Олена Жежук: Вибране

Lana P.

У ДЖЕЗВІ СПОГАДІВ

У  джезві  спогадів  парує  ранок,
І  в’ються  пряні  пахощі  спокус.
Вершки  молочні,  перелиті  в  дзбанок, 
Спадають  краплями  на  вишитий  обрус.

Замріяність  знов  не  дає  спокою
І  переносить  у  минулий  час,
У  ранки,  що  стрічали  ми  з  тобою.
Гаряча  кава  частувала  нас. 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841305
дата надходження 08.07.2019
дата закладки 12.07.2019


Любов Іванова

НЕ ВІДПУСКАЙ…

[b][i][color="#7e0ab0"]Нектар  п"янкий  із  вуст  моїх  збери,
Напій  смачний  жагучого  кохання.
І  вже  негода,  шквали  і  вітри
Не  принесуть  ні  краплі  хвилювання...

А  я  тобі    тихенько  прошепчУ,
Слова,  які  нікому  не  казала...
Я  до  небес  неначе  птах  лечу
Коли  ще  так  душа  моя  співала?!

Солодкий  щем  по  тілу  пробіжить
Торкнеться  тих  глибин,  що  досі  спали.
Яка  блаженна,  неповторна  мить.
Мов  літ  на  сорок  ми  молодші  стали....

Не  відпускай,  прошу,  не  відпусти,
Не  скаламуть  надій  моїх  озерце,
Бо  вже  тоді  благального  "Прости.."
Не  будуть  чути...  ні  душа,  ні  серце.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841585
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 11.07.2019


Вавилюк

Зітри сльозу…

 
   Зітри  сльозу.  Вона  не  до  лиця,
   Ота  солоно-сріберна  краплина.
   Поглянь,  тобі  всміхається  калина
   І  простягає  білого  вінця.
   Візьми  його.  Тобі  він  до  лиця  -
   Квітчасто-білий  кетяжок  духмяний.
   Твоя  печаль  -  мої  глибокі  рани.
   Їх  не  ятри.  Хай  гояться  серця.
   Зітри  сльозу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836619
дата надходження 26.05.2019
дата закладки 08.07.2019


НАДЕЖДА М.

Та сни дозволять щастя пригорнуть…

Три  речі  нам  даровано,  щоб  зм"якшити  гіркоту  життя:
сміх,  сон  і  надія.
____________________________________-
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eh0QHc-qMb0[/youtube]

Не  всі  бувають  у  житті  щасливі,
А  хто  із  нас  не  мріяв  буть  таким?
Чудні  буваєм  ми  в  такім  пориві:
Бажання  це  нас  робить  молодим.

Воно  буває  крихітне,  маленьке,
Нехай  воно  тривало  тільки  мить,
Зуміло  ж  примоститись  край  серденька,
Хоч  часто  в  непогоду  защемить.

І  ти  не  знаєш,  де  себе  подіти,
Як  відшукать  дороги  крізь  роки.
Примушуєш  себе  все  ж  зрозуміти,
Що  неможливо  зупинити  плин  ріки...

Нехай  ця  мить  продовження  не  має,
Та  потайки  благаємо  ми  мрій:
Нехай  ніколи  нас  не  покидає,
Тримає   в  круговерті   цій  крутій.

Ми  часто  в  снах  буваємо    щасливі,
Бо  лише  сни  все  можуть  повернуть.
І  хай  вони  в  реальності  мінливі,
Та  сни  дозволять  щастя  пригорнуть..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840931
дата надходження 05.07.2019
дата закладки 07.07.2019


Олекса Удайко

ВИСО́ТИ

       Ось  так...


[youtube]https://youtu.be/vmuBcaTDeZY
[/youtube]
[i][b][color="#51047d"]Хоч  вабили  мене  висо́ти,
родивсь  і  повзав  по  землі,
та  всім  життям  своїм  усотав:
уретно*  їхать…  на  ослі́.

Хотілось  жвавості  і  руху,
а  ще  –  на  краще  перемін.  
Прийшла  у  зрілості  “проруха”:
все,  що  оточувало,    –  тлін…

Й  жахнув,    мов  полум’я,    у  простір,
лазур’ю    неба  похлинувсь.
Та  все  ж  летів  увись  наосліп,
вспіх  обминаючи    весну.  

…А  та    крайнебо    запалила,  
зелом  на  землю  пролилась,
мов  океану  пінна  хвиля
із  присмаком  зіркових  трас.

Й  здалося    все  украй  резонним:
весна  –  начало  всіх  начал…
Не  віха  з’явисьок  сезонних  –
життя  і  мудрості  причал  !  

Отак  і  маюсь  –  низ  і  небо  –
за  настроями,  як  коли…
Чи  в  неба  є  в  мені  потреба?..
Мені  ж  набридли  вже  воли![/color][/b]

7.07.2019

*Скучно.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841039
дата надходження 06.07.2019
дата закладки 07.07.2019


Олеся Лісова

Долетіти до сліз

Легких  шляхів  у  житті  не  було.
Буденні  хвилини  ущент  розмісили.
Мене  ж  ,  як  спрямований  рій  вело
Летіла  до  щастя  по  вирвах  щосили.

Вдарившись  боляче  об  горизонт
(Дорогу  любові  грудьми  розтинала)
Не  полишала  щоденний  фронт
Серпанок  в  ривку  іще  не  обірвала.

Зірниця  по  серці  струмом  пройшла.
Торкнулась  душі,  запалало  світання.
Лиш  долетівши  до  сліз  я  змогла
Відверто  дивитися  в  очі  коханню.


Зірниця  –  яскраве  освітлення  горизонту  перед  сходом  і  після  заходу  сонця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836822
дата надходження 28.05.2019
дата закладки 30.05.2019


Любов Іванова

БЕЗ ТЕБЕ НІЧ БОЛЮЧА І САМОТНЯ

[b][i][color="#178027"][color="#ad0c6f"]Б-[/color]лукає  місяць  темними  стежками
[color="#ad0c6f"]Е-[/color]дем  залишив  і  пішов    в  світи.
[color="#ad0c6f"]З-[/color]абула  б  все,  що  було  поміж  нами,

[color="#ad0c6f"]Т-[/color]а  серце  взяв  тоді  з  собою  ти.
[color="#ad0c6f"]Е-[/color]моцій  шквал,  до  повного  сп»яніння
[color="#ad0c6f"]Б-[/color]а,    не  у  них  земного  щастя  суть.
[color="#ad0c6f"]Е-[/color]кстракти    чар  з  любові  і  терпіння

[color="#ad0c6f"]Н-[/color]апевно  що  від  смутку  не  спасуть.
[color="#ad0c6f"]І-  [/color]  день  новий  знов  темрява  накриє,
[color="#ad0c6f"]Ч-[/color]адру  накине  чорну  на  думки.

[color="#ad0c6f"]Б-[/color]езодня    смутку  душу    оповиє,
[color="#ad0c6f"]О-[/color]мани  тінь  спаде,  як  шлейф  з  руки.
[color="#ad0c6f"]Л-[/color]етять  години,  добігають  ранку,
[color="#ad0c6f"]Ю-[/color]рбу  думок    роса  холодна  їсть.
[color="#ad0c6f"]Ч-[/color]омусь,  коли  відкинула  фіранку,
[color="#ad0c6f"]А-  [/color]там  надій  очікуваний  гість.

[color="#ad0c6f"]І-[/color]  наче  все  нестерпне  відступило,
[color="#ad0c6f"]С-[/color]падає    з  трав  краплинами  роса
[color="#ad0c6f"]А-  [/color]день  новий  дає    снагу  і  силу
[color="#ad0c6f"]М-[/color]олю  за  це    і  вірю  в  чудеса…
[color="#ad0c6f"]О-[/color]  Боже  мій,  святий,  великий    Отче
[color="#ad0c6f"]Т-[/color]обі  усе  під  силу  в  світі  цім
[color="#ad0c6f"]Н-[/color]у  як  же,  як  душа  і  серце  хоче
[color="#ad0c6f"]Я-[/color]к  дар  тримати  щастя  у  руці…[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836557
дата надходження 26.05.2019
дата закладки 26.05.2019


Вавилюк

Змокнув травень у дощах до нитки

                                                                         Небо,  наче  сірий  моноліт.
                                                                         Змокнув  травень  у  дощах  до  нитки.
                                                                         Під  софітом  птахи  сушать  свитки.
                                                                         Опадає  яблунь  білий  цвіт.
                                                                         Не  зігріти  тонкого  стебла,
                                                                         Не  зігріти  бузьку  мокру  спину,
                                                                         Він  грудьми  накрив  свою  дитину,
                                                                         Обійнявши  грудочку  тепла.
                                                                         Журиться  у  вулику  бджола:
                                                                         Їй  би  зараз  цілувати  квіти,
                                                                         Тільки  простір  ні́кому  зігріти,
                                                                         Не  здійняти  легкого  крила.  
                                                                         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834944
дата надходження 08.05.2019
дата закладки 21.05.2019


Ніна-Марія

РОКИ

[img][/img]

А  я  люблю  тебе  й  не  каюсь!
До  серця  спомин  пригортаю:
Де  п'янко  весни  так  цвіли,
Де  нам  на  крилах  принесли,
Із  теплих  тих  країв  далеких,
Любов  негаснучу  -  лелеки.
ЇЇ  ми  свято  берегли!
Розпорошити  не  змогли
Ні  злі  вітри,  ні  сніговії,  
Лиш  невгамовні  лиходії-
Такі  поспішливі  роки  
Летіли  в  безмір.  Навпаки,
Прискорювали  час  розлуки...
Затим  страшні  вселили  муки
До  скону  в  серденьку  моїм...
Все  ж  за  любов  -  я  вдячна  їм.  

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRTzEkkwBzlSzWLX3iVFXzJY3orZUbuK1NhzGDhs4Yk3aiATWPC[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835227
дата надходження 11.05.2019
дата закладки 12.05.2019


Олекса Удайко

Я НЕ ЛЮБЛЮ

           [i]Ти,  брате,  любиш  Русь,  
           Як  дім,  воли,  корови,  —  
           Я  ж  не  люблю  її  
           З  надмірної  любови.  
                                           [b]Іван  Франко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/eYj8ciqAPcA[/youtube]
[i][b][color="#4e0480"]Я  не́  люблю,    коли  тьмяніє  ранок
від  хмар,  що  застеляють  виднокрай,
коли  світила  сонцеликий  пряник
не  радує  пташиний  водограй.
                           
Я  не́  люблю,  коли  бруднять  газони
і  топчуть  квіти,  листя  і  траву,
коли  нам  глобалісти  і  масони
указують,  як  жити  наяву…  

Я  не́  люблю,  коли  в  причілку  хати
не  кублиться  гучна  сім’я  лелек,
не  лю́блю,  як  кітчливі  та  пихаті  
ллють  марнослів’я    у  родинний  глек.

Я  не́  люблю  кружляння  круків  чорних
над  димарями  мирних,  рідних  хат…
Я  не  люблю  дурних  і  чудотворних,
хто  не  тримається  своїх  пенат!  

Я  не́  люблю,  як…  плачуть  з  горя  діти,
як  ллється  молода,    невинна  кров…
Хай  припаде  у  пеклі  тим  згоріти,
хто  посягнув  на  ближнього  покров!

Я  не́  люблю….  коли  клинком  –  у  душу,
коли    на  сміх  втрапляє    сивина…
Тоді  весь  гнів  я  виплеснути  мушу,
щоб  чашу  зла  не    випити  до  дна!

Я  не́  люблю!..  З  Великої  Любові!  
До  неньки-України  –  мій  уклін…
Не  полюблю  найпаче    Неньки  болю:
моя  Земля  –  
                                       мій  Бог,  
                                                                   мій  Рай,  
                                                                                               мій  Тлін!
[/b][/color]
27.05.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833765
дата надходження 27.04.2019
дата закладки 03.05.2019


Окрилена

Одну

У  погляді  -  бузкове  аніме,
сюжети,  драми  і  нерівні  "батли"
весна  згорить  у  драйві  і  мине,    
а  ти  не  зможеш  вчасно  упіймати

медові  соти  в  небі  з  молока
 у  крихітну  як  крапелька  піалу.
Одну  фіалку  вихопить  рука
і  збереже  після  грози  і  шалу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834355
дата надходження 03.05.2019
дата закладки 03.05.2019


НАДЕЖДА М.

Розчарування

У  більшості  випадків,  надія  виступає
відстрочкою  для  почуття  розчарування.
----------------------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PC2GVuHYZ88[/youtube]

Стан  душі  страшний  -  розчарування.
Хто   не  смакував  його  в  житті?
Протилежне   слово  -  милування
Те,  що  так  близьке  до  доброти.

Біль,  розлука  і  брехня  це-  страшно,
Та  зневіра  -  найстрашніш  за  все.
Жаль,  що  розумієм  це  невчасно,
Десь  в  душі  ховали   це  слівце.

І  коли  зневіришся  у  комусь.
Зрозумієш  те,  що  був  сліпий,
То  тепер  із  серця  знімеш  втому,
І  прозріння    радістю   запий.

І  не  треба  вже  собі  брехати,
Що  помилка  то,  чи  збій   в  душі.
Набирись  сміливості  сказати,
І  вагання   й  сумнів      заглуши.

І    тоді  не  боляче  й  не  жалко,
Просто  від   помилки  пустота.
І  не  вірте  тим,  у  кого  душі  мілкі,
Там    панує    вічна  глухота...










адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834108
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 01.05.2019


НАДЕЖДА М.

Заходить вечір непомітно в хату…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Mlc6P1JWdVQ[/youtube]

Заходить  вечір  непомітно  в  хату,
А  за  вікном  туману  полотно.
Ледь-ледь  відчутно  терпкий  запах  м"яти.
Я  вечір  виглядаю  вже  давно.

Його  я  запросила  на  розмову:
Гостинність  і  повага,  теплий  чай.
Все  це  в  розмові  буде  допомога.
І  більш  нічого..Прошу,  вибачай.

Як  завжди  подивились  очі  в  очі.
Він  ненароком  нібито  зітхнув.
Здається,  що  далеко  так  до    ночі,
А  вечір    так  солодко  позіхнув...

Ну  що  сказать?   Не  так  усе  й  погано,
От  тільки  ночі  довгі   весняні.
А  інше   все  -  за  сімома  замками,
Настояні на  м"яті,  духмяні.

Так  хочеться  сказати  йому  більше,
Та  я  минаю  те,  що  головне.
А  за  вікном  стає  усе   темніше...
Та  бачу,  вже  не  слухає  мене.

Заснув   сердега.....Щось  йому  вже  сниться,
Під  монотонну  розповідь  мою..
Чому  ж  мені  до  ранку  все  не  спиться?
Шукаю  в  тім  причину  й  не  збагну..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832824
дата надходження 15.04.2019
дата закладки 21.04.2019


Олекса Удайко

НА ДЕРЕВІ СТОЛІТЬ

[youtube]https://youtu.be/taJeh5xD514
[/youtube]

[i][b][color="#07717d"]Народжуйте    усе,  що  –    від  любові,
сирітства,  безпорадність  не  плодіть!
Нехай  вічнозеленість  як  основа
тримається  на  дереві  століть!

Лелійте  і  підживлюйте  коріння  –
без  кореня  рослини  не  ростуть….
Дістатись  неба  –  Боже  повеління,
до  благоденства  заповітна  путь!  

Досягне  ж  висоти  лиш  той  з  атлетів,  
хто  знає,  що  в  гори  буває  низ,
Бо  так  влаштована  Земля-планета  –
вселенської  містерії  каприз.

Дуальність  світу  –  то  закон  природи.
Цуратись  низу  легіню  не  слід…
Та  пам’ятати:  деревні  породи
ростуть  у  небо,  але  низу  від…
 
Тяжіють  і  андроїди  земельно  –
немов  є  все  потрібне  на  землі.  
Але  душа  співа,  хоч  акапельно,
у  віковічно-райдужній  імлі...

...В  усьому  є  своя  священна  правда
і  свій,  нутром  закладений,  резон:
хай  нітрогена*  голосна  бравада
уступить  смислу!..    
                                                     Цар  царів  –  
                                                                                               озон**!  [/color][/b]

4.04.2019
________
*Азот  -інертний  газ,  складова  атмосфери  Землі;
   в  перкладі  з  грецбкої  означає  (  [b]а[/b]-не;  [b]зот  [/b]-  життя)
 [b]  неживий.[/b]
**Трьохатомний  оксиген  (O3),  що  міститься  в  стратосфері
     і    захищає  Землю  від  космічних  та  УФ-променів,  відіграв
     важливу  роль  у  виникненні  і  збреженні  орзанічного  світу.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831691
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 09.04.2019


Ліна Ланська

* * *

Я  знову  напишу,  не  знати  що...
Із  слів  химерний  заплету  сюжет.
Воно  ж  бо  й  не  горітиме,  якщо
Перо  небесне  підписалось  вже.

Заношених  і,  в  попіл  стертих,  фраз
Не  полічити    -  винахід  старий
Давно  в  цім  світі  згаданий  не  раз.
Як  тільки  хтось  назавжди  вийшов  з  гри  -

Не  вічні  ролі    вічних  травесті.
Надумані  фривольні  ТАК  і  НІ
Спіткнуться,  опинившись  на  хресті,
До  того  ж,  рай  вбачаючи  в  багні.

Безликі,  наспіх  стулені  слова...
Немає  інших  -  порожньо  в  душі.
Сім  покривал    -  в  тарелі  -  голова  -
Для  Саломеї    -  пекла  вітражі.

Кричати?  Хто  почує  саломей?
За  них  розпишуть  кару  на  віки.
Забуті  аромати    Mary    Kay
І  травесті  розтоптані  вінки.

30.03.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831856
дата надходження 06.04.2019
дата закладки 09.04.2019


НАДЕЖДА М.

Чи це було, чи не було

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bYZlxGEHbz4
[/youtube]
Весняний  день  стіка  повільно,
Ледь  -  ледь  сіріє  полотно.
Кидаю  погляд  я  невільно,
На  краєвид,  що  за  вікном.

Старіє  день,  йде  на  спочинок.
За  день  стомилася  й  душа,
Склада  за  день  думок  ужинок,
Притишить  хід  їх  поспіша.

Думки  кошлаті,  ніби  хмари,
Все  норовлять  втекти  в  вікно.
Весняний  вечір  б"є  в  летаври...
Думки  всі  вкупі,    заодно.

Схолонув  чай,  лиш  запах  м"яти,
Давно  невипите  вино.
Приємно  так  бува  згадати:
Чи  це  було,  чи  не  було?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831399
дата надходження 02.04.2019
дата закладки 02.04.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.04.2019


Олекса Удайко

ПОЕЗІЯ – ЦЕ…

           [i]Певно,  стомились  від  сьогодення...
           Хочеться  гарної  музики,  поезії...
           І  просто...  "нічогонеробтва"  –
           подумалось  мені...  І  ось  –
           вкотре!  –  таймаут!            [/i]
[youtube]https://youtu.be/o89kEMsLFQs
[/youtube]
[i][b][color="#890f9c"]Віршуємо  й  не  думаєм  всерйоз,
чи  маємо  на  те  благословіння.
Чи  то,  бува,    не  хляка  чи  мороз,  
не  словоблуд...  напутнього  начиння?

Поезія  –  це  ліки  для  душі,
Від  болі  в  серці  екстрена  пігулка,
Поезія  –  не  епос  і  вірші,
По  фібрам  серця  трепітна  прогулька    

Поезія  дарує  кращі  з  прав  –
творить  канони,  пестити  моралі.
І  хто  із  нас  бентежно  не  збирав
римовані  на  ниточках  коралі!..

Поезія  –  від  Бога  щирий  гранд,
аванс  Творця  за  прояв  милосердя!
Поезія  –  змовкання  канонад,  
не  вбивство  доль  у  січі  душ  і  тверді…

Поезія  не  любить  звучних  слів,
вона  –  інтим,  квиління  душ  чаїних,
поезія  –  глас    ангельських  послів,
код  алгоритму  співів  солов’їних…

Поезія  –дарунок  Божих  ласк  
творителям,  у  кого  серце  щире,
поезія  –  шукання  Світлих  паск
і  меса  –  тим,  хто  відлітає  в  ірій.

Поезія  –  божественна  Любов
до  тих,  хто  щиро,  без  лукавства  любить…
Поети  тчуть  нагій  душі  покров,
І  їх  Господь  шанує  і  голубить.[/color]  [/b]
 
25.03.20199[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830480
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 29.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Отих думок розпалене багаття

Отих  думок  розпалене  багаття
Гарячим  подихом  до  нього  вилось.
Бентежило  в  душі  табу  сум*яттям,
Крутилась  курява  від  вітровію.

-  Торкнутися  б  жаринкою  любові,
Теплом,  щоб  висушити  сліз  утому,
І  не  завдати  порухами  болю,
Долати  разом  довгі  нині  тори.

І  щоб  оте  багаття  не  згасити,
Додала  б  легкі  ніжності  іскринки,
Вогнем  наповнила  б  кохання  силу,  -  
Так  мріяла  жіноча  половинка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830661
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 27.03.2019


Виктория - Р

Ей однажды подарили нежность

Почему  так  больно  на  душе?..
Прячу  слёзы  в  мятую  подушку.
Ты  меня  забыл  небось  уже,
Как  ребёнок  старую  игрушку...

От  тоски,печали  и  от  страха,
Я  себя  съедаю  изнутри...
Будто  черти  вынесли  на  плаху,
Так  душа  моя  отчаянно  горит.

Полыхает  рвётся  в  неизвестность,
Глупая  не  знает,как  ей  быть.
Ей  однажды  подарили  нежность,
Научили  преданно  любить...

Только  было,всё  так  однобоко,
Даже  не  успела  расцвести...
А  теперь  ей  очень  одиноко,
Счастье  и  любовь  не  обрести.
25  02  2019  г
Виктория  Р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826951
дата надходження 26.02.2019
дата закладки 27.02.2019


Любов Ігнатова

Тихий дощ

Цей  тихий  дощ  про  вічність  шелестить,
Освячує  молитвою  вікно.
Осіння  мить  щемить...
                                                         щемить...
                                                                               ще  мить-
Глінтвейном  стане  сутінків  вино

Із  ароматом  падолисту  й  снів,
Із  присмаком  морозу  на  вустах,
З  мускатним  шлейфом  перезрілих  днів,
Що  губляться  у  пам‘яті  й  літах.

А  тихий  дощ  іде  собі  й  іде,
В  свідомість  падає  і  мрячить  у  думках...
Знов  схуднув  календар  на  цілий  день
І  хризантемить  світ  Чумацький  шлях...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826845
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 26.02.2019


Окрилена

Di (алогічне)

Привіт!  
Я  знов  
у  турбулентній  зоні.
Пасок  безпеки?  
Він  не  рятівний.
Порушую  
повітряні  кордони  -
прозорі  і  невидимі.  
Земні  
услід  тяжіють  
кроки  і  зусилля,  
немов  фантоми  
чуються  дзвінки.
Зима  дахівкам  
снігу  натрусила,  
що  плечі  вітром
обдало  мені.    

І  я  стою  
на  чорно-білій  
смузі,  
і  сумніву  
нависли  кажани.
Вуста  Твої  
в    усміхненому  прузі?
Скажи  мені...
                           нічого  не  кажи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826668
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Елена Марс

В тобі зупинилась весна (Олені Жежук)

Чи  з  неба  зійшла,  чи  з  мольберта,  
Красуне,  неначе  весна?!..  
Ти  -  пісня  -  струмочок  відвертий,  
Справжнісінький  Божий  Талан!  

Тобі  усміхаються  квіти,  
Твої  прикрашають  шляхи!..
"Чи  можна  таку  не  любити?"  -
Щебечуть  у  небі  птахи...  

Тендітна,  красива,  цікава!..
Ти  -  казка!  Якась  дивина...  
Проміння  ранкове  яскраве!  -
В  тобі  зупинилась  весна..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824482
дата надходження 07.02.2019
дата закладки 09.02.2019


Окрилена

Карт-бланш

Щовечора  
місяць  падав.
Втрачала  
баланс  земля.
Розвіював  
жовтий    ладан
Насправді,  
це  я  була.
Щовечора    
сонцю  -  тризна.
Порядок  речей  
простий.  
Але  ця  хода  
наскрізна
і  колір  очей  
густий…  
що  став  мені  
достеменно
 оазою  у  пустелі.
Шукаю  весни...
Тотемно
світає
в    кінці  тунелю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824606
дата надходження 08.02.2019
дата закладки 09.02.2019


НАДЕЖДА М.

Стара, як світ, історія оця

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fTDY8tBDv00[/youtube]

Коли  ішов,  просила:
залишайся.
Але  пусті  були  мої
слова...
Забути  ти  мене  
не  намагайся.
Це  пам"ять  не  дозволить,
бо  жива.
І  раз  -у  -раз  торкатиме
у  груди,
І  солоніше  буде  вже  сльоза.
Від  цього  ти  не  дінешся
нікуди.
Стара,  як  світ,  історія  оця...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821835
дата надходження 18.01.2019
дата закладки 29.01.2019


НАДЕЖДА М.

Його, як і минуле, не впіймать. .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MvGtVBtqQoM
[/youtube]
В  кафешці  темно,  тихо,
Спокій.
Лиш  штори  
дихають  злегка.
Чом  смутку  апогей  
такий  високий?
Метіль  у  душу  тихо
заповза...
Кидаю  погляд  на
знайомий  столик.
Все  намагаюсь  щось
знайоме    відшукать.
Як  і  тоді,  забився  в  скло
метелик...
Його,  як  і  минуле,
не  впіймать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821718
дата надходження 17.01.2019
дата закладки 29.01.2019


Любов Іванова

ЕСТЬ ЛИ В ЖИЗНИ МЕСТО ЧУДУ?

[b][i][color="#008cff"]А  есть  ли  место  в  нашей  жизни  чуду?
Не  раз  себе  я  задаю  вопрос...
А  чудеса....  они...  они  повсюду..
Ответ  один  и  он  конечно  прост.

И  ручеёк,бегущий  торопливо,
И  по  весне  капель  из  мокрых  крыш.
Ужель  не  чудо,  не  большое  диво
Когда  на  свет  рождается  малыш!?

А  по  утру  молочные  туманы,
А  легкий  бриз  над  морем  в  жаркий  день?!
Во  всех  лесах  цветущие  поляны    ,
И  у  окна  душистая  сирень..

Каскады  туч  и  радуга  цветная,
Туман  над  лугом,  трели  соловья.
Картины  маслом  из  земного  рая,
Привычный  глазу  фактор  бытия...

И  в  октябре  деревья  цвета  злата,
И  с  гор  поток,  несущий  воды  вниз...
И  океан  с  полоскою  заката....
Не  чудо  ль  это  -  наша  с  вами  жизнь?[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822237
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 27.01.2019


Ганна Верес

Життя й любов

Любові  вічне  джерело
Нам  подароване
І  лиш  багатшає  воно,
Коли  не  сховане.
Коли  ж  даруєм  її  ми,
Любов  та  множиться,
Бо  ж  живемо  межи  людьми  –
Кохати  хочеться.

Любов’ю  світиться  душа,
Мов  трави  росами…
Топтать  її  не  поспішай…
Літа  до  осені…
Цінуй  із  нею  кожну  мить,
Аж  поки  зможеться,
І  по  життю  іди  з  тими,
З  ким  серце  проситься.
7.06.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822762
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 26.01.2019


Тарас Слобода

Ти зіграла для мене цю роль


Ти  зіграла  для  мене  цю  роль  
Тільки  грою  це  важко  назвати  
Кожен  з  нас  у  падінні  герой  
Що  готовий  на  подвиг  до  страти  

Так  і  я,  завжди  поруч  мов  тінь  
На  півкроку,  ось  там,  за  юрбою    
Серед  сотень  зірок  мерехтінь  
На  коліна  упав  я  без  бою  

Бо  моя  запалала  зоря  
Чорно-білими  фарбами  зранку
Хоч  минулого  ще  догорав  
шанс  цілунок  спіймать  на  останку….

Ти  здолала,  не  сотні  –  мене  
Заодно  небо  й  сонце  з  тобою  
Лиш  закоханий  мрію  збагне  
Й  відречеться  назавжди  спокою

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822262
дата надходження 22.01.2019
дата закладки 22.01.2019


Олекса Удайко

ЗАБАГАТО ЇЇ НЕ БУВАЄ

       
                                                                               [i]  [b]Tth    [/b]      [/i]          
[youtube]https://youtu.be/msD4F7DhYTQ[/youtube]
[i][b][color="#560975"]кажуть,  пізня  любов  –  це  не  свято
лиш  уява,    лиш  розуму    гра…
та  її  ж  не  закинеш...  за/грати  (!..)
як  заснула  душа  
                                                                   загора_

ється  в  жінки  
                                               раптово  
                                                                                 при  слові  
що  вона  є  жадана  комусь
хто  вподобав  її  за  любові…
і  засвітиться  очі…  
                                                                           І    ус_

мішка  враз  на  обличчі  заграє  
у  погадці    про  зустріч  із  тим
хто  ще  й  досі  так  ніжно  кохає
і  вважає  кохання  святим…

забагато    того    не  буває,
що  любов’ю  своєю  назвеш  
і  її  своєчасною    –    теж…

воно  вічне  –  оте    любування,
бо  воно  не  окреслює  меж…
у  любові  –  одвічне  кохання
[/color][/b]

9.01.2019,
Kln,    BRD

[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820784
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 10.01.2019


majra

Мій сад засипало снігами

Мій  сад  засипало  снігами,
Скувала  крига  береги.
І  білий  простір  поміж  нами
Ущерть  заповнили  сніги.

Земля  і  небо  об"єднались,
У  білій  віхолі  сплелись.
Як  ми  з  тобою  обіймались
В  пориві  юному  колись.

...Та  іскра  згасла,  і  в  долоні
Сніжинку  кинула  зима.
І  серце  в  крижанім  полоні,
А  в  мене  іншого  -  нема...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820740
дата надходження 09.01.2019
дата закладки 09.01.2019


Надія Башинська

Я ТАК ЛЮБЛЮ ТЕБЕ… ПОВІР!

         Які  слова  мені  сказати,  щоб  всю  любов  ту  передати,
мій  дорогий  і  рідний  краю,  яку  до  тебе  відчуваю?
Твої  ліси,  діброви,  ріки...  поля,  росою  зранку  вмиті,  хви-
люють  душу,  тішать  зір.  Я  так  люблю  тебе!  Повір.
         А  кущ  калини,  де  джерельце,  мов  теплоти  сипнув  у  
серце.  Своєю  він  зігрів  красою.  
Ген  сходить  сонце  за  горою...  Проміння  щедро  розсипає  
на  все,  що  бачить.  Воно  знає  -  чекають  всі  його  тепла.
         Моя  ти  доленько  ясна!  Дав  Бог  в  такій  красі  нам  жити,  
де  жайвір  в  небі,  зріє  жито.  Чебрець  квітує,  пахне  літом.  
Ромашки  тут  цвітуть,  сестрички.  В'ються  стежини  в  світ,  
мов  стрічки,  через  поля  у  світ  широкий...    та  повертають  
через  роки.
Їх  скільки  б  не  було  багато,  всі  кличуть  нас  вони  до  хати,
де  мама  й  тато.  Зріють  вишні.  Які  ж  рясні  вони  й  розкішні!
Там  медом  яблука  налиті  й  дитинства  дні  найкращі  в  світі!
         Які  слова  мені  сказати,  щоб  всю  любов  ту  передати,
мій  дорогий  і  рідний  краю,  яку  до  тебе  відчуваю?
Твої  ліси,  діброви,  ріки...  поля,  росою  зранку  вмиті,  хви-
люють  душу,  тішать  зір.  Я  так  люблю  тебе...    Повір!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820477
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 07.01.2019


Наташа Марос

НЕ ОБЕЩАЛ…

Ты  же  не  обещал  ничего...  никогда...  никому  -
Уходил  просто  так,  словно  выкурить  в  ночь  сигарету  -
Понимал:  я  тебя  всё  равно  без  вопросов  приму  -
И  легко  ускользал,  как  всегда,  от  ненужных  ответов...

Я,  конечно,    до  боли  ждала,  и  прощала  опять,
Да  встречала,  не  требуя  сладких,  как  мёд,  оправданий,
Что  оставил  за  дверью...  теперь  мне  уже  не  понять,  -
С  головой  окунусь  в  долгожданное  наше  свиданье...

И  совсем  не  болит...  почему  не  ревную  никак,
Почему  дорожу  каждой  встречей  и  каждой  разлукой...
Ты  умеешь  легко...  -  для  тебя  это  просто  пустяк,
Мне  протягивать  в  ночь  одиночества...  сильную  руку...

Я  не  знаю  зачем  воровал  ты,  потом  возвращал
Ненадолго  разбитое  сердце  своими  ключами  -
И,  себя  ненавидя...  (а  ты...  даже  не  обещал),
Поворотом  ключа,  на  пороге  безумство  прощаю...

Говорят,  что  любовь...  ах,  слепая  воровка  души,
Улыбаясь,  отчаянно  даже,  коснётся...  нелепо,
А  затем,  второпях,  в  никуда  на  заре  убежит,
Разливая  по  снегу  палящее  солнце  и  лето...

                                         -                    -                    -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819603
дата надходження 31.12.2018
дата закладки 05.01.2019


Лілея1

ЗАРИМОВАНІ ГАМИ…

[i][b]Тиха  ніч...    заримовані  гами...
Два  сполучення  нових  світів...
Заціловані  рясно      снігами
Мандаринки  нічних  ліхтарів.

Аркуш  міста...  накреслення  колій,
Жовтих  вікон  яскравий  мазок,
Сенсор  неба  в      графічних  паролях
Голубих  мерехтливих    зірок.

Титри  снігу...  мільйони  історій...
Ніч  натхнення,  навкруг  ні  душі,
Тільки  звуки  останніх  рапсодій,
Тільки  муза,  слова  і  вірші.
[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820089
дата надходження 04.01.2019
дата закладки 04.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

У крижаній слюді

Перлинно  сніг  летить  із  скрині  неба,
І  за  вікном  лиш  жевріє  ліхтар.
Спливає  спогад,  мов  душі  потреба,
Сягає  висоти    до  сивих  хмар.

...Дзвінке  серцебиття  в  безмовній  тиші,
Вогонь  вже  воскресає  сильних  рук.
І  разом  ми  години,  дні  і  тижні...
Але  ж  завадив  чийсь  холодний  брук.

Тягнулася  дорога  в  даль  морозну,
Запорошила  сніговерть  сліди...
...Не  звикла  до  суворого  прогнозу,
Хоч  спогад  мій  у  крижаній  слюді.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818661
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 23.12.2018


Любов Іванова

КРАСАВИЦА… МИМОЗА

[b][i]Я  сегодня  утром  встала,
И  клянусь  вам  -  не  понты!
Дважды  в  обморок  упала
От  своей-то  красоты..

В  глади  зеркала  -  "Богиня"..
Неужели  это  я?
А  мордашка,  чё  то  свинья..
От  излишнего  спанья..

Неужели  это  тело
все  ж  по  нраву  мужикам?
На  боках  жирком  осело
лишних  двадцать  килограмм.

На  прическу  -  страшно  глянуть
Фейерверк..  или  салют..
Вот  теперь  то  мне  понятно
Почему  мужчины...  пьют.

Разве  ж  можно  без  наркоза
Им  такое  наблюдать?
Ах  -  красавица...  Мимоза..
Впору  мужа  соблазнять...[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816225
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 23.12.2018


Ніна-Марія

Холод розлуки…



Чомусь  так  лунко  впав  на  землю  сніг.
Він,  ніби  постріл,  наглий  серед  ночі.
Ступаю  я  на  крижаний  поріг,
Де  холодно  розлука  зирить  в  очі.

Кохання  чую  запах  ще  п"янкий,
Від  нього  тінь  густа  лягла  розлого.
Спиваю  трунок  спогадів  терпкий,
В  моїм  житті  не  буде  вже  такого...

Хурделить  люто  за  вікном  зима.
Я  хоч  у  мріях  пригорнусь  до  тебе.
Нічого  в  світі  вічного  нема,
Лиш  ти  і  я  -  й  між  нами  синє  небо...

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQu2euVoeCU9UrviuOhIVsOmuUHPPRQq2zVS2pKW1j_FTS6ZtPRsQ[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816896
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 23.12.2018


Валентина Ланевич

Ти - моє кохання в сніжній заметілі.

Ти  -  моє  кохання  в  сніжній  заметілі,
Замітають  кроки  зимнії  вітри.
Притихлі  дерева  стоять  занімілі,
Милий,  у  розлуці  серце  не  ятри.

Відгукнись  словами,  що  зігріють  душу,
Студеницю  в  тілі  замінять  теплом.
Не  клянусь  я  Богу,  що  любити  мушу,
Щоб  вберіг  в  дорозі,  низько  б’ю  чолом.

Бо  в  Господа  волі  дарувати  долю,
Надію  на  щастя  в  ночі  з  чорноти.
Щоб  не  було  більше  безпросвіти-болю
Та  вели  до  мене  знов  твої  сліди.

15.12.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817686
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 17.12.2018


OlgaSydoruk

Расскажи мне на иврите…


Расскажи  мне  на  иврите,  что  ты  чувствуешь,  когда  –
В  одиночестве  налито…и  по  самые  края…
Распиши  той  вязью  строчек…Но  не  спрашивай,сестра,  –
Потайное  многоточия  –  это  только  для  меня…
Я  пока  не  разлюбила:  меланхолии  мосты…
Эпохальные  винилы,  венценосные  холсты…
И  -  торжественность  хоралов,  и  -  молитву  тишины,
Проживая  в  тех  порталах,  где  пунцовые  цветы…
Где  отары  тучи  близкой,  как  свинцовая  стена…
В  абажурах  жёлтых  листьев  -  вся  сонливость  ноября…
Мне  бы  только  пару  строчек...(Пару  строчек  про  тебя)...
Чтобы  в  окна  сонной  ночи  не  заглядывала  зря...
Всё  однажды  канет  в  лету...И,наверное,она…
Полумесяц  падших  (где-то)  возвратится  в  небеса…
Перестанут  пред  рассветом  сниться  карие  глаза,
Если  грустные  сонеты  оборвёт  шершавым  «ля»…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817833
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 17.12.2018


НАДЕЖДА М.

І сипалися звуки, як кришталь

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EmlNz547Pxk[/youtube]

Зимовий  день  зморився,  йде  на  спад.
І  тихий  вечір  плив  йому  на  зміну.
Багато  притаїлось  в  нім  принад,
Чекаю  з  нетерпінням    цю  таїну.

Коли  навколо  темінь  непроглядна,
Несуть  тебе  думки  в  далекий  світ.
І  ти  стаєш   слабкою,  і  підвладна.
Не  маєш  сил  цей  зупинить  політ.

І  як  крізь  сон,  я  чую  скрипки  звуки.
Це  грає  віртуозно  так  скрипаль.
Мій  настрій  і  ця  гра,  як  перегуки,
Що  сипляться  навколо,  як  кришталь.

Заслухалась  й  чомусь  засумувала...
Чому  звучала  сумно  так  струна?
Я  подих  на  хвилинку  втамувала.
Чому  ж  торкнула    боляче  вона?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817638
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 16.12.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.12.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

На відстані

Сніжинки,  ніби  піктограми  в  інтерфейсі,
Летять  і  припадають  до  землі.
А  ми  з  тобою,  мабуть,  в  міжпланетнім  рейсі,
На  відстані  блукаємо  в  імлі.

Замети  снігу  і  шалена  даль  між  нами,
Поглинула  безодня  всі  слова.
Покрила  вмить  зима  серця  холодним  крамом.
Невже  тепер  вона  одна  права?

Хоча  повітря  зараз  свіже  і  морозне,
Все  ж  тисне  і  болить  мені  зима.
І  почуттів  ятрить  це  невимовне  рондо.
І  лиш  мигтить  надія  крадькома.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816750
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 09.12.2018


Ганна Верес

Люблю осінні вечори

Люблю  осінні  довгі  вечори,
Хоча  темніє  надто  таки  рано,
З  вікна  невидимі  ні  сад,  ні  явори,
І  місяць,  і  зірки  неначе  вкрали.

А  ми  із  музою  чаюємо  в  теплі,
Домовились  не  поспішать  нікуди,
Здається,  ми  одні  на  всій  землі…
І  спогадів,  і  планів  у  нас  –  пуди.

Коли  ж  у  нічку  вечір  заблука,
Посіє  букви  строго  у  рядочки,
А  в  них  –  про  нас,  героя-вояка,
То  кров  вистукує  у  скронях  молоточком.

Завмерли  у  шерензі  і  думки:
Комфортно  їм  у  довгому  чеканні,
Осінній  темній  ночі  завдяки,
Побачать  світ  і  вірші  про  кохання.

Люблю  я  довжелезні  вечори,
Коли  думкам  у  голові  не  тісно,
Коли  диктує  хтось  мені  згори
Наступний  вірш,  а  чи  слова  для  пісні.
22.10.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816804
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 09.12.2018


НАДЕЖДА М.

Мої думки переплелися

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6hlm5u239bw[/youtube]
Мої   думки  переплелися,
І  кожна  з  них  свій  має  голос,
Та  всі  одного  не  зреклися:
Зерня  у  них   це  -  стиглий  колос..

Нехай  вони  заколосяться
Достиглим  колосом  зерна,
От  тільки  болем  не  ятряться,
В  бокалі  кислого  вина.

А  по  вустах  проллються  медом,
Розбавлять  в  серці  гіркоту,
В  душі  проллються  водоспадом.
Нехай  розтоплять  мерзлоту.

Ну  ось  і  зараз  всі  злетілись,
Уважно  дивляться  в  лице,
Очима  добрими  зустрілись.
Хіба  щось  скаже  так  слівце?
--------------------------------------
Натисніть  на  картинку


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816751
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 09.12.2018


Олекса Удайко

ЗАГУБЛІ

         [i]Сокровенне...
                                                   стривожене,    
                                                                                             та  не  стриножене...

   
[i][/i][/i]

[youtube]https://youtu.be/cVGSjxoolCA[/youtube]

[i][b][color="#cf0808"]блукаєм,  блукальці,
                   та  все  –  манівцями:
                                                     намотуєм    п’яльці  –
                                                                                 живем    до  нестями

                                                                                 блукаємо  вирвами
                                                   і  виєм  вовками  –
                   ні  в  що  вже  не  віримо
свято...  роками

було  б  не  так  страшно,
                   аби  йшли  по  колу
                                                       а  то  по  спіралі  –
                                                                                               не  прийдем  ніко́ли:              
                                                                                                     
                                                                                               бредем  по  дорозі,    
                                                       до  рвоти  обридлій,
                   в  кошари  на  розі,
вготовані  бидлу  

шляхи  наші  хибні
                   прямують  в  нікуди,
                                                       та  проби  потрібні  –
                                                                                             довкола  ж  бо  люди!

                                                                                             ватаг*  –  явний  покруч,  
                                                     глава  –    що  капуста,
                 а  ті,  хто...  упоруч  –  
що    ґерґелі  тлусті**

о  квапний  блукарю,
                   не  квапся  до  згуби,
                                                     теліжась  в  отарі,  
                                                                                               твоя  ж  бо  рахуба***:

                                                                                               мужі  звіроликі  –  
                                                     мізка́ми  задублі  –
                 опудала  дикі,    
собою  загублі...
   [/color][/b]

18.11.2018
_________
       *  провідник,  вождь..
   **  жирні  та  нечуйні  до  потреб  громади.
***  тут  причина,  привід.

[b]Примітка[/b]:      Дієприкметник    «загублений»    автор
       вживає  тут  у  активній  формі,  подібно  до    «загиблий»,  
       підкреслюючи  цим    можливість  «самозагублення»,  
       надавши  слову  нового  семантичного  значення.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814321
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 06.12.2018


Олекса Удайко

СВАВІЛЛЯ ЗИМИ

     [i]Зима,  
                         вона  і  є  
                         ЗИМА...
                                               Як  даність...
                                               Але  ж.........                                                  [/i]

[youtube]https://youtu.be/CPBxYLaJOrs[/youtube]
[i][b][color="#06646e"]Зима  скувала    чаяння  і  думи,
і  вибору  нема  у  човганні    віків:
понабивали  люттю  свої  суми
ті  товстосуми  від  чоловіків…

Адмінресурс  свій  шле  пора  негожа  
у  вибір  судеб,    ходини  планет…
А  де  ж  твоє  святе  свавілля,  Боже,
щоб  дати  світу  інший  
                                                             –  правий  –
                                                                                             лет?

Усе  живе,  усе  –  по    горизонти  –
скував  наразі  невловимий  лід…
Шаблюку  нам  би  вітрюгана-гонти,
залізти  щоб  габу  льодову  під!..

Та  Божим  словом  Лід  свої  ракети
«освячує»,  що  мають  не  весну
за  ціль  –    тримають  парапети
зими  всесвітньої…  
І  на  кону  –

отой  в  природі    Гай-світопорядок,
що  душі  наші  змерзлі  холодить…

Дай  сили  нам,  о  Боже,  щоб    із    Аду    
звільнить  весну...  
                                               А  з  нею  –  
                                                                           й    квітну  мить.[/color]
[/b]
1.12.  2018


Світлина  автора,  а    Шопен  –  ні,  але...
звучить  в  суголоссі  з  мелодикою  вірша[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815895
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 06.12.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.12.2018


Ніна-Марія

МОЛЬФАРКА ОСІНЬ

[color="#613b07"]Мольфарка  Осінь  змінює  палітру,
Вчаровує  богемність  кольорів.
Золочений  колишеться  від  вітру
Той  клен,  що  разом  з  нами  постарів.

І  ліс  багрянцем  виграє  на  сонці,
Й  дощі  перуть  цю  листяну  красу!..
Ловлю  скупий  промінчик  у  віконці,
Його  з  собою  в  зиму  понесу.

Бринить  відлуння  бабиного  літа.
Я  відчуваю  ще  його  тепло.
Моя  самотність,  спомином  зігріта,
Присіла  злегка  вітру  на  крило.

Щоб  закружляти  з  ним  у  падолисті
Й  лишити  Осені  мої  жалі  –
З  чарівних  мрій  низатиму  намисто,
Доки  Весну  повернуть  журавлі.[/color]

[img][/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813700
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2018


Окрилена

Лимонно-імбирним кленом…

Ця  осінь  мені  загірчила
Лимонно-імбирним  кленом.
Промокла  до  нитки,  ціла
до  серця,  до  стуку,  щему...
Лікую  душевну  застуду,
А  зовні  –  це  лише  нежить.
Не  знаю  чи  завтра  буду,
Тобі  як  раніш  належать.
Не  знаю,  чи  взнати  не  смію
мій  острах  жбурнув  каштаном
у  листя,  руду  завію,
що  сипле  без  перестану...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811888
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Олекса Удайко

ВИШИВАНЦІ

[i]Вишита  сорочка  –  це  щось  святе,    духовне,    сокровенне.  
У  вишиванках  наші  древні  пращури  різними  кольорами  та  
візерунками  волею  мудрого  Грааля  зашифровували  добру  
долю  -  щастя,  радість,  любов,  багатство.  Матері  вишивали  
сорочки  дітям,  аби  їх  майбутнє  було  світлим  та  радісним.  
А  кожна  з  дівчат  мала  вишити  сорочку  своєму  нареченому,  
щоб  подружнє  життя  видалось  щасливим  та  безтурботним...  
Але...  Про  все  інше  -  нижче...
[youtube]https://youtu.be/yewhS0v0KxA[/youtube]
[b][color="#087080"]Родину  здавна  вабили  прикраси…
І  одягались  чепко  –  як  годиться,  
Та  не  гнівили  й  спраглого  Пегаса:
Давали  з  рук  джерельної  водиці….

І  так  було  від  ро́див  і  до  згину  –
Буття  своє  барвисто  гаптували…
Бо  вишивка  –  це  роду    берегиня
Й  рунічна  мова  мудрого  Грааля.

А  зараз  що?..    Державні  кар’єристи  
Квітчають  барвами  сумління  й  лиця…  
Поети  ж  куплені  й  семі-лінгвісти  
За  гріш  розписують  діла  їх  ниці!                          

І  множаться  в  країні  «вишиванці»,
А  ще  хутчіш    –  «артисти-гопаківці»…
Й  кують    свавільно  душ  залізні  ланці,
Каляючи*  свобідних  бандерівців…  

І  наряджають  розум  "в  шаровари",
А  тіло  –  "у  гаптовані  жупани",
Маскуючи  нечувані  кошмари,
Що  творять  "при  дворі"  пани  і  пані.

То  ж  схороніть  як  символ  одежину.
Примі́ряйте  в  свята  і  натщесерце…  
І  слів  святих  не  кидайте  у  спину  –
Нехай  блукар  знайде  своє  озерце!  

Бо  десь  у  надрах    копиться  фасола…**  
Чи  нам  не  схоронити  «вишиванців»
Нащадкам  нашим…    у  консервній  банці,
Як  оселедців  
                                                   пряного  
                                                                                         посолу?![/b]
[/color]
23.10.2018      
_________
*Каляти  -  ганити.
**Фасола  -  журба.

[b]Примітка.  [/b]В  цьому  вірші  автор  ризикнув  
подати  слово  "вишиванці"  у  називному    відмінку    
множини,    а    не    в  давальному  однини,  що  надало  
йому  нового  значення.  Такий  неологізм,  на    думку  
автора,  цілком  слушний,  з  огляду  на  злободенність  
теми  "вишиватності"  та  "шароварщини"[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811049
дата надходження 23.10.2018
дата закладки 28.10.2018


Світлана Моренець

Малюнок бабиного літа

Вже  павутинки  бабиного  літа
в  полон  піймали  радість  і  печаль.
Органзою  легкою  оповита
на  сході  сонця  туманіє  даль,
мов  сни  переглядає  легкотілі,
сховавшись  в  нерозвіяних  димах...
Жар-птиця-Осінь  в  двір  мій  прилетіла,
розмалювала  пурпуром  сума́х*.
Веселкою  всміхнулося  подвір'я,
засяяв  кущ  -  очей  не  відвести,
немов  птахи,  порозпускавши  пір'я,
на  сонці  гріють  крила  і  хвости.
Чарує  Осінь,  мов  казкова  фея,
художниця  декору,  майстер  див.
Витягує  із  скринь  такі  трофеї,
щоб  кожен    вразив,  душу  розбудив.
Та,  збуривши  емоції,  навшпиньки,
тихцем  піде  красуня...
Жаль...  Як  жаль!
І  тиснуть  горло  срібні  павутинки,
в  клубок  з'єднавши  радість  і  печаль.

*сума́х    -  декоративна  рослина.

Світлина  автора.  Сумах.

23.10.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811051
дата надходження 23.10.2018
дата закладки 28.10.2018


Окрилена

Рефлексія*

Мій  світ  -  це  гори,  по  яких  блукаю,
зодягнуті  у  пір'я  індіанців...
Заходжу  в  глибину,  іду  по  краю,
вклоняюся  осінньому  багрянцю.

і  сон,  неначе  фантастичний  човен
в  артеріях  тече,  де  швидкість  течій
збиває  з  ніг.  Я  дихаю  на  повну
І  стверджуюся  в  світі  заперечень.


*  Вірш  складений  експериментально  -  а  саме  зі  слів-асоціацій  колег  на  мій  малюнок.  Тому  зовсім  несподівані  (навіть  для  мене)  присутні  тут  порівняння  і  слова.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809178
дата надходження 07.10.2018
дата закладки 21.10.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.10.2018


С.І.М.ка

Повітряна кулька

Серце  –  повітряна  кулька  наповнена  гелієм.
Кличе  до  себе  мелодій  небесних  феєрія.
Нитка  тоненька  бажання  літати  утримує.
Потяг    з  думками  єднає  невидима  лінія:
Я  балансую  на  ній  –  акробати  вражаються.
Купола  цирку    молитва  сердечна  торкається.
Шпарку  знаходить  в  покрівлі  мрійливість.  
Оказія:
Розум  злітає  –  за  нитку  тримає  фантазію.
Думала  –  згину  від  холоду  темного  космосу,
Куля  в  захмарності  лусне,  а  з  нею  і  розуму
Прийде  кінець  –  божевіллям  в  падінні  обернеться.
Перетворилась  в  каркас  дельтаплановий  вервиця!
Серцем  гарячим  польоту  блаженство    намолено.
Страх  відступив  із  фантомними    помилки  болями.
Глянь!  Он  з  зірок  дельтапланово  сіються  промені.
Мріяння  кульки  –  всесильні  любов’ю  наповнені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809834
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 14.10.2018


Наташа Марос

РУБИНОВО…

Недовольна  я  стихами  прошлыми  -
Скудное  словесное  меню...
Жалко  будет,  если  я  об  осени,
Позолоте,  уходящей  просини,
Больше  ничего  не  сочиню...

Холодеет  воздух,  за  туманами,
Словно  в  тёплой  шали  пуховой,
Листья,  пожелтевшие  заранее,
Плачут  окровавленными  ранами  -
Я  по  ним  спешу  к  себе  домой...

Зажжена  кудрявою  рябиною,
Сада  красно-жёлтая  листва...
Если  на  закате  всё  рубиново,
Мечен  лес  горелой  половиною,
Значит,  холод  там  уже  бывал...

                 -                  -                  -


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809944
дата надходження 14.10.2018
дата закладки 14.10.2018


Світлана Моренець

У віршах – стогін й спів душі


Я  тільки  вчусь  писати  вірші,
товариші.
Тому  вони  –  не  майстра  витвір,
а  стан  душі,
що  звідала  в  житейськім  морі
і  страх,  і  біль,
тремтливе  щастя  й  чорне  горе,
й  на  рані  сіль.
Горнила  бід  її  кували,
неначе  сталь,
різьбили  грані,  шліфували,
немов  кришталь...

То  ж  стала,  як  струна  од  вітру
чи  камертон,
зі  смутком  й  радощами  світу
звучати  в  тон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809322
дата надходження 08.10.2018
дата закладки 14.10.2018


Олекса Удайко

НОЧІ ОСІННІЇ

     За...  Апух-
     т
     і
     н
     и
     м  
[youtube]https://youtu.be/-cPWfDHC_G4  [/youtube]

[i][b][color="#53068f"]Ночі  осіннії,  ночі  безсоннії,
Звуки  незв'язні  і  погляди  томнії  ...
Ночі,  останнім  багаттям  осяяні,  
Осені  пізньої  квіт  неприкаяний…    

Най  навіть  часу  рука  безощадная
Вкаже  нам  те,  що  було  у  нас  хибного,  
Линемо  в  ніч  нашу  пам'яттю  жадібно,
Хтиво  шукаєм  вгоноби*    нетрібної…  

Вкрадливим  шепотом  ніч  втихомирює  
Річі  леткі,    галасливі,    буденнії...
Так  не  унадливо  душу    окрилюють  
Та  незбагненно  гукають  до  вирію  –

Ночі  осіннії,  
ночі  шаленії!  [/color][/b]

13.10.2018
_________
*Задоволення
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809815
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 13.10.2018


Елена Марс

Куди летить краса щасливих днів

Мій  Луцьку,  ми  обоє  у  зажурі...
Нам  з  вереснем  прощатися  пора.
Світанки  прохолодні  і  похмурі,  
І  сонечко  все  менше  зазира

У  вікна.  Скоро  світ  цей  стане  сірим...  
Вітри  зірвуть  з  дерев  увесь  бурштин  
І  вкриють  ним  дороги.  І  без  міри
Дощитиме,  по  декілька  годин...  

Дощитиме  на  серденьку  і  в  мене,  
Із  присмаком  солоного  жалю,  
Як  ніби  відлетить  і  щось  шалене
За  обрій,  те,  що  гаряче  люблю...  

І  будуть  тільки  спогади  туманні
Тривожитися  інколи  в  мені,  
Народжуючи  в  серці  запитання:
Куди  летить  краса  щасливих  днів?..

Вересень  2018  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809398
дата надходження 09.10.2018
дата закладки 09.10.2018


Елена Марс

Осінній ліс - яскрава дивина

Осінній  ліс  -  яскрава  дивина!  
Неначе  із  казок  столітні  сосни.  
Берізоньки  з  розплетеним  волоссям  -
Царівни!    Дика  яблунька  -  одна

Поосторонь...  О,  кралечко,  краса!  
Невже  ти  почуваєшся  -  як  вдома,  
Ось  тут,  у  цьому  царстві  лісовому?
Це  загадка,  це  дійсно  чудеса.

Галявину  вкрашає  темний  мох.  
Розлігся,  наче  ковдра,  під  ногами
Й  свою,  у  цій  красі,  малює  гаму
Рожевий,  де-не-де,  чортополох.

В  душі  моїй,  від  щастя,  майорить,  
Як  ніби  я  потрапила  на  свято!
Пора  осінння  вміє  дивувати!
І  спів  пташок,  і  лісу  кольори

Взяли  мене  в  полон.  Але,  на  жаль,
Свята  -  це  не  надовго.  Зникне  все  це
І  скоро  зовсім  сумно  стане  серцю.  
Дощі  завжди  несуть  йому  печаль.  

...  Чому?  Чому  свята,  дива,  казки
Минають?  Все  красиве  -  швидкоплинне.
Але  ніхто  й  ніщо  у  тім  не  винен,  
Що  все  на  світі  -  течія  ріки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809390
дата надходження 09.10.2018
дата закладки 09.10.2018


Ніна-Марія

Окраєць серпня губиться у літі

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRnrzFPBs2AIG1H2q6N88CYolHU2GMGbjOeEAfIEoAfendRW1MOkw[/img]

Окраєць  серпня  губиться  у  літі.
Вже  чути  шурхіт  осені  легкий.
Палають  айстри  і  жоржини  цвітом,
А  на  душі  чомусь  полин  гіркий.
 
Прощаючись  із  клином  журавлиним,
Рясним  дощем  заплачуть  небеса.
А  я  думками  все  ж  до  тебе  лину...
Хоч  навкруги  поглянь,  яка  краса.
 
У  помаранчі  вбралась  горобина,
Боки  ще  гріють  яблука  в  садах.
Горять  на  сонці  кетяги  калини,
Цілує  вітер  ніжно  їм  вуста.
 
Ледь  золотіють  клени  пелехаті,
Потроху  осінь  фарби  розлива.
Пора  осіння  щедра  і  багата,
Куди  не  глянь  —  то  справжнії  дива!
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805197
дата надходження 01.09.2018
дата закладки 30.09.2018


Наташа Марос

ДИВО-АЛАДДІН

Вночі  сьогодні  холодно,  роса
І  де  те  сонце,  що  її  осушить?..
О,  Боже,  ти  завжди  мене  спасав  -
Допоможи,  бо  ще  пожити  мушу...

А  ластівки,  мов  ноти-стрибунці
Порвали  всі  мелодії  на  такти,
Жаль,  запізнілі  вірші  мої  ці
Не  зможуть  їм  на  перешкоді  стати...

Усе  спонтанно,  все  -  поза  хотінь
І  поза  мрій,  і  поза  долі...  поза...
Все  -  поза  моїх  злетів  і  падінь,
Де  пишеться  скупа  житейська  проза...

Вслухаюся  у  подихи  землі,
У  зморені  передосінні  кроки  -
Болять  їй  наші  втрати  немалі
І  сниться  льодяний  зимовий  спокій...

Не  хочу  вже  "колись",  "нехай  тоді",
Бо  час  летить,  що  аж  душа  німіє...
І  де  ж  він  ходить...  диво-Аладдін,
В  якого  лампа  є,  що  все  уміє...

                   -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807169
дата надходження 19.09.2018
дата закладки 30.09.2018


Валентина Малая

ЗАВТРА ВСЕ ОДНО ВСЕ Ж ПЕРЕМІНИТЬСЯ

                               [i]  "Ну  навіщо  мені  ця  печаль?
                                 Я  ж  її  відпустила  віршами."
                                 Олена  Жежук[/i]

[i][b]Полюби  ж  ти  свою  гіркоту...
Й  кришталеву  ріку  суму  власного...
І  осінню  свою  самоту...
Й  хоч  і  зболені  думи-прекрасні  все  ж...

Перемелеться  і  відболить,
Перейде  і  пройде,  і  забудеться.
Пам"ятай  лиш  щасливу  ту  мить,
У  якій  всі  бажаннячка  збудуться.

Нехай  осінь  тебе  поведе
В  позолотою  встелену  казочку
Не  звертай  ти  увагу  на  те,
Що  краплить  у  душі  і  куряжиться.

Листопадить  нехай  і  дощить,
Й  шарудить  під  ногами  і  сіриться=
Перемелеться  і  відболить...
Завтра  ж  все  одно  все  пе-ре-мі-нить-ся!

30.09.2018р.[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808312
дата надходження 30.09.2018
дата закладки 30.09.2018


Lana P.

САД

Люблю  твій  цвіт,  медовий  саде,
Весняний  гул  джмелів  і  бджіл.
Як  сонце  на  вечерю  сяде,
Улітку,  —  накриваю  стіл
Під  виноградом  пишнотілим,
Що  випинається  на  тин.
Солодким  запахом  умлілим
П’янять  троянди  і  жасмин.
У  спостереженнях  працюю,
І  не  шкодую  власних  сил.
З  вітрами  осінь  знов  гарцює  —
В  листочків  стільки  різних  крил!
Ти  —  щирий,  вдячний  і  багатий,
Вщент  віддаєш  плоди  утіх.
Коли  зима  скує  у  лати,
Нам  подаруєш  диво-сніг!          29/09/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808311
дата надходження 30.09.2018
дата закладки 30.09.2018


НАДЕЖДА М.

Журба осіння котиться клубками. .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=utCmvd8ZYfE
[/youtube]

 Смуток  іноді  буває  єдиним  щастям.
           Еріх  Марія  Ремарк

Сум  осінній  покотивсь  клубками,
І  поплив  туманом  по  ставку,
І  пішов  неспішно  байраками.
Має  він  ходу  таку  легку.

Ще  пройшовся  по  зеленім  листі,
І  приліг  неначе  відпочить.
Зручно  було  там,  як  у  колисці..
Вітре!  Спробуй  сум  цей  зупинить.

Хай  заграє  крапельками  радість.
Поверни  надію,  хто  втрача.
Осінь!  Ти  приносиш  часом  слабкість.
І  чиясь  у  розпачі  душа.

І  ти  сам  собі  вже  не  належиш..
Але  раптом  хтось  всміхнувсь    тобі.
І  твій  сум  уже  в  другій  одежі:
І   немає  місця  тут  журбі.

Тільки  ось  не  знаю,  чому  плачу.
Сльози  покотились,  як  горох.
Посмішка   змогла  переіначить.
І  душа  не  б"є  уже  в  сполОх.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808251
дата надходження 29.09.2018
дата закладки 29.09.2018


Надія Башинська

ОСІНЬ

Веселою
           буваю  і  сумною.
Сміливою  
                         і,  навіть,  боязкою.

Рішуча  я.
           А  то,  як  мишка  стихну.
Спокійна.
                         А  то,  дивись,  прикрикну.

Приваблива  я
             і  завжди  привітна.
А  можу  стати  
                         зовсім  непомітна.

Розсердитися  можу  
             й  приголубить.
Найкраща  для  того,  
                           хто  мене  любить.

Дощами  сіюсь,
           листя  обриваю.
Любите  різною  
                           мене.  Я  знаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808288
дата надходження 29.09.2018
дата закладки 29.09.2018


Олекса Удайко

ТВОЇ ОЧІ – НАЧЕ РУЖІ

                                                                                                               [i]  [b][color="#04686b"]Tth[/color][/b][/i]

[youtube]https://youtu.be/94WeYHO6YvY[/youtube]


[i][b][color="#024861"]Твої  очі  –  чорні  ружі:  і  духмяні,    й  колоритні  –
сутий    рай…
Твої  сльози  –  сиві  роси:  чи  їх  втерти,  а  чи  пити  –
вибирай…

Твої  очі  –  мої  думи  про  прекрасне  і  високе  –
до  небес…
Твої  сльози,    мокрі  коси  –  мої  сили,  мої  соки…
Ремства  без.

Твої  очі  –  бистрі  ріки:  життєдайні,  повноводні    -
часу  плин…
Твої  сльози    пить  не  в  змозі  –    очі  спраглі  і  голодні  –
мій  полин…

Твої  очі  –  вільна  пісня:  солов’їна,  жайворо́ва…
В  душу  ллють
мої  сльози  –  ранні  грози,  веселково-кольорові,
попри    лють…


Твої  очі  –  ціла  вічність:  ладне  сонце,  мрійні  зорі,
небокрай…
Твої  сльози...  Хай  –  у  осінь…    Стріл    –  у  щастя,  а  не  в  горе,
Боже,    дай![/color][/b]


9.09.2018[/i]
_________

Cвітлина  і...  ружі  в  палісаднику    -  автора.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806350
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 13.09.2018


Анатолій В.

Дивно…

Мовчки  складаю  крила.
Що  я  для  тебе  значу?  
Як  ти  без  мене,  мила?
Дощ  за  віконцем,  бачиш?

Стукають  краплі  в  шибку  
(  Чи  то  у  мене  в  скронях?).  
Сиплеться  серпень  стиха,
Мов  перестиглий  сонях.

Пахне  соснова  хвоя...
Вітер  гуде  надривно...
Хто  я  для  тебе,  хто  я?!
Чи  я  живий  ще?..    Дивно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804961
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 31.08.2018


Окрилена

Останній день літа

Як  мені  це  літо  відпустити?
Спомини  на  кінчику  ножа?
Яблуко  світанками  налите
вислизає  з  рук  моїх,  на  жаль...

Як  мені,  скажи,  не  банувати
і  не  припадати  ластів'ям
де  вуста  Твої  з  листочків  м'яти
шелестять  про  грози  небесам?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805049
дата надходження 31.08.2018
дата закладки 31.08.2018


Олекса Удайко

СТОЯЛА ЯБЛУНЬКА

           [i]Про  красоти  і  
           недоладності            
           природи...
           І  життя.  [/i]

[youtube]https://youtu.be/lQ4AG7Smyro[/youtube]

[i][b][color="#450870"]Стояла  яблунька…  І  заглядала  в  вікна,
щоб  хтось  бодай  поглянув  на  її  красу…
А  ми,  так  різні  всі  за  календарним  віком,
байдужечки  –  як  тінь  –  клепаємо  косу.

Стояла  яблунька…  Відчувши  шо  літа,
відгукувалась  враз  на  всі  його  думки,
ми  ж  байдужіли  далі  –  не  одні  ж  на  світі!  –
плекали  в  темряві  нікчемні  маячки...

Стояла  яблунька…  І  сипала  плодами
в  надії,  що  оцінить  хтось  оте  добро,
а  ми  знічев’я    шту́рхали  дари  ногами,
аби  у  небуття  прискорити  свій  крок…  

Стояла  яблунька…    І  хукала  в  долоні:
її  душі,  напевне,  дошкуляв  мороз…
А  ми,  черстві,    в  теплі,  в  інформаційнім  лоні
вишукували  сенс…    у  віртуальних  роз*.

О,  Homo  sapiens  ти  наш!..  Поглянь  довкола:
як  ми,  сердешні,  живемо  без  тих  щедрот?!
Контентно  й  ситно…    
                                                                           Та  дари  Еола**
не  оминуть  й  тобі...  відміряний  горо́д!.

Стояла  яблуня.  
                                                   Й  молила  нас...  
                                                                                                       сльозами..[/color][/b].

22.08.2018[/i]

*До  речі,  яблуня,    за  існуючою  класифікацією,
   належить  також  до  родини  [i]Rosaceae[/i]
**В  грецькій  міфології  Еол  -  повелитель  вітрів.  
 Тут  –  як      символ  відповідальності  людини  за  
 зло,  скоєне  нею  супроти  її  власної  суті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804102
дата надходження 22.08.2018
дата закладки 24.08.2018


Nino27

Я так хотіла щоб любов…

[b][i][color="#559c45"]Я    так    хотіла    щоб    любов...
                                                                   Ти    знаєш.
Що,  розкажи    сьогодні    править    світом?
Час    невблаганний    швидко  так    минає.
Слідочки    губить    вже    в    тумані    літо.
Життя    ж    триває...
                                                         І    живу    бо    мушу,
А    коли    день    за    обрієм    зникає  -
Пташиним    співом    я    лікую    душу,
Яка    втікає    бо    тебе    шукає.
Чекання    і    думки...
                                                       І    вкотре  -  вечір.
Я    розмовляю    з  ним    немов    з    тобою.
І    знов,    і    знов    душа    планує    втечу...
І    все    це    називається    любов"ю.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804212
дата надходження 23.08.2018
дата закладки 24.08.2018


Окрилена

Колами

Одного  
серпневого
вечора,
як  сонце  
розсиплеться  
хною
Я  стану  
навмисне  
не  ґречною,
мов  пензликом,  
буду  рукою
виводити  
знаки  мережані
на  спину  Твою  
і  рамена
і  колами,  
ледь  обережними
насмілюся  
на  нескінченне...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803089
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 14.08.2018


Окрилена

Антигеометрія

Ми  ранок  
з  однієї  чашки  пили,
бажання  частувало  
обидвох.  
Молочний  шепіт  
розливався  білим
туманом  в  телефоні.  
Твій  дзвінок
ще  дихав  сном,  
легкою  хрипотою,
квадратиком  подушки  
прем'яким.
Мені  було
так  легко  із  Тобою
сплітати  
паралелі  і  думки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802609
дата надходження 10.08.2018
дата закладки 10.08.2018


Olechka

"Він роси тихо сіяв у спориш…"

Він  роси  тихо  сіяв  у  спориш.
І  я  його…  не  кликала  у  гості.
Та  раптом  чую:  
–  Кавою  вгостиш?
Чи  вдвох  помовчимо  на  мрій  помості?

Ну  як  же,  як  йому  відмовлю  я,
Коли  у  нього  очі  волошкові?
–  Заходьте,  Серпню.  
Дістаю  горня
І  відчиняю  навстіж  душу  знову.

Так  дивно.  Прохолодою  світи
Зірки  мої  ховають  у  шинелі,
А  він  такий  медово-золотий,
Із  теплим  ароматом  карамелі.

А  він  такий  ще  рідний.  Помовчить,
Всміхнеться  й,  навіть  кави  не  допивши,
Розквітне  щастям,  болем  задощить,
Думками  стане  у  моєму  вірші.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802139
дата надходження 06.08.2018
дата закладки 08.08.2018


Окрилена

Дівчисько

Ніч  моя  -  дівчисько  пелехате.
Хвилі  розгойдало  хвилювань
і  нема  від  себе  де  сховатись.
Світ  який  великий,  а  нема..

Ніч  моя  -  зійшлась  на  осоружнім
ґудзику,  зриваю  із  очиць
і  по  нитці  тіло  Твоє  пружне
буду  як  сорочку  торочить.

А  думок  як  макових  зерняток
і  не  позбирати  до  кінця
хочу  Тебе  знову  обійняти,
усміх  Твій  спивати  із  лиця....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802133
дата надходження 06.08.2018
дата закладки 06.08.2018


Андрій Л.

Мої роки наснага моя


Роки  вдаль  відійшли,  як  злетіли,  круки,
Впали  в  скроні  посивілі  снігом.
Подалися  у  даль,  розійшлися  в  шляхи,
Розчинилися  смутком,  десь  сміхом.

Відспівали  пісні…  молоді  когути,
Спозаранку  з  росою  спішили.
Ой,  ви  роки  мої,  ріки  в  повні  води,
На  руках  грубі  шрами  лишили.

Золоті  мої  роки,  куди  ж  ви,  куди,
Пелюстки  мої  в  сонячній  ружі.
Полетіли  у  даль  ви  на  крилах  хуги,
Залишайтесь  зі  мною  на  суші.

Запекло  щемом  в  грудях,  зболіла  душа,
Юна  молодість  де  ти...  витаєш?
В  моїх  предків  напевно,  в  сузір'ї  Ковша,
Моїм  віршам  наснагу  черпаєш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801727
дата надходження 03.08.2018
дата закладки 03.08.2018


OlgaSydoruk

Если рядом будешь ты…

На  шифоновых  одеждах
Шлейф  сигарный  донесу...
И  упрячу  нашу  нежность,
Если  в  строки  заверну…
Утону  -  в  том  океане:
В  бестелесных  облаках…
Этих  грешных  воздаяний
Не  желают  (просто  так)…
Чтобы  спрятать…  -  Безнадёжно:
Ни  снаружи,  ни  внутри…
Прочитают  чувства  -  кожей…
Если  рядом  будешь  ты…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801676
дата надходження 02.08.2018
дата закладки 02.08.2018


Любов Іванова

НОЧь - ХМЕЛЬНОЕ ВИНО

[b][i][color="#b113d1"]Эту  ночь  пронесла  я  с  собою  сквозь  годы
И  сейчас  на  закате    бушующих  лет...
Когда  память  бурлит,  как  весенние  воды,
Ах,  как  хочется  встретить  такой  же  рассвет..

Упиваться  губами,  как  спелой  малиной,
Слаще  меда  они  -  ты  тогда  говорил.
Той  загадочно-тайною  ноченькой  длинной
Ангел  счастье  и  нежность  нам  щедро  дарил.

А  к  рассвету  когда  солнце  лижет  туманы,
Тихо  утро  сквозь  тюль  заглянуло  в  окно.
Мы  лежали  с  тобой  негой  страстною  пьЯны.
Был  у  чувств  наших  привкус  -  хмельное  вино.

Улетели  давно  эти  годы,  как  птицы,
Вместе  с  ними  и  тот  наш  красивый  роман.
Почему  и  сейчас  продолжает  мне  снится
Ночь  хмельная  до  слез  и  молочный  туман...[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800459
дата надходження 24.07.2018
дата закладки 02.08.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.08.2018


Окрилена

Вино

Коли  Ти  наллєш  виноградне  вино
і  келих  Твій  стане  черленим,
опуклими    стінками  легко  на  дно
краплини  просочаться  в  мене.

