Квітка)): Вибране

уляна задарма

Здрастуй

що  ж...

...  ось  атрибути  Літа  Моєї  Печалі  -
ніч  за  вікном.  І  кружка  з  холодним  чаєм.
Повна  відсутність  "вхідних".  Острови...  і  липи.
Здрастуй.  Ну  ...здрастуй,  Печалі  Моєї  Літо.

де

...Кількість  трикрапок  росте  аномально  швидко.
Втім,як  і  кількість  словес  -  мабуть  зайвих...Чітко  -
лінія  вуст,  вже  торкнутись  яких  -  не  сміти...
Здрастуй.  Ну...здрастуй,  Печалі  Моєї  Літо.
 
бо...

...Це  незворотньо  -  закінчення  Всіх  Історій.
Тихо  в  мій  сон  на  прощання  вповзає  -  море...
Море  цілує  -  і  сіль  вже  з  цих  вуст  не  змити.
Здрастуй.  Ну...  здрастуй,  Печалі  Моєї  Літо

(...тихо  сказати  "не  йди..."

і  затим  -
 
відпустити....)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589881
дата надходження 26.06.2015
дата закладки 16.02.2019


уляна задарма

off

...Десь  на  Сьомому  Небі
Господь  запивав  валер"янку...
Сонце  мовчки  скотилося  в  темряву,
сльози  -  у  чай...
Хтось  -  давився  омаром,
Хтось  -  криком  в  підбитому  танку...
Хтось  тихенько  співав  "Алілуя",
а  Хтось  відчайдушно  -  "Стріляй!"

Хтось  так  солодко  хляпав  
медами...  Хтось  кров"ю  вмивався...
Хтось  ефектно  жбурляв
срібняками  новітніх  Голгоф...
І  Господь  уві  сні  шепотів:  "...я  -  награвся!
....награвся..."
і  нервово  намацував  кнопку
 із  надписом  "Off"...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532340
дата надходження 25.10.2014
дата закладки 16.02.2019


уляна задарма

L;ekm'nf

...ну  що  ж,Джульєто...Життя  -  вже  проза...
Тушкуй  котлети.  Суши  мімози.
Кидай  чекати  Коня  і  Принца...
Знімай  пуанти.  Тобі  за  тридцять.

Звикай,Джульєто,до  перших  тріщин
в  ранковім  люстрі  -  нестерпно  віщім...
Нестерпно  чеснім...  чужім  -  нестерпно...
де  мерзнуть  ноги...  Чи  -  крила  терпнуть?

...І  терпне  спогад  -  вуста  гарячі..
...  солодкі...вперше...п"янкі...  незрячі...
...ванільний  опік...  кордони  стерто...
...пульсують  крила...

Горять  котлети.

І  п"є  тихенько  коньяк  -  Джульєта...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655451
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 16.02.2019


Твоя Сніжинка

Найдовша з найкоротших митей

Між  поглядом  та  дотиком  лиш  мить  -
найдовша  з  найкоротших  митей  в  світі.
Завмерли:  перехожі  розмаїті,
в  польоті  птах,  супутник  на  орбіті,
і  навіть  час  у  завтра  не  спішить.

Між  дотиком  й  цілунком  мить  одна  -
коротка  мить  позбавлена  вагання.
В  ній  стільки  зрозумілого  бажання,
немовби  вона  перша  і  остання.
Крізь  тіло  все  натягнута  струна.

Коротка  мить  від  поцілунку  до...
Не  сила  вже  стихію  цю  спинити.
У  ній  потрібно  щосекунди  жити,
про  все  забути,  пристрасно  любити,
і  смакувати,  як  п'янке  бордо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776665
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 15.02.2019


Георгий Данко

Не думай плохо обо мне…

Л...

Не  думай  плохо  обо  мне...
Что  б  не  дождаться  угрызений-
Не  сей  напрасных  обвинений.
Не  думай  плохо  обо  мне...

Не  думай  плохо  обо  мне...
Как  бумеранг,  плохие  мысли,
С  пугающим  и  горьким  смыслом
Придут  к  тебе  назад  во  сне...

Не  думай  плохо  обо  мне...
Ведь  мысль...  Она  -  материальна.
Настигнет.  Может,  не  фатально  -
Найдёт  и  отомстит  вдвойне.

Не  думай  плохо  обо  мне...
Ведь  я  добра́  тебе  желаю.
Одной  тобой  живу,  как  тайной
Всех  ра́достей  земных  и  нег.

Не  думай  плохо  обо  мне...
Себя  ты  этим  убиваешь-
И  мучаешься,  и  страдаешь
От  мыслей,  рухнувших,  как  снег.

Не  думай  плохо  обо  мне...
Наш  мир  -  и  связанный,  и  цельный!
Не  сотвори  мирок  удельный!
Не  думай  плохо  обо  мне...

Не  думай  плохо  обо  мне...

Не  думай  плохо  обо  мне...


12-13.08.2011  Киев

Илл.  из  Интернета

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274999
дата надходження 13.08.2011
дата закладки 15.02.2019


rutzt

Це справжнє царство талої води…

Це  справжнє  царство  талої  води.
Це  справжній  світ  забутої  свободи.
В  тумани  загортаються  сади
І  просять  ще  теплішої  погоди.
І  просять  нескінченності  небес.
І  просять  райдуг  різнокольорових
Та  інших  невибагливих  чудес
У  поглядах,  у  душах  і  розмовах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825475
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 14.02.2019


Ден Мун

5 утра. Ты не звонишь.

5  утра.  Ты  не  звонишь.  

Кофе  крепкий  в  горло  пролит.  

А  в  виски  стучится  тишь.  

И  уйти  не  соизволит.  

 

6  утра.  Ты  не  звонишь.  

В  горло  влит  горячий  виски.  

В  пустоту  дверей  глядишь  -  

Попрощалась  “по-английски”.  

 

7  утра.  Ты  не  звонишь.  

Сигаретный  вкус  -  услада.  

И  все  больше  в  слове  “лишь”.  

Больше  смысла  в  “ну  да  ладно”.  

 

Полвосьмого.  Тишь  да  тишь.  

Одиночество  -  супруга.  

Ты  уже  не  позвонишь.  

Мне  случайный  станет  другом.  
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SHAQlFq6TFg&index=2&list=PL_9gWeiShHFHQVqX4NYZf2mnvBS-IW88t&fbclid=IwAR2JUTXKm2NhiicMmVhz_7z6Pncwrwet-JsPuntoRW5sDYf7Uu1pyt7XBxA[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825217
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 13.02.2019


Олена Вишневська

Темні води

Бездоріжжя  тривог  -  між  бетонними  мурами  сповідь,  
Хаотичність  думок,  непокірність  сердечних  вітрил.
Наче  танець  дощу,  ця  сльоза,  що  нагадує  скло,  від  
Повік  до  душі  залишає  рубець.  Із  чорнил  

Полинових  озер  замовляю  собі  білу  тугу.
Із  люстерка  навпроти  вдивляється  пильно  вина.
Я  ж  сама  над  собою  вчинила  найбільшу  наругу:
Потягнувшись  до  неба,  сягнула  до  самого  дна.

Все  навзнак  й,  мов  платівка,  по  колу...  За  мить  до  свободи  
На  зап'ястях  вервечки  ілюзій,  згорнувшись  в  сувій,
Розсипаються  ..  А  над  землею  -  важкі  темні  води.
Наді  мною  -  вода,  і  до  берега  -  жодних  надій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784642
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 12.02.2019


Богдан Ковальчук

[перукарня 0. 2. 3-11 aplha-2]

вона  носить  у  волоссі  не  квіти
а  спогади  епох.  ці  пасма
пам'ятають  і  падіння  Карфаґену,
і  каденції  чорної  смерті
і  навіть  млосні  світанки
найновішої  доби.

тут  закарбовані
людські  вади
від  заздрості  й  аж  до  жаги  крові
тому  більшість  кісок
скидаються  на
гнилі  водорості.

горе  нам  якщо
вона  вирішить  піти
до  перукарні.

[i]12.02.2019,  Київ.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825093
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019


blackberry_poems

хто з тобою тепер?

бо  важливо  єдине:  не  бачити  і  пробачити
мала  щастя  дві  крихти,  змінила  це  все  на  біду
полум'яним  дощем  твоє  ім'я  навіки  позначити
я  нескореним  сонцем  над  серцем  під  ранок  зійду

бо  важливе  одне:  підійматись,  хоч  скільки  падаєш
не  давати  надій  в  тім,  що  справдяться  чиїсь  слова
я  тобі  забагато  себе  віддала  й  надто  радила
та  я,  врешті,  усім  забагато  сил  віддала

хто  зі  мною  тепер,  коли  подих  і  пульс  уривками?
коли  серце  шукає  причину,  надію  і  зміст
а  думки  в  голові  пролітають,  неспіймані  ритмами
і  круками  великими  мовчки  тікають  у  світ

бо  немає  початку,  немає  кінця,  ані  рішення
кожен  має  свої  дев'ять  кіл  без  зупинок  пройти
можна  сном,  чи  людьми,  чи  надіями  марними  тішитись
та  здолавши  нездолане,  тоді  тільки  зможеш  рости.


12.18.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823223
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 12.02.2019


blackberry_poems

ми тільки друзі

А  ти  думаєш,  здатна  я  зламати  священні  узи?
Пов'язати  чоло  і  стрибнути  невідь-куди?
Ми  з  тобою  були.  І  назавжди  залишимось  -  друзі.
Ми  з  тобою  ніколи  насправді  так  й  не  "були".
___

Та  я  знаю,  як  важко  щодня  малювати  сни.
Але  то  є  життя.  І,  на  жаль,  всяке  може  бути.
І  не  вийде  змінити  того,  що  зопалу  зробив.
І  немає  різниці,  що  скажуть  нам  інші  люди.

_____

Чи  безглуздий.  Чи  хворий.  Чи,  може,  така  твоя  віра.
Я  не  просто  для  тіла.  Я  вільна.  Вперта.  Жива.
Я  нікого  в  тобі,  на  щастя  своє,  не  зустріла.
Я  нікого  в  тобі,  на  щастя  своє,  не  знайшла.


20.07.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824262
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 12.02.2019


blackberry_poems

про щастя

🌸🌸🌸

напиши  про  це  "щось",  яке  тихо  витає  в  повітрі
невловимо  торкається  пасем.  щоки.  рукава.
напиши  про  це  "щось".  де  радіємо  ми,  наче  діти.
де  душі  не  зачеплять  чужих  ні  думки,  ні  слова.

🌸🌸🌸


де  приходить  весна.  і  ніколи  ніхто  не  заплаче.
де  каштани  цвітуть,  і  шепочуть  ночами  гаї.
а  що  серцю  неспокій,  то  зовсім  нічого  не  значить.
час  і  сон  забере  лишній  почерк  і  думки  твої.

🌸🌸🌸


напиши  про  тепло,  що  в  твоїм  розливається  тілі.
хай  ніхто  не  тривожить  на  мить,  лиш  на  вічність  вікно  відчиняй.
а  що  хтось  там  говорить:  щасливим  до  того  не  діло.
ноги  в  руки,  рюкзак  і  над  ранок  пливи  в  небокрай.

18.04.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788120
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 12.02.2019


Наташа Марос

НЕМА…

Перша  ніч  після  втрати,  яка  ж  ти  нестерпно-пекельна...
І  чому  так  тривожить  минуле,  зриває  пласти,
Перетворює  в  сіре  оте,  що  любила,  пастельне,
Де  була  не  сама,  ще  живі  всі  і  ще  жива  ти...

І  лишень  дика  пам'ять  все  рвала  і  все  ворушила,
Плач  і  розпач  тулила  в  гарячий  до  болю  печворк,
Все  складала,  складала,  але  і  до  ранку  не  зшила
У  єдиний  малюнок,  малюнок  єдиний...  на  двох...

Щось  і  ранок  сьогодні...  це  ж  треба...  і  той  забарився,
Хоч  боялася  вперше  побачити  сонце...  сама...
І  за  ніч  прохолодну...  мені  геть  ніхто  не  приснився,
Було  темно  і  страшно,  немає...  немає...  нема...

                           -                          -                        -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811603
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 11.02.2019


гостя

Смак повені…



Верни  моє.  
Цукрову  аличу.
Смак  повені.  Солоний  дим  анісу.
Ці  аромати  вічності    й  дощу  –
…………….вітри  пралісу

Шумить  вода.  
Нам  сердитись  не  час.
Минулих  битв  сумнівні  атрибути.
Як  сон  трава  переспіває  нас,
……………..дозволь  почути

Перегорілу,  
Вицвілу  іржу
У  променях  зіниць  не  розпізнати.
Як  чорний  місяць  перетне  межу,
………………..я  маю  знати

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825043
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019


Ден Мун

Руки Твої на плечі

Вслухайся  в  краплі  дощу.  

Як  промокає  твій  одяг.  

Як  сум  вщухає.  Вже  вщух.  

Легкість  розслаблює  ноги.  

 

Повна  відсутність  думок.  

Тільки  любов  і  безмежність.  

І  ти  ступаєш  свій  крок  

В  ніч,  у  свою  незалежність.  

 

Тихо  колише  туман.  

Гавкіт  десь  дуже  далеко.  

Ти  в  цьому  світі  не  сам.  

Зникла  уся  небезпека.  

 

Зорі  так  сяють  вночі.  

Дощ  все  продовжує  лити.  

Руки  Твої  на  плечі.  

Щось  мені  хочеться  жити...  

 
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MaqlsAmlbzo[/youtube]
 

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824201
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 11.02.2019


Наташа Марос

ПОЛЧАСА…

У  меня  есть  только  полчаса,
Полчаса  -  не  меньше  и  не  больше,
Думаю,  ты  всё  успел  сказать,
Потому  что  было  очень  больно...
Полчаса  на  сборы  и  на  чай,
Полчаса  -  на  посидеть  минутку,
Но  никак  я  не  найду  ключа,
Боже  мой,  ищу  вторые  сутки...
Собираю  вещи,  вся  в  слезах,
Ну...  зачем  затеял  ты  беседу...
.  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  
А  напротив  -  карие  глаза  -
И  я  просто...  никуда  не  еду...

                   -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795127
дата надходження 10.06.2018
дата закладки 10.02.2019


Наташа Марос

ПОЛЧАСА…

У  меня  есть  только  полчаса,
Полчаса  -  не  меньше  и  не  больше,
Думаю,  ты  всё  успел  сказать,
Потому  что  было  очень  больно...
Полчаса  на  сборы  и  на  чай,
Полчаса  -  на  посидеть  минутку,
Но  никак  я  не  найду  ключа,
Боже  мой,  ищу  вторые  сутки...
Собираю  вещи,  вся  в  слезах,
Ну...  зачем  затеял  ты  беседу...
.  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  
А  напротив  -  карие  глаза  -
И  я  просто...  никуда  не  еду...

                   -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795127
дата надходження 10.06.2018
дата закладки 10.02.2019


Akvarel'

Маленькі міста

[i]І  вони  забирають  з  собою  камінчики  пам'яті,  
Сувеніри  вітрів  і  світанки  за  синім  вікном.
І  вони  залишаються  в  нас  паперовим  журавликом  
І  графіті  на  стінах,  забутим  на  лаві  шарфом.[/i]


Ми  маленькі  міста,  що  згубилися  поміж  планетами  між  світами  у  сяєві  сотень  мільйонів  зір,
Ми  спалахуєм  ясно  свічами,  снігами,  кометами,  наче  іскри  у  плетиві  тисяч  невпізнаних  днів.
Всі  порослі  садами,  вогнями  доріг  закосичені,  едельвейсово  квітнуть  захмарені  наші  серця.
І  зіниці  фонтанів  забуті,  ніким  не  помічені  все  вдивляються  в  небо  в  загублених  тихих  дворах.
Ми  маленькі  міста  без  історії,  масок  і  пам'яті,  і  про  нас  не  напише  підручник,  не  скаже  роман,
Ми  всього  лиш  слова,  десь  наївні,  нічим  не  прославлені,  ми  химерні  думки,  звичних  вчинків  буденний  обман.
І  в  сплетінні  шляхів  спорожнілих,  несхожих,  заплутаних  ми  самотні  без  суму  в  провулках  молочних  дощів,
Поки  раптом  під  вечір  в  проміння  останнє  закутаний  хтось  не  ступить  безшумно  у  тінь  наших  сивих  дахів.
Він  торкнеться  рукою  пошерхлих  і  літеплих  каменів,  і  під  пальцями  враз  затремтить-стрепенеться  душа,
Він  безглуздо  простий  -  без  звання,  без  прикрас,  без  орнаментів,  у  стареньких  кросівках,  і  з  небом  іскристим  в  очах.
Він  полюбить  за  так  ці  вузенькі  бруковані  вулички,  тихий  дзенькіт  трамваїв,  кленові  та  мрійні  вітри.
І  його  зустрічатимуть  ринви  дощами  з  минулого,  воркотатимуть  тепло  з  горищних  вікон  голуби...
А  коли  він  розтане,  мов  привид,  в  тумані  ранковому,  ледь  всміхнеться  будинкам,  в  дорогу  рушаючи  знов,
Лиш  монетка  на  щастя  дзеленькне  останнім  відгомоном,  у  свічадах  зіниць  заіскриться  прощальним  листом.

Ми  маленькі  міста,  вічно  юні,  древніші  од  Всесвіту,  і  самотніх  людей  нам  приводять  часами  мости.
Вічно  теплих  людей,  що  приходять  під  вечір  із  безвісті.  І  лишаються  тут  щоби  зранку  у  безвість  піти...
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639592
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 10.02.2019


Ден Мун

Но

Сердце  в  замерзшей  груди
Вырвано,  брошено,  съедено.
Тело  безвольно  лежит,
И  умирает  так  медленно.

Душу  растоптано,  сломлено,
Душит  молчаньем,  клюют.
Боль  его  не  остановлена,
Годы  идут,  все  идут.

Этот  октябрь  таинственный:
В  нем  есть  и  горе  и  смех,
Но  лишь  один  я,  единственный
Горестно-радостней  всех.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615248
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 08.02.2019


Потусторонний

Молчит уставшая душа.

Молчит  уставшая  душа,  
сквозь  сумрак,  вглядываясь  в  бездну.  
Нельзя  быть  праведным,  греша,  
нельзя  солгав  остаться  честным.
Не  победишь  любое  зло,  
пока  в  него  не  воплотишься.  
Невыносимо  быть  козлом,  
когда  к  высокому  стремишься,
взметнувшись  в  поисках  мечты,  
всепобеждающего  блага,  
где  наши    помыслы  чисты,  
пока  есть  доблесть,    честь  и…  шпага.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693095
дата надходження 07.10.2016
дата закладки 07.02.2019


Єлена Дорофієвська

Белым по белому

…бодро  заходит  в  примерочную,  а  там  -
безжалостный  яркий  свет,  ослепительно  белые  стены.
Раздевшись,  проводит  ладонью  по  неидеальности  живота,
и,  своё  отражение  выругав  и  обесценив,
обращается  к  зеркалу  -  язык,  мол,  попридержи,
и  больше  ни  слова  лишнего  не  скажи!
Зеркало  –  персональный  детектор  лжи.
…Отдаётся  нахлынувшему  унынию  -  смертному,  говорят,  греху  -
чем  они  думали,  сентиментальные  ангелы,  там,  у  себя,  наверху,
приведя  её  в  этом  возрасте  в  это  место?!
Подковали,  как  золотую  блоху…
Новый  порядок  грядёт,  он  будет  неодолим  –
неотделим  от  будущего  на  двоих,  выверен,  крепок,  прочен.
Кому  это  нужно?
...А  зеркало  говорит,
что  всё  перемелется  –  переживи  да  переболи;
подмигивает  -  не  передумай!  Впрочем,
белый  –  цвет  преображения,  чист  и  свят.
Но  тебе  уже  за  пятьдесят,  вдруг  тебе  его  не  простят?
Спастись  ли  от  скоротечного  времени  платьицем  подвенечным?
…а  в  примерочной  время  –  белым  по  белому  –  бесконечно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819696
дата надходження 31.12.2018
дата закладки 07.02.2019


Ден Мун

И пусть

Я  знаю  тебя  наизусть,  все  реки  твои  и  кометы,
Шуршание  страниц  и  приметы,  закладки  распознанных  чувств.
Я  знаю  тебя  наизусть.

Не  сплю  и  считаю  до  ста,  что  множишь  ты  на  бесконечность.
Твою  полюбил  человечность,  с  тобою  душою  стал  стар.
Не  сплю  и  считаю  до  ста.

В  глазах  полуночных  твоих,  я  в  них  утонул  прошлым  летом.
Мой  ум  вновь  к  тебе  за  советом,  хоть  сердцу  и  дали  под  дых
В  глазах  полуночных  твоих.

Я  знаю  прекрасно,  и  пусть.  Нет  ближе  душе  человека,
Нет  дальше  душе  человека.  Я  знаю  тебя  наизусть.
Я  знаю  прекрасно..  и  пусть.


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5bt7kAVxKfs[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819958
дата надходження 03.01.2019
дата закладки 06.02.2019


Ulcus

душевний вуаєризм

не  люблю,  коли  хтось  зазирає  в  зашторені  вікна
одержимо  шукає  хоч  шпарку  й  ковтком  захлинається
що  він  хоче  побачити,  що  йому,  вбогому,  видно?
помирає  утома,  а  шоу  лиш    розпочинається!
прокидаються  образи,  вхоплені  оком  із  плебсу
що  руками  розмахують,  шкіряться  губошпагатами
гул  буденності  враз  набирається  дивного  сенсу
етикету  байдужості  між  політесними  матами
там  затуркана  сутність  здіймає  долоні  на  плечі  
відчайдушно,  судомно  дереться  та  трусить  мурахами
що  сховатись  хотіли,  напевне,  у  шкурі  овечій
та  душа  -  не  вівця,  скорше  -  птах  і  живе  поміж  птахами
не  в  хліву,  не  у  ямі  помийній,  де  рухають  зливки
тихо  бродять,  як  дріжджі,  отруєний  газ  випускаючи
а  у  тій  голубіні,  де  миє  сліпучого  лика
те  світило,  що  шле  поцілунки  всім  сонячнозаячі...
так  дратує,  як  хтось  підглядає  в  зашторені  вікна
сподіваючись  влізти  у  душу  двома  черевиками
я  звикаю,  та  певне,  ніколи  вже  так  і  не  звикну
бо  «своє»  й  «сокровенне»  залишаться  рівновеликими

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785282
дата надходження 31.03.2018
дата закладки 05.02.2019


Давид))

Ты давно не читала Есенина.

Ты  давно  не  читала  Есенина.
Разлюбила  писать  стихи..
Растеряла  себя  между  временем,
Рассевая  зерно  в  пески.
Но  оно  не  погибло,-все  выжило,
Только  вряд-ли  взойдет  еще
Среди  сухости  лиц,букв  и  символов
Без  надежды.  Ради  чего?
Часто  мы  не  умели  быть  верными,
Сгорали  сердцами  от    слов...
Ты  давно  не  читаешь  Есенина
И  не  пишешь  уже  стихов...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630186
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 05.02.2019


Єлена Дорофієвська

Слишком длинна эта ночь…

Слишком  длинна  эта  ночь  -  как  витая  нить,  
знать  бы  ещё,    из  каких  заплелась  волокон...
Тьма  зависла  сукном  у  незрячих  январских  окон.  
Жаль,  что  тьмой    невозможно  себя  от  себя  заслонить.
Ночь  -  для  облачных  страхов    глубокий  карман  и  кров,
беспощадней  её  только  лунное  белое  око,  
и,  пока  не  качнётся,  волнуясь,  медвяный  прилив  с  востока,
ненавидит  звонки  с  позабытых  давно  номеров:
обрывается  связь,  и  по  аспидным  спинам  крыш
тащит  ночь  на  край  света  чужое  «привет,  не  спишь?»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820346
дата надходження 06.01.2019
дата закладки 05.02.2019


blackberry_poems

ніхто не знає, як правильно

і  знов  вихідна  точка.  і  знов  догори  по  накатаній.
я  всоте  вчусь  посміхатись.  приблизно.  подекуди.  крайньому.

це  всього  лишень  оболонка.  ніхто  не  знає,  як  правильно.
і  душу  сміхом  ду́́шу.  холодним  і  не  по-справжньому.


ніхто  не  побачить,  що  сховано.  то  серце  бинтом  перев'язано.
думки  всім  на  світі  зайнято.  я  просто  сліпа  в  очевидному.

пороблено  чи  не  пороблено.  різницю  віками  розказано.
і  протяг  пустою  кімнатою  ховає  в  мені  невидиме.  



01.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823222
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 05.02.2019


blackberry_poems

якщо я завтра помру

💌💌💌
якщо  я  завтра  помру,  сьогодні  хочу  дихати
сьогодні  хочу  жити.  не  чути  жодних  пліток.
не  слухати  жодних  порад.  своїми  гордитись  крилами.
з  любов'ю  і  задоволенням  проходити  кожен  крок.

💌💌💌
якщо  я  завтра  помру,  то  знаю,  що  світ  не  зупиниться.
настане  зима,  весна.  і  літо  буятиме  квітами.
хтось  правильно  зробить  щось.  хтось  всоте  в  житті  помилиться.
хтось  скаже  "мені  всеодно",  хтось  збреше  "ми  були  рідними".

💌💌💌
якщо  я  завтра  помру,  сьогодні  не  буду  плакати.
сьогодні  я  зроблю  все.  і  скажу,  про  що  мовчу.
а  жити  всі  дні  отак,  як  інші  тобі  радили?
я  хочу  горіти  вогнем!  навіть  якщо  згорю.

02.19[u][u][/u][/u]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823853
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 05.02.2019


Ден Мун

Меня в себе

Раствори  меня  в  себе,  как  сахар  в  кофе,
Словно  месяц  в  облаках  густых.
Пропитай  собой,  как  радость  строфы,
Прочитай  меня  как  белый  стих.

Растворись  во  мне,  как  осень  в  письмах,
Словно  дождь  впитайся  в  руки  мне.
Будь  моим  рисунком,  моей  кистью,
Солнечным  лучом  будь  в  седине.

Прочитай  меня,  будь  мною  прочтена,
Я  вольюсь  в  пергамент  твой  чернилами,
Твой  единый,  ты  моя  одна,
Друг  без  друга  станем  мы  бескрылыми.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614383
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 04.02.2019


Ден Мун

Всю ночь пропадающим

Мы  проедем  всю  ночь  пропадающим
Пропадающим  поездом  в  ночь
Фонари  и  туман  растворяющим
Мы  из  города  выедем  прочь.

Мы  посмотрим  в  окошко  на  станции
Своим  взглядом  похожим  на  боль
Своим  вздохом,  движеньем-прострацией
Мы  помножим  все  чувства  на  ноль.

Мы  проснемся.  Стоим  и  касаемся
К  запотевшему  ночью  окну
Словно  друг  с  другом  тихо  прощаемся
Словно  чувства  отдать  никому.

Покажи  свой  билет,  пару  цифр
К  месту,  что  прозовешь  «вот  мой  дом»
Напечатанный  кем-то  там  шифр
Кем-то  там,  кто  для  нас  есть  никто.

Кто  с  тобой  мы?  Лишь  место  и  чашка
С  недопитым  без  сахара  кофе
Почему  же  мы  дышим  так  тяжко?
Почему  я  пишу  себе  строфы?

Мы  проедем  всю  ночь  пропадающим
Пропадающим  поездом  в  ночь
Фонари  и  туман  растворяющим
И  не  в  силах  друг  другу  помочь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617021
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 04.02.2019


*Svetlaya*

шукаю літери…

Шукаю  літери,  залюблені  у  сонце…
Хворіє  січень…  Місто  –  білий  птах…
Мороз  малює  пір’я  на  віконці…
Тепло  -  у  серці…  або  в  міражах…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820999
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 04.02.2019


Ден Мун

Як ти там зараз, Друже?

Як  ти  там  зараз,  Друже?  

Рвав  корінь  з  серця  дуже.  

Пробував  бути  мужнім.  

І  врешті-решт  порвав.  

 

Та  цього  було  мало.  

Ти  ж  бо  була  кохана.  

Я  ж  тільки  жив  обманом.  

Знав  що  нас  вже  нема.  

 

Тихі  самотні  сквери.  

Сніг.  І  босоніж.  Терен.  

Все  найдорожче  -  стерто  

Кроком  на  п”ятах  в  кров.  

 

В  когось  заквітла  осінь.  

В  когось  зима  в  волоссі.  

В  мене  ж  у  стоголоссі  

Ненависть  і  любов.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824152
дата надходження 04.02.2019
дата закладки 04.02.2019


Єлена Дорофієвська

Все ще ніч


Прокидаєшся  серед  ночі  й  дивуєшся  –  все  ще  ніч,
Ніч  така,  мов  ховається  світ  у  драглистому  черевці  чорносливу.
Морхле  сяйво  ліхтарне  по  вікнах  підсвічує    зливу  -
Тьмяне  світло  й  вода  розплескалися  навсібіч
Молоком  золотим…  Ти  вагаєшся  –  йти,  не  йти?
Та  лишаєшся,  щоб  до  сльотавого  ранку  не  спати.
Вкотре  ніч  проростає  у  самому  центрі  кімнати  -  
Із  чужої  утіхи,  із  власної  самоти…
І  гримить  за  вікном,  і  дивує  тебе  пітьма,
Наче  повна  відсутність  чогось  та  чиясь  тимчасовість…
…Це  пітьма  провокує  непрохану  ніжність,  небажану  совість
І  неждану  жагу,  у  якої  вагань  нема.
©Єлена  Дорофієвська

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824067
дата надходження 04.02.2019
дата закладки 04.02.2019


Олена Жежук

Твій вибір

Коли  ти  шукаєш  на  чорній  землі
Шматки  кольорового  мрева,
Не  руш  сни  надземні  –  в  січневій  імлі
Коралі    вдягають    дерева.

Бо  вибір  не  твій  тут  –  не  райський  ти  птах!
Земному  -  земні  горизонти.
Вакулине  коло  і  страх  у  очах,
А  в  грудях  тремтять  мастодонти.

Ховається  в  погляді  сірий  зеніт,
А  спогад    регоче  то  плаче.
Розправ  свої  крила  в  шалений  політ,
Вгамуй  своє  серце  тремтяче.

Розірвані  пута…  Порожній  ефір
Залишиш  сліпому  циклопу.
Звільнившись  від  ролей:  ні  ангел,  ні  звір...
Окреслиш  свій  шлях  для  польоту.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819938
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 04.02.2019


Ден Мун

Что такое весна.

Весна  это  сонные  спящие  люди,  что  молча  тоскуют  в  забитом  метро
А  запах  цветов  за  окном  тихо  будит,  на  миг  разлучая  с  излюбленным  сном.
Весна  это  пчёлы,  веселье,  прогулки,  весна  это  воющий  мартовский  кот
Что  бродит  и  бродит  по  темным  проулкам,  и  целую  ночь  под  окошком  орёт.

Весна  это  мёд,  пикники  и  ромашки,  сады  разноцветные  ярко  цветут
Цикады,  бурлящие  реки,  букашки,  как  будто  не  верят,  что  снова  живут.
Как  только  растают  последние  льдинки,  и  снег,  что  покорно  на  крышах  лежит
Лесные  пропахшие  пылью  тропинки,  напомнят  прохожим,  что  лето  бежит.

И  как  же  весне,  что  идет  неустанно  без  Пасхи,  веселой  чудной  детворы
Потрепанных  жизнью  седых  ветеранов,  соломенных  чучел,  как  символ  зимы.
Весну  затаил  в  себе  весело  каждый,  с  улыбкой,  снимая  от  зноя  пальто
Весна  –  когда  в  шортах  прохожие  важно  навстречу  шагают  девицам  в  манто.

Весна  –  предвкушение  песка,  побережья,  и  теплых  ночей  возле  моря,  костра
И  кажется,  будто  бы  все  не  как  прежде,  и  все  неудачи  забыты  вчера
Походы  с  палатками  в  горы,  закаты,  но  больше  всего  это  та  теплота
Которая  с  нами  в  душе  необъятно,  весной  расцветает,  бурлит  как  река.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467044
дата надходження 19.12.2013
дата закладки 03.02.2019


Вадим Верц

Полслова

Мы  прошли  сквозь  друг  друга  однажды,
Не  сложив  на  двоих  и  полслова;
И  сейчас,  умирая  от  жажды,
Ты  рисуешь  меня  молодого.

За  спиною  оставить  -  погибну,
Как  и  все  твои  бывшие  боги.
Никому  ни  за  что  не  обидно,
И  никто  не  посмотрит  под  ноги.

Я  дышу  лишь  тобой,  по  привычке;
В  перерывах  курю,  забываюсь.
Жизнь,  по  сути,  зажженная  спичка,
А  слова  -  это  самая  малость...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592719
дата надходження 09.07.2015
дата закладки 03.02.2019


Alice Falcon

Хочу

Хочу  обнимашек
и  сладких  конфет
со  свежезаваренным  чаем,
душистых  ромашек,
душевных  бесед
и  вечер  чтоб  был  нескончаем...

(03  февраля  '19  г.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823900
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Ден Мун

Нить

От  тебя  до  меня  –  нить.
А  у  жизни  в  руках  нож.
Как  же  трудно  порой  быть.
И  не  чувствовать  телом  дрожь.

От  зимы  до  весны  –  шаг.
Но  у  нас  не  осталось  ног.
Иногда  сам  себе  -  враг.
Иногда  сам  себе  -  Бог.

От  улыбок  до  слез  –  миг.
Я  не  буду  тебе  врать.
Человек  человеку  –  псих.
И  по  миру  таких  –  рать.

От  любви  до  любви  –  взгляд.
Меж  враждой  лишь  одна  нить.
И  что  выберешь?  А?  Наугад?
И  как  дальше  тогда  жить?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823891
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Олена Вишневська

Бо…)

Він  каже  їй:  "  Все  буде  добре!".  Вона  йому  вірить.
Це  так,  наче  сонце  не  в  небі,  а  сходить  на  шкірі.
В  довірі  до  нього  ні  тіні  підозри,  ні  міри,  
Лиш  ніжність  і  все,  що  за  нею  ввійшло  під  ребро.

Бо...
Між  ними  немає  доріг  -  все  лишилось  позаду.
Коли  вона  стала  для  нього  свічадом  розради,
І  вперше  відчув  перед  жінкою,  що  безпорадний
В  любові  своїй,  відстань  збіглась  умить  до  зеро.

Про  щоб  вони  мовчки  чи  вголос  не  вели  розмови
Очима,  плечима,  руками,  блукаючи  в  слові,
Мереживом  рухів  у  дотиках  більш,  ніж  любові,
Відлунням  луни  була  кожна  з  промовлених  фраз.

Тому  вона  знає,  що  доля  в  колисці  гойдає
Одну  з  найсвятіших  у  цілому  Всесвіті  таєн
Про  те,  що  у  нього  на  серці  і  в  неї  навзаєм...
Вона  каже:  "Все  буде  добре!".  І  віра  -  анфас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794663
дата надходження 07.06.2018
дата закладки 02.02.2019


Ден Мун

Нашепчи мне тихо лето.

"Чем  больше  узнаю  людей,  тем  больше  нравятся  собаки".  Генрих  Гейне

Нашепчи  мне  тихо  лето.
Я  там  рос  и  это  сон.
Я  теперь  не  в  то  одетый  -
В  взрослости  комбинезон.

Он  мне  тесен,  я  снимаю:
Галстук,  смокинг,  две  руки.
Я  вас  всех  не  понимаю  -
Чемодан  и  башмаки.

Нашепчи,  сегодня  вечер.
Завтра  утро,  день  и  ночь.
Где  вы  дели  человечность?
Попрошу  себя  я  прочь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821756
дата надходження 17.01.2019
дата закладки 01.02.2019


Митра

Что за х…ня? Или что -то пошло не так…

Недавно  я  задумался  об  одной  очень  важной  вещи.
На  самом  деле  никто  и  никогда  вас  до  конца  не  поймёт!
Могут  жалеть,  класть  голову  на  плечо,  сюсюкаться,  говорить  добрые  слова,  даже  говорить  что  любят.  Чудовищный  внутренний  сумрак  который  терзает  изнутри  немного  смениться  солнцем  проглядывающим  сквозь  мрачные  облака  нелюбви  и  непонимания.  С  этим  мы  сталкиваемся  каждый  день  и  час.
В  итоге  он  остаётся,  где  найти  тот  лучик  света?  
На  самом  деле  среди  смертных  нет  таких,  кто  мог  бы  влезть  в  вашу  шкуру,  а  тем  более  голову,  или  хотя  бы  ощутить  вашу  боль  души.

Только  вы  сами  тот  человек,  который  способен  помочь  себе  сам.
Говорят  безысходных  ситуаций  не  бывает,  бывает  лишь  только  выход  из  них,  который  вас  не  устраивает,  однако  он  всё  таки  есть!

Поиск  такого  выхода  это  и  есть  первый  шаг  на  пути  к  новой,  лучшей  жизни.  Нужен  только  шаг.
Нужно  полюбить  себя,  именно  этому  нас  учат  подобные  ситуации.
Помогают  открыть  глаза,  ведь  сколько  можно  уже  это  ТЕРПЕТЬ!  

Необходимо  сильно  возмутиться.  СО  МНОЙ  ТАК  НЕЛЬЗЯ!!!!
И  снова  продолжить  свой  путь  к  "самому  себе"  переступив  и  безжалостно  избавиться  от  всего  унижающего  ваше  достоинство,  и  медленно  но  верно  убивая  в  вас  своё  Я!  Несите  его  гордо,  как  знамя!  И  пусть  привычный  уклад  вашей  жизни  больше  не  тяготит.  Я  знаю,  это  трудно,  но  возможно!

При  рождении  нам  дали  целую  жизнь,  а  сколько  осталось?  Не  знает  никто!
Всё  это  напоминает  зыбкую  грязь,  только  сейчас,  и  только  сегодня!
Действуй!

©Михаил  Пронин

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823737
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019


Ulcus

… про безсоння

а  я  не  сплю  і  думаю  про  нас  -
про  те,  що  розділяє  і  єднає,
про  те,  як  невблаганно  плине  час,
про  те,  що  є  і  те,  чого  немає...

а  я  не  сплю...  не  йде  до  мене  сон,
пульсує  думка,  мов  набат,  у  скронях,
і  лиш  сердець  невпинний  унісон
несе  кохання  в  зімкнутих  долонях

а  я  не  сплю  і  наші  почуття
кладу  в  прості  та  неслухняні  рими,
вони  такі  ж,  як  все  моє  життя  -
банальні,  але  вперто  нескоримі

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809101
дата надходження 06.10.2018
дата закладки 31.01.2019


Ден Мун

Гром

Заблудилось  солнце  среди  серых  туч,
Храмы  приутихли  пред  парящим  ливнем,
И  не  проникает  мягкий  бледный  луч,
Гром  мурлычет  тихо  и  чуть-чуть  наивно.

В  этот  час  так  любо  выйти  в  задний  двор,
Где  стоит  скамейка  под  большим  навесом,
И  вести  не  нужно  с  размышленьем  спор,
Здесь  он  мне  не  нужен,  здесь  он  так  не  к  месту.

Чай  с  лимоном,  сахар,  терпко-сладкий  вкус,
Чувствуешь  ладонью,  как  тепло  по  телу
Проникает  внутрь,  прогоняя  грусть.
Все  внутри  окрасив  краской  ярко-белой.

Ты  сидишь  и  слышишь:  дождь  тихонько  бьет
По  зеленым  листьям,  по  асфальту,  крыше.
Вдруг  ты  понимаешь  –  как  же  тихо,  вот
Где  ты  отдыхаешь,  где  по  полной  дышишь.

Если  бы  так  можно  было,  чтобы  дождь,
Никогда  не  кончил  танец  свой  по  миру.
Я  б  тогда  запомнил  тела  тишь  и  дрожь,
И  не  возвращался  в  грустную  квартиру.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HllRJW6_R-o[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727997
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 31.01.2019


Ден Мун

Изменить

Мне  кажется,  что  вместо  сердца,
В  груди  моей  ворон  сидит.
Он  каркает  за  хрупкой  дверцей,
Он  раненой  птахой  молчит.

Мне  кажется,  вместо  души  во  мне,
Пустынные  многоэтажки.
И  я  все  смотрю  в  них  извне,
Стоят  они  вверх  тормашками

Мне  кажется,  что  я  не  чувствую,
И  я  это  вовсе  не  я.
И  в  мире  я  этом  отсутствую,
И  дом  мой  –  чужая  земля.

Мне  кажется,  люди  не  люди,
А  жизнь  -  по  течению  плыть.
Мне  кажется,  все  так  и  будет
Себя  если  не  изменить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614175
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 28.01.2019


Ден Мун

Ночь одета в джинсы

ночь  одета  в  джинсы  с  красным  каблуком
с  ирокезом  синим,  и  татуировкой,
и  надежно  спрятав  солнце  под  пальто
ночь  не  знает  масок  или  маскировки.

У  нее  окрашен  в  черный  губ  изгиб,
Пальцы  протянулись  захватив  полсвета
А  над  волосами  звезд  сияет  нимб,
А  в  глазах  сверкает  черная  комета.

Я  люблю  ночами  жидкую  Луну,
Пить  как  черный  кофе,  наполняясь  страстью.
Кто-то  в  моем  сердце  натянул  струну,
И  я  ощущаю  ночь  своею  частью.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=28tZ-S1LFok[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723389
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 28.01.2019


Ден Мун

Как горят листья

Как  горят  листья  осенью  поздней?
Дым  их  и  пламя  словно  лекарство.
Бледные  руки-льдинки  замерзли.
Осень  владеет  теплым  знахарством.

В  спальне  приляжешь,  пахнет  твой  свитер
Воспоминанием  в  несколько  лет.
Осень  пристанище  вольных,  обитель,
Самая  близкая  мне  из  планет.

Каждую  осень  пламя  близ  дома
Я  развожу  и  пью  чай  из  ромашки.
Нам  подпевает  свежестью  грома
Туча,  и  дождь  упадет  на  рубашку.

Я  пишу  письма,  слушая  танец
Ветра  и  пламени,  море  поет.
Счастье,  сегодня  редкий  посланец,
Все-таки  в  дом  мой  когда-то  придет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680063
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 28.01.2019


Ден Мун

Не терять

Я  тебя  назову  безымянностью,  

Подарю  все  на  свете  отсутствие,

Обругаю  своей  благодарностью,  

И  умножу  тебя  на  единствие.  

 

Разделю  все  с  тобой  одиночество,  

Промахнусь  в  сердце  мастерски,  с  точностью.  

Расскажу  все  на  свете  молчание,  

Не  уйду,  подарив  расставание.  

 

Научу  как  парить  в  невесомости,  

Как  на  месте  шагать  по  искомости.

Одному  научить  не  смогу  лишь  я,  

Как  любить  и  потом  не  терять  себя.  

 

 

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822498
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 28.01.2019


Юхниця Євген

Ми буксуємо. А си́пле…

Прокручуються.  Ми  буксуємо.  А  си́пле...
Намоклі  на  пальча́тах  рукавиці
Штовхають  вже  самі  автівку-злицю,
Яка  не  їде  зовсім  в  гору  схилу.
...Попутниця,  із  задньої,  теж  вийшла  -
Впирається  вечірнім  манікюром
В  замерзлий  номер,  розправляє  крижі,
Й  здається  не  фліртує  вже,  знеструмлена...

А  ми  –  їй:  «Не  хвилюйтесь,  розігріємо!
Заводити  й  штовхати,  це  -  ми  вміємо!»

27.01.19  р.  (  «У  ранкових  снігах»  )

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823051
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 28.01.2019


гостя

…піски



Порцелянові  сни.
Лабіринтів  потрійні  ходи.
Малахітовий  подих  очей  –  покарання  умовні.
Мов  таємний  блукалець,  ідеш  по  поверхні  води.
І  шукаєш  очей.
   І  уперше  лякаєшся  повні.

Ми  були  вже  отут…
Виокремлюєш  спогад  крихкий.
В  порожнечі  світів  мерехтять  проповідниці-сосни.
…тільки  ти  шепочи  про  відносну  прозорість  руки.
Про  піски,  що  крізь  серце  течуть
   (  абсолютно  відносні)

На  солоних  губах
Хай  палає  цукрова  хурма.
Над  стигматами  рік  розтрусити  зворушливий  попіл…
Повернутись  туди,  де  ми  віримо  сліпо  в  дива…
Спопелити  усе.
   Не  лишити  нічого  на  потім

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822998
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 28.01.2019


Ulcus

ґудзик

ляснув,  мов  постріл,  звук  об  холодну  плитку  -  
ґудзик  упав,  залишивши  обвислу  нитку
ґудзик  упав,  побринів  і  застиг  нерушно
круглий,  блискучий,  та  тільки  уже  без  вушка
цілим  здається,  та  чується  все  ж  розбитим
ґудзик  -  без  вушка,  його  уже  не  пришити  
плитка  пласка,  а  для  нього  -  немов  безодня
в  ній  він  загублений,  втрачений  і  самотній...
доторку  теплих  пальців  вже  не  відчути
вже  не  зімкнути  поли  і  не  застібнути
і  не  пірнути,  як  завше,  в  петлю  обшиту
дивно,  та  ґудзику  вже  без  петлі  не  жити...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822778
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 27.01.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.01.2019


С.І.М.ка

Знову

Сьогодні  я  танцюю  в  тиші  знов,
Мов  завтра  вже  ніколи  не  настане  –
Й  закам’яніє  серце  полум’яне,
І  рано  рани  
Зарубцюються  у  шов.
Бо  ти  зійшов  в  мені,
Бо  ти  в  мені  знайшов
Шалених  імпульсів  загублену  криницю.
Стирає  час
З  ландшафту  пам’яті  в’язницю
Образ  і  гонору.  Звільняє  від  оков
Й  нашіптує  мелодію
Любов.
Сьогодні  я  танцюю  в  тиші
                                                                                           ...знов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815045
дата надходження 24.11.2018
дата закладки 25.11.2018


Ulcus

тріснула стеля

тріснула  стеля...  
ніби  світ  розколовся
на  потім  і  досі
на  потребу  і  досить
на  найглибшу  з  глибин  і  на  найкарколомнішу  скелю
світло  сочиться
у  розтріснуту  шпарку  
поволі  і  шпарко
ніби  холод  і  жарко
мов  червоний  метал  враз  схолов  у  гартовану  крицю
хочу  до  сонця
бо  ця  стеля  -  не  небо
як  втеча  від  себе
перепона  до  тебе
то  зламай  і  залишся  назавжди  моїм  охоронцем

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813823
дата надходження 14.11.2018
дата закладки 15.11.2018


Ulcus

спішу сказати, як тебе люблю

спішу  сказати,  як  тебе  люблю,
я  встигну,  але  вперто  поспішаю,
піймаю  мить  зручну  і  знов  ловлю  -
багато  слів  кохання  не  буває

бо  кожен  вдих  без  тебе  -  марнота,
порожній  видих  без  краплинки  кисню,  
без  тебе  радість,  ніби,  та  не  та,
солодить  серце,  але  швидко  кисне

без  тебе  пульсу  стук  -  банальний  звук,
механіка  людського  організму,
що  просить  найжаданішої  з  мук  -
любові  метастазів,  чи  мелізмів?..

спішу  сказати,  як  люблю  тебе...
аж  до  запаморочення,  до  сказу,  
в  якому  світ  запався  шкереберть,  
в  тім  світі  -  ми...  самі...  в  обіймах...  разом...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813511
дата надходження 12.11.2018
дата закладки 12.11.2018


гостя

…чверть



Відміряти  
Три  чверті  від  води.
Присипати    піщаним  перламутром.
Надвоє  розкроїти  береги.
Пройтись  навскіс  
   над  прірвою.  Відчутно

Натягнутий  
Канат  черкає  п’ят.
Приспати  біль  настоєм  кураги.
…  тобі  б  усе  це  встигнути  до  свят
…  четверту  чверть
   долити  до  води

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812585
дата надходження 04.11.2018
дата закладки 11.11.2018


Єлена Дорофієвська

Ольжин Град

Пахнет  хлебом,  быстрее  вращается  солнца  гончарный  круг  -
В  княжий  город  приходит  очередная  осень.
И  высокие  мачты  так  и  не  ставших  твоими  челнами  сосен
Подставляют  ветрам  малахитовую  хоругвь.

Византийская  смальта  ложится  на  мокрый  асфальт.
Золотистые  будни  унылого  листопада…
Ольжин  Град  изнывает  по  суетности  Царьграда,
Скромно  прячет  парчу  куполов  под  стекло  и  сталь.

От  детинца  до  речки  змеится  в  траве  тропа,
Прорастает  над  капищем  крест  через  мох  и  вереск  -
Здесь  преемники  упований  на  тонкие  стебли  веры
Научились  природе  проигрывать  и  уступать.  

Багрянится  закат,  и  послушно  рыжеют  дубы,
Испивая  корнями  Почайну  из  вечной  глины...
Разливаются  реки  -  от  Ольги  до  Константина  –  
Крепче  рук,  чище  неба,  и  глубже  морей  любых.

Все  опрятные  свитки  историй  привычно  врут.  
Неизменно  бестактен  измученный  внутренний  голос...  
...и  когда  в  твой  смартфон  прилетает  почтовый  голубь,  
Ты  боишься  увидеть  в  письме  полыхающий  трут.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810083
дата надходження 15.10.2018
дата закладки 21.10.2018


гостя

Віхола…



Збирай
Тривожну  мідь  горобини
На  гострих  полюсах  чужих  розлук.
В  передчутті    полярної  зими
Твій  хижий  птах  
   завмер  в  обіймах  рук.

Збирай,  
Дівча  невпізнане,  пітьма
Змиває  із  очей  твоїх  блакить.
Тобі  від  того  користі  нема,
Що  в  серці  
   біла  віхола  звучить.

Солодка  і  липка,
Мов  віщі  сни
В  прозорих  водах  Стіксу  неба  край.
Перегорілу  мідь  горобини
Збирай,
   дівча  невпізнане,  збирай…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807285
дата надходження 20.09.2018
дата закладки 22.09.2018


С.І.М.ка

Блаженно гіркий

Проходьте  повз  нього  святенники,
Не  з  вашої  братії,  грішники,
Цей  погляд  –  колаж  протилежностей:
Невинних  й  Везувієм  знищених.
Сортуйте  сезони  за  кольором,
Рахуйте  не  сказане  зимами  –
Стираєте  власною  втомою
Тони,  що  для  вас  є  незримими.
В  цім  зорі  вершини  –  та  айсбергів:
Глибинно  ховається  істина.
Руйнуєте  чом,  неприкаяні,
Не  вами  збудовані  пристані?
У  вічах  –  портал  в  інші  виміри,
Де  розум  –  задвірки  чуттєвості.
Любов  є  дарунком,  не  вироком,  –
Та  болем  подекуди  встелена
Дорога  сердечного  цокоту  –
Удари  вдихаєте  з  осудом,
Побачивши  куряву  погляду,
І  колете!  Колете!  Колете
Весну  кольорами  студеними.
Себе  називаєте  вищими.
Проходьте  повз  нього  святенники,
Не  з  вашої  братії,  грішники,
Цей  погляд  блаженно  гіркий.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806698
дата надходження 15.09.2018
дата закладки 16.09.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.09.2018


гостя

Вихор…



Торкаюсь  
Обережно  до  човна…
Згорну,  мов  хмиз,  навігаційні  карти.
Мене  давно  у  снах  твоїх  нема,
Химерний,  
   сіроперий  птеродактиль.
 
Критична  маса.  
Абсолютний  хміль.
Палеозою  вистояне  листя.
Так  легко  обпектись.  Це  заметіль.
Птахам  тропічним
     тут  ніяк  не  місце.

Не  місце,  
Князю  сонячний,  не  час.
Час  опіків  під  ніжними  руками.
Сліди  від  пазурів…  То  ти…  не  птах??!
Не  птах?…  химерний…  
   вихор  між  зірками

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805754
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 06.09.2018


Akimova

Ни одного стихотворения за лето

Ни  одного  стихотворения  за  лето…
Вот  это  лето!    Сущий    ураган!
Взметнулось    белой  чайкой  с  парапета,
Крикливое,  как  полчище  цыган.

Носило,  уносило,  заносило,
К  далёким  прибивало  берегам.
Забрасывало  в  самое  горнило  –
В  жару  и  зной,    и  в  шум,    и  в  птичий  гам.

Сдавалась  голова  ему    на  милость,
И  отбивались  помыслы  от  рук.
Но  так    хотелось,  чтобы  длилась,  длилась
Безоблачная  музыка  вокруг.
...........

А  нынче  строчек    разбирать  ошмётки
Забытое  торопит  ремесло.
Ах,  осень,  у  тебя  же  только  плётки!
А  пряники  все  лето  унесло…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804936
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 01.09.2018


Циганова Наталія

воскресенье

Вино  с  утра  -  простительная  блажь.
Глоток  -  и  подлежащь,  и  несказуем,
и  иногда  разбавлен  поцелуем.
А  всё,  что  до  -  ты  после  мне  отдашь,
когда  грехи  поднимут  якоря,
со  мной  прощаясь  и  меня  прощая.
И  вечер  спьяну  выплачет  свечами
всё  то,  что  только  спьяну  говорят.
Насыплет  зим  сгорячки  пары  три-
четыре.
...кто-то  больше?  -  даже  я  бы...
Вина  с  утра?  -  пожалуй.
день  -  расхлябан:
колокола  снаружи  и  внутри...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804892
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 01.09.2018


гостя

Грибні… дощі…



Відшелестіло  
Золотом  трави…
Відмерехтіло…  вирвалось  назовні…
Між  нами  білий  порох  ковили.
Хто  винен  з  нас,
   що  місяць  знову  вповні?

Стулило  брами,  
Вкинуло  ключі
В  озера  сині  так  безпомилково…
Ховаєш  очі  у  грибні  дощі.
Не  залишай  мені
     останнє  слово

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804827
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 01.09.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.08.2018


Ulcus

покликані любити

Нам  кожен  день  дарований  з  любові  -  
Світанок,  вечір,  ніч,  найменша  мить
Це  ми  плетемо  їй  вінки  тернові,
Забувши,  що  покликані  любить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804462
дата надходження 26.08.2018
дата закладки 26.08.2018


Ulcus

Про ту, що пахне щастям

Завмерла  ніч  і  тишею  бринить
Світило  сонне  причаїлось  в  хмарній  пастці...
Він  не  забуде  ту  бентежну  мить
Коли  зустрів  Її,  оту,  що  пахне  щастям...

Так  тонко,  ніжно,  наче  білий  цвіт  
Мов  пелюстки  в  саду  червневого  жасмину  
Всоталась  в  шкіру,  в  душу,  в  цілий  світ
Запеленала  щастям,  мов  малу  дитину

Вона  стелила  м‘яко,  ніби  пух
Залюбленими,  срібними  словами,  сміхом
В  Її  б  долонях  і  вулкан  потух
І  вуркотів  би  в  такт  слухняно,  мирно,  тихо...

Він  все  б  продав,  віддав  за  майбуття
Удвох,  за  поцілунок  вранішній  зап‘ястя
Бо  він  вже  знав  -  не  шкода  і  життя
Коли  пізнаєш  Ту,  що  завжди  пахне  щастям




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793829
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 25.08.2018


Окрилена

Колами

Одного  
серпневого
вечора,
як  сонце  
розсиплеться  
хною
Я  стану  
навмисне  
не  ґречною,
мов  пензликом,  
буду  рукою
виводити  
знаки  мережані
на  спину  Твою  
і  рамена
і  колами,  
ледь  обережними
насмілюся  
на  нескінченне...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803089
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 24.08.2018


Олена Вишневська

#silence#

У  лабіринтах  плетива  життя,
Де  кожна  фальш  штормить  їдким  капризом
/Десь  поміж  ребер/,  згадуєш  ім'я   -  
І  звичний  біль  посилює  репризу.

Ти  знов  стоїш  -  зруйнована  стіна,  -
Крізь  призму  снів  -  відверта  і  цинічна  -
З  останніх  сил,  і  ділиш  постіль  на
Прийдешній  час  з  самотністю.  Панічно  

Боїшся  слів,  тому  мовчиш  на  вдих,
На  видих   -  губиш  всю  себе  між  криком
Німим.  Бо  більше  у  тобі  від  тих,
Кого  лікує  тиша  вовчим  ликом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787924
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 09.08.2018


Лина Лу

* * *

Блеск  шелковистых  проклятий
Издали    -  под  ноги  льнет.
Взгляд  обездоленных,  кстати,
Острей.
И  ослепленьем  рискуя,
Ночи  не  спишь  напролет.
Твой  он  -  минуту,  другую,
Но    Грей.

08.08.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802570
дата надходження 09.08.2018
дата закладки 09.08.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.08.2018


гостя

Позолочена… вода…



Перегортаєш
Спалахи  тепла.
Вдивляєшся  в  зворотній  бік  емалі.
Ота,  що  в  чорній  сукні  підійшла,
Сказала,  
   що  світ  сповнений  печалі.

Дурманно  
Пахла  м’ята…  череда
Впліталась  в  її  пасма  кольорові…
Так,  ніби  позолочена  вода
Текла  крізь  серце,  
   діставалась  крові.

Так  ніби
Ви  востаннє  віч-на-віч,
Глухі  сліпці  спотворених  маршруток.
У  смолоскипах  ваших  протиріч  –
Щось  значно  більше,
   ніж  синхронний  смуток.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798555
дата надходження 08.07.2018
дата закладки 09.07.2018


Ліна Ланська

МЕНІ Б РВОНУТИ…

Мені  б  рвонути  звідси  якось,
Стрілою  простір  розчахнувши.
Так  сталось,  ну  чому  так  сталось,    -
Скуйовджені  думками,    душі

Згубились  і  давно  забуті.
А  там,  де  час  стискає  миті,
Орбіти  неземної  суті
Дарують  квіти  сумовиті.

Та  не  мені...я  заблукала,
В  пітьмі  цвіли  метеорити.
Оту  красу  пила  помалу,
А  потім...  що  там  говорити!..

Наснилось,  -  хтось  гукав,  неначе.
Ввижались  кольорові  тіні.
Душа  моя  і  досі  плаче,
Шукала  щось,  шукає  й  нині.
05.06.18.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794685
дата надходження 07.06.2018
дата закладки 07.06.2018


Олена Вишневська

Мозаїка

Залежані  будні,  мов  речі  з  прадавніх  шаф,
Придушують  подих  на  фоні  мозаїки  міста.
На  розі  мовчання  приховано  стільки  вже  змісту,
Що  гусне  повітря.  Бетонних  тенет  ландшафт

В'їдається  в  риси  обличчя,  поставу,  тінь:
Чим  далі,  тим  більше  в  мені  перехресть  і  провулків,
Частіше  стріляють  байдужістю  в  спину  /впритул/.  І  в
Кожному  пострілі,  мов  Великодній  дзвін.

А  втім,  все,  як  завше:  встаю  і  проходжу  повз
Будинки  й  слова,  що  ніяк  не  вкладаються  в  строфи.
Ми  досі  піщинки  на  тілі  пустелі  епохи,
Рознесені  в  просторі  й  в  часі  міцних  оков.

Тому   /не  зап'ястя/  і  давить.  Тому  й  нема
Тут  світла  від  бань  позолочених  душ  і  соборів.
На  вулицях  міста,  де  я  -   елемент  у  декорі,
Купається  в  сонці  холодних  сердець  пітьма.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791636
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 15.05.2018


Ліна Ланська

ТИ ВИГАДАВ МЕНЕ

Ти  вигадав  мене...
Я  народилась  з  відчаю
Твоїх  самотніх  безпритульних  снів.
Коли  ця  ніч  мине,
Ми  сни  напам"ять  вивчимо,
Бо  тільки  це  й  лишається  мені.

Ти  вигадав  таку,
Яка  в  світах  згубилася.
У  коси  Місяць  сяйво  наливав.
Як  шеляг  жебраку,
До  ніг  твоїх  скотилася,  -
Шукала,  певно,  мерзлого  в  жнива...

09.05.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791747
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 15.05.2018


гостя

Крізь…



Зостанься
На  цих  мапах…  біле  місто
Розхитує  у  серці  гостру  вісь.
Проходиш  крізь  розірване  намисто,
Крізь  спопеліле,  пережухле  листя…
Долоні    крізь…

Окреслюєш
Чорнильну  порожнечу.
Розписуєш  невидимі  сліди.
Твоя  фатальна,  майже  вдала  втеча  
У  нікуди

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791402
дата надходження 12.05.2018
дата закладки 13.05.2018


Олена Вишневська

…навіяне…

Навіяв  квітень  стільки  самоти,
Що  глухо  навіть  серед  сотень  звуків,
Де  спліну  незакінчений  мотив
По  колу  ходить  котру  вже  добу.  І  в

Тій  незграбній  музиці  ходи,
Коли  навзаєм  тільки  сни  і  вина,  
Для  мене  не  залишив,  мабуть,  ти
Зумисно  спільних  снів  і  половини.

Лиш  хміль  за  північ  бродить  в  голові.
Зірки  вкривають  небо  ластовинням,
Та  ці  свічада,  наче  не  живі.
Кому  і  що  вони  на  світі  винні?

І  каменем  наріжним  циферблат:
Не  поверне  минуле  й  за  офіру.
Вишневим  цвітом  пломеніє  сад,
Та  у  весну  без  тебе  я  не  вірю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788337
дата надходження 20.04.2018
дата закладки 22.04.2018


Олена Вишневська

і хто йому скаже?…

і  хто  йому  скаже,  що  врешті  прийшла  зима,
яка  її  знову  за  душу  вузлом  трима,
і  що,  коли  ніч  поділила  усе  на  три,
просила  вона:  "вітре,  пам'ять  мені  зітри..."

а  що  залишалось?  чекати,  що  все  мине.
пасьянс  розкладати  із  надто  тугих  тенет.
і  навіть,  як  випав  наранок  торішній  сніг,  
не  вірила  в  диво,  бо  втриматись  він  не  зміг.

бо  все,  що  любила,  змивала  ураз  вода,
хоч  світ,  наче  ляльку,  в  колисці  її  гойдав.
та  що  та  колиска,  як  ліжко  пусте  і  сни
про  нього  вервечкою  тягнуться?  "не  засни,"  -

шепоче  вона  і  рахує  зірки  з  Ковша,
аби  не  зайтися  вовчицею.  /...тихо,  ша.../
бо  знає:  лікують  не  сльози  і  не  любов,
і  точно  не  час,  що  поволі  по  ній  ішов.

що  правди  і  правил  немає  в  такої  гри.
і  хто  йому  скаже:  "а  ти  говори,  гори
до  неї  крізь  ночі,  бо  знову  прийшла  зима..."
що  світла  у  неї  без  нього  і  вдень  катма.


/9.12.17/


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783322
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 23.03.2018


Любов Іванова

В ЕГО ПЛЕНУ Я…

[b][i]Он  шел  ко  мне  отчаянно  сквозь  зиму  
Хоть  повод  не  давала  я  никак.  
Любовник?  Он  забрал  мой  пыл  и  силу.  
Ведь  столько  дам  вокруг..А  он...  чудак.  

И  только  встретил,  без  прелюдий,  сразу  
Меня  он  уложил  скорей  в  постель.  
Не  помню,  доводил  ли  до  экстаза,  
Ах,  если  б  знала  -  не  открыла  дверь...  

Забыла  о  прическе  и  о    платьях,  
И  кажется,  что  белый  свет  не  мил.  
Почти  неделю    я  в  его  объятьях..  
Хотела  оттолкнуть...  да  нету  сил..  

И  кажется  -  совсем  я  изомлела.  
С  ним  вместе  на  примятой  простыне.  
И  до  всего,  что  важно,нет  мне  дела.  
Пот  каплями  стекает  по  спине...  

Мне  млеть  в  его  объятьях  -  не  приятно.  
Скорее  бы  за  ним  и  след  простыл..  
И  это  и  логично...  и  понятно,  
Коль  даже  муж  измену  с  ним  простил.  

Я  от  него  избавиться  бы  рада.  
С  чего,  скажите,  он  ко  мне  прилип  
Хоть  был  бы  мужиком,  таким,  как  надо  
А  то  обыкновенный  вирус  ГРИПП...[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781779
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018


OlgaSydoruk

На короткую минутку…

На  короткую  минутку    
В  сон  тревожный  загляну...
Поцелуями  укрою...
Прикоснувшись,разбужу…
И  оставлю  на  подушке  
Незабудки  из  духов…
Прошептав,тебе  на  ушко,
Много-много  нежных  слов…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781577
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 12.03.2018


Ulcus

про калапуцьки

«Скуштуй!  Дивись-но,  що  я  напекла!»  -
З  багнюки  наліпились  калапуцьки
Він  так  старанно  ротиком  -  плям-плям
Немовби  здобу  їв  з  малої  ручки.
Світилась  радість  в  парах  двох  очей
Сміялась  безтурботність  переливом
Дивилась  Доля  на  малих  -  ачей
Цьому  «подружжю»  бути  ще  щасливим!
Роки  збігали,  як  в  клепсидрі  плин
І  злизували  з  чіл  безпосередність
Замість  медів  життя  дало  полин
Байдужість  тихо  струювала  єдність
Згасав  вогонь  ще  в  молодих  очах
Любов  стікала,  наче  кров,  в  калюжу
І  бралась  в  згустки,  паросток  зачах
Зі  спільних  мрій...  та  й  мріялось  не  дуже
Не  зміг  -  не  витримав.  Не  вберегла.  
Не  гри  хотілось  -  просто  «жить  по-людськи»
На  згарищі  сімейного  тепла
Лишилися  з  багнюки  калапуцьки.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780706
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 08.03.2018


Ulcus

про зорі

Існує  й  друге  небо...  тільки  на  землі  -  
Таке  ж  глибоке,  дивне,  неозоре.
На  цім  небеснім  плесі  у  густій  імлі
Також  живуть  світила  -  люди-зорі.

Хтось  близько-близько  на  одній  з  земних  орбіт
Супутником  своїй  зорі  назветься,
Ще  хтось  яскраво,  мов  живий  метеорит,  
Повз  інших  зір  байдуже  пронесеться.

Одні  зірки  холодні,  наче  крижані,
Та  все  ж  помітні  -  зблискують  від  злості,  
Якісь  мигтять  ліниво  й  мляво  в  вишині,
Вважаючи,  що  скрізь  вони  лиш  гості.

Є  люди-зорі,  що  в  житті  горять  добром,  
Яке  й  довкола  небо  зігріває,
Воно  спиняє  тих,  хто  мчиться  напролом
У  прірву,  тих,  в  кому  його  немає.

Повірити  у  себе  й  провідній  зорі
Світилу  кожному  зорить  потреба,
Для  когось  зірка  засіяє  й  в  ліхтарі,
Ота,  що  мрією  сягнула  неба.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780681
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 08.03.2018


Процак Наталя

покохати ВЕСНУ…

Чому  сумуєш  моя,  Весно?  Поділись
Чому  з  дощами  посіріла  й  неба  вись
Блідніє  тьмяністю  печалі  твоїх  віч
Що  сталося  з  тобою,  леле,в  чому  річ?

Йому  довірилась  наївно,  обманув.
Вродливий  Березень,  мінливий-  ким  же  був?
Пообіцяв  тобі  він  ніжність  і  тепло
Та  всі  слова  його  снігами  замело

Замерзло  серденько  твоє.  Пекучий  лід
Залишив  у  душі  твоїй  болючий  слід.
Ти  кинулась  в  обійми  Квітню,  між  вітрів
Щоб  приглушити  від  образи  гіркий  гнів

А  він  кохав  тебе  не  довго  й  наче  сніг
Лавиною  накрив  тебе  від  зради  сміх.
І  вже  не  тішили  ні  квіти  ні  слова
Коли  ти  знала,  що  у  нього  не  одна.

Ти  заблукала  у  безодні  сірих  днів
Де  морок  огортає  душу  й  світ  дощів
Стіною  хмурою  безжально  гриз  тебе
Де  вже  ніхто  таку,  як  ти  і  не  знайде.
....    ................
Коли  зійде  яскраве  сонце  з-за  гори
Опинишся  в  його  долонях  вперше  ти
В  його  очах,  що  кольору  високих  трав
Побачиш  ту,    котру  так  довго  він  шукав

Він  подарує  тобі  з  неба  сяйво  свіч
І  теплі  вечори  удвох,  де  віч-на-віч
Ти  засинатимеш  у  Травня  на  руках
І  своє  літечко  чекатимеш  у  снах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780109
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 03.03.2018


Єлена Дорофієвська

Обретая

В    небесной  хламиде  с  треском  расходятся  швы  -  поперек  и  в  диагональ.  
Четыре  секунды.  Внезапно  скрипит    калитка.
Когда  большеглазый  старенький  дом  вливает  в  себя  февраль,  
Тишина  обретает  плотность  Омег  и  Альф,
Ты  обретаешь  меня.  Не  иначе,  от  переизбытка
Слов,  утративших  веру  в  себя  вчера,
Я  тишину  обретаю,  теряя  плотность.
…Бывшие  –  это  значит,  ещё  не  раз  
Самый  колючий  плед,  половинки  сред,  поднебесье  глаз…
И  этот  момент  повторяющийся.  Бесповоротный.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779427
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018


Ліна Ланська

ЯКБИ


Якби  ти,    через  силу,  знов
Стрічав    схід  сонця  опівночі,
Почув  би,    -  гучно  хтось  регоче,
А  може  лід  з  гори  зійшов?

Якби  я  з  мішковини  -  шовк...
Вбрання  весільне  для  учора
Зліпила  з  бунту  й  непокори,
Ти  б  онімів...куди  там!  -  шок!

Якби  прощався  дощ...  іще
До  ранку  випивши    безсоння,  -
Зійшлися  б  душі  в  міжсезонні.

Під  тим  небаченим  дощем,
Вуста  пошерхлі  і  солоні
Солодкий  дарували  б  щем...


12.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779264
дата надходження 27.02.2018
дата закладки 28.02.2018


Циганова Наталія

без конечной

Молча  сумерки  вскрыл
(пятый  год  -  наугад:
безнадёжны,  надёжны,  блаженны)  -  
и  потупился  в  тыл
покрасневший  закат,
подпирая  холодные  стены.
Пальцы  кормят  курки    
(надо  втиснуть  тире).
Сон  -  по  слабости,  утро  -  возможно.
И  как  вёсны  -  легки,
кто  не  смог  постареть.
Бог  -  великий,  а  планы  -  ничтожны.
Пустит  корни  в  апрель
вдруг  вернувшийся  клин,
просвистев  мимо  неба,  по  встречной.
Я  гоню.  Ты  не  верь.
И  до  смерти  -  аршин,
и  герои,  как  боль  -  бесконечны...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779429
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018


Ліна Ланська

ЛАМАЛО СОНЦЕ ЛІД

Ламало  сонце  лід,
Кришились  дні  зимові,
Вогненний  промінь  випікав  тавро,
Допоки  не  змалів.
Коли  ж  серця  у  змові,
Здається,  що  ніхто,  ніколи  і  не  про...

І  не  про  них  жура,
А  сивочолий  лютий
Вже  відчиняє  пролісковий  рай.
Вогненний  пензель  Ра,
Замріяний,  розкутий,
Хмільним  цілунком  безум  покарай!

Ламало  сонце  лід.
Палке,  нестримно-юне,
Вгризалось  у  кору,  завмерши  у  пітьмі.
І  рвались  із  землі
Кохання  вічні  руни,  -
Росточки  ті,  оманливо  -  німі.

26.02.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779131
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 26.02.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.02.2018


Циганова Наталія

открыто

Двери  всё  спорят  больным  стариковским  скрипом.  
Вытекла  форма  из  чётких  границ  "открыто".  
Утро  из  спальни.  
Ничтожное  из  великого.  
Мы  закрываем  -  возможному  вопреки.  
Глупости  -  в  стёртом  пороге,  в  ключах  забытых,  
в  нервных  ночах.  
И  в  захлопнутых  нервно  бликах  -  
глупости.  
Двери,  расстроенной  напрочь  скрипкой,  
плачут  не  нам...
...это  попросту  сквозняки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777634
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 18.02.2018


гостя

Вода…



Така  вода…
Не  більше  і  не  менше…
Снігів  полотна  чисті,  мовчазні
Розтануть  до  весни,  і  стане  легше…
І  стане  
   так  по-іншому…  німі

Дві  постаті  
На  голій  шахівниці  
Зійдуться  по  периметру  душі.
Така  вода,  яку  черпають  жриці
У  храмах
     в  позолочені  ковші.

Притрушена  
Приправами  і  снами
Ілюзій…  і  колосяться  жита
На  горизонті…    й  плавиться  у  жбани
Солодкий  віск  оман…
   ……………………….  така  вода

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777469
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018


Котигорошко

сорок вісім годин

 Сорок  вісім  годин  без  тебе,
Сорок  вісім  і…  ціла  вічність,
Ні,  не  зникло  нікуди  небо
І  не  втратив  світ  динамічність.
Сонце  світить  і  сяють  зорі  –
Це  не  має  ніякого  впливу,
На  погоду,  на  місяць,  море,
На  вулкани,  припливи  й  відпливи.
Сорок  вісім  годин…  Так  мало,  
Бо  позаду  –  багато  рОків,
Ту  відсутність  життя  зіткало
Із  нечутних  котячих  кроків,
З  мовчазного  співу  форелі,
З  невідчутного  дотику  вітру,
Із  порожніх  джерел  пустелі…
Я  малюю,  хоч  знову  витру,
Я  малюю  твою  присутність
Ледь  помітним  вугільним  штрихом,  
Нездійсненну  примарну  бутність
Намалюю  і  витру…  Тихо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777434
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018


Аскет

Ніч

Ніч  темна  спокусниця?  Ні,  вона  чесна,  ввічлива,  чинна
Посміхнись  і  почуєш  цей  чистий,  сріблястий  струмочок
подаруєш  буквар,  а  вона  тобі  в  відповідь  --  рими
в  ній  щось  є  незліченне,  невидиме,  трішки  дівоче

Не  шукай  серед  ночі  від  серця  мікстури
не  грузи  мою  любу  своїми  гіркими  жалями
бо  не  зможе  вона  припинити  тортури  --  
не  підвладні  стихії  людські  глупощі  й  драми

Якщо  зможеш,  довірся  її  чорноті  глибокій
хай  тебе  оминає  журба  і  лихо
ніч  це  лиш  пауза  і  передпокій
тож  відчуй..  як  вночі..  насправді..  тихо..






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777086
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 15.02.2018


С.І.М.ка

Любов

Наповнені  змістом  в  любові  прожиті  моменти.
Всі  злети  й  падіння  закохані  ділять  на  двох.
Любов  -  це  бажання  зігріти:  словами  і......пледом.
Любов  -  не  подяка,  не  плата  емоцій  за  борг.
В  любові  ніхто  і  нікому  нічого  не  винен.
Чуттів  невагомість  польотом  думки  окриля.
Вона  нездоланна,  душі  як  сягає  корінням.
Що  падає  долу  -  поламане  вітром  гілля.
Любов  -  це  потреба  угору  тягнутись  натхненно,
Рости  і  рясніти  на  сонці  наливом  плодів.
В  любові  ніколи  не  буде  самотньо  і  темно:
Душі  це  основа  -  безсмертям  народжений  спів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772014
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 14.02.2018


Анатолій В.

На семи нескоримих вітрах

На  семи  нескоримих  вітрах,
Не  задмухавши  в  серці  свічу,
Подолавши  безвиході  страх,
Я  й  безкрилий  до  тебе  лечу! 

На  семи  нескоримих  вітрах
Я  й  безкрилий  злечу,  не  впаду! 
По  зіркових  чумацьких  шляхах
Я  до  тебе  за  місяцем  йду...

Бачу  істину  я  серед  снів
І  в  мовчанні  приховану  суть...
В  пустоті  одинакових  днів
Дочекайся  мене!..  Не  забудь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777053
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 14.02.2018


Ліна Ланська

КОХАЙ ЇЇ

Кохай  її,  як  триста  літ  тому,
Коли  мечі  писали  слід  кривавий,
У  заметіль  цвіли  пожеж    заграви,
А  ти  шукав  одну  її...Чому?

На  поле  спрагле  випала  роса
І  напоїла  день,  зітхнувши  тяжко.
Непоказна  квітує  десь  ромашка,
Непоказна?  -  хто  отаке  сказав?

Вже  триста  літ  на  пелюстках  її
Ворожимо,  -  розіпнута  прощає,
Бо  може  подарує  крихту  раю,
Коли  кохання  проти  течії,
Через  віки.  Вона  тебе  чекає,

Кохай  її.


10.02.18.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776770
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.02.2018


Ліна Ланська

КОХАЙ ЇЇ

Кохай  її,  як  триста  літ  тому,
Коли  мечі  писали  слід  кривавий,
У  заметіль  цвіли  пожеж    заграви,
А  ти  шукав  одну  її...Чому?

На  поле  спрагле  випала  роса
І  напоїла  день,  зітхнувши  тяжко.
Непоказна  квітує  десь  ромашка,
Непоказна?  -  хто  отаке  сказав?

Вже  триста  літ  на  пелюстках  її
Ворожимо,  -  розіпнута  прощає,
Бо  може  подарує  крихту  раю,
Коли  кохання  проти  течії,
Через  віки.  Вона  тебе  чекає,

Кохай  її.


10.02.18.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776770
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.02.2018


Олекса Удайко

КРИЛОНЬКА ЗІТРУ

         [i]Згадалась  мені    Велика  Британь.  Поневіряння,  заробітки,  
         пошуки  примарного  щастя…    Гіркими  видавались  ті    фунти  
         стерлінгів…  Бо  був  свідком  того,    як  хоронили    українців…    
         Під  звуки  пісні  братів  Лепких  «Чуєш,  брате  мій»,    що  стала  
         вже  похоронним  маршем  для  тих,  хто  знайшов  свій  вічний  
         притулок  в  чужій  землі…  А  скільки  наших  братів-бурлак  по  
         світу?  Не  коментую  –  
       плачу!
[/i]  [youtube]https://youtu.be/2_JkMpO3bgs[/youtube]
[i][b][color="#084675"]Летять  у  вирій  журавлі...  В  задумі...
Колись  і  я  так,  певно,  полечу…
Почуєш  «кру»  –    й  нічого,  окрім  суму:
Не  заздрю  журавлиному  ключу…

…Куди  летиш,  стражденний  українцю?
І  хто  тебе  на  чужині  чека?
Женуть  тебе  від  матінки  ординці,
Як  гнала  нас  імперії  ЧК…

В  країні  тяжко  –  гноблять  олігархи,  
Тарифи  і  податки  душать  нас…
Їх  поводир    –    подоба,  лик  монарха!
Таке  життя,  мій  друже,  без  прикрас.

І  з  сумом  б'ють  в  набат  Дніпрові  хвилі...  
Гучніше  все  ж  квиління  журавлів,  
Що  відлітають  в  ірій,  щоб  могили
Відвідать  тих,  хто  в  чужині  зотлів.

Та  «чуєш  брате»  небо  вже  курличе  –
До  Вас,  живих,  його  відчайний  клич!  
О  Українцю!    Трударю!  Мужиче!
Собі    і    Україні  
                                                     Щастя  зич!

[/color][/b]11.02.2018,
Кельн,  ФРН
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776480
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 12.02.2018


Єлена Дорофієвська

Минус восемь

Минус  восемь.  Отталкиваясь  от  земли,
поднимаются  в  воздух  бледные  дьяволята,  
Крутятся  у  колен:  «Гляди,  как  твой  путь  снежим!»
Вечер  пьян  –  то  вгрызается  с  ветром  в  лицо,  то  сломан  и  недвижим.  
Белый  шум.  Тусклый  свет.    Может,  сердце  не  слепо,  но  точно  подслеповато.  
…Переживаю  зиму  -  натиск  её,  нажим,  
И  верю  ей,  верю,  что  в  холоде  этом  
я  же  и  виновата.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771734
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 12.02.2018


Єлена Дорофієвська

Фасоль и звёздная пыль

-  Перебери  покорно,  не  злословь,-
И  бог  сыпнул  фасоли  к  звёздной  пыли,  -
-  Держи  мешок,  будь  счастлив  и  стабилен,
Не  вскидывай  так  возмущенно  бровь  -
Сей  труд  приятен  и  земным  посилен!
 
-Нет  ненависти  хуже,  чем  любовь!  -
Ворчишь  и  сортируешь.  Вновь  и  вновь….

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769931
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 12.02.2018


Ulcus

про що шепоче листя

про  що  шепоче  листя  ще  не  жовте,
та  вже  намочене  осінньою  сльотою?
чи  вітер  стугонить  в  порожнім  лофті
з  сумнівним  затишком,  пропахлим  самотою?
хіба  про  те,  що  літо  вже  минуло
тепла  не  дочекавшись  повз  жаги  зі  спеки?
чи  про  надію,  що  давно  заснула
в  примарнім  потязі,  й  далеко  вже...  далеко...
ні,  не  про  те  -  немає  суму  в  листя
і  осінь  ця  не  перша,  але  й  не  остання
щось  шелестить  у  пишному  обійсті
мов  нескінченну  сагу  про  чиєсь  кохання...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749728
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 11.02.2018


Ліна Ланська

ДОЩУ НЕ БУДЕ

[img]http://static.wixstatic.com/media/5443f7_62c993cd943a4d23b94992d789dc5994~mv2.jpg/v1/fill/w_630,h_473,al_c,q_80,usm_0.66_1.00_0.01/5443f7_62c993cd943a4d23b94992d789dc5994~mv2.webp[/img]
Дощу  не  буде  -  буде  сніг.
Не  буде  снігу  -  буде  повінь.
Минають  миті  неземні,  -
Земні  рядки  напишуть  нові.

В  печалі  душу  не  залиш,
У  вигадки  короткі  ноги.
Зачерствіє  за  день  м"якиш,
Жорстокий  світ,  а  вік  недовгий.

А  може,  буде  кращий  світ?
Ліхтар  небесний  не  обдурить.
Чужий  чужому,  стане  свій...
Дощу  не  буде,  а  зажура
Закине  вічності  сувій.

02.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775939
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 09.02.2018


Марічка9

Ще б…

Ще  стільки  слів  було  сказати,
Ще  вчора  стільки  було  сил...
А  нині  сіра  мряка  втрати
Стоїть  над  тишею  могил.

Тремтить  вогонь  малої  свічки,
сльозами  воску  догора.
А  пам'ять..  -  кольорові  стрічки,
Летять  за  вітром,  як  стара
Давно  забута  кіноплівка.
Любов  -  не  квіти  на  гробах.
В  душі  моїй  -  твоя  домівка,
Молитви  пам'ять  на  вустах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775794
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 08.02.2018


гостя

Вітер…



Не  треба  
Стільки  слів…  я  тишина.
Дурман-трава.  Чар-зілля.  Дика  рута.
Морська  вода  в  прогалинах  човна.
Невільниця,
   безпомічно  прикута

До  райського
Квітучого  куща.
Волосся  мідь  поглинуть  сині  клени.
Благаю,  промовчи!..  це  тишина
Заповнила  тебе
   й  пройшла  крізь  мене.

Коли  уже  ні  слів,
Ні  сліз,  ні  сил…
Відлуння  звуків  і  безглуздість  літер.
То  вітер  нас  сьогодні  освятив…
……………………………………то  вітер


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775057
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 04.02.2018


Циганова Наталія

***

Ми  коротко  мрієм    (на  довше  -  не  стане  нещастя).
Де  стеля  тримається  запахом  кремових  руж  -  
ми  вміли  скорботно  кохати,  шалено  прощати.  
Ми  -  коротко  мрієм.  
Не  диво.  
Не  диво  -  не  руш.  
Я  бачила  диво.  
Я  -  бачила...
Форми  тюльпану  
раптово  весняний,  блідий  як  свобода  на  смак,  
із  темних  думок  -  на  узбіччі  прорізався  ранок...
Як  щемно...
Як  зимно...
О  як...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775001
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 04.02.2018


Ulcus

щось ностальгічно-пафосне

Дивлюсь  на  вулицю  свою,  як  на  світлину,  
Немов  в  альбом,  де  пам‘ять  -  сторінки:
Ось  рідний  дім,  ось  від  сусідів  лине
З  платівки  музика,  як  ніби  шум  ріки.
А  тут  рипить  прадавня  каруселя,  
Якої  вже  давно-давно  нема,
Тут  був  паркан,  високий  наче  скеля
Серед  весни...  а  зараз  тут  зима.
Широкий  шлях  -  чомусь  вузенька  стежка,
Яку  латають  влітку  спориші,
Чомусь  мій  друг,  смішний  пустун  Олежко
Тепер  кивнув,  й  минув...  немов  чужі...
Маленька  вулице,  була  ти  цілим  небом
Чи  космосом  вселенських  таємниць
Дитячих  душ.  Тепер  іду  до  тебе
Припасти  серцем,  як  в  дитинстві  -  ниць...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774951
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 03.02.2018


Юліанка Бойчук

сніг. магія. логос.

сніг.  магія.  логос.

Сніжинками  магії  розпадається  слово
Вітер  легкий  і  прозорий  пронизує  кості
Хмар  білохвостих
Лине  казками  крізь  простір
Листя  зриває  із  посивілих  скронь

Димить  вогонь  із  пащі  дракона  на  вежі
Вдивляється  золотом  крізь  рубежі  безбережжя
Розніженно-сніжний  у  кришталевій  пожежі
Потягує  з  кружки  вогняно-терпкий  молочай.  

