Час для сну вже минув - скинув хмарне лахміття в багаття
Уколисаних днів, що тавровані сірим «колись».
Як набридло мені гострі кігті покірно ховати,
Ледь гамуючи рик – оксамитову пісню левиць…
Мармурові дахи – мов шляхи від цього підвіконня
І до краю землі, до розкрилля найвищих олив:
В серці синіх небес проростають дерева-безодні,
Розкидають плоди та вкорінюють в серце: «Боли!»
Там нічний заклинач оминає доріжки зірчасті -
Добирає слова, що долають непізнаність меж,
Щоб одній із левиць, найчорнішій, винової масті,
В срібній мові його чулась терпкість морських узбереж...
Січень 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716943
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017
Я захлинаюся в собі, тобі, в житті,
О, Боже правий, я - невільник …
Відчуть тебе … то проситься не лиш душа,
Тобою дихать, бо я - жінка …
І подих твій, як свій, затримати в собі
І підніматись ним у небо …
І пальці змійкою щоби переплелись
І обійняли разом всесвіт …
І шепіт ніжний заколихував би світ
У колисковій непритомній …
А скрипка понесла би звуки ніжні ввись,
Щоб хмарки звабить еннотонні …
Щоби художник написати наш портрет
Хотів в екстазі ерос-творчім …
Й кохання оспівав живого цього смак
Поет в сонеті непритворнім …
І не хотіти більше стримувать бажань,
Своїм табу сказать: я – вільна …
З усіх думок щоб залишилась лиш одна:
Як я тебе кохати хочу …
Щоб запалало тіло, як різдва вогні
Яскраво-тепло-новорічні …
Щоби спустились в заздрості з Олімпу вниз
Усі боги живі одвічні …
Відчуть тебе … то проситься не лиш душа,
Тобою дихати, як жінка …
8.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717053
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017
Ти той, кого давно вже відпустила,
З душі своєї, зі своїх думок…
Та раптом йшла собі кудись по ділу,
І зупинилась, стишуючи крок…
Ти, наче демон, виріс на дорозі,
Поглянув так, що холод по спині.
Забилось серце швидше у тривозі,
І пригадались всі минулі дні…
І зустрічі, і наше розставання,
Коли здалося: розвалився світ,
Та я тебе звільнила від кохання,
Зняла із тебе вірності завіт.
Ти той, кого забути неможливо,
Як тіло в лихоманці б’є озноб,
Колись тобою вже перехворіла,
Біль на плечах носила наче горб.
Чого іще, скажи, від мене хочеш?
Чому з явився в цей весняний день?
Чи нерви і собі й мені лоскочеш?
Чи я для тебе звична, як мішень?
Життя пішло, напевно ,по спіралі,
І та спіраль кінцями розійшлась,
Тебе не раз коханим називали,
А я так закохалась лише раз.
Заплющу очі, серце стисну в грудях,
Зціплю і зуби , й губи у замок,
І виду не подам тобі на людях,
А тихо мовчки омину за крок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661573
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 26.05.2016
От меня до тебя - лента жёлтой реки...
От тебя до меня - три моста перейти...
От меня до тебя - две зимы и весна...
От тебя до меня - половинка холста...
От меня до тебя - немота тишины...
От тебя до меня - переборы струны...
От меня до тебя - ожидания дни...
От тебя до меня - столько писем любви...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668014
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016
[b][i][color="#d500ff"]Ти жінка моя чарівна,
Кохана, дружина, і мати!
Ти в світі єдина одна,
Яку я бажаю кохати!
Для мене ти будні й свята,
Приправа з солодкого перцю...
Ти жінка від, Бога - свята,
Та радість єдина у серці!
Любов, що живе у душі,-
Для тебе, кохана, тримаю...
Жовтіють уже спориші,
Та я тебе досі кохаю!
31 03 2016 р
Вікторія Р [/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656223
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 01.04.2016
Дякую тобі за безсонну ніч,
3а сльози, що лились рікою.
Я зрозуміла в чому річ,
Та попри все залишуся собою.
І не скажу чому на серденьку туга,
Чому біль огортає мою душу.
Тут зайвими будуть усі слова,
Та й спокою твого я не порушу.
Нічого ти уже не пам'ятаєш,
А слово сказане не вернеться назад.
Але ж не ти в цю мить страждаєш,
Не ти наводиш із думками лад.
І не проси пробачення, прошу,
Вже звикла, що мене всі добивають.
Та все ж таки любить тебе буду,
Бо почуття такі не помирають.
3. 07.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655848
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 30.03.2016
Поклич мене з собою, вдалечінь,
Оту далеку, з тереном, дорогу,
Щоби разом,
пліч-о-пліч,
напівтінь,
Женучи всю турботу і тривогу.
В обіймах ночі, відчуття жаги,
Не тільки до життя, але й до тебе!
Хай не зійшлися наші береги,
Та спільна течія буде без гребель!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655781
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 30.03.2016
Щ а с л и в а
Я встаю, а мені посміхається радо світанок,
Я іду, а мене щебетанням вітають пташки,
І ніяких немає в цю мить у душі забаганок,
В ній любов лиш співа, наче чисті джерельні струмки.
Йду легкою ходою по сонячній, вірній дорозі,
Нині щастю моєму ні краю нема, ні кінця,
Від краси, що довкіл, я одвести свій погляд не в змозі,
Від небес, від землі і від кожного, вірте, лиця.
Ще учора образа у серці моєму кипіла,
А сьогодні інакше на світ цей прекрасний дивлюсь,
Всі льоди у душі всемогутня любов розтопила,
Я усіх вас, о люди, безмежно і щиро люблю!
Зінаїда Сидорчук ©
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549173
дата надходження 06.01.2015
дата закладки 28.03.2016