Стискаючи  ніжки  прозорий  кришталь,
сповзатимуть  пальці  як  тіні.
Відчую,  яка  я  насправді  крихка
коли  ми  удвох...
на  вершині...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800838
дата надходження 26.07.2018
дата закладки 26.07.2018


Окрилена

Спрагле

Шукала  злива  прихистку  вночі,
блаватним  шовком  з  вітром  лопотіла,
здаля  гриміла  зв'язкою  ключів,
за  нею  нитка  торочилась  біла.  

Спекотне  місто  -  вікнами  навстіж
ковтало  дощ  зі  спрагою,  прожогом...
Зі  мною  говори,  коли  не  спиш.  
Нехай  Твоя  вгамується  тривога.

На  дещицю  забудеш  марноту,
за  крок  до  неба  ближчим  стане  подих.
Ущухне  злива,  як  Тебе  збагну
і  те,  що  на  самісінькому  споді...

[img]https://i.gifer.com/Q8xc.gif[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794944
дата надходження 09.06.2018
дата закладки 24.07.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.07.2018


Олеся Лісова

Заворожуючий Світязь

Тиша  навкруг.  Лише  птахи  співають
І  пеленає  сосен  аромат
Я  тут  своя,  цей  ліс  мене  пізнає
Бо  проживала  ці  хвилини  я  стократ.

Мокрий  пісок  ковтає  мої  ноги,
Водичка    забирає  втому  дня,
Рівненька  гладь,  як  асфальтована  дорога
Природнього  художника  мазня.

Тепло  лоскоче  ,  свіжість  ніжить  тіло
Заглиблююсь  у  цей  нірванний  стан,
Все  незвичайне,  дивовижно  миле
Навкруг  дрібненьких  хвильок  океан.

Може  це  рай,  чи  може  моя  мрія?
Блаженство  відчуваю  знову  й  знов.
Пахнючих  сосен  золоте  похмілля
І  спів  птахів,  і  озеро  й  любов!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795967
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 16.07.2018


Лілея1

ТРАВНЕВИЙ ДЕНЬ СВІЧОЮ ВІДГОРІВ…

[i][b]Гаряче  сонце  скапало  свічою
В  густі,  зелені  віття  яворів.
З  такою    відчайдушною  жагою
Цей    перший  день  травневий    догорів.

Притихла  жвавість  денних  бізнес-ланчів
І  люду  хвилю  раптом  віднесло.
Останім,  схудлу  колію  трамвайчик
Залишив,  мов  покинуте  весло.

Здається,  що    і    пряності  від  спецій
Поглинула  німа,  далека  даль.
А  на    дахи  з  фігурочок      трапецій,
Спустилась  ночі  зоряна  вуаль.

Й  на  теплу-теплу  кожного  подушку
Упало  чорно-біле      макраме.
А  в    снах  був  день,  був  день  цей  відчайдушний
І  той,    хто  так  уже  не  обійме.[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789863
дата надходження 01.05.2018
дата закладки 15.07.2018


Любов Іванова

ДАЙ МНЕ РУКУ СВОЮ

[color="#187ca1"][b][i]А  я  решила    -  это    на  века
Нас  развела  судьба  под    парусами.
Но  миг  единый...  и  твоя  рука
И  образ  твой  опять  перед  глазами..

Ладонь  твоя  мне  не  дает  уйти,
Влечёт  обратно  с  небывалой  силой.
И  разделить  нам    общие  пути
Опять  нельзя...  опять  невыносимо...

И  это  вовсе  не  самообман,
И  не  мираж    в  приветливой  лагуне.
Ты  мой  любимый,  мудрый  капитан
На  уходящей  в  рейс  совместной  шхуне.

А  помнишь,  раньше...  там...  на  небесах,
Любовь  для  нас  предрёк  небесный  знахарь?
Твоя  рука,  как  ветер  в  парусах...
И  я  свою  подам  тебе    без  страха.[/i][/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797423
дата надходження 29.06.2018
дата закладки 15.07.2018


Ганна Верес

Ніч і ранок

Пахне  рутою-м’ятою
Ще  й  любистком  за  хатою
На  ромашках  настояна
Літня  зоряна  ніч.
А  як  ранок  туманами
Попливе  над  лиманами,
Я  ж,  думками  притомлена,
Побреду  босоніж.

Зорі  в  водах  купаються,
І  мені  посміхаються,
Я  ж  слідами  лелечими
Полечу-загублюсь.
У  красу  закохаюся,
З  ранком  тим  привітаюся,
А  зустрінуся  з  вечором  –
Знов  роси  пригублю.
11.06.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799116
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 13.07.2018


A.Kar-Te

Магнолия

Не  мне  магнолия  в  бутоне
И  страсть,  и  нежность  берегла  -
Любовь  в  божественном  флаконе.
Моя,  похоже,  отцвела...

Но  манит  цвет  средь  чёрных    листьев,
Как  бабочку  огонь  свечи...
Как  безысходно  мало  жизни  -
Мелькнула  сном  былой  ночи.

О,  женщина  во  мне,  молчи...


(фото  автора)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799150
дата надходження 13.07.2018
дата закладки 13.07.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Як вперше

Засмаглий  липень  заглядає  в  лиця,
Сплітаючи  із  сонцем  макраме.
І  коники  цвірчать,  цвірчать  в  пашниці,
Мохнатий  джміль  збирає  диво-мед.

Куштуємо  дозрілі  вишні  з  дички,
Що  стрімко  проросла  окрай  села,
А  гіркота  її  -  мала  дрібничка
В  коханні  свіжий  неповторний  лас.

Укрилось  небо  килимом  бажання,
Пливуть  ванільні  пілігрими  хмар.
Цілуємось,  як  вперше,  не  востаннє,
Медовий,  відчуваючи,  нектар.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799098
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 13.07.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

А у безсоння - кадастр особливий

А  у  безсоння  -  кадастр  особливий:
Ось  небо  ночі  в  зоряній  парчі,
З*явився  місяця  яскравий  бивень...
Мені  б  ...  дрімати  на  твоїм  плечі.

Немає  від  безсоння  цього  ліків.
(Мереживо  моїх  думок  і  мрій).
Чи  не  забув  гаряче  грацій  літо,
Коли  в  блаженстві  ночі  ти  був  мій?

А  у  безсоння  -  кадастр  особливий,  
Бо  ніч  -  поліфонія  почуттів.
Я  ж  сподіваюсь  на  маленьке  диво:
Побачити  на  стінах  рідну  тінь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798827
дата надходження 10.07.2018
дата закладки 11.07.2018


НАДЕЖДА М.

Лиш засумує серце трішки. .

Любов  -  краса,  як  зірка  рання.
Яка  освятить  новий  день.
Вона  не  буде  у  вигнанні,
За  кілька  слів  не  тих  лишень.

Вона  зів"яне  тихо,  нишком,
Впадуть  безшумно  пелюстки.
Лиш  засумує  серце  трішки,
Бо  так  вкололи  колючки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798911
дата надходження 11.07.2018
дата закладки 11.07.2018


Олекса Удайко

БЛУКАЛА МАВКА

                 [i]  …Старі    дуби    
                   у    сивому        тумані
                   бентежать,    певно,    
                   душу    не    одну…[/i]
                                         [i][b]Олена  Жежук[/b]
[/i]
[youtube]https://youtu.be/ibHNIYSsFnE
[/youtube]

[i][b][color="#077a65"]Блукала  Мавка  
                                                           в  лісі,  як  в  тумані,
Поміж  дубів  –  свого  вона  шукала…
Та  стріла  не  жаданого  –  шакала!
…О,  ця    цнотлива  невідь!  
                                                                     О,  омана!

«Дуби  –  мов  люди…»    
                                                         Та  за  них  сильніші,
Бо  непідвладні  вітровій  стихії…
О,  як  тих  мавок  красно  розумію,  
Що  втрапить  норовлять  
                                                                         в  дубові  ніші!  

...Дубіє  тіло,  
                                             та  не    фібри  серця  –
Сильніші  у  дубів  фібриногени,
Як  правота  і  праці  Орігена*,  
І  чистота...  
                                         І  фібри    милосердя...
 
І    в  час,  коли  
                                           у  груди  втрапить  смуток,
Не  гріх,  а  шарм  –  з    дубами    подружитись
І  спокоєм,  й  бентежністю  упитись,
Відчувши  в  лісі  
                                               Вічності  набуток.

…Блукала  Мавка…    
                                                 Поміж  дерева́́ми…
Шукала  втіху,  а  знайшла  шакала.  
А  ви,  читачу,  долю  відшукали?...
Чи  то    було  із  іншими,  
                                                 не  з  Вами?  

[/color][/b]

17.06.2018
_________
*Ориге́н  Адама́нт  –(185—254  рр  н.е.)  –  грецький  філософ,
прибічник  ідеі    апокатастасису  (  в  противагу  апокаліпсису)  –  
кінцевого  спасіння  всього  сущого.  Стверджував  принципи
реінкарнації  душі  і  земного  раю,  сповідуваного  Ісусом,  але  
замовчувані  апостолами.    За  це  і  заплатив  своїм  життям.
           [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796063
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 11.07.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.07.2018


Nino27

Плаче тиша

[b][i][color="#7e10cc"]Навіщо    самота    в    обіймах    із    чеканням...
Плаче    тиша.
Коли    мій    спокій    вкрав,  то    не    карай    мовчанням,
Бліднуть    вірші.
А    я    ж    до  тебе  звикла    вже  давно...

І    після    заходу    завжди    буде    світанок  
Любов    жива.
Бо    невигойні    залікують    в    душі    рани  
Твої    слова.
Ти    сонечком    засвітиш    у    вікно.

Ніяк    від    себе    утекти    чомусь    не    вмію
Болить    душа.
Та    у    все    добре    збережу    святу    надію
В    своїх    віршах.
Коли    б    не    ти    не    було    б    і    мене.

На    перехресті    всіх    думок    посію    віру
і    доброту,
За    мир    на  світі    і    в    душі    молитву    щиру
Складу,  святу.
Почуй    мене,  хай    смуток    промине.[/color][/i][/b]    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797746
дата надходження 01.07.2018
дата закладки 08.07.2018


Лілея1

ПОДІЯ З ЖИТТЯ…

[b][i]Не  заскринив  ніхто  на  сторінці
Мого  серця,  подію  з  життя-
Перейшла  як  дорогу  я  жінці,
Іншій  жінці  стезю  перейшла.

Шпилька  туфель,  незмінна  покора,
Блиск  рожевий,    дівочий  секрет.
Слів  забракло  дружині  цій    вчора,
Затьмянів  у  дверя́х  силует.

Її  погляд  заселфив  картину:
Ситець  плаття  мого  (не  "Шанель"),
Як  із  вуст,  мов  з  пелюсток  жасмину,
Ти  солодку  збирав  карамель.

Серце  видало  в  ритм  нетерпляче
Сотні  жалібних  раптом  октав.
Чоловік  він  її,  а,  одначе,
У  кавярні  мене  цілував.

Мить  зірвала  невінчану  дату
Із  життєвих,  яскравих  вітрин.
І,  здавалось,  вготовив  розплату,
Навіть  сонця  -  рудий  апельсин.

Бо,  опісля  не  бачилась  з  Вами
Але  знаю,  що  в  ролі    змії
Я  приходжу    у  гості  ще  снами
До  дружини  твоєї  й    сім'ї.
 


[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798455
дата надходження 07.07.2018
дата закладки 08.07.2018


Фея Світла

Без вас…

[i]За  твором  Інни  Рубан  -  Оленіч  "Сенс  в  житті"http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795903#com3608017
[/i]


[youtube]https://youtu.be/gbquzBRSBow[/youtube]
[i][b]Без  вашого  кохання  день  імлиться
і  біль  в  моєму  серці  увесь  час,    
мені  б  до  вас  душею  притулитись  –.
люблю  вас!  Як  же  я  кохаю  вас! 

Листи  палкі  щоденно  я  писала,
згорала  в  кожнім  слові  вся  до  тла,
свою вкладала  душу  і  чекала, 
та  відповідь  жорстокою  була.

Не  рівня  вам  і  вчена  -  мала  б  бути,
щоб  у  панянку  закохався  пан.
Сказав  суворо,  щоб  його  забути,
бо  ця  любов  –  уява  і  дурман.

Сльозами  вмилось  серденько  гіркими
та  розлилось  солоне  море  сліз.                                                              
Втопилось  горе  й  почуття  раниме,
та...  загоївсь  на  серденьку  поріз.

Колишуть  хвилі  в  морі  сонце  ясне,       
вогонь  любові  в  серці  не  погас.
Кохаю  знову  і  життя  прекрасне,
та  в  ньому  –  вже  немає,  пане  вас...[/i]

[/b]



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798088
дата надходження 04.07.2018
дата закладки 08.07.2018


НАДЕЖДА М.

Махровий мак…

Розлігся  килим  пурпуровий,
І  безліч  квітів  тут  і  там.
А  он  квітує  мак  махровий,
На  зло  війні  і  ворогам.

Про  це  подбала  тут  природа:
Журбу  у  радість  розвела.
(Полином  пахне    прохолода),
На  хвильку  погляд  відвела:

Згадать  на   мить,  що  є  прекрасне,
Життя  дароване  всім  раз.
Постійно  сонце  світить  ясне..
Та  раптом  постріл  все  потряс...

і  знову  постріли  десь  близько...
І  занімів  чомусь  весь  степ..
Упало  сонечко  так  низько..
Душа  пішла  чиясь  на  злет...

І  помолились  тихо  трави,
Упав  із  мака  ніжний  цвіт...
А  горозонт  горів..  Заграви
І  запалав  весь  грішний  світ...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798003
дата надходження 03.07.2018
дата закладки 08.07.2018


Олекса Удайко

ЛИПА

           Липню        п  р  и  с  в  я  ч  у  є  т  ь  с  я…
[youtube]https://youtu.be/tIIVUVMOVQU[/youtube]

[b][i][color="#0681a3"][color="#045e6e"]Мене  знічев’я  нарікли  як...  липа,
Не  зводячи  себе  семантикою  слів.
Я  ж  істина  –  свята  й  багатолика  –
Таких  не  знайдеш  в  лісі  диваків!

Цвіту  я  пишно,  зеленію  рясно  –
Несу  в  природу  сенс  і  колорит,
Та  декому  усе-таки  не  ясно,
Що  я  не  фальш...  Святої  правди  скит.

Проте  (я  каюся),  мій  дух  духмяний
Запаморочить  може  будь-кого...
Й  буркоче  у  чаду  ваш  мозок  п'яний,
І  кидається  серце  у  вогонь!  

То  ж  «липу»  кожен  хай  шукає    в  со́́бі:
Чи    не    завівсь,  бува,    гризотний  черв’ячок,
Який  тверезі  відчуття  "коробить"...
Відтак  все  «липове»  повісьте  на  гачок!  

Й  відчуєте  себе  цілком  здоровим,
Коли  із  тіла  зникне  короїд...
Бо  не  спаскудить  вам  формату  крові!
І,  головне,  –  не  згасне  родовід.  [/color][/i]  [/b]

03.07.2018    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797947
дата надходження 03.07.2018
дата закладки 06.07.2018


Анатолій В.

Хто я для тебе?

-  Хто  я  для  тебе,  хто  я:
Сонячне  світло,  зблиск?
Радість  чи  параноя?
Промінь  між  хмаровиськ?

-  Зіронька  в  чистому  небі.
Ти  -  про  кохання  вірші,
Ти  незгасима  потреба,
Сонячний  зайчик  в  душі...

-  Що  я  для  тебе  значу:
Сонячні  небеса,
Синя  пташина  удачі,
Здійснені  чудеса?

-  Вітру  весняного  шепіт,
Казка  далеких  світів,
Співу  пташиного  щебет,
Трепет  святих  почуттів!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796745
дата надходження 23.06.2018
дата закладки 05.07.2018


Ярослав К.

Перезагрузка

Всё  чаще  так  хочется  просто,
Одевшись  легко  и  неброско,
Средь  ёлочек  детского  роста
По  парку  пройтись,  не  спеша,
Вальяжно  по  тропам-подмосткам
(как  ходят  за  премией  Оскар),
Смакуя  глоточками  воздух  -
Пускай  отдыхает  душа.

Дорожек  лихие  зигзаги...
Как  в  жизни:  то  пни,  то  коряги  -
Одна  за  другой  передряги,
Но  выход,  конечно  же,  есть  -
Ещё  не  досказана  сага.
В  режиме  степенного  шага
Пытаюсь  уйти  от  напряга,
И  думаю,  где  бы  присесть...

Сегодня  безлюдно  и  пусто,
На  сердце  немножечко  грустно...
Я  выскочил,  видно,  из  русла
И  бьюсь,  словно  рыба  об  лёд.
На  этой  тропинке  мне  узко.
Нужна,  чтобы  не  было  тускло,
Мозгам  моим  перезагрузка,
А  то  уже  дым  аж  идёт.

Так  жизнь  незаметно  несётся...
Ольха  от  усталости  гнётся,
И  свет  проникает  от  солнца
Сквозь  листья  на  спинку  скамьи.
Ну,  если  уж  лучик  пробьётся,
То  мы  и  подавно,  прорвёмся,
Утихнут  фонтаны  эмоций,
И  сгинут  тревоги  мои.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796692
дата надходження 22.06.2018
дата закладки 28.06.2018


Ярослав К.

Комплекс жіночої краси

На  жаль,  але  рано  чи  пізно
Зів'яне  жіноча  краса,
І  шкіра  безсило  обвисне,
І  сивою  стане  коса...

Соромишся  власного  "топлес",
Дратує  отой  целюлит?
Облиш,  але  ж  ти  маєш  комплекс
Принад,  що  не  гинуть  від  літ:

Твій  внутрішній  світ  нескінченний,
А  скрині  душевні  без  меж,
І  нАйнобельОвиший  вчений
Не  в  змозі  пізнати  їх  теж.

Звичайно,  ведуться  на  фантик,
Та  хочеться  знати,  що  в  нім?
А  там  -  різнобарвні  таланти  -
Поезії,  музики  дім...

Так  добре,  коли  гармонійно
І  зовні,  й  всередині  все.
Та  час-непосида  невпинно
Роки  десь  за  обрій  несе.

Привабливість  жінки  коротка,
Не  вдієш  нічого  відтак...
Пожовкне  яскрава  обгортка,
Цукерки  ж  -  залишиться  смак!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797046
дата надходження 25.06.2018
дата закладки 28.06.2018


Вавилюк

Розвіялись сни

                                                                                                                                       Розвіялись  сни.
                                                                                                                                                                 Небосхил  виграє  зорепадом.
                                                                                                                                       Черемхова  повінь
                                                                                                                                                                 здолала  усі  береги.
                                                                                                                                       А  де  ж  це  тепер
                                                                                                                                                                 білолиці  мої  снігопади?
                                                                                                                                       У  краї  якому
                                                                                                                                                                 влягаються  білі  сніги?
                                                                                                                                       Розвіялись  сни.
                                                                                                                                                                 Зустрічаю  уже  зоряницю.
                                                                                                                                       Черемховим  хмелем  
                                                                                                                                                                 наповнилось  все  навкруги.
                                                                                                                                       Посіяла  цвітом
                                                                                                                                                                 невтомна  весна-чарівниця.
                                                                                                                                       Як  бачу  те  диво  -
                                                                                                                                                                 ввижаються  білі  сніги.
                                                                                                                                       Розвіялись  сни.
                                                                                                                                                                 За  туманами  вже  -  зоряниця...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794919
дата надходження 08.06.2018
дата закладки 09.06.2018


Олекса Удайко

МАВЦІ (60+)

                 [i]  
                   Чи  то  Мавка,  
                                                                       чи  квасоля    -
                   Все  одно!  Така  вже  
                                                                                           доля…[/i]
[youtube]https://youtu.be/effkoBQqm7g[/youtube]

[i][b][color="#0a7d57"]Прокидаєшся  вранці  –  Вона  уже  тут,
Красить  пристрасно  бісером  вранішні  роси
І  розчісує  снами  заплутані  коси,
Що  так  ніжно  і  зелено  в  неї  цвітуть…

І  Він  подумки  вторить  за  нею  той  рух  
Зшаленіло  –    тремтливо  –  
                                                                                                 рукою  
                                                                                                                             м’якою
Й  не    знаходить  у  серці  своєму  спокою,
Та  спирає  в  душі  украй  звалений  дух.

Він  торкається  тіла  –  шаленства  ріки  –
І  знаходить:  уся  Вона  свіжа  і…  мокра.
Губ-листочків    розтулених  жадано    о᷾крім,
Що  усотують  прану  полів…    Вже  роки

Разом  прожито  в  парі…  І  знать  –  не    дарма:
В  своїй  суті  вони  вже  надовго  зрослися
І  корінням,  й  лопуцьком,і  квітами,  й  листям…
І  все  кличе  до  Неї  ця  суть  –    не  сурма!

Ось  і  сю  ніч  таємну  не  спалося,  ні:
Її  іменем  дихав  і  нею  Він  марив,
Немов  оранкою  по  цілиннику  –  арій:
Гарцював  на  коні  
                                                                     по  свіженькій  стерні…  

І  стелив  і  підпушував,  гладив,  як  міг,
Аби  Мавці  спосібно*  у    лоні    тім  спати,
І  на  теренах  Їй  прибирав  всі  загати,
Та  урешті  себе  –    не  Її  переміг.

І  галантно    у  поле  її  запросив…
Союз  "ділера"  й  Мавки  –  напрочуд  контентний.  
А  чи  буде  патент?..    Такий  тон  імпотентний**)        
Вже  нікому  не  треба…  
                                                                                           Подай,  Боже,  сил![/color][/b]
06.06.2018[/i]
_________
*Зручно.
**Питання,  котрі  задаєш  своєму  об’єкту  –  квасолі  сорту  Мавка
та  її  стосункам  з  БРК  (бобово-ризобійним  комплексом),мають  
бути  [i]коректними,  глибокими,  але  водночас    і…  рішучими.  .
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794544
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 06.06.2018


С.І.М.ка

Ти все іще тримаєшся на гойдалці

Ти  все  іще  тримаєшся  на  гойдалці  –
Казала,  що  боїшся  висоти.
Невже  й  тепер  не  гнівно  і  не  боляче?!
Чимдуж  штовхаю!
Страшно?
Ну,  лети!
Вервечками  долоні  пошрамовано.
Зімкнулось  коло  мертвої  петлі.
В  падінні    –  щастя?  Щастя  -  
Серце  зболене?
Підкови  –  відкорковані  нулі?
Та  щоб  тобі!!!
Та  що    тобі  периметри
З  ціною  хиби    в  сотні  тисяч  літ?
Зашкалюють  крилатості  дозиметри:
Чіпляєш  землю  –  просишся  в  політ.
Шпарини  віднайшло  коріння  в  дощечці  –
Врослося.  Ні!  
Тепер  вже  не  злетиш.
А  скільки  сил?
І  гнівно  й  трохи  боляче  –
Намучилась,  за  ламаний,    за  гріш.
А  ти  взяла  –  й    достигнула  до  легкості  ,
Сльозу  зронила,  вивільнила  дух
Кульбабково  –  
У  поштовху  із  гойдалки
Заповнив  всесвіт  білий-білий  пух.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793762
дата надходження 30.05.2018
дата закладки 31.05.2018


НАДЕЖДА М.

Коли ти хмуриш брови…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TXDxcphcoLM
[/youtube]


А  я  люблю,  коли  ти   хмуриш  брови,
На  мене  поглядаєш  з-під  тишка.
Душа  твоя   завжди  в  якійсь  обнові,
Ти  ноша  у  житті  моїм  важка.

Ти  все   уважно  дивишся,  вивчаєш.
А   я  хвилююсь:  може,  щось  не  так.
Мою  усмішку  ти  не  помічаєш.
Обличчя  запашіло,  наче  мак.

Підходиш  ти  до  мене  боязливо,
Від  страху,  як  осінній  лист  тремтиш.
Та  я  на  все  дивлюся  терпеливо.
Невже,  так  бережеш  ти  свій  престиж?

Та  вже  терпіння  добігає  краю.
До  тебе  я  рішуче  підійшла.
Повітря  повні  груди  набираю:
І  раптом  ..  пригорнулась,  обняла.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793905
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 31.05.2018


A.Kar-Te

Гроза

Под  кроною  перестоим,
Коль  душный  день  грозу    накликал.
И  аромат  предвосхитим
Взъерошенного  базилика

И  мяты  перечной  листа,
Что  спали  в  пухе  тополином...
Но  дождь,  ныряя  в  цвет  куста,
Божественно  запах  жасмином...

Давай  немного  помолчим,
Умолкли  нынче  даже  птицы...
В  раскатах  грома  ощутим,
Как  чувства  рвут  свои  границы!



http://www.playcast.ru/view/11289546/dfbdde18defd55389f1617a71d68c5593f986675pl
от  LaurA

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793735
дата надходження 30.05.2018
дата закладки 30.05.2018


Надія Башинська

ХОДИТЬ НІЧКА БЕРЕЖЕЧКОМ…

Над  водою  нахилились  молоді  вербички,
довгі  коси  розпустили,  умивають  личка.
А  вода  шумить  позора,  хвилями  хлюпоче...
про  усе,  що  вона  чула,  розказати  хоче.

А  тим  берегом  йшли  двоє,  про  щось  гомоніли,
прислухалися  вербички...  теж  знати  хотіли.
Тут  закохані  сиділи  на  містку,  до  ранку,
дзюркотіли  хвилі  сині  у  веселім  танку.

В  небі  місяць  молоденький  з  зорею  шептався,
з  дівчиною  молодою  козак  обнімався.
В  срібнім  світлі  до  берізок  схилились  кленочки,
тріпотіли  від  тієї  ніжності  листочки.

Ген  за  річкою  стрімкою  спить  у  полі  жито,
ходить  нічка  бережечком...  тихо...  тихо...  тихо.
В  снах  від  сонця  тут  волошки  мружать  ясні  очки,
прийде  ранок  -  залунають  дзвінкі  голосочки.

Знов  пісні  розсипле  жайвір  в  чистій  високості,
і  прилетить  соловейко  до  калини  в  гості.
Задзвенять  всі  бджоли  дружно  над  духмяним  цвітом,
бо  зустрілася  весна  тут  із  веселим  літом!





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793693
дата надходження 29.05.2018
дата закладки 30.05.2018


Ганна Верес

Вишиванка

У  вишиванці  –  доля  України,
Квітучо-калинова,  ледь  гірка,
На  білім  полотні,  що  мов  перлина,
Козачки  доля  в  ній  і  козака.

У  вишиванці  –  кольори  веселки
Й  червоний  з  чорним  теж  переплелись,
І  доля  хлібороба  невесела,
Й  борця  за  волю,  що  велась  колись.

У  вишиванці  –  древо  твого  роду
Й  його  коріння  прапрадавній  код,
В  ній  українська  втілена  порода,
Щоби  життя  плило  без  перешкод.

У  вишиванці  –  доля  наша  з  вами,
Для  кожного  святий  це  оберіг,
Її  майстрині  справжні  вишивали,
Щоб  України  захистить  поріг!
17.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792128
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 18.05.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.05.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.05.2018


НАДЕЖДА М.

Вікно навпроти

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lP--cEUCSxo
[/youtube]

Нехай  колись,  не  зараз,  потім
Вже  вкотре   серце  заболить,
Бо  у   вікні  отім,  навпроти,
Для  тебе  світло  не  горить.

Не  раз  кидав  на  нього  погляд,
Не  раз  втішав  свої думки,
Що  вона  близько,  зовсім  поряд,
Але  було  все  навпаки.

Її  зблизька  не  бачив  очі,
Ловив  усмішку  раз-  по  -  раз
Про  неї  мріяв  ти  щоночі...
Чому  ж  прогавив   ти  свій  шанс?

І  ось,  в  весняній  заметілі
Ятраться  ранами  думки:
Чому  одна  у  світі  білім,
Далась  тобі  вона  взнаки?




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791745
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 15.05.2018


Андрій Л.

Повсюдник вітер


В  гаю  цвіте  калина  білолиця,
Як  перли  в  мушлі  матово  горить.
З  покоїв  Бога  випала  зірниця,
Як  дівка  з  казки  вабить  і  п'янить.

В  росі  вино  весняного  розливу,
Повсюдник  вітер  в  променях  спивав.
Калину  юну  гарну  і  вродливу,
Гаряче  й  тепло  в  губи  цілував.

Принцеса  юна  в  срібному  намисті,
Вогнем  чарує,  світить  і  блищить.
Суцвіття  біле  в  росяному  листі,
Як  свічка  в  церкві  храмова  горить.

Аншлаг  п'янкий  весняного  пориву,
Коханням  дивним  душу  обпікав.
В  фату  ховав  деталі  детективу,
Співун  -  завсідник  з  гаю  щебетав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791726
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 15.05.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.05.2018


Ніна-Марія

П'ЯНИТЬ ВЕСНА…

Весна  буяє  пишним  дивоцвітом,
В  рожево  білий  вбралися  сади.
П'янить  бузок,  що  під  вікном  розквітнув,
Краси  такої  більше  не  знайти.
 
Шепоче  вітер  ніжно  з  пелюстками.
Тремтить  гілля,  збиваючи  росу.
Радіє  світ,  оновлений  квітками.
Я  запах  цей  у  юність  понесу.
 
Туди,  де  наші  перетнулись  долі,
Де  так  п'янив  обох  весняний  цвіт,
І  грало  барвами  усе  довкола,
Яким  щасливим  був  для  нас  цей  світ.
 
А  солов'ї  аж  захлинались  співом.
Любові  злива  гріла  нам  серця.
А  весни  в  коси  заплітали  срібло,
Не  гасли  лише  світлі  почуття.
 
 
[img][/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791377
дата надходження 12.05.2018
дата закладки 13.05.2018


Надія Башинська

ДЕ ПОКОСИ СЕРЕД ЛУГУ…

Де  покоси  серед  лугу,
                         квітів  сила...
У  пісень  тут  виростають
                                             крила.

Де  ріка  між  верб  глибока
                         біжить  стрімко.
Тут  співає  моя  мама
                                               дзвінко.

В  лісі,  де  до  неба  сосни...
                             ніби  хмарно.
Тут  співає  моя  мама
                                                   гарно.

А  у  полечку,  де  жито
                                 у  покосах,
Розсипаються  пісні  ті,
                                                       в  росах.

Їх  мелодії  почуєш
                                 рано  вранці
В  промінців  ясного  сонця
                                                           танці.

Тут,  де  яблуні  і  груші,
                                     пахне  мята,
Разом  з  мамою  співає
                                                 наша  хата.
                                   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791423
дата надходження 12.05.2018
дата закладки 13.05.2018


Шостацька Людмила

УСІ КВІТИ - ДЛЯ МАМИ


Упився  біль  у  серце  споришами.
І  голос  мій  струмок  забрав  собі.
Не  можу  я  навчитися  без  мами…
Самотньо  мені,  навіть,  у  юрбі.
Цвітуть  її  улюблені  тюльпани,
Вишнева  закружляла  заметіль.
Як  сумно,  не  приходять  більше  мами,
Ніхто  не  повернувся  ще  відтіль...
Бузкові  вже  збираються  тумани,
На  Мамин  день,  у  розквіті  весни.
Як  жаль,  як  жаль,  що  там  не  буде  мами.
Як  сумно,  що  без  неї  будем  ми.
Конвалії  з’явилися  сльозами,
Улюблений  то  матінки  парфум.
Букетик  у  руці  несу  для  мами,
А  в  квітів  у  очах  –  печаль  і  сум.
Вже  дім  її  тепер  під  ясенами,
У  гості  прилітає  соловей.
Адреса:  місто  Вічності  -  у  мами,
А  вулиця  -  то  пам'яті  музей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791515
дата надходження 13.05.2018
дата закладки 13.05.2018


Олеся Лісова

Не загасіть свічу

Невидима…  Чому?  Мене    нема?
Ще  ж  вдалині  ледь-ледь  бринить  струна
І  тягнеться  кривий,  глибокий  слід,
Кроки  ведуть  не  «до»,  а  уже  «від».

Вгору  лечу…Може  це  хтось,  не  я...
Не  переймаюсь,  що  десь  там  сім’я.
Яскраве  світло  ллється  звідусіль,
Відходять  всі  тривоги,  жаль  і  біль.

Неначе  слайди-  все  моє  життя
І  почуття  –  любов  і  каяття...
Немає  туги.  Радість…Я  лечу-у-у!
-Лише  не  загасіть  мою  свічу…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790530
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 13.05.2018


Ярослав К.

Тайны грома

Прячется  небо  в  чёрный  туман
И  растворяется  в  дымке  заката,
Солнце  залезло  тучке  в  карман,
Даже  забыло  сказать  нам  "до  завтра".

Пыль  закружилась  жёлтым  столбом,
Капли  дождя  её  садят  на  место.
Важное  хочет  выдать  нам  гром,
Вот  бы  услышать  -  ведь  так  интересно...

Нет,  врассыпную...  Все  -  кто  куда...
Будто  их  гонят  горячей  шрапнелью...
Стойте,  да  это  -  просто  вода!
Что  ж  вы  пугливые,  в  самом-то  деле?

Только  мальчишка  искренне  рад  -
Видимо,  хочет  узнать  о  секрете.
Что  ему  лужи,  что  ему  град?
Вот  уж,  воистину,  "будьте,  как  дети..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790755
дата надходження 07.05.2018
дата закладки 10.05.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

То ж залиши хоча б добра зернину

Десятки  справ  вирішуєм  щоденно,
Нема  коли  на  небо  подивитись.
А  час  стає  безбарвним  і  буденним,
І  ніби  вовком  хижим  хоче  вити.

Закономірність:  ранок,  день  і  вечір,
А  ніч  заплющує  зі  смутком  очі.
І  ляже  непомітно  вік  на  плечі,
І  щось  сорока  знову  наскрекоче.

То  безупинно  час  летить,  так  швидко.
Пізнай  всю  мудрість  і  себе,  людино,
Бо  в  суєті  спливе  життя-лебідка,
То  ж  залиши  хоча  б  добра  зернину.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790942
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 10.05.2018


С.І.М.ка

Не цілує дощ

Не  цілує  ливень  вуст  землі  зашерхлих,
Плескіт  не  лікує  зморених  думок,
Сонценитку  суша  скручує    уперто  –
Світ  вдягає  в  пилу  сірий  штучний  шовк.

Вітер  босякує,  хмари  розганяє  –
В  лондонських  тавернах,  певне,  побував:
Козиряв  на  воду  з  дощерозгуляєм  –
Хляпань  краплемешти  в  запалі  програв.

Спів  птахів  бадьорий  кліпає  на  сонці,
Мружаться  стакато  трелі  солов’я,
Луг  їжакувато  жде  своїх  покосів,
Втомлено  чекає  злив  рясних  рілля.

Тріщинками  ґрунту  твердь  голосить  ридма:
-  Згляньтесь,  о  всесильні  щедрі  небеса.
Хай  життю  осанна  трав  буянням  лине,
Й  всесвіт  напуває  мрій  земних  краса!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790447
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 05.05.2018


Наташа Марос

ОБРЕЧЕНА…

Не  молодевшая  от  липосакции,
Но  пострадавшая  без  индексации,
Видная,  нужная,  вроде,  успешная
И  лишь  на  миг,  но,  увы,  не  успевшая...
Слёзы  ронявшая,  часто  -  напрасные,
Быт  и  семью  называвшая  счастием  -
Вдруг  поняла,  что  не  в  этом  призвание,
Перегоревшая  от  ожидания...
Сказкой  медовой  печаль  растопившая,
Переливая,  себе  не  долившая,
Может,  не  вовремя  переболевшая,
И...  не  услышана,  -  перетерпевшая...

Что  же  я,  право,  никем  не  замечена,
Всё  отстрадавшая,  мудрая  женщина,
Болью  помечена,  словно  повенчана,
Обречена...  потому  что  не  встречена
Тёплым  дыханием,  нежностью  Вечности,
Неузнаваема,  тихая  женщина...

                   -              -              -


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790438
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 05.05.2018


Людмила Пономаренко

Цвітуть сади

Цвітуть  сади…  І  стільки    в  тому  дива,
І  щастя,  і  оновлення,  й  краси,
І  свіжості  незнана  щедра  злива…
Збери  до  серця  і  життям  неси.

Цвітуть  сади  продовженням  буття,
Перекликом  надій  і    добротою  згоди,
І  кожна  з  весен  наче  відкриття,
А  день  весняний  -  втішлива  пригода.

Цвітуть  сади…  До  божевілля  світло,
Квітка  до  квіточки  –  гілля  в  росі  тремтить.
І  світ  оновлений  і  радістю  розквітлий
У  мудрість  Задуму  вбирає  теплу  мить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790399
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 05.05.2018


Володимир Верста

Одинокий маяк

Самотній  айсберг,  хвилі  непокірні,
Тонули  кораблі...  До  берегів
Так  не  дійшовши...  Вітер  непомірний
І  ночі  –  плата  відданих  боргів...  

Тобі!  О  море!..  Тихе  і  безмірне,
Що  душу  захопило,  –  вічний  спів
Сирен?  Чи,  може,  це  –  палке,  ефірне,
Величне  сяйво  променистих  снів?..

Так  згубно  тягнеш,  знову  забуваю...
Чому  пливу?  Куди  тримаю  курс?...
На  дно...  На  дно...  Усе  я  проклинаю!

Хоча...  Там  вдалині  мигає  пірс,
Маяк...  Далекий...  Вірно  так  чекає...
На  те,  щоб  серце  я  йому  приніс...

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  04.05.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790350
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 05.05.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

В пелюстках білих

Пелюстки  білі  і  барвисті  квіти  
Танцюють  вальс  Шопена  навесні,
І  диригент  легенький  юний  вітер
Колише  спогади  в  душі  рясні.

Ти  говорив:  "Танцюєм  до  світанку".
Очима  мовила:  "З  тобою...так".
І  губи  цілував  гарячі  палко,
Був  неповторний  поцілунків  смак.

І  вальс,  мов  тепла  мелодійна  злива
Кружляв,  кружляв  серед  смарагду  трав.
В  пелюстках  білих  ми  були  щасливі,
Тоді  душею  душу  ти  торкав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790320
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 04.05.2018


С.І.М.ка

Виклик

Виклик.
Чи  на  біс,
Чи  на  дуель  –
Всі  в  житті  ми  трохи  дуелянти.
В  сплеску  розкриваються  таланти
Пострілом  творінь,  думок,  очей.
В  кожного  є  лук,
Стріла  і  ціль,    –  
Як  мастхев    останнього  героя.
День  новий  (борня  себе  з  собою)
Виклики  приносить  звідусіль.
Сумніви  –
Гойдання  терезів,
Впевненість  й  вагання  –  рішень  гирі.
Хто  в  своїх  бажаннях  серцем  щирий  –
Тяжби  передужає  усі!
І  на  біс.
Повір  у  власні  сили!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790253
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 04.05.2018


Ярослав К.

Прислушайся к сердцу

Прислушайся  к  сердцу...  а  там  -
Всегда  есть  какие-то  чувства,
И  повод  найдётся  стихам  -
Ведь  в  нём  не  темно  и  не  пусто.

Тоска  или  радость  пришла  -
Пульсирует  сердце  живое,
Сегодня  -  избыток  тепла,
А  завтра,  как  волком,  завоет.

Ты  можешь  на  крыльях  летать,
А  можешь  сердиться  и  злиться,
Но  хочется  всё  записать
И  чувствами  с  миром  делиться.

Так  трудно  подолгу  молчать...
В  груди,  как  известно,  не  камень.
Запретов  снимая  печать,
Себя  изливаешь  стихами...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790309
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 04.05.2018


Лілея1

ТРАВНЕВИЙ ДЕНЬ СВІЧОЮ ВІДГОРІВ…

[i][b]Гаряче  сонце  скапало  свічою
В  густі,  зелені  віття  яворів.
З  такою    відчайдушною  жагою
Цей    перший  день  травневий    догорів.

Притихла  жвавість  денних  бізнес-ланчів
І  люду  хвилю  раптом  віднесло.
Останім,  схудлу  колію  трамвайчик
Залишив,  мов  покинуте  весло.

Здається,  що    і    пряності  від  спецій
Поглинула  німа,  далека  даль.
А  на    дахи  з  фігурочок      трапецій,
Спустилась  ночі  зоряна  вуаль.

Й  на  теплу-теплу  кожного  подушку
Упало  чорно-біле      макраме.
А  в    снах  був  день,  був  день  цей  відчайдушний
І  той,    хто  так  уже  не  обійме.[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789863
дата надходження 01.05.2018
дата закладки 01.05.2018


Ліна Ланська

* * *

Затихне  день,  а  стишене  "цвірінь..."
Закотиться  в  обійми  і  принишкне,
Із-під  крила  виспівуючи  нишком,
Зізнання  спантеличеній  весні.

Весні,  чи  літу,  хто  там  розбере,
Коли  пташа  закохано  зітхає,
Тікаючи  від  батьківської  зграї?
Зізнання  мовчазне,  
                                   як  світ  старе...
19.04.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788374
дата надходження 21.04.2018
дата закладки 28.04.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.04.2018


Любов Іванова

ОСТАВЛЮ Я ПЛОХОЕ ПОЗАДИ

[b][i][color="#9814b3"]О-[color="#de2121"]тцвели  во  ржи  маки  красные
[color="#ba1fb0"]С-[/color][color="#de2121"]пели  птицы  нам  песни  страстные[/color].[/color]
Т-[color="#de2121"]ы  и  Я  уже  не  звучит,  как  МЫ,[/color]
А-  [color="#de2121"]судьба  не  даст  нам  любви  взаймы.[/color]
В-[color="#de2121"]ещих  снов    пришло  предостаточно[/color]
Л-[color="#de2121"]адным  дом  наш  был,  жаль,  что  карточным.[/color]
Ю-н[color="#de2121"]ость  все  смогла  сбросить  со  счетов,[/color]

Я-[color="#de2121"]ркой  страсть  была...  там  не  надо  слов..[/color]

П-[color="#de2121"]ромелькнул  как  миг,  полустанок  наш,[/color]
Л-[color="#de2121"]ишь  любовь  на  нем,  как  былого  страж.[/color]
О-[color="#de2121"]тпускаю  я,  отпусти  и  ты[/color]
Х-[color="#de2121"]олст  уже  не  тот,  где  цветут  цветы.[/color]
О-[color="#de2121"]тойдет  печаль,  зарастет  тропа,[/color]
Е-[color="#de2121"]сли    так,  пусть  -  так.  Такова  судьба.[/color]

П-[color="#de2121"]оутихнет  боль  и  остынет  пыл,[/color]
О-[color="#de2121"]пыт  был  не  прост...  но  не  зря  он  был.[/color]
З-[color="#de2121"]анесут  года  быль  порошею...[/color]
А-  [color="#de2121"]с  собой  возьму  лишь  хорошее.[/color]
Д-[color="#de2121"]ай  мне  Боже,  сил  и  терпения[/color]
И-  [color="#de2121"]прости  за  все  откровения..[/color][/color][/i].[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789402
дата надходження 28.04.2018
дата закладки 28.04.2018


Окрилена

Дихай…

Згубила  черевички  
у  траві.
Поміж  кульбаб
хотілося  радіти
і  не  спиняли  
хмари  грозові
у  небі,  що  здавалося  
сердитим.

Босоніж  бігла.  
А  кругом  -  бузок,
у  серці  смолоскипом...
Було  тихо...
І  дощ  намисто  
нанизав  в    разок.
Весна  така  рясна,  
що  стій  і  дихай.

На  повні  груди,  
глибоко,  
наскрізь
наповнюйся,  
аби  всотала  шкіра
затишшя  кроків,  
що  переросли
в  сліди,  які  Ти  
ніжністю  відміряв  .

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789434
дата надходження 28.04.2018
дата закладки 28.04.2018


Олеся Лісова

Пливла весна

Пливла  весна!  Тепло  й  барвисто
Ласкавий  погляд  світ  будив.
Суцвіття  груші  в  ніжнім  листі
Несло    біле  намисто    снів.

Гойдав  тихенько  вітер  свіжий
Перлини  ранішніх  зітхань,
Травичку  голос  неба  ніжив
Новою  хвилею  бажань.

Шептались  бджоли  між  собою,
Ловили  сонця    світло  чар
З    рясного  цвіту  мед  з  любов’ю
Несли  по  світу-божий  дар.

Ішла  весна.  Кохання  чисте
Подарувала  для    птахів,
І  з  кожним  рухом  крил  іскристо
 Із  неба    його  цвіт  летів.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788967
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 28.04.2018


OlgaSydoruk

Такие чувственные гаммы…

Касание  -  лунною  дорожкой...
Подкожный  трепет  -  мотылька...
Изгибы  тела  дикой  кошки  -
В  горячем  пламени  огня...
Волной,  желанного,  цунами
Глаза  -  за  шторами  ресниц...
Такие  чувственные  гаммы
Не  помнят  правило  границ...
Когда,желаемые  губы,
Попробуют  сладчайший  мёд,
Горчинка  нежного(пачули)
С  височной  вены  упорхнёт...
Да  и  запреты  неуместны,
Пока  в  крови  бурлит  река...
И  потаённое  -    прелестно
На  половине  ложа  сна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789284
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 27.04.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Цвістиме знову яблуневе диво

Коли  проб*ється  перший  промінь  вранці,
А  яблунька  рожевим  зацвіте,
Твоє  обличчя  вкриється  рум*янцем,
І  серце  ніжно  спогад  обплете.

Я  поруч  буду  на  світанку,  поруч,
Бо  ніч,  мов  мара  смутку,  пропаде.
І  сумніви  згорять  в  огні  на  порох,
Я  хвилюватиму,  як  мюскаде.

Цвістиме  знову  яблуневе  диво,
І  таємниць  розкриється  сезам,
Бо  у  житті  усе  для  нас  можливо,
Якщо  в  душі  любові  чистий  храм.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789114
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 26.04.2018


OlgaSydoruk

Предательская дрожь (из вен)

Весна  пьянит  который  день...  
И  шлейф  "Мицуко"  за  одеждой...  
Предательская  дрожь  (из  вен)    
Тревожит  чувством  и  надеждой...  
Чтоб  не  пугала  ночи  тень  
Изгибом  дуг  протуберанца,  
Не  убегай  с  его  колен...  
И  губ,шершавых,  померанца...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789135
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 26.04.2018


OlgaSydoruk

Научи меня - снова дышать!. .

Научи  меня  -  снова  дышать!..
Научи  -  много  видеть  и  слышать...
Научи  -  навсегда  отпускать...  -
Разлюбить,чтоб  не  "ехала  крыша"...
Научи  меня  -  боль  принимать...
Научи  -  улыбаясь,не  плакать...
Научи,  понимая,  прощать...
Научи  -  и  таинственным  знакам...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788474
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 22.04.2018


Олена Вишневська

…навіяне…

Навіяв  квітень  стільки  самоти,
Що  глухо  навіть  серед  сотень  звуків,
Де  спліну  незакінчений  мотив
По  колу  ходить  котру  вже  добу.  І  в

Тій  незграбній  музиці  ходи,
Коли  навзаєм  тільки  сни  і  вина,  
Для  мене  не  залишив,  мабуть,  ти
Зумисно  спільних  снів  і  половини.

Лиш  хміль  за  північ  бродить  в  голові.
Зірки  вкривають  небо  ластовинням,
Та  ці  свічада,  наче  не  живі.
Кому  і  що  вони  на  світі  винні?

І  каменем  наріжним  циферблат:
Не  поверне  минуле  й  за  офіру.
Вишневим  цвітом  пломеніє  сад,
Та  у  весну  без  тебе  я  не  вірю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788337
дата надходження 20.04.2018
дата закладки 20.04.2018


Наташа Марос

ШЕПОЧУ…

Безвихідь  виносить  розум,  
Шматує  і  досі  будні...
Чому  я  в  оті  морози
Сказала  тобі:  не  буду

Не  буду  чекати  зовсім
Й  не  думаю  вже  про  тебе...
Пройшла  не  єдина  осінь,
А  я  шепочу:  не  треба

Не  треба  будити  спомин,  
Який  заглядав  у  двері...
І  димом,  що  через  комин
В'їдався  в  стосунки  мертві...

               -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788183
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 20.04.2018


Лілея1

СЛИВОВО-ТЕПЛА НІЧ…

[i][b]В  прекрасну,    цю  сливово-теплу  ніч
Старих  тополь  клубочки  білі  вати,
Летять...  летять...    в  долоні    зусебіч
І  їх      нестерпно  хочеться  сховати.

Стиснувши    міцно-міцно    у  кулак,
Мов  потайне,  німе,    послання  неба,
Коли  тремтить  ця  блискітка-сльоза,
Немов  волога  дощику    на  стеблах.

Й  бракує  щастя,  так,  неначе  би
Легеням  кисню  бракне  до  знемоги.
Якби...  якби...  якби  ж  ото...  якби...
У  цім      житті  не  мучили  тривоги,  

Коли,  красиві  блиски  бурштину
Заграв  ранкових,  мила  Афродіто,
Не  Вам  мережать  з  білого  пушку
Струнких  тополь    подушечку  із  літа.
 [/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775973
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 19.04.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

А він все грав

А  ось  і  нічка  в  довгій  темній  сукні,
Зірки  шпильками  заблищали,
І  неба  з  місяцем  ясна  сполука
Пишалася  на  п*єдесталі.

...А  він  все  грав  і  грав  на  саксофоні
Мелодію  чарівну  ночі.
І  сумніви  розвіяли  мусони,
Краплинки  сліз  з  очей  жіночих.

Жадали  так  давно  серця  любові,
Немов  ковток  води  в  пустелі.
І  снились  серіали  кольорові,
І  двоє  в  ролі  менестрелей.



[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=D47TuqBKth8[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788019
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 19.04.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.04.2018


Надія Башинська

ДНІ ВЕСНЯНІ РОЗ'ЯСНІЛИСЬ…

Дні  весняні  роз'яснілись,  у  кульбабках  засвітились.
Стало  так  навкруг  красиво...  Подивіться  на  це  диво!

Повернувся  вже  лелека  у  гніздо  своє  здалека,
Гуси,  ластівки,  стрижата...  Прилетіли  й  журавлята!

Розсипає  по  діброві  весна  квіти  кольорові.
У  таночках  верховодить,  хороводи  з  нами  водить!

Як  іде  вона  гаями,  то  співає  солов'ями.
Де  гайочками  ходила,  там  струмочками  дзвеніла!

Вже  й  у  поле  завітала,  нивоньку  там  всю  зорала.  
Зерна  щедро  розсіває...  та  ще  й  весело  співає:

-Наливайтесь,  золотисті!  Виростайте  всі  зернисті.
Щоб  багатий  урожай,  і  духмяний  коровай!

Дні  весняні  роз'яснілись,  ясним  сонцем  засвітились.
Розцвіли  в  саду  вже  й  вишні.  Такі  гарні...  пишні-пишні!

Все  навколо  таке  світле...  Все  навколо  таке  рідне.
Поле.  Річка.  В  садку  хата...  вже  духмяниться  тут  м'ята.









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787774
дата надходження 17.04.2018
дата закладки 18.04.2018


Любов Іванова

ВИШНЕВАЯ МЕТЕЛИЦА

[b][color="#266e12"][color="#960f84"]В[/color]-есна  в  права  свои  вступила  
[color="#960f84"]И[/color]-  расстелила  зелень  трав,
[color="#960f84"]Ш[/color]-алунья,  сразу  предложила
[color="#960f84"]Н[/color]-аряд  для  рощ  и  для  дубрав.
[color="#960f84"]Е[/color]-ще  с  азартом  прогулялась,
[color="#960f84"]В[/color]-  фату  невест  одев  сады,
[color="#960f84"]А[/color]-  в  них,  ликуя,  изощрялась
[color="#960f84"]Я[/color]-нтарной  страстью  тамады.


[color="#960f84"]М[/color]-ожет  быть  вьюга  здесь  гуляла
[color="#960f84"]Е[/color]-ще  бы  –  все  белым-бело.
[color="#960f84"]Т[/color]-анцуя,  листьями  устлАла
[color="#960f84"]Е[/color]-два  ль  не  весь  сад  за  селом.
[color="#960f84"]Л[/color]-етят    и  землю  застилают,
[color="#960f84"]И[/color]-  так  повсюду,  почитай.
[color="#960f84"]Ц[/color]-ветами  все  благоухает.
[color="#960f84"]А[/color]-х  этот  май,  цветущий  май![/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787639
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 16.04.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Душевна квота

А  за  вікном  вже  вечоріє,
І  мліють  світлом  ліхтарі.
І  де  ж  ті  орігамі-мрії,
Що  склались  звідкілясь,  згори?

Листи  перегортаю,  фото
Вцілілі  від  перепетій.
У  кожному  душевна  квота,
Минулого  терпкий  настій.

А  серце  свічечкою  плаче
Про  те,  що  не  збулось  колись,
Прозріло,  бо  було  незряче?
Згори  почула:"  Повернись".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787088
дата надходження 11.04.2018
дата закладки 15.04.2018


OlgaSydoruk

Долго будут жить стихи?. .

А  когда  меня  не  станет,
Долго  будут  жить  стихи?..
Кто-то  выучит  на  память
И  не  вычислив  грехи?..
Ведь  недаром  написала…
Столько  чувства  отдала…
И  ни  разу  -  после  точек
(Между  строк)  не  солгала…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787051
дата надходження 11.04.2018
дата закладки 15.04.2018


Ярослав К.

Крилатими обіймами

Бажаннями  нестримними
Та  мріями  рясна,
З  крилатими  обіймами
Бешкетниця-весна.

Від  ніжних  її  дотиків
П'яніє  голова,
Вона  вербовим  котиком
У  серці  ожива.

Колись  отак  і  ти  мене
Стрічала  навесні
Крилатими  обіймами,
Що  марились  мені...

Ой,  веснонько,  позви  мене,
Лелечими  "курли"...
Крилатими  обіймами
До  себе  притули...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787477
дата надходження 14.04.2018
дата закладки 14.04.2018


Юлія Л

Планета любові


Не  буди  мене,  милий,  холодного  темного  ранку,
Поки  ніч  ще  тріпоче  долонями  сірої  мли,
Полетімо  удвох  зустрічати  солодкі  світанки
На  планету,  яку  ми  любов’ю  колись  нарекли.

Ще  дрімає  Аврора  в  колисці  полярного  сяйва,
Срібний  місяць  в  човні  на  той  берег  іще  не  доплив,
Синьоока  душа  ніжно  квітне  у  небі,  як  мальва.
І  розпилює  сни  в  мікрокосмі  небесних  вітрил.

Пролітає  в  галактиках  серця  легенька  пір’їнка,
І  відлунням  звучать  інкрустовані  в  щастя  слова,
Тихо  котиться  Шляхом  Молочним  зоря-намистинка
Прямо  в  наші  долоні.  Як  просто  творити  дива!

Заглядають  у  очі  космічні  зірки-орхідеї,
Хтось  запалює  небо  на  сході  іскрою  бажань,
На  планеті  любові  прокинулись  білі  лілеї,
А  світанок  зберіг  таїнство  наших  щирих  зізнань.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780852
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 06.04.2018


Ярослав К.

Промінчик гарного настрою

Промінчик  гарного  настрою
Засяяв  мені  угорі,
Яскраво  теплою  ватрою
Він  блиснув  на  мить  і  згорів,

Грайливим  сонячним  зайчиком
Швиденько  по  серцю  пробіг.
Почув  я  відлунням,  начебто,
У  ньому  твій  радісний  сміх.

Промінчик  гарного  настрою,
Тобі,  як  дитя,  я  радів...
Ти  ніжністю  грієш,  ласкою
Без  зайвих  несказаних  слів.

Промінчик  гарного  настрою  -
У  небі  безкрайньому  блик.
Тобою  і  досі  ласую,
Шкода,  що  так  скоро  ти  зник...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786331
дата надходження 06.04.2018
дата закладки 06.04.2018


Володимир Верста

Суккуба (Глава 3. Фінал. )

Глава  3.

Моє  кохання  –  ночі  сповідання.
Тобі  відкрив  я  потаємні  сни...
Прощай!  Вже  наближається  світання...
Благаю,  зорі  тільки  не  гаси!

Лиши  фрагменти  сяйного  бажання
У  гранулах  розбитої  весни.
Згадаю  їх  я  запахами  травня,
Що  квітами  барвистими  зросли.

Я  не  розкрию  пам'яті  секрети,
І  наші  таємниці  кануть  в  лід,
Запам'ятають  нас  лише  комети,
Прямуючи  в  незвіданий  політ.

Залишаться  сонети  наостанок.
І  ніжності  ранкової  серпанок.

Глава  2.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785374

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  01.04.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785530
дата надходження 01.04.2018
дата закладки 06.04.2018


Надія Башинська

ЯКИМ ПРЕКРАСНИМ Є НАШ СВІТ!

Щоранку  сонце  золоте  
на  землю  день  приносить.
Веселий  ранок  -  беручкий,
скрізь  розсипає  роси.

Назустріч  сонцю  пелюстки
всі  квіти  розкривають.
В  промінні  ніжнім  тім,  яснім,
вже  ластівки  кружляють.

О,  скільки  променів  ясних!
Розсипалось  доволі:
в  діброві,  в  лісі  і  в  гаю...
в  хлібах  густих,  що  в  полі.

Яким  прекрасним  є  наш  світ,
де  кожного  зігріє
промінчик  сонця  золотий...
Бог  всіх  любити  вміє!

Для  Нього  й  ми,  як  промінці,  
ясного  сонця  діти.
Нам  вчитися  любить  життя
і  в  радості  всім  жити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786202
дата надходження 05.04.2018
дата закладки 06.04.2018


OlgaSydoruk

Я хочу тебе не сниться…

Я  хочу  тебе  не  сниться…
Не  хочу  -  тобой  болеть…
Не  хочу  тебе  кориться…
Не  хочу  тебя  хотеть…
Я  хочу  с  тобой  проститься,
И  лицо  твоё  забыть…
Чтобы  Ангела  (на  левом)
О  пощаде  не  просить…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786309
дата надходження 06.04.2018
дата закладки 06.04.2018


ЮНата

В серці радість бринить…


Відбіліла  зима.  Ніжно-зелено  верби  тремтіли.
І  смарагдово-тепло  торкалися  неба  і  хмар.
І  вже  суму  нема.  На  душі  по-святковому  біло,
Бо  відкрита  вона  до  весняних  насичених  барв.

В  серці  радість  бринить…Хоч  і  змучена,  все  ж      
                                                                                                                 нескорима,
Бо  не  може  життя  лиш  з  печаллю  за  руку  іти…
Вона  рветься  до  хмар…  І  за  вічними  неба  дверима
Бачить  те  головне,  що  й  думками  навряд  досягти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786068
дата надходження 04.04.2018
дата закладки 06.04.2018


Наташа Марос

СКВОЗНЯКИ…

Разгулялась  холодная  вьюга,
Искромсала  мне  душу,  свела,
Снова  я  бинтовала  всё  туго  -
Берегла  я  тебя,  как  могла...

Только  ветер  ломал  мои  окна  -
Режут  ночь  не  тупые  края...
Не  спешил  ты  собрать  эти  стёкла,
Понимая,  что  боль  не  твоя...

Я  хочу  у  камина  согреться  -
Будьте  прокляты  вы,  сквозняки,
Что  загнали  опять  в  моё  сердце
Призрак-тень  прошлогодней  тоски...

               -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785974
дата надходження 04.04.2018
дата закладки 04.04.2018


Надія Башинська

ВІН ЖИВ, ЯК МИ…

Він  жив,  як  ми...  під  небом  цим,
як  льон  у  полі,  синім.
Любив  людей,  батьків  своїх,
зростав  сміливим,  сильним.

Давало  Небо  і  Земля
Йому  усе,  що  треба.
Допомагати  людям  всім  -
була  в  Нього  потреба.

Він  просвіщав  і  лікував,
хворих  ставив  на  ноги.
І  звали,  кликали  Його
життя  ясні  дороги.

У  світлі  жив,  до  світла  вів  
ще  й  інших  за  собою.
Та  обернулась  доброта
й  довіра  та...  бідою.

Гірко  страждав  Він  на  хресті,
служіння  не  відрікся.
Щоб  кожен  з  нас  міг  в  світлі  жить
і  Правді  поклонився.

О,  шлях  гіркий!  О,  шлях  тяжкий!
Знущались...  Що  хотіли?
Не  для  людей,  лиш  для  себе
хочуть...    щоб  їм  служили!

Все  ж,  знищить  світла  не  змогли,  
в  серцях  воно  ясніє.
Служити  людям  у  наш  час
багато  хто  уміє!

Міцніє  Віра  з  кожним  днем,
вклоняємося  Богу.
Що  показав  до  світла  нам,  
до  радості...  дорогу!





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785803
дата надходження 03.04.2018
дата закладки 03.04.2018


КВолынский

Стікає ніч…

Стікає  ніч,  вставати  мушу…  
Росою  стелиться  земля…
Ворони  крик  зриває  тишу
І  зграя  губиться  в  полях.

Десь  там  за  річкою  зорати
Весняний  лан  –    мою    нудьгу,
Прийдеться  рано-рано  встати  –  
Віддатись  плугу,  бо  в  боргу,

Перед  знедоленним  народом,
Що  копошиться  на  землі:
Чаклує,  радує  приплодом  
Своїм,  засіяним  в  ріллі.

Весна…не  спиться,  теж    охота
Примножити    посів    зрання…
В  селі,  в  звичай,  тяжка  робота!..
Врожаю  молиться  рідня.

Зі    сходу    тягне  прохолода….
Це    тьма  позиції    здає  
І  все  відроджує  природа:
Світає,  сонечко  встає.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785426
дата надходження 31.03.2018
дата закладки 31.03.2018


OlgaSydoruk

Мне лишь казалось…

Мне  лишь  казалось  –
Что  забыла…
Переболела…
Умерло…
Но  ошибалась…
Возвратилось…
И  по  накатанной  пошло…  -
Звучали  старые  винилы,
И  снились  милые  глаза...
Как  только  неба  синь  разлилась,
Надела  крылья  снова  я…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785394
дата надходження 31.03.2018
дата закладки 31.03.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2018


Ярослав К.

Маленький секрет

А  знаешь,  чтО  в  тебе  мне  нравится?
Открою  маленький  секрет.
Совсем  не  то,  что  ты  -  красавица,
И  что  умна,  игрива  -  нет.

Не  удивят  меня  хозяюшки
И  хорошо  накрытый  стол,
Но  поражает  то,  что  знаешь  ты
В  искусстве  женственности  толк.

А  жизнь  моя,  довольно  пресная,
Чудесный  привкус  обрела,
С  тобою  ставши  интересною
И  без  накрытого  стола.

А  что  хожу  вокруг  да  около,
Так  это  ты  не  обессудь.
Я  знаю,  сердце  твоё  ёкало,
И  у  меня  щемило  грудь,

Пересеклись  когда  мы  взглядами  -
Ведь  было  ясно  всё  без  слов...
Но  объясняться  разве  надо  ли,
Что  наше  время...  не  пришло...

Ах,  эта  мартовская  влюбчивость  -
Кружится  кругом  голова...
Зимы  угрюмой  неуступчивость...
Вступай,  апрель,  в  свои  права!..


P.  S.  Для  любознательных  читателей:  на  этот  стих  появился  ответ  автора  Олена  Жежук
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785928
Впрочем,  судя  по  его  содержанию,  какой  из  этих  стихов  и  чьему  ЛГ  является  ответом,  определить  довольно  сложно)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785365
дата надходження 31.03.2018
дата закладки 31.03.2018


Ліна Ланська

КИНЬ КАМІНЬ

Кинь  камінь  у  неї,  чи  брилу,
Однак,  не  болітиме  більше.
Так  муляє  кісточка  з  вишень,
Непевне,  босоніж,  ступила?

Напевне,  босоніж,  вугілля
Хотіла  в  пітьмі  оминути?
Безсила,  в  боргу  у  спокути,
Не  в  серці  лишилась,  а  біля...

Лишилась  уламком  камеї
І  шкрябає  шию  нащадно.
Згубила  клубок  Аріадна?  -
Кинь  камінь,  кинь  камінь  у  неї...

29.03.18.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785029
дата надходження 29.03.2018
дата закладки 30.03.2018


Наташа Марос

ПОКРИТИ НІЧИМ…

Ішла  у  ніч,  в  сліпу  грозу,  у  чорну  темінь,
Без  протиріч,  без  показух,  без  рівнодення...
Усе  пройшло,  вже  відбулось  і  полетіло
І  через  край  перелилося  біло-біло...

Синіє  даль  -  моя  печаль,  тебе  немає,
Все  навкруги  -  сипкий  кришталь,  а  я  шукаю...
Боюсь  зламать,  боюсь  не  знать  і  не  почути,
Тебе  я  хочу  обійнять,  бо  не  забути...

Через  роки,  через  віки,  немов  у  вічність,
А  програш  мій  такий  гіркий  -  покрити  нічим...
Переплелось,  що  не  збулось  -  перегоріло,
Прогнала  геть,  але  чомусь  не  відболіло...

                         -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784766
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 28.03.2018


OlgaSydoruk

Лишь объятые весною…

Воет  пёс…  а  ветер  -  в  щели…
Птица,  сонная,  кричит…
Чуть  поскрипывают  двери,
И  качелька  дребезжит…  -
Цепи  малость  заржавели,
Как  теряло  время  прыть…
Как  тогда  -  и  мы  хотели
Все  надежды  воскресить…
Час  полуночи…
Не  спится…
Откровение  -  с  душой…
В  каждом  слове  на  странице  -  
Учащённый  пульс  живой…  
Лишь  объятые  весною,
Тонко  чувствуют  (слезой)…
Тонут  чувственной  порою
За  запретной  полосой…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784733
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 28.03.2018


Ганна Верес

В долі кінчився ліміт

Всі  дні  летять  в  нестримному  польоті,
Об’єднуються  в  тижні,  місяці,
А  як  дванадцять  їх  мине  в  клопоті,
Назвуть  їх  роком.  І  роки  оці
Біжать-чергуються  один  за  одним:
Звичайні  й  високосні.  З  них  –  життя.
Але  нікого  не  хвилює  чином  жодним,
Як  ти  прожив?  Яке  в  тебе  дитя?
Здобутки  мав  які,  і  чи  глибокі  рани?
І  що  зробив  для  себе  й  для  людей?
Ким  був  і  чи  не  став  мурлом-тираном  –
Таке  не  значиться  в  житті  людськім  ніде.

А  дати  –  то  історія,  не  більше,
Не  дружать  з  почуттям,  вони  –  німі,
І  кілька  літ  набавити  собі  ще
Теж  ніяк:  в  долі  кінчився  ліміт.
14.11.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784661
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 28.03.2018


Шостацька Людмила

НАДУМАНИЙ АЛЮР

                                                                                                         
                                                       Не  перший  сніг  і  не  останній
                                                       Запорошив  мої  думки.
                                                                       Знов  гарний  кінь  у  добрій  стайні
                                                                       Бере  смаколики  з  руки.

                                                                       Лискучий,  в  яблука,  парує,
                                                                       Ніяк  не  бідний  на  любов.
                                                                       Аж  грива  світиться,  гарцює
                                                       І  щастя  сиплеться  з  підков.

                                                                       Життя  галопом  пролетіло,
                                                                       От  би  мені  іще  одне!
                                                                       Взяла  вуздечку  я  несміло,
                                                                       Гривастий  мчить  у  даль  мене.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784368
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 25.03.2018


Ганна Верес

Дитинства сторона

Там,  де  зозулі  долі  тчуть  в  садках,

І  солов’ї    світанки  рано  будять,

Здається,  що  то  Господа  рука

Мене  туди  вселила  поміж  люди.

Шляхи  круті  долала  я  в  житті

І  звідала  всього:  висот  щасливих,

Невдачі  й  першу  в  косах  заметіль,

І  щебет  діток  милих,  галасливих.


Сьогодні  знов  у  пам’яті  мій  край,

З  людьми  трудящими  й  теплом  поспішних  весен.

Там  неоспіваний  ніким  ще  дивний  рай,

Де  очі  сонцю  засліпили  плеса

Ставочків  трьох.  Дитинства  сторона…

Вона  й  сьогодні  надто  мені  мила,

Де  вулиця  у  туї  порина,

Й  ярки  росою  срібною  умились.


Там  хмари  гострокрилих  ластівок

І  іволга  ридає  до  світання,

Мого  дитинства  світлий  островок

І  слід  на  серці  першого  кохання.

Весна  вдягла  укотре  свій  вінок

З  кульбабок  жовтих  й  просині  рясної,

Звіряток  запросила  у  танок,

Щоб  рутою  впилися  запашною.


За  мене  знову  молиться  село,

Щоб  мала  у  житті  безпечні  кроки,

Можливо,  це  мені  й  допомогло,

Що  я  живу  –  не  плентаюся  збоку!
19.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784164
дата надходження 24.03.2018
дата закладки 25.03.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.03.2018


Людмила Пономаренко

Ліхтар


Верхівки  ялин,  снігопадами  збілені  рясно,
Заглядають  у  вікна  лікарняних  притихлих  палат.
Ніч  холодна,  байдужа    й  така  довгочасна
Ритми  серця  мого    відраховує  якось  не  в  лад.

На  краєчку  зими,  в  задзеркаллі  освітлених  рам
Примостився  сніжинок  легких  уже  стомлений  рій.
Збиті  віхи  доріг  –  у  відтвореннях  кардіограм,
В  траєкторіях  злетів  моїх  обезсилених  мрій.

Десь  далеко  внизу,  на  перинах  розсипаних  хмар
Гойдаються  сни,  що  з    далеких  висот  прилетіли.
Мій    приятель    давній,  високий  самотній  ліхтар,  
Світлом    добрих  надій  сяє  десь  в  сніговій  заметілі.

І  мовчання  його  варте  всіх  наймудріших  розмов,
Коли  тиша  звучить,  я  того  не  забуду  довіку…
Своє  серце  щоночі  він  запалював  знову  і  знов,
І  його  променистість  тримала  когось,  наче  ліки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781244
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 22.03.2018


Любов Іванова

Загубились у покосах молоді літа

[b][color="#951dad"]Загубились  у  покосах  молоді  літа,
Вплела  стрічку  у  волосся  осінь  золота.
Десь  надія  моя  в"ється    в  віршах  поміж    рим
І  природою  кладеться  на  обличчя  грим.

І  у  дзеркалі  я  бачу    вже  не  ті  вуста
А  у  посмішку  закралась  долі  гіркота.
Покриває    мої  скроні  срібна  заметіль,
Ніби  й  далі  йде  дорога,  а  не  та  вже  ціль.

Те,  що  в  дзеркалі  я  бачу,  все  не  до  смаку,
А  було  ж  -  коня  спиняла    на  усім  скаку
Але  падати  у  відчай  не  погоджусь  я,
По  весні  ще  хочу  слухать  співи  солов"я.

Я  покосами  густими    в  далечінь  піду.
Може  десь  там  поміж  ними  молодість  знайду.
Ну  то  й  що,  усе  міняє  невблаганній  час
Та  ще  хочу  я  кохати,  як  у  перший  раз...[/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775146
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 22.03.2018


Ганна Верес

Люблю поезію

Люблю  поезію  й  свою  творю  давно,
Не  знаю  ще  творитиму  допоки…
Чи  то  від  Бога  так  мені  дано,
А  чи  гашу  душі  у  ній  неспокій.

Не  розумію,  хто  ж  мені  звелів
Волошкою  зійти  у  житнім  полі,
Чи  в  жайвора  на  трепетнім  крилі
Пізнати  смак  краси,  польоту  й  волі.

На  світ  погляну  я  із  вишини
І  піснею  полину  над  простором,
Молитиму,  щоб  рай  Бог  відчинив,
Де  сліз  немає  і  людського  горя.
3.02.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783606
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 22.03.2018


Серго Сокольник

НІЧ РОЗЛИЛА ПІТЬМУ…

Ніч  розлила  пітьму
На  утомлену  тишу  перону...
Защеміло...  Зніму
Я  на  спомин  душі  заборону.

Відійшли  поїзди
У  краї,  де  ніхто  не  чекає.
Як  же  хочеш  туди,
Де  минуле  твоє  спочиває,

Мов  на  гілці  пташа-
Сполохни  і  воно  затріпоче!..
І  зболіла  душа
Відлетіти  за  потягом  хоче,

Тільки  серце  тобі
Скаже  правду,  мов  голкою  вколе.
Безнадійності  біль-
Ти  нічого  не  вернеш  ніколи.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2018
Свидетельство  о  публикации  №118031200828  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782149
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 22.03.2018


Ярослав К.

Твой внутренний мир

Твой  внутренний  мир...  Это  так  интересно...
Как  каждое  утро  подарок  под  ёлкой...
Как  будто  бы  я  с  незнакомого  места
Смотрю  на  пейзажи  родного  посёлка...

В  твой  внутренний  мир  захожу  осторожно,
Стремясь  не  обидеть,  покой  не  нарушить,
Стараясь  при  этом,  насколько  возможно,
Утешить  от  боли  уставшую  душу.

Твой  внутренний  мир...  Становлюсь  на  крылечко  -
Там  дверь  за  дверями...  Сплошные  загадки...
Блуждать  коридорами  можно  тут  вечно,
Пока  ты  со  мною  играешься  в  прятки...

Твой  внутренний  мир  открываю  несмело,
Ступая  по  узкой  заросшей  тропинке,
Секретные  знаки  читая  умело  -
Ты  их  оставляешь  на  каждой  травинке.

Твой  внутренний  мир,  как  большая  матрёшка
Снимаешь  -  а  там  их  неведомо  сколько...
Твой  внутренний  мир  узнаю  понемножку  -
Пока  же  открылась  лишь  малая  долька...

Да  мне  и  не  надо,  чтоб  много  и  сразу,
Тебя  познавать  -  это  разве  не  счастье?
Твой  внутренний  мир...  Многогранность  алмаза...
И  кажется,  я  становлюсь  его  частью...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783218
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 19.03.2018


Світлана Моренець

Листочок я на рідному гіллі

Я  бачила  дива́  чужин  країн:
міста  модерні  у  пісках  пустелі,
священні  древні  залишки  руїн,
захмарні  вежі,  розкоші  готелів,
стомовний  різноликий  Сінгапур,
архітектуру  Праги,  Риму,  Відня,
величні  Прамбанан,  Боробудур,*
віднайдені  у  диких  джунглях  півдня.

