Знову дзвоник шкільний нестримно лунає співанкою,
Де алеями кленів молоді заблукали літа,
Де юність нова промайне-заяснить вишиванкою
І мій день, наче сонце, життєдайністю привіта.
До старої сосни, що мене, ще малу, пам’ятає,
Притулюсь і почую, як збігає нестомлений час...
Це маленьке дівча, що в руці своїй дзвоник тримає,
Мов в дорогу щасливу, вирушає у перший свій клас.
І високий юнак, що на серце кладе свою руку,
Вже освідчивсь в любові найдорожчій у світі землі,
Щоб нести у собі найціннішу для людства науку
І летіти додому, як з далеких країв журавлі.
Ні єдиної хмарки на шатрі вересневого неба,
Лиш повітряних кульок танок у верхів’ї дерев.
Вічне свято дитинства, знов я поспішаю до тебе,
Щоб напитись надії із твоїх невичерпних джерел.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687084
дата надходження 01.09.2016
дата закладки 01.09.2016
Війна і батька, й сина
Безжалісно косила,
І діточки ридали,
Й кричали матері,
А Вічність німо… зрила,
Народ як незборимий
Історія гойдала –
Донбас якраз горів…
Молитва мчала к Богу:
«Нам освяти дорогу,
В майбутнє без Росії
Хай наш проляже шлях,
Любов’ю, а не кров’ю
Устелиться він знову,
А в тих, брехню хто сіє,
Хай голови болять,
Бо Україна має
Своє одвічне право
Нарешті самостійно
Жить, господарювать,
Любові вкинуть зерна
В багаті чорноземи,
Пшеницю й жито сіять –
Не кров’ю поливать».
11.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686641
дата надходження 30.08.2016
дата закладки 31.08.2016
Суворі барди, інший раз,
коли бряцаєте об риму,
лишайтесь чуйні. Одержимі,
не виставляйте на показ
«ранимість» вашу «уязвиму».
Не лайте друга за добро,
за одиниці і зеро,
за їхню іншу щиру віру,
за інде в'їдливе перо,
коли турбують вашу ліру.
Не думайте, що ви чужі
по різні боки на межі,
де є дуелі у дуеті.
Чого зриватися на пси,
коли ти, Господи єси,
достойний імені поета.
Немає геніїв у нас?
Та маємо у віщий час
тримати вище наші стяги.
Але не методом борні
і, вибачайте, маячні,
чекати вищої уваги.
Аби не каялась ніде
твоя душа у тому краї,
де все тече і все минає,
дивися у майбутній день…
Хто не чекає, той іде,
а хто цінує, той прощає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685139
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 30.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.08.2016
Солнце ласково по коже…
Синь волны…
И ветра звуки…
Как же это все, похоже
На её глаза… и руки…
Как порыв её дыханья -
Моря бриз солёно-свежий…
И небес незримой гранью -
Тонкий шелк её одежды…
А над нею ветровое,
Что-то бьется светлой птицей,
Рвется надвое… и вдвое
Пробуют соединиться
Надо лбом две русых пряди –
Образ белокрылой чайки…
Сердце, тише… Бога ради,
Не спугни её нечаянно…
Посмотри!.. Она прекрасна!..
Так нежна… хрупка до хруста…
…
ЧУВСТВО! Множимое на́ сто!
Единенье сердца чувством!..
Тише, сердце… сокровенно
Прикасаюсь к ней и... что же?..
…
– Эй, мужик, какого хрена,
Или захотел по роже,
Ты руками то не шибко,
Пьяный что ли, лезешь буром?
– Я… простите… нет… ошибка…
– Идиот!
– Сама Вы… дура...
…
Бездна…
Боль Гермафродита
Льется таинством нездешним…
Половина сердца слито
В разделённость… как и прежде…
______________________________
Милые женщины, и особенно девушки,
Пожалуйста, оставайтесь богинями женственности,
Не падайте… не опускайтесь…
Нисходите, творя любовь,
Будьте её хранительницами.
И всегда помните –
Мы, мужчины, относимся к вам
Настолько хорошо, или настолько плохо,
Насколько вы сами позволяете нам это…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683979
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 29.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.08.2016
Хатинка постаріла серед гір,
Осунулась та й шамкає з вітрами.
І палко запевняє: вір не вір,
А вся земля усіяна хребтами.
На схилі літ і з висоти років
Старенькій начебто усе видніше.
Проте вітри нестримні і стрімкі,
Тому за горизонтом бачать більше.
