоке,
Взошедши,  ярко  заблестят.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701199
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 04.08.2017


Сіроманка

Ірина Вовк. "МИКОЛІ ВІНГРАНОВСЬКОМУ: МОНОЛОГИ"

Перелітна  пора  –  чень,  у  розпалі  літо  ожинне,
Перелітна  пора  –  хто  летить,  чом  летить  і  куди?
Чи  додому,  чи  з  дому,  чи  в  лоно  землі  України…
Чи  натруджений  віддихом  літнім,  чи  зовсім  іще  молодий…
Ми  птахи  перелітні  на  обрисах  сонць  ясноперистих,
Чи  приснилися  нам  зорепади  у  синіх  степах…
Чи  жар-птиці  перо  нас  зігріє  в  принишклому  вересні,
Чи  душа  стрепенеться  на  оклик,  тривожно,  мов  птах…

…Розімлілі  жита,  захмелілі  літа  срібнодзвоннії,
де  над  буєстю  юності  солодко  бджоли  гудуть  –
о  фантазії  чуда…Приплив  світової  гармонії,
де  лелеки  із  косами  сіно  в  покоси  кладуть…
Дзвенять  коси  усміхнено,  втомно,  піт  крила  наповнює,
і  вода  заливає  по  вінця  стосилою  глек  –
смолоскипи  життя  феєрично  зеленої  повені,
теплі  гнізда,  жевріючі  мирними  днями  лелек.

…В  перестиглих  житах  вітровієчко  пера  визбирує.
Білих  зір  зорепад  багряніє  за  помахом  крил  –
ніби  пам’ять  з-за  обрію  Лети  минувшість  відмірює,
золотим  безбережжям  високих  дідівських  могил…
Не  оді́йде  пора  літувати  літа  рястоноснії
на  землі  молодій,  де  упала  кривава  сльоза  –
макоцвітні  горби  ув  обіймах  небесної  просині,
макоцвітний  вогонь,  вічна  слада  землі  не  щеза…

Літувати  літа  з  переджнив’я  до  пізньої  осені  -
перелітна  пора,  буйнокоса  бринінь  золота…
Не  оді́йде  бринінь,  наші  сили  стосило  примножені,
доки  те́плиться  око  і  мовлять  молитву  уста.

[i](Зі  збірки  "Обрані  Світлом".  -  Львів:Сполом,2013)[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744682
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017


Людмила Пономаренко

Миттєвості

У  схожості  буднів,  у  нестримності  вічного  часу,
Відпускаючи  день  в  швидкоплинність  земного  буття,
Смакую  миттєвість  як  життя  незрівнянну  окрасу
Назавжди,  на  віки  нескінченного  серцебиття.

Не  забуду  ту  мить,  що  проллється  добром  у  долоні,
Олівцями    внучат  розмалює  захоплено  день,
Доторкнеться  душі  ніжно-сонячним  голосом  доні,
Вітанням  від  сина  пролунає  в  акордах  пісень,

Співом  птахи  злетить  у  бентежнім  ранковім  світанні,
Ароматом  малини    захопить  по-літньому  дух,
Затепліє  в    душевнім  до  високих  небес    пориванні,
Де  розкидала  вічність  хмаровиння  незібраний  пух.

Замилуюсь  до  сліз    жовтим  полем  у  стиглому  житі,
В  сині  очі  волошок  задивлюся,  уперше  немов…
У  намисто  життя  понанизую  зібрані  миті,
Що  освячує    серцем  невгамовна  і  вічна    любов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744708
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017


Світла (Імашева Світлана)

СОН

                                                                                                       ************
                                                                           Ця  володарка-ніч  шепотіла  крізь  тишу  верлібрами  -  
                                                                           Із  непам'яті    в  сни  попливли  осяйні  міражі:
                                                                           Я  вбирала  тебе,  як  вологу,  глибинними  фібрами,
                                                                           Неповторність  жаги  -  між  реальністю  й  сном  на  межі...

                                                                           І  відкинула  ніч  запинало  холодне  свідомості:
                                                                           Ти  долиною  йшов  десь  туди,  де  синіла  імла.
                                                                           Білі  квіти  в  руках,  а  душа  -  в  чарівній  невагомості,
                                                                           Я  дивилась  услід,  а  покликать  тебе  не  могла.

                                                                           Билось  серце  тоді,  трепетало  так  болісно-солодко,
                                                                           Твої  очі  зоріли  мені  крізь  феєрію  снів...
                                                                           Це    кохання  було?  Ця  ілюзія  щастя  -  і  голоду?
                                                                           Океан,  що  топив,  що  не  знає  межі  й  берегів.

                                                                           А  володарка-ніч    шепотіла  крізь  тишу  верлібрами...
                                                                           Білі  квіти  зів'ялі  -  о  диво!  -  лишились  мені.
                                                                           Я  вбирала  тебе,  як  вологу,  глибинними  фібрами...
                                                                           Ти  -  єдиний,  котрого  я  бачила  тільки  вві  сні

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744705
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017


Любов Іванова

Не жалею, не зову, не плачу

Н/ад  спящим  городом  луна,
Е/ё  тепла  не  ощутить.

Ж/жёт  душу  мне  твоя  вина,
А/  я  решила  -  слёз  не  лить.
Л/юбовь,  как  раненый  птенец,
Е/ще  трепещет  сердце  в  нем,
Ю/доль  земная  -  мой  венец,

Н/ас  опалила  ложь  огнем...
Е/сли  бы  знал  кто,  как  болит,

З/аноза  горьких  перемен,
О/стрее  жизненных  обид,
В/  зловещей  мгле  твоих  измен.
У/ходит  счастье  в  мир  стихий

Н/ет,  не  во  сне,  а  наяву.
Е/сть  то,  что  впишется  в  стихи,

П/ересказав  строкой  судьбу...
Л/арец  с  названием  "любовь"
А/  в  нем  -    неписанный  обет...
Ч/тобы  понять  однажды  вновь-
У/  сердца    грусти  больше  нет...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744629
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 04.08.2017


Елена Марс

Не несёт в себе смерть никакого конца и трагизма

Лишь  Луна  моего  одиночества  тихий  свидетель  -
Молчаливый  свидетель  в  бессонницах  тёмных  ночей.
Мы  знакомы  с  ней  были  в  каком-то  далёком  столетии  -
В  позабытом...  растаявшем  мире  ушедших  теней...

И  конечно  она  наблюдала,  вот  так,  как  сегодня,
За  моей  оголённой,  чуть-чуть  странноватой  душой...
И,  возможно,  в  то  время  казался  мне  мир  -  преисподней,
Где  сгорела...  в  любви,  нелюбовь  отвергая,  -  свечой...

Невозможно  припомнить...  но  чувство  на  сердце  такое,  
Будто  карма  моя  -  макраме  чёрно-белых  стихов...
Я  не  знаю  -  кому  мне  "спасибо"  сказать  за    "былое".
Это  всё  -  за  печатью  семи  проржавелых  замков...

Не  расскажет  и  голос  души  -  не  раскроет  загадку
Тех  кругов,  где  она  покуражилась...  свет  пророня...
Сохранились  в  душе  моей  света  того  отпечатки,  
Этой  жажды  к  строке...  из  любви  и  живого  огня...
 
Мой  сегодняшний  путь  стихотворным  деянием  устлан,
Я  и  "завтра"  хочу  воспевать  свою  оду  весне,
Не  теряя  в  пути  животворного  этого  чувства  -  
Этой  страсти,  которая  в  венах  бунтует  во  мне...

Пусть  не  вспомню  когда-то  ни  дня,  ни  сегодняшней  ночи.
Только  вновь  будет  ночь  и  такая  же  в  небе  луна...
И  душа  окунётся  в  (мои  -  не  мои)  междустрочья
Этих  строчек,  где  вечность  она  остаётся  юна...

Во  влюблённой  душе  не  иссякнет  желание  к  жизни...
Даже  смерть  не  способна  в  душе  эту  страсть  умертвить.
Не  несёт  в  себе  смерть  никакого  конца  и  трагизма,
Ведь  душа  с  этим  светом  продолжит  над  миром  кружить...

Даже  если  покажется  вновь  этот  мир  -  преисподней  -
Во  влюблённой  душе  сохранится  трепещущий  свет...
Ничего  не  бывает  на  свете  любви  благородней...
А  любовь  -  это  жизнь,  где  всегда  побеждает  рассвет...

Без  любви  не  рождаются  строки,  не  льются  стихами...
Без  любви  не  внесла  бы  душа  в  этот  мир  красоты...
Без  любви  эту  землю  не  грело  бы  солнце  лучами
И  весной  на  земле  не  рождались  бы  снова  цветы...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744623
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 04.08.2017


Любов Іванова

Відпусти мене в ніч

Відпусти  мене  в  ніч,  де    цілуються  з  хмарами  зорі,
Де  молочний  туман  на  світанні  лягає  в  луги.
Нам  затісно  удвох  у  бурхливім  життєвому  морі,
Та  і  щастя  ріка  віддаляє  від  нас  береги...

Відпусти...  прожени!!!  Всеодно  вже  нестерпно  від  болю.
Не  сама  ніби  йду...  так    малюють  майбутнє    зірки.
Напророчили  нам  розіпнуту  вітрилами  долю.
Я  в  покорі  прийму  її  вирок  полинно-гіркий.

Я  за  обрій  піду,  своє  серце  залишу  з  тобою,
Бо  ж  без  тебе  мені,  як  колоссю  в  жнива  без  зерна.
Я  напевно  слабка...  за  любов  не  готова  до  бою...
Відпусти  мене  в  ніч,  бо    для  дня  я  занадто  сумна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736312
дата надходження 03.06.2017
дата закладки 04.08.2017


Любов Іванова

СПИНИСЬ БУТТЯ.

Спинись  буття  в  своїм  нестримнім  леті,
І  дай  напитись  всмак  мені  життя.
Воно,  як  мить,  на  цій  земній  планеті,
А  кожна  мить  не  має  вороття.

Перелистаю  я  архівні  стоси,
В  яких  споп-кадри  всіх  життєвих  днів
Ось  я  дитям    іду  в  липневі  роси....
Та  там  усе  без  права  коректив.

Мину  село,  в  думках  пройдусь  по  полю,
З  очей  сльоза  стікає  наче  град.
Чому  цей  кадр  завдав  багато  болю?
Бо  що  пройшло,  не  вернеться  назад.

Так  кадр  за  кадром    я  листаю  пам"ять
Десь  швидкоруч,  а  десь  спинюсь  на  мить.
Бо  є  події,  що  серденько  краять....
Воно  від  згадок  боляче  щемить...

Спинись,  буття!!  Спинись,  спинись,  благаю!
Бо  ти  біжиш...  і  я  невпинно  йду.
Я  у  житті  вже  той  рубіж  минаю,
Коли  є  сенс  притишити  ходу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738893
дата надходження 22.06.2017
дата закладки 03.08.2017


Любов Іванова

ЧАСТІВКИ

Заведи  мене  за  хлів,
Де  цвіркун  сюркоче.
Зроби  те,  що  ти  хотів,
Бо  мій  Клим  не  хоче.
*
На  городі  гарбузи
Вибирали  вранці.
А  мій  гад  їх  на  вози
Та  й  повіз  коханці.
*
По  весні  посію  мак
Коноплю  в  додачу...
Серед  літа,  хай  хоч  так!
Мужиків  побачу!
*
Люди  кажуть  зусебіч,
В  нас  маньяк  завівся..
Ходжу  вже  не  першу  ніч,
Хоч  би  раз  зустрівся.
*
У  Миколи  тракторець
У  Сергія  -  тачка!
Кого  вибрать,  хай  їм  грець!
Ото  ж  бо  задачка!
*
Вчора  я  знайшла  заначку
Аж  за  образом  в  кутку.
Хоч  по  гривні,  зате  ж  пачку
На  півлітру  коньяку!
*
Хоч  молюсь  щодень  до  неба,
Та  Петро  анітелень!
Брати  приклад  з  півня  треба,
Двадцять  курок  топче    в  день.
*
Кум  в  моїм  паркані  лаз
Проробив  надвечір..
Але  вліз  туди  якраз
Лиш  кашкет  і  плечі.
*
Випасала  я  гусей
Вчора  на  долині...
Як  прижав  мене  Євсей.
Солодко  й  донині!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744233
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 03.08.2017


Ol Udayko

ЛІТНЯ ВТОМА

[i]  ...жара  літня  в  унісон  душевній  мляві...
[youtube]https://youtu.be/EL3FmQkZAUk[/youtube]
[b][color="#55099c"]Відчутна  втома…  Від  кагалу  міста,  
суєти,
від  тарабарщини  і  хтивих  витребеньок  влади...  
Вдихнути  тиші  аромат  –  не  мовну  канонаду…  
Так  хочеться  втопитися  у  вирві  
самоти!

Пройтися  раз  по  росяній,  нескошеній  
траві,  
втопитись  у  вечірній  млі,  в  туманах  накупатись,
озонового  меду  із  пелюсток  наковтатись  
і  погойдатись  на  стрункій,  як  лезо,  
тятиві…

Відчути  теплоту  і  смак  колиханих  
дібров,  
на  мокрих  луках  побродити  відчайдушно  босим,
на  відстані  душі  відчути  неминучу  осінь,
з  пеньків  зустрічних  тупо  наколоти  
дров…  

А  з  тих  бажань,  що  докучали  ласій  плоті  
вчора,  
побудувати  в  зруб    цнотливу  хатку  лісника,
бо  благодать  жадань  пустих  холодна  і  хистка  –
не  манять  ілюзорні  води  Прип’яті  й  
Печори…

Світанками  ж  чекатиму  в  колибі  у  гості
мавку,
Що  принесе  з  собою  чари  й  лісу  аромат,
Відкине  дров  у  ватру  і  підстелить  з  м'яти  мат.
Своїм  теплом  зігріє  вже  давно  схололу  
лавку…

Та  що  це  я?  Розмріявся  й  піддався  супокою!
Пшениця  жде,  а  ще...  удосвіта  іти  на  сою…[/color][/b]

1.08.2017
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744295
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 03.08.2017


наталія калина

Додому манить живе слово!

Додому  манить  живе  слово!

Додому  манить  живе  слово!
Гривасті  строфи  на  близькій  межі!
Іх  золотаві  куполи,  мов  гроно,
Знов  розцвітають  мудрістю  душі!

Додому  кличе  дух  землі  моєї,
Де  теплі  рими,  проліском  сердець,
Де  квітне  у  думках  бутон  лілеї,
І  благодать  дарує  сам  Творець!

Додому  пам'ять  стелить  стежки,  
Коли  у  далечінь  зовуть  світи...
І  вишивані  бархатом  мережки
До  рідних  стін  запросять  увійти...

12.  07.  2017  м.  Будва  автор  Наталія  Калиновська

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744597
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 03.08.2017


Віталій Назарук

ХЛІБ НАШОЇ ЗЕМЛІ

Ідуть  жнива.  Хліба  спішать  в  комору.
У  їжакових  шубах  всі  поля…
До  хати  лине  запах,  що  знадвору,
Збирає  хліб  свій  матінка  земля.

А  на  стерні  кругом  панують  птахи,
Зернини  не  лишають  на  землі.
Ідуть  жнива  і  люди,  як  мурахи,
Спішать  у  поле  в  кожному  селі.

І  новий  коровай  прийде  до  столу,
Із  дякою  до  власної  землі…
І  знову  все,  усе  піде  по  колу,
Для  хліборобів  в  кожному  селі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744576
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 03.08.2017


Ніна Незламна

Біля бабусі /проза/

                                                   Біля  бабусі

Літнє  сонце  добре  пригрівало…  І    вітерець  неначе  вальсував,  розгойдував  гілочки  вишень,  ягоди  виблискували,  одна  перед  одною,  неначе  моргали    і  шепотіли  хлопчикові  -»  Візьми  мене,  візьми  мене…  А  він  підіймав  руки  до  гілок  ставав  на  шпильки,  задирав  голову  і  морщився,  неначе  дідок,  крихтів  та  дістати  їх  не  міг.  Листя  з  вітром  куйовдили  русявого  чубчика,  він  відмахувався  рукою  і  знову  намагався  дістати.  Раз  по  раз  підтягував  тоненькі,  коричневого  кольору  шортики,  які  сповзали,  коли  підіймав  руки  і  надувалися  від  вітру  парашутом.
 Вже  підійшов  до  стовбура    вишні  і    почав    стукати  ногою    об  нього    й  кричати,
-Бабусю!  Бабусю!  Допоможи  дістати!  Вони,  ото,  ті  вишні,  гойдаються,  напевно  сміються  з  мене,  що  я    ще  не  високий,  не  можу  до  них  добратися.
-Ой  лишенько,  не  товчи  вишеньку,  їй  же  боляче  і  капця  порвеш,  отого,  «макасіна»  якогось,  воно  ж  таке  зараз  взуття  дороге…
Вона  зірвала  кілька  вишень,  він  швидко  запхав  їх  в  рот,  ледь  скривився  та  задоволено  дивився  на  бабусю  голубими  оченятами  і  усміхався.
 А  баночка  з  жучками  де,  куди  подів,  багато  назбирав?  
-Оті,  твої  жуки,  в  смужку,  такі  вередливі,  я  їх  в  банку,  а  вони  звідти,  я  знов  туди,  вони    знову  назад.
Він  розводив  руками  в  різні  сторони,  водночас  підтираючи  носа  і  уважно  дивився  на  реакцію  бабусі.
Вона,  зав`язана  в  чорну  хустинку,  скривила  носа  від  задоволення,  як  розказував  малий.  Чмокнула  в  щічку,  обійняла,
-Ох,  ти  ж  золотко  моє,  бідна  моя  сирітка,  помічничок  мій,  то  де  ж  ти  їх  подів?  Де  та  баночка?
Максимко,  усміхаючись  розвернувся,    махнув  рукою,
-  Пішли  покажу!  
Сонце  засвітило  йому  очі,  скривився,  приклав  руку  до  чола,
-Чекай,  чекай  зараз  побачиш,  який  я  молодець!  Я  їх  майже  пів  банки  назбирав...
Старенька  задоволено  йшла    слідом,  легенько  переступаючи  через  бадилля  картоплі,  а  малий  перескакував,  немов  м`ячик  і  весь  час  обертався  назад,  позираючи,  чи    вона  не  відстає.
-Ось  тут!
Оченята  сяяли,  як  ліхтарики,  від  був  дуже  задоволений,  адже  збирав  жуки,  заробляв  у  бабусі  на  морозиво.  Вона  хотіла  хлопчика  заохотити  до  роботи  і  в  той  же  час  показати,  що  люба  праця  має  нагороджуватися.
Майже  під  самим  корчем  картоплі  горбочком  зібрана  земля,  а  зверху  дві  картопляні  квітки.
Бачиш,  я  їх  похоронив,  правда,  не  плакав  за  ними,  як  за  татом.
Жінка  припала  на  коліна,  ледь  стримуючи  сльози,  не  могла  й  слова  сказати.  Здавило  в  грудях,  холодний  піт  пронизав  тіло,  опустилася  до  землі.  Присіла  на  неї  між  рядами,  посадила  онука  на  руки,  витираючи  кінчиком  хустки  непрохані  сльози,  промовила,
-Давай  посидимо,  радість  моя….
А  голос  глухий,  тремтячий,  очі  стали  немов  скляні.
Хлопчик,  розставивши  ніжки,  сів  в  пелену,  зазирав  в  очі,  потім  рученятами  поправляв  сиві  коси,  які  спали  на  чоло  з  під  хустки.
-Бабусю!  Не  плач,  бачиш,  я  вже  не  плачу.  Вихователька  в  садочку  сказала,  що  я  вже  дорослий,  маю  все  розуміти,  адже  вже  йду  восени  в  школу.  Повинен  знати,  що  мій  тато  герой,  бо  загинув  на  війні  і  плакати  за  ним  не  треба.  Бо  йому  там,  на  небі,  буде  погано.  А  ти  плачеш!  Він  же    бачить  нас  звідти.    Ще  розказувала  всім  нам,  що  вже  незабаром  наші  воєнні  переможуть  тих,  російських  бандитів  і    в  нас  знову  буде  мир.
Жінка  притулилася  до  грудей  хлопчика,  обійняла  його,  ховала  гіркі  сльози,  які  текли  річкою.  Не  могла  стриматися,  здригалися  плечі.
 Онук  замовчав,  він  за  цей  час,  добре  зрозумів,  як  погано  без  тата.  Вже  опустивши  голову  пробурчав,
-І  кому  потрібна  та  війна….Хіба,  це  добре  коли  вбивають?
-Ось  підеш  до  школи,  в  книжках  будеш  читати  кому  вона  потрібна,  гадаю  напишуть.  Будеш  дорослим  все  зрозумієш,    -погладила  по  голові  малого  бабуся.
-О,  я  нагадав,  вихователька  говорила,  щоб  ти  і  мама  чорну  хустку  зняли,  бо    вже    ж  минуло  більше  року.  Все  мені  говорить,  чому  до  цих  пір  носите  чорні  хустки?  Запитувала,  може,  ще  хто  помер?
Старенька  сумно  дивилася  на  онука  і  тихо  запитала,
-А  ти,  що  їй  на  це  відповів?
-Нічого,  промовчав.  Тільки  подумав,  ви  в  мене  в  любих  хустках  найкращі.
Вона  поцілувала  малого  в  лоб,
-Ну  давай,  подивимося,  що  тут  твої  жуки,  де  вони?
Максимко  рученятами  швидко  розгріб  землю  і  задоволено  дивився  на  стареньку.  Жуки  копошилися  в    півлітровій  банці,  яка  була  закрита  капроновою  кришкою.
Бабця  ледь  усміхнулася,
-Яка  ж  ти  розумаха,  кмітливий  хлопчик  ростеш!  Додумався,  закрив  кришечкою,  молодець!  Я  гадала,  що  вже  повтікали  всі.
-Бабцю,  а  тато  теж  був  розумахою?  -  запитав,  допитливо  дивився  на  неї,  вже  напружено  поглядав  в  очі.
-Так  сонечко!  Ти  дуже  схожий  на  тата  і  я  цьому  радію.  Дивлячись  на  тебе,  неначе  це  він  поряд  зі  мною.
-  Ну  то  й  добре!  Пообіцяй  мені  більше  не  плакати.  Давай,  не  будемо  хвилювати  його,  хай  бачить  мене  розумахою,  а  тебе  веселою.
-  Ну  досить  розмов,  годі,  пішли  вже,  забирай    баночку,  вони  задихнуться,  тоді  будуть  небезпечні,  згодом  спалимо  їх  надворі.
Піднявшись  на  ноги,  поглянула  в  небо  і  перехрестилася.  Малий,  дивлячись  на  неї,  повторив  дійство  і  запитав,
-Бабусю,  а  Бог  теж  нас  всіх  бачить?
-Бачить,  хлопчику,  бачить…
-  Значить  він  бачить,  що  я  розумаха?
-А  як  же  і  він  бачить,  і  тато.    Ну,  тепер  гайда  в  магазин  по  морозиво,  заробив,  молодець!    А  потім  будемо  обід  рихтувати,  мама  ж  десь  має    надійти…..
Вона  взяла  онука  за  ручку,  не  поспішаючи  поверталися  з  городу.  Максимко  час  від  часу  поглядав  то  на  бабусю,  то  на  безхмарне,  голубе  небо,  неначе  хотів  показати  себе,  який  він  чемний,  слухняний  хлопчик.  
Вже  знов  розмахував  рукою,  про  щось  розповідав  та  стара  не  чула,  спогади  про  сина  крутилися  в  голові.  Думала,  як  добре,  що  є  онук,  що  є  розрада  і  мріяла,  що  виросте  такий  же  розумний,  добрий,  чуйний,  сміливий  і  відважний  хлопчик,  як  її  єдиний  син.
                                                                                                                                           Червень  2017р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744555
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 03.08.2017


Валентина Ланевич

Читай душі моєї чистий лист.

Ти  будь  ведучий,  я  буду  ведома,
В  жіночій  долі  істина  проста.
Цнотливо-ніжною  в  світлиці  вдома
Чекатиму  тебе,  я  -  доброта.

Я  -  твоя  жінка:  мила,  люба,  вірна,
Вберусь  у  сукню,  виріз  -  декольте.
Розкішна  зачіска  і  я  чарівна,
Кохай!  Що  є  між  нами,  те  святе!

Твоя  царівна  я,  ти  -  повелитель!
До  твоїх  ніг  спадає  мій  батист.
Крилом  накриє  нас  Ангел-Хранитель,
Читай  душі  моєї  чистий  лист!

02.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744536
дата надходження 02.08.2017
дата закладки 03.08.2017


Ніна Незламна

Ганна Верес, відгукніться! /проза " Мої сни"/

Ніч  надворі  ….  Проснулася  зненацька,  немов  шукала,  щось    і  клопоталася,  не  могла  знайти,  щось  поставити  на  стіл,  щоб  пригостити…
Мабуть  почну  я  розповідь  свою,  що  надихнуло  мене  сісти  відразу  написати.  Але  почну  здалеку…
Звичайно  в  житті  всього  не  пригадаєш  та  мабуть  те,  що  кожного  особисто  торкається  не  забуваєш,  хочу  сказати,  про  значні  події,  не  щоденні.  Хоча  життя  й  складається  з  років,  місяців  і  днів.  І  ми  живемо  цим  життям,  чи  хтось  нам  його  написав  і  передбачив  все  в  ньому..  Я  хочу  поділитися  з  моментами  життя  з  такими  напевно,  що  і  у  вас  бувають.
 Сни…Чому  вони  приходять  до  нас  і  хто,  що  ними  керує?  Це  напевно  загадка  для  всіх.  А  може  ангели  -    охоронці  наші,  адже  вони  напевно  є  у  кожного,  бо  хочуть  нас  попередити,  чи  часом  і  оберегти  від  неприємностей,  а  може  навіть  комусь  спасти  життя.
 Ми  всі  знаємо  свято  Андрія  Первозданного,  на  нього  все  ворожили  дівчата,  тож  я  була  не  винятком  серед  всіх.  Поставила  під  ліжком  блюдечко  з  водою,  а  через  нього  дві  тростини.    А  по  них    просто  поклала  сірники,  немов  кладку  зробила.  Так  і  справді  наснився  мені  сон,  що  високий  хлопець,  світло  русявий  у  синій  формі  взяв  мене  за  руку  і  ми  пішли  з  ним  по  кладці.  Я  добре  пам`ятаю,  не  дійшли  до  кінця,  я  перша  з  неї  ступила  на  землю,  а  він  залишився  там.  Цікаво,  як  складеться  далі  життя  та  ми  поки,  що  разом.  Його  тоді  не  знала  я,  але  познайомилися  ми  з  ним  у  грудні  того  ж  року.  На  той  час  було  мені  цікаво,  чому  у  синьому  костюмі  та  вже  невдовзі  з`ясувалося,  що  він  залізничник.
Ось,  це  один  із  снів,  які  збулися  в  моєму  житті.
А  далі,  ще  було  цікавіше,  адже  не  думала  я,  що  ми  поберемося,  він  сам  здалеку  був,  де  зараз  ми  живемо.  Так  зустрічі  були,  коли  був  у  нашому  місті,  але  поїхав,  так  треба  було,  додому  і  нічого  не  обіцяв.
 Та  пройшло  три  місяці  приїхав  в  гості,  два  дні  побачення  і  знову  поїхав.
 І  про  одруження  зовсім  нічого.  І  ось  знову  веду  до  чого….
 Наснився  мені  сон…..Іду  по  полю,  саме  цікаво,  те  поле,  що  навпроти  мого  дому,  де  жила.  Прямо  по  пшениці  ступаю,  а  скрізь  високі    хліба,  колоски  повні,  аж  геть  прихилялися  до  мене.    Яскраво  світило  сонце  і  небо  світло  -  голубе,  чисте,  чисте,  жодної  хмаринки  і  неначе  золотом  слова  Ніна  +  Володя.  Можливо,  хтось  і  засміється  та  так  було….
Тоді  в  той  час  було  дивно  мені,  до  чого  той  сон?  Так  зустрічі,  поцілунки  були,  зізнання  в  коханні,  але  мови  про  одруження  не  було.  Та  після  сну    не  пройшло  і  два  тижні,  як  я  отримала  рекомендованого  листа,  а  там  заява  на  реєстрацію  шлюбу.  А  потім  переговори,  якщо  не  проти,  щоб  занесла  до  належної  інстанції,  ось    згодом    і  весілля.
 Хто  попередив  мене  у  снах,  про  те,  що  мало  бути?  Відповідь  на  це  запитання  здається  зовсім  ніхто  не  може  дати,  тільки  все  якісь  здогадки  вчених.  Та  хто  може  проникнути  у  наші  мізки  і  взнати,  чому  приходять,  як  кажуть  віщі  сни….
                     Проживши  стільки  років,  маю  онуків  і    майже  кожного  разу  сни  приносили  наперед  звістку,  кого  народить    моя  донька.    Одна  з  них  навіть,  ще  не  знала,  що  вагітна  та  я,  вже  знала  і  запитала,  що  наважилися  на  друге  дитя?  Та  тільки  усмішка  була    і  здивування,  а  потім  через  два  тижні  підтвердилося  це  все.
 Я  припускаю  собі  такі  моменти,  добре,  це  кровні,  родина,  але  ж  було  кілька  раз  так,  що  зовсім  чужі  снилися  мені.  Звичайно  зв`язки  якісь  були.
         Колектив  на  роботі  у  нас  був  дружним,  завжди  ,як  треба  підмінити  раніше  на  роботі,  чи  вийти  комусь  на  заміну  в  скрутний  час,  з  цим  проблем  не  було.  І  ось  одного  разу  наснився  мені  сон…
Наснилася  мені  мама  співробітниці,  а  я  її  добре  знала,  бо  дачі  майже  були  поряд,  тож  спілкувалися  часто.    Це  було    пізньої  осені….
   Неначе  вона  стоїть  на  зупинці  у  білій  сукні,  а  по  проїжджій  частині  дороги  їде  машина,  неначе  й  не  було  багнюки  та  раптом  на  неї  летить    кусками  багнюка  разом  з  чорною  водою.  Багато  писати  про  це  не  буду  та  не  пройшло  й  доби,  як  у  цієї  жінки  стався  інсульт.  Мені  просто  цікаво  знати,  чому  до  мене  прийшов,  цей  сон?  Адже  навіть  рідній  донці  не  дали  знати  наперед,  про  цю  біду.
 А  потім  навесні  знов  вона  мені  сниться  ,йде  по  дорозі,  саме  цікаво  в  тому  самому  місті,    на  зупинці,  але  перед  нею  велика  яма.  Я  проснулася  без  п`ятнадцяти  шість  ранку  і  кажу  чоловікові,  що  мабуть  помре  у  Світлани  мама.  І  рівно  о  шостій  ранку  дзвонить  телефон,  а  я  й  кажу  чоловікові,  мабуть  дзвонить  Світлана…
І  знову  запитую,  чому  до  мене  ,приходять  такі  сни?
   Це  мабуть  не  одна  я  така….  .  Але  ж  живу  від  родини  на  відстані  800  кілометрів    та  до  мене    приходили  сни  наперед,  знала,  що  мав  хтось  захворіти,  чи  померти.
 А  потім  у  житті    так  склалося,  що  ми  на  одному  обійстя  жили  з  свекрухою  двадцять  дев`ять  років.  Будинок  з  чоловіком  побудували  біля  неї,  він  виріс    у  неї  один  без  батька,  тож  все  життя  поруч.
     Як  кажуть  не  значні  моменти,  щоденні  в  житті,  проходять  майже  не  помічаючи.  Та  є  такі,  що  і  не  забуваються.
   Було  свекрусі  вже  вісімдесят  три  роки  добре  доглянута,  тож  було  кому  подбати  та  хворіла,  вже  не  вставала.  Пізно  ввечері  ми  з  чоловіком  все  її  провідували,  так  і  цього  разу.
     Здається  і  сну  не  було,  сниться  мені,  що  я  сапаю  бур`ян  по  стежці,  яка  веде  до  хвіртки,  хоча  самого  бур`яну  майже  немає,  тільки  курна  земля,  а  це  ж  було  літом.  Потім  чую  голос  свекрухи,
-Ти  ,що  мені  дорогу  приготувала?!  Ну,  то  посієш  тут  нагідки,  не  забудь!
   А  її  не  бачу,  тільки  хвіртка  стукнула,  закрилася,  я  ж  залишилася  на  обійсті.
 Зірвалася  ,  думаю  ,напевно  померла  та  чоловіка  будити  шкода,  лягли    ж  спати  опівночі,  а  зараз  була  тільки  п`ята  година.Мабуть  піду  сама  навідаюся,  вирішила  я.  Страшно  було,  чесно  признаюся,  хоча  мої  батьки  були  старші,  повмирали  раніше  ся  чого  боятися?    Але  ж    я  сміливості    все  таки  набралася,  перехрестилася,  відкривши  двері….    І  знову  збувся  сон….
То  це  все  так  собі  гадаю,  мабуть  бо  ж  спілкування,  тому  й  сняться  такі  сни,  що  збуваються.
           Але  пригадую,  за  два  тижні  перед  революцією,  в  листопаді,  сниться  мені  сон…  
Великі  собори,  храми,  дахи    з  куполами,  а  над  ними  вогонь  і  цікаво,  що  вони  не  горіли,  а  над  ними  полум`я,  неначе  хмиз  горів.  Що  то  було?  Адже  й  не  думала  й  не  гадала,  що  така  біда  прийде,  що  нашій  молоді  прийдеться  таке  пережити,  ховатися  у  соборі.  І  знову  запитання,  хто  приносить  ці  сни?  Адже  в  той  час    я  у  Києві  навіть  не  була,  ні  думки  ,ні  розмов  ніяких  на  цю  тему  не  було.
         А  вже  на  Водохреще  мені  наснився  сон,  я    жахнулася,  бо  все  коли  мені  в  таку  ніч  сон  снився,  він  збувався.  Все  думала  і  не  могла  розгадати  до  чого  таке  наснилося?    Якийсь  чорний,  здоровий  чоловік,  з  довгим  волоссям,  тільки  його  зрівняла  з  Карабасом-  Барабасон  з  казки»  Золотий  ключик».  Він  в  руці  тримав  здорову  в`язку  ключів  і  комусь  її  віддав,  а  кому  я  не  бачила.  Проснувшись  розказала  сон  чоловікові,  журилася,  що  хто  це  має  віддати  ключі  ,це  ж  по  моїм  дослідженням  ключі  ,замки,  це  значить  віддати  дім,  а  це  велика  в*язка  ключів.  Вже  пізніше    віддали  Крим  і  почалася  війна.  Що  це  збіг  обставин???  Хто  приносить  мені  ці  сни?
Я  напевно  б  і  не  писала  сьогодні  про  це  все.  Та  декілька  днів  поспіль    я  журюся,  що  немає  в  КП    чудової  поетеси  Ганни  Верес.    Наша  поетеса,  майстриня  слова,  вірша,  не  виходить  до  нас,  не  пише  нам  свої  чудові  твори.  Можливо,  щось  сталося?  Запитувала  я  декого  з  КП  та  нажаль  ніхто,  нічого  не  знає.  До  речі  і  Башинської  Наді  теж  немає  останнім  часом  в  КП.
І  ось  наснилося  мені  цієї  ночі…У  мене  тут,  за  комп`ютером,    сидить,  якийсь  чоловік,  моложавий,  я  так  зрозуміла  з  розмови,  що  заїхали  до  мене  в  гості  Ганна  і  її  син.  Ганна  чомусь  лежить  на  ліжку  тут,  поруч  з  комп,ютером  в  цій  кімнаті,  у  в`язаних    шкарпетках,  вони  чомусь  трохи  замурзані,  але  не  дуже,  знаєте,  як  ото  буває  після  взуття.  Обличчя  бачу  розпливчато,  те,  що  колись  бачила  її  на  фото  і  вона  мені  говорить,
-Трохи  посплю,  заморилися  з  дороги,  не  довго.
 А  потім  бачу  уві  сні,  ми  з  чоловіком  накриваємо  стіл,  а  поруч  чомусь  вбрана    ялинка,  як  на  Новий  рік.  І  я  залізла  на  стілець,    дістаю  з  серванту    в  круглій  тарілці,  завернуті  у  кольоровий  папір  цукерки,  а  чоловік  мені  говорить,
-Там  торт  стоїть,  давав  сюди!
Побачила  шоколадний  торт,  не  круглий,  а  мав  вигляд  серця.  І  я  проснулася….
Не  можу  бути  байдужою.  Чому  так  наснилася  мені?
І  вкотре  даю  собі  запитання,  хто  присилає  мені  ці  сни?
Ось    і  пишу,  прошу  Ганнусю  відгукніться.  Щоб  ми  за  Вас  не  хвилювалися.
Чекаємо  на  Вас  і  Ваші  твори.  Хай  все  буде  у  Вас  гаразд!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734492
дата надходження 22.05.2017
дата закладки 31.07.2017


Олена Жежук

Не сколихни…

Нескошених  полів  п’янка  отрута,
Настояна  на  повені  тепла.
Спустошеного  серця    мертві  пута  
Не  розірвати,  не  спалить  дотла.

Незайманих  туманів  сива  тиша,
Їх  таїнством  насичуйся  сповна.
Не  сколихни…  а  дихай  глибше,  глибше,
Земного  щастя  меду  спий  до  дна.

На  цих  лугах  до  зойку  розридайся,
І  до  хрипот    очисть  болючий  щем,
Облудливим  сумлінням  не  здавайся,
До  небокраю  йди,    ще  крок,  іще…

Твоїх  бажань  неперестигле  небо,
Моїх  щедрот    потрійна  сила  трав.
Хай  до  світанку  сочиться  на  стеблах
Двох  душ  заблуклих    кришталевий    храм.          


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744236
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 31.07.2017


Шостацька Людмила

НЕМА ЦІННІШЕ РІДНОЇ ЛЮДИНИ

                                                                       
                                                                                       Повірте,  речі  нас  переживуть.
                                                                                       Вони  –  не  варті  пильної  уваги.
                                                                                       І  не  така  важлива  їхня  суть,
                                                                                       За  гріш  бувають  роскоші  й  посаги.
                                                                                           
                                                                                       Буває  й  так:  дрібничка  –  за  святе.
                                                                                       Старий  фартух  вмостився  на  гвіздочку.
                                                                                       А,  де  кишенька  –  там  тепер  пусте,
                                                                                       Туди  збирала  мама  огірочки.

                                                                                       Маленькі  внуки  виглядали  див,
                                                                                       Чарівною  кишеню  називали
                                                                                       І  мій  синок  шукати  там  любив
                                                                                       Цукерки  і  горошинок  корали.

                                                                                       Нема  матусі...  Шафа,  мов  при  ній,
                                                                                       Наповнена  її  святим  убранням
                                                                       І  хазяйнує  пам’ять  в  голові:
                                                                                       Як  пасувало  це  їй  з  вишиванням.

                                                                                         А  це  –  було  їй  дуже  до  душі,
                                                                                         А  це  –  колись  було  на  добру  згадку.
                                                                                         Біжать  думок  непрохані  дощі
                                                                                         І  дні  життя  складає  по  порядку.

                                                                                       Повірте,  речі  нас  переживуть.
                                                                                       Нема  цінніше  рідної  людини.
                                                                                       Так  Господом  влаштовано,  мабуть
                                                                                       За    «щось»  не  рвати  роду  пуповини.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744230
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 31.07.2017


Ольга Калина

Посивіла наша мати за цю ніч

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LwE2uPnFP4A[/youtube]
Посивіла  наша  мати  за  цю  ніч,
Покотилася  хустина  в  неї  з  пліч.  
Провела  вона  синочка    за  село
І  морозом  усе  тіло  обнесло.

Від'їжджа  її  синочок  у  АТО
І  у  неї  кусок  серця  вийнято.  
Як  зустріне  її  сина  той  Донбасс?!
Він  військовий,  надійшов  такий  наказ.  
   
Все  тримала  його  руку    у  руці  
І  ховала    розпач  й  відчай  на  лиці.  
Посміхалася  до  нього,  як  могла,  
Тільки  ноги    вже  не  знала,  як  несла.  

Повертайся,  мій  синочку,  дорогий,  
Неушкоджений,  ціленький  і  живий!
Захисти  ,  ти  Матір  Божа,  це  дитя
І  не  дай,  щоб  обірвалося  життя!  

Все    брела  вона  додому  в  цюю  мить..
Хай  синочок  залишиться  її  жить!
І  котилася  з  очей  гірка  сльоза,
А  під  ноги  все  стелилася  роса.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744137
дата надходження 30.07.2017
дата закладки 31.07.2017


Віталій Назарук

ВОЛОШКОВА ДОЛЯ

Ми  підемо  житами,  де  синіють  волошки,
По  зеленому  полю,  між  тугих    колосків.  

Пр:  Ой  волошки,  волошки,  квіти  нашої  долі,
Ви  нас  з  хлібом  зустріли  в  колосковому  полі
Залишивши    багато    в    нашім    серці  слідів…

З  того  часу  й  донині  ви  родинна  святиня,
Синім  кольором  неба  знов  квітує  земля.

Пр:  Ой  волошки,  волошки,  квіти  нашої  долі,
Ви  нас  з  хлібом  зустріли  в  колосковому  полі,
Ви  даруєте  пісню,  як  смичок  скрипаля…

Вам  спасибі,  волошки,  що  покликали  в  поле,
Що  дві  долі  з’єднали  у  одне  на  віки.

Пр:  Ой  волошки,  волошки,  квіти  нашої  долі,
Ви  нас  з  хлібом  зустріли  в  колосковому  полі
І  з’єднали  дві  долі  берегами  ріки…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744164
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 31.07.2017


Олена Жежук

Малюю…

Малюю  небо,  місяць,  сірий  в'ється  дим.
Горнусь  у  сутінки,  зірки  повитиравши.
Барвистий  ранок  напою  дощем  п'янким  -  
Це  все  моє,  одній  мені,  на  жаль…  не  наше.
                                                                                                                                                                                                                                                       
День  щастям  розпишу,  а  в  нім  поміж  суєт
Шматочки  радості  кладу,  журбу  сховавши.
Чарівний  ключ  від  найгарнішої  з  планет    -    
Тобі  в  кишеню,  лиш  тобі,  бо  це  …  не  наше.

Перемалюю  холод  в  сяйво  теплих  днів,
Нехай  весна  сміється,  сонце  ввись  здійнявши!
Від  сміху  того  світ    кульбабками  розцвів…
Це  все    мені,    це  все  тобі,  і  врешті  -  наше!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732813
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 10.05.2017


Сіроманка

Ірина Вовк. КАРТИНА ПАВЛА МЕРВАРТА "ПОТОП"

[i](Париж.1881р.)[/i]  
ЛЬВІВСЬКА  КАРТИННА  ГАЛЕРЕЯ

[i]«…Ной  мав,  окрім  трьох  синів,  ще  й  доньку  –  Сару.  Вона  покохала
молодого  пастуха  Еммануїла.  Коли  батько  повідомив  її,що  всі  люди
загинуть  у  хвилях  всесвітнього  потопу  і  врятуються  тільки  члени
його  родини,  Сара  відмовилася  сісти  у  ковчег  і  залишилася
разом  з  коханим.»
(З  апокрифа.Легенда  до  картини)[/i]

[b]І.  С  А  Р  А[/b]
Призви  мене,  призви  і  не  пускай…
Мій  муже  смертний,будь  мені  опорою.
Я  ради  тебе  свій  покину  рай
І  теж  загину  смертю,  навіть  скорою…
Утішся  тим,  що  в  тебе  на  руках
Дано  мені  злучитись  із  водицею.
Не  розпачай…  Відкинь  панічний  страх…
Я  в  темінь  одізвусь  тобі  жар-птицею.
…І  скільки  б  там  води  не  прибуло,
Не  проклинай  в  пекельнім  стоголосію
І  не  благай,  щоб  чару  пронесло,–
Дочасно  нам  не  випити  амброзію…
Не  досконала  вічність  у  богинь,
Коли  вівтар  жертовності  відпущено…
Призви  мене,  призви  і  не  покинь  –
Ми  у  воді  очистимося  душами,
Поборемо  падучих  тіл  напасницю,
Приймемо  смерть,  як  свій  останній  злет,
Дарма,  що  ані  в  кольорі,  ні  в  пластиці
Цю  мить  не  закарбують  води  лет…

…Як  рухне  туч  склепіння  непрозоре,
Як  здибиться  над  нами  неба  край,
Як  зімкнеться  над  нами  грізне  море  –
Призви  мене…  призви  –  і  не  пускай.

[b]ІІ.  Е  М  М  А  Н  У  Ї  Л[/b]

Мені  у  руки,  Саро,  прихились…
Надлюдську  волю  являть  мої  руки!
У  валі  смертоносної  розлуки
Ти  о  плече  мужиче  обіпрись…
Благаю  небо  я  не  о  спасінні  –
Німа  до  сліз  потопу  течія…
Узри  мене  у  світлім  воскресінні  –
Ти  ще  пливтимеш…першим  піду  я…
Волію  Божий  суд  зустріти  сто́я,
Вслухаючи  твоє  «еммануї…»:
Могучий  Ягве,  Сара  –  донька  Ноя,
Карай  мене,  але  врятуй  її  !
Вона  невинна…  Я  –  першопричина
Її  прощальних,  передсмертних  мук…
Коханих  членів  паросте  живильна,
Мені  в  єднанні  прихились  до  рук!

...Як  божий  смерч  найвищу  хвилю  здійме
І  стан  мій  скам'яніє  у  мольбі,
Я  призову  тебе  в  свої  обійми  –
Останній  світ  в  очах  моїх  –  тобі!

[i](Зі  збірки"Самоцвіти  сокровення".
 -  Львів:Логос,1997)[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732691
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 10.05.2017


Шостацька Людмила

В БЛОКНОТ ЛЯГАЮТЬ ТИХО ЗОРІ

                                                               Диктує    небо    серед    ночі,
                                                               На    сон    згубила    всі    права,
                                               Збираю    знов    рядки    пророчі,
                                                               За    справжній    скарб    мені    слова.

                                               Це    усамітнення    -  на    користь,
                                                               Чужих    думок    не    сипле    град,
                                                               Це  -    ночі    вистраждана    повість
                                               Під    таємничий    зорепад.

                                               В    блокнот    лягають    тихо    зорі,
                                               Оця    від    тата,  ця    від    мами,
                                                               Вони    в    небесному    дозорі
                                               Лікують    біль  мені    віршами.

                                               Диктує    небо    серед    ночі,
                                                               Я    бачу    душі    їх    святі,
                                                               Я    бачу    лагідні    їх    очі
                                                               І    пишу    вирок    самоті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732761
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 10.05.2017


Евгений Познанский

А СИРЕНЬ УЖЕ ГОТОВИТ СВЕЧИ

А  сирень  уже  готовит  свечи,
Расставляет  по  своим  ветвям,
Ведь  сегодня  будет  мая  встреча,
Ну,  быстрей!  назло  всем  холодам.

Задержал  сирень  апрель  студёный,
Зимнею  причудою  своей,
Только  капли  нежные  бутонов
Видим  мы  в  соцветиях  свечей.

Пусть    в  бутоне      крохотном,    как  капля,  
Каждый  лепесток  ещё  зажат,
Но  из  них  течёт  уже  по  капли,
Самый  нежный,  свежий  аромат.

Скоро  будет  время  превращений,
Станет  капля  сизая  цветком,
Только  чья  ж  рука  свечу  сирени
Подожжёт  цветения  огнём?

А  листва    подросшая  всё  шепчет,
Я  уже  понял  её  слова:
«Май  придёт  и  сам  зажжёт  все  свечи,
он  и  есть  виновник  торжества!»    
30  апреля  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732737
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 10.05.2017


Микола Карпець))

Навчи мене бути вогнем

[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/2/251913239.gif[/img]
[b]«Навчи  мене  бути  вогнем»[/b]
[color="#1a04e0"][b][i]
Навчи  мене  бути  вогнем,
палать  яскраво,  а  не  тліти
В  багаття  вкинь  сухі  ти  віти
Добав  кохання,  щоб  горіти
І  квіти,  квіти  –  всюди  квіти
І  ніч  хай  буде  ясним  днем
Не  зупиняйсь  –  кохай  мене

Хочу  побачити  я  нас,
зі  сторони  –  душа  у  вирій
Твої  обійми,  ніжні,  щирі
І  зупинився  плину  час
І  наяву  колишні  мрії

Не  зупиняйсь  –  до  ранку  я
Лишуся  пташкою  в  обіймах
Душа  літає  десь  моя
А  тіло,  тіло  все  у  війнах…
Я  океан,  а  ти  циклон
І  я  здаюся  у  полон
Бажаних  так  твоїх  долонь…
Чи  божевільна,  а  чи  вільна...
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*10.05.17*  ID:  №732751[/i][/b][/color]
[url="http://mykola.at.ua/publ/krashhe/navchi_mene_buti_vognem/13-1-0-110"]©  Сайт  авторської  поезії  М.В.Карпець[/url]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732751
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 10.05.2017


Східний

Я хворію… Хвороба – любов



Йдуть  роки  по  стежині  життя,
Крізь  простори,  поля,  звісно  ж  гори.
І  несуть  у  душі  почуття  –
Я  любов’ю,  любов’ю  ще  хворий.

Я  хворію  від  дотику  рук,
Від  очей  у  ранковім  розмаю,
Я  ковтаю  весняний  твій  звук,  
Мов  пігулку…  Хворобу  –  кохаю.

Я  хворію,  а  ти  полікуй,
Дай  ковточок  із  зіллям  надії.
Мов  зозуля,  лиш  щастя  накуй,
Пригорнути  весну  усе  мрію.

Полікуй  ти  хворобу  мою
Поцілунком  зі  смаком  ожини.
Я  мов  промінь  лечу  і  свічу,
І  молюсь,  щоб  зійшлися  стежини.

Я  хворію…  Хвороба  –  любов
В  моїм  серці  шалено  гарцює.
Яке  щастя,  любов  я  знайшов,
Світ  навколо,  що  миті  танцює.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731753
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 03.05.2017


Тетяна Луківська

Весняно…

Визбирую  я  усмішки  у  сонця,
що  лагідно  торкаються  землі.
Ви  кажете,  в  зимовій  ополонці
весну  полонять,  наче  у  петлі?
А  я  скажу:  не  вірте  тому  слову,
бо  вже  квітують  понад  світ  сади!
Як  білим  змалювало    он,  діброву,
як  пелюстками  вишило    сліди!
Куди  не  глянь,  усюди  білим    ніжно
цвіт    розсипає  навкруги  весна.
Ну,    скажете,  що  зовсім  не  маніжно,
а  я  скажу:    така  у  нас    Вона.
Із  бруньок  випорошує  суцвіття,
із  зелені  гаптує    килимки.
Порипує  на  вітрі  сизе  пліття…
Іде  весна…  порою,  напрямки!
Й  нехай  отак,    із  холодом  тривожно
карбує  днями    свій  новий  прихід.
Іде  до  нас  назустріч    переможно
весняними    кульбабками  убрід...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731719
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 03.05.2017


Віталій Назарук

ЧИНИ І РЕГАЛІЇ

Плювати  хочу  на  чини  й  регалі*
Я  був  і  є  з  народу  –  українець.
Ще    шмат  життя  маю  прожити  далі
Цей  дар  прийму  від  долі,  як  гостинець.

Буваю  грізним,  як  плюють  у  душу,
Під  левовим  родився  я  сузір’ям.
Пройти  земні  випробування  мушу,
Та    прагну  зберегти  без  плями    ім’я.

А  що  чини,  що  куплені  регалі?..
Коли  в  душі  ні  совісті,  ні  честі.
Не  можна  в  світі  так  прожити  далі,
Щоб  пальцем  тикали  на  перехресті.

Не  розширяйте  груди  під  регалі,
Здобули  чин,  то  послужіте  людям.
Підуть  в  безодню  ордени  й  медалі,
Як  ім’я  ваше  при  житті  осудять.



                               Регалії,    регалі*-    тут  відзнаки,  нагороди.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731656
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 03.05.2017


Микола Карпець))

Справжня весна

[b]«Справжня  весна»[/b]
 
Весна  настане  лиш  тоді,
коли  латаття  по  воді,
які  як  сонечка  горять.
Тепла  під  двадцять,  а  не  п’ять.
Дерев  листочки  молоді
цілує  теплий  вітерець.
Хмарки  отарами  овець
прямують,  створюючи  тінь.
А  неба  сонячного  синь
така  ж  бездонна,  як  і  море.
Ну  а  в  нічному  небі  зорі
під  спів  закоханих  цикад
зірвуться  з  неба  –  зорепад
на  небі  втриматись  несила
Немов  на  них  чекає  мила
Весною  виросли  в  них  крила
В  поля  заквітчаних  левад
все  линуть,  і  в  вишневий  сад
Де  чути  пісню  солов’я…
Весна  прийшла,  тоді  і  я
Вам  не  скажу,  а  прокричу
Під  шепіт  теплого  дощу
Які  з  веселкою  у  парі
Весну  зустріли  на  бульварі
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*01.05.17*  ID:  №731434

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731434
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017


НАДЕЖДА М.

Прощання без образ…


Запрошую  на  танець  тебе  знову.
Шалений  пульс..  Чомуcь  серцебиття.
Рука  в  руці  і  рухи    щось  нервові.
Невже  живі  мої  ще  почуття?

Зливаємось  душею  й  тілом  в  танці.
Летим  на  крилах  ніжності  спокус.
Хоч  подих  перехоплює  в  мовчанці,
Та    я  до  тебе  ближче  все  ж  горнусь.

Невпинний  рух  охоплює  вже  радість.
І  в  ньому,  ніби  все  моє  життя.
Та  все  оце  не  схоже  на  реальність,
Крадеться  знов  якесь  передчуття.

Таємно  поглядаємо  у  очі,
Ця  музика  звучить  тільки  для  нас.
І    серце    відкида  чуття  пророчі...
Все  ж    танго  -  це    прощання  без  образ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731409
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017


Віталій Назарук

РОЗКАЖІТЬ МЕНІ, МАМО

Коли  сад  зацвітає,  я  у  Ваших  очах  бачу  сльози.
А,  як  вишні  цвітуть,  чомусь  огортає  Вас  сум.
Ще  далеко  до  краю  прийдеться  іти  по  дорозі,
Ще  багато  прийдеться  у  житті  передумати  дум.

Приспів:
Розкажіть  мені,  мамо!  
Розкажіть  мені,  мамо!  
Розкажіть,  про  найпершу    весну…
Розкажіть  мені,  мамо!  
Розкажіть  мені,  мамо!  
Як  вдягали  весною  фату…

В  моїм  серці  весна  кожен  рік  солов’ями  співає,
І  душа  у  польоті,  коли    розцвітають  сади.
Бо  на  крилах  кохання  біля  вишні  в  садочку  чекає,
Пелюстки,  як  сніги,  замітають  у  травах  сліди.

Приспів.

Вийдіть  в  сад  на  хвилину  і  вдихніть  весняного  нектару,
Як  побачите  нас,  не  лякайте,  а  помовчіть.
Пригадайте,  коли  ви  чекали  в  саду  свою  пару,
Не  пускайте  сльози,  ну  а  смуток  із  серця  -  гоніть.

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731407
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017


Шостацька Людмила

ЯКЩО ТЕБЕ ЦІЛУЄ ВІТЕР

 
                                                                         Дякую  Валентині  Ланевич,
                                                                         на  вірш
                                                                         "Обіймає  твій  подих  лице"
                                                                         

                                             Якщо  тебе  цілує  вітер,
                                             То  знай:  цілунок  цей  із  мрій.
                                             Цей  ніжний,  вишуканий  містер
                                             Освідчився...і  не  одній.

                                             Якщо  тебе  цілує  вітер,
                                             Росинку  кине  із  туману,
                                             Зізнання  пише    він    без  літер
                                             І  вже  на  цей  раз  -  без  обману.


                                             Якщо  тебе  цілує  вітер
                                             І  сипле  цвіт  в  твоє  волосся,
                                             То  -  це  коштовний  сонце-бісер,
                                             Дзвінке  любові  безголосся.


                                             Якщо  тебе  цілує  вітер,
                                             Вдягнув  невидиму  вуаль,
                                             Кружляє  цей  прозорий  витвір
                                             Вже  біля  іншої,на  жаль...  


                                                                               
                                             


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731406
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017


Валентина Ланевич

Обіймає твій подих лице.

Вітре-вітре,  весняно-ласкавий,
Обіймає  твій  подих  лице.
Хоч  буваєш  ти,  правда,  лукавий,
І  тепло  тоді  в  грудях  не  те.

Не  мені  ти  даруєш  усмішку
І  цілуєш  медово  вуста.
Необачно  потрапила  в  клітку,
Крізь  щілини  тіка  марнота.

Ти  ж  безпечно  забавлений  грою,
Ніби,  те,  що  було,  й  не  було.
Пестиш  тіло  моє,  я  не  встою,
Майне  думка:  мій  Боже,  за  що?

01.05.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731374
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017


OlgaSydoruk

Ночь выпивает тоску…

Тайна  сокрыта  горою.Ночь  выпивает  тоску...
В  пьяно  -жасминовом  зное  тропка  короче  ко  сну,..
Кажутся    близкими  дали:  белая  шапка  Кайлас,..
И  пиллигримов  скрижали  -  оммммм...  -  просветления  глас.
Пламенем  -  платья  монахов,  красными  -  когти  орлов,..
В  сотне  кругов  мимо  плахи  -  тысячи  тысяч  голов...
Зв'онки    красавиц  запястья  (из  серебра  с  бирюзой)  -
Вечною  магией  страсти  испепеляют  нугой.
Странник  дудук  пожалеет,сон  оборвётся  струной.
Блеск  серебра  потускнеет:  там  -  за  высокой  горой...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731369
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017


Дідо Миколай

І я…весною зголоднів

Каштани  знову  розцвіли,
Як  перкаль  сніжно,  сніжно  -  білі.
Вітри  притихли  і  дощі,
Горять  свічки  в  ванілі.      

Як  ті  принцеси  у  парчі,
Неначе  з  казки...  містерія.
В  суцвіття  капають  вірші,
Довкруж  округа  мліє.

Із  гаю  чешуть  солов’ї,
В  піснях  своїх  колишуть  віти.
Каштани  Київські  мої,
Моїх  рядочків  діти.

І  я…  весною  зголоднів.
Течуть  блаженства  гір  потоки.
Замилувався  й  оп’янів,
Понесли  в  юність  роки.

               Приспів:
У  пелюстках  весняних  стуж,
Весна  довкруж...  ти  не  поруш.
Наснага  сипле  в  ноги  з  круч,
І  обрус  струменіє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731360
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017


Микола Карпець))

Скажи мені, я мед, а чи вуста?

[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/540134725.jpg[/img]
[b]«Скажи  мені,  я  мед,  а  чи  вуста?»[/b]
[color="#1405e6"][b][i]
Скажи  мені,  я  мед,  а  чи  вуста?
І  що  із  нас  солодше  в  цьому  світі?
А  ми  в  садку,  який  стоїть  у  цвіті
В  обіймах  квітів  і  твоїх  мій  стан
І  аромат  п’янить  нас  і  вуста
І  ми  в  раю  з  цілунків  та  із  квітів

А  ми  в  садку  і  аромат  квіток
П’янить  так  само,  як  твої  і  губи
І  я  шепчу  –  коханий,  милий,  любий...
І  зашарілись  квіти  і  садок...
З  рожево-білих  квітів-пелюсток
Не  знаючи,  для  щастя  це  чи  згуби…
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*01.05.17*  ID:  №731362
[/i][/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731362
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017


Ніна-Марія

ПОЕЗІЇ НАУКА

[color="#35548f"]Я  не  поет,  я  тільки  лише  вчусь,
Слова  вдягати  у  віршову  риму,
Яким  затісно  у  моїй  душі.
Нехай  же  до  сердець  до  ваших  линуть.
 
Якщо  байдужих  зможу  розбудить
І  кожному  додати  трохи  віри,
Щоб  ми  змогли  із  вами  краще  жить,
В  болоті  не  топтатися  зневіри.
 
І  ті  слова,  що  впали  на  папір,
У  душах  зарясніють  урожайно.
Змінить  багато  зможем,  ти  повір,
Хай  сила  їхня  буде  життєдайна.
 
Коли  перо  ти  взяв  до  своїх  рук,
Будь  сіячем  і  правди,  і  тепла.
Ніяких  не  цурайся  ти  наук
Твоя  щоб  совість  чистою  була.
[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730932
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 28.04.2017


Дідо Миколай

Здоровля зорепад

Вітаю  друже,  щиро  і  сердешно,
Хай  світять  зорі  в  небі  золоті.
Тепла  тобі  і  радощів  безмежно,
Усього  якнайкращого  в  житті.

Сусіди  люблять  друзі  хай  і  діти,
Стрічає  зранку  сонячний  розмай.
Щоб  зміг  життю  ще  довго  порадіти,
На  стежках  зло  і  заздрість  оминай.  

Тож  прошу,  щиро  чарку  наливаймо,
Весни  ж  в  саду  буяє  аромат.
Так,  як  колись  давай  же  заспіваймо,
Здоровля  нам,  підсипле  зорепад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730922
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 28.04.2017


Richter

Молитва за захисникiв


Боже,  вбережи  захисників
нашої  стражденної  країни.
Від  навали  нелюдів  полків
захисти,  Всесильний,  Батьківщину!

Боже,  дай  їм  сили  і  укрий
від  негоди,  куль,  російських  градів…
Святводою  рани  їм  умий
й  спопели  усіх  рашистських  гадів.

Боже,  дай  їм  мудрості  і  сил,
хлопцям,  що  боронять  Україну.
Жителі  всіх  наших  міст  і  сіл
моляться  за  Вас  і  Батьківщину.

27.04.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117042711561  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730916
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 28.04.2017


dovgiy

НА СКРОНЯХ БІЛИЙ-БІЛИЙ СНІГ

На  скронях  білий-білий  сніг,
Ознака  раннього  старіння.
На  скронях  білий-білий  сніг,
Немов  життя  обледеніння.
Та  знов  облився  цвітом  сад,
Де  все  для  пісні  оживає.
Життя  дається    тільки  раз,
Йому  повторення  немає.
На  скронях  білий-білий  сніг,
У  очі  старість  зазирає…
На  скронях  білий-білий  сніг,
Чому  ж  це  серце  завмирає?
Десь  чується  дівочий  сміх,
Десь  з  кимось  юнь  нова  жартує
А  тут  на  скронях  білий  сніг
В  дорогу  костура  готує.
На  скронях  білий-білий  сніг,
Ти  цього  снігу  не  лякайся!
На  скронях  білий-білий  сніг,
Та  знов  в  дорогу  ти  збирайся.
Нехай  летять  твої  літа,
Не  оглядайся  у  минуле.
Душа  ще  надто  молода,
Ще  смак  до  мандрів  не  забула!
Іди  дорогами  у  світ,
Познач  мету,  щоб  напрям  знати
І  намагайся,  попри  сніг,
На  легкий  шлях  не  повертати.
На  скронях  білий-білий  сніг,
Відлуння  випробувань  долі.
Душею  я  іще  не  дід  -
А  просто  хлопець  сивочолий!
Живе  у  серці  квіт  надій,
Ще  сходить  в  небі  зірка  рання
І  при  лебідоньці  моїй
Душа  співає  від  кохання!