Сповна  в  світах  екзотики  й  краси,
вражаючих.  Але  чомусь  душею
чаруюся  від  крапельки  роси
на  маминій  стежині  споришевій
в  моїм  краю.  Від  пісні  солов'я,
голубизни  озер,  волошок  в  житі,
де  жайвора  почула  соло  я.
Від  спогадів,  з  дитячих  літ  нажитих.

Лякали  "співом"  павичі,  орли,
вдаряв  по  нервах  крик  різкий  папуги,
а  ніжність  журавлиного  "курли"  –  
до  спазму  в  горлі!  Скільки  в  ньому  туги...
Вишневе  буйноцвіття  вабить  зір,
п'янять  степи  розлогі  чебрецями,
мре  серце  від  краси  Карпатських  гір,
закохана  у  Київ  до  безтями...

Все  миле  серцю,  край  мій  і  нарід,
де  народилась  з  Божого  веління.
Тут,  в  Україні,  весь  мій  славний  рід
через  віки  проріс  углиб  корінням.
Ввібравши  мудрість,  силу  й  біль  землі,
ми  аурою  спільною  вповиті.
Тож  я  –  листок  на  рідному  гіллі́,
без  кореня  свого  не  здатна  жити.

                 *  Прамбанан,  Боробудур  –  дивовижної  архітектури
                 древні  храми  на  о.  Ява.

                 12.03.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781964
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 18.03.2018


НАДЕЖДА М.

Маленьке серце, з кулачок…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dz010qhH-i8[/youtube]

Маленьке  серце,  з  кулачок.
А  скільки  може  в  нім  вміститься!
Людський  маленький  тайничок,
Що  може  радістю  світиться,

Коли  в  людини  все  гаразд,
Коли  рідня  уся  здорова,
Коли  упевниться  не  раз:
Зоря  все  ж  світить  вечорова.

Проб"ється  промінь  крізь  туман,
Вона  не  зрадить  нас  ніколи,
То  в  рівновазі  серця  стан,
І  не  болить  воно,  й  не  коле.

Та  серце   може   плакать  гірко,
Бо  його  зраджено  й  не  раз..
І  тим  сльозам  безцінна  мірка:
Не  ставить  сльози  на  показ.

Гіркими  вмиється  сльозами
І  потече  гірка  ріка...
І  буде  жити  разом  з  нами..
Воно  до  всього  все  ж  звика.

Зітре  сльозу  і  посміхнеться.
Бува  по-різному  підчас.
Воно  від  нас  не  відвернеться,
Воно  безцінне,  живе  в  нас...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782963
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 18.03.2018


Окрилена

Фіалками

[img]http://www.creative.su/sites/creative.su/data/SubFileStorage/fialka_14621_p1.jpg[/img]
Фіалками  
пахне  жінка.
В  трамваї  сидить  
край  вікна,
наступна  її  зупинка,
але  у  вагоні  п᾿янка  
лишається  атмосфера
зі  шлейфу  
фантазій  і  мрій...
Світанок  буває  
ще  раз,
у  будь-якій  
іншій  порі,
коли  зустрічаєш  
погляд
як  сонячне  
світло  із  вій  -
здається,  
фіалки  поряд
цвітуть  
і  дощі  грозові...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782868
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 18.03.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.03.2018


Наташа Марос

ХОЛОДНОКРОВНО…

Не  мій  сьогодні  день,  пусті  слова
Банально  розсипаються  на  звуки,
Їх  ні  промовить,  а  ні  проспівать  -
Самотнє  серце  тихо  стука,  стука...

Хотіла  я  укотре  воскресить
Мелодію  душі,  що  серед  літа
Бриніла  чисто  там,  де  неба  синь
Собою  заливала  ніжні  квіти...

Та  чую  шум  чи  шелест,  мов  пуста
Безодня  тиші,  де  життя  відсутнє,
Холоднокровно,  дико  всі  свята
Перефарбовує  в  пекельні  будні...

                 -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781410
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 18.03.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Росинка пристрасті

У  сонячних  твоїх  долонях  тану,  
Неначе  теплий  стеарин.
Я  усміхаюсь...падає  крисаня,
Небес  відкривсь  аквамарин.

Мов  медом  по  губах  твій  поцілунок,
І  млосно-солодко  вустам.
Бо  пишуться  удвох  кохання  руни,
В  обрамленні  чуттєвий  храм.

І  я  тону  в  обіймах  неофітом,
Неначе  вперше  в  цю  купель,
З  тобою  разом  в  різнобарв*я  світу,
У  веселкову  акварель.

Хмелить  терпке  бажання  -  з  винниць  херос,
І  дотику  граційність  фраз.
Народжується  вічнотілий  ерос,
Росинка  пристрасті  -  екстаз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782830
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 18.03.2018


Ярослав К.

Прокатите меня по городу

Прокатите  меня  по  городу...
Примощусь  на  заднем  сидении
И,  засунув  в  окошко  бороду,
Позабуду  совсем  о  времени...

Покатайте  меня  по  Харькову,
По  Днепру,  Запорожью,  Ривному
В  пору  летнюю,  но  не  жаркую,
Чтоб  тепло  было  по-Мальдивному...

Повозите  по  узким  улицам,
Что  не  знают  асфальта  нового,
Где  домишки  друг  к  другу  тулятся,
Как  опята  у  пня  соснового...

Прокатите  меня  проспектами
С  горизонтами  бесконечными,
Где  гирляндами  разноцветными
Разгоняют  потёмки  вечером...

Провезите  мостом  над  речкою,
Что  в  окно  швырнёт  брызги  свежие...
Там  вода  кругами-колечками
Обнимает  кувшинки  нежные...

Покатайте  меня  по  городу...
Или  вы  приезжайте  первыми,
Уверяю  вас  -  это  здорово  -
Примириться  немного  с  нервами,

Отдохнуть  с  другими  пейзажами,
Позабыв  свою  песню  грустную...
Эта  мелочь  доступна  каждому,
Хоть  на  день,  на  два  -  на  экскурсию!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779873
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 02.03.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2018


Надія Башинська

ЯБЛУНІ ЦВІТУТЬ!

Яблуні  цвітуть,  
                   хоч  сніжно.
Ніжно-ніжно.  
                         Ніжно-ніжно!

І  такі  вони  
                   красиві.
Білі-білі.  
                         Білі-білі!

Яблуні  цвітуть  
                           так  рясно.
Чисто.  Світло.
                                     Біло.  Ясно.

Снігурі  на  них  
                           червоні,
ніби  вишні  
                                   на  долоні.

Білі  віти  
                       засвітились,
ніби  зорі  
                             опустились.

І  розсипались
                       над  світом
срібно-білим  
                                 ніжним  цвітом...

Яблуні  цвітуть,  
                             хоч  сніжно.
Ніжно-ніжно.  
                                       Ніжно-ніжно!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778833
дата надходження 24.02.2018
дата закладки 25.02.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.02.2018


Наташа Марос

КОГДА-ТО…

Мой  внутренний  голос,  чего  же  молчишь,
А  ведь  никогда  ты  застенчивым  не  был  -
Боишься  нарушить  остывшую  тишь,
А,  может,  с  годами,  пропала  потребность...
Когда-то  спасал...  Предавали  меня,
Толкая  в  ущелье  холодное  просто,
Но  я  возвращалась  в  мой  дом  без  огня,
Без  роз  и  подарков,  конечно,  не  в  гости...
Совсем  не  боялась,  ведь  рядом  с  тобой,
Мой  внутренний  голос,  мне  было  надёжно  -
Я  знала:  не  дашь  перейти  мне  на  вой
И  шёпотом  тихим  спасёшь,  мой  хороший...
А  ты  притаился...  неуж  постарел,
Душонкою  сник  иль  чего-то  задумал,
Пугливый...  увидел,  что  это  предел?
Не  бойся,  сама  свою  свечку  задую...

                     -                  -                  -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778585
дата надходження 23.02.2018
дата закладки 23.02.2018


OlgaSydoruk

Когда не спишь ночами лунными…

Когда  не  спишь  ночами  лунными
И  тайно  пишешь  строки  рунами,
Святую  паперть  умолчания
Стрелой  пронзает  не  нечаянно…
И  берег  мой  (не  лоно  пустоши)…
О,Господи,  я  это  чувствую!..
Ни  те  слова,  ни  те  касания
Не  оправдают  ожидания…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778495
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 23.02.2018


Наталя Данилюк

В коконі зими

Ранкова  тиша.  Незворушний  світ.
В  молочний  дим  закутані  діброви.
Дрібних  пташиних  лапок  алфавіт
Розсипаний  на  аркушах  зимових.

Довкіл  анікогісінько  нема,
Луна  –  немов  у  глиняній  макітрі.
Лиш  інею  тендітна  бахрома
Ледь-ледь  собі  гойдається  в  повітрі.

Стоїш  на  цій  холодній  площині,
Загорнута  у  білосніжний  кокон…
Ще  до  весни  якихось  кілька  днів,
Лише  б  не  розминутись  ненароком…

Лиш  не  пустити  б  корені  углиб  –
В  цю  твердь,  яка  знекровилась  геть  чисто!..
Не  зледеніти  б  тут,  серед  імли,
Не  розповзтись  розірваним  намистом…

І,  врешті,  не  примерзнути  крильми,
Не  наковтатись  сивої  полуди…
Допоки  в  цьому  коконі  зими
Весна  тебе,  мов  лялечку,  розбудить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778426
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 23.02.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.02.2018


Ніна-Марія

Дитинства дивосвіт

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSpNsaLKe_6Bc4XxVlBGV3a9-6OUbYbR-rVTXOW5_Dj_mZRUbNteQ[/img]

[color="#9e4a19"]В  який  чудовий  дивосвіт
Вела  та  стежка  із  воріт!
Була  я  зовсім  ще  маленька,
Трима  за  руку  мене  ненька.
Моя  рука  в  її  руці,
Сльозинка  сохне  на  щоці.
І  щастям  повниться  душа,
Мов  птаха  в  вирій  вируша.
Де  кожна  квітка  -  мені  диво.
Торкнутись  хочеться  наживо.
Вдихнути  справжній  аромат,
Зелену  ягідку  зірвать,
Яка  ще  зовсім  не  дозріла.
Впіймать  метелика  за  крила.
Он,  глянь,  вмостився  на  листок.
Горобчик-ось  в  калюжу  скок,
Купає  вправно  своє  пір'я.
Ой,  скільки  див  на  цім  подвір'ї!
Цікавинок  всіх  не  злічити,
І  щоб  в  гармонії  з  цим  жити,
Іду  я  пізнавати  світ![/color]

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQmAa8YTEiPKB6e1IGtV88n3NFgMJoEvU5hvWeYAUcJcJ2BhXNv[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777759
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 18.02.2018


Ліна Ланська

ПРОСТИ МЕНЕ…

Прости  мене,  Господи!..  вчора
У  сні  загубила  печаль.
Сміюся,  як  треба  мовчать.
Прости,  що  забула  покору.

Прости,  що    така  навіжена.
Кохаю  його  і  весь  світ
Радіє,  нехай  і  не  свій
Розкинула  доля  сувій
До  ніг  моїх,    вірю,  -  блаженна.

Прости  мене,  Господи,  знаю,
Пробачиш  мене,  а  гріхи
Коли  спокушає  лихий,
Спокутую...  виженеш  з  Раю?
За  віщо?  розраду  шукає

У  Пеклі  глухий  і  сліпий.
Хіба  від  любові  вмирають?
Накажеш  мені:  "Відступи",  -
Схилюся...над  прірвою  скраю...
Прости  мене,  руки  ламаю:

Прости  мене,  Боже,  прости.

18.02.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777731
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 18.02.2018


Сіроманка

Ірина Вовк. "У нас в очах доби трагічні очі…"

[b][i]У  нас  в  очах  доби  трагічні  очі  -  
одвічний  страх...  пустелі...  потолочі...
і  слабість  тіла...  трем...  глуха  бентежність...
і  до  землі  зболіла  приналежність.

[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777496
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018


НАДЕЖДА М.

Весняний дощ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3thnpjRfNqU[/youtube]



Дрібненький  дощ  в  вікно  постукав.
Так  починався  новий  день.
А    вітер    з  ночі    іще  грюкав,
Немов  вікно  було  мішень.

Залопотіли  вмить  листочки,
Від  сну  пробуджені  якраз.
Хіба,  хто  всидить  тепер  мовчки?                              
Давно  весна  вже  почалась.

Нехай  маленькі,  ще  тендітні,
А  так  відчули  цю  весну.
Отак  бува  частенько  в  квітні,
Коли  усім  тут  не  до  сну.

Скінчився  дощ,  затих  і  вітер,
Прозорі  краплі    на  гіллі.
Який  красивий    дощу  витвір..
Вдяглись  дерева  в  кришталі.

Пахучий  чай  примножить  радість.
Весна  -  це  крок  в  нове  життя.
Збагатить  мудрість,  зітре  слабість.
Піде  усе  вже  допуття.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777494
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

В руках умелых я гитара

Я  создана  лишь  для  тебя  гитарой,
Карбоновые  струны  счастья  не  порви.
Не  место  ей  лежать  внутри  футляра,
Скорее  в  руки  ты  возьми  и  удиви.

Сыграй,  мой  гитарист,  о  жизни  песню,  
И  от  души  прольётся  сладостный  нектар.
И  разольются  звуки  в  поднебесье.
В  руках  умелых  -  я  гитара  -  солнца  дар.

Услышишь  сразу  в  звуках  птичьи  трели,
Ведь  одному  тебе  играю  попурри.
Любви  вонзились  в  сердце  нежно  стрелы,
И  льется,  льется  музыка  для  нас  -  гран-при.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777367
дата надходження 16.02.2018
дата закладки 17.02.2018


Любов Іванова

З ДНЕМ ЗАКОХАНИХ

[b][i][color="#d60f0f"]Народжуються  люди  для  любові,
З  любов»ю  нам  дароване  життя.
Хай  в  кожного    у  серці  і  у    слові
Живуть  і  квітнуть  ніжні  почуття.

Співаємо  з  любов»ю    колискові
І  ніжимо  у  пестощах  дитя.
Не  може  бути  щастя  без  любові,
Бо  саме  у  любові    сенс  життя.  

Хай  сяють  в  небі  зорі  світанкові
Життя  струмує,  наче  з  джерела.
Любові  Вам,  великої  любові,
Освідчень  і  душевного  тепла!

Хай  птахи  легкокрилі,  як  хмаринки
І  вітер  пустотливий  мандрівець,
Несуть  по  світу  диво-Валентинки
Як  вісники  закоханих  сердець...[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777004
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 17.02.2018


OlgaSydoruk

Я відшукала наше небо

Я  відшукала  наше  небо  
Серед  пустелі  самоти…
Чому  мовчиш?..
Мабуть,не  треба,
Коли  запалюють  свічки?..
Перегорни  назад  сторінку…
Не  бійся…Більше  не  болить...
Лише  однесенька  краплинка
В  долоньку  скрапує  за  мить…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777315
дата надходження 16.02.2018
дата закладки 16.02.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.02.2018


Тетяна Луківська

На краю завії…


А  межень  у  снігу...
Зухвала  й  бунтівна
зима  свою  жагу
втамовує  сповна.
В  пуховику  земля,
вагою  гнеться  ліс,
схолоджені  поля
у  пелену  взялись.
Убрались  в  кожушки
калина,  глід,  кизил.
Засріблені  вершки
у  тополиних  крил.
А  холод  і  в  рукав
забрався,  і  в  колер*,
і  за  лице  щипав
без  ніжності  й  манер.
Зимовий  передзвін
вростав  в  захмарну  вись,
струмок  і  водогін
у  кригу  зодяглись.
Пороша,  як  перкаль!
Зимовий  антураж.
А  холод  у  кришталь
заковує  пейзаж.
                     *Колер  -жіночий  комір.
                         Межень  -  лютий.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777065
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 15.02.2018


Надія Башинська

КОЛИ ЛЮБЛЯТЬ…

Коли  люблять...  Голублять.  Це  правда.
Коли  люблять,  то  й  словом  зігріють.
Ніжним  поглядом  ласку  дарують,
і  підтримають,  і  зрозуміють.

Коли  люблять,  то  працею  славлять.
Сіють  хліб,  бороздять  світ  морями.
Сад  плекають,  чи  зводять  будинки,  
прокидаючись  із  солов'ями.

Коли  люблять...  пишаються  словом,
колискові  на  рідній  співають.
Своїх  діток,  ще  зовсім  маленьких,
землю  рідну  любити  навчають.

Час  такий?  Розбрелися  по  світу?
Дорікати  не  стану  нікому.
Де  б  не  був  ти,  як  доля  б  не  склалась,
та  завжди  повертаймось  додому.

І  молімося,  щоб  Україні
Бог  послав  вже  щасливої  долі.
Щоб  рум'янилась  в  гроні  калина,  
золотилося  жито  у  полі.

Щоб  цвіли  під  вікном  чорнобривці,  
дзвінким  сміхом  наповнилась  хата.
Гріла  душу  всім  пісня  весела,
повертались  в  гніздо  ластів'ята.

Коли  люблять...  Голублять.  Це  правда.
Коли  люблять,  то  й  словом  зігріють.
Ніжним  поглядом  ласку  дарують,
і  підтримають,  і  зрозуміють.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776984
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 15.02.2018


OlgaSydoruk

А мне – ромашковое поле…

Зачем  ту  странную  картину
Нарисовала  я  вчера  –
Амур  из  зарослей  малины
Стрелою  целится  в  тебя…
Согнули  силой  ветры  спину,
Рыдая  эхом  у  моста…
Заколыхали  волны  тину
И  целовали  берега…
Тебе  приснился  шелест  моря…
Лазури  синие  глаза…
А  мне  –  ромашковое  поле…
И  та  (не  быстрая)  река…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776951
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 15.02.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Підсніжники

(Натхнення  -    вірш  Володимира  Присяжнюка  
         http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772451  )

Ти  для  мене  знайшов  підсніжники,
Ришельє  пелюсткове  біле,
Проросло  тендітними  ніжками
Крізь  сніги  уже  посивілі.

Хоч  притягує  погляд  магічний,
Але  ми  не  зірвемо  диво,
Бо  краса  білосніжна  міфічна
Хай  приносить  радість  наживо.

Пам*ятатимем  цноту  ніжності
На  окрайцю  лютневого  дня.
Ти  для  мене  знайшов  підсніжники,
Заглядає  нам  в  душі  весна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776950
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 15.02.2018


OlgaSydoruk

Прочитаешь мои письма

Прочитаешь  мои  письма,
Схорони  их  от  огня…  -
Станут  жёлтые,как  листья,
Вспомнишь  с  нежностью  тогда…
Нелегко  даётся  рифма
И  лиричная  строка,
А  сотрёшь  случайно  числа…
Даты  памятны  всегда…
Кружевное  слов  монисто
Собирают  неспроста…
Мои  письма  –  словно  листья…
И  душевные…Пока…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776756
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.02.2018


Виктория - Р

С любимым, рай и в шалаше!

[b][i][color="#ea00ff"]С  любимым,  рай  и  в  шалаше!

Простая  женщина  в  миру,
Мне  чужды  в  жизни  маски.
Когда  нибудь,  и  я  умру-
От  переизбытка  ласки...

От  нежности,  и  слов  твоих
Летаю  выше  крыши...
Тепло  и  радость  на  двоих,
Мы  счастьем  общим  дышим!

И  если  вдруг  печаль  в  душе,
Жизнь  всё  равно  прекрасна!
С  любимым,  рай  и  в  шалаше!
Всецело  я  согласна.
13  02  2018  г  
Виктория  Р
[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776755
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.02.2018


Надія Башинська

НАЙКРАЩИЙ РІДНИЙ КРАЙ!

Згадала...  Знову  я  згадала.  "Ми  -  українці!"  -  я  співала
в  своїм  дитинстві.  В  тім  раю  є  молоді  татусь  і  мама.
Мене  навчали:  "Пам'ятай!  Найкращий  в  світі  -  рідний  край."

Світились  зорями  там  ночі,  а  в  неба...  сині-сині  очі.
Там  ранок  роси  розсипав,  як  стрічка  -  річка  поміж  трав.
В  святкових  сукнях  там  берізки,  хмарина  заплітає  кіски.

А  дзвінко  як  весна  співала...  із  вітром  часто  прилітала  
я  в  день  сьогоднішній.  Настав...  Цей  день  уже  настав.
"Ми  -  українці!"  -  нагадав.

Сьогодні  тут  наші  внучата...  в  них  молоді  матуся  й  тато.
Світяться  зорями  тут  ночі,  а  в  неба...  сині-сині  очі.
Тут  ранок  роси  розсипає,  і  хвилями  тут  річка  грає.

Берізки  тут  ростуть  в  діброві,  в  хмарини  стрічки  кольорові.
"Ми  -  українці!"  -  знов  співаєм.
                         Найкращий  рідний  край!  -  всі  знаєм.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776787
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.02.2018


Ліна Ланська

КОХАЙ ЇЇ

Кохай  її,  як  триста  літ  тому,
Коли  мечі  писали  слід  кривавий,
У  заметіль  цвіли  пожеж    заграви,
А  ти  шукав  одну  її...Чому?

На  поле  спрагле  випала  роса
І  напоїла  день,  зітхнувши  тяжко.
Непоказна  квітує  десь  ромашка,
Непоказна?  -  хто  отаке  сказав?

Вже  триста  літ  на  пелюстках  її
Ворожимо,  -  розіпнута  прощає,
Бо  може  подарує  крихту  раю,
Коли  кохання  проти  течії,
Через  віки.  Вона  тебе  чекає,

Кохай  її.


10.02.18.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776770
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.02.2018


Ярослав К.

Закружляй мене, дощу

Плаче  ніч  за  вікном  і  стікає  по  склу  неквапливо,
А  годинник  знущається,  час  ніби  тягне  за  хвіст....
На  душі,  як  з  відра,  не  вщухає  зажурлива  злива,
Що  здається,  ріка  моя  зносить  останній  вже  міст...

Розчини  мене,  дОщу  -  ми  стали  давно  уже  рідні,
І  з  тобою  не  так  відчувається  сліз  моїх  сіль...
Твої  мокрі  обійми  сьогодні  мені  необхідні  -
Хоч  на  трохи  тупішає  мій  невтамований  біль...

Підніми  мене,  ноче,  під  небо,  де  місяць  з  зірками...
Посади  на  хмаринку,  голівку  мою  притули...
У  обіймах  твоїх  розпрощаюсь  з  сумними  думками,
Хоч  якими  б  важкими  й  журними  вони  не  були...


Фото  з  інтернета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776473
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 12.02.2018


Любов Іванова

У ПАМЯТИ БЕРУ БИЛЕТ

[b][color="#1c662d"][color="#912659"]У[/color]-  незабвенности  своей

[color="#912659"]П[/color]-рошу  не  раз  продать  плацкарту.
[color="#912659"]А[/color]-  может  авиа?  Скорей
[color="#912659"]М[/color]-не  бы  промолвить  тихо..."Здравствуй..."
[color="#912659"]Я[/color]-    всё  бы  сделала...  не  так,
[color="#912659"]Т[/color]-еперь  то  знаю  -    по  другому
[color="#912659"]И[/color]-  ускоряя  жизни  шаг

[color="#912659"]Б[/color]-ыстрее  ветра  -  в  страсти  омут...
[color="#912659"]Е[/color]-ще  сознание  хранит  -
[color="#912659"]Р[/color]-однее  нету  и  дороже.
[color="#912659"]У[/color]-вы,  та  тоненькая  нить

[color="#912659"]Б[/color]-ыла  разорвана,  но  все  же.
[color="#912659"]И[/color]-щу  пути  туда...  назад...
[color="#912659"]Л[/color]-юбовь  одно  моё  предвестье
[color="#912659"]Е[/color]-ё  взяла  с  собой  в  плацкарт,
[color="#912659"]Т[/color]-олько  тебя  нет  с  нами  вместе...[/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776403
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 12.02.2018


Надія Башинська

Людина в світі цім, щоб буть щасливою!

         Людина  в  світі  цім,  щоб  буть  щасливою.
Іти  вперед,  до  світла,  ввись  летіть!-так  думала  раніше.  
Зрозуміла:  людина  в  світі  цьому,  щоб  служить!
         Служити  тим,  хто  поряд.  Правдою.  Робить  добро.
По  совісті  тут  жить.  Щоб  ясним  день  був.  Сонячним.
Щоб  світлою  була  тут  кожна  мить.
         Якщо  буває  скрутно...  Не  хвилюйся.  І  знай,  що  ті,
хто  поряд  йде,  зуміють  своє  плече  тобі  підставити  в  путі.
Так  по  життю  йти  треба  всім,  до  світла...
До  світла  ми  всі  йдем!  Й  само  те  світло  сяє.  Світиться.
У  тому  світлі  ми  усі  живем!
         А  якщо  хмари?  Сонцю  не  пробитися?  
Значить  не  так  щось.  Людино...  Зупинись!  Тобі  дано  теж  
світло,  як  і  Сонцю.  То  ж  Добротою  своєю  засвітись!
І  зникнуть  хмари  ті.  Розсіються...  Зрадіє  Небо  і  Земля.
А  це  Гармонія  -  енергій  двох,  Добра  і  Світла,  гра!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776183
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 10.02.2018


Лілея1

ПЕРЕПИСАТИ ЗИМУ…

[i][b]Недавно  осінь    жовтими    таро
Ще  ворожила  в  золоті  сусальнім,
А  вже  ось  біле    лебедя  перо,
Зимово  креслить    знаки    запитальні.

Красивий  почерк  пластику  вікна  
Морозними  химерами    шліфує.
І  на  душі  зима...  зима...  зима...
Попри  плюси  квартирні  тріумфує.

Ця  одинокість  щирих    почуттів,
Мов  та  струна,  бринить  в  куточку  тонко.
Я  б  так  хотів,  ах,  як  би  я  хотів
Переписати  зи́му,  незнайомко!

Нехай,  хоча  б  у  сотому  вірші́,
Додавши    червня    вишеньку  і  неба.
А  сонце...  сонце...  в    тебе  у  душі  ,
Тож  малювати,  мабуть,  і    не  треба.[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775648
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 07.02.2018


Світлана Моренець

ДВОМА РЯДОЧКАМИ - 3

***
Буває  й  сильний,  а  не  тільки  кволі,
зламається  в  невідворотних  жорнах  долі.

***
Не  зміниш  долю  люттю  і  злобою,
якщо  вона  й  знущалась  над  тобою.

***
Бездумно  ліпиш  іншому  тавро  –
до  тебе  швидко  вернеться  воно.

***
Зачепиш  ненароком  друга  гідність  –
побачиш,  на  яку  він  здатний  підлість.

***
Ні  сан  високий,  ні  великі  гроші
не  куплять  репутацію  хорошу.

***
Чим  вищої  вершини  досягаєш  ти,
тим  болячіше  буде  з  неї  падати.

***
Лиш  та  душа  світліші  вдіне  шати,
що  вміє  людям  помилки  прощати.

***
Тим,  хто  отримав  дар  –  кохати,
підвищено  тариф  розплати.

                                         5.02.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775258
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 07.02.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

А сонце пробивалось

А  сонце  пробивалось  крізь  зіниці  вікон
І  в  оболонку  райдужну  очей.
І  бризкало,  і  бризкало  лимонним  світлом,
Торкалося  оголених  плечей.

На  спині  цяточками  родимок  сузір*я.
Тремтіння  в  грудях  і  весняний  шал.
І  дотик  вуст,  неначе  лебединим  пір*ям
Так  лагідно  душі  співав  хорал.

І  ранок  за  вікном  прозорим  бив  джерельцем.
Довір*я  у  житті  -  міцна  шлея.
І  завмирало  в  шепотінні  ніжно  серце:
-  Ти  рідний  мій  тепер,  а  я  -  твоя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775622
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 07.02.2018


Ярослав К.

Просто любить

Просто  смотреть  и  всему  умиляться,
Просто  желать  постоянно  быть  рядом,
Светлой  улыбкой  твоей  наслаждаться,
Дрожь  ощущать  от  влюблённого  взгляда...

Просто  ловить  эти  искорки  смеха,
Просто  держать  твою  руку  в  ладошке...
Вместе  -  и  слякоть,  и  дождь  не  помеха,
Если  тебе  застегну  я  сапожки...

Просто  тебя  ненароком  коснуться,
Будто  стряхнуть  незаметное  что-то...
Просто  в  обнимочку  утром  проснуться
И  не  хотеть  отпускать  на  работу...

Просто  из  глазика  вынуть  ресничку,
Просто  порадовать  сладким  сюрпризом,
Вместе  подкармливать  нашу  синичку,
Что  поселилась  у  нас  под  карнизом.

Просто  любить,  как  ты  мило  щебечешь,
Просто  твоим  восторгаться  восторгом,
Ждать  с  нетерпением  каждый  наш  вечер,
Чтобы  за  чаем  поведать  о  многом...

Просто  на  руки  поднять  без  причины,
Просто  кружиться  с  тобой  по  квартире...
Просто  ты  знаешь,  что  я  -  ТВОЙ  мужчина,
Просто  из  женщин  Ты  -  лучшая  в  мире.

Просто  стихи  не  писать  о  разлуке,
Просто  букеты  дарить  не  по  датам,
Просто  на  счастья  настроиться  звуки,
Просто  СЕГОДНЯ  любить...  не  когда-то...

Просто  петь  вместе  любимые  песни,
Просто  мечтать  долгим  вечером  зимним...
Просто  мне  рядом  с  тобой  интересно,
Просто  я  счастлив,  что  это  взаимно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775319
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018


@NN@

Діалог…

Я  просила  у  Бога...

*  -  Дай  терпіння,  бо  я  не  маю.
Та  у  відповідь  тиша  розлога.
Укріпи  мене,  Кріпкий,
Бо  немічна  я  і  страждаю,
Допомоги  чекати  нізвідки.
Я  благала  -  Безсмертний,  
Ти  навкруг,  Ти  в  усьому,  знаю,
Подивись  я  ось  тут,  я  уперта,
Пожалій,  бо  стою  і  чекаю.*

*  -  Репетуєш,  мала?..
Я  давно  тебе  чую.
Твої  рани  любов'ю  лікую.
Попроси,  тобі  її  подарую,
Лиш  би  ти  її  в  Мене  взяла*.

Я  просила...    Убога.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774780
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 05.02.2018


Лілея1

ЧОРНІ ТРОЯНДИ…

[i][b]Іще  не  осінь,  Господи,  не  осінь,
А  так  самотньо  в  вашому      дворі.
Деінде  срібло    вільхи  на  волосі
І  біло-біло  курять  димарі.

Ані  колядки,  ані  вам  щедрівки,
Під'їздом  з  вітром  гоняться  страхи.
Та    з  цяточками  божої  корівки
У  шапочках  засніжені  дахи.

Замерзлі  вікна  дивляться  веранди,
Як  білий  місяць  кинувся  в  лиман.
І  чорні-чорні  у  снігу    троянди,
Порозростались  ген  аж  під  паркан.

Так  темно-темно,  хто  із  нас  побачив,
Що  оті  квіти,    там,  де    бузина,
У    затишному  дворику,  одначе,  
Снарядами  насіяла      війна?[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775259
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018


Надія Башинська

ЯКИЙ ГАРНЕСЕНЬКИЙ ЖУЧОК!

Який  гарнесенький  жучок
в  сорочечці  червоній!
Біжить,  біжить  по  споришу.
Чорненькі  цяточки  на  ньому.

Ось  на  листочку  відпочив,
на  мене  подивився.
Мабуть,  навмисно  зупинивсь,  
щоб  встиг  я  роздивиться!

Який  гарнесенький  жучок!
До  нього  сонечко  сміється.
-Скажи  нам,  сонечко  ясне!
         Чому  жучок  
                                 сонечком
                                                         зветься?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775035
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 04.02.2018


Світлана Моренець

А БЕРЕЗЕНЬ СТОЇТЬ УЖЕ НА ЧАТАХ

Весна  ще  –  календарно  –  не  почата,
та  Березень  стоїть  уже  на  чатах.
Бешкетник!  Його  вчинки  не  забути  –
за  ніч  украв  зимо́ві  атрибути!
Поцупив  білосніжні  одежини,
підмочить  репутацію  крижини,
дихне  на  сніг  злежалий,  полоскоче  –
той  весело  струмочком  задзюркоче.
Жагучий  погляд  кинув  на  сніжинки  –
зомліли  ті  й  розтанули  в  росинки,
кокетливо  веселкою  заграли,
мов  Березню  цілунки  посилали.
Із  вітерцем  ласкавим  в  діалозі
муркочуть  котики  на  верболозі.
Від  сну  стріпнулось  птаство,  метушиться,
купається  в  калюжах,  чепуриться.

...  Розгнівається  Лютий,  вітром  свисне,
бурульками  колючими  нависне,
засипле  світ  іскристими  снігами
і  затріщить  морозом  під  ногами.
Ще  буде  холодами  докучати.

...  Та  Березень
               стоїть  уже  
                                                                               на  чатах.

                                         2.02.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774880
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 03.02.2018


Лілея1

ЛЮТНЕВЕ БАРОКО…

[i][b]За  віконцем  у  Вас  
сніжну-сніжну  зими    борозну́
Теплого  лютого
губить    розмите  бароко.
Денний  -    "плюс  п'ять",    
забира,  мов    підсніжник  весну,
В  щирі  обійми    
широкі...  широкі...  широкі...

Вам  не  до  того...  
спітнілий  квадратик  вікна,
Щільно  ховає  цю  іншу...  
замовкли  куранти...  
Лиш  споглядаю,  
як  гине    остання  краса,  
Тої  зими  -  
дорогі-дорогі  діаманти.

Тихо  крадуся,    
 мов  тінню,  у  вікнах  стою,      
І  розумію,  
 сніги  не  прикрити    собою
Й  нашу  любов,    
що,  мов  дюна    сніжинок  в  саду,
Зовсім  недавно
скотилася  в  землю    сльозою.
[/b][/i]






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774689
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 02.02.2018


Микола Карпець))

Залиш лиш крапельку душі (він)

[b]«Залиш  лиш  крапельку  душі(він)»  [/b]

Ти  дай  хоч  крапельку  тепла
Я  поверну  тобі  з  завдатком
Я  вовком  буду,  янголятком
Дитям,  коханцем,  твоїм  татком
Я  хочу  так  тобі  добра…
Ти  дай  лиш  крапельку  тепла

Залиш  хоч  крапельку  душі
А  вся  моя  і  так  з  тобою
Багато  сил  віддавши  бою
Де  переповнено  все  болем
Я  все  ж  програв  і  лиш  вірші
Пишу  для  спраглої  душі…
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*29.11.17*  ID:  №774400

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774400
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 31.01.2018


Лілея1

МАЛЕНЬКА ДОЗА ЩАСТЯ…

[i][b]Я  закохався    в  нинішню  неосінь,
В  незиму,  з  частим    вкрапленням  дощу,
Та  більш  за  все    -  у  шовк  її  волосся
І    в  голос,  що  в  трамвайчику  почув.

Крізь  цей  досвітній  звук  його  гудіння  ,
Де    сонечка  недопалок  горів,
Лились  в  баси    протертого    сидіння,
ЇЇ  слова,  мов  трелі    солов'їв.

О,  ці    поїздки  й  зустрічі!  Це  ж,    бо́ги,
Мов  добра  крапля  меду  у  полин!
Отак  і  я  -  вернувся  із    дороги
На  превелике  щастя  не  один.

У  келихах  іскриться  "Беладонна",-  
Маленька    доза      градусів    у  склі.
І    заздрить  там,  в  Америці    Мадонна,
Моїй  найкращій    дівчинці    Лілі́.

[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774248
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 30.01.2018


OlgaSydoruk

Больше не буду о нём…

Больше  не  буду  о  нём…
Чувствую:  нить  оборвалась…
Где-то  под  левым  ребром
Молнией  расписалась…
Длинным  зигзагом  огня…
След  изнутри  незаметный…
Только  -  не  для  меня…
Он  почему-то  приметный...
На  горизонте  моём  -
Проблески  нового  света…
Снова  все  мысли  о  нём  
Будит  порывистость  ветра…
Крышею  -  шелест  дождя…
Сонные  -  шорохи  утра…
Гаснет  большая  звезда…
И  на  душе  так  уютно…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774170
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 30.01.2018


Миколай Волиняк

Водолії

Ці  люди  з  мужніми  серцями,
Знак  геніїв  величних…  надлюдей,.
Бо  створені  Ураном  бунтарями.,
Для  другорядних  не  вони  ролей.

На  інші  знаки  просто  не  похожі,
Народжених  до  дії  в  них  печать.
Тож  чешуть  правду  прямо  в  очі,
Не  вміють  знаки  ці  мовчать.

У  намірах  продовжувачі  Божі,
Не  проявляють  явний  героїзм.
В  них  благородні  наміри  вельможні,
Їх...  не  присутній  суті  егоїзм.

Любові  їх  частенько  забагато.,,
Душею  скрізь  в  компанії,  м’які,
Гостинні  і  довірливі  аж  надто,
В  діяннях  щирі…  наміри  благі.

 Довірливі...  хоча  і  незалежні,
Обману  не  потерплять  і  брехні.
Хоча  бувають  часом  протилежні,
Романтики  ж  вони  у  глибині.

Філософи  і…  втілення  надій,
І  вперті  у  пориві  до  нестями.
Думками  завше  в  вирії  подій,
Як  правило  помазані  богами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774090
дата надходження 29.01.2018
дата закладки 30.01.2018


OlgaSydoruk

И чтобы со мной не случилось…

Коротеньким  лучиком  света
Разносится  радости  весть  -
Я  снова  пишу  вам  про  это…
Сильнее  стучится  вот  здесь…💓
Так  хочется  тёплого  лета
В  объятиях  морозных  зимы!..
Так  хочется  слова  привета
И  красного  цвета  любви…
Задуманное  –  получилось!
Благая  разносится  весть…
И  чтобы  со  мной  не  случилось,
Хочу  оставаться  вот  здесь…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773874
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 29.01.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.01.2018


Любов Іванова

ТИ ПРИХОДИШ У СНИ.

[b][color="#097307"]Ти  приходиш  у  сни...  І  у  них  ми  з  тобою  до  рання
Як  дві  долі,  які  заплелись  перехрестям  доріг.
Та  чому..  та  чому?!!  Як  за  обрій  йде  зірка  остання
Ти,  як  марево  мрій,  полишаєш  наш  спільний  поріг?

Ти  приходиш,  як  тінь,  у  мої  сновидіння  щоночі..
Розхвилюєш  мене  ніжним  дотиком  губ  і  чола.
Кажуть,  сни  не  спроста,  що  вони  переважно  пророчі,
Я  не  знаю,  бо  я  у  твоїх  снах  навряд  чи  була...

Ти  приходиш  у  сни...  Де  межа,  чи  то  сон,  чи  реальність?
Може  то  нам  Господь  пропонує  по  новому  шанс...
Тільки  звідки  у  дня  замість  ніги  -  гнітюча  безжальність.
Він  тебе  з  моїх  снів  забирає  насильно  весь  час.

Ти  приходиш  у  сни...Та  я  вірю  -  мені  це  не  сниться,
Бо  без  тебе  у  снах  прохолода  і  люта  зима.
Одкровення  моє  ,моя  мрія    вже  не  таємниця  -
Я  прошу  -  ПОВЕРНИСЬ!  Бо  для  інших  там  місця  нема.

Ти  приходиш  у  сни.!  Я  благаю  -  у  них  залишайся,
Я  торкатимусь  вуст  поцілунком  жагуче-палким.
А  підеш,  то  за  мить...  за  короткую  мить  повертайся,
Бо  без  тебе  світанок  на  присмак  буває  терпким.[/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773812
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 28.01.2018


Володимир Верста

Забуті монументи

Емоції  в  кредит,  ростуть  проценти.
«В  кредитках  почуття  на  все  життя»,  –
Говорять,  розставляючи  акценти
Ломбарди,  що  купляють  відчуття.

Уся  любов  оцінюється  в  центи,
Та  з  кожним  днем  згасає  все  биття
У  грудях,  відчуваючи  фрагменти,
Що  сиплються,  немов  брудне  сміття.

Під  аркою  стального  монумента
Любов  присіла,  плаче  в  самоті
І  згадує  палкі  колись  моменти  –  

Літала  над  людьми  у  висоті,
А  зараз  залишились  постаменти,
Що  сяють  по  містах  у  темноті.

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  28.01.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773783
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 28.01.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.01.2018


Окрилена

Друг



Вона  повернеться  до  Тебе  
бумерангом.
Згадаєш  все,  
бо  пам'ять  як  хірург
зі  скальпелем,  
один  єдиний  рух  -
і  ти  з  минулим  
у  засніженому  танго

під  небом  синім.  
Перламутрові  відтінки
метеликами  
ковзають  на  склі,
немов  у  банці  
замкнені,  коли
у  безнадії  б'ються  
крилами  об  стінки.

Вона  повернеться.  
Шукатимеш  в  кишені
колись  давно  
загублені  слова,
але  навколо  -
хуга  снігова
націлена  на  очі,  
наче  на  мішені.

Вона  Твоя...  до  дна  
невиплакана  туга
і  стільки  загубилось  
якорів,
і  скільки  б  не  мовчав,  
не  говорив    
Ти  повертаєшся,  
шукаючи  в  ній  
ДРУГА...                    

[youtube]https://youtu.be/Nqrv-EOPsac[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773426
дата надходження 26.01.2018
дата закладки 26.01.2018


Ліна Ланська

НАПЕВНЕ, У ТУМАНІ ЗНОВ…

Напевне,  у  тумані  знов
Твій  слід  і  тінь  твоя
Обіймуть  не  мене.
Засмучений  ліхтар,
Гризе  помалу  ніч.

І  заглядає  у  вікно
Твоє  на  склі  ім"я.
Душі  не  омине
Самотності  нуар  -
Обабіч,  увсібіч,

У  тиші,  -  у  відлунні  слів,
Яких  давно  нема...
Мелодія  сумна
Злітає  навздогін,
Я  споминам  молюсь.

Терзають,  жоден  не  змілів.
Дощить,  хоч  і  зима.
Безжалісна  війна
Сумління  і  жаги,
Не  відає  жалю  -
Люблю...

06.  01.18.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771592
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 24.01.2018


Ярослав К.

Перлини

Шукаєш  перлини,  шукаєш  скарби,
Яскраве  коштовне  каміння...
Між  сірої  маси  людської  юрби  -
Сердець  світлозарних   горіння.

Посеред  байдужості  і  холодів  -
Хоч  трохи  тепла  й  розуміння,
В  буденності  хмарних  однакових  днів  -
Весняного  сонця  проміння...

Подібне  з  подібним  -  то,  кажуть,  рідня,
Хоча  й  відрізняються  зовні,
Не  бачиш  ти  сонця  і  світлого  дня  -
Зніми  окуляри  ті  чорні.

Здається,  на  холод  ще  скаржився  Кай,
Бо  серце  на  лід  було  схоже...
Тепла  джерело  ти  в  собі  відшукай,
Зігрій  ним  усіх  перехожих.

Можливо,  ти  поки  не  гідний  перлин,
Щоб  стати  душею  їм    рідним,
Та  можеш  повірити,  що  не  один
Відчув  це  таким  необхідним...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772751
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 22.01.2018


Лілея1

ВИКРАДЕННЯ…

[i][b]Щасливі  ви,  бо  любите  когось  ,
Любов’ю,  що  солодша      шоколаду,
Але    в      житті,  так    прикро,    є  той    -  хтось  ,
Що  замість  неї  презентує  зраду.

А  слідом:  поділ  спільного    майна,
Надривний    звук  останньої  валізи.
Багато  тих,  що  вірили      -  сім’я,
А  це    були  її  лише      ескізи.

Не  так  давно  святе  його    "люблю"  
Відлунням  стало  в  інші    вікна  битись.
Ніяк...  нізащо,  мабуть,        не  збагну  -
Чому  чужими    легше    спокуситись?

Невже,  із  інших  рук  гіркий    полин,
Смакує,  наче    в  парку  солод  вати?
Ми  ж  викрадаєм,    любі,  не  мужчин,
А  назавжди  дітей  лишаєм  тата  .[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772373
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018


Леся Утриско

Життя людське, велике диво.

Стелися  доле  рушником-  
Тим  рушником,  що  шила  мати,
Стелися  полем  за  селом,
Стелися  гаєм  біля  хати.  
Стелися  тихо  на  поріг,  
Торкни  намисто,  що  у  скрині,
Скуштуй  матусеньки  пиріг,  
Цілуй  їй  руки  щиро  нині.  
І  те,  стареньке  вишиття,
Візьми  в  далеку  ту  дорогу,  
Ним  застели  моє  життя,  
А  я  молитимуся  Богу.  
Я  заспіваю  всіх  пісень-
В  них  розкажу  про  Божі  дива,
Де  за  вікном  жевріє  день,
Де  колоситься  щиро  нива.  
Де  мамин  хліб,  що  на  столі,
Торкну  солодкими  вустами,
Весь  жаль  залишу  десь  в  імлі,
Як  і  колись  іду  до  мами.  
О  тим,  малим  її  дитям,  
Малим  дівчиськом-  коси  з  льону,  
Несу  в  руках  лиш  вишиття,
З  ним  повертаюся  додому.  
Життя  минає,  наче  мить,
А  в  нім  дороги...  всі  дороги,  
Сльоза  у  долі  защемить,  
Як  бачу  ріднії  пороги.
Цвіте  мій  льон-  на  скронях  цвіт,
Знов  марить  квітом  вишиванка,
Де  за  плечима  жменя  літ,
Зі  мною  каву  п'ють  на  ганку.  
І  я  всміхаюся  життю,  
Всміхаюсь  долі,  Богу-  мило,
Радію  тим,  що  я  живу,
Життя  людське-  велике  диво.  



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772336
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018


Людмила Пономаренко

Часу плин

Чую  знов    щебетання  малечі,
Наче  знов  поміж  неї    й  сама…
Шаллю  теплою  кутає    плечі
На  шкільному  подвір’ї  зима.

І  торкається    невипадково
Серця  лагідність  теплих  думок,
Коли    йду  поміж  кленами  знову
Там,  де    кличе    знайомий  дзвінок,

Де  помешкання  спогадів  давнє,
Де  уроків  моїх  голоси
І  те  щось  несподівано-справжнє,
Що  підносить    на  хвилю  сльози…

Не  впізнати  алею    кленову,
Сиві  сосни  торкаються  хмар…
Нескінченність  життя  в  обновах
Все  нотує    старенький  ліхтар.

Часу  плин  не  здивує  нікого,
Та  чому  ж  тоді  серце  щемить,
Як  іду  до  шкільного  порогу
Проживати  вже  пройдену  мить?


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772268
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 20.01.2018


Любов Іванова

У разлуки слишком много боли

[b][color="#580559"]У-ходя,  возьми  с  собою  ношу,

Р-епортаж  о  гибели  мечты,
А-  вослед  метелица-пороша,
З-аметет  ушедшего  следы.
Л-ишь  любовь  осталась  на  распутье,
У-мирать  в  который  раз    уже.
К-ак  ты  мог...  охапкой  мокрых  прутьев
И-стязать...  и  резать  по  душе?

С-острадать?  Я  не  прошу,  не  надо.  
Л-абиринты  мук    -    увы,  мои.
И-  мираж...  повсюду  ходит  рядом,
Ш-лейфом  грусти,  горя  и...  любви.
К-ак  прожить  без  веры  и  надежды,
О-щутив  всем  сердцем  груз  потерь?
М-ожет    мир  таинственно-безбрежный

М-глой  кромешной  весь  укрыт  теперь​?
Н-ет!  Не  надо  больше    расставаний,
О-твергаю  грустное  "Прощай!"
Г-орький  вкус,  осадок,  ил  страданий,
О-ставляет  нА  сердце  печаль!

Б-оже  правый,  успокой  тревогу,
О-тведи  все  пытки  сердца    прочь.
Л-учше  дай  мне  Ангела  в  подмогу
И-    способность    муки  превозмочь.[/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772064
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 19.01.2018


Ліна Ланська

ВИ ЗАБУЛИ МЕНЕ

Ви  забули  мене,  не  пізнали  збентежений  погляд,
Не  згадали  той  вечір,  коли,  як  тепер,  падав  сніг.
У  єдиній  троянді  ховались  покора  й  сваволя,
Та  беззахисна  квітка  мене  нагадала  мені.

Ви  забули  мій  сміх,  як  вустами  колючки  виймали.
Білосніжні  пелюстки,  зів"яли  й  зотліли  давно.
Дотепер  лиш  обвуглені  миті,  під  колір  марсали,
Збайдужілій  мені  наливають  холодне  вино.

Ви  забули  ім"я,  яке  вигадать  більше  не  сміли,
Щоб  назвати  ту,  іншу,  не  схожу  на  мене  ніяк.
Тільки  чом  і  сьогодні  букет  ваш  трояндово-білий,
Якщо  любить  криваву  марсалу  вона,  а  не  я?..

16.01.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771843
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 19.01.2018


Надія Башинська

ЗАХИСТИ НАС, БОЖЕ!

Ой  бідонька,  ой  біда...
Захисти  нас,  Боже!
Чорні  круки  налетіли.
Хто  ж  нам  допоможе?

Скільки  вже  гірких  тих  сліз  
виплакала  мати?
Знов  забрали...  молодого
сина  у  солдати.

Ой  бідонька,  ой  біда...
сиротами  діти.
Скільки  ж  того  в  світі  зла  є,
та  куди  ж  подіти?

Ой,  якби  ж  то  ми  могли,
то  давно  б  прогнали.
Налетіли  до  нас  круки,  
як  ті  чорні  хмари.

Та  із  хмари  дощ  іде,
і  все  розцвітає.
А  від  круків  Україна
сльози  проливає.

Ой  бідонька,  ой  біда...
Захисти  нас,  Боже!
Чорних  круків  тих  прогнати,
вірим...  допоможеш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771435
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 15.01.2018


Процак Наталя

Мамина колискова

                                 
                                                             ...Миру  нам  по  всій  землі...


Там  у  твоїм  краю  не  чужім  (він  до  тебе  так  близько!!!)
У  підвальних  руїнах,  що  сняться  в  жахливому  сні
Похилилось  дівча  над  колискою  стомлено  й  низько
І  співає  від  болю  і  жалю  журливі  пісні...

Вітер  грізно  сопе  у  розбиті  двернії  шпарини
В  унісон  із  гарматами  власні  бої  зачина
А  вона  попри  все  колискову  співа  для  дитини
І  від  співу  того  кров  у  жилах  смолою  вскипа...

-  Спи  моє  янголя,  засинай  моя  пташечко  ніжна
Хай  твій  сон  не  лякають  постійні  здригання  землі
Хай  пора  ця  невтішна,  жорстока,  холодна  і  грішна
Оминає  твій  спокій,  як  в  морі  хиткі  кораблі...

Спи  моє  дитиня,  засинай  моя  крихітна  доню
І  не  слухай  той  свист,  що  від  куль  голосить,  звідусіль
Мама  поруч,  ось  тут!  Я  тебе  вбережу  і  схороню
У  обіймах  сховаю  своїх,  утамую  твій  біль...

Розцілую  твої  ще  маленькі  дрібні  рученята
Пригорнувши  до  серця  умию  гіркими  слізьми
А  над  нами  сичатиме  досі  війна  ця  проклята!
І  коситиме  душі  не  винні  в  покоси  зими...

Тільки  ти  не  лякайся,  маленька,  вони  не  вартують!!!
Твого  спокою  й  снів,  бо  тепер  ти  далеко  від  зла.
....
......  І  співатиме  мама  пісні  де  гармати  лютують
Над  колискою,  що  вже  віддавна  пустою  була...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771264
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018


Анатолій В.

Лелеки вже сплять…

Я  знаю:  лелеки  вже  сплять  і  вночі  не  літають...
І  я  не  лелека,  і  крил  я  не  маю,    на  жаль...
А  ноти  зірок  на  мелодію  вітру  лягають,
Штовхають  в  безмежність  Чумацького  шляху  спіраль.

І  я  за  зірками  в  безмежність,  у  далеч  полину  -
Без  мрій  і  думок,  просто  йтиму  у  далеч  і  все...
А  може,  лелека  якийсь  ще  не  спить  і  на  спину
Посадить  мене  і  до  тебе  у  ніч  принесе?..

До  тебе!  До  тебе!  Це  як  наркотична  залежність,
Що  вени  душі  розриває  бажанням    до  сліз  -
І  я  проростаю,  вростаю  душею  в  безмежність...
Я  просто  у  тебе    душею  назавжди  вже  вріс!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771351
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018


Любов Іванова

О людях нам поступки говорят

[color="#0a094d"]О/вдовела  любовь  и  в  пучине  потерь

Л/ьют  лампадки  огни...  поминальные.
Ю/жный  ветер  принес  холода  в  мою  дверь.
Д/ежавю...    крохи  счастья;...  печальные.
Я/    и  верить  боюсь...  неужели  -  чужой?
Х/аотично    душа  на  две  делится,

Н/еужели  любовь  за  смертельной  чертой?
А/хинея!!    И  все  перемелется.
М/ожет  сделанный  шаг  -  громкий  вызов  судьбе,

П/ерекрой,  новый  старт,  воссоздание,
О/бновлённый  подъем  по  нелегкой  тропе,
С/опряжен  с  нашим  общим  желанием.
Т/айн  огромный  клубок  и  запутана  нить
У/крепилось  броней    недоверие,
П/азлы  жизни  бы  нам  вновь  узором  сложить,
К/раской  яркой  любви  скрасить  серое.
И/  пускай  отойдет  в  небыль  грусти  мотив

Г/рубый  выпад  судьбы,  заблуждение,
О/тойдет...  и  расчистит  святые  пути
В/се  дороги-пути...  и  сомнения.
О/щутить  бы  душою  тот  важный  демарш,
Р/аз  уж  выпали  нам  испытания.
Я/вь  ценнее  чем  самый  красивый  мираж
Т/ак  нам  Бог    говорит...  в  назидание.[b][/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771255
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018


Лілея1

ЛЮТИЙ У ДУШІ…

[b][i]Січневий  плюс  лама  прозору  кригу,
Хоча,    цвітінню  й    буйству    не  пора.
Та  плаче...  плаче  соком  на  відлигу
Старої  вишні  зранена  кора.

Моє  вікно  фільмує  цю  картину,-
Плачу  зими  і    вишні,  -  й  не    збагне,
Що  ця,  з  прогресом    виросла  людина,  
Кого  кохає,  того  й  сильно  б’є.

Від  цих  побоїв  зрубами  рясніють
Карпатські  схили  -  рани  і      рубці.
Жаль,  ні  у  кого,    навіть  не  тепліє
Солона  крапля  горя    на    щоці.

І  вишня,  вишня,  вишенька    навпроти
Оту  січневу,  вигріту  весну
Гілками  ловить,  зламами  на  дотик,  
А  ми  за  миром  йдемо  на  війну.

Та  за    здоров'я  п'єм  гірку  отруту,  
Здається,  цей  прогрес  забрав      уми
У  душах  вічний  лютий,  лютий,  лютий...
Якби  ж  то  квітня  їм...    якби...  якби...[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771123
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Думками у зірчастості небесній

Думками  у  зірчастості  небесній...
І  хоч  не  зірка,  а  проста  людина,
Я  згадую  свої  колишні  весни,  
Що  цвітом  облетіли,  мов  пір*їни.

Гарячим  було  літо  до  нестями,
Проміння-щастя  огортало  серце.
Кохання  обіймало  почуттями,
І  вилося  із  ніжністю  кубельце.

І  осінь  жовтокрилу  пам*ятаю,
Як  осипала  золотом  багряним.
Здавалося,  немає  краще  раю,
Але  ж  краса  осіння  також  в*яне.

Зима  співає  сніжні  серенади.
І  сподіваюсь:  пані  не  лукавить.
Тепер  морозні  за  вікном  принади,
А  в  мене  на  столі  -  гаряча  кава.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770547
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 10.01.2018


Надія Башинська

ТВОЄ ВОЛОССЯ ЗОЛОТИСТЕ…

         Розсипалося...  Розлетілось...
щось  ніби  в  ньому  загубилось.
Це  й  справді  так!  Мій  погляд  заблукав.
Згубився.  На  мить  якусь  він  залишився  
в  твоїм  волоссі...  Гарно  ж  як!
         Здається,  сонце  в  ньому  грає,
мов  хвилю  ніжну  зігріває  прозорої  води,
гірської.  Не  бачив  гарної  такої!
         О,  мого  щастя  ніжні  миті...  Дав  Бог  
мені  тебе  зустріти.  Постій!  На  хвилю  
зупинись.  Ми  зустрічалися  колись?..
         Можливо  й  так.  Бо  ж  таке  рідне,
це  іскристе,  твоє  волосся  золотисте...
       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770646
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 10.01.2018


Наташа Марос

БЕНГАЛЬСКИЕ…

Как  хорошо,  что  есть  на  белом  свете
Роскошная  мелодия  любви,
И  хорошо,  что  повзрослели  дети,
А  Бог,  в  который  раз,  сказал:  живи...

Красиво  нам  нарисовали  сказку
У  ёлочки  бенгальские  огни,
Под  звон  бокалов,  что  полны  шампанским,
Я  верю  в  завтра  всей  большой  родни...

Ещё  бы  снега  белого,  как  раньше,
И  воздуха  морозного  вдохнуть,
Да  пожеланий  искренних,  без  фальши  -
И  в  счастье...  с  головою  утонуть...

Увидеть  мир  открытыми  глазами,
Перелистав,  сменить  календари
На  новые  -  без  смуты  и  терзаний  -
Уверенностью  близких  задарить...

                 -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770459
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 10.01.2018


Ліна Ланська

ТАКА КРАСИВА

Така  красива,  ніжна  і  чужа...
У  чорний  оксамит  убрався  день.
На  вістрі  нескінченного  ножа
Її  душа  затишшя  не  знайде.

Уже  й  не  плаче,  у  косі  заснув
Не  зайчик  сонячний,  а  поцілунок  твій.
Приманювала  восени  весну,
Щоб  зараз  обійняти  сніговій.

Вона  красива,  іншої  нема
На  цьому  світі,  хоч  кричи,  хоч  плач,
Хоч  до  ворожки...стелиться  туман,

Неначе  люта,    серед  жнив,  зима
Під  ноги  кинула  імлистий  плащ
І  в  натовпі  лишилася  сама,  -

Перлиста,  недосяжна  і  німа.


01.01.18.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769443
дата надходження 03.01.2018
дата закладки 03.01.2018


Надія Башинська

РАЗОМ З СОНЦЕМ!

Є  красивих  слів  доволі
серед  лісу  і  у  полі.
У  садку,  в  гаю...  впізнаю,
їх  знайду  я,  відшукаю.

І  у  лузі,  і  в  діброві,
у  веселці  кольоровій.
Там,  де  хвилі  ходять  сильні,
відшукаю  теж  потрібні.

В  синій  стрічці  у  сестрички,
в  джерелі,  що  біля  річки,
я  їх  чую...  я  їх  знаю!  
Ще  в  хмарині  відшукаю.

В  дощовій  рясній  краплині,
у  вербичці,  і  в  калині,
і  в  тополі  серед  поля.
Їх  любити  -  моя  доля.

Дзвінкотюче  кожне  слово
в  тобі,  рідна  моя  мово!
Бо  ж  радіють  і  сміються,  
і  метеликами  в'ються.

І  біжать,  летять,  стрибають,
зорями  у  небі  сяють.
А  у  квітах  під  віконцем...
зігрівають  разом  з  сонцем!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768306
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 28.12.2017


Ярослав К.

Принцеса

А  Ви  мої  читаєте  думки,
Римуєте,  сумуєте  над  ними...
Вас  зовсім  не  торкаються  роки,
Чарівні  Ваші  осені  і  зими...

Ваш  погляд  випромінює  тепло,
А  в  усмішці  щось  світле,  загадкове...
Такого  ще  зі  мною  не  було...
Ці  очі  незабутні,  волошкові...

Ви  мрій  моїх  нездійснених  політ,
Принцеса  неіснуючого  бала...
Ви  просто...  Ви  для  мене  цілий  світ,
В  якому  Вас  мені  чомусь  так  мало...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768368
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 28.12.2017


Наташа Марос

ГРУДЕНЬ…

На  те  він  і  грудень  -
то  снігом  засипле,
то  душу  остудить,
то  віршем  захрипне...
Бо  він  так  святкує  -
морозить  озерце,
не  бачить,  не  чує  ,
лиш  кригою  -  в  серце
Оселиться  тихо
ніяк  не  розбити  -
відламую  крихти,
а  як  розтопити...
Не  видно  весни  ще  -
у  ночі  смолисті
лиш  виє  вітрище,
дерева  безлисті...
Природі  подібно  -
ховаюся  в  хустку
і  слово  потрібне
шукаю  до  хрусту...

       -            -            -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768175
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 26.12.2017


НАДЕЖДА М.

Слова, розбавлені водою…

За  твором  Олекси  Удайко  "Кохання  час".

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768184

-----------------------------------------------------------------

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hMMCZbWeS_4[/youtube]


Кохання  час...  Для  кожного  він  різний.
Не  кожному  дано  це  почуття.
Для  когось  час  цей    просто    дивовижний,
Бо  в  унісон    живуть  серцебиття.

Від  почуттів  розквітнуть  орхідеї,
І  світ  навколо  стане  не  такий.
Запахнуть  неймовірно  враз  лілеї,
Хоч  час  далеко  вже  не  весняний.

Слова,  розбавлені  ущент  водою,
І  холод  пробігає  поміж  душ,
Чуття  себе  відчує  сиротою,
І  серце  обіллє  холодний  душ.

Коли  кохання,  скроплене  сльозою,
То  тут  його,  звичайно,  й  не  було.
Воно  не  ощасливить  вже  красою.
Із  сумом  озирнулось  й  загуло.

Його  не  можна  втримать  ні  заставить,
Чужі  не  стануть  рідними  серця..
Нащо  в  цій  ситуації  лукавить...
Відношення  сягнули  тут  кінця.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768210
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 26.12.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.12.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Кружляють двоє у зимовім вальсі

Кружляють  двоє  у  зимовім  вальсі,
І  пухом  лебединим  сніг  летить,
А  ніжний  на  морозі  дотик  пальців
Любов*ю  зігріває  щастя  мить.

І  грудень-чудодій  чаклує  вміло,
Під  сонцем  сяйво  свічада  льоду.
Лягло  сніжинок  філігранне  тіло,
І  скрізь  сріблиться  казкова  врода.

Кружляють  двоє  в  лебединім  танці.
У  холод  гарячіші  почуття.
Зажевріли  калинові  рум*янці,
Палка  любов,  мов  музика  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767148
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 23.12.2017


Ярослав К.

Пушистыми хлопьями

Пушистыми  хлопьями  белого  снега
Неслышно  упасть  бы  в  ладони  твои,
Подарком  искрящимся  с  серого  неба
Растаять  в  горячих  руках  от  любви...

Слезинками  талой  воды  прикоснуться
К  соскучившимся  от  разлуки  устам
И  в  высь  поцелуем  воздушным  вернуться,
Чтоб  снова  снежинками  сделаться  там...


Фото  из  интернета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767131
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 23.12.2017


Шостацька Людмила

В ПОЛОНІ ЗИМОВОЇ КАЗКИ

                                                                 Зимовий  ліс.  Він  так  мене  чекав!
                                                                 Іду  нарешті  в  тишу  його  храму.
                                                                 Дерева  –  в  білій  казці  балаклав.
                                                                 Незайману  торкаю  порцеляну.

                                                                 Така  краса!  Від  щастя  хочу  жити!
                                                                 Про  що  думки,  мій  добрий,  милий  лісе?
                                                                 Скажи  мені,  святий  мій  ворожбите,
                                                 Всіх  тайн  своїх  відкрий  мені  куліси.

                                                                 Ялина  горда  –  білочці  за  пристань
                                                                 А  віти-крила,  так  би  й  полетіла…
                                                                 Синичок  зграйка  витримала  відстань,
                                                                 А  я  услід  :    «Краса»-,  прошепотіла.

                                                                 Ось  бачу  кимось  вишиті  сліди,
                                                                 Боюся  зіпсувати  візерунки.
                                                 Веди,  мій  лісе,  я  піду  –  веди!
                                                 З  собою  візьму  всі  твої  малюнки.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766536
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 19.12.2017


Володимир Верста

Снігова королева

Засніжені  серця  спасіння  просять...
У  осені  хоч  трішечки  тепла
Отримати,  а  тільки  лише  роси
Збирають  по  шляхах  куди  пройшла.

Морозною  косою  вона  косить
Ті  почуття,  що  принесла  весна.
На  вулицях  ліхтарики  погасить
І  розфарбує  візерунок  скла.

О  королево,  відпусти,  благаю!
З  тенет  твоїх  я  хочу  утекти...
Та  знищений  снігами  путь  до  раю,
Тепер  немає  сенсу  вже  іти...

Чекати  на  весну  і  замерзати,
Сонети  із  мережива  в'язати...

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  16.12.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766345
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 18.12.2017


Серго Сокольник

МИ ЗБИРАЄМ ДРУЗКИ

Ми  збираєм  друзки  від  карафи  кохання,
Що  її  аж  по  вінця  собі  налили.
Наостан  залюбки  налили  "по  останній"
І  розбили  минуле.  Були?..  Не  були?..

Пам"ятаєш,  шалено  сприймали  отрути
Виноградовий  хміль...  Він,  солодкий,  мов  ти,
Так  серця  лоскотав...  Післясмаковий  смуток
Гіркотою...  Немов  у  минуле  листи,

Що  чорнилом  написані  меду  і  крові...
Без  табу  помережено  наші  тіла,
Мов  орнаментом  розпису  снів  світанкових,
Де  я  був...  Та  і  ти...  Теж,  напевно,  була...

...і  висять  ефемерно  над  нами  вінцями,
Мов  корони  із  гілля  шипшин,  ясени...
І  пітьмі  тій  спливать,  що  лягла  поміж  нами
У  багрянії  сни...  У  багрянії  сни...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766423
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 17.12.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Зимове теплослів*я

Читаю  книгу  білої  зими.
На  сторінках  кристали  чисті  льоду,
Сніжинки  стелять  з  блиском  килими,
Чекаю  новорічну  насолоду.

І  хвойно-мандариновий  коктейль
Струнких  ялинок  і  гілчастих  сосен.
І  забринить  в  душі  віолончель
Святково-ніжним  духом  стоголосся.

Блаженство  шоколадне  і  зефір,
Зимові  чудеса  і  подарунки.
І  фейєрверки  вирвуться  в  ефір,
Сюрпризи  щастя  від  зими-чаклунки.

І  перша  зірка  -  благовіст  Різдва
Засяє  діамантом  в  небі  миру,
Теплом  зігріють  дії  і  слова,
Життю  я  заспіваю  оду  щиру.

Читаю  книгу  білої  зими,
На  сторінках  в  красі  моя  країна.
Любові  застелю  я  килими  -  
Зимове  теплослів*я  Україні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766092
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 17.12.2017


Анатолій В.

Не смій відпускати…

Щось  тисне  у  грудях...  Це,  мабуть,  задавнена  осінь...  
Летять  і  курличуть  і  досі  в  мені  журавлі...
 І  сни,  мої  мрії,  життєвого  справдження  просять...  
З  димами  від  листя  пустити  б  у  небо  жалі!..

Зима  загубилась  між  тугою  осені  й  небом,  
Бурмоситься  хмарами;  снігу  нема  і  нема...  
Боюся,  в  душі  визріває  нагальна  потреба,  
Щоб  там  замість  осені  вкрила  все  снігом  зима.

Невже  я  засну,  у  зимову  впаду  летаргію?  Мені  ж  в  моїй  осені  тепло  й  комфортно  було!  
Там  клин  журавлиний  курликанням  кликав  надію...  
Не  хочу,  щоб  душу  у  білі  сніги  замело!

Живи  в  мені,  осене!  Що  нам  з  тобою  ділити?  
Не  тисни  на  груди  словами  несправджених  мрій.  
Ми  будемо  жити,  кохати  і  в  небо  летіти...  З  душі  журавлів  забирати  у  мене  не  смій!

Не  смій  відпускати!  Не  смій  відпускати  у  вирій!  
Вони  ж  не  курличуть  без  мене,  без  мене  німі!..  
І  всі  мої  мрії  в  життєвому  сірому  вирі
 Не  смій  відпускати  з  душі  на  поталу  зимі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766496
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 17.12.2017


OlgaSydoruk

Я в пастель наряжаю картины…

Акварелью  рисую  картины…
Голубые  –  Джоконде  глаза…
Не  приходишь  в  мои  палестины…
Покидаешь  меня  навсегда…
А  свеча  -  полыхает  в  окошке…
На  листочках  –  надежды  слова…
Припорошена  крупкой  немножко
И  тропинка  моя  до  тебя…
Не  приходишь  в  мои  палестины…
Не  оставишь  на  память  следы…
Я  в  пастель  наряжаю  картины,
Размывая  мазки  наготы…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765936
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 16.12.2017


Nino27

Хотілось би…

[b][i][color="#591814"]Хотілось    би  ...Не    в    силі    час    вернути,
Між    тим,  що    є    і    що    могло    би    бути...
Зникає    тінь    в    коротких    днях    осінніх
                                             -    на    жаль    лише    моя.
І    губиться    в    туманах    віра    в    диво,
А    смуток    сльози    видають    зрадливо...
І    ми      дорослішаєм    ще    на    одну    осінь
                                                                             -  і    ти    і    я.[color="#591814"][/color][/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762958
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 16.12.2017


Ганна Верес

Пізнаєш істину

Коли  у  снах  поселиться  печаль
І  їх  ґвалтує  мало  не  щоночі,
Коли  надійний  губиться  причал,
То  безнадії  вистражданий  почерк.

Коли  відчув  ти  зради  смак  гіркий,
Що  болем  ліг  уже  на  сиві  плечі,
Перебереш  свої    й  чужі  роки,
Що  відлетіли  по  шляхах  лелечих,
Тоді  пізнаєш  істину  просту:
Життя  нема  легкого  у  людини,
А  в  долі  є  невидимий  пастух,  
Котрий  пасе  її  щоднини,  щогодини.

І  ти  мудрієш:  невблаганний  час
Сторінку  за  сторінкою  гортає,
Аж  поки  там,  на  фініші,  стріча
Твоя  зоря,  що  небо  покидає.
3.12.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766315
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017


Ліна Ланська

Є ЧАС

Є  час  для  мовчання,  -  хвилина  щодень,
Чи  більше?  -  сузір"я  Стожар
Зливає  перлистий  нектар,
Коли  хтось  попросить,  укотре,  знамень

Єдиної  миті,  -  не  злюблень  -  злиття.
Лиш  спалаху  вирветься  трек,
Як  небо  ось-ось  відбере,
Оте  безголосся,  що  звуть  майбуттям.

Мовчати  і  слухати...  падають  вниз
Німі  і  прекрасні  вогні,  -
На  щастя  тобі  і  мені  -
Останньої  нашої  ночі  каприз.

Є  час  говорити  не  вголос...  Чомусь
На  клаптик  паперу  -  рядок.
Моє  перо  -  від,  твоє  -  до...
Нехай  запитання,  -  душею  тулюсь.

Нехай  мої  вірші  не  рівня  псалму,
Є  час  для  зізнання  Йому...

11.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766296
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017


Любов Іванова

ВЛЮБЛЕННАЯ В ТВОИ ГЛАЗА

В-есна  дарила  нам  рассветы,  
Л-аскала  нежностью  ночей.  
Ю-нел  апрель,снимал  запреты,  
Б-ыл  ты  один  и  я  ничьей…  
Л-уна  делила  с  нами  счастье,  
Ё-ё  интимно-блеклый  свет  
Н-ас  освещал  в  минуты  страсти...  
Н-еужто  страсть  не  знает  лет?  
А-прель,  извечный  искуситель  
Я-  убеждалась  много  раз.  

В-есна  нам  шепчет  -  вы  дарите  

Т-епло  и  трепет  нежных  фраз.  
В-смотрюсь  в  очей  твоих  бездонность  
О-чаровательных  таких.  
И-  мягко,  бережно  притронусь  

Г-убами  нежно  в  этот  миг.  
Л-учистый  взгляд  меня  пронзает,  
А-  ночь  заманчиво  хитра.  
З-накомо  всем,  как  сердце  тает,  
А-мур  коль  рядом    до  утра…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765157
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 16.12.2017


Надія Башинська

НА ЗИМОВІМ ВІКНІ…

На  зимовім  вікні
               мої  мрії  ясні
                                   розмальовує  вітер.

Тут  є  вишня  в  цвіту  
                 і  дорога,  де  йду  
                                               я  з  тобою  у  парі.

Тут  і  поле,  і  луг,  
                 нічка  зоряна  є,
                                               місяць  в  хмарі.

На  зимовім  вікні  
             все  квітує,  як  в  сні,
                               та  скажу  я,  по  -  правді:

Наша  вишня  в  саду  
             і  дорога,  де  йду,
                                   є  насправді!

А  ті  квіти  ясні,    
               що  даруєш  мені...
                                     такі  гарні!

Є  в  нас  поле  і  луг,  
               нічка  зоряна  є,
                                       місяць  в  хмарі.

Здогадався,  мабуть,  
                 отой  вітер  легкий,
                                           що  нам  бути  у  парі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765530
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 14.12.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.12.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Обожнюю…

Обожнюю,  коли  летить  пухнастий  сніг
Чарівно  із  бездонності  небес.
І  сипле  біло-сніжне  щастя  повний  міх,
Зірчастістю  танцює  полонез.

