Ніна Незламна: Вибране

Valentyna_S

Позвало серце…

Закуталась  в  сутінь  постать  самотня,
Від  зір  заяснів  непримітний  асфальт.  
Позвало  знов  серце  у  вечір  суботній
Під  хату  ,  де  з  вікон  жаліється  альт.  

Знайоме  віконце.  Серпанок  фіранки.
Жіноча  рука  застигає  між  фалд.
З  горня  поливає  в  горщечках  фіалки
Й  щезає  під  лемент  дитячий  і  ґвалт.

А  вечір  зрадливо  співає  канцони.
Муркочучи,  ластиться  вуличний  кіт.
Пречорний,  як  ніч,  --але  геть  забобони,
Бо  мила,  однак,  не  прийде  до  воріт.  

Тьмяніє  в  кімнаті.  Приспущено  штори.
Коханої  профіль,  як  чар  у  імлі  —
Немов  продзвеніли  водночас  собори…
Та  чийсь  силует  обнімає  її…

Закуталась  в  сутінь  постать  самотня.
Від  зір  заяснів  непримітний  асфальт.  
Позвало  знов  серце  у  вечір  суботній
Під  хату  ,  де  з  вікон  ще  ремствує  альт.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826017
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 19.02.2019


Капелька

Опять красавица Весна

Опять  красавица  Весна
Согрела  всех  издалека.
Лучами  нежности  своей
Она  вновь  радует  друзей.

И  каждый  может  увидать
В  природе  Божью  благодать.
Вдруг  просыпается  земля,
Встречается  с  Весной  Зима.

Творец  даёт  земле  тепло.
Неоценимо  велико
Для  всех  значение  любви
Во  все  века  в  любые  дни.

Ведь  без  тепла  замёрзнет  всё.
Без  света  станет  вдруг  темно,
А  без  любви  и  жизнь  не  жизнь,
Поэтому  добра  держись...

Опять  красавица  Весна
Несёт  нам  благодать  Творца.
Сейчас  Зима  и  тает  снег.
Пусть  будет  радость  и  успех.

                     15-17.02.2018  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825965
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 18.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мелодія для тебе

Рука  торкнулась  клавіші  роялю
І  полилась  мелодія  для  тебе.
Замріяно  летіла  з  вітром  в  далі,
Розповідала  про  кохання  небу.

Звучали  ноти,  тиша  в  них  вслухалась
І  десь  була  далеко,  так  далеко.
Той  день,  коли  я  вперше  закохалась,
На  крилах,  щастя  ніс  до  нас  лелека.

Я  вірила  мелодія  не  зрадить,
Не  відбере  вона  мене  у  тебе.
Лиш,  коли  зірка  у  долоні  впаде,
Її  теплом  зігріти  любий  треба.

Багато  є  мелодій  в  світі  різних,
Та  лиш  одну,  одну  для  тебе  граю.
Вона  звучить  немов  кохання  пізнє,
Про  нього  я  ніяк  не  забуваю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825933
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 18.02.2019


НАДЕЖДА М.

Чекали весну?

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VcCwGCJcqYA
[/youtube]


Зима  покрутилась,
Та  нікуди  дітись,
Весні  уступила  дорогу.
Десь  скраю  вмостилась,
Схотіла  погрітись,
Просила  так  слізно  небогу.

І  градом  котилися
Сльози  із  стріх,
Заплакали  гірко  бурульки.
Зима  підкорились,
це  -  нібито  гріх...
Весна  підкрадалась
Навшпиньках...

Ступа  обережно:
Вода  крижана,
Та  термін  ось-ось  вже  стікає.
Всміхнулась  люб"язно:
Та  ось  я  -ВЕСНА!
Вела  себе  так   легковажно.

Не  бачить  ні  в  чому
свою  тут  вину.
Зима   ж  їй  дозволила
трохи  погратись,
Та  знає  все  ж  добре  
зими  це  ще  час.
Не  треба  ще  радісно
так  усміхатись...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825945
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 18.02.2019


Амадей

Інакше я не вмію і не хочу

Хай  мені  кажуть,  я  живу  не  так,
Живу,  щоб  рядом  добре  було  людям,
Хтось  думає,  що  я  якийсь  дивак,
Спішу  допомогти  всім  в  свято  й  будні.

Мені  болить,  коли  комусь  болить,
Болить,  коли  страждає  Украіна,
Інакше  просто  я  не  вмію  жить,
Я  так  живу,  тому  що  я,  людина!

Інакше  вже  не  зможу  жити  я,
Мене  в  житті  вже  не  перекувати,
Така  мабуть,  вже  доленька  моя,
Таким  життя  зробило,  батько  й  мати.

Живу  на  світі  я  своє  життя,
Живу,  грішу  і  каюся  щоночі,
Всьому  радію,  як  мале  дитя,
Люблю  життя  і  пестощі  жіночі.

Я  не  святий,  далеко  не  святий,
Хоча  мені  так  часто  дорікають,
Коли  хочу  полегшить  біль  чужий,
Кажуть  я  Ангелів  роботу  підміняю.

А  як  скажіть,  мені  інакше  жить?
Забуть  про  всіх,  і  думать  лиш  про  себе?
Коли  моя  душа  на  Небо  відлетить,
Як  поясню  я  Господу  на  Небі?

Як  відчитаюсь  я  за  всі  моі  дари?
Чим  Небеса  мене  обдарували,
Як  відчитаюсь  перед  Господом  святим?
Скажу  що  мене  чимось  спокушали?!

В  моім  житті  дорога  лиш  одна,
По  правді  жить,  любить  людей,  Вкраіну,
Не  дивлячись  ні  на  чиі  слова,
Лишатися  в  житті  людиною.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825827
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 18.02.2019


геометрія

НА КРАЄЧКУ ЖИТТЯ ВЖЕ СТОЮ Я…

             На  краєчку  життя  вже  стою  я,
             І  зими  вже  не  струшую  сніг,
             У  повір"я  і  вірю,  й  не  вірю,
             Чи  вернутися  в  світ  цей  ти  б  зміг?..

             А  минуле  в  думках    все  з  тобою,
             Повертає  мене  в  далечінь,
             Розмовляю  сама  із  собою,
             Пересилюю  зим  тяготінь...

             Дні  за  днями  неспішно  минають,
             І  не  хочу  я  їх  рахувать,
             Сірі  будні  до  мене  моргають,
             І  до  наших  незвіданих  свят...

             Я  молюсь,  щоб  почув  ти  й  повірив,
             В  іншім  світі,  чи  то  в  небесах,-
             Ти  потрібен  мені,  як  повітря:
             В  моїх  мріях,  думках  і  у  снах...

             Смерть  у  вікна  мої  ще  не  стука,
             Хоч  зима  засипає  мій  слід,
             І  нестерпною  стала  розлука,
             Посірів  вже  і  світ  цей,і  сніг...

             Хоч  зими  і  снігів  не  боюся,
             Я  в  цім  світі  щаслива  була,
             І  до  Бога  щоденно  молюся,
             І  чекаю  весни  і  тепла...

