Ганна Верес: Вибране

Калинонька

Тарасове слово

 Тарасове  слово  звучить  так  орлино,
 Так  правдиво  ,  пророче  ,  крилато!
 Тож  кріпися    із  ним  ,  моя  рідна  Вкраїно,
 Лиха  й  злигоднів  в  нас  ще  багато.

   Твоя  земля,  поете,  у  руїнах,
   Народ  живе  у  злобі  і  розбраті,
   Стояти  більш  не  може  на  колінах,
   У  своїй  рідній  ,  наш  Кобзарю,  хаті.

   "Чужі"  й  "свої"  нас  знову  розпинають,
     А  крові  вже  пролито  ,  батьку  ,  море...
     Що  роблять  з  нами  ,  мабуть  ,  вже  й  не  знають,
     І  чомусь  совість  в  них  не  заговорить  ?

     Бо  для  життя  скільки  ж  людині  треба?...
     Нині  живе  ...  А  завтра  вже  не  має...
     Земних  маєтків  не  візьмеш  до  неба,
     А  ДОБРО  ЗРОБИШ  -  ЛЮД  ЗАПАМ"ЯТАЄ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778449
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 22.02.2018


Променистий менестрель

Чёрный снег

                       

Ещё  весны,  в  проекте  лишь  сиянье,
Здесь  снег  с  землёй,…  и  где-то  там  мой  дом
За  горизонтом…светлым  ожиданьем  –
Мы  от  него  на  запад  всё  идём.

Который  раз  в  окопах  день  рожденья,
Декабрьских  стуж  поющая  свирель…
Под  той  звездой  немеркнущее  бденье  –
Хоть  ты  здоров,  хоть  мучает  мигрень.

И  пацаны  вчерашние  «в  рулетку»
Со  смертью  игры  страшные  ведут.
Здесь  не  в  ромашку,  а  скорее  в  решку…
Лишь  знает  Бог  –  кого,  когда  уйдут.

Чем  дальше  дом,  тем  ближе  край  той  бойне  –
Как  я  устал  друзей  здесь  хоронить.
Какой  дурак  придумывает  войны,
Где  чёрный  снег,…  а  хочется  дожить…

Победе  гимн,  чтоб  созерцать  воочью  –
Безумный  праздник,  торжество  Добра!
Чтобы  трассирующим  светом  ночью
Сопроводить  последнее:  «Ура!»

Но  это  завтра,  если  решка  скажет
Свой  приговор,  сегодня  ж  кружек  стук  –
Сто  грамм  армейских  самый  раз  и  слаже…
Гражданский  торт  заменят  хлеб  да  лук.

А  молодость  несёт  над  круговертью
И  хочет  верить  в  дальний  долгий  Путь…
«Да  будет  так!»  Витает  Дух  над  смертью,
Шепнув  на  ухо:  «Мальчик,  счастлив  будь!»  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778421
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 22.02.2018


Валентина Ланевич

Коханий, присядем на дорогу.

Коханий,  присядем  на  дорогу,
На  хвилечку  схилюся  ще  на  плече.
Із  серця  я  віджену  тривогу,
Вона  у  грудях  зрадливо  так  пече.

А  за  вікном  лапатий,  чистий  сніг,
Відбілює  сторінку  злого  часу.
Якби  могла,  спинила  б  той  потік,
Війни  безжальную,  лиху  гримасу.

Пора  іти,  а  ти  радій  життю,
Я  боронити  буду  сміх  твій,  спокій.
Причулось  в  тиші  мовлене  люблю.
Храни  Господь!  Світ  на  війні  жорстокий.

22.02.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778402
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 22.02.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Між двома Бугами

Між  ріками  Південний  Буг  й  Бужок
Стоїть  давно  це  місто  старовинне,
Легендами  і  славою  повите,
Воно  єврейським  в  давнину  було.

Купці  тут  крамом  різним  торгували,
Зажили  добру  славу  гончарі,
Бо  гарний  посуд  з  глини  виробляли
І  майстровиті  були  ковалі.

Тарасові  Шевченку  побувати
Колись  проїздом,  кажуть  пощастило
В  цьому  містечку  між  двома  Бугами,
Тому  воно  і  зветься  так...(  Меджибіж).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778385
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 22.02.2018


Миколай Волиняк

риби


Чутливі,  добрі,  безкорисні,
Знаходять  завше  вихід  у  ділах.
На  дух  не  зносять  жмури  закулісні,
Інтуїктивний  в  ділі,  мудрий  знак.

Талановиті,  сильні,  не  підводять,
Доводять  все  зазвичай  до  пуття.
Хоча  буває  самі  собі  шкодять,
Розвинуте  занадто  співчуття.

Романи  ж  з  ними  просто  незабутні,
Мов  пісня  підмають  вас  до  хмар.
Як  промені  палючі  ополудні,
Як  в  росах  в  лузі  вранішній  нектар.

Не  їх  коньок  рішучість  і  відвага,
Відповідальність  схильні  обійти.
В  житті  у  риб  важлива  рівновага,
Тож  не  вони  вирівнюють  кути.

Стійкі  іще,  рискові  і  чуттєві,
Відкриті  для  любого  сприйняття.
В  відношеннях  їх  зміни  є  миттєві,
Коли  ж  розчарувались,  на  життя.

Й  шаленні...  ненаситні  у  коханні,
Їх  пристрасті  вирують  через  край.
Коханці  ідеальні  бездоганні,
Любов  для  них...  веселки  водограй.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778313
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 22.02.2018


геометрія

САД ПАМ"ЯТІ

                                     Снігом  укрились  яблуні  й  вишні,-
                                     По-весняному  гарні  і  пишні,
                                     Я  споглядаю  їхню  красу,-
                                     Чую  і  бачу  нашу  весну...
                                                                 Була  весна  та    біла-пребіла,
                                                                 І  я  до  тебе  назустріч  бігла,
                                                                 Ти  зустрічав  мене  завжди  в  саду,
                                                                 Наші  побачення  в  нім    на  виду...
                                     Живі  у  пам"яті  всі  наші  кроки,
                                     Ми  зустрічалися  рік  і  півроку,
                                     І  об"єдналися  ми  у  сім"ю,
                                     І  сад    дзвенів  нам  наше:  "Люблю!"
                                                                 Швидко  літа  ті,на  жаль,пролетіли,
                                                                 Ми  свою  старість  удвох  вже  зустріли,
                                                                 Зросли  і  діточки  наші,й  онуки,
                                                                 Вишня  і  яблуня  у  шибку  стука...
                                     Я  у  садок  наш  ходжу  вже  без  тебе,
                                     Бо  в  небеса  відійшов  ти  від  мене.
                                     Вишні  і  яблуні  в  нашім  садочку,
                                     Вже  розгубили    диво-  листочки...
                                                                 Сніг  ось  скрипить  під  ногами  у  мене,
                                                                 А  мої  мрії  й  думки  знов  про  тебе,
                                                                 Хоч  біля  мене  тебе  вже  нема,
                                                                 Та  любов  вічна  і  нині  жива...
                                     Яблуні  наші  і  груші,і  вишні,
                                     Хоч  постаріли,та  все  ж  іще  пишні...
                                     Мовчки  стрічають  щоразу  мене,
                                     Сум,як  і  в  мене,  у  них  не  мине...
                                                               А  я  дітей  і  онуків  чекаю,
                                                               Ще,слава  Богу,  вони  приїжджають,
                                                               Я  їм  назустріч  із  радістю  йду,
                                                               Як  і  тебе,я  їх  дуже  люблю...
                                   Будь  же  спокійний,мій  рідний  і  любий,
                                   Ми  тебе  тут,  на  землі,  не  забудем...
                                   Вже  посадили  в  садку  виноград,
                                   Тож  не  зів"яне  ніколи  наш  сад!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778279
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 22.02.2018


Мартинюк Надвірнянський

Шептала зболено вона…


Надпивши  хмільного  вина
Шептала  зболено  вона
Люби,  люби  мене,
Допоки  ніч  мине,
Допоки  можна  йти
В  розтануті  світи.
Поки  туманні  плеса,
Поки  тужіють  перса,
Відпий  вогонь  в  очах
Допоки  не  зачах.
Я  те  що  ще  у  тебе  є,
Чого  тобі  так  не  стає.
Я  тут,  остання  твоя  річ,
Люби,  люби  допоки  ніч,
Я  тут,  я  тут...

1998р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778275
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 22.02.2018


Наташа Марос

ПРЕДАННЫЙ КОТ…

Мне  уютно  в  твоих  дневниках
Среди  вороха  искренних  слов.
Но,  увы,  не  пойму  я  никак,
Почему  ты  ещё  не  готов
Позвонить,  постучать  и  зайти
В  моё  сердце,  в  мой  дом  и  уют.
Словно  вкопанный  -  на  полпути,
Возвращаясь  туда,  где  не  ждут...
В  моём  доме  так  много  тепла,
У  камина  -  ещё  горячей,
Где  ходил  ты,  когда  я  ждала,
Почему  же  остался  ничей...
Я  гуляю  в  твоих  дневниках,
И  себя  узнаю  в  том  былом...
Возвращайся,  я  жду...  И  пока
Я  свободна  и  в  доме  тепло...
Отыскала  вот  старую  шаль,
Но  на  ней  очень  быстро  уснёт,
Как  тогда,  возле  нас,  чуть  дыша,
Постаревший,  но  преданный  кот...

                 -          -          -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694743
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 21.02.2018


Мартинюк Надвірнянський

Застигли кроки…

Застигли  кроки…
І  знов  запалять  сотню  свіч,
І  зазиратимуть  до  віч
Тобі  звисока.

Чи  ж  то  замарно?
Зійшли  вони  на  небеса.
І  нікельована  сльоза
Впаде  на  мармур

В  камінне  ложе.
І  знов  обступлять  зусібіч,
І  знову  буде  довга  річ
До  тебе  Боже.

Така  печаль...
А  кулі  знов  не  холості,
І  світ  розпятий  на  хресті.
А  ти  мовчав.

А  світ  палючий.
Сльоза  на  землю    опада,
За  що  омила  кров  руда
Дніпровські  кручі?

Парище
2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778183
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 21.02.2018


Крилата

НЕБЕСНІЙ СОТНІ

НЕБЕСНІЙ  СОТНІ
Вони  тримали  небо  над  Майданом,
Над  волею,  над  гідністю,  над  правом.
По  духу  кожен  був  із  них  титаном,  
Хоч,  як  і  всі,  топтав  в  дитинстві  трави.

Лишили  все,    що  мали  –  працю,  сім’ї  -  
Намети  стали  їхніми  домами.
Їм  Михаїл  –  архангел,  дихав  в  тім’я,
Їх  обіймав  дим  шинний  замість  мами.

Вони  птахами  влилися  до  раю.
Тіла  лишили  –  з  кров’ю,  та  без  тіней.
Надривний  плач  стрясав  легені  краю
І  «Плине  кача»  неслось  просторінню.

Вони  –  герої.  Зараз  –  на  плакаті.
В  музеях  каски  їхні,  заборола.
Та  чи  звернула  правда  шию  кату?
Чи  Україна  зло  переборола?

Багато  праці,  перемог  нам  треба,
Щоб  край  верби  на  рівні  ноги  звівся,
Щоби  на  тлі  барвінкового  неба
Наш  тризуб  щирим  сонцем  заяснівся.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778126
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 20.02.2018


Ольга Калина

Як жаль

Як  жаль,  що  щастя  швидкоплинне,  
Не  втримати  його  в  руках.  
Кудись  далеко  в  світ  цей  лине  -
Потрохи  губиться  в  роках.

Проходять  дні,  минають  ночі,  
Дощі  міняють  теплий  день.
Вже  зморшки  обступили  очі,  
Сумних  ми  слухаєм  пісень.

Покрились  сивиною  скроні,
А  в  погляді  одна  пітьма.  
В  літа  нас  мчать  шалені  коні  -  
Назад  дороги  вже  нема.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777929
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 19.02.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Молитва мами…

Молюсь,  синочку,  за  твоє  життя,
За  долю  у  житті  тобі  щасливу.
Щоб  було  добрим  в  тебе  майбуття,
До  успіхів  щоб  несли  тебе  крила.

Молитва  хай  в  дорозі  збереже,
Щоб  ти  по  ній  ішов  синочку  сміло.
Вона  нехай  нещастя  відверне,
Як  рішення  прийматимеш  невміло.

Молюсь,  синочку,  за  твоє  життя,
Яке  дали  тобі  ми  разом  з  татом.
Нехай  гарячі  будуть  почуття
І  буде  у  сім'ї  дітей  багато.

Нехай  ростуть  онуки  в  доброті,
Нехай  любов  крокує  завжди  з  вами.
І  щоб  не  сталося  в  твоїм  житті,
Ти  пам'ятай  молитву  щиру  мами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777927
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 19.02.2018


Ольга Калина

Я піду там де маки червоні.

Я  піду  там,    де  маки  червоні,  
Де  у  полі  співає  душа,
Оксамитом  ляга  на  долоні  
Цей  цвіт  маку,  що  око  втіша.

Я  із  квіток  там  зроблю  віночок,
Щоб  вдягнути  його  на  чоло.  
До  листочка  добавлю  листочок,
У  вінок  заплету  я  стебло.

Розмаїття  візьму  на  сорочку,
Хай  на  ній  ця  буяє  краса,
Ну,  а  вітер  співає  дзвіночком
І  той  спів  хай  летить  в  небеса.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777925
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 19.02.2018


Надія Карплюк-Залєсова

МИ РОЗІЙШЛИСЬ…


Ми  розійшлись  на  перехресті  двох  віків.
На  роздоріжжі  двох  обпалених  історій,-
Букет  на  спомин  –  ніжності  лілей,
Мов  дотиком  до  зболених  меморій

Ми  загубились,  як  осінній    лист,
Як  літо  бабине  в  глибокі  листопади,
Гріхів-помилок  –  низками  намист
І  гронами  достиглих  виноградів

Нехай  хурделить  цвітом  заметіль,
Зберемо  вузлик  щастя  поміж  нами
І  понесем  між  внуків  поколінь,
Мож  порідняться  лінії  родами?

У  них  розважливості  вистарчить  на  всіх,
У  них  багато  чого  треба  вчитись...
В  розлуці  мало  мудрості  й  утіх,
Вона  ятрить,  як  пізно  вже  молитись

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777819
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 19.02.2018


Ніна-Марія

Дитинства дивосвіт

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSpNsaLKe_6Bc4XxVlBGV3a9-6OUbYbR-rVTXOW5_Dj_mZRUbNteQ[/img]

[color="#9e4a19"]В  який  чудовий  дивосвіт
Вела  та  стежка  із  воріт!
Була  я  зовсім  ще  маленька,
Трима  за  руку  мене  ненька.
Моя  рука  в  її  руці,
Сльозинка  сохне  на  щоці.
І  щастям  повниться  душа,
Мов  птаха  в  вирій  вируша.
Де  кожна  квітка  -  мені  диво.
Торкнутись  хочеться  наживо.
Вдихнути  справжній  аромат,
Зелену  ягідку  зірвать,
Яка  ще  зовсім  не  дозріла.
Впіймать  метелика  за  крила.
Он,  глянь,  вмостився  на  листок.
Горобчик-ось  в  калюжу  скок,
Купає  вправно  своє  пір'я.
Ой,  скільки  див  на  цім  подвір'ї!
Цікавинок  всіх  не  злічити,
І  щоб  в  гармонії  з  цим  жити,
Іду  я  пізнавати  світ![/color]

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQmAa8YTEiPKB6e1IGtV88n3NFgMJoEvU5hvWeYAUcJcJ2BhXNv[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777759
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 19.02.2018


НАДЕЖДА М.

Випадковість

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uzi2nMvXJaw[/youtube]

За  що  винити  випадковість?
Чужі  зустрілись  просто  так.
Лишиться  згадкою  натомість,
Якій  ціна  була  п"ятак.

Це  доля  просто  посміялась,
Бо  влаштувала  таку  гру.
Вона  це  любить,  так  погралась.
Надала  віру  в  доброту.

Та  зазвучали  ноти  фальші,
Була  обірвана  струна.
Чи  грать  не  вміли  його  пальці,
Лилась  мелодія  сумна.

А  серце  слуха  й  розуміє,
Що  все  проходить  й  це  пройде.
Воно  пробачити  зуміє,
У  відчай  все  ж  не  упаде...

Проходить  все...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777755
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 19.02.2018


Юрій Цюрик

К россиянам. (Миниатюры)

******************************

Обходит  мир  вас  тихо  стороной;
Не  приведи  Господь  вот  так  завраться...
Ведь  против  братьев  вы  пошли  войной,  
В  чём  до  сих  пор  стесняетесь  признаться...

******************************

Петербург,  Омск  и  Новосибирск,
Не  имея  стыда  и  чести,
В    ЛуганДон  поставляют  убийц,
А  оттуда  встречают  «груз  двести»...

******************************

Вначале  научитесь  мирно  жить;
Без  ненависти,  злобы  и  коварства...
И  помните:  святое  чувство  Братства
Беспрекословно  нужно  заслужить...
Тогда,  возможно,  сможем  вас  простить...

******************************

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777704
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 18.02.2018


Надія Башинська

ТУТ МОЯ ЗЕМЛЯ!

Сл.  та  муз.  Н.  Башинської
Аранжування  Б.  Попова

Під  віконцем  мальви  розцвіли,  
чорнобривці  тягнуться  до  сонця.
Хиляться  низенько  до  землі
калинові  ясні  гронця.

                         Приспів:

         Тут  моя  земля!  Тут  мій  рід!
         Тут  моя  країна.
         Україно!  Ти  у  мене  у  світі  єдина.

         Тут  моя  земля!  Тут  мій  рід!
         Весело  тут  жити.
         Україно!  Ти  для  мене  є  найкраща  в  світі.

Наші  тут  і  ріки  ,  і  поля,
соловей  виспівує  до  ранку.
Ой,  як  гарно  квітне  вся  земля,  
одягнувши  вишиванку!

                       Приспів...

А  яке  ж  тут  небо  голубе,  
виграють  Карпат  дзвінкі  потоки.
Друзів  тут  багато  у  мене
і  мого  дитинства  кроки.

                       Приспів...

         Україно!  Ти  для  мене  є  найкраща  в  світі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777698
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 18.02.2018


Ніна Незламна

Ивушка моя

Что  стоишь  уныло
Ветви  теребя
Косы  распустила
Ивушка  моя.
Ветви  волосинки
На  ветру  шуршат
Льдинки-  серебринки  
Между  них  ворчат.
Дуб  оледенелый
Рядышком  стоит
И  сухим  листочкам
Падать  не  велит.
Холодно  и  сыро
Спит  всё  так  давно
И  небо  покрылось
Серой  пеленой.
Отошли  морозы
Оттепель  сейчас
Льдинки  -  серебринки
Каплями  висят.
Облегчённо  ива
Глубоко  вздохнет
Поиграют  ветви
С  теплым  ветерком.
Ну  –  ка,  не  грусти  ты…
Весна,  ведь  придёт
Наберёшся  силы  
Снова  зацветёшь….
                                                     1996г

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777662
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 18.02.2018


НАДЕЖДА М.

Ранкова посмішка

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zHX9ycFiLAs[/youtube]

Хорошим  друзям  я  дарую  посмішку..
Нехай  щасливим  буде  кожен  день.
А  сміх  і  радість  будуть  вперемішку.
І  буде  так  у  свята  і  будень..

Від  сонця  заряджайтесь  позитивом,
Нехай  обходять  болі  і  жалі.
Життя  навколо    хай  буяє  дивом.
Хороші  друзі  -  скарб  в  нашім  житті.

Ви  цінні  тим,  що  можете  прощати,
Ніколи  не  покинете  в  біді.
Найкращими  я  можу  вас  назвати.
Я  дукую    всім  вам,  хто  до  душі.

Нехай  у  вас  примножаться  щедроти,
А  серце  не  каратиме  дарма.
Нехай  щасливі  будуть  в  вас  польоти...
За  все  хороше  я  бажаю  вам  добра...
----------------------------------------
Прощаю  всіх...  Простіть  й  мене,  якщо
комусь  я  завинила..
(  Неділя  Прощення)






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777656
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 18.02.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Ти дзвени-співай, водограй

Водоспад-водограй,
Ти  дзвени,  дзвени,  співай,
Нехай  пісня-дивограй
Пролунає  на  весь  край.

Про  небачену  красу,
Довгу  дівчини  косу,
Про  ромашок  очі  жовті,
Вітерця  теплого  подих,

Галяву,  сонцем  залиту
І  траву,  росою  вмиту,
Ще  -  калину  та  вербичку,
Що  ростуть  десь  біля  річки.

Дивний  запах  матіоли,
Хлібнеє  безмежне  поле,
Що  біжить  за  небокрай,
Про  вкраїнський  рідний  край.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777644
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 18.02.2018


dovgiy

ЦІНА ЛЮБОВІ

Ціна  любові:  це  коли  втрачаєш,
А  змоги  повернути  вже  немає
Бо  спалені  мости  не  поєднають
Два  береги:  сьогоднішнє  й  минуле.
В  сьогоднішньому  –  зяюча  самотність,
В  минулому    -  у  небі  біла  пара
Над  простором  майбутності  ширяє.
Два  серця  як  одне!  А  скільки  віри,
Скільки  надії  на  добу  прийдешню!
І  намагання  збудувать  гніздечко,
Щоб  там  нове  життя  защебетало…
Сьогодні  день    зіщулився  від  вітру.
Злетів  до  хмари,  по  снігу  ковзнула
Самотня  тінь…  внизу,  під  тою  тінню,
Усе  чуже!  Ніщо  не  гріє  серце,
Ніщо  до  себе,  як  колись,  не  кличе.
І  сам  не  знаю:  нащо  я  у  небі?
Чого  між  хмар  змагаюся    із  вітром
Що  рве  щосили  обважнілі  крила
Та  ще  й  кидає  вниз  оскаженіло!
Холодне  сонце…  світить  та  не    гріє…
А  на  землі    свого  гнізда  немає
І  грієшся  біля  чужої  ватри,
Хоч  Боже  мій!  –  до  чого  ж  я  втомився!
А  вік  такий,  що  годі  сподіватись
На  відгук  серця  рідного  по  духу…
Прийде  весна!  Все  небо  заспіває
Замерехтять  для  когось  ясні  зорі
І  над  розквітлою,  сп’янілою  землею
Знов  зашумлять  у  небі  білі  пари,  
Та  це  вже  буде  зовсім  інша  пісня…
Ціну  любові  лиш  тоді  пізнаєш,
Коли  ось  так,  біля  чужої  ватри
Старечі  крила  будеш  зігрівати
І  згадувати  те,  чого  немає…

18.02.2018                                

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777643
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 18.02.2018


Леся Утриско

Не вмирають, мій Боже, Герої.

Небо  падало  з  гір,  божеволіло  пекло-  ричало,
Як  ти,  кате,  посмів?  Безневинне  дитя,  зло  вбивало,
Незахищене  тіло,  лягло  на  чорнезну  бруківку,
Мак  червоний  зацвів,  посивіла  в  матусі  голівка.  

Що  ти  думав  тоді,  незахищений  янголе  Божий?
Вічно  ліг  до  землі-  затуманений  світ,  весь  негожий,  
Погляд  млосно  застиг-  свічка  тихо  по  тобі  ридала,  
Не  кохав,  бо  не  встиг...  і  вона,  все  тобі  не  сказала.  

Не  сказала-  "Люблю",  білий  янголе  в  ясному  небі,
Лиш  молитву  молю-  куля  стежку  топтала  до  тебе,
Затуманився  світ,  замикають  сніги  сині  очі,
Твій  сумний  заповіт,  хто  ж  бо,  милий,  тобі  напророчив.

Ти  до  волі  ішов,  без  щита,  без  єдиної  зброї,
Тихо  вітер  казав-  "Не  вмирають,  мій  Боже,  Герої"!
А  ти  жити  хотів,  та  закриті  дороги  зворотні,
Кат  стріляв  на  преціл,  смерть  вела  до  Небесної  Сотні.  

Небо  падало  з  гір,  божеволіло  пекло-  ричало,
Як  ти,  кате,  посмів?  Безневинне  дитя,  зло  вбивало,  
Незахищене  тіло,  лягло  на  чорнезну  бруківку,
Мак  червоний  зацвів,  посивіла  в  матусі  голівка.  

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777623
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 18.02.2018


Richter

Батьківська вишня

Розквітла  рясно  вишня  у  дворі,
немов  дівчина  вкрилася  фатою.
Приємно  заблукати  в  тій  порі,
де  мама  буде  завжди  молодою.

Вишня-черешня  моя,
батьківська  світла  родина,
щебет  дзвінкий  солов’я,
серця  мого  половина.

Спадає  долу  ще  духмяний  цвіт,
і  вітерець  його  кружляє  в  танці.
Через  десятки  не  забуду  літ,
до  річки  як  купатись  бігав  вранці.

Вишня-черешня  моя,
довго  ти  й  рясно  родила.
Нині  у  мене  своя
вже  немаленька  родина.

А  влітку  вишні  знову  забринять,
немов  гірлянди  у  зеленім  листі.
Як  ті  жарини,  що  для  всіх  горять,
хто  на  гостину  завітає  з  міста.

В  кожного  доля  своя,
пісня  дзвінка,  лебедина.
Завжди  ж  чекає  моя,
вишня  й  батьківська  родина!

17.02.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777548
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Країна мрій…

Є  казкова  країна  мрій
У  ній  щастя  завжди  живе.
Там  усміхнений  погляд  твій
І  кохання  ніжне  твоє.

Там  хмарини  неначе  пух,
А  дощі  мелодійний  звук.
Там  кохання  сімейний  дух
І  шаленного  серця  стук.

Є  казкова  країна  мрій,
Я  у  ній  буваю  щодня.
У  душі  багато  надій,
А  попереду  ціле  життя.

Як  полину  у  мрії  ті,
В  них  зігріюсь  твоїм  теплом.
Лише  там  живуть  в  доброті,
І  радіють  казковим  сном

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777543
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018


НАДЕЖДА М.

Весняний дощ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3thnpjRfNqU[/youtube]



Дрібненький  дощ  в  вікно  постукав.
Так  починався  новий  день.
А    вітер    з  ночі    іще  грюкав,
Немов  вікно  було  мішень.

Залопотіли  вмить  листочки,
Від  сну  пробуджені  якраз.
Хіба,  хто  всидить  тепер  мовчки?                              
Давно  весна  вже  почалась.

Нехай  маленькі,  ще  тендітні,
А  так  відчули  цю  весну.
Отак  бува  частенько  в  квітні,
Коли  усім  тут  не  до  сну.

Скінчився  дощ,  затих  і  вітер,
Прозорі  краплі    на  гіллі.
Який  красивий    дощу  витвір..
Вдяглись  дерева  в  кришталі.

Пахучий  чай  примножить  радість.
Весна  -  це  крок  в  нове  життя.
Збагатить  мудрість,  зітре  слабість.
Піде  усе  вже  допуття.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777494
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018


Надія Башинська

КУ-КУ-РІ-КУ-У-У-У!

         Півень  курці  каже:  
-  Курко!  Ти  чого  це  не  така?  Ось  поглянь,
поглянь  на  мене.  Та  хоч  танцюй  гопака!
Гарний  гребінь.  Голосистий.  Всіх  щоранку
розбуджу.  Що  й  казать?  Весь  день  співаю.
Ще  поглянь,  як  я  ходжу!  Спинка  рівна.
Гордий  дзьобик.  Кольоровий  хвіст-дуга.
Підійди,  от  стань-но  поряд.  Подивися,
ти  яка?  Піду,  мабуть,  до  зозулі.  Та  хоч  голос  
гарний  має.
Чую  я,  вона  так  гарно  і  так  голосно  співає!
         Курка  півню:
-  Що  ти  кажеш?  Щодня  яйця  я  несу.  Доглядаю  
всіх  курчаток.  Подивись  на  цю  красу!
Я  маленька,  чепурненька.  Де  ще  ти  таку  знай-
деш?  І  готую,  й  прибираю,  як  співати  ти  ідеш.
А  ще,  кажеш,  я  незграбна?  Що  на  це  сказать  
тобі?
Зате  поряд  із  тобою  я  і  в  радості,  й  журбі.
         І  замисливсь  тоді  Півень.  Зрозумів,  чому  
такий.  І  веселий,  і  завзятий,  гордовитий,  че  -
пурний.  Бо  хороша  господиня  біля  нього.  
Он  яка!  А  зозуля?..  То  й  усього,  що  станцює  
гопака.
А  хорошу  господиню  не  завжди  знайдеш
таку.  Ото  ж  весело  та  дзвінко  закричав:
-  Ку-ку-рі-ку-у-у!
         Мабуть,  приклад  треба  брати  з  Півня  тим,  
хто  ласим  є...  до  Зозульочок  рябистих.
Цінувать  треба  своє!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777476
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018


Олекса Удайко

НАВІЩО ТОЙ КІТ (Концепт)

         [i]Буває,  якась  картинка  чи  рисочка  в  ній
         навіває  роздуми...  щодо  сенсу  життя,
         його  корисності  чи  марності.  Ото  ж
         і  мій  кіт  Лука  надихнув  на  такі  
         філософські  роздуми,  ба,  більше  =-
         серію  віршів,  що  будуть...  
         Тут  лише  концепт.
[/i]  [youtube]https://youtu.be/o0Gf5VRYx9U

[/youtube]        
[i][b][color="#0878a1"]Навіщо  той  кіт,  що  не  ловить  мишей?..
Що  –    іншого  в  нас  не  буває?
У  хаті  жирує  –  канючить  грошей,
А  випустиш  в  двір  ,  то  –  співає…:

Неначе    надворі  ще  й  не  березіль,
Та  голос  в  кота  вже  настирний:
Шукає  пригод  –  його    чути  звідтіль,
Де    кублиться  бісове  тирло.

Не  краще  було  б  доручити  коту
Якусь  респектабельну  справу  –
Нехай  би  впорядив  словесну  сльоту
Й  думок  безугавність  сльотаву…

Служив  би  в  письменника  секретарем,
Чи  то  архіваріусом,  чи  юристом
Не  був  би  удома  пустим  тягарем,
Здавався  б,  принаймні,  корисним.

Мені  ж,  графоману,  підходило  б  те,
Щоб  кіт,  титулований,  вчений,
Чинив  самопоміч  при  пошуку  тем…
Та  був  з  прототипами  чемним!

І  щоби  всю  ніч  в  золотому  ланці
Клепав  рим  і  ритміки  ланки…
 
…А  ми  вже  із  Музою  при  каганці
Мачулили  б  тексти  і  гранки…
[/color][/b]
14.02.2018,
Кельн,  ФРН  
   
Примітка:  моя  картинка  -  не  з  інтернету,  то  ї  є
основний  Персонаж  моєї  "заколдобини"...[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777175
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 15.02.2018


Мирослав Вересюк

МИ Б ЗДОЛАЛИ КАЦАПІВ БЕЗ ЗБРОЇ

Ми  б  здолали  кацапів  без  зброї,
Не  було  би  каліцтва,  смертей,
Якби  віри  були  всі  одної,
Одна  церква  єднала  людей.

Одна  церква  помісна,  соборна
На  моїй  українській  землі,
Україна  буде  непоборна  –
Це  найбільші  жахи  у  Кремлі!

Ще    якби  українською  всюди
Літургія  звучала  в  церквах,
То  завили  б  від  жаху  паскуди,
Це  найбільший  Московії  страх.

Українська  в  Державі  і  Церкві
Україну  змінили  б  за  мить.
Наша  мова  вовік  не  померкне,
Що  мішає  це  браття  зробить?

Це  не  треба  патронів  та  крові,
Це  залежить  від  кожного  з  нас,
Україні  признатись  в  любові
І  щоб  дух  український  не  згас.

Це  було  би  страшніше  за  НАТО,
Цвях  забитий  в  імперську  труну.
Тому  біситься  Кремль  і  затято
Веде  з  нами  криваву  війну.

А  хто  цього  не  хоче  збагнути,  
Той  воює  на  боці  Кремля.
Живуть  поруч  із  нами  манкурти,
Як  цю  наволоч  носить  земля?

14.02.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777161
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 15.02.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Сумую і чекаю…

Під  кучугури  снігу,  
Сховалось  наше  літо.
Скувало  в  річці  кригу
І  понесло  над  світом

Любов  одну  -  єдину
І  сум  розчарування.
Як  ягоди  калини,
Палає  десь  кохання.

А  я  одна  без  тебе,
Сумую  і  чекаю.
Коли  у  темнім  небі,
Світанок  запалає.

З  очей  впаде  краплина,
У  серці  сподівання.
Там  де  живе  родина,
Там  ніжиться  кохання..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777121
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 15.02.2018


dovgiy

У ДЕНЬ СВ. ВАЛЕНТИНА

Не  для    нас  було  сьогодні  свято,
Хоч  не  вмерло  в  серці  почуття.
Пережито  нами    так  багато!
Вистачило  би  на  два  життя
Іншому  старому,  а  чи  жінці
Теж  в  літах…  та  мусимо  самі  
Пити  з  чаші,    де  до  краю  вінця
Гіркоти  налито  на  всі  дні!
Не  вітаю  в  гаморі  загальнім,
Не  дарую    символів  чужих…
Просто  у  твої  зіниці  гляну,
Просто  потону  надовго  в  них.
Пригорну  в  звичайний  тяжкий  будень
Поцілую  в  зморене  чоло!
Хоч    на  мить  при    цьому  ми  забудемо,
Що  до  цеї  миті  нам  було.
Проведеш  рукою  по  сивинах,
Які    стали  зріджені  й  ламкі…
За  літами  з  голови  чуприна
Полетіла…  ніби  вир  ріки
Затягнув  у  глиб  юначу  вроду,
Висотав  із  тіла  заряд  сил…
Як  живу?!  Самого  бере  подив!
Бо  кістки  та  шкіра…  жмуток  жил
Замість  повних  сили  гарних  м’язів…
Отакої!    Страшне  відкриття:
Старості,  хвороб  довічний  в’язень  
В  Ойкумені  власного  життя.
День  кохання!  Він  у  нас  щоденно.
У  дрібницях,  в    поглядах,  в    руках.
Не  для  когось,  а  для  двох,  пісенно,
Продзвенів  мажорно  по  роках

14.02.2018

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777117
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 15.02.2018


Миколай Волиняк

Моя амазонка

Яскрава,  як  зірка,  
В  темряві  лампадка.
Як  в  вулику  бджілка,
Моя  ти  загадка.

Смілива  і  кротка,
Сурйозна  й  лірична.  
Гірка  і  солодка.
Як  Всесвіт  велична.

Ти  сонячний  промінь,
Вода  живородна,
Душевний  мій  пломінь,
Роса  прохолодна.

Волошка  у  житі,
Ти  спів  жайворонка.
Хмаринка  в  блакиті,
Моя  амазонка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777058
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 15.02.2018


Дніпрянка

ЗАКОХАНА ЖІНКА

Я  люблю  тебе  любити,
Наче  літо,  осінь  і  весну,
Синє  небо,  ніжні  квіти
В  пору,  доленосну  чарівну.

Тільки  я  почую  пісню
Рідної  співучої  душі,
Хай  хоч  рано,  чи  запізно,
До  безмежжя  прагну  поспішить.

Погляд  в  тебе,  ніби  промінь-
Серце  кучерявиться  моє.
Збуджена  гаряча  повінь
Радості  коханню  додає.

Місяцю,  мій  світе  ясний,
Сонячно  з  тобою  і  вночі.
У  серцях  вогонь  незгасний,
Як  від  щастя  сяючі  ключі.

Вірю,  нашому  дуету
Буде  милосердя  від  Творця:
Крила  для  стрімкого  злету  -
Райдужне  кохання  без  кінця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777000
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 15.02.2018


Надія Башинська

КОЛИ ЛЮБЛЯТЬ…

Коли  люблять...  Голублять.  Це  правда.
Коли  люблять,  то  й  словом  зігріють.
Ніжним  поглядом  ласку  дарують,
і  підтримають,  і  зрозуміють.

Коли  люблять,  то  працею  славлять.
Сіють  хліб,  бороздять  світ  морями.
Сад  плекають,  чи  зводять  будинки,  
прокидаючись  із  солов'ями.

Коли  люблять...  пишаються  словом,
колискові  на  рідній  співають.
Своїх  діток,  ще  зовсім  маленьких,
землю  рідну  любити  навчають.

Час  такий?  Розбрелися  по  світу?
Дорікати  не  стану  нікому.
Де  б  не  був  ти,  як  доля  б  не  склалась,
та  завжди  повертаймось  додому.

І  молімося,  щоб  Україні
Бог  послав  вже  щасливої  долі.
Щоб  рум'янилась  в  гроні  калина,  
золотилося  жито  у  полі.

Щоб  цвіли  під  вікном  чорнобривці,  
дзвінким  сміхом  наповнилась  хата.
Гріла  душу  всім  пісня  весела,
повертались  в  гніздо  ластів'ята.

Коли  люблять...  Голублять.  Це  правда.
Коли  люблять,  то  й  словом  зігріють.
Ніжним  поглядом  ласку  дарують,
і  підтримають,  і  зрозуміють.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776984
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 14.02.2018


Леся Утриско

Сьогодні не напишу пишних рим.

Сьогодні  не  напишу  пишних  рим,
Лиш  помовчу,  загубленою  в  роздумі,
Я  закохаюсь  в  день-  хмаринка  й  дим,
Змалюю  пекторалі  в  тихім  задумі.  

Горнятком  кави  ранок  розпочну,
Цілунок  сонця  вип'ю  із  зажурою,
Впаду  у  віхолу  зими-   у  ній  лечу,  
Весняною  грозою...  може  бурею.

А  в  ній  туман,  закохано  сльозиною,  
Торкне  межі,  де  вчора,  завтра,  нині,
Де  день  знов  увінчається  перлиною-  
Мій  білий  янгол,  в  зоряній  свитині.  

Сьогодні  не  напишу  пишних  рим,
Лиш  помовчу,  загубленою  в  роздумі,
Я  закохаюсь  в  день-  залишусь  в  нім,
Змалюю  пекторалі  в  тихім  задумі.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776981
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 14.02.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Коханням зігріті…

Ми  з  тобою  коханням  зігріті,
За  вікном  встає  сонячний  день.
І  немає  миліше  у  світі,
Чарівних  українських  пісень.

В  них  про  долю,  кохання  і  сльози,
В  них  про  радість,  буденне  життя.
В  них  про  літо,  про  осінь,  морози,
Про  гарячі,  міцні  почуття.

Ще  з  дитинства  люблю  свою  мову,
Задушевні  пісні  солов'їв.
І  природу  свою  загадкову,
І  широкі  простори  ланів.

В  них  волошки  і  маки  у  житі,
В  них  колосся  пшениці  рясне.
І  завжди  трударі  працьовиті,
І  родинне  коріння  міцне...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776973
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 14.02.2018


Світлана Семенюк

Зернинка




Через  полечко  пшеничне,
Поміж  соломинки.
Бігла  мишка,  невеличка,
 Та  й  знайшла    зернинку.
Взяла  знахідку  у  лапки
Гризунка  хитренька.
А  тоді  до  нірки-хатки
Помчала  хутенько.
Бігла,  і  не  озиралась,
Обережно  й    тихо.
А  як  в  нірку  наближалась  -  
Трапилося  лихо...
Зачепилась  за  стеблинку
Гризунка,  і  впала.
Покотилася  зернинка,
І  кудись  пропала.
Розридалась  мишка  бідна...

-  Та  не  плач,  сіренька!
Зникла,  але  не  безслідно
Зернинка  маленька.
Закотилась  у  шпаринку,
Або  під  листочок.
Влітку  виросте  з  зернинки  -
Справжній  колосочок!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776870
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 14.02.2018


Амадей

Любимой

Каким  ты  меня  ядом  напоила
Какой  огонь  в  душе  моей  зажгла
Мне  радугою  солнце  засветило
Даря  мне  кванты  света  и  тепла

Ласкают  взор  мой  алые  тюльпаны
Души  моей  любимые  цветы
Весь  вечер  я  брожу,  как  будто  пьяный
И  виновата  в  этом  только  ты

Зачем  ты  мне  дарила  поцелуи?
Зачем  дышала  жаром  твоя  грудь?
Я  на  тебя  смотрел,  как  на  святую
В  ту  ночь  не  дал  мне  соловей  уснуть

Уехала  ты  утром  на  рассвете
Букет  завял,  что  мне  дарила  ты
Цветов  и  женщин  много  есть  на  свете,
В  душе  навек  осталась  только  ты.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776859
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 14.02.2018


Ольга Калина

Сьогодні лебеді летіли

Сьогодні  лебеді  летіли.
-  Скажи,  куди  серед  зими?
Десь  приземлитися  хотіли,  
Але  кругом    одні  сніги.

Хоча  відлига  вже  надворі,  
Але  ще  лютий  в  нас  тепер.  
Для  них  ці  дні  будуть  сурові,
Ще  плеса  сковані    озер.

Наначе    зовсім  не  літали  
Вони  в  чужі  теплі  краї.
Це  ж  скільки  труднощів  зазнали  -
Додому  звуть    поля  й  гаї.

І  помах    крил    такий  широкий,  
І  крик  несеться  до  землі.
Дивлюсь  -  і  на  душі  неспокій  -  
Сховались  лебеді  в  імлі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776834
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 14.02.2018


laura1

МАМА

Яке  ж  це  рідне  слово  "Мама"!  
Воно  з  дитинства  на  вустах.  
Матуся  зцілить  словом  рани,  
Любов'ю  зніме  біль  в  серцях.  

Летим  до  неї,  мов  на  крилах,  
Щоб  знов  побути  ще  дітьми.  
Вона  чекає  поки  в  силах,  
Стрічає  нас  за  ворітьми́.  

Тремтять  від  щастя  в  неї  руки,  
Як  може  так  і  го́дить  нам!  
Радіє  дітям  і  онукам,  
Наперекір  усім  вітрам.  

Пригорне  всіх  і  приголубить,  
Сльозинка  скотиться  на  мить.  
Лише́  нас  матінка  так  любить,  
Все  зрозуміє  і  простить.  

Забуде  враз  усі  образи,  
Вночі  помолиться  за  нас.  
І  на  прощання  тихо  скаже:  
"Я  знов  чекатиму  на  Вас!  

Ви  лиш  мене  не  забувайте,  
Бо  так  спливає  швидко  час.  
Завжди,  рідненькі  мої,  знайте,  
Що  я  турбуюся  за  Вас".  

І  знову  скотиться  сльозинка  
З  її  засмучених  очей.  
І  знов  самотня,  мов  билинка,  
Буде  молитись  за  дітей.  

І  довго  буде  ще  стояти  
Й  хрестити  їх  за  ворітьми́.  
Яке  ж  величне  слово  "Мати"!  
Як  гарно  бути  ще  дітьми́!  

13.  02.  2018  Л.  Маковей
 
Картинка  з  інтернету

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776818
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 14.02.2018


Лана Мащенко

За все нужно платить

Так  жизнь  устроена  –  за  все  нужно  платить,
Но  жаль,  что  цену  изначально  мы  не  знаем.
Нельзя  на  старте  финиш  оценить…
Потом  лишь  за  поступки  отвечаем.

Смешны  попытки  робкого  птенца
На  краешке  гнезда  остановиться,
Когда  нет  за  спиною  мудреца,
Который  бы  не  дал  ему  разбиться.

Ошибки  молодости  в  возрасте  седом
Жестоко  гложут  сердце,  режут  душу,
Терзают  мысли,  хлещут  их  кнутом,
И  рвется  грязь  застывшая  наружу.

Но  средство  очистное  –  это  храм,
Молитва  к  Богу  в  искреннем  звучании.
Но  как  же  трудно  оправдаться  нам  –  
И  мы  несем  на  исповедь  молчанье.

Понять  себя  и  Бога  –  тяжкий  труд,
Что  требует  упорства  и  стараний,
А  мы  ленимся  в  души  заглянуть…
Цена  же  этому  –  бессонные  страданья.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776584
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 12.02.2018


геометрія

ПРО ПРОГРАМИ І РЕКЛАМИ…

                             Телевізор  я  дивлюся,                  Є  цікаві  дуже  фільми:
                             як  завжди,щодня...                        серйозні  й  смішні...
                             Є  хороші  передачі,                          І  події,  і  новини,-
                             а  є  й  "чортівня"...                              вечірні  й  денні...
                                                                           Політичні  передачі,
                                                                           й  теми  головні...
                                                                           Для  дорослих  і  дитячі,
                                                                           й  спортивні  бої...
                               Розважальні  є  програми            "Карооке  на  Майдані"-
                               й  танцювальні  дні...                          у  недільні  дні...
                               Українців  всі  таланти,-                  Про  смачненькі  готування,-
                               до  душі  мені...                                          рецепти  ясні...
                                                                           І  розваги,й  "Кіноляпи",
                                                                           і  "Зірковий  шлях"...
                                                                           Про  ревізії  і  "Гроші",-
                                                                           у  вечірній  час...
                               І  "Подробиці",й  "Сьогодні",        Про  суди  й  переговори,
                               і  про  вихідні,                                                  усе  головне.
                               І  мультфільми  пречудові,              І  "Х"-фактори  чудові,
                               та  ще  й  "ДжеДАЇ"                                      й  шоу  не  одне...
                                                                           Є  пісенні  передачі,
                                                                           і  про  гарні  дні,
                                                                           І  "Вечірній  квартал"  скаче,
                                                                           й  сніданки  смішні...                    
                                 І  засідання  у  Раді,                                      Про  поїздки  закордони,
                                 людям  всім  на  сміх,                                  де  дітей  їх  вчать...
                                 Обговорюють  у  владі,                            Про  турботи  промислові,
                                 те  що  й  слухать  гріх...                          все  більше  мовчать...
                                                                               І  про  те,як  виживають
                                                                               люди  у  селі,
                                                                               Це  для  них  не  актуальне,
                                                                               проблеми  сумні...
                                 Надокучливі  реклами,-                    І  про  серце,і  про  зуби,
                                 кожен  день  і  час...                                як  все  лікувать...
                                 Де  купити,де  придбати,                  І  куди,і  як  поїхать,
                                 чуєм  повсякчас...                                      щоб  відпочивать...
                                                                             Відпочинок  для  багатих,
                                                                             вони  ж  тепер  "знать"...
                                                                             А  для  бідних  є  лопати,
                                                                             городи  копать...
                                 Про  погоду  й  про  походи,                Та  найбільше  все  ж  про  ліки,-
                                 і  де  що  купить...                                            на  різні  смаки,
                                 Про  сюрпризи  і  капризи,                    про  корисні  вітаміни,
                                 і  де  краще  жить...                                        бува  й  навпаки...
                                                                           На  усіх  телеканалах,-
                                                                           не  спить  там  ніхто...
                                                                           І  в  нічних  телерекламах,-
                                                                           рецептів  по  сто...
                                 Не  бува  лище  реклами,                        Як  корупцію  здолати,
                                 як  війну  спинить...                                      відновить  село...
                                 І  якими  все  ж  шляхами,                        Крадіїв  як  покарати,
                                 бідність  зупинить...                                      неправду  і  зло?..
                                                                           А  про  вибори  поки  що,-
                                                                           не  буду  писать...
                                                                           Та  щоб  знову  так  не  вийшло,
                                                                           як  було  не  раз...
                                 Нашу  виборчу  систему                            Бо  ж  закони  всі  для  себе,-
                                 важко  зрозуміть...                                          приймали  "вгорі"...
                                 Розв"язати  цю  проблему,-                  Все  змінити  є  потреба,
                                 нам  же  не  зуміть...                                        а  там  кажуть:  "Ні!"
                                                                             Відірвати  від  "корита"
                                                                             не  можна  ніяк...
                                                                             Для  "вельмож"  все  шито-крито,-
                                                                             не  пройде  бідняк...
                               Правду,ті,  що  там  "вгорі"                      Біднякам  якісь  подачки,-
                               забули  давно...                                                  іноді  дають...
                               Не  цікавлять  їх  старі,                                Бо  усі  там  олігархи,
                               ми  для  них  "лайно"...                                в  розкошах  живуть...
                                                                           В  них  стотисячні  зарплати,
                                                                           премії  значні...
                                                                           Зрозуміть  вони  не  здатні,
                                                                           до  людей  німі...
                                 



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776573
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 12.02.2018


Амадей

Невмируще кохання (авторська пісня)

Чому  до  тебе  я  щодня,  щоночі
Дзвоню  й  ніяк,  ніяк  не  дозвонюсь
Коли  з  тобою  словом  я  розважусь                          (2  рази)  
Своім  коханням  я  з  тобою  поділюсь                      (2  рази  )          
                                                                                                 
Твій  номер  телефону  набираю
Дзвенить  дзвінок,  та  тільки  ти  мовчиш
Моє  серденько  болем  розриває                                  (2  рази  )
А  ти  мовчиш,  кохана,  ти  мовчиш                              (2  рази  )                            

Поіду  я  до  тебе  на  могилу
Букет  найкращих  квітів  принесу
Згадаю  наші  роки  молодіі                                                  (2  рази  )
Згадаю  молодість  твою,  твою  красу                    (2  рази  )  

Приіхав  я  до  тебе  моя  мила
І  до  підніжжя  квіти  положив
І  ніби  все,  що  серцю  таке  миле                                (2  рази  )
По  новому  з  тобою  пережив                                          (2  рази  )

На  землю  із  букета  квітка  впала
По  ній  сльозою  потекла  вода
І  квітка  ніжно-ніжно  прошептала                          (2  рази  )
Прости,  коханий,  я  вже  не  твоя                              (2  рази  )

Шукай  собі  кохання  між  живими
І  будь  щасливим  у  коханні  знов
Я  навіть  звідси,навіть  із  могили,                              (2  рази  )
Щаслива  буду,  за  твою  любов.                                  (2  рази  )

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776556
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 12.02.2018


НАДЕЖДА М.

Спалені мости

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=93ZpkwmWJzI[/youtube]


За  твором  Новгородця
 http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776500
----------------------------------------------------------------
В  житті  ми  робим  помилки.
Та  що  казать:  живі  ми  люди.
Здається  все,  пройшли  роки,
Але  вина  так  давить  груди.

Нащо  ми  палимо  мости,
Які  так  довго  будували?
Хіба  той  шлях  переплести?
За  ним  тепер  вже  шкодували.

І  десь  в  душі  звучить:  прости.
Луна  десь  голос  свій  втрачає.
В  думках  будуєм  знов  мости,
Але  ніхто  вже  не  чекає.

Хто  винуватий,  хто  карав?
Хіба  важливо  тепер  знати?
Один    другого  залишав...
Та  як  цю  правду  тут  прийняти?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776539
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 12.02.2018


Ніна Незламна

Кольоровий сон / проза /

         
 Я  в  ліжку…  Від  чого  проснулася  не  можу  зрозуміти,  чи  то  від    слів,  чи  від  почуттів..  Помітила,  що  серце  билося  ледь  швидше.  Перевела  подих,  відкрила  очі,  за  вікном  сніг…    Так,  він  два  дні,  як  випав,  такий  гарний,  білий,  пухнастий,  а  перед  очами  сон,  який  розхвилював  мене,  до  того  ж  кольоровий.
   Я  хочу  спокою,  знову  закриваю  очі,  а  хтось  немов  підказує  мені,  згадай  його.  Якісь  хвилини,  перебрала  всі  сюжети.  І  вже  саму  заінтригував  цей  сон.  Чому  мені  таке  наснилося?  Та  іще  й  все  кольорове,  неначе  наяву.  З  боку  на  бік  кілька  раз  повернулася  та  ні,  треба  вставати.  Лип,  на  годиннику  лише  п`ята  ранку.  Накинувши  халат,  думки,  так,  треба    дописати  ту  прозу,  що  почала,  адже  саме  була  на  фініші.
       Екран  монітора  світився,  а  в  мене  в  голові  той  сон,  щось,  чи  хтось    підказує,  наполягає,  щоб  сіла  написала  про  нього.  Чому  такі  дивовижні  сни  приходять  до  мене  інколи?  І  все  копошаться  в  голові,  не  хочуть  дати  мені  спокій.  І  ось,  завершила  я  попередню  прозу.
       На  кухні    гарячий  сніданок.  Наче  поспішаю  на  роботу,  а    дивний  сон  перед  очима.
                   Знову  тут,  біля  комп`ютера,  магнітом  тягне.  Пальці    самі  просяться    надавлювати  клавіші  на  клавіатурі,  наче  кудись  поспішають,  бояться  запізнитись.  Ні,  не  в  силах  зупинити  цей  порив  душі…  
               Бачу  широку,    майже  сіру  дорогу,  а  навкруги  пагорби  червоно  -  коричневого  кольору  по  них  видніється  пісок.  Посеред  дороги    стоїть  гурт  воїнів  у  шоломах.    Який  це  вік,  не  можу  зрозуміти,  чую  уривки  мови,  здається  французька.  Пил  підіймався  вище  голів,  до  воїнів  підійшло  багато  люду,  як  полонені,  але  не  в  кайданах  та  загороджені    товстою,  сірою  мотузкою.  Обличчя  зморені,  голодні  очі,    а  одяг  майже  весь  подертий,  лише  прикриває  частково  на  пів  оголені  тіла.  Позаду  них,  теж  йшла  юрба  воїнів.
       Брудна  жінка,  років  п`ятидесяти,  зажурено  дивилася  на  мене.  Ні,  я  себе  в  сні  не  бачу,  хтось  її  товкнув  і    із  юрби  вивели  дівчину.  Напевно  років  вісімнадцяти,  не  більше…
 Мене  переповнювала  цікавість…  Я  відчувала,  що  дивлюся  з  захопленням.
 На  її  плечах  був  накинутий  плащ  товстий,  так,  він  мені  здався  товстим  і  для  неї  заважким,  вона  під  ним,  аж  пригиналась,  він  теж  був    весь  засмальцьований.  Славна  дівчина,  круглолиця,  а  очі  сині,  як  волошки  та  так  шкода  в  них  сум  побачила,  страждання,  розчарування.  Русяве  волосся  пасмами  спадало,  торкаючись  того,    гидкого  плаща.  Вона,  як  для  дівчини  і  не  пишна,  і  не  худенька,  ледь  -  ледь  просвічувався  одяг,  на  персах  трохи  облягав.  Я  здивувалася,  блузка,  не  блузка,  щось  подібне  майки,  але  ж    не  дуже  облягало  тіло.  Тканина  біла,  чи  то  товстий  шовк    та  ні  напевно  атлас,  якби    ж  то  шовк,  то  просвічувалось  би  все  її  молоде  тіло.
   Десь  здалеку  чути  іржання  коней.  Лише  хотіла  поглянути  в  ту  сторону,  як  побачила  на  конях  двох  воїнів.    Я  була  здивована,  зацікавлено  придивилася    до  них,  мене  вразило  те,  що    в  них  у  руках  були  залізні  щити  і    збоку  на  поясі  висіли  шаблі    сховані  в  піхви.  Вони  впритул  під`їхали  до  дівчини,  силоміць    потягли  і  посадили,    до  одного  з  них,  на  коня.  Вона,  щось  спочатку  кричала,  я  того  не  розуміла,    а  потім  погляд  на  мене,
-Н!  Ні!  Я  не  хочу…  
І  тільки  вслід  пил,  кудись  її  повезли..
Вже    пройшла  якась  мить,  не  знаю  де  я  та  тільки  бачу  сонце,  воно  світить  прямо  мені  в  очі    А  потім  зелені  дерева,  то  декілька  штук,  а  туди  далі  ліс.  А  вже  немов  би  стадіон,  як  по  моєму  розумінні,  чи  то  долина  така  величезна  всю  поглядом  не  охопити.  І  скрізь  багато  людей,  обірваних,  замучених  і  серед  них  воїни.  Аж  раптом  неподалік    два  воїни  і  та  сама  дівчина.  Один  з  воїнів  стояв  над  нею  з  батогом,  таким  яскраво  –  червоним,  він  відразу  кинувся  мені  в  очі.  І  я  чую  слова,
-Я  повеліваю  тобі,  ти  маєш  до  нього  піти  і  мене  не  цікавить  твоє  бажання,  хочеш  ти  цього,  чи  не  хочеш...
 Вона  схиливши  голову  плакала,  на  ній  не  було  плаща.  Все  той  же    одяг,  що  був  тоді,  тільки  тепер  було  видно  сірого  кольору  штанці,  ні  то  не  шорти  і  не  бриджі,  більше  схоже  на  нижню  білизну    в  царські  часи.
   До  того  воїна,  що  мав  бити,  підійшов  другий  воїн,  роками  набагато  старший,  щось,  прошепотів  йому  на  вухо.
 А  потім,    єхидно  посміхнувшись,  голосно  сказав,
-  Гаразд,  тебе  не  будуть  більше  бити,  не  хочеш  до  володаря,  пішли  до  моєї  спальні,  я  тебе  заслужив!
-  Ні  Ні!  -  вона  кричала  в  розпачі  і  трусила  головою.  
 Між  людей  крики,  штовханина,  хтось  вдягнений  в  срібний  плащ,  який  так  виблискував  на  сонці,  що  ледь  можна  було  розгледіти.  Голосно,  суворо  промовив,
-  Що  тут  розвели?  Чого    дівчисько  те,  чи  жінка  плаче?  
До  нього  відразу  стали  всі  в  поклоні.  Лише  дівчина  закам`яніла,  з  високо  піднятою  головою,  стояла  мов  статуя.
 Так  йому  років  сорок,  прикинула  я.  Один  з  воїнів  вийшов  вперед,  знову  зробив  уклін  і  голосно  сказав,  
-Володарю!  Це  для  вас  подарунок    на  ніч  та  щось  пручається  красуня.  Ми  її  мали  помити  та  одіти  в  кращий  одяг  з  прикрасами,  щоб  прийшла  до  вас,  як  ранішня  зоря.
 Той,  у  сріблястому  плащі,  підійшов  до  неї  ближче,  взяв  за  підборіддя,  заглянув  в  волошкові  очі.  Його  обличчя  вже  не  таке    суворе,  в  очах  з`явилася  ніжність,
-  Боїшся  жінко?    Чому?
 Вона  розставила  руки,  немов  звернулася  до  Бога,
-А  чи  не  боїшся  ти  гріха,  він  тобі  не  простить  за  мене..
Здивовано  відійшов  до  воїнів,  запитав,
-Хто  вона?
Раптом  один  з  воїнів,  зняв  з  дівчини  ту  блузку.
Я  бачила  частково  оголену  спину.  Не  знаю,  що  він  відчував,  лише  бачила  його  відкритий  рот,  з  якого  виднілися  ледь  рижі  зуби.  Запала  тиша,  немов  у  храмі….
 Вона  не  ховала  свої  перси,  розставила  руки  і  голосно  закричала,
-  Будете  мати  гріх!  Хто  доторкнеться    до  мене  хоч  пальцем,  я,  ще  дівчисько,  чуєте,    розбещений  народ  і  ти  повелителю!
 А  потім  гамір  і  штурханина  між  людей,  які    стали  повільно  йти    вперед  по  дорозі
 Вже  бачу  дорогу,  дерева  в  осінньому  вбранні  і  пил  підіймався    догори  разом  із  пожовклим  листям,  яке  вітром  відносило  в  сторону.  Коней  не  видно,  лише  бачу  велику,  красиву    карету,  яка  вже  зупинилась,  з  неї  вийшла  та  сама  синьоока  дівчина.  Обличчя  чисте,  волосся  розвівалося  вітром.  Одягнена  в  білу  блузку  з  мереживом  і    в  пишну,  в  зборочку  спідницю,  яка  ледь  торкалася  землі.  Вона  дивиться  на  мене  прямим  поглядом,
-Мені,  ще  довго  треба  кочувати,  щоб  знайти  притулок,  де  буде  добре  мені,  де  буду  я  вільна,  як  пташка,  де  буду  жити  щасливо  на  цій  святій,  Богом  даній  землі.  
Оці  слова  і  я  проснулась.  Тепер  вже  виклавши  все  на  льоту,  самій  цікаво,  що  за  дівчина?    Відчуваю  полегшення  на  душі……
Можливо  хтось  наснився  з  предків?  Чомусь  переповнюють    душу  хвилювання,  не  зрозумілі  відчуття.  Адже  я  так  давно,  навіть  не  пам`ятаю  коли  дивилася  кіно  про  ті  часи.  Володарі,  воїни,  карети,  ні,  не  пригадаю...
 Все  кольорове  рідко  бачу  в  снах.  Ніяк  не  можу  зрозуміти,  чому  до  мене    зверталася  вона,  що  хотіла  цим  сказати?  
 Я  вже  зараз,  вгамувавшись,  згадала  сон,  той,  що  описаний  в  мене  у  прозі»  Мої  сни».  Тоді  добре  пам`ятаю  чоловіка,  схожого  на  Карабаса  -  Барабаса,  який  колись,    комусь  віддав  цілу  в`язку  ключів.  А  потім,    пройшло  зовсім  мало  часу,  нажаль  забрали  Крим…
   Що  ця  дівчина  хотіла  мені  сказати?  Можливо  з  часом    буде  розгаданий    мій  сон?    Хто  знає…
                                                                                                                                   11.02.2018р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776534
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 12.02.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Завесніло

А  ялинонька  зелена
Нахилила  віти,
Обсипає  сніг  із  неї
Сильний  зимний  вітер.

Та  гойдає  вона  ними,
Крилами  неначе,
І  сніжок  летить  донизу,
Розтає  і  плаче.

Пахне  квітами  в  повітрі,
Хоч  мороз  ще  тисне.
Моє  серденько  зраділо  -
Веснонька  вже  близько.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776511
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 12.02.2018


геометрія

ДУМИ МОЇ, МРІЇ МОЇ…

                                           Думи  мої,мрії  мої,                                Були  ж  колись  думи  й  мрії,-
                                           що  сталося  з  вами...                        веселі  і  милі...
                                           Чом  спокою  я  не  маю,-                А  сьогодні  в  безнадії
                                           днями  і  ночами?..                                  стали  жалісливі...
                                                                                           Скажіть  мені,  мої  милі,
                                                                                           що  сталося  з  вами?..
                                                                                           Чом  ви  стали,як  чужії,
                                                                                           буває  й  з  сльозами?..
                                           Що  змінилось  у  цім  світі,                А  можливо  це  не  з  вами,
                                           чи  перевернулось,                                  щось  зі  мною  сталось?..
                                           чи  заплуталось  у  сіті,                          І  пробігло  поміж  нами,
                                           чи  то  спотикнулось?...                        й  слідів  не  лишилось...
                                                                                         Підкажіть  мені,благаю,
                                                                                         а  чи  вдень,  а  чи  вночі...
                                                                                         Що  робити  я  ся  маю,
                                                                                         звеселитись  як  мені?...
                                         Звеселити  свої  очі                                      І  де  взяти  мені  сили,
                                         і  серце,і  душу...                                            щоб  вас  відновити?..
                                         Щоб  ви  стали  знов  пророчі,          Щоб  мене  ви  знов  носили,  
                                         що  зробить  я  мушу?..                              й  легше  стало  жити...
                                                                                           Мрії  й  думи,  мої  други,-
                                                                                           на  вас  всі  надії...
                                                                                           Хай  не  буде  більше  туги,
                                                                                           станьте  знов  живії...
                                         І  не  будьте  жалісливі                            Бо  ж  із  вами,із  живими
                                         зранку  і  до  ночі...                                      легше  буде  жити.
                                         Будьте  знов  веселі  й  милі,              Як  із  дітками  малими,
                                         і  навіть  пророчі...                                        все  навпіл  ділити...
                                                                                           Свої  біди,муки  й  горе
                                                                                           ділить  я  не  буду...
                                                                                           Щоб  світили  ви,як  зорі,
                                                                                           я  й  болі  забуду...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776371
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 11.02.2018


Надія Башинська

РІДНИЙ КРАЙ

Сл.  та  муз.  Н.  Башинської
Аранжування  Б.  Попова

Як  добре,  що  у  світі  є  сонце  золоте.
Як  добре,  що  навколо  все  квітне  і  росте.
Як  добре,  що  стежина  веде  нас  всіх  у  гай.
Як  добре,  що  у  кожного  є  в  світі  рідний  край.

Рідний  край!  Рідний  край!
Тут  тополя,  верба  і  калина.

Рідний  край!  Рідний  край!
Є  найкращим  -  пам'ятай.
Бо  святою  є  земля,  де  родина!(2р.)

Як  добре,  що  є  в  світі  легенький  вітерець.
Із  ласки  та  любові  стежина  до  сердець.
Любов  усіх  зігріє,  розважить,  звеселить.
Як  добре  в  ріднім  краї  нам  усім  у  дружбі  жить.

Рідний  край!  Рідний  край!
Тут  тополя,  верба  і  калина.

Рідний  край!  Рідний  край!
Є  найкращим  -  пам'ятай.
Бо  святою  є  земля,  де  родина!(2р.)

Як  добре,  що  у  світі  є  сонце  золоте.
Як  добре,  що  навколо  все  квітне  і  росте.
Як  добре,  що  стежина  веде  нас  всіх  у  гай.
Як  добре,  що  для  кожного  -  найкращий  рідний  край.

Рідний  край!  Рідний  край!
Тут  тополя,  верба  і  калина.

Рідний  край!  Рідний  край!
Є  найкращим  -  пам'ятай.
Бо  святою  є  земля,  де  родина!(2р.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776333
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 11.02.2018


Надія Башинська

А ЧИ ЛЮБИМО, ЯК ТРЕБА?. .