І  танцю  підкоряється  земля-раба,
Сніжинок  ніжність  у  холод  ближча.
Незнана  їй,  як  жінці  тихій,  боротьба,
Бо  чудо    Боже  усього  вище.

Лікує  душу  грішну  колір  чистоти,
Енергію  вселяє,  мов  алмаз.
І  жити  хочеться  в  природній  красоті!
-  Живи,  -  від  Бога  чую  раз  по  раз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765886
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017


dovgiy

БЛАЖЕННА МИТЬ

Блаженна  мить,  коли  після  зими
Прийдеш  на  беріг,    де  в  минулім  році
Сріблястих  красенів  на  спінінга  ловив,
Де  жаби  кумкають,  де  бусоль  жде  в  осоці
Сторожку  здобич,  де  гойдається  комиш
І  до  води  стікають  перші  трави…
На  плесі  срібному  гойдає  сонця  диск,
Рябіють  відблиски  в  смарагдовій  оправі.
Блаженна    мить,  коли  після  снігів
Вдихнеш  на  повну  весняне  похмілля!
Коли  дерева  в  пишноті  своїй
Святкують  попід  зорями  весілля,
А  ти  між  них  почесний,  добрий  гість!
Милуєшся  незайманою  вродою.
Яка  ж  блаженна,  неповторна  мить,
Коли  ось  так:  ти  сам  на  сам  з  природою!
Летючі  дні  гарячих  літніх  пір
Минають  швидко…  глибочіє  просинь…
Як  зрілий  вік  з-поза  далеких  гір,
Прийде  в  життя  золотоносна  осінь.
В  саду  життя  по  листі  золотім
Нас  поведе  щемливий  вальс    печалі.
Блаженна    мить  не  кінчиться  на  тім,
Бо  наші  води  ще  долають  далі,
Аби  звершити  повний  цикл  життя
Та  навесні  наступний  розпочати…
Кружляє  сніг…  а  серце  як  дитя
Готується  блаженну  мить  стрічати!

13.12.2017





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765742
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 14.12.2017


Ганна Верес

Життя прожити хочу так

Життя  прожити  хочу  так,
Щоби  стелилася  за  мною
Любов,  велика  і  свята,
Яку  назвуть  іще  земною.
Життя  прожити  хочу  так,
Щоб  залишити  слід  вагомий,
Щоб  мова,  щира  і  проста,
Людей  збирала  у  загони.
Життя  прожити  хочу  так,
Щоб  залишитись  в  дітях,  внуках,
І  щоб  про  мене  запитав
Нащадок,  схильний  до  науки.
Життя  прожити  хочу  так,
Щоби  земля  запам’ятала,
Верба,  берізка  золота
Сміялись  небу,  як  світало.
Життя  прожити  хочу  так,  
Щоб  люди  чули  мою  пісню,
А  потім  підхопив  і  птах,
І  все  змінилося  опісля…
Життя  прожити  хочу  так,
Щоби  не  випік  сором  очі,
Щоб  не  замучили  літа.
Допоможи  мені,  мій  Отче!


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765321
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 14.12.2017


Ліна Ланська

ТИ ЩЕ ШУКАТИМЕШ

Ти  ще  шукатимеш  її  
У  кожному  з  облич,
Дощитимуть  навстріч
Безсонням  ночі,  полохливі  дні
Десь  голоситимуть  до  скону:"Не  мені..."


Ти  ще  шукатимеш...
Прощай  і  йди,
Допоки  можеш.
Замете  сліди
Чи  віхола,  чи  сум?
Ти  ще  шукатимеш,  
Не  омине,  -
Прозорим  сном  надії  течія,
Занурена  у  сховану  сльозу.
Відлуння  поривань,  де  знову  я
Лиш  тінь,  ти  ще  шукатимеш  мене.


Ти  ще  шукатимеш  її...
Життя  крилом  майне,
На  мить  наздожене
Прозору  тінь  в  дірявому  човні,
Як  хвиля  сумно  прошепоче:"  Не  мені..."

07.12.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764710
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 10.12.2017


Миколай Волиняк

Як ключ у небі журавлиний для тебе ти моя Волине!

Неначе  хмарки  у  засинні,
Ті  очі  сині,  сині…  -  сині.
Такі  глибокі  …  і  погожі,
На  інші  зовсім  не  похожі.
Напився,  я    колись  цикути,
Не  можу  й  досі  їх    забути.
Волині  очі…  -  тих    озер,
Для  мене  світять  дотепер.
Ті  очі…  сині…    -  їх  краса,
Як  подих  досвітку,  роса.
Як  ключ  у  небі  журавлиний,  
Для  мене  ти  моя,  Волине!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765044
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 10.12.2017


Сіроманка

Ірина Вовк. "ЗИМОВИЙ МЕЛОС (Вальс) "

Коли  вітер  накине  на  тебе  пеле́ну  зі  снігу
і  твій  погляд  зависне,
як  висне  захмарена  синь  -
ти  втомився  з  дороги,
втомився  від  марного  бігу  –
ти  спинися  –  на  Бога  –  
спинися.  Приста́нь  –  і  спочинь…

Над  тобою  гасають  на  конях  баских  вітровії,
заметілі,
як  панни-Сніжанни,
сніжинки  метуть…

А  на  дні,  в  глибині,  у  Землі  нерозоранім  тілі,
наче  віхола  біла,  біжить  твоя  Зморена  Путь.

Ти  спинися,  мій  друже,  на  мить  між  отими  снігами,
між  Землею  і  Небом  зависни  хоч  зором  німим  -  
між  крутими  земними  і  білими  хмар-берегами
Віз  везе  Чумаків…  Гей  ви,  коники,  нумо  за  ним!

Над  тобою  гасають  на  конях  баских  вітровії,
заметілі,
як  панни-Сніжанни,
сніжинки  метуть…

А  на  дні,  в  глибині,  у  Землі  нерозоранім  тілі,
наче  віхола  біла,  біжить  твоя  Праведна  Путь.

Ген  на  білій  мережці  змережана  батькова  льоля…
Мерехтить,  як  зоря,  його  чинна-невинна  душа…
І  тече-не  стече  в  білий  світ  нерозтрачена  воля,
як  тече  молоко,  коли  смокче  дитинно  лоша.

…І  тоді  -  молоді,  щойно  вбрані  у  сніг  заметілі
свій  танок  новорічний
одвічний
святочно  почнуть…

А  в  твоїм  надлегкім  і  прозорім  –  
наснаженім  тілі,
наче  віхола  біла,  біжить  твоя  Зоряна  Путь.


[i]Зі  збірки  [b]"Семивідлуння".[/b]  -  Львів:Каменяр,2008.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764199
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 10.12.2017


Наташа Марос

СОВЕРШИЛА…

Так  хочу,  чтобы  пел  колокольчик  лихой,
Мне  бы  тройку  поймать  разудалую,
Уложить  договор  с  ней,  надёжный  такой,
Чтоб  меня  забрала  опоздалую...

Бриллиантом  сверкая,  нетающий  снег
Рассыпался  в  холодных  объятиях...
В  эту  самую  ночь  совершила  побег
От  себя,  ото  всех  -  не  поймать  меня!..

Не  ищите  напрасно  -  заметено  след
Белым  платьем  зимы-раскрасавицы  -
Мне  года-холода  подарили  рассвет
И  свободу,  которая  нравится!!!

                               -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764375
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 07.12.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

П*янила казка …

Лимонним  мармеладом  вабив  місяць
Із  сині  купола  нічних  небес.
І  зорі  бджілками  зайняли  місце.
І  спалах  почуттів  в  очах,  і  скрес.

Нічні  світила  мигтіли  у  вікно,
І  з  ними  фліртував  міський  ліхтар.
І  через  вінця  текло  снаги  вино,
Відвертістю  розкривсь  жаги  портал.

Торкались  губи  гнучко  шовку  тіла...
Стихія-подих  магічно-ласий...
Розкішна  ніч  від  дотиків  тих  мліла.
П*янила  казка,  як  "ню"  Пікассо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762907
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 04.12.2017


Лілея1

ЖИТТЯ, НЕМОВ СНІЖИНКА…

[i][b]Сніги  метуть...  метуть  сніги...  це  ж  треба
На  чорну  пудру  трішки  білизни.
Й  сережки  білі,  інеєм  по  стеблах,
Колишуть  перші  подихи  зими.

У  склянці  річки  плещуться  ще  води,
Життя  кругом,  -    і  там,  і  там,  і  тут...
Маленькі  хвилі  водять  хороводи
Й  сніги  метуть,  метуть  собі,  метуть.

То  б'ють  хуртеччю,  туляться  до  вікон,
Неначе  в  гості  просяться  на  чай,
Життя,  немов  сніжинка  тане  швидко,
Сніги  метуть,  метуть...  ну  і  нехай.[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763161
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 04.12.2017


Ганна Верес

Коли душа заповнена ущерть

Коли    душа    заповнена    ущерть
І    серце    вже    не    тліє,    а    палає,
Його    ще    не    торкнувся    зради    щем,
І    віти    ніжно    дерево    схиляє,

Коли    струмок    не    плаче,    а    дзвенить,
І    дощ    веселий,    хоч    навколо    сіро,
Немає    в    цім    закоханих    вини
Ні    в    юнім    віці,    ані    в    віці    зрілім.

Засуджувати    зраду    теж    не    слід,
Хоч    Бог    теж    проти    перелюбу-зради,
Та    вже    такий    він    є    –    наш    дивний    світ  –
Шукає    в    протилежностях    розраду.        
01.02.2012.  

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763688
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 04.12.2017


Світлана Моренець

МІЖСЕЗОННЯ


Ще  бродить  тінню  Осінь,  ледве  дише
в  лісах,  застиглих  чорними  мощами.
Зима  добу  невтішний  вирок  пише
розкосими  холодними  дощами.

Ще  –  не  цариця,  та  несе  загрозу
скувати  світ  в  полоні  крижаному.
Одвічна  боротьба  тепла  й  морозу,
в  якій  не  програю́ть  атланти  гному.

Гнітить  у  вередливім  міжсезонні
тягуча  сірість,  морок,  сум,  безладдя  –
в  природі  теж  пригнічує    безвладдя.
Вже  Осінь  не  повернеться.  Тож  Зиму
запросимо  до  трону  наче  приму
і  хай  снігами  сяє  на  осонні.

                                           2.12.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763515
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 02.12.2017


OlgaSydoruk

Я беременела страстью…

Я  беременела  страстью…И  рожала  от  греха…
По  велению  высшей  власти  –  моя  лёгкая  рука…
И  мои  пылали  свечи…И  болела  мне  душа…
Обнимала  память  плечи,  не  молчала  тишина…
И  мои  пути-дороги  на  ладони  у  судьбы…
И  мои  заветы  строги…И  кому-то  так  важны…
В  этом  мире  беспокойном  ожиданием  живут…
Если  словом  согревают,  то,  наверное,  не  лгут…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763401
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 01.12.2017


Елена Марс

В объятьях таинства любви

В  какой-то  вечер  тихий  зимний
Рождался  наш  с  тобой  сюжет...
Исповедальностью  интимной
Пролился  чувства  яркий  свет...

До  тризны  -  тайный...  Мне  -  синицей
Не  пить  тепла  из  рук  твоих...
Мне  лишь  -  скиталицей  -  блудницей
Касаться  струн  твоих  седых...

...  Люби  во  мне  мою  наивность
И  голос  звонкий  -  от  весны!
За  грех  люби  и  за  невинность,
Коль  -  так  любить  обречены!..

Тебе,  желанный,  -  птицей  райской,
Все  песни  буду  петь  свои,
Чтоб  мир  вокруг  казался  -  майским,
В  объятьях  таинства  любви!..

Люби!...  Лишь  холодом  не  мучай...
Не  дай  ржаветь  моей  струне...
Пусть  -  тайной  -  век!..  -  гораздо  лучше,
Чем  мёртвость  чувств,  в  живой  весне...

И  каждый  стих,  во  мне  рождённый,
Отвергнет..  нелюбви  покой.
Любимой  быть  хочу!  Влюблённой,
Не  зная  чувства:  быть  чужой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763208
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 01.12.2017


Шостацька Людмила

НЕЗРАДЖЕНА ЛЮБОВ


                                                     Я  відгризаю  пуповину
                                                                     І  не  кричу,  хоча  й  болить.
                                                                     Любов  тримаю  за  провину,
                                                                     Та  рву  із  примусу  цю  нить.
                                                                     Не  знає  хтось,  як  я  любила…
                                                                     Ходила  боса  по  стерні.
                                                                     Й  не  знаю,  де  взялась  та  сила
                                                                     В  напівживій  іще  мені?
                                                                     Я  віддала  себе  до  крихти,
                                                                     Не  стало  навіть  річки  сліз.
                                                                     Лише  жалі  –  душі  бурсити
                                                                     Й  напіврозбитий  механізм.
                                                                     Я  відгризаю  пуповину.
                                                                     Я  вільна  від  усіх  оков!
                                                                       «Не  божевільна!»  -,  чую  в  спину  –
                                                                       Моя  незраджена  любов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763203
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 01.12.2017


Наташа Марос

БІЛИЙ ВІТЕР…

                             О,  ці  несказані  слова,
                             Тримають  у  полоні,
                             Мовчать...  А  серце  ожива
                             Моє.  В  твоїх  долонях...
                                               -      -      -
Випав  сніг  і  більше  не  розтав,
Ліг  на  землю,  в  серце,  в  мою  душу.
Ти  і  не  сказав,  і  не  спитав,
Як  тепер  я  далі  жити  мушу...

Побіліло.  Зупинився  час.
Що  було,  того  у  мить  не  стало.
Доля  все  прощала  і  не  раз,
Але  нині  сподіватись  марно.

Там,  під  снігом,  ще  жива  трава,
А  він  пада  і  йому  все  мало...
Кажуть  люди,  так  завжди  бува,
Коли  серце  жити  перестало.

Білий  вітер.  Біла  чистота.
У  душі  -  пуста  глибока  прірва.
І  надія  втрачена  ота
Ні  у  що  ніколи  не  повірить.

В  мареві  забілених  октав
Розлетілись  ноти  у  нікуди...
Вже  не  буде  здалеку  листа,
Та  і  слова  більше  вже  не  буде.

Шаленіє  спомин  і  змива
Ту  останню  тиху  мить  розради
І  безсилля  дико  розрива
Цілий  світ,  який  безжально  зрадив.

Сну  немає,  хоч  лічи  до  ста,
Де  не  гляну  -  божевільня  біла...
Випав  сніг  і  більше  не  розтав
І  душа  від  болю  оніміла...

             -      -      -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626738
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 29.11.2017


Ліна Ланська

ТІЛЬКИ Я…

Коли  хмелем  п"янким  слова
Заплітають  твої  стежки,
Відчуваю,  що  я  -  ЖИВА!
Відчуваю,  що  навпрошки

Пробіжу  сотні  миль  дівчам
Босим...

Розіллю  на  тумани  сміх.
У    недбалім  безладді    лад
Наведу!..  хай  не  мій,  не  смій
Забувати,  що  я  була!

Сива  ніч  нас  на  мить  вінча
Й  досі.

Тільки  ти    дивом  стати  зміг,
Тільки  я  одна  теж  змогла,
 
Осінь...


28.11.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762887
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 29.11.2017


Ліна Ланська

ЗАТИСНУТИ МИТЬ

Коли    за    вікном    не    ніч,        –
                                                                                   осені    каламуть,
Коли    без    питання,    прожогом    стискуєш    миті,    –
Тоді    до    світання    час        
                                                               спалять,  або  задмуть,
Смакуючи    біль,  а  не  сни,    медами    залиті.

У    відчай    не    поринай,
                                                 ніжністю    обійми
Солона    краплина    сльози,  помалу,    зігріє.
Тремтяче    пташа,    у    серці    
                                                                             виспівує,  –  ми
Берем    у    кредит    щораз,    неоплачені    мрії.

Коли    за    вікном    не    ніч,  –
                                                                   сивих    туманів    крок,  –
А    день    пережитий          стисне  в    обійми        безсилі,
Відчути    короткий    дотик,    
                                                                   пробачити,    про...
Затиснуту    мить    у    подих,    на    гребені    хвилі.

19.11.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761635
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 29.11.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.11.2017


Миколай Волиняк

…на порозі

В  снігу  модрини  золотаві,
У  перли  вбрані...  ошатні.
Стоять  рядочком  наче  пави,
Красуні  юні...  -  не  земні.

Дуби  червоні  -  жовточубі,
В  плащі  вдяглися  з  восени.
Ще  довго  будуть  в  сірій  шубі,
Як  оберіг  їм  до  весни.

Як  диво  -  камінь  у  оправі,
Сніжинки  падають  малі.
Синички  грають  у  гущаві,
Чіпляють  в  туях  ліхтарі.

Ялинки  світяться  убрані,
Гарцюють  коні  угорі.
Микола  вже  готує  сані,
Зібрав  дарунки  дітворі.

Упали  зорі  при  дорозі,
Як  світлячки  висять  зі  стріх.
То  Новий  Рік  іде...  -  в  порозі,
Несе  надію  нам  з  доріг.
*




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762840
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 28.11.2017


Ніна-Марія

Літа кружляють спогадом далеким

[img][/img]


[i]Літа  кружляють  спогадом  далеким,
Мов  кличуть  нас  у  юність  золоту.
Крилом  махають  із  гнізда  лелечим,
Там,  де  моя  й  твоя  весна  в  цвіту.
 
Де  гай  шумів  пташиним  стоголоссям,
Де  співом  нас  вінчали  солов'ї.
З  небес  нам  щастя  зоряне  лилося
В  твої  долоні,  любий,  і  мої.
 
Весна  довкруж  красою  полонила.
П'яніли  ми  до  млості  без  вина.
Несла  любов  удаль  нас  легкокрила,
ЇЇ  сипнула  доля  нам  сповна.
 
Та  все  нові  писала  нам  сюжети.
Летів  життя  нещадний  часоплин.
За  обрієм  виднілись  силуети
Отих  крутих  вготованих  вершин...
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762798
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 28.11.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Торкнись моїх думок

Імпреза  осені  пройшла  магічно.
Скасовує  дні  раритетні  холод.
А  серцю  не  збагнути  цю  логічність,
Бентежить  знов  любові  ніжний  солод.

Хоч  досягнули  крилами  верхів*я,
Зима  сувора  прагне  поцілунку.
На  відстані  морозить  марнослів*я,
Гіркому  відчаю  знайти  б  рятунок.

Ти  пахнеш  смутком,  болем  вільним  впертим,  
Торкнись  моїх  думок,  в  них  сонця  сила,
І  ні  до  чого  тут  жіночі  жертви,
Коли  душа  по-справжньому  любила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762488
дата надходження 27.11.2017
дата закладки 28.11.2017


Світла (Імашева Світлана)

Самоіронічне

                                                                                         **********
                                       Потоне  сонце  в  мороку  видінь,
                                       Глибока  тиша  крила  розгортає  -  
                                       Майне  над  садом  півпрозора  тінь:
                                       О,  я  літаю,  вільно  так  літаю...

                                       Політ  легкий  -  неначе  наяву:
                                       Прозорий  вітер,  небо  і  простори...
                                       А  стрепенуся,  в  дивосвіт  зирну  -  
                                       Заграють  в  небі  стоголосі  зорі...

                                       О,  я  живу  в  ту  неповторну  мить,
                                       Дихання  літа  в  груди  набираю,
                                       Купаюсь  в  вітру  струменях  тугих
                                       І  думкою,  і  мрією  літаю.

                                       Земних  турбот  щоденні  тягарі  -  
                                       На  мить,  на  день  -  нехай  мене  облишать.
                                       Душа-пушинка  рветься  від  землі,
                                       Колише  тиша,  нереальна  тиша...

                                       І  раптом  -  ти:  за  руку  різко  -  смик!
                                       -  Чи  ти  заснула?  я  ж  тебе  гукаю.
                                       Борщ  закипів.  Мій  телефон  десь  зник...
                                       Аеродром.  Я  більше  не  літаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759661
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 28.11.2017


Елена Марс

… А Слово бывает тихим, почти неслышным

...  А  Слово  бывает  тихим,  почти  неслышным...
От  громкого  слова  -  чувством  душевным  выше!..
В  двуборье  со  злым,  где  зло  -  ледяная  глыба,  
Не  режет  оно...  Гладки́  у  него  изгибы...

Не  камень  оно,  который  лежит  в  кармане,
Не  раненый  смертью  зверь,  что  рычит  в  капкане!
В  нём  разум  не  тот,  где  сущность  -  волна  невроза,
Которая    ранит  сердце:  ножом,  занозой!..  

Есть  Слово,  в  котором  Свет  -  будто  солнца  лучик!..
В  нём  всё,  что  любви,  в  своей  красоте,  -  созвучно!
К  такому    душа  стремится  -  как  к  небу  птица!..
Такое  взрастит  -  поля  золотой  пшеницы!..

Бывает  оно  и  ласковым,  как  ладони...
Оно  не  задушит  сердце,  как  боль  агоний!..
В  том  Слове  -    добра  зерно  и  прощать  желание...
Оно  молчаливо,  но  сила  его...  в  молчании.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762612
дата надходження 27.11.2017
дата закладки 28.11.2017


Світлана Моренець

Осінні нотки

***
Осипається
листячко,  тихим  смутком.
Відлітаючи,
осінь  візьме  на  крила
часточку  мого  життя.

***
Туман  і  мряка
сірістю  вповили  світ.
Пейзажів  тусклість
знебарвила  почуття.
Дрімота  душі  й  серця.

***
Місячне  сяйво
навіяло  спогади:
струни  двох  сердець  
співали  від  поглядів...
і  злили́сь  в  мелодію.

                     27.11.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762580
дата надходження 27.11.2017
дата закладки 28.11.2017


Елена Марс

Промовч

Обіймів,  поцілунків  не  було  ще...
Немає  спільних  спогадів  у  нас.
А  дощ  думки  старанно  так  полоще,
Змиваючи  із  пам*яті  той  час
Де  я  тебе  не  знала  й  не  чекала...
Де  ти  мене  не  знав.  Скажи,  чому:
Мені  тебе  -  до  сліз,  коханий,  мало,
В  безсонну  ніч,  в  беззоряну  пітьму?..
Ти  все  вже  відібрав  у  мене,  любий!
Все  те,  що  -  цінним  марилось  мені!
Чи  болісна  така  для  мене  згуба?  -
Я  тисячу  разів  скажу,  що  ні,
Бо  зовсім  не  шкодую  за  минулим.
Причина  -  ти!  Тебе  не  було  в  нім!
Вчорашні  дні  в  душі  моїй  поснули  -
Коханням  перекреслені  твоїм.
Одне  лише  до  тебе  є  прохання:
Якщо  помре  в  тобі  любов  твоя  -
Не  край  мене,  мов  лезо,  тим  зізнанням!
Промовч,  благаю,  щоб  не  вмерла  й  я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762265
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 26.11.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

І стеарином спогади стікають

Щодня  вражає  осені  відвертість,
Бо  листопад  завершує  етап.
Летять  сніжинки-вісники  з  конверта
Зими,  що  надіслала  білий  крап.

А  я  листи  твої  перегортаю...
Зачитані  до  чорних  дір  рядки.
І  стеарином  спогади  стікають,
Розлуки  свідки  -  крижані  зірки.

Сніжинок  досконала  аксіома,
Змерзає  у  самотності  душа.
І  блідне  жовтий  листопад  від  втоми,
Зима  спішить,  а  сум  не  полиша.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761983
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 26.11.2017


НАДЕЖДА М.

Повернути б в осінь літо

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dx4c3ZwdDA8[/youtube]



Повернути  б    в  осінь  літо,  
Кликнуть  журавлів,
Бо  тепла  ще  недопито
З  теплих  літніх  днів.
 
Щоб  проливсь  пташиний  щебет,
Ніби  ніжний  шовк,
Розпогодиться  хай  небо,
Дощ  холодний  змовк.

Розцвіте  жасмину  гілка,
Мак  серед  степів.
Вітер  грав    би  на  сопілці
Так,  як  влітку  вмів.

Хай  душа  краси  нап"ється..
Радісний  мотив.
Тоді  й  серце  усміхнеться.
Ти  так  теж  хотів..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761529
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 22.11.2017


Ярослав К.

Цветы Вашей души

Он  смущается,  жадно  читая
Ваши  милые  сердцу  стихи...
В  них  такая  Вы  и  растакая,
Мол,  пустилась  во  все  бы  грехи.

Но  ведь  то  хвастовство  напускное,
И  не  больше,  чем  просто  мечты.
Не  отважитесь  Вы  на  такое  -
Растоптать  Вашей  клумбы  цветы,

Где  ромашки  цветут  и  тюльпаны,
Где  конца  не  имеет  весна,
Где  всегда  Вы  любимы,  желанны
В  своих  грёзах,  стихах  или  снах.

И  поэтому  даже  о  встрече,
О  знакомстве  с  героем  стихов,
Очевидно,  не  может  быть  речи.
Да  и  он,  может  быть,  не  готов

Потревожить  влюблённую  душу
Чтоб,  лукавя,  надеждой  терзать,
Чтоб  спокойствие  Ваше  разрушить,
А  своё  навсегда  потерять.

И  не  лучше  ль  в  холодной  постели
Так  же  нежно  писать  о  любви,
В  поэтических  мини-дуэлях
Умиляясь  своим  визави.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761507
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 22.11.2017


A.Kar-Te

Все дороги ведут не в Рим

Все  дороги  ведут  не  в  Рим,
Все  дороги  -  к  звезде  высокой...
Даже  тот  журавлиный  клин
Улетел  на  зов  ясноокой.

Все  дороги  ведут  к  Любви,
Беззаветной  и  беспристрастной...
О,  звезда  Любви,  позови
Не  терновой  тропой  -    атласной.

Без  сомнений  и  мыслей  вслух,
Побежать,  полететь,  случиться!
Потеряв  по  пути    "а  вдруг...",
Всё  былому  простить  и  сбыться.

О,  звезда  Любви,  не  суди,
За  безликие  дни  планиды...
Стало  колом    в  моей  груди
Хладнокровное  сердце  Метиды*.

Все  дороги  ведут  не  в  Рим...


*Метида  -  первая  жена  бога  Зевса
Метида  (дословно  —  «разум»,  «мысль»,  «благоразумие»)


(фото  с  инета)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757065
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 19.11.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Це марево, чи казка, а чи сон?

Серця  у  трепеті  вогню  палкі,
Напроти  спраглі  губи,  лиця.
Кагор  любові  з  амфори  п*янкий,
Цілунки  стиглої  суниці.

І  нагрівався  швидко  той  тигель,
І  тіл  сплелась  в*юнка  ліана.
Медово-липовий  кружляв  єлей,
Не  було  меж,  не  було  грані.

Це  марево,  чи  казка,  а  чи  сон?
Фантазія  дійшла  далеко.
Я  ж  відчуваю  дотик  губ  до  скронь,
І  пристрасті  жагучу  спеку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760751
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 19.11.2017


OlgaSydoruk

Понимаешь меня, понимаешь…

Экспромт

Понимаешь  меня,  понимаешь,  -
В  фиолетовом  цвете  душа…
И  свидания  час  назначаешь  
На  пороге  конца  ноября…
Со  спины  -  ни  за  что  не  узнаешь…  -
Не  встречались  нигде  никогда…
Но  мечтаешь…наверно,мечтаешь  -  
Как  зажгутся  желаньем  глаза…
С  тишины  до  безмолвия  -  близко…
Шелест  листьев,  опавших,  не  в  счёт…
Я  хочу  получать  твои  письма
Когда  снег,..когда  вьюга  поёт!
Свои  мысли  в  слова  воплощают…
Откровения    -  прячут  в  узлы…
А  душа,  в  фиолетовом,  знаешь,
Так  нежна  и  красива  в  любви…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760695
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 16.11.2017


Елена Марс

Как будто "завтра" не настанет

Что  ветер  мне  морозных  дней,  
Что  злость  ночной  колючей  вьюги?
Не  станет  сердцу  холодней,
В  объятиях  любовной  муки!

Пылает  чувство  жарко  в  нём  -
Сильнее,  с  каждым  часом,  ярче!
Души  моей  ты  стал  -  царём!
Могло  ли  быть,  скажи,  иначе?..

Колдунья?  -  нет!  -  твоя  раба!
Цветок,  в  руках  твоих,  владыка!
Одна  во  мне  к  тебе  мольба:
Любить  меня  -  до  слёз,  до  крика!

Любить  -  как  я  тебя  люблю:
Как  будто  "завтра"  не  настанет,
Идя  по  жаркому  углю,
Боясь  лишь  смертного  
прощания...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760650
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 16.11.2017


Любов Іванова

Я ЖДУ ТВОЕГО ЗВОНКА

Я-рость  твоя  мне  изранила  сердце,

Ж-елчью  раздора  плеснула  в  глаза.
Д-ень  догорает...  а  мне  бы  согреться
У-гли  в  камине...но  стынет  слеза...

Т-рогаю  вновь  телефонную  трубку,
В-  ней  еще  эхо  от  сказанных  слов.
О-чень  уж  всё  по  хрустальному  хрупко,
Е-сли  ты  номер  набрать  не  готов.
Г-олос  твой  слышать  мне  необходимо
О-тзвуком  междупланетных  ветров.

З-ябко,  морозно  мне,  слышишь,  любимый
В-  пламени  еле  горящих  костров.
О-сень  с  тоскою  две  вечных  подруги,
Н-о  улыбаюсь  всем  бедам  назло...
К-то  же  ответит,  коль  ночью  средь  вьюги
А-  нгел  мой  в  трубке  промолвит:  "Алло  ..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760575
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 16.11.2017


Фея Світла

Твого волосся колір білий…

За  твором  Д.  Павличка  "Не  бійся  сивини  моєї"

Не  бійся  сивини  моєї  –
Вона  тебе  не  забруднить  –
Ця  біла,  наче  цвіт  лілеї,
Ця,  наче  небо,  синя  нить.

В  ній  голова  моя  зігріта,
Неначе  в  мареві  гора.
Це  подих  не  зими,  а  літа,
Це  дим  незримного  костра.

Там  думка  палахтить,  як  рана,
Горить  віків  броня  і  бронь.
Благослови,  моя  кохана,
У  скронях  схований  вогонь.

Прийди  до  мене  –  це  не  сором,
Любити  мисль,  що  опекла.
Схились  над  полум’ям  прозорим
Мого  печального  чола.

І  не  питайся,  що  згоріло,
Бо  кров  мою  вогонь  зберіг,
Байдужості  смертельне  тріло
Не  вдерлося  до  жил  моїх.

Навчив  мене  вогонь  терпіти,
Хапливим  бути,  мов  карук,
Але  мого  чола  орбіти
Засвітяться  від  ніжних  рук.

Тож  доторкнися  до  сивизни,
Що  очі  молоді  пече,
Можливо,  світло  дивовижне
Тобі  між  пальців  потече.

Дмитро  Павличко

[youtube]https://youtu.be/vU96fW5Z_VQ[/youtube]

Не  обпікай  мене  словами,
Вони  є  зайві  у  цю  мить.
Хіба  світання  поміж  нами
Білявий  волос  затемнить

Й  кохання  нашого  світило,
Нестримні  зови  тіл  і  душ?
Чи,  може,  є  таке  мірило,
Що  розрізнить  нас?  Аніруш!  -

Благатиму  його...   Мій  милий!  -
Тебе  до  серця    притулю...
Твого  волосся  колір  білий
На  весь  наш  вік  благословлю.

Хай  зігріває  світло  срібне
Замерзле  серденько  моє...
І  місяць  сонечку  подібний  -
Його  проміння,  як  твоє.

Тож  не  журися,  що  біліє,
Й  густіш  сяйливість  сивизни,
Цей  колір  ніжної  лілії
Любіший  серед  білизни...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755169
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 14.11.2017


Ганна Верес

Мов на побачення, спішу

Мов    на    побачення,    спішу    в    осінній    ліс,
Щоби    дубовим    запахом    упитись,
Щоби    його    частинкою    зробитись
І    залишити    слабкість    там    і    злість.

Серед    могутніх    велетнів-дубів
Себе    відчула    чудернацьким    гномом,
Отож    віддам    я    їм    душевну    втому,
А    міць    дерев    від    них    візьму    собі.

Дуби    ж    давно    забули    про    свій    вік,
До    мене    жолудями    посміхались,
Мов  між    собою    шепотом    змагались,
Коли    торкався    листя    вітровій.

Я    слухала    чарівне    те    шептання,
Ловила    зором    кожен    листя    рух;
Один    зірвався    й,    описавши    круг,
Упав    до    ніг    під    стримане    зітхання.
20.10.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760323
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 14.11.2017


Ліна Ланська

НЕ КЛИЧ МЕНЕ



Не  клич  мене,  Маестро!  Громовиць
Не  надсилай,  спокутою  до  страти
Мій  вірш  короткий  стане...  небагато
У  ньому  слів;    вчеплюся  долілиць
В  прокляття,  -  молитов  не  омине!
Не  клич,  Маестро!..  тільки  не  мене.
 
У  грозовому  безладі  почвар
Не  кидай  долу,  виспіваю  Ave...
За  обрієм  прокинеться  криваве
Умите  сяйво  -  посланець  Стожар.
Мені  до  нього  через  нотний  стан
Ще  перейти,  рахуючи  до  ста.

Ще  зустрічі  прощенням  огортай
Як  і  гріхи,  що  не  пускають  в  Рай.
Без  каяття  грозу  не  відвести,
Молюсь  смиренно,  Господи  прости...

10.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760284
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 14.11.2017


Наташа Марос

ЗЕМЛЯ…

Рідна,  дорога  моя  земля,
Милая,  родимая  сторонка,
Геть  себе  не  уявляю  я
Без  твоей  травинки,  даже  тонкой...

Річка,  що  біжить  до  нас  здаля,
Может,  начинается  далече...
І  ліси  зелені,  і  поля,
Сёла,  люди,  города  -  не  вечны...

Лиш  земля,  стражденна  і  свята,
Знает  всё  о  нас  и  всё  умеет,
Вічна,  загадкова  і  проста
Грешных  нас  прощает  и  жалеет...

             -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759767
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 12.11.2017


НАДЕЖДА М.

Моє вікно - це дивний світ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5pVnu1lmuRQ[/youtube]



У  шибку  стукнув  жовтий  лист.
Чом  на  вікні    моїм  спинився?  
Літати  маєш  добрий  хист,
Чому  до  мене  ти  прибився?
.
І  я  подумала  в  цей  час:
Гірка,  листочку,  твоя  доля.
Колись  ти  був  тут  для  прикрас..
Та  й  вас  торкає  Божа  воля.

Осінній  ранок  вдавсь  похмурим,
Туман  укутав  у  вуаль.
А  жовтий  лист,  всіма  забутий..
Ось  так  проходить  все.  Так  жаль.

Пливе  журба,  немов  примара,
У  перемішку  із  дощем.
Так  обважніли  сірі  хмари,
А  на  душі  і  біль,  і  щем.

Тут  дощ  змінивсь  на  мілку  мжичку,
І    стало  легше  на  душі.
В  вікно  заглянула  синичка
Неспокій  влігся  у    тишІ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759998
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 12.11.2017


Надія Башинська

З ТОБОЮ ДОБРЕ…

З  тобою  добре...  Добре.  Пам'ятаєш
той  літній  дощ,  що  зберігав  тепло?  
Ти  підійшов,  і  солодко  так  стало.
Узяв  мене  ти  під  своє  крило.

Ми  під  дощем  тоді,  без  парасольки,
йшли  по  воді...  з'єднались  два  крила.
Я  трепет  той,  твоє  тепло,  усмішку
назавжди  в  своїм  серці  зберегла.

Прошу  тебе,  мій  рідний...  Повертайся!
Коли  одна  -  холодний  дощ  іде.
Ой,  як  гірчить  сьогодні  наше  щастя.
А  хто  ж,  крім  нас,  між  гіркоти  знайде?

Твого  сердечка  стукіт  я  відчую.
Не  стане  більше  в  нашім  світі  зла.  
Знов  ніжний  трепет  в  душах  озоветься.
З'єднаються  у  щасті  два  крила!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760016
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 12.11.2017


Елена Марс

Ничего не прошу у любви запоздалой - на завтра

Ничего  не  прошу  у  любви  запоздалой  -  на  завтра.
Лишь  надеюсь,  что  чувство  моё  не  покинет  меня.
Не  хочу  осознать,  ощутить  в  своём  сердце  когда-то,
Что  остыл  его  след...  и  уже  не  осталось  огня.

Бесполезно,  увы,  умолять  о  несбыточном  Небо.
Иногда  надо  -  молча  довериться  тропам  судьбы.
Понимаю...  Доверие  глупым  бывает,  нелепым,
Только  сердце  моё  не  желает  нечестной  борьбы.

По  течению  плыть  -  это  тоже  оправданный  выход.
Неизвестность  назвать  безрассудством  уже  не  берусь.
Ты  вошёл  в  мою  жизнь  так  нечаянно,  слепо...  и  тихо.
Пусть  живёт  это  чувство  -  пылает  в  душе  моей,  пусть...

Мне  бы  только  впитать,  в  свою  душу,  навечно,  твой  запах.
Мне  бы  -  губы  свои  доверять  поцелуям  твоим...
Чтобы  в  завтрашнем  дне  -  на  осенне-дождливом  этапе,
Вспоминать  этот  запах  и  вкус  своей  поздней  любви...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759934
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 12.11.2017


Світлана Моренець

НА ОСІННІЙ ХВИЛІ

Гобелени  й  пухкі  килими
ткала  Осінь,  невтомна,  під  ноги,
над  землею  стелила  дими,
прибирала  весь  світ,  до  знемоги.

Сотворивши  казковий  дизайн,
малювали  із  Жовтнем  картини
і  кохання,  в  мереживо  тайн
заплітали  з  ниток  павутини.

Модулюючи  теми  із  фуг,
їм  співали  вітри  голосисто,
розсипаючи  щедро  навкруг,
мов  метеликів,  листя  барвисте.

Та  не  вічний  любовний  дурман  –
залишився  він  в  "бабинім  літі"...
Втрату  чарів  ховала  в  туман
і  за  хмари,  сльозами  налиті.

Листопадова  старча  злоба́
обірве  її  листя  останнє.
Ні  прохання,  ні  тиха  мольба
не  зупинять  хвилину  прощання...

Та  ще  –  Осінь.  Налиймо  ж  вина,
щоб  осінній  порі    порадіти!
Що  старіємо  –  то  не  вина!
І  в  душі  ми  лишились  як  діти,

хоч  життя  все  вкорочує  нить,
крадькома,  незворушно,  незримо
наближає  небажану  мить,
непомітно  штовхаючи  в  зиму.

Тільки  б  разом!  З  тобою  удвох
то  й  старіти  –  не  так  безнадійно.
Втім,  майбутнє  планує  лиш  Бог...
Ну,  а  поки  ще  Осінь,  –  радіймо!

                                                   10.11.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760054
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 12.11.2017


КВолынский

Ти

Ти  -  ластівка  весняна,
Відрада  для  душі,
Кохана,  незрівнянна  –  
Мов  блискавка  вночі.

Собою  сліпиш  очі,
Дивуєш  кожну  мить,
А  голос  твій  співочий  -
Родзинкою  бринить.

Неначе  колискова
Поезія  твоя
І  магія…  у  слова  -
від  співу  солов’я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759781
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 10.11.2017


Лілея1

НЕ ЗНАЮ, ЧИ ПОБАЧУ ЩЕ, ЧИ НІ…

Не  знаю,  чи  побачу  ще,      чи  ні
Ключі  лелек  в  простреленім    озоні,
Що  над  велюром  тьмяних  териконів,
Щораз  тягнулись    в  небо  по  весні.

Й  несли  в  степи  вознесене  -    "курли  !",
Що  пробира  до  дрожі  душу  й    тіло,
Туди,  де  зараз  люди    під  прицілом
І    перельотом  втомлені  птахи.

Туди,  де  вибух  лиш  одним      мазком,
Заграв  стирає  сонячну  палітру,
І  боязко,  і  страшно,  навіть,  вітру
Від  того,  так  би  мовити,    АТО.

Де,  попри  все  ,  на  вирубках  війни
Між  блискавиць  розлючених  розрядів  
Ще  бачиться,  як  від  густих  снарядів
Лелеки  прикривають  нас  грудьми.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759417
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 09.11.2017


Ярослав К.

Разноцветье

Разноцветные  листья  мозаикой  ветер
Разложил  по  земле,  словно  вышил  узор.
Ветер  -  самый  искусный  дизайнер  на  свете  -
У  любого  художника  б  выиграл  спор.

Разноцветные  кошки  сидят  под  машиной,
Подойду  к  ним  поближе,  скажу  им:  "Кис-кис..."
Так  доверчиво-ласкова  эта  пушнина,
Получить  всё  надеется  свой  суперприз...

Разноцветные  люди  в  пальтишках  и  куртках
Суетятся,  снуют  по  каким-то  делам...
Городской  муравейник  разрушен  как  будто,
Превратившись  сегодня  в  полнейший  бедлам...

И  цветы  разноцветные  возле  крылечка
Отдают  нам  остатки  своей  красоты...
Как  известно,  ничто  в  этом  мире  не  вечно  -
Заметёт  листопадом  и  снегом  цветы...

Разноцветные  мысли  мелькают  поспешно,
Серый  мир  одевая  обратно  в  цвета...
Да  и  разве  он  серый?  Цветной  он,  конечно!..
Эх,  пойду-ка  я  снова  поглажу  кота...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759335
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 08.11.2017


Nino27

В твоїх обіймах…

[b][i][color="#2c0b75"][color="#8400ff"]В    твоїх    обіймах    думка    дзвоном    б'є,
Посеред    заколисаної    тиші...
Одне    прохання,  ніченько,  моє:
А    можна    я    до    ранку    тут    залишусь?
Торкає    душу    невимовний    щем
І    смутки    опускають    сонні    очі...
Під    твоїм    тихим,  місячним    плащем
Від    всіх    тривог    я    заховатись    хочу.[/color][/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749420
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 07.11.2017


Виктория - Р

Позаду літечка серпанок

[b][i][color="#b700ff"]
Холодна  ніч,  і  схожий  ранок  
Густий  туман  ліг  на  стежки...  
Позаду  літечка  серпанок,  
І  молоді  мої  роки...  

А  час  біжить  нема  зупину,  
Думки,  як  коні  без  узди...  
Купає  дощ  рясну  калину,  
На  щастя  це,  чи  до  біди?..  

Немає  вітру,  якось  тихо,  
Пожухли  всюди  спориші...  
Приспав,  Господь,  нещастя  й  лихо  
Та  неспокійно  на  душі...  
01  10  2017  р  
Вікторія  Р
[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754081
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 07.11.2017


Ганна Верес

Пора осіння

Пора  осіння  з  вереснем  приходить,
Багата  і  красива  це  пора.
Завжди  у  неї  золото  у  моді,
В  гурти  птахів  для  вильоту  збира.

Із  потаємних,  жовто-сірих  схронів
Свої  дива  для  світу  дістає,
Живе  частенько  теж  не  по  законах:
То  літом  бабиним  дерева  заснує,

То  задзеркалить  сонцем  тиху  воду,
То  дощиком  умиє  сіру  вись,
Милується  щодня  на  свою  вроду  –
Не  відкладе  нічого  на  колись.
24.10.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758966
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 06.11.2017


OlgaSydoruk

Мне бы пёрышко Жар-Птицы…

Мне  бы  пёрышко  Жар-Птицы…
Мне  бы  -  искорку  огня…
Мне  бы  -  малую  синицу…
Мне  не  нужно  журавля…
Я  б  такое  сотворила  -
Я  б  осколки  собрала…
Я  бы  клеила…лепила…
И  счастливою  слыла…
Мне  бы  пёрышко  Жар-Птицы…
Искру  тихого  огня…
Пару  зёрнышек  –  для  птицы…
Мне  бы  -  чуточку  тепла…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758855
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 05.11.2017


НАДЕЖДА М.

Сльози осені…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4wRzKZd1alc[/youtube]

Постаріла  осінь...  Постаріла..
До  зими  лишився  один  крок.
Від  туманів  дуже  посивіла.
Лиш  думок  залишився  пучок..

Треба  готувати  свої    речі,
Скільки  їх?  Та  жменька  там  одна.
Неважкий  тягар  на  слабкі  плечі.
Ось  така  історія  сумна.

Обвела  все  поглядом  уважним...
Не  повірю,  що  тепер  все  так.
Лиш  недавно  я  була  поважна,
А  тепер  в  повазі,  як  жебрак.

Де  краса  поділася  шикарна?
Змили,  мабуть,  цю  красу  дощі.
А  тепер  вся  сіра  і  безбарвна,
Думки  неспокійні  уночі.

Пролилась  холодними  дощами,
Вітер  пожаліти  лиш  зумів.
І  якими  йти  тепер  стежками?
Ось  і  сніг  посіятись  посмів..

Це    зима  на  п"яти  наступає,
І  краде  осінні    іще  дні.
Та  вона,  мубуть,  того  не  знає:
Чим  хутчіш  -  скоріше  до  весни..





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757902
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 30.10.2017


Ганна Верес

Тепла осінь у вересні

Заколисана  барвами
тепла  осінь  у  вересні,
Усі  птахи  вже  парами
і  гаї  повні  вереску…
Сивим  вранішнім  дощиком
полини  заросилися,
Ти  казкова  удосвіта,
в  полотно  попросилася.

Не  впізнати  й  тоді  тебе,
коли  з  сонцем  прощаєшся,
Мов  дитя,  ти  радітимеш,
вишить  сон  намагаєшся.
Неповторна  ти  в  обіймах
запізнілого  полудня,
Саме  ти  мною  обрана,
залишайся  у  споминах…
24.05.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757681
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 29.10.2017


Надія Башинська

ГОЛУБ БІЛИЙ, БІЛИЙ-БІЛИЙ…

Голуб  білий,
       білий-білий...
               в  неба  вишині.

Голуб  білий,  
       ніби  мрія,
                 що  приходить  в  сни.

І  йому  назустріч  
         білий,
                   повен  сил...  летить.

І  йому  назустріч  
           білий,
                     і  ясна  блакить.

І  тріпочуть  в  небі
             синім
                       сильних  два  крила.

І  до  себе  кличуть,
               манять...
                         легких,  ніжних  два.

І  вже  квітне
                 білим  цвітом
                           ясна  неба  синь.

Це  Вона  кружляє  
                   в  щасті,
                             з  Нею...  Він!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757635
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 29.10.2017


НАДЕЖДА М.

Весна у осінь заблудилась…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qdU9p3IY7V0[/youtube]

Весна  у  осінь  заблудилась:
Одне  цвіте,  друге  вмира..
Своє  тут  кожному  судилось.
Яка    незвична  ця  пора!

Красива  тут  пора  згасання,
Та  очі  дивляться  на  цвіт.
Чому  ось  так?-  є  запитання.
Непередбачуваний  світ!

Пора  осіння  нагадає,
Що  і  в  людей  буває  так.
Здається,  сила  покидає,
Та  раптом  все  піде  у  смак.

І  ми  радієм    дням  холодним,
Дощам,  що  ллються,  як  з  відра.
І  не  буваєм  безпорадні,
Не  мучить  нас  тоді  хандра...

Так!  Осінь    можна  пережити,
Коли  в  душі  цвіте  весна,
Когось  всім  серцем  полюбити,
Тоді  і  осінь  не  страшна...

-----------------------------------
Недавно  бачила:  цвіте  вишня...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757552
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017


Лілея1

ЕСЛИ…

[i][b]ЕСЛИ  СТЫНЕТ  СКУПАЯ      СЛЕЗА  
В  ЯМКАХ  ЩЁЧЕК,  КАК  СНЕГА    КРУПИЦА.
ЭТО  Я...  ЭТО  Я...  ЭТО  Я...  
ЗАДЕВАЮ  СОЗНАНИЯ  ГРАНИЦЫ,

СКВОЗЬ  РОЗБИТЫЕ  КАПЛИ  ДОЖДЯ,
НА  УСТАЛОМ    ОТ  ТУЧ    НЕБОСКЛОНЕ,
СОЛНЦА  ЛУЧ  ОБНИМАЮ  ЛЮБЯ  -
ОДИНОКИМ  ЦВЕТКОМ    НА  БАЛКОНЕ.

КОГДА,    ВРЕМЕНИ  СТРЕЛКА-СТРУНА,  
КАБЛУЧКОМ    СЛУХ  ТРЕВОЖИТ  ПУГАЯ,
ЭТО    Я    ВСПОМИНАЮ  ТЕБЯ,  
НА  ОКОШКЕ  ЦВЕТКОМ  УМИРАЯ.[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757523
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017


Елена Марс

Хандрите, я знаю… Я тоже хандрю

Хандрите,  я  знаю...  Я  тоже  хандрю...
В  ноябрьскую  пору  и  я  увядаю.
Туманное  время...  Пора  дождевая
Как  будто  бы  радость  в  душе  убивает.
Иным  и  не  быть  ноябрю.

Тяжёлые  мысли  взлететь  не  дают.
В  рассветах  сырых  -  и  на  сердце  сыреет.
И  мы  ощущаем  -    как  крылья  седеют.
Как  будто  усталые  крылья  болеют.
Такой  на  душе  неуют.

Не  надо,  прошу  вас,  не  надо  грустить.
Земные  часы,  как  известно,  -  по  кругу...
Мне  жаль,  что  согреть  мы  не  можем  друг  друга,
Но  в  наших  сердцах  -  лишь  печаль,  а  не  вьюга...
И  всё  же  не  порвана  нить...

Ничто  не  способно  ту  нить  разорвать,
Ту,  нить,  что  легла  между  мною  и  вами:
Строкой,  междустрочьем,  молчаньем,  словами!..
Та  нить,  что  украсила  судьбы  -  стихами  -
Оставила  в  сердце  печать...

...  Хандрите,  я  знаю...  Я  тоже  хандрю...
Но  серый  ноябрь  не  способен  на  подлость,
Хоть  щедро  в  сердца  он  отчаянья  подлил.
...  Виновен  ли  он,  что  весне  не  подобен,
Что  время  идёт...  к  декабрю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757513
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017


Лілея1

НЕРОЗЦІЛОВАНА СЛЬОЗА…

ОЙ  ЛИШЕНЬКО!  ЗА  ЗМІРЯНО-БЕЗДОННИМ
УЛАМКОМ  НЕБА      СВІТЯЗЬКИХ  ОЧЕЙ,
В  ПУСТІЙ  КВАРТИРІ  ЖУРИТЬ  ЧАСТО    ДОННА,
У      ЛІВІМ  БОЦІ  ЗГАДКОЮ  ПЕЧЕ.

 КОЛИ  В  ЇЇ    ВІКНО    ГУСТА  МЕРЕЖА
ЕЛЕКТРОЛІНІЙ,  ВПЯВШИСЬ  В  ХМАРНИЙ  ДИМ,
ГЛЯДИТЬ...  ЦЕЙ    СУМ    СИЛЬНІШАЄ...  АВЖЕЖ  БО,
ТАМ        НЕБО!    НЕБО!      БУ́ЛО    НЕ  ТАКИМ.

А  У  М'ЯКІЙ,  ЗАХМАРЕНІЙ  ГЛАЗУРІ,
НАД  ГАМОЮ  НЕВИЦВІЛИХ    СТЕБЕ́Л,
ШАТРОМ  ЛЯГАЛО  В  ТРЕПЕТНІЙ  ЗАЖУРІ,  
ДЕ    І    ЗНАЙШЛА  БЕЗЦІННОГО  ТЕБЕ.

НЕ  ЗНАЮЧИ,  ЩО  Й  СИНЯВА  ЗНИКАЄ
І  ГОРИЗОНТОМ  ВИЗРІВША  ГРОЗА...
ПРОЙДЕТЬСЯ..Й  ТЕПЛУ  ЩІЧКУ  ЗАЩИПАЄ
НІКИМ  НЕРОЗЦІЛОВАНА      СЛЬОЗА.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756986
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 27.10.2017


Любов Іванова

РОЗДОРІЖЖЯ ЛЮБОВІ

Р-озійшлись,  розлучились,  погордо  пішли  в  різні  боки,
О-дцвіли  і  зів'яли  сумісного  щастя  квітки.
З-аблукались  в  житах  і    бажали  розлуки,  допоки
Д-оленосно  життя  не  зв'язало  образи  в  сніпки..
О-сь    тепер  все  як  є,  тільки  шлях  у  обох  одинокий,
Р-аптом  смуток  накрив  невимовно  брудним  полотном
І-  розлука  -  то  лиш  дуже  мудрі  життєві  уроки,
Жнив'яним  був  би  лан,  та  поріс  геть  увесь  бур'яном  .
Ж-уравлі  прилетять  і    зігріють  світ  білий  красою,
Я-блуневі  сади,  наче  снігом  покриють  траву.

Л-ише  тих,  хто  пішов  в  різні  боки  в  розлучнім  двобою
Ю-рми    тягісних  дум  заведуть  у  добу  грозову.
Б-ез  жалю  розійшлись,  та  відчули  тепер,  з  плином  часу
О-вдовіла  душа,  серце  кожного  рветься  навпіл
В-ідболілим  єством    корчить  підла  розлука  гримасу
І-    в  кохання  тепер  впились  сотні  отруєних  стріл.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757287
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 27.10.2017


Сіроманка

Ірина Вовк. "… А серденько, серденько… все-таки б'ється воно"

...  А  серденько,  серденько...  все-таки  б'ється  воно  –
сльотливе,  як  осінь,  як  листя  осіннє,  тремтливе...
Той  трепіт,  той  шепіт  –  то  примха  осінньої  зливи  –
жбурляти  багрянець  у  сіре,  старе  полотно...

Що  туга  осіння,  що  смуток  терпкий  трепетання
над  всім  найдорожчим,  що  досі  у  серці  жило!
Та  крихітка  сонця  сьогодні,  і  справді,  остання,
а  серденько,  серденько  –  листям  шорстким  замело.

...  О  чорная  в'юго,  о  віхоло  сонного  листя,
жаских  інтонацій  невольно  розсипана  креш  –
стелися  під  ноги  і  Божому  дню  помолися,
бо  долі  осінніх  падінь  не  уймеш,  не  минеш!

Осінньої  зливи  примхливе  крапливе  бельканто,
а  в  серденьку,  в  серденьку  –  літо  стриножених  свіч...
Не  варто  й  казати,  вражати  уяву  не  варто,
як  січа  осіння  зрива  наші  голови  з  пліч.

Така  вже  негода!  –  розбите,  потрощене  днище,
лиш  рам'я  запалі  роз'ятрених,  мокрих  дерев...
І  ми  вже  не  просто  –  а  вої  у  тім  бойовищі,
а  серденько,  серденько  б'ється  свідомо,  як  лев.

[i](Зі  збірки[b]  "...І  все  ж  -  неопалима"[/b].  -  Львів:Логос,2001)[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750383
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 25.10.2017


Володимир Верста

Забута казка

Ти  чуєш  цю  мелодію  в  катренах,
Що  самотою  рветься  на  Парнас?..
Пізніше  пронесеться  знов  по  венах
Забута  казка  наша  без  прикрас.

Та  маска  залишається  в  кайданах,
Лунають  ноти  для  пустих  гримас.
Заручниками  є  ми  у  романах  –
І  весь  вогонь,  що  в  серці  вже  погас...

Хіба  у  римах  заховати  можна
Мою  печаль.  Твій  погляд  сніговий,
Мов  пектораль,  виблискує  й  тривожно

Він  сяє,  оселився  чарівний
В  очах.  За  нього  та  напевне  кожне
Спасибі  та  прощай  же  до  весни...

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  23.10.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756794
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017


Сіроманка

Ірина Вовк. "ЦЯ ПОРА ОПАДАНЬ… Ця сльота ностальгійно-осіння"

Ця  пора  опадань…  Ця  сльота  ностальгійно-осіння
Крізь  завісу  небес  журавлиним  ключем  промайне.
То  як  дзвін  поминань,  то  як  пісня  похмільна  весільна,  -  

Я  маленький  кленовий  листочок  –  зігрійте  мене…

Ох,  дощі  ви,  дощі  –  ізмарагди  померклих  снобачень,
Яшми  кольору  втрат,  бурштинові  печалі  жалю  –  
Я  люблю  цю  пору  опадань,  полум’яних  облачень…

І  беззахисне  листя  опале  –  без  тями  люблю…

У  мені  ностальгія  свій  жар  рознесе  аж  до  серця.
У  мені  щось  заплаче  –  наді́рветься,  схлипне  струна…
Ох,  шаленеє,  втишся!..    Та  серце,  мов  птаха,  заб’ється,  -  

Мов  заблукане  Сонце  у  пізніх  гірких  полинах…

Гірко-гірко,  авжеж,  по-осінньому  плачно  і  гірко,
Мірка  щастя  мала,  мірка  болю  безмежна,  і  все  ж…
Мірка  щастя  бездонна…  
яскрава…  мов  спалах…  
мов  зірка…

Мірка  щастя  людського  у  золоті  років-одеж…

Наше  все,  що  у  мислях  збережене,  дні  самоцвітні…
Наше  все,  що  у  пам’яті  –  з  глиб  виринає  з-за  туч…
Всі  обличчя  кохані,  всі  знані,  бажа́ні,  привітні  –  

І  на  серце  паде,  як  любов  –    невмирущий  обруч.
 
…Опадає-паде  листя  втишене  –  долі...  під  ноги…
Та  в  ту  хвилю  падінь,  диво-промінь  обличчя  торкне…
Не  було  б  умирань,  не  було  б  і  початку  дороги…

Я  опалий  кленовий  листочок  –  згадайте  мене…

23.10.2017

(Зі  збірки,  що  вкладається  [b]"Туга  за  Єдинорогом"[/b])

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756763
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017


Елена Марс

Задзеркалля

У  двох  світах  існую...  Задзеркалля
Ввірвалось,  наче  вітер  чудернацький,
В  життя  моє  буденне...  Чи  зненацька?..
Чи  я  його  чекала?..  Не  провалля

Цей  світ  новий...  Бо  вiн  -  неначе  казка,
Яку  я  й  в  снах  своїх  не  малювала.
Вже  чуда  того  надто,  надто  мало,
Для  серця,  переповненого  ласки...

Нехай  би  дотик  рук  і  поцілунки
Опалювали  шовк  моєї  шкіри...
Красиві  у  кохання  подарунки,
Яким  я,  мов  дівча  зелене,  вірю...

Відчути  ті  дари  небесні  хочу:  
Торкатись  щастя  ніжними  руками...
...  I  знову  в  задзеркалля,  ближче  ночі,
Лечу,  разом  із  першими  зірками...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756666
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.10.2017


A.Kar-Te

Под дождём

Ах..,  оставьте  же,  мысли  лукавые,
(Хоть  порой  вы  чертовски  милы),
Хоть  вы  левые  или  же  правые,
Вы  сегодня  ничтожно  малы.

Не  гадайте  кофейною  гущею
На  бубновый  души  интерес,
Не  стращайте  тоской  вездесущею  -
Знаю  ваше  я    "поле  чудес".

Да    оставьте..!  Коль  даже  вы  вещие...
Необъятное  время  объять  -
Мне  бы  неба  дождливую  трещину
Лентой  радуги  перевязать!



(картинка  с  инета)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755537
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 22.10.2017


majra

Осінній дощ

Осінній  дощ  виконує  стакато,
Холодні  краплі  в  стилі  ля-мінор.
Під  музику  закінчується  свято,
Зриває  вітер  золотий  декор.

А  я  ще  танго  не  дотанцювала,
Припали  ноти  -  листям  до  землі.
У  пристрасті  спіткнулась...та  не  впала,
Лиш  павутинка  суму  на  чолі...

Осінній  дощ  печалі  заколише,  
Навіє  сон  і  спокій  принесе.
На  чистовик  минуле  перепише,
Переконає  -  це  іще  не  все...

Час  роздумів,  поезії  і  прози,
Ліричних  дум  і  музики  без  слів.
Душа  приймає  ці  метаморфози,
Найбільше  диво  із  природніх  див!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753894
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 22.10.2017


A.Kar-Te

Осень. . , листопадом закружи…

Осень..,  листопадом  закружи..,
Коль  так  быстро  лето  догорело,
Оталело    маками  во  ржи..,
Лепестком  увядшим  отлетело...

Чувством  напоследок    закружи..,
Даже  если  будет  безответным,
Даже  если  канет  в  миражи..,
Назову  его  своим    заветным.

Что  ж  ты,  осень,    ручку  золотишь
Невесомым  листиком  берёзы..?
Что  же  ты  печально  так  молчишь..,
Золотые  расплетая  косы  ?

Откупаешься...
                                                 Или    сулишь..?




(фото  с  инета)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753968
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 22.10.2017


Ярослав К.

Случайные встречи

Случайные  встречи  бывают  нечасто,
Они  происходят,  когда  их  не  ждёшь,
Когда  ты  не  думаешь  даже  встречаться,
А  просто  куда-то  спокойно  идёшь...

Идёшь,  размышляешь  о  чём-то  привычно,
И  вдруг  пред  тобою...  родной  человек.
Возможно  вполне  -  незнакомы  вы  лично,
А  кажется,  знаешь  его  целый  век...

Но  что  удивительно  -  это  взаимно!
Ты  видишь  симпатию  в  этих  глазах,
Хоть  всё,  что  известно  -  одно  только  имя,
Что  ты  иногда  вспоминаешь  в  стихах...

Пусть  сердце  твоё  уж  давно  несвободно,
И  в  мыслях  твоих  запрещённого  нет,
Но  может  быть,  Господу  было  угодно
Послать  на  вопрос  твой  конкретный  ответ.

И  кто  его  знает,  не  этой  ли  встречей,
Которой,  конечно,  нарочно  не  ждёшь,
Господь  твою  душу  от  грусти  излечит
И  высушит  солнышко  слёз  твоих  дождь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755313
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 16.10.2017


Ol Udayko

ЩО ТО ЗА ЖІНКА

         [i]  емоції,  інколи  творять  зло,  
           але...    [/i]
[youtube]https://youtu.be/I5Vjsa5dn2c[/youtube]
             
[i][b][color="#470696"]Що  то  за  жінка,  котра    не    кричить,
Коли  на  неї  сонечко  звалилось?!
Така  неждана  і  щаслива  мить,
Немов  удруге  
           в  світі  народилась.

Що  то  за  жінка?..    Милого  свого
Не  спонукає  інколи  кричати,
Щоб  серед  світу  грішного  сього  
З  нудьгою,  
           що  засіла,  враз  кінчати?

І  що  за  чоловік?..    Невидиму  красу,
Як  оксамит,  не  вміє  цінувати
І  ранішню  незбирану  росу
Лінується  
           до  скону  цілувати!

Що  то  за  ми,  що  посеред  зими
Не  можемо  тій  даності  радіти,
Що  в  вирі  справ  не  ляжемо  кістьми,
Щоб  жити  вволю  
             в  радості,  як  діти?

І  хай  весь  світ  іде  у  тар-та-ра-ри  –
Від  правди  нам  нема  куди  подітись!  –
Я  славитиму  той  нестямний  крик,
З  яким  нараз  
             народжуються  діти.[/color]
[/b]
10.10.2017
[/i]
[youtube]https://youtu.be/D47TuqBKth8[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754723
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017


Ярослав К.

О любви к… Ней

4Любовь  долготерпит,  милосердствует,  любовь  не  завидует,  любовь  не  превозносится,  не  гордится,  5не  бесчинствует,  не  ищет  своего,  не  раздражается,  не  мыслит  зла,  6не  радуется  неправде,  а  сорадуется  истине;  7все  покрывает,  всему  верит,  всего  надеется,  все  переносит.8Любовь  никогда  не  перестает,  хотя  и  пророчества  прекратятся,  и  языки  умолкнут,  и  знание  упразднится.  (Первое  послание  ап.  Павла  Коринфянам,  гл.  13)


...Любовь  -  это  когда  всё  время  хочется  быть  рядом,
И  ничего  не  жалко  для  неё.
А  всё  вокруг  цветёт,  благоухает  райским  садом
Под  трели  несравненных  соловьёв...

Любовь  -  когда  прощаешь  всё  без  горечи  осадка,
И  всё  буквально  умиляет  в  ней...
Когда  не  раздражаешься,  не  видишь  недостатков,
И  хочется  быть  ближе  и  родней.

Любовь  -  когда  оправдываешь,  веришь  и  лелеешь,
Мгновенье  ценишь,  прожитое  с  ней.
Любовь  -  когда  не  злишься,  а  погладишь,  пожалеешь,
А  жизнь  -  калейдоскоп  счастливых  дней...


                                                                     2015  год.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753339
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 09.10.2017


Ярослав К.

Грустно без Ваших стихов

Мне  грустно  без  Ваших  стихов,
И  нет  их,  мне  кажется,  краше...
Хорошие  есть,  но...  не  Ваши,
Не  те...  что  читать  я  готов...

Не  те...  что  без  лишних  мазков...
Не  те...  что  без  сложных  сюжетов,
Как  модно  у  многих  поэтов,
С  идеей  за  сотней  замков...

Тоскливо  без  Ваших  стихов,
Где  тоненькою  паутинкой
Витает  меж  строчек  грустинка,
Собой  обвивая  Любовь...

Мне  грустно  без  Ваших  стихов,
Порой  вдохновлять  меня  ставших...
Хорошие  есть,  но...  не  Ваши...
А  Ваши...  пока  что  без  слов...


Фото  из  интернета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754508
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017


Ярослав К.

Стихи - слёзы души

Открыться  настежь  и  творить,  творить...
Эмоциям  давая  лишь  огранку,
В  стих  душу  изливая,  говорить
Без  страха,  без  остатка,  наизнанку...

Стеснение,  лукавство  -  кандалы,
Сомнения  -  тяжёлые  оковы.
Стихи  -  они  не  ради  похвалы,
И  чужды  лицемерства  наносного.

О  чём  попало  -  лучше  не  пиши,
Оно   не  стоит  и  дешёвой  прозы.
Стих  -  исповедь  для  искренней  души,
И  радостная  проповедь  сквозь  слёзы...


Фото  из  интернета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753998
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 09.10.2017


Людмила Пономаренко

Натхнення

Похилий  вік,  який  похилий  вік…
Уже  й  сама  мов  тин  ,  що  похилився…
Та  день  новий  знов  кличе    на  поріг,
Де  ранок  щедрим  сонечком  упився.
Знов  дивовижею  здається  білий  світ,
І    спориші,  й  ромашки,  що  край  ниви…
Всміхнеться,  наче  скине  четверть  літ:
«  Хіба  ж  не  диво?    Достеменне  диво…»
Веде  розмову  з  вишнею  старою,
З  жоржинами,  що  квітнуть  край  воріт,
Немов  і  не  лишалась  сиротою,
Немов  і  досі  з  нею  увесь  рід.
Де  стежці  вузько    витись  повз  садок,  
Її  город  в  буянні  стиглім  літа.
На  смужечках  прополених  грядок
Вирує  зелень,  сонечком  зігріта.
Там  соняшник  торкається  руки
І  чорнобривців  квіт  милує  око,
І  бурячків  шикуються  рядки,
І  диньки  налились  медовим  соком.
Мов  пух  кульбаби,  десь  згубився  лік
Її  рокам  в  щоденному  натхненні,
І    десь  беруться  сили,  хоч  й  малі,
На  дивну  творчість  у  житті  буденнім.
Дозріє    день    у  літньому  теплі,
Де  по  межі    рясніють  трави  в  цвіті…
І  вклониться  вона  своїй  землі,
Що  та  тримає  ще  її  на  світі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753420
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 03.10.2017


Елена Марс

Такой у осени обычай

С  утра  плечам  уже  прохладно...
Одеться  нужно  -  поприличней...
И  дождь,  вот-вот,  пойдёт  досадный  -
Такой  у  осени  обычай...

И  я  тоскую,  отчего-то,
О  чём-то  будничном  и  личном...
И  вновь  строка  в  моём  блокноте  
Про  грусть  становится  привычной...

Куда  сбежать  от  этой  грусти  -
Душа  моя  тихонько  хнычет?..
Как  жаль,  что  с  радостью  -  негусто
Бывает  осенью  обычно...

А  осень  -  ст..ва  в  рыжем  платье,
Плюёт  на  всякие  приличья...
Опять  душа  в  её  объятьях  -  
Такой  у  осени  обычай.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753303
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 02.10.2017


Ліна Ланська

КОМУ ВОНО?



Як  же  важко  сказати  правду.
Ну  й  кому  воно?..  якось  так,
Може  буде?  Чи  можна  зраду
Не  означити,  без  ознак?

Може  просто  утома  й  туга?
Щось  робити,  це  ж  скільки  сил!
Ну  нащо  вона,  -  та  наруга?
Скільки  Господа  не  проси,

Щоб  на  істинний  путь  без  болю,
Щоб  забулось,  -  як  не  було.
Ну  хіба  я  когось  неволю?  -
Ну  хіба  я  комусь  і...зло?

Що  не  так  у  моїй  господі?
Наперед  роздаю  -  адью!
Відучора  душа  не  в  моді,
Ниє  й  ниє...мою,  твою!

Якже  важко...  неправда  -  камінь
Тягне  й  тягне,  так  близько  дно.
Боже,  чом    саме  так  і  з  нами?  -
Не  пробачить,  я  знаю  ...amen!
Як  же  важко...Кому  воно?..

10.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751279
дата надходження 19.09.2017
дата закладки 01.10.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.10.2017


Любов Іванова

ПОЛЕТЕЛИ ПАУТИНКИ

П-огоди,  задержись  еще  малость
О-сень-фея,  красотка  в  парче.
Л-ето  красное  в  прошлом  осталось,
Е-ль  средь  рыжести  -  радость  очей.
Т-еплых  дней    нам  насыпь  на  ладошки,
Е-сть  они  у  тебя  в  закромах.
Л-истьев  ворох  тряхни  на  дорожки
И  -  прибавь  пестрых  красок  в  цветах.

П-оразвесь  лета  бабьего  сети,
А-ккуратно  сплетая  узор.
У-  поры  этой  много  столетий
Т-о,  что  нежностью  радует  взор.
И-деальность,  изящность  сплетений
Н-а  деревьях,  траве  и  кустах.
К-расоту  этой  сказки  осенней
И-злагают  поэты  в  стихах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753196
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017


Виктория - Р

Любимых губ прощальный вкус

[b][i][color="#002bff"]Любимых  губ  прощальный  вкус,  
И  нежных  рук  прикосновенье.  
И  учащённый  страстью  пульс,  
В  душе  моей,  как  наважденье...  

Одна  в  тиши  безмолвных  стен,  
Твой  образ  вижу  я  всё  реже...  
Тоска  и  грусть,  их  жуткий  плен,  
Как-будто  сердце  моё  режет...  

Невыносимо  боль  снести,  
И  память  не  даёт  забыться...  
То,  что  люблю  тебя...  Прости...  
Мечтам  моим  не  воплотиться.  
29  09  2017  г  
Виктория  Р[/i][/b]

[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753168
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017


Сіроманка

Ірина Вовк. "ЛІХТАР"

Горів,  надихаючи  світлом  перо,
Тремтів,  від  бажання  нам  руки  зігріти…
А  вітер  шалений  пустив  помело  –  
І  світло  погасло,  і  шквалом  розбиті
Уламки  рядків,  що  пашіли  вогнем,
Яскраві  від  рим,  наче  соняхи  з  літа,
У  темряві  тліють.  Лише  де-не-де
Займаються  іскрами  вуглики  літер.
І  жаром  проймають  вцілілі  слова  –  
Буденні,  прості,  не  парадні,  не  пишні.
І  радість  сьогоднішня  в  них  ожива,
Виблискують  чисто  в  них  болі  колишні.
І  враз  прозріває  майбутнього  суть.
І  спалахом  думка  пронизує  тишу  –  
То  ж  руки  сірник  ліхтарю  піднесуть,
Хай  знову  горітиме  сонячним  віршем
Уява  і  мрія  –  натхнення  моє…

[color="#ff0000"]У  світі  для  всіх  нас  ліхтарики  є!
[/color]
[i]Перша  публікація  у  газеті  [b]«Молода  Галичина»,  [/b]1983  рік,  День  студента.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752632
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 01.10.2017


Елена Марс

С весной душа, до одури, похожа

В  душе  моей  не  станет  доминантой
Осенняя  дождливость  вечеров...
Хоть  осень  так  бесстыже  элегантна  -
Мне  чуждо  это  время  холодов...

Не  тех,  где  от  озноба  стынет  кожа,
А  тех,  в  которых  холодно  душе.
С  весной  душа,  до  одури,  похожа.
Ей  ближе  ощущение  надежд...

А  осень  не  подарит  мне  надежды.
В  ней  чувства  остужаются  порой...
А  мне  бы  пить  тепло  любви  и  нежность,
Похожие  с  отчаянной  весной...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753123
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017


Людмила Пономаренко

Осіння магія

Вже  розвісила  осінь,  розмальована  стиглим  рум‘янцем,
На  нитках  павутин  ноти-краплі  мінорних  дощів,
Перший  падає  лист    в  спориші  ясночолим    багрянцем
Так  нечутно  і  легко,  мов  невидимий  подих  душі.

Щось  магічне,  мов  диво,  в  тім  польоті  знаходжу  для  себе,
Мов  сама  з  тим    листком    пролітаю      дороги  свої,
Доторкнувшись  крильми  до  хмарок  у  високому  небі,
Понад  золотом  лісу,  пурпуровістю  стихлих  гаїв.

Осінь  знову  чарує    неповторністю  сивих  туманів,
Ручаями  роси    на  розмитих  віконних  шибках,
Стуком  десь,  мов  у  снах,  перестиглих  опалих  каштанів,
І  кошлатістю  трав  на  вузеньких  пониклих  стежках.

В  золотих  листопадах  ще  багато  і  сонця,  і  світла,
Пахнуть    вічністю  й  сумом  поріділі  самотні  сади…
Буде  снитися  знов    незабутністю  спраглою    літо
Поміж  квітів  зів’ялих,  де  його  загубились  сліди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752912
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 30.09.2017


A.Kar-Te

Шелест

Только  дождь  заморосит,
Так  печаль  воочию
Желтизной  зашелестит,
Выйдя  на  обочину...

