Nina Braun: Вибране

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.02.2019


Діана Кісільовська

Хочеш зі мною?

Правда  у  тому  що,  правда  -  німа,
Правда  сліпа  і  глуха  одиначка,
Здебільшого  ходить  гуляти  сама
Обходячи  труднощі,  якщо  вдасться.

Правда  у  тому  -  вона  не  для  всіх  ,
І  взяти  за  руку  не  кожен  у  змозі.
Це  ж  бо  не  вишня,  а  грубий  батіг,
Який  видирає  всі  квіти  з  волосся.

Хочеш  зі  мною  відкрити  всі  двері?
Твої  таємниці  мене  не  цікавлять.
Хочеш  зі  мною  дізнатись  про  себе,
Те  чого  інші  про  тебе  не  знають?

Хочеш  втрати  все  і  назавжди  -
Тримай  мою  руку  завжди  до  кінця.
Хоча  який  сенс  тоді  у  цій  правді,
Якщо  попри  тіней  не  бачиш  життя?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824441
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 14.02.2019


Крилата (Любов Пікас)

ЖАНРИ ТВОРІВ

МЕТОДИЧНІ  МАТЕРІАЛИ

[b]ЛІРИКА
[/b]
Лірика  –  це  твір,  де  рима  є,
Ритм  і  думка  перлом  виграє.
В  ній  чуття,  емоції  та  настрій
Розцвітають,  мов  на  грядці  айстри.
А  довкілля  і  життя  людське
В  образах  всіляких    постає.
Тут  читач  –  один  з  героїв  твору,
Йде  шляхом    мажору  і  мінору.
Автор  його  впевнено  веде.
Лірика  –  це  вірша  па-де-де.  


[b]ВИДИ  ЛІРИКИ[/b]

Пейзажна  є,  і  є  патріотична.
Є  громадянська,  є  філософічна.
Медитаційна  є,  і  є  сонетна.
Романсова,  пісенна  –  вся    славетна.
Інтимна  також  лірика  буває.
Ще  ода,  гімн  –  у    них  душа  злітає.

Що  значить  термін  лірика?  Це  слово,
Котре  співалося  під  звуки  ліри.
Мечем  разило,    грало  веселково,
За  душу  брало,  додавало    віри.

А  ліра  –  це  музичний  інструмент,  
Торкнися  струн  –  задзумлять  у  момент.

[b]ПІСНЯ[/b]

Що  то  є  пісня?  Це  в  одне    злиття  
І  музики,  і  слова,  знай,  дитя.  
Виразний    ритм,  куплети  в  ній,    приспіви.
Цей,  звісно,    твір  призначений  для  співу.

[b]ОДА[/b]

Врочистий  твір,  присвячений  особі,
Що  її  образ  в  славній  є    оздобі  –  
Ученому,  герою,  командиру,  
Тому,  хто  впав  в  бою  заради  миру.
Тому,  хто  вів  народ  із  тьми  до  світла,
Щоб  розум  і  душа  його  розквітли.
Це  може  бути  і  хвала  події,
Що  славою  покриті  її    дії.


[b]РОМАНС[/b]

Це  невеличкий  вірш,  який  співають,  
В  якому  свою  душу  виливають.
Тут  біль  від  нероздільного  кохання,  
Нерозуміння,  не  пошанування.
Співають  твір    під  акомпанемент.
У  нім  душа  –  важливий  елемент.

[b]СОНЕТ[/b]

Sonetto  слово  є,  і  треба  знати,
По-італійськи  значить  це  –  звучати.
Отож  це  твір  –  не  просто  поетичний.  
У  нім  рядки  вкладаються  не  звично.
Усіх  є  чотирнадцять  у  строфі.
Катрени  два  (куплети,  якщо  хочеш)
І  дві  терцини  –  двічі  три  рядки.
Шекспір  за  твір  цей  брався,  і  охоче,  
Неначе  добрий  ґазда  за    грядки.  
Та  в  нього  перехресне  римування
У  трьох  катренах,    а  в  кінці  –  двовірш
Із  парним  римуванням.  Та  не  згірш
Є  схема,  попередньо  яку  дано.
Використовують  її    поети,  знано:
Абаб,  абаб,  або  абба,  абба  –  
Така  із  рим  в  катренах,  словом,  гра.
В  терцинах  –    ввг  і    ддг.
Слід  пам’ятать  це  правило  туге.    
Є  теза  в  творі,  потім  антитеза  
(Любов  як  мед,  а  вслід  –  як  гостре  лезо).
Конфлікт    за  тим  іде,  іронія.
В  кінці  ж  розв’язка  теми  є,      гармонія.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780062
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 03.03.2018


Вільна птаха - Freebird

До кімнати ввійшла молода дівчина

До  кімнати  ввійшла  молода  дівчина.  
Делікатна,  худенька  і  гарно  вбрана.  
А  навпроти  неї  сидів  мужчина:  
«Що  привело  вас  сюди  і  так  рано»  

«Знаєте,  сильно  мені  докучає  
фактор  один,  а  точніше  людина»  
І  на  столі  у  конверті  до  чаю  
тихо  підсунула  гроші  дівчина.  

