Анонімний: Вибране

Юлія Макарій

Тримай мене. .

Тримай  мене.  Тримай  мене  до  болю.
Тримай  допоки  не  настане  ніч.
Так  добре  наодинці  із  тобою.
Так  добре  коли  двоє.  Віч-на-віч.

Цілуй  мене,неначе  я  -  твій  кисень.
Цілуй,немов  нікого  так  не  цілував.
Вдихни  мене,немов  холодну  осінь.
І  обійми.  Так,  як  нікого  ще  не  обіймав.

Цілуй  мене.  До  втрати  пульсу  навіть.
Цілуй  аж  до  мурашок  на  руках.
Твоя  рука  на  талії,і,мабуть,
Не  втримаюсь  я  зараз  на  ногах.

Від  тебе  тануть  всі  клітини.  Кожна.
З  тобою  день  триває  у  роках.
А  поки  ще  є  час,і  поки  можна,
Я  буду  тільки  у  твоїх  руках.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752017
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 24.09.2017


Fluora Wolfram

Агелы

Я  вчера  гуляла  в  лесу.
Тёмный  лес,он  полон  сказок.
Добрый  леший  искал  весну,
Чтоб  добавила  листьям  красок.

А  ещё  по  ночам,
Там  бывает  ужасно  страшно.
Расскажу  я  тебе  о  том,  как
Я  видела  ангелов  павших.

В  заточение  мха  и  ветвей,
Словно  оковами  вечности  связаны.
Бродят  павшие,пугая  людей.
Чтоб  скорее  к  душе  стать  привязанным.

По  ошибке  и  я  подхватила.
Такого  к  себе  на  плечо,
Для  него  я  оковы  сменила.
И  он  стал  моим  палачём.

А  теперь  этот  малый  чертёнок,
Искушает  меня  день  за  днём.
Боже!  Дай  же  мне  ангела  в  помощь.
Чтоб  душа  не  пылала  огнём.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730642
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 26.04.2017


kutorlanova

Реальность

Не  надо  больше.  Не  смотри  в  мои  глаза.  
Не  надо  плакать,  обнимать,  писать  стихи.
И  куча  той  самой  влюбленной  чепухи,
Что  заставляет  забывать  про  тормоза.  

Не  говори  мне,  как  жизнь  наша  хороша.  
Я  не  достоин  и  строки  твоих  стихов.  
Я  не  достоин  ничего.  Ведь  мир  таков,  
Что  в  нем  мне  только  разлагаться  неспеша.  

Не  надо.  Больно.  И  тебе  и  мне  под  час.  
Ты  снова  грусть  свою  скрываешь  за  "Отлично".
Все  как  всегда.  Я  умираю.  Как  обычно.  
Не  будет  счастья.  Никогда  не  будет  нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728652
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017


Yulia Sky

Я сльози в посмішці ховаю

Я  сльози  в  посмішці  ховаю,
Тримаюсь,щоб  не  плакать  зі  всих  сил...
І  дні  мої,у  муці,темнії  минають,
Надії  кришаться  на  пил.

І  замки  всі,мої  повітряні  фортеці,
Так  легко  погоріли  всі  мости...
Що  ж  буде  далі?Я  не  знаю,
Але  шепочу  на  майбутнє  :  \"Прости  мене,прости...\"


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499253
дата надходження 15.05.2014
дата закладки 07.04.2017


ОднаДумка

Коли тебе поруч нема

В  обличчя  знов  дивиться  осінь  іржава,
Сухе  своє  листя  ссипає  до  жмень,
І  топчеться  всюди  надія  кульгава...
Німий  і  порожній  без  тебе  мій  день.

Навколо  все  ходять  вагання  пекучі,
І  душу  тривожать  думки-їжаки,
З  безодні  повзу  -  і  знов  падаю  з  кручі,
Бо  поруч  не  маю  твоєї  руки.

Знов  хмари  осінні  затягують  небо,
Заходять  у  душу  холодним  дощем.
Усе  не  складається,  все  не  як  треба.
"Я  хочу  до  тебе..."  -  пройма  мене  щем.

А  поруч  з  тобою  завжди  так  весняно:
Проміння  ясне  нас  обох  обійма.
Чому  ж  тоді  осінь  приходить  незвано,
Коли  тебе  поруч  зі  мною  нема?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727553
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 06.04.2017


Іра Клочанюк

Поки була як вулканічна лава…

Поки  була  як  вулканічна  лава,  
тебе  я  величав,  моя  ти  пава.  
І  я  пісні  складав  тобі  на  славу  
поки  була  холодна  й  величава.

Поки  "кохання"  розуміла  як  "забава"  ,
поки  зі  мною  була    неласкава
і  дії  були  схожі  на  виставу:  
упевнена  хода,  струнка  постава.

Тоді  була  ти  як  ранкова  кава.
Тепер  моя.  Кохаєш.  Нецікаво.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727511
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 06.04.2017


Гриндула Тетяна

А я лежу на скошеній траві


А  трави  в’яло  полягали  в  сінокоси,
Замучені  і  зморені  в  жарі.
Цілує,  пестить  вітер  мої  коси,
А  я  лежу  на  скошеній  траві.

Вдивляюся  в  небес  глибінь  безмежну,
І  так  вже  добре  на  святій  землі.
А  вітер  коси  пестить  обережно…
Я  все  ж  лежу  на  скошеній  траві.

Давно  вже  трави  полягали  в  сінокоси,
Вдихаю  цей  духмяний  аромат.
Заплутались  поміж  травинок  коси.
Роки  летять,  не  вернуться    назад.

Так  шелестить  поміж  травинок  вітер,
Цілує  руки  ніжно  і  вуста.
Вдихаю  аромат  духмяних  квітів,
Блаженна  в  скошеній  траві  краса.

©  Тетяна  Гриндула  1  березня  2017  р.  (00  год.    17  хв.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726324
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017


Ivanka B.

Любе море

Шумні  вокзали,  великі  валізи,  мої  страхи  
Одягаю  на  себе  посмішку,  як  і  сережки
Їду  до  міста,  підкоривши  не  небо,  хіба  дахи  
У  касі  беру  квиток  в  один  бік,  без  решти.

Сідаю  навпроти  моря  і  чую  його  слова,  
Що  білими  нитками  починають  латати  душу:
"Повір  мені  зараз,  у  цьому  світі  ти  не  сама"
І  я  мовчки  киваю  і  слухаю,  хоч  і  не  мушу.

Сиджу  і  мовчу  про  все,  що  давно  болить,
Про  все,  що  мені  накипіло  й  за  рік  зібралось
Година  на  березі  перетворилась  у  мить
Треба  їхати  знову,  а  зле  щоби  тут  зосталось.

Вмикаю  улюблену  й  мовчки  слухаєм  двоє  
Буває  ж  таке,  що  пісня  стає,  мов  мантра
Ти  відпускаєш  мене  до  літа,  маниш  прибоєм
З  якого  мрію  взлетіти  без  думки  про  завтра.

Ти  дозволяєш  мені  ще  трохи  отут  побути,
Пестиш  руки  солоним-солоним  горем
Саме  тут  біля  тебе  навчуся  не  слухати  -  чути

Безкрає,  могутнє,  волошкове,  любе  море.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724285
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017


Валентина Капшук

Летіти. .

Летіти  
не  думати,  простором  дихати,  вільно,  завжди  
Хотіти  
пізнати  смак  чистої  з  роду  тієї  води  
Рушати  
крізь  ризик  вперед,  невідомо  куди  
І  знати  
Що  серце  підскаже  рух  вірний  ,сліди-  
Стирати  
З  минулого  ,зараз  -важливе  .  Лети..  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724168
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 18.03.2017


El DoRaDo

Пускай за окнами дожди

Не  бойся  милая,не  надо,
Ведь  я  всегда  с  тобою  рядом.
Пуска  за  окнами  дожди,
Ты  все  равно  надейся,жди.

Ты  жди  тогда,когда  не  ждут,
Когда  другие  предают,
Когда  на  сердце  грусть  и  боль,
Когда  на  раны  сыпят  соль.

Когда  уж  не  хватает  сил,
Когда  порой,не  выносим.
Когда  обида  и  тоска,
Когда  в  душе  лишь  пустота.

Ты  жди  меня.Ты  мне  поверь,
Лишь  для  меня  открой  ты  дверь.
Поверь-тебя  не  подведу,
Всегда  услышу  и  пойму.

Не  бойся  ничего  со  мной,
Ты  обрети  во  мне  покой,
Душой  соеденись  со  мной,
Ведь  я  с  тобой  совсем  другой.

Люби,танцуй  со  мной,играй,
Со  мною  вместе  засыпай,
И  улыбайся,веселись,
Ты  за  руку  меня  держись.

Держись  сильней,не  отпускай,
Люби  со  мной,дыши,страдай!
Пускай  за  окнами  зима,
Но  не  разделит  нас  она!

Я  знаю,будет  больно  ждать,
Еще  сильнее-потерять.
Ты  не  бросай  меня,прошу!
Жить  без  тебя  я  не  могу!

С  тобой  мы  вместе,навсегда,
Родная,милая  моя,
Пускай  за  окнами  дожди,
Ты  все  равно  надейся,жди.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710596
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 12.03.2017


Кушнір Марина

Життя -

НЕ  чекайте,  що  стане  легше  і  краще.  Не  стане!  
Труднощі  будуть  завжди!  
Вчіться  бути  щасливими,  зараз  і  прямо,  
Вчіться  бути,  простими  людьми!
Вчіться  щось  віддавати,  а  не  лише  ждати,  
Коли  тобі  принесуть!  
Вчіться  бути  коханим,  і  так  же  кохати,  
Бо  у  цьому  життя  і  є  суть!  
Треба  жити  і  знати,  життя  є  суворе,  
То  не  взяти  і  поле  пройти,  
І  у  кожного  з  нас,  є  своя  тільки  доля,  
І  та  ноша,  яку  нам  нести!  
Тому  треба  навчитись  закривати  нам  очі,  
На  пусті  та  безглузді  сварки,  
І  не  плакати  гірко,  через  когось,  щоночі,  
Й  не  ковтати  пачками  ліки!  
Треба  жити  й  радіти,  і  старатись  щосили,  
Бо  і  так  не  є  вічне  життя,  
Треба  думати  добре,  що,  й  кому  говорили,  
Щоб  відтак,  не  просить  каяття!!!

Кушнір  Марина

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673035
дата надходження 18.06.2016
дата закладки 11.03.2017


Кушнір Марина

НЕ цінив ти

Люди  знаходять,  не  цінять,  втрачають
Як  втратять,  тоді  пізнають  і  ціну.
Можливо  вони  тоді  не  помічають,
Й  лишається  бути  вже  так  одному.

Проходить  пів-рік,  та  на  серці  ще  туга
В  голові  все  питання:  За  що?  І  чому?
І  з"являється  потім  новенька  подруга,
Щоб  просто  не  бути  йому  одному.

Та  все  ж  не  палає  до  неї  кохання
І  тяги  такої  до  неї  нема.
І  він  задається  тоді  тим  питання:
«А  де  та  кохана,  що  моєю  була»?

Обманює  дівчину  ніби  кохає
Слова,  подарунки  і  ще  щось  таке.
Але  на  душі  тільки  він  один  знає,
Що  серце  його,  не  з  тією  живе!

Проходить  ще  місяці  зодва  від  того,
І  бачить  ту  саму  «Свою»  поблизу.
Й  не  може  промовити  він  ані  слова
А  серце  кричить:  Як  тебе  ж  я  люблю.

Тоді  не  цінив  ти,  як  була  з  тобою
Ти  думав  нікуди  вона  не  піде.
Вона  все  терпіла,  ті  зради,  побої
Та  все  ж  не  змогла,  і  лишила  тебе!

Тепер  ти  стоїш  там,  і  дивишся  збоку
Яка  ж  вона  рада  з  ним  поруч  іде.
Знайшла  те  кохання,  що  житиме  вічно  –  без  строку,
Він  точно  її  так  як  ти,  не  підведе!

Тобі  залишається  бути  з  тією
До  якої  і  серце  й  душа  не  лежить.
Не  цінив  ти  тоді,  коли  була  твоєю
І  втратив  кохання  своє  ти  умить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679505
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 11.03.2017


Богдан Ковальчук

Самоаналіз

Розбавивши  крихти  власного  розуму  мільярдом  безсонних  ночей,
Згубившись  у  вирії  поезії,  прози,  -  знайшовши  ключа  від  дверей;
Нехай  я  не  здатен  на  повний  аналіз  якихось  підстав  і  причин  -
Натомість  у  замкненім,  заспанім  залі  віднині  кричу:  я  -  один.

Належу  до  тих,  що  їх  розкидало  примарами  стомлених  мрій.
Мені  б  розчинитися  в  затхлих  вокзалах,  та  дещо  підказує:  стій.
Стою,  бовванію,  не  знаю,  що  далі,  чи  важить  все  це  взагалі,
Тим  часом  для  мене  у  замкненім  залі  хтось  увімкнув  ліхтарі...
[i]
27.02.2017,  Київ.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720607
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 11.03.2017


Богдан Ковальчук

Мені примарилось

Мені  зама́рились  дощі
У  сказі  диких  лук  гіркім.
Мені  приходили  вірші,
Коли  довкола  шу́гав  дим.