             Що  минуло,  того  вже  не  буде,
             Розумію  і  знаю  це  я,
             І  щоранку  цей  світ  мене  будить,
             Й  дні  пливуть,  мов  ріки  течія...

             Я  не  вірю,  що  смуток  минеться,
             Й  не  чекаю  свого  я  кінця...
             А  минуле  у  снах  мені  сниться,
             Як  відлуння  щасливого  дня...

             Чи  буває  життя  в  іншім  світі,
             Як  бува  у  повір"ях  й  казках?..
             Та  твій  слід  у  житті  залишився:
             В  наших    дітях,  онуках  й  в  думках...    

             На  краєчку  життя  вже  стою  я,
             І  зими  вже  не  струшую  сніг,
             Ти  за  мене  прошу  не  турбуйся,
             Заспокоїть  мене  спогад  зміг...
                             

                             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825778
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 18.02.2019


Ніна-Марія

НАШІ ЗОРЯНІ СТЕЖИНИ

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRbovOjeqE80ihqQoAoV1vlR_pni46aAC7ryEe852Iwoo4MIgqg[/img]

Безсонна  довга  ніч  римує  гами,
Думки  рояться,  гублячись  в  імлі.
Зима  ще  сипле  мокрими  снігами,
Немов  притрушує  мої  жалі.

А  я  в  далеких  спогадах  блукаю.
У  них  лиш  ти  на  весь  безмежний  світ.
Та  не  знайти  мені  ключі  від  раю,
Де  нашої  любові  квітнув  цвіт!

Де  кожна  мить  бурхливо-неповторна…
Холодний  дощ,  мов  щедрий  зорепад.
І  я  з  тобою  поруч  завжди  гордо,
Несла  у  серці  тисячі  свічад.

Вони  теплом  нам  душі  зігрівали,
До  нових  весен  наближали  шлях.
А  ми,  як  вперше,  палко  так  кохали,
Блукаючи  по  зоряних  стежках…

А  тиша  ночі  злегка  пестить  душу,
З  безсоння  час  немов  спиняє  плин.
Я  знаю,  любий,  відпустити  мушу…
Дощем  стікає  смуток  із  краплин…

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQ6zcVEJc6npSBrOGW_ASKC6kqcpmNbmOONT-NZ7VbBjqTKwsNB[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825816
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 18.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Листи з Афгану

Матусю,  я  повернусь,
Не  бійся  моя  кохана.
Летіли  листи  на  Русь,
Від  сина  її  з  Афгану.

Брала  у  руки  листи
І  тихо  їх  цілувала.
Тільки  б  живим  вернувсь  ти,
Вона  думками  благала...

Осінь  у  нас  за  вікном,
Листя  з  дерев  вже  опало.
Сину,  молюсь  перед  сном,
Й  чекаю,  щоб  вже  світало...

Рідна  моя!  Не  журись
І  не  хвилюйся  благаю.
Буде  усе,  як  колись,
До  тебе  вернуся,  знаю...

Сину,  себе  бережи,
Я  тебе  дуже  прохаю.
Сніг  замітає  стежі,
Довкола  хурделі  грають

Сьогодні  у  нас  жара,
Дощів  тут  майже  немає.
Гори  навколо  села,
Дух  тут  чужинський  літає...

Вже  завітала  весна
І  тракторі  вийшли  в  поле.
Цвітом  прибралась  вона,
Дерева  тепер  не  голі...

Пишу  вам  знову  листа,
Мамо!  Живий  здоровий.
Служба  іде  до  кінця,
Чекайте,  зустрінемось  знову...

Літо  синочку  тепер,
Вишні  нали́лися  соком.
У  гомоні  сину  сквер,
А  день  цей  здається  роком...

Пишу  тобі  рідна,  живий,
Прошу  не  хвилюйся  мамо.
У  сні,  чув  я  голос  твій,
Дуже  скучаю  за  вами...

Ось  так  летіли  листи,
Їх  тут...  і  їх  там  чекали.
Не  руйнувались  мости,
Бо  міцну  опору  мали...́

Скільки  героїв  -  синів,
Додому  не  повернулись...
Залишивши  матерів,
В  Афганській  війні  минулій...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825760
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 17.02.2019


Амадей

Ти повернула молодість мені

Ти  повернула  молодість  мені,
Я  знов  гарцюю  на  баскім  коні,
Я  знов  душею  юний  як  колись,
Злітаю  птахом  у  небесну  вись.

Я  знов  п"янію  від  твого  кохання,
І  знов  купаюсь  в  ніжних  почуттях,
Немов  юнак,  вірші  пишу  до  рання,
Всю  душу  виливаю  у  рядках.

Пісні  з  мене  течуть  неначе  ріки,
І  почорніла,  навіть  сивина,
Лише  до  сну  закрию  я  повіки,
Ти  біля  мене  люба,  чарівна.

Співає  пісня  в  грудях  солов"ями,
Зимовий  сад  черемхою  цвіте,
Горить  кохання  полум"ям  між  нами,
Нас  зігріває  почуття  святе

Я  виливаю  почуття  до  тебе,
У  вірші  виливаю  і  в  пісні,
Святого  Господа  я  дякую  на  Небі,
Ти  повернула  молодість  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825692
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 16.02.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Чи зможеш завтра жити без дилем?

Коли  зникають  снігові  одежі,
Мовчать  заплакані  лютневі  дні.
В  душі  чомусь  границі  є  і  межі,
Які  не  перейти  ніколи!  Ні  ?!

Хоча  й  благає  повернутись  серце,
І  дзвін  весни  доноситься  тобі.
Та  все  приправлено,  мов  чилі-перцем,
І  ти  з  пекельним  смутком  в  боротьбі.

Думки  течуть  струмками  в  ніч  безсоння.
Хіба  горітиме  вода  вогнем?
Годинника  знов  цокіт  монотонний.
Чи  зможеш  завтра  жити  без  дилем?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825671
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 16.02.2019


Валентина Ланевич

Заколисує вітер скорботу.

Заколисує  вітер  скорботу,
Що  чаїться  у  сонячній  днині.
Чи  на  радість  ми  вибрали  квоту?
Душі  в’язнуть  в  подій  павутині.

Медицина,  реформи,  комірне,
Зубожіння,  білборди,  усмішки.
Все  сплелося  на  купку,  що  вліжне,
Дай,  помріяти,  Господи,  трішки.

Про  весну,  що  заступить  на  вахту,
Обігріє  простуджені  груди.
Серце  в  ласці  гойдатиме  яхту,
Де  любов  пануватиме  всюди.

Де  довіра  розправить  вітрила,
Мудрість  компас  начистить  до  блиску.
Тільки  в  єдності  праведна  сила,
Не  в  безчесті,  не  в  пошуках  зиску.

16.02.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825656
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 16.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я прислухаюся до тиші

Ти  коли  -  небудь  слухав  тишу,
Вона  німою  не  буває.
То  з  вітром  вітами  колише,
То  нічка  травами  блукає.

А  то  дзвенять  прозорі  роси
І  річка  на  цимбалах  грає.
Так  дивно  пахнуть  в  лісі  сосни,
У  полі  десь  цвіркун  співає.