Смарагдові узлісся гомонять,
Вони ж бо знають, що зміїні стежки
Біжать униз, де гине благодать.
Гірські хребти – страшних драконів рештки.
В хатинці жив колись рудий мольфар,
Із променів зіткав собі свитину,
Казав: «Зготую я такий нектар,
Що воскресить дракона. І полину».
Таки полинув, а хребти лежать,
У хмарах не літають вогнекрило.
В хатинці цвіркуни, тьмяніє гладь,
Погасла казка: в горах задощило.
© Олена Галунець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667341
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 27.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.08.2016
Кохання, опалене війною....пісня тим, хто знайшов, хто зберіг в цій війні своє кохання..воно ніби той птах -фенікс, згораючи, стаючи попілом в життєвих переживаннях , знов і знову відроджується, щоб чекати і чекати свою єдину людину...молитись....допомагати...рятуючи тим самим від лиха... Повертайтесь живими,хлопчики! вдома вас чекають...всім серцем..
Тому воно таке непереможне,
Кохання, що народжене в війні!
Маленький фенікс
Слова –Тетяни Прозорової
Музика –Тетяни Мірошниченко
1.Коли здається, що душа згоріла,
І попелом посипані вірші,
Маленький фенікс розпрямляє крила-
Гаряча пташка щирої душі .
Пр.
Ні втоми, ані зради птах не знає,
Хоча летять в розлуці ночі й дні.
Він лиш чекає, над усе чекає,
Про порятунок молить вдалині!
2.Не раз цей вогник в бурі й заметілі
До самого серденька зігрівав ...
Коли ж лиха година налетіла,
Крилом тебе від кулі закривав!
Пр.
Він оживає в подихові кожнім
В щасливі дні і дні наші сумні,
Тому воно таке непереможне,
Кохання, що народжене в війні!
3.В нас не було кортежів в диво-квітах,
Серед війни знайшлись ми навіки .
Колись розкажуть онучатам діти
Про наші Богом дані рушники!
Пр.
Відступить ворог,стихне зброя,
З новим світанком зникне і пітьма.
Кохання, що зросло на полі бою,
Крилом маленький фенікс обійма.
Кохання, що зросло на полі бою,
Крилом надійно фенікс обійма.
Ось тут можна переглянути відеоверсію : https://youtu.be/PYkz0k9dCSs
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680089
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 25.08.2016
Кубки тюльпанів палають вогнями,
Погляд до них прикипів заворожено,
Вихідці горді із світу султанів
Їх конкурентів в саду насторожили.
Принци квіткові - на конкурс краси
Із гіацинтами, поряд з нарцисами
Вищі красоти на трон вознесли,
На терезах, навіть, врода з актрисами.
...Та особливі тепер є тюльпани,
Нового виду, а, може, і сорту...
Зрошені кров’ю святою бійцями,
Тих, із Донецького аеропорту.
Там, де бетону болючі руїни,
Докази смерті на кожному кроці,
В небо найкращі сини України
Сумно злетіли високо до сонця.
Тільки з весною палають тюльпани
Полум’ям з “градів” і полум'ям з “буків”,
Квітнуть болючою кров’ю із рани
Символом втрати і сиволом смутків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685271
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016
[img]http://anywalls.com/pic/201404/640x480/anywalls.com-75891.jpg[/img]
[i]Лесі Г.[/i]
Дівчино із волоссям, як жито вигріте,
Очі твої – глибини, пірнеш – і все!..
Стільки краси в тобі, що нараз не звидіти,
Хвиля підхопить тіло і понесе.
Але чому стриножене серце втомою,
Смуток захмарив світле твоє чоло?
Знаю, нелегко крапку зробити комою,
Шибку промерзлу вибавити теплом…
Знаю, життя – не мед, і не всім однаково
Вділить воно фортуни і талану…
Але скажи мені: ну, хіба не знаково
Те, що в собі плекаєш живу весну?
Те, що вона ще чиста й така неторкана,
Цвіт її пишний чо́біт не толочив.
Грає роса на сонці, бринить пацьорками!
Серце твоє, мов скринька, що повна див!
Світла твого не випити, чуєш, Янголе?
Сумнів тебе пригнічує, знай, дарма:
Там, де штукарство, світ обростає рангами,
Там, де талант – там місця борні нема.
Благо велике – бути комусь потрібною
В миті важливі, в радощах і в журбі.
Знаєш, найбільше важить лишатись вірною
Са́ме собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668088
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.05.2016
Погода. Робота. Напруги шалений вольтаж.