Мені  прима́рилась  весною
Потоків  рідних  бистрота.
Мені  ввижалося  -  з  тобою
Щасливо  пробіжить  життя!

Хіба  не  досить  я  моливсь
До  долі  лиш  про  ту,  одну?
Чи  не  достатньо  межи  криць
Міських  дахів  гукав  весну?

Розвіє  вітер  гомін  трав...
Потоки  льодом  одцвітуть.
Тебе  я  так  давно  кохав!
Але  чомусь  не  зміг  забуть...

[i]10.03.2017,  Київ.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722589
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 11.03.2017


archic

Северное сияние

Лечи  меня  песнями  дальнего  севера
Обычными  письмами  и  ожиданием
Оно  ведь,  безмолвно  становится  верой  нам,
Когда  разрывает  по  шву  расстояние.

Весенними  днями.  Родными  и  близкими,
Друзьями  и  даже  простыми  прохожими
В  закате  багряными  тучами  низкими
Счастливыми  днями,  которые  прожиты

Простыми  улыбками,  гордыми  взглядами,
Волнительным  трепетом  в  миг  расставания
Минутами  горести  ,  только  бы  рядом  быть,
Когда  все  дороги  усыпаны  гравием

Бескрайним  простором  ночного  сияния
Оркестром  сердец  опустевшего  города.
На  улочке  каждой  шаги  –  как  послания,
Где  имя  твое  произносится  с  гордостью!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722839
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 11.03.2017


golden-get

Вспоминая осень в лесу.

Очень  долгая  осень,  покрылась  -  холодной  печалью,
И  в  окно  мое  тихо  -  дождем  непрерывно  стучит.
Все  дороги  лесные  покрылись  -  пестрою  шалью.
И  ледок  под  ногами  в  лужах  мерзлых  трещит.

Затянулось  все  зыбким  сумраком  серым.
И  мороз  уж  крепчает  -  дело  видно  к  зиме.
Скоро  все  занесет  легким  бархатом    белым.
 Все  уснет.  И  природа  проснется  ,  только  лишь  по  весне.  

Шелестит  золотая  листва  под  моими  ногами.
Мне  рассказ  очень  тайный  глаголет.
Дождик  слабый  на  лужах  рисует  орнамент.
И  тоска  в  этом  скучном    лесу,  почему  то  проходит.

А  проходит  она,  потому  что  сумел  разглядеть  я    здесь  прелесть.  
Ведь  любая  пора  не  повторность  в  себе  преподносит.  
Много  грез  здесь  найти    может  каждый,  я  в  этом  уверен.
Много  красок  узреть  в  этой  осени  поздней.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722731
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 10.03.2017


Давид Мрійник

Давній шепіт

Іду  я  сам  у  темряві  і  тишині,
І  слухаю  лиш  власний  шепіт,
Шепіт  розмов  які  у  давнині,
Мене  кидали  в  емоційний  трепіт,

Цей  трепіт  вже  довго  погас,
Та  шепіт  залишився,
Закінчився  емоцій  час,
А  шепіт  лиш  розкрився,

Втекти  я  хочу,  шепіт  цей,
Мене  лиш  убиває,
І  правду  для  моїх  очей,
Він  ясно  розкриває,

Я  знаю,  я  не  є  святий,
І  хочу  я  за  правду  ухопитись,
Мій  шепіт,  хрест  мій  є  важкий,
Хоч  дайте  правдою  гіркою  вмитись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722661
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 10.03.2017


Богдан Ковальчук

Victis ("Весна почалась не з тобою…")

Весна  почалась  не  з  тобою...
Мені  це  болить  -  ти  пробач!
Довкілля  розквітне  весною  -
В  кімнаті  старенький  приймач

Шукає  потрібну  нам  хвилю,
Де  музика  тільки  на  двох.
Ефіру,  проте,  не  посилю:
Минуло  ж-бо  стільки  епох,

Відколи  торкався  востаннє
Вустами  тендітних  долонь;
Відколи  грайливе  світання
Стиха́  шепотіло:  "Либонь,

Ви  створені  бути  єдиним!
Не  будьте  ж  окремо  ніяк!".
Собі  не  прощу́  до  загину:
Майбутнє  упало  навзнак...

Весна  почалась  не  з  тобою  -
Вона  розридалась  дощем.
Благаю:  вінчайся  з  весною,
Лишивши  мені  тихий  щем!

[i]02.03.2017,  Київ.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721267
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 03.03.2017


Богдан Ковальчук

Я бачив…

Я  бачив  живих.  Я  бачив  пустих...
(Останніх  є  більше,  та  я  -  не  про  них)
Я  бачив  війну.  Я  бачив  і  смерть.
Я  бачив,  коли  все  -  шкереберть.

Я  бачив  вокзали.  Я  бачив  міста.
Я  бачив  дорогу,  яка  без  кінця;
Я  бачив  дівчат.  Я  бачив  курвів.
Не  міг  відрізнити...  але  й  не  хотів;

Стомилися  очі,  змарніло  лице,
Проте  в  кінозалі  кричу:  "Хочу  ще!".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718196
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 02.03.2017


Ольга Калина

Мої ясени

Сивокорі  мої  ясени,  
Що  стоять  край  села  на  дорозі.  
Зажурилися  дуже  вони  
І  боротися  з  вітром  не  в  змозі.  

Дошкуляють  холодні  вітри,  
Не  захищені  там  хмільниками,
Одинокі  мої  ясени,
Я  думками  сьогодні  із  вами.    

Пам’ята́ю:  було́  як  коли́сь  -  
Всі  тихе́нько  собі  підроста́ли.
Гіллячка́ми  тягну́лись  увись
І  біди,  та  печалі  не  знали.  
 
Були  прихистком  ви  для  людей,  
Що  тоді  в  хмільниках  працювали.  
А  ще  чули  чарівних  пісень,  
Трударів  від  дощу  рятували.  

Та  пройшли,  промайнули  літа  -
Вже  й  шпалеру  зрівняли  з  землею.  
То  ж  дорога  змінилась  –  не  та,  
Ясени  лиш  стоять  понад  нею.  

Вже  не  створюють  тіні  вони,  
Не  щебечуть  там  птахи  у  кронах..
Одинокі  мої  ясени,
Ви  приходите  часто  у  спомин.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720805
дата надходження 28.02.2017
дата закладки 28.02.2017


Ани Ла Куг

Сам із собою

Ви  знаєте,  який  м'який  спориш,  
Коли  по  ньому  йдеш  босоніж?  
І  ти  мовчиш,
І  слова  не  пророниш.  
Вслухаючись  у  спів  птахів,  
Милуючись  красою,  
Ти  йдеш  серед  полів  
На  самоті,  сам  із  собою.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717791
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 26.02.2017


Ани Ла Куг

LETO

Ждать  лета  -
Уже  мейнстрим.  
Но  мы  при  этом,  
В  тени  сидим.  

Кричать  о  том,  
Как  хочется  тепла,
А  потом  -
Пить  пиво  с  бутылки  из  стекла.  

Строить  планы,  
Поездки,  море,  
На  пляже  пьяны,  
Домой  уже  вскоре.  

Гулять  до  рассвета,  
Вставать  на  закате.  
Дорога  солнцем  нагрета,  
Босиком  на  асфальте.  

Ветер  ловить,
В  своих  волосах,  
Одним  днем  жить,  
Забыть  про  страх.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720411
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 26.02.2017


AKM

Чи зможем?

[i]Коли  близькі  відходять  в  небуття,
Самотність  відчувається  довіку.
Не  розуміли  їх  ми  за  життя
Й  провинам  не  складаєм  ліку.

І  фото  –  чорно-біле  як  кіно,
І  очі  стомлені  –  знайомий  погляд...
Вони  уже  простили  нас  давно.
Для  нас  вони  -  болючий  спогад.

За  не  приїзди  і  не  зустрічі...  Усе…
І  не  обличчя  перед  нами  –  тіні.
А  скільки  було  сказано  не  те
І  не  про  те  в  щоденнім  мерехтінні.
 
Та  біль  вини  –  останній  штрих
Гризе,  бо  всі  ми  тварі  Божі.
Не  все  зробили  ми  для  них.
Вони  простили.  А  ми  себе  -  чи  зможем?[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718866
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Нора2

Дождь

Сегодня  дождь  опять  стучал  по  крышам
И  тараторил  с  ветром  по  углам.
Он  словно  что-то  знает,  что-то  слышал,
Всё  то,  что  не  дано  услышать  нам.

Я  тихо  прилегла,  слегка  вздремнула,
Прикинулась  застывшей  на  века,
Как  будто  мир  на  миг  я  обманула,
Но  дождь  смотрел  на  это  свысока.

Хотела  я  подслушать  его  сплетни,
С  востока  ветром,  что  там  принесло.
А  он  наивную  меня    заметил,
Ну  что  ж,  не  в  этот  раз,  не  повезло...

И  так  надменно  барабанил  в  окна,
Доказывал  -  его  не  проведёшь!
Скандально  плакал  брызгами  по  стёклам,
Корил  меня  за  маленькую  ложь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716844
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 07.02.2017


Meggi

Міражі

О,  спати  б  вічно!  Й  бачити  вві  сні  
твої  легкі  й  прозорі  міражі,  
як  у  пісках  безкраїх  жовтім  морі.  
Ти  -  вітражі  в  душі  моїй  соборі.  

Хоч  ти  мені    не  клявся  й  не  боживсь  
в  своїй  любові  неземній  ніколи,  
таж  ти  приходив  і  щоночі  снивсь,  
тримав  в  полоні  вічної  покори.  

І  я  у  ній  жила,  як  нежива.  
Мені  не  жити,  мені  спать  хотілось,  
щоб  знову  міражі  торкались  тіла  
й  в'язали  сни,  немов  снопи  в  жнива.  

Мені  хотілось  вірити  в  ті  сни.  
В  тім  міражі  хотілось  так  забутись.  
Та  іще  більше  хочеться  весни,  
в  якій  тебе  нема...  й  не  може  бути!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716796
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 07.02.2017


Кушнір Марина

Минуле!

Привіт,  минуле!  А  знаєш,  я  вже  більше  не  сумую,
І  згадую  про  тебе  дуже  рідко.
Тебе  із  пам*яті  своєї  все  ж  зітру  я,
Тепер  майбутнє  замінило  тебе  швидко.

Тепер  вже  інші  я  собі  будую  плани,
На  день,  на  два,  півроку  на  майбутнє.
І  переходжу  я  в  життя  майбутнє  плавно,
А  ти  минуле,  вже  в  житті  моїм  відсутнє.

Відсутнє  стало  ти  із  того  часу,
Коли  не  в  силах  більш  була  чекати.
Щоб  ти  минуле,  стало  знов  майбутнім  часом,
Та  все!В  минуле  я  не  хочу  повертатись!

Не  хочу  згадувати  більше  те,  що  було,
Це  все  пройшло,  переболіло  і  погасло.
Хоча  багато  часу  ще  від  тоді  не  минуло,
Та  Слава  Богу,  йде  життя,  як  по  хлібу  маслом!

І  на  прощання  хочу  дещо  я  сказати:
Хоча  б  чотири  слова  ще  тобі  минуле.
Ти  не  давай  про  себе  більш  ніколи  знати!
І  дякую  за  те  –  Що  ти  уже  минуле!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681387
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 02.02.2017


Antonina Vinnitskaya

Вперед

Хіба  потрібно  думати  про  вчора?
Його  минуле  вже  забрало  вщент.
Не  знаю  середа  чи  то  вівторок,
Довів,  мені,  що  все  життя  –  момент.  

Хоч  на  губах  гірчить  осіння  кава
Й  старенька  ковдра  гріє,  як  завжди.
У  всьому  я  –  малесенька  держава,
Що  мріє  про  уквітчані  світи.

Заглянуть  в  завтра  хочеться  найбільше,
Його  таємність  манить  у  вікні.
Відкрию  книгу,  запитаю  Ніцше:
«Кого  мені  чекати  уві  сні?»

Переступили  день  і  пішли  далі,
Не  обертаючись,  з  надією  вперед.
Його  закарбували  у  скрижалі.
Сховаємось  за  власний  етикет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622338
дата надходження 19.11.2015
дата закладки 02.02.2017


Antonina Vinnitskaya

Осінній мінор

Температура  –  нуль.  Мій  чай  вже  стигне  в  чашці.
Моя  домівка  –  светр,  до  березня-весни.
Пригніченість,  нудьга  вже  завітали  в  гості,
Непрохані,  чужі  вже  навкруги  вони.