             Дивний  сон  мені  приснився...  В  синім  небі  голуб  вився.
Потім  чула  голос.  Сильний!  Він  витав,  як  птах  той  вільний.
Я  спитала:  -  Скільки  ж  треба?..
-  Є  у  тому  ще  потреба.
Попросила:  -  То  дай  сили!
-  Сила  є.
-  То  дай  уміння!
-  Вміння  є.  Треба  терпіння.
-  Скільки  ж  можна?!.  Дай  нам  знати.
-  Щоб  навчились  шанувати.  Щоб  навчились  цінувати.    
Дав  усього  вам  багато...  і  на  будень,  і  на  свято.
-  Поможи...
-  Я  разом  з  вами  плачу  гіркими  сльозами.
-  Зупини!
-  Ще  прийде  час.  Цінувати  вчаться  й  вас.  За  уміння,  
за  терпіння,  за  відвагу  вашу  й  силу.  За  молитву  вашу  щиру.
Поклоніться,  як  один,  і  розсіється  той  дим.  Розійдуться  темні  
хмари.  Зійде  сонце...  День  засяє...
             Скільки  ж  можна  всім  нам  спати?  Скільки  можна  
нарікати?
А  чи  любимо,  як  треба?..  Якщо  в  цьому  є  потреба?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776315
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 11.02.2018


Світла (Імашева Світлана)

Мені б тільки знати…

                                                   Мені  б  тільки  бачити  вас  за  столом  усіх,
                                                   Веселих,  щасливих,  кохана  моя  родино,
                                                   Щоб  кожному  -  тепло,  а  в  домі  -  безжурний  сміх,
                                                   Й  на  ніжки  спиналась  ще  сонна  мала  дитина...

                                                 Щоб  радісне  сонце  у  тиші  святій  зійшло,
                                                 Цей  світ  осіяло,  і  дім  наш,  і  сад  чудовий,
                                                 Щоб  затишно-мирно  у  домі  отім  було,
                                                 А  ми  із  тобою  -  поряд,  мій  друже,  знову.

                                                 Мені  б  тільки  слово  спокійне  твоє:  -  Мала,
                                                 Все  буде  чудово,  по-іншому  буть  не  може.
                                                 А  в  полудень  літній  на  мальві  -  ясна  бджола
                                                 Спивала  нектар,  і  на  душах  у  нас  -  погожо...

                                                 Мені  б  тільки  знати,  що  буде  отак  завжди:
                                                 Нам  доля  вділила  простого  людського  щастя.
                                                 Щоб  в  нашім  саду  не  зникали  твої  сліди,
                                                 А  в  душах  росла  надія  -  життя  причастя...

                                                 Мені  б  тільки  знати...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776311
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 11.02.2018


Lana P.

СОНЯЧНИЙ ПРОМІНЧИК

Сонячний  промінчик
Завітав  у  хату,
Скочив  на  ослінчик,
Освітив  кімнату.

Золотим  зайчатком
Розпочав  стрибати,
Бавився  з  дитятком  —
Спробуй  наздогнати!

Настенька  маленька
Спритно  доганяла,
Розтулила  жменьки,
Але  не  впіймала.

На  велике  диво,
Вислизнув  з  кімнати
І  побіг  сяйливо
День  новий  вітати!            10/02/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776308
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 11.02.2018


М.С.

Ще не знаю, як маю я жити…

Ще  не  знаю,  як  маю  я  жити,
Розум  каже  Тебе  відпустити,
Серце  ж  цього  все  слухать  не  хоче,
Милі  спогади  душу  лоскочуть.

Передумав  я  і  перемріяв,
Скільки  раз  починав  все  спочатку,
Та,  чомусь  я  ніяк  не  зумію,
Розгадати  Твою  ще  загадку.

Серце  мліє,  як  ще  пригадаю,
Твої  очі,  тих  бісиків  повні,
Перед  поглядом  голос  втрачаю,
Я  одразу  лечу  у  безодню.

А  медові  уста  полуничні,
Які  так  поцілунку  чекають,
Як  білесенькі  зубки  ще  блиснуть,
Як  магнітом  мене  притягаєш.

Що  ж  попробую  якось  забути,
Але  це  вже  навряд  мені  вдасться,
Бо  Ти  вперто  шукаєш  те  щастя,
А  знаходиш  одні  лиш  напасті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775208
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 11.02.2018


Надія Башинська

ПОМОЛЮСЬ ЗА УКРАЇНУ…

Сл.  та  муз.  Н.  Башинської
Аранжування  Б.  Попова

Помолюсь  за  Україну,  бо  це  рідна  є  земля.
За  колосся  житнє  в  полі  і  за  пісню  солов'я.
За  родину  свою  славну  і  за  друзів  помолюсь.
І  в  пошані  перед  Богом  низько-низько  поклонюсь.

             Дай,  Боже,  мудрості  й  сили!
             Прийми,  наш  Боже,  молитви  щирі.
             Щоб  вистоять  мужньо  в  похмурі  ці  дні.
             І  щастю  радіти  на  рідній  землі.

             Щоб  вистоять  мужньо  в  похмурі  ці  дні.
             І  щастю  радіти  на  рідній  землі!

Тут  калина  в  пишнім  гроні  низько  гнеться  до  землі.
А  над  гаєм,  веселковим,  ген  кружляють  журавлі.
У  стрімких  гірських  потоках  небо  світиться  ясне.
Ця  земля  у  нас  єдина,як  те  сонце,  золоте.

             Дай,  Боже,  мудрості  й  сили!
             Прийми,  наш  Боже,  молитви  щирі.
             Щоб  вистоять  мужньо  в  похмурі  ці  дні.
             І  щастю  радіти  на  рідній  землі.

             Щоб  вистоять  мужньо  в  похмурі  ці  дні.
             І  щастю  радіти  на  рідній  землі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776189
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 10.02.2018


Lana P.

ЗАХІД

Допалює  захід  вечірню  сигару,
На  гойдалці  обрій  колише  хмарки.
Засмучене  сонце  підкинуло  жару
На  берег  піщаний.  Шпилясті  зірки,

Як  брошки  засяяли,  із  мельхіору,
На  сукні  небесній  висять  залюбки  —
Між  небом  й  землею,  знайшовши  опору,
Де  дим  обважнілий  заплутав  стежки.

Ковтаючи  світло,  пітьма  ненаситно
Звивається  в  сутінках,  —  шал  мерехтінь.
Водичка  у  блисках  вихлюпує  спритно
Озонові  бризки,  у  сотнях  сплетінь.

Нескорений  місяць  блідненьким  овалом
Плететься  у  небі,  вклякає  в  пітьмі,
Освітлює  морок  таємним  кристалом
У  небі  солодкому  й  тут  —  на  землі.                8/02/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776096
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 10.02.2018


Любов Іванова

СВЄТКА І ЄТІ

На  долині  нашій  єті
Ходить  нишком  попід  рів.
А  повезло  тільки  Свєті
Вона  пасла  там  корів.  

Може  Свєта  знала  мову
(В  школі  ж  вчилась  не  дарма)
То  ж  завела  з  ним  розмову,
Що  вона  живе  сама…

Що  є  хата,  хлів,  хазяйство
Та  нема  мужицьких  рук.
А  без  них  -  одне  недбальство,
І  букет  жіночих  мук…

Якось  там  вони  в    долині
Спільну  мову  віднайшли.
По  м’якенькій  конюшині
До  села  удвох  прийшли.

А  в  селі    все  вверх  ногами,
У  дівчат    переполох!
Їм  –  тутешні  дідугани,
Свєтці  ж  легеня  дав  Бог!

Хай  не  брите  всеньке  тіло
Та  кремезний  чоловік.
Навпаки,  любій  кортіло
Об  ту  шерсть  потерти  бік…

Всі  дівки  пересварились,
В  Свєткин  бік  –  копна  погроз.
Бруд  і  лайка  так  і  лились,
Розійшлись  дівки  всерйоз.

А  Світлані  всі  розмови,
Як  до  печі  помело,
В  обійсті  у  неї  знову
Наче  сонечко  зійшло…

Назива  його  Микола,
І  щаслива  до  нестям,
Водить  час  уже  довкола
Та  знайомить  з  обійстям.

Тут  у  мене,  каже,  клуня,
Будеш  віяти  зерно,
Свиноматка  ,  глянь,  красуня,
Кури,  гуси  під  вікном  .

Треба  вичистить  криницю,
І  полагодить  забор,
До  бика  погнать  телицю,
Ти  ж  у  мене  не  мажор...

Ще  -  навести  лад  в  коморі
Покосити  бур"яни.
А  вночі,  як  зійдуть  зорі,
Підеш  красти  кавуни.

Вранці    вичистиш  в  корови
Та  швиденько  їдь  у  ліс.
Привезеш  до  двору  дрова,
Перекинеш  сіна  скіс.

А  я  трішки  відпочину
Перший  раз  у  гамаку.
Я  ж  привела  в  дім  мужчину.
Маю  долю  от  яку!!

А  в  неділю  у  буфеті,
Я  тобі  куплю  пивка.
Очмарів  Микола-єті..
Тихо  стежку  в  ліс  шука.

Пока  Свєтка,  як  годиться
На  відсонні  гріла  ніс.
Коля-єті  повз  криницю
Вже  топтав  стежинку  в  ліс...

Ой  гуло  село  надвечір,
Всі  дівки  зібрались  тут.
А  від  Свєткиного  єті
Залишився  шерсті  жмут.

Ходить  Свєта,  як  примара
Видно  доленька  така.
То  господня  видно  кара
Налякала  дивака.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776082
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 10.02.2018


геометрія

І ХОЧЕТЬСЯ ВІРИТЬ…

                                             Убогі  в  нас  люди,
                                             Убогі  і  села,
                                             В  нестатках  живе  простий  люд,
                                             Лише  у  багатих  
                                             Оселі  веселі...
                                             А  бідні  убого  живуть...
                                                                         Так  вірили  всі  ми,
                                                                         Надіялись  свято,-
                                                                         Широкий  простелиться  шлях...
                                                                         Минають  в  нас  мрії,
                                                                         І  віра,й  надії,
                                                                         Вселяється  острах  і  страх...
                                             Куди  ж  ідемо  ми,
                                             Хто  скаже  нам,люди,
                                             Що  нас  у  майбутньому  жде?..
                                             Чи  стане  в  нас  сили,
                                             Чи  вернеться  віра?..
                                             Чи  все  разом  з  нами  помре?..
                                                                       Журба  мене  гнітить,
                                                                       Недоля  вже  давить,
                                                                       Боротися  сили  нема...
                                                                       І  будні,не  будні,
                                                                       І  свята,  не  свята,
                                                                       І  віє  у  душу  зима...
                                           Та  хочеться  вірить,
                                           Надіятись,ждати,-
                                           Страшне  і  сумне  все  мине...
                                           У  праці  й  любові,
                                           У  дружбі,й  невтомі,
                                           Збудуємо  ми  все  нове...
                                                                       Зима  вже  минає,
                                                                       І  сонечко  сяє,
                                                                       Ось-ось  вже  настане  весна...
                                                                       І  ми  не  здамося,
                                                                       А  будем  боротись,
                                                                       Відійде  у  безвість  війна...
                                             Весна  додасть  сили,
                                             Розправимо  крила,
                                             Почуємо  крик  журавлів...
                                             І  квіти  весняні,
                                             Від  краю  до  краю,
                                             Й  лунатиме  спів  солов"їв...
                                                                       І  з"являться  в  грудях
                                                                       Солодкі  бажання,
                                                                       Весняний  прийде  первоцвіт...
                                                                       І  березень,й  квітень
                                                                       В  уста  поцілує...
                                                                       Розкриється  лагідний  світ!..                          

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776048
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 10.02.2018


Новоградець

- Пішли?

                         -  Пішли?..
                         -  Пішли...
                         -  Ти  навіть  не  запитала  куди...
                         -  Не  важливо,  аби  з  тобою.


Сіріє  похмуро,  жевріє  світанок
І  тягнеться  час  просто  так,
Без  тебе,  одну,  вже  не  радує  ранок
І  в  ніч  не  заснути  ніяк.

Я  вірю,  десь  там,  на  бульварі  чи  в  лузі,
Де  в  снах  ми  з  тобою  були,
Ти  мене  зустрінеш,  і  вже  як  подрузі
Довірливо  скажеш:  -  Пішли?..

Мені  не  важливо,  куди  і  для  чого  -
Ти  знаєш  куди  повести  -
Лиш  тільки  щоб  поруч,    щоб  разом  в  дорогу,
Яку  вже  одній  не  пройти.

Ось  лебеді  двоє  летять  в  надвечір'я,
Одна  без  одного  ніде,
І  зірочка  кожна  в  далеких  сузір'ях
З  найближчою  поруч  іде.

Я  знаю  що  в  холод,  чи  в  день  коли  в  спеку
Кружляють  по  небу  орли,
Я  тебе  зустріну,  впізнаю  здалека
І  ти  запитаєш:  -  Пішли?..

Кивну  ледь  помітно,  з  душею  на  злеті,
І  вже  не  важливо  куди,
Важливо  що  поряд,  що  десь  на  планеті
Залишимо  разом  сліди.

                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775979
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 09.02.2018


НАДЕЖДА М.

Пливе човен

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JJTDZt2hOTE[/youtube]

Кудись  тече  замріяна  ріка.
Спокійно  хвильки  гладять  ніжно  човен.
І  вечір  десь  повільно  утіка,
Вже  ніч  думками  плине,  наче  повінь.

А  на  човні  лиш  двоє:  він  й  вона.
В  тумані  їх  невиразні  обличчя.
А  он  з-за  хмари  місяць  виплива,
І  вже  ясніше  видно  їхні  лиця.

Чомусь  в  човні  ні  жодного  весла.
Невже  їх  випробовує  так  доля?
І  річку  затягнула  сіра  мла...
Природа  без  обов"язків  -  сваволя.

Грайливий  вітер  спостеріг  човна.
Хіба  для  нього  це  -  сидіть  без  діла?  
І  полетів,  прибивши  млу  до  дна...
Щоб  човен  врятував,  я  так  хотіла...

А  я  стою  на  березі    одна.
О!  як  мені  знайомі  оті  двоє.
Чи  вітер  прижене    того  човна?..
Там  ти  і  я...в  минулому  обоє...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775759
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 08.02.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Чом в Сороки білі боки?

Запитали  у  Сороки
Чом  у  неї  білі  боки.
-То  я  тісто  так  місила,
То  й  борошном  притрусила,
Коровай  пекла  до  свят,
Щоб  усіх  ним  пригощать.
Ось  тому  і  білі  боки
Та  й  у  нашої  Сороки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775575
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 07.02.2018


Янош Бусел

На Десні…

                                   [i][b]  [color="#942828"]  Новгород  -  Сіверський,  Короп,  Батурин...
                                       Історичні  місця...Тут  і  похід  князя  Ігоря  з  
                                       сином  на  половців,  і  становлення  та  життя
                                       лівобережної  України,  і  трагедія  гетьмана  
                                       Івана  Мазепи  та  його  столиці,винних  тільки  
                                       тим,  що  спробували  піти  з  -  під  руки
                                       жорстокого  російського  сатрапа...        [/color]
       [/b][/i]
[i][b][color="#522525"]То    сліпучим,    легким    водограєм,
То    звиваючись    в    кільця    тугі,
Десна    котиться    Сіверським    краєм
І    цілує    круті    береги.

Без    упину    шурхочуть    століття
В    головній    рахівниці    часу,-
Босоноге    моє    семиліття
Вже    збивало    деснянську    росу.

Разом    з    батьком    дивилось    на    зорі...
Їло    юшку...Корзини    плело...
Влітку    бігло    в    гаї    білокорі,
Бо    ж    грибами  -  пропахло    село...

Підростало...Простори    блакитні
Відкривали    Мазепи    біду,
Князя    Ігоря    думи    амбітні,
Древніх    русів    державну    ходу...
                                                                                       
Хто    ви,    руси?    Мовчить    рахівниця,
Спасував    і    писемності    дар,-
Що    за    люди    Південну    Криницю
Від    слов'янських    почистили    чвар.

Вік    могутності,  -  три  -  лихоліття,-
Брали    в    руки    то    меч,    то    косу.
Над    Десною    шурхочуть    століття
По    дротах    рахівниці    часу...
[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775574
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 07.02.2018


Віктор Северин

ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ



Життя  чудове,  сумнівів  немає.
Душа,  як  завжди,  там,  де  є  краса,
Де  творчості  довершеність  буяє,
Поезії  манливі  словеса.

Якщо  писати,  —  тільки  про  кохання!
Щоб  кожне  слово,  —  мов  останній  вдих.
Що  краще  є  любовного  визнання?!
Що  варте  тих  же  творчих  мук  моїх?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775573
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 07.02.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ти подаруй букет із мрій…

Сумую  у  зітханні  німоти,
Сумую  у  дощах,  у  теплім  літі.
Для  мене  найдорожчий  в  світі  ти,
В  душі  кохання  наче  оксамити.

Я  відчуваю  тихий  подих  твій,
Слова  твої  мов  дихання  в  тумані.
Ти  подаруй  мені  букет  із  мрій,
Палкі  цілунки  і  такі  бажанні.

Душа  моя  -  неначе  джерело,
Завжди  з  тобою  і  прозоро  -  чиста.
В  важку  хвилину  підставля  крило
У  променях  яскраво  -  золотистих.

Душа  моя  обласкана  в  вітрах
І  зіткана  із  ніжності  й  любові.
Приходь  коханий  хоч  до  мене  в  снах,
Хай  будуть  сни  для  мене  кольорові...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775480
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 06.02.2018


Евгений Познанский

ЛЕСНИК

Пусть  ёлки  и  сосны  выносит  народ  
на  свалку:  «Не  нойте,  прошел  новый  год».
Но  сосны  и  ёлки  милы  до  сих  пор
Из  них  мы  устроим  здесь  собственный  бор!

Ведь  это  так    просто!  вот  взял  я  сосну
И  в  снежный  сугроб  её  быстро  воткну
Красивее  даже  теперь  не  найти
Блестят  от  хлопушки  на  ней  конфетти!

А  вдруг  приживутся  они  тут  у  нас!
Такое  бывает,  я  слышал  рассказ:
Две  срубленных  ёлки  в  саду  раз  забыли,
И  корни  они  в  землю  сами  пустили!

А  вот  во  дворе  у  соседских  ребят
Несчастные  елки  стучат  и  трещат.
Как-  будто  идет  великан  по  опушке,
Ломают  мальчишки  все:  ветки  верхушки.

Они  уже  к  нам  забегают  во  двор,
Надумали,  видно,  сломать  и  наш  бор.
Какой  же  народ  это  всё  же  несносный,
Дрожат  на  ветру  наши  бедные  сосны.

Нас  четверо:  трое  девчёнок  и  я,
Робеет  и  мнется  команда  моя.
Но  только  мы  бор  сохраним,  сбережем!
И  в  нашем  бору  буду  я  лесником!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775445
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 06.02.2018


Радченко

Полузабытая деревня

В  полузабытой  деревеньке
Стоит  жилых  с  десяток  хат,
За  старшего  здесь  деда  Сенька,
Своим  девчатам  он,  как  брат.

И  чтобы  не  было,  он  утром
Обходит  не  спеша  дворы
И  вспоминает:  было  трудно,
Но  было  много  детворы.

Была  и  школа,  и  детсадик,
Больница,  магазин  и  клуб,
Крутил  кино  киномеханик,
На  свадьбу  всем  дарили  сруб.

И  с  зорьки  ранней  все  трудились,
А  за  деревней  —  ширь  полей,
Хлеба  там  щедро  колосились
И  было  жить  всё  ж  веселей.

И  песни  пели  под  гармошки,
Ходили  в  церковь  не  таясь,
Ценили  хлеб  и  даже  крошки
В  ладонь  сметали  отродясь.

И  не  одну  войну  деревня
Пережила  и  в  полный  рост
Вновь  поднималась  непременно.
Травой  не  заростал  погост.

Но  как-то  вдруг  всё  изменилось  —
Деревню  покидал  народ,
Детсад  и  школа  вдруг  закрылись
И  бросил  батюшка  приход.

И  незаметно  в  деревеньке
Осталось  девять  баб  и  дед.
И  всё  труднее  деду  Сеньке
Шагать  деревней  сквозь  рассвет

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775417
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 06.02.2018


палома

ЛІТАТИ, ЩОБ НЕ ВМЕРТИ

Пташа  сіреньке  –    у  долонях  теплих,
Надійних,  вірних,  тільки  замалих,
Щоб  вільно  розпростерти  крила  стерплі.
Великий  сенс  в  тих  помахах  простих.
Постійний  рух  –    з  народження  до  смерті  –  
Завжди  увись.  Літати,  щоб  не  вмерти!
                                     13  вересня  2017
                                     (с)  Валентина  Гуменюк

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775380
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 06.02.2018


Олекса Удайко

ЩЕ РАЗ ПРО КРИЛА

         [i]…І    вірю    я,    що    якось    навесні  
         внизу    на    ґанку    заскриплять    поруччя…
         це    ти,    крилатий,    принесеш    мені
         аж    два    крила...  Новісінькі  і  зручні!
                                                                               [b]Ол.  Удайко[/b]
[/i][youtube]https://youtu.be/kkHMxXsnE5k[/youtube]
[i][b][color="#0b94b3"]Живим  дано  і  повзати,  й  літати,
У  леті  видно,  що  і  як  лежить.
Та  лет  той  можуть  кинути  й  за  грати,
Бо  заважає
                                         гиді  вільно  жить.

…Окрилює  нас  музика  і  слово,
Жіночна  стать,  статечний  чоловік…
І  з  крилами  живеться  лазурово  –
Пливеш,  як  
                                     лебідь  в  морі,  ввесь  свій    вік.

Але  хутчіше  надихає  дія…
Як  впевнишся,  що  недарма  живеш,
І  все    про  нові    алгоритми  мрієш
В  доланні  стеж  
                                       до  щонайвищих  веж;

Й  коли  відчуєш  –  не  пропало  зерня,
Потрапило  у  найситніший  ґрунт,
Захочеш  мати  нові  й  нові  стерні  –
Й  діла  твої  
                                       ніколи  не  помруть!

Та  над  усе  окрилюють  нас  діти  –
Прожив  для  них  ти  ревно  –  й  недарма:
Вони  у  темні  те́рни  вам  освітять  –
Вже  не  страшна  
                                       для  ваших  мрій  тюрма.

Тож  окриляйтесь  –  і  любіть,  і  множтесь  –
Й  отримаєте  найцінніший  дар:  
В  житті  –  на  небі  й  на  землі  –  всеможний  
Крилатий  –  
                                         не  повзучий  –
                                                                                             во-ло-да́р!

[/color][/b]03.02.2018,
Кельн,  ФРН
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775369
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 06.02.2018


Lana P.

БАЮ, БАЮ, БАЮ… (Колискова)

Баю,  баю,  баю...
Линуло  із  гаю.
Листя  шепотіло,
Спатоньки  хотіло.
Загойдались  віти,
Вже  поснули  квіти:
Чарівні  дзвіночки  —
Лісові  синочки.
Ніжилися  доні  —
Маргаритки  сонні.
Пухова  хмарина  
Вкрила,  як  перина,
Зіроньку  ясненьку,
Настеньку  маленьку,
В  пелюшках  шовкових,
У  снах  кольорових.  
Баю,  баю,  баю...
Пісню  заспіваю  —
Спи,  моя  лелітко,
Миловидна  квітко.                                          5/02/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775336
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 06.02.2018


Східний

Монолог Небесної сотні

             

Донбас  –  Майдан,  Майдан  –  Донбас...  І  журавлі  злітають  в  небо.
А  там  в  раю  вже  інший  час,  і  спокій,  і  пташиний  щебет…
Пішли  брати.  Без  слів  пішли,  покинувши  свої  родини.
І  сонце  у  руках  несли  –  нове  майбутнє  України.

«Не  так!  Не  так!  Усе  не  так!  –  я  чую  їхні  болі  й  крики  –
Відбили  скільки  ми  атак…  І  що  змінилося,  лиш  лики.
Як  крали  й  далі  все  крадуть…  Забули  все,  що  на  Майдані…
Ці  вчинки  викликають  лють…  Керманичі  ви  наші  знані?..

Один  казав,  що  куля  в  лоб  й  на  смерть  готовий  ради  краю…
Цікаво  скільки  було  спроб?..  А  Україну  розкрадають!..
Слова,  слова,  одні  слова,  за  ними  вчинки  бездіяльні.
Зібралась  Рада  ділова,  закони  вносять  геніальні.

А  там  на  сході  журавлі  солдатам  крила  зодягають.
Там  крові  ріки  на  землі…  Нові  герої  помирають.
Аби  не  смілий  волонтер  і  ті  пожертви  всього  люду,
Що  з  краєм  би  було  тепер?..  За  них  молитися  ми  будем!

У  вас  все  шоколадно  там.  На  правду  кажете,  що  зрада.
Готові  здатись  ворогам…  Народу  єдність  лиш  завада.
Командувач  верховний  є  і  сотні  бравих  генералів…
Чи  ви  дивилися  в  лице  смерті?  Забагато  є  провалів:

Савур  могила,  Іловайськ,  кордон,  Дебальцеве  й  так  далі,
Оточення  і  розстріл  військ,  й  за  зраду  вручені  медалі.
Можливо  досить  розкрадати?..  Нам  Україна  понад  все!
Тепер  небесні  ми  солдати  і  зверху  дивимось  на  це.

Тож  схаменіться  ситі  люди!..  Ваша  зрада  –  плач  дитини.
Ганебні  справи  видно  всюди…  Дні  летять,  біжать  години.
Ой,  схаменіться,  бо  прийдемо  і  новий  Майдан  постане,
І  щастя  краю  віднайдемо,  й  вас  тоді  уже  не  стане.

                                                                       13.04.2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775356
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018


Lana P.

ХУРТОВИНА

Розкида́ла  хуртовина
Пасма,
Обснувала  павутинням  
Рясно,
Наче  зграя  лебедина
Біла,
На  горбочку,  де  калина,  
Сіла.
Будувала  щільні  мури-
Рамки,
Накрутила  кучугури-
За́мки.        
Заливалась  стоголосим
Сміхом,
Чепурилася  пухнастим
Снігом.                                                              5/02/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775348
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018


Амадей

Помолись за мене, мамо

Помолись  за  мене  мамо
В  день  святковий  вранці  рано
Може  Бог  молитву  щиру
Материнськими  устами
Не  відкине,  не  забуде,
Може  й  я  щасливим  буду.
Може  й  тут,  в  чужому  краі,  
Мені  сонечко  засяє.
Пригорнусь  я  до  калини,
Що  буяє  ніжним  цвітом,
Пригадаю  Украіну,
Й  найщасливішим  на  світі,
Стану  враз  я  від  молитви.
Пригадаю  стежку  в  житі,
Вишню,  мальви  біля  хати,
Той  куточок  Украіни,
Де  мене  чекає  мати.
Пригадаю  колискову,
Що  колись  мені  матуся
Над  колискою  співала,
Щиро  Богу  помолюся,
Доторкнусь  світлин  устами,
Й  найщасливішим  я  стану.
Помолись  за  мене,  мамо!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775347
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018


Дніпрянка

ЛЮТНЕВІ ДНІ

Лютневі  дні  такі  морозні,
Що  застудився  ніжний  сніг.
Скупі  слова  на  півдорозі
Думками  падають  до  ніг.

А  в  душу  прилітають  мрії,
Немов  синички  до  вікна,
Долаючи  межу  безвіри,
Яку  вже  випито  сповна.

На  Стрітення  Господнє  вперше
Зима  стрічатиме  весну.
Побільшає  у  сонця  звершень:
Серця  будитиме  від  сну.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775335
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018


Оксана Р.-Г.

І словом, і булавою!

Укотре  відшампанили  свята  -
Втекли  від  буднів,  наче  від  прокази...
А  що  війна?..  Вона  ж  собі  десь  там!..
Це  нюні  розпускають  віршомази...

Ждемо  із  неба  доленосних  змін...
Плекаємо  "мамони"  на  диванах...
Гарненько  обсмаковуємо  ЗМІ  -
І  сниться  нам  земля  обітована...

І  так  із  року  в  рік:  цяцьки-слова...
Вже  ситі  обіцянками  по  вінця!
Не  буде  змін,  допоки  булава
Гарцює  тільки  в  пляшці  українця.

Та  поки  ще  кується  булава,
А  кожна  друга  хата-вата  скраю,
Шукаймо  порятунку  у  Словах
І  правдою  торуймо  шлях  до  раю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775338
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018


Ольга Калина

Думки холодні знову лізуть в душу

Думки  холодні  знову  лізуть  в  душу,
На  вулицю  спустилась  темна  ніч.
До  ранку  з  вами  я  сидіти  мушу
І  плед  шерстяний  все  спадає  з  пліч.  

Зірки  надворі  знову  небо  вкрили
І  вийшов  місяць  з  ними  у  танок.  
Думки  я  намагаюся  щосили
Відправити  у  небо  до  зірок.  

Ідіть  собі  далеко  в  світ  широкий,
Залиште  бідну  душу  -  не  гризіт.
Нехай  нарешті,  в  серце  прийде  спокій,
Який  на  кожну  думку  дасть  отвіт.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775331
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018


Ярослав К.

Просто любить

Просто  смотреть  и  всему  умиляться,
Просто  желать  постоянно  быть  рядом,
Светлой  улыбкой  твоей  наслаждаться,
Дрожь  ощущать  от  влюблённого  взгляда...

Просто  ловить  эти  искорки  смеха,
Просто  держать  твою  руку  в  ладошке...
Вместе  -  и  слякоть,  и  дождь  не  помеха,
Если  тебе  застегну  я  сапожки...

Просто  тебя  ненароком  коснуться,
Будто  стряхнуть  незаметное  что-то...
Просто  в  обнимочку  утром  проснуться
И  не  хотеть  отпускать  на  работу...

Просто  из  глазика  вынуть  ресничку,
Просто  порадовать  сладким  сюрпризом,
Вместе  подкармливать  нашу  синичку,
Что  поселилась  у  нас  под  карнизом.

Просто  любить,  как  ты  мило  щебечешь,
Просто  твоим  восторгаться  восторгом,
Ждать  с  нетерпением  каждый  наш  вечер,
Чтобы  за  чаем  поведать  о  многом...

Просто  на  руки  поднять  без  причины,
Просто  кружиться  с  тобой  по  квартире...
Просто  ты  знаешь,  что  я  -  ТВОЙ  мужчина,
Просто  из  женщин  Ты  -  лучшая  в  мире.

Просто  стихи  не  писать  о  разлуке,
Просто  букеты  дарить  не  по  датам,
Просто  на  счастья  настроиться  звуки,
Просто  СЕГОДНЯ  любить...  не  когда-то...

Просто  петь  вместе  любимые  песни,
Просто  мечтать  долгим  вечером  зимним...
Просто  мне  рядом  с  тобой  интересно,
Просто  я  счастлив,  что  это  взаимно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775319
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018


Микола Карпець))

Отака-то доля і людська й лелеча

[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/839846361.jpg[/img]
[b]«Отака-то  доля  і  людська  й  лелеча»[/b]
 
Дівчино-красуне  не  дивись  у  вись  
Не  рахуй  там  зорі  –  бо  вони  далеко
Он  гніздечко  мостять  люблячі  лелеки
Як  вони  кохають  краще  подивись
 
Ніжно  притулились  і  про  щось  шепочуть
Нам  тут  не  почути  їхні  голоси
Але  так  закохано  –  світяться  аж  очі)
Серце  завмирає  від  тої  краси

Буде  в  них  гніздечко  –  з’являться  малята
Плід  кохання  пари,  ніжних  почуттів
У  любові  тата  зростуть  пташенята
І  з  любов’ю  мами  в  їхньому  житті
   
Татко  все  у  полі  –  діткам  носить  їсти
Мама  у  гніздечку  на  одній  нозі
Ворога  угледить  поміж  крон  і  листу
Хижака  помітить  у  густій  лозі

Вечір  наступає  –  спить  уже  малеча
В  теплому  гніздечку  стихнуть  голоси
Отака-то  доля  і  людська  й  лелеча
Лиш  сопуть  маленькі  дзьобики-носи)
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*05.02.18*  ID:  №775310
[url="http://mykola.at.ua/publ/krashhe/otaka_to_dolja_i_ljudska_j_lelecha/13-1-0-145"]©Сайт  авторської  поезії[/url]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775310
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018


Ніна Незламна

Плаче Україна / пісня/

Плине    журба  по  країні
Війна  розпочалась
Змовкли  пісні  солов*їні
Земля..  Аж  здригалась  .
Казав  козак  дівчиноньці
Чекай  не  згублюся
Хоч  буду  в  чужій  сторонці
Живим  повернуся  
2
Вітер  віє  по  долині
Калина  схилилась
Течуть  сльози  та  й  полинні
Дівчина  молилась
Ой,  не  плач,  моє  серденько
Скоро    повернуся
Усміхнись  мені  миленько
Прийду,  одружуся    
3
Буркотіла  громовиця
Блискавка  світилась
Вмила  личко  ця  водиця
Дівчина  журилась
Пройшов  рік,  другий  минає
Стоїть  на  порозі
Все  любого  виглядає
Чи  йде  по  дорозі
4
Місяць  хмари  затуляли
Вітер  розгулявся
Її  друга  поховали
В  полі,  там  зостався
Темна  ніч  дорогу  вкрила
Тихо  шепотіла
Ой,  якби  ж  то  мала  крила
Туди  б  полетіла
5
Тож  скажи  мені  коханий
Як,  та  й  не  любити
І  без  тебе  мій  єдиний
Я  -    не  хочу  жити
Скам`яніли  тіла  в  полі
До  землі  сховались
Розгубилися  десь  долі
До  зірок  подались
6
Плине  журба  по  країні
Плаче  Україна
Змовкли  пісні  солов`їні
Нема  доньки  й  сина
Плине  журба  по  країні
             Плаче  Україна
                           Змовкли  пісні  солов`їні
                                         Нема  доньки  й  сина…
                                                                                                     05.02.2018р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775227
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018


Микола Карпець))

Де душі відірвуться від землі…

[b]«Де  душі  відірвуться  від  землі…»[/b]
 
Стомився  день  –  присів  перепочити
На  зміну  вечір  котить  прохолоду
Туманом  опускаючись  на  воду
Росою  прагне  листя  омочити

Серпастий  місяць  виглянув  з-за  дуба
Що  крону  розростив  на  все  подвір’я
На  небі  ні  хмаринки  і  сузір’я
Дорогу  вкажуть,  де  чекає  люба

Чумацький  шлях,  яскравий,  як  ніколи
 Але  мені  туди  іти  ще  рано
 Для  двох  дорога  та  прокладена,  кохана
Посеред  трав  і  квітів  матіоли
Вдихаючи  п’янкий  цей  аромат
Іду  до  тебе,  в  наш  з  тобою  сад
Де  душі  відірвуться  від  землі
Напнуть  вітрила  наших  кораблів
І  полетять,  далеко,  до  зірок…
А  я  роблю  новий  до  щастя  крок
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*02.01.18*  ID:  №  775156

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775156
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 05.02.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я прийду до тебе сама…

Насипала  знову  зима,
Пухнастого  снігу  довкола.
На  землю  ступила  вона
Й  луною  полинуло  соло.

Укрилися  сріблом  сади,
Хтось  лісу  співа  колискову.
Згубивсь  в  заметілі  цій  ти,
Ведеш  десь  із  нею  розмову.

А  сніг  все  летить  і  летить,
Нема  ні  початку,  ні  краю.
Чарівності  дивна  та  мить,
Що  в  серці  моєму  палає.

І  може  до  тебе  сама
Я  прИйду  у  сни  загадкові.
Коли  доторкнеться  весна,
Цілунком  гарячим  любові...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775152
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 05.02.2018


Любов Іванова

Загубились у покосах молоді літа

[b][color="#951dad"]Загубились  у  покосах  молоді  літа,
Вплела  стрічку  у  волосся  осінь  золота.
Десь  надія  моя  в"ється    в  віршах  поміж    рим
І  природою  кладеться  на  обличчя  грим.

І  у  дзеркалі  я  бачу    вже  не  ті  вуста
А  у  посмішку  крадеться  долі  гіркота.
Покриває    мої  скроні  срібна  заметіль,
Ніби  й  далі  йде  дорога,  а  не  та  вже  ціль.

Те,  що  в  дзеркалі  я  бачу,  все  не  до  смаку,
А  було  ж  -  коня  спиняла    на  усім  скаку
Але  падати  у  відчай  не  погоджусь  я,
По  весні  ще  хочу  слухать  співи  солов"я.

Я  покосами  густими    в  далечінь  піду.
Може  десь  там  поміж  ними  молодість  знайду.
Ну  то  й  що,  усе  міняє  невблаганній  час
Та  ще  хочу  я  кохати,  як  у  перший  раз...[/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775146
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 05.02.2018


ТАИСИЯ

Год Собаки*

Наконец-то  идёт  «Год  Собаки».
Будет  другом  для  добрых  людей.
Он  не  станет  участвовать  в  драке.
Примирит  и  врагов,  и  друзей.

Жизнь  без  друга  –  холодная  вьюга.
Без  подруги  –  и  вовсе  мороз.
Ведь  мужское  плечо  –  ветер  юга.
Ласка  женская  -  шёпот  берёз.

Обеспечен  комфорт  в  том  семействе,
Где  есть  дети,  и  муж,  и  жена.
Эта  формула  жизни,  поверьте,
Нам  для  полного  счастья    дана.

*  Год  Собаки  начинается  16  февраля  по  Восточному  календарю.

04.    02.  2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775144
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 05.02.2018


Східний

Лебедина вірність



Бурхливий  вітер  в  нічнім  небі
Поміж  зірок  свій  шлях  проклав.
По  місячній  стежині  лебідь
Летів,  парив,  до  хмар  волав.

Він  кликав  білу  лебедицю
Прекрасну  подругу  свою.
Лісну,  болотну  підняв  птицю
Й  Полярну  засвітив  зорю.

Питав  у  всіх,  де  лебедиця,
Чи  бачив  хто  її  і  де.
Стрічав  розгублені  лиш  лиця
І  сяйво  місяця  бліде.

А  біля  озера  кохана
Вмирала  тихо  на  траві.
Прострелена  багріла  рана,
Й  палали  крила  у  крові.

Піднявся  високо  він  в  гору
Й  полинув  вниз,  немов  стріла…
У  ранішню,  туманну  пору
Ховала  вірність  їх  імла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775070
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 04.02.2018


Надія Башинська

ЖУЧОК

Сл.  та  муз.  Н.  Башинської
Аранжировка  Б.  Попова

Біжить,  біжить,  біжить
з  листочка  на  листок.
Біжить,  біжить,  біжить
малесенький  жучок.

Жучок!  Жучок!  Спритні  ніжки.
Він,  як  і  я,  до  школи  ходить  пішки.(2р.)

Біжить,  біжить,  біжить
малесенький  дружок.
А  в  нього,  гляньте,  є
червоний  піджачок.

Жучок!  Жучок!  Спритні  ніжки.
Він,  як  і  я,  до  школи  ходить  пішки.(2р.)

Навчатись  я  люблю.
Ось  школа  ж  є  яка!
На  яблуньці  в  саду
є  школа  і  в  жучка.

Жучок!  Жучок!  Спритні  ніжки.
Він,  як  і  я,  до  школи  ходить  пішки.(2р.)́



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775038
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 04.02.2018


Східний

Біблія


До  дир  зачитану  тримаю  книгу,
В  ній  мудрість  неба  вікова.
Вона  ламає  лід  і  крушить  кригу,
А  там  такі  прості  слова.

У  книзі  цій  закладені  всі  ліки
Для  серця  й  звісно  для  душі.
Вона  тамує  людські  болі  й  крики,
І  каже  тихо:  «Не  гріши.»

А  ці  слова,  як  грім  посеред  неба,
Як  дзвін  тривоги  в  ясний  день.
Летять  туди,  де  є  на  то  потреба,
Де  смак  забули  від  пісень.

До  свого  серця  пригортаю  книгу,
Вона  мені  так  дорога.
Читаючи,  в  зимі  відчув  відлигу,
Рікою  ллється  доброта.  

Спасибі  Боже  за  прості  поради,
За  світ  любові  і  тепла..
І  за  оті  небесні  водопади,
Душа  у  котрих  ожива.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774867
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 04.02.2018


Микола Холодов

Ювілейна дата

                                               50-річчю
                           першого    побачення
                                   присвячується

 Півсотий    раз    уже    Земля
 Здійснила    коло    по    орбіті
 З    тих    пір,    як    вперше    ти    і    я
 Зустріли    сяйво    у    зеніті.

 То    наша    сяяла    зоря  --
 Від    Бога    нам    благословення.
 То    Сам    Гоподь    нас    наставля
 На    путь    любові    і    натхнення.

 Ті    настанови    сприйняли  
 Ми,    як    слухняні    Божі    діти:
 Як    пара    лебедів    жили
 Й    надалі    мусим    лебедіти.

 Надай    нам,    Боже,    лиш    снаги
 Здолати    заздрощів    навалу
 Й    здоров"я    повні    береги
 Пошли    до    нашого    причалу.

 А    ще    нам,    Господи,    пошли
 Щоб    нас    минали    грізні    хмари
 Та    щоб    земний    ми    путь    пройшли
 В    любові    й    злагоді    у    парі.

                             29    січня    2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774950
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 04.02.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Веде дорога зрілості додому

(Експромт  -  натхнення...                                
                                               .http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774649  )



Який  же  любий  досі  серцю  рІдний  край,
І  дорогА  під  очеретом  хата.
Як  наче  вчора  мати  наливала  чай.
І  хлібом  свіжим  пахла  вся  кімната.

Згадалося  мені  дитинство  золоте,
І  колос,  що  схиляється  додолу.
Те  місце,  де  родивсь,  зростав  колись  -  святе.
Веде  дорога  зрілості  додому.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774865
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 04.02.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Пісня нашого життя

Струмком  біжить  наше  життя,
На  рушнику  як  вишиття:
Є  нитка  чорна,  є  й  червона,
Колір  такий,  як  наша  доля.
Були  в  житті  і  дні  щасливі,
Й  такі,  що  полином  гірчили.
А  час  невпинно  так  спливає
І  підсумки  вже  підбиває,
Що  встигнути  вдалось  зробить,
Адже  життя  -  це  просто  мить.
А  коли  підем  за  межу,
Щоб  пам"ятали  пісню  ту,
Із  вуст  нащадків  хай  звучить,
Що  ми  співали  живучи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774849
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 03.02.2018


геометрія

МИ НА СТЕЖКУ СПІЛЬНУ СТАЛИ…

                                         Були  зустрічі...Кохання
                                         Переповнювало  нас...
                                         Мрії  радужні,чекання,
                                         В  незабутній  диво-час...
                                                                                             Планували  ми  майбутнє,
                                                                                             Спільні  долі  і  стежки,
                                                                                             Світле,чисте,незабутнє-
                                                                                             На  життєві  всі  роки...
                                         Не  так  сталось,як  гадалось,
                                         Розбіглися  хто  куди...
                                         Лише  в  спогадах  лишились
                                         Наші  мрії  назавжди...
                                                                                               Ти  -  на  Павніч,  я  -  на  Південь,
                                                                                               Так  життя  нас  розвело...
                                                                                               Хоч  давно  минув  наш  квітень,
                                                                                               Ніби  вчора  це  було...
                                         Вже  років  пройшло  немало,
                                         Кожен  жив  своїм  життям...
                                         Ми  стежки  свої  топтали,
                                         На  зло  болям  і  смертям...
                                                                                               Непомітно  постаріли,
                                                                                               Пристань  в  кожного  своя...
                                                                                               Та  все  ж  спогади  нас  гріли,
                                                                                               Сумували  ти  і  я...
                                           Якось  сталось  так  неждано,
                                           Стежки  знов  переплелись...
                                           Ми  відчули,не  забулось,
                                           Що  було  давно,колись...
                                                                                               Вже  дорослі  діти  й  внуки,
                                                                                               Всі  живуть  своїм  життям,
                                                                                               Сиві  скроні,  болять  руки,
                                                                                               Й  одиноко  жити  нам...
                                           І  хоч  сил  у  нас  вже  мало,
                                           І  здоров"я  вже  слабке,
                                           Ми  на  спільну  стежку  стали,
                                           Й  не  жалкуємо  про  те...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774763
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 02.02.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Сузір'я кохання…

У  небі  сузір'я  кохання,
В  повітрі  пахучий  жасмін.
У  серці  одні  сподівання,
Малюнки  вельможних  картин.

Десь  линуть  мелодії  ночі,
Не  спить  веселиться  цвіркун.
А  я  усе  згадую  очі,
Казкову  мелодію  струн.

І  линуть  чарівності  звуки,
Крізь  роки  і  через  життя.
Гарячі  коханого  руки,
Гарячі  і  ніжні  серця.

Я  спати  сьогодні  не  буду,
Не  зможу,  коханий,  в  цю  ніч.
Сузір'я  кохання  -  це  чудо,
Торкнеться  нас  полум'ям  свіч...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774761
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 02.02.2018


Валентина Ланевич

Згасає хмурий день у царині безлистій.

Згасає  хмурий  день  у  царині  безлистій,
Ховає  краплі  дощ  в  зеленім  ялівці.
І  підпирають  горизонт  дуби  кречисті,
І  дятел  стук,  і  вмовк.  Чи  вчулося  мені?

Сойка  кричала  йойком  на  старій  вербині,
А  вітер  пестував  її  та  колисав.
Милий  із  фото  усміхавсь,  у  середині,
У  серці  стислім  видих  чисто  завмирав.

І  марилася  нічка  та,  котра  до  рання
Розлуку  стерегла,  лягала  на  поріг.  
Ловила  у  поділ  ніжні  грудні  зітхання,
Щоби  майбутній  день  у  мирі  те  зберіг.

02.02.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774743
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 02.02.2018


Ольга Калина

Не маю права проклинати

Не  маю  права  проклинати  -  
В  АТО    дитина,
Але  я  маю  що  сказати  
За  свого  сина.  

Невже  його  я  для  війни
В  свій  час  ростила,
Щоби    тепер  серед  зими
Я  вовком  вила?

Щоби  в  окопі  він  сидів
В  люті  морози
Й  осколок  снайпера  свистів
Там,  на  дорозі?  

Щоби  таким  ще  молодим
Йшов  воювами,
Без  їжі  в  полі,  без  води,
Всіх  захищати.  

Щоб  ця  тривога  в  моїй  душі,
В  кожну  хвилину,
Передалась  вам,  чинуші
І  біль  поглинув.  

Шоб  серце  краялось  усім,
Хто  це  придумав,
Щоб  бумерангом  пекельний  грім
І  він  отримав.  

Щоби  не  хотілося  і  вам,
Ні  спати  й  їсти.
А  може  помолитися  богам,
Чи  встати  й  сісти?!

Щоби  не  знали  тепер  куди  
Себе  подіти,
Щоби  зазнали  і  ви  біди
За  наші  діти.  

Не    маю  права  проклинати  -
В  АТО  дитина,
Але  не  можу  вже  мовчати  -
Врятуйте  сина!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774707
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 02.02.2018


dovgiy

КАРІ ОЧІ, ЧОРНІ БРОВИ

Що  тобі  сказати,  хлопче?  Бачу:  тяжко  ти  зітхаєш.
Захворів  ти  вперше,  друже,  -  божеволячи,  –  кохаєш!
Ох,  запали  в  юну  душу  карі  очі,  чорні  брови!
Усмішка  чиясь  весела,  ямки  на  щоках  чудових,
Постать  зваблива  і  ставна,  ніжка  граціозно  ходить
І  фізична  з  нею  близькість  з  розуму  ясного  зводить!
День  без  неї  –  наче  з  гуми  тягнеться  аж  ждати  важко!
А  як  з  нею,  то  і    тиждень  промайне  як  в  небі  пташка!
Звідки  знаю?  Ця  хвороба  майже  кожному  відома..    
Може  в  мандрах  зустрітися,  може  здибатися  вдома,
В  пошуку  пройдеш  півсвіту,  та  повернешся  додому,
А  вона,  -  ота  недуга,  -  по-сусідству,  біля  дому.
Якщо  полум’я  взаємне,  то  це  виграш  в  лотерею.
Бо  ти  лебедем  літаєш  в  небі  щастя  разом  з  нею.
Спільні  мрії,  спільні  плани  та  буденності  турботи…
А  як  любиш  повертатись  до  коханої  з  роботи,      
Коли  тіло  обгортає  в  плащ  дощу  осіння  втома,
А  тебе  весна  стрічає  в  кожній  рисочці  знайома!
Та  буває,  що  зустрінеш,  та  не  матимеш  джек-поту:
Бо  взаємності  немає.  Тож  одягнешся  в  скорботу,
Будеш  попелом  зажури  свого    даху  обсипати,
Та,  -  не  дай  Бог!  –  повну  чарку  більше  долі  шанувати.
Або  кинешся    навсібіч,  щоб  блудити  з  ким  прийдеться,            
Та  за  все,  що  б  ти  не  скоїв,  по  рахунку  доведеться  
Заплатити:  як  не  коштом,  то  здоров’ям  молодечим.
А  це,  друже,  катастрофа!  Не  журись!  Пряміше  плечі!
Придивись  пильніш  до  неї.  Чи  нікого  ще  не    має,
Чи  бува,  як  ти  не  з  нею,  то  хтось  інший  обіймає?
Може,  грається  з  тобою  в  кішки—мишки  для  забави,
Коли  бачить  що  ти  поруч  розтаєш  топленим  салом.
Не  кидайся  у  кохання  як  у  річку  при  купанні,
Бо  від  поспіху  у  цьому    будуть  наслідки  погані.
Дід  замовк.  Старечий  досвід  був  наукою  для  внука.
Та  онук  повчання  діда  і  не  особливо  слухав,
Бо  перед  душевним  зором  виринала  казка  ночі
У  якій  тягли  до  себе  чари  пестощів  дівочих,
Бо  спалахували  в  небі  зорі  щастя  кольорові,
Бо  зустрів  кохання  перше:  карі  очі,  чорні  брови.  
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774695
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 02.02.2018


Променистий менестрель

Сива рідненька


В  білому  цвіті  дерева  стояли,
сина  Матуся  вдень  проводжала  –
все  надивлялась,  хвилин  було  мало,
очі  благали,  мов  би  прощались...

Життя  швидкоплинне,  миті  летіли,
все  розуміла  –  так  було  треба...
Видно  було,  що  з  останніх  кріпилась...
Свідком  зосталось  синєє  небо.

В  білім  духмянім  тлить  тінь  непростима...
Сива  рідненька,  простоволоса...
Так  і  стоїть  тепер  перед  очима,
в  погляді  світлім  щось  від  Христоса...

02.02.2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774694
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 02.02.2018


Амадей

К Л А В А (гумореска)

Перший  раз  в  житті  своєму
Поіхала  Клава
У  Жаб"янку,  у  село
З  міста  Балаклави.

Прийшла  в  гості  до  Петра,
Сусіда  навпроти,
Щоб  йому  допомогти  щось
З  хатньоі  роботи.

А  Петро  якраз  в  цей  день
Самогон  варив,
Як  ти  гостю  не  пригостиш,
Петя  й  пригостив.

Після  того  самогону
Клаву  так  сушило,
Що  вона  шукала  воду,
Краника  крутила.

Тільки  вранці,  насвітанку
Клава  зрозуміла,
Що  то  вона  не  краника
Усю  ніч  крутила!

Так  Петрові  сподобалась
Клавина  робота,
Що  не  дуже  й  відпускать,
Вже  іі  охота.

Залишилась  в  Петруся
У  Жаб"янці  Клава
Здрастуй  село,  прощай  місто,
Прощай  Балаклава.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774676
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 02.02.2018


Східний

Випадок у кафе


Обвиті  голови  вином
І  ноги  схоже  таки  з  вати.
Куняють  друзі  за  столом
І  не  піднятися,  ні  встати.
Все  почалося  із  дрібниці,
Зустрілись  двоє,  хто  не  п’є.
В  кафе  їх  стріли  чарівниці  –
Вино,  горілка  й  олів’є.
Ще  був  салат:  капуста  свіжа
І  помідор,  і  огірок  …
Невинною  лишилась  їжа,
Скінчився  шлях  лиш  до  зірок.
Його  продовжили  на  трішки  –
До  літри  додали  ще  дві.
Хтось  бачив  рильце,  а  хтось  ріжки,
Та  головне  були  живі.
І  знову  літри  повторили,
Зійшлись  бокали  в  брудершафт.
Клялися  в  дружбі  до  могили…
І  розписали  свій  ландшафт.
У  кого  ніс,  у  кого  око…
Та  видно  це  у  них  святе,
У  стилі  розпису  бароко
Світилось  ліхтарем  лице.
Згадали  давнє,  те  минуле:
Роки  студентські  чи  шкільні.
Прокинулось  старе,  заснуле…
А  все  в  горілці  та  вині.
Немов  обкурені  заснули,
У  поцілунку  з  олів’є.
Як  їх  будили,  вже  й  не  чули…
Горілку  з  них  ніхто  ж  не  п’є.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774530
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 01.02.2018


Східний

Не чую Ваші, мамо, співи



Тужливий  день  сплакнув  дощами,
Забився  вітер  у  кутку.
Сьогодні,  мамо,  Ви  не  з  нами,
Ледь,  ледь  я  стримую  сльозу.

Не  чую  Ваші,  мамо,  співи,
Не  бачу  посмішку  ясну.
Смакую  мамині  лиш  сливи
Й  дитинства  згадую  весну.

Які  були  ми  всі  щасливі,
Раділи  сонцю  й  небесам.
На  жаль  пройшлися  сірі  зливи,
Стою  зажурений  я  сам.

Ось  дві  могили:  мама  й  тато…
Де  були  Ви,  тепер  –  хрести.
У  Вашій  хаті  нема  свята,
Нема  з  дитинства  і  весни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774524
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 01.02.2018


Надія Башинська

БІЛЯ РІЧКИ, ТАМ ДЕ КЛАДКА…

         Біля  річки,  там  де  кладка,  в  очереті  живе  жабка.
Жабку  Жавку  знають  всі.  Бо  стрибає  по  росі  вона  
весело  щоранку.  Любить  тут  робить  зарядку!
На  місточку  пострибає...  лапки  вліво,  лапки  вправо,
лапки  вгору  піднімає.
         Як  зарядку  робить  Жавка,  дивиться  на  неї  Равка.
Це  маленьке  рибеня  теж  тут  плаває  щодня.  Хвостик
вправо,  вліво  хвостик...  Робить  вправи  теж,  де  мостик.
Так  разом  вони  щоранку  роблять  весело  зарядку.
           З  ними  дві  веселі  щучки,  краснопірка,  бджілок  рій,
Галя,  Юрчик  і  Полінка,  Оля,  Петрик  і  Андрій,  п'ять  ли-
нів,  три  карасі...  І  стараються  усі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774518
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 01.02.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Заколисує місяць, а сонечко будить

Золотим  промінчиком  лоскоче,
Щиро  усміхається  тобі
Ясне-ясне,  тепле-тепле  сонце,
Що  високо  в  небі  голубім.

Ніби  каже:"Швидше  прокидайся,
Бо  чекає  так  багато  справ,
Виконати  їх  ти  намагайся."
Ось  за  ними  й  вечір  вже  застав.

А  як  сонце  скотиться  за  обрій,
То  зручніше  вмощуйся,  лягай,
Випливе  з-за  хмари  місяць  повний,
Щоби  колискову  заспівать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774498
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 01.02.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Спогади під назвою надії…

З  тобою  ми  позАочі  знайомі,
Та  я  в  думках  щоденно  біля  тебе.
Десь  є  планети  й  зорі  не  відомі,
А  я  про  очі  мрію  наче  небо.

Блакитна  синь  у  них  і  стільки  блиску,
Здавалося  б  давно  минули  роки.
Нераз  ти  коло  мене  був  так  близько,
Нераз  я  чула  за  спиною  кроки...

Ми  зустрічались  поглядом  тривожним,
Та  незмогли  нічого  розказати.
Лише  в  думках  ми  ту  любов  помножим
Й  розповімо,  як  можемо  кохати.

Далекий  друг  із  юності  із  мрії,
Лишились  почуття  у  серці  чисті.
І  спогади  під  назвою  "  надії",
Такі  далекі,  а  мені  так  близькі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774456
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 31.01.2018


dovgiy

ВІКОНЕЧКО

ВІКОНЕЧКО.

Нова  доба,  як  завжди,  починається
З  того,  що  я  не  в  силі  щось  зробить.
Вже  кілька  діб  рука  не  піднімається,
Вже  кілька  літ  не  гоячись  болить.
А  попід  сонечком,  поза  віконечком,
Гойдає  вітер  гілку  з  горобцем.
Маленьке  тілечко,  благеньке  пір’ячко,
Та  Бог  тримає  під  своїм  вінцем!
Дивлюсь  на  пташку,  собі  розмірковую:
Чому  у  нас  не  так  як  у  птахів?
Нас  доля  часто  тяжко  випробовує
На  протязі  нескінчених  років!
А  за  віконечком  ранкове  сонечко
Вже  розтопило  невеликий  сніг.
Стрибає  пташечка,  в  траві  ховається,
Як  добре  їй!  –  вона,  -  не  чоловік!
Когось  чекаю,  у  вікно  дивлюся,
Там,  за  парканом  стежка  до  воріт…
А  по  тій  стежці  рухаються  люди
І  серед  них  блакитний  милий  цвіт!
Світи  же,  сонечко,  у  це  віконечко,  
Даруй  селу  скупе  своє  тепло.
Нехай  зігріємо  серця  надією
На  те,  що  буде  краще  ніж  було!
Ось  двері  ,  чується,  вже  відчиняються
Лунають  кроки,  одяг  шурхотить,
Хай  тілу  боляче,  та  посміхаюся
Бо  в  це  гніздо  голубонька  летить!
Сміється  сонечко  в  моє  віконечко
Наче  весняний  промінь  виграє
У  грудях  серденько  скаче  горобчиком
Дякую  небу!  –  ти  у  мене  є!

31.01.2018  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774323
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 31.01.2018


Надія Башинська

ДЯКУЄМО БОГУ!

Розійдіться,  хмари!  Розступіться,  сизі!
Бо  пора  в  серцях  вже  розтопитись  кризі.  
Краще  ви  дощами  щедрими  пролліться,
райдугою  в  небі  яснім  засвітіться.

Розійдіться,  хмари!  Розступіться,  сизі!
Бо  пора  в  серцях  вже  розтопитись  кризі.

Ми  щасливі  маєм  тут  від  Бога  долі,
на  своїй  землі  вже  дочекались  волі.
Від  дощу  рясного  колоситись  житу.
Розійдіться,  хмари,  нам  у  щасті  жити!

Від  дощу  рясного  колоситись  житу.
Розійдіться,  хмари,  нам  у  щасті  жити!

Розійдіться,  хмари,  небо  в  нас  блакитне.
Україна  наша  радістю  розквітне.
Дякуємо  Богу  у  молитві  світлій,
хай  живеться  добре  в  Україні  рідній!

Дякуємо  Богу  у  молитві  світлій,
хай  живеться  добре  в  Україні  рідній!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774308
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 31.01.2018


Ольга Калина

Я дякую за плин мого життя.

Я  дякую  за  плин  мого  життя,
Хоча  дорога  вся  окроплена  сльозами,
Хоча  назад  немає  вороття
І  наперед  не  можу  знать,  що  буде  з  нами.  

Я  Богу  дякую,  що  ще  живу,
Що  світ  цей  можу  ще  побачити  очима.
Та  думка  дуже  часто  та:  "Чому
Так    гірка  Доленька  моя?  Яка  причина?"

Коли  в  житті  зробила  щось  не  так?  
За  що  тепер,  я  так  наказана  Богами?
Я  часто  відбивалась  від  атак,
Що  Доля  все  шмагала  чорними  смугами.

Несла  я  хрест  по  світу,  як  могла.
Цей  хрест,  що  Доля  на  мої  звалила  плечі.
Мабуть  в  житті  чогось  я  досягла,  
Але  дорога  повернула  вже  в  надвечір.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774303
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 31.01.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Цілунок свій пришлеш мені…

В  повітрі  ніби  казкою  дихнуло
І  став  чарівний,  дивовижний  світ.
Із  неба  снігу  білого  сипнуло,
Лиш  червоніють  снігурі  з  під  віт.

Довкола  білим  полотном  застлало,
Приємно  й  тихо  так  зима  сніжить.
Вона  у  гості  з  далека  примчала,
Сніжок  шарами  на  гілках  лежить.

В  красі  отій  мелодію  я  чую,
То  виграє  на  струнах  нам  зима.
Для  неї  в  фарбах  день  цей  розфарбую,
Щоб  не  була  в  самотності  вона.

І  будем  грати  ми  сніжки  із  нею,
Ліпити  Бабу  -  Снігову  в  дворі.
В  думках  назвусь  коханою  твоєю,
А  ти  цілунок  свій  пришлеш  мені...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774278
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 31.01.2018


Lana P.

СЕРЕД ЯЛИН…

Поміж  ялин  плететься  позолота  —
Дубів  чубатих,  кленів  і  беріз.
Гостинно  відчинив  свої  ворота
Утаємничений  тутешній  ліс.

Ефірне  масло  тануло  в  легенях  —
Від  туї,  сосен,  ялівців,  ялин.
Промінчики,  затиснуті  у  жменях,
Нас  зігрівали…  Ген  гусиний  клин

Залопотів  крильми,  здійнявся  вгору,
І  полетів,  ґелґочучи,  в  блакить,  —
У  довгий  переліт  зібрався  впору.
Прощальний  спомин  й  досі  ще  болить.    11/11/17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774266
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 31.01.2018


Lana P.

ХАЙ БУДЕ…

Хай  буде  нічка  світла  і  таємна,
Чумацький  Шлях  відкриє  хоч  разок
Дорогу  до  незвіданих  зірок,
Розмова  хай  зав’яжеться  приємна.

А  ти,  мов  райська  пташка  полохлива,
Від  доторку  зірвалась  у  світи.
Розкрила  крила,  тож  —  лети!  Світи!
Хай  пір’я  золотого  кружить  злива!

Я  віднайду  тебе  за  небокраєм,
Крізь  сяйво  ночі,  що  лишила  ти,
Загравою  замиготять  мости,
Поллється  пісня  неба  понад  плаєм.      30/01/17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774262
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 31.01.2018


Мартинюк Надвірнянський

Босоногі отамани


Від  села  у  поле  стежка
Наче  сонячна  мережка.
Марширують  залюбки
Босоногі  козаки.

Марширують  хлопці  толком
Затягнули  пісню  тонко.
Пісня  в  небо  полетіла
Жайворонком  задзвеніла.

По  стежині  в  полі  в  лузі
Марширують  хлопці  друзі
Босоногі  отамани,
Моє  серце  в  грудях  тане.

Пісня  в  небо  полетіла,
Моє  серденько  із  тіла.
Моє  серденько  радіє,
В  України  є  надії.

Парище
2018р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774249
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 31.01.2018


Лілея1

МАЛЕНЬКА ДОЗА ЩАСТЯ…

[i][b]Я  закохався    в  нинішню  неосінь,
В  незиму,  з  частим    вкрапленням  дощу,
Та  більш  за  все    -  у  шовк  її  волосся
І    в  голос,  що  в  трамвайчику  почув.

Крізь  цей  досвітній  звук  його  гудіння  ,
Де    сонечка  недопалок  горів,
Лились  в  баси    протертого    сидіння,
ЇЇ  слова,  мов  трелі    солов'їв.

О,  ці    поїздки  й  зустрічі!  Це  ж,    бо́ги,
Мов  добра  крапля  меду  у  полин!
Отак  і  я  -  вернувся  із    дороги
На  превелике  щастя  не  один.

У  келихах  іскриться  "Беладонна",-  
Маленька    доза      градусів    у  склі.
І    заздрить  там,  в  Америці    Мадонна,
Моїй  найкращій    дівчинці    Лілі́.

[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774248
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 31.01.2018


Ольга Калина

Молитва за бійців.

Лиш  залишається  молитись
За  тих,  хто  зараз  на  війні  
І  перед  Господом  схилитись,
Молитву  шепотіть  мені.

О,  Боже  милостивий,  з  неба,
Врятуй  ти  всіх  і  захисти.
В  заступництві  якраз  потреба  
На  всі  окопи  й  блокпости.

Здоров'я    кожному  бійцеві
І  літ  ще  довгих  подаруй,
Морози  сильнії,  лютневі,
По  всіх  ярах  ти  розшматуй.  

О,  Боже  милий,  дай  їм  сили,
Терпіння  кожному  із  них;
Щоб  думи  душі  не  гнітили,  
Щоб  днів  не  було  в  них  грізних.  

Врятуй  ти  всіх,  хто  там  на  Сході,
В  цей  час  Вкраїну  боронить.
Скажи  ти  ворогам:  "Вже  годі!"
Хай  куля  їх  назад  летить.

І  наш  народ  вже  не  здолати!
Хай  знає  ворог  із  Кремля:
Це  Україна  -  наша  мати
І  українська  це  земля!    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774233
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 30.01.2018


Валентина Ланевич

Забрав від мого серця милесенький ключі.

Забрав  від  мого  серця  милесенький  ключі,
Короткі  миті  щастя  ти,  доленько,  спини.
Як  відчувала  радість  на  любому  плечі,
Забувши  про  тривоги  клятущої  війни.

Тільки  сльоза  ятрила  у  кутику  очей,
Коли  торкавсь  цілунком  сколиханих  грудей.
Як  милувалась  тілом  у  солоді  речей,
А  час  вже  міряв  кроки  на  вихід,  до  дверей.

Години  пролетіли,  немов  їх  й  не  було,
Світило  з  неба  сонце,  закравшись  у  вікно.
Поривчасте  прощання.  Дорога.  Мутне  скло.
Молитва.  Віра  в  зустріч.  Зими  біле  панно.

30.01.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774232
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 30.01.2018


Лана Мащенко

Витівки зими


У  листі  листопадовім  купалася  зима,
А  потім  всі  доріжки  чистенько  підмела,
Ходила  по  садочку,  трусила  кожушком,
Потроху  землю  вкрила  білесеньким  сніжком.

Гуляє  сонним  лісом,  підморгує  пташкам,
Насипала  замети,  для  ігор,  дітлахам,
Заслала  білий  килим  в  долинах  і  полях
І  кригою  скувала  водицю  на  річках.

На  вікнах  малювала  сніжинок  у  танку
І  пісню  їм  співала  нестримано-палку,
Вдягнула  в  срібний  іній  берізки  молоді  –  
І  віти,  наче  вії,  у  небі  голубім…

Люблю  я  споглядати  на  витівки  зими.
Всіх  слів,  щоб  описати,  не  вистачить  мені.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774209
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 30.01.2018


Амадей

Бики винуваті.