А я Вас не бачив уже, мабуть, років із триста.
Гойдає неспокій чарівна мелодія Ліста.
Навіщо цей спогад? Я дуже далеко. Не Ваш.
Виходжу до Вас на усі перехрестя доріг.
Вертаю оте, що ніхто не у силі вернути.
І гріє долоню маленький букет незабудок,
Щоб ніжністю неба до Ваших торкнутися ніг.
Гаптує надія із днів кольорове панно,
Щоб десь перетнутись і нашим стрімким паралелям.
Там будуть такі пелюстково-пахучі пастелі,
І ці незабудки, й п’янке до знемоги вино.
І я вже укотре запрагну себе обмануть.
А Ви удасте, що повірили кожному слову.
І знову нічим закінчиться завітна розмова,
Хоча сподівались, що щастя стоїть на кону.
Бо ми не навчились снувати кохання із краж,
І кожного пісня відносить своя лебедина,
Лишивши утіху жорстокого світу єдину:
Негоду. Роботу, Напруги високий вольтаж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665849
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 18.05.2016
Я напишу тобі звичайного листа,
В клітинку, у конверті, зверху – марка,
Пухнастого й легкого, наче хмарка.
У ньому – зірочки бузку та слів до ста.
Я надішлю тобі простенького листа,
Мережі й вайбер – пта́шки ненадійні:
Не донесуть, як треба, й потенційно
Загублять головне в схвильованих містах.
Поштова скринька. Усмішка в устах.
Ти пошепки впізнаєш адресата.
Хоч доля наша непроста й щербата,
З таких листів цілюще сяйво пророста.
© Олена Галунець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665454
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 18.05.2016
Якщо з думок розхлюпались слова брехливо,
Що на людей наводять чорноту фальшиву,
Згадай дев’яту заповідь. Судити не дано.
Якщо напився сам, то поділись водою.
Душа вкривається холодною слюдою,
Коли в байдужості сліпі, коли усе одно.
Якщо забризкав підлістю обличчя світлі,
І відчаю терпкого знов накинув петлі,
То пам’ятай: біда постукає в твоє вікно.
Якщо сказав «люблю», то не криви душею.
Віддайся на всі сто, і навіть за межею
Будь, як Орфей, чия любов живе в піснях давно.
Якщо топитись – тільки у глибоких людях.
Затримайте повітря не в устах, а в грудях,
Щоб віднайти між рифами безцінне, а не дно.
© Олена Галунець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666520
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 18.05.2016
Два роки поспіль у Криму без літа,
Та раптом – диво! Квіточка роквітла.
На диво гарну назву мала
Гірська красуня, сонячна Джамала.
Вона розквітла з болю і журби,
Ясна, чистіша кришталів – води.
Ця квітка ніжна – символ боротьби,
Це – плач гіркої доленьки – судьби,
Сумна співанка свого роду,
Окраса кримського народу,
З терновими очима квітка
( Біда: в Криму – колюча клітка).
Джамала – зірка всьому світу
В серця донесла вогник світлий,
Донесла думку всім єдину
Про свою неньку Україну.
Гучніший всіх набатів в світі
Цей голос Зірки на орбіті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666772
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 18.05.2016
Знов малює душа акварелями спогадів літо,
Кольорами блакиті хлюпочеться в руслі ріки,
Де в прозорій воді, полуденним промінням зігрітій,
Зайчик сонячний п’є прохолоду з моєї руки.
Так щасливо бреду мілиною далеко-далеко
І збираю, мов скарб, черепашок гладкі камінці,
За батькову руку, що засмагла від літньої спеки,
Надійно тримаюсь, як за сонце ясні промінці.
Бурштином яскравіє пісок під моїми ногами,
Ледь гойдається хвилька в прозоро-тремтливому сні…
Я дівчатком малим між своєї ріки берегами
Пропливу, як тоді, на легкому, мов пісня, човні.
Голубі незабудки притулились, де явір шепоче,
На краю берегів, звідки в небо всього лише крок…
Проживаю ту мить, що забутись ніколи не хоче,
Теплим сплеском води найчистішої із річок.
У краях тих співається серцю і просто, і легко,
Незабутністю дихає кожне промовлене слово.
Й знову я, наче стомлений шляхом лелека,
Повертаюсь туди небесами моєї любові…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665724
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 13.05.2016
Береза опустила віти
Мені в долоні,
Щоб я могла їх пожаліти
За ніч безсоння.