Я  прагну  теплоти,  вона  ж  чомусь  холодна.
До  пальців  гірше  стала  надхотити  вже  кров.
Душа  стала  слабка,    кайданами  охоплена,
А  шию  душить  шарф,  і  серце  б’є:  «Let's  go»

Мого  плеча  рука  депресії  торкнулась,
Хоч  не  просила  я  її  сюди  іти.
Осіннього  мінору,  я  вдосталь  вже  наслухалась,
Тримаю  міцно  крик,  що  рветься  з  самоти.

А  гілка  у  вікно:  холодна,  гола,  змучена
Все  шкряба  голосніш  «У  гості  запроси!»,
Та  виганяє  геть  усіх  душа  розлючена,
Порвались  мої  нерви,  як  залізні  троси.

Моя  домівка  –  светр,  застигнув  чай  у  чашці  
І  свічка  вже  згаса  у  мене  на  столі.
А  завтра  вирішу,  в  якій  я  буду  масці,
Сьогодні  ж  я  віддамсь  в  обіймища  імлі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613918
дата надходження 17.10.2015
дата закладки 02.02.2017


Ганна Верес

О світе, чом же ти такий жахливий?

О  світе,  чом  же  ти  такий  жахливий?
Живеш  у  війнах,  катаклізмах,  лжі,
Щодня  збираєш  чорне  своє  жниво,
І  сам,  здається,  вже  ти  на  межі.

Чи  мо’,  ти  звик  вже  до  людського  горя
І  до  дитини  й  матері  плачів,
Невимірним  що  розлилися  горем,
То  де  ж  твої  любові  сіячі?

Тебе  укотре,  світе,  закликаю,
Якщо  від  зла  ти  хочеш  вберегтись,
Не  дозволяй,  щоби  радів  тут  Каїн,
Бо  можеш  зникнуть  назавжди  і  ти.

А  в  душах,  у  людських,  посій  надію,
Що  світло  переможе  владу  тьми
І  буде  диктувати  ті  події.
Від  котрих  ти  б  ніколи  не  стомивсь.
28.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715870
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017


іванесса

УСМІХНЕНОЮ ВИЙДУ ЗА СЕЛО

Я  про  свій  біль  нікому  не  скажу.
Я  краще  його  в  посмішці  сховаю,
Зап"ю  його  терпким  гарячем  чаєм,
Й  накрию  зверху  ризами  дощу.

Не  розкажу  нікому  про  печаль,
З  журбою  в  серці  краще  посміхнуся,
Й  ніж  кожному  свою  відкрити  душу
Я  одягну  із  радощів  вуаль.

А  сльози  заховаю  в  час  нічний,
Прикрашу  їх  ранковою  росою,
Щоб  знову  із  усмішкою  ясною
Ступати  впевнено  в  прекрасний  день  новий.

І  як  би  в  грудях  серце  не  пекло,
І  як  би  туга  душу  шматувала...
Щоби  душа  по  полю  погуляла
Усміхненою  вийду  за  село.

1.  02.  17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715775
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017


Vikki

Втрачені крила

Які  ж  це  мрії,  що  такі  солодкі
Ти  десь  літаєш  високо  у  небесах
Та  пір'я  крил  твоїх  є  явно  закороткі
Щоб  ти  побачив  те,  що  є  насправді  десь  у  твоїх  снах

Фарбуючи  у  темну  барву  долю
Ти  сам  не  розумієш  що  не  так
І  як,  чому  ти  так  тримаєшся  за  волю
Та  крила  не  нові,  вони  уже  в  літах

Зробивши  крок,  не  звернеш  вже  ніколи
Та  й  сил  чекати  в  нас  давно  нема
Як  крила  виростуть  -  ти  даш  їм  волю
Та  поки  зрозумієш  -  зникло,  крил  твоїх  уже  нема.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680632
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 30.01.2017


Нора2

Дощ і моє кохання

Ідуть  дощі,  холодні  і  прозорі,
лежить  туман  над  річкою  густий.
Десь  через  хмари  сумно  світять  зорі
і  місяць  ріг  додолу  опустив.

Я  знов  чекаю,  сидячи  удома,
тебе,  твоїх  солодких  обіцянь.
Хоча  я  знаю:  все  це  -  марна  мова,
Моїх  даремних  мріям  сподівань.

Сама  собі  тебе  намалювала,
Насправді  зовсім  ти  і  не  такий,
Та  все  одно  всім  серцем  покохала,
Хоча  для  мене  ти  мов  лід  крихкий.

Можливо,  дощ  сьогодні  не  скінчиться
І  не  повернешся  до  мене  знов,
Нехай  мені  хоча  б  у  снах  насниться
Твоя  палка  і  пристрасна  любов.

А  крапель  пісні  відчайдушний  гомін
Бере  в  полон  й  засмучує  мене.
Та  дощ  той  ллє,  і  небо  плаче  громом,
говорить  ніби  вголос:  «Все  мине!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715103
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 29.01.2017


Леся Shmigelska

ЛОВИ СВОЄ ЩАСТЯ

Лови  своє  щастя,  бо  завтра  не  буде  нас,
У  вирі  чужому  погубимо  крила  і  кроки.
Усе,  що  красиве,  на  жаль,  не  завжди  Парнас,
Лиш  небо  високе.

Між  весен  і  вишень  вляглись  молоді  сніги,
Півсвіту  біліє,  а  пів  –  поза  межами,  пустка.
В  далекому  завтра  несніжні  стежки,  борги,
Прозріння  негусто.

Десь  яв  і  омана,  смереки  одна  в  одну,
І  жалить  безжально  сліпе  відчуття  заметілі.
На  сонячній  арфі  застиглу  торкне  струну
Вітер,  весь  білий.

І  день  розпочнеться  початком…  тік-так,  тік-так…
Хвилини  –  хвилинні,  а  миті  –  миттєві…жаско.
Охочий  до  лісу  бездомний,  чудний  жебрак
Грітиме  пташку…

У  кожного  нині  по  зірці,  свій  хист,  мов  хрест.
Так  дивно  вдихати  безмежжя  на  повні  груди!
Лови  своє  щастя,  бо  нині  ти  тут  увесь,
Колись  не  буде…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715038
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 29.01.2017


НАДЕЖДА М.

Небо…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=yz1G2ibTMvA  
[/youtube]
Дякую  за  ідею          Аяз-Ашмир-Ша
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714797

На  дрібні  краплі  розлетілось
В  глибокім  морі  пролягло.
Та  море  раптом  розізлилось...
Ой,  що  тоді    отут    було!

Перун  розсипав  гострі  стріли,
І  прокотився  грім  здаля.
Зірки  від  жаху  затремтіли.
Пішла  тут  обертом  земля...

Упало  небо  на  дно  моря,
Ох,  і  який  створився  жах!
І  всі  заплакали  від  горя.
І  огорнуло  Сонця  страх.

І  як  тепер  йому  світити?
Куди  ж  проміння  посилать?
Хто  ж  буде  хвилі  ці  сріблити?
Так!  Треба  небо  відпускать..

Захвилювалось  знову  море,
І  небо  витягли  хвильки..
І  всі  забули  оте  горе...
От  що    створили  крапельки...
---------------------------------------

Ми  знову  дивимося  в  небо,
Радієм  сонцю,  як  завжди.
Поки  живемо,  так  це  треба.
А  ти  нас,  НЕБО,  ще  не  жди..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715079
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 29.01.2017


Parxom

Все ще чекаєш на диво?

Все  ще  чекаєш  на  диво?
Дарма!  Облиш,  не  чекай.
Кинь  і  живи  но  щасливо,
З  серця  усе  повиймай!

Викинь  примарливі  мрії
Щем  свій  душевний  зітри.
Мої  чуття  полохливі
Най  порозносять  вітри!

Нащо  всміхатися  ранку
Якщо  у  ньому  лиш  сум.
Сповнено  вщерть  філіжанку
Напоєм  згірклим  із  дум.

Нащо  іти  по  дорозі,
Якщо  не  знаєш  шляху?
Нащо  вірші,  коли  в  прозі
Сказано  все  на  духу.

Досить  гукати  у  небо
Бога  про  милість  прохать.
Воно  йому  і  не  треба
Грішнику  допомагать!
 
Шибку  вікна  вже  цілує
Перший  осінній  туман.
А  я  живу  і  марную
Своє  життя  на  обман.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714871
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 28.01.2017


Володимир Шевчук

Усе тече



Усе  тече,  ганяється  кудись…  
Хіба  стрімке  життя  –  це  наша  школа?  
Постій-же,  літо,  досить,  зупинись,
Чекай  секунду.  
Роздивись  навколо:  
Поглянь,  який  світанок  золотий!  
Які  яскраві  аромати  раю  
І  як  старі  дерева  і  сади
Біля  квіток  ніскільки  не  вмирають!
А  як  всю  ніч  закохані  стоять!  
Яка  любов  їх  ніжна,  
щира,  
рання,  
Як  тепла  річка,  гори  чи  поля  
Нагадують  про  вічне,  
Про  кохання.  
Ця  тиха  хвилька  вічністю  несе.    
Стривай  же,  літо!  
 Чи,  скажи,  куди  ти?  
…Бо  так  злетить  життя,  любов  і  все,  
Якщо  не  зупинятись,  щоб  
дивитись.  

25.06.2015  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589821
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 22.01.2017


El DoRaDo

Постать ангела

Вона  стояла...Тихо  і  привітно
Неначе  в  синє  джерело
Тягнули  її  очі,мов  магнітом
Та  з  нею  щось  не  так  було

Щасливою  вона  здавалась,
Та  сумувала  у  душі
Вона  триматись  намагалась
Й  сум  не  показувать  мені

Та  я  помітив  зразу,що  із  нею
Злим  жартом  хтось  пожартував
Й  образив  цю  чарівну  фею
Бо  ще  такою  я  її  не  знав

Вона  від  болю  вся  горіла
І  слова  мовить  не  могла.
Тієї  ж  миті  впала  і  зумліла
Та  все  одно  красивою  була

Колись  вона  була  весела
Й  любила  щиро  жартувать
Будучи  в  постаті  ангела
Любила  собі  поспівать.

Тепер  душа  її  згорала
Й  рікою  виливалась  кров.
Вона  стояла  й  лиш  палала
Бо  вже  не  вірила  в  любов

Вона  не  вірила  в  кохання
Й  у  справжні,щирі  почуття
Й  кохать  не  маючи  бажання
Хотіла  відійти  у  забуття

Вона  хотіла,щоб  я  не  побачив
Й  не  прочитав  її  думок
Я  сам  не  знав  що  я  для  неї  значив
Під  проливним  дощем  я  весь  промок

Стояв  я  там  і  лиш  дивився
На  постать,що  на  краю  пропасті  була
Я  думав,що  це  сон  мені  наснився
Вона  так  близько  ще  ніколи  не  була

Я  думав  так  буває  лише  в  казці
Бо  лиш  в  казках  щасливим  є  кінець.
Тепер  я  зрозумів,що  таке  щастя
Поранив  мене  в  серце  щастя  промінець

Я  не  дозволю  їй  померти!
Я  вірю  що  вона  розквітне  знов
Усе  сумне  я  хочу  стерти
І  хочу  щоб  вона  повірила  в  любов

Я  зроблю  все,аби  вона  раділа
Аби  не  відійшла  у  забуття.
І  серце  моє  щоби  гріла
Аж  до  кінця  свого  й  мого  життя

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604946
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 24.12.2016


El DoRaDo

Снегом землю замело

То,что  тревожило-теперь  не  беспокоит,
Как  будто  снегом  землю  замело.
Не  надо  беспокоится,не  стоит,
Не  надо  вспоминать  то,что  прошло.

Ты  выброси  из  головы  все  мысли,
Сожги,пусть  диким  пламенем  горят.
И  выше  нос!Пожалуйста,не  кисни!
Не  слушай  то,что  люди  говорят.

Пускай  тебя  сейчас  все  осуждают,
Но  ты  живи  как  хочешь,навсегда
Запомни,тебя  ожидают
Красивые,большие  города.

Живи,как  хочешь,ну  а  если  надо,
То  правила  когда-то  нарушай.
И  если  жизнь  окажется  вдруг  адом:
Ты  с  гордостью  и  честью  умирай.

И  помни,это  жизнь,так  надо,
Сражайся  даже  сам  с  собой.
И  если  никого  не  будет  рядом,
То  помни-Бог  всегда  с  тобой!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708299
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 24.12.2016


Ірчик

Далеко…

Десь  далеко  я  бачу  твій  облік.
Ти  ідеш  так  спокійно  неспішно...
І  до  тебе  десь  кроків  сто  сорок.
Та  здається  мені  що  йду  вічно.

Серцем  я  відчуваю  ту  силу,
Від  якої  мурашки  по  шкірі...
Я  тобі  лиш  по  справжньому  вірю,
Не  стою  на  ногах,  я  безсила.

Ти  далеко,  неначе  і  близько,
Мовчимо  так  як  ніби  говорим,
Дарував  ти  з  надії  намисто,
Та  воно  розлетілось  на  двоє.