28.04.2017  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730913
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 28.04.2017


Шостацька Людмила

СУМНО

                                                   Така    ти    бідна,  Україно,
                                                   Щодня    якісь    печальні      дати:
                                                   Гірка    Чорнобиля    руїна
                                                   І    знов    загинули    солдати.

                                   Вже    на    екран    така    образа,
                                                   А    в    серці    стільки    того    болю,
                                                   Убивча    майже    кожна    фраза
                                                   Й    не    те    засіяне    по    полю.

                                   Пече    так    в    серці,  мов    в    багатті,
                                                   Я    плачу  й    згоди    не    даю,
                                                   Щоб    нові    Янголи    крилаті
                                   Зайняли    місце    у    раю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730825
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 27.04.2017


Надія Карплюк-Залєсова

МАТУСЮ, ЩО ТАКЕ ВЕСНА ?

-А  що  таке  весна,  матусю?
-Весна...
Коли  по  довгім  сні  зимовім
Все  оживає,  воскреса,
Весна  ,  дитиночко,-  це    сонце,
Що  квітку  кличе  до  життя,
Краси  -  орнамент  величавий-
Землі  ручного  вишиття.
Весна,  серденько,  -  це  пташина,
Що  будить  за  вікном  тебе,
І  завтра  діточок  в  гніздечку
Вона  з  любов"ю  приведе.
Весна-  тепло  ,стеблинку  пестить,
Цілує  птаху,  ніжить  плід,
Це  та  пора,що  хлібом  родить
Для  всіх  людей  на  цілий  рік

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730815
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 27.04.2017


Світла (Імашева Світлана)

За твором автора Світлая "Подихи весни"

http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=28236

                                                                                                         Наші  псевдоніми  відрізняються  лише  однією  
                                                                                                     літерою,  тож  включаюся  у  процес  співтворчості.
                                                                                                                                 З  повагою  -  Світла

                                                                 Блакиттю  линув  золотавий  човен,
                                                                 Вишневоцвітом  дихала  весна...
                                                                 Коханець-день,  квітневих  чарів  повен,
                                                                 Любовну    чашу  вихилив  до  дна.

                                                                 Ярило-Сонце    пензликом  торкало
                                                                 Крижинки-скельця  у  плинкій  воді,
                                                                 І  спалахи    ігристі  трепетали,
                                                                 І  проростали  трави  молоді.

                                                                 І  ароматом  ніжних  первоцвітів,
                                                                 І  леготом  повіяло  п'янким,
                                                                 І  радістю  в  співучім  теплім  світі,
                                                                 Що  день  оцей  у  душу  перелив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730804
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 27.04.2017


Володимир Байкалов

Куда течет река

Картина  Вадима  Большакова  «Утренняя  сказка»


Ты  куда,  куда  течешь  река?
Что  там  ждет  всегда  за  поворотом?
Раздвигаешь  мягко  берега,
Обнимаешь  травы  приворота.

Над  тобой  предутренний  туман
Синевой  скрывает  сказки  ночи.
Охраняет  розовый  курган
Тишиною  тайну  дальней  рощи.

И  двоится  дерево  тобой  –
Завлекаешь  неба  миражами.
Сделает  гроза  тебя  рябой  –
Красота  исчезнет  с  зеркалами.

А  когда  настанет  тишина,
Отразится  мир  тобою  новый,
Где  любовь  и  на  душе  весна,
Где  не  знают,  что  такое  войны.

Ты  зачем,  зачем  влечешь  река?
Кто-то  ждет  давно  за  поворотом.
Там  совсем  другие  берега,
Там  иные  –  вечности  заботы...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730760
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 27.04.2017


Harry Nokkard

Черные птицы

Черные  птицы

Птицы,  странные  черные  птицы,  
и  за  вами  худая  молва,
вроде  нет  и  причин  усомниться,  
все  же  это  пустые  слова.

Не  хочу,  не  могу  согласиться,  
это  бред,  это  сон  у  воды,
что  красивые  черные  птицы,
это  все-таки  символ  беды.

Но  живет  этот  символ  на  свете  
и  пугает  несчастных  людей,
в  снах  приходит  он  к  ним  на  рассвете,  
отражением  бредовых  идей.

Прочь  отбросьте  пустые  сомнения
и  не  слушайте  глупых  людей,
просто  вспомните,  как  вдохновение,  
пару  черных  больших  лебедей.

Нет  запретов,  раздвиньте  границы,
откажитесь  от  пошлых  идей,
все  красивые  черные  птицы,  
это  души  ушедших  людей.

Просто  им  суждено  возвращаться  
в  этом  облике  к  нам  иногда,
и  прекрасные,  черные  птицы,  
это  вовсе  не  значит  беда.

Позабудьте  свои  предрассудки,  
может  быть  это  ваша  судьба,
и  летящие  по  небу  утки,  
это  к  людям  немая  мольба,

Ведь  ничто  в  этом  мире  не  вечно,  
срок  исполнится,  время  придет,
Черной  птицей,  красивой  конечно,  
я  уйду  в  свой  последний  полет.

Буду  тихо  кружить  в  поднебесье,  
и  на  землю  глядеть  с  высока,
буду  петь  я  свои  птичьи  песни,  
перед  тем  как  уйти  на  века.

И  однажды,  как  отблеск  зарницы,  
в  поднебесье  подруга  придет,
две  красивые  черные  птицы  
навсегда  уйдут  в  вечный  полет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730778
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 27.04.2017


Віталій Назарук

ПОВЕРТАЙТЕСЬ ДОДОМУ

Українці  Росії,  повертайтесь  додому,
У  вогні  наша  ненька  і  ще  поки  жива.
І  що  буде  із  нею,  поки  нам  невідомо,
Поможіть  українці,  ці  почуйте  слова!

Українці  Канади,  Аргентини  і  штатів,
Я,  як  син  України,    звертаюсь  до  Вас:
Пригадайте  коріння,  як  ваш  прадід  горбатів,
Дайте  волю  здобути,    бо  прийшов  нині  час...

Все  забрали  до  крихти  москалі  із  Росії,
Ці  рашисти  й  понині,  як  вампіри  п'ють  кров.
Хай  народ  України  добро  вдома  розсіє,
Замість  матів  рашистських,    щоб  воскресла  любов.

Москалі    призабули,  як  Москву  ми  вже  брали,
Воювали  з  князями  –  не  гнобили  народ.
Вони  навіть  «братами»  нас  в  свій  час  називали,
А  тепер  ніж    у  спину  від  московських  «господ».

Українці  Росії,  повертайтесь  додому,
У  вогні  наша  ненька  і  ще  поки  жива.
І  що  буде  із  нею,  поки  нам  невідомо,
Поможіть  українці,  ці  почуйте  слова!

Українці  Канади,  Аргентини  і  штатів,
Я,  як  син  України,    звертаюсь  до  Вас.
Пригадайте  коріння,  як  ваш  прадід  горбатів,
Дайте  волю  здобути,    бо  прийшов  нині  час.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730780
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 27.04.2017


Ярослав К.

Е - 621

Згадав  я  зараз  всім  відому  фразу,
Що  очі  --  то  є  дзеркало  душі,
Та  по  очам  не  все  збагнеш  одразу...
Люстерцем  [i]справжнім[/i]  бачу  я  вірші...

У  вірш  вкладає  автор  свою  частку,
Свої  думки  та  щирі  почуття...
Хай  ризик  є  натрапити  на  пастку
Байдужості  --  але  таке  життя...

Стикався  я  з  цим  неодноразово,
Коли  себе,  здається,  віддаєш,
І  мало  сам  не  втілюєшся  в  слово,
Але  не  чують...  Навіть,  рідні  теж...

Насправді,  мені  важко  зрозуміти:
Бракує,  щось,  уваги  до  віршів.
У  автора  ж  вірші  --  неначе  діти,
Вони  є  відображенням  батьків.

Та  мало  кому  дійсно  це  цікаво,
Який  то  сум  у  серці  твоїм  є...
Це,  ніби  із  таксистом  пити  каву,
А  подумки  --  у  кожного  своє...

Хтось  скаже,  що  було  б  простіш  у  прозі
Сказати  те,  що  виклав  у  віршах,
Але  йти  пішки  важко  по  дорозі,
Коли  летиш  думками,  наче  птах...

Бо  вірш  --  це  гучномовець  для  поета,
Переклад  дум  старим  і  молодим,
Як  із  боєголовкою  ракета,
Як  мови  Е--621**...

О,  той,  хто  зрозуміє  мене,  де  ти?
Кому  ці  біль  та  радість  у  віршах?
Невже  нас  здатні  чути  лиш...  поети?
Якщо  це  так,  тоді  це,  певно,  жах...


**Е-621  --  глутамат  натрію,  найпоширеніший  підсилювач  смаку.  У  контексті  твору  мається  на  увазі  лише  його  підсилююча  дія,  без  оцінки  шкоди  чі  користі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730131
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 27.04.2017


Елена Марс

Маме

Седина  на  твоих  висках.
Ты  чуть-чуть  постарела,  мама.
Столько  боли  в  твоих  глазах.
Расстояние  –  между  нами.

Нелегко  тебе  без  меня.
Столько  лет  мы  уже  в  разлуке
И  дороги  уже  манят
Ставших  взрослыми  твоих  внуков.

Ты  не  нянчила  крох  моих,
Наблюдая  за  их  взросленьем.
Ты  молись,  ты  молись  за  них!
Мне  молитвы  –  как  утешенье…

Седина  на  твоих  висках,
А  глаза  –  синева  морская!
Ты  приходишь  ко  мне  во  снах
Всё  такая  же  молодая…

Ты  живи,  ты  живи,  мой  свет,
Согревая  меня  любовью!
Никого  мне  дороже  нет!
Моё  сердце  всегда  с  тобою…

Как  же  хочется  встречи  нам.
Друг  по  другу  мы  так  скучаем!
По  утрам  и  по  вечерам
Я  в  душе  тебя  обнимаю.

Ведь  и  мне  без  тебя  –  тоска.
Время    быстро    так    пролетает,
Но  дорога  всегда  легка
В  этот  город,  где  ты,  родная...


12  сентября  2011  г.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730732
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 27.04.2017


Зоя Енеївна

З Днем народження, Ірин Ка!

У  цей  весняний  сонячний  день
З  Днем  народження  вітаю
Талановита,мила,юная  подруго!
Коли  розквітли  різнокольорові  тюльпани,
Фіалки  білі  і  блакитні  лісові,
Коли  із  квітів  сніжинки  ніжні
У  повітрі  літають,
З  Днем  народження  Тебе  вітають!
Миру,здоров"я  і  творчого  натхнення
В  усіх  справах  бажаю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730703
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 27.04.2017


КВолынский

Сон

Я  чувствую    прикосновение,
Твой  голос  слышу  по  весне,
Не  для  утех,  не  в  утешение
Тобой  любуюсь  я  во  сне.

Люблю  тебя  -  моё  видение,
Хоть  жизнь  с  тобою  не  грешна,
И  в  это  сладкое  мгновение
Моя  судьба  предрешена.

Мне  кажется,  что  твои  руки
Меня  ласкают,  как  трава.
Из  уст  чарующие  звуки  –  
Ты  шепчешь  страстные  слова  

А  губки,  в  тёплое  дыхание,
Целуют  сонные  глаза,
Ужасен  миг,  под  утро  раннее,
Твоя  дрожащая  слеза.

Мой  разум  стонет  -  догони,
Возьми  её,  она  твоя,
Но  ты  -  лишь  сон,  что  ж,  извини:
Чужая…    неуловимая.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730702
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 27.04.2017


evgen

Вона шукала ідеал

Вона  шукала  ідеал
А  він    любив  її    безмежно  
Безтямно  і    беззастережно
Й  не  стримував    кохання  шал

Завжди  в  усьому  потакав
Вбачав  у  ній  лише  відраду
Не  помічав  підступність,  зраду
І  на  взаємність  все  чекав

Та  поруч  з  ним  була  не  та
Не  та  що  може  зрозуміти
І  горе  й  радість  поділити
Жаль  що  змарновані  літа.

Все.  На  минулому  хрести.
Душа  звільнилась  від  опіки,
і  мабуть  час  найкращі  ліки,
Нарешті    спалені  мости.

Та  час  від  часу  крадькома
Мов  грушу  сумнів    душу  трусить  
І    знає  ж      що  забути    мусить
А    щось  тримає,  щось  трима.

Вже  ж    їхнім    веснам  не  цвісти.
Ятрить  образа,      біль  голосить
Волає  розум  годі,  досить,
А    в  серці  тенькає  -  прости.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730689
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 27.04.2017


Крилата

До дня Чорнобильської трагедії на АЕС

Під  серцем  України
Полин  зійшов,    розрісся.
Його  гіркі      клітини  –  
У  ріках  та  узліссях.

Його  отруйні  соки  –
Недугами  по  людях,
Стражданнями,  допоки
Життя  клекоче  в  грудях.

Навіщо  тут    розрісся
І  сіє  смерть  та  пустку.
Здійме  земля    Полісся
Колись  жалібну    хустку?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730659
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 27.04.2017


Віталій Назарук

ЗАДОВОЛЕНИЙ ДОЛЕЮ

Не  смійся,  доле,  наді  мною.
А  ви  вітри  не  рвіть  душі.
Мені  ж  написано  судьбою
Дійти  до  власної  межі.

Бо    там,  за  зораним  –  провалля,
А  поле  тут  і  тут  врожай.
Не  підганяй  до  прірви,  доле,
Не    обривай    життєвий  край.

Хай  серце  ще  відчує  волю,
Відчує    мир  моя  душа.
Дай  урожай  зібрати  з  поля,
Іще  скувати  лемеша…

А  потім  сядемо  обоє,
Поп’єм  кваску  у  холодку.
Я  задоволений  тобою,
З  домашнього  піду  садку...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730656
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 27.04.2017


Георгий Данко

Анти-реклама (Чернобылю 31 год)

[color="#ff0000"][quote][b]Самоліквідування  шкідливе  для  Вашого  здоров'я![/b][/quote][/color]

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661398
[color="#ff0000"][b]
Один  плевок  Чернобыльской  АЭС  -
И  в  каждый  дом  ворвался  "мирный  атом"...
А  в  Зоне  сто́нет  порыжевший  лес,
Весь  мир  пугая  атомным  набатом.[/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730653
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 27.04.2017


Ніна Незламна

Вона вірила, він прийде ( 18+. проза)

                       Перші  весняні  дні  вже  відійшли…
                           Розтали,  стекли  струмками  останні,    майже  рижі,  приховані  від  сонця  крижинки  снігу  й  льоду.  Поля    проснулися,  почорніли    геть  зовсім,  а  озима  пшениця  яскраво  так  зазеленіла,  неначе  хотіла  вбратися  у  новішу  зеленішу  вуаль.  І  вже  місцями  немов  долоні  простягала  до  сонця,  все  тягнулася,    веселилася,  хотіла  більше    тепла,    виблискувала,  переливалася  від  ніжних,  яскравих    сонячних  променів.
 А  попід  лісом,  в  лісі,  у  гаях,    на  пагорбах  і  майже  у  кожного  на  обійсті  майоріли    підсніжники    проліски,  привітно  прихилялися    до  всіх,  неначе  вклонялися.  Молода  травичка  пробивалася  із  землі  невеличкими  килимами.  І  вже  скрізь  стало  веселіше,  чутно  веселі  переспіви,  поверталися  додому  з  вирію  пташки.
       Весняний  вітерець  просушував  землю  після  першого  дощу,  трохи  похолодало  та    майже  всі    кущі,  бузок  вже  вбралися  в  ніжні,  світло  -  зелені    листочки.
Весна…    Це  слово  пробуджувало  не  тільки  природу  ,  а  і  серця,  бажання  любити,  не  бути  в  самотності  …
В  кімнаті  майже  темно…  Ледь  –  ледь,  через  штори,  світло  падає  на  підлогу.
Годинник    неначе  молоточком  впевнено  вистукує,  -  Тік  -  так,  тік  -  так….
Через  тюль  видніється  повний,    блідий  місяць,  вже  світає…
       Оксана  встала  з  ліжка,  шовковий  пеньюар  рожевого  кольору  облягав  її  стрункий  стан,    потягуючись  підійшла,  припала    до  вікна.
Небо    ледь  –  ледь  світлішало,  декілька    зірок  виднілося    ближче  до  заходу,  решта  десь  поділася,  неначе  й  не  було.
                 Буде  гарний  день  подумала,  Оксана.    Та  де  той  настрій…  
 Сьогодні  чомусь  не  приїхав.  З  пересердя  впала  на  ліжко,  як    гусінь    крутилася,  як  в  кокон,  закручувалася  в  ковдру.  Холодна  постіль  пронизала  тіло,  а  їй  хотілося  тепла,  хотілося  ніжності,  міцних  обіймів  і  гарячих  поцілунків.  А,  ще  того  потаємного  зближення    і  завмирання  від  задоволення,  відчути  себе  справжньою  жінкою,  досягти  вершини  збудження.  Провалитися  п`яною  у  небуття  і  відчути  прилив  гарячої  крові  по  судинах  молодого  тіла,  відчути      його  бажані  дотики    в  собі.  Заграти  в  екстазі,  стати  скрипкою  для      смичка.    Сльоза  скотилася  на  подушку  –  подружку,    це  тільки  вона    знала  всі  її  страждання,  хвилювання  від  невизначності  в  житті.
         Залишилася  жити    в  селі,  батьки  залишили  у  спадок  маленький  приватний  магазин.    Самі  ж  пішли  в  інший  світ  ,  їм,  ще  й  не  було  по  шістдесят  років.
           Село  невеличке,  людей  не  багато,  майже  вся  молодь  роз`їхалася    на  заробітки,  лише  навідуються  до  батьків    і  то  дуже  рідко.  Неподалік,  за  кілометрів  дванадцять,  за  лісом,  біля  річки  розташоване  село,    трохи  більше  ніж  це,  там  і  є  трохи  молодих  сімей,  які  залишилися    працювати  в  колгоспі.
           Три  роки  назад  Оксана  познайомилася  з  Романом,  коли  схоронила    маму,  яка  лише  рік  прожила  після  смерті  батька.  
І  ,  що?    Вона,  залишилася    одна,  як  волошка  в  полі  змучена  сухим  вітром,  одна    однісінька,  нікого  більше  з  рідних.  А  далі,  що?  Їй  вже  тридцять  два,  знає,  має  великий  гріх    та  сама  з  собою  не  може  впоратися,    здавалося  в  тілі  градуси  підіймалися  вище  сорока,  кров  закипала  в  судинах,    гріховне    бажання  переповнювало,  коли  поряд  був    Роман.  Іншим  разом  на  самоті  бідкалася  в  душі,  нащо  народилася  така  сексуальна,  чому  так  нагородила  природа?  Вже  й  трави  заварювала,  пила  чаї    заспокійливі,  все  дарма….
 Та  було  цікаво  їй  самій  те,  що  ж  в  магазині,  часом    чоловіки  молоді  пропонували  зустрітися,  навіть  було  таке,  що  руки  цілували  та  до  них  була  холодна,  як  крижана  скеля.  І  часом  слова  ніжні  говорили,  а    в  неї  навіть    брова  не  здригнеться,    зовсім  байдужа  і  навіть  подарувати  усмішку  не  могла.  Чомусь  у  неї    не  виходило  бути  дуже  привітною,  вже  часом  питання  собі  задавала,  може  якимись  чарами  напоїв?
Він  якось  раз  зайшов,  попросив  води,  залити  в    бак  грузової    машини,  на  якій  працював  в  колгоспі,  після  того  став  навідуватися  все  частіше.
       Майже  пів  року,  неначе  просто  дружнє  спілкування,  а  потім…..
                 Ні  вона  не  встояла  перед  ним,    розтала,  як    сніг  на  сонці,  неначе  втратила  свідомість,  коли    вперше  її  поцілував.    Зблідла,  судорога  з  током  пройшла  через  все  тіло,  вперше  в  житті  відчула  цей  поштовх  до  близькості.  Немов  в  тумані  бачила  його,  він  заніс  її  в  спальню….
 Сталося  те  ,що  мало  статися,  їй  було  тоді  вже  двадцять  дев`ять,  квітку  уміло  зірвав,  насолоджувався.  Вона    хмільно  п`яніла,  у  голові  дурман,  але  хотіла  його  ніжності,  віддалася  зі  всією  жіночою  пристрастю,  якою  її  нагородила  природа.  Трохи  згодом    розбита  подіями,  адже  він  одружений  та  мовчала,  бо  їй  було  добре  з  ним.  Ловила  себе  на  тому,  що  мала  шматочок  щастя  в  житті,  яке  її  підносило  до  пташиного  польоту  від  радості.
Ніхто  цього  не  очікував  з  них,  що  їм  так  буде  добре,  він  ,як  Геракл  тремтів  від  її  поцілунків  і  сам  відповідав  на  них  з  насолодою.  То  долі  милість  думала  вона,  нарешті    пізнала,  що  таке    справжня  жінка.
Одне  бажання    було  у  них  обох,  як  він  казав,  -      Народимо  дитя  тоді  одружимося,  присягаюся.
Вона  вірила,  бо  знала,  що  вже  п`ять  років  він  одружений,  а  діточок  немає.  Мова  була  на  цю  тему,  лікарі  казали,  що  його  дружина    може  народити  та  у  них  нічого  не  виходило.      А  він  не  хотів  з  ними  діла  мати,  вірив  в  свою  спроможність,  бо  він  з  великої  сім`ї.  Їх    було  п`ятеро    синів,  вже  четверо  братів  мали  дітей,  лише  в  нього,  останнього,  не  було.  Навіть  не  припускав  такої  думки,  бо  почувався  добре,  був  впевнений,  що  здатен  задовольнити  жінку  і  мати  дитя.
Аж  ось  здалося….    Чи  насправді  почула  гул  машини,  неначе    ошпарена    кропом,  заскочила  в  душову  кабінку,  на  ходу  крутнула  ключа  в  замку  вхідних  дверей.  Якщо  він,  то  почую,  як  ні    то  хто,  ще  може  зайти,    думала,  втішала  себе,  обливаючись    настоями  пахучих  трав.  
І  в  котрий  раз  зі  сльозами  на  очах    просила    простити  Бога  за  гріх,  від  якого  не  було  сили  відмовитися  від  тієї  спокуси.
Жага  кохання…  Їй  не  прийшлося  довго  чекати,  він  стояв  поряд,  в  чому  народила  мати,  вона  ж  тремтіла,  немов  кульбабка  від  вітру  з  себе  скидала  з  пухом  зернята,  від  задоволення  стогнала  і  знову,  й  знову  його  бажала.
 Жаданий  скарб    виніс  на  руках,  ніжно  поклав  у  ліжко,    насолоджувався    її  солодким  тілом,  вона  ж  вигиналася  під  ним,    він  ловив  поцілунками,  задовольняв  її  примхи.  
На  дворі  зовсім  видно,  проснулися    від  співу  півня.  Оксана  задоволено  лежала,  очі  сяяли  щастям,  щоки  кольору  рожевої  троянди,  аж  блистіли.  Розсипане    біляве  волосся    ледь    -  ледь  прикривало  оголені  груди  і  тіло.  
-О,  бідний  півень,  аж  захрип,  напевно  сердитий,  що  я  їх,  ще  не  відкрила,  чуєш,  як  горлопанить?  Роман,  відкрив    чорні  очі  і  знову  заворожив  її.
 -Ромчику,  підіймайся,  не  спокушай,  чуєш  ,-  тихо,    тихо    вимовила    і  припала  до  вуст  з  новими  бажаннями.
             Вже  свистів    чайник,  Роман  ще  і  ще    задоволено  припадав  до  грудей,  які  ледь  виднілися  з  під  пеньюару.  Оксана  обійняла  голову  ,
-Досить,  лиш  на  завтра,  ти  ж  приїдеш,  сонце  моє?
Він  мав  задоволення  чути  такі  слова,  обожнював  її  за  це,  бо  дружина    в  ліжку  була  холодна  і  хоч  він  з  нею  часом  і  спав  та  це  було  немов  обов`язком,  вона  його  не  захоплювала  так,  як  Оксана.  Думав  часто,  щоб  піти  від  дружини  і  знав  ,що  піде  та  коли,  сам  не  знав  цього.  Ні  він  не  боявся  пересудів,  боявся  своєї  совісті,  яку  напевно  втратив  перед  дружиною.    Але  ж  ,як  бути?  Йому  добре  з  Оксаною  і  в  ліжку,  і  в  розмовах  і  гарна  господиня,  і  красива  ж,  все  рівно  прийде  до  неї.  Одного  разу  обов`язково  зважиться,  хоч  і  не  буде  вагітна,    прийде  до  неї  назавжди.
Вони  снідали  мовчки  і  весь  час  усміхалися  один  одному.
                   Машина  від`їхала,  а  Оксана  пішла  в  душову  кабінку.
 Знесилена,  але  щаслива  підійшла  до  фото  мами  і  цілувала,
 -  Прости  мамо,  ,  знаю  ти  мене  такою  бути    не  вчила….      Але  я  його  кохаю,  не  можу  втримати  своєї  пристрасті!  Прости  рідненька….
І  котилися,  як  горошини,  ледь  стримані  сльози,  плакала  немов  дитя,  це  вже    не  вперше,  а  в  котре,    вона  не  рахувала.  Тільки  знала  і  відчувала,  що  в  чомусь  винна  та  вірила    він  прийде,  обов`язково  прийде.      І  завтра,    і  потім,  а  згодом  назавжди,  тільки    треба  трохи  почекати….

                                                 Шановні  читачі  !
 Твір  написаний  був  давно.  Прошу  не  судити  мою  героїню.
А  просто  поставити  себе    на  її  місце.  В  глухому,  маленькому  селі  і  без  родини....                                                                                                                      У  кожного  своя  доля…  Кожна  жінка  має  право  на  щастя….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729892
дата надходження 22.04.2017
дата закладки 27.04.2017


горлиця

Вернись! Люблю!

Здавалося  б  усе,  як  і  було,
Ті  самі  дні,  у  зорях  ясні  ночі,
От  тількі  дерево  життя  вже  відцвіло,
І  більш  не  квітне.  Меркнуть  мої  очі!  

Хоч  чую  сміх,  та  жарт  цей  не  мені,
Десь  зникла    радість,  перервалась  нитка,
Лиш  час-від-часу  сниться,  як  й  тоді,
Що  ти  ідеш,  скрипить  тихенько  хвіртка.

Стоїш  задуманий,  чекаєш  що  прийду,
Кругом  росить,  в  дощі  пожовкле  листя,
А  я  біжу,  і  падаю  й  встаю,
Дялеко  ти.    Кричу,  прошу-озвися!

А  ти  мовчиш.  Зникаєш  із  очей.
Чи  сліпну  я,  чи  ти  летиш  у  небо  ,
І  рветься  серце  пташкою  з  грудей,
Вернись!  Люблю!Зарано  ще,  не  терба!!      




 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730640
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 26.04.2017


Людмила Пономаренко

Біль полиновий

У  зоні  відчуження  -  тиша  безлюддя,
Змертвіла  в  глибоких  проваллях  болю…
Марять  в  ході  надгіркого  відлуння
Миттю  лихою  знівечені  долі…

Чатує  загроза  невидима  пусткою,
Надовго    землі  в  її  володінні…
Має  над  полем  чорною  хусткою,
В  рудому  лісі  таїться  видіннями…

Вітер  гуляє  в    спустілих    оселях
Там,  у  скаліченім  атомом  краї.
Гойдані  вітром  дзвінкі  каруселі  
Схлипують  в  тиші  весняних  розмаїв…

Голос  Чорнобиля  в  пам’яті  серця,
В  тому  житті,  що  спасли  ліквідатори.
Гіркою  наукою  в  душах  озветься
Вибуху  туга  над  чорним  реактором.

Біль  полиновий,  розмитий  тривогами,
Недбалості    докір,  мужності  слава,
Волає  до  людства  пересторогами,
Де  зірка  впала  в  прогірклі  трави.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730631
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 26.04.2017


Шостацька Людмила

ГІРКИЙ ПОЛИН

                                                           Біда  завила  хижим  звіром,
                                                           Своє  поставила  тавро,
                                                           Чорнобиль  мертвим  "сувеніром"
                                                           Таїть  уранове  нутро.

                                                           І  від  статистики  рентгенів
                                                           Тих  доль  та  душ,  що  вже  нема,
                                                           І  від  поламаності  генів
                                           Нема  весни  –  лише  зима.

                                           В  забутих  долею  домівках
                                                           Сум  досі  грається  в  ляльки,
                                           А  фото  –  просто  на  долівках,
                                                           Між  полинами  –  васильки.

                                           Таке  не  в  змозі  відболіти  
                                                           Через  часи,  через  віки...
                                                           Здає  Чорнобиль  досі  "звіти"
                                                           На  хвилях  Прип'яті-ріки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730625
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 26.04.2017


Світлана Моренець

ЧОРНОБИЛЬ – ЗНАК БІДИ

Той  сон  –  він  не  забудеться  до  скону:
в  Марії  Діви  –  сльози  по  щоці,
й,  хитнувшись,  долу  падає  ікона,
де  плаче  Мати,  з  Сином  на  руці.

І  шок  скував  як  спрут  все  тіло.  Серце,
завмерши,  знов  зірвалося  навскач.
Біда!  Страшний  удар  віщує  сон  цей:
ікона  плаче  –  ой  лихий  то  знак!

Страхи  вгризалися  у  спину.  Що  робити?
Я  –  звір  у  клітці,  з  відчуттям  біди.
Спасати!  Треба  їхати!  Дзвонити!
Та  лиш...  кого?  Від  чого?  І  куди?

Рука...  –  коханий  тихо  гладить  плечі:
"Що,  сон  поганий?  Розкажи  воді*".
Та  демон  пекла  вже  прорвався  з  печі
і  в  смертоносній  поспішав  ході,

й  палив.  Обпік  вогнем  смертельним  жертви,
які  собою  захищали  світ.
Ще  тисячі  прирік  у  муках  вмерти,
і  землю,  й  води  умертвив  навік.

Полин  –  гірка  зоря  твоя,  Вкраїно!
На  зони  розділив  тебе  Господь:
на  півдні  –  Криму  доленька  чаїна,
на  сході  –  "зона",  прозвана  АТО,
на  півночі  –  Чорнобильська  руїна...  –

смітник  радіаційний.  Вся  Європа
під  саркофаг  новий  звезе  сміття.
Що  ж,  владі  –  гроші,  а  всім  іншим  –  ж*опа.
Кого  хвилює  наше  майбуття?

Якщо  головотяпство  (а  не  фатум!)
скерує  хибно  розпаду  ходи,
на  атоми  вже  НАС  розщепить  атом.
Чорнобиль  –  наш  довічний  знак  біди.

Та  все  ж  народ  мій  сильний  буде  жити,
хоч  історичний  потяг  наш  скрипить.
Навчімось    краю  віддано  служити,
не  даймо  владі  в    беззаконі  жити,  –
і  усміхнеться  нам  щаслива  мить.

*  народне  повір'я:  щоб  поганий  сон  не  збувся,
треба,  помолившись,  розповісти  його  воді,
попросивши  її  змити    з  вас  загрозу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730618
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 26.04.2017


CONSTANTINOPOLIS

*** Чорнобиля примара. ***

[color="#043fbf"]́[b]
Завмерла  тиша,  тільки  чорні  хмари  
Сховали  Сонця  проміні  рясні.  
Чорнобиля  наснилася  примара  
Мені  сьогодні  у  жахливім  сні.

Наснилося,  як  обрізають  крильця
У  ненароджених  тендітних  янголят,
Як  невловимий  невидимка  вбивця,
Нищівно  у  грудях  спалює  серця.

Наснилося  мені  мертвецька  тиша,
Де  тільки  вітер  грізно  завивав,
На  вухо  шепотів  мені:    –  «Навіщо!»
А  я  знесилений  і  Бога  не  благав…

Лише  хотів  я  перервать  жахіття,
Лише  волав  життя  вдихнути  знов;
В  цілющий  ліс,  в  річки,  в  його  різноманіття,
У  рідний  край,  садків,  гаїв,  дібров.

Наснились  люди,  мов  дорожні  тіні,
І  невблаганний  і  нестерпний  плач…
Пробач,  благаю,  Боже  Україні;
За  сум,  за  біль,  за  муки  нам  пробач!

Костюченко  Костянтин.
[/b][/color]


[color="#a30202"][b]У  ці  дні  ми  громадяни  українці  пригадуємо  жахливу  трагедію  Чорнобиля,  яка  чорною  плямою  суму  і  болю  залишиться  на  душі  наших  поколінь.  У  ці  дні  ми  українці  пригадуємо  також  жахливі  злочини  радянської  інквізиційної  нелюдської  системи  і  геноциду,  закріпачення  і  ошукування,  руйнування  іскри  Божої  а  саме  душі  людської,  її  знецінення  і  повільне  згасання  в  пітьмі  радянського  концтабору.  У  ці  дні  ми  пригадуємо  і  громадянську  війну  розв’язану  советами  проти  молодої  самостійності  УНР,  голодомор  22-го,  33-34-го  років.  Розв’язану  Сталіном  і  Гітлером  другу  світову  війну  у  1939  році,  підірваний  радянськими  військами  НКВД  Дніпрогес,  який  втопив  сотні  сіл,  і  тисячі  українців,  пригадуємо  трагедію  Бабій  Яр,  яку  спровокували  чекісти  підірвав  увесь  Хрещатик  разом  з  їх  мешканцями.  Пригадаємо  переслідування  і  вбивства  відомих  українських  поетів,  письменників,  композиторів,  науковців,  пригадаємо  знищення  українських  книжок  і  викорінення  української  мови  ще  у  дитинстві.  Пригадаємо  трагедію  Афганістана,  яка  забрала  багато  життів  українських  хлопців.  Пригадаємо  жахливу  трагедію  Майдану  і  Небесної  Сотні,  Криму  і  Донбасу,  ті  тисячі  життів,  які  віддали  заради  України,  заради  того,  щоби  жити  у  свої  сторонці,  мирному  Шевченківському  оспіваному  поетом  раю.  Давайте  люди  не  забувати  ці  жахливі  трагедії  нашого  народу,  щоби  ці  трагедії  ніколи  більше  не  траплялися  з  нами!
P.S    Тільки  зараз  я  пригадую  слова  одного  так  званого  керівника,  сусіднього  «маленького»  і  неприглядного  державоутворення  під  назвою  росія  ,  який  стверджував,  що  руйнація  радянського  союзу  це  велика  геополітична  і  світова  трагедія  людства.  Напевно  в  нас  різні  погляди,  щодо  трагедії  і  що  насправді  є  трагедією,  і  дуже  різні  визначення  цього  питання.[/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730617
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 26.04.2017


Олекса Удайко

МУЗИКА ВЕСНИ

                                 [i]  Музика  –  це  жінка…  
                                                               [b]  Ріхард  Ваґнер  *[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/xXEctB2oTRE[/youtube]                                                                  

[i][b][color="#035766"]«Шерше  ля  фам»  -  сказав  би  нам  француз.
І  з  ним  навряд  чи  варто  сперечатись:
Від  катаклізмів  і  сімейних  уз  
У  Неї  –  тайни.    І  до  них  –  печаті.    

Погоді  бути  –  ключ  трима  Вона,
Прогніваєш  –  січнева  завірюха:
До  серця  прислухається  весна  –
Вона  у  ньому  Божу  ласку  слуха.

Від  Неї  ми  залежимо  відтак,
Бо  ж  недарма  наймення  їй  жіноче…
Й    не  можемо  ми  жити  вже  онак:
Вона  творить  із  нами  все,  що  хоче!

І  кажуть,  що  в  весни  багато  примх,
Що  сьогоріч  –  не  бути  урожаю…
Ми  при  весні,  як  в  музиці!  Ми  при…
Вона  ж  співає  те,  що  забажає!

Й  сказав    би  Ваґнер:    «Музика  –  весна»…
Комусь    –  весна,  комусь  –  примхлива  осінь:
В  житті  буває  музика    сумна,  
Хоч  музики  весни  ми  в  Неї  просим.

Либонь,  не  заслужили  ми  кантат,
Не  варті  ми  й  одарених  симфоній:      
Довкола  душ  витає  атентат
Й  сумбур  цинічних  владних  какофоній.[/color][/b]

23.04.2017
________
*Відомий  не  лише  гарною  музикою,
   але  й  ніжним  ставленням  до  жінок.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730527
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 25.04.2017


Евгений Познанский

ВИДЕНИЕ

Может  такое  ребёнку  в  кошмаре  присниться:
В  темном  саду    есть  на  дереве  клетка  с  жар-птицей.
А    в  темноте,  там  внизу  лишь  клыками  сверкая,
Дружно  расселась    волков  завывающих  стая.

Можно  бы  им  и  за  дичью  другою  пуститься,
Нет  ведь,  подай  серым  хищникам  только    жар-птицу.
Год.  Десять  лет    и  сто  лет  может,  даже  пятьсот!  
Страшный  кошмар    этот    так  всё  идёт      да  идёт,
   
Это  не  волки,  скорей  упыри,  упырицы,
Ждут  да  когда  ж  упадёт  наконец  к  ним  жар-птица.
Дерево  с  клеткой  они  бы  давно  надломили,
Да  не  дано  сделать  этого  дьявольской  силе.

Если  же  буря  над  садом  опять  разразится,
И  на  ветвях  закачается  клетка  с  жар-птицей,
То-то  тогда    начинается  праздник  у  стаи:
"Падает!  падает  клетка  сейчас  золотая!

Вот,  наконец,  сможем  в  грудь  мы,  в  нутро  её  впиться,
Наша,  теперь  будет  нашею  эта  жар-птица!
Вот  как  её  мы  сейчас  на  куски  разорвём!"
"Это    крыло  будет  мне!"  -    "обойдешься  хвостом!"

В  горло  готовы  друг  другу  они  за  добычу  вцепиться,
Только  никак  всё  не  падает  клетка  жар-птицы.
Ждите  проклятые!  Ждёте  уже  вы  давно!
Радости  этой  не  будет  вовек  вам  не  дано!

Если  и  клетка,  упав,  на  куски  разлетится,
То  всё  равно    улетит,    не  достанется    бесам  жар-птица.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730305
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 25.04.2017


Виктория - Р

Чеше вітер вербам коси

[b][i][color="#bf00ff"]Чеше  вітер  вербам  коси,
Заплітає  стрічки,
Під  дуду  пісні  голосить  
І  чекає  нічки  

Щоб  спочити  десь  у  стрісі  
І  зігріти  боки,
А  на  ранок  йти  по  лісі  
Й  надувати  щоки,

Розгулятись  по  долині,
Вмитися  росою,
Полетіти  в  хмари  сині  
Та  прийти  з  грозою.
24  04  2017  р  
Вікторія  Р
[/color][/i]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730479
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 25.04.2017


Надія Карплюк-Залєсова

СОЛОВ"ЇНА ПІСНЯ

На  калини  цвіті  тьохкав  соловей,-
Пташечко  маленька  голосиста,  гей!
Звідки  тої  сили  і  мелодій  чар  ?
Хто  ті  ноти  пише  в  загравах  стожар  ?

Хто  тебе  любити  ,  птахо,  так  навчив  
Серед  непогоди,  громовиць  і  злив  ?
Хто  оздобив,  птахо,  вірністю  крило
І  теплом  турботи  у  твоє  гніздо  ?

Грудочки  маленькі  з  краплями  сердець,
Мудрості  твоєї  повних  відерець,
Стане  на  весняні,в  світі  всім,  гаї
Хай  лунає  пісня  ваша,  солов"ї  !

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730468
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 25.04.2017


Віталій Назарук

ЧОМУ, КОХАНА?

Вуста  горіли,  пашіли  руки,
Обнімав  тебе  і  цілував.
У  різноквітті  зелені  луки,
Де  я  кохання    своє    чекав.

Чому,  чому,  чому  моя  кохана,
Так  шаленіє  у  мені  душа?
Чи  нас  на  двох  ділила  зірка  рання,
Чи  рано  засвітились  небеса.

Ми  цілувались,  були  щасливі,
Ховав  нас  місяць  серед  кущів.
А  я  дивився  у  очі  милі,
Неначе  в  долю  серед  дощів.

Чому,  чому,  чому  моя  кохана,
Тебе  я  виглядаю  кожну  мить.
Чому,  чому,  чому  моя  кохана,
Коли  не  бачу  -  серденько  болить?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730430
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 25.04.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Забута вдова героя

В  куточку  на  стільчику  згорблена  постать,
Ти  й  не  відразу  помітиш  її,
То  в  хаті  старенькій  бабусенька  Мотря,
Вдова  посивіла  героя  війни.

Відважно  боровся  за  волю  країни,
Загарбників  гнав  із  своєї  землі,
За  неї  в  смертельнім  бою  і  загинув,
Залишив  дружину  й  синочка  своїх.

Вона  працювала  щоденно  в  колгоспі,
Зароблені  нею  були  трудодні,
Жилося  сутужно  та  Зірку  Героя
Не  заміняла  жінка  за  хліб.

Син  підростав  і  пішов  працювати,
Якось  виживала  і  Мотря  сама.
Нікого  не  було  до  неї  з  сільради,
Онуки  приходили  допомагать.

Отак  і  жила  собі  тихо,  спокійно,
З  сусідами  ладила,  добра  ж  була.
А  коли  син  захворів  і  помер  він,
То  і  бабусенька  з  горя  злягла.

І  доглядали  онуки  стареньку:
То  дров  нарубають,води  принесуть,
А  коли  та  відійшла  потихеньку,
З  начальства  сільського  ніхто  не  прийшов.

Похоронили  її  біля  сина,
Сусіди  були,  правнучата,  рідня,
Священник  святою  водою  могилу
Кропив,  добре  слово  сказав.

І  дивувалися  всі  односельці,
Що  посадовці  часу  не  знайшли
Героя  вдову  щоб  востаннє  провести,
Їхня  байдужість  вернеться  колись

І  боляче  вдарить  по  них  бумерангом,
Відчують  "увагу"  таку  на  собі.
Писав  же  поет  дагестанський  Гамзатов,
Що  шанувати  треба  усіх.

І  пропонував  написать  на  могилі:
"Не  був  він  хоробрим  і  мужнім  не  був,
Але  не  забудь  же  йому  поклонитись,
Найперше  Людиною  він  колись  був".

                         Сюжет  взято  з  реальних  подій.
                         Я  сама  була  на  тому  похороні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730416
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 25.04.2017


Шостацька Людмила

ЗНОВУ ЛІЛЕЇ ЦВІТУТЬ


                                       Віддалялася  постать  в  туман,
                                       Добровільно  обравши  маршрут.
                                       Еліксиром  здавався  дурман,
                                       Смакував  різнобарв'ям  отрут.

                                       Не  багато  минуло,  не  мало,
                                       Так  по  долі  пройшовсь,  мов  ріллею,
                                       Затоптав  він  безжально  й  зухвало
                                       Її  долі  тендітну  лілею.

                                       А  чи  стало  самому  солодше
                                       Від  таких  різносортних  медів?
                                       Його  дім  обминав  листоноша
                                       З  листопадом  зворушливих  слів.

                                       Циферблат  працював  без  спочинку,
                                       Всі  магніти  утратили  суть,
                                       Пропустив  так  зі  щастям  зупинку,
                                       Ту,  де  знову  лілеї  цвітуть.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730371
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 25.04.2017


Іван Мотрюк

УКРАДЕНЕ ЩАСТЯ. (поема)

           ***
Потемніло  навкруги,
Смуток  огортає.
Тихий  вітер  ,на  воді,
Місяцем  хитає.

Вже  невидно  ніде  світла,
Пташки  не  співають,
У  хатину  край  села  ,
Зорі  заглядають.

Бачать  жінка  за  столом
Голову  схилила,
З-під  опущених  повік,
Сльоза  покотила.

Вже  на  скронях  сивина,
Сріблом  пробиває,
Зажурилася  вона  ,
Думка  душу  крає.
   
Не  така  уже  й  стара,
Рано  ще  сивіти,
Мабуть  гріх  має  вона  ,
Ніде  правди  діти.

Зорі  дивляться  із  сумом,
вітер  повіває.
Жінка  молиться  й  думками
В  минуле  вертає...

         ***
Зеленіє  все  навколо,
Буяє  красою.
Край  села  дівчата  й  хлопці
Зібрались  юрбою.

День  вже  видно  із-за  гір,
Зорі  догорають  -
Це  вчорашні  школярі
Сонце  зустрічають.

Перший  ніжний  промінець
Золотавить  воду,
Біля  дівчини  юнак  
Хвалить  її  вроду.    

Вона  юна  чепурна,
Ранні  роси  в  косах.
Він  мов  кам'яна  стіна,
Вийти  заміж  просить.

Гарна  пара.Люди  збоку  
Щастя  їм  бажають,
Лиш  одні  чорняві  очі,
Заздрістю  палають.

І  не  те  ,  що  очі  люблять,
Не  те  ,що  кохають,
Просто  заздрять  тій  дівчині,
Щастя  не  бажають.  

           ***
Захмарилось  небо  синє,
Сонце  потемніло.
Над  ставом  ,  що  край  села,
Дівчисько  сиділо.

Чорні  очі  лукавії
По  плесу  блукають,
А  в  голові  злії  думки  
Роями  літають.

Дізналася  вона  вчора  
Про  зустріч  над  ставом.
І  лихим  вогнем  палючим
Серце  запалало.

Подзвонила  до  дівчини,
Гарно  привітала
І  що  хлопець  ї  кинув,
Між  іншим  сказала.

Та,  не  вірила,бо  ж  клявся,
Вік  її  кохати,
Але  гордість  взяла  гору,
Не  стала  питати.

Тільки  вирішила  нишком,
Щоб  ніхто  не  бачив,
Підійти  до  того  ставу,
Де  зустріч  призначив.

         ***
Туман  стелиться  землею,
Густими  клубками,
Над  ставом  стоїть  хлопчина,
З  сумними  думками.

Нема  чомусь  дівчиноньки,
Що  її  кохає.
Тільки  вітер  над  водою
Туманом  ганяє.

Позад  нього  тінь  майнула,
відлягло  від  серця,
Зараз  гляне  в  оченята,
Сині  мов  озерця.

Та  почувся  сміх  дівочий,
Лукавий  до  болю,
Що  сказала  :  насміхнулась  ,
Любка  над  тобою.

Не  ти  її  сокіл  ясний,
Зрадливо  шепоче,
Тепер  вона  у  обіймах
Іншого  тріпоче.

Як  не  віриш  подзвони  їй  ,
Та  їй  не  до  того,
Мабуть  витерла  вона  
Вже  номера  твого.

         ***  
Розплакалось  синє  небо,
Дощик  накрапає.
В  верболозах  дівчинонька  
Долю  проклинає.

Кляне  долю,його  кляне,
Себе  не  забула.
Краще  б  я  про  те  кохання
Не  знала  ,не  чула.

Чому,ти  так,мій  соколе,
Моя  каро  Божа,
Чи  я  тебе  не  кохала,
А  чи  я,  негожа  ?

Навіщо  так  серце  краєш,
Марила  тобою,
Закликав  мене  до  ставочка,
Сам  стоїш  з  другОю.

А  ще  дзвониш  телефоном,
Біда  б  тобі,лихо.
Подивилася  на  воду,
Заплакала  тихо.

Мамо  мила,  нене  люба,
Що  маю  робити  ?
У  ставочку  вода  чиста,
Не  хочеться  жити.

Не  зважилась,  не  схотіла.
Гріх  брати  на  душу.
Нащо,  мамо,  породила,
Нащо  жити  мушу  ?

         ***
Все  покрилося  снігами,
Виє  хуртовина.
Над  ставочком  ,що  замерз,
Зламалась  калина.

В  яворині  за  селом  
Скрегоче  сорока.
В  чорнобрової  весілля,
Плаче  синьоока.

Плаче  бідна,  сльози  ронить,
Живота  ховає.
Як  ми  дальше  жити  будем  ?
У  когось  питає.

Поїдемо.Пробач,мамо,
Пробач,  рідний  тату.
Бо  не  можу  принести  вам  
Я,  сорому  в  хату.

Поїдемо  в  двох  до  міста,
Там  легше  сховатись
І  не  буде  чорноброва
Над  нами  сміятись.

Розплакалась,як  згадала,
Що  з  батьками  буде.
Вони  хворі,вже  старенькі.
Чи  поможуть  люди  ?

Нащо  ж,мамо,  народила,
Мене  в  ту  годину  ?
Чом,  ти  батьку,  так  виховав  ?
Не  вбила  дитину.

Ой,чому  ж  це  я,на  батька
І  маму  говорю  ?
Сама  винна,полюбила,
Сама  зарадь  горю.

         ***
Гуде  стогне  хуртовина,
Снігом  завіває.
В  чорнобрової  у  хаті
Теж  щастя  не  має.

Нема  щастя,нема  долі.
Чоловік  лютує.
На  чужій  біді  ,ти,  щастя,
Люба,  не  збудуєш.

Чоловік  у  кожнім  селі
Має  любку  збоку
І  що  ночі  у  вісні
Кличе  синьооку.

Вона  йому:  і  сяк  і  так,
Не  кричить  ,не  лає,
А  він  каже  поміж  люди,
Що  ї  не  кохає.

Сама  чула  позад  себе,
Як  шепочуть  люди,
Що  не  буде  її  щастя,
Не  буде,не  буде.  

Але  вона  горда  з  себе,
Вперту  вдачу  має.
Ходить  пишна  по  селі,
Мов  від  щастя  сяє.

         ***  
Вже  весняне  сонце  світить,
Світить  не  вгріває.
Ходить  дівчина  по  місті
Притулку  шукає.

Та  нема  де  притулитись,
Роботи  не  має.
Хто  погляне  на  живіт-
Зразу  відмовляє.

Ходить  бідна  тиняється
Від  дому  до  дому,
Заробляє  копійчину  ,
Долаючи  втому.

Не  кляне,лиш  молиться,
Просить  в  Бога  долі.
Не  для  себе  безпутньої,
Для  дитини  свої.

Прости  ,Боже,безталанну,
Прости,я  благаю,
Дай  лиш  долю  тій  дитині,
Що  під  серцем  маю.

         ***
Розквітає  все  довкола,
Веснонька  буяє,
В  темнім  небі  срібний  місяць
З  за  хмар  виглядає.

Тихесенько  вітер  віє,
Вербоньку  хитає,
Біля  неї  молодичка  
Плаче,умліває.

На  руках  трима  дитину,
Лиш  погодувала.
Доле  моя  не  щаслива,
Доле...й  заридала.

Плаче,горне  до  грудей,
Сльозами  вмиває,
Раз  покладе  під  паркан,
Знову  підіймає.

Пробач,сину,пробач,любий,
Таку  маю  долю.
Я,  самого  не  покину,
Тутечки  постою.

Знову  кладе,накриває.
Сльози  заливають...
Вони  ,тебе,приголублять,
Бо  своїх  не  мають.

Відійшла.Змахнула  сльози,
Воно  ворухнулось.
Не  стрималась.Заплакала.
Знову  повернулась.

Воно  глянуло  на  неї,
Сині  оченята,
Простягає  до  грудей  
Свої  рученята.

Пригорнула.Заплакала,
І  знову  поклала.
Сама  стала  під  вербою
Тяжко  заридала.

Засвітилося  віконце,
Хтось  іде  від  хати...
Чи  побачать,приголублять  ?
Доленько  проклята.

Побачили,пригорнули.
Ціла  затремтіла...  
Не  беріть  -  це  мій  синочок,
скрикнула  й  зомліла.

         ***
Захмарилось  ,потемніло,
Дощик  накрапає.
Чорноока  молодичка
Мужа  виглядає.

І  не  знає.Чи  він  прийде,
Чи  десь  заночує  ?
Потай  шука  синьооку,
за  нею  сумує.

Він  нічого  їй  не  каже.
Вже  не  б'є,не  лає,
Та  сама  вона  те  бачить,
Що    ї  не  кохає.

Якщо  прийде  не  всміхнеться,
Навіть  як  не  п'яний,
Тільки  скаже:на  роботі
День  чомусь  поганий.

А  вона  в  душі  ще  більше  
Кляне,  проклинає,
Синьоокій  тій  дівчині
Нещастя  бажає.

         ***
Місто  вкрилося  туманом,
Вітер  повіває,
Хоче  туман  розігнати
Та  сили  не  має.

Лежить  жінка  у  кімнаті
До  ліжка  прикута,
В  синіх  очах  пролітають
То  радість  то  смута.

Усе  чує,  розуміє,
Боже  милий  Боже.
От  лиш  тільки  розповісти
Нічого  не  може.

Біля  неї  синьоокий
Хлопчина  гуляє,
Мамо  люба,мамо  мила,
Ледве  промовляє.

Славу  Богу  добрі  люди
В  біді  не  лишили,
Біля  себе  і  синочка
І  ї  прихистили.

Вже  минає  третій  рочок,
Як  ніхто  не  знає,
Де  вона  і  хто  вона...
Син  сльозу  втирає.

Я,віддячу  ,  люди  добрі,
Дай  лиш  Боже  силу:
Розплатитись,розповісти,
До  поки  в  могилу.

           ***
Раннє  сонячне  проміння
Крапельки  збирає,
Кольоровим  різнобарв'ям
По  деревах  грає.

Літня  жінка  сидить  в  парку,
Газету  читає.
Біля  неї  хлопченятко  
Біляве  ганяє.

Нараз  дідусь  біля  них
Різко  зупинився,
Глянув  в  сині  оченята,
За  серце  вхопився.

Доне  моя...Ще  раз  глянув,
На  слові  спіткнувся,
З  ким  ,ти  миле  ангелятко,
Де  твоя  матуся  ?

Сів  на  лавку  біля  жінки,
Сльоза  заблистіла.
Вам  погано...?
Поглянула,сама  побіліла.

Фотографія.Я,  знаю...,
Ходімо  за  мною.
І  вхопивши  за  рукав,
Тягла  за  собою.

           ***
Літнє  сонце,через  штори,
Проміння  кидає.
Жінка  лежить  і  в  думках
Молитви  читає.

Двері  тихо  відчинились,
Постать  в  дверях  стала,
Тату,  тату  найрідніший,
Тихо  прошептала.

Усміхнувся,  сів  на  ліжко
Сльози  покотились.
Не  говорячи  ні  слова
Всі  Богу  молились.

Стала  жінка  потихеньку
Вставати  ,ходити
І  про  роки  ,що  в  розлуці,
З  батьком  говорити.

Розповіла  як  ї  люди,
Добрі  підібрали
І  не  знаючи  її
Померти  не  дали.

Батько  слухав,хвалив  Бога
І  людей  і  долю  
І  її  ,що  фотокартку,
Носила  з  собою.

Лише  дякуючи  їй,
жінка  упізнала,
А  так,Боже  милостивий,
Стільки  б  ще  страждала.

         ***  
Зеленіє  все  довкола,
Пташечка  співає.
Синьоока  молодичка
До  дому  вертає.

Та  вертає  не  сама  ,
З  сім'єю  вертає,
Одна  біда  травить  душу,
Матері  не  має.

Не  витримала  її  втечу,
Не  дав  Бог  їй  силу,
Занедужала,зламалась,
Пішла  у  могилу.

Та  відляга  їй  від  серця,
Як  тільки  згадає,
Що  зглянувся  Бог  на  неї,
Другу  маму  має.

Що  не  дала  їй  померти
У  місті  під  тином,
Лікувала,доглядала
ЇЇ  з  малим  сином.

         ***
Вечоріє.Вітерець
Дихає  тихенько,
Хита  листя  на  яворі,
Зелене,легенько.

Край  дороги  чоловік.
Стоїть,зажурився.
Вагається  підійти.
Чи  не  запізнився  ?

Чи  пробачить  синьоока,
А  чи  гонорова,
Чи  повірить:обманула,
Обох  чорноброва.

Чи  повірить,що  шукав  ї
Цілі  дні  і  ночі,
Спав  і  бачив  у  вісні
ЇЇ  сині  очі.

Наважився,  підійшов,
Душу  страх  стискає.
Пробач,мила,синьоока,
Тихенько  благає.

Поглянула,підійшла,
Сльоза  покотилась.
Стільки  років  про  цю  зустріч
Я  Богу  молилась.

Молилася  та  просила
І  Бога  І  долю,
Щоб  дозволили  зустрітись
Ще  хоч  раз  з  тобою.

Пригортається  до  нього,
Сльози  витирає...
Мамо,мамо  це  мій  тато,
Синочок  питає.

Він  здригнувся,взяв  на  руки,
Притулив  хлопчину.
І  крізь  сльози  ледве  мовив:
Сину,любий  сину.

           ***
Зорі  дивляться  із  сумом,
Вітер  повіває.
Жінка  плаче  за  столом
Сліз  не  витирає.

Боже  любий,Боже  милий,
Нащо,так  зробила  
Стільки  болю  і  страждання
Я,всім  учинила.

Вітер  віє,  ніби  шепче:
Чуєш,чуєш,чуєш
На  чужому  люба  щасті
Своє  не  збудуєш.  

Зорі  згасли,сонце  сходить,
Тихенько  світає.
Жінка  дивиться  на  воду,
Думка  душу  крає...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730194
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 24.04.2017


Harry Nokkard

Родительский день

Я  уже  выкладывал  это  стихотворение  в  прошлом  году,  но  сегодня  члены  Клуба  активно  коснулись  этой  темы.  Решил  повторить.

Родительский  день

Я  на  кладбище  снова  пришел,
Как  всегда,  в  этот  день  поминальный,
Все  могилы  родных  обошел,
Преисполнившись  мыслей  печальных.

Только  памятники  да  кресты,
Всем,  кто  в  Бога  не  верил  и  верил,
Между  нами  и  ними  мосты,
За  мостами  закрытые  двери.  

Эти  двери  ведут  в  Мир  Инной,
И  откроются  только  однажды,
Этот  мир  за  незримой  стеной,
В  эти  двери  нельзя  войти  дважды.

И  наверно,  совсем  не  спроста,  
Эта  тайна  от  смертных  закрыта,
Так  же  как  Воскресение  Христа,
За  две  тысячи  лет  не  забыто.

Я  на  кладбище  снова  пришел,
Как  всегда,  в  это  день  поминальный,
Лишь  ответа  опять  не  нашел,
Снова  сердцем  коснувшись  тайны.      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730169
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 23.04.2017


Шостацька Людмила

ЗАПОВІТ У ВІРШАХ

                                   У  ставку  відзеркалюють  верби,
                                   Невимовна  ранкова  краса,
                                   З  нетерпінням  я  лину  до  тебе,
                                   Де  стежину  вмиває  роса.

                                   Спориші  простелили  доріжку,
                                   Заквітчались  весняні  сади
                                   І  несу  я  любов,наче  квітку,
                                   Повертаюсь  із  міста  сюди.

                                   Моя  вулице,  ти  -  Світанкова.
                                   Ти  -  дитинства  квіткова  колиска,
                                   Я  до  тебе  горнуся  з  любов'ю,
                                   Дві  дороги  в  одну  знов  зійшлися.

                                   Задивилась  на  вроду  калини,
                                   На  стрімкий  журавлиний  політ,
                                   Ти  -  маленька  моя  батьківщина
                                   І  ти  -  мій  найчарівніший  світ.

                                   Ти  -  і  пам'ять,  любов  і  наука,
                                   Ти  -  дорога  в  доросле  життя,
                                   Моє  рідне  село,  в  чистих  луках,
                                   Ти,  пробач  своє  грішне  дитя.

                                   Заповіт  я    у  віршах  складаю:
                                   Як  закриється  днів  моїх  лік  -
                                   Повернуся  до  рідного  краю
                                   І  вже  тут  залишуся  навік.










адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730157
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 23.04.2017


Елена Марс

Осознать…

Осознать,    что  уже  не  юна,
Что  полжизни  уже  пролетело...  
Осознать,    что  другая  весна  -
Не  такая,    какую  имела...  

Осознать,    что  иная  любовь
Так  несмело  блуждает  по  венам...
Осознать,    что  душевная  боль
Навсегда  остаётся...  нетленной.  

Осознать,  что    надежды  -  глупы...
Что    мечты    поредели,  с    годами.
Осознать,  что    не    тот    уже    пыл  -
Поостыло    душевное    пламя...

-  Так    не    хочется,  Господи,  мне
Осознать,  что    ушло    безвозвратно
Что-то  лучшее!..  Старость  -  взамен  
Приближается    -  памятью    смятой...

Мне    бы    смыть  ледяною    водой
Осознание...  в    сердце    усталом,
Что    я    встречусь    когда-то...  с    тобой...
Ведь  уже    остаётся...  так    мало...

Я    так    близко    стою    от    черты,
У    которой    разбросаны    камни...
Собирать?..  Собрала'    бы...  цветы!..
Все    цветы,  что    хранит    моя    память!..

Остальное    бы    стерла...  Вообще!
Чтоб    не    помнить    моментов    жестоких...
Чтоб    счастливой,  в  смирении,  лечь,
В    свой    последний...  приют...    одинокий.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730154
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 23.04.2017


Віталій Назарук

ВІДДАЙТЕ ШАНУ БАТЬКАМ

Відправив  на  могилах  у  батьків,
Неначе  крізь  роки  побув  із  ними.
Тато  спитав,  чому  я  посивів,
«Чому  ти  повний?»  -  запитала  мама…

Я  їм  усе  про  себе  розповів…
Про  правнуків,  яких  вони  не  знали.
Про  холод,  що  припав  якраз  на  цвіт,
Про  хазяїв,  яких  вони  бажали.

Душа  боліла,  капала  сльоза,
Та  я  все  говорив,  не  мав  зупину,
На  сході  ще  бубнявіла  гроза,
А  я  просив  погоди  на  могилу.