Приіхали  з-за  кордону  на  село  буржуі,
Подивитися  як  ми  тут  господарюєм.
Попелища  замість  ферм,  ніде  нема  тину,
Подивились  ставки,  сади,  скрізь  одні  руіни.
Торопіють,  не  поймуть:"У  чому  причина?
На  найкращих  чорноземах,  жодноі  скотини!
Сумні  баби  ходять  селом,  посунулись  хати,
Подивишся  на  село,хочеться  кричати.
Чомусь  дітки  не  щебечуть,  в  садочку  за  тином,
Наче  мор  якийсь  пройшов  в  селах  Украіни.
Питаються  вони  в  діда,  що  грівся  на  сонці,
-"Який  ворог  знищив  село  німці,  чи  японці"?
Закашлявся  старий  дуже,  аж  стряслася  хата
-"Ви  хоч  вірте,  хоч  не  вірте,бики  винуваті".
"Що  ви  діду,  ми  ходили  селом  дві  години,
Не  бачили  навіть  кози,  не  те  що  скотини"!
Щоб  побачити  бика,  то  ми  були  б  раді  !
-"А  вони  сидять  в  міністерствах,  і  в  Верховній  Раді"!
Стали  бики  нами  править,  то  ми  вже  дожились,
Самі  діди  та  баби,  у  селі  лишились.
Вже  кричить  село  до  влади:"Задумайтесь,  люди!
Вимруть  баби  й  діди  в  селах,хто    тут  жити  буде"?!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774186
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 30.01.2018


Східний

Молитва (для солдата)

     

Боже  величі  і  слави,
Боже  миру  і  добра
Бачиш  спалахи,  заграви,
Бачиш,  як  горить  земля.
Я  прошу,  як  бій  настане,
Щоб  щитом  оберігав,
Щоб  загоювались  рани,
Щоб  товариш  не  вмирав.
Щоби  кулі  стали  з  вати
Й  перестали  в  нас  стріляти,
Щоб  розтанули  гармати,
Щоб  щасливо  спала  мати.
Я  ж  прошу  так  небагато:
Щоб  скінчилася  війна,
Що  би  сина  зустрів  тато,
І  душа  була  б  жива.
Боже  величі  й  любові,
Боже  мудрості  небес,
Я  читаю  Твоє  Слово,
І  я  заново  воскрес.
Те  вчорашнє  і  буденне
За  лаштунками  давно.
Господи  –  Ти  ж  світло  денне,
Ти  –  любові  є  зерно.
Я  навчився  всіх  прощати,
І  прощаю  ворогів.
Але  буду  захищати
Край  свій,  як  і  Ти  велів.
Слався,  Господи  навіки,
Ти  єдиний  без  гріха.
Твоє  слово  –  наші  ліки,
Захисти  грішне  дитя.  
Я  приймаю  Твою  волю
І  я  дякую  за  все,
В  Твої  руки  свою  долю
Віддаю.  Прости  мене!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774172
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 30.01.2018


OlgaSydoruk

Больше не буду о нём…

Больше  не  буду  о  нём…
Чувствую:  нить  оборвалась…
Где-то  под  левым  ребром
Молнией  расписалась…
Длинным  зигзагом  огня…
След  изнутри  незаметный…
Только  -  не  для  меня…
Он  почему-то  приметный...
На  горизонте  моём  -
Проблески  нового  света…
Снова  все  мысли  о  нём  
Будит  порывистость  ветра…
Крышею  -  шелест  дождя…
Сонные  -  шорохи  утра…
Гаснет  большая  звезда…
И  на  душе  так  уютно…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774170
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 30.01.2018


Світла (Імашева Світлана)

Кольорові рими

                                         Осіннії  рими,  медово-бурштИнові,  
                                         Озвучать  осонцену  даль,
                                         М'які,  чорнобривцеві,  гірко-калинові  -  
                                         Одвічна  печаль  одцвітань...    

                                         Зимовії  рими    холодно-сніжинкові,
                                         Прозоро-криштально-ясні  ,
                                         Казково-дзвінкі,  новорічно-ялинкові,
                                         З  небес  прилітають  вві  сні...  

                                         Тим  римам  весняним  -  сльозою  конвалії,
                                         Вогнем  первоцвіту  зоріть;
                                         Кульбабовим  сонцем,  вишневими  далями
                                         Бентежить  і  кликать:  -  Любіть!    

                                         А  Літо-Ярило  плодами  і  римами
                                         Рясніє,  дарує,  іскрить...
                                         Пшеницею-житом,  вкраїнськими  нивами
                                         І  мовою  серця  гучить.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774039
дата надходження 29.01.2018
дата закладки 30.01.2018


Галина_Литовченко

ВЖЕ НЕ МАЛА

В  вечірніх  сутінках  через  город
до  бабці  в  двір  із  глечиком  щербатим
чимчикувало  ласе  до  пригод
мале  дівча  (вже  й  не  скажу,  як  звати).

Котилась  ніч  омелою  й  туман
на  картоплиння  ліг  кожухом  синім.
Крильми  в  смерканні  борсався  кажан
й  було  від  того  боязко  дитині:    

ще,  на  дай  бог,  шугне  у  віражі    
й  цупким  крилом  заплутає  волосся.  
Гуртом  лякали  вишні  на  межі
і  з-за  стіжка  хтось  виглянув  здалося.  

Спасало  світло  із  хлівних  дверей,  
де  цівок  дзвін  з  дійнички  густо  линув.
То  бабця  ще,  тривожачи  курей,
при  каганці  доїла  корівчину.

Чекав  ослін  з  горнятком  молока,
тримали  вінця  для  дівчати  піну
і  тепла  ніжність  першого  ковтка
згасила  гарний  шмат  адреналіну.

Від  проводжань  відмовилась,  хоча
стискали  знову  плечики  судоми,
коли  з  уявним  привидом  дівча
вертало  з  повним  глечиком  додому.
28.01.2018
(на  фото  полотно  Архипа  Куїнджі)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773840
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 28.01.2018


Виктория - Р

Дерева також бачать сни

[b][i][color="#bf00ff"]Дерева  також  бачать  сни

Дерева    також  бачать  сни
Весняні,  літні,  та  зимові.
Бо  ж  до  людей  схожі  вони,
І  на  своїй  шепочуть  мові...

Малі,  високі  і  не  дуже,
І  від  природи  різні  всі...
Ти  помилуйся  ними,  друже
Торкнись  листочків  у  росі.

Постій  тихенько  і  не  рухай,
Бо  ранок  в  них-це  час  розмов...
Ти  нагостри  швиденько  вуха,
Вони  воркують  про  любов!

Он  вільха  кленові  шепоче,
Що  бачила  у  сні  лелеку.
Що  обійняти  клена  хоче,
Але  від  неї  він  далеко...

А  ясен  розважав  ялину,
Своя  ідилія  у  них...
І  вітами  до  неї  линув,
У  поцілунках  чарівних!

А  дуб  осиці  молодій,
Всміхався  чемно  й  любо...
Було  приємно  кралі  цій,
Бо  йшли  вони  до  шлюбу!
28  01  2018  р  
Вікторія  Р
Лірика
[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773759
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 28.01.2018


Любов Іванова

ТИ ПРИХОДИШ У СНИ.

[b][color="#097307"]Ти  приходиш  у  сни...  І  у  них  ми  з  тобою  до  рання
Як  дві  долі,  які  заплелись  перехрестям  доріг.
Та  чому..  та  чому?!!  Як  за  обрій  йде  зірка  остання
Ти,  як  марево  мрій,  полишаєш  наш  спільний  поріг?

Ти  приходиш,  як  тінь,  у  мої  сновидіння  щоночі..
Розхвилюєш  мене  ніжним  дотиком  губ  і  чола.
Кажуть,  сни  не  спроста,  що  вони  переважно  пророчі,
Я  не  знаю,  бо  я  у  твоїх  снах  навряд  чи  була...

Ти  приходиш  у  сни...  Де  межа,  чи  то  сон,  чи  реальність?
Може  то  нам  Господь  пропонує  по  новому  шанс...
Тільки  звідки  у  дня  замість  ніги  -  гнітюча  безжальність.
Він  тебе  з  моїх  снів  забирає  насильно  весь  час.

Ти  приходиш  у  сни...Та  я  вірю  -  мені  це  не  сниться,
Бо  без  тебе  у  снах  прохолода  і  люта  зима.
Одкровення  моє  ,моя  мрія    вже  не  таємниця  -
Я  прошу  -  ПОВЕРНИСЬ!  Бо  для  інших  там  місця  нема.

Ти  приходиш  у  сни.!  Я  благаю  -  у  них  залишайся,
Я  торкатимусь  вуст  поцілунком  жагуче-палким.
А  підеш,  то  за  мить...  за  короткую  мить  повертайся,
Бо  без  тебе  світанок  на  присмак  буває  терпким.[/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773812
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 28.01.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Пташка, яка розмовляє

Маленька  пташка  чарівна,
Що  любить  повторять  слова
Недбало  кинуті  тобою,
То  ж  не  дивуйсь,  будь  ласка  з  того,
Коли  почуєш  від  пташини
Іноді  і  погане  слово.
В  твоїй  сім"ї  хтось  так  говорить,
Вона  ж  повторює  за  ними.
А  ти  у  домі  маєш  друга,
З  тобою  поруч  він...(  Папуга).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773746
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 28.01.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Де ти, доле блукала?

Де  ж  це  ти,  доле
Довго  блукала,
Лісом  чи  полем
Та  й  обминала?

То  посилала  
Смуток  і  болі,
Горем  лякала
Ти  мене,  доле.

Сліз  вже  пролито
У  житті  стільки,
Що  перелити
Можна  у  річку.

Ось  вже  нарешті
Крилом  махнула,
Слізоньки  втерла
Та  й  усміхнулась.

Серцю  послала
Моєму  спокій
Та  світлу  радість,
А  ще  любові.

Дякую,  доле
За  подарунок,
Його  ніколи
Не  відпущу  я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773743
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 28.01.2018


ЮНата

Моя опора – це сім'я.


           

Мій  крик  душі,  моя  печаль,
Моя  біда,  що  не  минеться.
То  огортає  серце  жаль,
То  вже  терпець  от-от  урветься.

Де  взяти  сили  для  життя?
Як,  спотикаючись,  не  впасти?
Моя  опора  –  це  сім'я.
Тут  горе  є,  та  є  і  щастя.

Коли  ми  всі,  коли  ми  разом,
То  легше  і  біду  долати.
І  добра  чаша  переважить,
Лиш  щоб  терпіння  не  втрачати…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773707
дата надходження 27.01.2018
дата закладки 28.01.2018


Ніна Незламна

Ой, дітки люлі…

Дзелень,  дзелень    дзвіночок  
Схилився  під  горбочок
А  сонечко  яскраве
 Тепленьке  і  ласкаве
Сховалося  за  обрій
Там  віднайшло  свій  спокій.

Ой,  дітки,  люлі,  люлі  
Вже  в  лісі  сплять  козулі
В  гніздечку    пташенятка
Спіть  хлопчики  й  дівчатка.

Сваривсь  місяць  на  хмари
Нащо  повиринали
Гайда    у  свої  шати
Настав  час  подрімати
Щоб  зорі  заясніли
Всі  гарні  сни  гляділи.

Ой,  дітки  люлі,  люлі
Сплять  на  горищі  гулі
А  в  лігві    зайченятка
Спіть  хлопчики  й  дівчатка.

                                         04.08.2006р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773621
дата надходження 27.01.2018
дата закладки 27.01.2018


ЮНата

З днем весілля!

ЩЕ  ТРАВНЕВО  ЗЕЛЕНО  В  ВЕРЕСНЕВИЙ  ДЕНЬ…
УРОЧИСТА  МУЗИКА,  ПОПУРІ  ПІСЕНЬ…
І  ЩАСЛИВИМ  ПОГЛЯДОМ,  ЩАСТЯМ  МОЛОДИМ
СЯЮТЬ  НАРЕЧЕНІ  –  ВІКА  І  ВАДИМ!

І  ХАЙ  ЧАС  ЗУПИНИТЬСЯ,  ЗАФІКСУЄ  МИТЬ,
КОЛИ  В  ДУШАХ  ВАШИХ  МУЗИКА  БРИНИТЬ.
І  ЩОБ  ЦЯ  МЕЛОДІЯ  –  МУДРА  І  ПРОСТА
СТАЛА  ДИВО-ПІСНЕЮ  НА  УСІ  ЛІТА.

ПРОНЕСІТЬ  ЦЮ  МУЗИКУ  ЧЕРЕЗ  ВСЕ  ЖИТТЯ!
ХАЙ  ВОНА  ВАМ  СКРАШУЄ  ПРОЗУ  МАЙБУТТЯ.
ЩЕДРО  ЇЇ  ВКРАПЛЮЙТЕ  В  ДІТОЧОК  СВОЇХ
І  ХАЙ  СВІТОМ  МНОЖИТЬСЯ,  ДІЛИТЬСЯ  НА  ВСІХ!

СОНЦЯ  МИ  ВАМ  ЗИЧИМО  ДЛЯ  ЯСКРАВИХ  СПРАВ!
І  ДОЩУ,  ЩОБ  КОЖЕН  З  ВАС  СОНЦЕ  ЦІНУВАВ.
А  ЯК  БІЛЬ  ВІДЧУЄТЕ,  НЕ  СКЛАДАЙТЕ  РУК  –  
РАДІСТЬ  ТОДІ  БІЛЬШОЮ  ЗДАСТЬСЯ  ВАМ  НАВКРУГ.

ВТРАТИ  ВАС  НАВЧАТИМУТЬ  ТЕ,  ЩО  Є  ЦІНИТИ
І  РАДІТИ  ЩАСТЮ  РАДИ  КОГОСЬ  ЖИТИ.
ЗУСТРІЧЕЙ  ВАМ  ВДОСТАЛЬ,  ДРУЗІВ  НАЗАВЖДИ,
І  В  ЖИТТІ  ВІДСУТНОСТІ  ГОРЯ  І  БІДИ.

ГРОШЕЙ  НЕ  ДЛЯ  РОЗКОШІ,  А  ЗДІЙСНИТИ  МРІЇ!
У  ДУШІ  КОХАННЯ,  ВІРИ  І  НАДІЇ!
ХАЙ  ДИТЯЧИМ  ЩЕБЕТОМ  ЗАРЯСНІЄ  ДІМ,
ХАЙ  НАВІК  ПОСЕЛИТЬСЯ  ЗЛАГОДА  У  НІМ.

ХАЙ  ЗАВЖДИ  ОБДУМАНИМ  БУДЕ  КОЖЕН  ВЧИНОК,
ЧАС  ЗНАЙДІТЬ  НА  ПРАЦЮ  І  НА  ВІДПОЧИНОК.
ВАМ  ЩОБ  НАГОРОДОЮ  БУЛА  БОЖА  ЛАСКА,
ЩОБ  БУЛА  ЦІКАВОЮ  ЦЯ  ЖИТТЄВА  КАЗКА.

НЕ  ВТРАЧАЙТЕ  ЩИРОСТІ,  СИЛИ  І  НАТХНЕННЯ.
БАТЬКІВСЬКЕ  ВАМ,  МАМИНЕ  ЦЕ  БЛАГОСЛОВЕННЯ!
ЩОБ  КОХАННЯ  СЯЯЛО,  МОВ  ЯСКРАВА  ЗІРКА!
ЩОБ  БУЛО  ВАМ  СОЛОДКО,  ЛИШЕ  ЗАРАЗ  ГІРКО!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773542
дата надходження 26.01.2018
дата закладки 27.01.2018


Амадей

Не обманиш (гумореска)

Прийшов  з  школи  першокласник
І  спішить  щосили,
Розказать  що  вони  класом
До  лісу  ходили.
-"Ну,  то  що  ж  ви  там  бачили"?
Пита  мама  в  Колі,
-В  лісі  так  багато  листя,
І  в  листі  люди  голі!
-То  ти  кажеш,голі  люди,
Ховаються  в  листі,
Це  вже  мабуть  дикі  люди
В  лісі  завелися.
Не  обманюй  мене  мамко,
Бо  я  вже  великий,
Може  тітка  була  й  дика,
Ну  татко,-не  дикий.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773525
дата надходження 26.01.2018
дата закладки 27.01.2018


геометрія

ВІХОЛА…

                               Нагадала  мені  віхола,                        Все  так  сталось  несподівано,
                               Що  доріжки  замела,                            (Дзеленчав  десь  телефон).
                               Як  до  мене  ти  приїхала,-                Я  соромився  невмілості-
                               Ніжна,  юна,чарівна...                          Наяву  все  це,чи  сон?
                                                                         Із  під  хустки  локон  виглянув,
                                                                         Вітер  його  розвівав,
                                                                         І  я  вірив,  і  ти  вірила:
                                                                         Новий  рік...Різдво...Весна...
                               Знов  дивлюся  на  хурделицю,        Добавляє  служба  зрілості,
                               В  серці  спомин  ожива...                        Я  додому  повернусь,
                               Сніг  густий  іде  і  стелиться,                І  тоді  уже  невмілості
                               Мій  неспокій  заміта...                                Більше  я  не  покорюсь...
                                                                       Холод,вітер  і  зла  віхола,
                                                                       Почуття  не  заміта,
                                                                       А  я  мрію  й  дуже  вірую,-
                                                                       Доля  в  нас  на  двох  одна!..
                                 Хай  мороз  лютує  й  віхола                    Скоро  служба  вже  закінчиться,
                                 Всі  доріжки  заміта...                                    Я  до  тебе  повернусь,
                                 Хочу  я,  щоб  ти  повірила,                      І  надіюся,і  вірю  я,
                                 Що  любов  наша  свята!..                        Що  з  тобою  одружусь...
                                                                     Відгуляємо  весілля  ми,
                                                                     Гарна  буде  в  нас  сім"я,
                                                                     Хочу  я,щоб  ти  повірила,
                                                                     Що  я  твій,  а  ти  моя!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773507
дата надходження 26.01.2018
дата закладки 27.01.2018


Миколай Волиняк

Вінницькі холуї…

Єдиний  Боже,  як  таке  стерпіти,
Це  ж  треба  так…  не  вчули  і  сичі,
З  ганьби  такої,  як  не  скам’яніти,
Зняли  Тараса  вчора...  уночі.

Ви  жи2олюби…  зрадники  лукаві,
Ті  ж  біскупи  служаки  ви  -  попи.
Нема  в  вас  честі  с.ки  солодкаві,
Не  депутати  більше,  ви  –  клопи.

Чужі  ви  нам,  не  служите  народу,
Ви  -  авангард  чужинської  злоби.
Як  покручі  тупі  ославили  породу,
Прищем  на  тілі…  нашої  ганьби.

За  що  й  відколи  зайдам  продалися,
За  скільки  ж  продались  ви  плазуни?
Щоб  ви  смоли  лукаві  напилися,
Щоб  наші  боги  з  світу  вас  звели.

У  нас  з  душі  не  вийняти  Тараса,  
Не  вирвать  струни  кляті  ящури.
Він  наша  честь,  сумління  і  окраса,
Наш  відблиск  душ,  веселки  кольори.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773422
дата надходження 26.01.2018
дата закладки 26.01.2018


Янош Бусел

Зустрілись…

                       [i][b][color="#ff0000"]Про  вічне...[/color]
[/b][/i]
[i][b][color="#23238c"]Зустрілись..  Заглянув  у  очі..
В  них  ніч..Таємниця..  Та  я
Відчув,-  душа  ніжності  хоче,-  
Її,-  та  давно  вже  й  моя!..

Торкнулися  руки,-  здригнулась,
Сполохано  руки  сплела..
В  очах  іскра  щастя  метнулась,-
І  погляду  не  відвела...

Ці  очі!..  Душа  -  у  безодні..
Ці  губи!.  Душа  ледь  жива..
Цілунки..  Не  ті,  великодні,-
З  цих  -  кругом  іде  голова!..

Притислись..  Серця  б'ють  у  скроні,
Вологий  язик  нігу  п'є...
Цілую  ці  ніжні  долоні,
Жаринки  ці,-  щастя  моє!..

Тремтить..  Я  від  пестощів  тану!..
Здригнулася...  Стогін!..  У  рай!!.
Кровиночко!..  Ніжна!..  Жадана!..
Щаслива!..Кохання...  Розмай!!.
[/color]
[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773419
дата надходження 26.01.2018
дата закладки 26.01.2018


Надія Башинська

ДЛЯ ТЕБЕ, СИНУ…

Для  тебе  сонце  в  вишині
і  хліб  духмяний  на  столі.

Для  тебе  зграя  журавлина,
в  рясному  гроні  горобина.

Ромашки  квітнуть  край  дороги...
Хай  обминуть  тебе  тривоги.

Для  тебе  небо  синьооке
і  річка,  й  озеро  глибоке.

І  клен  біля  воріт  розкішний,
матусин  поцілунок  ніжний.

Черемхи  кущ  біля  струмочка,
розшита  барвами  сорочка.

І  пташеня  мале  в  гніздечку...
і  рідне  слово  у  сердечку.

Хай  буде  кожна  днина  світла.
Для  тебе,  сину...  земля  рідна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773373
дата надходження 25.01.2018
дата закладки 26.01.2018


Юрій Цюрик

Ми страх свій вічний скинули додолу…

Ми  страх  свій  вічний  скинули  додолу,
Завдячуючи  гордим  воякам.
Цю  націю  не  знищити  ніколи
Й  нікому:  ні  жидам,  ні  москалям...

Бо  непокірне,  горде  й  терпеливе
Мого  народу  трепетне  єство.
І  сильний  дух,  і  слово  справедливе;
І  нездоланне  Правди  торжество.

Війна  скінчиться;  загоЯться  рани...
Криваво-каламутний  вщухне  вир...
І  в  Україні  мир  святий  настане;
Такий  довгочікуваний  мир.

А  поки  що  на  сході  виють  «Гради»
І  кров‘ю  омивається  земля...
Й  повсюди  чути  гуркіт  канонади,
Так  схожий  на  ридання  журавля...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772977
дата надходження 23.01.2018
дата закладки 24.01.2018


Миколай Волиняк

Діагноз у холопа

Втомився  від  принижень  і  зневаги,
Терпіти  більш  не  можу  холуїв.
Прибилися  в  Украйну  андрофаги,
Із  племені    чужинців  –  сцикун.в.

Інстинкти  ж  є  бо  рабські  їх  овечі,
В  покірності  тримає  вічний  страх.
Як  роботи  живуть  у  порожнечі,
Сновидами  виглядають  в  кущах.

Хоча  живуть  самі,  як  ті  собаки,
Але  не  можуть  вже  без  ланцюгів.
Тримають  їх  у  лапах  вовкулаки,
Поштують  власть  єдину,  від  вовків.

Невже  в  кінець…  діагноз  у  холопа,
Чи  то  такий  безмежний  рабський  страх?
Забув  майбуть,  що  він  людська  подоба,
Лише  б  до  будки  кинули  маслак.

21  год.01  хв  .  Діагноз  вам.  Ви  дійсно  сцикуни!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772922
дата надходження 23.01.2018
дата закладки 23.01.2018


Ольга Калина

Я люблю цю засніжену зиму

Я  люблю  цю  засніжену  зиму,  
Коли  снігом  навкруг  замело.
Білизну  неосяжну  й  незриму,
Понесло    кудись  вдаль  за  село.  

І  покрилося  інеєм  всюди,
Сріблом  все  так  блишить  навкруги.
Я  вдихаю  повітря  у  груди,
Не  боюсь  простягнути    руки.      
 
Щоб  зловити  пухнаті  сніжинки,  
Що  так  тихо  спадають  з  дерев.
По  снігу    протягнулась  стежинка
І  веде  вона  тільки  вперед.  

По  стежині  піду  я  в  цю  зиму  -
Все  на  сонці  так  гарно  блищить.  
Хай  холодну  і  гірку  сльозину
Забере  ця  засніжена  мить  .

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772902
дата надходження 23.01.2018
дата закладки 23.01.2018


Ольга Калина

Душа щемить

Душа  щемить  і  очі  плачуть,
А  серце  стислося  й  болить.
Чому,  чому,  скажи  юначе,
В  сирій  могилі  ти  лежиш?

Як  мало  літ  тобі  зозуля
Кувала  в  лузі  на  вербі.
Мабуть,  що  Доля  десь  заснула,
Життя  прогавила    тобі.

З  дитинства  ще  не  знав  ти  ласки
І  материнського  тепла  -  
Недобра  мачуха  із  казки,
Чужій  дитині  не  дала.  

А  батькові  було  плювати  -  
Не  було  діла  до  дітей.
Він  поспішав  собі  гуляти  
І  кожен  день  стрічав  гостей.  

Тож  сам  з  собою  залишався,
Із  вітром  бавився  в  лужку
І  лиш  йому  ти  признавався,
Про  свою  доленьку  тяжку.  

Тепер  лежиш  в  сирій  в  могилі  -
Пішов  до    мами  в  небеса,
Ще  досі  вітер  вербу  хилить,  
А  з  неї  падає  роса.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772873
дата надходження 23.01.2018
дата закладки 23.01.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Вечірній Київ - ти і я…

Вечірній  Київ  -  вулиці,  проспекти,
Довкола  срібло  падає  до  ніг.
Твій  поцілунок  зігріває  теплий,
Пухнастий  покриває  землю  сніг.

Лишаються  сліди  наші  на  ньому.
У  грудях  серця  сильного  биття.
Потрібно  відчувати  все  самому,
Щоб  без  вина  п'яніли  почуття.

На  небі  зорі  світяться  так  ясно,
У  парку  засвітились  ліхтарі.
Вечірній  Київ  з  нами  -  то  прекрасно,
Ходили  тут  вельможі  й  королі.

Ми  йдемо  поруч  в  ніченьку  зимову,
Для  нас  обох  щаслива  зустріч  ця.
Вечірній  Київ  -  він  такий  казковий,
Лишиться  казка  нам  на  все  життя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772871
дата надходження 23.01.2018
дата закладки 23.01.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Лебідонька із озера весна…

Моя  кохана  тихо  шепотів,
Я  розуміла  все  без  зайвих  слів.
Кохання  ніби  казка  чарівна,
А  казка  -  то  щаслива  дивина.

Довкола  нас  летить  лапатий  сніг,
Тобі  весь  світ  кидаю  я  до  ніг.
Моя  скажу  навіки  і  одна,
Лебідонька  із  озера  весна.

Усмішка  наче  сонечко  в  вікні,
А  очі  наче  зіроньки  ясні.
Уста  манять  малинові  твої,
А  у  душі  співають  солов'ї...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772798
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 22.01.2018


Ольга Калина

Я покличу свою всю родину

Я  покличу  свою  всю  родину,
Посаджу  за  Різдвяним  столом
І  за  милу  свою  Україну,  
Повіншую  всіх  житом  й  вівсом!

І  Кутя  вже  стоїть  серед  столу,
А  із  жита  наш  Дідух  в  кутку,  
Ще  ми  пустимо  келих  по  колу,
Заспіваєм  щедрівку  дзвінку.  

Щоб  щодня  в  нас  були  всі  здорові,
Літ  ще    довгих  на  світі  жили,
Щоб  зростали  в  добрі  і  любові
І  повагу  між  люди    несли.  

Щоб  родило  в  нас  жито  й  пшениця,
А  із  медом  пекли  калачі,  
На  столи  запашні  паляниці,  
Матері  доставали  з  печІ.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772789
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 22.01.2018


Ольга Калина

Внучці

Ти  -  наша  донечка,  ти  -  наша  донечка,
Ти  -  наша  донечка,  ти  -  наше  сонечко.
Ти  -  наша  квітонька,  ти  -  наша  зіронька.  
Ти  така  гарна  в  нас,  як  та  лебідонька.

Медом  духмяная,  личко  румянеє,
Таке  ти  -  ніжнеє,  таке  ти  -  гарнеє.  
Ручки  малесенькі  -  такі  мягесенькі.  
Я  поцілую  вас,  мої  ріднесенькі.

А  коси  білії,  а  очі  синії,
Беру  на  рученьки  руками  сильними.  
В  коси  повяжемо  червоні  бантики,
Ти  будеш  гарна  в  нас,  як  тії  фантики.

Рости  малесенька,  рости  ріднесенька,  
Ти  будеш  сонечком,  моя  гарнесенька.
Ти  підростатимеш  і  будеш  квітнути,  
Ми  -  милуватися  і  так  радітимем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772788
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 22.01.2018


Східний

А до зими не дні, а метри

                                                                       

А  до  зими  не  дні,  а  метри
Вже  й  срібний  іній  в  голові.
Позаду  літа  кілометри
Й  короткі  ночі  на  траві.

Позаду  спогади,  минуле,
Попереду  біжить  життя.
Хоча  те  літо  промайнуло,
У  нім  лишились  ти  і  я.

У  нім  лишились  ми  з  тобою
У  серці  юні  молоді.
Хоч  дні  вінчаються  з  зимою,
А  ми  такі  ж,  як  і  тоді.

Ми  поряд  дивимось  у  вічі,
Не  бачим  осінь,  а  ні  сніг.
Лиш  зорі  літні,  ніби  свічі,
До  наших  опустились  ніг.

Нехай  зима,  нехай  і  лютий,
І  буревії  хай  сніжать,
Мій  погляд  в  літо  все  прикутий,
В  ті  очі,  що  іще  зорять.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772781
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 22.01.2018


Ніна-Марія

КОЛИ МИ УДВОХ…

[img][/img]

[b][color="#4d2066"]Нехай  за  вікном  уляжеться  ніч,
А  місяць  розсипле  зорі  по  небу.
З  коханням  своїм  тепер  віч-на-віч,
А  більшого,  любий,  нам  і  не  треба.
 
Хурделить  нехай  надворі  зима,
І  смачно  хрумкоче  сніг  під  ногами.
Та  кращого  раю  в  світі  нема.
За  той  неземний,  який  поміж  нами.
 
Вдивляюсь  в  очей  твоїх  голубінь.
Від  погляду  наче  в  небо  злітаю.
Мене  не  лякає  та  височінь.
О,  Боже,  ти  чуєш,  як  я  кохаю.
 
Напитись  любові  нам  дай  досхочу.
Встели  чебрецем  ту  стежку  над  плаєм.
Назустріч  весною  тобі  полечу
І  в  серці  твоїм  розквітну  розмаєм[/color].[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772591
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018


геометрія

ПОХИЛИЛАСЬ ГОРОБИНА…

                                   Горобино,горобино,
                                   Вірна  подруго  моя,
                                   Чому  так  несправедливо,-
                                   У  житті  нашім  бува?..                
                                                                             Він  любив  і  я  любили,
                                                                             Де  ж  взялася  ця  війна?..
                                                                             Нас  навіки  розлучила,
                                                                             Я  лишилася  одна...
                                 Україно,  Україно,
                                 Рідна    донька  я  твоя,
                                 То  чому  ж  ти  допустила,
                                 Що  стражда  твоє  дитя?..
                                                                             Не  одна  така  я  нині,
                                                                             Подивися  навкруги...
                                                                             Тебе  ззовні  й    всередині
                                                                             Давлять  злії  вороги...
                                   Чом  народ  свій  розділила
                                   На  багатих  й  бідняків?
                                   Об"єднати  не  зуміла
                                   Своїх  доньок  і  синів...
                                                                           Похилилась  горобина,
                                                                           Як  почула  ці  слова,
                                                                           Їй  здалось,що  й  вона  винна,
                                                                           Що  країна  ледь  жива...
                                   Плаче  дівчина  за  милим,
                                   Він  в  землі  сирій  лежить...
                                   Співчува  їй  горобина,
                                   І  душа  в  неї  болить...
                                                                       Зажурилась  Україна,
                                                                       Її  доньки  і  сини,
                                                                       Бо  жура  людей  накрила
                                                                       Від  неправди  і  війни...
                                 -Горобино,горобино,
                                   Про  біду  всім  розкажи...
                                   Врятувати  Україну
                                   Своїм  духом  поможи!..
                                                                     Зашептала  горобина:
                                                                   -Об"єднатися  пора,
                                                                     Захистити  Україну-
                                                                     Задля  Правди  і  добра!
                                   За  кордони  не  спішити,
                                   Не  для  нас  тамтешній  рай,
                                   І  народ  свій  захистити,
                                   Свою  землю  й  рідний  край!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772587
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Кохання лишилось на волі…

Роз'єднало  життя  наші  долі,
Понесла  їх  у  даль  течія.
А  кохання  лишилось  на  волі,
В  щебетанні  дзвінкім  солов'я...

Як  весна  прокидається  рано,
Як  в  цвіту  потопають  сади.
У  душі  від  кохання  так  п'яно,
Бо  у  ній  ще  залишився  ти.

Серце  ритми  свої  відбиває,
У  думках  потопає  щодня.
І  на  тебе  щоденно  чекає,
Та  чекаю  найбільш  тебе  я.

За  весною  гаряче  йде  літо,
Наші  зустрічі  в  ньому  цвіли.
Ми  в  коханні  з  тобою  зігріті
І  щасливі  з  тобою  були.

Нас  осінні  дощі  поливали,
В  танці  ніжно  кружляв  листопад.
А  кохання  серця  зігрівало,
Не  страшний  їм  зими  снігопад...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772557
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018


dovgiy

ЯКБИ ТО МІГ


Я  –  вже  не  я.  тільки  Душа  і  слово.
Оце  єдине  з  чим  до  тебе  йду.
У  нім  ще  грають  барви  веселкові,
Цвіте  калина  в  нашому  саду;
У  ньому  ти  казково    неповторна
І  вічно  юна,  як  моя  весна!
Скибка  життя  шматована,  потворна,
Де  чаша  горя  випита    до  дна.
Живуть  у  слові  давні  ідеали,
Наївна  віра  в  торжество    добра…
Там  все    як  правда  зовні  виринає
Із  сутності  Пашковского  Петра.
Життя  жорстоке.  Часом  спересердя
Кляну  його,  як  насідає  зло…
Та  як  від  тебе  маю  милосердя,
То  через  час  –  від  серця  відлягло,
А  ще  як  гляну  в  твої  милі  очі…
Хай  на  світлині,  хай  не  наяву!
То  що  б    не  принесли  пекельні  ночі,
Я  вірую:  до  ранку  доживу!
Хоч  би  для  того,  щоб  тебе  любити!
 Крізь    всі  розлуки  променем  пройти,
Теплом  душі  твою  самотність  гріти.
Бо  ти  для  мене  –  геній  красоти,
Бо  ти  для  мене  явно  ангел  з  неба,
Ти  -  моя  Муза,  радість  і  журба…
Я  не  існую  на  Землі  без  тебе.
Коли  не  бачу,  то  душа  слаба
В  квадрат  вікна  безсило  визирає,
Поки  стікає  неквапливий  час.
А  серце  чомусь  терпне,  завмирає,
Наче  життя  зібралось  йти  від  нас.
Тоді  встаю,  підсовую  комп’ютер,
Уяви  вітер  ліплю  під  крило,
І  вже  сльозу    відчаю  місяць  витер,
У  вищі  сфери  душу  занесло…
Я  поміж  хмар  душею  розкошую,
Обшукуючи  небо  голубе.
Бо  вірую:  що  в  небесах  почую
Помахи  крил,  які  несуть  тебе.
Я,  -    вже  не    я.  Кохання  тихе  слово,
Жива  душа…  ні  рук  нема,  ні  ніг…
Я  прихилив  би    небо  веселкове!..
Якби  то  міг!  Якби  то  тільки  міг!

20.01.2018  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772527
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018


НАДЕЖДА М.

Зі сцени сходить треба вчасно…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vQUPb3x7WPc[/youtube]

Зі  сцени  сходить  треба  вчасно,
І  не  кажи,  що  ще  не  час.
Аплодисментів  вже  нерясно,
І  забувати  стали  нас.

Та  ми  надіємось,  все  ж  любим,
І  щоб  пом"якшить  гіркоту,
Свою  надію  все  ж  голубим,
Плекаєм  мрію,  та  не  ту.

Надія  тішить,  зігріває,
І  зводить  з  розуму  підчас.
Але  в  цей  час  ми  ще  не  знаєм:
Давно  забули  вже  про  нас.

І  десь  багаття  мрії  гасне,
І  ледве  блима  промінець,
Та  почуття,  що  так  прекрасне,
Згасить  не  зможе  вітерець...

Бо  ми  погане  все  забули,
І  пересіяли  зерно,
І  живемо  лиш  тим  минулим,
Хоч  й  не  повернеться  воно..











адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772182
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 21.01.2018


Виктория - Р

Любо

[b][i][color="#ea00ff"]Лише  в  твоїх  обіймах  любо,
Я  забуваю  в  них  про  все...
Коли  цілую  твої  губи,
І  ніжне  й  лагідне  лице...

Тебе,  коханий,  я  плекаю,
Я  у  полоні  твоїх  рук...
Тебе,  як  сонечка  жадаю,
Я  слів  уже  не  доберу...

Земля  з'єдналася  із  небом,
Зелені  пахнуть  килими...
Ти  пригорнув  мене  до  себе,
Від  дотиків  палаєм  ми...

Промінчик  сяє  у  волоссі,
Твій  запах  тіла  тільки  мій!
Трава  лоскоче  ноги  босі,
Ми  наче  хвилі  двох  стихій...
20  01  2018  р  
Вікторія  Р  [/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772394
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018


Крилата

ЛІС

Ліс  –  це  домівка  для  тварин  –
Вовків,  лисиць,  зайчат  і  лосів.
Нема  там  вулиць  і  вітрин,  
Шосе,  автівок,  хмарочосів.

Зате  без  ліку    в  лісі  є
Кущів,  дерев,  травинок  різних.
Там  в  барабани    дятел  б’є.
Ведмідь  виводить  соло    грізно.

Зозуля  шле  своє    «ку-ку».
Сосна  в  обіймах  вітру  в’ється.
Зима  просіює    муку
Крізь  хмарне  сито  і  сміється.

Там  навесні  будує  дім  
Мала  червона  мурашина.
Звірят  нечемних  страшить  Грім.
Плоди  виношує  шипшина.

Там  ягідка  на  різний  смак,    
Борсук  вишукує  ропуху.
Влаштовують  змія,  слимак
Суперництво  на  швидкість  руху.  

Барвисті  квіти  там,  гриби  –  
Збирай,  хай  це  тебе  щасливить.
Лиш  кривди  лісу  не  роби,
Знай  -  він    твої  легені  живить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772388
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018


Лілея1

ВИКРАДЕННЯ…

[i][b]Щасливі  ви,  бо  любите  когось  ,
Любов’ю,  що  солодша      шоколаду,
Але    в      житті,  так    прикро,    є  той    -  хтось  ,
Що  замість  неї  презентує  зраду.

А  слідом:  поділ  спільного    майна,
Надривний    звук  останньої  валізи.
Багато  тих,  що  вірили      -  сім’я,
А  це    були  її  лише      ескізи.

Не  так  давно  святе  його    "люблю"  
Відлунням  стало  в  інші    вікна  битись.
Ніяк...  нізащо,  мабуть,        не  збагну  -
Чому  чужими    легше    спокуситись?

Невже,  із  інших  рук  гіркий    полин,
Смакує,  наче    в  парку  солод  вати?
Ми  ж  викрадаєм,    любі,  не  мужчин,
А  назавжди  дітей  лишаєм  тата  .[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772373
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018


Леся Утриско

Вечорниці у Мадриді.

Ми  розійшлись,  розсіялись  по  світу,
Мов  горошини  в  зорану  ріллю.
Коріння  проросло  Вкраїни  квіту,
У  чужині,  мов  роси  на  гіллю!  

Мої  щирі  вітання  всім  українцям  в  Україні  і  в  далеких  світах.  Так  розпорядилася  доля  чи  склалися  обставини,    що  ми  були  змушені  шукати  кращого  життя  по  різних  куточках  світу.  Як  би  важко  нам  не  було,  але  душа  ніколи  не  забуває  тих  чудових  традицій,  які  прищепили  нам  наші  батьки  на  рідній  землі.  

   На  травневі  свята  2017-го  року  мала  велику  честь  бути  господинею  на  чудових  "Українських  вечорницях"  у  місті  Барселоні,  які  були  організовані  асоціацією  "Джерело",  президентом  якої  є  пані  Ольга  Дзюбан.  Свято  вдалося  на  славу!  Дійство  прикрасили  знані  колективи  як  Барселони  так  і  Мадриду,  а  також  зачарували  нас  гості  із  Києва...

       Вишиваний  рушник  з  логотипом  "  Вечорниці  -  Барселона  2017"  прикрасив  це  дійство.  Нашою  пропозицією  було  зробити  вечорниці  естафетними,  символом  яких  будуть  вишивані  рушники,  з’вязані  докупи  і  передавати  їх  з  громади  в  громаду  не  тільки  на  теренах  Іспанії,    але  і  по  цілому  світу.  Добру  ідею  подала  пані  Ольга  Дзюбан  зустрітися  через  декілька  років  у  славетному  Києві  з  рушниками  всіх  діаспор  світу.  

     Рушник  Барселони  ми  привезли  до  Мадриду,  де  13-го  січня  2018-го  року  відбулися  естафетні  різдвяні    гумористичні  "Вечорниці  від  Стефця  та  Каськи".  Блискуче  дійство  в  якому  брали  участь  талановиті  поети  та  музиканти,  аматори  сцени  та  культурні  діячі,  співаки  та  танцювальні  колективи  і  дуже  талановиті  люди  -  вразило  всіх  присутніх  і  ще  більше  поєднало  серця  українців.  Два  вишивані,  зв’язані  докупи  рушники,  стали  очевидцями  української  єдності  в  Іспанії.  

       Естафета  передана  у  місто  Валенсія  голові  асоціації  "Україна"  пану  Михайлу  Петруняку,  де  відбудуться  наступні  вечорниці.    Ми  пропонуємо  усім  діаспорам  світу  підтримати  чудову  ідею,  започатковану  в  Іспанії  і  просимо  підтримати  наш  проект.  Тож  єднаймося  дорогі  українці  по  цілому  світі  в  одну  єдину  родину!

Вечорниці  у  Мадриді:
Забава  та  свято,
Так  різдвяно,  в  вишиванках
Одягнена  хата.
На  столі  свіча  й  пшениця,
Узвар  та  пампушки,
Келих  вина  та  щедрівка,
Дівчата,  мов  дружки.  
Розляглися  на  соломі  
Ябка  й  кукурудза,
Позбирались  молодички,
Шукають  си  мужа.  
Люд  зібрався  на  вечерю,
Маланку  справляють,
Василечка  молодого  
Від  душі  вітають.  
Заквітчались  рушниками  
Далекі  дороги,
Де  згадали  Україну  
Та  рідні  пороги.  
Застелю  тя  рідний  Краю  
Тими  рушниками,
Аби  більше  вже  не  було  
Розлуки  між  нами.  
Назбираю  рушників  я
Із  цілого  світу,  
Аби  квітла  Україна  
Нам,  на  многі  літа.
Вишивайте  українці  
Ту  щасливу  долю,  
Щоб  вернутися  додому,  
Де  вольная  воля.  
Обвину  тя  Україно  
Рушниковим  квітом-
Сійте  добро,  українці,
Тим  чарівним  світом…

Завжди  ваша  -  координатор  Леся  Утриско  (Воробець)
тел.  +34677618950
ел.  пошта:  lesiavorobets@gmail.com  
Facebook:  https://www.facebook.com/profile.php?id=100005622228347

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772352
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018


Леся Утриско

Життя людське, велике диво.

Стелися  доле  рушником-  
Тим  рушником,  що  шила  мати,
Стелися  полем  за  селом,
Стелися  гаєм  біля  хати.  
Стелися  тихо  на  поріг,  
Торкни  намисто,  що  у  скрині,
Скуштуй  матусеньки  пиріг,  
Цілуй  їй  руки  щиро  нині.  
І  те,  стареньке  вишиття,
Візьми  в  далеку  ту  дорогу,  
Ним  застели  моє  життя,  
А  я  молитимуся  Богу.  
Я  заспіваю  всіх  пісень-
В  них  розкажу  про  Божі  дива,
Де  за  вікном  жевріє  день,
Де  колоситься  щиро  нива.  
Де  мамин  хліб,  що  на  столі,
Торкну  солодкими  вустами,
Весь  жаль  залишу  десь  в  імлі,
Як  і  колись  іду  до  мами.  
О  тим,  малим  її  дитям,  
Малим  дівчиськом-  коси  з  льону,  
Несу  в  руках  лиш  вишиття,
З  ним  повертаюся  додому.  
Життя  минає,  наче  мить,
А  в  нім  дороги...  всі  дороги,  
Сльоза  у  долі  защемить,  
Як  бачу  ріднії  пороги.
Цвіте  мій  льон-  на  скронях  цвіт,
Знов  марить  квітом  вишиванка,
Де  за  плечима  жменя  літ,
Зі  мною  каву  п'ють  на  ганку.  
І  я  всміхаюся  життю,  
Всміхаюсь  долі,  Богу-  мило,
Радію  тим,  що  я  живу,
Життя  людське-  велике  диво.  



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772336
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018


Валентина Ланевич

Змахну сльозу долонями із вій.

Змахну  сльозу  долонями  із  вій,
У  грудях  серце  щемом  озоветься.
На  лінії  вогню  затихнув  бій,
Десь  снайпер  ще  невидимий  крадеться.

Зібрались  побратими,  гомонять,
З  цигарок  дим  над  головами  в’ється.
Торкаються  розмовами  понять
За  гріш  де  мідний  гідність  продається.

І  закипає  в  душах  правий  гнів,
І  злість,  назбирана  війни  роками.
Стискається  кулак  без  зайвих  слів,
Не  панувати  ворогам  над  нами.

19.01.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772286
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018


Людмила Пономаренко

Часу плин

Чую  знов    щебетання  малечі,
Наче  знов  поміж  неї    й  сама…
Шаллю  теплою  кутає    плечі
На  шкільному  подвір’ї  зима.

І  торкається    невипадково
Серця  лагідність  теплих  думок,
Коли    йду  поміж  кленами  знову
Там,  де    кличе    знайомий  дзвінок,

Де  помешкання  спогадів  давнє,
Де  уроків  моїх  голоси
І  те  щось  несподівано-справжнє,
Що  підносить    на  хвилю  сльози…

Не  впізнати  алею    кленову,
Сиві  сосни  торкаються  хмар…
Нескінченність  життя  в  обновах
Все  нотує    старенький  ліхтар.

Часу  плин  не  здивує  нікого,
Та  чому  ж  тоді  серце  щемить,
Як  іду  до  шкільного  порогу
Проживати  вже  пройдену  мить?


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772268
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018


Виктория - Р

Падолист

[b][i][color="#0000ff"]В  мені  нема  ні  крапельки  гордині,
Я  наче  в  осінь  жовтий  падолист...
Я  посміхаюсь  дуже  рідко  нині,
Але  в  душі  така,  як  і  колись...

Привітна,  щира  і  до  всіх  люб'язна,
До  кожної  людини  свій  підхід...
З  роками  стала  мудра  та  серйозна,
Таким  і  є  увесь  мій  родовід...

Але  бува  наперекір  усьому,
Сміюся  я,  ну  майже  до  плачУ...
Як  сонечко  яскраве  серед  грому,
У  світлі  мрії,  ніби  птах  лечу...
19  01  2018  р  
Вікторія  Р[/color]
[/i]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772262
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018


НАДЕЖДА М.

Зі сцени сходить треба вчасно…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vQUPb3x7WPc[/youtube]

Зі  сцени  сходить  треба  вчасно,
І  не  кажи,  що  ще  не  час.
Аплодисментів  вже  нерясно,
І  забувати  стали  нас.

Та  ми  надіємось,  все  ж  любим,
І  щоб  пом"якшить  гіркоту,
Свою  надію  все  ж  голубим,
Плекаєм  мрію,  та  не  ту.

Надія  тішить,  зігріває,
І  зводить  з  розуму  підчас.
Але  в  цей  час  ми  ще  не  знаєм:
Давно  забули  вже  про  нас.

І  десь  багаття  мрії  гасне,
І  ледве  блима  промінець,
Та  почуття,  що  так  прекрасне,
Згасить  не  зможе  вітерець...

Бо  ми  погане  все  забули,
І  пересіяли  зерно,
І  живемо  лиш  тим  минулим,
Хоч  й  не  повернеться  воно..











адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772182
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018