Я  не  знаю  куди  ти  прямуєш,
Я  лиш  бачу  тебе  за  туманом,
Я  кричу  ,  ти  мене  вже  не  чуєш.
Я  жила  тільки  самообманом...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707737
дата надходження 21.12.2016
дата закладки 21.12.2016


Кушнір Марина

Це просто сон

Хотілося  б,  щоб  був  це  віщий  сон,
Де  поруч  ти  і  гріє  ясне  сонце.
У  хаті  тихо  грає  вальс-шансон
І  листя  зазирає  у  віконце.

Прокинутись  від  ніжних  рук  твоїх,
Ти  міцно  через  сон  так  обіймаєш.
Губами  доторкнувся  вух  моїх
І  шепчеш  тихо  як  мене  кохаєш.

По  шиї  ніжно  пальцями  проводиш,
Твій  подих  відчуваю  на  собі,
І  поцілунком  з  розуму  ти  зводиш,
Мурашки  вже  побігли  по  спині.

На  тілі  теплі  дотики  відчутні,
Навіки  б  зупинила  зараз  час.
З  тобою  ті  хвилини  незабутні,
Які  поєднують  в  одне  єдине  нас.

О  ні,  я  прокидатися  не  хочу,
З  тобою  ще  б  хоч  трішечки  побути.
До  тебе  я  кричу,  біжу,  шепочу,
Бажаю  на  яву  це  все  відчути.

Та  сонечка  промінчик  б'є  у  очі,
Прокинулась  в  кімнаті  я  одна.
Прошу  тебе,  приходь  ти  так  щоночі,
Це  про  сон  і  тут  тебе  нема.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702492
дата надходження 23.11.2016
дата закладки 19.12.2016


Яна Янчік

Ти мене давно покинув

Ти  сидиш  навпроти  мене,
Потираєш  свої  скроні,
Попиваєш  теплу  каву,
Грієш  жадібно  долоні.
Ти  прийшов  крізь  хуртовину,
Ти  мене  вже  вік  не  бачив,
Говорив  «я  не  покину»,
Та  покинув,  не  пробачив.
Ти  такий,  немов  Титанік,
Наче  вже  зазнав  фіаско,
Мов  хвилина  ця  остання,
Мить  пройшла  –  і  зникла  казка.
Ти  говориш,  що  я  грішна,
Щоб  сама  навік  зосталась,
Знаєш,  милий,  це  так  смішно,
Я  тобі  не  присягалась.
Ти  прийшов  крізь  непогоду,
Через  вік  мене  побачив,
Ти  мене  давно  покинув,
Але  й  досі  не  пробачив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393962
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 10.12.2016


rutzt

А ти десь є…

А  ти  десь  є.  А  ти  десь  точно  є,
Дарунок  півзабутого  дитинства,
Та  джерело  словесного  безчинства,
Якому  краю  й  досі  немає.
А  ти  десь  є.  І  все  ж  таки  живеш,
Заглиблена  у  сірі  надра  тлуму,
І  не  кажи,  що  я  тебе  придумав,
Інакше  нащо  я  позбувся  меж?
І  хай  вже  насміхається  століття,
Ховаючи  від  мене  твою  суть,
Бо  ти  десь  є.  І  прошу  –  далі  будь,
Хоч  де  небудь  у  цьому  марнім  світі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702235
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 22.11.2016


Sindicate

Уб'є любов

Не  разом...Нам  не  бути  разом
Та  це  насправді  рішення  твоє
Колись  я  може  поквитаюсь  з  часом
Якщо  любов  оця...Не  вб'є  мене.
Не  вб'є

Як  не  вона  то  я  зроблю  це  діло
І  на  вечерю  я  любов  запрошу
Було  мені  так  млосно.І  несміло
Простори  Львова  снігом  запорошу

Напевно  треба  будувати  новий  світ
Шукати  шлях  новий.У  сутінках.До  раю
Збивати  руки  і  твердий  граніт.
На  ньому  напис...Любий..я  кохаю

І  хтось  помер  в  тім  місті  за  любов
І  крізь  думки  прорізався  чийсь  крик
А  на  граніті  проступила  кров
Тебе  люблю.До  цього  ти  не  звик

Звертаюся  я  трохи  фамільярно
І  де  моя  повага.  Де  натхнення?
Його  нема.І  пишу  я  бездарно
Бо  впав  мій  світ.Лишилось  одкровення

Мене  колись  уб'є  таки  любов
А  в  голові  лиш  відгомін  розмов
Тобі  я  пишу  тихо  знов  і  знов
Мене  уб'є...Уб'є  таки  любов

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697236
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 28.10.2016


Кушнір Марина

Твоє життя

Стартуй  в  житті,  своєму  сміливіше,
Життя  твоє,  май  безліч  різних  мрій.
Один  цей  старт,  ти  не  повториш  більше,
Тому  здаватися  ти  тут  не  смій!

Що  не  сказав  –  все  маєш  ти  сказати,
Що  не  зробив  –  біжи,  тримай,  цілуй.
Живи  щасливо,  не  рахуй  ти  дати,
А  якщо  любиш  -  бережи  й  цінуй!

Сумління  ти  відкинь  і  не  лякайся,
Ти  крок  зроби  й  воно  піде  саме.
Назад  уже  ніколи  не  вертайся,
Іди  вперед,  шукай  лише  нове!

Шукай  своє,  знаходь  сої  дороги,
Не  бійся  змін,  побільше  ризикуй.
Не  оббивай  колінами  пороги,
А  впевнено  до  мрій  своїх  крокуй!

Не  сумнівайся  в  собі  ти  ніколи!
Ти  краще  всіх,  ти  зможеш,  ти  взірець.
Ти  міг  би  і  посісти  всі  престоли,
Тому,  що  в  долі  ти  своїй  боєць.

Перемагай,  закохуйся,  старайся,
Іди  туди,  де  ти  ще  не  бував.
Мети  своєї  стрімко  добивайся,
Й  про  рідних,  щоб  не  смів,  не  забував!

Хоч  інколи  підйоми  йтимуть  важко,
Та  ця  дорога  не  така  страшна.
Коли  не  має  сил  -  ось  це  є  страшно,
А  ти  людина  впевнена,  сильна!

Ти  тільки  вір  і  вір  лише  в  найкраще,
Подібного  тобі,  повір,  нема.
Живи  у  правді  і  не  смій  із  фальшем,
Вже  й  недалеко  фінішна  пряма!

Кушнір  Марина

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694545
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 15.10.2016


Ірина Морська

Ностальгія

Повільно  й  потроху  охоплює  смуток:
Вернулася  осінь,  роздмухала  листя.
Раптовий  безмежний  печалі  прибуток.
Я  знову  сама.  Порожнеча.  Обійстя.

І  вкотре  приб’ю  до  минулого  цвях.
Це  місто  широке  дощами  розмите.
Тримаю  себе,  щоб  не  збити  цей  шлях,
Шарфом  помаранчевим  знов  оповита.

Ці  книги  пожовклі  чомусь  не  рятують,
Nirvana,  Rammstein  або  Paradise  Lost…
А  ти  (я  кричу!),  ну  а  ти  мене  чуєш?
Мабуть,  не  врятує  уже  і  блок  пост.

Ось  ніч  дощова  і  остання  хвилина.
Я  прошу,  згадай  мене  хоч  би  на  мить!
Аби  неосяжна  ця  смутку  година
Ураз  роз’яснилась  і  стала  блакить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690534
дата надходження 24.09.2016
дата закладки 24.09.2016


Олена Жежук

Моя любов

Моя  любов,  немов  легенький  вітер,
Що  не  обтяжує  і  не    пройме.
І  різнобарвна,  як  у  полі  квіти,
Що  ніжно  шепчуть:  ну  цілуй  мене.

Моя  любов  –  червона  горобина,
Що  так  красиво  вписується  в  гай.
До  твого  серця  тонка    павутина,
Вплітай  її  у  серце  і  кохай!

Ніжна  лілея  на  озерних  водах,
Вода,  що  не  напитися  повік.
Усмішка  на  лиці  твоїм  чудова,
Щастя  твого  нескі́нчений  потік.

Моя  любов  п’янить  вином  медовим,
Сміється  сонцем  у  твоїх  очах.
Вуста  солодить  трунком  малиновим,
Увись  тебе  здіймає,  немов  птах.

Красива,  ніжна,  щедра,  легкокрила,
Солодка,  лагідна,  жагуча,  неземна…
Вона  тебе  до  щастя  приручила.
Мою  любов  не  випити  до  дна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685224
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 22.08.2016


ВікаВишнюк

Дурні егоїсти

Ми  всі  так  хотіли  кращої  долі
Так  стрімко  хотіли  всі  збагатіти
А  реальність  така  ,  що  бігаєм  голі
І  горя  вже  просто  нема  де  подіти

Так  дивилися  пильно  на  ціни,
Щоб  часом  копійку  лишню  не  дати
А  нарвалися  на  бомби  і  міни
І  тепер  копійки  немає  де  взяти

Так  гляділи  європейські  культури,
Що  своєї  вже  просто  нема
Збудували  брати  між  собою  такі  мури  міцні  
тепер  й  руйнувати  дарма́

І  так  старалися  жити  красиво,
Будувати  сім'ю  -  здорову  ,міцну
Ні  про  що  не  забули,  тільки  зрадливо,
Забули  матінку  рідну  збудити  від  сну.

Забули,що  про  матір  треба  НАМ  дбати
Забули,що  краще  ніж  вдома  ,не  буде  ніде
А  треба  було,рідні  ,про  це  пам'ятати,
Бо  тепер  по  матінці  війна    йде

У  цьому  наша  провина,  не  їх
Ми  винні  ,що  забули  маму  спасти
І  в  світі  є  сотні  -тисяч  доріг,
по  яких  ми  мали  разом  пройти

Ми  винні,що  дали  мамі  заснути,
Що  забули  про  неї,дурні  егоїсти
І  все  ,  що  змогли  ми  відчути,
що  вже  нема  хати  щоб  затишно  сісти

І  як  би  нас  так  сильно  не  запекло
Так  боляче  ,  що  неможливо  нам  спати
Якби  не  зустріло  підступно  нас  зло,
То  ми  б  так  і  не  зуміли  маму  згадати
26.06.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626569
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 13.08.2016


Dema

Дымок


Ах,  этот  дым  рисует  образ.
Давно  забытое    искусство,
Когда  пустО  на  сердце,  грустно
Коньяк,  беседа…  все  не  просто.

Вы  говорили,  не  молчали,
А  я,  внимал  речам,  и  Вам,
И  клялся  тихо…  не  отдам,
Но,  Вы...  меня  не  замечали.

Увы,  закончен  разговор,
И  сквозь  дымок  Вы  замолчали,
Вы,  даже  имя  не  назвали
И  продолжали,  с  кем-то  спор.

Меня,  свидетеля,  не  видя,
 Смакуя  дым,  как  горечь  трав,
Вы  говорили,  что  не  прав  
Ваш  собеседник,  что  не  виден.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683461
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 13.08.2016


Траяна

Вечір


Вечір  приймає  дарунок  дня,
Вечір  чекає  уся  рідня,
Тихо  спадає  рожева  шаль
Пісню  співає  чиясь  печаль.
 
Вечір  застигне  як  подих  в  ніч,
Вечір  голосить,  втікає  пріч,
Замкнуто  двері,  ховає  він
Те  що  чекали  за  муром  стін.
 
Вечір  не  вкаже  до  ранку  шлях,
Вечір  не  знає  про  ночі  жах.
Як  прокрадеться  зрадливий  сон?
Не  заховати  армагеддон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678197
дата надходження 15.07.2016
дата закладки 12.08.2016


Твоя Сніжинка

Жорстокий урок

Наче  грім  серед  ясного  неба  -
"Прощавай".  Може  саме  так  треба?
Лаконічно,  без  довгих  розмов,без  істерик  та  сліз?
Лиш  два  слова  -  обставини...мушу...
як  тавро  на  роз'ятрену  душу.
Всі  надії  та  мрії  до  біса,  на  дно,  під  укіс.

Буду  сильною  жінкою,  доки
твої  чутиму  впевнені  кроки,
а  потому,  неначе  у  фільмі,  зупиниться  Світ.
Зникнуть  вмить  усі  запахи,  звуки,
лиш  до  болю  заламані  руки,
повернуть  у  реальність  мене  із  небесних  орбіт.  

Вдих  та  видих...Немов  з  поля  бою
пошматована,  вбита  тобою.
Де  знайти  в  собі  сили  бодай  на  малесенький  крок?
Сліз  немає  й  не  буде,  я  знаю,
я  по  іншому  все  відчуваю,
так,  жорстокий  занадто,  та  дуже  повчальний  урок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683322
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 12.08.2016


Ірена Смачило

"Запалю на столі я свічку…"

Запалю  на  столі  я  свічку
І  з  тобою  проведу    цю  нічку.
Віддамся  своєму  почуттю,
Бо  віриш,  милий,  я  тебе  люблю.