Обличчям заривалась в лист
Осоловіло,
І шепотіла: «Розігнись,
Ти – символ білий!
І хоч порізи у душі
Чорніють може,
В осерді – справжній твій рушій,
Усе ти зможеш!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665191
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 13.05.2016
Заколыбелит сон ночное соло...
Дорожки плача высохнут до соли…
Будильник – на часах, как штык разбудит.
Вставать.
Одеться.
Скоро будут люди.
Вести́ себя туда, где неприлично
Что грезить, что грузить о доле личной,
Там загово́ры «…[i]в целостности – сила![/i]..»
И приговор ущербным половинам,
Слова, слова… и никакого дела,
Что там внутри тебя перегорело.
Себе не объяснишь /такое дело/ -
Нескладно всё: любила и не смела.
Слепить лицо «[i]печали – понарошку![/i]»,
Шагнуть в толпу, где встретят по одёжке…
Взведён будильник.
Перезвоном буден
Очнёт наутро.
Снова будут люди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665008
дата надходження 10.05.2016
дата закладки 12.05.2016
Дивлюсь на мами рідної портрет,
У рамочці, простенькій, дерев’яній,
Відзнятий де з життя її момент,
Що в пам’яті ніколи не зів’яне.
Матуся там ще зовсім молода,
У сукні, у клітиночку, шовковій,
Красунею, рідненька, вигляда…
Сміються очі, темноволошкові.
Ген роки, ніби коні вороні,
У небуття давно її помчали,
І дзвін по ній востаннє віддзвенів,
І я немолода уже, звичайно.
В клітинку сукня мамина ще є,
Й волошки із портрета поглядають:
«Усе я знаю про життя твоє:
Незгоди і хвороби розпинають,
Та головне – лишатися в строю
І дух не втратити, високий, гідний,
Знай: матері молитви дістають
І з того світу, зберегти щоб рідних.»
18.04.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664623
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 08.05.2016
***
Я – українка за національністю!
Як моря величезного краплинка,
несу код предків духом і ментальністю...
До мозку у кістках я – українка!
***
Чи є у світі нам подібна нація?
Як віл, працює, солов'єм співає,
хоч нищили навали й радіація...
Та, мов дитя, про лихо забуває.
А пам'ятала б про Батурин, Крути,
не знала б і сьогоднішньої скрути!
***
Ми з древності народ – сміливий, дужий,
багатий на таланти, мудрість, вроду...
Аби ще й – монолітний, небайдужий –
хто б не розбився об таку породу?
1.02.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640386
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 08.05.2016
Десь на краю всіх днів,
за горизонтом снів,
на рубежі життя –
вічне невороття...
Я відлечу, мов птах,
в край, що наводить страх,
та залишу́, як цвіт,
мого кохання світ.
Почуй,
я листям шепочу твоє ім'я,
і голос мій – у пісні солов'я.
Відчуй
мій дотик ніжний краплями дощу...
Я біль до твого серця не впущу!
Все, що не так, – пробач.
Лиш не сумуй, не плач!
Доки живе твоя
пам'ять – з тобою я.
Боляче? Став свічу –
янголом прилечу,
захистом буду я,
лиш прошепчи ім'я...
Прийду
я навесні фіалками в саду
і в мандри в нашу юність поведу...
Впаду,
зорею пролетівши милий двір,
коли прийде серпневий падозір...
Не край
ти серця свого, як поли́шу світ,
поглянь: навкруг – кохання мого слід,
і знай,
тебе самого не залишу я,
бо навіть в квітах – посмішка моя...
любов моя...
12.02.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643447
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 08.05.2016
Я попробую, я сумею...
Вот из памяти всё сотру...
А любовь, говорят, ржавеет
На холодном, сыром ветру...
И никто больше не согреет,
Коль остыла под тем дождём,
Но опять я тебя жалею
И уже мы ко мне идём...
За минуту я всё забыла -
Обещания не сверлят.
Поняла: лишь тебя любила...
Мои клятвы к чертям летят...
А камин очернил поленья,
Мы вино холодное пьём...
Обнимаешь мои колени,
Я прощаю - и мы вдвоём...
И устроили ужин снова
Романтический... при свечах...
Не могу я понять ни слова,
Утопая в твоих руках...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664265
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 07.05.2016
Дорога до гробниці - через біль.
Чому ти, світе, так немилосердний?
Проливши кров Невинного ,- прозрій!
Пилат вмиратиме тепер уже щоденно...