Я  прислухаюся  до  тиші,
Вона  мене  до  себе  кличе.
Ми  разом  з  нею  пишем  вірші,
Про  найдорожче  і  величне.

Ми  разом  з  нею  розмовляєм
І  одна  -  одну  розумієм.
Вона  німою  не  буває,
Тому  що  говорити  вміє...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825633
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 16.02.2019


Валентина Рубан

Сьогодні день святковий

А  ранок  дійсно  видався  чудовий,
На  вітах  сніг  яскравий  іще  спить.
Садок  замріяний  виблискує  казковий,
І  навіть  вітерець  ледь  ледь  шумить.

Сьогодні  день,  не  звичний.  а  святковий,
І  через  те,  так  гарно  починається.
І  небо  заквітчалось  в  квіт  бузковий  -
Зима  з  Весною  зараз  зустрічаються.

Як  давні  подруги,  пожуряться,  згадають,
Сльозу  непрохану  тихесенько    змахнуть.
Рясні  струмки    їм  пісню  заспівають.
І  їх  мости  надовго  розведуть.

Зима  тихенько  піде  в  ліс  дрімучий,
А  потім  в  край  засніжених  льодів.
Весна  ж  розквітне  в  солов»ях  співучих,
І  у    красі,  також  засніжених,  садів.

15.02.2019  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825594
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 16.02.2019


Valentyna_S

За руку лютень наречену вів…

Заржа́вів  сад  від    нудно-вільгих  днів,
Убрався  в  креп  з  печаткою  скорботи.
За  руку  лютень  наречену  вів,
Щоб  молодістю  лютість  побороти.

На  пальцях  йшла,  немов  по  битім  склі,
І  п’я́лись  криги  в  тіло  остюками.
Пекучий  болю,  вгомонись,  засни,-
Весна  ридала  краплеледівками.

Розм’якло  серце  в  лютня  наче  віск:
Коли  не  пара  —  не  поможуть  й  чари.
Хурделиці  дерев  спиняють  тріск…
Весна  про  березоля  потай  марить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825591
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 16.02.2019


геометрія

НІ! ЦЕ ВЖЕ НЕ СОН…

                               Ні!  Це  вже  не  сон,  не  сон  це,
                               Це  весна  стука    в  віконце...
                               Розбуджує  всю  природу,
                               Для  вкраїнського  народу...

                               Спішить  вона  і  в  долини,
                               І  на  гори,  й  полонини,
                               І  привіти  шле  всім  людям,-
                               І  у  свята,  і  у  будні...

                               Йде  неспішною  ходою,
                               І  тепло  несе  з  собою,
                               Не  спиняється  нігде,
                               Ні  вночі,  ані  у  день...

                               Не  спиняється  й  на  ганку,
                               Усіх  будить  спозаранку,
                               Поспішає  на  поля,
                               Хай  парує  вже  земля...

                               Заяснілося  вже  небо,
                               У  блакиті  так,як  треба,
                               Десь  зникає  білизна,-
                               Утікай  скоріш  зима...
 
                               Відчувають  усі  люди,
                               Що  тепло  вже  скоро  буде,
                               От  якби  ще  ця  весна,
                               Мир  у  край  наш  принесла...

                               Хай  з  весною  золотою,
                               Забринить  життя  струною,
                               Зло  у  безвість  відійде,
                               Пісня  радості  гряде!

                               Може  я  і  повторюся,
                               Я  щодня  Богу  молюся,
                               Щоб  весна  швидше  прийшла,
                               І  в  війні  перемогла!..

                               

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825587
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 16.02.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Любов і пристрасть

Минає  пристрасть,  ніби  спека  влітку,
Коли  раптово  задощить  в  природі.
А  після  зливи  потяг  тільки  тліє
Примхливої  гарячої  свободи.

Які  ж  бо  інтереси  у  людини?
І  що  для  неї  головне  насправді?
Не  плутайте  любов  і  пристрасть  нині,
Хай  вам  розкриється  і  суть,  і  правда.

У  пристрасті  єдина  мить,  дорога
Оманна  лиш,  шаленість  круговерті.
Любов  до  ближнього  -  завжди  від  Бога,
Це  вічне  почуття  і  після  смерті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825422
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 14.02.2019


НАДЕЖДА М.

Сказать ЛЮБЛЮ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FMNTqu8_rF8[/youtube]


Сказать  люблю,  це  -  дуже  мало.
Де  відшукать  такі  слова,
Від  них,  щоб  крила  виростали,
Щоб  були  чисті,  як   роса?

І  як  сказать,  щоб  ти  повірив
У  казку  цю  все  ж  не  земну,
Своє,  щоб  серце  втихомирив,
І  за  дрібниці  зняв  вину.

Слова,  слова,  їх  безліч  в  світі,
Чи  варто  вірить  все  ж  словам?
Вони  в  сердешному  суцвітті,
Як  ліки,   для  душі  бальзам. 

Як  вітерець   приємний,  свіжий,
Відновлять  сили  в  жаркий  день.
На  промінь  сонця  дуже  схожі,
Що  зроблять  свято   і  в  будень..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825388
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 14.02.2019


НАДЕЖДА М.

Як до лиця тобі усмішка

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hCI4bWpXdzk[/youtube]

В  руках  тримаєш  ніжну  квітку,
Тільки  з"явилася  на  світ.
Ні,  це  не  та,  що  цвіте  влітку,
Весни  це  -  перший  дивоцвіт.

Дивилась  сонними  очима,
Сяйнула  посмішка,  здалось.
Сама  блакитна,  не  від  гриму,
Подібна  небу,  так  вдалась.

Блакитна,  ніжна,  синьоока,
Спокійно  дихає  в  руці.
Чогось  хвилююсь,  зник  десь  спокій,
Якесь  сум"яття  на  лиці.

Мені  даруєш  ніжну  квітку,
Приємо  брати  з рук  твоїх.
Як  до  лиця  тобі  усмішка,
Немов  прийшла  із  мрій  моїх...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825289
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 13.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Прийди до мене, як прийшла весна ( слова до пісні)

Несе  тепло  нам  вітерець  мов  диво
І  будять  птахи  щебетом  своїм.
Весна  прийшла  довкола  так  красиво,
Краса  її  принесла  радість  всім.

Приспів:

Весна  мені  промінчиком  моргає,
Всміхаються  до  мене  небеса.
А  серденько  кохання  так  чекає,
Прийди  до  мене,  як  прийшла  весна.

Прокинулось  від  сну  широке  поле
І  жайворонок  пісню  заспівав.
Полинуло  його  далеке  соло,
Щоб  кожен  в  серці  весну  відчував.

З  тобою  весну  ми  зустрінем  радо,
Живе  кохання  з  нами  на  землі.
Гримітимуть  весняні  канонади,
Веселі  будуть  линути  пісні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825252
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 13.02.2019


Валентина Рубан

ЗАПЛАКАЛА ЗИМА


Рясним  дощем  заплакала  зима,
Холодні  сльози  падали  додолу.
Дерева  сіра  мряка    обійма,
І  умиває  землю,  майже  голу.

Деінде  сніг  пожовклий  ще  лежить,
І  також  з  кожним  днем  кудись  зникає.
Стрімкий  потічок    дзвінко  в  яр  біжить,
 Натомлена  Зима    одна  блукає.