Поки  свічка  буде  горіти,
Доти  сонцю  з-за  горизонту  не  встати.
Нічого  не  треба  казати,
Лиш  будемо  з  тобою  мовчати.

З  тобою  на  цю  ніч  зостанусь,
Лиш  на  ранок  я  попрощаюсь,
І  коли  на  столі  згасне  свічка,
Мене  з  собою  забере  ця  нічка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344868
дата надходження 18.06.2012
дата закладки 12.08.2016


moon_in_the_dark

Чому

Брехнею  усе  було  брехнею,  а  чому?  
Чому  слова  твої  були  обманом?  
Невже  для  тебе  був  ніхто,  
А  як  же  почуття  які  були  між  нами?  
Не  говори  благаю  ти  говори,  
Що  з  вуст  твоїх  звучали  пусті  звуки,  
Бо  зараз  сидячи  в  кімнаті  знов  один,  
Терплю  я  не  терпимі  муки.  
О  боже  мій  яка  ж  ця  біль,  
Не  знати  що  насправді  ти  хотіла,  
І  пам'ятаю  говорила  що  я  тільки  твій,  
А  при  обіймах  ніж  засунула  у  спину,  
Пішла  хоча  клялась  що  не  покинеш.  
Змиритися  треба,  віднайти  у  собі  силу?  
Піднятися  із  колін  і  йти?  
Не  дивлячись  в  безодню  в  ту  яку  покинув,  
Ну  не  можливо  це  бо  в  ній  залишилися  ти.
А  у  думках  моменти  всі  щасливі,  
Яких  багато  щирих  в  нас  було,  
Як  присягався  тобі  що  ніколи  не  покину,  
Тому  ти  знай  тебе  чекатиму  завжди.  
І  знай  що  дуже  важко  з  цим  змиритись,
Бо  ти  найближчою  з  усіх  була,  
Так  не  хотілось  після  цього  довго  жити  
Пробач  мене  і  я  тебе  пробачив  за  обман.[i][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682198
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 06.08.2016


El DoRaDo

С тобой

Очень  хочу  быть  с  тобой,
Жаль,что  тебе  не  надо.
Я  за  тебя  даже  в  бой,
Только  чтоб  быть  с  тобой  рядом.

Очень  хочу  быть  с  тобой,
Жаль,что  ты  не  замечаешь.
Если  играешь  со  мной,
Знай,что  себе  проиграешь.

Очень  хочу  быть  с  тобой,
Родная  душа  моя.
С  тобою  сейчас  другой,
Увы,но  только  не  я.

Очень  хочу  быть  с  тобой,
Больше  всего  не  свете.
Ведь  ты  дана  мне  судьбой,
Когда  умирал  на  рассвете.

Очень  хочу  быть  с  тобой,
Я  за  тебя  умру...
Даже  за  голос  твой,
Я  хоть  и  в  ад  уйду.

Очень  хочу  быть  с  тобой,
В  тебе  обрести  свой  покой.
Если  я  буду  живой,
То  только  рядом  с  тобой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676837
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 23.07.2016


El DoRaDo

Нас нет

Опять  она  съедает  меня  взглядом,
Летая  где-то  в  небе  высоко.
И  оказавшись  вновь  со  мною  рядом,
Она,увы,сейчас  так  далеко.

Опять  смотрю  в  глаза  и  таю,
Ее  глаза,как  синий  океан,
В  котором  я,без  шансов  утопаю,
И  понимая:все  это  обман.

Опять  стою  перед  тобою,
Как  сам  не  свой,как  будто  я-не  я.
А  может  ты  дана  судьбою,
Что  бы  убить  или  спасти  меня?

И  вновь,когда  передо  мною
Появиться  в  глазах  тот  тусклый  свет,
Ты  заберешь  меня  с  собою...
Давай  представим,что  нас  просто  нет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676030
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 04.07.2016


Kris-Maks

Как жаль…



На  душе  моей  осенний  ливень
И  больно  вспоминать  о  том,
Как  ветром  листья  уносило,
Мой  порыв  любви  к  тебе  огонь.  

Сжигая  все  и  не  пойму  я,
От  чего  на  сердце  грустно  так.
Весною  листья  возвратились,
А  любовь  ко  мне,  никак.

Ушла,бросила  не  попрощавшись,
Но  все  равно  в  который  рас.
С  утра  я  выгляжу  уставшей,
Сидя  у  окна,ждала  я  вас.

Мне  бы  на  одно  мгновение,
Увидеть  взгляд  и  предаваясь.
Быть  и  чувствовать  дыхание,
Рукой  к  руке  не  прикасаясь.

Весна  так  быстро  пролетела,
Почему  то  в  сердце  до  сих  пор,
Только  осень  пожелтела.
Как  жаль,что  ты  не  мой.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675830
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 03.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.07.2016


Юлія Мрійна

"Твоє кохання живе у мені"

Життя  змінюється  щомиті.  Сьогодні  ми  щасливі  та  безтурботні,  а  завтра  нещасливі  та  самотні.  І  ми  запитуємо  себе…  Ми  страждаємо…  Намагаємося  знайти  відповідь  на    запитання,  які  щодня  тривожать  нас.
   Андрій  з  Іриною  прожили  у  парі  12  років.  Жили  окремо  від  батьків  у  невеличкому  будиночку  за  містом.  Ірина  працювала  у  дитячому  садочку  вихователем,  а  Андрій  їздив  на  заробітки.  Здавалося,  всього  вистачало,  та    
жінку  хвилювало  те,  що  разом  стільки  років  живуть,  а  дітей  не  мають.  Любила  вона  дітей,  жила  дитячим  сміхом.  Витирала  слізки  з  очей,  цілувала  і  пригортала,    як  своїх,  рідних,  до  себе.  Щеміло  в  ту  мить  її  серце,  ох,  як  щеміло,  коли  почула  від  лікарів,  що  не  в  змозі  мати  дітей.  Але  не  припиняла  вірити  у  диво,  що  колись  пригортатиме  до  себе  й  своїх,  а  не  чужих,  діточок
   Об’їздили  вони  з  Андрієм  багато  монастирів.  Один  з  монахів  ще  тоді  їй  сказав,  що  кожна  людина  за  свої  гріхи  несе  покарання.  Потрібна  молитва  і  терпіння.  Відтоді  Ірина  принишкла  і  зовсім  подалася  з  виду.  Згадала  про  однин  гріх  дванадцятирічної  давнини  і  запевняла  себе,  що  саме  за  це  несе  перед  Господом  покарання.  З  тієї  пори  її  почали  тривожити  погані  сни.    Часто  снилася  та  світловолоса  вагітна  жінка,  яка  з’явилася  у  їхньому  з  Андрієм  житті,  мов  примара.    
       Ірина  бачила,  як  руйнувалися  на  очах  їхні  стосунки  з  чоловіком.  12  років  без  дітей  зробили  тріщину  у  сімейному  житті  цих  двох  молодих  людей,  які,  здавалося,  нещодавно  познайомилися.  Ще  зовсім  юними    покохали  один  одного.  Ірина    сподобалася  Андрію  своїм    надзвичайно  довгим  русявим  волоссям  і  зеленими,  мов  морська  безодня,  очима.  Її  очі  причаровували  його,  бентежили  серце,  що  голосно  билося  у  грудях.  Багато  ніжних  слів  зринало  із  його    вуст,  та  вірила  Ірина    тим  словам  і  не  гадала,  що  колись  вони  змінять  своє  значення.  
 Одружилися  вони  коли  дівчині  виповнилося    вісімнадцять.  Не  знала  ще  вона,  що  сімейне  життя  -  це  не  солодкі  вечори  побачень,  а  початок    домашніх  клопотів.  Напередодні  весілля  щаслива  наречена,  приміряючи  весільну  сукню,  почула  на  ганку  незнайомий  жіночий  голос,  що  насторожив  її  ще  одразу.  Ірина  визирнула  з-за  дверей,  коли  на  порозі  стояла    із  заплаканими  очима  вагітна  жінка.  Іра  відчула,  як  ті  очі  пильно  оглядали    її  зверху  донизу.  А  потім,  поглянули  у  її  очі  так  глибоко  з  печаллю,  що  дівчина  сама  відчула  той  біль,  з  яким  у  голосі  заговорила  білявка.    Передчуття  не  підвели.  Незнайомка    благала  Ірину  не  виходити  заміж  за  Андрія.  Запевняла,  що  виношує  під  серцем  його  дитину.  Ірина    не  вірила  своїм  вухам,  стояла  мов  у  тумані,  не  відводячи  погляду  із    опуклого  живота,  який  мав  вигляд  на  місяців  сім  чи  навіть  вісім.
-  Як  це  могло  статися?  –  не  розуміла  вона.  Невже    Андрій  зрадив  їй  з  цією  жінкою?              Сльози  хлинули  з  очей.  Не  контролюючи  себе,  дівчина  прокричати  їй  в  обличчя:
-  Йди  геть!  Чуєш!  Геть!  Я  не  вірю  тобі!      Це  не  його  дитина.  Ти  брешеш!  Чуєш,  ти  брешеш!
       Незнайомка  відійшла  за  кілька  метрів  від  будинку,  озирнулася  і  промовила:  
-  Не  будеш  ти  з  ним  щаслива.  Я  все  одно  зроблю  так,  що  він    вернеться  до  мене,  скільки  б  сил  мені    не  довелося  б  до  цього  прикласти.    Це  його  малюк,  але  він  мені  не  вірить  теж.  Та  я  чекатиму  його  і  завжди  прийму,  якщо  колись  він  надумає  повернутися    до  мене.  А  ти,  запам’ятай,  що  на  чужому  нещасті,  щастя  не  побудуєш!І  подалася  геть  з  двору.
 Ірина,    не  розповівши  Андрію  про  візит  Ганни,  таки    виходить  за  нього  заміж,  правда    зі  смутком  на  душі,  який  ще  довго  їй  отруював    життя.
     Дванадцять  років  -  час  не  маленький,  але  й  невеликий,    щоб  забути,  а  згодом  осмислити  помилку,  яку  вчинила,  виходячи  заміж  за  чоловіка  в  якого  ось-ось  мала  народитися  дитина.  
       Не  правильно  вчинила  вона  тоді,  треба  було  не  виходити  за  нього.  Можливо,  Господь,  не  покарав  би  її  безпліддям,  і  та  дитина  росла  б  і  виховувалася  з  батьком.  Якби  хотілося  їй  повернути  той  день.  Усе  могло  б  бути  по-іншому.  
     Та  пригадала  Ірина  один  лист,    адресований  чоловікові  від  Ганни,  про  те,  що  в  неї  народилася  дівчинка.  Жінка    вивернула  пожовклі  конверти  на  підлогу,  які  тривалий  час  зберігала  як  пам'ять,    розгортаючи  їх  руками  знайшла  той,  який  шукала.  Адреса  знову  ж  насторожила  її.  І  чому  вона    не  звернула  увагу  ще  тоді,  що  Ганна  з  їхнього  міста.
     Ірина  стала    помічати,  як  часто    став  затримуватися  в  місті  у  справах  її  Андрій.  Став  холодним  і  байдужим  останнім  часом  до  неї.  І  щось  таки  вона  почала  розуміти.  Поглянула  на  своє  відображення  у  дзеркалі:  бліде  обличчя,  запалі  очі,  жирне  зібране  у  пучок  волосся…
-  І  на  що  я  перетворилася!  –  прошепотіла  вона.  –  Дітей  нема,  чоловік  у  постійних  відрядженнях.  Я  одна,  як  та  вовчиця!
І  справді,  Ірина  залишилася  одна.  Андрій  покинув    її  на  одинці  зі  своїми  щоденними  депресіями.  А  згодом  пішов  геть  до  тієї,  що  приходила  на  передодні  весілля,  глибоко  вдивляючись  з  печаллю  в  Іринині  очі.
І  тепер,  через  12  років,  вона  стала  такою  ж,  як  та  покинута  жінка,  яка  на  порозі  її  дому    благала  не  виходити  заміж  за  Андрія.  
     Доля  внесла  свої  корективи  у  життя  цих  людей.  Не  зумівши  змиритися  з  таким  поворотом  подій,  Ірина  прийняла  за  багато  снодійного.  Часте  безсоння  давало  про  себе  знати.  У  кімнаті  Андрій,  який  нагодився  за  документами,    знайшов  багато  препаратів  заспокійливого,  а  поміж  пігулок  -  використаний  тест  на  вагітність.  Він    ридав,  трясучи    її  за  плечі:
-  Іро!  Вставай!  Іро,  ти  чуєш  мене!Ну  ж  бо,  прокидайся!Прошу!  Прочитав  невідправлене    Іриною  повідомлення  у  телефоні,    адресоване  йому:
«Мій  рідненький!  Я  нікого  так  не  кохала,  як  тебе.  Без  тебе  мені  важко,  але  я  змирилася.  У  мене  скоро  буде  задля  кого  жити.  Часточка  твого  кохання  тепер  живе  у  мені…
       Прочитані  рядки  розривали    Андрієву  душу  навпіл.  Він  не  міг  пробачити  собі  того,  що  накоїв.  Життя  для  нього  стало  суцільним  випробуванням.  Згодом  виявилося,  у  Ганниної  доньки  –  інший  батько.
Він  ледве  не  збожеволів  від  горя,  від  нездійсненності  його  таких  безмежних  мрій,  мати  власних  дітей…
Прочитуючи  те  послання,  Андрій  шепотів,мов  божевільний,    раз  за  разом    дивлячись  у  небо:  «Пробач!  Ірино,  пробач  мені!»
   Зрозумівши,  що  тепер  для  нього  немає  місця  в  цьому  пустому  без  Ірини  світі,  Андрій  вирішив  податися  до  одного  із  чоловічих  монастирів.  Одне  єдине  ,  що  лишилося  жити  в  його  наболілому    серці  –  це  пам'ять  про  дружину,  та  тих  дванадцять  років,  що  пролетіли,  як  одна  мить.
                                                                                                                                                               ______________
                                                                                                                                                                       Юлія  Мрійна

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371201
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 02.07.2016


Юлія Мрійна

Чекаю

Чекала,  чекаю,  чекатиму  вічно
Той  день,  що  приніс  нам  Весну,
Кружлятиму  чайкою  в  небі  велично,
І  в  день,  і  в  ночі  не  засну.