Ніна Незламна

Початок нового життя / проза /

       
     Серпневий  ранок  заглядав  в  вікно  БУСа…  Сонячні  промені    часом  світили      прямо  в  обличчя,  а  часом  виблискували  на  капоті.  Помірний  вітерець  ривками  залітав  в  салон,  здіймав  кучерявого  чуба  Максиму.
               По  трасі  їхати  добре,  дорога  рівна,  обабіч    стіною  відвертає  увагу  посадка.  Зелені    дерева  вистроїлися    в  ряд,  то  клени,  а  то  граб  і    по  краю  липи  й  берізки….  А  попід  них  трави  і  високі  ромашки,  місцями  синіють  дзвіночки  і  купками  в  цвіту  конюшина,  а  то  зеленим    килимом  стелиться  чебрець.  Красиво…        Поглядати  з  вікна  небезпечно,  по  трасі  машин  багато,  адже  літо,  час  відпусток  та  часу  обмаль  роздивлятися,  милуватися  природою,  треба  поспішати,  поки,  ще  не  дуже  жарко.  
             Він    кілька  днів,  як    приїхав  з  Польщі,  трохи  заробив  грошенят,  вирішив  спробувати  нового  життя,  зайнятися  бізнесом.  Довго  міркував,  що  робити  далі,  роботи  немає,  а  їхати  знову  за  кордон  не  мав  бажання.
           З  піднесеним  настроєм,  здавалося  птахом  летить,  це  так    поспішає  в  село,  бо  вперше  їде  торгувати.  В  Одесі  закупив  товар,  хвилювався,  розпочинати    нове  діло  завжди  важко,  але  життя  змушує.
             Час  летить  швидко,  адже  минуло  тридцять  років,  а  сім`ї  до  цієї  пори  немає.  Батьки  продзизчали  всі  вуха,  стільки  можна  тинятися  по  заробітках,  «пора  кидати  якір»,  часто  повторює  батько.  А  воно  і  насправді,    як  подумати,  робив  висновки,  друзі  давно  одружені,  навіть  мають  по  двоє  дітей.  Та,  як  одружуся,  то  напевно  буде  проблема,  бо  мама  занадто  любить  його,  де  б  не  був,  тримає  на  телефонному  контролі.      І    з  вибором  дівчат  важкувато,  було  з  котрою  познайомиться,  то  вже    мати  знає    хто    та,  що  за  дівчина,  нажаль  не  з  такої  сім`ї,  вона  не  варта  тебе.  І  вкотре  розмовами  все  зрушить,  кілька  раз  думав,  десь  би  виїхати  та,  як  зробити  це,  зразу  мати  в  сльози,  -«  на  кого  ти  нас  покинеш?».
   Часом  замислювався,  адже  сам  не  поганий  на  обличчі,  чорнявий,  не  дуже  високий,  але  коренастий  хлопець,  дівчата  здається  не  лякаються,  можливо  і  пора  вже  одружитися.  Та  і    весь  вік  жити  біля  батьків  теж  не  будеш,  як  би  вони  цього  не  хотіли.  Гроші  на  квартиру  трохи  склав,  але,  ще  замало,  бо  ж  був  машину  купив,  а  через  два  роки    попав  в  ДТП,  прийшлося  за  свій  кошт  все  ремонтувати.  А  згодом    ремонт  вдома  зробив,  потім  БУС  придбав,  на  все  треба  не  малі  гроші.    
             Містечко  невеличке,  багато  людей  один  одного  добре  знають.  Тим  паче  батьки  працюють  в  Управлінні    праці  та  Соціального  захисту  населення,  тож  тільки  котру  дівчину  проведе  додому,  вже  мати  на  заваді  стосункам.  Де  ж    познайомитися?    Коли  в  такому  віці  окрім  кафе,  чи  ресторану  більше  ніде.  Та  там  же  часто  не  буваєш,  ціни  кусаються.  Хоча  й  був  час,  коли  однокласники,  ще  не  були  одружені,  нагулялися  всі  вдосталь  та  зарано  не  хотілося  одружуватися,  чи  може  й  справді  не  зустрічав  такої,  щоб  причарувала,  чи  приворожила,  щоб  не  зміг  від  неї  відмовитися.
           Ось  і  поворот  з  траси,  далі  пряма  дорога  потопала  між  високих  шовковистих  трав  з  квітами  в  долині.  Сама  ж  дорога  висипана  вапняковим  камінням,  зменшив  швидкість,  тут  можна  розслабитися,  машин  немає,  роздивлявся  на  два  боки,  милувався  природою  Подільського  краю.
               По  праву  сторону,  біля  річки,  виднілися    стрункі  тополі,  а  далі  дві  плакучі  верби  пишними  вітами  прикривали  криницю.  Здалеку    на  долині,  пара  журавлів,  раз  –  по  -  раз  нахиляли  голови,  ховалися  в  траві.  Там,  за  річкою  починався  пагорб,    на  якому  розлігся  молодий  ліс,  який  тягнувся  далеко,  що  й  не  було    видно    кінця.  По  ліву  сторону  старий  садок,  де-не-де  виднілися,  то    червонощокі  яблука,  то  жовті  грушки.  Зелені  ж  наче  ховалися  між    густе  листя,  погано  було  розгледіти.
 Ну  ось,  нарешті  побачив  перші  хати  і  знову  криниця,  біля  неї  вирішив  зупинитися,  набрати  свіжої  води,  а  потім  їхати    в  центр,    де  є  медпункт  та  старий  клуб.  Він  тут  колись  був  з  однокласниками,  якось  одного  вечора  їхали  з  рибалки,    саме    в  вихідний  день,  потрапили  на  танці.  Всі  відірвалися  по  повній,  отримали  море  задоволення,  натанцювалися,    місцевих    хлопців  було  мало,  дівчата  хіхікали,  усміхнено,  оцінюючи  позирали,  але  було  видно,  що  компанія  їм  сподобалась.    
     Широка    дорога  тягнулася  до  самого  центру,  невеличкий  магазин  був  зачинений,  біля  нього  стояло  пару  літніх  чоловіків.  Максим  під`їхав  прямо  до  них,  ті  відразу  звернули  на  нього  увагу.
-  Добрий  ранок  вам!  -      виліз  з  машини,  подам  чоловікам  руку.
-Ти,  може,  щось  привіз!    Часом  не  хліб?    А  то  вже  два  дні  магазин  закритий,  десь  нашої  продавщиці  не  видно,  -    запитав  один  з  них.
-  Якщо  чесно,  то  в  мене  є  пару  буханок,  я  завжди  з    собою  беру,  часом  перекусити  десь  на  природі  треба.  Що  зовсім    так  скрутно?  –  не  поспішаючи  запитав  хлопець.
-  Та  я    то,  один  живу,  ото  візьму  буханець  на  два  дні  досить,  а  потім  вже  знову  треба.  Он    Івану  легше,  має  жінку,  як  треба,  все  спече  свіженького  хліба,  -  продовжив  чоловік.
-  То  ти  до  когось  приїхав,  чи  як?  -  озираючи  з  ніг  до  голови  Максима,  запитав  другий  чоловік.
-  Привіз  на  продаж  речі,  думав  люди  йтимуть  в  магазин,  чи  в  медпункт,  може  комусь,  щось  треба  з  одягу,  тут  мило,  порошки,  шампунь.
Чоловік  протягнув  руку,  
-  Я  Іван,  а  це  Петро,  мій  сусід.  То  в  тебе    може    для  бриття  щось    є?
-А  я,  Максим,  звичайно,  ще  й  вибір  хороший,  -  відкриваючи    задні  двері    БУСа  відповів  хлопець.
З  перевулку,    зі  сторони  річки,  показалися  три  хлопця,  в  кожного  в  руках  вудочки  і  пакети.    Вони,  побачивши  БУС,    відразу  направилися    до  нього.  Один,  на  вигляд,  років  тринадцять  -    чотирнадцять,  чорнявий,  а  два  менших  по  років  шість,    чи  то  сім,    біляві,  напевно  близнята  відразу  помітив  Максим.  Хлопці  були  вдягнені  в  легкі  курточки  і  старенькі,  подерті  джинси,  він  відразу  зробив  висновки,  що  рибалили  напевно  з    світанку,  бо  ж  надворі  було  доволі  тепло.
Дядько  Іван  помітивши  хлопців  зауважив,
-  Он  є  хлопці,  зараз  все  село  буде  знати,  що  ти  привіз  товар.  Тільки    скажи  їм  та    пригости  цукерками,  а  далі,  то  вже  не  твоя  справа.
Хлопці  зацікавлено  зазирали  в  відчинений  БУС  і  зміряли  поглядом  Максима.  Старший  запитав,
-    Ого,  як  багато  всього,  що  торгуватимеш  дядьку?
Він  подав  руку,
-  Мене  звати  Максим,  є  одне  діло,  давай  відійдемо,  є  пропозиція.
   Два  близнюки  задоволено  усміхалися,  позирали  на  Максима,  коли  він  їх  пригощав  цукерками.  Через  кілька  хвилин  хлопців,  як  вітром  здуло  і  старший,  який  назвався  Ігорем,  теж  пішов  в  напрямку    перевулка.
Максим  дістав  хліб  і  дав  чоловікам,  попередивши,  що  грошей  не  візьме,  дякував  за  допомогу.
Дядько  Іван  звернувся  до  нього,
-  Оті  два  хлопчаки,  Павлик  та  Дмитрик  такі  проворні,  як  вітер,  а  роботящі,  що  сказати,  вони    зі  мною  по  сусідству  живуть.  І  на  рибалку,    і  в  город,  все    робити  Світлані  допомагають.  Ото  прийду  нарубаю  дров,  а  вони,  як  ті  мурашки,  раз,  раз,  оком  не  встигну  повести,  вже  всі  перетаскали,  поскладали.  Шкода  батько  в  Росію  втік,  бо  сам  звідти,  як  то  зветься,  а    з  Воронезької  області.  Воно  жіночку  шкода,  медсестрою  у  нас  в  медпункті  працює,  сердешна  така,  добра,  чуйна  людина.  Два  роки,  як  сама,  якісь  там  копійки  дає  сільрада.  Оце    діти  до  школи  мають  йти,  не  знаю,  як  вона  їх  потягне,  ні  аліментів,  нічого.  Сама  родом    здалеку,  це  тут  бабця  Текля  покійна  їй    залишила  хатину,  говорила,  що  це  її    племінниця.  Батьки  були  проти,  толкували,  щоб  не  йшла  заміж  за    кацапа,  якось  сама  розповідала,    не  послухала,  він  у  нас  водієм  працював  в  колгоспі,  на  бортовій  машині.  
           Максим  уважно  слухав,  вже  побачив  людей,  які  направлялися  до  нього,  
-Я  зрозумів,  ви  не  думайте,  що  у  мене  ціни  завеликі,  я  не  можу  шкуру  з  людей  дерти,  хто  захоче  купувати  дорого….    Зараз  така  пора,  роботи    люди  не  мають,  прибутки    майже  у  всіх  замалі.  
Торгівля  йшла  »  на  ура  «,  Максим  розчервонівся,    стало  жарко.  Він  був  задоволений,  що  перша  поїздка,  можна  сказати,  вдалася.    
   Пару  чоловіків,  а  то  в  основному  жінки  з  дітьми  купували  товар,  гомоніли  між  собою,  що  добре,  що  не  так  дорого,  як  на  базарі  в  місті.  Люди  скуплялися  і  купками  поспішав  додому,  про  щось  весело  спілкувались.    Він      здалеку  побачив  хлопчиків  -  близнюків,    серед  них  йшла  славна  жінка,  білява,  сіра  футболка  і  темно  -  сині  шорти  облягали  її  стан.  Хлопець  наче  загубив  контроль,  хтось  з  дітей  торкнув  його  за  руку,
-Дядьку,  а  сорочки  білі,  для  школи,  ще  є?
-Так,  так,  є,  який  розмір?  –  запитав  і  в  той  же  час  задивлявся  на  жінку.  
       Вже  брав  гроші  за  сорочку,  раптом  один  з  близнюків  сказав,
-  Дядьку  Максиме,  а  ми  маму  привели,  нам  теж  треба  і  сорочки,    і  штани,    і  їй  блузку  на  перше  вересня…  
Максим  чомусь  розгубився,  напевно  від  її  погляду,  його  наче  облили  кропом.  Відчув,  як  шалено  забилося  серце  і  тепло  підступило  до  обличчя.  Карі  очі,  чорні  брови,  як  в  тій  пісні,  подумав,  гарненька,  цікаво,  а  волосся  світле,    а  уста,  то  прямо  ,  як  вишні  наливні.  
-Павлику,  підійди  ближче,  будемо  вибирати,  приміряти  речі,  -  погукала  сина.
За  хвилин  п`ятнадцять,  два  хлопчики  мали  вигляд  першокласників.  Максим      чомусь  трохи  хвилювався,  коли  пропонував  одяг.    Жінка  поводилася  просто,  наче  була  знайом  з  ним,    відверто  говорила,  що  їй  не  подобається.  Звернулася  до  синів,
-Ну,  от  і  все,  вкладемося  в  гроші,  що  маємо  чи  ні,  зараз  порахуємо.  Ще  все  рівно    прийдеться  їхати  в  місто  за    рюкзаками  та  шкільним  приладдям.
Максим,  дивився,  як  хлопчики  уважно  слухають  маму,  подумав,  напевно  їй  віддам  по  закупочних  цінах.  Покупців  пару  чоловік  лишилося,  гадаю  не  помітять,  що  продаю  дешевше,  нехай  потішиться.
 Неподалік  лишився  стояти  дядько  Іван,  спостерігав,  як  справно  йде  торгівля,  в  одній  руці  тримав  хліб,  а  в  другій  пакет  з  покупками,
-  Світланко,  нехай  хлопці  так  додому    йдуть,  тут  же  не  далеко,  вони  ж  не  замурзані,  недавно    з  річки.  А  рибу  де  поділи,  встигла  почистити?
-  Так    дядьку,    встигла,  поки    хлопці  бігали  звали  людей,  -  відповіла  зразу.
-  Ну  то  Максиме,  давай  до  мене  на  обід,  десь  -  то  зголоднів…  В  мене  є  дещо  перекусити,  а    Світлана  принесе  смаженої  риби,  -  запропонував  дядько  Іван.
 Здається  Світланою  її  назвав,  згадав  хлопець,  а  вона  і  справді,  аж  світиться  вся  на  обличчі,  красива,  зупинив  на  ній  погляд.
Дядько  Іван  всміхнувся,  помітив,  як  той  дивиться  на  неї,  підкрутив  вуса  і  кахикнув,  Максим  неначе  проснувся  та  миттєво  опанував  себе,
-  Я  не  гордий,  запрошення  приймаю,  в  мене  теж  є  дещо,  але  попереджаю,    я  не  п`ю.  Може  приїду  до  вас,  ще  не  раз,  адже  бачу  люди  роблять  покупки,  задоволені  пішли.  
Вона,  підбирала  собі  блузку,  все  придивлялася  на  цінники,  йому  так  хотілося  їй  сказати,  що  уступить  ціну,  пильно  дивився,  спостерігав  за  кожним  її  рухом.  Нарешті  не  витримав,  взяв  голубого  кольору,
-  Ось  ця  вам  підійде!  Подивіться  і  не  дорого…
Максим  побачив  ціну  -  двісті  гривень,  відразу  продовжив,
-О  ні,  їй    ціна  не  така,  я  напевно  переплутав,  вона  коштує  дешевше,  я  зараз  в  записнику  погляну,  зачекайте.
Розчервонівся,  хвилюючись  ,витягнув  блокнот,  придивлявся,
-Ця  сто  коштує.  Голуба,  ага,  я  ж  бачу  і  цінник  тут  не  на  місці.
Хлопці    стояли  біля  дядька  Івана,  чекли  коли  вже  мати  вибере  блузку  .  Задоволено  перевели  подих,  коли  та  давала  гроші.
Світлана    збентежено  позирала  на  хлопця,  яскравий  рум`янець  з`явився  на  обличчі,  усміхалась,  зраділо  взяла  синів  за  руки,  поспішила  додому.
Хлопчики  озиралися  до  Максима,  один  із  них  сказав,
-  Давай  дядьку,  побачимося!
Другий  відразу  дав  в  лоб  щигля  і  вже  було  чути  сміх.
Дядько  Іван    весь  час  тільки  й  усміхався,  хитро  позирав  на  Максима,
-  А    ти  малим    сподобався,  бачу  особливо  Павлику.  Дмитрик  то  більш  серйозніший,  а  Павлик    дуже  ніжний,  він  завжди  всіх  жаліє.  Часом  побачить,  як  рубаю  півника,  чи  курку  на  бульйон,  то  завжди  відвернеться,  аж  сльози  на  очах,  а  потім  з  -  під  лоба  гляне  і  обов`язково  пробурчить  –«Ви  діду  жорстокий!  Як  можна  зарубати  те,  що  сам  вигодував».    Але  рибу  ловить  і  майже  живою  чистить,  як  треба.  Не  хватає  їм  батьківської  опіки.  Ну  поїхали,  занадто  розговорився  я.
-А  вони  такі  схожі,  що  я  не  бачу  хто  з  них  Павлик,    а  хто    Дмитрик  і  на  зріст  однакові  ,  –  підтримав  розмову  хлопець.
-  Та  я  по  ході  здалеку  бачу,  Павлик  йде  спокійно,  плавно,  а  Дмитро,  то  той  частіше  не  йде,  а  підскакує.  Ти  придивися  на  них,  як  стоятимуть  поряд,  у  Павлика  на  носі  веснянки  густіші.  Чужому    й  насправді  здається  однакові,  згодом  навчишся  розрізняти  їх,  -  продовжив  Іван.
 Максим  нічого  не  сказав,  лише  глянув  на  дядька  з  усмішкою  і  в  той  же  час  трохи  замислився.
Проїхали  метрів  триста,  дід  махнув  рукою,
-  Ось  сюди,  ближче  до  паркану  став,  щоб  було  видно  з  обійстя.
           Біля  відкритої  хвіртки  вже  стояла  жінка      і  люб`язно  запросила  гостя.
-  Оце  моя  половина,  знайомся,    тітка    Катерина,  -  поспішив  представити  свою  дружину  Іван.
Відразу  де  і  взявся  один  з  хлопчиків,  обіпершись  на  хвіртку,      стояв  на  одній,  лівій  нозі.  Правою  ж  ногою  весь  час  водив  по  траві  і  час  –  від  -    часу  кидав  погляд  на  старших.
-О,  Павлику,  біжи  погукай  маму,  скажи  хай  несе  ту  рибу,  -  махнувши  рукою  сказав  дядько    Іван.
                       За  столом  нібито  свято,  хазяї  припрошували  до  страв  Максима  та  Світлану  з  хлопчиками.  Малі  задоволено  смакували  ковбасу  великими  шматками,  яку  поклав  на  стіл  Максим  і    весело  позирали    на  всіх.  Тітка  Катерина  принесла  з  льоху  холодного  компоту,  розливала  в  чашки.  Хлопчики  відразу,  з  усмішкою,  цокнулися  чашками  і  стали  пити.  
-Бабцю,  а  ви  дядькові  Максиму  в  дорогу  компоту  дайте.  Йому  ж  довго  їхати,  а  раптом  пити  захоче,  а  він  смачний.  Напевно  його  жінка  такий  не  варить,  -  раптом    серйозно  сказав  Павлик  і    опустив  голову.
Всі  здивовано  дивилися  на  малого,  а  Максим  хоч  почервонів  та  не  розгубився,  відразу  випалив,
-Е,  ні,  хлопче,  я    хоч  дядько  та,  ще  не  маю  дружини.
Дмитрик  товкнув  хлопця  і  кліпнув  очима,  -  Замовчи,  от  тобі  мама  дасть!
Світлана    відразу  почервоніла,  опустила  голову    і  пригорнула  до  себе  сина.
     Прощалися  біля  двору,  Світлана  відразу  пішла  додому,  а  сини  сиділи  в  кабіні  БУСа.  Вони  вмовили  маму,  щоб  дозволила  проїхатися  до  кінця  села.  Тітка  Катерина  окрім  компоту,  ще  й  пиріжків  з  вишнями    дала  в  дорогу.    Дядько  Іван  тихо  запитав,
-Ну,  що,  Максиме,  приїдеш  до  нас  чи  ні?  Може  не    погано  прийняли?  Що  скажеш?
Потім  підкрутив  вуса,    хитро  зирнув  і  прошепотів,
-  Може  часом  Світлана  сподобалася?  Бачив,  як  ти  кидав  погляд  на  неї,  горять  твої  оченята,  не  приховаєш….  Вона  гарна  жінка  і  молоденька,  і  хазяйка,  варта  бути  щасливою….
       Від  несподіванки  в  Максима  округлилися  очі,  він  не  чекав  такої  розмови.  Миттєво  почервонів,  піт  виступив  на  чолі,  поправив  трохи  змокрілого  чуба,      а  потім  весело,  але  тихо,
-  Хм…  Гарна,  гарна,  хіба  я  сказав  погана…  Славна  молодиця  і  рибу  приготувала  смачно.  Дякую  вам  за  все.  А  приїхати,  то  обов`язково    приїду,  через  кілька  днів,  так  собі  думаю.
                   Мабуть  проїхали  з  кілометр,  чи  півтора,  вже  виднівся  знак  назви  села.  Хлопці,  як  два    полохливих  горобчики  виглядали  з  вікна,  тішилися,  що  покаталися.  Максим  відкрив  двері,
-Ну  все,    обережно  виходьте,  бувайте  мені  здорові!
Дмитрик  виліз  першим,  як  козлик    поскакав,  розмахував  руками,  а  Павлик,  підтер  носа,  притулився  до  грудей  Максима,
-Ти  класний  дядько!  Приїжджай  до  нас,  я  буду  чекати.  І  мамі  скажу,  щоб  теж  тобі  компоту  зварила  і  пиріжків  напекла,  вона  вміє  це  робити.  
В  нього,  аж  серце  тьохнуло  від  таких  дитячих    ніжностей  і  розмов.
         За  ці  дні  добре  виснажений    і  зморений,  але  радісний,  Максим  повертався  додому.  Вражений  подіями,  і  всім  побаченим,  чомусь  не  мав  спокою,  якась  жаринка  гріла  під  серцем.  Він  намагався  уважно  придивлятися  до  дороги  та  перед  очима    сором`язливий  погляд  Світлани.  Думки  роїлися,  згадував  її    миле    личко  і    поведінку    Павлика,  який  же  він  милий  і  цікавий  хлопчик,    і  беззахисний.
                 Вечоріло…  Максим    в    своїй  кімнаті  за  столом  підраховував  статки,  щось  наспівував  під  ніс.  До  кімнати  зайшов  батько  і  здивовано  до  нього,
-Дивина,  в  тебе  щось  сталося?  За  стільки  часу  вперше  бачу  тебе  таким  веселим.  Що  зняв  гарний  перший  куш?  Справився!  Бач,  а  хвилювався,  молодець!    
-  Так,  тато,  все  гаразд,  через  день  чи  завтра  поїду  на  Одесу,  за  товаром  для  дітей.  Батьки    до  школи,  ще  малих    не  зібрали,  тож  варто,  ще  крутнутися,  бо  навчальний  рік  на  носі,  -  відповів.
-Гаразд,  сину,  тільки  будь  обережним,  це  гроші,  справа  серйозна,  -
батько    похлопав  його  по  плечі  і    хотів  вийти.
Він  уважно  дивився  на  батька,  не  знав,  як  поступити  сказати,  чи  не  сказати,  що  має  на  душі  та  все  ж    взяв  його  за  руку,
,-  Ти  маєш  час  поговорити,  так  по-секрету,  поки  мами  немає  вдома?  
-В  тебе  таки,  щось  сталося    бачу.  Давай  викладай,  а  то  і  справді,  десь  через  хвилин  двадцять  прийде,  пішла  до  подружки.
Їх  розмова  затягнулася,  Максим  розповів,  що  познайомився  в  селі  з    людьми,  які  добре  прийняли,  нагодували  й  напоїли,  ще  й  в  дорогу  з  собою  дали.  Не  зміг  змовчати  за  Світлану,  розповів  за  її  синів,  поділився  сокровенним,  що  його  бентежило,  що  напевно  та  Світлана  його  доля.  Батько  придивлявся  на  сина,  як  він  емоційно  про  все  розповідав,  усміхнений  кивнув  головою,
-  Це  напевно  кохання  з  першого  погляду  сину,  розберися  в  собі  добре.  А  вона  про  це  знає?  Ти  дав,  якийсь  їй  повід,  привернув  чимось  увагу  окрім  торгівлі?
-Ні!  Ні  тату!  Звичайно  я  не  поспішаю  та  чи  втримаюся,  -  сказав  тихо,  трохи  задумуючись.
-То,  що  діти,  це  велика  відповідальність  синку.  Звичайно  мама  буде  ґвалт  кричати,  але  ти  ж  її  сюди  не  привезеш.  Хіба,  що  коли  квартиру  купиш,  ти  ж    вже  трохи  грошенят  маєш,  з  нами  все  рівно  жити  не  будеш.  Та  і  в  тридцять  років  ти  вісімнадцятилітню  не  візьмеш,  бо  з  роками  піде  гуляти.  Це  життя,  інколи  важко  зробити  вибір    і  проти  долі  не  підеш.  Тобі  вирішувати,  мамі  поки  що  ні,  ні!  Чим  пізніше  взнає  тим  краще,  змириться,  куди  подінеться.  Я  її  поступово  підготую,  як  пропадатимеш  раптово,  скажу,  що  в  селі  котрусь  зустрів,  сподобалася,  а  там,    все  якось  вирішиться,  -  закінчив  розмову  батько.
 Було  чутно,  як  клацнув    в  дверях  замок,  батько  приклав  вказівного  пальця  до  уст  і  вийшов.
         Підкрадалася  ніч….  Ясний  місяць  зазирав  в  вікно..    Максим,    обійнявши  подушку    засинав,  ніжачись  на  м`якій  перині.  Часом  на  обличчі  з`являлася  усмішка,  пригадував    моменти  спілкування    з  новими  знайомими.
                 У  Світлани  цього  вечора  довго  світилося.  Поки  перед  сном  помила  хлопців,  ті  дразднилися  один  з  одним,  скакали  по  хаті,  наче  в  них  десь  засіло  шило.  Нарешті,  як  завжди,  у  ліжку  поцілувала  кожного  в  чоло,  прикрила  легким  простирадлом,
 -  Ну  все,    досить  гомоніти,  спіть  сказала!
     Згодом  сама    вклалася  в  ліжко.  Як  добре,  що  є  своя  кімната,  подумала,  як  добре,  що  бабуся  зробила  їй  такий  подарунок,  а  то  не  знати,  як  взагалі  б  жила.  Позирала  в  вікно,  здавалося  і  сон  десь  пропав,  намагалася  порахувати  зорі.  Аж  раптом  почула  розмову  синів.  Дмитро    майже  шепотів  брату,
-А  тобі,  бачу,  сподобався  цей  дядько  Максим,  як  і  мені.
-  У  гу!  А,  що  і  красивий  і  каже  не  жонатий,  напевно  не  п`є  горілку,  як  наш  тато  пив,  я  добре  пам`ятаю  це.  От  би  нам  такого  тата,  он  у  Ігоря  порядний,  не  п`є  і  любить  його,  -  ледь  хриплим  голосом  сказав  Павлик.
-Слухай,  а  давай  його  перевіримо,  що  за  один,  на  вид  добрий,  а  так,  хто  його  знає..  Давай  підготуємо  молоток  і  довгий,  товстий  цвях,  –  запропонував  Дмитрик.
-А  це  для  чого?  -  перебив  його  брат.
-  Ха!  Проб`ємо  колесо,  залишиться  ночувати    у  нас  в  прихожій,  будемо  бачити  злий  він  чи  добрий,  -  продовжив  Дмитрик.
-  Ти,  що,  дурень?!  Не  підходить,  багато  замороки  буде  йому.  Давай  краще  запросимо  його  порибалити  з  нами.  Розповімо,  як  гарно  ловиться  риба,  ще  й  часом  попадається  велика,  що  треба  йти  рибалити  на  світанку.  Ось  так  зробити,  -  запропонував  Павлик.
-  Ага,  а  потім  мама  юшки  наварить,  вона  в  неї  смачна  виходить,  може  сподобається,  ще  раз  приїде,  -  продовжив  Дмитро.
Світлана  уважно  прислухалася,  хотіла  почути  кожне  слово  та  після  слів  Дмитрика  ледь  не  розсміялася  і  гучно  сказала,
-Хлопці,  що  за  бурмотання?    Ану  вгомоніться!  Спіть  нарешті!
           Через  чотири  дні  Максим  їхав  на  село,  якесь  відчуття  радості  переповнювало  душу.  Він  відразу  посигналив  біля  дядька  Івана,  той  з  обійстя  махнув  рукою  в  напрямку  магазину,  дав  зрозуміти,  що  побачив,  щоб  їхав  далі.
Він  попав    на  відкриття  магазину,  декілька  чоловік  стояло  під  дверима.  Доволі  повна  жінка,  років  сорока  п`яти,  тримала  ключі  і  замок  в  руках,  трохи  незадоволено  сказала,
-О!  Це  напевно  приїхав  ваш  хвалебний  торгач….  Побачу  я,  що  в  нього  за  товар  та  які  ціни?  Бо  розхвалили  на  все  село…
Максим  цього  разу  привіз  майже  все  для  школи.  Діти  і    дорослі  вибирали  рюкзаки  та,  ще  дещо.  Хлопець  чекав  на  дядька  Івана  і  сам  не  знав  чому,  але    трохи  хвилювався,  адже  ні  близнюків,  ні  Світлани  не  було  видно.
На  свій  смак,  приховав  два  кращі  рюкзаки  для  хлопчиків,  тому  весь  час  і  позирав  на  дорогу.  Через  години  три,    побачив,  як  Світлана  з  синами  спішила  до  БУСа.  Малі,    підходячи  ближче,    всміхалися  і  привітавшись,  зазирали  в  очі  Максиму.
Він  не  витримав  і  запитав  Світлану,
-А  де  це  дядько  Іван,  може  прихворів,  що  не  йде?
Зашарілася,  намагалася  не  дивитися  прямо,  наче  ховала  свої  красиві  очі,    ледь  -  ледь  почервоніла,
-  Та  він  нас  підмінив,  ми  сьогодні  з  хлопцями  корів  випасуємо,  наш  день.  Оце  відправив,  щоб  могли  дещо  купити,  тоді  вже  підмінимо  його.  Говорив,  що  теж  хоче  побачитися  з  тобою,  тож    прийде.  
           Дітям  сподобалися  рюкзаки,  вони  заповнили  їх  шкільним  приладдям  і  швидко  поспішали  додому,    водночас  позирали  на  Світлану,  яка  суворо  дивилася  на  них.  Тільки    Павлик  розгублено  помахав  рукою,  коли  купили  потрібні  речі.  Їх  поведінку  можна  було  зрозуміти,  адже  мама  провела  з  ними  серйозну  бесіду,  про  їх  поведінку  з  чужим  дядьком.
               Сонце  припікало..  Товару  залишилося  мало  і  покупців  вже  не  було,  Максим  збирався  їхати  додому.  Настрій  був  трохи  кепський  і  сам  не  зміг  зрозуміти  чому  так.  З  перевулку  побачив  дядька  Івана  і  одного  з  хлопчиків,  який  йшов  поруч  з  ним.
-Ну,  встигли,  привіт!  -  дядько  Іван  подав    Максимові    руку.
-Бачиш,  Павлику,  а  ти  хвилювався.  Все  добре,  зараз  подивимося,  що  нам  дядько  привіз?
Він  давав  товар,  який  хотів  дядько  Іван,  а  гроші  не  взяв,  відмовився,  спираючись  на  той  обід,  минулого  разу.
-  Жарко  їхати,  залишайся  хоч  до  вечора.  В  мене  БУСа  заженеш  на  обійстя,  пообідаємо,  відпочинеш,  а  потім  поїдеш.  Куди  спішити,  говориш  не  одружений  …
   Аж  тут  не  витримав  Павлик,  він  весь  час  спостерігав  за  старшими,  зморщивши  трохи  носика,  примруживши  оченята  голосно  вимовив,
-  Дядьку,    у  нас  так  в  річці  риба  добре  клює,  можете  порибалити…
-А  й  справді,  заночуєш  у  мене,  а  раненько  можна  і  на  рибалку,  батькам  рибки  привезеш,  тільки  передзвони  їм,  щоб  не  хвилювалися,
-  запропонував  дядько  Іван.
               Вже  вечоріло…  Здалеку  було  чути,  як  поверталися  корови  з  пасовиська.  Корова  дядька  Івана  заходила  на  своє  обійстя,  Дмитрик  і  Світлана  здивовано  дивилися  на  Максима,  той  наче  виправдовувався  перед  нею  біля  хвіртки,
-  Та  я,  це  вирішив  порибалити  тут,    у  вас.  Може  хлопців  раненько  відпустиш,    хай  покажуть  де  добре  клює,  вони  ж  напевно  знають.
Світлана  зирнула  на  Павлика,  який  стояв  поруч  с  Максимом,  побачивши  в  очах  сина  радість,  не  могла  відмовити,
-Ну  гаразд,  вони  рано  тебе  розбудять,  це  такі  завзяті  рибалки,  що  повстають  не  світ,  не  зоря,  як  кажуть.
       Сини  Світлани,  напрочуд,  були  слухняні,  швидко  вклалися  спати.  Вона  сиділа  біля  вікна,  дивилася  на  зорі…
                     Тітка  Катерина  і  дядько  Іван  не  вмовили  Максима  залишитися  в  хаті,  він  вирішив  спати  в  БУСі.  Та  сон  не  йшов..
         І  сам  не  знав,  що  з  ним  робиться,  але  ноги    привели    до  обійстя  Світлани.  Це  ж  зовсім  близько,  метрів  п`ятьдесят,  не  більше.
Серце  шалено  стукало  в  грудях,  за    парканом    росли  високі  рожі,  але  було  добре  видно  при  відкрите  вікно  надвір,  адже  в  кімнаті  світилося.  За  білою    вибитою  шторою  побачив  її  .  Кілька  хвилин  наче  завмер,  не  міг  відвести  очей.  Здавалося  один  крок  і  дотягнувся  б  рукою  обійняти,  доторкнутися  до  вишневих  уст,  які    так  манили.  Та  стільки  ж  стояти,  слухати  мелодію  цвіркуна  і    далекий  гавкіт  собак?  Його  нерішучість  часом  бісила  та  цей  раз    терпець  урвався,  нахилився  через    паркан,  загавкав  пес,  привернув  її  увагу.  Вона    декілька  секунд    розглядала,  хто  б  там  міг  бути.  Коли  ж  впізнала  наче  завмерла,  відчула  по  тілу  тепло  й  мале  тремтіння  і  часте  серцебиття,    не  вагаючись  вийшла  надвір.
           Хто  знає,  чому  так  буває…  Коли  наче  магнітом  тягне  молодих  людей  один  до  одного.  Чи  то  кохання,  чи  пристрасть,  яку  не  можна  зупинити..  
 Сп`яніла…  Можливо    від    поцілунків,  чи  може  від  запаху  сіна,  в  якому  потонули  обоє.  З-за  навісу  із  шиферу  виднівся,  переливався  блідий  місяць,  наче  підглядав  за  ними.  Десь  здалеку  чути  цвіркуна    і  тихий  шепіт  на  вухо,
-Ти  така  солодка,  я  загубив  голову…  Обійми  мене,  по  -  сонячному  зігрій,  я  так  хочу  цього…
       Він,  ще  довго  воркував  біля  неї,  як  голуб  біля  голубки    -  вона  підкорилася  цим  умовлянням,  відчула  себе    коханою    жінкою…
               Сіріло…    На  сході  небо  вкривалося  фіолетовими  і  золотисто  -  рожевими  кольорами.  Все  частіше  півні  заводили  пісні,  переспів  линув,  то  з  одного  краю  села,  то  з  іншого..
 Світлана    поклала,  руку  на  чоло,
-  Максиме,  підіймайся,  зараз  хлопці  повстають,  йди,  щоб  ніхто  не  побачив,  у  нас  в  селі  люди  рано  встають.
Він  занурився  між  її  перси,  поцілував,
-  Нехай  бачать…  Ми  одружимося…  Що  тут  поганого.
Наче  током  пройняв  все  її  тіло,    відразу  сіла,  кров  вдарила  в  обличчя,
-  Ти  гарно  подумай,  у  мене    ж  два  сина…  Ти  їм  подобаєшся,  але  взяти  такий    тягар  на  свої  плечі,  ти  ж  такий  молодий…
-  Який    там  молодий!  Минулого  місяця  відсвяткував  тридцять  років,  не  хвилюйся,  одружений  не  був,  дітей  на  стороні  немає.  Дасть  Бог  будемо  мати    спільних,  ну  хоча  б  одне  дитя,  підеш  за  мене?  -  поцілунок  в  уста.
-  Ми  однолітки  з  тобою,  -  на  ходу  сказала  і  побігла,  як  дівчисько  до  хати,  в  вікні  появилося  світло…
         Всі    дружно  поверталися  з  рибалки.  Дядько  Іван  наловив  риби  більше  за  всіх,  бо  сидів  трохи  подалі  від  хлопчиків  і    від  Максима.  Бо  тільки  й  чути  було  розмов  про  машини,  школу.  Хлопці  засипали  запитаннями  ,  то  про  одне,  то  про  інше.  Павлик  залазив  на  руки  до  Максима,  тулився  до  нього,  зазирав  в  очі,  усміхався  і  часом  поправляв  йому  чуба.
                 Весело  за  обіднім  столом…    Дядько  Іван  і  тітка  Катерина,  переглядалися  між  собою,  позирали  на  Світлану  і  Максима,  коли  ті  наче  завмирали  при  погляді    один  на  одного.  
 Пройшло  кілька  днів.        Пізній  вечір….  Максим  стояв  навпроти  дзеркала,  приміряв  новий  костюм  і    білу  сорочку,
-Тато,  ходи  на  хвилинку,  порадь  яка  краватка  підійде  краще.
Мати  здивовано  глянула  на  чоловіка,
-Він,  що  на  побачення  йде?  В  таку  пору?  То  вже  ж  пізно..
Відразу  поспішила  до  сина,  за  нею  слідом,  покачуючи  голову,  кліпаючи  очима  йшов  чоловік.
-О,  тато,!  А  мами  вже  не  треба,  тож  вже  пізно,  одинадцята!  Куди  в  таку  пору  можна  йти?  –  запричитала  заходячи  в  кімнату.
І  відразу  сіла  в  крісло.  Відкопилила  губу,  ледь  скривилася,  здавалося  зараз  потечуть  сльози,
-  Легеню  мій,  синку,  такий  красень!  Та  хіба  так  пізно  безпечно  йти  десь?
-Так,  мамо,  без  сліз!  Найшла  легеня,  я  вже  чоловік!  Ти,  що  забула  скільки  мені  років?  Краще  порадьте,  яка  підходить  краватка.
Батько,  подав  краватку,  яку  підібрав  на  свій  смак,  всміхнувся,
-  Ось  ця  підійде!  Що  обновився  трохи,  це  не  завадить  до  свята.
Мати,  аж  підскочила  з  крісла,  взялася    руками  в  боки,    сердито  зміряла  сина  з  ніг  до  голови,  
-  До  якого,  ще    свята?  Що  приховуєте?
-Ти,  що  забула,  тож  скоро  перше  вересня  ,-  помітив  син.
-  Тфу,з  вами!  Позираєте  один  на  одного,  всміхаєтеся,  я  думала  якесь  інше  свято.  Ага…  То  це  ти  вирішив  в  школу  навідатися,  що  з  однокласниками  домовився  зустрітися?  -    запитала  сина,  обома  руками  гладила  плечі,  наче  поправляла  жакет.  
-Це  мамо  гарне  свято,  ти  ж  знаєш.  А  про  те,  що  ти  подумала,  гадаю  можливо  через  пів  року,  а  може  через  рік,  але  обов*язково  збудеться,
 -  з  усмішкою  на  обличчі  сказав  син.
-Чуєш,  старий,  ти  знаєш  хто  вона?  Чому  мовчиш?  Чия?    Я  їх  знаю?  -  хитро  заглянула  в  очі  чоловікові.
-  Ні  мамо,  це  буде  сюрприз,  він  нічого  не  знає  і  не  бачив  її,    ще  не  час.  Але  гадаю,  рішення  своє  не  зміню,  одружуся  нарешті,  ви  ж  цього    так  давно  хотіли.    І  ніяких  більше  розмов,  на  добраніч,  мені    завтра  рано  вставати.
-Ох,  ох,  дивися  сину,  добре  дивися,  щоб  не  жалкував…  Життя  складне,  щоб  не  прийшлося  в  одну  ту  саму  річку  два  рази  заходити,  як  кажуть  люди.  Щоб  один  раз  і  на  все  життя…-  виходячи  з  кімнати,    бурчала    мати.
                     Перше  вересня  збирало  всіх  до  школи.    Ранкове  сонце  привітно  розкидало  промені  до  землі,  по  небу  де-не-де  білі  хмаринки.  Гучно  грала  музика,  підіймала  всім  настрій.  Світлана  з  синами,  як  і  всі  інші,  стояла  в  шерензі  з  першокласниками.  Діти,  як  діти,  святково  одягнені,  вертілися,  озиралися  на  всі  боки,  в  очікуванні  початку  «  лінійки».
 До  школи  під`їхав  БУС….    Максим  радісно  з  усмішкою,  з    букетом  троянд,  підійшов  до  Світлани.  Чмокнув  в  щоку,  привітав  зі  святом,  вона  почервоніла,  зашарілася,
-Ну,  що  ти,  так  при  людях?!
-  А  що,  хай  знають  у  нас  з  тобою  сини  йдуть  до  школи  ,тож  для  нас  це  свято.  Не  переймайся,  все  буде  добре!
 З  хлопцями  привітався  по-чоловічому,  ті  тупцювалися,  з  усмішкою  і  гордим  поглядом  озиралися  на  присутніх.  То  напевно  для  них  було  більше  свято,  ніж  свято  першого  вересня.  Очі  світилися  щастям,  Павлик  підморгнув  Дмитрикові,  щось  прошепотів  йому  на  вухо.  Відразу  одночасно  взяли  Максима  за  руки,  весело,  демонстративно  поглядали  на  всі  сторони.  Наче  хотіли  всім  показати,  що  біля  них  є  чоловік,  який  здатен  їх  захистити  і  любити.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772154
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018


Валентина Малая

ВОДОКРЕС!ВОДОКРЕС!!

[color="#8c00ff"][i][b]ВОДОКРЕС!ВОДОКРЕС!!

ОСВЯТИ  ВОДИЦЮ!  В  ВОДОЙМАХ  І  КРИНИЦЯХ!
НАРІД  ВЕСЬ  БЛАГОСЛОВИ!!УКРІПИ!!ОЗДОРОВИ!!!!
БЛАГОСЛОВИ  І  ОЧИСТИ!  ЩОБ  МИ  БУЛИ  ЧИСТІ!!

ОСВЯТИ  ВОДИЦЮ!  В  ВОДОЙМАХ  І  КРИНИЦЯХ!
НАРІД  ВЕСЬ  БЛАГОСЛОВИ!!УКРІПИ!!ОЗДОРОВИ!!!!
ЗАБЕРИ  ВСІ  !!НЕГАРАЗДИ!  ,НЕПОРОЗУМІННЯ,ВРАЖДИ!
БЛАГОСЛОВИ  І  ОЧИСТИ!  ЩОБ  МИ  БУЛИ  ЧИСТІ!!

І  ХВОРОБИ  ЗАБЕРИ!!!ДАЙ  ЗДОРОВ’Я  НАМ  ЗГОРИ!!
ЩОБ  МІЦНІЛИ  НАШІ  ЖИЛИ!ЩОБ  НІКОЛИ  НЕ  ТУЖИЛИ!
ДАЙ  НАМ  СИЛЬНІЇ  ТІЛА!!ЩОБИ  ДОЛЯ  РОЗЦВІЛА!!!
БЛАГОСЛОВИ  І  ОЧИСТИ!  ЩОБ  МИ  БУЛИ  ЧИСТІ!!

ХАЙ  БУДЕ  ЗДОРОВИМ  БАГАТИЙ  Й  БІДНЯК!!
ВСІ  ЛЮДИ  НАВКОЛО,МОРЯК  І  ВОЯК!!!!
ДАЙ  НАМ  ЗДОРОВ'Я  ПОВНІЇ  ВІНЦЯ!!!
ОБЛИЙМО  ВОДОЮ  ВСЕ  ТІЛО  І  ЛИЦЯ!!!!

ВОДОКРЕС!ВОДОКРЕС!!

ОСВЯТИ  ВОДИЦЮ!  В  ВОДОЙМАХ  І  КРИНИЦЯХ!
НАРІД  ВЕСЬ  БЛАГОСЛОВИ!!УКРІПИ!!ОЗДОРОВИ!!!!
БЛАГОСЛОВИ  І  ОЧИСТИ!  ЩОБ  МИ  БУЛИ  ЧИСТІ!!
БЛАГОСЛОВИ  І  ОЧИСТИ!  ЩОБ  МИ  БУЛИ  ЧИСТІ!!
БЛАГОСЛОВИ  І  ОЧИСТИ!  ЩОБ  МИ  БУЛИ  ЧИСТІ!!
2016р  .[/b][/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772139
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Де впаде лелече пір"я

Є  у  нас  таке  повір"я:
Де  впаде  лелече  пір"я,
На  якому  ж  бо  подвір"ї,
Там  щасливі  будуть  сім"ї.

Там  народиться  дитятко
Та  й  на  втіху  мамі  й  татку,
Ще  там  -  злагода  й  любов.
Пір"я  падає  хай  знов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772138
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018


Надія Башинська

СРІБЛИТЬСЯ СНІГ… СВІТ СЯЄ БІЛИЗНОЮ!

Сріблиться  сніг...  світ  сяє  білизною,
і  лине  до  небес  церковний  дзвін.
В  Йорданських  водах  нині  освятився
Божий  Син!

Над  ним  в  безмежній  голубій  блакиті
тріпоче  голуб  білими  крильми.
То  зійшов  Дух...  весь  повен  благодаті,
до  Землі!

О  дай,  водице,  сили  душі  й  тілу,
щоб  всі  ми  в  мирі  й  злагоді  жили.
Щоб  Божою  любов'ю  освятились  
й  наші  дні...

Сріблиться  сніг...  світ  сяє  білизною,
і  лине  до  небес  церковний  дзвін.
В  Йорданських  водах  нині  освятився
Божий  Син!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772136
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018


Любов Іванова

С КРЕЩЕНИЕМ ГОСПОДНИМ

Пусть  святая  вода  смоет  боль  и  тревогу
И  наполнит  наш  мир  добротой  и  теплом.
Со  смиренной  душой  обращаюсь  я  к  Богу
И  прошу  нас  укрыть  своим  Божьим  крылом.

И  пускай  каждый  миг  наполняется  счастьем,
Чередою  удач  и  любви  торжеством.
Не  само  по  себе,  с    щедрым  Божьим  участьем
И  его  благодать  пусть  прибудет  во  всем.

Пусть  святая  вода  все  мечты  нам  исполнит,
Исцелит,  укрепит  и  придаст  новых  сил.
Поздравляю  весь  мир  я  с  Крещеньем  Господним
И  пусть  каждый  получит,  что  у  Бога  просил.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772130
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018


Георгій Грищенко

Шлях життя

Ми  вибираємо  свій  шлях  життя
Ще  будучи  наївними  і  молодими,
Всі  сили  прикладаємо  для  здобуття
Удачі,  успіху  й  міцної  дружби  з  ними.

Є  мрійники,  романтики  без  дій,
А  є  знавці,  що  вміють  й  хочуть  швидко  діять,
То  ж  йде  змагання  поміж  них  мов  бій
За  краще  місце  у  житті,  в  яке  всі  вірять.

Таке  життя  людське  навколо  нас,
Де  кожен  все  своє  уміння  прикладає,
Щоб  вийти  у  життєвий  вищий  клас,
Де  доленька  його  сміється  і  співає.

Нехай  вам  милі  друзі  пощастить
Пожить  у  щасті  та  багатстві,
А  ваші  всі  гріхи  хай  Бог  простить,
Бо  ви  жили  достойно  із  людьми  у  братстві.
17.01.18.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772127
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018


Миколай Волиняк

Велять мені і пращури і серце

Постився  вже…  водиці,  я  зіп’ю,
Освячена  тож  вип’ю  натщесерце.
Традиції  святі,  я  ревно  стережу,
Велять  мені  і  пращури  і  серце.

Черпну  води  святої  для  бджоли,
Від  всіх  хвороб  також  і  для  посіву.
Ще  коні  вип’ють,  птаство  і  воли,
Нехай  лікує  й  береже  від  гніву.

На  Святвечерю  предків  запрошу,
У  цей  прадавній  вечір  Водохресний.
У  святводиці  ближніх  окроплю,
Із  колосків  пучок  -  Дідух  небесний.

Свяченим  зіллям  хату  обкур’ю,
Сім’я  зібралась  в  «Бабин  вечір».
Узвар  на  стіл  поставлю…  і  кутю,
І  почастую…  викоти  овечі.

Горшки  в  дрібязок  в  клуні  розіб’ю,
Кутю  прогонять  внуки  макогоном.
Стрільну  з  рушниці  предків  проведу,
Вже  з  річки  сміх  озвався  дзвоном.

Хоч  вже  старий  та  все  ж  піду,
Замерзне  хай  уся  нечиста  сила.
Хвороби  всі  залишу  тут…  й  біду,
Воскресла  Дана  духом  охрестила.

В  своїх  Богів  прощення,  я  прошу,
Омию  гріх  з  душі…  благословенний.
Думки  чужі,  я  тілом  освіжу,  
В  водиці  божій,  купелі  священній.

Богиня  Дана  -  дружина  Даждьбожа.  
Мати  наша  -  водиця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772100
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018


геометрія

ВИБРИКИ ЗИМОВІ…

                                   Тішить  очі  сонце  зрідка,
                                   Бо  ж  зима,  то  є  зима,
                                   Та  ще  й  небо  стоїть  низько,
                                   Й  снігу  теж  майже  нема...
                                                   Та  й  сніжить  -  не  скрізь  і  зрідка,
                                                   Часом  й  дощиком  поллє,
                                                   То  морозом  вдарить  кріпко,
                                                   Й  голольодом  вкриє  все...
                                   Все  це  вибрики  зимові,
                                   На  дорогах  слякоть  є,
                                   І  хмарища  в  небі  повні,
                                   І  ніч  рано  настає...
                                                     І  річки  мало  підмерзли,
                                                     Хоч  холодний  вітер  дме...
                                                     Сонця  промені  завмерли,
                                                     Виглядають  де-не-де...
                                     Вже  спинились  довгі  ночі,
                                     Хоч  світанки  й  тормозять...
                                     І  святкові  дні  пророчі,
                                     Люд  зуміли  в  полон  взять...
                                                     Найважливіші  вже  свята,-
                                                     Вже  минули,відпливли...
                                                     Водохреща  ще  лишилось
                                                     І  Тетяни  день  святий...
                                       Воду  в  ніч  нам  освятити,
                                       І  скупатись  у  ставку...
                                       Сили  й  дух  свій  відновити,
                                       В  ніч  сьогоднішню  таку...
                                                     І  Тетяну  не  забути,
                                                     Поспівати  їй  пісень,
                                                     Добрим  словом  пом"янути,
                                                     У  святковий  диво-день...
                                       До  кінця  вже  добігає,
                                       Січень  місяць  не  простий,
                                       Лютий  в  вікна  заглядає,
                                       Найкоротший  зимовий...
                                                           

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772026
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 18.01.2018


Леся Утриско

Христос хрещається, мій люде.

Христос  Хрещається,  мій  люде!
Нехай  добро  повсюди  буде,
Вода  Йорданська  нечисть  змиє,
Нам  мир  прийде,  любов  нас  криє.  

Христос  Хрещається,  народе!
Поваги  нам,  земної  згоди,
Щедруйте  Богу,  хай  Всевишній,
Ніколи  нас  уже  не  лише.  

Христос  Хрестився!  Україно!
Днесь  відродися  ти  з  руїни,
В  піснях  ми  будем  прославляти-
Лети  щедрівочко  до  хати.  

У  кожне  серце,  кожну  душу,
Де,  з  радості,  сльозину  струшу,
Всім  завінчую,  заспіваю:
Христос  Хрестився  в  ріднім  Краю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772009
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 18.01.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Зима морозом дихає у спину…

Зима  морозом  дихає  у  спину
І  зазиває  в  гості  хуртовину.
Що  би  вона  сліди  позамітала
І  дітвору  у  дім  позаганяла.

Мороз  щипає  і  щипає  щічки,
Від  холоду  притихло  русло  річки.
Лише  сніжинки  у  танку  кружляють,
Вони  зимі  холодній  догоджають.

Птахи  зібрались  всі  до  годівничок,
Там  снігурі  припрошують  синичок.
Смачним  зерном  їх  щедро  пригощають,
До  купи  радо  всіх  птахів  скликають...

Десь  каркнула  задумлива  ворона,
Вона  сидить  неначе  муха  сонна.
Голодна  мабуть,  хоче  також  їсти,
В  низу  так  гамірно  і  ніде  сісти.

Посиділа  ще  трохи  й  полетіла,
Розпрямила  у  небі  міцні  крила.
Сніжок  легенький  знову  у  повітрі,
Зима  до  рук  взяла  свої  палітри

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772004
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 18.01.2018


Надія Башинська

КРАПЛИНКА ЩАСТЯ

Як  гарно  грає  барвами,  ясна,
мала  росинка  в  ранішньому  сонці.
Радіє  син  і  донечка  мала.
Краплинка  щастя  на  її  долоньці!

Краплика  щастя...  росяні  луги,
густі  ліси,  що  так  пахнуть  грибами!
Доріжки-стрічки,  що  біжать  у  світ
і  квітнуть  споришем  і  чебрецями.

Краплинка  щастя...  кущ  бузку  в  цвіту,
жовтогарячі  соняхи,  джерельце.
Ключ  журавлів,  який  несе  весну.
Ой,  як  йому  завжди  радіє    серце!

І  мамина  усмішка  осяйна,
і  погляд  татуся,  що  сяє  ясно!
І  наші  чорнобривці  під  вікном,
і  вишні,  що  вродили  рясно-рясно!

Краплика  щастя...  неповторна  мить,
що  ніжністю  у  зорях  розіллється.
Рясним  дощем  над  полем  прошумить,
і  сонцем  крізь  пітьму  проб'ється.

Що  б  не  було...  дитино,  пам'ятай!
Нехай  з  тобою  буде  й  ця  перлина.
Краплиною  ясного  щастя  є
для  нас  всіх  й  наша  сонячна  країна!

Як  гарно  грає  барвами,  ясна,
мала  росинка  в  ранішньому  сонці.
Радіє  син  і  донечка  мала.
Краплинка  щастя  на  її  долоньці...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771990
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 18.01.2018


laura1

Як би ж могла літати!

Вночі  і  вдень  чекає...  на  сина  свого  мати.
Одні  думки́  тривожні  й  не  йде  до  неї  сон.
Хто  ж  ці  придумав  війни?  Хотілось  їй  спитати.
Чому  мовчить  уперто  мобільний  телефон?

Якби  ж  то  мала  крила!  Якби  ж  могла  літати!
Полинула  б  до  нього  крізь  пекло  і  вогонь!
І  по́при  перешкоди  і  по́при  всі  гармати
Притиснула  б  до  серця,  до  сивих  своїх  скронь.

Собою  заступила  б  від  куль  свого  солдата,
Щоб  ли́ше  її  сокіл  зали́шився  живим!
І  ба́йдуже  що  буде,  все  ж  краще,  ніж  чекати,
Все  ж  краще,  ніж  тремтіти  й  не  знати,  що  там  з  ним.

І  так  в  бентежних  мріях  не  спить  вона  до  ранку.
Все  просить,  молить  Бога,  щоб  сина  захистив!
А  вітер  тужно  виє,  скажено  дме  в  фіранку,
Немов  всі  темні  сили  на  бал  він  запросив.

Вже  свічка  догоряє,  тремтить  немов  від  болю,
Зморив  сердешну  матір  гіркий,  підступний  сон.
І  бачить  вона  сина  в  крові  на  полі  бою,
А  поряд  з  ним  в  мовчанні…  мобільний  телефон.

18.  01.  2018                                      Л.  Маковей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771979
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 18.01.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Ти - найкращий

Чудово  знаєш,  що  люблю  ромашки,
Даруєш  влітку  їх  мені  завжди,
Я  переконана,  що  ти  най,  най,  найкращий,
З  тобою  тепло  навіть  в  холоди.

Доторк  твоїх  долонь  я  відчуваю,
Обійми,  наче  лебедя  крило,
Щаслива  я,  бо  ти  мене  кохаєш.
Щоби  в  житті  у  нашім  не  було,

Всі  труднощі  й  хвороби  подолаєм,
Бо  ми  не  тільки  поруч,  а  разом,
Наші  серця  від  радості  співають,
Трепетно  й  ніжно  б"ються  в  унісон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771965
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 18.01.2018


Янош Бусел

Ніч…

                                                                     [i]    [b][color="#ab3535"]На  Майдані  пил  спадає,  
                                                                         Замовкає  річ…
                                                                         Вечір.  
                                                                         Ніч…
                                                                         1919р.  Ранній  П.  Тичина            [/color]
[/b][/i]
                     [i]  [b]  [color="#1a4040"]  Ми  -  однi...Нiч    пливе,    чарiвна,
                           Цьом,  Майдане,-  за  зустріч  із  Лією…
                           ...Ти    хвилюєш...  П'яниш    без    вина...
                           I    жарке    студиш    серце    надiєю...
                     
                           Тихий    шепiт...Симфонiя    губ..
                           I    шаленi    мелодiї    дотику...
                           Звук    команди  із    радiотруб
                           Лиш    пiдсилює    ночi      экзотику.

                           Всі  ми  вийшли  на  відсіч  брехні,-
                           Грізний  поступ  народу  столицею!..
                           Пролилась  перша  кров  в  цім  вогні,-
                           Та  ми  встоїм…  Ми  станемо  крицею…

                           Тут  відчул  ми  себе  людьми,-
                           Не  умовними,-грізною  силою!..
                           Крики...Постріли...Кров  і  дими...
                           Та  відбилися...Знову  я  з  милою...
                           
                           Вiтерець    на    вiкно    налiта…
                           Пахне    снігом…    Із  чайника,-    м'ятою...
                           Пахне    щастям,-  бо    юнi    лiта
                           Бачать    дiйснiсть    легкою    й    крилатою.[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771963
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 18.01.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Дякую…

Я  дякую  Боже  за  доньку  і  сина,
За  міцну  сім'ю  і  щасливу  родину.
За  ранок,  що  сонцем  всміхається  ніжно,
За  небо  блакитне  таке  й  дивовижне.

Я  дякую  Боже  за  друзів  багато,
Коли  вони  є  то  для  мене  це  свято.
За  вітер,  що  коси  мої  розплітає,
За  сяйво,  що  зоряним  блиском  так  сяє.

Я  дякую  Боже  за  маму  і  тата,
За  любу  сестру  і  найкращого  брата.
За  тих  вчителів,  що  навчили  любити,
Свою  Батьківщину  і  мирно  в  ній  жити.

Я  дякую  Боже,  що  маю  внучата,
Теплом  і  любов'ю  наповнена  хата.
Від  цього  так  радісно  в  мене  на  серці,
Спасибі  тобі,  що  я  маю  усе  це...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771871
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 17.01.2018


Чайківчанка

ДОЗВОЛЬТЕ, НАМ ЗАКОЛЯДУВАТИ

ДОЗВОЛЬТЕ,  НАМ  ЗАКОЛЯДУВАТИ

У  Вифлеємі  боже  дитя  народила  Пресвята  Марія
у  бідній  стаєнці  на  сіні  білого  світку  єдина  надія...
Слава  !Слава,  тобі  Боже  !Слава  Месії  -Небесному  Царю!
тобі  поклін  земний  несемо  -  Всевишній  Владарю!!!

Добрий  вечір  ,добрі  люди,  пане  господарю!!!...
ми  ,завітали  подорожні  гості  із  далекого  краю...
Радуйтеся,  веселіться!-  застеляйте  столи  обрусом...
святкуйте  ,прославляйте!-  народження  Ісуса.

Дозвольте,  нам  заколядувати  нині  у  вашій  хаті!
на  зорі  запалити  воскову  свічку  у  божій  благодаті
нехай  Господня  любов  єднає  в  заметіль  хуртовину
і  почастує,  святою  колядою  вдову  і  убогу  сиротину.

Розпалюйте,  вогонь  у  печі..нехай  всіх  зігріє  теплом,
господар  несе  дідуха  у  хату  і  засіває  всяким  добром-
нехай  різдвяна  зірка  засвітиться  миром  на  Вкраїні
і  встеляє  килим  до  храму  молитись  божій  родині.

Слава  Честь  Хвала  і  Шана  -рожденому  Богу  на  землі...
який  посилає  земні  ласки  пребагаті  дари  в  житті,
послухай,  нас  милий  Ісусе  благослови  вкраїнський  рід
подай,  нам  чисте  небо,  щоб  був  щасливий  кожен  чоловік.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771772
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 17.01.2018


Richter

14. Достойник

[i](Із  циклу  „Відголос  Давидових  псалмів“,  пс.  14)
[/i]
Той  милості  Всевишнього  достойний,
хто  правду  в  серці  зігрівав  своїм,
хто  не  цурався  істин  непристойно
і  нечестивців  не  пускав  у  дім.

Язик  хто  не  паскудив  свій  брехнею,
з  відступником  хто  дружбу  не  водив,
хто  ближнього  не  змішував  з  землею,
себе  служінню  Богу  присвятив.

Хто  в  ріст  не  зичив  срібла  знову  й  знову,
блаженному  у  скруті  допоміг,
не  зраджував  ніяк  своєму  слову,
хто  духом  грубу  силу  переміг.

15.01.2018

Псалом  14  
Псалом  Давида.  
1  Господи!  кто  может  пребывать  в  жилище  Твоем?  кто  может  обитать  на  святой  горе  Твоей?  
2  Тот,  кто  ходит  непорочно  и  делает  правду,  и  говорит  истину  в  сердце  своем;  
3  кто  не  клевещет  языком  своим,  не  делает  искреннему  своему  зла  и  не  принимает  поношения  на  ближнего  своего4  
4  тот,  в  глазах  которого  презрен  отверженный,  но  который  боящихся  Господа  славит;  кто  клянется,  хотя  бы  злому,  и  не  изменяет;  
5  кто  серебра  своего  не  отдает  в  рост  и  не  принимает  даров  против  невинного.  Поступающий  так  не  поколеблется  вовек.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771657
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 17.01.2018


Янош Бусел

Рідне село…

                                                       [i]  [b]  [color="#c42323"]  Про  рідне,-  або  з  любов'ю,
                                                             або  ніяк...Завжди  і  всюди...
                                                             Я  про  свою  Чапліївку  -  ось  так...[/color][/b]
                       [/i]
[i][b][color="#196969"]Обнялись    мов    сестри    Реть    iз    Осотою,
Нанизали    села    на    неспiшний    біг,-
Та    й    чарують    небо    хмаркою    отою,
Що,    немов    лебiдка,    прилягла    до    нiг.
                   
Є      в    тому    намистi    вiкової    втiхи
Намистинка    рiдна,    доленька    моя,-
Це  –  село  в  долинi…Клуня...Верби...Стрiхи...
Хлiборобська    вдача...Замашне    iм’я.
   
Ти    було    привiтним,    як    матуся    в    св’ято,
Ти    було    нервовим,    як    вона    в    трудi
На    чужому    полi.    Та    в    тарілці    тато
Й    мама    не    спiвали    гiмнiв  ...  лободi.
                     
Так  в    селi  i    рiс  я,-  вчителi    навколо,-                  
Вулиця,    городи,    калиновий    цвiт,
Кинута    конюшня,    зорi    в    небi,    школа,-
Хвилювали    душу    до    юнацьких    лiт.
       
Потiм-  синi    очi...Кетяги    червонi...  
Три    останнi    ночi...Болю    чорне    тло...
Сумнiви...Вагання...I    помчали    конi
З    кожним  роком  далi  й    далi  за  село.

За  село  помчали,-  у  світи  далекі,
Де  нема  вже  мами...  А  мозолів  -  тьма,-
Менше  ж  -  грошеняток...Не  такі  лелеки.
Іспит  в  напівголих  прийняла  зима...

Лише    три    берiзки,    сестри    бiлокорi,
Тi,    що    проводжали    мене    за    мiсток,
Маяками    стали    у    життєвiм    морi,
З  них    не    впав    i  досi    нi  один    листок...[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771623
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 16.01.2018


Надія Башинська

ЗАХИСТИ НАС, БОЖЕ!

Ой  бідонька,  ой  біда...
Захисти  нас,  Боже!
Чорні  круки  налетіли.
Хто  ж  нам  допоможе?

Скільки  вже  гірких  тих  сліз  
виплакала  мати?
Знов  забрали...  молодого
сина  у  солдати.

Ой  бідонька,  ой  біда...
сиротами  діти.
Скільки  ж  того  в  світі  зла  є,
та  куди  ж  подіти?

Ой,  якби  ж  то  ми  могли,
то  давно  б  прогнали.
Налетіли  до  нас  круки,  
як  ті  чорні  хмари.

Та  із  хмари  дощ  іде,
і  все  розцвітає.
А  від  круків  Україна
сльози  проливає.

Ой  бідонька,  ой  біда...
Захисти  нас,  Боже!
Чорних  круків  тих  прогнати,
вірим...  допоможеш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771435
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 15.01.2018


Миколай Волиняк

Заповіт нащадкам оріян

Не  бійся!  Не  лінуйся!  Не  бреши!
Дрібницями  всерйоз  не  переймайся.
У  борг  в  чужого  -  юде  не  проси,
Від  свого  допомоги  не  цурайся.

Свою  рідню,  дітей  не  ображай,
І  не  завдай  для  ближніх  шкоду.
Не  вір  чужинцю…  їм  не  довіряй,
Бо  віра  вірна  лише  свому  роду.

Свого  на  йоту  навіть  не  віддай,
Як  схибив  яко'  вмій  відповідати.
Ще...  ворогів  ніколи  не  прощай,
Тримай  надійно  меч  розплати.

Не  май  у  справах  щось  з  ж.дом,
Бо  без  душі  залишися  і  хати.
Не  будь  ніде,  ні  перед  ким  рабом,
Щоб  предки  поважали  й  Ненька  мати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771384
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 15.01.2018


Олекса Удайко

ПИМПОЧКА

           [i]Старий  Новий  рік!  Вже  тільки  випито...
           і  сказано!  А  як  отой  старечий  Новий  рік  
           ще  повернеться,  то  що  будемо  робити?
           Залишається  одне  -  [b]жартувати![/b][/i]

           [color="#de1414"][b]З  НОВИМ  РОКОМ,  МИЛІ  ДРУЗІ!  
           НА  ЦЕЙ  РАЗ    –    О-СТА-ТОЧ-НО![b][/b][/b][/color]
[youtube]https://youtu.be/WAt3_RehDB0[/youtube]  
[i][b][color="#073370"]Що  значить  помпа    -  певно  всім  відомо,
Із  нею  зручно  ляльці  в  світі  жить
Коли  ж  у  ляльки  й  пимпа  є  невтомна,
Вам  повезло,  бо  є  чим  дорожить.

Та  пимпочка  –  зваблива,  файна  кнопка:-
Натиснеш  в  трібне  місце  –  маєш  писк,
А  то  –  погладиш  ніжно  там,  де  .опка,
Й  отримаєш  від  того  повний  зиск.

Отак  життя  твоє  й  проходить  в  зойках,
Бо  ляльці  те  подобається  вкрай,
Що  ти  знаходиш  найзручніші  стойки,
Які  ведуть  у  неймовірний  рай.
 
Бува,  одначе,  так:  не  ту  із  клавіш
Торкнеш  у  ляльки  раптом,  невпопад.
Тоді  такого  прочухана  маєш,  
Що  з  раю  враз  летиш  у  бісів  ад.

Коли  ж  та  лялька  раз  оскалить  зуби  
Й  покаже  всім  свій  милий  пишний  зад,
Та  пимпочка    вас  доведе…  до  згуби!

А  хто  такій  халепі  буде  рад?!
[/color][/b]
14.01.2018,
Кельн,  ФРН  
 _________
Примітка.  У  слова  «пимпочка»  нема  дослівного  
перекладу,  бо,  певно,  належить,  до  жартівливого
сленгу;  технічно  означає  «тумблер»  чи  "затичка".
А  ось  в  людському?  Спробуймо!  Можливо,  вперше.

На  світлині  (http://uareview.com/niasha-doll/)  гумова
лялька  "славнозвісної"  Наталії  Поклонської,  яку  можна
придбати  у  вільному  продажу  в  Російській  Федерації.
Цей  витвір  "гумового"  мистецтва  автор    використав
як  прототип  літературного  героя  даного  твору.

[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771369
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 15.01.2018


Ольга Калина

Сію, вію, посіваю

Сію,  вію,  посіваю!
З  Новим  роком  Вас  вітаю!
З  Новим  роком!  З  новим  Щастям!
Нехай  згинуть  всі  напасті!
Щоб  не  встрілись  ви  з  бідою,
Зло  хай  ходить  стороною!
А  Добро  до  вас  у  дім
І  Достаток  щоб  при  нім!
Нехай  будуть  всі  здорові,
Дуже  гарні,  чорноброві!
В  кожен  дім  загляне  знов,
Надія,  Віра  і  Любов!
Щоби  в  мирнеє  віконце
Вам  завжди  світило  сонце!
Щоб  співали  кожен  день
Українських  лиш  пісень!
Наша  мова  -  наймиліша!
Наші  люди  -  найщиріші!  
Зичу  Щастя  Україні,
В  кожен  дім,  кожній  родині!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771330
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 15.01.2018


Виктория - Р

На блины

[b][i][color="#0033ff"]Припёрлась  тёща  на  блины,
Я  не  успел  одеть  штаны...
И  голым  спрятался  под  стол,
И  слушал  тёщин  разговор.

Она  с  женой  общалась  мило,
Меня  от  них  уже  тошнило...
Но  я  сидел,  как  мышь  в  норе
И  пальцем  ковырял  в  ковре...

Считал  минуты  до  ухода,
Их  разговор  шёл  до  исхода...
Но  вдруг  я  пукнул  невзначай,
И  тёща  вылила  свой  чай...

Я  вылез  и  закрыл  свой  пах,
А  тёща  в  шоке...  Слышу  ах!
Спасибо  дочка  за  блины,
А  зятю  в  след  одень  штаны!
14  01  2018  г  
Виктория  Р[/color][/i][/b]
Обычно  зять  идёт  к  тёще  на  блины,  но  у  меня  наоборот  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771310
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 15.01.2018


ТАИСИЯ

Любовь и разлука

Ведь    Он    во  мне  души  не  чает!
И    Я    -    к  нему    "неравнодушна"…
Жизнь  друг  без  друга  –  огорчает!
Нам  вместе  –  никогда  «не  душно!»

В  любви  мы  обретаем  счастье!
Не  допуская  расставанья…
Порой  случается  ненастье    -
Разлука  нам  несёт  страданья…

Мы  расстаёмся    ненадолго.
При  встречах  –  сердце  замирает…
Из  берегов  выходит  Волга!
Любовь  нас  вновь  объединяет!

Но  жизнь  -    коварною      быть    может!
Бессильны  люди  перед  смертью…
Такое  горе  всех  тревожит…
И  нет  страшнее  –  уж  поверьте…

«Любовью  дорожить  умейте!»
Счастливый  шанс  –  не  упустите!
Ведь  этот  дар  –  сильнее  смерти!
Живите  в  радости,  любите!
Как  та  царица  -    Нефертити…

14.  01.  2018.          Рисунок  автора  -  "Царица  Нефертити"


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771309
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 15.01.2018


dovgiy

ЧАС РОЗСУДИТЬ

Чи    то  від  Бога,  а  чи  від  батьків
Та  маємо  у  всім  своє  призначення.
Хтось  бачить  час  через  пітьму  віків
І  здатний  пояснити  його  значення
Для  всіх  майбутніх  поколінь  людей,
А  хтось  влучним  та    велемудрим  словом
Дістане  скарб  з  розчахнутих  грудей,
Щоб  усміхнулась  доля  веселково;
Хтось  візьме  глину  та  відтворить  в  ній
Довершені  та  неповторні  форми;
Хтось  втілить  у  життя  вінець  надій
На  кращі  переміни,  на  реформи;
Хтось  своє  тіло  витренує  так,
Що  всі  рекорди  ляжуть  попід  ноги,
А  хтось  життя  віддасть  за  «просто  так»,
Хоч  і  не  бачив  в  цьому  перемоги.
Час  пропливе,  чи  може,  пролетить
І  потім  скаже  хто  прожив  для  чого.
А  я,    навіщо  проживу  цю  мить,
Чим  виправдаю  час  буття    оцього?
Хай  ще  не  суд.  Не  мить  для  виправдань.
Та  все  одно  позаду  літ  чимало.
Левова  частка  –  для  важких  страждань,
А  менша  з  них  під  ліру  проспівала
І  пісня  ця  –  лише  одна  Любов:
До  цього  світу,  до  Людей,  до  Жінки,
До  того,  що  ввійшло  назавжди  в  кров
Із  краєвидів  рідних  –  українських,
Без  чого  я  собою  не  назвусь,
Без  чого  в  світі  неспроможний  жити.
А  чим  я  в  пам’яті  нащадків  відіб’юсь,
Про  те  комусь,  а  не  мені  судити!          

14.01.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771299
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018


Валентина Ланевич

Єство зрадливо прагне ласки.

Єство  зрадливо  прагне  ласки,
Твоїх  обіймів,  пригорни.
Зануритись  в  кохання  казки
І  щезло  жало  щоб  війни.

Щоб  ранок  зустрічати  конче
В  єдинім  клекоті  сердець.
І,  щоб  крізь  штори  у  віконце,
Сміялась  райдуга  з  небес.

І  ми  розморені,  щасливі
Лежали  поруч  пліч  о  пліч.
Дивились  в  очі  й  розуміли,
Позбулись  ми  чужинських  бід.

Й  тіла  сповнялись  теплотою,
Чиста  любов  лилась  без  меж.
Жила  й  живу,  милий,  тобою.
Приходь.  Цілуй.  Душу  бентеж.

14.01.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771268
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018


Любов Іванова

О людях нам поступки говорят

[color="#0a094d"]О/вдовела  любовь  и  в  пучине  потерь

Л/ьют  лампадки  огни...  поминальные.
Ю/жный  ветер  принес  холода  в  мою  дверь.
Д/ежавю...    крохи  счастья;...  печальные.
Я/    и  верить  боюсь...  неужели  -  чужой?
Х/аотично    душа  на  две  делится,

Н/еужели  любовь  за  смертельной  чертой?
А/хинея!!    И  все  перемелется.
М/ожет  сделанный  шаг  -  громкий  вызов  судьбе,

П/ерекрой,  новый  старт,  воссоздание,
О/бновлённый  подъем  по  нелегкой  тропе,
С/опряжен  с  нашим  общим  желанием.
Т/айн  огромный  клубок  и  запутана  нить
У/крепилось  броней    недоверие,
П/азлы  жизни  бы  нам  вновь  узором  сложить,
К/раской  яркой  любви  скрасить  серое.
И/  пускай  отойдет  в  небыль  грусти  мотив

Г/рубый  выпад  судьбы,  заблуждение,
О/тойдет...  и  расчистит  святые  пути
В/се  дороги-пути...  и  сомнения.
О/щутить  бы  душою  тот  важный  демарш,
Р/аз  уж  выпали  нам  испытания.
Я/вь  ценнее  чем  самый  красивый  мираж
Т/ак  нам  Бог    говорит...  в  назидание.[b][/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771255
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018


Ніна Незламна

Свято Василя прославляймо

Пролетіла  пташечка  над  селом
Розсипала  пір`ячко  весело
Це  була  посланниця  від  зими
Всюди  заіскрилися  килими.
Килими  ті  пухкі,  білесенькі
Зі  сніжинок  срібні,  яснесенькі
В  перлини  вбрались  дерева    й  кущі
Сповилась  земля    в  казковій  красі.
Порадіймо  люди,  привітаймо
Новий  рік    й  Василя  зустрічаймо
Поспіваєм  дружно,пощедруєм
Радість  господарю  подаруєм!
Тож  посіймо  ми  оселю  зерном
Щоб  на  мир,на  щастя,на  добро!
Нехай  гарно  зросте  озимина
Здоров`я  й  достаток  придасть  зима
Хай  лунає  сміх  в  кожній  хатині
Усміхнеться  Бог  народженій  дитині
Посвяткуймо  люди  і  вітаймо
Та  й  Свято  Василя  прославляймо!
Хай  придасть  всім  сили  і  терпіння
А  ще  завше  родинного  порозуміння!
Тепла  вам,  злагоди  і  кохання!
Нехай  всі,  здійсняться  побажання!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771244
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018


Миколай Волиняк

Велія

Повісив  ліхтарями  вечір  зорі,
Довкружки  було  видно,  як  удень.
Злунали  вдаль  щедрівочки  бадьорі,
Вас  посіваю…  вирвалось  з  легень.

Як  горобці  стежки  ми  торували,
Під  саму  стріху  випали  сніги.
Як  горобці  селом  ми  щедрували,
Світ  розцвітав  зимою  навкруги.

«Козу  вела»  попереду  Меланка,
Хурделицею…    Місяць,  Воїн,  Змій.
Ох  ті  курчата,  бігали  ж  до  ранку,
Як  на  Волині  кажуть…  до  Велій.

На  хату  парубки  тягли  ворота,
Все  вище,  скільки  вистачить  потуг.
Була  нелегка  в  парубків  робота,
На  перехресті  вже  горів  Дідух.

Малеча  в  крайній  хаті  засівали,
Дівчата  вже  втомились  ворожить.
Дядьки  старі  із  півнями  вставали,
Щоб  з  парубками  справи  розрішить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771213
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018


Richter

Василя

Як  зима  вертає  в  літо,
так  Василь  проходить  світом.
Тож  дозвольте  привітати
вас  із  цим  веселим  святом!

Засіваю  хату  житом,
щоб  в  достатку  стали  жити.
Вам  насиплю  ще  пшениці
на  пухнаті  паляниці.

Щоб  вареники  пузаті
не  виводились  у  хаті,
а  також  на  пампушки,
пиріжки  і  галушки.

Ще  добавлю  дрібку  проса
на  густі  травневі  роси,
на  багатий  урожай
і  на  пишний  коровай.

Наостанок  повну  жменю
засіваю  вам  ячменю,
щоб  дістало  й  на  черінь.
Слава  Господу!  Амінь!

13.01.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771205
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 14.01.2018


Віктор Ох

Милуватися квітами (V)


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jNdpjtJWXNQ[/youtube]
--------------------
Не  подаровані  квіти  забудуть  не  скоро.
Від  подарованих  вже  сміттєпровід  тріщить.
Спостерігати  за    в’яненням  величі  сором.
Як  і  людей,  квіти  краще  живими  любить.

Квіти  художника    на՜  полотні  не  зів’януть.
Їх  пишнота  і  принадність  втішатимуть  зір.      
Люди  давно  перебралися  вже  на  дивани.
В  рамку  хай  зирять    ̶    немає  різниці    чий  твір.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771200
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 14.01.2018


evgen

У СЯЙВІ ЗОЛОТИХ ЗАГРАВ

У    надвечірньому  серпанку
День  весняний    вже  догорав  
У    сяйві  золотих  заграв,
Сюрчав  цвіркун  безперестанку
А  я  у    спогадах  витав

Туди  де    молодість  блукає.
В  дитинстві  топтаних  стежок.  
Приємних  згадок  ланцюжок  
Наразі  пам'ять  повертає  
З  минулого  мій  образок  

Де  перешіптуються  трави,
Дзвін  малиновий  із  гори
Де  чорнобривці  у  дворі
Де  солов’ї  у    дві  октави  
Витьохкують    аж  до  зорі

Туди  де  дивний  передзвін
Лунає  в  росах  кришталевих.
Де  розмаїття  лук  травневих.
Де    лине    тихий  відгомін
З  ошатних,  ніжних  горобин.

Цінуймо  ж    Божий  дар  життя!
Бо  тільки  раз  воно  дається  
І  вже  минуле  не  вернеться.
Не  допоможе  й  каяття.
Цінуймо  ж  ,  Божий  дар  життя!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771180
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 14.01.2018


Валентина Ланевич

У старій свиті, сивину вкрила пороша.

У  старій  свиті,  сивину  вкрила  пороша,
Вона  стояла  серед  натовпу,  що  мимо  йшов.
Сніжинки  танули  на  ній,  хоч  була  боса,
А  люд  штовхав  її  та  осудом  своїм  боров.

Вона  ж  терпляче  зносила  глум,  чужу  хулу,
Хилила  голову  лишень  щоби  через  нужду,
Котра  зволожила  обличчя,  скупу  сльозу,
Не  бачив  недруг,  те  займало  не  її  одну.

Посестри,  то  правда,  віра  та  любов  жива,
А  ще  розтерзана  боями  змучена  земля.
Стікала  болем  покрита  струпами  душа:
-  Скількі  біди  ще  принесе  загарбницька  війна?

12.01.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770995
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 12.01.2018


Олекса Удайко

МІЙ ПАДОЛИСТ (Муз. С. Голоскевича)

                                                                                                                                     [i][b]Tth[/b][/i]
                 [i]Подаю  (повторно)  текст  пісні,  музика  
                 на  який  створена  Сергієм  Голоскевичем.
                 В  процесі  правки  з  невідомих  причин  
                 текст  втрачено  та  відновлено  по  пам'яті.  
                 Просимо  читачів  вибачити  та  прореагувати  
                 на  нову  редакцію  пісні.                                
                           
[b][color="#0c0578"]Падолисте  ти  мій,  падолисте  –
Незникоме  і  вічне  кохання!
Ти  чаруєш  мене  своїм  хистом
Від  зародження  і  до  заклання.
Облетіли  уже  жовтим  квітом
Всі  роки́  мої  в  плідній  неволі,  
Та  не  знесло  лихим,  буйним  вітром
Наше  щастя  і  наші  дві  долі…

           Приспів:

         Падолист  мій,  падолист!
         Ти  мого  кохання  сторож  –
         Дуб  багряний  лиш  у  зріст
         Ту  любов  підніме,  вгору...
         Падолист  мій,  падолист!

Дощ  і  вітер  плекають  намисто
Одинокої  в  полі  калини,
І  опалим,  безрадісним  листом
Укривають  промоклі  долини…
І  дерева,  від  літепла  п’яні,
Самотіють  безрадісно  й  голо...
Та  цвітуть,  наче  ружі  рум’яні,
Наше  щастя  і  наші  дві  долі.

           Приспів:

         Падолист  мій,  падолист!
         Ти  мого  кохання  сторож  –
         Дуб  багряний  лиш  у  зріст
         Ту  любов  підніме,  вгору...
         Падолист  мій,  падолист!

Вже  німіє,  мовчить  горда  осінь,
Пришерхає  у  думі  зрадливій,
І  панує  в  своїм  безголоссі  
Хаотичність,  притлумленість  ліній.
Хоч  природа  не  йме  уже  віри  
У  величність  Всевишнього  волі,
Святу  віру  вертають  нам  ліри  –
Ліри  щастя,  єдиної  долі…[/color][/b]

1.11.2017  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760825
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 12.01.2018


Східний

Зими п’янке тепло



Прокинулась  зима  під  ранок,
Табун  пробігся  білосніжний.
А  далі  танець…  Сотні  бранок
Кружляли  з  вітром  ніжно,  ніжно.

