Мене послухай…
О осінь, люба,ти хочеш щось сказати,
Шурхочеш листям заспокоюєш мене,
Умієш, златом й багрянцем вишивати,
Й в густі тумани сповивати все земне.
Тебе ж … знаєш…
Вищі сили нагородили дарунком,
Частіш приходиш у нічку зорянисту,
Завжди в змові з перламутровим серпанком,
Сипнеш роси на долину трав’янисту.
Ти, як чаклунка…
Враз все засяє, магічно монотонно,
До сонця… чарівний ранок посміхнеться,
Він тобі вдячний, хоч гляне так безвинно,
Позаздрить - О осінь, все тобі вдається!
А я ж скажу…
О осінь люба… ти хочеш щось сказати,
Тож я почула, звеш тихо.. за собою,
Тебе красуне я рада зустрівати,
Але пробач, жага стрітися з зимою.
10.10.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996484
дата надходження 19.10.2023
дата закладки 19.10.2023
Чого являєшся мені у сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні.
Сумні, немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
І.Я. Франко.
Кохання, ніби полум'я в імлі
Горить, не гасне і в холодні дні.
У відповідь - мовчиш, немає слів?
Чого являєшся мені у сні?
Вважаєш недоречна ця любов?
Стиснула серце, ніби в жменю,
Та очі світло-сині знов
Чого звертаєш ти до мене?
Летять всі задуми у клоччя.
Мені і стіни вже тісні,
Бо так бентежать в темні ночі
Чудові очі ті ясні.
Лоскоче полум'я атла́с,
і згадую у снах турботи денні,
Хвилюють очі повсякчас
Сумні, немов криниці дно студене.
Триває ночі таємниця.
Чому не вдвох з тобою ми?
Беру у руки я вервицю.
Чому уста твої німі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995644
дата надходження 08.10.2023
дата закладки 10.10.2023
Голівки айстр схилилися в поклоні,
Міленький дощ... спромігся це зробити,
Немов зірки зажурені червоні,
Що намагались смуток загубити.
А поряд жовті, торкаються землі,
Все ж в протистоянні, не підкоритись,
Щоб не пропасти у холодній імлі,
Під промінням сонячним залишитись.
Осінній дощ так дрібно- дрібно сіяв,
Краплі сріблясті ... соло монотонне,
Він квіточки обожнював, леліяв,
Вже проводжав у зимне царство сонне.
08.10 2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995646
дата надходження 08.10.2023
дата закладки 10.10.2023
Чому ж не сонячно, хоч світить сонце за́вжди,
Пронизуючи вістрям дні змарнілі.
Десятий рік вже тлумляться чужинці-зайди,
Розкривши суть хижацько-озвірілу.
Зомбовані на сказ кремлівською пітьмою,
З московії підступні блудять вбивці,
Не вникнувши в диктаторську жахливу змову,
Воюють недобиті кровопивці.
І цей загарбників непотріб жде погибель,
Бо зайві на землі - це сто відсотків.
Потворні наміри у цих триклятих гицлів -
У прах, катів мерзенні руки всохнуть.
Розплата бу́де, й наближається щоденно
За юнь розстріляну , крихке дитинство,
Бо українці мають переможців гени,
То ж не залишиться ворожих тіней.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984395
дата надходження 26.05.2023
дата закладки 01.06.2023
Поглянь, як сонечку пливеться?
Поміж кошлатих,білих хмарин,
Прислухайсь, як сердечко б’ється,
Порушив ритм, блакитний сатин,
Що розстелився в піднебессі.
Його мов держать диво - хмари,
Сіяє сонце, мов сміється,
-Мій дар приймайте, злато - чари,
Й нехай до вас тепло проллється,
І спопеляться всі кошмари!
Я перед ним наче в полоні,.
Миттєвий погляд, вже не плине
Відходять почуття холодні,
Бадьора пісня, з лісу лине,
Птахи втішаються погоді.
Радій, живеш на цьому світі,
Тож налюбуйся, ще маєш час,
Земля в буйнім травневім цвіті,
Її краса захоплює нас,
Дарить спокій, щасливі миті!
18.05.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984722
дата надходження 30.05.2023
дата закладки 01.06.2023
Надихнув гумор Насипаного Віктора
" Лотерея",( як відповідь на прочитане)
Все дотепно, все до діла,
Мать такого теж хотіла,
Та шкода́... сивина в косах,
Хоч сусід і зирить скоса.
Не підходить, їсть багато,
Тож не буде, в нього свята,
Та до мене, час від часу,
Я прийде, гладущик квасу,
Подам. Дровець нарубає..
Уже зізнавсь, що кохає.
Але я, свій гонор маю,
Сама сплю, сама лягаю,
І ні храпу, ні сопіння,
Нехай зна, маю уміння.
Підморгну і посміхнуся,
Він раденький, крутить вуса,
Дід, як танк, хоч дуло й має ,
Так воно ж вже не стріляє.
Тож всім розмовам, вже кінець,
Не ті роки йти під вінець!
Хоча, в душі держу секрет,
Люблю, як він приносить мед,
Як взимку снігу намете,
Усі доріжки підмете.
Мабуть заздрять молодиці,
Несе відра від криниці,
А я поруч, йду, як пава,
Правда усмішка, лукава,
Кажуть хитра, ну і що ж
Мо» належу, я до вельмож?!
Хай повчаться отак жити,
Щоб сусідом дорожити,
Хитрість, вмілість - треба мати,
А вночі, відпочивати!
А на ранок, сонце зійде,
Знов сусід.. у хату прийде,
Тож самотності не маєм
Для двох втіха, не страждаєм.
***
Кожному, доля свій шанс дає,
Хтось вигра́є, а хтось й програ́є!
06.03.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976036
дата надходження 06.03.2023
дата закладки 09.03.2023
Він бачив далі від усіх…
з минулого в сьогодні
знов пильно дивиться на нас:
ми на краю безодні.
В вогні помітив ще тоді
села й міста-руїни.
Ой не такої Він хотів
долі для України.
Та знав, пройти цей шлях гіркий
усім нам доведеться.
Відчуй – боронить з нами рай,
Він з нами поряд б’ється.
І сили додають слова,
голос Його лунає:
«Борітеся! Поборите.
Вам Бог помагає.»
Він бачив далі від усіх…
кому того не знати?
Здолаєм зло лихе разом,
щоб тішивсь Батько й Мати.
Й веселі діточки були,
й садочки розцвітали.
Щоб Бога славили ми всі,
й добро щоб пам'ятали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976482
дата надходження 09.03.2023
дата закладки 09.03.2023
1
Ледь – ледь світало…
На якісь миті, веселково замайоріло небо - навкруги світліло. Враз, по небу стрічки фіолетового кольору, уже й стемніло. А на землі, крізь темінь, деінде біліють маленькі купки снігу….
Як завжди, не поспішаючи, Олена йшла обережно, щоб не нашкодити квітам, що лежали у кошику. Інколи кліпала очима, придивлялася під ноги, щоб ненароком не підслизнутися. Невтішна погода, ніби й трохи примерзло, а місцями наче й ні.
Крок за кроком… підстерігали думки - Вчора випав перший сніг, не впевнений, ну звичайно, тож іще не на часі. Місяць листопад, не грудень, куди й навіщо поспішати, але ж не ми керуємо погодою, а вона дивує нас своїми сюрпризами. Може сьогодні вдасться продати квіти, хоча би знову не лунала повітряна тривога. Війна - це горе і страждання, сльози і смерть, біда, нещастя. Шкода людей, які знаходяться під артилерійськими пострілами та під ракетним бомбардуванням. Бідолахи, як вони там виживають…
Олена займалася квітами, навесні вирощувала: фіалки, нарциси тюльпани. А літом, всю увагу приділяла трояндам. Біля хати скляна веранда, на перший погляд, справжня оранжерея. Троянди: білі, жовті. рожеві,червоні, оранжеві - як нелюбити таку красу? З ними вела розмови, ділилася буденними справами.
З Києва люди купили хату по сусідству років три тому, дивувалися нею - одна весь час й одна. Але добре мати таких сусідів, привітні, в особисте життя не втручаються.
Влітку, доволі раненько, Олена поспішала до транзитних потягів, носила квіти на продаж Інколи і в обідню пору поспішала, і навіть під вечір. Нині не завжди вдавалася торгівля і потягів стало менше, ще й часті сирени, ходила тільки зранку.
На вокзалі, де чоловіки й жінки, щось продають, між собою називають «манежем». А що ж робити, коли роботи немає? Якось треба себе знаходити, бути комусь потрібним. А інколи й поспілкуватися, хтось скаже привітне слово, а раптом й квіти купить. Хоч війна, але дні народження ніхто не відміняв, чи інші якісь свята.Чи просто так, на знак уваги, коханій, чи дорогій людині подарувати квіти.
Їй недавно минуло тридцять п*ять років. Втрачала надію, що зможе зустріти друга, про кохання уже й не мріяла.. Інколи згадувала шкільний випускний бал, де усі усміхнені, щасливі. Та з тими, хто подобався не мала нагоди продовжити спілкування. Думками ділилася з квітами, себе втішала - мабуть не судилося.
На жаль і сімейне життя не склалося. Як зустрічалися, то ніби сонце освітило шлях до щастя, все було до ладу, а як побралися підстерігла біда. Чоловік полюбляв перехилити чарчину горілки, а згодом, її пив наче воду. Душа боліла, у ліжку страждала, не раз вмивалася сльозами, щодня втрачала надію на краще життя. Так десять літ та врешті – решт терпіння урвалося, покинула. Тепер мешкає у батьківській оселі, вони, від початку війни виїхали в село, у хатину своїх пращурів. Боліло й серце, бідкалася про дитя,чом Бог не дав? У смутку, вечорами задивлялася на зорі, потай ховала гріховні думки - Може й на краще?
2
Здавна багато уваги приділяла квітам. Ось і сьогодні, ледь- ледь накривши щільним папером, у кошику лежало три букети білих хризантем.
Тридцять хвилин ходи,…уже й небо посвітліло. Але з усіх сторін воно затягнуте сірою пеленою. Знову віщало похмурий день, щото осінь, така ж сумна, як і настрій, як сьогодення.
Біля стежки, що вела до вокзалу погасли ліхтарі…. Метушаться люди з валізами. Тут верує інакше життя… коли потяг подають на платформу, про все забувається. Штовхаючи один одного, усі поспішають до потяга. За мить, кожен жваво пропонує свій товар, яблука, грушки, напої, в баночках консервовані салати, огірки, помідори, квашена капуста.
На підносах смажена риба, пиріжки на любий смак. Хтось із каструлі продає вареники,чи пельмені. Поряд веселий гамір, задоволений молодик, у пакет набирає блинчики з сиром. То де ж тут щось та й не купити, коли літають такі пахощі. Враз хтось усміхнений, зачарований пишнотою квітів, підійде, скаже привітне слово й купить. Смуток розвіюється, тішиться душа.
В тунелі людно.. вона підіймалася по сходах… раптово за руку торкнув молодий чоловік, поспішаючи,
-Кажуть у вас квіти?
За кілька секунд, щасливий вдачею, з букетом квітів, по сходах поспішив вниз.
-Так, таки удача, йому й мені , - ледь посміхнулась й про себе подумки - Комусь буде приємно і квітам у приміщені комфортніше.
Таке воно життя.. навіть коли сторонню людину побачиш усміхненою й самому на душі стає приємо. Але ж здавалося ніби це дрібниці. Та людині потрібні квіти, вони ж, як вісники радості, любові, кохання, доброти. Надихають до життя, знімають стреси, дарують ніжність, заворожують красою, подають надію на краще.
Біля вагонів пасажирів зовсім мало….
Вона вдруге пройшлася вздовж потяга, з останнього вогона вийшла провідниця,
-Ану покажіть, що сьогодні нам принесли?
Поспіхом, все ж ніжно долонею підтримувала квіти,
-Сьогодні білі хризантеми, справжні красуні! Подивіться, хіба ні?
Враз у очах провідниці радість, взяла букет,
-І справді краса!
І ось, Олена полегшено перевела подих, в кошику накрила останній букет. Ще один потяг, чи вдасться продати, чи ні, але й так пощастило та що ж далі буду робити?
Думки… думки… - Мабуть останні, сімейні хризантеми здам у магазин, все ж якась копійка. Зате на душі відчую спокій, не буду мерзнути та й квітів шкода тримати, мороз підступний, втрачатимуть красу.
До платформи під*їжджав останній ранковий потяг. Звичайно йшла з бажання продати квіти, шкода якщо прийдеться принести додому. Але і ввечері до інших потягів вона не піде. Як пасажирів мало, ще й лунатимуть повітряні тривоги, то який сенс мерзнути, чого чекати..…
Не поспішаючи, з тунеля вийшла на платформу. Холодний, пронизливий вітер вдарив у обличчя. Злегка почервоніла, взяла у руки кошик, обійняла двома руками, для квітів намагалася зробити затишок. Біля одного з вагонів, стояла провідниця, з тамбура виглядала білява,світлоока, років десяти - дванадцяти дівчинка. Здивовано дивилася на натовп широко розплющеними очима. Люди пропонували вареники, картоплю, вона у відповіть, трохи соромлячись, хитала головою,
-Ні- ні! Мені би квіти, бабусі день народження...
Саме в цей час помітила хризантеми. Мило усміхнулася, махнула рукою,
-Квіти…квіти…
Провідниця подала їй руку,
-Он подивися! Та жінка часто їх носить, бачу білі хризантеми.
Дівчинка хутко підбігла, любувалася квітами,
-Ой, які красиві! Вони такі пишні, іще й махрові. Зачекайте, я зараз покличу тата. Ви нікуди не йдіть, ми обов*язково купимо, тільки в нього гроші. Зачекайте!
Озирнулася, за мить зникла у вагоні.
3
Когось чекаючи… завжди хвилини довгі. Але й не дочекатися, то неповага до себе,, втратити свою ж гідність, тим паче коли попросили.
Вся увага на вагон, лише на якісь секунди відволікалася, на продавчинь, які поспішали до інших вагонів. Нарешті, по сходах вагона спустилася дівчинка, за нею йшов чоловік. Такий же білявий, як дівчинка, доволі високо зросту. Весь час уважно дивився під ноги. Тримав палицю в тій же руці, що і шкутильгала нога. Їй відразу стало не по собі, підійшла ближче. Чоловік підняв голову,
-То де тут квіти?
Олена уважно придивилася, раптово ледь зблідла,
-Андрію… це ти?
Від здивування його очі округлилися,
-Оленка?! Оленка і квіти!? Оце так подарунок. Скільки літ, скільки зим!
Ану-ну, дай я на тебе уважно подивлюся…така ж мила, як і була.
Неочікуючи такої зустрічі, Олена засоромилась, як дівчисько,
- Та не дивися ти на мене так, ще дружина приревнує. А квіти… я просто вам подарую, не треба ніяких грошей.
-О, ні!- заперечив рукою, продовжив,
-Бачу ти не змінилася, така ж чуйна і добра, як була у школі.
Злегка обійняв доньку, звернувся до неї,
-Маринко! Йди одягни курточку, бачиш, як холодно.
Олена ледь хвилюючись,
- То уже й квіти забери! Візьми з кошиком, постав у воду, правда вони там з мокрою серветкою. Але не знати скільки вам іще їхати.
-Та ми ж до Вінниці, я не сказав. Одна година й будемо вітати бабусю. Вона давно чекає.
І знову до доньки,
-Йди сонечко, обережно поклади на стіл, а кошик принеси.
Марина посміхнулася, поспішила у вагон.
-І, як там Євгенія Михайлівна, ще вчителює?
-Та ні, Маринку бачиш … з самих пелюшок її виховала. Мусила піти на пенсію, я навіть не знаю, щоби без неї робив. Шкода батька, важко переносив новини про війну, а потім переїзд, уже п*ять років його немає. А так нічого, маємо трикімнатну квартиру, працюю, життя продовжується.
-А де ж дружина?Наскільки пам*ятаю, ти жив десь під Донецьком, вона ж звідти.
-Довга історія… Валентини ще в сімнадцятому році не стало. Життя забрала снайперська куля… ось так і живемо. Оце з донькою їдемо додому, гостювали на Буковині.
-А що з ногою?
-Я два роки був на війні, захищав місто, тепер на все життя маю подарунок. Бачиш, як воно склалося, рано одруживсяя. армія, війна, поранення. Тепер до війська не беруть - став непридатним. Так доля розпорядилася, доброго мало пізнав. Але живемо, як живемо. Оце сьогодні мамі день народження, шістдесят п*ять років. Марина всі вуха прожужжала, тільки й мови,
-Візьмемо таксі, а квіти, де візьмемо квіти? А тут бачиш, нам так підфортунило.
Біля дверей вагона помітив доньку ,
-Зачекай хвилину….
Марина спускалася по сходах, Андрій взяв її за руку,
-Доню, в мене особиста розмова, будь ласка постій тут, подихай свіжим повітрям, стоянка пів години, тож маємо час.
У відповідь здивований погляд, але на згоду кивнула головою.
Повернувшись до Олени, Андрій продовжив розмову,
- Ну гаразд, про мене більш - менш все знаєш. А як ти? Бачу рідне містечко не зрадила. Працюєш?
-Та ні, в бібліотеці попала під скорочення. Окрім книг, там підтримувала комфорт, займалася квітами. От тепер вдома вирощую квіти, треба ж якось виживати.
-А, що чоловік? Думаю діти теж є.
Гаряча кров підступила до її обличчя,
-Та ні, не склалося. Знаєш, як нині кажуть, хоч і жінка та на виданні.
-Гей,чого так почервоніла? Це життя. Знаєш, я тебе часто згадував, згадував, як ми їздили в парк у Вінницю. Пам*ятаєш … ти їла вишневе морозиво, а я бовдур, ненароком товкнув, краплі потрапили на твою білу сорочку.
На її обличчі розпливлася привітна усмішка,
-Ага, а ти потім вибачався та й вибачався. Знаєш, а я часто згадую смажені пиріжки з капустою, що ти витяг з рюкзака. Як мухи тебе всі обліпили, боялися, що комусь недістанеться. Але ж такі смачні були, Євгенія Михайлівна усім догодила.
Він дивився на неї, в долоні приховував двісті гривень, але дати не наважився. Раптово, на якусь мить у очах блиснув лукавий вогник, подумав - Може вдасться провернути одну справу, звернувся до неї,
-Олено, я думаю мама буде рада тебе бачити, зачекай хвилинку.
О, це що за видуми… хотіла сказати, але промовчала.
Він підійшов до провідниці, злегка взяв під руку, відвів у сторону, про щось говорив. Та у відповідь крутила головою, все ж згодом кивнула, ніби на щось дала згоду.
Усміхнений, повернувся до Олени, весело сказав,
- От вирішив одне, на ці хвилини, найважливіше питання. Я ладен стати на одне коліно, попроситити тебе поїхати з нами. Ми о дев*ятій годині будемо вдома, погостюєш, захочеш ввечері проведу на електричку, а ні, то завтра повернешся. Я так зрозумів, ти сама живеш….
Вмить стиснуті вуста, їй чомусь захотілося сміятися, оце так видав, так одягнена… куди? Ще висміють…
- Ну,Оленко,- на плече поклав руку,
-Я з провідницею домовився, тож ти не виставиш мене на посміховисько.
-Так – так, дай подумати.Ти увійди в моє положення. Я тебе розумію, але у такому вбранні і без подарунку. Звичайно, вона мене добре знає, але все рівно незручно.
-Тю! Ми ж свої люди! Нормальне вбрання. Штани, як штани й курточка новенька, ще й берет пасує до твоїх карих очей. Не вагайся, пішли в купе, там нас тільки двох. Розкажеш про своє життя, поспілкуємося.
Сама ніби в недоумінні, до голови влетіла думка - А, що, може погодитися? І справді, хто мене вдома чекає…
-Пішли - пішли,- вів її під руку.
Гроші, що тримав у долоні, відразу потай сховав у кишеню. Тримав на всяк випадок, думав, як відмовиться поїхати, хай навіть у останні секунди, непомітно віддав би з кошиком. Нехай би й губки надула, трохи образилася, але з часом би пробачила, вона ж добра.
Вони заходили у вагон, провідниця посміхнулася,
-Ну - ну… однокласники!
Марина здивовано подивилася на батька, поспішила за ними.
4
По приїзду у місто, Олена з Мариною зайшли в магазин. Дівчинка така ж говоруща, як тато. Майже весь час посміхалася, в подарунок вибрала плед з пелюстками ніжно - рожевого кольору,
-Оцей візьмемо, їй пасують світлі тони, вона обожнює в*язані речі.
За хвилин п*ятнадцять, таксі зупинилося біля п*ятиповерхівки.
Андрій розрахувався з водієм, звернувся до доньки,
-Ану давай, Маринко, веди нашу гостю, я так хутко не зможу, хоч і другий поверх, але йтиму останнім.
Євгенія Михайлівна привітно зустріла, не стримуючи емоцій, плеснула у долоні,
-Оце так гостю ви мені привезли! Оленко, дуже рада тебе бачити. Ви що в потязі зустрілися?
-Ні, мамо, ні! Зустрілися на платформі, от умовив тебе провідати.
Вручав квіти, поцілував в щоку,
-Вітаємо тебе дорогенька! Миру і здоров*я, щастя, добрих емоцій.
Маринка вручила подарунок,
- Бабусю, цей подарунок від нас усіх. Це щоб ти не змерзла…
Евгенія сама обійняла Олену та вітала, бажала здоров*я і прожити , іще років п*ятдесят.
Євгенія ледь не просльозилася,
-От і добре! Проходьте, роздягайтеся. Разом накриємо стіл, будемо святкувати. Думаю в чотирьох буде веселіше.
У чужій родині, а ніби в своїй жаданій сім*ї, увага, тепла розмова. Євгенія цікавилася про життя на Буковині. Журилася за переселенців, які були змушені покинути свої домівки.За чаєм обговорювали останні події на фронті. А згодом, Євгенія все ж поцікавилася особистим життям Олени. Дізнавшись, що вона живе одна, скоса подивилася на сина, а він не відводив від Олени погляду.
Вечоріло… Олена сподівалася поїхати додому, про це в розмові попередила Андрія. Згодом він на якийсь час зник. Марина не відходила від вікна, побачивши авто, усміхаючись повідомила,
-Тато під*їхав, таксі подано!
В електричці людно….Олена задивлялася у вікно. За прожитий день - не покидали дуики - Обіцяв приїхати, а чи й справді приїде? Хоч і говорущий, але підлості за ним ніколи не помічала. Але ж роки пройшли, хто знає, яким він став. Мають квартиру, авто, хоча й старенька «лада», але добре доглянута, на ходу. Найбільше втішало, що має свою справу, тримає магазинчик, продає мобілки, картки до них та іще дещо. Обіцяв влаштувати на роботу, в магазин »Квіти», що неподалік. Але ж їздити щодня дорого й не комфортно, хіба, що навесні погоджусь. Дивно, каже відколи немає жінки, більше нікого й не мав. Загалом чоловіки, що були одружені, швидко знаходять жінку для інтиму. А тут… ше я, дійсно бовкнула неподумавши - жінка на виданні, от халепа.
А час летить… позаду два тижні.
Вечір… Євгенія Михайлівна сиділа в кріслі читала книгу, в той же час чекала, коли син завершить телефонну розмову.
Нарешті двері відчинилися, він поспішав у ванну кімнату,
-О! Ти не спиш?
- Так.! Оце дивлюся на тебе, до пізнього вечора розмови по телефону. Ти напевно з Оленою щось плануєш, а зі мною не ділишся.
-А ти щось маєш проти?
-Та ні, це твоя особиста справа. Я буду тільки рада коли одружишся.
-Ти ж знаєш, я наперед ніколи нічого не кажу.
-Та все ж я хочу тобі порадити, якщо щось вирішиш, поговори з Маринкою, дівчинці скоро дванадцять років. Саме такий вразливий вік, не знати, як вона сприйме життєві переміни.
-Я знаю, не хвилюйся, все буде добре.
Наступного вечора, щільно закривши двері, Андрій розмовляв з донькою. Мати, ніби на голках сиділа в кріслі. Хвилювалася, може онучка плакатиме, чи про щось гучно заперечуватиме, але було тихо.
Минуло майже пів години… Андрій вийшов.
-Ну, що там сину?
-Все добре.Знаєш мамо, я так зрозумів, що діти які бачили жахіття війни, страждання людей, набагато раніше дорослішають. Вона мене уважно вислухала, усміхалася, задала лише одне єдине запитання чи можна Олену називати по імені та по батькові.
-І все?
-Так! Вона здається Петрівна, як мені пам*ять не зраджує. Я ж казав все буде добре. На добраніч!
Наступного вечора, Андрій повідомив Олені, що має намір приїхати..
5
До цієї пори, всі сімейні хризантеми Олена віддала до магазину, гроші за них мала отримати після продажу. Тішилася… вдома мала заначку, дещо придбала в магазині, намагалася приготувати гостинний обід.
Гостя чекала з електрички, а він завчасно приїхав автівкою, сигналив біля будинку. Почувалася збитою з пантелику, намагалася вгамувати хвилювання.
Тепла зустріч, усмішки, жарти.
На столі, у вазі сім червоних троянд, поряд пляшка вина, коробка шоколадних цукерок.
Після смачного обіду, Андрій й слова не промовив, що поїде додому.
Разом роздивлялися старий альбом, з деяких фото сміялися, згадували шкільні роки.
За вікном сутінки… він позирнув у вікно,
-Оленко, я авто на обійстя зажену. Хто знає ніч є ніч, ще хтось непроханий поліз.Хоча й на сигналізацію поставлю та думаю, так нам обом буде спокійніше.
Очі забігали, ніби шукали порятунку, тож не спитаю чому не їде, скаже випхала на ніч. Ото так гостинність! Від думок і самій стало соромно,
-Звичайно краще перестрахуватися. Навіщо нам неприємності.
За вікном ніч… ні зірок, ні місяця. Їм не завада, відчути те, чого не мали декілька років. Уста солодкі… міцніє пристрасть у поцілунках. Від кохання п*яніли, в судинах закипала кров . Вона ж розпашілася, подібна розквітлій квітці, тихо благала,- Ну досить, досить…
Ранок…Андрій міцно спав. Вона напів оголена, проснувшись, поглинута думками про життя - От хризантеми, напевно їм завдячити, що маю того, хто до душі, від кого почуваюся щасливою.
Вмить спохватилася, а часом…ой хоча би без наслідків!
Дивилася на нього… а він такий жаданий, мужній і привітний солодко спав. Все ж у душі, подумки себе картала – Про наслідки обоє не подумали. Що ж буде далі?
Осінній ранок… сніданок, розмова, жарти.
Згодом прощання… від обійстя від*їхало авто. А в її голові цілий жмуток думок, яких наразі важко позбутися. Все ж прибирання після гостя, відволікло. Згодом поспішила в магазин квітів.
Минуло два тижні…вона й не думала, що все так швидко вирішиться. Вечірнє спілкування по телефону - ніби по графіку. Та раптом звук сигналу авто,
-Ти десь їдеш?
-Та ні, приїхав ! Знаю ти вдома – у вікно поглянь!
-Оце так сюрприз! Ну, як метеор! Такий же спритний, як і в школі,- буркнула про себе.
На ранок… за вікном біліло. Олена намагалася тихенько встати з ліжка, підхопивши одяг, зникла в кімнаті.
Поки одягалася, він уже одягнений стояв біля вікна,
-Оленко! Доброго ранку! Віники маєш?Я піду сніг змету зі стежки та з авто. Доки немає повітряної тривоги, будемо їхати. Збирай речі, валізи в багажник поставимо а сумку на заднє сидіння.
-Так- так! Я збираю! Тільки давай щось перекусимо.
Авто виїхало на трасу, набирало швидкість. На задньому сидінні сиділа Олена, вкотре роздивлялася на руці каблучку для заручин. Її таємне блищання раз –у - раз привертало увагу. Перед очима його ніжний погляд, у очах благання, відразу й запитання, -Ти підеш за мене?
Сполохана, відчувала гучне серцебиття, несміло відповіла, -Так! –
То ніби відбувалося уві сні. Позаду незабутній вечір… а вона наче знову бачить перед собою його погляд сяючих очей. Душа радіє, як у мирні, весняні дні. Серце наповнене натхненням, радістю і щастям. Всі сумніви відлетіли вдалечінь, дасть Бог війна закінчиться, попереду нове життя.
Андрій порушив мовчання,
-Ти чого задумалася? Не хвилюйся… по дорозі в село заїдемо, думаю твої батьки будуть раді нас бачити. Пару годин погостюємо, а там і додому. Не забивай голову думками, все буде добре!
На згоду кліпнула очима… поряд з нею сумка з букетом білих хризантем. Ніжно торкнулася пальцями голівки квітки -
– Мої квіти… мої ніжні хризантеми. Мої квіти - вісники доброти, любові й кохання, з вами я віднайшла долю.
Листопад 2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967131
дата надходження 01.12.2022
дата закладки 06.12.2022
Бережи їх, Боже, на важких дорогах,
У негоду сніжну, в мокротечу днів,
Бо чекають рідні в хаті й на порозі
Мужніх і сміливих дочок і синів.
Бережи їх, Боже, від вітрів ракетних
І від бомб касетних, і від граду куль,
Щоб скоріш зламати ворогів хребетних,
Із земель вкраїнських стерти в порох, в мул.
Бережи їх, Боже, у окопах мерзлих.
Дай побільше сили, витримки в боях.
І підтримуй духом, вбережи від смерті,
Допомогу дай їм, Перемоги шлях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967577
дата надходження 06.12.2022
дата закладки 06.12.2022
Херсон повернувся додому,
Херсон повернувсь в Україну.
Розбиті ворожі судоми,
Нема від рашистів і тіні.
Трималися гідно херсонці
Під час окупації міста.
Нарешті сіяє їм сонце,
Бо звільнення - свято врочисте.
Прославлені Воїни Світла
Життя віддали за херсонців.
Було стільки крові пролито,
На небі тепер оборонці.
А ті, що вціліли, - радіють.
Херсон зустрічає героїв.
Знаменна фактична подія,
У шані людській - кожен воїн.
Херсон український удома,
І жовто-блакитні скрізь стяги.
Солодке це слово - "свобода".
Хай буде й надалі звитяга!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965722
дата надходження 15.11.2022
дата закладки 17.11.2022
Похмурий ранок…Тускніють росинки,
Наче застигли, на якісь хвилинки,
Й мої думки, блудять у сьогоденні,
По небу спалахи, блиски вогненні.
Душа схиляється… до одкровення.
Долоні скластиі, прикласти до грудей,
Можливо й варто, сьогодні без ідей,
І три дні поспіль,без них залишитись,
Нині затемнення, з усім змиритись,
І до Всевишнього нам помолитись.
За наших воїнів, смілих героїв,
Нехай почує, прохання народів,
Нам допоможе відвоювати волю,
Щоби нарешті, мали кращу долю!
Щоб небо чисте й колоски по полю!
08.11.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965037
дата надходження 08.11.2022
дата закладки 17.11.2022
Ти не дивись на мене так,
Що я сумна, ти теж сумна,
Наші серця хоч б’ються в такт,
Але ж ти осінь золота,
Я ж така…жіночка проста.
Дощем плачеш і плачу я,
Адже лежать сини на полі,
Бій жорстокий, горить земля,
Жага життя, щастя, волі,
Гинуть, наперекір долі.
Їм би жити, сіять зерно,
Успіх людини - скарб життя,
Збирати хліб, дарить добро,
Щоби щасливим майбуття,
І воїн… не знало дитя.
Сумні світанки, ген, здаля,
Знов чути… гул, летять дрони,
Привіт від раші, від царя,
Не стримуюсь, шлю прокльони,
За мить, молюсь … до ікони…
Бога питаю,чом війна?
Кому потрібен жах, страхи?
Знаю не наша це вина,
І за які, це нам гріхи?
За що бідують дітлахи?
За те,що ми, працьовиті?
Достаток,розум все при нас,
Всміхаємося… до блакиті,
Цінуєм землю, мирний час,
Втішаймось діткам повсякчас.
Осінь сумна… легкий танок,
Ведуть листочки у садку,
Холод сповива від думок,
Душа стражда, в ріднім кутку,
Сприймаю біль, небезпеку.
Я хочу миру, як й вона,
Ніжності й тепла від сонця,
Нехай навік згине війна,
Й промінь ляже на віконце,
Хай розквітне Батьківщина!
А за вікном знову дощить,
Війну забути б, хоч на мить….
23.10.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963814
дата надходження 25.10.2022
дата закладки 25.10.2022
Війна … жорстокість… безнадія
Щоб вижити - плекайте мрію!
Війна … жорстокість… безнадія
Щоб вижити - плекайте мрію!
Він на війні, не день не два,а кілька років,
В розчаруванні, коли слухав, що пророки,
Мовчали, щодо здолання злого чужинця,
Але ж набачивсь люд, напився бід по вінця.
Та невгамонна, рашистсько - путінська орда,
Усім пишалася, п’яна, що прийшла сюда,
Себе хвалила, що уміє воювати,
То світ блюзнірства?Чомусь не бідкалась мати!
Чого припхався на святу землю вкраїнську?
Чи то в капкан, заманив на угоду в Мінську?
Довірливі! Погляньте, смерть гуляє всюди,
Наївні! Чи добра чекали від Іуди?
Матері… жінки вбрались у чорні хустини,
Гіркі сльози, стікають по щоках дитини,
Розуміє…. Світле дитинство не вернути,
Та чомусь, надважно сприйняти все й забути.
Снарядів свист і гул, руїни, горить земля,
Щодня й щоночі, безжально кулями встеля,
Сприйняти важко, знову в бункері чатує,
Душа кричить, ридає та ніхто не чує.
Вже загартований! Зарано посивілий,
Країну любить! Хоч від втоми захмелілий,
Й від легких ран. Та віра зігріває серце,
Що прийде час, вернеться в рідне озерце.
Війна закінчиться, не буде перепону,
Діти й онуки приїдуть із - за кордону,
Тридцятиріччя, на часі відсвяткувати,
Щоб по житті разом, благословляла мати.
Думки метеликами, луганщина, що там?
Чув нещодавно,ущент розбомбили наш храм,
Там де з тобою, моє серце, обвінчались,
Усе життя прожити в мирі сподівались.
Над головою, свист куль відволік від думок,
Ото задумавсь! Зробить один невірний крок,
Й можна позбутись, цінного життя й майбуття!
І знову бій, не замовкали автомати,
Рашисти злі і вкотре, чути одні мати,
Ба,сердяться, що даємо вірпір навалі,
За все, віддячим! Чого напали, зухвалі?
Рука тягнулась до нагрудної кишені,
О дай же Боже, не загубити лист нині,
Для тебе люба, написав до ювилею,
Іще я мрію, подарувать орхідею.
Щоб була, тільки усмішка на твоїх устах,
В очах- щастя! Щоб смуток зник і панічний страх!
Навіть, цієї ночі не дрімав.Гатили,
З гаубиць. Ще більше розлютили,
Здається виконали ми наказ, йдем далі,
Змарнілі, все ж таки відкинули печалі.
Любов у серці - до землі, до Батьківщини,
А ворогам, трішки підсмалимо чуприни,
Щоб усі знали, які дружні в Україні,
Ми подаруєм мир кожнісінькій дитині!
Світанок, тиша.. і розслабитися можна,
Та все ж, знов підстерігає думка тривожна,
Лист чи на місці, може знов прочитаю,
Мов очі бачу! О, як же я тебе кохаю!
На якусь мить, ніби закам’яніли руки,
Під серцем щем, враз чомусь невпевнені рухи,
Врешті віджили пальці, намацав кишеню,
Все хвилювання, міцно затиснув у жменю!
Ну ось він, лист, відволіктися б від потрясінь,
Тремтячий голос… тихо розносивсь вдалечінь.
Для нас з тобою, вже скоро прийде весна,
За її вдачу, щасливі, вип’єм до дна,
Вина солодкого, в диво - вечірній час,
Нас заворожить, поєднає ніжний вальс.
Тільки весна, задзвенять стрімкі струмочки,
Бузочок випне, перші зелен – листочки,
Для нас з тобою, розквітнуть первоцвіти,
Удвох складемо, коханню заповіти.
Яскраве, ясне сонечко розтопить лід,
Потоки водні…. жваво змиють зими слід,
Тепле проміння, зігріє й чисті серця,
Й як наречена…. розквітне шовковиця.
Побачиш люба, вода вийде з берегів,
Не приховати це кохання, почуттів,
В ній відіб’єтся ясне сонце і блакить,
Лагідний погляд, кожного ощасливить.
Відчуй кохана, вже скоро прийде весна,
Іще ясніше, для мене світить одна,
І, як щороку, для всіх засяють зорі,
То зіронька твоя, в небесному морі.
І при долині, пізніше гай розквітне,
Чуть соловейка, щебетання привітне,
Ясне проміння… поніжить кожну квітку,
Прославить весну. Повтішаймося світу!
Враз невзначай, сльозина скотилась на папір,
Ти дочекайся, моє щастя, лише повір,
Що перемога, уже зовсім не за горами,
Козацький дух, непереможний! З ворогами,
Розберемося, врешті - решт, як і годиться,
Той бруд вонючий розіб’ємо, спопелиться!
Мов серце птаха…. високо у піднебессі,
Моя кохана, нам би радіти в красі,
Життя прекрасне, жди, закінчиться війна,
Гадаю, вірю, нас поєднає весна!
Настає осінь, барвистість клени прикраша,
Якби ж ти знала, як веселиться душа,
Як звіти чую, про наш успіх, перемогу,
Встелю пелюстками, я до тебе дорогу.
Ми розпочнемо, інакше, щасливе життя,
Де ВІРА, НАДІЯ й ЛЮБОВ - зігріють серця!
Й буде вільна, квітуча наша Україна!
Я б іще люба, поговорив з тобою
Але команда, готуймося до бою!
19.09.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960312
дата надходження 20.09.2022
дата закладки 19.10.2022
Незабудка
Разве можно забыть, то что было,
Что тревожило душу мою…
Пташку ту, что на ушко мне пела –
Незабудка…. Незабудкой зову.
Оборвались звенящие струны,
Приутихла пастушья свирель.
Долго в жизни зализывал раны.
До сих пор, как бы …раненый зверь!
Разум требует… жить: успокойся!
Но душа шаловлива…болит.
В заколдованном буйстве не ройся,
Всё прошедшее – тленно, сгорит.
Безрассудность, в потёмках печали
Не приносит страдальцу покой…
Даже чайки над пирсом кричали –
Не отдай свою душу другой.
Пролетели года… безвозвратно:
Не вернуть, не достать, как Луну,
Но влюблённому сердцу приятно
Ощутить средь зимовья весну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950258
дата надходження 11.06.2022
дата закладки 19.10.2022
Знову не спиться, думки про рідний край,
Пала схід сонця. Злато… квітучий рай,
Блиски роси в бузковому суцвітті,
Ти найдорожчий, за усе на світі.
Моя хатина, сповита красою,
Весняним садом, срібною росою,
Вікна чистенькі, біленькі фіранки,
Теплі промінчики, щасливі ранки.
А за вікном, дитинство серед поля,
Де вітерець … нашіптував - то воля,
Знай Божа воля, тобі тут зростати,
Продовжить рід, вкраїночкою стати!
Землю любить, як пращури любили,
Людей цінити, їх працю, учили,
І по житті… хоч у важку годину,
Себе не скривдити і Батьківщину.
Богу дяка, зросла не пустоцвітом,
Сіяла хліб, ростила, жала літом,
Дітей викохувала, плела коси,
На мир надія, завше чисті роси.
У них, теж буде, красиве майбуття,
В куточку тихо, молилась за життя,
Щоби завжди, дочекалися весни,
І не пізнали кривавої війни.
На жаль… біда, мов світ перевернувся,
О, вороже… від заздрощів схибнувся?
Чи в твої мізки, хтось насипав сміття?
А чи задумувався про майбуття?
Мабуть, що ні! Як шкода, що ненависть,
Переборола добро. Шукав користь?
Її напевно, уже хтось віднайшов,
Побачив нове, як хати обійшов.
М’ясорубки, пральні машини, коси,
Через пошту, доставить у (палаци),
Хай тішиться дружина й малі діти,
Мабуть й самому вдача, порадіти.
Та не так склалось, часто кажуть люди,
Приніс журбу, біду, руїни всюди,
І, як годиться, всього є на віку,
Тобі дорога, додому у мішку.
Прийшов з мечем на мою землю рідну,
Тож від меча й помреш! Здолаєм гідно,
Голодну, голу, рашистську навалу,
Розіб’єм, цю погань, жадну, зухвалу!
Трохи терпіння, звертаюсь до Бога,
За нами правда-! Прийде перемога!
Прошу Всевишній, дай сил донькам й синам,
Розбити ворога! Принести МИР нам!
Щоб я змогла, вернутись у рідний край,
Де поле, воля, сонячний небокрай,
Де онучата всміхнені, щасливі,
Наперекір, травневій теплій зливі,
В траві, босоніж, ловлять промінь щастя!
04.10. 2022р
На фото моє рідне селище
Козача- Лопань до війни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961831
дата надходження 04.10.2022
дата закладки 14.10.2022
Розправила бджілка крила й полетіла.... полетіла...
А за нею, Боже мій, вже летить весь дружній рій!
Політали на лужочку, і у лісі, і в гайочку. У лужочку - над
квітами, у лісочку - над вітами. Як над квітами кружляли,
то квітковий мед збирали.
А в гайочку були діти, стали бджілочок просити:
- Політайте й над липами, медок любим ще й липовий.
Як над гречкою дзижчали - то гречаний мед збирали.
А в полечку, де житечко, зустрілося їм літечко. Літо пен-
злик в руках мало, все навколо фарбувало. Все навколо
фарбувало, барви-стрічки роздавало:
синю стрічку - річці,
зелену - смерічці,
хмаронькам - сріблисті ,
а бджілочкам, як житечку - стрічки золотисті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945364
дата надходження 18.04.2022
дата закладки 19.05.2022
Чому слова, як весна, інколи не зігрівають,
А лише спомин про маму й дитинство колискове,
І тихий спів, ніби в теплу пелюшку сповивають,
Втішають серце й в надважкий час, душу надихають.
Ті слова ніжні ніколи не несуть прохолоди,
Хоч вітер коси розвіває й гуляє по полі,
І життя кажуть не завжди залежить від погоди,
Чомусь частіш, спонукають думку - це так по долі.
Хоч вітер стих та жура тисне майже кожного дня,
І несе рану для природи й серцю не байдуже,
А, ще мов стріли, частіше біль приносить вся брехня,
По рос. ТБ, вкотре лине, якби ж бути байдужим..
Та хіба можна, не помічати навколишній світ,
Знов захід неба, зарум`янився, міняться барви,
Останні промені ніжно пестять яблуневий цвіт,
І моя яблуня, дати врожай, не втрача віри.
Чому весна, ніби та зраджена, зранена пташка,
Не спромоглася, стрімко злетіть та розправить крила,
Чом пелюстки, ще не розквітли, злегка пестять,
Імла війни, на жаль, споплюжила, накрила.
Враз, шелест вітру, як матусині слова пророчі,
Сусід дитино,то ворог який все життя заздрить,
Бач, напав знову. Приніс смерть, попухли від сліз очі,
Та в душах віра, що люд вкраїнський себе не зрадить,
Виборить мир, розквітне, матиме щасливу долю.
Чому слова, як весна, інколи не зігрівають,
А лише спомин про маму й дитинство колискове,
І тихий спів, ніби в теплу пелюшку сповивають,
Втішають серце й в надважкий час, душу надихають,
Присісти, згадати слова, поділитися з друзями..
18.05.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948066
дата надходження 18.05.2022
дата закладки 19.05.2022
Шумів, аж гуготів вітрисько…
Подібний шаману, носився по окрузі…
Старенька, йшла, жахалась. Низько
Схилялась, топталась, щось шукала по лузі
Раділа своїй одвазі
Худенькі, жилисті руки….
Долонями торкалася пожовклих травин
Чорніло… усе навкруги
Водички, най би знайти, хоч декілька краплин
Занадто, пекучі сльози
Змочити б, пошерхлі губи
Уже кілька днів без неї, має страждати
Життя.. . Чом ведеш до згуби?
Та чому й за що покарання відбувати
Ще й таке…сурове мати…
Країно - мов зранена птаха
Замучена. Так довго з рани сочиться кров
Зруйнована і моя хата
Та знай, що до тебе ніколи не вмре любов
Моя… й людей, що боронять знов.
О, Україно - ненько рідна
Скажи мені, за що ти маєш таку долю
Адже земля солодка, плідна
Най би пшениці колосилися по полю
Народ назавжди, замав волю!
Що за життя,чому довго?
Вже восьмий рік стріляють, іде війна на сході
За мить ногою, ледь човга
Тож босонога, саме була на городі
Давно в змушенім поході
Ой, в той день, сильно бомбили
Земля тремтіла, урвища, руїни, ями
Та за що ж, так незлюбили?!
Усіх принижували, звали холуями?
Тікала степом, полями…
Вузенькі очі… всі в сльозах
Розтирала, корявим пальцем по обличчі
Вночі й вдень, аж брав жах і страх
Хати в полум`ї, вмить гуркіт, пороху кучі
Всюди з грунту, стирчать корчі.
Чути крики, ридання, стогін
Та то, лише на якийсь час і знов снаряди
О, як боляче, пече спомин
Війна… .О Боженько скажи, чого заради?
На жаль, хтось втішається зраді…
Ледь- ледь не впала, притомилась
В руках лахміття, обмотала босі ноги
Вкотре Всевишньому молилась
Нема води…Пошкутильгала до дороги
Та не позбутись їй тривоги…
В одній руці, сіра патика
В розчаруванні, в ногах пекло, нестримний біль
Іде, зашпортується, пхика
Ніби загублене дитя, а на губах сіль
Краплю б води та й вийти звідсіль! .
Пливуть по небу чорні хмари
Удалині. Страшили видом, наче круки
Моя надія, сипніть чари
Води святої! Спинилась, підняла руки
До піднебесся благі рухи…
Краплі з неба – нині доброта
Мов навіжена їх ловила, в очах радість
Насолода, медові вуста
Знову є сила,упевненість.Хоч і старість
Я все ж дійду, до України!
Вкотре подякувала Богу
З під куртки виднілась біла вишиванка
Журбу прогнала і тривогу
Хай знають, я українка, не самозванка
Люблю безмежно, свій рідний край!
На все, багата моя земля!
Вона йшла, долала відстань бездоріжжями
Колись, тут лунав, спів солов`я
Були дружні, усі втішались врожаями…
В безнадії, вмилась сльозами.
Надвечір`я… де притулитись
Здаля, до заходу, виднілися руїни
Чи хтось є, щоби помолитись
Тут не одній і відпочити серед руїн
Було б кому мовити слово.
***
Дошкутильгала. Хмари - думи
Де ж ділись люди? Серце розривала туга
Неприховати того суму
Валялось шмаття, чиясь обгоріла нога
Під стінкою, ніби барлога…
Бідненькі, мабуть тут ховались
Не дочекались наших воїнів- героїв
Напевно, як я сподівались
Боже,чому цей ворог й досі не засвоїв
Що земля наша, не віддамо!
Біль, жура… повсюди руїни
О, Боже – Боже, кровавий слід лишить сусід
Чи й дістанусь, я до родини!?
Тихий дощ …щурхотів, ніби співав їй услід
За що людям, навіщо скільки бід…
***
Напіврозвалена хатина…
Стіни в осколках, але ж є де притулитись
Скрутилась мов мала дитина
Забутись хочеться і уві сні зцілитись
А ранком, до своїх спішити.
За мить, лиш зімкнула повіки
Почула тиху, коряву російську мову
Щоб згинули ви всі навіки!
Бажання крикнуть, враз тулилася до схову
Нехай би йшли швидше до рову.
Один за одним лунав постріл
Летіли кулі - розважалися чужинці
Перед очима літав попіл
Потай скотилась, затремтіла у копанці
А, щоб посліпли ви злочинці!
Жива, чи не жива…Світанок
Рожевим кольором заяснів.Розбудив пташку
Ховалась. Співом стріла ранок.
Стара пролежала в безпамёятстві всю нічку
У очах мла,- Та ні, ніби жива!
Брав сумнів, що так довго спала?
Тиснуло в груди, о, як відкинуть цей тягар
Під ворохом землі лежала
Все ж спромоглась, звільнилась. Вдалині взділа пар
Лице сльозами умивала
О, скільки сіл спромоглась прийти
Людей катма, а хоча б одна жива душа
Там наші, якби ж швидше дійти
Повзком вперед, щоб не помітили, поспіша
Лякало, що наступила тиша.
Вмить постріл, ворожий просвистів
Від несподіванки, здригнулась, не злякалась
Привіт, певно від терористів
Все ж закипіла в судинах кров. Сподівалась
Серед своїх, чого боятись?
Чекайте! Прийде час, відомщу!
Як лань,загнана,безсила, копошилася
І ось, вже чує запах борщу
Раденька,в небо подивилась, молилася
О, Боже, дякую, я жива
Синьо жовтий прапор майорів
Втішалась, - Тут свої, майже дійшла додому
Як у сні... в бліндаж снаряд влетів
Здригнулась,- Ой, Боже чому відчула втому?
Я ж люблю, рідну Україну!
Летіли хмари ніби круки….
Знову гриміло, земля здригалась,стемніло
Душа злітала. Вітру звуки
Як скрипки плач. Земля прийняла її тіло
Не стало й воїнів, тих, хто був у бліндажі….
***
О, Боже, скільки біди і страждання
Випало на долю України….
Нема і не буде ворогу прощення!
2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937345
дата надходження 18.01.2022
дата закладки 09.05.2022
Я пам'ятаю з дитинства... прокинувшись рано,
смачний сніданок завжди готувала ти, мамо.
Весь день трудилась, ні трішечки не спочивала,
а вечором, спати вкладаючи, пісню співала.
Мамо, матусю, ненько, лебідонько рідна!
Пісню співала з тобою мені зима сніжна.
Теплого літечка тихо змовкали в ній кроки.
Пісня твоя до мене прийшла через роки.
Зіронька ясна тихенько в вікно зазирала,
пісня чарівна у зоряну нічку злітала.
В ній засинали в гніздечку малі солов'ята...
ой, як же ти ніжно мене цілувала і брата.
Мамо, матусю, ненько, лебідонько рідна!
Пісню співала з тобою мені зима сніжна.
Теплого літечка тихо змовкали в ній кроки.
Пісня твоя до мене прийшла через роки.
Вечором сонечко піде знов спати до гаю,
діткам своїм колискову, як ти, заспіваю.
Тихо заснуть, мов пташата малі, що в гніздечку...
голівки погладжу, присівши на ліжку скраєчку.
Мамо, матусю, ненько, лебідонько рідна!
Пісню співала з тобою мені зима сніжна.
Теплого літечка тихо змовкали в ній кроки.
Пісня твоя до мене прийшла через роки.
Я ПАМ'ЯТАЮ...
Я пам'ятаю... прокинувшись рано,
сніданок для нас готувала ти, мамо.
Весь день трудилася, не спочивала,
а вечором пісню нам ніжну співала.
Мамо, матусю, лебідонько рідна!
Співала з тобою мені зима сніжна.
Теплого літа в ній квітнули кроки.
Прилинула пісня твоя через роки.
Зіронька ясна в вікно зазирала,
а пісня чарівна у нічку злітала.
В ній засинали малі пташенята...
а ти цілувала мене й мого брата.
Мамо, матусю, лебідонько рідна!
Співала з тобою мені зима сніжна.
Теплого літа в ній квітнули кроки.
Прилинула пісня твоя через роки.
Вечором піде спать сонце до гаю,
я діткам своїм, як ти нам, заспіваю.
Мов солов'ятка вони, що в гніздечку...
голівки погладжу, присівши скраєчку.
Мамо, матусю, лебідонько рідна!
Співала з тобою мені зима сніжна.
Теплого літа в ній квітнули кроки.
Прилинула пісня твоя через роки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947239
дата надходження 08.05.2022
дата закладки 09.05.2022
Плаче поранена яблунька...
ластівка зникла. А сонце,
зайчик, ведмедик і лялька
злякано дивляться... Що це?!
Раптом змінилось навколо,
звично лежить тільки сапа.
Плаче руде ведмежатко,
в нього відірвана лапа.
В лялечки пірване плаття,
серденько злякано стука.
Плаче мале зайченятко,
в нього обвуглені вуха.
Добре було так і затишно,
грались, та вмить все змінилось.
Пусткою дивиться хата...
що ж це від неї лишилось?
Де ж це взялася руїна тут?
Вікна всі зникли... без даху.
Злякано дивиться сонце,
ой наробилося жаху!
Там, де криниця й калинонька -
камінь. Таке й не присниться.
Та бачу розквітлу знов яблуньку...
ось хата, бузок і криниця.
Можна напитись водиченьки,
гарно тут квітне калина.
Знаємо всі - ПЕРЕМОЖЕМО
і розцвіте УКРАЇНА!
Знов защебече в садочку
дзвінко малий соловейко.
Матінка збудить маленьких
діток до школи, раненько.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946589
дата надходження 01.05.2022
дата закладки 03.05.2022
Прилетіла ластівка, стала щебетати.
Ой вийди, господаре, із своєї хати.
А в тебе у полечку житечко на сонечку,
пшениця, квасоля... щоб щаслива доля.
Прилетіла ластівка, стала щебетати.
Ой вийди, господаре, із своєї хати.
А в тебе в садочку яблуньки в рядочку,
вишеньки та сливи... щоб були щасливі.
Прилетіла ластівка, стала щебетати.
Ой вийди, господаре, із своєї хати.
Ми тебе вітаємо і добра бажаємо
у Новому році на кожному кроці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933187
дата надходження 07.12.2021
дата закладки 07.12.2021
Осіння пора… У лісі, між старими кущами шипшини відпочивав сірий зайчик. Від звуку сокири сполохано підняв вуха, озирнувся довкола. Він помітив наляканих звірів, вони бігли вперед, у глиб лісу. Чув їх голоси,
-Ой, біда! Біда! Люди дерева вирубують.
Зайчить, не втрачав часу, відразу побіг за ними. Бачив, як деякі звірі бігли далі, а хтось ховався за кущами, чи в купі опалого листя. Він так швидко біг, що не помітив великого пенька, який майже весь був покритий багровим і рудим листям, зашпортнувся за нього. Але добре, що не впав, так би налетів на стовбур старого дуба і напевно би забився. Між цим дубом і високим грабом лежала купа старого хмизу, на ній густо розрісся мох. Зайчик, позираючи навкруги, клопотався про себе,
-О! непогане місце! Напевно тут зупинюся.
І майже під самим хмизом, взявся розгрібати листя. Сподівався зробити поглиблення, щоб при загрозі, зміг в ньому заховатися.
- Ой, як боляче,- притиснув лапку до грудей. І чим це я зміг так кволотися?!
Від здивування витріщив очі. Купка листя, заворушилася, за мить ніби стала меншою, круглішою,
-Ой! Що, я когось потурбував?! І чого це відразу колотися!
Почувши голос зайця, їжак піднявся на лапки,
- Дивина! Косий, що ти тут забув? Навіщо мій солодкий сон порушив?! Тобі, що в лісі місця мало? Де ти взявся на мою голову!
Зайчик зрозумів, що йому ніякої загрози немає і неповажливо звернувся до іжака,
-Тю! А ти,що господар у лісі? Де хочу там і зупинюся.
-Та ні, - заперечив їжак і продовжив,-Так не годиться, я не господар, але це місце зайняв першим . Скоро зима і я вже майже місяць тут спокійно відпочивав.Ти б краще вибачився й пішов шукати інше місце.
- Іще чого,- зайчик зухволо подивився на їжака .
Від злості, в нього звузилися очі і почервоніли вуха. Лапою махнув у бік і голосно сказав,
-Он подивися скрізь листя повно,тож легко знайдеш інше місце. А я собі це вподобав. Я більший за тебе, тут мені буде безпечніше. А ти малий,он скрізь купи листя, в любомі місці собі зробиш лігво!
Раптом, де й взялася, мураха.
-Що за крик! Ви скоро вгамуєтеся?!
-Тю, а ти тут звідки,- запитав зайчик?
-Треба добре під ноги дивитися! Тепер точно знаю, це твоя робота. Ніби був землетрус у нашому мурашнику, розтривожив усіх.
-А я тут при чому? Що я маю до твого мурашника. Здається по дорозі його ніде не бачив.
-Ти свій ніс не задирай, а дивись під ноги!- суворо сказала мураха.
І лапкою, сердито постукала по листку,
-Як не бачив?! Що за невихованість! Наш мурашник під самим пиньком, ось бачиш!
І вона показала на той пеньок, за який зашпортнувся зайчик.Він відразу їй заперечив,
-Та я навіть листя не зачепив, як лежало, так і лежить.
Мураха підвищила голос,
-Вважаю тобі краще було би вибачитися,чим сперечатися. Іще хочу зауважити, я чула всю вашу розмову. Ти не думай, що, як за розмірами більший, то до усіх будеш похабно поводитися. Я раніше тебе не бачила, але якщо хочеш знайти собі місце,то не обов`язково тут, де спав їжак! Він і за віком старший за тебе, тож навчися поважати.
Стиснувши зуби, зайчик міркував - О,мурахи кусючі, з ними краще не зв`язуватися. І став виправдовуватись,
-Розумієш , де я мешкав, почали вирубувати ліс, от і змушений шукати собі прихисток у іншому місці.
Мураха жваво заговорила,
-Тобі й ніхто не заперечує! Дядько їжак тут, ми там, а ти з іншої сторони займай місце. Не розумію, чому такий впертий? Адже завжди можна домовитися, тільки треба навчитися поважати один одного.
Зайчик трохи присоромився, після такої промови мурахи, подумав - Яка розумна! І косо позирнувши,сказав,
-Ну гаразд, тоді вже вибачте, значить будемо сусідами.
І ледь схиливши голову, зайшов за хмиз. З іншої сторони, став готувати місце для відпочинку.
***
Дітки пам`ятайте! Суперечки й неповага ніколи до доброго не приведуть! Навчайтеся домовлятися і поважати один одного!
5.11.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933067
дата надходження 06.12.2021
дата закладки 06.12.2021
Вимірював годинник крок:
Тік-так, тік-так, тік-так, тік-ток.
Вимірював годинник час,
старавсь для себе і для нас.
Розмірено вперед час йде,
буває й не помітиш... де?
Куди подівся? Полетів...
й на мить спинитись не схотів.
Багато час наш має справ,
годинник хід лиш фіксував.
Тік-так, тік-так, тік-так, тік-ток...
за кроком крок, за кроком крок.
Ішов годинник... нам урок,
та раптом зупинився. Змовк.
Чомусь мовчав... чогось злякавсь?
А час від нього віддалявсь.
А час наш, знай, про все подбав.
О, скільки він на себе взяв...
Дощами сіявся-співав,
і цвітом землю прикрашав.
Не стишуй кроки ти свої,
будь ласка, з часом в ногу йди.
О, скільки в нього є прикрас
і влітку, й восени... для нас.
А час летить, як одна мить,
і нам його не зупинить.
Та, кажуть, час, як схочеш ти,
для добрих справ можеш знайти.
Пішов годинник! Тік-так-ток...
й ти з часом йди за кроком крок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916109
дата надходження 07.06.2021
дата закладки 07.06.2021
Стара шовковиця вбиралася в листочки,
Чомусь не сміло, їх блиск ніби намистинки,
У циліндричній формі тримає пелюстки,
Ще не розкрилися, іскрять срібні росинки.
Ранкове сонечко здіймається поволі,
За нічку з вітерцем довгенько спочивало,
Тепер проміння золоте розсипа в полі,
Й шовковиці теплі цілунки посилало.
Вона ж біль стримує, ледь гояться всі рани,
Зима з морозом, з вітрами завдали шкоди,
Потрісканий стовбур, вкрились сльозами шрами,
Весни чекала, сонця, тепла, насолоди.
Нині втішалась, тим травам, що бринять поруч,
Квітам кульбаби, що, як сонечка ясніють,
Чистому небу, тягнула гілочки вгору,
В надії цвіт і всі листочки знов змужніють.
Стара шовковиця неподалік від річки,
Ледь- ледь схилилась, мов вітається з водою,
Радо розкрила дивний, духмяний цвіт - сві́чки
І вкотре я, всміхнусь, потішуся тобою.
20.05.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914956
дата надходження 26.05.2021
дата закладки 27.05.2021
Я не яблучко солодке,
що можна дістати.
І не сливка, і не вишня,
що легко зірвати.
Я не квіточка розквітла,
хоч цвіту, мов ружа,
просто жінка молода я
і красива дуже.
Я не пташка, хоч ти кажеш,
та вмію співати.
Я не рибка, хоч говориш,
та вмію пірнати.
Розцвіту, немов черемхи
кущ весняний білий,
якщо будеш шанувати
й любить мене, милий.
Як захочу - заховаюсь
в травах... не впізнати.
Попливу я ніби рибка,
де - не будеш знати.
А коли ти приголубиш
й скажеш, що єдина,
у твоїй гарненькій хаті
буду господиня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914819
дата надходження 24.05.2021
дата закладки 27.05.2021
Ой люблю, таку погоду
Прикрашає зимі вроду
Снігом землю звеселяє
Душу й серденько втішає.
Ой, віє - віє вітерець
Здійма сніжинки й навпростець
Чари, розсипа довкола
Кине, жмут срібла додолу.
Пройшла зима по стежинці
З неба зірки на долонці
Всюди златом заіскрилось
З білим пір`ям розстелилось.
Поля у коцах пухових
Дерева в шалях шовкових
Річка дріма, спить долина
Сяйвом покрита калина.
День з сонцем витворять казку
Одягнуть корону царську
Заблистить зима красою
Вмита срібною росою
Ой, люблю, таку погоду!
Люблю зимонькину вроду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903258
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 01.02.2021
Над селом із хмарами вчилися журавлики
в небі синім високо літать.
Ми з землі кричали їм: «Гей, малі журавлики!
Нас не поспішайте залишать.»
Поміж хмар журавлики ой, кружляли ж швидко як…
бо манила й їх ясна блакить.
Ми з землі кричали їм: «Гей, малі журавлики!
Досить! До гніздечка вже летіть.»
І міцніли крилечка у малих журавликів…
Веселилось поле, річка й гай,
як з землі кричали ми: «Гей, малі журавлики!
Є найкращим в світі рідний край!»
Над селом із хмарами вчилися журавлики
в небі синім високо літать.
Ми з землі кричали їм: «Гей, малі журавлики!
Нас не поспішайте залишать.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902404
дата надходження 25.01.2021
дата закладки 25.01.2021
дерева огортаються гілками
щоб рівновагу довше зберегти
а я росту у далечінь думками
туди де ти..
туди де тиші й полинів сполука
де бабки доторкаються крильми
де я радію каркотінню крука
і залишкам зими
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878521
дата надходження 04.06.2020
дата закладки 04.08.2020
Дощ іде… і здалося, що розплакалась хата моя.
І втішають черешні, простягають до неї гілля.
Вже їх весни журавки, як мої, понесли на крилі.
Повернулась додому… мої радощі тут, і жалі.
Не плач, хато моя, ти у серці зосталась
назавжди та, що дзвінко сміялась…
Чорнобривці тут квітли, мальви, м’ята, в’юнкі паничі.
З ними в росах вмивалась, усміхалася зорям вночі.
На світанку будили хату співом дзвінким солов’ї.
Теплим літом зігріта, в цвіті яблунь приходила в сни.
Не плач, хато моя, ти у серці зосталась
назавжди та, що дзвінко сміялась…
Дощ іде… і здалося, що розплакалась хата моя.
І втішають черешні, простягають до неї гілля.
І притих навіть вітер в яблуневому нашім саду.
Хай зігріє, хатино, тебе ніжне моє: «Ще прийду…»
І зраділа словам моїм хатонька світла.
А над нею веселка розквітла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884939
дата надходження 04.08.2020
дата закладки 04.08.2020
Вечерняя заря.
Люблю тебя – мой свет вечерний,
Как любишь ты свою весну,
Поклонник преданный и верный
Тоской пришпоренный к окну.
Твоим восходом очарован,
Лучистым блеском поражён…
Влюблённый взор к тебе прикован,
Тобой – божественной, пленён.