Де  зустріч  -  прощання,
Де  погляд  –  кохання,
Лише  здатний  він  вберегти
Натомлену  Душу  без  сну,  до  світання,
Й  пізнати  в  Ній  вічну  Весну.

Чекала,  чекаю,  вже  цвіт  опадає
Із  липи  під  моїм  вікном,
Шукали    Любові,  яка  не  вмирає,
Тепер  в  Ній  горіти  обом.
01.07.2016р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675614
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 02.07.2016


Mik (галицька миша)

Цнотливиця i бл*дь (+18)

Вiдмiнниця-студентка  у  розпачi
Невтiшно  на  лавцi  у  скверi  плаче:
Її  наречений  у  гуртожитку  зрадив,
Знайшла  його  у  лiжку  вiдомої  бл*дi!
(Дiвча  у  друзiв  свiй  конспект  шукала
I  випадково  у  кiмнатi  їх  спiймала.)
Сидить,  ридає  й  дума  бiдолаха:
[i]"Чому  ж  пiшов  вiн,  дурень,  оцим  шляхом?  
Вiн  знає,  що  я  цноту  зберiгаю
Для  ночi  шлюбної.  I  честь  дiвочу  маю!
Вона  ж  iз  тих,  з  якими  можна  "тiльки  спати"!
Хiба  мене  на  неї  можна  промiняти?"  [/i]
Мiж  тим,  це  мудрiсть  споконвiчна:
Чоловiку  потрiбна  бл*дь.
Чоловiки  кидають  "платонiчних"
Та  йдуть  до  "тих,  з  якими  тiльки  сплять".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673214
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 19.06.2016


Леся Утриско

Я тебе відпускати не хочу.

Я  тебе  відпускати  не  хочу,
Поведу  по  стежках  наших  снів,
Наші  ночі,  хто  їх  напророчив,
Мить  кохання  принести  зумів?

Не  відміряти  щастя  ночами,
Я  хвилини  зупиню  у  снів,
Що  це  було,  щось  сталось  між  нами?
Щось  здійснилось,  де  світ  весь  зомлів.

Чую  голос,  твій  голос  пророчий,
Що  жаринками  тіло  обпік,
Де  вдивляюсь  в  твої,  милий,  очі,
Наших  снів  не  забути  повік.

Лиш  одного  такого  жаданого,
Без  якого  нема  вже  буття,
Вип'ю  чашу  із  рук  я  коханого,
Божевілля  прийму  за  життя.

Прийму  все,  що  в  коханні  палає,
Вогник  щастя  пробудить  життя,
Чом  так  скоро,  коханий,  світає,
Чом  у  сни  вже  нема  вороття?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672261
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016


Кушнір Марина

Облиш!

Облиш!

Облиш  мене,  не  муч,  не  воруши,  
Минуле,  й  те,  чого  вже  не  вернути.  
Ти  вирвав  частку  із  душі,  
Невже  не  можеш  це  збагнути?!

Облиш  мене,  не  хочу  більше  так!  
Я  хочу  стерти  все,  забути.
Та  ти  постійно  даш  про  себе  знак,  
І  кажеш,  хочеш  повернути.

Облиш  мене,  й  нічого  не  жалій,  
Життя  іде,  пройдуть  й  ці  муки.  
Хоча  пораз  згадаю  я  про  те,  
Могли  в  нас  бути  діти,  внуки.

Та  ні,  облиш  мене,  забудь!  
Від  спогадів  буває  лиш  погано.  
Облиш,  нічого  вже  не  повернуть.  
На  серці  лишив  ти,  глибокі  рани!

Кушнір  Марина

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672131
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016


Кушнір Марина

Лист!

Привіт.
Пишу  тобі  листа,  й  не  знаю  навіть  як  почати.
У  мене  дуже  є  багато  запитань,  але  й  не  знаю  що  спитати.
Я  так  давно  чекала  час,  листа  тобі  цього  віддати,
В  середині  листа  вірші,  але  пробач,  усі  без  дати.
Вірші  присвячені  тобі,  тому  що,  думала  про  тебе,
Пробач  за  те,  що  всі  сумні.  Я  просто,  не  могла  без  тебе!
Мені  цікаво,  як  ти  там?  Чи  думаєш  колись  за  мене?
А  я,  присвячую  усе  віршам,  коли  нагадуюсь  про  тебе.
Як  там  життя?  Здоров’я,  рідні,  мама?
Як  є,  ти  сам?  Чи  є  нова  вже  серця  дама?
Як  білий  світ,  чи  милий  він  без  мене?
Як  ти  живеш,  коли  не  біля  мене?
Пробач,  що  так,  багато  я  питаю.
Пробач,  але,  без  відповіді,  серце  краю.
Пробач  за  те,  коли  тобі  так  хочу  написати,
Усі  вірші,  але  пробач,  на  жаль  без  дати!

Кушнір  Марина

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672075
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 14.06.2016


Кушнір Марина

Кохають не за те, а за тому що!

Кохають  не  "за  те",  а  за  "тому  що"!

Кохають  не  «за  те»,  а  за  «тому  що»,
Кохають  не  за  слів  хороший  дзвін,  
Кохають  не  обличчя,  не  наружність,  
І  не  за  те,  що  подарить  вам  він!  
Комусь  лише  потрібні  тільки  гроші,  
Комусь  мабуть  машину  класу  С.  
Ну  а  мені,  потрібні  тільки  очі,  
І  лагідне,  усміхнене  лице!  
Мій  друг,  колись  сказав  мені,  Марино,  
Нічого  ж  ти  не  мала  узамін.  
Ти  подивись  тільки  навкруг  дитино,  
Багато  кращих  хлопців  є  ніж  він!  
Які  тобі  постелять  навіть  небо,  
Які  для  тебе  все,  що  мають  віддадуть.  
Та  люблять  не  «за  те»,  а  за  «тому  що»,
І  в  цьому  є  моя  вся  суть…  
Питає  хтось  мене,  ну  а  чому  же,  
Ти  вибрала  колись,  саме  його?  
І  я  скажу  вам  правду,  не  байдуже,
«Тому  що»  серця  доторкнувся  він  мого!

Кушнір  Марина

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672077
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 14.06.2016


Дарія Зубакова

Лист подорожуючого

Привіт.  Я  пишу  тобі  лист,  
Я  зараз  дуже  далеко  від  дому.  
Знаю,  я  не  маю  до  написання  хист  
І  не  дуже  добре  розуміюся  у  всьому.  

Як  ся  маєш?  Що  плануєш  далі  робити?  
Я  у  горaх,  я  збираюся  жити,  любити.  

Може,  тобі  не  буде  це  цікаво  читати.  
Я  впевнена,  ти  забув  про  мене  ще  влітку.  
І  тобі  не  обов'язково  знати,  
Що  вночі  я  равлик,  заповзаю  у  спіралевидну  нірку.  

Ні,  не  помираю  я  від  холоду,  
Мене  гріє  тепле  сонячне  проміння.  
І  не  мучить  мене  відчуття  голоду,  
Бо  я  звикла  їсти  лопухів  коріння.  

Знаєш,  я  постійно  мандрую,  
Ти  помітив  це,  бо  немає  зворотньої  адреси.  
Рідні  знають  де  я,  їх  вже  не  турбую,  
А  то,  про  мої  випробування  мали  б  писати  в  пресі.  

Так,  в  мені  є  жага  до  мандрування  
І  не  знаю,  чи  назад  вернуся  я.  
Я  постійно  знаходжусь  у  міркуванні  
І  постійно  знаходжусь  в  русі,  я.  

Так,  про  мене  не  згадуєш,  мабуть.  
Та  й  не  дізнаюся  про  це  я.  
Нема  зворотньої  адреси,  а  суть,  
Щоб  не  довідався  ти  де  я.  

І  наостанок  прагну  ще  додати,  
Щоб  жилось  тобі  у  світі  добре  
І  ось,  пора  "Прощай"  сказати.  
P.  S.  Не  чекай  у  дома.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671360
дата надходження 10.06.2016
дата закладки 10.06.2016


Jane Gu

Я лежу на траві і очі наповнюються зорями…

Я  лежу  на  траві  і  очі  наповнюються  зорями,
Мене  охоплює  безмежний  подив,
Подивляюся  почуттями  прозорими,
На  простір,  що  смуток  знешкодив.

Купається  місяць  у  ніжних  хмарах,
Тихо  десь  шепче  вітер,
Вся  ніч  потопає  у  чарах,
Блаженство  ллється  мов  з  відер...

В  зіницях  моїх  пропливають  комети,
що  вже  згоріли  давно  можливо.
Як  Ромео  вдивлявся  в  очі  Джульєти,
Я  дивлюсь  на  все  неквапливо...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666075
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 09.06.2016


Jane Gu

Я хочу залишитись з тобою

Небо  переповнене  грозою.
Вісники  шторму  -  хмари...
Я  хочу  залишитись  з  тобою,
Та  заважають  нам  химерні  чари!

Над  цим  небом  так  невимовно  дивним,
Блискавка  іскрить  мов  стріла.
Ти  для  мене  є  тим  єдиним,
А  я  для  тебе  усім  би  була.

Море  хвилями  об  берег  б'ється,
Сонця  не  видно  давно.
Таке  щастя  так  дорого  дається,
Таке  кохання  вічне  лиш  в  кіно!

Та  я  вірю,  я  вірити  хочу,
Що  ніжність  може  довго  тривати...
Зараз  я  сльозами  душу  мочу,
Та  завтра  буде  сонце  сіяти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671255
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 09.06.2016


Рина Ільноц

Ніхто не знає, що його чекає

Ніхто  не  знає,  що  його  чекає.
У  роздумах  усе  життя  пройде.
Як  потопаючий  руками  він  махає,
Допоки  дна  свого  не  віднайде.

Всі  хочуть  бачити  свого  героя,
А  потім  гаряче  кусають  лікті.
Утративши  усе  своє  здоров'я,́
Нажили  собі  ворогів  у  світі.

Маленькі  люди  хочуть  виграти  двобої,
Великі  -  вінець  слави  у  війні.
Проте  усюди  тягнуться  до  зброї.
Живим  немає  місця  у  вогні.


[img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502932
дата надходження 03.06.2014
дата закладки 08.06.2016


Надія Карплюк-Залєсова

Я КОХАЮ ТЕБЕ АЖ ДО БОЛЮ

Я  кохаю  тебе  аж  до  болю...
Ти  частинка  мене,  що  болить,
Що  пульсує  і  б"ється,  як  птаха,
Як  дитина  маленька  кричить.

В  тебе  правда  своя,  не  на  люди,
Вона  схована  десь  і  мовчить...
Моя  ж  правда  відкрита  задуже,
Часто  плаче  і  часто  кровить

Я  б  хотіла  навчитись  кохати
В  нашім  світі,  закритім  для  всіх,
Та  боюсь,  що  це  буде  найбільший
У  цім  світі  непрощений  гріх...

Тож  шукаю  собі  оправдання
У  розрадах  і  мудрих  речах,
У  повчаннях  ,  і  зрілих  порадах...
І...  у  зважених  мало  словах...

Я  кохаю  тебе  аж  до  болю,-
Тож  навчи  мене  :як  дальше  жить.
Хай  душа,  так  натомлена  мною
Не  страждає  і  більш  не  кровить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670431
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 05.06.2016


Надія Карплюк-Залєсова

В МОЇХ ОЧАХ…

В  очах  моїх  застиг
Чи  біль,  чи  смуток,
В  очах  моїх  журба  
                 зове  печаль...
Я  мало  щастя
                   нам  в  житті  припало.-
Нема  тебе,  нема  тебе...
                                 Як  жаль...

