Стук-стук!.. відчиняйте двері!
Вам лист - та не на папері...
Весна просила вручити
Вам перші весняні квіти!
І небо - прозоро-синє!
І сонця ясне проміння!
Достатку усім - багато!
Ще й щастя - у кожну хату!
Весни золоте відерце
Наповнює кожне серце!
А я вам бажаю - любові!
І радості - в кожнім слові!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647405
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016
[i]До Дня Стрітення Господнього…[/i]
[i][b][color="#11868c"]Дві горлиці – від Матері Марії…
Дві горлиці – пожертва за Xриcта*,
А в нас – канун Великого поста,
Гіркота втрат й Голгофа безнадії…
Дві горлиці – дарунок Симеону**,
Дві горлиці – пророцтво для людей…
А в нас торгівля Основним Законом,
І забуття… Ісусових ідей!
Та ми запалим лампу Аладдина –
Громична запалахкотить свіча***,
Й народиться щасливою людина!
У Лету кане сьогодення час…
Дві горлиці – як символ християнства,
Дві горлиці! В дзьобах у їхніх – мир
І вість Xриста до злагоди і братства –
Пижі стальні для «Градів» і мортир.
Свою ще відсвяткуємо Громицю –
Зустрінемо весну серед дібров,
Освятимо й утвердимо границі,
Де житимуть братерство і любов…
Дві горлиці – два миру голубочки;
Давно їх матері, як Бога, ждуть…
Коли з війни повернуться синочки
І Стрітенням очистять правді путь…[/color][/b]
15.02.2016
_________
* Пречиста Діва Марія на обряді очищення (40 днів після Різдва)
приносить у жертву дві горлиці, виконуючи припис існуючого Закону
** Симеон чекав зустрічі з Господом вже багато років.
Він міг повмерти лише тоді, як побачить Ісуса Христа
Перед смертю Симеон сповістив, що Немовля, яке йому
судилося побачити, вийде «на служіння спасінню людей».
*** Громичну свічу запалювали на Стрітення (Громицю) та
Заносили в оселю як оберіг від багатьох напастей:
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644090
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 27.02.2016
Так відзначали другі роковини кривавого
потопу на Майдані... З міста подій 21-го...
[youtube]https://youtu.be/ew_8b3OtF3Y[/youtube]
[i][b][color="#eb1135"]Пів-сон... Дрімота... В сонний ранок
Вже лізе день-договірняк
Крізь пів-проникність пів-фіранок –
Як зупинити даність?.. Як?
Як вгамувать слово-точивість –
Крізь сон – нав′язливих думок,
Щоб їх словесну лжецнотливість
Бодай замкнути на замок?..
...Як хочеться послати в далеч,
Де і Макар телят не пас,
Ту голоцюцькувату каліч –
Керманицько-старшинський клас.
Бо продають вони державу
Й народ наш – велетень – за гріш,
Аби спасти мерлицю* ржаву,
Аби самим було не гірш!
То ж, браття, нумо до роботи –
Сурма́ козацька кличе нас...
Й на цей раз виметем підлоту,
Але востаннє – грянув час![/color][/b]
22.02.2016[/i]
_________
*Овеча шкура.
Фото - автора (вчорашнє)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645914
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 27.02.2016
Вдягнувши постоли й нову тужурку,
[b]Васько [/b]смугастий йшов до бiленької [b]Мурки[/b],
У таку пору року баритись не слiд -
Це знає кожний березневий кiт,
Бо навеснi не терплять кiшки самоту,
Запiзнишся - вiддасться iншому коту!
Радiла Мурка, що Васько з'явився,
Смугастий котик також не журився,
Вони весiлля справжнє розпочали...
В екстазi пронизливо верещали...
Щоберезня це трапляється знову...
...Ви здогадалися, про що йде мова?
*********
...А пiд пiдлогою, на перший погляд - тиша,
Але, насправдi, там улаштувався... [b]Пишик[/b]!
Свiй час не марно Пишик витрачав,
Бо пiд пiдлогою вiн... [b]Пишеньку[/b] кохав!
Байдуже їм було i до кота, й до кiшки -
Пухнастим, сiрим двом галицьким ******!
---------------------------
Хто пiд пiдлогою сидiв?
Про яких йдеться звiрикiв?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647225
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016
Мир так прост, слегка приглушенный свет
Ты касаясь плеча, смотришь в даль,
Догорает свеча, убегает потертая жизнь.
И однажды очнувшись поймешь – на пороге февраль.
Я окутала ноги под плед, дышит сонная вьюга
Манящим теплом. Ничего изменять,
Ни о чем мне жалеть. Эта осень пропахла дождем.
И кричать бы вам всем на зло – как же в жизни мне повезло.
Разбивайся птицею об твердые скалы,
И молчи даже если устал. Мы нуждались с тобой друг в друге.
И когда наконец полетели в след за волнами,
люди гордо смеялись нам в след.
Это был самый лучший, самый нежный полет.
Человек – это спица, и поранить его не составит труда.
Как же можно вот так ошибиться отгоняя весь страх от себя.
Ты взлетаешь и мне свою руку. Я молчу, продолжай свой полет.
Надорвать бы связки и кричать всем планетам на зло – как же мне повезло!.
Ты не пешка, в руках солдата и воюешь за гордость и жизнь.
Написать бы однажды в небесах свое имя, пусть оно догорает в огне.
А потом согреваться в Марте, чтобы стало всем ясно зачем.
Утопая во тьме городов молчать.
И скрывать свою боль от всего. Чтобы ливни из глаз наполняли реки.
Чтобы золотом все расцвело. Ты запомни одно, убивая в себе человека.
Ты посеешь в душе не тепло. Босиком бы по лужах. Чтоб запомнить
Черты твоих строчек. Чтобы больше не думать о прошлом, и о том что болит внутри.
Ну а скоро, ты знаешь скоро Декабрь.
Он всегда злиться в ответ, забирая всю боль со снегами белыми .
И так хочется чтобы листья падали, забирая меня от людей.
Ты молчи, мне не надобно, твою грусть я закрою от всех.
Мое сердце как шарик, что боится разбиться.
Потерявши давно все тепло. Я наверно ошиблась во многом.
Пусть вокруг небо сходит с ума, и грозы омывают дождями мой дом.
Ты пойми одно, люди добрые и с улыбкой приходят порой.
Ну а скоро, все скоро закончится. Улыбаться по чаще,
и навстречу бежать мелочам. Тихим вальсом, хотя может танго.
Я однажды сюда приду, пусть на зло скажут люди.
Улыбнусь и отвечу - как же мне повезло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535105
дата надходження 06.11.2014
дата закладки 26.02.2016
Над нами небо-стеля
Велична синя даль...
***
...... любов дарує крила,
...... любов - то сенс життя!
автор:Митич@
з поезії:" Почуй мене крізь галас!"
У ангелів позичу
Я крила - зроблю крок!
А ти мене покличеш
У небо - до зірок!
Тебе я чую!...Галас?
Не спинить вже мене...
Давай втечемо - зараз!
Не стримуй й ти себе!
За мріями у небо
Ми з вітром -навсібіч!
І все, що мені треба
Це дотик твоїх віч!
Розхристані вітрила
У хмар - ми вкрали сни!
Любов нам дала крила
Ми близько до весни...
Я чую тебе, милий!
Крізь тисячу вітрів
Я знаю ти щасливий!
Не треба зайвих слів...
Заплющ свої повіки
Забудь усе - і мрій!
Знай, я твоя навіки
А ти назавжди мій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640954
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 25.02.2016