Мороз  не  забарився  сивий
І  по  воді  пішов  ногами,
Ішов  по  річці  геть  щасливий,
І  звів  мости  між  берегами.

У  шати  ліс  убравсь  святкові,
У  фраках  білих  дуб  і  клени.
І  лиш  ялини  гонорові
В  одежі  досі  ще  зелені.

А  як  моргнуло  ясне  сонце,
І  пальчики  в  промені  звело,
Сніжок  в  моїй  заграв  долоньці,
І  я  відчув  зими  п’янке  тепло.

                       12.01.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770937
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 12.01.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Твій образ серед натовпу шукаю…

Я  так  тебе  без  пам'яті  кохаю
І  час  не  подолав  ці  почуття.
Твій  образ  серед  натовпу  шукаю,
Летить  так  швидкоплинно  в  даль  життя.

Цих  почуттів  не  можу  передати,
Вони  у  серці  в  глибині  живуть.
Я  буду  все  життя  тебе  кохати,
Хоч  за  плечима  довгий,  довгий  путь...

Зима  сніжить  і  вітер  разом  з  нею,
Сніжки  кидає,  як  кидали  ми.
Цілунки  зігрівали  у  хурделю,
Та  так  ще  було    довго  до  весни...

Думками  пригортаюся  до  тебе,
Не  зводжу  погляду  з  твоїх  очей.
Вже  зорі  застелили  сріблом  небо,
А  хтось  чужий  торкає  до  плечей...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770849
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 12.01.2018


геометрія

МАТЕМАТИЧНІ ЗАДАЧКИ ІЗ МОЄЇ ЗАНАЧКИ…

       1.  На  столі  зайчата  грали,
               У  стола  кут  відпиляли...
               Скільки  там  тепер  кутів,
               Полічити  хтось  зумів?..
       2.  Щоб  доїхать  до  метро,
               Чебурашка  сів  в  авто.
               По  дорозі  він  зустрів
               Трьох  товаришів  своїх,
               Привітав  він  їх  усіх...
               Скільки  ж  разом  тих  було,
               Що  приїхали  в  метро?..
       3.  Оля  живе  на  другому  поверсі,а  Коля  в  двічі  вище.
               На  якому  поверсі  живе  Коля?
       4.  У  сім"ї  5  доньок  і  кожна  має  брата.  Скільки  дітей  у  сім"ї?
       5.  Скільки  буде,коли  сотню  поділити  на  половину?
       6.  Лісоруби  кожної  хвилини  відрізають  від  колоди  кусок  в  1  метр.
               За  скільки  хвилин  вони  розріжуть  колоду  довжиною  6  метрів?
       7.  Сорок  п"ять  і  сорок  п"ять,  скільки  може  бути?
       8.  У  скільки  разів  сходи  на  6  поверх  будинку  довші  за  сходи  на  2  поверх  
               того  ж  будинку?
       9.  За  4  хвилини  колоду  розпиляли  на  півметрові  куски,причому  кожне
               розпилювання  тривало  1  хвилину.  Яка  довжина  колоди?
     10.  Як  з  трьох  сірників,не  ламаючи  їх,зробити  чотири?

                   Відгадки:  1.П"ять.  2.Один.  3.На  третьому.  4.  Шість.  5.  200.    6.  5  хвилин                
                                                 7.  10;  80;90;  400.    8.У  п"ять  разів.  9.  2,5м.  10.  IV.
                                                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770795
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 11.01.2018


Віктор Северин

ЧТО Я ОСТАВЛЮ ДЛЯ ЛЮДЕЙ?

Увы,  мой  срок  иссяк...  почти.
Себе  вопрос  хочу  поставить:
ТУДА  ничто  не  унести,
А  ЗДЕСЬ  я  что  смогу  оставить?
Что  я  оставлю  для  людей,
Что,  кроме  холмика  могилы?
Стихи  не  в  счёт  —  поверьте,  хилы  —
Хватило  только  в  жизни  силы
На  двух  надёжных  сыновей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770788
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 11.01.2018


Надія Башинська

ЗНОВ ДЗВЕНИТЬ КОЛЯДА!

Знов  дзвенить  коляда,
гріє  серце.
В  ній  співає  душа,  
мов  джерельце.

В  ній  яскрава  зоря
шле  проміння.
Зігріває  траву
і  каміння.

Зігріває  дерева  
і  квіти,
що  малює  для  нас  
тихо  вітер.

Піднімає  з  землі  
силу-соки.
Всі  проходимо  ми
тут  уроки.

Ллється  слово  дзвінке,
лине  в  вічність.
В  цьому  світі  усе
має  цінність.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770763
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 11.01.2018


Калинонька

До Дня Соборності України




                                                       

                                               Обіймись  ,  Україно  ,  бо  у  єдності  сила,
                                               Обіймись  ,  Україно  ,  навіки  обіймись  ,
                                               Як  будеш  єдина,то  будеш  щаслива  ,
                                               Прапор  волі  злітатиме  ввись.
                                                         
                                                         Обіймись  ,  Україно  ,у  мирі  й  любові  ,
                                                         Обіймись  ,  Україно  ,  у  душах  й  серцях,
                                                         Постань  перед  світом  у  новій  обнові  ,
                                                         Хай  Господь  освятить  в  майбутнє  твій  шлях!
                                           
                                               Обіймись  ,  Україно,  як  єдина  родина  ,
                                               Обіймись  ,  Україно  ,  як  велика  сім"я,
                                               Щоб  пишно  розквітла  знов  в  лузі  калина,
                                               Щоб  воскресла  ,ти    земле  моя.

                                                               Обіймись  ,  Україно  ,  нам  до  болю  потрібне  єднання!
                                                               Обіймись  Україно!  Молять  душі  героїв    земних,
                                                               Пом"янемо  ми  їх  у  скорботній  хвилині  мовчання,
                                                               І  завершим  всі  справи  за  них.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770748
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 11.01.2018


Східний

Мамі

                       

Мамо,  Ваш  голос  почути  я  хочу
І  бачити  усмішку,  ніби  зорю.
В  літні  заглянути  стомлені  очі,  
На  вушко  шепнути:  «О,  Вас,  як  люблю.»

Взяти  за  руку,  що  пахла  хлібами
Й  пройтися  удвох,  як  в  дитинстві  було.
Відчути  вогонь,  що  був  поміж  нами.
Лишився  лиш  спогад  прозорий,  як  скло.

Мамо,  я  серце  в  долоні  тримаю
Це  Ваше,  не  згасле,  що  й  досі  горить,
Ніби  промінь  ранковий  в  розмаю,
Й  мене  надихає  любити  і  жить.

Вашого  хочу  торкнутись  волосся
І  обійняти  ніжно,  ніжно  я  Вас.
Житнє  тримаю  дозріле  колосся
Й  у  небо  дивлюся,  дивлюся  весь  час.

Слід  Ваш  шукаю  у  просторі  часу,
Між  нами  розлука  під  іменем  –  Смерть.
Усмішку  бачу  на  сонці  я  Вашу,
Для  мене  Ви,  мамо,  є  зоряна  твердь.

                             11.01.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770745
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 11.01.2018


Новоградець

Оленята

Був  ранок,  і  сонце  на  лапи  ялин
Накинуло  вже  позолоту,
Брели  з  оленихою,  схожі  в  один,
Двійнятка  по  краю  болота.

Старанно  по  сліду,  тримаючись  в  ряд,
В  траві  обережно  ступали,
І  в  променях  очі  в  смішних  оленят
І  носики  чорні  блищали.

Здавалось  все  мирним,  і  тиша  була
У  світі  тваринних  ідилій,
Та  з  блиском  сталевим  зіниця  ствола
Вже  хижо  дивилась  на  цілі.

Здригнулись  раптово  ялини  навкруг,
В  траві  олениха  забилась,
І  вмить  по  болоту,  зрізаючи  круг,
Із  жахом  малеча  пустилась.

Далеко  в  гущаві,  в  дрімучих  кущах
Спинились  і  впали,  безсилі,
І  розпач  в  великих,  блискучих  очах
Застиг  у  звіряток  змарнілих.

Був  ранок  і  вечір  вже  втретє  підряд,
Ще  біль  не  забулись  і  горе,
А  двійко  голодних,  сумних  оленят
Вже  йдуть,  спотикаючись,  бором.

Ше  зовсім  не  звичні  шукати  траву,
Невміло  обнюхують  хвою,
І  в  темінь  ховаються,  в  тінь  лісову,
Налякані  зверху  совою.

Тримайтесь  плямисті,  хай  приймуть  сиріт
Під  захист  могутні  діброви  -
Зустрів  вас  не  в  пору  жорстокістю  світ,
Сп'янілий,  в  азарті,  від  крові.

Так  хочеться  вірити  -  дні  пролетять,
Відступить  проклята  з  косою,
І  ви  пронесете  над  смертю  життя
На  ніжках  тоненьких  з  собою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770712
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 11.01.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Подаруй мені…

Подаруй  мені  коханий  зиму  кольорову,
Щоб  в  рожевому  тумані  ніч  була  казкова.
Щоби  зорі  золотаві  розцвіли  як  квіти,
Свої  фарби  різнобарвні  дарувало  літо.

Подаруй  мені  коханий  голубі  світанки
І  гарячі  поцілунки  і  щасливі  ранки.
Щоб  тепло  твоє  душевне  у  мороз  зігріло,
Щоби  сонце  в  небі  темнім  радо  засвітило.

Подаруй  мені  коханий  заповітну  мрію,
Серцем  я  тебе  кохаю  і  в  душі  лелію.
Я  з  тобою  буду  поруч  любий  мій  у  свято
І  розквітне  літо  в  зиму  і  чудес  багато...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770664
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 11.01.2018


dovgiy

З ВЕРШИНИ

Не  шкодуй,  кохана,  що  далекі  весни,
Лиш  приходять  в  пам’ять  тай  то,  не  щодня.
Місяць  ясночолий  опускає  весла
В    море  швидкоплинне  де  немає  дна.

Ой  у  водах  часу  так  срібляться  зорі!
Відблиски  минулого  ринуть  вдалину.
Я  завжди  з  тобою    в  радості  і  горі,
Оживляю  серденько  від  важкого  сну.

У  текучі  струмені  двічі  не  ступити.
Та  дана  нам  пам’ять,  аби  ми  могли
Із  вершин  прожитого  мудро  оцінити,
Чи  путями  вірними  ми  удвох  пройшли.

Були  прикрі  помилки,  втрати  та  невдачі,
Коли      дні  здавались  стрічками  з  пітьми…
Як  це    страшно  бачити:  що  кохана  –  плаче,
   А  майбутня  втіха  ще  за  ворітьми.

Та  минало  горенько,  та  долались  труднощі,
Знов  світились  погляди  зорями  надій.
Постаріли  яблуні  під  дитячі  пустощі,
Щебетом  школяриків  двір    відгомонів.

Наче  все  по  старому:  живемо  за  звичками.
Чи  колишні  ніжності  збереглись  в  душі?
Чи  приємні  спогади  як  північні  привиди
Штучно  поселяю  я  у  свої  вірші?

Ні!  –  вони,  -  не  привиди!  Може,  дещо  стомлені.
Притупилась  з  часом  гострота  чуття.
Тільки  зірка  ніжності  життєдайним  променем
Зігріває    в  осені  непросте  життя.

Хай  бажання  щастя  вже  здаються  мріями
Та  повір,  кохана,  з  настанням  весни,
Знов  до  нас  повернуться  новими  надіями
Нами  колись      бачені  веселкові  сни.

09.01.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770570
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 10.01.2018


Східний

Роздуми солдата

     

Прийду  отак  просто  і  ляжу,  й  засну,
Хвилини  відчую  в  блаженному  щасті.
Тебе  обніму  неповторну  весну,
Про  миті  ці  думав  в  години  напасті.
А  там  у  боях  лише  гомін  грози,
Й  родюча  земля  скаженіла  від  сталі.
Іще  автоматні  носились  дощі.
Були  ці  дощі  затяжні  і  тривалі.
Гримів    Іловайськ  і  Дебальцеве  теж.
А  скільки  братів  полягло  в  полі  бою.
Думками  про  тебе  лише  і  живеш,
Любов  визначає  й  спрямовує  долю.
Як  добре  тримати  коханої  стан,
Мов  з  вишні,  вуста  цілувати  досхочу.
Забути  про  болі  від  травм  і  від  ран,
Й  косу  розпустити  шовкову  дівочу.
Поки  очманілий  ще  ходить  сусід,
Відкритим  тримаю  все  лезо  кинджала.
Потрібно  позбутись  непрошених  бід.
Усе  пам’ятаю:
Навіть  мене
Як  кохала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770567
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 10.01.2018


НАДЕЖДА М.

Для тебе…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TgSun8TBtFw[/youtube]


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-hbJYSo8a0k[/youtube]

Для  тебе    хочу  буть  сюрпризом,
Ти  довіряй  мені  лишень,
Щоб  ти  не  вірив  тим  прогнозам:
Кохання  це  -  короткий  день.

Воно  триває  три  лиш  роки...
Коли  і  хто  сказать    посмів?
Хто  дав  чуттям  короткі  строки?
Це,  мабуть,  він  любить  не  вмів..

Та  я  не  вірю  в  забобони,
Бо  скільки  років  все  ж  люблю.
Які  тут  будуть  заборони?
Від  слів  своїх  не  відступлю.

Вже  скільки  весен  промайнуло,
Дощів  пролилось  за  роки.
Та  почуття  це  не  минуло,
Не  відпускатиму  руки

Тієї,  що  зі  мною  поруч,
Що  не  покине  ні  на  час.
Хай  буде  вічне,  без  повтору,
І  зігріває  тільки  нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770559
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 10.01.2018


Віктор Ох

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ (V)

           
Слова    ̶    Ніна  Третяк
Музику  на  слова  написано  було  раніше.  Та  виставляю  твір  лише  зараз,  коли  можна  послухати  разом  з  відео.  На  сайті    з  якогось  часу  не  можна  додавати  звукові  фійли.    На  жаль.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_aYiTc_-UOE[/youtube]
--------------
     [i]  (пісня)[/i]

Любов  тримає  всесвіт  на  долонях  –  
Чужа  для  неї  мачуха-війна.
У  сонця    запеклася    кров  на  скронях  –  
І  Судний  день  нікого  не  мина…
Він  прийде  і  свої  запалить  свічі  –  
Високе  небо  розітне  гроза.
Не  соромно  дивитись  людям  в  вічі,
Коли  душа  пречиста,  мов  сльоза.
         Приспів:
   А  молодість  не  відає,  що  страшно,
   Утверджуючись  крізь  вогонь  і  дим  –
   А  молодість  –  рішуча  і  відважна!
   Не  страшно  помирати  молодим…

Це  хто  сказав,  що  з  вами  ми  не  вічні,
Це  хто  таке  подумав,  хоч  на  мить  –  
Ми  вирвалися  в  простори  космічні,
І  будемо  віки  на  світі  жить.
Життя  свіча  згорає,  та  не  гасне,
Запалюючи  міліони  свіч.
У  тім  горінні  є  сумне  й  прекрасне,
Що  розвидняє  непроглядну  ніч.
           Приспів:
   Їх  мрії  недомріяні  літають,
   Їх  слід  стрімкий,    гарячий  не  прочах,
   Бо  все-таки  Герої  не  вмирають,
   Продовжуючи  в  пам’яті  свій  шлях…
-------------------------------

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770498
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 09.01.2018


геометрія

СВЯТО ДВАНАДЕСЯТЕ…

                                     Ось  і  засвітило                                        Це  Різдво  від  Бога,
                                     всім  Різдво  на  диво,                        до  Віри  дорога,
                                     на  добро,на  тепло,                            Марія  пречиста
                                     і  щоб  зникло  усе  зло...                сина  народила...
                                                                                   Це  чудове  свято,-
                                                                                   є  дванадесяте,-
                                                                                   після  Воскресіння,
                                                                                   Божого  веління...
                                     В  часи  надвечірні                            Свята  дух  витає,
                                     йдуть  богослужіння                      всіх  благословляє,-
                                     в  храмах  і  церквах,                      вертепи,вистави
                                     в  сім"ях  й  небесах...                    й  колядки  цікаві...
                                                                                   За  столом  сідає
                                                                                   разом  вся  родина,
                                                                                   як  зірка  засяє
                                                                                   у  небі  вечірня...
                                   Медом  і  узваром                                    І  благословляє
                                   пахне  в  кожній  хаті,                        батько  всю  родину,
                                   і  стає  родина                                              пом"януть  померлих
                                   на  щедрість  багата...                      у  тиші  хвилину...
                                                                                   І  кутя  медова
                                                                                   родині  смакує,
                                                                                   і  тиха  розмова,
                                                                                   і  щирість  віншує...
                                   Варену  картоплю,                                  І  різні  салати,
                                   і  пісні  борщі,                                                з  рисом  голубці,
                                   капусту  з  грибами,-                            на  добро  багаті,-
                                   смакують  усі...                                          з  квасолі  млинці...
                                                                                   Ці  родинні  свята,-
                                                                                   найкращі  зимою,
                                                                                   на  тепло  багаті,
                                                                                   сповнені  любові!..
                                   Нехай  же  єднають,                          Свято  засвітило
                                   свята  українців,                                    й  додало  нам  сили
                                   вороги  хай  знають,-                        щоб  в  Мирі  і  Правді
                                   здолаєм  чужинців...                        всі  усе  робили!..
                                                                                 Щоб  усіх  ворожих
                                                                                 вигнали  ми  з  хати...
                                                                                 Й  "своїх"  нечестивих,
                                                                                 не  пускали  до  влади...


















                                   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770466
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 09.01.2018


Harry Nokkard

Зима, январь ….

У  дружини  завтра  День  Народження.  

                 Зима,  январь  ……    

Зима,  январь,  рождественский  мороз,
Бодрит  и  подгоняет  в  этот  вечер,
Спешу  к  тебе  с  букетом  белых  роз,
И  опьяняет  радость  нашей  встречи.

Я  знаю  в  этот  вечер,  как  всегда,  
Как  много  лет,  ты  ждешь  меня,  я  знаю,  
Ты  пронесла  Любовь  через  года,
Душою  юная,  хотя  уже  седая.  

Твоя  любовь,  меня  не  раз  уберегла  
От  всяческих  напастей    и  несчастий,
Со  мною  рядом  ты  всегда  была,
И  ты  хранила  в  нашем  доме  счастье.

Простое  счастье,  просто  рядом  быть
И  радоваться  и  зиме  и  лету,  
Детей  любить,  мечтою  светлой  жить,
Попутешествовать  вдвоем  по  свету.

Пускай  не  все  свершилось,  не  беда!
Не  наша  в  том  вина,  но  все  же,
Мы  пронесли  Любовь  через  года
И  это  нам  с  тобой  всего  дороже.

Сегодня  у  тебя  особый  день,
Пусть  будут  в  жизни  
Лишь  счастливые  мгновения,
Пусть  обойдет  тебя  печали  тень,
Здоровья,  Радости,  Любви  и  
С    Днем  Рождения!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770458
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 09.01.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Щаслива зустріч…

Сніжинки  неначе  метелики  білі,
Тихенько  на  віти  ялиноньки  сіли.
Всміхнулись  думками  так  весело  й  ніжно
І  нас  запросили  у  зиму  цю  сніжну.

До  тебе  спішу  мій  коханий  із  вітром,
А  місяць  в  дорозі  для  нас  буде  світлом.
В  обіймах  палких  ти  пригорнеш  до  себе,
Намисто  із  зір  подарує  нам  небо.

Нас  лебеді  білі  піднімуть  на  крила.
Слова  шепотітимеш:"  люба  і  мила".
Кружлятиме  в  танці  своїм  завіруха,
Мороз  подарує  на  радість  кожуха.

Щоб  ми  не  замерзли  у  пору  зимову
А  зустріч  була  щоб  гаряча,  казкова.
Довкола  дзвіночки  дзвенять  своїм  співом
У  ніч  Різдвяну  ми  зустрілись  щасливо.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770436
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 09.01.2018


dovgiy

ЩЕ ОДНЕ ЗІЗНАННЯ

Ти  для  мене  назавжди  єдина.
І  не    вір,  якщо  плітка  чиясь,
Донесе,  що  кохана  людина
Не  вертає  на  круги  своя,  
Що  схвильоване,  трепетне  серце
Вже  комусь  пропонує  як  дар
Слів  облуди  для  іншого  серця
Розливає    медовий  нектар.
Так  не  станеться.  Хай  там  у  когось
Кілька  раз  розквітають  сади.
Мій  під  снігом  до  сяєва  твого,
А  розквітне  –  як  прийду  сюди,,
Як  у  вічі  глибокі  загляну,
Як      до  себе  тебе  пригорну,
І  тим  жадібним,  вовчим      коханням
Ми  пірнемо  у  нову  весну.
Озвіріємо  пристрастю  юних
Лиш  для  того,  щоб  чути  сповна
Як  бандури  виспівують  струни
Коли  пісня  чарівна,  одна,
Яку  грає  замріяний  вітер
Між  квітучих  напахчених  віт.
Ще  повернемо  разом  наш  квітень
Ще  почуємо  щастя  привіт!

08.01.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770434
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 09.01.2018


Валентина Ланевич

Поговори зі мною, любий.

Поговори  зі  мною,  любий,
У  час  затишшя  подзвони.
Із  хрипотою,  трішки  грубий,
Почую  голос  твій  з  війни.

І  озовусь  до  тебе  серцем,
Коханням  ніжним  пригорнусь.
Притиснув  ворог  волю  берцем,
Ще  сіль  у  ранах,  ти  ж  кріпись.

Віддам  тепло  душі  своєї,
В  твою  до  краплі  переллю.
В  руках  немає  в  мене  зброї,
Люблю  тебе,  люблю,  люблю.

Бухкає  в  грудях  калатання
Щемом  тремтячим  та  терпким.
Мольбою  з  вуст  тихе  прохання:
-  Побережись.  Вертай  живим.

09.01.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770430
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 09.01.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Полюбляють нас в народі

Полюбляють  нас  в  народі
І  дорослі,  і  малі
У  святкові  дні  та  будні.
З  маком  дуже  ми  смачні,

Ще  -  із  вишнями  і  сиром,
Можна  й  трішки  кураги.
Як  спечемося,  то  щиро
Пригощаєм...(  Пироги).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770381
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 09.01.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

А твої очі кольору неба

А  твої  очі  кольору  неба,
Лагідні-лагідні  такі  і  добрі,
Хвилі  морської  очі  у  мене
Ловлять  твій  ніжний  люблячий  погляд.

Небо  і  море.Ці  дві  стихії,
Яких  приборкати  ще  не  вдалося,
В  наших  очах  ясно  сяють-зоріють
І  хвилями  щастя  хлюпають  й  досі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770380
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 09.01.2018


Олекса Удайко

РІЗДВ’ЯНІ ПЛЯЦКИ

             [i]У  християн  східного  обряду  Рідв’вяні  свята  прийнято  
             зустрічати  12-ма  їствами  на  столі  за  числом  учнів  
             Ісуса  Христа.  Одним    із  страв  є  деруни  або  терті
             (переважно  картопляні)  [b]пляцки*…[/b]      Про  них  
             (і  не  тільки)  в  цьому  коротенькому  рев’ю    з  
             площі  Neumarkt  міста  Кельну,  куди  забрів,                                            
             мов  ненароком,  за  10  діб  до  Цього  року  
             автор.
[/i][youtube]https://youtu.be/uAcmi5WM_wE[/youtube]
[i][b][color="#063773"]Ось  і  знов  у  Кельні  я,
де  живе  моя  сім’я  –
донька    й    внучка  –
дві  колючки,
внук  Максим  та  ще  й  зятьок  –
славний  польський  козачок.

Їли  пляцки  та  й  гадали  –
що  то  за  холера?  –
як  би  видать  свою  дану
заміж  мільйонеру…
Ми  жили  б  тоді,  як  пави,
горя  та  й  не  знали…

Ну  а  ще  на  думку  спало  –
(нам  прости,  мій  Боже!)
коби  ми  ся  враз  так  стало,
нам  було  би  гоже…
На  когось  там  ся  молити,
йти  кудись  в  Європу?    –

Най  вона  до  нас,  облитих
миро,  здійме  попу…
Щоби  не  жувати  латекс**
й  не  постить  Хануку***,
ліпше  буде  їсти  пляцки
й  пестити  онуків…

Недарма  ж  із  України  
вранці  сходить  сонце…
І  живуть  тут  жовто-сині  –
славні  оборонці.[/color]

[/b]8.01.2018,
Кельн,  ФРН
________
*Назва  дерунів,  характерна  для  більшості  
   слов’янських  країн  Центральної  Європи.
**Деруни  у  єврейській  кухні,  що  супроводять
святкуванні  єврейського  свята  Хануки***.

На  світлині:  автор  з  внучкою  Ханною
на  brench  в  одному  із  ресторайій  Кельну...[i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770339
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 09.01.2018


OlgaSydoruk

И я - не я…И ты - не ты…

И  я    -  не  я…
И  ты  -  не  ты…
И  не  растут  в  саду  цветы…
Лишь  стынет  лёд…
И  сыплет  снег…
И  заметает  вьюга  след…
Тогда  зачем  и  почему  -
Тебя  из  мыслей  не  гоню…
И  зажигаю  вновь  свечу…
И  Мойры  ниточку  пряду...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770328
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 08.01.2018


КВолынский

Незаметно

Незаметно  подкралось  зимовье…
Серебром  разлилось  на  висках,
И  прошедшее…  с  болью,  с  тоскою,
На  бумагу  ложится  в  стихах.

Не  вернуть,  неуёмных  желаний,
Не  забыть  перечёркнутых  дней,
Ожиданье  страстей  и  страданий,
Во  глубокой  печали  моей.

Помню,    жадно    желал  окунуться
В  передряги  морской  суеты  –  
За  штурвалом  судьбе  улыбнуться  –  
Всё  мелькало…причалы,  порты.

Всё  прошло,  нет  нужды  торопиться,
И  потерь  непознанных,  не  жаль,
Предназначенным….  в  море  влюбиться  –  
Возлюбите  тоску  и  печаль!

Сколько  лет  промелькнуло  напрасно
Средь  друзей  поражённых  мечтой,
Среди  волн  и  погоды,  ужасной,
Упивался  стихией  морской…

И  не  думал,  не  верил,  не  снилось,
Что  способен  опять  воздыхать,
Снизошёл…  к  капитану,  на  милость,
Выдал  крылья,  чтоб  смог  полетать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770307
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 08.01.2018


Richter

Чума

Чума…  Чума  прийшла  у  наше  місто
і  вразила  великих  і  малих.
Колись  було  у  ньому  тепло  й  чисто,
звучала  музика,  лунав  веселий  сміх.

Тепер  все  місто  ніби  опустіло,
а  мертву  тишу  розриває  дзвін.
Шматує  він  нещадно  душу  й  тіло,
в  глибини  мозку  проникає  він.

Бреде  бездомний  в  розпачі  і  тузі,
страшний  над  ним  висить  кубічний  шар.
Кудись  поділись  дім,  робота,  друзі…
Ні,  він  не  бомж,  тепер  він  вже  клошар.

Чума  вражає,  пустку  в  душах  сіє,
ввергає  місто  все  у  небуття…
Полишили  нас  заповітні  мрії…
Що  всім  нам  принесе  таке  життя?..

08.01.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770284
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 08.01.2018


Ольга Калина

Чому

Чому  не  можу  я  зібратися  з  думками
Що  линуть  так  до  мене  звідусіль?!
Чому  не  можу  я  змиритися  з  роками,
Що  птахами  зникають  вони  всі?!  

Чому  весь  час  біжу  вперед  і  щось  шукаю,
Але  ніяк  не  можу  віднайти?!
Чому  так  сильно  плаче  серце?  Я  не  знаю
І  через  що,  ще  мушу  я  пройти?!  

Чому  душа  моя  така  непримиренна,
Як  з  клітки,  рветься  з  тіла  в  височінь?!  
Чому  моя,  ти  Доле,  бідна  і  страденна,  
Вертаєш  шлях  в  зимову  заметіль?!

Чому  на  все  це  дійство  збоку  споглядаю,  
Але  ніщо  не  можу  я  зробить?!
І  буде  дальше  що  зі  мною  -  добре  знаю,  
Але  ще  так  хотілося  б  пожить.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770274
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 08.01.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Любі друзі з Різдвом Вас…

У  день  святий  Різдва  Христова
Бажаю  щастя  Вам  земного,
Бажаю  в  душах  відродити
уміння  вірити,  любити,
А  Бог  Вам  щедрою  рукою
За  Вашу  віру,  за  терпіння
Своє  надасть  благословіння.
Хай  різдвяна  добра  казка
Подарує  тепло  й  ласку,
Хай  різдвяні  світлі  зорі
Знищать  смуток  весь  і  горе!
Щастя,  радість  і  добро
Хай  несе  до  вас  Різдво!
Веселих  свят!

Христос  рождається!  Славімо  його!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770264
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 08.01.2018


Richter

19. Помазанику

[i](Із  циклу  „Відголос  Давидових  псалмів“,  пс.  19)[/i]

В  печалі  день  Господь  тебе  почує
і  Бога  Якового  ймення  захистить.
З  Святилища,  з  Сіону,  примандрує
жадана  допомога  й  підкріпить.

Згадавши  всі  твої  дари  і  жертви,
Він  по  твоєму  серцю  дасть  тобі
і  намірам  твоїм  не  дасть  померти,
задумане  не  втоне  у  журбі.

Нам  радість  принесе  твоє  спасіння
і  в  ім’я  Бога  ми  піднімем  стяг.
Спасіння  Боже,  як  і  воскресіння,
тобі  найвищий  дар  з  духовних  благ.

Помазанця  свого  Господь  спасає,
йому  допомагає  Він  з  Небес.
Його  десниця  й  інших  надихає
і  робить  все,  щоб  лід  зневіри  скрес.

Хвалитись  іншим  розкішшю  не  гоже
чи  родовитістю  минулих  поколінь.
Ми  ж  хвалимо  в  подяці  ім’я  Боже,
вся  слава  Богу,  лиш  Йому!  Амінь!

08.01.2018

Псалом  19  
1  Начальнику  хора.  Псалом  Давида.  
2  Да  услышит  тебя  Господь  в  день  печали,  да  защитит  тебя  имя  Бога  Иаковлева.  
3  Да  пошлет  тебе  помощь  из  Святилища  и  с  Сиона  да  подкрепит  тебя.  
4  Да  воспомянет  все  жертвоприношения  твои  и  всесожжение  твое  да  соделает  тучным.  
5  Да  даст  тебе  [Господь]  по  сердцу  твоему  и  все  намерения  твои  да  исполнит.  
6  Мы  возрадуемся  о  спасении  твоем  и  во  имя  Бога  нашего  поднимем  знамя.  Да  исполнит  Господь  все  прошения  твои.  
7  Ныне  познал  я,  что  Господь  спасает  помазанника  Своего,  отвечает  ему  со  святых  небес  Своих  могуществом  спасающей  десницы  Своей.  
8  Иные  колесницами,  иные  конями,  а  мы  именем  Господа  Бога  нашего  хвалимся:  
9  они  поколебались  и  пали,  а  мы  встали  и  стоим  прямо.  
10  Господи!  спаси  царя  и  услышь  нас,  когда  будем  взывать  [к  Тебе].  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770231
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 08.01.2018


НАДЕЖДА М.

Чом зажурився, голуб сизий?

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uC9fJOq1JF4[/youtube]

Чом  зажурився,  голуб  сизий?
Чому  неспокій  на  душі?
Немолодий,  та  все  ж  красивий.
Невже  замучили  дощі?

Сидиш  самотній.    Де  голубка?
Чому  до  хмар  ти  не  летиш?
Одна  літає  твоя  любка,
А  ти  від  холоду  тремтиш.

Покинь  в  думках  своїх  тужити.
Дивлюсь:  нетронуте  зерно.
Ти  здатен  гнізда  в  парі  вити.
Зніми  з  душі  думок    ярмо.

Свої  розчесуєш  все  крила,
Намокли,  мабуть,  від  дощу.
Ти  не  спіши  складать  вітрила...
Я  так  тебе  про  це  прошу.

Ще  вийде  сонце  із-за  хмари,
Осушить  крила,  полетиш.
Всіх  заворожать  твої  чари...
Думки  нерадісні  залиш.

Іще  заграє  промінь  сонця
В  твоїх  засмучених  очах.
Осяде  сум  цей  десь  на  донці
В  цих  безкінечних,  злих  дощах...










адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770207
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 08.01.2018


Східний

Аркуш паперу (поетам)


Паперу  аркуш  білий,  білий…
На  нім  струмочками  слова
Малюють  віршик  ще  не  зрілий,
Під  дотик  сонного  пера.

Таємна  думка,  що  в  поета
З  струмків  збігає  у  ріку.
Рядки  написані  в  куплети
В  скарбничку  ляжуть  вікову.

Думки  підхопить  ранній  вітер
І  рознесе  в  усі  кутки.
Дорослі  прочитають  й  діти,
Хто  так  собі,  хто  залюбки.

В  серцях  людських  цей  скарб  затліє,
А  може  виросте  в  вогонь,
І  когось  вчасно  обігріє,
Напитись  дасть  з  ріки-долонь.

Спочатку  аркуш  білий,  білий
На  нім  струмочками  слова
Малюють  віршик  ще  не  зрілий,
Під  дотик  сонного  пера.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770216
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 08.01.2018


Виктория - Р

Життя мого основа

[b][i][color="#ff00ae"]Життя  мого  основа,
Це  перш  за  все  любов!
Це  -  пісня  світанкова,
Яка  бентежить  кров.

Це  -  теплі  барви  літа,
Це  -  сонця  промінці.
Це  любі  мої  діти,
Їх  радість  на  лиці...

Це  -  тепла  кава  вранці,
Та  милого  вуста.
Це  -  в  поцілунках  пальці,
І  він  один  із  ста!

Безкрає  поле  жита,
І  соловейка  спів...
Це  -  мамина  молитва,
Це  -  білий  цвіт  садів!
07  01  2018  р  
Вікторія  Р
[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770191
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 08.01.2018


Ярослав К.

Святий вечір

В  эту  дивную  ночь  совершается  чудо:
Зажигаются  звёзды  -  рождается  Бог.
Он  на  землю  приходит  Себя  отдать  людям,
Чтобы  каждый  примеру  последовать  мог.

Как  терпеть  и  смиряться,  сносить  пересуды,
Не  лелеять  своё  несравненное  "я",
Как  любить  и  забыть  "не  хочу  и  не  буду"
И  пожертвовать  жизнью  "за  други  своя".

Так  пускай  каждый  дом  распахнёт  шире  двери,
Открывайте  сердца  и  не  бойтесь  зимы!
Только  нужно  Ему  их  всецело  доверить,
Ведь  тогда  лишь  счастливыми  станем  все  мы!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770131
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 07.01.2018


Східний

Зимовий етюд

 

Зима  розкрила  свої  крила,
Сипнула  пір’я  з  подушок,
Лелечим  пухом  землю  вкрила,
Скувала  панцером  ставок.

Ще  зачепилась  за  Калину
Й  дала  їй  з  голок  кожушок.
Спустилась  тихо  у  долину,
Відкрила  з  перлами  мішок.

Верба  виблискує  в  алмазах
І  Дуб,  і  Липа,  й  Ясени.
Берези-діви  в  срібних  стразах.
На  Кленах  сяють  ордени.

А  як  розбіглася  по  полю,
Все  забіліло  навкруги.
Вітрам,  мов  коням,  дала  волю.
Куди  не  гляну  –  скрізь  сніги.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770121
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 07.01.2018


Східний

Колядка

                   

Крокувала  зірка  в  небі  тай  спинилася,
Дитя  Боже,  дитя  світле  народилося.
Пеленала,  колихала  Діва  чистая,
Матір  Божа,  Матір  ясна  і  Пречистая.

Опустились  Серафими  й  Божі  Силоньки,
Грають  ліри,  грають  арфи,  славлять  зіроньку.
Старий  Йосип  сам  колише,  хвалить  Боженьку,
І  зібрались  всі  похвали  в  небі  в  річеньку.

Засурмили  Янголята,  в  яслах  Зіронька…
Прийшла  в  світ  і  зародилась  в  Бога  віронька.
Слався,  слався,  звеселися  Дитя  Боженьки.
Поклонилися  три  царі  із  доріженьки.

Поклонились,  звеселились,  спить  Він  солодко,
Прийми  ладан,  прийми  смирну,  а  ще  золото.
Крокувала  зірка  в  небі  тай  спинилася,
Дитя  Боже,  дитя  світле  народилося.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770099
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 07.01.2018


Виктория - Р

З тобою щастя я пізнала!

[b][i][color="#ff0091"]Я  вибрала  тебе  із  ста,
І  закохалась  до  нестями...
В  полон  взяли  твої  вуста,
Ми  поєдналися  серцями...

Горіли  очі,  мов  вогні
І  кожен  дотик  ніби  жало...
Запав  у  душу  ти  мені,
З  тобою  щастя  я  пізнала!

Цим  почуттям  немає  меж,
Кохання  наше,  то  є  -  диво!
Тамую  подих,  коли  йдеш
З  тобою,  любий,  я  щаслива!
05  01  2018  р
Вікторія  Р
[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770098
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 07.01.2018


Валентина Ланевич

На Голгофу душа підінялась на святвечір.

На  Голгофу  душа  піднялась  на  святвечір,
Назбирала  в  собі  біль  жаливи  й  печаль.
Ще  жменю  любові,  що  лягла  враз  на  плечі,
У  погоні  суєт  стала  міці  скрижаль.

І  молила  душа  у  покорі  спасіння,
Відбілити  образи  просила  в  Христа.
Щоби  помисли  щастя  не  знали  гоніння,
Ті,  що  в  серці  безпечнім  зазнали  гріха.

Й  розтікались  бажанням  у  тілі  блаженним,
Лоскотали  у  грудях  стервозності  дань.
Обіймались  із  жалем,  горіти,  нестримним
Та  зчезав  той  вогонь  у  літах  покарань.

07.01.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770080
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 07.01.2018


НАДЕЖДА М.

Різдво Христове

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6hlm5u239bw[/youtube]


Опустивсь  на  землю  вечір,
Світле  сяйво  розлилось.
І  дорослим,  і  малечі
По  всім  хатам  розійшлось.

Зайшов  Вечір  ось  до  хати,
Подививсь  -  багатий    стіл.
Гостей  можуть  тут  стрічати:
Є  тут  хліб  святий  і  сіль.

І  усміхнений  господар,
Повна  хата  тут  дітей.
Знать,  хазяїн  цей  не    ледар,
І  усмішка  до  гостей.

На  столі  всього  вдостатку:
Пироги,  кутя,  вино.
Чепурив  до  свят  кімнатку,
Вигляда  гостей  в  вікно.

А  надворі  сніг  лапатий,
Подарунок  цей  до  свят.
Хай  щастить  оцім  всім  в  хаті.
Кожен  святу  дуже  рад...

Бачить,  в  хаті  люди  добрі.
У  сім"ї  цій  завжди  лад.
Зарожевився  вже  обрій...
То  ж  піду  до  інших  хат...
______________________-

Друзі  мої!  Вітаю  вас  всіх  з  Різдвом  Христовим..
Будьте  щасливими  і  здоровими.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769919
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 06.01.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Різдв"яна кутя

А  на  свят-вечір
Кутя  багата,
Бо  разом  з  нею
Всіх  страв  дванадцять.

Ну,  а  Маланка
Та  й  на  вечерю
Приготувала
Кутю  вже  щедру.

Пекла  ковбаси,
Студень  варила,
Сир  запікала,
Сало  коптила.

На  щастя  й  долю
Василь  засіє,
Чарочку  повну
Йому  налиє.

На  Водохреще  -
Кутя  голодна,
Бо  у  цей  вечір
Піст  дуже  суворий.

Свят  всім  веселих,
Куті  смачної,
В  містах  і  селах
Миру  й  спокою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769909
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 06.01.2018


Миколай Волиняк

Памяті В. Симоненка


Ми,  поети  з  колиски  солдати,
Направляє  нас…  Божа  рука.
Тож  віками  ми  ворогом  владі,
Доля  наша  гірка…  і  важка.

Не  судилось  Василю  дожити,
Не  судилось  відчути  ганьбу.
Коли  зверху  ще  більші  банд.ти,
Лихій  долі  пакують  журбу.

За  вас  мусимо  справу  зробити,
Тепер  ми  стоїмо  ж  у  бою.
Так,  як  вам  не  дали  долюбити,
Ми  долюбим  Вкраїну  свою.

Розправляє  вже  Матінка  крила,
Народила  нових  Кобзарів.
Очі  внукам  –  пташатам  відкрила.
Сокіл  крила  в  Даждьбога  зігрів.

Зникнуть  ті,  що  народними  звуться,
Котрим  сняться  звання  і  вві  сні.
Імена  ж  ваші…  громом  озвуться,
Бо  глибокий  ваш  слід,  як  пісні!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769862
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 06.01.2018


Ніна Незламна

Добрий вечір

Добрий  вечір!

Ой,  не  сумуй,  зима,  не  плач
Спечу  смачний  тобі  калач
Ще  й  зверху  маком  притрушу
Та  й  усіх  діток  пригощу.
Зірка  в  небі,  прийшло  свято
Зберемося  -    нас  багато
Гайда  разом  попід  хати
Почнемо  колядувати
Ялинка    світиться  в  вікні
Господар  вдома  є  ,  чи  ні?
Гей,  до  нас  виходь    із  хати
Будемо  з  Різдвом    вітати;
Коляд,  коляд,  колядниця
Щедро  родить  хай  пшениця
Попросимо  -    Бога  люди
По  всій  землі,  хай  мир  буде!
Коляд  ,  коляд  колядниця
В  джерелі  свята  водиця
Зірка  в  небі  заіскрилась
Хай  би  війна  закінчилась!
Коляд,  коляд,  колядниця
Гарна  з  маком  паляниця
Хай  буде  у  кожній  хаті
Щоби  всі,  ситі  й    багаті!
Хай  ростуть  жита    у  полі!
Хай  будуть  щасливі  долі!
Добрий  вечір!  Щедрий  вечір!
Добрим  людям  на  здоров`я!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769791
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 05.01.2018


НАДЕЖДА М.

Дорога життя…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2laSyBXmTMQ[/youtube]

Так  хочеться  почати  рік  з  хорошого,
Прожити  кожен  день  хоч  не    на  біс,
Хай  кращим  буде  все  ж    він  від  вчорашнього,
Щоб  нове  щось  в  життя  моє  приніс.

Ну  що  зробить,  щоб  мрії  ці  здійснилися?
Як  шлях    здолати  цей  без  помилок?
Щоб  все  хороше  у  житті  вмістилося,
І  я  роблю  для  цього  перший  крок.

Хай    кожен  день  освятиться  усмішкою,
І  побажанням  людям  всім  добра.
Це  буде  амулетом,  може,    фішкою.
Моя  душа  цей  хід  тут  вибира.

Не  пізно  іще  мудрості  навчатися:
В  поганому  вбачати  й  позитив.
І  до  порад  розумних  прислухатися,
Щоб  не  зростить  у  серці  негатив.
-----------------------------------------

А  день  за  днем,  як  норовисті  коні.
Як  рій  бджолиний  крутяться  думки.
І  я  у  них,    як  завжди    у    полоні,
Вирощую  й  лелію,  як  квітки.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769755
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 05.01.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мрій було у житті так багато…

Замете  за  вікном  хуртовина,
Білий  сніг  упаде  на  долоні.
Я  з  думками  сьогодні  єдина
І  пульсують  так  болісно  скроні.

Повертаюсь  в  далеке  минуле,
Мрій  було  у  житті  так  багато.
В  заметіль  лиш  сьогодні  збагнула,
Що  без  тебе  так  сумно  у  свято.

Хрипло  стукає  вітер  у  двері,
Мабуть  проситься  грітись  до  хати.
Зажурились  дерева  у  сквері,
Їм  в  самотності  свято  стрічати.

Засвітилась  вогнями  ялинка
Циферблат  вибиває  дванадцять.
Рік  минув  наче  збігла  хвилинка,
У  минулому  будем  стрічаться...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769745
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 05.01.2018


Східний

Вдивляюсь у небо…



Вдивляюсь  у  небо,  у  зоряний  віз,
У  вічність,  у  простір  і  таїну  ночі.
В  ній  місяць  сріблиться,    сріблиться  до  сліз,
Твої,  Незабудко,  приховує  очі.

Вдивляюсь  у  всесвіт,  за  обрій  думок
В  надії  зустріти  коханої  риси.
Над  лугом,  над  лісом  піднявся  димок,
І  вітер  пробігся  зі  швидкістю  рисі.

Вдивляюсь  в  дерева,  траву,  сінокіс,
У  тишу  незайману  променем  ранку.
Тобі  своє  серце  в  долоні  приніс,
Шукаю  в  тумані  невидиму  бранку.

А  ще  у  пророчі  вдивляюся  сни
І  там  Незабудку  стрічаю  в  розмаю.
Куди  не  дивлюся,  з’являєшся  ти  –
Неповторна,  єдина,  котру  кохаю.

                                   04.01.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769613
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 04.01.2018


Надія Башинська

СВІТИ, ЗІРКО! СВІТИ…

Я  чекала  тебе...  Я  чекала  тебе.
У  думках  своїх  кликала,  звала.
Ти  чому  не  прийшов?  Я  чекала  тебе,
коли  нічка  мій  сон  колисала.

Знаю  я,  що  прийдеш,  що  повернешся  знов.
Срібло  ясної  зірки  на  ганку.
Лиш  хвилюється  вітер...  що  в  мріях  своїх    
буду  знову  з  тобою  до  ранку.

Не  хвилюйся  ти,  вітре,  засни  в  комишах.
Не  тривож  мою  душу  даремно.
Бачиш,  зірка  яскрава  горить  в  небесах?
То  ж  в  думках  він  зі  мною...  напевно.

Світи  зірко!  Світи...  Ти  нам  світло  несеш.
Бо  пора  вже  усім  зрозуміти.
Що  за  щастя  дано  нам  у  світі  цім  жить.
Цінувати  потрібно  й  радіти!

Повертайся,  мій  рідний!  Чекаю  тебе.
Глянь,  зійшла  знов  зірниця,  де  хати.
Повертайся,  мій  рідний,  кохаю  тебе.
Будем  зорі  удвох  рахувати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769610
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 04.01.2018


Зоя Енеївна

Добровольцю-Сергію!

При  знайомстві-
Зовнішність  на  перший  погляд-
Відомого  актора  із  Голлівуду-
Волосся  густе,світло-русяве,
Шкіра-кольору  світлої  бронзи,
М"язи-металеві,
Голос-стримано-впевнений,
Очі-великі,красиві,
У  погляді  мужність,
Жертовність  і  мудрість,
Це-  санітар-доброволець,
Мешканець  зі  Сходу  України,
Вік  -юний,лише  двадцять  три,
І    так  багато  зробив  для  Батьківщини,
У  бліндажі  замість  шпалер-
Дитячі  малюнки,
На  полі  бою-
Кулі  свистять  над  головою  і  поранені,
Яких  потрібно  терміново  рятувати!
Нехай  Тебе  Бог  охороняє,
Від  кулі  ворожої  оберігає!
Повертайся  з  Перемогою  додому!
3.01.2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769606
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 04.01.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Моє кохання ще тебе знайде…

Моє  кохання  ще  тебе  знайде,
Підсніжником  у  душу  твою  ляже.
Я  стільки  літ  кохаю  лиш  тебе,
Нехай  голубка  все  тобі  розкаже.

Я  збережу  гарячі  почуття,
Не  дам  захолодити  їх  морозам.
Ми  не  зустрілися...  таке  життя.
Течуть  струмочки  по  шибках  мов  сльози.

А  я  усе  надіюсь  прийде  час
І  погляди  зіллються  воєдино.
Гарячі  почуття  зігріють  нас
І  ти  мене  назвеш:  "  Моя  єдина".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769550
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 04.01.2018


Ніна Незламна

Три ім`я на "О" / проза /

Три  ім`я  на  «О»

Осінній  вечір  ….  Сховалися  в  небі  зорі,  немов  туман..  ..То  сіра  пелена  закрила  їх…    Листя  багрове,  жовте,  ледь  зелене,  потріпане    і  на  пів  сухе  крутиться  під  дійством  вітру.  Часом  підлітає  неначе  в  танці,  а  потім    чи  скрутиться  клубком,  чи    по  одинці    все  ж    припаде  до  землі  і  знайде  там  спокій.
     Ото  так  і  життя,  думав  Олег,  вкотре  придивляючись  уважно  до  дороги.  
Та,  щось  у  мене  ніяк  не  виходить  зі  спокоєм.  Весь  час  в  напрузі….  Професія  така….  Прохолодний  вітер  віяв  в  вікно,  то  злегка,  а  то  сильніше,  розвіював  пасму  волосся,  неначе  ніжив  його.  Трамвай  набирав  швидкість,  а  потім  знову  гальмував,  перед  кожною  зупинкою  Олег  попереджав  пасажирів,  говорив  назву.  Уважно  придивлявся  в  дзеркало,  чи  можна  закрити  двері.
         По  місту,  по  алеях  ліхтарі,  освітлення  достатнє,  видно,  як  все  кудись  поспішають  люди.  Часом  всміхнеться,  як  побачить,  що  цілуються  пари.  І  знову  вся  увага  на  дорогу  і  в  салон.  Одним  маршрутом  їздить  два  роки,  хоч  і  людей  багато  та  знає  постійних,  особливо  ввечері,  коли  останнє,  чи  перед  останнє  робить    коло.
 Ніколи  не  думав,  що  прийдеться  переїхати  з  Сімферополя  в  Вінницю.  Та  події  на  Майдані  змусили  це  зробити,  не  міг    змінити  погляд  до  своєї  країни.  Він,  ще  зі  школи  нею  жив  ,так  любив  Україну,  читав  твори  Шевченка,  загалом  любив  читати  книги,  особливо  історичні,  воєнної  тематики.
Виріс  біля  моря……    Нажаль  батько  їх  покинув,  коли  йому  було    п`ять  років,  відразу  переїхав  в  Ялту.  Відтоді  неначе  й  не  було  у  хлопця  батька,  навіть  не  присилав  аліменти.
         З  мамою  в  місті,  з  бабусею  та  дідусем    в  приморському  селі  пройшло  дитинство.  Як  був    молодшим,  з  дідом    на  човні  виходив  в  море  рибалити.  Закінчував  школу  дідуся  вже  не  стало.  Більше  часу  вділяв  бабусі,  був  помічником  ,  тож  вона  жила  в  приватному  будинку,  біля  нього  завжди  треба  чоловічої  руки.  
Після  школи  Олег    вивчився  на  водія.  Кілька  місяців  возив  товари  в  магазини,  згодом  мав  дозвіл  на  перевезення  пасажирів.    На  кожні  вихідні  все  в  бабусі,  в  курортний  сезон  навіть  прямо  від  неї  їздив  на  роботу.  Бабуся  на  той  час    брала  на  квартиру  відпочивальників.  Олега  тягнуло  до  компанії.  Молоді  дівчата,  хлопці,  магнітофон,  музика  і  все  це    прямо  біля  моря,  це  був  суцільний  кайф.      Було  сяде  на  пісок,  задивиться  на  море,  а  хвилі  піняться,  стеляться,  одна  на  одну,  немов  в  полон  забирає  одна  другу.  Відразу  неначе,  якийсь  біс  вселявся  в  тіло,  здавалося  перевернув  би  гори….  Часом    таке  було,  що  дівчата  самі  запрошували  в  кімнату…..  Молодий,  кров  в  жилах  грала,  відчував  себе  жеребцем  та  не  піддавався  спокусам.  Правда  до  тієї  пори,  як  не  зустрів  двох  подружок.  Ох  і  засліпила  очі  Оксана,  думав  здуріє,  згадував,  як  воно  буває  вперше,  коли  горить  в  душі  вогонь  і  не  можеш  зупинитися…Часом  вийде  надвір  хіть    остудити,  а    море  штормить,  вітер    б`є  в  обличчя,  розвіє  довге  волосся,  хотілося  вовком  завити.    Дівчат  було,  що  сказати,  гріхів,  як  вже  пізніше  думав,  було  занадто  багато..  
 Може  тому  і  не  одружився  до  цієї  пори.  То  на  заваді  друзі,  не  хотів  дорогу  переходити,  а  то  його  не  хотіли.  Здавалося,  хлопець  з  виду  не  поганий,  білявий,  з  синіми  очами.  Високий  на  зріст,  «міцненький  горішок»,  так    його  називала  бабуся.  Та  невдовзі,  залишила  їх,  пішла  в  другий  світ.  Бідкався  хлопець,  дуже  любив  її.  Одна  біда  кажуть  не  ходить,  в  армію  не  взяли,  захворіла  мама.  ЇЇ      через  два  роки    не  стало,  здолав  рак.  Йому  тобі  було  не  багато,  всього    двадцять  два  роки…..
   Тоді  в  чотирнадцятому  не  розгубився,  не  вагаючись    продав  бабусин  будинок.  Ті  події  дуже  насторожили  його,  вирішив  продати  квартиру  і  переїхати  до  Вінниці.  Чому    в  це  місто  і  сам  не  знав,  він,  якось  одного  разу    їздив  з  другом  по  роботі  в  гості  до  його  бабусі.  Місто  сподобалося,  красиве,  привабливе.  Ще  й  річка  Буг  протікає,  він  любив  бродити  по  берегу,  насолоджуватися  виблискуванням  води,  любив  пейзажі,  особливо  з  плакучими  вербами.
 Все  напрочуд,  вдалося  зробити  швидко.  В  міській  раді  запропонували  роботу    в  автопарку,  водієм  трамваю.  Відразу  дали  кімнату  в  гуртожитку.
Він  навіть  був  трохи  спантеличений,  це  ж  треба,  без  проблем,  тільки,  погляди  в  його  сторону  і  де  –  хто  дивувався,  що  виїхав  з  Криму.  Згодом  зрозумів,  що  все  зробив  вірно,  адже  Крим  окупувала  Росія.
В  гуртожитку  довго  не  затримався,  компанії,  веселощі,  це  стало  не  його.  Сам  себе  зупинив  в  відношенні  до  жінок,  чи  то  охолов,  чи  подіяли  зміни  в  житті.  Не  пройшло  і  чотирьох  місяців  купив  двокімнатну  квартиру  і  життя  потекло  своїм  руслом.
                 Він  вкотре,  за  звичаєм,  зазирнув  в  салон,  всього  чотири  пасажири.  
Молода  парочка    сиділа  обнявшись,  хлопець  всміхався  до  дівчини,  про  щось  емоційно  розповідав  і  чоловік,  років  п`ятидесяти,  який  мав  зараз  на  наступній  зупинці  зійти.  Він  його  добре  пам`ятає,  часто  возить.  А    на  другому  сидінні  від    Олега  сиділа  жінка  з  букетом  червоних  троянд.
О,  як  багато  квітів  і  без  мужчини,  цікаво,  і  таке  буває,  подумав  Олег…
Останній  поворот,  а  там  далі  по  прямій….  Раптово  засвітив  в  очі  автомобіль,  відразу  загальмував,  в  метрах  п`яти  на  колії  стояли  два  автомобілі,  декілька  чоловік  розмахували  руками  .  Ось  так  тепер  треба  чекати,  коли  приїде  ГАЇ,  тільки  подумав,  як  почув  сирену…..
Олег  попередив  пасажирів,  що  треба  трохи  зачекати,  адже  побитих  авто  не  було,  тож  все  мало    владнатись  швидко.
       Його  магнітом  тягнуло  подивитися  на  жінку  з  квітами…  Стоп,  зупинив  себе,  адже  я  її  десь  бачив…  Де?  Коли?  Очі,  ці  очі    і    волосся  каштанового  кольору,  щось  знайоме,  впевнився  він,  знову  дивився  на  неї.  Невже  це  Оксана?  Його  очі  забігали  неначе  шукали  порятунку,  відчув    під  серцем  холод.  Та  ні,  це  напевно  жінка  дуже  схожа  на  неї.  От,  холера,  не  пригадаю  звідки  була    вона.  Ото  дурість,  молодість  все  було  по  барабану.  Пригадав  той  випадок,  як    у  бабусі,  відпочивали  дві  подруги.  Як  Оксана  умовляла  його,  просила,  щоб  не  чіпав,  щоб  пожалів,  бо  пошкодує  потім.  А  він  тоді  неначе  оп`янів  від  поцілунків,  домігся  її…    Наступного  дня  вона  з  подругою  поїхала,  навіть  не  добула  дні,  за  які  було  оплачено  за  квартиру.  Йому  запекло  в  грудях,  кинуло  в  жар,  правду  говорила….
Сигнал  машини  відволік  від    спогадів.  Колію  звільнили  і  він  похапцем  поїхав  далі…  На  зупинці  вийшов    чоловік  і  дівчина  з  хлопцем.  
То  це  вона,  чи  не  вона  ?  Вкотре  запитував  себе  Олег,  чомусь  не  наважився  знову  подивитись,  немов  боявся.  Але  ж  така    ж  гарна,  може  й  не  вона  …
А,  що,  як  познайомитися,  саме  кінець  зміни,  запропонувати  провести    додому…  З  квітами  і  сама,  цікаво…
     Оксана    працювала  в  банку,  після  роботи  накрила  співробітникам  стіл,  адже  в  неї  сьогодні  день  народження.    Дуже  рідко  їздила  трамваєм  додому,  то  друзі  підвозили  машиною,  то  співробітники,  а  часом  було  і  на  маршрутному  таксі.  Таксі  визвати  не  захотіла,  вирішила    чим  довше  добереться  додому,  тим  краще,  після  випитого  шампанського  трохи  боліла  голова.  А  вдома  на  неї  чекала  донька,  цей  подарунок  долі  в  молоді  роки,  що  змінив  їй  все  життя.
           Вона  після  стосунків  з  Олегом  мала  народити  дитя.  Подружка  радила,  щоб  дала  знати  йому  та  батьки    були  проти.  Звичайно,  звістку  відразу  сприйняли  з  криком,  сваркою  та  згодом  змирилися.  Батько    і  мама  були  інтелігентні  люди,  обоє  викладали  в  університеті.  Щоб  менше  було  розмов  по  під`їзду,  відразу  в  іншому  мікрорайоні  купили  їй    двокімнатну  квартиру.  Оксана  вирішила,  що  це  на  краще,  адже  батьки  дали  їй  шанс  самій  вирішити,  як  жити  далі.  Від  батьків  весь  час  мала  фінансову  підтримку,  вони  окрім  роботи  займалися  репетиторством,  давали  уроки  англійської  мови.
Дівчинка  народилася  вчасно,  Оксана  дала  їй  ім`я  –  Оля,  вирішила  хай  буде  три    ім`я  на  «О».  Можливо  колись  пробачить  Олега    і  дасть  знати,  що  в  нього  є  донька.  Маленька  народилася  темненькою  та  з  часом  волосся  почало  світлішати,  оченята  сині,  красиві.  Дівчинка    помітно  підростала,  все  більше  ставала  схожа  на  Олега.
             Донці  було  три  роки,  коли  Оксана  отримала  диплом,  вона  навчалася  на  заочному  відділені  Вінницького    торгівельно  -  економічного  коледжу.  Відразу  пішла  на  роботу  в  банк,  а  доню  водила  в  садочок.
На  роботі  колектив    в  основному  жіночий,  подружка  ,з  якою  відпочивали  на  морі,  виїхала  жити  в  Київ.  За  особисте  життя  забувала,  весь  вільний  час  від  роботи,  приділяла  доні.  Батьки  онучку  не  бавили,  інколи  раз  чи  два  рази  на  місяць  приїдуть  машиною,  на  якусь  годину  чи  дві,  провідають  і  все.  Жалілися,  що  не  витримують  капризування  онучки,  хоча  Оксана  не  вважала  дівчинку  вередливою,  хіба  що  коли  захворіє.
           Не  встигла  оглянутися,  як  доня  так  швидко  виросла,  успадкувала  від  неї  красиву  форму  губ,  а  все  останнє  взяла  від  Олега.
Оксану  батьки  часом  запитували,  чи  не  написала  листа  батькові  дитини  та  вона  тільки  хитала  головою.  А  в  самої  щеміло  під  серцем,  відчуття  образи,  ще    не  проходило.  Та  донька  підростала…….
         Надворі    зима…    Напередодні  Нового  року,  Оля  сама      наряджала  ялинку,  вона  вже  навчалася  в  сьомому  класі.  Весело  розповідала  мамі,  що    має  бути  в  школі  новорічний  вечір,  які  цікаві  конкурси  готують  діти.  Оксана    допіру  прийшла  з  роботи,  за  цілий  день  роботи  з  клієнтами  в  голові,  аж  шуміло.  Обіперлася  на  підвіконня,    задивлялася  в  засніжене,    вечірнє  місто.  Повішані  ліхтарі  на  стовпах,  часом  гойдалися  від  вітру,  то  світили  на  більшу  частину  тротуару,  то  на  меншу.  Сніг  то  іскрився,  то  знову  пропадав  в  пітьмі,  її  неначе  заколисував.    Смуток  запав  на  душі,  ось  вже  який  Новий  рік,  а  вона  сама….    Донечка  розцвіла,  як  квіточка,  напевно  хлопці  вже  задивляються,  чомусь  таке  навіяло  в  думках.  Оля  підійшла,  обійняла  за  плечі,  
-Мамо,  а  хто  мій  тато?  Я  вже  майже  виросла  розкажи  мені,  ті  байки  в  дитинстві,  що  ти  мені  розповідала,  що  поїхав  на  заробітки….
Вона  приторкнулася  устами  до  щоки,  чмокнула,
-Мамо,  я  все  зрозумію,  гадаю  маю  право  знати.  
Двома  руками  взяла  за  плечі,  повернула    до  себе…    В  Оксани  сум  в  очах  на  віях  тремтіли  сльози.  Оля  притулилася  до  неї,
-Тобі  боляче,  тоді  може  іншим  разом,  якось….
-Ні,  ні  давай  сядемо,  -  вона  сказала,  взявши  себе  в  руки.
 Ні  вона  не  брехала,  розповідала,  як  фліртувала  на  відпочинку.  Як  зустріла  Олега,  про  свої    почуття  до  нього,  що  він      дуже  сподобався.  І  в  якійсь  мірі  подала  розповідь  так,  що    напевно  трохи  сама  винна  в  тому,  що  відбулося  потім.    В  думках  приховала,  що  з  роками  сама  зрозуміла,  що  коли  горить  вогонь  його  важко  відразу  погасити.
-Мамо,  а  ти  його  кохала?  -  зненацька  запитала  Оля,  дивлячись  їй  в  очі.
-Тоді,  ще  сама  цього  не  знала,  коли  ти  народилася,  ще  так  схожа  на  нього,  з  роками  зрозуміла,  що  то  було  кохання…Чи  я  помилилася,  чи  то  доля  так  повернула  все  в  моєму  житті….Не  наважилася  йому  написати  про  тебе…Ти  вибач,  мабуть  таки  не  вірно  я  поступила,  навіть  не  знаю  чому  образу  довго  тримала…
Вже  лягаючи  спати,  Оксана  вкотре  зробила  висновки,  може  й  насправді  чи  поїхати  туди,  чи  написати,  але  ж  адреса  була.
           Час  летів…  Донька  підросла,  до  цього  питання  не  поверталися,  адже    Крим  окупувала  Росія,  а  потім  на  Сході  війна…..
Трамвай  тихо  під`їжджав  до  останньої  зупинки…    Здалеку    побачив  напарника,  Миколу,  який  мав  завтра  вийти  на  маршрут.  От  добре,  миттєво    подумав,  він  зможе  трамвай  завезти  в  депо,  а  я  все  ж  наважуся    познайомитися.    Тим  паче  на  зупинці  більше  нікого  не  було.
-Ви  останній  пасажир  і    більше  ніде  нікого…  Може  я  вам  допоможу,  адже  букет  такий  великий,  -  хвилюючись  запропонував  Олег.  Напарник  поїде  в  депо,  а  я  вже  вільний.
                       Оксана  трохи  зніяковіла  та  все  ж  вирішила  прийняти  пропозицію.  Хоч  в  салоні  і  було  не  дуже  світло  та  Олег  помітив,  як  вона  почервоніла.  Мабуть  соромилася,  мельком  глянула  на  нього,  погляд  все  тримала  вперед,  час  -  від  –  часу  опускала  голову.  Він  взяв  пакет,  який  стояв  біля  неї,  вона  не  заперечувала,  відразу  пішла  за  ним.  Як  годиться  джентльмену,  допоміг  вийти  з  трамваю.  Вона  подала  руку,  опустивши  відразу  очі,  напевно  від  його  погляду  її  кинуло  в  жар.  Хоча  освітлення  на  зупинці  погане  та  Олег  зрозумів,  що  це  Оксана.  Він  рішучіше  йшов  поруч  з  нею,  не  проронивши  ні  слова.    Пакет  за  розміром  був  величенький,  але  не  важким  та  їй  би  точно  було  не  зручно  нести  його  та,  ще  й  квіти,  втішав  себе  Олег,  добре,  що  наважився.  Вони  підходили  до  п`ятиповерхівки,  Олег,  як  хлопчик,  не  наважився,  щось  сказати,    чи  то  запитати.  Від  хвилювання  гупало  серце,,  здавалося  ось  -  ось  вискочить.  Ні,  вона  мене  не  пізнала,  зробив  висновки,  адже  скрізь  напівтемрява.  Треба  зробити  так,  щоб  потрапити  під  гарне  освітлювання,  щоб  нарешті  подивилася  на  мене,  а  не  опускала  голову  і  не  ховала  очі.  Сумні  думки  невизначеності  копошилися  в  голові,  як  зробити  краще,  що  буде  далі?    Хоч    осінній  вечір  і  прохолодний  та  йому  здавалося,  що  він  щойно  виліз  з  лазні.
-О!  Я  вже  прийшла…Дуже  дякую,  мій  другий  під`їзд,….  Далі  я  сама  вже,
-  запропонувала,    протягнувши  руку  до  пакета.
-  Та  ні,  що  ви!  Ваші  квіти  не  витримають,  шкода  таку  красу  зламати.  Чи  у  вас  чоловік  ревнивий,  що  боїтеся,  щоб  я  до  квартири  провів?  –  з  опалу  запитав  Олег.
-Ну  гаразд,  у  мене  третій  поверх,  гадаю  вас    не  надовго    затримаю,
-  погодилася  Оксана,  поправляла  квіти,  щоб  часом  не  пошкодити  їх.
Вона  перша    зайшла  в  під`їзд,  не  озираючись,  швидко  підіймалась  по  сходах.  Під`їзд  добре  освітлений,  пахло  свіжою  фарбою,  напевно  недавно  був  ремонт,  зробив  він  висновки.  Зверху  чулися  голоси,  то  хлопця,  то  дівчини,  а  потім  сміх.  Підходячи  до  третього  поверху  Оксана  пізнала  голос  доньки,  зупинилася,  не  знала,  що  робити,  чи  йти  вперед,  чи  подякувати  і  розпрощатися.    Олег  стояв  позаду  неї,  
 -Щось  не  так?  
Оля  перша    помітила  маму  на  сходах,  поруч  з  нею  стояв  юнак.  Дівчина  не  розгубилася,
-О  мамо!    Ти  не  одна!  Нарешті….  Бачу  і  подарунки  відразу  принесли.
І  відразу  до  хлопця,
-Ти,  Сергію,  вже  йди,  завтра  в  школі  зустрінемося.  
Хлопець  привітався  і  прошмигнув  по  сходах    біля  Олега,  далі  поскакав  через  дві  сходинки,  як  півень.
Олег  був  в  шоці,  наче  закам`янів,  ноги  не  слухалися,    не  зводив  очей  з    дівчини.  Невже  це  донька….  Відчув,  як  кров  прихлинула  до  обличчя.  Оксана  привіталася,  не  озираючись  попрямувала  до  дверей.  А  Олег    чекав,  що  ж  буде  далі?    Чи  нарешті  впізнає  вона  його?  
Донька,    усміхаючись,  перед  самим  носом  відкрила  матері  двері,  
-Ну  запрошуй  гостя,  у  мене  все  готово  будемо  святкувати.
Незадоволений  погляд    пронизав  доньку  з  ніг  до  голови,  їй  напевно  було  не  зручно  такому  повороту,  трохи  розгублено  повернулася  до  Олега,  який  вже  піднявся  на  площадку.  І  ось,  нарешті,  їх  погляди  зустрілися,  адже  освітлення  було  добре,  вона  зблідніла,  ледь  не  впустила  квіти  та  все  ж  промовила,
-Заходь  Олеже,  навіть  не  могла  подумати,  що  це  міг  бути  ти.  Так,  змінився  трохи,  але  ж  скрізь  напівтемрява,  не  пізнала  відразу…
Оля  підхватила  квіти,  крутнула  головою  і  про  себе,
-Оце  дивина,  татусь  знайшовся…
   В  небі  моргав  мінливий  місяць,  в  на  пів  сизому  небі,  де-не-де  виднілися  зорі….  Прохолода  освіжила  Олега,  коли  вийшов  з  під`їзду…
               Дві  години  розмов  пролетіли  швидко.  Спочатку  годину  тет  –  а  -  тет,  а  потім  разом,  майже  мовчки,  пили  чай.    Для  дівчини  в  її  віці,  це  було  сюрпризом,  щоб  так,  зустрілися  майже  рідні  люди….    Вона  спочатку  сиділа  в  своїй  кімнаті,  дала  час  побути  їм  наодинці,    розуміла,  мама  йому  вибачить,  напевно  тому,  що  сама  так  хотіла.  І  заспокоювала  себе,  якби  мав  сім`ю,  то  не  прийшов  би  і  де  вони  зустрілися?
   Олег,    в  гарному  настрої  задер  голову  догори,  подивився  на    балкон,  на  якому  стояла  Оксана  і  донька.  Махнув  рукою,  вони  в  відповідь  тільки  всміхнулися,  дивилися  вслід,  кожна  при  своїх  думках  і  надіях.
Оксана  обняла  Олю,
-  Все  буде  добре  доню,  він  завтра  прийде,  взяв  номер  телефону,  подзвонить,  скаже  в  який  час.
-Мамо,  гадаю  не  буде  хлопчиськом,  побачення,    поцілунки…  Буде  з  нами  жити?  Чи  в  нього  є  сім`я?
 Оксана  її  чмокнула    в  щоку,
-Ні  сонечко,    його  сім`я  це  ми.  Тож  тепер  маєш  батька.
Легенький  вітер  розвівав  Олегу  волосся,  а  йому  здавалося  він  летів  на  крилах.  Все  думки,    от  доля  і  пригадав,  як  Оксана  розповідала  про  імена.  Це  ж  треба  три  «О»  -  тепер  сім`я!  Душа  раділа,  що  вогонь  кохання,  ще  жеврів,  не  згасав  стільки  років,  надіявся,  що  знову  розгориться  полум`ям  кохання.
                                                                                                                                                                                                                     
                                                                                                                                                                     Грудень2017р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769544
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 04.01.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Зимовий ліс

Позамітало  всі  стежки,
Що  ні  проїхать,  ні  пройти,
Мороз  лютує  не  на  жарти,
Дуби-богатирі  у  шапках.

