Моя хатина і моя дорога!
Теплом щоразу повниться душа,
Коли я йду, мені верба розлога
Підкаже стежку в буйних споришах.
У затінку тут лавочка стояла,
І плив над нею в пахощах бузок.
І річка ніжно зорі колисала,
І намивала золотий пісок.
Моя хатина і моя дорога!
Живуть в моєму серці назавжди.
І я сприймаю, як дарунок Бога,
Щораз своє повернення сюди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809791
дата надходження 12.10.2018
дата закладки 12.10.2018