Поцілував,  як  завжди,  йдучи  хрест,
Дві  крашанки  лишилось  на  могилі.
Піднявся  я  тоді  на  повний  зріст,
Їм  склав  молитву,  як  вони  учили.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730119
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 23.04.2017


Володимир Бабієнко

Останній кіборг

Вже  кілька  місяців  купка  воїнів  тримала  в  своїх  руках  аеропорт,  точніше,  самий  найбільший  термінал  його.  Всі  інші  термінали  давно  були  вже  розбомблені.  Великий,  міжнародний,  побудований  за  самими  сучасними  вимогами,  аеропорт  перетворився  в  руїни,  в  велику  купу  битої  цегли  і    бетонних  плит.  Як  мінарети  стирчали  догори  рештки  уцілілих  цегляних  стін.  Злітні  смуги  були  понівечені  воронками  від  вибухів  мін  та  снарядів.  Було  ясно,  ні  один  літак  тут  вже  не  зможе  приземлитися.
Аеропорт  був  важливим  стратегічним  пунктом  на  шляху  до  мільйонного  обласного  центру,  і  тому  за  нього  велися  запеклі  бої.  Цілими  днями  по  аеропорту  гатили  гаубиці  та  важкі  міномети.  Аеропорт  тоді  закутувався  суцільними  вибухами,    димом  і  пилюкою.  Здавалося,  нічого  живого  там  вже  не  повинно  було  залишитися.
Але  коли  противник  ішов  в  наступ,  руїни  огризалися  шквальним  кулеметним  та  мінометним  вогнем,  і  йому  приходилося  відступати.  Викурити  звідти  купку  воїнів  було  неможливо.  Під  час  несамовитого  артилерійського  вогню  вони  переховувалися  в  підземних  бункерах.  Запас  різної  зброї,  боєприпасів,  води  та  продуктів  там  був  на  рік.
 Захисники  аеропорту  перехоплювали  радіорозмови  противника:
 -    Це  не  люди  воюють,  це  якісь  кіборги.  Ми  впевнені,  що  їх  знищили,  а  вони  знову  відновлюються,  як  фантастичні  роботи.
 -  Це  нам  велика  честь,  -  сказав  командир  захисникам,  -  що  нас  так  назвали.  Будемо  достойні  цього.  Вони  перестали  до  нас  відноситися  зі  зневагою.  Нас  вже  стали  не  тільки  боятися,  але  і  поважати,  як  справжніх  воїнів.  Та  це  означає,  що  слід  чекати  ще  більш  дошкульного  вогню  і  військових  хитрощів.
З  українських  позицій  і  блокпостів  пробратися  до  аеропорту  можна  було  тільки  вночі,  та  і  то  під  прикриттям  мінометного  вогню.  Цього  разу  пізно  вночі  до  кіборгів  пробралася  група  заміни,  двадцять  піхотинців  і  медсестра.  
Командир  швидко  ознайомив  заміну  з  бойовою  обстановкою,  наказав  своєму  заступнику  ознайомити  нових  воїнів  з  особливостями  ведення  бою,  підземними  ходами  і  розвести  їх  по  постам.  Через  годину  група  старих  кіборгів  повинна  пробиратися  назад  до  українських  позицій  на  відпочинок.
Медсестра  вправно  і  швидко  перев’язала   ранених,  зробила  ін’єкції.  Важкопоранений  був  тільки  один,  його  понесуть  на  носилках,  ще  троє  були  легко  поранені,  вони  підуть  самостійно.  Про  це  вона  доповіла  командиру.  Командир  подивився  на  неї.  Медсестра  чимсь  була  схожа  на  його  дочку.  Суворий  погляд  командира  потеплішав.  «Відчайдушна,  в  саме  пекло  полізла.  Я  прохав  прислати  медика,  але,  хто  міг  передбачити,  що  вони  пришлють  молоденьку  дівчину»,  -    подумав  він  і  запитав:  
- Діти  в  тебе  є?
- Так,  дівчинка,    -    відповіла  медсестра.
- Ти  підеш  зразу  ж  назад  з  воїнами.
- Чому?  Мені  сказали,  що  я  сюди  на  десять  днів,  -  здивовано  спитала  медсестра.
- Це  наказ  командира.  А  накази  не  обговорюються,  а  виконуються.  Повтори  наказ!
- Слухаюсь.  Вернутися  відразу  назад.
- А  зараз  іди  на  пост  номер  п’ять,  він  в  п’ятдесяти  метрах  від  терміналу,  там  у  кулеметника  Андрія  слід  змінити  перев’язку,  його  злегка  зачепило  осколком.
Командир  підвів  медсестру  до  виходу  і  показав  їй  доріжку  вздовж  розбитої  стіни:
- Ідеш  прямо  до  кулеметного  гнізда.  Тільки  пригинайся,  ховай  голову  за  стіну.
Ніч  була  дуже  темною.  З  незвички  медсестра  вдивлялася  і  нічого  не  бачила.  Тоді  командир  взяв  її  за  руку  і  привів  до  кулеметного  гнізда.
- Андрію!  Нехай  перев’яже  тобі  рану  і  вертається  з  тобою  до  терміналу.  Через  двадцять  хвилин  тебе  змінять  на  посту,  -  сказав  командир  і  побіг  до  терміналу.  Але  пробігши  декілька  метрів,  вернувся.  
- Вона  повертається  з  вами  назад.  Придивись  за  нею,  ти  ж  змінюєшся.  А  якщо  щось  піде  не  так,  то  сам  особисто  проведи  її  до  наших  позицій.  Вважай  це  і  просьбою,  і  наказом.  Не  подобається  мені  обстановка.  Щось  дуже  стало  тихо.  І  зв'язок  глушать.
Він  пригнувся,  при  світлі  ліхтарика  написав  записку  і  вручив  її  Андрію.  В  ній  командир  повідомляв,  що  відправляє  медсестру  назад  в  супроводженні  Андрія.    
           -  Через  двадцять  хвилин  збір  біля  входу  в  термінал,  –  нагадав  командир  і  зник  у  темноті.
Андрій,  високий  юнак,  а  більше  не  можна  було  нічого  в  темноті  розгледіти,  подав  медсестрі  руку.
- Будемо  знайомі,  Андрій,  -    сказав  він.  Медсестра  відчула,  що  Андрій  посміхається  в  темноті.
- Наташа,    -  відказала  медсестра  і  потисла  йому  руку.
 -  З  яких  пір  до  нас  такі  молоденькі  почали  з’являтися?  –  пожартував  воїн.
- З  тих  пір,  напевно,  коли  такі  молоденькі  як  ти,  почали  воювати,  -  не  полізла  в  карман  за  словом  Наташа.  
- Ого,  та  тобі  палець  в  рот  не  клади!  –  засміявся  Андрій.
- Годі,  вже.  Показуй  руку!  –  наказала  Наташа.  Вона  закачала  рукав,  розмотала  невміло  зроблену  пов’язку  і  обдивилася  руку.
-  Крізна  рана.    Але  нічого  страшного,  хоча  руці  потрібен  спокій.  –  сказала  медсестра.  
-  Спокій  нам  тільки  сниться,  -  словами  пісні  відповів  Андрій.  Медсестра  скинула  з  себе  важкий,  незграбний,  явно  не  по  її  розміру  бронежилет,  щоб  не  заважав  працювати,  і  розкрила  медичну  сумку,  яка  завжди  висіла  на  її  плечі.
Передчуття  досвідченого  командира  не  обмануло.  Тільки-но  медсестра  встигла  перев’язати  руку  Андрія,  як  щось  противно  засвистіло  у  повітрі.  і  навкруги  оглушливо,  як  грім,  майже  поряд,  почали  вибухати  міни.  Наташа  злякано  присіла,  і  затулила  вуха  долонями.  Андрій  швидко  відкрив  внизу  кришку  каналізаційного  люку,  яка  була  прямо  під  ними,  схопив  Наташу  і  силоміць  впхнув  її  у  люк.  ЇЇ  бронежилет  так  і  лишився  лежати  під  стіною,  про  нього  ніколи  вже  було  думати,  добре  хоча  медична  сумка  була  міцно  прикріплена  лямками  до  плеча  і  пояса.  Наташа  обома  руками  вчепилася  за  металеві  сходинки.  Міни  стали  розриватися  все  ближче.  Тоді  Андрій  теж  втиснувся  до  Наташі,  і  закрив  зверху  отвір  важкою  чавунною  кришкою.  Такий  прийом  не  раз  рятував  йому  життя.  Міни  почали  рватися  вже  біля  їхньої  схованки.  Осколки  цокотіли  як  дощ  по  кришці,  але  товсту  металеву  кришку  пробити  не  могли.  Очевидно,  його  кулеметне  гніздо  ще  раніше  засікли,  і  тепер  противник  почав  гасити  вогневі  точки.
Потім  почувся  гуркіт  танків.  По  звуку  Андрій  визначив,  що  танки  наближаються,  неперервно  стріляючи  з  кулеметів  і  гармат.  
Андрій  швидко  відкрив  кришку  одного  з  ящиків,  що  лежали  складені  один  на  одному  в  тунелі,  і  схопив  протитанковий  гранатомет.  Незважаючи  на  вибухи,  відкрив  люк  і  виліз  назовню.  В  темряві  ночі  танки  були  схожі  на  сірі  страхітливі  потвори.  Вони  повільно  наближалися.  Андрій  прицілився  і  вистрілив  в  одну  з  них.  Сіра  потвора  закружляла  на  місці.  «Напевно,  влучив  в  гусеницю,  підвела  рука»,  -  подумав  воїн.  Але  башня  другого  танка  рвучко  крутнулась  в  бік  Андрія  і  його  жерло  майже  прямою  наводкою  виригнуло  полум’ям.  Снаряд  розірвався  біля  самої  цегляної  стіни.  Її  виступи  захистили  Андрія  від  вірної  загибелі.  Він  блискавично  пірнув  в  отвір,  не  встигши  навіть  його  закрити  кришкою,  і  впав  в  тунель,  до  того  ж  осколком  йому  сильно  розсікло  долоню  правої  руки.  З  рани  юшила  кров.  Ще  два  снаряди  вдарили  по  стіні  і  повністю  її  зруйнували.  Зверху  посипався  щебінь  і  на  отвір  впали  рештки  стіни.  Вибратися  через  нього  назовню  вже  було  неможливо.
Наташа  при  світлі  ліхтарика  перев’язала  Андрію  руку.  Попросила,  щоб  він  поворушив  пальцями.  Андрій  попробував,  але  пальці  не  слухалися.  Наташа  подумала,  що,  напевно,  потрібно  хірургічне  втручання,  потрібно  в  госпіталь.  
В  глибині  тунелю  вони  чули,  що  гуркіт  наростав,    танки  були  вже  майже  поруч.  Потім  гуркіт  почав  віддалятися.  Через  декілька  хвилин  почувся  страшенної  сили  вибух.  Неначе  землетрусом  струсонуло  землю.  Задвигтіли  стінки  каналізаційного  проходу.  Було  чути,  як  майже  поряд  падають  з  гуркотом  стіни  і  перекриття.      
–  Підірвали  термінал,  -  крикнув  Андрій  на  вухо  Наташі.  Почав  знову  наближатися  шум  моторів  танків.  Один  танк,  здається,  зупинився  біля  них.  Почулися  команди,  з  тупотом  над  ними  пробігло  багато  людей.
Андрій  з  Наташею  присіли  на  ящики,  і  дівчина  злякано  притислася  до  воїна.  Андрій  знову  включив  ліхтарик.  На  дні  тунелю  тускло  виблискували  під  світлом  ліхтарика  калюжки  вонючої  рідоти.  Він  попробував  зв’язатися  з  командиром  по  портативній  рації,  але  почув  тільки  шум  і  тріскіт.  Зв'язок  глушили.
   –  Ти  почекай  тут,  Наташо,  -  сказав  Андрій.  –  Я  узнаю,  як  там  наші.
Через  хвилинку  він  вернувся.  
 -  Не  пройти.  Тунель  завалений.  –  стривожено  сказав  Андрій.    –  Потрібно  скоріш  звідси  вибиратися.  
Вони  заспішили  в  бік,  протилежний  від  терміналу.  Треба  було  відійти  якомога  далі.  Андрій  добре  знав,  що  противник  шукатиме  люки  і  буде  закидати  тунелі  гранатами  з  якимось  удушливим  газом.
 Вони  йшли  довгенько.  По  дорозі  Андрій  запитав  Наташу:  
-  Скажи,  Наташо,  якщо  не  секрет,  чому  раптом  командир  вирішив  відправити  тебе  назад?  
 -  Не  знаю.  Він  якось  дивно  на  мене  дивився.  Потім  спитав,  чи  є  в  мене  діти.  Я  відповіла,  що  в  мене  дівчинка.  Він  відразу  віддав  наказ,  щоб  я  верталася.
 -  А  скільки  твоїй  дитині  років?
 -  Три  роки.
 -    Маленьке  ще.
 -  Так.  Вона  зараз  у  мами  на  селі.  Батька  в  мене  немає.  Тяжко  хворів  і  помер  зовсім  молодим.  От  зароблю  грошей,  куплю  квартиру  в  місті,  будемо  з  дочкою  жити  там.  Моя  сестра  давно  мене  кличе  до  себе,  вона  живе  у  місті.  Та  за  мамою  потрібно  придивлятися.  Я  часто  до  неї  їжджу.    Щось  останнім  часом  хватає  її  серце.  А  свою  хату  вона  покидати  не  хоче.
 -  А  твій  чоловік  де  працює?
 -    В  мене  немає  чоловіка.  Я  навіть  не  розписана.  Після  дев’ятого  класу  поїхала  в  місто  вчитися  на  медсестру.  Наївна,  недосвідчена.  Примітив  один  мене,  підкотив,  облесний  такий,  робив  подаруночки,  клявся  в  коханні  і  все  вимагав  доказів  мого  кохання.  А  потім  кудись  зник.  Це  я  зараз  розумію,  що  той  хто  любить,  ніколи  не  буде  вимагати  доказів  кохання.  
 -  Я  тобі  співчуваю,  Наташо.  Я  тобі  одне  можу  сказати,  з  хлопцями  треба  бути  обережним.  У  багатьох  спотворене  ставлення  до  дівчат.  Дівчина  для  таких  –  телиця.  Відповідальності  ніякої.  І  вірити  на  слово  нікому  ніколи  не  треба.  
 -  Твоїми  вустами  та  мед  пити.  І  де  ти  був  раніше,  щоб  мене  надоумити?  Краще  розкажи  щось  про  себе.
 -    Розповідати  немає  що.  Нічого  особливого.  Я  –  дитбудинівський.  Де  мої  батьки,  що  за  батьки,  ніхто  не  знає.  Тільки  кулончик  на  шиї  залишився,  як  згадка,  напевно,  про  маму.  Теж  після  дев’ятого  поступив  у  будівничий  технікум,  працював  на  різних  будівництвах.  В  зону  бойових  дій  прийшов  недавно,  добровольцем.  Як  говорив  герой  кінофільму  «Біле  сонце  пустині»    Верещагін:  «Мені  за  державу  прикро».  Наречена  у  мене  є.  Звуть  її  Іриною.  Брюнетка,  гарна.  Топ-модель.  Але  характер  гострий,  як  бритва.  Ну,  ще  що  можна  сказати?  Дуже  люблю  читати.  Наташа,  ти  замітила,  чого  ми  з  тобою  один  одному  душу  виливаємо?  Мені  здається,  це  у  людей  завжди  так  перед  смертельною  небезпекою.  
Андрій  зрідка  освітлював  ліхтариком  тунель.  Та  ось  дорогу  їм  перегородила  решітка.  Це  був  кінець  тунелю.  Вонюча  рідина  сягала  їм  вже  по  коліна.  Біля  решітки  вгору  вели  металічні  східці  і  зникали  у  круглому  отворі.  Очевидно,  це  був  вихід  до  останнього  люку.  Андрій  поліз  східцями  першим,  Наташа  за  ним.  Андрій  попробував  було  лівою  рукою  відкрити  кришку,  але  як  не  силився,  не  зміг.  Він  зліз.  У  світлі  ліхтарика  біля  решітки  побачив  приставлений  до  стінки  тунелю  шматок  товстої  арматури  з  загостреним  кінцем.  «Це  те,  що  нам  потрібно»,  -    подумав  Андрій.  Він  вставив  загострений  кінець  у  виїмку  люка,  і  лівою  рукою,  а  Наташа  двома  руками,  одночасно  потягнули  другий  кінець  арматури  вниз,  і  кришка  повільно.  нехотя  зрушилася  з  місця.  Андрій  натиснув  плечем  на  неї,  і  посунув  її  вбік.  На  кришці  була  земля,  яка  вже  встигла  зарости  травою.  Очевидно,  її  давно  не  відкривали.  Андрій,  висунув  голову  з  отвору  і  оглянувся.  
Ще  стояла  навколо  ніч.  Небо  очистилося  від  хмар  і  засяяло  зорями.  Недалеко  світліло  невелике  водосховище,  це  був  відстійник.  З  боку  аеропорту  доносився  шум  двигунів  танків  і  чути  було  поодинокі  вибухи  і  автоматні  черги.  Раптом  Андрій  побачив  спалахи  ліхтариків,  почув  кроки  і  голоси.  Розтягнувшись  ланцюжком  по  полю  йшли  солдати  і  прочісували  підходи  до  аеропорту.  Рука  Андрія  звично  потягнулася  до  автомата,  але  тут  же  опустилася.  Розпочати  бій  одному  з  великою  кількістю  противника,  та  ще  і  пораненому,  це  означало,  загинути  самому,  втратити  Наташу  і  не  виконати  наказ  командира.  Добре,  він  відведе  її  до  наших  і  відразу  повернеться  назад  з  підкріпленням.  Андрій  втягнув  голову  в  отвір  і  прикрив    його  кришкою.  На  щастя,  земля  навколо  кришки  густо  заросла  бур’яном.  Промінь  ліхтарика  тільки  сковзнув  по  траві  і  переметнувся  далі.  Коли  солдати  відійшли  подалі,  Андрій  допоміг  Наташі  вибратися,  і  вони  пригинаючись,  побігли  мимо  валу  відстійника  в  лісопосадку.  Там  вони  впали  на  траву,  і  відсапуючись,  Андрій  сказав:  
-  Ще  кілометра  три  і  почнеться  наша  зона.
Вони  перебігли  ще  через  одне  поле.  Де-не-де  на  ньому  росли  соняшники.  Очевидно,  вони  виросли  з  опалого  насіння,  так  як  на  цьому  полі  давно  нічого  ніхто  не  саджав.  Спустилися  вниз  в  балочку,  на  дні  якої  протікала  невеличка  річечка,  схожа  на  струмок.  Вона  майже  вся  заросла  очеретом.  Вони  влізли  у  воду  і  позмивали  з  одежі  прилиплий  бруд.  Вже  починало  світати.  Андрій  сказав:  
- Далі  прийдеться  йти    по  шосе,  бо  земля  навколо  нього  замінована.  Але  це  вже  наша  територія.  Тим  не  менше,  тут  часто  бувають  в  засідці  ворожі  снайпери.  Тому,  Наташо,  надінь  мій  бронежилет  на  всякий  випадок.
     І  Андрій  допоміг  Наташі  надіти  бронежилет.  
 –  А  як  же  ти?  –  запитала  Наташа.
 -  А  мене  куля  не  бере.  Правда,  інколи  трішки  осколки,  -  засміявся  Андрій.  Він  не  втрачав  почуття  гумору  навіть  у  важких  ситуаціях.
Вони  обережно  вибралися  на  шосе  і  заспішили  по  ньому.  Вдалині  засірів  блокпост,  заставлений  бетонними  блоками  і  мішками  з  піском.  Зліва  і  справа  нього  протяглися  окопи.  Андрій  перемовився  по  рації  з  командиром  блокпосту.  Стало  зовсім  видно.  Вранішні  промені  сонця  вже  освітили  зелені  лісопосадки,  поля,  засіяні  пшеницею  і  ячменем.  Край  дороги  був  наче  застелений  ніжно-фіолетовими  розсипами  безсмертників.  Співав  жайворонок.    Зовсім  не  вірилося,  що  йде  війна.  
Андрій  йшов  дуже  швидко  і  весь  час  підганяв  Наташу.  Тепер  Наташа  роздивилася  Андрія.  Як  на  її  думку,  надзвичайно  вродливий  юнак.  Вона  замітила,  що  Андрій  весь  час  стривожено  дивиться  вгору  на  небо.  А  воно  було  таке  мирне,  голубе  і  гарне.  Повільно  по  ньому  пропливали  білосніжні  хмарки.  Блокпост  був  вже  зовсім  близько,  було  видно,  як  махали  звідти  до  них  привітно  руками  воїни.  Раптом  Андрій  показав  на  темну  точку  в  небі  і  крикнув:
 -  Безпілотник.
В  повітрі  щось  засвистіло.  Андрій  штовхнув  Наташу  у  воронку,  що  була  на  краю  дороги  і  впав  на  неї,  закривши  її  своїм  тілом.  Майже  в  ту  ж  мить  поряд  з  ними  розірвався  снаряд.
Стріляючи  з  автоматів  і  кулеметів  солдати  з  блокпоста    прогнали  безпілотника,  а  гаубичними  пострілами  у  відповідь  змусили  замовчати  артилерію  противника.  Кілька  воїнів  підбігло  до  Наташі  з  Андрієм.  Вони  допомогли  Наташі  піднятися,  слава  богу,  її  не  зачепило.  А  Андрій  лежав  недвижимо,  його  тіло  було  в  декількох  місцях  пробито  осколками,  лоб  розсічений,  по  захисній  камуфляжній  одежі  стікала  кров.  Воїни  на  носилках  обережно  перенесли  Андрія  до  блокпосту  і  по  рації  визвали  вертоліт.  Наташа    ножем  розрізала  Андрієву  одежу  і  накладала  пов’язки,  зупиняла  кровотечу,  робила  протишокові  ін’єкції.
Через  двадцять  хвилин  в  небі  застрекотіло  і,  пригинаючи  вітром  від  гвинтів  верхів’я  дерев,  прямо  на  шосе  біля  блокпосту  сів  вертоліт.  Не  виключаючи  двигуна,  забрав  пораненого  і  злетів  у  повітря.  Наташа  полетіла    також.  
У  госпіталі  Андрія  відразу  поклали  на  операційний  стіл.  Операція  тривала  дуже  довго.  Наташа  весь  цей  час  сиділа  біля  операційної  і  чекала.  Дивлячись  на  білі  стіни  коридору,  вона  болісно  роздумувала  і  задавала  собі  запитання,  на  які  не  могла  дати  відповідь.  Чому  молодий  незнайомий  їй  хлопець  всю  дорогу  її  так  опікав?  Чому  він  віддав  їй  свій  бронежилет?  Чому  він  захистив  її  від  осколків  своїм  тілом,  і  сам  майже  не  загинув  і  залишиться,  напевно,  на  все  життя  інвалідом?  Він  же  міг  стрибнути  у  сусідню  воронку.  Він  же  сам  такий  вродливий  і  очі  в  нього  гарні.  Вона  у  великому  боргу  перед  ним.  
Наташа  перебирала  документи  Андрія,  вдивлялася  у  фотографію  його  дівчини.  Дійсно,  витончена  гарна  брюнетка,  але  який  у  неї  холодний  погляд.  На  тильній  стороні  фотографії  був  напис:  «Андрію  від  Ірини».  Серед  документів  був  невідправлений  незаклеєний  конверт  з  її  адресою.  Наташа  подумала,  що  необхідно  повідомити  Ірину  про  те,  що  Андрія  поранило.  Нехай  приїде,  посидить  біля  нього.  Це  надасть  Андрію  сили  і  буде  великим  стимулом  для  одужання.  Вона  вирвала  з  блокноту  листок,  описала  останні  події  і  попрохала  Ірину  якомога  швидше  приїхати  в  госпіталь.  Вклала  аркуш  у  конверт,  заклеїла  його,  і,  вибігши  на  вулицю,  кинула  лист  у  поштову  скриньку.
Нарешті  операція  закінчилася  і  її  запросив  до  себе  в  кабінет  хірург.  Він  був  немолодий,  вже  зовсім  сивуватий  і  виглядів  дуже  стомлено.
 -  Важка  операція.  Повезло  хлопцю.  Життєво  важливі  органи  не  зачепило.  Організм,  молодий  і  здоровий,  витримав  операцію,  -  сказав  хірург,  висипаючи  на  стіл  перед  Наташею  п’ять  осколків.    –  Візьми  на  пам'ять.  Один  осколок  пройшов  зовсім  близько  біля  серця.  Злегка  зачепило  диск  хребта.  Розірвало  сухожилля  лівої  ноги.  Буде  кульгати.  Шрам  залишиться  на  лобі  назавжди.  Ми,  звичайно,  все  вправили,  зашили.  Кілька  місяців  не  зможе  ходити,  поки  не  відновиться  функція    хребта.  Повне  відновлення  хребта  залежить  від    послідовних,  довготривалих,    спеціальних  процедур.  Через  місяць  ми  зобов’язані  будемо  його  виписати.  Заявку  на  інвалідну  коляску  ми  подамо.  Призначимо  інвалідність  першої  групи.  Це  все,  що  я  можу  для  вас  зробити.  Ти  хто  йому,  дружина  чи  сестра?
 -  Яка  різниця,  хто  я  йому!  Це  грає  якусь  роль?  Він  круглий  сирота,  рідних  у  нього  немає.  Я  буду  його  тут  доглядати,  -  твердо  відповіла  Наташа.  Хірург  уважно  подивився  на  неї  і  повільно  промовив:
 -  Ну,  що  ж!  Справа  житейська.
Наташа  влаштувалася  в  госпіталі  санітаркою,  а  згодом  ще  і  на  пів  ставки  медсестрою.  Весь  вільний  час  вона  сиділа  біля  Андрія,  витирала  йому  пошерхлі  губи  мокрою  марлечкою,  поїла,  кормила  його  з  ложечки,  прибирала  біля  нього.  Виконувала  всі  процедури,  які  йому  призначали.  Коли  Андрію  стало  легше,  Наташа  показала  йому  осколки,  що  витягнули  з  його  тіла.  Андрій  і  тут  пожартував,  що  везе  йому  на  осколки.
Згодом  Наташа  узнала,  що  противник  таки  підірвав  термінал.  Андрій  тоді  правильно  це  визначив.  Всі  кіборги  загинули.  Тих,  що  були  нагорі,  привалило  під  час  вибуху,  тих,  що  встигли  сховатися  в  бункері,  закидали  гранатами.  Андрій  –  єдиний  кіборг,  що  залишився  живим.
Через  два  тижні  приїхала  Ірина.  Вона  ввійшла  в  коридор  госпіталю  висока,  тонка,  струнка,  одягнена  за  останнім  словом  моди  і  наповнила  його  тонким  запахом  французьких  духів.  На  неї  всі  оглядалися.  Ірина  відразу  переговорила  з  хірургом    і  зайшла  в  палату  до  Андрія.  Біля  його  ліжка  на  стільчику  сиділа  Наташа.  Побачивши  Ірину,  вона  відразу  підхопилася,  запропонувала  стільчик  Ірині  і  хотіла  вийти,  але  та  жестом  зупинила  її.  Наташа  присіла  на  край  ліжка.  
В  Андрія  сяяли  очі,  непораненою  лівою  рукою  він  схопив  долоню  Ірини  і  ніжно  її  гладив.  Ірина  подивилася  на  бліде  перев’язане  обличчя  Андрія  і  не  змогла  поцілувала  його.  Вона  сказала,  що  була  у  хірурга,  він  її  про  все  проінформував,    що  в  неї  зовсім  ні  на  що  немає  часу,  що  через  два  дні  вона  в  складі  групи  летить  в  Париж  на  представлення  високої  моди,  і,  можливо,  там    залишиться.  
 –  Поправляйся,  -  кинула  вона  Андрію,  і,  не  поцілувавши  його  на  прощання,  швидко  вийшла.
Наташа  побігла  за  нею  і  догнала  її  вже  біля  самого  виходу.  
 -  Ірино,  -  сказала  вона,  хвилюючись.    –  Будь-ласка,  відміни  поїздку,  посидь  біля  Андрія.  Він  так  потребує  твоєї  присутності,  він  буде  такий  радий,  він  швидше  видужає.
Ірина  зміряла  її  холодним  поглядом  і  презирливо  проказала:  
 –  Це  ти  та  сама  медсестра,  яку  спасав  Андрій?  Мені  хірург  розповідав.  А  тепер  настала  черга  тобі  його  спасати.  -    З  металевим  притиском  вона  прошипіла:  -  І  не  лізь  в  чуже  життя,  малявка!  Щоб  більше  ніяких  листів  і  дзвінків  не  було.  -  Потім  підняла  вгору  тонкі  брови  і  здивовано  мовила:  
 -  Чи  може  ти  в  нього  втюрилася?  В  нього  багато  раніше  дуреп  влюблялося.  То  я  його  тобі  дарую.  Безкоштовно.  Можеш  не  дякувати.
Ірина  різко  крутнулась  на  високих  каблуках  і  швидко  пішла  геть.  Наташа  спантеличено  повернулася  назад  у  палату  до  Андрія.  Його  лице  стало  ще  білішим.  
– Не  переживай,  Андрію,  -  нарочито  життєрадісно  мовила  Наташа.    –  Ось,  побачиш,  злітає  у  Париж,  і  потім  обов’язково  повернеться.  Треба  тільки  мати  терпіння.  До  такого,  як  ти,  неможливо  не  повернутися.
– Ні,  не  повернеться.  Я  її  добре  знаю.  –  неприродним  тремтячим  голосом  відповів  Андрій.  Він  силою  волі  подавив  у  собі  хвилювання,  і  далі  вже  говорив  більш  спокійно,  тільки  його  непоранена  рука  щосили  стискала  край  простирадла:    -  Що  я  не  розумію,  що  у  такої  красуні  був  тимчасовим.  Не  трапиться  кращий,  зостануся,  а  трапиться,  ну  пробач,  друже,  стань  в  сторону.  У  неї  холодний  обачливий  розум,  ну,  а  я,  як  хлопчисько,  закохався.  Вона,  топ-модель,  яка  привикла  жити  шикарно,  привикла,  щоб  виконували  всі  її  примхи,  буде  доглядати  все  життя  інваліда?  Та  це  просто  смішно.  Вона  і  приїхала  сюди  тільки  за  тим,  щоб  взнати,  чи  настільки  все  серйозно,  і  остаточно  порвати  всі  стосунки.  Ти  ж  знаєш,  що  вона  спочатку  завітала  до  хірурга,  а  потім  до  мене.  Раніше  в  її  очах  я  мало  бачив  кохання,  а  тепер  в  них  зовсім  його  не  було,  хіба  що  трохи  жалю  за  потраченим  часом.
Наташа  сиділа  біля  Андрія,  слухаючи,  дивилася  на  нього  і  думала:  «Від  такого  гарного  юнака  відмовилася  наречена.  Ну,  й  туди  її  дорога.  А  мені  він  дуже  подобається.  Він  такий  розумний,  вміє  правильно  аналізувати  ситуацію.  Він  зовсім  не  схожий  на  інших  хлопців.  Ввічливий,  тактичний.  Не  впадає  в  паніку.  Відповідальний.  Вміє  терпіти  біль.  Я  не  чула  від  нього  навіть  стогону.  А  як  він  мене  спасав?  Ні,  я  його  ніколи  не  залишу,  я  заберу  його  до  себе,  хто  мені  щоб  не  говорив,  щоб  мені  це  не  коштувало».
Та  біда  ніколи  не  приходить  одна.  Подзвонила  сестра  і  повідомила  страшну  звістку.  Раптово  померла  мама.  Наташа  поїхала  в  рідне  село  на  похорони.  
Похорони  для  самих  близьких  і  рідних,  це  не  тільки  страшна  трагедія,  коли  ти  вже  майже  не  бачиш  білого  світу,  коли  в  тебе  розколюється  на  частини  голова,  і  ти  весь  час  обливаєшся  гіркими  сльозами,  а  потім  настає  такий  стан,  коли  треба  плакати,  а  ти  вже  не  можеш,  спазмами  здавлює  горло  і  ти  ні  звуку  не  можеш  з  себе  видавити,  напічкуєш  себе  заспокійливим  і  спазмолгонами.  
Це    ще  і  тяжкий  труд.  Незважаючи  на  велике  горе,  потрібно  бігати,  їздити,  крутитися,  домовлятися  про  домовину  і  хрест,  з  мужиками,  щоб  викопали  могилу  на  цвинтарі,  брати  в  районній  лікарні  довідку  про  смерть,  прохати    сусідів,  щоб  допомагали  готовити  обід,  купувати  похоронні  вінки,  і  ще  робити  безліч  всяких  справ.  Потім  ледве  йти,  хитаючись,  за  домовиною,  проводжаючи  маму  в  останній  шлях,  не  стримуючи  ридання,  а  мама  лежить  в  домовині,  як  жива.  І  ти  плачеш,  бо  якщо  не  виплачешся  зараз,  потім  буде  ще  гірше.  І  думаєш,  як  це  несправедливо,  що  Господь  забирає  на  той  світ  найкращих,  безгрішних,  працьовитих  людей!  
На  другий  день  сусідка  розповідала  сестрам,  що  вона  сиділа  на  лавочці  біля  тину,  а  мимо  проходила  їх  мама,  несла  всього  лиш  пів  відерця  води  з  вуличного  крану,  а  позаду  бігла  за  нею  Катюшка.  Мама  присіла  поряд  і  сказала:  
-  Щось  мені  дуже  важко  стало.  Відпочину  трішки.
І  раптом  похилилась.  Я  до  неї.  Кажу,  Уляно,  Уляно,  що  з  тобою?  Вона  не  відповідає.  Збіглися  сусіди,  визвали  фершалку.  Та  послухала  серце,  і  розвела  руками.  Але  зробила  укол.  Повезли  в  район.  Там  лише  підтвердили:  зупинка  серця.  Отак,  була  людина,  нема  людини,  царство  їй  небесне!  Сусідка  перехрестилася.
Перед  від’їздом  з  села,  Олена,  Наташчина  сестра,  розсудила  просто  і  мудро:  
-  Катюшку  я  тимчасово  забираю  до  себе,  поки  ти  владнаєш  свої  справи.  Будинок  продаємо  і  купляємо  тобі,  Наташо,  кімнатку  в  комуналці,  я  вже  давно  намітила  одну,    внесла  заставу.  Той  будинок  недалеко  від  мого,  то  будемо  поряд  жити.  Роботу  тобі  підшукаємо.  Катюшку  в  дитячий  садочок  оформимо.  Якось  будемо  жити.  А  там,  як  бог  дасть.
Наташа  обняла  сестру,  поцілувала  її  і  сказала:  -  Оленко!  Я  не  знаю  як  тобі  дякувати,  ти  в  мене  золото.  -    Але  потім  зітхнула:  -  Тільки  знаєш,  я  не  одна.
- Ти  що,  знайшла  собі  чоловіка?  –  здивовано  запитала  Олена.
- Вважай,  що  так.    І  Наташа  розповіла  все  про  Андрія,  і  що  вона  забере  його  з  собою  обов’язково.
Олена  побагровіла:  -  Що  ти  собі  думаєш?  Ти  навішала  вже  маля  на  себе,  та  ще  і  інваліда  хочеш?  Один  раз  обпеклася,  та  ще  другий  раз  хочеш?  Ти  ж  собі  вкінець  життя  зіпсуєш!  Я  впевнена,  ти  собі  ще  нормального  чоловіка  зможеш  знайти.  Митю,  скажи  їй  ти,  бо  я  вже  не  можу.
Дмитро,  Оленин  чоловік,  повністю  підтримував  свою  дружину:
 –  Справді,  Наташо.  Треба  ж  слухатися  старшу  сестру.  Вона  тобі  бажає  лише  добра.
- Я  вас  усіх  дуже  люблю,  мої  рідні.  Але  своє  життя  я  будуватиму  так,  як  вважатиму  за  потрібне.  –  відрізала  Наташа.
- Ну,  то  як  знаєш.  Ми  тебе  попередили.  Щоб  потім  ти  не  жалкувала.,  -  ображено  відповіла  Олена.  Вона  знала,  що  Наташчин  характер  не  перепреш  і  більше  нічого  не  говорила.
Пробіг  місяць,  Андрія  виписали  з  госпіталю.  Наташа  тоном,  що  не  допускав  ніякого  заперечення,  сказала  йому:
 -  Я  забираю  тебе  з  собою.
Андрій  відповідав  їй  точно  так  як  Олена:  
- Я,  звичайно,  радий.  Але  ти  добре  подумала?  У  тебе  ж  все  життя  попереду.  Це  ти  зразу  так,  поки  молода,  на  хвилі  емоцій.  А  потім  тобі  все  надокучить.  І  зі  мною  возитися,  і  побутові  нелади.
- Я  дуже  добре  подумала,  і  давно  все  для  себе  вирішила.  Я  добре  пам’ятаю,  як  ти  мене  рятував.  Я  ніколи  собі  не  простила  б,  якщо  залишила  б  тебе  в  будинку  інвалідів.  Це  треба  бути  останньою  тварюкою.
Кімнатку  в  комуналці  Наташа  розділила  занавісками  на  три  частини.  В  першій  частині  розмістилася  Наташа  з  Катюшою.  Там  були  невеличкий  розкладний  диванчик,  ліжечко  для  Катюші,  невеличкий  столик  з  шухлядами,  дзеркало  над  ним  і  шафа  для  одягу.  Друга  частина  служила  одночасно  вітальнею  і  їдальнею.  В  ній  посередині  стояв  тільки  столик  з  чотирма  стільчиками.  В  третій  частині  жив  Андрій.  Тут  була  канапа,  на  якій  він  лежав  та  інвалідна  коляска.  
Маленька  Катюша,  викапана  друга  Наташа,  настільки  вона  була  на  неї  схожа,  побачивши  Андрія,  підійшла  до  нього  і  запитала:  
- Ти  мій  тато?
- Так,  я  твій  тато,  -    відповів,  ніяково  посміхаючись  Андрій.  Наташа,  слухаючи  цю  розмову,  похитала  головою,  але  нічого  не  сказала,  хоча  ця  відповідь  для  неї  була  дуже  приємною.
Наташа  влаштувалася  медсестрою  в  лікарні,  Катюшу  віддала  в  дитсадок.  Наполегливо  виконувала  всі  настанови  лікарів  відносно  Андрія,  масажі,  уколи,  розтирання,  таблетки.  Рани  зажили,  але  ще  боліла  спина,  та  на  ноги  не  міг  зводитися,  вони  боліли  та  терпли.
Сусідка  по  комуналці,  Ольга,  молода,  весела,  товариська,  повненька    дівчина,  відразу  прибігла  до  них  знайомитися,  поцілувала,  підняла  й  підкинула  вгору  Катюшу,  розпитала,  що  болить  у  Андрія.  Коли  вона  почула,  що  спина  і  ноги,  відразу  сказала:    
- Це,  напевно,  диски  хребта  зрушені  з  місця.
- Ми  багато  разів  робили  знімки.  Нічого  не  виявлено,  -  відповіла  Наташа.  
- А  воно  не  завжди  може  показати.  Бувають  такі  випадки,  що  ні  лікарі,  ні  апаратура  нічого  не  можуть  сказати,  прищемило  десь  злегка  нерв,  і  все.
- А  звідки  це  ти  знаєш?
- У  нас  в  селі,  звідки  я  родом,  живе  один  знахар,  він  вправляє  людям  хребці.  Буває,  один  чоловік  різко  піднімає  важкий  мішок  і  зрушує  собі  спину,  другий  падає  з  горища,  третього  коняка  копитом  вдарить,  четвертий  на  рівному  місці  посковзнеться  і  падає,  травмуючи  хребет.  О,  скільки  різних  випадків  буває.
Наташа  задумалася:  «Потопаючий  хапається  за  соломинку.  Треба  все  випробувати,  а  раптом  на  щось  натрапимо.»
Через  декілька  днів  вона  з  Ольгою  повезли  Андрія  в  село  до  знахаря.  Тільки  Ольга  потребувала,  щоб  Андрій  надів  військову  форму.  
 –  Для  чого?  –  здивувалася  Наташа.  
 –  Там  узнаєш.
І  дійсно,  коли  вони  приїхали  в  село,  біля  будинку  знахаря  була  довжелезна  черга.  Деякі  говорили,  що  по  декілька  днів  чекають.  
 –  Почекайте  мене  тут,  -  сказала  Ольга  і  зникла  в  будинку.  Через  декілька  хвилин  вона  вийшла  і  сказала:
 -  Вези  його  сюди.
 Наташа  підкотила  коляску,  і  разом  з  Ольгою  ввела  Андрія  всередину.  Людям  Ольга  пояснила,    що  цей  юнак  з  фронту,  що  дід  Афанасій  дозволив  його  пропустити  без  черги.  Люди  в  черзі  зашуміли,  що  вони,  звичайно,  не  проти,  бо  людина  на  війні  поранена.
Дід  Афанасій,  з  довгою  білою  бородою,  колишній  фельдшер,  сидів  біля  плоскої  канапи.  На  неї  поклали  Андрія.  Чутливі  довгі  пальці  знахаря  забігали  по  хребту  Андрія,  як  пальці  знаменитого  музиканта  по  клавішам  рояля.  При  цьому  дід  бурмотав  якісь  нерозбірливі  слова.  Раптом  пальці  його  лівої  руки  зупинились  біля  однієї  точки,  і  ребром  правої  долоні  дід  Афанасій  акцентовано  вдарив  по  цій  точці.  Андрій  ойкнув  від  різкої  болі.  Знахар  задоволено  підвів  голову.
 –  На  все  воля  божа,  -  прорік  він.  Брати  гроші  за  маніпуляцію  дід  Афанасій  категорично  відмовився.  
 –  Я  бачив  шрами  на  його  тілі.  Він  уже  сповна  заплатив  нам  усім.  Ідіть  з  миром  діти  і  будьте  здорові.
Коли  вони  вийшли,  Наташа  сказала:  
-  Дивний  дід.  Він  неначе  чаклун  з  казки.    
- Так,  дивний.    –  відповіла  Ольга.  -  Такі,  як  він  рідкість,  а,  можливо,  таких  і  зовсім  немає.  Він  побудував  у  селі  школу,  церкву,  лікарню,  асфальтову  дорогу.  Він  весь  час  говорить,  що  гроші  з  собою  на  той  світ  не  забере,  він  їх  залишить  у  селі.  І  таки  лишає.
Неймовірно,  але  знахар  допоміг.  Буває  ж  таке.  З  кожним  днем  Андрію  ставало  легше.  Все  менше  боліла  спина,  все  менше  боліли  і  терпли  ноги.  Він  уже  міг  самостійно  робити  кілька  кроків.  І  чим  більше  він  видужував,  тим  більше  він  відчував  спрагу  до  знань,  до  літератури.  Андрій  почав  багато  читати.  Наташа  не  встигала  носити  йому  з  бібліотеки  книги.  Він  перечитав  майже  всю  класику  вітчизняної  і  зарубіжної  літератури,  майже  всі  шедеври  сучасної  літератури.  Особливо  йому  подобалися  твори  Паустовського.
Багато  разів  перечитував  Тараса  Шевченка.  Яка  людина!  Він  міг  би  жити,  розкошувати.  Його  талантів  на  себе  сповна  вистачило  б.  А,  ні.  Не  міг  він  спокійно  дивитися  на  рабське  життя  простих  людей.  Як  Прометей,  вибрав  мученицьке  життя.  На  каторгу  пішов  із-за  них.  Писав,  неначе  дивлячись  на  сотні  років  вперед:
«Ми  в  раї  пекло  розвели.»
А  в  поемі  «Сон»,  як  він  сказав:
«Та  отечество  так  любить,
Так  за  ним  бідує,
Так  із  його  сердешного,
Кров,  як  воду  точить!..
А  братія  мовчить  собі,
Витріщивши  очі!
Як  ягнята:  «Нехай,  каже,
Може  так  і  треба».

А  Іван  Франко?  Скільки  років  назад  жив,  а  написав  неначе  про  його  Ірину:
«Ой  ти,  дівчино,  з  горіха  зерня,
Чом  твоє  серденько  –  колюче  терня?

Чом  твої  устонька  –  тиха  молитва,
А  твоє  слово  остре,  як  бритва?