В  очах  твоїх  
                       знаходила  той  спокій  :
Там  море  ласки
 й  ніжності  було...
Як  мало  щастя
                           нам  в  житті  припало,
В  путі  нещастя
                           каменем  лягло.

В  очах  моїх
блукає  десь  надія,
Що  все  воздасться
                         діточкам  твоїм
За  біль...  за  сум...
І  збудеться  їх  мрія,
Бо  ти  зорітимеш
                           для  них  Вгорі

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670438
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 05.06.2016


Vikki

Кришталеве серце

Чи  бачиш  ти  рожеві  пелюстки?
І  як  неспішно  та  повільно  опадають
Чарівний  вигляд  ніжності  й  краси
Вони  також  чекають  та  шукають

Забитий  погляд,  втрачений  назавжди  час
Несмілий  потяг  до  чуттєвого  бажання
"Коли  прийдеш?"  -  спитаю  в  який  раз
"Я  не  прийду"  -  мені  прошепчуть  коливання

В  очах  твоїх  забутий  вже  кохання  слід
І  скільки  часу  ти  не  відчуваєш
І  колір  серця  твого  мідно-кам'яний
В  руках  у  божевілля  швидко  таєш

Окрашений  у  синій  колір  світ
Хоч  як  старайся  -  реальність  не  змінити
Чи  там  комусь  важливо  :  жив  не  жив?
Загублений  у  своїх  власних  цілях

Чи  бачиш  ти  рожеві  пелюстки?
Що  падають  із  неба
Як  з  кришталю...
Це  всі  твої  моменти  у  житті
Це  все  що  ти  забув  -  я  пам'ятаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465461
дата надходження 11.12.2013
дата закладки 05.06.2016


леся квіт

Життя, мов пісня

Життя,  мов  пісня,проспівав  і  все,
Бурхливі    оплески,  або  розчарування,
Продюсер  –  доля    кожного    несе,
Не  залишаючи    нам    права    на    вагання.
Ніхто  не  знає,  де  його  причал
Де  буде  шторм,  а  де  життя  лагуна.
У  Господа  для  кожного  свій  план,
А  ми  лиш  граєм  на  життєвих  струнах.  
Життя,  мов  пісня,  проспівав  і  все,
Залишиться    по  нім    порожня    зала,
Між  небом    і  землею    понесе
На    крилах    Ангел,  що  не    доспівали.
Життєва    пісня    в  кожного  своя,
І    скільки    в  ній  куплетів,  не    важливо,
Важливо,  щоб  її    ти    доспівав
І  сцена,  щоб  тебе  не  полонила.            
01.06.2016
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670134
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 04.06.2016


Надія Карплюк-Залєсова

ДВОЄ

Тихим  плескотом  хвиль,
Куди  оком  не  кинь  :
Навкруги  тільки  море  і  море...
Там  гойдає  човном
І  співає  лиш  двом...
Їм  чужі  усі  клопоти  й  болі.

Чує  Небо  і  Бог
Ті  слова.  що  для  двох
У  човні,  у  безмежному  морі.
Очі...  серце  ...  і  мить,
Що  у  вічність  летить.
Бо  вкарбована  буде  у  зорі.

А  назустріч  обом
Пальма  пишним  листом
Обіймає  світило  вечірнє.
Тихим  шелестом  мрій,
Сподівань  і  надій
Облюбовує  щастя  безмірне.

Що  приходить  лиш  раз
На  землі  цій  до  нас.
Щоби  вік  у  любові  прожити...
І  щасливий  повік
Буде  той  чоловік.
Хто  зуміє  його  оцінити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670114
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 04.06.2016


Валерій Кець

Моя дівчинка

[i]Ти  мені  не  була  першою,  
Але  стала  мені  останньою.  
Бо  я  тебе  завжди  довершую,  
Пересторогою  крайньою.  

Ми  також  не  любим  символіки  
І  щоб  не  загубитись  між  дат  -  
Креслимо  хрестики  і  нолики,  
Одне  одному  ставлячи  мат.  

Ми  були  повінчані  осінню
Й  загартовані  в  сварках  зими.  
Ми  поєднанні  морем,    повінню,  
Ніжним,  теплим  коханням  весни.  

І  хоча  нам  бракує  спогадів,  
Цілунків,  обіймів  й  пестощів  -  
Ми  все  прагнемо  нових  доторків
І  тому  додаєм  записів.  

А  час  знов  спокушає  вічністю,  
Ми  живемо  з  тобою  хвилиною.  
Я  називаю  це  циклічністю,  
А  тебе  називаю  єдиною.  

Лиш  доля  лякає  негодою,  
Перевіряючи  нас  на  витримку.  
Я  скористаюсь  знов  нагодою  -    
Й  поцілую  тебе,  моя  дівчинка.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669298
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016


Hator

Ти.

Це  почуття  оспіване  митцями  усіх  часів,  епох,  років…
Воно,  як  непохитна  брила,  пережило  всі  війни  й  катастрофи.
Воно  доступне  всім  і  бідним  і  багатим,  
Малим,  старим  та  навіть  звірям.
Це  почуття,  ми  називаємо  –  коханням…
Для  кожного  своїм,  індивідуальним.

Для  мене  це  -  ти.
Один  на  світі  ти.
Такий  рідний  ти.
Такий  коханий  ти.

З  тобою  я  прокидатися  хочу,
Радіти  життю  і  плакати  з  горя,
Тільки  з  тобою  хочу  все  пережити.
Тільки  з  тобою  дорогу  пройти.



Це  почуття  оспіване  митцями…
Так  глибоко  пронизана  ця  тема.
І  тільки  з  тобою  я  хочу  її  відчувати.
І  тільки  тебе  я  буду  кохати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669183
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016


Olena Taran

Прощай

Ти  був  моїм  другом,  найкращим  ,  найліпшим
Тепер  все  змінилося,  час  пролетів
Туман  став  не  синім,  а  трохи  хмарнІшим
Бо  ти  мене  ,  друг,  навіть  бачити  не  захотів.
Тобі  все  одно  з  ким  я  і  де  я  
Ти  навіть  зі  мною  говориш  не  так
На  думку  приходять  всілякі  ідеї
Чому?Відколи  так  сталося?Як?
Для  тебе  була  я  твоєю  опорою
Тобі  я  завжди  раділа,  завжди
А  ти  закривався  за  довгою  шторою
Ну  що  ж,  підожди,  підожди.
Наступить  осінь  з  своїми  розливами
І  я  полечу  у  мрії  свої
Туди,  де  колись  ми,  друзі,  були  щасливими
А  тепер  це  лише  думки.
Не  перебільшуйте  коли  вас  кидають
І  не  тримайте  людей
Якщо  вони  вирішили,  так  вирішили
То  їхній  вибір,  і  все.
На  серці  лише  потім  печаль
І  довга  пам"ять  щось  зберігає
Полинуть  туди,  де  нікого  немає
Прощай,  мій  друже,  прощай.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668975
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016


wanatol

Випускникам 2016


Ми  вас  вважаємо  своїми
Де  б  ви  не  вчились,не  були…
Ви  ще  прославите  країну
І  те  село,де  ви  росли.
А  біля  школи  ті  ж  тополі
У  травах  тиша  залягла
Вона  живе,і  як  ніколи
Чекає  вашого  тепла.
Згадайте  перші  візерунки
І  першу  вчительку  свою
Квіти,солодкі  поцілунки
Зізнання,-  я  тебе  люблю…
Всі  злети  і  стрімкі  падіння
Емоції,що  через  край…
І,-  «Ще  не  вмерла  Україна!»
Патріотичний  гімн  згадай!
Війна  нам  обпекла  пороги
На  душі  тягарем  лягла
Та  ми  прийдем  до  перемоги
Її  зоря  уже  зійшла
Ви,  на  зміцнілих  своїх  крилах
Летіть  у  нову  далину
Ми  вам  бажаєм  щастя,миру
Здолайте  полосу  сумну
Заходьте  в  гості,не  цурайтесь
Стін  дерев’яних,кам’яних…
Пройдуть  роки,та  ви  збирайтесь
Ми  ж  бо  вас  любимо  усіх!

28.05.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668971
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016


Леся Утриско

Мов дві жаринки у вогні.

Тебе  художник  малював,
Мене  десь  виткала  реальність,
Весь  світ  дві  долі  заплітав-
Дві  долі  у  одну  тональність.

Мов  дві  жаринки  у  вогні,
Дві  іскорки  в  однім  багатті,
В  коханні  простелялись  дні,
Корабликом  в  густім  лататті.

Ти  сон  мій,  сон  такий  чудний,
Знов  птахою  літаю  в  ньому,
Життя  струмочок  провідний,
Я  не  віддам  тебе  нікому.

Тональність  музики  одна,
Любовна  музика  сонету,
Реальність  виткана  рясна,
Художником  з  твого  портрету.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668125
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016


Надія Карплюк-Залєсова

ТИ ЗАБРАВ МЕНЕ З БОЛЮ РОЗЛУК…

Ти  забрав  мене  з  болю  розлук,
Ти  забрав  мене  з  туги  і  сліз,
Від  самотності  злої  і  мук
І  у  казку  кохання  поніс.

Відкриваю  в  тобі  все  нове,
Наче  вперше  кохання  впізнала,
Вірю  в  те,  що  не  буде  вже  зле,
Не  для  цього  нас  доля  з"єднала.

Все  віддам  лиш  одному  тобі  :
І  кохання,  і  ласку  ,  і  ніжність,
Я  люблю...  на  яву  і  у  сні
І  довіку  здарую  вірність.

Розділю  із  тобою  усе  :
Хвилю  щастя  і  кожну  сльозину,
Вдячна  Господу  понад  усе  -
За  той  день  і  за  кожну  хвилину.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667920
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 24.05.2016


Надія Карплюк-Залєсова

Я СУМУЮ БЕЗ ТЕБЕ…

Я  сумую  без  тебе  щомить,
Мені  дуже  тебе  бракує...
В  інших  вимірах  серце  твоє
Нехай  серце  моє  почує.

Де  ти,  рідний,  озвися,  прийди,
Поможи  якось  раду  дати...
Як  самій  ту  відраду  знайти,
Як  навчитися  зло  оминати  ?

Ти  пішов  просто  так...  назавжди,
Як  відходять  у  вічність  весни...
Не  чекай,  не  турбуйся,  не  жди...
Може,  радість  колись  і  воскресне...


А  сьогодні  ще  біль  у  мені
Рве  шматочками  серце  і  душу.
За  що  доля  така  і  тобі  ,  і  мені  ?
Може  знаєш  ?  -  Я  теж  знати  мушу  !

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668096
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016


Відочка Вансель

Жило собі кохання і було

Жило  собі  кохання  і  було,  
Але  на  ньому  вже  могильні  плити.  
В  які  ж  бо  воно  течії  спливло,  
Що  ми  не  хочем  навіть  говорити?  

І  досить  звинувачень  і  всіх  слів.  
Троянди  садиш-камінь  не  кидаєш.
Бур'ян  зірвеш.  Зі  мною  ти  посмів  
Камінням  в  душу.  Сам...  Та  сам  не  знаєш...  

І  важко  так...  І  сльози  по  землі
Течуть,  течуть,  що  вже  б  зробилось  море.
Шукаю  щось  в  підпаленій  золі.  
Ховаю  подаровані  всі  зорі.  

Колись  мені  до  одної  зірвав,  
Колись  і  небо  прихиляв,  і  сонце.  
Тепер  лиш  вітер  в  спину  цілував,  
І  плакав  дощ  в  прочинене  віконце....  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667909
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 23.05.2016


AY

депресія

Знову  зрада  пронизує  серце
Знову  зрада  пронизує  душу.
Знову  вечір  самотній,  як  завжди
Свої  сльози  ховати  я  мушу.
І  твій  погляд  невпинний,  нестримний
Моє  серце  хвилює  гаряче.
Знову  вечір,  кава,  самотність,
Знов  депресія,    знову  плачу.
Ти  повернешся,  я  лиш  гляну,
Бо  сказати    мені  нема  чого,
Ти  натягнеш  усмішку  «цегляну»,
Вже  не  буде  між  нами  «гарячого».
Я  піду,  не  залишивши  сліду,
Метро  –  місце  думок,
 А  я  їду,  і  їду,  і  їду.
Стало  краще,  та  не  відпускає,
Знов  думки,  знов  депресія,
І  цьому  немає  вже  краю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649472
дата надходження 06.03.2016
дата закладки 21.05.2016


*Уляна Квітка*

Ти навчив мене бути гордою…

Ти  навчив  мене  бути  гордою...
Я  навчила  тебе  кохати...
Ти  навчив  мене  бути  самотньою  ,  
Я  тебе  -  кожну  мить  цінувати!
Ти  навчив  мене  тихо  плакати,
Я  тебе  -  так  щиро  сміятись  ..
Показав  ти  мені  ,  як  падати,  
Я  ж  довела  ,  що  зможу  піднятись  !
Ти  залишив  мене  у  темряві,  
Наодинці  з  самою  собою...
То  ж  чекаєш  зараз  даремно  ти  ,  
Що  повернусь  й  залишусь  з  тобою!  