Краса  її  розтанула      давно,
Ій  зрадила  подружка  Завірюха.
Навіть  мороз  не  загляда  в  вікно,
Перед  весною  здійме  капелюха.

І  пахне  вітер  свіжістю  дощу,
І  лагідно  так  пестить  вечір  синій.
І  я    напевно  смуток  відпущу,
Нехай  летить  мов  спомин  сизокрилий.

Нехай  летить,  назад  не  поверта,
І  біль  і  сльози  хай  пливуть  з  зимою.
Нехай  лише  надія  пригорта,
Й  кохання  лине  бурною  рікою.

12.02.2019  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825221
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 13.02.2019


Valentyna_S

Тягнеться берег до річки губами…

Тягнеться  берег  до  річки  губами,
Хвилі  цілує  у  гребені  білі.
Спів  солов’їний  застиг  між  чубами
Верб  сизочолих,  від  спеки  зомлілих.

Небо  за  дня  споліскує  ризи,
Барва  блакиті  підсинила  плесо.
В  травах  очікує  коник  імпрези,
Сюркіт  тремтить  під  лунким  перевеслом.

Легіт  грайливий  майнув  легкокрило,
Щік  доторкнувся  --й  злетів  з  траєкторій…
Ми  із  тобою,  як  в  юності,  милий,
Тонемо  в  пишності  фантасмагорій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825203
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 13.02.2019


Valentyna_S

Подрузі

                                           Колишній  подрузі  дитячих  літ
Ховаєш  очі  чом  від  мене,
подруго—москвичко?
Тому  що  сталось  незбагненне,
й  нам  удвох  незвично.

Незвичне  зветься  в  нас  війною,
в  тебе  ж    отут    мати.  
Самі-бо  ваші  взяли  зброю,
в  нашу    ввійшли  хату.

Для  тебе    всі  мої  краяни--
«нацики»,  «фашисти».
Ви  зупинить  могли  тирана
й  з  поля  «трактористів».

Москва  скрепна  нам  ніж    у  спину,
гинуть  наші  діти.
Стояти  ж  будем  до  загину…
В    кожного  в  цім  світі

одна  -  єдина    Батьківщина.
В  тебе  аж  дві  наче.
Так  полюбилась  Московщина,
не  можеш  інакше?

Ховаєш  очі  чом  від  мене,
подруго-москвичко?
Чужою  стала  Україна?
Схаменись,  сестричко.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825184
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019


Валентина Ланевич

Не шуми, мій вітре, хай дуб спочиває.

Не  шуми,  мій  вітре,  хай  дуб  спочиває,
Хай  листя  торішнє  стиха  опадає.
Хай  дріма  до  часу  у  дужім  спокої,
Щоб  омолодитись  з  весною  в  запої.

У  зелень  убратись  у  високій  кроні,
Бо  світ  біля  нього  весь,  як  на  долоні.
Величаво-гордо  він  стоїть  в  окрузі,
А  лиш  б’є  калині  поклони  в  напрузі.

Бо  краса  тендітна  вчарує  любого,
Тріпочеться  серце  в  дуба  ошатного.
Заспіває  зрання  соловей  їм  щемно,
Не  літеть,  роки  ж,  ви,  не  летіть  даремно.

12.02.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825129
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я українка, дочка роду

Іду  стежиною  у  поле,  
Де  пшениці  неначе  море.
Волошки  сині  заплітаю,
Ромашки  у  букет  збираю.

Там  чебреці  переплелися,
Медунки  медом  налилися.
Пташиний  спів  і  щебетання,
Розбудить  поле  на  світанні.

У  вальсі  з  вітром  потанцюю,
Картину  віршем  намалюю.
Заслухаюсь  пташиним  співом,
Прошепочу:"Така  щаслива."

Іду  у  поле  вірш  писати,
У  ньому  хочу  розказати.
Про  краєвиди  неозорі
І  про  високі,  дивні  гори.

Про  те,  як  трави  миють  роси,
Як  вербам  вітер  чеше  коси.
Як  берег  річка  розмиває,
Туман  крадеться  понад  краєм.

Всміхаюся  віршем  до  сонця,
Воно  у  мене  на  долоньці.
Як  я  люблю  красу  природи,
Я  ж  українка,  дочка  роду!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825122
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019


Валентина Рубан

НЕ ПОЛОХАЙ МРІЇ

Заховалось  сонце  за  край  лісу.
День  у  полі  вклався  спочивать.
Нічка  темна  розстеля  завісу.
Буде  місяченька  виглядать.

Синє  небо  в  зорі  заквітчалось,
Хмари  чорні  гонить      вітерець.
Десь  моє  кохання  заховалось,
Чи  промчало  мимо  навпростець.

Вітре,  не  прогонь  мої  надії,
Якщо  можеш  –  забери  печаль.
Не  полохай  мої  диво  –  мрії.
Бо  мені  їх  дуже,  дуже  жаль.

11.02.2019  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825016
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Весни творіння взимку

Скрипіла  начинка  морозна  снігу,
Тримались  ще  лютневі  володіння,
А  ноти  ніжні  з*єднувала  ліга,
Які  проникли  в  душу  чулу  жінки.

Не  стали  протиріччя  на  заваді.
Хоч  кажуть:  вже  не  модні  сантименти,
Кружляли  ореолом  у  принадах,
Немов  весни  чи  пазли,  чи  фрагменти.

Кохання  розквітала  нині  гілка,
І  губ  метелики  знов  цілували,
А  чистих  почуттів  сріблилось  білля,
Весни  творіння  взимку  заспівало.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825008
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019


Надія Башинська

СПИТЬ СТАВОК ПІД СНІГОМ…

         Спить  ставок  під  снігом...  верби  ще  дрімають.
Очерет  тихенько  шелестить.
-  Тихо,  тихо...  вітре!  Перестань  кружляти.  Тут  все  
спить.
Не  буди.  Не  треба.  Зимі  панувати.  Хай  солодкі  ба-
чать  сни.  Ще  присип  їх  снігом  білим-білим,  ясним.
Нехай  відпочинуть  до  весни.
А  весна  царівна,  як  сипне  проміння!  Від  його  теп-
ла  проснеться  став.  І  розпустять  коси  верби  на-
ші  гарні.  Схочуть,  щоб  ти,  вітре,  розчесав.
         Усміхнувся  вітер,  підморгнув  хмарині,  й  білий-
білий  сніг  уже  летить!
Біло-біло  стало...  Біла  ковдра  вкрила  все  навколо.  
Хай  поспить.
Верби  наші  пишні  стоять  білі-білі.  Біло  ніжні  віти  
розцвіли.
         Спить  ставок  під  снігом...  й  верби  кучеряві  
край  води  солодкі  бачать  сни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824969
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019


КВолынский

Желанный плен.