Не суждено… к груди прижаться,
Твой волос нежно теребить:
Вдали печально вдохновляться –
Твои мерцания ловить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877466
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 30.07.2020
Ми стрілися знов, де альтанка соснова і літо,
Вже й липовий чай у горнятку склянім виграє…
Світиться диво твоє - запалені сонечком квіти,
Щоби тьохнуло серце в красі й чиєсь, і моє,
Щоб раптом зайшлося воно аж до щастя, до схлипу
Від задуму Майстра й плодів цих щоденних турбот.
Улюбленець сонях край стежки всміхається липню,
Неначе живий вказівник на квітчасто-зелений город.
Розмова між буднів вже схожа на крихітне свято…
Так пахне чебрець,обійнявшись з листком полуниці,
Подих тамується: дзвінко співає пташа біля хати,
І п’ є журавель прохолоду з низької криниці.
Й подумає кожна: літа не вертають спочатку,
Летять аж за обрій, де сонце сідає хутенько…
…А на гойдалці поруч щебече біляве дівчатко,
Що блакиттю очей дуже схоже на тебе, маленьку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883563
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 30.07.2020
Створив Бог день... створив Бог ніч та й став відпочивати.
Відпочив день, відпочив два й почав знов міркувати: « А що
коли отак щодня нічого не робити? У кого вчитися тоді будуть
мої всі діти? Однаковісінькі всі дні, одна в одну всі ночі. Як-
що одне і те ж щодня, чи радість мають очі?..»
Він став творить… Ой дні ж які! Веселі та бадьорі. А працьо-
виті всі які… буденні є й святкові. Кожному дню торбинку дав.
Своє хай поскладає. Коли на Землю день прийде, своє й пороз-
сіває.
То ж стали розсипать сніги зимові дні сріблисті. Весняні ніж-
ністю цвітуть в смарагдовому листі. Ой, як видзвонюють в гаях
дні теплі літні, Божі… До ніг схиляються в плодах осінні дні по-
гожі.
Дарує кожен день своє, що дав Господь в торбину, тому всі ма-
ємо щодня веселу світлу днину. Якщо гірчить… не Боже то.
Бог гіркоти не має. Він лиш щасливі, добрі дні на землю посилає.
І ночі зоряні, ясні, для нас вогнями сяють. То ж дякуймо й радій-
мо всі, бо швидко ж так минають…
Наш Бог – невтомний є Творець! Нам є чому радіти. Коли вчи-
мося в Бога ми – в нас вчаться наші діти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881358
дата надходження 01.07.2020
дата закладки 30.07.2020
Життєдайна весна
Дає яскраве
Проміння
Полям і містам,
І просякнуте
Блакиттю
Озонне повітря!
Нехай Вам дає
Силу і наснагу
Для щасливого буття,
І мистецтва!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873473
дата надходження 26.04.2020
дата закладки 30.04.2020
Ця Квітка рано відцвіла.
Така – посланниця із раю,
Вона і є, й її немає,
Пелюстка впала із крила
На грішну землю в тиху ніч,
Хтось пісню чув – вона співала,
Немов промінчик із опала
І мерехтіло сяйво свіч.
Зітхали квіти, «Оскар» думав:
«Така знайшла її з планид»,
Десь скрипка плакала навзрид,
Смичок зганяв весь сум на струнах
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870789
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020
Перейти цей туман, загорнувшись в проміння весни,
В безголоссі хвилин пити сенсів одвічний напій,
Повертатись до себе крізь обставин гіркі полини
Й гріти душу в загравах іще не розгублених мрій.
Святкувати, мов диво, весняного народження дня,
Десь віднайдену справжність смакувати, мов зріле вино,
Й наче вперше, відчути, як тепліє на лузі стерня,
І зрадіти, що птаха вже щебече в саду під вікном.
У пустельності вулиць віднайти всіх надій суголосся,
У сповіщеннях дзвонів враз прожити слова молитов.
І вже так неважливо, що вдалося, а що не вдалося,
Тільки чути, як гріє твоє серце до світла любов.
Й це мине… через біль, через крики тривог і омани,
Крізь осмислення значень в ледь забуті й прості відкриття.
Загорнувшись в проміння весни, перейти ці тумани…
Абрикоса в саду вже натхненно святкує життя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870801
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020
Розсипа сонце, золоте проміння,
Земля чарівна, неповторна краса,
Відчула ніжність, дотику сплетіння,
Весняний подих відлітав в небеса.
Й падав частково, в спокусі цілунку,
Сріблясті роси, кольори веселки,
Біленький крокус виглядав веснянку,
Рубіну відблиск, бережуть фіалки.
Проміння скаче під звучання співу,
Це шпак виводить, дав знати прилетів,
Розрива тишу, лунає за версту,
Земля в спокусі сонячних кларнетів.
Я прислухаюсь… погляну довкола,
Жага відчути окрилення душі,
Скоро проб`ється, травичка шовкова,
Теплом сповиє, мене весняний світ.
20.03.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870784
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020
Стали в рядочок літери.
Розбіглись... і знову зібралися.
Тепер помінялись місцями:
"Я З ВАМИ!"
Стали в рядочок літери.
Розбіглись... і знову зібралися.
Тепер усміхнулись привітно:
"Я СВІТЛО!"
Стали в рядочок літери.
Розбіглись... і знову зібралися.
Що скажуть - усе до пуття:
"Я ЖИТТЯ!
Стали в рядочок літери.
Мов зернами, нам з вами сіяти.
То ж слухаймо голос їх світлий:
"ВІРИТИ!"
Зі святом, дорогі мої друзі!
Вірмо у Світло, у Життя! Творчих всім успіхів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868800
дата надходження 21.03.2020
дата закладки 22.03.2020
Осінь 2019р
Золота осінь в свої права вступає поступово… Де не
поглянеш… Це неначе казка. І де бере скільки фарб різноманітних? В якій скрині всі тримає, ця художниця? Хоч сонце світить ясно та з кожним днем все менше дарує тепла. Прохолодні ночі і ранки сповивають дерева, кущі й деякі в суцвітті квіти і різноманітнітрави. По стежці й при дорозі, мережкою спориш в темно зеленому жупані . По – під парканом гордий, високий лопух. Він довго триматиме сухі ріп`яхи, хоча листки, з часом зовсім втратять зелений колір, порудіють й присохнуть. Але засне він тільки на зиму, а навесні, як всі багатолітні трави набравшись сили, від коріння пустить нові листочки. Довго, до морозів, осінь чарує різнокольоровими айстрами й хрезонтемами. Нас тішать материнські оберіги – чорнобривці, нагадують про вишиті рушники, подаровані на щастя. Золотистий колір сонця довго в собі тримають пишні кущі нагідків. Ці квіти втіляють в душі сонячне тепло й світло.Своєю щедрістю тішить осінь. Медово пахне виноград й достиглі рожевощокі груші. І не здивуєшся коли побачиш, як бджоли збирають пахучий солод. Тут й не обійдеться без сердитих ос, не по одинці, а по кілька штук налітають на солодкі груші. Різноманітність яблук тішить очі : стиглі, соковиті, великі, маленькі, смачні, жовті, зелені, червоні, червонобокі. А на городах і в полі поступово збирають останній врожай: баштанні культури, кукурудза, сонях, буряк, соя.
В кожну пору року в лісі казково… Осінь приваблює різноманітністю кольорів : золотисто- жовтий, помаранчевий, червоний, зелений, коричневий. Он ясен молодий, почервонів, мов засоромився. Неподалік берізка, як зажурена дівиця, донизу розпустила віти, вбралася в плямистий сарафан. Поглядає до сонця, їй жовтого кольору непошкодувало та вона, ще очікує від нього тепла. Розправивши гілля - могутні, мовчазні дуби, як охоронці ,в лісі оберігають спокій. А птахи поступово покидають свої гнізда , збираються у зграї і відлітають у вирій. Важка дорога та ми знаємо, що навесні за покликом душі й серця повернутися на рідну землю.
О, дивна осене, люблю твою красу! Та все приборкає різнокольоровий листопад. На пеньках та поблизу них ледь видніються голівки опеньок. А в напівсухій високій траві ховаються старі грузді. Війне вітерець, тихою осінньою музикою, знову закружляє листя й полетить до землі, приховає дари осені. Під ногами зашурхотить листя, налякає пташку. Та сполохано подасть звук й поміж дерев зникне. Вже й кущ шипшини майже зовсім голий, лише причепурився червоними коралами, в кожному з них блиск, як частинка сонця. Деінде по лісі височіють сосни й ялини, намагаються дістатись неба. При збільшенні вологи яснішають, пахнуть зелені голки, після дощу засяють краплинки. Куди не поглянь, скрізь переливається на сонці осінній багрянець. Манить калина й горобина, пречипурились гронами, звеселяють ліс. Всіх птахів запрошують до себе поласувати ягодами.
А пізня осінь… Золото зникає, втрачає осінь яскраві кольори, свою красу.…Частіше пізні світанки у вишневих кольорах.Сама ж панянка буває різна : суха, примхлива, дощова, туманна. Інколи зарано посивіє. А є такі роки, що можна й довго нею любуватись. Прогремлять останні грози, попрощаються з землею. А одну ніч з
них, назвуть солов`їною. Цілу ніч в піднебессі то близько, то далеко спалахує блискавка. На шматки розрізає чорно - сіре небо
й сяйвом раз –у –раз освітить землю. В цю ніч все і вся немов завмирає, чи то від страху , чи прислухається до гуркоту гучної,
барабанної, чи тихої громовиці.
Як відлік часу все коротші дні… Небо бундючиться частіше дощі
маленькі, затяжні. Та цього року осінь занадто скупа на дощі. Частіше густі, сиві тумани. І майже не було злив, щоб напоїти землю, омити її напередодні перших морозів.Лише хвойні дерева радо зустрінуть зиму. А останні, оголені дерева й кущі, задумлено поринуть в довгий сон. В надії побачити яскраві сни про весну.
А я, вкотре погляну до осені й скажу бувай…Але ж ти прийдеш, знаю, іще не раз в в моє життяПрикрасиш землю, пригостиш врожаєм мій рідний край. Твою чарівність, збережу в серці, понесу в майбуття…
ЗИМА
Зима цього року…. Чи й спить земля в глибокому сні, чи й ні, але
напевно все ж дрімає. Неба синь схована за сірими, кучерявими хмарами. Пливуть монотонно, немов сонні. Інколи вітер заграється
з ними, підхопить менші і повільно піднесе вверх, намагається
похилити нижче. Вони понадувають щоки, під дійством вітру розвіюють легенькі, пухкенькі кристалики, сніжинки – балеринки.
Дерева й кущі ніжно вкриють пухкими, білосніжними, мереживними вуалями. А великі хмари, справжні перини, вітер ледь торкнеться їх і вже за мить полетить лебединий пух. А то, зненацька, заряснить тихий дощик, чи затарабанить по землі великими краплинами. З дня у день все менше визирає сонце.
А колись були зими…. Сніжна королева володарювала, розсипала порошу, замітала снігом. Літала віхолою, намітала високі пагорби, що було й не пройдеж, погрузнеш в снігу. І так заіскриться поле, під білосніжним простирадлом, переливається сріблом й золотом.
Що й очам, те сяйво - заважає дивитись. Проникне сонячний промінь поміж хмарин, немов музика заграє, перетин сяючих кольорів поведе у казку. Ранковий сніг блищить, ніби зима жменями насипала блискіток. Легкий морозець скує маленькі крижинки - зірочки вздовж річки, по – під берег. В маленькій річці вода прозора й тиха - тиха, немов приховує в собі якісь скарби. На берегах приляже легка паморозь. А, як мороз зміцніє, річка вкриється кригою, завзяті рибалки полюватимуть на рибу. Чого не скажеш за бистрі ріки, вони лиш притихають і дуже рідко деякі з них замерзають.
На жаль цьогоріч, зима мало подарувала краси, мало втішила нас. Примхлива… Часто гуляла в обіймах з теплим вітром. Чи в приклад взяла собі панянку осінь? Рідко запрошувала до себе мороз і хуртовину. Лише на сході, все ж частіше мороз навідувався, розмальовував шибки на вікнах та всім щипав щічки. Та за всю зиму, ніхто там не побачив снігурів, які раніше часто навідувалися взимку, не потішили, не здивували своєю хитрістю та красою. В зимовому лісі хазяйнують: сойки, ворони, дрозди – омелюхи і інші птахи. А біля своїх осель ми частіше бачимо синичок, горобців та ворон. Ну і звичайно завжди біля нас голуби - птахи миру і добра.
І все ж під Новий рік, зима зробила нам подарунок, майже вся Україна лежала під легеньким пухнастим снігом. Правда, деінде по країні розсипала порошу, а десь розстелила легкі, махрові простирадла. Та в той же час в деяких регіонах йшов рясний дощ і лапатий мокрий сніг. Раніше зима гордилася Водохресними морозами. Цього ж року лише в деяких місцях мороз мав лише мінус п`ять градусів. В більшості ж по території температура мінлива, навідь сягала більше п`яти градусів тепла.
Мабуть десь з п`ятдесят років назад, місяць лютий показував свій характер. Гонористий, гордий, дружив з морозом. Заковував річки, ховав під товсті дзеркала, ще зверху притрушував снігом. Дерева й
кущі, поринали в глибокий сон.Часом від сильного морозу, аж стовбури сивіли. А було - так прикрасить дерева в лебединий пух, що й очей не відведеш, чарувала краса.
Та все ж з роками втратив лютий силу. Чого й не знати, хто в цьому винен. Напевно й ми частково, стоїмо всупереч природі й погоді. Глобальне потепління по всій планеті, дає про себе знати. Викиди газів, забруднення землі сміттям, хімікатами, все на землі залишає свій слід. За кілька днів до Стрітення, врешті зима дала про себе знати. Та й то тільки по деяких областях. Посміла з вітром розгулятись, засипала снігами та в той же час завдала шкоди. Трощила, валила дерева, зривала щити, пообривала лінії електропередач. На саме ж свято - день мінливий. Зустрілись дві сестрички серед поля. Світанок із багрянцем, з вишневим відтінком їх привітав. Та все ж неспромоглося сонце послати промені, свій поцілунок, розсипати золото й тепло до землі. Очі ранку затьмарила сіра пелена. Мабуть весна довгенько намагалася показати свої здібності, на жаль їй це не вдалося. Так і розійшлися, у похмурому дні, із тихим шепотінням вітру, кожна в надії, ще поборотись.Та так не скрізь було по країні. Ще морозець на сході має силу й сніг лежить, хоча й невеликий. Добре, що прикрив тюльпани та підсніжники, ті в надії вже весну зустрічати, випнули листочки - носики. Зима там на троні, зберегла свою красу, в білосніжній вуалі з срібним відтінком потопає земля.
Та все ж в інших регіонах зима поступається. Яскравіше й тепліше, привітніше сонечко. Просинається земля…. Сонячне сяйво зранку припада до землі, пробуджує кущі, силою наповнює бруньки.І в
лісі й деінде розквітають підсніжники, крокуси, пробуджуються
багатолітні трави, ледь - ледь зеленішають листочки барвінку.
В весняному пориві останній день лютого. За вікном плюсова температура. Передав лютий своє кермо березню. Яскраве сонце, примружуючи очі, посміхається до землі, пробуджує все. Ніжністю
і теплом повиває землю, встеляє стежку весняному коханцю.
29.02.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866435
дата надходження 29.02.2020
дата закладки 22.03.2020
Стара кринице, ти іще жива!
Тебе впізнати й не впізнати мало.
Пожухла від вітрів суха трава
До ніг твоїх за мене замість впала.
А десь ще літо… Мама молода
Водичку свіжу в відра набирає,
І хлюпає так весело вода
У квіти на самім краєчку раю.
А квітів тих… рожево… жовто… біло
І незабутньо, і бентежно трохи.
І я лечу, і за плечима крила,
І стежечка між трав, немов до Бога.
І падаю, неначе м’яч згори,
В обійми до духмяної копиці…
…Вже сонечко на заході горить
Й ніхто не топче стежку до криниці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863925
дата надходження 06.02.2020
дата закладки 10.03.2020
На гілці глоду Птах сидів, на сонці
спинку свою грів. Так дзвінко й весело спі-
вав... Гніздечко затишне тут мав.
Та раптом Вітер прилетів, зламати гілку за-
хотів, хоч знав, що птах там гарний жив.
Він гнув ту гілку, пригинав... зелене листя
обривав.
- Чом лютувати тобі так? - спитав у Вітра
мудрий Птах. Лети до лісу, там дуби, та по-
розчесуй їм чуби.
- Е-е-е... - каже Вітер, - то дарма. Та ж
стільки силоньки нема.
Все більше сердився і вив... зламати
гілки не зумів, бо міцно гілку птах тримав,
гніздо своє охороняв.
Як мудрий Птах, роби і ти.
Своє - завжди слід берегти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866542
дата надходження 01.03.2020
дата закладки 10.03.2020
Кажуть, вірити треба... Я вірю
в Бога світлого, що у душі.
Кажуть, вірити треба... Я вірю,
коли щиро говорять "Прости!"
Людям вірю я добрим і чесним,
вони завжди підставлять плече.
Кажуть, вірити треба... Не завжди.
Бо чому ж у душі так пече?
Часто важко розгледіти ( знаю)
тих, від кого є крок до біди.
Потім глянеш - їх поряд немає,
тільки зла залишились сліди.
Кажуть, вірити треба... Я вірю
в Доброту. Лихе зло все мине.
Хоч і сипле воно гіркотою,
та Добро нас вперед знов веде..
Говорю вам усім я: "Пильнуйте!
Треба вірити. Справді. Це так.
Та дивіться, бо поряд бувають,
хто для себе лиш в ділі мастак".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866035
дата надходження 25.02.2020
дата закладки 26.02.2020
Ой, літай, літай білесенький сніжочок
Прикрашай землю, ляж на поріжочок
Закружляй в танці, прикраси ялинки
В чарівничий блиск, в пухнасті хустинки
Прилітай хутко, всюди заіскриться
Нехай народ та й гарно веселиться!
Хай летять й летять, сріблясті сніжинки
Накрий ковдрою криштальні стежинки
Не барись, літай, засіяй по полю
Рідний край, хай замає кращу долю!
Ой, сніжок, літай, дай землиці сили
Щоб врожай гарний, будемо щасливі!
30.12.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859721
дата надходження 30.12.2019
дата закладки 31.12.2019
Новий рік по планеті ступає,
наші просьби й бажання він знає.
Бо ж молитва злітає до Бога.
У ній вдячність, надія, тривога...
Просим щастя ми всі і достатку,
милосердя, терпіння, порядку.
Просим мудрості, щоб панувала,
й доброта, мов весна розцвітала.
Просим щедрість в душі своїй мати,
працьовитість хай йде у всі хати.
Щоб веселка над житом у полі.
Просим в Бога ми світлої долі.
Чує нашу молитву Бог, щиру,
в ній землі своїй просимо миру.
Рік Новий ще й на радість багатий.
Завітає до кожної хати.
Бо багато любові Бог має,
рік Новий за́вжди благословляє.
То ж дає йому дні всі привітні.
Хай здійсняться бажання всі світлі!
Новий рік по планеті ступає,
наші просьби й бажання він знає.
Он машинку поклав ще в торбинку,
м'ячик, ляльку... під нашу ялинку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859821
дата надходження 31.12.2019
дата закладки 31.12.2019
Ким бути?.. Кожен вибирає сам,
бо відчуває серцем, що йому приємно.
Життєвий шлях треба пройти, щоб для лю-
дей, й собі приємно.
Зумій комусь допомогти, умій підтримати,
зігріти.Чи слово лагідне сказать, подару-
вати квіти.
У світі цім ти не один, та часом холодом
повіє.Тоді з тобою будуть ті, хто і тебе роз-
радити зуміє.
То ж вибирай, ким бути і яким? Сіять добро,
як сіють ранні весни? Чи розсівать своє те-
пло, як літо промені небесні?
А чи збирати й берегти, як робить це дбай-
лива осінь? Чи чистотою радувать, як радує
зими небесна просинь?
А чистота її свята вчить жити в чистоті ду-
шевній. Сюди прийшли й ми недаремно.
Цвісти ми маємо. Цвісти! Щоб цвіту міг
весь світ радіти.
Для цього й Бог з небес прийшов, щоб нас на-
вчить добро робити.
Цвісти ти маємо.Цвісти!
Ми Чистоти Святої діти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858658
дата надходження 21.12.2019
дата закладки 21.12.2019
А вона така весела!..
Розспівались в ній потоки.
Чистота її прозора
час несе наш через роки.
Верби личка умивають.
Молоді... красі радіють.
Рясні ягідки калини
тут на сонці щічки гріють.
А на березі - гайочок,
там дзвіночки, сині-сині.
І виспівує струмочок
з нею в такт... ген у долині.
Там ромашки білосніжні
фартушечком розстелились.
А птахи між віт зелених
спозаранку роздзвенілись.
Відзеркалюючись, небо
в ній купає білі хмари.
І пасуться недалечко
на лужку овець отари.
А вона така весела!..
Розспівались в ній потоки.
Чистота її прозора
час несе наш через роки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858563
дата надходження 20.12.2019
дата закладки 20.12.2019
Обгорнула туга попелясте небо.
Забаривсь Михайло. Де ж той білий кінь?
І земля сумує: сніг її потреба,
І благає погляд, сповнений стремлінь.
Неба купол сірий сталлю над землею.
Меркантильні справи зашморгом беруть.
А слова розлиті дзбанками єлею,
Хоч насправді, люди, це гримуча ртуть.
Поділ, продаж, війни...Настраждалась, земле.
Забаривсь Михайло. Де ж той білий кінь?
Кволість духу, злидні і сердець мізерність.
Ще благає погляд, сповнений молінь.
(Образ святого Михайла уособлює перемогу добра над злом, боротьбу за правду і справедливість. Усіх одноклубників вітаю зі святом святого архистратига Михайла. Молімося за нашу землю, добра Вам, здоров*я і любові. З повагою, Світлана Михайлівна.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855412
дата надходження 21.11.2019
дата закладки 21.11.2019
О,скільки вже доріг ізпопелив вогонь...
О, скільки вже стежок заметено снігами.
Та знаю: щастя знов прийде на наш поріг,
і серце радістю зігріє нам із вами.
Приходить у свій час красунечка-весна...
бузком в цвіту вона нам стукає в віконце.
А серця теплота вміє топити лід,
і весело для всіх вміє світити сонце.
То ж вірю, що прийде той час, коли добра
кожен бажать собі та іншому зуміє.
І завітає знов веселий, світлий мир,
Він радістю усі серця наші зігріє.
І будуть не страшні нам люті холоди.
І не лякатимуть більш віхоли-завії.
Бо найціннішим є життя на цій Землі,
й збуваються лиш тут всі заповітні мрії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853567
дата надходження 03.11.2019
дата закладки 13.11.2019
Небо сіє туманною мрякою, а наче світає…
Жовто-багряною ясністю ліс мене зустрічає.
Невпізнанно-знайомі до щему кольори декорацій,
Де дубки обнялися зі світінням притихлих акацій,
Де між трав загубились, наче перли, сліди листопаду,
А чистина спустіла мов запалена кимось лампада…
Лиш падінням нечутним дощу ледь розбавлена тиша
На вітрилах пожовклих беріз день осінній колише.
Десь зникає небес далина акварельно розмита
І так любиш цей світ в позолоті жовтневої миті…
П’ ять хвилин… Затамований подих…Осені диво…
І так мало потрібно раптом, щоби бути щасливим…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852784
дата надходження 27.10.2019
дата закладки 03.11.2019
Выключить нервы кнопкой.
Мысли закрыть, как «окна».
Все впечатления – в стопки,
Тщательно и добротно.
Переменить, как «темы».
Чувства и интересы.
Только одна проблема
Мозг - не совсем процессор.
В жизни, как и в программах
Тоже бывают сбои.
Только , и в этом драма,
Технике лишь не больно
Вирусы лже-программы
Рвутся в нас поминутно.
Но говорю упрямо:
«Стойте, я – не компьютер!»
Скажут не прагматично
Помнить других печальных.
Будто проблем нет личных,
Где тут рациональность?
Это совсем не принцип,
Даже не пост на «стене».
Просто во мне не виндовс,
Просто душа во мне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842385
дата надходження 18.07.2019
дата закладки 03.11.2019
Приходиш впевнено,
Спокійно, береш ніжно
За руку несміливе маля,
Ведеш у світ науки
Спілкування-життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850546
дата надходження 06.10.2019
дата закладки 03.11.2019
Люблю туман... сорочка в нього біла.
Калина її бісером розшила.
Мережки золоті берізки гаптували.
Вербички оксамитом вишивали.
Люблю туман... ще з вечора приходить.
Він по діброві й над рікою бродить.
Здається увесь світ наш обійняти хоче.
Ходили з ним і в гори ми охоче.
Дерева перед нами розступались.
Стежини бігли, стрімко піднімались.
Не дав спинитись нам туман той й на хвилину.
Залишив нас... спустився знов в долину.
Люблю туман... сорочка в нього біла.
Калина її бісером розшила.
Мережки золоті берізки гаптували.
Вербички оксамитом вишивали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852955
дата надходження 28.10.2019
дата закладки 03.11.2019
Вітер куйовдить, барвисті ясени,
Листки червоні й жовтенькі в золоті,
Ледь - ледь багряні, красиві восени,
Всупереч зливі й щоденній слякоті.
Схована просинь… Небесна пелена,
Не вабить очі, сумна, як й настрій мій,
Здаля здається осіння сивина,
Забрала вдачу, до загублених мрій.
Думки не оси.. Та душу, все ж шкребуть,
Й сутінки жваві, вбирають в себе день,
Вітри грайливі, долину трав скубуть,
Навкруги сіро, давно не чуть пісень,
Куди попала? Чи заблукала я?
Між дерев пишних, ясенів чарівних,
Гай мовчазний, ледь стікали краплини,
Осінні сльози, моїх мрій наївних,
Приймала нічка майже щохвилини,
25.09.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850207
дата надходження 03.10.2019
дата закладки 03.10.2019
Вже осінь стукає і у моє вікно,
Дощами десь, десь маревом ледь сивим…
Дитинства й юності позаду полотно,
І зрілості стезя важка й красива.
Красу я цю в долонях понесу
Життям своїм, що так повільно плине,
Змахну солону із очей росу
І щастя питиму із присмаком калини.
Абетку знов вивчатиму життя,
Де крім поезій, є й буденна проза,
Боятимусь утрапить в небуття
Розквітлою душею у морози.
14.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849153
дата надходження 23.09.2019
дата закладки 24.09.2019
Незабутністю дихає день у миттєвості кожній…
Пахне літом весь світ, аж за обрій розносячи смак.
Мов добрій знайомій, усміхнувся мені подорожній
З видноколу років - непідробно і людяно так.
Й подивована думка вплелася у щиру розмову,
Відкриттями світів розлилась незнайома душа…
Й ти чомусь відчуваєш, що пташка співатиме знову
В розквітлому гіллі душі словами нового вірша.
Диво в зливі стрімкій, прохолодній такій, соковитій,
Що неждано вплелася в діалоги промовлених фраз,
І смарагдовий безмір, немов на долоні розлитий,
Заяснів між грози в кольорах веселкових прикрас.
Дощ шумів у крислатих верхів’ях здивованих вишень,
Водоспадом стрибаючи з даху на сходи порогу…
І вже чуєш, як день у душі твоїй радістю пише
Ту миттєвість, в якій тішиш серце присутністю Бога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846688
дата надходження 31.08.2019
дата закладки 09.09.2019
Врятувала грішну душу
І зігріла як змогла…
Кожним словом перевершу
Тайну віщого тепла;
Ограню твою корону,
Райські висаджу кущі
І в туман, з-за хмар… дістану
Ярку зірочку - вночі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843257
дата надходження 27.07.2019
дата закладки 09.09.2019
По дорозі серпень йшов на світанні.
Він по травах розсипав роси ранні.
І радів, що всього є... лиш би зібрати.
То ж дізнатись захотів, чи вміли дбати?
Кучерявилась в траві рута-м'ята.
Чебрецями пахне тут кожна хата.
Чисту воду пив джерельну із криниці.
Срібла кинули сюди його зірниці.
Заясніла ось в саду хата біла.
Тут калинонька рясна вже дозріла.
Немов дівчина-красуня, у намисті.
Квіти є тут під вікном... та всі барвисті!
Зазирнув в комору він. Що ж побачив?
Видно, люди тут жили неледачі.
Всього є. Зуміли тут про все подбати.
Довелося, видно, всім попрацювати.
Ніби кликала його хата чиста.
Скатертина на столі тут барвиста.
Рушник вишитий. На ньому запашний
коровай, зігрітий сонцем... Золотий!
Ой щаслива ж є яка ця година!
За столом зібралась вже вся родина.
Троє діточок малих і батько, й мати.
Серпень йшов за ними з церкви аж до хати.
І світились лиця всі, ніби сонце.
На них серпень задививсь у віконце.
Тепер вересню дозволить панувати.
Нехай радість й він несе у всі-всі хати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846328
дата надходження 27.08.2019
дата закладки 28.08.2019
Сіло спочити на березі річки літо.
Верби схилили у тихім поклоні віти.
Барвами грають навколо, радіють... квіти.
Стихли в воді малі рибенята, як діти.
Мов до причастя стали берізоньки милі.
Золотом сяють промінчики сонця в хвилі.
В травах шовкових притих розбишака-вітер.
Легким крилом він усі тут тривоги витер.
Хмарка малесенька, ніби панама, біла.
Літо спочине... Ой, як розправить крила!
Парусом стане їй вітер прозорий, сильний.
Літо потішить легкий той політ їх вільний.
Сіло спочити на березі річки літо.
Верби схилили у тихім поклоні віти.
Личко рум'яне, а в усмішці ніжній... ласка.
Літечко тепле насправді - чарівна казка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844991
дата надходження 14.08.2019
дата закладки 14.08.2019
І знову дощ.. Іде. Періщить.
По шибці дзвінко стукотить.
Дедалі дні все холодніші
І час швидесенько летить .
І знову дощ.. Сумує літо,
Туманом стелиться щодня.
Зібрали у стодоли жито,
А в полі лиш одна стерня.
І знову дощ.. А слідом осінь
Вже скоро ступить на поріг.
Закриють хмари синю просинь,
Заплаче небо угорі.
І вдалині, за небокраєм,
Відлунням дзвінким голосним,
« Курли» - далеко пролунає –
Сумні журавок голоси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844834
дата надходження 12.08.2019
дата закладки 12.08.2019
Задивився на Маринку... Усміхнулась.
Подивився на Оленку. Озирнулась.
І Галинка синьоока мимо ходить.
А Надійка з мене погляду не зводить.
Ой дівчата! Ой дівчата! Ой дівчата!
Та мені б з вас хоч одну. Вас повна хата.
Є у батька доньок сім. Всі гарненькі.
"Ти б женився, мій соколе!" - просить ненька.
Задивився на Оксанку... Яка ж мила!
А Тетянка свої очі опустила.
А найменшій ще, Іринці, підростати.
Та нема мені коли її чекати.
Ой дівчата! Ой дівчата! Ой дівчата!
Та мені б з вас хоч одну. Вас повна хата.
Є у батька доньок сім. Всі гарненькі.
"Ти б женився, мій соколе!" - просить ненька.
То ж ходжу щодня кругом цієї хати.
Ой, яку ж тут наречену вибирати?
Та до мене тут нема нікому діла...
Лиш Надійка мене якось зупинила.
Ой дівчата! Ой дівчата! Ой дівчата!
Та мені б з вас хоч одну. Вас повна хата.
Є у батька доньок сім. Всі гарненькі.
"Ти б женився, мій єдиний!" - просить ненька.
Захотів її обняти... Ой красива!
Мов та пташка із обіймів полетіла.
Та ще й каже:" Чом тут ходиш? Руки - ласти!
Невже хочеш нашу курку сіру вкрасти?"
Ой дівчата! Ой дівчата! Ой дівчата!
Та мені б з вас хоч одну. Вас повна хата.
Було б добре і мені братів сім мати.
Кругом нашої ходили б тоді хати!
Задивився на Маринку... Усміхнулась.
Подивився на Оленку. Озирнулась.
І Галинка синьоока мимо ходить.
А Надійка з мене погляду не зводить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844779
дата надходження 12.08.2019
дата закладки 12.08.2019
Моє село, там рідненька криниця,
Прозора в ній, джерельная водиця,
Із неї, сили завше я черпала,
Мов квітка, світлоока підростала.
Земна краса... тут ввись, росли тополі,
Ховалась босоніж в житньому полі,
Від пуху, адже сніжило довкола,
Цвінь – цвінь, пташки малюють в небі кола.
Погляну, садки наче наречені,
У жовтому й злотавому промінні,
В зелених луках гусей випасала,
В квітучім царстві сонечко стрічала.
Гучне село…неспокій спозарання,
Корів ревіння і лелек тріщання,
Гелґочуть дружно, гуси на подвір`ї,
Здіймалось пір`я, чубились два півні.
Тікав місяць .. проснулась на світанку,
Вдяглась, як на свята, у вишиванку,
Й барвисті стрічки в коси заплітала,
В таночку легко, пташкою літала.
«Гопак», грав тато, вміло, на гармошці,
Плескали радо, у долоні гості,
Й цукерок кілька, то, як нагорода,
Як колір шоколадний, насолода.
В той час, то рідкість, всі напевно знають,
Уже й обійстя, спогади літають,
Люблю село.. . хатки,хатки біленькі,
Доглянуті, здалеку чепурненькі.
До них стежки барвіночком синіють,
Рядком рожі, мов літо червоніють,
Паркани…. ряд низенькі, в зріст м`яти,
Напевно… не можна не пам`ятати.
Те чудо - листя й бузкове цвітіння,
Доволі ніжне і п`янке пахтіння,
Ясні. зорі.. . десь там є й моя доля,
Ген- ген, спів солов`я, лине до поля.
Сплету віночок, схожу до причастя,
ПопрОшу тихо, Боженько, дай щастя,
Життя святе… доленька дала мені,
То казка немов, літні, веселі дні.
У серці завжди, ніжний мамин погляд,
Пішла давненько…. все ж здається поряд,
Вклонюся вкотре,до землі низенько,
Легка сльозинка скотиться тихенько.
ТеплО в душі, дяка мамі й Богу,
Мені ж у життя проклали дорогу.
02.08.2019р
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844303
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 07.08.2019
У Нього сили стільки є... Міг би змести́ все в світі.
Ну, а навіщо ж Він творив? Він - Батько. А ми - діти.
А дітям батько віддає завжди, що є... Найкраще.
Навіть тоді, коли син є у дійсності - ледащо.
І гірко батькові. Гірчить та доленька дитяча.
І думає, що ще зробить? Бо ж доленька та плаче.
І мудрий батько буде вчить тій мудрості синочка.
Так, щоб від поту мокрою стала в того сорочка.
Отак і нас Отець навчав. Та, видно, було мало.
Не зрозуміли. Не пішли. Тому й того не стало.
То ж правду кажуть, що плювать не можна у криницю.
Ти краще з другом розділи хліба паляницю.
Весь світ для кожного із нас.Надбав наш Батько, діти!
А нам лиш з вами берегти й сіять добро у світі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844298
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 07.08.2019
Понад нашим українським краєм
Плинуть-линуть жури-журавлі,
А внизу Донбас горить-палає –
То війна крокує по землі.
Без жалю життя вона ковтає:
Воїнів у пащі – тисячі…
Матері згорьовані ридають,
Тужать з ними в темряві сичі.
Не гриби – могили виростають,
З них – не руки – вкопані хрести.
Дзвін летить над селами й містами
І молитва: «Господи, прости!»
22.07.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843759
дата надходження 01.08.2019
дата закладки 02.08.2019
Тримаю в руках Конституцію,
Святий – зі святих документ.
Наш Орлик, подібно Конфуцію,
Уклав їй в уста аргумент.
Довічно гонимий невірними –
Сам крицею став на віки.
Він бачив колись ще нас вільними,
А вийшло усе – навпаки.
Теорія є, а що практика,
Як нарізно небо й земля?
І хочеться Орлику плакати –
Почати б усе знов з нуля.
Служити б їй вірою й правдою,
І бути творінням Богів.
Та мати б всю владу над владою
Й не мати з Законом торгів.
Рука його сіяла істини,
Не мають в душі їх уми.
Між нами років далі й відстані...
Почуємо Орлика МИ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840239
дата надходження 28.06.2019
дата закладки 12.07.2019
Відпустіть гуляти, мамо.
Відпустіть гуляти, мамо.
Відпустіть гуляти, мамо.
Не чекайте, прийду рано.
Не чекайте, прийду рано.
Відпустіть мене, мій тату.
Відпустіть мене, мій тату.
Відпустіть мене, мій тату.
Бо я хочу погуляти.
Бо я хочу погуляти.
Хоч музика гарно грає.
Хоч музика гарно грає.
Хоч музика гарно грає.
Мнен мати не пускає.
Мене мати не пускає.
Не пускає мене й тато.
Не пускає мене й тато.
Не пускає мене й тато.
Знають: хлопців там багато.
Знають: хлопців там багато.
Є чорнявий та білявий.
Є чорнявий та білявий.
Є чорнявий та білявий.
Ще й русявий кучерявий.
Ще й русявий кучерявий.
Як русявий усміхнеться.
Як русявий усміхнеться.
Як русявий усміхнеться.
Ніжно серденько заб'ється.
Ніжно серденько заб'ється.
Як білявий заговорить.
Як білявий заговорить.
Як білявий заговорить...
Ой, солодкі ж речі мовить.
Ой, солодкі ж речі мовить.
А русявий - кучерявий.
А русявий - кучерявий.
А русявий - кучерявий.
До чого ж веселий, бравий.
До чого ж веселий, бравий.
Мене ніжно обнімає.
Мене ніжно обнімає.
Мене ніжно обнімає.
Моє серденько співає.
Моє серденько співає.
Відпустіть гуляти, мамо.
Відпустіть гуляти, мамо.
Відпустіть гуляти, мамо.
Не чекайте, прийду рано.
Не чекайте, прийду рано...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840862
дата надходження 04.07.2019
дата закладки 12.07.2019
Я не боюсь сльози, хоч і гірчить в мені.
Ту гіркоту не випити... всяк знає.
Я не боюсь грози, яку несуть громи.
Боюся ту, що душу навпіл крає.
Люблю я теплоту, вона зігріє всіх,
й теплом своїм я можу поділиться.
Побільше б доброти, вона є для усіх.
Не буду з тим, кому вона лиш сниться.
Радію я зорі, що світло нам несе.
Усім воно дорогу осяває.
Боюся темноти, що густо так цвіте
у душах тих, хто совісті не має.
Я не боюсь труда, бо він звеличить всіх.
Де треба, у труді і я схилюся.
І за любов, що є найбільшою для нас,
в молитві щирій Богові вклонюся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836902
дата надходження 29.05.2019
дата закладки 29.05.2019
Після шаленої ватри –
Попіл за вітром
І.. сліду від неї нема..
Танець знімілої ночі
Також не вічний –
Ранку зупинить сурма..
Стогін китів позове і розтане
В синій поверхні води..
Пісня квітучого саду
Виллється сонцем
Бджолам в солодкі меди..
Дощ своїм шелестом тихим загострить
Запах гіркої трави -
Й зникнуть краплини на спраглих стебельцях,
Лови-не лови.
Тільки кохання річка жадана
Невпинно пливе у душі,
Берег тендітний початку любові
І зорі
В Ковші..
Теплі слова там лунатимуть вічно,
В серці - навіки сліди.
Тільки любов в цьому світі безсмертна,
Завжди назавжди..
(ілюстрація з альбому "Закохані" групи "Моя дорогая")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835466
дата надходження 13.05.2019
дата закладки 29.05.2019
Вона стояла біля вікна, погляд до неба…. Що за погода сьогодні буде? Чи вдасться вийти з дому,щоб зробити задумане.Люди живуть…
кожен своїм життям, живуть
з любов`ю,з надією щодня. Мрії про краще, то, як пташині крила мати для злету ввись, людині ж вірити в майбуття, щоб усім бідам не було вороття. Світ різновидний і красивий, кожна країна має свою привабливість,чарівність, красу і природу. І кожен з нас серцем і душею любить рідну землю, свою Україну! Любить чоловіка, дітей, онуків, родину і друзів, які все поруч і в радості, і в важку хвилину. Коли разом,то швидше можна подолати всі негаразди і прикрощі. Основне в житті, щоб занадто низько не впасти, а значить треба все життя боротися.
І зараз, в цей час не зламатися, не піддатися ворогові, що на сході. Ніхто ніколи і не думав, і не гадав, що через сімдесят років знову буде війна в Україні! Які жахи бачить народ! Земля палає в вогні і гинуть люди. Цвіт нації не побачить майбуття. Біда в родинах, страждання матерів, жінок, дітей, що знову сиротами стають у двадцять першому столітті та це ж просто жах!
Задивилася на хмари, які підносив вітер з заходу на схід, то наче човни пливли по морі. Вони сперечалися, менші вітер немов підкидав, а більші розправляли вітрила і пливли плавно, не поспішаючи, згодом збивалися до купи, ставали велич – горами. Здалеку поміж хмарин неба синь, ледь - ледь осяяна промінням сонця. То можливо розпогодиться, думки роїлися, як оси.Та треба поспішати, хіба в цей день можна всидіти вдома?
Одягла костюм, якому років п`ять, не менше та не роздягнуть же - себе втішала. Ледь посміхнулась до дзеркала, злегка поправивши сиві коси, відчинила вікно. О! Сьогодні вже й пташки співають, як добре, перевела з легким хвилюванням подих. І поглянула на стареньке фото,там вся її сім`я і в орденах два дідуся. Ненароком покотилася сльоза, рукою ніжно доторкнулася до них, немов хотіла, щось сказати. Здалося, що вже й вітер вгамувався на якусь мить, птахи перестали співати. Та ні, це здалося.І вона, поглянувши на годинник, зачинила вікно. Задумливо вийшла до саду.... На гілці калини шпак тримав в дзьобі черв`яка, зирнув на неї і поспіхом, крутнувши голівкою, відлетів .
В руці нарциси і тюльпани, і гілочка бузку, що тільки почала розквітати, усе до купи склала. Кілька раз поправила квіти в букеті, в другу руку взяла фото двох дідусів й сама до себе вголос,
-Ну, що ж хоч і сама зосталась, одна з усієї родини та вдома всидіти не зможу, в такий день - мої дорогі.
Вона спішила в центр містечка, де збиралася колона йти на братську могилу.
Грав духовий оркестр, нагадував роки минулі і щасливі обличчя рідних.
День Перемоги - тепло в серцях усіх людей і сльози радості, адже його так довго чекали. Вона йшла з болем в душі, за те, що втратила рідних та не змогла всидіти вдома, бо знала, що для них цей день завжди був Святом!
09.05.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835078
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 10.05.2019
Ой посію я жито в полечку,
тут чекатиму свою долечку.
Якщо просом йде, усміхається,
не моя то є... хай не мається.
Ой посію я жито в полечку,
тут чекатиму свою долечку.
Якщо гречкою перейде вона,
не моя то є... хоч красивая.
Ой посію я жито в полечку,
тут чекатиму свою долечку.
Якщо ходить там, де овес шумить,
не моя то є... не спиню й на мить.
Ой посію я жито в полечку,
тут чекатиму свою долечку.
Якщо ходить там, де ячмінь цвіте,
не моя то є... знаю я про те.
Ой посію я жито в полечку,
тут чекатиму свою долечку.
Якщо житечком перейде вона,
тут мене знайде... бо ж така, як я.
Ой посію я жито в полечку,
тут чекатиму свою долечку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835095
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 10.05.2019
Яким же гарним був татусів сад...
(я згадую свого дитинства пору).
Були великі там й маленькі деревця.
З великими - мужніли тут батьки.
За молодими - ми тягнулись вгору.
Не в багатьох в селі були такі садки
(це тато наш з деревами братався).
Сестричок сливок посадив був раз:
червону, синю, жовту... Де їх взяв?
Так непомітно сад наш розростався.
Як гарно квітнув сад наш навесні...
(на нього перехожі задивлялись)
Сюди приходило і літо золоте.
Радів і барбарис, і виноград.
Від теплоти плоди всі наливались.
На райці нашій сім гілок було
(прищеплених, із різними плодами).
Частенько прибігали ми сюди
на диво-дивне подивитися оте.
Мічурінцем всі ж тата називали!
То ж гнулись рясні віти до землі
(що дякувать за ласку треба... знали).
А ми раділи, як збирали урожай.
І від душі усіх, хто завітав до нас,
із радістю так щедро частували!
Цвіте весна... Ой скільки ж літ пройшло!
(Вже багатьох нема дерев... Минулось.)
А босоноге те дитинство золоте
у пам'яті моїй і до тепер живе.
Весняним цвітом знову повернулось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833553
дата надходження 21.04.2019
дата закладки 30.04.2019
Нехай квітуюча
Весна подарунками
З Днем народження
Своїми Вас вітає-
Підсніжниками,
Пролісками,
Квітом ніжним
Трав і дерев,
І радісними
Піснями птахів
Зустрічає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833666
дата надходження 26.04.2019
дата закладки 30.04.2019
По траві, туман стелився,
В пряний вечір біля тину,
А козак, на стан дивився,
Зустрічав свою дівчину.
Місяць сяйвом засвітився,
Мерехтіли, зорі ранні,
Над рікою, міст іскрився,
Вона в білім, карди гані.
Немов птаха, як на крилах,
Заглядала в сумні очі,
Трепіт серця, у обіймах,
Погуляєм до півночі.
Та нема, коли лебідко,
Стук копит, далеко чути,
Мусю їхати, берізко,
Мені ж тЕбе не забути.
На коня, сів вороного,
Хмара вмить, місяць закрила,
Вона ж просить, лиш одного,
Щоб живим вернувсь, молила.
А в гаєчку соловейко,
Співав пісеньку журливу,
Ой давно, болить сердечко,
Боже дай…. долю щасливу.
Йшла дівчИна по місточку,
Все ж надію, в серці мала,
Лежав місяць, на горбочку,
В смутку ранок, зустрічала.
20.03.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830902
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 29.03.2019
Завжди боротись важко за життя
І саме в цім призначення людини,
Бо визначає суть її буття:
Сад посадити й виростить дитину.
Тлумачить може кожен іншу суть.
І має він, звичайно, на це право,
Та білий світ дві речі лиш спасуть:
Краса й любов, що віру в нас тримає.
18.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830873
дата надходження 28.03.2019
дата закладки 29.03.2019
Танцювала Чапля з Раком... Ух! Ух! У-у-х!
Аж летів із комишів білий пух!
Краснопірочка і Короп... Ох! Ох! О-о-х!
А одна весела Щука - за п'ятьох!
Заховались в очереті... Ах! Ах! Ах!
Жабеняточка зелені. Їх аж п'ять!
А велика Жаба-мати: - Ква! Ква! К-в-а-а!
Дуже хочу танцювати з вами я!
Танцювала Чапля з Раком... Ух! Ух! У-у-х!
Аж летів із комишів білий пух!
Краснопірочка і Короп... Ох! Ох! О-о-х!
Щука й Жаба, й жабенята - аж в сімох!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830666
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 28.03.2019
Дивуєшся щораз, як виглядаєш весни
Після холодних злежаних снігів,
Радієш гулу, коли крига кресне
І Псел тікає в луки з берегів,
Чекаєш птахів в небесах відкритих,
Стрічаєш серцем: вже летять, летять…
Й збираєш пригорщі весняної блакиті
В озерцях повені з хмаринками латать.
І гладиш поглядом ту квітку на осонні,
Що в радості своїй немов дитя,
Вже зріє світ, сміється вже сьогодні,
На смак пізнавши прояви життя.
І мрієш вже, як заспіває даль
В красі оновленій замріяно-квітчасто,
І ти, зимову скинувши печаль,
Малюєш променем на склі весняне щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828987
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 28.03.2019
Лягає осінь золотом на плечі
І чути листя тихий шепіт: «Шур-р-р!»
Ще не спустився у долину вечір,
А я ще день затриматись прошу,
Щоби помилуватися на коси
Беріз і верб. Лежить стара трава.
У неї колір стиглого колосся.
Вона схололу землю зігріва.
Та день я не вблагала. Сутеніє.
Дерева, ніби привиди, й кущі.
І далечінь в очах моїх марніє,
Передає свій настрій і душі.
14.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815579
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 29.11.2018
Гасне в небі хмиз, хмиз,
Завмирає ліс, ліс,
Сірий вовчик спить, спить,
Цить, маленька, цить.
Вже дрімають в лісі
На старім горісі
Білочки маленькі,
Горнуться до неньки,
Дерево скрипить: «Пить!»
Цить, маленька, цить.
Спить хитрунчик лис, лис,
Засинає ліс, ліс,
Хить колиска, хить, хить,
Цить, маленька, цить.
Вранці прийде казка,
Нова хмизу в’язка
Запалахкотить вмить,
Світ заполонить.
29.10.2018
ілюстрація з https://photo.99px.ru/photos/228599/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812417
дата надходження 03.11.2018
дата закладки 27.11.2018
Уриваються в сни дивні спалахи давнього літа,
Проривають пітьму мерехтінням яскравих зірниць.
Тихий сум спогадань, передгрозяним вітром зігрітий,
Невловимо-печально ледь торкнеться до світла зіниць.
Горобиновий кущ занімів від басистого грому,
Ліс здригався від сяйва знахабніло-стрімких блискавиць,
Дощ змивав всі сліди, що вели по стежині додому,
Закриваючи небо дивним плетивом сірих копиць.
Вже промок легкий плащ, несподіваний прихисток суші,
І лились ручаї з прохолодно-прозорих краплин,
Та під зливою літа буттям напивалися душі,
І сміялася радість в літніх квітах промоклих долин.
На дорогах моїх ще не раз зустрічалися грози,
Від колючих вітрів ятрив душу непроханий щем.
Горобиновий цвіт обсипався на аркуші прози
Теплим світлом від щастя, рясно вмитого літнім дощем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805528
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 27.11.2018
Город засыпан роскошной, осенней листвой.
Где тут газоны и где тут асфальт тротуара?
Залито все многоцветной, и тихой волной,
Море безводное создали осени чары.
Тополь поднялся огромным бенгальским огнём.
Листья , как искры,, такая на них позолота,
Только они не летят целым залпом, снопом,
Каждому время отдельно дано для полёта.
Даже туман тоже стал золотистым дымком,
Лёгкий и добрый, и взгляду совсем не преграда,
То ли лучи растворились нечаянно в нём,
То ли в нём отсвет и вздох золотой листопада?
Буркнул прохожий: «а листья совсем не метут».
Я отмолчался, ведь он мне, увы, не поверит,
Если скажу, что метёлка бессмысленна тут.
Время пришло листопада волшебных фиерий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813797
дата надходження 14.11.2018
дата закладки 27.11.2018
Стоїть у зажурі
Палаюча калина
І горобина,
Плакуча верба
І берізки пускають
Гірку сльозу,
Клином відлетіли
У далекий
Вир журавлі,
Країну свою
Життям захистили,
Сповіщають із небес
Про себе надривним-
Курли,курли!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812353
дата надходження 02.11.2018
дата закладки 03.11.2018
Дощ осінній слізьми сіє сум по промоклій долині,
Обриває з гілля листя жовтого пізню красу.
Серед вод зупинившись, заблукало стоїть в самотині
Вишня в цвіті веснянім, заплітаючи русу косу.
Задивилась в люстерко на завиті у зачіску квіти -
Як же їй до лиця врода цих запізнілих обнов.
Приголубив серденько вересневий, ще лагідний вітер,
І, можливо, й не сон – ця осіння квітуча любов.
Підіймає на крилах спроба злету красивої мрії,
Кида виклик часам і законам земного буття…
Білий цвіт на гілках – то не дивна святкова подія,
То лиш дотик любові, попри холод - буяння життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811915
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018
Сказать хочу тобі найкращі я слова.
Відчути зможеш їх, ти їх знайдеш сама.
Мелодія дощу приходить з веснами.
Як краплі дощові й слова є перлами.
Мої слова в травах розсиплються.
А як збереш ти їх - вони засвітяться.
Веселка сяє в них, прозора і ясна.
У барвах весняних шукай мої слова.
Мелодія душі і світла, і проста.
І сонячним теплом наповнена вона.
А як торкнешся струн... Ой, як же забринить!
Співає в тих душа, хто вміє так любить.
Мої слова в квітах розсиплються.
А як помітиш їх - вони засвітяться.
Веселка сяє в них, прозора і ясна.
У літа кольорах цвітуть мої слова.
Сказать хочу тобі найкращі я слова.
Відчути зможеш їх, ти їх знайдеш сама.
Про них ти запитай у неба просині.
Бо квітнуть же вони і в барвах осені.
Мої слова між віт розсиплються.
А як збереш ти їх - вони засвітяться.
Веселка сяє в них, прозора і ясна.
У барвах осені знайдеш мої слова.
Мереживо тонке - зимових днів дива.
І в чистоті зими живуть мої слова.
А дотик рук моїх зігріє в холоди.
Словами-перлами цвітуть зими сніги.
Мої слова в снігах розсиплються.
А як торкнешся їх - вони засвітяться.
Веселка сяє в них, прозора і ясна.
І в кольорах снігів квітують ці слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811820
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 30.10.2018
Я знаю: молитви до неба злітають.
Мов птахи, дороги свої вони знають.
У них найсвітліші всі мрії вкладаю.
На них особливу надію я маю.
Про мир на землі прошу в кожному слові,
про радість і щастя в батьківському домі.
Щоб правда свята панувала у світі,
і тішили душу матусині квіти.
Летіть, мої добрі думки і надії.
Летіть, мої теплі і яснії мрії!
Вас Матінка Божа сьогодні чекає,
у щедрі долоньки свої позбирає.
Своєю любов'ю усіх вас зігріє,
із рук своїх зерням над світом розсіє.
То ж всі проростете, мов жито у полі.
Бо Божа любов буде в кожному слові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807333
дата надходження 21.09.2018
дата закладки 21.09.2018
Янголе, мій Янголе небесний,
Ти мене тримаєш на землі,
Ти приходиш в сни у мої весни
І несеш надію на крилі.
Ти за мене завжди пам’ятаєш,
Навіть, як забуду я сама.
Вмить до мене з неба прилітаєш
З віршиком любимого псалма.
Ти мені шепочеш: «Алилуя»,
Гладиш милим дотиком думки.
Ти – мій охоронець одесную
На мої відміряні роки.
Хрест несеш зі мною на Голгофу,
Впасти не даєш на півшляху,
Офіруєш Богу Саваофу
У мою годиноньку лиху.
Янголе, мій Янголе небесний,
Не торкайсь тернового вінця.
Ти зі мною завжди, мій – ровесник,
З першої секунди й до кінця.
Ти – моя надія на спасіння,
Щит святий від тяжкого гріха.
Від розп’яття і до воскресіння
Ти моїй вівці – за пастуха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807334
дата надходження 21.09.2018
дата закладки 21.09.2018
Краса Карпат чарує й кличе:
«Залиш нарешті суєту!»
Збирає там Говерла віче,
Свою ділити красоту.
У соковитім різнотрав’ї
Стоять ялиці на посту.
Чарують око різнобарви,
Дзвенять струмочки тут, як тут.
Там схил крутий, де ходить Довбуш.
Десь причаївсь господар гір,
А хмари ходять, ходять довкруж
Й руками тягнуться до зір.
Трембіта будить струни серця
Серед цілющих полонин.
Тут небо дивиться в люстерце,
Міняє образ часоплин.
Краса Карпат чарує й кличе,
До неї завше будеш йти,
То – храм природи мальовничий,
Де глас звучить його святий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806289
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 11.09.2018
Пекельне літо. Іловайськ.
Там помирали наші Діти.
Там ворог їм в лице сміявсь,
Із пекла вилізли совіти.
Брехня і зрада – почерк тих,
Палали небо і земля…там.
Як військо виросло святих
На радість юдам і катам!
Чи хтось пробачить їм таке?
Таке у змозі відболіти?
На двох ногах, а – нелюдське…
Так догорає п’яте літо –
Минає час без вороття,
Немов свіча і сонях в полі,
Немає й миті забуття…
Який тернистий шлях до волі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804796
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 29.08.2018
Сделал август букет из прохладных ночей
И из полдней, вскипающих зноем,
Сделал август букет из зеленых ветвей
И листвы с молодой желтизною.
Сделал август букет из багровых лучей
Остывающих, пышных закатов,
И из молний крылатых и синих огней ,
Из заливистых, гулких раскатов.
Даже яблоки август добавил в букет
Украшения лучшие сада,
И чтоб шёл от букета искрящийся свет
Он осыпал его звездопадом.
Завернуть в целлофан этот чудо-букет
Не пытается август-цветочник.
Он его завернул, это знает весь свет,
В синий бархат небес своей ночи.
Август думает, ждёт, день проходит за днём:
Не отвергнет букет? не отбросит?
И уткнулась в букет заалевшим лицом,
Прижимая к груди его осень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803473
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 21.08.2018
Ранкової пори
Вмивають квіти
Різнотрав"я росяні дощі,
Аромати лісу
Розлетілися навкруги,
Розспівався дзвіночок-
Дзень-дзелень-
Запросив на танець
Звірят і птахів,
Із-під шапочки
Гриба боровика
Вилетіла бджілка-
Трудівниця лісова-
Дзень-дзелень!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799570
дата надходження 16.07.2018
дата закладки 17.07.2018
Сл. та муз. Н.Башинської
Аранжування Б.Попова
Ти міцніла в віках, гартували тебе довгі роки.
То до щастя свого були твої кроки.
Ти міцніла в віках, йшла вперед не спиняла.
То ж під сонцем ясним сама ясною стала.
Велич і слава твої назавжди, Україно!
Дух козацький, святий - наша сила.
Всі ми діти твої, Україно-мати!
Дав нам щастя Господь у труді розцвітати!
Наш могутній Дніпро все несе уперед свої води.
Миру зичимо всім і радості, й згоди.
В колоску золотім жито зріє у полі.
І калина рясна ґроном хилиться долі.
Лине пісня дзвінка, мов до Бога злітає молитва.
Молодих козачат є мрія в ній, світла.
Тут під небом ясним передасть батько сину,
Щоб любив і беріг він свою Батьківщину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797458
дата надходження 29.06.2018
дата закладки 13.07.2018
Журчаньем ручья нам предания пели,
О страшной, волшебной русалок неделе.
Когда далеко уходя от воды
Везде они бродят, тогда жди беды.
Прохладные руки и светлые косы,
Прозрачные взгляды, всплеск звонкий вопроса:
«Полынь ты несешь или может ромашку?»*
«Полынь» отвечай и исчезнет бедняжка.
Кто скажет «ромашка» пропал навсегда,
Ищи его там, где большая вода.
Пусть век двадцать первый моргает дисплеем
Русалки здесь бродят кругом по аллеям,
По улицам, там же, где ходит народ
Асфальт раскалённый их ножки не жжёт.
И тянется цель их в веках точно нить:
С собой заманить, увести, утопить.
Бывает, что топят, как раньше тела,
Но жизнь и сюда измененья внесла,
Я вижу русалок большой хоровод
Любовь мою русую в бездну ведет.
Ах, да, ты жива, ты тут рядом со мной,
Но где твоя нежность? Ты стала другой.
Их губы тебе нашептали: «остынь».
Чего же ты им не сказала: «полынь!»
4 июня 2017.
*В ряде областей согласно народным преданиям русалка спрашивает "Что у тебя полынь или петрушка?"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793623
дата надходження 29.05.2018
дата закладки 11.07.2018
Їх вкриває свіжим листям років педантичний часу листопад,
Їх дороги – міліони кроків, що повік не вернуться назад,
Їм - гілки до неба простягати і молити сонця і дощів,
Їх - Земля, сердечна рідна мати - заколисує у тишині домів.
Їх серця розкриті, наче квіти, там живе кохання, лиш одне.
Їх бруньки - їх копії, їх діти – ніжне диво, трудне і чудне.
Пнуться з шкір – за добрива щоднини, крихту сонця і води ковток –
Люди – ці пульсуючі рослини, що звиваються парканами кісток,
Оплітають
Стовбури свідомості –
Неупинно –
Ритмами судин,
Все життя
Існуючи
В готовності
Проливати
Найбагрянішу з рідин…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778900
дата надходження 25.02.2018
дата закладки 01.07.2018
Літо хвилями хлюпоче, зігріває всіх.
Ходить літо, де захоче, розсипає сміх.
Під вікном і край дороги, де його хода,
Різнотрав'ям веселковим розцвіла земля.
Літо в полі між хлібами, де волошок цвіт.
І у соняхів медових в усмішках ясних.
Вже ввібрала його соки золота айва,
Груші, яблука рум'яні, сливочка рясна.
Підростає на городі гарбузовий рід:
огірки є, помідори і веселий біб.
Літо в гаю, у діброві щічки рум'янить
всім суничкам... Тут весела пісенька дзвенить.
Літо плаває у морі, плещеться щодня.
Відпочити разом з літом й нам прийшла пора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797371
дата надходження 28.06.2018
дата закладки 28.06.2018
Над водою нахилились молоді вербички,
довгі коси розпустили, умивають личка.
А вода шумить позора, хвилями хлюпоче...
про усе, що вона чула, розказати хоче.
А тим берегом йшли двоє, про щось гомоніли,
прислухалися вербички... теж знати хотіли.
Тут закохані сиділи на містку, до ранку,
дзюркотіли хвилі сині у веселім танку.
В небі місяць молоденький з зорею шептався,
з дівчиною молодою козак обнімався.
В срібнім світлі до берізок схилились кленочки,
тріпотіли від тієї ніжності листочки.
Ген за річкою стрімкою спить у полі жито,
ходить нічка бережечком... тихо... тихо... тихо.
В снах від сонця тут волошки мружать ясні очки,
прийде ранок - залунають дзвінкі голосочки.
Знов пісні розсипле жайвір в чистій високості,
і прилетить соловейко до калини в гості.
Задзвенять всі бджоли дружно над духмяним цвітом,
бо зустрілася весна тут із веселим літом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793693
дата надходження 29.05.2018
дата закладки 30.05.2018
Хто ти, мій брате, тепер у Криму?
Як тобі там, з окупантом під боком?
Ти не дзвонив мені цілу війну.
Страшно тобі, а чи так ненароком?
Страшно мені, якщо ми - вже чужі
Й тішишся тихо украденим морем.
Нам вже тоді не здолати межі,
Буде для мене оце справжнім горем.
Діти твої і онуки колись
Грались з татарськими, рідними були,
Поки погани оті не взялись -
Замість дельфінів приплили акули.
Як тобі брате, земляк твій Сенцов -
В’язень режиму? Незламної волі!
Розум його не боїться оков,
В серці його не бракує любові.
Хто ти, мій брате, тепер у Криму?
Добре там, може за нами сумуєш?
Маєм з тобою Вітчизну одну,
Думаю: там ти з собою воюєш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792323
дата надходження 19.05.2018
дата закладки 23.05.2018
(З приводу намірів деяких діячів перевести
Українську мову з кириличного алфавіту на латинський).
Чи чуєш ти, розбещена "еліто",
Тих предків, що прославили наш край.
Воюючі із власним алфавітом,
За що? й для кого ти себе спитай.
Такі палкі захисники держави,
Що дим із вух, і з носа дибом пар,
Але тепер продовжили ви справу,
Яку робив той грізний циркуляр
Який з пера люб'язного Валуєва,
Колись злетів. БО це не менше зло.
Ви скажете: «ми мову не плюндруємо»,
Та алфавіт для мови це крило.
Крило, яке у висі підіймало
Поетів й літописців всіх віків!
Кому ж тепер воно ворожим стало?
І хто такий нікчемний наклеп сплів?
Зізнайтеся, яка нечиста сила
У вас в експертах? Хто подав вам знак?
І чим Рівноапостольний Кирило
Й його абетка завинили так?
Кирилицею пращури писали!
І нею ж «Заповіт» писав Тарас!
Ви шахти і заводи вже покрали,
Та хоч абетки не крадіть у нас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787548
дата надходження 15.04.2018
дата закладки 23.05.2018
Сіра хмара небо облягла,
та не буду я сидіти в хаті.
Знов прийшла до нас весна ясна,
під вікном твоїм буду чекати.
(2р.)А той дощ рясний
іде... іде... іде...
дзвенить по парасольці.
Веселі нотки "до-до-до" і "ре"
виспівує він на твоїм віконці.