Не  ко  мне  ли  ты,  печаль,
Позолотой  выткана..?
Знаешь,  мне  уже  не  жаль,
Что  тобою  выбрана,

Хоть    порой  ты  глубока
До  Её  Высочества...
Нынче  ты,  как  лист,    легка  -
Шелест  одиночества.



(фото  с  инета)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752711
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 29.09.2017


Наташа Марос

ВИПАДКОВА…

Я,  мабуть,  просто  гостя  випадкова,
Бо  щастя  обирає  не  мене...
Хоч  на  одвірки  вчеплена  підкова,
Та  я  боюся:  знову  обмине...
І  розчиняюсь  у  житейських  буднях,
Мені  немає  як,  нема  коли  -
Не  вмію  просто  жити,  просто  бути...
І  вже  не  часто,  а  таки  болить...
Та  хоч  із  літом  швидко  розпрощалась,
Його  не  виглядаю  більше,  ні...  -
Хай  служать  римі  ті  слова  "з  дощами",  
Бо  з  ними  мокро  й  холодно  мені...
Я  не  втрачаю  віри:  засвічуся,
Теплом  душі  зігрію  навкруги,
Скраєчку,  непомітно  примощуся
Й  любов'ю  об'єднаю  береги...

             -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752724
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 29.09.2017


Наташа Марос

Я ЧУЮ ДОЩ…

Вночі  наснилися  сьогодні
Оті  нав'язливі  дощі,
Хоч  восени  вони  й  холодні,
Але  вже  точно  ніпочім...

Вони  цінуються  у  спеку
Ці  довгождані,  затяжні,
Що  влітку  десь  були  далеко  -
Вже  і  не  віриться  мені...

Недавно  ще  шукала  тінь  я
І  так  хотілося  тоді
Відчути  рук  туге  сплетіння
У  колах  щастя  по  воді...

Тепер  люблю  я  колір  сірий
Важкого  неба  восени  -
Птахи  збираються  у  вирій,
Та  не  беруть  мене  вони...

Вже  знаю,  дощ  оцей  краплистий,
Придавить  трави  до  землі
І  смутком  скотиться  по  листю...
Я  чую  дощ  -  не  треба  слів...

               -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751403
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 24.09.2017


A.Kar-Te

Если бы да кабы…

Маленькая  предыстория.  
Вышла  из  салона  со  стрижкой,  маникюром  и  пр.  и  думаю  -  "Ну-ну..,  как  всегда,  "вовремя",  завтра  маникюру  будет  хана  (в  лес  собралась).    Ладно,  зато  грибы  будут  в  диком  восторге!"


На  тропинку  выскочил  гриб,
Без  смущения  восклицая  -  
"Я,  похоже,  по  шляпу  влип!
Посмотрите  -  идёт  какая..."

Подмигнула  ему  -  "Привет!
Неужели  готов  в  лукошко
И  зажариться  на  обед..?
Ты  подумай  о  том  немножко..."

"Что  там  думать  -  мечтал  всегда!"
И  таким  окатил  задором...
Что  ему  бы  ответила  -  "да",
Кабы  не  был  он  мухомором.




(фото  с  инета)




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751047
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 24.09.2017


НАДЕЖДА М.

Ніжний смуток…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lv2NuXbEAk4

[/youtube]

Смуток  -  дуже  м"яке  і  приємне    слово.
Енн  Райс.

Котивсь  туман  клубками  річкою.
І  сум  осінній  поряд  плив.
Осінь  йде  вже  звичною  доріжкою.
Він  і    мою  душу  полонив..

Та  це  не  сум,  це  -  ніжний  смуток.
Благородний  із  усіх  щедрот.
Почуттів,  що  в  серці  цілий  жмуток.
Це  в  житті  вже  інший  поворот.

Іноді  бува  і  в  щасті  сумно.
Хочеться  поплакать  просто  так...
Довго  сумувати  нерозумно,
Бо  життя  прожити  треба  всмак.

Це  не  привід,  що  пройшло  кохання,
Що  короткі    й  непогожі  дні.
В  душу  не  пустіть  розчарування.
Хай    оце  залишиться  на  дні.

Смутком  треба  просто  керувати,
І  не  йти  на  поводку  в  душі.
Треба  просто  всьому  міру  знати,
Хоч  частенько  йдуть  в  душі  дощі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751968
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 24.09.2017


Елена Марс

Как жаль, что с годами так портятся души

Бывают  моменты,  что  я  и  не  знаю:
Молчать,  засмеяться,  а  может  заплакать...
В  душе  иногда  -  непонятная  слякоть.
О,  как  непривычна  мне  слякоть  такая!..

В  такие  минуты  и  смех,  и  молчанье,  
И  мне,  и  кому-то  покажутся  злыми...
Ношу,  от  рождения,  светлое  имя,
А  в  сердце  порой  не  светло...  и  печально...  

Сбежать  бы  куда-то,  найдя  свою  нишу,
Чтоб  стихли  порывы  душевного  крика...
Того,  что  мне  чуждо,  того,  что  мне  дико  -
Не  видеть,  не  знать,  не  касаться,  не  слышать...
 
И  сделаться  тише,  и  стать  невидимкой,
Чтоб  все  позабыли,  что  я  существую.
Уйти  от  пустой  повседневности  сУет,
Растаять,  как  утра  туманная  дымка.

...  Как  жаль,  что  с  годами  так  портятся  души.
В  них  мало  чего  остаётся  из  детства...
Они  обретают  такое  "наследство",
С  которым  никто  не  становится  лучше.
   
Не  станет  душа  ни  светлее,  ни  чище.
Молись  -  не  молись  -  бесполезное  дело.
Коль  лучшее  что-то,  с  годами,  истлело,
Всё  то,  что  осталось  -  зола,  пепелище.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751944
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 24.09.2017


Сіроманка

Ірина Вовк. "В ВЕЧІРНЮ СУТІНЬ ОСІНЬ ПОГАСА…"

В  вечірню  сутінь  осінь  погаса.
Багряно  клен  прощається  із  листом.
І  Покрова́  крилом  своїм  Пречистим
манить  у  вирій:  ось  тобі  яса!

Суєтні  тіні  в  сутінковій  млі
кудись  зникають,  звідкись  виринають…
Кити  на  спинах  Землю  обертають  –
полюддя  вбоге…  блазні…  королі…  -
Суєтні  тіні  в  сутінковій  млі!..

Епохи…  Драми…  Воскресає  Час
у  повноті  яскравостей  магічних,
Планета  Щастя  –  тиха  і  велична,
як  Крейслера  пастельно-світлий  вальс…
(І  Час  –  за  нами,  з  нами…  й  проти  нас)!

Коли  вже  осінь…  осінь  на  порі,
тут  все  в  огні  –  і  блазні,  й  королі…
Вертають  в  осінь  з  осені  –  навспак!  –
химерно  так!  –  а  Час:  тік-так,  тік-так…
Кленовий  лист  не-ново  кружеля  –
Земля  в  огні…  в  снігу…  в  цвіту  Земля!..
Земля  в  заграві…  Сонця  стиглий  диск
стікає  в  сутінь  як  бджолиний  віск…
Багрянородний,  котиться  в  траву…

…І  я  в  огні:  множинні  світло-тіні
блаженних  душ  промінчики  нетлінні  –
я  пломенію…  Звісно  ж!  –  я  живу…

Fritz  Kreisler  Liebesleid  Ф.Крейслер  Муки  любви.  Юрий  Медяник

https://www.youtube.com/watch?v=VeNOG1M18HY

(Зі  збірки  "Обрані  Світлом".  -  Львів:Сполом,2013).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751853
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 23.09.2017


Анатолій В.

Світ без тебе

У  світі,  де  тебе  нема,
Цвітуть,  але  не  пахнуть  квіти;
Там  холодно,  завжди  зима,
Ніколи  не  буває  літа.

Цей  світ  від  себе  назавжди
Жену,  як  страх,  як  сну  примарність!
Хай  снігом  замете  сліди  -
Я  йду,  у  іншу  йду  реальність.

У  зиму  вже  не  повернусь.
З  тобою  вдвох  ми  вище  неба!
І  навіть  думати  боюсь
Про  світ,  про  мертвий  світ  без  тебе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751327
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 22.09.2017


Ярослав К.

Прикоснуться к искусству

Прикоснуться  к  искусству  -
Не  задеть,  не  вспугнуть
Обнажённые  чувства,
Откровения  суть,

Лёгким  шелестом  ветра,
Не  спеша,  не  дыша,
По  следам,  где  поэта
Прогулялась  душа...

Прикоснуться  к  искусству  -
Умиляться,  молчать,
Где  пропитана  грустью
Светлой  мысли  печать...

Если  холодно,  пусто,
И  не  в  радость  рассвет,
Прикоснуться  к  искусству  -
Это  лучший  рецепт...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750996
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 18.09.2017


Наташа Марос

ЗАЛИШАЙСЯ…

То  нічого,  що  ти  далеко
І  не  страшно,  що  ти  чужий,
Світ  -  навиворіт,  це  нелегко,
А  чи  легко  тобі,  скажи...

Я  вже  бачила  цвіт  на  вишнях  -
Обривала  п'янкі  плоди,
Відпускала  своїх  колишніх
Може,  поруч  і  ти  ходив...

Все  блукав,  щоб  мене  зустріти,
Повернути,  зректи,  спасти,
Донести  незів'ялі  квіти...
Як  могла  я  не  знать,  де  ти?..

Розминулися  ми  у  часі,
Аж  планети  зійшли  з  орбіт,
Заморожені  вишні  в  чашці
Обережно  даю  тобі...

Відігрій  у  своїх  долонях
Соковиті,  тугі,  смачні,
То  для  мене  вони  холодні  -
Вишні,  зірвані  повесні...

Я  забуду  в  твоєму  світі
Все,  розгублене  поміж  трав  -
Залишайся  в  моєму  літі,
Бо  весну  мою...  він  забрав...

                     -                -                  -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745479
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 17.09.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.09.2017


Любов Іванова

ПРЕКРАСНОЙ ОСЕНИ МОТИВ

П-арной  предутренний  туман  
Р-осой  холодной  пал  на  травы.
Е-го  оптический  обман  -
К-редит  для  солнечной  забавы.
Р-ябит  от  рыжести  в  глазах,
А  -небо  -  нежно  голубое.
С-мотрю  с  улыбкой  на  губах
Н-а  это  чудо  неземное.
О-т  астр,  гербер  и  хризантем
И-сходят  чудо  ароматы,

О-благороженный  эдем,
С-воей  безбрежностью  богатый.
Е-ще  в  распевах  сентября
Н-е  все  используются  ноты,
И-  на  листках  календаря

М-ажорный  тон  заполнит    соты.
О-бычным  клином  журавли
Т-оскливо  взмоют  в  поднебесье,
И-  там,  в  заоблачной  дали
В-сех  очаруют  тихой  песней.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750022
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 11.09.2017


Ярослав К.

Научиться бы жить

"Приидите  ко  Мне,  вси  труждающиеся  и  обремененные,  и  Аз  упокою  Вы"  (Мф,  11.28)
"И  говорит  ему:  друг!  Как  ты  вошёл  сюда  не  в  брачной  одежде?"  (Мф,  22.11)

Научиться  бы  жить,  не  сломав  и  былинки,
За  печали  добром  воздавая  сполна.
И  в  любимых  глазах  не  увидеть  соринки,
Лучше  думать,  как  вынуть  свои  два  бревна.

Научиться  бы  жить  без  сомнений  и  страха,
А  оружием  Веры  их  стрелы  ломать,
Не  жалеть  поделиться  последней  рубахой
И  в  преклонных  годах  почитать  свою  мать.

Научиться  бы  жить,  чтобы  помыслы  злые
Не  роились,  как  осы,  в  больной  голове,
Быть  готовым  к  коварству  лукавого  Змия,
Что  залёг,  притаившись  в  зелёной  траве.

Научиться  бы  жить,  избегая  соблазнов,
Чтоб  примером  дурным  для  кого-то  не  стать,
Не  бросаться  на  ветер  словами  напрасно,
Не  завидовать  ближним  и  не  осуждать.

Научиться  бы  жить,  не  горбатясь  под  ношей,
И  смиренно,  без  ропота  крест  свой  нести,
Не  сдаваться  и  думать  всегда  о  хорошем
На  тернистом,  ухабистом  жизни  пути.

Научиться  бы  жить,  невзирая  на  лица,
Не  стесняться  других  повести  за  собой,
Не  замалчивать  правду  и  не  возгордиться,
Благодарным  за  всё  быть  -  за  радость  и  боль.

Научиться  бы  жить  бескорыстно  и  просто,
И  любить  безусловно,  без  всяких  "за  что".
Не  томясь  ожиданием  встречи  с  погостом,
Быть  готовым  всегда,  в  пятьдесят  или  сто.

Научиться  бы  жить,  никого  не  обидев,
Никого  не  виня,  никого  не  браня,
Чтобы  Бог  хоть  в  "чуть-чуть  научившемся"  виде
Смог  когда-то  в  Свой  Дом  пригласить  и  меня.


На  фото:  Почаевская  Лавра.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749834
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 09.09.2017


Миколай Волиняк

Осінь золотава

Багряніє  осінь  золотава,
Смутком  впали  в  серце  холоди.
Розбуди  прошу  мене  ласкава,
Від  печалі  люба  розбуди.

Ще  на  тебе  хочу  надивитись,
Не  скидай  убранок  до  води.
До  діброви  хочу  помолитись,
Дай  мені  ще  трішки  теплоти.

І  з  тобою  хочу  пожуритись,
Не  жени  у  вирій  череди.
Адже  зможу  часом  запізнитись,
Не  лишай  на  пам'ять  гіркоти.

Червоніє  обрієм  заграва,
Замітає  листячком  сліди.
Зупинися,  я  прошу  жовтава,
Натягни  ще  трішки  поводи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749380
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 05.09.2017


Ol Udayko

ФАНТОМИ ЛЮБОВІ

   [i]    ...осінній  настрій  у  любові,
але  ніяк  в  фантомах  болю.  

         

[youtube]https://youtu.be/VHV-qPblrUQ[/youtube]
       

[i][b][color="#058387"]Любов,  певно,  –  найвищий  дарунок,
Що  дається  людині  в  життя!..
І  вплітається  тернами  в  руни
Те  солодке  –  до  сліз  –  почуття…

І  купаються  люди  в  любові,
Не  чекаючи  в  ній  потрясінь  
Й  покладаючись  в  долі  на  Бога,
На  його  прецедент  воскресінь.

Та  буває  –  любов  покидає,
А  чи  губиться  в  купі  проблем…
Хто  того  не  відчув  і  не  знає,
Той  не  втратив  повік  свій  едем.

Та  таких,  певно,  в  світі  немає,
Хто  б  карався  без  втрати  кохань,    
Адже  любляче  серце  –  окраєць
Тяжких  мук,  і  терзань,  і  зітхань.

…Наші  сни,  мов  фантоми  любові,
Повертають  у    прядиво  крез*
І  ведуть,  як  рабів,  за  собою,
Без  порад,  і  залагоджень  без….    

То  ж  буває  –  фантом    під  ногами,
Обійдіть  ,    не  тусайте  його…
Мо’,  там  серце  чиєсь    й  оригамі  
Викресати  з  любові    вогонь…

Поторочі…  Примари…  Фантоми…
Як  же  бути  людині  без  них,  
Коли  любляче  серце  застогне
В  сподіванні  подій  весняних  ?..  

О,  фантоми!  Фантоми  любові  –
Хай  болючі,  та...    ніжні  чини**!
Бо      серця  у  кохань  не  дубові:
Не  засуджуй  –  своє  відчини!  [/color][/b]

2.09.2017
______
*    тут  як  символ  багатства;
**тут  -  дії.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748902
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 04.09.2017


Циганова Наталія

пусть - она…

Кто  ж  теперь  о  тебе  помолится,  
погорелец  мой,  по  утрам?  -
на  остывшей  твоей  околице  
милосердно  построю  храм
там,  где  падали  мысли  -  спелыми,  
не  надкушенные  людьми...
где  закаты  пропахли  елями,  
колкотерпкими  от  любви.  
Чёрно-белые  звуки  капают,  
убаюкивая  судьбу  -  
безымянную  и  покатую
неприкаянную  мольбу.  
Схороню  все  привычки  в  колокол  -  
не  забудутся  даже  ей,  
с  медно-рыжим  чертовским  сполохом
чёткой  чёлочки  до  бровей.  
Пусть  -  она...
         в  новых  стенах  вымолит  -  
что  не  вынесли  воробьи.  

Я  вчера  посадила  жимолость.  
Я  простила.  
Иди.  
Люби.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748915
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.09.2017


Світла (Імашева Світлана)

А Я ЗАРИМУЮ, , ,

                                                                                                                         ***********
                                             А  я  заримую  достиглої  осені
                                             Дощі  холоднаві  і  сонячні  дні,
                                             Палітру  небесну  високої  просині
                                             І  проводи  літа  -  щемливо-сумні...

                                             А  я  заримую  цвітіння  жоржинове,
                                             І  скошене  поле,  і  стомлений  сад...
                                             Налитії  ґрона  багряні  калинові
                                             І  танго  прощання  -  рясний  листопад...

                                             А  я  заримую  лелеку  над  хатою
                                             І  бабине  літо  на  зжатій  стерні...
                                             Із  осені  -  весну  нову  виглядатиму
                                             У  літ  водограї  іскристім  -  житті.

                                               І  рими  мої  будуть  кольору  осені,
                                               Багрянцю  калини  і  золота  жнив...
                                               Одвічні  слова,  українські,  незношені,
                                               Що  в  серце  з  дитинства  корінням  вросли.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748871
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017


Фея Світла

Художниця та Осінь

Навіяне  віршем  О.  Жежук  "Ну  ось  і  здрастуй..."
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748752
[youtube]https://youtu.be/N_AeZH_eRiQ[/youtube]

І  ось  прийшла.  Мене  чекала  в  гості?
Отут  стою  у  купелі  жоржин.
Ще  надарую  барв  тобі  і  просинь
Посеред  хмарних,  прохолодних  днин.

Бери  палітру!  Золото  кидаю...
Калинове  намисто  вже  несу.
Взяла  б  для  тебе  і  частинку  раю,
Щоб  зберегти  осінню  цю  красу.

Попий  води  із  чистого  джерельця,
Вона  жива,  бо  із  душі  землі,
Вбери  цілющий  лік  у  щире  серце...
Малюй!..  Бо    дні  мої  такі  малі.

Ще  постою  біля  твого  порогу,
Жбурну  листків  багряних  із  долонь,
Вінок  жоржиновий  сплету  в  дорогу...
Кленовий  -  прикладу  тобі  до  скронь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748865
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017


Ol Udayko

СЛОВО

               [i]Всім,  хто  словом  
               творить  правду  і  
               красу  на  землі...  [/i]
[youtube]https://youtu.be/7UUdJyaci4s[/youtube]

[i][b][color="#3b4202"][color="#1a6b06"]Художнім  словом  
в  своїй  масі  люд  не  марить  –
живе  дивами  й  повним  животом…  
Й  не  йде  у  голову:  еллін  ти  чи  ти  -  арій,
миліш  погратись  в  канапе  з  котом.

Можливо,  лиш  один  
із  кільканадцять  тисяч,  
що  має  хіть  до  словникових  крипт,
завити  може  враз  на  зо́рі  чи  на  місяць,  
коли  у  нього  слово  заболить.

Й  нехай  хоча  б  один  із  
кільканадцять  тисяч
віднайде  в  муках  вірне  слово  те,
його  на  чільне  місце  у  душі  повісьте
як  талісман,  як  символ,  як  святе…

А  що,  як  ненька  
Україна  в  небезпеці,
й  один  хоч  з  сотні  тисяч  –  не  в  борні?..
Нехай  ваш  словотвір  звершить  мажори  з  терцій  –  
і  той  в  бою  вже,  на  баскім  коні!

Й  хоча  б  одно  
велике  та  заснуле  серце,
розчавлене  тромбозом    сьогодень,  
на  кардіографі  від  слова  стрепенеться,
йому  вкажіть  діагноз  і  мішень…

…Художнім  словом  
в  своїй  масі  люд  не  марить,
не  клеїть  вчинкам  і  чуттям  окрас…
Хоч  слово  те,  буває,  пестить…  А  то  –  вдарить...
Та  так,  що...  в  шкереберть  –  іконостас![/color][/color][/b]

25.08.2017[/i]  
[youtube]https://youtu.be/biql2F92IMY
[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747758
дата надходження 25.08.2017
дата закладки 02.09.2017


Ліна Ланська

ОСІНЬ


Обійми  мене  синій  туман,
Заплітаючи  коси  не  сосен,
А  мої,  хоч  мене  ще  нема,
Тільки  крапелька  стукає:  осінь...

Обійми,  розливаючи  тінь.
Спеленіло  бентежно  осоння,
Розсипаючи  шепіт  мигтінь.
Я  ж  бо  поряд,  хоча  і  стороння.

Обійми,  не  надовго  прийду,
Поки  серпень  зневажний,  плаче,
Поки  сонце  не  стишить  ходу,
Заблукавши  у  любощах,  наче...

29.08.17





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748828
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017


НАДЕЖДА М.

Осінній сум

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mFu_iDrGCx0
[/youtube]

Осінній  сум...З  чим  можна  порівняти?
Чому  душа  сумує    і  болить?
Кому  вона  все  може  розказати,
З  ким  може  біль  осінній  поділить?

За  літом  ти  сумуєш,  добре  знаю.
Невже  у  тебе  мало  так  тепла?
Та  я  тобі  тут,  душе,  нагадаю:
Його  ти  ще  від  літа  берегла.

Осінній  сум...  він  ніжний  і  тендітний.
За  це  тебе  не  буду  я  винить.
Душевний  смуток  осені  подібний,
Промінчиком  зажури  струменить.

Нудьга  осіння  котить  берегами
Тієї  річки,  що    зовуть  життя.
І  кожен  з  нас  своїми  йде  шляхами,
Та  хай  іржею  не  заб"ються  почуття.

Я  дякую,  душе  моя,    за  те,
Що  можеш  ти  радіти  й  сумувати.
Ти  взнала  у  житті  оте  святе,
Що  можна  просто  щастям  називати..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748679
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 01.09.2017


Ліна Ланська

НЕ…



У  лицемірстві  НЕ  втопись,
Хоч  і  мілка  та  ополонка,
Та  лід  крихкий,  так  тонко-тонко,
Що  крок,  то  -  хрусь!..впадеш  кудись.
У  лицемірстві  НЕ  втопись.

У  сни    прочинений  тунель,
Вогонь  в  кінці  немилосердний
Та    крига  в  серці...  Де  ті  Герди,
Як  вийти  їм  із    підземель?
У  сни    прочинений  тунель.

Удосвіта    й  меди  гірчать,
Якщо  застукає  прозріння,
І  день,  як  ніч,  колись  і  нині,  -
Душа  згорає,  як  свіча...
Удосвіта  й  меди  гірчать.

Усі  слова,  НЕ  просто  так.
Всі  зустрічі  -  серцям  домівка.
І  вірші  наші  -  кіноплівка:
За  кадром,  фрагментарно,  -  знак!
Надійна  почуттям  криївка.
Усі  слова  -  НЕ  просто  так.

У  лицемірстві  НЕ  втопись.
НЕ  королева,  -  покоївка,
Слова  -  безсилля  облямівка,  -
У  порожнечі  власний  зиск...

Засліплює  всевладдя  блиск?
У  лицемірстві  НЕ  втопись.


13.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748339
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 30.08.2017


Тетяна Луківська

Барвами літа розмалюю….


Замостилась  у  хмаринку  казка,
Із  дощу  зіткала  чудеса.
Миле  літо,  не  спіши,  будь  ласка,
Он  навколо  ще  ж  яка  краса!
Килимком  злягли  високі  трави,
А  кленове  гілля  -  до  землі!
У  духмянім  подиху  отави
Стишились  цибато  журавлі.
Висота  всміхається  промінням,
Над  землею  сяйва  благодать.
Дозріває  у  теплі  насіння,
Зорі  чорнобривцями  горять.
Не  спишу  краси  і  ласки  літа.
Поруч  стільки  див    дарунком  нам.
Пригорнути  б  до  душі  зуміти
Сонцеликий    неповторний  храм...
На  вітрах  замріяні      жоржини...
Серпнем  дозирають  теплі  дні.
Барвами    із  літньої  картини  
Осінь  розмалюю  у  вікні.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748479
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 30.08.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

А між нами кілометри

Чорноока  нічка  розпустила  коси,
Місяць  тихим  смутком  зазирає  в  душі.
А  між  нами  кілометри,  хмарочоси.
Океан  бездонний  і  не  видно  суші.

Лиш  тебе  я  наче  років  сто  чекала.
Пагони  любові  протяглись  магнітом.
Це  кохання,  ніби  опера  з  Ла  Скали.
Зірка  щастя,  астероїд  Геракліта.

А  до  зустрічі  вже  часу  небагато.
Навіть  світ  увесь  принишк  давно  в  чеканні.
Перейдемо  знову  вулканічне  плато.
Ніжно  стеблами  сплетемося  в  жаданні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748361
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 30.08.2017


Ol Udayko

СМЕРКАННЯ

                       Тобі,  кохання...

[youtube]https://youtu.be/1DHecFcDhbw[/youtube]                                                                                    
[i][b][color="#066875"][color="#074254"]За  синім  лісом  догорає  день,  
Майбутній  сум  ховаючи  за  обрій...
А  ми  співали  кращу  із  пісень,
Що  злинула,  
                                     немов  орлан  хоробрий,

У  круговерті  пражнього  життя,
Коли  веселки  райдужили  мрії
Й  не  лаштували  шлях  до  забуття  –
В  зеніті  сонце  
                       пестило  надії.

…Вечірній  промінь  ліг  на  ковилу,  
Цілуючи  усмак  вечірні  роси…  
Здолати  б  нам  ту  відстань  немалу,
Кінець  її  
                       сховавши  у  покоси!

Та,  певно,  так  хотілося  богам,
Щоб  лук  веселки  впився  в  неба  просинь...
Стихає  лісу  літній  шум  і  гам  -
За  обрій  кличе  
                       невгамовна  осінь...

 Й  до  чого  тут  намолені  слова?..  
Мовчання  –  красномовніше  від  ночі:  
Вже  іншим  пахне  скошена  трава,
Смеркання  
                       застеляє  сни  пророчі.[/color][/color][/b]

19.08.2017
__________
*Картинка  власного  виробництва.  
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746983
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 23.08.2017


Ліна Ланська

НЕ МОВЧИ…

Не  мовчи.  Як  вода  у  піски,
Плюскотить  наша  пам"ять.
Світ  настільки  тісний,    -
Безпритульному    в  сни,
Стежку  вкажуть  боги,  отже,  -  там  я.

Зайвих  слів,  не  тремти,  не  зроню,
Хіба  вкину  в  криницю,
Вже  замерзлому  дню
Хоч  жарину  вогню,
Відірвавши  від  сонця  дещицю.

Не  пиши,  що  слова  без  імен.
Безіменним  востаннє,
Доторкнися  рамен.
Розпаливши  одвічно-німе,  
Не  зникай,  залишись  сподіванням.

17.08.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746985
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 21.08.2017


Ярослав К.

Воздушное

Улететь  к  небесам,  будто  в  сказке,  на  брызгах  фонтана...
Интересно  понять,  из  чего  состоят  облака?..
То  ли  взбитые  сливки,  а,  может  быть  даже,  сметана...
Сладкоежка  я,  так  что  понравится,  наверняка...

Подержаться  за  солнце,  глаза  прикрывая  ладошкой,
Посмотреть,  как  оно  освещает  краюшку  луны,
Тайну  тайн  приоткрыть,  пусть  не  всю,  ну,  хотя  бы,  немножко,
Заглянув  на  мгновенье  с  обратной  её  стороны...

Поздороваться  с  каждой  парящей  вдоль  радуги  птицей,
Ухватить  налету  отслужившую  небу  звезду...
Загадать  сокровенное...  Верю,  должно  оно  сбыться,
Что  вернусь  я  и  счастье  своё  непременно  найду...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746734
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017


Ліна Ланська

ІДИ, ДОПОКИ НІЧ



Пішов?  Іди,  іди,  допоки  ніч
Кохання  не  накинула  на  очі,
Від  сміху  захлинаючись  до  сліз.
Летять  не  зорі  -  голови  із  пліч.
Летять  у  безвість  всі  слова  пророчі,
Які  ти  ніс  мені,  ще  вчора  ніс.

Збиває  з  толку  невідомий  шлях,
Який  здавався  стежкою,  не  більше?  -
Повстав  стіною,  обрій  затулив.
Пішов?  Куди?  Ридає  тут  земля.  
Стихій  відлуння  колихає  тиша,  -
Прокляття  не  народжують  молитв.

Лоскоче  легіт,  у  обіймах  снів
Смаглява  ніч,  дощами  капризує,  -
Твої  сліди  змиває  у  грозу.
Вони  ще  десь  отам  -  удалині.
Пішов?  Іди...Марнуєш  роки  всує.
Тебе  стрічати  завтра  не  мені?

Мені...ось  тільки  нищечком,  сльозу
Зітру...  іди,  допоки  ніч,  допоки
Нуртує  кров,  не  затихають  кроки
Не  від,  а  до...  вертаєшся,  чи  ні?

Бо  стежка  та  давно  у  бур"яні,
Коротка  ніч,  а  світ  такий  широкий,
І  ми  дві  крапки  серед  метушні,  -
Дві  тіні  на  невидимій  стіні.

22.07.17.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746692
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.08.2017


Серго Сокольник

Подарок

***конкурсное  стихотворение  на  фестивале  ИНТЕРЕАЛЬНОСТЬ  2017  с  обязательным  использованием  строки  НО  САМЫЙ  ЦЕННЫЙ,  ВСЕ-ТАКИ,  ПОДАРОК***

Окончен  бал.  Мой  праздник.  День  рожденья.
Все  разошлись.  Я,  выбившись  из  сил,
Как  генерал  прошедшего  сраженья,
Веду  подсчет  трофеев...  И  могил...

Как  взрыв,  звонок.  Ты  встала  на  пороге,
И  сердце  замерло.  Я  задохнулся...  Не
верю...  Верю...  В  чудо...  Боги,  Боги!..
Из  снов  былых  явилась...  Как  во  сне,

Мой  дар  Богов...  Я,  словно  пролетарий,
Среди  награбленного...  Нужного  ли?..  Нет?..
Но  самый  ценный,  все-таки,  подарок
Тобой  дарованный  здесь,  на  пороге,  мне.

Колодой  карт  нам  выпали  дороги.
Я  выиграл,  поэт  и  баламут,
Среди  подарков  звездные  пороги,
Те,  на  которых  я  тебя  приму.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117081407749  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746086
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 15.08.2017


A.Kar-Te

Там, где клевер взрос…

Тихая  река
Множит  облака
Зеркалом-водицею...

Шалость  ветерка
Отдохнет  пока
У  гнездовья  с  птицею...

Ивушки  рука  
В  нежности  легка
К  берегу  высокому...

А  трава  росой,
Как  дитя  слезой  -
К  небу  синеокому...

Играми  стрекоз
У  твоих  волос,
Утро  просыпается...

Там,  где  клевер  взрос,
Там,  где  запах  грёз  -
Новый  день  рождается...



(фото  с  инета)






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745644
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Ліна Ланська

ЗЕМЛЯ



На  латаття    -  сніги,
Певно,  сонцю  забракло  вогню?
На  далекій  орбіті  конвалії  пестили  весни.

Тільки  ніч  навкруги...  
Тільки  тіні  я  ті  не  спиню,
Під  нещадною  зливою    айсберги  повінню  скресли.

Вирували  моря,
Із  безодні  вставали  хребти.
Перекинулись  плеса,  дощем  покотились  у  прірву.

День  фату  приміряв,  -
На  вінок  хоч  би  жмут,  нагребти,
Бо  засніжені  квіти  стихія  віднайде  і  зірве.

На  латаття    -  сніги,
Певно,  сонцю  забракло  вогню.
У  малесеньких  дзвоників  нове  імення,    сніжинки,  -

На  мої  береги...
Видно,  так  забажали  боги.
Скільки  сліз  не  зроню,
Застигають,  -    недолі  ужинки.
 
08.08.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745706
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 12.08.2017


Ol Udayko

ВПУЩУ ТЕБЕ*

           [i]...буває    й    так...    Бо    життя  –  це    поле                    
         неозоре,    а    ми    в    ньому  –  засів  і  жниво.  [/i]
[youtube]https://youtu.be/dqN-xPSP_rw[/youtube]
[i][b][color="#076587"][color="#7a07a8"]Як  сутінки  огорнуть  "МІЙ"  світанок,  
Я  пригадаю  дощ  "ОСІННІЙ"  мій
І  вийду  в  сяючий  тобою  ґанок,  
Куди  загнав  тебе  злий  буревій.

Й  впущу  тебе  у  цю  лиху  годину,
Тебе  –  промоклу  й  зголоднілу  вщент…
І  прочитаю    погляд  твій:  «Єдиний,    
Зігрій  мене,  ображену  дощем

Й  життям  моїм,  сумним  та  безпорадним,
Де  лиш    приниження    і  глум  були,    
Та  на  загал  –  лоскітним  і  парадним»…
Життя  –  то    дар  людині  від  землі....
                                                                   
Впущу  тебе.  
Та  не  з  якогось  дива  –
Не  будемо  про  крила  й  висоту…
Містерія  страстей,    богеми  мливо…    
Впущу  земну,  
                                                   а  випущу  –  
                                                                                           святу…[/color][/color][/b]

04.08.2017[/i]
_________
*Як  ремейк  твору:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744399

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744743
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 11.08.2017


Ліна Ланська

У РИТМІ ТАНГО

Сполохи  синьо-зелені....  у  ритмі  танго.
Музика  нині  чуттєвості  пише  гімн.
Кинеш  мене  додолу,  стрімким  бумерангом,  -
Я  повертаюсь  зухвалості    навздогін.

Я  повертаюсь  в  обійми  вихром  вогненним
І  розпашілою,  -  кожною  із  клітин.
Ніч  розливає  спокусу,    поклик  сирени  -
Кров  знахабніла,  пекельних  просить  жарин.

Кров  знахабніла,  безвільну  сутність  обпікши,
Випалить  наскрізь  душу  пізнанням  глибин.
Сполохи  синьо-зелені  збуджують  тишу,
Мить  зупиняє    огнистого  танцю  плин.

Мить  зупиняє  силою  спалах  енергій,
Дихаєм  важко,  танго  вчаровує  нас.
Тіло  до  тіла  лине,  -  каденсія  верхи,
Не  сарабанду  сідлаєм,  навіть  не  вальс.

Не  сарабанду,  -  в  обіймах  зваби  надлишки.
Погляд  бентежить,    щось  обіцяє  traspie  *.
Танго  жадання  -  рулетка,  ставки  і    фішки...              
Пристрасні  руки  твої,  мій  маестро-круп"є.

Сполохи  синьо-зелені....  у  ритмі  танго.


*  спотикання  -  елемент  танго.
08.08.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745326
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017


Шостацька Людмила

ЇЇ ВЕЛИЧНІСТЬ


                                                           З  усіх  багатств  найбільше  -  час.
                                                           Він  йде  у  ногу  із  життям.
                                                           Правдивий,  щирий,  без  прикрас,
                                                           Щасливий,  часом  -  з  каяттям.

                                                           Він  незворотньо-невмолимий,
                                                           Не  хоче  навіть  озирнутись.
                                                           Я  у  боргу,  а  він  -  не  винний.
                                                           Й  до  нього  вже  не  доторкнутись.

                                                           Це  -  досвід,  втрати,  помилки,
                                                           В  очах  волошки  й  неба  свічі
                                                           І  дотик  милої  руки  -
                                                           Дорожчий  всіх  багатств  на  світі.

                                                           Це  -  миті  таїнство  велике,
                                                           Його  незмінна  суть,  мов    вічність.
                                                           Проходять  всі  крізь  нього  лики.
                                                           Безцінна  мить  й  її  величність!
                                                           
                                                             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745079
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 08.08.2017


A.Kar-Te

Авжеж, не та…

Я  вже  не  та...  Не  та  я  вже,  грайлива...
Як  порхала  метеликом  колись,
Цілунком  першим,  як  була  щаслива  -
Давно  літа  ті  в  пам"ять  заплелись...

Не  той  струмочок,  що  вужем  звивався
В  твоїх  долонях  і  палких  вустах...
А  ти  все  пив  і  пив  -  не  відривався,
Як  в  літню  спеку  виснажений  птах...
 
Авжеж,    не  та  -  літа  лягли  в  покосі,
Не  за  горами  і  зими  хода...  
Та  тільки  плещиться  і  омиває  осінь
Кохання    вічного    жива  вода.








(картинка  з  інету)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745059
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 08.08.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.08.2017


НАДЕЖДА М.

Круговерть життя…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PM7eTzPJzLI
[/youtube]

Коли  життя  закрутить  в  круговерті,
Не  піддавайсь  душевній  суєті.
Відверті    тут  поради  слухай  серця,
Вони  не  підведуть  в  передчутті.

Хай  хвиля  враз  накриє  з  головою,
А  ти  не  смій  здаватися,  пливи.
Бо  цілі  досягнеш  лиш  боротьбою,
Найменшу  із  надій  тримай,  лови.

До  берега  дістатися  нелегко,
Бо  вітер    б"є  щосили  у  лице.
Борися  поки  день,  іще  не  смеркло,
Хоч  руки  налились  твої  свинцем.

Вдихни  повітря  та  на  повні  груди.
Не  треба  поспішать,  перепочинь.
Нехай  ще  сили  трохи  тут  прибуде.
Яка  краса  життя,  як  моря  синь...

Не  раз  каміння  з  берега  кидали,
Та  все-таки,  уже  ти  на  землі.
(Хоч  збити  тебе  з  курсу  так  бажали)
Втрачали  свою  силу  сили  злі.
------------------------------------------------      
(  Образ  зібраний)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744833
дата надходження 05.08.2017
дата закладки 05.08.2017


Людмила Пономаренко

Миттєвості

У  схожості  буднів,  у  нестримності  вічного  часу,
Відпускаючи  день  в  швидкоплинність  земного  буття,
Смакую  миттєвість  як  життя  незрівнянну  окрасу
Назавжди,  на  віки  нескінченного  серцебиття.

Не  забуду  ту  мить,  що  проллється  добром  у  долоні,
Олівцями    внучат  розмалює  захоплено  день,
Доторкнеться  душі  ніжно-сонячним  голосом  доні,
Вітанням  від  сина  пролунає  в  акордах  пісень,

Співом  птахи  злетить  у  бентежнім  ранковім  світанні,
Ароматом  малини    захопить  по-літньому  дух,
Затепліє  в    душевнім  до  високих  небес    пориванні,
Де  розкидала  вічність  хмаровиння  незібраний  пух.

Замилуюсь  до  сліз    жовтим  полем  у  стиглому  житі,
В  сині  очі  волошок  задивлюся,  уперше  немов…
У  намисто  життя  понанизую  зібрані  миті,
Що  освячує    серцем  невгамовна  і  вічна    любов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744708
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 05.08.2017


Елена Марс

Люблю эту роскошь зелёную тёплого лета

Люблю  эту  роскошь  зелёную  тёплого  лета,
Люблю  наслаждаться  озоном,  гуляя  в  саду...
Люблю,  когда  много  в  окошке  лучистого  света
И  птиц  щебетанье...  забавную  их  суету...

Люблю  наблюдать  пробуждение  летнего  утра,
Где  каждый  цветочек  сверкает,  умытый  росой...
Люблю,  когда  в  солнечном  небе  покой  светлокудрый...
Так  хочется  каждое  облако  трогать  рукой...

Зелёное  лето...  В  нём  столько  волнительной  жизни!
В  нём  музыка  слышится  -  в  каждом  его  уголке...
Становится  юной  душа...  и  немного  капризной,
Когда  окунуться  так  хочешь  в  прохладной  реке...

А  после  уснуть  -  как  младенец,  на  краешке  поля,
О  тщетности  жизни  своей  на  часок  позабыв...
О,  лето,  зелёное  лето  -  для  сердца  раздолье
И  жизни  в  крови́  охмеляюще-страстный  прилив...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744684
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017


Сіроманка

Ірина Вовк. "Вже думалось умерла, ні - жива!. . "

Вже  думалось  –  умерла.  Ні,  жива…
Хоча  й  спроквола  б’ється  серцевина.
Якось  магічно  дихають  слова:
о  гори…доли…зорі…--  я  невинна!

На  тім  гостинці,  де  в  литаври  б’ють,
де  мліють  квіти  і  буяють  трави,
розлого,  неубого  в’ється  путь
і  висне  з  неба  сонце  золотаве.
Та  досить,  аби  дужче  припекло,
могутнім  палом  дух  твій  освітило  –
підступно  аспид  випустить  жало,
отрутою  виповнюючи  жили.
А  що  вже  терня,  повне  колючок,
а  бур’янів,  що  пнуться  манівцями…
Сюди  б  води,  молитви  і  свічок!
А  то  –  хто  зна  –  чи  й  виберешся  з  ями,
де  гаддя  твої  груди  обів’є
і  на  чолі  залишить  мітку  смерті…
Ми  –  подорожні,  але  поки  є
ще  світла  у  вселенській  круговерті,
допоки  під  ногами  чуєм  твердь
і  топчуть  ряст  з  малого  наші  діти  –
життя  триває,  відступає  смерть,
і  в  сонця  є  потреба  струменіти  –
на  буйноквіття,  на  вольготність  трав,
де  серце  проростає,  наче  сонях…

Шалійте,  я  ще  чую  бій  литавр!
Убийте,  я  ще  бачу  небо  в  зорях!

[i](Зі  збірки  "Обрані  Світлом".  -  Львів:Сполом,2013)[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744562
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 03.08.2017


Наташа Марос

ПОУТРУ…

Очень  страшно,  когда  поутру
Просыпаешься  и  понимаешь,
Что  растаял,  как  сахар  в  жару,
Тихий  шёпот  ушедшего  мая...
Я  не  знала,  что  утро  больней
Ожиданий,  что  длятся  годами
В  предвкушении  снова  пьянеть,
Но  уходит  тепло  между  нами...
Всё  прошло  -  ни  забыть,  ни  вернуть  -
То  ли  сладкое,  то  ли  с  горчинкой
Чувство  давнее,  помня  вину,
Затерялось  случайной  песчинкой...

           -            -            -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743986
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 01.08.2017


Олена Вишневська

Опіки снів

                       [i]сумбурний  НЕвірш[/i]
 

Ваба  моя  –  
опіки  снів  на  долонях.
Згуба  моя    –
небо  дощами  навскіс.
Сивий  туман  –
тінню  прощань  вздовж  перону.
Вічний  обман    
змієм  підшкірно  проліз.

Можеш?  Іди…  
/серце  –  краплинами  ртуті./
Хочеш?  Вертай…
/сповідь  для  інших  облиш./
Падає  дощ  –  
час  для  обіймів  покути.
Сковує  біль
Тишею  спомини…
Т-ш-ш-ш…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743547
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 01.08.2017


Шостацька Людмила

НЕМА ЦІННІШЕ РІДНОЇ ЛЮДИНИ

                                                                       
                                                                                       Повірте,  речі  нас  переживуть.
                                                                                       Вони  –  не  варті  пильної  уваги.
                                                                                       І  не  така  важлива  їхня  суть,
                                                                                       За  гріш  бувають  роскоші  й  посаги.
                                                                                           
                                                                                       Буває  й  так:  дрібничка  –  за  святе.
                                                                                       Старий  фартух  вмостився  на  гвіздочку.
                                                                                       А,  де  кишенька  –  там  тепер  пусте,
                                                                                       Туди  збирала  мама  огірочки.

                                                                                       Маленькі  внуки  виглядали  див,
                                                                                       Чарівною  кишеню  називали
                                                                                       І  мій  синок  шукати  там  любив
                                                                                       Цукерки  і  горошинок  корали.

                                                                                       Нема  матусі...  Шафа,  мов  при  ній,
                                                                                       Наповнена  її  святим  убранням
                                                                       І  хазяйнує  пам’ять  в  голові:
                                                                                       Як  пасувало  це  їй  з  вишиванням.

                                                                                         А  це  –  було  їй  дуже  до  душі,
                                                                                         А  це  –  колись  було  на  добру  згадку.
                                                                                         Біжать  думок  непрохані  дощі
                                                                                         І  дні  життя  складає  по  порядку.

                                                                                       Повірте,  речі  нас  переживуть.
                                                                                       Нема  цінніше  рідної  людини.
                                                                                       Так  Господом  влаштовано,  мабуть
                                                                                       За    «щось»  не  рвати  роду  пуповини.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744230
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 31.07.2017


Ліна Ланська

Я НЕ ПРИЙДУ


Ти  не  чекай  мене,  я  не  прийду,
Хоч  не  забути  і  не  оминути,  -
Останні  миті  гіркої  спокути,
Гарячими  сльозами  -  
                                                         по  льоду.

Я  не  збираюсь,  навіть  уночі,
Коли  в  безсонні  знемагає  туга,
Зневіри  бог  та  демонів  наруга
Давно  мені  залишили  ключі.

Відкриті  двері...  
                                 ти  чекаєш  десь,
Спаливши  в  попіл  ноти  та  бемолі.
Віск  скрапує  під  полум"ям  неволі,
Поки  озерцем  виллється  увесь.

Зухвалості  я  забуваю  мить.
Здавалось,  заметіль  -  
                                   цвіт  яблуневий,
Січнева  ніч,  палка,  ніби  травнева,
Тріпоче  серце  і  жнивами  снить.

Не  хочу  йти,  сповита  страхом  знов.
І  не  прийду,  не  клич  зболілу  душу.
Я  так  далеко,  та  сказати  мушу,
Кохання  те  -  в  темницю...  
                                                 без  розмов!

Не  виглядай,  як  хмари  розійшлись,  -
Сріблясте  лезо  ріже  шов  останній
Моїх  надій.  Облудні  сподівання,
Бо  не  твоя...  
                       твоя  була  колись.

11.02.2015.
ред.  29.07.2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744223
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 31.07.2017


Ганна Верес

Скучатиму

Скучатиму  за  Писарівським  раєм,
Де  річечка  внизу  біжить  в'юнка,
Де  золотом  на  хвилях  сонце  грає
Й  збирає  роси  в  травах  по  ярках.
Де  солов'їв  вечірнє  щебетання
Тривожило  мене  і  при  зорі,
Де  я  пізнала  тугу  і  кохання,
Гостей-подруг  стрічав  не  раз  поріг.

Скучатиму  за  молоденьким  садом
Й  зозулиним  розміреним  «ку-ку»,
За  квітами  і  сонячним  фасадом,
Й  маслятами  в  сосновому  ліску,
За  свіжими  до  річечки  стежками,  
Ховалися  що  поміж  диких  трав,
За  складеними  власноруч  стіжками
З  передосінніх  запашних  отав.

Скучатиму  за  щирим  привітанням
Зі  звичними  словами  «добрий  день»,
І  в  відповідь  –  «день  добрий»  так  спонтанно,
Що  мимоволі  тих  люблю  людей.
Й  шукатиму  посеред  незнайомців
Знайомі  риси,  розрізи  очей,
Так  схожих  на  дівчат  шкільних  і  хлопців,
Й  немало  пригадаю  ще  речей.

Скучатиму  й  за  вільними  вітрами,
В  них  розмах  крил  від  неба  до  землі,  
І  лікувати  буду  серця  рани
В  їх  подиху  й  цілющому  зелі.
П'янітиму  від  запаху  калини,
Він  нагадає  знов  далекий  край,
Думками  поміж  зорями  полину
У  Писарівський  неповторний  край.
4.05.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744238
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 31.07.2017


НАДЕЖДА М.

Ніжніше ніжного (за твором…)

За  твором  Крилатої  А  знаєш...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743663

Хоч  ти  далеко,  як  нічна  зоря,  
Як  неба  синь  –  рукою  не  вхопити,
На  трон  тебе  возношу,  мов  царя.
А  знаєш,  я  люблю  тебе  любити.

Години  перелилися  у  дні.
А  дні  в  роки́  –  нічого  не  зробити,
Між  нами  мур.  Прийди  хоча  б  у  сні.
А,  знаєш,  я  люблю  тебе  любити.

На  наше  завтра  дзьоб  наставив  крук.
Любові  панцир  час  уже  розбити.
Та  я  не  можу  молот  взять  до  рук.
А  знаєш,  я  люблю  тебе  любити.
--------------------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=192hwjI0NzQ[/youtube]
Десь  лине  музика  сумна,
Неначе  ніжний  витвір  серця.
Яка  чуттів  тут  глибина!
Чому  ж  так  серце  гучно  б"ється?

Невже,  весь  час  ти  мною  жив,
Хіба  не  втрачена  надія?
Маленький  вогник  засвітив,
Зумів  звільнить  від  ностальгії.

Чому  ж    мелодія  так  крає,
Тривожить  душу  аж  до  дна?
А  ти  все  слухаєш  й  зітхаєш..
Це    твого  серця  таїна!

Повільно  все  кругом  стихає,
До  сну  іде    твоя    душа.
І  біль  повільно  вже  вщухає,
Бо  й  в  сні  ця  музика  втіша.
-------------------------------------
Любочці  від  Надії..  Хай  у  вас  все
буде  добре...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743847
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 29.07.2017


Циганова Наталія

я - останусь…

Обнимая  за  плечи  мир  -  
просто  тихо  дышать  в  ключицу.  
Мы  -  зачитанные  до  дыр  -  
на  пустой  странице,  
состоящие  из  минут,  
удивительно  горько-сладких.  
...я  -  останусь...
Останусь  тут  
той  одной  лампадкой,  
самой  светочной  из  покров  
между  сотен  сгоревших  свечек,  
от  когда-то  упавших  снов  -
до  когда-то  встречи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743536
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 26.07.2017


Ліна Ланська

ЩО ТА КРАПЛЯ?

Що  та  крапля,  коли  скоро  злива?  
Сльози  Бога  в    пригоршні  збирай.
Непідсудний,  як  ворота  в  Рай
Відчинились...  хай  собі  глумливо
Сірим  хтось  замулить  виднокрай,
Бо  душа,  чи  щось  взамін,  -  вразлива.

Що  той  глум,  коли  брунатним  соком
Вишні  налилися  на  гіллі?
У  росі  купаються  джмелі,
Можуть  і  вкусити  ненароком...
Як  серця  холодні  і  малі,
То  й  біда  на  них  накине  оком.

Що  там  ті  образи,  коли  голос
Навздогін  лоскоче?..  не  збагнеш,
Чи  то  сон,  чи  ти  скучаєш  теж
Так,  що  й  світ  коцюрбиться    навколо?

Не  нанижеш  пам"ять,  не  зітреш,  -
Дві  душі  звінчали  видноколом.
Спрага  прокидається  спроквола,
Що  та  крапля?  -  падай,  не  бентеж.

18.07.17.










адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742770
дата надходження 20.07.2017
дата закладки 26.07.2017


Світла (Імашева Світлана)

ЖИВИ

                                                                                                 ***********
                                                                           Ти  сумніви  склади  на  аналой  -
                                                                           Й  живи,  коли  услід  регоче  підлість.
                                                                           Ти  в  натовпі    базарному  -  ізгой:
                                                                           Тобі  не  притаманна  "відповідність".

                                                                             "Невідповідність"    визнаним  думкам,
                                                                               Чинушам  прагматичним,  їх  ідеям...
                                                                               Твій  Світ  -  єдиний  неповторний  храм,
                                                                               І  ця  свобода    є  лише  твоєю.

                                                                               Живи,  коли  на  серці  каламуть,
                                                                               Коли    "коханий"  зрадник  збурив  душу...
                                                                               Твоя  жіноча  неповторна  суть  -  
                                                                               Часом,  як  риба,  кинута  на  сушу.

                                                                               А  ти  затисни  зуби  -  і  живи,
                                                                               І  розмовляй  з  примарними  зірками...
                                                                               Цей  білий  світ,  цей  прихисток  журби,
                                                                               Отруєно  таки  чоловіками.

                                                                               Ти  жінкою  постала,  тож  кріпись,
                                                                               Хоч  іноді  так  заридати  хочеш,
                                                                               Бо  на  тобі,  як  промені,  зійшлись
                                                                               Твоїх  дітей    наївні,  чисті  очі.

                                                                               

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742456
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 17.07.2017


Наташа Марос

ТЕПЛЕ ЩАСТЯ…

Між  зірками  галактики,
У  стривожених  снах,
Не  тримаючись  дактиля,
Оживаю  в  піснях...
І  замре  заворожено
Із  теплом  ув  очах
Світ  увесь  насторожений,
Що  тримав  на  руках
Тепле  щастя,  розніжене
На  солодких  дарах,
Що  загралося  в  піжмурки,
Розплелось  на  вітрах,
Закосичилось  осінню,
Не  замерзло  в  снігах,
А  відбилося  просинню
В  твоїх  синіх  очах...

       -          -          -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741838
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 17.07.2017


Наташа Марос

НА ПЕРЕКРЁСТКЕ…

А  мне  вот,  осень  по  душе  -
Холодный  дождь  на  витраже,
Большие  лужи  и  зонты,
На  перекрёстке  -  я  и  ты...

Там,  у  неоновых  витрин,
Мы  ни  о  чём  поговорим  -
Слова  упали  в  никуда,
А  до  тебя  -  рукой  подать...

Красиво  схваченный  плащом,
В  холодный  вечер  под  дождём...

А  капельки  наперебой,
Опять  орут:  не  твой,  не  твой!!!
 
               -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739354
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 17.07.2017


Ol Udayko

ЗІРОНЬКО МОЯ НЕБЕСНА

   [i]    ...трохи  фантастично  і...  ризиковано.
[youtube]https://youtu.be/g-uDi5cvgGU[/youtube]
[b][color="#07608c"]Напевно,  ти  мені  упала  з  неба,
Коли  кінчались  пристрасті  молінь…
То,  певно,  був  дарунок  бога  Феба*  
Як  знак  краси…  
                         на  протяг  поколінь.

Він  справдив  тим  свій  добрий,  мудрий  задум,
Щоб  у  мені  той  вогник  не  погас,
Який    небіжку-пустку  зробить  садом,
Аби  брикав  
                         по  ньому  мій  Пегас.

Отак  йдемо  ми  вік  з  тобою  поряд,
Долаючи  й  дощі,  і  заметіль,
Назустріч  нашим  дивовижам-зорям,
Черпаючи  наснагу  
                         ізвідтіль.

Допевне  —  ти  мені  упала  з  неба,
Така  потрібна,  мила  і  прудка,
Немов  Гераклові  –  богиня  Геба**…
Така  планида,  
                         доля  в  нас  така.
[/color][/b]

12.07.2017
____________
*Феб  (Φοϊβος)  —  одна  із  іпостасей  Аполлона  як  божества  
   Красоти  і  Світла.
**Геба  –  богиня  вічної  молодості,  дочка  Зевса  і  Гери,
дружина  Геракла.
[/i]

Copyright:  cвідоцтво  №117071201071  (2017)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741638
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 12.07.2017


Ліна Ланська

ТИ - АНГЕЛ

Ти  -  Ангел,  я  знаю,  я  знаю...
У  крила  твої  загортаю  печалі
І  біди  помалу,  посунуться  далі.
Нехай  десь  зависнуть  над  краєм

Провалля  у  часі,  безодні
Не  пам"яті  -  намірів,  -  знищити  небо.
Ти    -  Ангел,  умовивши  тихим  "не  треба",
Мене  закриваєш  сьогодні.

І  хмарка  ясніє  -  дощити
Не  стане,  а  душі  замучені,  в  зграю
Збираємо  разом...Ти  глянь,  оживають
Розтоптані  нелюдом,  квіти.

Зневагу  й  насилля  прощають,
Німою  скорботою    землю  скропили,
Бо  ти  дав  води  іван-чаю.
Для  серця  твоє  співчуття,  як  вітрила.
До  сонця  здіймають  потроєні  сили.

Ти  -  Ангел,  я  знаю,  я  знаю.

23.06.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740421
дата надходження 03.07.2017
дата закладки 04.07.2017


Елена Марс

Глупо лгать - желаньям вопреки

Слово    не    всегда    в    ладу    с    душой,
В  слове    не  всегда  святая  правда...
Глупо  лгать,  что    я    была    бы    рада
Вовсе    не    тревожиться    тобой.

Глупо    лгать  -  желаньям    вопреки,
Прячась    за    невидимой    стеною...
Я    бы  приплыла    к    тебе    волною,
Только    б    ласку  пить  с  твоей    руки...

Только    б    знать    тепло    желанных    губ,
Чувствуя    тебя...  бесстыже  -  близко...
Стала    бы    рабыней  -  одалиской,
Лишь    бы    не    был    ты    со    мною    груб.

Если    б    ты    позвал    меня    к    себе,
Даже    на    один    короткий    вечер,
Я  бы  забрала  с  собою    в    вечность
Яркий      этот  миг    в    своей    судьбе...

Разве    я    смогла    бы    смыть  с    души,
Вычеркнув  из    памяти    твой    образ,
Чувства,  так  похожие    на    розу?..
Грех    красив...  и    колок  -  будто    шип..

...  Нет,  я    лгу,  я    лгу    тебе    опять!..
Я    бы    не  хотела  расставаний!
Я    же    так    хочу    твоих    касаний...
Вечно    бы    тебя    мне    ощущать...

Слово    -  враг  душе,    когда  в  нём    ложь...
Это    же    какое-то  проклятье  -  
Лгать  и  душу  прятать,    будто  в  платье...
Лживым    словом    чувства    не    убьёшь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740114
дата надходження 01.07.2017
дата закладки 04.07.2017


Анатолій В.

Запрошую тебе на полуницю

Запрошую  тебе  на  полуницю-
В  солодке  літо,  що  одне  на  двох,
Де  сонцеранки,  зіткані  із  ситцю
Стоять  на  перехресті  всіх  епох.

Коралами  горять  в  саду  черешні,
І  вечори  п'янкіші  від  вина!..
Де  мрії  й  сни  -  солодкі  і  безмежні,
І  ти  в  моїй  сорочці  край  вікна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739110
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 29.06.2017


Ліна Ланська

НЕ ЖЕНИ

Пригорнусь  хоч  на  мить,  не  жени.
У  душі  щось  маленьке  й  гаряче,
Завмирає,  тріпоче,  неначе,
Розливається  стогін  струни.
Не  жени  мене  в  ніч,  не  жени...

Загорнусь  у  духмяний  полин  -
Твого  тіла,    вдихаючи  млосно
Пряний  мускус  і  бачу,  як  сосни
Плачуть  мовчки...  розлука  коли  -
Кам"яніють  краплини  смоли.

Цей  оманливо-сонячний  світ
Теплих  пестощів,  не  оминути
І  медово-гіркої  цикути
Не  напитись,  -  бурштиновий  лід
Ще  бринітиме  тисячу  літ.

Тільки  любляче  серце  й  почує...
Зводять  вежі  кармінові  сни,
Доки  доля  безжально  лінчує,
Пригорнусь  хоч  на  мить,  не  жени.

21.06.17.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738965
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 23.06.2017


Циганова Наталія

патамушта

И  по  руинам  облаков  
бродил  забытый  луч  светила.  
Вино  бродило  между  снов.  
А  по  душе  -  она  бродила,  
слегка  сознанием  пьяна,  
слегка  одетая  в  веснушки.  
Виновнавечнопрощена,  
осев  на  дно  с  портвейном  кружки.  
...живёт  она  там  патамушта  )

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738901
дата надходження 22.06.2017
дата закладки 23.06.2017


Ліна Ланська

ДОВІРЛИВО

Довірливо,  у  тебе  на  плечі
Засну  без  сили,  зовсім  випадково,
А  ти  зронивши  невиразне  слово,
Пригорнеш,  безталання  кленучи.

Мовчи  на  біс!..і  Бога  не  гніви,
Що  кинув  долу  у  холодну  зиму.
Переживе  цю  ніч  душа  озима
І  знову  у    світи    піде  на  ВИ!

Скрізь  товщу  криги,  темряви  оскал,
Шукати  едельвейси  і  суниці,
Щоб  заспівали  зоряні  дзвіниці,
Допоки  ніч,  божественний  хорал.

У  сумнівах  несказане,  -  коли?..
Коли  вбереш  Стожари  у  намітку,
Сріблястих  снів,  душі  знайшовши  квітку,
Серед  проклять  байдужої  імли.

Так  солоно?..  гарячий  крапле  віск,
Тамуючи  оману  безголосся?
Мабуть  мені  наснилось,  чи  здалося,
Що  не  мене  в  обіймах  міцно  стис?..

19.05.17.

 

 



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735740
дата надходження 30.05.2017
дата закладки 22.06.2017


Олена Вишневська

Доброго ранку, моя перелітна пташко

Доброго  ранку,  моя  перелітна  пташко!
Як  подолала  свій  шлях  /крізь  тумани/  сюди?
Спека  така  неможлива,  що  й  дихати  важко.
Душать  у  грудях  солоні  краплини  води.

Не  зупиняйся:  немає  ні  хліба,  ні  злата.
/Точать  на  мене  завбачливо  будні  ножі./
Все,  що  зуміла  б  тобі  я  сьогодні  віддати  –  
Подих  і  руку,  допоки  дійдемо  межі.

Краще  лети!  Вбережи  свої  крила  від  клітки.
Тут  не  вітають  свободу  і  вільний  політ.
Точаться  війни.  Стріляють  гармати  у  свідків.
І  по  периметру  правди  –  оголений  дріт…

Не  побороти  супротив  земного  тяжіння:
Небо  –  твоє,  та  не  може  належати  нам...
Просто  лети,  повертаючись  у  сновидіння
/Будемо  тіням  давати  свої  імена/.    

Просто  лети!  Подолай,  моя  пташко,  кордони!
Бачиш,  де  лінія  дотику  неба  й  землі:
Там  зовсім  інші  /до  нас  небайдужі/  закони.
Там  навіть  нашій  любові  серця  замалі…  


[i]/колись/[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738424
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 21.06.2017


Циганова Наталія

***

Ну  вот  и  добрели  с  тобой  до  вечера.  
До  алой,  свежесрезанной  зари.  
До  грани,  где  сказать  друг  другу  нечего.  
Где  новости  (заранее  стары)
и  без  тебя  больную  старят  голову.  
Не  надо  бренди  в  кофе.  Лучше  –  так...  
на  выдохе...  не  чистого  –  а  голого:
без  тоста,  без  лимона.  
Как  пустяк  
глотнуть...  
и  повторить...  
и  так  –  до  донышка.  
Залить  истошный,  вымученный  "ах"...  
Присядет  у  сознания  на  корточках  
такой  большой,  такой  животный  страх.  
И  поползёт  от  седины  подкрашенной  
все  ниже,  ниже,  догоняя  кровь...

...туда,  где  лишь  вчера  осколком  "нашего"  
так  бестолково  маялась  любовь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697993
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 21.06.2017


Любов Ігнатова

Вербовий затишок

Наливсь  медами  місяць  —  роздобрів,
Ліниво  котиться  між  зорями  до  ранку.
Із  берега  за  зграйкою  човнів
Спостерігає  вітрова  коханка  —

Гнучка  верба,  схилившись  до  води,
Купає  в  прохолоді  довгі  коси...
А  я  приходжу,  зранена,  сюди,
Коли  у  душу  зазирає  осінь,

Коли  голосять  в  тузі  журавлі
І  дощ-в-мені  налагоджує  скрипку,
Щоб  виплакати  всі  свої  жалі
Вербі  і  вітру,  місяцю  і  рибкам.

Щоб  причаститись  співом  солов'їв,
Ввійти  у  чароспокій  вечоровий
І  віднайти  крилатість  своїх  снів,
Де  ти  і  я,  і  затишок  вербовий...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738541
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 20.06.2017


Ліна Ланська

КРАПЛЯ ДОБРА

Збитки  несе  невгамовна  душа,
Впавши  в  обійми  Тантала.
Знала?..  якби  ж  то  не  знала!  -
Крок  до  безодні,  -  не  варто  рушать.

Мариться  сірому  -  срібним  хоча  б,
Зблиснути,  може  й  помітять,
Крапельку  серед  суцвіття?  
Блиск  недосяжний    незрячим  очам?  

Слово  солодке  на  вушко  зрони  -
Тішиться  хай  і  ковтає  -
Більшого  щастя  немає,
Як  у  перлисті  заходити  сни.

Доки  спросоння  -  невдалий  ривок,  -
Скельця  рожеві    -  на  друзки!..
Крають  діставши  із    пустки,
Душу  і  серце,  чи  щось  на  зразок?

Котиться  кульчик    -  зернина  добра,
Муляє,  проситься  з  хати;
Хоче  знов  лиха    дістати,
Випивши  краплю  з  чужого  відра?

Що  як  приб"ється?..  напевно,  пора,
Вимести  темінь  із  мого  двора?

09.05.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738276
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 19.06.2017


Елена Марс

Не отдам никому

Отчего  так  знобит  меня  в  эту  жару,  
Отчего  на  душе  одиноко  и  пусто?  
Почему  мои  мысли  сегодня  о  грустном?
...  Ненавижу  в  себе    я  такую  хандру.  

Ненавижу  и  этот  удушливый    ком,
Подступающий    к    горлу,  готовый    взорваться!..
Всё  же  хочется...    хочется    мне    разрыдаться,
Чтобы    выплакать    всё    из  себя  целиком...

Чтобы  выплакать    жгучую    глупость    обид,  
Чтобы  выплакать  то,    отчего    мне  так  больно
И  потом  закричать  во  весь  голос:  Довольно!  
И  у  слёз,    и  у  боли  бывает  лимит!  

Никому  не  позволю  обидеть  себя,  
Никому    не  позволю  терзать  свою  душу,
На  замки  заперев...  Вот    и    всё.  Будет  лучше
Продолжать  эту  жизнь  -  никого  не  любя.  

Только  знать  бы  ещё,    что  сумею,    смогу
Навсегда  уничтожить  в  себе  свои  чувства...  
...  Я  ведь  знаю,    что  то,    отчего  мне  так  грустно  -  
Не  сумею  ни  другу  отдать,    ни  врагу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738069
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 16.06.2017


С.І.М.ка

Струни

Щиро  дякую  за  натхнення  Олені  Жежук!!!

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737527#com3212226


Не  заплачу!

Які  б  усередині  зливи  не  бились  у  шибку,
Які  б  блискавиці  не  рвали  небес  цілини    –  
Стерплю    збайдужілості  погляд,  його  стусани!
Ніхто  не  почує  беззвучно  про  себе  як  схлипну.

Тримай  же,  скрипалю,    натягуй  обірвані  струни,
Я  арфи  каркас  –  серцевину  дарую  тобі.
Душевні  вервечки    для  скрипки  занадто  тугі  –  
Скривавлені  пальці    заради  мелодій  відлуння?

Чотири    з  десятків  ти  можеш  обрати,  не  більше  –  
Наосліп,  на  дотик  відчути  тремтіння  у  них,
Чотири    подібних  до  інших,    але  головних  –  
Усе  потаємне,  найтонше,  найвище,  найглибше.

О,  як  ти,  скрипалю,  впізнав  ті  пошкоджені  струни?!
До  болю,  до  крові    мотиви  сердечні  шукав  –
Ти  всі  мої  грози  коханням  безмежним  здолав.  
Мелодії  сонця  й  любові    умить  спалахнули.

Ти  граєш  –  я  плачу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738000
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 16.06.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.06.2017


Світлана Моренець

ЧЕРВЕНЬ

Оспіваний  в  сонетах  і  верлібрі,
закоханий  у  солов'їний  спів,
літає  червень  пташкою  колібрі  –
король  краси  між  літніх  місяців.

Заколосив  смарагдові  отави,
грозою  розкіш  зелені  умив
і  феєрверком  вибухнув  яскравим,
розсипавши  скарби  краси  і  див.

Від  буйноцвіть  вгинаються  стеблини.
Жасмин  духмянить,  м'ята,  деревій.
Мов  стрази,  сяють  росяні  перлини,
а  барви,  барви  –  світе  ясний  мій!

У  царстві  лілій,  мальв,  під  шепіт  вітру,
гуде  бджолина  музика.  А  я
вбираю  серцем  райдужну  палітру,
і  миром  повниться  душа  моя.

Земля  тобою  вбрана  –  незрівнянна,
ти  вишив    самоцвітами  мій  край.
О  милий  червню,  пташко  осіянна,
дай  ще  красою  впитися  доп'я́на!
Чаруй  і  владарюй.  Не  відлітай!

13.06.2017  р.

Авторське  фото.  Один  з  куточків  мого  саду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737596
дата надходження 13.06.2017
дата закладки 13.06.2017


Сіроманка

Ірина Вовк. "ЛІТАЮ В СНІ…"

[b][i]…Дух  розуміння  
(чуйність  душі  до  всього  доброго  і  святого)…
       "Сім  дарів  Святого  Духа"
[/i][/b]

…літаю  в  сні,  так  ви́соко  мені!
Такий  під  небом  простір  для  літання!
Там,  піді  мною,  --  тверді  кам'яні,
а  тут  живе  пробуджене  світання.
Я  з  тихих  рік  пречисту  воду  п'ю,
я  в  теплих  хвилях  мию  довгі  коси:
люблю  цей  світ  і  небо  це  –  люблю!  –
розвихрене,  промінне,  стоголосе…
Ловлю  рожеві  тіні  від  трави,
вологими  серпанками  сповиті,  --
рожеві  сни…  а  там  –  рови,  рови…
а  тут  легка  веселка  в  верховітті.
Цвітуть  сади  –  аж  вогняно  очам,
і  пахне  ліс,  і  степ,  і  діл,  і  гори…
І  вольно  –  Духу,  ши́роко  –  речам,
Що  водоспадом  ллються  на  простори.
І  кожна  мить,  і  кожна  річ,  і  рух
Тут  неповторно  зримі  і  значимі  –
Летить  Душа  і  вища,  вища  Дух…
А  там,  на  дні,  --  земля  у  сірім  димі  –
стара  земля,  порепана  на  сіль!
А  там  душа  ховається  за  ґрати!
А  там  тебе  вціляють  звідусіль  –
І  вбоге  тіло  ніде  заховати!..
Втікай  сюди!  Біжи…  біжи…лети  –
від  глупих  нор,  від  злого  пустоцвіття…
Високий  Дух  не  терпить  суєти,
як  сіризни  не  терпить  верховіття…
Який  приємний  швидкоплинний  сон!
Яка  пластична  легкокрилість  часу!
Душа  і  тіло  линуть  в  унісон  –
І  все  життя  читається  відразу:
поразки,  глуми,шрами  від  образ  –
Душа  не  спить…  спинається  на  чати  –
утрати  ближніх  –  в  ко́трий,  в  ко́трий  раз
ми  мовчимо,  хоч  хочеться  кричати!

Душа  не  спить  –  від  болю,  від  утрат  –
та  їй  стрімкого  лету  не  минути,
коли  вже  тіло  вирвалось  з-за  ґрат  –
зніве́чене,  зневажене,  забуте…  

[i](Зі  збірки  "Самоцвіти  сокровення".  -  Львів:Логос,1997)
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736375
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 04.06.2017


Ліна Ланська

Я - СЯЙВО


Для  мене  вже  й  двері  -  шпарина,
Сповзаю  у  щілину  тихо.
Я  -  місячне  вистигле  сяйво,
Ще  вчора  нескорений  вихор.
Людина,  я  чуєш,  людина!

Засмагла  вечірнім  промінням.
Зронила  у  хвилі  вчорашні,
Думками  окроплені,  миті
Безгрішні?  Безсилі?  -  Безстрашні!
Я  вірила  -  Боже  веління.

І  вірю.  Селена  невинно
Засмучену  ніч  золотила.
Перлистим  зітханням  до  ранку
Кропила  мене,  що  є  сили:
"Людино,  отямся,  людино!

Всю  мудрість  одвічну  у  душу
Збери,  щоб  розкрилені  весни
Вказали  їй,  де  спочивати.

Вставай,  помолись  і  воскресни,
А  я  попрощаюсь,  я  мушу...
Людино,  он  стежка  до  хати."


02.06.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736360
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 04.06.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.06.2017


Наташа Марос

ШУГОНУВ…

І  знову  дощ...  Холодний  і  пекучий
Краплинами  стікає  по  щоці...
Ти  тільки  не  кажи,  що  дуже  скучив,
Що  спокій  зник  в  тумані-молоці...

Що  подорожник  знов  широколистий
До  рани  прикладаєш,  та  болить,
Що  радий  вже  й  коралове  намисто
Дістати  із  гарячої  смоли...

Благаєш  небо,  бігаєш  у  поле,
Шукаєш  у  гаю  серед  беріз...
Лілова  стрічка  в  косах,  мій  соколе,
Й  тебе  колись  доводила  до  сліз...

Втрачаєш  тихо  -  і  втікає  сила,
Згадав  минуле  -  і  по  серцю  струм...
Боюся,  і  весна  тобі  не  мила
Серед  важких  самотньо-сірих  дум...

А  я  дивлюся  -  і  очам  не  вірю:
Невже  це  той,  що  марила  колись,
Що  мої  весни  шугонув  у  прірву...
Не  втримала,  зірвались,  не  збулись...

                     -              -              -  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735545
дата надходження 29.05.2017
дата закладки 30.05.2017


Шостацька Людмила

ТАМ, ДЕ НАРОДЖУЮТЬСЯ ХМАРИ

                                                                                   Там,  де  народжуються  хмари…
                                                                                   Туди    так    хочу    полетіти
                                                                                   І  щоб  не  сталось  як  в  Ікара,
                                                                                   Ще  хочу  вітром  відбриніти.

                                                                                   Ще  хочу  хмарою  блукати
                                                                                   По  нескінченності  небесній
                                                                                   І  одягнути  зір  дукати
                                                                                   У  таємничості  цій  хресній.