Не  звано  –  влюблённый  
В  морскую  царевну…
Летишь  вдохновленный
К  желанному  плену.
Ведь  сердцу  не  скажешь,
Чтоб  ночью...  остыло…
И  только,  приляжешь  -  
Оно  застучало:
И  душу  терзает,
Рвет  мысли  на  части…
Кто  это  не  знает  –  
Тот  в  жизни  несчастен.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824696
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Valentyna_S

Грає сопілка… Дивні ці звуки

Грає  сопілка…  Дивні  ці  звуки.
Сипле  кохання  хто́  через  край?
Лель  наливає  меду  в  розлуку--
Гіркість  її  він  соло́дить  нехай.

Кличе  лелек    летіти  додому,
Леля  -  сестриця    обру́си  їм  тче.
Вишиє  білим  по  голубому,
Золотом  щирим      вручну  підмете.

В  льолю  тоненьку  сонце  вдяглося,
Котикам  «люлі»  сокоче  верба.  
Раннє  на  ніжки  квіття  звелося,
Ластівок  кличе  знову    турба.

Гребенем  вітер  чеше  волосся
Лелю  та  Лелі  й  леліє    близнят.
Хор  у  гаю  --  птахів  стоголосся--
Будить  зі  сну  ясенців  пахолят.

Грає  сопілка…  Дивні  ці  звуки.
Сипле  кохання  хто  через  край?
Лади  й  Сварога  любії  діти!
Земле  Вкраїнська,  весну  зустрічай!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824908
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Ганна Верес

Роздуми

Усе  в  житті  свій  має  день  і  час:
Коли  і  де  з’явитись  на  планеті,
Й  коли  погасне  вже  твоя  свіча,
Ким  ти  б  не  був:  рабом,  борцем,  поетом!

Усе  у  світі  має  і  ціну,
Та  найдорожчі  є  здоров’я  й  воля.
Це  з  ними  виграють  завжди  війну
Й  виборюють  нащадкам  кращу  долю.
18.11.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824875
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Струмки віршовані біжать

Проміння  сонця  свердлить  день  лютневий,
Лиш  снігу  клаптики  деінде.
І  зміст  життя  проходить  інак.
Щось  особливе  нам  диктує  небо.

І  прохолоди  чаша  підігріта  ,
І  ти  летиш  думками  знову,
Як  наче  із  весною  в  змові...
Сердечно  виграє  про  щось  трембіта.

І  розкриваєш  душу  у  натхненні,
Стрибають  на  папері  рими,
Із  подиху  весни  ці  ритми,
Струмки  віршовані  біжать  по  венах.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824859
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осінь щастя мені наворожить

Мокрі  краплі  дощу,  мені  тихо  про  щось  шепотіли,
Я  слова  ті  впущу,  притулюся  до  шибки  несміло.
Так  кохаю  тебе,  а  по  шибці  течуть  дощу  сльози,
Вітер  висушить  їх,  намалюють  картини  морози.

Стільки  часу  минуло,  душа  все  думками  з  тобою,
Марить  кожного  дня  і  страждає  без  тебе  до  болю.
Сон  приходить  тихцем,закрадається  тихо  до  хати,
Лист  пошлю  з  вітерцем,щоб  його  ти  зумів  прочитати.


У  листі  напишу,  що  мені  так  самотньо  без  тебе,
В  осінь  я  запрошу,  а  у  свідки  візьму  собі  небо.
Ти  для  мене  життя  у  якому  без  тебе  не  можу,
Я  лечу  в  забуття,  осінь  щастя  мені  навороже...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824853
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019


НАДЕЖДА М.

Буває й так…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XR8SheujAtc
[/youtube]

Зимова  ніч;  чомусь  не  спиться.
Осяде  швидко  рій  думок.
І  як  тепер  від  них  звільниться,
Ще  жебонять,  немов  струмок?

Мені  шепочуть  щось  на  вуха,
Я  розумію  їх  підчас.
Не  завжди  все  ж  хотілось  слухать,
В  тупик   заводили  не  раз.

Думки  свої  я  поважаю,
Питаю  в  них,  як  маю  жить?
З-за  них  бува  недосипаю.
Як  часто  можуть  обдурить!

Навколо  мене  все  літають,
І  кожна  з  них   -  моє  життя.
Одні,  буває,  душу  краять,
Других  не  взнаєш  допуття.

Про  сон  не  думають  вже  очі.
Ти  поринаєш  в  їхній  світ.
Чомусь   недоспані  ці  ночі,
Тупцюють  часто  край  воріт?

Думки  присядуть  край  вікна,
Я  відчуваю  їхній  погляд.
І  хай  навколо   лиш  пітьма,
Вони  зі  мною  завжди  поруч...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824834
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Юрій Цюрик

Я не хочу війни, хай земля посміхається квітами…

Я  не  хочу    війни,  хай  земля  посміхається  квітами;
Хай  буяє  весна  і  цвітуть  різнобарв'ям  сади...
Хай  вирує  життя  й  не  стають  наші  діти  каліками,
Та  іде  в  небуття  ця  жахлива  біда  назавжди.

Хай  не  вбивцею  буде  сусід-московит  і  не  катом...
Та  нехай  захлинеться  від  гніву  в  Кремлі  супостат.
Хай  здригається  небо  лиш  від  громового  розкату;
І  щоб  землю  батьків  не  топтав:  ні  чечен,  ні  бурят...

І  нехай  уночі  наші  сни  не  розстрілюють  "Гради";
Не  спалахують  міни  в  донецьких  й  луганських  степах.
Хай  навіки  замовкнуть  й  не  рвуться  над  нами  снаряди;
І  хай  висохнуть  сльози  страждань  на  стражденних  очах.

Наші  ниви  нехай  золотим  наливаються  колосом;
Та  лунає  усюди  бадьорий  і  радісний  спів.
І    сміється  кохана  щасливим  закоханим  голосом...
Хай  ні  сиріт  не  буде  у  нас,  ні  заплаканих  вдів...

Хай  виблискує  сонце  промінням,  немов  самоцвітами...
Хай  курличуть  у  мирному  небі  ключем  журавлі...
Я  не  хочу    війни,  хай  земля  посміхається  квітами;
І  радіє  усе  на  моїй,  Богом  даній,  землі...

21-23  травня  2016  року    м.  Хмельницький

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698523
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 10.02.2019


Амадей

Я святу кохаю.

А  серце  знову  пташкою  летить,
Туди  де  жде  ,мене  моє  кохання,
І  з  трепетом  чекаю  я  ту  мить,
І  хочеться  любить,  немов  востаннє.

Так  хочеться  кохання  дарувать,
І  пестить  ніжно  ту,  мою  єдину,
Вуста  доп"яну  ніжно  цілувать,
І  дарувати  пісню  солов"іну.

Піти  із  нею  в  трави  запашні,
І  ноги  намочити  в  літніх  росах,
Поринути  в  кохання,  ніби  в  сні,
І  пестить,  й  цілувать  іі  волосся.

Вдихати  ніжні  пахощі  весни,
І  слухать  серцем  солов"іну  пісню,
Забуть  за  все,  мов  в  світі  ми  одні,
І  спрагло    пить,  п"янке  кохання  пізнє.