Чом  твої  очі  сяють  тим  чаром,  
Що  то  запалює  серце  пожаром?»
Андрій  заставив  Катюшу  вивчити  вірш  Павла  Тичини  «А  я  у  гай  ходила»,  і  з  задоволенням  слухав,  як  вона,  стоячи  вечором  біля  столу  у  вітальні,  злегка  гаркавлячи,  співуче,  протяжно  декламувала  Наташі:
«А  я  у  гай  ходила  
По  квітку  ось  яку!
А  там  дерева  -    люлі.  
І  все  отак  зозулі:
Ку-ку!  Ку-ку!»
Наташа  слухала  Катюшку  і  сяючими  очима  дивилася  на  Андрія.
Кілька  разів  Андрій  перечитував  «Мартіна  Ідена»  Джека  Лондона.  І  кожен  раз  роман  потрясав  його.  «Яка  сила  волі,  духу,  яка  мужність  в  людини.  Яка  спрага  до  знань,  яке  бажання  вибитися  в  люди.  Мартін  Іден  був  же  спочатку  простою  людиною.  А  яких  досяг  висот!  Чому  ми  не  можемо  так?  Що  нам  не  вистачає?»  -  болісно  думав  Андрій.
 Він  став  аналізувати  своє  життя  і  прийшов  до  думки,  що  вже  згаяв  багато  дорогоцінного  часу.  В  школі  він  майже  не  вчив  уроки,  слухав  лише  те,  що  йому  було  цікаве,  в  технікумі  теж  вчився  абияк,  виїжджаючи  на  своїх  здібностях.  Потім  перебивався  на  всяких  роботах,  жив  сьогоднішнім  днем,  зовсім  не  задумуючись  про  майбутнє.  Жив  в  робочому  гуртожитку,  сидів  з  хлопцями  вечорами  в  барі,  відвідував  дискотеки,  одним  словом  прожигав  життя.  Познайомився  з  Іриною  на  показі  моди,  зачарувала  вона  його  своїми  чорними  жагучими  очима,  став  на  неї  втрачати  майже  всі  зароблені  гроші.
Багато  Андрій  передумав,  лежачи  на  лікарняному  ліжку.  Доля  в  одну  мить  перевернула  його  життя.  До  минулого  повернутися  неможливо,  хоча  б  тому,  що  він  майже  інвалід.  Наречену  він  втратив.  Отже,  потрібно  починати  нове  життя.  Але  як?  Крім  цього,  йому  було  дуже  незручно  висіти  на  шиї  у  Наташі.  Звичайно,  Наташа  йому  подобається,  вона  гарна  дівчина.  А  як  вона  про  нього  піклується!  Таку  ще  пошукати  треба.  Та  чи  зможе  він  коли-небудь  їй  віддячити?
Андрій  завів  для  себе  жорсткий  розпорядок  дня.  Вставав  о  п’ятій  годині  ранку.  Тихенько  ковиляв  у  душ,  щоб  не  розбудити  Наташу.  Виконував  лікувальну  гімнастику,  готував  дівчатам  сніданок.  Одівав  Катюшу.  Проводжав  своїх  дівчат  до  дверей,  на  прощання  їх  цілував  і  сідав  за  старенький  ноутбук,  який  йому  купила  на  ринку  Наташа.  На  новий  у  них  грошей  не  було.
Ще  під  час  читання  книг,  особливо  поезії,  у  нього  появилася  необхідність  виразити  ,  виплеснути  назовню  свої  думки  і  переживання  в  стислій  віршованій  формі.  Він  писав  вірші  спочатку  на  папері,  виправляв  їх,  перекреслював  строчки  і  зверху  надписував  нові,  збоку  надписував  римовані  слова,  звідки  вибирав  потрібну  риму,  на  цій  же  сторінці  швидко  писав  думки,  що  приходили  в  голову  під  час  написання  віршів.  Потім  друкував  їх  на  комп'ютері.  
 Він  поставив  собі  за  принцип,  писати  тільки  українською  мовою.  Приходилося  весь  час  перевіряти  в  словнику  сумнівні  слова,  чи  не  русизми.  Ні,  він  зовсім  не  проти  російської  мови,  це  велика  розвинена  могутня  мова.  Чим  більше  мов  ми  знаємо,  вважав  він,  тим  краще.  Але  він  хотів,  щоб  його  рідна  українська  мова  теж  стала  такою  ж  розвиненою  і  могутньою.  Андрій  часто  не  міг  висловити  свою  думку  з  усіма  невловимими  відтінками  на  українській  мові,  русизми  були  в  нього  в  крові.  Він  думав,  що  потрібно  збагачувати  українську  мову  новими  словами  з  життя,  не  боятися  вводити  побільше  синонімів  і  нових  слів  з  інших  мов.
Водночас  він  відчув  гостру  потребу  вчитися.  Він  позабував  вже  те,  що  і  знав:  як  правильно  писати  деякі  слова,  де  ставити  лапки́,  ко́му,  як  вводити  пряму  мову.  Але  це  ще  були  дрібниці.  Він  відчував  брак  і  загальних  знань  і  спеціальних.  Він  розумів,  для  того  щоб  добитися  чого-небудь  в  житті,  він  повинен  бути  в  першу  чергу  високоосвіченим,  високоінтелектуальним.  А  для  цього  потрібна  вища  освіта.
Андрій  вирішив  поступати  на  філологічний  факультет  державного  університету,  звичайно  на  заочне  відділення,  так  як  він  ще  ледве  ходив.  Заодно  умовив  Наташу  поступати  на  заочне  відділення  фармацевтичного  факультету  медичного  університету.
Тепер  кожен  день  для  них  став  напруженим.  До  екзаменів  залишалося  півроку,  потрібно  було  ретельно  готуватися.  Андрій  чітко  розподілив  на  кожен  день  об’єм  знань,  який  вони  повинні  були  вивчити.  Крім  цього  завів  спеціальну  систему  повторення  вивченого,  щоб  не  забувалося.  Наташі  прийшлося  тяжче,  вона  цілий  день  була  на  роботі,  і  тільки,  майже  вечором,  забравши  дитину  з  дитсадка,  приїжджала  додому.  Їй  прийшлося  в  лікарні  між  процедурами  зубрити  матеріал.  Вільного  часу  абсолютно  не  було.  Виручало  лише  те,  що  Наташа  вчилася  в  школі  і  в  медучилищі  старанно,  майже  на  відмінно,  і  тому  швидко  і  легко  відновлювала  набуті  знання  в  пам’яті.  
Коли  дівчата  приїжджали  додому,  їх  вже  чекала  вечеря,  яку  готував  Андрій.  Під  час  вечері  Андрій  читав  їм  свої  вірші,  розповідав  анекдоти,  жартував.  Всі  сміялися,  і  мала  Катюша  теж,  хоча  нічого  не  розуміла.  Після  вечері  Наташа  часто  від  втоми  прямо  звалювалася  спати.  Андрій  ще  возився  з  Катюшею,  читав  з  нею  книжечки,  грався  і  потім  теж  вкладав  її  спати.
Коли  вони  поступили  у  вузи,  привітати  їх  з  величезним  тортом  і  пляшкою  сухого  вина  прийшла  Ольга.  Піднімаючи  тост,  вона  весело  сказала:  
                 -  За  вас,  друзі!  Заздрю  вам  по  доброму.  Ви,  знаєте,  а  я  би  так  не  змогла.  Якщо  витримаєте,  виб’єтеся  в  люди.
- Давай  з  нами,  -  пропонувала  Наташа.
                 -  Ні,  вибачайте,  але  я  не  до  навчання.  Я  з  глузду  поки-що  не  з’їхала,  -  сміялася  Ольга.
Ольга  неначе  у  воду  дивилася.  Почалися  ще  напруженіші,  ще  тяжчі  дні.  Потрібно  було  проробляти  незнайомий  матеріал,  бувати  на  установочних  сесіях,  виконувати  контрольні,  здавати  екзамени,  а  Наташі  ще  і  працювати.  Порою  Наташа  так  стомлювалася,  так  все  їй  набридало,  що  вона  подумувала  все  кинути  до  бісів  собачих.  Але  дома,  дивлячись  у  гарні  Андрієві  очі,  до  неї  неначе  перетікала  його  невгомонна  енергія,  і  тоді  у  неї  відлягало  від  серця,  і  вона  знову  поринала  у  цю  жорстку  щоденну  круговерть.
Але  тяжко  працювати,  це  ще  було  півбіди.  Найбільше  по  них  била  нестача  грошей.  Їх  рішуче  на  все  не  вистачало.  Потрібно  було  заплатити  за  комунальні,  за  дитсадок,  за  ліки  для  Андрія,  за  продукти.  Велику  частину  грошей  пожирали  вузи.  Пільги,  які  отримував  Андрій,  як  учасник  бойових  дій,  справу  не  врятовували.  А  оббивати  пороги  воєнкомату  та  державних  установ  він  не  хотів.    «Країні  і  без  мене  важко,»  -  говорив  Андрій  Наташі.  
Інколи,  зустрічаючись  з  Наташею  і  вислуховуючи  її  скарги,  сестра  Олена  говорила:  
-  Я  тебе  попереджувала,  я  ж  тебе  попереджувала.  
Але  дивлячись  на  змарніле  обличчя  Наташі,  і  згадуючи  маму,  непомітно  сувала  їй  в  карман  трохи  грошей.  Коли  Олена  з  Дмитром  приїжджали  з  села,  де  вони  на  вихідних  працювали  на  горо́ді,  вони  обов’язково  притаскували  Наташі  важку  сумку  з  овочами.
Андрій  ходив  тільки  у  своєму  камуфляжному  одязі,  Наташа  доношувала  той  одяг,  що  був  у  неї  раніше,  а  Катюші  сестра  Олена  віддавала  платтячка,  колготки,  взуття,  з  яких  виростала  її  дочка.
Андрій  і  Наташа  помітно  схудли.  Дивлячись  на  них,  сусідка  Ольга  з  жалем  хитала  головою,  потім  дістала  два,  майже  зовсім  нових  плаття,  в  які  вона  вже  не  влізала,  і  перешила  їх  на  Наташу.  Наташі  плаття  дуже  личили.  
 –  Носи,  і  згадуй  добру  Олю!  –  сміялася  Ольга.  Наташа  обнімала  і  цілувала  свою  сусідку.
Андрій  весь  час  думав,  де  дістати  грошей.  Він  почав  посилати  свої  вірші  у  різні  газети  і  журнали.  Але  йому  приходила  часто  така  відповідь:  «Ваші  вірші  нам  дуже  сподобалися,  але  на  жаль,  надрукувати  ми  їх  не  зможемо»,  а  іноді  не  приходило  зовсім  ніякої  відповіді.  Бувало  зрідка  друкували  якийсь  віршик,  та  гонорару  не  було  ніякого.  Журнали  та  газети  були  бідними  і  ледве  самі  трималися  на  плаву.  Їх  мало  хто  з  людей  виписував  і  купляв.
Тоді  Андрій  почав  писати  оповідання.  Він  описував  немало  цікавих  історій  зі  свого  трудового  життя,  з  життя  міста.  Писав  пригодницькі  і  фантастичні  оповідання,  описував  подорожі  в  нетрях  Амазонки,  подорожі  на  космічних  кораблях  до  Марсу,  Місяця,  Венери.  Розсилав  їх  по  всім  журналам.  Але  реакції  були  аналогічними.  Інколи  якийсь  журнал  друкував  якесь  одне  оповідання,  приходив  гонорарчик,  такий  маленький,  що  навіть  соромно  про  нього  комусь  було  сказати.
Тоді  він  подумав,  можливо,  за  книги  будуть  платити,  як  годиться.  Він  зібрав  всі  свої  вірші  і  помістив  їх  у    товстеньку  збірку  під  назвою  «Я  люблю  тебе».  Із  оповідань  він  утворив  чотири  солідні  збірки  «Моє  місто»,  «Космічні  подорожі»,  «У  нетрях  Амазонки»,  «Шукачі  скарбів».  Розіслав  їх  по  видавництвам.  Невдовзі  з  усіх  редакцій  прийшли  майже  однакові  відписи:  «Доброго  дня,  Андрію.    Щиро  вдячні  Вам  за  надіслані  твори.    Дякуємо  Вам  за  творчість  і  увагу  до  нашого  видавництва.  У  разі  публікації  ми  з  Вами  обов'язково  зв'яжемось.  З  повагою,  редакція…»  
Чекати  Андрій  не  міг.  І  тут  він  раптом  згадав,  що  колись,  чи  то  по  телебаченню,  чи  то  по  радіо,  чи  то  десь  читав,  що  одна  дівчина  говорила  хлопцю,  який  теж  писав,  що  коли  його  книга  потрапить  на  очі  режисеру  з  Голівуду,  і  поставлять  по  книзі  фільм,  то  мільйон  йому  буде  забезпечено.  
Звичайно,  це  могло  бути  і  неправдою,  мільйон  –  це  занадто  багато.  Але  коли  справді  заплатять,  то  немало.  Андрій  загорівся,  це  те,  що  йому  потрібно,  це  те,  що  він  зможе  зробити.  Потрібно  тільки  написати  книгу  і  сценарій  по  книзі.  Але  і  книга,  і  сценарій  повинні  бути  на  англійській  мові.  Звичайно,  можна  дати  перекласти  книгу  професійному  перекладачеві.  Та  грошей  же  нема.  І  до  того  ж  бувають  такі  нюанси,  що  навіть  досвідчений  перекладач  не  в  змозі  відтворити  їх,  а  тільки  автор.  І  Андрій  зрозумів,  що  паралельно  з  написанням  книги  він  повинен  досконало  оволодіти  англійською  мовою.
Про  книгу  Андрій  Наташі  нічого  не  сказав.    Але  про  те,  що  їм  необхідно  на  високому  рівні  оволодіти  англійською  мовою,  він  з  запалом  почав  переконувати  Наташу.  Наташа,  почувши  про  чергове  навантаження  на  свою  бідну  голову,  вскипіла  всередині  себе  і  тільки-но  хотіла  гнівно  виплеснути  весь  свій,  накопичений  місяцями,  протест  проти  розумового  насилля  назовню,  але  знову,  як  і  кожен  раз,  подивившись  в  рідні  Андрієві  очі,  і  побачивши  в  них  віру,  жагу,  сяюче  немислиме  бажання  добитися  кращого  життя,  стрималася.
Наташа  знову,  за  вказівкою  Андрія,  дістала  словники,  граматику,  посібники  для  вивчення  англійської  мови,  купила  на  ринку  електронний  тренажер-розмовник.  Андрій  знову  розписав  уроки  для  вивчення  англійської  мови  на  кожен  день,  на  листках  паперу  писав  нові  слова  і  коротенькі  правила  і  вивішував  листки  у  вітальні,  спальнях,  на  кухні.  Кожного  тижня  у  них  була  певна  тема  для  розмови  у  кімнаті,  наприклад,  дитсадок,  лікарня,  вулиця,  кімната,  місто,  сім’я  і  так  далі.  Віталися,  розмовляли  дома  тільки  англійською  мовою  з  правильною  вимовою,  в  чому  дуже  допомагав  електронний  тренажер.  З  Катюшею  Андрій  окремо  займався  англійською.  Олена,  бачачи  чергові  дивацтва  своїх  сусідів,  слухаючи,  як  Катюшка  вітається  вранці  з  нею:    
-  Гут  монінг,  леді  Оля!    -  сміялася  так,  що  аж  за  боки  бралася.  Потім  її  цілувала  і  говорила:
 -  Я  вже  леді?  Ах,  ти  ж  щастя  моє  маленьке!  
Андрій  пропонував  Олені  зайнятися  англійською  теж  разом  з  ними,  на  що  вона  знову  пирхала  сміхом:  
-    Я  в  школі  ледве  рідну  вивчала,  а  ви  хочете,  щоб  я  з  вами  ще  чиєюсь  шпікала.
Андрій  з  жаром  взявся  за  написання  роману.  Тему  він  давно  вже  вибрав  для  себе.  Це  буде  роман  про  його  життя,  про  бойові  дії  на  Сході.  Він  опише  захисників  аеропорту.  Він  не  один  місяць  захищав  аеропорт,  він  пам’ятає  кожен  бойовий  день,  він  бачив  все  своїми  очима.  Він  на  собі  відчув,  як  рвуться  поруч  міни  і  снаряди,  горить  напалм,  горить  земля  під  тобою,  а  ти  не  повинен  сходити  з  бойового  посту,  бо  зійдеш,  значить  підведеш  своїх  товаришів,  які  на  тебе  надіються,  в  тобі  впевнені,  що  ти  не  злякаєшся,  не  збіжиш,  бо  противник  відразу  опиниться  рядом  і  закидає  гранатами.  По  свисту  міни,  чи  снаряду,  ти  вже  навчився  визначати,  чи  на  тебе  летить  снаряд,  чи  розірветься  поряд,  чи  десь  в  стороні.  Тоді  ти  ховаєшся  під  металеву  кришку,  і  тільки-но  снаряд  пролітає,  ти  знову  стріляєш  з  кулемета  по  всьому,  що  рухається  на  позиції  противника.  В  цю  мить  в  голові  жодної  думки,  крім  жорстокого  закону  війни:  «Якщо  не  ти  його,  то  він  тебе!»  
Він  опише  свого  командира.  Вже  немолода  людина,  поговорювали,  що  він  пройшов  Афганістан.  Від  нього  віяло  незворушним  спокоєм  і  впевненістю,  що  мимоволі  передавалося  воїнам.  Авторитет  його  був  непорушним.  Воїни  його  поважали  і  любили.  Він  ніколи  не  кричав,  накази  віддавав  тихо,  і  вони  виконувалися  беззаперечно.  Він  все  робив  для  того,  щоб  зберегти  життя  воїну,  і  це  всі  бачили.  Він  організував  оборону  головного  терміналу  так,  що  засікти  кулемет  чи  міномет  було  майже  неможливо,  воїни  перебігали  з  одного  укриття  в  інше,  від  однієї  вогневої  точки  до  іншої  по  підземним  переходам.  Зброю  і  боєприпаси  вони  не  переносили,  на  новій  вогневій  точці  все  було  заготовлено  наперед.  Вогнева  точка  являла  собою  дот,  збудований  з  бетонних  блоків.  Внизу,  під  товстою  металічною  кришкою,    підземний  хід,  проритий  до  бункерів.  За  невразливість  противник  воїнів,  захисників  аеропорту,  назвав  кіборгами.  
Він  опише  своїх  кіборгів.  Кожен  являв  собою  яскраву  неординарну  особистість.  Взяти  хоча  б  Любомира,  він  родом  з  однієї  з  західних  областей,  працював  ковалем  в  кузні.  Рідкісна  професію.  Велетень,  він  переносив  міномет  так  само  легко,  як  Андрій  свій  кулемет.  Мовчазний,  з  нього  слова  не  витягнеш.  Але  якщо  вже  коли  щось  скаже,  то  як  припечатає.  На  посту  завжди  тихенько  співав  пісню:  
«Вівці,  мої  вівці,
 Вівці  та  й  отари.
 Хто  ж  вас  буде  пасти,
 як  мене  не  стане?
 Гей,  гей,  гей!  
Ду-ду-ду-ду-ду.
Як  мене  не  стане.  Гей.»
В  дні  затишшя,  виставивши  тільки  основні  пости,  вони  збиралися  разом  в  одному  приміщенні,  варили  картоплю  в  «мундирах»,  їли,  макаючи  її  в  сіль  і  соняшникове  масло,  обпікалися,  дмухали  на  картоплю  і  завзято  спорили,  якою  повинна  бути  Україна.  Розповідали  різні  історії  зі  свого  життя,  хто  де  буде  працювати  після  демобілізації,  які  в  кого  сім’ї,  показували  фотографії.
Він  обов’язково  напише  про  одного  кіборга,  якому  командир  дав  наказ  відвести  медсестру  до  своїх  позицій,  і  воїн  довів  її,  і  тільки-но  хотів  вже  повернутися  назад,  як  тут  його  накрило  снарядом.
Уже  в  госпіталі  воїн  узнав,  що  всі  його  побратими  загинули,  він  єдиний  залишився  в  живих.  Його  стали  називати  «останнім  кіборгом».  Яке  б  життя  не  було  важким,  він  не  повинен  здаватися,  він  не  повинен  проявляти  слабість  духу,  адже  він  кіборг.  Він  повинен  з  честю  носити  це  звання  і  добитися  достойного  життя.  
Він  пов’яже  роман  з  політичною  обстановкою  в  країні,  в  Європі,  у  світі,  переплете  його  з  історичною  давниною  України,  з  визвольною  боротьбою  козаків.  І  назве  він  свій  роман  «Останній  кіборг».
Пройшло,  ні  пробігло  три  роки.  Андрій  став  нормально  ходити,  лише,  як  попереджував  хірург,  майже  непомітно  прикульгував  на  ліву  ногу.  Він  брався  за  будь-яку  мілку  роботу,  яку  міг  виконати.  Допомагав  виконувати  заочникам  контрольні,  брав  додому  переклади  з  англійської.  А  отримавши,  ці,  як  він  їх  називав  «ліві  гроші»,  він  потрясав  кредитками  перед  дівчатами,  і  захоплено  кричав:  
- Катюшо!  В  цю  неділю  йдемо  в  парк  розваг.
Катюша  від  радості  підстрибувала  і  пищала.  Зазвичай,  вони  йшли  в  парк  Шевченка,  платили  сто  гривень  за  колесо  огляду,  сідали  у  крісла  в  кабінці,  пристібалися.  Колесо  починало  рухатися,  і  вони  повільно  піднімалися  на  космічну  висоту.  У  Катюшки  завмирало  серце,  вона  притискувалася  до  Андрія.  На  самій  верхній  точці,  з  висоти  пташиного  польоту,  неначе  з  літака,  перед  ними  зліва  розкривалася  захоплююча  панорама  рідного  міста.  Здавалося,  вони  бачать  все  місто,  оповите  парками,  перед  собою,  як  на  долоні.  Зверху  місто  вигляділо  неймовірно  гарним:  білі  казкові  палаци  серед  зелених  садів.  А  справа  розстилалася  блакить  безмежного  моря.
Після  колеса  огляду  вони  йшли  на  автодром,  і  Катюша  вже  без  Андрія  сідала  за  руль  електромобіля,  і  чотири  хвилини  мчалася  по  автодрому  і  виробляла  чудернацькі  викрутаси.
В  кінці  атракціону  Андрій  купляв  дівчинці  солодку  вату  і  морозиво,  і  вони  поверталися  додому  веселі  і  щасливі.
Наташа  з  ними  не  ходила,  в  цей  день  вона  відсипалася  вволю  і  готовила  обід  своїм,  як  вона  називала  жартома,  двом  дітям.
Далеко  не  завжди  у  Андрія  були  гроші  на  парк  розваг.  Тоді  вони  з  Катюшею  просто  гуляли  вулицями  міста  і  обдивлялися  визначні  його  пам’ятки.  Вони  відпочивали  на  лавочці  в  сквері  на  Приморському  бульварі  в  тіні  велетенських  платанів  і  Андрій  розповідав  дівчинці  історію  міста.  Потім  вони  йшли  далі.  Задравши  голову,  Катюша  кілька  разів  обходила  пам’ятник  Дюку  де  Рішельє,  і  все  запитувала  Андрія,  що  він  в  руці  тримав  раніше.  Вони  приходили  до  знаменитих  Потьомкінських  сходів.  Андрій  сідав  на  верхню  сходинку  і  терпеливо  чекав,  поки  Катюша  спуститься  вниз,  рахуючи  сходинки,  і  підніметься  знову  нагору.
Дома  Андрій  прочитав  Катюші  казку  Костянтина  Паустовського  «Сталеве  кільце».    Наташа,  яка  поралась  у  спальні,  не  витримала,  присіла  на  стільчику,  і  з  великою  цікавістю  теж    вислухала  казку.  Андрій  розказав,  що  знаменитий  письменник  Паустовський  жив  у  їх  місті  два  роки  і  написав  про  нього  книгу  «Час  великих  очікувань».  І  вирішили  вони  з  Катюшею  пройтися  стежинками,  якими  колись  ходив  дядя  Костя.
В  наступну  неділю  вони  сіли  у  трамвайчик  і  приїхали  до  Чорноморської  вулиці.  Вона  була  зовсім  недовгою,  її  можна  було  пройти  за  декілька  хвилин.  Але  вона  залишається  і  до  сих  пір  самою  живописною  в  світі.  Як  і  в  ті  часи,  тут  можна  було  чути  шелест  старих  білих  акацій,  на  своєму  обличчі  відчути  свіже  віяння  моря,  побачити  темно-зелений  плющ  на  огорожах.  Справа  на  Чорноморську  вулицю  виходили  старовинні  провулки,  Обсерваторний,  Стурдзовський,  Батарейний.  Будинки  в  них  ховалися  в  гущавині  зелених  дерев.  Зліва  тягнувся  глибокий  обрив  над  морем.
До  сих  пір  на  вулиці  росли  старезні  каштани,  і  Андрій  розповідав  Катюші,  що  по  стуку  дозрілих  плодів  каштанів  об  тротуар  дядя  Костя  визначав  силу  вітру.
Вони  стали  на  край  обриву.  Звідси  відкривався  чудовий  вид  на  спокійне  голубіюче  море,  яке  губилося  в  туманній  димці.  Тільки  не  видно  було  із-за  насаджених  дерев  і  забудов,  заповнених  відпочиваючими  пляжів  Ланжерону  і  Аркадії.  А  раніше  там    було  безлюдно,  і  на  берег  після  шторму  часто  викидало  зірвані  з  якорів  плавучі  міни.
Побували  вони  з  Катюшею  і  в  музеї  Паустовського.  Андрій  зовсім  недавно  зі  здивуванням  узнав,  що  в  місті  існує  музей  Паустовського.  Біля  входу  в  музей  стояв,  опершись  об  стінку,  якір  з  ланцюгами  і  корабельними  канатами.  Лежала  купа  принесених  з  берега  моря  круглих  валунів.  Музей  являв  собою  дві  затишні  і  задушевні  кімнати.  Андрій  пильно  вдивлявся  в  пожовтілі  газети  зі  статтями  великого  письменника,  а  Катюшу  зацікавила  стара  друкарська  машинка  і  старовинний  морський  компас.
Потім,  показуючи  на  рятувальний  круг  з  написом  «Димитрій»,  Андрій  розповідав  Катюші,  що  на  цьому  старому  пароплаві  письменник  добирався  до  Криму,  і  вони  попали  в  жорстокий  льодовий  шторм  в  одинадцять  балів,  і  ледь  не  затонули.  «Димитрій»  скрипів  по  швам,  велетенські  хвилі  переливалися  через  палубу,  здавалося  корабель  ось-ось  розвалиться  на  частини.  Мішечники,  які  пливли  теж  на  цьому  пароплаві,  вили  від  страху  і  прощалися  з  життям.  Тільки,  завдяки  досвідченому  старому  капітану,  пароплаву  ледве  вдалося  вибратися  зі  шторму.
Двірницької,  в  якій  жив  Паустовський,  вже  давно  не  існувало,  як  і  маргариток,  які  були  посаджені  навколо  неї.  Андрій  подумав,  що  добре  б  було,  якби  в  кімнаті  музею  стояв  би  ще  стелаж  з  німецькими  книгами  по  економіці  на  готичному  шрифті,  і  щоб  вони  виділяли  такий  же  гострий  запах  лізола  і  гвоздики,  як  і  в  ті  часи,  і  щоб  стояли  на  ньому  всі  вісімдесят  шість  томів  енциклопедичного  словника  Брокгауза  і  Ефрона.  Письменник  зачитувався  ними,  і,  напевно,  звідси  була  причина  його  енциклопедичних  знань,  які  йому  так  допомагали  і  в  написанні  книг,  і  в  написанні  статей.
Андрій  з  Катюшею  продовжували  бувати  в  місцях,  які  любив    письменник.  Цього  разу  вони  проїхалися  вулицею  «Дача  Ковалевського»,  трамвайчиком  добралися  навіть  до  Шістнадцятої  станції  Великого  фонтану.  Хотіли  знайти  місце,  де  раніше  височіла  вежа  Ковалевського,  але  ніхто  не  міг  його  показати.  Все  забудувалося  так,  що,  напевно,  і  сам  письменник  не  зміг  би  його  відшукати.  
Тоді  вони  пролізли  вузьким  проходом  між  високими  бетонними  парканами,  злізли  по  крутим  східцям  до  моря,  сіли  під  обривом.  Море,  як  завжди,  було  прекрасне.  Пінясті  хвилі  з  шумом  накочувалися  одна  за  одною  на  берег.  Андрій  став  розповідати  Катюші,  що  десь  тут,  колись,  дядя  Костя  прожив  на  залишеній  дачі  цілий  місяць.  Товариш  дяді  Кості  попрохав  його  придивитися    за  своєю  шестирічною  дочкою  Кірою,  бо  мама  її  захворіла  висипним  тифом.  І  почалися  для  дяді  Кості  страхітливі  дні.  Він  боявся,  щоб  дівчинка  не  впала  з  обриву  і  не  розбилася.  Вкривав  її  вночі  єдиною  своєю  зношеною  курткою,  щоб  вона  не  простудилася.  Але  саме  страшне  було  те,  що  в  нього  з  продуктів    на  цілий  місяць  був  тільки  один  шматок  хліба.  І  купити  нічого  він  не  міг,  бо  грошей  не  було,  і  обміняти  ні  на  що.  Вони  робили  з  голубого  слизького  глею  мило,  і  ходили  до  рибалок  продавати  його,  але  ті  тільки  сміялися.  Тільки  одна  рибачка  Клариса,  вислухавши  історію  про  Кіру,  винесла  їм  в  старій  корзинці  помідор,  баклажанів  і  дві  великі  грони  винограду.
Іншого  разу  дядя  Костя  з  Кірою  йшли  цілий  день  степом  під  палючим  сонцем  до  млина,  щоб  обміняти  свою  єдину  англійську  сорочку  на  муку.  Там  стара  сердобольна  жінка  дала  їм  мішечок  муки.  Дядя  Костя  став  стягувати  через  голову  сорочку,  але  жінка  відмовилась.  Сказала,  що  вони  не  обідніють,  а  коли  появляться  гроші,  тоді  і  віддасте.  Дядя  Костя  обняв  жінку  і  поцілував  їй  руку.
Але  як  дядя  Костя  з  Кірою  не  економили  продукти,  рано  чи  пізно  вони  закінчувалися.  І  от  настав  день,  коли  їсти  було  нічого  і  вони  вже  другий  день  голодували.  В  дяді  Кості  холоділо  все  в  середині,  коли  він  дивився  на  бліду  Кіру.  І  цей  великий  страх  за  життя  дівчинки  примусив  дядю  Костю  йти  красти  помідори.  Дядя  Костя  ніколи  не  був  крадієм,  ніколи  нічого  не  крав  і  не  вмів  це  робити.  Коли  вночі  із-за  своєї  короткозорості  він  спіткнувся  на  городі,  то  старий  сторож,  на  прізвисько  Будка-Халабудка,  всадив  йому  з  рушниці  нижче  лопаток  в  спину  заряд  брудної  куяльницької  солі.  Потім  сторож  був  настільки  пригнічений  своїм  влучним  пострілом,  що  довго  пробачався  і  подарував  дяді  Кості  кошик  добірних  червоних  помідор.
Від  голоду  вони  з  Кірою  були  врятовані,  але  дяді  Кості  прийшлося  довго  вимочувати  ранки  джерельною  водою,  тому  що  біль  була  пекельна.
     -  Бачиш,  Катюшо,  яке  раніше  було  життя  важке.  В  людей  не  було  навіть  шматочка  хліба.  А  тепер  і  хліб  є,  і  до  хліба  є,  а  люди  все  чимсь  незадоволені,  все  хочуть  чогось  більшого.  –  говорив  Андрій.  А  потім  повільно,  задумливо  продовжив:  
-  Яка  наша  земля  багата,  розпорядитися  б  нею  вміло.
Катюша  потім  довго  ходила  по  піску,  збирала  ракушки  і  різнокольорову  гальку.  Побачивши  маленького  крабика,  який  ліз  у  море,  погналася  за  ним.  Але    хвиля,  яка  накотилася,  ледве  не  збила  її  з  ніг.  Тоді  вона  втекла  до  Андрія,  довго  роздивлялася  його  кулончик  і  сказала:  
 -  У  тебе  кулончик  –  справжня  ракушка,  тільки  якісь  букви  видряпані.  Твоя  ракушка  мені  так  подобається,  вона  несхожа  на  інші.  Давай  пограємо  в  гру,  ти  мій  кулончик  трішки  поносиш,  а  я  твій.
 -    Добре,  голубочка,    -  засміявся  Андрій.  Він  зняв  свій  кулончик  і  надів  його  Катюші  на  шию.  А  її  кулончик  заховав  собі  в  карман,  бо  він  йому  на  шию  не  налізав,  і  сказав:
–  Катюша,  збирайся.  На  сьогодні  досить  мандрівок.  Вже  пізно.  Пора  додому.
Андрій  продовжував  напружено  працювати  над  романом  «Останній  кіборг».  Він  придирливо  відносився  до  кожного  речення,  ретельно  виробляв  свій  власний  стиль,  манеру  викладення  матеріалу.  Добивався  майстерності  в  описах  образів  героїв,  зображення  пейзажів,  ведення  діалогів.  Часто  переробляв  цілі  розділи.
 Нарешті  роман    був  написаний.  Андрій  розіслав  його  по  різним  видавництвам,  навіть  в  Канаду,  США,  Німеччину.  Послав  роман  і  відомим  американським  режисерам.
Як  подув  вітру,  промайнуло  ще  три  роки.  За  ці  роки  Андрій  написав  ще  дві  повісті.  Він  і  Наташа  закінчили  свої  вузи,  Наташа,  до  того  ж,  ще  і  на  червоний  диплом.  За  традицією  вітати  їх  з  великим  тортом  і  пляшкою  все  того  ж  сухого  вина  прийшла  сусідка  Ольга.  Та  вже  не  сама,  а  з  чоловіком  та  дворічною  дитиною.  Ольга  залишалася,  як  і  шість  років  назад,  такою  ж  пухленькою  і  веселою.  Головний  тост  піднімала  теж  вона:  
-  Любі  мої  сусіди!  Я  вас  вітаю  з  закінченням  цих  вузів,  трясця  їм,  як  вони  вас  вимучили.  Але  кожному  своє.  А  я  на  своє  життя  не  жаліюся.  У  мене  чоловік  теж,  во!  –  І  вона  підняла  вгору  великий  палець.  –  Так  вип’ємо  же  за  наших  чоловіків.  -    І  Ольга  знову  весело  сміялася.
У  житті  Андрія  і  Наташі  почали  відбуватися  великі  зміни.  З  цього  приводу  Андрій  сказав  Наташі:  
-  Недаром  в  законі  божому  написано:  «Є  час  розкидати  каміння,  є  час  збирати  їх».
 В  їх  місті  відома  американська  фармацевтична  фірма  організувала  свій  філіал,  і  набирала  співробітників.  Наташа  подала  документи  і  з  честю  витримала  екзамен.  ЇЇ  вільному  володінню  англійської  мови  та  блискучим  знанням  фармацевтики  здивувалися  навіть  американські  спеціалісти.  На  новій  роботі  її  зарплата  в  порівнянні  з  минулою  зросла  в  кілька  разів.
Наташа  обнімала,  цілувала  Андрія,  плакала    і  говорила:  
-  Якщо  б  не  ти,  я  б  ніколи  не  мала  такого  успіху.  Як  ти  мене  заставляв  вчитися,  як  ти  мене  заставляв,  один  бог  бачив.  А  я,  дурепа,  сердилася.
Наступні  божі  камінчики  підняв  Андрій.  Одне  солідне  видавництво  раптом  видало  його  роман  «Останній  кіборг».  Книга  мала  великий  попит  у  читачів.  Це,  напевно,  явилося  причиною  того,  що  почали  видаватися  і  інші  його  книги.  Андрій  став  вже  популярним  і  відомим  письменником.  Більш  того,  роман  «Останній  кіборг»  почав  видаватися  і  за  рубежем.  
Але  найбільшим  тріумфом  для  Андрія  стало  те,  що  в  Голівуді  поставили  за  його  сценарієм  фільм.  Фільм  мав  шалений  успіх.  У  всіх  штатах  він  приніс  немалі  прибутки.  Нарешті  Андрій  отримав  справжній  гонорар.
Він  відразу  купив  простору  квартиру  в  новобудові  і  автомобіль,  який  так  йому  весь  час  так  був  потрібен,  а  також  дачу  на  березі  моря.  Автомобіль  Андрій  купив  і  Олені,  точніше,  її  чоловіку.  Дмитро  давно  мріяв  про  машину,  бо  потрібно  їздити  в  село  до  стареньких  батьків,  обробляти  горо́д.  Вони  з  Оленою  без  горо́ду  жити  не  могли.
Ользі  Наташа  за  символічну  ціну  продала  свою  кімнату.  Та,  на  радощах,  ледве  не  задушила  її  в  своїх  обіймах.  Адже  у  неї  таким  чином  появилася  справжня  двокімнатна  квартира,  про  яку  вона  навіть  і  мріяти  не  могла.
Нарешті  Андрій  з  Наташею  розписалися,  і  Андрій  удочерив  Катюшу.  
-  Ну,  Катюшо,  тепер  ти  маєш  повне  право  називати  Андрія  татом,  сказала  Наташа,  на  що  Катюша  серйозно  відповідала:  
-  Я  не  знаю  ніякого  права.  Андрій  завжди  для  мене  був  і  буде  татом.
Наташа  сміялась:  
- Ах,  ти,  наша  рідненька!  Ну,  що,  скажете  вона  не  права?
Андрій  продовжував  напружено  працювати  над  своїми  новими  повістями  і  романами,  але  ніколи  не  забував  про  своїх  побратимів.  Він  зумів  об’єднати  навколо  себе  групу  молодих  художників  і  скульпторів  і  запалити  в  них  бажання  створити  незвичайний  за  формою  пам’ятник  загиблим  кіборгам.  Крім  цього  Андрій  заснував  фонд  допомоги  сім’ям  загиблих  кіборгів.
Взимку,  коли  в  місті  задував  пронизливий  норд-ост,  застудилася  Катюша.  Горло  у  неї  напухло,  піднялася  висока  температура.  Наташа  злякалася,  хоча  раніше  і  була  медсестрою.  Швидка  повезла  Катюшу  в  дитячу  лікарню,  з  нею  поїхала  і  Наташа.  Їм  повезло.  Катюшу  оглянула  головний  лікар,  доктор  медичних  наук,  Таїсія  Володимирівна  Корольова:  
–  Ну,  Катюшо,  розкриваємо  ротик,  і  говоримо:  А-а-а.  О,  яке  у  нас  горлечко  червоненьке.  Тут  у  нас  цілий  букетик.  Ясно.  Закрили  ротик.  Тепер  піднімаємо  светерочок,    послухаємо  легені.  
Наташа  припідняла  у  Катюші  светерок,  на  шиї  залишився  висіти  кулончик.  Ланцюжок  був  завеликим  і  кулончик  звисав  майже  до  грудей.  Лікар  взяла  кулончик  і  хотіла  відвести  його  в  сторону,  щоб  не  заважав  стетоскопу,  та  раптом  її  рука  затремтіла,  вона  побачила  видряпані,  ледь  помітні,  букви  на  кулончику:  Т.В.К.  Від  хвилювання  лікар  зняла  і  протерла  окуляри,  і  знову  уважно  розглянула  кулончик.  Сумнівів  не  було,  це  був  її  кулончик.  Рука  у  неї  ще  більш  затремтіла,  вона  пополотніла,  з  великою  силою  волі  взяла  себе  в  руки.  Наташа,  заклопотана  Катюшею,  нічого  цього  не  замітила,  та  і  тривало  це  замішання  всього  кілька  секунд.  Прослухавши  легені,  лікар  сказала,  що  вони  в  порядку.  Але  дитину  прийдеться  на  тиждень  залишити  в  лікарні.  В  кінці  Таїсія  Володимирівна,  дещо  зволікаючи,  запитала  Наташу:
- Цікавий  кулончик  в  дитини.  Ви  його  самі  зробили,  чи  купили?
- Це  кулончик  мого  чоловіка.  Він  обмінявся  з  Катюшею.
- А  хто  батьки  вашого  чоловіка?
- У  нього  немає  батьків.  Він  дитбудинівський.
Таїсія  Володимирівна  змінилася  в  лиці,  але  знову  з  зусиллям  опанувала  собою.  Визвала  чергову  медсестру,  дала  їй  листок  призначення,  наказала,  щоб  хвору  дитину  разом  з  мамою  розмістили  в  палаті  номер  сім  і  тихо  добавила:
                 -  Сьогодні  я  більше  нікого  приймати  не  буду.  Я  погано  себе  почуваю.  Всіх,  кого  записано  до  мене,  передайте  черговому  лікарю.
Таїсія  Володимирівна  відкинулася  в  кріслі  і  закрила  очі.  Тягучі  важкі  спомини  нахлинули  на  неї  і  неначе  паралізували  її.
Це  було  рівно  двадцять  шість  років  назад.  Вона,  вродлива  дівчина,  здібна  студентка  медичного  університету,  раптом  влюбилася  так,  що  зовсім  загубила  голову.  Він,  син  високопоставленого  чиновника,  красень,  був  завжди  при  грошах,  їздив  на  власному  автомобілі,  відвідував  найкращі  ресторани  і  вмів  влюбляти  в  себе  дівчат.
І,  як  це  завжди  трапляється,  вона  випадково  завагітніла,  а  коли  це  замітила,  то  вже  було  пізно.  Додому  їхати  родити  вона  не  наважувалася.  Батьки  були  строгими.  Та  як  вона  їм  подивиться  в  очі,  вони  так  надіялися,  що  вона  вийде  в  люди,  а  вона  їх  так  підвела.  І  вчитися  їй  потрібно.  А  коханець  і  слухати  про  дитину  не  хотів.
Тому  вона  після  родів  написала  заяву  про  відмову  від  дитини,  наділа  їй  на  шию  студентський  кулончик-ракушку,  з  видряпаними  на  ньому  своїми  ініціалами.  Вона  вирішила  потім  прослідкувати,  в  який  дитбудинок  направлять  дитину,  щоб  через  декілька  років  її  забрати.
Та  доля  розпорядилася  по-своєму.  Роди,  велике  нервове  напруження  вдарило  по  ній.  Вона  тяжко  захворіла,  місяць  провалялася  з  гарячкою  в  лікарні.  Коли  вийшла  з  лікарні,  потрібно  було  підтягувати  навчання.  Коханець,  побачивши  її  змарнілу  і  вимучену,  швиденько  переметнувся  до  іншої.
Тоді  вона  повністю  поринула  у  навчання,  всю  свою  енергію  і  час  віддавала  науці  і  практичній  медицині.  Заміж  так  і  не  вийшла.
Декілька  років  вона  шукала  дитину,  але  все  було  марно.  Таїсія  Володимирівна  не  знала,  що  її  хлопчика  всиновила  одна  сім’я.  Потім  чоловік  і  жінка  розбилися  у  автокатастрофі,  і  дитина  знову  потрапила  у  дитбудинок.
Тепер  відносно  кулончика.  Кулончик  теж  міг  ще  в  дитбудинку  попасти  до  іншого  хлопчика.  Кулончик  можна  було  обміняти,  забрати,  вкрасти.  Все  могло  бути.  Вона  повинна  побачити  свого  сина,  вона  відразу  визначить,  це  її  син,  чи  ні.  Материнське  почуття  не  повинно  її  підвести.
Але  як  вона  з  ним  зустрінеться?  Вона  ж  не  зможе  сказати  так  відразу:  «Сину  мій!  Я  твоя  мама».  Він  же  відповість:  «Пробачте,  тьотю,  але  я  вас  я  не  знаю.  І  де  ви  були  до  сих  пір?»  Потрібно  щось  придумати.  Так.  Вона  розповість  про  все  його  дружині,  Наташі.  Жінка  жінку  швидше  зрозуміє.
В  болісних  роздумах  пройшла  вся  ніч.  Під  очима  в  Таїсії  Володимирівни  появилися  сині  круги.  Вранці  вона  навістила  Катюшу.  Температуру  їй  збили,  дівчинці  ставало  легше.  Лікар  запросила  Наташу  до  свого  кабінету.  Там,  запинаючись,  і,  перериваючи  свою  розповідь  здавленими  риданнями,  вона  повідала  Наташі  все  про  свою  трагедію,  як  втратила  свого  сина,  і  дуже  надіється,  що,  нарешті,  його  знайшла.  Наташа  з  великим  подивом  слухала  Таїсію  Володимирівну.  Почута  історія  приголомшила  її,  і  вона  не  знала,  що  сказати.  Це  було  щось  схоже  на  фантастику.  Через  стільки  років  знайти  сина.  Таке  Наташа  бачила  лише  в  серіалах.  Але  як  все  схоже  на  правду.  От  Андрій  зрадіє.  Він  завжди  мріяв,  щоб  у  нього  була  мама.  Поступово  Наташа  оговталась  і  сказала:  
 -  Давайте  визвемо  Андрія.  Для  нього  це  буде  великий  сюрприз.
Вона  подзвонила  Андрію,  і  попросила,  щоб  він  під’їхав  до  лікарні.
       -    Щось  з  Катюшею?  –  стривожено  спитав  Андрій.  
                 -  Ні,  з  Катюшею,  слава  богу,  все  гаразд.  -    відповіла  Наташа.  -    Але  потрібно  владнати  одну  дуже  важливу  справу.  
Через  годину  у  кабінет  головного  лікаря  ввійшов  Андрій.  Високий,  гарний,  змужнілий,  він  ввічливо  привітався  з  Таїсією  Володимирівною  і  запитально  подивився  на  Наташу.  
 –  Андрію,  -  проказала  якимсь  дивним  голосом  Наташа.    –  Ти  завжди  мріяв  побачити  свою  маму?
                     -  Ну,  звичайно.  Це  мрія  всього  мого  життя,  але  це  неможливо,  ти  ж  знаєш.  Що  за  дивні  запитання?  -  нерозуміюче  відповів  Андрій.
                     -  У  нашому  світі,  виявляється  все  можливо.  Знайомся,  твоя  мама,    сказала  Наташа  і  показала  на  Таїсію  Володимирівну.
Для  Андрія  ця  звістка  була  як  удар  блискавки.  Він  підійшов  ближче  і  ошелешено  дивився  на  Таїсію  Володимирівну,  а  та  в  свою  чергу  напружено  вдивлялася  в  лице  Андрія.  Тільки  тепер  Наташа  замітила,  як  Андрій  схожий  на  свою  маму.  Раптом  Таїсія  Володимирівна  кинулась  до  Андрія,  міцно  обняла  його  і,  плачучи,  прошепотіла:
-  Хлопчику  мій!  Я  тебе  узнала.  Ти  мій  син.  Пробач,  синку,  що  доля  нас  розлучила.  Це  я,  звичайно,  це  я  у  всьому  винувата.
 -  Присядьте,  присядьте.  Заспокойтеся,    -  говорив,  ще  нічого  не  розуміючи,  Андрій  і  обережно  посадив  Таїсію  Володимирівну  у  крісло,  бо  стояти  вона  не  могла.  Вона  ослабла  і  тільки  судорожно  ридала.    Наташа  коротко  розповіла  Андрію  всю  цю  історію,  про  те,  чому  прийшлося  залишити  його  в  лікарні,  як  Таїсія  Володимирівна  його  шукала  і  не  змогла  знайти,  і  як  випадково  вона  побачила  свій  кулончик  у  Катюші.
Андрій  присів  на  стільчику  біля  Таїсії  Володимирівни.  Вона  знову  обняла  сина  і  схилила  голову  на  його  плече.  Андрій,  все  ще  до  кінця  не  усвідомлюючи  те,  що  відбувається,  і  все  ще  не  вірячи  своєму  щастю,    думав,  як  завжди  він  хотів  мати  батьків,  скільки  часу  він  до  болю  в  очах  вдивлявся  в  букви  на  кулончику.  Він  відчував,  що  це  мамин  кулончик,  і  що  це  її  ініціали.  І  ще  він  відчував,  що  це  його  талісман.  Скільки  разів  він  оберігав  його  від  вірної  смерті.  Лежачи  годинами  на  посту  біля  кулемета,  він  уявляв  неймовірні  сцени  зустрічі  з  мамою,  хоча  чітко  знав,  що  цього  скоріш  всього  ніколи  могло  не  бути.  Але,  щоб  так!  Щоб  мама  тепер  сиділа  поряд  з  ним,  його  обнявши.  Ні,  в  це  повірити  неможливо.  Напевно,  це  доля  віддячила  йому  за  всі  його  страждання.
-    Ну,  що  ж!  Ми  не  будемо  ворушити  старе.  Та  це  зараз  нікому  і  не  потрібно.  Єдине,  що  я  можу  сказати.  Бог  мені  знову  подарував  маму.  Віднині  ми  вже  ніколи  більше  не  розлучимося,    -  світячись  від  щастя,  сказав  Андрій  і  ніжно  поцілував  Таїсію  Володимирівну.
Пролетіло  ще  декілька  років.  Катюша,  завдяки  своєму  блискучому  знанню  англійської  мови,  поїхала  вчитися  в  Англію  в  коледж.  У  Андрія  з  Наташею  народилося  двоє  дітей.  Дівчинку  вони  назвали  Софійкою,  а  хлопчика  Андрійком.  Таїсія  Володимирівна  весь  свій  вільний  час  возиться  з  онуками  і  душі  в  них  не  чає.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730106
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 23.04.2017


dovgiy

НА СЕМИ ВЕТРАХ

От  сторонних  глаз  прячу  дикий  страх,
Глядя  в  омут  глаз  красивых.
Что  таит  судьба  на  семи  ветрах,
Где  нам  брать  с  тобой  силы?
В  непростом  быту  жить  нам  всё  сложней:
Нужно  много  сил  и  воли.
Пеленают  нас  с  каждым  днём  сильней
Приступы  тоски  и  боли!
На  семи  ветрах    улетают  вдаль
От  былых  надежд  клочья.
Кружит  вороньём  чёрная  печаль
Над  бессонным  ложем  ночи.
Знаем  оба  мы  цены  всех  утрат,
На  дорогах  лет,  стылых.
Жутко  потерять  на  семи  ветрах
Преданность  сердец  милых.
Тянется  опять  ткань  моих  разлук.
Буду  дни  считать  снова,
Чтобы  в  пальцы  взять  крылья  твоих  рук,
Слушать  твоих  уст  слово.
Я  направлю  вновь  пристальный  свой  взгляд
На  твоё  лицо,  родное,
Как  я  тосковал  столько  дней  подряд,
Мысленно  живя  тобою!
Только  вопреки  хмурым  дням  судьбы,
Где  беда  не  знает  меры,
Я  тебя  прошу,  я  тебя  молю!  Сердцу  моему,  -  верить!
Знай,  моя  душа,  без  тебя  не  жить,
Ты  мне  с  каждым  днём  дороже.
Ведь  вот  так  тебя  преданно  любить
Ни  один  мужик  не  сможет!
На  семи  ветрах  развеваю  страх,
Пусть  летит  за  ними    в  просинь.
Плачут  о  любви  соловьи  в  садах,
Где  весна  к  свиданью  просит!

23.04.2017


 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730103
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 23.04.2017


НАДЕЖДА М.

Пам*ять. .

Щасливий  той,  хто  взнав  життя.
Воно  одне  і  неповторне.
Живем,  поки  серцебиття.
Воно  безцінне,  безкоштовне.

Йому  ніхто  не  склав  іще  ціни.
Воно  дароване  нам  Богом.
Буває,  не  цінуєм    життя  ми,
Та  з  часом  будем  за  порогом.

Так  хочеться  почути    голоси
Отих,  кого  уже  не  повернути.
Відчуєм  опік  гіркої  сльози...
Так  хочеться  хоч  раз  їх  пригорнути.

За  це    готові  все  віддать,  що  є,
Пройти  до  них  найважчими  шляхами,
Але  оце  більш  болю  завдає,
Бо  вже  ніколи  їм  не  бути    з  нами.

Та  пам"ять  береже  усе  старанно,
Ми  можем  доторкнутись  лише  в  ній
До  тих,  кого  все  ж  любим  сокровенно,
Але  зустріть  колись,  нема  надій...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730081
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 23.04.2017


Олена Жежук

Краса врятує світ

Допоки  цей  світ  у  очах  не  зотлів  від  архаїки,
А  серце  вмивається  бризками    світла  й  тепла,
З  вишневого  цвіту  вітри  викладають  мозаїку,  
В  вінок  з  оксамиту  вбирається  спрагла  земля.

А  як  же  насущне,  що  в  тиші  сакральній  освячене?
Воно  ж  поза  часом  і  простором    створює  світ.
А  хочеш  побачить,  роззуйся  й  випрошуй  пробачення,
Хто  вміє  пробачить,  той  вміє  тримати  політ.

Учитися  варто,  вдивлятись,  та  знов  не  повторишся.
Як  двічі  у  річку…  Як  дзеркало  в  друзки  лиш  раз…
Краса  світ  врятує,  якщо  ти  в  красі  тій  відродишся,
В  красі  свого  серця,  без  золота,  срібла  й  прикрас.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730010
дата надходження 22.04.2017
дата закладки 22.04.2017


НАДЕЖДА М.

Ніжне серце весни…



Десь  весна  загуляла,  бо  жінка  ж.
І  забула  про  справи  вона.
Повернулась  тихенько  навшпиньках:
А  навколо  цвіте  сивина.

Це  все  вітер  зробив  таке  лихо,
Піддалась  на  спокусу  весна.
Схватив  вихор  її  на  потіху...
Ой,  ти,  вітре,  твоя  це  вина.

Повернулась,  зітхнула  (втомилась),
Та  до  діла  вже  братись  пора.
Після  ночі    ще  дощиком    вмилась...
Не  забудеться  довго  ця  гра.

За  ніч  сніг  поскидала  із  квітів,
Розтопила  сніги  у  струмки.
І    не  треба  нікому  тут  ліків,
І  ніхто  не  жалівсь  -  навпаки.

Посміхнулося  сонце  ранкове,
Освітило    квітучий  їй  шлях:
Барвінковий,  пахучий    бузковий,  
Щира  посмішка    й  радість  в  очах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729976
дата надходження 22.04.2017
дата закладки 22.04.2017


Валентина Ланевич

Неприспана моя душевна рана.

Неприспана  моя  душевна  рана,
Холодить  груди,  розриває  плоть.
Стіка  у  в’язку  грязь  болотну  прана,
Зняли  бо  небеса  на  дощ  оброть.

Промокнув  навскрізь  вартовий  в  дозорі,
Стискають  мокрі  руки  вірний  РПКа.
Погляд  в  імлу,  де  заховались  зорі,
Ворог  стріля  із  днища  рівчака.

І  кулі  падають,  свистять,  вдаряють
Об  розтолочену  дорожню  твердь.  
Вогнем  снаряди  тишу  розпікають
І  серце  повнять  клекотом  ущерть.  

22.04.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729942
дата надходження 22.04.2017
дата закладки 22.04.2017


Шостацька Людмила

НЕ ХЛІБОМ ЄДИНИМ

                                               Не  хлібом  єдиним…
                                               Вірніше  –  без    хліба.
                               Не    день,  а  щоднини:
                                               Від  бабці,  від    діда?
                                               "Генетика",  -  кажуть,
                                               Відраза,  глютени…
                                               Колосся    ж    я    славлю,
                               Хоч    -    блоки    на    вени,
                                               Шаную    хлібину,
                                               До    крихти    збираю.
                                               Й  не    хлібом    єдиним  –
                                               Віршів    урожаї.
                                               По  скибочці    ріжу
                                               Собі    замість    хліба,
                                               Таку    маю    “їжу”
                               Від    бабці,  від    діда?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729912
дата надходження 22.04.2017
дата закладки 22.04.2017


evgen

Я під ноги тобі постелю зачаровані луки

Я  під  ноги  тобі  постелю  зачаровані  луки    
Різно-цвітом  чарівним  ,  заквітчаний  диво-моріг.
Я  тебе  пригорну,  я  візьму  тебе  люба  за  руки
Подарую  слова    ті    що    здавна    для  тебе    беріг.

Ми  удвох,  як  колись,  помандруємо            зоряним  шляхом  
Якнайдалі  від  зла    у    далекі  ,  незнані  світи
Від    війни    й  сьогодення,  яке  так  просякнуте  жахом  
Тільки  як  нам  у  всесвіті  зіроньку  ту  віднайти.

Та  чи  є  іще  десь  таке    небо    як  в  нас  в  Україні?  
Чи  співають  ще  десь  як  у  нас  навесні  солов’ї?
Кращу  долю  мабуть  нам  потрібно  здобуть  батьківщині  
У  братерстві,  в  єднанні,    у  дружній,  великій  сімї.

Я  під  ноги  тобі  постелю  зачаровані  луки    
Різно-цвітом  чарівним  ,  заквітчаний  диво-моріг.
Я  тебе  пригорну,  я  візьму  тебе  люба  за  руки
Подарую  слова    ті    що    здавна    для  тебе    беріг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729528
дата надходження 19.04.2017
дата закладки 19.04.2017


Віталій Назарук

ВЕЛИКДЕНЬ

"Христос  воскрес!"-  співали  небеса,
У  дзвони  били  всі  церковні  храми.
З  Христом  здавалось  світ  весь  воскресав,
Із  кошиком,  пасками  й    крашанками.

Молитвами  засіяна  земля,
Свічки  горять  –  священик  святить  паску.
Кожна  молитва  співом  солов’я,
Дарує  Великодню  цю    окраску.

Великдень  –  свято  -  чудо  із  чудес,
Його    святкує  кожна    в  нас  родина.
Вітаються  в  ці  дні  –  «Христос  Воскрес!»
І  вірять  всі  –  воскресне  Україна!

Веселих  свят!  
Христос  Воскрес!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729215
дата надходження 17.04.2017
дата закладки 17.04.2017