І  надзвичайно,  і  ніжно  так  серце  лепече
Маленька  ґаздиня  зплітає  із  пір'я  вечір
Кіт  позіхає  крізь  сутінки  теплих  речень
В  тиші  нічній  крокує  крізь  сон  крадькома

Зима

І  невідомо  звідки,  куди  невідомо
Серце  так  млосно  охоплює  радості  втома
І  підсвідомо,  ти  відчуваєш,  що  вдома

Мов  засурмила  смерековим  спокоєм  мла

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774728
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 02.02.2018


Потусторонний

Ты всегда забираешь любимых, осень.

Ты  всегда  забираешь  любимых,  осень.
Тускло  небо.  Сквозь  яркие    витражи
дух  телесный  настойчиво  ввысь  уносит
по  неясной  орбите,  длинною  в  жизнь.

Прямо  в  звездную  пыль    на  плечах  цугцвангов,
в  жерла    самых      свирепых    из  чёрных  дыр.
Под  грибными  дождями  гниют  останки
всех  мечтавших  спасти  твой  подлунный  мир.

Ты  напомни,  скажи,  как  дрожат  коленки,
что  осиновый  лист    на  крутом  юру,
если    смерть  припирает  косою  к  стенке,
а  потом,  не  спеша,  отступает  вдруг.

Неужели  твой  образ,  бездонно  рыжий,
с    сединой  паутинкою  первых  стуж
только  памятка,  тем,  кто  желает  выжить?
Что  ж,  коль  так,  прокляни,  остуди,  завьюжь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756148
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 02.02.2018


Єлена Дорофієвська

Наївне

Папір  пручається,  бо  просить  вірш  на  мові
Ламких  крижин  з  прийдешньої  весни.
Йому  відповідаю:
–  Поясни,  
Бо  я  таємні  символи  любові
Забула  всі...
-  То  йди  шукай  -  у  сни!
…І  знову  шурхіт  -  янгільське  крило  
Та  шепіт  олівця  в  рядку  нерівнім:
-Чому?!  Чому  сама  собі  катівні
Вишукуєш  в  кожнісінькому  сло….?  -

Папір  зім"яла.  
Ні,  не  проросло
В  моєму  серці  зернятко  наївне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774459
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 01.02.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.01.2018


Dema

Тысяча причин

Заброшу  шляпу,
Прочь  кашне
Снимаю  шкуру,  без  причин
Лелею  мысли,  на  душе,
Картон  обманутых  личин.
Мне  снова  в  зеркале  мигнет
И  душу...  мне  перевернет
Конверт,  что  брошен  на  трюмо.
Вот  только  разум  нагло  врет,
Что  не  нужно  ее  письмо.
Там  нет  чернил  
Лишь  только  грусть
Там  снова  на  душе  пропил
И  фраза  только  "ну  и  пусть.
Пускай  его  ты  не  прочтешь
Пускай  не  учишь  наизусть,
Пускай  ты  снова...  снова  врешь
Я  буду  ждать  твои  слова,
Под  свет  заправленых  лучин,
Я  знаю  правду,  не  права
По  сотне...  тысяче  причин.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773524
дата надходження 26.01.2018
дата закладки 26.01.2018


Циганова Наталія

нелюбимое

Только  случившись  -  уже  молчаливо  сыт
миг,  растянувшись  тоской  до  альбомов  старых,
где  по  дороге  куда-то  душа  отстала.
Просто  в  часах  поломались  и  ночь,  и  быт.
Миг  совершенен  -  снежинкой  в  ладонь  упав,
скомканный  нервно  в  кармане  дорожной  куртки.
Вместо  секунд  -  за  окном  проплывёт  фигурка  -
мимо  зонта  в  белой  вечности  весь  рукав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773409
дата надходження 26.01.2018
дата закладки 26.01.2018


Циганова Наталія

нелюбимое

Только  случившись  -  уже  молчаливо  сыт
миг,  растянувшись  тоской  до  альбомов  старых,
где  по  дороге  куда-то  душа  отстала.
Просто  в  часах  поломались  и  ночь,  и  быт.
Миг  совершенен  -  снежинкой  в  ладонь  упав,
скомканный  нервно  в  кармане  дорожной  куртки.
Вместо  секунд  -  за  окном  проплывёт  фигурка  -
мимо  зонта  в  белой  вечности  весь  рукав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773409
дата надходження 26.01.2018
дата закладки 26.01.2018


Агидель

Желанья…



Будет  сбор  урожая.  
Богатый  и  щедрый  улов.
Изобилие  вин.  Сенокос.  Взгляды  острые  в  спину.
Кто  же  мне  запретит,  оставаясь  на  розе  ветров,
Ждать  удара  от  тех,  
   что  со  мной  собирают  малину?

Кто  же  мне  запретит  
(находясь  на  поверхности  льда)
Наблюдать,  к  острым  граням  ладоней  касаясь  стерильной,
Как  уходят  под  воду  желанья,  мечты,  города…
(эта  пытка  любить)
   повинуясь  вселенскому  ливню…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773337
дата надходження 25.01.2018
дата закладки 25.01.2018


A.Kar-Te

Пусть говорят…

Пусть  говорят,  что  сердцу  не  прикажешь,
Но  так  порою  хочется  любить...
Ну  что,  шальное,  ты  на  это  скажешь  ?
Ответь  мне,  сердце  -  "Так  тому  и  быть".

Так  полюбить,  чтоб  скрипки  зарыдали,
Чтобы  накрыло,  как  в  степи  грозой,
Спасения  чтоб  от  любви  не  знали,
Но  и  спасались  ею  лишь  одной...

Не  говори  мне,  сердце,  что  устало,
Не  говори,  что  потеряли  шанс...
Ведь  неспроста  же  утро  напевало
Под  окнами  жасминовый  романс  ?






(картинка  с  инета)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736516
дата надходження 05.06.2017
дата закладки 25.01.2018


Анна Качан

Незмога спати…

*          *          *
Незмога  спати.  Сон  вороже  пнеться
На  віях  ночі,  танучи,  мов  дим,  
У  небо  хтось  жбурляє  зорі-скельця,
А  місяць  хоче  бути  молодим.

Все  хоче  бути  вічно  молодим,  
А  темряві  так  заздрісно  на  це,  
Вона  ж  бо  —  сон,  імла  і  чорний  дим...
Чи  може,  справжнє  вічності  лице?

Ворожий  сон,  але  ласкава  вічність  —  
Величний  світ  у  темряві  й  щемкий!..
І  не  питають  простори  космічні,  
Міцна  то  кава  чи  міцні  думки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773276
дата надходження 25.01.2018
дата закладки 25.01.2018


Ліна Ланська

ХІБА ЦЕ Я?

Хіба  це  я?  Малюєш  мій  портрет?
Іще  не  демон,  але  близько  так...
Ціна  йому  пощерблений  п"ятак?
Не  віддавай,  хтось  інший  забере.

За  сотні  миль  -  клубочиться  гроза.
Розпалить  літо  посеред  зими.
Візьми  промінчик  сонечка,  візьми
У  душу,  чуєш    холод  виповза?

Рипить  не  сніг,  а    стишена  хода
Осмислених  думок,  -  скресає  лід.
Тиняються  по  світу  добрі  й  злі,
Як  чорний  дим,  чи  блискавка  руда,  

Звичайні  люди  в  пошуках  тепла.
Налякані,  зневірені,  сумні,
Кострище  палять.  Димом  на  стіні
Малюють  лики  дивні,  неземні.

Страхіття!..  на  війні,  як  на  війні.
Там  свічечка  тремтить,  така  мала,
Пітьму  ковтнула  і  слізьми  спливла,
Зігріла  душу,  щезла  вдалині.

Кого  малюєш?  Чорно-сіре  тло
Сріблястим  перекресли  і  забудь.
Свою  нестерпну  безпричинну  лють
Розвій  за  вітром,  наче  й  не  було.




21.01.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773137
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 24.01.2018


Лина Лу

ВХОДЯЩИЙ…

Входящий,  стой...беззвучной  тенью  истекло
Из  темных  недр  души  за  пыльными  углами,
Истлевших  мысленно,  разорванное  зло,
В  ночи  серебряными  стонет  зеркалами.

Входящий,  глянь  -  застыл  сверкающий  графит,
Алмазной  пылью  рассыпаясь,  -  амальгаме
В  себя  втянуть  не  даст,  беззвучно  возразит:
"Сгорел  тончайший  шелк,  рассыпался  пергамент."

Входящий,  плачь...на  струны  нервы  изорвав,  -
Душе  осталось  лишь  перо  от  крыльев  птицы.
Став  отражением    средь  тысячи    оправ,
Той  серой  тенью  в  зеркалах  опять  явиться.

17.02.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772144
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 24.01.2018


Ліна Ланська

ВИ ЗАБУЛИ МЕНЕ

Ви  забули  мене,  не  пізнали  збентежений  погляд,
Не  згадали  той  вечір,  коли,  як  тепер,  падав  сніг.
У  єдиній  троянді  ховались  покора  й  сваволя,
Та  беззахисна  квітка  мене  нагадала  мені.

Ви  забули  мій  сміх,  як  вустами  колючки  виймали.
Білосніжні  пелюстки,  зів"яли  й  зотліли  давно.
Дотепер  лиш  обвуглені  миті,  під  колір  марсали,
Збайдужілій  мені  наливають  холодне  вино.

Ви  забули  ім"я,  яке  вигадать  більше  не  сміли,
Щоб  назвати  ту,  іншу,  не  схожу  на  мене  ніяк.
Тільки  чом  і  сьогодні  букет  ваш  трояндово-білий,
Якщо  любить  криваву  марсалу  вона,  а  не  я?..

16.01.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771843
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 17.01.2018


Юхниця Євген

Пішохідний перехід

Коли  зелене,  в  піп-ках,  світло  пішохідне
За  мить  змінилось  на  червоне,  з  двох  боків
Проспекту  з  люду  й  наколе́сників  елітних  -
Спинились  й  ноги  перехожих  палахких.
...Інстинкти  гнали  їх  –  і  перебігти  зайцем,
Конем  і  ланью  перескочити  шоссе,
Зайтись  й  начхати  на  всі  стриманності  націй,
Хвостами  плюскати  й  ковзнути  карасем,
...Та...  щось  їх  стримувало,  хоч  й  пуста  дорога,
Хоча  тіла  їх,  як  на  старті  бігуни
Вперед  нахилені,  мов  направлялись  роги
На  той  бік  вулиці  й  чекали  дичини,
З  якою,  разом  понесуться  в  ситні  мрії.
...Уже  заведені  рушайні  двигуни,
Несучі  м,язи  і  злітаючі  ступні
Зелений  знак  чекали,  аби  шквальним  виром  -
Їти,  ...як  люди,  а  не  як  інстинктні  звірі.

15.01.2018р.  (  «Пішохідний  перехід»  )

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771617
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 16.01.2018


Циганова Наталія

***

На  задворках  одной  войны
сотни  звёзд  по  стаканам  замерли
за  секунду  до  вечной  памяти.
И  в  беспамятстве  рождены
сотни  радостей  из  детей,
из  домов,  из  апрельской  радуги,
из  простых  "не  хочу"  и  "надо  бы"...

...молча  выпустил  -  то  испей,
веще  радуй  заветный  мир
по  ночам  Рождестами/Спасами,
мол,  не  зря  не  однажды  спас  нас  и  
весь  страницами  -  аж  до  дыр,
утверждая,  что  все  -  равны...

...поматросили  мир  -  и  бросили,
переспав  от  зимы  до  осени
на  задворках  одной  войны...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769209
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 02.01.2018


OlgaSydoruk

У этой ночи - яркая звезда…

У  этой  ночи  яркая  звезда
Желания  избранных,наверно,исполняет…
Пусть  Ангел  белый  правого  плеча
Своею  аурой  тебя  оберегает…
А  эта  ночь  -  в  фаворе  у  любви…
Любовь  все  люди  счастьем  называют…
Однажды  тихо  -тихо  позови…
Когда  откликнусь,  ты  меня  узнаешь?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769124
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 01.01.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.12.2017


majra

Я вітаю з святом вас!

Перекинула  зима  міст  сріблястий  через  річку,
Кучугури  підійма,  замки  зводить  новорічні!
Мов  лінивий  білий  кіт  сніг  лежить  на  підвіконні,
Біля  зАмкових  воріт  зупинились  білі  коні.

Рік  сімнадцятий  -  прощай...  вісімнадцятий  приїхав!
З  ним  танок  свій  починай  в  фейєрії  білих  віхол!
В  новий  день,  і  в  новий  час  -  цілий  світ  щасливим  буде!
Я  вітаю  з  святом  вас,  щирі  друзі!  добрі  люди!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768731
дата надходження 29.12.2017
дата закладки 29.12.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.12.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.12.2017


Юхниця Євген

А я на запах шёл и шёл

Да,  я  отстал,  устал,  забыл,  не  вспоминаю.
Вновь  не  готов  ...любви  –  сердечко  подставлять!
Твои  прилюдные,  с  двух  ручек,  обнимайки  -
Напоминают  след  сгущёнья  киселя.
..Ну  да,  всё  сладеньким  казалось,  вкусным,  новым.  
Тогда  зашёл,  не  в  сени,  только  лишь  во  двор.
А  оказалось,  что  к  поспевшему  фруктовому  -
Стремился  весь  шмелиный  мир,  на  твой  «Кагор».
...Тогда  на  запах  -  шёл,  и  шёл  ....голодный  вор.

28.12.17  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768636
дата надходження 29.12.2017
дата закладки 29.12.2017


A.Kar-Te

Тихо падал на землю снег…

Тихо  падал  на  землю  снег,
Укрывая  её  от  стужи...
А  я  молча  смотрела  вверх  -
Там  ли  ангел-хранитель  кружит  ?

Где  ж  ещё  ?  Не  молю:  "Вернись..."
Знаю  я,  как  в  полёте  сладко...
Пролетит  этот  снег,  как  жизнь...
Не  слеза  смахнулась  украдкой.

Не  слеза...  Просто  тает  снег
И  течёт  по  щеке  горячей...
Больно  кОроток  бабий  век  -
И  не  скажешь,  увы..,  иначе.




(картинка  с  инета)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768531
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 28.12.2017


гостя

Соняхи…мідні…



Вислизаєш…
Вогнем  ненароком  охоплений  сніп.
Непроплачені  сни.  Перестигле  у  колосі  жито.
Залишаєш  мені  оцю  пустку  під  назвою  “світ”.
Прохолодні  вітри
     з  проголошеним  вироком  “жити!”

Залишаєш
Мені  ще  волошки  і  дикий  ромен,
Розмальовані  ближче  до  осені  в  соняхи  мідні.
Перечитую  кожне  з  колишніх  забутих  імен,
Обираючи  плаття
     під  колір  очей  відповідно.

Закриваю
Альбом…  обережно  притишую  хід
(вік  живи  -  вік  учись,  золота  моя  дівчинко,  вчися!)
Віднаходжу  у  травах  тобою  залишений  слід.
Запах  жертви  п”янить…  
   від  сьогодні  я  знову  вовчиця

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765203
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 28.12.2017


Наташа Марос

НАУЧИСЬ…

(под  впечатлением  чужой  истории...)

Он  не  встретит  тебя  на  вокзалах,
Не  рассыпет  по  взлётной  цветы,
Потому  что,  когда  уезжала,
В  его  сердце  смеялась  не  ты...

Он  не  хочет  менять  и  меняться,
И  сподручней  ему  налегке,
С  той,  что  рядышком  плакать-смеяться  -
Не  с  тобой,  где-то  там...  вдалеке...

Не  ему  дышит  встречный  твой  ветер,
Он  не  знает,  куда  держишь  путь,
А  того,  кто  любя  тебя  встретит,
Постарайся  же...  не  обмануть...

Кто  привычно  обнимет  за  плечи,  
Зная  каждую  точку  твою,
А  потом,  а  потом  будет  вечер...
Он  так  ждал...  это  ты  не  в  раю...

Научись,  прижимаясь  к  синичке,
Отпускать  болтуна-журавля  -
Пусть  летит  к  незатейливой  птичке,
Ты  -  домашний  очаг  исцеляй...

Время  тает,  меняя  хотенья,
Всё  проходит...  и  это  пройдёт...
Оставляя  мечты  сновиденьям,
Дома...  дома  встречай  Новый  год...

                       -                -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768325
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 27.12.2017


Наталя Данилюк

Є такі дні…

Вранішня  мла,  мов  кефір,  прохолодна  й  густа,
Краплі  загуслі,  як  бісер,  срібляться  на  сходах…
Є  такі  дні,  коли  слово  вмерзає  в  гортань,
Міцно  стискає  за  горло,  спираючи  подих.

І  ні  ковтнути,  ні  вирвати  з  себе  клубок,
Не  розімкнути  зненацька  це  замкнуте  коло!..
Поки  планета  Земля  робить  звичний  виток,
Ти  випадаєш  з  реалій  і  стишуєш  голос.

Ти  намагаєшся  скласти  докупи  свій  день
З  крихітних  дивних  відрізків,  з  мозаїки  митей,
Поки  над  хмарами  віхолу  грудень  пряде,
Поки  вікно  твого  серця  од  світу  закрите.

І  не  важливо,  що  кілька  худих  сторінок
В  календарі  залишилось  до  року  Нового…
Є  такі  дні,  коли  робиш  невпевнено  крок
І  розумієш,  що  тут,  між  людей  і  зірок,
Можна  в  житті  покладатися  тільки  на  Бога.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768358
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 27.12.2017


Ulcus

нехай летить

сховали  місяць  хмари  синьо-сірі  
лиш  сяйво  блідо  глипає  у  ніч  
націлюються  хижі  чорні  діри
на  наше  щастя...  та  не  в  тому  річ

не  в  тім  причина,  що  загусли  тіні
що  моторошно  вітер  шепотить
а  в  тому,  що  ніколи  не  зустріну
своєї  мрії,  а  життя  -  лиш  мить

таке  коротке,  куце,  скоротічне
немов  ковток,  мов  подих  лиш  один
збігає  час,  та  все  чекати  кличе
чого  чекати?  втрачених  хвилин?

марнуємо  так  щедро  і  безпечно
щось  дороге,  між  пальцями  пливе
і  осідає  тягарем  на  плечі
на  серце  зранене,  та  ще  живе

якщо  то  правда,  що  у  жмені  доля
не  журавель,  не  жертва  з  вівтаря
то  розтулю  і  випущу  на  волю  
нехай  летить...
                                               ***  шаріється  зоря...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768277
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 27.12.2017


Синій Вовк

Жарт

Він  приїхав  зненацька.  
Довгожданий,  жаданий,  негаданий,
Ніби  перший  раптовий  сніг,
Не  вигукував  –  «Здрастуй!»  хвацько,
Не  втікав,  ніби  біс  від  ладану
І  не  падав  до  її  ніг.

Усміхався  з  порога.
Роздягав,  розкладав  на  молекули,
Пестив  поглядом,  скільки  міг,
Що  там  втома  і  що  дорога?
Він  в  очей  задивлявся  дзеркало
Й  геть  не  думав  про  пил  доріг.

Цілував  її  руки,
Ніжно    до  щоки  торкався  щокою,
Та  студився  морозом  жар,
Розділилось  в  окремі  звуки
Тихо  мовлене:  «Я  –  за  тобою»,
Розчинилось  у:  «Любий  –  це  жарт»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768309
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 27.12.2017


Процак Наталя

Дивитися на зорі…

Мале  дівча  з  зеленими  очима
Так  вірило  у  казку  в  дні  суворі
І  кожну  ніч  коли  спадали  зорі
Воно  мрійливо  зводило  плечима
І  вірило  у  чудо...

Блистіли  очі  з  сліз  наче  перлини
Молилася  душа  до  неба  скромно
Там  споглядав  на  неї  місяць  сонно
І  нотував  бажання  він  дитини
В  небеснії  скрижалі...

Ні  не  хотіла  золота  й  багатства
Ні  суконь,  як  в  принцес  (їхні  корони)
Не  марила  сягнути  аж  до  трону
І  не  просила  половину  царства
Не  в  тому  її  мрії...

Потрібною,  вона  хотіла  бути
Комусь.Для  когось  стати  вірним  другом
Щоб  зменшити  самотності  напругу
І  в  свою  сторону  колись  почути:
-Ти  не  самотня,  більше...

Минали  дні.Летіли  зими  й  весни
Вродлива  жінка  з  усмішкою  неба
Ще  й  досі  в  зорях  бачила  потребу
І  досі  палко  в  серці  мрії  несла
І  вірила  у  чудо...

Одного  дня  звела  зоря  стежини
Двох  незнайомців  з  мрією  одною
Котрі  ходили  спільною  тропою
І  відтоді  не  були  вже  чужими
Збулася  їхня  мрія...
.................
....гаптує  місяць  килими  прозорі
Спускається  на  землю  ніч  незрима
І  дівчина  з  щасливими  очима
Вже  має  з  ким  дивитися  на  зорі
Тримаючись  за  руки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768237
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 27.12.2017


Наташа Марос

ГРУДЕНЬ…

На  те  він  і  грудень  -
то  снігом  засипле,
то  душу  остудить,
то  віршем  захрипне...
Бо  він  так  святкує  -
морозить  озерце,
не  бачить,  не  чує  ,
лиш  кригою  -  в  серце
Оселиться  тихо
ніяк  не  розбити  -
відламую  крихти,
а  як  розтопити...
Не  видно  весни  ще  -
у  ночі  смолисті
лиш  виє  вітрище,
дерева  безлисті...
Природі  подібно  -
ховаюся  в  хустку
і  слово  потрібне
шукаю  до  хрусту...

       -            -            -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768175
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 27.12.2017


Ліна Ланська

ОДВІЧНИЙ АМУЛЕТ



Не  божевілля  -  втілення  мари
Минулого,  -    ескіз  сумного    раю.
Печалить  сміх,  навіяний  згори,
Шукаючи  тебе,    ще  зазираю

У  лабіринт,  де  знівечена  тінь,
Душі  моєї    -  диво    суголосся.
Я  дика  ружа  на  твоїм  Хресті,
Полин-вино  і  те,  що  не  збулося.

Блукаючи  в  світах,  не  звеселю,
Вібрацій  вікових,  безликі  милі.
Повторюю,  як  мантру:  "...із  жалю
Любові  не  зійти,    і  ми    безсилі..."

Кармічне  лезо  ріже  силует.
Услід,  чи  глум,  чи  Бога  засторога?  -
Та  сіра  тінь    -  одвічний  амулет
Моїх  недосконалих  аналогій.

23.12.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767914
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 24.12.2017


Шалений гравець

Я удаляю власний профіль

"я  удаляю  власний  профіль"
один  поет  мені  сказав
"по-моєму  там  всім  все  пофіг"
і  мене  ужас  пронизав

я  прєдложив  йому  подумать
і  може  випить  барбовал
а  чуже  мненіє  засунуть
в  старий,  сирий,  темний  підвал

та  він  настроївся  серйозно
на  поетичний  суїцид
зайшов  на  сайт  і  граціозно
покинув  його  краєвид

в  чом  же  мораль  цього  расказу
спішу  вам  зразу  росказать
шо  ось  таку,  як  я  заразу
не  так  то  просто  задовбать

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758387
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 24.12.2017


Циганова Наталія

запятые

на  торшере  гнездятся  сны
может  на  ночь  а  может  намертво  
наши  завтра  обречены  
но  не  заперты  
между  снегом  и  декабрём  
подрастают  до  неба  паперти  
что-то  может  и  соберём  
что  не  заперто
на  издёрганных  берегах  
сотни  "мало  ли"  с  Богом  замерло  
где  душа  распылила  прах  -
и  не  заперта...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767577
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 23.12.2017


Lumen74

Лабиринты твоей души.

Лабиринты  твоей  души,
Сувениром  собрались  в  сердце,
Говорю  я  тебе,  не  спеши...
Могут  горькими  быть  дессерты.

В  лабиринтах  тех  сотни  фраз  -
Это  полное    переплетенье,
Говорившие  сотни  раз,
Все  правдивые  убеждения.

В  лабиринтах  огонь  и  лед,
Словно  пламя  с  холодным  ветром,
По  следам  за  тобой  идет,
Обжигая  по  миллиметру.

Надо  выдохнуть  и  идти!
Собирая  лищь  свет  в  конверты.
В  лабиринты  Своей  души,
Чтобы  сладкими  стали  дессерты...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767544
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 22.12.2017


Єлена Дорофієвська

В верхнем городе пахнет нездешней хвоей…

…В  верхнем  городе  пахнет  нездешней  хвоей,
В  дорожном  коллапсе  свернуто  зеркало  боковое
У  внедорожника,  нехотя  остановившегося  на  красный…
…Ты  -  из  счастливых,  из  безразличных  –  в  общем,  из  тех  несчастных,
Взбитых  на  полосатом  плато  перехода  зимою  в  облако  дымовое…
…В  гирляндах  троллейбусов  свет  желтоват,  бездушен,
Как  тридцать  ленивых  лет,  проведенных  у  Авгиевых  конюшен  -
В  нём  примелькались  герои  в  вязаных  шапках  столичных  принцев,
Россыпи  фар  и  витрин  размывают  лица
Завернутых  в  пёстрые  пледы  святых  городских  простушек...
Под  курткой  становится  тише,  спокойнее,  глуше.
Мягкое  «да»  над  дорогой  горит  малахитово  и  мелодично,
И  ты  в  золотой  скорлупе,  –  ни  птенец,  ни  личность,  -
Шагаешь  в  обратный  отсчет  безучастно  зеленого  светофора,
Как  в  сказке  –  под  хвост  непонятных  раскладов,  интриг,  разборов…
Ну  разобьешься  разочек  –  подумаешь!  Всё  отлично…
…Из  ежедневника  бога  с  намеченными  торжествами,
С  эскизами  странных  существ,  с  их  планами  и  часами,
Видимо,  вырвана  смятая  пробками  улица,  как  страница…
…И  ежели  спросят,  сумела  ли  ты  влюбиться,
Ответь,  как  в  прогнозе  погоды  -  про  гололёд  местами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767538
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 22.12.2017


Наташа Марос

ПОЧЕМУ…

Почему,  почему  эта  женщина
Не  стояла  у  входа  в  рай,
Почему,  если  было  обещано,
Предложили  ей:  выбирай...

Вот  и  выбрала...  наилучшего  -
Настоящего  среди  всех...
Но  всё  чаще,  всё  чаще  мучилась,
Разливая  всё  реже  смех...
И  грехами  ложились  на  душу
Непонятны  её  шаги,
И  гулялось  на  свадьбе  взбалмошно,
Но...  никто  не  сказал:  беги...
Ведь  она  всё  равно  б  ослушалась,
Прислоняясь  к  его  плечу  -
Это  он  прошептал:  ты  -  лучшая,
Моя  самая...  я  хочу...
Улеглась,  отшумела  звонкая,
Превращаясь  в  глухой  набат,
Но,  постель  холодную  комкая,
Ничего  не  вернуть  назад...

Почему,  по-че-му  эта  женщина...

                 -                -                -  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764800
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 22.12.2017


Єлена Дорофієвська

Переписать историю гробниц…

Переписать  историю  гробниц,
Погостов,  усыпальниц,  кладбищ  –  просто.
Чем  глубже  смерть  запуталась  в  веках,
Тем  меньше  правды  в  очертаньях  лиц,
Прижизненных  деяний  их…  И  остров
Великий,  и  могучая  река
У  серых  врат  в  искусственное  море
На  матерь  торжествующих  столиц
Поглядывают  как  бы  свысока  -
Из-под  ресниц  сосновых  взгляд  минорен,
А  стольный  град,  склонясь  пред  ними  ниц,
Цепляет  колокольней  облака…
 
…В  металле  холодны  Борис  и  Глеб,
Один  другого  пропорциональней  -
И  внешне,  и  по  сущности  святых…
Так  повелось  –  могущество  и  хлеб
Приумножает  чрево  усыпальниц
Невинноубиенных  -  их,  таких,
Чтоб  разродиться  выводком  легенд,
История  заглатывает  ловко,
И  кормит  ими  их  же  славный  род...
Предельно  гибкой  в  области  колен
Была  бы  благосклонная  массовка,
А  право  на  убийство  бог  даёт…
 
Погибли  с  честью  в  родственной  любви
Заслуженные  первые  святые  -
Не  потому  ли  их  утерян  склеп?
На  землю,  заклиная:  «Не  убий!..»
Ссыпает  Каин  войны  мировые,
Пока  всевышний  безучастно  слеп...
Быть  может,  в  глине,  в  круче  над  рекой,
Навеки  обрести  себе  покой
Под  храмовым  фундаментом  -  отрада…
Но  как  прославлен  взвод  братоубийц!  –
У  бога  нет  ежовых  рукавиц:
Им  счёт  открыт  и  вес  в  легендах  задан…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766772
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 21.12.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.12.2017


Циганова Наталія

…и тихо падал снег…

И  падал  снег,  поверженный  циклоном,
над  миром  копошащихся  людей…
даруя  шанс  побыть  немножко  Богом,
гуляющим  неспешно  по  воде
речушки,  окончательно  застывшей.
След-в-след  писать  короткое  «я  есть»
по  абсолютно  выбеленной  крыше:
большому  небу  –  маленькая  весть.
Глядеть  на  горизонт  новорождённый  –
до  сотой  бессознательной  слезы
впорхнувшей  в  душу  девочки-мадонны.
Мороз?...  
мороз  –  таблеткой  под  язык
в  пути  от  ожидаемых  к  случайным.
Мне  повезло  –  я  просто  человек…

…и  закипел,  и  трижды  выстыл  чайник…
и  хорошо…

…и  тихо  падал  снег…



конкурсное...  посему  -  повторное.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767138
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 21.12.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Кружляють двоє у зимовім вальсі

Кружляють  двоє  у  зимовім  вальсі,
І  пухом  лебединим  сніг  летить,
А  ніжний  на  морозі  дотик  пальців
Любов*ю  зігріває  щастя  мить.

І  грудень-чудодій  чаклує  вміло,
Під  сонцем  сяйво  свічада  льоду.
Лягло  сніжинок  філігранне  тіло,
І  скрізь  сріблиться  казкова  врода.

Кружляють  двоє  в  лебединім  танці.
У  холод  гарячіші  почуття.
Зажевріли  калинові  рум*янці,
Палка  любов,  мов  музика  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767148
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017


Ulcus

чому? для чого? навіщо?

Коментар  до  твору[b]  One  of  many[/b]  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766264

чому,  для  чого,  навіщо?
пристрасно,  швидше,  глибше
зливаючись  воєдино
сліпими,  глухими,  над  ними
над  буднями,  світлими  ранками
скаліченими  підранками
над  темними  довгими  ночами
словами  страшними,  пророчими  -
ніколи,  нізащо,  не  треба!
до  Стіксу?  В  геєнну?  На  небо...
стежками  зі  злості  і  помсти
то  надто  природно  і  просто
принести  терпіння  у  жертву
втекти,  розчинитись...  померти
воскреснути  знову  для  щастя
вдихнути...  піднятись...  упасти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766451
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 18.12.2017


Віктор Ковач

Дотик

Вона  стояла  і  дивилась  в  воду:
Можливо,  моря,  може  й  океану.
Така  легка...  закована  в  свободу,
Така  далека...  по́  той  бік  екрану.

Солений  вітер  пестив  її  плаття
І  загравав  до  шовку  у  волоссі,
Роздмухував  в  моїй  душі  багаття,
Готуючи  відлигу  від  морозів.

Вона  дивилась  в  воду,  я  -  на  неї,
Не  знаючи,  що  спущено  курок,
Що  серце  вже  вулканом  Піренеїв
Штовхає  в  вени  тисячі  думок...

Якби  вона  зненацька  снігом  стала
З  бажанням  бути  у  обійм  полоні  -
Для  того,  щоби  раптом  не  розтала
Я  краще  заморозив  би  долоні.

Нехай  ми  не  знайомі  особисто  -
Єднають  нас  невидимі  мости.
В  думках  своїх  я  ввічливість  зі  свистом
Давно  прогнав  і  перейшов  на  "ти".

І  поки  твої  сни  плетуть  малюнок,
А  ніч  невпинно  ко́птить  на  вікно
Для  тебе  оцифрую  поцілунок
Й  відправлю  через  оптоволокно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762878
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 29.11.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.11.2017


Єлена Дорофієвська

Сердце Алонсо

 
©#Єлена_Дорофієвська

Прошлой  ночью  сердце  Алонсо  стало  большой  рекой,
Разлилось  по  жилищу  и  выплеснулось  за  двери…
Растеклось  –  не  разбилось,  а  значит,  взяло  по  вере:
Обретая  в  волнении  правый  и  левый  берег,
Проскользнуло  по  краю  молитвы  за  упокой…
 
Устремилось  на  серые  улицы  городка,
Омывая  сухие  изыски  убогой  архитектуры.
Исходя  из  того,  что  все  бабы  немного  дуры,
Превратилось  в  вино  -  узаконило  гнет    диктатуры,
Всё  вокруг  затопив,  кроме  снисходительного  островка…
 
Ветер  гонит  по  руслу  оранжевую  листву,
Плёс  качает  осеннее  небо…  Презрев  тревоги,
Разноцветные  яхты  приходят  на  голос  строгий:
Тонут  в  водах  Алонсо  мерзавки  да  недотроги,
Принося  себя  в  жертву  балованному  божеству.
 
…Прошлой  ночью  сердце  Алонсо  вышло  из  берегов  -
Больше  нечему  биться,  и  страсти  ушли  в  глубины:
Погружаясь  в  тоску  по  единственной  и  единой,
Величаво  гниют  идеальной  любви  руины,
Безнадёжно  застряв  между…  дождиков  и  четвергов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760382
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 14.11.2017


Ліна Ланська

НЕ КЛИЧ МЕНЕ



Не  клич  мене,  Маестро!  Громовиць
Не  надсилай,  спокутою  до  страти
Мій  вірш  короткий  стане...  небагато
У  ньому  слів;    вчеплюся  долілиць
В  прокляття,  -  молитов  не  омине!
Не  клич,  Маестро!..  тільки  не  мене.
 
У  грозовому  безладі  почвар
Не  кидай  долу,  виспіваю  Ave...
За  обрієм  прокинеться  криваве
Умите  сяйво  -  посланець  Стожар.
Мені  до  нього  через  нотний  стан
Ще  перейти,  рахуючи  до  ста.

Ще  зустрічі  прощенням  огортай
Як  і  гріхи,  що  не  пускають  в  Рай.
Без  каяття  грозу  не  відвести,
Молюсь  смиренно,  Господи  прости...

10.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760284
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 14.11.2017


Юля Гармаш

Чай с имбирем



Чай  с  имбирем…
Говорят,  что  мы  все  умрем,
А  я  думаю,  будем  жить,
Но  не  там,  где  слеза  дрожит
На  горячей  моей  щеке.
И  не  там,  где  рука  в  руке
Ощущает  родное  тепло,
А  где  вечность  пронзает  стекло
Звезд,  разбросанных  кое-как,
Где  свобода,  да  что  там,  бардак.
Где  ни  тел  больше  нет  ни  имен,
И  никто  ни  в  кого  не  влюблен.
Я  тебе  как  дышу  говорю,
Ты  поверь  моему  ноябрю,
Раз  в  фантазиях  не  силен,
Я  тебя  научу,  пойдем!
Чай  с  имбирем…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757627
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 13.11.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.10.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.10.2017


Ліна Ланська

* * *

Доки  сокира  дрова  вибирає,  -
Ллється  олія  на  рейки,  -  трамваю
Слизько  і  страшно:  не  впасти  б  на  бік.
Доки  небесний  ще  дах  не  протік

І  не  втопив  у  дощах  і  в  сльозі
Дрова  порубані,  хоч  і  не  всі.

М"язи,  як  струни,  напружені  -  важко...
Не  наступи,  -  під  ногами  ромашка.
Мила  й  тендітна  у  осінь  зайшла,
Мабуть,  ніколи  не  бачила  зла.

Тягнеться  мовчки,  зібравши  тепло.
Може  й  не  буде,  а  мо`й  не  було

Слів:  "не  поранься"  тремкими  вустами?  -
Не  віддавай  розпинати  хрестами,
Кинь  перехрестями  для  переправ,  -
Через  безодні  мостами  постав.

Сьомого  неба  надкусиш  окраєць,
Доки  сокира  дрова  вибирає.

16.09.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756693
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017


Ліна Ланська

ВІН І ВОНА

Він  і  вона  -  у  поспіх  поспіль.
Жнива  зіщулились  -  дощі...
Вже  й  листопад  лаштує  постіль
Вкривайся,  Осене,  мерщій.

Він  і  вона  образ  відразу
Не  відчували,  не  могли,  -
У  світ  приходять  не  одразу
Оті:  НЕ  БУДЕ  і  БУЛИ...

Він  і  вона  -  у  різні  боки,
Бо  гордість,    -  мудрості  сестра,
З"явилась  першою,  допоки
Місили  глину  для  ребра.
01.10

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753402
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 04.10.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.09.2017


гостя

Падає…небо…



…ще  на  теплих  губах
Вистигає  густа  карамель.
…іще  пальці  вібрують  у  місиві  здобного  тіста.
Але…    падає  небо.  Виходжу  за  контури  скель
І  туманом  лягаю  
   на  карти  прадавнього  міста.

…ти  ж  розвієш  дощенту  
Мережива  ці  золоті…
(ні  втекти,  ані  зникнути,  ні  розчинитися    –  досить!)
Бо  і  сам  вже  не  знаєш  –  вона  полюбилась  тобі?
…чи  ромашки  крихкі
     на  чорнильному  фоні  волосся?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750790
дата надходження 16.09.2017
дата закладки 16.09.2017


Ліна Ланська

НЕПРИРУЧЕНА


Неприручена  птаха  вирвалась
Із  прокляття  сивих  сторіч.
Стогне  прірва  там  увсібіч
І  безсоння,  і  пам"ять  брилами.

Здичавіле,  надбите  відчаєм,
Жовтодзьобе  серце  тремтить,
Чи  обніме  його  блакить,
Бо  й  пітьма  не  буває  вічною?

Як  усі...  павутину  визбира
Серед  ненависті  і  чвар,
Сколихне  чарівний  ліхтар
За  чужими  дверима  й  призьбами.

Неприручена  сяйвом  виллється
В  порожнечу,  денця  дістать.
Розпинаючи    нотний  стан,
Рахуватиме  не  до  ста,
До  тих  пір,  поки  хмелем  піниться.

Неприручена,  неспроста,  
І  бешкетниця,  і  невільниця.

17.08.17.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747045
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 21.08.2017


гостя

До найтонших…дрібниць…



Але  хто  це  дівча?  
Ще  не  знаєш…  долоні  холодні.
Очі  кольору  трав.  Шлейф  криваво-терпкого  вина.
Ти  забудеш  її.  Не  тримайся  тієї  безодні,
Де  відлунює  й  досі
     похмілля  твого  глибина.

Як  же  втримати  це?!..
Непідкорені  міцністю  клею,
Зі  стареньких  шпалер  відлітають  у  світ  солов”ї.
…але,  раптом,  колись,  доторкнувшись  первинного  глею,
До  найтонших  дрібниць,
   ніби  вперше,  відтвориш  її

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746864
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 20.08.2017


A.Kar-Te

Тепловой удар

Остынь,  душа...Уймись,  мерзавка!
Жара..,  за  полночь  -  отдыхать...
Кто  ты  сегодня..?      Куртизанка!?
Шампанское  со  льдом  в  кровать?

Припудрить  носик..,  (Боже  правый...)
Повыше  ножку  оголить  !?
Иной  не  нахожу  управы  -
Водой  холодной  окатить!

Остыла..?  Всё  -  спокойной  ночи.
(Был,  видно,  тепловой  удар...)
Но  кто  исподтишка  хохочет  -
"Ну  что..,  взбодрилась?
                                                                         В  будуар  !"  



(картинка  с  инета)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746316
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.08.2017


archic

Стёкла

Другом  казался  враг  
Неоднозначность  мира
Робкий  на  встречу  шаг  
В  этой  немой  квартире  

Рваных  ударов  пульс  
Шепот  в  плену  волнений  
Не  отпуская  руль  
Мчались  на  преступленье  

Небо  украв  на  час  
Пальцами  по  запястьям  
Кто  ты  теперь  сейчас?  
Перемешались  масти  

Эхо  чужих  звонков  
Улиц  щербатых  тайны  
Помнится  то  окно  
Все  там  казалось  раем  

Просто  ушли  смеясь  
Звонко  и  безрассудно  
Снег  превращая  в  грязь  
Переплетая  судьбы  

Перекроив  пути  
Заново    всё  сначала  
В  этом  плену  рутин  
Сердца  родного  мало…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738560
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 12.08.2017


гостя

Не маки…цвітуть…



Зупини  цю  печаль,  
Що  так  легко  тече  з  під  коліс…
Мить  за  мить…  крок  за  крок…  золоті  херувими  Верони.
Не  питайся,  чому  на  бігбордах  -  засніжений  ліс...
Ілюзорність  доріг…    
   і  безглуздість  твоєї  корони

На  первісних  снігах…
Утопічні    пісні  солов”я
Так  співзвучні  чомусь  з  ритмом  танцю  звіриної  зграї…
Не  жалій  мене…  ні!  я  давно  вже  забула  ім”я
І  вагомі  причини
   цієї  крихкої  печалі…
 
Просто  бродить  вино…
Просто  змінює  сонячний  день
Нас  в  нічній  прохолоді,  застиглих  в  кришталиках  часу…
…то  не  маки  цвітуть  –  то  палають  міста  одкровень
На  сипучих  пісках  
   десь  обабіч  центральної  траси

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744834
дата надходження 05.08.2017
дата закладки 05.08.2017


Олена Вишневська

На відстані дотику

[i]"...я  не  сам  і  ти  також  не  будеш  сама
бо  на  мені  твій  мед  і  в  мені  твоє  жало"
                                                                               /Ю.  Іздрик/[/i]



Я  так  довго  наосліп  ішла…  і  нарешті  -  стіна,  
Пробиваю  вікно  /хоч  би  й  так,  як  зачинені  двері/.
Я  сьогодні  залишила  тут  всі  свої  імена  –
Щоб  знайти  /за  вікном/  твоє  місто  між  тисяч  імперій.

Під  ногами  розкришений  світ  амальгами  дзеркал.
Він  усотує  кожен  мій  крок,  хоч  би  де  не  ступала.
Що  роблю  я  під  зоряним  сяйвом  нічних  покривал?
І  чому  кораблів  твоїх  манить  так  місячний  спалах?

Все  ж  довкола  фальшиве:  від  світла  й  до  слів  на  вустах.
Та  мені  все  одно:  ти  отрути  налив  до  Граалю...
Я  –  на  відстані  дотику  /наче  впольований  птах/,  
Бо  твій  мед  на  мені…  і  в  мені...  а  в  мені  –  твоє  жало…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744338
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 01.08.2017


Циганова Наталія

вот теперь…

Вот  теперь  будем  мы  искалеченным  небом  смыслом
хриплой  виолончелью  баюкать  святую  страсть,  
удивляя  возможных  до  первой,  до  трезвой  мысли...
и  не  только  возможных  -  и  каждого  беса  мать...
Вот  теперь  наблюдать,  как  по  сдутого  шара  телу
бестолковая  стрелка,  чтоб  даром  не  лился  дождь,
загремит  на  закат,  устремляясь  стандартно  влево,
вызывая  по  номеру  каждого  часа  дрожь.
Вот  теперь  на  трамвай,  закольцованный  на  привычке  -
развенчать  хоть  упрёком,  хоть  верой,  хоть  кровью,  что
неземная  любовь  без  конечной  -  не  станет  притчей:
не  весна  с  годом  выпуска  -  было,  мол,  и  прошло.
Вот  теперь,  разорвавшись  остывшим  гнездом  и  птицей,
вшить  мобильными  трелями  где-то  под  печень  нить...
дегустируя  ноль,  уместившийся  под  ресницы
вот  теперь...
...вот  теперь  просто  б  жить  себе  и  любить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743890
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 29.07.2017


Єлена Дорофієвська

Якими ж ми були…

Якими  ж  ми  були,  коли  над  містом
Збиралися  дракони  та  дощі?
Безлюдні  ночі  сповнювались  змісту,
Свіжішала  замореність  плющів,  
Що  стягували  шрами  та  щілини
Й  плелись  по  темних  вікнах,  мов  плащі...
Якими  ж  ми?..  Ні,  не  шукай  світлини,
А  просто  нагадай,  з  якого  тіста
Була  я  зроблена  тоді,  з  якого  ти?
Занедбаний  вівтар,  два  егоїсти-
Пройдисвіти  і  лезо  наготи.
Сміялись,  бо...  погода  і  турботи,
І  ранки  -  як  у  всіх.  До  хрипоти
Годинник  ремствував:  "Наступної  суботи,
Коли  поснуть  дракони..."  Бач,  супроти
Свого  безсилля  треба  рвучко  йти!
Плющі  вростали  в  спини,  мов  дроти,
Єднали  схожих  за  думками  та  на  дотик.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743864
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 28.07.2017


Циганова Наталія

100 страниц

Самым  белым  листком  отрывалось  утро  -
значит  есть,  всё  же,  белорождённый  цвет,
не  убитый  жарой,  по  январски  хрупкий...
...и  не  жаль  же  кому-то  писать  рассвет
в  убегающих  рельсах  на  дно  июля?,
чёркать  небо  носами  железных  птиц?...

...не  спросив:  а  хочу  ли  я,  а  могу  ли  
написать  снова  начисто  100  страниц?...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743767
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 28.07.2017


Валентина Ланевич

Дрімле згублений час у пожовклім листку.

Дрімле  згублений  час  у  пожовклім  листку,
Що  безжально  зірвав  дужий  вітер.
Старий  пес  примостивсь  на  твердім  килимку,
Час  об  нього  свої  ноги  витер.

Із  незрячих  очей  покотилась  сльоза,
Теплий  сум  обійняв  кволе  серце.
Щебетала  круг  нього  мала  дітвора,
Те  згадалось,  і  сміху  відерце.

Цокотів  щось  ціпок  тротуарній  плиті,
Повідок  ледь  в  натяжку  в  долоні.
Хто  не  бачить,  тому  треба  друг  у  путі,
Щоб  у  темнім  не  бути  полоні.

За  водою  з  ріки  десь  побігли  роки
І  не  стало  любові,  так,  просто.
Вірний  пес  все  чекає  на  ласку  з  руки,
Сліпим  зрячий  стає  в  житті  часто.

26.07.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743572
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 26.07.2017


Олена Вишневська

коли на “Zero” ставлять стрілки циферблатів…

[i]
Вновь  холода  
Коснулись  незаметно…  
Пусть  я  еще  храню  твое  тепло…  
Пойми…  я  –  остров…  он  живет  –  планетно…  
Он  исчезает….  
Как  пробъет  ZERO  …[/i]  
[i][b]/Гостя  "Меня  уводят…Волки…"/[/b][/i]


Довкола  стіни…  знову  стіни  і…  вода
Лоскоче  лезом  крижаним  мене  за  п’яти.
Це  як  над  прірвою  на  пальчиках  хода,  
Коли  на  “Zero”  ставлять  стрілки  циферблатів…

З’їдає  “нуль”  кордони…  падають  міста…
Розлито  масло  під  колесами  трамваю…
Не  Маргарита  я...  і  точно  не  свята,  
Та  чую…  як  вовки  збираються  у  зграю.

І  я  –  до  них  /коли  позбавлена  крила/
Крізь  пекло  тіней  /де  згоріла  моя  птаха/.
Там  є  жива  вода…  із  лона  джерела,  
Куди  ступали  тільки  лапи  сіромахи…

І  кличе  воля  до  вогненних  берегів
Моє  нутро…  Вода  збудила  в  мені  звіра…
Я  чую  вовка...  десь  на  зламі  двох  світів…
І  він  чекає  на  мою  земну  офіру…

Там  в  павутині  недоторканих  шляхів
Знайду  його…  за  диким  відблиском  в  зіницях…
Довкола  стіни  –  просто  забавка  богів.
Я  вже  у  зграї.../перероджена  вовчиця/!


[i]/сто  років  тому)))/[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558513

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743528
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 26.07.2017


Циганова Наталія

я - останусь…

Обнимая  за  плечи  мир  -  
просто  тихо  дышать  в  ключицу.  
Мы  -  зачитанные  до  дыр  -  
на  пустой  странице,  
состоящие  из  минут,  
удивительно  горько-сладких.  
...я  -  останусь...
Останусь  тут  
той  одной  лампадкой,  
самой  светочной  из  покров  
между  сотен  сгоревших  свечек,  
от  когда-то  упавших  снов  -
до  когда-то  встречи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743536
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 26.07.2017


Олена Вишневська

Опіки снів

                       [i]сумбурний  НЕвірш[/i]
 

Ваба  моя  –  
опіки  снів  на  долонях.
Згуба  моя    –
небо  дощами  навскіс.
Сивий  туман  –
тінню  прощань  вздовж  перону.
Вічний  обман    
змієм  підшкірно  проліз.

Можеш?  Іди…  
/серце  –  краплинами  ртуті./
Хочеш?  Вертай…
/сповідь  для  інших  облиш./
Падає  дощ  –  
час  для  обіймів  покути.
Сковує  біль
Тишею  спомини…
Т-ш-ш-ш…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743547
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 26.07.2017


Ліна Ланська

НЕМА ПРОРОКА

Ти  вбив  її...за  що  її  ти  вбив?
За  що  глумився,  розпинав  і  мучив?
Подер  у  шмаття,  як  старі  онучі,  -
Діряве  впало  щось  біля  верби.

Лежала,  бо  зіп"ятись  хоч  на  мить,
Вже  не  могла,  спасінням  звала  тишу.
За  стовбур  відчайдушно  учепившись,
Вже  й  не  молилась,  чула  як  бринить

Не  нота,  не  мелодії  лади,  -
Бринить  шматочок...  ще  помалу,  дихав
Спіткавши  кару,  ухопивши  лиха
Без  сили,  без  надії,  без  води.

Гострили  леза  навчені  кати,  -
Останні  дві  хвилини.  Вже  до  страти
Ведуть.  Беріть,  хоч  нічого    віддати.
І  серед  них  я  бачу...Боже,  ти!..

Ти  вбив  її...за  що    її  ти  вбив?
Твоїх  страждань  мірилом  їй  не  бути.
Вже  напилась  і  меду,  і  спокути
Вплелась  у  креп  жалобної  габи.

Нема  пророка  у  моїм  краю.
Хто  встиг,  той  нашу  долю  і  вінчає,
З  добром,  чи  злом,  як  карта  випадає.
Спішить  судити...Хто?  Кого?  Чию

Ламає  душу,  кривдить,  розбиває?
Я  не  боюсь,  давно  вже  не  боюсь,
Молитвою  й  сльозами  поділюсь.
Нема  пророка  у  моєму  краї.

23.07.17


 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743544
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 26.07.2017


Циганова Наталія

зимним августом…

Утро  вызрело  -  потому  что...
Через  форточку  голубям
раскрошив  от  небес  горбушку
я  признаюсь,  что  до  тебя
было  даже  уже  не  сложно  -  
было  просто  уже  никак.
Мой  нечаянный,  мой  возможный,
мой  надёжно  любимый  враг,
разделивший  меня  небрежно
на  "не  верю"  и  на  "а  вдруг".
Мой  дрейфующий,  мой  безбрежный,
самый  мой  ненадёжный  друг,
с  ночи  вырубивший  из  чащи
мой  девятый  кошачий  дом,
чтобы  я  умирала  чаще...
чтобы  снова  рождалась  сном,
разбавляя  густые  будни...
чтобы  ты  запустил  в  окно
зимним  августом  пополудни
беспричинный  мой  выходной...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743121
дата надходження 23.07.2017
дата закладки 23.07.2017


Агидель

Варенье безумств



Уберите  ножи.
…на  тарелках  -  одни  мармеладки.
…на  обугленном  сердце  устало  скребутся  коты.
Демон  мести  уродлив,  коварен  и  приторно  -  сладкий.
И  варенье  безумств
     убегает  с  дымящей  плиты.

Здесь  нет  мягких  углов.
И,  естественно  нет  равновесья
Для  испуганных  душ.  Отдыхают  волхвы  у  ручья.
Эту  адскую  боль  вопиющих  миров  мракобесья
Мы  не  сможем  принять.  
   …каждый  просто  уходит  в  себя


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743107
дата надходження 22.07.2017
дата закладки 23.07.2017


Нарцис

Беда на грани человеческого счастья.

Глубокой  осенью  в  природе  и  в  душе,
В  дни  равновесия  осеннего  ненастья,
Пришла  беда  (которая  уже),
Беда,  на  грани  человеческого  счастья.

Скажи  кому,  осудят  без  оглядки,
Безумец,  скажут,  ты  открой  глаза,
Ты  перепутал  горькое  со  сладким,
Дальтоник  -  это  ведь  огонь  не  бирюза.

Сгоришь,  как  пить  дать,  в  считанные  годы,
Ведь  ты  не  первый  уже  в  практике  такой,
Кроме  безумства  есть  закон  природы,
Не  совмещающий  мороза  в  летний  зной.

Советы  эти  вправду  хороши,
Но  мне  бежать  куда,  куда  деваться,
Мой  разум  -  это  крик  моей  души,
А  вот  душа  не  в  силах  отказаться.

Тону,  увы,  тону  в  твоих  глазах
И  не  прошу  ни  у  кого  спасенья,
Бывает,  счастье  умывается  в  слезах,
А  моё  счастье  -  то  мои  мученья.

Глубокой  осенью  в  природе  и  в  душе,
В  дни  равновесия  осеннего  ненастья,
Пришла  беда  (которая  уже),
Беда,  на  грани  человеческого  счастья.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743111
дата надходження 22.07.2017
дата закладки 22.07.2017


Олена Вишневська

недописаний злочин

Ти  також  відчув,  як  прогіркли  слова  на  вустах
Несказані  вчасно?...  А  ті,  що  їх  краще  б  не  чути,  
Отрутою  впали  на  денце  душі...  в  тих  садах
Троянди  накинули  траурний  саван  цикути.

Зі  стрілок  годинника  скрапує  смуток…  тік-так…
І  падає  небо  у  чашу  розбиту…  Не  дихай…
Затримай  у  грудях  тепло  хоч  на  ще  один  такт  –
І  з  видихом  сонце  моє  відпускай…  тихо…  тихо…

А  я  відшукаю  пустелі  забутих  світів,  
В  яких  навіть  вітер  ім`я  твоє  не  прошепоче.
У  жмені  ховатиму  зорі  /несказаних  слів/,  
Надкушені  яблука…  наш  недописаний  злочин…


[i]/колись/[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742936
дата надходження 21.07.2017
дата закладки 21.07.2017


Наташа Марос

АЛЕ МИМО…

Я  чула  як  тишу  рвуть  кроки  твої  серед  ночі
І  як,  віддаляючись  швидко,  вони  затихають,
Замовкли  сусіди,  завжди  говорити  охочі,
І  час  провалився  у  вічність,  а  я  не  звикаю...

Вмикаю  симфонію  Ліста,  бо  не  до  естради,
Заварюю  чай,  який  є,  так...  аби  не  зелений...
Розсипались  вірші  мої,  наче  зайві  поради,
Аби  ж  дописати...  читаю,  а  там  -  не  про  мене...

Чужі  незнайомі  думки  і  бажання  відверті
Блукають...  Немає  у  віршах  отих  навіть  рими,
Зникають  нахабні  слова  у  німій  круговерті,
Вслухаюсь  у  звуки...  чи  кроки  твої...  але  мимо...

                                 -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742858
дата надходження 20.07.2017
дата закладки 20.07.2017


Олена Вишневська

…моє море…

                                                 [i]з  дивних  НЕвіршів)[/i]


Хлюпочеться  море…  
Воно  мені  знову  наснилося.
«Привіт,  моє  море!  В  мені  твої  хвилі  –  ключі.»
Розсипався  біль  на  папері  у  знаках  кирилиці.
«Привіт,  моє  море…  я  в  іншого  сплю  на  плечі…»

Я  кутаюсь  в  ковдру,  приховую  і  переховуюсь  -
Стонадцята  спроба  за  безцінь  віддати  жалі.
Між  двох  паралелей  за  право  на  вдих  розраховуюсь
Собою  ж,  допоки  не  зійде  рахунок  в  нулі.

«Привіт,  моє  море!  …нікому  ніхто...  тобі  нІколи…»
У  водах  твоїх  не  лишають  слідів  кораблі.
«А  я  тобі  –  ким,  моє  море?  Бо  ти  мені  –  іклами.»
/  …заради  безодні  в  тобі  відрікалась  землі…/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742414
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 17.07.2017


Наталя Данилюк

Добре посеред літа…

Добре  посеред  літа  
стрибнути  в  потяг
і  дременути  в  пошуку  
свіжих  думок,
взявши  в  дорогу  
лише  необхідний  одяг,
ложку  медового  сонця  
і  вітру  ковток.

Вкинути  у  наплічник  
буденні  турботи,
щоби,  як  мотлох,  
пожбурити  прямо  з  вікна…
Й  переконати  себе,  
вже  напевно  всоте:
ти  –  музикант,  
а  твій  настрій  –  
це  тільки  струна.

Тож  і  тобі  задавати  
душі  ритмічність,
щастю  своєму  –  об’єм,  
а  думкам  –  висоту.
Добре,  що  ця  дорога,  
завдовжки  з  вічність,
знає,  що  ти  переслідуєш  
певну  мету:

Просто  втекти,  
розвіятись,  
захмеліти
від  фантастичних  вражень  
і  кольорів!
Всі  ми  в  душі  –  
наївні  мрійливі  діти,
спраглі  нового  віяння  
й  відкриттів.

Поки  ж  лисніє  ребрами
вздовж  дорога,
й  потяг  ритмічно  кашляє
серцю  в  такт,
подорож  ця  –  
іще  одна  перемога,
спроба  
у  буднів  випросити
антракт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742137
дата надходження 15.07.2017
дата закладки 15.07.2017


гостя

…хто я?… хто ти?



Занедбаного  серця
Дика  тундра
Настояна  на  сонячних  медах.
Тріщить  по  швах  таємна  Джомолунгма.
Біжить  вода…

Легким  бальзамом  
Плавиться  на  рани.
Вібрує  чорний  місяць  на  стерні…
Хто  я  на  цих  мереживах  туману?
Хто  ти  мені?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742038
дата надходження 14.07.2017
дата закладки 14.07.2017


гостя

…хто я?… хто ти?



Занедбаного  серця
Дика  тундра
Настояна  на  сонячних  медах.
Тріщить  по  швах  таємна  Джомолунгма.
Біжить  вода…

Легким  бальзамом  
Плавиться  на  рани.
Вібрує  чорний  місяць  на  стерні…
Хто  я  на  цих  мереживах  туману?
Хто  ти  мені?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742038
дата надходження 14.07.2017
дата закладки 14.07.2017


Наталя Данилюк

Без помислів сторонніх, без мети…

Без  помислів  сторонніх,  без  мети
Гірськими  закарлючками-стежками
Пульсуючим  корабликом  пливти,
Ловити  вітру  дихання  руками.

І  досхочу  впиватися  теплом,
Мозаїкою  ягід  і  травою,
Ожину  зачепивши  рукавом,
А  хмаровиння  –  думкою  легкою.

Подалі  від  мирської  суєти  –
Де  б’ють  життям  артерії-потоки,
Де  за  плечима  –  спалені  мости,
А  в  перспективі  –  впевненіші  кроки.

Де  крон  густих  фісташковий  пломбір
У  сонячній  тягучій  карамелі
Стікає  по  хребтах  високих  гір,
Де  солодко  дзвенять  пташині  трелі.

Цей  ліс  не  твій,  і  ти  йому  чужа  –
Піщинка  непомітна  і  вразлива…
Та  як  у  нього  світиться  душа,
Коли  ти  посміхаєшся,  щаслива!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741370
дата надходження 10.07.2017
дата закладки 10.07.2017


Akimova

Больше нет того чувства щемящего…

Больше  нет  того  чувства  щемящего…
Может    помнишь,  на  первых  порах
Мы  с  тобой,  ни  о  чем  говорящие,
В  телефонных  болтались  сетях.

А  теперь  лишь  по  делу  и  коротко.
Что  ж,    эфир  и  без  нас  слишком  полн.
Но  вчера  просто  веяло  холодом
От  невидимых  радиоволн.

Помнишь,  как  это  чувство  волшебное
Заставляло  и  сердце  в  груди,
И  часы  безучастно-настенные
Отбивать  лишь  одно  –  позвони!

А  теперь  всё  слышней  раздражение,
Мол,    опять  отрываешь  от  дел…
И  готовит  меня  к  поражению
Тишины  беспощадный  прицел.

Что  случилось?    Ведь  мы  еще  пленные,
Друг  у  друга  зависли  в  крови.
Как  вернуть  это  чувство  бесценное  -
Ожидания  счастья  гудки…


19.05.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667831
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 09.07.2017


гостя

Мить відвертості…



На  сонячність  душі  
Минає  мода.
І  нові  митні  правила  -  без  віз.
І  ти  мені  –  прадавня  насолода.
І  я  тобі,  мисливцю  -
     древній  ліс.

Вже  завтра  
Відокремлять  нас  від  зграї
В  теплицях  штучно  зрощені  гриби.
Прокинься,  мить  відвертості  стікає
По  стінках
   водостічної  труби…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740580
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 06.07.2017


Наташа Марос

ПЕРЕСИЖУ…

Переболела  я  и  не  жалею,
Разве  что  малость,  ну,  самую  малость,
После  осмотра  -  тобою  болею,
Мне  утверждают,  что  капля  осталась...

От  рецидива  и  острых  симптомов,
Пристальных  взглядов,  они  же  не  греют...
Пересидеть  бы  немножечко  дома
То,  по  больничному  нужное  время...

Но,  как  нарочно,  на  улице  ветер,
А  виноват  опоздавший  троллейбус...
Вижу,  случайно,  что  ты  её  встретил,
Температура  и...  снова  болею...

Ведь  говорил,    даже  врач:  посидите
Дома,  в  тепле,    да  с  малиновым  чаем...
Нет  же...  мне  надо:  дорога,  водитель,
Срочно  бежать,  догоняя  случайность...

Вы  бы  уехали  -  я  не  узнала,
И  не  увидела  -  есть  же  маршрутки  
И  кольцевые...  Зачем  я  бежала...
Снова  болею  четвёртые  сутки...

Северный  ветер  -  отнюдь  не  весенний,
Солнышко  яркое  не  согревает,
И  хоть  у  птиц  отрывное  веселье,
Пересижу,  пока  всё  не  растает...

           -              -              -  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740731
дата надходження 05.07.2017
дата закладки 06.07.2017


Єлена Дорофієвська

Одни из тех. .

Взялась  редактировать  старый  стих,  а  получилось,  что  переписала...  случайно))



Здесь  мы  одни.  Одни...  Одни  из  тех,
Кто  точно  знает,  что  наутро  будет.
Не  врём,  но  и  не  верим.  И  не  судим.
Ирония  щедра  на  липкий  смех...
...Куражимся,  торопимся.  Уйду,
Не  ознакомившись  с  маршрутом  -  дюны,  дали?..
Банальных  слов  затертые  медали,
Пожалуйста,  вручи  кому-нибудь.
Сейчас  бы  нежный  тон  -  ну  позарез!
Неопытность  заслуживает  скидки
И  помощи,  ...и  жаль,  что  из  бутылки
Могущественный  джин  вчера  исчез.
 
...  Запас  прикосновений  утром  скуп,
Как  маленькая  чувственная  плаха.
...Обивка  кресла  старая,  в  узлах..  А
Последний  приговор  -  из  мягких  губ...
Как  не  создать  прощанию  помех?
Ведь  мы  одни...  Одни.  Одни  из  тех.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740696
дата надходження 05.07.2017
дата закладки 06.07.2017


Єлена Дорофієвська

Эти длинные письма…

[i] Опасные  связи.  Шодерло  де  Лакло
[/i]
Эти  длинные  письма  –  всего  лишь  короткий  роман:
Безупречно  жесток  и  циничен,  всегда  актуален  -  
Двести  лет  он  гостит  на  порогах  супружеских  спален,
В  мрачных  кельях  послушниц  старинного  монастыря,
В  пересудах  гостиных…  Подробности  не  обветшали.

Притягательна  жесткость  иных  злонамеренных  дам:
Независимость  их  -  образцовая  неуязвимость,
Что,  как  светское  качество,  зреет  пятном  родимым
На  щербатом  стремлении  к  чувственным  торжествам,
Впрочем,  время  такое  –  грехом  при  дворе  одержимы…

Нервный  почерк,  как  первое  чувство  мадемуазель…
Что  соблазн?  Лишь  настойчивость  страсти  ломает  устои:
В  бесконечности  светских  интрижек  погрязнуть  легко,  и
Никакого  труда  –  сдать  послушно  врагу  цитадель,
Восхитительно  глупо  свою  же  кончину  ускорив.

Ничего  нет  губительней  веры  в  свою  правоту,
Добродетель  смешна,  коль  взывает  к  любви  о  пощаде:
Когда  бедра  святоши  вжимаются  в  полы  плаща,  где
Искушение  –  смерть,  слышен  сердца  предательский  стук:
Так  ликует  любовь,  станцевав  в  погребальном  наряде…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740299
дата надходження 02.07.2017
дата закладки 02.07.2017


Циганова Наталія

порог

Отчернело  почти
между  днями  похожими.
Невесомым  "прости"
поделиться  в  прихожей  бы
с  бестолковым  "бывай",
забивая  на  прочее.
Этот  город  бывал,
где  ни  дня  нет,  ни  ночи  нет...
где  родится  вот-вот,
переношенный  красками,
ощутимый  порог
пустоты  и  прекрасного.

...обнажая  кинжал,
месяц  тучи  разжаловал.
Наш  порог.
Очень  жаль.
Нет.  Не  нас.
Просто  жаль,  что  жаль...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740010
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 30.06.2017


Олена Вишневська

…НЕ ТА…

Вона  мені  каже:  «Не  бійся  і  перепливи!»
І  я  з  головою  в  свинцеві  простори  імли
Стрибаю,  ховаючи  /в  хмиз  пересохлі/  губи,  
Які  ти  своїми  губами  колись  голубив.

Вона  –  зовсім  інша…  Не  та,  до  якої  ти  звик:
У  неї  не  море  в  очах  –  в  болотах  материк,  
Де  серце  на  друзки  розбили  вітри  байдужі.
Коли  запитаєш:  «Болить?»
Відповість:  «…не  дуже…»

Зі  спільного  в  нас  –  кілометри  світлин,  та  я
І  тих  не  пригадую.  /Носить  таких  земля?/
Одній  би  віддав  до  останку  все:  тіло  й  душу,  
Та  інша,  мов  крига…  І  ти  відпустити  мусиш

Обох.  Бо  інакше  твій  човен  піде  на  дно,  
Коли  за  тією,  що  звик,  різко  в  прірву  вікно
Зачиниться…  Тільки  не  треба,  мовчи,  що  любиш.
Бо  стануть  сухими,  як  хмиз,  /колись  ніжні/  губи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739866
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 29.06.2017


Ліна Ланська

ДОПОКИ СПИТЬ

[img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/19424408_310688672716920_6743670257856090146_n.png?oh=00451d9606410dc215fb1e5d7a4e585d&oe=59D28F29[/img]

Байдужі  штампи  у  сірий  колір
Фарбують  неба  ясну  блакить.
Допоки  Бог,  чи  Диявол  спить,
Дрімає  Янгол  на  видноколі.

Гріхи  на  пальцях  не  полічити,  -
Звисають  низки  і  немалі.
Одколи  розум  спішить  спочити,  -
Блукає  Мудрість  десь  по  Землі.

Блукає  змучена  і  розбита,
Зависла  тінню  на  ліхтарі.
Якщо  не  сплатить  (комусь  там?..)  мито,
Так  і  залишиться  угорі.

Летить  метелик  на  світло  знову
Гукає  Мудрість  йому:"Спинись"...
Та  хто  й  коли  опирався  зову,
Хіба  що  дехто,  хіба  колись?

Байдужі  штампи  й  стереотипи:
Початок,  певно,  однак  кінець?..
Палають  душі,  як  смолоскипи,  -
Зусилля  Мудрості  -  нанівець.

Згорим?  -  летімо!  За  мить  -  у  попіл...
А  може  й  маєм  одну  лиш  мить?
Чаклує  Фрея  в  порфирі  Локі,
Допоки  хтось  там  і  досі  спить.

11.06.17.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739239
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 25.06.2017


Akimova

Они придут

Они  придут  однажды  сами,
Их  бесполезно  приглашать,
Между  реальностью  и  снами
Меня  под  утро  утешать.

Они  придут  и  разольются,
Наполнив  спальни  полумрак.
И  затрепещет  чашка  с  блюдцем
На  столике  среди  бумаг.

Уже  давно  вставать  пора  бы,
Но  я  лежу,  пригвождена
С  неоспоримостью  вокабул  -
И  содержанка,  и  жена.

На  шторах  ветреных  качаясь,
Смешав  картины  на  стене,
Их  нежная  взбухает  завязь
И  растворяется  во  мне.

И  бродят  соки,  бродят  реки,
И  то,  чему  названья  нет.
Вползает  краешком  под  веки
Мой  взбаламученный  рассвет...

Когда  ж  отпустят  из  нирваны
К  пристанищу  -  карандашу,
Я  их  коряво,  косо,  рвано
В  блокнот  смиренно  запишу.


Май  2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734041
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 23.06.2017


Наталя Данилюк

Буває, все в житті сторчма…

Буває,  все  в  житті  сторчма,
І  що  не  день  ─  здається,  гірше,
І  свіжих  помислів  катма,
Щоб  розродитись  хоч  би  віршем…

І  фрази,  штучні  та  масні,
Під  серцем  колють,  мов  рапіри!..
І  крапля  ницої  брехні
Руйнує  океан  довіри.

Необнадійливий  прогноз
Передбачає  шквальний  вітер,
А  ти,  рятуючись  від  гроз,
Не  знаєш,  де  себе  подіти…

Шукаєш  вірного  плеча
І  розуміння,  і  розради…
Одна  малесенька  свіча
Пітьмі  суцільній  не  зарадить…

Та  просвітлить  буття  твоє
І  вкотре  дасть  міцне  опертя.
В  житті  з  усього  вихід  є,
Немає  виходу  зі  смерті…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739001
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 23.06.2017


Циганова Наталія

мечты с перегретой крыши…

Горстями  сгребает  мечты  недозревших  вишен
горячий  порывистый  ветер  с  горячей  крыши.
Он  был  очень  правильным  мальчиком.  
Был  -  да  вышел,
и  лезет  под  шляпки,  за  воротники  и  ниже.
А  отпуск  маячит  назойливой  мелкой  мошкой:
прихлопнешь  всерьёз,  а  как  будто  бы  понарошку  -
и  вот  прокисаешь  над  фотками  у  окошка
с  забытой  случайно  вчера  на  столе    окрошкой
в  своей  хоть  и  старой,  но  очень  комфортной  нише.

И  вдруг  испугаешься:  хоть  бы  стать  на  год  выше,
чтоб  так  же,  как  нынче...
чтоб  попросту  видеть/слышать,
как  ветер  швыряет  мечты  с  перегретой  крыши...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738695
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 23.06.2017


Циганова Наталія

плюс

Тоска  проснётся  раньше,  чем  рассвет.  
В  завязке  и  разводы,  и  романы.  
Судьба  погладит  пачку  сигарет  
в  кармане.  
И  прячутся  от  неба  под  зонты  
рассудком  перекошенные  лица.  
И  день  -  живой,  а  вроде  как  остыл  
и  снится.  
Дорога  в  пробках  вызрела  во  флюс.  
И  радует  единственное:  кроме  
всех  минусов  -  в  замке  чирикнет  плюс:
"Я  -  дома!"...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738655
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 23.06.2017


Ліна Ланська

НЕ ЖЕНИ

Пригорнусь  хоч  на  мить,  не  жени.
У  душі  щось  маленьке  й  гаряче,
Завмирає,  тріпоче,  неначе,
Розливається  стогін  струни.
Не  жени  мене  в  ніч,  не  жени...

Загорнусь  у  духмяний  полин  -
Твого  тіла,    вдихаючи  млосно
Пряний  мускус  і  бачу,  як  сосни
Плачуть  мовчки...  розлука  коли  -
Кам"яніють  краплини  смоли.

Цей  оманливо-сонячний  світ
Теплих  пестощів,  не  оминути
І  медово-гіркої  цикути
Не  напитись,  -  бурштиновий  лід
Ще  бринітиме  тисячу  літ.

Тільки  любляче  серце  й  почує...
Зводять  вежі  кармінові  сни,
Доки  доля  безжально  лінчує,
Пригорнусь  хоч  на  мить,  не  жени.

21.06.17.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738965
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 23.06.2017


Олена Вишневська

Доброго ранку, моя перелітна пташко

Доброго  ранку,  моя  перелітна  пташко!
Як  подолала  свій  шлях  /крізь  тумани/  сюди?
Спека  така  неможлива,  що  й  дихати  важко.
Душать  у  грудях  солоні  краплини  води.

Не  зупиняйся:  немає  ні  хліба,  ні  злата.
/Точать  на  мене  завбачливо  будні  ножі./
Все,  що  зуміла  б  тобі  я  сьогодні  віддати  –  
Подих  і  руку,  допоки  дійдемо  межі.

Краще  лети!  Вбережи  свої  крила  від  клітки.
Тут  не  вітають  свободу  і  вільний  політ.
Точаться  війни.  Стріляють  гармати  у  свідків.
І  по  периметру  правди  –  оголений  дріт…

Не  побороти  супротив  земного  тяжіння:
Небо  –  твоє,  та  не  може  належати  нам...
Просто  лети,  повертаючись  у  сновидіння
/Будемо  тіням  давати  свої  імена/.    

Просто  лети!  Подолай,  моя  пташко,  кордони!
Бачиш,  де  лінія  дотику  неба  й  землі:
Там  зовсім  інші  /до  нас  небайдужі/  закони.
Там  навіть  нашій  любові  серця  замалі…  


[i]/колись/[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738424
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 23.06.2017


Олена Вишневська

…любити…

Я  пам’ятаю,  як  травень  блукав  між  дзвіниць,  
Вулиці  міста  схилялись  до  ніг  наших  ниць,  
Ми  розчинялись  в  ріці  незнайомих  облич
До  півнОчі.

Місяць  скоринкою  хліба  висів  в  далині,  
Я  загубилась  в  тобі,  як  і  ти  –  у  мені.
/Хто  б  і  шукав,  не  знайшов…/  Та  в  цій  битій  війні
Ікла  вовчі

Нас  вигризали  й  у  різні  штовхали  світи,  
Там,  де  ні  входу,  ні  виходу  нам  не  знайти.
В  час,  коли  руки  безвольно  тримають  хрести
Не  злетіти…

Ми  ж  бо  не  птахи.  Залишимо  іншим  політ.
Часом  любити  не  “до”  йти,  а  рухатись  “від”
Та  відпускати,  аби  у  мереживі  літ
Знов  зустрітись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736716
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 23.06.2017


гостя

Ріки медові…



Постіль  стели  мені  –
Чистий  арктичний  сніг.
Квіти  збирай  мені  –  пряні  альпійські  луки.
Випий  мене,  вітре…  сонячний  оберіг,
Щастя  циганське  –
     з  рук  у  найперші  руки.

Йди,  сіроманцю,  
На  спалах  готичних  вій.
Серце  навпіл  (власне,  знати  тобі  не  конче)
Грай  же,  сліпий  заклинателю  древніх  змій.
Ріки  медові…
     я  засинаю,  вовче…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734400
дата надходження 21.05.2017
дата закладки 21.05.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.05.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.05.2017


Шостацька Людмила

СОНАТИ ТРАВНЕВОГО ДОЩУ

                                                                                                             Травневий    дощ    дав    волю    почуттям,
                                                                                                             Бузкам    вмивав    букетики    духмяні,
                                                                                                             Рожевий    цвіт    наповнював    життям
                                                                                                             Так    щедро    в    яблуневій    порцеляні.

                                                                                                             Люблю    його    сонати    за    вікном,
                                                                                                             Його  концерти    під    відкритим    небом
                                                                                                             Й    коли    забув    дорогу    вітролом
                                                                                                             Я    п’ю    його    чаї    з    живильним    медом.

                                                                                                             Сумні    думки    накрилися    дощем,
                                                                                                             Душа  розквітла  від    таких    гармоній,
                                                                                                             Пішли,  не  озирнувшись  біль    і    щем,
                                                                                                             З    собою    взявши    вирок    беззаконій.  
                                                                                                           




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733898
дата надходження 17.05.2017
дата закладки 18.05.2017


Ліна Ланська

НЕХАЙ БИ ЙШОВ

Нехай  би  йшов  в  минуле  день  оцей,
Розпатланий,  розтерзаний  вітрами.
Порожній  погляд,  заспане  лице
І  безнадія  щербленої  рами.

Ти  хто?  Кого  шукаєш,  не  мене?
Але  "не  Я",  "не  МИ",  бо  нас  немає,  -
Тебе  не  чують;  тінню  промайне
Моє  :  чужа!..  і  причепившись  скраю,

У  сріблі  павутиння  за  карниз,
Протягне  ниточки  до  амальгами,  -
На  сходинку  угору,  чи  униз  -
Дроти,  зімпровізовані  не  нами.

Туманний  подих,  бачу,  -  струменить
Поверхня  тьмяна  -  в  холод!..  запотіла  -
Прощення  не  моєї  не  вини?
Бажанням  недопещеного  тіла

В  амперах,  вольтах,  чи  мільйонах  ват,
Зриває  простір,  відчиня  портали,
Не  змінюючи,  лиш  координат,
Відддаючи,  як  завше  на  поталу.

Незрячі  душі,  дотиком  до  зір,
У  мить  прозріли    -  на  порозі  страти,
Злились  в  одно,  -  кантатою  грозі,
Щоб  якось  чорні  діри  залатати.

Щоб  стримати  народження  патин
І  молодість  без  дозволу  відняти
У  Вічності...  я  спробую,  а  ти
Не  вовк,  якщо  лякаєшся  ягняти.

Спали  жагою!..  Господи,  прости!
Хай  крила  зламані,  обпечені  й  пошерхли
Його  вуста  -  мої  важкі  хрести,
Його  сльоза,  неначе  диво-перли.

Впадуть  у  попіл,  іскорками  друз
Застигнуть,  хороводом  веселковим...
Постій,  поглянь,  неначе  дим  загруз,
Порожній  погляд  холодом  зимовим

У  крапку  стис,у  кульку  крижану
Моє  маленьке  неспокійне  хочу
Тебе,  Життя!  Ті  крила  кажану?!
Не  буде  так,  і  мантру  цю  пророчу,

Як  щит  від  лиха,  віддаю  добру!  -
Розтане  лють  і  заясніє  розум.
З  душі  твоєї  прожену  мару
Звертанням  до  Чумацького  Узвозу,
А  лід  вогнем  шаленим  приберу.

14.05.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733840
дата надходження 17.05.2017
дата закладки 17.05.2017


Svetok

На континентах протиріч

На  різних  континентах.  -  Дуже  близько.
Так  хочеться  побігти..  -  Обійняти.
Увись  злетіти..  -  Впасти  низько-низько.
І  більше  не  кохати.  -  І  кохати.

Триматися  за  руки.  -  Відпустити.
Давно  тебе  забути  -  пам'ятати.
І  більше  не  любити.  -  І  любити.
Стріляй  скоріш!  -  Не  смій  мене  вбивати..

І  день  -  не  день.  І  ніч  давно  не  та  вже.
Дощі  притихли.  -  Знову  заливають.
І  так  було,  і  так  нам  буде  завше..
Бо  ми  із  тих,  що  майже  не  кохають.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733130
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 17.05.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.05.2017


гостя

Досить…



Ця  відстань  
Завелика,  але  ти
Давно  навчилась  поглинати  простір.
Чекала,  як  палатимуть    мости,
Криваво  
   і  захоплююче…  гостро

Болітимуть  
Незгладжені  кути,
Пектимуть…  у  кістках  осяде  стронцій…
Ти  ще  не  знала,  всі  дороги  –  в  Рим!
Вони  усі
   ведуть  до  Риму,  сонце…

Вони  усі…
На  берегах  ріки
Збирає  данину  всевладна  Осінь…
Цю  відстань  тільки  відьми  й  літаки
Здолати  можуть…  
   досить!..  серце…  Досить.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733437
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 14.05.2017


void

русло сухой реки

[i]«Самое  страшное  –  это  когда  судьба  закончилась,  а  жизнь  продолжается»  (с)[/i]

*
сухое  русло  реки
тут  были  слова
тут  были  стихи
ими  росла  трава
ими  росли  цветы
где  был  человек
который  писал  стихи
*
хочешь  не  уходи
хочешь  пиши  о  нем
хочешь  сожми  ладонь
так  как-бы  сделал  он
камни  хранят  слова
в  русле  сухой  реки  
след  от  его  руки
*
след  от  его  судьбы
след  от  него  и  ты
жилками  среди  скал
надпись  о  том  как  он
надпись  о  том  как  ты
хочешь  не  уходи
это  теперь  твой  дом
*
хочешь,  сожми  ладонь
делай  как  делал  он
хочешь  пиши  стихи
хочешь  тихонько  спи
только  останься  тут
завтра  цветы  взойдут
след  от  реки  руки
след  от  него  и  ты.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728203
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 13.05.2017


Akimova

Ранний Пастернак

Сквозь  кружево  тончайших  завитушек
И  вычурность  словесных  эскапад
Февраль  нутром  срывается  с  катушек
И  пишется  навзрыд  и  наугад.

Вслед  музыке,  отвергнутой  поспешно,
Еще  звучащей,  но  уже  не  в  лад.
К  тому,  что  как  дыханье  -  неизбежно,
Туда  -  в  грядущий  Гефсиманский  сад.

А  Ольга  не  жалеет  откровений,
Взамен  не  получая  ничего.
И  из  Москвы,  из  желтых  сновидений
Приходят  письма  странные  его.

И  слов  избыточность,  и  строк  витиеватость,
И  мыслей  гуттаперчевая  вязь.
Но  никому  еще  не  удавалось
Таким  февраль  озвучить  отродясь.

А  Ольга  ждёт.  
Исписаны  страницы  огрызком  страсти,
Сердце  -  кверху  дном.
Сумятица,
Свиданья  за  границей...
Не  сбудется.
Ни  завтра,  ни  потом.

Его  нелепые  изысканные  шоры
Судьбы  не  перемелют  жернова.

И  мир  весь  -  это  музыка,
                                   к  которой
Осталось  только  подобрать  слова.


Апрель  2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732112
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 12.05.2017


Циганова Наталія

сто поцелуев…

Весна  в  словах,  разделённых  мыслями,
сорвётся  с  губ  в  несусветный  бред
неизлечимо  двоих,  неистово
идущих  миром  друг  другу  вслед,
ещё  чужих,  но  уже  на  ниточке.
Короткий  вечер  проденет  в  ночь
сто  поцелуев,  и  все  -  на  цыпочках.
И  время  спешно  умчится  прочь,
куда-то  в  зиму,  вторую,  пятую,
где  до  любви  -  не  хватало  снов,
где  безымянные  пальцы  прятали:
она,  вздыхая...
и  он  -  без  слов.

А  мне  всё  чудится:  сколько  б  нЕ  дали,
хоть  век  бы  -  им  разбираться  лень
тогда  ли,  нынче  ли,  тут  ли,  издали,
что  кто-то    -    Кто-то...
         а  кто-то    -  тень...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733000
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 12.05.2017


Шостацька Людмила

А ВИ СОБОЮ НЕ БУЛИ

                                                                       Я    співчуваю    вам,  "юначе",
                                                                       Бо    ви    із    примусу    любили,
                                                                       Я    знаю:  серце    ваше    плаче  –
                                                                       Не    та    казала    вам:  Мій    милий!

                                                                       Не    та    кидала    в    вічі    зорі,
                                                                       Не    та    п’янила    поцілунком,
                                                                       Не    автор    ви    своїх    історій,
                                                                       Не    справжній    лицар    в    обладунках.

                                                                                                   ПРИСПІВ:
                                                       На    час,  помножена    розлука,
                                                                       Ви    помилилися    колись,
                                                                       Любов  –  не  вивчена    наука,
                                                                       Бездумно    долі    розійшлись.

                                                       Колись    ви    просто    заблукали
                                                                       Між    двох    далеких    берегів,
                                                                       З    розлуки    плакали    бокали,
                                                                       В    очах    двоїлося    від    дів.

                                                       Мені    сказали    очі    ваші
                                                                       Про    що    іще    мовчать    вуста,
                                                                       Не    доторкнутись    вам    до    чаші
                                                                       Моїх    медів,    я  –  вже    не    та.

                                                                                         ПРИСПІВ:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732928
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 11.05.2017


Олена Вишневська

…додому, який не дім…

Скотиться  колесом  сонце  за  горизонт.
Пам’ять  підніжки  розставить.  Втекти  б,  та  –  ні…  
Я  залишаю  /впустила  квиток/  перон
І  повертаюсь  додому,  який  не  дім.

Тут,  де  немає  від  мене  ні  сліду,  я
В  серці  тамую  весни  больовий  синдром.
Хочеться  дива.  /Забула  його  ім’я…/
Входить  дитинство  навшпиньках  десь  під  ребро.