Любов  мене  веде  крізь  все  життя,
Для  мене  щастя  більшого  немає,
Для  серденька  мого,  вона  свята,
Це  ж  щастя,  я  ІІ,  Святу  кохаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824774
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Підставте другові плече

Господь  сказа:"  Покайтесь  люди!
Адже  Земля  у  нас  одна.
І  лихо  вам  від  того  буде,
Коли  розірветься  вона."

Усе  живе  повинно  жити,
З  любов'ю  в  серці  і  душі.
Життям  -  потрібно  дорожити
І  не  стояти  на  межі.

Не  смійтеся,  як  хтось  заплаче
І  коли  біль  в  душі  пече.
Господь  велів  робить  іначе,
Підставте  другові  плече.

Не  заздріть  тим,  хто  так  кохає,
Не  кидайте  гидкі  слова.
Бо  бумерангом  повертає,
Все  зло,  що  в  серці  ожива...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824668
дата надходження 08.02.2019
дата закладки 09.02.2019


геометрія

ДОБРИМ ЩОБ БУЛО У ВСІХ СЬОГОДНІ

                               Хочу,  щоб  не  кінчилось  сьогодні,
                               Завтра,  щоб  розквітло,  як  весна,
                               Під  весну  підставлю  я  долоні,
                               Й  помолюсь,  щоб  кінчилась  війна...

                               Хочу,  щоб  весна  швидше  настала,
                               І  назавжди  Правда  ожила,
                               І  щоб  Україна  розцвітала,
                               Кожна  сім"я  в  радості  жила...
                 
                               Хочу  я,  щоб  бідності  не  стало,
                               Діти  щоб  здоровими  росли,
                               Всі  дорослі  вміло  працювали,
                               І  зарплати  гідні  в  них  були...

                               Щоб  пенсіонери  не  журились,
                               У  достатку  й  радості  жили,
                               Безкоштовно  хворі  лікувались,
                               Всі  щасливі  люди  щоб  були...

                               Щоб  пішли  із  влади  олігархи,
                               Вкрадене  вернули  у  казну,
                               Щоб  були  хороші  результати,-
                               В  навчанні  і  праці  наяву...

                               Щоб  всі  українці  жили  дома,
                               Не  шукали  праці  за  "бугром",
                               І  сім"я  у  кожного  чудова,
                               Оповита  сонячним  теплом...

                               Хочу,  щоб  порядність    повертала,-
                               Всіх  людей  до  праці  і  тепла...
                               Доброта,  щоб  світом  керувала,
                               Щедрість  між  людьми  завжди  була...

                               Щоб  кохання  всіх  вело  до  світла,
                               Справжнім  щоб  завжди  воно  було,
                               Україна  в  світі  була  гідна,
                               Щоб  жило  і  місто,  і  село...

                               Добрим,  щоб  було  у  всіх  сьогодні,
                               Завтра,  щоб  розквітло,  як  весна,
                               Веселкові  дні  були  погідні,
                               Щоб  і  бідність  зникла  і  війна...
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824434
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 08.02.2019


VitaLina

Миттєвість весни

Лови  пісень  миттєвість  неземну!
Твори  ночами  і  живим  теплом!
Бо  квітне  у  горбках  твоє  село,
А  щастя  принесе  гучну  весну!

Твоя  весна  в  конваліях  цвіте!
І  ніжиться  півоніями  вітер...
Як  довелося  долю  нам  зустріти,
Як  довелось  повірити  нам  в  те,

Що  щастя  приховалося  життям
І  тихо  нам  виспівує  пора,
І  ніжиться  на  небі  ще  зоря,
А  вже  проснеться  сонячне  дитя,

А  вже  весна  дарує  милий  цвіт!
Тебе  полюбить,  можна  як  любити
Й  притягуватись  ніби  ті  магніти,
А  ти  люби  і  небом  тим  живи!

Бо  ніжність  шепотить  все  колоском,
А  диво  відповість:  твоя  краса  -
Це  бачити,  як  падає  роса
На  трави  вранці.  Ти  несись  селом

Як  вітер  сильно,  манить  що  дощем,
А  мрія  розквітала  небом  синім...
У  всі  миттєвості  -  твоя  -  віднині
Влови  природи  вранішнє  лице.

І  буде  щастя  -  як  конвалій  день,
Зажура  не  спов'є  гніздечко,  бо
Його  плестиме  істинна  Любов!
А  ти  мене  до  щастя  приведеш...

22.01.2019.  13:40.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824608
дата надходження 08.02.2019
дата закладки 08.02.2019


Valentyna_S

За вікном

Неначе  в  дзеркало,  на  стежку  в  глянці  
Дививсь  йдучи  незрячий  чоловік.
Допомагав    пакет  нести  панянці
Й  тростиною  шукав  путь  звіддалік.

Повз  жвавих  хлопчаків  промчався  гуртик,  
Щоб  дебошир--мороз    щік  не  припік.
Євразієр  волік  зубами  прутик,
Й  побачивши  дітей,  за  ріг  утік.

Ховають    каркання  хрипке  ворони
Під  крила  пурпурово-смоляні.
І  ніби  незумисне    іній  ронять
Гербарії  в  напівпрозорім  склі.

Настінний  мірно  клацає  годинник,
На  «до»  та  «після»  розділяє  час.
Стікає  день,  і  вік  наш  по  краплині--
Щохвилі    меншає  його  запас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824571
дата надходження 08.02.2019
дата закладки 08.02.2019


Ганна Верес

Кохання є вогонь – не попіл

Ніч    довго    пам’ятала    ці    дві    тіні.
Закохані    не    випускали    рук.
І    про    розлуку    й    чути    не    хотіли,
Боялись    тільки    зради    чорних    мук.

Вона    ж    змією    чорною    підкралась
І    сумніви    посіяла    в    душі.
Кохання    з    ними    трохи    позмагалось.
І  раптом    –    вирок:    ми    уже…    чужі.

Потух    вогонь    сімейного    багаття    –
Лишився    попіл    сірих    безнадій…
Хіба    ж    кохання    можна    ублагати,
Щоб    знову    все    було    ,    як    і    тоді?!

Воно    живе,    як    є    вогонь    –    не    попіл,
І    викреслить    його    не    всім    дано,
Та    все    ж    не    відкладай    того    на    потім,
Що    б    міг    зробити    сам    і    вже    давно!
25.12.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824551
дата надходження 07.02.2019
дата закладки 08.02.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Білила хату я під очеретом

Білила  хату  я  під  очеретом,
Старенька  стріха  німбом  освітилась.
Відбиток  долі  справжній  раритетний.
І  на  душі  так  стало  тихо-тихо...

І  все  навкруг  з  весною  прокидалось,
На  Божий  світ  дивились  очі  вікон.
І  комин  поглядав  із  верху  даху,
Напрочуд  світлий  віяв  з  саду  вітер.

Білила  хату  я  під  очеретом,
І  незабутнє  дійство  залишилось
У  пам*яті,  сільське  не  просто  ретро,
А  рідний  щем  стікав  сльозою  з  шибки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824511
дата надходження 07.02.2019
дата закладки 07.02.2019


Valentyna_S

Етюд

Здалека  летіли  й  на  гілля  присіли    
Наївних  сніжинок  рахманні  рої.
Чомусь  метушились,  про  щось  говорили--
Ту  мову  розчути  могли  лиш  свої.