А  чоловік  той  на  стіл  подивися,  
хижо  скривився  у  злісній  усмішці.  
«Що  ж,  гонорар  тут  у  нас  появився»  
Встав  і  пройшов  по  багряній  доріжці  

«Ну  а  тепер  розкажіть  і  дрібниці»  
Мовив  він  тихо  закривши  фіранки.  
Ну  і  дівчина  все  по  крупиці  
виклала  дядьку  із  самого  ранку.  

Той  іще  більше  собі  посміхнувся.  
Дату  назвав  і  навіть  годину,  
та  до  дверей  він  одразу  метнувся  
і  випровадив  з  кімнати  дівчину.  

День  вже  настав  і  прийшла  вже  година.  
Дядько  одів  вже  свої  рукавиці,  
лезо  холодне  сховав  під  тканину.  
Сильно  розширились  чорні  зіниці.  

Жертву  свою  він  убив  не  одразу  -  
тихо  рубав  на  маленькі  кусочки.  
І  не  промовив  він  навіть  і  фразу,  
кров`ю  заляпав  не  тільки  сорочку.

Клаптики  тіла  зібрав  до  пакету.  
Хто  би  подумав,  що  в  нім  там  людина?  
Після  убивства  скурив  сигарету.  
Ось  і  аборт,  ось  і  мертва  дитина.  

Автор  -  Вільна  Птаха

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709859
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 05.07.2017


nadia sevastianova

Першими квітами

На  вулицях  сходить  сніг,  а  значить,  твоє  місто  стає  все  ближчим,  
І  дні  стають  якісь,  наче,  більші,  а  небо  неначе  нижчим.
Й  бар’єри  між  нами  заростають  кордонами-квітами  з-під  землі.
Господи,  да  і  скільки  ж  її  вже  лишилось,  тієї  зими?

Да  і  скільки  ж  її  вже  лишилось,  тої  печалі?
Скільки  років  старанно  про  все  ми  мовчали?
Заливали  горло  й  комір  сорочки  пекучим  алкоголем.
А  весна  знов,  як  завжди,  прийшла  саме  з  моря.

Й  море,  певно,  відбилося  глибоко  в  наших  легенях,  
Лишилося  сіллю  в  вологих  очах,  мушлями  у  кишенях.
Лишилось  лиш  знати,  коли  закінчИться  цей  клятий  лютий,  
І  в  якому  житті  знов  скажу  «я  люблю  тебе».

Да  і  скільки  їх  вже,  тих  життів,  в  нас  лишилося?
Скільки  нам  не  примарилося  й  не  приснилося?
Скільки  квітами  поросло  доріг  й  магістралей?
Скільки  на  нас  ще  лишилося  в  долі  печалей?

Перші  теплі  вітри  цього  річ  прийдуть  з  гір  десь  на  півночі,  
Ти  отямишся  від  сигаретного  диму  вже  десь  опівночі.
Весна  знищить,  спалить  усю  мою  кригу,  як  невдалий  сценарій
І  коли  я  проросту  попід  вікнами  в  тебе  першими  квітами,  
Збери  мене,  засуши  у  гербарій.
01.03.16

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653953
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 29.06.2017


Наталя Данилюк

Доторк

І  торкнеться  до  мене  уперше  земний  чоловік,
У  якого  в  очах  мерехтить  перламутрова  хвоя,
І  притулить  долоню  свою  до  тремтливих  повік,
І  від  доторку  сего  забудуся,  де  я  і  хто  я…

І  трава  оживе  під  ногами,  волога  й  густа,
І  в  аркані  зійдуться  над  нами  старі  осокори.
«Я  не  згуба  тобі,  чоловіче,  я  древня  вода,
Що  з  правіку  тече  й  напуває  смарагдові  гори».

І  торкнеться  до  мене  удруге  і  скаже:  «Бери,
Ці  реліктові  храми  тобі  залишаю  у  спадок…».
І  сплетуться  між  нами  всі  запахи  і  кольори,
І  солоною  цівкою  піт  побіжить  між  лопаток.

І  гірським  полонинам  забракне  п’янкої  роси,
Щоби  спрагу  мою  втамувати  й  вогонь  загасити…
І  зіллються  між  нами  вібрації  і  голоси,
І  почнуть  мироточити  пальців  його  сталактити.

І  торкнеться  до  мене  утретє  земний  чоловік,
І  промовить:  «Ти  згуба  для  мене,  ти  лік  мені,  жінко,
Бо  коли  я  торкаюсь  пелюстя  тремтливих  повік,
Твої  очі  стікають  в  долоні  небесним  барвінком…».

І  в  гортані  його  застрягають  солодкі  слова,
Перестиглими  сливами  тріскають,  скапують  в  душу…
«Я  трава,  чоловіче,  я  дика  шовкова  трава,
На  фісташкових  віях  росу  передсвітню  ворушу».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739407
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 26.06.2017