Умивши руки в крові - не воді,
слуга глупців, чужинець прокуратор,
тягтиме хрест, Розп"ятого, в собі,
і совістю щодня буде розп"ятий...
І присмак оцту на сухих вустах,-
куштуючи вино зі смерті чаші,-
відчує він і крикне: Бог!...
Невже мене Ти досі не пробачив?!...
1.05.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663376
дата надходження 02.05.2016
дата закладки 07.05.2016
Збираю я минулого сліди,
Де перші квіти дарував тобі я,
Де ти мене...
Ховала від біди,
Де помирав... від щастя...
Я в обіймах.
Десь так далеко...
краща та весна.
І місто за вікном нас не згадає.
Моя Чаклунка...
вже сьогодні не одна...
І не бездумно молодий я... знаю.
До тебе пам'яттю вертаюсь в снах,
В твоє тепло...
жагуче до нестями...
Де ніжність всесвіту в твоіх очах
І... відстаней немає...
поміж нами...
====================
Оригінал автора:
Я собираю прошлого следы,
где ты... меня,
спасала от ненастья,
а я дарил
весенние цветы,
и умирал...
в объятиях...
от счастья.
В далёком прошлом...
лучшая весна,
за окнами
не помнящий нас город,
моя Волшебница...
сегодня не одна...
и я уже...
не так бездумно молод.
В снах возвращаюсь
памятью к тебе,
в твоё тепло...
с безумными страстями...
к глазам,
с вселенской нежностью в себе,
...и...
нету расстоянья...
...между нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661639
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 05.05.2016
Что - то во мне много всего,
есть радость и грусть.
Смелость, уверенность рядом идут. Пусть!
Вера во мне ещё живёт, нежность, надежда.
Что - то на мне много всего. Одежда...
Ею прикрыта моя нагота. Я без неё - одна простота.
Просто... та?
Кто же я? Кто же? Каждый день одно и то же?
Серые дни - будни мои?
Да не совсем...
Яркими красками озарены в неделю дней семь!
Что - то во мне много всего. Радости много и счастья.
Да просто на мне... Да просто на мне новые платья!
Удивлялась душа... До чего ж хороша!
Душа, как и человек, имеет надежду.
Душа, как человек , любит одежду.
Добрые дела - для души награда.
Такой одежде она всегда рада!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664129
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 05.05.2016
Дні ще такі безколірні, сонливо-пісні,
Грається сонцем-клубком перламутрова хмарка.
Люди, агов! Розступіться – дорогу весні!
Ґрунт видихає вологу, немов кавоварка.
Як вона йде – невагома, грайлива, легка!
Промінь заплутався в кучерях, мов павутинка…
Вже набубнявіли свіжі бруньки на гілках,
Тріскає пріла земля, ніби хлібна скоринка.
Гуркіт машин і пронизливий посвист коліс,
На тротуарах – картата мозаїка люду…
Перегортаю сторінку – й розпатланий ліс
Враз постає, таємничий, як магія вуду.
Дихає вогкістю, мохом сирим, ялівцем,
Доторки рідні його і лоскочуть, і колють.
Со́сни, агов! Розступіться! Не лізьте в лице,
Дайте надихатись вітру весняного вволю.
Дайте на мить відростити мереживо крил,
Вищим за небо буває хіба лише мрія!..
Березень хлюпнув згори бірюзових чорнил…
Це не волога, це надлишок солі на віях.
Перегортаю сторінку – і я край вікна,
Так по-домашньому гріє обіймами хата…
Часе, агов! Зупинися, це знову весна –
Перша комусь… А мені – за рахунком яка там?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649560
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 05.05.2016
[img]http://accordebe.ru/uploads/images/e/m/i/eminem_feat_sia_beautiful_pain_velikij_uravnitel_ost.jpg[/img]
Весна кличе в гори. Взуваю розтоптані кеди –
Іще від минулого літа. Ну, що ж, в добру путь!
Де сонце – медовий бурштин, інкрустований в небо,
Де чубчики соснам хмарки́, наче вівці, скубуть.
Несу за спиною в наплічнику аркушів стоси –
Давно перепрілі ілюзії ще від зими.
Вливає за пазуху щастя подвоєні дози
Омріяна даль, що вітри підпирає грудьми.
І що мені треба на лоні безмежного світу,
Де я – лиш піщинка дрібна серед тонни піску?
І вітер гуде в мою душу, немов у трембіту,
І космос постійно тримає мене на зв’язку.