Краплі, краплі, краплі... дощові.
О, скільки ж їх... О, скільки ж їх багато!
Знаю, що недовго тут мені
доведеться на тебе чекати!
(2р.)А той дощ рясний
іде... іде... іде...
дзвенить по парасольці.
Веселі нотки "до-до-до" і "ре"
виспівує він на твоїм віконці.
Ти до мене знову... знов прийшла.
Не злякалась, що надворі злива.
У твоїх очах цвіте весна.
Як і я з тобою... ти щаслива!
(2р.)А той дощ рясний
іде... іде... іде...
дзвенить по парасольці.
Веселі нотки "до-до-до" і "ре"
виспівує він на твоїм віконці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792425
дата надходження 20.05.2018
дата закладки 23.05.2018
Цілувала голка вишиванку,
Малювала долю і красу.
Цілувала ввечері і зранку,
І сльозу роняла, мов росу.
Вишивали рученьки невтомно,
Викладали хрестики душі.
Вишивали пані і мадонни,
Підбирали доленьці ключі.
Молодим – на щастячко стелили,
А воям - в дорогу оберіг.
Додавали вишиванки сили
На канві натруджених доріг.
Малювали долю Україні
Пишним квітом, стиглим колоском,
Бурштинами, вродою калини,
Озивались серця голоском.
Вишивали, плакали й співали
Пісню роду голосом віків.
І неслись по світу ці хорали
У серця коханих козаків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792054
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 17.05.2018
До 118-рiччя вiд дня народження Миколи Яковченка
************************(3.05. 1900 - 11.09. 1974)
[img]https://image.zn.ua/media/pictures/000/002/792/content_14-1.jpg?1333127238[/img]
Коли добра згадка собою затьмарює фанфар бравурнi звуки?
- Вирушаймо до мiста обабiч Удаю* iз назвою Прилуки, -
Чия впiзнаванiсть, як в пiснi, де кишеня з пачкою цигарок,**
Проте саме тут ще виднiється стежка! Й хто ж карбував нею крок?
Тримайте i вiдповiдь: "То, друзi, рiдний край Яковченка Миколи".
Лицедiя талановитого жорна часу не перемололи.
Прокiп Сiрко з п'єси Старицького або ж Оверко з "Фараонiв".***
Характерним i колоритним образам цим подяка вiд мiльйонiв!
Бо фiльми й вистави, де в нього роль була, шалений успiх мали.
Ось як, мiж iншим, "українським Чаплiном та Фернанделем" звали.****
Мiг навiть, нiчого не кажучи, скривити лише гримасу -
Глядацьким залом все одно оплески котилися одразу.
Е, Яковченко зiрковою хворобою нiколи не страждав!
Перебуваючи i в зенiтi слави - носа не задирав.
Це не Фiля - той людство надумав здивувати примiтивною "Зайкою".
Гра на сценi й кiнозйомках у майстра поруч йде iз новенькою байкою!
Ну, а оскiльки твiй стиль вважається еталоном веселощiв, значить, -
Що "Вiд суботи до суботи" - збагатять же смiхотворцi передачу.*****
Несуть слухачам зразки справжнього гумору. "Кварталом" не "порадують".
I порноактриси нiмецькi - Україну їм зовсiм не нагадують.******
Давав врожай актор культурнiй нивi з щирiстю й самовiддачею.
Не спiч помпезний тут якийсь чи ода - лиш унiкальнiсть бачимо.
Чи всяк зумiє, щоб гарного настрою здiйснити постачання?
Якби десь скверу й вулицi iм'я його - назрiле запитання.*******
* рiчка Удай, що тече у Чернiгiвськiй та Полтавськiй областях.
**вiдома марка цигарок "Прилуки" виробництва Прилуцької тютюнової фабрики.
[img]https://img2.zakaz.ua/zakaz-HP-630-2-Notebook-PC.1415290301.ad72436478c_2014-11-10_Yana/zakaz-HP-630-2-Notebook-PC.1415290301.SNB4C4B9.obj.0.11.jpg.oe.jpg.pf.jpg.1350nowm.jpg.1350x.jpg[/img]
**Пiсня росiйського гурту "Кiно" на чолi з Вiктором Цоєм, ну, якщо мовою оригiналу "Но если есть в кармане пачка сигарет".
*** телевистава за п'єсою Олексiя Коломiйця "Фараони".
**** французький комедiйний кiноактор Фернандель(справжне iм'я - Фернан Контанден), вiдомий за фiльмами "Шпунц", "Закон є закон", "Облиште жарти" та iншими.
***** у кiнцi 60-х - на початку 70-х рокiв Микола Яковченко досить часто був учасником радiопередачi "Вiд суботи до суботи" на 1 каналi Українського радiо.
****** у гумористичнiй передачi "Вечiрнiй квартал" на телеканалах "Квартал TV" i "1+1" Володимир Зеленський якось заявив: "Якщо чесно, мiж нами, то Україна нагадує менi актрису з нiмецьких фiльмiв для дорослих".
******* Треба вiдзначити, що Миколi Яковченку встановлено пам'ятники у Києвi i у Прилуках, а бiля нього - ще й пам'ятник його улюбленому собацi на прiзвисько Фанфан. Свого собаку вiн назвав на честь головного героя французького фiльму "Фанфан-тюльпан" у виконананнi Жерара Фiлiпа.
[img]https://ic.pics.livejournal.com/dubikvit/65747770/439343/439343_900.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790211
дата надходження 03.05.2018
дата закладки 07.05.2018
Ірин Ка вітаю з Днем народження!
Вже усі птахи прилетіли,
гніздечка звили і висиджують пташенят,
кітне зеливом земля!
Вам квітнути,розквіту,Миру бажаю.
Натхнення у творчості
і повсякденному житті,
щоб Вам завжди везло!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789051
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 05.05.2018
Це є мій час... В нім я живу.
Тут тепло так! Буває й зимно.
Це мій час... в нім я іду
Туди, вперед, де світло видно!
Тут все моє... пора ясна,
і гіркоти по самі вінця.
Моя мрія, мій політ,
із джерела дано напиться.
Це є мій час! В нім я живу.
Тут тепло так! Буває зимно.
(2р.)Це мій час ... в нім я іду.
Туди, вперед, де світло видно.
Це мій час... в нім я іду...
Яке ж це чисте джерело!
Воно повік не замерзає.
Тут разом добро, і зло,
і сонце для усіх нас сяє.
О! Скільки тут усього є...
Веселка, небо синьооке,
золотисті колоски.
Це джерело таке глибоке!
Це є мій час! В нім я живу.
Тут тепло так! Буває зимно.
(2р.)Це мій час ... в нім я іду.
Туди, вперед, де світло видно.
Це мій час... в нім я іду...
Як добре тут у будні дні,
й коли в душі твоїй є свято.
А дороги кличуть в світ...
на них є друзів так багато!
Візьму я з того джерела
слова, які душі торкнуться.
Це мій час... В нім я живу.
Люблю, коли навкруг сміються.
Це є мій час! В нім я живу.
Тут тепло так! Буває зимно.
(2р.)Це мій час ... в нім я іду.
Туди, вперед, де світло видно.
Це мій час... в нім я іду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790393
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 05.05.2018
Любові не буває половини –
Вона в людини є або нема.
Це та свята природи пуповина,
Котра тебе в житті твоїм трима.
Вона твої і крила, і тенета,
І саме так влаштований цей світ:
Немає без любові ні поета,
Ні воїна, що нації є цвіт.
Хто ж почуттям торгує і землею,
Шукає всюди рибку золоту,
Давно існує в цім житті без неї,
Живе не на землі, а на плоту.
А доля плоту від води залежить,
Від вітру, тобто, річки, течії…
І лиш любов до краю вірно стежить,
Хто ти і де, і друзі хто твої.
Любов – надійний стержень для людини,
Котрий її й на бій святий веде
За землю-матір і сім’ю-родину.
Він визначає кожен її день!
2.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790400
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 05.05.2018
В вині розчинилися рими
І випали в осад слова.
Що роблять з поетами зими
Й кому перейшла булава?
Немає гармонії ритму
І серце – розпатланий м’яз.
В такій атмосфері нехитрій
Поет свій розтринькував час.
Розпалював віршами грубку
І долю свою проклинав,
Журивсь, що відбився від гурту,
Не мав узаконених прав.
Не мав він мандата на думку,
Йому не дістався значок.
Тим часом, боєць шукав ручку –
Заглянула Муза в окоп.
Не знав він дороги до спілки,
Не знав і смаку нагород.
Війна впилась в серце настільки…
Грудьми він стояв за народ.
І буде жива його рима,
Поезія болю й війни.
Послання він пише до сина
І тій, що приходить у сни.
Він мамі цілує сивини
Словами, що сходять із уст
І пише листа Україні,
Як Богу писав Златоуст.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789545
дата надходження 29.04.2018
дата закладки 05.05.2018
Цвітуть сади… І стільки в тому дива,
І щастя, і оновлення, й краси,
І свіжості незнана щедра злива…
Збери до серця і життям неси.
Цвітуть сади продовженням буття,
Перекликом надій і добротою згоди,
І кожна з весен наче відкриття,
А день весняний - втішлива пригода.
Цвітуть сади… До божевілля світло,
Квітка до квіточки – гілля в росі тремтить.
І світ оновлений і радістю розквітлий
У мудрість Задуму вбирає теплу мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790399
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 05.05.2018
Сл. та муз. Н.Башинської
Аранжування Б.Попова
Дороги... Дороги... Дороги...
як в небі веселки дуга.
Веселі, дзвінкі й гамірливі,
біжать в світ... й кінця їм нема.
(2р.)Дороги... Дороги...
між них, багатьох, є одна.
Та, що додому вертає.
Миліше від неї нема!
Біжать, поспішають дороги,
все кличуть... вперед нас зовуть.
Бувають вузенькі й широкі,
вони у життя нас ведуть.
(2р.) Дороги... Дороги...
між них, багатьох, є одна.
Та, що додому вертає.
Миліше від неї нема!
На них зустрічаються грози,
є добрі хвилини й сумні.
Хай світяться щастям дороги,
хай сяють їм сонячні дні.
(2р.)Дороги... Дороги...
між них, багатьох, є одна.
Та, що додому вертає.
Миліше від неї нема!
Та, що додому вертає.
Миліше від неї нема!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790174
дата надходження 03.05.2018
дата закладки 03.05.2018
Ще спить Нарцис, а бачить Весну,
Себе закохано у ній
Й любов до неї безсловесну.
Думок у нього – цілий рій.
Вже ніжить сонячне проміння,
Цілує тихий вітерець,
Порушив спокій сновидіння -
Тюльпан: і красень й молодець.
Він знову стане конкурентом!
Нарцису це – не до душі…
Якимось болісним акцентом
Від саду дзенькнули ключі.
Тюльпан, мов принц – в своїй короні,
І гарний видався на зріст,
Такий упевнений на троні
І саду – перший вокаліст.
Нарцис із заздрощів страждає,
Хоч люблять всі його також.
Мабуть Нарцис про це й не знає –
Він місце мав в садах вельмож.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790011
дата надходження 02.05.2018
дата закладки 02.05.2018
Цвіте весна для кожного... для всіх!
І кращих з-поміж нас не вибирає.
Прислухайся... дзвенить веселий сміх...
і пташка весело для всіх співає.
У наші душі стукає весна,
і променів ясних теплом в них ллється.
Хай ніжний цвіт весняних цих садів
снігів холодних у серцях торкнеться.
-Просніться, люди, у цвіту весь світ...
Весни пелюсток ніжних не збивайте!
Й веселкою як квітне поміж хмар,
ви її цвіту, прошу, не злякайте!
Наллються соком хай навкруг сади.
Це від плодів в землі рум'яні щічки.
Щоб веселіше всім було тут жить,
сипне ще цвіту в луки... і до річки!
Радіймо, люди... це ж для нас весна
ллє щедро світло у кожне віконце.
Ділити не стараймося... Дарма!
Одна земля, і небо одне... й сонце!
І кожен з нас є неповторним тут,
хоч цвіту в світі білого багато.
То ж дякуймо за кожну світлу мить,
цінуймо всі життя своє... мов свято!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788266
дата надходження 20.04.2018
дата закладки 20.04.2018
Стікає ніч, вставати мушу…
Росою стелиться земля…
Ворони крик зриває тишу
І зграя губиться в полях.
Десь там за річкою зорати
Весняний лан – мою нудьгу,
Прийдеться рано-рано встати –
Віддатись плугу, бо в боргу,
Перед знедоленним народом,
Що копошиться на землі:
Чаклує, радує приплодом
Своїм, засіяним в ріллі.
Весна…не спиться, теж охота
Примножити посів зрання…
В селі, в звичай, тяжка робота!..
Врожаю молиться рідня.
Зі сходу тягне прохолода….
Це тьма позиції здає
І все відроджує природа:
Світає, сонечко встає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785426
дата надходження 31.03.2018
дата закладки 15.04.2018
(Антиреклама в стихах)
Опять для крашенок наклейки
На полках маркетов пестрят,
И даже в праздники лазейки
Для дел своих находит ад.
«Не красьте яйца по старинке»
Любезно предлагает он,
«Тут на наклейках есть картинки,
Есть репродукции Икон».
Выходит мы со скорлупою,
Которая с яйца снята,
Бросаем в сор своей рукою
И лик Воскресшего Христа!
Но не подумавши об этом,
Рекламный слушая призыв,
Берём с наклейками пакеты,
Рецепты бабушек забыв.
Подумайте, приятно будет,
В великий праздник видеть вам,
Как ваше фото всюду люди,
Бросают в мусор тут и там?
Чтобы в такой великий праздник
Не искупаться во грехе.
Яичко в луковой окрасим
Простой, привычной шелухе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785675
дата надходження 02.04.2018
дата закладки 10.04.2018
Спи, мій синочку.
Спи, мій маленький.
Люлечки! Люлі! Баю! Бай!
Вийшов на небо місяць ясненький.
Спи, мій рідненький. Засинай.
Спи, мій синочку.
Спи, мій маленький.
Люлечки! Люлі! Баю! Бай!
Ходить по хаті котик сіренький.
Спи, мій рідненький. Засинай.
Спи, мій синочку.
Спи, мій маленький.
Люлечки! Люлі! Баю! Бай!
Сяють для тебе зірочки ясні.
Спи, мій рідненький. Засинай.
Спи, мій синочку.
Спи, мій маленький.
Люлечки! Люлі! Баю! Бай!
Знову присниться сон солоденький.
Спи, мій рідненький. Засинай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786833
дата надходження 10.04.2018
дата закладки 10.04.2018
Ой вербиченько-вербичко,
теплі дні стоять. Чудові.
Освятили ми сьогодні
гілочки твої шовкові!
А молитва наша щира
ввись злітає, аж до Бога.
Щоб в майбутнє освятилась
радістю... наша дорога!
Гілочки твої, маленька,
дали мені татко й ненька.
А я прутиком побився,
щоб наш рід весь веселився!
Ой вербичко невеличка,
ти зросла ген у долині.
Через тиждень вже Великдень,
веселитись Україні!
Ой вербиченько-вербичко,
дякую тобі, рідненька.
Котики твої пухнасті -
жити нам усім у щасті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785507
дата надходження 01.04.2018
дата закладки 01.04.2018
За тиждень – Великдень,
Не я б’ю – верба.
Вербичко, добридень.
Принишкла журба.
Бруньки із велюру.
Із золота день
Свою партитуру
Озвучив. Лишень
Ще буде Іуда,
І страсті Христа.
Не станеться чуда –
Господь на вустах…
«Убий, розіпни вже!»
За людські гріхи
Син Божий умре,
Аби ще раз прийти
Святим Воскресінням.
«Воскрес наш Христос!» -
Із грішним молінням
Увірує хтось.
А скільки воскресне
Зневірених душ!
І будуть всі весни,
Мов писанки дух.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785491
дата надходження 01.04.2018
дата закладки 01.04.2018
О, женщина – краса земная!
В сей день… приветствую тебя!
Создатель, долг свой исполняя
Украсил прелести…любя!
Ты краше всех цветов на свете,
Ты подымаешь стаю чувств,
Ты таинств, всех мирских свидетель,
Ты – покоритель наших уст.
Тебе, не выстроить кордоны,
Их не приемлет красота:
Перед тобой роняли троны,
Перед тобою суета.
Ты – властелин мужских поступков,
Несёшь с достоинством свой долг.
Ты – победитель над рассудком!
Ты заслужила свой престол.
Свою – Эпоху Возрожденья,
Как на Голгофу влачишь Крест!
Себя украсила… смиреньем,
Но твёрдый взгляд, как грозный Перст!
Из-за тебя рождались ссоры
И наступала благодать,
Ты всем живущим в этом Мире
Любима: дочь, сестра и Мать!
Ты - украшенье, в наше время,
Как расцвеченный розы куст,
Влечёт шмеля удобрить семя…
Ты королева наших чувств!
Тебя Создатель, в назиданье,
Предрёк для нежности, утех,
Тобой любуясь – сновиденье,
Мы принимаем Божий грех.
От зарожденья и доныне,
Чтобы добыть святой бутон,
Блестяще спрятала в бикини
Свой символ власти – царский трон.
О, женщина! Ты – Божий Дар!
Награда за бои, терпенье…
Ты – Гений по коварству чар!
Ты рождена… для Вдохновенья!
С праздником Вас, дорогие женщины! Здоровья Вам и Вдохновения! Берегите себя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780916
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 29.03.2018
Жили собі Дід та Баба... І не Курочка в них Ряба,
а був гарнесенький Бичок, в білих цяточках бочок.
Дід щодня траву косив і тому Бичку носив.
Соковита та трава, то ж підростав Бичок щодня. Баба
все Бичка поїла. Сама їла чи не їла, а Бичку тому несе.
Просить: - З'їж, будь ласка, ще!
Той Бичок усе з'їдав. Правда шани він не мав, то ж
не дякував ніколи. Не хотів ходить й до школи. Все бу-
ло біжить у ліс. Бігав там навкруг беріз.
Посміхалися дуби, говорили: - В школу йди!
Упирався той Бичок, все ж подався на урок.
В школі вчителів не слухав. Все почесував за вухом,
і хвостом весь час вертів. На уроках не сидів... А було б
же дуже славно, якби всі навчались гарно!
Заважав всім, що мав сили. І викрикував все: "Ме-е-е!"
Як не "Ме-е-е!", то скаже "Бе-е-е!"
Ой, як важко було з ним... Щось сказать - ніхто не смів.
Бо відразу Баба й Дід стануть тут же на поріг. Скажуть:
- Це є наш Бичок. В нього найкращий бочок!
Та все ж вчителька сказала: - Я тебе, як всіх, навчала.
Невже вчишся ти даремно? Чемним стань. Буде приємно!
А Бичок все не вгавав. Він скрізь бігав... і стрибав.
Довів Бабу вже до сліз... Тоді Дід із печі зліз і сказав:
- Досить шуміть! В ліс іди. Життя навчить!
А на вулиці зима всі дороги замела. Снігу так було
багато! Та Бичок пішов із хати...
Він до лісу ледь дійшов. Там нору якусь знайшов. Сидить
мовчки. Холод лютий! Мерзнуть ноги, хвіст і вуха. Мерзне
спина, мерзне ріг. Аж тут Вовк ще... на поріг!
Вовк той був вже в полі, в лісі. Все вишукував... де сісти?
Ні! Шукав він, кого з'їсти!
Як побачив він Бичка, танцювать став гопачка. Правда,
так у танці вився, що без обіду залишився. Бо ж Бичок
вмить все збагнув. В школі він про Вовка чув... То ж зір-
вався й так побіг, що догнати Вовк не зміг!
Коли дома він з'явився, Діду й Бабі поклонився.
Плакав... Плакав він щосили. Просив, щоб його простили.
Баба й Дід Бичка любили, тому дома залишили.
Став він старанним в навчанні, шанував учителів.
Чемним дома був і в школі. Захищатись всіх навчив. Уже й
виріс, і став сильним. Міцні роги є тепер. Вовка він не під-
пускає, а ні вночі, а ні вдень!
І радіють Дід та Баба, що є в них такий Бичок.
І розумний, й дуже сильний... в білих цяточках бочок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784761
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 29.03.2018
З баяном, обійнявшись на Проскурівській,
Тривожив душі людям Баяніст.
Не зраджував ніколи своїй Музиці,
Немов на сцені виступив артист.
Бувало хтось його оцінить гривнею,
Бувало й хтось віддасть йому…аж дві.
Мелодія здіймалася пташиною
І звуки розливалися живі.
Летіла вона в небо по всіх вулицях,
Поринула у пахощі всіх нот.
Така була в Маестро ця супутниця,
Із втіленням усіх його щедрот.
Із Музикою вже давно одружені,
В них двох один – баянний організм
І хоч немає статусу заслужених,
Є справжньої любові механізм.
Всі кнопки із басами заціловані,
Любов така – одна на все життя.
А ноти як прекрасно завіршовані!
І кожна пісня – то нове дитя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785091
дата надходження 29.03.2018
дата закладки 29.03.2018
Кокетливо из мягкого тумана
На всё глядят фонарные огни.
Ночь побелела даже как то странно,
И помутнела, но горят они.
Как будто шаловливыми лучами,
Отодвигают мини-облака,
Мне кажется, они смеются сами,
Хотя туман растекся, как река.
В его потоках тонет, исчезая,
Всё: дерево, машина, человек.
Но огоньки смеются, понимая,
Что это так уходит в небо снег.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781391
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 19.03.2018
За вікном шепочуть про щось тихо вишні.
Знаю, що чекаєш, я до тебе йду.
Ти ж просив сьогодні, щоб до тебе вийшла.
Бо ж для нас розквітли вишні у саду!
Білий цвіт весняний, білий цвіт розкішний,
Розсипають весни... я до тебе йду.
Добре нам з тобою, я ж до тебе вийшла.
Тут, де квітнуть вишні, в нашому саду.
Розсівають ночі зорі - білі квіти.
Пелюстками вишень знов ясніє світ.
Ти сказав сьогодні, що найкраща в світі.
Ніжна та зваблива, як той білий цвіт!
Білий цвіт весняний, білий цвіт розкішний,
Розсипають весни... я до тебе йду.
Добре нам з тобою, я ж до тебе вийшла.
Тут, де квітнуть вишні, в нашому саду.
Чують ясні зорі ті слова ласкаві.
Чують нашу мову вишень пелюстки.
Бачили, як ніжно тебе цілувала.
Бо найкращим в світі є для мене й ти!
Білий цвіт весняний, білий цвіт розкішний,
Розсипають весни... я до тебе йду.
Добре нам з тобою, я ж до тебе вийшла.
Тут, де квітнуть вишні, в нашому саду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782934
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 19.03.2018
Під знаком Риб народжуються Музи.
Під знаком Риб приходять в світ Пророки.
Талант стрімким потоком Лаперуза
У океан виходить ненароком.
Пливе світами, він не має стриму.
Йому ще довго жити на планеті.
Буває він із градусом Гольфстріму.
Яка величність в кожнім силуеті!
Бувають рифи, тішать світ корали...
Дельфіни мирні і страшні акули...
Не всіх чекають нині п’єдестали,
А скільки вже – в пучину упірнули.
Пророки будуть, вічно будуть люди,
Під знаком Риб народжуються чесні!
Під знаком Риб "Титаніків" не буде!
Під знаком Риб, народжені – безсмертні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783008
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 19.03.2018
Край дороги вишня гілля розпустила,
мов дівчина вийшла... ніжки заросила.
Мов дівчина ніжна коси розчесала
і вінком весільним зранку заквітчала.
Хто пройде - радіє вишенці розквітлій.
Стоїть край дороги вдень і в ночі світлі.
До білої вишні Ангели злітають,
до самого ранку тихо розмовляють.
До самого ранку тихо розмовляють,
пелюстки медові до їх ніг злітають.
Ой, які ж красиві Ангели... чудові!
Пелюстки у вишні солодко-медові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782436
дата надходження 15.03.2018
дата закладки 16.03.2018
Ой плакала берізонька, слізоньки втирала.
Ой плакала берізонька... сил ставало мало.
Підрубали. Сік забрали. Все капають сльози.
Ой плакала берізонька... знов шуміли грози.
Сильні кралі дощу того стукали по листі.
Ой плакала берізонька, сльози її чисті.
Не плач, не плач, берізонько! Не плач, не журися.
Йде та хмара, що дасть сили. Візьми та й напийся!
Загоїться жива рана, силонька прибуде.
Не плач, не плач, берізонько. Так насправді буде!
Зашумить ще лист зелений, пташки заспівають.
Дівчатонька молоденькі в танку закружляють.
І парубки всі веселі підуть танцювати.
Не плач. Всміхнись, берізонько! Будем долю мати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781952
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 13.03.2018
Україну укотре штормить –
Тужать матінки і чорноброві –
То історії чорная мить,
Де ненависть зустрілась з любов’ю.
Там згорають найкращі в вогні,
Й білих ангелів більшає в небі.
Стогне тяжко земля у війні,
Та чи кожен спитає у себе:
«Чим для мене є рідна земля
І чи гідним я був і є сином,
Й як терпіти знущання Кремля,
Коли й небо вже стало не синім?
Україна ж – земля козаків,
Я ж свободи і гідності правнук,
Має бути і мій між штиків,
Що утверджують волю і правду!»
12.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781941
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 13.03.2018
Наснилась ластівка мені,
До мене завітала в гості.
Присіла скраю на вікні,
Писав по склу маленький хвостик.
Вдивляюсь у кришталь вікна,
Читаю: радісно і мило –
«Весна, весна, весна, весна!..» –,
Мені маленька сповістила.
Лягала – ще була зима,
А тут – раптово завесніло,
Із даху снігова чалма
Уже додолу покотила.
Туман розсіявся, мов дим.
Надула брунька губки свої,
Змарніли зимоньки сліди,
Лиш малахіт той самий в хвої.
Такі бувають віщі сни,
Маленька ластівка – за фею.
Легеньким подихом струни –
Весна, подібна Корифею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780945
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 08.03.2018
Я в теплий край не відлітаю,
Хоча морозить, а я – тут.
Як пережити я не знаю,
Чи хижаки мені дадуть?..
Така я пташечка-невдаха,
За голу душу завжди б'ють.
До болю тне якась комаха
І жах – яка у неї лють!
Кусає так, сама аж пухне,
Не зупиняє навіть кров,
Нап’ється вдосталь, далі пурхне
Й яка тут мова про любов?
Мені не затишно і сумно,
Та як залишу рідний край?
Його бандуру дивострунну
І український коровай.
Щодня не чути солов’їну? –
Свій голос втрачу вже тоді.
Я не покину Україну!
За лад візьмусь в своїм гнізді!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780473
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 06.03.2018
Хоче навесні дівчина,
Щоби хлопець чорнобривий
Кликав у вишневий сад,
Бачити її він рад.
Колиха дитятко влітку
Молода вродлива жінка
І тихесенько співає,
Так синочка забавляє.
Восени трима за руку
Літня жіночка онука,
Хоч у косах срібна нитка
Та красива на обличчі.
Взимку прабабусю нашу
Тішать милі правнучата.
То ж у будь-якому віці
Не старіти серцю жінки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780538
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 06.03.2018
Чужина, чужина, чужина..
Почуваюсь я зовсім одна.
В цій далекій чужій стороні
Одиноко і сумно мені.
Непривітне усе накруги,
Лиш холодні і білі сніги,
Лиш виблискує сяйвом вона -
Ця багата чужа сторона.
І з тривогою йдуть мої дні -
За домівкою сумно мені.
Ось сьогодні почула в імлі,
Прокричали мої журавлі.
До святої моєї землі,
Ви летіте скоріш, журавлі;
Де зостались світанки мої,
Де співають в саду солов'ї.
Де калина росте під вікном,
Помахайте їй ніжно крилом.
Там матуся чекає мене,
Виглядає в віконце сумне.
Передайте від мене привіт,
І ще довгих життєвих їй літ.
Хай тривога покине наш дім:
Я вже скоро вернуся - пождім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780561
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 06.03.2018
Меня попробуй удержать...
не удасться.
Ручьем пробьюсь между камней.
Я - счастье!
Огонь я, молния и гром
одовременно.
Луч солнца, ливень проливной.
Непременно
меня узнаешь ты...
Цветком я нежным могу быть,
мечтой красивой.
И облаком веселым плыть,
рекой игривой.
Ручьем веселым побегу...
не догонишь!
Правда,
в объятьях удержать,
своих ты, нежных,
меня...
Сможешь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780555
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 06.03.2018
Мы терпимы, встречаясь со злом,
Тут у нас очень крепкие нервы,
Злу легко оправданье найдём
Если только не мы его жертвы,
- Он убийца, злодей, живорез?
Так ведь в детстве его обижали!
-Он в карман к государству залез?
Так другие и больше украли!
Но героев, талантов, Святых,
Видно многим терпеть неприятно,
Мы охотно заметим у них
Даже самые мелкие пятна.
Ходит девушка в церковь – «ханжа,
Знаем, знаем такую мы веру,
А не ты ли шла в джинсах вчера,
Прижималась плечом к кавалеру!»
Добрый парень для многих – слабак,
Или маменькин жалкий сыночек,
И ругая его так и сяк
Каждый сам стать внушительней хочет.
А великим - так просто беда,
Ведь над ними так модно глумиться,
Если б бюсты могли – со стыда
Были б рады в века провалиться.
Что за странные мысли такие?
Но сказав так, увы, я не вру:
Современники, люди, родные!
Мы должны быть терпимей к добру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772773
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 03.03.2018
Ах, Вы! Опять мой взор пленили –
Осколком взорванной любви.
Мне грезилось, что всё забыли,
Что наше прошлое… прожгли.
Я отдал вам свою свободу,
Свои прелестные года…
Вы тасовали их в колоду
И хохотали, как всегда.
Судилось мне - познать печали
В пылу отверженной любви,
А, вы, когда-нибудь любили,
Или любить хоть так могли?
Иль вам, всё чужды размышленья
О счастье, женской красоте,
Иль девичий порыв стремленьем
Поник в несбывшейся мечте?
Вас, боль чужая не тревожит,
Ведь, честь поругана давно!
Ваш гордый нрав любить не может…
Душа и демон…заодно.
Не я ль изгнанник вашей воли –
Немой избранник пустоты,
В душе таил страданий боли
За дар природной красоты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778155
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 28.02.2018
У кожного свій хрест... Неси...
який Господь дає.
Свій хрест нести зможеш лиш ти,
більше ніхто... Твоє!
З ним по життю вперед іди,
добрі сліди лишай.
Підтримку в ближньому знайди,
зможеш - допомагай!
Ніхто не зможе так, як ти...
під силу Бог дає.
Не нарікай, не плач в путі,
а завжди вір в себе!
І хоч цей хрест є нелегким,
з ним скрізь зможеш пройти.
У кожного свій хрест... З своїм,
знай, справишся лиш ти!
Де шлях тернистий і важкий,
де сил не стане йти.
Лиш попроси... Лиш попроси.
Поможе Бог нести!
У кожного свій хрест... Неси...
з ним долю Бог дає.
Свій хрест нести зможеш лиш ти,
більше ніхто... Твоє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779443
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018
Я проснулася від любові,
Сни наснилися кольорові.
Як проснулась – всміхається світ,
Я кажу із любов’ю: « Привіт!»
Я йому – аж мільйон цілунків,
Розпочала свій день з малюнків.
Малювала маленьких діток,
Руту-м’яту і ще й любисток.
Коровай малювала з сонця,
Його зайчика – на долонці.
І корівок божих багато,
Ще й весняний танок у свято.
Малювала лелечий політ,
Малювала, як вміла цей світ.
Ви щасливі? – Я дуже рада!
Ще пройдуся казковим садом.
Може я домалюю там щось,
Аби вам усім краще жилось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777104
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 15.02.2018
Чому смієтеся? Чому? Ще й кажете "невдаха".
А я ж така, як ви усі. Ти - лев, я - черепаха!
Це слон. Ось тигр і крокодил, жираф і бегемотик.
У когось шия довга й ніс... чи величенький ротик.
Хоч я не вмію так, як ви, ні бігать, ні стрибати.
Проте ниряти я люблю, на сонці гріти лапи.
Чому смієтеся? Чому?.. Ще й кажете "повільна".
Я добра. Старанна завжди і з усіма привітна.
Усі такі ми різні є! То ж маєм пам'ятати: усіх-усіх,
хто в світі є, потрібно шанувати.
Для всіх тут сонце золоте і вітер невловимий.
Дерева й квіти є для всіх, бо кожен тут єдиний!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776015
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 09.02.2018
Сл. та муз. Н. Башинської
Не за високими горами.
Не за синіми морями.
Не шукай. Ніде більш не знайдеш.
Тут твоя є Батьківщина.
І вона в тебе єдина.
Тут ти живеш!(2р.)
Не за високими горами.
Не за синіми морями.
В чистім полі золоті жита.
Тут твоя є Батьківщина.
І вона в тебе єдина.
На все життя!(2р.)
Не за високими горами.
Не за синіми морями.
В зелен-берег ясна хвиля б'є.
Тут твоя є Батьківщина.
І вона в тебе єдина.
Щастя твоє!(2р.)
Щастя твоє!(2р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774448
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 31.01.2018
Дороги... Дороги... Дороги...
як в небі веселки дуга.
Веселі, дзвінкі й гамірливі,
біжать в світ... й кінця їм нема.
Біжать, поспішають дороги,
все кличуть... вперед нас зовуть.
Бувають вузенькі й широкі,
вони у життя нас ведуть.
На них зустрічаються грози,
є добрі хвилини й сумні.
Хай світяться щастям дороги,
хай сяють їм сонячні дні.
Дороги... Дороги... Дороги...
між них, багатьох, є одна.
Це та, що додому вертає.
Миліше від неї нема!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773189
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 25.01.2018
Спішу-несу до тебе я любов,
Мій Борисфене, повноводий, сивий,
З часів, коли створив тебе Дажбог,
І до сьогодні твій потік красивий.
Широка й вільна в тебе течія,
Що береги навіки поєднала;
І правда теж – одна на всіх – своя,
Топталась ворогами – не сконала.
Одне в нас сонце і одна земля,
Твої ми діти, мати Україно,
Нехай нам душі горді звеселя
Ця водяна глибока серцевина.
18.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772604
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018
Край дороги в полі ростуть три тополі.
Стрункі та гарненькі, як сестри рідненькі.
З них перша - мрійлива, друга - говірлива,
третя - гамірлива.
Ой перша мрійлива когось виглядає.
Друга говірлива усіх розважає.
Третя гамірлива від дощу сховає.
Край дороги в полі ростуть три тополі...
біля них дубочки, як в батьків синочки.
Один - величавий, другий - кучерявий,
третій - молоденький, бо син ще маленький.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771607
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 16.01.2018
Створивши дивну казку вечорову,
Німий дивився місяць ізгори,
Він сяйво лив на поле і діброву,
І на стрункі, високі явори.
Змією яр глибокий, невеселий,
Підповз до перехрестя двох доріг,
Він поєднав забуті Богом села…
За що вони спокутують свій гріх?
Зірки дрібненькі ночі догоджали,
Ще ранок вітру крила не нап’яв.
І кропива у час такий не жалить –
Зізнався у коханні їй реп’ях.
На воду не сповзли іще тумани,
Тому свинцем дзеркалить її длань,
І тільки сон їй голову дурманить,
А місяць Шлях Чумацький осідлав.
11.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770286
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 08.01.2018
Син Божий народився... Увесь світ звеселився!
У яскині пахне сіном, Божа мати тут із сином.
Колисає мати сина, це є Божая дитина.
Син Божий народився... Увесь світ звеселився!
Ой щаслива Божа мати... Біля світлого дитяти
ясні Ангели співають, з Днем народження вітають.
Син Божий народився... Увесь світ звеселився!
Пастушки малі з ягнятком прийшли й тішаться дитятком.
Ладан, золото і миро три царі дарують щиро.
Син Божий народився... Увесь світ звеселився!
Ой радіймо, добрі люди, буде правдонька повсюди.
Бо прийшла Божа дитина, щоб щаслива стала днина!
Син Божий народився... Увесь світ звеселився!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769964
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 08.01.2018
Вітаю Вас із Новим роком -
Початком радісних турбот,
Нехай іде щасливим кроком!
Вам віршів нових у блокнот.
Нехай життя дарує барви,
Малює щастя і добро,
Любові світлої литаври
Звучать і щоб там не було
Щасливі будьте і здорові,
Із миром йдіть у це життя,
Хай сни вам сняться кольорові
Й чекає гарне майбуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769093
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 08.01.2018
Я чекала тебе... Я чекала тебе.
У думках своїх кликала, звала.
Ти чому не прийшов? Я чекала тебе,
коли нічка мій сон колисала.
Знаю я, що прийдеш, що повернешся знов.
Срібло ясної зірки на ганку.
Лиш хвилюється вітер... що в мріях своїх
буду знову з тобою до ранку.
Не хвилюйся ти, вітре, засни в комишах.
Не тривож мою душу даремно.
Бачиш, зірка яскрава горить в небесах?
То ж в думках він зі мною... напевно.
Світи зірко! Світи... Ти нам світло несеш.
Бо пора вже усім зрозуміти.
Що за щастя дано нам у світі цім жить.
Цінувати потрібно й радіти!
Повертайся, мій рідний! Чекаю тебе.
Глянь, зійшла знов зірниця, де хати.
Повертайся, мій рідний, кохаю тебе.
Будем зорі удвох рахувати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769610
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 04.01.2018
Поезія – це вічне джерело,
З якого п’ють, та випити не можуть.
В святій душі воно живе й жило,
Це правди шабля і міцний шолом,
Це і покара, й нагорода Божа.
Сьогодні знов замислитись пора,
А хто ж поет? Провидець словоблудий?
Це він думки в один букет збира,
Котрі і час ніколи не стира,
Безсилий перед ним і сам Іуда.
Поезія – то вись і глибина,
Таврована пророчими словами.
У ній є все: й непрощена вина,
І із собою у собі війна.
Її не п’ють поетики, так звані,
Бо є в ній та магічна сила слів,
Де кожен звук – чуттю і серцю рана,
Що виливається у вірші і пісні.
Й живе тоді він не в блаженнім сні,
А трунок п’є із Вед і сур Корану.
Поезія – то мед і гіркота,
П’ючи які, впивається не кожен.
Митцю тісна корона золота,
Не обере він долю і крота –
На землю грішну посланець він Божий!
24.09.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768733
дата надходження 29.12.2017
дата закладки 31.12.2017
Ти прийшов до мене... ніби з казки,
і сказав, що я твоя весна.
Хоч співає за вікном завія,
білизною світиться зима.
В твої очі-зорі задивляюсь,
до щоки торкаюся злегка.
Обнімаєш ніжно так, коханий,
хоч така міцна твоя рука!
Боже мій! Яка ж я є щаслива,
як даруєш квіти ти мені...
й дивишся в мої очі-озерця,
як те небо, ніжно-голубі.
Скільки ж раз ти говорив "Кохаю",
я шептала теж тобі "Люблю".
А до нас з небес злітали зорі,
ранні роси падали в траву.
І шуміла стиха наша річка,
хлюпотіла хвилями весь час.
Ой, як хороше удвох з тобою...
гарний світ цей створено для нас!
Ясний місяць в небі засвітився,
зазирають зорі у вікно.
Я до тебе вийду знов сьогодні,
знаю, що чекаєш вже давно!
Сріблом сяють верби біля річки,
опускають віти до води.
Певно, що й вони почути хочуть
ті слова, що скажеш ти мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768574
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 31.12.2017
Разбросаны вещи, мобилка, салфетки,
Рыдала девчушка одна на кушетке.
Как всё было классно! На прошлой неделе,
Подружки работу найти ей сумели.
В vip-клинику, взяли её медсестрой,
Зато обещали оклад неплохой,
Побольше того, что даёт институт
Сотрудникам лучшим за долгий их труд.
Клиенты тут очень крутые персоны,
Из тех, у кого на счетах миллионы.
И всё хорошо вроде было сначала,
Она там всео6щей любимицей стала.
Но тем самым утром в большом коридоре
И встретилось ей настоящее горе.
Идёт по упругому ворсу ковра
Алмазов, браслетов и плоти гора.
Кто муж? Депутат? Или «авторитет» ?
По совести даже и разницы нет.
Сев в кресло у двери резной кабинета
Причёску поправила модница эта,
Поправила толстый, роскошный браслет
И царственно важно прошла в кабинет.
Ушла медсестричка к себе по делам,
Но вскоре послышался дьявольский гам!
«Мобилка и сумка остались на кресле
Где деньги?! Они были в сумки на месте!
Тут ваша девчонка одна пробегала!
Она, конечно, себе их забрала!
Пытались её успокоить врачи
Но важная гостья свирепо кричит,
Она была гневом до края полна!
«Она взяла деньги! И только она!
А нет – за неё заплатите мне сами!
Но завтра мы с мужем придём за деньгами!»
Понятно, с работы придется уйти
Но надо ещё ей и деньги найти!
Кто б их не украл, а платить нужно ей!
И нету защиты от этих людей.
И что тогда будет так страшно сказать.
Хоть с крыши бросайся, но жаль умирать.
И плачет она точно в детстве, негромко,
А рядом на стенке сверкает иконка,
Повешена кем- то из старых врачей,
Святой Николай нарисован на ней.
И вот ни единой молитвы не зная
Упала она пред Святым Николаем
«Пожалуйста, просит она, защити,
Ну как я могу эти деньги найти!
Ведь я их не крала, ведь ты это знаешь»
И снова по детски девчонка рыдает.
Сквозь слёзы ей виден лишь блеск позолоты
Но легче уже на душе, отчего то
Она отирать стала слёзы рукой,
Увидела, стал перед ней сам Святой.
И так говорит ей Святой Николай:
«Утешься, родная, так зря не рыдай.
Найдётся пропажа. Забудь своё горе.
Господь Милосерден» сказал Чудотворец.
«Не плачь» повторил и исчез тут же он.
Проснулась бедняжка. Увы, это сон.
Висит образок, как всегда, на стене,
А деньги придётся искать не во сне.
Но тут в её двери раздался лишь стук,
И слышны веселые крики подруг:
Вошел сам хозяин: «Ну, ты спасена!
Сейчас только что позвонила она,
Нашла дама деньги, в машине забыла!
А здесь нам такой то скандал закатила!
Да что же с тобою, ты хнычешь опять?
Тут надо не плакать, пора танцевать!»
Но девушка, слезы от счастья роняя,
Святителя славит, теперь, Николая!
18 декабря 2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766936
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 19.12.2017
Посіяла долю дітям
Матуся у чебрецях,
У душах цвіло щоб літо
І посмішки – до лиця.
Щоби чебрецевий трунок
Чуття чарував-п’янив,
Щоб діти раділи врунам
Й не стріли в житті війни.
Та доленька посміялась
Над матінкою й дітьми:
На сході земля здригалась –
Донбас про війну сурмив.
І душу закутав холод:
Як бути її синам?
(Учора – ще учні в школі –
Сьогодні – й для них війна).
Й знов сіє матуся долі
У розові чебреці:
«Жили щоб сини на волі, –
Сльоза текла по щоці.
10.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766746
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017
Ясна-ясна зіронька засвітилася,
Де мала дитиночка народилася.
А до неї Ангели посміхалися,
Пастушки малесенькі їй вклонялися.
Колихала ненечка та й дитиночку,
І співала матінка ніжно синочку.
- Спи, моя дитиночко... Ой спи, рідная!
Бо для тебе зіронька зійшла світлая.
Колихала ненечка та й дитиночку,
І співала матінка тихо в сінечку.
- Спи, моя дитиночко... Спи гарнесенька!
Біля тебе матінка та й ріднесенька.
І ще більше зіронька заяснілася,
Бо співала матінка. Веселилася.
-Спи, моя дитиночко... Спи прекрасная!
Щоб у тебе доленька була ясная.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766428
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 18.12.2017
Новий рік! Новий рік! Вже ступив на поріг.
Добрий. Привітний.
Новий рік! Новий рік! Так багато доріг
Пройшов у день цей світлий.
А в нього вишиванка, зорями розшита.
І усмішка ясна!
А в долонях зерна золотого жита.
Радіє їм вся земля!
Новий рік! Новий рік! Розсипає скрізь сміх.
Завжди є щирим.
Новий рік! Новий рік! Нехай буде для всіх
І мирним, і щасливим!
А в нього вишиванка, зорями розшита.
І усмішка ясна!
А в долонях зерна золотого жита.
Радіє їм вся земля!
Славить Бога завжди скрізь на нашій землі
Кожна родина.
То ж колядки дзвінкі з Новим роком ясним
Співає Україна!
Сійся... Родися...
Жито-пшениця!
На радість всім.
Щастя іде в кожен дім!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766629
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017
Наснилась Новорічна ніч,
Така весела і казкова,
У миготінні дивних свіч
Для нас була не випадкова.
Від голубих ялин – парфум,
Шампанське, іскри наче зорі.
Із східним присмаком лукум,
А ми – немов святі в соборі.
Мов промінь сонця – дотик рук,
Твій погляд, наче подих льону,
Без жодних натяків розлук
І без претензій на корону.
Утік подалі від гріха,
Злякався сон такого щастя.
Лиш місяць – в ролі пастуха
Й самотня ніч і зір причастя.
Та ж сама молода душа,
Парфум той самий від ялини,
Рядки із нового вірша
Й журлива пісня хуртовини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766712
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017
Маленька ялинонька в лісі росте.
Убрання у неї таке непросте.
Зелена сукенка в цієї красуні
І шишки на вітах іще зовсім юні.
Не любить нарядів міняти вона
І стиль цей – із назвою: «Літо-зима».
Із снігу у неї накидка пухнаста,
Пручається вітру ця міць коренаста.
Така запашна, кращий в світі парфум,
Від нього радіють і серце, і ум.
Не треба рубати і нести до хати,
Ще довго їй хочеться ліс прикрашати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766526
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 17.12.2017
З Різдвом народжується диво.
Ісусик входить в кожен дім.
І зірка в небі мерехтливо -
Так схожа на Святого німб.
Приймає небо всі бажання,
Молись, загадуй і бери.
Усі надії й сподівання
Святкові вдягнуть кольори,
Зійдуться душі на вечерю.
І будеш чути їх тепло.
Волхви зберуться у печеру,
Як тисяч … літ тому було.
Кутя перлинками всміхнеться,
Із серця вийде «Отче Наш»,
Добро на світі поведеться,
Як благодать поллється з чаш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766324
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017
Ліхтарі підсвічують хурделицям
У нічному танці королеви,
Срібні ризи за морозом стеляться
І напружив вітер свої нерви.
За вікном замерзла моя вулиця,
У снігу згубила білі туфлі.
Ковдра до щоки так мило тулиться,
Я – немов перлинка в її мушлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766041
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017
Об'явлено конкурс! Зима чарівниця
Друзів скликає... Знайомі все лиця...
Ось Буревій, - натура така,
Прямо з порога пішов - гопака.
Сухий Вітровій; - *Я хочу спокою...*
Хурделицю білу веде за собою...
Плавно, розмірено пара вальсує,
Як же цим двом білий танець пасує.
А ось, Завірюха - міниться, сяє,
Танго з Морозом в оркестр замовляє.
Блі́да Поземка шука кавалера,
Всіх розштовхала (що за манери).
А ще, полюбуйтесь - скресає крига,
Степ відбиває гарячна Відлига.
...............................................................
Хтось ще підходить, хтось під'їжджає,
Нема конкурсантам кінця і краю.
(Буде добра цього цілі завали).
Понад три місяці Зима фестивалить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765629
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 12.12.2017
Ждем, святий наш Миколаю,
До дітей сьогодні з раю.
Принеси в своїй торбинці
Дітям радість і гостинці:
Під подушку – миколайчик,
Тому – місяця окрайчик,
Оберемок зірочок,
А комусь – казок мішок.
Не забудь бійців в окопах,
Захисти їх на всіх тропах,
Попроси, Святий, у Бога
Щоб прийшла вже перемога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764508
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 12.12.2017
На зимовім вікні
мої мрії ясні
розмальовує вітер.
Тут є вишня в цвіту
і дорога, де йду
я з тобою у парі.
Тут і поле, і луг,
нічка зоряна є,
місяць в хмарі.
На зимовім вікні
все квітує, як в сні,
та скажу я, по - правді:
Наша вишня в саду
і дорога, де йду,
є насправді!
А ті квіти ясні,
що даруєш мені...
такі гарні!
Є в нас поле і луг,
нічка зоряна є,
місяць в хмарі.
Здогадався, мабуть,
отой вітер легкий,
що нам бути у парі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765530
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 12.12.2017
Минає час...
Так день за днем.
Прийшла пора зими
тепер.
Весна минула,
літо, осінь.
Стоїть зима вже
на порозі.
Волосся снігом
посріблила.
Зима та біла.
Біла-біла!
І жартувати
любить з нами.
Іскриться... світиться
вогнями.
Дарує радість нам
щодня
ця чарівниченька
зима.
Іде по світу
з колядою.
Завжди веселою
й дзвінкою.
А сама... світла.
Світла-світла!
І така... сніжна.
Сніжна-сніжна!
І дуже... ніжна.
Ніжна-ніжна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765346
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 11.12.2017
Нахилилася над річкою верба.
Нахилилась.
Ходить берегом дівчинонька одна.
Зажурилась.
Ой хилися, вербонько! Ой хилися.
Не журися, дівчино! Не журися.
Умиває своє личенько верба.
Ще й купалась.
Жде дівчина свого милого давно.
Зачекалась.
Ой купайся, вербонько! Ой купайся.
Не сумуй, дівчинонько! Усміхайся.
Розпустила свої віти всі верба.
Їх багато.
Знай, повернеться додому сокіл твій.
Буде свято.
Ой розкішна вербонька. Віт багато.
Повернеться милий твій. Буде свято!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763022
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 02.12.2017
Я сьогодні ходила до осені в гості.
Шепотів під ногами мені падолист.
Пригощала мене і були навіть тости,
І про осінь співав молодий гітарист.
Так співав від душі, ніби знав яка осінь,
Ніби вже його весен минулись сади.
Ми удвох обнялись: я й замріяна просинь,
І прощальні гудки подали поїзди.
На прощання ще випили сонце в бокалі,
Я забула куди мені: в літо, чи в зиму?
А мені вже лелеки "курли" прокричали.
Їм гукала "щасливо" й утерла сльозину.
Ще всміхнулося літо, що бабиним зветься.
Закрутило мене в павутинні думок.
Притулилось до мого самотнього серця,
Танцювали із ним ми прощальний танок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762838
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 29.11.2017
Пливли журавлі в печалі,
Їх небо вгорі стрічало,
І води, мов скло, блищали,
Й тремтів напівголий гай,
Та душі птахів кричали,
Землі своїй сповіщали,
І глухо слова звучали:
«Не всіх дочекався край.»
«Ви шлях не кропіть сльозами, –
Хмаринки їм відказали, –
Про долю просіть в молитві,
Зумійте її здолать.
Тримайте міцніш руками,
Не так, як колись, роками,
Не сльози вже треба лити,
Навести в родині лад».
Отак і моя країна
Долала шлях журавлиний,
Здобувши священну волю,
Спішила сльозу зронить,
А з неба їй вільні птахи:
«Врятуй же синів від плахи –
Від третьої світової,
Нав’язаної війни».
19.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762023
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 24.11.2017
Книгу святу цю знають здавна,
Мудрості вчить в ній кожне слово,
Заповіді Божі й закони
Давно святі отці писали.
Щоб в мирі й злагоді всім жити,
Любити й поважати ближніх,
В горі й біді допомагати,
Добро творити намагатись.
Щоб чесні були й справедливі,
Казали правду й не грішили,
Не пліткували і не вбили,
Не створювали щоб кумирів.
Шматочком хліба поділились,
Дали ковток води напитись,
Допомогли - не дорікали,
Образу в серці не тримали.
Вміли і ворогам прощати,
Молилися за їх здоров"я,
Тоді пошле Бог благодаті.
Так вчить нас...(Біблія) відома.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762018
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 24.11.2017
Вам восемьдесят лет! Ведь вы поймите!
Вам нужен самому уже уход,
А вы к себе ребёнка взять хотите,
Который только в третий класс идёт.
Что вы дадите маленькому Вите?
А в интернате он не пропадёт.
Вот, отзывы экспертов посмотрите,
В стране нет лучше места для сирот!».
Но, выслушав начальницы рулады.
Старик сказал: «он хочет жить со мной.
А списывать в архив меня не надо».
Они преодолели все преграды,
Всех бюрократов, все их барикады,
И вырастил мальчишку дед родной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761556
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 23.11.2017
Давно у сиву далечінь спливли літа,
Та дух , козацький, як завжди, витав,
Дух пращурів – йому тісна могила.
Ні смерть, ні війни дух цей не зломили.
Він непокірний, гордий, не одне життя
Вів козаків до слави, до важких звитяг.
Літав, як Божий дар, завжди над нами,
Вертав на землю знову дочками, й синами.
І кров козацька з ним міцніє, ожива,
Й народ з ним іншу долю вишива,
Бо дух – то вічне, те, що нас єднає.
Ми, українська нація, така одна є! 15.10.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761833
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017
Зорі, зорі, зорі... рідні!
Ночі, ночі, ночі світлі.
Сад в цвіту... біжать доріжки
через поле, аж до річки.
Срібний міст, немов доріжку,
стеле місяць через річку.
Миють личка ясні зорі
в срібній річці, в срібнім морі.
Гляне ранок у віконце -
золотий міст зробить сонце!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761826
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017
[b]
Усталого солнца
Осеннего
Хитрая уловка
Расцвела
Присыпанная снегом
Любви цветка
Позднего
[color="#ffaa00"]Жёлтая
головка[/color]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759168
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 12.11.2017
З тобою добре... Добре. Пам'ятаєш
той літній дощ, що зберігав тепло?
Ти підійшов, і солодко так стало.
Узяв мене ти під своє крило.
Ми під дощем тоді, без парасольки,
йшли по воді... з'єднались два крила.
Я трепет той, твоє тепло, усмішку
назавжди в своїм серці зберегла.
Прошу тебе, мій рідний... Повертайся!
Коли одна - холодний дощ іде.
Ой, як гірчить сьогодні наше щастя.
А хто ж, крім нас, між гіркоти знайде?
Твого сердечка стукіт я відчую.
Не стане більше в нашім світі зла.
Знов ніжний трепет в душах озоветься.
З'єднаються у щасті два крила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760016
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 12.11.2017
Життя прожить - не поле перейти...
О, скільки буде на твоїй дорозі!
Можливо й поталанить у житті,
й щастя чекатиме тебе на розі.
Буває й так... Тоді щасливий чоловік
живе й радіє. Чого ще треба?
Та не усім таланить так, скажу,
Бо багатьом іти до щастя довго треба.
А на путі зустрінеться всього:
то бурі-грози, а то жара нестерпна.
Холодні зими, віхоли-метілі.
Буває й так... А щастя лиш у мрії.
Нехай пока. Не проганяй. Плекай
ту мрію ще таку далеку.
Бувають весни. Про це ти пам'ятай!
Можливо, принесе й твою лелека.
В цвітінні яблунь її впізнаєш ти,
а чи в бджолі малій. Цього не знаєш.
Чи в добрих справах інших, чи своїх,
ти мрію ту ясну впізнаєш.
І зрозумієш, що правильно ти жив,
якщо зумів свій добрий слід лишити.
До щастя довго йшов... А, виявляється,
ти в щасті жив! Як у саду твоєму квіти.
Життя прожить - не поле перейти...
Можливо, щастя чекає десь на розі.
Життя прожить - не поле перейти...
Щастя - то добрий слід твій на життя-дорозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759664
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 12.11.2017
Ти - ластівка весняна,
Відрада для душі,
Кохана, незрівнянна –
Мов блискавка вночі.
Собою сліпиш очі,
Дивуєш кожну мить,
А голос твій співочий -
Родзинкою бринить.
Неначе колискова
Поезія твоя
І магія… у слова -
від співу солов’я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759781
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 11.11.2017
Забрали Мишку у Кота... Сказали: - Не грайся!
Забрали Мишку у Кота. А він так старався!
І день, і ніч все пильнував. Скажіть мені, за що?
Забрали Мишку у Кота. Та Мишка - ледащо!
Ледача Мишка та мала, в комору залізла.
Там їла сир вона... й зерно усе перегризла.
Добралася до ковбаси та ще з'їла сало.
Попрогризала всі мішки... Невже було мало?!.
Забрали Мишку у Кота... Взяли й відпустили.
І прикро так тепер Коту, потрачено ж сили!
Сказали: Мишці більше тій в комору не лізти!
Та хто повірить?.. Миші ж є для того, щоб гризти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759840
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 11.11.2017
Гортаю я пожовклі сторінки
Історії моєї України,
І проростає правда крізь роки
Про те, як цвіт наш нищили-гноїли,
Як вижив мій, розправився народ
І розрубав ненависні кайдани,
Жить не схотів під владою заброд,
Тож сколихнули двічі світ Майдани.
Зраділа наша змучена земля,
Вона шанує Правду, Гідність, Волю,
Та Крим украли зайди із Кремля
І замахнулись на Вкраїни долю.
Ні, не скорити вільної землі
І мій народ уже не залякати,
Великий Бог нам вижити звелів,
За неї воювать нам не звикати!
27.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759534
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 09.11.2017
Душі народної огранка,
Найкраща мова всіх часів.
Віночок, диво-вишиванка,
Веселка, солов’я заспів,
Тобі вклоняюся низенько,
Що ти жива, що ти в нас є,
Що в ритм – твоє й моє серденько
Й світанки нам Господь дає.
Така нелегка доля в тебе,
Наперекір всім ворогам
Тобі покров дарує небо
І слів божественних бальзам.
Живеш і в казочці маленькій,
І в Славні наших козаків,
З тобою Леся і Костенко,
Ти – моноліт в борні віків.
Тримаєш і в окопах гідність
Для всіх прийдешніх поколінь.
Ти – Кобзаря мого всесвітність,
Ознака величі й молінь.
Стаю, рідненька, на коліна,
Прошу: пробач, за суржик мій.
Моя ти сонячна перлино,
Живи, звучи, співай, радій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759499
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 09.11.2017
Нахилилася над річкою калина.
Умиває своє личенько верба.
Тут щораночку по воду йде дівчина.
Ой, яка ж у неї усмішка ясна!
Ой, дівчино! Ти дзвінка,
мов те джерельце.
Ніжна, світла, ясна зіронько моя.
Полонила ти навіки моє серце.
В сині очі закохався я!
А в руках у неї гарні два відерця.
А в очах її завжди цвіте весна.
Наберу я їй водиці із джерельця.
І засяє знову усмішка ясна!
Ой, дівчино! Ти дзвінка,
мов те джерельце.
Ніжна, світла, ясна зіронько моя.
Полонила ти навіки моє серце.
В сині очі закохався я!
Нахилилася над річкою калина.
Умиває своє личенько верба.
Тут щораночку по воду йде дівчина.
Ой, яка ж у неї усмішка ясна!
Ой, дівчино! Ти дзвінка,
мов те джерельце.
Ніжна, світла, ясна зіронько моя.
Полонила ти навіки моє серце.
В сині очі закохався я!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758453
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 08.11.2017
Заколисана барвами
тепла осінь у вересні,
Усі птахи вже парами
і гаї повні вереску…
Сивим вранішнім дощиком
полини заросилися,
Ти казкова удосвіта,
в полотно попросилася.
Не впізнати й тоді тебе,
коли з сонцем прощаєшся,
Мов дитя, ти радітимеш,
вишить сон намагаєшся.
Неповторна ти в обіймах
запізнілого полудня,
Саме ти мною обрана,
залишайся у споминах…
24.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757681
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 29.10.2017
Засвітилась ранками,
сіялась хлібами.
Розсипалась росами,
рясніла дощами.
Веселилась барвами,
листя золотила.
Ягідками сипала,
зорями світила.
Гнулась плодом-вітами
у садах низенько.
Зігрівала сонечком
нас усіх частенько.
Листя позолочене
вітри обтрусили.
Ті листки, танцюючи,
нам до рук летіли.
Незабаром зимонька
засріблить снігами.
Красунечко-осене,
радуй ще дощами!
Чарівнице-осене,
ми тобі всі вдячні.
Дні твої золочені
такі ясні-ясні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757690
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 29.10.2017
Я знаю! Вернуться лелеки
у гнізда близькі і далекі.
І щастям засвітяться хати,
і радості буде багато!
Бо нашу любов відчувають,
що дома чекають їх, знають.
Летять і летять... дні і ночі,
в польоті є пильними очі.
Кружлятимуть знов в небі синім,
змахнувши крилом своїм сильним.
Де житечко зріє у полі,
їм легко літати на волі.
Над річкою будуть навчати
малих лелечаток літати.
І будуть їх старанно вчити
і гай, і діброву любити.
Я знаю! Вернуться лелеки
у гнізда близькі і далекі.
І щастям засвітяться хати,
і радості буде багато!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756888
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 28.10.2017
Недавно, осенью унылой,
Под шорох парковой листвы,
Давно прошедшее …ожило
И виноваты в этом – Вы.
Под грусть душевного вокала,
Вам удалось налить вина,
Чтоб сердце вновь затрепетало
И в этом Ваша лишь вина.
Читал, стихами восхищался,
И наслаждался естеством…
В тиши ночами упивался –
Любви божественным вином.
Красой поэзии чудесной,
Как в юности, был изумлён:
Чертами женщины прелестной,
Умом навечно… покорён!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756783
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 28.10.2017
Милуюсь вами, дивна незнайомко,
Тендітних форм і фарб живе творіння,
Де кожна лінія так вишукано й тонко
Вплітається в повітряне коріння.
Немов метелик із чужих світів,
Десь заблукавши, сів на підвіконня,
Де інших птахів незнайомий спів,
І небо інше, і тривке безсоння.
Вам долею цвісти на чужині,
Комусь ясніть в мереживах фіранки,
Й привітно усміхатися мені
Квітковим дивом у промінні ранку,
Бриніти спогадом про диво серед буднів,
Росу зронить від незатертих фраз
І нагадати, що лишиться незабутнім,
До чого серцем доторкнувсь хоч раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747138
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 19.10.2017
Не спав Бровко декілька днів. Все сторожив курник.
Він знав, все добре відчував, бо сторожити звик. Поблизу
ходить рудий Лис, хитрющий далебі. Як забереться у курник,
то що буде тоді?..
Не спав Бровко, бо сторожив. І оком не змигнув. А тут...
О,лихо! О, біда! На мить якусь заснув.
Хвилина то була, чи дві? Не знаю цього я. Курей з десяток
Лис поніс. Як жить? Бровко не зна...
Тепер з зарплати все беруть за вкрадених курей.
Бровко радіє... Повезло! Все ж легші від гусей.
А он Барбосові біда, хоч чесно любить жить. Вкрав Лис
великого Слона, як той заснув на мить.
Ця баєчка не є проста. Бо в тих, скажу, хто спить,
все заберуть. Все заберуть... Ще змусять й заплатить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755780
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 19.10.2017
Здригнувся світ: іще одна війна?!
На цей раз в миролюбній Україні?
То Кремль кордони знов свої міня,
Не будь же, світе, ти такий наївний.
Він Крим купив, заміривсь на Донбас,
Щоб дух наш перевірити і влади,
Та швидко зуби обламав об нас,
Хоч у генштабі і багато гадів.
Попереду багато ще боїв,
І жертв народних буде ще багато,
Та землі ми захистимо свої
Й збудуємо собі нову вже хату.
18.09.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756027
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 19.10.2017
Захотіла якось Курка зерна поклювати.
Вийшла вона на подвір'я та й стала шукати.
А його тут є доволі... Зерна тут багато,
Бо дбайлива господиня живе у цій хаті.
От наїлась вона вволю... Спритно так клювала!
Потім стала, подивилась й голосно сказала:
- Он сусідським курам краще. Де хочуть, бувають.
Усе ходять, щось шукають, всюди зазирають.
Хоч у мене зерна вдоволь, є що поклювати,
Та й мені манеться дуже десь помандрувати!
А назавтра пішла курка і собі у мандри.
І що з того?..
Був у Лиса обід дуже гарний!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755654
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017
Місто втомилось від денних турбот.
Спати вляглося, позбувшись марнот.
Знову довірилось звично Морфею,
Ніч подала непогану ідею.
Я лиш заплуталась в сітях безсоння,
Може й виною тому – міжсезоння?