Ніна Незламна

Повернення шкільного кохання / проза /

                                           
                 Жара  …    Літо  цього  року  загралося  із  сонцем,  так    жарко  давно  не  було.  А  вранці  майже  не  росило,  земля,  де  немає  трави,  здавалося  ставала  попелом.  
 Далеченько  тягнулася  не  широка  дорога  від  містечка  в  сторону  долини.  
Вже  тут  буяла    шовкова  трава,  місцями  ледь,    ледь  виблискувала  від    сонячних  променів  роса,    вологи  більше,  тож  протікала  річка.  Чиста  вода  переливалася  голубим    та  сріблястим  кольорами,  під    берег  плавали  темно  -  зелені  водорості,  серед  них    де-не-де  виднілися  очі  жаб.    По  воді  час  від  часу  розходилися  круги,  то  бабка  сяде,  а  то  рибка    виплесне  захватить  якогось  комарика.  Тут,  біля  самого  берега,  раз  у  раз  пташки  на  льоту  підхвачують  водичку,  а  клопітливих  горобців  зовсім  не  видно,  принишкли.  
Біля  річки    великі    кущі    шипшини  ,  на  них  ,ще  є  трохи  цвіту  і  тут  же  місцями  росте  глід  та  він  вже  відцвів.  На  пагорбку  з  однієї  сторони    тягнеться    листяний  ліс.  Під  ним    рожеві  й  білі  рожі,  стоять  немов  у  поклоні,  вони  трохи  в  затінку,    квітки  тягнуться  до  сонця,  поміж  них    видніються    синенькі  дзвіночки.
З  букетом  квітів    сиділа  Валя,  які  щойно  нарвала  по  дорозі.    Тут,  біля  самої  річки,  навіть  можна  сховатися,  якщо  треба.  Широколистий  старий  клен  захищав  від  спекотного  сонця.  Він  трохи  схилився  донизу,  ще  зо  два  метри  і    можна  шубовснутися  в  воду,  бо  дуже  крутий  схил.  А    поряд,  немов  букетами,  цвіла  висока  м`ята,  її  запах  відчувався  скрізь.  
           Почула  голоси….  Це  молодь    збиралася,  весело  гомоніла    і  вже  линув  сміх,  який  топився  в  річці.  Всі  спішили  сюди,  тож  завтра  Івана  Купала  і  ,  як  кожного  року,  хлопці  і  дівчата  будуть  гуляти    цілу  ніч.  Дівчина  прийшла  раніше,  бо  трохи  соромилась,  що  одягнена  не  так,  як  всі,  бо    немає    вишиванки,  не    мала  модного  одягу.  Знайшла    біленьку  з  мереживом  сорочку,  до  неї    шпилькою  прикріпила  тоненьку  синьо-жовту  стрічечку.  Зараз  це  модно,  патріотично,  ці  символи  стали  єднати  людей.  Після  подій  на  Майдані    Росія  забрала  Крим  і  на  Сході  другий  рік    йшла  війна.  Хоч  по  країні  об`явили  ,  що  це  АТО  та  люди  впевнені,  що  це  справжня  ,як  її  назвали  ,  гібридна  війна.  
Знайомі    побачили  дівчину  поблизу  річки,  махали  руками,  звали  до  себе.
 Валі  минуло  допіру  двадцять  років,  в  компанії  є  однокласники,  також  дівчата  і    хлопці  з  містечка.  Вони  навчаються  в  Києві,  в
   Вінниці  приїхали  додому  на  літні  канікули.  Також  є  старші  за  неї,  одружені  і    є  молодші,  які  допіру  закінчили  школу.  
               Валя    працювала  на  кар`єрі  ,  контролювала,  відправляла  машини,  які  возили  відсів,  гравій,  щебінь,  каміння  на  замовлення.  Добре,  хоч  була  робота  на  місці  в  такий  складний  час,  що  все  здавалося  кругом  руйнується.  Її  взяли  на  роботу  замість  мами,  бо  та  із-за  горілки  не  раз  запізнювалася  на  роботу,  чи  зовсім  не  з`являлася.
 Вони  жили  вдвох,  батько  давно  покинув,  поїхав  ,а  куди    ніхто  не  знав,  навіть  аліментів  мати  не  отримувала.  Дівчина  трохи  пам`ятала  його,  красивого,  високого,  їй  було  тоді  всього  шість  років.  Стільки  минуло  часу,  потроху  все    забувається,  тільки  і  може  пригадати  сварки    через    друзів,  які  все  вешталися  з  пляшками  горілки  до  матері.  Та,  що  вона  може  зробити,  добре  хоч  останнім  часом  мати  менше  стала  пити.  А  може  вже  соромиться  людей,  бо  ж    донька  виросла,  яка  все  сварилася  з  нею  за  цих  друзів,  за  горілку.
Валя  була  красунею,  чорнява,  виразні  карі  очі  прикрашали  тоненькі  смужечки  брів.  Це,  як  кажуть,  було  взято  від  батька,  а  красиві  пишні  уста  вона  успадкували  від  мами.  Дівчина  ні  з  ким  не  зустрічалася,    лише  по  роботі  спілкувалася  з  водіями  машин  та    вони  майже  всі  мали  сім`ї.
Гнівань    містечко  невеличке,  молоді  не  було  де  зустрічатися.    Круті  все    більше  гуляли  по  кафетеріях,  їздили  часто  до  Вінниці,  бо  ж  не  далеко.  Так  туди  ж  треба    більше  грошей  мати  ,  щоб  десь  їхати  розважитися,  а  вона  де  ті  гроші  може  мати?  Мама      не  працювала,  тож  приходилося  дівчині  всю  свою  зарплатню  витрачати  на  прожиття  та  на  комунальні  послуги.  
                   Барвінок,  фіалки,  васильки,  ромашки,  м`яту    дівчина  вплітала  в  вінок  і  щось  наспівувала  про  себе.
-О!  Привіт,  сусідко,  давно  не  бачились!  Ти  як?  -  привітався  хлопець.  
-Ромко!  Ти  де  взявся?  Точно  ,  давно  з  тобою  не  бачилися,  
-    весело  зирнула  на  хлопця,  приміряла    на  себе  вінок.
-Ну,  як    я  ?  Скажи  постаріла?  -  усміхаючись    і  кривлячись  запитала  дівчина.
-  Давай  ,  плети,  ще  одного,  знаю  заміж  не  вийшла,  може  пора  вже  до  причалу,  чи  думаєш,  ще    вчитися?
-Я  одружився,  он  там  ,  бачиш    у  жовтому  костюмі  дівчину,  то  моя  Олександра.  Працюємо  обоє  на  фірмі,  квартиру  винаймаємо,  поки    задоволені,  а  далі  життя  покаже,
 -  продовжив  Роман.
Валя  задерла  голову,  дивилася  в  сторону  молоді,  намагалася  побачити  його  дружину.
-  Молодець  сусіде!  Гарненька,  струнка  !  А  ,  що    в  Києві  зараз  спокійно?  На  довго  ви  сюди?
-У  відпустку,  на  пару  тижнів.  А  там  не  знаю,  хоч  би  на  війну  не  забрали.  Правда  в  мене    зі  спиною  проблеми  та  все  може  бути,  тільки    туди  б  не  хотілося.
Дівчина  уважно  слухала    і  в  той  же  час  доплітала  другий  вінок,
-Так,  я  чула  ,  там  таке  твориться,  кожного  дня  вбивають  і  багато  поранених.  Досить  з  Майдану  стільки  калік  повернулося,  а  тепер,  ще  ця  війна.  ….  З  заміжжям  треба  почекати,  немає  за  кого  йти.  Може,  як  війна  закінчиться,  вже    всі  повернуться  в  Україну,  ти  ж  бачиш,  багато  хто  поїхав  на  заробітки  в  Польщу,  в  Москву  та  ти  ж  знаєш,  що  тобі  розповідати.  Добре  хоч  я  маю  роботу,  надіюся  буду  працювати  наш  кар`єрі,  дороги  ж  ремонтують,  ще    обіцяють  капітальні    ремонти  робити.
                                   Вже  сутеніло,  хлопці  носили  хмиз  для  вогнища  .  
Біля  річки,  опустивши  ноги  у  воду  сиділи  Роман  з  дружиною  та  Валентина,  спілкувалися,  жартували.
-Ой,  подивіться  дівчата  ,  по  ту  сторону  річки  теж  хтось  є,    бачу,  здається  один  хлопець.  Вже  погано  видно,  думаю  не  рибалить,  бо  не  видно  вудочок,  помітив  Роман.
-  Це  мабуть  не  з  наших,  може  хтось    в  гості  приїхав  до  когось,  наші  всі  знають  ,  що  збираємося    на  святкування  завжди    тут,
-  показуючи  на  місце  проговорила  Валя.
 Почувся  тріск  ,  вітерець  розносив  запах  диму,  вогонь  почав  жвавіше  підстрибували  до  гори,  облизувати  хмиз,  легенький  попіл  піднімався    і  час  від  часу  іскрив  сильніше,  маленьким  феєрверком.  Займалися  сухі  гілки  від  дерев,  хлопці  притягнули  товсте,  сухе  дерево,  двигали  ним  потроху,  щоб  швидше  спалахнуло.
             Дівчата  і  хлопці    зібралися  колом  біля  багаття  ,  від  нього,  аж  припікало,  любувалися,  бачили,  як  витанцьовувало  полум`я,  освітлювало  все  навколо.  Заспівали  пару  журливих  пісень  про  кохання  і  пішли    кидати  вінки  у  воду.
       Линув  cміх    по  долині,  хлопці  ,  дивлячись  на  дівчат  про  щось  гомоніли,  сміялися  та  вже    хтось  біг  доганяв  вінок,  а  дехто  тільки  позирав  у  сторону  дівчат  і  усміхався.
     Лише  двоє  хлопців  з  вінками  підійшли  до  дівчат,  а  решта  розмахували  руками  і  було  чути,  як  розповідали,  що  лише  ці    були  близько  біля  берега.  Вінок  Валі    та,  ще  вінки    декількох  дівчат  понесло  течією  у  сторону  залізничного  мосту.  Хто  там  буде  туди  гнатися?  По  перше  пагорби  обривисті,  по  друге  місцями  ріс  очерет,  в  пітьмі  хіба,  щось  побачиш?    Та  і  далеченько,  ніхто  не  наважився  кинутися  в  річку,  бо  попід  берег  можна    відразу  погрузнути    глибоко  у  мул.
       Ближче  до  півночі  молодь  стрибала  через  багаття,  хтось    у  парі,  а  деякі  хлопці    хизувалися,  показували  своє  уміння.
         Ніч  видалася  зоряна……
         Жарти,  пісні,  анекдоти,  піднімали  настрій  молоді.  Дівчата  пригощали  хлопців  солодощами  та  напоями.
   Близько  третьої  години  ночі    дехто  поспішав  додому,  бо  мав  їхати  в  гості.  А  хтось  залишався  до  ранку,  насолоджувався    прохолодою  біля  річки  і  слухав  музику,  яка  линула  з  приймача.
Роман  з  посмішкою  підморгнув  дівчатам,  взяв  під  руки  дружину  і  сусідку,  клопотався,
-  Гадаю  досить!  Погуляли  гарненько  ,повеселилися,  гайда  додому,  треба  хоч  трохи  поспати.  Приїдуть  теща  з  тестем,    треба  зустріти  на  висоті,  як  кажуть,  бо  ж  вперше  навідаються  в  гості  до  нашої    світлиці.    
Валя  прийшла  додому  відразу  вклалася  спати.  Гарно,  думала  про  себе,  але  ,щось  не  везе,  нікого  нового  з  хлопців  немає,  ні  з  ким    пофліртувати.  Яке  складеться  життя  далі?  Поворожити  б  чи,  що?  Сміялася  про  себе  дівчина.
           Проснулася    вона  майже  в  обід,  розбудив  собака,  дуже    рвався  з  ланцюга,  гавкав,  гарчав,  аж  захрипав.
У  привідкрите  вікно  висунула  голову,  біля  хвіртки  стояли  двоє  чоловіків  похилого  віку.  По-святковому  одягнена  мати  виходила  з  хати  ,  радо  обіймалася  і  цілувалася  з  ними.
Валя  знову  впала  в  ліжко,  вкрилася    ковдрою,  навіть    сховала    голову,    задрімала.
         Розбудив  її  гучний  сміх,  накинула  літній  халатик,  зайшла  в  кімнату.  Їй  не  треба  було  більше  нічого  казати,  побачила    материні
 п`яні  очі,  чоловіки  з  обох  сторін  тримали  чарки  з  горілкою,  умовляли  її  випити.  Дівчина  відкрила  двері  навстіж,
-Не  знаю  хто  ви  і  не  запитую,  прошу  покинути  наш  дім.
Мати  здивовано  відреагувала  на  ультиматум  дівчини,  встала  із-за  столу,  ледь  втрималася  на  ногах,  волосся    з  під  хустки  розсипалося  по  обличчі.  Вона  намагалася  втримати  рівновагу,  почала  кричати,
-  Це  мої  двоюрідні  брати!  Ти,  що  доню  сказилася  ?!  В  такий  день  виганяти  гостей!  Бач,  господиня  знайшлася!  Не  смій!  Сама  забирайся  звідси!  Скільки  будеш,  ще  дівувати,  мені  заважати  жити?!
Доньку  немов  ошпарили  окропом.  Це  вже  не  вперше  так  було,  але  ж  було  давненько,  щоб  так  напитися  ,як  зараз,  рік    пройшов.  Вона  думала,  що  мати  нарешті  схаменулася,  бо  клялася,  що  більше  пити  не  буде.
Швидко  зайшла  в  свою  кімнату,  одяглася  в  штани  та  на  всякий  випадок  взяла    тоненьку  курточку,  може  ввечері  буде  прохолодно.  Підхватила  в  пакет  парасольку,  пляшку  з    водою  та  пачку  печива,  яка  лежала    на  столі.  Треба  зникнути  з  очей  на  якийсь  час,  хай  втихомириться,  вирішила  собі    дівчина.
       Йшла  до  річки    немов  у  тумані,  душу  рвало  від  болю.  Ну,  чому  ж  так?  Яка  несправедливість!  І  в  той  же  час  думала  ,  що  ж  мати  ?  Тож  без  неї  зовсім  пропаде,  бо  ж  не  працює,  а  що,  як  знову  зведеться  з  алкашнею,  тоді    вже  не  знати  чого  чекати.  Але  добре,  хоч  хата  оформлена  на  неї,  то  вже  не  проп`є,  витирала  непрохані  сльози,  заспокоювала  себе  дівчина.
 Сонце,  ще  добре  припікало,  але  віяв  невеличкий  вітерець,  який  час  від  часу  куйовдив  коротко  підстрижене  волосся..  
Здалеку  чути  запах  квітучої  гречки,  проходила  вздовж  неї,  аж  зупинилася,  вдивлялася  в  красу    поля,  яке    від  вітру  хвилями  переливалося  білим  і  рожевим  кольорами.  Метушливі  бджоли      швидко  перелітати  від  одної  квітки  до  другої,  забираючи  хоботком  нектар.  Вона  присіла,  немов  букет,  обійняла  обома  руками    стебла  з  квітками,  пригорнула  до  себе,
-Ой  ,яка  ж  краса,  яка  насолода,  яка  гарна  моя  земля!  Ні  ,  куди  їхати?  Тільки  тут  буду  жити,  в  своєму  містечку….
Раптом  маленька  пташечка  пролетіла  над  нею,  дівчина  від  несподіванки,  аж  примружила  очі.  А    потім  різко  повернулася,
   труснула  головою,  поправивши  волосся,  оглянула  все  довкола,  добре  хоч  нікого  немає,  подумала  про  себе  і  поспішила    до  річки.      .
Вона  не  пішла  до  того,  великого  клена,  напрямок  мала  ближче  до  залізничного  мосту.  Там,  за  пагорбком,  був  зовсім  невеликий  пляж,  щоб  менше  мулу,  колись  завезли  багато  піску.  Можна  було  гарно  відпочити  та  покупатися,  тільки  одне,  що  заважало,  це  гудіння  потягів.  Людей  сюди  приходило  мало  навіть  у  вихідні  дні.  Річку  в  цьому  місці  з  двох  сторін  охороняли  кущі  шипшини,  та  глід,  де  -  не  -  де    росли  малини  та  ожина.
Зірвався  вітерець,  який  підніс  сіреньку    хмару,  почався  густий  мілкий  дощик.  Валя  була  зовсім  одна,  відкрила  парасольку,  ховалася    між  кущі.  Зашаруділо,  поміж  них  вилетіло  декілька  горобців  і  знову  сховалися    неподалік
           Туди,  трохи  в  сторону  далі  від  пляжу,  за  кущами  побачила  біля  самого  берега  човен.  В  ньому  сидів  чоловік,  він  був  одягнений,  голова  прикрита    рожевим,  поліетиленовим    пакетом.  Видно  ,як    ухилявся  від  дощу,  вода  швидко  стікала  з  пакета  за  комірець,  він  раз  по  раз  намагався  рукою  струсити    непрохану  воду  геть.
Валя  уважно  придивлялася,  хто  б  це  міг  бути,  як  раптом  побачила,  він  справно  підняв  догори  вудочку,  на  гачку    тріпалась  гарна  рибина.
-Ого!  Нічого  собі  -  голосно  вирвалося  з  її  уст  .
Раптом  чоловік  зняв  пакет  і  озирнувся,  напевно  почув  ,бо  роздивлявся  на  всі  боки.  Зосередився    в  напрямку  до  дівчини,  побачив  парасольку,  швидко  кинув  рибу  у  відро,  спішив  до  неї.  
Тікати,  куди,  та  й  чого?  Дощ  все,  ще  хлюпав,  але  рідший,  знову  з`явилися  промені  сонця,  яке  вже  підбиралося  до  заходу.
Вона  піднялася  назустріч    і  раптово  відчула  прилив  крові  до  обличчя.  Ух!  А  він  нічого,  бігаючи  очима  з  під  парасольки,  подумала  дівчина.
-  Доброго  дня!  Ще  одна  жертва  дощу,  як  і  я,  -  сміливо  з  усмішкою,  прикриваючись  руками  від  дощу  проговорив  хлопець.
Ой,  це  ж    хто?  Десь  бачила  його?  Бігаючи  очима  по    обличчі  хлопця.  перебирала  спогади  дівчина.  Смарагдові  випуклі  очі,  аж  кинуло  в  піт  і  серце  почало  гучно  битися,  зараз  пригадаю,  наполегливо  думала  вона.  Ні,  мабуть    таки  Сергій,  хіба  могла  помилитися?  
-Валю!  Що  забула,  не  пам`ятаєш  ?А,  ну,  подивися,  ти  ж  все  кепкувала  з  моїх  балухатих  очей  у  школі,  пригадай!
Її,  як  окропом  обілляли,  аж    здригнулася,  він  спритно  підхватив  парасольку,  став  поруч,  ховався  разом  з  нею….
Як  листочок  від  вітру  тремтіла,  так  все  несподівано,  не  могла  слова  сказати,  лише  розгублено  дивилася  і  хотіла  вже  очі  приховати.                                                  Зраділа,  так,  це  Сергій,  зі  школи.  На  два  роки  старший,  колись  дуже  подобався  їй,  тоді  була    у    дев`ятому  класі,  а  він  в  одинадцятому,  ото  був  час,  де  ж  те  дитинство,  думала,  дивлячись  під  ноги.  То  перша  любов,  як  кажуть  та  ,ще  й    не  взаємна,  бо  він  нічого  про  це  не  знав,  перші  відчуття  хвилювання  при  зустрічах.  Лише  один  рік  і  він  закінчив  школу,  все  потихеньку  згасало,  але  десь  далеко  жевріло  час  від  часу.    Та,  як  згадує    школу,  так  і  його  відразу,    тьохкає  сердечко,  от  би  хоч  раз  зустріти.  Не  чула  й  не  бачила  кілька  років,  адже  жили  по  різних  кінцях  містечка.
Він  взяв  її  за  підборіддя,  заглянув    в  очі,  а  там  іскринки,  немов  сонячні  зайчики…  Вона  не  пручалася,  її  уста  манили,  він  ніжно  поцілував.
-Сергію,  що  ти,  -  голос  тремтів,  раптово    відпихнула  хлопця.
Він  підсковзнувся,  махаючи  руками  враз  вчепився  за  кущ  малини,  відчув,  як  голочки  залізли  в  руку,  скривився,  -  Ах!
Валя  не  могла  відразу  зрозуміти  в  чому  справа…Побачила  зажату  в  руці  малину,
-  Ой  Сергію!  Вибач,  все  це  так    зненацька,  я  не  хотіла.  
-  Та  ні,  це  ти  вибач,  побачив  твої  пухкенькі  уста  не  втримався,  пробач,  але  ж  ти  така  гарненька  стала,  -  хвилюючись  заговорив  хлопець.
Вони  світили    ліхтариком  від  телефону,  витягали  з  долоні  і  пальців  маленькі    часточки  голочок  від  малини.
       Закінчився  дощ,  зовсім  стемніло,  Сергій  наносив    хмизу,  почав  розпалювати  вогнище,
-  Валю,  бачу  додому  не  спішиш….  Що  може  порибалимо  вночі  разом?  У  мене  є  дещо  перекусити  та  й  юшки  можна  зварити,  є  каструля,  цибуля  і  лавровий  лист  і  сіль  знайдеться…Що  скажеш?
Валя,  опустивши  голову  до  низу,  усміхнулася,  
-Та  я  це…  Не  думала  йти  додому,  у  мами  гості,  ти  ж  напевно  знаєш  які…  Думала  погода  буде  гарна  і    нікого  не  буде,  десь  передрімаю,  завтра  ж  на  роботу.
Сергій  відчував,  як  вона  хвилюється,  обійняв  за  плечі,
-Ти  мене  не  бійся!  Я  нічого  не  заподію  поганого,  просто  повір  мені  і  розкажи,  яким  життям  ти  живеш?
Валя  сиділа  біля  вогнища  і  розповідала,  як  на  сповіді  про  своє  життя.  Вона,  зважуючи  кожне  слово,  говорила  не  поспішаючи.
Він  уважно  слухав  і  одночасно  варив  юшку.
Вже  смакували  з  каструлі,  як  малі  діти,  по  черзі,  їли  по  десять  ложок  .  Бо    ж  ложка  була  одна,  треба    ж    якось  поділитися.
-  Гарного  карася  спіймав,  смачнючий  ,-  говорила  Валя,  облизувала  пальці  і  крадькома  зупиняла  на  хлопцеві  погляд.
Знову  зажеврів  вогник  кохання,  вона  була  задоволена,  що  зустріла  його.  Після  гарячої  юшки,  мило  засинала  у  човні,  в  теплих  обіймах.
Вже  світало….По  небу  вигравали  рожево-фіолетові  промені…
Чулися  перші  голоси  птахів,  які  вже  пробудилися,  цвірінькали,  перелітали  з  одного  місця  на  друге  по  кущах,    в  пошуках  їжі.
Валя  відкрила  очі,    лежала  у  човні  сама,  Сергія  не  було.
Здалеку  побачила,  не  поспішаючи,  тяжкою  ходою,  підходив  до  пагорба  з  пакунком  в  руках.
-  Доброго  ранку!  Проснулася,  ще  трохи  зарано.  Я  тут,  перейшов  до  друга,  взяв  термос    та,  ще  дещо  на  сніданок.
Дівчина  була  приємно  вражена,  -  Тож  далеченько!  В  мене  печиво  є  до  чаю  .Зараз  заваримо  з  м`ятою,  смакота  буде!
Сергій  уважно  придивлявся  до  неї,  підійшов  ближче,  моргнув,  
-А  ти  зранку,  ще  краща,  ніж  ввечері.
Дівчині  стало  ніяково,  відвернулася  до  річки.  Сергій  ніжно  взяв  за  плечі,  повернув  до  себе.  Вона,  як  розквітла  троянда,  щоки  горіли,  личко  ніжне,  біленьке,  а  в  очах  вогники  кохання.  Він  все  зрозумів,  погладив    голову  і  приголубив  до  себе,  врешті  поцілував.
Який  він  теплий,  який  хороший,  думала  дівчина  в  ніжних  обіймах.
Та  раптом  стрепенулася,  як  злякана  пташка,  відійшла  від  нього.
-Що  таке,  Валю?  Щось  не  так?  Не  тікай,  я  тобі,  що  противний?
Дівчині  стало  не  по  собі,  зашарілася,
-Та  ні  просто,  я  ж  про  тебе  нічого  не  знаю.  І  ось,  так  відразу  поцілунки  і  провела  з  тобою  ніч.
Сергій    розставив  руки  і  голосно  засміявся,  
-Щоб  так  всі  ніч  проводили,  то  б  напевно  і  людей  на  землі  не  було….
-Я,  що,  щось  не  так  сказала  ?  –    вона  почала  не  сміливо  виправдовуватися.    
-Все  буде  добре!  Чого  ти?  Не  хвилюйся,  ще  все  попереду.  Ось,  сьогодні  після  роботи,  як  буде  погода  знову  порибалимо,  я  тобі  все  розкажу  про  себе.  А  зараз  давай  будемо  снідати…
Нахабні  горобці  побачили    на  рушникові  продукти,  почали  скакати,  підбиратися  ближче.  Валя  сміялася  з  них,  а  вони  здавалося    дразднилися  з  нею,    немов  намагалися    залетіти  прямо  в  рот,  коли  кусала  печиво.  Сергій  весело  підморгував,  з  насолодою  пив  чай  з  одноразового  стакана,  який    приніс  від  друга.
         Вона  спішила  на  роботу,  домовилися  ввечері  знову  зустрітися  тут.  Сергій    дивився  вслід  Валі  і  почухував  чуба.  Ой,  я  мабуть  таки  в  неї  закохався,  думав  про  себе.  Тоді  була  така  непоказна,  як  гидке  каченя,  а  зараз  славна  і  жадана,  як  в  полі  квітка  польова…
Тю,  ти  дивись,  щось  мене  так  заносить  думками,  мабуть  буду  вірші  писати  від  кохання.  Та  враз  посерйознішав,  але  ж  ,  як  далі  бути,?  Як  їй  сказати,  що  я  інвалід?    Вона  цього,  ще  не  помітила…  А,  як  помітить?  То  напевно  і  говорить  не  стане,  думки  крутились  в  голові.
Роздягнувся,  зняв  з  себе  одяг  і  протез,  тож  граната  пошкодила  ступню,  прийшлося  зовсім  зостатись  без  неї.  Це  і  так  добре,  що  попав    на  лікування  в  Ізраїль,  кажуть,  ще  добре  відбувся,  тож  ногу  вдалося  спасти.  Та  і  протез  зроблений  по  новим  технологіям,  майже  не  помітний  у  капцях.  
Трохи  розвіявся  від  думок  у  річці.  Часом  жалів,  що  пішов  на  Майдан,  а  часом  ні,  бо  надія  все  ж  залишилася  в  серці  на  краще  життя.  Тому  й  пішов  добровольцем    захищати  Україну,  майже  рік  воював,  а  потім    поранення.  Добре,  хоч  признали  учасниками  бойових  дій,  тепер  має  групу.  Та  буває  бере  розпач,  що,    ще  йде  війна  ,  а  допомогти  нічим  не  може.  Це  можна  сказати  ,  недавно  вдома,  всього  два  місяці,  в  військкоматі  пообіцяли  взяти  на  роботу.                Думав,  планував,  що  буде  ввечері,  як  Валя  відреагує?  Вагався,  не  міг  визначитися,  як    краще  сказати  та  з  чого  почати  ?
     У  біготні  цілий  день  біля  машин,  лише  заскочила  випити  чаю  в  кафетерій,  аж  там  побачила  Романа  з  Олександрою.  Вони  провели  своїх  гостей  на  потяг,  самі  вирішили  випити  кави.
-Ти  .де  пропала?  Вчора  ввечері  зайшов,  хотів  на  вечерю  запросити,  а    у  вас  вдома    «весілля»  та  тільки  без  тебе,  в  когось  ночувала?
-Та  потім  якось  розкажу,  зараз  не  маю  часу,  буду  бігти,  бо  машини  чекають,  -  Валя  на  ходу  допивала  чай,  спішила  до  виходу.
 Треба  буде  зайти  подивитися,  може  гості  вже  поїхали,  думки  на  якийсь  час  залізли  в  голову  та    вже  сигналила  машина….
         Цілий  день,  як  білка  в  колесі,  пилюка  стовпом  стояла  по  дорозі.    Жарко,  і  душно,  зовсім  не  відчувалося,  що  вчора  пройшов  дощик.
Завантажувалася  остання  машина  Валя,  підбила  підсумки  дня    в  зошиті,  занесла  диспетчеру.    Вже  спішила    додому,  подивитися,  що  там  відбувається….
         Навстіж  відчинені  двері  і  тихо,  ця  тиша  злякала  дівчину,  часом  не  погано  стало  мамі,  бідкалася  про  себе.  Тихе  сопіння  линуло  з  її  кімнати,  мати  і  двоє,  так  званих  братів,  покотом  спали  на  дивані,  одягнені,  навіть  взуті.  Дуже  смерділо  перегаром,  а  ,  як  у  мене  стосунки  закріпляться    з  Сергієм,  подумала,  хіба  він  захоче  з  нею  діло  мати,  побачивши  таку  тещу,  напевно  десятою  дорогою  обходитиме.
Нагріла  води,  долила  в  літній  душ,  спокійно  милася,  не  поспішаючи,  все  ще  думала  за  Сергія,  чи  варто  йти  до  нього?  Та    в  душі  б  вже  полетіла  в  його  обійми,  щоб  відчути    той,  солодкий  поцілунок,  який  ще  відчувала  на  устах.
Записку  написала  мамі  на  столі,  збрехала,  що  пішла  ночувати  до  однокласниці,  знала,  що    шукати  не  буде,  коли  запої  ,то  все  так  було  і  часто  приходилося  дівчині  у  сусідів  ночувати  ,  чи  насправді  в  однокласниць.
       Зайшла  до  магазину,  взяла  дещо  з  продуктів  і  йшла  з  усмішкою,  підставляла  обличчя  до  ніжного    вітру,  який  їй  здавалося  студив  її  бажання  швидше  побачити  Сергія.
         Він  же  все  спланував  за  день,  рано  наловив  риби,  приніс  додому  і    попередив  батьків,  що  може  завтра  прийде  з  дівчиною,  хоче  їх  познайомити.  Батько  з  під  лоба  зирнув  на  сина,
-Вона    з  наших,  чи  чужа?  Знає,  що  ти  інвалід?
Сергій  стримано  заговорив,
-Не  журіться  дівчина  гарна,  правда  без  батька  виросла,  покинув  їх,  мати  трохи  хвора,  любе  випити.  Та  то  діло  поправне,  думаю  підлікується,  все  буде  добре.  Дівчина  гарна,  роботяща,  я  її  ,  ще  зі  школи  знаю,  вам    все  одно  з  нею  не  жити,  он  Танюша  підростає,  вже  майже  дівка.
-Ти,  що  не  знаєш,  що  дівчата  з  хати  йдуть  ,  а  не  хлопці,  показуєш  на  сестру,  їй  допіру  п*ятнадцять  минуло,  -  заперечив  сердито    батько.
-  Так,  то  ж  колись  так  жили,  а  зараз  кожен  мріє  окремо  і  я  теж.
Мати  працювала  вчителькою  початкових  класів,  завжди  зважено  ставилася  до  любої  теми,  звернулася  до  чоловіка,  
-Ти  Дмитре  не  спіши,  час  покаже,  розставить    все  по  місцях,  йому  жити,  кого  знайде  так  і  буде,  де  захоче    жити,  хай  сам  вирішує.
Задоволений  такою  розмовою,  хлопець  спішив  до  річки.  Мати  взнавши  за  дівчину,  наказувала  бути  серйозним,  не  спішити  з  почуттями,  щоб  часом  не  образив  її,  раз  дитина  виросла  без  батька  та,  ще  така  мати,  то    десь-то  не  солодко  живеться.
               Валя  летіла,  немов  на  крилах,  в  душі  так  тепло  і  приємно,  думками,  поглядом  до  річки,  неначе  на  перше  побачення,  що  буде  сьогодні,  що  розкаже?  А  може  справді  вона  його  зможе  кохати  так,  як  хотіла  тоді,  як  мріяла  в  його  обіймах  засинати  .
І  навіть  писала  вірші  йому,  а  потім  потай,  вечорами  читала  і  з  ними  засинала,  немов  в  вишневому  гаю.  Аж  пригадала,
«В    обіймах,  тут,  у  вишневому  гаю
Де  серце  завмирає  від  почуттів
Будемо  разом  в  нашому  раю
Сп`яніємо  від  запаху  пелюстків
Подаруй  мені  смарагдові  очі
Коханий,  я    давно  в  думках    твоя
Будуть  у  нас  солодкі,  ніжні  ночі
Віддам  тобі  всі    пристрасті  дівочі
Ми  знайдемо  з  тобою  наше  щастя…
Тю,  дивина,  пригадала,  це  ж  треба!    Вже  йшла  і  сміялась  про  себе,  колись  і  правда  може  прочитаю  та  чи  сприйме  він  мене  такою….
                     Він  вже  чекав  на  неї,  пахла  риба  на  всю  долину.  Побачила,  немов  шашлики,  підвішена  риба  смажилася  над    жаром.  
Хлопець  підійшов  не  поспішаючи,    прилинув  до  її  вуст,  довго  не  хотів  відпустити.  Вона  ледь  вирвалася,
-Ух,  Сергію,  не  треба,  так  не  далеко  і  до  гріха  ,-  випалила  зненацька  і  опустила  голову.
     Вони  сиділа  мовчки,  неначе  спостерігали  за  річкою  та  насправді  кожен  був  задуманим.  Невеликі  круги  раз  у  раз  з`являлися  по  воді,  вона  злегка  від  вітру  рябіла,    хвилі  попід  берег  гралися  з  водоростями.
За  вечерею  Сергій  почав  розказувати  про  своє  життя  після  школи.
Закінчив  курси  водія,  якийсь  час  працював  в  автопарку  на  маршрутці,  а  потім  поїхав  в  Київ  на  Майдан.
Йому  було  трохи  боляче  згадувати  страшні  події,  тож  намагався  розповідати  стисло,  без  подробиць.  Коли  почав  розказувати,  як  потрапив  на  Донбас,  раптом  почули  голос,
-Ось  ти  де?  А  ми  облазили  мабуть  з  кілометр,  вже  думали  ,  що    біля  річки  тебе  немає  та  раптом  відчули  запах  смаженої  риби,  він  і  привів  нас  сюди.  
Роман  говорив  трохи  збудженим  голосом,  біля  нього  стояла  дружина.
-Валю  ,  тобі  треба  додому,  мати  до  нас  прийшла,  вся  труситься,  визвали  швидку,  піднявся  дуже  тиск,  щось  там  накололи  та  в  лікарню  їхати  відказалася.
Сергій  взяв  дівчину  за  плечі,
-  Не  хвилюйся,  зараз  підемо  разом,    я  тільки  з  тобою,  заперечення  не  приймаються.
Олександра  взяла  під  руку  Валю,  вони  намагалися  йти,  як  найшвидше.  Позаду  йшли  чоловіки,  про  щось  не  дуже  голосно  розмовляли.
Роман  трохи  знав  Сергія,  адже    вчилися  в  одній  школі,  він  був  старшим  за    нього  на  два  роки.
-Ти  дивися  не  ображай  дівчину,  вона  не  погана,  тож  я  сусід,  її  знаю,  виросла  на  очах.  Правда  з  матір`ю  проблеми  є  та  вона  теж  не  погана  жінка,  буває  часом    ця  клята  горілка  її  затягує.  Скільки  раз  говорилося,  щоб  полікувалася,  не  хоче,  ти  не  уявляєш,  як  дівчині  живеться….
Сергій  зупинився,  трохи  збуджено  з  хвилюванням  проговорив,
-Ти  знаєш,  я  пам`ятаю  її,  ще  зі  школи,  мені  здавалося  тоді,  що  я  їй  дуже  подобався  та  і  зараз  бачу  вона  не  проти  зі  мною  бути.  Я  готовий  хоч  завтра  з  нею  під  вінець  та  тільки  є  одна  проблема.  Був  на  Майдані,  потім  на    Донбасі,    тут,  таке  діло,  розірвалася  граната,  добре  ,  що    живий  залишився,  але  маю  протез.
 Роман    відкопилив  губу,    похитав  головою,
-Я  бачу,  що  ти  ступаєш  обережно,  помітив,  що  йдеш  не  поспішаючи,  почекай  хвилинку.
Він  догнав  Валю  з  дружиною,
-Ви  йдіть  ,  а  ми  вас  доженемо,  треба  в  одне  місце  зайти.
Валя  озирнулася  назад,
-Він  ,що  з  тобою?
-Так,  так,  не  хвилюйся  ,ми  прийдемо  разом.
-А  може  йому  краще  всього  не  бачити,  хай  не  йде  з  нами,  мабуть  хай  йде  додому  ,-  заперечила  дівчина.
-Та  ні,  слухай  ,  він  вирішив  з  нами  йти,  хай  йде,  я  не  можу  заборонити.  Ти  не  хвилюйся,  ти    подобаєшся  йому,  я    ж  бачу,  в  цьому  трохи  розуміюся,  ще  в  тебе  на  весіллі  погуляємо.
             Сергій  розповів    Роману,  про    свою  інвалідність,  про  те,  що  обіцяли  взяти  на  роботу  в  військкомат.  Все  хвилювався,  як  розповість  Валі  про  це.
Роман  підтримав  хлопця    в  розмові,
-Я  думаю  все  буде  добре  та  про  це  маєш  сам  розповісти,  наодинці,  без  свідків,  ти  ж  чоловік,  маєш  мати  достатньо  сили  волі.
             Вже  майже  зовсім  стемніло,    по  всій  хаті  горіло  світло.  На  вулиці      в  гамаку  лежала  мати,  вона  тільки  спостерігала,  що    робила  молодь.  З  хати  були  винесені    деякі  речі  ,  Валя  з  Олександрою  вапном  білили  кімнати,  чоловіки  фарбували  вікна  та  панелі    на  веранді.    Роман  ,  як  старший  серед  них,  керував,  що  і  ,  як  все  робити,  він  з  Олександрою,  немов  родина  допомагали  зробити  все  до  пуття.
Вже  світало,  на  подвір*ї    пахло    краскою  і  сосисками,  які  смажилися  на  вогнищі.  Молодь  весело  спілкувалася.  Валі  здалося,  що  вона  була  щаслива,  їй  хотілося    обійняти  всіх,  поцілувати  і  подякувати  за  допомогу.  Вона  не  могла  не  помітити,  як  старанно  робив  все  Сергій.  І  трохи  дивувало  її,  що  побачила,  як  Роман  підморгував  Сергію  якимось,  цікавим  поглядом,  немов  ,  щось  намагався  йому  образно  підказати.
 Проснулася  Надія,  мама  Валі,    просила  у  всіх  пробачення,  що  потурбувала,  дивилася  на  доньку,  їй  було  соромно  ,  що  в  такий  спосіб  познайомилася  з  Сергієм  та  Олександрою.  Потім  наодинці  з  донькою  пообіцяла,  що  не  буде  зовсім  пити,  навіть  пива.  Валі  хотілося  в  це  вірити,  вговорила  маму  піти  з  нею  вранці  до  лікаря,  поїхати  в  Вінницю  на  лікування.  Мати  зайшовши  в  хату  заплакала,
-О!    Все  встигли  зробити,  я  думала  вже  помру.
-Мамо,  на  кого  мене  полишиш?
-А  ,  що  хіба  Сергій  не  твій  хлопець,  він  наш,  чи  звідкись?
-Наш  мамо,  ми  в  одній  школі  вчилися    живе  в  ту  сторону,  за  кар`єром.  Та  я  не  впевнена,  що  він  мій  хлопець,  про  це  зарано  говорити.
-Та  я  б  так  не  сказала….    Бачила,  як  він  на  тебе  дивиться,  дурному  зрозуміло,  може  в  тебе  з  ним  вже,  щось  було?
-Та  це  тебе  не  обходить,  ти  ж  знаєш,  я  давно  сама  вирішую,  що  і  ,як  буде  в  моєму  житті,  не  маленька  вже.    Лише  одне  прошу  ,  не  впирайся,  якщо  хочеш,  щоб  я  вийшла  заміж,  як  всі  дівчата  і  була  щаслива,  не  заважай  мені,    прошу  покинь  пити,  лягай    в  лікарню  підлікуйся..
Валя  проводжала  Сергія  до  хвіртки,  трохи  було  ніяково,  ховала  очі,
-Дякую  тобі,  вибач,  але  я  так  живу.  
Сергій    ніжно  поцілував  у  щічку  і  прошепотів  на  вухо,
-Я  ввечері  прийду…
Роман    і  Олександра    спілкувалися  з  Надією,  розказували  про  своє  життя  в  Києві.
Вже  йдучи  додому  Роман    з  дівчиною  перекинувся  кількома  словами,  щоб  більше  ніхто  не  почув.
Так  про  рибалку,  дещо  запитав  і  чи  не  обіцяв  прийти  Сергій.
Валя  повеселіла,
-  Обіцяв  ввечері  прийти….
Сергій    усміхнувся    і  підморгнув,
-Ну    ну,  давай,  давай,  а  то,  як  кажуть  зима  не  за  горами.
Декілька  хвилив  і    в  начальника  кар`єру,  підписала  два  дні  за  рахунок  відпустки  і    після  лікарні    з  направленням  їхала  в  Вінницю.  Вдалося  покласти  маму  на  лікування.  Розмов  багато  не  було,  мати  підкорилася  донці  без  прирікань.
           Вона  одягла  свій  любимий,  літній  сарафанчик  ,  який    підкреслював    стан.  Квітучі  соняхи    на  одязі  їй  дуже  пасували.  На  вигляд,  як  молоде  закохане  дівчисько,  з  трепетом  чекала  приходу  хлопця.
Саме  смажила  картоплю  на  вечерю,  коли  постукав  у  двері  Сергій.
Він  зайшов  з  трояндами,  в  білій  футболці  і  в    джинсах  .
Дівчина  збуджено  притулилася  до  нього,  одночасно  тримала  в  руках  гарячу  картоплю,
-А  ну,  посмакуй,  яка  я  куховарка?  Оціни!
Він  ніжно  притулився  до  неї,
-Хіба,  що  спочатку  поцілунок,  тоді..
Поцілунок  був  довгим….
-  Мабуть  таки  поцілунок  кращий  за  картоплю,
-весело,  підморгуючи  проговорив    хлопець,  пробуючи  картоплю.
За  вечерею  Валя  розповіла,  про  маму,  про  лікарню.
-  Завтра  завезу  їй  деякий  одяг  і  вже  піду  на  роботу,  бо  там  завал.
-А  давай  сходимо  скупаємося  на  річку,  така  жара,  десь  –то  вода  не  холодна  ,-  продовжувала  говорити.
-Тобі,    ото  в  джинсах  не  жарко,  хлопці  бачу    ходять    у  бріджах,  що  соромишся?  Вважаєш  себе  старим?  -  морщила    личко,  весело  з  усмішкою  ,  зазираючи    в  очі  ,  запитала  дівчина.  
Їй  здалося  ,  що  Сергій  раптово  зблід  ,встав,  відійшов  до  вікна.
У  грудях  похололо,  здалося  затерп  язик,  забракло  слів.  Чомусь  зіпсувався    настрій,  подумала  про  себе,  от  дурна,  язик  теліпається,  не  те,  що  треба  несу.
Запала  тиша….  Він  задумливо    дивився  в  вікно,
-Я  б  хотів    цими  днями  познайомити    тебе  з  батьками  ,  що  ти  на  це
 скажеш  ?
Вона  мовчала  ,  відчула,  як  немов    хвилею  тіло  огорнуло  теплом.
-Гаразд,  давай  на  вихідні,  я  згодна.
Він  задоволено  зажав  її    в    обіймах  .Гарячі  поцілунки,  визвали  феєрверк  в  почуттях  до  нього  ,  вже  сама  його  обіймала,  зазирала  в  очі    і  цілувала.
Його  тіло  пронизало  струменем  току,  відійшов  до  вікна,
-То  йдемо  купатися  чи  ні?
Дівчина,  трохи  збентежено,  як  вітерець  моталася  по  кімнаті,  збирала  деякі  речі  до  річки.
Минали  останній  будинок  на  вулиці,  а  далі  долина.  Вони  йшли  взявшись  за  руки,  ніжно  позирали  один  на  одного.
Вже  сутеніло…  Сергій  перервав  мовчанку,
-Валю,  я  інвалід,  на  групі,  мав  поранення    на  Донбасі,  лікувався  в  Ізраїлі.
У  дівчини  перехватило  подих,  кров  прилинула  до  обличчя  і  відразу  думка,  може  не  здатен,  як  чоловік,  чи  може  дітей  не  буде?
Обоє  мовчали,  він  чекав,  що  вона  перша,  щось  скаже,  а  вона,  як  підстрелена  пташка,  не  знала,  як    діяти  далі.  
Вже  підійшли  до  річки,  швидко  зняла  халатик  і    думала,  невже  я  його  не  зумію  звабити,  як  в  кіно,  це  жінки  роблять?  Хіба  я  така  вже  потвора,  здається  ж  не  гірше  декого,  заспокоювала  себе.  І  шубовснулася  у  воду,  весело  охаючи  та  ахаючи  від  задоволення,  вміло  поплила    проти  течії.
Він  сів  на  пагорбок  зняв  джинси,  а  потім  підійшов  до  річки  і  нахилився,  щось  робив  біля  ноги.
Їй  було  погано  видно,  чого  він  там  копошиться,  підплила  до  берега.
Небо    на  якому  де  –  не  -  де  з*явилися  зорі,  їй  здалося    величезною  чорною    завісою…  Кілька  раз  вмила  себе  водою,  від  хвилювання,  яке  перло  з  неї  від  побаченого.  Сергій  зняв,  якісь  ремінці  і  протез,  він  був  не  великий,  але  дівчині  вперше  в  житті  прийшлося  таке  побачити.  Здалося  в  річці  вода  зупинилася,  немов  у  іншому  світі  знаходилася,  серце  гучно  билося,  аж  зморозило  тіло,  відчула,  як  вся  тремтіла.
-Валю,  ти  зможеш  такого  покохати?  -    голосно  запитав  хлопець  і  кинувся  в  річку,  як  подалі  від  неї.
Від  цих  слів,  завмерла  душа,  в  голові  зашуміло,  стрепенулася,  вийшла  з  води  .ЇЇ  погляд  був  там,  в  річці,  де  плавав  він,  сильно  розмахуючи  руками,  немов  бився  з  якимись  перепонами.
Прийшовши  до  тями  ,  освідомивши,  переваривши  все  в  собі,  те  ,що  бачила  ,  тьху  ти,  це  що  я  ,чому  така  реакція?  Але  ж  бачила  по  ТБ,  чому  так  вразилася,?  Думала,  щось  інтимне,  копошилися  думки  в  голові.  Але  ж  я  про  нього  мріяла,  так  хотіла  зустріти,  а  тепер  відказатися  від  своєї  мрії?  Ні,  тільки  не  це!  Так  і  буде,  це  не  завадить  його  кохати,  як  би  він  мені    тільки    освідчився,  пішла  б    за  нього  і  не  думала,  вже  спокійно,  зважено  думала    Валя.
Вона  залпом  випила  мінеральної  води  з  пляшки  і  кинулася  в  воду.
Пливла  до  нього,  він  побачивши  її  став  плести  назустріч,  раптом  нирнув  і  з*явився  прямо  перед  нею,
-Ну,  що  підеш  за  мене,  я  згорів    в  собі,  відколи  тебе  побачив.  Чи  покрутиш  і  викинеш,  як  непотріб,  -  вже  хвилюючись  сказав  Сергій
Валя  обійняла,  повисла  на    шиї  обома  руками  ,
-  А    ти  ,  що  освідчуєшся  тут,  у  воді,  гукаєш,    мене    заміж,  чи  як?
Сергій  підхватив  її  на  руки,  почав  цілувати.
-Я  кохаю  тебе!    Чуєш,  кохаю….  ,-  гучно  линуло    над  водою  і  по  долині.
Отямившись  від  поцілунків,  вона    вискочила  на  берег,  щоб  він  не  відчув  незручності,    побігла    з  рушником  в  руці  на  пагорбок,  витиратися  від  води.
Сергій  вийшов  з  річки,  відразу  сів  на  берег,  теж  витирався    і    не  оглядаючись  одів  протез,  вбрався  в  джинси.
Валя  підійшла    за  спиною,  обхватила    мужні  плечі,
-Я  тебе  давно  кохаю,  чуєш  ,-  припала  тілом  до  спини,  а  потім  набралася  хоробрості  і  читала  голосно  йому  той  вірш,  саме  той,  що  по  дорозі  згадала.  Він  стояв  заворожено  ,  здивовано  дивився  ,  
-Це  хто  писав?  Такого  я  не  чув  і    ніде  не  читав…
-Це  тобі  були  написані  слова,  як  ти  закінчував  одинадцятий  клас,  пригадай  вечір  в  школі,    були  конкурси,  ще  тоді  я  в  тебе  закохалася.
Присмак  гарячих  поцілунків,  відчувався  на  устах,  п`яніли  від  ніжностей.
                 Тихо…Давно  всі  спали,  вже  була  майже  середина  ночі,  вони  поверталися    додому  після    ніжного  кохання  і  гарячих  пристрастей,  чоловіком  і  дружиною,  їхньому  щастю  не  було  меж…
Сергій  додому  не  пішов,  він  залишився  в  неї…
         У  вересні    приїхав  Роман  з  дружиною  на  вихідні,  щоб  допомогти  молодим  зробити    курінь    на  весілля.
     Минув  рік…  Дві  родини  і  друзі  зібралися  за    святковим  столом,  хрестили  малого  Іванка,  йому  допіру  виповнився  місяць,  назвали  на  честь  прадіда,  який  загинув  у  Велику  Вітчизняну  війну.
           Валя  і  Сергій    сиділи  поруч,  задоволено  дивилися  на  гостей.  раділи  життю.  Роман,  хрещений,    схилився  над  коляскою,  з  цікавістю  дивився  на  малюка,  який  солодко  спав  після  годування  .А  поруч  ,  з  посмішкою  ,  радісно,  поглядала  вагітна  Олександра.
       Надія,  все  припрошувала  сватів  і  молодь  відвідати  страви.  Вона  тішилася  донькою  і  зятем,  не  відчувала  одинокості,  була  рада  щастю,  яке  прийшло  в  їхню  світлицю

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729144
дата надходження 17.04.2017
дата закладки 17.04.2017


НАДЕЖДА М.

Про дружбу…

За  твором  Ольги  Шнуренко
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728681


Швидка  дружба  закінчується  довгою  ворожнечею
.  (Віктор  Суворов  «Акваріум»)


Про  друзів  вірних  мріємо  весь  час.
Яке  це  щастя  мати  вірних  друзів!
Це  ті,  що  не  покинуть  колись  нас,
Створивши  цілий  ряд  своїх  ілюзій.

І  в  радості,  і  в  смутку  поряд  вас.
У  них  не  можуть  бути  черстві  душі.
Краса  душі    немає  в  них  прикрас.
До  друзів  не  проявиться  байдужість  .

Хороший  друг  -  неоціненний  скарб.
Не  кожен  може  скарбом  похвалитись.
Така  душа    яскрАвіша  всіх  фарб,
Лиш  добротою  може  засвітитись.

Нема  страшніш,  як  друг  стає  твій  ворог.
І  клякне,  й  божеволіє  душа,
Бо  дружбу  перетворюють  у  порох...
Яка  ціна  цій  дружбі?    ні  гроша...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728782
дата надходження 14.04.2017
дата закладки 14.04.2017


Чайківчанка

СКАЖІТЬ, МЕНІ ТАТУ…

                                         СКАЖІТЬ,  МЕНІ  ТАТУ..

Скажіть,  мені  тату...  чом  швидко  летять  літа?...
час  рікою  тече  бистрим  потоком  у  море  синє,
чому  із  літами,  на  скронях  сивіє  голова?...
відцвітає  весна  і  літо..душа  плаче,  як  дитина.

І  в  осінь,  над  тобою  закурличуть  лелеки,
сумною  піснею  кличуть  в  невідану  даль,
залишають  своє  гніздечко  на  віттях  смереки,
і  у  твоїм  вікні,  тривога  смуток  і  печаль.

Скажіть,  мені  тату  -чом  в  очах  іскряться  сльози?..
коли  догорає  твоє  літо  на  порозі  -осінь  золота,
і  шукаєш,  молоді  роки  де  шумлять  верболози,
свій  тихий  рай  де  цвітуть  волошки  сині  у  житах.

Мій  голубе  сивий,  я  нахиляю  тобі  небо  синє,...-
дякую,  тобі  за  все..  що  дав  вільні  крила  у  світи,
навчив  любити  землю  і  я  пізнала  цвіт  калини,
щоб  соловейком,  нести  пісню  у  вишневі  сади.


2010  0506

     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728759
дата надходження 14.04.2017
дата закладки 14.04.2017


Віталій Назарук

ТВОЯ ДОРОГА

Різні  є  у  людини  дороги,
Та  життєва  дорога  одна,
Є  для  тебе  на  ній  застороги,
Вона  лихо  завжди  обмина.

Приспів:
У  людини  є  власна  дорога,
Від  початку  життя  до  кінця.
Ця  дорога  відміряна  Богом
І  приводить  завжди  до  Отця.

Кожен  раз,  як  ідеш  по  дорозі,
Пам’ятай  –  це  єдиний  твій  шлях…
Чи  у  спеку,  а  чи  на  морозі,
Йдеш    крізь  гори,  а  чи  по  полях.

Приспів.

Не  звертай  по  житті    із  дороги,
Гріх  великий  звернути    кудись.
Перепони  долай    і  пороги,
Йди  по  ній,  ти  для  неї  родивсь.  

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728751
дата надходження 14.04.2017
дата закладки 14.04.2017


Віталій Назарук

РАНОК

Мовчала  ніч,  лиш  миготіли  зорі,
Під  ранок    просипалися    півні.
Туман  пінився,  наче  хвилі  в  морі,
Холодні  роси  ще  були  у  сні.

Схід  посвітлів,  немов  лице  красуні
І  дві  хмаринки  парою  були.
Пташки  заворушились  в  стрісі  в  клуні,
В  повітрі  чувся  запах  ковили.

Щомиті  все  сіріло  більше  й  більше,
Туман  котився  матовим  клубком.
Небо  було  хоч  сиве,  та  ясніше,
Проснувся  перший  промінь  за  горбком.

Пішов    переспів    півнячий,    ранковий
І  перший  гавкіт  линув  по  селі.
Туман,  неначе  поводир  річковий,
Просив  на  луг  ранкових  журавлів.

Йшов  ранок…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728726
дата надходження 14.04.2017
дата закладки 14.04.2017


Шостацька Людмила

ШУКАЮ БОГА У СОБІ

                                                 Я    не    шукаю    більше  Бога
                                 Серед    своїх,  серед    чужих,
                                                 Хоч    часом    вже    така    незмога  –
                                                 Не    по    мені    останній    штрих.

                                                 Більш    не    блукаю    манівцями
                                                 І    не    шукаю    у    юрбі,
                                                 Лише    і    днями,    і    ночами
                                                 Шукаю    Бога    у    собі.

                                 Шукаю    кожним    своїм    кроком
                                                 І    кожним    подихом    тепер,
                                                 Невпинно,    щиро    й    ненароком
                                                 Щоб    Божий    дух    в    мені    не    вмер.

                                                 В    клітинці    кожній,    кожній    жилці
                                 Про    Боже    мрію    до    кінця,
                                                 Щоби    горіть    отій    іскринці,
                                                 Що    наближає    до    Отця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728723
дата надходження 14.04.2017
дата закладки 14.04.2017


Дніпрянка

УЗОР НАПИСАНИХ РЯДОЧКІВ

Поезія  народжується  в  тиші.
Моя  душа  уловлює  з  небес
Чіткі  послання,  доленосні  вірші  –
Глибокодумне  чудо  із  чудес.

Новий  узор  написаних  рядочків
В  осяянні  –  співучий  передзвін,
Неначе  поклик  весняних  струмочків
До  радісних  в  країні  перемін.

Як  мати  матерів  усіх  скликаю
Боротися  настійливо  зі  злом.
Щодень  проникливі  слова  шукаю,
Аби  добро  його  перемогло.

Запалюю  в  натхненних  творах  свічку,
Надії  пломінь  у  серця  несу,
Щоб  українці,  разом  і  навічно,
Відчули  мови  рідної  красу.

У  віршах  славиться  любові  сила  –
 Міцний  фундамент  спільного  життя.
Земна  любов  освячує  вітрила
На  мирному  шляху  до  майбуття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728520
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 13.04.2017


Ната-лі

Зцілення

Бездонна  ніч.  І  знов  не  спиться.
У  повні  місяць  блідолиций.
Дзвенить  прозора  тишина.
Мов  одинокая  вовчиця,
Завию  сумно  край  вікна.

А  далі  підіймусь  поспішно,
Бо  заскребочуть  душу  кішки:
Безвихідь,  відчай  і  печаль…
Стрибну  на  місячну  доріжку  -
поманить  зоряний  кришталь.

І  стрімголов  назустріч  вітру,
Я  серце  із  грудини  вирву,
А  разом  з  ним  нестерпний  біль.
Ще  й  душу  спалю  непохитну
І  всі  емоції  людські.

Засяють  очі  лютим  блиском,
Хижак,  що  чує:  здобич  близько.
Шерсть    дибки,  а  клики  міцні.
Інстинкт  з  прадавньої  колиски,
Уже  не  приглушить    мені.

Над  тілом  жертви  бездиханним  
Під  ледь  жевріючий  світанок
Я  псом  завию  від  жалю.
І  разом  з  першими  півнями
В  людину  знов  перетворюсь.
Так  щиро  Богу  помолюсь,
Бо  вірю,  що  колись  зцілюсь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728636
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017


Ната-лі

Пустота

Я  не  знаю,  що  тепер  робити:
У  моєму  серці  пустота,
Не  цвітуть  у  ньому  диво-квіти,
Навіть  осока  не  пророста.

Мабуть,  я  сама  себе  згубила:
Витекла  крізь  тріснутий  сосуд.
Й  насінинам  прорости  не  сила,
Бо  вони  без  ґрунту  не  ростуть…  

Пустоту  заповнить  намагалась,
Якось  заглушити  біль  оцей
Й  в  пошуку  душевного  причалу
Поринала  в  океан  страстей…

Кажуть  мудреці,  що  все  даремно:
Зламане  не  стане  цілим  знов.
Та  вода  підточить  навіть  кремінь,
а  зцілити  може  лиш  любов…  

З  нею  в  серці  розцвітають  квіти
І  душа,  неначе  птах,  літа,
А  без  неї  існувать  –  не  жити,
А  без  неї  -  вічна  пустота…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728602
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.04.2017


Ніна Незламна

Весняний подих

         Весняний  подих

Від  краплі  роси  зеленіє  трава
Весняний  подих  -  придасть    мені  сили
Туман  із  сонцем  в  обіймах  заграва
Усміхаються  зранку  небосхили…

Там,  кольори  ніжно  голубі  кличуть
В  душі  натхнення  вирує  з  весною
Чарівні  сили  про  твори  шепочуть
Напувають  водою  криничною…

Свіже  повітря  -  бажання  писати
Як  квітне  ,буяє….  Усе  навесні
Так  хочеться  щастя  це  пізнавати
Так  хороше  в  душі    й  на  серці  мені…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728579
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.04.2017


Тетяна Луківська

Слова…


СЛОВА…  СЛОВА…(Світлана  Моренець)http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716204


Неначе  вирвав  хто  слова  
з  душі  моєї.
В  рядочок    ставлю  букви  я  -
все  не  з  тієї.
Нічне  безсоння  заверну,
розсиплю  плаєм.
Краєчок  долі  відгорну
за  небокраєм.
Там  сонце  потуги  кладе,
щоб  знову  встати,
А  серце    спомином  веде
мене  до  хати,
Де  від  дитинства  в  царині  -  
батькі่่вський  подих.
Поріг,  обістя  й  уві  сні  
ріднить    на  подив…
З  тих  пір,  здавалось,  всі  слова
несла  для  світу.
Сьогодні  ж  -    “кру่гом  голова”
комусь  на  втіху.
Мовчанням  губляться  в  яру,
дощать  сльозою.
Та  я    слова  таки  зберу
і  “  вийду  з  бою”.
Загоять  душу  солов’ї  -
озвусь  рядками.
Й  слова,  відроджені  мої,
зійдуть  житами.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728615
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017


Елена Марс

Отражение в зеркале

Ты  чьё,  отражение  в  зеркале?  -  
Знакомое  что-то  и  нет.  
Года  красоту  исковеркали,  
Тебе  ведь  не  мало-то  лет.  

Морщины  у  глаз  обесцвеченных  
Узором  невзрачным  легли.  
О,  да!  Красота  ведь  не  вечная.
Осталась  зола  да  угли.  

А  раньше  блистала,  игривая,  
Собой  украшая  весну.  
По  миру  летела  счастливая  
И  птицей  рвалась  в  вышину.  

Сегодня  лишь  фото,  как  памятка,  
О  тех  временах  не  солжёт.  
На  нём  красота  твоя  -замерла.
И  время  её  не  сотрёт.  

А  легче  ли  сердцу  от  этого?  
Ведь  в  зеркале  именно  ты,  
В  старушечье  тело  одетая,  
Стоишь  у  могильной  плиты.

2  марта  2013  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728567
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017


Елена Марс

Щастя миттєве східне

Сьогоднішній  вітер,  зі  східних  пустель,  -
Приємний  такий...  на  дотик.  
Цілує  так    ніжно  обличчя  моє
Грайливий    пустун  -  мов    котик.

Муркоче,  нахаба  -  в    волосся    густе...
Який  той  пустун  сміливий.
Та  все    на    душі  -  мов    весною  цвіте...
Всміхаюся  в    Світ  -  щаслива...

І    в    серці    моєму    відчутно    дзвенить
Цей  радісний  тихий  спокій...
Забула,    здається,  в  цю    райдужну    мить,
Що    доля,    часом,    -  жорстока.

Забула    про    сум    і  загублений    час,
Який    промайнув  -  стрілою.
Згадала    кохання,  згадала    про    нас,
Про    те,  що    живу  -  тобою.

Це    ти    ось  так    ніжно  цілуєш    мої    
Усміхнені    світлі    очі.
Залишся    зі    мною,  залишся    в    мені  -
Бажанням    моїм    жіночим.

Залишся    зі    мною  -  моїм  до    кінця,  
Коханим    таким    і    рідним.
До  тебе,  жаданий,  мелодія    ця
Нехай    долетить    із    вітром...

Від  серця  -  до  серця  нехай    долетить  
Це    щастя    миттєве    східне...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728569
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017


Микола Карпець))

«А в мене мрія з присмаком кориці»

[b]«А  в  мене  мрія  з  присмаком  кориці»[/b]
або  
[b]«Мрії  підлітка»[/b]  
або
[b]«Було  колись...  у  кожного  було...))»[/b]

[color="#0311e0"][b][i]
А  в  мене  мрія  з  присмаком  кориці
Із  шоколаду,  стиглої  суниці,
Із  кави  чашечки,  де  пінка  на  поверхні
І  щоб  два  ґудзики,  відсутні,  ті,  що  верхні

І  щоб  крім  нас  –  нікого  більше  вдома
І  на  заваді  не  стояла  втома
І  не  крутилась  кицька  під  ногами
І  зрозуміло,  не  було  щоб  мами…))

І  якщо  можна  –  ще  із  меду  трунку
Смачнючого  п’янкого  поцілунку
І  на  останок,  щоб  вже  справжнє  свято,
Хай  дуже  пізно  повернеться  тато))
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*12.04.17*  ID:  №  728534
[/i][/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728534
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 12.04.2017


Макієвська

МОЄ ДИТИНСТВО ЩАСЛИВЕ, СВІТЛЕ, БОСОНОГЕ… ( Присвячення с. Пархимову)

Я  знову  згадую  своє  дитинство  босоноге
І  верби  могутні,  розлогі,  що  гнулись  край  дороги,
Стареньку,  "шевченківську  хату"  -  батьківську  колиску
Й  ластівок  гніздечко,    звите  над  порогом  зовсім  низько.

Під  стріхою  і  над  самісінькою  головою,
Що  дістати  можна    писклявих  ластовенят  рукою...
Берези    дві  білокорі  та    стрункі  осокори,
Над  духм"яними  травами  шуміли  ген,  на  просторі.
Бузок,  що  з  цікавістю  заглядав  у  шибки  вікон,
Хмелив    навколо  своїм  квітом,  мов  медом  терпким,  диким...
Любисток,  мальви,  м"ята,  чорнобривці  та  спориші,
Ви  рідними  стали  ще  в  дитинстві  для  моєї  душі.

Я  згадую  чорнилом  помазані  пальці  й  губи,
Щовковиць  дуже  солодкий  смак  і    сині  від  них  зуби,
Тріскотіння    пари  сорок  біля  хати  на  кленах
І  моріжок  у  дворі,  де  клуня,  зелений,  зелений.

«Півники»,  півонії  та  барвінок    синій  ,  синій,
Під    старою  яблунею...Бабусю  в  старій  свитині
На  лавці  під  тином...Глечики,  що  грілись  на  кілках...
Маки  червоні,  троянди  і  волошки  на  рушниках,
Вишиті    нитками,    в  кутку  хати,  над  образами...
Город,    вкритий    жовтими  кабаками  та  гарбузами
Поміж  картоплею,  з  оранжевими  животами,
Маму-квочку,  що  квокче  над    пухнатими  циплятами...

Ставок,    в  який  заглядали    старі  й  кудлаті  верби,
Шукаючи  у  відображенні    сонцелике    небо,
Карасі  та  коропи  по  лікоть,  плавали  в  ньому,
Рибалок,  що  тихо  ховались  в  очереті  німому  ...

Спутаних  коней,  що  мирно  паслися    біля  ставка
І  Зорьку,  що  несла  додому,  повне  вим"я  молока...
Я  згадую    в  лузі  синокіс  і  дзенькіт  стальних  кіс
На  світанку...А  вдалині,  на  горизонті,  чорний  ліс
В  серпанку...    Й  як  парне  молоко  з  чорним,  теплим  хлібом,
Ми  всі  смакували  після  косовиці  разом  з  дідом...
Тепло  й  радісно    стає  мені  від  згадки  про  ті    дні,
Щасливі  й  безтурботні  були  і  як  сонечко  ясні.

******
Картина
«Шевченківська  хата»
Худ.Доброштан  І.В.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728500
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 12.04.2017


НАДЕЖДА М.

Невже…


Невже,  в  мені  живуть  дві  Я?
Одна  з  півслова  розуміє,
Друга,  неначебто  чужа,
Думки  ураз  мої  розвіє.

Коли  одній  скажу  я:  досить,
Не  треба..  Чуєш?  це  робить.
А  інша  тихо  мене  просить:
Невже,  ти  мрію  можеш  вбить?

Одна  несе  думки  крилаті
Далеко,  десь  за  горизонт,
То  друга  тихо  каже:  спати.
Миліш  всього  на  світі  сон.

Коли  надворі  дощ,  чи  слякоть,
Погода  першій  до  душі.
Нащо  погоді  знову  плакать?
Другій  набридли  ці  дощі.

Та  все  вирішує  тут  серце.
Коли  підкаже  -  так  роблю.
Воно  хоч  іноді  і  з  перцем,
Думки  все  ж  з  ним  я  розділю..



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728459
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 12.04.2017


Ярослав К.

Шлях до миру

                                                                                                                                                                                                                   "Не  нам,  Господи,  не  нам,  но
                                                                                                                                                                                                             имени  Твоему  даждь  славу..."
                                                                                                                                                                                                                                                                                       (Пс.  113:9)


                                                                                                                                                                                   "Якщо  ж  будете  ви  в  ненависті  жити,  
                                                                                                                                                               у  роздорах  сварячись,  то  й  самі  загинете,
                                                                                                                                                                             і  землю  батьків  своїх  і  дідів  втратите,
                                                                                                                                                                                 що  її  надбали  вони  трудом  великим."
                                                                                                                                                                                             (Св.  блгв.  князь  Ярослав  Мудрий)




Четвертий  рік  лунає:  "Слава!.."
З  екранів,  з  радіо,  з  газет,
Але,  епоха  Ярослава
Сьогодні,  наче  рарітет.

Тоді  його  прозвали  Мудрим
За  те,  що  Бога  прославляв.
Народ  був  щирим  і  могутнім,
Бо  Бога  іншого  не  знав.

Що  зараз  славимо  ми,  браття?
В  країни  розбрат  і  війна.
Прийшло  на  наш  народ  прокляття.
Чим  закінчиться  це,  хтозна?

Яку  ми  славимо  Вкраїну?
Таку,  якої  вже  нема?
З  Донбасом?  З  Кримом?  Чи  без  Криму?
Ту,  що  продали  крадькома?

За  що  нам  славити  країну?
Чи  добре  жити  в  ній  було?
Не  поважають  тут  людину,
Хоч  скільки  нас  вже  полягло...

Які  ж  сліпі  ми  та  уперті...
Киплять  звірячі  почуття...
Ми  "ворогам"  бажаєм  смерті,
А  варто  б...  кращого  життя!

Ті  "вороги"--  то  ж  наші  люди,
Обдурені,  такі  як  ми...
Разом  в  багнюці  ми  по  груди
Ніяк  не  вийдемо  з  пітьми...

Колись  ми  вже  кричали:  "Слава!..
Труду,  вождю,  КПСС..."
Змінили  гасла,  та  цікаво:
У  цьому  й  є  весь  наш  "прогрес"?

Ой,  схаменімось,  що  ж  ми  коїм?
Чи  не  в  примиренні  мета?
Навіщо  "слава"  та  героям?
Славімо  Господа  Христа!

"Не  сотвори  собі  кумира"--
Заповідь  Божа  навсякчас.
Як  важко  досягнути  мира,
Коли  кумири  різні  в  нас...

Одна  нам,  Господи,  дорога,
І  нам,  й  так  званим  "ворогам":
Насамперед,  шукаймо  Бога,
А  інше  все  додасться  нам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725535
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 12.04.2017


Ольга Калина

Вже так рясно цвітуть абрикоси

Вже  так  рясно  цвітуть  абрикоси  
У  моєму  вишневім  саду.  
Їх  вмивають  ранковії  роси  -  
Я  зустрітись  із  ними  іду.  

Я  так  хочу  до  них  доторкнутись  
І  вдихнути  п'янкий  аромат,  
Щоб  у  цьому  блаженстві  забутись,  
Про  все  те,  що  в  житті  не  йшло  в  лад.  

Хоч  на  мить,  та  забути  тривоги,  
Вигнать  з  серця  цю  чорну  печаль,  
Бо  мої  всі  життєві  дороги,  
Що  пройшла,  анітрохи  не  жаль.  

Все  було  в  них:  і  щастя,  і  втіха,  
Та  принесло  нам  горе  тугу  -  
Вже  немає  ні  радості,  й  сміху,  
Залишилась  душа  у  боргу.  

Я  іду  до  моїх  абрикосів  
І  відкриту  їм  душу  несу.  
Хай  вже  вітер,  з  ранкових  тих  росів,  
Прибере  цю  болючу  сльозу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728455
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 12.04.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Із роду духових

Я  -  із  роду  духових,
До  музики  маю  хист,
Можу  грати  я  і  соло
Й  в  оркестровім  бути  колі.
Не  поводжусь  гонорово,
Хоч  партію  тенорову
Заспіваю  професійно,
Ще  багато  чого  вмію.
Я  сопрано  є  і  бас,
Називаюся...(Труба).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728449
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 12.04.2017


Елена Марс

Я помню запах яблок недоспелых

Я  помню  запах  яблок  недоспелых,  
Я  помню  поцелуи...  Так  несмело  
Держал  меня  ты  за  руки  и  нежно  
В  глаза  смотрел  мне...  Юные  надежды  

Обоих  нас  тогда  переполняли...
Что  будет  -  мы  не  думали,  не  знали
И  рады  были  каждому  мгновенью.
Любили  мы...  Счастливейшее  время  

Осталось  где-то  в  прошлой  нашей  жизни,  
А  будто  бы  вчера...  Опять  я  вижу  
Те  дни,  что  так  усердно  держит  память.  
Куда  ушло  всё?  Что  случилось  с  нами?..

Года  прошли,  а  будто  бы  недели
И  мы  с  тобой  немножко  постарели,  
Но  я  тебя,  средь  тысячи  прохожих,  
Узнала  бы...  И  ты  узнал  бы  тоже...  

Я  помню  запах  яблок  недоспелых  -  
Любви  моей  весенней,  самой  первой...

09  декабря  2012  г.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728434
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 12.04.2017


Микола Карпець))

«Русские бабы – лучшие бабы»

[img]http://mykola.at.ua/_ld/0/44_____.gif[/img]

[b]«Русские  бабы  –  лучшие  бабы»[/b]

Русские  бабы  –  лучшие  бабы
Тихо  в  сторонке  хихикают  жабы
Жабе  не  снилось,  чтоб  морда  –  синяк!
Как  вы  дошли  до  такого?  Ну  как!???

Или  всё  это  –  чукотские  гены?
Морда  пропИта,  исколоты  вены
Славный  монголо-московский  улус
Не  украинец,  не  белорус
Где-то  с  Бурятии  тот  гражданин
Дед  был  олень,  ну  а  он  –  славянин)))
Деда  в  Руси,  мол,  ступала  нога…
Правда  на  лбу  –  почему-то  рога!?)))

Взял  и  отбросил  он  с  горя  копыта
Тушка  оленя  в  Донецке  прирыта
Мамка  ж  отметить  решила  смерть  сына
Бражку  сфорганив  себе  с  керосина))
11.04.17  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728445
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 12.04.2017


Richter

Щоб вiн здох!

[i](сумна  казка  про  золоту  рибку)
[/i]
Порибалити  на  вудку
                                                     вийшов  на  мосту
і  спіймав  на  каші  грудку
                                                     рибку  золоту.
Довго-довго  придивлявся,
                                                     може  то  мара,
а  коли  переконався  –
                                                     кинув  до  відра.
В  голові  думки  рояться
                                                     й  руки  аж  тремтять:
три  бажання,  три  бажання,
                                                     щоб  не  прогадать!..
Перша  думка  –  то  маєток,
                                                     поверхів  на  п’ять,
щоб  було  де  жити,  пити,
                                                     смачно  їсти  й  спать.
Друге  думка  –  то  машина,
                                                     „Ровер“  чи  „Порше“,
щоб  возити  половину
                                                     й  дівку  десь  „шер-ше“…
Ну,  й  нарешті  третя  –  яхта,
                                                     рибку  щоб  ловить,
плавать  щоб  як  польська  шляхта,
                                                     не  пішком  ходить.
В  роздумах  добрів  додому,
                                                     увійшов  у  двір,
вже  й  хотів  оголосити
                                                     рибці  приговір…
На  поріг  відро  поставив
                                                     й  миттю  в  туалет,
щоб  із  легкою  душею,
                                                     як  казав  поет.
Повернувся  до  порога,
                                                     а  відро  пусте.
Він  дружині  запитання
                                                     задає  просте:
Де  ж  поділа  ти,  кохана,
                                                     рибку  золоту,
а  вона  очима  блима  –
                                                     Віддала  коту…

В  чім  мораль?  Усім  відомо,
                                                     вже    який  тут  сміх  –
Не  ловіть  маленьких  рибок,
                                                     хоч  і  золотих!

11.04.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117041107261  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728441
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 12.04.2017


Віталій Назарук

РІЗДВО НА ЗЕМЛІ

                       Музика  і  виконання  Володимира  Сірого
В  Різдвяну  ніч  спалахує  зоря,
Цей  світ  зорі  у  серці  поселився…
Ця  зірка  від  Всевишнього  царя,
Бо  Син  Його  на  цій  землі  родився.

Дитя  маленьке  в  яслах  сповили,
А  Бог  Йому  відміряв  долю  Сина,
Його  гонили,  навіть  розп’яли,
Він  був  Син  Божий,  був  Його  дитина.

Він  всі  випробування  переніс,
Воскрес  із  мертвих,  як  Його  розп’яли,
І  Бог  Його  у  небеса  возніс,
Нам  наказав,  щоб  Сина  шанували…

В  Різдвяне  свято  заблищить  зоря  -
Це  зірка  Сина  однородженого
Немов  наказ  від  Господа  –  царя,
Син  народився,  то  ж  славімо  Його!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633141
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 12.04.2017


Віталій Назарук

БАРВІНКОВА СТЕЖИНА

Мавки  з  любові  зіткали  Волинь
Райдужного  кольору  нитками…
Тут  зелений  ліс  –  озерна  синь,
Горне  нас,  немов  дитя  до  мами.

Приспів:
Краю  наш  поліський,  дорогий,
Де  озера  Шацькі  ловлять  зорі,
Де  дуби,  як  парубки,  міцні,
Твориш  в  наших  душах  свят–узори.

В  небі  загоряються  ковші,
І  кохання  розправляє  крила.
Мавки  зустрічають  Лукашів,
У  яких  бурлить  поліська  сила.

Приспів.

По  ночах  співають  солов’ї,
Над  болотом  теплий  вітер  віє,
Мавка  посміхнулася  в  душі
І  в  воді  озерній  коси  миє.

Приспів.

Пізно  сонце  йде  у  нас  до  сну,
Тут  синіє  небо,  як  ожина.
І  співає  пісню  голосну,
Сплетена  барвінками  стежина.

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728431
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 12.04.2017


dovgiy

САМОТНІЙ ПТАХ

Кружляє  птах  в  блакитній  глибині,
Одним  –один  без  пари  і  без  зграї.
Йому  сирітськи  в  небі,  як  мені,
Бо  на  землі  нікого  він  не  має.

Голубка  була,  мов  одне  крило,
Літали  вдвох  пірнаючи  в  блакиті.
Недовго  щастя  зорями  цвіло,
Час    воркування  -  лиш  короткі  миті.

Кружляє  птах,  шукає  інший  світ,
Де  є  щось  схоже  на  прожитий  в  щасті…
Чи  знайде  він  на  поклик  свій,  привіт,
Чи  доведеться  свої  крила  скласти?

Над  цим  життям  злітаю  у  думках,
Немов  на  крилах  молодих  і  дужих.
Який  важкий  цей  голубиний  шлях!
Та  ще  триматись  треба…  хоч  для  Музи.

Вона  приходить,  зрідка,  у  мій  день.
Мов  ясне  сонце  в  очі  заглядає.
Хай  не  співає  молодих  пісень,
Та  добрим  словом  серце  зігріває.

Про    це  життя  воркуємо  удвох,
Про  спільне  небо  мріяти  не  в  змозі.
Здоров’я  пір’я  сиплеться  в  обох
І  тінь  розлуки  вічно  на  порозі.

Кружляє  птах,  виблискує  крилом
В  промінні  сонця  білу  мрію  носить…
Оце  і  все,  що  бачу  за  вікном,
А  кволі  крила  ще  блакиті  просять.

11  квітня  2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728327
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 11.04.2017


Евгений Познанский

КНЯГИНЯ (баллада)

А  в  лесу  тишина,  
Где-то  пташка  слышна.
Лес,  зеленая  наша  пустыня.
Хорошо  ли    тебе  
У  меня  на  седле?
Моя  радость,  моя  ты  княгиня.

Мне  сказала  сестра:  
«Брат,  умней  быть  пора.
Как    крестьянка  княгинею  станет?!
Но  напомнил  я  ей
Как  рукой  ты  своей
Клала  травы  к  моей  страшной  ране.

Мне  мой  дядя  твердит:
"Роду  нашему  стыд!
взять  девчонку  простую!  из  леса!
Что,  жениться    нельзя,
как  другие  князья
Есть  за  морем  такая  принцесса».

Да,  он  жизнь  повидал,
И  добра  мне  желал,
Хоть    меня  попрекал  ох  как  гневно,
Но,  как  ты  нежной  быть
И  так    кротко  любить
Ни  одна  не  сумеет  царевна.

Все  бояре  сердясь:
"обижаешь  нас,  князь,
Ставишь  черную  девку  -  в  княгини  .
НАМ  -    ЕЁ    госпожой!  
Иль  женись  на  другой,
Или  сам  уходи  с  ней  в  пустыни".

Хоть  природный  я  князь,    
Но  уйду,  не  чинясь  
Дорог  княжеский  стол  мне,  ну  что  же,
Лучше  власть  потерять,
Чем  собой  помыкать
Позволять  бессердечным  вельможам

Пусть  престол  мой  берут.  
Пусть  друг  друга  грызут
За  него  пусть  сражаются  тяжко,
В  этой  чаще  лесной
Ты  жить  будешь  со  мной
Моя  звездочка  ты,    моя  пташка!




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657129
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 11.04.2017


Надія Карплюк-Залєсова

СИМФОНІЯ НОЧІ

Плакала  над  нами  гранатово
Тиха  ніч  весняна  загадкова
Гронами  бузку  у  фіолеті,
Зачепивши  хвіст  яркій  кометі

Плакалася  ніч  у  надвечір"я
Ароматами  нарцисового  пір"я,
Крапельками  слізок  у  бутонах,
Цвіркунців  співучих  камертонах

Решетом  трясла  на  білі  грона,
Вроджені  з  акацій  білих  лона,
Плакалась  в  тюльпанові  збаночки
І  конвалії  посріблені  дзвіночки

Цнотою  кропила  сльози-перли,
Цвіркунці  від  заздрощів  завмерли,
У  оркестрі  зазвучала  матіола,-
Тиха  ніч  -  весняна  загадкова

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728387
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 11.04.2017


Ірин Ка

Тиша між нами…

А  тиша  між  нами  сьогодні...  гучна,
нахабна,  в  порожній,  холодній  квартирі.
Мов  вірус  невидима  та  руйнівна.
Ні  звуку  живого  в  твоєму  ефірі...

А  тиша  між  нами  сьогодні...  дзвенить,
пульсує,  вібрує  та  шкрябає  нерви.
Навчилась  вона  вовчицею  вить,
який  день  вже  поспіль  і  то  без  перерви.

А  тиша  між  нами  сьогодні...  то  хрест
і  небо  мовчало,  і  супило  брови.
Кістляво-жорсткий  у  фатуму  перст.
Поціль  в  мене  краще  стрілою  промови...      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728372
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 11.04.2017


Микола Карпець))

Ти кохай і я повернусь…

[youtube]https://youtu.be/h0JQRilGfLo[/youtube]
[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/168163445.jpg[/img]
[b]«Ти  кохай  і  я  повернусь…»[/b]

Кохай  мене  –  війна  мине  –  настануть  мирні  дні
Усе  брудне  –  не  головне  –  скінчаться  дні  сумні
Прийду  додому  я  з  війни  –  прийду,  лише  ти  вір
І  сяде  в  клітку,  на  ланцюг,  брудний    москальський  звір
Додому  вернеться  солдат  –  кохана,  ти  чекай
Ваш  спільний  відіб’ється  слід  –  удаль,  за  небокрай
І  що  там  далі  їх  чекає,  лише  те  знає  Бог
Але  кохання  допоможе,  якщо  іти  удвох
11.04.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728368
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 11.04.2017


Олена Жежук

Це просто біль

В  безодні  ще  невичерпаних  слів,
Серед  снігів,  розлитих  у  спокуту,
У  ріки,  що  не  знають  берегів…
Спивай  цю  пісню,  мов  гірку  отруту.

Бо  відболіло,  змовкло,  відпливло  –
Не  ті  вже  води  трави  колихають.
Бо  вольній  птасі,  що  з  одним  крилом
Небесні  злети  у  очах  вщухають.

Бо  все  минає,  бо  всьому  межа,
І  навіть  сонце  вірить  у  край  неба.
Пониклий    погляд  ріже  без  ножа,
Печуть  ще  рани  в  птахи  поміж  ребер.

Це  просто  біль,  що  скиглить  між  вітрів,
Це  просто  страх,  розсипаний  у  трави.
Це  просто    небо  тужить  між  світів,  
Що  не  обійме  птаха    в  час  заграви…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728367
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 11.04.2017


Руденко Олекса

Парасюк дратує владу!

Парасюк  дратує  владу!
Тож  поплакати  у  Раду
Сєпарів  антон  привів,
Кажуть,  їх  Володя  бив!

–    Бив  ногами  і  руками,
За  Урал  послав  до  мами,
Автомати  забирав,
Посадити  обіцяв!

Плачуть  бідні,  що  робити?
Треба  їх  нагородити!
І  медаль  несуть  вже  їм
Терористам  дорогим…  

Ось  така  в  нас,  браття,  влада!
Бреше  Банкова  і  Рада,
І  міністри  і  менти,
Щоб  мовчав  і  далі  ти!

Ти  глухий,  сліпий  чи  кволий?
Молодий  та  сивочолий
Жопу  з  крісла  підіймай  –
Україну  захищай!
17.03.16р.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728357
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 11.04.2017


геометрія

ДИВОСВІТ НАВКОЛО НАС…

                               У  весни    чудовий  час,                                      Липи  поруч  і  берізки,
                               диво-світ  навколо  нас:                                  виблискують  роси-слізки,
                               Он  дуб  велетень  стоїть,                                з  кожним  днем  стають  гарніші
                               Листям  шепче  всім:  "Живіть!"              і  стрункіші,  й  веселіші.
                                                                               Під  берізками  гарненькі,-
                                                                               їхні  діточки  маленькі,
                                                                               щось  тихенько  шепотіли,
                                                                               а  сказати  не  схотіли.
                               А  над  ними  пташенята,                                Трохи  далі,  он  верба,
                               воркотливі  голуб"ята,                                    дуб  на  неї  погляда,
                               щось  шукали  і  шуміли,                                  засоромлена  стоїть,
                               а  знайшли,  то  й  полетіли.                          шепче  листячком:  "Любіть!"
                                                                               Не  дістать  до  неї  дубу,
                                                                               гіллям  він  киває:  "Буду,
                                                                               я  тебе  завжди  любить,
                                                                               і  для  тебе  лише  жить!"
                                 Так  жили  вони  й  мовчали,                        Якось  ранньою  весною,
                                 лише  листям  розмовляли,                          дуб  проснувся  з  неспокою,
                                 і  минали  їх  роки,-                                                  ще  такого  не  бувало,
                                 у  любові  все  -  таки...                                        вже  верби  його  не  стало...
                                                                               Жив  з  тих  пір  він  самотою,
                                                                               літом,  восени,  зимою,
                                                                               став  цей  світ  йому  невтішний,
                                                                               і  старів  він  тепер  спішно...
                                   Цьогоріч  рано  весною,                                  Дуб  вже  жив  не  самотою,
                                   я  пішла  до  дуба  знову,                                  під  широкою  кроною,
                                   здивовано  зупинилась,                                  молоді  дубки  з"явились
                                   і  навколо  подивилась.                                    і  на  білий  світ  дивились.
                                                                               Став  мій  дуб  такий  поважний,
                                                                               постарілий,  та  все  ж  гарний.
                                                                               Є  для  кого  йому  жити,
                                                                               піклуватись  і  любити.
                                   У  весняний  кожен  час,                                  І  живіть,  і  любіть,
                                   дивосвіт  навколо  нас.                                    діточок  своїх  ростіть,
                                   Дуб  знов  велетнем  стоїть,                        і  не  бійтеся  нічого,
                                   закликає  всіх:  "Любіть!                              й  будьте  всі  завжди  здорові!!!"
                                                                               Хоч  верби  його  нема,
                                                                               дуб  її  не  забува,
                                                                               а  його  малі  дубочки,
                                                                               одягли  весни  сорочки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728340
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 11.04.2017


Променистий менестрель

Всё ж мир прекрасен

       

Какая  проза  –  мир  прекрасен,
мы  в  нём  живём,  живёт  он  в  нас
и  мы  меняемся  и  расы,
тем  более  не  первый  раз.
Нас  суета  обнять  пыталась.
Ценить  учились  тишину.
Душа  летает  и  летала  –
найти  спокойствия  страну.