І голос мені промовляє: «Алло, абоненте,
Погода сьогодні чудова, тож welcome to please!».
І серце карбує на згадку щасливі моменти,
І камера вкотре фіксує пробуджений ліс.
А він пахне мохом, терпкими оліями хвої,
Обійми свої розкриває і кличе: «Ходи!».
І я усміхаюсь до лісу й до себе самої,
На тілі земної планети лишаю сліди…
Дрібні, ледь помітні – невидимі майже, їй Богу,
На відстані лету пташиного. Квітню, агов!..
Спасибі, що кличеш мене в цю натхненну дорогу –
Звучати на хвилі поезії та молитов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657270
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 05.05.2016
І скільки не тікай від себе,
Вертаєш на початок знов!
Чому в душі живе потреба,
Щоб там пекла вогнем любов?
Тоді сплітаються у рими
Буденні фрази і слова,
І щось незвідано-незриме
У серці піснею співа...
Серед римованості літер
Думки сховались, мрії, сни...
Шумить стокриллям в грудях вітер,
Що підіймає з мілини!
І ти здіймаєшся над світом -
Живеш в реальності і в снах!..
Летиш наввипередки з вітром:
Ти вже не ти, а вільний птах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643721
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 05.05.2016
Я вічність не жив на цім світі,
А зорям було всеодно.
Планета плила по орбіті
І падало в землю зерно.
І жайвір співав у блакиті,
Йшли люди на смерть за метал,
Гойдалися маки у житі...
Без мене обходився бал.
До болю все скороминуще -
Закриється знов небосхил...
Одне лиш втішає в грядущім -
Залишиться зоряний пил...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662371
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 30.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.04.2016
Локон, словно струящийся шелк,
Мягкость линий, податливость тела...
Голос сердца на время умолк,
Голос плоти пробился несмело.
Наш світанок на двох, наче мить.
Сонце спалить усі моі мріі.
Твоє серце усе ще мовчить,
Та кохати за двох я умію.
Сожалею, что был я жесток.
Ты сказала, что я твой избранник.
Но, ты - чистый и нежный цветок,
Я - навек неприкаянный странник.
Я не вірю. Живі почуття
Навіть в вічності нам не сховати.
Для кохання так мало життя.
Натякни лиш - і буду чекати.
Я сегодня молюсь на тебя,
Завтра буду свободным, как ветер.
Убивает любовь, не шадя
Тех, кто сам её ищет по свету.
Ти завжди з нею будеш живий,
Я не дам тебе скривдити долі,
Бо ти вільний завжди і правий -
Почуття помирають в неволі.
Я вернусь, когда стихнет гроза,
В те из дней, что приходят нежданно...
Я так вірю... Скотилась сльоза...
Я так вірю тобі, мій коханий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662210
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016
Возьми, согрей в руках мою ладонь.
Так холодна она, так одинока…
Веди меня неспешно за собой,
Не отпускай безвременно, до срока,
Уверенно и бережно держи,
Ласкай незримо переливом пальцев…
«Ты мне нужна» – единожды скажи,
Прервав разъединение скитальцев
Лишь этою причудливой игрой,
Что возбуждает, греет обещает…
Не знаешь ты, как больно мне порой
Когда тебя со мною – не бывает…
Нежнейшими губами на груди
Даруй мне теплоту прикосновений…
Горячим поцелуем уведи
В порывы нежно-трепетных мгновений,
Рождающих во мне волну, и страсть,
Безвольность, и безумное томленье…
На руки подхватив, не дай упасть
На гребне неземного наслажденья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659403
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 26.04.2016
«Україна в небезпеці, –
Над землею лине, –
У важкім нерівнім герці
Б’ється до загину
З Росією, ба, з сестрою,
Смерті навпіл ділить,
Бо та хоче перекроїть
Українське тіло.»
«Україна в небезпеці, –
Стогнуть землі, люди, –
Ті грошима, хоч по жменьці,
Той підставив груди,
Щоби волю боронити,
Життя не шкодує…
Скільки ще крові налити
Кремлівським буржуям?»
«Україна в небезпеці –
Діти погибають,
На морозі і на спеці,
Ніч не досипають…
По всій, по всій Україні –
Безрукі, безногі.
Божа матінко Маріє,
Пошли нам підмогу
Кремлівського єзуїта
Щоби подолати,
Досить нас уже доїти –
Хочем миру, ладу!»
«Україна в небезпеці,» –
Над землею лине.