Ось  знову  вулиця.  Вишні  зронили  цвіт.
Скільки  б  мені  не  пройти  не  моїх  доріг
/Й  тих,  що  мої/,    через  всю  павутину  літ,
Хочеться  переступити  за  той  поріг,

Де  вже  не  чутно  ні  сміху  за  склом  вікна,
Ні  вечорових  розмов,  тільки  вітру  свист
Ходить  по  колу  сирих  і  пустих  кімнат,
Де  кожна  річ  у  собі  зберігає  зміст

Глибший,  ніж  іншим  здається.  Бо  тут  і  я
З  вітром  колись  перешіптувалась  в  думках,
І  у  свята  за  великим  столом  сім’я
Дружно  збиралась.  Тепер  на  кількох  замках

Двері  у  світ,  де  від  тиші  загусли  зву…
…чи!!!  -  я  прошу.  -  Зазвучи  у  мені  ще  раз!
Так,  щоби  сили  сказати  було:  «Живу!»
Так,  щоби  лікарем  стала  любов  –  не  час…

Лиш  чорно-білі  портрети  тепер  мені
Дивляться  в  душу.  /Минуле  крізь  об’єктив./
Я  повертаюсь  додому,  який  не  дім.
/Той,  що  як  кисень,  покликав  і  відпустив…/  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732913
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 11.05.2017


Ліна Ланська

НЕ ДАНО


В    попіл    наші    сади    світанкові,
Від    байдужості    нерозумінь,
Розсипаються,    сіються    нові    -
Тільки    зерня    у    душу    закинь.

Хай    не    я    ті    плоди    позбираю,    -
Безсердечним    любить    не    дано.
Загубила    колись    свою    зграю,
Відлетівши,    як    день    у    вікно.

Крізь    століття,    німа    і    незряча,
Навмання  за  тобою  ішла.
Я    не    плачу,    повір,    я    не    плачу,
Хоч  і  сліпну  -    без  просвітку,  мла.

Зорі    падали    іншим    під    ноги,
А    мені,  лиш  пелюстки  жарин
Устеляли    стежки    і    дороги,    
Ще    й    обабіч,    -    примари    бантин.

Квітла    мить,    як    у    ніч    на    Купала,
Бо    напитись    у    полудень    дав,
Із    жалю,    -    отоді    я    й    пропала,
Отоді    й    зрозуміла:    біда.

Чим    сплатити    за    склянку    у    спеку?
Тільки    серце    у    птахи    і    все,
Крила    зламані,    зграя    далеко,
Під    ногами    пекельне    шосе.

А    краплина    води    наостанок
Дасть    вдихнути,    -    мізерна    ціна    -
Моє    серце    маленьке;    осанну
Заспівало    й    розбилось,    одна...

Одна    нота,    єдина,    зникає.
Чиюсь    долю    рятує    вино.
Не    жаліюсь    і    не    нарікаю    -
Безсердечним    любить    не    дано.    

10.05.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732937
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 11.05.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.05.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.05.2017


Елена Марс

Вальсирует май…

Вальсирует    май  -  не    меня,    а    кого-то    другого...  
Другие    острей    ощущают    цветов    аромат...
Любви,    в    это    светлое    время,    на    улицах    много...
Навстречу    друг    к    другу  влюблённые    люди  спешат...

Целуюясь,    смеются...  А    мне    так    тоскливо    и    грустно...
Буянит    сирень    далеко-далеко...  без    меня.
В    других    вызывает    жасмин    окрыленные    чувства
И    нежность    тюльпанов,  своим    разноцветьем    пленя...

А    ландыши...  Бог    мой!..  Как    эхо    далёкого    детства!..
Меня    -    в    моих    мыслях,  всегда    возвращают    домой...
Невинное    в    маленьких    чудах    -    благое  кокетство!..
Вдыхала    бы    жадно!..  Как    счастье    вдыхают  -  душой...

Пьянеть    бы    мне    снова    от    всей    этой    майской      природы,
Чтоб  сердце  забилось  сильней,    утопая    в    любви!..
Как    больно  любить,  ощущая    в    душе    непогоду...
А    все    же    я    эту    любовь    не    хочу    умертвить.

Пусть    длится,    живёт    этот    свет    в    моём    сердце    подольше!
Боюсь    навсегда  потерять  красоту    этих    чувств...
Возможно,    кому-то    без    этого    легче    и    проще,
А    мне    этот    мир,    без  любви,    показался    бы    пуст.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732011
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 07.05.2017


Елена Марс

Вальсирует май…

Вальсирует    май  -  не    меня,    а    кого-то    другого...  
Другие    острей    ощущают    цветов    аромат...
Любви,    в    это    светлое    время,    на    улицах    много...
Навстречу    друг    к    другу  влюблённые    люди  спешат...

Целуюясь,    смеются...  А    мне    так    тоскливо    и    грустно...
Буянит    сирень    далеко-далеко...  без    меня.
В    других    вызывает    жасмин    окрыленные    чувства
И    нежность    тюльпанов,  своим    разноцветьем    пленя...

А    ландыши...  Бог    мой!..  Как    эхо    далёкого    детства!..
Меня    -    в    моих    мыслях,  всегда    возвращают    домой...
Невинное    в    маленьких    чудах    -    благое  кокетство!..
Вдыхала    бы    жадно!..  Как    счастье    вдыхают  -  душой...

Пьянеть    бы    мне    снова    от    всей    этой    майской      природы,
Чтоб  сердце  забилось  сильней,    утопая    в    любви!..
Как    больно  любить,  ощущая    в    душе    непогоду...
А    все    же    я    эту    любовь    не    хочу    умертвить.

Пусть    длится,    живёт    этот    свет    в    моём    сердце    подольше!
Боюсь    навсегда  потерять  красоту    этих    чувств...
Возможно,    кому-то    без    этого    легче    и    проще,
А    мне    этот    мир,    без  любви,    показался    бы    пуст.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732011
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 07.05.2017


Ліна Ланська

СИНТО (Шлях богів)

Не  застебнуть  на  гудзик
День,  що  народить  ніч.
Вічний  боржник  якудзи  -
Місяць,  пливе  навстріч.

Срібне  посіє  зерня,
Що  йому  той  "банзай"?
Озеро  топче  зверхньо,
Ласкою*  виповза.

Сакура  -  черемшині  -
Рідна  повір,  сестра.
Ночі  ті  швидкоплинні,
Місяцю,  нам  пора,

Кинь  Фудзіямі  шалик
Із  самоцвітів...  Сан!
Чайні  гнізда  втішались
Росами  ікебан.

Майстру  -  перо  й  секатор.
Не  самурай  -  митець.
Знав  чернець-імператор  -
Божий  шлях  -  навпростець.

Ламаний  і  задовгий  -
Срібний  тремкий  узвіз.
Кликали  бога    боги,  -
Синто  напереріз.


10.04.17.
Імператор  Ґо-Мідзуноо  народився  29  червня  1596  року.  .  Новонародженому  дали  ім'я  принц  Сан.
За  життя  Імператор  Ґо-Мідзуноо  вичав  японську  літературу,  поезію  та  історію.  Під  псевдонімом  Ґьокуро  —  «Самоцвітна  роса»  —  він  видав  поетичну  «Збірку  чаїного  гнізда».  Монарх  також  був  майстром  ікебани  та  садівництва.  Сад,  створений  за  його  проектом  в  Імператорській  віллі  Сюґакуїн,  вважається  одним  з  найкращих  зразків  японського  паркового  мистецтва  17  століття.  
Також  Імператор  цікавився  буддизмом  і  1651  року  постригся  у  ченці  під  іменем  Ендзьо.  Носив  титул  живого  божества.


*Ласка  (Кама-ітаті  три  ласки  дуже  агресивні)  -  демон-йокай  у  японському  фольклорі.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729570
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 20.04.2017


Ліна Ланська

СИНТО (Шлях богів)

Не  застебнуть  на  гудзик
День,  що  народить  ніч.
Вічний  боржник  якудзи  -
Місяць,  пливе  навстріч.

Срібне  посіє  зерня,
Що  йому  той  "банзай"?
Озеро  топче  зверхньо,
Ласкою*  виповза.

Сакура  -  черемшині  -
Рідна  повір,  сестра.
Ночі  ті  швидкоплинні,
Місяцю,  нам  пора,

Кинь  Фудзіямі  шалик
Із  самоцвітів...  Сан!
Чайні  гнізда  втішались
Росами  ікебан.

Майстру  -  перо  й  секатор.
Не  самурай  -  митець.
Знав  чернець-імператор  -
Божий  шлях  -  навпростець.

Ламаний  і  задовгий  -
Срібний  тремкий  узвіз.
Кликали  бога    боги,  -
Синто  напереріз.


10.04.17.
Імператор  Ґо-Мідзуноо  народився  29  червня  1596  року.  .  Новонародженому  дали  ім'я  принц  Сан.
За  життя  Імператор  Ґо-Мідзуноо  вичав  японську  літературу,  поезію  та  історію.  Під  псевдонімом  Ґьокуро  —  «Самоцвітна  роса»  —  він  видав  поетичну  «Збірку  чаїного  гнізда».  Монарх  також  був  майстром  ікебани  та  садівництва.  Сад,  створений  за  його  проектом  в  Імператорській  віллі  Сюґакуїн,  вважається  одним  з  найкращих  зразків  японського  паркового  мистецтва  17  століття.  
Також  Імператор  цікавився  буддизмом  і  1651  року  постригся  у  ченці  під  іменем  Ендзьо.  Носив  титул  живого  божества.


*Ласка  (Кама-ітаті  три  ласки  дуже  агресивні)  -  демон-йокай  у  японському  фольклорі.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729570
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 20.04.2017


Єлена Дорофієвська

Старое кресло

Так  бывает  только  в  дни  молодости  или  войны  -  
Все  исполнено  смысла  и  крайностей:  на  закате  охра  и  терракота,
Воздух  с  крошками  золота,  старое  кресло  бордовое  у  стены.
В  этой  комнате  все  еще  пахнет  хлебом,  оливковым  маслом,  книгами  и  субботой.
Так  бывает,  когда  умирает  близкий,  уходит  особенный  кто-то,
Будто  прошлое  растворилось,  жизнь  внезапно  сбросила  обороты  -  
Чувства  тех,  кто  остался,  святы,  скомканы,  напряжены...

В  этих  видениях  будет  всегда  хоть  немного  мглы  -  
Мягкой,  рассеянной,  но  потому  и  таинственно  веской,
Как  на  старых  портретах,  где  даты  стерты,  а  краешки  затемнены  -  
Фотографии  тоже  взрослеют  кощунственно  быстро,  неумолимо  резко.  
И  неуместно  скрипят  пружины,  тень  вжимая  в  привычно  измятое  старое  кресло,  
И  хоть  в  комнате  все  еще  пахнет  детством,
Но  обнять  уже  некого,  с  нерассуждающей  нежностью  подойдя  со  спины.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729476
дата надходження 19.04.2017
дата закладки 20.04.2017


Єлена Дорофієвська

Старое кресло

Так  бывает  только  в  дни  молодости  или  войны  -  
Все  исполнено  смысла  и  крайностей:  на  закате  охра  и  терракота,
Воздух  с  крошками  золота,  старое  кресло  бордовое  у  стены.
В  этой  комнате  все  еще  пахнет  хлебом,  оливковым  маслом,  книгами  и  субботой.
Так  бывает,  когда  умирает  близкий,  уходит  особенный  кто-то,
Будто  прошлое  растворилось,  жизнь  внезапно  сбросила  обороты  -  
Чувства  тех,  кто  остался,  святы,  скомканы,  напряжены...

В  этих  видениях  будет  всегда  хоть  немного  мглы  -  
Мягкой,  рассеянной,  но  потому  и  таинственно  веской,
Как  на  старых  портретах,  где  даты  стерты,  а  краешки  затемнены  -  
Фотографии  тоже  взрослеют  кощунственно  быстро,  неумолимо  резко.  
И  неуместно  скрипят  пружины,  тень  вжимая  в  привычно  измятое  старое  кресло,  
И  хоть  в  комнате  все  еще  пахнет  детством,
Но  обнять  уже  некого,  с  нерассуждающей  нежностью  подойдя  со  спины.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729476
дата надходження 19.04.2017
дата закладки 20.04.2017


Елена Марс

Я помню запах яблок недоспелых

Я  помню  запах  яблок  недоспелых,  
Я  помню  поцелуи...  Так  несмело  
Держал  меня  ты  за  руки  и  нежно  
В  глаза  смотрел  мне...  Юные  надежды  

Обоих  нас  тогда  переполняли...
Что  будет  -  мы  не  думали,  не  знали
И  рады  были  каждому  мгновенью.
Любили  мы...  Счастливейшее  время  

Осталось  где-то  в  прошлой  нашей  жизни,  
А  будто  бы  вчера...  Опять  я  вижу  
Те  дни,  что  так  усердно  держит  память.  
Куда  ушло  всё?  Что  случилось  с  нами?..

Года  прошли,  а  будто  бы  недели
И  мы  с  тобой  немножко  постарели,  
Но  я  тебя,  средь  тысячи  прохожих,  
Узнала  бы...  И  ты  узнал  бы  тоже...  

Я  помню  запах  яблок  недоспелых  -  
Любви  моей  весенней,  самой  первой...

09  декабря  2012  г.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728434
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 14.04.2017


Елена Марс

Я помню запах яблок недоспелых

Я  помню  запах  яблок  недоспелых,  
Я  помню  поцелуи...  Так  несмело  
Держал  меня  ты  за  руки  и  нежно  
В  глаза  смотрел  мне...  Юные  надежды  

Обоих  нас  тогда  переполняли...
Что  будет  -  мы  не  думали,  не  знали
И  рады  были  каждому  мгновенью.
Любили  мы...  Счастливейшее  время  

Осталось  где-то  в  прошлой  нашей  жизни,  
А  будто  бы  вчера...  Опять  я  вижу  
Те  дни,  что  так  усердно  держит  память.  
Куда  ушло  всё?  Что  случилось  с  нами?..

Года  прошли,  а  будто  бы  недели
И  мы  с  тобой  немножко  постарели,  
Но  я  тебя,  средь  тысячи  прохожих,  
Узнала  бы...  И  ты  узнал  бы  тоже...  

Я  помню  запах  яблок  недоспелых  -  
Любви  моей  весенней,  самой  первой...

09  декабря  2012  г.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728434
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 14.04.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.04.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.04.2017


Олена Вишневська

У скронях пульсує ніч…

У  скронях  пульсує  ніч…
Мете  завірюха…  в  грудях…
Ще  трішки  –  і  треба  йти.
Попереду  сни…  навзнак…
На  лінії    /віч-на-віч/
Розіграні  всі  етюди…
І  гублять  свої  хвости
Комети…  /недобрий  знак/.

Між  нами  –  крихка  вуаль,
І  плавиться  воском  тиша…
Обабіч  горять  мости
Ілюзій  пустих  дзеркал.
Я  надто  твоя…  на  жаль…  
Розквітла  лютнева  вишня.
Весну  ув  очах  прости,  
І  цей  сонцелюбний  шал.

І  звісно  не  в  тому  річ,
Що  ти  мої  сни  забудеш:  
Не  варто  любов  нести,
Як  позаторішній  сніг.
У  скронях  пульсує  ніч…
Мете  завірюха…  в  грудях…
Ще  трішки  –  і  треба  йти:
Не  хочеться…  Віриш?
                                                                           ...ні…  


[i]/якось/[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728302
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 12.04.2017


Олена Вишневська

У скронях пульсує ніч…

У  скронях  пульсує  ніч…
Мете  завірюха…  в  грудях…
Ще  трішки  –  і  треба  йти.
Попереду  сни…  навзнак…
На  лінії    /віч-на-віч/
Розіграні  всі  етюди…
І  гублять  свої  хвости
Комети…  /недобрий  знак/.

Між  нами  –  крихка  вуаль,
І  плавиться  воском  тиша…
Обабіч  горять  мости
Ілюзій  пустих  дзеркал.
Я  надто  твоя…  на  жаль…  
Розквітла  лютнева  вишня.
Весну  ув  очах  прости,  
І  цей  сонцелюбний  шал.

І  звісно  не  в  тому  річ,
Що  ти  мої  сни  забудеш:  
Не  варто  любов  нести,
Як  позаторішній  сніг.
У  скронях  пульсує  ніч…
Мете  завірюха…  в  грудях…
Ще  трішки  –  і  треба  йти:
Не  хочеться…  Віриш?
                                                                           ...ні…  


[i]/якось/[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728302
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 12.04.2017


Олена Вишневська

Мені б трохи простору…

Мені  б  трохи  простору.  Стомлюють,  сковують  дотики.
І  так  щоб  без  пальців  –  думками  навиворіт.  Хто  такі
З  тобою  ми?  Зваблені  веснами  і  заримовані.
І  тягнемось,  тягнемось  –  тонемо  /зв’язані/  в  повені

Своїх  почуттів.  До  землі  –  кілька  снів  передихати,  
Слова  /мовчки/  передивитись.  Мені  би,  щоб  тихо  так:
Почути,  як  погляди  віями  шкіри  торкаються,  
Та  глибоко  хвилі  любові  у  душі  вростаються.

Мені  би  на  мить  поза  рамки  й  безглузді  обмеження,  
Де  падають  ниць  непідкорені  досі  нам  вежі.  Я
Більше  не  хочу  нічого,  крім  поза  сезонами,  
Містами,  світами,  дзвінками  /у  ніч/  телефонними

Єдиного  шансу  –  з  тобою  на  вічність  спинитися.  
Не  снитися  –  ранком  квітневим,  без  фальші,  здійснитися
В  найменших  дрібницях,  продовжитись  датами,  цифрами,  
І  те,  що  для  нас,  заховати  від  інших  за  титрами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727903
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Олена Вишневська

Мені б трохи простору…

Мені  б  трохи  простору.  Стомлюють,  сковують  дотики.
І  так  щоб  без  пальців  –  думками  навиворіт.  Хто  такі
З  тобою  ми?  Зваблені  веснами  і  заримовані.
І  тягнемось,  тягнемось  –  тонемо  /зв’язані/  в  повені

Своїх  почуттів.  До  землі  –  кілька  снів  передихати,  
Слова  /мовчки/  передивитись.  Мені  би,  щоб  тихо  так:
Почути,  як  погляди  віями  шкіри  торкаються,  
Та  глибоко  хвилі  любові  у  душі  вростаються.

Мені  би  на  мить  поза  рамки  й  безглузді  обмеження,  
Де  падають  ниць  непідкорені  досі  нам  вежі.  Я
Більше  не  хочу  нічого,  крім  поза  сезонами,  
Містами,  світами,  дзвінками  /у  ніч/  телефонними

Єдиного  шансу  –  з  тобою  на  вічність  спинитися.  
Не  снитися  –  ранком  квітневим,  без  фальші,  здійснитися
В  найменших  дрібницях,  продовжитись  датами,  цифрами,  
І  те,  що  для  нас,  заховати  від  інших  за  титрами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727903
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Циганова Наталія

мы с тобою - почти соседи…

Посмотри,  в  абрикосы  Бог  щедро  вплетает  радость  -
сколько  хочешь  распутай  и  просто  себе  возьми.
Взрослый  мир,  созерцая  как  мячиком  скачет  градус,
снизойдёт  до  ребячливой,  звонкой,  большой  возни  ,
где  опять  нараспашку  объятия,  куртки,  окна.
Безоружные  души,  расплавленные  в  апрель,
создадут  тишину,  от  которой  все  войны  –  сдохнут.
Ты  вернёшься  конвертом  от  аиста  в  чью-то  дверь  –
разгонять  чьи-то  тучи  и  боль  синевой  глазёнок.

Небо  пули  отмолит  на  новую  тыщу  лет
на  дежурных  свечах  у  дежурных  своих  иконок,
ретушируя  мир  в  абрикосово-нежный  цвет,
столько  сотен  веков  не  меняющийся.

…намедни
я  разбилась  душой…
                     мы  с  тобою  –  почти  соседи…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727884
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Циганова Наталія

мы с тобою - почти соседи…

Посмотри,  в  абрикосы  Бог  щедро  вплетает  радость  -
сколько  хочешь  распутай  и  просто  себе  возьми.
Взрослый  мир,  созерцая  как  мячиком  скачет  градус,
снизойдёт  до  ребячливой,  звонкой,  большой  возни  ,
где  опять  нараспашку  объятия,  куртки,  окна.
Безоружные  души,  расплавленные  в  апрель,
создадут  тишину,  от  которой  все  войны  –  сдохнут.
Ты  вернёшься  конвертом  от  аиста  в  чью-то  дверь  –
разгонять  чьи-то  тучи  и  боль  синевой  глазёнок.

Небо  пули  отмолит  на  новую  тыщу  лет
на  дежурных  свечах  у  дежурных  своих  иконок,
ретушируя  мир  в  абрикосово-нежный  цвет,
столько  сотен  веков  не  меняющийся.

…намедни
я  разбилась  душой…
                     мы  с  тобою  –  почти  соседи…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727884
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Олена Вишневська

хмелем у скронях

Кажуть,  загоїться,  навіть  як  пеклом  болить.
Звикнеться.  Контури  стануть  бліді  і  розмиті.  
Ділиться  навпіл  над  нами  небесна  блакить,  
В’яне  у  серці  любов  оберемками  квітів.

Я  заплітаю  /для  кого?/  у  косу  вінок  –  
Листя  сухе,  наче  терен,  байдужістю  коле.  
Ми  заблукали  у  вирві  життя  сторінок.  
Скільки  не  йшли,  а  повсюди  –  спустошене  поле.

Сіяли  –  знову  збирали  рясний  пустоцвіт
І  простягались  між  нами  кордони  іроній,
Доки  не  згасли  за  обрієм  спомини  від
Перших  «привіт»  до  останніх  «пробач»  на  пероні.

Все,  що  лишилось  на  згадку  –  безхатько-душа.
І  недосказаність  слів  –  диким  хмелем  у  скронях.
Рівно  за  чверть  до  появи  Малого  Ковша
Зникну  і  я,  наче  зморений  осінню  сонях.  



/колись-тепер/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727613
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017


Олена Вишневська

хмелем у скронях

Кажуть,  загоїться,  навіть  як  пеклом  болить.
Звикнеться.  Контури  стануть  бліді  і  розмиті.  
Ділиться  навпіл  над  нами  небесна  блакить,  
В’яне  у  серці  любов  оберемками  квітів.

Я  заплітаю  /для  кого?/  у  косу  вінок  –  
Листя  сухе,  наче  терен,  байдужістю  коле.  
Ми  заблукали  у  вирві  життя  сторінок.  
Скільки  не  йшли,  а  повсюди  –  спустошене  поле.

Сіяли  –  знову  збирали  рясний  пустоцвіт
І  простягались  між  нами  кордони  іроній,
Доки  не  згасли  за  обрієм  спомини  від
Перших  «привіт»  до  останніх  «пробач»  на  пероні.

Все,  що  лишилось  на  згадку  –  безхатько-душа.
І  недосказаність  слів  –  диким  хмелем  у  скронях.
Рівно  за  чверть  до  появи  Малого  Ковша
Зникну  і  я,  наче  зморений  осінню  сонях.  



/колись-тепер/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727613
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017


Єлена Дорофієвська

Намечталось (Дополнила)

Сколько  их  побывало,  безликих,  в  твоих  руках  -
Сук  почтенных,  породистых,  знающих  свое  дело,
Мне  плевать.  Здесь  нет  пафоса,  светская  шелуха  
Компромиссов  развеялась,  принципы  поредели  -  
Это  даже  не  опыт,  ничтожная  дань  годам...
...Максимально  тактично  прощупав  на  прочность  души
Друг  у  друга,  их  вскрыли…  И,  не  избегая  драм,
Забывая  молчать,  мягко  тянем:  «Прошу,  послушай…»
Будто  каждый  из  нас  несмышленыш,  ну  как  дитя.
И  легко  доверять,  наконец-то  подняв  забрало,
Быть  отчаянно  близко...  И,  восемь  часов  спустя,
Из  утробы  такси  расплескаться  по  двум  вокзалам...
Возродив  равновесие,  бодро  прибыть  домой.
И  навечно  запомнить  глаза  и  ненужный  адрес…
Избегая  пространных  и  емких  «моя»  и  «мой»,
Сожалеть.  Сожалеть,  сколько  лишнего  намечталось.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727343
дата надходження 05.04.2017
дата закладки 05.04.2017


Єлена Дорофієвська

Намечталось (Дополнила)

Сколько  их  побывало,  безликих,  в  твоих  руках  -
Сук  почтенных,  породистых,  знающих  свое  дело,
Мне  плевать.  Здесь  нет  пафоса,  светская  шелуха  
Компромиссов  развеялась,  принципы  поредели  -  
Это  даже  не  опыт,  ничтожная  дань  годам...
...Максимально  тактично  прощупав  на  прочность  души
Друг  у  друга,  их  вскрыли…  И,  не  избегая  драм,
Забывая  молчать,  мягко  тянем:  «Прошу,  послушай…»
Будто  каждый  из  нас  несмышленыш,  ну  как  дитя.
И  легко  доверять,  наконец-то  подняв  забрало,
Быть  отчаянно  близко...  И,  восемь  часов  спустя,
Из  утробы  такси  расплескаться  по  двум  вокзалам...
Возродив  равновесие,  бодро  прибыть  домой.
И  навечно  запомнить  глаза  и  ненужный  адрес…
Избегая  пространных  и  емких  «моя»  и  «мой»,
Сожалеть.  Сожалеть,  сколько  лишнего  намечталось.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727343
дата надходження 05.04.2017
дата закладки 05.04.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.04.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.04.2017


гостя

До жнив…



Навіщо  все
Оце  мені,  навіщо?
Ця  прохолода  прибережних  скель?
Замішую  кораблики,  мов  тісто…
Плету  собі  журу…
     о  карамель

Чутливих  губ,
І  сірість  панорами
Із  сяйвом  дивних  риб  на  мілині…
Ідуть  у  нашу  гавань  криголами
Із  синіми  китами  
   на  спині.

Усе!  до  жнив
Не  зібране  колосся
Палає  смолоскипами  в  мені.
…і  світиться  неоново  волосся
…і  гусне  карамель  
   на  глибині

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726912
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017


гостя

До жнив…



Навіщо  все
Оце  мені,  навіщо?
Ця  прохолода  прибережних  скель?
Замішую  кораблики,  мов  тісто…
Плету  собі  журу…
     о  карамель

Чутливих  губ,
І  сірість  панорами
Із  сяйвом  дивних  риб  на  мілині…
Ідуть  у  нашу  гавань  криголами
Із  синіми  китами  
   на  спині.

Усе!  до  жнив
Не  зібране  колосся
Палає  смолоскипами  в  мені.
…і  світиться  неоново  волосся
…і  гусне  карамель  
   на  глибині

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726912
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017


Наташа Марос

І ПАННОЮ…

І  знову  -  нестримні  весни,
І  знову  -  з  душі  неспокій,
Мов  човен,  отой,  без  весел,
По  річці,  отій,  глибокій...

Лиш  вітер  шматує  серце,
І  сонце  холодним  диском
Скотилося,  мов  на  денце,  -
Тебе  вже  немає  близько...

Цей  світ  повернувся  раптом  -
Бездонна  небесна  прірва
Мою  проковтнула  втрату
Повірити  б,  та  не  вірю...

Сміятися  б,  а  не  плакать,
У  просинь  -  дивитись  вгору,
Вдягнути  б  красиве  плаття  -
І  панною  вийти  з  двору...

Чому  я  не  рада  світу,  
Чому  розлилося  синім...
Ці  весни  -  назустріч  літу,
Які  ж  вони  швидкоплинні...

               -          -          -

                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726702
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 01.04.2017


Наташа Марос

І ПАННОЮ…

І  знову  -  нестримні  весни,
І  знову  -  з  душі  неспокій,
Мов  човен,  отой,  без  весел,
По  річці,  отій,  глибокій...

Лиш  вітер  шматує  серце,
І  сонце  холодним  диском
Скотилося,  мов  на  денце,  -
Тебе  вже  немає  близько...

Цей  світ  повернувся  раптом  -
Бездонна  небесна  прірва
Мою  проковтнула  втрату
Повірити  б,  та  не  вірю...

Сміятися  б,  а  не  плакать,
У  просинь  -  дивитись  вгору,
Вдягнути  б  красиве  плаття  -
І  панною  вийти  з  двору...

Чому  я  не  рада  світу,  
Чому  розлилося  синім...
Ці  весни  -  назустріч  літу,
Які  ж  вони  швидкоплинні...

               -          -          -

                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726702
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 01.04.2017


norma Ardeko

весенний…


Окно,  как  водится  -  в  просвет
и  вдаль  глядит,  и  светит...
Стяжаю  строки,  где  в  ответ
вставляю  соль  секретов…

Весна...сердешные  снуют,
в  бутонах  прутья,  плесень)
Пусть  растревожен  быт,  уют,
я  не  хочу  быть  трезвой!

Есть  упоительный  момент  
стихо  (  восторг!)  рожденья  -
в  ячейке  застревает  сеть  
для  ловли  продолженья…

Скоблю  с  изнаночных  пластин
всю  накипь:  камень  -  в  щебень.
А  кто-то  за  меня  решил
где  "вышка"  и  что  -  степень…

А  мне  бы  только  -  чтоб  объять  -
не  всё,  -  лишь  каплю  в  море.
Не  напрягая,  приобнять,
хотя  бы  в  мониторе)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726490
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 31.03.2017


norma Ardeko

весенний…


Окно,  как  водится  -  в  просвет
и  вдаль  глядит,  и  светит...
Стяжаю  строки,  где  в  ответ
вставляю  соль  секретов…

Весна...сердешные  снуют,
в  бутонах  прутья,  плесень)
Пусть  растревожен  быт,  уют,
я  не  хочу  быть  трезвой!

Есть  упоительный  момент  
стихо  (  восторг!)  рожденья  -
в  ячейке  застревает  сеть  
для  ловли  продолженья…

Скоблю  с  изнаночных  пластин
всю  накипь:  камень  -  в  щебень.
А  кто-то  за  меня  решил
где  "вышка"  и  что  -  степень…

А  мне  бы  только  -  чтоб  объять  -
не  всё,  -  лишь  каплю  в  море.
Не  напрягая,  приобнять,
хотя  бы  в  мониторе)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726490
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 31.03.2017


OlgaSydoruk

Странные люди

Странные  люди  лирику  пишут  
И  различают  цвета  у  души.
Странные  люди  лирикой  дышат,
Тайные  знаки,вонзая,в  стихи.
Мне  в  середине  тепло  между  ними.
Белые  шрамы  -  совсем  не  болят,
Но  мироточат  все  давние  раны.
Камнем  прозрачным  -  слезинки  блестят...
Чёрною  ночью  время  раскрыться  
Лилии  белой  -  банальный  уют.
От  ожидания  чуда  -  не  спится
И  менестрели  -  сладко  поют...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726570
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 31.03.2017


OlgaSydoruk

Странные люди

Странные  люди  лирику  пишут  
И  различают  цвета  у  души.
Странные  люди  лирикой  дышат,
Тайные  знаки,вонзая,в  стихи.
Мне  в  середине  тепло  между  ними.
Белые  шрамы  -  совсем  не  болят,
Но  мироточат  все  давние  раны.
Камнем  прозрачным  -  слезинки  блестят...
Чёрною  ночью  время  раскрыться  
Лилии  белой  -  банальный  уют.
От  ожидания  чуда  -  не  спится
И  менестрели  -  сладко  поют...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726570
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 31.03.2017


Олена Вишневська

Колисанка (16+)

Я  –  кава  з  чіпким  ароматом  коханої  жінки:
Пригубиш,  полюбиш  /до  згуби/.  Мереживом  ночі
Вполюю,  зцілую,  чуття  замалюю  в  відтінки,  
Де  фарби  і  тіні  змішаються  в  трепетне:  «хочу»…

Надпий  і  впусти  павутиння  п’янкого  бажання
Блукати  по  тілу.  Та  падай  в  натягнуті  сіті
До  мене.  Відчуй,  як  під  шкірою  терпне  графіті
Продуманих  дотиків  наших  з  тобою  повстань.  Я

Буду  тобі  чорним  лісом  –  блукай  до  світанку;
Незайманим  цвітом  садів,  що  дозріє  у  вишні  –
Смакуй  і  рятуйся.  /Врятуй  мене!/  Згадуй  колишніх
Й  в  мені  забувай…  Загойдай.  Заримуй  в  колисанку

Ці  тіні  на  стелі  в  полоні  одної  октави,
Де  я  -  Nota  bene,  в  тобі  одізвуся…  Проллюся
Густим  ароматом  дурману  в  тенетах  спокуси,  
Бо  я  просто  жінка.  Твоя.  У  тональності  кави.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726399
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017


Олена Вишневська

Колисанка (16+)

Я  –  кава  з  чіпким  ароматом  коханої  жінки:
Пригубиш,  полюбиш  /до  згуби/.  Мереживом  ночі
Вполюю,  зцілую,  чуття  замалюю  в  відтінки,  
Де  фарби  і  тіні  змішаються  в  трепетне:  «хочу»…

Надпий  і  впусти  павутиння  п’янкого  бажання
Блукати  по  тілу.  Та  падай  в  натягнуті  сіті
До  мене.  Відчуй,  як  під  шкірою  терпне  графіті
Продуманих  дотиків  наших  з  тобою  повстань.  Я

Буду  тобі  чорним  лісом  –  блукай  до  світанку;
Незайманим  цвітом  садів,  що  дозріє  у  вишні  –
Смакуй  і  рятуйся.  /Врятуй  мене!/  Згадуй  колишніх
Й  в  мені  забувай…  Загойдай.  Заримуй  в  колисанку

Ці  тіні  на  стелі  в  полоні  одної  октави,
Де  я  -  Nota  bene,  в  тобі  одізвуся…  Проллюся
Густим  ароматом  дурману  в  тенетах  спокуси,  
Бо  я  просто  жінка.  Твоя.  У  тональності  кави.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726399
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017


Елена Марс

Вдохновение

Вдохновение  -  странная  штука...  
Если  ждёшь  -  не  придёт  никогда.
А  порой  как  ворвётся  без  стука  
Блудным  гостем.  (Так  ждали  же,  да?!)  

Да  как  вскрикнет:  "И  где  ваши  крылья?  
Залежались  наверно  в  шкафу?  
А  давно  ли  боролись  вы  с  пылью?  
Вам  не  стыдно,  хозяюшка?!  Фу!"  

Начинается  в  доме  уборка:  
Возбуждённо  орёт  пылесос!  
Тут  и  тряпка,  такая  плутовка,  
Лезет  пол  целовать,  да  взасос!  

Под  шедевры  бессмертного  Баха
Вся  работа  горит  -  как  огонь!  
Промокает  от  пота  рубаха,  
Не  боится  мозолей  ладонь!  

А  часы  на  стене  притихают,  
От  такого  размаха  труда...  
Хорошо,  что  часы  понимают  -
Нужно  тихими  быть  иногда.  

Телефон  зазвонил?  -  Непорядок!  
Отключить  тошнотворный  сигнал!  
Он  красив,  но  порою  и  гадок,  
Коль  трезвонит  в  такой  вот  аврал!  

Молодеет  квартира,  сверкает...  
(Будто  с  сауны  только  пришла!)  
И  меня  так  ехидно  пытает:  
"Вдохновение  что  ли  нашла?  

Или  это  оно,  вдохновение,  
Ворвалось  в  твою  ленную  жизнь?!"  
-  Я  в  таком  от  него  восхищении...  
Вдохновенье!  Ещё  задержись!

18  февраля  2014  г.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726164
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017


Елена Марс

Вдохновение

Вдохновение  -  странная  штука...  
Если  ждёшь  -  не  придёт  никогда.
А  порой  как  ворвётся  без  стука  
Блудным  гостем.  (Так  ждали  же,  да?!)  

Да  как  вскрикнет:  "И  где  ваши  крылья?  
Залежались  наверно  в  шкафу?  
А  давно  ли  боролись  вы  с  пылью?  
Вам  не  стыдно,  хозяюшка?!  Фу!"  

Начинается  в  доме  уборка:  
Возбуждённо  орёт  пылесос!  
Тут  и  тряпка,  такая  плутовка,  
Лезет  пол  целовать,  да  взасос!  

Под  шедевры  бессмертного  Баха
Вся  работа  горит  -  как  огонь!  
Промокает  от  пота  рубаха,  
Не  боится  мозолей  ладонь!  

А  часы  на  стене  притихают,  
От  такого  размаха  труда...  
Хорошо,  что  часы  понимают  -
Нужно  тихими  быть  иногда.  

Телефон  зазвонил?  -  Непорядок!  
Отключить  тошнотворный  сигнал!  
Он  красив,  но  порою  и  гадок,  
Коль  трезвонит  в  такой  вот  аврал!  

Молодеет  квартира,  сверкает...  
(Будто  с  сауны  только  пришла!)  
И  меня  так  ехидно  пытает:  
"Вдохновение  что  ли  нашла?  

Или  это  оно,  вдохновение,  
Ворвалось  в  твою  ленную  жизнь?!"  
-  Я  в  таком  от  него  восхищении...  
Вдохновенье!  Ещё  задержись!

18  февраля  2014  г.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726164
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017


Єлена Дорофієвська

Алмазная гора

[quote] Ф.С.  Фицджеральд[/quote]

Неизбежностью  правила  смерть,  а  на  смерть  роптать
Бесполезно...  Тот  день,  о  котором  когда-то  вспомнят,
Чтоб  смолчать,  запрещая  иллюзиям  грезить  вспять,
Зря  пришел,  притворяясь  простым  тихоней.
Если  прихоть  -  любовь,  ее  призрак  сошел  с  ума,
Из  запыленных  книг  воплотившись,  сметая  планы.
...Лето  было  обычным,  среди  серебра,  когда
Вдруг  торжественно  грянули  бомбы  и  аэропланы...
Кто  богат,  кто  банкрот  -  компромисс  удержал  в  узде.
Над  алмазной  горой  почерневший  ландшафт  спокоен,  
Ветер  сдул  в  горизонт  пыль  от  некогда  белых  стен...
Очевидно,  господь  был  по  образу  грешных  скроен,
Уцелевших.  Экспресс,  как  и  прежде,  прибудет  в  семь,
В  эти  земли  ворвавшись  спасением  религиозным.
Безразлично  забытые  тем,  кто  сказал  "аз  есмь",
Не  стекляшки  считают  -  впервые  глядят  на  звезды...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726068
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 28.03.2017


Єлена Дорофієвська

Алмазная гора

[quote] Ф.С.  Фицджеральд[/quote]

Неизбежностью  правила  смерть,  а  на  смерть  роптать
Бесполезно...  Тот  день,  о  котором  когда-то  вспомнят,
Чтоб  смолчать,  запрещая  иллюзиям  грезить  вспять,
Зря  пришел,  притворяясь  простым  тихоней.
Если  прихоть  -  любовь,  ее  призрак  сошел  с  ума,
Из  запыленных  книг  воплотившись,  сметая  планы.
...Лето  было  обычным,  среди  серебра,  когда
Вдруг  торжественно  грянули  бомбы  и  аэропланы...
Кто  богат,  кто  банкрот  -  компромисс  удержал  в  узде.
Над  алмазной  горой  почерневший  ландшафт  спокоен,  
Ветер  сдул  в  горизонт  пыль  от  некогда  белых  стен...
Очевидно,  господь  был  по  образу  грешных  скроен,
Уцелевших.  Экспресс,  как  и  прежде,  прибудет  в  семь,
В  эти  земли  ворвавшись  спасением  религиозным.
Безразлично  забытые  тем,  кто  сказал  "аз  есмь",
Не  стекляшки  считают  -  впервые  глядят  на  звезды...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726068
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 28.03.2017


Олена Вишневська

…тебе мені мало…

Коли  ти  в  мені  океаном  штормиш,  штормиш,
Здіймаєш  мої  кораблі  з  мілини  в  безмежність,
Здається,  змогла  б  потонути  від  щастя,  лиш
Тримаєш  –  і  ми  летимо  /понад  містом/  межи

Землею  і  небом.  І  де  б  не  спинитись  –  дім,
І  де  б  не  ступити  –  стрічають  весну  причали.
Так  вільно,  що  навіть  не  смію  тебе  своїм
Назвати!  Так  глибоко  в  серці  моєму  жало

Твоє!  /Не  пече.  Не  болить.  Не  щемить./  Росте    
Любов  і  заходиться  гучно  дев’ятим  валом.
І  ти  вже  не  ти  –  у  пожежах  медовий  степ.
І  я  вже  не  я,  бо  тебе  мені  мало,  мало…

І  лиже  вода  первоцвіт  пелюсток  вогню  –
Шипить  і  клекоче,  та  далі  чимдуж  палає
Ця  квітка.  І  падає  ніч  на  поталу  дню,
Бо  ти  мені  світлом  –  високим,  святим,  безкраїм.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726049
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 28.03.2017


Олена Вишневська

…тебе мені мало…

Коли  ти  в  мені  океаном  штормиш,  штормиш,
Здіймаєш  мої  кораблі  з  мілини  в  безмежність,
Здається,  змогла  б  потонути  від  щастя,  лиш
Тримаєш  –  і  ми  летимо  /понад  містом/  межи

Землею  і  небом.  І  де  б  не  спинитись  –  дім,
І  де  б  не  ступити  –  стрічають  весну  причали.
Так  вільно,  що  навіть  не  смію  тебе  своїм
Назвати!  Так  глибоко  в  серці  моєму  жало

Твоє!  /Не  пече.  Не  болить.  Не  щемить./  Росте    
Любов  і  заходиться  гучно  дев’ятим  валом.
І  ти  вже  не  ти  –  у  пожежах  медовий  степ.
І  я  вже  не  я,  бо  тебе  мені  мало,  мало…

І  лиже  вода  первоцвіт  пелюсток  вогню  –
Шипить  і  клекоче,  та  далі  чимдуж  палає
Ця  квітка.  І  падає  ніч  на  поталу  дню,
Бо  ти  мені  світлом  –  високим,  святим,  безкраїм.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726049
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 28.03.2017


Олена Вишневська

До тебе

А  я  все  частіше  з  ходи  переходжу  на  біг.
Позаду  автівки  підсвічують  фарами  відстань,  
В  якій  не  шукаю  вже  величі  праведних  істин,  
Бо  все,  чого  спрагло  бажала,  дозріло  в  тобі.


До  тебе  -  крізь  шум  магістральних  вечірніх  доріг,  
Думками  /навиліт/,  із  силою  шквального  вітру,  
Щоб  не  запізнитися...  /доки  безжально  не  витер
Імен  наших  Бог  зі  скрижалів.../  Чи  справді  б  він  зміг


Позбутися  нас  і  по  різних  крутих  берегах
Розвести,  без  жодного  шансу  бодай  випадково
Торкнутись  руки,  мов  захмарного  простору  птах,  
І  голосу  пити  в  буденних  звичайних  розмовах?


І  так  мимохідь  поза  мурами  вічних  границь
До  тебе  прийти,  як  сніги  переходять  у  повінь,  
Й,  немов  би  земля  навесні  голосних  блискавиць,  
Чекати  на  перше  причастя  своєї  любові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725844
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017


Олена Вишневська

До тебе

А  я  все  частіше  з  ходи  переходжу  на  біг.
Позаду  автівки  підсвічують  фарами  відстань,  
В  якій  не  шукаю  вже  величі  праведних  істин,  
Бо  все,  чого  спрагло  бажала,  дозріло  в  тобі.


До  тебе  -  крізь  шум  магістральних  вечірніх  доріг,  
Думками  /навиліт/,  із  силою  шквального  вітру,  
Щоб  не  запізнитися...  /доки  безжально  не  витер
Імен  наших  Бог  зі  скрижалів.../  Чи  справді  б  він  зміг


Позбутися  нас  і  по  різних  крутих  берегах
Розвести,  без  жодного  шансу  бодай  випадково
Торкнутись  руки,  мов  захмарного  простору  птах,  
І  голосу  пити  в  буденних  звичайних  розмовах?


І  так  мимохідь  поза  мурами  вічних  границь
До  тебе  прийти,  як  сніги  переходять  у  повінь,  
Й,  немов  би  земля  навесні  голосних  блискавиць,  
Чекати  на  перше  причастя  своєї  любові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725844
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017


Джин

Город одиноких душ

[i][b]Где-то  город  стоит  под  названьем:  ничей
В  нем  живут  одинокие  души.
Он  похож  на  другие  –  есть  парк  и  ручей,
Но  никто  никому  в  нем  не  нужен...

В  этом  городе  нет  ни  цветов,  ни  тепла,
В  нем  всегда  только  поздняя  осень.
Горожан  всех  тоска  по  углам  развела,
Аист  в  дом  им  детей  не  приносит…

Здесь  всегда  тишина  –  ни  улыбок,  ни  слез,
На  аллеях  не  видно  влюбленных
И  не  дарят  букеты  из  пламенных  роз,
Нет  ни  жен,  ни  мужей  тут  законных…

Я  когда-то  в  нем  жил,  никого  не  любя,
Одиночеством  серым  обласкан,
Грусть  смотрела  в  лицо,  тишиной  теребя
Как  в  какой-то  нерадостной  сказке…

Город  этот  забвеньем  опутывал  тех,
Кто  был  брошен  и  этим  раздавлен,
И  боялся  любить,  став  холодным  как  снег,
А  ведь  страстью  пылал  так  недавно…

Паутиной  тоски,  одиночества,  мук
Огражден  как  концлагерь  локально,
Хочет  город  сломать  у  живущих  в  нем  дух,
Чтобы  было  бежать  нереально…

Надоел  мне  тот  город  –  ушел  я  в  побег,
Разорвав  паутину  бездушья.
Вновь  ко  мне  возвратились  и  радость,  и  смех,
А  мой  опыт  стал  сильным  оружьем…[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725555
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Джин

Город одиноких душ

[i][b]Где-то  город  стоит  под  названьем:  ничей
В  нем  живут  одинокие  души.
Он  похож  на  другие  –  есть  парк  и  ручей,
Но  никто  никому  в  нем  не  нужен...

В  этом  городе  нет  ни  цветов,  ни  тепла,
В  нем  всегда  только  поздняя  осень.
Горожан  всех  тоска  по  углам  развела,
Аист  в  дом  им  детей  не  приносит…

Здесь  всегда  тишина  –  ни  улыбок,  ни  слез,
На  аллеях  не  видно  влюбленных
И  не  дарят  букеты  из  пламенных  роз,
Нет  ни  жен,  ни  мужей  тут  законных…

Я  когда-то  в  нем  жил,  никого  не  любя,
Одиночеством  серым  обласкан,
Грусть  смотрела  в  лицо,  тишиной  теребя
Как  в  какой-то  нерадостной  сказке…

Город  этот  забвеньем  опутывал  тех,
Кто  был  брошен  и  этим  раздавлен,
И  боялся  любить,  став  холодным  как  снег,
А  ведь  страстью  пылал  так  недавно…

Паутиной  тоски,  одиночества,  мук
Огражден  как  концлагерь  локально,
Хочет  город  сломать  у  живущих  в  нем  дух,
Чтобы  было  бежать  нереально…

Надоел  мне  тот  город  –  ушел  я  в  побег,
Разорвав  паутину  бездушья.
Вновь  ко  мне  возвратились  и  радость,  и  смех,
А  мой  опыт  стал  сильным  оружьем…[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725555
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Елена Марс

И всё это было… ( по мотивам А. Блока "В ресторане")

И  всё  это  было...    И  вылились  чувства  в  стихи...
Туманная  быль  роковой  и  волнительной  встречи...  
Конечно  ты  был  красотой  этой  юной  замечен.  
И  в  сердце  её  зарождалась  одна  из  стихий...  

Её    кавалер  не    смущал    твоей    дерзкой    души.
И  роза    в  бокале  ей  ясно    об    этом    сказала!..
И    музыка    вам,  в    этот    вечер,  так    страстно    играла,
И  в    зале    кипела,  под    музыку    страстную,    жизнь!..

Ты  блеск  её  взгляда  ловил  в  зеркалах  на  себе
И  видел,  как    пряталась    страсть    под    густые    ресницы!..
Под    маской    холодной  -  горячее  сердце  блудницы!..  
В    обличии    ангела    рос    её    внутренний    бес!..

И  всё    в    ресторане    кричало  о  ней  -  о    любви!
Цыгане    и    скрипки,  и    чёрная    роза    в    бокале...
И  вас,  не    спрося,  в    этот    вечер,  как    будто    венчали...
И    даже    зари    им  поддакивал  царственный  лик...

На  фото  -  картина  К.  Разумова

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725390
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Елена Марс

И всё это было… ( по мотивам А. Блока "В ресторане")

И  всё  это  было...    И  вылились  чувства  в  стихи...
Туманная  быль  роковой  и  волнительной  встречи...  
Конечно  ты  был  красотой  этой  юной  замечен.  
И  в  сердце  её  зарождалась  одна  из  стихий...  

Её    кавалер  не    смущал    твоей    дерзкой    души.
И  роза    в  бокале  ей  ясно    об    этом    сказала!..
И    музыка    вам,  в    этот    вечер,  так    страстно    играла,
И  в    зале    кипела,  под    музыку    страстную,    жизнь!..

Ты  блеск  её  взгляда  ловил  в  зеркалах  на  себе
И  видел,  как    пряталась    страсть    под    густые    ресницы!..
Под    маской    холодной  -  горячее  сердце  блудницы!..  
В    обличии    ангела    рос    её    внутренний    бес!..

И  всё    в    ресторане    кричало  о  ней  -  о    любви!
Цыгане    и    скрипки,  и    чёрная    роза    в    бокале...
И  вас,  не    спрося,  в    этот    вечер,  как    будто    венчали...
И    даже    зари    им  поддакивал  царственный  лик...

На  фото  -  картина  К.  Разумова

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725390
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Джин

Кому нужны поэты

[i][b]Кому  нужны  поэты,
Что  пилят  рифмой  душу?
С  их  тьмою  или  светом,
С  теплом  внутри  иль  стужей.
Кому  нужны  поэты,  
Что  верят  в  строки-сказки?!
Бессонно,  до  рассвета,
Все  примеряют  маски
На  то,  что  где-то  в  прошлом,
На  то,  что  будет  дальше,
Сквозь  времени  порошу
Утонет  в  общей  фальши.
Мы  видим  все  иначе,
Не  так,  как  остальные:
Кому-то  смех  –  мы  плачем,
Душой  мы  все  больные.
И  выстраданы  строки
Иных  творений  наших,
Несем  их  как  пророки
С  небес  оземь  упавши…
Кому  нужны  поэты
Умны  или  безумны?!
И  как  ко  дну  корветы
Мы  тонем  в  мире  шумном…[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725447
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Джин

Кому нужны поэты

[i][b]Кому  нужны  поэты,
Что  пилят  рифмой  душу?
С  их  тьмою  или  светом,
С  теплом  внутри  иль  стужей.
Кому  нужны  поэты,  
Что  верят  в  строки-сказки?!
Бессонно,  до  рассвета,
Все  примеряют  маски
На  то,  что  где-то  в  прошлом,
На  то,  что  будет  дальше,
Сквозь  времени  порошу
Утонет  в  общей  фальши.
Мы  видим  все  иначе,
Не  так,  как  остальные:
Кому-то  смех  –  мы  плачем,
Душой  мы  все  больные.
И  выстраданы  строки
Иных  творений  наших,
Несем  их  как  пророки
С  небес  оземь  упавши…
Кому  нужны  поэты
Умны  или  безумны?!
И  как  ко  дну  корветы
Мы  тонем  в  мире  шумном…[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725447
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 25.03.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2017


Ден Мун

Я  никогда  не  видел  столько  света,
Как  в  день,  когда  замкнулся  на  замок.
Через  дорогу  кошка  –  как  примета,
Во  мне  звучит  в  стократ  покойный  Блок.

Я  никогда  не  видел  столько  мрака,
Когда  открылся  миру  всей  душой,
Болит  внутри,  плохие  сердца  знаки,
Тебя  просил  –  побудь  еще  со  мной.

Настолько  пуст,  настолько  покалечен,
Мне  не  охота  в  этом  мире  жить.
Мой  зов  к  тебе,  он  громок,  и  он  вечен,
Ведь  невозможно  в  мире  не  любить.

Представь  меня  как  мертвое  полено,
Насквозь  гвоздями  пробито  рукой.
Я  излечусь,  конечно,  непременно.
Но  ты  не  здесь,  не  здесь,  и  не  со  мной.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=njCps4jGaks[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725356
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017


Ден Мун

Я  никогда  не  видел  столько  света,
Как  в  день,  когда  замкнулся  на  замок.
Через  дорогу  кошка  –  как  примета,
Во  мне  звучит  в  стократ  покойный  Блок.

Я  никогда  не  видел  столько  мрака,
Когда  открылся  миру  всей  душой,
Болит  внутри,  плохие  сердца  знаки,
Тебя  просил  –  побудь  еще  со  мной.

Настолько  пуст,  настолько  покалечен,
Мне  не  охота  в  этом  мире  жить.
Мой  зов  к  тебе,  он  громок,  и  он  вечен,
Ведь  невозможно  в  мире  не  любить.

Представь  меня  как  мертвое  полено,
Насквозь  гвоздями  пробито  рукой.
Я  излечусь,  конечно,  непременно.
Но  ты  не  здесь,  не  здесь,  и  не  со  мной.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=njCps4jGaks[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725356
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.03.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.03.2017


Олена Вишневська

Відбитки ліній

[i][b]"…І  стукає  в  груди  серце,  неначе  об  землю  м’яч,  
і  де  б  я  тебе  не  стрінув  –  я  буду  тобі  чужим."[/b][/i]
                                                                                                         [b]Олексій  Бик[/b]

Скотилося  з  неба  сонце,
І  день  повернув  навспак,
Неначе  ніхто  ніколи
Не  бачив  його  сліди.
В  тенетах  кривих  ілюзій
Зник  безвісти  мій  літак
Між  тисяч  йому  подібних,
/Де  кожен  із  них  –  не  ти…/

Чи  зможеш  мені  простити?
Я  –  позаторішній  лист  
/Розхристаний  і  пожухлий/
В  одній  із  чужих  книжок,
Хоч  темні  відбитки  літер
На  тілі  моїм  сплелись
Тавром  перехресних  ліній
Твоїх  і  моїх  стежок.

Нікому  ніхто  не  винен
Ні  викрадених  зірок,
Ні  погляду  прямо  в  душу:
У  всього  свій  горизонт.
Із  кола  тривог    до  тебе
Ступаю  /рішуче/  крок  –  
І  котиться  в  руки  сонце,  
І  серце  іде  на  фронт.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725113
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017


Олена Вишневська

Відбитки ліній

[i][b]"…І  стукає  в  груди  серце,  неначе  об  землю  м’яч,  
і  де  б  я  тебе  не  стрінув  –  я  буду  тобі  чужим."[/b][/i]
                                                                                                         [b]Олексій  Бик[/b]

Скотилося  з  неба  сонце,
І  день  повернув  навспак,
Неначе  ніхто  ніколи
Не  бачив  його  сліди.
В  тенетах  кривих  ілюзій
Зник  безвісти  мій  літак
Між  тисяч  йому  подібних,
/Де  кожен  із  них  –  не  ти…/

Чи  зможеш  мені  простити?
Я  –  позаторішній  лист  
/Розхристаний  і  пожухлий/
В  одній  із  чужих  книжок,
Хоч  темні  відбитки  літер
На  тілі  моїм  сплелись
Тавром  перехресних  ліній
Твоїх  і  моїх  стежок.

Нікому  ніхто  не  винен
Ні  викрадених  зірок,
Ні  погляду  прямо  в  душу:
У  всього  свій  горизонт.
Із  кола  тривог    до  тебе
Ступаю  /рішуче/  крок  –  
І  котиться  в  руки  сонце,  
І  серце  іде  на  фронт.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725113
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017


Nino27

І шукають притулку думки…

[b][i][color="#1100ff"]Знов    притулку    шукають    думки
І    зітхає    задумано    вітер...
Ненавмисно,    розбиту    в    друзки,
Хто    надію    поможе    зцілити  ?

Вічність    краде    призначений    час,
Стукіт    серця  -  мов    дзвоном    у    скроні.
Просим,    Господи,    в    тебе    за    нас,
Дві    в    молитві    зложивши    долоні.

І    шукають    притулку    думки...
Нічка    в    мороці    стежку    ховає.
Тож    зібрати,    розбиту    в    друзки,
Мрію    в    краще  -  молитва    спасає.[/color][/i]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724892
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Nino27

І шукають притулку думки…

[b][i][color="#1100ff"]Знов    притулку    шукають    думки
І    зітхає    задумано    вітер...
Ненавмисно,    розбиту    в    друзки,
Хто    надію    поможе    зцілити  ?

Вічність    краде    призначений    час,
Стукіт    серця  -  мов    дзвоном    у    скроні.
Просим,    Господи,    в    тебе    за    нас,
Дві    в    молитві    зложивши    долоні.

І    шукають    притулку    думки...
Нічка    в    мороці    стежку    ховає.
Тож    зібрати,    розбиту    в    друзки,
Мрію    в    краще  -  молитва    спасає.[/color][/i]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724892
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017


гостя

Поверх…чаші…



А  ніч,  як  ніч…
Це  все  уже  було.
Магнітні  бурі.  Перша  група  крові.
І  снігу  -  по  коліна  намело!
У  мене  в  косах  
   стрічки  кольорові  -

Червоні  ,
Синьо-жовті,  голубі…
Шорстка  долоня  ковзає  на  плечі.
Вампір,  що  триста  літ  живе  в  тобі,
Я  знаю,
     прокидається  в  цей  вечір…

О  темна  саго
Сутінків…  і  плед  -
Вже  на  підлозі,  й  зорі  креслять  коло  
Довкола  нас.  І  поверх  чаші  мед.
Смеркає  так  
   ванільно  –полиново.

…  це  все-  було.  
Колосились  жита
Від  чорних  гір  по  амплітуді  струсу.
І  та,  що  до  опівночі  свята,
Не  відрізнить
     цілунку  від  укусу

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725000
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017


гостя

Поверх…чаші…



А  ніч,  як  ніч…
Це  все  уже  було.
Магнітні  бурі.  Перша  група  крові.
І  снігу  -  по  коліна  намело!
У  мене  в  косах  
   стрічки  кольорові  -

Червоні  ,
Синьо-жовті,  голубі…
Шорстка  долоня  ковзає  на  плечі.
Вампір,  що  триста  літ  живе  в  тобі,
Я  знаю,
     прокидається  в  цей  вечір…

О  темна  саго
Сутінків…  і  плед  -
Вже  на  підлозі,  й  зорі  креслять  коло  
Довкола  нас.  І  поверх  чаші  мед.
Смеркає  так  
   ванільно  –полиново.

…  це  все-  було.  
Колосились  жита
Від  чорних  гір  по  амплітуді  струсу.
І  та,  що  до  опівночі  свята,
Не  відрізнить
     цілунку  від  укусу

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725000
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017


OlgaSydoruk

Свеча без огня не горит.

Свеча  без  огня  не  горит...
Свеча  без  огня  и  не  тлеет...
За  нежность  посмеет  корить
Лишь  тот,кто  любить  не  умеет.
И  боги  когда  то  уйдут!..
И  сердце,что  негой  болеет.
Истлеет  терзания  кнут,
И  пряник  не  вдруг  зачерствеет.
Забудут  свечу  зажигать,    
И  душу...  ничто  не  согреет.
И  некому  будет  сказать,  -  
Что  омуты  слёз  не  мелеют...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724634
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 20.03.2017


OlgaSydoruk

Свеча без огня не горит.

Свеча  без  огня  не  горит...
Свеча  без  огня  и  не  тлеет...
За  нежность  посмеет  корить
Лишь  тот,кто  любить  не  умеет.
И  боги  когда  то  уйдут!..
И  сердце,что  негой  болеет.
Истлеет  терзания  кнут,
И  пряник  не  вдруг  зачерствеет.
Забудут  свечу  зажигать,    
И  душу...  ничто  не  согреет.
И  некому  будет  сказать,  -  
Что  омуты  слёз  не  мелеют...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724634
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 20.03.2017


Юля Гармаш

От себя


Мы  опять  с  тобой  проиграли  в  слова  –  
Слишком  много  молчим.  Да  и  врем  о  многом.
Что  же  так  тяжело…  Голова  тяжела
У  блаженных  как,  или,  у  поцелованных  Богом.

Отрицаю  любя  (и  любя  ли?).  Бездельник,
По  ночам,  от  тоски,  жгущий  свой  календарь,
Сквозь  года  все  приходит  опять  в  понедельник
На  работу  к  восьми  в  вечно  новый  январь.

Нервно  тикает  жизнь.  В  одиночку  острее
Ощущается  страх  перемены  мест.
И  все  чаще  уйти  от  тебя  не  умею,
Убежать…  Или  ты  это  я  и  есть?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709894
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 19.03.2017


Юля Гармаш

От себя


Мы  опять  с  тобой  проиграли  в  слова  –  
Слишком  много  молчим.  Да  и  врем  о  многом.
Что  же  так  тяжело…  Голова  тяжела
У  блаженных  как,  или,  у  поцелованных  Богом.

Отрицаю  любя  (и  любя  ли?).  Бездельник,
По  ночам,  от  тоски,  жгущий  свой  календарь,
Сквозь  года  все  приходит  опять  в  понедельник
На  работу  к  восьми  в  вечно  новый  январь.

Нервно  тикает  жизнь.  В  одиночку  острее
Ощущается  страх  перемены  мест.
И  все  чаще  уйти  от  тебя  не  умею,
Убежать…  Или  ты  это  я  и  есть?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709894
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 19.03.2017


Наташа Марос

НА АСТРАЛЕ…

...моему  любимому  поэту...

И  чувствую  я,  до  физической  боли,
Слова,  непонятные  Ваши  сперва  -
Такому  не  учат  нигде,  даже  в  школе,
Но  с  ними  я  знаю,  что  точно  жива...

На  уровне  тонком,  почти  на  астрале,
Совсем  без  эмоций,  как  будто  мертва...
Меня  бы  вот  так  где-нибудь  понимали,
Чтоб  и  полумёртвой  мне  знать,  что  жива...

И  хочется  просто  -  подальше  от  мира,
Пусть  катится  в  пропасть  чужая  молва,
Я  так  устаю  от  ненужных  эфиров,
А  с  Вашей  поэзией  знаю:  жива...

Вот  перечитаю  сто  раз,  не  жалея,
Себе  объясняя  все  Ваши  слова,
Но  так  свои  думы  смогли  Вы  взлелеять,
Что  не  сомневаюсь  -  я  ими  жива...

А  мне  не  дано...  и  во  сне  не  поймаю,
Своими  стихами  мне  век  бомжевать...
Я  Вас...  ненавижу...  Я  Вас...  обожаю...
За  слово,  за  мудрость,  за  то,  что  жива...

                           -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724233
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 18.03.2017


Наташа Марос

НА АСТРАЛЕ…

...моему  любимому  поэту...

И  чувствую  я,  до  физической  боли,
Слова,  непонятные  Ваши  сперва  -
Такому  не  учат  нигде,  даже  в  школе,
Но  с  ними  я  знаю,  что  точно  жива...

На  уровне  тонком,  почти  на  астрале,
Совсем  без  эмоций,  как  будто  мертва...
Меня  бы  вот  так  где-нибудь  понимали,
Чтоб  и  полумёртвой  мне  знать,  что  жива...

И  хочется  просто  -  подальше  от  мира,
Пусть  катится  в  пропасть  чужая  молва,
Я  так  устаю  от  ненужных  эфиров,
А  с  Вашей  поэзией  знаю:  жива...

Вот  перечитаю  сто  раз,  не  жалея,
Себе  объясняя  все  Ваши  слова,
Но  так  свои  думы  смогли  Вы  взлелеять,
Что  не  сомневаюсь  -  я  ими  жива...

А  мне  не  дано...  и  во  сне  не  поймаю,
Своими  стихами  мне  век  бомжевать...
Я  Вас...  ненавижу...  Я  Вас...  обожаю...
За  слово,  за  мудрость,  за  то,  что  жива...

                           -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724233
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 18.03.2017


Єлена Дорофієвська

Из строк

Вдруг  возникла  из  строк,  а  не  так,  как  всегда  -  из  камина.
Не  принесена  дымом  сигарным.  И  вряд  ли  уйдет  в  песок,  
Превратившись  в  пустыню.  
Не  прилипла  к  окну,  как  весной  неуместный  осенний  листок.  
И  глубины  
Неясны  и  незримы  туманных  мотивов  её.  Но  поспела,  похоже,  в  срок...
Где  была?  Чем  жила?  Опрокидывала  доктрины...

День  потерян  в  дождях,  день  исчерпан,  измят,  изношен,
Словно  вырос  из  памяти,  старую  сбросив  кожу.
А  она,  наплевав  откровенно  на  все  непосильные  ноши,
Неподвластные  времени  темы,  смелее  стала  и  тверже...

И  пока  в  пасти  злого  камина  сгорали  намеки  из  полуслов,
Бог  и  дьявол  качались  на  чашах  всегда  неисправных  весов...
Она,    худшая  среди  тех,  кому  позволено  всё,  
Подоспевшая  вовремя,  определившая  срок,
Вдруг  возникла  из  строк.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723879
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017


Єлена Дорофієвська

Из строк

Вдруг  возникла  из  строк,  а  не  так,  как  всегда  -  из  камина.
Не  принесена  дымом  сигарным.  И  вряд  ли  уйдет  в  песок,  
Превратившись  в  пустыню.  
Не  прилипла  к  окну,  как  весной  неуместный  осенний  листок.  
И  глубины  
Неясны  и  незримы  туманных  мотивов  её.  Но  поспела,  похоже,  в  срок...
Где  была?  Чем  жила?  Опрокидывала  доктрины...

День  потерян  в  дождях,  день  исчерпан,  измят,  изношен,
Словно  вырос  из  памяти,  старую  сбросив  кожу.
А  она,  наплевав  откровенно  на  все  непосильные  ноши,
Неподвластные  времени  темы,  смелее  стала  и  тверже...

И  пока  в  пасти  злого  камина  сгорали  намеки  из  полуслов,
Бог  и  дьявол  качались  на  чашах  всегда  неисправных  весов...
Она,    худшая  среди  тех,  кому  позволено  всё,  
Подоспевшая  вовремя,  определившая  срок,
Вдруг  возникла  из  строк.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723879
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017


Олена Вишневська

…звуками падати в тишу…

Все  перемелеться,  невідворотне  відбудеться.
Нас  розіграють  уміло,  неначе  етюди.  Ця
Партія  ще  недописана:  нотами,  струнами,
Клавішами,  барабанами  в  серці  пульсує.  Ми

Все  обірвемо,  натиснемо  /рухи/  на  паузу.
Навіть  без  дотику,  чуєш,  зашкалює  градус  у
Першому  такті.  А  скільки  їх,  Боже,  відміряно?
Скільки  не  зібрано?  Скільки  даремно  намріяно?

Перетасуються  карти  в  колоді  –  ми  звуками
Будемо  падати  в  тишу  і  подихи  слухати.
Тільки  без  дотиків…  Тягнуться  пальці  до  музики.
Просто  зіграємо.  Слово  зав’яжемо  вузликом.

В  сутінках  небо  /приручене/  вляжеться    ковдрою,
Рухи  -  у  погляди.  Станемо  піснею  довгою.
Все  перемелеться.  Невідворотне  відбудеться.
Все,  що  насправді  не  сталось,  /в  мені/  не  забудеться…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723489
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 14.03.2017


Олена Вишневська

…звуками падати в тишу…

Все  перемелеться,  невідворотне  відбудеться.
Нас  розіграють  уміло,  неначе  етюди.  Ця
Партія  ще  недописана:  нотами,  струнами,
Клавішами,  барабанами  в  серці  пульсує.  Ми

Все  обірвемо,  натиснемо  /рухи/  на  паузу.
Навіть  без  дотику,  чуєш,  зашкалює  градус  у
Першому  такті.  А  скільки  їх,  Боже,  відміряно?
Скільки  не  зібрано?  Скільки  даремно  намріяно?

Перетасуються  карти  в  колоді  –  ми  звуками
Будемо  падати  в  тишу  і  подихи  слухати.
Тільки  без  дотиків…  Тягнуться  пальці  до  музики.
Просто  зіграємо.  Слово  зав’яжемо  вузликом.

В  сутінках  небо  /приручене/  вляжеться    ковдрою,
Рухи  -  у  погляди.  Станемо  піснею  довгою.
Все  перемелеться.  Невідворотне  відбудеться.
Все,  що  насправді  не  сталось,  /в  мені/  не  забудеться…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723489
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 14.03.2017


Олена Вишневська

білим спомином недопечалі

[i][b]"
Розплети  мене  всю,  
Мов  червоне  м”яке  покривало.
Крок  за  кроком  іди.  Обірви  у  мені  всі  штрихи."[/b][/i]
                                                                 [b]  [i]    Гостя[/i][/b]




Ти  проший  мене  всю
Білим  спомином  недопечалі.
По  зів`ялій  траві  вітер  гонить  вчорашні  сліди
І  твої,  і  мої,  щоб  сховати  від  світу  найдалі
Несміливу  любов,  що  ятритиме  пам`ять  завжди.

І  допоки  ми  віримо  в  те,  що  себе  обдурили,  
Переправу  змінили  й  в  нікуди  наосліп  втекли,  
Забувай  мене,  чуєш?.../  щоденно...щоночі...щосили.../
Як  і  я  забуваю  в  холодних  обіймах  імли.

Бо  прийде  знову  завтра,  в  якому  нас  більше  немає,  -
Розсміється  /підступно/  в  обличчя  сльотавим  дощем.
Пам`ятай  мене  /зможеш?/  найбільшу  із  втрачених  таєн,  
Ту,  що  вирвала  з  серця  /по  собі/  мільйони  поем....

/04/03/2017/

[i]
З  вдячністю  Наталочці  за  мить  натхнення)[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723090
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Олена Вишневська

білим спомином недопечалі

[i][b]"
Розплети  мене  всю,  
Мов  червоне  м”яке  покривало.
Крок  за  кроком  іди.  Обірви  у  мені  всі  штрихи."[/b][/i]
                                                                 [b]  [i]    Гостя[/i][/b]




Ти  проший  мене  всю
Білим  спомином  недопечалі.
По  зів`ялій  траві  вітер  гонить  вчорашні  сліди
І  твої,  і  мої,  щоб  сховати  від  світу  найдалі
Несміливу  любов,  що  ятритиме  пам`ять  завжди.

І  допоки  ми  віримо  в  те,  що  себе  обдурили,  
Переправу  змінили  й  в  нікуди  наосліп  втекли,  
Забувай  мене,  чуєш?.../  щоденно...щоночі...щосили.../
Як  і  я  забуваю  в  холодних  обіймах  імли.

Бо  прийде  знову  завтра,  в  якому  нас  більше  немає,  -
Розсміється  /підступно/  в  обличчя  сльотавим  дощем.
Пам`ятай  мене  /зможеш?/  найбільшу  із  втрачених  таєн,  
Ту,  що  вирвала  з  серця  /по  собі/  мільйони  поем....

/04/03/2017/

[i]
З  вдячністю  Наталочці  за  мить  натхнення)[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723090
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Олена Іськова-Миклащук

Божевільна

Твої  береги-обереги  —  допоки  я  тиха,
Допоки  весна  до  землі  не  торкнулась  крилом.
Ти  образ  мій  ніс:  молився  і  майже  не  дихав  —
Боявся  здмухнути  осіннього  серця  тепло.
Та  я  лиш  заснула.  Сніги,  що  давили  на  груди,
Розтали  умить  і  розмили  свідомості  мул.
В  цю  ніч  присягну  я  востаннє  
цілунком  Іуди.
І  зникну  в  серпанку.  
Лишивши  одвічне  
«Чому?»
Я  повінь.
Цунамі.
Вулкан,  що  прокинувся  вповню.
Сп’янілій  від  сонця  —  по…  пояс  твої  береги…
А  хочеш  
Удвох,  доки  місяць  стоїть  на  припоні,
Натрусимо  з  неба  на  щастя  в  поділ  кураги.
І  будемо  з  хмар  заглядати  промінням  у  вікна.
Розбудимо  пристрастю  лоно  стобарвне  землі.
Не  стримуй  мене,  бо  я  просто  стаю  божевільна,
Відчувши  тепло,  що  у  серці  несуть  журавлі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723069
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Олена Іськова-Миклащук

Божевільна

Твої  береги-обереги  —  допоки  я  тиха,
Допоки  весна  до  землі  не  торкнулась  крилом.
Ти  образ  мій  ніс:  молився  і  майже  не  дихав  —
Боявся  здмухнути  осіннього  серця  тепло.
Та  я  лиш  заснула.  Сніги,  що  давили  на  груди,
Розтали  умить  і  розмили  свідомості  мул.
В  цю  ніч  присягну  я  востаннє  
цілунком  Іуди.
І  зникну  в  серпанку.  
Лишивши  одвічне  
«Чому?»
Я  повінь.
Цунамі.
Вулкан,  що  прокинувся  вповню.
Сп’янілій  від  сонця  —  по…  пояс  твої  береги…
А  хочеш  
Удвох,  доки  місяць  стоїть  на  припоні,
Натрусимо  з  неба  на  щастя  в  поділ  кураги.
І  будемо  з  хмар  заглядати  промінням  у  вікна.
Розбудимо  пристрастю  лоно  стобарвне  землі.
Не  стримуй  мене,  бо  я  просто  стаю  божевільна,
Відчувши  тепло,  що  у  серці  несуть  журавлі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723069
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


archic

Настроение

Прочти  мое  настроение  
По  складкам  знакомых  губ.
Мы  встретились  в  день  затмения
Под  медные  песни  труб.

Узнай  мои  дни  и  отчество
Родных  переулков  гул,
Где  сжег  свое  одиночество
На  большее  не  рискнул

Но  свыкся  с  пустыми  окнами
Холодный  глотая  чай.
Мне  кажется  сердце  соткано
Из  гордости  птичьих  стай.

Смотри  на  меня  неистово!
Но  только  не  отпускай,
Неважно  где  суть  и  истина
И  заняты  ли  места

В  пустынных  трамваях  города
Звенящих  наперебой,
Звони  и  не  нужно  повода
Я  буду  всегда  с  тобой!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701106
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 11.03.2017


archic

Настроение

Прочти  мое  настроение  
По  складкам  знакомых  губ.
Мы  встретились  в  день  затмения
Под  медные  песни  труб.

Узнай  мои  дни  и  отчество
Родных  переулков  гул,
Где  сжег  свое  одиночество
На  большее  не  рискнул

Но  свыкся  с  пустыми  окнами
Холодный  глотая  чай.
Мне  кажется  сердце  соткано
Из  гордости  птичьих  стай.

Смотри  на  меня  неистово!
Но  только  не  отпускай,
Неважно  где  суть  и  истина
И  заняты  ли  места

В  пустынных  трамваях  города
Звенящих  наперебой,
Звони  и  не  нужно  повода
Я  буду  всегда  с  тобой!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701106
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 11.03.2017


гостя

Спориш…



Тримай  мене…
Я  все  іще  боюсь.
На  відстані  джерел  згортаю  смуток.
Прадавні  вишні  квітнуть  у  раю.
Едемська  ніч
     настоює  отруту

На  білосніжній
Простині  снігів,
На  прохолодних  контурах  емалі.
Я  друзів  відділю  від  ворогів
На  бездоганній  
   матриці  печалі.

І  -  розридаюсь…  
Бо  лише  спориш,
Цвіте  спориш  на  східцях  мого  дому.
Розподіл  душ.  А  ми  з  тобою  лиш  
Дві  постаті
     на  лінії  розлому…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722937
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 11.03.2017


гостя

Спориш…



Тримай  мене…
Я  все  іще  боюсь.
На  відстані  джерел  згортаю  смуток.
Прадавні  вишні  квітнуть  у  раю.
Едемська  ніч
     настоює  отруту

На  білосніжній
Простині  снігів,
На  прохолодних  контурах  емалі.
Я  друзів  відділю  від  ворогів
На  бездоганній  
   матриці  печалі.

І  -  розридаюсь…  
Бо  лише  спориш,
Цвіте  спориш  на  східцях  мого  дому.
Розподіл  душ.  А  ми  з  тобою  лиш  
Дві  постаті
     на  лінії  розлому…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722937
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 11.03.2017


Фотиния

Неформат

Святая  Катерина,  пошли  мне  семьянина!
Посланцев  предыдущих  прошу  принять  назад!
Святая  Катерина,  ты  спросишь:  в  чём  причина?
Отвечу  нормативно:  не  подошёл  формат!

Получка-Пиво-Пабы,  
то  Бабки-Баня-Бабы,
то  Тапки-Телек-«Танки»…  
А  счастье,  Катя,  ГДЕ?!
За  эти  выбраковки  не  пожалей  награды:
Дом,  Дерево  и  Дети  –  пошли  формат  3D!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712709
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 11.03.2017


Фотиния

Неформат

Святая  Катерина,  пошли  мне  семьянина!
Посланцев  предыдущих  прошу  принять  назад!
Святая  Катерина,  ты  спросишь:  в  чём  причина?
Отвечу  нормативно:  не  подошёл  формат!

Получка-Пиво-Пабы,  
то  Бабки-Баня-Бабы,
то  Тапки-Телек-«Танки»…  
А  счастье,  Катя,  ГДЕ?!
За  эти  выбраковки  не  пожалей  награды:
Дом,  Дерево  и  Дети  –  пошли  формат  3D!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712709
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 11.03.2017


A.Kar-Te

Не каяться. . , не сетовать…

Похоже,  что  душа  все  слёзы  вылила,
Пусть  станут  они  утренней  росой...
Сама  ли  я  судьбу  такую  выбрала  ?
Такую,  что  не  связана  с  тобой.

Чтоб  сердце  невзначай,  не  ёкнув  "может  быть...",
Желанием  не  стало  возгорать.
Чтоб  грешную  любовь  смирением  выбелить,
А  после  её  светлою  назвать.

Не  каяться..,  не  сетовать..,  лишь  выдохнуть,
Умывшись  как-то  утренней  росой...
Ещё  бы  -  сердцу  глупому  не  выпорхнуть,
Когда  однажды  встретимся  с  тобой.






(картинка  с  инета)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713959
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 11.03.2017


A.Kar-Te

Снег большими хлопьями…

Снег  большими  хлопьями,
Ватными..,  воздушными..,
Стелется  под  окнами..,
Между  яблонь  с  грушами..,

По  траве  некошеной..,
По  тропинке  узенькой,
(Редко  нынче  хоженой)...
А  калина  бусинкой

Между  хлопьев  прячется,
Как  в  десерте  аховом...
Правда  или  кажется..?
Снег    с  ванильным  запахом.




(фото  с  инета)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718684
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 11.03.2017


A.Kar-Te

Снег большими хлопьями…

Снег  большими  хлопьями,
Ватными..,  воздушными..,
Стелется  под  окнами..,
Между  яблонь  с  грушами..,

По  траве  некошеной..,
По  тропинке  узенькой,
(Редко  нынче  хоженой)...
А  калина  бусинкой

Между  хлопьев  прячется,
Как  в  десерте  аховом...
Правда  или  кажется..?
Снег    с  ванильным  запахом.




(фото  с  инета)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718684
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 11.03.2017


A.Kar-Te

Не обещай…

Не  обещай  меня  озолотить  -
Озолотишь  осеннею  печалью.
Не  обещай  всю  жизнь  благодарить...
Не  надо,  если  чувства  станут  данью.

Люби  сейчас,  на  то  отпущен  миг.
Не  ожидай  ни  кары,  ни  награды.
Родится  ль  завтра  вдохновенный  стих,
Иль  откровенная  строка  досады.

Летит  ни  первый,  ни  последний  снег,
(Укроет  землю,  или  вновь  растает...),
А  ты  под  ним  -  всего  лишь  человек,
Что  будет  завтра,  только  небо  знает.








(картинка  с  инета)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628278
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 11.03.2017


A.Kar-Te

Не обещай…

Не  обещай  меня  озолотить  -
Озолотишь  осеннею  печалью.
Не  обещай  всю  жизнь  благодарить...
Не  надо,  если  чувства  станут  данью.

Люби  сейчас,  на  то  отпущен  миг.
Не  ожидай  ни  кары,  ни  награды.
Родится  ль  завтра  вдохновенный  стих,
Иль  откровенная  строка  досады.

Летит  ни  первый,  ни  последний  снег,
(Укроет  землю,  или  вновь  растает...),
А  ты  под  ним  -  всего  лишь  человек,
Что  будет  завтра,  только  небо  знает.








(картинка  с  инета)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628278
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 11.03.2017


Шон Маклех

Довершено: Місто Нескінченності

                                                     «І  всі  дороги  звідси
                                                         Ведуть  у  нескінченність  –  
                                                         До  Міста.»
                                                                                                       (Еміль  Верхарн)

Місто  нескінченного  часу:
Такого  липкого  й  текучого:
Наче  вишневе  варення:
Я  не  знав,  
Що  час  такого  самого  кольору:
Вишень:  тих,  що  хрущі
Над  –  ще  квітучими,
Але  вже  вагітними  соком:
У  кулястих  краплях-сховищах,
Густим,  як  кров.
Місто  нескінченного  простору:
Блукай  –  не  блукай  лабіринтами  –  
Марно:  нема  тобі  сенсу  і  виходу
З  того  часопростору:
Місто:  не  вічне,  але  нескінченності.
Збирай  свої  медитації,
Свої  одкровення,
Як  збирають  монетки
Сліпі  музиканти,
Що  грають  на  вулицях  блюз  –  
Такий  нескінченний,
Як  місто,
В  якому  вулиці  колами  –  
Без  кінця  і  початку,
Де  в  кожній  вітрині  скрипки,
Де  торгують  одними  струнами,
Де  музика  кружляє  серпантинами:
До  Неба.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722776
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 11.03.2017


Шон Маклех

Довершено: Місто Нескінченності

                                                     «І  всі  дороги  звідси
                                                         Ведуть  у  нескінченність  –  
                                                         До  Міста.»
                                                                                                       (Еміль  Верхарн)

Місто  нескінченного  часу:
Такого  липкого  й  текучого:
Наче  вишневе  варення:
Я  не  знав,  
Що  час  такого  самого  кольору:
Вишень:  тих,  що  хрущі
Над  –  ще  квітучими,
Але  вже  вагітними  соком:
У  кулястих  краплях-сховищах,
Густим,  як  кров.
Місто  нескінченного  простору:
Блукай  –  не  блукай  лабіринтами  –  
Марно:  нема  тобі  сенсу  і  виходу
З  того  часопростору:
Місто:  не  вічне,  але  нескінченності.
Збирай  свої  медитації,
Свої  одкровення,
Як  збирають  монетки
Сліпі  музиканти,
Що  грають  на  вулицях  блюз  –  
Такий  нескінченний,
Як  місто,
В  якому  вулиці  колами  –  
Без  кінця  і  початку,
Де  в  кожній  вітрині  скрипки,
Де  торгують  одними  струнами,
Де  музика  кружляє  серпантинами:
До  Неба.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722776
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 11.03.2017


Елена Марс

Только порой и в стихах не опишешь


Утренний  чай,  с  ароматом  лимона,  
Пью,  наслаждаясь  изысканным  вкусом:  
Листики  мяты,  чуть-чуть  кардамона.  
-  Я  не  о  грустном.  

Как  хорошо!  Ощущение  счастья  
Чувствует  каждая  клеточка  тела.  
Здравствуй,  планета  любимая,  здравствуй!  
-  Сердце  пропело...  

Тихо  доносятся  отзвуки  грома,  -  
Где-то  льёт  дождь,  поливая  землицу.  
Я  на  скамейке  сижу,  возле  дома.  
-  Ранняя  птица.  

Ласточки  в  небе  кружат  виртуозно.  
Как  же  забавна  игривая  стайка.  
Каркает  ворон  о  чём-то  серьёзно.  
-  Милый  зазнайка.  

Жизнь!  Я  люблю  тебя  преданно,  слышишь?!  
Сколько  стерпела  об  этом  бумага…  
Только  порой  и  в  стихах  не  опишешь  
-  Этого  блага.

7  октября  2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722605
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 10.03.2017


Елена Марс

Только порой и в стихах не опишешь


Утренний  чай,  с  ароматом  лимона,  
Пью,  наслаждаясь  изысканным  вкусом:  
Листики  мяты,  чуть-чуть  кардамона.  
-  Я  не  о  грустном.  

Как  хорошо!  Ощущение  счастья  
Чувствует  каждая  клеточка  тела.  
Здравствуй,  планета  любимая,  здравствуй!  
-  Сердце  пропело...  

Тихо  доносятся  отзвуки  грома,  -  
Где-то  льёт  дождь,  поливая  землицу.  
Я  на  скамейке  сижу,  возле  дома.  
-  Ранняя  птица.  

Ласточки  в  небе  кружат  виртуозно.  
Как  же  забавна  игривая  стайка.  
Каркает  ворон  о  чём-то  серьёзно.  
-  Милый  зазнайка.  

Жизнь!  Я  люблю  тебя  преданно,  слышишь?!  
Сколько  стерпела  об  этом  бумага…  
Только  порой  и  в  стихах  не  опишешь  
-  Этого  блага.

7  октября  2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722605
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 10.03.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.03.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.03.2017


ОднаДумка

Долоні

Стояла,  долоні  схрестивши  на  грудях,
Мов  в  серці  тримала  руками  жалі.
Шукала  чийсь  погляд:  блукала  по  людях,
А  світ  розчинявся  в  довколишній  млі.

Складала  із  мрій  на  майбутнє картину,
А  пазли  найкращі  із  рук  хтось  забрав,
Із  серця  мов  вирвав  велику  частину,
Понизивши  стукіт  на  кілька  октав.