Мы  как  цветы,  деревья,  звёзды  –
мир  есть  таким,  каким  он  есть.
Спасибо  юности  за  вёрсты,
за  время,  данное  нам  цвесть;
кто  жизнь  нам  подарил,  надежду,
кто  и  своей  не  пожалел.
Не  позабудем  жертву  Дедов,
а  жизнь  прекрасна  –  веселей!

Счастливым  быть  не  просто,  правда?
Обман  сопровождает  нас,
нас  окружают  маскарадом,
стыд  выставляя  на  показ.
Вокруг  безнравственность,  жестокость  –
поймём,  что  это  шелуха.
Всё  ж  мир  прекрасен  –  зов  в  далёкость,
в  душе  коль  с  Богом  –  жизнь  тиха...

11.04.2017г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728326
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 11.04.2017


Оксана Р.-Г.

Прокидайся, народе!

Чом  воли  ревуть  знову,
Якщо...  коні  не  винні?
Скільки  стезю  тернову
Ми  топтати  повинні?..

Нам  би  зе́рнятко  віри
І  сльозину  покори,
Щоб  заштопати  діри
Вікової  комори!..

Не  здамося  без  бою,
Тож  укотре  на  старті;
Покінчімо  з  ганьбою  -
Ми  ж  бо  кращого  варті!

Годі  плакати  тихо,
Досить  ридма  ридати!
Не  втече  само  лихо
З  української  хати.

Прокидайся,  народе,
Не  шукай  в  хаті  раю!
Що  земля  твоя  вродить,
Коли  всі  хати  -  скраю?!.

Тільки  в  єдності  сила,
В  Божій  мудрості  -  щастя!
Хай  недоля  косила  -
Все  у  правді  воздасться!

І  нехай  наше  слово
Буде  гостре,  мов  бритва,
Хай  цвіте  калиново
Диво-квітом  молитва!

Нехай  пісня  озветься
Понад  гори  високі  -
І  від  серця  до  серця
Запанує  мир-спокій!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728324
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 11.04.2017


Richter

Точний дiагноз


–  Лікарю,  у  мене  грип?
–  Грип,  шановний  пане.
–  Не  свинячий  в  нього  тип?!
–  Саме  так,  Іване.
–  Ви  упевнені  у  тім,
може  то  помилка?
–  Переконаний  я  в  цім
навіть  без  горілки.

–  От  фігня,  не  може  бути,
літра  ж  випили  на  трьох…
Не  морозить,  серце  чути,
і  не  нудить,  милуй  Бог.
Відхиливши  враз  фіранку,
лікар  мовив  –  Не  фігня,
бо  швидку  в  чотири  ранку
викликає  лиш  свиня!..

10.04.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117041006698  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728296
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 11.04.2017


НАДЕЖДА М.

Хай Бог спасе…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XvtzhdLTCaw  

[/youtube]
Усі  ми  люди,  зовсім  різні,
І  думка  в  кожного  своя.
В  одних  віршах  хвилює  ніжність,
Душа  таких,  немов  рідня.

Читаєш,  думаєш,  радієш,
Бува  сльоза  враз  запече,
Бо  ти  людину  зрозумієш,
Підставиш  словом  їй  плече.

І  розцвіта  душа,  як  квітка,
До  сонця  тягне  пелюстки.
Таке  бува  у  нас  нерідко,
Хоча  бувають  й  колючки.

Слова  по  тілу,  наче  бритва.
За  що  триматись,  щоб  встоять?
Тут  допоможе  хай  Молитва,
Цей  негатив  з  душі,  щоб  знять.

Не  оскверняйте  душу  словом,
Назад  повернеться  підчас.
Нехай  було  це  випадково,
Та  Бог  спасе  від  слів  тих  нас...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728294
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 11.04.2017


Леся Утриско

Вже навіки з Богом.

Ой  Іване,  Іваночку-  
голубенькі  очі,
вишивала  тобі  мати
сорочку  щоночі.
Вишивала  тобі,  синку,
доленьку  щасливу,
де  любов  свою  вкладала
світові  на  диво.  
Простеляла  світлі  ранки,
та  й  місячні  ночі,
квіт  калини  коло  ганку  
заквітав  у  мочі.
У  барвінку  дозрівали  
літа  молодії,
рум'янилось  біле  личко  
в  пелюстках  лелії.
Та  прийшла  біда  в  господу-   
війнонька  проклята:
серце  крається  в  народу,  
сумна  стала  хата.  
Ой  змарніли  синку  нині
голубенькі  очі,
з  горя  сич  лиш  на  калині  
плаче  серед  ночі.
Роздирає  душу  неньки,
що  стоїть  над  гробом,
ліг  барвінок  до  земленьки-
вже  навіки  з  Богом.  



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728289
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 11.04.2017


Елена Марс

Ещё один вечер - впустую

Ещё  один  вечер  -  впустую...  
Хотя    бы    звонок    телефонный
Взбодрил...  Никаких    тебе    сует.
И  ночь  подступает  -  бессонной...  

Одна...    со  своими  стихами...  
Такие  моменты  -  привычны...  
Весёлости,    в  общем,    ни  грамма.  
Всё    серо,  пустынно,  обычно.

И  мысли  как  будто  ленивы,  
Не  только  уставшее  тело.  
Ни  капли    в  душе  позитива.  
Опять    я    тоской    приболела.

Как  тень  -  в  полумрачной  квартире.
Похоже,  что    скоро    завою,
В    таком    неприветливом  мире,
Объятая    мертвым    покоем.

И    если    бы    вдруг    умерла    я,
Никто    бы    не    злился  за    это.
Привыкли...  Натура    такая  -
Вот    так    уходить  -  незаметно.

Вот  так  уходить  -  по-английски,  
Уходам    таким  улыбаясь...
"Не    плачте..."-  с    заоблачной    выси  -
Строкой    навсегда    попрощаюсь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728280
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 11.04.2017


Віталій Назарук

НЕ РОЗУМІЮ СЕБЕ

Життя  своє  пущу  за  вітром,
Можливо  десь  програю  в  карти…
Хай  друзі  в  нього  туфлі  витруть,
А  я  сприйму  це  все,  як  жарти.
На  білій,  новій  скатертині,
Від  сигарети  скоро  дірки…
А  я  у  брудній  одежині,
Читатиму  вірші  із  збірки.
А  мої  друзі  сиплють  жарти,
Які  я  добре  розуміють.
Ми  п’єм  вино  і  граєм  в  карти,
Як    поруч  друзі  -  молодію.
Про  все  із  ними  поговорю,
Друзі  дають  в  житті  надію.
Живу  я  ними,  ними  марю…
Лише  себе  не  розумію.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728275
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 11.04.2017


Елена Марс

Багато жіночій душі не потрібно

Босоніж  побігла  б  у  вранішні  роси
Й  кружляла  б  в  обіймах  -  твоїх  і  весни,
З  любов'ю  в  душі,    бо  вона  її  просить,  
Жадає    в    світанках,    у  східних  сумних...  

Життя  у  постійних  турботах    минає,
Збігають  крізь  пальці  хвилини  кудись,
Та    пісню,    тихенько,  ще  серце    співає
Про  щастя,  в    яке  я  порину  колись...

Багато  жіночій  душі  не  потрібно  -
Їй  тільки  б  відчути  тепло  твоїх  рук
І  очі  твої  щоб  промовили:  рідна,  
Ніколи  не  буде  між  нами  розлук.

...Чи  скоро  потраплю  в  ті  весни  та  роси,
Яких  так  жадаю,  так  мрію  про  них,
В    яких    я  тобою  натішуся  вдосталь...
В    обіймах    кохання  -  в    обіймах    твоїх...

Березень  2017  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728272
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 11.04.2017


Микола Карпець))

«Зачарувала і серце і душу»

[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/926412182.gif[/img]
[b]«Зачарувала  і  серце  і  душу»[/b]
[color="#0408e3"][b][i]
Тепло  і  гарно  поряд  з  тобою
Зачаклувала  мабуть  ворожбою
Зачарувала  і  серце  і  душу
Ніжна,  ласкава,  як  кицька  із  плюшу

Всядешся  зручно  мені  на  коліна
Щось  промуркочеш  і  руки  за  шию...
І  я  від  захвату  млію  і  млію
В  відблисках  полум’я,  біля  каміна

І  я  не  знаю  де  спека  сильніша
Там  у  багатті,  чи  тут,  поміж  нами
Стали  на  вечір  ми  двоє  птахами…
Шепчеш  –  рідненький…
шепчу  –  найрідніша…
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*10.04.17*  ID:  №  728210
[/i][/b][/color]

http://mykola.at.ua/publ/krashhe/zacharuvala_i_serce_i_dushu/13-1-0-93

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728210
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 10.04.2017


Фея Світла

Спізнився

[youtube]https://youtu.be/A_jFZFuepXY[/youtube]

[i][b]Згасає  жовтим  білий  світ,
Квітнева  ніжна  прохолода.
Спізнився  ти  на  безліч  літ,
Та  як  тобі  я  все  ж  є  рада.
Сюди  до  мене  ближче  сядь,
Дивись  веселими  очима:
Ось  синій  зошит  мій  і  я
В  нім  віршувала...  ще  дитина.
Пробач,  що  жила  я  в  журбі
І  в  сонці  втіхи  не  вбачала.
Пробач  за  все...  отій  ганьбі,
Що  замість  тебе  інших  мала.

[/b][/i]
Оригінал

Широк  и  желт  вечерний  свет,
Нежна  апрельская  прохлада.
Ты  опоздал  на  много  лет,
Но  все-таки  тебе  я  рада.
Сюда  ко  мне  поближе  сядь,
Гляди  веселыми  глазами:
Вот  эта  синяя  тетрадь  -
С  моими  детскими  стихами.
Прости,  что  я  жила  скорбя
И  солнцу  радовалась  мало.
Прости,  прости,  что  за  тебя
Я  слишком  многих  принимала.

1915
Анна  Ахматова

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728207
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 10.04.2017


Шостацька Людмила

ХАЙ ДОБРО БУДЕ НА СВІТІ

                                                   З    Вітром    тихо    розмовляю:
                                   “    Ти    буваєш,  Вітре,  всюди  .                                                                                                                                                                                                                                                                      
                                                   Що  про    нас,  безкраїй,  знаєш?
                                                   Може    чув    щось      поміж    люди?

                                   Довго    нам    біду    терпіти,
                                                   Проливати    ріки    сліз?
                                   Ще    не    в    дії    "Заповіти"
                                                   І    стоїть    донині    віз.

                                   Брат  –  на    брата,  гірше    звіра,
                                                   Ходить    зброя    поміж    нас,
                                                   Обміліла    нині    віра,
                                   Вже    не    чують    Божий    глас.

                                   Б’є    Дніпро    сердито    в    берег
                                   І    ще    більше    посивілий,
                                                   Лізе    нечисть    в    перший    шерег,
                                                   Наче    люди    подуріли.

                                   Вітре,  здуй    усю    неправду,
                                                   Зло    збери    у    свої    сіті,
                                                   Доведи    усе    до    ладу,
                                                   Хай    добро    буде    на    світі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728185
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 10.04.2017


MERSEDES

Молюсь за тебе…

Такі  довгі  ночі,  зорі  за  туманом,
Сонечко  не  світить  і  холодний  ранок.
Лебединим  криком  тужу  за  тобою,
Шлях  такий  великий,а  тобі  до  бою...

Заплющую  очі  ти  передімною,
Серце  важко  б'ється  немає  спокою.
Вербная  неділя  в  церкві  дзвонять  дзвони,
У  свічках  яскравих  Божії  ікони.

Стою  на  колінах  і  молюсь  за  тебе,
Хай  почують  зорі,  хай  почує  небо.
Хай  моя  молитва  вбереже  від  кулі,
Довгого  життя  хай  накують  зозулі.

І  засяє  сонце  у  погожу  днину,
Ти  вернеш  назавжди  у  свою  родину.
Буде  мир  і  спокій  в  нашій  Україні,
Будуть  ночі  тихі,  будуть  ночі  сині...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728173
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 10.04.2017


наталія калина

У білому намисті біль розлук…

У  білому  намисті  біль  розлук…

У  білому  намисті  біль  розлук…
І  серця  лід  в  груді  клекоче!
Та  тільки  ніжний,  тихий  звук…
Відчути  квітів  дурман  хоче!

На  сивину  ти  не  дивись!
Печаль  кохання  за  плечима...
Весною  серцем  обізвись:
Цвістиме  пристрасть  незлічима!

На  сивину  ти  не  дивись:
Коханням  в  серці  обізвись!

04.  04.  2017  м.  Львів  автор  Наталія  Калиновська

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728161
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 10.04.2017


Олена Вишневська

Countermeasure

[i]Жорстокість  –    це  риса  характеру  добрих  людей.  
Вона  виникає  тоді,  коли  об  твою  доброту  починають  витирати  ноги.[/i]
[b][i]  (Брюс  Вілліс)[/i][/b]



Мабуть,  я  невиправна  /чи  несправна/:
Усього  вчусь,  а  жити  й  не  навчилась…
Я  довіряла  людям  безпідставно?..
/Чи,  може,  я  такою  народилась?/

І  вкотре  біль,  закутавши  бинтами,
Все  намагаюсь  хиби  відмолити.
Гадаю,  що,  напевно,  вже  востаннє
Із  ніг  себе  дозволила  я  збити.

Бо  скільки  не  терпи,  та  все  ж  урветься  –
Латаю  нерви  нитками  зі  сталі.
І  не  відомо:  як  тепер  назветься
Те,  що  в  мені  лишилось  від  моралі.

Сама  б  не  потерпіла  лицемірства!
Та  що  ж…  Тепер,  здається,  я  не  краща:
Аби  переступити  в  людях  звірство,
Доводиться  залізти  вовку  в  пащу.

А  я  й  без  того  не  була  святою.
Бувало  всяке…  Та  кому  судити?
Але  пліч-о-пліч  завше  з  добротою
Ішла,  допоки  не  здійняли  й  свити.

Хтось  скаже,  що  в  мені  душі  немає…
…Я  й  справді  забуваюся  про  неї,
Коли  у  прірву  відчаю  штовхає
Людська  жорстокість  в  пошуках  трофеїв.  


[i]/колись/[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728157
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 10.04.2017


Шостацька Людмила

ПОЕЗІЯ - ДРУГА МОЛИТВА

                                                         Поезія    -    друга    молитва  ,
                                                         Вкладає    Господь    у    вуста,
                                                         Не    сходи    вона,  не    гонитва,
                                         Плекає    любов    на    листах.

                                         Вона  –  не    продажна,  мов    дівка,
                                                         Не    заздрість    на    ймення    “сусід”,
                                         Хоч    часом    -    то    мед,  то    перцівка,
                                         Буває    і    сонце,  і    лід.

                                         І    більше    то    -  борг,  ані    ж    право,
                                                         Гордині    вона    не    рідня,
                                                         То    люди    приносять    їй    славу,
                                                         Знайшовши    в    полові    зерня.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728149
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 10.04.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Дивувать весна не перестане

Очима  блакитними  зелен-барвінку
Дивиться  він  так  уважно  навкруг,
Красень  синочок  весни  диво-квітень
Коня  свого  пастись  пускає  на  луг.

Хоча  там  травичка  ледь-ледь  визирає,
Малесенька  ще  бліда  зелень  її
Матінку-землю  поволі  вкриває,
А  квітень  там  вишиє  квіти  на  ній.

Простелить  білесеньку  він  скатертину
Біля  черешні  старої  в  саду,
Вже  й  не  розібрать  -  вона  біла  чи  сива,
Мудрості  вишеньку  вчить  молоду.

Квітневої  теплої  днини  такої
Хочеться  радісну  пісню  співать,
Бо  не  перестане  усіх  дивувать
Весна-чарівниця  своєю  красою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728136
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 10.04.2017


Ольга Калина

Ти намалюй для мене сонце

Ти  намалюй  для  мене  сонце:  
Яскраве,  ніжне,  золоте.  
Йому  всміхається  віконце,  
Бо  все  навкруг  уже  росте.  

Ти  намалюй  для  мене  небо  -  
Безмежно-синю  височінь,  
Бо  для  душі  то  є  потреба  -  
Взлетіти  птахом  в  далечінь.  

Ти  намалюй  для  мене  поле,  
Що  буйно  колосом  цвіте  
І  повні,  що  стоять  стодоли..  
То  значить:  хліб  у  нас  буде!  

Ти  намалюй  для  мене  річку  -  
Прозора,  чистая  вода  
І  де  росте  струнка  смерічка,  
Їй  вітер  листя  все  гойда.  

Ти  намалюй  цей  світ  пастеллю  -  
Яскраві  барви  підбери.  
Внеси  в  життя  яскраву  каплю  -  
Маленьку  радість  сотвори.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728132
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 10.04.2017


Елена Марс

От Альфы до Омеги

От  Альфы  до  Омеги  -  только  миг.
А  сколько  в  нём  всего  заключено!..  
Но  главное,  для  матери,  зерно  -
Ребёнок  -  как  души  её  родник...  

В    его    вселенной  -  жизни  эпицентр,
Слилась    в    который  вся    её    любовь.
Рождение    ребенка  -  счастья  боль,
Но  боли  -  против  счастья  -  лишь  процент!

От    Альфы    до    Омеги  -  только    шаг.
Зовётся    он    красивым    словом  -  Жизнь.
Любовью    материнской    дорожи...
В  любви  её  -  надежд    к    тебе    очаг.

Пока    ещё    не    поздно  -  не    жалей
Для    матери  красивых    нежных  слов.
...Под    грудой    бесполезности  венков
Не    нужно    никому    любви    твоей.

От  Альфы  до    Омеги  жизнь    пройди  -
С    любовью    к  миру,    к  матери  -  с  душой...
Один    лишь    раз    даётся    путь    земной.
Невежеством    себе    не    навреди.



«Альфа»-  это  первая  буква  греческого  алфавита,  означающая  звук  «а»,  «омега»  (звук  «о»)-  последняя:  «Я-  альфа  и  омега,  начало  и  конец,  первый  и  последний  »,  —  говорит  о  себе  Бог  в  библии.
Такие  выражения  есть  во  всех  языках  мира.  Например,  мы  говорим:  «Выучи  все  от  А  до  Я»,  а  в  царские  времена  говорили  «От  аза  до  ижицы».  Аз  –  это  первая  буква  старославянского  алфавита,  ижица  соответственно  последняя  буква.  Фразеологизм  «от  альфы  до  омеги»  означает  «все  целиком»,  «от  начала  до  конца»    -  инет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728125
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 10.04.2017


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Світ у долонях весни

Весна  тримає  у  долонях  білий  світ,
Вже  скоро  вибухне  цвітінням  все  довкруж,
Поки-що  в  лісі  тішить  погляд  первоцвіт,
В  обіймах  сонця  гріє  спину  сонний  вуж…

Солодка  млість  у  тілі  -  хвоя  і  смола
дурманять  голову.  Проміння  золоте
крізь  крони  проникає,  жалить  мов  бджола,
імла  зникає,  настрій  у  душі  цвіте…

Блукає  усмішка  блаженна  на  вустах,
Волошками  синіє  у  очах  блакить,
Душа  моя  сьогодні,  ніби  вільний  птах,
На  крилах  вітру  в  небо  голубе  летить…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728115
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 10.04.2017


Крилата

ПРО БАРСИКА

ОТ  ТАКІ  ПИРОГИ
(насправді  вірш  про  собаку  Барса!)

Песик  Барс  засумував.
Ліг,  із  уст  ні  пари.
Може  хтось  його  злякав?  
Може,  хтось  ударив?

Може,  з'їв  він    щось  не  те,  
Має  біль  у  шлунку?
Чи  нашийник  шию  стер,  -  
Точить  Соню  думка.

Ні  веселий,  ані  злий.
Лапу  лиже-мочить.
Підійшла:
-  Привіт,  малий!
Погуляти  хочеш?

Встав,  мов  після  жаху-сну.
Очі  –  наче  з  леду.
Праву  лапу  затиснув  –  
Ту,  котра  спереду.

-  Травмувався?  Не  до  втіх?
Не  пустив  і  звуку.
Притулився  лиш  до  ніг
І  лизнув  у  руку.

До  воріт  пішов  на  трьох.
Дівчинка  –  до  тата.
-    Захворів  наш  Барсик.  Ох!
Треба  лікувати!

-  Що  не  так  з  ним,  говори?
-  Лапку  він  пошкодив.
Піднімає  догори,  
Як  подвір’ям  ходить.

Вийшов  батько  тут  у  двір.
Глянув  на  собаку.
Скаче  Барсик  по  траві,
Наче  неборака.

Бачить  це  мала,  й  сльоза  
Вже  тремтить    на  вії.
-  Не  хвилюйся,  -  проказав  
Тут  татусь  Софії.

-  Пса  в  автівку  ми  візьмем.
Витри  з  личка  хмару!
Лікувати  відвезем  
До  ветеринара.

Витяг  миттю  свій  айфон
І  пішов  в  атаку.
Лікар  мовив:  «Є    резон
Привезти  собаку».

Цвяха  витягли  з  ноги.
Дали  псу  укола.
От  такі  то  пироги.
Винен  хто?  Микола  –  

Брат  Сафійчин.  Він  на  днях
Майстрував  шпаківню.
Викинув    похилий    цвях,  
Мов  затерту  гривню,  

У  траву.  А  Барсик  стриб  –  
На  гостряк  ногою.
Знай!  Робив  щось  -  прибери
Місце  за  собою!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728070
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017


Микола Карпець))

«Дивлюся в сад там вишня розцвіла»

[img]http://mykola.at.ua/_ph/6/323370617.jpg[/img]
[b]«Дивлюся  в  сад  там  вишня  розцвіла»[/b]

[color="#0408e3"][b][i]
Дивлюся  в  сад  де  вишня  розцвіла
І  щось  знайоме,  неймовірно  чисте
І  ніжне  і  в  той  час  врочисте
Окраса  саду  в  полі  край  села

І  я  дивлюся  –  сил  немає  погляд
Свій  відвести  –  така  то  красота
Голівка  біла  ,  трепетні  вуста
Немає  краще  тут  нічого  поряд

За-ледь  відчутний  протяг  вітерцю
Все  обійняти  хоче  ніжні  віти
І  зашарілись  яблуневі  квіти
Чим  не  сюжет  мольберту  і  митцю?

Немає  слів  –  в  захопленні  від  дива
І  розумію,  що  її  це    час
В  танку  кружляти  з  вітром  ніжний  вальс
Поки  ще  юна  і  така  вродлива
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*09.04.17*  ID:  №  728056
[/i][/b][/color]
http://mykola.at.ua/publ/pori_roku/divljusja_v_sad_tam_vishnja_rozcvila/3-1-0-91

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728056
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017


геометрія

МОЯ ВИШНЯ…

                               Я  іду  не  спиняюсь,                                  В  небі  знову  холодні,
                               та,  напевне,  й  не  треба,                  хмари  грізні  і  чорні,
                               зупинитись  непізно,                              нам  несуть  із-за  моря
                               хоч  і  хмуриться  небо.                          ці  нестерпні  циклони.
                                                                           Обіцяли  погоду,
                                                                           не  здійснились  прогнози,
                                                                           нема  сонця  на  небі,
                                                                           знов  вітри  і  морози.
                               І  з  холодного    неба                                А  в  саду  моїм  вишня,
                               ллється  дощ  без  прогнозу,          не  злякалась  морозу,-
                               а  на  серці  у  мене:                                    зацвіла  білим  цвітом
                               біль  і  щем,  й  навіть  сльози...    всупереч  всім  прогнозам.
                                                                           Я  іду  не  спиняюсь,
                                                                           витираючи  сльози,
                                                                           захищатиму  вишню
                                                                           і  від  вітру,  й  морозу.
                             Це  ж  моя,  моя  вишня,                        І    хоч  в  мене  на  скронях,
                             підросла  вже  нівроку,                        засріблились  морози,
                             я  її  посадила,                                                  не  злякаюсь  ніколи
                             як  закінчила  школу.                              я  поганих  прогнозів.  
                                                                         Обіймаю  я  вишню,
                                                                         зігріваю  собою,
                                                                         відчуваю  душею,
                                                                         вона  згідна  зі  мною...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728053
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017


Шостацька Людмила

ПРОБУДЖЕННЯ

                                                   Мене    розбудила    весна,
                                                   Усілась    на    хмарці    так    весело,
                                                   Підплила    до    мого    вікна
                                   І    сонечком    впала    у    дзеркало.

                                                   Втопилась    кімната    у    променях,
                                   Зраділи    так    сонячні    зайчики,
                                                   Купалися    в    сонячних    повенях,
                                                   Тримались    за    промені    пальчики.

                                   А  небо    накрило    волошками
                                                   Мої    розтривожені    сни,
                                                   І  мрії  засяяли  брошками
                                                   На    новій    сукенці    весни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728049
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017


Олег М.

ПЕРШИЙ СВІТ

Завесніло  поле
Широке  просторе
Серенаду  в  небі  сонце  гра
Переливом  чистим
Музика  троїста
Срібним  передзвоном
В  весну  зазива..

Приспів:

Де  трава  зелена
Верби  там  і  клени
Де  стежина  долі  пролягла
На  порозі  хати
Зустрічають  діти

Зичать  батьку
Щастя  і  добра!

Пролітають  весни
В  райдуг  перевеслах
Де  зозулі  відкували  стільки  літ
Де  трава  зелена
Верби  там  і  клени
Там  побачив  вперше  світ.....

Приспів

І  з  днем  народження  ,  Павло!!!  Щастя,  Здоровя,  Добра!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728045
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017


Ніна-Марія

Смак кохання

[img]https://encrypted-tbn3.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRgco7SQCwpGvTopSWmvYv7lDoEIb6zvrQ8YH4169julzFTFAcUGw[/img]

[color="#16ad16"]Я  хочу  в  тую  весну,  що  так  колись,
Красою  нас  обох  заполонила.
Вказала  стежку  в  чарівний  дивосвіт,
Вогонь  кохання  в  серці  запалила.

Дощі  рясні  його  не  загасили.
Не  зміг  розвіять  світом  вітровій.
Текли  роки  і  весни  відцвітали,
Все  пестив  нас  любові  буревій.

В  кохання  справжнього  не  має  віку
У  ньому  щастям  сяє    кожна  мить.
Немов  вино,  настояне  роками,
Смакує,  насолодою  п'янить.

Лелійте,  як  дитину  почуття  ці
Не  всім  таки  цей  шанс  дарує  доля
Буденністю  не  стопчеться  хай  цвіт,
Хоча  в  житті  на  все  є  Божа  воля.[/color]

[img]https://encrypted-tbn3.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTGbpmHH-Mgp8zurxiEK0YDHwNnV9R5dG3e6izmb0sk89rGkbxe3g[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728041
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017


горлиця

ВЕРБА


Колись  верба  тримала  віти  вгору,
Несла  до  Господа  молитви  за  життя,
Була  наповнена  вином  свята  амфора,
Щасливий  той  хто  пив  оце  пиття!

Пила  й  вербичка,  і  була  щаслива,
Бреніла  пісня  на  вершку  гілок,
Там  вітер  дув  між  листями  грайливо,
Вона  сміялась,  слухала  пташок.

Така  гармонія!  Краса  в  захистку!  
Проміння  сонячні,  Господній  рай,
Та  голуб  білий  ніс  болючу  вістку  ,
Мине  цей  тиждень,  зчорніє  небокрай!

Розпнуть  того,  кому  тепер  кидають,
Під  ноги  гілля  пальми  і  верби,
Кричать  осанна,  велично  вітають,
Не  відають,  що  прийде  день  журби!

Заплакала  верба  спустивши  віття,
І  більш  ніколи  вгору  не  зняла,
Воскрес  Христос,  та  біль  тисячоліття
Їй  не  забуть!  Й  тепер  в  сльозах  вона!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728027
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017


dovgiy

КАРНАВАЛ

В  небе  чёрном,  звездою  падучею
Промелькнуло  желанье  моё.
По  банальной,  по  прихоти  случая,
Мне  послышалось  имя  её
В  этом  имени  была  романтика,
Было  что  то,  чего  я  не  знал.
Захотелось  притронуться  к  бантикам
Где  был  спрятан  любви  карнавал.
А  подарок  судьбы  был  завязанный
Хитрецою    красивой  узла
Два  конца  в  этом  миленьком  бантике,
Две  загадки  блаженства  и  зла.
За  какой  потянуть  мне  начертано
В  тайных  строчках  лукавой  судьбы?
То  ли  темень  мечты  перечёркнутой,
То  ль  полёт  в  небесах  голубых.
Только  имя  мне  душу  встревожило
Неосознанной  силой  маня.
Знал  бы  я,  что  случаем  предложено,
В  этом  имени  для  меня!
Потянул,  распечатал…  и  брызнули  
Ясным  светом  большие  глаза.
Оторваться  от  омута  милого
В  такой  миг,  оказалось,  нельзя!
Светло-русые,  пышные  волосы
Обрамляли  влекущий  овал.
И  позвал  меня  ангельским  голосом
Карнавал!    Карнавал!  Карнавал!
Всё  кружилось  под  звёздами  майскими,
Дни  летели,  звеня  серебром.
Мы,  -  от  счастья,  -  хмельные,  уставшие,
Возвращались  в  родительский  дом.
Моя  мама,  -  украдкой,  -  плакала,
Видя  радостной  юности  свет.
Я  не  знал,  что  ещё  не  попался  мне
Лотереи  счастливый  билет.
Ждал  я  вечером,  ждал  за  околицей,
Где  спускалась  тропинка  к  реке
Да  напрасно  носил  до  полуночи
Для  неё  свой  букетик  в  руке!
Её  папа  судьбою  военною
Переброшен  был  в  энную  даль…
И  над  их,  теперь  бывшей,  квартирою,
Серым  пеплом  кружила  печаль.
Годы  юности  в  прошлое  канули,
Боль  былая  болезнью  прошла.
Не  одна  потом  в  ласках  растаяла,
Не  одна  на  коленях  была.
Только  больше  ресничная  молния
Не  сражала  меня  наповал,
Потому  что  навечно  запомнил  я
Своей  первой  любви  карнавал.
 
09.04.2017

       
   
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727993
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017


НАДЕЖДА М.

Вітання друзям і читачам зі святом. .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=D4kX_lwpoKU  
[/youtube]


І  якщо  впадеш  на  чужому  полі,
Прийдуть  з  України  верби  і  тополі,  
Стануть  над  тобою,  листям  затріпочуть,  
Тугою  прощання  душу  залоскочуть.  

Василь  Симоненко
---------------------------------------

Несе  води  стрімка  річка,
Що  стікає  з  гір.
І  звивається,  як  стрічка,
Убирає  зір.
Над  водою  миє  коси
Дерево  добра,
Бо  здоров"я  всім  приносить  
Чарівна  верба.
Після  сну  вмиває  личко,
Весни  йде  пора.
Розцвітають  квіти-свічки,
Золота  кора.
-----------------------
Я  зірву  по  одній  квітці
Подарую  друзям.
Хай    вам  тепло  буде  в  серці.
До  вас  небайдужа.
Хай  ростуть  за  нами  верби,
Нас  охороняють,
І    лікують  наші  нерви,
Квітами  буяють.
-----------------------------
Вітаю  всіх    зі  святом.
Будьте  всі  здорові,  успішні,  щасливі
і  багаті..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727979
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017


Ніна Незламна

Вбралась верба в красу

 Шановні  пані  і  панове!  Щиро  вітаю
З  ВЕРБНОЮ  НЕДІЛЕЮ!
Сердечно  бажаю  Вам  і  Вашій  родині
Миру,  радості,    здоров`я!
Злагоди,  добра  і  щастя!!!

                               ***
       Вбралась  верба  в  красу

Ховалась  ніч  ..    Багріли  промінці
Світанок  кольорами  танцював
Верба  вдягалась  в  весняні  штанці
«Котик»  до  сонця    ручки  простягав.

Дари  природи..  Чубчики  пухкі
Золотисто    -  жовті  …..  І  сріблясті.
Літають  всюди  запахи    пахкі
Земля    ж  радіє….  В  чарівності..

Святково  вбралась  верба  в  красу
Всміхалось  сонечко  ясніше
Розплітає  веснянка  косу
І  квітчає  земля  рясніше.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727964
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017


Віталій Назарук

ЛЕГЕНЬКИЙ ВЕСНЯНИЙ ЕТЮД

Плакати  так  хочеться  мені,
В  ті  часи,  як  пахне  черемшина.
Б’ється  наче  лебеді  у  сні,
У  мені  засолена  сльозина.

Бо  літа  полинули  удаль,
Сонечко  зібралося  за  обрій,
Долю  відіграв  давно  скрипаль,
Грав  комусь,  проте  мені  недобре.

Гіркотою  віддає  сльоза,
Хоч  весною  пахне  черемшина.
Грають  кольорові  небеса,
Квітне  з  черемшиною  –  калина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727956
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017


Віталій Назарук

НАРОД ВОЛОДАР

Не  говоріть  про  щось  брехливо,
Не  ріжте    люд  –  в  нього  душа…
Завжди  була  в  народу  сила
І  вічно  він  беріг    гроша.  

Йому  кайдани  одягали,
Плели  на  шию  мотузки…
Його  лишали  прав  і  слави,
Та  розбивалось  все  в  друзки.

Народ  родив  землі  героїв,
Міцним  колоссям  на  стеблі.
У  нього  сила,  в  нього  воля  -
Народ  –  володар  на  землі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727955
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017


Валентина Ланевич

Летимо, я і ти, між зірок вечорових.

Летимо,  я  і  ти,  між  зірок  вечорових,
Дві  душі  що  одна  у  далекій  путі.
Світ  галактик  мигає  в  свічах  кольорових,
Нас  хрестують  на  щастя,  на  долю  святі.  

Бо  любов  уособлення  вищої  сили,
Що  тримає  в  серцях  незбагненний  порив.
Первородний  вогонь,  що  його  не  згасили,
Хоч  з  віками  пройшло  сотні  карстових  злив.  

Душі  часто  злостиво  вбивали  цвяхами,
Вони  ж  йшли  через  муки  в  буремний  політ.
Переймав  Перелесник  спокуси  гріхами,
Лиш  єднання  спалило  в  тілах  пустоцвіт.

08.04.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727916
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 09.04.2017


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

ДОЩИТЬ

Дощить  надворі,  чи  в  душі  –  не  розумію…
Я  знаю,  хто  цей  смуток  знов  мені  навіяв!
Навіщо  я  йому  відкрила  знову  двері?
Хай  краще  б  залишався  віршем  на  папері…

Весна  п’янка  мене  дурманом  напоїла,
Надія  в  серці  знову  сонцем  зазоріла,
Та  раптом  звинувачення,  неначе  злива,
Мене  просякли  наскрізь  злісним  негативом…

Тепер  між  нами  знову  мури  мармурові,
Знайду  собі  розраду  в  поетичнім  слові,
Я  вмію  швидко  забувати  і  прощати,
І  свою  душу  від  образи  очищати…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727882
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Олеся Лісова

Українська весна.

Як  швидко  час  біжить…
Уже  нова  весна
І  анемона  ковбиком  лежить,
Проснувся  ліс,розкрилися  поля,
Зазеленіли  радуючи  всіх.

Сади  вже  не  впізнати,
Все  не  те,
Сливки  розкрили  свої  пелюстки,
Листочки  молоді  зелені  де-не-де
Весною  пахне!  Дихать  залюбки.

А  вишні,вишні-наче  головні
Буяють  цвітом,наче  кажуть  нам,
Що  вислів  «наречені»  не  пустий,
Біліють    вельоном    на  зло  усім  вітрам.

В  траву  зелену  хочеться  ступить,
Там  де  кульбаби  розгорнули  цвіт,
Як  сонечко,  потримати  в  руці
Їх  тягне  до  тепла,як  весь  навколо  світ.

Черемха  хоче  виділить  себе
Дурманом  кличе  нас  до  своїх  віт,
Не  відірвать  очей,  а  аромат  пливе
По  всьому  світу  і  так  сотні  літ.

Моя  Вкраїна!  Ці  поля,ліси,
Сади  до  щему  в  серці  рідні  нам,
Бог  дарував  нам  цю  красу  віки.
Це  наше,рідне…Відсіч  ворогам!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727527
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 08.04.2017


I.Teрен

ЛИСТ НА ФРОНТ

Напи́шу  колективного  листа
від  імені  дорослої  малечі.
І  хай  не  усміхаються  уста,
але  дитяча  істина  проста
розправить  ваші  молодечі  плечі.

Ми  знаємо  –  ви  воїни  добра.
Іде  війна  великого  народу
супроти  завойовника-заброди.
Одні  воюють  кінчиком  пера,
а  інші  пишуть  кровію    свободу.

Біда  лиха,  та  горе  –  не  біда,
коли  усі  готуються  до  бою.
Сьогодні  освящається  вода
і  недалекий  час,  коли  орда
піде  у  власне  пекло  за  водою.

У  покоління  кожного  –  свій  хрест
і  за  діла,  і  за  гріхи  дідизни.
Діди  за  внуків  моляться  з  небес.
Козачий  дух  у  кожному  воскрес,
аби  стояти  за  свою  Вітчизну.

Якщо  її  без  бою  віддамо,
то  гріш  ціна  і  владі,  і  еліті...

За  тих,  кого  нема  на  цьому  світі,
і  тим,  хто  буде,  ми  відстоїмо
їх  майбуття...
                                           Герої,  не  умріте,
але  сьогодні  збийте  це  ярмо,
аби  колись  не  умирали  діти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544274
дата надходження 16.12.2014
дата закладки 08.04.2017


Микола Карпець))

Я прийду в твої зоряні сни… 16+

[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/615820073.gif[/img]
[b]«Я  прийду  в  твої  зоряні  сни…»[/b]16+
[color="#0804e3"][i][b]
Я  прийду  в  твої  сни  коли  ще
Ти  на  грані  свідомості  й  сну
І  проллюся  цілющим  дощем
І  веселкою  в  небі  майну

Потім  теплим  зроджусь  вітерцем
Просушу  твоє  тіло  й  волосся
Розметалось  що,  й  переплелося
І  як  котик  скрутилось  кільцем
Обійму  ніжно  талію...  груди
Зацілую,  запещу  усюди
Проведу  чарівним  олівцем
по  губах,  притулю  до  щоки
Щоб  на  довгі-предовгі  роки
В  них  відклалася  пам'ять  про  диво
Коли  їх  цілували  цнотливо
Ну  а  потім  з’їдали  за  раз
І  була  ти  безмежно-щаслива
Відправляв  коли  в  небо  екстаз

І  душа  залишала  і  тіло
І  летіли,  летіли,  летіли…
Дві  душі  об’єднавшись  в  одну
Уві  сні,  чи  на  грані  десь  сну…
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*08.04.17*  ID:  №  727867
[/b][/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727867
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Виктория - Р

Я для тебе

[b][i][color="#ff0088"]Я  для  тебе  -  мережка,
Я  твій  коник  -  цвіркун,
Я  -  твоя  тепла  стежка,
Я  -  мелодія  струн,

Я  для  тебе  -  рятунок,
Я  для  тебе  -  запал,
Твій  безцінний  дарунок,
У  душі  ніжний  шал,

Я  для  тебе  -  барвінок,
Я  для  тебе  -  вітрила,
Я  для  тебе  -  затінок,
І  твої,  любий,  крила.

Я  для  тебе  -  свічадо,
Твій  в  житті  Еверест,
Ти  для  мене  відрада,
Наші  долі  навхрест.
08  04  2017  р  
Вікторія  Р  [/color][/i][/b]
[b][i]
[color="#ff00bb"]Я  для  тебе


Я  для  тебе  у  спеку  зливою,
Ти  для  мене  узимку  шубою...
Стану  в  голод  для  тебе  нивою,
Буду  завжди  для  тебе  любою!

Я  для  тебе  у  темінь  зірочка...  
Ти  для  мене  -  серпнева  нічка..
Ти  для  мене  в  пустелі  гілочка,-  
Я  для  тебе  свята  водичка...

Я  для  тебе  у  мріях,-  ластівка-
Ти  для  мене  -  у  полі  хмарка..
Ти  для  мене  у  будні  -  пасіка  ,-  
Щоб  від  меду  твого  стало  жарко...

Я  тебе  позову  мізинчиком,-  
Щоб  посіяв  в  душі  волошки,-
А  сама,-  у  твій  сон  промінчиком-  
Заспокою  чуття  хоч  трошки...

Я  для  тебе  -  солодка  вата,-  
Ти  для  мене,-  як  пучка  солі!
Ти  для  мене  -  як  щастя  в  хату,
Найсвітліша  частина  долі!!!
10  08  2015р  
Вікторія  Р
ID:  598876
Рубрика:  Вірші,  Лірика  кохання[/color][/i][/b]

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598876

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727865
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


MERSEDES

Смарагдова весна…

Смарагдова  весна  яскрава  у  вікні,
Розкидала  вона  прикраси  чарівні.
Квітує  рясно  сад  і  небо  голубе,
Вечірній  зорепад  і  я  люблю  тебе.

Любов  в  твоїх  очах  так  затишно  в  душі,
Кохання  у  серцях  для  тебе  ці  вірші.
Пташиний  спів  дзвенить,  відбірні  голоси,
Яка  прекрасна  мить,  намисто  із  роси.

І  я  торкнусь  тебе  із  ніжністю  весни
І  будуть  снитись  нам,  казкові,  дивні  сни.
В  обійми  попаду,  яка  щаслива  я,
В  вікно  постукала  смарагдова  весна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727853
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Крилата

СОНЕЧКО

Сонечко  виспалось,  руки-проміння  з-під  пледу
Випхало,  встало,  розсунуло  штори-хмарки.
З’їло  півлітра  торішнього  майського    меду
І  засіяло  від  щастя  на  різні  боки.

Вибігли  діти  і  штурмом  узяли  майданчик.
Вимив  пан  Дощик  ретельно  від  пилу  його.
Небо  всміхнулось,  останній  сіренький  баранчик
Хвіст  показав  йому,  втік  від  проміння  погонь.

Котик-муркотик  мив  лапки,  заляпав  болотом.
Вітер-підмітер  виконував  роль  рушника.
Сонце  вкривало  дахи  і  віконечка  злотом.
З  долу  кидала  привіти  йому  осока.  

Діти  від  радої  радості  й  пискоту    пріли.
Сонечко  зайців  пускало  на  їхні  носи.
Ті  танцювали  там,  наче  на  сцені,  і  гріли
Душі  дітей  і  їм    «Браво!»  кричали    ліси.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727849
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Петро Кожум'яка (Ян Укович)

Я тебе не сплутаю ні з ким (навіяне віршами від Хуго і Дарії Тимчук)

Я  тебе  не  сплутаю  ні  з  ким  -
В  світі  на  тебе  немає  схожих!
Це  кохання  схиблене
Із  тим
Знов  вдивляюся  в  обличчя  перехожих

У  думках  я  лину  в  далечінь,
Зупиняю  мить:
Твій  ніжний  погляд
Поринаю  у  замрійну  синь,  
У  бажання  завжди  бути  поряд

Та  немає  в  мене  більше  сил,
Очі  наливаються  сльозами  -
Не  діждусь  багряних  тих  вітрил,
Час  пробіг,  як  кішка,  поміж  нами

Посмішка  твоя  і  кожен  жест
Кажуть,  що  надії  всі  даремні
Тож,  покірно  я  несу  свій  хрест
Плаче  Ангел  Пристрасті  
І  щемно

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727835
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Крилата

СКІЛЬКИ МАМ Є У ДИТИНИ

Рідна  мати    в  світ  приводить
Діток,  їх  голубить.
Всім,  чим  може  тільки,  годить,  
Доглядає,  любить.

Є  така  (в  ній  Божа  сила)
Витягне  з  розпуки.
В  світ  Ісуса  породила,  
З  ним  терпіла  муки.

Ще  є  мати  –  Батьківщина  –  
Шмат  землі  під  небом.
Будь  їй,  хлопче,  добрим  сином,  
Захисти  в  потребі.

Будь  їй  донею,  дівчатко.  
Люби  рідну  мову,
Край  батьків  –  матусі  й  татка,  
З  їхнього  ти  дому!

Хресна  мати  є,  дитину
До  Христа  тримає.
Шле  молитву  їй  у  спину,  
Дари  присилає.

Вихователька  як  мама,
Діток  опікує.
Робить  вчителька  так  само  -  
Вчить  їх  і  пильнує.

Скільки    мам  в  Олега,Марти,
У  Максима,  Злати!
Їм  усім  вклонитись  варто,  
Пісню  заспівати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727827
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Світлана Моренець

У ВЕРБНУ НЕДІЛЮ

Ледь  земля  крижані  розриває  окови,
ще    дерева  –  в  полоні  зимового  сну,
верболозові  ж  котики  ніжні,  шовкові
і  вербові  гілки  вже  вітають  весну.

Замість  пальм,  що  не  вижили  б  в  люті  морози
(не  знайти  в  нашім  краї  із  неї  листа)
розквітає  верба,  переживши  загрози,
щоб  встелитись  під  ноги  Ісуса  Христа.

Свят-водиці  краплинки  піймавши  у  руки,
освятивши  святкові  вербові  гілки,
пригадаймо  Христа,  що  за  нас  йшов  на  муки,
найвеличніший  подвиг  вписавши  в  віки.

Тихо  в  домі  включу  благовістові  дзвони,
із  подякою  свічку  поставлю  на  ріг,
і  вербові  гілки  покладу  до  ікони,  –
а  в  думках  я  стелю  їх  до  Господа  ніг...

Зі  святом  вас  всіх,  панове!
Миру,  любові,  щастя  і  весни  в  серцях!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727856
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Салтан Николай

Імператриця

[img]https://pp.userapi.com/c638629/v638629008/2e582/zJl0YMC9AH8.jpg[/img]
Ну  що  мені  на  долю  нарікати:
Зустрів  тебе  у  розквіті  років.
Таку  солодку,  ніжну  мов  цукати,
Імператрицю  західних  пісків.

Струнка,  граційна  і  така  поважна,
Хода  твоя  тихіша  за  листву,
Що  падає  на  землю  неосяжну,
А  я  цей  шелест  чую  за  верству.

І  це  тому  що  ти  моя  відрада,
Мій  вірний  компас,  мудрий  поводир,
Шалена  згуба,  невтамовна  спрага
Моїх  бажань  весняно  молодих.

Твій  погляд  оживляє  тлінну  душу,
Як  крапля  світанкової  роси
Відроджує  понівечену  сушу,
Даючи  шанс  усьому  прорости.

І  ллються  в  серце  ароматним  медом
Вишнево-стиглі  всі  твої  слова,
Що  тягне  тіло  у  безкрає  небо
На  танець  душ  весільний  карнавал.

І  сипле  золотом  казкових  меланхолій
Шалений  світ  добра  і  красоти,
Лиш  нас  веде  нестримним  ритмом  колій
В  яких  давно  обірвані  мости.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727814
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Ольга Калина

Я пропустила як летіли журавлі.

Я  пропустила  як  летіли  журавлі  -  
Назад  із  вирію  додому  повертали.  
Несли  весну  вони  у  себе  на  крилі,  
Домівку  рідную  іздалека  вітали.  

Чому  не  чула  в  небі  кличі  журавлів,  
Що  так  тривожно  нашу  душу  роздирають?!  
Бо  хвору  Бог  мене,  напевно,  пожалів:  
"Даремно  не  чекай,  тебе  не  привітають".  

Не  прилетить  сюди  загублена  душа  
І  ранком  не  відкриє  вже  додому  двері,  
Не  витре  сліз  моїх,  бо  дуже  поспіша,  
Пішла  високо  в  небо  і  зникла  в  атмосфері.  

Де  ти  знаходишся  сьогодні?  Відгукнись!  
Чи  маєш  ти  куточок  у  Небеснім  Раю?  
Стоїть  все  в  хаті  так,  як  ти  лишив  колись  
І  я  тебе  щодня  в  віконце  виглядаю.  

Всю  люту  зиму  я  чекала  журавлів  -  
Почути  клич  і  голос  їх  в  небесній  виші,  
Від  тебе  звістку  щоб  принесли  на  крилі  
Зустрітися  з  тобою  щоб,  в  ранковій  тиші.  

Я  пропустила  як  летіли  журавлі  -  
Назад  із  вирію  додому  повертали.  
Несли  весну  вони  у  себе  на  крилі,  
Домівку  рідную  іздалека  вітали.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727812
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


НАДЕЖДА М.

Прийми серцем лишень. .

 


Новий  день  починається  з  тебе,
Із  усміхнених  рідних  очей,
Із  блакитного  чистого  неба,
Із  душевних,  ласкавих  речей.

Доторкнися  до  серця  словами,
Щоб  відчула:  прийшла  вже  весна.
Поцілуй  мене  медом  -  вустами,
Щоб  повірила:  в  тебе  одна.

Із  тендітної  гілочки  вишні,
Що  за  ніч  під  вікном  розцвіла,
Дивоцвіти  красуються  пишні...
Десь  вівсянка  свій  спів  завела.

Як  курчатка,  кульбабки  жовтенькі,
Розбрелися  в  траві-оксамит,
Ніби  сонечка,  теплі,  маленькі.
Неповторний  весни  дивоцвіт.

Серед  квітів  нарцис  гордовитий
Клаптик  сонечка  в  себе  ввібрав,
І  росою  із  неба  умитий,
Світить  ніжний  промінчик  заграв.

Все  навколо  цвіте,  оживає.
Ця  краса  почина  новий  день,
Що  гнітило,  душа  забуває...
Цю  красу  прийми,  милий,    лишень...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727801
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


наталія калина

О, божевілля… наших снів…

О,  божевілля...  наших  снів...

О,  божевілля...  твоїх  рук...
Так  не  згасає,  променіє!
Полон  відвертих  тільки  мук...
Десь  в  мареві  стрімко  радіє!

О,  божевілля...  наших  снів!
Де  я  тобі  завжди  жадана!
Де  чую  я  бентежний  спів,
Слова  твої:  “Моя  кохана!”

О,  божевілля...  наших  мрій,
Де  тане  пристрастю  світанок...
О,  мить  життя,    прошу  зігрій
І  подаруй  весняний  ранок!

Ранок  духмяної  Весни:
В  її  розмаї  і  спокусі!
Ранок  одвічної  краси:
У  кожнім  слові,  в  дивнім  русі...

06.  04.  2017  м.  Львів  автор  Наталія  Калиновська

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727771
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Дідо Миколай

Кострички (анемона жовта)

Розлилися  у  сяйві  кострички,
Золотаво  з  лампадок  горять.
Одягли  зеленаві  спіднички,
Іскри  котять  у  доли  з  багать.

Очі  милує  блискіт  жовтавий,
Щем  медово  лежить  у  душі.
Біля  річки  шепочуться  трави,
Тихо  міряють  кроки  дощі.

Бог  веснянки  розсипав  в  долині,
Біля  річки  розбіглись  стрункі.
Соловейко  співає  в  долині,
Вітер  ноти  розносить  п’янкі.

Світлячки  розговілись  вогнями,
Миготять,  як  ті  зорі  в  Ковші.
Зіп’ю  роси  в  діброві  губами,
Щоб  писалися  знову  вірші.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727792
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Олександр ПЕЧОРА

СТОЇМО…

Електричка  стоїть  в  Солониці.
Це  ж  отут  відбувались  бої…
І  тепер  в  хуторах  і  в  столиці
все  воюють  чужі  і  свої.

Чи  ти  плач,  чи  трави  анекдоти,
не  пришвидшиш  омріяну  даль.
Електричка  стоятиме  доти,
доки  не  прошмигне  тут  «Хюндай».

Надшвидкий  просвистить  гордовито.
Ти  ж  –  покращення  мрією  тіш.
Мало  ще  сідаків  грошовитих,
тож  вагони  порожні  частіш.

Там  комфортно,  а  тут  –  люта  спека.
Людно  тут  –  і  студенти,  й  торби.
Матюкайся  чи  мовчечки  хекай,
мрій  не  мрій,  та  якби  ж  то,  якби.

Переміг  у  бою  Наливайко.
І  Мазепа  якби  переміг…
Чи  свистіла  б  над  нами  нагайка?
Та  й  Господь  розсудити  не  зміг.

Стоїмо,  а  пора  вже  рушати.
А  куди,  до  якої  мети?
Якби  ж  знали  у  хаті  чи  в  шахті,
то  могли  б  уже  й  пішки  дійти.

Стоїмо…
Звідси  трішечки  видно
Як  стоять  над  Сулою  Лубни.
Симпатичне  містечко  не  винне,
що  й  заводи  стоять  без  вини.

Безробітні,  бездомні  –  всі  вільні.
Боже,  вільні…
                                         Нарешті.  Ура.
Потяг  рушив.
                                         Княгиня  невільна
сохне  й  чахне.
                                         Ген  –  Лиса  гора.

Звідси  трішечки  ближче  до  неба.
Краєвиди  посульські  видніш.
Тільки  ж  спека  стоїть  полуднева,
у  вагоні  задуха  тим  більш.

Знову  стали…
Ці  кляті  «Хюндаї»…
Ну,  дістали!  
Сталевий  кортеж…
Що  ж  то  буде  творитися  далі?
Допокращились.
Ціни  –  без  меж…

Бандократам  –  і  вілли,  і  яхти.
Роботягам  –  стабільний  дуляр.
Якщо  й  трішечки  не  спекулянт  ти,
то  в  кишенях  лиш  вітер  гуля.

Отака  це  пора  витривання.
Все  одно…
І  борись,  не  борись.
Що  слова?
Лиш  одне  глузування.
Гей,  сіромо,  за  зброю  берись!

Підіймайся.
Замало  молитви.
На  колінах  –  не  зможеш  дійти.
Підіймайся  на  праведну  битву,
щоби  ворога  перемогти!

2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727790
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Шостацька Людмила

ВСЕ, ЩО БУЛО І НЕ БУЛО

                                                           Вербових    котиків    тепло
                                                           Душі    замерзлу    квітку    гріє,
                                                           Все,  що    було    і    не    було,
                                                           Щось    там    на    дні    іще  жевріє.

                                                           Під    життєдайним    промінцем
                                                           Підняло    стомлену    голівку,
                                                           Хоч    дуже    кволим    пагінцем  –
                                                           Весні    відправило    листівку.

                                                           Таке    невпевнене      “  люблю  “,
                                                           Таке    болюче      “пам’ятаю“  ,
                                           Давно    наближене      нулю,
                                                           Я  у  рядку  себе    шукаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727787
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Олекса Удайко

ДІДО = ©©

                 [i]Миколі  Годунку  в  День  народження
                                   П  Р  И  С  В  Я  Ч  У  Є  Т  Ь  С  Я[/i]
[youtube]https://youtu.be/8vqs_CcE1eE[/youtube]
[i][b][color="#4f0866"]У  нашій  славній  Україні
Була  козаччини  доба…
Й  сьогодні  козаки  при  чині,
Бо  ще  на  часі  боротьба
Супроти  всякої  босоти,
Нехай  чужі  то  чи  свої…
Не  зайняли  ще  ті  висоти,
Що  нищать  вражі  кураї…

У  козаків  були  завжди  –
В  походах  переможних  знані  –
Сиводобродії  -діди,
Діди  у  почестях  і  шані…  
То  ж  запорожські  аксакали,
Щоб  не  понести  зайвих  втрат,
Знання  отаманам  давали:
Що,    де,    коли…  їм  треба  знать!

І  курінні  сприймали  слово  –
Мотали  сенс  собі  на  вус…    
Й  лилася  праведна  розмова,
Бо  мудре  слово  –  не  полова  …
Й  не  був  фатальним  змій  укус.  

Отож,  й  сьогодні  нам  дає
Свій  вкрай  потрібний  ґедзуно́к*  
(Хай  грубувато,  та  своє  –
Така  вже  вдача  в  нього  є!)
 Дідо́  Микола  Годуно́к![/b][/color]
_______
*Мистецтво,  досвід.

08.04.2017  
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727758
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


yaguarondi

Куди ідеш, мій очужілий брате, дорогою не нашої війни?

Куди  ідеш,  мій  очужілий  брате,  
Дорогою  не  нашої  війни?
Чому  ідуть  в  моїх  синів  стріляти  
Твої  сини?

Осліпли  й  оніміли  твої  бо́ги,  
Веде  під  руки  їх  чума  сама…
Оглянься  і  побач:  назад  дороги  
Нема  
(  з  приводу  https://www.youtube.com/watch?v=JJVk_Yn7z-I)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727748
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Віталій Назарук

ТАТУ, СКАЖИ

Тату,  скажи:  А  хто  в  нас  вороги?
Лиш  москалі?  Чи  ба  поляки  тоже?
Чи  кожному  ми  маємо    борги?
Чи  ми  холопи,  а  вони  вельможі?..
Чому  у  нас,  ще  молодих  людей,
Болить  душа  за  нашу  Україну?
Чому  при  владі  поляк,  іудей,
Також  москаль  –  і  кожен  б’є  у  спину?
В  нас  дух  козацький  –  воля  над  усе,
Брати  мої,  молімося  до  Бога!
Хай  білий  голуб  мир  нам  принесе
І  хай  за  нами  буде  перемога!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727742
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Віталій Назарук

ЛЕТЯТЬ ЛІТА

Летять,  летять,  летять  літа,
Що  мають  крила  журавлині.
За  обрій  сонце  відліта
У  хмарно  -  синій  одежині.

Мовчать  поля,  мовчать  ліси,
Спів  солов’я  безперестанку.
П’яніє  небо  від  краси,
Напившися  краси  серпанку.

Знайшли  веселики  гніздо
І  засміялося  болото…
Неначе  враз    все  ожило,
Знов  крила  прагнуть  до  польоту…

Синіє  небо  й  далина,
Жита  сміються  над  роками.
Лише  зрадлива  сивина
Вилазить  інколи  боками…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727741
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Валентина Ланевич

Ти приходь в мої зоряні сни.

Ти  приходь  в  мої  зоряні  сни,
Коли  ніч  розіпне  покривало.
Як  розтане  далеке  "курли",
Від  якого  аж  серце  кричало.

Коли  вишня,  що,  ген,  за  вікном,
Замилується  місяцем  пишним.
Ти,  схились,  над  моїм  бо  чолом
З  теплим  поглядом  ласкаво-ніжним.

Усміхнись  і  торкнися  до  вуст,
Затріпочуть  хай  вії  в  чеканні.
-Милий,  -  мовлю  під  пальчиків  хруст,
Душа  видихне  звуки  гортанні.

І  тіла  зашаріються  враз,
І  відкинуть  життєвості  прозу.
І  пройме  їх  медовий  екстаз,
І  підхопить  любов  ту  відозву.

07.04.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727728
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Шостацька Людмила

В ЕПОХУ ДІВ, А МОЖЕ РИБ

                                                     Дерева    голими    руками
                                                     Тут    дістають    аж    десь    до    хмар,
                                     Граційно    так    стоять    рядками,
                                     А    тіні    схожі    на  примар.

                                     З    живих    картин    сіріють      виші,
                                     А    -    пам’ять      коренем      углиб,
                                     Колись    давно    створив    Всевишній
                                     В    епоху    Дів,  а    може    Риб.

                                     Чарує    краю    первозданність,
                                     Хоч    в    зодчих    задуми    вже    є,
                                     Якби    скоріше    Товтри    ранить,  
                                     На    щастя  Бог  ще    не    дає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727701
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017


laura1

Спогади художника

Сидить  художник  за  мольбертом,
Думки  несуться  крізь  роки́.
Ось,  він  малий  ще!  А  з  портретів
На  нього  дивляться  батьки.

А  ось,  невмілі  ще  малюнки  -
Політ  дитячої  душі!
Прості,  хвилясті  візерунки
На  пожовтілому  листі.

А  далі  школа  і  навчання,
Й  дорога  у  безмежний  світ!
Сумне  й  болюче  розставання
З  колискою  дитячих  літ!

І  понеслись,  мов,  дикі  коні
Роки  високих  творчих  мрій!
Художник,  дякуючи  долі,
Творив  для  нових  поколінь!

Писав  історію,  природу,
І  Божу  велич  святих  місць!
Жіночу  й  чоловічу  вроду,
І  вічного  кохання  міць!

І,  ось,  літа  вже  на  відході,
І  ледь  тримається  рука.
І  лише  сонце  з  ранку  сходить,
І  лиш  душа  ще  молода!

Зали́шились,  десь,  там  далеко,
В  казковій,  милій  стороні,
Квіткові  луки  і  лелеки,
І  запах  рідної  землі...  

Сидить  художник  за  мольбертом,
Думки́  несуться  крізь  роки́.
На  нього  дивляться  з  портретів,
Такі  дорослі  вже  сини.

07.04.  2017                            Л.  Маковей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727697
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017


Микола Карпець))

Заплакала ніч зорепадом

[img]http://mykola.at.ua/_ph/6/14930484.gif[/img]
[b]«Заплакала  ніч  зорепадом»[/b]
[color="#0805e8"][i][b]
Заплакала  ніч  зорепадом
Сльозинки  розсипались  небом.
Молочним,  смачним  шоколадом
півмісяць  у  балці,  де  верби,
зійшов  освітивши  весь  лан
немов  гоноровий  він  пан

В  гаю  соловейко  озвався
Завівши  зворушливе  соло
Завмерла  природа  навколо
А  він  все  співав-заливався
Ніяк  зупинитись  не  сила
Бо  поряд  була  його  мила

Бо  поряд  була  його  люба
Й  вона  заспівала  з  ним  в  парі
Співали  завзято,  в  ударі
На  вітах  розлогого  дуба

Під  звуки  чаруючо-ніжні
Під  спів  солов’їв  колисковий
Дурманить  тут  запах  бузковий
Думки  навіваючи  грішні
Ніяк  я  заснути  не  в  змозі
Сиджу  і  сиджу  на  порозі))
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*07.03.17*  ID:  №  727686
[/b]  [/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727686
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017


Lana P.