У святім нерівнім герці
Б’ється Україна…
20.05.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660667
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 26.04.2016
Согрей меня. Так хочется тепла…
Апрельским снегом осыпают вишни,
И кажется – судьба моя, белА,
Навстречу ветру в «паутинке» вышла.
Тревожен сад. Уже не греет шаль.
Мелодия на взлёте замирает,
К подолу лепестково льнёт печаль,
Которую с ветвей души срывает,
К ногам швыряя, время – мой палач…
Я этот сад – Любовью называла.
Сыграй мне, мой невидимый скрипач!
Пусть разольются краски карнавала
От рук твоих, от губ твоих, от глаз,
В лазури неба отразится нежность,
И нас двоих закружит этот вальс,
В тепло объятий превращая снежность.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661109
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 23.04.2016
Іще одна весна в букеті літ –
У пишному п’янкому оберемку…
Бринить душа, залюблена у світ,
І так їй нині радісно і щемко!
І стільки цвіту вітром намело
В її таємні ветхі закапелки…
На світле незахмарене чоло
Лягла цитринна смужечка веселки.
І начебто, простий весняний день,
І, схоже, що таких позаду – сотні!..
А квітень взяв за руку і веде,
Мережать стежку кроки безтурботні.
І щедро відкриваються очам
Ціловані світанком панорами.
А ти ідеш, осяяна свіча,
Мов не землі торкаєшся ногами,
А вовни хмар і неба пелени…
Підсвічена діодами сузір’їв,
Розніжена обіймами весни
В життєвому своєму надвечір’ї.
Як мало треба щастю – висоти
І простору! Все інше – і не конче…
Між велелюддя, темпу й суєти,
Людино, зупинися і світи,
Ти – сонце!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660903
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 23.04.2016
Не кряч же, вороне, не кряч мій чорнокрилий,
я не віддам тобі ніколи й миті тінь,
ні пороху думок, ані хреста зі спини,
вертайся, чорнокнижнику, у світ холодний твій...
А я...
Я тільки біле серцем всім люблю!
Парад весни й січневі снігопади,
і білих аркушів космічний сонцекрад,
та Таїнств сім небесної мансарди...
Я тільки біле серцем всім люблю!
Двобій невидимий - присутність невмолима.
Вертайся, темночолий мій, назад.
Я - в світ ідей, молитвою всесила!
13.04.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659612
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 21.04.2016
Не хвилюйся за мене - я просто виплакую зиму,
Це дощами виходить із рани пекучої сіль.
Я ще трішки поплачу - і сонце у грудях нестиму,
Заспіваю веснянку, щоб став у танок березіль...
Ще хвилинку, будь ласка...я хочу побути слабкою,
Пригорнутись до неба і душу у нім віднайти...
І я знову зречуся престолу у Храмі Покою...
І я знов відбудую попалені вкотре мости...
Це весна, розумієш, - весна всі сніги розтопила,
Журавлями лоскоче ще сонний і зморений світ...
Щось свербить на спині - то мої прорізаються крила...
Щось тривожить мене... Мабуть, просто вже час у політ...
Не хвилюйся за мене - я сни непобачені плачу.
Ще хвилинку, будь ласка, - я знову себе віднайду...
Розумієш, весна - це час прощі, спокут і пробачень...
Дай хвилинку мені у моїм Гетсиманськім саду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657814
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 21.04.2016
Припорошили вранішні сніги
Мого дитинства пройдені стежини,
Де мала крила срібно-журавлині,
Де все було можливе й до снаги.
Вплітались в коси сонечка кульбаб,
Веснянками цвіли на білих щічках.
Всесвітнім Морем уявлялась річка,
А Велетнем - старезний сивий граб.
І вірилось у Казку і Добро,
І мчали вдаль велосипеди - коні,
І падало в обвітрені долоні
Омріяне Жар-птицеве перо...
Спускалися зірки на моріжки,
Спадали роки росами в отави...
І першим снігом прихилило трави
На всі мої вже пройдені стежки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660592
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 21.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.04.2016
Заблукали дощi мiж горами в лiсах,
Чистi краплi важкi миють хвою i листя,
I збирається в рiки вода норовиста,
I щаслива форель усмiхається в снах.
Де захмарене небо, мiж сивих дощiв
Теплий вогник горить у вiконцi колиби -
З вiзерунка струмкiв на заплаканiй шибi
Ти дбайливо збираєш слова для вiршiв.
Тінню муза майне у куточку безлюднім,
Тихо свято прийде в помірковані будні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653062
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 18.04.2016
Впали миті весни абрикосовим цвітом у трави,
Замели всі сліди у знайомім до болю саду.