В  очах,  де  надії  ранкова  заграва,
Вже  сонце  сідало,  хоч  був  же  ще  день.
Така-от  у  долі  примхлива  забава:
Щось  дати  -  й  забрати  раптово  зі  жмень.

Така-от  у  долі  для  неї  дорога:
Дає  й  забирає,  голубить  і  б'є.
Пектимуть  утрати  й  не  зникне  тривога,
Допоки  в  долоні  збере  лиш  своє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722593
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 10.03.2017


ОднаДумка

Долоні

Стояла,  долоні  схрестивши  на  грудях,
Мов  в  серці  тримала  руками  жалі.
Шукала  чийсь  погляд:  блукала  по  людях,
А  світ  розчинявся  в  довколишній  млі.

Складала  із  мрій  на  майбутнє картину,
А  пазли  найкращі  із  рук  хтось  забрав,
Із  серця  мов  вирвав  велику  частину,
Понизивши  стукіт  на  кілька  октав.

В  очах,  де  надії  ранкова  заграва,
Вже  сонце  сідало,  хоч  був  же  ще  день.
Така-от  у  долі  примхлива  забава:
Щось  дати  -  й  забрати  раптово  зі  жмень.

Така-от  у  долі  для  неї  дорога:
Дає  й  забирає,  голубить  і  б'є.
Пектимуть  утрати  й  не  зникне  тривога,
Допоки  в  долоні  збере  лиш  своє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722593
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 10.03.2017


Наташа Марос

СУДАРЬ…

Вы  так  спокойны,  сударь,  безразличны,
Зайдя  в  свою  тенистую  аллею,
Безжалостно  расстались  с  нашим  личным,
Сегодня  я  об  этом  не  жалею...

Давно  забыла  запахи  сирени,
Пьянящие  меня  порой  ночною,
Сто  раз  огнём  облизаны  поленья
Чужой  любви,  горевшей  не  со  мною...

Нет,  не  со  мною,  сударь...  Вы  смогли  же
Листать  страницы  огненного  зноя...
Вам  до  меня,  как  мыслям  -  до  Парижа
И  оттого  не  знаете  покоя...

Я  приглашала  в  сказочную  осень,
А  Вы  стремились  -  в  солнечное  лето...
Вы  думали:  ещё...  потом  попросят,
Но  я  лишь  раз  шептала  Вам  об  этом...

Вы  отказались,  сударь,  -  Ваше  дело,
Я  помню  только:  опадали  листья,
Но  знайте:  всё  давно  уж  отболело
И  только  осень  иногда  приснится...

А  вот  -  зима...  Вам  холодно  и  зябко,
Вы,  сударь,  -  пленник  слов  своих  и  мнений  -
Не  к  тем  ногам  рассыпаны  охапки
Тяжёлых  веток  розовой  сирени...

                         -                -                  -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722541
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 09.03.2017


Наташа Марос

СУДАРЬ…

Вы  так  спокойны,  сударь,  безразличны,
Зайдя  в  свою  тенистую  аллею,
Безжалостно  расстались  с  нашим  личным,
Сегодня  я  об  этом  не  жалею...

Давно  забыла  запахи  сирени,
Пьянящие  меня  порой  ночною,
Сто  раз  огнём  облизаны  поленья
Чужой  любви,  горевшей  не  со  мною...

Нет,  не  со  мною,  сударь...  Вы  смогли  же
Листать  страницы  огненного  зноя...
Вам  до  меня,  как  мыслям  -  до  Парижа
И  оттого  не  знаете  покоя...

Я  приглашала  в  сказочную  осень,
А  Вы  стремились  -  в  солнечное  лето...
Вы  думали:  ещё...  потом  попросят,
Но  я  лишь  раз  шептала  Вам  об  этом...

Вы  отказались,  сударь,  -  Ваше  дело,
Я  помню  только:  опадали  листья,
Но  знайте:  всё  давно  уж  отболело
И  только  осень  иногда  приснится...

А  вот  -  зима...  Вам  холодно  и  зябко,
Вы,  сударь,  -  пленник  слов  своих  и  мнений  -
Не  к  тем  ногам  рассыпаны  охапки
Тяжёлых  веток  розовой  сирени...

                         -                -                  -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722541
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 09.03.2017


Циганова Наталія

так, по мелочи…

Обещаний  простых  монетки
по  фонтанам  собрать/пройтись:
«Буду  в  каждой  весенней  клетке
ставить  галочку  добрых  птиц,
рассыпающих  щедро,  небо
разрывающее,  «курлы»».
Им  бы  –  к  дому  лететь.  
А  мне  бы
в  нём  достроить  ещё  углы
тишине…  и  её  осколкам.
Водрузить  поэтапно  на
пьедестал,  на  плечо,  на  полку
все  весенние  имена.
…тихо-тихо…  
потом  –  воздущно…
Что  я  птицам  смогу?...  века?...  –
так,  по  мелочи  –  просто  слушать…
…слушать  –  значит,  любить  пока…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722222
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 08.03.2017


Akimova

Зачем? (пародия)

 [b]Собрать  себя  из  тысячи  частей[/b]
[i]автор:  Квітка))  [/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721767

Собрать  себя  из  тысячи  частей,
Потерянных  и  сложных,  и  заблудших...
Чтоб  бликами  не  меркнущих  свечей
В  который  раз  сказать,  я  стану  лучше...
......................

       
           [b]Зачем?[/b]

Собрать  себя  из  тысячи  частей…
Зачем?    Ведь  так  гораздо  интересней!
Я  здесь,  и  в  то  же  время    я    -  везде,
Всегда  с  тобой.
Не  скроешься,  хоть  тресни!

Вчера  ты  взвыл  –  мол,  тысяча  чертей!
Как  ты  узнала,  что  ходил  я  в  баню?!
Ах,  милый  мой!    Я  –  тысяча  частей,
И  тысяча  разнообразных  знаний…

Я  –  твой    в  пыли  затерянный  носок
В  глубоком  поддиванном    безвременьи.
И  я  –  кредит,  не  выплаченный  в  срок,
Хотя  тебе  на  то  давались  деньги!

Я  –  фирменная  удочка  с  крючком,
Что,  судя  по  цене  –  дамасской  стали.

Заначкой  наспех  втиснута  бочком
В  страницы    пожелтевшие  Стенда́ля.

На  сборище  с  друзьями      я  –  мангал,
Коньяк,    шашлык    –  уж  как  тебе  угодно.
Я  –  тот  стишок,  что  ты  не  мне  читал,
Прикидываясь  мальчиком  свободным.

Не  обольщайся!
Я  –  бильярдный  шар  -
Как  страстно  в  лузу  ты  меня    вгоняешь!
Бубновой  дамой  из  колоды  карт
Подмигиваю.      Ты  не  замечаешь...

Не  спрашивай,    в  чем  дело  или  в  ком.
Ты  равнодушен    к    соблюденью    правил.
А  в  бане  я  была  тем  угольком,
Что    след    нескромный    на  тебе    оставил.
………..

Собрать  себя  из  тысячи  частей?
Не  видеть  прелести  и  полноты  картины?  
Зажги  хоть  тысячу  магических  свечей    –
Не  собираюсь  собираться  воедино!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722151
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 07.03.2017


Akimova

Зачем? (пародия)

 [b]Собрать  себя  из  тысячи  частей[/b]
[i]автор:  Квітка))  [/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721767

Собрать  себя  из  тысячи  частей,
Потерянных  и  сложных,  и  заблудших...
Чтоб  бликами  не  меркнущих  свечей
В  который  раз  сказать,  я  стану  лучше...
......................

       
           [b]Зачем?[/b]

Собрать  себя  из  тысячи  частей…
Зачем?    Ведь  так  гораздо  интересней!
Я  здесь,  и  в  то  же  время    я    -  везде,
Всегда  с  тобой.
Не  скроешься,  хоть  тресни!

Вчера  ты  взвыл  –  мол,  тысяча  чертей!
Как  ты  узнала,  что  ходил  я  в  баню?!
Ах,  милый  мой!    Я  –  тысяча  частей,
И  тысяча  разнообразных  знаний…

Я  –  твой    в  пыли  затерянный  носок
В  глубоком  поддиванном    безвременьи.
И  я  –  кредит,  не  выплаченный  в  срок,
Хотя  тебе  на  то  давались  деньги!

Я  –  фирменная  удочка  с  крючком,
Что,  судя  по  цене  –  дамасской  стали.

Заначкой  наспех  втиснута  бочком
В  страницы    пожелтевшие  Стенда́ля.

На  сборище  с  друзьями      я  –  мангал,
Коньяк,    шашлык    –  уж  как  тебе  угодно.
Я  –  тот  стишок,  что  ты  не  мне  читал,
Прикидываясь  мальчиком  свободным.

Не  обольщайся!
Я  –  бильярдный  шар  -
Как  страстно  в  лузу  ты  меня    вгоняешь!
Бубновой  дамой  из  колоды  карт
Подмигиваю.      Ты  не  замечаешь...

Не  спрашивай,    в  чем  дело  или  в  ком.
Ты  равнодушен    к    соблюденью    правил.
А  в  бане  я  была  тем  угольком,
Что    след    нескромный    на  тебе    оставил.
………..

Собрать  себя  из  тысячи  частей?
Не  видеть  прелести  и  полноты  картины?  
Зажги  хоть  тысячу  магических  свечей    –
Не  собираюсь  собираться  воедино!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722151
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 07.03.2017


archic

Преданы

Преданы  близкими  ,  преданы  дальними,
Нет  остановок  в  пути
Между  вагонами  ,душными,  спальными,
Счастье  сдается  в  утиль.

Станции  грязные    ,  неоднозначные  ,
Лица  ,  гримасы  и  пыль,
Окна  кофеен  такие  прозрачные
Города  вычурный  стиль.

Темы  избитые,  песни  похожие
Нет  в  них  надежды  ,  увы
Все  мы  когда-то  простые  прохожие,
Доктор  :  не  трогайте  швы…

Дайте  запомнить  и  голос  и  родинки
Жаркое  солнце  в  руках,
Вкус  на  губах  недозрелой  смородины
Робость  признаний  и  страх

От  неизбежности  и  невозможности
Все  повернуть  назад.
Жизнь,  упрекая  порою  в  безбожности,
Прячешь  свои    глаза  .

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704274
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 06.03.2017


archic

Преданы

Преданы  близкими  ,  преданы  дальними,
Нет  остановок  в  пути
Между  вагонами  ,душными,  спальными,
Счастье  сдается  в  утиль.

Станции  грязные    ,  неоднозначные  ,
Лица  ,  гримасы  и  пыль,
Окна  кофеен  такие  прозрачные
Города  вычурный  стиль.

Темы  избитые,  песни  похожие
Нет  в  них  надежды  ,  увы
Все  мы  когда-то  простые  прохожие,
Доктор  :  не  трогайте  швы…

Дайте  запомнить  и  голос  и  родинки
Жаркое  солнце  в  руках,
Вкус  на  губах  недозрелой  смородины
Робость  признаний  и  страх

От  неизбежности  и  невозможности
Все  повернуть  назад.
Жизнь,  упрекая  порою  в  безбожности,
Прячешь  свои    глаза  .

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704274
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 06.03.2017


Олена Вишневська

Ніч обеззброює

Що  ж  ти,  маленька,  тремтиш  і  ховаєшся  в  сни?
Ніч  обеззброює  криком  безумства  війни,  
Вистрелить  і  промахнеться,  не  вийти  з  кола:
Лапи  безсоння  тримають  тебе.  Довкола

Гинуть  секунди  в  безлюдному  натовпі.  Ти
Все  б  віддала,  щоб  до  ранку  живою  дійти.
Але  в  цю  мить  на  задвірках  хиткого  світу
Кутаєш  віру  в  полатану  болем  свиту.

Рівні  дороги  зірвалися  різко  в  пунктир  -
Вкотре  дочитуєш  /наче  напам`ять/  Псалтир...
Мов  ланцюгом  божевілля,  думки  сповиті,  
Але  сьогодні  відчула:  потрібно  жити.

Правда,  не  знаєш  навіщо,  не  бачиш  мети.
Пишеш  і  не  відправляєш  /свідомо?/  листи.
Просиш  у  Нього  так  свято,  як  тільки  діти
Вміють,  навчити  цей  світ  у  собі  любити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721818
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 05.03.2017


Олена Вишневська

Ніч обеззброює

Що  ж  ти,  маленька,  тремтиш  і  ховаєшся  в  сни?
Ніч  обеззброює  криком  безумства  війни,  
Вистрелить  і  промахнеться,  не  вийти  з  кола:
Лапи  безсоння  тримають  тебе.  Довкола

Гинуть  секунди  в  безлюдному  натовпі.  Ти
Все  б  віддала,  щоб  до  ранку  живою  дійти.
Але  в  цю  мить  на  задвірках  хиткого  світу
Кутаєш  віру  в  полатану  болем  свиту.

Рівні  дороги  зірвалися  різко  в  пунктир  -
Вкотре  дочитуєш  /наче  напам`ять/  Псалтир...
Мов  ланцюгом  божевілля,  думки  сповиті,  
Але  сьогодні  відчула:  потрібно  жити.

Правда,  не  знаєш  навіщо,  не  бачиш  мети.
Пишеш  і  не  відправляєш  /свідомо?/  листи.
Просиш  у  Нього  так  свято,  як  тільки  діти
Вміють,  навчити  цей  світ  у  собі  любити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721818
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 05.03.2017


archic

А если захочешь…

За  небом  свинцовым  уходишь  безмолвно  
По  острым  осколкам  разбитых  бокалов  
Не  склеенных  судеб,  мне  кажется  полных  –  
Обид  и  признаний,  которых  не  мало.  

Смывая  с  себя  новых  дней  отрешенность  
Молитвами  песен  написанных  наспех.  
А  дальше  какая-то  опустошенность  
Где  каждая  тайна  поднимется  на  смех.  

Стоишь  на  морозе    оборванным  нервом
Там  выстрелы  в  спину  у  края  ,  довольно!
Последний  полет  прерывается  первым
Предательством  ,  после  уже  и  не  больно.

Едва  отсыревшие  спички  в  карманах,
В  тех  самых,  в  которых  ,  я  чувствовал  руки
Да  что  ты  о  будущем  ?  Прошлое  в  шрамах
Теперь  превращается  в  серость  и  скуку

Когда  в  отражениях  видится  больше,
И  слышатся  сердцем  пустые  удары
Себя  не  обманешь  ,  а  если  захочешь,
Останемся  просто  аккордом  гитары…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694168
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 05.03.2017


archic

А если захочешь…

За  небом  свинцовым  уходишь  безмолвно  
По  острым  осколкам  разбитых  бокалов  
Не  склеенных  судеб,  мне  кажется  полных  –  
Обид  и  признаний,  которых  не  мало.  

Смывая  с  себя  новых  дней  отрешенность  
Молитвами  песен  написанных  наспех.  
А  дальше  какая-то  опустошенность  
Где  каждая  тайна  поднимется  на  смех.  

Стоишь  на  морозе    оборванным  нервом
Там  выстрелы  в  спину  у  края  ,  довольно!
Последний  полет  прерывается  первым
Предательством  ,  после  уже  и  не  больно.

Едва  отсыревшие  спички  в  карманах,
В  тех  самых,  в  которых  ,  я  чувствовал  руки
Да  что  ты  о  будущем  ?  Прошлое  в  шрамах
Теперь  превращается  в  серость  и  скуку

Когда  в  отражениях  видится  больше,
И  слышатся  сердцем  пустые  удары
Себя  не  обманешь  ,  а  если  захочешь,
Останемся  просто  аккордом  гитары…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694168
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 05.03.2017


archic

Минуты

Они  остановились  прошлым  летом,
Нас  провожала  гордая  гроза
Проникновенной  песней  недопетой
И  отражением  в  чужих  уже  глазах.

Молчанием  заброшенной  квартиры
В  которой  отголоски  важных  слов.
Тобою  не  закрытые  гардины
Не  склеенное  счастье  серых  снов.

Обрезанные  крылья  –  это  просто,
Когда  с  обрыва  падаешь  на  дно,
Такое  безразличие  и  черствость
Едва  лишь  разбавляется  вином

Холодными,  но  летними  деньками,
Под  шепот  моря,  кружево  из  птиц
Хватая  воздух  нежными  руками
Не  чувствуя  ни  неба,  ни  границ…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721660
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 05.03.2017


archic

Минуты

Они  остановились  прошлым  летом,
Нас  провожала  гордая  гроза
Проникновенной  песней  недопетой
И  отражением  в  чужих  уже  глазах.

Молчанием  заброшенной  квартиры
В  которой  отголоски  важных  слов.
Тобою  не  закрытые  гардины
Не  склеенное  счастье  серых  снов.

Обрезанные  крылья  –  это  просто,
Когда  с  обрыва  падаешь  на  дно,
Такое  безразличие  и  черствость
Едва  лишь  разбавляется  вином

Холодными,  но  летними  деньками,
Под  шепот  моря,  кружево  из  птиц
Хватая  воздух  нежными  руками
Не  чувствуя  ни  неба,  ни  границ…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721660
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 05.03.2017


Олена Вишневська

Просто дихай зі мною словами

Я  тебе  смакувала  з  п’янкою  відвертістю  віршів:
У  дуелі  римованій  ми  перейшли  вже  на  ти.
Не  люби  їх  –  вервечками  рим  хай  милуються  інші.
Спробуй  справжню  мене  поміж  ком  і  рядків  віднайти.

Забавляйся  у  піжмурки.  Холодно.  Гаряче.  Спека.
Відчуваєш,  чим  ближче,  як  подихом  плавиться  лід?
Я  сьогодні  рішуча,  не  втримає  ремінь  безпеки!
Я  сьогодні  уперто  до  сонця  прямую  на  схід!

На  кордоні  заграви  в  чуттєвому  пломені  світла
Не  шукай  феєрверків  із  літер  й  кохання  без  меж.
Просто  дихай  зі  мною  словами  –  я  стану  повітрям!
І  не  вірші  –  мене  прочитай…  там,  де  «я  тебе  теж».  


[i]/якось/[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704249
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 04.03.2017


Олена Вишневська

Просто дихай зі мною словами

Я  тебе  смакувала  з  п’янкою  відвертістю  віршів:
У  дуелі  римованій  ми  перейшли  вже  на  ти.
Не  люби  їх  –  вервечками  рим  хай  милуються  інші.
Спробуй  справжню  мене  поміж  ком  і  рядків  віднайти.

Забавляйся  у  піжмурки.  Холодно.  Гаряче.  Спека.
Відчуваєш,  чим  ближче,  як  подихом  плавиться  лід?
Я  сьогодні  рішуча,  не  втримає  ремінь  безпеки!
Я  сьогодні  уперто  до  сонця  прямую  на  схід!

На  кордоні  заграви  в  чуттєвому  пломені  світла
Не  шукай  феєрверків  із  літер  й  кохання  без  меж.
Просто  дихай  зі  мною  словами  –  я  стану  повітрям!
І  не  вірші  –  мене  прочитай…  там,  де  «я  тебе  теж».  


[i]/якось/[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704249
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 04.03.2017


гостя

Кокон…



Розплети  мене  всю,  
Мов  червоне  м”яке  покривало.
Крок  за  кроком  іди.  Обірви  у  мені  всі  штрихи.
Імпульсивність  п”янку,  цю  гарячу  пульсуючу  лаву,
Відпусти  навсібіч!
     (якщо  хочеш,  між  два  береги…)

Ну,  а  потім  збери
Білі  нитки  найтонших  волокон
В  лабіринти  бажань…  в  безнадійно-розпачливі  сни…
І  комаху  безкрилу  вклади  у  мереживний  кокон
До  якоїсь  мари
     (що  на  мові  землян  -  до  весни)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721638
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 04.03.2017


гостя

Кокон…



Розплети  мене  всю,  
Мов  червоне  м”яке  покривало.
Крок  за  кроком  іди.  Обірви  у  мені  всі  штрихи.
Імпульсивність  п”янку,  цю  гарячу  пульсуючу  лаву,
Відпусти  навсібіч!
     (якщо  хочеш,  між  два  береги…)

Ну,  а  потім  збери
Білі  нитки  найтонших  волокон
В  лабіринти  бажань…  в  безнадійно-розпачливі  сни…
І  комаху  безкрилу  вклади  у  мереживний  кокон
До  якоїсь  мари
     (що  на  мові  землян  -  до  весни)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721638
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 04.03.2017


Farjen

Обещаю

Ты  мне  снишься  под  утро  все  чаще  и  чаще,
Даже  там,  на  краю,  ощущая  вселенскую  грусть,
Я  любовью  такой  же,  как  раньше  –  во  всем  настоящей
В  этот  мир  обязательно  хоть  на  минутку  вернусь,
Клянусь…
Я  открою  все  окна.  Как  жаль,  поменяли  замки,  даже  двери.
Что,  не  ждали  меня?  Отключите  тогда  телефон!
Да,  сама  вас  учила  не  ждать  (но  не  ждать  –  это  значит  –  не  верить),
Я  ведь  слышу  ночами  гудки  и  почти  что  уверенна:  он!
Тихий  звон…
Обещаю:  отвечу  ему  этой  осенью,  без  «до  свиданья»,  «скучаю»…
Слов  не  будет  вообще,  здесь  оставим  стихи  и  слова,
Мне  так  важно  успеть  всем  сказать,  что  люблю  и  понять,  что  прощаю,
Что  тебя  никогда  никому  не  отдам  я,  покуда  жива  -
Обещаю…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213753
дата надходження 01.10.2010
дата закладки 04.03.2017


Farjen

Обещаю

Ты  мне  снишься  под  утро  все  чаще  и  чаще,
Даже  там,  на  краю,  ощущая  вселенскую  грусть,
Я  любовью  такой  же,  как  раньше  –  во  всем  настоящей
В  этот  мир  обязательно  хоть  на  минутку  вернусь,
Клянусь…
Я  открою  все  окна.  Как  жаль,  поменяли  замки,  даже  двери.
Что,  не  ждали  меня?  Отключите  тогда  телефон!
Да,  сама  вас  учила  не  ждать  (но  не  ждать  –  это  значит  –  не  верить),
Я  ведь  слышу  ночами  гудки  и  почти  что  уверенна:  он!
Тихий  звон…
Обещаю:  отвечу  ему  этой  осенью,  без  «до  свиданья»,  «скучаю»…
Слов  не  будет  вообще,  здесь  оставим  стихи  и  слова,
Мне  так  важно  успеть  всем  сказать,  что  люблю  и  понять,  что  прощаю,
Что  тебя  никогда  никому  не  отдам  я,  покуда  жива  -
Обещаю…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213753
дата надходження 01.10.2010
дата закладки 04.03.2017


Богдан Ковальчук

За гроші

Прости  мені,  будь  ласка,
Зруйнованую  казку,
І  на  очах  пов’язку  –
Утечу  від  проблем.
Я  думав  –  буде  краще,
Хоча  повірить  важче
Блукаючи  крізь  хащі
Всіляких  бізнес-схем.

Ніколи  я  не  буду
Таким,  як  інші  люди  –
Казатиму  це  всюди,
Коли  дозволиш  ти.
Народжений  літати
Не  може  поміняти
Свобідний  літ  на  ґрати
Хай  навіть  золоті.

А  гроші  –  то  забава
Для  решти  –  перша  справа,
А  я,  такий  роззява,
Побачить  не  схотів,
Що  люди  вже  змарніли
Віддаючи  всі  сили
Копаючи  могилу
З  зелених  папірців!

Прости  мені  мінливість,
Постійну  нестабільність
Нестачу  і  паршивість
Моєї  зарплатні!
Не  знав  ціну  на  біле,
Взаємне  і  красиве
Кохання  таке  щире  –
Недосить  в  гаманці…

Талант  не  пропивають,
Зате  його  вбивають,
Бо  грішми  виміряють
Успішність  перспектив.
А  я  не  хочу  жити
П’ючи  лишень  з  корита
Із  позик  і  кредитів  –
Це  діло  слабаків!

А  ще  пробач,  я  прошу,
За  те,  що  все  хороше,  
Яке  мені  приносив
Мого  кохання  цвіт,
Не  зміг  продать  цинічно,
Зухвало  й  прагматично:
Для  мене  ж-бо  незвично
Все  продавать  і  всіх!

Прости  мені,  будь  ласка,
Зруйнованую  казку,
І  на  очах  пов'язку  -
Утечу  від  проблем.
Я  геть  не  знав,  кохана,
Що  щирість  -  то  омана,
То  лиш  товар!  А  я  був
Всього  лиш  покупцем...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235293
дата надходження 17.01.2011
дата закладки 04.03.2017


Богдан Ковальчук

За гроші

Прости  мені,  будь  ласка,
Зруйнованую  казку,
І  на  очах  пов’язку  –
Утечу  від  проблем.
Я  думав  –  буде  краще,
Хоча  повірить  важче
Блукаючи  крізь  хащі
Всіляких  бізнес-схем.

Ніколи  я  не  буду
Таким,  як  інші  люди  –
Казатиму  це  всюди,
Коли  дозволиш  ти.
Народжений  літати
Не  може  поміняти
Свобідний  літ  на  ґрати
Хай  навіть  золоті.

А  гроші  –  то  забава
Для  решти  –  перша  справа,
А  я,  такий  роззява,
Побачить  не  схотів,
Що  люди  вже  змарніли
Віддаючи  всі  сили
Копаючи  могилу
З  зелених  папірців!

Прости  мені  мінливість,
Постійну  нестабільність
Нестачу  і  паршивість
Моєї  зарплатні!
Не  знав  ціну  на  біле,
Взаємне  і  красиве
Кохання  таке  щире  –
Недосить  в  гаманці…

Талант  не  пропивають,
Зате  його  вбивають,
Бо  грішми  виміряють
Успішність  перспектив.
А  я  не  хочу  жити
П’ючи  лишень  з  корита
Із  позик  і  кредитів  –
Це  діло  слабаків!

А  ще  пробач,  я  прошу,
За  те,  що  все  хороше,  
Яке  мені  приносив
Мого  кохання  цвіт,
Не  зміг  продать  цинічно,
Зухвало  й  прагматично:
Для  мене  ж-бо  незвично
Все  продавать  і  всіх!

Прости  мені,  будь  ласка,
Зруйнованую  казку,
І  на  очах  пов'язку  -
Утечу  від  проблем.
Я  геть  не  знав,  кохана,
Що  щирість  -  то  омана,
То  лиш  товар!  А  я  був
Всього  лиш  покупцем...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235293
дата надходження 17.01.2011
дата закладки 04.03.2017


Богдан Ковальчук

Ідея

[i]Колись  на  теренах  "Facebook"  відбувався  конкурс  коротких  історій,  основною  умовою  участі  в  якому  був  текст  обсягом  до  1000  символів.  Щиро  кажучи,  ненавиджу,  коли  будь-хто  встановлює  мені  межі  (жанрові,  обсягові,  часові  -  байдуже,  котрі  саме).  Але  тут  я  навмисне  ускладнив  собі  завдання:  постановив  написати  текст  обсягом  [b]рівно[/b]  1000  знаків.  У  конкурсі  я,  певна  річ,  не  переміг,  але  своєю  писаниною  радо  ділюся  з  вами,  сподіваючись,  що  вона  припаде  вам  до  смаку.  Дякую  за  увагу![/i]

---

Одного  сірого  дня  Чоловік  прийшов  додому,  вимив  руки  і  пішов  на  кухню  варити  пельмені.  Так  він  робив  щодня  –  повертався,  мив  руки  та  готував  нехитру  їжу.  Проте  саме  ця  днина  була  незвичайною:  під  час  вечері  Чоловік  раптом  рвучко  підвівся,  перекинувши  тарілку  з  пельменями,  відкинув  виделку  й  широко  всміхнувся.  «Буду  письменником!»,  –  вирішив  він  і  гримнув  кулаком  по  столу,  немов  закріпляючи  щойно  укладену  із  порожнечею  прокуреної  кухні  угоду  невидимою  печаткою.
Збагнувши,  що  письменникові  потрібен  сюжет,  Чоловік  розпочав  пошуки.  Він  день  за  днем  сидів  у  мовчазному  очікуванні  приходу  геніальної  ідеї.  
Один  сірий  день  змінював  інший,  кудись  пливли  місяці  та  роки.  Чорняве  волосся  Чоловіка  перефарбувалося  у  сиве,  гладенька  шкіра  вкрилася  зморшками,  а  він  усе  сидів  над  пожовклим  аркушем,  стискаючи  ручку  з  давно  вицвілою  пастою.  «Письменникові  потрібна  ідея,  –  повторював  він  мантру,  –  і  я  не  здамся!».
Одного  сірого  дня  Чоловік  помер  над  своїм  непочатим  романом.  
До  кімнати  хтось  тихенько  ввійшов.

[i]06.01.2017,  Київ.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721173
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 04.03.2017


Богдан Ковальчук

Ідея

[i]Колись  на  теренах  "Facebook"  відбувався  конкурс  коротких  історій,  основною  умовою  участі  в  якому  був  текст  обсягом  до  1000  символів.  Щиро  кажучи,  ненавиджу,  коли  будь-хто  встановлює  мені  межі  (жанрові,  обсягові,  часові  -  байдуже,  котрі  саме).  Але  тут  я  навмисне  ускладнив  собі  завдання:  постановив  написати  текст  обсягом  [b]рівно[/b]  1000  знаків.  У  конкурсі  я,  певна  річ,  не  переміг,  але  своєю  писаниною  радо  ділюся  з  вами,  сподіваючись,  що  вона  припаде  вам  до  смаку.  Дякую  за  увагу![/i]

---

Одного  сірого  дня  Чоловік  прийшов  додому,  вимив  руки  і  пішов  на  кухню  варити  пельмені.  Так  він  робив  щодня  –  повертався,  мив  руки  та  готував  нехитру  їжу.  Проте  саме  ця  днина  була  незвичайною:  під  час  вечері  Чоловік  раптом  рвучко  підвівся,  перекинувши  тарілку  з  пельменями,  відкинув  виделку  й  широко  всміхнувся.  «Буду  письменником!»,  –  вирішив  він  і  гримнув  кулаком  по  столу,  немов  закріпляючи  щойно  укладену  із  порожнечею  прокуреної  кухні  угоду  невидимою  печаткою.
Збагнувши,  що  письменникові  потрібен  сюжет,  Чоловік  розпочав  пошуки.  Він  день  за  днем  сидів  у  мовчазному  очікуванні  приходу  геніальної  ідеї.  
Один  сірий  день  змінював  інший,  кудись  пливли  місяці  та  роки.  Чорняве  волосся  Чоловіка  перефарбувалося  у  сиве,  гладенька  шкіра  вкрилася  зморшками,  а  він  усе  сидів  над  пожовклим  аркушем,  стискаючи  ручку  з  давно  вицвілою  пастою.  «Письменникові  потрібна  ідея,  –  повторював  він  мантру,  –  і  я  не  здамся!».
Одного  сірого  дня  Чоловік  помер  над  своїм  непочатим  романом.  
До  кімнати  хтось  тихенько  ввійшов.

[i]06.01.2017,  Київ.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721173
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 04.03.2017


Елена Марс

Портрет женщины ( поэтессам и не только)

Роковая  она?    -  Возможно...  
Может  ведьма?    -  На  три  процента...  
И  простая  она...    и  сложная...  
Для  кого-то  -  вообще  бесценна...  

Тот,    кто  знал  её  -  не  забудет,  
Вспоминая  о  ней  всю  вечность,
Улыбаясь  её    причудам,
И,  быть  может,  желая    встречи...

...Как  целует,    смеётся,    плачет...
В    ней    так    много    всего    таится!..
Неразгаданная    задача
И    разгадке    уже    не    сбыться.

А    она,  как    и    раньше,  курит...
И  такая  же  -  кофеманка...
Вроде    всё    у    неё    в    ажуре,
Но,  по    сути,  ажур  -  огранка...

Одевает    порою    маску
Неприступной    и    гордой    леди,
А    внутри  в  ней  так    много  ласки,
Не    раздаренной    сердцеедам...

Не    потерпит...  кого    попало,
По    утрам...  находить    в    постели...
Не    об    этом    она    мечтала...
Не    такого    она    хотела...

В    ней    другие    живут    печали,
Хоть    в    замужестве    многолетнем...
Ей    так    важно,  чтоб    понимали...
И  на  свет  отвечали  -  светом...

Не    пытались  её  настроить,
Как    гитару...  Другие    струны...
Не    пытались    её    неволить,
Ранив    сердце  её  бездумно.

В  ней  любовь  -  к    своему    пространству,
Где    счастливая  -  в    каждой    строчке...
Пусть    зовут    это  -  графоманством,
Что    волнует    её...  не    очень.

Где    стихами  своими  дышит  -
Там    пропитано    всё    покоем...
Там  ничей  ей  упрек  не  слышен,
Там    комфортно    ей    быть    собою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721606
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 04.03.2017


Елена Марс

Портрет женщины ( поэтессам и не только)

Роковая  она?    -  Возможно...  
Может  ведьма?    -  На  три  процента...  
И  простая  она...    и  сложная...  
Для  кого-то  -  вообще  бесценна...  

Тот,    кто  знал  её  -  не  забудет,  
Вспоминая  о  ней  всю  вечность,
Улыбаясь  её    причудам,
И,  быть  может,  желая    встречи...

...Как  целует,    смеётся,    плачет...
В    ней    так    много    всего    таится!..
Неразгаданная    задача
И    разгадке    уже    не    сбыться.

А    она,  как    и    раньше,  курит...
И  такая  же  -  кофеманка...
Вроде    всё    у    неё    в    ажуре,
Но,  по    сути,  ажур  -  огранка...

Одевает    порою    маску
Неприступной    и    гордой    леди,
А    внутри  в  ней  так    много  ласки,
Не    раздаренной    сердцеедам...

Не    потерпит...  кого    попало,
По    утрам...  находить    в    постели...
Не    об    этом    она    мечтала...
Не    такого    она    хотела...

В    ней    другие    живут    печали,
Хоть    в    замужестве    многолетнем...
Ей    так    важно,  чтоб    понимали...
И  на  свет  отвечали  -  светом...

Не    пытались  её  настроить,
Как    гитару...  Другие    струны...
Не    пытались    её    неволить,
Ранив    сердце  её  бездумно.

В  ней  любовь  -  к    своему    пространству,
Где    счастливая  -  в    каждой    строчке...
Пусть    зовут    это  -  графоманством,
Что    волнует    её...  не    очень.

Где    стихами  своими  дышит  -
Там    пропитано    всё    покоем...
Там  ничей  ей  упрек  не  слышен,
Там    комфортно    ей    быть    собою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721606
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 04.03.2017


Богдан Ковальчук

Victis ("Весна почалась не з тобою…")

Весна  почалась  не  з  тобою...
Мені  це  болить  -  ти  пробач!
Довкілля  розквітне  весною  -
В  кімнаті  старенький  приймач

Шукає  потрібну  нам  хвилю,
Де  музика  тільки  на  двох.
Ефіру,  проте,  не  посилю:
Минуло  ж-бо  стільки  епох,

Відколи  торкався  востаннє
Вустами  тендітних  долонь;
Відколи  грайливе  світання
Стиха́  шепотіло:  "Либонь,

Ви  створені  бути  єдиним!
Не  будьте  ж  окремо  ніяк!".
Собі  не  прощу́  до  загину:
Майбутнє  упало  навзнак...

Весна  почалась  не  з  тобою  -
Вона  розридалась  дощем.
Благаю:  вінчайся  з  весною,
Лишивши  мені  тихий  щем!

[i]02.03.2017,  Київ.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721267
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 04.03.2017


Богдан Ковальчук

Victis ("Весна почалась не з тобою…")

Весна  почалась  не  з  тобою...
Мені  це  болить  -  ти  пробач!
Довкілля  розквітне  весною  -
В  кімнаті  старенький  приймач

Шукає  потрібну  нам  хвилю,
Де  музика  тільки  на  двох.
Ефіру,  проте,  не  посилю:
Минуло  ж-бо  стільки  епох,

Відколи  торкався  востаннє
Вустами  тендітних  долонь;
Відколи  грайливе  світання
Стиха́  шепотіло:  "Либонь,

Ви  створені  бути  єдиним!
Не  будьте  ж  окремо  ніяк!".
Собі  не  прощу́  до  загину:
Майбутнє  упало  навзнак...

Весна  почалась  не  з  тобою  -
Вона  розридалась  дощем.
Благаю:  вінчайся  з  весною,
Лишивши  мені  тихий  щем!

[i]02.03.2017,  Київ.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721267
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 04.03.2017


Олена Жежук

Божевільна

Ця  магія  ночі  писала    таємні    слова,
Їх  місяць  по  зорях  читав  й  багрянів  у  смерканні.
Поміж  полюсів  народилася  Пісня    нова
Про  вічне,  як  небо,  і  гірке  до  болю  кохання.

Ця  пісня  летіла  з  чужих  непізнаних  світів
І  місячним  променем  впала  мені  у  руки…
Хіба  я  просила?      Хіба  ти  її  хотів?
Я  лише    торкнулася  неба  –  й  полинули  звуки.

Лунала  печаллю,  розсипалась    болем  ущент,
І  падали  зорі  –  одна  серед  них    всесильна.
Розбилося  серце  –  розсипалось  срібним  дощем,
Зберу  усі  ноти  і  ввись    полечу.  Боже...вільна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718635
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 04.03.2017


Олена Жежук

Божевільна

Ця  магія  ночі  писала    таємні    слова,
Їх  місяць  по  зорях  читав  й  багрянів  у  смерканні.
Поміж  полюсів  народилася  Пісня    нова
Про  вічне,  як  небо,  і  гірке  до  болю  кохання.

Ця  пісня  летіла  з  чужих  непізнаних  світів
І  місячним  променем  впала  мені  у  руки…
Хіба  я  просила?      Хіба  ти  її  хотів?
Я  лише    торкнулася  неба  –  й  полинули  звуки.

Лунала  печаллю,  розсипалась    болем  ущент,
І  падали  зорі  –  одна  серед  них    всесильна.
Розбилося  серце  –  розсипалось  срібним  дощем,
Зберу  усі  ноти  і  ввись    полечу.  Боже...вільна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718635
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 04.03.2017


Олена Жежук

Дивна людина

Світ  метушні,  де  скажено  все  в  «завтра»  біжить,
Як  смакувати  життям,  що  від  нас  за  півкроку?
Дивна  людино,  ти  так  й  не  навчилася  жить…
Губиш  себе  щогодини,  щодня  і  щороку.

Маски-обличчя,  медове  лукавство  в  очах,
Погляд  порожній  підкреслять  опущені  крила…
Бідна  людино,  ти  вже  не  літаєш  у  снах?
Чом  же  завчасу  душі  порожнеча  скорила?

Хто  смів  стоптати  у  серці  жагу  до  життя?
Хто  загасив  у  очах  твоїх  вогники  щастя?
Чом  не  тріпоче  пташам  твоє  серцебиття?
Добра  людино,  тобі  б  у  весну…  на  причастя.

Душу  охрещуй  цілющим  травневим  дощем,
Мрії  шукай  між  зірок  і  складай  їм    офіру.
Мила  людино,  навчися  любить  ще,    іще…
Вірити  важко,  та  все  ж  -  відроди  в  серці  віру.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720287
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 04.03.2017


Олена Жежук

Дивна людина

Світ  метушні,  де  скажено  все  в  «завтра»  біжить,
Як  смакувати  життям,  що  від  нас  за  півкроку?
Дивна  людино,  ти  так  й  не  навчилася  жить…
Губиш  себе  щогодини,  щодня  і  щороку.

Маски-обличчя,  медове  лукавство  в  очах,
Погляд  порожній  підкреслять  опущені  крила…
Бідна  людино,  ти  вже  не  літаєш  у  снах?
Чом  же  завчасу  душі  порожнеча  скорила?

Хто  смів  стоптати  у  серці  жагу  до  життя?
Хто  загасив  у  очах  твоїх  вогники  щастя?
Чом  не  тріпоче  пташам  твоє  серцебиття?
Добра  людино,  тобі  б  у  весну…  на  причастя.

Душу  охрещуй  цілющим  травневим  дощем,
Мрії  шукай  між  зірок  і  складай  їм    офіру.
Мила  людино,  навчися  любить  ще,    іще…
Вірити  важко,  та  все  ж  -  відроди  в  серці  віру.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720287
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 04.03.2017


Ліна Ланська

НЕВДАХА

Усе  так  просто:  він,  вона,  вони.
Були  і  є,  як  сонце  із-за  даху,  -
Чиїсь  знайомі  і  чиїсь  сини,
Нестерпно  ігноруючі  невдаху.

Бо  він  -  не  ви,  і  навіть,  не  вона,  
Яка  і  вирок  вже  оголосила.
Не  випити  знущання,  як  вина,
Нестерпно  душу  рве  на  шмаття  сила

Байдужих  слів,  байдужих  і  чужих.
А  він  -  "невдаха"?  -  невідомий  геній!
Чому  тоді  так  муляє,  скажи,
Його  ім"я?..чи  кисень  у  легені

Вже  не  надходить?..ніби-то  живий,
Говорить,  ходить,  ще  там  щось  і  пише.
А  ви  ж  любили!..  Може  і  не  ви
Нектар  збирали?..  запилились  лишень.

Майнули  крилець  срібні  блискавки
І  пил  осипавсь  на  росу  у  трави.
А  він  торує  вже  без  вас  стежки,
Напившись  вдосталь  розпачу  отрави.

Усе  так  просто...  просто  не  збулось.
Дві  половинки  різних  недоспілих
Зелених  почуттів,  а  мо`здалось?
Невдах  немає,  -  зосліпу  наснили,
Що  він  впаде,  вже  падає...ось-ось...
.........................................................
На  мить  закам"янілий    -  не  зотлілий.
02.03.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721546
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 04.03.2017


Ліна Ланська

НЕВДАХА

Усе  так  просто:  він,  вона,  вони.
Були  і  є,  як  сонце  із-за  даху,  -
Чиїсь  знайомі  і  чиїсь  сини,
Нестерпно  ігноруючі  невдаху.

Бо  він  -  не  ви,  і  навіть,  не  вона,  
Яка  і  вирок  вже  оголосила.
Не  випити  знущання,  як  вина,
Нестерпно  душу  рве  на  шмаття  сила

Байдужих  слів,  байдужих  і  чужих.
А  він  -  "невдаха"?  -  невідомий  геній!
Чому  тоді  так  муляє,  скажи,
Його  ім"я?..чи  кисень  у  легені

Вже  не  надходить?..ніби-то  живий,
Говорить,  ходить,  ще  там  щось  і  пише.
А  ви  ж  любили!..  Може  і  не  ви
Нектар  збирали?..  запилились  лишень.

Майнули  крилець  срібні  блискавки
І  пил  осипавсь  на  росу  у  трави.
А  він  торує  вже  без  вас  стежки,
Напившись  вдосталь  розпачу  отрави.

Усе  так  просто...  просто  не  збулось.
Дві  половинки  різних  недоспілих
Зелених  почуттів,  а  мо`здалось?
Невдах  немає,  -  зосліпу  наснили,
Що  він  впаде,  вже  падає...ось-ось...
.........................................................
На  мить  закам"янілий    -  не  зотлілий.
02.03.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721546
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 04.03.2017


Єлена Дорофієвська

Город

…В  этом  городе  день  –  не  день,  а  почти  потоп,
Вместе  с  илом  прошедших  лет  прокатившийся  по  асфальту.
Город  -  дно  океана,  да.  Но,  вместо  пластов  базальта  –  
Хаос  ног  и  машин.  Город  выбрал  языческий  автостоп,
Бросил  руль.  Сам  не  верит  в  себя  и  смысла  в  себе  не  ищет,
Ему  можно  -  он  бог:  и  силен,  и  доволен  пищей.
…Днем  и  сыт,  и  буквален,  а  к  вечеру  даже  порядком  строг:
Свет  из  окон  решительно  с  ярко-фонарным  вяжет
В  хитрый  узел,  комок,  паутину,  сеть,  невод,  пряжу…
Одержим  и  сакрален,  по  линии  крыш  упрощен  в  плато.
Не  признает,  что  горд,  но  покажет  зевакам  скальпы
И  скелеты  историй  -  в  них  идолы  да  сатрапы.
...Он  жесток.  Льстит  приветственно.  Гибок  умом  да  сердцем.
Но  влюблен,  дав  слабину,  и  даже  на  всё  готов
Для  одной  из  тех  прытких  и  прячущихся  в  метро,
Что  сумели  спастись  от  потопа,  пуанты  сменив  на  берцы,
Перепрыгнув  траншеи  да  лестницы,  взяв  галоп,
Антилоп...

Город  грифов  с  огромным  размахом  капотов-крыльев
Забывает,  что  он  не  ковчег,  а  старинный  
Киев...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721249
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 02.03.2017


Єлена Дорофієвська

Город

…В  этом  городе  день  –  не  день,  а  почти  потоп,
Вместе  с  илом  прошедших  лет  прокатившийся  по  асфальту.
Город  -  дно  океана,  да.  Но,  вместо  пластов  базальта  –  
Хаос  ног  и  машин.  Город  выбрал  языческий  автостоп,
Бросил  руль.  Сам  не  верит  в  себя  и  смысла  в  себе  не  ищет,
Ему  можно  -  он  бог:  и  силен,  и  доволен  пищей.
…Днем  и  сыт,  и  буквален,  а  к  вечеру  даже  порядком  строг:
Свет  из  окон  решительно  с  ярко-фонарным  вяжет
В  хитрый  узел,  комок,  паутину,  сеть,  невод,  пряжу…
Одержим  и  сакрален,  по  линии  крыш  упрощен  в  плато.
Не  признает,  что  горд,  но  покажет  зевакам  скальпы
И  скелеты  историй  -  в  них  идолы  да  сатрапы.
...Он  жесток.  Льстит  приветственно.  Гибок  умом  да  сердцем.
Но  влюблен,  дав  слабину,  и  даже  на  всё  готов
Для  одной  из  тех  прытких  и  прячущихся  в  метро,
Что  сумели  спастись  от  потопа,  пуанты  сменив  на  берцы,
Перепрыгнув  траншеи  да  лестницы,  взяв  галоп,
Антилоп...

Город  грифов  с  огромным  размахом  капотов-крыльев
Забывает,  что  он  не  ковчег,  а  старинный  
Киев...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721249
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 02.03.2017


Циганова Наталія

не хватает малого…

Нам  с  тобой  не  хватает  малого
от  прощения  до  прощай:
чтобы  небо  подшили  заново
тонкой  ниткой  летящих  стай
встрепенувшиеся  надежды  и
солнцем  высветленные  мечты:
будто  всё  может  быть  по-прежнему
порождённым  из  суеты
вешних  вод,  под  ногами  грешными
убегающих  прямо  в  май,
посылая  куда-то  к  лешему
все  измученные  «прощай»…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721116
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 02.03.2017


Циганова Наталія

не хватает малого…

Нам  с  тобой  не  хватает  малого
от  прощения  до  прощай:
чтобы  небо  подшили  заново
тонкой  ниткой  летящих  стай
встрепенувшиеся  надежды  и
солнцем  высветленные  мечты:
будто  всё  может  быть  по-прежнему
порождённым  из  суеты
вешних  вод,  под  ногами  грешными
убегающих  прямо  в  май,
посылая  куда-то  к  лешему
все  измученные  «прощай»…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721116
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 02.03.2017


Олаф Халді

Я видел…

Я  видел  живорожденность  души
Кипящей  всеми  нотами  разврата
Под  липким  слоем  пудры  чистоты,
От  глаз  которой  больше  нет  возврата
В  укромный  наркотический  экстаз
Былого  мира  звуков,  красок  выси…

Когда-то  ценной,  полноводной  жизни
Растрепанные  ткани  на  ветру  
Безвольно  канут  в  эту  филигрань
Приемля  каждой  каплей  одержимость
Когда  поёт  без  устали  хрусталь
Сознанья  нитей  рек  необратимость,  
И  сердце,  отрицая  красоту
Огнем  порабощения  живое…

Целует  жизнь  так  только  роковое!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682028
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 01.03.2017


Олаф Халді

Я видел…

Я  видел  живорожденность  души
Кипящей  всеми  нотами  разврата
Под  липким  слоем  пудры  чистоты,
От  глаз  которой  больше  нет  возврата
В  укромный  наркотический  экстаз
Былого  мира  звуков,  красок  выси…

Когда-то  ценной,  полноводной  жизни
Растрепанные  ткани  на  ветру  
Безвольно  канут  в  эту  филигрань
Приемля  каждой  каплей  одержимость
Когда  поёт  без  устали  хрусталь
Сознанья  нитей  рек  необратимость,  
И  сердце,  отрицая  красоту
Огнем  порабощения  живое…

Целует  жизнь  так  только  роковое!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682028
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 01.03.2017


Олаф Халді

Если яшмой украсить…

Если  яшмой  украсить  мрамора  нежный  плен.  
Тайну  вызнать  у  птицы.  Жизнь  заключить  в  дыханье.  
Дверь  мечты  отворить,  держась  невесомых  стен  -  
Нет  не  в  грёзах,  увидеть  можно  её  глазами…  

Только  петлями  душат  вёрсты,  узлы  границ.
И  когда  полиняют  силы,  перстом  воздетым  
Легче  отзвука,  нить  последняя  сможет  лишь  
Веры  слабое  семя  сильным  наполнить  светом.  

Странно  слышать  тебя  не  видя.  С  тобой  идти  
Странно,  чувствуя  жизнь  в  пространстве  ином,  кругами.  

Ветер  море  целует.  Во́лны  закат  зажгли,  
По́лнит  воздух  надежда  встретить  тебя  глазами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713608
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 01.03.2017


Олаф Халді

Если яшмой украсить…

Если  яшмой  украсить  мрамора  нежный  плен.  
Тайну  вызнать  у  птицы.  Жизнь  заключить  в  дыханье.  
Дверь  мечты  отворить,  держась  невесомых  стен  -  
Нет  не  в  грёзах,  увидеть  можно  её  глазами…  

Только  петлями  душат  вёрсты,  узлы  границ.
И  когда  полиняют  силы,  перстом  воздетым  
Легче  отзвука,  нить  последняя  сможет  лишь  
Веры  слабое  семя  сильным  наполнить  светом.  

Странно  слышать  тебя  не  видя.  С  тобой  идти  
Странно,  чувствуя  жизнь  в  пространстве  ином,  кругами.  

Ветер  море  целует.  Во́лны  закат  зажгли,  
По́лнит  воздух  надежда  встретить  тебя  глазами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713608
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 01.03.2017


OlgaSydoruk

Мабуть, пам"ятаєш…

Долоньки  -  на  плечах,цілунків  -  доріжки  
І  смак  полуниць  на  вустах...
Знов  серце  тріпоче  весняної  ночі,
Шукаючи  щастя  у  снах...
Наснилося  небо  -  червлене,глибоке,..
І  очі(кохані)  -  сумні...
Мабуть,пам"ятаєш:моє  -  синьооке...
Мабуть,пам"ятаєш...Чи  -  ні?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721035
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 01.03.2017


OlgaSydoruk

Мабуть, пам"ятаєш…

Долоньки  -  на  плечах,цілунків  -  доріжки  
І  смак  полуниць  на  вустах...
Знов  серце  тріпоче  весняної  ночі,
Шукаючи  щастя  у  снах...
Наснилося  небо  -  червлене,глибоке,..
І  очі(кохані)  -  сумні...
Мабуть,пам"ятаєш:моє  -  синьооке...
Мабуть,пам"ятаєш...Чи  -  ні?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721035
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 01.03.2017


Наташа Марос

НЕПОЄДНАНІ…

Я  не  знала,  що  у  снігах
Ти  шукаєш  мене  і  досі,
Розпинаючи  на  вітрах
Незахищену  нашу  осінь...

Засипало  й  мело  всю  ніч,
Оглядаюся  -  біло-біло...
Моє  серце  /тобі  навстріч/  -
Розтопити  сніги  хотіло...

Та,  закутавшись  в  холоди,
Вже  заснули  у  чистім  полі,
Замерзаючи  назавжди,
Непоєднані  наші  долі...

             -          -          -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711110
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 01.03.2017


Наташа Марос

НЕПОЄДНАНІ…

Я  не  знала,  що  у  снігах
Ти  шукаєш  мене  і  досі,
Розпинаючи  на  вітрах
Незахищену  нашу  осінь...

Засипало  й  мело  всю  ніч,
Оглядаюся  -  біло-біло...
Моє  серце  /тобі  навстріч/  -
Розтопити  сніги  хотіло...

Та,  закутавшись  в  холоди,
Вже  заснули  у  чистім  полі,
Замерзаючи  назавжди,
Непоєднані  наші  долі...

             -          -          -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711110
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 01.03.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.03.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.03.2017


Богдан Ковальчук

Самоаналіз

Розбавивши  крихти  власного  розуму  мільярдом  безсонних  ночей,
Згубившись  у  вирії  поезії,  прози,  -  знайшовши  ключа  від  дверей;
Нехай  я  не  здатен  на  повний  аналіз  якихось  підстав  і  причин  -
Натомість  у  замкненім,  заспанім  залі  віднині  кричу:  я  -  один.

Належу  до  тих,  що  їх  розкидало  примарами  стомлених  мрій.
Мені  б  розчинитися  в  затхлих  вокзалах,  та  дещо  підказує:  стій.
Стою,  бовванію,  не  знаю,  що  далі,  чи  важить  все  це  взагалі,
Тим  часом  для  мене  у  замкненім  залі  хтось  увімкнув  ліхтарі...
[i]
27.02.2017,  Київ.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720607
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 28.02.2017


Богдан Ковальчук

Самоаналіз

Розбавивши  крихти  власного  розуму  мільярдом  безсонних  ночей,
Згубившись  у  вирії  поезії,  прози,  -  знайшовши  ключа  від  дверей;
Нехай  я  не  здатен  на  повний  аналіз  якихось  підстав  і  причин  -
Натомість  у  замкненім,  заспанім  залі  віднині  кричу:  я  -  один.

Належу  до  тих,  що  їх  розкидало  примарами  стомлених  мрій.
Мені  б  розчинитися  в  затхлих  вокзалах,  та  дещо  підказує:  стій.
Стою,  бовванію,  не  знаю,  що  далі,  чи  важить  все  це  взагалі,
Тим  часом  для  мене  у  замкненім  залі  хтось  увімкнув  ліхтарі...
[i]
27.02.2017,  Київ.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720607
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 28.02.2017


Олена Вишневська

Перелітне

Бо  ти  не  для  мене,  лютий,  
А  я  не  твоя  весна.
Сніги  розбрелись  дощами,  
Немов  не  було  зими.
А  ми  зав’язали  стежку,
Оту,  що  на  двох  одна,
На  сотні  вузлів  –  і  тисне
Півподиху  під  грудьми.

Бо  ми  перелітні  птахи
І  ділимо  все  на  нуль.
Частина  життя  в  дорозі  –  
Ніяких  тобі  зізнань.
Та  навіть  коли  пристанем
До  різних  земних  півкуль,
Не  втримати  нам  старанно
Закованих  в  сни  бажань.

І  тягне  обох  на  злітну,
Де  кисень  –  жива  вода.
І  дихати  в  такт  з  тобою  –  
П’яніти,  мов  від  вина.
Це  надто  на  нас  не  схоже:
По  битому  склу  хода,
Та  ми  за  межею  правил
І  часу  у  нас  катма.

То  ж  ми  одягаєм  тишу
На  спраглі  до  слів  вуста,
Бо  все,  що  не  скажеш,  раптом
Здійметься  і  відлетить.
Бо  ти  не  мій,  любий,  лютий.
Бо  ми  перелітні…  Та
Згадаємо  правду  згодом,
Що  я  не  весна.
Ще  мить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720565
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 27.02.2017


Олена Вишневська

Перелітне

Бо  ти  не  для  мене,  лютий,  
А  я  не  твоя  весна.
Сніги  розбрелись  дощами,  
Немов  не  було  зими.
А  ми  зав’язали  стежку,
Оту,  що  на  двох  одна,
На  сотні  вузлів  –  і  тисне
Півподиху  під  грудьми.

Бо  ми  перелітні  птахи
І  ділимо  все  на  нуль.
Частина  життя  в  дорозі  –  
Ніяких  тобі  зізнань.
Та  навіть  коли  пристанем
До  різних  земних  півкуль,
Не  втримати  нам  старанно
Закованих  в  сни  бажань.

І  тягне  обох  на  злітну,
Де  кисень  –  жива  вода.
І  дихати  в  такт  з  тобою  –  
П’яніти,  мов  від  вина.
Це  надто  на  нас  не  схоже:
По  битому  склу  хода,
Та  ми  за  межею  правил
І  часу  у  нас  катма.

То  ж  ми  одягаєм  тишу
На  спраглі  до  слів  вуста,
Бо  все,  що  не  скажеш,  раптом
Здійметься  і  відлетить.
Бо  ти  не  мій,  любий,  лютий.
Бо  ми  перелітні…  Та
Згадаємо  правду  згодом,
Що  я  не  весна.
Ще  мить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720565
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 27.02.2017


Елена Марс

Не казните себя за чувства

Не  казните  себя  за  чувства...
Не  ругайте  себя  за  них,  
Чтобы  не  было  сердцу  пусто,  
Чтобы  радовал  новый  стих...  

Программируйте  вашу  душу
На  ответный...  влюблённый  взгляд...  
Не    теряйте    надежд  на    лучшее!
Никогда!  ...А  ведь  скоро    март...

Пусть    весны  лучезарный  вестник
Вашим  чувствам  несёт  расцвет...
Пусть  любовь    разольётся    песней...
Без    неё    ведь...  и    жизни    нет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720127
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 24.02.2017


Елена Марс

Не казните себя за чувства

Не  казните  себя  за  чувства...
Не  ругайте  себя  за  них,  
Чтобы  не  было  сердцу  пусто,  
Чтобы  радовал  новый  стих...  

Программируйте  вашу  душу
На  ответный...  влюблённый  взгляд...  
Не    теряйте    надежд  на    лучшее!
Никогда!  ...А  ведь  скоро    март...

Пусть    весны  лучезарный  вестник
Вашим  чувствам  несёт  расцвет...
Пусть  любовь    разольётся    песней...
Без    неё    ведь...  и    жизни    нет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720127
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 24.02.2017


Ден Мун

До тремтіння в гарячих руках

Хочеш,  стану  твоїм  сталагмітом?
Серед  вод  повних  жару  й  тепла.
Щоби  стіни  почали  тремтіти.
Коли  крапель  проникне  луна.

Стану  пальцем  на  струнах  гітари,
Щоб  душею  торкнутися  їх.
Ти  ж  свої  віддаси  мені  чари,
Я  візьму  їх  як  свій  оберіг.

Можу  стати  в  землі  виноградом,
Або  дубом  міцним  і  стійким.
Розіллюся  вином,  наче  градом,
Стану  сном  твоїм  й  тілом  п‘янким.

Після  поглядів  довгих,  що  бавлять,
Я  залишуся  в  твоїх  морях.
Так  тендітно  й  водночас  зухвало,
До  тремтіння  в  гарячих  руках.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719789
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 24.02.2017


Ден Мун

До тремтіння в гарячих руках

Хочеш,  стану  твоїм  сталагмітом?
Серед  вод  повних  жару  й  тепла.
Щоби  стіни  почали  тремтіти.
Коли  крапель  проникне  луна.

Стану  пальцем  на  струнах  гітари,
Щоб  душею  торкнутися  їх.
Ти  ж  свої  віддаси  мені  чари,
Я  візьму  їх  як  свій  оберіг.

Можу  стати  в  землі  виноградом,
Або  дубом  міцним  і  стійким.
Розіллюся  вином,  наче  градом,
Стану  сном  твоїм  й  тілом  п‘янким.

Після  поглядів  довгих,  що  бавлять,
Я  залишуся  в  твоїх  морях.
Так  тендітно  й  водночас  зухвало,
До  тремтіння  в  гарячих  руках.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719789
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 24.02.2017


Ліна Ланська

СЛОВО


Холодний  лід  і  крижана  вода
Не  заморозять,  як  байдуже  слово.
Злетіло  з  уст  і  усмішка    бліда
Зів"яла  вмить,  нехай  і  випадково,
Нехай  і  жарт,  який  не  зовсім  жарт.

Тремтячих  рук  не  відігріти  вже  -
Пропасниця  в  обіймах  лихоманки
Трясе,  як  грушу,  душу  стереже,  -
Простого  слова  дивні  витинанки.
Квітнева  ніч,  а  іній  -  в  дзеркалах.

Зігріти  важче  й  розтопити  сніг,
Коли  зневіра  віднімає  подих.
Беззвучність  сліз  кричить  лишень  у  сні,
Та  на  світанку  жодних  звуків,  жодних,
Бо  купа  справ,  а  слів  тих  не  злічить.

А  серце  коле  спомин  гіркоти,
А  душу  рве  усміхнена  байдужість,
Бо  я  вмираю,  та  не  бачиш  ти,  -
Хрести  так  часто  заплітають  ружі
На  цвинтарі  щоденного  буття.

Останнє  коло  кличе,  доки  лімб
Пройти  прийдеться,  хоч  би  не  запізно.
Предивний  світ,  змальований  Далі,
Спотворить  біль,  та  умовляю  слізно,
Укотре  Господа,  прости  й  пробач...

23.02.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719807
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 23.02.2017


Ліна Ланська

СЛОВО


Холодний  лід  і  крижана  вода
Не  заморозять,  як  байдуже  слово.
Злетіло  з  уст  і  усмішка    бліда
Зів"яла  вмить,  нехай  і  випадково,
Нехай  і  жарт,  який  не  зовсім  жарт.

Тремтячих  рук  не  відігріти  вже  -
Пропасниця  в  обіймах  лихоманки
Трясе,  як  грушу,  душу  стереже,  -
Простого  слова  дивні  витинанки.
Квітнева  ніч,  а  іній  -  в  дзеркалах.

Зігріти  важче  й  розтопити  сніг,
Коли  зневіра  віднімає  подих.
Беззвучність  сліз  кричить  лишень  у  сні,
Та  на  світанку  жодних  звуків,  жодних,
Бо  купа  справ,  а  слів  тих  не  злічить.

А  серце  коле  спомин  гіркоти,
А  душу  рве  усміхнена  байдужість,
Бо  я  вмираю,  та  не  бачиш  ти,  -
Хрести  так  часто  заплітають  ружі
На  цвинтарі  щоденного  буття.

Останнє  коло  кличе,  доки  лімб
Пройти  прийдеться,  хоч  би  не  запізно.
Предивний  світ,  змальований  Далі,
Спотворить  біль,  та  умовляю  слізно,
Укотре  Господа,  прости  й  пробач...

23.02.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719807
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 23.02.2017


Володимир Шевчук

Можлива раз в мільйон така подія…



Можлива  раз  в  мільйон  така  подія,  –  
Це  порівняти  можна  з  міражем.  
Оце  так  зустріч!  Як  Ти?  Молодієш!  
І  навіть  голос  –  як  медовий  джем.  

Приємно,  коли  Ти,  травнева  квітка,  
Радієш,  наче  знов  хтось  полюбив!  
У  Тебе  все  чудово?  Тоді  звідки  
Ці  ледь  помітні  пахощі  журби?..  

21.09.16  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690078
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 22.02.2017


Володимир Шевчук

Можлива раз в мільйон така подія…



Можлива  раз  в  мільйон  така  подія,  –  
Це  порівняти  можна  з  міражем.  
Оце  так  зустріч!  Як  Ти?  Молодієш!  
І  навіть  голос  –  як  медовий  джем.  

Приємно,  коли  Ти,  травнева  квітка,  
Радієш,  наче  знов  хтось  полюбив!  
У  Тебе  все  чудово?  Тоді  звідки  
Ці  ледь  помітні  пахощі  журби?..  

21.09.16  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690078
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 22.02.2017


Олена Вишневська

Я не зумію втримати слова

[i][b]"Я  усміхнусь  тобі  крізь  сльози:  їдь!
Бо  профіль  вітру  вранішнього  строгий.
Твій  корабель  у  гавані  стоїть,
готовий  до  дороги."[/b][/i]
                 [i]Оксана  Пахльовська  [/i]



Я  не  зумію  втримати  слова.
Усі  втечуть  і  нІчого  сказати…
Вокзальним  шумом  тиша  вікова
Відкриє  нам  гіркий  рахунок  втрати…
 
Я  посміхнусь  крізь  сльози.  Пригорни…
Пробий  мене  очей  своїх  стрілою!
Та  в  кожного  давно  свої  човни,
І  ми  у  них  пливемо  за  водою…

А  профіль  вітру  гордий,  як  завжди,
Кепкує  -  знов  жене  тебе  в  дорогу.
І  що  йому  до  того,  що  сюди
Привело  нас  кохання  босоноге?

І  що  йому,  як  ближчого  нема
За  тебе?  /Далі  бавиться  в  Іуду…/
Він  холодом  за  душу  обійма
І  сковує  –    життя  завмерло  в  грудях…

А  ти  руки  торкнешся  мимохідь,
Немов  боїшся,  крикнуть  люди  :  «Злодій!».
Скажу  я  крізь  вуаль  печалі:  «Їдь…»
Здається,  зупинився  час  відтоді…

Мій  берег,  як  і  я,  тепер  пустий.
І  буря  вириває  з  серця    крила.
Але  щоб  повертався  знову  ти,
Зійду  зорею  на  твоїх  вітрилах.  


[i]якось[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719695
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 22.02.2017


Олена Вишневська

Я не зумію втримати слова

[i][b]"Я  усміхнусь  тобі  крізь  сльози:  їдь!
Бо  профіль  вітру  вранішнього  строгий.
Твій  корабель  у  гавані  стоїть,
готовий  до  дороги."[/b][/i]
                 [i]Оксана  Пахльовська  [/i]



Я  не  зумію  втримати  слова.
Усі  втечуть  і  нІчого  сказати…
Вокзальним  шумом  тиша  вікова
Відкриє  нам  гіркий  рахунок  втрати…
 
Я  посміхнусь  крізь  сльози.  Пригорни…
Пробий  мене  очей  своїх  стрілою!
Та  в  кожного  давно  свої  човни,
І  ми  у  них  пливемо  за  водою…

А  профіль  вітру  гордий,  як  завжди,
Кепкує  -  знов  жене  тебе  в  дорогу.
І  що  йому  до  того,  що  сюди
Привело  нас  кохання  босоноге?

І  що  йому,  як  ближчого  нема
За  тебе?  /Далі  бавиться  в  Іуду…/
Він  холодом  за  душу  обійма
І  сковує  –    життя  завмерло  в  грудях…

А  ти  руки  торкнешся  мимохідь,
Немов  боїшся,  крикнуть  люди  :  «Злодій!».
Скажу  я  крізь  вуаль  печалі:  «Їдь…»
Здається,  зупинився  час  відтоді…

Мій  берег,  як  і  я,  тепер  пустий.
І  буря  вириває  з  серця    крила.
Але  щоб  повертався  знову  ти,
Зійду  зорею  на  твоїх  вітрилах.  


[i]якось[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719695
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 22.02.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.02.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.02.2017


Олена Вишневська

Cтрофою (16+)

Ніжність  манірна  крадеться  вервечкою  рим,
Лину  строфою  до  тебе  крізь  вир  нездоланний.
Де  нещодавно  бажання  стискали  кайдани,
Терпко  стікає  нестримність  дощами  із  ринв.

Легко  /навшпиньках/  ступаю  по  лезу  рядків,
Доки  тебе  не  відчую  на  відстані  в  подих.
Ти  -  моя  спрага.  Пірнаю  в  її  сині  води  
І  забуваю  себе.  /А  богів  -  й  поготів/.

Теплиться  сонце  світанками  в  сяйві  очей,
Літо  згубило  свій  слід  у  глибинах  обіймів.
Ти  поцілунком  зриваєш  із  вуст  шепіт  :  "  ...мій...".  Ні,
Досить  вже  слів.  По  шовкових  полотнах  плечей

Враз  твої  пальці  пестливо  спускаються  вниз,
Креслять  /голодні/  на  шкірі  непізнані  руни.
І  пропікає  до  лона  натільний  малюнок
Від  ланцюжка  солодаво-звабливих  реприз.

Я  загорілась!  Тобою.  Для  тебе.  Спини!  
Зорями  встелиться  з  пристрасті  зіткана  постіль,
І  у  зеніті  чуттєвої  хижої  млості  
Далі  веди  по  медових  стежках  цілини.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719190
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 19.02.2017


Олена Вишневська

Cтрофою (16+)

Ніжність  манірна  крадеться  вервечкою  рим,
Лину  строфою  до  тебе  крізь  вир  нездоланний.
Де  нещодавно  бажання  стискали  кайдани,
Терпко  стікає  нестримність  дощами  із  ринв.

Легко  /навшпиньках/  ступаю  по  лезу  рядків,
Доки  тебе  не  відчую  на  відстані  в  подих.
Ти  -  моя  спрага.  Пірнаю  в  її  сині  води  
І  забуваю  себе.  /А  богів  -  й  поготів/.

Теплиться  сонце  світанками  в  сяйві  очей,
Літо  згубило  свій  слід  у  глибинах  обіймів.
Ти  поцілунком  зриваєш  із  вуст  шепіт  :  "  ...мій...".  Ні,
Досить  вже  слів.  По  шовкових  полотнах  плечей

Враз  твої  пальці  пестливо  спускаються  вниз,
Креслять  /голодні/  на  шкірі  непізнані  руни.
І  пропікає  до  лона  натільний  малюнок
Від  ланцюжка  солодаво-звабливих  реприз.

Я  загорілась!  Тобою.  Для  тебе.  Спини!  
Зорями  встелиться  з  пристрасті  зіткана  постіль,
І  у  зеніті  чуттєвої  хижої  млості  
Далі  веди  по  медових  стежках  цілини.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719190
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 19.02.2017


Ліна Ланська

ВЕСНА

У  душу  сліз  не  наливай  мені.
Дощем  весняним  злий  хмільну  жагу,
Щоби  спекотно  заплітались  дні
І  проліски  кохались  у  снігу,

І  падали  у  серце  навісні,
З  бентежних  снів  захекані  думки.
Скарбничку  суму  кинь  у  чужині,
Чи  зачини  її  на  всі  замки.

Ключі  згуби,  скрути  в  тугий  сувій
Сум"яття  душ,  від  болісних  прощань.
Сточила  ніч  в  безжальності  німій,
Надію...  залиши  останню  грань.

Не  дай  ступити  на  вузький  карниз,  -
Цвірінькає  квітнева  метушня,
Гойдає  пристрасно,  угору  -  вниз.

Щоб  не  сколола  ніг  суха  стерня  -
Багаттям  запалає  шалу  хмиз,
Згорить  у  попіл  сиза  туга  стум.

А  залишки  мережаних  зажур
Не  упізнає  і  столітній  сум  -
Дві  наші  тіні  виплетуть  ажур  -
Одвічного  злиття  стрімку  ясу.

Щоби  спекотно  хвилювались  дні
І  проліски  кохались  у  снігу,  -
У  душу  сліз  не  наливай  мені,
Зливай  дощем  хмільним  п"янку  жагу.

18.02.17.

[img]https://rpcdn.ruposters.ru/newsbody/9/9aab3dc9397bca6b6dfaed4ebcc7d37c.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718956
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Ліна Ланська

ВЕСНА

У  душу  сліз  не  наливай  мені.
Дощем  весняним  злий  хмільну  жагу,
Щоби  спекотно  заплітались  дні
І  проліски  кохались  у  снігу,

І  падали  у  серце  навісні,
З  бентежних  снів  захекані  думки.
Скарбничку  суму  кинь  у  чужині,
Чи  зачини  її  на  всі  замки.

Ключі  згуби,  скрути  в  тугий  сувій
Сум"яття  душ,  від  болісних  прощань.
Сточила  ніч  в  безжальності  німій,
Надію...  залиши  останню  грань.

Не  дай  ступити  на  вузький  карниз,  -
Цвірінькає  квітнева  метушня,
Гойдає  пристрасно,  угору  -  вниз.

Щоб  не  сколола  ніг  суха  стерня  -
Багаттям  запалає  шалу  хмиз,
Згорить  у  попіл  сиза  туга  стум.

А  залишки  мережаних  зажур
Не  упізнає  і  столітній  сум  -
Дві  наші  тіні  виплетуть  ажур  -
Одвічного  злиття  стрімку  ясу.

Щоби  спекотно  хвилювались  дні
І  проліски  кохались  у  снігу,  -
У  душу  сліз  не  наливай  мені,
Зливай  дощем  хмільним  п"янку  жагу.

18.02.17.

[img]https://rpcdn.ruposters.ru/newsbody/9/9aab3dc9397bca6b6dfaed4ebcc7d37c.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718956
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017


Єлена Дорофієвська

Кокетливо) ) )

[quote]Иными  словами,  кокетство  —  негарантированное  обещание  события.
©  Милан  Кундера.  Невыносимая  легкость  бытия[/quote]

И  молодость,  кокетливо  подол
заткнув  за  пояс,  выгнулась  игриво:
[i]-  Смотри-ка  на  меня,  любуясь,  милый!  -
[/i]к  тому,  кто  крепок  и  брутально  зол.

И  прошептала:  
[i]-  Да,  но  не  сейчас…  [/i]  -
Строптиво-элегантный  [i]не[/i]отказ.

:)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718560
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Єлена Дорофієвська

Кокетливо) ) )

[quote]Иными  словами,  кокетство  —  негарантированное  обещание  события.
©  Милан  Кундера.  Невыносимая  легкость  бытия[/quote]

И  молодость,  кокетливо  подол
заткнув  за  пояс,  выгнулась  игриво:
[i]-  Смотри-ка  на  меня,  любуясь,  милый!  -
[/i]к  тому,  кто  крепок  и  брутально  зол.

И  прошептала:  
[i]-  Да,  но  не  сейчас…  [/i]  -
Строптиво-элегантный  [i]не[/i]отказ.

:)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718560
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Ліна Ланська

НЕ ЗАБУДЬ

Не  забудь,  завтра  ранок  без  кави  -  не  ранок,
А  без  "Доброго  дня!"  мого  -  тільки  журба.
У  вітанні  заплуталось  тихе    сопрано,  -
Ніжних  слів  не  зронила  тремтяча  губа.

Не  зронивши  бентежно,  зітхання  у  подих,
Спаленіла,  небаченим  шквалом  сум"ять.
Не  спитала  від  щастя:  "З  якої  нагоди?"
Відчуваючи  лиш,  як  серця  торохтять.

Відучора  такого  непевного,  видно,
Не  лишилося  більше,  дві  тіні  і  все.
Світло  вимкнем  і  сутінню  спомин  знесе,
Бо  життя,  як  життя,  і  самотньому  зимно.

Не  забудь  попрощавшись,  -  зачиняться  двері
І  загубляться  десь  непотрібні  ключі.
Тиск  волатиме  мовчки  із  вен  і  артерій,
Біль  пекучий  марою  зітхне  уночі
І  розіпне  роз"ятрено,  нас  на  папері,  -
Хоч  до  скону  мовчи,  хоч  до  скону  кричи...


11.02.17.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717586
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Ліна Ланська

НЕ ЗАБУДЬ

Не  забудь,  завтра  ранок  без  кави  -  не  ранок,
А  без  "Доброго  дня!"  мого  -  тільки  журба.
У  вітанні  заплуталось  тихе    сопрано,  -
Ніжних  слів  не  зронила  тремтяча  губа.

Не  зронивши  бентежно,  зітхання  у  подих,
Спаленіла,  небаченим  шквалом  сум"ять.
Не  спитала  від  щастя:  "З  якої  нагоди?"
Відчуваючи  лиш,  як  серця  торохтять.

Відучора  такого  непевного,  видно,
Не  лишилося  більше,  дві  тіні  і  все.
Світло  вимкнем  і  сутінню  спомин  знесе,
Бо  життя,  як  життя,  і  самотньому  зимно.

Не  забудь  попрощавшись,  -  зачиняться  двері
І  загубляться  десь  непотрібні  ключі.
Тиск  волатиме  мовчки  із  вен  і  артерій,
Біль  пекучий  марою  зітхне  уночі
І  розіпне  роз"ятрено,  нас  на  папері,  -
Хоч  до  скону  мовчи,  хоч  до  скону  кричи...


11.02.17.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717586
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Олена Вишневська

Пройти б і не впасти

Пройти  /і  не  впасти/  по  колу  пекельних  мук,
А  впасти    -  то  так,  щоби  гордо  й  не  на  коліна.
І  хай  люди  в  спину  кричатимуть:  «Винна…Винна!»,
А  в  чому  вина?  Що  притишило  серце  стук,
І  млосно  у  грудях  лоскоче  весняна  повінь?

А  він  мені  небом  в  полоні  гірких  розлук,
А  він  мені  стелить  під  ноги  широке  поле.
Ступаю  по  ньому  –  і  вже  не  болить,  не  коле
Ні  день,  що  без  нього,  неначе  порожній  звук,
Ні  ніч,  де  без  нього  гойдає  печаль,  мов  човен.

А  я…  Що  мені?  Бодай  словом  торкатись  скронь
Його.  Бодай  вітром  вриватись  в  його  волосся,
І  ніжити  морем  солоним,  як  не  збулося,  
Чому  й  не  судилось.  Хіба  в  пелені  безсонь,
/Де  місяць  уповні  до  нього  пряде  дорогу./

Пройти  б.  І  не  впасти  б.  І  знову  хмільну  печаль
Гойдати  без  ліку,  немов  немовля  в  колисці.
Ховати  сльозу  кришталевим  зерном  в  намисті.
Для  нього  не  стати  би  вироком  –  femme  fatale…*
І  вдячною  бути  за  те,  що  любила,  Богу.  


*фр.  femme  fatale  (фам  фаталь)  <  femme  -  жінка  +  fatal  -  фатальний,  незворотній]  -  жінка,  зв'язок  з  якою  може  мати  рокові  наслідки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718580
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Олена Вишневська

Пройти б і не впасти

Пройти  /і  не  впасти/  по  колу  пекельних  мук,
А  впасти    -  то  так,  щоби  гордо  й  не  на  коліна.
І  хай  люди  в  спину  кричатимуть:  «Винна…Винна!»,
А  в  чому  вина?  Що  притишило  серце  стук,
І  млосно  у  грудях  лоскоче  весняна  повінь?

А  він  мені  небом  в  полоні  гірких  розлук,
А  він  мені  стелить  під  ноги  широке  поле.
Ступаю  по  ньому  –  і  вже  не  болить,  не  коле
Ні  день,  що  без  нього,  неначе  порожній  звук,
Ні  ніч,  де  без  нього  гойдає  печаль,  мов  човен.

А  я…  Що  мені?  Бодай  словом  торкатись  скронь
Його.  Бодай  вітром  вриватись  в  його  волосся,
І  ніжити  морем  солоним,  як  не  збулося,  
Чому  й  не  судилось.  Хіба  в  пелені  безсонь,
/Де  місяць  уповні  до  нього  пряде  дорогу./

Пройти  б.  І  не  впасти  б.  І  знову  хмільну  печаль
Гойдати  без  ліку,  немов  немовля  в  колисці.
Ховати  сльозу  кришталевим  зерном  в  намисті.
Для  нього  не  стати  би  вироком  –  femme  fatale…*
І  вдячною  бути  за  те,  що  любила,  Богу.  


*фр.  femme  fatale  (фам  фаталь)  <  femme  -  жінка  +  fatal  -  фатальний,  незворотній]  -  жінка,  зв'язок  з  якою  може  мати  рокові  наслідки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718580
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017


Єлена Дорофієвська

В его постели сказке места нет…

В  его  постели  
сказке  места  нет.  
Пустынный  хищник,  
голодом  окрашен  
в  цвет  камня  молчаливо-древних  башен.

Гул  Вавилона,  
павшего  в  обед,  
стыдит  меня  волнительно  и  страшно…

И  робости  сомнений  места  нет!

Негромко,  
но  настойчиво  торопит  
знакомый  первобытно-жадный  шепот:  
вкус  яблок  –  притягательный  запрет.

И  аониды  на  коленях  –  в  омут.


___-
Искренняя  сердечная  благодарность  тебе,  
[b]norma  Ardeko[/b],  
за  помощь  с  картинкой  и  "прической"  для  вирша!!!
Угадала,  прочувствовала  -  от  настроения  и  до  цветовой  гаммы!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718298
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Єлена Дорофієвська

В его постели сказке места нет…

В  его  постели  
сказке  места  нет.  
Пустынный  хищник,  
голодом  окрашен  
в  цвет  камня  молчаливо-древних  башен.

Гул  Вавилона,  
павшего  в  обед,  
стыдит  меня  волнительно  и  страшно…

И  робости  сомнений  места  нет!

Негромко,  
но  настойчиво  торопит  
знакомый  первобытно-жадный  шепот:  
вкус  яблок  –  притягательный  запрет.

И  аониды  на  коленях  –  в  омут.


___-
Искренняя  сердечная  благодарность  тебе,  
[b]norma  Ardeko[/b],  
за  помощь  с  картинкой  и  "прической"  для  вирша!!!
Угадала,  прочувствовала  -  от  настроения  и  до  цветовой  гаммы!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718298
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Юхниця Євген

В мире столько всего, что нас отвлекает

В  мире  столько,  ну  столько  всего,
Что  нас  так  отвлекает  от  главного:
Достижений,  семьи,  сада,  ...паники.
...О  своём,  мы  привыкли:  "Потом..."

14.02.17  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718348
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Юхниця Євген

В мире столько всего, что нас отвлекает

В  мире  столько,  ну  столько  всего,
Что  нас  так  отвлекает  от  главного:
Достижений,  семьи,  сада,  ...паники.
...О  своём,  мы  привыкли:  "Потом..."

14.02.17  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718348
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Юхниця Євген

…приглашать к себе мой клад?

Разговоры  ...кто  куда  хоть  -  не  успел,  не  смог  уехать.
О  фортунах  монреальских  ,  переводческих  помехах.
...Я,  студентке,  о  романтике  достойных  отпусков!
Только  ...мне,    она  –  о  «карте  грин»  в  Америку  без  снов.
...На  свидании,  в  ресто́,  стелился,  что  открою  в  Ницце
На  омытых  тайной  гальках  –  фирму,  с  лоджией  на  пляжик.
А  она:
--Я  наработалась  уже  на  банки  здесь,  на  украинцев...
И  уже  ни-никогда  не  приползу  работать  к  нашим!

Принесли  десерт,  не  знаю:  приглашать  к  себе  мой  клад?
А  студентка  изучала  нерешительный  мой  взгляд.

30.07.16  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681008
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 15.02.2017


Юхниця Євген

…приглашать к себе мой клад?

Разговоры  ...кто  куда  хоть  -  не  успел,  не  смог  уехать.
О  фортунах  монреальских  ,  переводческих  помехах.
...Я,  студентке,  о  романтике  достойных  отпусков!
Только  ...мне,    она  –  о  «карте  грин»  в  Америку  без  снов.
...На  свидании,  в  ресто́,  стелился,  что  открою  в  Ницце
На  омытых  тайной  гальках  –  фирму,  с  лоджией  на  пляжик.
А  она:
--Я  наработалась  уже  на  банки  здесь,  на  украинцев...
И  уже  ни-никогда  не  приползу  работать  к  нашим!

Принесли  десерт,  не  знаю:  приглашать  к  себе  мой  клад?
А  студентка  изучала  нерешительный  мой  взгляд.

30.07.16  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681008
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 15.02.2017


Ліна Ланська

ОЙ, НЕ ТРЕБА…

Ой  не  треба,  зозуленько,  вдосвіт  голосити,
Рахувати  літа  мої  -  воду  мірять  ситом.
Літа  мої  молодії  стеляться  туманом,
Як  захочуть,  помилують  і  наділять  саном.

Ой  не  треба,  як  захочуть  у  журбі  втопити,    -
То  не  зможу  за  рученьку  долю  ухопити.
А  вона  така  примхлива,  вже  лаштує  сани.
Видно  десь  їй  забажалось  не  моєї  шани.

Ой  не  треба,  зозуленько,  на  любов  гадати,
Он  де  вона  на  покуті,  приміряє  шати.
Приміряє,  поглядає  скоса  і    спідлоба,
Хай  минає  її  лихо,  іде  геть  жалоба.

Ой  не  треба,  зозуленько,  відліку  надвечір.
Хай  купаються  в  надії  гніздечка  лелечі.
Щоб  ми  волі  не  вмивали  у  сльозах  одчаю,
Нехай  її  вишивані  рушники  вінчають.

15.12.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717938
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Ліна Ланська

ОЙ, НЕ ТРЕБА…

Ой  не  треба,  зозуленько,  вдосвіт  голосити,
Рахувати  літа  мої  -  воду  мірять  ситом.
Літа  мої  молодії  стеляться  туманом,
Як  захочуть,  помилують  і  наділять  саном.

Ой  не  треба,  як  захочуть  у  журбі  втопити,    -
То  не  зможу  за  рученьку  долю  ухопити.
А  вона  така  примхлива,  вже  лаштує  сани.
Видно  десь  їй  забажалось  не  моєї  шани.

Ой  не  треба,  зозуленько,  на  любов  гадати,
Он  де  вона  на  покуті,  приміряє  шати.
Приміряє,  поглядає  скоса  і    спідлоба,
Хай  минає  її  лихо,  іде  геть  жалоба.

Ой  не  треба,  зозуленько,  відліку  надвечір.
Хай  купаються  в  надії  гніздечка  лелечі.
Щоб  ми  волі  не  вмивали  у  сльозах  одчаю,
Нехай  її  вишивані  рушники  вінчають.