СОНЦЕ-СОНЦЕ!. .

Сонце-сонце,  відкрий  свої  очі,
Людству  розум  наскрізь  просвіти
У  досягненні  миру  мети,
Нехай  збудуться  думи  пророчі.

Хай  любов  запалає  Господня
І  помилує  зранений  край.
Не  просвітиш  —  тоді  обпікай,
І  настане  всесвітня  безодня...

Сонце-сонце,  в  небеснім  наметі,
Усміхнися  у  низці  заграв!
Свої  промені  влучно  розтав
І  розсіюй  добро  по  планеті!    21.11.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727684
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017


dovgiy

З'ЄДНАЛО НАС

З’єднало  нас  та  не  звело  докупи
І  ми    обоє,  наче  береги,
До    спільних  днів    як  до  води  прикуті
І  мало  з  них,  для  серця  дорогих!

З’єднало  нас.  Та  скупо  як  і  пізно!
Роки  минали  і  не  знали  ми
Що  хтось  страждає  від  свого  заміжжя,
А  хтось  без  весен  вже  зазнав  зими…

З’єднало  нас,  шалено  закрутило
В  гріхах  бажань,  в  стремлінні  глибини.
Нам  вирватись  із  вихору  несила,
Як  і  несила  воду  зупинить.

З’єднало  нас,  несе  у  світ  розлуки
Мізерно  мало  давши  для  життя
Нащо    багато  хмурих  днів  для  муки?!
Як  же  багато  в  душах  почуття!

З’єднало  нас…    чи  це  для  чогось  треба,
Щоб  був  ланцюг  без  волі  для  душі?
Блакитний  квітень  хмурить  чоло  неба,
Краплі  дощу  нашіптують  вірші.

З’єднало  нас  та  зараз  так  далеко
Від  мене  ти.  На  кілька  довгих  днів.
Я  –  озеро.  А  ти  –  моя  смерека
Що  дивиться  в  таємну  глибочінь.

З’єднало  нас  бурхливо  і  нестримно,
Щоб  через  малий  термін  розвести.
Води  життя  вирують  білопінно,
Руйнує  доля  поміж  нас  мости.

07.04.2017


 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727651
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Весна і я посестри

Люблю  цей  світ,  де  все  квітує  і  голосить,
Де  ранок  сонячний  купається  у  росах.
Туман  прозорий  чи  молочний  –  неважливо,
Для  мене  головне  спіймати  вчасно  диво…

Не  завжди  радісна  моя  душа  й  щаслива,
Життя  жорстоке  часом  і  таке  мінливе,
Тому  слова  римую  і  малюю  казку,
Отримавши  від  долі  ляпас  чи  поразку…

Здається,  я  й  весна  -  немовби  рідні  сестри,
Для  нас  звучать  у  небі  зоряні  оркестри,
Скриплять  дерева,  листя  шелестить  від  вітру,
Тримає  сонце  міцно  у  руці  палітру…

Фарбує  у  зелене  трави  оксамитні,
А  небеса  вкриває  кольором  блакитним,
У  розмаїтті  всіх  відтінків  сяють  квіти,
І  пісня  журавлина  лине  понад  світом…

**  посестра  -  найближча  подруга

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727648
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017


Променистий менестрель

Батьківщиноньки пороги


Ой  не  шуміть  ви  осокори,
мої  задумливі  літа,
мої  замріяні  простори,
з  яких  колись  у  вись  злітав...

Як  рідного  приймало  небо  –
земна  десь  куля  унизу,
так  вільно  над  життя  сонетом
ширяв  в  прозору  бірюзу...

Гніздечко  рідне  з  голубами
не  відпускало  вдаль  злетіть  –
дивились  знизу  очі  Мами,
ловив  мій  погляд  сірий  кіт...

Плела  вже  доля  ті  дороги,
що  ними  я  пройшов  тепер.
О,  Батьківщиноньки  пороги  –
у  серці  час  навік  завмер.

07.04.2017р.
Благовіщення.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727645
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017


Леся Утриско

Благовіщення день.

Матінко  наша,  Небесна,  
Матінко  всіх  матерів,  
Дитятко  в  утробі  зачала...
Збори,  рідна,  зависть  та  гнів.  

Тяжка  Тобі  випала  доля,
У  терню  стелився  Твій  шлях,
Ти  світ  хоронила  від  горя,
Як  сина  несла  на  руках.  

Тобі  підкорилося  небо,
У  янгольських  хорах  псалми,  
В  земних,  у  буденних  потребах,
В  молитвах  ідемо  всі  ми.

Дитя  Твоє  шлях  свій  життєвий,  
Розп'ятий,  на  хрест  покладе,  
Гріхами  напоєний...  щемний,
В  офіру  себе  принесе.  

О  Матінко  наша,  Небесна,
О  Матінко  всіх  матерів,  
Цілую  сліди  Твої  хресні:  
Рятуй  від  біди  всіх  синів.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727618
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Підслухана пісня

У  траві  на  березі  ставка,
Де  ростуть  вербички  кучеряві,
Я  підслухав  ненавмисне  як
Дівчинонька  молода  співала.

Про  серденько,  що  Його  коха,
Вигляда  з  далекої  дороги
Любого  такого  козака
Та  про  Його  очі  волошкові.

Спокій  втратила  вона  ж  бо  через  них,
Поселили  їй  журбу  у  душу,
Як  просила  двійко  бистрих  крил
У  садочку  в  білої  голубки.

Щоб  полинути  до  милого  свого,
Заспокоїтись,  побачивши  живого,
І  ворожий  загасить  вогонь
Та  від  куль  закрить  Його  собою.

Що  їй  птаха  говорила  та:
-Не  журися,  дівчинонько  мила,
Більше  сліз  гірких  не  проливай,
Він  повернеться,  чекати  треба  й  вірить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727609
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017


Віталій Назарук

ВЕСНЯНІ РОЗМОВИ

Весняний  день  почавсь  солодким  соком,
Заплакали  берези  навесні.
Сушив    їм  вії  вітер  ненароком,
Птахи  весняні  почали  пісні.

Весна  нас  знову  поведе  на  зустріч,
Покличуть  в  сад  обох  туманні  дні…
Ми  будемо  дивитись    очі  -  в  –  очі,
Проте,    стояти  знову  мовчазні.

Нова  прийде  весна  і  нова  зустріч,
Покличе  нас  обох  в  вишневий  сад.
Ми  будемо  дивитись  очі  -  в  -  очі,
А  говорити  буде  зорепад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727599
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017


Віталій Назарук

ВЕСІЛЬНА ЛИПА

Старезна  липа  вікова
Нам  готувала  двом  весілля
В  весняний  час
І  скільки  раз
Ми    цілувалися    в  міжгіллі.

А  знизу  трави  у  росі
Світили  нам,  як  з  неба  зорі
В  тумані  плавали  хрущі,
Неначе  кораблі  у  морі.

Ми  говорили  про  любов,
Яке  життя  в  нас  буде    взавтра,
І  цілувались  знов  і  знов
Під  солов’їну  ніжну  мантру.

Старезна  липа  вікова
Нам  готувала  двом  весілля
В  весняний  час
І  скільки  раз
Ми    цілувалися    в  міжгіллі.

Не  замовкали  солов’ї,
Хрущі  літали  поміж  вишень…
Здавалося,    що  вони  нам
Гілляча  липове  колишуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727598
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017


Richter

Поетам зi стажем


Стаж  у  поезії  –  то  вже  велика  справа!
Він  вам  вагу  чи  впевненість  дає?
Чи  може  то  понтонна  переправа
із  дійсності  в  якесь  життя  своє?

Поет  чи  поетеса  ви  зі  стажем,
а  тим,  хто  перший  написав  куплет
куди  подітись  зі  своїм  ажіотажем?
А  може  він  майбутнього  поет?!.

В  поезії  не  в  стажі  вирішальне,
сказав  би  навіть  я  –  не  головне.
Пишіть  душею,  ніби  в  час  вінчання,
а  стаж  вас,  любі  друзі,  не  мине.

06.04.2017

*  Поштовхом  до  написання  цього  вірша  стала  ось  ця  сторінка  поета  зі  стажем  на  Стихірі:
Камилла  Сафонова
Редакционной  комиссией  номинирована  на  Национальную  литературную  премию  имени  Сергея  Есенина  «Русь  моя  2017»

[b]Лирическая  поэтесса  со  стажем  в  11  лет.[/b]
Поэзия  -  моя  Стихия,  мой  Воздух  и  Жизнь.
Пишу  с  11  лет,  а  именно  лирические  стихи  с  элементами  философии,  с  нотками  драмматизма,  творю  с  глубоким  смыслом,  есть  над  чем  задуматься,  а  главное  от  всей  души!  Вкладываю  все  чувства  и  всю  душу  и  сердце  с  любовью...
Очень  творческая  в  разных  направлениях  искусств,  лирическая  и  романтичная  Личность)
Музыка  -  это  еще  1  моя  Стихия...  Пою  с  9и  лет,  знимаюсь  вокалом  -  владею  хорошо  фальцетом,  развиваю  академический  вокал  -  лирико-колоратурное  сопрано.  Исполняю  оперные  итальянские  арии  и  песни  в  джазовом  стиле  на  различных  языках...  Танцую  современные  танцы.
Каждому  человеку  всегда  есть  к  чему  стремиться  и  развиваться...  Так  же  и  я  стремлюсь,  работаю  над  собой  и  развиваюсь...  Ибо  пределу  совершенства  нет!...)  Скоро  обо  мне  услышит  весь  мир!...)


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117040603815  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727590
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017


Дідо Миколай

Овнам!

Душа  птахою  в  гай  прилетіла,
Дух  Початку  принесла  в  сади.
Над  гаями  розправила  крила,
В  хвилюванні  вібрують  дроти.

То  Овен  в  світ  новий  заявився,
Зміни  нові  приніс  до  Буття.
Світе  любий  йому  посміхнися,
Без  його  ж  неможливе  життя.

Обдарований,  бо  первородний,
Перша  посмішка  в  нього  і  цвіт.
Тож  осипали...  лавр  благородний,  
При  народженні  клали  до  ніг.

Бог  Всевишній  побалував  вволю,
Дав  сміливість,  чарівність,  порив.
Буйний  норов,  вітрів  сивих  волю,
Щоби  в  хмарах,  як  сокіл  парив.

Живи  довго,  дав  Бог  тобі  сили,
Довговічність  також  феномен.
Щоб  тебе  поважати  й  любили,
Не  виймай  своїх  ріжок  зрожен.

Ну...  добавили  гумору  трішки,
Не  цурайся  заслужених  слів.
Щоб  частіше  ходилося  пішки,
Щоб  в  польоті  ти  там  не  змалів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727556
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 06.04.2017


НАДЕЖДА М.

Музика щастя…


Коли  торкнеться  сонця  промінь
Вустами  спраглої  землі,
Проллється  різних  думок  повінь,
І  понесуть  їх  журавлі.

Летять  вони  туди,  де  тепло,
Де  їм  комфортно  кожен  раз.
Де  сіра  ластівочка  клепле,
Там  не  бува  ні  сліз,  образ.

Той  світ  наповнений  любов"ю.
Нема  там  ненависті  й  зла.
Живою  кроплений  водою,
Тут  не  поборить  радість  мла.

Душа  літає  разом  з  ними,
За  них  радію,  назад  жду.
Не  приживуться  в  серці  зими...
Ще  довго  щастям  цим  живу.

Як  завжди,  поряд  ти  зі  мною.
Розділим  щастя  пополам.
Не  пройде  доля    стороною..
А  поки  вдячна  я  думкам....


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727468
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 06.04.2017


Олена Вишневська

Написала б тобі

[i]Написав  би  тобі...Але  ж  ти  не  читаєш  листи,
Не  заглянеш  ні  разу  у  нетрі  поштової  скриньки.
Я  для  тебе  красиві  слова  намагаюсь  знайти,
А  на  аркуш  лягають  лиш  плями  чорнильної  синьки.

/Олександр  Яворський/
[/i]


Написала  б  тобі...  Та  пустим  залишився  б  конверт.
Зміг  би  ти  прочитати  листа,  у  якому  без  літер
Біле  поле  незаймано-чисте  і  тільки  на  чверть
Того  аркуша  тінь  поцілунків,  журбою  сповитих?

Як  зібрати  свої  почуття  й  одягнути  в  слова?
Скільки  раз  намагалася,  стільки  ж  терпіла  поразки:
Рвалась  думка  з  півоберту,  наче  тонка  тятива
Під  невмілими  пальцями  -  я  поставала  без  маски.

І  сміялася  правда  у  вічі  мені,  як  дощем
У  натягнутих  струнах  бриніла  печаль  безголоса:
"Що  ж  ти,  мила,  до  нього  крізь  темінь  -  і  ще,  й  знову  ще?
В  полі  трави,  що  були  за  постіль,  зібрали  в  покоси."

Що  про  мене?  Вмістилася  б  сповідь  в  хвилину,  проте
В  нас  немає  і  тої,  тому  у  чорнильному  морі
Я  шукаю  слова,  та  тобі  не  напишу  про  те,  
Як  хворіє  есе  в  мені  /наше/  між  тисяч  історій...



З  вдячністю  автору  за  хвилю  натхнення:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727161

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727466
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 06.04.2017


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Сон про юність золоту

Наснилась  юність.  Бігла  навпрошки
по  полотні  заквітчаного  лугу,
в  густій  траві  губилися  стежки,
чимдуж  спішили  ноги  в  лісосмугу…

Куйовдив  вітер  коси  золоті,
і  обіймав  так  ніжно  і  несміло,
біля  дороги  в  поля  на  межі
чекали  там  мене  черешні  спілі…

Після  дощу  краплинками  ряснів
солодкий  рай  фруктового  нектару,
лунали  серенади  цвіркунів,
розвіяв  вітер  сірих  хмар  отару…

Губами  рвала  черешневий  плід,
трималася  на  дереві  руками,
гуляла  в  полі,  поки  день  не  зблід,
і  вечір  небо  запалив  свічками…

Ще  змалечку  любила  самоту,
в  обіймах  сонця  я  була  щаслива  -
тепер  лиш  сон  про  золоту  добу,
коли  життя  було,  як  справжнє  диво…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727453
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 06.04.2017


Віталій Назарук

ЗЕМНИЙ ЧАС

Є  час,  коли  ти  у  польоті,
Або  коли  на  самоті,
У  радості,  чи  у  турботі,
Чи  під  щитом,  чи  на  щиті.
Вернути  час  не  всім  вдається,
Як  і  прискорити  його.
Наш    час  з  нас  інколи  сміється,
Хоч  сам  не  відає  того.
Не  воскресити  нам  без  Бога,
Не  бути  з  часом  нам  на  ти.
Бо  в  часі  зміряна  дорога,
Якою  маємо  пройти.
Час  всіх  рівняє  і  безкарно,
Когось  утратив  –  інших  спас.
Не  розкидайтесь  часом  марно,
Для  всіх  землян  єдиний  час.
Лікує  час  від  бід  і  болю,
Часто  на  це  іде  життя.
Час  може  поміняти  долю,
Міняє  він  серцебиття.
Час  і  будує,  і  руйнує,
З  часом  у  дружбі  цілий  світ.
Усе  життя  нам  час  сканує,
А  потім  вимагає  звіт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727436
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 06.04.2017


Lana P.

ВАША СЛЬОЗА…

Ваша  сльоза  скотилася  із  мого  ока,
Коли  вели  мене  на  хресні  муки,
Із  серця  виривались  диво-звуки,
Їх  частота  була  надмірна  і  висока.

Вас  зберегла  у  потаємній  серединці,
Затуркотіло  серце  без  упину,
Я  думала  про  Вас  у  цю  хвилину,
Сховала  в  найдорожчій  і  найглибшій  скриньці.

Ви  надали  мені  снаги,  думок,  натхнення
І  стали  скарбом  в  камері  для  схову.
Я  серцем  слухала  нашу  розмову,
Вам  дарувала  найщиріші  сокровення.

Ваша  сльоза  розтанула  в  моєму  слові,
З’явилися  нові,  душевні  ноти,
Їм  покорялися  стрімкі  висоти,
Вас  приховала  у  глибокім  серцесхові...

Ваша  сльоза  упала  на  мої  долоні
І  розчинилася  в  моєму  тілі...
Сніги  холодні,  в  блисках,  занімілі,
Розтанули  і  оживили  мої  скроні.                            30.12.14
             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727215
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 04.04.2017


Віталій Назарук

ЛЕБЕДІ ВДОМА

Тумани  покривають  все  довкола,
Вам  час  летіти  у  чужі  краї…
У  золоті  сади,  чорніє  поле,
Клини  у  вирій  стоптують  свої.

Чи  всі  ви  повернетеся  додому,
Коли  весною  скотиться  туман
І  закурличуть  в  небі  золотому,
І  розпочнете  в  нас  новий  роман?

Бо  лиш  згадаю,  скільки  вас  пропало,
Розбилося  ,  покинуло    політ…
Чи  то  туди,  чи,  як  до  нас  вертали,
В  чужих  краях  свій  залишили  слід.

Верніться!  Відсвяткуємо    весілля,
Згадайте  тих,  хто  згинув  на  путі.
На  цій  землі  знайдете  диво-зілля,
Тут  лебедята  будуть  на  крилі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727181
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 04.04.2017


Елена Марс

Знаєш, можливо й сильніше люблю, як колись.

Так,    як  було  в  нас  раніше  -  не  буде  ніколи.
Я  не  дивуюсь.  В  минулому  юності  дні.  
Серце  давно  вже  навчилось  миритися  з    болем.
Інші,  подекуди,  в  ньому  лунають  пісні...

Тільки  не  думай,    що  стало  до  всього  байдужим.  
Я  не  змінилась.  Не    зрадила  внутрішній    світ.
Змусила  доля  стрічатись  з  печалями  мужньо.  
Кожна  мені    посміхалась,  кричала:  "Привіт!"

Знали  печалі,  що    серце    вразливе    жіноче
Гостро    сприймає  в    розлуках    нестачу    тепла.
Плаче,  часом,  одиноке,  без    свідків,  по    ночах.
Жінкою,  мабуть,  без    сліз,  взагалі    б    не    була...

Так,  ти  не  бачиш  тих  сліз,  бо  давно  вже  не  поруч.  
Кажеш,  щоночі  прихожу  до  тебе  в  твій  сон?
Вірю  тобі,    бо  в  думках  я  з  тобою  -  ліворуч.
Враження,  ніби  ти  взяв  мою  душу  в  полон...

Вінчані  ж  ми.  А  для  мене  -  це  речі  серйозні.  
Небо  ніколи  не  дасть  розлучитися  нам.
Хоч  ця  розлука  і  тіло,  і    душу    морозить,
Вдячна    за    все,  що    я    маю,  тобі  й  Небесам.

Сильною    стала,  якою    мене    ще    й    не    знаєш!
Силу  жіночу    не    зломлять  ніякі  вітри!
Вірю    тобі,  що    і  досі,    як  весен,  чекаєш.
Сонця  промінням  злетіла  б  до  тебе  згори...

Слабкість  -  це  розкіш,    яку  відсвяткую  в  обіймах,
Силу    відкинув    подалі    від    себе    кудись...
Я  ще  і  досі  своїх  почуттів  підневільна...
Знаєш,  можливо  й    сильніше    люблю...  як    колись...


Березень  2017  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727176
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 04.04.2017


Олена Вишневська

Мені ніжність за Бога в Тобі

Мені  ніжність  за  Бога  в  Тобі,  бо  інакше  не  вмію,  
Хоч  гірчать  перехрестям  на  мапі  між  нами  стежки.
"Відречися!"  -  лукавить  самотність  улесливо  змієм,  
Я  ж  ударами  серця  до  Тебе  іду  навпрошки.

Пригорни.  Прожени.  Поверни.  Безкінечно  по  колу.
Не  впусти.  Не  тримай.  Упіймай.  Від  усіх  заховай.
Я  не  вірю  ні  в  кого,  крім  нас,  і  тим  паче  -  в  "ніколи".
Марно  з  часом  змагатися:  він  -  невблаганний  шахрай.

Він  летить,  зупиняється,  тягнеться  вічністю...  Годі!
Поза  грою  ми  -  речі  скидаємо  зайві  /і  страх/,  
Та  лягаємо  поруч,  
/бо  справжні  під  часом  не  ходять,  /
Й  засинаємо  разом
/з  цілунком  весни  на  губах/.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727137
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 04.04.2017


НАДЕЖДА М.

Буває…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nmrgtqT4AXc  
[/youtube]


Бувають  люди,  наче  стіни..
Нічим  не  зможеш  їх  пробить.
Нащо  робити  з  них  руїни?
Нічим  не  зможеш  оживить.

У  них  свої  тверді  закони,
Глуха  душа  й  недобача.
У  них  на  все  є  заборони,
Якщо  не  так  -  навтікача.

Нащо  багаття  шевелити,
Тут  попіл  вітер  вже  розніс.
Вогонь,  чи  варто  знов  палити,
Коли    колючий  терен  зріс?

Хіба  наповниш  чимось  пустку?
Не  намагайтеся  -  дарма.
Не  піддавайтесь  тільки  смутку:
Не  буде  сонця,  де  пітьма.

Та  ми  усе  чогось  чекаєм:
І  знову  стукаєм  в  граніт,
Хоч  добре  ми    про  це  всі  знаєм:
Хіба  на  них  зійшовся  світ?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727131
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 04.04.2017


Richter

Весна-селянка

Весна  іде!  Повітря  чисте!
Ясніє  синню  небосхил!
Зазеленіло  перше  листя  –
природа  додає  нам  сил!

Весна  прийшла!  В  високім  небі
хмаринки  повагом  пливуть,
немов  кораблики.  Їм  треба
ще  линути  в  далеку  путь.

Весна  спішить!  Поля  і  ниви
уже  чекають  трударів,
а  доля  нелегка,  примхлива
їх  піднімає  на  зорі.

Весна  стоїть,  вже  скоро  й  літо,
а  там  невдовзі  і  жнива,
заколоситься  буйно  жито...
Дай  Бог  нам  пишний  коровай!

04.04.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727116
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 04.04.2017


Richter

Великi помирають на чужинi

Не  стало  і  Євгена  Євтушенка,
завершив  шлях  земний  уже  поет.
Не  був  він  для  Росії  вороженьком,
та  у  Америці  скінчив  життєвий  лет.

Великі  помирають  на  чужині…
А  де  ж  їм  бідолахам  помирать,
коли  Росію-матір  бідну  нині
окупувала  кровососів  рать!

Пихатий  карлик  чваниться  на  троні,
під  себе  пише  віру  і  закон.
Він  при  грошах,  при  скіпетрі  й  короні.
Вже  імператор,  цар  чи  фараон?!.

Обличчя  прикриває  завжди  маска,
амбіціями  плеще  через  край.
А  кожний  виступ  –  то  чергова  казка,
обіцянки,  що  завтра  буде  рай.

Таким  як  Євтушенко,  Солженіцин
немає  місця  зараз  у  Москві.
На  жаль  там  балом  правлять  урки  ниці,
таке  життя  настало,  се  ля  ві…

ГУЛАГами  Росію  знов  укрили,
історія  іде  черговим  колом.
Чи  вистачить  її  народам  сили
тюрму  зламати  й  захистити  волю?!.

02.04.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117040211668  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727041
дата надходження 03.04.2017
дата закладки 03.04.2017


Елена Марс

Любила, но как-то иначе

Любила...    Но  как-то  иначе  -
Навзрыв!..  Нараспашку!..
Смеясь  и,  конечно  же,  плача  -
В    строку,  как  в    рубашку!..

Скрывать    никогда  не    умела
Любви    очевидной...
О,    как  моё  сердце    хотело
Тех  чувств  безобидных!..

А  юность  сбежала    бесследно,
Но  чувства    остались
И  дышат...  весной  первоцветной...
Лишь    где-то  усталость

Примкнула    к  свиданиям    редким
И    ласкам    транзитным...
Любовь  -  в    черно-белую  клетку,
Но    так    очевидна!.

Живёт...  Пусть  не  так  нараспашку  -
Чуть  тише...  иначе...
Но  так  же  -  в  строку,  как  в  рубашку,
Смеётся    и    плачет...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727040
дата надходження 03.04.2017
дата закладки 03.04.2017


Елена Марс

В чём вина моя, мама…

В  чём  вина  моя,  мама,  что  жизнь  -  под  откос?..
Неужели  живу  я  напрасно?!  
Что  судьба  моя  -  злая,  что  ветер  унёс,    
По  полям  разбросал  моё  счастье?!  

Что  свечи  моей  пламя  устало  гореть,  
А  в  головушке  мрачные  мысли?!  
Мне  бы  жить  да  любить,  только  жалкая  смерть  
Мою  шею  пытается  стиснуть!  

Помолись  за  меня,  за  кровинушку-дочь,  
Да  утри  мои  горькие  слёзы...  
Белый  день  мне  -  не  день!    Он  как  тёмная  ночь,  
А  в  душе  моей  боль  -  как  заноза.  

Обними  меня,  мама,  как  в  детстве  моём,
Подари  мне  немножечко  света.  
Ненавистна  зима  мне...  Забыться  бы  сном
И    проснуться...  в  объятиях  лета.

27  января  2013  г.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727037
дата надходження 03.04.2017
дата закладки 03.04.2017


Віталій Назарук

МОЄ РІДНЕ СЕЛО

Мирогоща  в  серці  завжди,
Чи  зима,  а  чи  весна.
Спомином  мене  обнявши,
Щораз  в  думах  вирина.

Край  села  веде  дорога,
Де  малим  ходив  у  ліс…
Що  вертала  до  порогу,
Як  гриби  додому  ніс.

На  весні  біля  чугунки*,
Грали  з  хлопцями  футбол.
І  водили  тут  веснянки,
Першу  тут  зустрів  любов.

Мирогоща  в  серці  завжди,
Наче  казка  це  село.
Дивно  так  колись  назвавши,
Хтось  поставив  на  крило.

І  донині  Мирогоща
Знов  мене  зове  у  ліс.
Я  іду  немов  на  прощу,
Тут  родився  я  і  ріс…
                                                                           Чугунка*  -  залізниця

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727023
дата надходження 03.04.2017
дата закладки 03.04.2017


Віталій Назарук

СМУТОК У ТОРБИНІ

Як  вужик  в’ється  стежка  край  села,
У  споришах  пахучих,    росянистих.
Яка  мене  у  далі  повела,
Поміж  каштанів  сонячно-охристих.

До  захід  сонця  –  ген  за  небокрай,
Де  в  золото  убралися  дерева.
Мені  здавалось,  що  спішу  у  рай,
Що  саме  там  зустріну  королеву.

Там,  вдалині,  я  віднайшов  оту,
Оту  єдину,  що  причарувала.
Свою  стежину  бачив  на  льоту,
Вона  мене  стрічала  й  проводжала.

А  вже  тепер,  коли  закінчивсь  лет,
Я  потихеньку  йду  по  тій  стежині.
Вона  і  я,  ми  двоє  тет-а-тет,
А  за  плечима  смуток  у  торбині.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727022
дата надходження 03.04.2017
дата закладки 03.04.2017


Олена Жежук

Хочеться…

Хочеться  щастя,  і  світла,  і  трохи  тепла.
Хочеться  птаха,  що  в  грудях,  пустити  на  волю.
Хочеться  жити  для  когось  й  згоріти  дотла,
Й  знов  відродитися  і  не  пізнати  вже  болю.

Болю  і  відчаю  –  пустки  утрачених  днів,
Світлом  від  світла  мережити  дні…  на  поталу?
Хочеться  птахом  у  небі  радіти    весні,
Сонцем  славетним  впиватись  безтямно,  до  шалу!

Не  сподіватись  –  надію  убито  давно,
Та  не  зневіритись.  Як  же  тоді  поміж  люди?
Хочеться  неба  в  долонях,  а  не  за  вікном.
Неба  на  двох  і  на  двох  одну  пісню,  до  згуби.

Хочеться  піснею  тою  летіти  в  світи,
Ті,  де  живе  й  не  вмирає  високе  й  одвічне.
Зрештою,  хочеться  в  щасті  себе  віднайти
І  римувати  те  щастя  з  коханням  величним.


                                                                   світлина  автора)))


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726652
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 02.04.2017


Микола Карпець))

Краса…. а що таке краса?

[b]Краса….а  що  таке  краса?[/b]
[color="#0400de"][i][b]
Краса….а  що  таке  краса?
То  може  вранішня  роса
Що  в  сонця  виграє  промінні?
А  може  паросток,  в  камінні
Що  так  вхопився  за  життя?
А  може  це  серцебиття
Коли  в  очах  ти  тонеш  жінки?
А  може  рими,  слів  відмінки
Коли  римуються  рядки?
А  може  в  полі  колоски
Які  цілуються  під  вітром?
А  може  кольорів  палітра
В  степу,  у  ясний  літній  день?
А  може  водограй  пісень
І  українська  РІДНА  мова?
А  може  немовляти  слово,
Яке  воно  сказало  вперше?
А  може  поле  те,  воскресле,
Після  зимової  негоди
Як  і  пробудження  природи
У  весняні  чудові  дні?
--------------------------
Краса….то  що  ж  таке  краса?...
Мабуть  мені  не  описать  …
*02.04.17*  М.К.
[/b][/i][/color]
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726990
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Дідо Миколай

Від молока матусі колискова

Весною  в  росах  вмилася  ранкових,
Рядилася  ти  в  зорях  світанкових.
Вкраїнська  мова  найдревніша  в  світі,
Першооснова  сонячна  в  суцвітті.

З  віків  прийдешніх  оріянська  мова,
Від  молока  Матусі  колискова.
В  словах  м’яких  божественна  вимова,  
В  душі  єлей  …  сопілка  калинова.

Розбиті  скалки  вічної  перлини,
Лежать  у  краплях  кожної  клітини.
В  віках  стражденних  нашої  країни,
Співуча  мова  -  трелі  солов’їні.

Не  заберете,  серця  не  відняти,
Живий  допоки  буду  колихати.
Бо  не  можливо  вам  її  забрати,
Допоки  мовлю,  буду  щебетати.

У  грудях  наших  зранених  руїна,
Її  нещасна  доленька  чаїна.
Та  в  світі  вічна  пісня  солов’їна,
Як  мова  вічна  -  вічна  й  Україна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726983
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017


MERSEDES

Самотня у саду…

Вона  була  самотня  у  саду,
Довкола  з  цвіту  піднялась  пороша.
Весняний  дощик  заховав  сльозу,
Думками  шепотіла...  Я  не  ваша...

Колись  він  дарував  їй  небеса,
Вона  була  весела  та  щаслива  
На  плечі  падала  її  коса
І  небуло  у  світі  більше  дива.

Їх  зігрівали  ніжні  почуття,
В  морози  люті,  холоди  осінні.
Попереду  було  таке  життя,
Та  не  судилося,  покрив  все  іній...

В  руках  вона  тримала  папірець,
У  нім  слова  сумні...  Я  більш  не  з  вами...
Коханню  нашому  настав  кінець,
В  листі  було  все  сказано  словами...

Вона  була  самотня  у  саду,
Довкола  з  цвіту  піднялась  пороша.
Чи  то  на  щастя,  а  чи  набіду,
Заполонила  все  довкола  тиша...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726972
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Зачарована весною

Весняний  ранок  сонячно,  яскраво
замерехтів  промінням  золотистим,
і  кольори  у  росянім  намисті
відтінками  всміхалися  лукаво…

У  небі  білі  хмари  вальсували,
мережили  блакить  напрочуд  гарно,
вони  кружляли  в  танці  філігранно,
і  згодом,  ніби  привиди,  зникали…

А  ліс  ще  й  досі  бачив  сни  казкові,
хоч  поряд  голосили  в  церкві  дзвони,
скрипіли  й  хилитались  голі  крони,
лунали  в  хащі  звуки  загадкові…

Долини  сонячні  сплели  віночки,
сп’янів  від  пахощів  весняний  вітер,
і  народилися  слова  із  літер,
а  потім  заспівали,  мов  дзвіночки…

На  зміну  ранку  день  прийшов  весняний,
заголосив  у  лісі  хор  пташиний,
і  рій  завис  над  квітами  бджолиний,
їх  вабив  аромат  весни  духмяний…

Стояла  мовчки,  ніби  під  гіпнозом,
кудись  завіялись  думки  мінорні,
лиш  дивні  звуки  вітру  у  валторні
порушили  мій  стан  анабіозу…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726941
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Виктория - Р

Плачут свечи

[b][i]Отшумела  листва,  не  поют  соловьи,
Тихо  дремлет  земля  под  покровом.
Забрала  тебя  смерть  у  родимой  семьи,
Мне  не  выразить  боль  эту  словом...

Как  же  грустно  теперь,  мне  братишка  поверь,
Что  ушёл  ты  из  жизни  внезапно...
Я  стучусь,  как  всегда  в  приоткрытую  дверь,
Мне  охота  вернуть  всё  обратно...

Боль  в  душе,  как  клеймо  обжигает  вдвойне,
Догорая  в  тиши  плачут  свечи...
А  больнее  всего  твоим  деткам,  жене,
Время  вовсе  нам  раны  не  лечит...
02  04  2017  г  
Виктория  Р
Посвящение  брату  Виталию
[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726931
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017


ВАЛЕНТИНАV

Коли серцевий тиск стрибає

Коли  серцевий  тиск  *стрибає*  -
То  серце  просить  каяття…
Бо  розум  гнів  ваш  нагнітає,
Вину  спокутує  Душа…

Пігулкам  не  загоїть  рани,
Лиш  тимчасово,  потім  знов…
То  є  Душевні  болю  шрами,
Зарадить  –  Прощена  Любов…

То  ж  відпустіть  на  волю  стреси.
То  ГНІВ  безглуздий  та  ВИНА
Не  знадобляться  більш  компреси  –  
в  Душі  закінчиться  війна…

А  хто  не  вміє  досконало  –
То  не  велика  в  тім  біда,
Аби  у  Душу  Вам  запало,
Навчатись,  людоньки,  гайда…


Відкрийте  посилання,  то  і  є  рецепт  від  тяжкого  недугу.

http://luule-wiilma7.ucoz.ru/news/vysvobozhdenie_stressov/2016-08-02-959



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726925
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017


ВАЛЕНТИНАV

Життєвий запал



[i][b]Чого  в  Житті  вже  не  бувало…
Навіщо  знов  мене  лякати?
Немов  лещатами  стискало…
Не  дарувало,  лиш  дукати.

Стискало  страхом  болю  серце…
Та  вже  не  лячно,  так  як  нині.
Колись  усе  буває  в  перше,
То  ж,  скільки  бід  дано  людині…

Та  кажуть  все,  що  лиш  лякає,
Мов  хліб  потрібне  у  Житті…
А  судний  час?  Свій  день  чекає?
Та  ні,  він  кожен  день  в  путі…

Ото  ж,  спіши  по  правді  Жити,
І  кожен  день,  і  кожен  час…
Це  як?...  Душею  щирою  любити,
Життєвий  запал  щоб  не  згас…
[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726921
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Ніна-Марія

Завесніло

[i][color="#0a325c"]Природа  вже  прокинулась  від  сну.
Травинка  кожна  вдихає  весну.
Земля  ховає  оголені  плечі.
А  здалеку  чути  клекіт  лелечий.

Діброви  вбрались  в  зелений  килим.
Клин  журавлиний  у  небі  квилить.
Вертають  птахи  до  рідного  краю.
У  світі  немає  кращого  раю.

Глянь,  чепуряться  сади  і  гаї.
Втішають  піснями  їх  солов'ї.
Розкішним  гіллям  он  бавиться  вітер.
Всміхається  небо  сонцем  привітним.[/color][/i]


[img][/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726913
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Надія Карплюк-Залєсова

МОЄ КОРІННЯ І СТЕБЛО

А  ти  моя  одвічна  битва,
А  ти  моя  розчулена  струна,
Моя  ти  перша  вдосвіта  молитва,
Моя  остання  прощена  сльоза.

Моя,  в  два  кольори,  вишивана  сорочко,
Моя  калино  вічних  солов"їв,
Де  мати-батько  так  голублять  дочку,
Де  родять  патріотами  синів.

Моя  церковце  дерев"яна  і  правічна,
З  дзвіницями  увись  лелечих  гнізд
І  материна  тепла  колискова
про  виводок  качаток...  попід  міст

Мої  ставочки,  вплетені  у  ряску,
В  чупринах  верболозових  гайків.
Несуть  онукам  добру  вічну  казку.
Скільки  з  них  кошиків  дідусь  Панас  наплів

Моя  сльоза,  від  болю  -  пресолона,
Моє  солодке  вічне  джерело,
Століттям  мироточуча  ікона,
Моє  коріння  і  моє  стебло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726909
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Richter

Роздуми в день дурня

Поглянув  на  банкноту  в  „тищу“  гривень
й  відчув  у  серці  невимовний  смуток  –
хоча  на  ній  не  двоголовий  півень,
але  не  бачив  більш  зухвалих  шуток.

Згадав  князів  з  гетьманами,  Франка,
Грушевського  й  великого  Тараса,
Сковороду  –  Вітчизни  співака,
і  Лесю  Українку  як  окрасу.

Степан  Бандера  зараз  наш  герой
і  символ  Батьківщини  сьогодення.
Хоча  не  князь  й  не  Галицький  король,
та  добре  всім  відоме  його  ймення.

Але  чому  ж  не  лізе  в  горло  хліб
і  присмак  ніби  в  тебе  щось  украли?..
Тому  що  нас,  як  й  перелічених  осіб,
людці  удвічі  знов  девальвували...

01.04.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117040108736  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726901
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Елена Марс

Какими ущербными души бывают порой

Какими  ущербными  
души  бывают  порой...
За  несколько  метров  от  
жизни  своей  так  слепы!..  
От  них  бы  подальше...
чтоб  их  обходить  стороной...  
Не  души,    а  мёртвые...    
мёртвые  в  поле  снопы.    

В  невзрачном  и  сером  
своём  существуют  мирке,  
где  боль  ощущают  -  
не  чью-то,    а  только  свою.  
Синицу    порой    не    удержат    
в    дрожащей    руке
И  злятся,  и    ноют...    
И  редко,    так  редко  поют.

Мне  жаль  эти  души,    
мне  искренне,    искренне  жаль,  
Что  дальше  облезлых  и  
пыльных  квартирных  углов
Не  вырвутся...      хоть    им  
и  грезится    некая    даль...
Её  они  изредка  видят  
лишь  в  мареве    снов...

Но  сны    улетают,  как  ветер,    
куда-то  в  рассвет...
И    вновь    окунаясь    в    свой    
серый    обыденный    мир,
Они  забывают  про  всё,    
чего  не  было...  нет...
В    ущербности    пряча    
пусто'ты  залатанных    дыр.

...И    каждый,  как    раб
своих    пыльных    и  тёмных  углов,
Боится    уйти    от  собой  сотворённых  оков.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726869
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Віталій Назарук

ХВИЛИНИ СПОКУТИ

Зове  сад  вишневий  додому,  до  мами,
Могили  під  лісом  омиті  дощами.
І  біль  не  зникає  у  серці    з  роками,
Ріднить    мене  стежка  з  моїми    батьками.

Тепло  у  батьківських  очах  щохвилини,
Що  завжди  збирало  у  хаті  родину.
Усмішка  ласкава  ,  матусині  руки,
Татусева  щедрість,  доглянуті  внуки.

І  все  закінчилось  –  батьки  відлетіли,
Ні  тата,  ні  мами…  Лишилися  діти…
Не  можу  всього  передати  словами…
Лише  моя  стежка  ріднить  із  батьками.

Приходжу  до  них,  розмовляю  і  плачу,
І  чую,  як  тато,  щось  каже  неначе…
Та  вітер  мішає  слова  ці  почути,
Сиджу  в  самоті  у  хвилину  спокути.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726867
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Lana P.

ПРИЙДУ…

Прийду,  як  засяють  бажання,
Блідий  місяць  зійде  уповні.
Порушу  у  тиші  мовчання,
Коли  душі  розквітнуть  кровні.

Я  прийду  через  сотню  вже  літ.
Все  погане,  як  сон,  промайне.
Запрошу  у  стрімкий  зореліт.
Чи  впізнаєш,  насправді,  мене?..        10.04.14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726865
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Лана Семицвітна

Черное золото

С  колодца  путник  больше  не  напьется,
Не  подбежит  к  колодцу  даже  зверь  -
Покрылась  нефтью  чистая  водица,
И  заколочена  в  пустынном  доме  дверь.
Все  сохнет,  вянет  и  леса  и  травы,
И  стал  вдруг  адским  райский  уголок.
Лесные  птицы  петь  здесь  перестали,
И  стал  невкусным  из  березы  сок.
Источник  черным  золотом  пропитан.
Беднеют  вены  Матери-Земли.
И  кровью-нефтью  почва  вся  полита  -
Покинули  свой  дом  и  журавли.
Кочуют  как  цыгане  звери,  люди,  
Бежит  народ  от  собственных  грехов
И  ищет  место  для  себя  почище,
               И  зарится  на  жизнь  иных  миров.
Зачем  искать  все  то,  что  у  нас  было,
Чтобы  опять  нагадить  и  забыть,
Спасать  нам  надо  то,  что  мы  любили,
Чтобы  Земля  могла  и  дальше  жить. 2.06.03.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726804
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Лана Семицвітна

25 век

Окутал  землю  25  век,
Вбежало  время  в  эру  лютой  злобы,
Стал  одиноким  добрый  человек,
Распространились  злые,  как  микробы.
Пропитан  воздух  завистью  слепой,
Кипит  земля  от  мук  и  унижений,
От  боли  стонет  ветер  молодой,
Теряют  реки  рукава  течений.
Земля  ограблена.  Мы  грабим  свой  же  дом,
Жилище  превращаем  мы  в  пустыню.
Мы  на  земле  как  сорняки  живем
И  превращаем  мать  свою  в  рабыню.
Добро  живет  в  единственном  лице
И  бродит  по  земле,    ее  спасая.
                   Где  может  истребляет  зло  в  яйце,
                 От  смерти  смертью  мир  весь  очищая.
О,  люди,  люди,  оглянитесь  вы  назад  -
Вы  рай  земной  руками  погубили,
Впустили  ненависть  и  зло  в  чудесный  сад,
Не  оценили  зло  –  добро  убили! 2.06.03.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726803
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Віталій Назарук

ЗУПИНІТЬ ВІЙНУ

Добре  знаю  життя  ціну,
Знаю  по  долі  брата.
Зупиніть  на  сході  війну,
Не  забирайте  тата.


Освоює  друг  чужину,
Бо  в  нас  йде  війна  проклята,
Зупиніть  на  сході  війну,
Лиш  не  забирайте  брата.

Досить  гіркоти  полину,
Хай  не  літає  шуліка…
Зупиніть  на  сході  війну,
Жінці  верніть    чоловіка..

Святих  і  у  Бога  прошу,
На  війні  наша  дитина.
Зупиніть  на  сході  війну,
Верніть  нам  додому  сина.

Віддали  велику  ціну,
Їх  свідки  –  могили  в  полі.
Зупиніть  на  сході  війну,
Мирної  прагнемо    долі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726783
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Фея Світла

Прелюдія

[youtube]https://youtu.be/rVhKTe9Wb0c[/youtube]

[i][b][color="#0b5987"]Мій  любий  янголе  із  кришталевих  снів,
Дозволь  зіграти  на  твоїм  роялі...
Торкатись  клавіш  тих,  якими  ти  зумів
Зіграти  нам  мелодію  печалі.
Чи  то  печалі,  чи  прелюдію  чуттів...
І  перетнула   б  всі   безмежні  далі!
Були  б  ми    разом    у  мереживі  світів,
Де  почуття   зустрілися  в  єднанні.
Їх  музика   злилась   би  у  небесний  спів,
Чи  в  гру  зірниць,  що  мліють  на  світанні...[/b]
[/i][/color]
27.03.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726773
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 02.04.2017


НАДЕЖДА М.

О, вітре! Не згаси багаття … ( за твором Лесі Утриско)

За  твором  Лесі  Утриско
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726720

---------------------------------------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9MLx7FD1ATg  [/youtube]

А  ти  кохав  отой  єдиний  раз?..

Оце    питання  надскладне,
Таке  буває  не  так  часто.
Кохання  вірне  лиш    одне.
Воно  прийти  може  й  невчасно.

Коли  здається:  все  пройшло,
І  почуття  всі  заніміли,
Воно  ж  тебе  усе  ж  знайшло,
Весною  в  серці  задзвеніло.

І  ти  забудеш  день,  чи  ніч,
Летиш  до  нього;  сильні  крила...
Не  знаєш,  може,  там  згориш,
Та  повернутись  вже  несила.

Бо  ти  ж  чекав  її  одну...
(Несе  тебе  дурне  завзяття)
Ти  так  закоханий  в  весну...
О,  вітре!  Не  згаси  багаття.

Пройшли  роки...  Вже  осінь  рання.
Чи  все  ще  так,  як  і  було?
Чи  дороге  ще  те  кохання?
Невже,  бузком  вже  відцвіло?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726767
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 01.04.2017


Шостацька Людмила

ЗБИРАЛА ПРОМЕНІ В ДУШІ

                                       
                                                       Дивилась  сумно  цілу    зиму
                                                       Услід  замерзлим  перехожим
                                                       І  на  снігу  писала  риму,
                                                       І  щось  нашіптувала,  може.

                                                       Зраділа  Лавочка:  Весна!
                                                       Усім  всміхалася  привітно,
                                                       Така  ця  посмішка  ясна  -
                                                       Присядьте  тут  у  парі  з  Квітнем.

                                                       Ось  цих  закоханих  зігріє,
                                                       На  тлі  небесного  атласу
                                                       Розсипле  зоряні  всі  мрії,
                                                       Так  в  унісон  веснянім  гласу.

                                                       Сама,  з  дуетом  із  берізок,
                                                       На  килимку  із  споришів
                                                       Утерла  спогади  зі  слізок,
                                                       Збирала  промені  в  душі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726472
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017


OlgaSydoruk

Допьяна негой не дали упиться…

Д'опьяна  негой  не  дали  упиться
И  не  успела  поблагодарить.
Я  не  успела  тобой  насладиться!..
Некого  -  ни  упрекать,ни  винить...
Если  позволят,снова  приснишься?..  
А  позовёшь,за  тобою  пойду...
Горсточку  зёрен  кину  для  птицы,
И  у  калитки  цветы  напою...
Знаю,что  нежности  лучик  приветишь...
Знаю  -  захочешь  мгновенье  продлить...
Если  ты  солнце  в  объятиях  встретишь,
То  не  спеши,не  спеши  уходить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726462
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017


НАДЕЖДА М.

Счастливого плаванья, Анатолий…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RWuuqtmyGCw
[/youtube]


Море  любит  лишь  сильных  и  смелых,
Кто  не  может  грустить,  унывать,
И  зовёт  к  себе    только  лишь  верных
Тех,  кто  может  всегда  побеждать.

Когда  в  море  тебе  чуть  взгрустнётся,
В  этот  миг  ты  печаль  обмани.
В  твоей  памяти  всё  же  найдутся
Епизоды  красивой  любви.

Пусть  от  бед  тебя  в  море  спасают,
С  тобой  будут  в  ненастье  всегда.
И  в  минуты  тоски  утешают...
Пусть  лишь  лёгкими  будут  шторма.

Я  желаю  семь  футов  под  килем.
Знать,попутного  ветра  всегда.
Ну,  а  море  всегда  только  в  штиле...
Чтоб  беды  вам  не  знать  никогда...

Не  забудьте  о  вере,  надежде,
Что  спасают  во  все  времена.
Пусть  спокойно  всё  будет,  как  прежде.
Будет  ласковой  с  вами  волна...




                                                                                       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726458
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017


Лана Семицвітна

Не оставляйте дверь открытой

Не  оставляйте  дверь  открытой,
А  то  беда  –  наш  злейший  враг
Войдет  в  ваш  дом  и  будет  сытой,
Напившись  с  чаши  ваших  благ.
Не  оставляйте  дверь  открытой
               Для  злых  сердец,  недобрых  глаз.
Спасайтесь  от  судьбы  разбитой,
От  жесткой  правды,  лживых  фраз.
Не  оставляйте  дверь  открытой
И  берегите  дом  родной
От  холодов,  от  ласки  хитрой,
Которая  крадет  покой.
Не  оставляйте  дверь  открытой  -
Бог  береженого  хранит.
               Друг  постучится  в  дом  закрытый  -
               А  другу  сердце  отворит. 5.05.03.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726450
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017


ТАИСИЯ

Ревность



Казалось  бы  –  грустить  не  надо.
В  семье  царит  любовь  и  лад.
Но  вдруг  ворвалась  туча  с  градом…
«Шерше    ля    фам»  -  и  в  сердце  яд.
 
В  такой  момент  –  попей  водички…
Рецепт    поистине    простой.
Спасёт  природа,  щебет  птички,
Общенье  с  лесом  и  с  рекой.

О  сокровенном    -    лес  расскажет.
Ведь  у  него  не  счесть  проблем.
Река  пейзажи  мне  покажет.
У  нас  с  ней  масса  общих  тем.

Зайду  в  тенистую  аллею.
Там  есть  заветная  скамья:
В  любви  признался  мне,  робея,
Итог:  счастливая    семья.

На  берегу  пруда  взгрустнётся.
Заплачет  ива  надо  мной.
Но    сердце  радостно  забьётся  –
Шаги  я  слышу  за  спиной.

Пусть  назначаются  свиданья.
Всю  нашу  жизнь,  как  в  первый  раз.
Любви  –    синхронное    дыханье
Спасёт  от  стресса  в  трудный  час.

30.03.2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726429
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017


Світла (Імашева Світлана)

Посміхаймося. Гуморески.

                                                                                       ************
                                                                                             Провокація

                                                                                   Теща  випрала  штани  -
                                                                                   Глип  очима  злими:
                                                                                   Зять  -  гуляка:  цигарки
                                                                                   Ще  й  презервативи
                                                                                                         Із  кишені  вигріба
                                                                                                         Теща  рідна  разом...
                                                                                                       -  Ти  ще  й  гроші  не  віддав?!!
                                                                                                         Ну,  стривай,  заразо!!!

                                                                                     Тут  дружина  надійшла  -
                                                                                     І  концерт  почався...
                                                                                     В  обороні  бідний  зять
                                                                                     Скільки  міг,  тримався.
                                                                                                             Раптом  теща  видає:
                                                                                                             -  От  я  насміюся!
                                                                                                             Ті  штани  таки  твої,
                                                                                                             Донечко  Марусю!
                                                                                                                       *******

                                                                                                             [u]Жаба[/u]

                                                                                           -  В    мене    казка  -  не  життя,  -  
                                                                                               каже  кум    сусіду,-
                                                                                               вчора,    куме,  звіддаля
                                                                                               по  дорозі    їду:
                                                                                               поспішаю  до  сім'ї,  -  
                                                                                               раптом    коло  граба
                                                                                               бачу:  мариться  мені
                                                                                               на  дорозі  -  жаба.

                                                                                             Жалко  стало.  А  вона
                                                                                             ще  й  моргнула    оком.
                                                                                             Тож    привіз  додому  я
                                                                                             й  спать    поклав  -  під  боком.
                                                                                             Вранці    кинувсь:  що  за  мить  -  
                                                                                             класная  картинка:
                                                                                             у    моєму    ліжку    спить
                                                                                             шикарна    блондинка.

                                                                                             -  Віриш,  куме?  -  каже  Йван.
                                                                                             -  Вірю!  -  без  запинки.
                                                                                             -  Дякую  тобі,  дружбан!
                                                                                                 Та    не    вірить    жінка.

                                                                                             
                                                                                             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726394
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017


НАДЕЖДА М.

Свято Теплого Олекси…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QyuG2dk1aMA[/youtube]
Олексій,  Олекса  теплий.
Яке  славне  це  ім"я!
Він  весну  красиву  клепле,
Відійшла  зима  сумна.
Олексій  -  води  потоки,
Зрушить  рибу  у  ставку.
Це  вже  звірів  перші  кроки,
Перші  квіти  в  квітнику.
Ніжна  пісенька  вівсянки,
Журавлів  знайомий  крик.
Дощові  пливуть  хмаринки.
Дощ  -  це  справжній  чарівник,  
Він  віщує  урожай
                                     і  рої  багаті,        
Бо  Олекса  робітник...
Славимо  це  свято!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726393
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017


Олекса Удайко

ДРУЗЯМ

         [i]День  народження...  Хтось  пам’ятає,  а
         хтось  –  ні,  хтось  відмічає,  а  хтось  –  ні,
         хтось  вітає,  а  хтось  –  ні.  Той  день  випав  і  мені...
         Ці  слова  я  щиро  дарую  всім,  хто  був  і  є  по  різні
         боки  того  «сакраментального»  словосполучення.
         Адже  всі  ви  –  мої  друзі...  зі  своїми  настроями  і
         уподобаннями.  Та  особливо  вдячний  тим,  хто  
         не  пошкодував  для  мене  свого  літературного  
         слова.    Адже  слово    –  ідея,  думка…    Думаймо
         і  діймо  разом,  друзі![/i]
 [youtube]https://youtu.be/O3cDi-qi0Ew  [/youtube]

[i][b][color="#b30b9a"]Черговий  рік  у  Лету  рухнув  –  
Чогось  нема,  чогось  шкода…
Та  не  живеться  в  півнапруги  –  
Душа,  як  завше,  молода.

Нехай  попереду  –  лиш  морок,  
І  тяжко  здійснить  зайвий  крок,
Коли  тобі  уже  не  сорок,
І  ти  далеко  не  пророк,

Там,  в  далині  іще  маячить  
Твоєї  зірки  дальній  світ...
Нехай  роки  у  вирій  крячуть  -
Не  гасне  в  серці  їй  одвіт!

Допоки  зірка  в  небі  світить,
Й  струмує  в  жилах  тепла  кров,
Твій  шлях  у  темряві  відмітять
Надія,  Віра  і  Любов.[/color][/b]

29.03.2017
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726259
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017


Макієвська

Весна ступає, як та пава

[img]http://bestgif.su/_ph/36/2/14344268.gif?1430804322[/img]
Весна,  як  та  пава  ,  ступає  ходою,  йде  шовковою  травою,
З  усмішкою  ніжною,  любується  в  люстерко  своєю  красою,
Кидає  під  ноги  смарагди  та  яхонти  ,  зорею  ранковою,
Виглядає  сонце  із-за  хмарної  варти,  киває  головою.

Розсипаються    смарагди-яхонти    на  мільйони  скелець  навколо,
Мліють  вони  в  сонячній  імлі,  гріються    в  промінні  на  видноколі,
Виростають  з  них  яскраві  квіти,  розпускаються  віти...припекло,
П"ють  краплю  за  краплею  рясний  дощ,  щоб  мати  силу  в  своєму  лоні.

Прокидається    й  оксамитовий  спориш    після  зимової  сплячки,
Набирається  соку,  щоб  потім  заманювати  на  свої  стежки,
В  свої  обійми,  закохані  й  щасливі  пари,  вбрані  у  віночки,
Щоб  кохалися    в  тім  оксамиті,  а  над  ними  порхали  ластівки.

О,  Весно!  Роскішна  й  духмяна  ти  всім  до  смаку,  моя  люба  паво,
Ми  вип"ємо    з  твоїх  долонь  трояндо-бузкового  п"янкого    хмелю,  
Абрикосово-вишневого  запашного  і  хмільного  дурману,
Втішимося  ароматом  конвалій,  ясмину  ...Я  так  тебе  люблю!

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726244
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017


Леся Утриско

Щоб хресний шлях з Тобою жити.

Мені  б  туди,  де  повінню  добро,
Мені  б  туди,  де  пригорщами  щастя,  
Мені  б  туди,  де  сонце,  де  тепло,
Мені  б  туди,  де  слово,  мов  причастя.
Мені  б  туди,  де  водоспад  зірок,
Мені  б  туди,  де  граються  веселки,
Мені  б  туди,  де  миру  вічний  крок,
Мені  б  туди,  де  квітнуть  закапелки.
Та  де  ж  той  світ,  що  повінню  добро?  
О,  де  ж  той  світ,  де  пригорщами  щастя?
Чому  в  душі  лиш  холод...не  тепло?
Де  в  смутку,  Господи,  пливе  нещастя.
Спиваю  чашу  гіркоти,  вдягаю  біль,
Мов  оксамити,
Йду  на  Голгофу...  як  і  Ти,
Щоб  хресний  шлях
З  Тобою  жити.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726212
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017


dovgiy

ПИШИ МІЙ ОЛІВЦЮ

Пиши,  мій  олівцю,  пиши!
Про  все,  що  думка  шепче  тихо.
Вона  не  мріє  про  вірші,
А  ними  свою  мову  пише.
Неначе  самі  по  собі
В  катрени  склалися  рядочки.
Є  римам  місце  в  цій  юрбі,
 Слова  у  вишитій  сорочці,
Біля  калинових  гілок
Шикуються  в  садку  любові,
Щоб  утворити  свій  вінок,
Уславити  цей  день  чудовий.
Не  затупляйся,  не  кришись,
Не  загубись  в  пустелі  ночі.
Пиши,  мій  олівцю,  пиши:
Про  стан  стрункий,  глибокі  очі
В  яких  втопилася  душа
Та  серце  спокою  не  знає.
Хоч  вже  роками  сплинув  час,
А  чари  дивні  не  згорають.
Чи  кроки  чуєш?  Це  –  Вона!
Моя  натхненниця  і  Муза.
Незмінно  ніжна,  чарівна,
Мрія  Коханця,  мрія  Мужа
Іде  сюди  в  самотні  дні,
Іде  сюди  весняним  шалом,
Щоб  так  кохалося  мені,
Як  ще  до  цього  не  кохалось!

29  бер.  17  р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726211
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017


Микола Карпець))

«А не з’їмо – горить нехай»

Серед  моїх  друзів  на  ОДНОКЛАСНИКАХ  з’явився  ЧУДОВИЙ  поет  з  раісі  -  Варяг  Сибірський  зі  своїми  ЧУДОВИМИ  творами…і  особливо  мене  усміхнута  одна  з  його  фото  листівок….вирішив  прокоментувати))

[img]https://pp.userapi.com/c638018/v638018686/52f1/lz4mrFvqkFk.jpg[/img]
[b]«А  не  з’їмо  –  горить  нехай»  [/b]


Розп’ятих  хлопчиків  і  мам
 Їмо  ми  в  себе  по  домам
Їмо  синичок,  снігурів
Рабів  їмо,  їмо  щурів
Через  кордон,  що  доповзе
З’їмо  підсмаживши  усе
А  не  з’їмо  –  горить  нехай  
Чукотський  руЦкий  вертухай!
Із  ФСБ,  а  чи  із  ГРУ
Вогонь  говорять,  то  к  добру
Очистить  кров  з  їхніх  долонь
Всепоглинаючий  вогонь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726074
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 28.03.2017


Мартинюк Надвірнянський

Не погаси запалені вогні


Весняне  небо  розлилось  блакиттю,
Цвіте  трава  краплинами  роси.
А  у  садах,  що  розпустились  миттю,
Весь  день  дзвенять  пташині  голоси.

Весняне  небо  мов  прозоре  око
Всміхається  і  сонечком  горить.
Злетіти  б  нам  аж  ген  туди  високо,
Й  поговорить,  про  все  поговорить.

Піти  б  в  поля  напоєні  нектаром
Тих  квітів  що  так  буйно  розцвіли.
Візьми  собі,  візьми  мене  задаром,
Візьми  й  до  свого  серденька  тули.

Поки  земля  у  травах  зеленіє,
Поки  в  очах  втонула  неба  синь.
Візьми  мене,  візьми  хай  серце  мліє,
Візьми  мене  й  ніколи  не  покинь.

Як  я  тебе,  люби  мене  так  само,
Ніколи  я  тобі  не  скажу  ні.
Поклич  мене  немов  зорю  до  храму,
Не  погаси  запалені  вогні.

2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726060
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 28.03.2017


Лана Семицвітна

Душа уснула в ожиданьи

Душа  застыла  всматриваясь  в  даль,
У  будущего  сидя  на  пороге.
Ждала  хозяина,  чтобы  спросить  его,
Куда  идти  ей,  по  какой  дороге?

Она  устала  от  жары  и  снега.
Ждала,  ждала,  и  так  промчался  год.
Душа  уснула  в  томном  ожиданьи
И  проспала  хозяина  приход.

А  будущее  дверцу  отворило
И  без  души  вошло  в  свой  милый  дом,
Оставив  гостью  на  своем  пороге…
Душа  спала  спокойным,  тихим  сном.

Не  разбудив  себя  мы  тоже  гибнем:
Ни  настоящего,  ни  будущего  нет,
А  жизнь  проходит,  улетают  годы  -
Проспали  мы  своей  судьбы  совет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726039
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 28.03.2017


Ольга Калина

Душа болить, а серце плаче

Душа  болить,  а  серце  плаче,  
Холодний  вітер  дошкуля...  
-  Ой,  ти  скажи,  скажи,  юначе,  
Де  твоя  Доля,  все  гуля?  

-  А  моя  Доля  -  Козацька  Воля!  
Її  я  буду  боронить.  
Якщо  я  згину  у  чистім  полі,  
Чи  будеш  сльози  за  мною  лить?  

-  Якщо  закряче  чорний  ворон,  
А  грім  із  неба  вкаже  слід,  
Голубка  сива  під  своїм  пером
Враз  принесе  калини  плід.  

Нехай  росте  собі  калина  -  
І  з  вітром  буде  говорить,  
Той  все  розкаже  всій  родині,  
Що  буде  сльози  по  тобі  лить.  

Отак  стояли  й  говорили  
Козак  з  дівчиною  вночі.  
А  десь  далеко  клич  сурмили  -  
Вже  йшли  часи  вируючі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725996
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 28.03.2017


Віталій Назарук

ЗМІСТ

Все  в  житті  має  зміст,  бо  у  змісті  є  все…
Наповняється  змістом  життєва    клітина.
Комусь    думку  в  собі  зміст  постійно  несе,
Наповняється  ним    і  життя,  і  родина.

Перегляньте  життя  і  який  його  зміст,
Ви  побачите  часто  оголені  нерви.
Не  схиляйтесь  ніколи,  а  йдіть  в  повний  ріст,
Тих  ворог  боїться,  ці  для  нього  не  жертва.

Генетичний  у  кожного  вкладений  зміст,
Ви  ніколи  не  рвіть  генетичного  коду,
А  будуйте  в  житті  змістом  створений  міст,
Він  часто  буває,  робить  справжню    погоду.

Зміст  завжди  і  у  всьому  буває  в  житті,
Змістом  повниться  лет  і  щасливе  кохання.
Упиваються    змістом    чиїсь  дні  золоті,
А  в    когось  буває    у  змісті  страждання.