Хорами  співали  відчайно  й  велично,
Тримались  руками  за  комір  зими.
Вдалося  учути    нам  гімн  урочистий--
Невтішні  жалі  осягнуть  не  змогли.

Ще  тьма  розсідається    пізніх  сніжинок--
А  рання  весна  уже    кидає    міт.
Сльозиться  додолу  зимовий  обжинок,  
Клекоче  струмками    повз  моїх  воріт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824422
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019


Капелька

Текут "весенние" ручьи

Текут  "весенние"  ручьи
Уже  в  начале  Февраля
И  скоро  прилетят  грачи,
Услышим  песню  соловья.

Когда  метели  отметут,
Растают  полностью  снега,
Весенний  расцветёт  уют,
Добром  наполнится  земля.

И  с  радостью  тепло  опять
Стучится  солнышком  нам  в  дверь
И  тянет  больше  погулять
И  подышать  весной  теперь.

Неторопливая  ходьба.
Не  подгоняет  дождь  и  снег.
Зимой  как-будто  бы  весна.
В  душе  тепло,  уют,  успех.

Но  всё  ж  Февраль  покажет  прыть,
Не  зря  ведь  Лютым  нарекли.
Зиме  вновь  быть  или  не  быть,
А  нам  писать  о  том  стихи.

                           4-5.02.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824411
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019


НАДЕЖДА М.

Це було все ж колись…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WqJ2dVkQO00[/youtube]

Прислухаюсь  до  тиші.
Ні!  Здалося мені.
Всі  чекання   залишу,
Це  бува в  метушні.

Між  минулим  й  сучасним..
Все  рояться  думки,
Ненависним  й  прекрасним.
Все  дається  взнаки.

Не  тому,  що  все  згіркло,
І  не  той  уже  смак.
Чи  чуття  були  мілкі,
Без  особих  ознак?

Та  шукає  все  пам"ять,
Все  ж  так  хоче  знайти.
І  частіше   все  манить
Відшукати  сліди.

Може,  рук  тих  сплетіння,
Чи  очей  ніжний  блиск,
Від  цілунків  сп"яніння...
Це  було  все  ж  колись.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824407
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Любов і печаль

Де  є  любов  -  там  слів  не  треба,
Де  є  печаль  -  там  сльози  й  біль.
То  світить  сонце  ясне  в  небі,
А  то  холодна  заметіль.

Де  є  любов  -  сади  квітують,
Де  є  печаль  -  там  сум  щодня.
Вітри  за  вікнами  лютують
Із  ночі  до  самого  дня.

Де  є  любов  і  розуміння,
Там  завжди  дружня  є  сім'я.
Де  є  печаль,  го́ри  каміння,
Над  ним  літає  вороння.

Коли  прокинешся  ти  рано,
Тобі  привітно  скаже  день.
Той  хто  люби́ть  не  перестане,
Птахи  співатимуть  пісень.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824377
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019


Ганна Верес

Не навчена

Ненавчена  поїхала    я  з  дому,
Недопила  дитячого  тепла,
Плила  назустріч    долі  невідомій
І  надто  вже  довірлива  була.

Я  щастя  в  долі  і  в  людей  просила
І  мріяла,  що  стрінуся  із  ним,
Та  поруч  щастя  інших  колосилось,
Моє  ж  було  на  дні  аж  борозни.

Я  грузла  в  ній,  долала  біль-тривогу,
Аж  поки  проросло  моє  зерно
Добра  й  любові.  Вийшла  на  дорогу,
Тримаючи  терпіння  знамено.

На  жаль  в  житті  буває  так  частенько,
Коли  камінням  встелена  тропа,
Залишивши  і  дім,  і  рідну  неньку,
Стрічаєш  долю,  що  по  ній  ступа.
4.08.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824306
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 06.02.2019


VitaLina

ПІСНЯ ДОЩУ

І  падав  дощ  й  шипіла  блискавиця,
Любов  нам  дарувала  мить  красу,
І  квітнула  у  полі  днів  щириця,
Амброзія  леліяла  весну.

Й  було  усе  тривожним  і  прекрасним,
Немов  життя  сказало  нам  —  живи...
І  бачити  цвітіння  липи  вчасно,
Краса  буття  —  як  річки  темний  вир.

І  будемо  творити  ми  сьогодні
Чудові  сни  —  і  ніби  глибина
Розкаже,  що  життя  —  це  є  природа  -
І  ти  не  будеш  гнівна  і  сумна.

І  ти  повіриш,  що  життя  краса
У  спогадах  —  щасливих  і  недавніх...
Лише  скажи  —  в  чім  смуток  дня,  весна?
Лише  промов,  що  сонце  —  у  коханні.

Якщо  життя  промовить  нам  —  журба
Розкриє  білі  й  променеві  крила.
Люби  добро,  бо  квітне  в  снах  зоря,
А  справжня  віра  в  серці  защемила.

Якщо  іти  —  то  до  краси  і  сонця,
Коли  любов  промовить,  що  нема
Зажури  у  очах,  летіти  хочеш
До  неба,  й  вітер  крила  підіймав,

Щоб  охопити  ними  твою  сутністю
Й  сказати,  що  життя  —  то  боротьба.
Бажаю  я  любити  й  пісню  чути:
Бо  крила  розгортає  знов  журба...

18.08.2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823960
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 05.02.2019


Кароліна Дар

Роздоріжжя

Я  залишусь  на  роздоріжжі  без  тебе  й  без  імені,  
Не  кричатиму,  не  молитиму,  просто  піду.
Тільки  очі  із  неба  засяють  волошками  синіми,
Сиплять  блискітки  срібні  на  кригу  між  нами  тверду.
Поверну  в  інший  бік  і  губитиму  сльози  лиш  перлами,
Може,  вітер  улітку  закотить  в  зелену  траву,
Може,  як  насінини,  зростуть  аж  до  неба  стеблами,
Може,  наче  крижинки,  розтануть  у  ніч  грозову.
Може,  діти  знайдуть  і  додому  нестимуть,  як  м'ячики
У  долоньках  маленьких,  неначе  предивні  скарби,
Дивні  мрії  мої  вже  чужі  зігріватимуть  пальчики,
Розростуться  по  світу,  як  після  дощу  гриби.
Я  залишусь  на  роздоріжжі  без  тебе  й  без  імені,  
Не  кричатиму,    не  молитиму,    просто  піду.
Тільки  спогади,  мої  вірні  картинки  сповільнені
У  кутку  в  темну  скриню,  всміхаючись,  мовчки  складу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824281
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 05.02.2019


Валентина Рубан

Зима принишкла


Зима  принишкла,  тихо  спочиває,
Напевно  їй  ще  рано    засинать.
Чому  так  швидко  час  її  минає?
Коли  вона  ще  так  хоче  кохать.

Хапаючись  за  білі  згортки  снігу,
За  морозець,  що  інколи  тріщить.
Стараєтся,  та  вже  кінчає  бігу,
В  той  час  коли  їй  так  хочеться  жить.