Ходять думки караваном верблюжим,
Навіть дрібне стало враз небайдужим.
Крутиться, крутиться спогадів стрічка,
Пазли складає всі зоряна нічка.
Так поспішає, бо скоро світанок,
Знак показав у вікно з-за фіранок.
Я ж намагаюся ніч наздогнати,
Думку свою заколисую: «Спати».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754092
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 17.10.2017
[color="#ff0000"][b][i]«Богородице Пріснодіво, людей Покрове, Ти ризу й пояс пречистого Твого тіла як загороду могутню городу Твоєму дарувала безсімейним різдвом Твоїм, нетлінною перебуваючи. В Тобі бо природа обновляється і час. Тому молимо Тебе, мир городу Твоєму дарувати і душам нашим велику милість». [/b]
(Тропар свята Покрови)[/i][/color]
[b]Покрова Пресвятої Богородиці [/b]– один з великих церковних празників, який відзначають [b]14 жовтня (або 1 жовтня ст. ст.)[/b]. Культ пошанування Божої Матері в українському народі має свою історію. [color="#ff0000"][i][b]Богородиця[/b] – ласкава покровителька нашого народу, зокрема матерів, незаміжніх дівчат, дівчат-відданиць; у давнину – покровителька руського воїнства, у часі – [b]українського козацтва[/b], а згодом – [b]Української Повстанської Армії[/b].[/i][/color]
Свято [b]Покрови Пресвятої Богородиці[/b] має свою передісторію. Воно було встановлено у Візантії на честь визволення Константинополя від нападників-сарацинів. За легендою, свято Покрови пов’язане з двома особами – Святим Андрієм Юродивим і його учнем Епіфанієм та Влахернським храмом у Константинополі. Згідно із переказами, після Служби Божої року божого 910 вони побачили видіння, як від «царських воріт» Влахернського храму в оточенні пророків і ангелів, йде світлом осяяна Пресвята Богородиця у супроводі святого Йоана Хрестителя і святого Йоана Богослова та при співі великого хору святих. Божа Мати підходить до престолу, клякає, довго молиться і заливається сльозами. Відтак встає, здіймає зі своєї голови «омофор», по-грецьки «мафоріон», і широко простирає її над народом у церкві. Через деякий час Святий Андрій та Епіфаній зрозуміли, що Пресвята Богородиця з’явилася їм у видінні для того, аби захистити Константинополь та віруючий люд від ворогів.
Візантійці повірили дивному видінню Святого Андрія Юродивого, якого ще у ранньохристиянських джерелах називають «Юродивим Христа ради». Недаремно у текстах давньої української літератури часто знаходимо ще один синонім до «юродивого» - «блаженний».
[b]„Покрова Пресвятої Богородиці”[/b] сюжет дуже популярний в іконописі, зокрема, українському. Свято Покрови належить до культів, поширених ще у Київській Русі як свідчення її прагнень до самостійності і відокремленості від візантійського впливу. Іконографія Покрови формувалася на київському ґрунті, де вже в XII ст. споруджувалися перші [b]Покровські церкви[/b] і, вірогідно, створювалися перші ікони, які до нашого часу не збереглися. Своє класичне завершення іконографія сюжету отримала в так званому „володимиро-суздальському” й „новгородському” варіантах, які покладено в основу багатьох подальших зображень Богородиці-Покрови. І в українських іконах 18 століття, присвячених цьому сюжету зображалася невелика постать Богородиці, яка найчастіше стояла на легкій хмарці, обабіч неї розміщуються групи праведників. Легка постать немов злетіла і зупинилась над іконостасом, царською брамою. В руках у Богородиці – «омофор» (довга широка тканина з хрестом, яку носять єпископи під час богослужіння, він знаменує собою благодать Божу і турботу про будь-яку людину, що заблукала чи відступила від церкви), який вона простерла над людьми, котрі стоять у храмі.
[color="#ff0000"]ПОКЛАДЕННЯ ЧЕСНОЇ РИЗИ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ
(2 ЛИПНЯ)[/color]
Почнімо з передісторії Покрови, нею слугує подія покладення чесної ризи Пресвятої Богородиці, головного покрову та частини пояса у Влахерні у V столітті нашої ери.
У роки правління візантійського імператора Лева Великого, Македонянина (457-474), брати Гальба і Кандид, сенатори, наближені до царя, вирушили в Палестину на поклоніння святим місцям. У невеликому селищі поблизу Назарету вони зупинилися на ночівлю в однієї старої іудейки. Їх увагу привернули запалені свічки і підкурений фіміам. На питання, що за святиня знаходиться в будинку, благочестива жінка довго не хотіла відповідати, але після багатьох прохань повідала, що зберігає дорогу святиню — Ризу Богородиці, від якої відбувається багато чудес та зцілень. Пресвята Діва перед Успінням подарувала одну зі Своїх одеж благочестивій дівчині-єврейці з цього роду, заповівши їй передавати цю одіж перед смертю також дівчині. Так, від покоління до покоління, Риза Богоматері зберігалася в цій родині.
Дорогоцінний ковчег, що містив священну Ризу, був перевезений до Константинополя.
Патріарх Царгородський Геннадій та імператор Лев, дізнавшись про священну знахідку, переконалися у нетлінності святої Ризи Богородиці і з трепетом приклалися до неї. У Влахерні, поблизу берега моря, був споруджений новий храм на честь Богоматері. 2 липня 458 року патріарх Геннадій урочисто переніс священну Ризу у Влахернський храм, вклавши її в новий ковчег. Згодом у ковчег з Ризою Богородиці покладені були її святий омофор і частина пояса. Ця обставина і відображена в православній іконографії свята, що об'єднує дві події: «положення Ризи і положення поясу Богоматері у Влахерні».
Не раз при навалі ворогів Пресвята Богородиця рятувала місто, якому дарувала Свою священну Ризу. Так було під час облоги Константинополя аварами в 626, персами — в 677, арабами — у 717 роках. Особливо знаменні для нас події 860 року, тісно пов'язані з історією Православної Церкви.
18 червня 860 року флот князя Аскольда, у складі понад 200 кораблів, спустошивши береги Чорномор'я і Босфору, увійшов у бухту Золотий Ріг і погрожував Константинополю. Імператор Михаїл III (842-867), зупинивши розпочатий похід на арабів, повернувся до столиці; всю ніч він молився, лежачи на кам'яних плитах Влахернського храму Божої Матері. Святий Патріарх Фотій звернувся до пастви з проповіддю, закликаючи сльозами покаяння омити гріхи і в старанній молитві вдатися до заступництва Пресвятої Богородиці.
Небезпека зростала з кожною годиною. «Місто ледь не було піднято на спис»,— говорить в іншій своїй проповіді Патріарх Фотій. В цих умовах було прийнято рішення рятувати церковні святині, і насамперед — святу Ризу Богородиці, яка зберігалася у Влахернському храмі, недалеко від берега затоки. Після всенародного молебня, святу Ризу Богоматері, взяту з Влахернського храму, хресним ходом обнесли навколо міських стін, занурили з молитвою край її у води Босфору, а потім перенесли в центр Царгорода — храм Святої Софії. Божа Матір Своєю благодаттю покрила і втихомирила войовничих воїнів Аскольда. Уклавши почесне перемир'я, Аскольд зняв облогу Константинополя. 25 червня війська почали відходити, несучи з собою великий викуп. Через тиждень, 2 липня, чудотворну Ризу Богоматері урочисто повернули на її місце, до Влахернського храму. На пам'ять про ці події було встановлено святим Патріархом Фотієм щорічне святкування Положення Ризи Богоматері 2 липня.
Незабаром, у жовтні – листопаді 860 року, руське посольство прибуло до Константинополя для укладання договору «любові і миру». В умови мирного договору входили положення про Хрещення Київської Русі, про виплату Візантією щорічної данини, надання права вести торгівлю на території імперії (перш за все, в Константинополі), посилати до Візантії дипломатичні місії.
Найважливішим був пункт про Хрещення Русі. Літописець візантійської «Хроніки Феофана» говорить, що «посольство їх прибуло до Царгороду з проханням зробити їх учасниками у святому Хрещенні, що й було виконано». На виконання обопільного бажання руських і греків до Києва направлена була православна місія. Незадовго до того (в 855р.) святим рівноапостольним Кирилом була створена слов'янська абетка і перекладено Євангеліє. Природно було направити з місією до Києва саме святого Кирила і його брата, святого рівноапостольного Мефодія, з перекладеними слов'янськими книгами. Так і вчинив святитель Фотій, учнем якого був святий Кирило. Зиму 860-861 року брати провели в Херсоні, навесні 861 вони були на Дніпрі, у князя Аскольда.
Перед Аскольдом, як згодом і перед святим князем Володимиром, стояв нелегкий вибір, його приваблювали то іудейською, то магометанською вірою. Але під благодатним впливом святого рівноапостольного Кирила князь зробив вибір на користь Православ'я. Наприкінці 861 року Кирило і Мефодій повернулися до Константинополя і привезли з собою послання князя Аскольда імператору Михаїлу III. Аскольд дякував імператору за присилання «такого чоловіка, який показав словом і прикладом, що християнська віра — свята». «Переконавшись, – писав далі Аскольд, – що це – справжня віра, повеліли ми усім хреститися по своїй волі в надії й нам досягти святості. Ми ж всі – друзі твоєму царству і готові на службу твою, коли вимагатимеш».
Аскольд прийняв святе Хрещення з ім'ям Миколай, хрестилися і багато хто з його дружини. Безпосередньо з Царгорода, столиці Православ'я, працями святих апостолів слов'янства Кирила та Мефодія, прийшли на Русь слов'янське Богослужіння і слов'янська писемність. До Києва був призначений святителем Фотієм митрополит Михаїл, і руська митрополія була внесена в списки єпархій Константинопольського Патріархату..
Свято Положення Ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні є, таким чином, одночасно святом канонічного заснування Православної митрополії в Києві. Благословенням Божої Матері і дивом Її святої Ризи відбувся не тільки порятунок Царгорода від самої грізної облоги за всю його історію, а й порятунок русичів з темряви язичницького марновірства до вічного життя. Разом з тим, 860 рік приніс визнання Київської Русі Візантією, ознаменував вихід молодої держави на арену історії.
Вдячну пам'ять про першого київського князя-християнина зберігали найдавніші храми православного Києва: церква пророка Божого Іллі, побудована Аскольдом і пізніше згадана в Договорі Ігоря з греками (944р.), на місці якої і зараз стоїть храм того ж імені, і церква святителя Миколая Чудотворця, споруджена в 50-х роках X століття над могилою Аскольда святою рівноапостольною Ольгою. Найважливіше завоювання Аскольда, назавжди увійшло в церковну спадщину не тільки Русі, а й усього православного слов'янства, – слов'янське Євангеліє і слов'янське Богослужіння, створені працями святих рівно-апостольних Кирила і Мефодія. У Києві при дворі Аскольда покладено було в 861 році початок їх апостольської діяльності серед слов'ян, продовжилася пізніше в Болгарії та Моравії.
З дивом від Ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні пов'язано написання відомим константинопольським церковним письменником Георгієм, за дорученням Патріарха Фотія, «Слово на положення Ризи Богородиці у Влахернах». З походом Аскольда на Царгород пов'язано також створення знаменитого «Акафіста Пресвятої Богородиці», автором якого деякі церковні історики називають того ж святого Патріарха Фотія. Цей Акафіст становить основну частину Богослужіння в день Похвали Пресвятій Богородиці. Про події 860 року оповідають не тільки візантійські, але і руські літописні джерела. Преподобний Нестор Літописець, підкреслюючи значення руського походу на Царгород, відзначає, що з цього часу «почала прозиватися Руська Земля». Деякі літописи, серед них Іоакімівський і Никонівський, зберегли звістки про Хрещення князя Аскольда та Київської Русі після походу на Царгород. При цьому народна пам'ять міцно пов'язала імена київських князів Аскольда і Діра, хоча, на думку істориків, Дір княжив у Києві дещо раніше Аскольда..
І ми сьогодні, віддаючи шану Пресвятій Благословенній Діві Марії, чеснійшій від Херувимів і славнійшій від Серафимів, благатимемо:
[color="#ff0000"][i]«Як одежу нетління всім вірним, богоблагодатна чиста, дарувала Ти священну ризу Твою, якою священне тіло Твоє покривала Ти, Покрове всіх людей. ЇЇ положення празнуємо в любові і кличемо зо страхом до Тебе: Радуйся, Діво, християнськая похвало»[/i] [b](Кондак свята).[/b][/color]
[color="#ff0000"][b]Ікона «КОЗАЦЬКА ПОКРОВА»[/b][/color]
Запорозькі козаки вважали Святу Богородицю Покрову своєю покровителькою. Свято на її пошанування мало подвійне значення: під покровом Богородиці запорожці не боялися ні ворожого вогню, ні грізної стихії, ні морської бурі. Під покровом Пріснодіви козаки свято виконували головний девіз свого життя – захист православної віри. Після Переяславської ради 1654 р. з’явилося багато ікон типу [b]„Козацька Покрова»[/b], вони стали носієм захисної теми в українському іконописі.
На Запоріжжі була збудована руками козаків Святопокровська церква. Існує переказ, що після зруйнування Запорозької Січі у 1775 році козаки, які пішли за Дунай, взяли з собою і чудодійний образ Матері Божої Пресвятої Покрови. Образи гетьманів, полковників та інших представників старшини на численних іконах „Козацької Покрови” були поширені в українському іконописі з кін. ХVІІ – ХVІІІ століття.
Площина всієї ікони Покрови заповнювалася портретними образами козацької старшини та духовенства, наближаючи їх до образу Богородиці. Українські іконописці барокової пори, шукаючи нових виразних форм, вочевидь, взяли за своєрідний взірець староєвропейський, зокрема італійський середньовічний композиційний тип зображення [b]„Мадонни делла Мізерікордія”[/b] [i](1308-1310, Національна Пінакотека, Сієна) іконописця, портретиста та живописця Сімоне Мартіні[/i], її різні варіанти використовувались в різних композиційних схемах.
Велична Богородиця, яка вже стоїть не на хмарці, а серед людей, благословляє і вкриває людей – багатих і бідних, здорових і немічних – своїм розкішним гаптованим плащем-«омофором». Ікони „Козацька Покрова” були своєрідною енциклопедією сучасного життя – етнічні типажі обличь, костюми станів, уподобання… Це була можливість наблизитись до небесного, сакрального пласту української духовної культури ще в реальному часі зображуваного.
Україні-Русі протягом тисячоліть доводилося боротися за свою незалежність від зовнішніх ворогів, тому український народ завжди звертався до Господа Бога по допомогу, а найчастіше до образу його Пречистої Матері, Богородиці-Заступниці. Хоч ікона Покрова відома в багатьох країнах православної віри, проте тільки в Україні вона стала національною іконою, увібравши в себе дух українського народу, його уподобання і сподівання, набувши дуже специфічних композиційних іконографічних варіантів.
У поступі історії Українська Повстанська Армія (УПА) обрала собі свято Покрови за день Зброї. Таким чином, Покрова мала б святкуватися в Україні не тільки як релігійне, а й як національне свято.
За народним календарем свято Покрови Богородиці пов’язане з наближенням зими і закінченням різних господарських робіт.
За українським звичаєм опісля Покрови в Україні починали гуляти весілля:
[i]«Покровонько,Покровонько,
Покрий мені головоньку,
Щоб я була жіночкою,
Щоб жилось мені з лихвою –
З чоловіком молоденьким
І з дитяточком маленьким» -
[/i]
молитовно промовляли українські дівчата-відданиці до ікони «Богородиці-Покрови».
[color="#ff0000"][b]Молитва про заміжжя на Покров:[/b]
[/color]
[i]«О, Пресвята Діва Марія, прийми молитву цю від мене і вознеси її до Престолу Бога Сина Свого, щоб милостивий він був до прохань нашим. Вдаюся до Тебе як до Заступниці нашої: почуй нас, що моляться Тобі, покрий нас покровом Твоїм, і виблагай у Бога Сина Твого нам всіх благ: подружжю любові та згоди, дітям - слухняності, скривдженим - терпіння, скорботним - благодушності, всім же нам - духу розуму і благочестя, духу милосердя і лагідності, духу чистоти і правди.
Збережи мене від гордості і самолюбства, дай охоту до працьовитості і благослови труди мої. Як Закон Господа Бога нашого велить людям в чесному подружжі жити, то приведи мене, Матір Божа, до нього, не задля догоди бажанню моєму, а для виконання призначення Отця нашого Святого, бо Він Сам проказав: недобре чоловікові бути одному і, створивши йому жінку в помічницю, благословив їх рости, плодитися і населяти землю.
Пресвята Богородиця, почуй смиренну молитву з глибини серця дівочого мого, дай мені друга чесного і благочестивого, щоб ми в любові з ним і в злагоді прославляли Тебе і милосердного Бога: Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас і на віки віків. Амінь».[/i]
За прикметами, погода в день Покрови оповіщає про майбутню зиму: якщо листя на деревах ще не опало – зима буде суворою…
[color="#ff0000"][b]Прикмети на Покрову[/b]:[/color]
[i]• Яка погода на Покрову, такою й зима буде.
• Якщо на Покрову побачили відлітаючих журавлів, то зима настане рано і буде холодною.
• Якщо дуб і береза до Покрови втратять все листя, то рік буде легкий, а якщо не всі, то бути суворій зимі.
• Звідки на Покрову вітер дме, з того боку і прийдуть перші морози.
• Якщо на Покрову падає сніг, то на Дмитра (8 листопада) буде сніжно, коли ж не паде, то і в день святої Катерини (7 грудня) сніг не випаде.
• Якщо перший сніг до Покрови випаде, то зима не скоро настане.
• Якщо Покрову щасливо проведеш, то й чоловіка хорошого знайдеш.
• Чим більше снігу на Покрову, тим більше весіль буде зіграно в наступному році.
• Якщо хлопець на Покрову за дівчиною доглядає, то бути йому її нареченим.
• На Покров сильний вітер дме - багато буде наречених.
• Та дівчина, яка сьогодні раніше всіх поставить свічку перед іконою Пресвятої Богородиці Покрови, та і першою заміж вийде.
• Казали: «Не утеплиш будинок до Покрови - всю зиму будеш мерзнути».
• Щоб діти не хворіли, їх виводили на поріг будинку і обливали водою крізь решето або сито.
• Здавна на свято господині пекли млинці, бо вірили, що якщо на Покров спекти багато млинців, то в хаті всю зиму буде тепло.[/i]
Тема [b]«Покрови»[/b] була б неповною без рідної Львівської тематики, отож на завершення згадаємо про церкви Богородиці Покрови, що їх у Львові є дві, а також про те, що Покрова є незмінною позачасовою Заступницею, як і святий Юрій, рідного міста:
[color="#ff0000"][i]В каштанах тоне місто вечорове –
мій древній Львове, колисковий Львове…
Застигли тіні у проміннім рвінні –
і шпилі веж,і вулиці камінні…
Це дихання епохи важкогруде –
Крилатий Лев… криниці… зорі… люди…
Старих будівель привідкриті очі –
урочі дати, видива пророчі…
Батальних днів стозвука веремія…
Часи святого Юра та Андрія…
Преображенне, спасівське, дзвонове –
правічне місто,світанковий Львове!
Пташиний злет… Розкрилені дерева…
Гніздо Данила і колиско Лева –
коронна твердь у бурштиновій зливі –
ідуть на смерть сини левиногриві…
О відчуття безсмертя просторове –
мій княже, Львове, мій вельможе, Львове –
звізда звитяг понад трьома горбами,
Пречистий стяг над левами-гербами…
А на щитах – паліє кров сталева…
А в небі – Покрова в подобі Лева!
… І ти стоїш в обіймах у Покро́ви –
Мій златорунний, вічно юний Львове…
У княжій величі, у кетягах калини –
Левиний Дух і серце України![/i][/color]
[color="#ff0000"][b][i](про Покро́воньку писала,
всіх благ в Покро́воньки благала:
край підняти із руїни
щастя-долі для Вкраїни-[/color]
[color="#ff0000"]Ірина Вовк)[/color]
[/i][/b]
На фото: Покрова-Богородиця сер.ХVІІ ст. з зображенням козаків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755249
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 17.10.2017
Плаче гірко земля... Скільки раз вже здригалась!
Ой, якби ж то могла, то б від болю сховалась.
Кровлять рани тяжкі... На шматки розтинають
онімілі серця, що любові не знають.
Плаче гірко земля... Вже не раз боронили.
Щоб щасливо жила, вже життям заплатили.
Споконвіку батьки просять Бога, щоб квітла.
Захищають й тепер, щоби доленька світла.
Знов боронять сини, бо уміють любити.
Ті, хто губить вогнем, а чиї ж то є діти?!.
Плаче гірко земля... Знов життя забирають
онімілі серця, що любові не мають.
Подарую я всім теплоти хоч краплину.
Тим, хто любить, як я... й береже Україну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755411
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 15.10.2017
Малий колючий їжачок ліг тихенько на бочок
й покотився, покотився... Аж в гайочку зупинився.
В тім гайочку є грибочки.
Три росте тут, де дубочки. Два знайшов біля бе-
різки, у якої гарні кіски.
Ще один біля калини. Один біля горобини.
Два зібрав біля ялинки на колючу свою спинку.
Для малесеньких сестричок взяв ще два біля смерічок.
Ледве-ледве дочалапав до своєї в лісі хати...
- Ти зібрав грибів багато! - похвалив синочка тато.
- Ой, які ж вони гарненькі! - похвалила сина й ненька.
Ті грибочки усі брали і на гілочки низали. А сестрички
не стерпіли, по шматочку відкусили. Зрозуміли всі тоді,
що грибочки ті смачні!
І сказали так брати: - Ми туди, куди і ти! Є й у нас
колючі спинки. Позбираєм, де ялинки... де берізки, де
калина, де розкішна горобина.
- Ми зберемо, де смерічки,- засміялися сестрички.
Пошукаєм, де дубочки, бо хороші в сім'ї й дочки!
Й покотилися клубочки... щоб знайти нові грибочки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754900
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 12.10.2017
Найдобріше, ніжне, щире, світле...
милосердне, любляче, привітне.
І відкритим вміє серце бути,
пам'ятати може... і забути.
Вірити, надіятись, любити...
весело сміятись і радіти.
Тихо плакать, голосно ридати,
і гіркі образи пробачати.
Я люблю, коли серця привітні,
як погожі небеса блакитні.
Де панують грози в душах грізні,
б'ються там завжди серця залізні.
І холодні, і жорстокі... Боже!
Вбережи... Людині це негоже.
Краще, коли радістю ясніє,
веселитись серденько уміє.
Лагідне, терпляче, працьовите,
теплотою у труді зігріте.
Дуже таке серденько красиве,
радісне, дбайливе та щасливе.
Скільки ж всього в нім?! Не зрахувати.
Вміє воно ласку дарувати,
і підтримає, і допоможе...
Так багато вміє воно й може!
Хто іще стільки всього зуміє?
Головне - любити серце вміє.
Любляче сердечко без оков,
в нім... Надія, Віра, і Любов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753000
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017
Кожен день мене будять думки
Про велике нещастя в Донбасі,
Котре виросло тут за роки
І зірвалось потужним фугасом.
Запряжу ті думки у вітри,
Піднімуся у вільнім просторі,
І як день золотий догорить,
Я у небі ловитиму зорі.
Хай не падають рано униз,
Передчасно вгорі не згорають,
Потушу те багаття війни
У моєму задимленім краї.
Й завесніє тоді навкруги,
Й заясніють небесні простори,
Коли згинуть усі вороги
І народяться знову герої.
24.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752289
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 26.09.2017
Осінній вітер між гілок про щось шепоче.
Лист золотавий обірвати хоче?
-Ой, вітре... Зачекай! Не поспішай зривати.
Так світло й сонячно у нашій хаті!
Це ж ходить осінь рідним краєм... Величава,
дзвінкоголоса, ніжна, кучерява.
Чарівним пензликом навколо все фарбує.
Всім вишиванки золотом гаптує.
Натішся, вітре, й ти осінньою красою.
Умийся зранку чистою росою.
Всі павутиночки порозправляй сріблисті
й засни... притихни в золотому листі.
Коли проснешся... зірви яблука налиті,
пострушуй сливи й груші соковиті.
А як вербичкам золоті розчешеш коси-
розвійся в травах, де були покоси.
Літають бабиного літа павутинки...
Ховатися ще рано у хатинки.
Ще лисеня руде на сонці гріє спинку.
А вересень - дістав свою сопілку!
Його мелодії хоч ніжні, та журливі.
Птахів збирають в зграї гамірливі.
Скажи нехай летять... додай їм,вітре, сили.
Проси, щоб знов весною прилетіли.
Осінній вітер між гілок про щось шепоче.
Лист золотавий обірвати хоче.
Ой, вітре... Зачекай! Не поспішай зривати.
Так світло й сонячно у нашій хаті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751505
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 21.09.2017
Даруйте милим своїм квіти
І не жалійте добрих слів.
Лиш вам дано серця зігріти,
До вас ніхто так не умів.
Шукайте кращі ноти милим,
Пишіть мелодії сердець,
Стеліть до ніг з веселки килим,
Малюйте. Ви – також митець.
Беріть найкращі акварелі,
Полотна щастя з них творіть,
Нехай родинні паралелі
Багатшим зроблять цілий світ.
Нехай розкішні серенади
Летять в відчинене вікно,
Оксанки, Лесі, Ольги й Наді…
Одягнуть мрії в кімоно.
Даруйте своїм милим щастя,
Цілуйте руки і вуста
І пийте, пийте це причастя,
У щастя формула проста.
Цінуйте тих, хто з вами поряд,
Кого за вас завжди болить,
Цінуйте незрадливий погляд,
Любові й щастя світлу мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748787
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 19.09.2017
У зоопарку Шкаф стояв.
Багато місця він займав.
З'явився молодий Жираф -
та й поселився там, де Шкаф.
Лиш Слон Жирафа привітав,
добрі слова йому сказав.
Удав сердито засичав:
- Ну, де ти таку шию взяв-в-в?..
У кого ти такий удався?
І звідки ти такий узявся?
Та ще ж, погляну я, плямистий.
І довгоногий... й гонористий.
Куріпок всіх перелякав.
З-за тебе ніч Осел не спав.
І Носоріг не міг дрімати.
Чого було скрізь зазирати?
А я усім хочу сказати:
Жирафа думають прогнати.
Життя нікому тут не стало.
Бо тут усім усього... мало!
Жираф про це й духом не знав.
Нікуди він не зазирав.
Хто що тягнув? Куди ховав?
Йому до того нема діла.
Та не пройшла ж іще й неділя,
як поселився тут Жираф!
О! Який жах!
Тепер його хочуть прогнати...
То ж звинуватили Жирафа
у тім, що вищий він від Шкафа.
Тому все чує, усе бачить.
Як йому таке пробачить?!.
А Шкаф завжди отут стояв
й приховував все, хто що брав.
То ж Шкаф не стануть викидати.
Краще Жирафа їм прогнати.
Хоч Шкаф уже зовсім старий.
Жираф веселий, молодий!
Не хочуть тут нове прийняти,
бо треба ж буде щось міняти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751203
дата надходження 19.09.2017
дата закладки 19.09.2017
У мене дві сьогодні батьківщини:
Чернігівська (там витоки життя),
Полтавська (гартувала дух і крила,
І готувала до важких звитяг).
І матерів, так сталось, двох я маю:
Та, що зродила, ніжила грудьми,
Співала колискову і благала,
Людиною була щоб між людьми.
А друга матінка – велика Україна,
Її тризуб для мене не тавро,
А гордість за історію країни,
За свій народ, за сивий мій Дніпро!
18.04.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751193
дата надходження 19.09.2017
дата закладки 19.09.2017
Верба поникла. Гнеться долу...
До вістря місяця в воді.
І в течію , холодну, кволу ,
Пірнають віти молоді.
Як ті величні ваблять зорі!
Яскрава місяця краса!
В чарівні хвилі і прозорі
Навік занурилась коса.
А справжній місяць в небі сяє.
Блищать там зорі ,мов роса.
Як жаль, верба про те не знає.
Ніхто їй правду не сказав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741739
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 14.09.2017
Изнежилась в поле берёзка
В ночной тишине, сладким сном…
Травой зарастает дорожка -
Тоскою щемит за окном.
И...больно, как ноет печёнка,-
Разлука терзает тайком...
Грустит и печалится жёнка
За милым, своим моряком.
А ветер тихонько, устало,
Верхушку качает крылом.
Забава?.. Забавы здесь мало –
То жизнь просыпалась кругом.
И этой, осенней порою
Господство его велико:
Развеет туман над водою,
И плач разнесёт далеко.
Прохладою тянет ночною…
Всех будит рассвет не спеша.
Не сохнет слеза над щекою -
Так горько рыдает душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748481
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 14.09.2017
За роком випуску – я давня.
А от в душі – цвіте розмай.
І на умі – вірші, книгарня,
Весна, а осінь – прощавай!
Візьму весни дві і два літа,
Мені навіщо листопад,
Чи та зима несамовита?
Я ж так люблю квітучий сад!
Як бджілка квітці щось шепоче,
Дає уроки соловей
І сонце вусом залоскоче,
А в квітів є ознаки фей.
Нехай та осінь не рахує,
Що вже було і не було,
Мені весна ще начаклує
Років безхмарних джерело.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748785
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 13.09.2017
За роком випуску – я давня.
А от в душі – цвіте розмай.
І на умі – вірші, книгарня,
Весна, а осінь – прощавай!
Візьму весни дві і два літа,
Мені навіщо листопад,
Чи та зима несамовита?
Я ж так люблю квітучий сад!
Як бджілка квітці щось шепоче,
Дає уроки соловей
І сонце вусом залоскоче,
А в квітів є ознаки фей.
Нехай та осінь не рахує,
Що вже було і не було,
Мені весна ще начаклує
Років безхмарних джерело.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748785
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 13.09.2017
Напевно кожна людина вранці, відкривши очі, чи на годинник позирає, чи до вікна лагідний погляд лежить. Спочатку вона тіло відчуває і вже згадає про час, що все кудись біжить. Чи то зима, чи весна, чи літо, чи золота осінь, задум один, якби Бог дав гарний день, простив гріхи…
В кожного якісь плани щодо роботи, чи є вона, чи йти, десь шукати її. Тож треба хліб - сіль на столі мати, щоби життя повноцінним відчувати. І за це кожного дня, як у боротьбі. Наша земля у красі потопає, такою дав її нам Бог. І чисте небо, таке безкрає, що, як поглянеш перехоплює подих. І кожну пору року, ти трішки любиш….
То, як зима готуєшся до Нового року, до Різдва. Вбираєш світлину, радієш тій красі, що за вікном. Білосніжні сніги й танці хурделиці, зроблять свою справу, прикрасять повсюди все сріблястим вінком. А мороз розмалює на вікнах шибки і скує річки й стави прозорим льодом.
Пройдуть зимові свята, вмиється земля першим весняним дощем й прокинеться все навкруги. Земля накриється зеленим плащем із квіточками, які нас немов пробудять від зимового сну. І той перший крик журавлинний, що повертається з вирію, сповістить людям про красуню весну. І джерело з землі, заб`є з новою силою так, як ми радіємо весні. Неначе сили вона нам придає. Триває життя в весняних клопотах, надіях. Святкуємо, радіємо Святу Паски, благаємо у Всевишнього ласки, порятунку. Просимо прощення, вклоняємося йому. Дякуємо за наше життя, бо немає нічого найдорожчого, дорогоцінного, як воно і все те, що поряд з нами є….
А зійдуть хліба, яскраво зелені, ти немов щастя пізнаєш з весною і тішать тебе птахи, що співають так дзвінко й бузок, що під вікном зацвів. Так жити хочеться тоді, душа немов співає і все поглянеш на блакитне небо, тобі здається, так, що так має бути, так треба, щоби твоє життя теж було таким чистим…
А час так швидко плине…. Вже красне літечко теплом нас огортає. І з гаю , чи з лісу лине пісня солов`їна. Й гніздо журавлинне поповниться дитям, яке в надії поглядом з висоти позирає на цей світ і мріє весь його пізнати. В квітучім полі пташечка звила гніздечко, від вітру хвилями ,немов море переливаються золотом повні колоски. Тут пахне хлібом, поля прикрашені в волошках, ромашках і, як приємно нашій душі. Це бачити і відчувати, зростати, жити і ловити миті щастя, які потрібні так мені й тобі.
Щедрі садки поповняться яблуками, пахучими грушками й сливками. В них пахощі медові і п`янкі, тут пахне солодом й вином, яке вже дозріває у винограді. Це нагорода нам усім від Всевишнього. Чи заробили ми це все ,чи ні, вирішує все він. І ми радіємо врожаю, що річкою пливе в засіки….
Насолодилися теплом, панянка осінь поспішає, ще більше нам поповнить засіки, щоб ми раділи немов діти і дякували землі за її щедроти….
Холодний вітерець гайне, в обличчя кине перші краплини осіннього дощу. А вже пізніше проведе в дорогу, в вирій птахів. Кружляє опале листя, із вітром на прощання заспіває пісню свою. Клен вбрався в багрові й золоті кольори, всміхається до яскраво жовтих берізок і все ж красиво восени, хоча від опалого листя не видно доріжок.
Спокійно за вікном, хлюпоче дощик, стікають по фіранках краплини, ти задивляєшся у вікно і думаєш, ось природа дарує відпочинок. Помріяти, чи прочитати та чи принаймні про щось написати від душі. А хто здатен, може й написати вірші, про все – все, що душа бажає й про те, що вона відчуває. І про життя, що попереду кожного чекає. Мрії, бажання, думки, ми несемо, тримаємо завжди при собі. Наше життя безцінне, як і все, що оточує нас. Тож цінуймо, що з нами поряд в житті, сприймаючи його, радіймо! Завдяки цьому, життя продовжується, допомагає нам, надихає нас жити і творити!
07.09.2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750098
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 13.09.2017
Зазирнуло літо у вікно. Щедро так проміння нам
сипнуло.
Ой, як заясніло! Зацвіло... І про мене літо не
забуло.
І покликало мене у гай. Зелено тут і квітнуть
дзвіночки.
В незабудок ніжно-голубих чомусь весело
сміються очки.
Ой, яке тут розмаїття барв! Бджоли та джмелі тут
хазяйнують.
Бо яскравих квіток пелюстки їх до себе манять...
і частують.
Зазируло літо у вікно. І мене покликало із хати.
Засміялось сонце:- Що ж? Пора з літечком тобі
помандрувати!
І ромашок принесло букет. На пелюстки ніжні
надивлюся.
Обривати їх?.. Навіщо ж так?.. Я у твої очі
подивлюся!
А в твоїх очах ... Невже весь світ?! Гори, ріки,
море, океани.
Я з тобою обійду весь світ! Знаю, літо помандрує
з нами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750233
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 12.09.2017
Два кольори ясніють на балконі,
Величний стяг рідної Батьківщини,
Захисники відважні на кордоні,
Охороняють спокій України.
Наш стяг, як колос, пахучого хліба,
Й безмежно - чисте синьооке небо,
Щоби завжди об`єднувала дружба,
На цій землі, жилося вільно й любо.
Святі два кОльори, ніжні і теплі,
На смерть герої за нього стояли,
Земля страждала, тліла, як у пеклі,
Із ним не раз, орків сміло спиняли.
Наш прапор гордість миру, землі, добра,
Свободи симвіл, віри і надії,
Хай наша зірка, у небі не згаса,
Чатує нас, то ж із ним живе мрія!
23.08.2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747520
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 23.08.2017
Бачу поле волошкове.
Синє-синє, неозоре...
Ось волошка, й там - волошки.
Позирають сині очки.
Ой, які ж у них різьблені
на стеблі листки зелені!
Бачу поле волошкове,
синє-синє, неозоре...
Де волошки, гляньте... Он
вже цвіте у полі льон!
Ось з'явилася хмарина,
а на ній біла хустина.
І по небу попливла.
А те небо волошкове,
ніби море неозоре,
плеще хвилечкою в тон.
Квітне й небо ніби льон...
Бачу поле волошкове,
синє-синє, неозоре...
Ось волошка, й там - волошки.
Позирають сині очки.
Краю рідний!Моя доле!
Квітне небо... Квітне поле...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747197
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 23.08.2017
Десь за хмарами далеко
Птаха щастя заблукала.
Попросила я лелеку,
Щоб її там відшукала.
Я вдивлялась в сині далі,
Виглядала весну й літо,
А тумани, мов вуалі
Простелилися над світом.
Вже лелек в далекий вирій
Проводжає сумно осінь,
Їй махають крила сірі,
Їм - дерева жовтокосі.
Я із осінню зосталась
Літо бабине стрічати,
Іншій птаха та дісталась,
Будуть вдвох пісні співати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747332
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 23.08.2017
У схожості буднів, у нестримності вічного часу,
Відпускаючи день в швидкоплинність земного буття,
Смакую миттєвість як життя незрівнянну окрасу
Назавжди, на віки нескінченного серцебиття.
Не забуду ту мить, що проллється добром у долоні,
Олівцями внучат розмалює захоплено день,
Доторкнеться душі ніжно-сонячним голосом доні,
Вітанням від сина пролунає в акордах пісень,
Співом птахи злетить у бентежнім ранковім світанні,
Ароматом малини захопить по-літньому дух,
Затепліє в душевнім до високих небес пориванні,
Де розкидала вічність хмаровиння незібраний пух.
Замилуюсь до сліз жовтим полем у стиглому житі,
В сині очі волошок задивлюся, уперше немов…
У намисто життя понанизую зібрані миті,
Що освячує серцем невгамовна і вічна любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744708
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 09.08.2017
Ніколи не тримай, якщо хтось йде
Й не проганяй від себе, як приходить.
Тебе нове, напевно довго жде,
Старе йому як завжди лише шкодить.
Нехай летить собі, мов горобець,
Ти не тримай, не варто умовляти.
Та не жалкуй, що це уже кінець,
Пора початок нового стрічати.
Не відбулось щось – помилка, чи збіг?
У цьому також є велика сила.
Як помилився в виборі доріг –
Не поспішай складати свої крила.
Це – цінний досвід, так воно і є.
Навчають і поразки й перемоги.
Піде назавжди те, що не твоє,
Прийдуть нові натомість педагоги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744329
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 02.08.2017
Краса уся, помножена на біль.
Здалеку маки, ніби море крові.
Гарячим надто видався цей бій
І небеса схилились лазурові.
Читаю я статистику війни,
На янголів занадто щедрий червень,
Ключем летіли в небеса сини,
Як маки відправляли їм молебень.
І дивляться волошки між хлібів
Очима тих хлоп’ят, що не жили ще.
Хай знає ворог: в нас нема рабів!
А куля та підступно й далі свище…
Вже липень, майже маки відцвіли.
І ллється кров... За нас – стіною стали.
Вони так мало на Землі були.
Як гірко плачуть нові п’єдестали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743214
дата надходження 23.07.2017
дата закладки 24.07.2017
Виразності і емоційності мови письменник досягає не тільки добором відповідних слів, але й будовою речень, їх інтонацією. Особливості синтаксису зумовлені змістом твору. В описах, розповіді про події, які розгортаються повільно, інтонація спокійна, домінують повні речення: "Скриплять вози, ремигають воли, минають дні, ночі, і звучать поміж високими могилами чумацькі пісні. Вони розлогі, мов степ, і повільні, мов крок волів, сумні й веселі, але все-таки більше сумні, бо в кожній дорозі могла спіткати чумаків трагічна пригода " (М. Слабошпицький).
Там, де розповідається про динамічні події, гострі суперечки, конфлікти, глибокі переживання персонажів, переважають короткі, іноді неповні, уривчасті речення:
— Мамо, де ви? Це я, Василь, живий! Івана вбито, мамо, а я живий!.. Я вбив їх, мамо, коло двох сотень... Де ви?
Підбіг Василь до двору. Отут був двір під самою горою. — Мамо, матінко моя, де ви? Рідна моя, чому ж ви не стрічаєте мене? (О. Довженко)
Особливості синтаксису залежать від творчого задуму письменника, ставлення автора до зображуваного, роду, виду, жанру, а також від того, як написано твір (віршем чи прозою), кому він адресований (дітям чи дорослим читачам).
Своєрідність поетичного синтаксису зумовлена особливостями таланту письменника. В. Стефаник прагнув до стислості, динамічності розповіді. Мова його проста, точна, економна: "Білими губами упівголос буду вам казати про себе. Ні скарги, ні смутку, ні радості в слові не чуйте. Я пішов у біленькій сорочці, сам білий, з білої сорочки сміялися. Кривдили мене і ранили. І я ходив тихенько, як біленький кіт... Листочок білої берези на смітті" ("Моє слово"). Письменник кілька разів повторює слово "білий", воно звучить у різній тональності.
Синтаксична одиниця мови — речення. Граматично правильним є речення, у якому головні члени розміщені в прямому порядку: група підмета — на першому, група присудка — на другому місці. У нашій мові це правило не є обов'язковим, його не завжди дотримуються, особливо письменники.
Інтонаційно-синтаксичну своєрідність в художньому творі забезпечують фігури. Стилістичні фігури бувають різних видів.
Інверсія (лат. іnversio— перестановка). При інверсії порушується прямий порядок слів у реченні. Група підмета може стояти після групи присудка: "/ шумів весняним шумом широкий шлях, велично і легко здіймаючись над притихлим перед пробудженням безмежним привіллям" (М. Стельмах).
Поширеним видом інверсії є постпозитивна постановка прикметників: прикметники стоять після іменників. Наприклад:
Я на гору круту крем'яную
Буду камінь важкий підіймать.
(Леся Українка)
Еліпсис, еліпс (грец. еllеірsis — опущення, недостача) — це пропуск у реченні слова чи словосполучення, яке зрозуміле з конкретної ситуації або контексту. Еліпсис надає мові лаконічності і емоційного наснаження:
Там повіє буйнесенький,
Як брат заговорить.
(Т. Шевченко)
Недомовлені, обірвані речення називають обривом. Обриви передають хвилювання того, хто говорить:
Іди... міряють... Андрій видивився на неї.
Вона не могла говорити, притисла рукою серце і важко дихала...
— Іди ж, міряють-бо...
— Хто міряє? Що?
— Пани, ох! Наїхали, будуть землю ділити.
(М. Коцюбинський)
Часом речення обірване тому, що той, хто говорить, не наважується сказати все. Героїня поеми Шевченка "Наймичка" не може сказати синові Маркові, що вона його мати:
"Я не Ганна, не наймичка,
Я..." —
Та й оніміла.
Незакінченість, уривання речення, щоб передати схвильованість мови, називається апосіопеза (грец. aposiopesis — умовчання). Апосіопеза виконує такі функції:
1. Передає хвилювання персонажа.
А я вже думав одружитись,
І веселитися, і жить,
Людей і Господа хвалить,
А довелося...
(Т. Шевченко)
2. Апосіопеза розкриває розумову недолугість персонажа. Героїня новели М. Коцюбинського "Коні не винні" починає свої репліки і не висловлює жодної думки: "Я думаю що...", "Я забула певно що...", "Щодо мене, то я...".
3. Апосіопеза свідчить про розгубленість дійової особи, яка намагається приховати причини відповідної поведінки. Гсррй комедії Івана Карпен-ка-Карого "Мартин Боруля" Степан говорить: "Ти знаєш: не через те, щоб той, що..., а від того, що... той, якось часу не було, короткий отпуск".
4. Іноді герої не договорюють те, що загальновідоме усім: "Народ зголоднів, а ніхто не подбає..., один розкошує, а другий..." ("Fata morgana" М. Коцюбинського).
5. Часто апосіопеза розрахована на те, щоб читач продовжив думку: "За кілька годин я уже їхав, той невідомий, що..." ("Невідомий" М. Коцюбинського).
Анаколуф (грец. anakoluthos — непослідовний) — це порушення граматичної узгодженості між словами, членами речення. Хрестоматійним прикладом анаколуфа є чсхівська фраза: "Подъезжая к смей станции и глядя на природу в окно, у меня слетела ишяпа". Анаколуф створює комічний ефект. Герой з однойменної комедії М. Куліша "Мина Мазайло" говорить: "Жодна гімназистка не хотіла гуляти — Мазайло! Од кохання відмовлялися — Мазайло! За репетитора не брали — Мазайло! На службу не приймали — Мазайло! Од кохання відмовлялися — Мазайло!"
За допомогою анаколуфа можна передати хвилювання персонажа, він використовується для посилення експресії поетичної мови.
Близький до анаколуфа — ейлепс (грец. syllepsis) — фігура уникнення. Силепс — об'єднання неоднорідних членів у спільному синтаксичному чи семантичному підпорядкуванні: "Мы любим славу да в бокале топить разгульные умы. (О. Пушкін). "У кумушки глаза и зубы разгорелись" (I. Крилов).
Асиндетон (грец. asyndeton — безсполучниковість) — стилістична фігура, яка полягає у пропуску сполучників, що зв'язують окремі слова і фрази. Асиндетон надає розповіді стислості і динамічності: "Полк тоді саме наступав у горах північним берегом Дунаю. Безлюдний похмурий край. Голі шоломи сопок, темні масиви лісів. Урвища. Провалля. Розмиті проливними дощами дороги" (О. Гончар).
Полісиндетон (грец. polysyndeton від polys — численний і syndeton — зв'язок) — стилістична фігура, яка полягає в повторенні однакових сполучників. Полісиндетон використовується для виділення окремих слів, він надає мові урочистості:
І беруть його під руки,
І ведуть його у хату,
І вітає Яриночка,
Мов рідного брата.
(Т. Шевченко)
Для підсилення виразності мови використовується синтаксичний паралелізм.
Паралелізм (грец. parallelos — той, що йде поряд) — це розгорнене зіставлення двох або кількох картинок, явищ з різних сфер життя за подібністю або аналогією. Паралелізм використовується в народних піснях, він пов'язаний з народно-поетичною символікою.
Ой у лузі червона калина Похилилася.
Чого ж наша славна Україна Зажурилася.
А ми ж тую червону калину Підіймемо.
А ми ж нашу славну Україну Гей, гей, та й розвеселимо.
(Народна пісня)
Крім прямого паралелізму, є паралелізм заперечення. Він побудований на заперечному зіставленні. Наприклад: "То не сива зозуля кувала, //Не дрібна птиця щебетала, // Не у борі сосна шуміла, // То бідна вдова у своєму домі //3 своїми дітьми гомоніла..." (Народна дума).
Антитеза (грец. antithesis — протилежний) — це зворот мови, у якому протиставляються протилежні явища, поняття, людські характери. Наприклад:
Навіть трудно розказати,
Що за лихо стало в краю, —
Люди мучились, як в пеклі,
Пан втішався, мов у раю.
(Леся Українка)
Антитезу, посилену словесним або кореневим повтором, називають антиметаболою (грец. antimetabole— вживання слів у зворотному напрямку).
Як в нації вождя нема,
Тоді вожді її поети.
(Є. Мал а шок)
Антиметабола виступає як хіазм (перестановка головних членів речення). Це зворотний синтаксичний паралелізм.
... Ще не було епохи для поетів, але були поети для епох.
(Ліна Костенко)
Для того, щоб виділити потрібне слово чи вираз, вживають повторення. Повторення одного й того чи близького за змістом або звучанням слова називають тавтологією (грец. tdutos—те саме і logos — слово). Тавтологічні синоніми характерні для народної творчості. Наприклад: рано-пораненьку, долом-долиною.
Вбивайте ворогів, злодюг злодійських,
вбивайте без жалю
(П. Тичина)
або
Розвій, розвій, соловейку,
Мою тугоньку.
(П. Грабовський)
Анафора (грец. anaphora — виношу на гору, виділяю) — повторення однакових звуків, слів або словосполучень на початку речення або віршового рядка, строфи. Розрізняють анафору лексичну, строфічну, синтаксичну, звукову.
Лексична:
Без вітру не родить жито,
Без вітру вода не шумить,
Без мрії не можна жити,
Не можна без мрії любить.
(М. Сом)
Строфічна: у вірші Б. Олійника "Мати сіяла сон" строфи починаються словосполученням "Мати сіяла сон, льон, сніг, хміль ".
Звукова: "Любочці нашій складаю співаночку: // Любонько, любь, любов'ю, любляночку " (Любов Голота).
Синтаксична: "А ти десь там, за даллю вечоровою, //А ти десь там, за морем тишини " (Ліна Костенко).
Епіфора (грец. epiphora — перенесення, віднесення далі) — стилістична фігура, заснована на поєднанні однакових слів у кінці речень, поетичних рядків або строфи. Наприклад:
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
(В. Симоненко)
Сймплока (грец. symphloke — сплетіння) — синтаксична конструкція, у якій анафора поєднується з епіфорою. Сймплока часто використовується у фольклорі.
Чи не ті ж мене саблі турецькі порубали, що і вас?
Чи не ті ж мене стрільчаки-яничарки постріляли, що і вас?
Завтра на тій землі Інші ходитимуть люди, Інші кохатимуть люди Добрі, ласкаві й злі.
(В. Симоненко)
Крім терміна "сймплока", є ще термін "комплекція" (лат. соmрlехіо — поєднання, сукупність, complektor — охоплюю).
Стик, (зіткнення), анадиплосис (грец. anadiplosis — подвоєння), епанастрдфа (грец. epanastrephe — повертаюсь назад) — повторення слова або словосполучення в кінці одного речення і на початку наступного.
Чому стилетом був мій стилос. І стилосом бував стилет.
(С. Маланюк)
Стик ще називають підхопленням, бо кожен новий рядок немовби підхоплює, підсилює, розгортає зміст попереднього.
Поетичне кільце (грец. epistrophe — крутіння) — повторення однакових слів на початку і в кінці речення, абзаца чи строфи.
Ми думаєм про вас в погожі літні ночі,
В морозні ранки, і в вечірній час,
І в свята гомінкі, і в дні робочі
Ми думаємо, правнуки, про вас.
(В. Симоненко)
Анастрофа (грец. anastrophe — переставляння) — повтор фрази.
Я обніму тебе. Тебе я обнімаю.
(М. Вінграновський)
Рефрен (грец. refrain — приспів) — повторення одного рядка в кінці строфи, речення. У рефрені виражається найважливіша думка. У вірші П. Тичини "Океан повен" після кожної строфи повторюється рядок "океан повен".
Плеоназм (грец. pleonasmos — надмірність, перебільшення) — це стилістичний зворот, який містить слова з однаковими чи близькими значеннями: тишком-нишком, нам ятай-не забувай, буря-негода.
Парономазія (грец. para — біля, коло, рядом і оnоmаzo — називаю)
— стилістична фігура, побудована на комічному зближенні співзвучних слів, різних за значенням: голосувати — галасувати, досвідчений
— освічений.
Любіть травинку, і тваринку, і сонце завтрішнього дня.
(Ліна Костенко)
Парономазія використовується для створення каламбурів: "Як у вас тяглова сила, що-небудь тягає? — Тягає! Оце два дні у степ вивозила курей " (О. Ковінька, "Розмова по телефону").
Вокалічний вид парономазії: слова відрізняються лише звуками: вити — віти, пастка — пустка.
Метатетичний вид паронімів утворюється переставлянням приголосних або складів: голос — логос.
З парономазією пов'язаний паліндром (грец. palindromeo — біжу назад, перевертень або рак). Це слова, фрази, вірші, які при читанні зліва направо і навпаки мають один і той же зміст: потоп. Ось раковий вірш Величковського:
Анна пита ми, я мати панна,
Анна дар мні сЬнь мира данна.
Анна ми мати и та ми манна.
Близькою до перевертня і метатетичної парономазії є анаграма (грец. ana — пере і gramma — буква). Це перестановка літер у слові, яка дає слово з новим змістом: зола — лоза, літо — тіло. Український фольклорист Симонов обрав собі псевдонім Номис, утворений від скороченого прізвища Симон. З анаграмою споріднена метаграма — це зміна у слові першої літери завдяки чому міняється зміст. У вірші Ганни Черінь "Організуємося" є такі рядки:
Письменники створили МУР, У журналістів буде ЖУР Театр об'єднується в ТУР — Кругом луна пішла: гур-гур! Вже й пацюки пищать з конур: З'єднаємось і ми, як мур, І назвемо ту спілку — Щур.
Градація (лат. gradatio — підвищення, посилення, gradus — крок, ступінь) — це стилістична фігура, в якій кожне наступне однорідне слово означає посилення або послаблення певної якості. Є два види градації: наростаюча і спадаюча. Наростаюча вказує на поступове збільшення, наростання якості змальованого явища. Градація висхідна: "І в'яне, сохне, гине, гине, твоя єдиная дитина " (Т. Шевченко). Вид грації побудований на посиленні значень називають прямою, висхідною або клімаксом (грец. klimax — драбина):
Як не крути,
на одне виходить,
слід катюгам давно зазубрить:
можна прострелить мозок,
що душу народить,
думки ж не вбить!
(В. Симоненко)
Градація спадаюча, нисхідна, яка відтворює поступове зменшення виділеної автором якості в предметах зображення, має назву зворотна, спадна або антиклімакс. В антиклімаксі спостерігається пом'якшення семантичної напруги:
Дивлюсь: цар підходить
До найстаршого... та в пику
Його як затопить!..
Облизався неборака;
Та меншого в пузо
Аж загуло!., а той собі
Ще меншого туза
Межи плечі; той меншого,
А менший малого.
А той дрібних.
(Т. Шевченко)
Градація, у якій наростання змінюється звуженням, спадом називається зламаним клімаксом. Приклад зламаного клімаксу приводиться у підручнику А. Ткаченка "Мистецтво слова. Вступ до літературознавства":
Вже хмари омивають мої плечі,
Уже в самому небі я стою,
Уже по груди в небі, вже по пояс,
Вже Україну видно мені всю,
І світ, і Всесвіт, повний таємниці,
І все благословенне у житті
З відкритими обіймами чекає,
Щоб скочив я до нього унизу!
І скочив я... І жінка засміялась
Прозорою образою мені,
Що я для неї так-таки й не скочив
Із скирти золотої на стерню.
(М. Вінграновський)
Ампліфікація (лат. атріфсайо — збільшення, поширення). Це стилістичний прийом, який полягає у нагромадженні синонімів, однорідних виразів, антитез, однорідних членів речення для підсилення емоційного впливу поетичної мови.
Я порву ті вінки, що сплітались в добу лихоліття, розтопчу, розмету їх у попіл, у порох, у сміття.
(В. Чумак)
Іноді повторюються прийменники:
За ясний сміх дитячий,
За юний спів щасливий,
За славний труд гарячий.
Вперед, полки суворі,
Під прапором свободи,
За наші ясні зорі,
За наші тихі води.
(М. Рильський)
Ампліфікація може складатися з окремих речень, які повторюються:
Я ще таке маленьке, я вмію тільки бачити,
Прагну маму веселою мамою бачити,
Прагну сонце бачити в золотому капелюшку,
Прагну небо бачити в синій хустині,
Я ще не знаю, яка на запах Чеснота,
Я ще не знаю, яка на смак Підлість,
Якого кольору Заздрість, якого виміру Смута,
Яка засолона Туга, яка незглибима Любов,
Яка синьоока Щирість, яка мерехтлива Підступність,
Я ще все розкладу по полицях...
(І. Драч)
Амфіболія (грец. amphibolіа — двоякість, двозначність) — це вираз, який можна тлумачити двозначно. Сприйняття амфіболії залежить від паузи:
А я рушаю в путь — нову стрічать весну,
А я рушаю в путь нову — стрічать весну.
(М. Рильський)
У залежності від паузи (коми) по-різному можна тлумачити вираз: "скарати неможна помилувати ".
Алюзія (лат. allusio — жарт, натяк) — натяк на загальновідомий літературний або історичний факт. В. Лесин, О. Пулинець, І. Качуровський вважають алюзію риторичною, стилістичною фігурою. На думку А. Ткаченка, — це "принцип змістової інтерпретації тексту, співвідносний із його алегоричністю. Іноді вживається як вид алегорії: "піррова перемога" (супроводжувалась великими жертвами і була рівнозначною поразці), Гомерівська І така (батьківщина). Джерелами алюзії є міфи ("авгієві стайні"), літературні твори ("Людська комедія" О. Бальзака).
Афоризм (грец. aphorismos — короткий вислів) — узагальнена думка, виражена в лаконічній формі, яка відзначається виразністю і несподіваністю судження. До афоризмів належать прислів'я і приказки.
Прислів'я — образний вислів, який формулює певну життєву закономірність або правило і є узагальненням суспільного досвіду. Наприклад: не спитавши броду, не лізь у воду. Не все те золото, що блищить. Під лежачий камінь вода не тече.
Приказка — стійкий образний вислів, який характеризує певне життєве явище. На відміну від прислів'я, приказка не формулює життєвої закономірності або правила. Приказка констатує події, явища, факти або вказує на постійну ознаку предмета. Наприклад: не мала баба клопоту, так купила порося. Буде й на нашій вулиці свято. П'яте колесо до воза. Сім п'ятниць на тиждень.
Літературні афоризми розрізняють:
1) за походженням (анонімні та авторські);
2) за способом висловлення (дефінітивні — близькі до визначень, і лозунгові — закличні);
3) за змістом (повчально-однозначні і парадоксально-багатозначні).
Анонімні літературні афоризми М. Ґаспаров називає грецьким терміном "гнома" (грец. gnomos — думка, висновок) і латинським "сентенція", авторські — грецьким терміном "апофегма". В античній трагедії гномою закінчувалася трагедія. Сьогодні гномою називають стислий вірш з афористичною думкою: рубаї, катрени.
Сентенція (лат. sententia — думка, судження) — вислів афористичного змісту. Він поширений у творах повчального змісту (байках) і медитативній ліриці. У байці Л. Глібова "Синиця" є така сентенція:
... ніколи не хвались, Поки гаразд не зробиш діла.
Апофегма (грец. apoph та thegma — стислий виклад, влучне слово) — оповідання або репліка мудреця, митця, дотепної людини, набула популярності в полемічній і повчально-ораторській літературі. Приклад апофегми А. Ткаченко знаходить у Ліни Костенко: "їмо плоди із дерева незнання ".
Афоризм морального спрямування ще називають максима.
Максима (лат. maxima regula — вищий принцип) — різновид афоризму, сентенція моралістична за змістом, виражається у вигляді констатування факту або у формі повчання: "Перемагай зло злом ".
А. Ткаченко пропонує розділити афоризми на три групи:
1) авторський (апоф [т] егма);
2) анонімний (гнома);
3) переказовий (хрия).
Хрия (грец. chreia від chrad — повідомляю). За визначенням М. Ґаспарова, це короткий анекдот про дотепний або повчальний афоризм, вчинок великої людини: "Діоген, побачивши хлопчика, який погано себе поводив, побив палицею його вихователя ".
Різновидом афоризму є парадокс. Парадокс (грец. paradoxos — несподіваний, дивний) — поетичний вислів, у якому виражається несподіване судження, на перший погляд суперечливе, алогічне: справедлива кара є милосердя. На городі бузина, а в Києві дядько. Коли хочеш, щоб не знав ворог, не кажи другові. "Не вір мені, бо я брехать не вмію, // Не жди мене, бо я і так прийду" (В. Симоненко).
У традиційних поетиках не розглядаються форми залучення попередніх текстів до власного, зокрема парафраз(а), ремінісценція, образна аналогія, стилізація, травестія, пародіювання, запозичення, переробка, наслідування, цитація, аплікація, трансплантація, колаж. А. Ткаченко вважає, що їх слід відносити до міжлітературної та інтертекстуал ьної взаємодії.
Парафраз (а) (грец. paraphasis — опис, переказ) — переказ своїми словами чужих думок або текстів. На парафразі будуються пародії, наслідування. Ця стилістична фігура є по суті переливанням попереднього формозмісту у новий. Л. Тимофеев і С. Тураєв ототожнюють парафраз з перифразом. Часто прозу перекладають на вірші, а вірші на прозу скорочено або розширено. Наприклад, є переказ для дітей "1001 ночі", у скороченій формі роман Ф. Рабле "Ґаргантюа і Пантагрюель".
Ремінісценція (лат. reminiscencia — згадка) — відгомін у художньому творі образів, виразів, деталей, мотивів з широко відомого твору іншого автора, перегукування з ним. Запозичені слова і вирази переосмислюються, набуваючи нового змісту. На ремінісценціях з "Лісової пісні" Лесі Українки побудований вірш Платона Воронька "Я той, що греблі рвав":
Я той, що греблі рвав,
Я не сидів у скалі.
Той, що греблі рве, і
Той, що в скалі сидить — персонажі "Лісової пісні".
Аплікація (лат. applicatio — приєднання) — включення в літературний текст цитат, прислів'їв, приказок, афоризмів, фрагментів з художнього твору в зміненому вигляді. Змонтований з чужих віршованих текстів твір називають центбном (лат. cento — клаптевий одяг). І. Качуровський використовує термін "кентон". У "Літературному словнику-довіднику" під центоном розуміють стилістичний засіб, "який полягає в уведенні до основного тексту певного автора фрагментів із творів інших авторів без посилання на них". Юрій Клен у поемі "Попіл імперій" вводить рядки сонета М. Зерова "Pro domo", Драй-Хмари — з сонета "Лебеді", Олега Ольжича — "Був же вік золотий". Окрім терміна "центон'', використовується французький термін "колаж" (франц. collage — наклеювання).
Крім творчого використання чужих текстів є нетворче, позбавлене оригінальності — компіляція (лат. compilatio — грабую) або плагіат (лат. plagio — краду).
Серед забутих літературознавцями фігур А. Ткаченко згадує імпрекацію (прокляття). її вдало використав О. Довженко у "Зачарованій Десні": "Як повисмикнув він з сирої землі оту морковочку, повисмикуй, царице небесна, і повикручуй йому ручечки і ніжечки, поламай йому, свята владичице, пальчики й суставчики ".
http://pidruchniki.com/15341220/literatura/osoblivosti_poetichnogo_sintaksisu
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741780
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 20.07.2017
[b]
Я мовчки говорив
Несказані слова
Як котяра березневий
Мітив ними шлях
Та ти їх не помічала
Розмова та
Без твого начала
Без мого кінця
Немита ніч
Не спала
Крутилась з боку в бік
Нам щось сумне
Бурчала
Як годиться - водиться
Також несказанно
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742625
дата надходження 19.07.2017
дата закладки 19.07.2017
Бузки п’янять мене всю ніч.
Мов у раю – від їхніх свіч.
Дивуюсь їхнім різнобарвам,
Купаюсь досхочу в їх фарбах.
Так повнолиций місяць світить,
Він сам закоханий в ці квіти,
Парфум в флакон збирають зорі,
В небесній нюхати конторі.
Бузкова ніч родила тишу,
Митець симфонію їй пише,
Поет вже їй читає оду,
Бузкова ніч – за насолоду.
Двом рідним душам в унісон
Бузково щось шепоче сон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741958
дата надходження 14.07.2017
дата закладки 18.07.2017
(По мотивам китайского мифа)
Чужие солнца в небо наше вышли,
Пылают их багровые пути,
Чужие солнца небо наше выжгли,
Но послан небом я наш мир спасти.
Зачем идёте из другого света?
И с нашем солнцем было нам тепло.
У нас своя, уютная планета,
Чужие солнца не добро, а зло!
Огонь ваш отсвет ада, где лишь муки,
Не надо нам ласк ваших и угроз.
Какие вы дадите нам науки?
Науки жара огненных полос!
От жара в голове у всех дурман,
От жара небосвод весь красно-белый,
Но небо дало лук мне и колчан!
В нём страшные для зла любого стрелы!
Вас целых девять?
Будь хоть пятьдесят!
Пусть вы людей сжигаете умело,
Но эти стрелы вас теперь сразят,
Владыкой неба данные мне стрелы!
Какой же это страшный, жаркий час!
Но не боюсь, ни пламени, ни крика,
И небосвод очищу я от вас,
Так мне велел моих небес владыка!*
* Согласно китайскому мифу посланный небом лучник, по имени И, своими стрелами перебил девять лишних солнц, которые едва не испепилили весь мир.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742133
дата надходження 15.07.2017
дата закладки 18.07.2017
“ Не рубайте берізку! “, – кричала Душа
У дворі, де вмирала вже пам’ять.
І дали їй нещасній услід відкоша
Ці з сокирою видно не тямлять...
Як за хмари хазяйка пішла назавжди
Враз хатина сиріткою стала,
Свою жалісну довго співали дрозди,
А берізка журу колихала.