Сніжком  укутані  ялини
Такі  казкові,  їм  не  зимно.
Із  неба  місяць  світить  ясно
Та  розсипає  дивне  сяйво.

А  зорі  мерехтять-моргають,
Місяця  зваблюють-чекають.
Прикрасив  сріблом  все  навколо
Художник-іній  пречудово.

Як  вітерець  подме  легенько,
То  осипається  на  землю.
У  чорно-білі  вишиванки
Берізки  вбралися  до  танку,

В  парі  із  кленами  кружляти,
Усіх  навколо  дивувати
Оцим  зимовим  білим  вальсом.
В  цю  пору  ліс  такий  прекрасний.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769541
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 04.01.2018


Зоя Журавка

ТА НІЧ П'ЯНКА

Та  ніч  п'янка  манила  нас  у  поле
Де  синь  волошок,  наче  небокрай.
Де  сходить  сонечко  ранкове,
Роса  на  травах,  наче  той  кришталь.
Та  ніч  п'янка  з  тобою  нас  з'єднала
В  єдиний  сніп  сплела  гнучкі  тіла.
Як  папороть  в  ту  ніч  я  розквітала,
Для  тебе  любий  цвіт  той  віддала.
Та  ніч  п'янка  шаленого  кохання
І  синь  волошок,  наче  небокрай.
Цілунки,  ніжність  і  зітхання...
І  шепіт...ти  кохай,  кохай,кохай.
Зоя  Журавка(Іванова)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769488
дата надходження 03.01.2018
дата закладки 03.01.2018


Ніна Незламна

Такий Новий рік

Вже  Новий  рік,  салюти….  Десь  гримить
Здавалось  була  тиша,  лиш  на  мить
Не  феєрверки,  то  Луганськ  в  імлі
Залишивсь  воїн,  лежати  в  пітьмі..
Наче  всі  зорі  здригнулись…Темінь
В  грудях  солдата  гарячий  кремінь
Здалося…  Життя  спинилось,  завмер
Як  шкода…  Та  так  далеко  бункер…
Комусь  святкування,  комусь  війна
Є  питання,  чи  потрібна  вона?
Почув  крики..  То  були  лелечі
В  холодний  бруд,  опустились  плечі…
Полетіла….  Душа  яснокрила
Чорна  хустка,  голівоньку  вкрила
Плаче  мати,  дружина  й  дитина,
 Нема  батька,  єдиного  сина…

Салюти  і  смерть…Такий  Новий  рік
І  знову  чути  материнський  крик..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769427
дата надходження 03.01.2018
дата закладки 03.01.2018


Крилата

ТАК ХОЧЕТЬСЯ

Так  хочеться  у  світі  буть,  
Життям  наповнювати  груди,  
Від  бруду  звільнювати    путь,
Добро  тягнути  звідусюди,

Вітати  усмішкою  день
І  мир  після  війни  вдихати,
Співати  радісних  пісень,
І  щастя  тихо  колихати.

Носити  промені  в  очах,
Зціляти  ними  всякі  болі.
Купати  правду  у  дощах,
Сушити  подихом  любові,  

Опісля  зимної  зими
Весну  заквітчану  стрічати,
І  щоб  розсіялись  дими,  
І  щоби    в  домі  син  і  Мати,

І  щоби  хлібець  на  столі,
І  щоби  Бог  і  честь  у  серці.
І  щоб  не  голі  королі,
І  щоби  небо  –  у  веселці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769396
дата надходження 03.01.2018
дата закладки 03.01.2018


dovgiy

НОВОРІЧНО - РІЗДВ'ЯНЕ

Наповнив  келих  сам  на  сам  в  кімнаті,
Як  і  завжди    в  усі    людські  свята.
І  що  хотів    би  щиро  побажати,
Що  ніс  би  в  радості  крізь  місяці  й  літа?
Бажати  щастя?  Та  хіба  я  буду
Немов  юнак  співати  все  життя
Про  стан  дівочий,  про  медові  губи
Про  дивовижно  ніжне  почуття?
Віддам  цьому  належне.  Безсумнівно.
Та  це  для  щастя  ще  не  головне.
Здоров’я  попросити?    Голослівно?
Нехай  і  це  лиш  в  думці  промайне,
Тому  що  як  не  повторити  юність,
Так  і  здорове    тіло  не  вернуть.
То  що  ж  тоді  бажав    би,  аби  збулось,
Перш  ніж    прийдеться  назавжди  заснуть?
Бажання  є  у  мене:  Україна!  
Понад  усе  бажаю,  щоб  цвіла;
Щоб  всім  народом,  як    одна  родина
У  єдності  та  злагоді  була.
Щоб  мир  прийшов  на  цю  стражденну  землю;
Щоб  сіялось  зерно,  а  не  метал;
Щоб  лиш  героїв  цього  сьогодення
Ми  підняли  на  слави  п’єдестал;
За  злочин  щоб  невідворотна  кара
Чекала  тих,  хто  скоїв    людям  зло!
Щоб  бідності  і  злидарства  примара
Покинула  і  місто,  і  село  !
Тоді  і  я  під  передзвін      щедрівки,
Можливо,  вперше,  за  прожитий  вік,
Хай  без  здоров’я,  без  рідні,  без  жінки,
Скажу,  що  я  –  щасливий  чоловік!      

середа,  3  січня  2018  р.                                              

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769384
дата надходження 03.01.2018
дата закладки 03.01.2018


Richter

Подія року?!

До  ручки  довели  вже  „бгаття“  нас,
від  влади  не  чекав  такого  кроку  –
„безвіз“  назвати,  як  колись  „безгаз“,
подією  сімнадцятого  року!..

„Досягнення“  те  у  скрутний  цей  час
не  варте  навіть  ламаного  цента  –
ним  скористатись  за  півроку  з  нас
не  спромоглося  навіть  і  процента…

Без  пенсій  доживаємо  свій  вік
і  без  освіти  звикли  існувати.
Без  конституції  уже  не  перший  рік,
без  медицини  будем  вимирати.

І  з  кожним  роком  усе  більше  „без“,
реформи  їх  нагадують  руїни.
Не  спинемо  як  цей  парад  імпрез,
то  можемо  лишитись  без  країни.
Як  не  зупинимо  гаркавий  полонез  –
зостанемося  ми  й  без  України!

31.12.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769373
дата надходження 03.01.2018
дата закладки 03.01.2018


Миколай Волиняк

КОЗЕРІГ

В  них  гроші  перше  місце  мають,
Їх  почуття  з  твердого  кришталю.
Стабільність…  у  фінансах  обирають,  
А  вже  по  тім  господаря  й  сім’ю.

Коли  в  цій  цілі,  просто  підкоряють,
Вимогливі  і  спротив  не  терплять.
Як  птиця  в  клітці  золотом  сіяють,
Ніщо  вже  їх  не  може  засліплять.

Якщо  ж  обидять,  то  не  забувають,
Таких  у  стійло  ставлять  в  ряд.
Найменше  знаків  всіх  вони  страждають,
Тож  зрада  їх  бо  в  лапах  вад.

Різкі  бувають…  і  наносять  рани,
Нервові  примхи  мають,  егоїзм.
А  ще  вони  великі  критикани,
Хоча  цей  знак  насправді  оптиміст.

 До  довгих  літ  по  праву  доживають,
В  крові  у  них  знаходиться  азарт.
Ступенів  як  -  найвищих  досягають,
Хоч  в  них  за  звичай  пізній  старт.

Розумнії,  відважні,  музикальні,
Земний  бо  -  ж  камінь  –  малахіт.
Розчотливі,  як  стерви,  геніальні,
 Якщо  ж  вам  вірять,  то  відкриють  світ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769348
дата надходження 03.01.2018
дата закладки 03.01.2018


Леся Утриско

Квітує хай гай.

Смутку  щоденний-  біль  на  шматки  
Нарід  злиденний-  війни,  штики
Тисячі  й  вічність-   могили,  хрести  
Світе  смертельний,  як  це  нести?
Зброя  на  зброї-  намети,  рови  
Хто  охоронить?  Кров,  береги
Вилиті  ріки,  в  них  безнадія  
Де  ж  ти,  народе?  На  тебе  надія
Втрачена  віра-  хресна  дорога  
Душі  птахами  злітають  до  Бога.  
Смутку  щоденний-  душу  пече  
Що  новий  рік  Україні  несе
Змилуйся  Господи,  миру  подай  
Щоб  не  могили...  квітує  хай  гай.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769331
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 03.01.2018


Надія Карплюк-Залєсова

ЛИШ БЕЗ ТЕБЕ…

На  межі  двох  віків,  двох  століть
Ти  покинув  мене  так  поспішно...
Завинула  свій  біль  у  сувій
І  в  майбутнє  пішла  безутішна

Наче  все,  як  колись  навкруги:
Дні  народження,  друзі  і  свята,
У  хурделицях-  Ночі  святі
І  на  Паску-  барвінок  хрещатий

Щовесни  відхурделює  цвіт
І  лягає  у  землю  зернина,
Аби  хлібом  ступити  у  світ,
Аби  тішилась  з  того  людина

Матіола-чаклунка  цвіте,
Приворожує  зорі  до  себе
І  усе,  як  бувало  колись...
Лиш  без  тебе,  мій  любий,  без  тебе

Я  дозріла,  коханий,  сама,
Навіть  більше:  я  стала  бабуся.
В  домі  нашім  живе  тишина
Світ  очима  твоїми  дивлюся

Ти  дідусь,  тільки  в  інших  світах...
Подивитись  приходиш  тихенько
По  зимових  засніжених  снах,
Щоб  побачити  риску  рідненьку

Наче  все,  як  колись  навкруги,
Тільки  роки,  як  птиці  -  у  небо,
Покриваються  сріблом  батьки,
Лиш  без  тебе,  дідусю,  без  тебе

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769329
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 03.01.2018


Валентина Ланевич

Похилилася тополя на шлях курний, битий.

Похилилася  тополя  на  шлях  курний,  битий,
Ні  гілочки,  ні  листочка,  лиш  стовбур  безлиций.
Як  на  вечір  заступило,  степ  "Градом"  був  критий,
Ні  жалю  нема,  ні  серця  в  ворога,  що  ниций.

Уподобився  шакалу,  кров  стікає  в  землю,
Кров  скалічених,  убитих  на  догоду  Кремлю.
Виїдають  очі  сльози,  нестерпно  від  болю,
Один  поступ  в  України  -  скинути  недолю.  

У  гурті  здобути  волю,  повернувши  славу,
Що  належить  нам  із  давна  по  роду,  по  праву.
Дай  же,  Боже,  допомоги  відродить  державу,
Віддаємо  тобі  в  тузі  пожертву  криваву.

02.01.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769313
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 02.01.2018


Східний

Феномен кохання

Лунає  музика  кохання,
В  ній  грають  скрипка  й  саксофон.
Свіча  розтанула  до  рання,
Закоханим  віддав  вогонь.

А  за  вікном  малі  сніжинки
Співають  арію  зими.
По  склу  скотилися  сльозинки,
Торкнувся  він  її  струни.

Вона  прогнулась,  застогнала,
І  розплела  свою  косу.
Як  скрипка,  до  мажор  заграла,
Творила  у  зимі  весну.

Він  підхопив  її  тональність,
Співав  в  шаленстві  саксофон.
Зимою  втрачена  реальність,
В  коханні  розцвітав  бутон.

Вона  і  він,  й  шаленство  ночі,
І  Бах,  і  Моцарт,  і  Шопен…
Світились  щастям  юні  очі,
У  цім  –  кохання  феномен.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769284
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 02.01.2018


Радченко

Хай комусь наш Донбас чужина

Новорічні  везуть  подарунки
До  АТО.  На    Донбас.  На  війну.
В  них  яскраві  дитячі  малюнки,
На  яких  біль  й  надія  живуть.

І  смаколиків  трішки,  шкарпетки
Й  рукавички,  щоб  тепло  було.
З  побажаннями  рідних  є  флешки  —
Хай  подивляться  хлопці  кіно.

І  хоробрі,  сміливі  і  сильні
Не  ховають,  не  стримують  сліз.
Їм  з  екрану  всміхаються  рідні  —
Ось  такий  новорічний  сюрприз.

Ненадовго  затихла  війна,
Та  бійці  вже  до  примх  її  звикли.
Хай  комусь  наш  Донбас  чужина,
А  для  нас  ця  війна,  немов  виклик

Ворогам  доказати  —  не  вмре
Ані  слава,  ні  воля  Украйни.
На  коліна  вона  не  впаде  —
Наші  подвиги  й  втрати  не  марні.

І  нехай  новорічні  свята
Не  в  окопах  стрічатимуть  хлопці.
Буде  мирним,  щасливим  життя,
У  своїй  запануєм  сторонці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769282
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 02.01.2018


Richter

Танець з тишею

Несамовита  і  холодна  тиша
листає  сторінки  всього  життя.
Вона  черговий  розділ  мовчки  пише
під  супровід  мого  серцебиття.

Перегортає  нескінченні  ночі,
похмуро  зазирає  у  вікно.
Її  байдужі  очі  не  пророчать
мені  нічого  доброго  давно.

Відверто  подивлюся  їй  у  вічі,
неволі  не  злякатися  вже  бранцю,
вдягну  костюм  і  запалю  всі  свічі,
та  запрошу,  як  в  юності,  до  танцю.

За  вже  немолодечі  міцно  плечі
тримає  сивочола  танцівниця  –
моя  коханка  вірна,  Порожнеча,
безмовна,  невгамовна  чарівниця.

Всього  було  в  житті  моїм  удосталь:
жалю,  любові,  радощів,  тривог…
Та  все  ж  за  спокій  підіймати  тости
ще  рано.  Бог  дасть,  це  не  епілог.

02.01.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769274
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 02.01.2018


Надія Башинська

ТАНЦЮВАЛА МЕТЕЛИЦЯ ГОПАКА!

Танцювала  Метелиця  гопака,
Снігом  сіялась  біленьким...  он  яка!

Дід  Мороз  із  нею  теж  пішов  у  пляс.
Значить,  буде  в  Новім  році  все  гаразд!

А  тут  Віхола  засипала  стежки.
Будуть  бублики  і  хліб,  і  пиріжки!

Завірюха  заспівала  "Ух!"  та  "Ух!"
І  летить  сніжок  легенький,  наче  пух.

І  Хурделиця  гуде  вже:  "Гу-гу-гу-у-у!..
Я  з  глибокими  снігами  до  вас  йду-у-у!"

І  сміється,  і  радіє  всім  Зима.
У  танок  пішла  уже  вона  й  сама.

Сіє,  сіє  сніг  пухкий  із  рукава
На  діброви,  на  ліси  і  на  поля...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769272
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 02.01.2018


Ольга Калина

Пожовкле листя

Пожовкле  листя  обійма  граніт,
Що  вітер  нажбурляв  його  усюди,
Ним    бавиться  і    підійма  в  політ,
Бо  йдуть  по  стежці  до  могили  люди.

Осіннє  сонце  ніжно  зігріва,
Воно  ще  не  засмучене    дощами,
А  по-під  ноги  стелеться    трава,
Вона  не  хоче    ще  прощатись  з  нами.  

А  на  граніті  світяться  слова  
І  золотом  відблискують  здалеку.
"Героям  Слава!"  -  в  небо  йде  луна
І    кличе  в  височінь  сумну  лелеку.  

Вже  скоро  вдаль  полинуть  журавлі
І  білий  світ  наповнять  голосами.
За  горизонт,  аж  до  краю  землі,
Їх  крик  із  серця  вирветься  сльозами.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769249
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 02.01.2018


Наташа Марос

НА БРУДЕРШАФТ…

Так  хочу  в  Новому  випити
З  тобою  на  брудершафт,
Шаленої,  оковитої,
Бо  роки  мої  спішать...

Я  вип'ю  і  не  покаюся,
Хоч  раз  у  житті,  хоч  раз!
Залишуся,  не  втікаючи,
У  тебе,  в  полоні  фраз...

Що  буде  тоді  -  побачимо
І,  може,  помру  за  мить,
Сп'яніла  і  необачна  я
З  обпаленими  крильми...

         -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769231
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 02.01.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Різдв"яне

Ой,  котиться,  котиться  та  й  нашим  селом
Голосна  колядочка,  в  хату  йде  з  добром.
А  там  щедрувальники  підуть  із  мішком,
Вранці  посівальники  золотим  зерном
Засівають  кожного,  щастя  зичать  всім,
Любові  та  злагоди.Нехай  буде  мир.
І  здоров"я  множиться,  відніметься  зло,
А  достаток  кожному  додається  знов.
Радість  хай  поділиться  з  друзями  навпіл,
Сядемо  разом  всі  ми  за  святковий  стіл.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769218
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 02.01.2018


ТАИСИЯ

Новогодние радости


Нам  праздники  дают    великолепную    возможность  –
Собраться  дома,  наконец-то,  всей  большой  семьёй!
Хозяйке  доверяется  ответственная  должность…
Ей  все  помогут  обеспечить  праздничный  настрой.

За  много  лет  состав  талантливых  гостей  известен.
Сценарий    фантастический  -  экспромт,  большой  секрет!
Ах!  Сколько  вместе  пройдено  дорог  и  спето  песен…
Какое  счастье  –  не  терять  друзей  на  склоне  лет!

С  друзьями  можно  выпить  не  одну  бутылку  рома.
И  вспомнить  нашу  поговорку  –  «тысячу  чертей»…
Как  хорошо,  что  этот  праздник  отмечаем  дома!
Мы  славно  посидим  в  кругу  семьи,  в  кругу  гостей.

01.  01.  2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769184
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 01.01.2018


Надія Карплюк-Залєсова

МИРНИХ СВІТАНКІВ

Мирних  світанків  і  лагідних  снів,
Чистих  сердець  на  престол  України,
Хай  діамантом  засяє  вінець
Слави  і  Віри,  любові,  надії!

Хай  позлітаються  діти  в  гніздо,
Рідне,  до  болю,  покинуте  ними
І  не  шкодує  за  "раєм"  ніхто,
Рай  -  де  дитинства  твого  рідні  стіни

Любові  тобі,  мій  краю  святий,
Веселок  мостів  -  щитА  від  напАсті!
Щеплення  в  жилах,  прадосвід  лихий
Срібну  підкову  нам  викує  щастя

Мирних  світанків  у  році  новім,
Вічного  щастя  твого  воскресіння!
Так  воно  й  станеться...  вірю  в  святе,
Небо  високе,  твоє  повидіння!

Зорі  засяють  слави  промінням,
Душа  переповниться  гордістю  встрих...
Виростуть  квіти  на  голих  каміннях,
І  висохнуть  сльози  розхристаних  лих!  

Теплих  світанків  бажаю  усім,
Щастя-нектару  на  душі  вдовині.
Смаку  бузкового  радістю  в  дім.
Лагідних  весен  моїй  батьківщині!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769172
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 01.01.2018


Виктория - Р

Эта ночь только наша

[b][i][color="#ea00ff"]Звёзды  в  небе  всё  краше,
Мы  у  них  на  виду...
Эта  ночь  только  наша,
Не  во  сне  -  наяву...

Два  бокала  мартини,
И  десерт  с  миндаля...
Ты  скользишь  за  бикини,
Лёгкий  звон  хрусталя...

Тонкий  запах  "Шанели"
Незатейливость  поз...
Мы  лежим  на  постели,
В  лепестках  алых  роз...
01  01  2018  г  
Виктория  Р[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769171
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 01.01.2018


Микола Карпець))

Про кохання пишу на снігу

[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/2/96540627.gif[/img]
[b]«Про  кохання  пишу  на  снігу»[/b]

Про  кохання  пишу  на  снігу
Кожне  слово  –  смарагд  на  вагу
Кожна  фраза  –  то  чистий  алмаз
І  душа  щось  співає  під  джаз
І  кружляють  сніжинки  й  вона
А  на  серці  кохання  й  весна)

Про  кохання  пишу  на  снігу
Не  утримати  в  серці  жагу
Хоч  палаю,  але  не  згорю
Бо  зустрів  із  тобою  зорю

Проводжав  я  тебе  від  ріки
Рахували  ми  разом  зірки
І  коли  вже  зібрався  піти
Залишайся  –  промовила  ти…

А  вже  вранці  пишу  на  снігу
Що  у  щастя  я  знову  в  боргу
Із  свого  ти  читаєш  вікна  
Це  десерт,  до  нічного  вина…

Як  десерт  до  того,  що  було…
Подаруєш  цілунок  крізь  скло
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*28.12.2017*  ID:  №769169
[url="http://mykola.at.ua/publ/lirika_kokhannja/pro_kokhannja_pishu_na_snigu/2-1-0-138"]©Сайт  авторської  поезії  М.В.Карпець[/url]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769169
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 01.01.2018


Виктория - Р

Без снігу зима - не зима

[b][i][color="#1e00ff"]Без  снігу  зима  -  не  зима,
Дерева  сумують  вже  трішки...
Вже  січень,  а  снігу  нема
Не  грає  малеча  у  сніжки...

З  небес  дощові  батоги,
З  землі    визирає  травичка...
І  наче  весна  навкруги,
На  гіллі  співає  синичка.

Калюжа  під  самий  поріг,
Дощами  прогнівалось  небо...
Я  мрію,  що  випаде  сніг!
І  годі!  Дощу  вже  не  треба...
01  01  2018  р  
Вікторія  Р  

[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769131
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 01.01.2018


Ярослав К.

Ах ёлки зелёные…

Ах  ёлки,  а  ёлки-зелёные!..
Торговый  забит  ими  ряд...
В  свой  лес  беззаветно  влюблённые
Теперь  сиротливо  глядят...

Вчера  недоступны  и  дОроги,
Сейчас  превратились  в  дрова...
Жаль,  жизни  у  вас  были  коротки  -
Замёрзнете  до  Рождества...

Лишь  утром,  возможно,  какую-то
Прохожий  себе  подберёт
Спокойно  -  ничем  не  рискует  он  -
"Подарок"  домой  в  Новый  год.

Ах  ёлки,  ах  ёлки  зелёные  -
Безумства  и  алчности  след,
Жестоко  судьбой  обречённые
Встречать  новогодний  рассвет...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769129
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 01.01.2018


Надія Башинська

ОЙ ЛЕТІЛА ПТАШЕЧКА…

Ой  летіла  пташечка  та  й  малесенька,
де  у  річці  хвилечка  та  й  чистесенька.

Ой  летіла  пташечка,  розспівалася,
де  дівчина  молода  наряджалася.

-  Ой  чого  ж  ти,  пташечко,  роздзвенілася?
До  кого  ти,  дівчино,  нарядилася?

-  Хоч  маленька  пташка  я,  та  є  сильная.
В  Україну  я  лечу,  вона...  вільная!

До  милого  дівчина  там  зібралася.
Україна  доленьки  дочекалася!

До  милого  дівчина  пригорнулася,
Україні  доленька  усміхнулася!

Ой  летіла  пташечка,  та  й  гарнесенька.
В  України  доленька...  веселесенька!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769109
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 01.01.2018


Надія Башинська

СІЙСЯ, СІЙСЯ, ЖИТЕЧКО… В ХАТІ, ЯК ПО ПОЛЮ!

Сійся,  сійся,  житечко...  в  хаті,  як  по  полю!
Щоб  веселу  мали  ми  і  щасливу  долю.

Сійся,  сійся,  житечко...  сійся,  розсипайся!
А  ти,  наша  доленько,  весело  всміхайся.

Сійся,  сійся,  житечко...  станеш  колоситься!
Наливайся  зернятком,  будем  веселиться.

Сіємо,  сіємо...  жито  та  пшеницю.
Щоби  мати  на  столі  гарну  паляницю!

Сіємо,  сіємо...  танцювати  стали.
Щоб  веселі  мирні  дні  для  усіх  настали!

Сіємо,  сіємо...  золотисте  жито.
Щоби  весело  було  в  Україні  жити!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769104
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 01.01.2018


Світла (Імашева Світлана)

ПРИПОРОШИЛО…

                                                                         *******

                                           Заворожило  -  припорошило
                                           Легеньким  снігом  оце  вночі:
                                           Первопречисто,  просторо,  біло
                                           У  цілім  світі  -  і  на  душі?..

                                           Ялин  кошлатих  таємні  знаки
                                           Між  білосніжжям  про  щось  мовчать,
                                           І  сіють  хмари  небесні  злаки
                                           В  холодні  очі  озер-свічад...

                                           Припорошило  тривог  розмаї,
                                           Сумнівне  щастя  і  крик  душі...
                                           Перепливаю...  переливаю
                                           Світ-білопростір  в  сумні  вірші.

                                           А  рік  розправив  небесні  крила,
                                           Різдвяним  знаком  -  вогонь  свічі...
                                           Припорошило-заворожило
                                           Легеньким  снігом  оце  вночі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769097
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 01.01.2018


Шостацька Людмила

ЩАСЛИВОГО НОВОГО РОКУ

                                                             Вітаю  Вас  із  Новим  роком  -
                                             Початком  радісних  турбот,
                                                             Нехай  іде  щасливим  кроком!      
                                             Вам  віршів  нових  у  блокнот.          
                                 
                                                             Нехай  життя  дарує  барви,
                                                             Малює  щастя  і  добро,
                                             Любові  світлої  литаври
                                                             Звучать  і  щоб  там  не  було

                                             Щасливі  будьте  і  здорові,
                                                             Із  миром  йдіть  у  це  життя,
                                                             Хай  сни  вам  сняться  кольорові
                                             Й  чекає  гарне  майбуття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769093
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 01.01.2018


Променистий менестрель

С Новым годом, друзья

     

С  Новым  годом,  друзья
с  Новым  годом!
Пусть  поселится  счастье  в  домах,
жёлтой  доброй  собаки  с  приходом
и  хвоста  её  сказочный  взмах.

Дирижёром  любови  пусть  будет,  
явит  искренность  в  наши    сердца
и  добра  сказку  в  душах  разбудит  –
встретить  взгляд  одобренья,  Творца.

С  Новым  годом,  друзья
с  Новым  годом!
Пусть  сбываются  наши  мечты
со  Снегурочкой,  Дедом  Морозом,
в  светлых  помыслах  будем  чисты.

Пусть  родятся  здоровыми  внуки,
мирным,  небо  обрадует  нас,
повстречаться  всем  после  разлуки,
а  поэтам  взойти  на  Парнас.

С  Новым  годом,  друзья
с  Новым  годом!
всем  друг  друга  простить  и  обнять.
Восемнадцатый  встретит  под  сводом  –
пусть  удачу  приносит  нам  в  днях!

30  декабря  2017г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768810
дата надходження 30.12.2017
дата закладки 30.12.2017


Світла (Імашева Світлана)

Орфей та Еврідіка (переспів)

                                   
                                                                       
                                             Розкажу  вам  легенду    про  владу  Співця  і  любові,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    
                                             Про  мистецтво  нетлінне  –  творіння  земної  краси,                                                                                                                                                                                                                                    
                                             Про  жорстокість  людську,  що  не  гребує  чистою  кров’ю,                                                                                                                                                                                                          
                                             Про  Орфеєве  диво,  що  пам’ять  вража  крізь  часи.
                                                                 *******
                                           Срібні  струни  кіфари  здригалися  солодко-пружно:                                                                                                                                                                                                                                                                    
                                           Син  ясний  Калліопи,  божественний  юний  Орфей,                                                                                                                                                                              
                                           Грав  мелодію  серця  –  і  гори  скорялись  потужні,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  
                                           Й  прислухалися  звірі  до  Пісні  живої  людей.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            
                                           У  мелодії  ніжній  невідана  сила  ясніла,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      
                                           Чарувала  любов’ю  і  світлі  будила  чуття;                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                
                                             Цим  божественним  даром  володіла  Орфеєва  ліра:                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              
                                             Срібні  звуки  кіфари  возносили  вічність  життя.    
                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                       Гамувалися  хвилі  і  пестили  берег  ласкаво,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              Замовкали  в  гаях  галасливо-тривожні  птахи:                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    Світом  правила  Пісня  –  Орфея  натхненного  слава,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            Він  душею  співав,  ні  зневаги  не  знав,  ні  пихи.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              І  кохання  не  знав,  аж  явилась  вона,  Еврідіка,                                                                                                                                                                                                                                                                                              Юна  німфа  казкова  –  весни  животворної  плід,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            Ця  любов  спалахнула,  як  вогнище  пристрасно-дике,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      І  Орфей  цілував  той  коханою  лишений  слід.

-О  найніжніша  трояндо  дика,                                                                                                                                                                                                                                          
     Чарівна  квітко,  красу  лелієш,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          Любове  чиста,  о  Еврідіко,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                Живу  тобою,  з  кохання  –  млію…                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        Даруй  любов  свою,  неповторна,  -                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          Орфея  пісня  гучала  світом  -                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            І  вкрилось  цвітом  каміння  чорне,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              І  серце  німфи  скорилось  світле.

Ось  побрались  вони  –  Гіменей  не  спішив  –  їх  звінчали,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      Та  в  руках  не  палав  –  лиш  чадив  смолоскип,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  Білі  ніжні  троянди  у  вінку  урочистім  зів’яли,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              Та  раділи  ,  любов’ю  сповиті,  серця  молодих.
Не  судилося  смертним  пізнати  божественний  задум:                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                Молода  Еврідіка  із  німфами  гралась  в  гаю,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      На  холодну  зміюку  в  траві  наступила  –  і  раптом                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              В  інший  світ  одійшла  і  любов  всиротила  свою.  

І  Родопи  скелясті  холодні  тужили  за  нею,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                Вітер  вив  і  стогнав,  хвилювавсь  скаламучений  Гебр,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              І  боліла-ридала  душа  всиротіла  Орфея:                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            Про  кохану  співав  він,  над  морем  свй  сум  розпростер.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        Сам-на-сам  із  бідою  –  лиш  кіфара,  та  жити  не  варто,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            Він  благав  повернутись,  та  звідти  –  нема  вороття…                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      У  безмірності  горя  ступив  у  Аїдове  царство,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                Царство  тіней  підземне  –  фінал  неодмінний  життя.
                                                                                                                                     
Тут  цвітуть  асфоделі  і  душі  витають  над  ними:                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      Оточили  Орфея,    мов  сивий  холодний  туман…                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            Звук  кіфари  лунав  під  склепіннями  смерті  сумними  -                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    Всиротілий  Орфей  про  свою  Еврідіку  співав:
-О  суворий  Аїд,  бог  підземного  мертвого  царства,                                                                                                                                                                                                                                                                                        Ти  спізнав  почуття  –  Персефону  кохаєш  свою,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  Зупини  невідступність  і  душ  сиротливих  митарства:                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                Поверни  Еврідіку  –  я  дихаю  нею,  живу…                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              Знов  співає  Орфей,  гірко  схлипують  душі  померлих,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                Ось  вуста  розтулив  незворушний  печальний  Аїд:                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            -Що  ж,  рятуй  Еврідіку  із  царства    безжального  смерті,                                                                                                                                                                                                                                                                              Тільки  не  оглядайсь:  хай  іде  за  тобою  услід.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                Озирнешся  якщо,  враз  утратиш  свою  Еврідіку,                                                                                                                                                                                                                                                                                                          І  ніколи,  Орфею,  повік  не  воскресне  вона…                                                                                                                                                                                                                                                                Тінь  постала  бліда  –  взяв  за  руку:  холодна  до  крику  -                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          І  повів  до  життя,  Еврідіка  ж  позаду  ішла.  
                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                       
   Все  здавалось:  здолає  він  смерть  дивоцвітом-любов’ю,                                                                                                                                                                                                                                                                                    Його  пісня  могутня,  як  могутні  кохання  й  життя,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            Він  готовий  платити  за  щастя  гарячою  кров’ю,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                Та  не  вірить,  що  ЗВІДТИ  –  нікому  нема  вороття.    
Вів  до  світла  її,  розступалися  тіні-тумани,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        Проминули  долину,  де  квіти  цвітуть  забуття,                                                                                                                                                                                                                                                На  хисткому  човні  –  через  Стікс:  -  О  кохана,  кохана,                                                                                                                                                                                                                                                                Ти  німа,  крижана,  чи  вернеться  до  тебе  життя?  
                                                                                                                                                                                                                                                                                                 Озирнувся,  не  стерпів  –  розкололося  небо  над  ними,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        Щезло  марево-тінь,  шелестіло  лишень:  -  Прощавай…                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        Порожнечу  холодну  ловив  він  руками  хисткими,                                                                                                                                                                                                                                                                                                            І  благав,  і  ридав,  й  пісню  гірку  розлуки  співав…

І  Родопи  суворі  для  нього  домівкою      стали,                                                                                                                                                                                                                                                                                                    Билась  пісня  Орфея  між  голих  потрісканих  скель,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              А  з  каміння  німого  –  дуби  молоді  проростали,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  І  рожеві  лотоси  укрили  засмучений  Гебр.

         Знов  приходили  звірі  послухати  пісню  чудову,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    Зашумів  понад  скелі  зелений  заквітчаний  рай…                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      Вдерлись  п’яні  вакханки  –  ніщо  для  них  Пісня  і  Слово  -                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            Їм  потьмарився  розум,  ненависть  людська  –  через  край.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            Закидали  камінням  –  і  кров  дорога  струмувала,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                Обірвалася  Пісня  –  урвалось  Співцеві  життя…                                                                                                                                                                                                                                                                                                  Срібнострунна  кіфара  на  хвилях  річкових  співала  -                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  Ліри  світлим  сузір’ям  на  небі  нічному  зійшла…
                                                       ***********
Ця  прадавня  легенда  –  про  владу  Співця  і  Любові,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  Про  Мистецтво  нетлінне  –  творіння  земної  краси,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    Про  жорстокість  людську,  що  не  гребує  чистою  кров’ю,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  Про  Орфеєве  диво,  що  пам’ять  вража    крізь  часи.

-

                                                       
                                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768796
дата надходження 30.12.2017
дата закладки 30.12.2017


НАДЕЖДА М.

Старий рік минає…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GzObM18W4dI[/youtube]


Старий  рік  на  порозі.
Залишився  лиш  крок.
Чомусь  серце  в  тривозі:
Закінчився  твій  строк.

Що  сказать  на  прощання?
Жаль,  що  ти  постарів.
Відчуваю  зітхання...
Ти  годив,  як  умів.

Дарував  мені  друзів,
А  когось  забирав.
Ти  тримав  у  напрузі,
Та  про  це  ти  не  знав.

Твої  місячні  ночі,
Довгі  дні  без  тепла.
Часто  плакали  очі.
Все  з  тобою  пройшла.

Що  тобі  докоряти?
Не  твоя  тут  вина.
Ти  багато  зміг  дати...
Жаль,  що  й  досі  війна!

СТАРИЙ  РІК,  ДО  ПОБАЧЕННЯ.
Тобі  вдячна  за  все!
Всіх  прошу  я  пробачення.
Хай  нас  БОГ  всіх  спасе!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768771
дата надходження 30.12.2017
дата закладки 30.12.2017


Іван Мотрюк

До поки вони ще живі.

Бачив  маму  свою  у  вісні,
Посміхнулась  так  ніжно  й  привітно.
Не  сказала  ні  слова  мені,
Підморгнула  лише  непомітно.

Вже  здається  і  часу  пройшло,
Мабуть  час  не  загоює  рани,
Смутком  в  душу  чомусь  занесло,
Як  згадав  ,що  не  мама  її  з  нами.

Пригадались  хвилини  святкові,
Пригадались  і  буднії  дні.
Дотик  ніжний  немов  колосковий,
Чомусь  чітко  згадався  мені.

Погляд  ніжний  й  водночас  суворий,
Постать  рідна  така  і  близька,
Сміх  веселий,дзвінкий  і  бадьорий,
Завжди  добра  й  відкрита  душа.

Знову  серце  стиснулось  до  болю,
Пригадались  минулі  роки,
Ми  ж  порадитись  бігли  з  тобою  ,
Хоч  самі  уже  були  батьки.

Як  заходжу  у  батьківську  хату
На  дивані  присяду  чи  де...
Аж  кортить  запитатися  :тату,
А  коли  уже  мама  зайде.

Мабуть  пізно  тепер  вже  казати,
На  душі  вже  залишився  гріх,
Що  не  завжди  умів  поважати
І  не  завжди  послухати  міг.

Поважайте  матусь  своїх  рідних,
До  поки  вони  ще  живі,
Поважайте  багатих  і  бідних,
Молоді  вони  в  вас  чи  старі.

Не  соромтесь  поваги  до  мами,
Притуліться  її  до  грудей,
Нехай  злагода  буде  між  вами
І  своїх  так  навчайте  дітей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768709
дата надходження 29.12.2017
дата закладки 30.12.2017


Микола Карпець))

Ніжно-ніжно…16+

[b]«Ніжно-ніжно…»16+[/b]

Навіяно  ЧУДОВИМИ  рядочками:[url="http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766515"]"Ніжно-ніжно…тиша…"[/url]  ,  ЧУДОВОГО  автора:  Твоя  Сніжинка...)        ...як  говориться,  чоловічий  і  жіночий  погляди  на  одне  і  теж)....

[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/2/920023338.gif[/img]

Ніжно-ніжно  –  подушечки  пальців,  як  шовк
По  щоці,  по  руці,  і  спускаються  нижче…
Я  прийшов….ти  чекала  і  я  вже  прийшов
Завітав  у  твої  не  побачені  сни  ще…

Ніжно-ніжно,  губами,  туди  де  горить…
Де  палає  багаття  –  іще  трішки  хмизу…
Від  поверхні  вогонь  проникає  до  низу
Іще  мить  –  зупинись  –  зупинися  ця  мить
Ми  на  грані,  на  кінчику  –  даху,  карнизу  
Щоб  зірватися  в  штопор  –  вже  не  зупинить
До  моменту  падіння  –  від  шторму  до  бризу

Ніжно-ніжно  –  гойдає  тіла  вже  прибій…
Відчуття,  що  здається  на  сьомому  небі
Відпочинку  хвилина,  чи  дві  –  при  потребі
Прошептати  на  вушко  –  люблю  тебе  бебі
І  поринути  знову  в  солодкий  двобій
Як  кохає  лебідку  закоханий  лебідь)
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*29.12.2017*  ID:  №768685

[url="http://mykola.at.ua/publ/lirika_kokhannja/nizhno_nizhno/2-1-0-139"]©Сайт  авторської  поезії  М.В.Карпець[/url]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768685
дата надходження 29.12.2017
дата закладки 30.12.2017


Richter

По лезу бритви


Бреду  давно  стежиною  вузькою
усе  вперед,  без  цілі,  без  мети.
Думки  мої  змоталися  в  сувої
вперемішку  зі  світла  й  темноти.

Попереду  лежить  долина  предків,
позаду  –  частокіл  скелястих  гір.
Минув  немало  різних  осередків,
та  йду  вперед,  усім  наперекір.

Не  знаю,  завтра  що  мене  чекає:
презирство,  осуд,  завидки  чи  сміх,
та  завжди  тепло  й  затишно  буває
в  країні  світлих  спогадів  моїх.

Стежина  ця  для  мене  незабутня,
лише  вперед,  немає  вороття.
Постійно  між  минулим  і  майбутнім  –
по  лезу  бритви  на  ім’я  „Життя“.

28.12.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768615
дата надходження 29.12.2017
дата закладки 29.12.2017


Любов Іванова

СНЕГ ЛЕТИТ ЗА ОКНОМ

[color="#1c18de"][b]С/тряхивая  пышные  перины
Н/ебо  распахнуло  закрома,
Е/й  же  Богу  пухом  тополиным
Г/ород  приукрасила  зима.

Л/ёгкое    лебяжье  одеяло
Е/сть  теперь    у  матушки  земли.
Т/о,  чего  так  сильно  не  хватало  -
И/  поля,  и  горы  обрели.
Т/ихим  вальсом  над  землей  кружится,

З/аметая  белым  санный  след.
А/  потом  метелью  вольной  мчится

О/  сугробы  вспушивая  плед.
К/адрами,  фрагментами  из  сказки,
Н/аст  играет  всюду  серебром...
О/блаком  веселой  зимней  пляски,
М/ножеством    снежинок  за  стеклом[/b].[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768544
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 29.12.2017


Східний

Дай мені, Господи…



Господи,  дай  мені  крила,
І  я  полечу  у  світи.
Господи,  дай  мені  силу,
Щоб  ношу  життєву  нести.

Господи,  дай  мені  долю,
Я  щастя  творитиму  сам.
Крила  направлю  на  волю,
У  щасті  збудую  Твій  храм.

Господи,  дай  мені  мудрість
Швидку  і  легку,  як  та  мить.
Господи,  дай  мені  радість,
Із  миром  так  хочеться  жить.

Зерна  прошу  ще  любові,
Посію  їх  всі  у  полях.
Твердості,  сталі  у  слові,
І  правди  –  єдиний  наш  шлях.

Совість  у  душу  налити  –
В  Твоїх  усе,  Боже,  руках.
Людям,  прошу  подарити
Це  все,  заблокуй  лише  страх.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768566
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 29.12.2017


OlgaSydoruk

Последний кто из очереди к раю?. .

Экспромт
Вдохновило  -  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768526

«Последний  кто  из  очереди  к  раю?..
За  облачность  взлетает  цеппелин?..
А  можно  –  у  окошечка,  не  с  краю?..
И  тёплый  шарф,  и  пару  мандарин?..
А  можно,чтобы  скрипочка  играла?..
Басы  вторили  и  виолончель?..
А  можно,  чтобы  вовсе  не  рыдала?..»
«Возможно  всё  –  и  завтра,и  теперь…»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768534
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 28.12.2017


НАДЕЖДА М.

Та двобій триває

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Kj-3TayH_vI[/youtube]


От  весна  уперта,  все  з  зимою  грається.
В  почуттях  відверта:  догодить  старається.
Снігу  зима  кине  -  раптом  вийде  сонце.
Сніг  швиденько  гине,  і  вода  в  долоньці.
Що  зимі  робити,  як  весну  здолати?
Може,  попросити:  Досить  в  жмурки  грати?
Та  весна  не  слуха,  грається,  сміється.
Пада  зима  духом...  Скоро  це  минеться?
Вітер  чеше  коси  молодій  берізці.
Де  б  ще  взяти  роси,  щоб  помити  ніжки?
Раптом  щось  згадає  і  дощем  заплаче.
Та  зима  не  вірить:  хоче  одурачить.
І  двобій  триває.  Хто  ж  тут  переможе?
Ми  це  добре  знаєм,  що  зима  все  зможе.
Всі    тебе  чекаєм  з  снігом,  подарунки...
Тут  весна  безсильна,  хоч  вона  й  чаклунка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768464
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 28.12.2017


Олекса Удайко

ПОКОХАВ БЛОНДИНКУ (Балада-фантазія)

       [i]Тут  трохи  реальності  
       (зима  ж  така)  і  видумки:
       марці,  мавки,  вітровії  тощо...      
       Але  
       вже  
       як  
       є.[/i]
[youtube]https://youtu.be/nb5HWIavI_Y[/youtube]
[i][b][color="#002fff"]Покохав    блондинку…  
Вітре-вітровію,
розстібни  доху  їй,  
я  ж  бо  сам  не  вмію.
Розпусти  бретельки  –  десь  там  милі  перса…

А  блондинка  гарна.  Видно,  що  із  перцем!
Чарівну  блонпинку  торкать  не  посмів  він...
То  ж  просив  пройдисвіт  вітру-вітровія:

«Демонструй  мені  ти  всі  принади  тіла,
Розпитай  у  неї,  що  б  вона  хотіла!
Та  погладь  їй  сукню,  розчеши  їй  коси,
Ще  узнай  в  блондинки,  що  під  сподом  носить.
Я  десь  у  прихожій…  приховав  пакунок,
там  для  молодої  –  цінний  подарунок…
Ще  спитай  кохану,  чим  зігріти  душу,
знати  щоб  допевне,  що  казати  мушу.
Натякни,  як  зм’якне,  чи  запросить  в  хату,
щоб  в  зимову  хугу  переночувати…»

Все  зробив,  як  треба,  вітер-вітровійко  –
правду  про  блондинку  козаку  повідав:

«Краля  молода  ще…  дуж-же  вже  красива,
має  все  при  со́бі…  ще  й  велику  силу.
Зустрічі  з  коханим  пестує  в  надії,
та  тебе,  козаче,  ледве  чи  зігріє  –
в  неї  довгі  ноги  і  холодні  перса,
а  під  кружевами  –  скаменіле  серце».

Оповивши  зиму,  вітер  втік  у  весни,
щоб  вертіти  з  сонця  літу  перевесла.
«Певно,  ще  не  час  нам  в  хугу  взимку  пхатись,
З  чічками  із  льоду  не  пора  кохатись!»  

…так  подумав  марець*  й  повернув  додому,
щоб  не  отемняти  серця    молодого.

Сніг  усохне  в  лісі  –  не  до  запита́ння  –
З  мавкою-весною  на  рушник  він  стане!
[/color][/b]  
27.12.2017,
Кельно,  ФРН      
________
*Березіль,  березень./i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768415
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 28.12.2017


Кіндрат Корінь

Блукає грудень сірим містом…


Блукає    грудень    сірим    містом  –
Розгублено    шукає    сніг.
Немає    діду    й    де    присісти  –
Болото    липне    скрізь    до    ніг.

На    сонній    річці    скресла    крига.
Приліг    додолу    сніговик.
Розчулила    мороз    відлига
І    він…Пустив    сльозу    і…Зник…

Сховавсь    від    вітру    і    негоди    
У    темні    хмари    небокрай.
Змінив    санчата    на    підводу  –
Не    розгубився,    Миколай.

Мабуть,    подалась    на    Мальдіви
За    квітнем-красенем    зима,
Тому    й    розперезались    зливи,
Гаї    дубові    обійма…
 
Чи    січень    поверне    втікачку,
Чи    та    отямиться    сама,
Палка,    закохана    дивачка,
Чи    з    березнем    прийде    вона???
Кіндрат  &  Корінь.  26.12.2017р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768365
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 27.12.2017


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ми в парі з тобою…

Так  старіти  не  хочеться  любий...  Ти  знаєш...
Що  думками  в  минуле  мене  повертаєш...
Дощ  за  вікнами  теплий  такий  і  весняний,
Хоч  минули  роки  ти  для  мене  коханий...

Розквітають  сади  ніжним  цвітом  довкола,
У  зелене  оділося  дерево  голе.
Я  спішу  на  побачення  серцем  й  душею,
Ти  мене  називаєш  коханий  своєю...

Дужі  руки  твої  пригортають  до  себе,
Відчувають  тепло  твоє  сонце  і  небо.
Я  купаюсь  у  променях  твого  кохання,
Прокидаюсь  з  тобою  щасливою  зрання.

І  радію  життю,  що  такий  ти  у  мене,
Ті  побачення  наші  були  біля  клена.
А  цілунки  солодкі,  медові  і  ніжні
І  квітують  довкола  сади  дивовижні...

Переповнює  радість  сердечко  до  краю,
Старість  буде  закохана  також  я  знаю.
І  кохання  зігріє  нас  завжди  собою,
Ну  хіба  то  не  щастя...  Ми  в  парі  з  тобою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768348
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 27.12.2017


Світлана Моренець

З ПРИЙДЕШНІМ РОКОМ, ЛЮБІ ДРУЗІ!

[b][i][color="#000080"]Прийдешній  рік...  що  він  готує,
які  дари,  події,  дати
назавжди  пам'ять  зафіксує  –
нам  наперед  не  розгадати.

В  нім  кожен  день,  як  нота  гами,
шляхи,  що  нам  долать  по  кроку.
Окремі  пазли  з  амальгами
складуться  у  картину  року,

що  тим  яскравіше  цвістиме
під  милозвуччя  чистих  терцій,
чим  більше  кожен  з  нас  нестиме
любові,  миру  й  Бога  в  серці.

Вірш  надрукований  в  календарі  "РІДНОКРАЙ"  на  2018-2019  рр.

ДРУЗІ!  Щиро  вітаю  всіх  з  НОВИМ    РОКОМ  та  РІЗДВОМ    ХРИСТОВИМ!

***
Молімо  весь  святий  іконостас  
вступитися  за  долю  України.
Хай  Бог  почує  кожного  із  вас,
пославши  мир  і  щастя  у  родини![/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768322
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 27.12.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Різдв"яна страва головна

І  добробуту  й  багатства
Символом  вона  є  завжди.
Приготована  з  пшениці,
Додають  туди  й  горіхи,
Маку,  меду  чи  халви,
То  ж  смакуй  нею  бери.
На  столі  у  день  Різдва
Страва  головна...(  Кутя).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768300
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 27.12.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Творчій посестрі Ганні Верес

Вона  патріотка  своєї  держави,
Ніколи  й  нізащо  не  зрадить  її,
Любляча  донечка  рідного  краю,
Вкраїнської  щедрої  мами-землі.

Бо  словом  вона  довела  поетичним,
Яке  прямо  ллється  у  неї  з  душі,
Що  любить  вона  й  вболіва  за  Вітчизну
І  болі  народу  їй  теж  не  чужі.

Поетка  від  Бога,  щира  і  справжня,
Тому  і  визнання  до  неї  прийшло,
Вона  хоч  ніколи  не  прагнула  слави,
Та  місто  шанує  її  і  село.

А  про  природу  й  любов  гарно  пише,
Читаєш  і,  наче  ти  казкою  йдеш.
Нехай  же,  Ганнусю  добро  не  залишить
Ніколи-ніколи  Вас  і  ніде.

Наснаги,  здоров"я  міцного  та  сили
Ми  зичим  сердечно  для  Вас  від  душі,
Щоб  Вас  поважали,  кохали,  любили,
Усе  нові  вірші  пишіть  та  пишіть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768298
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 27.12.2017


геометрія

ВІТРЯК І ЖАР - ПТИЦЯ…

                                       Зустрічалися  ми  з  милим                          Ми  гойдались  і  ходили
                                                   біля  вітряка.                                                              понад  вітряком...
                                       Все  було:  любов  і  сили,                            І  жар-птицю  ми  ловили
                                                     і  в  руці  рука...                                                        з  золотим  пером!
                                                                                         Ми  читали  про  жар-птицю
                                                                                                   звісно  у  казках.
                                                                                         І  збирали  ми  живицю
                                                                                                   у  диво-степах...
                                     Не  впустили  ми  жар-птицю                      Вже  давним-давно  немає
                                                 і  любов  свою.                                                              вітряка  того...
                                     У  степу  знайшли  живицю,                          Та  я  й  нині  пам"ятаю
                                                 створили  сім"ю!                                                        від  нього  тепло...
                                                                                           Мого  милого  немає,
                                                                                               він  вже  в  небесах...
                                                                                           Та  тепло  я  відчуваю
                                                                                               в  спогадах  і  снах...
                                     Ще  ж  тепло  те  зігріває                                Той  вітряк  і  та  жар  птиця
                                             внуків  й  діточок...                                            в  снах,як  на  яву...
                                     Про  жар-птицю  кожен  знає                  І  донині  мені  сниться,
                                               не  лише  з  казок...                                          й  я  знаю  чому...
                                                                                         Бо  в  мені  живе  жар-птиця,
                                                                                               і  отой  вітряк...
                                                                                         І  тепер  вони  живиця,
                                                                                               хай  буде  хоч  так!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768183
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 26.12.2017


OlgaSydoruk

И недаром искушают…

Разлюбив,  не  обжигают  приворотные  глаза…
Позабыв,  не  окликают...Но  приснятся  иногда…
Разбивается  -  на  счастье...Сберегают  черепки...
Когда  болью  разрывают,не  сшивают  лоскутки...
Потеряется  заветный,  поменяются  замки…
Не  выплёскивать  наружу,если  спрятано  внутри…
Розы  красные  даруют,  -  значит  велено…  судьба…
И  недаром  искушают  райским  яблоком  тогда…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768180
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 26.12.2017


Василь Стасюк

З Новим Роком! З Різдвом Христовим!

[color="#ff0000"]Хай  Новий  Рік  усіх  нас  обдарує
Всім  тим,  що  в  мріях    ми  своїх  плекали!
Ісус  пригорне,  ніжно  поцілує,
І  спонукає  з  Богом  жити  далі!

Подати  руку  тим,  хто  хоче  встати,
До  джерела  наблизить  спраглі  губи,
Голодному  окраєць  в  руки  вкласти,-
Хай  наше  серце  безупинно  любить!

З    Ісусом  ми  відродимося  знову:
Любов’ю    щедро  будемо  ділитись,
І  щастя  принесе  врожай  чудовий  -
З  добром  його  ми  будемо  садити!  

Розквітне  наша  рідна  Україна,
Бо  будуть  всі  щасливі  -  усі  люди!
Це  НАША  МРІЯ    -  СПІЛЬНА  і  ЄДИНА,
Їй  в  Новий  Рік  ОБОВ’ЯЗКОВО  -  ЗБУТИСЬ!  [/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768226
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 26.12.2017


Ярослав К.

Новый день начинать со стихов

             (или  "Засыпай  на  моём  плече"  продолжение)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761890


...А  свеча  догорит  и  потухнет,
Очертания  лиц  не  видны...
Я  усядусь  с  блокнотом  на  кухне,
Ну  а  ты  пересматривай  сны...

На  часах  далеко  за  двенадцать...
Задремала  на  тучке  луна...
Ей,  наверное,  тоже  сны  снятся  -
Улыбается  мирно  она...

И  когда  зорька  выключит  звёзды,
Пропоют  о  своём  петухи,
Я  пойму,  что...  ложиться-то  поздно,
И  всё  время  ушло  на  стихи...

На  работу  пора,  да  и  ладно,
Но  зато  стих  на  утро  готов.
Ведь  тебе,  я  надеюсь,  приятно
Новый  день  начинать  со  стихов...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768211
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 26.12.2017


НАДЕЖДА М.

Слова, розбавлені водою…

За  твором  Олекси  Удайко  "Кохання  час".

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768184

-----------------------------------------------------------------

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hMMCZbWeS_4[/youtube]


Кохання  час...  Для  кожного  він  різний.
Не  кожному  дано  це  почуття.
Для  когось  час  цей    просто    дивовижний,
Бо  в  унісон    живуть  серцебиття.

Від  почуттів  розквітнуть  орхідеї,
І  світ  навколо  стане  не  такий.
Запахнуть  неймовірно  враз  лілеї,
Хоч  час  далеко  вже  не  весняний.

Слова,  розбавлені  ущент  водою,
І  холод  пробігає  поміж  душ,
Чуття  себе  відчує  сиротою,
І  серце  обіллє  холодний  душ.

Коли  кохання,  скроплене  сльозою,
То  тут  його,  звичайно,  й  не  було.
Воно  не  ощасливить  вже  красою.
Із  сумом  озирнулось  й  загуло.

Його  не  можна  втримать  ні  заставить,
Чужі  не  стануть  рідними  серця..
Нащо  в  цій  ситуації  лукавить...
Відношення  сягнули  тут  кінця.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768210
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 26.12.2017


геометрія

Я КОЖНУ МИТЬ ЖИТТЯ ЛОВЛЮ…

                                 Вночі  сьогодні  випав  сніг,
                                 На  жаль  лежав  зовсім  недовго...
                                 Найшвидше  мокрим  став  поріг,
                                 А  потім  зник  він  і  навколо...
                                                       І  потекли  знов  ручаї,
                                                       Немов  весна  вже  на  підході,
                                                       І  попливли  думки  мої,-
                                                       В  колись  легкі  мої  походи...
                                 Коли  дівчиськом  я  була,
                                 Плекала  лиш  солодкі  мрії...
                                 Ніби  у  казці  я  жила,-
                                 В  Любові,Вірі  і  Надії...
                                                       У  світ  я  впевнено  пішла,
                                                       Були  відкриті  мені  двері,
                                                       Хвиля  життя  мене  несла,
                                                       Ніби  казкові  каруселі...
                                 Куди  ж  усе  те  відпливло,
                                 Живу  тепер,як  у  химері,
                                 Дощами  й  вітром  віднесло,
                                 І  кудись  зникли  диво-двері...
                                                         Пройдено  тисячі  доріг,-
                                                         В  далекі  вже  минулі  роки,
                                                         І  на  життєвий  свій  поріг,-
                                                         Уже  важкі  роблю  я  кроки...
                                 І  розстаю  неначе  сніг,
                                 В  душі  і  серці  є  тривога,
                                 Що  спотикнуся  об  поріг,
                                 Й  моя  закінчиться  дорога...
                                                       Без  мене  не  збідніє  світ,
                                                       Таких  як  я  в  ньому  мільйони,
                                                       Час  замете  мене  й  мій  слід,
                                                       Та  я  надіюсь  не  сьогодні...
                               Я  ще  устигну  щось  зробить,
                               Й  пізнаю  нові  таємниці,
                               Можливо  зможу  зрозуміть,-
                               Сутність  і  велич  українців...
                                                       Поки  живеться,  я  живу,
                                                       І  насолоджуюсь  красою...
                                                       І  кожну  мить  життя  ловлю,
                                                       Я  переповнена  Любов"ю!..  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768021
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 25.12.2017


dovgiy

ЗИМА… ЗИМА…

Яка  підступність  днів  оцих,  зимових!
Слабуємо  обоє,  що  аж  ну!
Щораз  нова  болячка,  шпильки  нові
Ні  щось  робити,  ні  вночі  заснуть!
Розмови  наші  все  про  нездоров’я,
Про  цін  обвал,  про  жадібність  аптек,
Свята  на  носі,  а  в  кишенях  –  голо,
А  дітям  дай  дарунків  і  чудес.
І  як  малечі  подивитись  в  очі,  
Якщо  цукерок  у    руках  нема?
Тож  б’єш  горіхи  в  хаті  серед  ночі,
Аби  продати…  ох!  –  зима…  зима…  
Від  Миколая  аж  до  Водохреща
Свят  заметіль  країною  пройде.
Та  на  цей  раз  нам  важче,  а  не  легше,
Бо  ж  не  на  сорок  вік  наш  лік  веде.
Але  нічого:  якось        обійдеться.
Живучі  ми!  Сильніші  за  котів.
Щось    для  онуків,  для  дітей  знайдеться,
А  там,  дивись  –  і  місяць  пролетів!..
Та  найстрашніше,  що  немає  миру.
Іде  війна.  На  сході  ллється  кров.
Хтось  на  війні  заробить  тонни  жиру
Під  пісеньку  акули  про  любов
До  тих  людей  які  в  ці  дні  святкові
Життя  своє,  здоров’я  віддають
За  українське  материнське  слово,
За  нашу  землю  окупантів  б’ють!
Мабуть  би  й  вибили  давно  набрід  проклятий,
Та      Іловайська  привид  не  дає.
Закопуються  в  бліндажі  солдати,
А  керівництву  вигідно  як  є.
Прийде  Різдво  з  Колядою  до  хати,  
І  якщо  щиро,  то  не  знаю  я.
Чого  тобі,  Кохана,  побажати,
Щоб  не  були  брехливими  слова.
Здоров’я?  Знаю,  що  його  не  буде.
Достатку?  Звідки?  Сил    робить  нема…
Хай  поруч  будуть  дорогі  нам  люди,
Хай  знаєш  ти,  що  ти  вже  не    сама,
Що  б’ється  десь  гаряче,  ніжне  серце,
В  якому  ти  назавжди  головна
І  дай  нам  Бог!  Іти    до  кращих  звершень,
Хліб  на  столі  і  келишок  вина.
Минулий  рік  я  дякую  за  тебе.
Ти  в  нім  була.  Тобою  дихав,  жив.
Писав  вірші  під  тихий  шепіт  з  неба,
Згорав  від  ревнощів,  казився  і  любив!
Це  почуття  візьму  з  собою  знову
У  рік  новий  як  найціннішу  річ,
Щоб  дарувало  пісню  веселкову
Хай  і  в  безсонну  українську  ніч.

понеділок,  25  грудня  2017  р.  
 



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768017
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 25.12.2017


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Звучала музика для двох…

Для  двох  звучала  музика  у  сквері
І  линула  далеко  в  небеса.
Чарівний  й  ніжний  звук  віолончелі,
Творив  для  нас  ці  дивні  чудеса.

Звучали  ноти  про  палке  кохання,
Яке  вогнем  горіло  у  серцях.
Із  вечора  до  самого  світання,
Купалося  в  дзеркальних  озерцях...

Радів  мелодії  чарівній  вітер,
Заслухавсь,  зупинивсь  на  хвильку  став.
Вплітала  верба  в  коси  свої  віти,
Солодкими  були  твої  уста...

Ми  загубились  у  чарівних  звуках,
Які  виводив  струнами  смичок.
Були  в  сплетінні  наші  любий  руки,
Кохання  піднімало  до  зірок...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768005
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 25.12.2017


НАДЕЖДА М.

Дякую вам, МОЇ ХОРОШІ ДРУЗІ…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IMpBsw94Q9c[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DWJfMhSXpDM[/youtube]
Зимовий  вечір  зависає  в    тиші.
Як  завжди,  волю  дам  своїм  думкам.
Та  в  вечір  цей  думки  уже  тепліші,
Я  не  роблю  аналіз  помилкам.

Життя  хвилини  відбива  будильник,
Ніхто  не  заважає  у  цей  час.
Здивовано  поглядує  світильник,
Який    не  тільки  в  мене  для  прикрас.