                                                                                   Ще  хочу  Янголів  зустріти,
                                                                                   Узнати  правду  в  них    про  вічність
                                                                                   І  знов  на  Землю  прилетіти
                                                                                   Щоб  виправляти  свою  грішність.

                                                                                   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735397
дата надходження 28.05.2017
дата закладки 28.05.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.05.2017


Сіроманка

Ірина Вовк. "ЯБЛУНІ ЦВІТУТЬ: ПОРТРЕТ ЖІНКИ"

Так  затишно  у  тебе  на  плечі...
Присів  метелик  в  утворі  тюльпана...
Зімлілим  тілом  талої  свічі  –
о  Жінко  -  з'яво,  речнице  жадана...

Твої  уста  –  божественний  потік,
твої  уста  тернові...  колючками,
у  них  жагуча  спрага  до  безтями  –
із  яблук  спілих  яблуневий  сік.

В  воскреслих  травнях  образ  скрипаля,
у  скреслих  кригах  –  скрипка  Страдіварі...
Метелику,  це  –  Небо,  це  –  Земля,
це  мерехтливих  рим  блакитні  далі!

А  там,  в  загір'ї,  а́нгелики  сплять,
там  божий  Сад,  там  синова  колиска,
там  Дух  Смереки  над  тобою  блиска,
кує  свою  одвічну  княжу  рать.

О  Жінко  -  з'яво,  мудросте  земна,
в  пропасницях  гіркої  круговерті,
ти  –  Світло  Світу,  рай  супроти  смерті,
живильна  крапля  пізнього  вина...

...  Ці  яблука  ще  сховані  в  гіллі,
вони  ще  пахнуть,  всім  на  здивування...
Сльоза  для  Жінки  –  лезо  у  крилі,
та  в  ній  душа,  мов  птаха  на  світанні.

Що  чує  рима  поклик  висоти,
то  –  сповідь  серця...  Світло,  що  від  світла...
Летить  душа  в  світи  і  над  світи,
а  за  плечима...  яблуня  розквітла!


[i](Зі  збірки  "Обрані  Світлом"  -  Львів:Сполом,2013)[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735222
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 27.05.2017


Шостацька Людмила

МІСТО ЖИТТЯ

                                                     По    місту    Життя    ще    блукаю    й    блукаю,
                                                     Напевно  вчорашній    я    день    там  шукаю.
                                                     Шукаю    його    поміж    вуличок    тихих,
                                     Збираю    собі    учорашнього    крихти.

                                                     І    думаю    часом:    для    чого    те    "вчора"?
                                     Хіба    ж    мені    мало    сьогодні    мінору?
                                                     Хіба    ж    його    можна    насправді    знайти,
                                                     Пішло    без    зупинки    у    інші    світи.

                                     А    це    вже    -  "сьогодні",  стою    і    ні    кроку,
                                                     Боюся    придбати  новеньку    мороку.
                                     Ми    з    ним    тет-а-тет,    боїмося    дихнути,
                                                     Щоб    зайвого    вдвох  нам  чогось    не    утнути.

                                                     В    "майбутнє"  я    навіть    дивитись    боюсь,
                                                     Не    знаю,  що    буде    там    мінус,    чи    плюс?
                                                     Помріяти    можна    на    цілий    вагон,
                                                     Як    вийдеш    у    зоряну    ніч    на    балкон.

                                     А    місто    Життя    -    не    якась    там    дрібничка,
                                     То  -  наших    діянь    невичерпна    криничка.
                                                     То  -  справи    записані    добрі    і    злі,
                                     То  -  пройдені    кроки    усі    по    Землі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733900
дата надходження 17.05.2017
дата закладки 17.05.2017


Сіроманка

Ірина Вовк. "МАЛЮНОК З ПТАШКОЮ"

[i]«Спочатку  намалюйте  клітку  
з  розчиненими  дверцятами…»
(Жак  Превер.  [b]«Як  намалювати  птаха»[/b])[/i]


У  порожнечі,  над  вечірнім  сквером,
я  намалюю  пташку  (за  Превером!),
вона  мені  наївно  заспіває
знайомий  блюз  про  втомлені  трамваї.

Я  намалюю  пташці  зелен-трави,
де  всі  трамваї  полишають  втому,
коли  людей  на  ніч  везуть  додому
і  споглядають  зоряні  вистави...

Я  намалюю  пташці  подих  вітру
і  дві  пухкі  розпливчасті  хмарини,
щоб  сіла  пташка  на  плече  дитини
і  вбрала  вечір  в  райдужну  палітру.

Я  намалюю  жар-перо  для  пташки,
щоб  зайнялося  сонце  у  заграві,
щоб  десь  у  сквері,  на  порожній  лаві
кружляли  вальс  півони  і  ромашки.

Я  намалюю  цілий  світ  співучий,
щоб  стало  людно  в  надвечірнім  сквері...
А  вже  як  ніч  прочинить  вікна  й  двері,
і  сон  вестиме  повз  моря  і  кручі,
здіймаючи  вітрила  колисанок  –

...  нам  намалює  пташка  тихий  ранок!


[i](Зі  збірки  "Обрані  Світлом".  -  Львів:Сполом,2013)[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733800
дата надходження 17.05.2017
дата закладки 17.05.2017


Ліна Ланська

НЕ ДАНО


В    попіл    наші    сади    світанкові,
Від    байдужості    нерозумінь,
Розсипаються,    сіються    нові    -
Тільки    зерня    у    душу    закинь.

Хай    не    я    ті    плоди    позбираю,    -
Безсердечним    любить    не    дано.
Загубила    колись    свою    зграю,
Відлетівши,    як    день    у    вікно.

Крізь    століття,    німа    і    незряча,
Навмання  за  тобою  ішла.
Я    не    плачу,    повір,    я    не    плачу,
Хоч  і  сліпну  -    без  просвітку,  мла.

Зорі    падали    іншим    під    ноги,
А    мені,  лиш  пелюстки  жарин
Устеляли    стежки    і    дороги,    
Ще    й    обабіч,    -    примари    бантин.

Квітла    мить,    як    у    ніч    на    Купала,
Бо    напитись    у    полудень    дав,
Із    жалю,    -    отоді    я    й    пропала,
Отоді    й    зрозуміла:    біда.

Чим    сплатити    за    склянку    у    спеку?
Тільки    серце    у    птахи    і    все,
Крила    зламані,    зграя    далеко,
Під    ногами    пекельне    шосе.

А    краплина    води    наостанок
Дасть    вдихнути,    -    мізерна    ціна    -
Моє    серце    маленьке;    осанну
Заспівало    й    розбилось,    одна...

Одна    нота,    єдина,    зникає.
Чиюсь    долю    рятує    вино.
Не    жаліюсь    і    не    нарікаю    -
Безсердечним    любить    не    дано.    

10.05.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732937
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 12.05.2017


Ганна Верес

Коли весна утопиться в красі

Коли  весна  утопиться  в  красі,
Отій,  найпершій,  свіжій  і  цнотливій,
Купають  ранки  трави  у  росі,
І  перший  грім  розбудить  теплу  зливу,

Тоді  й  зозулі  обізветься  «ку»,
Й  веселка  землю  з  небом  поєднає.
Хіба  красу  ще  стрінеш  де  таку,
Й  земля  така  у  світі  лиш  одна  є.
7.04.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732785
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 10.05.2017


Шостацька Людмила

В БЛОКНОТ ЛЯГАЮТЬ ТИХО ЗОРІ

                                                               Диктує    небо    серед    ночі,
                                                               На    сон    згубила    всі    права,
                                               Збираю    знов    рядки    пророчі,
                                                               За    справжній    скарб    мені    слова.

                                               Це    усамітнення    -  на    користь,
                                                               Чужих    думок    не    сипле    град,
                                                               Це  -    ночі    вистраждана    повість
                                               Під    таємничий    зорепад.

                                               В    блокнот    лягають    тихо    зорі,
                                               Оця    від    тата,  ця    від    мами,
                                                               Вони    в    небесному    дозорі
                                               Лікують    біль  мені    віршами.

                                               Диктує    небо    серед    ночі,
                                                               Я    бачу    душі    їх    святі,
                                                               Я    бачу    лагідні    їх    очі
                                                               І    пишу    вирок    самоті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732761
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 10.05.2017


Елена Марс

Чари її - на поверхні, у кожному слові

Кажеш  -  чаклунка?  Можливо  й  від  чарів  щось  є...
В  душу  її  -  через  лірику  ти  закохався...  
В  віршах,  натхненно,  її  не  ховаючи  ллє  -
Стрімко,  немовби  ту  воду  джерельну  крізь  пальці.  

Гола...  і    вільна    від    всього  в    стихії    своїй.
Може,  часом,  і  занадто    буває    відверта
В  сонячнім  світі,    іще    не    померлих    надій...
Вся    на    виду  -  як    картина    жива    на    мольберті.

Мрії  -  неначе  те  листя,    що  вітер  несе...
Осінню  їх  відриває  від  себе  свідомо...
Ні,  не  шкода  їй  таких,  де  не  бачиться  сенс.
В  пору  весняну  -  оновлена  мріями    знову.

Весни  в  ній  юність  пробуджують  -  зрілу,    п'янку!..  
Ти  відчуваєш...  бажаючи  випити  все  це!..  
Мариш,  жадаєш...  бо  мріяв  про  саме  таку!..
І  закохався...  стихійно  у  неї  всім  серцем!..  

Кажеш  -  чаклунка...  і  досі?    Як  хочеш,  нехай!..  
Чари  її  -  на  поверхні,    у  кожному  слові...
Любиш?  -  люби,  тільки    душу    її    не    карай  -
Світлу,  прозору    й    водночас  таку    загадкову...

Душу,  в  якій  так    багато  до    тебе  любові...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732445
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 09.05.2017


С.І.М.ка

А що є

А  що  є  "Я"?
Краплина  в  океані?  
Мелодія  застуджених  дощів?
Згубилось  щось  -  живе  і  полум'яне.
Що  станеться,  як  час  вкраде  останнє,
Останнє  з  див....
О!
Злодій  -  час.
Над  нами  владарюєш:
Втрачати  боїмося,  і  тому  -
Неволиш  нас,  в  тілах  паралізуєш,
Прожиті  дні  за  кольором  сортуєш  -
Ховаєш  в  тьму.
Та  знай  одне:
Забравши  все  до  решти,
Піщинка  як  остання  долетить  -  
Ти  звільниш  дух,
Минуле  і  тутешнє.
В  майбутньому  сонатою  воскресне
Блаженна  мить.
Тож  не  спіши,
О  злодію  могутній,
Позбавити  теперішнього  див.
Тебе  боятись  -  "Я"  не  досягнути.
Наш  страх  -  то  рабство.  Солод  п'єм  цикути,
Що  ти  зростив.
А  що  є  "Я"?
Краплина  в  океані  -
З  народжень  "Я"  бере  наснагу    світ,
В  якім  нема  ні  перших,  ні  останніх,
В  якім  життя  -  між  тишею  й  звучанням
Душі  політ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731333
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 07.05.2017


Сіроманка

Ірина Вовк. ВІЧНА НАРЕЧЕНА

[i]„Чом  ти  ся,  бай,  не  жениш,
молодий  Бескиде?”
(З  народного)[/i]

Горі  Макі́вці  маками  цвісти,
вбиратись  в  трави  і  в  хрести  з  берези,
стікати  кров'ю  під  сталевим  лезом  –
і  озиватись  криком  самоти...

Увінчана  барвінком  Молода,
заручена  навіки  із  Бескидом  –
могил  стрілецьких  тихим  краєвидом  –
болить  мені  твоя  жива  вода.
Мій  Сину,  Батьку,  Брате  ...  Впізнаю
у  буєсті  відважну  вашу  вдачу.
Щось  так  тужливо  нині  солов'ю  –
а  я  стою  в  осонні  ...  і  не  плачу,
лише  в  душі  щось  тяжко  защемить  –
хрести...  хрести...  могили  безіменні  –
опалий  пил  обламаних  суцвіть,
свята  печаль  в  німому  одкровенні.
Це  пам'ять  поколінь.  Від  суєти
крикливих  слів  і  гасел  пустодзвонних  –
летиш  крізь  час  і  простір,  Муже,  ти  –
в  кривавих  травах,  в  небесах  бездонних...

Як  сарни  несполохана  хода,
як  віра  серця  щира  й  сокровенна  –
гора  Маківка  –  вічна  наречена,
гора  Маківка  –  дівка  молода!*

[i]*7  травня  1915  року  відбувся  пам'ятний
переможний  бій  Українських  Січових  Стрільців
на  горі  Маківка[/i]

[i](Зі  збірки  "Обрані  Світлом".  -  Львів:  Сполом,2013)[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732241
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 07.05.2017


Фея Світла

Надія…

Велике  спасибі  О.Жежук  за  натхнення
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730994

             ...при  надії

Земля  чекала  сонця  і  тепла,  
Ковтала  спрагло  всі  щедроти  неба.  
І  в  день  новий  Життя  у  світ  несла  
Й  людські  ховала  муки  поміж  ребра,  
Щоб  заростали  цвітом…  А  мені  
Розкрилені  світи  лягли  під  вії  -
 І  я  горнусь  до  матері-землі,  
Що  при  надії…

О.Жежук
[youtube]https://youtu.be/KGzYBuzQEy0[/youtube]
[i]Земля  мене,  неначе  обняла,
нашіптував  щось  таємниче  вітер...
І  говорила  я тоді  слова,
Що  з  її  надр,  в  обрамленні  із  літер.
Цвіли  сади...   Погідно  понесла
Земля  свій  тяж  для  всіх  живих  на  світі.
           Надія  є.  
                                   Вона  ж  бо  проросла
В  новім  житті,   що   зріє  в  слові  й  цвіті...
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731390
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.04.2017


Ніна-Марія

ПОЕЗІЇ НАУКА

[color="#35548f"]Я  не  поет,  я  тільки  лише  вчусь,
Слова  вдягати  у  віршову  риму,
Яким  затісно  у  моїй  душі.
Нехай  же  до  сердець  до  ваших  линуть.
 
Якщо  байдужих  зможу  розбудить
І  кожному  додати  трохи  віри,
Щоб  ми  змогли  із  вами  краще  жить,
В  болоті  не  топтатися  зневіри.
 
І  ті  слова,  що  впали  на  папір,
У  душах  зарясніють  урожайно.
Змінить  багато  зможем,  ти  повір,
Хай  сила  їхня  буде  життєдайна.
 
Коли  перо  ти  взяв  до  своїх  рук,
Будь  сіячем  і  правди,  і  тепла.
Ніяких  не  цурайся  ти  наук
Твоя  щоб  совість  чистою  була.
[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730932
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 28.04.2017


Олекса Удайко

МУЗИКА ВЕСНИ

                                 [i]  Музика  –  це  жінка…  
                                                               [b]  Ріхард  Ваґнер  *[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/xXEctB2oTRE[/youtube]                                                                  

[i][b][color="#035766"]«Шерше  ля  фам»  -  сказав  би  нам  француз.
І  з  ним  навряд  чи  варто  сперечатись:
Від  катаклізмів  і  сімейних  уз  
У  Неї  –  тайни.    І  до  них  –  печаті.    

Погоді  бути  –  ключ  трима  Вона,
Прогніваєш  –  січнева  завірюха:
До  серця  прислухається  весна  –
Вона  у  ньому  Божу  ласку  слуха.

Від  Неї  ми  залежимо  відтак,
Бо  ж  недарма  наймення  їй  жіноче…
Й    не  можемо  ми  жити  вже  онак:
Вона  творить  із  нами  все,  що  хоче!

І  кажуть,  що  в  весни  багато  примх,
Що  сьогоріч  –  не  бути  урожаю…
Ми  при  весні,  як  в  музиці!  Ми  при…
Вона  ж  творить  усе,  що  забажає!

Й  сказав    би  Ваґнер:    «Музика  –  весна»…
Комусь    –  весна,  комусь  –  примхлива  осінь:
В  житті  буває  музика    сумна,  
Хоч  музики  весни  ми  в  Неї  просим.

Либонь,  не  заслужили  ми  кантат,
Не  варті  ми  й  одарених  симфоній:      
Довкола  душ  витає  атентат
Й  сумбур  
                           пустих,  
                                                   безкарних  
                                                                                 какофоній.[/color][/b]

23.04.2017
________
*Відомий  не  лише  гарною  музикою,
   але  й  ніжним  ставленням  до  жінок.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730527
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 25.04.2017


Елена Марс

Кохання - це світла красива бентежність

Чи  так  вже  потрібна  в  коханні  свідомість?
Чи  серце  буває  у  ньому  лукавим?..  
Кохання  не  пишуть,    як  книгу  -  як  повість.
Його  випивають  -  смакують,    мов  каву...  

Буває,    що  трохи  гірчить  насолода,
Буває,    що  й  звивин  життєвих  багато...  
Ми    так  боїмось    невідомого    броду,
Та,  поки    не    ввійдем  -  не    зможем    пізнати...

Не    зможем    пізнати  -  відчути    шаленість
Стосунків  яскравих,    без    зайвих    кордонів.
Кохання  -  це  світла    красива  бентежність,
В  якій  не    існує    ніяких    законів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730235
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 25.04.2017


Ірина Кохан

Я не була

Я  не  була  морфемою  життя.
Твого  життя.  Напевно  і  не  буду.
Холодний  дощ,  мов  квазікаяття,
Змива  потроху  із  душі  полуду

І  засинає  спомином  на  склі
Про  незабуте,  виплакане  вчора.
Інтрада  смерті  чується  в  імлі,
Вмирає  щемно  у  мені  покора.

Я  не  була.  Чи  ти  не  захотів...
Тепер  слова,немов  могильні  плити,
Німі  й  важкі.  То  схимники  степів.
Словами  душу  вбиту  не  зцілити.

Тепер  невпинно  потяги  мовчань
Із  пункту  "Ми"  до  станції  "Колишні"
Нестимуть  рештки  снів  і  сподівань
У  весни  ті,  де  білим  цвітом  вишні

Зустріла  нас  украдена  любов.
Пізнали  смак  отруйного  оршаду.
Я  не  була.  То  чи  воскресну  знов?
Розп'яттям  душ  сплатили  ми  за  зраду...
..............................................
Я  не  була.  Напевно  і  не  буду...

*Інтрада  -  невелика  інструментальна  п'єса,  що  виконує  функції  вступу  до   якоїсь  урочистої  церемонії.
*Оршад  -  напій  з  мигдалевого  молока.

22.05.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730353
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 24.04.2017


С.І.М.ка

Різні рівні рідні

Пишу  до  тебе.
Диво  дивне  світ:
В  нас  спільним  був  з  тобою  пра-пра-…..дід.
Планета  неосяжна  –  лиш  гніздо.
Не  знаю,  що  там  після,  але  до…
До  того,  як  сяг  неба  Вавілон,
До  того,  як  потрапили  в  полон
Пунічних  воєн,  поділу  земель,
Високих  мурів,  стін,  кордонів,  стель,
До  того,  як  затьмарив  очі  страх,
Носили  ми  любов  в  своїх  серцях
До  ближнього,  що  братом  рідним  був,
Та  брату  брат  у  спину  ніж  уткнув,
Пізнання  до  спокути  і  гріха.
Повторення.
Годинонька  лиха!
Ми  різні  рівні  рідні  –    подивись:
Одна  у  нас  на  двох  небесна  вись,
Тотожний  колір  мають  біль  і  кров.
Невже  себе  в  мені  ти  не  знайшов?

Були  ми  рід(в)ні  пра-пра-пра-пра-там.
Тобі  себе  частиночку  віддам,
Щоб  щось  моє  в  твоєму  ожило.

Я  так  бажаю  після,  але  до…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729468
дата надходження 19.04.2017
дата закладки 23.04.2017


Елена Марс

Ти в мені побачиш Осінь.

Я  зроблю  собі  намисто  із  червоної  калини,
Та  вплету  у  коси  листя  -  вересневе  ,  золоте...
Ти  в  мені  побачиш  осінь,  чарівну,  мов  на  картині,
Мов  прекрасну  добру  гостю,  що  в  життя  твоє  ввійде.

Тихим  поступом  тендітним  я  з  дощем  прийду  срібляним
І  омию  диво-квіти,  з  п'янким  кольором  вина.
Ти  збагнеш,  яке  все  гарне,  коли  є  в  душі  кохання...
Не  буває  осінь  марна,  як  і  літо,  як  весна.

В  ній  своя  природна  цінність  і  своя  велика  сила,
Ти  її  жіночу  ніжність  зрозумієш  і  без  слів.
Покохай  її  світанки,  не  гони  від  себе  зливи.
Ці  маленькі  забаганки  -  то  її  душевний  спів.

Подивись,  яка  весела  в  небі  райдуга  заграє!..
Цей  малюнок  бездоганний  -  як  кохання...  серед    хмар...
І  душа  повеселіє,  бо  відчує,  що  літає,
Серед  вітру  диво-співу,  що  вона  приносить  в  дар.

Я  зроблю  собі  намисто  із  червоної  калини,
Та  вплету  у  коси  листя  -  вересневе,  золоте.
Ти  в  мені  побачиш  осінь,  чарівну,  мов  на  картині,
Мов  прекрасну  добру  гостю,  що  в  життя  твоє  ввійде.

4  вересня  2012  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730057
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 23.04.2017


НАДЕЖДА М.

Ніжне серце весни…



Десь  весна  загуляла,  бо  жінка  ж.
І  забула  про  справи  вона.
Повернулась  тихенько  навшпиньках:
А  навколо  цвіте  сивина.

Це  все  вітер  зробив  таке  лихо,
Піддалась  на  спокусу  весна.
Схватив  вихор  її  на  потіху...
Ой,  ти,  вітре,  твоя  це  вина.

Повернулась,  зітхнула  (втомилась),
Та  до  діла  вже  братись  пора.
Після  ночі    ще  дощиком    вмилась...
Не  забудеться  довго  ця  гра.

За  ніч  сніг  поскидала  із  квітів,
Розтопила  сніги  у  струмки.
І    не  треба  нікому  тут  ліків,
І  ніхто  не  жалівсь  -  навпаки.

Посміхнулося  сонце  ранкове,
Освітило    квітучий  їй  шлях:
Барвінковий,  пахучий    бузковий,  
Щира  посмішка    й  радість  в  очах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729976
дата надходження 22.04.2017
дата закладки 23.04.2017


Світлана Моренець

НЕВЖЕ РОЗВІЄМОСЬ, ЯК ДИМ?

А  фініш  вже  –  не  за  гора́ми.
Зірвуть  життя,  мов  з  гілки  плід,
і  ми  розвіємось  димами,
лиш  в  пам'яті  лишивши  слід
у  тих,  що  йдуть  слідом  за  нами.
А  дальше?  Потім,  коли  й  ті
покриють  диму  пеленами
земні  діяння  і  путі?
Плита  чи  хрест  на  кладовищі,
що  менше,  ніж  за  сотню  літ  –
як  вуглики  на  попелищі  –
не  збудять  спогадів  політ
в  нащадків,  нам  уже  не  знаних.
Що  наші  ймення  скажуть  їм,
крім  викарбуваних  там  даних?

Без  нас  би  рвалась  нитка  роду:
в  їх  краплях  крові  –  наша  тінь,
твій  погляд,  сміх,  твій  янь,  мій  інь,
від  нас  в  них  мудрість,  сила,  врода...
Тож  в  древі  нашого  народу
є  гілка  кровних  поколінь.

2012  р.,  2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729958
дата надходження 22.04.2017
дата закладки 23.04.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.04.2017


Оксана Дністран

Як холодно буває тим словам

Як  холодно  буває  тим  словам,  
Що  кинуті  колись  напризволяще.
Хотіли  щось  вони  сказати  вам,
А  пропадають,  зраджені,  ні  за  що  -
Посеред  площі,  в  людній  люднині,
Де  сотні  тисяч,  як  один  проходять.
За  них  так  гірко,  соромно  мені.
І  серце  ниє.  Видно,  на  погоду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729164
дата надходження 17.04.2017
дата закладки 22.04.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.04.2017


Шостацька Людмила

ПРОБУДЖЕННЯ

                                                   Мене    розбудила    весна,
                                                   Усілась    на    хмарці    так    весело,
                                                   Підплила    до    мого    вікна
                                   І    сонечком    впала    у    дзеркало.

                                                   Втопилась    кімната    у    променях,
                                   Зраділи    так    сонячні    зайчики,
                                                   Купалися    в    сонячних    повенях,
                                                   Тримались    за    промені    пальчики.

                                   А  небо    накрило    волошками
                                                   Мої    розтривожені    сни,
                                                   І  мрії  засяяли  брошками
                                                   На    новій    сукенці    весни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728049
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 12.04.2017


Олена Вишневська

хмелем у скронях

Кажуть,  загоїться,  навіть  як  пеклом  болить.
Звикнеться.  Контури  стануть  бліді  і  розмиті.  
Ділиться  навпіл  над  нами  небесна  блакить,  
В’яне  у  серці  любов  оберемками  квітів.

Я  заплітаю  /для  кого?/  у  косу  вінок  –  
Листя  сухе,  наче  терен,  байдужістю  коле.  
Ми  заблукали  у  вирві  життя  сторінок.  
Скільки  не  йшли,  а  повсюди  –  спустошене  поле.

Сіяли  –  знову  збирали  рясний  пустоцвіт
І  простягались  між  нами  кордони  іроній,
Доки  не  згасли  за  обрієм  спомини  від
Перших  «привіт»  до  останніх  «пробач»  на  пероні.

Все,  що  лишилось  на  згадку  –  безхатько-душа.
І  недосказаність  слів  –  диким  хмелем  у  скронях.
Рівно  за  чверть  до  появи  Малого  Ковша
Зникну  і  я,  наче  зморений  осінню  сонях.  



/колись-тепер/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727613
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 09.04.2017


Шостацька Людмила

ВСЕ, ЩО БУЛО І НЕ БУЛО

                                                           Вербових    котиків    тепло
                                                           Душі    замерзлу    квітку    гріє,
                                                           Все,  що    було    і    не    було,
                                                           Щось    там    на    дні    іще  жевріє.

                                                           Під    життєдайним    промінцем
                                                           Підняло    стомлену    голівку,
                                                           Хоч    дуже    кволим    пагінцем  –
                                                           Весні    відправило    листівку.

                                                           Таке    невпевнене      “  люблю  “,
                                                           Таке    болюче      “пам’ятаю“  ,
                                           Давно    наближене      нулю,
                                                           Я  у  рядку  себе    шукаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727787
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Наташа Марос

І ПАННОЮ…

І  знову  -  нестримні  весни,
І  знову  -  з  душі  неспокій,
Мов  човен,  отой,  без  весел,
По  річці,  отій,  глибокій...

Лиш  вітер  шматує  серце,
І  сонце  холодним  диском
Скотилося,  мов  на  денце,  -
Тебе  вже  немає  близько...

Цей  світ  повернувся  раптом  -
Бездонна  небесна  прірва
Мою  проковтнула  втрату
Повірити  б,  та  не  вірю...

Сміятися  б,  а  не  плакать,
У  просинь  -  дивитись  вгору,
Вдягнути  б  красиве  плаття  -
І  панною  вийти  з  двору...

Чому  я  не  рада  світу,  
Чому  розлилося  синім...
Ці  весни  -  назустріч  літу,
Які  ж  вони  швидкоплинні...

               -          -          -

                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726702
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 08.04.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.04.2017


Елена Марс

На луну она выла волчицей

На  луну  она  выла  волчицей  больной  одинокой.  
На  разодранном  сердце  -  заплаты,  заплаты,  заплаты.  
Иногда  за  любовь  так  печальна  бывает  расплата,  
Если  любишь  шакала,  под  ликом  достойного  волка.  

Неужели  нельзя  доверять  в  этом  мире  жестоком  
Даже  тем,  перед  кем  открываешь  наивную  душу?  
Может  им,  без  интриг,  эта  жизнь  просто  кажется  скучной  
И  куда  интереснее  жить,  утопая  в  пороках?

Сорвала'  бы  с  их  лиц  эти  маски  бесстыжих  двуличий  
Вместе  с  кожей,  но  грязь  изнутри  никогда  не  отмоешь,  
И  надрывно  кричишь!  Каждый  нерв  взбудоражен  и  ноющ,  
Но  услышат  ли  те,  кто  не  знает  каких-то    приличий?..

Остаётся  молчать  и  залатывать  свежие  раны,
Коль  никто  не  услышал  надрыва  душевного  скерцо.
Ото  всех  схоронить  утомлённое  хрупкое  сердце  
И  отречься  от  веры  в  любовь,  не  мечтая  о  главном.  

8  апреля  2013  г.  

Опять  огромная  просьба!  
 Не  ассоциируйте  чувства  ЛГ  с  автором!  
 У  автора  разное  пишется.    
Порой  о  своём,    а  порой  и  о  чужом...  Спасибо  всем.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727755
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Виктория - Р

Люблю!

[b][i][color="#ff005e"]Люблю...

Люблю,  коли  в  оселі  гості,
Коли  в  трояндах  свіжа  постіль...
Люблю  босоніж  йти  росою,
Коли  весна  з  дощем  й  грозою.

Люблю,  коли  летять  лелеки,
Коли  в  садочку  пахнуть  глеки...
Люблю  березу  і  вербичку
І  щойно  скошену  травичку.

Люблю,  коли  в  зеніті  сонце,
Коли  дощ  стукає  в  віконце...
Люблю  палітру  світанкову,
І  українську  рідну  мову!

Люблю,  коли  звучать  трембіти,
Коли  щасливі  мої  діти!
Люблю  вірші,  що  йдуть  від  серця
І  нічку,  що  у  сни  крадеться...

Люблю,  коли  на  згонах  літо,
Коли  цвітуть  в  садочку  квіти...
Люблю  природу  до  нестями
І  посмішку  своєї  мами!
25  03  2017  р  
Вікторія  Р[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725576
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 01.04.2017


Ліна Ланська

СВІТ У ВІКНІ

Ти  наказав  мовчати!..  зітхнула,  -  мовчу.
Заборонив  дивитись,  -  помалу    осліпла.
Я  ті  молитви  зі  стін  німого  плачу,  -
Не  розібрала,  не  маючи  й  крихти  світла.

Ти  не  жорстокий,  -  байдужий,  -  щасливим  будь.
Хай  твоїх  бід  розіб"ється  остання  склянка.
Не  дорікай  мені  вкотре,  світ  цей  не  гудь,
Небу  і  княжа    донька  -  безлика  селянка.

Ти  не  для  мене,  для  неї  збивав  і  гріб
Ні,  не  плоти,  а  коліна,  де    весла  -  лікті.
Може,  якби  не  кохала  й  забула,  ти  б
Кидав,  якщо  не  калач,  то,  принаймні,  -  хліб...
Не  зачерствілі  шматки,  душею  зігріті.


Сльози  росу  розмивають  на  чистому  склі  -
Світ  у  твоєму  вікні  -  її  постать  в  імлі.
23.03

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725598
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 28.03.2017


Надія Башинська

ЗИЧУ ЩАСТЯ Я ВСІМ!

Зичу  щастя  я  всім:  і  дорослим,  й  малим.
Чиє  слово  дзвенить,  мов  джерельце.
Чиє  слово,  мов  сміх...  чиє  слово,  для  всіх!
Будить-зве  і  звеличує  серце.

В  тих  словах  весен  цвіт,  шум  веселий  в  гаях.
Ночі  зоряні...  дні,  світлі  й  ясні.
У  них  радість  і  біль,  солов'їв  дзвінкий  спів.
Та  які  б  не  були  —  всі  прекрасні!

Бо  плекають  життя  і  несуть  світло  в  світ.
Разом  з  нами,  буває,  і  плачуть.
Скільки  ж  в  вас  всього  є,  наші  рідні  слова...
Як  багато  для  нас  кожне  значить!

Лліться,  линьте,  пливіть....  не  мовчіть,  струменіть.
І  дзвеніть!  Живе  думка  в  вас  наша.
З  вами  радість  й  журба...  Нехай  доля  ясна
і  любові  й  добра  повна  чаша!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724931
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017


палома

ВСЮДИ ТИ

               
Куди  не  гляну  --  всюди:    Ти…  лиш  Ти
І  сніжне  простирадло  –  чистотою…
Дозволила  безглуздо  так  піти,
Здригались  під  словесною  пальбою
Привиддя  --  вже  обвуглені  мости…

Морозить…  ще  й  розчахнена  кватирка,
На  вісточку  –    з  приблудним  горобцем,
Бо  місця  не  знаходжу,  серцю  –    гірко…
Витравлюю  з  душі…  кінець-кінцем,
Хіба  світилась  в  небі  наша  зірка?..

«Спокійно…»  –  врівноважуюсь  сама,
Вдаряючись  у  логіку  відверто…
Чому  так  виє  за  вікном  зима?
Чому  душа  противиться  так  вперто
У  божевільнім:    «  тільки  б  не  сама…»?
Зима…зима…
                                     (26  лютого  2017)
                                   (с)  Валентина  Гуменюк



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723098
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 16.03.2017


Людмила Пономаренко

Весняно

Весна,  о  Боже!  Знову  ця  пора
Метеликом      майнула  над  привіллям,
Де  котиків    пухнастих    дітвора
Обсіла  густо  верболозу  гілля.

Там,  де  зими  останній  штрих  зітерто,
Вже  тягнеться  до  сонця  первоцвіт,
Крізь  товщу  листя  ніжно  і  відверто
Цілує  небо  й  тішить  білий  світ.

Проснулась  брунька  й  щастям  налилась,
Життям  наповнилась  по  вінця,  по  краї.
Лиш  перша  бджілка  з  вітром  обнялась,
А  вже  гудуть  над  вишнями  рої.

В  теплі  пташа  купається  і  небо,
І  все  живе  пробуджується  знов.
Як  же  душі  пори  цієї  треба,
Мов  подиху,  і  сенсу,  і  обнов.

І  серце  закохалося  в  цей  день
Так  сонячно  й  нестримано-крилато.
І  круговерть    відновлених  натхнень
Дарує  весняний  ковточок  свята.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723543
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 16.03.2017


Олена Вишневська

білим спомином недопечалі

[i][b]"
Розплети  мене  всю,  
Мов  червоне  м”яке  покривало.
Крок  за  кроком  іди.  Обірви  у  мені  всі  штрихи."[/b][/i]
                                                                 [b]  [i]    Гостя[/i][/b]




Ти  проший  мене  всю
Білим  спомином  недопечалі.
По  зів`ялій  траві  вітер  гонить  вчорашні  сліди
І  твої,  і  мої,  щоб  сховати  від  світу  найдалі
Несміливу  любов,  що  ятритиме  пам`ять  завжди.

І  допоки  ми  віримо  в  те,  що  себе  обдурили,  
Переправу  змінили  й  в  нікуди  наосліп  втекли,  
Забувай  мене,  чуєш?.../  щоденно...щоночі...щосили.../
Як  і  я  забуваю  в  холодних  обіймах  імли.

Бо  прийде  знову  завтра,  в  якому  нас  більше  немає,  -
Розсміється  /підступно/  в  обличчя  сльотавим  дощем.
Пам`ятай  мене  /зможеш?/  найбільшу  із  втрачених  таєн,  
Ту,  що  вирвала  з  серця  /по  собі/  мільйони  поем....

/04/03/2017/

[i]
З  вдячністю  Наталочці  за  мить  натхнення)[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723090
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Олена Іськова-Миклащук

Божевільна

Твої  береги-обереги  —  допоки  я  тиха,
Допоки  весна  до  землі  не  торкнулась  крилом.
Ти  образ  мій  ніс:  молився  і  майже  не  дихав  —
Боявся  здмухнути  осіннього  серця  тепло.
Та  я  лиш  заснула.  Сніги,  що  давили  на  груди,
Розтали  умить  і  розмили  свідомості  мул.
В  цю  ніч  присягну  я  востаннє  
цілунком  Іуди.
І  зникну  в  серпанку.  
Лишивши  одвічне  
«Чому?»
Я  повінь.
Цунамі.
Вулкан,  що  прокинувся  вповню.
Сп’янілій  від  сонця  —  по…  пояс  твої  береги…
А  хочеш  
Удвох,  доки  місяць  стоїть  на  припоні,
Натрусимо  з  неба  на  щастя  в  поділ  кураги.
І  будемо  з  хмар  заглядати  промінням  у  вікна.
Розбудимо  пристрастю  лоно  стобарвне  землі.
Не  стримуй  мене,  бо  я  просто  стаю  божевільна,
Відчувши  тепло,  що  у  серці  несуть  журавлі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723069
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Надія Башинська

ТИ МЕНЕ НЕ ПРОСИ…

Ти  мене  не  проси...  ці  слова  я  сказать  тобі  мушу.
Хочу,  щоб  зрозумів,  щоб  вони  не  тривожили  душу.
Ти  мене  не  проси,  не  вернуся  у  зиму  я  сніжну.
Вірю,  швидко  мине,  відчуваю  весну  я  вже  ніжну.

Ти  мене  не  чекай...    розійшлися  давно  вже  дороги.
В  нас  не  склалось  чомусь...  Хай  залишать  обох  нас
тривоги.
Знову  сонячний  день,  в  вікно  стукає  гілка  вишнева.
Легкий  щем  у  душі...  Не  твоя  я,  а  ти  не  для  мене.

Ти  мене  не  шукай...  буду  тут,  де  весна  розцвітає.
Сонце  в  росах  встає,  бо  з  любов'ю  для  всіх  воно  сяє.
Буду  тут,  де  живе  на  добро  свята  світла  надія.
І  вини  в  тім  нема,  видно  тут  загубилася  мрія...

Ти  мене  не  проси...  ці  слова  я  сказать  тобі  мушу.
Хочу,  щоб  зрозумів,  щоб  вони  не  тривожили  душу.
Ти  мене  не  проси,  не  вернуся  у  зиму  я  сніжну.
Вірю  швидко  мине,  то  ж  чекаю  весну  я  вже  ніжну.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723014
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Фея Світла

Не йди…

[youtube]https://youtu.be/nVlVUmUjp2g[/youtube]

[i][b][color="#0b5987"]Маї́ла*  б  я  слова  сердечні
у  кожен  порух вуст  своїх
і  довго  б  гомоніла  й  ґречно
про  серця  шал,  що  прагне  втіх.

Ні,  не  співатиму  я  в  одах
оті  палкі,  тремкі  слова.
"Не  йди...  -  молитиме  мій  подих,  -
 я  ж  завдяки  тобі  жива".[/b][/i][/color]



маЇти  -  заквітчувати,  діал.
http://www.rozum.org.ua/index.php?a=term&d=21&t=157402

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719538
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 11.03.2017


Ганна Верес

Не бува вірнішої любові

Минають  дні,  роки,  століття,  сиві,
Міняються  гетьмани  і  царі,
Та  лиш  молитва  матінки  за  сином
Однакова  уранці  й  при  зорі.
Любов  її  не  худне,  не  старіє  –
Це,  як  ніким  не  випита  ріка,
Як  віра  в  те,  що  правда  угорі  є,
Що  на  землі  утвердилась  в  віках.

І  не  бува  вірнішої  любові,
Окрім  любові  неньки  до  дітей,
Вона  з  дитям  іде  й  на  поле  бою,
І  серед  добрих,  відданих  людей.
В  вогонь  вона  іде  й  на  барикади,
У  снах  дитини  квіткою  цвіте.
Її  не  вбити  і  не  залякати!
Запам'ятай  навік,  дитино,  це!
22.01.2017.



Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722844
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 11.03.2017


Наташа Марос

СУДАРЬ…

Вы  так  спокойны,  сударь,  безразличны,
Зайдя  в  свою  тенистую  аллею,
Безжалостно  расстались  с  нашим  личным,
Сегодня  я  об  этом  не  жалею...

Давно  забыла  запахи  сирени,
Пьянящие  меня  порой  ночною,
Сто  раз  огнём  облизаны  поленья
Чужой  любви,  горевшей  не  со  мною...

Нет,  не  со  мною,  сударь...  Вы  смогли  же
Листать  страницы  огненного  зноя...
Вам  до  меня,  как  мыслям  -  до  Парижа
И  оттого  не  знаете  покоя...

Я  приглашала  в  сказочную  осень,
А  Вы  стремились  -  в  солнечное  лето...
Вы  думали:  ещё...  потом  попросят,
Но  я  лишь  раз  шептала  Вам  об  этом...

Вы  отказались,  сударь,  -  Ваше  дело,
Я  помню  только:  опадали  листья,
Но  знайте:  всё  давно  уж  отболело
И  только  осень  иногда  приснится...

А  вот  -  зима...  Вам  холодно  и  зябко,
Вы,  сударь,  -  пленник  слов  своих  и  мнений  -
Не  к  тем  ногам  рассыпаны  охапки
Тяжёлых  веток  розовой  сирени...

                         -                -                  -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722541
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 11.03.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.03.2017


Виктория - Р

Солодкі мрії

[b][i][color="#4400ff"]
Веснянок  хочу,  сонця,  відпочинку,
Помріяти  бодай  одну  хвилинку.
В  крилатих  мріях  заблукати  враз,
В  дитинстві  опинитись  водночас.

Дивитись  в  річку,  наче  у  люстерко,
Як  в  небі  -  кольорова  знов  веселка,
Як  пташечка  співає  в  верболозі,
Як  кіт  розлігся  на  вузькій  дорозі.

А  потім  перевести  погляд  в  сад  -  
На  справжній  яблуневий  снігопад,
Як  вітерець  з  суцвіттям  білосніжним
Кружляє  в  танці  дивовижно  ніжно.

Солодкі  мрії  пахнуть  нагідками,
А  я  -  мала,  біжу  напроти  мами...
Яке  то  диво!  Лиш  прикрила  очі,
І  навіть  відкривати  їх  не  хочу...
04  03  2017  р  
Вікторія  Р[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722532
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 09.03.2017


Ніна-Марія

ВЕСНА І ЖІНКА

[youtube]https://youtu.be/tv8ByijmmLg[/youtube]

[img]http://img1.postila.ru/storage/9312000/9289254/55bb53ee68c1f21ce76239e1e403da07.gif[/img]

[color="#122b08"][b]ВЕСНА  і  ЖІНКА  так  схожі  між  собою.
Несуть  обидві  чарівну  ту  красу.
П'янити  може  вона  до  божевілля.
Не  знає  втоми,  не  відає  часу.

Яка  красива  в  коханні  жінка!
Обличчя  сяє,  як  сонце  весняне.
В  природі  див  прекрасніших  не  має
Коли  вона  материнство  пізнає.


ВЕСНА  і  ЖІНКА  обидві  неповторні,
Такі  жадані...  завжди  загадкові...
Як  вічне  святості  тої  пізнання,
Купаються  хай  в  Божому  покрові![/b]
[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722341
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 08.03.2017


Олекса Удайко

HOMO FEMINIS

 [i]    Латинь.  Мова  релігії    і  науки.  Недарма    ж  Карл  Ліней
   запровадив  цю  мову  в  класифікацію  всього  живого  на
   Землі.  Вчений  найдосконаліше  творіння  природи  і  найвище  
   із  примат  ("сосунків")  нарік  як  [b]Homo  sapiens[/b],  що  означає  –  
   Людина  мудра.  Гострі  уми  якось,  жартома,  радянських  людей
   називали  [b]Homo  soveticus[/b].  В  розвиток  традиції  таких
   "жартівників",    європейців  я  іменую  як  Homo  civilicus,  північ-
   но-східних  сусідів  –  [b]Homo  debilicus  [/b](тут  переклад  зайвий),
   а      жіноцтво  наше,  вже  цілком  серйозно,  –  [b]Homo  femins[/b],  
   як  різновид  [b]Хомо[/b],  який,  за  Вайнінгером,  має  свої,  прита-
   манні  лише  жінці  риси.  На    відміну  від  нас,  хоч  і  мудрих,  але...            [/i]
       [youtube]https://youtu.be/VbvvmkYAdvE  [/youtube]
[i][b][color="#5e0470"]Ти  –  та,  
яку  нам  дав  Всевишній  Бог,
хоч  і  створив,  відомо,  для  Адама…
В  тобі  –
ключі  від  святості…  від  двох
                   чудес:  Едема  й  золота  Пріама.  

Ти  –  та,  
котрою  усміхнеться  день,
як  та  майне  раз  променем  крізь  ночі…
В  тобі  –  
скрипковий  ключ  для  од,  пісень.
Твої  слова  –  
                   бальзам  душі  –  пророчі.

Ти  –  та,  
в  котрій  є  символи  життя:
в  твоєму  лоні  –  цілі  покоління…
В  тобі  
               є  необорна  ярість  та,
               яка  леліє  лист,  стебло  й  коріння.

Ти  –  та...  
Як  талісман  для  перемог,
де  не  буває  відступів,  поразок…
Устами  жінки  промовляє  Бог.
В  тобі  –  
                   і  сон,  і  яв,  узяті  разом.

Та  ти  ще  та:  
не  стерпить  їй  відмов!
Твоя  жада́  –  що  Господу  молитва!
В  тобі  
                   життя  –  основа  всіх  основ,
                   весна  квітуча  й  життєдайне  літо...

Ти  –  та,  
в  руках  якої  тане  лід,
з  тобою  тепло  і  в  заклання  герці.
Бо  в  то́бі  
                   є  надійні  ліки:  від…  
                   пе-рер-вно-сті  –  
                   несеш  в  собі  безсмертя.  

Ти  –  та,  
з  котрою  не  бува  зими,
з  тобою  не  страшні  й  вали  льодові,  
Тобі,  
                   Любове,  молимося  ми  –
                   ті,  хто  себе  не  мислить  
                   без  Любові.[/color][/b]

8.03.2017

Рекомендую  cлухати  Шопена  -  гармонує  зі  сказаним[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 08.03.2017


НАДЕЖДА М.

Хай буде так завжди… (повтор)

Зелений  чай  -  ранкова  насолода.
Медового  шматочок  пирога...
Твій  поцілунок,  ніби  нагорода,
Як  оберіг,  від  зла  в  житті  трима.
 
Із  сміхом  поринаєш  в  мої  коси,
А  я  торкаюсь  ніжно  губ  твоїх.
Вже  сонце  за  вікном  смакує  роси,
А  ти  іще  в  полоні  рук  моїх...
 
Тихенько  вітер  колихає  штори,
Потріскують  в  каміні  ще  дрова.
Дрімота  знов  повторює  узори,
Якими  срібний  ранок  розцвіта.
 
І  десь  далеко  плинуть  білі  хмари.
Яке  їм  діло,  що  схолонув  чай?
Мене  й  тебе  тут  зберігають  чари...
Лише  мене  міцніше  пригортай..  
 



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722242
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 08.03.2017


Ліна Ланська

НЕВДАХА

Усе  так  просто:  він,  вона,  вони.
Були  і  є,  як  сонце  із-за  даху,  -
Чиїсь  знайомі  і  чиїсь  сини,
Нестерпно  ігноруючі  невдаху.

Бо  він  -  не  ви,  і  навіть,  не  вона,  
Яка  і  вирок  вже  оголосила.
Не  випити  знущання,  як  вина,
Нестерпно  душу  рве  на  шмаття  сила

Байдужих  слів,  байдужих  і  чужих.
А  він  -  "невдаха"?  -  невідомий  геній!
Чому  тоді  так  муляє,  скажи,
Його  ім"я?..чи  кисень  у  легені

Вже  не  надходить?..ніби-то  живий,
Говорить,  ходить,  ще  там  щось  і  пише.
А  ви  ж  любили!..  Може  і  не  ви
Нектар  збирали?..  запилились  лишень.

Майнули  крилець  срібні  блискавки
І  пил  осипавсь  на  росу  у  трави.
А  він  торує  вже  без  вас  стежки,
Напившись  вдосталь  розпачу  отрави.

Усе  так  просто...  просто  не  збулось.
Дві  половинки  різних  недоспілих
Зелених  почуттів,  а  мо`здалось?
Невдах  немає,  -  зосліпу  наснили,
Що  він  впаде,  вже  падає...ось-ось...
.........................................................
На  мить  закам"янілий    -  не  зотлілий.
02.03.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721546
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 04.03.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.03.2017


Ліна Ланська

ЧУЖА

Так  звабливо
Чарує  рай    видінь,
Обіцяний  думкам,  що  не  збулись;
На  паливо
Віддавши  власну  тінь.
Оклунок  чар  розсипала  колись,  -
Переплелись

Так  солодко,
Як  патока  і  мед.
Хвилюється    опоєна  душа
Тим  мороком.
Засніжить  і  задме...
Не  варта  свіч  і  мідного  гроша,  
Усім  -  чужа.
           
Так  плутано
Твій  погляд  зве:"  Скорись",
Углиб,  не  мур  копає,  ставить  тин  -
Надумано.
Плющами  подались,
Обнявши  лісу,  дикий  сіять  кмин
І  долі  кпин.  

А  любощі
З  небесного  Ковша,
Зіллють  дощі
У  пригорщі
Їй,  а  мені
Лиш  позивні
На  кінчику  ножа
Бо  я  -  чужа...
21.02.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720713
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 28.02.2017


Шостацька Людмила

РЕЦЕПТИ ВІД САМОТНОСТІ

                                           Не  вірте,  що  можна  її  полюбити,
                           Вона  -  не  вродлива,  на  вдачу  –  не  дуже...
                           Такі  неприємні  бувають  візити,
                           Ніколи  нікому  не  скаже:  Мій  друже!

                           Сама  -  нещаслива,  розставила  сіті
                           І  тягне  за  руку,  веде  не  туди,
                           Малює  на  стінах  сумнівні  графіті,
                                           А  доброго  просто  від  неї  не  жди.

                           Шукайте  розради  від  неї  у  людях,
                           Малюйте  картини  хоч  маслом,  думками,
                           Не  будьте  для  неї  також  ви  у  суддях,
                           Ідіть  собі  прямо  своїми  стежками.

                           Купайтесь  у  росах,  цілуйтесь  з  світанком,
                           Послухайте  мову  весняних  садів,
                           На  зустріч  ідіть  із  малим  полустанком,
                           Знайдіть  собі  радість  від  щирих  трудів.

                           Берізці  самотній  скажіть  добре  слово,
                           Питайте  ромашку:  чи  любить,  чи  ні?
                           Хай  буде  віднині  в  вас  все  веселково,
                           Сховайтесь  в  любові  -  найкращій  броні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720616
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 28.02.2017


Олекса Удайко

ШАРУДІТЬ, ШЕРЛОКХОЛМСИКИ! ©©

         [i]В  сучасній  державі,  кажуть,  бракує    доктрин:  
         економічної,  воєнної,  безпекової,  освіти  тощо.
         Одна  з  них  (без-«бекова»!)  пропонується  тут.[/i]
[youtube]https://youtu.be/URKGkP-PMqU[/youtube]
 [i][b]  –    [color="#e01010"]Шарудіть  шерлокхолмсики,    мізками,  
бо  зашерхлі  вже  звивини  мруть!
Та    скоцюблені  руки  з  безвізами
за  кордони  грабоване  
пруть!

«Нехай  думають  всі,  що  ми  думаєм,
на  добро  для  усіх  трудячись!  
Ми  ж  не  лисі  –  серцями  і  дупами
за  державницькі    крісла  
вп’ялись...

Бо,  як  бачите,  крісла  крислатенькі  –  
й  не  корови  нехай,  але    дояться…
І  хоч  ми  тут  руді  і  пархатенькі  –
нехай  христяться  нам  та  ще
й  моляться…

Існування  ж  бо  наше  оправдане
Привілейно-зарплатними…      кпинами,
А  ви,  змучені    й    нами  окрадені,  
ходіть  згорблені    гнучими  
спинами.

Не    родилися  ви  шерлокхолмсами  –
на  живому  ви  нас  не  впіймаєте…  
Вам  сузір’я  б  освоїти  в  космосі  –
на  землі  ж  ви  –  відверто  –  
зіхаєте».  

 –  Шарудіть  же  умом,  шерлокхолмсики,  
хоч  скоцюблені…    звивини…    жмуть!  
Скоро  правду  звичайну    у  хоспіси  
запроторить      зими    
каламуть!  [/color]
[/b]
27.02.2017

         [b]Примітка.  [/b]Як  антонім  "безпекова"  мною  використано  
неологізм  "безбекова",  котрий  автор  ризикнув  створити  від
слова  "бек",  що  означає  "захисник".  На  думку  автора,  право  
на  життя  у  такого  слова  є,  в  значенні  "беззахисний".  В  [b]рідній  [/b]
нам  [b]вражій  [/b]мові  є  такий,  часто  вживаний  афоризм:  "Жизнь  
наша  бекова".  За  твердженням  лінгвістів  одіома  близька  до
виразу  "а  нам  все  равно"  (Відома  пісенька  у  виконанні  Юрія
Нікуліна).  В  піку  російському  менталітету,  НАМ  НЕ  ВСЕ  РІВНО,  
хто  нас...  (далі  відсилаю  всіх,  хто  хоче  знати  продовження,  
до  російського  вікісловника).
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720651
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 27.02.2017


Анатолій В.

Я вклонюся тобі за любов

У  завіях  похнюплених  днів
Біля  тебе  я  бути  так  хочу...
Я  для  тебе  мережку  зі  снів
Виплітатиму  кожної  ночі...

Так  буває  в  житті  лише  раз.
І  повторюєш  знову  і  знову
Сотні  тисяч  закоханих  фраз,
Що  душа  узяла  за  основу...

І  вслухаючись  в  шепіт  вітрів,
В  партитуру  космічних  симфоній,
Ти  мене  віднайдеш  серед  снів,
Візьмеш  душу  мою  у  долоні...

Я  вклонюся  тобі  за  любов
Самозречену,  з  тисяч  пробачень,
На  межі  зрозумілих  основ,
За  межею  невтрачених  значень..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720276
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 25.02.2017


Ганна Верес

Не може більше мій народ мовчать

Не  може  більше  мій  народ  мовчать,

Бо  звідусіль  його  уже  дістали,

Коли  брехливі  фрази  лиш  звучать

Й  на  мир  надія  майже  вже  розтала.

Коли  тремтить  у  серці  правди  спіч

Про  гетьмана  Богдана-лиходія,

Й  про  Катерину,  що  згубила  Січ,

І  про  Жовтневі  непрості  події.


Й  про  те,  як  Крути  вбралися  в  печаль  –

За  Україну  непомірна  плата,

Як  волю  нашу  знищувать  почав

Великий  вождь  всього  пролетар’яту.

Як  чорний  серп  голодних  лихоліть

Косив  людей,  мов  колос,  у  тридцятих,

І  як  жахнувся  правди  білий  світ,

Дізнавшись,  чим  народ  мій  був  розп’ятий…


Народ  мій  знав  і  клімат  таборів,

І  рудники,  і  сталінські  катівні,

Та  в  серці  дух  борця  таки  зберіг,

Хоча  кайдани  нівечили  тіло.

Війну  проніс  на  зболених  плечах,

Забувши  про  тяжкі  репресій  рани,

Й  однакове  в  кримчан  і  галичан

Тавро  від  ненависного  тирана.


Три  революції  за  двадцять  літ:

Гранітна  і  оранжева,  й  остання,

Що  сколихнула  вкотре  уже  світ.

І  вистояла  Гідність  на  Майдані!

Сьогодні  знов  народ  мій  у  біді:

У  злиднях  і  війні  з  Кремлем  на  сході.

Народ  мій  є.  Він  сповнений  надій.

Він  буде  вільним  із  державним  кодом.*
24.02.2017.
*  –  державна  мова  (в  даному  випадку  –  українська  мова).


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720252
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 25.02.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.02.2017


Ліна Ланська

ВЕСНА

У  душу  сліз  не  наливай  мені.
Дощем  весняним  злий  хмільну  жагу,
Щоби  спекотно  заплітались  дні
І  проліски  кохались  у  снігу,

І  падали  у  серце  навісні,
З  бентежних  снів  захекані  думки.
Скарбничку  суму  кинь  у  чужині,
Чи  зачини  її  на  всі  замки.

Ключі  згуби,  скрути  в  тугий  сувій
Сум"яття  душ,  від  болісних  прощань.
Сточила  ніч  в  безжальності  німій,
Надію...  залиши  останню  грань.

Не  дай  ступити  на  вузький  карниз,  -
Цвірінькає  квітнева  метушня,
Гойдає  пристрасно,  угору  -  вниз.

Щоб  не  сколола  ніг  суха  стерня  -
Багаттям  запалає  шалу  хмиз,
Згорить  у  попіл  сиза  туга  стум.

А  залишки  мережаних  зажур
Не  упізнає  і  столітній  сум  -
Дві  наші  тіні  виплетуть  ажур  -
Одвічного  злиття  стрімку  ясу.

Щоби  спекотно  хвилювались  дні
І  проліски  кохались  у  снігу,  -
У  душу  сліз  не  наливай  мені,
Зливай  дощем  хмільним  п"янку  жагу.

18.02.17.

[img]https://rpcdn.ruposters.ru/newsbody/9/9aab3dc9397bca6b6dfaed4ebcc7d37c.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718956
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Олена Вишневська

Пройти б і не впасти

Пройти  /і  не  впасти/  по  колу  пекельних  мук,
А  впасти    -  то  так,  щоби  гордо  й  не  на  коліна.
І  хай  люди  в  спину  кричатимуть:  «Винна…Винна!»,
А  в  чому  вина?  Що  притишило  серце  стук,
І  млосно  у  грудях  лоскоче  весняна  повінь?

А  він  мені  небом  в  полоні  гірких  розлук,
А  він  мені  стелить  під  ноги  широке  поле.
Ступаю  по  ньому  –  і  вже  не  болить,  не  коле
Ні  день,  що  без  нього,  неначе  порожній  звук,
Ні  ніч,  де  без  нього  гойдає  печаль,  мов  човен.

А  я…  Що  мені?  Бодай  словом  торкатись  скронь
Його.  Бодай  вітром  вриватись  в  його  волосся,
І  ніжити  морем  солоним,  як  не  збулося,  
Чому  й  не  судилось.  Хіба  в  пелені  безсонь,
/Де  місяць  уповні  до  нього  пряде  дорогу./

Пройти  б.  І  не  впасти  б.  І  знову  хмільну  печаль
Гойдати  без  ліку,  немов  немовля  в  колисці.
Ховати  сльозу  кришталевим  зерном  в  намисті.
Для  нього  не  стати  би  вироком  –  femme  fatale…*
І  вдячною  бути  за  те,  що  любила,  Богу.  


*фр.  femme  fatale  (фам  фаталь)  <  femme  -  жінка  +  fatal  -  фатальний,  незворотній]  -  жінка,  зв'язок  з  якою  може  мати  рокові  наслідки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718580
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Ліна Ланська

БЕЗСИЛА НІЧ

Безсила  ніч  думки  місила:
"Світанок  відштовхне  колись,
Зітхне  зазеленілий  лист."

У  березень    скотився  диск,
Прогалина  заголосила
І  народила  аметист.

Розкривсь,  збентенжено-бузково,
Маленький  пролісок  вночі.
Кайданів  крижані  корчі

Розбили  сонячні  мечі
І  повінню  спливли  окови
У  ніч,  безсило  плачучи.

Безсила  ніч,  чия  ж  вина,  
Що  кличе  сонячна  струна
Прозоро-ніжний  фіолет?
Така  жадана  і  ясна

Йому  всміхнулася  весна.
Грайлива,  трохи  навісна,
Приготувала  арбалет,  -
Злетіли  стріли  і  луна.

Безсила  ніч  думки  місила...
Летіли  і  луна,  і  стріли,
Летіли  голови  із  пліч,  -
Кохання  зазирало  в  ніч.
28.01.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715261
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 18.02.2017


Олекса Удайко

ЗИМОВА МЛЯВА- ©©

           Явища  природи...  Як  вони  нам  нагадують  
           наше  життя!  Хочемо  ми  того  чи  ні...
[youtube]https://youtu.be/9sEWBZZWmco[/youtube]

[i][b][color="#0b5987"]Зимова  млява…  Хоч  тріщать  морози,
І  кубляться  у  стужі  снігурі,
В  природі  щем,  в  душі  панує  проза  –
Зимових  хуг  невтішні  попурі…

Як  відгук  злих  минулих  лютнів,
Що  калиново  впали  на  сніги,
Гуркоче  гнів,  співає  тоскно  лютня,  
Додаючи  статечності  снаги….

І  вже  в  очах  –  немов  ті  добробати,
Що  на  амвон  доладність  принесуть…
Стихає  біль…  І  хочеться  подбати
Про  нашу  свіжу,  вистраждану  суть.

Хоч  в  кабінетах  жарко  –  не  Канари  ж!  –
 Й  надворі  тал  –  як  змучений  народ,
Сконають  дні  –  мов  здирники    і    скнари:
Весна  не  пошкодує  нагород...

«Зимова  млява»  зміниться  весною,
Заснуть  морози,  стишаться  сніги…
За  страдників  оступляться  горою
Ті  теплі  дні,  що  нам  не  вороги.

І  зникне  враз  тупа    контраверсійність*  
В  історії  природи  і  держав,

Бо    аватар**  –  не  схимник,  а  месія  –
Ланцюг  скує  для    міжсезонних  мляв![/color][/b]

15.02.2017

*Те,  що  неоднозначно  трактується.
**Боголюдина.  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718323
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Ірина Кохан

Далеко до…

Іще  далеко  до  півонієвих  злив,
Ще  небо  спить  прихмарене  і  сиве,
Тремтливе  сонце  явір  прихистив
Своїм  гіллям.  І  річка  мерехтлива
Під  голубою  ковдрою  зі  скла
Хвилясті  сни  нашіптує  тихенько.
А  береги,  мов  два  міцних  крила,
М'якеньким  пухом  туляться  до  неньки.
Не  скоро  ще  геранієвий  цвіт
Своїм  причастям  випоїть  безмежжя.
Ще  за  вікном  сніжинок  переліт  -  
Зима  будує  біловерхі  вежі.
Далеко  до  весни  і  до  тепла...
Білява  панна  все  метіллю  плаче.
Намріялось,  що  брунька  до  чола
Торкнулася  розвеснена.  І  наче
Фіалок  солод  ніс  залоскотав,
Защебетали  радо  ластів'ята,
І  килими  скуйовджених  отав
Зеленим  ставом  пнуться  попід  хату.
Хтось  знову  простір  снігом  розкурив,
З-під  вій,  зігнавши  веснянкові  мрії.
Далеко  до  півонієвих  злив...
Ще  гуготять  над  вербами  завії.

     19.  01.  2015.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718620
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 17.02.2017


Наташа Марос

НАЙДОРОЖЧЕ…

То  багато,  то  мало,  то  зовсім  немає,
То  кричить,  то  мовчить,  павутинно  пряде
І  ховається  там,  де  ніхто  не  шукає,
Її  чують  усі,  та  не  видно  ніде...

То  під  снігом  замерзне,  то  в  спеку  зомліє,
Озирається  так,  щоб  не  бачив  ніхто
І  співає  пісень,  хоч  не  завжди  уміє,
Розігнавши  по  нотному  стану  всі  "до"...

Не  зібрати  докупи  дієзи-бемолі,
Дві  душі  не  скріпити  скрипковим  ключем,
Бо  розсипані  ноти  в  музичній  неволі
Можуть  стать  насолодою,  можуть  -  плачем...

Тихо  сповіддю  серце  гаряче  розкрає
І  від  сонця  затулить,  розтопить  сніги,
І  сміється,  і  плаче,  але  не  зникає,
Лише  щедро  свої  розлива  береги...

Я  впізнаю  її  і  її  не  зречуся,
Не  згублю,  не  забуду,  не  викину  геть,
Якщо  треба  -  у  прірву  за  нею  скочуся,
Хоч  болюча  до  крику,  але  то  не  смерть...

Обережно  несу,  ніби  знаю:  до  раю
Пролягла  моя  стежка,  немов  з  кришталю,
Бо  любов  -  це  оте  найдорожче,  що  маю,
Це  я  нею  зігріта  -  я  просто  люблю...

                   -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717959
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017


НАДЕЖДА М.

Літнє різнотрав*я…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aDAK8yJyytY
[/youtube]


Зіткало  літо  полотно,
Прослало  серед  степу.
Дивує  фарбами  воно...
А  на  душі  так  тепло!

Із  ситцю  дивний  килимок.
Тендітні,  ніжні  квіти.
О  скільки  він  приніс  думок,
Що  можуть  ще  зігріти!

Думки  мережені  мої!
Зберу,  щоб  не  згубити.
Вплету  у  них  слова  твої,
Любов"ю  оповиті.

Впаду  на  росяну  траву,
І  задивлюся  в  небо.
І  зрозумію,  що  живу,
Думками  лиш  про  тебе.

А  небо  тонкий,  ніжний  шовк,
І      ніжний  промінь  сонця,
Води  джерельної  ковток,
Росточок  у  долоньці.

Ось  з  чого  зіткані  думки!
Вдихаю  запах  квітів.
Мого  життя  це  сторінки...
Вони  для  мене  ліки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717585
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 12.02.2017


Ліна Ланська

НЕ ЗАБУДЬ

Не  забудь,  завтра  ранок  без  кави  -  не  ранок,
А  без  "Доброго  дня!"  мого  -  тільки  журба.
У  вітанні  заплуталось  тихе    сопрано,  -
Ніжних  слів  не  зронила  тремтяча  губа.

Не  зронивши  бентежно,  зітхання  у  подих,
Спаленіла,  небаченим  шквалом  сум"ять.
Не  спитала  від  щастя:  "З  якої  нагоди?"
Відчуваючи  лиш,  як  серця  торохтять.

Відучора  такого  непевного,  видно,
Не  лишилося  більше,  дві  тіні  і  все.
Світло  вимкнем  і  сутінню  спомин  знесе,
Бо  життя,  як  життя,  і  самотньому  зимно.

Не  забудь  попрощавшись,  -  зачиняться  двері
І  загубляться  десь  непотрібні  ключі.
Тиск  волатиме  мовчки  із  вен  і  артерій,
Біль  пекучий  марою  зітхне  уночі
І  розіпне  роз"ятрено,  нас  на  папері,  -
Хоч  до  скону  мовчи,  хоч  до  скону  кричи...


11.02.17.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717586
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017


Олекса Удайко

КОЛОРИТИ МИРОТОЧНОЇ ЖІНКИ

             [i][b]В[/b]  алентин  –  по-грецьки  сила,
             [b]А[/b]  тланти  –  наші  мужики!
             [b]Л[/b]  еліяти  усе  ж  просили
             [b]Є[/b]  лейну  святість  нам  жінки.
             [b]Н[/b]  ам  же  без  святості  не  жити:
             [b]Т[/b]  ака  планида,  кров  така!
             [b]І  [/b]  святість  ту  несе  по  світу
             [b]Н[/b]  адійна  жінчина  рука…
             [b]А[/b]  нам,  мужчинам,  треба  знати  –
             [b]М[/b]  инать  не  слід  своєї  хати!  [/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/m_-sz5ZBNoc[/youtube]
[i][b][color="#ad11a3"]Рожевий  Ранок…  Доторк  сонцем  плоті,  
Глибокий  вдих  цнотливої  краси…
О  ранку!  Видих  молитов  і  млості,
Свій  колорит  у  дійство  запроси…

Вдихни  у  жінку  непотайну  силу,
Щоб  та  відчула  розкоші  пещот,
Які  б  вона  замала,  не  просила,
Які  б  були  –  любовний  приворот…

Нехай  квітують  манії-прилюди  
Благословенної  Всевишнім  гри  
Флюїдо-мироточної  остуди…
Та  все  гірке  й  солоне  прибери!

І  хай  в  жатті  не  приндяться  обжинки  –
В  Любові  вічній  не  бува  кінця…
Між  кольорів  –  найкращий  колір  жінки
Той,  що  веде  із  темні  до  вінця…

Шануймо  ж  те,  що  любомудрим  Богом
Дано  нам,  грішним,  прісно  й  на  віки...
Щоб  привселюдно  йти  –  не  перелогом,
Дорогу  ту  хай  вкажуть  маяки…

Вони  усі  в  небесному  велінні,
В  грайливім  плеску  чистої  води…  
Бо  в  нас  нема  дивнішого  створіння,
Як  жінки  мироточної  сліди!*[/color][/b]

______
*Тут  –  як  наслідок,  унаочнення.  

10.02.2017[/i]

Всяк,  кого  цікавлять  секрети  чоловічого  довголіття,
дослухайтесь  до  секретів  китайської  медицини  ТУТ:

[youtube]https://youtu.be/wxLNFK2hNL0[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717408
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.02.2017


Фея Світла

Пригорталось небо до землі…

[i]Спасибі  за  натхнення  Оленці  Жежук
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717108

                                             Небо

Втомилося  небо.  Самотньо  в  зажурі  повисло.  
Уже  не  глибоке  -  безмежність  упала  в  сніги.
Спускалось  донизу,  по  білому  білим…  Навмисно?
І  ріки  німіли  й  таємно  мовчали  боги.  

І  тисячі  рук  піднялись,  щоб  утримати  небо,
І  били  на  сполох,  й  кували  стовпи  ковалі…
А  я  терла  руки  холодні  й  просила:  «Не  треба!  
Воно  ж  пригорнутись  хотіло  давно  до  землі…»  

О.  Жежук[/i]
[youtube]https://youtu.be/xr9ZqexSk5o[/youtube]


[i][b]А  сонце  кричало  до  неба:
                                                                                   "Зостанься!  Куди  ти?
І  як  мені  бути  без  си́няви  твоїх  очей?  -
та  блідло,  проміння у  хмари  ховаючи,
                                                                                                                                         -  Діти  ж!"
І  меркло,  огорнене  в  смуток  зчорнілих  ночей.

Боги  лиш  дивилися,  жалем  та  сумом  повиті.
Замовкли  пісні.  Полетіли  у  ніч  солов'ї.
Молилися  зорі,  а  небо  спускалось  щомиті.
Земля  промовляла  до  нього  молитви  свої...[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717249
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2017


Наташа Марос

ДО ПРИСТАНІ…

А  любов  не  буває  зайвою
Ні  до  неба,  ні  до  струмка.
Не  була  я  ніколи  зайдою  -
У  твоїй,  то  моя  рука...
Моя  думка  і  моє  бачення,
А  ще  -  доля  моя  гірка
При  народженні  не  освячена,
Хоч  полоще  жива  ріка...
І  бринить  весна.  Стоголосою
Уривається  до  вікна
І  дівчиною  житньокосою
Усідається  до  човна...
І  орудує  вправно  веслами,
Розбудивши  від  сну  блакить,
Та  моїми  сміється  веснами,
Де  кохання  вогнем  горить...
І  так  сонячно,  так  розбризкано,
Оксамитово  йде  тепло...
І  та  дівчина  уже  близько  так
Подає  і  мені  весло...
І  повірила  я  розхристано,
Що  попереду  -  всі  роки...
Ми  удвох  ідемо  до  пристані,
А  рука  ж  у  руці  таки...

               -            -            -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679420
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 07.02.2017


Світлана Моренець

ІМПЕРІЯМ БОГ НЕ ПРОЩАЄ ЗЛА

Тремтить  земля,  здригається  в  судомах  –
нечистий  з  пекла  прочинив  портал.
У  Сірії  –  Алеппо,..  в  мене  вдома
горять  міста,  аж  плавиться  метал.

Миролюбивий  мій,  священний  краю!
Чи  хто  зурочив  доленьку  твою?!
Ти  видаєшся  ласим  шматом  раю
загарбнику-убивці-палію.

Безпутний  змій,  що  втратив  глузд  і  міру,
приніс  війну,  розруху,  сльози,  смерть.
Навів  би  лад  в  несходженім  Сибіру.
Вже  завойованих  земель  у  нього  –  вщерть!

Не  потягнути  більше.  Крим,  злодюзі,
застряг  у  горлі,  досі  не  ковтне.
Та  все  не  йметься  виродку-катюзі.
Що  скоро  –  в  пекло,  досі  не  збагне.

Лихим  сусідам  віділлються  сльози
і  горе,  й  відчай  наших  матерів,
з  "гуманітаркою"  смертельною  обози
і  наклепи  медійних  упирів,..

й  синочків  наших  зграї  журавлині...
Імперіям  Бог  не  прощає  зла!
Прийдуть  розплати  лютої  хвилини  –
побачить  світ  знеславлені  руїни,
зітліє  "велич",  зганьблена  дотла!

                                           6.02.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716606
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 07.02.2017


Наташа Марос

СЛОВО…

И  где  ты,  Слово,  бродишь  по  ночам,
Привычные  оставив  словари,
А  я  тебя  готова  повстречать,
Да,  где  угодно  -  только  говори...

Не  затеряйся  в  переливе  гроз,  
Не  утони  во  глубине  реки  -
Воспринимай  желания  всерьёз,
Коварному  безумству  вопреки...

И  лодку  подарю  я,  и  причал,
А  хочешь  -  яхту,  но  не  исчезай!
Ты  знаешь,  Слово,  как  горит  свеча,
Ты  видело,  как  плакали  глаза...

И  точно  помнишь,  как  среди  зимы,
Оставив  где-то  голос  и  тебя,
Так  обречённо  расставались  мы,
Холодное  пространство  теребя...

Молчишь.  Я  знаю,  это  -  не  впервой.
Но  даже  там,  где  проще  закричать,
Ты,  Слово,  вновь  играешься  со  мной,
И  кто  тебя  так  научил  молчать...

                     -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716797
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 07.02.2017


Шостацька Людмила

НАСТОЯНКА ДУМОК СЕРДЕЧНИХ

                                       Настоянка  думок  сердечних...
                       Щодня  потроху  її  п’ю,
                       Я  в  неї  –  у  числі  залежних,
                       Обов’язково  в  чашу  ллю.

                       Підсиплю  трішки  аромату
                       Із  слів  і  нот  ледь-ледь  хмільних,
                       Душі  росинку  непочату
                       І  жменьку  зернят  чарівних.

                       Її  розбавлю  сонцем  й  квітом,
                       Дзвінкою  піснею  пташини,
                       Небес  блакитним  оксамитом
                       І  сяйвом  кольору  цитрини.