Вже не пахнуть смачненькі її пиріжки,
З квітника – лиш одна хризантема,
Тільки спогади часом, як ті їжачки
І берізка – на місці Едема.
Покалічили стан і розірвана сукня,
Б’є на сполох крильми непочута душа.
“ Йди до лісу – рубай”, – накричала на трутня,
А сама розчинилась в холодних дощах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741792
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 13.07.2017
Цей дощик такий, мов жадане дитя,
Він ніжно усе навкруги цілував
Й думок не було про якесь прикриття,
Намистом в калюжах весь день малював.
Такий він живильний, без граду і вітру,
Симфонія тиші лилась благодаттю,
Закохана пара, плащем не прикрита.
Збігав літній дощик по жовтому платтю.
На вушка про щире кохання співав їм,
Про всю чистоту неземних почуттів,
Закоханих дощик ніяк не злякав і
Лиш поглядом мокрим услід їх провів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740617
дата надходження 05.07.2017
дата закладки 05.07.2017
* * *
О, Музо… О, Мадонно… О, богине…
Останній промінь сонця стигне… гине
чиясь душа у мряці колотнеч,
у пошуках провидців і предтеч…
Безсило скрипка скрип свій посилає –
а серце так невтолено волає…
До неба ж – годі, бо – тягар землі,
бо ми – такі малі, такі малі,
і мало в нас величного, святого…
А ти світи… Бо що зорі до того,
що хтось волів сягнути – та не зміг,
і чийсь безсилий клич у землю ліг.
...Коли замовкне скрипка, зрине спів.
Про що той спів і хто його співає?
Чи жінка, чи богиня – світ не знає,
не знає небо, люди – й поготів.
У співі тім немає ложних слів.
Лишень тонка печаль крадеться нишком.
Мадонна… чи Меланка, чи Оришка,
а в верболозі – тріо солов’їв.
Богине… Музо… Ти – зоря чи туча?
Верни до себе світ отой дрімучий,
Співучий і плакучий – як коли…
До чого люди скрипку довели!
… А ти світи… Тобі видніше з неба,
яка офіра, віра і потреба
почути соло сонцесяйних німф –
(нехай це буде сон, легенда, міф) –
торкнути скрипку вмілою рукою,
щоб аж луна дзвеніла над рікою, -
зажити раю… Зоре, освяти…
… А ти світи… світи… і освіти
у німбі образ Жінки-Берегині,
чи Музи,
чи Мадонни,
чи богині…
[i](Зі збірки інтимної лірики "Самоцвіти сокровення". - Львів:Логос,1997)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740627
дата надходження 05.07.2017
дата закладки 05.07.2017
(Восточная баллада)
Девушке в платье цвета коралла
В чаше морской, что под ветром валы поднимала,
Солнце однажды увидело ветви коралла.
Яркий луч солнца воскликнул: «сокровище моря!
Цвет твой прекрасней зари самой нежной и алой!»
Ты не сестра ль мне, рождённая солнцем когда-то,
Ты не невеста ль, что в море меня ожидала?»
Я обниму тебя! чтоб наш огонь вспыхнул вместе!
Чтоб моя нежность твою красоту согревала!»
Но торопливо надвинулись волны морские,
Прежде чем слово луча на кораллы упало.
Мрачно волна бурлит: «Многого хочешь, сын солнца,
Разве возможно, чтоб я мой коралл потеряла.
Свет твой ему передам, только не луч весь а блик,
Этим доволен ты будь, это ведь тоже немало».
Луч не согласен, и жжёт и бросается в волны,
Хочет касаться он сам губ несравненных коралла.
Стихотворение написано в популярной в классической поэзии Востока форме Газели
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740559
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 05.07.2017
[i]Ой ходила цаплиночка по комиш,
а ти мою Устиночку заколиш…»
(Колискова)
[/i]
Люлі,люлі пла́чне немовля,
райська пташко… очко нелукаве…
Мати Божа – аvе! аvе! аvе!
Ти – мій світоч, я – твоя земля.
Ти мені світила в чорну ніч,
в глупу ніч відчуження і зради.
Роду дай мені, а не розради.
Тілом гребуй, душу не скаліч.
Я – земля. Наповни мої надра.
Хай на чорній, наче ніч, ріллі
Ледь жевріє вогник, гріє ватра,
Виростають пуп’янки малі.
Пуп’яночку… очко нелукаве…
Ладьте цитри!Цитьте, королі!
Є віднині в мене величаве,
Горде ймення Матері- Землі.
Миром Божим світ у цвіт краси́ться.
Райська пташко…плачне немовля,
люлі,люлі…Хай тобі присниться
молоко, яким стече Земля.
[i](Зі збірки інтимної лірики "Самоцвіти сокровення". - Львів:Логос,1997)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738580
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 20.06.2017
Тебе віками розтинали,
Кому не лінь і хто хотів…
Мов ту повію: відгуляли…
Рожала ти від них - рабів.
Вночі тягали по палацам,
Чи то: Король, Султан чи Цар,
І кожний, щось собі побачив
В твоїй красі – вродливий дар.
Одних лиш зрадників кормила,
Що продавали твою плоть.
В тобі тремтить незламна сила:
Всіх побороть! Всіх побороть!
Мов, той сліпець, дорогу биту,
В торбині горя нас несеш…
Синів розкидала по світу:
Вже не збереш! Вже не збереш!
Цвіте нудьга в твоїх просторах!
По селах, розкидала жах…
Брати пригнічені, в роздорах,
Чекають: неминучий крах.
Та віра є в твоїм народі,
Завжди, Господь Благословляв!
Спасіння: в Волі і в Свободі!
Кобзар нащадкам сповіщав.
Немов росток,що рветься в гору –
Твоя нестримана душа:
Розквітла знов, в весняну пору,
Без підживи і без гроша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738576
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 20.06.2017
Замовте слово за поетика,
Не пожалійте добрих слів,
Не поспішайте ставить хрестика,
Якщо він в чомусь не дозрів.
Бувало й вам колись авансом
Давали плату за труди,
Не убивайте своїм прайсом,
Нехай ростуть його сади!
Нехай квітує диво-квітка,
Цілющих слів дощі ідуть,
Щоб він не був, мов та сирітка –
Його поетом ще назвуть.
Його ім’ям назвуть ще зірку,
Ви дайте шанс один лишень
І не чіпляйте свою бірку
За світлу щирість одкровень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738212
дата надходження 17.06.2017
дата закладки 18.06.2017
[color="#669e4d"][i][b]І знов мене дивує тепле літо,
Пташки на вітах, сонечко в саду
І клумба, що привів я до ладу,
І соловей, що заспівав сюїту.
Дивує різнобарв’я стильних маків,
Черешня, мов замріяне дівча,
Сусідська ще зелена алича,
Метеликів розгублені атаки.
І вечір тихий свіжістю дивує,
Та матіоли запахи п’янкі
І тіні полохливі, боязкі.
Зірок яскравість вдалині чарує.
Дивує все, пов’язане із літом
Що повзає, літає, шелестить…
І тільки мрію: зупинися, мить,
Щоб цілий рік буяли зелень й квіти.
[/b][/i][/color]
16.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738030
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 17.06.2017
Не земна і не небесна,
Просто - суміш двох планет,
Хтось не вірить в – дуже чесна,
А у неї є секрет.
Чуже горе - не втішає,
Заздрість - геть на сотні миль,
Не кучкується у зграї,
Хоч в душі не завжди штиль.
Апетити в неї - в міру,
Через це фігура - супер,
Не бере чужого сиру,
Їй за "Лексус" зійде скутер.
В чужу хату зі статутом
Своїм лізти і не мріє,
Не хизується, як круто
І від злості не сивіє.
Не вживає і не палить,
Не краде чужу любов
І не судить й не лукавить,
Не ламає зайвих дров.
Не злословить, як буває,
Краще сяде й помовчить,
Щось від неба справді має,
На Землі нелегко жить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737170
дата надходження 09.06.2017
дата закладки 15.06.2017
Як приємно,що можна політати,
Між легкими хмаринками,пухкими,
Мереживом оздобленими із срібла,
Між зорями у небі синьому,ясному,
Над полем пшеничним у квітах пахучих,
Річкою повноводною стрімкою,
Над лісом-між деревами стрункими!
Душа відокремлена від тіла,
Як птах літає,
Дякую Богу,що дав крила!
28.03.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736207
дата надходження 02.06.2017
дата закладки 12.06.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SJwUwUxpWvo[/youtube]
Сонце хилиться за обрій.
Вечоріє... Ніч.
В пелені легкій, прозорій
Пада спека з пліч.
Спочиває і природа,
Рій думок десь зник.
Насолоджуюсь...Свобода.
Чом це вітер стих?
Зіпсується знов погода,
Дощ, як із відра?
Пропадає насолода...
Чи дощів пора?
Поміж хмарами блиснуло,
Прокотився грім...
Прохолодою війнуло..
То ж чекати змін.
Розібравсь шалений вітер,
Загнуздав хмарки.
Це його короний витвір..
Видно вже й зірки.
Кілька крапель в спраглу землю
Капнути вдалось.
Хвилювалась я даремно..
Може, так здалось?
Десь далеко, там за лісом,
Гуркіт долина...
Ледь зітхнула річка сплеском...
Тихо засина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736986
дата надходження 08.06.2017
дата закладки 08.06.2017
А що,коли слово тендітне
В мені оживе і розквітне,
А [i]голосом[/i] стати не зможе,
Бо ти його стрінеш вороже.
Спаде воно болем на груди,
На волю проситися буде,
А стати [i]сльозою[/i] не зможе,
Бо ти її стрінеш вороже.
На радість чужу,як на свято,
Воно заясніє завзято,
Та [i]усміхом [/i]стати не зможе,
Бо ти його стрінеш вороже.
Те слово не зможу приспати.
Мовчання боюсь,як[i] утрати...[/i]
А що, коли втомляться груди
І вирветься слово на люди!
[i](З раннього,увійшло до першої збірки "Дзеркала". - Львів:Каменяр,1991)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736985
дата надходження 08.06.2017
дата закладки 08.06.2017
[color="#6b5656"][i][b]Таков наш мир, когда к тебе лицом:
Рассветы озаряются улыбкой
И радуга с красою ярко-зыбкой,
И облака не н́алиты свинцом…
Таков наш мир, когда спиной стоит:
Обман и подлость, войны и пороки,
И болью наполняются все строки,
Когда душою собственной избит...
Таков наш мир из черно-белых струй.
О, как изменчиво у них теченье!
Окрас меняет каждый день свеченье,
Но от судьбы ждем счастья поцелуй…
Таков наш мир, хорош он или нет,
Воспринимаем все его контрасты,
Поверив, что живем мы не напрасно,
Но иногда не ценим белый цвет…
Таков наш мир – балансом на краю:
[color="#a82828"]Мы, находя, всегда теряем что-то[/color]
И у судьбы вымаливаем квоты,
Чтоб не попасть нам в черную струю…[/b]
[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735965
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 01.06.2017
Сверкает луч Звезды небесной,
Грядёт цветущая пора:
Горит весной огонь чудесный,
Сияет ночью до утра.
Она – любимая Планета…
Чарует глаз далёкий Мир,
Душе моей, сей лучик света:
Бальзам, вино и эликсир.
Встречаю ночью, днём тоскую –
Несётся кругом голова…
В её стихах: любовь хмельную
Питают нежные слова.
Бывает, тучами закроют –
Не наблюдаю её стать.
Блаженный… верую, ревную...
Молюсь… о, Божья благодать!
Гори…гори…Звезда Востока!
Буди прекрасные мечты!
Не пропадут, с зеницы ока,
Твои красивые черты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735231
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 01.06.2017
Я без дела, как тумба стою,
И по совести, это не странно.
Ну кому в двадцать первом веке
Будет нужно фортепиано.
Я уже старше многих людей,
Я ведь сделано в прошлом веке,
В нашем клубе под фонограммы
Иногда лишь гремят дискотеки.
Да и клуб наш и институт-
Так, реликт ушедшей эпохи.
Добивают здесь и крадут
Накоплений советских крохи.
Иногда только, так не в празник,
Просто после рабочего дня,
В клуб старик усталый приходит
И ворча раскрывает меня.
И тогда рождается сказка!
Снова клавиш забытых моих
Рук его касается ласка
И плывут снова звуки от них!
Точно нет этих грустных лет,
Грудь моя, моя струнные зала
Всё тогда начинает петь,
Я и новое так не звучало,
Ах играйте, я вас прошу,
Для меня вы маэстро, гений,
Я опять начинаю жить,
В звуках ваших прикосновений!
Нету лучше этих минут,
Пусть звучат, сонаты, романсы,
И пускай целый клуб зальют
Ярких звуков протуберанцы.
Когда музыки нашей волна, ,
Разливается шире и шире,
Я тогда ощущаю сполна,
МЫ НУЖНЫ ещё в этом мире!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735453
дата надходження 28.05.2017
дата закладки 01.06.2017
Дорослі дуже завинили
Перед майбутнім всіх дітей.
За їх розірвані вітрила,
І за невпевненість ролей.
За мир, загублений у чварах,
За мову, зраджену колись,
За дні, проведені в підвалах
І, що взяли “зелені “ вись.
За брак любові й сонця в душах,
За всю байдужість у серцях,
За щастя те, що не у грошах,
У цих нещасних папірцях.
За їх сирітство і печалі,
Що не казали ми “пробач”,
За те, що дітки помирали
Й не сумував тоді багач.
За їх украдене дитинство
І покалічені життя,
За всі безглуздя, і безчинства,
За все, що плакало дитя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735944
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 01.06.2017
Назвались квітами закоханих,
Втопились в щасті пелюстки,
Дощем і вітром не сполохані,
В піснях оспівані бузки.
В садах бузковими туманами,
Під яблуневу заметіль
І у сусідстві із каштанами
Свій влаштували водевіль.
Танцюють бджілки і метелики,
Акомпанує соловей,
Хрущі так заздрять, до істерики,
Собі прийшли в живий музей.
Бузки бувають часто свідками,
Як тішить їх оте “люблю”,
Схилили грона над бесідками
Й диктують ноти скрипалю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733525
дата надходження 15.05.2017
дата закладки 15.05.2017
Судомлять душу
У серці зливи,
Тривожать тишу
Усім щасливим.
Стрясуть вагання,
Впадуть до низу,
Стечуть по ранах
У хмару сизу.
От бач як тихо
Відразу стало.
Любов – це вихор,
Життя – вистава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733117
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 12.05.2017
Вітерець і квіти
Гарний весняний день… Яскраве сонечко мандрувало ближче до заходу….
Але промінці, ще весело витанцьовували, мерехтіли по землі.
Теплий, веселий вітерець гуляв поміж дерев, вони ж раділи, що нарешті тепло. Листочки у захваті перемовлялися між собою, шелестіли.
Аж раптом почули розмову двох синеньких фіалочок,
-Ой, яке ж сьогодні сонечко світило, ти бачила сестрице?
Та саме з вітром обіймалася, легенько стрепенулася і дуже приклонилася,
- Не тільки бачила, а й відчуваю. Мене гріли промені ласкаво і теплий, теплий вітерець обіймав, що ти не помітила хіба?
- Бачиш, як бешкетує, геть до землі мене хотів покласти.
Аж враз ледь-ледь почули спів тоненький між листочків,
-А ну, хто тут про мене, щось розповідає ?
- Ой вітре, це ти ?,- одночасно запитали фіалочки.
- Звичайно я! А хто ж іще вас може так ніжно обіймати? - запитав вітер.
Зовсім поруч росла яскраво-жовта куль - бабка. Вона усміхалася до всіх, останні сонячні промені придавали їй блиску, але вона вже згорталася, потихеньку готувалася до нічного сну. Уважно слухала цю розмову, наважилася приєднатися, погомоніти,
- Ну, то й добре, що нарешті теплий, дочекалися! Щось цього року така капризна весна ,то тепло було, то раптом сніг повалив. Добре, що нас прикрив від морозу. Так би напевно загинуло багато квітів серед нас…
-Так, так, ти права куль-бабко, - зашепотіли квіти
- Це завдяки сонечку я теплий, - продовжив розмову вітер.
- Його промені добре гріють та зараз заховаються і я вже буду віяти холодніше.
Квіти підняли галас,
- Не треба! Не треба! Краще відпочинь, не літай!
-Ой, що це за гамір ви такий підняли? - обурилася конвалія, вона ще не цвіла, але вже тримала при собі маленькі закриті квіточки.
- Хіба не бачите, вгомоніться, гадаю ніч приходить для того, щоб відпочити, набратися сили, а потім вдень, більше підрости. Тож не заважайте дрімати ,
- продовжила конвалія.
Ніжно-зелена, шовковиста травичка все слухала уважно і теж подала голос,
-Ти справді вітре, наберись терпіння, ще нагуляєшся досхочу. І так ночі прохолодні, як віятимеш, знову стане холодно .Хай би ми всі ,ще трішки підросли, стали дужчими.
Притих вітер, уважно всіх послухав а потім тихенько, тихенько заговорив,
-Та я вже бачу сутінки довкола огорнули землю і в лісі вже набагато тихіше, менше пташки співають, напевно теж вкладаються спати. Не знаю, що з вами робити? Може й справді перепочити, а проснутися з світанком, тоді погуляти.
Аж тут дерева почали просити,
-Ти вітре, нам сьогодні всім гарно коси розчесав, можеш і відпочити, нехай би ми теж трохи подрімали. А проспати не бійся, не проспиш. Наш зяблик все починає спів тільки ледь-ледь світанок просинається. А там і дрізд свою пісню заведе, почуєш, гарно співають наші друзі. А спів соловейка неперевершений, ото вже дзвінкоголосий птах, він заводить свої чарівні пісні і вдень, і вночі.
- Ну добре, - позіхнула, вже зовсім згорнула свою квіточку куль - бабка. Мабуть я перша, вже майже сплю, тож на добраніч всім.
Бачать дерева, фіалочки обійнялися, застигли, теж дрімають.
А трави всі принишкли до землі.
Серед листочків дерев шепіт вітру промайнув,
- Ну так і буде! Напевно я теж сховаюся поміж вас, посплю до ранку, гадаю, що не просплю. Тоді всі разом будемо стрічати ніжне, ясне сонечко весняне. Тоді я весело розбуджу всіх, щоби раділи теплому сонечку і квітучій панянці-весні.
- На добраніч! На добраніч всім! –лунало в лісі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732684
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 12.05.2017
Майбутня матуся пройшлася в кінець
Салоном маршрутки, знайшовсь молодець,
Дав місце з повагою хлопець Мадонні
Й маленькій людинці, що грілась у лоні.
А “немічних” з двадцять просиділи тихо –
Двох статей принишкло байдужості лихо.
І їй, і йому - на усе всеодно,
Тут все зрозуміло: в салоні - воно!
Я з сумом дивилась з вершини всіх літ
На душі щербаті цих юних "калік".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733083
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 12.05.2017
Я чувствую прикосновение,
Твой голос слышу по весне,
Не для утех, не в утешение
Тобой любуюсь я во сне.
Люблю тебя - моё видение,
Хоть жизнь с тобою не грешна,
И в это сладкое мгновение
Моя судьба предрешена.
Мне кажется, что твои руки
Меня ласкают, как трава.
Из уст чарующие звуки –
Ты шепчешь страстные слова
А губки, в тёплое дыхание,
Целуют сонные глаза,
Ужасен миг, под утро раннее,
Твоя дрожащая слеза.
Мой разум стонет - догони,
Возьми её, она твоя,
Но ты - лишь сон, что ж, извини:
Чужая… неуловимая.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730702
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 09.05.2017
І знову сльози на очах,
Така історія, мов рана,
Схилилась пам’ять при свічах,
Така болюча Вітчизняна.
Солдат пекельної війни
Був до кінця на полі бою,
Вона приходила у сни,
На серце падала журбою.
Вона у венах запеклась,
І біля скронь осколком билась,
Через роки болить всіх нас,
І жах наводять чорні крила.
Не оминула жодний дім,
Писала “безвісти” й “навіки”,
Мигала в дзеркалі кривім,
Їй ніпочім були каліки.
Пройшли паради поколінь
І знову Вітчизняна, друга.
“Троянський” висадився кінь -
Зі сходу ворог, чорна смуга.
Він наробив без міри бід,
Пройшовся чоботом по світу
І що ж то за такий нарід?
Зірвав безжально стільки цвіту.
По колу знов – руїни й біль
І стільки доль вже - у граніті,
Йому б побільше тих “весіль”,
Не має поки спину в світі.
В День Перемоги гинуть хлопці
За рідну землю, без вини,
То пісня - в нинішній обробці:
“ Хотят ли русские войны?”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732553
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 09.05.2017
В вікно моє вже сіробровий ранок
Крізь шибочку несміло заглядав,
І перший соловей своїм сопрано
На сонне листя звуки розкидав.
Вікно відкривши, я відчула подих:
То тихий легіт доторкнувся кіс.
А може то легка рука Господня
Мені дарунки сипала якісь?
І вище піднімалось сіре небо,
Аж ось запеленала його синь –
В промінні сонця виникла потреба
І в краплях свіжих першої роси.
Мені здалось, я теж у цім оркестрі
Мелодію важливу теж веду,
І на життя людського перехресті
Серед краси цієї не впаду.
7.02.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731746
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 06.05.2017
Нагадало дитинство мені
Білокоре це диво природи.
Цвіт - сережки такі запашні,
Стан тендітний увесь до моди.
Тихий шепіт з вітрами в полі,
Сяйво місячне, мов фата.
Щось берізка шепоче долі,
Вправно косу свою запліта.
На сукенці – сліди від нічки,
Поміж віт – ще відлуння зір,
Впала синього неба стрічка
На зелений трави кашемір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731585
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 06.05.2017
В бузковім цвіті ніжність фіолету
Замішана весною на красі…
І обриси садів немов замети
В яскравій зелені, в незайманій росі.
А за городом – луг в цвітінні пишнім,
Кульбаби й смолки – хоч на полотно…
І по межі рядком – весняні вишні
Летять хмарками з вітром заодно.
У плесі ставу голубіє небо,
В люстерці вод верба плете косу…
Здається, в мить оцю більше не треба,
Крім щастя проживати ту красу,
Милуючись картин весняних плином,
Скидаючи з душі вагомість літ,
Згадати, мов перед одвічним дивом,
Навіщо всім даровано цей світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730615
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 02.05.2017
Стежки всі наші заблукали
Серед життєвих бід-незгод.
А може, ми це їх злякали,
Не зрозумівши усього?
А може трави винні в цьому,
Чи тепле сонце, чи вода,
Чи особиста наша втома,
Що стежка та не прогляда?
Життя одне у нас з тобою:
Без тебе – я, без мене – ти,
Не можем жити без любові
Й по стежці вдвох також пройти…
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731322
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017
Дякую Валентині Ланевич,
на вірш
"Обіймає твій подих лице"
Якщо тебе цілує вітер,
То знай: цілунок цей із мрій.
Цей ніжний, вишуканий містер
Освідчився...і не одній.
Якщо тебе цілує вітер,
Росинку кине із туману,
Зізнання пише він без літер
І вже на цей раз - без обману.
Якщо тебе цілує вітер
І сипле цвіт в твоє волосся,
То - це коштовний сонце-бісер,
Дзвінке любові безголосся.
Якщо тебе цілує вітер,
Вдягнув невидиму вуаль,
Кружляє цей прозорий витвір
Вже біля іншої,на жаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731406
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017
У цей весняний сонячний день
З Днем народження вітаю
Талановита,мила,юная подруго!
Коли розквітли різнокольорові тюльпани,
Фіалки білі і блакитні лісові,
Коли із квітів сніжинки ніжні
У повітрі літають,
З Днем народження Тебе вітають!
Миру,здоров"я і творчого натхнення
В усіх справах бажаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730703
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 27.04.2017
А давно бы понять нам пора
Эту мудрость, простую и вечную:
Нет страшнее врагов у добра,
Чем борцы за добро безупречное.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726415
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 20.04.2017
На папері лежали слова
Нерухомо, бувало - в зажурі,
Часом рима була за дрова
І ридали віки на бандурі.
А були - з булавою в руках,
Із міцним, мов у дуба корінням,
У барвистих і чорних хустках
Відбивались часів голосінням.
Ті, що йшли й не сиділи на місці,
Не чекали із моря погоди,
Їх тримали в руках віршописці
Й до скарбничок збирали народи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729450
дата надходження 19.04.2017
дата закладки 20.04.2017
Немає пророків в країні
Де батьківське слово зросло…
Віками страждали… й понині,
Народ наш вирощує зло.
Засіли керманичі хижі:
Бо правду - неправдою б’ють!
Слова промовляють ворожі,
На мову помиями ллють.
Відняли вже все від народу,
Куди не поглянь – скрізь біда.
Лишається, кинутись в воду,
З високої кручі Дніпра.
За Волю,за Правду… Свободу
Піднявся великий народ,
Побігли не знаючи броду,
Не зміряли величі вод.
Кудись розлетілись, як птахи,
В тепліші, в багаті краї,
Волочуть нещастя невдахи:
Без дому,родини й сім’ї.
І там, не багата в них Доля,
Кругом наші в злиднях живуть,
Опудалом посеред поля,
Не мед, а гіркоту там п’ють.
Тяжка на чужині дорога –
Колюча босоніж стерня.
Закралась, і в мене тривога:
Печальну співаю щодня.
Затягну уночі тужливу,
В далекій чужій стороні
Про долю…любов нещасливу,
Що мається теж, в чужині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728711
дата надходження 14.04.2017
дата закладки 20.04.2017
Як модно казати : “бомж”
Лежить на зупинці, пусто.
А скільки на нього - бомб!
Зібрались проїжджі густо.
Тут осуду - цілий віз:
Узутий в один кросівок,
Немає при нім валіз
І схоже не мав автівок.
Він справді - давно на межі,
Чужим йому став цілий світ.
І люди, і влада чужі,
Лиш очі - волошок цвіт.
Чи може хтось правду знати,
Яким він колись був: ДО?
В дипломах його – відзнаки,
Пристойне було житло.
І він народився іншим,
І з роду не був жебрак,
Сердечнішим і добрішим
За всіх колись був юнак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729149
дата надходження 17.04.2017
дата закладки 17.04.2017
Мов золоті курчата, зорі
В нічному небі розбрелись.
Воно ж, безмовне, непрозоре,
Все пам’ятало, як колись
Стогнала матінка-землиця
Під кіньми дикої орди,
Та була змушена скориться…
Багато утекло води,
Крові пролитої немало,
Що обагрила води ті.
Списів – не тисячу зламали…
А скільки ж зламаних життів!
На все те зорі німо зрили,
Від жаху падали униз,
Та українці не скорились –
Здобути волю спромоглись.
Квітуй же, мати Україно,
Тобі хай заздрять вороги.
Навік зіллються воєдино
Дніпра обидва береги.
24.06.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728312
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 11.04.2017
Косі дощі змивали смутки -
Баласт зими весноводою,
Додолу впали болю згустки -
Я стала справжньою собою.
Так підставляла голу душу
Під кришталеві їх струмки,
Дощі руками, наче з плюшу,
Ласкаво гладили думки.
Всю повноту свого єства
Я віддала задарма водам,
Усе - дощам, крім божества.
Здалася мокрим епізодам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728362
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 11.04.2017
[color="#1100ff"]
[b] Прихоти тела
Для тварей
Удел[/b]
[/color]
[b] Низменность страшная
Когда душа
Безучастная [/b]
[b]Спасёт красота
Но не без труда[/b]
[b]Душа у тех
Не продаётся
У кого сердце
Над бренностью
Смеётся[/b]
[color="#ff4400"] [b] Лицо радости
Не сносить им
И в старости...
.......................
................................
.........................................[/b]
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725710
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 11.04.2017
Коли лунає гімн у людному метро,
В негоду на промерзлому Майдані,
Я проживаю, хто такий народ
В пориві єдності, в надії і стражданні.
І ці знайомі кожному слова
Уже не тільки пісня, а Молитва,
Стражденна, невмируща, вікова,
За нашу гідність нескінченна битва.
Коли вкриває плечі полотно
Жовто-блакитних прапорів країни,
У стуках серця чую лиш одно:
"Ти долі іншої достойна, Україно!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645279
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 07.04.2017
Коли весна у сни мої загляне
Й лелечі клини витчуть небеса,
Зазеленіють барвами поляни,
Весняну казку стануть колисать.
Вітри розчешуть в полі зелен-вруни,
Що килимами обіч розляглись,
Заграють-задзвенять весняні струни,
Немов теплом, квітневим, упились.
Засяє річка сріблом-кришталями,
В воді розбудить сонний очерет,
Як повінчає зорі з солов’ями,
Їм подарує скрипочки й кларнет.
16.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727644
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017
Дерева голими руками
Тут дістають аж десь до хмар,
Граційно так стоять рядками,
А тіні схожі на примар.
З живих картин сіріють виші,
А - пам’ять коренем углиб,
Колись давно створив Всевишній
В епоху Дів, а може Риб.
Чарує краю первозданність,
Хоч в зодчих задуми вже є,
Якби скоріше Товтри ранить,
На щастя Бог ще не дає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727701
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2017
Ой зробила Мишка нірку, бо дуже старалась.
Прибирала, фарбувала, жити в ній зібралась.
Гарна нірка... Невеличка. В ній затишком віє.
Бо ж та Мишка невеличка працювати вміє!
Тут тарілочки, каструльки... чашок є доволі,
Бо ж трудилася багато Мишка та у полі.
І зерняток у засіках в неї є багато,
То ж схотіла влаштувати новосілля-свято!
А запрошених з'явилось до Мишки чимало.
Їсти-пити вистачало... усім всього стало!
Все ж було після гуляння тих розмов багато.
Говорили, що не вміє Мишка частувати.
Ото Жабка постаралась, бо ж не на роботі.
Ще й до цього часу, гляньте, квакає в болоті!
А ви мудрості навчайтесь, щоб вам так не стало.
Не запрошуйте до себе тих, кому все мало!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727013
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 07.04.2017
В глибоку осінь ми удвох вступили –
В літах обоє вже – і ти, і я.
У тебе – син і в мене теж два сини…
У кожного із нас – своя сім’я.
Синів батьками наших називають,
Бо й їх дорослі стали вже сини.
Своїх висот онуки досягають –
Міцніють і ростуть, мов ясени.
Нам солов’ї давно відщебетали,
І грози відшуміли теж давно.
Поважними людьми тепер ми стали,
Та про минуле спогадів – танок.
Студентами були в одному вузі,
На лекціях, в читалці – всюди вдвох,
На сесіях теж мали по заслузі,
Та трапилося горе під Різдво.
Немов крилаті ми лелеченята,
Літали по льоду на ковзанах.
Розлуки нашої то був початок,
Коли ти, впавши, ногу там зламав.
Тож витяжка, і гіпс, і стіни білі…
Так, плинув час – його ж не зупинить,
Й хоча усе здавалося стабільним,
Цей випадок життя наше змінив.
Ти там зустрів в халаті білім... долю,
А я не стала плакать, заважать,
Призначення одержавши, додому
Поїхала, не стала й заїжджать.
Пройшло життя. Ні, птахом пролетіло.
І раптом… зустріч, через стільки літ:
Не ті вже очі і волосся, й тіло.
У кожного із нас був свій політ,
Та тільки у душі щось… обірвалось,
Хай глухо, але в самій глибині…
Чому та на катку проста недбалість
Життя тобі змінила і мені?
Колись би долею це все назвали.
Чому ж вона так з нами повелась?
Чи може, не життя – ми казку знали,
А може, просто, мрія не збулась?..
1.03.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727498
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 06.04.2017
Він кохав Її все життя,
Він торкався Її лиш очима,
Відійшла Вона в небуття,
А любов Його ще не згасима.
Він ще бачить Її красу
І ще чує чарівний голос,
Не здається іще часу,
Хоч й нестерпне це замкнене коло.
Він хотів привітати зі святом -
Відповіла мовчанням тиша,
Так багато хотів сказати -
Виявляється вічність сильніша.
Він кохав Її так давно,
В документі Його - дев'яносто.
Крутить пам'ять німе кіно,
Як втрачати коханих непросто...
ДЗЕРКАЛЬНИЙ ВІРШ
Як втрачати коханих непросто...
Крутить пам'ять німе кіно,
В документі Його - дев'яносто.
Він кохав Її так давно.
Виявляється вічність сильніша -
Так багато хотів сказати ,
Відповіла мовчанням тиша
Він хотів привітати зі святом.
Хоч нестерпне це замкнене коло -
Не здається іще часу
І ще чує чарівний голос,
Він ще бачить Її красу.
А любов Його ще не згасима,
Відійшла Вона в небуття,
Він торкався Її лиш очима...
Він кохав Її все життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727381
дата надходження 05.04.2017
дата закладки 05.04.2017
Чи бачив ти, якою є весна,
Та, найраніша, у моєму краї?
Погода ще не тепла, та ясна,
Веселих горобців літають зграї.
Не спить і чорна у полях рілля –
Господаря чекає, щоб засіяв.
І свіжим подихом похвасталась земля,
Чекає, мов жона після весілля.
Ще не тривожать неба косяки
Птахів, що повертаються додому.
Припухли на деревах ледь бруньки,
Мов скинули зимову сіру втому.
Ще корчаться листочки трав в шпичках,
Та вже весні стежки намалювали,
Чи то ідилія у неї є така,
Щоби по зелені в вінку ішла-ступала.
Втопила річка рижі береги,
А з ними – й осоку, і очерет по пояс,
Та й ця весна теж додає снаги,
Й не залиша мене глухою чи сліпою.
21.10.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726270
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 30.03.2017
— А ти чого це розкричався? — спитав у Рака мудрий Лин.
А Рак плескався... Рак плескався! Радів, що меле зранку Млин.
— Та куди ж лізеш, небораче? Та ж у Млині тім жорнова!
А Рак плескався... Рак плескався! Там була теплою вода.
А Млин той гарно працював, то ж він на Рака не зважав.
По клешнях Млин так Раку дав... що той поповз ураз назад!
Так гірко плакав отой Рак... і повз... і повз ... та все назад!
З тих пір вперед не може йти, то ж мусить лиш назад повзти.
Порада в мене є одна: Не суньте клешні до млина!
Млин не зважатиме на Вас... Ой, як по клешнях отих дасть!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726392
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017
Весна, о Боже! Знову ця пора
Метеликом майнула над привіллям,
Де котиків пухнастих дітвора
Обсіла густо верболозу гілля.
Там, де зими останній штрих зітерто,
Вже тягнеться до сонця первоцвіт,
Крізь товщу листя ніжно і відверто
Цілує небо й тішить білий світ.
Проснулась брунька й щастям налилась,
Життям наповнилась по вінця, по краї.
Лиш перша бджілка з вітром обнялась,
А вже гудуть над вишнями рої.
В теплі пташа купається і небо,
І все живе пробуджується знов.
Як же душі пори цієї треба,
Мов подиху, і сенсу, і обнов.
І серце закохалося в цей день
Так сонячно й нестримано-крилато.
І круговерть відновлених натхнень
Дарує весняний ковточок свята.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723543
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 26.03.2017
Зоряна ніч, невесела,
Сумно дивилась згори
На поруйновані села
І на чужі прапори,
І на поля, почорнілі,
В ранах там стогне земля,
І на міста, спорожнілі,
Від «подарунків» Кремля.
Раптом ту ніч сколихнуло
Вибухом, і не одним,
Небо знов стало похмуре:
Нове убивство під ним.
І поселилась тривога
В темній небесній імлі…
Де та надійна дорога,
Край покладе що війні?!
19.10.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725574
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017
Весна іще не хвасталась травою,
І квітка перша в лузі не цвіла,
А під лазурною небесною габою
Сім’я лелеча клином пропливла.
Аж тут рясні дощу краплини впали,
Зросили землю і лелек вгорі,
Туманом піднялася сиза пара,
Яку чекали довго трударі.
«Пора тепер гаряча для роботи,
Ось-ось озвуться гуркотом поля,
Пошли їм теплу сонячну погоду,» –
Молила Бога зорана земля. 4.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724909
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 23.03.2017
На дальнем рейде горизонта,
Где волны лижут облака,
Ревущая ветром Планета
Зовёт на танец моряка.
Зовёт и манит даль немая
Друзей поверженных мечтой,
И ты прости, прости родная,
Что я сегодня не с тобой.
Что наши страсти врознь ночуют,
Как разум - с пьяным мужиком…
Прости, что утром не целую
Тебя ласкающим стихом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725111
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017
Свеча без огня не горит...
Свеча без огня и не тлеет...
За нежность посмеет корить
Лишь тот,кто любить не умеет.
И боги когда то уйдут!..
И сердце,что негой болеет.
Истлеет терзания кнут,
И пряник не вдруг зачерствеет.
Забудут свечу зажигать,
И душу... ничто не согреет.
И некому будет сказать, -
Что омуты слёз не мелеют...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724634
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 21.03.2017
Кури... кури сокотіли:
— Ти диви, що натворили! Доходилася Небога.
Гляньте! Гляньте... Он дорога вже протоптана.
Хвиляста... Ой була ж там Зозуляста!
Все до Півника ходила, до сусідського... Носила,
видно, зернятка смачні. Це він їй співав пісні!
Тепер діточки малі, цілий виводок малечі. І усі
на мами плечі!
— Ка-р-р! — тут Ворон прокричав.Чому ж Півень
ловив Ґав?
Говорити ж Півень звик:
— Стережу я свій Курник!
По стежині тій ходив той, хто Мурочку любив.
Та кури всього не знали, бо вночі вони всі спали.
Через тебе з когось сміх? Знай, це є великий гріх!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724277
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 21.03.2017
Прийшла весна, прийшла красна.
Снігами йшла глибокими.
Вона і тепла, і ясна,
Як світ, голубоокая.
Їй раді небо і пташки,
І сонце посміхається,
Проснулись води й моріжки.
Живе усе кохається.
А в піднебессі жайвір-птах,
Накрився ледь хмаринкою,
За мить в очах немов розтав.
Земля внизу – скоринкою.
Шпаки, весняні сурмачі,
Голублять простір піснею,
Ще пришерхає уночі
Цебро з водою прісною.
7.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724737
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017
Треплет ветер тучки занавески,
Где то там, в холодной вышине.
Теребит и двигает их резко,
Как простые шторы на окне.
Кажется, он даже распевает:
«Вот сейчас как дёрну, разорву!»
И лучам дорогу очищая
Открывает неба синеву.
Треплет ветер тучки точно шторы,
Синего небесного окна,
Древнего и юного, в котором
Показалась нам уже весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723629
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 16.03.2017
— Чому це в тебе довга шия? — Жираф Жирафу запитав.
А сам? Погляньте ви на нього... Найвищу гілку діставав!
— У мене шия величенька. Для мене добре це. Повір.
Така висока я, стрункенька. А де ще є такий от звір?
Всі закохались Бегемоти, і Носороги ходять тут.
Та жаль, нема мені тут пари. Я думала, що ти... Мабуть...
на цей раз знову помилилась, — забідкалась Жирафа та.
Хоч плач, скажу тобі відверто, бери та йди хоч за Крота!
Ген, бачиш, ходить Лев поважний? І позирає в наш бік Слон.
Ще залицяється до мене навіть малий Хамелеон.
А я шукаю собі пару, щоб в нього шия, як моя.
Пішла б я з радістю за нього. Повір, не хочу й за Слона!
Пошкодував не раз Жираф той, що він дурниць наговорив.
Якби були слова привітні, не йшли б Жирафи за Слонів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723233
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 16.03.2017
«Що ти зробив для України? –
Собі дозволю я спитать, –
Коли твоя країна гине?
Як на могилах танцювать
Отих, хто впав на полі брані
За мене й тебе, і дітей,
Отримавши смертельні рани?
Не маєш права ти на те.
Коли ти справжній українець
Й байдужістю не захворів,
Змітаймо кодло все зміїне –
Землі своєї ворогів.
Важка-тяжка борні дорога,
Якщо не хочемо сконать,
Тоді здобудем перемогу,
Як навчимося зло карать.
Устаньмо ж всі за раттю рать!»
15.03.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723828
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017
…В этом городе день – не день, а почти потоп,
Вместе с илом прошедших лет прокатившийся по асфальту.
Город - дно океана, да. Но, вместо пластов базальта –
Хаос ног и машин. Город выбрал языческий автостоп,
Бросил руль. Сам не верит в себя и смысла в себе не ищет,
Ему можно - он бог: и силен, и доволен пищей.
…Днем и сыт, и буквален, а к вечеру даже порядком строг:
Свет из окон решительно с ярко-фонарным вяжет
В хитрый узел, комок, паутину, сеть, невод, пряжу…
Одержим и сакрален, по линии крыш упрощен в плато.
Не признает, что горд, но покажет зевакам скальпы
И скелеты историй - в них идолы да сатрапы.
...Он жесток. Льстит приветственно. Гибок умом да сердцем.
Но влюблен, дав слабину, и даже на всё готов
Для одной из тех прытких и прячущихся в метро,
Что сумели спастись от потопа, пуанты сменив на берцы,
Перепрыгнув траншеи да лестницы, взяв галоп,
Антилоп...
Город грифов с огромным размахом капотов-крыльев
Забывает, что он не ковчег, а старинный
Киев...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721249
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 09.03.2017
За вікном шумить дощ... його краплі неначе
Чисті сльози рясні. Чому ж небо так плаче?
Та здаються мені дощові ті краплини,
Що то чисті, прозорі й веселі перлини!
Дощ, дощ, дощ... Краплі холодні.
Ти до мене прийдеш знову сьогодні!
І хоч крапель рясних за вікном ціла злива,
Та у мене є ти, і тому я щаслива!
Манить, манить мене... рясний дощ той із хати,
Парасольку візьму, та й піду зустрічати.
Зігрівають мене незабутні хвилини,
Як прикрив ти мене від весняної зливи!
Дощ, дощ, дощ... Краплі холодні.
Ти до мене прийдеш знову сьогодні!
І хоч крапель рясних за вікном ціла злива,
Та у мене є ти, і тому я щаслива!
За вікном шумить дощ... його краплі неначе
Чисті сльози рясні. Чому ж небо так плаче?
Та здаються мені дощові ті краплини,
Що то чисті, прозорі й веселі перлини...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722184
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 09.03.2017
[u]Пам'яті Т. Г. Шевченка присвячую[/u]
Черкащина… Той край, де зріс Тарас,
Що за селом колись ягняток пас…
Важка його сирітська доля, нерадива…
І став за правду він Борцем усім на диво.
Навіть у сні, той шлях страшний для нас –
Становлення й заслання дикий час –
Зламати не змогли цього Титана волю.
Ані приниження, ні муштри, ні сваволя,
Яку чинив над Генієм царат,
В історії ніколи не згорять.
Зневіра і самотність – не його це риси,
Хоча на цілих десять років забарився
Тарас тоді в казахських тих степах,
Та вітер з України йому пах
І рятував його гостинну й щиру душу,
Хоча фізично наш Шевченко й занедужав.
Вернувсь додому в особливий час –
Проти кріпацтва спущено Указ.
Зустріти встиг поет і для народу волю,
Та його серце вже не витримало болю…
Пішов поет у вічність, та життям,
Своїм синівським справжнім почуттям
Він був і є взірцем для нашого народу:
Поет народний – то найвища нагорода.
Його й сьогодні злободенний вірш,
Й звучить, мабуть, сильніше, ніж раніш…
Пливе старий Дніпро, зорить Тарас на хвилі
Й не має спокою він, навіть, і в могилі:
Чому народ і досі так живе –
Вже й покоління, й мислення нове?
Чи ж буде жить воно «у сім'ї вольній, новій»?
Чи збудеться його пророче й мудре слово?!..
2013
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722454
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 09.03.2017
1. Цвіте синьо, лист зелений квітник закрашає,
хоч мороз усе побив - його не займає.
2. Діжа на діжі, зверху маяк,
ніхто не відгадає зроду ніяк.
3. Є голова - без волосся; є очі - нема брів;
є крила - не літає, в холоді не мерзне, спеки не боїться.
4. Швець - не швець, кравець - не кравець,
держить в роті щетину, в руках - ножиці.
5. Які ноги, такий ніс, по болоту ходить скрізь,
хату на хаті має, жабам рахунок знає.
6. Швидко й гарно скрізь літає, безліч мошок поїдає,
під дашком гніздо будує, тільки в нас все ж не зимує.
7. Біле, як сніг, чорне, як жук,зелене, як гай,
вертиться, як біс, і повертає в ліс.
8. Маленький хлопчик у сірій свитинці
по дворах стрибає, крихотки збирає.
9. В"ється, стука молоток, поправляє нам садок.
10. Уночі гуляє, а вдень спочиває,
має круглі очі, бачить серед ночі.
Відгадки: 1.Барвінок. 2.Очерет. 3.Риба. 4.Рак. 5.Лелека.
6.Ластівка. 7.Сорока. 8.Горобець. 9.Дятел. 10.Сова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721947
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 06.03.2017
К 230-летию со дня рождения Устима Кармелюка.
Ой, уныло ветры затянули,
Жутко самому лесовику…
Ой, всадил серебряную пулю
Пан Рутьковский в грудь Кармелюку*.
-«Ты ж заговорённый, все твердили,
От всех пуль, от сабель и от мук,
Как же вдруг паны тебя убили,
Атаман наш, батько, Кармелюк.
Неужели серебро у пана
Заговора древнего сильней?
Ой, страшна кармелюкова рана
Побежала кровь, что твой ручей».
-«Серебром и был убит я, братья,.
Да не тем, что пан вогнал мне в грудь,
Тем, что за измену взял предатель,
Указавший шляхтичам мой путь».
Воевало панство языками:
«Кармелюк колдун, лесной злодей!»
Так брехали долго, что и сами
Клевете поверили своей.
Я «разбойник», да души невинной,
Не убил я, хлопцы, ни одной**,
Я крещёный, не дружил с нечистым,
А разбой был у меня такой,
Что народу, битому панами,
Отдавал я панское добро,
Вот паны, тряхнули кошельками,
И пустили в дело серебро.
Из лесов подольских в кущи рая
Просто мне уйти пришла пора.
Вы ж живите, в сердце не пуская
Панского лихого серебра».
Ой, как грустно ветры затянули,
И неслышно стону их конца…
Шлют паны серебряные пули
Молодым Кармелюкам в сердца!
*Народный герой Украины, «Украинский Робин Гуд» Устим Кармелюк был убит шляхтичем Рутьковским (Рудьковским) в 1835 году. Суеверный шляхтич, также как и многие его современники, верил в то, что славный атаман, который восемь раз бежал из тюрем и ссылок, колдун. Поэтому стрелял в него не обычной пулей, а серебряной пуговицей, поскольку согласно легендам, только серебро может сразить колдуна. Однако без помощи предателя, шляхте и в этот раз не удалось бы расправиться с Кармелюком.
** Устим Кармелюк никогда не убивал схваченных панов и членов их семей.
«Зовут мене розбійником, кажуть, що вбиваю
Я ни кого не вбиваю,
Бо сам душу маю»,
говорит Кармелюк в первом, подлинном варианте известной песни.
В двадцатом веке в ряде художественных произведений Кармелюка сделали более суровым.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719907
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 06.03.2017
Вже весна у сурми грає,
Перший пролісок розцвів.
Над моїм просторим краєм
Клин лелечий засивів.
Заблукав туман в долину,
Мов овечок сивих пас .
Кущ торішньої калини
Ягідок мав про запас.
Води морем розлилися,
Доповзли і до куща,
Хоч стоїть він і без листя,
Рада весноньці душа.
Прогляда крізь води стежка,
Мов мечі з них, – осока.
Стежка, схожа на мережку,
Мимо кущика тіка.
А як вишиє корали
Сонце в сонних споришах,
На сопілочці заграє
Дивна весноньки душа.
4.04.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721907
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 06.03.2017
Де ж ти моя, пташко?
- Полетіла в вирій,
Бо жилося важко
В Україні милій.
Десь, за синім морем,
Є земля красива…
Та не з твоїм щастям -
Доленька зрадлива.
Там не в’єш гніздечко:
Діточок збавляєш,
З раненим сердечком
Мене залишаєш.
Вже й не любе сонце,
І вночі не спиться,
Вигляну в віконце –
Місяць з нас сміється.
Він напевно знає,
Як тобі живеться –
Душу розриває…
Кров в судинах б’ється.
Пір’ячком торішнім
Вимостив кубельце,
Під романс утішний
Виплакав озерце.
Знов весна буяє,
Соловейком ллється,
А тебе немає -
Серце з жалю рветься.
Може, крук поганий
По дорозі знищив,
Чи Амур лукавий
Серенаду свище?
Молюся за тебе
Доленьку благаю,
Із крайсвіту,з неба
Тебе виглядаю.
Де ж ти моя, пташко,
Що ж ти наробила?
Сама…живеш тяжко,
Ще й мене згубила.
Дякую, поєтам - Світлані Імашевій (Світла) і NN, за допомогу при створенні вірша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721336
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 05.03.2017
Самотній листочок у пошуках щастя
Поплив кришталевим струмком,
Ще мить: він із кленом назавжди прощався,
Могутній обнявсь з малюком.
І вже насолода – прозорою гладдю,
Дзеркальний цілунок в щоку,
Піддався він водам, стрімкому всевладдю
І мчить у велику ріку.
Безстрашний листочок свободою марив,
У снах бачив дивні краї,
Його не злякали насуплені хмари,
Дощів несолодкі чаї.
Минув очерети, кущі і коріння,
І щастям маленький світився від мандрів,
Прийняла ріка його чисті стремління
І навіть кораблик листочку позаздрив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721640
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 05.03.2017
У Ведмедя іменини... Прийдуть гості на гостини.
Вже запрошених багато. Гарний день, і гарне свято.
То ж Ведмідь приготувався. Наварив він і напік, і
тепер чекає всіх.
Посидів отак він трішки та й подумав:
— Нема ж Кішки! Вміє хвостиком вертіти і на вушко
муркотіти. Бо ж Ведмедиці великі, і незграбні, і нетихі.
Запрошу її на свято, хоч гостей і так багато.
Запрошу... Нехай приходить, хоч і любить верховодить.
Запросив. Прийшла... У Кішки біла шубка, стрункі
ніжки і зелені ясні очі. Ой, як світять серед ночі!
Кішка ніжно муркотіла, граціозно так ходила. Ніжно
спинку вигинала, на ведмедя позирала. А коли почавсь
обід, сіла там, де Білий Кіт!
Ото ж всім нам знати треба! Є Ведмедиця в Ведмедя.
У Барана є Вівця, Гуска є у Гусака.
У Індика є Індичка, в Півня — Курка невеличка.
То ж і ти запам'ятай! Хто ти — того й вибирай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721120
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 05.03.2017
Ще журавлі про весну не кричали
І пролісок землі не сковиряв,
В снігу ще спали туї кучеряві,
Та вже зими кінчалася пора.
Стелився дим низенько понад хати –
Піднятись вище силоньки не мав –
Дерева важко почали здихати –
Морозом доконала їх зима.
Сніги присіли, ніби постаріли,
Весну відчули хлопці-горобці…
Для неба закінчились фарби сірі…
Малює сонце радість на лиці.
Тумани скоро проповзуть над краєм,
З’їдять сніги, розбудять сонний ліс…
З-під льоду річка хвилями заграє…
Шипітимуть дороги від коліс…
21.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721158
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 02.03.2017
Посмішка страху.
Межі зимові.
Крок.
Скинула лахи,
Стала у полі.
Змок
Стомлений лютий.
Березень поруч
Йде.
"Колу не бути!"
Та прийшла знову
Смерть.
Зима - у сплячку.
І весна плаче те-
Пер.
xxvii.ii.mmxvii
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720530
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 02.03.2017
Не вірте, що можна її полюбити,
Вона - не вродлива, на вдачу – не дуже...
Такі неприємні бувають візити,
Ніколи нікому не скаже: Мій друже!
Сама - нещаслива, розставила сіті
І тягне за руку, веде не туди,
Малює на стінах сумнівні графіті,
А доброго просто від неї не жди.
Шукайте розради від неї у людях,
Малюйте картини хоч маслом, думками,
Не будьте для неї також ви у суддях,
Ідіть собі прямо своїми стежками.
Купайтесь у росах, цілуйтесь з світанком,
Послухайте мову весняних садів,
На зустріч ідіть із малим полустанком,
Знайдіть собі радість від щирих трудів.
Берізці самотній скажіть добре слово,
Питайте ромашку: чи любить, чи ні?
Хай буде віднині в вас все веселково,
Сховайтесь в любові - найкращій броні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720616
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 02.03.2017
Такі яскраві зорі! Вийду в ніч...
Вітри на домрі грають в завіконні,
І ліхтарі, мов сонця напівсонні,
Лимонним шовком туляться до пліч.
Зберу в долоні місяця нектар,
Що розіллявся оловом із глека.
Зів'ється в небо стежка недалека
В оздобі зкучерявлених примар.
М'яке маренго стелиться у сни,
Лапаті сосни в білих рукавицях,
Їм, як мені, під зорями не спиться,
Вони в чеканні юної весни.
11.01.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631401
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 22.02.2017
Без мови немає народу,
Немає без кореня саду.
Чому запускаємо в моду
Чужу й віддаємо їй владу?
Вона в нас стріляє і гнобить,
І каже, що ми низькосортні,
Хіба ж ми настільки убогі,
Щоб це їй терпіти сьогодні?
А наша - квітуча і щира,
Це – мова Карпат і Дніпра,
Це – мова любові і миру,
І віри святої й добра.
Хто квітку плекає цю зроду
І живить коріння її,
Той матиме й волю, й свободу
На рідній прадавній землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719486
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 22.02.2017
ДЛЯ КОГО ДОЩ?
Для кого дощ? Для огірків.
Для кого дощ? Для кавунів.
Для кого дощ? Для кабачків.
Для кого дощ? Для бурячків!
Ще просить пити редька, петрушка, бараболя.
Горох, часник, цибуля і помідори, й соя.
Для соняха й квасолі ще крапель є багато.
Для всіх, хто є у світі і любить працювати.
Летять, летять із неба краплиночки маленькі
Для братика Іванка і для сестри Оленки.
Й для мене залишилось краплинок тих доволі,
Бо щедрий і веселий рясненький дощ йде в полі!
А ще візьму в долоньку прозору я краплинку
Й поллю свою найпершу, найкращу в світі сливку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719639
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 22.02.2017
Давно вже юність вдалині крилата,
Солідна зрілість теж збіга-мина –
Уже онуків, ніби янголяток,
Спустило небо дочкам і синам.
Думки намистом мозок огорнули
І дякували Богові за все:
За все прийдешнє і за все минуле,
Аж поки все навколо не засне.
А коли ніч накриє сном-покровом
І ти себе знов бачиш молодим,
Тоді відчуєш власний голос крові:
Це так прекрасно, маєш що плоди!
17.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719631
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 22.02.2017
—Ой чого ти, вербонько, та й схилилася?
Ой чого ти, рідная зажурилася?
— Як же мені, вербоньці, не хилитися?
Як же мені, вербоньці, не журитися?
Вітри шумлять сильнії... Потішаються.
Громи гримлять грізнії... всі лякаються!
—Віти твої, вербонько, нахиляються.
Вітри-громи, рідная, хай втішаються.
Зійде сонце яснеє... нижче схилишся,
З трав росою чистою та й умиєшся.
Віти твої, вербонько, мають силоньку.
Любить-береже Бог Україноньку.
Бо хто гнеться, вербонько, нахиляється,
Від землиці силоньки набирається.
Хоч громи розкотисті, та не біймося.
В них немає силоньки. Звеселімося!
...Зійшло, зійшло сонечко! Засвітилося.
Над рікою вербонька нахилилася.
Те проміння яснеє розсипається...
У ріці вербиченька умивається!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719108
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 21.02.2017
Вже три роки пече цей лютий
Диким болем в серцях розбитих,
У льоди, мов душа закутий
І байдужістю усіх ситих.
Може є у них щось сказати,
Подивитися людям в вічі,
Чи болять їм так само дати,
Чи хтось бачив в їх душах свічі?
Все минає колись в цім світі,
Тільки точно – не без сліда,
Будуть, будуть всі ті в одвіті,
Бо ж від них уся ця біда.
Перемеле історія їх
І нащадкам на суд віддасть,
Просто так не минає гріх,
Як відлуння усіх нещасть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719271
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 21.02.2017
Думки, осінні, капають дощем,
Повільним, сірим, з присмаком печалі.
У серці будять непідробний щем,
Снують-блукають, мов сліпі прочани.
Думки ті різні: про війну і смерть,
Та більше в них – про долю України…
Який-то вітер з Заходу подме?
Набридло нам стояти на колінах!..
Коли ж із неба бризне голубінь,
Не сірі думи прийдуть – сонцесяйні,
І, наче пара вірних голубів,
Від рідної Десни помчать до Сяну.
А в них про те, як вирвуться з тенет
Й повернуться Донбас і Крим додому.
Плекай надію, коли ти – поет,
Не маєш права на брехню і втому.
3.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719458
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017
Пройти /і не впасти/ по колу пекельних мук,
А впасти - то так, щоби гордо й не на коліна.
І хай люди в спину кричатимуть: «Винна…Винна!»,
А в чому вина? Що притишило серце стук,
І млосно у грудях лоскоче весняна повінь?
А він мені небом в полоні гірких розлук,
А він мені стелить під ноги широке поле.
Ступаю по ньому – і вже не болить, не коле
Ні день, що без нього, неначе порожній звук,
Ні ніч, де без нього гойдає печаль, мов човен.
А я… Що мені? Бодай словом торкатись скронь
Його. Бодай вітром вриватись в його волосся,
І ніжити морем солоним, як не збулося,
Чому й не судилось. Хіба в пелені безсонь,
/Де місяць уповні до нього пряде дорогу./
Пройти б. І не впасти б. І знову хмільну печаль
Гойдати без ліку, немов немовля в колисці.
Ховати сльозу кришталевим зерном в намисті.
Для нього не стати би вироком – femme fatale…*
І вдячною бути за те, що любила, Богу.
*фр. femme fatale (фам фаталь) < femme - жінка + fatal - фатальний, незворотній] - жінка, зв'язок з якою може мати рокові наслідки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718580
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 17.02.2017
Він був українцем, за що і загинув -
Поет, правдолюб, протестант, патріот,
Як “зламана віть” грішну землю покинув,
“Душі його птах” полетів до висот.
Він нам залишив в “позапростір вікно”
І “стигми болючі в тілах і у душах”,
І віршів безсмертних своє полотно,
Не мертвим – живим!І усім небайдужим!
“Феномен доби” із застінків кричав
Аби його чули і “небо”, і “кручі”,
З вагою хреста Україну тримав,
На “цвинтар веселий” назавжди ідучи.
“Зимові дерева” ридали у вересні
І світом крутила лиха “круговерть”,
З поета упали кайдани тяжезні,
Із карцера Геній пішов до безсмерть.
Вчора мені пощасливилось бути
присутньою на зустрічі з відомим
українським письменником,
громадським діячем, учасником
перепоховання борців за Україну
Василя Стуса, Олекси Тихого,Юрія
Литвина ВОЛОДИМИРОМ ШОВКОШИТНИМ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718553
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 17.02.2017
[quote]Иными словами, кокетство — негарантированное обещание события.
© Милан Кундера. Невыносимая легкость бытия[/quote]
И молодость, кокетливо подол
заткнув за пояс, выгнулась игриво:
[i]- Смотри-ка на меня, любуясь, милый! -
[/i]к тому, кто крепок и брутально зол.
И прошептала:
[i]- Да, но не сейчас… [/i] -
Строптиво-элегантный [i]не[/i]отказ.
:)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718560
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 17.02.2017
Задивився в її очі, а вони, мов зорі.
Задивився в її очі, а в них хвилі в морі.
У очах її тих синіх океан плескався.
Задивився в очі сині, у них закохався.
Привабили, зчарували, мов зоряні ночі
Оті її, сині-сині, волошкові очі.
Я мов вітер, що у полі грається колоссям.
Задивляюсь в очі сині й тішуся волоссям.
Те волосся золотисте... кучері на скронях.
Ой, яка ж та ніжна ласка у її долонях!
Є таким солодким завжди милої словечко...
Подарую я з любов'ю їй своє сердечко!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718248
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 17.02.2017
Наполоханий зайчисько
Біг снігами через ліс,
Небезпека була близько,
Ледве-ледве він утік.
Вовк голодний за ним гнався,
Вже ось-ось був би схопив,
Але сам він налякався,
Щось упало з висоти.
Та прямісінько на носа,
Вовк присів та зупинивсь,
Це велику шишку з сосни
Білка кинула униз.
Зайчик втік отак тим часом,
Вдячний білочці рудій,
Що від вовка врятувала,
Вірний друг тепер він їй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718678
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 17.02.2017
В колисковій давній оживало слово,
Не відоме досі, дивувало свіжістю
І теплом лилося сонячно-квітково,
Огортало серденько маминою ніжністю.
Звуками пестливими о порі запізній
Зупиняло вітер посеред пітьми,
Умовляло пташку не співати пісні,
Доки сон до люлечки схилиться крильми.
Слово проливалось в плескоті любові,
Гулечки летіли в хату з давнини.
І навчала мати немовлятко мови,
Чарували казкою колискові сни.
Все добріло щиро над дитям маленьким,
Рухалось навшпиньки в диві теплім тім.
Мовилась душею та молитва неньки
На дитяче щастя в світі непростім.
Оберегом стала з вічності співанка,
Мов джерельце, чиста і легка, як мить.
Пісенька барвиста, наче вишиванка,
Голосом матусі в сни чиїсь летить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718353
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017
Кохання – що це, загадка природи,
Чи поклик нерозгаданий душі,
Де не останнє місце має врода?
А мо’, життя, подружнього рушій?
Кохання – це дарунок злої долі,
Чи почуттів найвищий пілотаж?
А може, тільки Богу це відомо,
Коли воно й до кого завіта?
Кохання – й досі загадка для світу,
Хто ним керує: зіронька, чи Бог?
Без нього не бува й в природі цвіту.
А мо’, містком жаданим є для двох?
Кохання перше – зоряний віночок,
Коли обоє в обіймах його,
Коли навпроти – ті єдині очі
І вже не чуєш ти єства свого.
Кохання й доля – вороги чи друзі?
Не кожному ця істина гряде,
Й хоч стрілась на життєвім виднокрузі,
Та іспит кожен тільки сам складе.
Ніхто не знає, хто кого рятує:
Кохання долю, а чи навпаки.
Страшніш, коли одне із двох жартує,
А це життя не впіймані роки.
Хто знав кохання те, що є взаємне,
Щасливий, кажуть, то є чоловік.
Коли ж не так, життя все’дно не темне,
Бо сонцем освятило воно вік.
Кохання – то є долі вишиванка,
Де кольори в гармонії злились,
Й життя тоді, мов мамина співанка,
Що з молоком ти пив її колись.
Нехай роки не стануть на заваді,
Коли кохання прагне ще душа,
Й коли ще серце здатне когось вабить,
Й народжує йому свого вірша.
Коли ж зненацька кров твоя отерпне
Від неземного того почуття,
Й душі від того затишно і тепло,
Вирішуй сам, як бути. Це – життя!..
25.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718352
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017
Є люди щедрі на терпкі слова,
Солодких в них на всіх не вистачає.
Погане сиплять, наче з рукава,
Сказати добре їм щось заважає.
Когось вкусив – і вже щасливий сам!
А я таким здається співчуваю,
За мить йому хтось скаже, що він хам
І буде лемент аж до виднокраю.
Якщо комусь, то можна - з полину,
А як йому, то раптом заболіло.
Піском у очі кине всю вину,
Когось болить? А це - не його діло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718002
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 15.02.2017
В его постели
сказке места нет.
Пустынный хищник,
голодом окрашен
в цвет камня молчаливо-древних башен.
Гул Вавилона,
павшего в обед,
стыдит меня волнительно и страшно…
И робости сомнений места нет!
Негромко,
но настойчиво торопит
знакомый первобытно-жадный шепот:
вкус яблок – притягательный запрет.
И аониды на коленях – в омут.
___-
Искренняя сердечная благодарность тебе,
[b]norma Ardeko[/b],
за помощь с картинкой и "прической" для вирша!!!
Угадала, прочувствовала - от настроения и до цветовой гаммы!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718298
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017
Стоїть над урвищем розп’ята Україна...