15.12.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717938
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Ліна Ланська

КРАПЕЛЬКИ РТУТНІ

Куди  ми,  до  півнів  удосвіт?
До  других,  а  може  й  до  третіх,
Шукати  незнайдене  досі,
Надривне,  в  нестримнім  фальцеті.

Чи  подих  завмер,  чи  відлуння

Злиття  у  полоні  екстазу,
Двох  іскорок,  певно,  флюїдних,
Удруге,  ушосте,  -    щоразу
Чужих,  у  оточенні  рідних,

І  в  свято,  а  що  вже  по  буднях?..

Куди  ми?..  баюри  й  прокльони
Навскіс  через  душу,    сльозами
Змиваємо  всі  перепони,
Зірки  попід  ноги  -  возами.

Небесні  виспівують  лютні.

Прелюдія  лащиться  млосно,
За  вушком  стікає  чеканням
І  скрапує,  -    сіллю,  чи  воском,
Не  перша,  навряд  чи  й  остання.
....................................................
Куди  ми?..    -  сміятись  на  кутні.

Дві  іскорки,  крапельки  ртутні...

13.12.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718245
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Ліна Ланська

КРАПЕЛЬКИ РТУТНІ

Куди  ми,  до  півнів  удосвіт?
До  других,  а  може  й  до  третіх,
Шукати  незнайдене  досі,
Надривне,  в  нестримнім  фальцеті.

Чи  подих  завмер,  чи  відлуння

Злиття  у  полоні  екстазу,
Двох  іскорок,  певно,  флюїдних,
Удруге,  ушосте,  -    щоразу
Чужих,  у  оточенні  рідних,

І  в  свято,  а  що  вже  по  буднях?..

Куди  ми?..  баюри  й  прокльони
Навскіс  через  душу,    сльозами
Змиваємо  всі  перепони,
Зірки  попід  ноги  -  возами.

Небесні  виспівують  лютні.

Прелюдія  лащиться  млосно,
За  вушком  стікає  чеканням
І  скрапує,  -    сіллю,  чи  воском,
Не  перша,  навряд  чи  й  остання.
....................................................
Куди  ми?..    -  сміятись  на  кутні.

Дві  іскорки,  крапельки  ртутні...

13.12.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718245
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 15.02.2017


гостя

Сніги…



Не  поспішай…
Ця  дівчинка  –  журба.
Травневий  мед…  і  сутінки  суцільні.
Такі  густі...  Кричи!  але  хіба
В  її  світах
     ці  спалахи  доцільні?

Найглибший  мрійник
Чи  сліпий  плебей,
Повінчаний  із  віхолою  в  сквері,
Шукай  її  в  найтоншій  з  орхідей
На  філігранних
     розписах  шумерів.

І  промовчи…
Бо  жодної  ваги
Нема  в  словах…  рептилія  болотна
Скидає  шкіру,  запах,  стать…  сніги  –
Останній  меседж    
   на  її  полотнах…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717693
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 13.02.2017


гостя

Сніги…



Не  поспішай…
Ця  дівчинка  –  журба.
Травневий  мед…  і  сутінки  суцільні.
Такі  густі...  Кричи!  але  хіба
В  її  світах
     ці  спалахи  доцільні?

Найглибший  мрійник
Чи  сліпий  плебей,
Повінчаний  із  віхолою  в  сквері,
Шукай  її  в  найтоншій  з  орхідей
На  філігранних
     розписах  шумерів.

І  промовчи…
Бо  жодної  ваги
Нема  в  словах…  рептилія  болотна
Скидає  шкіру,  запах,  стать…  сніги  –
Останній  меседж    
   на  її  полотнах…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717693
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 13.02.2017


Ліна Ланська

НЕХАЙ НЕ ЧУТИ

нехай  не  чути  подиху  видінь
торкнись  до  мого  серця  пелюстками
магічних  слів  у  зоні  мерехтінь
яка  тремтить  навколо  і  над  нами

самотній  золотаво-срібний  серп
що  зветься  молодик  хоч  літ  доволі
застиг  ні  з  місця  ніби-то  затерп
як  жінка  Лота  у  обіймах  солі

упіймана  хмаринкою  печаль
невпевнено  над  місяцем  зависне
повернеться  до  світу    пектораль
і  в  сяйві  щезне  болісно-  зловісне

видіння  сіре  -  у  перлисте  знов
вбереться  і  зануриться  у  хвилі
торкнись  мене  коханої  немов
магічно  так  навіть  боги  безсилі

коли  душа  розпочинає  спів
на  перехресті  ламне  ніч  Геката
із  знавіснілих  і  пророчих  снів
тоді  й  серця  відлунюють  стакато

нехай  не  чути...
12.02.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718020
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017


Ліна Ланська

НЕХАЙ НЕ ЧУТИ

нехай  не  чути  подиху  видінь
торкнись  до  мого  серця  пелюстками
магічних  слів  у  зоні  мерехтінь
яка  тремтить  навколо  і  над  нами

самотній  золотаво-срібний  серп
що  зветься  молодик  хоч  літ  доволі
застиг  ні  з  місця  ніби-то  затерп
як  жінка  Лота  у  обіймах  солі

упіймана  хмаринкою  печаль
невпевнено  над  місяцем  зависне
повернеться  до  світу    пектораль
і  в  сяйві  щезне  болісно-  зловісне

видіння  сіре  -  у  перлисте  знов
вбереться  і  зануриться  у  хвилі
торкнись  мене  коханої  немов
магічно  так  навіть  боги  безсилі

коли  душа  розпочинає  спів
на  перехресті  ламне  ніч  Геката
із  знавіснілих  і  пророчих  снів
тоді  й  серця  відлунюють  стакато

нехай  не  чути...
12.02.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718020
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017


Ліна Ланська

НЕ ЗАБУДЬ

Не  забудь,  завтра  ранок  без  кави  -  не  ранок,
А  без  "Доброго  дня!"  мого  -  тільки  журба.
У  вітанні  заплуталось  тихе    сопрано,  -
Ніжних  слів  не  зронила  тремтяча  губа.

Не  зронивши  бентежно,  зітхання  у  подих,
Спаленіла,  небаченим  шквалом  сум"ять.
Не  спитала  від  щастя:  "З  якої  нагоди?"
Відчуваючи  лиш,  як  серця  торохтять.

Відучора  такого  непевного,  видно,
Не  лишилося  більше,  дві  тіні  і  все.
Світло  вимкнем  і  сутінню  спомин  знесе,
Бо  життя,  як  життя,  і  самотньому  зимно.

Не  забудь  попрощавшись,  -  зачиняться  двері
І  загубляться  десь  непотрібні  ключі.
Тиск  волатиме  мовчки  із  вен  і  артерій,
Біль  пекучий  марою  зітхне  уночі
І  розіпне  роз"ятрено,  нас  на  папері,  -
Хоч  до  скону  мовчи,  хоч  до  скону  кричи...


11.02.17.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717586
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017


Ліна Ланська

НЕ ЗАБУДЬ

Не  забудь,  завтра  ранок  без  кави  -  не  ранок,
А  без  "Доброго  дня!"  мого  -  тільки  журба.
У  вітанні  заплуталось  тихе    сопрано,  -
Ніжних  слів  не  зронила  тремтяча  губа.

Не  зронивши  бентежно,  зітхання  у  подих,
Спаленіла,  небаченим  шквалом  сум"ять.
Не  спитала  від  щастя:  "З  якої  нагоди?"
Відчуваючи  лиш,  як  серця  торохтять.

Відучора  такого  непевного,  видно,
Не  лишилося  більше,  дві  тіні  і  все.
Світло  вимкнем  і  сутінню  спомин  знесе,
Бо  життя,  як  життя,  і  самотньому  зимно.

Не  забудь  попрощавшись,  -  зачиняться  двері
І  загубляться  десь  непотрібні  ключі.
Тиск  волатиме  мовчки  із  вен  і  артерій,
Біль  пекучий  марою  зітхне  уночі
І  розіпне  роз"ятрено,  нас  на  папері,  -
Хоч  до  скону  мовчи,  хоч  до  скону  кричи...


11.02.17.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717586
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017


Олена Вишневська

штрихами по небу

пастельні  відтінки…  штрихами  по  небу…  дощ
змиває  зі  стелі  бліді  акварелі…  де  ти?
це  все,  що  хотіла  б  я  знати  насправді…  що  ж,
здається,  ми  знову  на  різних  кінцях  планети.

це  все,  що  потрібно,  а  більшого    знати  –  зась…
чужими  руками  долоні  твої  зігріті
так,  наче  ніколи  раніше  не  знали  нас
розквітлі  від  ніжності  в  стомлених  душах  квіти.

так,  наче  не  рвало  на  шмаття  у  грудях  світ,  
допоки  в  мені  танцювали  химерні    тіні  –  
непрохана  муза  й  байдужий  до  слів  піїт.
/незламна  приреченість  –  біль  паралельних  ліній…/

…  а  я,  божевільна,  здавалась  щодня  у  борг…
ще  вчора  потрібна,  сьогодні  з  тобою  –  квити.
все  добре,  все  добре…  насправді!  ти  ж  знаєш,  бо
я  просто  не  вмію,  крім  тебе,  когось    любити…  

                                                                       [i]  /колись,  2016/[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699335
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 10.02.2017


Олена Вишневська

штрихами по небу

пастельні  відтінки…  штрихами  по  небу…  дощ
змиває  зі  стелі  бліді  акварелі…  де  ти?
це  все,  що  хотіла  б  я  знати  насправді…  що  ж,
здається,  ми  знову  на  різних  кінцях  планети.

це  все,  що  потрібно,  а  більшого    знати  –  зась…
чужими  руками  долоні  твої  зігріті
так,  наче  ніколи  раніше  не  знали  нас
розквітлі  від  ніжності  в  стомлених  душах  квіти.

так,  наче  не  рвало  на  шмаття  у  грудях  світ,  
допоки  в  мені  танцювали  химерні    тіні  –  
непрохана  муза  й  байдужий  до  слів  піїт.
/незламна  приреченість  –  біль  паралельних  ліній…/

…  а  я,  божевільна,  здавалась  щодня  у  борг…
ще  вчора  потрібна,  сьогодні  з  тобою  –  квити.
все  добре,  все  добре…  насправді!  ти  ж  знаєш,  бо
я  просто  не  вмію,  крім  тебе,  когось    любити…  

                                                                       [i]  /колись,  2016/[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699335
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 10.02.2017


Олена Вишневська

Твоя назавжди… невідома…

Чи  відомо  тобі,  як  вона  розбирає  на  звуки  
Твого  імені  пісню  й  щоденно  вкладає  у  постіль  
Біля  себе,  допоки  глузлива  самотність  сторука  
В  дверях  дому  чатує  /немов  особистий  апостол/?  
 
Їй  не  сняться  моря,  але  серце  штормить  океаном,  
І  болить  нездійсненне,  повінчане  небом  з  «ніколи».  
Часом  пусто  у  грудях,  неначе  вона  з  порцеляни:  
Посковзнеться,  впаде  –  розлетиться  на  друзки  довкола.  
 
Що  ти  знаєш  про  неї?  Дощі  й  меланхолія  ночі?...  
До  свободи  лиш  крок:  почуття  замовчати  до  крику.  
А  у  неї  до  тебе,  мов  зайди,  вірші-поторочі!  
А  у  неї  без  тебе  світанки  порожні  й  безликі…  
 
І  коли  заповзає  у  ліжко  змією  безсоння  
Та  вростає  під  шкіру  скрипуча,  мов  протяги,  втома,  
Вона  міцно  стискає  в  своїх  скрижанілих  долонях  
Твого  імені  звуки.  
/Твоя  назавжди…  невідома…/  


                                                                                                         [i]колись  -  13.11.2015[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698507
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 10.02.2017


Олена Вишневська

Твоя назавжди… невідома…

Чи  відомо  тобі,  як  вона  розбирає  на  звуки  
Твого  імені  пісню  й  щоденно  вкладає  у  постіль  
Біля  себе,  допоки  глузлива  самотність  сторука  
В  дверях  дому  чатує  /немов  особистий  апостол/?  
 
Їй  не  сняться  моря,  але  серце  штормить  океаном,  
І  болить  нездійсненне,  повінчане  небом  з  «ніколи».  
Часом  пусто  у  грудях,  неначе  вона  з  порцеляни:  
Посковзнеться,  впаде  –  розлетиться  на  друзки  довкола.  
 
Що  ти  знаєш  про  неї?  Дощі  й  меланхолія  ночі?...  
До  свободи  лиш  крок:  почуття  замовчати  до  крику.  
А  у  неї  до  тебе,  мов  зайди,  вірші-поторочі!  
А  у  неї  без  тебе  світанки  порожні  й  безликі…  
 
І  коли  заповзає  у  ліжко  змією  безсоння  
Та  вростає  під  шкіру  скрипуча,  мов  протяги,  втома,  
Вона  міцно  стискає  в  своїх  скрижанілих  долонях  
Твого  імені  звуки.  
/Твоя  назавжди…  невідома…/  


                                                                                                         [i]колись  -  13.11.2015[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698507
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 10.02.2017


Олена Вишневська

Твоя назавжди… невідома…

Чи  відомо  тобі,  як  вона  розбирає  на  звуки  
Твого  імені  пісню  й  щоденно  вкладає  у  постіль  
Біля  себе,  допоки  глузлива  самотність  сторука  
В  дверях  дому  чатує  /немов  особистий  апостол/?  
 
Їй  не  сняться  моря,  але  серце  штормить  океаном,  
І  болить  нездійсненне,  повінчане  небом  з  «ніколи».  
Часом  пусто  у  грудях,  неначе  вона  з  порцеляни:  
Посковзнеться,  впаде  –  розлетиться  на  друзки  довкола.  
 
Що  ти  знаєш  про  неї?  Дощі  й  меланхолія  ночі?...  
До  свободи  лиш  крок:  почуття  замовчати  до  крику.  
А  у  неї  до  тебе,  мов  зайди,  вірші-поторочі!  
А  у  неї  без  тебе  світанки  порожні  й  безликі…  
 
І  коли  заповзає  у  ліжко  змією  безсоння  
Та  вростає  під  шкіру  скрипуча,  мов  протяги,  втома,  
Вона  міцно  стискає  в  своїх  скрижанілих  долонях  
Твого  імені  звуки.  
/Твоя  назавжди…  невідома…/  


                                                                                                         [i]колись  -  13.11.2015[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698507
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 10.02.2017


Олена Вишневська

Твоя назавжди… невідома…

Чи  відомо  тобі,  як  вона  розбирає  на  звуки  
Твого  імені  пісню  й  щоденно  вкладає  у  постіль  
Біля  себе,  допоки  глузлива  самотність  сторука  
В  дверях  дому  чатує  /немов  особистий  апостол/?  
 
Їй  не  сняться  моря,  але  серце  штормить  океаном,  
І  болить  нездійсненне,  повінчане  небом  з  «ніколи».  
Часом  пусто  у  грудях,  неначе  вона  з  порцеляни:  
Посковзнеться,  впаде  –  розлетиться  на  друзки  довкола.  
 
Що  ти  знаєш  про  неї?  Дощі  й  меланхолія  ночі?...  
До  свободи  лиш  крок:  почуття  замовчати  до  крику.  
А  у  неї  до  тебе,  мов  зайди,  вірші-поторочі!  
А  у  неї  без  тебе  світанки  порожні  й  безликі…  
 
І  коли  заповзає  у  ліжко  змією  безсоння  
Та  вростає  під  шкіру  скрипуча,  мов  протяги,  втома,  
Вона  міцно  стискає  в  своїх  скрижанілих  долонях  
Твого  імені  звуки.  
/Твоя  назавжди…  невідома…/  


                                                                                                         [i]колись  -  13.11.2015[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698507
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 10.02.2017


Єлена Дорофієвська

Ті, що відбулись

Стираєш  вірші  -  ті,  що  відбулись,
Ті,  на  які  вину  пролито  й  вина.
Минуле  здичавілих  блискавиць  -  
Це  скеля,  що  розсипалась  камінням...

На  згадку  -  не  щоденник,  не  архів  -  
Літопис  відстороненого  щастя.
Той  вогник  в  нас  однаково  горів  -  
І  терпко,  і  болюче,  і  хвилясто.

Я  прошу,  не  вбивай  своїх  рядків,
Бо  ти  не  злодій,  врешті,  й  не  причинний.
У  тім,  що  кожен  вкотре  збайдужів,
Не  мають  вірші  жодної  провини.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716538
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 10.02.2017


Єлена Дорофієвська

Ті, що відбулись

Стираєш  вірші  -  ті,  що  відбулись,
Ті,  на  які  вину  пролито  й  вина.
Минуле  здичавілих  блискавиць  -  
Це  скеля,  що  розсипалась  камінням...

На  згадку  -  не  щоденник,  не  архів  -  
Літопис  відстороненого  щастя.
Той  вогник  в  нас  однаково  горів  -  
І  терпко,  і  болюче,  і  хвилясто.

Я  прошу,  не  вбивай  своїх  рядків,
Бо  ти  не  злодій,  врешті,  й  не  причинний.
У  тім,  що  кожен  вкотре  збайдужів,
Не  мають  вірші  жодної  провини.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716538
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 10.02.2017


Ден Мун

Фудзі

Поїдеш  завтра  у  моє  місто?
Там  тільки  вежа  й  стоїть  скрижаль
Нанизуй  в  серці  моїм  намисто,
Із  суму  назва  якому  сталь,
Яке  у  порох  не  стерти  й  жаль,
Що  я  не  сакура  щоб  розцвісти.

Самотні  літери  в  чорнім  полі,
Заввишки  в  птахів  що  до  небес
Відгомоніли  мої  тополі
І  шепіт  в  серці  моїм  воскрес
В  багряні  рани,  пудами  солі
Що  в  шмаття  рвав  ж  бо  скажений  пес.

На  Фудзі  можу  дивитись  довго,
І  пити  зранку  зелений  чай.
На  місяць  ген  бо  закину  ноги,
І  спека  серця  бувай-прощай.
Але  проклята,  але  тривога
В  душі  співає:  «Я  тут,  зважай»
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FjuEEHDKRZI[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717127
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 09.02.2017


Ден Мун

Фудзі

Поїдеш  завтра  у  моє  місто?
Там  тільки  вежа  й  стоїть  скрижаль
Нанизуй  в  серці  моїм  намисто,
Із  суму  назва  якому  сталь,
Яке  у  порох  не  стерти  й  жаль,
Що  я  не  сакура  щоб  розцвісти.

Самотні  літери  в  чорнім  полі,
Заввишки  в  птахів  що  до  небес
Відгомоніли  мої  тополі
І  шепіт  в  серці  моїм  воскрес
В  багряні  рани,  пудами  солі
Що  в  шмаття  рвав  ж  бо  скажений  пес.

На  Фудзі  можу  дивитись  довго,
І  пити  зранку  зелений  чай.
На  місяць  ген  бо  закину  ноги,
І  спека  серця  бувай-прощай.
Але  проклята,  але  тривога
В  душі  співає:  «Я  тут,  зважай»
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FjuEEHDKRZI[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717127
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 09.02.2017


OlgaSydoruk

Моя нежная тайна.

Прерывается  голос...Неожиданно  -  дрожь...  
Заживающей  ране  не  показывай  нож...
Под  хитонами  правды  неприкаянна    -  ложь...
Мою  нежную  тайну(без  конца)не  тревожь...
Ноют  старые  шрамы...Выносимая  -  боль...
Эта  нежная  тайна  -  из  юдолей  юдоль...
Не  обмолвись(случайно)...До  поры  не  тревожь:
Мою  нежную  тайну,моя  сладкая  дрожь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714022
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 09.02.2017


OlgaSydoruk

Моя нежная тайна.

Прерывается  голос...Неожиданно  -  дрожь...  
Заживающей  ране  не  показывай  нож...
Под  хитонами  правды  неприкаянна    -  ложь...
Мою  нежную  тайну(без  конца)не  тревожь...
Ноют  старые  шрамы...Выносимая  -  боль...
Эта  нежная  тайна  -  из  юдолей  юдоль...
Не  обмолвись(случайно)...До  поры  не  тревожь:
Мою  нежную  тайну,моя  сладкая  дрожь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714022
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 09.02.2017


OlgaSydoruk

Километры откровений

Километры  откровений  прозвучали  до  меня...
Укороченные  метры  -  испытание  огня...
Прерываются  -  дыханием,забываются  -  слова...
Замирает(на  мгновение)обнажённая  душа.
Я  не  видела,но  знаю  -  в  поднебесье  чудеса...
Из  терновника(колючек)гнёзда  стаи  воронья.
У  Харона  с  мозолями(кровяными)  две  руки.
Двери(те)не  открывают  золочёные  ключи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714933
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 09.02.2017


OlgaSydoruk

Километры откровений

Километры  откровений  прозвучали  до  меня...
Укороченные  метры  -  испытание  огня...
Прерываются  -  дыханием,забываются  -  слова...
Замирает(на  мгновение)обнажённая  душа.
Я  не  видела,но  знаю  -  в  поднебесье  чудеса...
Из  терновника(колючек)гнёзда  стаи  воронья.
У  Харона  с  мозолями(кровяными)  две  руки.
Двери(те)не  открывают  золочёные  ключи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714933
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 09.02.2017


OlgaSydoruk

Будто из страшного сна…

Город  промёрзших  туманов...
Город  невидим  во  мгле.
Мецо,басам  и  сопрано  -  
Ад  ожидания  "Че"!!!
Город,облитый  "дождями",..  
Город,сожжённый  до  тла...
Город,расстрелянный  вами,
Будто  из  страшного  сна!..
Город,засыпанный  пеплом...
Жизнь  в  нём  когда  то  была...
В  полночь  или  с  рассветом
Третья  начнётся  война?..
Помнишь  -  красивый    и  светлый...
Помнишь  -  любила  тебя...
Город    -  совсем  неприметный...
Город,растерзанный  зря...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715856
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 09.02.2017


OlgaSydoruk

Будто из страшного сна…

Город  промёрзших  туманов...
Город  невидим  во  мгле.
Мецо,басам  и  сопрано  -  
Ад  ожидания  "Че"!!!
Город,облитый  "дождями",..  
Город,сожжённый  до  тла...
Город,расстрелянный  вами,
Будто  из  страшного  сна!..
Город,засыпанный  пеплом...
Жизнь  в  нём  когда  то  была...
В  полночь  или  с  рассветом
Третья  начнётся  война?..
Помнишь  -  красивый    и  светлый...
Помнишь  -  любила  тебя...
Город    -  совсем  неприметный...
Город,растерзанный  зря...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715856
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 09.02.2017


OlgaSydoruk

Моей нежности - ларь…

Экспромт

Между  сменами  лун,..
Под  велюрами  фетра,..
Среди  розовых  дюн,..
Меж  дыханием  ветра  -  
Серой  тучею  -  снег...
Белой  кручею  -  лёд...
Вместо  сумерек  -  свет...
Вместо  горечи  -  мёд...
После  пламени  -  жар...
И  ожогами  -  след...
Моей  нежности  -  ларь...
Не  для  тысячи  лет...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717212
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017


OlgaSydoruk

Моей нежности - ларь…

Экспромт

Между  сменами  лун,..
Под  велюрами  фетра,..
Среди  розовых  дюн,..
Меж  дыханием  ветра  -  
Серой  тучею  -  снег...
Белой  кручею  -  лёд...
Вместо  сумерек  -  свет...
Вместо  горечи  -  мёд...
После  пламени  -  жар...
И  ожогами  -  след...
Моей  нежности  -  ларь...
Не  для  тысячи  лет...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717212
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2017


Єлена Дорофієвська

Заклинач

Час  для  сну  вже  минув  -  скинув  хмарне  лахміття  в  багаття
Уколисаних  днів,  що  тавровані  сірим  «колись».
Як  набридло  мені  гострі  кігті  покірно  ховати,
Ледь  гамуючи  рик  –  оксамитову  пісню  левиць…
 
Мармурові  дахи  –  мов  шляхи  від  цього  підвіконня
І  до  краю  землі,  до  розкрилля  найвищих  олив:
В  серці  синіх  небес  проростають  дерева-безодні,
Розкидають  плоди  та  вкорінюють  в  серце:  «Боли!»
 
Там  нічний  заклинач  оминає  доріжки  зірчасті  -
Добирає  слова,  що  долають  непізнаність  меж,
Щоб  одній  із  левиць,  найчорнішій,  винової  масті,
В  срібній  мові  його  чулась  терпкість  морських  узбереж...
 
Січень  2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716943
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017


Єлена Дорофієвська

Заклинач

Час  для  сну  вже  минув  -  скинув  хмарне  лахміття  в  багаття
Уколисаних  днів,  що  тавровані  сірим  «колись».
Як  набридло  мені  гострі  кігті  покірно  ховати,
Ледь  гамуючи  рик  –  оксамитову  пісню  левиць…
 
Мармурові  дахи  –  мов  шляхи  від  цього  підвіконня
І  до  краю  землі,  до  розкрилля  найвищих  олив:
В  серці  синіх  небес  проростають  дерева-безодні,
Розкидають  плоди  та  вкорінюють  в  серце:  «Боли!»
 
Там  нічний  заклинач  оминає  доріжки  зірчасті  -
Добирає  слова,  що  долають  непізнаність  меж,
Щоб  одній  із  левиць,  найчорнішій,  винової  масті,
В  срібній  мові  його  чулась  терпкість  морських  узбереж...
 
Січень  2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716943
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2017


Ліна Ланська

МОЮ ДУШУ ГРІШНУ

Мою  душу  грішну  не  кляни,  козаче,
Не  шукай  потвори,  Бога  не  гніви.
Як  мене  не  стане,  може  хто  й  заплаче,
Може  й  не  згадає,  тільки  доживи

Подивитись,  як  то  в  землю  загортають,
Чи  хоч  одну  квітку  кинуть  їй  услід?
Звісно  шлях  далекий,  може  й  не  до  раю,
Стулений  із  вчинків  та  гарячих  слів.

Пам"ятай  колиску  мамину,  козаче,
Її  пісню  тиху,  лагідну  й  сумну.
Нагорі  видніше,  хто  той,  що  не  скаче,
Хто  і  той,  що  скаче  гопанку  страшну.

Мою  душу  грішну  не  кляни,  не  треба,
Бо  лихе  шукає  кожного,  повір.
У  моїй  молитві  хай  хоча  б  півнеба
Схроном  тобі  стане,  доки  виє  звір.

Як  мене  не  стане,  може  хто  й  заплаче,
Може  сіллю  зійде  не  одна  душа?
Може  ще  й  побачиш...доживи,  козаче,
Незрадливим  словом  ліпшого  вірша.
06.02.17.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716592
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017


Ліна Ланська

МОЮ ДУШУ ГРІШНУ

Мою  душу  грішну  не  кляни,  козаче,
Не  шукай  потвори,  Бога  не  гніви.
Як  мене  не  стане,  може  хто  й  заплаче,
Може  й  не  згадає,  тільки  доживи

Подивитись,  як  то  в  землю  загортають,
Чи  хоч  одну  квітку  кинуть  їй  услід?
Звісно  шлях  далекий,  може  й  не  до  раю,
Стулений  із  вчинків  та  гарячих  слів.

Пам"ятай  колиску  мамину,  козаче,
Її  пісню  тиху,  лагідну  й  сумну.
Нагорі  видніше,  хто  той,  що  не  скаче,
Хто  і  той,  що  скаче  гопанку  страшну.

Мою  душу  грішну  не  кляни,  не  треба,
Бо  лихе  шукає  кожного,  повір.
У  моїй  молитві  хай  хоча  б  півнеба
Схроном  тобі  стане,  доки  виє  звір.

Як  мене  не  стане,  може  хто  й  заплаче,
Може  сіллю  зійде  не  одна  душа?
Може  ще  й  побачиш...доживи,  козаче,
Незрадливим  словом  ліпшого  вірша.
06.02.17.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716592
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017


гостя

Завтра…



“  -Між  поцілунками
Зорі  такі”…  “  -Облиш,
Сонце  із  півночі.  Небо  з  крихкого  велюру.
Маки  за  обрієм.  Завтра  -  впаде  Париж.
Хто  я  на  цих  оборонних
     холодних  мурах?

Не  розпрощатися,
Не  розминутись    ніде.
Вітер  здійматиме  порох  на  попелищі.
Нині  –  кохаймося!  Завтра  -  я  вб”ю  тебе.”
Трави  зволожені.
     Небо  все  нижче…  нижче…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716686
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017


гостя

Завтра…



“  -Між  поцілунками
Зорі  такі”…  “  -Облиш,
Сонце  із  півночі.  Небо  з  крихкого  велюру.
Маки  за  обрієм.  Завтра  -  впаде  Париж.
Хто  я  на  цих  оборонних
     холодних  мурах?

Не  розпрощатися,
Не  розминутись    ніде.
Вітер  здійматиме  порох  на  попелищі.
Нині  –  кохаймося!  Завтра  -  я  вб”ю  тебе.”
Трави  зволожені.
     Небо  все  нижче…  нижче…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716686
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017


Ліна Ланська

МІШЕНЬ

Коли  ти  розганяєш  дим  століть,  -
Сьогодні  проживаючи  в  півсили,
Я  намагаюсь  в  попіл  не  зотліть,
Хоч  громовиці  вже  й  заголосили.

У  змові  запалили  небокрай
І  смолоскипом  зазирнули  в  душу.
Нехай  займиста  та  душа,  нехай,
Але  ж  я  з  нею  жити  якось  мушу.

Вогнем  не  цілься  у  живу  мішень,
Якщо  вона  -  води  замерзле  денце,
Застигла  мить,  чи  засклена  лишень?  
Січневий  прач,  товчи  старе  ряденце.

Шматочок  брили  льоду,  чи  слюди,
Збайдужено  завмер,  а  щойно  гріли
Тих  громовиць  збентежених,  сліди...
Вели  за  хмари,    кидаючи  стріли.

Коли  ти  виливаєш  біль  у  гнів,  -
Чия  душа,  спаплюжена  й  забута,
Чекає  на  розправу?..  бо  спокута
Насниться  вкотре,  спалахом  мені.

Самотністю,  не  оминувши  Брута,
Вдихаєм  згарищ  дим    на  чужині.
Ще,  дякувати  Богу,  не  в  труні.

Повзе  недоля,  в  білі  капці  взута,
У  савані,  неначе  в  сивині.
А  ми  живі...у  віковій  борні

Палаємо...ми  не  мішені,  ні!


04.02.2017.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716419
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017


Ліна Ланська

МІШЕНЬ

Коли  ти  розганяєш  дим  століть,  -
Сьогодні  проживаючи  в  півсили,
Я  намагаюсь  в  попіл  не  зотліть,
Хоч  громовиці  вже  й  заголосили.

У  змові  запалили  небокрай
І  смолоскипом  зазирнули  в  душу.
Нехай  займиста  та  душа,  нехай,
Але  ж  я  з  нею  жити  якось  мушу.

Вогнем  не  цілься  у  живу  мішень,
Якщо  вона  -  води  замерзле  денце,
Застигла  мить,  чи  засклена  лишень?  
Січневий  прач,  товчи  старе  ряденце.

Шматочок  брили  льоду,  чи  слюди,
Збайдужено  завмер,  а  щойно  гріли
Тих  громовиць  збентежених,  сліди...
Вели  за  хмари,    кидаючи  стріли.

Коли  ти  виливаєш  біль  у  гнів,  -
Чия  душа,  спаплюжена  й  забута,
Чекає  на  розправу?..  бо  спокута
Насниться  вкотре,  спалахом  мені.

Самотністю,  не  оминувши  Брута,
Вдихаєм  згарищ  дим    на  чужині.
Ще,  дякувати  Богу,  не  в  труні.

Повзе  недоля,  в  білі  капці  взута,
У  савані,  неначе  в  сивині.
А  ми  живі...у  віковій  борні

Палаємо...ми  не  мішені,  ні!


04.02.2017.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716419
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017


Ліна Ланська

А ТИ НЕ ВІР

А  ти  не  вір,  що  сили  молитов
Не  вистачить,  щоби  тебе  закрити,
Щоб  страху  розпороть  останній  шов.
Стечуть  мари  уявні  сталактити,
Хоч  гнів  пекельний  досі  не  схолов.

Не  вір,  що  сам...у  ангелів  давно
Ключі  від  серця,  що  б  там  не  казали.
Пір"їну  кине,  стукне  у  вікно
І  ось,  неначе  душі  причащали,
Твоя  недоля  -  чисте  полотно  -

Всі  біди  щезли.  Лати  і  щити  -
Стіною  стануть    на  порозі  страти.
Над  прірвою,  хоч  і  не  віриш  ти,
Лягли  мости,  тож  не  спіши  вмирати,
Той  міст  помалу  треба  перейти.

Не  вір,  що  день,  як  ніч.  Заволокло
Туманом  чорним,  ніби  сліпотою,  -
У  кіптяві  імли  -  немите  скло.
Та  смерть  веде  буття  до  аналою,  -
Зміїне  ще  ворушиться  кубло.

Сичить,  кусає,  рве  -  гніздо  Горгон
Готове  обернути  всіх  у  камінь.
Зловтішно  руки  потира  Харон,
А  я  стою  навколішки  у  храмі.
Молитвою  невидимий  хітон,
Творю,  -  
                         укрити  твою  долю...  
                                                                     Аmen!
01.02.2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715736
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 03.02.2017


Ліна Ланська

А ТИ НЕ ВІР

А  ти  не  вір,  що  сили  молитов
Не  вистачить,  щоби  тебе  закрити,
Щоб  страху  розпороть  останній  шов.
Стечуть  мари  уявні  сталактити,
Хоч  гнів  пекельний  досі  не  схолов.

Не  вір,  що  сам...у  ангелів  давно
Ключі  від  серця,  що  б  там  не  казали.
Пір"їну  кине,  стукне  у  вікно
І  ось,  неначе  душі  причащали,
Твоя  недоля  -  чисте  полотно  -

Всі  біди  щезли.  Лати  і  щити  -
Стіною  стануть    на  порозі  страти.
Над  прірвою,  хоч  і  не  віриш  ти,
Лягли  мости,  тож  не  спіши  вмирати,
Той  міст  помалу  треба  перейти.

Не  вір,  що  день,  як  ніч.  Заволокло
Туманом  чорним,  ніби  сліпотою,  -
У  кіптяві  імли  -  немите  скло.
Та  смерть  веде  буття  до  аналою,  -
Зміїне  ще  ворушиться  кубло.

Сичить,  кусає,  рве  -  гніздо  Горгон
Готове  обернути  всіх  у  камінь.
Зловтішно  руки  потира  Харон,
А  я  стою  навколішки  у  храмі.
Молитвою  невидимий  хітон,
Творю,  -  
                         укрити  твою  долю...  
                                                                     Аmen!
01.02.2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715736
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 03.02.2017


Ліна Ланська

Я - ТАЛЫЙ СНЕГ

Я  -  талый  снег,  безумия  слеза.
К  земле,чтоб  силы  взять,  прижмусь  украдкой,
И  напою  невспаханные  грядки,
Чтоб  засухе  коварной  отказать.

Я  -  талый  снег,  туманности  сестра.
Какой  не  помню,  может  Андромеды?
Свой  свет  утратив,  все  смываю  беды.
Смеюсь  до  слез,  хотя  позавчера...

Стремительно  кружилась  у  ворот
Игривым  снегом  и  совсем  не  талым.
Ты  мне  казался    милым  и  усталым,
Но  Хронос  ввел  разлуки  в  оборот,

Рождение  души  и  смерти  час.
Когда  любовь,  растаяв  звонкой  льдинкой
И  износив  Адамовы  ботинки,
На  прочность  вновь  испытывает  нас,  -

Мы  пеплом  серым  головы  опять
Посыпав,  рвем  и  волосы,  и  души;
И  таем,  кровью  орошая  лужи,
Тела  и  дни,  чтоб  от  судьбы  сбежать.

Ныряем  в  омут  и  метаморфоз
Счастливых,  с  нетерпеньем,  ожидаем.
Маршрут  короткий,  жизни  угрожаем,  -
Она  сама:  проталины,  мороз
И  жаркий  лед,  когда  мы  молча  таем...
31.01.17.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716100
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017


Ліна Ланська

Я - ТАЛЫЙ СНЕГ

Я  -  талый  снег,  безумия  слеза.
К  земле,чтоб  силы  взять,  прижмусь  украдкой,
И  напою  невспаханные  грядки,
Чтоб  засухе  коварной  отказать.

Я  -  талый  снег,  туманности  сестра.
Какой  не  помню,  может  Андромеды?
Свой  свет  утратив,  все  смываю  беды.
Смеюсь  до  слез,  хотя  позавчера...

Стремительно  кружилась  у  ворот
Игривым  снегом  и  совсем  не  талым.
Ты  мне  казался    милым  и  усталым,
Но  Хронос  ввел  разлуки  в  оборот,

Рождение  души  и  смерти  час.
Когда  любовь,  растаяв  звонкой  льдинкой
И  износив  Адамовы  ботинки,
На  прочность  вновь  испытывает  нас,  -

Мы  пеплом  серым  головы  опять
Посыпав,  рвем  и  волосы,  и  души;
И  таем,  кровью  орошая  лужи,
Тела  и  дни,  чтоб  от  судьбы  сбежать.

Ныряем  в  омут  и  метаморфоз
Счастливых,  с  нетерпеньем,  ожидаем.
Маршрут  короткий,  жизни  угрожаем,  -
Она  сама:  проталины,  мороз
И  жаркий  лед,  когда  мы  молча  таем...
31.01.17.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716100
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017


Виктор Кириллов

От Есенина

Что  понуро  стоишь  у  забора,
Что  на  улицу  грустно  глядишь?
У  церковного,  сбоку,  притвора
Оголтелым  знаменьем  блажишь.

Пусть  уйдёт,  то,  что  было  когда-то.
Перстень  брошен  в  горячую  пыль.
Отрекусь  от  тебя  безвозвратно,
Превращу  отношения  в  быль.

Вечер  ласково  ляжет  на  плечи.
Прикорнулось  тихонько  в  тени.
Говорят,  будто  временем  лечат,
Подорожником,  тот,  что  в  пыли.

Сентябрь  2012  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364731
дата надходження 17.09.2012
дата закладки 29.01.2017


Виктор Кириллов

От Есенина

Что  понуро  стоишь  у  забора,
Что  на  улицу  грустно  глядишь?
У  церковного,  сбоку,  притвора
Оголтелым  знаменьем  блажишь.

Пусть  уйдёт,  то,  что  было  когда-то.
Перстень  брошен  в  горячую  пыль.
Отрекусь  от  тебя  безвозвратно,
Превращу  отношения  в  быль.

Вечер  ласково  ляжет  на  плечи.
Прикорнулось  тихонько  в  тени.
Говорят,  будто  временем  лечат,
Подорожником,  тот,  что  в  пыли.

Сентябрь  2012  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364731
дата надходження 17.09.2012
дата закладки 29.01.2017


Виктор Кириллов

Фата моргана

Як  се  могло,  скажи,  тебе  благаю,
Любові  щастя  промайнула  мить?
Невже  за  те,  що  я  тебе  кохаю
Гріхи  свої  не  можу  замолить?

І  пекла  погляд  мов  «фата  моргана»
Мене  стрічатиме  по  долі  у  кінці?
Примарний  фініш  нашого  романа
Читав  в  твоєму  дзеркалі-лиці.

Яке  страхіття,  що  усе  минуло!
Стосунків-лабіринтів  зниклий  путь.    
Ти  мов  комета  в  небі  промайнула
Лишивши  спогади,  яких  не  повернуть.

Раб  почуттів,  паплюжений  оманой
Дивлюся  горесвітньо  в  височінь.
І  бачу,  як  вкривається  саваном,
Стискається  живе  у  блідну  тінь.

Лютий  2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646096
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 29.01.2017


Виктор Кириллов

Фата моргана

Як  се  могло,  скажи,  тебе  благаю,
Любові  щастя  промайнула  мить?
Невже  за  те,  що  я  тебе  кохаю
Гріхи  свої  не  можу  замолить?

І  пекла  погляд  мов  «фата  моргана»
Мене  стрічатиме  по  долі  у  кінці?
Примарний  фініш  нашого  романа
Читав  в  твоєму  дзеркалі-лиці.

Яке  страхіття,  що  усе  минуло!
Стосунків-лабіринтів  зниклий  путь.    
Ти  мов  комета  в  небі  промайнула
Лишивши  спогади,  яких  не  повернуть.

Раб  почуттів,  паплюжений  оманой
Дивлюся  горесвітньо  в  височінь.
І  бачу,  як  вкривається  саваном,
Стискається  живе  у  блідну  тінь.

Лютий  2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646096
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 29.01.2017


Єлена Дорофієвська

У гремящего водоворота

[i]-  Выйди  на  улицу,  [/i]-  скажешь.  -  [i]Выйди  на  улицу,
Я  тебя  жду  у  гремящего  водоворота,
Сразу  за  книжным,  у  старой  ольхи.  [/i]Суббота
Как-то  неласково  и  подозрительно  щурится,
Время  крадет.  Убегаю  от  быта-сутулости...

Курит  сосед  на  балконе;  за  стенкою  кто-то
Колет  орехи,  а  выше  –  терзают  гитару.
Ветер  бесчинствует  и  завывает  бездарно.
Я  выбираю,  что  -  брюки?  чулки?  ...А  пилоты
В  небе  спасают  от  солнечных  бурь  самолеты...

Небо  свернулось  в  комок  и  живот  взволновало.
Я  бы  сто  раз  разуверилась,  я  бы  споткнулась!
Снова  звонишь  и  торопишься,  редкий  безумец  -
Некогда  больше  читать  от  пролога  к  финалу!
Я  без  тебя  никогда  не  рискнула  б,  не  стала  (б)!..

[i]-  Я  тебя  жду  у  гремящего  водоворота![/i]
Время  идет…  Я  рассматриваю  округлости
И  угловатость  тела,  звучащего  радостью...
[i]-  Я  бы...  иначе…  
Да  если  б  не  эта  суббота![/i]
Ждешь.  Я  спешу.  
...У  гремящего  водоворота...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714792
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 27.01.2017


Єлена Дорофієвська

У гремящего водоворота

[i]-  Выйди  на  улицу,  [/i]-  скажешь.  -  [i]Выйди  на  улицу,
Я  тебя  жду  у  гремящего  водоворота,
Сразу  за  книжным,  у  старой  ольхи.  [/i]Суббота
Как-то  неласково  и  подозрительно  щурится,
Время  крадет.  Убегаю  от  быта-сутулости...

Курит  сосед  на  балконе;  за  стенкою  кто-то
Колет  орехи,  а  выше  –  терзают  гитару.
Ветер  бесчинствует  и  завывает  бездарно.
Я  выбираю,  что  -  брюки?  чулки?  ...А  пилоты
В  небе  спасают  от  солнечных  бурь  самолеты...

Небо  свернулось  в  комок  и  живот  взволновало.
Я  бы  сто  раз  разуверилась,  я  бы  споткнулась!
Снова  звонишь  и  торопишься,  редкий  безумец  -
Некогда  больше  читать  от  пролога  к  финалу!
Я  без  тебя  никогда  не  рискнула  б,  не  стала  (б)!..

[i]-  Я  тебя  жду  у  гремящего  водоворота![/i]
Время  идет…  Я  рассматриваю  округлости
И  угловатость  тела,  звучащего  радостью...
[i]-  Я  бы...  иначе…  
Да  если  б  не  эта  суббота![/i]
Ждешь.  Я  спешу.  
...У  гремящего  водоворота...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714792
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 27.01.2017


Ліна Ланська

Я ВКОТИЛА СОНЦЕ


Я  вкотила  сонце  у  твою  господу.
Ти  розсердивсь  -  спека  на  поріг.
Не  подумав  звідки,  не  шукав  же  зроду;
Що  шукати?  -  сяє  угорі.

Дива  не  буває?  Казками  в  оману
Думаєш,  тебе  я  заведу?
Тільки  ту  зневіру  нищить  перестану,
Як  останню  відведу  біду.

Як  остання  крапля  солоно  в  долоні
Скотиться,  -  всі  спалені  мости,
Ввись  злетівши  сяйвом,  срібні  й  невгамовні,
Виллються  в  моє  німе  "прости".

Срібний  міст  -  символ  шляху  у  вічність.

27.01.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714714
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 27.01.2017


Ліна Ланська

Я ВКОТИЛА СОНЦЕ


Я  вкотила  сонце  у  твою  господу.
Ти  розсердивсь  -  спека  на  поріг.
Не  подумав  звідки,  не  шукав  же  зроду;
Що  шукати?  -  сяє  угорі.

Дива  не  буває?  Казками  в  оману
Думаєш,  тебе  я  заведу?
Тільки  ту  зневіру  нищить  перестану,
Як  останню  відведу  біду.

Як  остання  крапля  солоно  в  долоні
Скотиться,  -  всі  спалені  мости,
Ввись  злетівши  сяйвом,  срібні  й  невгамовні,
Виллються  в  моє  німе  "прости".

Срібний  міст  -  символ  шляху  у  вічність.

27.01.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714714
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 27.01.2017


OlgaSydoruk

На рассвете…

На  рассвете  -  гаснут  звёзды...
Пламенеют  -  две  щеки...
Обнимают(осторожно)
Белый  атлас(на  груди)...
На  рассвете  -  сны  пророки
(Не  пустые  миражи)...
На  рассвете,словно,соки
Оживают  витражи...
На  рассвете  сладко  дышит
Приоткрытый  алый  рот...
Позови...Она...  услышит...
Прикоснись!..Она  -  поймёт...
На  рассвете(piano  -  piano)
Льётся  музыка  души...
И  божественным  хоралам
Примеряются  стихи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714641
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017


OlgaSydoruk

На рассвете…

На  рассвете  -  гаснут  звёзды...
Пламенеют  -  две  щеки...
Обнимают(осторожно)
Белый  атлас(на  груди)...
На  рассвете  -  сны  пророки
(Не  пустые  миражи)...
На  рассвете,словно,соки
Оживают  витражи...
На  рассвете  сладко  дышит
Приоткрытый  алый  рот...
Позови...Она...  услышит...
Прикоснись!..Она  -  поймёт...
На  рассвете(piano  -  piano)
Льётся  музыка  души...
И  божественным  хоралам
Примеряются  стихи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714641
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017


Шостацька Людмила

ВІРШ ПОЧИНАЄТЬСЯ З ДУШІ

                                           Вірш  починається  з  душі.
                           Хоч  як  йому  обтешуть  боки,
                           А  мовить  він  немов  з  глуші
                           І  надто  зблідли  його  щоки.

                           Якщо  немає  промінця,
                           То  віє  холодом  у  слові,
                           Як  без  початку  і  кінця,
                           А  ще  буває:  без  любові.

                           Душа  і  є  той  промінець,
                           Що  ясно  світить  між  рядками,
                           Вона  –  майстерності  вінець
                           І  диригент  поміж  думками.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714527
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017


Шостацька Людмила

ВІРШ ПОЧИНАЄТЬСЯ З ДУШІ

                                           Вірш  починається  з  душі.
                           Хоч  як  йому  обтешуть  боки,
                           А  мовить  він  немов  з  глуші
                           І  надто  зблідли  його  щоки.

                           Якщо  немає  промінця,
                           То  віє  холодом  у  слові,
                           Як  без  початку  і  кінця,
                           А  ще  буває:  без  любові.

                           Душа  і  є  той  промінець,
                           Що  ясно  світить  між  рядками,
                           Вона  –  майстерності  вінець
                           І  диригент  поміж  думками.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714527
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017


Ліна Ланська

СПАСАЯ НОЧЬ

А  я,  в  ладони  день  собрав,  спасала  ночь.
Дрожащим  парусом  казалось  далеко
Сиянье  звезд  среди  воздушных  облаков,
Где  межпланетным  кораблем  был  мой  балкон
И  вся  Галактика  пыталась  нам  помочь.

А  я,  в  ладони  день  собрав,  лечила  тьму,
Лучами  солнца  исцеляла  и  влекла;
Ведь  я  той  искоркой  пылающей  была,
Сжигая  страстью,  уходила  в  зеркала,
А  возвращаясь,  выжигала  по  клейму.

А  я,  в  ладони  день  собрав,  искала  след
Скользя  по  коже,  раскаленной  добела.
Корнями  в  душу,  незаметно,  проросла.
Июньским  утром  тридцать  первого  числа
В  шкафу  последний  обнаружила  скелет.

А  я,  в  ладони  день  собрав,  сжигала  зло.
Из  паутины  километров  кружева
Плела  ночами,  неуемная,  едва
Спускалась  лестницей  сусальная  канва,
В  твою  любовь,  пока  еще  не  рассвело.

А  я,  в  ладони  день  собрав,  спасала  ночь...

24.01.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714197
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017


Ліна Ланська

СПАСАЯ НОЧЬ

А  я,  в  ладони  день  собрав,  спасала  ночь.
Дрожащим  парусом  казалось  далеко
Сиянье  звезд  среди  воздушных  облаков,
Где  межпланетным  кораблем  был  мой  балкон
И  вся  Галактика  пыталась  нам  помочь.

А  я,  в  ладони  день  собрав,  лечила  тьму,
Лучами  солнца  исцеляла  и  влекла;
Ведь  я  той  искоркой  пылающей  была,
Сжигая  страстью,  уходила  в  зеркала,
А  возвращаясь,  выжигала  по  клейму.

А  я,  в  ладони  день  собрав,  искала  след
Скользя  по  коже,  раскаленной  добела.
Корнями  в  душу,  незаметно,  проросла.
Июньским  утром  тридцать  первого  числа
В  шкафу  последний  обнаружила  скелет.

А  я,  в  ладони  день  собрав,  сжигала  зло.
Из  паутины  километров  кружева
Плела  ночами,  неуемная,  едва
Спускалась  лестницей  сусальная  канва,
В  твою  любовь,  пока  еще  не  рассвело.

А  я,  в  ладони  день  собрав,  спасала  ночь...

24.01.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714197
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017


Ліна Ланська

НЕ ЗУПИНИСЬ

Не  заповзай  у  душу
І  не  кажи:  прощай,  -
Ще  б"ється  серце  й  досі...
У  аритмії  в  борг,
Узяти  миті  мушу
Обіймами  плюща.
Квапливо,  в  безголоссі
Розпочинають  торг

Таємні  диво-сни.

Не  заповзай  у  вічність  -
Тебе  я  віднайду
Сьогодні,  чи  учора?..
Знов  паралельний  світ
Переливає  ніжність,
У  темну  ніч  оту.
Магічна  мандрагора
Прискорює  наш  свінг,

Такий  нестриманий.

Не  заповзай,  сльозою  -
Блискітка  на  плечі.
Льодяником  солодким,  
Мінливий  подих  мій.
Десь  аж  із  мезозою,
Гріх  вкотре    кленучи,  
Ідем  лічить  відсотки!  -
Не  зупинись,  не  смій

На  мене  гримати.

Прошу  тебе,  зумій
У  битві  душ  німій,
Уникнувши  стихій,
Не  зупинитись.
22.01.17.




 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714179
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017


Ліна Ланська

НЕ ЗУПИНИСЬ

Не  заповзай  у  душу
І  не  кажи:  прощай,  -
Ще  б"ється  серце  й  досі...
У  аритмії  в  борг,
Узяти  миті  мушу
Обіймами  плюща.
Квапливо,  в  безголоссі
Розпочинають  торг

Таємні  диво-сни.

Не  заповзай  у  вічність  -
Тебе  я  віднайду
Сьогодні,  чи  учора?..
Знов  паралельний  світ
Переливає  ніжність,
У  темну  ніч  оту.
Магічна  мандрагора
Прискорює  наш  свінг,

Такий  нестриманий.

Не  заповзай,  сльозою  -
Блискітка  на  плечі.
Льодяником  солодким,  
Мінливий  подих  мій.
Десь  аж  із  мезозою,
Гріх  вкотре    кленучи,  
Ідем  лічить  відсотки!  -
Не  зупинись,  не  смій

На  мене  гримати.

Прошу  тебе,  зумій
У  битві  душ  німій,
Уникнувши  стихій,
Не  зупинитись.
22.01.17.




 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714179
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017


Єлена Дорофієвська

Годі, годі…

Годі,  годі…  
Позбав  нас  вибору!
Я  втомилась  від  перебільшень
(Все  ж  бо  інше  у  іншім  вимірі!)
І  від  опору,  і  від  стримання…
Чи  від  себе  самої,  швидше?

А  тому,  просто  будь  -  неголосно,
Але  впевнено,  все  ж  напружуй.
Як  скажу,  що  ти  геть  безсовісний,
Що  з  тобою  і  дико,  й  болісно  -  
Це  я  впевнена:  небайдужий...

Доки  вірю  у  різні  виміри,
Прислуховуюся  до  себе,
Чи  бажання  мої  не  вимерзли?
І  соромлюсь  того  гармидеру,
Що  вчиняють  вони  між  ребер.

Годі,  прошу.  
Не  хочу  вибору  -  
Тільки  дій  та  готових  рішень.
Мої  сумніви  -  світ  навиворіт.

Не  кажи  мені,  що  ти  вигадав,
Бо...  спиню.
І  ось  це  -  найгірше.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714127
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017


Єлена Дорофієвська

Годі, годі…

Годі,  годі…  
Позбав  нас  вибору!
Я  втомилась  від  перебільшень
(Все  ж  бо  інше  у  іншім  вимірі!)
І  від  опору,  і  від  стримання…
Чи  від  себе  самої,  швидше?

А  тому,  просто  будь  -  неголосно,
Але  впевнено,  все  ж  напружуй.
Як  скажу,  що  ти  геть  безсовісний,
Що  з  тобою  і  дико,  й  болісно  -  
Це  я  впевнена:  небайдужий...

Доки  вірю  у  різні  виміри,
Прислуховуюся  до  себе,
Чи  бажання  мої  не  вимерзли?
І  соромлюсь  того  гармидеру,
Що  вчиняють  вони  між  ребер.

Годі,  прошу.  
Не  хочу  вибору  -  
Тільки  дій  та  готових  рішень.
Мої  сумніви  -  світ  навиворіт.

Не  кажи  мені,  що  ти  вигадав,
Бо...  спиню.
І  ось  це  -  найгірше.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714127
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017


Наташа Марос

ПОЗА ЦЕЛЬСІЄМ…

Розумію:  немає  часу,
І  бажання  немає  /ще  гірше/,
Але  я  все  несу  і  несу,
Це  до  Вас  я  несу  свої  вірші...

Сподіваюся,  може,  й  пусте,
Мимохідь,  навздогінці,  чи  як  там,
Прочитаєте    /схоже  на  те/
Ці  рядки,  бо  такою  є  плата

За  моє  хвилювання  і  біль,
За  мовчання  із  Вашого  боку.
Я  скажу  це  не  Вам,  а...  тобі
В  перший  місяць  нового  вже  року...

Про  свої  запізнілі  листи,
Де  слова  розривали  на  шмаття
Мою  душу,  а  осторонь  -  ти...
Лиш  очима  розгладжував  плаття...

Й  відчувалось  тепло  неземне
Поза  Цельсієм,  бо  розплавляло,
Спопеляло  воскреслу  мене,
Не  повіриш,  але  так  бувало...

І  притихло  в  минулих  віршах  -
Прочитаєш  і  ти  зрозумієш,
Як  бажання  моє,  наче  птах,
Помирало  у  клітці  надії...

Не  читаєш...  Не  треба...  Мовчи...,
Бо  багато  чого  вже  немає,
Та  і  серце  моє  не  кричить,
Воно  плаче  за  тим,  що  минає...

                     -              -              -


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714218
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017


Наташа Марос

ПОЗА ЦЕЛЬСІЄМ…

Розумію:  немає  часу,
І  бажання  немає  /ще  гірше/,
Але  я  все  несу  і  несу,
Це  до  Вас  я  несу  свої  вірші...

Сподіваюся,  може,  й  пусте,
Мимохідь,  навздогінці,  чи  як  там,
Прочитаєте    /схоже  на  те/
Ці  рядки,  бо  такою  є  плата

За  моє  хвилювання  і  біль,
За  мовчання  із  Вашого  боку.
Я  скажу  це  не  Вам,  а...  тобі
В  перший  місяць  нового  вже  року...

Про  свої  запізнілі  листи,
Де  слова  розривали  на  шмаття
Мою  душу,  а  осторонь  -  ти...
Лиш  очима  розгладжував  плаття...

Й  відчувалось  тепло  неземне
Поза  Цельсієм,  бо  розплавляло,
Спопеляло  воскреслу  мене,
Не  повіриш,  але  так  бувало...

І  притихло  в  минулих  віршах  -
Прочитаєш  і  ти  зрозумієш,
Як  бажання  моє,  наче  птах,
Помирало  у  клітці  надії...

Не  читаєш...  Не  треба...  Мовчи...,
Бо  багато  чого  вже  немає,
Та  і  серце  моє  не  кричить,
Воно  плаче  за  тим,  що  минає...

                     -              -              -


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714218
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017


Ліна Ланська

ВСЕ МИНАЄ

У  ненависть  душу  не  втопи.
Навіть  помста  -  то  холодна  страва.
Десь  палає  день  і  ніч  заграва,
В  ряд  стоять  засніжені  стовпи.

Зашморги  на  кожному  із  них.
Май  же  сили  у  лихім  двобої
Не  згубити  стріли  і  набої,
Не  вбачати  скрізь  лишень  чужих.

А  чи  знаєш?..  вороги  лихі
Посміхнуться  й  краплею  цикути
Вивірять,  не  згледишся,  -  закутий
У  плітки...незрячий  ще  й  глухий.

Не  спіши  зрікатись,  не  спіши.
Дасть  коріння  дерево  з  плодами.
Всім  під  сонцем  місце  -  бур"янами,
Зроду  звуть  цілющі  спориші.

Не  коси,  не  випали  ущент
Рідний  край,  з  якого  зла  недоля
Вирізала  шмат  святого  поля,
Розпинає  й  досі,  хто  там  ще?

У  ненависть  душу  не  втопи,
Бо  гряде  неділенька  кривава.
Гострить  меч  нечувана  розправа,  -
Знищим  тлю,  засіємо  степи.

Небо  десь  захмарене  й  сумне.
Фатум  неминучий  ніч  сідлає,
Розігнати  помисли  і  зграї,  -
Все  минає,  лихо  теж  мине.

23.01.17.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713962
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 23.01.2017


Ліна Ланська

ВСЕ МИНАЄ

У  ненависть  душу  не  втопи.
Навіть  помста  -  то  холодна  страва.
Десь  палає  день  і  ніч  заграва,
В  ряд  стоять  засніжені  стовпи.

Зашморги  на  кожному  із  них.
Май  же  сили  у  лихім  двобої
Не  згубити  стріли  і  набої,
Не  вбачати  скрізь  лишень  чужих.

А  чи  знаєш?..  вороги  лихі
Посміхнуться  й  краплею  цикути
Вивірять,  не  згледишся,  -  закутий
У  плітки...незрячий  ще  й  глухий.

Не  спіши  зрікатись,  не  спіши.
Дасть  коріння  дерево  з  плодами.
Всім  під  сонцем  місце  -  бур"янами,
Зроду  звуть  цілющі  спориші.

Не  коси,  не  випали  ущент
Рідний  край,  з  якого  зла  недоля
Вирізала  шмат  святого  поля,
Розпинає  й  досі,  хто  там  ще?

У  ненависть  душу  не  втопи,
Бо  гряде  неділенька  кривава.
Гострить  меч  нечувана  розправа,  -
Знищим  тлю,  засіємо  степи.

Небо  десь  захмарене  й  сумне.
Фатум  неминучий  ніч  сідлає,
Розігнати  помисли  і  зграї,  -
Все  минає,  лихо  теж  мине.

23.01.17.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713962
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 23.01.2017


Наташа Марос

ЛИШЕ РАМА…

Опускається  вечір  додолу,
Поглинаючи  неба  блакить,
Ти  давно  не  приходиш  додому,
Ти  давно  вже  не  знаєш  -  болить...

Появляєшся  тихо  щоночі,
Заглядаєш  у  шибку,  мовчиш...
Як  мені  не  дивитися  в  очі,
Як  мені  не  дивитись,  навчи...

Всепрощаюча  ніч  за  фіранку
Заховала  сполохані  сни,
Хоч  вночі,  я  ж  просила  ще  зранку,
Хоч  вночі  ти  мене  не  мини...

Не  витримую  -  знову  і  знову
Виглядаю  в  холодне  вікно,
Зігріваючи  темінь  зимову,
Зігріваю...  тобі  все  одно...

Ні...  Не  вмію,  не  вмію  без  тебе
І  -  назустріч,  ламаючи  скло...
Лише  рама...  яка  в  ній  потреба,
Лише  рама,  а  скла  й  не  було...

               -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713865
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017


Наташа Марос

ЛИШЕ РАМА…

Опускається  вечір  додолу,
Поглинаючи  неба  блакить,
Ти  давно  не  приходиш  додому,
Ти  давно  вже  не  знаєш  -  болить...

Появляєшся  тихо  щоночі,
Заглядаєш  у  шибку,  мовчиш...
Як  мені  не  дивитися  в  очі,
Як  мені  не  дивитись,  навчи...

Всепрощаюча  ніч  за  фіранку
Заховала  сполохані  сни,
Хоч  вночі,  я  ж  просила  ще  зранку,
Хоч  вночі  ти  мене  не  мини...

Не  витримую  -  знову  і  знову
Виглядаю  в  холодне  вікно,
Зігріваючи  темінь  зимову,
Зігріваю...  тобі  все  одно...

Ні...  Не  вмію,  не  вмію  без  тебе
І  -  назустріч,  ламаючи  скло...
Лише  рама...  яка  в  ній  потреба,
Лише  рама,  а  скла  й  не  було...

               -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713865
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017


Ліна Ланська

НЕ ДОДАСТЬ

Хай  не  додасть  тобі  щастя  кохання  моє,
Сили  немає  відправить  його  у  вигнання.
Непоказне,  непомітне,  несміле  кохання
Дякує  Господу  просто  за  те,  що  ти  є.  

Дякує  Господу  в  снах  і  луні  молитов,
Падає  каменем  долу,  щоб  ніч  освітити.
Небо  віншує  за  ніжності  зболені  крихти,
Дрібні  уламки  у  Всесвіті,  звані  -    любов.

Хай  не  лякає  прийдешнє,  готую  бальзам.
Лихо  знекровлене,  хто  ж  опирається  щастю?
Люблячим  може,  колись  у  цім  світі  й  воздасться?
В  ньому  віднині  ніколи  не  будеш  ти  сам.
20.01.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713392
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 21.01.2017


Ліна Ланська

НЕ ДОДАСТЬ

Хай  не  додасть  тобі  щастя  кохання  моє,
Сили  немає  відправить  його  у  вигнання.
Непоказне,  непомітне,  несміле  кохання
Дякує  Господу  просто  за  те,  що  ти  є.  

Дякує  Господу  в  снах  і  луні  молитов,
Падає  каменем  долу,  щоб  ніч  освітити.
Небо  віншує  за  ніжності  зболені  крихти,
Дрібні  уламки  у  Всесвіті,  звані  -    любов.

Хай  не  лякає  прийдешнє,  готую  бальзам.
Лихо  знекровлене,  хто  ж  опирається  щастю?
Люблячим  може,  колись  у  цім  світі  й  воздасться?
В  ньому  віднині  ніколи  не  будеш  ти  сам.
20.01.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713392
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 21.01.2017


Єлена Дорофієвська

Доки тебе нема

доки  тебе  нема,  
доки  ти  -  тільки  вирій,  
часточка  мого  сну,

доки  ти  –  мілина,  
тепла  далека  хвиля,  
мрію....  про  глибину.

хочу  на  глибину!  
присмерки  –  поринання
в  солі  святих  морів.

бачу,  та  не  збагну  –  
пір"я  скидає  янгол
із  демонічних  крил...

...отже,  мене  нема?
вигадай  мене  з  піни,
з  кісточок  від  олив!

темінь  та  глибина  
сповнюють  погляд  сірий
мулом  цілющих  снив...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713519
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 21.01.2017


Єлена Дорофієвська

Доки тебе нема

доки  тебе  нема,  
доки  ти  -  тільки  вирій,  
часточка  мого  сну,

доки  ти  –  мілина,  
тепла  далека  хвиля,  
мрію....  про  глибину.

хочу  на  глибину!  
присмерки  –  поринання
в  солі  святих  морів.

бачу,  та  не  збагну  –  
пір"я  скидає  янгол
із  демонічних  крил...

...отже,  мене  нема?
вигадай  мене  з  піни,
з  кісточок  від  олив!

темінь  та  глибина  
сповнюють  погляд  сірий
мулом  цілющих  снив...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713519
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 21.01.2017


Ліна Ланська

АГАПЕ

В  душі  товчеться  ніжне  і  сліпе
Пухнасте  і  грайливе  кошеня.
Йому  уже    -  сто  тисяч  літ,  без  дня,
А  ймення  кошеняті  -  Агапе*.

Воно  -  твоє,  одвіку  править  бал
Цей  дивний  Всесвіт,  -  кориться  душі.
Трояндами  укриє  комиші,
І  облете  спокусливо  кинжал.

Я  не  тримаю,  ні,  -  воно  твоє.
Як  виженеш,  то  десь  і  пропаде,
А  може  й  прийде  немічне  й  бліде?
Допоки  доля  лінії  снує,

Тобі  несила  нагострить  мечі,  -
Щити  від  лиха  -  віра  і  любов.
Дивись,  воно  розплутує  клубок
Твоїх  страхів,  вмостившись  на  плечі.

Звірятко  дивне    -  лагідне  й  скупе,
Не  вимагає  і  не  віддає
Тебе...  Шукає,  знає  -  ти  десь  є,
Моя,  нестримно-вічна,  Агапе.


*Аґа́пе  (грец.  αγάπη)  —  Божа,  безумовна,  жертовна,  дієва,  вольова,  турботлива  любов.

19.01.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713089
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 19.01.2017


Ліна Ланська

АГАПЕ

В  душі  товчеться  ніжне  і  сліпе
Пухнасте  і  грайливе  кошеня.
Йому  уже    -  сто  тисяч  літ,  без  дня,
А  ймення  кошеняті  -  Агапе*.

Воно  -  твоє,  одвіку  править  бал
Цей  дивний  Всесвіт,  -  кориться  душі.
Трояндами  укриє  комиші,
І  облете  спокусливо  кинжал.

Я  не  тримаю,  ні,  -  воно  твоє.
Як  виженеш,  то  десь  і  пропаде,
А  може  й  прийде  немічне  й  бліде?
Допоки  доля  лінії  снує,

Тобі  несила  нагострить  мечі,  -
Щити  від  лиха  -  віра  і  любов.
Дивись,  воно  розплутує  клубок
Твоїх  страхів,  вмостившись  на  плечі.

Звірятко  дивне    -  лагідне  й  скупе,
Не  вимагає  і  не  віддає
Тебе...  Шукає,  знає  -  ти  десь  є,
Моя,  нестримно-вічна,  Агапе.


*Аґа́пе  (грец.  αγάπη)  —  Божа,  безумовна,  жертовна,  дієва,  вольова,  турботлива  любов.

19.01.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713089
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 19.01.2017


Наташа Марос

ЗВЕНИТ, УЛЕТАЯ…

В  частном  секторе  шумного  города
Было  тихо,  уютно...  Я  знаю
Мы  туда  убегали  от  холода,
От  высоток  и  звука  трамвая...
Там  и  воздуха  больше,  и  зелени
И  хоть  снег...  он  ещё  не  растаял...
Даже  дворики  с  тёмными  елями
Нам  казались  кусочками  рая...
И  старушки  на  низеньких  лавочках
Мы  так  думали:  не  понимая,
Безразлично  смотрели  на  мальчика
И  на  девочку...  с  прошлого  мая...
В  частном  секторе  города  шумного,
Словно  с  юностью  в  прятки  играя,
Мы  с  тобою  совсем  и  не  думали  -
Это  счастье  звенит,  улетая...

                       -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712912
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017


Наташа Марос

ЗВЕНИТ, УЛЕТАЯ…

В  частном  секторе  шумного  города
Было  тихо,  уютно...  Я  знаю
Мы  туда  убегали  от  холода,
От  высоток  и  звука  трамвая...
Там  и  воздуха  больше,  и  зелени
И  хоть  снег...  он  ещё  не  растаял...
Даже  дворики  с  тёмными  елями
Нам  казались  кусочками  рая...
И  старушки  на  низеньких  лавочках
Мы  так  думали:  не  понимая,
Безразлично  смотрели  на  мальчика
И  на  девочку...  с  прошлого  мая...
В  частном  секторе  города  шумного,
Словно  с  юностью  в  прятки  играя,
Мы  с  тобою  совсем  и  не  думали  -
Это  счастье  звенит,  улетая...

                       -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712912
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017


Ліна Ланська

ГУКАЙ

Гукай,  коли  давно  весь  світ  -  зима,
Коли  сніжинки  у  душі  не  тануть.
Гукай!..  серед  засніженого  лану,
Твого  буття,  я  озовусь    сама.

Сама  і  в  тісняві  міських  алей,
Занедбаних...і  в  натовпі  не  чути
Моїх  думок,  як  вічної  спокути,
Моїх  вагань,  -  безжалісних  АЛЕ...

Але,  гукай!  У  дзвони  бий,  у  ніч  
Кричи,  пиши,  в  прозорі  стіни  стукай.
Відкриються  едеми,  а  розлука
Розіб"ється  в  уламки,  цьогоріч.

Уламками  крихкими  стане  лід.
Гукай,  як  не  гукав  і  Джельсоміно.
Впадуть  віки  і  непомітні    зміни,
Як  тінь  твоя,  потягнуться  услід.

Услід,  неначе  полохливий  щур,
Або  змія,  закохана  в  факіра.
Душа,  від  болю  майже  темно-сіра,
Позбавиться  зневіри  і  зажур.

Гукай,  коли  давно  весь  світ  заснув,
А  на  душі  шкребе  щось  і  голосить.
Гукай,  і  Він  на  зморені  покоси,
Твоєї  долі,  розіллє  весну.

[img]http://img0.liveinternet.ru/images/attach/c/10/110/624/110624476_vesna_1.jpg[/img]
18.01.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712894
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017


Ліна Ланська

ГУКАЙ

Гукай,  коли  давно  весь  світ  -  зима,
Коли  сніжинки  у  душі  не  тануть.
Гукай!..  серед  засніженого  лану,
Твого  буття,  я  озовусь    сама.

Сама  і  в  тісняві  міських  алей,
Занедбаних...і  в  натовпі  не  чути
Моїх  думок,  як  вічної  спокути,
Моїх  вагань,  -  безжалісних  АЛЕ...

Але,  гукай!  У  дзвони  бий,  у  ніч  
Кричи,  пиши,  в  прозорі  стіни  стукай.
Відкриються  едеми,  а  розлука
Розіб"ється  в  уламки,  цьогоріч.

Уламками  крихкими  стане  лід.
Гукай,  як  не  гукав  і  Джельсоміно.
Впадуть  віки  і  непомітні    зміни,
Як  тінь  твоя,  потягнуться  услід.

Услід,  неначе  полохливий  щур,
Або  змія,  закохана  в  факіра.
Душа,  від  болю  майже  темно-сіра,
Позбавиться  зневіри  і  зажур.

Гукай,  коли  давно  весь  світ  заснув,
А  на  душі  шкребе  щось  і  голосить.
Гукай,  і  Він  на  зморені  покоси,
Твоєї  долі,  розіллє  весну.

[img]http://img0.liveinternet.ru/images/attach/c/10/110/624/110624476_vesna_1.jpg[/img]
18.01.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712894
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017


Олена Вишневська

Приручи… бо зима надто близько

Приручи  мене,  вовче,  та  так,  як  раніше  нікому
Не  вдавалось.  Зима  надто  близько...  Накриє  стежки
Білосніжною  ковдрою  снігу  –  мені  вже  додому
Повертати  запізно.  Не  схочеш,  тоді  на  шматки

Роздери  моє  серце  /коли  я  тобі  не  потрібна/.
Бо  насправді  мене  вже  немає  /зотліли  й  сліди/,  
Бо  в  мені  тільки  звуки  печалі  на  вірші  подібні,  
Безіменні  пустелі,  де  в  квіти  вбирались  сади.

Бачу…  погляд  голодний…  Ти  зважуєш  /справді?/  свій  вибір:
Між  єством  хижака  й  океаном  моїх  божевіль.
Чи  побачив  в  мені  під  прицілом  ти  звіра?  /Не  схибив…/
Ефемерних  боїв  в  голові  перероджений  хміль.

Як  заступиш  за  лінію  пульсу,  то  ввести  в  оману
Ти  себе  не  дозволь:  там  вистукує  ритм  часохід.
Приручи  мене,  доки  я  вітром  над  степом  не  стану.
Приручи  мене,  вовче,  як  війни  покличуть  на  схід…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691621
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 17.01.2017


Олена Вишневська

Приручи… бо зима надто близько

Приручи  мене,  вовче,  та  так,  як  раніше  нікому
Не  вдавалось.  Зима  надто  близько...  Накриє  стежки
Білосніжною  ковдрою  снігу  –  мені  вже  додому
Повертати  запізно.  Не  схочеш,  тоді  на  шматки

Роздери  моє  серце  /коли  я  тобі  не  потрібна/.
Бо  насправді  мене  вже  немає  /зотліли  й  сліди/,  
Бо  в  мені  тільки  звуки  печалі  на  вірші  подібні,  
Безіменні  пустелі,  де  в  квіти  вбирались  сади.

Бачу…  погляд  голодний…  Ти  зважуєш  /справді?/  свій  вибір:
Між  єством  хижака  й  океаном  моїх  божевіль.
Чи  побачив  в  мені  під  прицілом  ти  звіра?  /Не  схибив…/
Ефемерних  боїв  в  голові  перероджений  хміль.

Як  заступиш  за  лінію  пульсу,  то  ввести  в  оману
Ти  себе  не  дозволь:  там  вистукує  ритм  часохід.
Приручи  мене,  доки  я  вітром  над  степом  не  стану.
Приручи  мене,  вовче,  як  війни  покличуть  на  схід…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691621
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 17.01.2017


Олена Вишневська

як воно?

       [i]  З  вдячністю  за  емоційну  хвилю  неповторній  і  світлій  Людині...  [/i]

           [b]  [i]    "Як  воно  -  боятись  писати  тому,  кому  вся  музика  серця?
                       Коли  тиша  бездомним  кошам  по  стіні  шкребеться."[/i][/b]
                                                                                                                               [b]lucial[/b]

         

Як  воно:  боятись  писати  тому,  кому  вся  музика  серця?
В  слові  приховати  оголений  нерв…  А  він  тобі  не  озветься!
Погляд  виразний  підводити  так,  щоб  залишитись  назавжди
В  ньому,  бо  ти  до  судом  закохалась?…  і  в  цьому  вся  правда…

Бачити  одне  і  те  ж  саме  небо?  Бути  йому  Мадонною?
Можеш  –  йому  себе  всю  до  останнього,  але  не  станеш  іконою.
Пташкою  у  вікно  його  битися,  а  від  нього  –  щораз  як  на  плаху?
Ти  божевільна,  дівчинко!  Тобто,  точніше,  живеш  без  даху.

Що  тобі  до  його  сновидінь?  Інша  у  сутінках  сниться.
Тільки  весь  світ  запалився    в  бездонних  коханих  зіницях…
Більшого  б  і  не  просила:  знати,  що  в  нього  є  щастя.
Хай  і  болить,  що  далекий  тобі,  й  крутить  від  того  зап’ястя.

Нести  в  собі  невтоленну  жагу,  наче  носять  дитину  і
Знати,  що  ти  грішна  цим?..  Грішна  ним!  У  хвилинної  
Стрілки  просити:  «Спинись!  Далі  не  смій  рухатись!
Як  же  мені  без  нього  йти?  Як  тиснуть  в  душі  пута  ці!»

Як  воно  –  вітром  скуйовдженим  до  нього  лише  торкатися?
В  мареві  відчувати  те,  чому  так  й  не  судилось  статися?
Веснами  розквітати,    осінню  в  почуттях  топитися?...
Дихати  ним,  як  повітрям?  Пити  любов,  і  не  напитися?...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700462
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 17.01.2017


Олена Вишневська

як воно?

       [i]  З  вдячністю  за  емоційну  хвилю  неповторній  і  світлій  Людині...  [/i]

           [b]  [i]    "Як  воно  -  боятись  писати  тому,  кому  вся  музика  серця?
                       Коли  тиша  бездомним  кошам  по  стіні  шкребеться."[/i][/b]
                                                                                                                               [b]lucial[/b]

         

Як  воно:  боятись  писати  тому,  кому  вся  музика  серця?
В  слові  приховати  оголений  нерв…  А  він  тобі  не  озветься!
Погляд  виразний  підводити  так,  щоб  залишитись  назавжди
В  ньому,  бо  ти  до  судом  закохалась?…  і  в  цьому  вся  правда…

Бачити  одне  і  те  ж  саме  небо?  Бути  йому  Мадонною?
Можеш  –  йому  себе  всю  до  останнього,  але  не  станеш  іконою.
Пташкою  у  вікно  його  битися,  а  від  нього  –  щораз  як  на  плаху?
Ти  божевільна,  дівчинко!  Тобто,  точніше,  живеш  без  даху.

Що  тобі  до  його  сновидінь?  Інша  у  сутінках  сниться.
Тільки  весь  світ  запалився    в  бездонних  коханих  зіницях…
Більшого  б  і  не  просила:  знати,  що  в  нього  є  щастя.
Хай  і  болить,  що  далекий  тобі,  й  крутить  від  того  зап’ястя.

Нести  в  собі  невтоленну  жагу,  наче  носять  дитину  і
Знати,  що  ти  грішна  цим?..  Грішна  ним!  У  хвилинної  
Стрілки  просити:  «Спинись!  Далі  не  смій  рухатись!
Як  же  мені  без  нього  йти?  Як  тиснуть  в  душі  пута  ці!»

Як  воно  –  вітром  скуйовдженим  до  нього  лише  торкатися?
В  мареві  відчувати  те,  чому  так  й  не  судилось  статися?
Веснами  розквітати,    осінню  в  почуттях  топитися?...
Дихати  ним,  як  повітрям?  Пити  любов,  і  не  напитися?...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700462
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 17.01.2017


Олена Вишневська

простим олівцем

Ну  ось  –  відпустила….  А  ти  мені  снишся  безбожно!
Вриваєшся  в  простір  моїх  акварельних  картин.
Твори  на  полотнах  для  інших…  ти  ж  вільний  художник!
Чому  мої  пишеш  портрети?  Немає  ж  причин.

Ось  тут  напівтіні  наводиш  до  кольору  «досить!»,
Коли  вже  під  натиском  пензля  ще  штрих  –  і  за  край!
А  барви  які  у  палітрі  –  позаздрила  б  осінь!
Залишусь  –  зотлію,  а    втеча  –  занедбаний  рай…

І  я  крізь  вуаль  божевілля    -  твоя  до  останку,
До  надто  відвертого  «мій»  десь  на  зламі  світів.
Лиш  потім  не  клич  –  міражі  не  стрічають  світанки…
І  я  відпускаю…  А  ти?    Чи  зумів?..  Чи  посмів?..

Малюй,  як  завгодно,  та  серце  вже  кольору  неба.
Між  «хочу»  і  «треба»  давно  віднайшла  свій  акцент:
Відміряне  все  наперед  нам:  і  біль  цей  між  ребер,
І  ми  на  мольберті…    ескізно…    простим  олівцем.  



                                                                   [i]колись,  2014  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701241
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 17.01.2017


Олена Вишневська

простим олівцем

Ну  ось  –  відпустила….  А  ти  мені  снишся  безбожно!
Вриваєшся  в  простір  моїх  акварельних  картин.
Твори  на  полотнах  для  інших…  ти  ж  вільний  художник!
Чому  мої  пишеш  портрети?  Немає  ж  причин.

Ось  тут  напівтіні  наводиш  до  кольору  «досить!»,
Коли  вже  під  натиском  пензля  ще  штрих  –  і  за  край!
А  барви  які  у  палітрі  –  позаздрила  б  осінь!
Залишусь  –  зотлію,  а    втеча  –  занедбаний  рай…

І  я  крізь  вуаль  божевілля    -  твоя  до  останку,
До  надто  відвертого  «мій»  десь  на  зламі  світів.
Лиш  потім  не  клич  –  міражі  не  стрічають  світанки…
І  я  відпускаю…  А  ти?    Чи  зумів?..  Чи  посмів?..

Малюй,  як  завгодно,  та  серце  вже  кольору  неба.
Між  «хочу»  і  «треба»  давно  віднайшла  свій  акцент:
Відміряне  все  наперед  нам:  і  біль  цей  між  ребер,
І  ми  на  мольберті…    ескізно…    простим  олівцем.  



                                                                   [i]колись,  2014  р.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701241
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 17.01.2017


Олена Вишневська

Їй так добре…

[i]"...дивна  дівчинка-лід
дивна  дівчинка-слід
дивна  дівчинка-час
їй  так  добре  без  вас"[/i]
           [b]  [i]Міха  Невідомський[/i][/b]


Їй  так  добре,  коли  навкруги  тільки  тиша  і  тінь
На  шпалерах  від  вогника  лунко  розбитих  ілюзій.
Коли  ручка  й  папір  залишилися  в  неї  за  друзів,
Вона  мовчки  пішла,  загортаючись  в  біль  від  падінь,

Одягаючи  душу  в  бинти,  тамувати  печаль,
І  вином  самоти  упиватись  /до  краю/  на  людях…
Коли  в  спину  ножем,  то  чому  ж  так  болить  в  її  грудях,
А  під  шкіру  врізається    часу  гірка  вертикаль?

Дивна  дівчинка-ніч,  у  якій  перетліла  війна
За  окраєць  тепла  і  украдене  світло  надії.
Їй  так  добре,  коли  тільки  тиша  і  тінь…  і  вона…
Коли  туга  в  очах  догорає  сльозою  на  віях…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702183
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 17.01.2017


Олена Вишневська

Їй так добре…

[i]"...дивна  дівчинка-лід
дивна  дівчинка-слід
дивна  дівчинка-час
їй  так  добре  без  вас"[/i]
           [b]  [i]Міха  Невідомський[/i][/b]


Їй  так  добре,  коли  навкруги  тільки  тиша  і  тінь
На  шпалерах  від  вогника  лунко  розбитих  ілюзій.
Коли  ручка  й  папір  залишилися  в  неї  за  друзів,
Вона  мовчки  пішла,  загортаючись  в  біль  від  падінь,

Одягаючи  душу  в  бинти,  тамувати  печаль,
І  вином  самоти  упиватись  /до  краю/  на  людях…
Коли  в  спину  ножем,  то  чому  ж  так  болить  в  її  грудях,
А  під  шкіру  врізається    часу  гірка  вертикаль?

Дивна  дівчинка-ніч,  у  якій  перетліла  війна
За  окраєць  тепла  і  украдене  світло  надії.
Їй  так  добре,  коли  тільки  тиша  і  тінь…  і  вона…
Коли  туга  в  очах  догорає  сльозою  на  віях…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702183
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 17.01.2017


Олена Вишневська

Зимно… на смак

Стримує  подих  годинник  самотнім  тік-так.
Зимно.  Здається,  веде  мене  стрілка  на  страту.
Я  відчуваю,  якою  ж  то  буде  на  смак
Вічність  без  тебе,  коли  я  сама  собі  катом,

Сонце  без  тебе,  коли  я  сама  собі  -  ніч…
Пусткою  встеляться  дні  у  холодні  постелі,
Та  не  мої  /аж  прозорі/  сховаються  пріч
Сни  і  підуть  караваном  в  арктичні  пустелі.  

Небо  без  тебе,  коли  я  сама  собі  -  біль,
Наче  люстерко,  /крихке/  розлетиться  на  друзки.
І  розіграють  химери  на  біс  водевіль,
Знімуть  вінок  й,  наче  мотанку,  душу  у  хустку

Запеленають.  Мовчи,  не  мовчи  –  з  пастки  крик
Вирветься    нишком  сполоханим  загнаним  звіром.
І  не  почує  ніхто…  /бо  Ніхто  уже  звик:
В  світі  без  тебе  ядучої  пустки  –  безміри…/  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702840
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 17.01.2017


Олена Вишневська

Зимно… на смак

Стримує  подих  годинник  самотнім  тік-так.
Зимно.  Здається,  веде  мене  стрілка  на  страту.
Я  відчуваю,  якою  ж  то  буде  на  смак
Вічність  без  тебе,  коли  я  сама  собі  катом,

Сонце  без  тебе,  коли  я  сама  собі  -  ніч…
Пусткою  встеляться  дні  у  холодні  постелі,
Та  не  мої  /аж  прозорі/  сховаються  пріч
Сни  і  підуть  караваном  в  арктичні  пустелі.  

Небо  без  тебе,  коли  я  сама  собі  -  біль,
Наче  люстерко,  /крихке/  розлетиться  на  друзки.
І  розіграють  химери  на  біс  водевіль,
Знімуть  вінок  й,  наче  мотанку,  душу  у  хустку

Запеленають.  Мовчи,  не  мовчи  –  з  пастки  крик
Вирветься    нишком  сполоханим  загнаним  звіром.
І  не  почує  ніхто…  /бо  Ніхто  уже  звик:
В  світі  без  тебе  ядучої  пустки  –  безміри…/  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702840
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 17.01.2017


Олена Вишневська

Тобі дали паузу…

Тобі  дали  паузу  –  слухай  секунди…  й  чекай...
Вицокує  стрілка  півподихи,  плавиться  тиша.
Мовчи  до  останнього,  доки  блідий  небокрай
Тримає  цей  світ  й  на  терезах  добра  ще  колише.