                                       Така  настоянка-живинка,
                       Забула  з  нею  смак  полину,
                       У  мене  є  й  для  Вас  краплинка,
                       Прошу,  заходьте  на  гостину.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716764
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 07.02.2017


палома

БОРОТЬБА ЗА ЖИТТЯ

   
У  спину  темінь  Світло  пне  тихенько  –  
Невидима  відвічна  боротьба.
День  крила  розправляє  коротенькі
І  птахом    відлітає  у  літа.
І  дихання  нове  для  роду  –    ненька
Вродлива  –      чи  то  грішна,  чи  свята…

Продовжить  рід    народжене  маленьке,  
Щодень  борнею  за  крихке  життя,
І  зло,  і  правдоньку  пізнає,  всеньке…
Не  схибити  б  йому  та  ще  –    пуття
В  дорозі  вибраній  і,  щоб  рівненька:  
Тяжкий  бо  шлях  –    з  гріху  до  каяття.

Не  кожен  вміє  затиснути  в  жменьку
І  не  впустити  до  душі  сміття.
Родитися,  –    щоб  з  гідністю  померти,
Коли  з  любов’ю  лиш  серцебиття
Із  Господом  –    до  вічності  без  смерті,    
Душею  –    у  безмежне    майбуття…

Життя  земне  –  за  вічне  душ    життя…

                             (5  лютого  2017)
                           (с)  Валентина  Гуменюк


 








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716721
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 07.02.2017


Ганна Верес

Небо в сонмі зірок

Небо  в  сонмі  зірок,  далеких…
Шлях  Чумацький  біліє  здавна…
Там  –  всесильний  Дажбог,  лелеки
І  богиня  водиці  –  Дана.

Тиша  спить  за  вікном.  Безлико
Кучерявиться  сну  мережка.
Сяйво  місяця…  Роси  тихі
Заворожують  ночі  стежку…
6.12.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716562
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017


Ліна Ланська

ЯКЩО НЕ Я

Якщо  не  я,  якщо  не  ти  -  тоді  нас,  мабуть  і  немає?
Зруйновані  усі  мости,  за  рогом  в  безвісті  чигає

Зелено-сіра,  як  мара,  незграбна,  як  і  всі  химери,
Безжальна  збочена  жура,  поникли  віри  ефемери.                

Зловісна  тиша  гробова  у  келих  муки  доливає
І  цідить  краплями  слова:  тебе  нема,  мене  немає.

Нехай  не  відвести  біди:  ні  рук  не  вистачить,  ні  сили  -
Застигли  крапельки  слюди,  -  засклити  світ,  чи  вже  засклили?  

В  минулому  блукають  дні,  всі  маски  скинуті,  а  ролі,
Як  тіні  поряд  на  вікні  -  сумні,  спокусливі  -  доволі!..

Просити  сніг  серед  зими  у  скнари  годі,  обламає.
Без  того  снігу  ми  -  не  ми?..  нехай,  нас  буцімто,  немає.

Нас  не  було...  чиї  думки  розводять,  зводять  і  прощають?
Зачинені  на  всі  замки  ті  душі,  що  ключів  не  мають.


Вересень  2015.
Ред.06.02.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716558
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017


Олекса Удайко

У НЕБІЛЬ НЕ ГАЙНУ

                   [i]Спонтанно...  про  сокровенне...[/i]
[youtube]https://youtu.be/aEE8IM3ukC8?list=RDaEE8IM3ukC8[/youtube]

[i][b][color="#004970"]Геть  не  піду  я,  гримнувши  дверима,
З  образою  на  всіх  я  не  піду!
Мені  життя  реальне,  як  і  сниме,
Не  утворило  хиби  і  біду.

Був,  як  усі,  при  участі,  при  ділі,
Виконував  немало  важних  справ…
Хоч  мозолі  вже  –  на  мізка́х  і  тілі,
Ніколи  від  роботи  не  стогнав.

А  ви,  ображені  на  світ  і  Всесвіт,
Ідіть  всі  геть  з-перед  моїх  очей!
Що  ви  зробили,  щоб  наш  світ  воскреснув  –
Чи  світло  запалили  між  ночей?

Жалітись  хоч  на  щось  –  усі  ми  ладні,
Оправдуючи  цим  свою  немі́ч…
Чи  засвітили  темню,  бісу  владну,
Чи  запалили  жар  небесних  свіч?

Прокльони  слати  –  то  останнє  діло,
Жалітися  на  когось  –  марна  річ!
Що  ви  зробили,  щоб  серця  горіли,
Щоб  темність  щезла,  ранкові  навстріч?

То  ж  не  жалійтесь  ниці  ґалаґани*,
Не  злобуйте,  пусті  балакуни!
Погляньте,  як  боролися  титани  –
Вкраїнської  минувшини  сини!

Я    не  піду  в  нікуди  –  у  покуття,
Нехай  хоч  в  річці  Удай  потону…
Та  по  мені  ще  підуть  у  майбутнє,
Бо  жив,  бо  буду!..  В  небіль**  не  гайну…[/color][/b]
________
*Поплавці  на  риболовецьких  снастях.
**Великий  камінь,  піщаник.  

31.01.2017.  

Світлина:  не  із  інтернету  –  зі  школи  життя...
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716505
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017


Systematic Age

Ватра

Я  лиш  твій  подорожній.  Я  пробую  вийти  на  волю,
Бо  не  прагну  лишатись  застиглим  куском  бурштину.
Забери  мене,  прошу.  Я  все  ще  людина,  не  попіл,
Який  змусить  людей  забувати,  ким  я  для  них  був.
Ким  я  буду.  Ким  є.  Чи  існую.  Чи  маю  я  горе.

Генетичні  відносини  тіла  зі  всім  архаїчним,
Первозданним  втрачаються.  Я  в  сво'му  бруді  тону.
І  лиш  ти  мене  зможеш  підняти.  Зіграй  щось  у  тиші...
Моя  ватра  палає,  і  ти  в  ліс  пустила  луну.

За  бетонними  стінами  тяжко  дізнатись  про  щастя,
Але  я  цього  хочу.  Хоч  трохи.  Хоча  би  на  мить,
Бо  кайдани  раба  вже  давно  мені  ріжуть  зап'ястя.

Бо  мені  набридає  згнивати  на  сірому  полі,
Що  лишило  мене  серед  монстрів  чинити  їм  опір.

Бо  я  хочу  себе  віднайти  серед  моря  орбіт...

III.II.MMXVII

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715981
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 04.02.2017


Ліна Ланська

А ТИ НЕ ВІР

А  ти  не  вір,  що  сили  молитов
Не  вистачить,  щоби  тебе  закрити,
Щоб  страху  розпороть  останній  шов.
Стечуть  мари  уявні  сталактити,
Хоч  гнів  пекельний  досі  не  схолов.

Не  вір,  що  сам...у  ангелів  давно
Ключі  від  серця,  що  б  там  не  казали.
Пір"їну  кине,  стукне  у  вікно
І  ось,  неначе  душі  причащали,
Твоя  недоля  -  чисте  полотно  -

Всі  біди  щезли.  Лати  і  щити  -
Стіною  стануть    на  порозі  страти.
Над  прірвою,  хоч  і  не  віриш  ти,
Лягли  мости,  тож  не  спіши  вмирати,
Той  міст  помалу  треба  перейти.

Не  вір,  що  день,  як  ніч.  Заволокло
Туманом  чорним,  ніби  сліпотою,  -
У  кіптяві  імли  -  немите  скло.
Та  смерть  веде  буття  до  аналою,  -
Зміїне  ще  ворушиться  кубло.

Сичить,  кусає,  рве  -  гніздо  Горгон
Готове  обернути  всіх  у  камінь.
Зловтішно  руки  потира  Харон,
А  я  стою  навколішки  у  храмі.
Молитвою  невидимий  хітон,
Творю,  -  
                         укрити  твою  долю...  
                                                                     Аmen!
01.02.2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715736
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 03.02.2017


Ніна-Марія

Жила і буде жити Україна!

[b][color="#240a70"]Моя  Вкраїно,  матінко  хрещена,
Із  диво-слів  вінок  тобі  сплету.
Я  крізь  роки  несу  в  своєму  серці
Любов  до  тебе  чисту  і  святу.[/b]
 
[b][color="#051345"]Твою  я  долю  вишию  нитками
З  казкових  розмаїтих  кольорів.
Хай  чорного  не  буде  в  ній  віками,
А  жовто-синій  завжди  б  майорів.
 
Серця  чужинців  чарувала  врода.
За  цю  красу  лилася  кров  роки...
Нікому  не  зломити  дух  свободи.
Він  все  нові  й  нові    дає  ростки.
 
І  ті,  що  зараз  гинуть  на  Донбасі,
Життями  платять,  линучи  увись,
Ординців  клятих,  щоби  зупинити,
Тримайся  ж,  моя  земле,  не  зігнись.
 
Я  вірю,  що  прийде  той  час  розплати
І  перед  Богом,  і  перед  людьми.
І  кару  понесуть  ті  супостати,
Бо  навіть  небо  плаче  від  журби.
 
Жила  і  буде  жити  Україна!
Прославлена  і  горда  у  віках.
Її  вже  не  поставить  на  коліна,
Хоча  й  нелегким  є  до  волі  шлях![/color]
[/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715894
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017


Шостацька Людмила

ЗИМОВИЙ ПАРК

                                         Обнялись  берізки  на  морозі,
                         Тихий  парк,  лишень  синичок  зграйка,
                         Білочка  -  в  акробатичній  позі,
                         І  сорока  скрикнула,  шахрайка.

                         Шлях  молочний,  ще  ніким  не  битий,
                         Лавочка  самотня  марить  літом,
                         Вітер  щось  наспівує,  сердитий
                         І  ялина  простягнула  віти.

                         Сонечко  насмілилось  крізь  хмари
                         Усміхнутись  матінці-землі,
                                         Ця  краса  мені  –  за  справжні  чари:
                         Промінець  вмостився  на  чолі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715878
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017


Наташа Марос

ПОЗА ЦЕЛЬСІЄМ…

Розумію:  немає  часу,
І  бажання  немає  /ще  гірше/,
Але  я  все  несу  і  несу,
Це  до  Вас  я  несу  свої  вірші...

Сподіваюся,  може,  й  пусте,
Мимохідь,  навздогінці,  чи  як  там,
Прочитаєте    /схоже  на  те/
Ці  рядки,  бо  такою  є  плата

За  моє  хвилювання  і  біль,
За  мовчання  із  Вашого  боку.
Я  скажу  це  не  Вам,  а...  тобі
В  перший  місяць  нового  вже  року...

Про  свої  запізнілі  листи,
Де  слова  розривали  на  шмаття
Мою  душу,  а  осторонь  -  ти...
Лиш  очима  розгладжував  плаття...

Й  відчувалось  тепло  неземне
Поза  Цельсієм,  бо  розплавляло,
Спопеляло  воскреслу  мене,
Не  повіриш,  але  так  бувало...

І  притихло  в  минулих  віршах  -
Прочитаєш  і  ти  зрозумієш,
Як  бажання  моє,  наче  птах,
Помирало  у  клітці  надії...

Не  читаєш...  Не  треба...  Мовчи...,
Бо  багато  чого  вже  немає,
Та  і  серце  моє  не  кричить,
Воно  плаче  за  тим,  що  минає...

                     -              -              -


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714218
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 30.01.2017


Квітка))

Не стати б

Не  залишай  у  пеклі  із  вагань.
Тонка  межа,  не  втримає,  порветься.
Й  жагою  вже  ненависних  бажань,
Жалями  в  моїм  сердці  озоветься...

Я  знаю,  що  тобі  вже  треба  йти,
Не  хочу  твою  руку  відпускати...
Чому  так  важко  щастю  до  мети?
Чому  не  можна  просто  лиш  кохати?

Я  знаю,  треба...присмак  на  вустах,
Такий  гіркий,  ненавиджу  це  слово...
Здаюсь  в  полон  покірності  вітрам,
Лиш  на  межі  не  стати  б  одним  болем...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714814
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 29.01.2017


Шостацька Людмила

МІСТО, ЯКОГО НЕМА

                                       Птахом  ніч  синя  присіла,
                       Небо  –  з  мереживом  зір.
                       Я  вже  тобою  горіла...
                       Доля  ж  зробила  відбір.

                       Зараз  з  тобою  ми  в  місті,
                       В  місті,  якого  нема...
                       Ніч  свої  звуки  солісті  -
                       Тихо  для  нас...жартома.

                       Може  з  відлунням  небесним...
                       Стогін  надірваних  струн...
                       Словом,  бодай  безсловесним,
                       Щось  напророчить  віщун.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714950
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 29.01.2017


Олекса Удайко

ДОБРОДБАЙ БЕЗСМЕРТЯ (1-ша і 2-га частини)

         [i]Як  і  обіцяв  у  своєму  "АНОНСІ",  доповідаю  про  
         виконану  з  дня  оголошення  тайм-ауту  роботу!  
         Написана    книга,  присвячена  50-річчю  пам’яті  
         мого  односельця  академіка  В.Г.Дроботька  під  
         назвою  "Відданість  науковій  істині"  (у  співавторстві  
         з  донькою  вченого,  об'ємом  270  сторінок  тексту
         (1.5  інт.,  4  А).  Книга  подана  до  друку,  вийде  у  в  ц.  р.  
       у  видавництві  "Наукова  думка".  В  додатку  серед  
       іншого  розміщена  і  моя  поема  з  анонсованою  тут  
       назвою.  Вона  містить  5  частин,  2  з  яких  викладено  
       мною  тут.  Далі  буде...  
       
     На  фото:  прижиттєвий  портрет  ученого,  роботи
       відомого  художника,  1957  рік.
[color="#0756a6"]
[b]І. Пролог  [/b]

[b]Там,  де  Удай  з  Лисогором
Обнялися,  щоб  нести
Разом  тихі  води  в  море,
У  заплавах  квітнуть  трави,
Осока  й  очерети;
В  пагорбах,  що  зліва  й  справа,
Причаїлись  берести
І  берези  білокорі...
Хто  ж  те  знав,  що  білосніжність
Цих  красунь  впаде  ув  очі  
Раз  кмітливим  дігтярям,
Щоб  берез  цнотливу  ніжність
Підкорити  трударям:
У  степу  на  схилі  ночі  
Часто  чути  скрип  коліс;
То  скрипів  чумацький  віз,  
Везучи  із  Криму  сіль
До  вкраїнських  міст  і  сіл...
Так  було  не  ‘дне  століття  –  
І  за  миру,  й  в  лихоліття  
В  давнину,  але  не  нині  –
В  тім  краю,  де  Дігтярі  –    
Дивне  сельбище  в  долині  –
Причаїлось  при  горі*.[/b]
__________
*  Лиса  гора  розташована  на  правому  березі  Удаю
навпроти  гирла  Лисогору  неподалік  від  села  Лиски

[b]Удай  –  річка  невеличка,
Та  не  раз  від  ятагана
Татарина-бусурмана
Кров  текла  в  ній,  не  водиця...
Невеличка  річка  тая
Все  прожите  пам’ятає,
Пам’яттю  живе  й  донині  
(І  село  в  її  долині)  
Про  славетні  дні  народу,
Про  поборників  свободи...
.
Слава  в  пам’яті  ізтерта
Тих,  що  дбали  про  безсмертя
Не  лише  свого  народу,
Але  й  –  Богові  в  угоду  –  
На  здоров’я  тих  людей,
Що  жили  в  скорботний  день
Небезпечних  пандемій,
Включно  й  ти,  народе  мій!..

...Так  на  Удаї  жило
Звичайнісіньке  село  
Дігтярі  собі,  допоки
Не  упало  в  ревне  око
Одному  із  Галаганів,
Що  мав  вдачу  непогану
Відмивать  ту  славу  діда*,
Не  осталось  щоб  і  сліду
Від  ганьби  перед  народом
За  осквернену  свободу.
Й  ось  потомок  Галаган,  
Вже  поважний  в  мирі  пан
Ставить  замок  там  високий,
Що  й  донині  тішить  око...
Згодом  він  його  дарує
Губернатору  Полтави,
Там  губернськая  управа
Фахлікбез  організує...**

[b]ІІ.  Син  свого  роду[/b]
                                       1.
...  Та  й  навіщо  це  пишу  я?..
Бо  ж  мені  сказать  хотілось,
Що  в  селі  в  сім’ї  Дроботька,
Що  з  недужими  турботу
Мав***,  на  радість  народилось
Сірооке  дитинча...
Швидко  сплинув  райський  час  –  
Вже  нелегка  мить  гряде
(Жити  як  і  вчитись  де?),
Бо  опряга-смерть  забрала
Вітіного  батька...
Сина  ж    мати  згодом  слала
Вишкіл  здобувати
 В  гімназію,  що  в  Прилуках...  [/b]
__________
*Мова  йде  про  зраду  Прилуцького  полковника  
Гната  Галагана  Іванові  Мазепі  у  війні  з  Росією  у  
1709  році.  
**В  частині  Маєтку  Галагана  в  Дігтярях,  дарованому  
громаді  було  відкрито  ремісниче  училище,  яке  в  наш  
час  відоме  як  сільськогосподарський  ліцей.
***Григорій  Дроботько  –  батько  Віктора  –  працював  
фельдшером,  помер  від  Виразки  шлунку  у  1894  році.  

[b]Все  було  –  удачі  й  муки,
Не  жалівсь  нікому,
Що  вже  зуби  молодецькі
Набили  оскому
Від  письмен  латинських,  грецьких...    
[/b]
[b]                          2.
...Треті  півні  вже  пропіли.
Гімназист  при  свічі,
Пише  почерком  несмілим,
Стомлюючи  вічі,
Про  дівочий  ніжний  стан,
Ігри  і  кохання,
Як  невіглас  і  «профан»
Завдавав  страждання
Гімназійним  дівам,
І  як  автор  не  сприймав
Франтів  говірливих,
Інше  кредо  Віктор  мав:

«Той  індивід,  котрий  прилюдно
Кричить,  упевнений  в  собі,
Форсить,  як  правило,  усюди
Й  щасливий  у  своїй  судьбі...
То  у  такого,  вір,  і  мало
Немає  в  серці  ідеалу,.
Той  чоловік,  повір,  такий,
Хоч  показний,  але  пустий…»

«Гімназист»  –  сумна  поема,
Правда  про  гульвісу,
Автор  в  лоні  ж  у  богеми  –  
Це  вже    інша  пісня!
Пише  вірші  і  балади,
Ще  й  уміння  має
З  лицедійства,  бо  в  театрі
Різні  ролі  грає*  

Словом,  тішиться  дитина,  
Та  ще  й  інших  тішить
Всім  життям  своїм  людини,
Що  живе  –  не  грішить.
Так  і  став  би  він  поетом
Чи  артистом,  може,
Якби  серце  не  щеміло
При  останнім  ложі
Його  батька,  що  так  рано
Відійшов  у  Лету,
Чим  наніс  нестерпну  рану
Юному  поету…

                             3.
Й  ось  романтик-гімназист
В  Університеті:
Ескулапом  вже  був  зиск
Стати  –  не  поетом.[/b]
_________
*Як  свідчить  "Щоденник"  В.Г.Дроботька,  він  у  віці
до  9  років  брав  участь  у  дитячих  виставах,  що  
організовувались  у  маєтку    Галаганів.  За  деякими  
даними,    дещо  пізніше  він  виступав    як  актор  у  
народному  театрі  м.  Ромен    разом  із  відомою  
актрисою  землячкою  Г.П.  Затиркевич-Карпинською.

[b]Тут  науки  всі  конкретні  –  
Що  ближчі  до  діла:
Мають  інше  за  предмети  –  
Хворі  душу  й  тіло.
Взявся  Віктор  за  науку,
Як  до  всього  брався,
Бо  набив  і  серце  й  руку
На  тому,  чим  грався
У  дитинстві  вдома,
Де  були  і  гуси,  й  кури,
Й  звірі  невідомі…
Він  до  них  в  дні  теплі  літа,
Було,  тайно  крався.
А  тепер  –  о  боже-світе!  –
До  розтинів  вдався,  
Незважаючи  на  страхи,
Що  повинен  вмерти
Індивід-невдаха…
Та  невдовзі  гарт  для  серця
Став  йому  пригідний.
…Та  не  був  плеканцем  долі
Віктор  в  дні  побідні
Революції  за  волю…

                                             4.  
Вкраїнські  селяни  ще  п’ятого  року
Повстали  за  землю  –  земля  тут  нівроку.
Уже  й  дігтярівці  шикують  колони:
Виходь,  небайдужий,  в  ком  дух  не  холоне!
Крокують  селяни-повстанці…  Ідуть,
В  руках  транспаранти  й  хоругви  несуть.
«Пани-павуки!  Не  визискуйте  нас!
Земля  хай  –  селянам!»  –  волає  Тарас.
Попереду  Віктор  –  студент-першокурсник:
«Дай  землю  і  волю  нам,  пане-розпусник!»
…Зібралось  на  вигін  повстале  село…
А  той,  хто  не  вийшов,  тому  «повезло».
Бо  сотня  козача  руша  вже  з  Прилук,
Щоб  гасла  іх,  лозунги  вирвати  з  рук,
Повсталих  селян,  запроторить  за  грати:
Як  землю  ділити  –  ви  будете  знати!

…В  Прилуцькій  тюрмі  їм  і  темно,  і  пусто,
Хоч  люду  у  камерах  безліч.  Не  пустять
Туди  ані  матері,  ані  сестри,
Щоб  щось  побратимам  з  їди  принести.
В  тюрмі  часу  відлік:  години  –  роки,
Бо  час  зупинився  для  них,    і  руки
Ніхто  із  свободи  їм  вже  не  подасть,  
Бо  грати  завадять,  кайдани  і  власть.
Та  ось  змилостивися  раз  прокурор  –  
Пом’якшив  студенту  «суда  приговоръ»
Й  відправив  під  нагляд  властей  в  те  село,
Де  серце  юначе  раніше  цвіло*.
А  іншим  –  відсидка  в  тюрмі  до  весни,
Яка  у  Прилуки  прийшла  із  Десни,
Чи,  мо'  з  Петрограда,  де  світло  заграв
Вкраїнський  матрос  запалив  і…  програв...
Та  то  вже  є  пісня  про  інші  часи,
А  нам  –  повертатись  у  наш  час.  Проси,
Проси,  юний  Вікторе,  судну  управу,
Щоб  зняти  судимість  й  навчання  поправить…
Та  де  там?..  В  селі  він  відсидів  два  роки,
Перш  ніж  до  навчань  повернувся.  Уроки
З  наук  природничих  він  жадібно  «гриз»,
І  ректор  йому  в  нагороду  дав  приз…**

                           5.
Отже,    в  Університет
Віктор  враз  подався,
Як  отой  тупий  «запрет»
Прокурора  знявся.
…Два  роки  дались  в  знаки  –  
Треба  ж  доганяти,
Вчився  ж  Віктор  залюбки  –
Все  хотілось  знати.
І  поринув  знов  в  науку,
Та  ще  й  у  медичну,
І  дісталась  йому  му́ка
Взнати  гадку  вічну:
Чому  люди  так  завчасно,
Ненароком,  рано
Від  хвороб  серцевих  часто
В  болях  помирають.
І  студент  кмітливим  оком
Ворога  примітив:
Від  бактерій,  їхніх  соків  
Та  ще  від  токсинів
Поступово,  непомітно
Ста́ріють  судини.[/b]
_________  
*  Тут  прийшло  Віктору  перше  кохання.
**Впродовж  навчання  Віктор  виконав  добротну
наукову  роботу,  за  що  був  удостоєний  премії  та  
золотої  медалі  імені  М.І.Пирогова.
[b]
Так  Дроботьком-юнаком
Розпізнано  «прозу»,
Що  була,  між  тим,  вінком
Атеросклерозу…

               6.
Та  продовжити  навчання
Йому  не  припало  –  
Пригадалося  заслання,
Й  «дігтярівське  сало»*
За  бунти,  де  участь  Віктор
Мав  нагоду  братии,  
І  за  що  не  мав  він  світла  –
Кинутий  за  грати.
Ненадійним  об’явила  
Влада  того  мужа
Та  й  у  Бобрик**  відрядила  –  
Хай  лікарем  служить.

 І  хоч  Віктор  не  в  науці,  
А  лише  в  лікарні,
Йому  ж  світло  на  посту  цім,
Бо  ж  –  не  в  буцигарні.
За  роботу  ескулапа
Кметі***  благодіють:  
За  добро  добром  і  платять  –
Всім,  чим  тільки  вміють[/b]
____________
*Йде  мова  про  нагляд  поліції,  якому  був  підданий  бунтар.
**  Село  поблизу  м.  Ромен  –  повітового  центру  Полтавської  
 губернії  (нині  Сумської  області).
*  *Кміть  (діал.)  –  селянин.  
.
[b]А  все  більше  тим,  що  ці́ну
Ніколи  не  мало,
Й  не  під  силу  товстим  стінам:
Це  –  любов,  не  «сало»...

                                         7.
Пішло  б  все  на  краще,  аби  не  війна,
Бо  долю  народу  ламає  вона.  
Війна  світова,  та  за  тим  –  громадянська,
За  ними  в  форватері  –  влада  радянська...
І  скільки  ще  витрима  вражих  нашесть
Народ  український,  в  ком  слава  і  честь?!
І  скільки  ще  буде  і  кривд,  і  облуди
Для  довготерплячого  нашого  люду?!

...Одною  ніколи  не  ходить  біда:
Біда  за  бідою,  мов  тала  вода,
Туди  йде,  де  тонко,  де  топко,  де  низько,
З  війною  йде  й  пошестей  цілая  низка:
Чума,  тиф,  холера  і  голодомор  –
Мітла  по  засіках  холодних  комор...

Було  і  в  Ромні  так  в  двадцятому  годі,
Коли  малярія  з’явилась*.  В  пригоді
Тут  лікарьський  досвід  Дроботька  постав:
І  Ромен,  і  Сулу,  і  околичний  став
Обстежував  лікар  й  зловив  комара  –  
Рознощика  пошестей  тих  –  малярій.
Говорять,  і  досі    комар,  мов  мара,
В  Ромені  гуляє,  та,  видно,  без  дій,
Бо  лікар  Дроботько  знання  про  хворобу,  
Здобутий  ним  досвід  лишив  на  сторожі.
Гудуть  хай  комахи,  –  хоч  сотні,  хоч  рій,
Не  буде  в  країні  таких  пандемій!      

                 8.
Минають  дні,  минають  роки,  
А  Віктор  все  ще  у  Ромні  –  
Його  тримають  за  всі  боки
Діла,  які  –  не  звершить,  ні!
Слабким  бо  ж  місцем  в  цьому  місті
Була  на  той  час  медицина.
Як  задарма  віддать  костистій  
Свою  дочку  чи  сина?!
І  лікар  слав  свої  знання
У  люди  через  курси,  
Які  створив  не  навмання  –
Свідомо,  щоб  ресурси
Людські  Вкраїні  зберегти
Та  духом  преумножить,
Щоб  всі  –  і  він,  і  я,  і  ти  –  
Могли  недуг  знеможить.
Та  Віктор  тим  ще  переймавсь,  
Щоб  людність  об’єднати**,
Щоб  захистить  її  права
На  вулиці  і  в  хаті,[/b]

____________
*В  1920-21  роках  Віктором  Дроботьком  у  р.  Ромен  
і  околицях  виявлено  і  локалізовано  вогнище  малярії.  
**йдеться  про  участь  Віктора  в  роботі  громадських
     організацій  в  Ромнах  у  ці  роки.

[b]Щоб  люди  мали  хліб  і  сіль,
І  дещо  ще  й  в  стодолу,
Щоб  кожен  мав  у  серці  ціль
Служить    ідеї  й  столу.
І  він  свій  дух  рафінував  –  
Брав  участь  в  грі  театру,
А  почуття  він  римував
При  свічці  і  при  ватрі...
                                   
                                     9.
                                 «Життя  коротке  –  мистецтво    вічне,
                                 Хай  вічна  пам’ять  його  жрецям!»
                                         
                                                   З  газети  «Наше  слово»  м.Ромен    
                                                   від  1209.1921.    
                                                                     
Чи  був  герой  наш  таки  артистом  –  
Питання  спірне.  Напевно,  був.
Чому  ж  бо  в  нього  душа  пречиста,
І  звідки  в  нього  слова  –  намисто,
І  де  їх  лікар,  від  кого  чув.

Так  склалось  в  тії  буремні  роки:
У  місті-квітці,  що  звуть  Ромен,
Жреці  мистецтва  величним  кроком
Несли  пожертву,  несли,  нівроку
І  не  жаліли  своїх  рамен.

Кавалерідзе*,  Шкурат**  і  Ганна,
Що  –  Затиркевич.***  Ще  й  Хуторна.****
І  трупа  в  Ганни  і  дужа,  й  славна,
А  у  актриси  –  постава  гарна  
Талант  квітучий  –  наче  весна.

Чому  ж  Дроботьку  не  бути  з  тими,
Хто  до  народу  стоїть  лицем?
Хто  слово  правди  в  народ  нестиме,
Хто  скаже  сміло  його  й  правдиво
Не  обминувши  усобних  тем?

...Було  б  все  добре,  та  сталось  лихо  –  
Пішла  Карпинська    в  останній  день.*****
Пішла  у  Вічність...  І  стало  тихо...
І  стало  тихо,  бо  сталось  лихо  –  
Не  стало  чути  її  пісень.

А  що  ж  Дроботько,  наш  добрий  лікар,  
Не  зміг  злодійку-смерть  зупинить?
На  те  все  йшлося:  минулось  літо,
Настала  осінь  –  незримо  й  сліпо  –  
І  обірвалась  СРІБляна  нить.

Удень  –  робота,  тріумфи  –  ніччю:
Така  вже  доля,  уділ  митця!
Потухла  рампа,  погаснуть  свічі...
«Життя  коротке  –  мистецтво    вічне,
Хай  вічна  пам’ятть  його  жрецям»[/b]

_______
*І.П.  Кавалерідзе  (1887-1978)-  український  скульптор,  
кінорежир,  драматург,  організатор  і  режисер  театру  в  
Ромнах.
**  С.Й.Шкурат(1885-1971)  –  самодіяльний  актор  
Роменського  музично-драматичниноь  театру.
Заслужений  артист  РРСФР.  Знімався  у  багатьох
фільмах,  у  тому  числі  у  Фільмі  О.Довженка  "Земля".
***  Г.П.    Затиркевич-Карпинська(1855-1921)  відома  
українська    акторка,  співучасниця  театрального  
життя  М.Кропивницького,  М.Садовського,  
М.Саксаганського,  М.Заньковецької.  Уроженка    смт  Срібного  –
нині  мого  та  В.Г.Дроботька  районного  центру.
****  Є.О.Хуторна(1856-1980)  –  драматична  акторка  із  
трупи  М.Садовського,  що  разом  із  Г.Затиркевич-Карпинською  
вступила  до  Роменського  театру  у  1918  році.
*****Йдеться  про  смерть    Г.  Затиркевич-Карпинської  
12  вересня1921року.    
[/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714672
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 29.01.2017


Анатолій В.

Ти просто прийдеш

Тебе  віднайду  на  окраїні  снів  і  галактик,
У  безвісті  всесвіту,  серед  сузір`їв  чужих...
Я  мрійник,  дивак,  а  іще    невиправний  романтик,
І  серце  заплуталось:    видих  зробити    чи  вдих?..

Тебе  дочекаюся  десь  на  межі  світостворень!
Я  знаю:    відчуєш,  я  знаю:  ти  прийдеш  колись,
Бо  це  вже  було,  світ  складається  з  безліч  повторень,
Де  ми  вже  були,  і  прощались,  й  зустрітись  клялись...

Знайду  і  залишусь  назавжди  в  твоєму  полоні,
Тебе  відшукаю  у  таїні  світобудов!..
Ти  просто  прийдеш,  станеш  сонячним  світлом  в  долонях,
Моєю  святою  основою  всіх  молитов!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715131
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 29.01.2017


НАДЕЖДА М.

Небо…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=yz1G2ibTMvA  
[/youtube]
Дякую  за  ідею          Аяз-Ашмир-Ша
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714797

На  дрібні  краплі  розлетілось
В  глибокім  морі  пролягло.
Та  море  раптом  розізлилось...
Ой,  що  тоді    отут    було!

Перун  розсипав  гострі  стріли,
І  прокотився  грім  здаля.
Зірки  від  жаху  затремтіли.
Пішла  тут  обертом  земля...

Упало  небо  на  дно  моря,
Ох,  і  який  створився  жах!
І  всі  заплакали  від  горя.
І  огорнуло  Сонця  страх.

І  як  тепер  йому  світити?
Куди  ж  проміння  посилать?
Хто  ж  буде  хвилі  ці  сріблити?
Так!  Треба  небо  відпускать..

Захвилювалось  знову  море,
І  небо  витягли  хвильки..
І  всі  забули  оте  горе...
От  що    створили  крапельки...
---------------------------------------

Ми  знову  дивимося  в  небо,
Радієм  сонцю,  як  завжди.
Поки  живемо,  так  це  треба.
А  ти  нас,  НЕБО,  ще  не  жди..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715079
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 29.01.2017


Ліна Ланська

СПАСАЯ НОЧЬ

А  я,  в  ладони  день  собрав,  спасала  ночь.
Дрожащим  парусом  казалось  далеко
Сиянье  звезд  среди  воздушных  облаков,
Где  межпланетным  кораблем  был  мой  балкон
И  вся  Галактика  пыталась  нам  помочь.

А  я,  в  ладони  день  собрав,  лечила  тьму,
Лучами  солнца  исцеляла  и  влекла;
Ведь  я  той  искоркой  пылающей  была,
Сжигая  страстью,  уходила  в  зеркала,
А  возвращаясь,  выжигала  по  клейму.

А  я,  в  ладони  день  собрав,  искала  след
Скользя  по  коже,  раскаленной  добела.
Корнями  в  душу,  незаметно,  проросла.
Июньским  утром  тридцать  первого  числа
В  шкафу  последний  обнаружила  скелет.

А  я,  в  ладони  день  собрав,  сжигала  зло.
Из  паутины  километров  кружева
Плела  ночами,  неуемная,  едва
Спускалась  лестницей  сусальная  канва,
В  твою  любовь,  пока  еще  не  рассвело.

А  я,  в  ладони  день  собрав,  спасала  ночь...

24.01.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714197
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 29.01.2017


Людмила Пономаренко

Жменька тепла

Минув  рік  мого  перебування  в  "  Клубі  поезії"...  Дякую!

Рік,  мов  спалах  сяйний,  видноколом  далеким  погас,
Нанизавши  для  пам’яті  миті  в  строкате  намисто.
Загадковий,  як  вічність,  неспинно-невидимий  час
Замітає    минуле  снігами    небачено-чисто.

Лиш  яскраві  моменти    лишає  на  спогад  мені,
Незабутні  хвилини    чудес,  і  добра,    і  любові,
Вболівання  за  світ,  крихти  істин    поміж  метушні,
І  шукання  душі    у  світах  поетичних  крізь  слово…

«Клуб  поезії»    став  місцем  творення  у  всемережжі
Тим,  хто  вірує  в  слово,  його  силу,  і  мудрість,  й  красу.
Полюбила  і  я  вечори  ці  рожево-бентежні,
Де  подвоєно  щастя  і  щезає  розділений  сум.  

Незнайомі  мені,  та  такі  довгождані  знайомці
Теплим  словом  підтримки  запалили  свічу  спілкувань.
І    смайлик  веселий,  що  ромашки  тримає  в  долоньці,
Наче  сонячний  промінь  на  дорозі  моїх  існувань.

Цілий  рік  пролетів,  на  сторінці  ладнаючи  вірші…
Вдячність  тим,  хто  зібрав  в  Клубі  цім  новачків  і  майстрів.
Щирим  друзям  моїм    ці  слова,  що    за  весни  світліші,
І  ця  жменька  тепла  крізь  негоду  зимових    вітрів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712359
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 23.01.2017


Наташа Марос

ЛИШЕ РАМА…

Опускається  вечір  додолу,
Поглинаючи  неба  блакить,
Ти  давно  не  приходиш  додому,
Ти  давно  вже  не  знаєш  -  болить...

Появляєшся  тихо  щоночі,
Заглядаєш  у  шибку,  мовчиш...
Як  мені  не  дивитися  в  очі,
Як  мені  не  дивитись,  навчи...

Всепрощаюча  ніч  за  фіранку
Заховала  сполохані  сни,
Хоч  вночі,  я  ж  просила  ще  зранку,
Хоч  вночі  ти  мене  не  мини...

Не  витримую  -  знову  і  знову
Виглядаю  в  холодне  вікно,
Зігріваючи  темінь  зимову,
Зігріваю...  тобі  все  одно...

Ні...  Не  вмію,  не  вмію  без  тебе
І  -  назустріч,  ламаючи  скло...
Лише  рама...  яка  в  ній  потреба,
Лише  рама,  а  скла  й  не  було...

               -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713865
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 23.01.2017


Ірина Кохан

Дихання міст

Люблю  слухати  дихання  
сонних  засніжених  міст,
Прохолодне  й  п'янке,
ні  на  що  більше  в  світі  не  схоже.
І  своїми  думками
ловити  думки  перехожих,
(Ніби  ноти  на  слух
впізнає  віртуоз-піаніст).

Пити  з  теплих  кав'ярень
м'яке  суголосся  розмов
І  безцільно  блукати,
зганяючи  сни  з  тротуарів.
Завмирати  від  подиву
(як  личать  соснам  ці  сарі!),
Що,  мов  янголи  білі,  
схилилися  для  молитов.

Крадькома,  наче  тать*,
зазирати  у  душі  вітрин,
Мовчазні  і  скляні,
від  морозу  в  легкім  татуажі.
Й  милуватися,  як
у  нічній  оксамитовій  сажі
Тонуть  стрічки  доріг,
одягнувшись  в  пухкий  палантин**.

Люблю  слухати  дихання
                   сонних  засніжених  міст...

*Тать  -  злодій.
**Палантин  -  хутряна  чи  оксамитова  накидка  у  вигляді  широкого  довгого  шарфа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713415
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 23.01.2017


НАДЕЖДА М.

Літній ранок…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WCGzGl85CSg[/youtube].
Повільно  ніч  іде  на  спад.
Знов  сонце  небо  освятило.
На  небі    новий  йде  розклад:
Воно  вже  зорі  розгубило.

Земля  розкрила  ледь  повіки,
Із  квітів  випила  росу.
Роса  для  неї  -  справжні  ліки:
Вони  підтримують  красу.

Жахнулись  хмари  з  переляку.
Вогнем  зайнявся  горизонт.
Нема  ніякого  натяку,
Що  знов  здолає  землю  сон.

Прокинувсь  ліс;  проміння  грає.
Про  щось  шепочеться  листва.
Цей  літній  ранок  обіцяє,
Відчуть  земного  божества.

Промінчик  сонячний  торкнувся,
Мого  ще  сонного  лиця...
Це  просто  ти  мені  всміхнувся...
Та  казці  цій  нема  кінця....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713750
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 23.01.2017


Ліна Ланська

НЕ ВИРВЕШСЯ

Не  вирвешся  відлунням  через  край.
Розхристане  нестримне  почуття
Упало  і  не  буде  вороття,  -
Стіна  углиб  і  вшир  -  перечекай,

Бо  обійти  не  сила  і  не    час.

Її  зруйнуєш  -  рухне  небозвід
І  боги  проклинатимуть    услід
Оте  незриме,  що  з"єднало  нас.

Стіну  століть  не  зміряти  повік.

Шукаю  шпарку,  щоб  пірнути  знов
В  солодкі  сни,  -    зачинене  вікно,
Приречений  годинник  втратив  лік:

Було-нема...нема,  але  ж  БУЛО!

На  березі  зруйнованих  видінь
Я  пам"ятаю,  коливалась  тінь,
Допоки  хвилі  розмивали  скло.

Дощило  і  дощило  -  день,  чи  рік?

Горів  вогонь  у  грубці  і  в  душі.
Сміялись  ми,  віднині  не  чужі,
І  заздрили  нам  боги  угорі.

Їм  теж  вчувався  долі  резонанс  -
Бриніли  ліри  ніжно-навісні,
Зіркові  зливи  падали  до  ніг
Отим  незримим,  що  з"єднало  нас.

17.01.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713762
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 23.01.2017


Ліна Ланська

ХТО ТИ?


Хто  ти?  

А  я,  відучора,  -
Абрис  туманний  чужинки.
Млява  й  німа  упокора.
Все,  що  лишилось  від  жінки...

Долею  

Зломлена  й  скута,
Повзаю  тінню  по  стінах.
В  венах  не  кров,  а  цикута  
Током  лякає  постійним.

Хто  я?

Повіриш,  щеміло?
Вирвалось  і  калатає.
Б"ється,  ні  впало,  ні  сіло,  -
В  друзки  та  не  нарікає.

Тінню

Сповзаю  під  ноги.
Снігу  лиха  кожушанка
Кутає  мстиво,  дороги.
Блимне  шафранно  вільшанка,

Дзьобиком  стукнувши  в  шибку.
Хто  ти?
Чиє  відголосся?
Просиш  не  крихту,  а  скибку.
Може,  то  тільки  здалося?

Хто  ти?..
Засилля  скорботи.
Хто  я?  
І  досі  не  знаю..

11.01.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711686
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 21.01.2017


Ліна Ланська

НЕ ДОДАСТЬ

Хай  не  додасть  тобі  щастя  кохання  моє,
Сили  немає  відправить  його  у  вигнання.
Непоказне,  непомітне,  несміле  кохання
Дякує  Господу  просто  за  те,  що  ти  є.  

Дякує  Господу  в  снах  і  луні  молитов,
Падає  каменем  долу,  щоб  ніч  освітити.
Небо  віншує  за  ніжності  зболені  крихти,
Дрібні  уламки  у  Всесвіті,  звані  -    любов.

Хай  не  лякає  прийдешнє,  готую  бальзам.
Лихо  знекровлене,  хто  ж  опирається  щастю?
Люблячим  може,  колись  у  цім  світі  й  воздасться?
В  ньому  віднині  ніколи  не  будеш  ти  сам.
20.01.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713392
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 21.01.2017


Ірина Кохан

Не звикай

Не  звикай  до  мене.  Я  мину.
Як  минають  весни  рік  за  роком.
На  вустах  лиш  присмак  полину,
На  очах  провогклу  заволоку

По  собі  залишу.  Відцвіту,
Мов  пожежі  айстрово-осінні.
Листопадну  пору  золоту
Змінять  сніжно-білі  заметілі.

Відчеканить  мудрістю  життя
Кожен  крок,  розпише  наші  ролі.
Чи  прийме  Всевишній  каяття?
Чи,  мов  зорі,  тлітимем  поволі?

Відречись,  благаю,  я  піду.
Озирнутись  навіть  не  посмію.
На  порозі  стишивши  ходу,
Настіж  двері  лишу  сніговію...

Не  звикай.  Бо  скорена  вітрам
Повернуся  птахою  до  неба...
Омини  душі  моєї  храм.
Я  боюся...  Звикнути  до  тебе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711775
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 17.01.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.01.2017


Наташа Марос

ТАРО…

А  ніч  ворожила  на  картах  Таро,
Сховавшись  у  закутку  зболених  снів,
І  нам  випадало  усе  на  добро,
На  щастя,  на  долю,  аж  світ  онімів...

І  сонце  сміялось,  і  ружі  цвіли,
Притих  вітерець,  щоби  нас  не  злякать...
І  травень  /укотре/  мерщій  забілив
Кущі  верболозу  побіля  ставка...

А  протверезілі  дорослі  роки
Таро  повернули  в  колоду  нову  -
Кричать,  що  здали  не  з  тієї  руки...
Та  я  в  це  не  вірю...  і  далі  живу...

           -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712313
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Ніна-Марія

Любові невичерпне джерело

[color="#051b3b"]Роки  мої,  птахи  мої  крилаті,
Верніть  мене  у  юність  золоту,
Де  зустрічала  мама  біля  хати,
Де  вишні  -нареченими  в  цвіту.
 
Стежина  в  луки  слалась  від  городу,
За  ним  виднівся  невеличкий  став.
І  красень-клен  від  тата  в  нагороду
Зі  мною  разом  швидко  виростав.
 
Шовковиця  стара  така  й  розлога,
Минуло  їй,  мабуть,  уже  сто  літ,
І  кущ  троянди,  що  біля  порогу,
П'янить  ізнов  мого  дитинства  цвіт.
 
І  плине  спомин  в  душу  невсипущу
Любові  невичерпним  джерелом,
І  знову  спрагло  воду  п'ю  цілющу,
Із  маминим  і  татовим  теплом.
[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712299
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Світлана Моренець

ДВОМА РЯДОЧКАМИ

ВІДОМІ    ІСТИНИ

***
Неважко  відрізнити  дійсно  мудрих,
від  того,  хто  лише  нам  "мізки  пудрить".

***
Чим  більше  мудрість  світу  осягаєш,
тим  менше  коло  щирих  друзів  маєш.

***
Як  нас  занапастити,  –  доля  знає:
вона  тверезий  розум  відіймає.

***
Покірно  стерпівши  образу,
наступну  викличеш  одразу.

***
Солодшим  те  здається,
що  важче  дістається.

***
Чомусь  чуже  для  нас  миліше,
нехай  і  гірше,  аби  інше.

***
У  статі  сильної  побільшало  декору...
Все  менше  лицарів  без  стра́ху  і  доко́ру.

***
Як  легко  співчуваємо  нещастю!
Як  важко  порадіть  чужому  щастю...

                               14.01  2017  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712137
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017


Микола Миколайович

Не моя

Я  пишу  тобі  люба  вірші…
Їх  букетик  поставлю  у  воду.
Хай  частинка  живої  душі…
Твою  Леле  підкреслює  вроду.

Знову  й  знову  приходять  у  сни…
Заглядають  у  снах  мені  в  очки.
Ніжний  погляд  твоєї  весни…
Заплітає  ті  квіти  в  віночки.

Покладу  ці  рядки  на  пісні…
На  світанок  в  гаю  помережу.
Засвітились  досвітні  вогні…
Я  ж…  і  досі  собі  не  належу.

                           Приспів:
Спогад    лине  з  глибин  таїни,
Зачіпає  поранені  роки.
Наша  пісня  зірвалась  з  струни,
Ледве  чутно  віддалені  кроки…
То  мелодії  вирвані  строки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712149
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017


Хуго Иванов

СВИДАНИЕ

 синь  неба  беспринципна  как  дитя...
не  знает  о  законах  и  моралях...
а  мы  с  тобой  придумали  себя...
распявши  души...
на  чужих  скрижалях°.

произнося  ненужные  слова...
скрывая  истину...
за  краскою  стеснений...
мы  убегаем  сами  от  себя...
в  межстрочье...
недосказанных  мгновений.

напрасно  ожидаю  хоть  намёк...
какие  песни  сердце  ждёт...
и  тело...
душа  кричит....
и  что  то  шепчет  рот....
но  время  на  свиданье...

.......пролетело.

°скрижали  -  две  каменные  плиты,
на  них,  согласно  Библии,  были  начертаны  Десять  заповедей.
(  которые,  как  мне  кажется,  сочинила  женщина  )




*****наталія  калина  -  вільний  переклад  -  СВИДАНИЕ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709427

*****Петро  Кожум'яка  -  воспоминание  -  …СВИДАНИЕ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727421

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709426
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 12.01.2017


Ліна Ланська

Я НЕ СТУКАЮ

Я  не  стукаю,  просто  зайду...
На  столі  учорашня  газета,
Крихти  хліба  і  два  сірники.

У    господі  немає  ладу,
Тільки  тінь  мовчазного  естета
Та  і  ту  "підмели"  тайники.

Я  не  стукаю,  серце  гримить,
Як  старий-престарий  холодильник,
Що  до  скону  служити  бажав.

Десь  отут,  зачепилася  мить
За  беззвучний,  зловісно-всесильний,
Некерований  зібганий  жах.

Учепившись,  розкраяла  світ
На  "можливо"  і  вічне  -"ніколи,  -
Безнадії  стулила  сюжет.

Описала  чужий,  а  не  свій,
У  своєму  -  одні  частоколи
Та  і  ті  розхиталися  вже.

На  газеті  отут  напишу:
До  нестями...  ваганням  умита.
Не  сльозами,  їх  вилила  всі.

Я  піду,  а  тобі  залишу
Мою  душу,  у  вигляді  сита
І  кохання,  так  схоже  на  сіль...

09.01.17.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711283
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 11.01.2017


Наташа Марос

НЕПОЄДНАНІ…

Я  не  знала,  що  у  снігах
Ти  шукаєш  мене  і  досі,
Розпинаючи  на  вітрах
Незахищену  нашу  осінь...

Засипало  й  мело  всю  ніч,
Оглядаюся  -  біло-біло...
Моє  серце  /тобі  навстріч/  -
Розтопити  сніги  хотіло...

Та,  закутавшись  в  холоди,
Вже  заснули  у  чистім  полі,
Замерзаючи  назавжди,
Непоєднані  наші  долі...

             -          -          -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711110
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 10.01.2017


Ліна Ланська

КАРАЄШ?

Караєш,  праведний?  Карай  -
Мечі  блищать,  судити  час.
Карай  мене  одну,  бо  нас
Тепер  немає,  добивай.

Тепер  нема,  та  світ  тісний.
Холодні  очі,  -  злі  чутки,
Слідкують  ревно;  навпрошки
Біжать  прокляттями  у    сни.

Біжать,  а  ти  свій  вилий  гнів,
Бо  зроду  проклята  Ліліт.
"Нема  прощення,  замалі
Відлуння  серця",  -  жебонів...

Відлуння  серця  -  сльози  й  сміх.
Кривавий  місяць  голосив
В  обіймах  літньої  грози,
Забувши  все...забувши  всіх...

Забувши,  впоєний  за  мить,
Запивши  хмелем  коровай,
Який  самому  не  зліпить...
Караєш,  праведний?    Карай.

08.01.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711322
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017


Олекса Удайко

ОДНЕ ЖИТТЯ

       [i]      Про  сокровенне…[/i]
[youtube]https://youtu.be/YyS4hXDAlC8  [/youtube]

[i][b][color="#870b87"]Одне  життя…  Та  хочеться  прожити
Його,  неначе  –  сім,  а  не  одне,
Бо  як  тоді    бажання  помирити,
Які  –  одне  поперед  іншим  жне
Не  «трин-траву»,  а    вруну  ту,  пшеницю,
Що  так  щедротно  стелять  щастя  шлях,
Коли  кругом  –  прості  та  милі  лиця?..
Й  твого  кохання    зіронька  зійшла…  

Буває,  вдвох.  А  все  життя  –  у  роздріб…
І  по́гляди  –  навкіс,  не  в  паралель.
А  треба  б  –  щоб  разом  удвох  до  гробу,  
Одне  життя:  ти  ж  –  лада,  а  я  –  лель!  
І  процвітає  поміж  нас  безлюб’я,
Й  не  знаємо  –  для  чого  живемо…
А  треба  б  так,  як  вміють  це  голуб’я:
Лебедість  на  могилу  кладемо…

Виною,  певно,  є  недосконалість,
З  якою  ми  у  мирі  повсякчас…
А  треба  б  тут...  нам  потрудитись  малість:
Любов  не  терпить  ледаря  гримас!
Любити  –  значить  повсякчас  трудитись:
Навчився  сам  –  друго́му  передай!
Ми  на  Землі  для  того,  щоб  учитись…
І  щезне  зло,  й  розквітне  справжній  рай![/color][/b]

09.01.2017[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711104
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.01.2017


НАДЕЖДА М.

Щастя…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PM7eTzPJzLI  [/youtube]


Щастя  -  це  міцне  здоров'я  і  слабка  пам'ять.  
Ернест  Міллер  Хемінгуей
------------------------------------------
Ну  що  ми  знаємо  про  щастя?
До  кого  входить  воно  в  дім?
Воно,  немов  святе  причастя,
Так  необхідне  нам  усім.

Воно  приходить  непомітно,
Коли  ти  солодко  ще  спиш.
Комусь  всміхаєшся  привітно...
Когось  усмішкою  сліпиш.

Та  щастя  дуже  обережне,
Ступає  тихо,  мовчазне.
Йому  приходить  так  належно.
Воно  вас  хай  не  промине.

Воно  не  любить  крик  і  гамір,
Не  переносить  метушні.
І  має  завжди    гарний  намір:
Торкатись  доброї  душі.

Той  не  відчує    смаку  щастя,
Якщо  душа    його  черства.
І  за  життя  йому  не  вдасться
Відчути  запах  божества...
------------------------------------
МОЇ  ХОРОШІ,  ДОБРІ  ДРУЗІ!
У  хату  щастя  упустіть...
Оте,  що  буде  не  з  ілюзій,
А  справжнє  вмійте  заслужить...
-----------------------------------  
(Натисніть  на  картинки  -  вони  відкриються)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710873
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Анатолій В.

Тримай мене

Прислухайся.  Чуєш,  як  пада  задумливо  сніг,
Земля  загортається  в  білу  замислену  тишу?..
Я  жити  без  тебе  спокійно  б,  напевно,  не  зміг.
Ти  чуєш,  крізь  сніг  звіддаля:  «Я  тебе  не  залишу!»?

Ти  чуєш,  як  вітер  натужно  гуде  у  дротах
І  грається  хмарами  в  мареві  сірого  неба?..
Душа  крізь  хурделицю,  як  замерзаючий  птах,
І  чується  в  помахах  крил:  «Я  до  тебе,  до  тебе»...

Навколо  лютує  холодна  і  сніжна  зима,
У  вітрі  і  снігові  губляться  стишені  звуки...
Та  ближче  за  нас,  все  ж,  на  світі  напевно,  нема...
Тримай  мене  міцно,  тримаймося  міцно  за  руки!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709870
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 02.01.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.01.2017


Олекса Удайко

НЕБЕСНИЙ РАЙ

[youtube]https://youtu.be/KIVoS6tIzFg[/youtube]
[i][b][color="#066c73"][color="#055b78"]
[color="#530882"]Навкруги  все  завмерло  і  заціпеніло  –
Стинь*…
А  ще  вчора  було  тут  і  світло,  і  мило  –
Синь!
То  природа  із  людством  живе  в  унісон  –
в  такт…
І  немов  би  і  порско,  та,  врешті,  –  у  сон,
всмак…

Та  хурделиці,  хляки  негайно  проходять  –
враз…
Як  надворі  заграє  привітно  природа  –
час…
І  врятує  від  згину  свята  амплітуда  –
ритм…
Перманенту  не  буде  для  страдного  люду  –
битв…

І  зникне  з  ужитку  зими  холоднеча  –
стинь…
Бо  весна  переможе…  Людей  колотнеча,
згинь!  
Хай  планетою  оволодіє  пора  –
крах
подолає  могутній  бог  Геліос**-Ра**!..
Рай…[/color]
 [/color]![/color][/b]
31.12.2016
_________

*Словотвір  від  омоніму  "стигнути"  -  холонути.
**Бог  Сонця  в  римській  та  грецькій  міфології.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709582
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 01.01.2017


Серго Сокольник

Знаєш, десь у раю…

...знаєш,    десь  у  Раю
Розквітають  сади  яблуневі,
Що  спокусу  дають
ГріхопАду  Адаму  і  Єві...

...я  тебе  пізнаЮ
Мов  плоди,  що  зростають  на  гіллі...
...чуєш-  нерви  здають,
Наче  струни  вібрують  у  тілі-

Переміна  часів,
Не  найкращі  часи  для  кохання.
Я  тобі-  Гречкосій...
Може  перший...  Можливо-  останній...

Мов  богині  Землі
Ти  подоба...  Ти  Макош  і  Мати...
Переломлений  хліб...
І  майбутнього  сім"я  сприймати

Це  одвіку-  віків
Доля  жінки,  солодко-  зваблива-
Чарівний  перелив
Дарування  дитячого  дива-

Не  інакша  ніяк
У  часи  буревійно-вітрОві.
...бо  у  яблука  смак
був  солоним...  Із  присмаком  крові.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116122801325  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709021
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 30.12.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.12.2016


Людмила Пономаренко

Зимно

 Через  казкову  пелену  снігів  
 Сосновий  бір  здається  незнайомцем:
 Печальний  погляд  з  -під  кошлатих  брів
 Проймає  зимно  під  холодним  сонцем.

 На  жаль,  не  підеш  лісом  навмання  -
 Усі  стежки  заплутала  негода.
 Все  ж  личить  соснам  біле  це  вбрання
 З  оздобою  незірваного  глоду,

 Разком  намиста,  що  з  горобини
 Ясніє  спогадом  сумним  про  осінь,
 Де  піднебесся  сяйвом  з  далини
 Так  живописно  день  фарбує  в  просинь.

 Глибокий  слід  самотньої  лижні
 В  замет  пірнає  посеред  завії.
 І  знають  лиш  дерева  мовчазні,
 Хто  розгубив  у  сухоцвітах  мрії.

 У  затишку  приваб  змовкає  світ,
 Очікуючи  вкотре  й  знову  дива…
 В  зимовім  лісі  через    гомін  літ
 Під  танець  снігу  мовить  вічність  сива.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708777
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 29.12.2016


Олекса Удайко

РАНОК РОЖЕВИЙ*

       [i]  …в    незайманій  тиші  по  вікнах  малює  світанок  
               рожеву  заграву    –    де  сонце  встає  в  таїні.
                                                                                               [b]Олена  Жежжжук  [/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/gZT8A1s5134[/youtube]

[i][b][color="#0783a6"]День  похилився  
в  гулаво-диявольськім  танку  –
Вечір,    мов  мавр,  все  живе  на  землі  переміг…
Ніч  віддала  свої  чари  і  сни  до  останку,
нив’я  зоравши  –  
солодких  таїн  
переліг…  

Хай  скаженіє  
в  полях  снігова  королева,    
в  тебе  ж  у  ліжку  –  на  дотик  –  теплесенький  Кай...
Й  не  треба  тобі  вже  
                                                               ні  Півня,  
                                                                                             ні  Тигра,  
                                                                                                                             ні  Лева…
Грайся,  дударику,  
ніччю  і  римами….  
Грайсь!

Фуги,  кантати,  
симфонії  й  щебет  сопілки  –
музика  щастя  й  породжене  нею  життя
сло́ва  із  барв,  що  назбирані  працею  пчілки,
вірша  нового  –  
мов  матері  
любе  дитя  …

З  ними  поети  щасливі  
в  весну  повертають…
(Ранок  рожевий  й  мене  на  зорі  зустріча!..)

Ранку  рожевий,  я  заздрю  тепленькому  Каю  –  
гасне  у  променях  сонця  
блаженна  
свіча…[/color][/b]

28.12.2016
[/i]
_________
*Спроба  довершити  думку,    означену  автором  у  вірші:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707477

[u]Фото  автора[/u]:  зимовий  ранок  із  вікна  власної  квартири.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709011
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 29.12.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.12.2016


Леся Утриско

А я прийду сьогодні просто так.

А  я  прийду  сьогодні  просто  так:
Без  музи,  без  написаного  вірша,
Із  запашною  кавою  в  руках,
У  дні  яснім,  неначе  стигла  вишня.

А  я  прийду  сьогодні  просто  так:
З  душею,  а  у  ній  думки  розквітлі,
Торкніть  її-  скуштуйте  її  смак,
Солодкий  смак  у  веснянковім  світлі.

А  я  прийду  сьогодні  просто  так:
З  любов'ю,  що  живе  у  моїм  серці,
Яскравою,  як  в  літнім  полі  мак,
У  кольорах  яскравих  на  веселці.

А  я  прийду  сьогодні  просто  так:
Така,  як  є,  аби  побути  з  вами,
Я  гнів  прийму...  чи  не  прийму  ніяк,
Та  привітаюсь  щирими  словами.

У  дні  яснім,  неначе  стигла  вишня,
Я  привітаюсь  щирими  словами,
Залиште  гнів  на  вічнім  попелищі-
А  я  прийду-  побуду  нині  з  вами.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708655
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 26.12.2016


Єлена Дорофієвська

Ім'я в долоні

А  що  мої  бажання?  –  порох  рим....
Візьми  моє  ім'я  в  свою  долоню,
Затисни  міцно,  а  тоді  поволі
Розкрий  та  подивись,  що  сталось  з  ним...

В  нім  кожен  звук  –  розпеченість  жарин:
Опалює  стежки  сітчастих  ліній,
Усотується  в  шкіру,  з  кров'ю  лине
Від  серця  –  до  найменшої  з  судин...

Пронизана  і  я  твоїм  теплом...
Ім'я  твоє  раптово  виникає
Посеред  снів  -  то  пестить,  то  карає:
Як  веретеном,  серце  ним  вколов.

В  нім  кожен  звук  –  закляття,  певний  код:
Я  вибору  не  маю,  чи  любити.
Сплелись  в  минулочассі  назви  літер
Імен...  –  шукають  див  чи  насолод?

Ім'я  моє  затисни  у  руці,
А  я  твоє  з  натхненним  смутком  вип'ю.
Мої  бажання?  Досить!  І  не  схлипну  -
Найбільш  п'янить  любов...  наприкінці...

2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708207
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 24.12.2016


Олена Вишневська

…і випав сніг…

                                               [i]настроєве...
                                               ...без  претензій  на  вірш)[/i]


Морозний  вечір.  Малює  грудень.  Ані  душі.
І  білим  пензлем  на  вікнах  кадри,  як    вітражі.

По  тілу  –  льодом.  Під  шкіру  –  смутком  /твої  слова/…
«Що  буде  далі?»  -  тріпоче  птаха  /іще  жива/.

Мовчали  вголос.  Тепла  шукали  –    і  не  знайшли.
Та  ледь  відчутно  незримий  янгол  торкав  крильми.

Усе  минеться.  Любов  і  туга.  Печаль  і  сміх.
Розкрило  небо  свої  обійми  –  і  випав  сніг…  


/06.12.2016/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705348
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 20.12.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.12.2016


Олена Вишневська

Ідуть дощі з вівторка на четвер

Ідуть  дощі  з  вівторка  на  четвер  
/Безжальні  скрипалі/  по  мою  душу.
У  круговерті  буднів  все  щось  мушу.
А  зрештою  нікому.  Не  тепер.

Це  дивна  сила  магії  води:
В  мені  неначе  проростають  зерна!
І,  може,  не  в  манерах  то  модерну  -  
Ось  так  любити  /просто/  без  мети?

Та  я  люблю  Вас.  Зупинився  час.
Згубились  стрілки  в  колі  циферблату.
І  злегка  має  смак  солонуватий
Це  таїнство  незвіданих  причасть.

Вітри  гортають  смутку  календар,
І  кожна  нова  дата  –  то  розлука.
І,  Боже  мій,  яка  ж  то  серцю  мука
Пізнати  нам  із  хмелем  цей  нектар!

А  в  тім  жалю  немає  –  лиш  дощі
Ідуть  собі,  як  зодчі,  поміж  нами.
Є  тільки  ми,  розділені  містами,  
І  доторк  цей  до  рідної  душі…    



[i]/якось/[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706101
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 12.12.2016


Олекса Удайко

…крізь вуаль******

                 ...якось  так  упало  
                       на  відпочинку...    
                     в  місті  Трус-кав-ці...  
[youtube]https://youtu.be/eJI2X_Oyne8[/youtube]                                                

[i][color="#5108c7"][b]Я  вдруге  вже  узяв  собі  тайм-аут,
Аби  щедрот  помножити  набір:
Водицю  п"ю  й  солодку  втіху  маю,
Вдихаючи  красу  Карпатських  гір...

Ще  й  не  зима,  хоч  Новий  рік  на  носі!
Кришталь  полів  й  смарагд  струнких  смерек
Милують  око.  Хоч  надворі  осінь,
Життя  вирує  вздовж  і  впоперек!

Жінки  ховають  личка  у  хустини,
Й  хода  у  них  задумлива,  м"яка...
Зустрічний  люд  вітає  їх  гостинно,
Й  до  серця  вдячно  тягнеться  рука.

Та  враз  розквітне  усміх  веселковий,
Як  блисне  погляд  жінки  крізь  вуаль!

...У  біле  наряджаються  раптово
Прихована  самотність  і  печаль...[/b][/color]

7.12.2016[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705195
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 07.12.2016


Nino27

Вдячна, доле!

[b][i][color="#6f00ff"]За    усе:  що    живу,
На    хиткому    місточку    стою...,
Що    торкнулась    любов    до    душі
Ніжним    болем.
І    за    думку    живу,
Подаровану    там    на    краю,
Де    лишались  -  лиш    я    і    вірші...
Вдячна,  доле![/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704432
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 03.12.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.12.2016


Наташа Марос

ТАКІ КОРОТКІ…

Залишу  я  печаль  і  холоди
Там,  за  дверима,  і  зайду  до  хати.
Й  тобі  самому  холодно...  Зайди,
Бо  так  не  хочу  знову  я  втрачати...
Закриємось  минулого  ключем,
Знайду  свої  вельветові  халати,
Відчую  той  розкішно-теплий  щем,
Який  ні  з  чим  ніколи  не  зрівняти...
Настояне  вино  самотніх  днів
І  свічка,  що  уміє  танцювати,
У  цей  осінній  вечір  знов  мені
Повернуть  все,  що  ти  тоді  розтратив...

Невже  я  дочекалася  тепла.......
У  листопаді  приторно-солодкім,
Де  гріють  душі,  там  немає  зла
Й  осінні  ночі  нам  такі  короткі...

                       -          -          -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703885
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016


Ліна Ланська

НУ, ЩО ТОБІ?

Ну  що  тобі,  морок?  Не  рипайся  знову.
Не  треба  шукати  химер  на  стіні.
За  вікнами  грудень    он  справив  обнову,
Неначе  весільну  фату...  не  мені?

Ну  що  тобі,  морок,  хіба  ж  я  просила
Крижинку  грайливу,  на  пальчик  собі?
Когось  мабуть,  добре  таки  розізлила,
Якусь  же  стихію  жури,    далебі?

Ну  що  тобі  морок?  Не  сип  обіцянки.
Так  млосно  і  обертом  світ  навкруги.
Зима  вимальовує  кригою  цятки,
Не  скориться  осінь,  -    злетять  батоги.

Ну  що  тобі,  морок?  Краплинами  рясно
Кривава  сльоза  заялозила  слід.
Вплелося  у  коси  посріблене  пасмо,  -
Ото  вже  і  променя  подив  в  імлі.
28.11.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703396
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 30.11.2016


Олекса Удайко

L'AMOUR

                 [i]  Навіяне…  співом  Мірей  Матьє  і  Шарля  Азнавура...  
                               І,  звичайно  ж,    "Есмеральдою"...                                                                                              
[youtube]https://youtu.be/bKAdlyDcas4[/youtube]
[b][color="#eb1212"]Нема  в  житті    речей…    украй  негарних,    
Як  коней…  без    вуздечки  й  без  сідла…
Та    вершники  є  вмілі...      Й  незугарні  –
Природа  їм  дарів  тих  не  дала.

Відтак    і  скачуть    кінники    на  охляп  –
Присішк*,  
                             черко́т*,  
                                                           зубе́л*,  
                                                                                     принуки  
                                                                                                                     без…                                                                
Губів  нема,  то  нічим  вже  і  в’йокнуть.  
Пройти  б  їздцю  гармонії  лікбез!                                                                    

Не  всім  дається  верхове  барокко,
Буває  недосяжним  їм  конку́р…
Та  кожному  впадає  те  у  око,
Що  відізветься  в  серці  
                                                                                 як  L’Amour.
                                           
                                                   *  *  *  
...Бо  серце  не  буває  вкрай  нештепним,
Воно  «L’Amour»  співає  навіть  в  тих,
Хто  з  виду  некрасивий,  недотепний,
Чий  мозок  самоти́ною  затих…  

І  враз  встає  в  жокея  та  умілість,
Що  подолає  виїздку  й  конку́р,
Коли  йому,  на  добру  Божу  милість,
На  долю  з  неба  спуститься  
                                                                                               L’Amour!  
[youtube]https://youtu.be/ut7oYX1hRSA[/youtube]

                                               *  *  *
…І  в  ніжності  ураз  потоне  хтивість,  
Впаде  до  ніг  неждана  висота,
Та  воля  у  їздця  навік    остигне  –
Раба  з  мужчини  робить  красота…[/color]
[/b]
29.11.2016
_________
*  Присішки  –  стремена,  черко́ти  –  шпори  на  чоботях,  
 зубе́ли  –  узда  («Скарбослов».  К.:  Бібл.  Українця.  2000)
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703695
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016


Олена Вишневська

Мамо, погляньте, у шибку тріпоче пташина

Мамо,  погляньте,  у  шибку  тріпоче  пташина.
Це  вже  усьоме  нам  звістку  недобру  несе.
Тиждень  як  татка  не  стало...Я,  нене,  спочину...
Рідна,  все  добре.  Ні,  їсти  не  хочу.  Не  ссе

Звір  мої  соки.  Та  дивно  було  б...  Де  їм  взятись?
Легший  від  вітру  тепер  я:  лиш  очі  й  живіт.
Сили  немає  із  лавки  на  ноги  піднятись.
Хоч  би  дійти  (щоби  знали:  живий)  до  воріт...

Там,  на  дорозі,  я  певен,  таких  не  злічити:
З  крихтами  хліба  в  холодних,  мов  скельця,  очах.
Нащо  Ви,  нене,  впустили  у  дім  ворожбитів?
Чом  вже  півроку  я  бачу  Вас  тільки  у  снах?

Та  не  сьогодні...  Матусю,  яка  Ви  красива!
Світло  у  Ваших  обіймах  -  де  й  дівся  мій  страх.
Рідна,  пробачте,  спустошена  батьківська  нива
Голодом...  Нене,  куди  ж  це  відносить  нас  птах?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703183
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Ніна-Марія

І лиш сичі у темну ніч кричали

[img]https://encrypted-tbn3.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTxNoWClF3IgCtKCMD0NUiZYHCbdgLfBoNatmN6TZ1RzDmRa7XhZA[/img]
[b]Моя  ти  люба,  ненько-Україно,
Чому  у  тебе  зболене  чоло?
Ти  завжди  йшла  тернистими  шляхами
Легких  доріг  у  тебе  не  було.
 
За  волю  ти  боролася  віками,
Козацький  дух  сталила  у  борні.
Ніхто  не  зміг  поставить  на  коліна,
Хоча  не  раз  горіла  ти  в    вогні.

Тоді  кати  страшний  вчинили  злочин,
Вкраїну  щоби  знищити  дотла,
Москальська  та  хижацька  влада
Голодний  зашморг  людям  одягла.

І  смерть  косити  стала  українців
На  тій  землі  де  завжди  рясніли  хліба
І  люд  не  міг  второпать  до  останку
Хіба  ж  це  не  врожай...чому?...хіба!!!

І  хати-пустки  зирили  очима
Невинно  -  убієнних  тих  мерців.
І  лиш  сичі  у  темну  ніч  кричали
Словами  тих,  хто  жити  так  хотів.
[/b]
[b]І  ми  не  маєм  права  забувати,
Нащадки  всю  повинні  правду  знать.
Дитя  те  ненароджене  і  мати
Нам  вічно  з  неба  будуть  зіркою  сіять  .[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703261
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Ліна Ланська

ПРУЧАЙСЯ

Безвиході  всміхається  мара:
"Пручаєшся?  Недовго...  із  тенет,
Куди  тобі?  Остання  із  монет,
Тридцята  сріблом,  сплатою  майне".
А  ти  вважав,  що  із    твого  ребра?

А  ти  вважав,  що  біле  для  весіль,
Для  стогону,  в  обіймах  досхочу?
Вона  клялась  щомиті,  до  плачу:
"З  тобою  навіть  пекло  по  плечу!
Вертатимусь  завжди  і  звідусіль."

Вертатимусь?..  колискою  мастил
Не  колихати,  зливою  впаде
Обіцяне  -  непевне  і  бліде,
На  мотузку  у  хащі...  де  він,  де?
Той  срібний  міст  -  без  поручнів  настил.

Той  срібний...  на  трухлявому  плоту
Ти  виснеш  тут,    на  кінчику  буття,
Гукаючи  примарне  забуття?
Без  білих  крил,  хіба  що  каяття
Біду  на  мить  затримає  оту.

Біду  на  мить,  таку  малу,  як  вдих.
Коса  наточена  і  шкіряться  ножі.
А  порятунок  -  просто  міражі...
Та    що  тут  скажеш,  коли  й  ті  чужі?

Та  що?..  пручайся!  Сміхом  за  поріг
Злетівши,  стрінеш  вкотре,  на  межі
Світів  "Було  і  Буде".  З  вітражів
Надією,  впаде  тобі  до  ніг

Спасіння,  -    віра  у  твоїй  душі.

Тьмяніє  срібло?  Не  корись  іржі!

Пручайся!  
25.11.16.

Золото  ваше  та  срібло  поіржавіло,  а  їхня  іржа  буде  свідчити  проти  вас...
Біблія.  Якова  5.3.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702999
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 26.11.2016


Олена Вишневська

Їй так добре…

[i]"...дивна  дівчинка-лід
дивна  дівчинка-слід
дивна  дівчинка-час
їй  так  добре  без  вас"[/i]
           [b]  [i]Міха  Невідомський[/i][/b]


Їй  так  добре,  коли  навкруги  тільки  тиша  і  тінь
На  шпалерах  від  вогника  лунко  розбитих  ілюзій.
Коли  ручка  й  папір  залишилися  в  неї  за  друзів,
Вона  мовчки  пішла,  загортаючись  в  біль  від  падінь,

Одягаючи  душу  в  бинти,  тамувати  печаль,
І  вином  самоти  упиватись  /до  краю/  на  людях…
Коли  в  спину  ножем,  то  чому  ж  так  болить  в  її  грудях,
А  під  шкіру  врізається    часу  гірка  вертикаль?

Дивна  дівчинка-ніч,  у  якій  перетліла  війна
За  окраєць  тепла  і  украдене  світло  надії.
Їй  так  добре,  коли  тільки  тиша  і  тінь…  і  вона…
Коли  туга  в  очах  догорає  сльозою  на  віях…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702183
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 24.11.2016


Анатолій В.