Він  свідком  є  недоспаних  ночей,
Коли  світанки  заглядали  в  хату,
Не  розумів  заплаканих  очей...
Думки  тепер  не  буду  колихати.

Нехай  летять  в  цей  час  до  моїх  друзів,
В  оточенні,  яких  я  так  давно.
Слова  мої,  не  видумка  ілюзій,
Вони  солодші,  ніж  міцне    вино..

Хто  я  б  була  у  цьому  клубі,  ДРУЗІ,
Якби  підтримки  не  було  від  вас?
Щаслива  я  тепер  у  вашім  крузі,
І  дякую  за  це  вам  повсякчас.

Своє  добро  ви  завжди  дарували,
Ви  не  жаліли  добрих  своїх  слів.
Добро  у  мою  душу  наливали,
І  кожен  щиро  так  сказаь  умів...

Хай  доброта  живе  у  ваших  душах,
За  ЛЮДЯНІСТЬ  усіх  я  вас  ЛЮБЛЮ!
Вам  сказане,  ніколи  не  нарушу,
За  вас,  МОЇ  ХОРОШІ,  я  молюсь..
--------------------------------------------------
Дякую  за  підтримку,  розуміння,  за  щирі  і  ДОБРІ  ДУШІ:

Ніні  Незламній,  Олексі,  Удайко,  Шостацькій  Людмилі,boroda171,Радченко  Олі,
Ганні  Верес,  Ніні-  Марії,  Лаурі  (  Маковій),Волинському  Анатолію,Неоніла  Гуменюк  та  Олег  Требухівський,  Олені  Жежук,Валентина  Малая,  Макієвській  Наталії.
Миколаю  Волиняку,Крилатій  Любові,Надії  Башинській,Миколі  Карпець,Феї  Світла,  Анатолійовичу  Сергію,  Лілеї  (  одній  і  другій),  @NN@  ,  Чайківчанка,OlgaSydoruk,  Без,Олеся  Шевчук,Зоя  Журавка,  Корозлик  Оксані,  Ганні  Верес,  Любові  ІвановіЙ.
Володимиру  Версті,  Олі    A.Kar-Te,  Таїсії,Світлій  (  Світлані  Пироговій).
геометрії,      MERSEDES  Танюші,  Миколі  Холодову,  Фіалці  Олені,  Наталці  Данилюк.
Пробачте,  якщо  я,  можливо,  когось  пропустила...
Бажаю  всім  бути  щасливими!  Хай  у  новому  році  збудуться  всі  ваші  мрії!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767984
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 25.12.2017


Микола Карпець))

Собачьи Рады, сучьи Думы

[b]«Собачьи  Рады,  сучьи  Думы»
[/b]
Собачьи  Рады,  сучьи  Думы
Идем  как  будто  бы  по  льду  мы
Идём,  ползём  –  а  лёд  трещит
Один  взял  меч,  другой  взял  щит
Но  не  понять  и  тем  и  тем
Как  хрупок  лёд  на  той  воде…
*01.06.2017*  М.К.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767892
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 24.12.2017


Надія Башинська

В ВИФЛЕЄМІ У ЯСКИНІ ДИТИНОЧКА НАРОДИЛАСЬ…

В  Вифлеємі  у  яскині  дитиночка  народилась.
А  над  нею,  в  небі  синім,  зірка  ясна  засвітилась.

         Лю-лі!  Лю-лі!  Спи,  дитинко!
         Лю-лі!  Лю-лі!  Спи,  гарненька!
         Засвітилась  над  тобою  
                                   в  небі  зірочка  ясненька!

З  неба  Ангели  злетіли,  колисаночки  співають.
Пастушки  й  царі,  поважні,  Сина  Божого  вітають!

         Лю-лі!  Лю-лі!  Спи,  дитинко!
         Лю-лі!  Лю-лі!  Спи,  гарненька!
         Засвітилась  над  тобою  
                                   в  небі  зірочка  ясненька!

В  Вифлеємі  у  яскині  дитиночка  народилась.
Їй  радіють  в  небі  зорі,  і  земля  вся  звеселилась!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767880
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 24.12.2017


Ніна Незламна

Новий рік на порозі

Вітер  віє,  веселиться
Позгрібав  до  купи  листя
Хмарку,  як  парус  гойдає
Вже,  щось  звідти  вилітає.
Ой,  летіть,  летіть  сніжинки,
Ви  малесенькі  пір`їнки
Ось,  Новий  рік  на  порозі
Дід  Мороз  йде  по  дорозі
Веселіться,  зустрічайте
Зі  святами  всіх  вітайте!
Принесе  нехай    гостинці
В  чарівній,  повній  торбинці
І    миру  по  всій,  всій  землі!
Щоб  було  добре  всім    й  мені!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767871
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 24.12.2017


Ніна Незламна

Новий рік на порозі

Вітер  віє,  веселиться
Позгрібав  до  купи  листя
Хмарку,  як  парус  гойдає
Вже,  щось  звідти  вилітає.
Ой,  летіть,  летіть  сніжинки,
Ви  малесенькі  пір`їнки
Ось,  Новий  рік  на  порозі
Дід  Мороз  йде  по  дорозі
Веселіться,  зустрічайте
Зі  святами  всіх  вітайте!
Принесе  нехай    гостинці
В  чарівній,  повній  торбинці
І    миру  по  всій,  всій  землі!
Щоб  було  добре  всім    й  мені!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767871
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 24.12.2017


Шостацька Людмила

ДРУЗЯМ ІЗ КЛУБУ ПОЕЗІЇ

                                                               Я  з  Вами  навчилась  літати.
                                                               Зізнаюсь:    я  Вас  всіх  люблю.
                                               Тримаю  за  руки  всі  дати
                                                               І  думку  миттєво  ловлю.

                                                                 Я  знаю  усіх  і  без  фото.
                                                                 Красу  пізнаю  з  Ваших  слів.
                                                 Читаю  в  рядках  Ваших  ноти,
                                                                 Мені  до  душі  їхній  спів.

                                                                 Мандрую  із  Вами  по  світу,
                                                                 Я  з  Вами  сміюся  і  плачу
                                                                 І  дуже  чекаю  привіту
                                                                 Від  тих,  кого  довго  не  бачу.

                                                                 Нехай  в  Вас  народяться  книги,
                                                                 Бо  Музи  ж  на  чай  ходять  в  дім.
                                                                 Та  будуть  успішними  ринги
                                                                 На  всіх  поєдинках  із  рим.

                                                                 Нехай  Вас  кохають  ще  більше.
                                                                 І  буде  все  в  домі  гаразд.
                                                                 Заповняться  щастям  всі  ніші
                                                                 В  серцях,  від  улюблених  фраз.
                                     

                                                                   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767853
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 24.12.2017


Richter

Брехня

Я  стільки  творів  присвятив  брехні,
що  в  пил,  здавалось,  вистачило  б  сте́рти!
Однак  вона,  на  жаль  гіркий  мені,
з  усіх  щілин  і  далі  лізе  впе́рто.

Вига́дниця  така́,  хоч  сядь  і  плач,
личи́н  її  усіх  і  не  злічи́ти.
А  прудконо́га  –  но́ситься  лиш  вскач,
і  цно́ті  пра́гне  всіх  завжди́  учи́ти!

Найповново́дніший  із  ви́гадок  потік
останнім  часом,  зазвича́й,  –  реклама.
Тим  побрехе́нькам  втрачено  вже  лік,
то,  як  офшо́рам  –  матінка  Панама…

За  нею  суне  обіця́нок  сонм
чино́вників,  ділкі́в  чи  депутатів.
Страшним  те  дійство  видається  сном,
а  скільки  накопилось  тих  трактатів…

Все  більше  й  більше  ці  інгредіє́нти
включають  до  любо́вного  меню.
Як  чуєш,  що  кохатиме  до  смерті  –
велика  є  підозра  на  брехню!..

В  наш  час  брехня  суспільство  підкори́ла,
як  ракова  пухлина  організм.
Вона  найкра́щим  підтина́є  крила!
Страшніше  тільки  правовий  садизм…

Нікого  я  ні  в  чому  не  виню́,
я  просто  не  люблю  брехню!

23.12.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767665
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 23.12.2017


Надія Башинська

ЙШЛА ПРАВДА ПО ДОРОЗІ… ДОВГО ЙШЛА…

         Йшла  Правда  по  дорозі...  Довго  йшла...  й  на  хвильку  не  присіла.
Аж  тут  побачила  ріку  і  дуже  їй  зраділа.  Плескалася  довгенько  серед  
хвиль.  Вже  й  з  рибенятами  пірнає...  А  коли  вийшла  (  Боже  мій!  ),  по-
бачила,  що  одягу  немає.
         А  тут  йшла  дівчина,  що  з  милим  обвінчалась.  Коли  дізналася  вона  
у  чому  річ,  наряд  весільний  їй  віддать  зібралась.  Та  Правда  не  взяла,  
бо  ж  одяг  під  вінець!  Старесеньким  прикрилась.  Подякувала  дівчині  
й  пішла.
         Тут    звідки  не  візьмись...  Кривда  з'явилась.  Така  ж  весела  й  моло-
да,  як  Правда,  й  рум'яні  має  щічки.  Впізнала  Правда,  що  на  ній  її  но-
веньке  плаття  й  черевички!
Спитала  Кривда:  -  Куди  йдеш?
Та  ж  до  людей  та  Правда  поспішала!  
-  Кому  потрібна  ти  така?  -  сміятись  з  Правди  лиха    Кривда  стала.
         А  Правда  йшла,  бо  знала...  треба  йти.  Бо  тільки  між  людей  вона  є  
сильна.  А  та  людина,  в  якої  Правда  в  серці  є,  відчує,  що  є  вільна!
         Отак  і  ходять  й  нині  між  людей  Правда  і  Кривда,  й  кожен  вибирає.
Правда  є  щира  і  проста.  А  Кривда  зла...  хоч  кращий  одяг  має.
         Не  кожен  вміє  правду  розпізнать.  По  одягу  не  вибирайте!
Бо  волю  й  щастя  матимете  Ви  лиш  з  Правдою  у  цьому  світі...  Знайте!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767660
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 23.12.2017


dovgiy

МИНАЄ СЛАБІСТЬ

Можливо,  що  свободи  вже  не  матиму
Аж  до  останніх  проблисків  життя!
Доки  дихання,  солов’єм  співатиму
Про  божевільно  ніжне  почуття.
І  не  важливо,  що  надворі  холодом
Мов  саваном,    сповила  все  зима,
Серце  поета  оживляє  молодість.
Першопричина  цьому  –  ти  сама.
Ніде  мені  від  цього  не  подітися!
Жіноча  сутність  має    свій  закон:
Хтось  мав  з  тобою    на  планеті  стрітися
Долаючи  шлагбаум  перепон.
І    ним  став  я.  У  мріях  перемріяна,
Оспівана  у  плетивах  віршів,
Ти  стрілася  як  казка,  -  несподівана,
На  поклик  зголоднілої  душі.
Літа  пливуть,  а  я  –  мов  зачарований,
До  тебе  серцем  тягнусь,  як  дитя!
А  долі  наші  лихом  пошматовані
І  годі  сподіватись  співчуття
Від  вищих  сил.  Та  ми  обоє  боремось
За  кожний  день,  за  кожну  його  мить.
Часом  здається:  вже  настільки  зморені,
Що  краще  б  і    годинника  спинить…
Минає  слабість  і  найперше  думаєш:
А  як  вона?  Без  тебе  в  кожнім  дні?
Поміж  близьких  самотня,  з  горе-думами,
Без  просвітку  привіту  у  вікні…
І  розумієш:  треба  ще  триматися.
Не  ради  себе.  Ради  неї.  Так!
На  зустрічі  нечасті  сподіватися
В  яких  терпкий,  щораз  полинний  смак.
Зайдеш  в  кімнату,  з  щемкою  тривогою
Гляну  я  в  очі,  на  твоє  лице
І  сам  не  знаю  чому  так,  та  Богові
Не  в  перший  раз  подякую  за  це!  
 
23.12.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767659
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 23.12.2017


Олекса Удайко

БЕЗВІЗЗЯ

           [i]Вже  третій  день…    в  Європі…
           Ну  й  що  ж?[/i]
[youtube]https://youtu.be/7zNZY3arR5I[/youtube]        
[b][color="#ff0000"]Придюсельдорфились
                                                         в  тумані,
Приєвропеїлись  в  пітьмі,
Явили  паспорти  погані  –
Й  відчули  враз  ми
                                                         тут  людьми…

Та  все,  що  тут,  –  для  європейців..
Ми  –  зайве  колесо,  не  віз,
Ми  –  вахлаки,  епікурейці…
Такий  тепер  для  нас
                                                         безвіз!..

Бо  нам  ще  муляє  Азопа,
В  душі  ми,  певно,  -  ще  совки...
Пупами  ж  ми  -  давно  в  Європі,
А  в  снах  жахливих  -
                                                         Соловки.  

Та  все  ж  побути  слід  нам  разом  –
Донька,  онуки  й  Schwigersohn*…
У  тому  єсть  своя  зараза,
Родинного  буття  резон.[/color][/b]


20.12.2017
_________
*З  німецької  –  зять.  


©  Copyright:  Олекса  Удайко,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117122407926





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767625
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 23.12.2017


Ніна Незламна

Я вірю тобі…/проза /

                                                                   Я  вірю  тобі
За  вікном    сипав  густий  сніг….На  калині    червоні,  соковиті  грона  оділи    білі  чепчики,  синичка,  що  на  ній  сиділа,  кліпала  оченятами  й  миттєво  злетіла  на  підвіконня.  А  потім  знову  на  гілля  калини,  крутнулася  і  знову  до  підвіконня.
 Люба  стояла  біля  вікна,  любувалася  снігом,    перехоплювало  подих,  на  душі  тепло.  Бач,  напевно  вперше  синичка  зиму  зустрічає,  подумала.  Усмішка  на  обличчі,  в  очах  іскринки  радості  …А  сніг  сипав,  біле  простирадло  іскрило  по  землі,    а  на  даху  сараю  виблискувала  пухова    хустина.
Ну  ось,  це  вже  напевно  справжня  зима  буде,  подумала,  збирала  речі    в  валізу.  До  рук  взяла  шматок  сала  завернутий  в  прозорий  папір,  швидко  відрізала    шматочок,  вискочила  з  хати  надвір…  Сніжинки  -  пір`їнки  припадали  до  обличчя,  радісно  за  прищіпку  підвісила  сало,  за  білизняний  мотузок.  І  швидко  назад,  прикривши  двері,  дивилася,  чи  помітила    ж  її  синичка?  Пташечка  відразу  розправила  крила,  збиралася  летіти.  Дівчина  повернулася  в  кімнату,  спостерігала,  як  синичка  задоволено  дзьобала  сало.  Ну,  от  і  добре  і  тобі  досить  і  мені,  подумавши  всміхнулась.  
 Мобілка  лежала  на  столі,  вкотре  зазирнула,  подивитися  котра  вже  година….    До  потяга,  ще  довго  та  треба  збиратися,  бо  ж  до  станції    йти  більш  ніж  сім  кілометрів,  спочатку    вздовж  лісу,  потім  через  поле.
 Мати  з  батьком  ходили  біля  худоби,  вони  знали,  що  донька  знову  збирається  до  Польщі.  Вже  запечене  м`ясо  і    пахучі  пиріжки,  що  приготувала  мама,    лежали  в  пакеті.    Люба    два  роки  підряд  їздить  на  заробітки,  влітку  продавала  морозиво,  потім  була  на  збиранні  яблук  в  садку.  А  згодом  вдалося  влаштуватися  в  кафе  помічником  кухаря,  адже  вона  мала    диплом    і  досвід  роботи    в    Вінниці,    після  закінчення  технікуму.  Їй  це  було  до  душі  і  гроші  не  погані  й  сама  не  буде  голодна,  в  теплі,  тож  варто  було  їхати.    Підійшла  до  дзеркала  поправила    зачіску,  русяве  волосся  пахло  шампунем.  В  смарагдових  очах  світилися  вогники.
         Пригадала,    як  Микола  освідчився  їй    в  коханні,  вперше  назвав    «берізкою»,  сказав,  що  має  такі  очі,  як  листочки  молодого  дерева.  Так  вона  була  струнка,  і  приваблива,  як  молоденьке  деревце  берізки,  хоча  їй  тоді  було    двадцять  два  роки.  Вони  давно  один  одного  знали,  бо  ж  з  одного  села.  На  вечоринці,  коли  йшов  в  армію,  кілька  раз  запросив  її  на  танець,  після  того  писав  листи.  А  кохання  прийшло  вже  потім,  після  приходу  з  армії.
Микола  був  симпатичним,  чорнявим  хлопцем,  середнього  зросту,  але  міцної  атлетичної  статури.  Не  одна  з  дівчат  мріяла    з  ним  зустрічатися  та  він  все  з  батьком  в  клопотах,  дім  і  робота  забирали  багато  часу.
         Позирала  в  вікно,  вона  чекала  на  нього,  на  свого  «кавалера»,  як  називала  його  мати.  І  часом  запитувала,  чи  не  пора  готуватися  до  весілля…
         Він  працював  на  тракторі    у  фермера,  хоча  на  два  роки  за  неї  старший  та  з  одруженням  не  поспішав.  Та  і  в  такий  час  безглуздо  спішити.  Події  на  Майдані  змусили  людей  задуматися,  що  життя  змінюється  і    війна,  яку  почала  Росія,  ні  до  чого  хорошого  не  приведе.  Півтора  роки  був  в  АТО,  можна  сказати  підвезло,  цілісінький  повернувся  додому.  Контракт  продовжити  не  наважився,  знав,  що  Люба  чекає,  коли  нарешті  одружаться  та  і  поля  треба  комусь  засівати,    обробляти,  збирати  врожай,  адже  руки  тракториста  завжди  потрібні,  а  в  селі  бажаючих  працювати  мало,  всі  кудись  тікають.
       Вона  дивилася  в  дзеркало,  придивлялася  до  волосся,  неначе  шукала  там  сивину  і  вкотре  сама  до  себе  говорила  »А  може  в  двадцять  шість,  ще  зарано….  «.
                 Наполеонівські  плани  на  майбутнє  будували  з  Миколою,  адже    мали    приватну  землю,  на  ній  планували  побудувати  кафе,  вже  й  дозвіл  був  на  руках.  Та  грошей  треба  та  й  треба,  щоб,  відкрити  свою  справу.  Дівчина  добре  вміла  готувати,  тож  хотіла  свої  здібності  показати  односельчанам.  Та  і  весілля,  чи  день  народження  було    б  де  людям    святкувати  і    хтось    би,    ще  мав  роботу.  Адже    до  міста  добиратися  так  далеко  і  там  проблемно  знайти  роботу,  хіба,  що  на  базар  можна  влаштуватися  і  то  не  завжди.
       Микола  має  гарний  дім  на  два  входи,  будував  разом  з  батьком,  щоб  і  не  разом  жити  та  мати  одне  хазяйство,  адже  з  роками  старим  сили  бракує  біля  нього  ходити.  Здавалося  все    так,  як  мало  бути,  вона  останній  раз  їде  в  Польщу,  до  весни,  а  там  літо,  швидко  пролетить  час,  після  жнив,  на  осінь  і  весілля  зіграють.
       Знову  крутилася  біля  дзеркала,  оділа  пухову  білу    шапочку,  поправляла  її,  всміхнувшись  підморгнула,  подумавши,  все  буде  добре,  все  йде  за  планом.  Батьки  сиділи  за  столом,  з  хвилюванням  давали  настанови,  аж  раптом  почувся    шурхіт  в  дверях…
-  Добрий  день!  Ну,  що  моя  «берізка»  вже  готова?  -  відкриваючи  двері  голосно  запитав  хлопець.
Батько  відразу  встав,  подав  руку  для  привітання,
-Готова,  он  перед  дзеркалом  вертиться.  
Дівчина  задоволено    кліпала  очима,  всміхнулася,
-  Воно  то  трохи  ранувато,  але  підемо  не  поспішаючи,  така  погода  чудова,  чому  б  не  прогулятися.
-  Ох  молодість,  -  передихнула  мати,    -  Скільки  кілометрів  подолати,  говорить  прогулятися…
Люба  на  ходу  чмокнула    в  шоки  маму  та  батька,  схватила  пакет,  поспішила  до  дверей,
-Все,  все,  ми  пішли..
-От,  як  пташка,  фур  туди,  фур  сюди,  коли  вже  налітаєшся,  коли  зупинишся_  -  хитаючи  головою  сказав  батько.  
Мама  витерла  сльозу,  яка  з  повік  впала  на  щоку.
-  Довгі  проводи  ні  до  чого…Йдемо  Миколо!  –  погукала,  озираючись.
         Батьки  стояли  біля  хвіртки,  з  сумом  дивилися    їм  вслід.  Хоч  і  не  вперше  їде  донька  та  серце  болить,  тривога  не  покидає…  
             Микола  через  плече  ніс  сумку,  поруч,  взявши  його  під  руку,  йшла    Люба.  З  обличчя  не  сходила  усмішка,  вона  намагалася  не  показати,  як  їй  набридли  ці  поїздки,  щось  наспівувала  собі  під  ніс.  
       А  сніг  тихенько  сипав  ….Довкола  все  біліло…На  сірих,  від  морозу,  стовбурах  дерев,  іскрився    голубий  іній,  а  на  гілках  сяяли  купки  снігу  і  потроху  спадали  донизу.  
     Сніг  злегка  поскрипував  під  ногами,  Люба  час  від  часу,  весело,  піднявши  брови,  зазирала  хлопцеві  в  очі,
-А,  що  сумуватимеш?  
-  Що  за  дурні  запитання!    Коли  ти  нарешті  подорослішаєш?  Не  боїшся  мене  залишати?    А  я  боюся  за  тебе…Ще  знайдеш  собі  поляка,  чи,  ще,  не  дай  Бог,  якогось  чорномазого,  
-    призупинився  хлопець,  поправив  свою  шапку.
-  Ой,  не  мели  дурниць,  я  не  наївне  дівчисько.  Краще  дивися  під  ноги,  бо  трохи  слизько,  ще  гепнемося  вдвох!  -  смикнула  за  руку.
   Вони  вже  майже  виходили  з  села,  саме  проходили  мимо  Миколиної  хати,  він  хитро  поглянув  на  неї,  
-  Може  зайдемо  до  моїх,  хоч  скажеш  -    до  побачення?
Всміхнулася,  спочатку  глянула  на  хату,  а  потім  поцілувала  в  щоку,
-  Та    ні,  мій  легеню,  це  буде  довго,  краще  полюбуватися  яскравим,  зимовим  днем.  От,  як  станемо  на  рушник,  тоді  вже  більше  будемо  спілкуватися..  А  поки  ж,  я  вільна  пташечка,  як  оті,  подивися.  
 Вона  кивнула  на  горобину,  а  там  і  справді  на  гронах  сиділо  дві  синички,  крутили  голівками,  озиралися,  а  потім  нахилялися  до  ягід.
Раптом  здивовано,  
 -  Поглянь,  по  дорозі  відпечатки  шин,  хтось  поїхав  з  наших,  як  це  ти  не  взнав,  щоб  нас  підвезли?  
-Та  це  Микола  Онищенко,  приїхав  до  своїх  в  гості,  як  я  до  тебе  йшов,  бачив  їх,  будуть  завтра  назад  їхати.
-А  може  воно  й  на  краще,  налюбуємося  зимовою  казкою.  Я  так  люблю  наш  ліс,  наше  село  і  пахучі  яблука  й  грушки,  -  промовила  спокійніше,  повернула  погляд  до  лісу.  
         Куди  не  поглянь,  білосніжний  килим    вабив  очі.  Сніг  перестав  сипати….Розкішні  пухнасті  ялинки  і  високі  сосни  вкрилися  лебединим  пухом,  який  переливався,  іскрив  сріблом.  Кущі  бузини,  шипшини  сповиті  білою    мереживною  вуаллю.  А  велетенські  граби  на  гілках  тримали    великі  купи  снігу.    Раптом  почули  помах  крил  пташки,  миттєво  звернули  увагу.    Микола  побачив  дві  сойки,  всміхнувся,  Люба,  аж  підскочила  і  весело,  голосно    сказала,
-Ой!  Ой!  Напевно  парочка,  глянь,  яка  краса!
Птахи,  почувши  її,  відразу    кудись  полетіли  між  дерев…  Микола  міцно  обійняв  і  поцілував,
-Ой,  ти,  як  дитина,  стільки  в  тебе  чарівності,  коли  ти  така  збуджена.  Які  ж  солодкі,  твої  уста.
І  знову  поцілунок,  шапка  сповзла  донизу  та  вони  не  звертали  уваги,  знову  цілувалися.  
-  Сонце  моє,  стань  ось  тут,  біля  шипшини,  я  на  телефон  тебе  зніму,  ми    попали  з  тобою  в  зачаровану  країну  Снігової  королеви,  -  всміхаючись,  запропонував  хлопець.  
-Е  ні!    Тут  королева  я,  хіба  не  так?  -  весело  сказала  і  похапцем  підхватила  сніг,  кинула  на  нього.
Микола  ухилявся,  тікав,  а  вона  знову  доганяла,  обсипала  снігом.  
-Як  нам  добре  разом,  правда…,  -    помітила.
-  Ми    з  тобою  щасливі,  адже  так  ?-  запитала,  зазирнула  в  очі    і  пішла  швидше.
 Вона  піймала  його  погляд,  він  протягнув  руку,  горів  бажанням  обійняти  її  та  вона  прискорила  ходу,  йшла  попереду.  
Ліс  залишався  позаду,  було  чути  гул  машин.    Люба  зупинилася,  
-  От  і  все  ми  вже  майже  біля  траси,  лишилося,  ще  два  кілометри.
-  Так  ,берізко  моя  і  часу  бути  разом  все  менше,  -    помітив  він  зажурено.
       Попереду  не  переоране  поле,  довга  стежка  тягнулася  стрічкою  по  стерні,  яка    де  -  не  -  де  виглядала  з  під  снігу.    Замовкли  обоє,  кожен  думав  про  своє.      Люба  думала,  ну    от,    це    точно  їду  востаннє,  це    ж  треба  пертися  стільки  кілометрів  та  й  ще  майже  два  дні  в  дорозі,  а  потім  чужі  люди,  різні  забаганки  і  все  це,  по  чотирнадцять,  чи  по  шістнадцять  годин.  Звичайно  краще  б  було  поніжитися  в  ліжку  …  В  поцілунках  розтати,  як  сніг  на  долоні,  відчути  серцебиття  Миколи,  потрапити  в  його  ніжні    обійми,  як  влітку  на  сіннику…  Ох  життя,  життя,  чому  буває  так,  комусь  все  відразу,  а  комусь  треба  перейти,  через  труднощі,  через  випробування.  Здається  він  не  помітив  моєї  тривоги,  як  мені  це  все  надоїло,  бо  вже  б  напевно  переконав  не  їхати,  то  добре,  треба,  ще  один  раз  і  все,  бо  треба  гроші.
Микола  ж  думав,  невже  їй  не  набридло  бути  на  чужині?    А  можливо  там  хтось  є?    Дивився  вдалину,  а  сам  подумки    тільки  з  нею,  хотілося  закрити  очі  і  через  декілька  хвилин  бути  в  її  обіймах,    на  своєму  ж  весіллі.  
Вже  зовсім  сіріло  небо.  Наближався  вечір…  Зимова  посадка  стояла    білою  стіною,  за  нею  пролягали  залізничні  колії  і  невеличка  будівля  станції.  Вони,  взявшись  за  руки,    перейшли  колії  ,  сумні  погляди  і  зітхання  ...
         Дівчина  тримала  в  руках  квиток,  який  щойно  купив  Микола  і  неначе  приховувала  обличчя.  Все  відверталася  в  сторону,  а  він  брав  за  плече,  повертав  до  себе,  намагався  подивитися  на  неї,  заглянути  в  очі.
             На  платформі  стояло  декілька  пасажирів  з  торбами,  як  завжди,    в  цю  пору,  їхали  на  вечірній  базар  в  місто.  Дизель  -  поїзд  під`їжджав  на  станцію.  Микола  припав  устами  до  її  уст,  не  відпускав,  хтось  дивився  і  усміхався.  Він  відчув  на  своїй  щоці  її  сльозу,
-Я  кохаю  тебе  чуєш,  я  чекаю  тебе  чуєш…Ти  дала  слово,  це  востаннє.  Я  вірю  тобі!  Я  вірю,    ми  будемо  разом!  
Поцілувала  його  в  уста,  поправила  йому  шапку,  зазирнула  в  сумні  очі  і  швидко  заскочила  в  вагон..  Провідниця  взяла  сумку,  яку  він  подав    і  з  заздрістю  дивилася,  то  на  неї,  то  на  нього.  Всміхалася,  напевно  пригадала    себе  в  такі  роки,  ох  молодість,  як  добре,  що  є  таке  кохання…
Тремтіли  сльози  на  її  віях,
-  Миколо!  Я  зателефоную,  обережно  по  дорозі,  бо  ж  дуже  слизько!
         Провідниця  закривала  двері,  а  Люба  витирала  хустинкою  сльози,  які  котилися,  як  горошини.  Він  дивився  вслід,  дизель  –  поїзд  набирав  швидкість,  на  душі  було  гидко  і  пусто…
 Ті,  останні  слова,  що  вона  сказала,    вселяли  надію,  що  він  їй  потрібен….    Та  надія,  як  промінь  сонця  зігрівала  серце…
                                                                                                                                                               Грудень  2017р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767606
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 23.12.2017


Надія Карплюк-Залєсова

МІЙ ТЕПЛИЙ ЗГОРТОЧОК

Мій  теплий  згорточок  надій  і  сподівання,
Ангелик  мій,  жаданий  над  усе,
Нехай  для  тебе,  мій  онучечку  солодкий,
Життя  вповні  всіх  благ  на  таці  піднесе.

Мій  ніжний  згорточку,  крикливий  до  знемоги,
Цілую  оченяточка  твої.
Якими  щедрими  для  мене  були  боги,
Як  право  видали  у  світ  прийти  тобі.

Дивлюсь...  своїм  не  налюбуюсь  дивощастям,
Вдивляюсь  в  кожну  рисочку  його:
Як  то  жилося  нам...  собі  не  уявляю,
Як  диворадості  такої  не  було.

Я  в  небеса  молюся  кожної  хвилини,
Щоб  онуча  при  ангелі  було,
Щоб  цю  дитину  добра  доля  облюбила
І  щоб  ніколи  не  торкнулось  його  зло

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767521
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 23.12.2017


геометрія

У ЩАСТЯ ТАКОЖ Є ГРАНИЦЯ…

                                         Мені  дитинство  часто  сниться,
                                         Хоч  і  важким  воно  було,
                                         Та  і  тепер  ніби  живиця,-
                                         Вперед  веде,як  і  вело...
                                         Важке,  голодне,  босоноге,
                                         Та  все  ж  чарівне  й  золоте...
                                         Мені  здавалось  кольорове,
                                         Хоч  дуже  бідне  і  просте...
                                                                 І  юність  також  мені  сниться,
                                                                 Весела,щедра,як  весна,
                                                                 Казкова  світла  чарівниця,
                                                                 Лиш  жаль,що  швидко  відпливла...              
                                                                 І  зрілі  роки  пречудові,
                                                                 Хоч  не  минули  і  жури,
                                                                 Світлі,  наповнені  здоров"я,
                                                                 Тепер  приходять  лиш  у  сни...
                                         Та  непомітно  прийшда  старість,
                                         І  сил  поменшало,  на  жаль...
                                         Не  зникла  щирість  і  цікавість,
                                         Хоча  буває  і  печаль...
                                         Життя  -  не  вигадка-цариця,
                                         Не  сон,не  казка  і  не  фальш...
                                         У  щастя  також  є  границя,
                                         І  до  кінця  все  йде  на  жаль...
                                                                   Та  все  ж  тривожитись  неварто,
                                                                   Як  люди,  так  і  я  живу,
                                                                   Смуток  і  спогади,  і  жарти,
                                                                   Дивлюсь,  читаю  і  пишу...
                                                                   Все  що  минуло  пам"ятаю,
                                                                   Воно  усе  в  мені    живе,
                                                                   Душі  і  серця  все  торкає,
                                                                   Доки  живу  й  воно  не  вмре...
                                         У  снах  бува  моя  розрада,
                                         Ніби  екскурсія,  вояж,
                                         Мріям  і  думам  не  завада,
                                         І  не  важкий  мені  вантаж...
                                         Границю  щастя  роздрукую:
                                         Уздовж,уширш,угору,вниз,-
                                         У  снах  і  мріях  помандрую,
                                         Не  допущю  життєвих  криз!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767495
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 23.12.2017


dovgiy

ПОЗИЦІЯ

Чим  далі  в  час  тече  життєва  річка,
Тим  більше  бачиш  суєту  людей.
Чиєсь  життя  ледь  блимає  як  свічка,
А  в  когось  серце  –  смолоскип  з  грудей.
Живе  один  немов  піскар  премудрий.
На  цьому  світі  випадковий  гість.
З  нори  не  сміє  вилізти  на  люди,
Бо  раптом  хтось,  -  хто  має  владу,  -  з’їсть…
Нікого,  ані  словом  не  зачепить,  
Не  захистить  нікого  в  час  біди…
Аби  тихенько  дочекатись  вечора,
Аби  не  потикатись  будь-куди.
А  чом  мені  у  своїй  нірці  тісно?
Чому  не  знаю  спокою,  коли
Комусь  у  самотині  жити  гірко,
Чи  серденько  зажурене  болить?
А  чом  мені  чиясь  неправда  коле
Немов  терновий  шип  серед  чола,
Чому  піднімусь  захистити  кволих,
Яка  би  потім  помста  не  була?
Не  знаю  й  сам.  Дурним  мабуть  вродився,
Або  порода  склалася  така…
Ще  з  малих  літ  за  щось  і  з  кимось  бився,
Тож  мають  мене  всі  за  дивака!
 А    навіть  з  долею  і  то  нещадно  б’юся,
Бо  весь  мій  вік  додолу  ломить,  гне…
Зате  я  просто  жити  не  боюся:
Від  чого  любе  сонечко  ясне.
Від  чого  жінка  полонила  серце
Та  так,  що  не  позбутись  хмільних  чар!
В  кожній  добі  люблю  неначе  вперше
І  вдячний  Небу  за  чудовий  дар!
Це  справді  дар.  Не  кожному  дається
Любити  в  час,  коли  за  шістдесят,  
Коли    душа  ще  молодо  сміється
І  веснами  літа  оці  шумлять.
Багато  хто  в  такі  дива  не  вірить.
Мовляв,  щось  з  головою  негаразд,
Мовляв,  пора  б  старому  знати  міру
І  не  соромитись  та    здати  хід  назад.
Нехай  собі!    Ці  піскарі  премудрі
Існують  так  із  прадавніх  давен
Чи  ж  треба  всім  куняти  непробудно
Та    шикуватися  під  клапоті  знамен
Цих  мудреців  зарослої  водойми,
Філософів  маразматичних  снів?
Байдужістю  собі  життя  наповнили,
Задля  подовження  таких  «коштовних»  днів.
 Заради  того,  щоб  цей  світ  любити,
Та  не  соромитись,  що  маю  це  ім’я,
До  миті  смертної  готовий  вперто  битись!
Така  в  житті  позиція  моя!

п'ятниця,  22  грудня  2017  р.  








 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767483
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 23.12.2017


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я кохаю тебе лиш одну…

Я  торкнуся  твоєї  руки,
Й  поведу  тебе  рідна  у  казку.
Де  збігають  з  вершини  струмки,
Подарую  кохання  і  ласку.

Моє  серце  відкрите  тобі
І  для  тебе  воно  лише  б'ється.
Твої  очі  такі  голубі
І  глибокі  немов  два  озерця...

Я  у  них  наче  в  вихрі  тону
І  в  коханні  своїм  потопаю.
Я  кохаю  тебе  лиш  одну,
Чуєш  люба,  тебе  лиш  кохаю...

У  дібровах  зелених  отих,
Що  з  тобою  ми  двоє  блукали.
Линув  ніжний,  замріяний  сміх,
І  ховався  у  шовкові  трави...

Ти  кохана  назавжди  моя,
Не  віддам  тебе  люба  нікому.
Лине  пісня  в  саду  солов'я,
Й  відбивається  в  серці  людському...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767469
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 23.12.2017


Леся Утриско

Присіла Муза на підвіконні.

Присіла  Муза  на  підвіконні  
В  сніги  вдивлялась-  у  білі  коні  
Гойдала  віття,  сміялась  щиро  
І  смакувала  кавусю  мило.  
Зірки  збирала,  мов  оксамити  
Літами  квітла,  бажала  жити  
Кохала  вірно,  а  десь  ридала  
Про  все  на  світі  усім  казала.  
І  не  скривала,  ні  жарт,  ні  тугу  
Ні  любов  вірну,  а  ні  наругу  
Була  жадана,  дитям  родилась  
Добром  і  щастям  собі  гордилась.  
Вдягла  сьогодні  ялицю  в  шати  
Різдвяний  запах  несла  до  хати  
Упала  в  сніг-   догорилицЯ
Зморилась  трохи,  хоч  молодиця  
Ой  Музо,  Музо!-  Гучна  та  щира  
Зимовим  сяйвом  приворожила  
Он,  за  горою,  вже  колядують  
Спіши  до  хати,  де  завіншують  
Сядемо  двоє,  вип'ємо  кави  
Які  ж  то  файні  твої  забави.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767445
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 22.12.2017


Richter

Сонцеворот

Настав  нарешті  справжній  новий  рік  –
сьогодні  на  додаток  день  пішов.
Було  завжди  так,  буде  з  віку  в  вік,
саме  сьогодні  Новий  рік  прийшов!

Сонцестояння  зимнє  –  древнє  свято,
сьогодні  найкоротший  року  день.
Хай  щастя  й  радість  прийдуть  в  вашу  хату,
весь  рік  дарують  вам  вінок  з  пісень.

Колядки  хай  сьогодні  вас  вітають,
добробут  став  щоб  міцно  на  поріг.
Пшеницею  і  житом  засівають,
щоб  виріс  щедрий  і  смачний  пиріг!

Не  гріх  історію  нам,  друзі,  пригадати,
коріння  предків  наших,  трударів,
що  нам  розповідали  батько  й  мати…
І  Новий  рік  стрічати  на  зорі!

Всім  від  душі  шлю  щирі  привітання
у  день  зимового  сонцестояння!

22.12.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767427
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 22.12.2017


ЮНата

Интервью с Богом



Однажды  приснился  мне  сон  необычный,
Как  будто  беру  интервью  я  привычно,
А  мой  собеседник  –  то  сам  Господь  Бог.
Вопрос  непростой  для  него  приберёг.

Но,  располагая  временем  вечным,  
Господь  отвечал  на  вопрос  безупречно:
«Что  в  людях  Тебя  больше  всех  удивляет?»
«А  то,  что  им  детство  надоедает.

И  все  так  спешат  поскорей  вырастать,
Потом  же  мечтают  детьми  снова  стать.
Теряют  здоровье,  чтоб  деньги  достать,
Потом  их  же  тратят,  чтоб  всё  наверстать.

О  будущем  грезят,  забыв  настоящее.
А  время  уходит,  ведь  всё  преходящее.
Живут  так,  как  будто  они  не  умрут
И  часто  не  поняв,  что  временно  тут».

Бог  взял  меня  за  руку  –  мы  помолчали.
Потом  он  сказал:  «  Я  хочу,  чтоб  все  знали:
Насильно  нельзя  никого  полюбить,
Позвольте  себе  вы  любимыми  быть!

Себя  не  пытайтесь  с  другими  сравнить,
Умейте  друг  друга  понять  и  простить.
И  знайте,  что  ранить  другого  легко,
И  если  обида  уйдёт  глубоко,  

То  может  пройти  и  немалое  время,
Чтоб  кануло  в  Лету  обиды  той  бремя.
И  помните  все,  что  не  те  ведь  богаты,
Кто  деньги  имеет,  машины,  палаты,
А  те,  кто  не  требует  этих  щедрот,
Довольствуясь  тем,  что  на  свете  живёт.

И  знайте,  что  сколько  на  свете  людей,
То  столько  и  мнений,  и  разных  идей.
И  каждый  имеет  на  мысль  свою  право,
У  всех  есть  характер,  привычки  и  нравы.

И  не  забывайте,  что  мало  прощать
Лишь  только  другого.  Чтоб  душу  спасать,
Простить  тогда  нужно  ещё  и  себя
И  жить  с  собой  в  мире,  всех  ближних  любя».

И,  выдержав  паузу,  Бог  произнёс:  
«  Пусть  помнят,  я  с  вами  в  жару  и  мороз,
Пусть  знают  –  для  вас  я  везде  и  всегда,
Найдёте  вы  в  сердце  меня  без  труда».


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767364
дата надходження 21.12.2017
дата закладки 22.12.2017


Миколай Волиняк

Нова Украйна… сонячна іде!

Зима  прийшла,  до  гаю,  завітала,
Принесла  в  гай    убрання  ошатні.
Ялинки  білі  в  шуби  одягала…
Свічками  світять  в  срібнім  убранні.

Замерехтіли  в  променях  сніжинки,
Як  світлячки  летять  липкі  в  поріг.
Яруги  припорошені  й  стежинки,
Вже  Рік  Новий  спішить  до  нас  з  доріг.

Як  сон  забудем    війни  і  тривогу,
Розтане  зло  на  крилах  вітражу.
Чужинську  власть  відправимо  в  дорогу,
Підуть  від  нас  відгомоном  плачу.

Нова  епоха  тьмі  ламає  роги…
Тремтять  щурі…  по  норах  вже  гуде.
Від  сну  розбудить,  звільниться  з  облоги,
Нова  Украйна…  сонячна  іде!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767358
дата надходження 21.12.2017
дата закладки 22.12.2017


Миколай Волиняк

Роєм падають джмелі

З  хмарок  білих  до  землі,
Роєм  падають  джмелі.
Наче  в  бризках  водопад,
Горить  в  сріблі  диво  –  сад.

Котиться    метелиця,
Сніг  під  ноги  стелиться.
Ой,  стелися  білий  сніг,
Нам  на  радість  для  утіх.

Ген  сороки  білохвості,
Ведуть  зимоньку  у  гості.
Біля  ставоньку  синиці,
Вже  лаштують  вечорниці.

Котиться    метелиця,
Сніг  під  ноги  стелиться.
Ой,  стелися  білий  сніг,
Нам  на  радість  для  утіх.

Й  жаро  -  груді  снігурі,
Тут,  як  тут  вже,  дзигарі..
Веселяться  для  дзвінниці,
Руді  білочки  й  і  лисиці.

Котиться    метелиця,
Сніг  під  ноги  стелиться.
Ой,  стелися  білий  сніг,
Нам  на  радість  для  утіх.

Вже  ведмедик  і  зайчатка,
Повсідались  на  санчатка.
По  стежках  спішать  з  доріг,
Щоб  зустріти  Новий  рік.

Котиться    метелиця,
Сніг  під  ноги  стелиться.
Ой,  стелися  білий  сніг,
Нам  на  радість  для  утіх.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767305
дата надходження 21.12.2017
дата закладки 21.12.2017


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Зимовий вальс…

Зимовий  вальс  кружляє  знову  сніжно,
У  танці  цім  пригорнеш  мене  ніжно.
І  поведеш  у  загадкову  казку,
Де  є  тепло,  кохання  є  і  ласка.

Зима  всміхнеться  нас  не  заморозить,
Лише  любов  п'янку  на  двох  помножить.
Впадуть  на  вії  порошинки  срібні,
Зимовий  вальс  ці  звуки  такі  рідні...

Чумацький  шлях  у  небі  світять  зорі
І  місяць  ясний  вийшов  на  простори.
А  нас  обох  зимовий  вальс  кружляє,
І  танцю  кращого  для  нас  немає.

Радію  я  й  всміхаюся  до  тебе,
Зимовий  вальс  -  нам  більшого  нетреба.
З  тобою  ми  щасливі  і  кохані,
Горять  серця  у  звуках  полум'яні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767272
дата надходження 21.12.2017
дата закладки 21.12.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

На місці почеснім

Вдома  й  в  храмі  на  місці  почеснім,
Бо  до  них  воздають  молитви,
Долі  кращої  просять  для  себе,
Щоб  здоровими  діти  були.

Щоб  вони  від  біди  захистили,
Відвернули  і  лихо,  і  горе.
Віриться  -  допоможуть  святії,
Що  зображені  тут  на...(Іконах).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767248
дата надходження 21.12.2017
дата закладки 21.12.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Щастя зичить коляда

Сяють  в  небі  зорі  вечорові,
Поглядає  місяць  на  діброви.
Тихо  так  надворі,  все  поснуло,
Лише  легко  вітерцем  війнуло

Десь  з  долини,  звідтіля  від  річки,
Морозець  пощипує  за  щічки,
Під  ногами  білий  сніг  скрипить.
Неповторна,  незабутня  мить!

Вже  так  близько  коляда  Різдв"яна,
Із  народженням  Христа  усіх  вітає,
Щоб  добро  було  у  кожній  хаті,
Мир,  здоров"я  та  безмежне  щастя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767243
дата надходження 21.12.2017
дата закладки 21.12.2017


dovgiy

ЗВИЧАЙНЕ НАЧЕ

Звичайне  наче.  Проза,  не  вірші.
Журливий  погляд  –  дзеркало  душі,
Привітне  слово  скрашує  вуста,
Якщо  і  посмішка,  то  вже  давно  не  та…
І  я  також  змінився.  День  при  дні
Доводиться  триматися  мені,
Аби  не  впасти  остаточно  в  рів,
Де  не  один  в  чаду  біди  згорів.
Не  можу  здатись,  доки  ти  ще  є!
Доки  святе  в  душі  ім’я  твоє,
Доки  хоч  чимось  дорогий  тобі:
Чи  в  радості  маленькій,  чи  в  журбі.
Казав  не  раз.  Не  раз  іще  скажу
Про  те,  як  міцно,  ніжно  бережу
Твій  щирий  усміх,  слова  милий  звук,
Низьких  підборів  дрібний  перестук,
Як  я  прощаюсь,  наче  назавжди  
І  як  боюсь  розлуки,  як  біди.
Моя  звичайна.  Жінка,  як  і  всі.
Тоді  чому  алмазами  в  росі
Заграли  очі  зоряні  твої
Коли  в  садку  співали  солов’ї?
Чому  тоді,  -  не  в  чарівному  сні,
А  наяву,  побачились  мені
Понад  тобою  змахи  світлих  крил?!
Ти  –  янгол  мій!  Наснага  творчих  сил.
Коли  тебе  не  бачу  кілька  днів,
Вкрадається  тривога  поміж  снів
І  вже  не  можу  місця  я  знайти,
Чи  щось  писати,  чи  кудись  іти…
Все  ніби  валиться  з  оцих  непевних  рук
Від  гумової  тятиви  розлук!
Але  й  без  них  нам  жити  не  дано.
Попри  любов,  будемо  знов  і  знов
Немов  навічно  щемко  розлучатись,
Щоб  хоч  колись,  на  мить  малу,  стрічатись.

вівторок,  19  грудня  2017  р.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767242
дата надходження 21.12.2017
дата закладки 21.12.2017


Мирослав Вересюк

ВСІ ТАРГАНИ ХОВАЮТЬСЯ В ШПАРИНИ

Всі  таргани  ховаються  в  шпарини,  
Усякі  гади  заповзають  в  нори.
На  жаль,  буває  так,  що  і  в  людини
Повадки  є  та  вчинки,  як  в  потвори.

Раніше  цінували  честь  та  гідність,  
За  це  вмирали  навіть  на  дуелі,
А  слово  мало  безперечну  цінність  –  
Дорожче  злата,    непорушність  скелі.

І  добре  ім’я  значило  чимало,
Це  було  честю  –  ім’я  не  ганьбили!
Відвагу  та  шляхетність  цінували  
Любили  землю  і  народ  любили.

Куди  сьогодні  ділись  ці  чесноти?
Принаймні  в  тих,  хто  рветься  так  до  влади,
Чому  там  стільки  покидьків,  бидлоти,
Що  годі  навіть  всіх  порахувати.

Мабуть  тому,  що  не  рубають  руки,  
Не  четвертують,  не  здирають  шкіру.
Крадуть  безбожно  і  жирують  суки,
Тому,  що  мають  у  безкарність  віру.

Кругом  порука  кругова  панує,
На  всіх  щаблях  провладної  драбини.
Народ  в  державі  не  живе,  існує,
Від  їх  щедрот  –  споживчої  корзини.

Держава,  що  зрослася  з  криміналом,
Народ  в  якій,  як  засіб  для  наживи,
Корупція  тут  досі  править  балом,
При  владі  цій  немає  перспективи.

А  нас  годують  ростом  і  процентом,
Яких  на  хліб  ніяк  не  положити.
Непросто  так  ужитись  з  президентом,  
Який  нас  кликав  по-новому  жити.

Для  нього  справді,  стало  по-новому,  
А  нас  ще  більші  злидні  обступили.
І  бджоли  тонуть  в  медові  липкому,
Який  собі  на  зиму  наносили.
 
Ми  теж  втонули  у  цій  липкій  брехні,
Брехні  від  тих,  кого  самі  обрали.
За  вибір  гірко  так,    боляче  мені,  
Але  спитаю,  -  А  ми  вибір  мали?

Мені  здається,  що  і  в  черговий  раз
Найменше  зло  обрати  доведеться,
Бо  в  другім  турі,  знущаючись  із  нас,  
Він  з  радикалом  в  боротьбі  зійдеться…

Невже  пророчими  стануть  ці  думки,
Водити  знову  будуть  манівцями,
А  людям...,  буде  зовсім  невтямки,  
Що  в  своїх  бідах  завинили  самі.

20.12.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767179
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 21.12.2017


Надія Башинська

ОЙ У ПОЛІ ПЛУЖОК ОРЕ…

Ой    у    полі      плужок    оре  ...
Щедрий    вечір  !  Добрий    вечір  !

Ой    у    полі    плужок    оре  ,
А    те    поле  ,  як    те    море  .
Щедрий    вечір  !    Добрий    вечір  !

Там    Василько    плужок    водить  ,
Біля    нього      щастя    ходить  .
Щедрий    вечір  !    Добрий    вечір  !

А    хто    буде    так    орати  ,
Буде    щастя    й    долю    мати  .
Щедрий    вечір  !    Добрий    вечір  !

Бо    те    поле    гарно    родить  ,
Де    Василько    плужок    водить  .
Щедрий    вечір  !    Добрий    вечір  !

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767176
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 21.12.2017


Зоя Журавка

НАПИШУ НА СНІГУ ПРО КОХАННЯ


В  небі  курличе  ключ  журавлиний
Кине  пір'їнки  в  коси  дівчині.
Рано  сивіти...де  ж  ти  коханий?
Високо  в  небі,  там  де  тумани.
Як  мені  бути...як  мені  жити?
Сили  немає  більше  тужити.
Холодом  душу  біль  огортає...
Як  же  нестерпно  серденько  крає.
Я  напишу  на  снігу  про  кохання...
Десь  там  у  небі  почую  зітхання.
Ключ  журавлиний  кружляє-кружляє.
А  може  коханий  листа  прочитає?
Кожний  рядочок  болем  у  серці.
Скільки  ще  буде...скільки  ще  смерті?
Скільки  ще  болю...скільки  страждання?
Лиш  безнадія...і  в  небі  зітхання.
Зоя  Журавка(Іванова).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767120
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017


Світлана Семенюк

Зима на подарунки не скупиться


Зима  на  подарунки  не  скупиться  -  
У  білий  шовк  закутала  тераси.
Під  стріхами  хатин,  як  і  годиться,
Розвісила  із  кришталю  прикраси.


Доріжечки  сніжком  припорошила,
В  розкішне  хутро    нарядила  ганки.
На  кожну  шибку  старанно  пошила
Сріблясті,  з  візерунками,  фіранки.


А  скільки  перлів,  скільки  самоцвітів
Розсипала,  що  й  не  порахувати?!
Вони  яскраво  мерехтять  на  світлі.
Зима,  і  справді,  –  щедра  та  багата!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767100
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017


laura1

Новорічний вальс

Кольорові  вогні  засвітилися  вже  на  ялинці!
Кришталеві  сніжинки  кружляють  у  нас  за  вікном.
Ми  з  тобою  удвох  в  Новорічну  цю  ніч  наодинці,
І  свічки́  мерехтять  поряд  келихів  наших  з  вином.

А  за  кілька  хвилин  Новий  рік  і  проб'ють  вже  куранти!
Тож  давай,  мій  коханий,  ми  вип'ємо  келих  за  нас!
Ти  для  мене  на  світі  дорожчий  за  всі  діаманти,
То  ж  мене  запроси,  як  колись,  знов  на  Віденський  вальс!

Як  завжди,  покладу  свої  руки  тобі  я  на  плечі,
А  ти  знов  поведеш  у  казковий  мене  диво-сон!
І  ніколи,  мій  друже,  не  буде  між  нас  холоднечі,
Хоч  зима  нам  з  вітрами  співають  уже  в  унісон.

І  нехай  відлітають  у  вічність  літа  рік  за  роком!
Та  на  зміну  старому  приходить  завжди  Новий  рік!
Нам  ніколи,  коханий  не  буде  в  житті  одиноко,
Бо  кохання  для  нас  –  то  найкращий,  святий  оберіг.

І  нехай  сніговій  замітає    й  лютують  морози,
І  тендітні  сніжинки  кружляють  у  нас  за  вікном.
Але  прийде  весна,  розцвітуть  жовтоокі  мімози,
І  знов  сонце  жада́не  наповнить  повітря  теплом.

Кольорові  вогні  засвітилися  вже  на  ялинці!
І  свічки  мерехтять  поряд  келихів  наших  з  вином.
Ми  з  тобою  удвох  в  Новорічну  цю  ніч  наодинці,
А  сріблястий  нам  Ангел  махає  з  ялинки  крилом.

20.  12.  2017                                                      Л.  Маковей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767088
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017


Ніна Незламна

Заєць і лиска.

             
Шукав  зайчисько  пригод
Побіг  стрімко  на  город
Капусточки  не  знайшов
Раптом  лиска  ,-  Будь  здоров!
Ти  на  промислах  і  я
Поглянь    спіймала  півня!
Пішли  до  мене  в  гості  
Ти  ж  одинокий  досі
Пригощу  всім,  що    маю
Давно  тебе  кохаю
Про,  що  тітко  співаєш?
Чи  я  дурень  гадаєш?
Тишком  нишком,  ховав  ніс
Дуже  швидко  тікав  в  ліс…
Лиска  лиш,  облизалась
Без  нічого  зосталась!
Не  хтів  зайчик,  під  вінець
Ось  і  казочці  кінець…

                                                             2016р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767062
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Сонячна усмішка

А  сонячні  зайчики  вирвались  на  волю,
Золоті  промінчики  сонце  розсипа,
І  тепліше  стало  на  душі  від  того,
Хоча  хазяйнує  надворі  зима.

Разом  з  горобцями  промінці  стрибають,
Цілують  синичок,  щоби  їх  зігріть.
І  засяяв  іній  срібними  вогнями,
Дивними  зірками  сиплеться  униз.

Та  встеляє  стежку,  що  веде  до  лісу,
Хоче  притрусити  на  землі  сліди,
Що  птахи  й  звірята  їх  там  залишили,
Аби  хто  з  чужинців  не  прийшов  сюди,

Щоби  його  мешканців  не  порушив  спокій
А  ні  злий  вовчисько,  а  ні  браконьєр.
А  сонячні  зайчики  стрибають  високо,
Звідтіля  всміхаються  промінці  тепер.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767051
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017


Надія Башинська

ОЙ КОТИЛАСЬ КОЛЯДА!


Ой  котилась  коляда  по  лісочку,  
там  під  деревом  знайшла  меду  бочку!

Ой  котилась  коляда  та  й  по  полю,
там  зустріла  коляда  щедру  долю!

Веселилась  коляда  там,  де  річка,
тут  до  неї  ще  прибігла  козичка!

А  та  кізонька  хитренька  з  рогами,
пригощайте  нас  усіх  пирогами!

А  коза  ця  привела  ще  й  Маланку,
танцюватимемо  всі  тут  до  ранку!

Пиріжечків  захотів  ще  й  Василько,
щоб  всім  солодко  було,  а  не  гірко!

Вам  здоров'ячка,  і  доні,  й  синочку!
Залишаємо  у  вас  меду  бочку!

Сієм,  сієм  житечком,  як  по  полю.
Закликаємо  до  вас  світлу  долю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767024
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017


Зоя Журавка

ЗВИЧАЙНА ЗИМА


Це  звичайна  зима.
За  вікном  хуртовина.
Завірюха  зіткала
У  сувої  сніги.
І  снігурка  краса
Біла-біла  хустина
Вітру  буйному  в  коси
Свої  чари  впліта.
Від  кохання  хмільного  
Закружляють  у  вальсі.
Вітер  пісню  затягне
Кучугури  надме.
І  сплете  із  сніжинок
Ковдру  білу,  як  ранок
І  морозною  свіжістю
Ніжно-ніжно  дихне.
Синє  зоряне  небо
Потай  якось  всміхається.
Засипає  снігами
Чарівні  почуття.
Це  звичайна  зима
Новий  рік  починається
Всюди  віша  бурульки  
І  снігами  жбурля.
Зоя  Журавка(Іванова)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767012
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 20.12.2017


Ярослав К.

Відкриття новорічної ялинки

Крізь  сніг  з  дощем  і  всяку  мряку,
Та  крізь  металошукачі
Ми  пхались,  наче  з  переляку,
Діставшись,  мало  не  вночі.

Знімали  дрони  на  канали
Мабуть,  години  з  півтори,
Як  ми  всі  мерзли  й  тупцювали,
Піднявши  руки  догори.

Аж  тут  з'явилися  на  сцені
"Жадані"  натовпом  пани,
Освічені,  охайні,  чемні,
Щоб  запалити  нам  "вогнИ"...

Вони  насправді,  "зажигалі"
Юрбу,  ялинку  та...  "вогнИ"...
На  плечі  ми  дітей  саджали,
Аби  все  бачили  вони.

Зірки*  до  неба  підіймались
На  квадрокоптерах  верхи,
Ворони  вголос  дивувались:
"Це  що  за  ГМО-птахи?"

Кінця  чекати  ми  не  стали  -
До  ранку  ми  б  не  дотягли,
Тому,  щасливі  від  вистави,
Дитя  додому  повезлИ.


19.  12.  2016р.  Відкриття  головної  новорічної  ялинки  столиці  на  Софійський  площі.
На  фото:  момент  ввімкнення  святкової  ілюмінації  В.  Кличком  та  М.  Порошенко.  Це  ці  самі  "вогнИ",  як  кілька  разів  висловився  наш  мер,  чим  добряче  додав  святкового  настрою.  Доречі,  з  офіційного  відео  ці  чергові  перли,  нажаль,  повирізали...

*зірки  -  новорічні  прикраси,  що  казково  підсвічувалися,  та  були  закріплені  на  квадрокоптерах,  з  яких  велася  відеозйомка  свята.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766990
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 20.12.2017


Richter

В ніч на Різдво

Чотири  свічки  на  столі  горіли
в  кімнаті  темній  в  переддень  Різдва.
У  тиші  полум’я  палахкотіло
й  потріскувало,  як  в  печі  дрова.

Промовила  одна  свіча  –  Я  спокій,
не  вміють  мене  люди  зберігать.
Поблимала  і  у  журі  глибокій
таки  погасла,  мов  хотіла  спать.

Сказала  друга  тихо  –  А  я  віра,
мені  також  чомусь  не  по  собі  –
приносять  мене  в  якості  офіри
добробуту.  Й  погасла  далебі…

Ще  згодом  третя  мовила  –  Любов  я,
останнім  часом  впала  у  ціні…
Життя  все  менше  сповнене  любов’ю,
часи  настали  вельми  вже  сумні.

Лиш  вимовила  це  і  також  згасла.
Тут  до  кімнати  увійшло  дитя.
У  присмерку  малому  стало  жасно,
лунало  серця  юного  биття.

Четверта  мовила  –  Не  бійся  Вія,
хай  темрява  кругом  й  усе  вже  спить.
Горю  допоки  я,  твоя  надія,  –
погаслі  свічі  можна  запалить!

19.12.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766985
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 20.12.2017


НАДЕЖДА М.

Упало сонечко в калюжу (вірш для дітей)

Упало  сонечко  в  калюжу.
Радіють  сірі  горобці.
Нелегко  їм  в  зимову  стужу.
Так  скрутно  їм  у  дні  оці.

Та  зараз  сонце  у  зеніті.
Розтав  вчорашній  он  сніжок.
І  по  асфальту  вже  розлиті
Струмочки,  що  тримав  льодок.

Сіренькі  зграйкою  злетіли
(Давно  думки  були  такі).
В  калюжках  крильми  лопотіли,
Хоч  дні  були  і  не  жаркі.

Сьогодні  банний  день  по  плану.
Здійнявся  галас,метушня...
А  я  дивилась  з-за  паркану
На  безтурботне  це  життя...

 Грудень,    2013  рік.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766969
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 19.12.2017


Віктор Ох

Літа кружляють спогадом далеким (V)

Слова    ̶    Ніна-Марія  
--------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kq3iuTNv32U[/youtube]

Літа  кружляють  спогадом  далеким,
Мов  кличуть  нас  у  юність  золоту.
Крилом  махають  із  гнізда  лелечим,
Там,  де  моя  й  твоя  весна  в  цвіту.

   Де  гай  шумів  пташиним  стоголоссям,
   Де  співом  нас  вінчали  солов'ї.
   З  небес  нам  щастя  зоряне  лилося
   В  твої  долоні,  любий,  і  мої.
 
Весна  довкруж  красою  полонила.
П'яніли  ми  до  млості  без  вина.
Несла  любов  удаль  нас  легкокрила,
ЇЇ  сипнула  доля  нам  сповна.
 
   Та  все  нові  писала  нам  сюжети.
   Летів  життя  нещадний  часоплин.
   За  обрієм  виднілись  силуети
   Отих  крутих  вготованих  вершин...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766959
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 19.12.2017


горлиця

Вірші для вибору ( переслала на конкурс)

КОЛЯДНИКИ

Гамір  ,сміх  лунає  з  двору,  
Чути  радісну  дітвору,  
Йдуть  колядники  до  хати,  
То  ж  виходьте  зустрічати.  

Гей  господар,  господине-  
Двері  навстіж  !  Пісня  лине  !  
Вносимо  зорю  яскраву,  
Бог  родився  всім  на  славу!  

То  ж  колядників  приймайте,  
Почастуйте,  привітайте,  
Чудо  сталось  у  ясині,  
Радість  цю  звіщаєм  нині.  

Хай  в  цій  хаті  Бог  витає,  
Вас  добром  всіх  наділяє,  
Щоб  здорово  завжди  жили,  
Один  одного  любили.  

Дякуємо  за  гостину,  
Далі  понесем  новину,  
Що  Христос  Бог  народився,  
Він  від  Діви  воплотився  !

 РІЗДВО
Якийсь  неспокій  ,вітром  всюди  віє,
Метелиця  лишає  скрізь  рубці  ,
Вірші  сніжинки,  Муза  тут  не  діє,
Краплинками  стікають  по  щоці.  

Не  встигну  слово  в  риму  ще  додати,
Воно  враз    тане  і  дзюрчить  вода,
Ні  не  вода,  це  сльози  зорепади,
Розкидані  думки.Душа  рида!

Зникає  час,    в  дитинство  знову  лину,
До  рідної  матусі    притулюсь,
Й  мені  здається  ,що  у  цю  хвилину
Вросту,  й  навіки  з  нею    залишусь.

Вчувається  прадавнє  -“Бог  Предвічний”,
Парує  на  столі  свята  кутя  ,
Пустим  лишився  світ  той  подойбічний,
І  знову  на  Різдво  уся  рідня!  

Святкуймо  всі!  Чудове  Різдва  Свято!
Нагадує,  що  Бог  є  на  землі  .
Розкидані  по  світі,  нас  багато...
Думками    разом    у    одній    сім`ї  !

І  ДО  МЕНЕ  ПРИЙШОВ  МИКОЛАЙ!
І  до  мене  прийшов  Миколай,  
Хоч  давно  уже  я  не  дитина,  
Нині  рано  дзвінок..  Зустрічай!  
Мамо  рідна,  до  тебе  я  лину!

 Посміхнувся  Святий  в  небесах,  
-Подарунків,  я  знаю,  не  треба,
 Але  сина  пришлю,  хоч  писав,  
Що  війна  не  дозволить  до  тебе.

 І  так  тепло  зробилось  в  душі,
 Що  Святий  і  мене  пам`ятає,
 Що  зійдуться  на  свята  усі,
 “Бог  родився”,  сім`я  заспіває!  

Ось  -  ось  і  знову  Новий  Рік!
Ось-  ось  і  знову  Новий  Рік,
 В  новій  пеленці,  як  й  вторік,
 Обіцянок  хоч  відбирай!  
Те  що  посієш,  те  й  збирай!

 Хай  Бог  нам  розум  посилає,  
Та  мудрий  провід  підбирає,  
Щоб  сіялось  кругом  добро,
 Щоб  збіжжя,  не  полинь,  зійшло!  

А  поки  ми  це  все  зготуєм,  
Та  людям  щастя  подаруєм,
 Любімся  всі,  відкиньмо  зло,
 Щоб  всім  нам  радісно  було!  

Ану  ж  бо  ,  швидше  починати,  
Сміття  торішнє  вимітати,
 Стрічаймо  радісну  новину,  
Йде  Новий  Рік  до  нас  в  гостину!  

Тримаймо  Новий  Рік  за  поли,  
Щоб  встиг  нам  дати  кращі  долі,
 Щоб  всі  ми  в  мирі  добре  жили,  
Щоб  не  сварились,  лиш  дружили!  


ПЕРЕДРІЗДВЯНЕ!

Реве,  свистить,  бушує  хуртовина  
Осліплює    тяжкий  морозний  сніг,  
Спинився  рух,  спинилася  година,
Природа  зла,  спокушує  на    гріх.  