Для  інших  залиш  надокучливий  шумний  вокзал,
Вагони  із  планами  і  павутини  маршрутів.
Як  часто  в  житті  ми  шукаємо  свій  ідеал  –
Як  рідко  в  речах  ми  доходимо  са́мої  суті!

Присядь  десь  подалі  від  центру  бурхливих  подій  –
В  такій  метушні  не  знайти  справжніх  істин  родзинок.
Міста,  наче  вулики.  Люди  у  них  –  дикий  рій.
Але  то  пусте.  З  тебе  –  дерево,  син  і  будинок.

Крізь  часу  спіраль  -  у  руці  твоїй  інша  рука,
І  в  затишку  стінами  більше  не  давить  кімната…
А  ноша  на  двох  –  ні,  не  легша,  та  вже  й  не  важка…
Лиш  не  поспішай  –  в  метушні  може  з  ніг  збити  натовп.


[i]/якось/[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705022
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 17.01.2017


Олена Вишневська

Тобі дали паузу…

Тобі  дали  паузу  –  слухай  секунди…  й  чекай...
Вицокує  стрілка  півподихи,  плавиться  тиша.
Мовчи  до  останнього,  доки  блідий  небокрай
Тримає  цей  світ  й  на  терезах  добра  ще  колише.

Для  інших  залиш  надокучливий  шумний  вокзал,
Вагони  із  планами  і  павутини  маршрутів.
Як  часто  в  житті  ми  шукаємо  свій  ідеал  –
Як  рідко  в  речах  ми  доходимо  са́мої  суті!

Присядь  десь  подалі  від  центру  бурхливих  подій  –
В  такій  метушні  не  знайти  справжніх  істин  родзинок.
Міста,  наче  вулики.  Люди  у  них  –  дикий  рій.
Але  то  пусте.  З  тебе  –  дерево,  син  і  будинок.

Крізь  часу  спіраль  -  у  руці  твоїй  інша  рука,
І  в  затишку  стінами  більше  не  давить  кімната…
А  ноша  на  двох  –  ні,  не  легша,  та  вже  й  не  важка…
Лиш  не  поспішай  –  в  метушні  може  з  ніг  збити  натовп.


[i]/якось/[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705022
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 17.01.2017


Олена Вишневська

…і випав сніг…

                                               [i]настроєве...
                                               ...без  претензій  на  вірш)[/i]


Морозний  вечір.  Малює  грудень.  Ані  душі.
І  білим  пензлем  на  вікнах  кадри,  як    вітражі.

По  тілу  –  льодом.  Під  шкіру  –  смутком  /твої  слова/…
«Що  буде  далі?»  -  тріпоче  птаха  /іще  жива/.

Мовчали  вголос.  Тепла  шукали  –    і  не  знайшли.
Та  ледь  відчутно  незримий  янгол  торкав  крильми.

Усе  минеться.  Любов  і  туга.  Печаль  і  сміх.
Розкрило  небо  свої  обійми  –  і  випав  сніг…  


/06.12.2016/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705348
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 17.01.2017


Олена Вишневська

…і випав сніг…

                                               [i]настроєве...
                                               ...без  претензій  на  вірш)[/i]


Морозний  вечір.  Малює  грудень.  Ані  душі.
І  білим  пензлем  на  вікнах  кадри,  як    вітражі.

По  тілу  –  льодом.  Під  шкіру  –  смутком  /твої  слова/…
«Що  буде  далі?»  -  тріпоче  птаха  /іще  жива/.

Мовчали  вголос.  Тепла  шукали  –    і  не  знайшли.
Та  ледь  відчутно  незримий  янгол  торкав  крильми.

Усе  минеться.  Любов  і  туга.  Печаль  і  сміх.
Розкрило  небо  свої  обійми  –  і  випав  сніг…  


/06.12.2016/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705348
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 17.01.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.01.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.01.2017


Ліна Ланська

УСЕ БУДЕ ДОБРЕ

Усе  буде  добре
Колись  і  не  з  нами.
Усе  буде  добре  КОЛИСЬ...
Теперішнє  горе
Розвіє  вітрами,
Щоб  мрії  нарешті  збулись.

Усе  буде  скоро  -
Літ  так  через...надцять.
Усе  буде  скоро,  повір.
І  світло  у  морок
Впаде,  щоб    зостаться,
Скотившись  луною  із  гір.

Усе  буде  краще
У  снах  ілюзорних.
Усе  буде  краще,  але
Байдужість  нізащо,
Не  знищить  потворних,
Лукавих  придворних.
Пихатих,  мажорних  -
Сучасних  героїв  Рабле.

13.01.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712563
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017


Ліна Ланська

УСЕ БУДЕ ДОБРЕ

Усе  буде  добре
Колись  і  не  з  нами.
Усе  буде  добре  КОЛИСЬ...
Теперішнє  горе
Розвіє  вітрами,
Щоб  мрії  нарешті  збулись.

Усе  буде  скоро  -
Літ  так  через...надцять.
Усе  буде  скоро,  повір.
І  світло  у  морок
Впаде,  щоб    зостаться,
Скотившись  луною  із  гір.

Усе  буде  краще
У  снах  ілюзорних.
Усе  буде  краще,  але
Байдужість  нізащо,
Не  знищить  потворних,
Лукавих  придворних.
Пихатих,  мажорних  -
Сучасних  героїв  Рабле.

13.01.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712563
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017


Анатолій В.

Тримай мене

Прислухайся.  Чуєш,  як  пада  задумливо  сніг,
Земля  загортається  в  білу  замислену  тишу?..
Я  жити  без  тебе  спокійно  б,  напевно,  не  зміг.
Ти  чуєш,  крізь  сніг  звіддаля:  «Я  тебе  не  залишу!»?

Ти  чуєш,  як  вітер  натужно  гуде  у  дротах
І  грається  хмарами  в  мареві  сірого  неба?..
Душа  крізь  хурделицю,  як  замерзаючий  птах,
І  чується  в  помахах  крил:  «Я  до  тебе,  до  тебе»...

Навколо  лютує  холодна  і  сніжна  зима,
У  вітрі  і  снігові  губляться  стишені  звуки...
Та  ближче  за  нас,  все  ж,  на  світі  напевно,  нема...
Тримай  мене  міцно,  тримаймося  міцно  за  руки!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709870
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 16.01.2017


Анатолій В.

Тримай мене

Прислухайся.  Чуєш,  як  пада  задумливо  сніг,
Земля  загортається  в  білу  замислену  тишу?..
Я  жити  без  тебе  спокійно  б,  напевно,  не  зміг.
Ти  чуєш,  крізь  сніг  звіддаля:  «Я  тебе  не  залишу!»?

Ти  чуєш,  як  вітер  натужно  гуде  у  дротах
І  грається  хмарами  в  мареві  сірого  неба?..
Душа  крізь  хурделицю,  як  замерзаючий  птах,
І  чується  в  помахах  крил:  «Я  до  тебе,  до  тебе»...

Навколо  лютує  холодна  і  сніжна  зима,
У  вітрі  і  снігові  губляться  стишені  звуки...
Та  ближче  за  нас,  все  ж,  на  світі  напевно,  нема...
Тримай  мене  міцно,  тримаймося  міцно  за  руки!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709870
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 16.01.2017


Анатолій В.

Не хочеться бути прочитаним

Як  не  хочеться  бути  прочитаним,
Стати  вивченим,  і  нецікавим...
Бо  у  серці,  ще  навстіж  відчиненім,
Почуттів  не  згоріли  заграви...

Бо  в  душі  хризантемно-жоржиново,
Наче  сонечко,  квітка  любові...
І  осінньо-червоно,  калиново
Почуття  бринять  в  кожному  слові...

Почуття,  без  яких  по-осінньому
На  душі  плаче  сірість  дощами,
І  у  небі,  недавно  ще  синьому,
Відлітає  любов  журавлями...

Серед  інших  не  хочу  згубитися,
Стати  -  "просто",  зміліти,  згоріти...
Я  тобою  не  можу  напитися,
Я  без  тебе  не  можу  злетіти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700224
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 16.01.2017


Анатолій В.

Не хочеться бути прочитаним

Як  не  хочеться  бути  прочитаним,
Стати  вивченим,  і  нецікавим...
Бо  у  серці,  ще  навстіж  відчиненім,
Почуттів  не  згоріли  заграви...

Бо  в  душі  хризантемно-жоржиново,
Наче  сонечко,  квітка  любові...
І  осінньо-червоно,  калиново
Почуття  бринять  в  кожному  слові...

Почуття,  без  яких  по-осінньому
На  душі  плаче  сірість  дощами,
І  у  небі,  недавно  ще  синьому,
Відлітає  любов  журавлями...

Серед  інших  не  хочу  згубитися,
Стати  -  "просто",  зміліти,  згоріти...
Я  тобою  не  можу  напитися,
Я  без  тебе  не  можу  злетіти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700224
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 16.01.2017


Наташа Марос

НЕПОЄДНАНІ…

Я  не  знала,  що  у  снігах
Ти  шукаєш  мене  і  досі,
Розпинаючи  на  вітрах
Незахищену  нашу  осінь...

Засипало  й  мело  всю  ніч,
Оглядаюся  -  біло-біло...
Моє  серце  /тобі  навстріч/  -
Розтопити  сніги  хотіло...

Та,  закутавшись  в  холоди,
Вже  заснули  у  чистім  полі,
Замерзаючи  назавжди,
Непоєднані  наші  долі...

             -          -          -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711110
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Наташа Марос

НЕПОЄДНАНІ…

Я  не  знала,  що  у  снігах
Ти  шукаєш  мене  і  досі,
Розпинаючи  на  вітрах
Незахищену  нашу  осінь...

Засипало  й  мело  всю  ніч,
Оглядаюся  -  біло-біло...
Моє  серце  /тобі  навстріч/  -
Розтопити  сніги  хотіло...

Та,  закутавшись  в  холоди,
Вже  заснули  у  чистім  полі,
Замерзаючи  назавжди,
Непоєднані  наші  долі...

             -          -          -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711110
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Александра N

Так будет лучше.

Так  будет  лучше,  что  не  говори,
И  не  печалься,  слёзы  не  помогут,
Бессилен  ум,  где  не  было  любви,
И  не  судьба  с  ногами  в  грешный  омут.
Гарантий  нет,  что  будешь  понят  ты,
Что  в  каждой  шутке  будет  доля  правды,
А  что  стихи  ложатся  на  листы,
Так  то  инстинкт  бараний,  он  же  стадный,
Ты  не  печалься,  если  мерзкий  бес
Глотнет  твой  чай  с  любимой  синей  кружки,
Вскормленный  злостью  он  в  тебе  воскрес...
Молись,  мой  друг,  все  это  не  игрушки.
Молись  и  помни,  ты  теперь  один,
Твой  ангел  изгнан  собственной  рукою,
Ведь  ты  всегда  был  мрачен,  нелюдим,
А  он  был  счастлив...жил  одним  тобою.
Ну  что  ж,  так  лучше,  нужно  понимать
Свободный  выбор  -  счастье  или  горе.
"Встать,  суд  идет!"  -  ты  должен  будешь  встать,
И  отвечать,  ты  сам  творец  историй...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679899
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 14.01.2017


Александра N

Так будет лучше.

Так  будет  лучше,  что  не  говори,
И  не  печалься,  слёзы  не  помогут,
Бессилен  ум,  где  не  было  любви,
И  не  судьба  с  ногами  в  грешный  омут.
Гарантий  нет,  что  будешь  понят  ты,
Что  в  каждой  шутке  будет  доля  правды,
А  что  стихи  ложатся  на  листы,
Так  то  инстинкт  бараний,  он  же  стадный,
Ты  не  печалься,  если  мерзкий  бес
Глотнет  твой  чай  с  любимой  синей  кружки,
Вскормленный  злостью  он  в  тебе  воскрес...
Молись,  мой  друг,  все  это  не  игрушки.
Молись  и  помни,  ты  теперь  один,
Твой  ангел  изгнан  собственной  рукою,
Ведь  ты  всегда  был  мрачен,  нелюдим,
А  он  был  счастлив...жил  одним  тобою.
Ну  что  ж,  так  лучше,  нужно  понимать
Свободный  выбор  -  счастье  или  горе.
"Встать,  суд  идет!"  -  ты  должен  будешь  встать,
И  отвечать,  ты  сам  творец  историй...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679899
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 14.01.2017


Любов Ігнатова

Я не вірю туману…

Я  не  вірю  туману...  А  ти?
Чи  тебе  не  лякає  омана?
Часом  є  відчуття,  що  світи
Інших  рас  поховались  в  туманах.

І  здається,  що  дихає  хтось
У  потилицю  холодом  люті...
Озираєшся  —  ні,  то  здалось...
Та  очима  ж  не  вбачити  суті.

А  душа,  як  маленьке  дитя,
Просто  хоче  торкнутися  світла...
І  тому-то  у  вирій  летять
Журавлі  наших  рим  нерозквітлих...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711946
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 14.01.2017


Любов Ігнатова

Я не вірю туману…

Я  не  вірю  туману...  А  ти?
Чи  тебе  не  лякає  омана?
Часом  є  відчуття,  що  світи
Інших  рас  поховались  в  туманах.

І  здається,  що  дихає  хтось
У  потилицю  холодом  люті...
Озираєшся  —  ні,  то  здалось...
Та  очима  ж  не  вбачити  суті.

А  душа,  як  маленьке  дитя,
Просто  хоче  торкнутися  світла...
І  тому-то  у  вирій  летять
Журавлі  наших  рим  нерозквітлих...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711946
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 14.01.2017


Циганова Наталія

остаться…

Горизонт  вдруг  окажется  близким-близким.
И,  тоску  расставания  в  ночь  плеснув,
мы  с  тобой  зазвучим  бестолковым  смыслом,  
бесконечно  похожие  на  весну,
где  ромашкам-дурашкам,  рождаясь  –  верить
до  последнего  самого  лепестка,
что  они  исполняют  рассветы…
Звери
в  нас  умолкнут.
Умрут  звери  в  нас  слегка,
как  в  бестселлере  громком…
…а  там  –  не  важно…
Задержав  расставание  хоть  на  миг,
осыпаясь  –  исполненным  не  быть  дважды…

…запечатав  рассвет  поцелуем  влажным,
друг  для  друга  остаться…
                                                 хотя  б  людьми…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712022
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017


Циганова Наталія

остаться…

Горизонт  вдруг  окажется  близким-близким.
И,  тоску  расставания  в  ночь  плеснув,
мы  с  тобой  зазвучим  бестолковым  смыслом,  
бесконечно  похожие  на  весну,
где  ромашкам-дурашкам,  рождаясь  –  верить
до  последнего  самого  лепестка,
что  они  исполняют  рассветы…
Звери
в  нас  умолкнут.
Умрут  звери  в  нас  слегка,
как  в  бестселлере  громком…
…а  там  –  не  важно…
Задержав  расставание  хоть  на  миг,
осыпаясь  –  исполненным  не  быть  дважды…

…запечатав  рассвет  поцелуем  влажным,
друг  для  друга  остаться…
                                                 хотя  б  людьми…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712022
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.12.2016


Ліна Ланська

ЗБЕРИ МЕНЕ

Збери  мене,  бо  я  уже  не  я,
Без    рук  твоїх  і  теплої  щоки.
Я  розлітаюсь  вкотре,  на  шматки,  -
Без  них  я,  лиш  краплинка  ручая.

Збери  мене  у  пригоршні,  збери,
Ковточками  маленькими  відпий.
І  хай  прозріє  світ  оцей  сліпий,
Зіпсований    обіймами  мари.

Збери  мене,  бо  я  уже  не  та.
Без  тебе  я  -  самотній  нотний  стан.
Розбіглись  ноти  з  чистого  листа  -
Тремтять  услід  розгублені    вуста.

Збери  мене  докупи  й  до  душі.
Сплети  для  мене...  ні,  не  ланцюжок,  -
Короткий,  хай  невпевнений  рядок,
Я  відновлюсь,  сховавшись  у  вірші.  

Збери  мене,  вклоняючись  хресту,  -
Росточком  в  твоїм  серці  проросту.
25.12.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708740
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016


Ліна Ланська

ПІД ПЕРЕСТУК КОЛІС

Нестримний  потяг  в  нікуди  -
Прощань  стокриле  розмаїття.
Минулих  доторків  суцвіття
Веде  за  руку  до  біди.

Вокзал,  перон,  як  і  колись.
Квитки  безликі,  безсловесні
А  душі,  як  походи  хресні,
Ще  й  досі  моляться:  "Наснись..."

У  незворотності  ручай
Серцями  й  поглядом  втопившись,
Ще  тільки  на  поріг  ступивши...
"Чи  замовлятимете  чай?"  -

Мовчанка  стелеться  п`янка.
Це  все...виходимо  о  третій.
Слова  банальні  і  затерті:
"Дві  кави  нам  без  молока."

"Я  зараз  вийду,  там  -  постіль,
Дванадцять  з  вас,"  -  поставить  склянку,  -
Стакато  в  грудях    до  світанку.
Імлистий  замкнутий  постій.

Холоне  кава:  "Як  живеш?"  -
Рука  тремтяча  й  полохлива
І  раптом  сліз  полинна  злива,
Вже  й  у  долоні  не  збереш.

"Ти  що?  Навіщо?  Йди  сюди."
"Ти  знаєш,  знаєш...  я  без  тебе,
Неначе  корінь,  що  без  стебел...
У  судний  день  нас  не  суди."

"Маленька,  Бога  не  гніви,
Якщо  не  склалось,  що  ж  робити?
Не  убиватися    -  любити
Ще  не  відкриті  острови."

Жагучі  диво-міражі  -
Її  вуста,  такі  чутливі,
Такі  солодкі  і  звабливі.
Його  терпіння    -  на  межі.

Ця  мить  -  життя  всього  надріз.
Росою  виїдає  очі,
Допоки  сонце,  серед  ночі
Злиття,  під  перестук  коліс.

Нестримний  потяг  в  нікуди  -
Стрічань  стокриле  розмаїття.
Минулих  доторків  суцвіття  -
Кохання  пізнього  сліди.

20.12.16.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708558
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 27.12.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.12.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.12.2016


Akimova

Любите ли Вы Брамса?

Вы  любите  Брамса?
Не  спорьте!  –  Вы  любите  Брамса.
Примите  как  данность  единственно  верный  ответ.
Такая  вот  странность  -
Нужны,  чтобы  выйти  из  транса
Влюблённый  мальчишка  
И  просто  билет  на  концерт.

И  я  принимаю.
Я  не  отвергаю,  я  знаю  -
Попытка  -  не  пытка,
А  вдруг  я  забуду  Роже?
Скупая  улыбка,
И  в  небо  уносятся  стаи.
И  я  -  вместе  с  ними...
Итак,  всё  случилось  уже.

Его  силуэт...
Я  в  объятьях  твоих  воскресаю.
Его    не  звонки...
Твоя  молодость  -  ласковый  нож.
И  трубка,  и  галстук  его.
Я  не  знаю...  Не  знаю.  Не  знаю!
Измены  его...
Что  ж,  а  ты  меня  любишь  и  ждешь.
..............

Смотри,  как  прозрачная  дымка  спускается  с  неба.
Волос  завитых  моих  тёмно-густая  вуаль...
И  там  где  ты  был,  да  и  там,  где  пока  еще  не  был
В  отравленном  воздухе  щедро  разлита  печаль.

Прости,  если  можешь.
Я  эту  закрыла  страницу.
Да  лучше  б  тебе  никогда  и  не  знаться  со  мной!

Напрасно  считала  себя  я  крылатою  птицей  -
Я  просто  собака  у  будки  и  миски  с  едой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705763
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 19.12.2016


Akimova

Любите ли Вы Брамса?

Вы  любите  Брамса?
Не  спорьте!  –  Вы  любите  Брамса.
Примите  как  данность  единственно  верный  ответ.
Такая  вот  странность  -
Нужны,  чтобы  выйти  из  транса
Влюблённый  мальчишка  
И  просто  билет  на  концерт.

И  я  принимаю.
Я  не  отвергаю,  я  знаю  -
Попытка  -  не  пытка,
А  вдруг  я  забуду  Роже?
Скупая  улыбка,
И  в  небо  уносятся  стаи.
И  я  -  вместе  с  ними...
Итак,  всё  случилось  уже.

Его  силуэт...
Я  в  объятьях  твоих  воскресаю.
Его    не  звонки...
Твоя  молодость  -  ласковый  нож.
И  трубка,  и  галстук  его.
Я  не  знаю...  Не  знаю.  Не  знаю!
Измены  его...
Что  ж,  а  ты  меня  любишь  и  ждешь.
..............

Смотри,  как  прозрачная  дымка  спускается  с  неба.
Волос  завитых  моих  тёмно-густая  вуаль...
И  там  где  ты  был,  да  и  там,  где  пока  еще  не  был
В  отравленном  воздухе  щедро  разлита  печаль.

Прости,  если  можешь.
Я  эту  закрыла  страницу.
Да  лучше  б  тебе  никогда  и  не  знаться  со  мной!

Напрасно  считала  себя  я  крылатою  птицей  -
Я  просто  собака  у  будки  и  миски  с  едой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705763
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 19.12.2016


Ден Мун

На засніженій вулиці снів

Після  півночі,  давай  стрінемось,
На  засніженій  вулиці  снів.
Там  є  спокій  мій,  там  ми  звільнимось,
Від  утоми  і  від  наших  днів.

Пам’ятаєш  як  тихо  я  казав,
Що  засніжена  вулиця  снів
Віднесе  туди,  де  мовчить  вокзал
Про  утому  усіх  наших  днів?

Два  ліхтарики  я  триматиму,
Щоби  промінь  до  мене  привів,
Міцно  обійме,  як  лещатами,
Обійме  наша  вулиця  снів.

Після  півночі  місяць  хмарами
Заховав  від  нас  сум  своїх  брів.
І  прозорими  ми  примарами
Залишились  на  вулиці  снів.

Ти  прийдеш  й  тоді  туман  нас  схова,
Наче  геть  з  цього  світу  подів.
Ми  не  будемо  гратись  у  слова
На  засніженій  вулиці  снів.

Прийдемо  у  парк,  попід  кленами
Нашепочу  тобі,  що  б  хотів.
Кров  мов  ожива,  тече  венами,
Як  з  тобою  на  вулиці  снів.

Ти  прийдеш  вночі,  ти  знайдеш  мене?
Пам’ятаю  ж  бо  очі  твої.
Хай  йде  геть  собі,  геть  іде  сумне
На  засніженій  вулиці  снів.

Після  півночі,  давай  стрінемось,
Там  уперше  тебе  я  зустрів.
І  ніколи  вже  не  подінемось,
Ти  зі  мною,  із  вулиці  снів.

https://www.youtube.com/watch?v=1C3gGPhLzRI&list=LLyM8V4mSpolOoaNymbmGU_A&index=12

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705939
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 11.12.2016


Ден Мун

На засніженій вулиці снів

Після  півночі,  давай  стрінемось,
На  засніженій  вулиці  снів.
Там  є  спокій  мій,  там  ми  звільнимось,
Від  утоми  і  від  наших  днів.

Пам’ятаєш  як  тихо  я  казав,
Що  засніжена  вулиця  снів
Віднесе  туди,  де  мовчить  вокзал
Про  утому  усіх  наших  днів?

Два  ліхтарики  я  триматиму,
Щоби  промінь  до  мене  привів,
Міцно  обійме,  як  лещатами,
Обійме  наша  вулиця  снів.

Після  півночі  місяць  хмарами
Заховав  від  нас  сум  своїх  брів.
І  прозорими  ми  примарами
Залишились  на  вулиці  снів.

Ти  прийдеш  й  тоді  туман  нас  схова,
Наче  геть  з  цього  світу  подів.
Ми  не  будемо  гратись  у  слова
На  засніженій  вулиці  снів.

Прийдемо  у  парк,  попід  кленами
Нашепочу  тобі,  що  б  хотів.
Кров  мов  ожива,  тече  венами,
Як  з  тобою  на  вулиці  снів.

Ти  прийдеш  вночі,  ти  знайдеш  мене?
Пам’ятаю  ж  бо  очі  твої.
Хай  йде  геть  собі,  геть  іде  сумне
На  засніженій  вулиці  снів.

Після  півночі,  давай  стрінемось,
Там  уперше  тебе  я  зустрів.
І  ніколи  вже  не  подінемось,
Ти  зі  мною,  із  вулиці  снів.

https://www.youtube.com/watch?v=1C3gGPhLzRI&list=LLyM8V4mSpolOoaNymbmGU_A&index=12

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705939
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 11.12.2016


Ліна Ланська

ОБІЙМИ ВЕЛЬЗЕВУЛА

Вона  вмивала  день  і  ночі  запинала.
Ти  її  очі  в  серці  бережеш.
А  я  тебе  знайшла,  хоча  і  не  шукала...
Знайшла  учора,  тільки  пізно  вже.

Вона  вплітала  в  сни  рожеві  громовиці,
Ти  душу  плавиш    в  тигелі  образ.
А  я  чола  торкаю  пучками  правиці  -
Молитву  кличу  в  поміч  раз-у-раз.

Вона  котила  біль,  як  колесо  на  гору,
Ти  вниз  згори  летиш,  нуртує  кров.
А  я  помалу  ллю  чи  бунт,  чи  упокору?  -
Допоки  всі  не  наламали  дров.

Вона  забула  сміх  і  плакати  забула  -
Ти  висушив  їй  душу  і  собі.
А  я?  Та  що  там  я?..  в  обіймах  Вельзевула
Співаю  соло...  двадцять  п"ять  в  добі.
11.12.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705902
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 11.12.2016


Ліна Ланська

ОБІЙМИ ВЕЛЬЗЕВУЛА

Вона  вмивала  день  і  ночі  запинала.
Ти  її  очі  в  серці  бережеш.
А  я  тебе  знайшла,  хоча  і  не  шукала...
Знайшла  учора,  тільки  пізно  вже.

Вона  вплітала  в  сни  рожеві  громовиці,
Ти  душу  плавиш    в  тигелі  образ.
А  я  чола  торкаю  пучками  правиці  -
Молитву  кличу  в  поміч  раз-у-раз.

Вона  котила  біль,  як  колесо  на  гору,
Ти  вниз  згори  летиш,  нуртує  кров.
А  я  помалу  ллю  чи  бунт,  чи  упокору?  -
Допоки  всі  не  наламали  дров.

Вона  забула  сміх  і  плакати  забула  -
Ти  висушив  їй  душу  і  собі.
А  я?  Та  що  там  я?..  в  обіймах  Вельзевула
Співаю  соло...  двадцять  п"ять  в  добі.
11.12.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705902
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 11.12.2016


Лина Лу

Я УСТАЛО БРЕЛА

Я  устало  брела,    падал  снег,
Белым  саваном  землю  укрыв.
Даже  время  замедлило  бег,
Задержав  своей  нити  обрыв.

Я  устало  брела,    чей-то  след
Не  засыпан  и  так    сиротлив.
Незнаком  и  по-зимнему,  сед,
Одинок  и  ужасно  тосклив.

Я  устало  брела…  твой  портрет  
Отражали  игрушки  с  витрин  .
Звездной  пылью    летящих  комет,
Мне  казались  минуты  смотрин.  

Я  устало  брела,    загустел
Лунный  свет,  осуждающий  блик.
До  утра  лишь  ему  и  блестеть  -
Круг  извечный  скользяще-безлик.

07.01.2015.
Редактирован  и  выставлен  повторно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704715
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 04.12.2016


Лина Лу

Я УСТАЛО БРЕЛА

Я  устало  брела,    падал  снег,
Белым  саваном  землю  укрыв.
Даже  время  замедлило  бег,
Задержав  своей  нити  обрыв.

Я  устало  брела,    чей-то  след
Не  засыпан  и  так    сиротлив.
Незнаком  и  по-зимнему,  сед,
Одинок  и  ужасно  тосклив.

Я  устало  брела…  твой  портрет  
Отражали  игрушки  с  витрин  .
Звездной  пылью    летящих  комет,
Мне  казались  минуты  смотрин.  

Я  устало  брела,    загустел
Лунный  свет,  осуждающий  блик.
До  утра  лишь  ему  и  блестеть  -
Круг  извечный  скользяще-безлик.

07.01.2015.
Редактирован  и  выставлен  повторно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704715
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 04.12.2016


Ліна Ланська

Я НЕ ЗІРВУСЬ

Я  не  зірвусь...тримай  мене,  тримай.
Над  Вічністю,  поглянь,  струною  -  нитка.
З  одним  крилом,  тому  і  скімлить  зрідка,
Душа  моя,  мов  списаний  трамвай.

Фарбований,  умитий,  аж  блищить.
Дзвінки  тремтять  -  пташині  конкуренти.
Минулого  відлуння  -    постаменти,
Корозією  заплели  плющі...

Летітиме,  я  відчай  відведу,  -
Кінцева  близько  і  депо  за  рогом.
На  новий  лад    співатиме  ще  довго,
Доведений  помалу,  до  ладу.

На  новий  неповторний  і  сумний...
Хай  звідусіль  сучасності  ознаки  -
На  глум  беруть  рено  і  кадилаки,
Рожеві  ще  його  вітають  сни.

Рожеві  сни  веселки  у  снопи
Переплетуть,  а  я  їх  позбираю.
На  тій  кінцевій  вийду  із  трамваю,
Але  душа  не  вийде  із  стопи  .
02.12.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704207
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 02.12.2016


Ліна Ланська

Я НЕ ЗІРВУСЬ

Я  не  зірвусь...тримай  мене,  тримай.
Над  Вічністю,  поглянь,  струною  -  нитка.
З  одним  крилом,  тому  і  скімлить  зрідка,
Душа  моя,  мов  списаний  трамвай.

Фарбований,  умитий,  аж  блищить.
Дзвінки  тремтять  -  пташині  конкуренти.
Минулого  відлуння  -    постаменти,
Корозією  заплели  плющі...

Летітиме,  я  відчай  відведу,  -
Кінцева  близько  і  депо  за  рогом.
На  новий  лад    співатиме  ще  довго,
Доведений  помалу,  до  ладу.

На  новий  неповторний  і  сумний...
Хай  звідусіль  сучасності  ознаки  -
На  глум  беруть  рено  і  кадилаки,
Рожеві  ще  його  вітають  сни.

Рожеві  сни  веселки  у  снопи
Переплетуть,  а  я  їх  позбираю.
На  тій  кінцевій  вийду  із  трамваю,
Але  душа  не  вийде  із  стопи  .
02.12.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704207
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 02.12.2016


Циганова Наталія

привет…

И  утро,  ослепнув  от  полностью  чистой  страницы,  
без  слов  упадет  запятой  в  левом  верхнем  углу.  
Я  выпорхну  песней  оставшейся  на  зиму  птицы,  
отставшей  от  лета  и  так  благодарной  теплу,  
рожденному  громко  звенящей  по  рельсам  "пятеркой",  
в  пути  загрузившейся  заново  начатым  днем;  
желанием  вытянуть  руку  в  открытую  створку  
за  солнцем,  спустившимся  на  подоконник  -  лучом;  
заваренным  без  суеты,  на  двоих,  черным  кофе,  
штурмующим  пряно  тобой  не  досмотренный  сон...

Укутавшись  пледом,  читая  глазами  твой  профиль,  
дышать  тишиной,  очертившей  границу  времен,
где  нет  ничего:  ни  секунд,  ни  биения  сердца...
лишь  только  неровно  рассеяный  утренний    свет.
И  -  ждать,  растворив  где-то  в  памяти  мысли  о  бегстве,  
согретое  теплой  улыбкой...
родное  "привет"...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703258
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Циганова Наталія

привет…

И  утро,  ослепнув  от  полностью  чистой  страницы,  
без  слов  упадет  запятой  в  левом  верхнем  углу.  
Я  выпорхну  песней  оставшейся  на  зиму  птицы,  
отставшей  от  лета  и  так  благодарной  теплу,  
рожденному  громко  звенящей  по  рельсам  "пятеркой",  
в  пути  загрузившейся  заново  начатым  днем;  
желанием  вытянуть  руку  в  открытую  створку  
за  солнцем,  спустившимся  на  подоконник  -  лучом;  
заваренным  без  суеты,  на  двоих,  черным  кофе,  
штурмующим  пряно  тобой  не  досмотренный  сон...

Укутавшись  пледом,  читая  глазами  твой  профиль,  
дышать  тишиной,  очертившей  границу  времен,
где  нет  ничего:  ни  секунд,  ни  биения  сердца...
лишь  только  неровно  рассеяный  утренний    свет.
И  -  ждать,  растворив  где-то  в  памяти  мысли  о  бегстве,  
согретое  теплой  улыбкой...
родное  "привет"...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703258
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 27.11.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.11.2016


Лина Лу

МЕЧТЫ

Момент  истины.

[img]https://pp.vk.me/c638017/v638017600/d413/4HchQugWs8k.jpg[/img]

                         В  1972  году  один  молодой  индус  написал  Джону  Леннону,  что  у  него  есть        мечта  совершить  кругосветное  путешествие,  но  нет  денег,  и  попросил  выслать  необходимую  сумму  денег.
Леннон  ответил:  «Занимайся  медитацией,  и  ты  сможешь  увидеть  весь  мир  в  своем  воображении».
В  1995  году  индус  все  же  отправился  в  кругосветное  путешествие.  Он  получил  необходимую  сумму,  продав  на  аукционе…  письмо  Леннона.
Мечтать  не  вредно,  вредно  не  мечтать!

                                       
Все  мы  чего-то  ждем.    Встречи,    любви,  зарплаты  ...  или  чуда.  Иногда  и  зарплата  к  чуду  приравнивается,  особенно,  если  случайно  бухгалтер  ошибся  и  выписал  больше  обычного,  на  сотню-другую.

Понимаю,  что    мыслить  меркантильными    категориями  до  ужаса  прозаично.  Ведь    не  хлебом  же  единым  жив  человек?  Да  и  жив  ли  он  вообще,  ожидающий  чуда  который  год?  Может    это  и  не  человек  вовсе,  а  видимость,  фантом  или    нанотехнологии  пришельцев?  Ну  где  вы  видели  живое  существо,  находящееся  в  режиме  ожидания  от  рождения  и  до  тризны?  Ему,  сердешному,  хоть  изредка    пищу  принимать  желательно.  Иначе,  вряд  ли    он  осуществит  репродуктивную  функцию,  дабы  человечество  не  вымерло,  как  динозавры,  миллионы  лет  назад.

А  что  великие  глаголят  ?  -    вкушение  или  предвкушение  ,  мечтать  или  не  мечтать,  быть  или  не  быть?..  или  все-таки    БИТЬ!    Но  умеренно.Так,слегонца...
Цицерон  говорил,  что  умеренность  -    уже  богатство.  За  что,  похоже,  и  был  казнен...  Не  пришлись  ко  двору  его  республиканские    замашки.  Хотя  Цицерон  и  оставил  блестящее  литературное  наследие,  некто  хотел  безграничной  власти...и  над  ним  в  том  числе.  Сенат  видать,  имел  собственное  представление  об  умеренности.
Вот-вот...мечтать  надо  осторожно,  мечты  ведь  сбываются.  Гляди  и  богатство  на  голову  может  однажды  свалиться,  да  только  не  прибило  бы  насмерть?  Да  и  какой  череп  сундук  с    золотом  выдержит,  особенно  если    полон  до  краев  благородным  и  не  очень,  металлом.

Или  батоном    по  той  же    башке...  Ослеплен  и  повержен.  Вот  что  краюха  хлеба,  способна  сделать  с  человеком,  голодным  и  страждущим.  Мечтатель  хренов!  Не  о  том  мечтать  надоть!    Мечтать  о  возвышенном,  как  Моцарт,  а  не  о  земном,  как  Сальери.  Так,  стоп!  

Эка  невидаль,  о  возвышенном  мечтать.  Ну  останешься    в  веках  и  памяти  народной,  ну  и  что?    В  карман  ту  память  не  положишь  и  на  хлебушек  -то  вряд  ли,    вместо  маслица...  А  земное    -    вкус  наслаждения...Ммммм...  И  на  зуб  попробуешь  и  погладишь.  Что?      Чревоугодие  -  грех  смертный?  Ну  так,  то  коли  угодно  ЧРЕВУ,  а  когда  душа  поет    -    чрево  покорно  ее  воле.    Духовное  выше  материального  испокон,  как  говорится.
Так,  а  это  что?

И  до  самой  высокой  мечты  дотягиваются,  опираясь  на  земное.
Джулиана  Вильсон.

Вишь,  что  умная  женщина  говорит?  ОПИРАЯСЬ  на  земное.  
Так  и  Сальери...опирался.  И  остались  в  памяти  потомков  оба.  Хотел  славы?  Вот  и  имеет.  Только  слава  разная.  Не  стоило  ему  путать  Божий  дар  с  яичницей...Не  стоило.  Лучше  бы  мечтал  о  возвышенном,  авось  Господь  и  поцеловал  бы  его  при  случае.  Так,  нет!  Всего  и  сразу,  в  одном  флаконе.

Но  почему  Вольфгангу?  Тот  вроде  и  не  просил,  вроде  и  не  нуждался...Жертва    чужих    мечт...не,  мечтов!  Ой...мечтаний,  кажись...вот  так  красивше.  
Мечтайте,  родимые  аккуратно,  чтоб  к  чужой  славе  через  Закулисье  не  ползти,  или  в  Зазеркалье  не  остаться,  зависнув  между  двух  миров.  Там  никакой  зарплаты  не  хватит,  чтоб  откупиться  и  вернуть  себе  исходный  облик,  хоть  приближенный  к  человеческому.
20.11.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701757
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 22.11.2016


Лина Лу

МЕЧТЫ

Момент  истины.

[img]https://pp.vk.me/c638017/v638017600/d413/4HchQugWs8k.jpg[/img]

                         В  1972  году  один  молодой  индус  написал  Джону  Леннону,  что  у  него  есть        мечта  совершить  кругосветное  путешествие,  но  нет  денег,  и  попросил  выслать  необходимую  сумму  денег.
Леннон  ответил:  «Занимайся  медитацией,  и  ты  сможешь  увидеть  весь  мир  в  своем  воображении».
В  1995  году  индус  все  же  отправился  в  кругосветное  путешествие.  Он  получил  необходимую  сумму,  продав  на  аукционе…  письмо  Леннона.
Мечтать  не  вредно,  вредно  не  мечтать!

                                       
Все  мы  чего-то  ждем.    Встречи,    любви,  зарплаты  ...  или  чуда.  Иногда  и  зарплата  к  чуду  приравнивается,  особенно,  если  случайно  бухгалтер  ошибся  и  выписал  больше  обычного,  на  сотню-другую.

Понимаю,  что    мыслить  меркантильными    категориями  до  ужаса  прозаично.  Ведь    не  хлебом  же  единым  жив  человек?  Да  и  жив  ли  он  вообще,  ожидающий  чуда  который  год?  Может    это  и  не  человек  вовсе,  а  видимость,  фантом  или    нанотехнологии  пришельцев?  Ну  где  вы  видели  живое  существо,  находящееся  в  режиме  ожидания  от  рождения  и  до  тризны?  Ему,  сердешному,  хоть  изредка    пищу  принимать  желательно.  Иначе,  вряд  ли    он  осуществит  репродуктивную  функцию,  дабы  человечество  не  вымерло,  как  динозавры,  миллионы  лет  назад.

А  что  великие  глаголят  ?  -    вкушение  или  предвкушение  ,  мечтать  или  не  мечтать,  быть  или  не  быть?..  или  все-таки    БИТЬ!    Но  умеренно.Так,слегонца...
Цицерон  говорил,  что  умеренность  -    уже  богатство.  За  что,  похоже,  и  был  казнен...  Не  пришлись  ко  двору  его  республиканские    замашки.  Хотя  Цицерон  и  оставил  блестящее  литературное  наследие,  некто  хотел  безграничной  власти...и  над  ним  в  том  числе.  Сенат  видать,  имел  собственное  представление  об  умеренности.
Вот-вот...мечтать  надо  осторожно,  мечты  ведь  сбываются.  Гляди  и  богатство  на  голову  может  однажды  свалиться,  да  только  не  прибило  бы  насмерть?  Да  и  какой  череп  сундук  с    золотом  выдержит,  особенно  если    полон  до  краев  благородным  и  не  очень,  металлом.

Или  батоном    по  той  же    башке...  Ослеплен  и  повержен.  Вот  что  краюха  хлеба,  способна  сделать  с  человеком,  голодным  и  страждущим.  Мечтатель  хренов!  Не  о  том  мечтать  надоть!    Мечтать  о  возвышенном,  как  Моцарт,  а  не  о  земном,  как  Сальери.  Так,  стоп!  

Эка  невидаль,  о  возвышенном  мечтать.  Ну  останешься    в  веках  и  памяти  народной,  ну  и  что?    В  карман  ту  память  не  положишь  и  на  хлебушек  -то  вряд  ли,    вместо  маслица...  А  земное    -    вкус  наслаждения...Ммммм...  И  на  зуб  попробуешь  и  погладишь.  Что?      Чревоугодие  -  грех  смертный?  Ну  так,  то  коли  угодно  ЧРЕВУ,  а  когда  душа  поет    -    чрево  покорно  ее  воле.    Духовное  выше  материального  испокон,  как  говорится.
Так,  а  это  что?

И  до  самой  высокой  мечты  дотягиваются,  опираясь  на  земное.
Джулиана  Вильсон.

Вишь,  что  умная  женщина  говорит?  ОПИРАЯСЬ  на  земное.  
Так  и  Сальери...опирался.  И  остались  в  памяти  потомков  оба.  Хотел  славы?  Вот  и  имеет.  Только  слава  разная.  Не  стоило  ему  путать  Божий  дар  с  яичницей...Не  стоило.  Лучше  бы  мечтал  о  возвышенном,  авось  Господь  и  поцеловал  бы  его  при  случае.  Так,  нет!  Всего  и  сразу,  в  одном  флаконе.

Но  почему  Вольфгангу?  Тот  вроде  и  не  просил,  вроде  и  не  нуждался...Жертва    чужих    мечт...не,  мечтов!  Ой...мечтаний,  кажись...вот  так  красивше.  
Мечтайте,  родимые  аккуратно,  чтоб  к  чужой  славе  через  Закулисье  не  ползти,  или  в  Зазеркалье  не  остаться,  зависнув  между  двух  миров.  Там  никакой  зарплаты  не  хватит,  чтоб  откупиться  и  вернуть  себе  исходный  облик,  хоть  приближенный  к  человеческому.
20.11.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701757
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 22.11.2016


Ліна Ланська

ЛІНІЇ

[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQXDqpJ8FN_HNfgsD-3-MaiS4tDI9x-43PW0BrxSgjpaayg_S5Qwg[/img]
Лінії  контуру  десь  перевтіляться
В  абрис    небачений  -  профіль  -  анфас.
Лезо  розрізує  вкрадений  час,
Він  не  повернеться,  навіть  на  милицях.

Навіть  на  милицях,  з  виглядом  зречення,
Скільки  ту  милостиню  не  проси,
Завтра  остання  краплина  роси,
Маревом  зміниться,  без  заперечення.

Без  заперечення,  ще  й  усміхаючись,
Я  розумінням  своїм  поділюсь.
Може  потрібніша  буду  комусь?  -
Лінія  ламнеться,  часу  не  гаючи.

Часу  не  гаючи,  нас  не  питаючи,
Вчора  було,  а  сьогодні  нема,
Тільки  засув  і  без  вікон  тюрма,
Маєш  надію?..молися,  не  маючи.

Маючи,  -  в  схованку,  серцем  захищену,
Далі  від  ока  чужого,  навік.
Контурів  -  ліній    складний    перелік,
Спрощений  пам"яттю  ними  ж  і  знищену...

[img]https://gartic.com.br/imgs/mural/f3/f3n3co/anjo-caido.png[/img]
21.11.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702022
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 22.11.2016


Ліна Ланська

ЛІНІЇ

[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQXDqpJ8FN_HNfgsD-3-MaiS4tDI9x-43PW0BrxSgjpaayg_S5Qwg[/img]
Лінії  контуру  десь  перевтіляться
В  абрис    небачений  -  профіль  -  анфас.
Лезо  розрізує  вкрадений  час,
Він  не  повернеться,  навіть  на  милицях.

Навіть  на  милицях,  з  виглядом  зречення,
Скільки  ту  милостиню  не  проси,
Завтра  остання  краплина  роси,
Маревом  зміниться,  без  заперечення.

Без  заперечення,  ще  й  усміхаючись,
Я  розумінням  своїм  поділюсь.
Може  потрібніша  буду  комусь?  -
Лінія  ламнеться,  часу  не  гаючи.

Часу  не  гаючи,  нас  не  питаючи,
Вчора  було,  а  сьогодні  нема,
Тільки  засув  і  без  вікон  тюрма,
Маєш  надію?..молися,  не  маючи.

Маючи,  -  в  схованку,  серцем  захищену,
Далі  від  ока  чужого,  навік.
Контурів  -  ліній    складний    перелік,
Спрощений  пам"яттю  ними  ж  і  знищену...

[img]https://gartic.com.br/imgs/mural/f3/f3n3co/anjo-caido.png[/img]
21.11.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702022
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 22.11.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.11.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.11.2016


archic

Вечность

В  разорванных  мыслях  -  пустые  страницы,
Они  разлетаются  птицами  ввысь!
Мне  в  сердце  как  будто  каленые  спицы,
А  разум  твердит  -  поскорее  проснись.

Но  это  не  сон,  про  чужие  причалы,
Гниющие  палубы  в  бездне  морской.
Ты  –  воздух,  которого  стало  мне  мало,
Глоток  бесконечности  тайны  людской.

Пугающий  мрак  тишина  и  беспечность,
Сплетясь  воедино  в  танцующий  сплин
Когда-то  дарили  не  лето,  а  вечность,
В  которой  закаты  встречал  я  один.

В  твоей  тишине  я  останусь  навеки,
Биением  сердца  ,  дыханием  дней!
Стремительней  чем  полноводные  реки,
И  ярче  чем  сотни  зажженных  свечей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677667
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 18.11.2016


archic

Вечность

В  разорванных  мыслях  -  пустые  страницы,
Они  разлетаются  птицами  ввысь!
Мне  в  сердце  как  будто  каленые  спицы,
А  разум  твердит  -  поскорее  проснись.

Но  это  не  сон,  про  чужие  причалы,
Гниющие  палубы  в  бездне  морской.
Ты  –  воздух,  которого  стало  мне  мало,
Глоток  бесконечности  тайны  людской.

Пугающий  мрак  тишина  и  беспечность,
Сплетясь  воедино  в  танцующий  сплин
Когда-то  дарили  не  лето,  а  вечность,
В  которой  закаты  встречал  я  один.

В  твоей  тишине  я  останусь  навеки,
Биением  сердца  ,  дыханием  дней!
Стремительней  чем  полноводные  реки,
И  ярче  чем  сотни  зажженных  свечей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677667
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 18.11.2016


archic

Верь!

Верь  и  я  побегу  по  следу,
Уходящего  февраля.
В  опустевшем  вагоне  еду.
Непонятно  о  чем  моля..

Знай  -  из  тысячи  оправданий,
Ложь  становится  серебром.
Мы  невольно  идем  по  грани.
Только  вовсе  не  за  добром.

Телефонных  гудков  плеяда.
Среди  ночи  и  до  зари.
До  тебя  мне  не  больше  ярда.
Там  ,  где  гордые  фонари..

Утро  звезд  собирает  россыпь.
Превращая  в  улыбки  снов.
Просыпаемся  там  ,  где  росы,
Лучше  самых  красивых  слов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241923
дата надходження 18.02.2011
дата закладки 18.11.2016


archic

Верь!

Верь  и  я  побегу  по  следу,
Уходящего  февраля.
В  опустевшем  вагоне  еду.
Непонятно  о  чем  моля..

Знай  -  из  тысячи  оправданий,
Ложь  становится  серебром.
Мы  невольно  идем  по  грани.
Только  вовсе  не  за  добром.

Телефонных  гудков  плеяда.
Среди  ночи  и  до  зари.
До  тебя  мне  не  больше  ярда.
Там  ,  где  гордые  фонари..

Утро  звезд  собирает  россыпь.
Превращая  в  улыбки  снов.
Просыпаемся  там  ,  где  росы,
Лучше  самых  красивых  слов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241923
дата надходження 18.02.2011
дата закладки 18.11.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.11.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.11.2016


гостя

Цілуй… іще…




Ти  ще  не  знаєш,
Хто  тобі  вона  -
Коханка  чи  сестра,  ця  леді  Осінь.
Кружляють  круки    і  гірчить  трава  
На  перманентних
     берегах  спустошень.

А  ти  іще
Торкаєшся  краси
І  голову  схиляєш  їй  на  груди,
Отій,  яку  створив  собі  з  роси.
В  ній  стільки  вітру!
   у  ній    стільки  туги…

А  ще  терпкого,  
Справжнього  вина.
Смакуй,  п”яній!..  у  тебе  на  поличці
Гран-прі  залишить  панна  вогняна.
Розвіє  вітер  
   попіл  в  попільничці…

Залоскотить  
Під  ребрами…  Усе!
Освятить  іній  грона  винограду.
Цілуй  її…  цілуй  іще…  іще!
Десь  поміж  
 заметіллю  й  листопадом

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700600
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 14.11.2016


гостя

Цілуй… іще…




Ти  ще  не  знаєш,
Хто  тобі  вона  -
Коханка  чи  сестра,  ця  леді  Осінь.
Кружляють  круки    і  гірчить  трава  
На  перманентних
     берегах  спустошень.

А  ти  іще
Торкаєшся  краси
І  голову  схиляєш  їй  на  груди,
Отій,  яку  створив  собі  з  роси.
В  ній  стільки  вітру!
   у  ній    стільки  туги…

А  ще  терпкого,  
Справжнього  вина.
Смакуй,  п”яній!..  у  тебе  на  поличці
Гран-прі  залишить  панна  вогняна.
Розвіє  вітер  
   попіл  в  попільничці…

Залоскотить  
Під  ребрами…  Усе!
Освятить  іній  грона  винограду.
Цілуй  її…  цілуй  іще…  іще!
Десь  поміж  
 заметіллю  й  листопадом

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700600
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 14.11.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.11.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.11.2016


Процак Наталя

Вона любила…

Вона  любила  фільми  про  любов
Латте  із  карамеллю,  детективи.
На  світ  дивилась  через  об'єктиви
Остерігалась  пристрасті  оков...

Вона  любила  джаз  і  трішки  рок.
Гучні  компанії  та  тихі  ранки
Яскраві  зорі  на  дні  філіжанки
У  невідомість  несміливий  крок...

Вона  була  поетом  у  душі.
Як  Байрон  понад  все  хотіла  в  гори
Торкати  поглядом  їхні  простори.
Про  них  писала  трепетні  вірші.

Вона  була  тендітна  і  тверда.
Тепліша-  сонця,  холодніша-  криги.
Прологом  не  дописаної  книги.
Бурхлива  і  спокійна,  як  вода.

Вона  любила  кеди  і  бумбокс
Запах  кориці  і  відтінки  сталі.
Осінні  шати  із  дерев  опалі.
І  в  голові  з  думками  парадокс.

Вона  була  несхожою  до  всіх.
Так  трішки  дивна,  може  божевільна.
До  вітру  схожа  -  невловимо-вільна
Нехай  і  за  спиною  чула  сміх...
..........
....
Вона  була  далека  від  землі...
А  він  понад  усе  любив  її...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699944
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 11.11.2016


Процак Наталя

Вона любила…

Вона  любила  фільми  про  любов
Латте  із  карамеллю,  детективи.
На  світ  дивилась  через  об'єктиви
Остерігалась  пристрасті  оков...

Вона  любила  джаз  і  трішки  рок.
Гучні  компанії  та  тихі  ранки
Яскраві  зорі  на  дні  філіжанки
У  невідомість  несміливий  крок...

Вона  була  поетом  у  душі.
Як  Байрон  понад  все  хотіла  в  гори
Торкати  поглядом  їхні  простори.
Про  них  писала  трепетні  вірші.

Вона  була  тендітна  і  тверда.
Тепліша-  сонця,  холодніша-  криги.
Прологом  не  дописаної  книги.
Бурхлива  і  спокійна,  як  вода.

Вона  любила  кеди  і  бумбокс
Запах  кориці  і  відтінки  сталі.
Осінні  шати  із  дерев  опалі.
І  в  голові  з  думками  парадокс.

Вона  була  несхожою  до  всіх.
Так  трішки  дивна,  може  божевільна.
До  вітру  схожа  -  невловимо-вільна
Нехай  і  за  спиною  чула  сміх...
..........
....
Вона  була  далека  від  землі...
А  він  понад  усе  любив  її...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699944
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 11.11.2016


Ліна Ланська

І ХАЙ ТАМ ЩО

І  хай  там  що,  осінню  колисанку  
Для  золотих  зажурених  дібров,  
Співатиму  до  скону  й  наостанку  
На  вітер  кину  з  глумом:  "Не  зборов!  

Старезний  сивий  Сум,  не  надривайся",  
Я  до  світанку  нотою  проллюсь.  
Піщинкою  не  розчинюсь  у  часі,  
Той  час  руйнівний  переплаче  блюз.  

Тужливий  блюз  закоханої  Музи  
Когось  гукає,  доки  не  знайде,
Знесилено  впадають  Кулі  в  Лузи,  -
В  обіймах  Кия,  сіре  і  бліде,  

Їх  існування  розквітає  треком.  
Одна  хвилина  -  спалахом  екстаз...  
Надірреальне  відчував  Ель  Греко,  
Містичне  емоційно,  раз-у-раз,

Малюючи...  розмиті  довгі  й  сірі,  
Мого  чекання  тіні  і  страхи,  
Душі  моєї  недолугі  ліри.  
Прости  мені  усі  мої  гріхи...  

Прости  мені,  мій  Вчителю  сьогодні,  
Бо  завтра  я  укотре,  согрішу,  
Мелодію  згубивши  у  безодні,  
Віршам  закланну  душу  залишу.
11.11.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699850
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 11.11.2016


Ліна Ланська

І ХАЙ ТАМ ЩО

І  хай  там  що,  осінню  колисанку  
Для  золотих  зажурених  дібров,  
Співатиму  до  скону  й  наостанку  
На  вітер  кину  з  глумом:  "Не  зборов!  

Старезний  сивий  Сум,  не  надривайся",  
Я  до  світанку  нотою  проллюсь.  
Піщинкою  не  розчинюсь  у  часі,  
Той  час  руйнівний  переплаче  блюз.  

Тужливий  блюз  закоханої  Музи  
Когось  гукає,  доки  не  знайде,
Знесилено  впадають  Кулі  в  Лузи,  -
В  обіймах  Кия,  сіре  і  бліде,  

Їх  існування  розквітає  треком.  
Одна  хвилина  -  спалахом  екстаз...  
Надірреальне  відчував  Ель  Греко,  
Містичне  емоційно,  раз-у-раз,

Малюючи...  розмиті  довгі  й  сірі,  
Мого  чекання  тіні  і  страхи,  
Душі  моєї  недолугі  ліри.  
Прости  мені  усі  мої  гріхи...  

Прости  мені,  мій  Вчителю  сьогодні,  
Бо  завтра  я  укотре,  согрішу,  
Мелодію  згубивши  у  безодні,  
Віршам  закланну  душу  залишу.
11.11.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699850
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 11.11.2016


Давид))

ее глаза

невозможно  
смотреть  в  глаза  
и  не  видеть  в  них  
море:
этот  штиль,  
этот  шторм,  
этот  крик  от  взлетающих  
птиц..
и  не  слышать  их  шепота,  
стона,  
их  разговора.
их  цветов;  
не  прочитанных  
сотни  
страниц...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609740
дата надходження 27.09.2015
дата закладки 10.11.2016


Давид))

ее глаза

невозможно  
смотреть  в  глаза  
и  не  видеть  в  них  
море:
этот  штиль,  
этот  шторм,  
этот  крик  от  взлетающих  
птиц..
и  не  слышать  их  шепота,  
стона,  
их  разговора.
их  цветов;  
не  прочитанных  
сотни  
страниц...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609740
дата надходження 27.09.2015
дата закладки 10.11.2016


Давид))

мимо жизни

Я  старался  не  быть  как  все,
Растворятся  не  в  снах,  а  в  смыслах
И  не  слышать  тот  громкий  выстрел,
Когда  пулей  застрял  в  тебе.
Я  хотел,  но  был  слишком  пьян.
Я  стал  болен,  а  мир  был  тесен.
Мир  закатан  под  кальку  песен,
Зарифмован  под  инь  и  ян.
Я  пытался,  но  все  прошло
Слишком  быстро  и  мимо  жизни.
Не  хотелось  быть  другом,  лишним,
Просто  три  -  не  мое  число.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609482
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 10.11.2016


Давид))

мимо жизни

Я  старался  не  быть  как  все,
Растворятся  не  в  снах,  а  в  смыслах
И  не  слышать  тот  громкий  выстрел,
Когда  пулей  застрял  в  тебе.
Я  хотел,  но  был  слишком  пьян.
Я  стал  болен,  а  мир  был  тесен.
Мир  закатан  под  кальку  песен,
Зарифмован  под  инь  и  ян.
Я  пытался,  но  все  прошло
Слишком  быстро  и  мимо  жизни.
Не  хотелось  быть  другом,  лишним,
Просто  три  -  не  мое  число.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609482
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 10.11.2016


Давид))

…бежать. .

Сбежал  бы  прочь,  но  только  не  бежится,
Врастают  ноги  в  землю,  в  корни,  в  гроб,
И  пеленают  громким  криком  птицы,
Ветрами  раздирает  лоб.
Сбежал  бы  в  лето,  там  еще  есть  солнце,
Но  я  забыл,  как  пахнет  летом  дождь.
Но  я  забыл  тот  свет,  когда  смеется
Она  и  как  она  поет.
И  как  сверкают  утром  ее  крылья
И  ручейком  журчит  негромкий  смех,
Как  пахнут  волосы  ее  имбирем.
Я  задыхаюсь,  если    ее  нет...
И  с  грохотом  покатятся  туманы,
Пропитанные  потом,  по  полям.
Сбежал  бы  прочь,  но  будут  ли  там  рады
Встречать  меня?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603161
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 10.11.2016


Давид))

…бежать. .

Сбежал  бы  прочь,  но  только  не  бежится,
Врастают  ноги  в  землю,  в  корни,  в  гроб,
И  пеленают  громким  криком  птицы,
Ветрами  раздирает  лоб.
Сбежал  бы  в  лето,  там  еще  есть  солнце,
Но  я  забыл,  как  пахнет  летом  дождь.
Но  я  забыл  тот  свет,  когда  смеется
Она  и  как  она  поет.
И  как  сверкают  утром  ее  крылья
И  ручейком  журчит  негромкий  смех,
Как  пахнут  волосы  ее  имбирем.
Я  задыхаюсь,  если    ее  нет...
И  с  грохотом  покатятся  туманы,
Пропитанные  потом,  по  полям.
Сбежал  бы  прочь,  но  будут  ли  там  рады
Встречать  меня?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603161
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 10.11.2016


Давид))

мне это небо. .

А  мне  это  солнце  
так  пахнет  
тобой,
Как  пахнут  леса  
вечерами,
Как  пахнет  трава  
утром  
свежей  росой,
А  море  и  дождь  -
 облаками..
Но  мне  эти  стены  
закрыли  
весь  мир.
Вчера  показалось  -  
свобода.
(Свобода  от  слов?)
А  сегодня  -  
кричи!
Не  кричи,-
я  не  слышу  звезды...
А  мне  это  небо  -  
еще  один  путь
Который  ведет  
нас  
обратно.
Попробуй  вдохнуть,
не  дышать  и  
шагнуть..
Ах,  как
приятно!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609263
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 10.11.2016


Давид))

мне это небо. .

А  мне  это  солнце  
так  пахнет  
тобой,
Как  пахнут  леса  
вечерами,
Как  пахнет  трава  
утром  
свежей  росой,
А  море  и  дождь  -
 облаками..
Но  мне  эти  стены  
закрыли  
весь  мир.
Вчера  показалось  -  
свобода.
(Свобода  от  слов?)
А  сегодня  -  
кричи!
Не  кричи,-
я  не  слышу  звезды...
А  мне  это  небо  -  
еще  один  путь
Который  ведет  
нас  
обратно.
Попробуй  вдохнуть,
не  дышать  и  
шагнуть..
Ах,  как
приятно!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609263
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 10.11.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.11.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.11.2016


Herr Veliborr von Purr-purrr

валяюсь пьяный под забором

вина  за  вдохновение  лежит  на  этаноле/
***
 Ах!..как  я  люблю  TeQuiLu!..
Как  пригожа,  пусть  -  строптива...
да  -  не  в  меру!..пусть  -  опасна;
подведу  углями  глазки.
Я  -  то  знаю,  дело  в  спирте;
больше  секса,  меньше  спите!..
Чаще  пейте,  реже  ешьте;
всех  ревнивцев  -  против  шерсти!
Белый  танец,  жгучий  пол  -
доминирует;  притом  -
в  танце,  все  ж,  ведет  мужчина...
есть  на  то  своя  причина!
Нет  на  то  свободы  воли  -
лишь  инстинкты...но  доколе?!.
Углебать  -  рифмуя  бред?..
Сумрак,  рюмка,  тет-а-тет.
Бэ_пять_два  вам  сносит  крышу?..
Мне  же  -  плиз!  -  пятью  повыше.
Мне  же,  враз,  октавой  ниже;
поселились  в  мозге  мыши.
Расселились  и,  робея,
выгнали  этилозмея...
змей  втеснился  в  конуру.
Я  -  TeQuiLu!..я  -  люблю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621705
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 07.11.2016


Herr Veliborr von Purr-purrr

валяюсь пьяный под забором

вина  за  вдохновение  лежит  на  этаноле/
***
 Ах!..как  я  люблю  TeQuiLu!..
Как  пригожа,  пусть  -  строптива...
да  -  не  в  меру!..пусть  -  опасна;
подведу  углями  глазки.
Я  -  то  знаю,  дело  в  спирте;
больше  секса,  меньше  спите!..
Чаще  пейте,  реже  ешьте;
всех  ревнивцев  -  против  шерсти!
Белый  танец,  жгучий  пол  -
доминирует;  притом  -
в  танце,  все  ж,  ведет  мужчина...
есть  на  то  своя  причина!
Нет  на  то  свободы  воли  -
лишь  инстинкты...но  доколе?!.
Углебать  -  рифмуя  бред?..
Сумрак,  рюмка,  тет-а-тет.
Бэ_пять_два  вам  сносит  крышу?..
Мне  же  -  плиз!  -  пятью  повыше.
Мне  же,  враз,  октавой  ниже;
поселились  в  мозге  мыши.
Расселились  и,  робея,
выгнали  этилозмея...
змей  втеснился  в  конуру.
Я  -  TeQuiLu!..я  -  люблю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621705
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 07.11.2016


Ліна Ланська

ШУКАЮ ВИХІД

Шукаю  вихід...влізла  у  халепу.
Ну  де  була  у  той  час  голова?  -
Вдень  свічкою  те  сяйво,  серед  склепу...
Хоч  добре,  що  лишилася  жива.

Повзу  помалу,  позбивала  лікті.
Душа  не  безтілесна,  щось  бурчить,
А  навкруги  поламані  й  розбиті
Видіння  стогнуть,  Бога  кленучи.

Вузенька  шпарка    вихід  обіцяє.
Якби  ж  то  знати,  пекло  там,  чи    Рай?
Якби  ж  та  стежка,  що  веде  до  Раю,
У  прірві  не  оплакувала  край.

Край,  чи  краєчок?  Скроплена  сльозами,
Земля  буріє  плямами  від  ран.
А  ми  із  надр    тих  тягнемо  возами,
Вчепившись  в  них  із  смертного  одра.

Навіщо?  Скільки  тій  людині  треба,
Щоб  без  вина  навіки  захмеліть,
Молитвою  звертаючись  до  неба
І  бути  вдячним  сім  тисячоліть?

Шукаю  вихід,  бо  питань  тих  сила,
А  вихід  он,  як  кінь  кульгавий  той,
Якого  куля  в  полі  підкосила,  -
Лассо  не  втримав  зоряний  Ковбой.

Чи  не  хотів,  бо  ми  незрячі  зроду.
На  ті  граблі  по  сто  разів  і...  в  лоб.
Щоб  остудитись,  літрами  ллєм  воду,
На  млин...  чужий,  не  мудрувати  щоб.
06.11.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699091
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 07.11.2016


Єлена Дорофієвська

Ти звеш мене Богинею…. (+Відео)

Ти  звеш  мене  Богинею,  та  я
Не  можу  вірити  [i]сама  у  себе[/i]...  Себто,
Якщо  б  ти  став  моїм  палким  адептом,
Ревнителем,  обожнювачем  став,
Вірянином  моїм  –  відвертим,  щирим,  впертим!  -
Тоді  я  мала  б  сили  й  визнання.
А  так  –  слова,  слова  та  й  годі...  «Ти  –  богиня!»
Богині  треба  мати  власний  храм,
Маленьких  жриць,  просителів,  прочан
Та  вартових  коштовної  святині.
А  ще  –  щоб  вірив  хоч  один  з  мирян,
Всім  серцем  вірив,  а  не  так  -  зрадливо...
Якби  була  Богинею,  то  я,
Своєю  милістю  гріхи  б  твої  простила.
Я  ж  -  жінка.  Почуття  мої,  мов  схили:
Я  зраду  ними  скочую  до  ям,
В  яких  чорти  киплять  у  темнохвиллі  -  
Вони  радіють  будь-яким  дарам.
Лише  слова,  слова  без  віри:  «Ти  -  богиня»...
Богині  –  ті  для  здійснення  бажань
Не  власних:  жебраків  та  каторжан.
Серед  богинь  є  хоч  одна  щаслива?!
Я  жінка,  що  не  стерпить  порівнянь,
Я  –  господиня  власній  волі,  серцю,  мріям.
Ти  звеш  мене  Богинею,  та  я
Повірю  враз,  якщо  і  ти  повіриш,  себто,
Вірянином  моїм  –  відвертим,  впертим!  -
Захочеш  стати  відчайдушно...  Сам!
Бо  що  таке  любов,  а  що  -  безсмертя?
Повір  у  мене  і  
повірю  я.

2016

[youtube]https://youtu.be/pphaecELijE[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698533
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 06.11.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.11.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.11.2016


Любов Ігнатова

Я хочу бути деревом

Я  хочу  бути  деревом.  І  біль
З  плечей  струсити  листям  пожовтілим,
І  огортати  душу  білим-білим,
Коли  вальсує  сива  заметіль.

Прокинутися  вранці  навесні
І  зацвісти,  укотре,  без  вагання,
Леліяти  наївні  сподівання,
Що  соловей  співає  лиш  мені.

Я  хочу  бути  деревом.  А  ти
Зірвавши  плід,  по  осені  достиглий,
До  мене  принесеш  сокири  й  пили,
Щоб  в  дім  тепло  узимку  принести...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698584
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 04.11.2016


Любов Ігнатова

Я хочу бути деревом

Я  хочу  бути  деревом.  І  біль
З  плечей  струсити  листям  пожовтілим,
І  огортати  душу  білим-білим,
Коли  вальсує  сива  заметіль.

Прокинутися  вранці  навесні
І  зацвісти,  укотре,  без  вагання,
Леліяти  наївні  сподівання,
Що  соловей  співає  лиш  мені.

Я  хочу  бути  деревом.  А  ти
Зірвавши  плід,  по  осені  достиглий,
До  мене  принесеш  сокири  й  пили,
Щоб  в  дім  тепло  узимку  принести...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698584
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 04.11.2016


Ден Мун

Мой голос простужен безмолвием сердца

Мой  голос  простужен  безмолвием  сердца,
В  сей  век  непреклонной  мечты  быть  счастливым.
Как  сложно  быть  в  жизни  таким  иноверцем,
Когда  твоя  вера  иссякла,  простыла.

Иной  раз  ты  видишь  ту  дрожь  на  ресницах,
Но  знаешь  что  люди  грустны  безгранично.
В  ответ  простым  шуткам  –  морщины  на  лицах.
Внутри  же  все  просто,  до  боли  привычно.

И  как  не  молчать  когда  хочется  крикнуть?
И  как  не  кричать  когда  хочешь  покоя?
Но  к  этому  миру  мне  чтобы  привыкнуть
Усилие  надо  вложить  неземное.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698178
дата надходження 02.11.2016
дата закладки 03.11.2016


Ден Мун

Мой голос простужен безмолвием сердца

Мой  голос  простужен  безмолвием  сердца,
В  сей  век  непреклонной  мечты  быть  счастливым.
Как  сложно  быть  в  жизни  таким  иноверцем,
Когда  твоя  вера  иссякла,  простыла.

Иной  раз  ты  видишь  ту  дрожь  на  ресницах,
Но  знаешь  что  люди  грустны  безгранично.
В  ответ  простым  шуткам  –  морщины  на  лицах.
Внутри  же  все  просто,  до  боли  привычно.

И  как  не  молчать  когда  хочется  крикнуть?
И  как  не  кричать  когда  хочешь  покоя?
Но  к  этому  миру  мне  чтобы  привыкнуть
Усилие  надо  вложить  неземное.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698178
дата надходження 02.11.2016
дата закладки 03.11.2016


Олена Вишневська

де-факто

коли  прокидаються  тіні  забутих  утрат,
і    сонце  свій  хід  повертає  до  пекла  ...  в  долоні...
стискається  серце  від  болю  в  обіймах  лещат
гіркої  покути.  ми  здали  свої  бастіони

за  безцінь.  так,  наче  ніколи  нікому  ніхто
нічого  не  винен  -  звичайна  стилістика  ночі.
де-юре,  мов  птахи.  де-факто,  розбите  авто.
і  луснула    тиша  -  у  спину  беззвучно    регоче.  

чого  тобі?  колами  знову  ідеш  по  мені,
немов  по  воді,  доки  світ  мій  не  схопиться  криком.
нікому  ніхто...  то  чому  ж  так  гойдає  в  човні,
відколи  цей  спомин  про  нас  у  минуле  покликав?  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671877
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 03.11.2016


Олена Вишневська

де-факто

коли  прокидаються  тіні  забутих  утрат,
і    сонце  свій  хід  повертає  до  пекла  ...  в  долоні...
стискається  серце  від  болю  в  обіймах  лещат
гіркої  покути.  ми  здали  свої  бастіони

за  безцінь.  так,  наче  ніколи  нікому  ніхто
нічого  не  винен  -  звичайна  стилістика  ночі.
де-юре,  мов  птахи.  де-факто,  розбите  авто.
і  луснула    тиша  -  у  спину  беззвучно    регоче.  

чого  тобі?  колами  знову  ідеш  по  мені,
немов  по  воді,  доки  світ  мій  не  схопиться  криком.
нікому  ніхто...  то  чому  ж  так  гойдає  в  човні,
відколи  цей  спомин  про  нас  у  минуле  покликав?  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671877
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 03.11.2016


Наташа Марос

ФОБІЯ…

Я  боюсь  темних  вікон  і  темного  двору,
Темних  вулиць  боюся  і  темних  лісів.
Я  не  хочу  униз  і  не  хочу  угору,
Хоч  і  тут  я  боюсь  неприв'язаних  псів...

Мені  страшно  заснути...  Якщо  не  прокинусь,
Не  побачу  як  день  випиває  росу
І  вітри,  що  давно  вже  ревуть  без  упину,
Не  мені,  а  комусь  новину  принесуть...

Моя  фобія  міцно  тримає  за  плечі,
Не  дає  ворухнутись  у  темряві  снів.
І  я  знову  боюся,  боюся,  що  вечір
Нагадає  про  ночі  нестерпні  мені...

Коли  з  темних  кутків  виповзають  химери,
Та  круг  мене  зі  сміхом  тенета  снують
І  так  страшно  спадають  звичайні  портьєри...
Я  боюсь,  коли  темно...  Я  дуже  боюсь...

                     -          -          -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697926
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 01.11.2016


Лина Лу

БЕССТЫЖАЯ ОСЕНЬ

Бесстыжая  Осень  одежду  до  нитки  снимает.
Раскованно  с  Ветром  целуясь,  плутовка  нагая    
В  янтарный  кувшин  волшебство  до  краев  наливая,

Зовет  за  собою,  дорогу  коврами  укрыв.

Бесстыжая  Осень  с  улыбкою  дерзкой  в  постели,
Украсила  кудри  косынкою,  из  канители
Сплела  паутину,  изящнее  нежных  камелий,

Чтоб  ластиться  к  Ветру,  ветвями  толкая  в  обрыв.

Бесстыжая  Осень,    сгорая  от  страсти  последней,
На  листьях  жемчужины  слез  оставляла  намедни,
Туман  уверяя,  законный  Дождя  он  наследник,

А  Ветер  всего  лишь,  греховной  утехи  порыв.

Бестыжая  Осень  небрежно,  покровы  сминая,
На  ложе  из  бархатцев  ждет,  будто  Зевса  Даная.
Хоть  участь  ее  решена,  да  и  доля  иная  -

Кострами  взорвется  под  Ветром  безумия  взрыв.
29.10.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697350
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 01.11.2016


Лина Лу

СТИРАЮТСЯ ГРАНИ

Стираются  грани,  
Хотя  мы  с  тобою  все  те  же.
Не  думая,  раним,
Шипы  оставляя  повсюду.

Сорвать  подорожник  
Целительный  к  ране  -  все  реже.
Все  чаще  -  кокошник
На  куклу  и  плачемся  Вуду.

А  дров  наломали...
Не  счесть  елок-палок,  кто  больше?
Хоть  помним  едва  ли,
Обид  и  упреков  причины.

Прощали,  прощенье
Вымаливать  все-таки,  дольше.
Любви  воплощенье  -
Начало,  -  чего-то    кончина.

Стираются  грани,  
Хотя  мы  с  тобою  все  те  же.
Не  думая,  раним,
В  кредит,  разрывая  сосуды.

Не  стоят  усилий
Уколы  зонтом,  их  манежи
Снесут,  как  сносили
Овации  и  пересуды.

Стираются  грани,
Из  детской  площадки  арена  -
В  равнину  для  брани...
Невидимых  войн  авансцена

В  плену  истязаний;
Душа  кровоточит  и  ноет:
Из  всех  притязаний
Одно  лишь  -  спасение  Ноем.

На  волнах  житейских
Обглодана,  -    пир  у  пираньи.
Из  мифов  библейских
Явилась...  стираются  грани.
29.10.

В  Библии  рыбой  называются  все  животные,  обитающие  в  воде.
По  отношению  к  рыбе  Мишна  (Нидда,  51б),  толкуя  определение  Библии  в  Лев.,  11,  9,  говорит,  что  все  рыбы,  имеющие  чешую,  имеют  также  и  плавники.  С  другой  стороны,  рыба  с  плавниками,  если  не  имеет  чешуи,  признается  безусловно  нечистой.
Ибн-Эзра  полагает,  что  мясо  нечистых  животных  запрещено  потому,  что  оно  нечисто  и  вредно,  и  что  вместе  с  мясом  переходят  в  плоть  и  кровь  человека  хищные  черты  животного.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698003
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 01.11.2016


Циганова Наталія

***

Ну  вот  и  добрели  с  тобой  до  вечера.  
До  алой,  свежесрезанной  зари.  
До  грани,  где  сказать  друг  другу  нечего.  
Где  новости  (заранее  стары)
и  без  тебя  больную  старят  голову.  
Не  надо  бренди  в  кофе.  Лучше  –  так...  
на  выдохе...  не  чистого  –  а  голого:
без  тоста,  без  лимона.  
Как  пустяк  
глотнуть...  
и  повторить...  
и  так  –  до  донышка.  
Залить  истошный,  вымученный  "ах"...  
Присядет  у  сознания  на  корточках  
такой  большой,  такой  животный  страх.  
И  поползёт  от  седины  подкрашенной  
все  ниже,  ниже,  догоняя  кровь...

...туда,  где  лишь  вчера  осколком  "нашего"  
так  бестолково  маялась  любовь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697993
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 01.11.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.10.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.10.2016


гостя

Смеркає…Адам…


-А  житимеш?  –Житиму.
(  вогники  в  диких  очах)
-Залишся  на  мить,  ненадовго.  -А  ти  не  змінилась.
Я  міг  би  усі  скарби  світу…  (  вогні  на  свічах
Притихли,  принишкли,  завмерли…  
   і  раптом  пролилась

Мелодія  ночі)  
-А  хто  це  у  тебе  стоїть  
Отам  за  спиною?  здається,  її  я  не  знаю…
Хоча…  -Не  зважай,  то  дрібниці,  то  просто  Ліліт…
Вона  досить  часто
     приходить  попити  тут  чаю.

-Послухай,  маленька,
Як  сонцем  вібрують  міста.
Як  кришиться  смальта  твоїх  кришталевих  теорій.
-Вона  така  гарна,  лиш    інколи  ніби  з  хреста
Зняли  її  щойно…
     -І,  знаєш,  усі  ці  love  story

Я  слухав  би  вічність…  
Лиш  віри  не  йметься…  -  Так  ось,
Гадаєш,  фантазіям  цим  вже  ні  меж,  ані  краю?
-Коли  це  у  тебе?  коли  оце  все  почалось?
-  З  тих  пір,  як  прогнали  її
   із  якогось  там  раю.

-так  житимеш..?    –  житиму!
-Хочеш,  на  дверях  замки
Усі  поміняю,  і,  зрештою,  завтра,  можливо…
-Смеркає  так  швидко…(в  зелених  зіницях  зірки)
Завариш  нам  чаю?  на  трьох…
     бо  це  справді  важливо…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697601
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 30.10.2016


гостя

Смеркає…Адам…


-А  житимеш?  –Житиму.
(  вогники  в  диких  очах)
-Залишся  на  мить,  ненадовго.  -А  ти  не  змінилась.
Я  міг  би  усі  скарби  світу…  (  вогні  на  свічах
Притихли,  принишкли,  завмерли…  
   і  раптом  пролилась

Мелодія  ночі)  
-А  хто  це  у  тебе  стоїть  
Отам  за  спиною?  здається,  її  я  не  знаю…
Хоча…  -Не  зважай,  то  дрібниці,  то  просто  Ліліт…
Вона  досить  часто
     приходить  попити  тут  чаю.

-Послухай,  маленька,
Як  сонцем  вібрують  міста.
Як  кришиться  смальта  твоїх  кришталевих  теорій.
-Вона  така  гарна,  лиш    інколи  ніби  з  хреста
Зняли  її  щойно…
     -І,  знаєш,  усі  ці  love  story

Я  слухав  би  вічність…  
Лиш  віри  не  йметься…  -  Так  ось,
Гадаєш,  фантазіям  цим  вже  ні  меж,  ані  краю?
-Коли  це  у  тебе?  коли  оце  все  почалось?
-  З  тих  пір,  як  прогнали  її
   із  якогось  там  раю.

-так  житимеш..?    –  житиму!
-Хочеш,  на  дверях  замки
Усі  поміняю,  і,  зрештою,  завтра,  можливо…
-Смеркає  так  швидко…(в  зелених  зіницях  зірки)
Завариш  нам  чаю?  на  трьох…
     бо  це  справді  важливо…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697601
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 30.10.2016


Лина Лу

МАЛУЮ ТОЛИКУ

Нет  сигарет  и  закончился  виски.
Кофе  горчит,  возмущаются  диски  -
Музыка,  ночь  и  холодные  серые  дни.

Нет  ничего,  даже  старые  книги
Кажутся  частью  какой-то  интриги.
Хочется  крикнуть:"...  не  я  это,  это  они..."

Нет  даже  их,    бесконечности  стоны
Вечность  сложила  в  пустые  вагоны,
Льют  через  край  пустоту  поезда  наших  душ.

Нет  ни  души,  темнота  амальгамы
Мрачно  зовет,  заключенная  в  рамы,
Тоном  загробным  уныло-бесстыжих  кликуш.

Нет  перемен,  а  застывшие  сети  -
Руки  дрожащие,  взявшие  плети,
Вновь  истязают,  похлеще  иных  власяниц.

Нет,  но  упорно,  рисуя  на  стенах
Солнечным  бликом,  зову  перемены  -
Малую  толику  нежности  из-под  ресниц...
27.10.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697053
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 27.10.2016


Лина Лу

МАЛУЮ ТОЛИКУ

Нет  сигарет  и  закончился  виски.
Кофе  горчит,  возмущаются  диски  -
Музыка,  ночь  и  холодные  серые  дни.

Нет  ничего,  даже  старые  книги
Кажутся  частью  какой-то  интриги.
Хочется  крикнуть:"...  не  я  это,  это  они..."

Нет  даже  их,    бесконечности  стоны
Вечность  сложила  в  пустые  вагоны,
Льют  через  край  пустоту  поезда  наших  душ.

Нет  ни  души,  темнота  амальгамы
Мрачно  зовет,  заключенная  в  рамы,
Тоном  загробным  уныло-бесстыжих  кликуш.

Нет  перемен,  а  застывшие  сети  -
Руки  дрожащие,  взявшие  плети,
Вновь  истязают,  похлеще  иных  власяниц.

Нет,  но  упорно,  рисуя  на  стенах
Солнечным  бликом,  зову  перемены  -
Малую  толику  нежности  из-под  ресниц...
27.10.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697053
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 27.10.2016


Наташа Марос

КАЛЕНДАРИ…

Я  старые  люблю  календари,
Где  каждый  раз,  срывая  по  листочку,
Наш  папа  очень  трепетно  дарил
Пришедший  день  своим  любимым  дочкам.
Я  помню  утро,  бритвенный  прибор
И  запахи  его  одеколона,
На  окнах  -  белый  кружевной  узор
И  помоложе  был  Сильвестр  Сталлоне...
Перед  глазами  -  снежная  зима  -
Никто  не  проклинал  такие  зимы...
И  папа  молодой...  Ты  помнишь,  мам,
Конечно,  помнишь,  он  такой  красивый...
И  телевизор  посреди  зимы
Купил  он  тоже  самый-самый  первый  -
Смотрели  и  так  радовались  мы,
"Берёзка-115",  чёрно-белый...

Всё!  В  прошлое  я  больше  -  ни  ногой!
Попробую  забыть  всё  мал-по-малу  -
Там  папа  мой  остался  молодой,
Ну,  а  потом...  Потом  его  не  стало...
И  так  я  слишком  часто  уношу
Все  мысли  в  то  далёкое  былое...
В  который  раз  у  Бога  я  прошу:
"О,  Господи,  оставь  его  в  покое..."
В  моём  столе  уже  за  много  лет
Лежат  календари,  храня  и  пряча,
Но  даже  в  них  мне  не  найти  ответ  -
Могло  ли  быть  хоть  что-нибудь  иначе...
И  привыкаю  вглядываться  в  даль,
Отбросив  даже  то,  что  под  ногами,
Но  замечаю:  в  прошлое,  туда
Я  возвращаюсь  новыми  стихами...

               -          -          -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696845
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016


Наташа Марос

КАЛЕНДАРИ…

Я  старые  люблю  календари,
Где  каждый  раз,  срывая  по  листочку,
Наш  папа  очень  трепетно  дарил
Пришедший  день  своим  любимым  дочкам.
Я  помню  утро,  бритвенный  прибор
И  запахи  его  одеколона,
На  окнах  -  белый  кружевной  узор
И  помоложе  был  Сильвестр  Сталлоне...
Перед  глазами  -  снежная  зима  -
Никто  не  проклинал  такие  зимы...
И  папа  молодой...  Ты  помнишь,  мам,
Конечно,  помнишь,  он  такой  красивый...
И  телевизор  посреди  зимы
Купил  он  тоже  самый-самый  первый  -
Смотрели  и  так  радовались  мы,
"Берёзка-115",  чёрно-белый...

Всё!  В  прошлое  я  больше  -  ни  ногой!
Попробую  забыть  всё  мал-по-малу  -
Там  папа  мой  остался  молодой,
Ну,  а  потом...  Потом  его  не  стало...
И  так  я  слишком  часто  уношу
Все  мысли  в  то  далёкое  былое...
В  который  раз  у  Бога  я  прошу:
"О,  Господи,  оставь  его  в  покое..."
В  моём  столе  уже  за  много  лет
Лежат  календари,  храня  и  пряча,
Но  даже  в  них  мне  не  найти  ответ  -
Могло  ли  быть  хоть  что-нибудь  иначе...
И  привыкаю  вглядываться  в  даль,
Отбросив  даже  то,  что  под  ногами,
Но  замечаю:  в  прошлое,  туда
Я  возвращаюсь  новыми  стихами...

               -          -          -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696845
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016


Любов Ігнатова

Нічна жриця

Я  тебе  роздягну  
                                                         безпардонно,  нахабно  і  грубо,
Оближу  язиком,  
                                                         і  вдихну  неземний  аромат...
На  тобі  затанцюють  
                                                         мої,  такі  жадібні,  губи,
В  напівтемряві  ночі,  
                                                         у  спокої  тихих  кімнат.
Тільки  ти...  тільки  я...  
                                                           І  безмежна  у  рухах  свобода...
Я  забуду  усю  
                                                           сотню  тисяч  журнальних  порад...
Куштувати  тебе  —
                                                           то  така  неземна  насолода,
Мій  гіркий  і  солодкий...
                                                           маленький  грішок    —  шоколад...
       .              