В багні спинивсь її непевний крок…
«Вважаєте, ця влада незборима? –
Звертаюсь до пригнічених зірок, –
Невже так і застигнем на півкроці,
І знову ми не дійдем до мети?
Невже і в цьому, вже новому році,
Не зможемо брехню перемогти?
Адже могилами засіяна землиця,
Від Дону і до Сяну – у хрестах…
Як можна німо на цей біль дивиться,
Тамуючи свій полиновий страх,
Тоді як порізно й надійно розпинають
Отих, орду в кросівках* хто спиняв?
Як вирок слухати, котрий лунає
Із вуст, кому «родная мать» війна?
А судді ж хто? Питання риторичне.
За кожним майже сіро-бурий шлейф…
Збагачують свої кишені, звісно.
То може, вже нарешті їх пошлем?!»
27.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717952
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017
В дзеркалах відображений час:
Кучерявий, кирпатий і в зморшках.
Мовчазний, але скаже за нас -
І в намистах він бачив, і в брошках.
Бачив сльози рясні, мов дощі,
Бачив щастям вдоволені миті,
Замасковану правду в плащі
І розкішні думки в оксамиті.
Так епохи вдивлялися в очі
І відбувся парад поколінь,
Дні всміхались і хмурились ночі
Та збирались архіви видінь.
В задзеркаллі багато тривог
І ще більше фантомів абсурду,
У старих дзеркалах – каталог:
Поряд - вічність шукає секунду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717949
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017
Сумую так, мої привітні,
Не кам’яні - якісь магнітні.
Не відпускаєте від себе,
Тулюсь до скал, до ваших ребер.
Впиваюсь дуба ароматом -
Стоять синки із зрілим татом.
І хмари мчать, немов вагони,
А сосни – в небо, як корони.
На ноті птах своїй тривожній -
Пішов самотній подорожній.
За ним слідом - вузька стежина -
Там, де подільська верховина.
Ця первозданність Товтрів дивна,
Така душевна і безслівна.
П’янить духмяний запах квітів,
Враз забуваєш все на світі.
Тут інший вимір, стрілки – струнко.
Про що кричиш з-за гір віщунко?
Надійний захист в мене – гори,
За ними – всі мої мінори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717267
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 12.02.2017
Боролася троянда за життя
В саду серед красивих дуже квітів,
Подвійні в неї надто почуття.
/Розгадку запитаєм в ерудитів/.
Красуня до самотності вона,
Колючою їй стати довелося,
Не в тому навіть є її вина,
Кричало невгамовне стоголосся.
Казали, що не гарна, що будяк,
Що пелюстки її не з оксамиту
І правда їх була лиш на мідяк,
Не раді так були її візиту.
На тих красу від неї впала тінь,
Для чого конкурентка тут така?
Не чули її жалісних молінь,
Вже із ножем тягнулася рука.
Мовчав ірис задуманий в саду,
Та все ж терпець йому таки урвався,
Мечами він відвів всю ту біду,
Ще й схоже у троянду закохався.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717784
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 12.02.2017
Повилася стежечка полями,
колос наливають тут жита.
В них волошки і ромашки квітнуть,
маків цвіт дарують їм літа.
І спориш росте тут край дороги,
наші він слідочки рахував.
Разом з нами він збігав до річки,
ніжним білим цвітом розцвітав.
А та річка, гомінка й весела,
хвилями хлюпочеться... Стрімка.
Ой, яка ж ти, річечко, грайлива!
Ой, яка ж ти, річечко, дзвінка!
Й досі там під лісом, на галяві,
Невеличка яблунька росте.
Яблука великі та рум'яні
наливає сонце золоте.
Запашні вони та соковиті
з пишних віт просилися до нас.
Пахли м'ятою і теплим літом
залишився в них дитинства час.
Я піду... піду по тій стежині,
колосяться, як тоді, жита.
В них волошки і ромашки квітнуть,
маків цвіт дарують знов літа.
Тут моє дитинство залишилось,
відшукати б поміж трав сліди.
Допоможуть яблука рум'яні
споришеву стежечку знайти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717483
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 12.02.2017
Дніпре сивий, вільний, сильний!
Дніпре повноводий!
Здавна батько ти русинам –
Батько мого роду.
Ти віки пливеш по землях,
Широких, багатих,
Обіч ліси та озера,
Сади білі й хати.
Напилися тої волі
І ми, Дніпре, – люди,
Та чомусь не маєм долі –
Ніяк не здобудем.
Топчуть, палять землю цюю
Вороги-заброди,
На душі у нас гарцюють,
Цвіт зривають роду.
Та нема такої сили,
Щоб тебе спинити,
І хоч нас віки косили, –
Лиш міцніють ниті
Мого змученого роду –
Гордий він, живучий.
Буде вільним він народом,
Як і ти, Ревучий!
10.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717544
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 12.02.2017
Тріщить мороз, штовхаючи паркани
В замети, обважнілі від снігів,
Де сосни в білосніжних кардиганах
Вартують день з небесних берегів.
І олівці бурульок водяних
Малюють світло сонця, що не гріє,
І безмір, мов прозорий льодяник,
Морозно-сніжно крізь віки світліє.
Та час торкається землі крильми.
Збирає лютий в дужості зусилля.
І в цих останніх проявах зими
Вже чується її крихке безсилля.
В теплі осінніх ковдр із падолистів
Про відзимки вже мріє первоцвіт.
Якби не ця зима холодно-чиста,
Чи знав би ціну веснам білий світ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717208
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017
У дитячім голосочку і у житнім колосочку,
І у чистому джерельці, і любов'ю в моїм серці
Дзвени, наша мово! Ти нам дана Богом.
У волошках синьооких, у річках стрімких глибоких,
В материнській колисковій, в калиновім ніжнім ґроні
Співай, наша мово! Ти нам дана Богом.
Лийсь дощем рясним із неба, ті слова візьму, що треба...
Дарували щоб надію і будили світлу мрію!
Світи, наша мово! Ти нам дана Богом.
Де земля козацька славна, дзвени, мово наша гарна!
Звеселяй тут кожне серце, мово – чистеє джерельце.
Дзвени, рідна, кожним словом...
Нам усім дана ти Богом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716984
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017
Взявсь питать холодний Лютий:
Хто і як сьогодні взутий?
В кого теплий кожушок?
В його планах є сніжок.
Хоче висипати норму,
Дасть команду свому шторму.
Хоче в танець завірюха,
Поспіває щось на вуха.
Морозенко носик, щічки
І в дитини, і в синички
Покусає й помалює,
Ще й бурульками жонглює.
Пише вітер текст до пісні,
Всі рядки уже затісні.
Так танцюють його ноти
Від холодної роботи.
Став і чухає чуприну,
Як Весні він здасть провину?
- Без пояснень утече,
Коли сонце припече!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716976
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017
Несе мене стрімка ріка,
Скрізь валуни і небезпека.
Відносить часто до буйка,
То підливає з свого глека.
Хтось на середину нас кинув
І вибирайся як хто може,
Тут не зачепишся за стіну,
Навряд чи хтось ще допоможе.
Ти - тут собі слуга і цар
У невимовній цій марноті,
Поклав діла всі на вівтар
І “до” вишукуєш у ноті.
А скільки мрій не долетіли...
А скільки вже погасло свіч...
А скільки душ осиротілих…
В очах задума: в чому річ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716049
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 05.02.2017
Гірчить моє життя. Гірчить...
Ой, як мені пройти? Ой, як мені пройти це полинове поле?
Вітер їдкий в лице... Вітер їдкий в лице, і дим ще очі коле.
Та знаю, що чекає світле... Нове!
Гірчить моє життя. Гірчить...
Чомусь ця гіркота так щедро сіється! Та вірю...
Полинове поле перейду – й не буде там її.
Не буде там цієї гіркоти. В ході розвіється!
Гірчить моє життя... Та знаю я
Усе проходить у житті, усе міняється! Я йду вперед...
Сміливо йду вперед! Бо тільки там світло ясне.
Бо тільки там нам доля усміхається!
Насіялось багато отого полину...
Зійшов так буйно. О, як гірчиш ти, доле!
Ой гірко ж як... Ой гірко-гірко ж як! Та йдім вперед!
Любім землю свою! Разом пройдемо полинове поле.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716388
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017
Де біля хати розквітають вишні
І пшениці хвилюються в полях,
Цю землю дарував мені Всевишній!
Це – Україна – матінка моя.
Де ліс піднявся у небесну просинь
І вітром зацілована земля,
Де верби у воді купають коси,
Це – Україна – матінка моя.
Де тішать світ Карпати водограєм
Й Дніпрова повновода течія,
Милішого немає в світі краю.
Це Україна – матінка моя.
Приспів:
Україно, вільна, єдина,
Ти як мати, у житті одна,
Україно, Україно,
Моя рідна сторона!
2.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716431
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017
Я вас любил.
А. Пушкин
Я вас любил: любовь ещё быть может,
В душе моей угасла не совсем;
Но пусть она вас больше не тревожит;
Я не хочу печалить вас ничем.
Я вас любил безмолвно, безнадежно,
То робостью, то ревностью томим;
Я вас любил так искренно, так нежно,
Как дай вам бог любимой быть другим.
(переклад)
Я вас кохав: кохання ще можливо
В душі моїй не згаслий біль і щем;
Та хай воно вас зовсім не тривожить;
Не хочу вас засмучувать нічим.
Я вас кохав безмовно, безнадійно,
То боязню, то ревністю стомав;
Я вас кохав так щиро і так ніжно,
Що дай вам бог, щоб інший так кохав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715587
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 02.02.2017
Обнялись берізки на морозі,
Тихий парк, лишень синичок зграйка,
Білочка - в акробатичній позі,
І сорока скрикнула, шахрайка.
Шлях молочний, ще ніким не битий,
Лавочка самотня марить літом,
Вітер щось наспівує, сердитий
І ялина простягнула віти.
Сонечко насмілилось крізь хмари
Усміхнутись матінці-землі,
Ця краса мені – за справжні чари:
Промінець вмостився на чолі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715878
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017
Одинока вовчиця. На місяць не вию.
Я від зграї відбилась із власної волі,
Бо кісток вже давненько нікому не мию
І у вузлик зв’язала задавнені болі.
Не скажу, що – біда, не скажу, що утрата.
Посилає ще небо фонтани думок,
Відкриває мені таємничості врата,
Без ключа відмикаю пізнання замок.
Не блукаю, де зграя вишукує здобич,
Я не маю потреби гострити ножі
Та й тамбовський мені - і ні друг, і ні родич,
Геть усі хижаки – невимовно чужі.
Одинока вовчиця. Обрала мовчання.
Не чорниця, не бранка з-за мурів фортець,
На слова я постійно веду полювання,
На такі, щоб зм’якшити жорстокіть сердець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715322
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 30.01.2017
Те, що було – у пам'яті... Не стерти.
Були веселі і погожі дні.
Сміялося тоді ясніло сонце.
А були дні похмурі... і сумні.
Те, що було – у пам'яті... Назавжди.
Щось тішить душу, гріє, веселить.
А дещо таки хочеться забути,
Бо біль несе, тому душа щемить.
І кудись рветься, ніби пташка в клітці.
І спокою душевного нема.
Та пам'ятаймо й ці дні... Пам'ятаймо!
То віяла морозами зима.
Чому в житті ми ходимо по кругу?..
Тут зими й весни, літо й осінь є.
Змінити цього руху ми не можем.
Змінімо те, що у душі живе.
Щоб йти вперед – у душу зазирнімо...
Пора в серця прикликати весну,
Щоб зацвіли сади й земля розквітла!
Ой досить, досить нам вже .... полину...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714361
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 25.01.2017
Споконвіку Україну
Зайди грабували,
Синів її, мужніх, вірних,
На смерть катували.
Й сльоза, гірка, материнська,
Розливалась морем,
Не діждавшись сина з війська,
«Втішалася» горем…
Чи ж не досить тобі, ненько,
Муки пить, стогнати,
Нап’ястися раз гарненько
Та й сновиг прогнати?
Свою правду в своїй хаті
Тоді будеш мати,
Як у владу не багатих
Будеш вибирати,
А тих, котрі мають гідність,
Нею не торгують,
Кому землі наші рідні
Й хто за них воює.
22.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714004
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 23.01.2017
Збираюсь в село, а для чого? - не знаю.
Уперше без мами, в хатину ввійду.
Ніколи не буде земного тут раю,
Не мчусь як колись, а тихенько бреду.
Не знаю як вікна поглянуть на мене
І двері що скажуть мені на цей раз,
Якесь все безлике мені й безіменне
І скалки застрягли несказаних фраз.
Кручу всю дорогу минулого стрічку,
Пішли вже із хати усі на той світ,
Думками запалюю пам’яті свічку,
Не знаю як хатці сказати “Привіт”.
Ну, як їй розкажеш яка в мене рана,
Чи можна пізнати яке те-болить?
До неї іду як та гостя незвана
Цей біль вже - навічно, не лише на мить.
Тут мама ходила, а тут ось сиділа,
А тут дні останні її віджили…
Пішла і нема ні до чого їй діла,
Я ж їду збирати років полини…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714040
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 23.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.01.2017
Їх «кіборгами» чомусь назовуть,
Та хто пояснить, в чому слова суть,
Адже воно чужим, незвичним є для нас
І народилось у війни тривожний час?
Як по мені, то смертники вони,
Котрі летовище із перших днів війни
Боронять у Донецьку, не здають,
В Кремлі їх «украми», бандерівцями звуть.
А це – сини, звичайні, України.
Й наказ у них – стояти до загину,
Але бійці не хочуть умирать,
І кожен тут для кожного є брат.
І ненька теж одна в них – їх земля.
Не зрозуміть цього поплічникам Кремля!
13.10.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713753
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017
/ Пам’яті МИХАЙЛА ЖИЗНЕВСЬКОГО/
“Герой України”-, співають вітри
Йому білоруською мовою,
Де хмари вдягнулися в теплі светри,
Пішов він дорогою новою.
Пішов назавжди, під берізкою дім
І фото усміхнене, з щирістю,
У нього не буде гарячих вже зим,
Лиш пісня вітрів із журливістю.
ЙОГО ОБРАВ САМ БОГ
/Пам’яті ЮРІЯ ВЕРБИЦЬКОГО/
Долав маршрути, підкоряв висоти,
Шукав у Бога правди для Землі,
Хотів неправду правдою збороти,
Та біле загубилось у смолі.
Такого землетрусу не було ще,
Не знала Україна стільки балів
Багатим видавсь січень на кричуще,
Рекордним на криваві “фестивалі”.
Йому цю долю написало небо:
Героєм стати у буремні дні,
А міг би йти зненацька там хто-небудь...
Здолав мороз його в самотині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713737
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017
Білий сніг... Білий сніг падає лапатий.
Кучугур намело, є де погуляти.
Ліпим бабу снігову... Очі намистинки.
У руках її мітла. Носик із морквинки.
Зав'язали бабусенці біленьку хустинку.
І у гості привели Андрушку й Полінку.
Сіла на носик бабусі біленька сніжинка.
І від радості в долоньки плескала Полінка.
А як побачив Андрійко бабусю із снігу,
Попросив, щоб ми для нього ще зліпили діда.
Білий сніг... Білий сніг падає лапатий.
Кучугур намело, є де погуляти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713725
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017
Погляну, у віконце, там, повсюди краса,
Проснулось, ігристе сонце, плачуть небеса,
Цілує, їх завірюха, летить біленький сніг,
Пухкенькі диво - сніжинки падають до ніг.
У танці, ажурні вуалі, легкий пушок,
Літає, веселиться білесенький сніжок,
Підкрався, вже морозець й добавив крижинку,
Блищить, казково сяє, всівся на ялинку.
Земля, вся у обіймах чарівниці зими,
Метелиця, тче, крутить пухові килими,
Скрізь сяє, аж іскрить білосніжна хустина,
Яка чудова й ніжна, зимова картина.
2016р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713726
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017
Намисто бурштинове – у руці.
Не знаю: як мені тепер з ним бути?
Чаруюся від сяйва промінців,
Але ж яка ціна таких здобутків?
Змішались краплі сонячні із кров’ю,
Хіба ж за щастя буде ця прикраса?
Чи ж куля прислужилася здоров’ю,
Прив’язана тугим вузлом до бакса?
Чарівний камінь з подихом віків!
Він розбрату зробився лютим знаком,
З забарвленням злочинних кольорів
Й наляканим всесильним зодіаком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712680
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 18.01.2017
Біля бака вляглося ялин
Десь з десяток, усі абияк.
Лиш скелети - з красивих рослин,
Від такого лише переляк.
Є образа у них на людей,
Ці - зрадливі такі і невдячні.
Вже красуні позбулись ролей
І дивитись на них стало лячно.
Їм би жити і жити в лісах,
Підпирати здивовані хмари,
Але доля по всіх адресах
Розвезла на веселі базари.
Примірялись, у очі дивились,
Одягали в наряди нові
І шампанського бризки іскрились.
І дарма, що гуляв вітровій
Дарували ялини всім щастя,
Подарунки, салюти, ура!..
Їм Карпати в очах, Закарпаття
На повіках присіла жура.
Не побачити лісу ніколи,
Не почути вже співу вітрів,
На морозі зіщулились кволі,
Вже немає для них лікарів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712519
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017
Якого виміру цей день?
Тут майже вічність – за мішень.
Ще мить тут друг за брата був,
Злий дух від ворога війнув,
Війна призначила урок,
Натиснув ворог на курок...
Упав хлопчина щироокий,
Душа летить у світ широкий,
Над ним ще день стоїть, голосить,
А мама десь не знає, просить,
Благає Господа й святих,
Її ж Герой навік затих...
Донбаський край співа журливу,
Попав юнак під “градів“ зливу,
Його часів спинився хід,
Фашист прийшов, казав - сусід.
Змісив усе: святе і грішне,
Буття – нерадісне, невтішне.
Він обезглавив, навіть, хати,
Йому на всіх тепер начхати.
Давно до зла лихий цей звик:
Не різнить мова де язик.
Потужний край – зробив руїну,
Нема катюзі поки спину.
Зробив пустелю, поле мінне,
Настане день і неодмінно
Упаде ворог, складе крила
І буде пам’ять на могилах
Всіх тих, хто вищим був за нас,
Вина тут є твоя, Донбас.
Ти не любив свою Вітчизну,
Зелене світло дав рашизму,
А він зірвав в нас стільки цвіту...
А скільки ликів вже з граніту...
Без ліку доль розбитих вщент:
Керує чорний диригент.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712269
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017
Вийду в світ, озирнусь...і ще раз.
Новий рік, з чим до нас прийшов?
Не чекаю заучених фраз,
Хоч маленьку, а дай любов.
Без любові не може жінка,
Як без сонця не може день,
Як без літа не може бджілка,
Соловей без своїх пісень.
Дай внучатко мені маленьке,
Погойдати на своїх крилах,
Дай відчути тепло рідненьке,
Потонути в обіймах милих.
Дай моїй Україні миру,
Дай їй щастя по самі вінця,
Дай їй щедру таку офіру!
Хай щастить усім українцям!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711880
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017
Не щезайте надовго із Клубу,
Милі друзі, поети, митці!
Я за Вас хвилюватися буду,
Факт: зажура на моїм лиці.
Все шукаю фамилии й прізвища,
Чи бува не з’явилися Ви?
Жодних шансів - можливим всім прикрощам,
Посилаю за Вас молитви.
Так радію як Ви засвітились,
Засвітилася з Вами і я,
Через Слово ми всі поріднились -
І тепер – Поетична Сім’я.
Не щезайте надовго із Клубу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711716
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 13.01.2017
Дрімає нічка, приспана піснями…
Зірки ще небо й тишу стерегли…
Воно ж, німе, застигло ген над нами,
З’єднавши океанів береги.
І плине час невидимо над світом,
Мов загадковий космосу гінець,
Після весни в тепло закутав літо,
З колосся виплів золотий вінець.
Коли ж росою луг засіє ранок,
І підведеться, оживе трава,
Знов соловей почне своє сопрано,
Яке любов’ю душі зігріва.
15.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711430
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 12.01.2017
Бережіть свої очі від поглядів злих,
Ці чарівні маленькі віконця,
Цілий світ загубився в глибинах у них -
Незвичайні маленькі два сонця.
Не важливо з яких вони є кольорів,
Чи листочка, чи кольору квітки,
Чи світанків ясних, чи сумних вечорів -
Ці чарівно-безцінні блискітки.
Бережіть свої очі від поглядів злих,
А самі випромінюйте щастя,
Хай живе в них довіку цей вогник святих
І краплинка святого причастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711568
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 12.01.2017
[b]
Коли Муза
Не доїться
Не варто смикати
Її за цицьки
Пройде час
Попустить
Відтягне
Заспокоїться
І знову подибають
На волю
На ніжках кривеньких
Маленькі
Сліпенькі
Кволі
Рядки
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711665
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2017
Не можу не писати про війну,
Допоки ворог Крим і Схід ґвалтує,
Не хоче мене біль той оминуть,
І лиш поезія, хоч трохи, та рятує.
Болять мені повсюдні кров і крик,
Бо ж Україна – то не просто ненька –
Сам Бог в мені любов тоді відкрив,
Коли була я зовсім ще маленька.
Болять мені сплюндрована земля,
Руїни, сірі, і мов тіні, люди,
Герої, вбиті слугами Кремля…
Такого навіть внуки не забудуть.
Не можу не писати про війну…
25.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711023
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017
Не спить поет, все думка не дає.
Усе блукає світом без кордонів.
Поет із віршем і лягає, і встає,
Нема поету писаних законів.
Все ніби-то давно уже сказали,
Все геніальне сказане до нього,
Проте у нього лиш свої вокзали
І скаже так – не сказано ні в кого.
В його лиш серці цей кипить вулкан,
Його струмок біжить у цьому руслі,
Таких думок лиш цей поет – гурман,
Напій такий лише у його кухлі.
Слова збирає, наче в небі зорі,
Думки сідлає, не відпустить крила
І буде в нього безліч ще історій -
Із думки в слові виростає сила.
Поет не спить, епоха б’є в набат,
Невинні гинуть і тіла, і душі,
Поет сьогодні й лікар, й адвокат,
Нема часу хворіти на байдужість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711049
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017
Сіється, сіється, сіється, сіється зернятко.
Гріється ласкою, гріється ласкою серденько.
Долі хорошої ми вам бажаємо в добрий час.
Радість і щастя нехай завітають до вас!
Сіється... Сіється... Сіється зернятко.
Гріється ласкою серденько!
Сіється, сіється, сіється, сіється житечко.
Щоб зігрівало усіх нас веселеє літечко.
Під ясним сонечком жито у полечку зашумить.
Щоб веселіше було нам у світі всім жить!
Сіється... Сіється... Сіється житечко.
Щоб зігрівало нас літечко!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710891
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017
Ось знов засвітилась, яскрава-яскрава,
у небі вечірня зоря.
Задумаймось, люди, для чого ми в світі?
Для кого ця зірка ясна?
Вона сповістила про радість велику,
що мудрість зуміє відкрити.
Син Божий прийшов у світ, як людина,
щоб нас всіх навчити радіти.
Цінуй батька й матір, бо є твої рідні,
і кожного ти поважай.
Послав до нас Бог єдиного Сина,
щоб ми відшукали свій рай.
Ми ж часто для себе... ще й мало, все мало,
а Він навчав іншим ясніти.
Ось знов засвітилась, яскрава-яскрава,
та зірка, що вчить нас любити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710593
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 07.01.2017
Забула де я, думала – в Диканьці.
Це - репетиція, напевно, до Різдва,
Така зима у своїй забаганці
Разом добро і зло сипнула з рукава.
Кипіло небо сніговим вулканом,
Струсило зорі, мов доспілі груші,
Накрило землю крижаним жупаном,
Розгублені блукали всюди душі.
А на мітлі таки хтось небом пролетів
І в коминах якось було не звично,
Здригався дико світ від блискавки дротів
І було страшно, а не феєрично.
Зустрілися Вакули із Оксанами,
Забули за цариці черевички,
У Пацюків – вареники з сметанами,
Я ж згадую по черзі небилички.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710676
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017
Ясна-ясна зіронька засвітилася.
Де мала дитиночка народилася.
А до неї Ангели посміхалися.
Пастушки малесенькі їй вклонялися.
Колихала ненечка та й дитиночку.
І співала матінка ніжно синочку.
- Спи, моя дитиночко... Ой спи, рідная.
Бо для тебе зіронька зійшла світлая!
Колихала ненечка та й дитиночку.
І співала матінка тихо в сінечку.
- Спи, моя дитиночко... Спи гарнесенька.
Біля тебе матінка та й ріднесенька.
Ясна-ясна зіронька заяснілася.
Бо співала матінка. Веселилася.
-Спи, моя дитиночко... Спи прекрасная.
Щоб у тебе доленька була ясная!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710404
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 06.01.2017
Життя відміряло нам мірку,
В черговий раз – нові акценти,
Солодку краплю? Сумно-гірку
І та дається під проценти.
Земля здригається від болю,
Ще й магма війн на груди впала,
Ми знов йдемо по міннім полю,
А воля – волі не пізнала.
І знов шекспірівське: чи бути?
Дилема знов: куди іти?
Усі криваві атрибути
За нами спалюють мости.
Ще дике плем’я править світом,
Вершки збирає на біді,
В конфлікті з Божим заповітом,
А справа зріє у суді.
Вивчає Бог усі деталі,
Він світ створив для всіх людей,
Його привласнили зухвалі,
НАШ СВІТ – собі за привілей.
Не за горами Божа кара,
Вже чує світ цей гнівний глас,
Минає все... і ця примара...
Вже кроки чутно... Іде Cпас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710516
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 06.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.01.2017
Білий сніг летить... Мете.
Яблуневий сад цвіте!
Яблуні цвітуть, хоч сніжно.
Ніжно-ніжно, ніжно-ніжно!
І такі вони красиві!
Білі-білі, білі-білі!
Снігурі на них червоні,
ніби яблука в долоні.
Яблуні цвітуть так рясно...
А навколо ясно-ясно.
Білі квіти засвітились,
ніби зорі опустились.
І розсипались над світом,
срібно-білим, ніжним цвітом.
Яблуні цвітуть, хоч сніжно.
Біло-біло, ніжно-ніжно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710250
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 05.01.2017
[i]Що граєш, хлопче? Звуків течія,
як шепіт кроків, тихо йде по саду...
Райнер Марія Рільке[/i]
[youtube]https://youtu.be/fpXtOboGE1w[/youtube]
[i][b][color="#1297c7"][color="#0e5c70"] Він просто грав... Акордеон старався
Також зіграти музику чуттів.
А музикант ніскільки не встидався,
Що пальці зшерхлі. Звуки... теж не ті.
Він просто грав... І серце усміхалось,
Торкала вміло клавіші рука.
А музика так тремко проливалась...
Втішала слух мелодія дзвінка.
...І десь подівся біль із-підребер'я,
Спинився час. Завмерло маяття.
Грав - Музикант! Світилося сузір'я...
- Я зможу грати! - втілене в життя.[/b]
[/i]
[/color][/color]
Фото автора
Літературний герой сам вивчив нотну грамоту уже в літньому віці і самостійно тренувався грі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710221
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 05.01.2017
Це був темний осінній вечір
У всіх наданих йому значеннях.
Била злива об шиби й плечі,
Я холов, замість мене плачуть.
Якби ж слово одне сказала...
А так - сумно і гірко в тілі.
Якби ж поглядом попрощалась...
А так - очі від страху мліють.
Це для мене - не сон, не книга,
А історія. Що зі мною?
Може я зупинив відлигу
І не зміг відвернути болю?
Та все ж я б не бажав загадки,
Адже знаю - збрехала в горі.
Та коли є розлуки згадки,
Я - остання краплина в морі..
V.I.MMXVII
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710302
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 05.01.2017
Скінчився день. Росою вмився вечір.
Укрилась нічка зоряним крилом.
Усівся місяць дубові на плечі,
А той стеріг із півночі село.
Замовкли скрипки цвіркунів у лузі,
Чекають ранку сонні комарі,
Села не видно в темнім виднокрузі,
Хоч світло місяць сипав угорі.
Прослала нічка вишиту доріжку –
Чумацьким шляхом Бог її назвав, –
А місяць опустив у воду ріжки
І ними спраглу душу напував.
О нічко, зореока чарівнице, ,
Твої принади – дивна таїна,
Це ти прядеш із марева спідницю,
У котру річка ранком порина.
3.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710361
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 05.01.2017
Шукали щастя мої дні,
На втіху долі не зрікались.
Світили наче ті вогні,
Світанком сонячним вмивались.
Ішли по вулиці життя,
Чекали довго на пероні,
Шукали в світу співчуття,
Молились зоряній іконі.
Шукали щастя мої дні
Із ними я разом шукала,
Десь на життєвім полотні
Надія долю вишивала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710355
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 05.01.2017
тут словник рим. користуватися легко,
якщо зберегти в форматі doc або docx.
словник неповний, тож кожен зможе
собі доповнити. писалося не для публікації, –
лайливі чи грубі слова ігноруйте
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650166
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 05.01.2017
Іще один упав на полі бою
І закотивсь для нього сонця диск,
Окрилений високою любов’ю
Він край свій боронити заходивсь.
Йому зозуля мало накувала
Й роки добігли швидко до кінця.
Грудьми в Донбасі він зустрів навалу
Уже на третій день після вінця.
Він знав війну, жорстоку, у обличчя
І з автоматом був лише на «ти».
«Сороковий» була у нього кличка,
Навіть її боялися кати.
Для нього ж кличка ця була святою –
Від прадіда прийшла, від козака,
Допомагала воювать з ордою,
Й не одного поклав бойовика.
Тепер от смерть навідалась до нього,
Хоч чесно відслужив своїй землі,
Скінчились дні життя його земного,
І Бог до себе йти йому звелів.
Й душа його не знатиме спокою,
Допоки не закінчиться війна.
Кремлівським зайдам тут не буть ніколи –
Належить Україна тільки нам.
Чернігів. 13.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709941
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 03.01.2017
Я довго так вірила в казку,
В її неземні наддива,
Благала у доленьки ласку
І казка ось – поряд, жива!
Вдягнула поезій наряди
І шаль із чарівних рядків,
Відкрила обличчя плеяди,
Слова заплела до вінків.
Цю казку із сонячних мрій
Плекатиму завжди у серці,
Для зцілення від аритмій
Довірюся цій фантазерці.
Нехай вже несила злетіти,
Завада тому – листопад,
У шафі знайдуть внуки й діти
Поезій моїх зорепад.
Не буде мене тоді вдома
І навіть не в цьому біда.
Вік житиме казка знайома
Від щирого мого труда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709804
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 03.01.2017
Хай Півня рік несе нам радість з вами,
з синицями видзвонює в гаю.
З курми сокоче, дружить з баранцями,
щоб добре... мов в Едемівським саду.
Нехай тріпоче крильцями... в садочку,
й рікою повноводною пливе.
Вітаючись щораночку із сонцем,
усмішками на лицях розцвіте.
І весело біжить, сміється днями,
щоб мирними усі вони були.
І до роботи зве, тішить її плодами...
з півнями хай співають й солов'ї.
Нехай для всіх рік Півня буде добрим,
Дорослі хай радіють й дітвора.
А півня зозулястого, чужого,
він прожене із нашого двора!
Із святом один одного вітаймо,
бо ж рік Новий виспівує для всіх!
Зміцнить він нашу віру і для щастя
в дорозі буде – вірний оберіг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709659
дата надходження 01.01.2017
дата закладки 03.01.2017
Одного разу, один старигань,з одного невеликого міста,
стомившись від перегляду жорстоких кінострічок та невтішних випусків новин, сяде в стареньке, але таке зручне крісло
і зануриться в спогади…
Він без поспіху, гортатиме в пам»яті сторінки свого життя.
Пригадає батька,якого все частіше бачить дивлячись в дзеркало,
добру, завжди заклопотану маму,
вседозволяючих дідусів і бабусь,
першу прогулянку на велосипеді,аромат свіжоспечених пиріжків,
сусіда – хулігана і те яким все здавалось в дитинстві великим і загадковим…
Все те, що крізь роки гріло душу…
Далеким відлунням озветься в серці перша закоханість…
«О, як давно це було, цікаво,де вона зараз,а що якби тоді… ?
Та ні, дружина була все ж найріднішою,
- в очах забриніли сльози, - була… "
Згадалось не сказане, не зроблене,невідворотнє…
«Бам, бам. бам…»Тишу сполохав годинник сповіщаючи про північ. Маленький тайм-аут. І знову спогади, спогади, спогади…
«Але не все так погано, - всміхнувся у вуса старий,
- я виростив дітей, виховав онуків і навіть намагаюсь балувати правнуків…
Сподіваюсь, вони встигнуть більше, ніж я, хоч світ став ще жорстокіший. Довкола стільки фальші, несправедливості, брехні і ненависті, а вони, вони ще всі для мене діти».
«Бам, бам, бам» - це вже не годинник, а серце,
серце забилось гучно і боляче, боляче,як же боляче…
В наступну мить. одна істота, на якійсь з далеких планет
у якомусь дивному скафандрі, різко прокинулась і з острахом почала оглядатись довкола.
«Не хвилюйтесь, - спокійно сказав чийсь до болю знайомий голос. Вітаємо Вас з завершенням сто двадцять сьомої гри.
Нагадуємо, ви житель планети «Н», наша цивілізація досягла того рівня розвитку, коли зникла потреба у фізичній праці, їжі, ліках, сексі…
Тут нема ні болю, ні печалі, але є життя безкінечне…
Ми схожі на те, що люди називають душею.
Тому кожен хоче потрапити у інші, менш розвинені світи, щоб пережити відчуття та яскравість почуттів.
Недолік гри в тому,що земний організм людини швидко зношується
і доводиться розпочинати все з початку.
Хтось хоче наблизити земне життя до нашого, а хтось навпаки віддалити, хтось надто повільно звикає до нових умов і не встигає насолодитись грою, а хтось не витрачає час дарма.
На період гри, щоб було цікавіше, пам"ять мандрівника,тимчасово блокується,
проте були і виключення…
Ви можете ознайомитись з результатами вашої гри, порівняйте,вони кращі ніж попередні. Вже пригадуєте?
Маєте п"ять хвилин для адаптації в домашніх умовах, що дорівнює сотні років на Землі,
після чого, при бажанні,
можете знову вирушати у далеке відрядження. Ви згідні?
Чудово,бажаю вам успіху!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691469
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 30.12.2016
У кипінні веселого роздуму
Раптом виникла думка одна:
Справжній гумор — це є захист розуму,
Справжній гумор — річ дуже сумна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709111
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 29.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.12.2016
Людина – вже ворог планеті,
Нещадний, жорстокий, найперший...
Земля - в руйнівних тенетах
І гинуть брати наші менші.
І губиться численна флора,
Найгірше: вбиває брат брата.
О, Боже, яке ж у нас горе:
Творіння твоє варте ката.
І корчиться Всесвіт від болю,
І небо ридає так гірко,
Бо людство шукало вік волю,
Знайшло замість розвитку клітку.
Спинися, людино, ти можеш:
Кохати, творити, вершити,
Стань другом і ти допоможеш
Планеті своїй вічно жити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708227
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 27.12.2016
Через казкову пелену снігів
Сосновий бір здається незнайомцем:
Печальний погляд з -під кошлатих брів
Проймає зимно під холодним сонцем.
На жаль, не підеш лісом навмання -
Усі стежки заплутала негода.
Все ж личить соснам біле це вбрання
З оздобою незірваного глоду,
Разком намиста, що з горобини
Ясніє спогадом сумним про осінь,
Де піднебесся сяйвом з далини
Так живописно день фарбує в просинь.
Глибокий слід самотньої лижні
В замет пірнає посеред завії.
І знають лиш дерева мовчазні,
Хто розгубив у сухоцвітах мрії.
У затишку приваб змовкає світ,
Очікуючи вкотре й знову дива…
В зимовім лісі через гомін літ
Під танець снігу мовить вічність сива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708777
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016
Наставив чуба жовтий сонях,
До сонця проситься у небо,
А пам’ять стукає по скронях,
Ще й каже, ніби, так і треба.
Німі синіють горизонти,
Лиш птах від відчаю кричить,
Роки сховалися під зонти,
От тільки спомин не мовчить.
Він ходить-бродить край стежини -
Волошки, маки, ромен-цвіт
І клекіт в небі журавлиний,
Калина жде біля воріт.
Село доспівує вже пісню,
Хати пустіють сиротинно,
Зустріла вулицю самітню -
Враз - обмін поглядами винно...
Стоїть, як завше і чекає,
Коли хтось блудний забреде,
Вже перестала бути раєм,
Одним лиш марить: де ви, де?
І невимовним болем щем...
Нема, нема, не повернути.
Дитинство схлипує дощем,
Як важко все мені збагнути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708044
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 23.12.2016
Ой котилась коляда через полечко.
Там зустрілось коляді ясне сонечко.
Ой котилась коляда та й доріжками,
Заквітчалася вона цвітом-стрічками.
По дорозі коляда покотилася,
Там щаслива доленька їй зустрілася.
Як до хати коляда підкотилася,
Роздзвенілася вона, звеселилася.
Роздзвенілась коляда під віконечком,
Та й до хатоньки зайшла разом з сонечком.
Розспівалась коляда, розшумілася,
В хаті доленька свята залишилася.
Ой котилась коляда та ще й котиться,
І до кожного зайде, якщо схочеться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708132
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 23.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.12.2016
Моя Батьківщина десь там за селом
Початок бере зі світанків,
Де грають поля золотистим стеблом
І хатки дорожчі від замків.
Моя Батьківщина з букетом в руках
З ромашок, волошок і маків
З красунь-трудівниць у барвистих хустках,
Їз вдячності щирих нащадків.
Моя Батьківщина духмяним хлібцем -
Святиня на стіл для родини,
Єднає молитва її із Творцем
Та іменем гордим Людини.
Моя Батьківщина – це пам’ять родів,
Шляхи, підперезані честю,
Це – шепіт чарівних весняних садів
Й вкраїнський вишиваний хрестик.
Моя Батьківщина – матусі тепло,
Надія з любов’ю і вірою,
Нестримне народу мого джерело
Й Герої в небесному вирії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707932
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 23.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.12.2016
Падав сніг пташкам на вії,
Заметіль дивилась в шибку,
Миколай Святий всіх мрії
Склав старанно у торбинку.
В кожну хату тишком-нишком
Прийде в шапці-невидимці,
Під подушку в темну нічку
Діткам викладе гостинці.
Як мине казкова нічка,
Миколай піде до раю.
Подарунки й таємнички -
Дітки вдячні Миколаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707177
дата надходження 18.12.2016
дата закладки 22.12.2016
Я не хочу війни…
Хочу, щоби її загасили,
Бо гіркі полини
Залоїли в мені кожну кліть.
Хіба можна забуть
Материнське ридання над сином,
Із АТО що прибув?
Хіба може таке не боліть?
Не двоколірний світ –
Ми про це не сьогодні дізнались.
Найстрашніше ж, як він
Одягається в чорну чалму,
Коли землі в крові,
Коли люди живуть біля згарищ,
Коли падає квіт
Із питанням, останнім: «Чому?»
Я не хочу війни,
Щоб зірки без причини згорали.
Чим юнак завинив,
Котрий місце у небі зайняв?
Де ж та правда, скажіть?
Божа сила чом тих не карає,
Хто не знає межі
Й руку хто на хлопчину підняв?
Не один ще впаде,
Та залишить нам віру й надію,
Щоби завтрашній день
Попіл згарища не притрусив,
Щоби він і вона
Квітам, сонцю і дітям раділи,
Щоби жодна війна
Наші долі не сміла косить.
21.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707842
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 22.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.12.2016
Багато віршів, музики немає.
Для них ще не знайшовся нотний майстер.
А серденько моє давно співає
Про мальви, чорнобривці і про айстри.
Про те як дощик квіти цілував
І як веселка воду з річки пила,
А як світанок око милував!
Стара верба у річці косу мила.
Як пестив вітер в полі колоски
І бігла стежка у село додому,
Як десь дзвеніли милі голоски
В березових й калинових хоромах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706935
дата надходження 16.12.2016
дата закладки 16.12.2016
Спокійно спати, бач, не кожен може.
Чому так є? Я легко доведу:
Сумління лиш того в житті не гложе,
Хто з ним завжди і всюди у ладу.
***
Людиною прожить мені так хочеться,
Людське обличчя людям зберегти,
Не буде і твоє сумління корчиться,
Коли це гасло матимеш і ти.
***
Найбільша у держав, сімей є вада,
Коли негідник чи дурак при владі.
***
Тривожать війни світ вогнем і кров’ю –
Червоний з чорним поруч кольори.
Ненависть в вічній боротьбі з любов’ю –
Чомусь давно так послано згори!..
***
А дні, немов птахи, летять в історію,
Й назад нема й не буде вороття,
Живи, щоб не було за себе соромно,
Бо лиш одне в нас на землі життя.
***
Пробачити – не значить – все забуть –
Не тіло ранить слово – серце й душу,
Тому розважливим і мудрим завжди будь,
Каратися пізніш себе не змушуй.
***
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706689
дата надходження 15.12.2016
дата закладки 15.12.2016
Штовхались, товпились слова,
В рядки так важко їм лягати,
Тож кострубато так: вдова,
Стара, слаба, дітей двох мати.
Живе, як Бог дасть, в самоті.
Важкі вже руки, ноги сині…
На стінах – фота. Молоді…
Вона – у парі, донька з сином…
Дровцята в грубі гоготять,
Сусідка тільки розтопила,
Старенька прикрива котят
(Спустила Мурка з-під стропила).
«Не змерзли щоб, такі ж малі,» –
Міркує вголос сива бабця
І тре холодні мозолі.
Прикрила очі. Знебулася…
І проплило, немов у сні,
Життя її, все, до дрібниці,
Як і побрались повесні,
Як викопав Іван криницю,
Як потім хату вже звели –
Своє гніздечко наймиліше.
Про діток мову завели,
Казав Іван: «Якби побільше.»
«Подарував Всевишній двох,
У рік, що був перед війною,
Якраз під празник, під Різдво,» –
Заслало очі пеленою.
Пішов Іван. І в перші дні
Його війна в бою скосила.
Вона ж, хоч оченьки й сумні,
Та доньку бавила і сина.
О, скільки зведено ночей,
Поки вони на ноги стали!
Колись слабке її плече
Тепер було, немов із сталі.
Робила в полі, наче віл,
В дворі, у хаті, на городі,
Розтерті ноги до крові…
Терпіла… Бач, така порода.
А потім… Потім, як млинок
На вітрі крутиться і верне,
Життя крутило так. Синок,
Дочка... Чуть світ – вона на фермі.
Усе робила, як могла,
Дітей будила до роботи,
Та й полетіли із села
Подалі. Мати – у турботі:
То примудриться щось послать,
Листів від кожного чекає,
Готова все була здолать
(Живуть в далекім діти краї).
Не зчулась, як життя пройшло,
Сховалась старість за плечима…
Газдиня на усе село –
Тепер ледь бачила очима.
Чекає вісточки від них,
Раділа внукам, правнучатам:
«Які то вже тепер вони?..
Не їдуть… Нікого й стрічати…»
Сусідка дров іще внесла,
Стареньку щоб якось зігріти,
На фота глянула: «Діла!..
Чи є в вас серце? Діти, діти!..»
13.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706499
дата надходження 14.12.2016
дата закладки 14.12.2016
Зупинка “Щастя“ і перон надій.
Один - на двох, немов солодкий сон,
І він й вона з’явилися із мрій,
На них чекав із осені вагон.
Скакав по серцю коник-стрибунець,
Метелики в очах кружляли знов
І виростали крила, тут кінець
Творив початок з іменем “Любов“.
Крутили серпантином почуття,
Забутих днів згубився календар,
Пакунок цінний видало життя -
Любов осінню, справжній Божий дар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705970
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 12.12.2016
День заплющив очі,
Ліг відпочивати,
Руку простяг Ночі
Вечір так галантно.
А та заходилась
Зорі рахувати,
З ліку бідна збилась,
Стільки їх багато.
Місяця спитала,
Той знати ж повинен.
Зібравшись з думками,
Він так відповів їй:
-Сказати не вдасться,
Нема в тім потреби,
Зичу стільки щастя,
Скільки Зір на Небі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706067
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 12.12.2016
Вітанню вітру радо усміхнусь,
Що так неждано стрівся у дорозі…
І хоч зима вже сива на порозі,
Почується знайоме: «Повернусь…
Я повернусь..."
Хоча уже останнім листям з віття
Старого клена сипле листопад,
Все ж мариться серпневий зорепад
Із юних мрій минулого століття.
Мій зорепад...
Вже замітає снігом ту стежину,
Де бродить сум нічогонечекань,
І наспівом забуто-спрагло лине
Той вітерець, що посеред мовчань,
Серед мовчань...
І знову вірю тим словам без меж,
Мов радістю наслухатися маю.
Усе найкраще, що в житті буває,
Тоді приходить, коли ти не ждеш…
Коли не ждеш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703855
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 09.12.2016
Йшов батько з сином іздалека. В зеніті сонце. Стоїть спека...
Присіли під кущем спочити. Гудуть тут бджоли, пахнуть квіти.
А в небі синім птах крилатий, довгенькі ніжки, ще й дзьобатий.
Все в'ється, в'ється беззупину, мов підбадьорує дитину.
– Ой гарно ж як!– це батько сину.
А син ніби й забув про втому:
– Він, татку, повернувсь додому!
– Так, мій рідненький, прилетів. Жить на чужині не схотів.
Своя найкраща є земля, то ж повернувся він здаля.
Син натомився, ледве йшов. І де він силоньку знайшов?
Сказав він батькові:
– Ходім... Бо нас чекає рідний дім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705361
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 09.12.2016
Здригнувся світ у котрий уже раз –
Майдан горів, тепер горить Донбас,
І доля України – на кону –
Росія ж утягла нас у війну.
І гинуть українці – батько й син –
За землю несказанної краси,
За волю гинуть і за свій народ,
Де кожен є герой і патріот.
І стогне Україна день і ніч,
Бо ж з ворогом зустрілась віч-на-віч,
І корчиться від ран тяжких земля,
Котра чекала щастя із Кремля.
Та не бува законів для війни,
Бо гинуть мирні люди без вини:
Жінки й чоловіки, старі й малі
І моторошно від смертей землі…
20.07.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705577
дата надходження 09.12.2016
дата закладки 09.12.2016
Щедро пір’я хмарин сонне хутро землі посріблило -
Прапор миру – рівняйтесь на нього, старі і малі!
Як важливо дивитись очам на невинність цю білу –
Непорочне тендіття води в мовчазнім кришталі!
Він прийшов - чистий сніг - і лоскоче сніжинками очі,
Він – жених. У чеканні мовчить наречена – земля…
Скільки діб залишилось до першої шлюбної ночі
Вже рахує в умі на порі чорногуза рілля.
Стільки дива в тобі, син богів кріосфер’я! Радію:
Тихо в небі леліють вітри снігові вергуни,
Щоб з теплом березнева рілля – земногруда надія –
Народила бентежні смарагдові фарби весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702497
дата надходження 23.11.2016
дата закладки 09.12.2016
Хто пташечка, ця маленька?
Гарнесенька і хитренька
А на грудцях, ледь жовтенька
Спинка трішечки синенька
В краї теплі- не літає
Навіть взимку нам співає
До віконця заглядає
Сальце,як ми - полюбляє
Спритна пташка, невеличка
Називається -(Синичка)
08.12.2016р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705377
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 09.12.2016
Зарано ти взявся, морозе,
Рипіти по зболених душах
І хоч в тебе це – віртуозне,
Краса, все у інії рюшах.
Так все ж так дістався далеко
І вже забагато фантазій,
На фоні усього: НЕЛЕГКО,
Замерзли від твоїх оказій.
Рипиш і виблискуєш гарно
І пензлем холодним виводиш,
Чаруєш бува своїм шармом,
Знов гарно як ти хороводиш.
Та ще десь заліз у окопи,
Морозиш усіх без жалю,
Тут зайві якісь гороскопи
Й прикраси нові з кришталю.
Зарано ти взявся, морозе,
Зимі ще ген-ген до кінця,
В намисто нанизуєш сльози
І градусом б’єш по бійцях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705629
дата надходження 09.12.2016
дата закладки 09.12.2016
Осінню казку пише листопад
Вже не таку, усміхнено-красиву,
Ріллею ліг на зиму у степах,
Чи маревом понад болотом, сивим.
Ця казка добігає до кінця,
Фінал ховає свій під падолистом.
Він до калини в лісі залицявсь.
Подарувавши їй до свят намисто.
Холодний ранок інеєм пропах,
Вітрець на гіллі ще не колихався,
В мереживі, ажурному, реп’ях
До мене й сонця радо усміхався.
У сіру шаль прибрались небеса,
Хотіли ранок подихом зігріти.
Цю казку грудень зможе дописать,
Як подарує вікнам дивні квіти.
26.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко0.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705391
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 08.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.12.2016
Кому складаємо вірші:
Для народу, чи естетам,
Чиєї торкнеться душі
Перо загострене поетом?
Кого поранить сила дум,
Що пролилася словом,
Неначе електричний струм
Проб’є чоло, свідомо.
Немало зламано мечів
Серед письменної кориди,
Одні, вітають солов’їв,
Хоч в філософії по груди,
Інші, зваблювати люблять,
Тай б’ються за свої думки,
І шедеври часто гублять,
Прийнявши дар за копійки.
Хто спроможеться творінням –
Думками, щоб вмістити в слові:
Пророчить, розуму ведінням,
Світитись новизною в мові.
Чи маєм право, в даний час,
Ламати душі і свідомість
Ще зовсім не готових мас
Призвати: проявити совість.
Навіщо пишемо вірші,
Як складеться їхня доля,
Чиї зростатимуть кущі
Одиноко серед поля?
Які залишаться сліди
На скам’янілих скелях,
Чи згинуть в глибині води –
Дніпра жорстоких хвилях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704880
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 05.12.2016
Біг по лісі Їжак. Тихо... ще й ховався. Аж тут Вовк під кущем:
– Ти куди зібрався?!
У клубок згорнувсь Їжак. З ким тут розмовляти? Бо за ніс
схопить ураз, чи відгризе лапи.
– Там, за річкою, дають все, хто що захоче. Хочеш курку?
Гусака? Він голосно ґелґоче. Безкоштовно роздають якісь
меценати. То ж біжу, щоб і собі щось хороше взяти.
Голосно сказав Їжак, а сам думав:
– Втекти б... А як?...
– Що ти кажеш?– на те Вовк. Що ж тут міркувати? Не так
часто забігають до нас меценати.
І побіг, побіг мерщій... А Їжак зостався. По дорозі сірий
Вовк у сільце попався.
Дармовий буває хліб... Як забрать, чи вкрасти. Та хто
інших ображає – в сільце може попасти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704871
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 05.12.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4ScqNM2GFs4[/youtube]
Люблю морозну зиму, кришталеву.
Приводить у порядок всі думки.
Вважаю я її за королеву,
Що розстеляє білі скрізь шовки.
Весну не закликаю я у зиму.
Нема квіток... Чи варто сумувать?
Люблю її такою, хай без гриму...
І білий колір може здивувать..
Люблю, звичайно, квіти я червоні,
Троянди ж білі кинуті на скло.
Я так хотіла б їх зібрать в долоні
От тільки, щоб водою не стекло.
Я подихом наважилась зігріти,
Вустами доторкнутись пелюсток.
Але чому даруєш такі квіти?
Хіба розчарування цей жмуток?
Морозне сонце... Небо зайнялося
І полум"я спахнуло - сто свічок.
І квіти розцвіли, мені здалося.
Букет червоних, ніби схід, квіток...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704467
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 03.12.2016
(В продовження теми форсування Дніпра в листопаді 1943р., коли ціною великих жертв Київ був таки взятий.)
Вони воювали вперше
І з ворогом, і з водою –
То час був великих звершень:
Вони у бою… без зброї…
На берег спішили, правий,
Столицю аби звільнити;
Навстріч вогняні заграви,
Ті, після яких не жити.
Охоплював дикий відчай
Їх в водах, святих, Дніпрових…
Хто право дав їх калічить,
Ще юних, а вже героїв?
Згасали їх очі-свічі…
Не бігли у хлопців сльози,
Дніпро заглядав у вічі
Й останні слова відносив.
А потім вмирали вдруге,
Коли свої… підривали,
Мовляв, то не є наруга,
Бо з трупів були завали.
Й стогнав очерет іржавий
Із заростей прибережних:
«А ви за яку державу
У жертву життя принесли?»
Мовчали… й вода, й герої,
Адже не розкажуть мертві,
Як юних їх, під конвоєм,
У пащу вкидали смерті…
Вони умирали двічі,
Щоб Київ постав Героєм.
Та він… не поставив свічі,
Історію … перекроїв…
Вони умирали двічі,
Жили щоб і ми, й столиця,
Дух волі щоб дув із Січі,
Війни не було. Й пшениця,
Й жита на полях родили,
І хвилі Дніпром гуляли,
Й народ, як одна родина,
Й історію… виправляли.
Вони умирали двічі
В холодних осінніх водах.
Їх роки… ще небо лічить
І їх пам’ятає вроду.
Вони умирали двічі,
Й забути їх – значить, зрадить…
Для них не потрібні Віче,
Салюти, гучні паради –
Лиш тиха розмова з Богом
Й запалені нами свічі,
Й ми стали самі собою…
За нас же… вмирали двічі…
6.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704407
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 03.12.2016
Не клич її, вона прийде сама,
Холодна, білокоса , норовлива.
Мінливе сяйво світиться тремтливо,
крізь хмари проникає крадькома.
Чекай її, на воду не дивись,
Вона прийде, як заясніють зорі
І закружляють бурі в непокорі,
Вітрами заколисуючи вись.
Пізнай її, дзеркал не розбивай,
Кришталь її душі міцніш від сталі.
Застигли візерунками печалі.
Вона прийде,ти просто почекай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702701
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 03.12.2016
Ми були вже за крок до волі,
Та тільки ж де тепер вона?
Чи ми заручники недолі?
Чи в тому наша є вина?
Так легко знову обманутись,
Хоч вся довіра – на нулю.
Це – ніби риф не оминути
У шторм великий кораблю.
Ми вже були за крок до волі,
Ми знали вже її в лице,
Та так написано на долі:
Почастували нас свинцем.
Ми вже були за крок до волі,
Ми вже відчули її смак...
Лиш запеклися в серці болі...
І міцно стиснутий кулак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704396
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 03.12.2016
Ішла війна… Верталася зі сходу…
Вогненні кроки міряла назад.
Найважче їй було долати води…
Під Києвом збиралася гроза…
І став Дніпро холодним полем брані,
Схрестилися де шпаги у війні,
Отримавши напівсмертельну рану,
Він вистояв… Сказав фашисту: «Ні!»
Кипів Дніпро рожевою водою,
Під залпами, немов живий стогнав,
З коричневою бився як ордою,
І не одну молитву тут спізнав,
Як обіймав тіла солдат, ще теплі,
І плакав, опускаючи на дно,
І не одна душа людська отерпла,
Коли дивилась на страшний Содом.
Давно минув гарячий, сорок третій,
Та рана та і досі ще жива,
Історикам наказує й поетам
Знайти правдиві про війну слова.
13.12.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704088
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 01.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.12.2016
Бабуся Зима одягла кожушину,
Сніжинок нападало їй у волосся,
Відрізала дня, його добру частину,
Бо якось у неї це так повелося.
Сплела рукавиці з морозної ниті
Хустина у неї також снігова,
Збирає в сувій всі пухи-оксамити,
Ще й віхола пісню свою завива.
Разом вони вдвох із Дідусем Морозом
Малюють по шибках узори-дива,
Зимі захотілося майже курйозом
Проїхатись вдвох від села до села.
Ялини красуні такі, мов принцеси.
А місяць з зірками веде хороводи,
З Зимою-Бабусею є інтереси,
Шукають обоє взаємні вигоди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704110
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 01.12.2016
Поцілую в чоло свою осінь,
Слава Богу, іще не зима!
Задивлюсь у замріяну просинь,
Що й казати - не знаю сама.
Попрошу кольорів у веселки,
Позбираю усмішки з квіток,
Загляну у років закапелки
І куплю собі в літо квиток.
Там - солодкого кольору сни,
Ще життя не дало стусанів,
Там немає ударів війни
Довгих-довгих вже тисячу днів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703667
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016
***мелодійно***
Будь зі мною. Будь зі мною-
Голим серцем, душею розутою.
І почутою ти, і розкутою
Будь зі мною сьогодні такою.
Будь моєю. Будь моєю!
Тіла жар двоєднання палаючий,
Ніби єдність металів сплавляючий!..
Так ти прагнула миті цієї...
Граєм ролі. Граєм ролі,
Ті що грати Ерато загадує
Еротичного шоу принадами
Ці тіла наші сплетені голі.
Будь Такою!.. Будь такою!..
Ти не те що під платтям- під шкірою
Оголившись дівочості мірою
Можеш бути самою собою.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116112901131
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703550
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016
Ой зі сходу чорна хмара прилетіла.
А ту чорну проганяє хмара біла.
Ой та чорна-чорна хмара ще й велика.
Наробила, гляньте люди, скільки лиха!
Хмара чорна блискавиці розсипає.
Білу хмару, білу хмароньку лякає!
Не боїться біла хмара блискавиці,
Бо бере воду із рідної криниці.
Не боїться біла хмара того грому,
Бо літає недалеко коло дому.
Бо літає недалеко коло хати,
Де сестриця, брат рідненький,
батько й мати.
Розправляй же свої крила лебедині,
Неси, рідная, ти славу Україні!
Бо земля батьківська наша дуже давня.
Має бути в неї доля дуже гарна!
Ой зі сходу чорна хмара прилетіла,
А ту чорну біла хмара зупинила!
А ту чорну біла хмара зупинила,
Бо любов у світі є – найбільша сила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703496
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 29.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.11.2016
Плаче свічка в вікні
Вже не воском – людською сльозою…
Тихо ніч осіда,
Накриває все сонним крилом.
Я ж кричу їй:
– О, ні!
Пригадай 33-ій… Зимою
Голод як поїдав…
Вимирало ж і місто й село…
Плаче свічка в вікні,
На шибках вимальовує тіні,
Темна ніч за вікном
Заридала осіннім дощем.
Голос мертвих дзвенів,
Ніби струмом пронизував тіло,
Й хоч було це давно,
Та й з роками не меншає щем…
Плаче свічка в вікні,
Зна, як нас виривали з корінням,
Й знов пекуча сльоза
По свічі опускається вниз.
Образ Бога змарнів:
Не прийшло ворогам ще прозріння,
Може б, він підказав,
Щоб покаятись хоч спромоглись.
27.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703379
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 29.11.2016
Бабусі іще сушать сухарі,
Вдягаються у брежнєвські хустинки,
Тримають десь трофейні ліхтарі,
Завенені в гіпюрі павутинки,
Шанують вже давно не модний лах
І шафа аж напнулась від “скарбів,“
А руки – у довічних мозолях
І спини, як в верблюдів із горбів.
Їх сни тривожать ті голодні дні,
Їм запах лободи ще не забувся
І страшно так за них стає мені,
Боюсь аби той сон колись не збувся…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702759
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 28.11.2016
Ноябрь явился...Не один...
Как импозантный господин,
Владелец призрачных картин,
Дождя,листвы и паутин
Привёл с собой печаль и грусть.
Пусть развлекут поэтов...Пусть...
В душе,по сути,великан.
Такой сварганить балаган!
Там - чувств густой разлил туман,
Тут - под листвою скрыл капкан,
Затеял прихотям паркур
И сделал лёгкий перекур.
А напоследок был хитёр.
Разжёг романтикам костёр.
Листая кипы партитур,
Ласкал их словно трубадур,
Полил вдруг снегом и дождём
И был таков,взмахнув плащом.
Исчез коварный господин.
Пусть исчезает не один!
Пусть заберёт печаль и грусть!
Пусть исчезают вместе! Пусть!
С улыбкой им помашут вслед
Романтик каждый и поэт!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701345
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 24.11.2016
Вышли замуж погибших воителей вдовы.
К Пенелопе вернулся уже Одиссей.
Лаодамия ждет, верит снова и снова,
Что когда-нибудь муж возвратится и к ней.
Ей сказали давно, что под грозною Троей
В самом первом бою юный царь был убит.
Только разве возможно поверить в такое?
Нет, любимому верность она сохранит.
И однажды, когда у себя в гинекее
Вышивала туники она сама край,
Распахнулась вдруг дверь, и предстал перед нею,
Точно был здесь всегда, юный Протисилай.
Он всё тот же могучий, всё тот же красивый,
Словно многие годы с тех пор не прошли
Когда он, улыбаясь слегка горделиво,
Под далёкую Трою повел корабли.
А когда прошел день, день прекрасный, как сказка,
И над городом стал растекаться закат,
Царь жену отстранил, с грустной нежною лаской,
И сказал, опуская страдающий взгляд.
«Лаодамия, видишь вон там у порога
Стройный путник с жезлом промелькнул и исчез?
Лаодамия, знай, ты увидела Бога,
То не раб, не гонец, а великий Гермес 2.
Знай, печаль твою видели вечные Боги,
Прослезились Богини над горем твоим,
Только нету из мира умерших дороги,
По которой мертвец мог вернуться к живым.
Знай, что правду тебе обо мне говорили:
Действительно в битве под Троей убит.
И меня возвратить тебе Боги решили,
Но всего лишь на день – так желает Аид 3.
И Гермес меня вывел из вечного мрака,
Но сейчас мы с ним вместе обратно пойдём.
Лаодамия, хватит, прошу тебя, плакать,
Посмотри, много света и счастья кругом».
Так сказал юный царь и исчез из покоя,
Только голос печальный его всё звучал.
«О, муж мой, подожди, я иду за тобою!» ̶
В своё сердце царица вонзила кинжал.
1 Протисилай - согласно греческому мифу, царь небольшого города Филака в северной Греции; первый из греческих героев, павший под стенами Трои.
2 Гермес – в древнегреческой мифологии Бог-вестник, покровитель путешествий, торговли, плутовства, провожающий души умерших в загробный мир.
3 Аид – Бог подземного мира, в котором обитают души умерших.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631442
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 11.11.2016
[i](по одноіменній казці Івана Франка)[/i]
Коли звірі говорили й були вільні на землі
Жив у лісі лис Микита у прихованій норі.
Як його вже не ловили, не труїли мужики –
Марно все – він враз обійде їх таємні закутки.
В темні ночі лис Микита більш по селам промишляв –
Там десь гуску здибав ситу, там з ягнятка шкірку зняв.
Хитрий був лисяка – злодій, ще й потому хизував –
По селі гуляти годі, і до міста почвалав.
Ну й гармидер в тому місті – свині квичуть, клекіт, гам,
Баби в гарному намисті, люди, коні, в кошах хлам!
Лис, позбувшись трохи страху – він нахабним зроду був,
Вдаючи з себе собаку, на торговицю чкурнув.
«От так пес!», - міркують люди, а Микита тому й рад:
Звісне діло – курку зцупить, отоді їм буде «мат»!
Але що це за страхіття – мислиш сяк, а вийде так –
Майже в першім підворітті лис наткнувся на собак!
січень 2014р.(З моєї попередньої сторінки)
А собаки не здурити – враз занюхали: то звір!
Та не був би він Микита – діжу з фарбою узрів!
Фарба синя, на олії, лис пірнув й сидить, тремтить…
Собацюри аж спітніли: щез, мов привид в єдну мить!
Пси прості, хоч і завзяті – фарба тхне, де ж дівся лис?!
Стали тихі, мов телята та й по будках розбрелись.
Добре, діжа хоч неповна – не втопивсь лис в ту блакить,
Носа висунув, мов човник, зачаївся, не скулить…
Лиш радіє – врятувався! Фарба душить – хоч живий!
Ледве сутінок діждався, через тин – та й був такий!
Фарба сохне…спить Микита, наче цар – в чужій норі…
Виліз вдосвіта, мов в свиті – синій, жорсткій кожурі!
Спершу сам себе злякався – шерсть, неначе колючки,
Сині лапи, мов ковальця, замість вух якісь гачки!
В ту хвилину нагодився Вовчик – братик, лисів друг,
На те чудо подивився – ледь не випустив свій дух!
Як завиє, мов з облоги, та й у ліс – казати всім!
Хитрий лис міркує: - добре! Можна виграти й на цім!