Ти  ж  навчив  мене  бути  ГОРДОЮ...
Я  ж  навчила  тебе  КОХАТИ...
Не  дивуйся  ,  що  стала  ХОЛОДНОЮ...
Не  дивуйся,  що  вмієш  СТРАЖДАТИ!

Уляна  Квітка

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667312
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 21.05.2016


CherOkee

Як довго я тебе чекала …

Як  довго  я  тебе  чекала  …
Сонця  згорали,  висохли  моря  …
І  я  бажання  загадала,
В  серпневу  ніч,  як  падала  зоря.

Як  довго  я  тебе  чекала  …
У  круговерті  однако́вих  днів
Когось  знаходила,  втрачала…
Шукала  свої  мрії  поміж  снів.

Як  довго  я  тебе  чекала
І  під  сльозами  спогадів-дощів
Моя  свіча  …  топилася,  згасала
А  ти  її  роздмухати  зумів  .

І  я  вже  цим  щаслива,  і  безслідно
Згубився  давній  сум  в  моїх  очах.
І  може  це  дитинно  і  наївно,
Проте  я  знов  літаю  в  наших  снах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666781
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 19.05.2016


Сергій Савицький

Пленники

Давай  оставим  любовь
в  покое
Пускай  уходит-причём
тут  я?
Все  чувства  порознь,все
мысли  строем,
Вся  вера-  в  пропасть.
Оставь  меня!

Однажды  утром
проснемся  вместе
Спроси  у  неба  как
дальше  жить?
Вся  ложь-  словами
ненужной  мести,
бездарной  лести.
Кого  любить?

Привыкнув  к
боли,бежим  по  кругу.
Летит  посуда-осколки  к
счастью?
Пытаться  снова  найти
друг  друга
Не  в  наших  силах,не  в
нашей  власти.

И  ночью  тихо  в
подушку  плачешь.
"Ну  что  ты?  Что  ты?..
Давай  уж  спать.".
"Ведь  раньше  было
совсем  иначе."
"Да  ладно.  Хватит!  Чего  рыдать?".

Давай  оставим  любовь
в  покое
И  молча  снова  разделим
ложе.
Мы  одиноки,хоть  нас  и
двое,
Я  глупый  пленник...  И
ты  ведь  тоже!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329467
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 17.05.2016


гостя

…Пустеля…….

Складаю  дань  усьому…  
Що    було…
Що  могло  статись…
Та  чомусь  не  сталось…
Безмежжя…  простір…  біль…
Усе  пройшло…
Минуло  все…
 Лише  тепло  зосталось…

Складаю  дань  за  те…
Що  я  була…
Крізь  простір…час…
На  поклик  я  летіла…
У  небі  просто  зіркою  була…
На  маках  в  полі  
 Легко  ворожила…

За  безнадійність…
Втілену  у  час…
За  смак  води…
За  неповторність  муки…
Шляхи…  дороги…
Не  зібрати  вас…
Не  повторити…
 Не  згребти  докупи…

Складаю  дань  за  шрами
Ці  від  ран…
За  той  політ…
Що  зупинила  скеля…
Де  кожен  з  нас  –
 Безмежний...  Океан…
Де  кожен  з  нас-
 Непройдена...  Пустеля…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519966
дата надходження 27.08.2014
дата закладки 17.05.2016


Юлія Гордій

Вона

Вона  любила  книги  про  романи,
Писала  вірші  з  чаєм  у  руках…
Холодний  вечір,  сонце  вже  сідає,
Рішучі  рухи  ручки  по  листках…
Вона  сиділа  ніжна,  наче  квітка,
В  її  очах  був  блиск,  як  у  зірках,
Легенький  вітер  гне  тополі  гілки…
В  кімнаті  чути  пахощі  бузка…
Вона  різка…,  але  водночас  –  вірна…
Критичний  погляд  аркуш  огляда…
Холодний  вечір…  Гне  тополю  вітер…
В  рядку  безжально  крапка  пролягла…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664612
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 08.05.2016


Леся Приліпко-Руснак

ЯКИХ ДІВЧАТ ВАМ ХОЧЕТЬСЯ ЛЮБИТИ?

Присвячується  хлопцям

Яких  дівчат  вам  хочеться  любити?
Сумних  чи  радісних,  добрих  а  чи  злих?
Таких,  щоб,  мов  фортецю  підкорити?
Чи  таких,  де  доречним  є  бліцкриг

Без  тіні  сорому  скажіть
До  вподоби  вам  стрункі  чи  пишнотілі?
І  щодо  інтелекту  поясніть
Він  для  вас  в  прерогативі?

Тип  який  вам  до  смаку?
Бізнес-леді  чи  в  справах  хатніх  пані?
Ті,  в  яких  все  по  зразку
Чи  ті,  що,  мов  вулкан  спонтанні

Який  малюєте  собі  ідеал?
Коли  мрієте  в  вільну  хвилину?
І  коли  прийде  вирішальний  фінал
Яку  оберете  єдину?

©  Леся  Приліпко-Руснак,  29.03.2016

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664569
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 08.05.2016


Оля Федорончук

Моє натхнення, моя радість


Моє  натхнення,  моя  радість,
мій  смуток  і  моя  печаль...
Так  поєдналися  і  сила  й  слабість
Отак  зустрілися-на  щастя  чи  на  жаль.


Нехай  життя  диктує  свої  строки
Нехай  показує  по-трохи  майбуття.
А  я  вперед  все  більші  кроки,
А  я  без  сумнівів  -  до  свого  підняття.

І    разом  з  тим,  куди  ж  без  тебе?
Якась  незвідана,  могутня  даль.
Усе  вертає  стежками  й  у  мене
Немає  права  оминути  цю  мораль.


Моє  натхнення,  моя  радість
Мій  смуток  і  моя  печаль…
І  подаруєш  серцю  жвавість
Моє  ти  щастя  і  моя    сентименталь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664548
дата надходження 07.05.2016
дата закладки 08.05.2016


Юлія Гордій

Скоро літо

Ніжні,  теплі  і  сонячні  ранки,
Росяниста,  видніє  трава
Так  чарує  проміння  світанку...
І  так  манить  до  себе  весна...
Протікає  за  гаєм  десь  річка,
А  над  нею  схилилась  верба,
Розпустила  свої  довгі  коси,
Наче  дівчина  юна  вона...
Десь  у  лісі  співа  соловейко,
Про  кохання  своє  повіда,
В  синім  небі  літає  лелека,
Вірну  пару  собі  він  шука,
Де  бере  свій  початок  веселка,
Там  розходяться  хвилі  Дніпра,
Там  шепоче  легесенький  вітер...

Скоро  літо,  а  зараз  весна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664519
дата надходження 07.05.2016
дата закладки 07.05.2016


Виктория Р

Експрес

[b][i][color="#0015ff"]
У  душі  полум'яний  вогонь,
І  серпаночки  сяють  прозорі...
Ти    устами  торкнувся  долонь,
Навіть  з    неба  попадали  зорі...

Сяйво  ніжне,  картина  чудес,-
Тихо  ніч  затулила  портьєри...
До  небес  нас  відносить  експрес,
Ми  коханням  здолали  бар'єри...

Шелестить  очерет  у  воді,
Та  й  не  спить  у  цю  нічку  природа...
Ми  з  тобою,  іще  молоді,-
Нам  чарує  серця  насолода...
07  05  2016  р  
Вікторія  Р  
[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664478
дата надходження 07.05.2016
дата закладки 07.05.2016


Катка

С о н ц е

Сонце,  зійди  в  мені  лагідним  теплим  світлом.
я  заблукала,  а  значить  –  зовусь  пітьма.
Той,  хто  мене  не  хотів,  –  той  пішов,  ти  свідок.
Той,  хто  ніколи  не  бачив  мене,  –  піймав.

Сонце,  зрости  в  мені  тихим-претихим  словом,
ніжність  моя  ще  не  вийшла  із  берегів.
Там,  де  нікого  немає,  –  нам  буде  сховок.  
Поворожи  мені,  сонце,  на  ворогів,

бо  як  обірветься  тиша,  це  стане  зайвим.
Виболи,  випали,  випечи  –  всю  мене.

Сонце,  зійди  в  мені  лагідним  теплим  сяйвом.
І  хай  у  світі  минає  все,  а  ми  не…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664461
дата надходження 07.05.2016
дата закладки 07.05.2016


ВікаВишнюк

Егоїстка

Я  стала  егоїсткою  ,  за  це  вдячна  тобі
Ти  навчив  мене  бути  такою  сильною
Не  страшні  тепер  ні  вітри  ,  ні  вогні
Ти  завжди  вчив  мене  бути  пильною

Я  забула  тебе  дуже  швидко  ,  все  як  ти  вчив
Ти  давно  для  мене  не  тільки  плюс
Я  ж  знаю:  ти  ніколи  мене  не  любив
якби  ж    знала  ,  як  сильно  я-дурепа    влюблюсь

Тепер  у  мене  інший,  завтра  може  буде  новий
Це  ж  ти  вчив    ніколи  не  зупинятись
Ти  завжди  був  занадто  черствий
Для  чого  тоді    дозволив  мені  закохатись?!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664322
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016


Крилата

Чомусь не пишеться…

Чомусь  не  пишеться,  
не  хочеться,  
не  можеться,
слова  сховалися  за  ширмою  туги.
Так  легко  біль  росте  у  ґрунті  серця,  
множиться,
пливе  судинами,  
мов  річкою  пструги.

Забуло  сонце  
вийти  в  день  мій,
влити  променів
у  зимну    душу,
розтопити  пустоту.
Така  смертельна  тиша
Між  людського  гомону.
що  навіть  хмуриться
буденності  статут.

Чомусь  не  мріється,
не  ждеться
і  не    віриться,  
Усе  набрало  невиразних  кольорів.
Ліниве    щастя
сіроманцем  в  очі    шкіриться,
Останню  віру  
розсипає    між  вітрів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663870
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 04.05.2016


ВАЛЕНТИНАV

Травнева ніч


Спокуслива  травнева  ніч  –
Смуглява  дівчина  –  красуня,
Зі  мною  нині,  віч  на  віч  –
Все  хизувалась,  -  чи  засну  я…

Вразливі  здібності  нічні  –
Не  приховаю  –  чарували…
У  піднебесній  тій  пітьмі,
Зірки  ясні  -  бенкетували…

Медовий  місяць  чеберяв,
Відверто,  у  нічнім  просторі,
В  гаї  квітучі  зазирав…
Нектар  хмільний  у  тому  морі.

Вражала  ніченька  мене
Верлібром  співу  солов’їним,
А  царство  жаб’яче  земне  –
Концертом  для  Душі  незримим…

Спокуслива  травнева  ніч  -
Немає  сумніву  ні  тіні.
Моє  признання  віч  на  віч!
Бува  лише  на  Україні!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663543
дата надходження 03.05.2016
дата закладки 03.05.2016


Красуля

ЕСКІЗИ

Та  й  упали  зорі
Росами  на  трави  –
Світає  день  на  обрії.

                 *      *      *
Небо  на  світанні  –  
Сопілкою  стану
Для  вуст  коханого.

                 *      *      *
Розбився  відчай
Об  моє  чекання  –
Не  знала,  що  чекання
Непомірне…

                 *      *      *
Вечір  ліг  між  нами,
А  в  отаві  плескіт  –  
Зорі  загорілися.

                     *      *      *
Крізь  мене  дні  течуть  і  ночі,
Крізь  мене  блакиттю  даль  гуркоче  –  
До  тебе  серцем  лину.

           *      *      *
Коріння  роду!
Міцно  землі  тримайся,
Щоб  не  засохло
Дерево  життя.

                   *      *      *
Весь  день  в  малиннику  просидівши,  
Вночі  малиновий  місяць
Зійшов  над  світом.

                 *      *      *
Трави  і  квіти,
Рятунку  шукаючи,
До  неба  бігли
Дощу  благати.

                 *      *      *
Й  весільну  пісню
Солов’ї  
Всю  ніч  співали
Зорям.

               *      *      *
Пізнавши  зраду,
Птаха  горда
Розбила  серце
Об  каміння  
Гостре.

                         *      *      *
Не  здійснилося  –  не  судилося,
Розгубилося  –  розлюбилося,
Все  забулося  –  не  вернулося…

                         *      *      *
Твій  поцілунок,
Мов  лист  осінній,
Торкнувся  тихо
Щоки  моєї,
Милий…

                     *      *      *
Із-за  темного  лісу
Яскрава  зірниця
Схоплювалася,
Ніч  скрешувала  –  
Серцю  моєму
Жаданий  неспокій
Вертала.

                     *      *      *
Ромашки,  за  руки  взявшись,
Вітра  шукали  у  полі.
Не  віднайшовши,
Побігли  до  небокраю,
Де,  вмите  росою,
Сонце  сходило.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663479
дата надходження 02.05.2016
дата закладки 02.05.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.04.2016