Бережіть  переповнене  змістом  життя,
Нехай  пишеться  ним    його  кожен  рядочок.
Відбиваються  щирі,    святі  почуття,
Наповняється  змістом  кохання    місточок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725992
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 28.03.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Медункою пахне весна

Ще  кружляє  сніжок  у  прощальному  вальсі,
Морозець  теж  поскрипує  під  чобітьми,
Та  в  повітрі  медункою  уже  запахло
Й  ніжним  проліском  -  вісником  першим  весни.

Та  граки  повертаються  теж  незабаром
І  привітно  махнуть  своїм  чорним  крилом,
Величальну  співатимуть  рідному  краю,
Так  висловлюючи  свою  щиру  любов.

А  за  ними  шпаки  прилетять  та  лелеки,
Ластівки,  дикі  гуси  й  качки,  журавлі,
Ще  невдовзі  -  почуємо  спів  соловейка,
Розсипатиме  квіти  весна  по  землі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725968
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 28.03.2017


геометрія

ОЙ ДАВНИМ - ДАВНО НЕ КОХАЛА Я. .

                                                   Ой  давним  -  давно  не  кохала  я,
                                                   Стежка  у  садок  мохом  поросла,
                                                   Бур"яном  густим  і  терниною,
                                                   Де  ходила  я  ще  дівчиною.
                                                   
                                                   Ой  ходила  я  в  вишневім  садку,
                                                   І  любила  я,  кого  не  скажу.
                                                   Вже  роки  давно  рознесли  любов,
                                                   І  у  свій  садок  я  одна  йду  знов.

                                                   Там  весни  любов  розплескалася,
                                                   Лиш  печаль  -  жура  в  нім  зосталася.
                                                   Тому  й  стежечка    терном  поросла,
                                                   Вишня  в  тім  саду  теж  сумна  була...

                                                   Осінь  вже  давно  в  той  садок  прийшла,
                                                   Та  нежданно  знов  вишня  зацвіла,
                                                   Все  живе  в  саду  засвітилося,
                                                   Сили  в  нім  нові  появилися!

                                                   Я  бур"ян  і  мох  весь  спалю  до  тла,
                                                   А  тернини  всі  прочищу  сама.
                                                   І  барвінком  я  стежку  обсаджу,
                                                   Хай  живе  садок  і  я  з  ним  живу.
                                                     
                                                   Хай  живе  садок  розвивається,
                                                   А  життя  у  нім  обновляється,
                                                   І  як  вишня  я,  щастя  теж  знайду,
                                                   І  до  милого  я  сама  піду.

                                                   І  в  коханні  я  ще  зізнаюся,
                                                   Чи  кохає  він  теж  дізнаюся,
                                                   Якщо  любить  він  -  об"єднаємось,
                                                   Як  не  любить  він  -  розпрощаємось...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725859
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017


ВАЛЕНТИНАV

Біжить ріка-Дніпро невпинно



́[b]Біжить  ріка-Дніпро  невпинно,
А  сонце  й  хвильки  не  стоїть…
Життя,  пташиною,  нестримно,
Під  канчуком  років  летить…
 
Змигнуло  й  літечко  цьогОріч,
Згубивсь  промінчик  у  пітьмі,́́́
Осінній  шлейф  добі  пліч-о-пліч,
Кульбабно  вклониться  зимі.
 
Та  не  сумуй  по  тім,  серденько,
Світ  зорепаду  ще  не  згас,
Зими  не  вічний  місяченько,
Лише  війни  –    нестерпний  час…[/b]́́

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725845
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017


Richter

Мама


Найрідніша  в  світі  сама
для  малечі  звісно  –  мама.
Мама  казочку  розкаже
і  хустиночку  зав’яже.
Ще  накормить  і  напоїть,
і  посварить,  й  заспокоїть,
приголубить,  пожаліє  –
мама  все  робити  вміє.
Бо  душа  в  неї  багата,
навіть  більше,  ніж  у  тата.

26.03.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117032612162  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725801
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017


Richter

Тато


Знають  добре  всі  малята,
що  найкращий  в  світі  –  тато.
Він  підкине  вас  до  стелі,
буде  бавити  в  постелі.
Покатає  на  машині,
підкачає  миттю  шини.
Розмальовку  розфарбує
й  цуценятко  подарує.
Він  найкращий  в  світі  самий,
але,  звісно  ж,  після  мами.

26.03.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117032612180  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725802
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017


OlgaSydoruk

Больше с огнём не играю…

Экспромт(от  лица  ЛГ)

Больше  с  огнём  не  играю...
Волю  -  в  кулак  соберу...
Где  и  когда  я  не  знаю  
Тот  кулачок  разожму...
Крохи  любви  сберегают,
Чтобы  её  возродить...
И  без  неё  выживают...
Только  хреново  так  жить...
Больше  с  огнём  не  играю...
Пепел  золы  -соберу...
Завтра  -  его  закопаю...
Или  -  в  слезах  утоплю...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725794
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017


Оксана Р.-Г.

Миттєве…

Ступаю  по  життю,  немов  по  лезу
Шліфованого  долею  меча,
А  хтось  таємний  тихо  з-за  плеча
Нашіптує  чудну  якусь  імпрезу  -

І  мозок  скавулить  стокляте  "мушу",
Й  чомусь  зрадливо  хилиться  плече...
А  доля  то  голубить,  то  пече,
Зміїним  ядом  пирскаючи  в  душу.

Та  всі  ми  перед  часом  безборонні,
Хоч  міряємо  святістю  літа...
І  наше  "треба"  -  суща  марнота,
Допоки  сріблом  відзимують  скроні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725731
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 27.03.2017


majra

Несміливо затьохкав соловей!

Несміливо  затьохкав  соловей!
У  цьому  році  -  вперше!  О,  мій  Боже!
Не  знала  ,  що  мене  так  розтривожить
Та  пісня  доторкнувшись  до  грудей!

Забилось  серце  трепетно  моє,
Весна  зорею  подивилась  в  очі!..
І  що  ж  тепер?..  чи  хочу,  чи  не  хочу,
Душа  моя  любові  трунок  п"є!

Знялися  крила  -  і  лечу  до  зір!..
Сама  собі  клянуся  -  це  востаннє!..
Впустила  я  в  своє  життя  кохання..
Та,  хто  ж  повірить?!.  от  і  ти  -  не  вір!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725754
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017


Джин

Наболіло

[i][b]Розмаїття  владних  партій  доконає  нас,
Бо  будують  з  України  новий  алькатрас,
Олігархи-охоронці  нищитимуть  люд,
Їм  у  цьому  допоможе  ненародний  суд.

Вже  вони  дискредитують  добровольчий  рух,
Бо  забули  дуже  швидко,  хто  спасав  їх  сук,
Від  російської  загрози  –  чорного  ярма…
Так  вхопилися  за  владу,  тільки  це  дарма.

Багатьох  із  них  чекає  українців  гнів,
Кілька  років  не  почули  наших  лютих  слів:
Не  грабуйте  Україну!  Їх  ніщо  не  вчить.
Коліївщину  забули,  а  до  неї  мить…

Ми  стомились  від  знущання,  та  від  їхніх  криз,
А  коли  вже  їх  не  стане,  в  нас  не  буде  сліз.
І  не  будуть  депутати  у  людей  стрілять,
І  рошено-шоколадом  «братів»  годувать…

[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724347
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 27.03.2017


НАДЕЖДА М.

З Днем Народження, Олексо…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=sywPz444ahE  

[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UAk70lPaPJI    
[/youtube]

У  цей  весняний  теплий  день,
Я  побажати  хочу  щастя.
Не  чути  ще  птахів  пісень,  
Хай  дощик  буде,  як  причастя.
Прийми  букет  із  теплих  слів,
Нехай  зігріють  добру  душу.
Хай  збудеться,  що  ти  хотів,
Бажаю  добродушно.
Любові,  радості,добра,
Хай  буде  повна  хата.
Берись  частіше  до  пера,
Про  суть  людську  писати.
За  дружбу  дякую  тобі,
За  те,  що  розумієш.
Не  піддавайсь  в  житті  журбі.
Я  знаю:  це  зумієш.
Удача  хай  крокує  вслід,
Візьми  її  за  руку.
Бажаю  довгих  іще  літ.
"Гризи"  іще  свою  науку.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725787
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017


Людмила Пономаренко

Дихання

Зупинка    для  автобуса    маршрутного.
Остання  віхола  жбурляє  з  неба  сніг…
Навіщось  Бог  мені    послав  попутного,
Навіщось  душ    у  часі  стався  збіг.

Шеврон  на  рукаві  у  кольорах  держави,
Притертий  камуфляж,  розмитість  фарб…
Знайомі  очі  з  відлисками  кави
Ховають  в  погляді  якийсь  одвічний  карб.

Та  то  на  мить…  А  далі  –  про  суттєве…
Про    те,  що  болем  пророста  в  душі,
Про  те,  що  править  кожний  крок  життєвий…
Й,  мов    дихання,  звичайно  ж,  про  вірші…  

Лиш  кілька  є  хвилин.  І  вже  від  хати
Дорога  ляже    в  хаосі  проблем…
«  Я  встигну  ще  напам‘ять  прочитати
Хоч  дещо  із  усіх  земних  поем…»

І  він  читав  поспішно,  та  до  ладу,
Ділився    від  душі,  соромлячись  немов,
Неначе    для  душі  ясну    відраду
В  поезії  улюбленій  знайшов.

Я  слухала…  Ніколи  і  ніхто
Так  щиросердно  не  читав  мені.
Молилась  юність…  А,  можливо,  то
Вірші  звучали  всупереч  війні

Як  гімн    життю,  і  мріям,  і  весні,
А  ще    -  красі,  віднайденій  у  слові…
Й  мені  здалось,  що  падає  не  сніг,
А  щось    небесне  квітами  любові…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725699
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


OlgaSydoruk

Хочешь - Вивальди сыграю?. .

Экспромт

Хочешь  -  Вивальди  сыграю?..  
Хочешь  -  сыграю    "Весну"?..
"Осень"  -  тоску  нагоняет...
Только  смычёк  отыщу...
Хочешь  -  стихи  почитаю?..
Хочешь  -  сама  сочиню?..
Если  душа  замерзает,
Можно  -  её  обниму?..
Хочешь  -  тебя  поцелую?..
Хочешь  -  за  руку  возьму?..
Хочешь  -  увидеть  нагую?..
Свечи  тогда  потушу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725669
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


геометрія

ЧОМУ МИ НЕ ЗУСТРІЛИСЯ ВЕСНОЮ?. .

                                               Чому  ми  не  зустрілися  весною,
                                               Коли  для  нас  садки  усі  цвіли,
                                               Коли  ми  ще  не  зналися  з  журбою,
                                               Й  здавалося,  що  все  зробить  могли?..

                                               Була  тоді  я  з  чорною  косою,
                                               І  очі  не  були  мої  сумні,
                                               Бродить  любила  ранньою  росою
                                               І  все  навкруг  всміхалося  мені...

                                                 А  ти,  як  дуб  міцний  був  і  високий,
                                                 В  уяві  я  це  бачила  і  в  снах...
                                                 І  погляд  твій  ласкавий  і  глибокий,
                                                 І  усмішка  щаслива  на  устах.

                                                 Роки  спливли,  наповнені  до  краю,-
                                                 Робота,  дім,  турботи,  суєта.
                                                 Та  ми  з  тобою  часом  відчували,
                                                 Що  нам  в  житті  чогось  не  вистача...

                                                 І  ось,  нарешті,  стрілись  ми  з  тобою,
                                                 Хоч  в  зиму  вже  пливуть  наші  літа,
                                                 Ми  підем  тепер  стежкою  одною,
                                                 Нам  посміхнулась  осінь  золота.

                                                 Не  буде  поміж  нас  більше  розлуки,
                                                 Ще  душі  в  нас  з  тобою  молоді,
                                                 Не  втратили  ще  лагідності  руки,
                                                 І  очі  твої  сіро  -  голубі...

                                                 Нічого,  що  не  стрілись  ми  весною,
                                                 Терпіть  навчились  прикрощі  буття.
                                                 Ми  справжньою  окрилені  любов"ю,
                                                 Не  зчерствіли  в  нас  душі  і  серця!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725664
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Мартинюк Надвірнянський

Спомини

Як  та  зоря  що  все  сія,
Ти  була  такою.
А  спомини,  а  спомини,
Не  дають  спокою.

Злітає  в  вись  душа  сама,
І  падає  безсила.
Тебе  нема,  тебе  нема,
Мов  обламались  крила.

Ми  тим  що  було  в  нас  давно,
Не  вміли  дорожити.
І  холодно,  і  холодно,
На  світі  стало  жити.

Немов  пісок  збігає  час,
Назад  все  не  вернеться.
Один  лиш  раз,  один  лиш  раз
Любов  в  житті  дається.

2015р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725654
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Східний

Загиблим за незалежність

Не  плач,  кажу  тобі,  не  плач,
Сьогодні  я  іду  в  безмежність.
За  мене  сина  лиш  пробач,
За  його  бився  незалежність.

Пробач  мене,  та  це  ж  –  війна,
І  кулі  жертв  не  вибирають.
Пробач,  це  не  моя  вина,
Герої,  кажуть,  не  вмирають!

Не  плач,  кохана,  ти  ж  не  плач,
Я  поряд  тебе  завжди  буду.
Мене  в  цій  осені  зобач,
Тепер  я  скрізь,  я  поряд,  всюди.

Я  в  цій  заплаканій  росі,
У  листі  жовтому  на  клені,
В  твоїй  розплетеній  косі,
В  очах  зажурено-зелених.

Торкаюсь  вітром  твоїх  вуст:
Чарівних,  ніжних  і  гарячих.
Та  ти  молись,  і  я  озвусь,
Прийду  у  дзвонах  з  хмар  співучих.

Не  плач,  кажу  тобі,  не  плач,
Іду  стежиною  в  безмежність.
Вкраїно,    й  ти  мені  пробач,
Життя  віддав  за  незалежність!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725647
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Ніна Незламна

Ой, тюльпани /пісня/

                                           Ой,  тюльпани  /пісня/

Розквітають  тюльпани,  пелюстки  ясноокі
Квіточки  такі  ніжні  і  листочки  широкі
Ой  тюльпани,  тюльпани,  веселять  мої  очі
Мов  дівчата,  всі  гарні  ,сняться    майже  щоночі
Ой  тюльпани,  тюльпани,  веселять  мої  очі
Мов  дівчата,  всі  гарні  ,сняться    майже  щоночі…

Ой  піду  поміж  них  я,  загадаю  бажання
Промінь  сонця  лежить,  там  зустріну  кохання
Ой  тюльпани,  тюльпани,  як  дівчата  чарівні
Як  світанки  ранкові  ,як  лебідоньки  ніжні
Ой  тюльпани,  тюльпани,  як  дівчата  чарівні
Як  світанки  ранкові  ,як  лебідоньки  ніжні…

Розквітають  тюльпани,  як  ясні  мої  мрії
Подарують  нам  радість,  тож  збувайтесь  надії
Ой  тюльпани  ,тюльпани,  вже  так  хочеться  жити
І  вас    вірні  лебідки,  шанувати  й  любити
Ой  тюльпани  ,тюльпани,  вже  так  хочеться  жити
І  вас    вірні  лебідки,  шанувати  й  любити…
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725238
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Віталій Назарук

ВИНО, КОХАННЯ І ВЕСНА

Вже  почуття  давним–давно
Перебродили,  як  вино.
Але  ще  хміль  донині  пестить  груди.
Життя,  мов  кадри  із  кіно,
Потрохи  дивиться  в  вікно,
А  я  дивлюсь  у  нього,  мов  дивлюсь  в  нікуди.


Приспів:
Ти  пригадай,  кохана,  пригадай…
Як  ми  стрічали  весни  вдвох  з  тобою.
Терпли  ціловані  вуста  –  це  була  юність  золота.
Від  солов’я  не  мали  ми  спокою…
І  ми  злітали  до  зірок  -  
Це  перший  був  життя  урок,
Було  тоді  на  двох  нам  років  сорок…
Всього  лиш  сорок.


Тепер  мені  вже  все  одно,
Останнє  випито  вино.
Та  смак  його  лишивсь  на  піднебінні.
Вже  вечір  дивиться  в  вікно,
Я  знову  в  пляшці  бачу  дно
І  чую  плач  в  пташинім  голосінні.

Приспів.

Хоч  почуття  давним–давно
Перебродили,  як  вино.
Але  ще  хміль  донині  пестить  груди.
Життя,  мов  кадри  із  кіно,
Потрохи  дивиться  в  вікно,
А  я  дивлюсь  у  нього,  мов  дивлюсь  в  нікуди.

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725645
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Світла (Імашева Світлана)

"Будеш ряст топтати…"

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724653

                                           Написано  за  твором  Валентини  Ланевич  
                                       "В  саду,  занедбанім  війною"

                                                                                 *********
                                             Весна?  -  Війна.  Травиця  молода  -  
                                             Пробились  рясту  пагони  тендітні.
                                             Стежина  до  криниці  від  села.
                                             Невтішні  вісті.  Вісті  непривітні.

                                             В  саду  на  міну  наступив  солдат...
                                             Вставало  сонце  у  змарнілім  небі...
                                             Серед  роїв  осколків  і  гранат
                                             Молився  Богу:  -  Жити,  жити  треба.

                                             Він  побратимам  клявся:  -  Повернусь!
                                             Ясніло  сонце  яре  понад  хати.
                                             Пливла  молитва  із  болючих  вуст.
                                             Життя  всміхнулось:  -  Будеш  ряст  топтати.

                                           

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725633
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Світлана Ткаліч

Ти памятаєш, схлипували дні…

Ти    пам'ятаєш,  схлипували  дні  
І  плакало  низьке  похмуре  небо?  
Чому  це  так?  Дай  відповідь  мені.
Навіщо  це?  А  може  так  і  треба?

Зітха  понуро  наскрізь  змоклий  клен,
Печально  грає  обважнилим  листом,
А  між  травою  -  райдуги  краплин  -
Блищить  роса,  немов  твоє  намисто.

Чи  то  з  минулого  нам  мають  віти,
Мов  крилами  розпачливо  тріпочуть?
Чи  то  літа  -  непосидючі  діти
Втікають  і  вернутися  не  хочуть?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725632
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


MERSEDES

Торкаюсь хмар, цілую твої губи…

Я  розмовляю  з  вітром...  Де  ти  любий...
Торкаюсь  хмар,  цілую  твої  губи.
Твоя  усмішка  наче  теплий  промінь,
Весна...  І  чується  пташиний  гомін.

Ти  там  коханий    де  стріляють  вбивці,
Повернуться  не  всі,  а  лиш  щасливці.
Та  вірю  я,  що  день  оцей  настане
І  буде  битись  серденько  бажане.

Маленький  син  пригорнеться  до  тата
І  радістю  наповниться  враз  хата.
Голубкою  впаду  в  твої  обійми,
Притиснуть  мене  руки  твої  сильні...

Сиджу  у  тиші  і  про  зустріч  мрію,
Вона  відбудеться  і  я  в  це  вірю.
Неможу  спати  за  вікном  світанок,
Яскраве  сонце  освітило  ранок...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725628
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


ВАЛЕНТИНАV

Подивись у синє небо


[color="#ff0000"][i][b]У  святу  неділю  зранку,
Сонце  вдосвіта  встає,
Та  вдягнувши  вишиванку,
До  сердець  людських  іде…

 Подивись  у  синє  небо,
Погляд  в  морі  тім  втопи…
Та  відчуй  безгрішний  щебет,
Від  святих  небес  цноти…

Відпусти  на  волю  поспіх  –
Насолоджуйся  ЖИТТЯМ…
Завітає  в  Долю  успіх,
Забуяти  в  ній  житам…
[/b][/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725623
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Олекса Удайко

СОКИ ЗЕМЛІ

         [i]Мироточать          дерева…        
         Будять  весну    віді  сну…
         Земля  несе  свою  первісність  
         природі  і  людству…      А  ми?..  
         Чим  ми  віддячуємо  своїй  матінці-землі?
         Про  це  і  не  тільки…  тут  –    
         у    моїх  віршованих  
         роздумах.  
[youtube]https://youtu.be/OPbRyTpyqco[/youtube]
[b][color="#9f07ad"]Соки  землі,  що  прокинулися  від  зимової  сплячки…
Наче  та  дівка,  що  йде  до  жаданого  шлюбу  –  вінця,
Зимонька  щедро  дарує  природі  щасливі    заначки  –
           їм  вже  не  видно  ні  зачину  пла́чу  землі,  
                                                             ні  кінця…  

Соком  земним  нам  берези  
рясні  мироточить…
Квилить  у  небі  веселиків  
збуджений  клин…    
Та  вся  планета  душею  
чомусь  кровоточить:
певно,  не  бачить    
в  безумстві  людей  
перемін.

Бо  нечестивці  ті  соки  земні  в  чужину  віджимають,
і  чужиніє  земля  –    чужим  цвітом  міняє  покров…
Соки  земні  десь  у  небі,  як  хмари-отари,  зникають,  
           сохне  на  ранах  землі    безневинно  розхлюпана  
                                                               кров.  

Соком  земним  нам  берези  
рясні  мироточить…
Квилить  у  небі  веселиків  
збуджений  клин...  
а  вся  планета  душею  
чомусь  кровоточить:
певно,  не  бачить  
в  безумстві  людей  
перемін.

Соки  землі…  Хто  за  первісність  «грішну»  землі  й  чим  
                                                       заплатить?                                              
Чи  потребує  –  й  чого  –  та  одвічна  колиска  –  земля?                                                                                                                                                  
Їй  надважливим  є  те,    щоб  її  не  засі́яли  плачем,
           щоб  не  буяла  бур’яном  її  життєдайна  
                                                                 рілля.[/color]  [/b]                                                                      
                             
25.03.2017
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725457
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Віталій Назарук

ВЕСНЯНИЙ ЕТЮД КОХАННЯ

Вже  весняним  повітрям  задихала  ніч,
Засвітилися  зорі  квітнево…
Я  легенько  торкнувся  оголених  пліч
Під  пальтечком  твоїм  березневим.

Наче  сніг  пролітав,  а  здавалося  цвіт.
Я  тобі  признавався  в  коханні.
І  єднав  наші  душі  весняний  політ,
І  ловилось  "курли"  спозарання.

Цілував  я  вуста    і  дививсь  в  небеса,
Наші  зорі  летіли  й  моргали.
І  вливалася  в  серце  духмяна  краса,
А  вуста  поцілунку  чекали.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725589
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Світла (Імашева Світлана)

Вони підуть тоді…

                                                                                                 ***********
                                                         Вони  прийшли,  та  не  для  того,  щоб  піти,  -  

                                                         Вони  прийшли  усе  собі  забрати.

                                                         Вони  вповзли  у  душі  наші  та  уми

                                                         І  там  підступно  стали  панувати.

                                                         А  ми  -  це  більш,  ніж  три    століття  глухоти  (глупоти),

                                                         Наївності,  покори  і  терпіння.

                                                         В  козацьку  кров  свою    ввібрали  блекоти  -  

                                                         Аж  нині  осіяло  нас  прозріння.

                                                         Вони  в  усі  часи    "плювали"  на  закон

                                                         І  на  людські  права    усіх  народів:

                                                         Для  вбивць  і  гицелів  -  немає  заборон,

                                                         То  покидьки,  безбатченки-  заброди.

                                                         І  стогне  час  глухою  тугою  смертей,

                                                         І  плине  кров  з  осколкової  рани...

                                                         То  Янгол  смерті    чорні  крила  розпростер

                                                         Над  нашими  кривавими  степами.                                        
                               
                                                         Ми  їх  здолаєм,    як  "умре  останній  раб",  -  

                                                         Не  забуваймо  істини  старої...

                                                         Вони  підуть  тоді,    поганьблені,  від  нас,

                                                         Коли  ми  всі    пожертвуєм    собою.

 

                                                     
                                                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725584
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Виктория - Р

Люблю!

[b][i][color="#ff005e"]Люблю...

Люблю,  коли  в  оселі  гості,
Коли  в  трояндах  свіжа  постіль...
Люблю  босоніж  йти  росою,
Коли  весна  з  дощем  й  грозою.

Люблю,  коли  летять  лелеки,
Коли  в  садочку  пахнуть  глеки...
Люблю  березу  і  вербичку
І  щойно  скошену  травичку.

Люблю,  коли  в  зеніті  сонце,
Коли  дощ  стукає  в  віконце...
Люблю  палітру  світанкову,
І  українську  рідну  мову!

Люблю,  коли  звучать  трембіти,
Коли  щасливі  мої  діти!
Люблю  вірші,  що  йдуть  від  серця
І  нічку,  що  у  сни  крадеться...

Люблю,  коли  на  згонах  літо,
Коли  цвітуть  в  садочку  квіти...
Люблю  природу  до  нестями
І  посмішку  своєї  мами!
25  03  2017  р  
Вікторія  Р[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725576
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Елена Марс

Потерялась любовь

Потерялась  любовь...  Закружилась  душа  на  ветру  
И  упала  на  землю,  в  осенние  жёлтые  листья.  
Торопился  прохожий,  бежал,  в  суете,  поутру,  
И  ногами  ускорил  страдалице  смерть,  ей  на  милость.  

Лучше  быстрая  смерть,  чем  в  конвульсиях  чувствовать  боль  
И  страдать,  догорая  свечой  безнадежных  мечтаний.
Так  близка  была  к  счастью,  но  призрачно  счастье  порой,  
Как  мираж  пилигриму,  не  спасший  его  ожиданий.  

Потерялась  любовь...  Умерла,  не  успев  и  пожить;  
Не  успев  насладиться  слиянием  душ  окрылённых.  
Если  б  знать,    наперёд,  что  такого  могло  бы  не  быть,  
То  жила  бы,  как  тень,    незаметной,  в  миру  оживлённом.

Только  нет  сожаления  в  ней,  что  такая  судьба,  
Посылавшая  только  лишь  крохи  счастливых  мгновений.  
Замаячил  бы  шанс,  чтобы  снова  смогла  выбирать,  
Испытала  бы  вновь  это  чувство  она,    без  сомнений.  

Торопился  прохожий,  бежал,  в  суете,  от  любви...  
Растерялся  быть  может?    -  Он  просто  боялся  любить...

27  ноябрь  2012  г.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725570
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


dovgiy

БОЛЯТЬ НАШІ КРИЛА

БОЛЯТЬ    НАШІ  КРИЛА
(  Ліні  Ланскій)

Болять  твої  крила,  недолею  зламані  крила.
Це  знаю  і  я.    Бо  й  досі  ті  рани  ятрять.
А  мрія  ще  кличе,  ще  будить  незвідані  сили
І  зорі  далекі  не  згасли  в  нещастях,  горять.
Розбите  плече  –  загоїться,  вір  мені,  мила
Це  зараз  здається,  що  більше  терпіти  ніяк.
Крилата  душа  не  зможе  терпіти  безсилля
Буде  намагатись  злетіти  хоча  б  у  віршах.
Не  станеш  бадиллям.  На  крила,  крізь  біль  і  страждання
Зіпнешся  ти  знову,  немов  би  на  ніжки  дитя!
І  будеш  долати  дороги  розлук  і  кохання,
Які  поведуть  до  нових  поселень  життя.    
Болять  твої  вірші?    Це  –  добре!  Не    вмерли  від  туги.
Допоки  болять,  то  є  сподівання  на  те,
Що  житимуть  довго!  Повір,  моя  люба  подруго,
Ще    наша  весна  у  наших  очах  зацвіте.
Болять  наші  крила,  болять  покалічені  крила
Долаємо  разом  цю  втому,  омани  туманів  та  хмар
Тому  що  вони  нам  сонця  навік  не  закрили.
Зозуля  кує…  життя  буде  гарним,  як  дар
Від  щедрого  Неба  за  нашу  любов  і  терпіння,
За  сили  душевні,  за  спробу  не  впасти,  а  йти!
Бо  ж  тільки  у  русі  знайдемо  ми  справжнє  спасіння,
Бо  тільки  дорога  людину  веде  до  мети!

26.03.2017

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725564
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Lana P.

НЕЩОДАВНО…

Надірвалась  душевна  струна,
І  мелодія  зринула  в  просинь.
Нещодавно  тремтіла  весна,  
А  сьогодні  —  нахлинула  осінь.
Ще  учора  смарагдовий  ліс  
Нас  вітав  у  своїм  стоголоссі.  
Вітер  згадку  приємну  приніс
І  заплів  жартома  у  волоссі.
А  була  ж  таки  вчора  весна,  
Вже  сьогодні  —  роздягнена  осінь,
У  колисці  гойдалась  вона,
Виглядала  очима  із  сосен...                  25.08.13  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725553
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Світлана Ткаліч

Надія

Остання  надія  упала  зів'ялою  квіткою.
Упасти  б  у  воду,  а  впала  в  гарячий  пісок,
Злетіти  б  у  небо  чаруючим  дивом  -  лебідкою,
Лишилась  лежати  -  гарячого  вугля  кусок.

Роздмухай  легенько  і  знесуться  іскринки  до  неба,
Подмухай  сильніше  і  полум'я  знов  спалахне.
Зітліває  жарина,..  вона  тобі  більше  не  треба,
Стухає  забута...  і  більше  немає  мене.

Жила  я  і  дрімала  в  мені  ця  хвилююча  повінь.
Розбудив  її  й  розлилася  вона  з  берегів.
Відкрив  в  мені  жінку,  запалив  у  душі  згубний  пломінь,
Лишив  у  серці  зимний  подих  упалих  снігів.

Порожнистість  у  тілі.  Душа  лише  скніє  від  болю.
Навіщо  розбурхав?  Кому  це  потрібно  тепер?
Бо  не  треба  нічого  коли  я  одна,  не  з  тобою.
І  хай  Бог  дасть  одне  -  щоб  ти  у  мені  не    помер.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725538
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Дідо Миколай

До річниці вбивства героя України В. М. Чорновола

Печалі,  війни,  горе  і  зневіра,
Скажи  мій  Господи…  за  що?
Невже  страждання  й  болі,  як  офіра,
Лягли  нитками  в  долю  нізащо.

Як  чаєнятко,  бідна  сиротина,
В  курній  дорозі  битій  за  селом.
Під  знавіснілим  чоботом  кретина,
Лежиш  в  тузі  з  надломленим  крилом.

Твоїх  діток  розкидало  по  світу,
Снігами  довгу  стежку  занесло.
А  скільки  тут  опало,  дома  цвіту,
Не  визріло  в  безлюдді  відцвіло.

Як  липку  бідну  вороги  обдерли,
Нещадно  зав’язь  дзьобають  круки.
А  ми  живі  і  досі  ще  не  вмерли,
Як  Прометеї  Господи  таки.

Ті  що  пішли  залишилися  в  Гранях,
Живе  їх  Воля  й  досі  у  людей.
Акумулювалась  гідність  наша  в  пам'ять,
Ще  не  усе  в  нас  вирвали  з  грудей.

Шаблі  зі  стріх  ми  виймемо  вже  скоро,
Онуки  бережуть  козацький  дух.
Зберемося  ми  гідно,  швидко  й  споро,
В  кисетах  наших  трут  ще  не  прожух.

Во  славу  предків,    і  нащадків  славу,
Ще  воздамо  чужинцю  і  кату.
Лукаву  гідру  знищимо  двоглаву,
Вкраїноньку  возродимо  святу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725536
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Світлана Ткаліч

Розпустила пацьорки вільха

Розпустила  пацьорки  вільха
Й  вигріває  в  промінчиках  їх,
Вітерець  кожну  в  танці  кружляє,
Що  душа  завмира  від  утіх.

Так  синхронно  танцюють  пухнасті,
Аж  в  очах  від  танку  мерехтить;
Терники  гіллям  плескають  тмасті,
Гороб'яччя  круг  них  джерготить.

Дуб  старезний  кряхкоче,  проснувшись,
Розминає  гілля,  аж  скрипить.
І  верба  набубнявілим  вітом
Про  весну  поспіша  сповістить.

Ще  не  чуть  дзиготливого  співу
Перших  бджілок,  бо  холодно  все  ж,
Та  земля  вже  парує  під  сонцем,
Пророста  малахітом  із  меж.

Ось-ось  встелить  її  буйноцвіття,
Співом  птахів  наповниться  світ,
Омолодиться  бруньками  віття-
Душу  сповнить  весняний  політ.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725451
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Віталій Назарук

ЛЮБОВ І ВЕСНА

Пронеслася  гроза  в  повітрі,
Ти  додому  побігла  враз.
Та  вже  скоро  хтось  хмари  витер,
І  засяяв  іконостас*.

Десь  поділися  блискавиці,
Заспівали  знов  небеса.
Піднялися  ростки  пшениці,
Забуяла  весни  краса.

Віяв  довго  вітрисько  впертий,
Я  стояв,  чи  то  я    завмер.
І  дивився  неначе  вперше,
В  глибину  чарівних  озер.

А  на  вулиці  прохолода,
Забирала  із  серця  хміль.
І  світилась  в  зірках  погода,
В  небі  місячнім  звідусіль.

Не  прощались  ми  цілу  весну,
Я  вуста  цілував  твої,
Птахи  гріли    красу  небесну,
Не  змовкали  нам  солов’ї.

Не  мовчали  ніколи  ночі,
А  удень  розгорялась  знов.
Я  дивився  в  кохані    очі
І  приходила  знов  любов.

                                           Іконостас*  -  межа  до  раю

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725444
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Виктория - Р

Моя душа - для всiх пристанок

[b][i][color="#ff00ff"]
Моя  душа  -  для  всіх  пристанок
Вона  давно  без  зайвих  брам...
В  прозорий  вбралася  серпанок
І  схожа  на  богемний  храм...

Як  небо  в  сяйві  голубому,
У  переливах  золотих...
Розвійте  біль  і  свою  втому,
В  її  просторах  неземних...

Заходьте  всі  на  одкровення,
І  словесами  до  причастя...
Душа  моя  -  для  всіх  натхнення,
Вона  дарує  -  людям  щастя!
25  03  2017  р
Вікторія  Р

[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725428
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Віталій Назарук

КОЛИ ПРИЙДЕ ВЕСНА

Ви  знаєте?  Весна  ще  спить,
Хоч  вже  весняні  в  небі  зорі…
Ще  треба  мить,  єдину  мить,
Щоб  заспівали  знову  дзвони.

Кохана  спить  і  спить  ще  сад,
Та  очі  весну  виглядають.
Стомивсь  без  соку  виноград,
Вуста  коханнячка    чекають.

Старезна  липа  шелестить,
«Курли»  у  небі  промайнули.
Настала  мить,  свячена  мить,
Бо  небеса  любов  почули.

Прийде  весна  і  солов’ї,
Окутають  сади  коханням,
І  жити  схочеться  землі,
І  мир  освітить  зірка  рання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725404
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Елена Марс

И всё это было… ( по мотивам А. Блока "В ресторане")

И  всё  это  было...    И  вылились  чувства  в  стихи...
Туманная  быль  роковой  и  волнительной  встречи...  
Конечно  ты  был  красотой  этой  юной  замечен.  
И  в  сердце  её  зарождалась  одна  из  стихий...  

Её    кавалер  не    смущал    твоей    дерзкой    души.
И  роза    в  бокале  ей  ясно    об    этом    сказала!..
И    музыка    вам,  в    этот    вечер,  так    страстно    играла,
И  в    зале    кипела,  под    музыку    страстную,    жизнь!..

Ты  блеск  её  взгляда  ловил  в  зеркалах  на  себе
И  видел,  как    пряталась    страсть    под    густые    ресницы!..
Под    маской    холодной  -  горячее  сердце  блудницы!..  
В    обличии    ангела    рос    её    внутренний    бес!..

И  всё    в    ресторане    кричало  о  ней  -  о    любви!
Цыгане    и    скрипки,  и    чёрная    роза    в    бокале...
И  вас,  не    спрося,  в    этот    вечер,  как    будто    венчали...
И    даже    зари    им  поддакивал  царственный  лик...

На  фото  -  картина  К.  Разумова

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725390
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Lana P.

МРІЯ НОЧІ

Мрія  ночі:  побачити  день,
Заспівати  веселих  пісень,
Засвітитися  в  сонячнім  світлі,
Промінці  позбирати  розквітлі,

Зазирнути  сонечком  в  очі,
Щоб  здійснились  мрії  пророчі...
Усміхнутися  дню  веселково,
Запалати  в  душі  кольорово...    2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725375
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Леся Утриско

У чім, скажіть, моя провина.

У  чім,  скажіть,  моя  провина?  
Що  я  "бандерівець",  "фашист?"
У  першу  чергу  я-  людина,
Я-  Українець!  Не  нацист.

Я-  слов'янин...  як  кістка  в  горлі:
Я  хлібороб,  шахтар,  співак,  
Я  син  землі,  коваль  у  горні,
Я-  Божий  син...для  вас-  незграб.

Нехай"  хохол"-  то  ніжна  пташка,  
Той  соловейко,  що  в  саду,
Земним  добром  у  Божих  ласках,  
Я  по  життю  в  молитві  йду.

Та  я  віками  ваш  невільник,
Чого  віками  клятий  раб?-
Я-  слов'янин...а  не  розбійник,
Я-  не  нападник...і  не  слаб.

То  не  моє-  смертельні  війни,
І  не  моє,  де  стільки  бід.  
Земля  із  небом  у  обіймах...
Моє  лиш  там,  де  родить  хліб.

То  в  чім,  скажіть,  моя  провина?  
Що  я  "бандерівець",  "фашист?"
У  першу  чергу  я-  людина,
Я-  Українець!  Не  нацист.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725367
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Lana P.

ТАК ХОЧЕТЬСЯ ВЕСНИ…

Так  хочеться  весни  і  миру,
Душевності  і  світла  у  серцях,
Вернутись  птахою  із  виру,
І  вирвати  з  грудей  болючий  цвях.

Так  хочеться  весни,  кохання,
Квіток  найперших,  зелені  трави,
Помріяти  аж  до  світання
У  пестощах  із  ніг  до  голови.

Так  хочеться  весни,  де  свіжість
В  струмочках  чистих  талої  води,
Закутатись  у  Вашу  ніжність
І  радощів  залишити  сліди.        2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725365
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Микола Карпець))

«Закохана весна»


[b]«Закохана  весна»[/b]
[color="#0408d9"][b][i]
Був  вечір,  довгий  і  чудовий
Кохання  –  то  його  ім’я
Хоч  ТИ  солодкий  і  медовий
А  тану  –  тану  –  тану  Я

Лиш  доторкнуться  твої  губи
Відчую  смак  –  пливе  земля
І  мої  губи  –  шепчуть  –  любий…
А  він…  своїми  затуля…

І  слів  немає  –  є  лиш  стогін
Двох  душ,  об’єднаних  в  одну
І  квітнуть,  квітнуть  поцілунки
У  цю  закохану  весну…

©  Микола  Карпець  (М.К.)
*24.03.17*  ID:  №  725339
[/i][/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725339
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017


палома

НА ЗРУБІ

     
 (пісня  журби)

Квилить  диво-птаха
На  дубовім  зрубі
В  очі  власній  згубі…
Зболена  невдаха

Гнізда  зруйнували,
Діток  вже  немає…
Зруб  живцем  волає,
Долю  розрубали


Землю  оповили
Смертю  молодою,
Код  життя  –  журбою…
Зла  міцніють  сили

Плаче  птаха  гірко,
Світ  сліпий  не  чує,
Злоба  лиш  панує…
Гасне  ясна  зірка

   (23березня  2017)
   (с)  Валентина  Гуменюк









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725335
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017


Виктория - Р

До отчого дому, до тата

[b][i][color="#5100ff"]Скоріше  вертайтесь  у  рідне  село,
До  отчого  дому,  до  тата...
Згадайте,  як  добре  в  дитинстві  було,
Як  Ви  готувались  до  свята.

Як  Вас  зустрічала  матуся  щораз,
Плекала  для  Вас  щастя  й  долю...
Згадайте  долину  з  лози  перелаз,
Під  школою  пишну  тополю...

Скоріше  вертайтесь  у  рідне  село,
Пускає  росточки  вже  м'ята...
Хай,  батечко,  знову  відчує  тепло,
І  буде  веселою  хата...
23  03  2017  р  
Вікторія  Р  
[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725333
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Тривожна ніч

Чим  березень  мене  потішив,
які  дарунки  принесла  весна?
Про  це  вже  написали  інші  -
не  знаю,  чи  знайду  нові  слова…

Молочна  хмара  білопінна
пливе  поважно  в  синій  вишині,
і  ніч  весняна,  безгомінна
розсипала  рубінові  вогні…

Вже  вкотре  я  не  сплю,  римую,
моє  безсоння  тишу  стереже,
і  знов  на  самоті  сумую  -
мене  тривожить  ніч  за  вітражем…

Попри  сюрпризи  й  забаганки,
які  чекають  вранці  нас  щодня,
з’явилися  смішні  веснянки
на  зблідлих  взимку,  змучених  щоках…

Сумні  новини  -  на  екранах,
життя  і  смерть  висять  на  терезах,
і  люди,  і  земля  -  у  ранах,
не  розберу,  де  сльози,  де  роса…

Та  знаю,  сонце  життєдайне
розтопить  лід  у  зболених  серцях,
то  ж  прокидаймося  негайно,
і  хай  засяє  сонце  на  вустах!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725325
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017


Світла (Імашева Світлана)

Люби, страждай, надійся - і світи

                                                                                                                             *********
                                                                             О,  де  вона  витала,  та    душа?
                                                                             В  якому  світовимірі  літала?
                                                                             Молилася,  світилась,  трепетала,
                                                                             Поки  нарешті    Дому  не  знайшла.

                                                                             Вселюдства  Дім  -  пристанище  земне:
                                                                             Оце  світання  й  надр  глухе  двигтіння...
                                                                             Народження  твоє  чи  воскресіння?
                                                                             Усе  твоє.  З  тобою.  Ти  вже  є.

                                                                             Лиш  Пам'ять  загубилась.  -  Пам'ять  снить?
                                                                             Минуле  -  тіні  дивні,  волохаті...
                                                                             Пізнати,  повернутись,  пригадати:
                                                                             Що  є  цей  Світ?  І  хто  у  ньому  -  ти?

                                                                             Які  тут  звичаї?  Які  боги?
                                                                             Хоч  щось  в  цім  Вавилоні  заясніло?
                                                                             Усе  безглуздя  "мудро"  сотворили
                                                                             Чоловіки.  Таки  чоловіки.
 
                                                                             Ти  Жінкою  постала  -  тож  кріпись...
                                                                             І  як  тобі  в  цій  чудній  іпостасі?
                                                                             Любити  -  потім  каятись  на  пласі?
                                                                             Родити  -  і  страждати,  як  колись...

                                                                             Саму  себе  шукати  в  світі  цім:
                                                                             Крило  відтяте,  серця  половину.
                                                                             Дивися:  ось  іде  твоя  дитина  -  
                                                                             Твій  цвіт,  твій  сенс  -  у  бедламі  земнім.

                                                                             А  що  тобі  іще  потрібно?  -  Йди.
                                                                             Спіши  до  неї,  обійми,  щаслива.
                                                                             Життєве  коло  -  це  одвічне  диво.
                                                                             Люби,  страждай,  надійся  -  і  світи.

                                                                             
                                                                                   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725302
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017


Олег М.

ВЕСНЯНА НОСТАЛЬГІЯ

Де  на  небі  зорі
Чисті  і  прозорі
Де  стоять  берізки
В  полі  ясночолі
Вийди  моя  весно
Виглянь  із-за  гаю
Щирої  веснянки  тобі  заспіваю

Приспів:

У  просторі  пісня
Журавлина  лине
Їх  несуть  на  крилах
Птиці  сизокрилі
Здолали  дорогу
До  свого  гніздечка
Ніжать  їхню  душу
Пташині  сердечка....

Доки  будуть  весни
Будуть  прилітати
Пісні  соловїні
До  рідної  хати
Пісню  ту  про  долю
Що  співала  мати
І  птахи  і  люди  
Будуть  памятати.

Приспів

Де  на  небі  зорі
Чисті  і  прозорі
Де  стоять  берізки
В  полі  ясночолі
Де  веселка  грає
В  райдуг  перевеслах
Принесіть  на  крилах
Птиці  мені  весну!

Приспів

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725294
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017


Променистий менестрель

За пеленою

   

За  пеленою,  этой  суетою  –
летела  жизнь,  как  облачко  мечты;
и  хоть  плыла  такою  непростою,
к  ней  наши  помыслы  всегда  чисты.

Жизнь  махаона,  так  короткой  сказкой,
лишь  три  недели  –  надо  всё  успеть...
Какие  крылья  –  яркая  раскраска,
нектар  цветочный,  махаона  снедь...

...А  как  во  взрослость  мы  тогда  спешили,
чтоб  заглянуть,  как  будет  впереди...
Прости  нас  жизнь  –  тебя  ми  насмешили?
Как  быстро  оказались  посреди...

И  стали  дни  ценить  уж  по  другому  –
они  ведь  стали,  ой  как  коротки,
несли  верстами  к  мудрости  парому,
да  с  месяцами  наперегонки...

И  оказалось,  что  цена  момента  –
неповторима,  очень  высока,
остались  там  твои  аплодисменты.
Что  не  сбылось  –  глядит  издалека...

За  пеленою,  пряди  сединою  –
картины  памяти,  как  сериал...
Ой  ли,  оценишь,  да  ещё  весною  –
как  жизнь  свою  когда-то  сочинял...

24.03.2017г.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725292
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017


НАДЕЖДА М.

Тебя с надеждой буду ждать…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZRScZIq8waA[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=f5GX67tb_0A[/youtube]


Продолжение  стиха    КВолынского

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725111

Прости.

На  дальнем  рейде  горизонта,
Где  волны  лижут    облака,
Ревущая  ветром  Планета        
Зовёт  на  танец    моряка.
 
Зовёт  и  манит  даль  немая
Друзей  поверженных  мечтой,
И  ты  прости,  прости    родная,
Что  я  сегодня  не  с  тобой.

Что  наши  страсти  врознь  ночуют,
Как  разум  -  с  пьяным  мужиком…
Прости,  что  утром  не  целую
Тебя  ласкающим  стихом.
-----------------------------------

В  вечерний  час,  и  в  час  заката,
Смотрю  с  тоской  на  горизонт.
Ты  рядом  был  со  мной  когда-то.
Ты  помништь  тех  дождей  сезон?

Жаль,  дымкой  память  та  объята,
Когда    два  сердца  -  в  унисон.
Но  тех  времён  я  жду  возврата.
Неужто  был  тогда    лишь  сон?

Писал  стихи  ты  мне  о  море,
Но  был  ты  рядом,  мой  родной.
Но  разве  думала,  что  вскоре,
Ты  будешь  с  морем,  не  со  мной.

Но  я,  как  прежде  не  устану
Любить  и  верить,  понимать.
И  в  забытьё  любовь  не  канет.
Тебя  с  надеждой  буду  ждать...

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725253
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017


Віталій Назарук

СКОРО СВЯТО

Воскресіння  Христове  прийде  на  поріг
І  ударять  у  дзвони  по  всій  Україні.
І  почуємо  сміх,  серед  горя  цей  сміх,
Бо  земля  наша  нині  на  сході  в  руїні.

І  червоне  яйце  по  шматочку  зрання,
За  столом  ми  розділимо  в  нашій  родині,
«Отче  наш»  як  завжди  проговорить  сім’я,
Буде  паска  свята  на  новій  скатертині.

Впорядкуйте    могили,  припудріть  хати,
Поможіть,  кому  сутужно,  хто  одинокий,
На  землі  українській  в  нас    люди    святі,
Бо  ми  маємо  в  душах  наш    поклик  високий.

Поділіться  з  сусідом  теплом,  що  в  душі,
І  підставте  плече,  коли  важко  людині,
Побудуймо  своє,  не  чиїсь  міражі,
Хай  живе  у  віках  Україна  -  святиня!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725242
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017


MERSEDES

Цілуєш рученьки мої…

Цілуєш  рученьки  мої,
І  шлеш  слова  мені  душевні.
В  гаю  співають  солов'ї,
Мелодії  такі  приємні.

Весна  довкола  чарівна,
У  лісі  проліски  квітують.
Відпочивать  пішла  зима
Морози  більше  не  лютують.

У  небі  ніжная  блакить
І  сонця  промені  яскраві.
Яка  чарівна  милий  мить,
Весна  у  сонячній  оправі.

Кохання  стукає  в  серця,
Слова  п'янкі  такі  й  казкові.
Любові  музика  оця,
У  кожнім  серці  в  кожнім  слові.








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725134
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017


Микола Карпець))

«Краплинки кришталем на стеблах»

[b]«Краплинки  кришталем  на  стеблах»[/b]  
[color="#1a04db"][i][b]
Можливо,  Дощ  -  це  сльози  неба,
Можливо,  просто  –  для  краси  
Краплинки  кришталем  на  стеблах
Як  від  ранкової  роси

Сплели  мереживо  на  квітах
Створивши  ніжно-срібний  шарм
А  потім  перейшли  на  віти  –
Не  передати  і  в  віршах
Нам  всю  красу,  і  всі  відтінки
Цієї  диво-павутинки
 
Проб’ється  сонечко  з-за  хмари
Веселка  скрасить  небосхил
І  промінці  ввібравши  чари
Летять  до  крапельки,  без  крил

Пірнуть  в  прозору,  чисту  воду  –  
Відбивши  райдугу  в  воді
Продемонструють  свою  вроду
Немов  дівчатка  молоді

І  затанцюють  промінці
В  воді,  в  долоні,  на  лиці
Щоб  передати  ту  красу
Яку  вони  в  собі  несуть
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*23.03.17*  ID:  №  725172
[/b][/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725172
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017


НАДЕЖДА М.

Обійми мене…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3BtOvmUBmxc[/youtube]


Дякую  за  ідею  Макієвській  Наталії

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724055


Обійми  мене  так,  як  ти  вмієш...
Ні!  Сильніше  мене  обійми.
Ти,  напевно,  мене  розумієш:
Й  тебе  хочу  обняти  крильми.

Поцілуй  мене  так,  щоб  відчула,
Чи    медові  у  тебе  вуста?
Щоб    слова  я  твої  не  забула:
Що  я  в  тебе  назавжди  одна.

Подивися  в  засмучені  очі,
Посміхнися    ти  так,  як  тоді,
Коли  мало  було  нам  і  ночі...
Чи  забув,  може,  ти  вже  ті  дні?

Обійми,  поцілуй,  посміхнися..
Чи  багато  для  серця  тепла?
Ти  в  коханні  моїм  розчинися...
Я  любила  тебе,  як  могла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725154
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Я тобі розповім

Я  тобі  розповім  про  весну,
Про  птахів  і  про  квіти  барвисті,
Про  берізку  струнку  й  чарівну
Та  струмки  гомінливії  чисті.

Я  про  літо  тобі  розповім,
Про  спекотнії  дні  й  теплі  ночі,
Як  співають  в  душі  солов"ї,
Серденько  про  кохання  шепоче.

Розкажу  і  про  осінь  тобі
Золоту  із  намистом  багряним.
У  очах  хай  не  буде  журби,
Смуток  теж  як  туман  хай  розтане.

Та  про  зиму  повідаю  теж,
Срібним  плетивом  коси  порошить.
Як  до  неї  удвох  доживем,
То  щасливі  ми.Так,  мій  хороший?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725150
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017


Harry Nokkard

Мы оба виноваты

Такой  не  ко  времени  Новогодний  стих.
---------------------------------------------------
Мы  оба  виноваты

Все  будет  в  наступающем  году,
Снег  и  дожди,  рассветы  и  закаты,
И  только  я,  как  прежде,  не  приду,
Мы  видно,  оба  в  этом  виноваты,

Что  оборвалась  вдруг  серебряная  нить,
И  по  сердцам  ударила  так  больно,  
Осталось  эту  боль  в  сердцах  хранить,
Винить  друг  друга,  вольно  иль  невольно.

Мы  так  доверились  Разлучнице-Судьбе,
Она  свела  нас,  но  она  и  разлучила,
Оставив  только  память  о  тебе,
А  в  памяти  все  то,  что  с  нами  было.

И  не  могу  я  до  конца  понять,
Что  лучше  память  или  амнезия,
Ведь  никогда  тебя  мне  не  обнять,
И  не  вернуть  мгновенья  неземные.

Не  заглянуть  в  любимые  глаза,
И  не  погладить  шелковистый  волос,
И  мне  тебя  Колдуньей  не  назвать,
И  не  услышать    твой  волшебный  голос.

Все  будет  в  наступающем  году,
Снег  и  дожди,  рассветы  и  закаты,
И  только  я,  как  прежде,  не  приду,
Мы  видно,  оба  в  этом  виноваты.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725143
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017


Віталій Назарук

ВЕСНЯНІ ДЗВОНИ

Підсніжником  зовуся,
Я  перший  навесні.
Клини,  що  в  синім  небі
Всміхаються  мені.
А  я  на  повні  груди
Кричу:  «Кінець  зимі!»
А  журавлі  у  небі
«Курли»  -      в  отвіт  мені.
Я  задзвеню  у  дзвони,
Біленькі,  наче  сніг.
Весняні  перегони,
Збиватимуться  з  ніг.
Свої  тонкі  листочки  
До  сонця  простягну.
І  дзвоником  біленьким  
Вітатиму  весну.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725123
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017


Віталій Назарук

ДЖЕРЕЛО ДИТИНСТВА

Біля  верби  старої,
Б’є  моє  джерело.
В  ній  холодна  вода,
З  неї  п’є  все  село.

А  на  лузі  розквітли
Жовті  диво  -  квітки.
Потічок  розпочався
І  біжить  до  ріки…

Сюди  йдуть  щоб  напитись,
Тут  джерельна  вода.
Щоб  ще  раз  поклонитись,
Цій  воді  з  джерела.

Джерело  в  Мирогощі  -
Де  ряснить  омела.
Просить  смаком  на  прощу,
До  верби  край  села.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725118
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017


Нора2

Я стал предателем для них

Сегодня  я  слышал  противника  боль,
кого-то  огнём  зацепило…
Я  знаю  -    он  враг,  но  такая  же  кровь
течёт  в  его  раненых  жилах.

Родной  младший  брат  мой  -  он  там,  среди  них...
Стреляю  я,  стиснувши  зубы!
Сейчас  в  блиндаже  доцарапаю  стих  -
молится  о  нас  с  братом  буду...

Ведь  с  ним  у  нас  общие    -  мать  и  отец,
Фамилия,  адрес  и  детство...
Война...  ей  одной...  не  жалко  сердец,
досталась  она  нам  в  наследство!

Отец  был  осколком  от  "града"  убит,
в  тот  день  наш  район  обстреляли.
И  брат  мне  сказал  -  за  отца  отомстит,
за  тех,  кто  за  степь  свою  пали!

Тогда  я  ответил,  что  тоже  пойду  -
в  боях  защищать  Украину!
А  брат  закричал:  "Да  гори  ты  в  аду!"
и  флаг  родной  по'д  ноги  кинул...

Теперь  вот  воюем  по  разным  фронта'м,
предателем  брат  мой  считает.
А  я  за  страну  свою  душу  отдам  -  
 «Укропом»  пускай  называют!

Прошу  я  Господь!  За  обоих  молюсь,
такая  у  нас  вот  дорога...
За  мать,  что  осталась  там  -  очень  боюсь!
Коснусь  ли  родного  порога...

23.03.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725101
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017


Микола Карпець))

«Запах весни»

[img]http://mykola.at.ua/_ph/6/460510237.jpg[/img]
[b]«Запах  весни»[/b]
[color="#2c04de"][b][i]
Запах  весни  –  котики  в  лозах
З  гілки  берези  капають  сльози
Поруч  з  березою  плаче  і  клен
Сік  випускає  з  гілкОвих  він  вен

Плачуть  від  щастя  –  радості  сльози
Що  відійшли  в  небуття  вже  морози
Що  дочекались  тепла  і  весни
Та  ще  дрімають  старі  ясени

Поруч  хропе  і  старий,  як  світ,  дуб
Він  веснянИх  не  почув    іще  труб
Він  лиш  пробудиться  співом  птахів
З  віт,  з-під  дерев  і  покрівель  дахів
Він  лиш  проснеться  коли  журавлі
Вклоняться  небу  на  рідній  землі
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*22.03.17*  ID:  №  724998
[/i][/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724998
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017


геометрія

ЗА ВЕЧЕРЕЮ… (для малечі)

                                           Одну  ложку  -  за  бабусю,
                                           ну  а  другу  -  за  матусю,
                                           потім  ложку  -  за  сестричку,
                                           ще  -  за  хитрую  лисичку.
                                           І  за  татка  -  ще  хоч  раз,
                                           і  за  діда  -  про  запас,
                                           ще  й  за  котика  рудого,
                                           і  за  півника  малого.
                                           І  за  лялечку  Іринку,
                                           ще  за  тітоньку  Маринку,
                                           і  за  хлопчика  Андрюшу,
                                           і  хоч  трішечки  за  Хрюшу.
                                           За  Степашку,  за    Дружочка,-
                                           вже  й  не  дуже  повна  ложка...
                                           Ще  не  з"їли  за  цапка,
                                           а  тарілка  вже  й  пуста...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724980
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Віталій Назарук

МОЇЙ МИРОГОЩІ

Я  йду  в  село  немов  на  прощу,
Де  за  полями  ліс  росте.
Я  повертаюсь  в  Мирогощу,
Тут  моє  рідне  все  –  святе...

Тут  моя  кладка  через  річку,
Кроки  на  стежці  дотепер.
Висока  липа,  де  я  нічку,
Не  раз  від  погляду  завмер.

Стоїть  і  нині  наша  хата,
Та  не  родина  в  ній  живе.
Чужі  у  ній  святкую  свято,
А  час,  немов  ріка  пливе…

Луги  окутані  туманом,
Як  я  любив  тумани  ті.
Ще  спить  пилюка  над  майданом,
Сади  дрімають  в  самоті.

Тут  крізь  поля  блукав  у  житі,
У  лісі  слухав  голоси,
Росли  думки  несамовиті,
Я  їх  ні  в  кого  не  просив.

Тут  все  моє,  тут  храм  старечий,
Тут  у  водоймах  карасі…
На  ясені  гніздо  лелече,
Село  заховане  в  красі.

Я  йду  в  село  немов  на  прощу,
Де  за  полями  ліс  росте.
Я  повертаюсь  в  Мирогощу,
Тут  моє  рідне  все  –  святе...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724976
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Надія Башинська

ЗИЧУ ЩАСТЯ Я ВСІМ!

Зичу  щастя  я  всім:  і  дорослим,  й  малим.
Чиє  слово  дзвенить,  мов  джерельце.
Чиє  слово,  мов  сміх...  чиє  слово,  для  всіх!
Будить-зве  і  звеличує  серце.

В  тих  словах  весен  цвіт,  шум  веселий  в  гаях.
Ночі  зоряні...  дні,  світлі  й  ясні.
У  них  радість  і  біль,  солов'їв  дзвінкий  спів.
Та  які  б  не  були  —  всі  прекрасні!

Бо  плекають  життя  і  несуть  світло  в  світ.
Разом  з  нами,  буває,  і  плачуть.
Скільки  ж  в  вас  всього  є,  наші  рідні  слова...
Як  багато  для  нас  кожне  значить!

Лліться,  линьте,  пливіть....  не  мовчіть,  струменіть.
І  дзвеніть!  Живе  думка  в  вас  наша.
З  вами  радість  й  журба...  Нехай  доля  ясна
і  любові  й  добра  повна  чаша!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724931
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Віталій Назарук

ЩАСЛИВИЙ Я

Щасливий  я,  бо  я  живу,
Дивлюсь  щодня  на  небо  чисте,
Люблю  людей,  люблю  траву,
Шаную  матінку  Пречисту.

Молюсь  щодня,  пишу  вірші,
Кую  свої  мечі  для  бою.
Коли  поезія  в  душі,
Ношу  її  завжди  з  собою.

Щасливий  я,  що  я  живу,
Що  поруч  мене  вірні  друзі,
Що  я  донині  на  плаву,
Що  пахне  сіно  знов  на  лузі.

Що  в  мене  ти,  кохана,  є,
Що  можу  я  життя  пізнати,
Що  кожному  в  житті  своє,
Що  можу  жити  і  кохати.

Що    можу,  як  поет  творити,
Нести  поета  булаву.
Я  прагну  віршем  говорити…
Щасливий  я,  що  я  живу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724913
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Richter

Материнська втрата


Ой,  угорі  сіра  пташка,
тріпотіла  крильми  тяжко.
Вона  плакала-ридала,
діточок  своїх  шукала.

Своїх  діточок  шукала,
сапсана-орла  питала:
Чи  не  бачив  ти  сіреньких
моїх  діточок  маленьких?

Відповів  орел  із  гаю  –
зрілу  здобич  я  шукаю.
То  змія  малят  згубила,
діточок  твоїх  поїла.

Приповзли  і  в  наш  край  злії,
величезні  жирні  змії.
Наших  діток  поїдають,
бо  жалю  вони  не  знають.

21.03.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117032102749

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724912
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Richter

Кобзаревими шляхами

Сяду  мовчки  край  дороги
під  крислатим  дубом,
де  сидів  два  віки  тому
кобзар  й  думу  думав.

Думу  думав  про  свободу,
про  щастя  і  волю,
що  для  рідного  народу.
Про  козацьку  долю…

Про  лани  широкополі,
про  дніпровські  кручі.
Як  не  було  щастя-долі,
й  зараз  так  люд  мучать.

Кобза  ж  в  душах  хай  співає
і  дзвенить  бандура.
Усіх  виродків  здолаєм,
не  поможуть  й  мури.

Бо  бандура,  як  та  шабля,
кобза  –  наша  воля.
Лине  пісня  над  ланами  –
то  співає  доля.

21.03.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117032108170

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724911
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017


LubovShemet

Є такі ще посади

У  начальстві,  ще  й  у  раді
Депутат  давно  сидить,
Жінці    "вибив"  він  посаду,
Де  б  нічого  не  робить.
І  вона  на  цій  "роботі"
Не  змовкає  ні  на  мить,
Бо  язик  у  неї  роті
Без  спочинку  торохтить.
Хоч  нікому  не  цікаві
Теревені  і  плітки,
Посміхаючись  лукаво,
Слухають  працівники  -
Що  в  країні  в  нас  розруха,
Безлад  всюди  настає,
А  її  дурна  свекруха
Всім  спокою  не  дає,
Чоловік  у  неї  геній,
Його  треба  поважають,
Тільки  "вороги"  щоденно
Заважають  працювать,
А  онуки  -  вундеркінди,
Діти  -  справжні  мудреці,
Друзі  всі  у  них  завидні,
Для  них  гроші  -  папірці!  
Ще  й  собаки  гвалтували,
Розвелось  їх  у  дворі!
Спати  зовсім  не  давали,
Розбудили  на  зорі.
І &