Коли згасне зірка

Коли  згасне  зірка,  впаде  за  край  чистого  неба,
Я  стану  далеким  замріяно-лагідним  сном...
І  вже  хвилюватись,  боятись,  страждати  не  треба,
Бо  я  стану  проліском  і  проросту  під  вікном!

Зруйнуються  вщент  й  відбудуються  заново  храми,
Бо  я  поза  часом,  та  все  ж  повернутися  зміг...
Із  вирію  я  прилечу  навесні  з  журавлями,
Як  зійде  останній  старий  і  залежаний  сніг.

Палає  світанок  у  чистих  незбираних  росах  -
То  сонце  за  мною  пуска  мимоволі  сльозу...
У  шепоті  трав,  у  пташиних  піснях  стоголосих,
У  шелесті  вітру  я  буду  завжди  поблизу!

Я  буду  у  перших  тендітно-зелених  листочках,
У  пахощах  квітів,  у  співі  п'янкім  солов'я...
Котитимусь  хвилькою  в  теплих  весняних  струмочках...
Поглянеш  —  хмаринка  у  небі...  Чи,  може,  то  я?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702157
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 22.11.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.11.2016


Lana P.

НЕСПИТА ОСЕНІ ПЕЧАЛЬ…

Неспита  осені  печаль…
Зажура  запряглась  в  тумани,
Гойдає  вітер  листя  пряне,
У  душу  заповзає  жаль
За  милим  літечком,  літами,
Що  відлітають  ген  кудись,
Де  дві  веселки  розп’ялись
На  ціле  небо  поміж  нами.

Осіння  тулиться  печаль.
Її  не  шкода?..  Ні,  на  жаль.          6/11/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700410
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 19.11.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.11.2016


Тетяна Луківська

Засніжило…


Випав  сніг.  Усміхнувся  зимою.
І  засипав  печалі  і  щем.
І  стежинку,  яку  ми  з  тобою,
Малювали  осіннім  дощем.
Випав  сніг.  Забілив  все  навколо,
Наче  пухом,  засипав  сліди.
Я  проходжу  вже    “...надцяте”  коло
І  усе  не  туди...  не  туди…
Випав  сніг.  Заморозив…  В  куделях
Опинилися  клени  й    дуби.
А  сніжинки  дорогу  все  стелять…
Та  я  знову  іду  не  туди.
Випав  сніг.  Холодить  вітровієм.
А  я  подумки  в  наших    словах,
В  поцілунку,  що  подихом    мліє
Ще  і  досі,  в  пришерхлих  вустах.
Випав  сніг.    І  мабуть,  недаремно.
Замітає  снігами    версти.
Ми  з  тобою  ніколи,  напевно,
Вже  не  будемо  знову  на  “ти”.


 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700780
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 16.11.2016


Ліна Ланська

СКІЛЬКИ МИНУЛО?

Скільки  минуло?  Роки,  чи  хвилина?
Знову  біда    дощем.
Вічність,  невидима  та  швидкоплинна,
Не  налилась  ущерть.

Не  налилась  у  осінні  пейзажі    -  
Плин  павутинням  десь.
Сунуть  погрозливо  віхоли  вражі,
Листя  і  не  шелесь...

Листя  обірване  жовте  й  змокріле,
Зношене,  та  гілля,
Вітром  роздягнене  і  зледеніле,
Долю  не  нахиля.

Долю  не  грона  вінчають,  -  коралі
Скоро  засипле  сніг.
Стріхи  вберуться  в  замерзлі  кришталі.
Вдарить  мор  навідліг...
Каркають  ворони:  "Сірі  шпиталі..."
Скільки  минуло  снів?
15.11.16
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700730
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 15.11.2016


Наташа Марос

ЛІТНІ СНИ…

Я  плакала  гіллям  із  верболозу,
Що  низько  нахилялось  до  землі,
Обламане?  А,  може,  то  здалося  -
Мій  світ  за  мить  у  розпачі  зомлів...

Я  протікала  річкою  до  моря
І  чайкою  тулилась  до  тепла,
Тоді  мені  здавалося,  що  поряд
Нікого  не  було,  а  я  жила...

Я  піднімалась  в  небо  журавлями,
Повторюючи  жалісне  "курли",
І  відмивала  застарілі  плями
На  серці,  що  занедбано  болить...

Я  падала  стрілою  у  безодню,
Коли  тримав  лиш  вітер  на  руках...
До  крику  відчуваю  і  сьогодні  -
Від  мене  моє  завтра  утіка...

І  боляче  стискає  безнадійне
Вчорашнє,  що  назавжди  без  жалю
Летить  в  нікуди...  І  ніде  не  дінеш
Його  таке...  І  пошепки  молюсь

До  спокою,  до  сонця  і  до  вітру,
До  весен  і  до  зим,  а  восени,
Здається,  я,  нарешті,  вже  повірю,
Що  просто  розгубила  літні  сни...

                 -          -          -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700303
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 14.11.2016


Анатолій В.

Не хочеться бути прочитаним

Як  не  хочеться  бути  прочитаним,
Стати  вивченим,  і  нецікавим...
Бо  у  серці,  ще  навстіж  відчиненім,
Почуттів  не  згоріли  заграви...

Бо  в  душі  хризантемно-жоржиново,
Наче  сонечко,  квітка  любові...
І  осінньо-червоно,  калиново
Почуття  бринять  в  кожному  слові...

Почуття,  без  яких  по-осінньому
На  душі  плаче  сірість  дощами,
І  у  небі,  недавно  ще  синьому,
Відлітає  любов  журавлями...

Серед  інших  не  хочу  згубитися,
Стати  -  "просто",  зміліти,  згоріти...
Я  тобою  не  можу  напитися,
Я  без  тебе  не  можу  злетіти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700224
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 13.11.2016


Nino27

* * *

[b][i][color="#2600ff"]Неначе    віртуоз,
               на    скрипці    самоти
Сумну    мелодію
               грає    осінній    вечір.
Босоніж  ,вся    в    сльозах,
               у    ті    світи    де  ти
Розгублена    душа
               планує    нишком    втечу.
Їй    загорнутись    би
               в    долонь    твоїх    тепло,
Тоді    і    не    страшні
               ні    холод,  ні    морози...
Злетів    останній    лист,
               неначе    й    не    було...
І    грає    віртуоз...,
               душа    втирає    сльози.[/color][/i][/b]
               
               



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699808
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 11.11.2016


Наташа Марос

ЖЕБРАЧКОЮ…

Не  питай  мене  сьогодні  про  дощі,
Бо  і,  справді,  я  не  знаю,  що  сказати  -
Моя  осінь  у  старенькому  плащі
Замітає  мокре  листя  біля  хати...

Не  нагадуй  мені  більше  про  літа  -
Я  сама  вже  заблудилася  у  часі.
Не  запитуй  -  моя  відповідь  проста:
Розгубила  давні  мрії  всі,  зірчасті...

Не  блукай  в  моїй  душі,  в  моєму  сні
І  не  вгадуй,  як  минуле  прожилося  -
Все  одно,  те,  що  наснилося  мені,
Не  озветься  в  твоїм  серці  відголоссям...

Не  приховуй  за  лаштунками  зі  зла
Хитромудрі  і  нав'язливі  повчання,
Бо  так  легко  в  свою  осінь  я  зайшла,
Добровільно,  своєчасно,  без  вагання...

Не  чаклункою  з'явилась  у  світи,
А  жебрачкою...  в  очікуванні  дива...
І  до  Господа  звертаюся:  "прости"...
Знову  дощ  пішов...  О,  ні  -  цілюща  злива...

Не  питай  мене  сьогодні  про  дощі...

                       -          -          -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699185
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 11.11.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.11.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.11.2016


Тетяна Луківська

У щемі ночі…

   
Жалі  мої  схилилися  у  щемі...
Стинає  осінь  трави  у  журі.
І  вітер    дивом    витинає  схеми,
Видовжуючи  в  небо  димарі.
Вдивляюся  у    завіконну  темінь
І  мороком  здається    тиха  ніч.
Лиш  кілька  зір,  неначе  в  діадемі,
Спускають  сяйво  із  небесних  свіч.
Вколихується      дрімом  усе  суще.              
На  шибку  вписую  твоє    ім’я.
Час  загортає  відлік  у  минуще...
Лиш  залишаємося    ти  і  я.
Отак  удвох  під  небом  серед  світу
Рука  в  руці...    і  томиться  пітьма.
Вітрить  у  шибку,  подихом  зігріту.
Світліє  небо.    Перший  сніг.    Зима...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698627
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 04.11.2016


Олена Вишневська

Твоя назавжди… невідома…

Чи  відомо  тобі,  як  вона  розбирає  на  звуки  
Твого  імені  пісню  й  щоденно  вкладає  у  постіль  
Біля  себе,  допоки  глузлива  самотність  сторука  
В  дверях  дому  чатує  /немов  особистий  апостол/?  
 
Їй  не  сняться  моря,  але  серце  штормить  океаном,  
І  болить  нездійсненне,  повінчане  небом  з  «ніколи».  
Часом  пусто  у  грудях,  неначе  вона  з  порцеляни:  
Посковзнеться,  впаде  –  розлетиться  на  друзки  довкола.  
 
Що  ти  знаєш  про  неї?  Дощі  й  меланхолія  ночі?...  
До  свободи  лиш  крок:  почуття  замовчати  до  крику.  
А  у  неї  до  тебе,  мов  зайди,  вірші-поторочі!  
А  у  неї  без  тебе  світанки  порожні  й  безликі…  
 
І  коли  заповзає  у  ліжко  змією  безсоння  
Та  вростає  під  шкіру  скрипуча,  мов  протяги,  втома,  
Вона  міцно  стискає  в  своїх  скрижанілих  долонях  
Твого  імені  звуки.  
/Твоя  назавжди…  невідома…/  


                                                                                                         [i]колись  -  13.11.2015[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698507
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 04.11.2016


Шостацька Людмила

ВОЛОШКОВІ ВІТРАЖІ

             Зжуравлилось  небо,  закурликало,
Це  воно  у  далі  мене  кликало,
У  світи  такі  незвідані,  чужі,
В  недосяжні  волошкові  вітражі.

Так  манило  хмарами,  мов  крилами,
Осінь  відпливала  за  вітрилами.
За  полу  трималась  я  у  літечка
І  життя  тягнулась  пружна  ниточка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698359
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 03.11.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.11.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.10.2016


Наташа Марос

ПОМНИТ…

Мы  останемся  в  наших  стихах
И  красивее,  и  моложе  -
Далеко  наше  "ух!",  наше  "ах!",
Да  и  мы,  наверное,  тоже...
И  неважно  -  хорей  или  ямб
Куролесил  меж  наших  строчек.
Ну  и  что...  не  была  я  твоя,
Как  и  ты  моим,  между  прочим...
А  теперь,  после  брошенных  зим,
После  вёсен,  что  -  прямо  в  лето,
Мы  попали  туда,  где  раним,
Каждый,  кто  "побывал  поэтом"...
А  вот  осень  -  сильнее  троих,
Перечёркивая  былое,
Заливая  дождями  наш  стих,
Всё  же  помнит  -  нас  было  двое...

               -          -          -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697409
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 30.10.2016


Ліна Ланська

ТОЙ КУТОЧОК



Той  куточок  у  темряві  жаху
Я  знайду,  забуваючи  втому,
Приведу  тебе  завтра  додому,
Розриваючи  зашморги  страху.

Той  куточок  із  суму  і  пилу,
Наче  шалик,  під  шиєю  душить.
Загортає  щільніше  і  сушить
Щось  всередині,  зборену  силу?

Той  куточок  -  лишень  авансцена
Для  уяви,  де  зайва  копійка  -
Твого  успіху  нова  лінійка.
Ти  не  вір,  то  -    облуда  шалена.

Той  куточок  безсилля  і  зради
Для  душі  так  нестерпно-жаданий,
Бо  на  схованку  схожі  омани,
Тільки  серцю  не  буде  розради.

Той  куточок,  сльозами  умитий,
Плаче  свічка  -    краплини  в  озерце.
У  жалобі  обпалене  серце,
Чорні  стелить  до  ніг  оксамити.

Той  куточок,  у  муках  без  краю,
Я  знайду,  забуваючи  втому,
Приведу  тебе  завтра  додому  -
Твою  душу  моя  зустрічає...

15.10.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697154
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 29.10.2016


Олена Вишневська

Ні менше. Ні більше

                                                                         [i]просто  дощ  за  вікном)  [/i]


Я  скучила.  Крапка.  Все  просто.  Ні  менше.  Ні  більше.  
Промокли  до  нитки,  без  тебе  написані,    вірші.  
І  я,    мов  наївне  дівчисько,    /наосліп/  повсюди  [b][/b]
Шукаю  тебе,    а  натомість  -  чужі  мені  люди.  

Натомість  дощі  зазирають  в  оголені  вікна
Моєї  кімнати  /душі/.  Та  найгірше:  я  звикла
До  холоду,    й  мовчки  плетусь  під  дощі  манівцями  -  
У  них  розчиняюсь,  неначе  мене  олівцями

Пунктиром  поклали  на  аркуш.  Ні  менше.    Ні  більше.  
У  мене  без  тебе  в  печалі  народжені  вірші.  
Я  скучила.  Крапка.  Все  просто.  Чужі  мені  люди.  
І  влучно  /навиліт/,  прострілені  тишею,    груди...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696378
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 25.10.2016


Леся Shmigelska

ДАЛІ - СНІГ…

***
Не  вставай,  я  сама  зачиню  за  собою  двері,
Вітер  виє  у  комин,  як  сивий,  бездомний  пес.
Ми  себе  віддали  цій  добі,  одкровенням,  ері…
Ніч  беззоряна,  тьмяна,  лиш  місяць,  як  срібний  перст.

Що  між  нами  лишилося?  Осінь,  сльоза,  дороги,
Кілька  реплік  без  змісту,  фатальні,  хиткі  мости.
Заховався  (дивака!)у  ніч,  від  сльоти  вологу,
Паперовий  кораблик,  що  так  й  не  навчивсь  пливти.

Чи  під  силу  піти,  коли  вітер  січе  у  плечі?
Достобіса  ілюзій,  утримати  мить  –  не  зміг.
Вись  боліла  дощем  і  вчорашнім  крилом  лелечим...
Далі  –  сніг…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696282
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 23.10.2016


Олекса Удайко

ЗБУДИ В МЕНІ ВІТЕР-***** - ©©

           [i]Хотілось  щось  миролюбиве,  тихе,
           Та  знову  –  вітер,  буря!  Чи  не  тому,
           що  надворі  –  хуга?  Та  Бахові  фуги,
           певен,  вгамують  ті  хуги...
[/i]
[youtube]https://youtu.be/DquxPwY91MI[/youtube]

[i][b][color="#b900d6"][color="#5702ab"]Збуди  в  мені  вітер,  
щоб  лінощі  витер,
щоб  в  степ  вільним  вихором  я  полетів,
щоб  всі  сухостої  –
старезні  устої  –
ущент  поламати…    Й  гілля  –  поготів.

Збуди  в  мені  бурю  –  
прийдешнього  гуру....
сміття  щоб  дощенту  навіки  змести  –
в  нерівнім  двобої  
з  рутинним  собою
стежки  торувати  мені  до  мети…

Збуди  розум  світлий  –    
нема  того  цвіту,  
щоб  глянуть  на  землю  з  величних  висот,
не  кожну  смітину,    
бодай  хоч  стеблину,  
укмітить  на  мапі  небесних  щедрот…

Буди!..  Та  не  збурюй
у  серці  зажуру,  
що  ниці  пороки  не  може  простить...
Злостивців  огріхи  
двіддам  не  для  втіхи  –  
щоб  не  поверталась  та  пакісна  мить.

Збуди  в  мені  вітер!
Збуди  в  мені  бурю!
                                                     Збуди  в  мені  світлість!
                                                     Буди,  та  –  не  з  дуру…  
Збуди  
                     добре  серце  –
                                                                   мене  розбуди…[/color][/color][/b]
23.10.2016[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696309
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 23.10.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.10.2016


Анатолій В.

Пригорнися до мене душею

Пригорнися  до  мене  душею,
Як  було  на  початку  весни...
Ти  ніколи  не  станеш  моєю,
Хоч  і  знаєш  усі  мої  сни.

Я  у  світі  своєму  сховаюсь,
Буду  жити  у  мареві  снів...
Сто  разів  прокляну  і  покаюсь,
Що  ось  так!  А  не  так,  як  хотів!..

Сто  разів  я  помру  і  воскресну...
Кожен  раз,  дяка  Богу,  воскрес!  
Знов  збираюсь  в  дорогу  я  хресну,
Несучи  з  насолодою  хрест.

Пригорнися  до  мене  душею,
Хоч  горить  в  жовтій  осені  сад...
Просто  я    за  тією  межею,
Де  немає  дороги  назад!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695876
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 22.10.2016


Наталя Данилюк

Не сама

День  –  молоко  учорашнє  –  холодний  і  сивий,
Золото  листя  поволі  з’їдає  іржа.
Жовтень  скупий  на  тепло,  але  щедрий  на  зливи.
Ближче  і  ближче  ота  ледь  відчутна  межа…

Час,  коли  осінь  так  плавно  перейде  у  зиму,
Пудрою  інею  вкриються  сонні  сади…
Входиш  у  світ,  щоб  послухати  вічність  незриму
В  шереху  крон,  що  відбились  у  плазмі  води.

Як  зачаровує  щедра  палітра  осіння:
Охрове,  мідне,  багряне  –  строкаті  мазки!
Річка  у  чистому  сріблі  шліфує  каміння,
Ніби  полоще  твої  обважнілі  думки…

Ніби  змиває  усе  непотрібне  й  погане,
Щоб  прояснити  присипане  пилом  вікно.
Небо  пливе,  як  розлиті  вершкові  тумани,
Мох  набирає  вологи,  мов  грубе  сукно.

Входиш  в  цю  осінь  –  отак  несміливо  і  стиха,
Грузнуть  підошви  –  не  ґрунт,  а  розплавлений  віск!..
Сила  якась  невловима  наказує:  «Дихай…»,
Клітку  грудну  розпирає,  аж  чується  тріск.

Все  буде  добре,  здолаєш  і  смуток,  і  втому,
Начисто  вибілить  душу,  мов  аркуш,  зима.  
Знаєш,  як  добре  вертатись  до  рідного  дому,
Де  не  сама!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695678
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 21.10.2016


Ліна Ланська

НАПУВАТИМЕ

Не    дзвони,  не  пиши,  не  читаю
Отих  слів  лицемірних...  не  хочу
Забувати,  що  прірва    без  краю.
Сповідаєш?  І  я  сповідаю
Безталанну  і  трохи  пророчу,

Грішну  душу,  розіпнуту  якось.
Недоспівану  пісню  не  чути.
Може  серце  моє  і  боялось
Сподіваючись,  не  сподівалось
Замість  трунку  напитись  цикути.

Замість  марення,  сяйво  сліпуче
Виглядала,  не  віривши...вкотре.
Лихо  впало  глумливо-пекуче.
От  вже  плем"я  потішиться  суче,
Коли  в  келихи  литиме  горе.

Напуватиме,  доки  не  згине,
Доки  осінь  не  спалить  із  листям,
І  в  кострище  зневажливо    кине.
Каяття  неминуче  нахлине
Не  зостанеться  й  мокрого    місця.
20.10.16.

   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695657
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 21.10.2016


Олена Вишневська

заручники осені

місто  пусте.  перелітними  сталися  вулиці.
сонні  будинки  дахами  розгублено  туляться.
дні  добігають  так  швидко  до  ночі  бемолями
/між  парасолями/

більше  чомусь  не  літається  –  в’ється  туманами.
брязкають  хворі  думки  щохвилинно  кайданами.
тягнуться  будні  в  дорогу  хитку  кілометрами,
/мокрими  светрами,/

кашлем  і  ліками…  чайним  теплом..  мандаринами…
я  вже  й  не  пів,  тут  від  мене  зосталась  третина.  ми
досі  з  тобою  самотні  –  заручники  осені,
/ніби  спустошені/.

ти  мої  сни  перев’язуєш  натще  долонями.
душиш  і  душиш  байдужістю.  ночі  безсонними
звуться.  вагітнієш  втечею  з  кожною  дниною.
/я  ж  бо  –  дитиною…/  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694928
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 17.10.2016


Анатолій В.

Я чекаю ВЕСНУ

Вже  дихає  спокоєм  сонний  і  лагідний  вечір,
А  день  відійшов,  залишивши  гіркий  післясмак,
І  ніч  огорта  прохолодою  зморені  плечі  -
Із  осінню  серце  не  може  змиритись  ніяк!

Вона  наче  знає  про  це  і  ще  більше  лютує,
Все  більше  приносить  холодну  колючість  вітрів,
Бере  жовті  фарби  і  сонце  на  листі  малює,
І  вітром  підгонить  у  теплі  краї  журавлів.

Чомусь  моя  осінь  не  хоче  дружити  зі  мною...
Та  я  вже  й  не  знаю,  можливо,  усе  навпаки...
Я  ж  зрадив  їй!  Зрадив  з  красунею  чудо-весною!
І  осінь  тому    розірвала  всі  дружні  зв`язки.

Тепер  ось  лютує  дощами  і  вітром  холодним,
І  охрою  пише  на  листі:  "Тебе  поверну!"
Мені  журавлями  курличе:  "Не  згодна,  не  згодна..."
Та  тільки  мені  все  одно:  я  чекаю  ВЕСНУ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694694
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 16.10.2016


Ліна Ланська

ТВІЙ ТЕПЛИЙ ГОЛОС

Твій  теплий  голос  колисає  смуток.
Нехай  засне  навік  і  відійде,
Луною  в  ніч  осінню    упаде,
Твій  голос  -  золотого  листя  жмуток.

Для  полинових  днів  гірких  -  спочинок,
Багряних  снів  змережена  печаль.
Душі  відлуння  в    роздумах  з  проваль
У  пам"яті,  де  час  -  потік  піщинок.

Тридцята  осінь,  чи  двохсота?..  вкотре,
Заколисай  невіри  сивину.
Гадаєш  спину  з  остраху  зігну,
Гадаєш,  доля  більше  не  пригорне?

Пригорне,  -    попелище  зродить  колос.
Твоя  сльоза,  очищенням  до  ніг
Впаде,  а  лихо  -  сміттям  -  за  поріг...
Молитвою  летить  твій  теплий  голос.
13.10.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694302
дата надходження 14.10.2016
дата закладки 14.10.2016


Олекса Удайко

ВІДДАЙ ХОЧ КРИХІТКУ ТЕПЛА

                                             [i]
[/i]
[b][i]
[color="#910202"]Віддай  хоч  крихітку  тепла  –                      
В  теплі  твоєму  я  зомлію
Та    не  згорю,  як  ніч,  дотла  
Від  злету  іскорки  надії…

Віддай  гіркоти  від  журби:
По  вітру  в  полі  їх  розтру́шу
Своєю  вірністю,  аби    
Був  спокій  і  любов...  Я  мушу.

Віддай  негоди  всі  свої
Й  царівну-ніжність  на  додачу  –
Я  забаганки  всі  твої
Сповна  сплачу…  Й  не  треба  здачі!

Віддай,  немов  сто  тисяч  руж,
Любов…    і  пристрасті  гарячі,
Та  вірність,  прошу,  не  поруш!
За  те  сторицею  віддячу…

І...  ряст  топтати  не  спіши  –    
Піти  у  вічність  ще  успієш...    
Віддай...  краплиночку  душі  –
Віддай...  І  ти  не  пожалієш.[/color][/i]
[/b]
[i]19.01.  2015
Кельн,  ФРН  
[/i]                                                  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552634
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 12.10.2016


НАДЕЖДА М.

Осіння музика любові…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=E-UCkvklATg
[/youtube]
Осінній  дощ,  це  значить  непогода.
Всю  ніч  краплинки  стукали  в  вікно.
Та  для  душі  приємна  насолода,
Бо    ці  дощі  чекали  ми    давно.

А  я  лежу,  уважно  прислухаюсь.
Я  так  люблю  цю  музику    дощу...
В  таку  погоду  ніжно    пригортаюсь,
І  міцно  обійнять    тебе  спішу...

А  ти,  як  завжди,  пахнеш  особливо.
Неголена  щока  лиш  забавля.
Вустами  доторкаюсь  несміливо...
І  щастя  оцей  ранок  засіва.

Тут  монотонний  дощ  притишив  звуки.
Знов  тиша...  Все  навколо  засина.
Приємно  пригортають  твої  руки...
І  сон  тихенько  крильми  обійма



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693338
дата надходження 09.10.2016
дата закладки 09.10.2016


Хуго Иванов

Побудь ещё немножечко… чужой

я  смог  себя  от  рабства  защитить...
поклявшись...себе  клятвою  простою....
просить  не  буду...  
верить...
и  любить...
и  обрету  свободу...  
над  собою

и  очень  долго  в  этом  мне  везло
я  даже  стал  лечить...    чужую  Юность
пока  не  разглядел  Твоё  Лицо...
и  в  пепел  превратилась  
моя  мудрость...

...........................................

я  так  устал  ...от  холода  зимы.....
проник  он  в  сердце....
и  поранил  Душу...
и  наше  Ты...  уже  звучит  как  Вы....
и  только  боль....
в  словах...  течёт  наружу

мы  встретиться  должны  
чтобы  Любовь  спасти....
почувствовать  её...  прикосновенье....
как  дань...
 себя...  
мы  будем    ей  нести
расплавив  серость...
в  сказочных  мгновеньях.

..............................................

 я  задыхаюсь  без  любви...
как  в  штиль  на  море  паруса....
и  от  сжигающей  тоски.....
меня  спасут  твои  глаза...

вот  фотография  твоя...
мой  мир  мечты  на  ней  очерчен...
пока  ты  ждёшь....
...обнять  меня...
я  Несгибаем....  
и  Бессмертен.  

...................................................


Я  знаю  наша  встреча  состоится...
и  после  адаптации  зрачков...
мы  сможем  вдруг...  
опять  разговориться...
войдя  в  реальность....
из  страны  стихов.                                

мы  придумаем  вместе  ...
фантазии  счастья...
а  касаньем  проверим...  
безумные  сны...
и  заполним  любовью  
остатки  сознанья...
между  нашими  Я  
растворёнными  в  МЫ

мы  узнаем  как  пахнут
зовущие  губы...
как  желанье  сочится
из  глаз  ...
как  из  ран...
мы...
сегодня...
...  и  вечность....
с  тобою  забудем...
и  вселенная  будет
завидовать  нам.

...................................................

побудь  ещё  немножечко  ....чужой....
дай  пережить...  Затменье....  Нетерпенья.
твоё  прикосновение....  
рукой....
и  вечность....  
превращается...  
в  мгновенье.

..................................................

Ты  столько  раз  дарила  мне  Себя.....
свою  улыбку  ласку  и  надежду.....
а  я  как  в  первый  раз....  хочу  Тебя.
и  Голод....  
по  Тебе....
сильней  чем  прежде.



*****Петро  Кожум'яка  -  …ЧУЖОЙ!  -  (пародия)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726005

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680769
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 08.10.2016


Олена Вишневська

дорога до себе

Мені  не  потрібно,    повір,    більше  жодних  пояснень.  
Слова  догоріли,  у  грудях  клубочиться  дим.  
І  все,    що  не  трапилось  до,    тепер  стало  невчасним,  
А  світ,    де  немає  тебе,    божевільно  пустим.  

Тут  тиснуть  на  мене  потріскані  стіни  палати,
Розхлюпалось  небо  на  землю  /навмисно?/  дощем.  
Я  так  красномовно  навчилась  до  хрипу  мовчати
У  безвість,    де  плавиться  воском  задавнений  щем  

І  скапує  відчаєм.    В  серці  -  руїни.    Не  храми...  
Відсутність  тебе  і  в  нікуди  чітка  магістраль.  
Попереду  ніч  за  кордоном  віконної  рами
І  довга  дорога  до  себе  крізь  страху  вуаль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679360
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 08.10.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.10.2016


гостя

Ріка…


Кола  розходяться  
Витончено…  повільно…
Від  середини  -  до  берега,  і  тоді
Котяться  в  трави…  і  далі,  повз  божевільню…
Я  ж  залишаюсь
     в  холодній,  як  лід,  воді

Контуром  синім
Пастельних  нічних  туманів,
Маревом  срібним,  обрієм  без  берегів…
Просто  мішенню,  де  погляди  ку-клус  -кланів  
Спалять  у    темряві,
   зрештою…  знаєш,  снів

Мало…  так  мало  
На  цій  водяній  поверхні,
Де  колонтитулом  впоперек  і  поздовж
Кола    розходяться  –  ширше…  терпкі,  нестерпні!
Повз  моє  серце…
 повз  цю  божевільню…  повз…

…хвилю  ловитимуть  
 Жадібно  лис    і  миша,
Вовк,  росомаха  і  ящірка  в  рік  Бика.
….знаєш,  потім,  по  всьому,  наступить  тиша.
котиться  в  трави
     вогненні  моя  Ріка……………………………

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692452
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016


Тетяна Луківська

Замріялося…

Замріялося...  що  і  я    кохана...
Й  зневірилася  у  чеканні  слів.
І  стала  гладь    без  вітру    океану,
І  стало    поле  без  семи  вітрів…
Смуток  уміло    в  жарти  пересипав
Й  мій  тихий  докір  злинув  в    нікуди?!
Дощ  кришталевий  за  віконням    хлипав,
У  темряву  згортаючи      сліди.
Міцніє  вітер  холодом    з  підніжжя,
Осіннім      дивом  множаться  світи.
Себе  ж  питаю:    чи  таке    заміжжя?
Чи  щастя  є,  коли  не  любиш  ти?
Чи  я  щаслива…  чи  така  омана...
У  шибку  сипле  місяць  самоту.
Для  тебе,  милий,  не  була  кохана.
Не  ту  любов  зустріла,  ох,  не  ту…
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692389
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016


Єлена Дорофієвська

Моя осінь (Ти так і не відчув…)

А  осінь  ця  не  схожа  на  твою,
Бо  в  ній  є  час  для  стриманого  суму.
Від  тебе  я,  мабуть,  таки  піду  -
Я  прошу,  не  вертай.  І  не  шкодуй,
Що  так  і  не  відчув  моїх  парфумів...

Довірливо  горнулася  до  рук,
Але  щоразу  –  тиша  й  заборона.
З  усіх  любовних  сумішей,  сполук
Обрала  найсильнішу  із  отрут  –  
Розлуку,  мов  гірке  вино  червоне.

Ще  стигне  сум...  Та  знаю  –  пройде  час,
Я  відновлю  порядок  й  рівновагу.
На  жаль,  не  вийшло  з  тебе  й  мене  нас.
В  безкомпромісній  тиші  обрій  згас.
Тебе  я  ще...    -  
яка  ж  стражденна  спрага!



Та  пройде  час...І  вилікує  час
Цю  осінь,  у  якій  не  стало  нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692048
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 02.10.2016


Анатолій В.

Білий сон!

Й  через  тисячі  літ  між  мільйонів  тебе  упізнаю,
Хоч  шляхи  розійшлись,  загубилися  в  тисняві  днів...  
І  не  може  по-іншому  бути,  не  може,  я  знаю!
Та  я  просто  романтик...  І  бути  потрібним  хотів!..

А  іще  фантазер,  все  літаю  у  мріях,  у  хмарах,  
Все  шукаю  і  кличу  до  себе  свого  журавля!..  
І  уява  яскраві  дрібниці  малює  в  деталях...  
Не  моя  в  тім  вина,  що  душа  усе  так  уявля!

Так  буває  в  житті...  Не  сумуй  і  не  плач  -  все  проходить,  
Хоч  колюча  зима  замітає  засніжений  рай...  
Лише  вітер  співає,  і  сніг  за  вікном  хороводить...  
А  так  хочеться  чути:  "Тримай  мене,  не  відпускай!"

Сніжна  пустка  в  душі,  навіть  сльози  замерзли  солоні...
Лише  вітер  колючий,  замети,  як  білі  стоги...  
Білий  сон!..  Вже  не  квіти  —  сніжинки  лежать  на  долоні!
Там,  де  був  первоцвіт,  —  біла  велич,  холодні  сніги...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629298
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 02.10.2016


НАДЕЖДА М.

Ти мене ніколи не забудеш…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wzEpV2n6vCQ[/youtube]

За  твором  Олени  Жежук  
 http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691746

Дякую  за  ідею,  Оленко.
----------------------------------
У  меня  сегодня  много  дела:
Надо  память  до  конца  убить,
Надо,  чтоб  душа  окаменела,
Надо  снова  научиться  жить.
Анна  Ахматова

-----------------------------------
Ти  мене  ніколи  не  забудеш.
Я  живу  постійно  у  думках.
Пам"ять  свою  спогадами  будиш,
Хоч  думки  тримаєш  на  замках.

Та  вони  не  терплять  оці  грати,
Вилітають  птицями  на  світ,
Ти  повір!  Не  хочуть  умирати,
І    тобі  не  втримать  їх  політ.

Чашка  кави  в  дощову  погоду,
І  думки  про  те,  що  не  зберіг,
Не  покращать  у  душі  негоду...
За  вікном  не  дощ  уже,  а  сніг.

Не  старайся  ти  спокійно  жити,
Бо  думки  обсядуть  знов  і  знов...
І  колись  ти  зможеш  зрозуміти,
Не    вмира  у  пам"яті  Любов...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691797
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 01.10.2016


гостя

Здрастуй…



От  і  зустрілись…  
Терпнуть  губи…  здрастуй!
Послухай,  сік  березами  тече.
В  напруженні    замруть  підземні  пласти
До  перших
     сильних  поштовхів…  пече!

О,  як  пече
Ця  повінь  поміж  нами,
Як  огортає  паморозь  оця!
Послухай,  як  зникає  під  ногами
Земля,  коли
     обвуглені  серця

Йдуть  з  молотка  
За  безцінь,  чи  задарма
В  сумнівному  мереживі    утіх…
І  скрапує  чорнило  так  безкарно
на  перший  сніг………………

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691560
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 30.09.2016


Уляна Яресько

Зарано

Відіграло  кохання  дотла  нетривкий  водевіль,
Безутішній  душі  дні  -  нав"язливі  гомеопати.
Неживе  почуття...  Там,  де  я,там,  де  ти  -  ТАМ  Є  БІЛЬ.
Я  втомилася  йти.  Але  як  це  тобі  розказати?

Горстка  спогадів...  серце  -  неначе  сліпий  каганець...
Сплутав  мови  нам  Бог,  бо  намарили  ми  Вавілони.
Охолола  (любов?),  непомітно  зійшла  нанівець,
Залишилася  в  жовтні,  де  вітер  оголює  крони.

Чи  під  силу  людині  знайти  у  пустелі  росу,
Коли  туга  лунає  зі  серця  щемливим  сопрано?
Щастя  просто  спішило  до  мене.  Прийшло  завчасу.
І  не  чуло,  сердешне:  :"Спинися!  Тобі  ще  зарано!"
@  Уляна  Чернієнко

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691518
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 29.09.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.09.2016


Любов Ігнатова

Що тобі до мене, сивий волхве?

Що  тобі  до  мене,  сивий  волхве,
Що  вітрами  дивишся  з-під  брів
І  шепочеш  листям  пересохлим
Щось  на  грані  осені  і  снів?

Що  у  мареннях  твоїх  зірчастих?
Чорні  хмари  в  мене  над  чолом?
Блискавиці  —  вісниці  нещастя?
Напівтіні  предків  за  столом?

Не  кажи  нічого,  чуєш,  волхве?!
Краще  плід  солодкий  незнання.
Вже  давно  передчуття  замовкло,
Я  бреду  наосліп,  навмання...

Чом  вдивляєшся  так  пильно  в  очі?
Там  безодня  чи  небесний  рай?
Ні,  не  ворожи  мені,  не  хочу!
Звергнутих  богів  не  закликай!

Що  тобі  до  мене,  сивий  волхве?
Що  побачив  у  душі  моїй?..
Чи  слова,  чи  листя  пересохле
Навздогін  кидає  вітровій...









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690813
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 27.09.2016


Анатолій В.

Не відцураюсь! Не покину! Не зречусь!

Не  відцураюсь!  Не  покину!  Не  зречусь!
Серед  колючості  розхристаних  вітрів
Я  теплим  словом  біля  тебе  залишусь,
Гарячим  вогником  холодних  вечорів...

І  серед  марева  недоспаних  ночей,
Як  місяць  тінями  малює  на  стіні
Картину  тиші,  що  тавром  в  душі  пече,
Ти  просто  подумки  про  все  скажи  мені!

Почни  хоч  подумки  зі  мною  діалог,
І  я  почую,  і  до  серця  пригорнусь...
Серед  безвиході,  із  тиші  і  тривог,
Не  відцураюсь!  Не  покину!  Не  зречусь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690722
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 25.09.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.09.2016


Людмила Пономаренко

Осінні айстри

Осінні  айстри  ранком    вересневим
Ще  так  барвисто  квітнуть  серед  трав,
Немов  би  хтось  тепло  ніжно-рожеве
У  пелюстках  тендітних  позбирав.

Грайливо-чисті  диво-промінці
Всіх  сонць    нараз  упали  край  стежини…
І  гріє  вересень  у  стомленій  руці
Притихлий  сум  зчарованої  днини…

 Краса  земна  -  на  відстані  руки,
Ще  сонячна  і  зовсім  не  звичайна.
Квітують  айстри,  наче  крізь  віки,
Ще  акварельно,  та  уже  прощально.

Можливо,  й  квітка  місію  свою,
Як  все  живе,    ще  завершити  має…
Тому  спинюсь  в  бентежності  й  стою,
Дарунок  осені  до  серця  пригортаю.

Поникне  світ,  неначе  під  дощем,
За  тим,  що  згасне    в  завтрашнім  світанні.
Усіх  розлук  невиплаканий  щем  -
У  вересневім  золотім  мовчанні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689752
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 19.09.2016


Анатолій В.

Міжсезоння

Коли  на  дротах  ластів`яче  збереться  намисто,
Впаде  на  долоню  охристий  пожухлий  листок,
І  небо  повищає,  стане  до  дзвінкості  чисте,
І  сонце  свої  літні  капці  поставить  в  куток,

Тоді  тепле  літо  збере  своє  сонячне  збіжжя
І  з  ним  побреде  поміж  вогняно-жовтих  пожеж...
І  я  -  десь  між  літом  і  осінню,  на  роздоріжжі:
У  літо  не  можна,  у  осінь  не  хочеться  теж...

І  я  в  міжсезонні  завис    на  тонкій  павутинці!..
В  душі  ще  війна,  хоч  закрито  давно  другий  фронт...
Я  грітиму  ніжно  свою  незрадливу  синицю,
Бо  клин  журавлиний  ховається  за  горизонт.



                         Дякую  моїй  донці  Аліні  за  чудові  ілюстрації.

                         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689262
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 17.09.2016


Ліна Ланська

КВІТНУТЬ МАЛЬВИ

Нездоланна  жаги  знемога
Розірвала  терпіння  шов,  -
Ти  сьогодні  мене  знайшов,
Від  учора  -  безбарвний  спогад.

Всі  прощання  і  всі    розриви
Візерунками    заплетеш.
Обпікаючи,    доженеш,
Горобиної  Ночі    Злива.

Затягнувши  ланцюг  уяви,
Смакуватимеш  подих  так,
Що  побачиш,  як  зійде  знак,  -
Феромони  насіють  мальви.

Спокушають  вуста  гарячі,
Залишають    рожевий  слід.
Квітнуть  мальви,    а  усміх  зблід,
Тільки  хто  там  його  побачить?

Пелюстки    розіпнуть  і  зітнуть,
Зойком  вирветься  подив  знов.
Стогне  лава  -  вирує  кров,
І  беззахисно    мальви  квітнуть.
10.09.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688965
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 15.09.2016


ptaha

І якось так все…

Я  з  тебе  виросла,  мій  світе  у  вікні,
У  даль  стежок  для  мене  не  лишилось.
Старчам  вчорашнє  літо  затрусилось:
- Подайте  трохи  пір'я,  журавлі!

Очам  болить  безмежжя  горизонт.
Без  маяка  моя  забута  гавань.
Тут  тільки  сниться  смак  солоних  плавань  –  
Я  твій,  вікно,  навіки  робінзон.

І  якось  так  все…  начебто  дарма.
З  весни  прибиті  пилом,  плачуть  весла.
Стареньких  рам  болить  розп'яття  хрестик
В  маленькім  прямокутнику  вікна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688293
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 14.09.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.09.2016


Дмитро Кiбич

Гра у назви. 3 частина.

Останнiм  часом  у  всiх  iз  назвами  почались  змагання
Запропонувати  мало  -  своєї  версiї  надай  обгрунтування.
Ось  на  Рiвненщини  естафетну  паличку  пiдхопили  депутати
Обивателям  простим  за  дiями  їхнiми  залишилося  спостерiгати.

Мiсту  енергетикiв  неодноразово  iмена  новi  давали
Його  й    Кузнецовськом,  й  селищем    ЗУАЕС  навiть  називали.
Але  ж  назва  iсторичною  складовою  славиться  своєю
Тому  треба  про  подiї  дiзнатися,  якi  стоять  за  нею.

Депутати  миттєво  мудру  думку  собi  приписали
I  у  кабiнет  до  них,  мов  метелики,  краєзнавцi  залiтали.
Випили  на  брудершафт,  чмокнули  у  лоба  фахiвцiв  на  прощання
Зазирнути,  мовляв,  у  глибину  столiть  вам  даємо  завдання.

До  якоїсь  вченої  у  музеї  звертались,  краєм  вуха  почули
Пiдняли  вгору  вказiвний  палець  й  назву    Вараш  повернули.
Збереження  людьми  iсторичної  пам'ятi  -  це  справа  чудова
Тiльки  минуле  вивчають  детально,  а  не  поверхово.
Звичайно,  тут  досить  багато  ще  є  кумедних  iдей.
Але  прийшла  вже  черга  послухати  розумних  людей.

З'явилася  лiтера  "Ш"  у  назвi  бiльш  пiзньої  днини
А  до  цього    Вараж  звалося  поселення  старовинне.
У  давнину  племена  дулiбiв  цi  землi  населяли
Вони  волхвiв  -  вiщунiв  й  ворожбитiв  завжди  шанували.

Волхв-чарiвник  знаннями  таємними,  безумовно,  володiв
Такi  ось  данi  з  минувщини  нашої    Костомаров  навiв.
У  своїй  творчостi  й    Шевченко  до  волхвiв  звертався
"Заворожи  менi,  волхве"  його  вiрш  одразу  згадався.

Тепер  слово  сучасникам  -  мiсцева  жителька    Олена  Жежук
Фарб  i  пензля  знавчиня  та  кандидатка  вiршованих  наук.
Може  красиво  на  полотнi  волхвiв  зобразити
Ще  й  чародiям  цiкавого  вiрша  присвятити.

Якщо  закладена  у  назвi  згадка  про  волхвiв-ворожбитiв
Тодi  навiщо  останнiй  лiтерi  виконання  кульбiтiв.
Номер  не  пройде  -  пiд  науковим  соусом  не  заховаєш  небилиць
Адже  Iсторiя  -  це  тiтонька  вперта,  придереться  й  до  дрiбниць.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687878
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 13.09.2016


Анатолій В.

Світ без нас

А  світ    без  нас  котитиметься  далі,
Без  нас  цвістимуть  яблуні  в  саду,
І  житимуть  і  радощі,  й  печалі...
Світ  не  помітить,  коли  я  впаду.

Таких,  як  я,  напевно,  буде  безліч...
У  той  момент,  відведений  для  нас,
Відкриється  кордон  в  безкраю  велич,
В  якій  відсутні  день  і  ніч,  і  час;

Відсутнє  зло  і  біль,  що  крає  серце...
Одне  питання  мучить  знов  і  знов:
Якщо  нема,  відсутнє  там  оце  все,
Чи  буде  там  присутньою  любов?

Чи  зійдуться  в  тім  вимірі  дороги,
Чи  знайдуть  одна  одну  дві  душі,
Щоб,  звісивши  із  краю  хмарки  ноги,
Писати  вдвох  одні  на  двох  вірші?!.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687475
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 03.09.2016


Ліна Ланська

СВІЧА

Спали  мене  у  попіл,  я  -  сльоза,
Або  суха  засушена  пилина,
Яку  не  приголубить  і  ліпнина.
Спали  мене,  хай  править  бал  краса!

Спали  мене  у  відчаї  зими,
Чи  в  осені  зарьованої  в  приймах.
Самотньою  у  нелюба  обіймах,
Спали  мене  в  полоні  у  пітьми.

Спали  мене,  одягнену  у  віск,
У  старовиннім  канделябрі  плачу.
Рве  серце  Страдіварі  на  додачу,
Спали  мене,  як  ту  любов  -    на  біс.

31.08.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687256
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 02.09.2016


НАДЕЖДА М.

Обережно ступаю… це осінь

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VqWRIbEunSU[/youtube]

Обережно  ступаю..  це  осінь.
Ще  невпевнені  кроки,  хиткі.
Лиш  хвилююся  я  цьому  трохи.
Але  мрії,  як  хмарки  легкі.

Нова  осінь,  це  значить  все  інше.
До  мети  вже  по-новому  йти.
І  образи    не  згадувать  більше.
Відпущу,  хай    летять,  звідки  йшли.

Подарую  шматочок  тим  сонця,
В  кого  темрява  в  серці  цвіте.
Хай  загляне  промінчик  в  віконце,
Бо  пробачити  -  діло  святе.

Своїм  друзям  і  недругам  зичу,
Щоб  щаслива  була    ця    пора.
І  до  них  я    любов  возвеличу.
Побажаю  в  житті  їм  добра.

Хай  освятиться  ваша  дорога.
Щоб  легкою,    удачна  була.
І  добробут  прийшов  до  порогу,
А  удача,  як  квітка  цвіла!
____________________________
Удачної,  легкої,  щасливої  вам  осені!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686958
дата надходження 01.09.2016
дата закладки 01.09.2016


Тетяна Луківська

Не сполохайте…

Не  сполохайте  літо,  прилягло  відпочити,
У    покоси  згорнулось,  сонце  в  грона  вплело.
В  тінь  сховало  осоння…  і  таки  зачепити
Павутиння  у  ранки  росянисті  змогло.
Не  сполохайте    душу  вгамувалась  в  світанні,
У  думках  перетліла,  у  безсонні  звелась.
Може    тому  й  каралась,  бо  спливали  останні
Дні,  що  зустріч  гортали,  а  вона    не  вдалась.
Не  сполохайте  серце,    таки  справді    розбите
На  крижинки,  на  клапті,  у  зневірі  зайшлось.
Миле  літо,  не  кайся,    ми  з  тобою  вже    квити.
Просто  в  долі  жіночій  щастя    ще  не  збулось...  






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685123
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 28.08.2016


Любов Ігнатова

Не хвилюйся за мене

Не  хвилюйся  за  мене  -  я  просто  виплакую  зиму,  
Це  дощами  виходить  із  рани  пекучої  сіль.  
Я  ще  трішки  поплачу  -  і  сонце  у  грудях  нестиму,
Заспіваю  веснянку,  щоб  став  у  танок  березіль...  

Ще  хвилинку,  будь  ласка...я  хочу  побути  слабкою,  
Пригорнутись  до  неба  і  душу  у  нім  віднайти...  
І  я  знову  зречуся  престолу  у  Храмі  Покою...  
І  я  знов  відбудую  попалені  вкотре  мости...  

Це  весна,  розумієш,  -    весна  всі  сніги  розтопила,  
Журавлями  лоскоче  ще  сонний  і  зморений  світ...  
Щось  свербить  на  спині    -    то  мої  прорізаються  крила...  
Щось  тривожить  мене...  Мабуть,  просто  вже  час  у  політ...  

Не  хвилюйся  за  мене  -  я  сни  непобачені  плачу.  
Ще  хвилинку,  будь  ласка,  -    я  знову  себе  віднайду...  
Розумієш,  весна  -  це  час  прощі,  спокут  і  пробачень...  
Дай  хвилинку  мені  у  моїм  Гетсиманськім  саду...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657814
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 20.08.2016


Любов Ігнатова

Я - просто так….

Я  -  просто  подих  вітру  на  губах...  
І  більш  нічого...  Чуєш  :  більш  нічого...  
Моє  життя  -  Чумацький  Зорешлях  :
Удень  його  нема  -  є  тільки  спогад...  

Я  -  просто  павутинка  під  дощем  :
Промокла,  та  все  та  ж  -  дзвінкоголоса...  
Отруйним  упивається  плющем  
У  зранену  ментальність  хижа  осінь...  

Я  -  просто  птаха,  вигнана  з  небес...
За  що  -  не  знаю  -  відібрали  крила...
Мій  світовимір...він  кудись  пощез...  
Чи  я  його  собі  сама  наснила?..  

Я-крихітна  росинка  на  листку  :
Безслідно  зникну,  як  пригріє  сонце...  
Лиш  Всесвіт  на  Калиновім  Містку  
Тримає  мою  душу  на  долоньці  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589750
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 20.08.2016


Іванюк Ірина

Коли вже навіть стіни не мовчать…


Я  не  підвладна  присудам  людським.
Єдина  карта  в  світі  не  побита!    
...Свободи  дух!  Ти,  приспаний  в  мені,
дрімав.  Ну  що  ж...  Тепер  з  тобою  -  квити...

За  стільки  днів,  загублених  в  пісках,
суєтності  життя  в  догоду  світу,-
нестримний  ти,  пручався,  не  мовчав,
рвучися  навздогін  слідами  вітру...

Сум"яття,  стій!  До  серця  більше  -  зась!
Впади  на  дно  камінням  океану!
Коли  вже  навіть  стіни  не  мовчать,-
хіба  як-небудь  жити  нам  пристало?

05.07.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676663
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 20.08.2016


Іванюк Ірина

Уламки болю - перли дорогі


Уламки  болю,  сходжені  стежки,
непройдених  шляхів  лишилось  мало.
Цвітуть  дороговказами  сади,
я  ж  бачила  -  весна  й  не  проминала...

А  те,  що  пелюстки  зірвало  вниз,
лиш  примха  змін  сезону  невловима.
Хай  буде  дощ!  Сьогодні,  як  колись,
плачем  прорветься  снів  гаряча  злива...

Вторує  серце  небу  і  весні,
збираю  роси  певною  рукою...
Уламки  болю  -  перли  дорогі,
ціна  на  них  -  то  згода  із  собою.

17.04.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660504
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 20.08.2016


Надія Башинська

ПОГЛЯНЬТЕ… СОНЯХИ ЦВІТУТЬ!

Погляньте...  Соняхи  цвітуть.  До  неба  тягнуться...  угору.
Літає  вітер  тут  легкий  у  цю  ранкову  ясну  пору.

Легким  торкається  крилом  пелюсток  золотих  і  ніжних.
Співатиме  землі  пісень  він  колискових  взимку,  сніжних.

А  нині  соняхи  цвітуть,  пелюстки  -  сонячне  проміння.
Так  гарно  квітнуть...  Проросло  в  них  сонця  золоте  насіння.

Погляньте...  Соняхи  цвітуть.  До  неба  тягнуться...  угору.
Літає  вітер  тут  легкий  у  цю  ранкову  ясну  пору.

Як  налітається  -  засне  між  листям...  дні  ж  стоять  чудові.
Сам  мабуть  стане  золотим,  як  пелюстки  оці  медові.

Хай  відпочине...  Квіти  ж  всі  за  сонцем  ясним  повертають.
Бо  найясніше  світло  те,  і  найтепліше...  Відчувають.

Так  вірити...  і  так  любить...таку  надію  треба  мати,
як  в  соняхів.  І  так  світить,  як  сонце,  -  вчили  батько  й  мати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684616
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 19.08.2016


Юлія Л

Прокидалося сонце


А  за  обрієм  знов  підіймалося  сонце  з  колиски,
Сонно  мружило  очі,  вдивляючись  в  темінь  лісів,
Гасли  зорі  на  небі,  неначе  сумні  одаліски,
Темний  морок  ховався  у  кронах  старезних  дубів.

Перший  сонячний  промінь  упав,  обіймаючи  землю,
Хтось  завісу  нічну  із  блакитних  небес  підіймав,
І  невидимі  оку  проникливі  сили  таємні
Фарбували  життя  у  мажорну  тональність  октав.

Новий  день,  як  володар,  летів  кілометрами  часу,
Посміхався  пелюстками  квітів  ранковий  туман,
Він  приходив,  як  гість  довгожданний,  і  в  світі  одразу
Все  живе  оживало  й  звучало,  як  справжній  орган.

І,  радіючи  світлу,  озвалася  перша  пташина,
Все  вклонялося  сонцю,  неначе  святому  вогню,
В  оксамиті  трави,  заблищали,  мов  сльози,  росинки,  -
Тихо  плакала  ніч,  не  хотівши  коритися  дню.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683930
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 15.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Забреду я у трави високі

Забреду    я    у    трави    високі,

Де    ранковий    розлігся    туман,

Росяний    буду    пити    там    спокій

Із    принадами    із    усіма.


Конюшини    там    горді    голівки

До    моїх    заглядають    очей,

Сонце    не    підняло    ще    повіки,

А    вже    радість    у    груди    тече,


Повнить    запахом    ніжним,    казковим,

Котрий    випурхнув      птахом    із      трав,

Сонце    виплило    тихо,    споквола,

І    не    стало    на    сході    заграв.


Розлилось    його    світло    навколо,

Деревій    білі    зонти    розкрив.

Не    стрічала    в    житті    я    такого,

Ранок    серце    моє    підкорив.
1.06.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683686
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016


Анатолій В.

Я хочу

Я  хочу  у  вимір,  де  можна  бродить  по  калюжах,
Де  квіти  кульбаб  на  зеленому  килимі  трав
Запалюють  сонце,  пробуджують  світло  у  душах,
І  серце  співає  по  нотах  щасливих  октав!

Я  хочу  у  вимір,  де  навпіл  й  цукерка,  і  ранок,
Де  сонячний  зайчик  метеликом  сів  на  щоці...
Вночі  перламутровий  в  місячнім  світлі  серпанок,
І  ми  із  тобою  ідемо  рука  у  руці!

Я  хочу  у  вимір,  де  небо  скупалось  в  блакиті,
Де  п'яти  лоскоче  зелене  руно  споришу,
Де  є  лише  світлі,  тобою  окрилені  миті...
Я  хочу  у  щастя!  Невже  я  багато  прошу?!.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682907
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 14.08.2016


Процак Наталя

Мій вчорашній ТИ…

Вчорашній  дощ  залишив  на  згадку  затерті  сліди
Розмішавши  в  долонях  палітру  асфальтно-піщану
Цілий  світ  розчинив  мимоволі  в  краплині  води
Роз'ятривши  у  серці  моєму  від  спогадів  рану...

Всі  думки,  що  учора  здавалися(справді!...)  -"нічим"
Вже  сьогодні  мені  повернули  терпку  ностальгію
Ти  не  думай!До  того  я  зовсім  не  марила  цим
Але  й  бути  байдужою...просто,  як  ти!  -  не  умію...

У  розлуки  так  як  і  в  печалі  -  обличчя  одне...
Воно  сповнене  смутком(самотність  для  нього  у  звичку)
Я  крізь  сльози  завжди  говорила  собі:"Все  мине!..."
Тільки,  що  там  слова?  -  коли  з  серця  не  вийняти  шпички

Не  втекти  в  небуття,  коли  вихід  один  то  обман
(Розтікається  біллю,  застигне  у  жилах  смолою...)
Жоден  час  не  спроможний  зцілити  всіх  зболених  ран
Бо  та  більшість  із  них,  вони  просто  зовуться  -  "тобою!"
............................................          ...
Прибиває  пилюку  асфальтну,  розсіяний  дощ
Як  приблуда  в  мені,  оббиває  знайомі  пороги
А  мені  залишається  бути,  одній  -  серед  площ
Де  вчорашній  мій  ти,  переплутав  до  мене  дороги...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660162
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 03.08.2016


Анатолій В.

Тобі я приснитись зумію?

Гойдаються  сни  на  калині-
Тріпочуть  крильцята  прозорі,
А  в  небі  до  чорності  синім
Сплітаються  віршами  зорі...

В  траві  заховались  тихенько,
Зайчатами,  місячні  тіні.
І  десь  біля  вуха  близенько,
Як  феї  у  жовтім  промінні,

Літають  закохані  мрії...
Запитують  тихо  на  вушко:
—Тобі  я  приснитись  зумію?
—Яких  тобі  снів  у  подушку

Нашепче  сполоханий  вітер,
Що  ніжно  заплутався  в  листі,
Лоскоче  тонесенькі  віти
Калини  в  червонім  намисті?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681674
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016


Процак Наталя

Ти-моє ВСЕ!!!

                 .....ЛЮБОВ,  то  биття  в  твоїх  грудях
                 ДВОХ  СЕРДЕЦЬ  у  ритмі  одного...


Ти-  сіль  в  моєму  прісному  житті,
Ти-  ліки  на  усі  мої  хвороби,
Краплинка  щастя  поміж  болю  й  злоби,
Причастя  у  сумліннім  каятті...

Ти-  моє  Все!!!Мій  цілий  дивний  світ,
Жива  вода  в  моїй  душі-пустелі,
Ти-зорі,  що  спустились  прямо  з  стелі,
Мій  справжній  незакінчений  політ...

Ти-  голод  мій,і  ситість  вся  в  тобі,
Мішечок  згуб,  спокута  за  провину,
Гаряче  сонце  у  холодну  днину,
Щаслива  мить  у  втраченій  добі...

Ти-  янгол  мій  і  біс  в  одній  особі,
Ти-  злість  моя  і  найщиріший  сміх,
Моя  спокуса  мій  звабливий  гріх,
Ти-  совість,  що  не  піддається  пробі...
                                                           ...............................
І  байдуже!!!....хай  вітер  занесе
Мене  бозна-куди!!!  -  це  неважливо!
Для  мого  серця  все  в  житті  можливо
Тебе  знайду!...  бо  ти-  для  мене  ВСЕ!!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643809
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 02.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Вдяглося тепле літо у шовки

Вдяглося    тепле    літо    у    шовки,
Де    кольори    усі    переплелися:
Там    –    голубінь    упала    у    ставки
Й    завмерло    на    воді    зелене    листя.

Чарує    мак    вогнем    весь    білий    світ,
У    житнім    полі    виріс    він,    духмянім,
Ромашечок    розлився    диво-цвіт,
А    далі    –    сад,    де    яблука    рум’яні.

Садив    його    колись    іще    мій    дід
(Рука    легка    була,    казали      в    нього),
Напевне,    знав    дідусь    уже    тоді,
Що    бігтимуть    сюди    маленькі    ноги

Моїх,    зеленооких    онучат,
А    я    тим    тішуся    і    рідного    згадаю    –
І    струни-спогади    легенько    зазвучать    –
У    пам’яті    архів    я    їх    складаю.

Бур’ян    від    спеки    трішечки    прив’яв,
Та    не    здаються    трави    у    долині,
Й    колише    вечір    пісня    солов’я,
Що    заховався    в    кучерях    калини.  
6.07.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681267
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016


Олекса Удайко

Вже, мабуть, не зустрітися нам

У  яких  ми  бродили  світах,
По  яких  нас  дорогах  носило?..
Я  прилинув  до  тебе,  мов  птах,
Із  країв,  де  вже  бути  несила.

Та  тебе  я  в  тобі  не  застав:
Ти  думками  вже  в  новій  дорозі...
І  заквилив  схвильовано  став,
Зореликі  роняючи  сльози.

Вже,  мабуть,  не  зустрітися  нам:
Ти  –  в  світанок,  я  –  в  вечір!  Трагічно!
Що  ми  скажемо  нашим  богам,
Чим  поясним  блукання  одвічне?

Що  родитись  належало  там,
Де  продерлися  тропи  тернові
Через  хащі,  луги,  болота
До  єднання,  сумиру,  любові!..  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420300
дата надходження 23.04.2013
дата закладки 13.07.2016


Хуго Иванов

ТЫ МЕНЯ НЕ СПУТАЕШЬ НИ С КЕМ…. .

ты  меня....
не  спутаешь...  ни  с  кем...
ни  глаза...
ни  руки...

почернела  белая  сирень...
от  тоски...
в  разлуке

ты  моя  религия  любви...
чётки...
и  скрижали...

плавные  движения  твои...
музыку  рождали...

танец  страсти...  
волшебство  творя...
нежность    излучая.

вдруг...
ты  прикоснулась...  до  меня...
тайны..  изучая...

как  мальчишка.....
будто...  в  первый  раз...
переп0лнен  страстью...

твоё  соло....
мой  безумный  джаз...
приближают  к  счастью...

в  нашей  сказке...
только  о  любви...
тает  мир  реала...

шорох  звуков...
плавит  наше...  в...  Мы...
дарит  жизнь...
с  начала...


разогнал  дождь  джаза  баловство...
площадь  опустела

а  во  мне...
бушует  колдовство...
твоих  глаз...
и  тела...

спит  в  ладошках...
нежности  дурман...

времени  не  властно...

осень...
рвётся  в  душу...

сквозь  туман...

но  пока...

напрасно.



*****Дарія  Типчук  -  Навіяно  -  ТЫ  МЕНЯ  НЕ  СПУТАЕШЬ  НИ  С  КЕМ….
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727732

*****Петро  Кожум'яка  -  навіяне  Хуго  і  Дарії  Типчук  -  ТЫ  МЕНЯ  НЕ  СПУТАЕШЬ  НИ  С  КЕМ….
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727980

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677583
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 12.07.2016


Уляна Яресько

Вето

                       
Дороги,  зарослі  стежки,  непротоптаний  схил...
Тече  у  незвідану  безвість  життя-Ніагара.
Було  у  мені  достобіса  поламаних    крил...
Утрачені  дні,  мов  коріння  раба-яничара.        

Закрила  себе  на  мільйон  потаємних  замків,
а  як  же  почути  у  прірві  свободу,  що    кличе?!
Побачив-прийшов-переміг,  (ти  з  отих  козаків,
яким  підкорялося  ще  й  не  таке  таємниче!)
   
Бери  мої  води  в  безжурні  свої  береги,
насичуй  повітрям  задавлений  сирістю  простір,
щоб  сяяли  очі,  щоб  світ  зеленів    навкруги,
втікали  із  серця  образи  (непрохані  гості).

В  саду  незбагненнім,  під  кронами  вічних  олив,
мій  друже,  коханий,  мій  Всесвітом  названий  брате,  
ти  обшир  забутий  любов'ю  своєю  відкрив
і  вето  наклав  на  можливість  мене  закривати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676857
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 08.07.2016


Макієвська

О, цей бентежний запах твого тіла…

[youtube]https://youtu.be/jRqgh8WHfaM[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/-SXSLvZN6fg[/youtube]
Пече    й  клекоче,  десь  всередині,  жага  нестримних  почуттів,
Ще  горять  твої  поцілунки  на  згині  колін  і  в  ямках  ліктів...
На  зап"ястках  ...персах,  шиї...  й  донині  лоскоче  хвиля  звідтіль...
Я  душею  лину(  думки  неспинні),  відчуваючи  страх  та  біль...
Від  розлуки.    З  тих  доленосних  снів,  з  кожним  дотиком...він  яснів:
Проривався    між    морями  й  океанами      паралельних  світів...
Торкався  срібних  скронь  від  літ,  надихав  на  спалах...  нових  зірок
В  душі  чи  на  небі...До  якого  залишився  вже  маленький  крок...

(З"єднання  доль,  тепла  долонь,  жар  серця,  мук,  сліз...  і  шалений  ритм  ...)
Роса  на  шкірі,  ох  і  любов  оця!  В  життя  привносить  колорит...
І  цей  бентежний  запах  твого  тіла  ,  збираю  з  маленьких  крихт,
Я  розлуки  і  болю,  не  хотіла,  це    мій  останній  алгоритм...


Після  любовних  шалених    злив,  океану  прилив...  нірвана...
свідомості,  розплавлена  лава  від  хмелю...падіння  в  безодню  
чи  злет  до  раю...шелест  крил...душа  пропала...  і  ллється  прана
кохання  на  душевні    рани...  й  зцілює  їх...  без  кисню  і  водню.

Твій  пронизливий  погляд:  очі  в  очі,  мов  з  неба,  до  дна  єства,
обійми,  до  хрускоту    пальців  ,  пекучі  й  вологі,  п"янкі  вуста,
терпкі,  мов  мигдаль,  з  ледь  вловимим  пряно-магічним  трунком  на  смак,
(можливо  то  є  таємничий    знак:  не  залишитися  без  ознак  )
з  матриці  чар-зілля:  мандрагори,  вишні,  ванілі,  кориці,
пелюсток  троянди,  вересу,  смоковниці,  лаванди,    суниці...
одночасно  солодко-медові  (то  дія    нашого  "гріха")...
"гріх"  разом  з  праною  в  кожний  атом  тіла  й  душі  вповза  й  надиха.

Потім...сіль  сліз  на  вустах...від  життя  одна  нестерпнна  гіркота...
Кохання  моє  чи  твоє  вже  давно  жиє  в  паралельних  світах...
Сум  в  душі  від  втрат...Чорною  хусткою  ночі,  вкрива  самота
Груди  та  плечі...Сріблом  сяє  голова,  немов  корона  свята́.
Залишились  в  чеканні...бо  спалені  мости,  шляхи...  до  раю,
А  пекла  мабуть  забагато...життя  наповнене  їм  до  краю.
Я,  як  та    пилинка  в  павутині...Торкнись  і  зникне  реальність
Від  вітровію...Молюсь,  щоб    прийшла  скоріш  радість,    як  Бога    даність...

[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/4/78/362/78362985_large_poc3.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676558
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 08.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Ой вербиченько, закосичена

Плине    в    небесах        
журавлиний    клин,
А    душа    моя    
п’є    гіркий    полин:
Журавлине    «кру»    
прокотилося,
Я    і    річечка    
зажурилися:  

–  Ой    вербиченько,    
закосичена,
Що    твоя    краса
не  позичена…
Що    твоя    коса    –    
густе    листячко
Ще    й    жива    роса,    
мов    намистечко.    

Ой    вербиченько,    
тонкорукая,
Чом    же    ти    живеш    
із    розлукою?
Підійди-заглянь    
у    водиченьку,
Помилуйся    на    
зелен-личенько.

Вітер    гіллячко    
стиха    колиса,
Сіре    пір’ячко    
ловлять    небеса…
Журавлі    летять    
понад    річкою,    
Я    уже    в    літах
під    вербичкою.
9.03.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676655
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016


Олена Вишневська

відтінок зливи (16+)

Видихнув  поглядом  в  очі  густий  туман.
Пальцями  нишком  від  пліч    і  по  формі  ліній
Легко  ковзнув  аж  до  стегон…  Я  –  нотний  стан.
Нотами  дотиків  (грають  не  тільки  білі)
Пишеш  мелодію.  Зцілюєш  рваність  ран.

Клавіші  тягнуться  стежкою  вздовж  колін.
Ти  партитуру  змішав  з  сигаретним  димом,
Джином  і    блюзом…  та,  врешті,  не  ти  один…
(Ми  без  хвилини  знайомі  лише  годину.)
Але  не  зараз…  Ще  прийде  наш  час  провин.

Локони  кольору  міді.  Чіткий  портрет.
Не  розглядай  надто  довго  –  то  шлях  до  згуби,
Просто  люби.  Тут.  В  цю  мить.  Затісний  корсет
Сковує  подих.  Печуть  передпліччя  губи
Грішним  тавром.  І  на  шпальтах  нічних  газет

Ми  в  об’єктиві  спокуси.  За  кадром  світ.
Тут,  мов  лавина,  обійми  з  відтінком  зливи,
Хрипкість  обірваних  фраз,  спека  й  знову  лід.
Сукня  до  ніг  і    сорочка  під  колір  сливи.
Ось,  де  ми  є..  Тільки  зараз.  
...Твоя  Ліліт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674820
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 06.07.2016


Шостацька Людмила

ПОДЗВОНІТЬ СВОЇЙ МАМІ СЬОГОДНІ

Подзвоніть  своїй  мамі  сьогодні,
Їй  так  хочеться  чути  ваш  голос,
Розтопіть  її  думи  холодні,
Це  ж  так  просто,  це  –  поряд  ,  не  космос.

Наполохайте  кляту  самотність,
Лиш  скажіть  своє  щире  “  привіт”,
Ви  відчуєте:  зникне  пустотність
І  наповниться  барвами  світ.

Подзвоніть  своїй  мамі  негайно,
Подаруйте  їй  жменьку  тепла,
Це,  повірте,  не  буде    загайно,
Все  зробіть,  аби  мама  була!

Мами  йдуть  не  лише  від  хвороб
Десь  за  хмари,  в  незвідані  далі,
Мами  йдуть  й  з  порожнечі,  й  жалоб,
Ні  до  чого  тоді  п’єдестали.

Подзвоніть  своїй  мамі  уже,
А  ще  краще  –  приїдьте  самі,
Вам  дитинство  вона  стереже,
Хоч  в  вас  скроні  піддались  зимі.

Обніміть  свою  маму  привітно,
В  неї  свято:  приїхали  ви.
Мами  є:  залишаємось  дітьми
Й  материнські  звучать  молитви.

Приїжджайте  до  мами  сьогодні  ж!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675297
дата надходження 30.06.2016
дата закладки 30.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Казку цю спинить ніхто не сміє

Знову    нічка    в    небі    зорі    сіє,
Вітер    деревця    заколисав…
Казку    цю    спинить    ніхто    не    сміє.
Бо    лиш    Бог    –    господар    в    небесах.

Посивілі    верби    у    долині,
Косами    торкаються    води,
Грає    скрипка,    дивна,    комарина,
Місяць    молоденький    народивсь…

В    річку,    мов    у    дзеркало,    заглянув,
Там    себе    побачивши,    застиг,
Згодом    мандрував    понад    полями    –
Шлях    долав    у    небі    непростий.

А    під    ним    –    розкішні    диво-шати    –
Молоді    гаї    й    густі    ліси.
Скоро    їх    він    буде    пригощати    –
Роси    срібноокі    запросив…
15.05.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674892
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 28.06.2016


Олекса Удайко

УТОМЛЮ Я ГІРКОТИ І БОЛІ

[b][i]tth[/i][/b]
[youtube]https://youtu.be/WAzTM2P9vCU?list=PLNlECEYbcvvrxPKuddnIUqfuwFo8xUo03[/youtube]

[i][b][color="#e00d0d"]Утомлю    я  гіркоти  і  болі,
Як  торкнуся  твоїх  глибин…
Розтривожу  думки  твої  кволі  –
Я  ж  у  тебе  –  один...  один...

Ми  пізнаємо  чари  глибинні,
Міріади  земних  спокус,
Коли  думка  і  дія  –  єдині,
Коли  мре  надокучливий  гнус…  

Ми  влаштуємо  з  бід  святовини,
З  безпросвітної  ночі  –  день…
Та  забудемо  наші  провини,
Й  прибере́мо  з  дороги  пень…

Утомлю    я    гіркоти  і  болі,  
Вийму  темню  з  твоїх  очей,
Розчиню  в  поцілунках  солі  –  
Рай  збудую  з  твоїх  ночей…[/color]
[/b]
27.12.2015[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631747
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.06.2016


Єлена Дорофієвська

Остання ніч

Ніч  зачепила  долонькою  кінчики  вій  -
Ніжний  протест  проти  сну  та  пихатої  втоми.
Я  ще  горнуся  в  цілунково-ніжний  сувій
Тіла  твого,  аж  світанок  гостинності  шкодить.

Вкрадені  сили  у  ночі  й  минулого  дня
Ще  не  скінчились,  та,  схоже,  як  вина,  вичерпні.
Світяться  очі  усім,  що  невпинно  мина  -  
Щедрістю  втіхи  та  смутком  імлистого  червня.

Я  не  питатиму,  вразиш  чи  згубиш  мене.
Ніч  заблукала  у  чорних  бездонних  зіницях.
Спалахом  блискавок  зустріч  остання  мине,
Я  вже  прощаюся  -  пальцем  обводжу  ключиці.

Стелить  серпанок  дорогу    за  обрій  зіркам  -  
Небо  скидає  все  зайве  в  ранковім  безладді.
Ніч  ще  триває,  та  вже  не  повірить  і  нам.
Слово  одне,  удосвітнє,  прощанню  завадить...

Ніч  зачепила  долонькою  кінчики  вій  -
Струшує  ніжно  єдину  невтримну  сльозинку.
Я  усміхатимусь  перш,  ніж  назавжди  піти
Мовчки  й  рішуче,  утративши  половинку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673735
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016


Олекса Удайко

БУЛО КОХАННЯ

       [i]Умирає  любов  від  утоми,  а  ховає  її  забуття.  
                                                                   [b]Жан  Лабрюєр[/b]
 [youtube]https://youtu.be/CceD7HzX8ks[/youtube]                                                                                                    
[i][b][color="#0b8fd1"][color="#1473a6"]Коли  ти  стрів  той  юний  погляд  кароокий  
й  потупив  очі  соромливо  вниз,
а  там  –  трава,  а  там  –  незнаний  світ  широкий…
й  неспалений  вогнем  притулок  одинокий,
без  чого...  вже  тобі  не  обійтись;

коли  удруге  погляд  стрів  на  випускному,
й  крилом  на  вас  майнув  той  білий  вальс,  
а  серце  билось,  мов  чмелений  метроном.  І...  
очей  несила  відвести  убік  до  втоми,
й  лоскітним  вам  примарився  аванс;  

коли  її  нема,  а  думка  жаско  млоїть,
і  там,  де  серце,  –  в  а  к  у  у  м,  діра;
коли  все  інше  вас  уже  не  непокоїть.
і  хочеться  велике  щось  в  житті  укоїть,
та  слово  від  розлуки  завмира;

коли  до  тебе  хіть  опівночі  заскочить,  
й  майне,    як  тінь,    уявна  насолода,
(Вона  –  мов  сонця  промінь  серед  ночі!)  
й  згадаються...  у  білім  вальсі  дивні