Вже      Бога  замінили  Дід  Морозом,  
Бездумністю  ,  мамоні  продались,  
У  хату  подарунки  везуть  возом,  
А  бідного  минають  у  біді.  

Верніться  в  лоно  Господа  святого,  
В  Його  обіймах  щастя  на  віки,  
Він  всім  зіслав  блаженство-  Сина  свОго,  
 Щоб    правдою,зітерти  всі  гріхи.  

Дай  Боже  нам  у  єдності  прожити,  
Щоб  нарід  наш  відчув  любов  Христа,  
Щоб  ми  могли  усіх  людей  любити    
Щоб  сповнилась  наша  свята  мета.  

Вщухала  у  молитві  хуртовина,  
Вже  блискають  оновлені  зірки,  
Природа  нині  привітала  Сина,  
Різдвом  Христа  очистила  думки.  

То  ж  радість  хай  пливе  з  джерел  ріками,  
Хай  зло  й  ненависть  згине  назавжди?  
Христос  родився!  Він  повік  із  нами!  
Славім  Його!  Співаймо  коляди.

автор-Наталія  Буняк  (горлиця)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766951
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 19.12.2017


Олеся Лісова

Потаємні мрії

Хай  Новий  рік  прийде  у  кожен  дім
Запалить    серце  вогником  надії,
І  принесе    із  смаком  мандарин
Віру  у  казку  і  дитячі  мрії.

Нову  родину  хай  знайдуть  малята,
Що    мріють  про    сім’ю  і  про  батьків.
Настануть  в  них  найкращі  в  світі  свята,
Відкриються  серця-нема  замків.

До  кинутих  батьків-приїдуть  діти
Забудуться    роки  розлуки  й  біль,
Будуть  внучата  бігати  й  радіти,
Коли  всі    сядуть  за  святковий  стіл.

Випурхнуть  птахами  всі  образи,
І  полетять  в  незвідані  світи,
Розчиняться  в  потоці  світла  фрази,
Що  вістрям  дошкуляють  далі  йти.

Тепло  любові  помандрує  світом
Сніжинками  добра  на  всіх  впаде,
Здоров’я  й  щастя  білосніжним    цвітом
Із  Новим  роком  в  кожен  дім  зайде.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766376
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 19.12.2017


горлиця

ЛЮБЛЮ ТЕБЕ, НАРОДЕ, ЗА ВІДВАГУ

 Люблю  тебе  народе  за  відвагу,
За  те  що  не  розплився  під  дощем,
Що  сотнями  років  терпів  зневагу,
Та  не  піддався  нападу    нікчем!

З  усіх  боків  на  тебе  нападали,
І  кожний  гріб  під  себе,  що  лиш  міг,
Історію  “брати”  переробляли,
Брехав,  вбивав,  та  все  ж  не  переміг!

Ти  вистояв!  Ростеш  попри  наругу,
Хоча  ще  й  досі  смокчуть  упирі,
Ще  мало  крові,  шлють  нову  ватагу,
Народ  не  впав!  Ростуть  богатирі!

Хоч  є  такі  ,що  згадують  минуле,
Клянуть  усе,  що  тяжко  ти  здобув,
Та  згинуть  ці  безбатчинки  відбулі,
Бо  рабства  час  навіки  вже  минув!

Вкраїна  Є!  І  ти  вже  став  на  ноги!
Перевертням  й  приблудам  йде  кінець,
Ти  з  чистим  серцем  йдеш  до  перемоги,
І    певний  ти,  з  тобою  твій    Творець!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766926
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 19.12.2017


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ти мене не забувай…

Ти  мене  не  забувай...
Хоч  зима  вже  стука  в  двері,
Посріблив  сніг  стежки  в  сквері,
Ти  мене  не  забувай...

Ти  мене  не  забувай...
Хоч  в  мороз,хоч  в  хуртовину,
Пам'ятай  мене  єдину,
І  мене  не  забувай...

Ти  мене  не  забувай...
Повертайся  в  тепле  літо,
Ніжним  сонечком  зігріте,
Я  прошу    не  забувай...

Ти  мене  не  забувай...
Я  примчу  у  сон  до  тебе,
Де  блакитним  буде  небо,
Ти  мене  не  забувай...

Ти  мене  не  забувай...
Дивний  сад  розпустить  квіти,
Хоч  впаде  роса  на  віти,
То  для  нас  неначе  рай.

Ти  мене  не  забувай...
Хай  здійсняться  наші  мрії,
Хай  в  душі  любов  зоріє,
Ти  повернешся  в  наш  край...  

Ти  мене  не  забувай...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766910
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 19.12.2017


Галина_Литовченко

Замело, засипало…

***
Замело,  засипало  землю  хуртовинами,
намолола  борошна  нічка  із  зірок,
засріблилась  паморозь  гордими  вершинами,
зачепила  шерехом*  гомінкий  струмок.

Прокладає  досвіток  стежки  до  колодязів,
першим  санним  полозом  виділився  шлях.
Запишались  вулиці  в  білосніжнім  одязі,
лиш  похнюпив  голову  найкрутіший  дах.

Де  й  гординя  ділася  під  одною  ковдрою.  
Ну  й  сюрприз  підсунула  вискочці  зима!
В  клуні  стріха  світиться  усмішкою  доброю,
бо  ж  питань  у  бідної  до  зими  нема.
19.12.2017
*  перший  слабкий  лід

Пейзаж  Заслуженого  художника  України  Юрія  Пацана

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766903
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 19.12.2017


Ніна Незламна

Прийшло Свято Миколая

Зима  ,зимонька  гуляє
Прийшло  Свято  Миколая
Діточки,  радо  стрічайте
Йому  вірші  прочитайте
Дідусь  святий,  дуже  добрий
Хоч  зима  та  він  хоробрий
Вночі  принесе  дарунки
Під  подушечки  пакунки
Геть  морозу  не  боїться  
Ранком  дітки  не  баріться
Затанцюйте,  заспівайте
Зі  святом  всіх  привітайте
Солодощі  у  торбинці
Для  всіх  діток  є  гостинці
Попросимо  ми  в  дідуся
Щоб  раділа  країна  вся
Нам  би  миру  та  тепла
Щоб  закінчилась  війна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766862
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 19.12.2017


Зоя Журавка

СВЯТИЙ МИКОЛАЮ, БЛАГАЮ

В  розваленій  церкві  маленький  хлопчина
Навколішки  просить,  він  вже  сиротина.
А  голос  його,  мов  той  дзвін  в  тишині,
Аж  до  неба  летить  його  чуть  в  далені.
Ой  Святий  Миколаю,  я  до  тебе  благаю.
Зупини  цю  війну,  пошли  людям  жалю.
Мені  страшно  одному  на  цім  світі  самому.
І  матуся  за  обрій  пішла  а  батька  забрала  війна.
Хтось  казав,  що  в  полоні.  Чи  живий  ще,  чи  ні?
Чи  скінчились  тортури  і  ті  муки  страшні?
Ой  Святий  Миколаю,  я  до  тебе  благаю!
Не  прошу  я  гостинців,  лиш  тепла  сиротинці.
Щоб  матуся  сказала  добраніч  мені
І  щоб  хата  вціліла.  Ой  як  страшно  мені!
Святий  Миколаю,  я  тут  залишусь.
Він  на  землю  приліг  і  в  калачик  зігнувсь.
І  ще  довго  шептав,  щось  про  тата  й  про  маму
А  зима  йому  ковдру  дарувала  снігами.
Щось  біліло  вночі  на  дитячій  голівці.
То  війна  залишила  сивенькі  гостинці.
Зоя  Журавка(Іванова).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766771
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017


Олекса Удайко

ЗИМОВИЙ РАЙ

             [i]Не  буває  такого  [b][color="#0d089c"]"Теплослів'я
             новорічного"[/color][/b],  щоб  не  кінчалось
             раєм...

[youtube]https://youtu.be/NmUc87xVwDI[/youtube]

[b][color="#093a75"]Навкруги  все  завмерло  і  заціпеніло.
                                                 Стинь*…
А  ще  вчора  було  тут  і  світло,  і  мило  –
                                                 Синь!
То  природа  із  людством  живе  в  унісон.
                                                 В  такт…
І  немов  би  і  порско,  та,  врешті,  –  у  сон.
                                                 Всмак…
Та  хурделиці,  хляки  негайно  проходять  .
                                                 Враз…
Як  надворі  заграє  привітно  природа.
                                                 Час…
І  врятує  від  згину  свята  амплітуда.
                                                 Ритм…
Перманенту  не  буде  для  страдного  люду!
                                               Битв…
Нехай  зникне  з  планети  зими  холоднеча!
                                               Стинь…
Бо  весна  переможе…  людей  колотнечу.  
                                               Згинь!  

                                                     *
І  землею  покотиться  Богова  гра  –
                                               Ра**                          
Подолає  в  душі  підло-пакосний  страх!..
                                               Аа-х![/color][/b]

31.12.2016
_________
*Словотвір  від  омоніму  "стигнути"  -  холонути.
**Бог  Сонця  в  слов’янській  і  грецькій  міфології.


Світлина  автора,  виготовлена  сьогодні,  18.12.17.  
Такий  снігопад  валить  у  Києві  у  цю  митьть...
Хіба  ж  не  рай?![/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766795
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017


Миколай Волиняк

Дідо Микола

Сніг  покривалом  лягає,
Вечір  зорі  розсипає.
Вдіг  Микола  кожушок,
Склав  даруночки  в  мішок.
Дмухнув    вусами  в  долоні,
Запрягає  білі  коні.
Засвітив  вогні  в  ялинці,
Щоб  шукалися  гостинці.
Під  подушкою,  столом,
Чи  для  киці  під  шатром.
Подаруночки  виймай,
Привіз  Дідо  Миколай.
У  пакунках,  чималенькі,
Ой,  які  ж  вони  смачненькі.
*

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766797
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Дитячі долі…

                                                                     Багато  покинутих  дітей  у  наш  час  залишаються  
                                                                     сиротами,  без  мами,  без  тата  їх  виховує  дитячий  
                                                                     будинок.Та  у  кожного  з  них  є  своя  заповітна  мрія,
                                                                     хоч  раз  зустрітися  і  зазирнути  в  очі
                                                                     матусі  щоб  зігрітися  її  теплом...




Плакала  дитина  у  кімнаті
Її  доля  зовсім  не  проста.
Мамо...  бідні  ми  а  чи  багаті,
Напиши  прошу  тебе  листа...

Дім  малютки,  а  тоді  дитини,
Що  вона  ще  бачила  в  житті.
В  небі  пролітають  птахи  клином,
Передайте  мамі  журавлі...

Що  я  так  люблю  й  любити  буду,
Хоч  лиця  не  бачила  її.
Тут  ростять  мене  чужії  люди
І  теплом  зігріта  в  цій  сім'ї.

Дит  -  будинок,  скільки  долей  в  ньому,
Скільки  милих,  добрих  оченят.
У  думках  стежиною  додому,
До  матусі  рідної  спішать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766732
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017


Шостацька Людмила

ПРОЩАЙ, СТАРИЙ РІК

                                                         Прощай,  Сімнадцятий,  назавжди.
                                                         Нелегким  був,  як  не  крути.
                                                         І  не  забути  й  не  згадати,
                                                         Хотілось  часом  утекти…

                                                         Іди  собі,  як  кажуть:  з  Богом.
                                                         Наллю  тобі  бокал  вина.
                                                         І  не  затримуйся  за  рогом
                                                         Так,  як  затрималась  війна.

                                                         Ти  обіцяв,  коли  зустрілись.
                                                         Чекала  цілий  рік  щодня,
                                                         Що  перестане  ворог  цілить,
                                                         А  те,  пробач,  було:  брехня.

                                                           Візьми  з  собою  всі  печалі,
                                                           Спакуй  в  рюкзак  усі  жалі.
                                                           Вже  жме  Новий  на  всі  педалі,
                                                           Чекаєм  з  миром  на  Землі!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766717
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017


Шостацька Людмила

СОН У НОВОРІЧНУ НІЧ

                                                             Наснилась  Новорічна  ніч,
                                                             Така  весела  і  казкова,
                                                             У  миготінні  дивних  свіч  
                                                             Для  нас  була  не  випадкова.

                                                             Від  голубих  ялин  –  парфум,
                                                             Шампанське,  іскри  наче  зорі.
                                                             Із  східним  присмаком  лукум,
                                                             А  ми  –  немов  святі  в  соборі.

                                                             Мов  промінь  сонця  –  дотик  рук,
                                                             Твій  погляд,  наче  подих  льону,
                                                             Без  жодних  натяків  розлук
                                                             І  без  претензій  на  корону.

                                                             Утік  подалі  від  гріха,
                                                             Злякався  сон  такого  щастя.
                                                             Лиш  місяць  –  в  ролі  пастуха
                                                             Й  самотня  ніч  і  зір  причастя.

                                                               Та  ж  сама  молода  душа,
                                                               Парфум  той  самий  від  ялини,
                                                               Рядки  із  нового  вірша
                                                               Й  журлива  пісня  хуртовини.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766712
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017


геометрія

ТО ЗИМА, ЧИ НЕ ЗИМА?. .

                                 Зима  цьогоріч,  чи  не  зима,
                                 Якась  розпутниця  тужлива,
                                 Дощами  сірими  вона
                                 І  землю,й  простір  затопила...
                                                             Сховала  сонечко  між  хмар,
                                                             Все  небо  сірістю  накрила,-
                                                             То  дощ,  то  вітер,  як  дурман,
                                                             А  сніг,куди  ж  вона  поділа?..
                                   Сірі  і  куці  в  неї  дні,
                                   А  ночі  темні  й  дуже  довгі...
                                   Чи  це  лиш  витівки  земні,
                                   Чи  за  гріхи  -  кара  Господня?..
                                                           Отак  у  сірості  й  живем,
                                                           Ні  розігнать,і  не  сховатись,
                                                           Події  споглядаєм  і  прядем,
                                                           й  мріємо  кращого  діждатись...
                                 Та  прийде  ж  сірості  кінець,
                                 Зима  розгорне  свої  крила,
                                 Нового  року  йде  гінець,
                                 Додасть  наснаги  нам  і  сили...
                                                           Покриє  снігом  все  зима,
                                                           Подібним  стане  світ  на  казку,
                                                           І  в  кожнім  домі  запала,-
                                                           Ялинка  в  радужнім  серпанку...
                                 Зустрінуть  Новий  рік  усі:
                                 Добрі  і  злі,багаті  й  бідні...
                                 І  у  незвіданій  красі-
                                 На  Півночі,  Заході  й  Півдні...
                                                         Зі  Сходу  Новий  рік  прийде,
                                                         Його  не  спинять  перепони...
                                                         І  новизну  всім  принесе,
                                                         Незмінні  це  земні  закони...
                                 Вже  об"єднатися  пора,-
                                 Перед  Всевишнім  Судією...
                                 Країна  в  нас  на  всіх  одна,
                                 Тож  станьмо  дружною  сім"єю!..
                                                       Все  Новий  рік  старе  змете,
                                                       Нічого  ж  вічного  не  має...
                                                       Стрічки  Любові  заплете,
                                                       І  Миру,  й  Правди  час  настане!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766703
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017


Янош Бусел

Сіверщина…

                       [i]    [b]  [color="#ba1e1e"]Новгород  -  Сіверський...  Древність...
                             Слово  о  полку  Ігореве...  КНЯЗІ...
                             Хмельницький...Мазепа...Росія...  Війна...[/color][/b][/i]
                                                           
[i][b][color="#1d2778"]Дорога    вниз    та    вниз...Туди,    де    брама
Монастиря,    що    мохом    був    поріс...
Десь    там,    за    ним  -  ріка.    Ген  -  ген    синіє    ліс.
Вертаю    часу    плин  -  від    Кучми    до    Адама.

Глянь    в    цей    розлом.    Чи    то    застигла    кров,
Чи    струхлий    шолом    в    глині    червоніє...
Пройшли    віки...Не    справдились    надії
На    людський    розум.    Рвали    знов    і    знов

Слов'янську    Землю    на    шматки    княжата,
Котили    на    сусідів    гніву    брилу.
Коли    ж    самим    було    це    не    під    силу  -  
Вели  ,,поганих''  добивати    брата...

Тепер  -  добили...Давні    гречкосії,
Котрі    могли    і    плуг    і    меч    скувати,
Не    можуть    вже    Землі    тій    раду    дати
І    туляться...  до    мачухи  -    Росії.

Задумали  своїм  життям  пожити?..
Е!..  Ні,  панове!..  Ціни...Тлум...Війна...
(Бо  ж  -  чим  тоді  азійський  зад  прикрити!..
Історію  пера  Карамзіна)!!.

Стою...  Дивлюсь...  Родимичі...  Древляне...
Що    їм    було    ділити  -  спільну    долю?
Щоб    потім    в    Переяславську    неволю
Побігти    разом..?    Тяжко...Серце    в'яне...
[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766666
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Живіть з любов"ю

Ой,  не  прості  людські  стосунки,
У  кожного  характер  свій
І  кожен  має  свою  думку
Та  впевнений  у  правоті.

А  гордовитості  в  нас  скільки!
Дивитись  звисока  на  всіх,
Закохуватись  в  себе  тільки,
Пихи  ж  бо  маєм  цілий  міх.

На  грішну  землю  слід  спуститись
Самозакоханим  з  Небес
І  добротою  поділитись,
То  й  поважатимуть  тебе.

Не  насміхатися  над  хворим,
А  слабшому  допомогти,
Може  і  совість  заговорить,
Якщо  не  втратив  її  ти.

Літера  Я  у  алфавіті
Давно  відомо,  що  остання.
Отож  усіх  вас  закликаю:
З  любов"ю  треба  в  світі  жити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766651
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017


Ніна Незламна

Хоч холодно

         Хоч  холодно…

Сіє,  сіє  завірюха
Я  сховаю  швидко  вуха
Поскачу  попід  ялинку
Маю  білу  одежинку
Тож  мене  тут  не  помітять
Хоч  сніжинки  добре  світять
Бо  я  пухкий,  як  цей  сніжок
Буду,  як  той,  домовичок
Не  знайдуть,  ні  вовк  ні  лиска
Бо  гарна,  в  мене  зачіска
Така  пишна,  як  килими
Подарунок  -  цей  від  зими.
Сіє,  сіє  завірюха
Вітерець  гарненько  дмуха
Іскрять  сяють  скрізь  пір`їнки
Танцюють  мов  балеринки
Хоч  холодно,  все  ж  радію
Бо,  я  теж  маю  надію
Миколай  в  своїй  торбинці
Принесе  й  мені  гостинці!

                                               11.12.2017р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766650
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017


Зоя Журавка

ЗИМИ ЧАРІВНИЙ ВІЗЕРУНОК

Візьму  я  в  руки  чистий  лист,
Як  білий  сніг,  що  десь  у  полі.
Впишу  рядок,  то  борозна,  
Що  пролягла  по  нашій  долі.
Ти  мерзниш  там,  я  мерзну  тут.
Розлуку  нашу  звуть  війною.
Я  кожен  день  молюсь-молюсь
Господь,  щоб  стримав  вражу  кулю.
А  білий  сніг  летить-летить,
Зігріти  хоче  землю.
Щоб  дітям  радість  принести,
А  на  душі  так  щемно.
Мороз  малює  на  вікні
Зими  чарівний  візерунок.
То  мабуть  ти  прислав  мені,
Цей  Новорічний  подарунок.
А  я,  пошлю  тобі  сніжинку.
Зігрій  її  теплом  долонь.
Вона  проллється  у  краплинку,
Візьми  її  у  свій  полон.
То  крапля  горя,  що  сльозиться
Бо  ми  не  разом,  я  і  ти.
Цей  білий  сніг  так  і  лишиться
На  наших  скронях  назавжди.
Зоя  журавка(Іванова)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766546
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 17.12.2017


Шостацька Людмила

В ПОЛОНІ ЗИМОВОЇ КАЗКИ

                                                                 Зимовий  ліс.  Він  так  мене  чекав!
                                                                 Іду  нарешті  в  тишу  його  храму.
                                                                 Дерева  –  в  білій  казці  балаклав.
                                                                 Незайману  торкаю  порцеляну.

                                                                 Така  краса!  Від  щастя  хочу  жити!
                                                                 Про  що  думки,  мій  добрий,  милий  лісе?
                                                                 Скажи  мені,  святий  мій  ворожбите,
                                                 Всіх  тайн  своїх  відкрий  мені  куліси.

                                                                 Ялина  горда  –  білочці  за  пристань
                                                                 А  віти-крила,  так  би  й  полетіла…
                                                                 Синичок  зграйка  витримала  відстань,
                                                                 А  я  услід  :    «Краса»-,  прошепотіла.

                                                                 Ось  бачу  кимось  вишиті  сліди,
                                                                 Боюся  зіпсувати  візерунки.
                                                 Веди,  мій  лісе,  я  піду  –  веди!
                                                 З  собою  візьму  всі  твої  малюнки.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766536
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 17.12.2017


Ірин Ка

Слова тінь

Легка  впаде  від  слова  тінь,
Це  ж  просто  слово  -  без  образ.
І  хвиля  сумнівів-сплетінь
Людських  уже  накриє  вас.

Хтось  зрозуміє,  більшість  ні
Все  скрутиться  в  тугий  клубок.
Хоч  сонця  зайчик  на  вікні,
Ще  силиться  здійснить  стрибок.

Навмисно,  може    мимохідь,
Лишаєм  тіні  слів  чи  фраз.
Про  те  що  хтось  в  них  має  жить
Не  думаючи...    без  образ...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766532
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 17.12.2017


Шостацька Людмила

ЛІСОВА КРАСУНЯ

                                                               Маленька  ялинонька  в  лісі  росте.
                                                               Убрання  у  неї  таке  непросте.
                                                               Зелена  сукенка  в  цієї  красуні
                                                               І  шишки  на  вітах  іще  зовсім  юні.

                                                               Не  любить  нарядів  міняти  вона
                                                               І  стиль  цей  –  із  назвою:  «Літо-зима».
                                                               Із  снігу  у  неї  накидка  пухнаста,
                                                               Пручається  вітру  ця  міць  коренаста.

                                               Така  запашна,  кращий  в  світі  парфум,
                                                               Від  нього  радіють  і  серце,  і  ум.
                                               Не  треба  рубати  і  нести  до  хати,
                                                               Ще  довго  їй  хочеться  ліс  прикрашати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766526
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 17.12.2017


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Країна мрій з тобою поєднала…

Країна  мрій  з  тобою  поєднала,
А  казка  дарувала  почуття.
Давно  коханий  я  на  це  чекала,
Попереду  щасливе  майбуття...

В  очах  твоїх  така  блакить  небесна,
Що  хочеться  на  крилах  вдаль  летіть.
Любов  забута  нами,  знов  воскресла
І  зорепадом  щастя  впало  вмить.

Стріла  Амура  влучила  у  серце
І  наче  магма  в  кратері  кипить.
Мелодій  ніжних  чути  дивне  скерцо,
Вона  кохати  нам  обом  велить...

Кладу  тобі  в  долоню  свою  руку,
Веди  коханий  -  тихо  шепочу.
Туди  де  щастя,  де  нема  розлуки,
З  тобою  любий  в  казку  полечу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766505
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 17.12.2017


Олекса Удайко

ЗИМОВА МЛЯВА

     [i]  Відлига  чи  запізнення  зими?..  
       Та  це  -  не  завада...  
     [b]  "[color="#0088ff"]Новорічному  теплослів'ю[/color]"[/b]
         Дисонанс...
[youtube]https://youtu.be/HiUkmghWoWo[/youtube]

[b][color="#074469"]Зимова  млява…  Не  тріщать  морози,
Не  кубляться  у  стужі  снігурі,
В  природі  щем,  в  душі  панує  проза  –
Зимових  
               мляв  невтішні  попурі…

Як  відгук  злих  минулих  лютих,
Що  калиново  впали  на  сніги,
Гуркоче  гнів,  співає  тоскно  лютня,  
Додаючи  
               статечності  снаги….

І  вже  в  очах  –  ті  сльози-ренегати,
Що  на  амвон  пожертви  принесуть…
Стихає  біль…  І  хочеться  подбати
Про  нашу  
               справжню,  вистраждану  суть.

Хай  в  кабінетах  жарко  –  не  Канари  ж!  –
 Й  надворі  тал  –  як  змучений  народ,
Сконають  дні  –  мов  здирники    і    скнари:
Весна  
               не  пошкодує  нагород...

«Зимова  млява»  зміниться  весною,
Заснуть  морози,  стишаться  сніги…
За  страдників  оступляться  горою
Ті  теплі  дні,  
               що  нам  –  не  вороги.

І  зникне  враз  гірка  неоднозначність  
З  зимової  природи  і  держав,  
Бо  навчена  статечність  і  обачність
Скують  
               кайданки  для  зимових  мляв![/color]
[/b]
17.12.2017
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766457
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 17.12.2017


Надія Башинська

ЯСНА-ЯСНА ЗІРОНЬКА ЗАСВІТИЛАСЯ…

Ясна-ясна  зіронька  засвітилася,
Де  мала  дитиночка  народилася.
А  до  неї  Ангели  посміхалися,
Пастушки  малесенькі  їй  вклонялися.

Колихала  ненечка  та  й  дитиночку,
І  співала  матінка  ніжно  синочку.
-  Спи,  моя  дитиночко...  Ой  спи,  рідная!
Бо  для  тебе  зіронька  зійшла  світлая.

Колихала  ненечка  та  й  дитиночку,
І  співала  матінка  тихо  в  сінечку.
-  Спи,  моя  дитиночко...  Спи  гарнесенька!
Біля  тебе  матінка  та  й  ріднесенька.

І  ще  більше  зіронька  заяснілася,
Бо  співала  матінка.  Веселилася.
-Спи,  моя  дитиночко...  Спи  прекрасная!
Щоб  у  тебе  доленька  була  ясная.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766428
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 17.12.2017


Зоя Журавка

РІЗДВЯНА КАЗОЧКА

РІЗДВЯНА  КАЗОЧКА

Із  гілки  на  гілку  стриба  пташеня
Замерзло...лютує  холодна  зима.
Морозом  тріщить  кожен  день  із  рання
Одненьке  на  світі...  гніздечка  нема.
Здійнявсь  лютий  вітер  звалив  деревину.
Жбурнув  десь  у  сніг  і  маленьку  хатину.
Гніздечко  пташине  ,  де  мама  і  тато
Ліпили  домівку  своїм  пташенятам.
У  дзьобі  носили  хворост  і  пір'їнки,
В  гніздо  уплітали  з  калин  намистинки.
І  мохом  пухнастим  встеляли  житло
В  зимові  морози,  щоб  тепло  було.
Надії  розбиті...як  житиме  далі?
Самотньо  цвірінькати  буде  в  печалі.
А  може  живе  десь  на  світі  добро?
Відкриє  віконце  і  впустить  його.
Заспіва  пташенятко  різдвяних  пісень.
Зійде  благодать  у  цей  радісний  день.
Нехай  на  землі  запанує  добро
В  любові  і  мирі  святкуйте  Різдво.
ID:  708315
Рубрика:  Вірші,  Лірика  кохання
дата  надходження:  24.12.2016  20:39:10
©  дата  внесення  змiн:  24.12.2016  20:39:10
автор:  Зоя  Журавка


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766422
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 17.12.2017


Зоя Журавка

МАЛЮЄ КАРТИНИ ЗИМА

Грайливо  снує  на  стеклі  морозенко
Сріблястою  ниткою  в  царстві  зими.
Змалює  легку  невагому  сніжинку
Що  в  танці  кружляють  зимові  вітри.
Малює  картини  зима  чарівниця.
І  діточок  кличе  у  марево  сни.
Там  гілка  ялиці  в  гірляндах  іскриться
І  зіронька  ясна,  що  світить  в  горі.
Хвилясту  стежину  зимового  лісу
Де  зайчик  сховався  у  білі  сніги.
Морозяно-сиву  казкову  завісу
В  льодовому  царстві  царівни-зими.
І  вітер  співає  мелодію  грізно.
Жбурляє  снігами,  скресає  річки.
А  прийде  весна  заспіває  грайливо
Закохану  пісню  красуні-весни.
А  зимонька  біла  в  дрімучому  лісі
Укута  туманами  тихо  засне.
Даремно  боротись...бурульки  у  стрісі
Сльозами  весняними  злива  знесе.
автор:  Зоя  Журавка(Іванова)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766419
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 17.12.2017


Володимир Верста

П'янкі тенета

Я  знов  лечу  в  її  п'янкі  тенета,
Загублений  всіма  на  цій  землі.
Чорнилом  з  вени  пишуться  сонети,
І  линуть  в  море  диво  -  кораблі.

До  неї  відправляю  я  букети  -
Словами,  що  палають  по  крилі  -
Моїм.  І  загоряються  комети,
Летять  та  пропадаючи  в  імлі.

І  на  столі  згоряють  між  листами,
Ті  почуття  що  окриляли  враз,
Дорога  плине  різними  мостами,
Лишається  лиш  кілька  тлінних  фраз.

А  час  летить  космічними  вогнями.
Я  дякую,  за  цю  любов  піснями.

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  16.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755724
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.12.2017


laura1

Снігуронька!

Ось  і  знов  Новий  рік  на  порозі,  
Знов  настала  казкова  пора.  
Як  торік,  разом  з  Дідом  Морозом,  
Я  до  Вас  на  це  свято  прийшла.  

Я  -  Снігуронька!  Справжня  чаклунка!  
Я  з  хмаринки  на  Землю  зійшла!  
Прилетіли  зі  мною  сніжинки,  
Подивіться,  яка  це  краса!  

Ми  прийшли  до  Вас  діти  на  свято,  
Щоб  потрапили  в  казку  Ви  знов!  
З  Вами  будемо  в  танці  кружляти  
Й  дарувати  свою  Вам  любов!  

Мій  Дідусь  Вам  приніс  подарунки,  
Щоб  його  пам'ятали  весь  рік!  
І  запрошує  Вас  до  ялинки,  
Що  вогнями  яскраво  горить!  

І  нехай  ці  свята  Новорічні  
Принесуть  Вам  багато  утіх!  
Відбуваються  дійства  магічні,  
Всюди  чується  радісний  сміх!  

Хай  пильнують  Вас  Ангели  оком,  
І  святим  огортають  крилом!  
Я  вітаю  Вас  всіх  з  Новим  роком!  
І  прийдешнім  Христовим  Різдвом!  

Я  -  Снігуронька!  Справжня  чаклунка!  
Я  з  хмаринки  на  Землю  зійшла!  
Прилетіли  зі  мною  сніжинки,  
Подивіться,  яка  це  краса!  

16.  12.  2017  Л.  Маковей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766416
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017


Валентина Ланевич

Моя весна давно вже відцвіла.

Моя  весна  давно  вже  відцвіла
І  осінь  павутинням  вбрала  коси.
А  від  зими  дарма  ждати  тепла,
Лиш  вітер  за  вікном  скиглить,  голосить.

Лапатий  сніг  повільно  із  небес
Вкриває  мокру,  скніючу  землицю.
Роки  біжать,  немов  швидкий  експрес,
Життя  везуть  з  собою  зоряницю.

І  час  рахує  дні  до  небуття,
Нового  Року  крок  повільно  плине.
Усе  минає,  щастя  й  каяття,
Лишається  любов,  вона  не  згине.

Вона  незмінний  вічності  рушій,
У  лебединій  вірності  воскресне.
Візьме  скитальця  в  гості  на  постій,
В  морозну  ніч  зігріє  спрагле  серце.

16.12.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766408
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017


Олекса Удайко

ЗИМА-КОРОЛЕВА

                 [i]Тепло  чи  холодно,  але...  зверстано...
                 за  умовами  та  вимогами  
                 [color="#090569"][b]"Новорічного  
                 тепло-
                 слів'я"  [/b]
[/i][/color]
[youtube]https://youtu.be/hcOY84xL5-c[/youtube]
[i][b][color="#1d0452"]Рік  притомився  в  нестримно-диявольськім  та́нці  –
він,  наче  мавр,  все  живе  на  землі  переміг…
Осінь  віддала  всі  чари  і  сни  до  останку,
нив’я  
                 зоравши  –  солодких  плодів  переліг…  

Снігом  укутала  землю  зима-королева,    
ліс  потонув  у  дрімотно-теплесенький  рай...
В  небі  дзвенить  від  морозу  струна  металева  –
грайся,  
                 природо,  у  зиму!  І,  граючись,  грай!  

Фуги,  кантати,  симфонії  й  щебет  сопілки  –
щастя  мелодії  й  зроджене  ними  життя
сло́ва  із  барв,  що  назбирані  ревністю  пчілки,  –
вірша  
                 нового,    мов  матері  рідне  дитя…

Словом  поети  кмітливі  весну  повертають…
Ранок  рожевий  природу,  що  спить,  зустріча!..
Словом  своїм  я  майбутнє  натхненно  вітаю…  
Гасне  
                 у  променях  сонця  небесна  свіча…[/color][/b]

28.12.2016[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765922
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 16.12.2017


Миколай Волиняк

Отаке

У  кожного  з  нас  є  бо  людська  межа,
Лежить  у  терпінні  вона  чи  в  зневазі.
В  ненависті  може…  на  лезі  ножа,
Чекає  холєра  моменту  на  разі.

Народ  може  довго  мовчати,  терпіть,
Народ  може  вірити  щиро  і  довго.
Та  пізно  напевне,  ото  ж  бо  брешіть...
Далеко  зайшли  вже…  нема  діялогу.

Чекає…    у  терні  із  лика  петля,
Для  цього  готуємо  вже  калібровку.
А  так,  як  "неб.сним"  чужа  вам  земля,
Для  вас  богх.Опр.них  жалько  й  вірьовку.

Адже  грабували  нас  стільки  століть,
Обманом  покорою  нас  убивали.
Пора  вам  у  пеклі…  лукаві…  горіть,
За  те,  що  наш  світ  ви  тепер  зруйнували.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766340
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017


Шостацька Людмила

НОВОРІЧНІ МРІЇ

                                                       Заплакані  маленькі  долі,
                                                       Їм  кожен  день,  що  Новий  рік.
                                                       Одна  лиш  мрія  в  домі  й  школі,
                                                       Щоб  татка  Бог  від  куль  зберіг.

                                                       Не  вірять  більше  у  Морозів,
                                                       Не  тішить  їх  сніжинок  вальс,
                                                       Лиш  витирають  нишком  сльози:
                                                       «Де  ти,  війна  лиха,  взялась?»

                                                         Вони  не  тішаться  святами,
                                                         Вони  вже  виросли  давно.
                                                         Про  що  мовчать  сьогодні  мами
                                                         І  як  гірчить  думок  вино  –

                                                         Вони  все  знають  на  півслові,
                                                         Дідусь  вже  ен-ну  запалив,
                                                         В  бабусь  молитви-колискові,
                                                         Давно  їм  татко  не  дзвонив.

                                                           Одне  загадують  бажання…
                                                           І  навіть  вишня  край  воріт
                                                           Схилила  голову  в  чеканні
                                                           Знайомих  кроків  від  чобіт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766325
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017


Шостацька Людмила

РІЗДВЯНЕ ДИВО

                                                                       
                                       З  Різдвом  народжується  диво.
                                                       Ісусик  входить  в  кожен  дім.
                                       І  зірка  в  небі  мерехтливо  -
                                                       Так  схожа  на  Святого  німб.

                                       Приймає  небо  всі  бажання,
                                       Молись,  загадуй  і  бери.
                                                       Усі  надії  й  сподівання
                                                       Святкові  вдягнуть  кольори,

                                                         Зійдуться  душі  на  вечерю.
                                                         І  будеш  чути  їх  тепло.  
                                                         Волхви  зберуться  у  печеру,
                                                         Як  тисяч  …  літ  тому  було.

                                                         Кутя  перлинками  всміхнеться,
                                                         Із  серця  вийде  «Отче  Наш»,
                                                         Добро  на  світі  поведеться,
                                                         Як  благодать    поллється  з  чаш.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766324
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017


Валерій

Чудова пора



Встелило  землю  снігом  білим,
Красивим  стало  все  і  милим.
Дрімають  ліс,  поля.  Ні  руху!
Та  підсипа  знов  небо  пуху.
Дерева  вбрались  в  теплі  шуби.
Розпалює  бабуся  грубу.
Із  димом,  що  ледь  встиг  піднятись,
Веселий  вітерець  став  гратись.
Все  світлом  навкруги  залите,
Мереживом  казковим  вкрите.
Як  сонечко  на  мить  засяє,
Все  заіскриться,  запалає.
Скував  під  снігом  річку  лід.
По  лозу  йде  старенький  дід.
Щоб  ночі  довгі  коротати,
Корзини  буде  виплітати.
Засніжений  на  вітах  глід.
Дзьобає  пташка  мерзлий  плід.
Дитячі  чути  голоси  –  
Ідуть  на  зустріч  до  краси.
Чудова,  радісна  пора.
Кричать:  «Зима!  Ура!  Ура!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766310
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017


Валерій

Не полінуйся



Не  полінуйся,  друже,  в  день  ясний
У  поле    вийти,  снігом  білим  вкрите.
Йому,  відчуєш,  дивні  сняться  сни,
Хоч  сяйвом  сонячним  навколо  все  залите.
Зрослися  небо    й  поле  –  у  одне,
І  лиж  скрипіння  в  далечінь  лунає,
Гука  вона  тебе  й  гука  мене:
«Не  полінуйсь  –    зими  краса  чекає!»
Дерева  вкрились  сріблом  і  кущі,
Вбрання  казкове  одягла  травичка.
Іди  ж  у  поле,  за  село  мерщій!
Нехай  дмухне  морозна  свіжість  в  личко.
Хай  світить  сонце,  сяє  сніг  навкруг,
Мов  діамант  розсипаний  іскриться.
Ти  не  барись,  це  казки  дивний  рух!
Вона  тобі  пізніше  в  снах  насниться.
Насниться  в  хуртовину,  в  заметіль,
Коли  злий  вітер  за  вікном  гуляє.
А  зараз  лінь  візьми  і  пересиль,
І  все  навколо  тебе  заспіває.
Не  полінуйся,  друже,  в  день  ясний
Піти  у  поле,  що  від  снігу  біле.
Не  поспішай  з  чеканням  ти  весни.
Є  в  кожну  пору  щось  для  серця  миле.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766312
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017


Світла (Імашева Світлана)

Нуртує Новоріччя карнавал…

                                                                                         *****************
                                                                 Нуртує  Новоріччя  карнавал:
                                                                 Зима  вальсує  в  шатах  срібносяйних...
                                                                 Сонцеворот  -  життя  і  світла  бал
                                                                 На  зламі  Проминущості  -  і    Тайни...

                                                                 І  чути:    дзвінко  у  казковий  час
                                                                 Відлунь  дванадцять  з  Вічності  зринають.
                                                                 То  сам  Господь    благословляє  нас,
                                                                 Любов  свою  неміряну  являє...

                                                                 Даруй  самотнім  -  друга  за  столом,
                                                                 Щоб  гіркоту  і  радість  розділити;
                                                                 Закоханим  -  і  вірність,  і  любов,
                                                                 Аби  рождались  і  зростали  діти.

                                                                 Усім  бабусям  -  посмішок  внучат,
                                                                 Щоб  обіймали  рідні  рученята,
                                                                 І  Казку  Щастя  до  Різдвяних  свят
                                                                 Малечі  нашій  хочу  побажати...

                                                                 Поетам  -  неповторності  чуттів,
                                                                 Щоб  осідлать  невтримного  Пегаса,
                                                                 Ще    друзів  добрих  -  мудрих  читачів
                                                                 І  слави  поетичного  Парнасу...

                                                                 Достатку  вам  і  затишку  в  сім'ї,
                                                                 І  Миру  -  нашій  славній  Україні,
                                                                 Щоб  з  фронту  повернулися  усі,
                                                                 І  Єдності  в  Державі    та    в  родині...

                                                                 Нуртує  новорічний  карнавал  -  
                                                                 Сонцеворот  зимового  розмаю...
                                                                 Життя  стрімкий  продовжується  бал...
                                                                 Я  Людяності,  люди,  нам  бажаю
                                                             

                                                               
                                                                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766299
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017


НАДЕЖДА М.

Відгукнися, білесенька пані

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jjel5bw3Phw[/youtube]


Так  чекали  ми  зиму-білявку,
Що  розкине    біленький  свій  пух.
Подарує  землі    ще  обновку:
Теплий  білий,  пухнастий  кожух.

Бо  земля  теж  чекає  на  свято,
Натрудилась  вона  за  цей  рік.
Що    їй  треба?  Всього  небагато:
Щоб    кожух  від  морозу  зберіг.

Оголились  кущі  і  дерева,
Закоцюрблі  тріщать  гілочки.
Забарилась  зима  кришталева.
Де  ж  біленькі  її  хусточки?

Притаїлась  природа  в  чеканні.
Чи  не  збилась  зима  із  шляху?
Відгукнися,  білесенька  пані..
Не  додай  у  серця  нам  страху.

Може  вітер  у  всьому  виною?
Розганяєш      ти  хмари  пухкі.
Знову  дощ  ляпотить  ось  стіною..
Навіває  думки  нам    гіркі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766282
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017


Шостацька Людмила

РИМИ І СВЯТО

                                                     Надворі  й  не  пахне  зимою,
                                     На  серці  –  уже  засніжило.
                                                     На  віддалі  ходимо  двоє,
                                                     Колись  ми  обоє  любили…

                                                       Не  слухав  мелодію  серця,
                                                       Дозволив  закрастися  зимам.
                                                       Мороз  розмальовував  скельця
                                                       І  очі  затрушував  римам.

                                                       А  я  їх  до  себе  горнула
                                                       Теплом  своїм  гріла  їм  руки.
                                                       Для  тебе  я  справді  минула,
                                                       Коли  не  болить  від  розлуки.

                                                         А  їм  я  потрібна,  я  знаю,
                                                         Не  буде  самотньо  у  свято.
                                                         Напишу  на  небі:  «Кохаю»
                                                         І  світ  увесь  буде  читати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766151
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 15.12.2017


Надія Карплюк-Залєсова

ВБИТІ ЛЕБЕДІ

Вбиті  лебеді,  кров  стікає  
На  безгрішний  нетоптаний  сніг,
Все  святе  із  душі  втікає  
Від  істоти  з  ім"ям  чоловік

А  красі  б  цій  у  небі  літати,
Малюків  своїх  вивести  в  світ,-
А  людям  легенди  складати
Про  кохання  міцний  моноліт...

Красі  би  цій  плисти  у  парі
Між  лататтям  невинних  лелій,
А  натомість,  якійсь  нездарі
Млосно  стало  від  зоряних  мрій

Нема  слів  для  втіхи  -  розради,
Їх  нема,  аби  виправдать  зло,
Ну  чому?  Розкажіть,  Бога  ради,
Замість  серця  зміїне  кубло?

Зосталась  розстріляна  вірність
На  снігу,  просто  неба  лежать...
Одним  пострілом  вбито  й  гідність,
Вона  з  вірністю  буде  волать

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766044
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 15.12.2017


Шостацька Людмила

ПЕРЛИНКА

                                                                                             
                                                 Ліхтарі  підсвічують  хурделицям
                                                                 У  нічному  танці  королеви,
                                                                 Срібні  ризи  за  морозом  стеляться
                                                                 І  напружив  вітер  свої  нерви.
                                                               
                                                                 За  вікном  замерзла  моя  вулиця,
                                                                 У  снігу  згубила  білі  туфлі.
                                                 Ковдра  до  щоки  так  мило  тулиться,
                                                                 Я  –  немов  перлинка  в  її  мушлі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766041
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 15.12.2017


Шостацька Людмила

СНІЖИНКИ


                                               Люблю  мережну  неповторність
                                                               Красунь-сніжинок  на  вікні.
                                                               Читаю  цю  холодну  повість
                                                               І  чую  музики  їх  «мі».

                                                               Маленькі  вогники  мигають,
                                                               Я  ж  розглядаю  лики  їх.
                                                               Вони  узори  вишивають
                                                               На  нескінченнім  полотні.

                                                               Художник  мав  лиш  білу  фарбу,
                                                               Все  малював  і  малював,
                                                               Не  знав  ціни  такого  скарбу,
                                                               Зимі  задарма  віддавав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766039
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 15.12.2017


Олександр ПЕЧОРА

ПРОСТИ, ВАСИЛЮ


                                         Будьте  схожі  самі  на  себе.
                                                               Василь  Симоненко

Прости,  Василю,  недалеких  тих,
які  в  часи  совєцької  хвороби
супроти  тебе  й  мертвого  боролись,
та  не  змогли  твій  дух  перемогти.

О,  як  ти  вірно  свій  народ  любив!
Сплюндровану,  зацьковану  Вкраїну
оспівував  журливо-солов’їно,
синівське  слово  зброєю  зробив.

Прости  й  маститих,  і  чинуш  крутих,
придворних  блазнів,  вчених  недовчених,
лукавих  братців,  словоблудів  чемних…
Час  розсудив  –  зняв  маски  зі  "святих".

Ти  є  самим  собою  і  тепер.
В  Австралії,  Росії  чи  Канаді  –
тобі  повсюди  українці  раді.
Бо  слово  будить!  Дух  твій  не  помер!

Не  манівцями  йду  до  тебе  я.
Вклоняюсь  хаті.  Вчусь  людців  карати.
Послаблюю  байдужості  лещата,
щоб  вивільнялося  твоє  ім’я.

Міцніють  думи,  глибшають  слова.
В  державу  нашу  кріпне  спільна  віра.
Йдемо  від  слів  до  праведного  діла.
Ніяка  влада  правди  не  схова.

Народ  мій  є!
Його  міцніє  дух.
Є  українськість  вільної  людини.
Є  нація  –  натхненна  і  єдина.
І  буде  шлях,  і  доля  до  ладу.

1992

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766022
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017


laura1

З Різдвом Христовим!

Знов  над  Вифлеємом  сяє  в  небі  зірка,
Сповіщає  Світу  про  прихід  Христа.
Хор  з  небес  лунає  урочисто  й  дзвінко,                    
Щоб  Різдву  раділи  села  і  міста.

Ангели  небесні  в  білосніжнім  сяйві                                                          
Радісну  віщають  звістку  чабанам.
Що  послав  Бог  Сина,  давши  шанс  останній,
Щоб  навчити  людство,  щоб  спасти  землян.

Щоб  вони  відчули  благодать  Господню,
Неосяжну  мудрість  і  любов  Творця!
Бо  звільнив  Син  Божий  від  гріхів  цю  землю,  
І  наповнив  світлом  і  добром  серця!

На  подяку  Богу,  хай  звучать  завзято
Чарівні  колядки  і  горять  свічки́.
Хай  веселим  буде  це  величне  свято,
На  ялинках  сяють,  мерехтять  зірки.

Хай  дідух  приносить  всім  багатство  й  казку,
І  смачною  буде  головна  кутя.
Хай  Господь  дарує  Вам  безмежну  ласку,
І  наповнить  сенсом  Ваше  все  життя!

14.  12.  2017                                          Л.  Маковей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766013
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017


Дніпрянка

ЕХ, ЛІТА!

Ех,  літа,  мої  літа...
Пам’ять  в  гості  приліта.
Уночі  мене  тривожить  –  
Очі  росами  воложить.
Кущ  калини  розквіта,
Мама  знову  молода.
Батько  сходить  із  портрета,
Одяга  свого  кашкета.
Я  біжу  йому  навстріч  –
Стрічки  в  кісках  навсібіч.
В  татка    -  лагідна  усмішка,
В  мене  суму  –  ані  трішки.
Смикаю  кота  за  хвіст,
Після  міряю  свій  ріст.
В  радості  усі,  бо  мірка
Дістає  до  чверть  одвірка.
Отже  в  школу  хочу  йти,
Татко  просить  підрости.
Мама  вийшла  вже  на  ганок,
Щоб  покликать  на  сніданок...
Як  хотілося  б  мені
Повернутись  у  ті  дні:
Сонцеокі,  особливі,
Безтурботні,  галасливі!
Щоб  піснями  дім  дзвенів
У  яснім  Чигирині.
А  дівча  на  ймення  Ліда
Зовсім  прикрощів  не  звіда!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766009
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Диво - кохання твоє…

В  холодних  обіймах  зими,
При  свідках  зорів  і  неба.
Мене  пригортав    до  себе,
Теплом  зігрівалися  ми.

Потріскував  десь  морозець,
Інеєм  падав  на  віти.
На  вікнах  зимові  квіти,
Торкались  душі  і  сердець.

В  полоні  твоїм  назавжди,
Вальсує  Вітер  з  Зимою.
А  я  щаслива  з  тобою,
Бо  поруч  зі  мною  є  ти...

Бо  поруч  тепло  неземне,
Душу  мою  зігріває.
Кращого  дива  немає,
Як  диво  -  кохання  твоє...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765959
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017


Richter

Зі щитом чи на щиті

[i](Із  циклу  „Відголос  Давидових  псалмів“,  пс.  7)[/i]

На  Бога  уповаю  завжди  я,
а  розраховую  в  житті  на  себе.
У  світі  хай  гримить  Його  ім’я,
та  повсякчас  готовим  бути  треба.

Бо  серцем  правий  –  не  завжди  герой,
а  переможець  вже  борець  за  правду.
Насправді  перший,  зазвичай,  ізгой,
як  владі  догодить  не  зміг  чи  стаду.

Неправду  хто  колись  і  десь  зачав,
хто  у  собі  леліє  чорну  злобу  –
скинь,  Господи,  той  невимовний  сплав,
очисти  його  душу  і  утробу.

Хто  яму  ближньому  завзято  все  копав
і  завжди  уповав  на  гроші  й  силу  –
дай,  Боже,  щоб  він  сам  до  неї  впав,
а  рів  перетворився  на  могилу.

Якщо  неправий  був  я,  Батьку  мій,
прости  мені  вину,  всесильний  Боже!
Усю  гординю,  мов  туман,  розвій,
від  сліз  хай  не  просохне  моє  ложе.

Але  коли  за  правду  йшов  у  бій
і  віддавав  борні  останні  сили  –
допоможи  у  всьому,  Отче  мій,
хай  як  би  вороги  не  голосили!

По  правді  й  непорочності  моїй
суди  мене  завжди,  великий  Боже.
Господь,  Ти  щит  мій,  оберіг  святий,
мені  у  всьому  віра  допоможе!

13.12.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765953
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017


dovgiy

ЩЕ ОДНА СТОРІНКА

ЩЕ  ОДНА  СТОРІНКА

Ще  одна  сторінка,  ще  одне  вітання.
Ми  з  тобою,  мила,  побачились  зрання.
Кілька  простих  речень,  кілька  слів  сердечних,
І  мені  вже  легше.  Навіть,  значно  легше!

Тяжко  без  здоров’я,  гірко  без  надії!
Та  нічого,  серце,  з  цим  уже  не  вдієш.
Ще,  здавалось,  довго  бути  на  дорозі,
А  вже  пізня  осінь  на  моїм  порозі…

А  вже  пізня  осінь,  і  сльотаві  сльози,
Грозять  скути  душу  нещадні  морози.
А  надворі  –  сонце!  Там  весна  сміється.
Та  у  кволі  руки  радість  не  дається!

Радість  не  дається.  Що    було  –  минуло!
Тільки  моє  серце  досі  не  заснуло.
Ще,  як  тебе  бачу,  радісно  тріпоче
І  тебе,  -  хоч  трішки,  -  привітати  хоче.

Привітати  хоче.  Зустріч  не  забулась.
Як  травневе  сонце  ти  сюди  вернулась
І  ласкавим  словом  душу  мені  грієш,
Лукавити  серцем  зовсім  не  умієш!

понеділок,  22  квітня  2013  р.
13.12.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765939
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017


Валерій

Этот мир сберегай!


Белый  снег,  белый  снег,  голубой  дымок.
Полыхает  костёр  у  промокших  ног.
Лес  вокруг.  Тишина.  И  поёт  душа.
Опьянён  красотой.  Жизнь  так  хороша!

 Сосны  в  шубах  стоят.  Сказка  к  нам  пришла.
И  в  печали  лиса  –  норку  не  нашла.
Зайцы  спрятались  все,  дятел  лишь  стучит.
Белый  снег,  белый  снег  всё    летит,  летит.  

Белый  снег,  белый  снег.  Тает  на  лету.
Чтоб  костёр  не  погас  –  я  ветвей  найду.
Пусть  зима  холодна,  скована  река,  –  
Этот  мир  сберегай,  друг  мой,  на  века!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765866
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 14.12.2017


Любов Іванова

ТИХО КРУЖАТСЯ СНЕЖИНКИ

[color="#2dcf3e"][b]Т-акая  ночь  запомнится  на  годы,
И-скрятся  хлопья  на  моем  окне.
Х-очу  просить  у  матушки-природы
О-ставить  сказку  этой  ночи  мне.

К-  окну  прильнув,  смотрю  на  царство  пуха,
Р-аскинул  ветер  настовую  сеть.
У-жель  зима,  ворчащая  старуха
Ж-упан    решила  на  дома  одеть.
А-  пух  с  небес  все  падал,  падал,  падал,
Т-о  нежный  вальс,  то  польку  танцевал,
С-  поры  осенней,  после  листопада,
Я-  нтарь  рябины  ветер  разбросал.

С-текло  покрыто  дымкою  морозной[color="#d42aa1"][/color]
Н-а  нём  оставил  мастер  свой    эскиз.  
Е-два  сквозь  иней  проступают  звезды,
Ж-ивой  набросок,    мой  ночной  каприз.
И  -пусть  к  утру  растает  чудо  это,
Н-​агой,как  ангел,  спустится  слезой.
К-ак  хорошо,  теплом  мечты  согретой
И-з-за  гардин  смотреть  на  мир  большой![/b][color="#cf299d"][/color][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765909
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017


Валерій

Мене чекає казка за селом



Мене  чекає  казка  за  селом,
Де  все  завмерло,  снігом  білим  вкрите.
Не  описати  цю  красу  пером.
Люблю  свій  край.  Люблю  несамовито.

Багато  різних  є  країв  навколо,
Та  серденько  до  цього  приросло.
Як  довго  не  побачу  рідне  поле,
Мов  джерело  душі  навік  зійшло.

Іду  широким  полем,  мовчазним,
Лиш  білий  сніг  поскрипує,  співає.
І  я  співаю  пісню  разом  з  ним,
Бо  від  краси  душа  моя  злітає.

А  білий  сніг  летить,  летить,  летить,
Дерева  й  трави  ковдрою  встеляє.
Все  в  дивній  казці  тихо,  тихо  спить.
Мій  рідний  край  нехай  відпочиває.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765865
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 14.12.2017


Олена Жежук

Шлях до себе

Пощо  тривожить  в  зимнім  безгомінні  
Моїх  думок  невигадана    суть?
Людське  життя  тоді  лиш  має  цінність,
Якщо  воно  комусь  несе    красу.  

Навчись  любити!  Простягни  долоні,
Малюй,  будуй,  ліпи  цей  світ  –  твори!
І  душу  ізціли  в  сльозі  солоній,
І  щиро-щиро  з  Богом  говори.

Коли  ж  усе  отримаєш  й  засяєш
Правічним  Сонцем  серед  корогов,
Знайдеш  любов,  безсмертя,  рай…  та  знаєш,
Комусь  віддати  мусиш  і  Його.

Бо  сенс  життя  у  тому,  щоб  віддати
Усе,  що  зміг  посіять  в  тобі  Бог.
Цей  шлях  до  себе…  аби  щастя  мати
І  надлюдських  сягнути  перемог.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765845
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 14.12.2017


ЮНата

Життєвий хрест


Печалі,  скорбота,  хвороби  страшні
В  житті  його  не  полишали  …
«Чому  ж,  Боже,  хрест  цей  призначив  мені?»  -  
Уста  його  гнівно  кричали.

У  відповідь  Бог  у  видіннях  явивсь,
Завів  у  простору  кімнату.
На  безліч  хрестів  наш  герой  надививсь.
І  право  дав  Бог  вибирати.

«Я  дам  тобі  хрест,  який  вибереш  сам,»  -  
Сказав  Бог  таке  чоловіку.
Він  взяв  золотий,  але  важко  рукам,
Не  зможе  тягти  аж  довіку.

Тоді  він  взяв  срібний,  та  гострі  кінці
Щосили  врізалися  в  тіло.
І  так  перебрав  всі  хрести  він  оті,
Аж  руки  і  плечі  німіли.

Один  –  незручний,  другий  –  надто  важкий,
Нарешті  –  легкий,  дерев'яний.
«Напевно,  я  зможу  донести  такий,
І  сили  мені,  мабуть,  стане».

Закинув  його  на  плече  він  миттєво  …
Спинився  Господь  перед  вибором  тим:
«Так  це  ж  він  і  є,  отой  хрест  твій  життєвий,
Що  видавсь  тобі  аж  занадто  важким».

Господь  нас  і  любить,  і  сам  добре  знає,
Щоб  кожному  хрест  по  можливостях  дати.
Хтось  тягне  гранітний  і  не  нарікає,
А  хтось  і  від  легкого  буде  стогнати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765840
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 14.12.2017


dovgiy

БЛАЖЕННА МИТЬ

Блаженна  мить,  коли  після  зими
Прийдеш  на  беріг,    де  в  минулім  році
Сріблястих  красенів  на  спінінга  ловив,
Де  жаби  кумкають,  де  бусоль  жде  в  осоці
Сторожку  здобич,  де  гойдається  комиш
І  до  води  стікають  перші  трави…
На  плесі  срібному  гойдає  сонця  диск,
Рябіють  відблиски  в  смарагдовій  оправі.
Блаженна    мить,  коли  після  снігів
Вдихнеш  на  повну  весняне  похмілля!
Коли  дерева  в  пишноті  своїй
Святкують  попід  зорями  весілля,
А  ти  між  них  почесний,  добрий  гість!
Милуєшся  незайманою  вродою.
Яка  ж  блаженна,  неповторна  мить,
Коли  ось  так:  ти  сам  на  сам  з  природою!
Летючі  дні  гарячих  літніх  пір
Минають  швидко…  глибочіє  просинь…
Як  зрілий  вік  з-поза  далеких  гір,
Прийде  в  життя  золотоносна  осінь.
В  саду  життя  по  листі  золотім
Нас  поведе  щемливий  вальс    печалі.
Блаженна    мить  не  кінчиться  на  тім,
Бо  наші  води  ще  долають  далі,
Аби  звершити  повний  цикл  життя
Та  навесні  наступний  розпочати…
Кружляє  сніг…  а  серце  як  дитя
Готується  блаженну  мить  стрічати!

13.12.2017





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765742
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 13.12.2017


Чайківчанка

ЗАРЖАВІЛУ ШАБЛЮ ВИГОСТРИ КОЗАЧЕ!

ЗАРЖАВІЛУ  ШАБЛЮ  ВИГОСТРИ  КОЗАЧЕ

Заржавілу  шаблю  вигостри  козаче!...
у  широкий  степ  осідлай  карого  коня,
 із  ворогом,  за  волю  борись  соколе  юначе-
щоб  у  своєму  раю  зростало  щасливе  дитя.

В  дорогу  візьми  гілку  червоної  калини
і  образок  пречистої  нехай  береже  як  мати
дух  святий  розвіє  чорні  хмари    небо  синє
а  Ангел  Охоронець  веде  до  родини  до  хати.

За  селом,  розходяться    дороги    на  чужину...
одна  ,як  струна-на  захід,  друга  -крута  на  схід...
а  ти  третьою,  -  іди  у  життя    із  Богом  мій  сину-
щоб  крізь  тернистий  шлях  побачив  -божий  світ.

Заржавілу  шаблю  вигостри    козаче!...
нехай  тихий  вітер  несе  до  берега  надії  ,
у  життєвім  путі  чекає  перемога  і  удача-
 усміхається  фортуна  і  збуваються  твої  мрії  .

Будь  господарем,  у  своєму  домі  на  землі...
ори  чорнобриві  скиби  сій  зерно  добра-  
нехай  віра  і  любов  Божа  крокує  по  житті,
і  зранку,  будить  у  віконці  спів  солов'я.
М.  ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765657
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 13.12.2017


Олекса Удайко

НОВОРІЧНЕ ТЕПЛОСЛІВ'Я. 4. ЛЬОДИ, ЛЬОДИ…

             [i]Серце  -  не  камінь:  
                         плавиться  й  лід,  
                                     як  за  словами  
                                                 квапишся  вслід!
                             ([b]О.Удайко  "Серце  -  не  камінь"[/b])
           
             Публікується  за  умовами  конкурсу
             [color="#053e66"]"  Новорічне  теплослів'я"...[/color][/i]


[youtube]https://youtu.be/vKVqWCoIMLo[/youtube]
[i][b][color="#280559"]Льоди,  
                             льоди,  
                                                   льоди,    
                                                                           льоди...
І  в  серці...  І  в  природі:  
там  –  не  сиди,  
туди  –  не    йди…
Неcпокій  –  
                               в  насолоді…  

Та  під  льодами  спить...  вода:  
покоїться  стиxія  –  
несе  неспокій  тим  льодам,
Серця  скрупілі  гріє...

І  прийде  час  –  льоди  спливуть,
Мов  сил  життя  вигнанці:
Така  вона,  небесна  суть,  –
Живі  про-ту-бе-ран-ці…

В  підмогу  нам  –  одна  з  планет,
що  світить  спозаранку*,
Її  супутник  і  корнет**...  
І  не  страшні  нам  пранці!!!

В  зими  
                       ламка  
                                               морозна  
                                                                               креш  –
впадеш...  під  знаком  строку!  
Ти  ж,  Україно,  не  помреш:
У  Всесвіт  –
                                     вірні  кроки.[/color]
[/b]
23.01.2016
_________
*Йдеться  про  планету  Сонячної  системи  –  
Юпітер  –  загадку  та  берегиню  нашого  життя...
**Супутик  Юпітра  -  Європа,  відкритий  Галілео
Галілеєм,  містить  багато  води,  яка  замерзає,  
але  під  товщею  льоду  хлюпоче.  В  ній,  ймовірно,
існує  життя.  Є  думка,  що  ця  планета  і  дала  
початок  всьому  живому  на  Землі.  Хто  не  вірить,
той  може  перевірити  в  прийдешніх  космічних  
подорожах...  А  може,  уві  сні?..
[/i]
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765652
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 13.12.2017


Людмила Пономаренко

Між чорним і білим

На  білому  аркуші  –  темної  ночі  краплина
Падає  в  очі  невидимим  знаком  питання,
Між  чорним  і    білим  прихована  давня  зернина
Неписаних  істин  земного  твого  існування.

Що  є  важливішим  на  дивній  картині  буття,
Чи  світло  листка,  а  чи  згущена  темрява    кола?
В  зачорненій  крапці  –    твої  негаразди  життя,
У    білім  усе,  що  добром  проростає  навколо.

Вогнем  обпікають  нас  драми  життєвих  доріг
І  страшно    у  вирві    свій  сонячний  промінь  згубити.
На  білому  тлі  ти  напишеш,  що  в  серці  зберіг,
Лише  не  забудь,  що    умієш  одвічно  любити.

І  цятка  гірка  полиново  стікає    в  сніги,
Змивається  світлом    надії  в  новому    світанні.
Й  безмежно  радіти  життю  тобі  знов    до  снаги,
І  серце  залюблене  в  день  цей,  неначе    в  останній.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765649
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 13.12.2017


Олекса Удайко

НОВОРІЧНЕ ТЕПЛОСЛІВ'Я. 3. HОВОРІЧHИЙ ВІНЕГРЕТ

       [i]Підбірку  зроблено  за  умовами  конкурсу  
       "Новорічне  теплослів'я".А  тут,  зізнаюсь,  
       ще  й  без  жодного  слова,  що  виражає  дію.[i]
[youtube]https://youtu.be/7bx4S2YGS48[/youtube]

[b][color="#2b066e"][i]Грудень…  Сухо…  Скучно,  день…  
В  серці  тихо  –  ні  телень…
Та  турботи…  Все  –  нівроку
(Xай  хазяїну  –  й  морока!):
Ціни,  гроші,  магазини,
Сік,  вино,  хрін,  апельсини,
Торт,  цукерки,    вінегрет,
“Йолка”,  цяцьки,  табурет…
Ковбаса,  ‘селедці,    сало  –
Все,  що  в  інших…І  немало…

…Те́пло,  мило,  сонця  –  дзень:  
Скоро  в  нас  святковий  день!

Ніч…  Остання  в  старім  році!
Вже  кінець  отій  мороці:
Всі  спокуси  на  столі,
Та  й  турботи  ж…  немалі…
Сніг  та  іній…  У  морозі
Новий  рік  уже  в  дорозі:
Xвилювання,  часу  клич  –
Новорічний  наш  куліч!
Подарунки  ще  в  коморі,
Та  дванадцять  вже  надворі…

“Дзень”  –    в  ворота!    Коні,  гості…
Стіл,  вино,  закуски,  тости…
Хміль,  цілунки  та  –  гай-гай!  –
Неосяжно-збудний  рай…

…Та  утома  необорна  
(Господиня  –  нічка  чорна):
“Кльов”    носами  –  прямо  в  торт…
А  в  очах?..  Ну,  сутий  чорт!..

Вже  позаду    нічка-бранка  –
Тук  –  у  шибу…    Сірість  ранку…
Хіть…  Хитання…  Табурет…
Щітка…  Паста…  Туалет…  
Мати,  ліжко,  “йодлі”-храпи  –
Все  “до  фєні”,    все  до…  мапи:
Ік-,    жага,    розсіл  –  сушняк…
Алкоголь  –  мани́  ман’як!

…  І  до  світла  –  царство  сонне,
Хоч  яса  –  у  скло    віконне…
І  на  ранок  –  знову  крила,
Бо  під  боком  –  жінка  ж  мила!
Оп-опа́!..  І  –  щастя  в  крик!
Радість  в  хату  –  Новий  рік.*[/color]
[/b]
3.01.2016
________
*Та  це  буде  потім,  а  зараз  -  сміємось  
   дру-жнень-ко,  дру-зі!

[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765647
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 13.12.2017


ТАИСИЯ

Снежная Богиня



Зима!    Весёлая    лыжня!
Она  ассоциируется  с  детством…
Военный