Грає скрипка душі ніжне соло в високих октавах,
Коли ранком весняним бентежно-замріяно йду.
Наче знов народилась в умитому зливами світі,
Наче й справді забула, як серце холоне в снігах,
Наче й дихать боюсь, щоб того не сполохати цвіту,
Що хмарками летить… й опадає в квітучих садах.
Скільки літ пролетіло, нагадала метелиця стихла
Світлом теплого дива посеред промайнулих чудес…
А здається, що я надивитися ще і не встигла
На зворушливо свіжу красу під блакиттю високих небес…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660297
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 18.04.2016
Вийди зранку в чисте поле,
Світу шир вдихни, мов волю-
В полі світ широкий!..
Всім дається по потребі.
Хай подивиться у небо
Погляд ясноокий.
І почуєш Голос Неба
-Обери свою дорогу,
Нею йди сміливо.
А як прийде в тім потреба,
Я прийду на допомогу-
Станеш невразливим.
Хай ніщо тебе не спинить.
Хай твою прикриє спину
Доля легкокрила,
І кубло оте зміїне,
Те, що знищує країну,
Настроми на вила.
У пера твого на вістрі
Хай заклякнуть і зависнуть
Ниці духом гади.
Ти корупцію, поете,
Виявляй у нетрях НЕТу-
Ось моя порада.
І в "реалі". "Недо-вірші"
Хто на смерть країні пише-
Нищи без упину,
Щоби ворог відав клятий,
Знавіснілий і пихатий,
Це- ТВОЯ КРАЇНА.
Згине той, хто духом нижчий.
Рудиментами не знищить
Те, що ти засієш.
І нехай часи лихії,
Та поезії стихія-
Це- ТВОЯ СТИХІЯ.
Тим, у кого в серці морок,
Хто країні лютий ворог-
Перейди дорогу.
Як загадано- так буде.
Хай тобі всі чесні люди
Йдуть на допомогу.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116032407791
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654189
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 16.04.2016
Сиджу за столом, наче кіт на осонні...
І мама навпроти... І їжа холоне...
Як виросту, мамо, то маю сказати
Тобі, що бажаю піти мандрувати
По різних країнах, екзотики повних,
По горах, степах, по пустелях безмовних!..
А сили щоб мати, поснідати слід...
То ж матінко, маю вловить на обід
У морі медузу, в пустелі варана,
У джунглях тропічних вловлю ігуану,
А ще павука... Чи змію... Чи кота...
(Кота відпускаю, хоч теж- смакота!)
А хочеш, то підем удвох із тобою?..
Що ж з ложкою, мамо, стоїш наді мною?
На вулицю хочу! Пусти мене з миром!
Не хочу я їсти вареники з сиром!
Галушки у тропіках- зроду не чув!
Не хочу, не хочу, не хочу борщу!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116040900479
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658256
дата надходження 09.04.2016
дата закладки 16.04.2016
У звуках вечора, що загубився в часі,
Впізнаю голос твій крізь тишу сподівань…
З полону пам’яті й омріяних бажань
Зринає слово в незабутній фразі.
Шукаючи тональність, наче подих,
Степліє серце в наспівах вітрів,
Озветься радістю, бо в безмірі світів
Лише любов і свято є, і подив.
Згасають в шепоті заграви плутанин,
Нерозумінь, і сумнівів, й втрачання…
Почую розкіш в цім однім звучанні,
Як вічність, зіткану з заслуханих хвилин.
На мить освітить закутки душі
Той відгук, що в мелодіях розради.
В туманах гаснуть тихі зорепади
Там, де стрічались в неба на межі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658000
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 15.04.2016
У мене крило лиш одне
І в тебе, - так кажуть скрижалі.
Одне, хоч кричи, не проймає,
Повік не злетіти до хмар.
Як доля вітрами змахне,
І сіллю розсипле печалі -
Іще одна зірка засяє
В сузір"ї далеких Стожар.
Там нас повінчали боги -
Зіткнули і кинули в простір,
От пам"ять і повниться болем,
Шукаємо друге крило.
Віддавши завчасно, борги -
З барвінку віночки і в гості,
Обнявшись, покинемо поле
Злетівши, бо так вже було...
14.04.2016.
Кожний з нас ангел, але лишень з одним крилом.І ми можемо літати,тільки обійнявшись один з одним.
Лучано де Кресченцо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659464
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 14.04.2016