І піднявши хвіст угору – величезний, мов товкач,
Лис відправивсь важно й гордо на майдан, де звір збиравсь.
Позбігались з лісу звірі, й завеликі, й мілкота,
Стали осторонь - тремтіли, ладні дати драпака.
Переляк – велике діло! Синє й дивне, мов в вінку,
Одоробло те сиділо на ведмедевім пеньку…
Лис і мовить їм ласкаво: діти, я звір Остромисл,
І мене не для забави з неба відрядили вниз!
Із небесної блакиті сам Святий мене зліпив:
- Стань царем в звірячім світі! (щоб порядки в вас навів)…
Щоби суд був справедливим, спокій завжди в лісі був,
Більші менших щоб не їли, кожен кривду щоб забув!
Навіть пташки – й ті злетілись, бо й до них той слух дійшов
Про нечуванеє діло – цар із глини в ліс прийшов!
Новина ця звірям мила – от добродій, Соломон!
Мов у Бога за дверима проживемо з тим царьом!
Ну а лису те й потрібно – все несуть йому самі,
Качки й кури, навіть свині, ще й телята в казані!
Звісно – з’їсти сам не може, тож поділиться із ким –
Щось міністрам кине в ложу, хто ж услужить – їсть із ним!
Жити, може, краще стало всім при новому царі? –
Ні! Такого не бувало, все як в давній – давнині!
Хто зловив той мав що їсти, не зловив – голодним спи
Той, хто втік – жиє на світі , а не встиг – знайшли стрільці.
Але все ж з царем – не самі! Він могутній, з неба зліз!
На перині спить, принаймні, справедливий Остромисл!
Тож Микиті добре жити – фарбу пильно стереже,
В дощ не ходить, щоб не змити, об чагарник не скубе.
Ось настали роковини, всі зібрались на концерт
Спершу добре попоїли - пісні були на десерт.
Хор лісний почав співати - в'яне око, дуби гнуть,
Вовче соло на тім святі, басом ведмеді ревуть.
Молоді лисички в строї тонким тенором зайшлись…
Але що це? Всі затихли… дзявкотить їх цар, мов лис!
Всім міністрам й слугам царським мов полуда спала враз –
Та це ж лис у синій красці, Ще й обвів, як дурнів, нас!
Ах брехуне, ошуканце! Ось і мудрість, ось і суд!
Звірі кинулись на бранця, мало на шматки не рвуть…
Отаке – то сталось, діти в лісі, де Микита жив,
Хто фальшивцеві повірив – той за діло й получив.
Головне, щоб не з,явився цей лисяка серед нас –
Звіра по ділам пізнати можна завжди. В добрий час!
01. 2014р (З моєї сторінки "Кайгородова")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646558
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 11.11.2016
Навколо мідний дим, вростає в шкіру грим,
І тільки дім один стає протиотрутою.
Найлегше – утекти й померти молодим,
Найважче – старістю лишитися прикутою.
Ти – поводир, а не пішак чужої гри.
Вкуси цей день новий, як сонця плід із цедрою.
Найлегше – називати долю щедрою,
Найважче – підійматись ввись і падати згори.
Через життя спокійно важко перейти,
Бо тільки вітер легко пролітає тундрою.
Не гай же часу, набирайся мудрого,
Бо маятник років сюди-туди, туди-сюди...
І раптом СТОП!
Післямова:
Немовби два кити під товщею води,
Так ти і я спимо під однією ковдрою.
Точніше, любий, спиш лиш ти (і так завжди),
О пів на шосту вкотре прикидаюсь мудрою.
© Олена Галунець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699753
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 10.11.2016
Той запах стежини збиває мене, а додому
Все тяжче і тяжче дійти. Схоже, я став блукальцем.
Дерев густі крони розрізали Сонце, і промінь,
Який довго йшов, не прибув. Сонце зникло в атаці...
Мох вказував людям, що північ завжди за тим хвойним,
Та тут не побачиш нічого, окрім свого ока,
Що ледве виблискує в темряві. Гори і гори...
Я тільки рахую серцебиття та свої кроки.
Примари блукають у пошуках жертви міцної,
Щоб переконатись, чи справді це - вартий суперник.
Здається, я бачив десь вовка. Чи залишки гною?
А поки я думав, приходили інші химери,
Спустилася ніч, опустила туман на дорогу,
Ніяк не подумавши, як буду я вибиратись.
І тільки прозорі, лякаючі тіні... Знемога.
Кидається в ноги мисливець. Що ж, тут моя хата...
V.XI.MMXVI
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698775
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 10.11.2016
Гартована сталлю, уражена атомом,
Не раз була ворогом взята в полон.
Та створена Богом, його святим задумом,
Так мужньо звільнялася з-під заборон.
Ще пращури славні збирались до війська
Аби добре ім’я твоє боронить,
Бо ти – наше сонце, життя українське
І в’яжуть нащадки твою міцну нить.
Плекаєм тебе у сердечній колисці
І слово твоє бережем, мов ікону,
Тебе прославляють в віках віршописці,
До неба підняли твою пишну крону.
Єдина Матусю! О, Мово, велична
Допоки ти є, то ми маємо рід!
По стернях йдемо із тобою одвічно,
У слові плекаємо свій родовід!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699503
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 10.11.2016
пастельні відтінки… штрихами по небу… дощ
змиває зі стелі бліді акварелі… де ти?
це все, що хотіла б я знати насправді… що ж,
здається, ми знову на різних кінцях планети.
це все, що потрібно, а більшого знати – зась…
чужими руками долоні твої зігріті
так, наче ніколи раніше не знали нас
розквітлі від ніжності в стомлених душах квіти.
так, наче не рвало на шмаття у грудях світ,
допоки в мені танцювали химерні тіні –
непрохана муза й байдужий до слів піїт.
/незламна приреченість – біль паралельних ліній…/
… а я, божевільна, здавалась щодня у борг…
ще вчора потрібна, сьогодні з тобою – квити.
все добре, все добре… насправді! ти ж знаєш, бо
я просто не вмію, крім тебе, когось любити…
[i] /колись, 2016/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699335
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 10.11.2016
Рибка в озері пірнала, рибка рибку доганяла. Раптом щось, як загуло...
Полякались рибенята, швидко попливли до тата.
— Ох, татусю! Страшно як... Ходить тут страшнющий страх!
Подивився тато пильно,посміхнувся він привітно й доням-рибонькам сказав:
– Правильно, що ви сховались. Правильно, що ви признались. Якщо страшно --
стережись! Та коли перебоїшся, ти зі страхом подружись!
– Ой, не будемо! Не хочем ми зі страхом зустрічатись. Біля тебе добре, татку,
ми тут будемо купатись!
– А давайте ми зі страхом усі познайомимось. Це не страшно. Справді так.
Певно, й вас злякався страх!
Погодились рибенята, попливли разом із татом. Що ж побачили вони?
Петрик наш боявсь води! Вперше в морі він купався, рибенят малих злякався!
Отаким буває страх... Тепер весело всім. Ах!
Рибка в озері пірнала... Рибка рибку доганяла. Петрик весело сміявся.
Рибенят вже не боявся. Познайомилися... Ах! І кудись подівся страх...
Якщо страшно – не соромся. Ти зі страхом познайомся!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698797
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 05.11.2016
Не сильний той, хто високо злетів,
А хто упавши, зміг на ноги встати,
Не той, хто сипле рясно градом слів,
А той, хто мовчки може все сказати.
Багач не той, у кого є без міри,
А той, кому те вистачить, що є,
Багач не той, що біситься із жиру,
Той, що убогим завше подає.
Не ситий той, хто з’їв цебер і - мало,
А хто окраєць навпіл поділив,
Не той любив, як серце заспівало,
А той, що вдвох полин із чаші пив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698740
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 05.11.2016
( За мотивами української народної казки " Ріпка" )
У квітучому селі, на Буковині, дід Андрушка живе іще й нині.
А в дідуся є бабуся дуже славна. І бадьора, й працьовита, й дуже
гарна! Бо красиві люди ті, які працюють, і в господі своїй гарно
хазяйнують. Ото ж орють і городину саджають... До них в гості
діти з міста приїжджають.
Скільки радості, як їде внучка Мінка... Зустрічає радо їх со —
бачка Фінка!
— Гав! Гав! Гав! – радіє Фіночка ще зранку. Це так будить вона
киценьку Варварку. Ще в господі живе мишка Сіроманка. З нею
дружить наша Фіночка... й Варварка. Усі люблять чемну мишку
Сіроманку, бо працює з усіма, з самого ранку!
Як сіяли жито, зернятко згубилось. Знайшла його мишка... Воно
заколосилось! Бо в землю сховала його біля хати. Виріс колосок
там золотий, вусатий!
Ото ж весело живуть всі у господі, і росте в них дуже гарно все
в городі.
Гарбузи і дині, буряки, квасоля, огірки, капуста, часник, бараболя.
Пастернак, цибуля, морква і петрушка... Є у них і борщик, і смач -
ненька юшка! Варенички варять, пиріжки печуть...
Отак вони дружно й весело живуть!
Ой радіє ж Мінка і киця Варварка! Ой радіє Фінка й мишка
Сіроманка! Була дуже рада бабуся Марушка. Та найбільше, знайте,
радів дід Андрушка!
Та одного разу дідусь запримітив, що з'явилась ріпка... у садку,
де квіти. Поливав щоранку. Вона підростала. Незабаром ріпка ве -
ликою стала. Зирили за дідом хитрі очки мишки... вона прибігала,
й поливала трішки.
От прийшов вже час... Пора ріпку рвати. Залишилась Мінка, щоб
допомагати. Татко і матуся пішли по гриби, доні ж наказали:
– Ти допоможи!
То ж Мінка швиденько підмела в кімнаті, тарілки помила й сіла ви–
шивати. Та все у віконце дивиться із хати. Не терпиться Мінці...
Коли ж ріпку рвати?.. Біля ніг Варварка лащиться, муркоче. І вона ту
ріпку виривати хоче!
Став тягнути ріпку наш дідусь Андрушка. Витягнуть не зміг сам.
Йде баба Марушка. Удвох потягнули... От яка морока! Сидить собі
ріпка у землі. Ні кроку!
Покликали Мінку й Фінку на підмогу. Не витягли ріпки. То ж звуть
ще й Варварку всім на допомогу.
Та прибігла швидко ( була ж задрімала). Тягнуть, що є сили...
А ріпка ні прямо... ні вліво... ні вправо!
— Ой ходи ж ти, мишко! Мишко-Сіроманко, бо так будем ріпку тягнути
до ранку!
Як прибігла мишка — взялась за Варварку. А киця Варварка — за
собачку Фінку. А Фінка — за Мінку. Мінка за бабусю, бабусю Марушку.
Бабуся Марушка — за діда Андрушку!
Ну, а дід Андрушка за ріпку як взявся... тільки її хвостик у землі
й зостався!
Ріпкою тією усіх пригощали, бо ж приготували смачно, із грибами.
Мишка гризла ріпку тихо в своїй нірці. Ще хрумкий шматочок віднесла
й сусідці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698564
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 05.11.2016
Чи відомо тобі, як вона розбирає на звуки
Твого імені пісню й щоденно вкладає у постіль
Біля себе, допоки глузлива самотність сторука
В дверях дому чатує /немов особистий апостол/?
Їй не сняться моря, але серце штормить океаном,
І болить нездійсненне, повінчане небом з «ніколи».
Часом пусто у грудях, неначе вона з порцеляни:
Посковзнеться, впаде – розлетиться на друзки довкола.
Що ти знаєш про неї? Дощі й меланхолія ночі?...
До свободи лиш крок: почуття замовчати до крику.
А у неї до тебе, мов зайди, вірші-поторочі!
А у неї без тебе світанки порожні й безликі…
І коли заповзає у ліжко змією безсоння
Та вростає під шкіру скрипуча, мов протяги, втома,
Вона міцно стискає в своїх скрижанілих долонях
Твого імені звуки.
/Твоя назавжди… невідома…/
[i]колись - 13.11.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698507
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 04.11.2016
У мушлю ковдри заховаюсь від тарифів,
Сама собі скажу, що ніби-то все добре,
Це – не останній із наземних рифів,
Тягнути ще з собою лиха торбу.
І сумно, як звикаєш вже до болю,
На фоні віл рахуєш мідяки,
Шукаєш у собі цю пані Волю,
Громами б’ють в лице важкі роки.
Хтось відкладає щастя нам на завтра,
А сам іще сповідує марксизм,
Я хочу вже! На фініші…Хоч правда:
У декого давно - вже комунізм.
Із мушлі ковдри вилізу уранці
І знов – по колу цього лиха пуд.
А на спині – спакований у ранці
Нелегких днів призначений маршрут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698493
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 04.11.2016
Ліниво вітер позіхнув,
В тернові вічі глянув ночі,
Крильми прозорими змахнув
І полетів – часи робочі.
Так завивав, мов хижий звір,
Штовхав дерева попід боки
І кинув ковдру з листя в двір,
Зашелестіли ночі кроки.
Так своїм витівкам радів,
Комусь у вікна навіть стукав,
Добра не було з таких “див”,
Лякав у небі зорі круком.
Заводив пісню монотонну,
Бувало й сон його лякався,
Розбився об стіну бетонну,
Бо якось раптом не вписався
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698300
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 03.11.2016
– Нам сейчас на арену, Терес;
Слышишь, люди шумят, точно лес
Нашей Фракии 1, нашей страны.
– Севт, друг друга убить мы должны,
Мало римлянам наши края
Разорить и ограбить дотла,
Храмы наших богов осквернить,
В гладиаторов нас превратить,
Нет, ещё эти люди хотят,
Чтобы в цирке убил брата брат!
Будь же прокляты все и всё тут!
И они на арену идут.
Ветер треплет натянутый тент,
Все в волнении ждут тот момент,
Только вдруг зашептался народ:
– Погляди, император встаёт.
Голос принцепса 2 плыл над толпой:
– Я клянусь, тот, кто выиграет бой,
Тот из вас, кто другого убьёт,
Сразу станет свободным. Вперёд!
Как ужасна властителя речь,
По-латински ведь гладиус – меч,
Значит, чтобы свободу добыть
Нужно гладиус в брата вонзить!
И фракийцы недвижно стоят,
Каждый ждёт – что же сделает брат?
Ожиданий не любит народ.
Гул плебеев растёт и растёт,
Вдруг восторженный голос кричит:
– Наконец то! Взялись за мечи!
Да, взялись. Терес вынул клинок
И вогнал его с маху в песок!
Колизей 3 негодующе взвыл,
Севт меч тоже в арену вонзил!
А объятия их Колизей
Понял лучше всех громких речей:
«Пусть обоих нас ждёт земной ад,
Но не может убить брата брат!»
Принцепс тоже всё понял без слов,
И велел: «На арену двух львов!»
А под утро рабы Колизей
Стали чистить для новых затей,
И нашли, что растут из песка
Два невиданных, красных цветка.
– Не случайно они тут растут, –
Кто-то вспомнил, – ведь именно тут
Два фракийца вонзили мечи!
–Тише, тише, дружок, не кричи;
Неужели ты думаешь нам
Тоже хочется в пасти ко львам?
Гладиолус, изящный цветок,
Удлинённый, как римский клинок,
Потому мы тебя и зовём
Гладиолусом, то есть мечём;
Ты и нежен, как братьев любовь,
Ты и красен, как чистая кровь;
Вот откуда ты взялся у нас.
Вот и кончен печальный рассказ.
1 Древняя Фракия располагалась на территории современной Болгарии и европейской части Турции.
2 Принцепс – здесь император.
3 Колизей – крупнейший Амфитеатр, в котором происходили бои гладиаторов с хищниками и между собой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629655
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 02.11.2016
Як Зима Весну прогнати хотіла
У фантастично красивому Замку, де по черзі гостювали пори року, жила Зима.
Цього року була вона неврівноваженою і лінивою - проспала десь у закутку аж до кінця Січня. Втім, і Лютий швидко промайнув, тож не встигла Зима жодних сезонних обов"язків виконати - навіть пухкого снігу дітям не принесла.
А коли схаменулася, втраченого часу вже було не повернути. Розсердилась Зима на себе потайки, та хіба таку злість у собі приховаєш? От і залютувала - хурделицями замела, морозами шаленіти стала. Відчула, що недовго їй царювати лишилося.
А ще задумалася Зима, чи можна якось час своєї влади продовжити:
- ...Чи у Весни попросити? Весна наступною владу наслідуватиме, то, може, віддасть свої три місяці мені? Буде, де розгулятися хуртовинам, завірюхам, сугробів збудувати величезних! - так мріяла Зима. – ... Але ж, хіба Весна так просто своїм часом зі мною поділиться?
І прийшла до Зими у снігом запорошену голову одна вкрай підступна думка:
- А що, як весняного часу для себе... вкрасти? Ні... Відібрати! Спочатку трохи – тиждень або два, а потім і усіма місяцями підступно заволодіти? Ну що їй, тій Весні, шкода буде? Юна вона та невправна, [i]зелена[/i], як кажуть. От Літо прийде – хай одразу після мене і господарює!
Тим часом, молода красуня Весна прокинулась у своїй потаємній схованці. Глянула на чарівний годинничок – саме час у дорогу збиратися! Причепурилася, вдягла своє найкраще вбрання - сукню березневу із пелюсток первоцвітів, а голівоньку прикласила віночком із свіжих зелених листочків - це подарунок Квітня. Не забула і кошика з ароматними гронами травневого бузку та конваліями прихопити.
Сіла замріяна Весна на райдужний велосипед і поїхала господарювати до Замку. Аж от, біля брами зустрічає її Зима:
- Добридень тобі, Весно! Щось зарано ти прокинулась, могла б іще трохи поспати. Ти не хвилюйся, я за твоїми володяннями пригляну, мені часу не шкода! – сказала Зима, улесливо посміхаючись.
- І тобі добридень, Зимонько! – лагідно привіталася Весна. - Та нащо ж мені спати? Треба встигнути пробудити первоцвіти, адже вони цілий рік дрімали у землі та за мною скучили. От мені мого часу дуже шкода, аби його на марний сон гаяти!
- Весно ясна, ти ж ще молода, слабесенька, а я вже стара та мудра. І от що я тобі скажу – вертайся і не приходь більше! – все сердитішим та грубішим голосом промовляла Зима. - Тепер я на твоєму місці єдина господиня! Он-де, діти снігом не награлися, бач! Ще я й річки не до самого дна зкувала, та й небо до обрію за сірими хмарами заховати не встигла! В мене вкрай багато роботи, а тому і владу тобі я не віддам! – зайшлася криком Зима.
- Але... чому?.. – запитала Весна розгублено і злякано, аж сльози на очі навернулися.
- А тому, що я [i]сильніша[/i] за тебе – от чому! - грізно скрипнула зубами Зима і зіштовхнула Весну з велосипеда.
Впала Весна. Розплакалася. Зібрала бузок з конваліями, що з кошика повисипалися, підняла веселковий велосипед з землі, віночок розправила. Так її ніхто і ніколи не ображав.
Завжди люди чекали на Весну з надією і щирою радістю.
- А цього року, може, щось змінилося? Може, ніхто на мене не чекає? - пробурмотіла Весна собі під ніс, знітилася і повернулася до своєї схованки, щоб там,де ніхто її не побачить, дати волю сльозам.
А Зима взялася господарювати – заскрипіли морози, затріщали сніги. Намело їх по самісінькі дахи! Дивуються люди, чого раптом завірюхи розметелилися? Може, то Зима відступати не хоче і Весну затримує силоміць? Здогадалися!
Стали люди у Сонечка просити:
- Любе Сонечко, поглянь-но навкруги, милу Весну нам знайди і поверни!
Виринуло сонце з-за сірої хмари:
- От схаменулися, - відповіло із докором. – І чого ж ви так довго чекали, зелену Весну не шукали? Сором та й годі! Ридає наша Весна у потаємному закутку, бо її Зима із володінь прогнала, а ви навіть не заступилися!
Що ж робити? Довелось людям скликати збори і гуртом вирішувати. Думали-думали, як Весну повернути, аж поки маленька дівчинка від того, що їй сумно стало посеред серйозних дорослих, та ще й холодно від зимової люті, не почала тихесенько наспівувати пісню...
Почули цю пісеньку дорослі, згадали й собі пісні веселі – [i]веснянки[/i]. І так багато їх пригадали, що збори перетворилися на святковий концерт - усе співали і спевали, і все про Весну!
Адже Весна тепло приносить, і тоді все навкруги розквітає, зеленішає, перші паростки з-під снігу пробиваються, бруньки лопаються, а з них маленькі липкі листочки визирають. Перші квіти, перші сходи, трава зелена – нова! Уся природа оживає!
Почула Весна веселі та голосні співи людей, прислухалася. Усміхнулася, перестала хнюпитись, і... зраділа:
- Рідні мої! Не забули! Біжу! - витерла сльози, причепурилася, а, - найголовніше! - у власні сили повірила, - Як приємно бути [i]потрібною[/i]!
Сіла на райдужний велосипед, знов узяла відерце, нашвидкуруч щось в нього покидала, і стрімко до своїх законних володінь поїхала.
А сердита Зима вже біля брами стоїть, очікує. Та не знала вона, як з нею Весна вітатися буде.
Весна ж безстрашно до Зими наблизилась і упевнено до неї звернулася - словом і ділом:
- Гей, Зимо, тікай швидко! Це - моє господарство! - і джбурнула несподівано в Зиму сонячним променем.
Стара зойкнула від "сюрпризу", але ні на крок не поступилася!
- Ану, йди звідси! Мій час настав! - продовжила наступ Весна і вилила на Зиму відро теплого дощу.
Закричала Зима від злості та образи:
- Нечемна ти, Весно, злодюжка та... та... та... - невихована дівчинка! Хто ж так з літніми людьми вчиняє? Де повага до сташих?.... Повагаааа.... - але відчула, що їй все важче сердитися, та й сили чомусь бракує.
І саме цієї миті Сонце яскравіше засвітило, а Зима ущент розтанула і зникла!
Весна часу не гаяла - пробудила землю від холодного сну, заквітчала кожний клаптик первоцвітами, травичкою зеленою. Гарно стало! А як люди зраділи – ніколи ще такої красивої Весни не бачили!
Вправно загосподарювала Весна - вчасно і з посівами впоралася, і з першими сходами. Ані хвилинки на пустощі не витратила!
Вміло хазяйнувала і, хоч молодою та зеленою була, людям не просто тепло подарувала, а й віру у те, що це тепло найлютіші морози перемогти може: треба тільки про нього вчасно згадати, повірити і - покликати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698072
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 02.11.2016
Ви бачили – вишні у жовтні цвіли
Немов заблукали у часі?
О, як вони ніжність свою берегли –
Останню щемливу окрасу!
Ховали від вітру і злого дощу,
Благали у неба – а може…
Та хто б їх у світі байдужім почув,
Оцих – ні на кого не схожих?
І марив їх квіт молодим солов’єм
Коли в самоті засинали…
Як квіти у жовтні, кохання моє
Із ряду гірких аномалій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698149
дата надходження 02.11.2016
дата закладки 02.11.2016
(Из студенческого прошлого).
«Химия бывает тоже вкусной»,
Так у нас в общаге говорят,
Пусть и нет клубники в концентрате,
Есть зато клубники аромат.
В нём клубничный ароматизатор.
Вместе с разным мусором другим.
А студенты – ведь не привереды,
Всё, что хочешь с голоду съедим.
Но, увы-увы, кисель проклятый
Обманул надежды всех ребят,
Пахнет, как чернила в авторучке,
Ручка ведь «клубничный аромат».
Тот же самый ароматизатор
И в чернилах есть и в киселе.
Где же настоящая клубника?
Есть же и такая на земле.
Но пускай и химией все пишут,
Химию повсюду пьют, едят,
Не старайся, ароматизатор,
Ты нам не заменишь аромат.
Разве только в пище и чернилах
Жизнь нам заменители дала?
Вместо чувств и дел мы часто видим
Всюду лже-слова и лже-дела.
Искреннего чувства не заменит
Болтовня. И даже страстный вой.
Также, как и ароматизатор
Не заменит ягоды живой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697797
дата надходження 31.10.2016
дата закладки 31.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.10.2016
В Черемоші личко вмила, в Черемоші воду пила.
В Черемоші воду пила.
Там, де з милим я ходила, ясна зіронька світила.
Ясна зіронька світила.
Черемош... Черемош біжить, хлюпоче!
Черемош біжить, хлюпоче. Мене милий бачить хоче.
Мене милий бачить хоче.
Черемош... Черемош біжить, співає!
Черемош біжить, співає. Каже милий, що кохає.
Каже милий, що кохає!
Обнімались на місточку і в березовім гайочку.
І в березовім гайочку.
А коли ми обнімались, зорі у ріці купались.
Зорі у ріці купались!
Черемош... Черемош біжить, хлюпоче!
Черемош біжить, хлюпоче. Мене милий бачить хоче.
Мене милий бачить хоче.
Черемош... Черемош біжить, співає!
Черемош біжить, співає. Каже милий, що кохає.
Каже милий, що кохає!
Довгі коси заплітала, милого я цілувала.
Милого я цілувала.
Біля броду, де калина, він сказав, що я єдина.
Він сказав, що я єдина!
Черемош... Черемош біжить, хлюпоче!
Черемош біжить, хлюпоче. Мене милий бачить хоче.
Мене милий бачить хоче.
Черемош... Черемош біжить, співає!
Черемош біжить, співає. Мене милий знов чекає.
Мене милий знов чекає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697651
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 31.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.10.2016
В'ється між гір вузька-вузька стежина.
На ній зустрілася мені дівчина.
Сама струнка... А очі, мов озерця.
Скажу я вам, мені вона до серця!
Куди біжиш? Куди біжиш, стежино?
Куди спішиш? Куди спішиш, дівчино?
Сама струнка... А очі, мов озерце.
Бентежиш ти, дівчино, моє серце!
Там, де потік, дівчина зупинилась.
І пильно так на мене подивилась.
Мов той потік, високих гір джерельце,
Можливо я збентежив її серце!
Куди біжиш? Куди біжиш, стежино?
Куди спішиш? Куди спішиш, дівчино?
Мов той потік, високих гір джерельце,
Можливо я збентежив твоє серце?
В'ється між гір вузька-вузька стежина.
На ній зустрілася мені дівчина.
Сама струнка... А очі, мов озерця.
Скажу я вам, мені вона до серця!
Куди біжиш? Куди біжиш, стежино?
Куди спішиш? Куди спішиш, дівчино?
Сама струнка... А очі, мов озерце.
Бентежиш ти, дівчино, моє серце!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697269
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 29.10.2016
Ой летіла ластівонька та й так височенько,
Подивилася довкола - щеміло серденько,
Ліси, ріки і долини – там, геть все розбили,
Та й ріднесеньку земельку кров`ю всю залили.
Ой, де оком кине всюди вирви і руїни,
Серце рветься на частини, де ж ти мій єдиний?!
Геть цілий день і нічку плаче та ридає душа,
Де ж моє, сонце, мій милий, шукала й не знайшла.
Небо хмари звкрили, мабуть примчить громовиця,
На святу, її землю стріляла – Гаубиця,
Знов злетіла ластівонька високо вдалечінь,.
Гіркі сльози котилися - де ж ти? Коханий мій!
Спішив стрімко старий яструб та й сміло до неї,
Бачиш, люба, тут війна, тепер часи буремні,
Як сюди, прилетіла,то вже тут залишайся,
А я думаю, ми знайдем із тобою щастя.
Та й злетіла із яструбом, ген, у небо сині,
Не чекай, не руш любові, не залишусь нині,
Й закружляло із висот пір`я тієї птиці
Тож не чути, тих звуків у молоденькім серці.
Ненька сльози ронить, земля, страждає і стогне,
Війна нащо, прийшла сюди? За що усім горе?
Давно дзвін, не чути пташиний, його немає,
Це ж нещастя людоньки, коли цей спів зникає.
Молоденьким, скільком птахам та й серця розбили?!
Кров синочків і доньочок,по землі розлили.
2016р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697140
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 29.10.2016
Ходить вечір попід хату,
Місяць виліз по канату
В небо, зорі взяв з собою,
Всі розбіглися юрбою.
Ніч вдягає сукню синю,
Стала схожа на богиню.
Буде діток колихати,
Колискову їм співати.
Подарує світ казковий,
Сон знайдеться кольоровий
Буде мультики крутити,
Всі зберуться фаворити.
А як стукне ранок в шибку,
Сонце місяця з’їсть скибку
Та ще й зорі-монпансьє.
День візьметься за досьє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697299
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 29.10.2016
Останні теплі дні дарує осінь,
Ще кличе далиною синява,
Не самоцвіти то у травах – роси.
Пожовкле листя вітер обрива.
Ще приязно нам сонечко сміється,
Пригубить ранком кинуту росу.
Коли ж пташині ягід заманеться,
Не пожаліє осені красу.
23.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697166
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 28.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.10.2016
ПАМ’ЯТІ ВЕЛИКОГО УКРАЇНЦЯ
УКРАЇНЦЯ ЗІ СВІТОВИМ ІМЕНЕМ,
АВТОРА КНИГИ “ЗАЛИШАЮСЬ УКРАЇНЦЕМ“
БОГДАНА ДМИТРОВИЧА ГАВРИЛИШИНА
Він залишився українцем,
Пройшов епохи й континенти
Він був їй сином, не чужинцем
В найнебезпечніші моменти.
Було любові в нім без міри,
Синівський борг платив щодня,
В собі плекав безмежність віри
Й знав: Україна – лиш одна.
Засіяв світ вкраїнським цвітом,
Блакиттю й золотом – серця,
Він Батьківщину славив світом,
Йшов з нею в ногу до кінця.
Він – геній, правда, ум і сила,
Бесмерна постать – на віки,
Несуть у небо його крила,
Спинився плин його ріки...
Він залишився українцем,
Він так хотів, так хочем ми.
(Хоч був страдальцем, а не принцом,
Дитям і жертвою війни).
Не брав нічого в України,
А лиш її все віддавав,
Аби постала із руїни,
Її він долю будував.
Він залишився Українцем!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696888
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016
В глухом лесу -
Зверином царстве,
Стоедином государстве,
Тот, кто правит – тот и прав…
Беспробудный дикий нрав!
Главный тот, в кого есть сила.
Потому всегда и смело,
Без особенных напастей,
Наслаждается он властью:
Одних порвёт, других простит,
Тем себя и веселит.
Горемыкин мир иной:
Зверь бывалый и живой,
Постоянно страхом болен,
На чеку он спит... в неволе
Слёзы льются по ночам
Беспрерывно тут и там.
То гиены, то шакалы
Застращали лес бывалых:
Службу Каину несут -
Шерсть несчастных в клочья рвут …
Точно, псы с котами
Звери мечутся веками:
Так и жили бы всегда,
Не пришла бы вновь беда!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696497
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 26.10.2016
Коли душа обділена любов’ю,
Не сколихне її ніякий біль,
Й не слід винити в цім життя чи Бога –
Причина криється лише в тобі.
Коли душа обділена любов’ю,
Вона бідніє, змушена страждать,
Шкода, коли це станеться з тобою,
Тож поспішай тепло своє роздать.
Примнож любов. І стане світ теплішим,
І посміхнуться сонце й небеса,
Й наділить Бог тоді тебе щедріше,
І ти відчуєш, що таке краса!
18.03.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695826
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 21.10.2016
Песня - Жанр: Ритм -энд-блюз. Муз.- автор, Текст - автор
1.
Когда на море упадет
Пурпу́рный цвет зари,
Споет тебе пусть ветер эту
Песню о любви...
И все на свете звезд огни,
Пусть светят лишь тебе они,
Морской прибой лежит у ног
Твоих и пусть поет:
Припев:
{О, Ирина!
Ты прекрасна!
О, Ирина!
Это счастье!
О, Ирина!
Лучше в мире
Не найти,
Чем ты!} 2 раза
2.
Я в этот вечер буду ждать
У моря, где прибой.
И солнце провожу опять,
Как и вчера, - с тобой!
Любимая, ты веришь мне,
Теперь вся жизнь моя - во сне
И каждый час разлуки мне
Страшней, чем даже смерть...
Припев.
Конец
Ленинакан, Армения, 1970 г. Архив-1970
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269194
дата надходження 08.07.2011
дата закладки 21.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.10.2016
Ще ніч не підняла своє крило,
Як місяць допливав останню милю,
Він ненароком розбудив село,
Коли роса травиці ноги мила.
Спустився ранок. Осінь на порі.
Красою хоче всіх зачарувати:
То хмаркою пливе вона вгорі,
То бурею заходиться карати.
Або застигне в золоті дібров,
Дощем за теплим літечком заплаче,
Коли ж наллє калині свіжу кров,
Збентежить моє серденько, гаряче.
Я осінь цю по-своєму люблю,
Немов сестру, щоразу виглядаю
І Бога про одне лише молю,
Дай жити без війни у свому краї.
6.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695605
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016
Мотиви прийдешніх призводять до знищення людства,
Їм тяжко побачити світло там, де щось існує.
Мотиви прапращурів вижили там, де ще густо
Рясніє минуле.
Колись ти сказав, що в Тростяні ожили дерева,
Чи щось на кшталт того...
Цього я вже не пам'ятаю.
Це був літній і тихий вечір. Я, думка і берег.
І Бескидів далі.
Колись ти сказав, що тумани полегшують душу,
Колись ти сказав, що тут зникла дочка селянина,
Колись ти сказав, що каскади не творять калюжу,
А творять глибини.
Ти ще шепотів, а я слухав води переливи,
Ти, наче той вірус, мене заразив.
Я хворію.
І тяжко сказати, чи став мені рідним той вимір.
Процес рівнодійних...
Мотиви прийдешніх навряд чи залишать надію,
Мотиви прапращурів хочуть від світла сховатись.
І я піду з ними, бо тяжко зірватись із мрії -
Легкою є втрата.
XIX. X. MMXVI
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695473
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 20.10.2016
Якби ти лишився арт-дилером, або став поважним теологом,
Якби одружився з Марго вуха твої б уціліли,
Дитячі долоні втерли би сльози на рудих щоках,
Привчили до компромісів між контрастами
Замість занурення в невидимий усіма космос
Енергетичних полів і пульсуючих електронів,
Замість виписування кожного атома дихання вечора
І кожної краплі мигдалевоквіткового меду,
Замість пристайності крукових крил з хвилюванням пшениці й неба,
Дякую, попередив.
Якби ж не гукав:
- Пірнайте душею між соняхових суцвіть!
Якби ж тебе звали Дайте …
Але тебе звали Беріть
ілюстрація звідси:http://ermake.ru/risuem-peyzazh-plastilinom-plastilinovyy-peyzazh-master-klassy-d/plastilinovaya-zhivopis-osen-master-klassy-dlya-detey/novyy-tovar-2
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685428
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 20.10.2016
Не зачіпай душі моєї струни.
Прошу тебе... Не зачіпай.
Бо забренять, і їх вже не спинити.
Знай!
Не зачіпай душі моєї смуток,
і радість, що в ній є, не треба зачіпать.
Бо задзвенять, і їх вже не спинити.
Приспала їх. Нехай посплять.
Не зачіпай душі моєї спокій.
Прошу тебе... Не зачіпай.
Бо захвилюється моє серденько.
Знай!
Не зачіпай душі моєї струни.
Бо як прокинуться -
то задзвенять всі враз!
Я відчуваю... щастя поряд.
Не зачіпай... Прошу тебе.
Не треба... ще не час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695163
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 20.10.2016
Забудь про мої сни, як я про тебе,
Так, майже, як зима забула літо.
Без дозволу приходити не треба,
Приносити мені морозні квіти.
Віддай їх тим, кого шукав і кликав,
Нехай вони відчують їх “тепло“,
У пелюстках знайдуть і біль, і крики…
( Боліло довго зламане крило).
Я вириваю сон із Книги Ночі,
Кидаю полум'яним язикам…
Дозволь мені забути твої очі
Й закрити двері твоїм двійникам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695211
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 20.10.2016
Я не забуду цю гірку сльозу,
Що мати хлопця із АТО зронила.
Біда зігнула, мов тонку лозу,
Війна скажена перебила крила.
“Червоний хрест”. Вцілів лише один...
І хоч вже вдома – він ще на війні,
Він ще іде дорогою із мін.
Вона лиха гіркі рахує дні.
Він ще на тому полі з мертвих тіл,
Він ще шукає в кого б’ється серце...
Над ним схилився чорний небосхил -
Зомліле, збожеволіле люстерце.
Я бачу матір, наче чорну тінь.
З очей вже не сльоза, а – ціла річка.
Зів’яла бідна від отих молінь,
За цими дітьми плакала ця свічка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694947
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 17.10.2016
Де круті віражі, не спіши... не спіши.
Можеш швидше іти, де дорога пряма,
добре видна.
Там, де б'є джерело, ти водиці напийсь.
Придивись... Подивись... Дві дороги,
мов крила!
А яка з них твоя? А яка з них щаслива?
Поміркуй... Поміркуй... Своїм серцем відчуй.
Зрозумієш!
Та, що кличе вперед, у незвіданий світ,
де доріг так багато!
Та повернеться знов на батьківський поріг,
знов покличе тебе до рідної хати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694824
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 16.10.2016
На нитках павутин, що розвісила осінь між віти,
Грає дощ, як на струнах, перестуком холодних краплин.
Час, заслухавшись грою, у мінорному диханні вітру
Просіває хвилини через сито далеких хмарин.
Край стрімких ручаїв легіт листя збирає у жмені,
Підіймаючи з трав горобини багряну вуаль.
Гасить вечір вогні у лампадах запалених кленів
Там, де з осінню знов обнялась невимовна печаль.
Увібрали й мій сум ці прощальні осінні етюди…
Що привиділось в снах, відпускаю у безмір усе,
Залишивши собі вогник той, що зі мною повсюди,
І той подих небес, що мою парасольку несе.
Ці померклі світи вже пливуть дощовою водою,
Ледь тамуючи голос свого тихого серцебиття.
Відлетять, щоби знов відродитись дзвінкою весною
У цвітінні садів, у буянні нового життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694589
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 16.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.10.2016
Ой засію я свою нивоньку добром-ласкою.
А ті зернятка проростуть для всіх дивом-казкою.
Ой засію я своє полечко ще й пшеницею.
Зарум'яниться на моїм столі паляницею!
Ой ти, полечко! Ой ти, ріднеє! Колосися!
Ой ти, доленько! Доле світлая! Веселися!
Бо є зернятко, золотесеньке, дивом-казкою.
Засіваю я свою нивоньку добром-ласкою!
Сію щедро я, сію густо я... Розсіваю!
Засівать добром ниву щедрую. Закликаю!
Сію щедро я добром-радістю в днину світлую.
Бо люблю свою... Бо люблю свою землю рідную!
Ой ти, полечко! Ой ти, ріднеє! Колосися!
Ой ти, доленько! Доле світлая! Веселися!
Бо є зернятко, золотесеньке, дивом-казкою.
Засіваю я свою нивоньку добром-ласкою!
Ой засію я свою нивоньку ще й словами.
Щоби правдонька, щоб веселая поміж нами.
Щоб раділи ми небу синьому, сонцю ясному.
Щоби весело, усім радісно в дню прекрасному!
Ой ти, полечко! Ой ти, ріднеє! Колосися!
Ой ти, доленько! Доле світлая! Веселися!
Бо є зернятко, золотесеньке, дивом-казкою.
Засіваю я свою нивоньку добром-ласкою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694085
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 13.10.2016
Жовте сонечко
притомилося,
Жовтим золотом
листя вмилося.
Жовтий вересень
журів закликав,
Листям береста
по траві блукав.
З жовтим променем
цілувалась я,
Жовтолистячком
стежка вбралася,
Жовтий дощик той
по чолу стікав...
В мене й осені
доля є така?
3.01.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694026
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 13.10.2016
Кущем калиновим ти рясно розцвіла.
Високою тополею є в полі.
І кучерявою вербою край ставка...
О, скільки всього є у твоїй долі!
Наша Вкраїнонько...Калинонько моя.
Яка ж у білім цвіті ти красива!
Та калинові ягідки гірчать,
Хоч б'ється серденько в них добре й щире.
Гнучка верба... й гнучка верба в журбі
Схилилась над ставком... і біля річки.
Бо сліз немало пролито гірких,
й розбіглися по світу всі доріжки.
Й тополею у полечку стоїш.
Є радощі в тебе, і є тривоги.
О, як же часто виглядала ти
Синочків-соколів з далекої дороги!
Додому повертаються й тепер
Твої сини-герої, соколята.
Їх мужності дивується весь світ...
Яка ж щаслива ти, Вкраїно, наша мати!
Люблю тебе, ріднесенька моя.
Єдина ти... в нас кращої немає!
Вербиченько, тополенько, калинонько рясна,
У твоїх барвах ясне сонце сяє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693750
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 11.10.2016
Закохався Чорнобривець
У Айстру червону,
Та зізнався несміливо
У своїй любові.
Але вона запишалась,
(Зіркового ж роду),
Чорнобривцю відказала,
Що не до вподоби.
А його образа душить:
-Бач яка принцеса.
Запропонував він дружбу
Білій Хризантемі.
Та погодилась відразу
Дружить з Чорнобривцем,
Прилетіло до них Щастя,
Поселилось в Серці.
Айстра гордо й одиноко
Цвіла-квітувала,
І до себе більш нікого
Так і не пускала.
Час минав, пелюстки в"яли,
Засихала квітка,
Непотрібна згодом стала,
Хоч вона і Зірка.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693529
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 10.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.10.2016
Вже відживає батьків сад,
Він так колись його любив,
Листочку кожному був рад,
Сам був творцем садових див.
Все, як буває із людьми,
Все, як було колись, до нас,
Безжально так вхопив крильми
Верховний суд над світом – час.
Старезні яблуні (болить)
У небо сумно задивились,
У них ще в пам’яті та мить,
Як руки батькові трудились.
Із садом батько був на – ти,
Він чув його рожеву душу,
Він жив з цієї красоти,
Садив і яблуню, і грушу.
Він чув їх болі і жалі,
Він завжди з садом вів розмову,
Тут рос сіяли кришталі,
Він знав дослівно саду мову.
Він знав про що шепочуть віти,
Як мріють про прихід весни,
Були дерева, наче діти,
Немов бальзам від ран війни.
Давно вже батько – небожитель,
А пам’ять ходить ще по саду,
Тепло і біль – свята обитель...
Іду до саду на пораду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693358
дата надходження 09.10.2016
дата закладки 10.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.10.2016
Якщо друг - обніми міцніше
й по життю з ним можеш іти.
Якщо ворог - не бійся... Не бійся!
Він в дорозі загубить сліди.
Якщо "Так!" - можеш плакать від щастя,
душа ж квітне, немов навесні.
Буде холодно... Та не хвилюйся,
якщо іноді скажуть і "Ні!".
Якщо є - то навчися ділитись,
стане й іншим тепліше тоді.
А добро добром повернеться,
в час, коли так потрібне тобі!
Якщо весело - весело... Смійся!
Немов квіти усмішки ясні.
Якщо сумно чомусь - не соромся,
бо ж бувають в житті й такі дні.
Якщо холодно, то обігрійся,
у душі розпаливши вогонь.
Якщо жарко - тоді поділися
тим яскравим ніжним теплом.
Якщо хочеться, то постарайся
в добрих вчинках себе проявить.
Заясніє життя, коли зможеш
все приймати й навчишся любить.
І не треба кнутами по спинах,
щиро в очі дивися завжди.
Хай життя, немов сад той осінній,
й добрих справ там рясніють плоди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693166
дата надходження 08.10.2016
дата закладки 09.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.10.2016
Пливли на південь клини журавлині,
Пташині небо рвали голоси,
А на узліссі кущ горів калини,
Яку вітрець до танцю запросив.
Невидимими обійняв руками
Він гілля колисав і підіймав,
Роса сльозинками із ягідок стікала,
Бо відчувала: скоро вже зима.
Спіткнувся жовтень об пеньок під листям,
Труснув хмаринку – дощик у ріллю.
Лісок іще не зовсім оголився,
Та все одно я пору цю люблю.
5.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692773
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 06.10.2016
Осінні айстри ранком вересневим
Ще так барвисто квітнуть серед трав,
Немов би хтось тепло ніжно-рожеве
У пелюстках тендітних позбирав.
Грайливо-чисті диво-промінці
Всіх сонць нараз упали край стежини…
І гріє вересень у стомленій руці
Притихлий сум зчарованої днини…
Краса земна - на відстані руки,
Ще сонячна і зовсім не звичайна.
Квітують айстри, наче крізь віки,
Ще акварельно, та уже прощально.
Можливо, й квітка місію свою,
Як все живе, ще завершити має…
Тому спинюсь в бентежності й стою,
Дарунок осені до серця пригортаю.
Поникне світ, неначе під дощем,
За тим, що згасне в завтрашнім світанні.
Усіх розлук невиплаканий щем -
У вересневім золотім мовчанні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689752
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 03.10.2016
Стальний загартувавши дріт
У кузні, батьківській, в селі,
Зробив пружину до воріт,
Ще й покрасив її в смолі.
Пружина довго слугувала
У господарському дворі,
Сама ворота закривала
І так щоденно до зорі.
А там з роками поржавіла
І розломивсь її виток,
Пропала пружності вся сила –
Заліза залишивсь шматок.
Подальша доля зрозуміла:
Стара непотріб «загула»
Здали в металолом «на мило»,
Здали й забули що була.
Отак і між людьми буває
Потрібен тільки до тих пір
Поки здоровий, помагаєш.
А після цього – поговір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691910
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 03.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.09.2016
***Вірш експериментаторський. Авторські знахідки
Ніч попереду ціла. Моя чарівна
Діво мила, іди до нічного вікна,
І розкривши його, наче душу свою,
Подивись, як пітьма серед ночі вою-
Є за право поглинути наші світи,
І відчуй, як долаю припони дійти
Я до тебе, спіткаюсь, блукаю в пітьмі...
Зірку з неба чекаю... Сигналом- ТИ МІЙ!
Обізветься айфон, мов промінням маяк.
Як же ти мене хочеш!.. А я тебе як!..
Сил нам дайте, Боги, пережити цю ніч
Поодинці!.. Та я вже сиджу на полич-
Ці вагону. Білет затискаю в руці...
Ці припони даруємо ночі оцій,
Крізь яку, мов метелик на світло лечу...
Світло наших надій... Я почув... Я почув...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116092800999
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691173
дата надходження 28.09.2016
дата закладки 28.09.2016
Ой журилась журилочка, а чому журитись?
Ой котилась котилочка, а чого ж котитись?
Не журися, журилочко, будем веселити.
Ой котися, котилочко, будемо ловити!
Ой сміялась сміялочка, а чому сміятись?
Ой боялась боялочка, а чого ж боятись?
Смійся, смійся, сміялочко, сплетемо віночок.
Ой не бійся, боялочко, візьмемо в таночок!
Ой сиділа сиділочка, а чому сидіти?
Ой раділа раділочка, а чого ж радіти?
Іди до нас, сиділочко, будемо дружити.
Веселися, раділочко, бо весело жити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691151
дата надходження 27.09.2016
дата закладки 28.09.2016
Вчера денёк казался радостным,
А вечер был ещё покруче...
Теперь торчит под мышкой градусник,
Гнездятся в тёмном небе тучи.
А по оконной раме дождь
В вечерний час ко мне стучится.
- Иди туда,куда идёшь...
И лейся там,где должен литься...
О! Чувство вечной турбулентности...
Запьёшь чаями , сладким мёдом.
А ,может,дождь трубит о вечности,
К которой мчимся год за годом...
А за оконной рамой дождь,
Вздымая пену,бьёт по лужам.
- Ты всё же, дождь,ещё идёшь,
Хотя весь мир давно простужен...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688151
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 28.09.2016
Сипле небо дощик сірий,
Миє осені крило,
Заготовлене вже сіно,
Та в роботі ще село.
Землю треба ще прибрати,
Їй подякувать, як слід.
«Годувальниця і мати», –
Називає її світ.
У садку останні груші
Обірвати… Смакота!..
Ба, селянські щирі душі
Всіх жаліють, і кота…
Той на припічку муркоче,
Мишку бачив уві сні,
На плиту гарячу скочив,
Що нагрілась на вогні.
Лапки лиже і тріпає –
Не чекав, що там пече.
А господар одягає
Теплий одяг на плече.
12.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691008
дата надходження 27.09.2016
дата закладки 27.09.2016
[b][i]Давно хотела опубликовать эту зарисовку из старых записей - [u]1999 год![/u] Как много воды утекло с тех пор... Сейчас я бы написала о воде иначе :)
[/i][/b]
Вода.
Я – вода.
Смеюсь.
Ты спрашиваешь, почему я не могу любить тебя? Потому что у воды нет чувств.
Зимой я холодна и свободна. Тебе кажется, что я замыкаюсь в себе, покрываясь льдом? Нет. Я свободна. Да, мои мысли скрыты от тебя, но они бегут туда, где нет льда. Не злись, ведь зима дает тебе шанс подержать меня в руках, не опасаясь, что сбегу - лёд. Холодный лёд. Придет весна, и ты поймешь, каким счастьем был для тебя этот маленький холодный кристалл - [i]ведь ты мог держать его в руках![/i]
А когда я тепла и приветлива, то ускользаю сквозь твои пальцы, оставляя на ладонях лишь капли – это те воспоминания, которым вскоре суждено высохнуть.
Да просто это весна!…
И я бегу уже не по своему привычному руслу, а пробиваю дорогу там, где ты не ждешь. А ведь могу – да, могу! – и вовсе развернуться, чтобы бежать в другую сторону, подальше от тебя!
Смеюсь и плачу, устраивая весенний хаос. Горжусь своей дерзостью и свободой. Смеюсь над тобой.
Весну сменит засушливое лето, когда без воды все гибнет. Ты покорно придешь ко мне, иначе и тебе суждено погибнуть. Тогда я приму тебя в свои объятия...
Только не поднимай ил и песок со дна реки – это.. для никого…
Я приму тебя, ведь скоро я снова..
Наслаждайся. Наслаждайся и спасай себя, обманывая, что моя страсть вечна, ведь уже…
…Ведь уже идет осень и я становлюсь прозрачной. Мои мысли видны насквозь – я чиста.
И я скажу тебе о том, что ты мне не нужен.
Я скажу тебе это перед тем, как замерзнуть. Я потеряю тепло, но не потеряю свободу.
Сложно любить воду.
24.01.1999.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690971
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 27.09.2016
Накинулась холодом осінь
На ніжне,від літа, вбрання,
Неначе пробуджена повінь
Несеться дощами щодня.
Злякалося літо зелене,
Побігло кудись,чи втекло:
Тихенько,мінливо все в*яне,
Неначе й життя не було.
Листочок летить за листочком,
Вкривається щемом земля,
Заріччя лежить за місточком –
Чорніють,горюють поля.
Туманами стелить світанок:
Холонуть гаї і луги,
Парує довкілля… І ранок
Пробуджує смуток шульги.
Готовиться спати природа,
Стомилась вітрами ходьби,
Щоденно міняється мода
Від золота до голотьби.
Давно попрощалися з літом,
І осінь летить птахом ввись…
Душа схаменулася з віком
І просить мене: «Помолись!»
Роки вже скосились в рядочок,
Від Бога – найкращі дари,
Осінні, згорнулись в клубочок –
Нестримно злітають з гори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690689
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 27.09.2016
Метелик, ти нічний метелик ніжний,
який летить до світла і тепла
такий тендітний, милий, але грішний,
твій гріх в любові, що примарою була.
Ти грішна, бо не тому віддавалась,
не справжнє сяйво вабило вночі,
горіли крила й від падінь ламались
тебе до мрії марно несучи.
Між сотень ліхтарів свого шукала,
пекуча пристрасть вабила кудись
аж доки темрява суцільна не настала
і очі стомлені не глянули у вись.
Там місяць, що гуляв в нічній блакиті,
своїм привабив сяйвом і теплом.
Він не досяжний - вік не долетіти!
Та б"ється мрія в серці під крилом.
Геник Лис 07.09.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688458
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 23.09.2016
Місто бетонних садів,
Квіти камінних думок,
Брили сердечних льодів,
Заіржавілий замок.
Місто примарних надій,
Вулиці прикрих ілюзій,
Місто тривожних подій
І збайдужілих друзів.
Місто змілілих рік
Зі сподівань і мрій,
Серця самотнього крик
І боротьба стихій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689507
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 23.09.2016
Гонит осень сон опять упрямо,
Да какой тут сон на ум придёт,
Ведь такой конструктор, лучший самый!
Дарит ей, как внучке, старый год.
.
Миллионы маленьких деталей
Это просто чудные игрушки,
Пальчики капризницы собрали
Всем деревьям красные верхушки.
Точно пирамидки собирает
Из цветных колечек и квадратов.
Ниже ветви жёлтым расцветают,
Нет, скорее отсветом закатов.
Зелени оставила немножко,
Чтобы все цвета в поделке были,
А потом проделала окошко,
Чтоб лучи в нее всегда входили.
Липы золоченую фигурку
Показала .светло-синей дали.
Но потом вздохнула слишком бурно
И смешала разом все детали.
И летит опавшая листва
Невесомой, разноцветной стружкой.
Что же, Может осень и права,
Разбросав увядшие игрушки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690086
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 23.09.2016
Весну, мов долю, в полі зустрічаю,
Вона мені здається знов нова,
І ключ лелечий, першим що вертає,
Й землею щойно зроджена трава.
І синь небес, безмежна, особлива,
Обійми розпростерла знов свої
На призабуту постарілу гливу
Й пеньок, що пам’ять роду там стеріг .
Немає тут ані хліва, ні хати –
Розмножився-задичавів бузок,
Вітри гуляють цілий рік кошлаті.
Де піч стояла, горбик трав прижовк.
І хоч весна траву на нім розбудить,
Та чи життя від того ожиє?..
Коли народ історію забуде,
Майбутнє теж загубить він своє.
16.11.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690202
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 23.09.2016
Дрімає гай... Вже сонце сіло. Взяло останні промінці.
Тільки на листі залишило краплини ніжні, золоті.
Як осені без позолоти?.. То ж золотить усе навкруг.
Дрімає гай... Бо спочиває за гаєм сонця ясний круг.
А осінь тихо, непомітно по гаю сонному іде.
І щедро гай той одягає в нове, святкове... Золоте!
Вже побувала вона в полі, під ранок прийде у садок.
Там виноград ще наливає і підрум'янить нагідок.
І чорнобривці підфарбує, щоб веселішими були.
А вранці сонце ясне встане... і злинуть в небо журавлі.
Журливе "Кру-у!" бентежить душу
там, де примовкли вже поля.
Бо знає пташка - наймиліша
для кожного своя земля!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690263
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 23.09.2016
Обтрусила осінь листя
На деревах і кущах,
Ягідки, немов намисто,
Мерзнуть, мокнуть на дощах.
На шипшині і на глоді
Червоніють де-не-де,
А калина, що в городі,
У пучки свої складе.
Обліпихові гірлянди
Добавляють жовтизни –
То осінні є дукати.
Спробуй вкрасти, ризикни!
Захиститися зуміє –
Має військо із голок,
Якщо красти хтось посміє,
То отримає урок.
07.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689619
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 19.09.2016
Леді Осінь ходить садом,
Демонструє свою вроду,
Захопилась маскарадом,
Випробовує природу.
Всі коштовності зібрала:
І рубіни, і смарагди,
З бурштину і із корала,
Мов в казках Шахерезади.
Поведе вона бровою -
Золотіє враз діброва,
Як пройдеться десь травою -
Стане різнокольорова.
Має Осінь свій сценарій,
Знов мережить павутину,
Золотий - в руках гербарій.
Леді Осінь – на світлину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689316
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 18.09.2016
Цей світ належить і мені й тобі,
Ця зірка впала тому, хто підніме
І лише так засяє без підміни,
І лише так світитиме тоді.
У цього сонця – стільки промінців,
Для всіх, хто був, хто є і хто ще буде...
І будуть завжди поклонятись люди
Йому за щедре золото вінців.
У цього неба стільки є любові,
На цілий Всесвіт вистачить її.
Невпинно крутять часу рушії
Прадавній світ в чаруючій основі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689149
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 17.09.2016
Сучасним сонцем висмажений вщент,
Ефектно фрукти склавши натюрмортом,
Розхристаний, та ні, лише у шортах,
Пронісся Серпень, жвавий, мов студент.
Естрада парку сіє знов акорди,
Ні, попри спеку, гарний цей момент!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687674
дата надходження 04.09.2016
дата закладки 05.09.2016
(Вірш доданий ще раз, бо спершу були збої.
Тепер все буде добре. Насолоджуйтесь :) )
Кожен кінь - це двигун твого серця,
Кожна дюна з піску - це вершина,
На яку лізуть... Хтось та й зірветься.
Та зійшовши, забудеш чужину.
Я би міг часто вам посміхатись,
Та роблю це крізь біль, муки й розпач.
Я не хочу тут більше стояти,
Я піду, куди дивляться очі.
Тут вода - це дорога до раю,
Бо пісок захопив свою долю.
Я іду. А куди? Сам не знаю,
Але я - поза межами болю...
Кожна думка, що була провалом,
Стала деревом мертвим на скелі.
І лиш розписи - залишки краю,
Що лишився лежати в пустелі...
31.08.16
[youtube]https://youtu.be/BY2Ck7yi2wo[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686786
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 02.09.2016
У моїм безмежному храмі,
що під синім високим небом,
є один найдорожчий образ,
яким милуюся, який цілую
безліч разів на день.
В того Образа небесно-блакитні очі
Худорляве засмагле лице у глибоких зморшках,
сивина у волоссі...
Я знаю цей Образ на дотик, на запах...
Припадаю до його мироточивих уст.
Милуюся ним,
насичуюся Любов"ю, Світлом, Щастям,
І шепочу молитву:
Боже, дякую Тобі, що
він є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686048
дата надходження 27.08.2016
дата закладки 02.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.09.2016
Стали враз дорослі ластів’ята,
Їх польоти - дивної краси,
Задивилась збоку на них хата,
Вже сплили для ластівок часи.
Затіснії стали їм гніздечка
( Наче чаші виліпив гончар).
І чарівні пісеньки-сердечка
Осені гортають календар.
В вирій їх сплановані польоти,
Так як діти залишають дім,
Вже чекають інші десь широти,
Вистелені шовком голубим.
Долетіти їм туди непросто,
В ці світи за тридев’ять земель,
Подолати нездоланний простір,
Де екватор креслить паралель.
Буде снитись їм біленька хатка
І убраний сад в рожеве вбрання,
Повернеться в квітні емігрантка,
Нам розв'яже вузлики чекання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686630
дата надходження 30.08.2016
дата закладки 30.08.2016
Колись тут дівчина стояла…
Стояла й слухала весну:
Народу мудрість сповивала -
Співала пісню чарівну.
Заворожила своїм словом,
Мов те джерельце із землі
Пробилось зернятком,і долом
Засіялось по всій ріллі.
Ростки сподобались народу –
Такі проникливі вірші,
Що не відняти іі зроду
Від Української душі.
З коріння роду виростала –
Волинська зацвіла краса,
Рідненьким розумом співала
Її зворушлива душа
Волинь – колиска наших предків…
Кувалась мова в боротьбі,
І розливалась з осередків -
Завжди пеклась в чужій злобІ.
Загартувалось добре слово,
В неперевершений булат,
Сьогодні солов*їна Мова –
Найкращий ратник і солдат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686483
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 29.08.2016
Бачить літо себе вже на фініші,
Позолотою вкрились хліба,
Осінь пише анонс на афіші,
Мапа неба така голуба.
Галасливі пташині базари,
Небо їх закликає в політ,
Літо здало свої вже нектари
І на серпень упав зореквіт.
Міжсезоння так світиться сяйвом,
Юний вересень стукає в двері,
Про красу говорити щось зайве:
Осінь завжди – в хорошій манері.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686259
дата надходження 28.08.2016
дата закладки 28.08.2016
Я - лиш зернинка у твоєму короваї,
Я - лиш піщинка на твоїй землі,
Одна краплинка у ручаї,
Пір’їнка на твоїм крилі.
На вишиванці – лише хрестик,
У твоїй мові – лише слово,
Ще не поет – лише поетик,
Маленька зірка вечорова.
Один листочок з твого саду,
Твоєї пісні – лише нотка,
Одна сріблинка з водопаду,
Але твоя я вірна дочка.
Для мене ти – це цілий світ,
Найкраща, рідна і єдина,
Святий Господній заповіт,
Моя чарівна Україно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685472
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 28.08.2016
Лето, постой! Мне, до слез, так обидно и больно...
Не напилась красоты и цветного тепла!
Выскользну утром на улицу: только достойных
Ты награждаешь, целуя их в сердце. А я...
Что же я знаю о роскоши старых сюжетов?
Мне ли прожить их такими, как кто-то мечтал?
Я за травинку схвачу уходящее лето,
Лихо тяну - оставайся! Но лето... Финал.
Вот и прошло! Пролетело. И осень стучится -
В клетку тетради, и зонтики, и дневники...
Ты представляешь, а все ведь могло получиться!
Лето, вино и арбуз... С аккуратностью - "мы".
Лозы скользят по рукам и дымят виноградом -
Ягоды страсти и гордости... Кто так упрям,
Нас разделил неслучайно несбыточным "рядом",
Ветром горячим на миг прикоснувшись к губам?
Лето прошло. И не узнаны лестницы в башне:
Там, где любимых лишь ждут и не надо спасать!
Там, где укрывшись от мира, вкушали бы [i]наше[/i]
Лето с вином, а в ладонях чернел виноград...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685915
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 28.08.2016
Я навчуся в сонечка раненько вставати.
Я навчуся в полечка гарно працювати.
Сильним, мужнім бути - у татка навчуся.
Мудрості, кмітливості - у свого дідуся.
В матусі рідненької - доброти та ласки.
В бабусі миленької - чарівної казки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685926
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 26.08.2016
На місточку зупинилась,
в чисту воду задивилась.
Злетів з дерева листочок,
вийшов хлопець на місточок.
Той листочок із кленочка,
в хлопця вишита сорочка.
Той листочок багряний,
а той хлопець - кучерявий!
На місточку зупинилась,
на листочок задивилась.
На листочок задивилась,
а до хлопця прихилилась!
Той листочок із кленочка,
в хлопця вишита сорочка.
Той листочок багряний,
а той хлопець - кучерявий!
На місточку зупинилась
і до хлопця прихилилась.
Ой, пливи, пливи, листочку,
є вже хлопець на місточку!
Той листочок із кленочка,
в хлопця вишита сорочка.
Той листочок багряний,
а той хлопець - кучерявий!
На місточку зупинилась,
в чисту воду задивилась.
Злетів з дерева листочок,
вийшов хлопець на місточок!
Той листочок із кленочка,
в хлопця вишита сорочка.
Той листочок багряний,
а той хлопець - кучерявий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685592
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 26.08.2016
Зі світлин у музеї – очі
Молодих і в роках бійців,
Котрі дні під вогнем і ночі,
Хоч війни не були спеці.
Очі, щирі, малі й великі…
Придивляюсь зо п’ять хвилин…
Обмірковую: скільки ж лиха!
Душу повнить печаль-полин…
Речі тут вояків, портрети:
Той – безвусий, а той – уже –
Тут – художники і поети,
Інженери, таксисти ще.
І студенти, і програмісти,
Режисери і вчителі…
Скільки ж доль ці світлини містять!
У задумі – старі й малі,
Що прийшли сюди теж відчути,
Чим герої оці жили,
І здавалося, пульс їх чути:
Пульс людини, чи пульс… війни?
Мовкне тиша, бо теж в скорботі:
На портретах же – кращий цвіт
(Не відклали війну на потім,
Рятували і нас, і світ).
Чоловік, що стояв праворуч,
Неуміло сльозу змахнув:
«Ми були у бою з ним поруч…
Як так трапилось, не збагну…»
Пахнуть свіжі бійців портрети,
Мов шикуються у ряди…
Тут – художники і поети,
Йшли грудьми нас загородить…
20.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685890
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 26.08.2016
Горить земля… Й людські палають душі
В полоні нетерпимості й злоби
І робляться вони скупі й байдужі,
Без каяття, без плану, що зробить.
Чому людське в собі вбивають люди
І не вщухає материнський крик?
Допоки вже війна всіх мучить буде?
Чом, Боже, людям розум ти закрив?
Життя ж людське одне бува, єдине,
Щоби безжально нехтувати ним,
Якщо ж самодостатня ти людина,
Зроби усе, щоб не було війни!