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696852
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016


Любов Ігнатова

Нічна жриця

Я  тебе  роздягну  
                                                         безпардонно,  нахабно  і  грубо,
Оближу  язиком,  
                                                         і  вдихну  неземний  аромат...
На  тобі  затанцюють  
                                                         мої,  такі  жадібні,  губи,
В  напівтемряві  ночі,  
                                                         у  спокої  тихих  кімнат.
Тільки  ти...  тільки  я...  
                                                           І  безмежна  у  рухах  свобода...
Я  забуду  усю  
                                                           сотню  тисяч  журнальних  порад...
Куштувати  тебе  —
                                                           то  така  неземна  насолода,
Мій  гіркий  і  солодкий...
                                                           маленький  грішок    —  шоколад...
       .              

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696852
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016


OlgaSydoruk

Во время белых хризантем…


Вернулась  тень  воспоминаний...
Ступает(дрожью)на  ковёр...
За  чашу,полную  признаний,
Пронзает  нежности  укол...
Не  задувают  рано  свечи,
Не  остужая  реки  вен...
Так  горячо  целуют  плечи
(Во  время  белых  хризантем)...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696716
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 25.10.2016


OlgaSydoruk

Во время белых хризантем…


Вернулась  тень  воспоминаний...
Ступает(дрожью)на  ковёр...
За  чашу,полную  признаний,
Пронзает  нежности  укол...
Не  задувают  рано  свечи,
Не  остужая  реки  вен...
Так  горячо  целуют  плечи
(Во  время  белых  хризантем)...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696716
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 25.10.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.10.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.10.2016


Лина Лу

ОДИНОЧЕСТВО

[img]https://pp.vk.me/c638017/v638017600/d416/XRCTgvdmnh0.jpg[/img]
Невероятное  количество  произведений  посвящено  этой  теме,  иногда  кажется,  о  любви  меньше  пишут.  А  сколько  не  пишут?  От  этого  человек  не  становится  менее  одиноким.  Он  замыкается  в  себе,  ударяется  в  излишества,  ищет  любое  сообщество  себе  подобных  и  с  каждым  мгновением  ощущает  еще  большее  одиночество.  Мы  все  прочувствовали  это  в  той,  или  иной  мере.
Идет  дождь,  ночь,  не  видно  ни  зги...шум  дождя  и  ты.  Но  ведь  уже  не  одинок.  С  тобой    шум  и  дождь.
Вас  трое,  как  минимум.  И  ночь...Есть  возможность  подумать,  как  быть  дальше?  Мне  кажется,  подобное  состояние,  скорее  благо,  нежели  наоборот.  Только  тогда,  когда  человек  может  сосредоточиться,  он  может  МЫСЛИТЬ  ЗДРАВО.  
В  толпе  ненужных  людей,  мы  куда  более  одиноки,  так  как  и  думать  они  нам  не  дают  в  извечном  хаосе  движения  в  никуда.  Они  ведь  тоже  одиноки.  Броуновское  метание  налицо.  Остановить  его,  значит  остановить  любое  проявление  жизни.  И  мы  плутаем  по  лабиринтам,  в  которые  нас  бросает  жизнь,  самым  непредсказуемым  образом.  Вот  угол,  поворот,  сулящий  встречу  или  расставание.  Лучше  встречу?  Как  знать?  Иногда  она  лишь  клубок  испытаний  и  страданий,  а  мы  двумя  руками  хватаемся,  в  надежде  обрести.  Совершенно  не  догадываясь,  что  это    обретение  выльется  в  еще  большее  одиночество,  усилит  ощущение  собственной  никчемности  и  ненужности.
А  если  посмотреть  с  другой  стороны?
А  вдруг  -  это  и  не  встреча  с  нужным  тебе  человеком,  а  вдруг  это  способ  понять  себя.  Увидеть  себя  настоящим.  Только  эта  встреча  и  сможет  помочь  нам  прозреть  и  посмотреть  на  себя,  как  бы  со  стороны.  Увидеть  себя  чужими  глазами  сквозь  призму  собственных  ощущений.  Мне  иногда  кажется,  что  одиночество  у  некоторых  -  синоним  лени.  И  еще  страх.    Страшно  сделать  первый  шаг    к  мечте.  Сломать  привычные  стереотипы.  А  что  будет,  если  не  удастся?  Но  еще  страшнее,  что  будет,  если  все  получится?  Что  тогда?  А  тогда  нужно  делать  следующий  шаг...И  так  до  бесконечности.  Наверное  это  не  избавит  тебя  от  одиночества,  а  вот  думать  о  нем  будет  просто  некогда.
Почему  ты  одинок?  
Потому,  что  ты  УНИКАЛЕН!(Ганнибал)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696524
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2016


Лина Лу

ОДИНОЧЕСТВО

[img]https://pp.vk.me/c638017/v638017600/d416/XRCTgvdmnh0.jpg[/img]
Невероятное  количество  произведений  посвящено  этой  теме,  иногда  кажется,  о  любви  меньше  пишут.  А  сколько  не  пишут?  От  этого  человек  не  становится  менее  одиноким.  Он  замыкается  в  себе,  ударяется  в  излишества,  ищет  любое  сообщество  себе  подобных  и  с  каждым  мгновением  ощущает  еще  большее  одиночество.  Мы  все  прочувствовали  это  в  той,  или  иной  мере.
Идет  дождь,  ночь,  не  видно  ни  зги...шум  дождя  и  ты.  Но  ведь  уже  не  одинок.  С  тобой    шум  и  дождь.
Вас  трое,  как  минимум.  И  ночь...Есть  возможность  подумать,  как  быть  дальше?  Мне  кажется,  подобное  состояние,  скорее  благо,  нежели  наоборот.  Только  тогда,  когда  человек  может  сосредоточиться,  он  может  МЫСЛИТЬ  ЗДРАВО.  
В  толпе  ненужных  людей,  мы  куда  более  одиноки,  так  как  и  думать  они  нам  не  дают  в  извечном  хаосе  движения  в  никуда.  Они  ведь  тоже  одиноки.  Броуновское  метание  налицо.  Остановить  его,  значит  остановить  любое  проявление  жизни.  И  мы  плутаем  по  лабиринтам,  в  которые  нас  бросает  жизнь,  самым  непредсказуемым  образом.  Вот  угол,  поворот,  сулящий  встречу  или  расставание.  Лучше  встречу?  Как  знать?  Иногда  она  лишь  клубок  испытаний  и  страданий,  а  мы  двумя  руками  хватаемся,  в  надежде  обрести.  Совершенно  не  догадываясь,  что  это    обретение  выльется  в  еще  большее  одиночество,  усилит  ощущение  собственной  никчемности  и  ненужности.
А  если  посмотреть  с  другой  стороны?
А  вдруг  -  это  и  не  встреча  с  нужным  тебе  человеком,  а  вдруг  это  способ  понять  себя.  Увидеть  себя  настоящим.  Только  эта  встреча  и  сможет  помочь  нам  прозреть  и  посмотреть  на  себя,  как  бы  со  стороны.  Увидеть  себя  чужими  глазами  сквозь  призму  собственных  ощущений.  Мне  иногда  кажется,  что  одиночество  у  некоторых  -  синоним  лени.  И  еще  страх.    Страшно  сделать  первый  шаг    к  мечте.  Сломать  привычные  стереотипы.  А  что  будет,  если  не  удастся?  Но  еще  страшнее,  что  будет,  если  все  получится?  Что  тогда?  А  тогда  нужно  делать  следующий  шаг...И  так  до  бесконечности.  Наверное  это  не  избавит  тебя  от  одиночества,  а  вот  думать  о  нем  будет  просто  некогда.
Почему  ты  одинок?  
Потому,  что  ты  УНИКАЛЕН!(Ганнибал)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696524
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2016


Лина Лу

МОМЕНТ ИСТИНЫ

[img]https://pp.vk.me/c638017/v638017600/d413/4HchQugWs8k.jpg[/img]Когда  меня  спрашивают,  как  это  выглядит,  а  ожидаемый  ответ  очевиден,  я  бунтую.  
ЭТО  может  выглядеть,  как  угодно.  Главное,  кто  на  него  смотрит.  Все      зависит  от  вперед  смотрящего  и  постигающего,  по  мере  своих  способностей,  "видение".
Мне  не  нравится  то,  что  написано.  Почему  я  должна  говорить,  это  шедевр?  Может  и  шедевр,  как  знать,  время  покажет.  Важно,  что  мне  сейчас,  в  эту  самую  минуту  этот  потенциальный  шедевр  показался  банальностью  и  напыщенностью.  Может  это  мое  личное  непонимание,  в  силу  различных  причин,  того  же  образования,  к  примеру.  А  может,  у  меня  нет  настроения  вникнуть  и  оценить  правильно?..и  через  день-другой  я  вернусь  и  прозрею.  А  может  это  и  не  шедевр  вовсе?
22.10.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696185
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 24.10.2016


Лина Лу

МОМЕНТ ИСТИНЫ

[img]https://pp.vk.me/c638017/v638017600/d413/4HchQugWs8k.jpg[/img]Когда  меня  спрашивают,  как  это  выглядит,  а  ожидаемый  ответ  очевиден,  я  бунтую.  
ЭТО  может  выглядеть,  как  угодно.  Главное,  кто  на  него  смотрит.  Все      зависит  от  вперед  смотрящего  и  постигающего,  по  мере  своих  способностей,  "видение".
Мне  не  нравится  то,  что  написано.  Почему  я  должна  говорить,  это  шедевр?  Может  и  шедевр,  как  знать,  время  покажет.  Важно,  что  мне  сейчас,  в  эту  самую  минуту  этот  потенциальный  шедевр  показался  банальностью  и  напыщенностью.  Может  это  мое  личное  непонимание,  в  силу  различных  причин,  того  же  образования,  к  примеру.  А  может,  у  меня  нет  настроения  вникнуть  и  оценить  правильно?..и  через  день-другой  я  вернусь  и  прозрею.  А  может  это  и  не  шедевр  вовсе?
22.10.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696185
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 24.10.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2016


Олена Вишневська

Ні менше. Ні більше

                                                                         [i]просто  дощ  за  вікном)  [/i]


Я  скучила.  Крапка.  Все  просто.  Ні  менше.  Ні  більше.  
Промокли  до  нитки,  без  тебе  написані,    вірші.  
І  я,    мов  наївне  дівчисько,    /наосліп/  повсюди  [b][/b]
Шукаю  тебе,    а  натомість  -  чужі  мені  люди.  

Натомість  дощі  зазирають  в  оголені  вікна
Моєї  кімнати  /душі/.  Та  найгірше:  я  звикла
До  холоду,    й  мовчки  плетусь  під  дощі  манівцями  -  
У  них  розчиняюсь,  неначе  мене  олівцями

Пунктиром  поклали  на  аркуш.  Ні  менше.    Ні  більше.  
У  мене  без  тебе  в  печалі  народжені  вірші.  
Я  скучила.  Крапка.  Все  просто.  Чужі  мені  люди.  
І  влучно  /навиліт/,  прострілені  тишею,    груди...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696378
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2016


Олена Вишневська

Ні менше. Ні більше

                                                                         [i]просто  дощ  за  вікном)  [/i]


Я  скучила.  Крапка.  Все  просто.  Ні  менше.  Ні  більше.  
Промокли  до  нитки,  без  тебе  написані,    вірші.  
І  я,    мов  наївне  дівчисько,    /наосліп/  повсюди  [b][/b]
Шукаю  тебе,    а  натомість  -  чужі  мені  люди.  

Натомість  дощі  зазирають  в  оголені  вікна
Моєї  кімнати  /душі/.  Та  найгірше:  я  звикла
До  холоду,    й  мовчки  плетусь  під  дощі  манівцями  -  
У  них  розчиняюсь,  неначе  мене  олівцями

Пунктиром  поклали  на  аркуш.  Ні  менше.    Ні  більше.  
У  мене  без  тебе  в  печалі  народжені  вірші.  
Я  скучила.  Крапка.  Все  просто.  Чужі  мені  люди.  
І  влучно  /навиліт/,  прострілені  тишею,    груди...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696378
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2016


Rekha

Кажется, дождь начинается…

Кажется...  дождь  начинается,  кажется  -
небо  окрашено...  в  не-синеву,
и  улетели  все  змеи  бумажные
прямо  на  юг.  Чтобы  сны  наяву
все  начинались...  с  простого  и  сложного,
с  самого  нужного-нежного...  С  нас!
Переплетённых...  Плохого,  хорошего,
зимнего,  летнего  -  в  нас  не  унять,
только  любить,  принимая  всё...  с  трепетом,
и  с  пониманием,  можно.  Вот  так  -
дождь  начинается,  зимний  ли,  летний  он  -
вовсе  не  важно,  а...  важно  всегда
зонт  открывать,  прижиматься  поближе  и...
капли  считать,  забегая  в  подъезд,
после...  срывать  эти  майки  прилипшие...
Куртки  промокшие?  Точно,  день  весь
очень...  осенний,  а  сердце...  открытое
солнцу,  и  солнцем  заполнено  так,
что...  и  с  не-синим  поделится  рифмами,
светом,  теплом  и...  всей  нежностью,  да.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696489
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2016


Rekha

Кажется, дождь начинается…

Кажется...  дождь  начинается,  кажется  -
небо  окрашено...  в  не-синеву,
и  улетели  все  змеи  бумажные
прямо  на  юг.  Чтобы  сны  наяву
все  начинались...  с  простого  и  сложного,
с  самого  нужного-нежного...  С  нас!
Переплетённых...  Плохого,  хорошего,
зимнего,  летнего  -  в  нас  не  унять,
только  любить,  принимая  всё...  с  трепетом,
и  с  пониманием,  можно.  Вот  так  -
дождь  начинается,  зимний  ли,  летний  он  -
вовсе  не  важно,  а...  важно  всегда
зонт  открывать,  прижиматься  поближе  и...
капли  считать,  забегая  в  подъезд,
после...  срывать  эти  майки  прилипшие...
Куртки  промокшие?  Точно,  день  весь
очень...  осенний,  а  сердце...  открытое
солнцу,  и  солнцем  заполнено  так,
что...  и  с  не-синим  поделится  рифмами,
светом,  теплом  и...  всей  нежностью,  да.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696489
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2016


Ден Мун

Далеко-далеко

Я  кормил  с  руки  ветер  золотою  листвой,
Он  хватал  мои  руки  и  тянул  за  собой,
И  как  кукла  на  нитках  воспарил  высоко.
Унеси  меня  ветер  далеко-далеко.

Я  бросал  в  жар  поленья,  придавал  их  огню,
И  мой  свитер  и  книга  были  мне  за  броню.
Когда  некого  слушать,  и  кругом  тишина
Эта  осень  не  так  уж  холодна  и  грустна.

Я  открыл  в  себе  клетку,  выпуская  всех  птиц.
Как  легко  когда  в  сердце  нет  преград  и  границ!
Что  сегодня  за  время?  Я  теряю  себя.
Нахожу  в  эпицентре  твоего  октября.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696360
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 24.10.2016


Ден Мун

Далеко-далеко

Я  кормил  с  руки  ветер  золотою  листвой,
Он  хватал  мои  руки  и  тянул  за  собой,
И  как  кукла  на  нитках  воспарил  высоко.
Унеси  меня  ветер  далеко-далеко.

Я  бросал  в  жар  поленья,  придавал  их  огню,
И  мой  свитер  и  книга  были  мне  за  броню.
Когда  некого  слушать,  и  кругом  тишина
Эта  осень  не  так  уж  холодна  и  грустна.

Я  открыл  в  себе  клетку,  выпуская  всех  птиц.
Как  легко  когда  в  сердце  нет  преград  и  границ!
Что  сегодня  за  время?  Я  теряю  себя.
Нахожу  в  эпицентре  твоего  октября.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696360
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 24.10.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.10.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.10.2016


Genyk Lys

Не опускайте рук…

Ми  пишем  в  чистовик  своє  життя,  
історія  помилок  не  прощає.
Облиште  чорну  заздрість  і  ниття,
бо  перемог  без  бою  не  буває.

Не  опускайте  Ваших  дужих  рук,  
якщо  Ви  є  -  Ви  з  сильного  коріння!
Це  Ваші  предки,  в  сотнях  тисяч  мук,
боролись  за  наступне  покоління.

Ідіть  вперед,  крокуйте  до  вершин,
хоч  кулаки  до  крові  вже  роздерті.
Ви  -  сильний  воїн,  в  полі  не  один.
Ну  а  життя  -  щоденний  бій  зі  смертю.



Геник  Лис                                            10.10.2016                      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696030
дата надходження 22.10.2016
дата закладки 22.10.2016


Genyk Lys

Не опускайте рук…

Ми  пишем  в  чистовик  своє  життя,  
історія  помилок  не  прощає.
Облиште  чорну  заздрість  і  ниття,
бо  перемог  без  бою  не  буває.

Не  опускайте  Ваших  дужих  рук,  
якщо  Ви  є  -  Ви  з  сильного  коріння!
Це  Ваші  предки,  в  сотнях  тисяч  мук,
боролись  за  наступне  покоління.

Ідіть  вперед,  крокуйте  до  вершин,
хоч  кулаки  до  крові  вже  роздерті.
Ви  -  сильний  воїн,  в  полі  не  один.
Ну  а  життя  -  щоденний  бій  зі  смертю.



Геник  Лис                                            10.10.2016                      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696030
дата надходження 22.10.2016
дата закладки 22.10.2016


Ліна Ланська

ЯК ТИ ПОСМІВ?

Стелила  ніч  м"яку  постіль  
Серпанком  із  рожевих  снів.
Як  ти  посмів,  як  ти  посмів
Їх  обернути  в  заметіль?

Як  ти  посмів  розлити  день
У  перші  півні?..  бо  ж  пора
Вже  другий  сон,  хоч  півтора,
Проглянути    і  ні  телень.

Химери  приспані,  а  крок
Давно  затих;  десь  у  вікні,
Мабуть  привиділось  мені,  -
Лукавий  тисне  на  курок

І  я  пір"їнкою  лечу.
В  долоні  -  пригоршні  перлин,
Зросився  стегон  звабних    згин,
Спинись,  я  данину  плачу.

Впаду  у  пристрасті,  а  ти
Танцюй!..  відлуння  дикий  шал,
Семи  прозорих  покривал,
Укриє  зоряні  мости.

Дурманить  божевілля    хміль,
Тіла  із  душами    розвів...
Як  ти  посмів,  як  ти  зумів,
Втопити  солодко  у  біль?

Стелила  ніч  м"яку  постіль
Серпанково-рожевих  снів.
Їх  обернути,  як  посмів
У  яблуневу  заметіль?

21.10.16.









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695856
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 21.10.2016


Ліна Ланська

ЯК ТИ ПОСМІВ?

Стелила  ніч  м"яку  постіль  
Серпанком  із  рожевих  снів.
Як  ти  посмів,  як  ти  посмів
Їх  обернути  в  заметіль?

Як  ти  посмів  розлити  день
У  перші  півні?..  бо  ж  пора
Вже  другий  сон,  хоч  півтора,
Проглянути    і  ні  телень.

Химери  приспані,  а  крок
Давно  затих;  десь  у  вікні,
Мабуть  привиділось  мені,  -
Лукавий  тисне  на  курок

І  я  пір"їнкою  лечу.
В  долоні  -  пригоршні  перлин,
Зросився  стегон  звабних    згин,
Спинись,  я  данину  плачу.

Впаду  у  пристрасті,  а  ти
Танцюй!..  відлуння  дикий  шал,
Семи  прозорих  покривал,
Укриє  зоряні  мости.

Дурманить  божевілля    хміль,
Тіла  із  душами    розвів...
Як  ти  посмів,  як  ти  зумів,
Втопити  солодко  у  біль?

Стелила  ніч  м"яку  постіль
Серпанково-рожевих  снів.
Їх  обернути,  як  посмів
У  яблуневу  заметіль?

21.10.16.









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695856
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 21.10.2016


Ліна Ланська

НАПУВАТИМЕ

Не    дзвони,  не  пиши,  не  читаю
Отих  слів  лицемірних...  не  хочу
Забувати,  що  прірва    без  краю.
Сповідаєш?  І  я  сповідаю
Безталанну  і  трохи  пророчу,

Грішну  душу,  розіпнуту  якось.
Недоспівану  пісню  не  чути.
Може  серце  моє  і  боялось
Сподіваючись,  не  сподівалось
Замість  трунку  напитись  цикути.

Замість  марення,  сяйво  сліпуче
Виглядала,  не  віривши...вкотре.
Лихо  впало  глумливо-пекуче.
От  вже  плем"я  потішиться  суче,
Коли  в  келихи  литиме  горе.

Напуватиме,  доки  не  згине,
Доки  осінь  не  спалить  із  листям,
І  в  кострище  зневажливо    кине.
Каяття  неминуче  нахлине
Не  зостанеться  й  мокрого    місця.
20.10.16.

   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695657
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 21.10.2016


Ліна Ланська

НАПУВАТИМЕ

Не    дзвони,  не  пиши,  не  читаю
Отих  слів  лицемірних...  не  хочу
Забувати,  що  прірва    без  краю.
Сповідаєш?  І  я  сповідаю
Безталанну  і  трохи  пророчу,

Грішну  душу,  розіпнуту  якось.
Недоспівану  пісню  не  чути.
Може  серце  моє  і  боялось
Сподіваючись,  не  сподівалось
Замість  трунку  напитись  цикути.

Замість  марення,  сяйво  сліпуче
Виглядала,  не  віривши...вкотре.
Лихо  впало  глумливо-пекуче.
От  вже  плем"я  потішиться  суче,
Коли  в  келихи  литиме  горе.

Напуватиме,  доки  не  згине,
Доки  осінь  не  спалить  із  листям,
І  в  кострище  зневажливо    кине.
Каяття  неминуче  нахлине
Не  зостанеться  й  мокрого    місця.
20.10.16.

   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695657
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 21.10.2016


Наталя Данилюк

Не сама

День  –  молоко  учорашнє  –  холодний  і  сивий,
Золото  листя  поволі  з’їдає  іржа.
Жовтень  скупий  на  тепло,  але  щедрий  на  зливи.
Ближче  і  ближче  ота  ледь  відчутна  межа…

Час,  коли  осінь  так  плавно  перейде  у  зиму,
Пудрою  інею  вкриються  сонні  сади…
Входиш  у  світ,  щоб  послухати  вічність  незриму
В  шереху  крон,  що  відбились  у  плазмі  води.

Як  зачаровує  щедра  палітра  осіння:
Охрове,  мідне,  багряне  –  строкаті  мазки!
Річка  у  чистому  сріблі  шліфує  каміння,
Ніби  полоще  твої  обважнілі  думки…

Ніби  змиває  усе  непотрібне  й  погане,
Щоб  прояснити  присипане  пилом  вікно.
Небо  пливе,  як  розлиті  вершкові  тумани,
Мох  набирає  вологи,  мов  грубе  сукно.

Входиш  в  цю  осінь  –  отак  несміливо  і  стиха,
Грузнуть  підошви  –  не  ґрунт,  а  розплавлений  віск!..
Сила  якась  невловима  наказує:  «Дихай…»,
Клітку  грудну  розпирає,  аж  чується  тріск.

Все  буде  добре,  здолаєш  і  смуток,  і  втому,
Начисто  вибілить  душу,  мов  аркуш,  зима.  
Знаєш,  як  добре  вертатись  до  рідного  дому,
Де  не  сама!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695678
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016


Наталя Данилюк

Не сама

День  –  молоко  учорашнє  –  холодний  і  сивий,
Золото  листя  поволі  з’їдає  іржа.
Жовтень  скупий  на  тепло,  але  щедрий  на  зливи.
Ближче  і  ближче  ота  ледь  відчутна  межа…

Час,  коли  осінь  так  плавно  перейде  у  зиму,
Пудрою  інею  вкриються  сонні  сади…
Входиш  у  світ,  щоб  послухати  вічність  незриму
В  шереху  крон,  що  відбились  у  плазмі  води.

Як  зачаровує  щедра  палітра  осіння:
Охрове,  мідне,  багряне  –  строкаті  мазки!
Річка  у  чистому  сріблі  шліфує  каміння,
Ніби  полоще  твої  обважнілі  думки…

Ніби  змиває  усе  непотрібне  й  погане,
Щоб  прояснити  присипане  пилом  вікно.
Небо  пливе,  як  розлиті  вершкові  тумани,
Мох  набирає  вологи,  мов  грубе  сукно.

Входиш  в  цю  осінь  –  отак  несміливо  і  стиха,
Грузнуть  підошви  –  не  ґрунт,  а  розплавлений  віск!..
Сила  якась  невловима  наказує:  «Дихай…»,
Клітку  грудну  розпирає,  аж  чується  тріск.

Все  буде  добре,  здолаєш  і  смуток,  і  втому,
Начисто  вибілить  душу,  мов  аркуш,  зима.  
Знаєш,  як  добре  вертатись  до  рідного  дому,
Де  не  сама!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695678
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016


Любов Ігнатова

Промокла пір'їнка

І  знову  блукають  дощі  у  моїм  Закрайсвітті,
Збиваються  в  купу  чи  просто  вервечкою  йдуть
Туди,  де,  напевно  думки  спочивають  невмиті...
А  може,  вони  просто  втратили  сонячну  суть?

Клубочаться  хмари  димами  старезної  люльки,
Яку  палить  Всесвіт,  поринувши  в  мудрість  віків.
Йому,  час  від  часу,  нагадує  сива  зозулька,
Що  він  ще  не  все  відлюбив,  відстраждав,  відхотів.

Земля  вже  всотала  у  себе  водиці  по  вінця,
Уже  обважніла  і  хлюпає  тихо  з-під  ніг.
І  дихати  важко  промоклій  маленькій  пір'їнці,
Дощем  розіп'ятій  за  ним  же  придуманий  гріх...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695053
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 17.10.2016


Любов Ігнатова

Промокла пір'їнка

І  знову  блукають  дощі  у  моїм  Закрайсвітті,
Збиваються  в  купу  чи  просто  вервечкою  йдуть
Туди,  де,  напевно  думки  спочивають  невмиті...
А  може,  вони  просто  втратили  сонячну  суть?

Клубочаться  хмари  димами  старезної  люльки,
Яку  палить  Всесвіт,  поринувши  в  мудрість  віків.
Йому,  час  від  часу,  нагадує  сива  зозулька,
Що  він  ще  не  все  відлюбив,  відстраждав,  відхотів.

Земля  вже  всотала  у  себе  водиці  по  вінця,
Уже  обважніла  і  хлюпає  тихо  з-під  ніг.
І  дихати  важко  промоклій  маленькій  пір'їнці,
Дощем  розіп'ятій  за  ним  же  придуманий  гріх...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695053
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 17.10.2016


Любов Ігнатова

Промокла пір'їнка

І  знову  блукають  дощі  у  моїм  Закрайсвітті,
Збиваються  в  купу  чи  просто  вервечкою  йдуть
Туди,  де,  напевно  думки  спочивають  невмиті...
А  може,  вони  просто  втратили  сонячну  суть?

Клубочаться  хмари  димами  старезної  люльки,
Яку  палить  Всесвіт,  поринувши  в  мудрість  віків.
Йому,  час  від  часу,  нагадує  сива  зозулька,
Що  він  ще  не  все  відлюбив,  відстраждав,  відхотів.

Земля  вже  всотала  у  себе  водиці  по  вінця,
Уже  обважніла  і  хлюпає  тихо  з-під  ніг.
І  дихати  важко  промоклій  маленькій  пір'їнці,
Дощем  розіп'ятій  за  ним  же  придуманий  гріх...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695053
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 17.10.2016


Лина Лу

БЕЗМОЛВИЕ

Безмолвие  вопит  в  ночи
Души  непознанной.
Прислушайся,  оно  кричит,
А  ведь  осознанно

Глаза  закроешь,  на  слуху  -
Лишь  шепот  ласковый.
Отдам  последнему  штриху
Я  Несогласного,

Со  мной  безмолвие  делить,  -
Эскизом  скажется.
Забыть...забыть...тебя  забыть?
А  вдруг  окажется

Началом?..  Кисти  полотно
Давно  обещано.
Его  безмолвие  давно
Душе  завещано.

Сверкает  из  последних  сил,
И  рвется  Молния.
Не  звал  ее  и  не  просил,
Уйдя  в  безмолвие.

Не  звал  ее,  и  очертя
Круги,  молитвами,
Свечой  сгорая,  уходя
И  монолитными

Стенами  лепишь  оберег,
Ломая  линии,  -
Забудь,  единственный  твой  грех  -
Упасть  в  уныние.
13.10.16.

Молния,  соединяющая  небо  и  землю,  олицетворяет  божественную  волю,  творческий  импульс,  который  передается  на  землю  и  становится  движущей  силой  людей  и  событий.  В  молниях  видели  знамения,  посылаемые  богами.

Получить  удар  молнии,  по  мнению  шаманов,  означает  немедленную  инициацию.  «О  людях,  которых  убило  молнией,  думают,  что  они  похищены  у  Неба  богами  грозы,  и  останки  их  почитаются  как  реликвии.  Тот,  кто  остается  в  живых  после  опыта  с  молнией,  полностью  меняется;  в  сущности,  он  начинает  новую  жизнь,  становится  новым  человеком»  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694475
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 15.10.2016


Любов Ігнатова

Що тобі до мене, сивий волхве?

Що  тобі  до  мене,  сивий  волхве,
Що  вітрами  дивишся  з-під  брів
І  шепочеш  листям  пересохлим
Щось  на  грані  осені  і  снів?

Що  у  мареннях  твоїх  зірчастих?
Чорні  хмари  в  мене  над  чолом?
Блискавиці  —  вісниці  нещастя?
Напівтіні  предків  за  столом?

Не  кажи  нічого,  чуєш,  волхве?!
Краще  плід  солодкий  незнання.
Вже  давно  передчуття  замовкло,
Я  бреду  наосліп,  навмання...

Чом  вдивляєшся  так  пильно  в  очі?
Там  безодня  чи  небесний  рай?
Ні,  не  ворожи  мені,  не  хочу!
Звергнутих  богів  не  закликай!

Що  тобі  до  мене,  сивий  волхве?
Що  побачив  у  душі  моїй?..
Чи  слова,  чи  листя  пересохле
Навздогін  кидає  вітровій...









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690813
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 12.10.2016


Любов Ігнатова

Що тобі до мене, сивий волхве?

Що  тобі  до  мене,  сивий  волхве,
Що  вітрами  дивишся  з-під  брів
І  шепочеш  листям  пересохлим
Щось  на  грані  осені  і  снів?

Що  у  мареннях  твоїх  зірчастих?
Чорні  хмари  в  мене  над  чолом?
Блискавиці  —  вісниці  нещастя?
Напівтіні  предків  за  столом?

Не  кажи  нічого,  чуєш,  волхве?!
Краще  плід  солодкий  незнання.
Вже  давно  передчуття  замовкло,
Я  бреду  наосліп,  навмання...

Чом  вдивляєшся  так  пильно  в  очі?
Там  безодня  чи  небесний  рай?
Ні,  не  ворожи  мені,  не  хочу!
Звергнутих  богів  не  закликай!

Що  тобі  до  мене,  сивий  волхве?
Що  побачив  у  душі  моїй?..
Чи  слова,  чи  листя  пересохле
Навздогін  кидає  вітровій...









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690813
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 12.10.2016


гостя

Чи моря?…чи ми?. .



Вимкнуть  воду
І  телебачення,
Як  тринадцятий  день  мине…
Всі  спішитимуть  на  побачення-
Серед  них  
   не  знайдеш  мене…

Стежка  звивистою,
Нерівною…
На  підошвах  -  усе  дірки.
-Що  робитимеш?  -    Лишусь  вірною,
Тільки  витиму  
   на  зірки…

Давню  казку  
Про  синю  бороду
Не  згадаю  на  ніч  ніде.
Не  дозволь  мені  вмерти  з  голоду,
Коли  манна  
   з  небес  впаде…

Хто  залишиться,
Чи  моря,  чи  ми,
Як  поглине  усе  пітьма?
Мавки  з  лісу  виходять  зрячими,
Лиш  мене  
   серед  них  нема…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693187
дата надходження 08.10.2016
дата закладки 09.10.2016


гостя

Чи моря?…чи ми?. .



Вимкнуть  воду
І  телебачення,
Як  тринадцятий  день  мине…
Всі  спішитимуть  на  побачення-
Серед  них  
   не  знайдеш  мене…

Стежка  звивистою,
Нерівною…
На  підошвах  -  усе  дірки.
-Що  робитимеш?  -    Лишусь  вірною,
Тільки  витиму  
   на  зірки…

Давню  казку  
Про  синю  бороду
Не  згадаю  на  ніч  ніде.
Не  дозволь  мені  вмерти  з  голоду,
Коли  манна  
   з  небес  впаде…

Хто  залишиться,
Чи  моря,  чи  ми,
Як  поглине  усе  пітьма?
Мавки  з  лісу  виходять  зрячими,
Лиш  мене  
   серед  них  нема…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693187
дата надходження 08.10.2016
дата закладки 09.10.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.09.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.09.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.09.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.09.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.09.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.09.2016


гостя

Немає… нас…



За  білим-білим  
Контуром  зими
Танцює  вітер  невагоме  танго…
Кружляє  цвіт  до  хмар,  до  зір,  а  ми
Підемо  далі,
     за  екватор...  манго

Зірвемо
У  субтропіках,  аби
Наблизитись  ще  ближче  до  Едему,
В  його  садах  спустошених  знайти
Загублену
   чарівну  діадему…
……………………………………………………….
Не  ту,  
Яка  немов  пап”є-маше
Засліпить  погляд  лиш  єдиний  раз…
а  ту…
…  сколише  вітер  трави  там…  
лише  
………………немає  нас

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691126
дата надходження 27.09.2016
дата закладки 28.09.2016


Лина Лу

ПЛАКАЛА ЖЕНЩИНА

Плакала  женщина,  слез  не  скрывая.
Столько  отчаянья,  дождь  среди  стужи,
На  остановке  конечной  трамвая.
В  мелкие  клочья    -  билетик...не  нужен.

В  мелкие  клочья  -  за  ветром  и  оземь
Снова  униженно  в  землю  вжимаясь,
Золото  ржавчиной  вытеснит  осень,
Вслед  уходящему  в  лето  трамваю.

Вслед  уходящему  в  лето,  решая
Как  же  ей  быть?..  На  колени  ладошка,
Маленькой  девочки:  "Ты  ведь  большая,
Плакать  не  надо!.."  и  топнула  ножкой.

Плакать  не  надо...  наверное  просто
Кроха  чужие  слова  повторяя,
Брошенный  кем-то,  увидела  остров
На  остановке  конечной  трамвая...
28.09

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691359
дата надходження 28.09.2016
дата закладки 28.09.2016


Анатолій В.

Не відцураюсь! Не покину! Не зречусь!

Не  відцураюсь!  Не  покину!  Не  зречусь!
Серед  колючості  розхристаних  вітрів
Я  теплим  словом  біля  тебе  залишусь,
Гарячим  вогником  холодних  вечорів...

І  серед  марева  недоспаних  ночей,
Як  місяць  тінями  малює  на  стіні
Картину  тиші,  що  тавром  в  душі  пече,
Ти  просто  подумки  про  все  скажи  мені!

Почни  хоч  подумки  зі  мною  діалог,
І  я  почую,  і  до  серця  пригорнусь...
Серед  безвиході,  із  тиші  і  тривог,
Не  відцураюсь!  Не  покину!  Не  зречусь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690722
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 25.09.2016


Ден Мун

Кава і осінь

Вона  вип‘є  чорну  каву,  перетворюючись  в  осінь,
Потираючи  від  втоми  надвечірні  теплі  скроні
І  її  осінні  губи  і  її  нічне  волосся
До  цілунків  стануть  спраглі,  до  тепла  такі  голодні.

Чорна  кава,  мов  ті  ночі,  розриває  навпіл  втому
Навстіж  вікна  відкривають  всі  охочі  вкрасти  ранку
Я  тебе  чекаю  осінь,  через  твій  солодкий  гомін
Коли  випити  захочеш  мене  всього  до  останку.

Пити,  пити  чорну  каву  і  усе,  що  є  хороше
Заховати  собі  в  серце,  зберегти  на  вічні  дні
Моя  осінь,  тепла  осінь,  я  тебе  одне  лиш  прошу
Залишися  вся  до  краплі  в  моїм  серці,  у  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690539
дата надходження 24.09.2016
дата закладки 24.09.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.09.2016


Svetok

ни о чем

Смотри,  по  нашим  окнам  льется  дождь.
Я  буду  пересчитывать  все  капли.
Тебя  от  сигарет  бросает  в  дрожь,
Но  и  курить  ты  бросишь  завтра  врядли.

Куда  всё  катится?  Ко  всем,  ко  всем  чертям?
А  дальше  что?  Искусственные  крылья?
Или  реветь  в  подушку  по  ночам
От  боли  и  от  этого  бессилия.























 
   
.                                                                                                                    эх

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690221
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 22.09.2016


гостя

Іду…на звук…


Перехворію…
Переоживу…
Переполощу  все  в  холодних  водах…
І  вже,  переростаючи  в  траву,
Залишу  на  землі
     свій  мокрий  одяг…

Іду  на  крик…
Потім  іду  на  звук…
І,  зрештою,  іду  лише  на  світло…
Над  тілом  ще  кружляє  хижо  крук,
Та  поле
     знову  маками  розквітло!

Чи  зрозумієш,
Що  це  знову  я?
У    цьому  платті    чи  мене  впізнаєш?
Коли  мені  даватимеш  ім”я,
Роздивишся
     у  повен  зріст,  і,  знаєш-

Переосмислю…
Переоберу…
Переінакшу  в  четвертинних  кодах…
Уже,  переростаючи  в  траву,
Переполощу
     у  холодних  водах…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688544
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 14.09.2016


kucheryavuy77

Ось таке спілкування

Черговий  серцевий  крововилив  любові:  
Я  вкотре  ґвалтую  свою  гірчично-солодку  емоцію.  
Беруся  за  ручку,  щоб  обірватися  знов  на  півслові  -  
Загубив  раціонально-розумову  пропорцію.  
 
Я  не  можу  так  більше.  Любити,  про  тебе  гадати  
Гарну  як  небо.  Солодку  як  мед.  Гірку  як  полин.  
Стільки  разів  хочу  й  хотів  тобі  написати,  
Але  відповісти,  на  жаль,  ти  не  маєш  причин.  
 
Так  і  спілкуємось.  Ти  із  людьми.  Я  дрейфую  між  рим.  
Ти  для  мене  німа.  Я  послання  відправлю  у  віршах.  
Випускаючи  з  серця  словесно-непрочитаний  дим.  
Хочу  чути  твій  голос.  Без  тебе  щодня  усе  гірше…

С.Кучерявий
05.09.16
23-31

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687892
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 06.09.2016


Єлена Дорофієвська

Під ребрами…

Під  ребрами  -  не  біль,  а  порожнеча,
Охоплена  палаючим  "ніколи"...
Зіщулена,  як  серце  матіоли,
Я  -  ніжний  запах  серпня,  недоречний  
У  центрі  нерозірваного  кола,

Де  квіти  та  жінки  ридають  в  ліжку
Неголосно  -  так,  щоб  вітри  не  чули..
Мов  суміш  пилу,  попелу  та  мулу,
Несльози  квітів  важчають,  принишклі...
Якби  й  могла,  тебе  б  не  оминула.


Якби  й  могла  -  була  в  тобі  потреба.
От  нащо  ми,  жінки  -  частина  ребер?!
2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687815
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 05.09.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.09.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.09.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.09.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.09.2016


Ліна Ланська

СКОТИЛОСЯ

Скотилося  сонце  за  обрій,
Неначе  у  прірву.
Серпневі  вчорашні  світанки  розтанули  в  мить.
Зійшов  хтось  чужий  і  недобрий,
Чекаючи  зриву.
Нервового  зриву  мого,  та  нехай,  -  відгримить.

Скотилося  теплим  і  ніжним,
Малим  та  пухнастим
Клубочком  мостилось  грайливо,  як  те  кошеня.
Бажали  невпевнені  й  грішні
Ми  крихту  украсти
Осяйного  дива,  збирали  його  навмання.

Скотилося  сумом  і  глумом,
Бо  див  не  буває.
Факіри  і  маги  давно  поділили  бюджет.
У  снах  залишаючись  струмом,
Який  розриває
Химери  і  тіні,  неначе  одну  із  газет.

Скотилося  в  літо,  а  осінь
У  щедрій  господі
Готує  обіди,  хмільним  пригощає  вином.
Всміхаючись,  тихо  голосить,  -
Пече  щось  на  споді
Душі  та  невтомно    зростає  озимим  зерном.

30.08.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687376
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 03.09.2016


Ліна Ланська

СКОТИЛОСЯ

Скотилося  сонце  за  обрій,
Неначе  у  прірву.
Серпневі  вчорашні  світанки  розтанули  в  мить.
Зійшов  хтось  чужий  і  недобрий,
Чекаючи  зриву.
Нервового  зриву  мого,  та  нехай,  -  відгримить.

Скотилося  теплим  і  ніжним,
Малим  та  пухнастим
Клубочком  мостилось  грайливо,  як  те  кошеня.
Бажали  невпевнені  й  грішні
Ми  крихту  украсти
Осяйного  дива,  збирали  його  навмання.

Скотилося  сумом  і  глумом,
Бо  див  не  буває.
Факіри  і  маги  давно  поділили  бюджет.
У  снах  залишаючись  струмом,
Який  розриває
Химери  і  тіні,  неначе  одну  із  газет.

Скотилося  в  літо,  а  осінь
У  щедрій  господі
Готує  обіди,  хмільним  пригощає  вином.
Всміхаючись,  тихо  голосить,  -
Пече  щось  на  споді
Душі  та  невтомно    зростає  озимим  зерном.

30.08.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687376
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 03.09.2016


Ліна Ланська

СКОТИЛОСЯ

Скотилося  сонце  за  обрій,
Неначе  у  прірву.
Серпневі  вчорашні  світанки  розтанули  в  мить.
Зійшов  хтось  чужий  і  недобрий,
Чекаючи  зриву.
Нервового  зриву  мого,  та  нехай,  -  відгримить.

Скотилося  теплим  і  ніжним,
Малим  та  пухнастим
Клубочком  мостилось  грайливо,  як  те  кошеня.
Бажали  невпевнені  й  грішні
Ми  крихту  украсти
Осяйного  дива,  збирали  його  навмання.

Скотилося  сумом  і  глумом,
Бо  див  не  буває.
Факіри  і  маги  давно  поділили  бюджет.
У  снах  залишаючись  струмом,
Який  розриває
Химери  і  тіні,  неначе  одну  із  газет.

Скотилося  в  літо,  а  осінь
У  щедрій  господі
Готує  обіди,  хмільним  пригощає  вином.
Всміхаючись,  тихо  голосить,  -
Пече  щось  на  споді
Душі  та  невтомно    зростає  озимим  зерном.

30.08.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687376
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 03.09.2016


Аскет

andromeda

коли  настануть  темні  вечори
і  найчорніші    прогуркочуть  ночі
я  буду  поруч,
ти  відчуваєш,  як  лоскоче
ця  темрява?
все  просто:  з  низу  й  догори
там  кілька  кнопок
ти  любу  нажми
я  все  одно  зустріну
кави  хочеш?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687344
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 03.09.2016


Педро Гомес

НА ДЕШЁВОМ ОТЕЛЬНОМ ДИВАНЕ (из прошлой жизни) 16+

На  дешёвом  отельном  диване,
На  истёртых  цветных  простынях
Мы,  как  в  пошлом  бульварном  романе,
Воровали  любовь  впопыхах.

Я,  без  тени  стыда  и  зазренья,
Изорвал  кружевное  бельё,
Чтоб  быстрее  терзать  в  исступленьи
Ненасытное  тело  твоё.

Ты  царапала  шею  и  плечи,
Я  в  экстазе  кусал  твою  грудь,
Оплывали  забытые  свечи,
Таял  лёд  под  шампанским,  да…  Пусть.

На  дешёвом  отельном  диване,
На  измятых  цветных  простынях
Мы  с  тобой,  как  пустые  стаканы
И  поддельный  французский  коньяк…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687313
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 03.09.2016


Ліна Ланська

ВИШИВАЛЬНИЦЯ


Помалу    небо    розриваю    на    стрічки,
Від    синьо-чорних    до    імлисто-сірих.
Зміяться  блискавки  -  річки  та  потічки
Розкроюють    божественну    порфиру.

Не    вміючи,  з  хмарок  я  викроїла    клин,
В    барвистому  вбранні  -  чабан  ошатний.
Мелодія  трембіт  з  гуцульських  полонин  -
То  душ  вогонь  нестримно-  благодатний.

Залізний  човник  -  голка,  заполоч  -  дощі,
Нанизані    перлини  сиплють    стиха.
У  китицях  стоять  калинові  кущі
Те  коло  -  трійці  неймовірна  втіха.[img]http://www.volynpost.com/img/modules/news/d/30/bf73472125b38ef2a257bb75da3ae30d/top-photo.jpg[/img]

На    плахту  вниз    габу,  мережки  сиву  тінь.
Гаптую    каптур    Осені    з    туману.
Прошу    у    неба:    "Льону  синій    клаптик  кинь,
Волошками  розвіяти  оману".

Помалу  небо    розриваю    на    стрічки,
Від    синьо-чорних    до    імлисто-сірих.
Серед    пітьми    знайду    палаючі    свічки    -
Молитві  -  шовк  з  любові  та  довіри.

28.11  15
Ред.  02.09.16.

Кущ  калини  у  вишивці  -  символ  трійці  Сонця,  Місяця  і  Зірок.
Саме  слово  КАЛИНА  бере  свій  початк  від  слова  КОЛО  -  стародавньої  назви  Сонця.
Калина  -  це  символ  українського  народу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687176
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 02.09.2016


Ліна Ланська

ВИШИВАЛЬНИЦЯ


Помалу    небо    розриваю    на    стрічки,
Від    синьо-чорних    до    імлисто-сірих.
Зміяться  блискавки  -  річки  та  потічки
Розкроюють    божественну    порфиру.

Не    вміючи,  з  хмарок  я  викроїла    клин,
В    барвистому  вбранні  -  чабан  ошатний.
Мелодія  трембіт  з  гуцульських  полонин  -
То  душ  вогонь  нестримно-  благодатний.

Залізний  човник  -  голка,  заполоч  -  дощі,
Нанизані    перлини  сиплють    стиха.
У  китицях  стоять  калинові  кущі
Те  коло  -  трійці  неймовірна  втіха.[img]http://www.volynpost.com/img/modules/news/d/30/bf73472125b38ef2a257bb75da3ae30d/top-photo.jpg[/img]

На    плахту  вниз    габу,  мережки  сиву  тінь.
Гаптую    каптур    Осені    з    туману.
Прошу    у    неба:    "Льону  синій    клаптик  кинь,
Волошками  розвіяти  оману".

Помалу  небо    розриваю    на    стрічки,
Від    синьо-чорних    до    імлисто-сірих.
Серед    пітьми    знайду    палаючі    свічки    -
Молитві  -  шовк  з  любові  та  довіри.

28.11  15
Ред.  02.09.16.

Кущ  калини  у  вишивці  -  символ  трійці  Сонця,  Місяця  і  Зірок.
Саме  слово  КАЛИНА  бере  свій  початк  від  слова  КОЛО  -  стародавньої  назви  Сонця.
Калина  -  це  символ  українського  народу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687176
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 02.09.2016


Ліна Ланська

ВИШИВАЛЬНИЦЯ


Помалу    небо    розриваю    на    стрічки,
Від    синьо-чорних    до    імлисто-сірих.
Зміяться  блискавки  -  річки  та  потічки
Розкроюють    божественну    порфиру.

Не    вміючи,  з  хмарок  я  викроїла    клин,
В    барвистому  вбранні  -  чабан  ошатний.
Мелодія  трембіт  з  гуцульських  полонин  -
То  душ  вогонь  нестримно-  благодатний.

Залізний  човник  -  голка,  заполоч  -  дощі,
Нанизані    перлини  сиплють    стиха.
У  китицях  стоять  калинові  кущі
Те  коло  -  трійці  неймовірна  втіха.[img]http://www.volynpost.com/img/modules/news/d/30/bf73472125b38ef2a257bb75da3ae30d/top-photo.jpg[/img]

На    плахту  вниз    габу,  мережки  сиву  тінь.
Гаптую    каптур    Осені    з    туману.
Прошу    у    неба:    "Льону  синій    клаптик  кинь,
Волошками  розвіяти  оману".

Помалу  небо    розриваю    на    стрічки,
Від    синьо-чорних    до    імлисто-сірих.
Серед    пітьми    знайду    палаючі    свічки    -
Молитві  -  шовк  з  любові  та  довіри.

28.11  15
Ред.  02.09.16.

Кущ  калини  у  вишивці  -  символ  трійці  Сонця,  Місяця  і  Зірок.
Саме  слово  КАЛИНА  бере  свій  початк  від  слова  КОЛО  -  стародавньої  назви  Сонця.
Калина  -  це  символ  українського  народу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687176
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 02.09.2016


Ліна Ланська

ЗАГЛЯНУТИ В ШПАРКУ

Заглянути  в  шпарку  твоєї  душі
Своїм  відображенням  миті
І  викласти  спалах  в  короткі  вірші,
Де  тіні  замріяно  злиті.

Короткі  задихані  серцебиття,  -
Розпалюють  дикі  цілунки.
Накриє  задухою  передчуття,
В  очах  вогняні  візерунки.

Так  лоскітно-плинно  шепоче  душа,
В  обіймах  тріпочеться  й  рветься...
П"янить  матіола,  бажанням  втіша
Терпіння  ось-ось  увірветься.

Дві  тіні  зливаються  спрагло  в  одну,
Стікаючи  доторком  в  стогін.
Терзають  вуста  потаємну  струну,
А  пестощі  мостять  дороги.

Не  вивчений  досі  крутий  серпантин
Угору-униз  і  до  схову.
Злітають  на  вигині,  падають  в  згин,
Скоряючись  вічному  зову.

Заглянути  в  шпарку  твоєї  душі
Своїм  відображенням  миті...
Так  млосно  зливаються  на  спориші
Дві  тіні  коханням  розмиті.
28.08.16




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686874
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 01.09.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.09.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.09.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.09.2016


Ірина Лівобережна

Зворожи мені, волхве

Зворожи  мені,  волхве.  Пустий  смерекОвий  ліс
Вже  паліччям  стоїть,  висихаючи  до  верхів’я.
Розкажи  мені  долю  із  лютим  дощем  навскіс,
Що  словами  січе,  та  зламати  не  може  пір’я
Білих  крил,  білих  крил…  
                                                                                 В  височінь  поклич
Де  лиш  вільному  птаху  місце  –  і  нам  з  тобою.
Дивне  сяйво  збери,  збережи  –  дорогих  облич,
Щоб  я  вбрана  була  у  щастя  святкові  строї.
Не  від  брил.  Не  від  брили  –  
                                                                                   від  серця  іде  тепло.
А  кривава  роса  на  верхів’ях  до  ранку  щезне.
Подаруй  мені,  волхве,  зелене  нове  стебло,
Що  з  цілющим  промінням  у  грудях,  як  біль,  воскресне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686011
дата надходження 27.08.2016
дата закладки 30.08.2016


Ірина Лівобережна

Зворожи мені, волхве

Зворожи  мені,  волхве.  Пустий  смерекОвий  ліс
Вже  паліччям  стоїть,  висихаючи  до  верхів’я.
Розкажи  мені  долю  із  лютим  дощем  навскіс,
Що  словами  січе,  та  зламати  не  може  пір’я
Білих  крил,  білих  крил…  
                                                                                 В  височінь  поклич
Де  лиш  вільному  птаху  місце  –  і  нам  з  тобою.
Дивне  сяйво  збери,  збережи  –  дорогих  облич,
Щоб  я  вбрана  була  у  щастя  святкові  строї.
Не  від  брил.  Не  від  брили  –  
                                                                                   від  серця  іде  тепло.
А  кривава  роса  на  верхів’ях  до  ранку  щезне.
Подаруй  мені,  волхве,  зелене  нове  стебло,
Що  з  цілющим  промінням  у  грудях,  як  біль,  воскресне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686011
дата надходження 27.08.2016
дата закладки 30.08.2016


Ірина Лівобережна

Зворожи мені, волхве

Зворожи  мені,  волхве.  Пустий  смерекОвий  ліс
Вже  паліччям  стоїть,  висихаючи  до  верхів’я.
Розкажи  мені  долю  із  лютим  дощем  навскіс,
Що  словами  січе,  та  зламати  не  може  пір’я
Білих  крил,  білих  крил…  
                                                                                 В  височінь  поклич
Де  лиш  вільному  птаху  місце  –  і  нам  з  тобою.
Дивне  сяйво  збери,  збережи  –  дорогих  облич,
Щоб  я  вбрана  була  у  щастя  святкові  строї.
Не  від  брил.  Не  від  брили  –  
                                                                                   від  серця  іде  тепло.
А  кривава  роса  на  верхів’ях  до  ранку  щезне.
Подаруй  мені,  волхве,  зелене  нове  стебло,
Що  з  цілющим  промінням  у  грудях,  як  біль,  воскресне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686011
дата надходження 27.08.2016
дата закладки 30.08.2016


Єлена Дорофієвська

Лето с вином

Лето,  постой!  Мне,  до  слез,  так  обидно  и  больно...
Не  напилась  красоты  и  цветного  тепла!
Выскользну  утром  на  улицу:  только  достойных
Ты  награждаешь,  целуя  их  в  сердце.  А  я...

Что  же  я  знаю  о  роскоши  старых  сюжетов?
Мне  ли  прожить  их  такими,  как  кто-то  мечтал?
Я  за  травинку  схвачу  уходящее  лето,
Лихо  тяну  -  оставайся!    Но  лето...  Финал.

Вот  и  прошло!  Пролетело.  И  осень  стучится  -  
В  клетку  тетради,  и  зонтики,  и  дневники...
Ты  представляешь,  а  все  ведь  могло  получиться!
Лето,  вино  и  арбуз...  С  аккуратностью  -    "мы".

Лозы  скользят  по  рукам  и  дымят  виноградом  -  
Ягоды  страсти  и  гордости...  Кто  так  упрям,
Нас  разделил  неслучайно  несбыточным  "рядом",
Ветром  горячим  на  миг  прикоснувшись  к  губам?

Лето  прошло.  И  не  узнаны  лестницы  в  башне:  
Там,  где  любимых  лишь  ждут  и  не  надо  спасать!
Там,  где  укрывшись  от  мира,  вкушали  бы  [i]наше[/i]
Лето  с  вином,  а  в  ладонях  чернел  виноград...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685915
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 26.08.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.08.2016


Ліна Ланська

НЕ ВИПАЛИ ДОТЛА

Не  випали  дотла.
Вогненний  подих  твій,
Торкаючись  долонь  моїх  на  мить,
Зненацька  захопив  і  вже  тремтить
Бажанням  із-під  вій,
А  мить  така  мала.

Не  відведи  очей.
Покличеш,  я  піду
Забувши  день,  чи  ніч    -  до  прірви  крок.
Я  вже  не  встигну  вивчити    урок,
Як  відвести  біду,
Бо  голова  з  плечей.

Чи  може  й  не  було?
А  може  й  не  жила?
Несе  за  вітром,  жаром  струменить.
Хмільна  обіцянка  вином  п"янить.
Розбили  два  крила
Пекельний  лід,  чи  скло?

Душа  в"юнка  вплелась
Плющем  з  рожевих  снів
І  проросла  углиб  пустельних  веж.
Одна-єдина  мить  -  сади  без  меж,
А  ти  вогнем  в  мені...
Я  лаві  віддалась.

Не  випали  дотла.
Вогненний  подих  твій
Торкнувся  ось  долонь  моїх,  за  мить
Всередині  завмерло  і  тремтить.
Осяяння  з-під  вій,
А  мить  така  мала...
26.08.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685919
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 26.08.2016


Ліна Ланська

ПІЛІГРИМ

Піти  не  важко,  падати  -  ще  легше,
А  от  піднятись  і  не  забруднитись,
Без  крил  злітати  знову  й  не  розбитись,́́
Допоки  доля  твої  коси  чеше,
Ох...та  мотузці  як  не  витись,  -

На  кінчику  -  обрив.

Глумливий  сміх    приниженням  обійме  -
Короткий  спалах  гніву  і...  байдужість,
Віночки  знов  собі  плете  із  ружі,
Додолу  очі,  навіть  не  підійме;
Чужу  біду,  однак,  не  прийме  -

Нехай  собі  горить.

Не  важко  жити,  важко  животіти,
Листочком  шепотіти    бур"янині,
Що  все  гаразд  було  і  є  понині.
Себе  обманювати  і  тремтіти,
З  дощем  по  осені  жовтіти,

Міняти  кольори.

Якщо  зірвало  вітром,  по  спіралі
Витки  угору-вниз,  карають  грізно,
Не  радощі  пророчать,  а  печалі;
Бо  сам-на-сам,  із  гілкою  нарізно.
Кінець...  боятися  запізно,

Ти  -  долі  пілігрим.

26.08.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685867
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 26.08.2016


Ліна Ланська

ПІЛІГРИМ

Піти  не  важко,  падати  -  ще  легше,
А  от  піднятись  і  не  забруднитись,
Без  крил  злітати  знову  й  не  розбитись,́́
Допоки  доля  твої  коси  чеше,
Ох...та  мотузці  як  не  витись,  -

На  кінчику  -  обрив.

Глумливий  сміх    приниженням  обійме  -
Короткий  спалах  гніву  і...  байдужість,
Віночки  знов  собі  плете  із  ружі,
Додолу  очі,  навіть  не  підійме;
Чужу  біду,  однак,  не  прийме  -

Нехай  собі  горить.

Не  важко  жити,  важко  животіти,
Листочком  шепотіти    бур"янині,
Що  все  гаразд  було  і  є  понині.
Себе  обманювати  і  тремтіти,
З  дощем  по  осені  жовтіти,

Міняти  кольори.

Якщо  зірвало  вітром,  по  спіралі
Витки  угору-вниз,  карають  грізно,
Не  радощі  пророчать,  а  печалі;
Бо  сам-на-сам,  із  гілкою  нарізно.
Кінець...  боятися  запізно,

Ти  -  долі  пілігрим.

26.08.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685867
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 26.08.2016


Ліна Ланська

ПІЛІГРИМ

Піти  не  важко,  падати  -  ще  легше,
А  от  піднятись  і  не  забруднитись,
Без  крил  злітати  знову  й  не  розбитись,́́
Допоки  доля  твої  коси  чеше,
Ох...та  мотузці  як  не  витись,  -

На  кінчику  -  обрив.

Глумливий  сміх    приниженням  обійме  -
Короткий  спалах  гніву  і...  байдужість,
Віночки  знов  собі  плете  із  ружі,
Додолу  очі,  навіть  не  підійме;
Чужу  біду,  однак,  не  прийме  -

Нехай  собі  горить.

Не  важко  жити,  важко  животіти,
Листочком  шепотіти    бур"янині,
Що  все  гаразд  було  і  є  понині.
Себе  обманювати  і  тремтіти,
З  дощем  по  осені  жовтіти,

Міняти  кольори.

Якщо  зірвало  вітром,  по  спіралі
Витки  угору-вниз,  карають  грізно,
Не  радощі  пророчать,  а  печалі;
Бо  сам-на-сам,  із  гілкою  нарізно.
Кінець...  боятися  запізно,

Ти  -  долі  пілігрим.

26.08.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685867
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 26.08.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.08.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.08.2016


Анатолій В.

Обірвалося щось в мені

Обірвалося  щось  в  мені!..
Стало  просто  все  й  зрозуміло...
Що  трималось  на  "так"  чи  "ні",
Стліло  попелом,  відгоріло!

Вже  немає  тепер  питань,
Усе  вирішено  і  ясно!
Серце,  плакати  перестань,
Зупинятися  -  передчасно!

За  вікном  зацвіте  бузок...
Ти  мене  не  тривожиш  більше!
До  душі  знову  зроблять  крок
Про  кохання,  слова  і  вірші.

Літо  сонячне  відгорить,
І  зеленими  споришами
Побіжу  у  щасливу  мить  -
Заспіває  душа  віршами...

В  жовту  осінь  я  увійду
Журавлиним  ключем  впівнеба!..
Пізнє  яблуко  у  саду
Нагадає  мені  про  тебе...  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685226
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 22.08.2016


Анатолій В.

Обірвалося щось в мені

Обірвалося  щось  в  мені!..
Стало  просто  все  й  зрозуміло...
Що  трималось  на  "так"  чи  "ні",
Стліло  попелом,  відгоріло!

Вже  немає  тепер  питань,
Усе  вирішено  і  ясно!
Серце,  плакати  перестань,
Зупинятися  -  передчасно!

За  вікном  зацвіте  бузок...
Ти  мене  не  тривожиш  більше!
До  душі  знову  зроблять  крок
Про  кохання,  слова  і  вірші.

Літо  сонячне  відгорить,
І  зеленими  споришами
Побіжу  у  щасливу  мить  -
Заспіває  душа  віршами...

В  жовту  осінь  я  увійду
Журавлиним  ключем  впівнеба!..
Пізнє  яблуко  у  саду
Нагадає  мені  про  тебе...  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685226
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 22.08.2016


Анатолій В.

Обірвалося щось в мені

Обірвалося  щось  в  мені!..
Стало  просто  все  й  зрозуміло...
Що  трималось  на  "так"  чи  "ні",
Стліло  попелом,  відгоріло!

Вже  немає  тепер  питань,
Усе  вирішено  і  ясно!
Серце,  плакати  перестань,
Зупинятися  -  передчасно!

За  вікном  зацвіте  бузок...
Ти  мене  не  тривожиш  більше!
До  душі  знову  зроблять  крок
Про  кохання,  слова  і  вірші.

Літо  сонячне  відгорить,
І  зеленими  споришами
Побіжу  у  щасливу  мить  -
Заспіває  душа  віршами...

В  жовту  осінь  я  увійду
Журавлиним  ключем  впівнеба!..
Пізнє  яблуко  у  саду
Нагадає  мені  про  тебе...  
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685226
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 22.08.2016


Ірина Морська

Что я тут делаю?

Что  я  тут  делаю?  Вот  что  я  тут  делаю?
Бежала  куда-то,  не  зная  куда.
И  платье  носила…  Неистово  белое!
А  он  не  пытался  меня  поискать.

А  он  не  искал,  и  не  думал,  возможно.
Чужие  слова,  переулки  и  люди…
Вот  что  я  тут  делаю?  Будет  ли  тоже
Такой  же,  как  ты,  чтоб  любил  по  секундам?

Я  не  засыпаю,  и  в  каждом  есть  ты,
Преследует  память  мое  вдохновенье.
Вдыхаю  я  запах.  Так  пахнут  цветы…
Ловлю  и  цепляюсь  за  это  мгновенье.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685057
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016


Ірина Морська

Что я тут делаю?

Что  я  тут  делаю?  Вот  что  я  тут  делаю?
Бежала  куда-то,  не  зная  куда.
И  платье  носила…  Неистово  белое!
А  он  не  пытался  меня  поискать.

А  он  не  искал,  и  не  думал,  возможно.
Чужие  слова,  переулки  и  люди…
Вот  что  я  тут  делаю?  Будет  ли  тоже
Такой  же,  как  ты,  чтоб  любил  по  секундам?

Я  не  засыпаю,  и  в  каждом  есть  ты,
Преследует  память  мое  вдохновенье.
Вдыхаю  я  запах.  Так  пахнут  цветы…
Ловлю  и  цепляюсь  за  это  мгновенье.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685057
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016


Ірина Морська

Что я тут делаю?

Что  я  тут  делаю?  Вот  что  я  тут  делаю?
Бежала  куда-то,  не  зная  куда.
И  платье  носила…  Неистово  белое!
А  он  не  пытался  меня  поискать.

А  он  не  искал,  и  не  думал,  возможно.
Чужие  слова,  переулки  и  люди…
Вот  что  я  тут  делаю?  Будет  ли  тоже
Такой  же,  как  ты,  чтоб  любил  по  секундам?

Я  не  засыпаю,  и  в  каждом  есть  ты,
Преследует  память  мое  вдохновенье.
Вдыхаю  я  запах.  Так  пахнут  цветы…
Ловлю  и  цепляюсь  за  это  мгновенье.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685057
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016


Олена Вишневська

відтінок зливи (16+)

Видихнув  поглядом  в  очі  густий  туман.
Пальцями  нишком  від  пліч    і  по  формі  ліній
Легко  ковзнув  аж  до  стегон…  Я  –  нотний  стан.
Нотами  дотиків  (грають  не  тільки  білі)
Пишеш  мелодію.  Зцілюєш  рваність  ран.

Клавіші  тягнуться  стежкою  вздовж  колін.
Ти  партитуру  змішав  з  сигаретним  димом,
Джином  і    блюзом…  та,  врешті,  не  ти  один…
(Ми  без  хвилини  знайомі  лише  годину.)
Але  не  зараз…  Ще  прийде  наш  час  провин.

Локони  кольору  міді.  Чіткий  портрет.
Не  розглядай  надто  довго  –  то  шлях  до  згуби,
Просто  люби.  Тут.  В  цю  мить.  Затісний  корсет
Сковує  подих.  Печуть  передпліччя  губи
Грішним  тавром.  І  на  шпальтах  нічних  газет

Ми  в  об’єктиві  спокуси.  За  кадром  світ.
Тут,  мов  лавина,  обійми  з  відтінком  зливи,
Хрипкість  обірваних  фраз,  спека  й  знову  лід.
Сукня  до  ніг  і    сорочка  під  колір  сливи.
Ось,  де  ми  є..  Тільки  зараз.  
...Твоя  Ліліт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674820
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 16.08.2016


Олена Вишневська

відтінок зливи (16+)

Видихнув  поглядом  в  очі  густий  туман.
Пальцями  нишком  від  пліч    і  по  формі  ліній
Легко  ковзнув  аж  до  стегон…  Я  –  нотний  стан.
Нотами  дотиків  (грають  не  тільки  білі)
Пишеш  мелодію.  Зцілюєш  рваність  ран.

Клавіші  тягнуться  стежкою  вздовж  колін.
Ти  партитуру  змішав  з  сигаретним  димом,
Джином  і    блюзом…  та,  врешті,  не  ти  один…
(Ми  без  хвилини  знайомі  лише  годину.)
Але  не  зараз…  Ще  прийде  наш  час  провин.

Локони  кольору  міді.  Чіткий  портрет.
Не  розглядай  надто  довго  –  то  шлях  до  згуби,
Просто  люби.  Тут.  В  цю  мить.  Затісний  корсет
Сковує  подих.  Печуть  передпліччя  губи
Грішним  тавром.  І  на  шпальтах  нічних  газет

Ми  в  об’єктиві  спокуси.  За  кадром  світ.
Тут,  мов  лавина,  обійми  з  відтінком  зливи,
Хрипкість  обірваних  фраз,  спека  й  знову  лід.
Сукня  до  ніг  і    сорочка  під  колір  сливи.
Ось,  де  ми  є..  Тільки  зараз.  
...Твоя  Ліліт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674820
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 16.08.2016


Олена Вишневська

відтінок зливи (16+)

Видихнув  поглядом  в  очі  густий  туман.
Пальцями  нишком  від  пліч    і  по  формі  ліній
Легко  ковзнув  аж  до  стегон…  Я  –  нотний  стан.
Нотами  дотиків  (грають  не  тільки  білі)
Пишеш  мелодію.  Зцілюєш  рваність  ран.

Клавіші  тягнуться  стежкою  вздовж  колін.
Ти  партитуру  змішав  з  сигаретним  димом,
Джином  і    блюзом…  та,  врешті,  не  ти  один…
(Ми  без  хвилини  знайомі  лише  годину.)
Але  не  зараз…  Ще  прийде  наш  час  провин.

Локони  кольору  міді.  Чіткий  портрет.
Не  розглядай  надто  довго  –  то  шлях  до  згуби,
Просто  люби.  Тут.  В  цю  мить.  Затісний  корсет
Сковує  подих.  Печуть  передпліччя  губи
Грішним  тавром.  І  на  шпальтах  нічних  газет

Ми  в  об’єктиві  спокуси.  За  кадром  світ.
Тут,  мов  лавина,  обійми  з  відтінком  зливи,
Хрипкість  обірваних  фраз,  спека  й  знову  лід.
Сукня  до  ніг  і    сорочка  під  колір  сливи.
Ось,  де  ми  є..  Тільки  зараз.  
...Твоя  Ліліт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674820
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 16.08.2016


Ліна Ланська

КОРТІЛО НІЧ

Серпневу  ніч,  не  маковим  коржем
Кортіло,  -  медом  запашних  цілунків,
А  вилилось,  Господь  хай  береже,
Чумацьким  Шляхом  в  соляні  оклунки.

Вози  діряві  золото  і  сіль
Везли  на  небо,  попри  віру  в  диво.
А  Блискавиця  й  сива  Заметіль
На  Місяць  вкотре  поглядали  хтиво.

Зірковий  дощ  і  обертом  Земля,-
Збирає  самоцвіти  для  прикраси.
І  тільки  я  чекала,  як  здаля
Насіють  маку  ті  обидва  Спаси.

Ще  й  медом  виллють  доленьку,  піду
З  іконою,укотре,  до  причастя.
Кортіло  йти,  не  взимку  ж  по  льоду!
Кортіло  меду  і  краплинку  щастя.

Та  спаленіло  маки  відцвіли,
Духмяно-гірко  хащі  полинові
Буяють  всюди  тінями  імли,
Серед  бажань  медової  любові.
14.08.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683593
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016


Ліна Ланська

КОРТІЛО НІЧ

Серпневу  ніч,  не  маковим  коржем
Кортіло,  -  медом  запашних  цілунків,
А  вилилось,  Господь  хай  береже,
Чумацьким  Шляхом  в  соляні  оклунки.

Вози  діряві  золото  і  сіль
Везли  на  небо,  попри  віру  в  диво.
А  Блискавиця  й  сива  Заметіль
На  Місяць  вкотре  поглядали  хтиво.

Зірковий  дощ  і  обертом  Земля,-
Збирає  самоцвіти  для  прикраси.
І  тільки  я  чекала,  як  здаля
Насіють  маку  ті  обидва  Спаси.

Ще  й  медом  виллють  доленьку,  піду
З  іконою,укотре,  до  причастя.
Кортіло  йти,  не  взимку  ж  по  льоду!
Кортіло  меду  і  краплинку  щастя.

Та  спаленіло  маки  відцвіли,
Духмяно-гірко  хащі  полинові
Буяють  всюди  тінями  імли,
Серед  бажань  медової  любові.
14.08.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683593
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016


Ліна Ланська

КОРТІЛО НІЧ

Серпневу  ніч,  не  маковим  коржем
Кортіло,  -  медом  запашних  цілунків,
А  вилилось,  Господь  хай  береже,
Чумацьким  Шляхом  в  соляні  оклунки.

Вози  діряві  золото  і  сіль
Везли  на  небо,  попри  віру  в  диво.
А  Блискавиця  й  сива  Заметіль
На  Місяць  вкотре  поглядали  хтиво.

Зірковий  дощ  і  обертом  Земля,-
Збирає  самоцвіти  для  прикраси.
І  тільки  я  чекала,  як  здаля
Насіють  маку  ті  обидва  Спаси.

Ще  й  медом  виллють  доленьку,  піду
З  іконою,укотре,  до  причастя.
Кортіло  йти,  не  взимку  ж  по  льоду!
Кортіло  меду  і  краплинку  щастя.

Та  спаленіло  маки  відцвіли,
Духмяно-гірко  хащі  полинові
Буяють  всюди  тінями  імли,
Серед  бажань  медової  любові.
14.08.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683593
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016


С.І.М.ка

А що насправді?

Любов  –  це  храм  шпилястого  бароко:
Округлість  форм  і  тонкість  почуттів,  –
Контрасту  світ.  Заглиблено-високо
Подорожують  в  єдності  світів.

Любов  –  не  страх,  ні  жалість,  ні  повинність,
Любов  –  не  гріх,  не  муки  каяття,
Це  вісь  життя,  основа  і  первинність,
Прозріння  це  до  самозабуття.

Шовковість  слів,  промовистість  мовчання,
Цілунків  слід  на  скорених  місцях,
Солодка  мить  –  як  перша,  як  остання,
З  бажань  земних  міжзоряності  шлях.

Цунамі-пульс  –    до  болю  у  зап’ясті,
Печаль  розлук    –  до  ковдромерзлоти,
Питання  суть:  "А  що    насправді    щастя?"  –
І  відповідь:  "Це  ти,  любове!  ТИ!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683223
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 13.08.2016


С.І.М.ка

А що насправді?

Любов  –  це  храм  шпилястого  бароко:
Округлість  форм  і  тонкість  почуттів,  –
Контрасту  світ.  Заглиблено-високо
Подорожують  в  єдності  світів.

Любов  –  не  страх,  ні  жалість,  ні  повинність,
Любов  –  не  гріх,  не  муки  каяття,
Це  вісь  життя,  основа  і  первинність,
Прозріння  це  до  самозабуття.

Шовковість  слів,  промовистість  мовчання,
Цілунків  слід  на  скорених  місцях,
Солодка  мить  –  як  перша,  як  остання,
З  бажань  земних  міжзоряності  шлях.

Цунамі-пульс  –    до  болю  у  зап’ясті,
Печаль  розлук    –  до  ковдромерзлоти,
Питання  суть:  "А  що    насправді    щастя?"  –
І  відповідь:  "Це  ти,  любове!  ТИ!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683223
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 13.08.2016


С.І.М.ка

А що насправді?

Любов  –  це  храм  шпилястого  бароко:
Округлість  форм  і  тонкість  почуттів,  –
Контрасту  світ.  Заглиблено-високо
Подорожують  в  єдності  світів.

Любов  –  не  страх,  ні  жалість,  ні  повинність,
Любов  –  не  гріх,  не  муки  каяття,
Це  вісь  життя,  основа  і  первинність,
Прозріння  це  до  самозабуття.

Шовковість  слів,  промовистість  мовчання,
Цілунків  слід  на  скорених  місцях,
Солодка  мить  –  як  перша,  як  остання,
З  бажань  земних  міжзоряності  шлях.

Цунамі-пульс  –    до  болю  у  зап’ясті,
Печаль  розлук    –  до  ковдромерзлоти,
Питання  суть:  "А  що    насправді    щастя?"  –
І  відповідь:  "Це  ти,  любове!  ТИ!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683223
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 13.08.2016


Юля Гармаш

Я тебе хочу

–  Моя  незаймана,  нічна,
Моя  кохана!
Моя  гаряча  й  крижана,
Моя  остання!

–  Долоня  на  моїм  стегні  –  
Твій  вдалий  дослід.
Тебе  заводить  моє  «ні»,
Мене  –  твій  досвід.

Зухвалість  маєш  буть  моїм
Цієї  ночі!
–  Ти  –  найп’янкіше  з-поміж  вин,
Я  тебе  хочу!


Надрукований  у  журналі  "Дніпро"  №11  2012р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369787
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 12.08.2016


Юля Гармаш

Я тебе хочу

–  Моя  незаймана,  нічна,
Моя  кохана!
Моя  гаряча  й  крижана,
Моя  остання!

–  Долоня  на  моїм  стегні  –  
Твій  вдалий  дослід.
Тебе  заводить  моє  «ні»,
Мене  –  твій  досвід.

Зухвалість  маєш  буть  моїм
Цієї  ночі!
–  Ти  –  найп’янкіше  з-поміж  вин,
Я  тебе  хочу!


Надрукований  у  журналі  "Дніпро"  №11  2012р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369787
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 12.08.2016


Юля Гармаш

Я тебе хочу

–  Моя  незаймана,  нічна,
Моя  кохана!
Моя  гаряча  й  крижана,
Моя  остання!

–  Долоня  на  моїм  стегні  –  
Твій  вдалий  дослід.
Тебе  заводить  моє  «ні»,
Мене  –  твій  досвід.

Зухвалість  маєш  буть  моїм
Цієї  ночі!
–  Ти  –  найп’янкіше  з-поміж  вин,
Я  тебе  хочу!


Надрукований  у  журналі  "Дніпро"  №11  2012р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369787
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 12.08.2016


Ліна Ланська

ДВІ ТІНІ НА БАЛУ

Я  задихаюсь,  бо  свічки  -  не  квіти.
На  зойки  рветься  ця  спекотна  ніч.
Паркетом  дзеркала  хіба  ходити?  -
Вдивлятися  разом,  як  потойбіч

Поглянь,  мрійливо  тінь  чиясь  зітхнула,
Так  безпорадно    ходить  біля  стін;
А    інша  онде  келихом    жбурнула,
Бо  третя  не  підніметься  з  колін.

Дивись:    в  одну  -  дві  тіні,  рук  сплетіння
І  ковзають,  наначе  на  льоду.
Злились  жагуче  диво-мерехтінням,
Це  я  до  тебе  подумки  іду,

Допоки  нерозлучні  у  гавоті
Кларнет  і  скрипка,  чи  віолончель
І  хабанера;  скрапує  по  ноті
Сумний,  колись  невизнаний    Равель.

Спливає  ніч  у  доторках  лукаво,
Без  жодної  ознаки  каяття.
Дві  наші  тіні  -  шепіт  і  уява,
Передчуттям  солодкого  злиття.

12  08  2016

Равель,всесвітньовідомий  композитор,був  тричі  не  допущений  до  конкурсу  на  Велику  Римську  Премію.В  конкурсі  приймали  участь  лишень  учні  Шарля  Ленве  -  члена  жюрі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683253
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 12.08.2016


Ліна Ланська

ДВІ ТІНІ НА БАЛУ

Я  задихаюсь,  бо  свічки  -  не  квіти.
На  зойки  рветься  ця  спекотна  ніч.
Паркетом  дзеркала  хіба  ходити?  -
Вдивлятися  разом,  як  потойбіч

Поглянь,  мрійливо  тінь  чиясь  зітхнула,
Так  безпорадно    ходить  біля  стін;
А    інша  онде  келихом    жбурнула,
Бо  третя  не  підніметься  з  колін.

Дивись:    в  одну  -  дві  тіні,  рук  сплетіння
І  ковзають,  наначе  на  льоду.
Злились  жагуче  диво-мерехтінням,
Це  я  до  тебе  подумки  іду,

Допоки  нерозлучні  у  гавоті
Кларнет  і  скрипка,  чи  віолончель
І  хабанера;  скрапує  по  ноті
Сумний,  колись  невизнаний    Равель.

Спливає  ніч  у  доторках  лукаво,
Без  жодної  ознаки  каяття.
Дві  наші  тіні  -  шепіт  і  уява,
Передчуттям  солодкого  злиття.

12  08  2016

Равель,всесвітньовідомий  композитор,був  тричі  не  допущений  до  конкурсу  на  Велику  Римську  Премію.В  конкурсі  приймали  участь  лишень  учні  Шарля  Ленве  -  члена  жюрі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683253
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 12.08.2016


Ліна Ланська

ДВІ ТІНІ НА БАЛУ

Я  задихаюсь,  бо  свічки  -  не  квіти.
На  зойки  рветься  ця  спекотна  ніч.
Паркетом  дзеркала  хіба  ходити?  -
Вдивлятися  разом,  як  потойбіч

Поглянь,  мрійливо  тінь  чиясь  зітхнула,
Так  безпорадно    ходить  біля  стін;
А    інша  онде  келихом    жбурнула,
Бо  третя  не  підніметься  з  колін.

Дивись:    в  одну  -  дві  тіні,  рук  сплетіння
І  ковзають,  наначе  на  льоду.
Злились  жагуче  диво-мерехтінням,
Це  я  до  тебе  подумки  іду,

Допоки  нерозлучні  у  гавоті
Кларнет  і  скрипка,  чи  віолончель
І  хабанера;  скрапує  по  ноті
Сумний,  колись  невизнаний    Равель.

Спливає  ніч  у  доторках  лукаво,
Без  жодної  ознаки  каяття.
Дві  наші  тіні  -  шепіт  і  уява,
Передчуттям  солодкого  злиття.

12  08  2016

Равель,всесвітньовідомий  композитор,був  тричі  не  допущений  до  конкурсу  на  Велику  Римську  Премію.В  конкурсі  приймали  участь  лишень  учні  Шарля  Ленве  -  члена  жюрі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683253
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 12.08.2016


Єлена Дорофієвська

Полумеры и Я

[i]Полу[/i]ночь.  [i]Полу[/i]сон.  [i]Полу[/i]мера.
[i]Недо[/i]сказанность.  [i]Недо[/i]печаль.
И  гремит  ослепительно  белым
Беспощадный  душевный  февраль.

Между  летом  и  осенью  спутан
Ожиданием  новой  весны.  
Ну  а  в  мыслях  -  душевная  смута
И  височная  боль  "не  проси"...

*****

[i]В  твоей  постели  мне  особенно  тепло
И  я,  прижавшись,  рада  быть  послушной...
Ночь  расстелила  черное  сукно
И  бисером  украсила  жемчужным...
Настанет  утро..  Не  найдя  чулка,
Я  улыбнусь,  вернув  на  губы  скромность...
Как  мне  уйти,  отчаянно  любя?
Веселой  птичкой  выпорхнуть  в  условность?
Как  мне  спокойно,  вовремя  уйти,
Не  омрачив  тебя  своей  печалью?
Знамения  у  неба  попросить  -
Еще  одну  зарубку  на  скрижалях?
Ну  а  потом  таинственно  искрить
До  боли  зажимая  диафрагму...
Не  мне  решать,  уничтожать  ли  нить,
Протянутую  кем-то  между  нами...[/i]

*****

Не  проси,  не  зови.  Только  хуже
С  каждым  словом.  Вопросы  -  узлом...
ЗамечТательность  губит.  И  нужен
Испытательный....  [i]недо[/i]костер  -  

[i]Полу[/i]сжечь  [i]полу[/i]миф-[i]недо[/i]сказку,
[i]Перепутанность[/i],  [i]полу[/i]обман...
[i]Полу[/i]словие  на  полупальцах...  
[i]Полу[/i]вздох...  
...Полумеры  и  Я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682847
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 11.08.2016


Єлена Дорофієвська

Полумеры и Я

[i]Полу[/i]ночь.  [i]Полу[/i]сон.  [i]Полу[/i]мера.
[i]Недо[/i]сказанность.  [i]Недо[/i]печаль.
И  гремит  ослепительно  белым
Беспощадный  душевный  февраль.

Между  летом  и  осенью  спутан
Ожиданием  новой  весны.  
Ну  а  в  мыслях  -  душевная  смута
И  височная  боль  "не  проси"...

*****

[i]В  твоей  постели  мне  особенно  тепло
И  я,  прижавшись,  рада  быть  послушной...
Ночь  расстелила  черное  сукно
И  бисером  украсила  жемчужным...
Настанет  утро..  Не  найдя  чулка,
Я  улыбнусь,  вернув  на  губы  скромность...
Как  мне  уйти,  отчаянно  любя?
Веселой  птичкой  выпорхнуть  в  условность?
Как  мне  спокойно,  вовремя  уйти,
Не  омрачив  тебя  своей  печалью?
Знамения  у  неба  попросить  -
Еще  одну  зарубку  на  скрижалях?
Ну  а  потом  таинственно  искрить
До  боли  зажимая  диафрагму...
Не  мне  решать,  уничтожать  ли  нить,
Протянутую  кем-то  между  нами...[/i]

*****

Не  проси,  не  зови.  Только  хуже
С  каждым  словом.  Вопросы  -  узлом...
ЗамечТательность  губит.  И  нужен
Испытательный....  [i]недо[/i]костер  -  

[i]Полу[/i]сжечь  [i]полу[/i]миф-[i]недо[/i]сказку,
[i]Перепутанность[/i],  [i]полу[/i]обман...
[i]Полу[/i]словие  на  полупальцах...  
[i]Полу[/i]вздох...  
...Полумеры  и  Я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682847
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 11.08.2016


Єлена Дорофієвська

Полумеры и Я

[i]Полу[/i]ночь.  [i]Полу[/i]сон.  [i]Полу[/i]мера.
[i]Недо[/i]сказанность.  [i]Недо[/i]печаль.
И  гремит  ослепительно  белым
Беспощадный  душевный  февраль.

Между  летом  и  осенью  спутан
Ожиданием  новой  весны.  
Ну  а  в  мыслях  -  душевная  смута
И  височная  боль  "не  проси"...

*****

[i]В  твоей  постели  мне  особенно  тепло
И  я,  прижавшись,  рада  быть  послушной...
Ночь  расстелила  черное  сукно
И  бисером  украсила  жемчужным...
Настанет  утро..  Не  найдя  чулка,
Я  улыбнусь,  вернув  на  губы  скромность...
Как  мне  уйти,  отчаянно  любя?
Веселой  птичкой  выпорхнуть  в  условность?
Как  мне  спокойно,  вовремя  уйти,
Не  омрачив  тебя  своей  печалью?
Знамения  у  неба  попросить  -
Еще  одну  зарубку  на  скрижалях?
Ну  а  потом  таинственно  искрить
До  боли  зажимая  диафрагму...
Не  мне  решать,  уничтожать  ли  нить,
Протянутую  кем-то  между  нами...[/i]

*****

Не  проси,  не  зови.  Только  хуже
С  каждым  словом.  Вопросы  -  узлом...
ЗамечТательность  губит.  И  нужен
Испытательный....  [i]недо[/i]костер  -  

[i]Полу[/i]сжечь  [i]полу[/i]миф-[i]недо[/i]сказку,
[i]Перепутанность[/i],  [i]полу[/i]обман...
[i]Полу[/i]словие  на  полупальцах...  
[i]Полу[/i]вздох...  
...Полумеры  и  Я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682847
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 11.08.2016


Лілія Ніколаєнко

Мовчиш - нехай!