31.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685480
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 24.08.2016
Ти міцніла в віках, гартували тебе довгі роки,
Та до щастя ти йшла, і до світла були твої кроки.
Ти міцніла в віках, йшла вперед... Не спиняла.
То ж , як сонце ясне, сама ясною стала!
Велич і слава твоя назавжди, Україно!
Дух козацький, святий - наша сила.
Всі ми любим тебе, ти для нас є, як мати.
Ми разом назавжди, нас тепер не здолати!
Наш могутній Дніпро все несе уперед свої води,
Миру й радості всім ми бажаємо завжди... і згоди.
І в молитві святій всі схиляємось долі
За жита золоті, що у нашому полі!
Велич і слава твоя назавжди, Україно!
Дух козацький, святий - наша сила.
Всі ми любим тебе, ти для нас є, як мати.
Ми разом назавжди, нас тепер не здолати!
Хоч вітри знов гудуть, та ніхто не посміє спинити,
Бо по-справжньому ми научились тебе всі любити.
Щоб щасливу, ясну... й світлу мала ти долю,
Бережемо всі мир і цінуємо волю!
Велич і слава твоя назавжди, Україно!
Дух козацький, святий - наша сила.
Всі ми любим тебе, ти для нас є, як мати.
Ми разом назавжди, нас тепер не здолати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685566
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 24.08.2016
Дуже мила акробатка,
В жовто-синьому вбранні,
Є на щічках біла латка.
Не летить в теплі краї.
Хоч і холодно їй взимку,
Все ж вона зимує в нас,
Знайде десь якусь зернинку
Ця красуня без прикрас.
Дуже сало полюбляє
У зимові холоди,
Вниз голівкою стрибає:
-Глянь, синичко, не впади!
А як сонце заясніє,
То веснянку заспіває,
Так чарівно вона вміє,
Що аж серце розквітає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684816
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 21.08.2016
Погляньте... Соняхи цвітуть. До неба тягнуться... угору.
Літає вітер тут легкий у цю ранкову ясну пору.
Легким торкається крилом пелюсток золотих і ніжних.
Співатиме землі пісень він колискових взимку, сніжних.
А нині соняхи цвітуть, пелюстки - сонячне проміння.
Так гарно квітнуть... Проросло в них сонця золоте насіння.
Погляньте... Соняхи цвітуть. До неба тягнуться... угору.
Літає вітер тут легкий у цю ранкову ясну пору.
Як налітається - засне між листям... дні ж стоять чудові.
Сам мабуть стане золотим, як пелюстки оці медові.
Хай відпочине... Квіти ж всі за сонцем ясним повертають.
Бо найясніше світло те, і найтепліше... Відчувають.
Так вірити... і так любить...таку надію треба мати,
як в соняхів. І так світить, як сонце, - вчили батько й мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684616
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 19.08.2016
Ліс лікує від хвороб
Добрий лікар гостродзьоб.
У нарядному убранні
З веселкових кольорів
Дятел дзьобом б’є із рання,
В наступ йде на шкідників.
В нього шапочка червона,
Ця ознака, мов корона.
Стука, стука санітар,
Нагостривши дзьоба трохи,
Він почне зі своїх чар,
Шкідникам додасть мороки.
Згоїть рани він в сосни
Ще із ранньої весни.
Враз подасть птахам сигнал:
Всіх дерев володар – він!
Вмілий професіонал,
Добрий лікар, заживін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683675
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 15.08.2016
Забреду я у трави високі,
Де ранковий розлігся туман,
Росяний буду пити там спокій
Із принадами із усіма.
Конюшини там горді голівки
До моїх заглядають очей,
Сонце не підняло ще повіки,
А вже радість у груди тече,
Повнить запахом ніжним, казковим,
Котрий випурхнув птахом із трав,
Сонце виплило тихо, споквола,
І не стало на сході заграв.
Розлилось його світло навколо,
Деревій білі зонти розкрив.
Не стрічала в житті я такого,
Ранок серце моє підкорив.
1.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683686
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 15.08.2016
Я народилась на такій землі,
Де сонце ясне пестить всіх промінням,
Де під ногами стелиться мені
Килим, укритий весь пахучим зіллям.
Я народилась там, де зорі ясні
У вишині небесній ся купають,
Й під голубим склепінням висі
Лани пшениці й жита дозрівають.
Я народилася в частині тій Європи,
Де люди чесні, люди - трударі.
Якщо потрібно й ритимуть окопи,
Щоб захистити груди матінки - землі.
Я хочу жити на своїй землі,
Любити, усміхатися , радіти
Й померти, де шепоче прах батьків мені:
"Не зраджуйте ніколи, любі діти!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683609
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Роздвоєний хвостик, тонесенькі крила,
Красуня маленька до нас прилетіла,
Красиво літає, ще й як симпатично
Всі трюки виконує акробатичні.
Поближче горнеться вона до людини,
В гніздечку, мов чаша, - у хлів, до хатини.
Великими зграями сядуть на дроті,
Коли вже пора в тренувальні польоти.
Летить перелітниця в теплі краї,
Залишивши рідні сади і гаї,
Рятує людей від нестерпних комах,
Сама полюбляє поїсти невдах.
Самотність не терпить маленька пташина,
Де ластівка є, там – велика родина.
З землі Богом створена мила пташина
І є перед ним в неї добра “провина“.
Гвіздочки з розп’яття украла вона,
Була б у Ісуса ще рана одна.
Гніздечко не можна її руйнувати,
Якщо поселилась вона біля хати.
Нехай зазвучить її пісня барвиста
З мінливих тонів, що завершені свистом,
Щороку у неї – новенька хатинка,
З болотяних кульок будує пташинка.
Із міста бувають пташки і з села,
Особи поважні, такі ось - дива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683212
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 12.08.2016
[b]Літописці взимку пишуть весну
І [i]сучана[/i] дівчина червоніє, коли чує зізнання у коханні
Жінці нічого не треба винаходити, окрім чоловіка
Чоловіку потрібно винаходити все, щоб у нього була жінка
Правда, це істина у винному соусі
Щоб бути на висоті, досить дочекатись коли звідти впаде на голову яблуко
Чимало народжених у сорочці все життя без штанів
Ціни скачуть - люди плачуть,
а якщо від чогось не ревуть, то вважай, що й не живуть
Чим солодше обіцяють, тим вірніше обирають, а обрані - вірніше виборців оббирають
Мрія чоловіка - щоб мрія про жінку перестала бути мрією
Двійник стає самим собою лише тоді, коли вдається залишитись живим одинаком.
[/b]
------------------
Джерело натхнення: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619308
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683215
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 12.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.08.2016
Гарячі дні, холодні ночі і зорі ближчі до води.
Вже трусить яблука охоче до Спаса серпень молодий.
Стерня в полях їжакувата, туман волочиться в яру.
Та світла сонячна соната як лід розтоплює журу.
Солодкий меду й хліба запах клубочиться попід вікном.
Шукає літо десь на мапах проміння, вижате серпом.
Серпневий сон колише трави і росить квіти у саду.
Прямує літо до заграви сестру покликати руду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682749
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 10.08.2016
Растрепанные дикие стихи,
Которым рамки правильности давят,
Пришли ко мне из глубины души –
Я не рискну их шлифовать и править.
Они всегда так искренне просты,
Так легкокрылы и чуть-чуть наивны,
Так запросто ложатся на листы…
Мне остается быть гостеприимной,
Их привечать, усаживать за стол,
Кормить-поить …
И слушать их рассказы…
Уютней с ними стал мой старый дом,
И настроенье лучше стало сразу…
И пусть до совершенства далеко,
И пусть не покажу их даже близким –
Мне рядом со стихами так легко,
Что я не дам уйти им по-английски…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682538
дата надходження 08.08.2016
дата закладки 08.08.2016
Він знав війну , чужу, важку, далеку,
Де чигала смерть часто із-за скал,
Де не росли ні сосни, ні смереки…
Служив тоді в радянських ще військах….
Він знав війну зсередини – не збоку,
Коли вогнем важким палав Афган,
Мав спогади, правдиві і глибокі,
Й літа свої лічити не встигав.
Аж і його вже розрослося гілля –
Трьома синами збільшилась сім’я –
Для старшого вже відгуло весілля,
Й онук у світ поніс його ім’я.
А дід радів його дзвінкому сміху
І крокам першим ледь кривеньких ніг.
Так першому душа радіє снігу,
Тож зупинити щастя теж не зміг,
Коли зненацька вже на Україну,
Війна тепер котилася з Кремля…
«А що, коли синок його загине,
Коли Донбас поїде визволять?
А внук ростиме напівсиротою –
Чи ж зможе він пробачити собі?» –
Із думкою зустрівся він святою:
За Україну воювать тобі!
Щоб гілля розросталося, міцніло,
Онук гордився дідовим ім’ям –
Він воєнкому глянув в очі сміло:
«За сина буду воювати я!
Ще маю порох у порохівницях.
Й душа пізнала істину й любов,
На ризиковій бою шахівниці
Боротимуся сміло за обох!»
3.08.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682468
дата надходження 08.08.2016
дата закладки 08.08.2016
«Все на світі заломилось,
Залишилась тільки тиша.»
(Федеріко Гарсіа Лорка)
Якщо тільки тиша лишилась тобі,
Якщо ти зникаєш, як тінь у юрбі,
Якщо тільки тиша у паузах слів,
Між пострілом, вибухом, клаптями снів,
Тиші шматочки лишились тобі,
Як нагорода в оцій боротьбі,
Вагомі і довгі, як краплі політ,
Важкі й незбагненні, як зранений світ,
Вагомі, як краплі, що небом пустим
Тобі подаровані. Хмара як дим.
Несила їй виснути - зникли світи,
І тиша шматками між громом. І ти.
І кожен шматок це раптовий антракт
Страшної вистави: що постріл, то факт.
Не степ це, друзяко, це є Колізей,
Пісок на арені і сотні очей
Байдужих плебеїв. Живемо отак,
А потім колись червонітиме мак,
На цій не чужій нам землі без людей,
В степу полиновім, що білий, як день.
Мірило життя нам ці тиші шматки,
Оті - між рядками, оті - самоти.
Ми очі відкриємо краплям важким.
Земля наче вохра. А спогад як дим.
Мій друже, забув ти, що ми на війні
Як тихо... Як тихо... Як тихо... Чи ні?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682412
дата надходження 08.08.2016
дата закладки 08.08.2016
...А одного разу океан не зупинився на березі після припливу, як завжди,а покотився далі, заливаючи все на своєму шляху.
Мить - і вже він є дном - залитий водами могутнього Океану Кохання, безсилий протистояти стихії - серця маленький острівець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682426
дата надходження 08.08.2016
дата закладки 08.08.2016
Немає у історії кінця,
А є причини, наслідки, поразки,
І не бува держави без лиця…
Історія – це факти, а не казка.
Сьогодні хочуть нас переназвать,
Щоб зникла з мапи наша Україна.
Тобі ж, Росіє, хочеться сказать:
Народ мій не поставиш на коліна.
За всі роки він так їх позбивав,
Що кровоточать ще і досі рани.
Кордони він свої позакрива
І не потерпить жодного тирана.
Важкий наш путь, та ми, таки, народ,
І досить вже знущань і горя, й збочень,
Й маленький українець – патріот,
Поплатишся, Росіє, за свій злочин.
17.04.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682310
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 07.08.2016
Неначе вічність до світанку.
Війна створила порожнину.
Чи ти зі мною до останку?
Ніч запалила зоряну стежину,
Яка, на жаль, не доживе до ранку.
Вона веде в мої обійми.
Ти ж її бачиш? Бачиш? Справді?
Одну зорю, мов серце, вийми,
Най мерехтить на згадку у свічаді.
На тому світі не розлучать війни.
© Олена Галунець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682159
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 06.08.2016
Дерева, ще літньозелені,
Розміреність сонячну п"ють,
І наче актори зі сцени
Вдивляються в душу твою,
Бо драми осінньої відчай
Прем"єри наблизився час,
І сум заглядає у вічі,
І дивиться темрява в нас,
Неначе одвічності міра,
Що часу чекає свого...
А ти у майбутнє не віриш...
У те, що не буде його.
А ти відступати не хочеш
З безглуздо- життєвих боїв,
Та Морок вже дивиться в очі,
В засмучені очі твої...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116080301012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681577
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 05.08.2016
Одного разу у моїм житті
це станеться.
Зарано чи... запізно?
Мене ти спалиш
у своєму вірші
як відьму.
....Назбираєш хмизу,
і вихлюпнеш
в багаття
олії і меди моєї віри
.....у тебе....
Гори, знецінене й заплутане безладдя
листів та почуттів!
.......Чи я мовчатиму тоді
......в огні?
Чи, може, тільки зойк
зірветься з вуст моїх
і обірветься,
торкнувшись хвилею
[i]востаннє [/i]
твоїх губ?...
Легкозаймисте плаття
поглине полум"я
десь в третьому рядку
сумного вірша...
.....А вже в шостім я,
крізь дим повстяний,
охоплена бажанням все скоріш скінчити,
тобі назустріч
руки простягну,
и кину чорні ягоди й перлини
до ніг.... -
ні, не на пам"ять,
а лише тому,
що не мої вони –
Не маю права
з собою разом знищити частину
твого......
......А вже в дев"ятім
мені не буде боляче та гірко...
А душа
побачить віадук
над прірвою
й піде
в навіпрозоре й прохолодне небо -
....оголена до нитки
і свята..
.....А в одинадцятім рядку
хтось скаже "досить"!
...І я...
...згорятиму і воскресатиму...
закономірно, бездоганно та велично
поміж рядочків
твого творчого життя...
Така, як є.
Твоя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681828
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 05.08.2016
Гойдаються сни на калині-
Тріпочуть крильцята прозорі,
А в небі до чорності синім
Сплітаються віршами зорі...
В траві заховались тихенько,
Зайчатами, місячні тіні.
І десь біля вуха близенько,
Як феї у жовтім промінні,
Літають закохані мрії...
Запитують тихо на вушко:
—Тобі я приснитись зумію?
—Яких тобі снів у подушку
Нашепче сполоханий вітер,
Що ніжно заплутався в листі,
Лоскоче тонесенькі віти
Калини в червонім намисті?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681674
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016
Ця осінь
так безпрограшно гірчить…
(а я не знаю, як її минути)
Я ще не знаю, тільки рветься мить
на атоми
в бастиліях цикути…
І ти мовчиш –
у тобі сто доріг,
сто берегів… і сто світів незримих…
Ще зараз ти помилувати б міг
мене на цій
слизькій арені Риму…
Лише юрба
так жадібно кричить
в незборному покликанні – Убити!
…і осінь – так безпомічно гірчить.
І ти…
…і вже нічого не змінити
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681292
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016
Я стала забувати голос твій,
твій сміх дзвінкий. Запарю чаю з м'яти,
бо стала забувати як це - спати
спокійно, не плекаючи надій.
Не думати і не фантазувати,
закрити очі, вимкнути свідомість,
а не до ранку, в казку чи то повість
свої думки складати, римувати.
Я стала забувати твої очі,
їх ніжний погляд. У свої уяві
я бачу більше ніж ворожка в каві.
В реальності - холодні темні ночі
без дотиків, без подиху, без тіла,
що зігрівало б, дарувало втому
в години пристрасті п'янкої, а потому
так просто було поруч, хай без діла.
Я стала забувати як це - "рідна",
"кохана", "люба", "мила" та "єдина"...
І знову сну нема. Нічна година
вже третя. Голова дурна та бідна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681226
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016
Упало літо вишиванкою
В сади, у ліс, в поля, на луки.
І зазвучало скрізь співанкою
Наввипередки – перегуки.
Маленький зяблик наспівався,
Про весну сповістив давно,
Маестро-соловейко взявся
Озвучить лісове кіно.
Симфонію чарівних звуків,
Налаштувавши інструмент,
Дрозди взялись до перегуків:
Який чарівний цей момент!
А персональний спів синиці,
Із гамою її октав.
Укупі хтось, хтось наодинці
В кущах виконує вокал.
Чарівне літо серед лісу,
Тут – справжня казка, дім чудес,
Цю оксамитову кулісу
Відкриє ліс як ти прийдеш.
Відкриє ліс поетам браму,
Усім митцям тут просто – рай.
Таку побачиш панораму...
Обов’язково завітай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680979
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 01.08.2016
Коли люди втрачають совість,
Світ біднішає. Ні, нездужа,
Й прилітатиме вже натомість
Темнокрила страшна байдужість.
Коли люди втрачають спокій,
То нормально є? Ні, важливо.
Адже кожен живе допоки,
Доки миті шука щасливі.
Коли падають в небі зорі,
То є теж із чиєїсь волі.
І не все у житті – прозоре.
Загадкові є наші долі.
Коли сонце мандрує світом,
Все, що є на землі, радіє.
Це воно посилає звідти
Нам життя і нові надії.
1.05.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681041
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 01.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.07.2016
Довіку народ не забуде
Крилато – літаючий спів,
Не стерти у пам'яті люду
Шедеври,перлини із слів.
Не зможуть нащадки забути
Дорогу народних митців,
Не бачити слово закутим
До віку, до згину віків,
Не знатиме мова загину,
Ні мряки сліпої,ні тьми!
Розвиньте її мов дитину -
Сідайте співати з людьми.
Розлийтеся морем широким,
В найдальший куточок зайдіть -
Маленьким і всім карооким
Віршами добробут несіть.
Народ буде Ваше співати –
Словами, що мову живить.
Не зможуть до Вас не ходити –
До моря струмочок біжить.
Вам випала доля щаслива
Побачити в кольорі все,
Сьогодні потрібен,крикливо -
Сіяч,Прометей і Мойсей
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680506
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016
Шукайте Бога, шукайте всюди,
Шукайте в собі, шукайте в людях,
В серцях шукайте, шукайте в душах,
Безбожних бійтесь / сказати мушу/.
Шукайте Бога усі завзято,
Шукайте в будні, шукайте в свято,
Шукайте в Храмі, шукайте в домі,
Шукайте всюди ви без утоми,
Шукайте влітку і в люту зиму,
Шукайте Бога ви без упину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680518
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016
А ти дивився в дуло автомата
Ізвідти, звідки кулям вилітати,
Відчув на тілі той холодний піт,
Коли тобі якихось… двадцять літ,
І очі відвести уже несила,
Ворожих теж не бачиш: карі, сині?
Коли думки, паралізовані, мовчать,
Коли не знав ще до пуття й дівчат,
Коли чомусь ще забарились вуса,
І небом милувавсь, коли вертались гуси,
Коли із хлопцями розвагу мав таку:
Побути у сусідському садку, –
Коли ще не старі і батько, й мати,
Готові все життя тебе чекати,
Коли в сім’ї молодша є сестра,
Тобою хвастає, і бабця є стара?
Коли… Коли… А дуло в тебе цілить…
Й за двадцять літ життя прожите ціле.
А, головне, чому? Міркуєш: чому я?
Чи завинила чим моя сім’я?
Іще ж так жити хочеться й любити,
А ти в цю мить, можливо, будеш вбитий?!
О ні! Нізащо! Це не твій уділ.
Змиритися не хочеш? То тоді
Збери свої усі, й останні сили,
Згадай, про що тебе батьки просили,
Борися з ворогом, як справжній дикий звір,
І в перемогу власну сам повір!
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680408
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 27.07.2016
Шелест трав, потаємних і відкритих,
Відчуваю босою ногою їх,
Ще м`які вони, вдосталь соковиті,
Чарують ніжні, яскраві, молоді.
Трави- трави, час любові й кохання,
Вдвох гуляли, звечора до світання,
Вперше разом сонечко зустрічали,
А пташки, весело пісні співали.
Про те світле, мабуть ніжне кохання,
Відчували, його сьогодні зрання,
Ми навіки стали єдиним цілим,
Із нас кожен, почувався щасливим.
Йшли обнявшись, а трави шелестіли,
Про любов, вірних сердець шепотіли,
Шелест трав! Таких таємних й відкритих
Душ єднання, щасливих і зігрітих.
2016р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680320
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 27.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.07.2016
Край соснових лісів і ромашок в смарагдових луках,
Де озера хлюпочуть у обрамленні верб і калин,
У світанні новім, що в ранкових відтвориться звуках,
Моє рідне село мов перлина з найкращих перлин.
Навіть небо над ним заворожує синьо високістю,
Немов чути з глибин давніх предків моїх голоси.
Сивий дуб, наче велет, у своїй віковій одинокості
Поля Дикого пісню ще шумить понад краєм грози.
В’ється річка Мирська через гай та у зрошені трави,
Щоби з миром стрічати всіх гостей у своїй стороні
І в мирській метушні не забути яскраві заграви,
Що над полем до лісу, де зустрілося сонце мені.
Припадаю душею до садів, що розквітли весною,
Цвіт кульбаби і смолки, наче диво, змалюю навік,
Щоб зігрітись, як осінь розфарбовує клени рукою
Й сипле листям, мов щастям, на буття мого перший поріг.
І якими б світами не водила мене моя доля,
Дивовижні красоти не зігріли б і очі, й чуття,
Моє серце злітає на краю волошкового поля,
В самім центрі світів, в незабутній колисці життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679677
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 26.07.2016
Навіяно трагічною загибеллю журналіста П.Шеремета
"Ми не тварини, ми - люди...Коли нам страшно, потрібно тримати
удар..."(П.Шеремет)
Од вибуху сплеск... Його файли - у мертвому оці...
Червона Нірвана - дорога Туди... Магістраль...
І кадри завмерлі - картини життя та емоцій...
Шок болю - і все...Вже минуло... Не страшно...Не жаль...
Реальність згорнулась у точку, німу і криваву,
За тою межею - константою Вічності - Смерть.
Упала завіса - минули і справи, і слава...
Убили на злеті - а чаша налита ущерть...
Із помстою чаша - за Правду, страшну і болючу,
За Слово відверте (ти,певно, їм дуже допік).
А був ще Ґонґадзе, "свободи" вкраїнської мучень...
Де ж ті, що убили? - Вікують у розкошах вік.
Неназвані вбивці... Вкраїна, що витекла кров'ю...
Під куполом Ради - провладних інтриг круговерть...
Хтось статки хапає, а хтось умирає - з любов'ю...
А там, за межею, константою Вічності - Смерть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679521
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 26.07.2016
Зустріла якось я стареньку у суді,
Було їй років 70 тоді,
Глибокі зморшки, руки в мозолях,
Мабуть, жилось у багатьох ролях:
Доводилось сапати і рубати,
Косити, брати вила і лопату.
Із чоловіком збудували хату,
А головне – вона була… ще й мати.
Був син у неї, хлопець, ну, нівроку,
Ще, пам’ятає, не було і року,
Як став на ноги, на свої, кривенькі,
По хаті ковиляв, та так рівненько.
Літа пройшли – нема вже чоловіка,
Й вона вже доживає свого віку,
Та от біда: синок вигонить з хати,
То ж ніде їй тепер і ночувати.
Сусіди кличуть, та якось незручно.
- Спасибі, - каже, й так якось незвучно –
У мене все гаразд: і ситно, й тепло –
А у самої й руки, і язик отерпли.
Сховається, щоб не потрапить в очі
Та так і коротає довгі ночі:
То на вокзалі, то в садку, як літом,
Дощем її обмиє, сушить вітром.
Для неї слово «бомж» на бомбу схоже,
Її також обходять перехожі.
Вона ж колись була поважна, гарна,
Тепер їй не позаздрять і цигани.
І ось прийшла зима, ще й холод з нею
Ладу так і немає із ріднею.
Направив хтось звернутися до суду,
Прийшла, з вузлом, тут з нею і посуда.
Хотіла позов дать на свого сина,
Того, що народила і зростила,
Того, що пестила колись і цілувала,
Й від кого стільки грубощів зазнала.
Взяла папір… та й залилась сльозами:
- Якось же, дико це, що позов йде від мами…
Взяла вузлик тремтячими руками
Та й до дверей скоріш пошкандибала.
Що їй зима? Вона ж про сина дбала.
Поправила хустиночку недбало,
Сказала твердо «геть» своїм сльозам.
Ну, що тут можна ще про це сказать?..
О, сльози матері! Такі гіркі й солоні,
Збери їх у свої долоні
І випий всі до дна, щоб зрозуміти,
Які важкі й кохані рідні діти!!!
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680227
дата надходження 26.07.2016
дата закладки 26.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.07.2016
Еле слышен шёпот о вечном -
Среди суетной маеты...
Догорает звезда - на Млечном...
Выгорают цветные холсты...
Покидают фанфарами грозы,
По пути спепеляя мосты...
Пеленая туманами прозы,
Сероватою лентой тоски...
Распродали билеты на север,
До Венеции и - на Париж...
Позабыли замки - на двери...
Про табу - на полёты с крыш...
Догорает звезда на Млечном...
Выгорают цветные холсты...
Еле слышен шёпот о вечном -
Среди суетной маеты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679848
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016
А десь летять у небі журавлі...
І з болем в синє небо закричить
Моя Вкраїна і заломить руки;
«Навіщо ж стільки янголів тобі?
Ну а мені –за що такії муки?!»
По-зрадницьки, скорботно промовчить
Ій небо, бо життя науку знає –
Жорстокими законами війни
Когось Господь завжди з нас забирає!
А десь летять у небі журавлі...
І десь нова народжується пісня...
А я не знаю, як же нам без них –
Хороших, щирих, справжніх – таких різних!
Не відпускає памˊять, хоч кричи,
Із серця сторінок не витирає...
І кожен дорогий нам побратим,
Ми рук в важкий цей час не опускаєм!
І скільки б не раділи вороги –
З тобою,брате, в нас - одна дорога.
Настане наш світанок, прийде мир..
Й зігріє душу наша Перемога!
©Тетяна Прозорова 24.07.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679838
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016
Щоразу, як заходжу в поетклуб,
Чекаю на конкретне щире слово,
Коли ж ти став для Музи раптом люб,
Для спілкування це жива основа.
Нас розділяють часто сотні миль,
Та по перу, по духу – ми є друзі,
Бо народилися усі людьми,
Тож не повинні повзати на пузі.
Пухлина зла усюди розповзлась –
Болить нам доля неньки України.
Еліта ж на Майдані як клялась!
Тепер п’є кров, а діти наші гинуть.
Єднаймося ж в один міцний кулак,
Щоб молотом по ворогу ударить,
Щоб Україна в світі відбулась,
І буде це народу кращим даром!
1.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679454
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 22.07.2016
Свіча каштанова горіла біло-біло,
То травень був, цвіла весна-красна,
Ромашок очі сяяли-жовтіли -
Це літа озивалася луна.
Жоржини гордо й пишно квітували,
Як полум"яний осені привіт,
А там і зимонька знов мчатиме на санях
З гори по кучугурах снігових.
Весна - то наша юність гомінлива,
Махнула молодість, як літечко крильми,
Пора осіння - досвід є життєвий,
Поважна старість - то сестра зими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679263
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016
Народе мій,
Ти всі тисячоліття
Орав і сіяв, край, себе беріг,
Не раз витримував злий почерк лихоліття,
Боровся і спокутував свій гріх.
Народе мій,
Весь – в історичних ранах:
Монголи, турки, шляхта і фашизм…
Земля твоя – безмежне й вічне поле брані –
Тепер смакує кров твою рашизм.
Народе мій,
Твій дух, святий і гордий,
Від давньої-прадавньої сохи
Піднявся до висот аж надто благородних,
Хоч пройдені і не прості шляхи.
Народе мій,
Тяжкі випробування
На долю випадали і не раз,
Та не втрачав ти віри- сподівання,
І це не звук високих вічних фраз.
Народе мій,
Борець за честь і волю,
Ти переможцем був завжди в бою,
Та знов нове ярмо вдягав тобі на долю
Той, хто підступність проявляв свою.
Народе мій,
Ти незборима сила –
Про це рече й історія повстань,
Тебе три голоди косили й не скосили,
Бо син, достойний батька, виростав.
Народе мій,
Я справді вірю в тебе,
Ти той, яких так мало на Землі,
Тобі ще посміхнеться мирне небо,
Й оцінять міць у світі і в… Кремлі!. 11.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678735
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 18.07.2016
Один день
Тысячелетний
Дуб с бабочкой на ветке
Не шелохнется.
Пара мгновений для дуба -
Целая жизнь для нее.
Юхай
Мить життя
Споглядаючи
Метелика на гілці,
Старий дуб думав:
- І для мене, й для нього
Життя триває лиш мить.
Мирослава Жар
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678548
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 17.07.2016
Райдужний стогін лунає у стінах,
То лиш метелик летить до свічі.
І хоч його крильця упадуть в руїнах,
Метелик не думає спати вночі.
Бо може всі зорі він бачить востаннє,
А де ще його перестріне краса?
Живе один день, та завжди прощає,
Той жар у душі, що так рідко згаса…
Він знає, що полум’я дуже жорстке:
Торкнувшись один раз, ухопить всього.
У пам'ять врізаються рани глибокі.
Останній політ чомсь не бачить ніхто…
…і він підступає, його обганяють
Оранжеві хвилі палкого вогню.
Ось він перевірив – так, крильця палають,
Хоч пристрасть уже перейшла у війну.
Цілунки не зцілюють – попіл зникає,
Від шумного подиху мертвенних губ.
Метелик сіренький уже не літає,
Впіймавшись в полон переконливих згуб…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651586
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 15.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.07.2016
Мені сьогодні, справді, гірко -
На смітнику ... знайома жінка.
Колись – красуня, особлива,
Як королева скрізь ходила.
Ішла, дороги не торкалась,
Кров голуба – не сумнівалась!
Ніхто не знав, що їй – немало,
Насправді гарно виглядала.
Ховала вміло сивину,
Давала мед до полину,
Молилась на своє кохання
В вогні палаючім чекання.
Реформи, криза і самотність...
Така життєва незворотність.
Схилила голову над баком,
У світ прийшла під зодіаком -
Життя пророчив ідеальне,
А ось дісталось... мінімальне.
Хтось оцінив його: на ліки,
Щоб не закрились вже повіки.
І ще квитанцій...за життя.
А ... одежина, а взуття?
Вродлива жінка із лиця,
Як мрія-знахідка митця.
Життя ж таке, мов чорновик:
Загнало бідну... на смітник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677946
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 14.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.07.2016
Є країна казкова - Дитинством зоветься,
Ми уже не потрапим до неї ніколи,
Та хіба що думками.Чи в сні озоветься
Безтурботного часу луна або спогад.
Велитенськими були дуби та ялини,
І черешні смачнющі в саду у сусіда.
Як же іноді хочеться хоч на хвилину
Заглянути туди і босоніж побігать.
Та ніколи цьому вже, на жаль не бувати,
Не вернути назад ті далекії роки,
Нині там веселяться малі онучата,
Ми - життєвої осені чуємо кроки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677743
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 13.07.2016
Приваблюють насонники
Зануритись в насіння,
Бринять голівки-дзвоники,
Насичені терпінням.
Осяйні мідні ситечка
Аж пахнуть терпко медом,
Набралися від літечка
Тепла в зернята щедро.
Як справжні діти сонячні,
Несуть в світ просвітління,
Лягають спати поночі,
Запещені промінням.
Колише вітер стовбури,
Як хоботи у слоників,
Піднесено задобрені
Всміхаються насонники.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677589
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 12.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.07.2016
Серед хвиль, серед натовпу газів, машин і скелетів,
Оповитих навколо одежею, м'ясом і зором,
Проглядалися зорі, які не були ніким стерті,
Та складалося враження, що із них кожен є хворим.
Всі амфібії вийшли на сушу, щоб сенс відшукати,
Адже море зустріло їх пилом, вогнями та кров'ю.
Та якщо повиходили - жийте, піклуйтесь про хату,
Бо якщо з моря вигнали - суша простягне долоню?
Кожна зірка блищить і старається вийти до неба,
Але серед машин і скелетів такі завжди гинуть.
Море цього ніяк не допустить - до світла їм треба.
В них білі блищать, а на суші - лиш чорні перлини.
07.07.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676733
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 08.07.2016
Плине в небесах
журавлиний клин,
А душа моя
п’є гіркий полин:
Журавлине «кру»
прокотилося,
Я і річечка
зажурилися:
– Ой вербиченько,
закосичена,
Що твоя краса
не позичена…
Що твоя коса –
густе листячко
Ще й жива роса,
мов намистечко.
Ой вербиченько,
тонкорукая,
Чом же ти живеш
із розлукою?
Підійди-заглянь
у водиченьку,
Помилуйся на
зелен-личенько.
Вітер гіллячко
стиха колиса,
Сіре пір’ячко
ловлять небеса…
Журавлі летять
понад річкою,
Я уже в літах
під вербичкою.
9.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676655
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016
[i]Любовь и жизнь - одно!
Николай Гумилев[/i]
[b][i] Зустрічать піду, де ми розстались,
Щоб відчуть кохання щасну мить.
Лиш подумай: що іще зосталось,
Чим ще можем на цім світі жить?
Дім – робота – діти – магазини:
Бісів круг і суєта суєт!..
А ще будуть... осені і зими,
Ще вони напишуть свій сонет.
Лиш кохання вирве нас із круга,
Лиш воно зігріє душу й кров!
Що миліш, утішніше за друга?
Що сильніш, величніш за любов?!
...Зустрічать піду, де ми розстались,
Щоб не рвать між нами срібну нить...
Так багато в нас іще зосталось,
Що нам варто на цім світі жить![/i][/b]
[i]26.09. 2014[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525924
дата надходження 26.09.2014
дата закладки 07.07.2016
Мені нарешті трапилося літо…
Я з ним плела ромашковий вінок,
Привітністю і сонечком зігріта,
Збирала мед з веселкових квіток.
Воно ж співало в житі над колоссям
І мальвами ясніло край воріт,
Уплівши цвіт в смарагдове волосся,
Сміялось дзвінко, кинувши: «Привіт!»
У спалахах світань звіщало бути,
У променистій сонячності днів…
І так хотілось літо пригорнути,
Всміхнувшись світу без усяких слів…
Землею милуватись в шалі неба
І грітися душею в цій красі…
Можливо, людям дуже того треба –
Зустріти літо серед трав в росі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671760
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 06.07.2016
Закреслю сльози, затушую,
Зітру стривоженість чола,
Хвилястість ліній домалюю,
Запалом обведу уста.
Надам очам жаги та іскри,
Насиплю жменю бісенят,
Кумедних, випадкових - різних -
Доречних і не зовсім в лад.
Розгладжу вперте підборіддя,
Живу западинку між брів
Заллю енергією світла,
Теплом весняних кольорів.
Щасливим вітром розцілую
Кохані риси без прикрас,
І то пусте, що їх малюю
В своїй уяві сотий раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676462
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016
Природа – істинно талант.
Вона – поет і музикант,
Вона – художник –пейзажист,
Вона-співак і танцюрист,
І режисер вона й актор,
Вона – соліст і цілий хор,
Вона і храм, вона й учитель,
Красот усіх земна обитель,
Калейдоскоп найбільших див,
Нам грішним Бог це все створив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676388
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016
Він упав, коли серпневий ранок
Запросив новий на землю день,
Й заридала кров’ю його рана –
Ворог то розстрілював людей.
Він упав зі словом «Україна»
На напівдитячих ще устах…
Він не став і мертвий на коліна,
Коли снайпер кулею дістав…
Він упав, щоби спинить навалу,
І спокійно плив старий Дніпро,
Щоб свобода й правда панували
На землі, якої був герой.
Він упав, не народивши сина,
Вільні щоб зросли його брати,
Посміхалось їм щоб небо синє
І карались-мучились кати.
Він упав, щоб ангелом піднятись,
Рідну землю з висі боронить,
Щоби час наблизити розплати,
Щоб народ російський розбудить.
10.04.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676364
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2016
[youtube]https://youtu.be/m5zSB6Km4ns[/youtube]
[b][i]Нема
чого
сказати
доброго –
мовчи!
В мовчанні
зло
само
себе
дощенту
спалить.
На ум
приходить
діло
добре –
не кричи!
Добро
не любить
галасу
й себе
не хвалить[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608970
дата надходження 24.09.2015
дата закладки 04.07.2016
Ти знаєш, а ми з тобою схожі,
Хоч в погляді твоєму завжди осінь.
І не таять ту частку почуттів лиш очі.
Не губляться вони в просторах млості.
А я, чомусь, майже завжди прозора.
Немов той привид, рухаюсь крізь стіни,
Налякана заплутаним узором
Тієї слабкості, що любить лиш руїни.
Ми схожі все ж з тобою – я вагаюсь,
Чи варто повністю вдихнути смак повітря.
Що я ненавиджу? Напевно, таку жалість,
Котра не залишає іншим рівних.
Ледве зійдуться половинки, сила треба,
Щоб розігнать пихату злість ну просто зараз.
І хай пустинею проліг той шлях до тебе,
Я вірю – десь чекатиме оазис.
Як я іди, просто веди з собою,
Не забувай тримати міцно мою руку.
Стискай, не бійся, сильно, хоч до болю.
Та не роби цього із серцем. Не у жмутку.
Ми схожі… Так з тобою схожі ми. Це правда.
Та ти мовчиш про це, я – теж ні слова.
Наважусь – розповім тобі все завтра.
Відлунням тихим видихне наша розмова…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619167
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 04.07.2016
Літній день давно вже
притомився,
Ненароком вечір
опустився,
Приголубив верби
над водою,
М’ятою упився
молодою.
А як нічка витче
тихі зорі,
Ті впадуть у річку
непрозору,
Зацвіте вода тоді
зірками.
І ніхто красу ту
не злякає.
7.01.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676050
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 04.07.2016
Не дай, мій Боже, таких стріч,
Тих, що холодять льодом душу,
Такі – із шквалом протиріч:
Одні стежки топтати мушу?
Так хочу зустрічей з тепла,
Так хочу зустрічей із сонця,
Із життєдайного стебла -
Шматочок щастя у долонці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675854
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 04.07.2016
Україна чекала весни,
Постмайданної вже, ясної,
Але чорне крило війни,
Заросило усіх сльозою.
Україна чекала змін:
Поміняти жадала статус,
Та сусід, мов Горинич-змій,
Поспішив в Крим ногою стати.
Україна чекала добра,
Жити краще, аніж в Європі,
Та оба береги Дніпра
Кров’ю землю Донбасу кроплять.
Україна вже не чека –
З «братом старшим» в нерівнім герці.
Доля в неї своя, така:
Дух свободи нести у серці!..
28.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675456
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 01.07.2016
О, де б мені узяти камертон,
Налаштувати струни у душі
Аби вони звучали в унісон,
Як рими у моїм вірші.
О, якби мені вивчити канон,
Узгодити чарівні голоси,
Букет сюїт налаштувати в тон,
Зібрати ноти в каприси.
О, якби я зіграла баркаролу,
Впиваючись в її співучих звуках,
(Зійшла би я на березі морському),
І бризом причаїлася у душах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675461
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 01.07.2016
Да одна, но сражаешься смело,
Смотришь яростно страху в глаза.
Пусть дерешься порой неумело,
Но надежда - огонь в руках.
Ты свой мир создала в подсознании,
Где нет реальности кусков.
И в том чудно́м миросоздании
Нет даже времени витков.
Ты одинока? Нет, не верю,
Ведь в голове твоей живет,
Веселя и заглушая потерю,
Безумный Шляпник и Чеширский Кот.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667915
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 01.07.2016
Видихнув поглядом в очі густий туман.
Пальцями нишком від пліч і по формі ліній
Легко ковзнув аж до стегон… Я – нотний стан.
Нотами дотиків (грають не тільки білі)
Пишеш мелодію. Зцілюєш рваність ран.
Клавіші тягнуться стежкою вздовж колін.
Ти партитуру змішав з сигаретним димом,
Джином і блюзом… та, врешті, не ти один…
(Ми без хвилини знайомі лише годину.)
Але не зараз… Ще прийде наш час провин.
Локони кольору міді. Чіткий портрет.
Не розглядай надто довго – то шлях до згуби,
Просто люби. Тут. В цю мить. Затісний корсет
Сковує подих. Печуть передпліччя губи
Грішним тавром. І на шпальтах нічних газет
Ми в об’єктиві спокуси. За кадром світ.
Тут, мов лавина, обійми з відтінком зливи,
Хрипкість обірваних фраз, спека й знову лід.
Сукня до ніг і сорочка під колір сливи.
Ось, де ми є.. Тільки зараз.
...Твоя Ліліт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674820
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 01.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.07.2016
[u](Пам’яті Василя Сліпака, відомого українського співака, члена ДУК «Правий сектор», котрий загинув у Донбасі на світанку 29.06.2016. від кулі снайпера).[/u]
Для Сліпака – для голосу святого
Убивцю-снайпера в Донбасі припасли…
Ні оцінити їм, ні зрозуміти того,
Бо нелюди вони – тупі осли.
За що й навіщо смертю покарали?
За те, що кров «укропа» в нім тече?
Як сина смерть матусі серце крає,
Не знаєте, як і поняття «честь»?
Молитва й пісня – подруги дві вірні –
Це з ними він Європу підкорив,
В Парижі, у Марселі і у Відні
Звучав чарівний голос до пори…
Аж ось Майдан озвався барабанно –
Гаряче серце кликало туди,
Він славу співака вогнем розбавив,
Не знав, що лиш два роки до біди…
Коли ж Донбас війною загорівся,
Душа сказала: "Теж туди лети!"
Пішов у бій, та з кулею зустрівся -
Ворожий снайпер на курок натис.
І обірвалась пісня на півслові,
Хоч серце ще качало теплу кров,
А в ньому стільки до землі любові,
Яку і ворог хижий не зборов…
І плаче знов за сином Україна,
Париж ридає, Львів геть почорнів…
Зустріло небо душу солов’їну,
Щоб голос людям звідти вже бринів…
30.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675327
дата надходження 30.06.2016
дата закладки 30.06.2016
Я Вовк, а ти зробила Хаскі,
Погас з тобою в мені дикий звір,
Домашнім став я, від твоєї ласки,
Я правду кажу, ти мені повір.
З тобою я вогню вже не боюся,
І не страшні мені червоні прапорці,
Можливо навіть в клітці опинюся,
А може буду вити на ланці,
Мене до тебе тягне без причини,
Біжу із лісу тихо у твій сад,
Я в нім не чую запах мертвечини,
А тільки твого тіла аромат.
І знов до мене ти така ласкава,
Що пропадає в мені вовча лють
На мене вже готується облава
Така в усьому є жіноча суть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674761
дата надходження 27.06.2016
дата закладки 28.06.2016
[i] Воїнам АТО п р и с п я ч у є т ь с я
[youtube]https://youtu.be/rlhpi-WllkQ[/youtube]
[b][color="#950ec2"]Любов, настояна на часі, –
Терпіння чин, кришталь розлук.
Любов, настояна на часі, –
Від невгамовності розпук…
Любов, настояна на часі,
Працює ввік – рілля чи брук!
У переважній своїй масі
Живе – допоки серця стук!
Та як негода обсіч гряне,
І дім – трапляється – в огні,
Така любов – яса багряна –
Постане воєм у борні…
Така любов не вміє ждати,
Коли в негоді рідний край, –
На прю ідуть її солдати.
Вона звелить: перемагай!
В такій любові навіть вмерти
Буває, віриться, не жаль –
Не та печаль, не тії жертви
Злітають жалем в чорну шаль!..
...Любов, настояна на часі!
Щоб неймовірності творить,
Наречено їй бути в часі –
Тоді мине і смертна мить…[/color][/b]
09.03.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650146
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 28.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.06.2016
[b]61* kanan; до в. «Ты жива еще моя старушка…»[/b]
«І що воно – воля без радості, щастя і долі?!.»
Невже все так погано в вашій хаті?
Та й виживати є в народу вміння.
А прийде час - і крадії багаті
і рід їх лусне жадібний, пихатий!
(Та чи воздасться люду за терпіння?..)
…
Якщо ж немає правди на цім світі –
то істина: диявол свої сіті
розкинув на землі і править ревно.
А бог… – що бог? – дріма, старенький, певно.
[b]62* Ірина Ка; до в. «А ти прийшов…»[/b]
«а так хотілося б в дні юності й надій!»
... І як вгадати час, і місце, й душу?
бо і мені пора, і я потрібним мушу
прийти у дім, де щастя так чекало!
Запізнишся, Касьяне, й "всьо пропало!"
Не запізнися, дурню, глянь, як склалось:
і ця ж кохала… вірила… чекала...
[b]63* Ірина Лівобережна; до в. «Не буду»[/b]
«І скажи: «Щасливою
буду жить!»
Не тужи, чарівне серденько, не тужи!
Після ночі смутної побіжи –
як дівчатком бігала босоніж –
по ранкових росах ти; там рубіж
всіх печалей нинішніх, – залиши
в росах всі тривоги і напиши
сповідь про щасливу ніч, про любов!
…
І про сум вести не смій цих розмов.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674374
дата надходження 25.06.2016
дата закладки 27.06.2016
Літо запахом чарує чебрецю та м'яти.
Літо днів нам подарує сонячних багато.
Пам'ятаєш, як згубились ми в травах квітучих?
Милувались синім небом й річкою, де кручі.
Літо, літо чебрецеве, зі смаком суниці.
А згадай, як воду пили в лісовій криниці!
Там ромашок білих море, лісових дзвіночків.
Так весело гомоніли ми біля струмочків!
Літо запахом чарує чебрецю та м'яти.
О, яке воно прекрасне, на тепло багате.
Нам дарує щедре літо і зоряні ночі.
Щоб могли ми надивитись в закохані очі.
Літо, літо чебрецеве, зі смаком суниці.
А згадай, як воду пили в лісовій криниці.
Там ромашок ціле море, лісових дзвіночків.
Так весело гомоніли ми біля струмочків!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674510
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 26.06.2016
Святе і ніжне слово «мама»
Людина першим вимовля.
Її тепло, мов криголами,
Від льоду душі визволя.
В її очах – добра проміння,
Що зігріває і веде.
Нема кінця її терпінню
Й міцнішого нема ніде.
І рук її легенький дотик
Творив із нами чудеса.
Їх пам’ятає кожен доти,
Допоки зійде в небеса.
Не вип’є мама всі тривоги,
Бо їй не вистачить життя.
Й душа її летить до Бога
Просити за своє дитя…
Колишуть діти вже онуків,
Свою дарують їм любов.
Вона ж печаль, і біль розлуки
Переживає звідти знов.
Вона назвалась ніжно – «мама» –
Це першим кожен вимовля.
Ікона все життя йде з нами,
Де мати на руках з малям.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674625
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 26.06.2016
Це з лози майстерно плетений тин навколо хати
До журавля - криницi стежка, аби спрагу втамувати.
Це рогач у господинi, з борщем горщики полив'янi
Красивий глечик зi сметаною та ложки дерев'янi.
Й чумаки на возi та капелюх з соломи
Вiтряк серед степу, мов добрий знайомий.
Це лани безмежнi, небес ясних блакить
Чарiвна сопiлка спiває та дзвенить.
Чорнобривцi своїм цвiтiнням про матiр нагадають
Червоний мак густi тумани у росi купають.
В садочку соловейко, у полi соняшник стрункий
Розпис з Петрикiвки, де вiзерунок з наших мрiй.
Диво - вишиванка i яскравий кущ калини
Нiяким виродкам не розiрвати нашої країни.
Нас Чорне море з Пiвдня на хвилю пiдiймає
Лiс зелений з Пiвночi в обiйми загортає.
Вiльний степ на Сходi й на Заходi - Карпати
За образу цих символiв безжально слiд карати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674276
дата надходження 24.06.2016
дата закладки 24.06.2016
Почнемо, друзi, розмову про нашу державу
Яким чином й хто принiс їй визнання та славу.
Це героїчна Хортиця - козацький вiльний край.
I диво-пiсня, створена Марусею Чурай.
Це широкi шаровари й яскравi жупани
Козацька проста голота й величнi гетьмани.
А в них - сталевi гострi шаблi й пiстолi сердитi,
Здобутi кров'ю перемоги й вороги розбитi.
Це плетенi вiночки з кольоровими стрiчками,
Червоне намисто, хустина з квiточками.
Та й вiрнiсть у коханнi, сватiв засилання.
Батькiвське благословення й щастя побажання.
Ворогiв ненависних - Залiзняк з Гонтою примусили тремтiти
У нашiй пам'ятi смiливцi-гайдамаки вiчно будуть жити.
А до опришкiв на чолi з Довбушем - симпатiя з'явилась
Бо їхня помста - на кривду вiдповiдь, яка людям робилась.
Ще - непокiрного Кармелюка Устима треба пригадати
Вiн-то гнобителiв народу бiдного вмiв у страху тримати.
Й Лук'ян Кобилиця - такий, що дав чiтко зрозумiти
Вже панське свавiлля люд знедолений не стане терпiти.
Божка Юхима загони, Зеленого, Григор'єва-отамана,
Пилипа Хмари,* Бурлаки** - повага людська й до них не розтане.
В кривавих битвах за рiдну землю вони життя поклали
Але i пройдисвiтам усiх мастей - плани зiпсували.
Усiм вiдомi Моринцi на Кобзаревiй стежинi
Лесина "Лiсова пiсня", яка летить з Волинi.
У Каменяра з Дрогобиччини мудрiсть в кожнiм словi
В Квiткi-Основ'яненка з Харкiвщини повiстi чудовi.
В Спиридона Черкасенка цiкавi розповiдi про часи козацтва
Активнi заклики Марко Вовчок повстать проти крiпацтва.
"Любiть Україну" вiд Сосюри з Дебальцева лунає
Патрiот завжди у пам'ятi рядки цi тримає.
Михайла Петренка зi Cлов'янська теж не забувають
З його соколом в синiм небi у думках лiтають.
Василь Симоненко вiднiс думками в казковий свiт дитинства
Чого вартi його "Грудочка землi" й "Лебедi материнства".
Це iстиннi цiнностi у творах Миколи Хвильового
Журнал веселий "Перець" й сатира Павла Глазового.
"Запорожець за Дунаєм" - перлина Гулака-Артемовського
Футбольнi перемоги вiд Валерiя Лобановського.
Пiснi Василя Зiнкевича, гра Копержинської - актриси
Золотий голос Солов'яненка, спiв Кириченко Раїси.
Кiнострiчки Довженка - майстра усi добре знають
Козаки вiд Володимира Дахна нудьгу проганяють.
Майстрiв гумору Тарапуньку й Штепселя слухати приємно
Андрiя Сову й Анатолiя Литвинова цiнують не даремно.
Це художнє читання вiд генiального Анатолiя Паламаренка
Персонажi мультикiв з голосами Бенюка, Коршуна, Iгнатенко.
Петро Вескляров - до казки знає стежку лиш завдяки Дiду Панасу
Нам гарний настрiй кiногерої Яковченка забезпечать одразу.
** Отаман Бурлака(Овсiй Гончар) - його загони дiяли на Київщинi, штаб знаходився у селi Мотовилiвка, Фастiвського району.
*Пилип Хмара - отаман Чорного лiсу, його загони дiяли в Олександрiвському районi Кiровоградської областi.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674271
дата надходження 24.06.2016
дата закладки 24.06.2016
[i][b][color="#700707"]Красивості не пишуться,
А будь-що-будь – не хочу:
Хотілось би насититься –
Втопить в диви́нах очі;
Себе ж в вогні розплавити,
А серце – у коханні,
Охлялі дні розправити,
Немов бажання ранні…
А ніч сліпу, докучливу
Провчити… за нескромність,
Бо душу вкрай замучила
У піст ота скоромність.
Красивості не пишуться,
А будь-що-будь – не буду
Нехай жага потішиться,
Не потура́ти ж блуду!
Словесний блуд немислимий
Тим більш – його покута.
Хай зголоднію мислю я,
На те й словесна скрута!..[/color][/b]
18.04.2015
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575201
дата надходження 17.04.2015
дата закладки 24.06.2016
Озеро закоханих. Царство лебедине.
Тут - краса і щастя. Є щось неземне.
Ріжуть води крила, крила янголині,
Є тут і казкове й по-людськи щемне.
Все коханням дише: небеса і води,
Трави тут шепочуть на ліричний лад.
Озеро любові – озеро свободи,
Лебедина пісня, почуттів каскад.
Білосніжне щастя – на щасливих хвилях,
Падають у води зорі золоті
І пливе краса ця, наче, на вітрилах,
Чисті, непорочні, з вирію святі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674260
дата надходження 24.06.2016
дата закладки 24.06.2016
Ну як це можна чути,
що хтось загинув знов?
Ти ж можеш відвернути ...
і зупинити кров.
Мій Боже, мій єдиний,
ще скільки буде кач
Плисти по Україні
й дурітиме палач?
Тримає під прицілом
і наш, і свій народ,
Кружля над світом цілим,
цей автор всіх скорбот.
О, Боже, милий праведний!
Дай відсіч сатані,
Роззброй його урядників,
кінець склади війні.
Вже досить з нас цих бід,
не треба нам війни!
Хай квітне сад і родить хліб
й живі будуть сини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673797
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 23.06.2016
Внутри пожар, а губы шепчут - нет,
Любви нектар стекает по ресницам,
Всех словарей мне мало песню сочинить
И слов хватает только отшутиться
Как рыбка я выскальзываю с рук,
Желая в них подольше оставаться,
К губам твоим горячим прикасаться,
Любить, желать, не замечая никого вокруг
Но губы шепчут - нет,
как в этом разобраться?
Пожар грозится всё испепелить ,
Моей свободе лишь твои объятья снятся,
Но их пути нам не соединить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655075
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 20.06.2016
[b][i]tth[/i][/b]
[i]Волинь... с. Веснянка. Погоже літо...
Озеро неподалік від Луцька...
Чайки над озером... І... мрії! Мрії
про майбутнє. Бо сьогодення сумне.
Та життя бере своє... Мрії...[/i]
[youtube]https://youtu.be/DPabSZMU7Zo[/youtube]
[i][b][color="#b700ff"]То не сонцева тінь в голубих небесах
В плесі озера вкіс відбивається…
То на бе́резі трав жадібка́ бірюза
Корінцями углиб розвивається…
То не чайка над озером в’ється, літа́,
Спрагло долю у вирі шукає…
То твої молоді та щасливі літа
Серед літ запізнілих блукають...
То не жайвір у небі відчайно співа,
Немов щастя нам щедро віщує…
То твої в позолоті, коштовні слова
В моїм серці... щоночі ночують.
...Кличе неба і трав нехибка бірюза,
Літо гладить фіранки в віконці…
То не сонцева тінь в голубих небесах…
То моє несподіване сонце.[/color][/b]
10.08. 2015, с. Озеро, Волинь[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599855
дата надходження 15.08.2015
дата закладки 14.06.2016
Захворіли стіни на самотність,
Заболіла часу незворотність.
Тисячі проходять без упину,
А самотність ... вперто – на картину.
І немає слів для них і ліків,
Павутинням сплутала по лікті.
І нема цілющого бальзаму
На таку болючу дуже рану.
І на шибки кинула проміння
Свого суму. Що ж ти за створіння?
Тіні розпустила аж до стелі,
Гірше всамотила, ніж в пустелі.
Захворіли стіни на самотність...
Об’являю бій тобі, пустотність!
Моя зброя – аркуш й мудра ручка,
Це – моя із долею обручка.
Маю я тобі ... таке сказати!
Доведеться вуха затуляти!
Геть! Тобі скажу, лиха самотність!
Ти – ніхто! Якась собі відносність!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671560
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 14.06.2016
все птицы поют
весело
и страстно....
им наплевать....
что где то здесь
...война...
что кто то
Свою жизнь....
отдал...
напрасно....
за правду...
или
лживые слова
они не верят
в лозунги
о счастье...
а строя
гнёзда
создают
уют...
при солнце...
в дождь...
и в голод....
и в ненастье...
встают с утра...
и песнь
Свою...
поют
а Я в плену...
Чужих
идеологий...
приУчен
Слушать...
но не Понимать...
оставив Дом...
с семьёю
на пороге
в Чужой Игре...
готовлюсь...
Жизнь
отдать...............
[b]наталія калина - вільний переклад
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671338
ЗОЯ ЖУРАВКА переспів - А Я В ПЛЕНУ.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545351
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671011
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 14.06.2016
Сьогодні гребли та палили торішній лист.
Обкопували дерева… Для годиться…
І не більше! Та думка не вщухала…
[youtube]https://youtu.be/-Q0cUXeJ_q0[/youtube]
[i][b][color="#6f0f9c"]Я – лист опалий…
Лежу в саду…
Для чого палиш?
Я знов прийду!
Уже зеленим –
через гниття –
вербою, кленом…
Таке життя!
Одно стліває,
а інше мре,
та йде вже плаєм
сакральний бренд:
не руш природу,
землі не руш –
у неї в моді
не Мулен Руж!
Красу топтати
о цій порі –
пощо лопата
у Божій грі?..
Не ріж живого –
там свій канон:
чиїсь знемоги,
твій вічний сон...
Шануй природу –
і світлий день
твоєму роду
як дар прийде.
У нагороду,
та ще й не раз,
мов ненароком.
Хай без прикрас!..[/color][/b]
10.04.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658653
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 14.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.06.2016
ПУХ ТОПОЛИНЫЙ, ЧИСТЫЙ-ЧИСТЫЙ,
ЛЕТИТ НАЗОЙЛИВО В ГЛАЗА.
НАПОМИНАЕТ АЛЬТРУИСТОВ,
ЧЬИ ОТКАЗАЛИ ТОРМОЗА.
***
ЛЮБЛЮ ОСОБЕННОСТИ ЛЕТА:
СВОБОДУ,СОЛНЦЕ И КРОВАТЬ!
ТЕПЕРЬ "ПОД ДУЛОМ ПИСТОЛЕТА"
НЕ НАДО В ШКОЛУ МНЕ ВСТАВАТЬ!
***
В ТВОЁМ СТАКАНЕ БЫЛ КОМПОТ,
НО НЕУКЛЮЖЕ ТЫ ШУТИЛ.
ПОЖАЛУЙ...СКУШАЙ БУТЕРБРОД.
КОМПОТ,ПОХОЖЕ,ЗАБРОДИЛ.
***
ДА БУДЕТ ПРОЧЕН ВАШ СОЮЗ И ЯРОК!
ВАМ ПОСВЯЩАЮ ЭТОТ СТИХ!
ПУСТЬ ПОЛНОТА ЛЮБВИ В ПОДАРОК
СОЙДЁТ С НЕБЕС НА ВАС ДВОИХ!
***
НАШ МИР НЕ ВЕЧЕН ПОД ЛУНОЙ ...
ПРОЙДУТ ДОЖДИ,ЧТО ПЕЛЕНОЙ ,
ЧЕРЁМУХ З А П А Х И БЕРЁЗ
И ПОЦЕЛУЕВ В К У С И СЛЁЗ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670296
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 07.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.06.2016
Не царя ми захищаєм –
Боронимо волю,
А ця битва значно важча,
Бо на кону – доля.
І не просто воріженьки
Нашу землю давлять –
Ті, що братом ми рідненьким
Мали донедавна.
Матері заголосили,
Заплакали діти:
Убивають батька, сина…
Ніде правди діти,
Що не просто це Росія –
Кочові народи:
Ні копать вони, ні сіять –
Такі від природи.
Але волі не здамо ми
І землі, й аршина,
Заявляєм отим гномам,
Кремлівським, паршивим.
28.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670602
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 06.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.06.2016
Скажи, Небо вічне, для чого в покуті
Біжить до фіналу зима в стільки граней?
І вже не виходить, щоб жить і не чути,
І болем стікає час рваної рани;
Самітником-вовком ще грітиму шкіру,
Щоб викупить сірість з отих категорій,
Де згірклі слова, днів і вчинків пунктири –
Межа: менше драйву і всім більше горя;
Де вранішній допінг із молотих істин
Всі залишки глузду здорового нищить –
І віриш: це Небо все Зло не помістить.
І Смерть постає, як та догма найвища…
***
( Абсент, переспів; вільні вправи. з Її думок пророчих...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591967
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 29.05.2016
ПРОСТО ЖИТИ.
Наче вихор несамовитий,
Що зі швидкістю потяга трощить,
Ця недуга продовжує бити
То по м’язах, а то по кості.
Чи то сила ущент зотліла,
Чи її взагалі було мало,
Не противиться більше тіло,
Мов пружина життя зламалась…
А душа до краплинки часу,
Ще плекає якусь надію…
Від безсилля тілесного плаче
Та змиритися з ним не вміє.
Ще їй світяться далі сині
Куди кличуть шляхи-дороги,
Ще хвилюють клини журавлині,
Що летять в океан тривоги.
Не змирившись, вона шукає
Аж у небі свою опору.
Кволі крилечка розправляє,
Щоб злетіти на них угору…
Чи дано їй ще раз піднятись?
Це питання скоріш до Бога.
Бо всі ліки прийшлось прийняти,
А на поміч не йде нічого!
Не придбати ніде здоров’я,
Хоч віддай всі багатства світу…
А в садку знову трави шовкові,
І так хочеться просто жити!
21 травня 2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667774
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 24.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.05.2016
Я все жду ЧОГОСЬ...
А може, воно вже є -
Найбільше щастя?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665646
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 17.05.2016
Не ворохнусь, не потривожу твого сну
З казок Морфея набирайся сили
Минуть вітри, розгорне доля крила
Назустріч Світлу і новому дню...
А десь вгорі Стовпи Творіннь - день з ніччю
І сотні нових сонць - горять Стожари
В своїх снігах заснув Кіліманджаро,
І тільки котик шарудить за піччю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657655
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 05.05.2016
В самім серці Полтави,
Там, де пам’ятник Слави
Возвеличує подвиг
І Росії, й Петра,
В тихім Корпуснім парку,
Де гуляв, часом, змалку,
Чоловік з костилями
На прожиток збирав.
Молодий, невеселий,
Очевидно, місцевий,
Адже в область так рано
Він прибути б не зміг,
У стакані з пластмаси –
Його вранішня каса
Від прохожих за рани,
Чи на ліки для ніг…
І здавило до болю
Моє серце: «За волю ж,
За Вкраїну велику
Кров’ю подвиг писав.
Бач, Петру, значить, слава
І російським васалам,
А цьому – власне лихо –
Виживає хай сам…»
3.09.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662840
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 29.04.2016
Велика мамина любов –
Її ні з чим не порівняти,
Бо освятив, мабуть, сам Бог
Стосунки матері й дитяти.
Міцна матусина любов ,
Бо жінка-мати – мудра, сильна,
Дочку цілує знов і знов,
Прощає всі проступки сина.
Свята матусина любов,
І незрадлива, і красива:
Дитям з дітьми стає, либонь,
Хоч голова давно вже сива.
Коли матусина сльоза
Дитяче розтривожить серце:
Воно тоді теж біль пізна,
Ледь стиснеться, або здригнеться.
Де гріє мамина любов,
У сім’ях – лад, щасливі діти,
Там зайвих не бува розмов,
Любов долає горе й біди.
Любов’ю повниться хай світ,
Адже життя пусте без неї.
І Богу подарує звіт
Планета, названа Землею.
17.09.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661139
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 21.04.2016
Я закохався в Львів далеко не одразу,
Не в першу мить. Та і не в перший день.
Як не одразу розуміють звуки джазу,
Чи тонкий зміст кобзаревих пісень.
Мені, народженому серед садів Поділля,
Здавалося, що я потрапив в сум,
Хотілось в поле, аж до божевілля,
Втекти від міста та від власних дум.
На мене тиснуло його старовиною,
А ще не пізнане минуле кожен раз
Ві сні вкривало страхом з головою.
Я просинався гнівний від образ.
Та поступово, тихо, крок за кроком,
Ввійшов і я в його життя, і він в моє,
Моєї недовіри луснув кокон
І в душу сумнівами більше не плює.
І полюбилися мені червоні мури,
Церков старі будівлі і двори,
І контури нової площі Юра
І давній обрис королевої гори.
І вулички із назвами старими,
На площі Ринок кований ліхтар,
І гарнізонний храм з всіма святими
Й телевізійна вежа поміж хмар.
І запах кави та смачного шоколаду,
Що линуть із копальні та майстерень,
Туристи, що блукають не до ладу
І сміх дитячий з затишних цукерень.
Бруківка, витерта століттям і ногами,
Фасади давні й лавочки самітні,
Трамваї, що теленькають дзвінками,
Дівчата молоді та пані літні.
Нові будови і старі квартали,
Блукаючих музик веселий спів
Для мене рідними ви поступово стали.
Я закохався в тебе, древній Львів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660519
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 21.04.2016