Мовчиш  –  нехай!  Цей  біль  задорогий,
Щоб  розміняти  на  монети  слова.
Близькі  ми,  та  не  друзі  –  вороги…
Накликати  війну  не  хочу  знову.

Забули  люди  і  пробачив  Бог.
Та  зорями  на  рану  сипле  серпень.
Заручниця  поезії  –  любов  –
Безсмертям  нудить  на  папері  серця.

У  музи  вже  немає  новизни.
Пегас  пасеться  на  пожовклім  лузі.
Не  пишеться  –  нехай!  І  зблідли  сни.
Найбільша  кара  –  це  твоя  байдужість.

А  час-суддя  залишиться  сліпим.
Дамоклів  меч  над  щастям  заржавіє.  
Нехай  не  буду  знати,  чи  любив.
Ти  –  відчай  мій,  приречення  і  віра…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682892
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 11.08.2016


Лілія Ніколаєнко

Мовчиш - нехай!

Мовчиш  –  нехай!  Цей  біль  задорогий,
Щоб  розміняти  на  монети  слова.
Близькі  ми,  та  не  друзі  –  вороги…
Накликати  війну  не  хочу  знову.

Забули  люди  і  пробачив  Бог.
Та  зорями  на  рану  сипле  серпень.
Заручниця  поезії  –  любов  –
Безсмертям  нудить  на  папері  серця.

У  музи  вже  немає  новизни.
Пегас  пасеться  на  пожовклім  лузі.
Не  пишеться  –  нехай!  І  зблідли  сни.
Найбільша  кара  –  це  твоя  байдужість.

А  час-суддя  залишиться  сліпим.
Дамоклів  меч  над  щастям  заржавіє.  
Нехай  не  буду  знати,  чи  любив.
Ти  –  відчай  мій,  приречення  і  віра…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682892
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 11.08.2016


Лілія Ніколаєнко

Мовчиш - нехай!

Мовчиш  –  нехай!  Цей  біль  задорогий,
Щоб  розміняти  на  монети  слова.
Близькі  ми,  та  не  друзі  –  вороги…
Накликати  війну  не  хочу  знову.

Забули  люди  і  пробачив  Бог.
Та  зорями  на  рану  сипле  серпень.
Заручниця  поезії  –  любов  –
Безсмертям  нудить  на  папері  серця.

У  музи  вже  немає  новизни.
Пегас  пасеться  на  пожовклім  лузі.
Не  пишеться  –  нехай!  І  зблідли  сни.
Найбільша  кара  –  це  твоя  байдужість.

А  час-суддя  залишиться  сліпим.
Дамоклів  меч  над  щастям  заржавіє.  
Нехай  не  буду  знати,  чи  любив.
Ти  –  відчай  мій,  приречення  і  віра…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682892
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 11.08.2016


Єлена Дорофієвська

Случайная спальня

[i]Потом  наступила  полная  тишина,  и  когда  я  погружался  в  сон,  дом        поднял  якорь  для  ночной  переправы.[/i]
[u][i]Андре  Жид.  Изабелла[/i][/u]



Сквозь  тюль  спешили  пасть  к  ногам  лучи
Испуганного  робким  счастьем  солнца,
А  я  просила:  "Только  не  молчи!
Пусть  тело  твоим  шепотом  нальется"...

И  если  стены  сожжены  от  слов,
То  что  уж  мы?  Мы  спалены  подавно  -
В  случайной  спальне  правила  любовь
Без  правил,  без  наставников  и  главных.

Подавлена  минута  красотой  -
Мы  в  счастье,  словно  боги,  совершенны.
А  стрелки  продлевали  день  рукой
Святого,  что  не  знает  искушений.

Наполнен  впечатлениями  день  -
Другой,  похожий,  может,  не  настанет.
...Скажи  лишь  слово,  счастье  обесцень
И  больше  не  вторгайся  в  мою  память.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682957
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 11.08.2016


Єлена Дорофієвська

Случайная спальня

[i]Потом  наступила  полная  тишина,  и  когда  я  погружался  в  сон,  дом        поднял  якорь  для  ночной  переправы.[/i]
[u][i]Андре  Жид.  Изабелла[/i][/u]



Сквозь  тюль  спешили  пасть  к  ногам  лучи
Испуганного  робким  счастьем  солнца,
А  я  просила:  "Только  не  молчи!
Пусть  тело  твоим  шепотом  нальется"...

И  если  стены  сожжены  от  слов,
То  что  уж  мы?  Мы  спалены  подавно  -
В  случайной  спальне  правила  любовь
Без  правил,  без  наставников  и  главных.

Подавлена  минута  красотой  -
Мы  в  счастье,  словно  боги,  совершенны.
А  стрелки  продлевали  день  рукой
Святого,  что  не  знает  искушений.

Наполнен  впечатлениями  день  -
Другой,  похожий,  может,  не  настанет.
...Скажи  лишь  слово,  счастье  обесцень
И  больше  не  вторгайся  в  мою  память.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682957
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 11.08.2016


Єлена Дорофієвська

Случайная спальня

[i]Потом  наступила  полная  тишина,  и  когда  я  погружался  в  сон,  дом        поднял  якорь  для  ночной  переправы.[/i]
[u][i]Андре  Жид.  Изабелла[/i][/u]



Сквозь  тюль  спешили  пасть  к  ногам  лучи
Испуганного  робким  счастьем  солнца,
А  я  просила:  "Только  не  молчи!
Пусть  тело  твоим  шепотом  нальется"...

И  если  стены  сожжены  от  слов,
То  что  уж  мы?  Мы  спалены  подавно  -
В  случайной  спальне  правила  любовь
Без  правил,  без  наставников  и  главных.

Подавлена  минута  красотой  -
Мы  в  счастье,  словно  боги,  совершенны.
А  стрелки  продлевали  день  рукой
Святого,  что  не  знает  искушений.

Наполнен  впечатлениями  день  -
Другой,  похожий,  может,  не  настанет.
...Скажи  лишь  слово,  счастье  обесцень
И  больше  не  вторгайся  в  мою  память.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682957
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 11.08.2016


Наталя Данилюк

Ніби іще не осінь…

[img]http://www.playcast.ru/uploads/2015/09/30/15270296.jpg[/img]

Ніби  іще  не  осінь,
лиш  надвечір’я  літа…
Сонця  достиглу  диню,
скупану  в  молоці,
полудень  колихає
на  яблуневих  вітах,
променя  світлий  по́ніж
блимає  у  руці.

Лускаються  горіхи,
серпень  вітає  Спасом,
яблука  зашарілись,
пахнуть  густі  меди.
Збовтана  тепла  купіль
піниться  житнім  квасом,
і  дітлашня  грайлива
лащиться  до  води.

Пружна  мембрана  поля,
жваво  кручу  педалі,
змійку  тонку  виводить
гума  тугих  коліс!
Вкотре  кудись  втікаю
від  суєти  реалій  –
в  гори,  туди,  де  в  небо
соснами  вперся  ліс.

В  душу  мені  дихне  він
хвойним  своїм  кадилом,
у  рукави  й  за  комір
щедро  сипне  голок!
Скаже:  «Моя  дитино,
де  ж  це  тебе  носило?».
За  кільканадцять  метрів
мій  упізнає  крок.

Ніби  іще  не  осінь,
наче  уже  й  не  літо  –
ледве  між  них  відчутний
цей  надтонкий  рубіж…
Жарить  в  обличчя  сонце
жовтим  своїм  софітом,
серце  стікає  світлом,
ніби  встромили  ніж…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682719
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 09.08.2016


Наталя Данилюк

Ніби іще не осінь…

[img]http://www.playcast.ru/uploads/2015/09/30/15270296.jpg[/img]

Ніби  іще  не  осінь,
лиш  надвечір’я  літа…
Сонця  достиглу  диню,
скупану  в  молоці,
полудень  колихає
на  яблуневих  вітах,
променя  світлий  по́ніж
блимає  у  руці.

Лускаються  горіхи,
серпень  вітає  Спасом,
яблука  зашарілись,
пахнуть  густі  меди.
Збовтана  тепла  купіль
піниться  житнім  квасом,
і  дітлашня  грайлива
лащиться  до  води.

Пружна  мембрана  поля,
жваво  кручу  педалі,
змійку  тонку  виводить
гума  тугих  коліс!
Вкотре  кудись  втікаю
від  суєти  реалій  –
в  гори,  туди,  де  в  небо
соснами  вперся  ліс.

В  душу  мені  дихне  він
хвойним  своїм  кадилом,
у  рукави  й  за  комір
щедро  сипне  голок!
Скаже:  «Моя  дитино,
де  ж  це  тебе  носило?».
За  кільканадцять  метрів
мій  упізнає  крок.

Ніби  іще  не  осінь,
наче  уже  й  не  літо  –
ледве  між  них  відчутний
цей  надтонкий  рубіж…
Жарить  в  обличчя  сонце
жовтим  своїм  софітом,
серце  стікає  світлом,
ніби  встромили  ніж…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682719
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 09.08.2016


Наталя Данилюк

Квітникарю, прошу, загорніть мені жмуток весни…

Квітникарю,  прошу́,  загорніть  мені  жмуток  весни
В  шурхотливу  газету!  Візьму  оберемок  духмяний,
Пробіжусь  під  дощем  аличево-шовково-хмільним
І  нитками  його  позатягую  давнішні  рани.

Квітникарю,  прошу́,  загорніть  мені  кращий  –  он  той…
Я  сьогодні  від  щастя  така  неприборкано-п’яна,
Ніби  взяла  і  виграла  сонця  обійми  в  лото!..
І  дорога  моя  мерехтить,  мов  гладка  порцеляна!  

І  сліди,  мов  уламки  розбитих  на  друзки  свічад,
Віддзеркалюють  клаптики  свіжо-бузкового  неба!
Розтинаю  повітря,  а  пульс  торохтить  невпопад,
І  судини  мої  стугонять,  мов  напоєні  стебла…

І  душа  –  обважніле  від  цвіту  живе  деревце,
Що  радіє  отій  життєдайній  намоленій  зливі!
Квітникарю,  прошу́,  загорніть  мені  щастя  оце  –
Не  зада́рма,  а  так  –  
за  усмі́шку,  
за  очі  красиві!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576425
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 06.08.2016


Наталя Данилюк

Квітникарю, прошу, загорніть мені жмуток весни…

Квітникарю,  прошу́,  загорніть  мені  жмуток  весни
В  шурхотливу  газету!  Візьму  оберемок  духмяний,
Пробіжусь  під  дощем  аличево-шовково-хмільним
І  нитками  його  позатягую  давнішні  рани.

Квітникарю,  прошу́,  загорніть  мені  кращий  –  он  той…
Я  сьогодні  від  щастя  така  неприборкано-п’яна,
Ніби  взяла  і  виграла  сонця  обійми  в  лото!..
І  дорога  моя  мерехтить,  мов  гладка  порцеляна!  

І  сліди,  мов  уламки  розбитих  на  друзки  свічад,
Віддзеркалюють  клаптики  свіжо-бузкового  неба!
Розтинаю  повітря,  а  пульс  торохтить  невпопад,
І  судини  мої  стугонять,  мов  напоєні  стебла…

І  душа  –  обважніле  від  цвіту  живе  деревце,
Що  радіє  отій  життєдайній  намоленій  зливі!
Квітникарю,  прошу́,  загорніть  мені  щастя  оце  –
Не  зада́рма,  а  так  –  
за  усмі́шку,  
за  очі  красиві!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576425
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 06.08.2016


Наташа Марос

ЗАБУВ…

Як  пахнуть  трави,  скошені  учора,
Де  коники  стрибають  навмання,
Не  вміють  цвіркуни  сюрчати  хором
І  ще  не  коле  висохла  стерня...

Сльозою  сік  стікає  на  покоси  -
Не  хоче  в"януть  зрізане  стебло,
Ліниво  походжає  вечір  босий,
Мов  дощового  літа  й  не  було...

Бринить  повітря  й  важко,  й  невагомо,
Та  знає  ніч,  що  звалена  трава
Співа  останню  пісню.  Невідомо
Померла  вже  вона  чи  ще  жива...

О,  як  мені  хотілося  сп"яніти
Від  того  неземного,  без  прикрас,
Святого  почуття,  що  впало  в  літо,
Коли  усенький  світ  забув  про  нас...

         -          -          -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682149
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 06.08.2016


Наташа Марос

ЗАБУВ…

Як  пахнуть  трави,  скошені  учора,
Де  коники  стрибають  навмання,
Не  вміють  цвіркуни  сюрчати  хором
І  ще  не  коле  висохла  стерня...

Сльозою  сік  стікає  на  покоси  -
Не  хоче  в"януть  зрізане  стебло,
Ліниво  походжає  вечір  босий,
Мов  дощового  літа  й  не  було...

Бринить  повітря  й  важко,  й  невагомо,
Та  знає  ніч,  що  звалена  трава
Співа  останню  пісню.  Невідомо
Померла  вже  вона  чи  ще  жива...

О,  як  мені  хотілося  сп"яніти
Від  того  неземного,  без  прикрас,
Святого  почуття,  що  впало  в  літо,
Коли  усенький  світ  забув  про  нас...

         -          -          -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682149
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 06.08.2016


Ліна Ланська

ЗЦІЛЕННЯ

Думаєш  час  полікує?
Зцілення  -  вигадка  просто,
Наче  розсипане  просо  -
Котиться  та  не  смакує.

Гарне  таке,  золотаве.
Може  колись  і  здалося?
Чом  же  душа  стоголоссям
В  розпачі...  де  її  аве?

Душі  -  мережки-вуалі.
Свистом  пронизує  вітер.
Слів  вже  нема,  кілька  літер,
Інше  все  -  зайві  деталі.

Час  не  прийде,  він  минає.
Те,  що  було,  на  поталу.
Витекло  тихо,  помалу
Нас  до  землі  нагинає.

Кажуть,  забудеться...де  там!
З  пам"яттю  знов  у  двобої
Сваряться  вірші  й  гобої,  -
От  вже  біда  диригентам.
Лихо  не  менше  поетам...
06.08.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682164
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 06.08.2016


Ліна Ланська

ЗЦІЛЕННЯ

Думаєш  час  полікує?
Зцілення  -  вигадка  просто,
Наче  розсипане  просо  -
Котиться  та  не  смакує.

Гарне  таке,  золотаве.
Може  колись  і  здалося?
Чом  же  душа  стоголоссям
В  розпачі...  де  її  аве?

Душі  -  мережки-вуалі.
Свистом  пронизує  вітер.
Слів  вже  нема,  кілька  літер,
Інше  все  -  зайві  деталі.

Час  не  прийде,  він  минає.
Те,  що  було,  на  поталу.
Витекло  тихо,  помалу
Нас  до  землі  нагинає.

Кажуть,  забудеться...де  там!
З  пам"яттю  знов  у  двобої
Сваряться  вірші  й  гобої,  -
От  вже  біда  диригентам.
Лихо  не  менше  поетам...
06.08.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682164
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 06.08.2016


Процак Наталя

Іржаве щастя…

Ніколи  не  ігноруй  людину,  яка  турбується  про  тебе  більше  за  все.
Тому,  що  в  один  чудовий  день,  ти  можеш  прокинутись  і  зрозуміти,
що  втратив  Місяць,  рахуючи  зірки...
                                           Антуан  де  Сент-Екзюпері...


Ти  називав  мене  своїм  життям
І  я  жила  тобою  -  променіла
Та  доля  наша  кришталево-біла
Іржавим  прогнивала  почуттям...

Так  пусто  в  домі  нашому  тепер
Бур'яном  стежка  поросла  на  ганок
Де  ми  з  тобою  зустрічали  ранок
Під  пісню  солов'я  з  лісних  шпалер...

Без  тебе  тут  усе  уже  не  так
Порожні  стіни  наганяють  тугу
І  вітер  за  вікном  свою  наругу
Лукаво  завиває  мов  хижак...

Пилиться  у  кутку  старий  рояль
Ми  так  любили  вдвох  на  ньому  грати
І  у  вікно  на  небо  споглядати
В  бездонну  вись  чистішу  за  кришталь...

На  столику  лежать  твої  листи
Я  сотню  раз  читала  їх  по  колу
І  мою  душу  з  болю  охололу
Вбивали  недопалені  мости...

Пройдуся  боса  по  нічній  росі
В  твій  светр  загорнуся  помилково
І  аромат  ударить  так  раптово
Знайомий  запах  загірчить  в  сльозі...

Мені  здається,  що  я  просто  сплю
Тільки  реальність  завиває  сумом
І  в  мене  ударяє  наче  струмом
Твоє  далеке  й  зболене    "люблю..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682040
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 05.08.2016


Процак Наталя

Іржаве щастя…

Ніколи  не  ігноруй  людину,  яка  турбується  про  тебе  більше  за  все.
Тому,  що  в  один  чудовий  день,  ти  можеш  прокинутись  і  зрозуміти,
що  втратив  Місяць,  рахуючи  зірки...
                                           Антуан  де  Сент-Екзюпері...


Ти  називав  мене  своїм  життям
І  я  жила  тобою  -  променіла
Та  доля  наша  кришталево-біла
Іржавим  прогнивала  почуттям...

Так  пусто  в  домі  нашому  тепер
Бур'яном  стежка  поросла  на  ганок
Де  ми  з  тобою  зустрічали  ранок
Під  пісню  солов'я  з  лісних  шпалер...

Без  тебе  тут  усе  уже  не  так
Порожні  стіни  наганяють  тугу
І  вітер  за  вікном  свою  наругу
Лукаво  завиває  мов  хижак...

Пилиться  у  кутку  старий  рояль
Ми  так  любили  вдвох  на  ньому  грати
І  у  вікно  на  небо  споглядати
В  бездонну  вись  чистішу  за  кришталь...

На  столику  лежать  твої  листи
Я  сотню  раз  читала  їх  по  колу
І  мою  душу  з  болю  охололу
Вбивали  недопалені  мости...

Пройдуся  боса  по  нічній  росі
В  твій  светр  загорнуся  помилково
І  аромат  ударить  так  раптово
Знайомий  запах  загірчить  в  сльозі...

Мені  здається,  що  я  просто  сплю
Тільки  реальність  завиває  сумом
І  в  мене  ударяє  наче  струмом
Твоє  далеке  й  зболене    "люблю..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682040
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 05.08.2016


Лина Лу

ВОТ И ВСЁ

Вот  и  всё…  дожди  уныло  падая,
Смыли  глаз  печальных  синеву.
Слезы  солью    по  щеке…  досаду  я,
Спрячу  под  упавшую  листву.

Вот  и  всё,    слова  твои  не  прошены,
Вырвались,  восторженно  смеясь…
И  душа  босая,  в  травах  скошенных
Уколовшись,  каплей    пролилась.

Вот  и  всё,  растерзана  иголками,
Рвется  кукла,  ветоши  призыв.
Ей  фарфор  звенящими  осколками,
Закрывает    тянущий  надрыв…

Вот  и  всё,  истерзанный  заплатами,
Горечью  застиранный  платок.
Кичится  долгами  неоплатными,
Памяти  укромный  уголок.


Выставлен  повторно,редактирован.

11.14.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681931
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 05.08.2016


Лина Лу

ВОТ И ВСЁ

Вот  и  всё…  дожди  уныло  падая,
Смыли  глаз  печальных  синеву.
Слезы  солью    по  щеке…  досаду  я,
Спрячу  под  упавшую  листву.

Вот  и  всё,    слова  твои  не  прошены,
Вырвались,  восторженно  смеясь…
И  душа  босая,  в  травах  скошенных
Уколовшись,  каплей    пролилась.

Вот  и  всё,  растерзана  иголками,
Рвется  кукла,  ветоши  призыв.
Ей  фарфор  звенящими  осколками,
Закрывает    тянущий  надрыв…

Вот  и  всё,  истерзанный  заплатами,
Горечью  застиранный  платок.
Кичится  долгами  неоплатными,
Памяти  укромный  уголок.


Выставлен  повторно,редактирован.

11.14.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681931
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 05.08.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.08.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.08.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.08.2016


Іван Мотрюк

Ключовий момент. (гуморестка з діалектом)

У  карпатськеє  село,
Що  десь  між  горами
Приїхали  журналісти
Із  телепрограми.

Ходіт  вони  по  селі
Шось  собі  знімают
Люди  з  острахом  плаями,
Лиш  сі  посувают.

Кожен  хоче  шось  спитати,
З  якої  програми  ,
Та  не  хотіт  підходити
Боятсі  реклами.

Одні  кажут  шо  кіно
Хотіт  тут  знімати,
Другі  кажут  шо  приїдуть
Мабуть  депутати.

Зібралисі  всі  під  баром,
Що  коло  сільради
І  питаютсі  у  війта
Якоїсь  поради.

Війт  вдягнувсі  в  вишиванку,
Щоб  солідність  мати,
Влупив  собі  півлітрину
Й  пішов  сі  питати.

Закликав  їх  в  сіліраду,
Розпитав  помалу.
Тай  пішов  казати  людям  ,
З  якого  каналу.

Кажут  шо  вни  з  передачі
Моменти  з  ключами
І  шукают  Михаська
З  лісопилорами.

Село  ото  не  величке-
Дві  й  пів  полонини.
Так  шо  про  се  усі  знали  
Вже  за  пів  години.

Сами  більше  сі  втішила
Жінка  Михаськова,
Тепер  дума  заживу
І  я  гонорово.

Задарма  я  Михаська
Все  свого  ганьбила.
Тепер  вижу  лотерея,
То  велика  сила.

Дивись  йому  від  квартири
Ключі  присотали,
Добре  шо  я  його  п*єного
Вчера  не  прогнала.

Хоч  до  дітька  грошей  вгрохав
Він  вті  лотереї,
Та  тепер  нова  квартира-
Газ  і  батереї.

До  вечора  Михаська
Мила  й  поцувала,
Аж  гульк  уже  на  воротах
Народу  навала.

Репортер  у  Михаська
Файненько  питає
З  якого  він  буде  року
І  як  поживає.

Пита  йго  чи  в  Магадані  
Він  був  на  роботі
І  чи  "помніт"  він  Марину
В  червоних  чоботях.

Михаськові  із  подиву
Мову  перемкнуло.
До  чого  тут  та  Марина,
І  коли  се  було?

Михайлиха  і  собі  
Аж  рота  відкрила
Й  одним  оком  погляда  
У  кутку  на  вила.

Не  забула  вас  Михаську
Отота  Марина.
Передала  вам  цілунок
І  привіт  від  сина.

Каже  в  неї  усе  добре
Є  синок  Аркаша
Який  дуже  хоче  знати
Як  живе  "папаша".

На  цьому  то  інтерв*ю
Враз  сі  закінчило
Бо  Михайлиха  вхопила
Із  куточка  вила.

І  давай  лупить  потроху
Отих  репортерів
А  Михасько  без  ключів
Вискочив  у  двері.

Отакі  в  житті  бувають
Ключові  моменти
Замість  ключів  від  квартири
Маєш  аліменти.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457807
дата надходження 31.10.2013
дата закладки 31.07.2016


Іван Мотрюк

Ключовий момент. (гуморестка з діалектом)

У  карпатськеє  село,
Що  десь  між  горами
Приїхали  журналісти
Із  телепрограми.

Ходіт  вони  по  селі
Шось  собі  знімают
Люди  з  острахом  плаями,
Лиш  сі  посувают.

Кожен  хоче  шось  спитати,
З  якої  програми  ,
Та  не  хотіт  підходити
Боятсі  реклами.

Одні  кажут  шо  кіно
Хотіт  тут  знімати,
Другі  кажут  шо  приїдуть
Мабуть  депутати.

Зібралисі  всі  під  баром,
Що  коло  сільради
І  питаютсі  у  війта
Якоїсь  поради.

Війт  вдягнувсі  в  вишиванку,
Щоб  солідність  мати,
Влупив  собі  півлітрину
Й  пішов  сі  питати.

Закликав  їх  в  сіліраду,
Розпитав  помалу.
Тай  пішов  казати  людям  ,
З  якого  каналу.

Кажут  шо  вни  з  передачі
Моменти  з  ключами
І  шукают  Михаська
З  лісопилорами.

Село  ото  не  величке-
Дві  й  пів  полонини.
Так  шо  про  се  усі  знали  
Вже  за  пів  години.

Сами  більше  сі  втішила
Жінка  Михаськова,
Тепер  дума  заживу
І  я  гонорово.

Задарма  я  Михаська
Все  свого  ганьбила.
Тепер  вижу  лотерея,
То  велика  сила.

Дивись  йому  від  квартири
Ключі  присотали,
Добре  шо  я  його  п*єного
Вчера  не  прогнала.

Хоч  до  дітька  грошей  вгрохав
Він  вті  лотереї,
Та  тепер  нова  квартира-
Газ  і  батереї.

До  вечора  Михаська
Мила  й  поцувала,
Аж  гульк  уже  на  воротах
Народу  навала.

Репортер  у  Михаська
Файненько  питає
З  якого  він  буде  року
І  як  поживає.

Пита  йго  чи  в  Магадані  
Він  був  на  роботі
І  чи  "помніт"  він  Марину
В  червоних  чоботях.

Михаськові  із  подиву
Мову  перемкнуло.
До  чого  тут  та  Марина,
І  коли  се  було?

Михайлиха  і  собі  
Аж  рота  відкрила
Й  одним  оком  погляда  
У  кутку  на  вила.

Не  забула  вас  Михаську
Отота  Марина.
Передала  вам  цілунок
І  привіт  від  сина.

Каже  в  неї  усе  добре
Є  синок  Аркаша
Який  дуже  хоче  знати
Як  живе  "папаша".

На  цьому  то  інтерв*ю
Враз  сі  закінчило
Бо  Михайлиха  вхопила
Із  куточка  вила.

І  давай  лупить  потроху
Отих  репортерів
А  Михасько  без  ключів
Вискочив  у  двері.

Отакі  в  житті  бувають
Ключові  моменти
Замість  ключів  від  квартири
Маєш  аліменти.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457807
дата надходження 31.10.2013
дата закладки 31.07.2016


Іван Мотрюк

Ключовий момент. (гуморестка з діалектом)

У  карпатськеє  село,
Що  десь  між  горами
Приїхали  журналісти
Із  телепрограми.

Ходіт  вони  по  селі
Шось  собі  знімают
Люди  з  острахом  плаями,
Лиш  сі  посувают.

Кожен  хоче  шось  спитати,
З  якої  програми  ,
Та  не  хотіт  підходити
Боятсі  реклами.

Одні  кажут  шо  кіно
Хотіт  тут  знімати,
Другі  кажут  шо  приїдуть
Мабуть  депутати.

Зібралисі  всі  під  баром,
Що  коло  сільради
І  питаютсі  у  війта
Якоїсь  поради.

Війт  вдягнувсі  в  вишиванку,
Щоб  солідність  мати,
Влупив  собі  півлітрину
Й  пішов  сі  питати.

Закликав  їх  в  сіліраду,
Розпитав  помалу.
Тай  пішов  казати  людям  ,
З  якого  каналу.

Кажут  шо  вни  з  передачі
Моменти  з  ключами
І  шукают  Михаська
З  лісопилорами.

Село  ото  не  величке-
Дві  й  пів  полонини.
Так  шо  про  се  усі  знали  
Вже  за  пів  години.

Сами  більше  сі  втішила
Жінка  Михаськова,
Тепер  дума  заживу
І  я  гонорово.

Задарма  я  Михаська
Все  свого  ганьбила.
Тепер  вижу  лотерея,
То  велика  сила.

Дивись  йому  від  квартири
Ключі  присотали,
Добре  шо  я  його  п*єного
Вчера  не  прогнала.

Хоч  до  дітька  грошей  вгрохав
Він  вті  лотереї,
Та  тепер  нова  квартира-
Газ  і  батереї.

До  вечора  Михаська
Мила  й  поцувала,
Аж  гульк  уже  на  воротах
Народу  навала.

Репортер  у  Михаська
Файненько  питає
З  якого  він  буде  року
І  як  поживає.

Пита  йго  чи  в  Магадані  
Він  був  на  роботі
І  чи  "помніт"  він  Марину
В  червоних  чоботях.

Михаськові  із  подиву
Мову  перемкнуло.
До  чого  тут  та  Марина,
І  коли  се  було?

Михайлиха  і  собі  
Аж  рота  відкрила
Й  одним  оком  погляда  
У  кутку  на  вила.

Не  забула  вас  Михаську
Отота  Марина.
Передала  вам  цілунок
І  привіт  від  сина.

Каже  в  неї  усе  добре
Є  синок  Аркаша
Який  дуже  хоче  знати
Як  живе  "папаша".

На  цьому  то  інтерв*ю
Враз  сі  закінчило
Бо  Михайлиха  вхопила
Із  куточка  вила.

І  давай  лупить  потроху
Отих  репортерів
А  Михасько  без  ключів
Вискочив  у  двері.

Отакі  в  житті  бувають
Ключові  моменти
Замість  ключів  від  квартири
Маєш  аліменти.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457807
дата надходження 31.10.2013
дата закладки 31.07.2016


Ден Мун

Седой туман

https://www.youtube.com/watch?v=XMLmYmPsUSs

Седой  туман,  властитель  ночи  темной,
На  пару  с  фонарями  за  стеклом,
Проглотит  все  на  улице  укромной,
Меня  накроет  пледом,  словно  сном.

Его  душа  дымится  будто  в  печке,
И  я  вдыхаю  теплый  аромат.
Включу  магнитофон,  зажгутся  свечки,
Вернусь  в  воспоминания  назад.

Скажи,  родная,  почему  с  туманом,
И  с  осенью,  и  с  ливнем,  и  с  грозой
В  душе  моей  стихают  океаны,
И  я  могу  вновь  быть  самим  собой?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680912
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 30.07.2016


Ден Мун

Седой туман

https://www.youtube.com/watch?v=XMLmYmPsUSs

Седой  туман,  властитель  ночи  темной,
На  пару  с  фонарями  за  стеклом,
Проглотит  все  на  улице  укромной,
Меня  накроет  пледом,  словно  сном.

Его  душа  дымится  будто  в  печке,
И  я  вдыхаю  теплый  аромат.
Включу  магнитофон,  зажгутся  свечки,
Вернусь  в  воспоминания  назад.

Скажи,  родная,  почему  с  туманом,
И  с  осенью,  и  с  ливнем,  и  с  грозой
В  душе  моей  стихают  океаны,
И  я  могу  вновь  быть  самим  собой?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680912
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 30.07.2016


Ден Мун

Седой туман

https://www.youtube.com/watch?v=XMLmYmPsUSs

Седой  туман,  властитель  ночи  темной,
На  пару  с  фонарями  за  стеклом,
Проглотит  все  на  улице  укромной,
Меня  накроет  пледом,  словно  сном.

Его  душа  дымится  будто  в  печке,
И  я  вдыхаю  теплый  аромат.
Включу  магнитофон,  зажгутся  свечки,
Вернусь  в  воспоминания  назад.

Скажи,  родная,  почему  с  туманом,
И  с  осенью,  и  с  ливнем,  и  с  грозой
В  душе  моей  стихают  океаны,
И  я  могу  вновь  быть  самим  собой?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680912
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 30.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.07.2016


Циганова Наталія

І тільки ти ще…

А  мрія  перед  серцем  завинила
і  тихо–тихо  йшла  додому  пішки.
Пролляла  ніч  на  сутінки  чорнила
і  тільки  ти  ще  вечоріла  трішки,
від  темряви  фатальної  –  окремо,
де  кожний  ранок  мав  ім’я  важливе:
чергові  шість  твоїх  –  важкі  «даремно»…
черговий  сьомий  ваш  –  легкий  «можливо»...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679787
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016


Циганова Наталія

І тільки ти ще…

А  мрія  перед  серцем  завинила
і  тихо–тихо  йшла  додому  пішки.
Пролляла  ніч  на  сутінки  чорнила
і  тільки  ти  ще  вечоріла  трішки,
від  темряви  фатальної  –  окремо,
де  кожний  ранок  мав  ім’я  важливе:
чергові  шість  твоїх  –  важкі  «даремно»…
черговий  сьомий  ваш  –  легкий  «можливо»...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679787
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.07.2016


OlgaSydoruk

Ни слова, ни шага - во тьме…

Ни  слова,ни  шага  -  во  тьме...
Лишь  блики  мерцания  тени  -  
Кругами  по  стылой  воде,..
В  зазубринах(ржавчины)вены...
Устелен  не  розами  путь...
Грехами  исколоты  вежды...
Ты  только  не  обессудь  -  
За  эти  слова(без  надежды)...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679579
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 22.07.2016


OlgaSydoruk

Ни слова, ни шага - во тьме…

Ни  слова,ни  шага  -  во  тьме...
Лишь  блики  мерцания  тени  -  
Кругами  по  стылой  воде,..
В  зазубринах(ржавчины)вены...
Устелен  не  розами  путь...
Грехами  исколоты  вежды...
Ты  только  не  обессудь  -  
За  эти  слова(без  надежды)...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679579
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 22.07.2016


Ліна Ланська

ОЗВУЧЕНО

Я  плакала,бо  ніч  така  коротка,
Росою  виціловує  світанки.
На  пелюстки  перлиста  впала  нотка
Засмучено.

Я  плакала,  збираючи  в  долоні
Амброзію,  -  душі  ятрились  ранки,
А  час  туманом  осідав  на  скроні
Розлючено.

Я  плакала  від  щастя,  що  те  горе,
Коли  твій  усміх  -  ніжні  колисанки?
Те  неможливе,  знаю,  переборе,
Закриє  тінь  мереживом    фіранки  -
Оте  палке  одвічне  і  прозоре.
Озвучено.
21.07.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679366
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016


Ліна Ланська

ОЗВУЧЕНО

Я  плакала,бо  ніч  така  коротка,
Росою  виціловує  світанки.
На  пелюстки  перлиста  впала  нотка
Засмучено.

Я  плакала,  збираючи  в  долоні
Амброзію,  -  душі  ятрились  ранки,
А  час  туманом  осідав  на  скроні
Розлючено.

Я  плакала  від  щастя,  що  те  горе,
Коли  твій  усміх  -  ніжні  колисанки?
Те  неможливе,  знаю,  переборе,
Закриє  тінь  мереживом    фіранки  -
Оте  палке  одвічне  і  прозоре.
Озвучено.
21.07.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679366
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.07.2016


Анатолій В.

Жінка

Ти  диво  дивне,  зіткане  зі  слів,
Із  вітру  в  полі,  зоряного  неба,
Із  невловимих  сонячних  жалів...
Таку,  як  ти,  обожнювати  треба!

Ти  пахнеш  літом,  сонцем,  полином,
Ромашкою  і  м`ятою,  і  медом...
Твій  аромат  п`янить  хмільним  вином,
Ти  пахнеш  височінню,  пахнеш  небом!

Я  б  за  тобою  міг  піти  за  край!
Де  та  межа,  щоб  не  переступити?..
З  тобою  й  в  пеклі,  мабуть,  буде  рай...
Таку,  як  ти,  не  можна  не  любити!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673632
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 20.07.2016


Анатолій В.

Жінка

Ти  диво  дивне,  зіткане  зі  слів,
Із  вітру  в  полі,  зоряного  неба,
Із  невловимих  сонячних  жалів...
Таку,  як  ти,  обожнювати  треба!

Ти  пахнеш  літом,  сонцем,  полином,
Ромашкою  і  м`ятою,  і  медом...
Твій  аромат  п`янить  хмільним  вином,
Ти  пахнеш  височінню,  пахнеш  небом!

Я  б  за  тобою  міг  піти  за  край!
Де  та  межа,  щоб  не  переступити?..
З  тобою  й  в  пеклі,  мабуть,  буде  рай...
Таку,  як  ти,  не  можна  не  любити!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673632
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 20.07.2016


Циганова Наталія

Я могу подтвердить…

День  пришедший  –  сродни  новоявленной  родинке:
есть  –  и  пусть…  ни  отдать,  ни  стереть  и  на  треть.
А  пичуга,  звенящая  на  подоконнике,
растревожила  мысль:  вдруг  могла  б  и  не  спеть?…
Неприметные  числа  в  моём  календарике
от  рассвета  до  ночи  с  простым    «не  обидь»
по  двору  догоняют  подросшие  гаврики,
выдворяя  испуг:  ведь  могло  ж  и  не  быть?…
День  ушёл…  
без  претензий  на  титул  «событие»…
отчитавшись  вечерней  зарёю  светло.

Было  именно  так…  
я  была  среди  зрителей…
я  могу  подтвердить…
                                   
                               …как  же  мне  повезло…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679012
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016


Циганова Наталія

Я могу подтвердить…

День  пришедший  –  сродни  новоявленной  родинке:
есть  –  и  пусть…  ни  отдать,  ни  стереть  и  на  треть.
А  пичуга,  звенящая  на  подоконнике,
растревожила  мысль:  вдруг  могла  б  и  не  спеть?…
Неприметные  числа  в  моём  календарике
от  рассвета  до  ночи  с  простым    «не  обидь»
по  двору  догоняют  подросшие  гаврики,
выдворяя  испуг:  ведь  могло  ж  и  не  быть?…
День  ушёл…  
без  претензий  на  титул  «событие»…
отчитавшись  вечерней  зарёю  светло.

Было  именно  так…  
я  была  среди  зрителей…
я  могу  подтвердить…
                                   
                               …как  же  мне  повезло…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679012
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016


Дмитро Волинський

Наодинці з думками

Наодинці  з  думками  ,  я  ловлю  їх  руками
Та  впіймати  не  можу:  близько,близько  –  та  ні.
А  якщо  їх  сітками?!  Всіх  з`вязати  й  купками,
Прихистить  лиш  веселі,а  прогнати  сумні.

Та  прогнати  їх  буйні  далеко-далеко,
Так  далеко,щоб  навіть  в  глибокім  у  сні
Не  приніс  мені  в  дзьобі  той  чорний  лелека,
Що  кує  в  моїх  думах  ті  ноти  сумні.

Ну  а  ті  ,  що  зістануться  будуть  лиш  мої
Я  до  серця  їх  милих  усіх  пригорну,
І  лиш  іноді  під  шелест  трав  і  гобою
Їх  за  вітром  я  в  поле  гуляти  пущу.


 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495524
дата надходження 28.04.2014
дата закладки 19.07.2016


Дмитро Волинський

Наодинці з думками

Наодинці  з  думками  ,  я  ловлю  їх  руками
Та  впіймати  не  можу:  близько,близько  –  та  ні.
А  якщо  їх  сітками?!  Всіх  з`вязати  й  купками,
Прихистить  лиш  веселі,а  прогнати  сумні.

Та  прогнати  їх  буйні  далеко-далеко,
Так  далеко,щоб  навіть  в  глибокім  у  сні
Не  приніс  мені  в  дзьобі  той  чорний  лелека,
Що  кує  в  моїх  думах  ті  ноти  сумні.

Ну  а  ті  ,  що  зістануться  будуть  лиш  мої
Я  до  серця  їх  милих  усіх  пригорну,
І  лиш  іноді  під  шелест  трав  і  гобою
Їх  за  вітром  я  в  поле  гуляти  пущу.


 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495524
дата надходження 28.04.2014
дата закладки 19.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.07.2016


Педро Гомес

НЕТ ИНТЕРНЕТА

О  ПОЛЬЗЕ  ПРОВЕДЕНИЯ  ПРОФИЛАКТИКИ  ИНТЕРНЕТ-ПРОВАЙДЕРАМИ
Пол  героя,  так  же,  как  и  иные  обстоятельства  можно  поменять,  применительно  к  себе.



Нет  интернета...  Закончился...
Какая  позорная  практика!!!
Провайдеры  заморочили
Опять  проводить  профилактику.
Какие-то  кабели,  серверы,
А,  может  быть,  даже  и  трубы.
Нет...трубы  не  будут  ,  наверное,
Но...  Как  же  теперь  без  "  Ю  Туба"?
Без  "Ленты",  без  "Одноклассников"?
Как  без  "ФБ"  и  "ВКонтакте"???
Вот  удружили  подрядчики
Досадным  таким  антрактом.
Но,  как  от  тоски  развеяться?
Может,  пройтись  по  квартире?
Да...  Страшновато  ведь  зрелище
Реального,  мать  его,мира...
Реал    обрушился  стрессом
Похлеще,  чем,  блин,  война!
Брюнетка  смазливая  в  кресле,
Как  оказалось  -  жена!
А  дочь  перешла  в  девятый,
Была  же  ведь  во  втором!
Или...  Наверное...  В  пятом???
А  это  что  за  облом?!
Из  ванной  мужик  небритый,  
Худющий,  до  измождения,
Глазами  буравит  сердито...
Капец!  Не  узнал...  Отражение!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627751
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 19.07.2016


Педро Гомес

НЕТ ИНТЕРНЕТА

О  ПОЛЬЗЕ  ПРОВЕДЕНИЯ  ПРОФИЛАКТИКИ  ИНТЕРНЕТ-ПРОВАЙДЕРАМИ
Пол  героя,  так  же,  как  и  иные  обстоятельства  можно  поменять,  применительно  к  себе.



Нет  интернета...  Закончился...
Какая  позорная  практика!!!
Провайдеры  заморочили
Опять  проводить  профилактику.
Какие-то  кабели,  серверы,
А,  может  быть,  даже  и  трубы.
Нет...трубы  не  будут  ,  наверное,
Но...  Как  же  теперь  без  "  Ю  Туба"?
Без  "Ленты",  без  "Одноклассников"?
Как  без  "ФБ"  и  "ВКонтакте"???
Вот  удружили  подрядчики
Досадным  таким  антрактом.
Но,  как  от  тоски  развеяться?
Может,  пройтись  по  квартире?
Да...  Страшновато  ведь  зрелище
Реального,  мать  его,мира...
Реал    обрушился  стрессом
Похлеще,  чем,  блин,  война!
Брюнетка  смазливая  в  кресле,
Как  оказалось  -  жена!
А  дочь  перешла  в  девятый,
Была  же  ведь  во  втором!
Или...  Наверное...  В  пятом???
А  это  что  за  облом?!
Из  ванной  мужик  небритый,  
Худющий,  до  измождения,
Глазами  буравит  сердито...
Капец!  Не  узнал...  Отражение!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627751
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 19.07.2016


Анатолій В.

Білий сон!

Й  через  тисячі  літ  між  мільйонів  тебе  упізнаю,
Хоч  шляхи  розійшлись,  загубилися  в  тисняві  днів...  
І  не  може  по-іншому  бути,  не  може,  я  знаю!
Та  я  просто  романтик...  І  бути  потрібним  хотів!..

А  іще  фантазер,  все  літаю  у  мріях,  у  хмарах,  
Все  шукаю  і  кличу  до  себе  свого  журавля!..  
І  уява  яскраві  дрібниці  малює  в  деталях...  
Не  моя  в  тім  вина,  що  душа  усе  так  уявля!

Так  буває  в  житті...  Не  сумуй  і  не  плач  -  все  проходить,  
Хоч  колюча  зима  замітає  засніжений  рай...  
Лише  вітер  співає,  і  сніг  за  вікном  хороводить...  
А  так  хочеться  чути:  "Тримай  мене,  не  відпускай!"

Сніжна  пустка  в  душі,  навіть  сльози  замерзли  солоні...
Лише  вітер  колючий,  замети,  як  білі  стоги...  
Білий  сон!..  Вже  не  квіти  —  сніжинки  лежать  на  долоні!
Там,  де  був  первоцвіт,  —  біла  велич,  холодні  сніги...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629298
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 19.07.2016


Анатолій В.

Білий сон!

Й  через  тисячі  літ  між  мільйонів  тебе  упізнаю,
Хоч  шляхи  розійшлись,  загубилися  в  тисняві  днів...  
І  не  може  по-іншому  бути,  не  може,  я  знаю!
Та  я  просто  романтик...  І  бути  потрібним  хотів!..

А  іще  фантазер,  все  літаю  у  мріях,  у  хмарах,  
Все  шукаю  і  кличу  до  себе  свого  журавля!..  
І  уява  яскраві  дрібниці  малює  в  деталях...  
Не  моя  в  тім  вина,  що  душа  усе  так  уявля!

Так  буває  в  житті...  Не  сумуй  і  не  плач  -  все  проходить,  
Хоч  колюча  зима  замітає  засніжений  рай...  
Лише  вітер  співає,  і  сніг  за  вікном  хороводить...  
А  так  хочеться  чути:  "Тримай  мене,  не  відпускай!"

Сніжна  пустка  в  душі,  навіть  сльози  замерзли  солоні...
Лише  вітер  колючий,  замети,  як  білі  стоги...  
Білий  сон!..  Вже  не  квіти  —  сніжинки  лежать  на  долоні!
Там,  де  був  первоцвіт,  —  біла  велич,  холодні  сніги...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629298
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 19.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.07.2016


Жужа Марципанчик

Пароплави туди не рушають…

Пароплави  туди  не  рушають,
Ані  потяги,  ні  літаки.
Там  немає  гарячого  чаю  –  
Там  є  спогади  тільки  й  думки.

Там  останні  слова  ще  лунають:
Я  люблю  тебе,  мамо,  люблю.
Там  за  руку  тебе  я  тримаю…
Ти  летиш…  я  лишаюсь…  стою…

Ти  для  мене  тепер  синє  небо,
Тепле  сонце  і  сяйво  зірок.
Все  навколо  говорить  про  тебе:
І  фіранки…  і  блиск  тарілок…

Ти  далеко,  а  може,  ще  й  далі,
Пароплави  туди  не  пливуть…
Одягнути  б  сукенку  й  сандалі
І  в  дитинство  на  хвильку  пірнуть…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669835
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 18.07.2016


Жужа Марципанчик

Пароплави туди не рушають…

Пароплави  туди  не  рушають,
Ані  потяги,  ні  літаки.
Там  немає  гарячого  чаю  –  
Там  є  спогади  тільки  й  думки.

Там  останні  слова  ще  лунають:
Я  люблю  тебе,  мамо,  люблю.
Там  за  руку  тебе  я  тримаю…
Ти  летиш…  я  лишаюсь…  стою…

Ти  для  мене  тепер  синє  небо,
Тепле  сонце  і  сяйво  зірок.
Все  навколо  говорить  про  тебе:
І  фіранки…  і  блиск  тарілок…

Ти  далеко,  а  може,  ще  й  далі,
Пароплави  туди  не  пливуть…
Одягнути  б  сукенку  й  сандалі
І  в  дитинство  на  хвильку  пірнуть…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669835
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 18.07.2016


Ліна Ланська

ПРИВІТ

Привіт...стіна  двурушна,  майже  меч,
На  приспане  довірою,  плече
Впаде  і  голосінням  розпече.
В  безжальності  глумливих  порожнеч,

Скотився  диск,  затягнута  петля.
Відміряно  прожите,  озирнись,
У  вічності  сувоєм  розгорнись;
День  промайнув,  а  вечір  -  немовля.

Привіт...скотився  золотий  пісок,
Веснянками  потроху,  навмання.
Ті  твої  страхи  просто  маячня,
Рука  уявна  натиска  курок

І  косить,  поливає  всіх  і  все.
Оскал  безжальний    -    заздрісна  коса,
Що  не  ржавіє,  вкотре  зависа.
Нехай  собі,  одначе  пронесе...

Привіт.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678679
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 18.07.2016


Ліна Ланська

ПРИВІТ

Привіт...стіна  двурушна,  майже  меч,
На  приспане  довірою,  плече
Впаде  і  голосінням  розпече.
В  безжальності  глумливих  порожнеч,

Скотився  диск,  затягнута  петля.
Відміряно  прожите,  озирнись,
У  вічності  сувоєм  розгорнись;
День  промайнув,  а  вечір  -  немовля.

Привіт...скотився  золотий  пісок,
Веснянками  потроху,  навмання.
Ті  твої  страхи  просто  маячня,
Рука  уявна  натиска  курок

І  косить,  поливає  всіх  і  все.
Оскал  безжальний    -    заздрісна  коса,
Що  не  ржавіє,  вкотре  зависа.
Нехай  собі,  одначе  пронесе...

Привіт.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678679
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 18.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.07.2016


Ден Мун

Кава і рок

Часом  мій  лікар  –  заварена  кава,
І  гідний  рок,  що  звучить  в  такт  дощу
Тиша  для  музики  варта  оправа
Змовкли  ворони  і  вітер  ущух
І  рок-н-рол  проникає  в  мій  слух.

Як  молоко  до  гарячої  кави
Зранку  пасує,  коли  ще  дощить
Так  і  для  музики  пара  цікава
Довга  дорога,  де  зірка  тремтить
Рок  підлікує,  як  в  серці  болить.

Scorpions,  Smokie,  ОЕ  і  Nirvana
Queen,  Dire  Straits,  AC/DC,  Кино,
Слухати  буду,  і  питиму  каву
Дивлячись  в  літнє  вечірнє  вікно
Мов  на  яскраве  своє  полотно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678632
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 18.07.2016


Ден Мун

Кава і рок

Часом  мій  лікар  –  заварена  кава,
І  гідний  рок,  що  звучить  в  такт  дощу
Тиша  для  музики  варта  оправа
Змовкли  ворони  і  вітер  ущух
І  рок-н-рол  проникає  в  мій  слух.

Як  молоко  до  гарячої  кави
Зранку  пасує,  коли  ще  дощить
Так  і  для  музики  пара  цікава
Довга  дорога,  де  зірка  тремтить
Рок  підлікує,  як  в  серці  болить.

Scorpions,  Smokie,  ОЕ  і  Nirvana
Queen,  Dire  Straits,  AC/DC,  Кино,
Слухати  буду,  і  питиму  каву
Дивлячись  в  літнє  вечірнє  вікно
Мов  на  яскраве  своє  полотно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678632
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 18.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.07.2016


Лина Лу

ГОРЧИ ПОЛЫННАЯ СТРОКА

Горчи  полынная  строка,
Не  понята  и  не  испита.
Смешным  злорадством  не  разбита,
Звенящей  музыкой  укрыта,
Ты  так  стройна  и  высока.

Разводишь  косности  мосты,
На  части  разорвав  сознанье,
Открыв  тропинку  мирозданью.
Предвосхитив  иносказанье,
Забытым  миром  правишь  ты...

17.07.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678581
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 17.07.2016


Лина Лу

ГОРЧИ ПОЛЫННАЯ СТРОКА

Горчи  полынная  строка,
Не  понята  и  не  испита.
Смешным  злорадством  не  разбита,
Звенящей  музыкой  укрыта,
Ты  так  стройна  и  высока.

Разводишь  косности  мосты,
На  части  разорвав  сознанье,
Открыв  тропинку  мирозданью.
Предвосхитив  иносказанье,
Забытым  миром  правишь  ты...

17.07.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678581
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 17.07.2016


Ліна Ланська

САНГРІЯ

"Випий  мене  поволі,"-  твій  подих  лоскоче,
Звабно  шепоче.
Покликом  палиш  безладним  -
Владним.

Гнаному  вітром  надай  притулок  охоче  -
Злива  клекоче.
І  пташеням    безпорадним
Знадним

Падаю  в  руки  тобі,  знетямлений  досі.
У  безголоссі
Дихати  важко  і  спрагло
Стало.

Душі  зустріли  цю  мить  оголені  й  босі,
Мойра  на  розі.
Слізьми  бажання  спливало  -
Звало:

"Випий  мене  поволі  і  келихом  повним
Стану."  Жертовним,
Каменем  сповненим  змісту?  -
Звісно."

Скрапую  сангрію  білу  млосно-гріховним,
Невиліковним.
Виллю  перлисто-ігристу...
Нині  і  прісно.
15.07.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678129
дата надходження 15.07.2016
дата закладки 16.07.2016


Ліна Ланська

САНГРІЯ

"Випий  мене  поволі,"-  твій  подих  лоскоче,
Звабно  шепоче.
Покликом  палиш  безладним  -
Владним.

Гнаному  вітром  надай  притулок  охоче  -
Злива  клекоче.
І  пташеням    безпорадним
Знадним

Падаю  в  руки  тобі,  знетямлений  досі.
У  безголоссі
Дихати  важко  і  спрагло
Стало.

Душі  зустріли  цю  мить  оголені  й  босі,
Мойра  на  розі.
Слізьми  бажання  спливало  -
Звало:

"Випий  мене  поволі  і  келихом  повним
Стану."  Жертовним,
Каменем  сповненим  змісту?  -
Звісно."

Скрапую  сангрію  білу  млосно-гріховним,
Невиліковним.
Виллю  перлисто-ігристу...
Нині  і  прісно.
15.07.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678129
дата надходження 15.07.2016
дата закладки 16.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.07.2016


Ден Мун

Твої  човни  пливуть  до  небокраю
У  морі  нерозгаданих  надій
І  я  пливу  у  ніч,  хоч  сил  немає
А  світ  забрав  наш  час,  мов  той  крадій.
І  я  тебе  зневірившись  шукаю.
У  світі  нездійсненних  дивний  мрій.

Твоя  душа  тече  важкими  слізьми
Скидаю  якір,  трусь  бортом  об  дно
Моє  нутро  іржаве  і  залізні
Звисають  ланцюги,  і  все  одно
Чи  море  огорне  мене  і  візьме.
Чи  я  засну  навіки  сильним  сном.

Відлуння  серця    вийде  як  молитва
З  твоєї  і  моєї    теплих  душ
А  поки  море  б’ється,  нам  ще  жити
Прошу,  мовчання  шепотом  поруш
Й  дозволь  мені  себе  на  тебе  лити.
І  човен  мій  своїм  відлунням  зруш.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677909
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 14.07.2016


Ден Мун

Твої  човни  пливуть  до  небокраю
У  морі  нерозгаданих  надій
І  я  пливу  у  ніч,  хоч  сил  немає
А  світ  забрав  наш  час,  мов  той  крадій.
І  я  тебе  зневірившись  шукаю.
У  світі  нездійсненних  дивний  мрій.

Твоя  душа  тече  важкими  слізьми
Скидаю  якір,  трусь  бортом  об  дно
Моє  нутро  іржаве  і  залізні
Звисають  ланцюги,  і  все  одно
Чи  море  огорне  мене  і  візьме.
Чи  я  засну  навіки  сильним  сном.

Відлуння  серця    вийде  як  молитва
З  твоєї  і  моєї    теплих  душ
А  поки  море  б’ється,  нам  ще  жити
Прошу,  мовчання  шепотом  поруш
Й  дозволь  мені  себе  на  тебе  лити.
І  човен  мій  своїм  відлунням  зруш.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677909
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 14.07.2016


Процак Наталя

Душевне графіті…

Холодне  літо  з  вітрових  афіш
Малює  бляклістю  сірі  графіті
Іржаве  сонце  на  твердім  граніті
Штовхає  душу  у  підніжжя  ніш
...того  що  було...
в  нас...

Мені  би  пригорщу  синіх  дощів
Я  ними  вмиюсь  -  утоплю  утрати
Твого  кохання  вмілі  дублікати
Нічого  не  лишили  крім  слідів
...котрих  не  зцілить...
час...

Перед  очима  знову  терези
Мого  сумління  коливання  хтиві
Я  без  вагання  піддаюся  зливі
І  розумію:"не  минеш  грози!"
...коли  у  ній
вся  ти...

Горять  від  холоду  як  ліхтарі
Фальшиві  кольори  не  мого  літа
А  я  тобою  досі  не  зігріта
Замерзла  зовсім  при  душній  жарі
...себе  не
вберегти...

Виводжу  знову  у  душі  тавром
Щоб  пам'ятати  -  лиш  хочу  забути!
Ти  без  гріха  не  матимеш  покути
І  не  напишеш  зламаним  пером...
                 ...сіріють  в  серці  болем  вітражі...
                 ...коли  з  тобою  стали  ми  чужі?...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678079
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 14.07.2016


Процак Наталя

Душевне графіті…

Холодне  літо  з  вітрових  афіш
Малює  бляклістю  сірі  графіті
Іржаве  сонце  на  твердім  граніті
Штовхає  душу  у  підніжжя  ніш
...того  що  було...
в  нас...

Мені  би  пригорщу  синіх  дощів
Я  ними  вмиюсь  -  утоплю  утрати
Твого  кохання  вмілі  дублікати
Нічого  не  лишили  крім  слідів
...котрих  не  зцілить...
час...

Перед  очима  знову  терези
Мого  сумління  коливання  хтиві
Я  без  вагання  піддаюся  зливі
І  розумію:"не  минеш  грози!"
...коли  у  ній
вся  ти...

Горять  від  холоду  як  ліхтарі
Фальшиві  кольори  не  мого  літа
А  я  тобою  досі  не  зігріта
Замерзла  зовсім  при  душній  жарі
...себе  не
вберегти...

Виводжу  знову  у  душі  тавром
Щоб  пам'ятати  -  лиш  хочу  забути!
Ти  без  гріха  не  матимеш  покути
І  не  напишеш  зламаним  пером...
                 ...сіріють  в  серці  болем  вітражі...
                 ...коли  з  тобою  стали  ми  чужі?...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678079
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 14.07.2016


Лина Лу

Я ТВОЕЙ МОЛИТВОЮ НЕ СТАНУ

Я  твоей  молитвою  не  стану,
Вязью  строк  неспешно,  застывая.
Льдом  холодным  под  ноги  титану
Брошусь,  его  взор  не  задевая.
 
Отражая,  но  не  отражаясь,
В  зеркалах  сверкающих  так  ярко,
Разольюсь  ручьями,  искажаясь,
Под  небесной  радужною  аркой,

И  уйду  в  песок,  играя  с  ветром,
На  щеке  обласканной  -  виньетка,  -
Пятнышко,  не  больше  миллиметра,  
Неоконченной  любви  отметка.

Ты  в  моих  мученьях  не  повинен,
Я  забыла,что  ушла  из  дома,  -
Обернулась  горечью  полыни,
Карамельно-пряная  истома.

Я  твоей  молитвою  не  стану,
На  коленях  ожидаю  плаху.
И  отныне,  лишь  ему  достанусь,    -
Палача  единственному  взмаху.
13.07.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677957
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 14.07.2016


Лина Лу

Я ТВОЕЙ МОЛИТВОЮ НЕ СТАНУ

Я  твоей  молитвою  не  стану,
Вязью  строк  неспешно,  застывая.
Льдом  холодным  под  ноги  титану
Брошусь,  его  взор  не  задевая.
 
Отражая,  но  не  отражаясь,
В  зеркалах  сверкающих  так  ярко,
Разольюсь  ручьями,  искажаясь,
Под  небесной  радужною  аркой,

И  уйду  в  песок,  играя  с  ветром,
На  щеке  обласканной  -  виньетка,  -
Пятнышко,  не  больше  миллиметра,  
Неоконченной  любви  отметка.

Ты  в  моих  мученьях  не  повинен,
Я  забыла,что  ушла  из  дома,  -
Обернулась  горечью  полыни,
Карамельно-пряная  истома.

Я  твоей  молитвою  не  стану,
На  коленях  ожидаю  плаху.
И  отныне,  лишь  ему  достанусь,    -
Палача  единственному  взмаху.
13.07.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677957
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 14.07.2016


Деймон Парслі

Небо, як…

Небо,  як  рожеве  грайливе  вино,
Як  розписане  справжнім  митцем  полотно,
Як  очі  красуні,  що  не  бачив  давно,
Притягує  розум  і  погляд  воно...

Небо,  як  розігріте  до  жару  вугілля,
Як  приготоване  відьмою  зілля,
Як  у  Великодень  дзвони  в  Неділю,
Пронизує  серце  промінням  надії...

Небо,  як  кров  у  графіні  з  водою,
Як  промерзлі  стіни  у  квартирі  зимою,
Як  крики  дитини,  що  плаче  від  болю,
Отруює  серце  їдкою  журбою...

..............................................

І  небо  одне,  і  місто  одне,
Чому  ж  такі  різні  картини?!
Важливе  в  житті,  якщо  не  головне,
Якими  Ти  бачиш  очима.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674813
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 14.07.2016


Деймон Парслі

Небо, як…

Небо,  як  рожеве  грайливе  вино,
Як  розписане  справжнім  митцем  полотно,
Як  очі  красуні,  що  не  бачив  давно,
Притягує  розум  і  погляд  воно...

Небо,  як  розігріте  до  жару  вугілля,
Як  приготоване  відьмою  зілля,
Як  у  Великодень  дзвони  в  Неділю,
Пронизує  серце  промінням  надії...

Небо,  як  кров  у  графіні  з  водою,
Як  промерзлі  стіни  у  квартирі  зимою,
Як  крики  дитини,  що  плаче  від  болю,
Отруює  серце  їдкою  журбою...

..............................................

І  небо  одне,  і  місто  одне,
Чому  ж  такі  різні  картини?!
Важливе  в  житті,  якщо  не  головне,
Якими  Ти  бачиш  очима.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674813
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 14.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.07.2016


Ліна Ланська

КРАЩЕ СТО ТИСЯЧ РАЗІВ

Краще  сто  тисяч  разів  твоє  слово  почути,  -
Душу  незайману  втримати,  заколисати.
Більше  ста  тисяч  разів  визволяти  зі  скрути,
Аніж  не  бачити  в  снах,  не  знайти,  не  пізнати.

Краще  сто  тисяч  разів  лист  розбить  на  цитати.
Там  кожна  літера  -    ніжність  блакитно-рожева.
Більше  ста  тисяч  разів    недовіру  приспати,
Аніж  ота  копійчана  самотність  дешева.

Краще  сто  тисяч  разів  розбиватися  знову,
Стіни  мовчання  і  вежі  туманні  не  зрушу.
Більше  ста  тисяч  разів  не  помітити  змову,
Аніж  не  знати  твою  розхвильовану    душу.

Краще  сто  тисяч  разів  написати  і  стерти
Щось  недолуге  таке,  нарекаючи  віршем.
Більше  ста  тисяч  разів  замість  тебе  померти,
Аніж  забудеш  мене...  та  й  куди  уже    гірше?

09.07.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677337
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016


Ліна Ланська

КРАЩЕ СТО ТИСЯЧ РАЗІВ

Краще  сто  тисяч  разів  твоє  слово  почути,  -
Душу  незайману  втримати,  заколисати.
Більше  ста  тисяч  разів  визволяти  зі  скрути,
Аніж  не  бачити  в  снах,  не  знайти,  не  пізнати.

Краще  сто  тисяч  разів  лист  розбить  на  цитати.
Там  кожна  літера  -    ніжність  блакитно-рожева.
Більше  ста  тисяч  разів    недовіру  приспати,
Аніж  ота  копійчана  самотність  дешева.

Краще  сто  тисяч  разів  розбиватися  знову,
Стіни  мовчання  і  вежі  туманні  не  зрушу.
Більше  ста  тисяч  разів  не  помітити  змову,
Аніж  не  знати  твою  розхвильовану    душу.

Краще  сто  тисяч  разів  написати  і  стерти
Щось  недолуге  таке,  нарекаючи  віршем.
Більше  ста  тисяч  разів  замість  тебе  померти,
Аніж  забудеш  мене...  та  й  куди  уже    гірше?

09.07.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677337
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016


Лина Лу

СЕМЬ ГРЕХОВ

Душа  узнала  миг  
Слиянья  -    страх  и  страсть.
Кто  победит?  Кому  затем  литавры,
Средь  тысячи  вериг,
Ознаменуют  власть
Венком  зеленым,  возлагая  лавры?

Сильнее  ли  боязнь
Извечных  любопытств  -
А  вдруг  коснусь  смолы  и  не  увязну?
К  погибели  стремясь,
К  любому  из  бесстыдств,  -
Грехов  смертельных  зов,  сродни    соблазну.

Смиренна  святость...кров
Для  низменных  надежд,
Отнимет  назиданием  в  молитве:
"Не  соверши  грехов!"  
Раскаянье  -  рубеж
Для  падшего,  в  его  последней  битве.

07.07.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677335
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016


Лина Лу

СЕМЬ ГРЕХОВ

Душа  узнала  миг  
Слиянья  -    страх  и  страсть.
Кто  победит?  Кому  затем  литавры,
Средь  тысячи  вериг,
Ознаменуют  власть
Венком  зеленым,  возлагая  лавры?

Сильнее  ли  боязнь
Извечных  любопытств  -
А  вдруг  коснусь  смолы  и  не  увязну?
К  погибели  стремясь,
К  любому  из  бесстыдств,  -
Грехов  смертельных  зов,  сродни    соблазну.

Смиренна  святость...кров
Для  низменных  надежд,
Отнимет  назиданием  в  молитве:
"Не  соверши  грехов!"  
Раскаянье  -  рубеж
Для  падшего,  в  его  последней  битве.

07.07.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677335
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016


Єлена Дорофієвська

Ушел в мечту венесуэльский барк…

[i]Настоящая  благодарность  никогда  не  находит  слов,  чтобы  выразить
 себя.    Она  может  сиять  в  твоих  глазах,  она  может  распространяться  как  
аромат  всего  твоего  существа.  Она  может  быть  музыкой  твоего  безмолвия,  но  
выразить  ее  словами  ты  не  можешь.

[b]Ошо[/b]  [/i]

[i]Но  я  все-таки  постараюсь...  словами
                           [b]Дорофиевская[/b][/i]


Ушел  в  мечту  венесуэльский  барк,
Измяв  речную  тропку  о  форштевень.
Причал,  освободившись,  тяжелеет.
Ветра  спешат  согреться  в  парусах,
Как  ангелы,  ведя  команду  к  цели...
Зашкаливает  счастье  на  пределе,
И  важно  удержать  себя  в  руках...
Смешались  брызги  двух  далеких  рек,
Сплетая  мили  русел  в  паутину.
Здесь  каждый  любит  море  так  же  сильно,
Как  жизнь  -  легко  решиться  на  побег
Не  взвешивая,  дерзко,  инстинктивно.
На  берегу  заброшена  рутина  
И  отчий  дом,  и  временный  ночлег...
Краснеет  вечереющий  экстаз,
Спонтанно  в  небе  отразились  мачты  барка  -    
Он  в  золоте  лучей  сияет  ярко
И  кажется,  весь  мир  в  стихах  увяз...
И  не  бывало  в  нем  эдемских  яблок,
И  губ  любовницы,  алеющих  и  мягких...
Здесь  -  только  море  цвета  синих  глаз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677279
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 10.07.2016


Єлена Дорофієвська

Ушел в мечту венесуэльский барк…

[i]Настоящая  благодарность  никогда  не  находит  слов,  чтобы  выразить
 себя.    Она  может  сиять  в  твоих  глазах,  она  может  распространяться  как  
аромат  всего  твоего  существа.  Она  может  быть  музыкой  твоего  безмолвия,  но  
выразить  ее  словами  ты  не  можешь.

[b]Ошо[/b]  [/i]

[i]Но  я  все-таки  постараюсь...  словами
                           [b]Дорофиевская[/b][/i]


Ушел  в  мечту  венесуэльский  барк,
Измяв  речную  тропку  о  форштевень.
Причал,  освободившись,  тяжелеет.
Ветра  спешат  согреться  в  парусах,
Как  ангелы,  ведя  команду  к  цели...
Зашкаливает  счастье  на  пределе,
И  важно  удержать  себя  в  руках...
Смешались  брызги  двух  далеких  рек,
Сплетая  мили  русел  в  паутину.
Здесь  каждый  любит  море  так  же  сильно,
Как  жизнь  -  легко  решиться  на  побег
Не  взвешивая,  дерзко,  инстинктивно.
На  берегу  заброшена  рутина  
И  отчий  дом,  и  временный  ночлег...
Краснеет  вечереющий  экстаз,
Спонтанно  в  небе  отразились  мачты  барка  -    
Он  в  золоте  лучей  сияет  ярко
И  кажется,  весь  мир  в  стихах  увяз...
И  не  бывало  в  нем  эдемских  яблок,
И  губ  любовницы,  алеющих  и  мягких...
Здесь  -  только  море  цвета  синих  глаз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677279
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 10.07.2016


Gelli

Кружевные рукава… (feat. Астронавт)

Мне  нравятся  твои  мурашки,
Прогулки    под  луной  и  тишина...
И  как  с  теплом,
На  воротник  твоей  рубашки...
Ложатся  нежно
Кружевные  рукава...
Обнимешь  ты  в  ответ...
Вдыхая  что-то  в  шею.
Моих  волос  едва  касаясь,
Вызвав  дрожь...
Сожмёшь  покрепче...
Став  ещё  смелее!
Всё  остальное..
Тайно  скроет  дождь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644767
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 10.07.2016


Gelli

Кружевные рукава… (feat. Астронавт)

Мне  нравятся  твои  мурашки,
Прогулки    под  луной  и  тишина...
И  как  с  теплом,
На  воротник  твоей  рубашки...
Ложатся  нежно
Кружевные  рукава...
Обнимешь  ты  в  ответ...
Вдыхая  что-то  в  шею.
Моих  волос  едва  касаясь,
Вызвав  дрожь...
Сожмёшь  покрепче...
Став  ещё  смелее!
Всё  остальное..
Тайно  скроет  дождь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644767
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 10.07.2016


Ника Зимняя

А мне не жаль…

А  мне  не  жаль,  что  осень  возвратилась,
И  моё  лето  на  всегда  ушло,
Сегодня  ночью  прошлое  приснилось,
Хотя  давно  всё  в  сердце  зажило.
                                               
А  мне  не  жаль,  несбывшейся  надежды,
Растаявшую  словно  белый  дым,
И  ты  другой,  а  не  такой  как  прежде,
Был  близким,  а  теперь  ты    стал  чужим.
                                                                 
Не  жаль  того,  что  наш  мирок  разрушил,
Когда  ушёл  ты  хлопнув  дверью  в  ночь,
А  жаль,  что  я  не  излечила  душу,
И  что  росла  без  папы  наша  дочь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676896
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 08.07.2016


Ника Зимняя

А мне не жаль…

А  мне  не  жаль,  что  осень  возвратилась,
И  моё  лето  на  всегда  ушло,
Сегодня  ночью  прошлое  приснилось,
Хотя  давно  всё  в  сердце  зажило.
                                               
А  мне  не  жаль,  несбывшейся  надежды,
Растаявшую  словно  белый  дым,
И  ты  другой,  а  не  такой  как  прежде,
Был  близким,  а  теперь  ты    стал  чужим.
                                                                 
Не  жаль  того,  что  наш  мирок  разрушил,
Когда  ушёл  ты  хлопнув  дверью  в  ночь,
А  жаль,  что  я  не  излечила  душу,
И  что  росла  без  папы  наша  дочь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676896
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 08.07.2016


Єлена Дорофієвська

Непринцесса, блюз, ликёр, дракон…

Доброй  ночи!...  Пью  густой  ликер,
Так  похожий  на  печальный  блюз.
Мне  б  не  шаль  на  плечи,  а  с  тобой
В  беспредельность  сумрачных  безумств.

Я  бы  стала  нежной.  И  без  слов,
Кисло-сладко-горьких,  как  грейпфрут,
Опоила  б  сказкой  колдовской,
Где  герою  преданы  и  ждут.

Мне  б  тебя  застенчиво  обнять,
Терпкость  щек  прижать  к  своей  груди,
Чтобы  полуночный  звездопад
Вырывался  ввысь  из  тел  нагих.

Так,  чтобы  звенящее  тепло
Надломило  царственную  власть...
Так,  чтоб  вопреки,  а  не  на  зло
Нас  тянуло  в  сумерках  пропасть.

Чтобы  отдохнула  наша  спесь,
Сжавшись  в  уголке,  пока  ты  мой.
Отложив  на  завтра  гордость,  честь,
Мы  б  друг  к  другу  мчались  по  прямой.

Стала  б  я  принцессою  чудес,
Твою  жажду  пробуя  на  вкус,
Посвятила  б  каждый  вздох  и  жест
Жаркой  ночи  бесподобных  чувств…

Ээх...

...Кто  это  в  ликере  отражен?
Кажется,  мой  блюз  уже  нетрезв...  
Ест  во  время  кризиса  дракон
Слишком  романтических  принцесс.

[youtube]https://youtu.be/4O_YMLDvvnw[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676553
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016


Єлена Дорофієвська

Непринцесса, блюз, ликёр, дракон…

Доброй  ночи!...  Пью  густой  ликер,
Так  похожий  на  печальный  блюз.
Мне  б  не  шаль  на  плечи,  а  с  тобой
В  беспредельность  сумрачных  безумств.

Я  бы  стала  нежной.  И  без  слов,
Кисло-сладко-горьких,  как  грейпфрут,
Опоила  б  сказкой  колдовской,
Где  герою  преданы  и  ждут.

Мне  б  тебя  застенчиво  обнять,
Терпкость  щек  прижать  к  своей  груди,
Чтобы  полуночный  звездопад
Вырывался  ввысь  из  тел  нагих.

Так,  чтобы  звенящее  тепло
Надломило  царственную  власть...
Так,  чтоб  вопреки,  а  не  на  зло
Нас  тянуло  в  сумерках  пропасть.

Чтобы  отдохнула  наша  спесь,
Сжавшись  в  уголке,  пока  ты  мой.
Отложив  на  завтра  гордость,  честь,
Мы  б  друг  к  другу  мчались  по  прямой.

Стала  б  я  принцессою  чудес,
Твою  жажду  пробуя  на  вкус,
Посвятила  б  каждый  вздох  и  жест
Жаркой  ночи  бесподобных  чувств…

Ээх...

...Кто  это  в  ликере  отражен?
Кажется,  мой  блюз  уже  нетрезв...  
Ест  во  время  кризиса  дракон
Слишком  романтических  принцесс.

[youtube]https://youtu.be/4O_YMLDvvnw[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676553
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016


Циганова Наталія

КАНУН ОСЕНИ…

Стыло  небо  над  старыми  клёнами.
И  слегка  моросила  душа,
по  аллее  идя  за  влюблёнными,
подгоревшей  листвою  шурша.
Разрывала  сердца  скрипка  ласково,
пил  волнение  аккордеон.
Сквер…  и  ночь  задыхались  романсово…
удивлённо…  с  душой  в  унисон.
Листья  падали  клочьями  паруса,
не  доплыв.  Никуда.  Декаданс…

…разливалась  по  воздуху  пауза,
упокоившись  горечью  августа…
ожидая  последний  романс…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676368
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016


Циганова Наталія

КАНУН ОСЕНИ…

Стыло  небо  над  старыми  клёнами.
И  слегка  моросила  душа,
по  аллее  идя  за  влюблёнными,
подгоревшей  листвою  шурша.
Разрывала  сердца  скрипка  ласково,
пил  волнение  аккордеон.
Сквер…  и  ночь  задыхались  романсово…
удивлённо…  с  душой  в  унисон.
Листья  падали  клочьями  паруса,
не  доплыв.  Никуда.  Декаданс…

…разливалась  по  воздуху  пауза,
упокоившись  горечью  августа…
ожидая  последний  романс…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676368
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016


уляна задарма

солодкий травень

...Солодкий  травень.  Соло  солов'я,
солом'яного  кольору  перини
пливуть  собі  по  небу...  Жаль  -  не  я
над  цим  бузком,  трамваєм,  містом  лину...
Де  пахне  вечір  спокоєм  і  сном...
В  пісках  пісочниць  -  голі  купідони...
І  курять  крізь  відчинене  вікно
неголені  сусідські  аполлони


подейкуючи  мляво  про  футбол,
війну,"бабів",  повістки,  ціни,  пиво...
На  лавочках  сідничок  юних  Лол
торкають  однокласники  цнотливо...
І  світ  такий  одвічний  -  до  прозрінь,
де  гасне  вечір  -  синьо...  синьо...  синьо...

де  женщіни  з  обличчями  богинь
медитативно  лускають  насіння...
:)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667986
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 06.07.2016


уляна задарма

солодкий травень

...Солодкий  травень.  Соло  солов'я,
солом'яного  кольору  перини
пливуть  собі  по  небу...  Жаль  -  не  я
над  цим  бузком,  трамваєм,  містом  лину...
Де  пахне  вечір  спокоєм  і  сном...
В  пісках  пісочниць  -  голі  купідони...
І  курять  крізь  відчинене  вікно
неголені  сусідські  аполлони


подейкуючи  мляво  про  футбол,
війну,"бабів",  повістки,  ціни,  пиво...
На  лавочках  сідничок  юних  Лол
торкають  однокласники  цнотливо...
І  світ  такий  одвічний  -  до  прозрінь,
де  гасне  вечір  -  синьо...  синьо...  синьо...

де  женщіни  з  обличчями  богинь
медитативно  лускають  насіння...
:)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667986
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 06.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2016


Ден Мун

Немой и маска

Из  глаз  струилась  краска
Разбавленных  чернил
Смеялась  тихо  маска
Смотрела  лишь  с  опаской
Кто  мимо  проходил.

В  руках  лежали  четки
Из  бусин  золотых
Немой  свистел  три  нотки
Так  грустно  и  так  кротко
Из  песенок  немых.

Кружился  мрачный  ветер
На  крыльях  воспарил
Мы  думаем  о  смерти
И  четки  в  пальцах  вертим
Огонь  боготворим.

Немой  кивнул  мне  ночью
Когда  не  мог  уснуть
«Домой  попасть  ты  хочешь?»
И  я  забыл  о  прочем
И  ты  про  дом  забудь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631555
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 03.07.2016


Ден Мун

Немой и маска

Из  глаз  струилась  краска
Разбавленных  чернил
Смеялась  тихо  маска
Смотрела  лишь  с  опаской
Кто  мимо  проходил.

В  руках  лежали  четки
Из  бусин  золотых
Немой  свистел  три  нотки
Так  грустно  и  так  кротко
Из  песенок  немых.

Кружился  мрачный  ветер
На  крыльях  воспарил
Мы  думаем  о  смерти
И  четки  в  пальцах  вертим
Огонь  боготворим.

Немой  кивнул  мне  ночью
Когда  не  мог  уснуть
«Домой  попасть  ты  хочешь?»
И  я  забыл  о  прочем
И  ты  про  дом  забудь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631555
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 03.07.2016


CherOkee

Я сегодня немного зла …

Я  сегодня  немного  зла,
Ты  прости  уж  мою  изменчивость  ...
Я  не  вправе  наверно  звать
В  оправданье  свою  доверчивость.

Я  сегодня  была  груба,  
Пряча  стыд  за  словами  колкими  ?
Может  вовсе  не  по  зубам
Управлять  мне  судьбы  двуколкою?

Я  сегодня  совсем  не  та  ?
Может  пошлая  ,  простоватаЯ  ?
Нитью  белой  моя  мечта,
Наспех  сшитая,  мне  расплатою  ?

Я  сегодня  немного  зла  -
Фраз  избитость  и  строк  обыденность  ...
Как  бы  счастлива  я  была
Заурядность  из  мыслей  выдернуть.

Как  бы  рада,  да  не  могу  …
Где  ж  набраться  житейской  мудрости  ?
Я  сегодня  опять  в  долгу
Из-за  горькой  своей  ...
                                     ...  безрассудности  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675741
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 02.07.2016


CherOkee

Я сегодня немного зла …

Я  сегодня  немного  зла,
Ты  прости  уж  мою  изменчивость  ...
Я  не  вправе  наверно  звать
В  оправданье  свою  доверчивость.

Я  сегодня  была  груба,  
Пряча  стыд  за  словами  колкими  ?
Может  вовсе  не  по  зубам
Управлять  мне  судьбы  двуколкою?

Я  сегодня  совсем  не  та  ?
Может  пошлая  ,  простоватаЯ  ?
Нитью  белой  моя  мечта,
Наспех  сшитая,  мне  расплатою  ?

Я  сегодня  немного  зла  -
Фраз  избитость  и  строк  обыденность  ...
Как  бы  счастлива  я  была
Заурядность  из  мыслей  выдернуть.

Как  бы  рада,  да  не  могу  …
Где  ж  набраться  житейской  мудрости  ?
Я  сегодня  опять  в  долгу
Из-за  горькой  своей  ...
                                     ...  безрассудности  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675741
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 02.07.2016


Лина Лу

ОБЕЗДОЛЕННАЯ

Бесславьем  заклеймен,
С  могилой  обручен,
В  оковах  бессловесного  проклятья.

У  вечности  в  долгу,
Молилась  на  снегу,      
Измяв  подол  изысканного  платья.

Скорбящая  вдова  -
Креп  черный,  кружева,
Серебряных  цепей  изнеможенье.

Коса  расплетена,
Душа  обнажена  -
Отчаянья  безмолвное  виденье.

Терзает  и  манит,
Укорами  казнит
Гранитный  крест  в  немом  увещеванье.

Вчера  еще  жена.
Повержена,  бледна
Оглушена,  растерзана  роптаньем  -

Мост  рухнул  из  ольхи...
Вопят  в  ночи  грехи,
А    кровь  кипит  от  мук  и    вожделенья:

"Хотя  бы  раз  приснись,
Надеждой  обернись,
Вернись  ко  мне,  хоть  разума  затменьем".

Ольха  -символ:
1)семейных  уз;
2)ассоциируется  со  смертью,  огнем  в  горне  и  силами  испарения.  
3)У  кельтов  –  чудо-дерево,  символ  воскресения  и  обожествления.

Существует  поверье,  что  дверь  в  волшебное  царство  эльфов  и  фей  находится  в  ольхе.
30.06.2016.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675717
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 02.07.2016


Лина Лу

ОБЕЗДОЛЕННАЯ

Бесславьем  заклеймен,
С  могилой  обручен,
В  оковах  бессловесного  проклятья.

У  вечности  в  долгу,
Молилась  на  снегу,      
Измяв  подол  изысканного  платья.

Скорбящая  вдова  -
Креп  черный,  кружева,
Серебряных  цепей  изнеможенье.

Коса  расплетена,
Душа  обнажена  -
Отчаянья  безмолвное  виденье.

Терзает  и  манит,
Укорами  казнит
Гранитный  крест  в  немом  увещеванье.

Вчера  еще  жена.
Повержена,  бледна
Оглушена,  растерзана  роптаньем  -

Мост  рухнул  из  ольхи...
Вопят  в  ночи  грехи,
А    кровь  кипит  от  мук  и    вожделенья:

"Хотя  бы  раз  приснись,
Надеждой  обернись,
Вернись  ко  мне,  хоть  разума  затменьем".

Ольха  -символ:
1)семейных  уз;
2)ассоциируется  со  смертью,  огнем  в  горне  и  силами  испарения.  
3)У  кельтов  –  чудо-дерево,  символ  воскресения  и  обожествления.

Существует  поверье,  что  дверь  в  волшебное  царство  эльфов  и  фей  находится  в  ольхе.
30.06.2016.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675717
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 02.07.2016


Єлена Дорофієвська

Реверанс (…с голосом автора) #Опасные связи. Шодерло де Лакло

[i]Впервые  начитала  свое  стихотворение.  Очень  волновалась  -  не  привыкла  слышать  свой  голос...

Реверанс....[/i]


Все  начиналось  с  реверанса,  я  робела.
Тогда,  робела,  только  не  сейчас.
Ты  говорил,  присядь-ка  на  колени,
Я  удержу  тебя,  будь,  девочка,  смелее!
Краснела,  слабо  на  ногах  держась.

Отказ  мой  был  ответом  на  усмешку.
Горели  щеки.  Что  за  каламбур?
Моя  душа  -  как  спелая  черешня!
Чернела  страсть  средь  шахматных  фигур.

Мой  реверанс,  простой,  из  уваженья,
Будил  кокетство  в  трепетной  душе...
Ты  ловко  моих  локонов  скольженье
Сдержал  без  спроса.  Стало  быть,  туше.

Опрятный  вид  имело  мое  платье,
Скрывал  раскрытый  веер  декольте,
А  реверанс  -  все  глубже...  Безвозвратно
Я  доверялась  ласке  и  мольбе.

Из  нежных  губ  лилась  моя  покорность
И  я  боялась  перейти  на  крик  -  
Где  моя  гордость?  Где?  И,  в  невесомость,
Под  твоим  взглядом...  Снизошла.  И  всхлип...

А  дальше...  Вперемешку  -  вишни,  вьюги...
Я  -  в  реверанс,  кокетливо  смеясь!
Чертовкой  поцелуи  слала  другу  -  
Держи  меня,  лови!  И  поддалась.

И  реверансы  стали  посмелее,
И  веером  -  акценты  на  груди.
Я  стала  опытней.  И  повзрослела.
А  твоя  нежность  плетью  стала  бить.

Присаживалась  дерзко  на  колени,
Безумной  кошкой  -  в  знойную  кровать.
И,  мне  казалось,  мой  румянец  зельем
Тебя  способен  рядом  удержать!

Но,  замкнут  цикл.  Потеряна  невинность,
Не  стало  томной  девушки-зари  -  
Я  превратилась  в  наглую  лисицу:
Характер  рыж,  хоть  локоны  темны.

Открыл  во  мне,  а,  может,  распечатал
Ненужный  ворох  самых  страшных  слов.
Я,  по  грехам  скользя,  упала  на  пол,
Подслушивая  звук  твоих  шагов...

...Там  кто-то  хохотал,  ты  веселился,
Пел  для  другой  магический  романс...
Во  мне  огнем  взорвался,  взбеленился
Мой  первый  неумелый  рррреверрранс!..

Печальный  сон,  взаимное  проклятье...
Кто  был  в  мой  локон  искренне  влюблен?
Не  тот  ли,  кто  измял  в  объятьях  платье?
Не  тот,  кто  над  душою  был  склонен?

Мой  реверанс  печальный:  омертвело  
Изящен  тела  сладостный  изгиб...
Я  в  рваных  чувствах  сердцем  постарела,
Ты  заржавел,  бесчувственно-велик...

Все  начиналось  с  реверанса.  Я  робела,
Тогда  робела,  только