Її  вже  на  врятують  заметілі,
І  не  розбудить  сильний  вітер  -  норд.
Так  швидко  дні  прекрасні  пролетіли
Її  прощальний  вже  звучить  акорд.

Прийде  весна,    засяє  все  красою,
Засвітить  ясно  сонце  золоте.
Любов  розквітне  пишною  красою.
Усе  ще  буде,  буде..  та  не  те.

05.02.2019  р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824289
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 05.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Цвіт летить ( слова до пісні)

Ми  зустрілись  з  тобою  в  саду,
Коли  небо  нам  кидало  зорі.
Ти  поклич  я  до  тебе  прийду,
В  ніжну  весну  таку  неозору.

А  довкола  квітує  знов  сад,
Линуть  пахощі  дивні  від  нього.
Цвіт  лягає  немов  снігопад,
Застеляє  коханим  дорогу.

Приспів:

Цвіт  летить,  цвіт  летить,  цвіт  летить,
Пелюстки  нам  під  ноги  кидає.
Цвіт  летить,  цвіт  летить,  цвіт  летить,
Хай  розлука  дороги  не  знає...

Зародилось  кохання  святе,
Шовковисте  неначе  пелюстки.
Берегло  і  тебе  і  мене,
Загортало  у  ситцеву  хустку.

Хоч  торкались  до  нього  вітри,
Та  ніколи  воно  не  здавалось.
Найдорожчим  для  мене  був  ти,
Я  у  тебе  любов  закохалась.

Приспів:

Ти  для  мене  мов  сонячний  день,
Ти  проміння,  що  ніжно  торкає.
Солов'ї  нам  співають  пісень
І  той  день  видається  нам  раєм.

Не  страшні  нам  холодні  дощі,
І  не  будуть  страшними  морози.
Гріють  нас  почуття  у  душі,
Й  на  очах  не  з'являються  сльози...

Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824276
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 05.02.2019


Чайківчанка

Я ДЕНЬ ПОЧИНАЮ З МОЛИТВИ

Я  день  ,починаю  з  молитви,
І  молюсь,  за  мертвих  і  живих.
Лихі  думки,    очищає  гостра  бритва,
Прошу,  добра,  милості  у  святих.
Дякую  ,мій  Боже  за  ніч  ,що  минула,
Що  бачу  ,промінь  світла  у  вікні.
Твою  присутність,  тепло  відчула,
Даєш  надію,    сили  духу  мені.
Боже,-  ти  мій  батько  духовний!
Тобі  несу,  радості  ,печалі,
Відкриваю,  храм  молитовний,
І  лечу  ,з  тобою  проти  вітру  удалі.
Прошу  ,тебе  Отче  прости  мене!!!
За  гріхи,  свідомі  несвідомі,
Рукою  Ангела  захисти  мене...
Благослови,  божий  день  у  слові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824187
дата надходження 04.02.2019
дата закладки 05.02.2019


Ганна Верес

Я день свій починаю із пісень

Я  день  свій  починаю  із  пісень,
Неначе  Богом  обрана  пташина.
Вони  болючі,  бо  про  все,  про  все:
Дорослою  як  стати  я  спішила,
Як  вилітала  з  отчого  гнізда
Назустріч  бурям  і  життєвим  грозам,
Як  з  долею  змагалась  і…  одна,
І  не  зважала  на  її  погрози,
Як  підіймалась  журавлем  увись
І  падала  униз  важким  камінням,
Як  коси  з  сивиною  обнялись,
А  я  все  шліфувала  своє  вміння.

Та  рятували  спогади  не  раз
Мене  в  житті  і  мамина  молитва,
Раділа,  коли  все  було  гаразд,
Хоча  й  поранена  виходила  із  битви.
Скрипіли  тоді  і  душа,  й  перо,
Даруючи  мені  нове  творіння.
Надію  маю:  буде  ще  добро
І  небо  нам  пошле  благословіння!
25.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824165
дата надходження 04.02.2019
дата закладки 05.02.2019


геометрія

ПЕРЕДВЕСНЯНИЙ ЧАС…

                     І  гарний,і  цікавий,
                     передвесняний  час,
                     його  спостерігаю,
                     чимсь  схожий  він  на  нас...
                                         Такий  же  невгамовний,
                                         як  ми  колись  були...
                                         Любові  й  Надій  повен,
                                         і  вірим  йому  ми...
                     Уже  зима  минає,
                     весняні  сняться  сни,
                     природа  теж  чекає,
                     так  як  і  ми  весни...
                                         І  сонечко  засяє,
                                         над  хатами  весни,
                                         І  півень  заспіває,
                                         радіти  будем  ми...
                     Хоч  не  кують  зозулі,
                     немає  ж  ще  весни,
                     а  верби  і  тополі,
                     бачать  весняні  сни...
                                         Дерева,  як  і  люди,
                                         як  трави  і  кущі,
                                         розглядуються  всюди,
                                         чекаючи  весни...
                     Весна  ж  бо  зменшить  болі,
                     й  печалі,  і  жалі,
                     розквітне  все  з  любові,
                     вгорі  і  на  землі...
                                         Оновляться  і  люди,
                                         і  на  яву,  і  в  снах,
                                         і  радості  прибуде,-
                                         на  весняних  парах...
                     Земля  теж  запарує,
                     світанками  весни,
                     і  світ  уже  почує,-
                     не  треба  нам  війни...
                                         Не  буде  більше  воєн,
                                         миром  пахне  весна,
                                         і  людям,  як  ніколи,
                                         не  треба  вже  війна...
                     І  я  всіх  закликаю,
                     миром  зустріть  весну,
                     і  воїнам  поможем,
                     спинити  цю  війну...
                                         Зима  все  відчуває,
                                         вона  вже  не  німа,
                                         весну  й  вона  чекає,
                                         бо  ж  стомлена  вона...
                     Природа  теж  чекає,-
                     весни,  добра  й  тепла,
                     непотріб  хай  зникає,
                     земля  хай  розквіта!..
                                         Цікавий,  невгамовний,-
                                         передвесняний  час,
                                         надій  і  віри  повен,
                                         чимсь  схожий  він  на  нас...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824160
дата надходження 04.02.2019
дата закладки 04.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Солов'їний спів в саду

Чарівний  линув  спів  із  саду,
То  голосистий  соловей
Був  сонцю  й  ранку  дуже  радий,
Співав  він  соло  для  людей.

І  заливавсь  казковим  співом,
Для  серця  мого,  для  душі.
Було  для  мене  справжнім  дивом,
Те  диво  я  вплела  в  вірші...

То  тихо,  а  то  навіть  дзвінко,
Що  би  його  почули  всі.
Ось  прилетів  і  сів  на  гілку,
Ще  один  птах  в  своїй  красі.

Він  не  співав,  а  лише  слухав,
Що  витинає  менший  брат.
Підняв  він  сад  увесь  на  вуха,
Хто  рад  був  цьому,  хто  не  рад.

Приємний  ранок,  ніжний,  чистий,
І  дзвінкий  спів  в  моїм  саду.
Проміння  сонця  золотисте,
Я  пісню  слухати  іду...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824106
дата надходження 04.02.2019
дата закладки 04.02.2019


Микола Холодов

Ювілейна дата

                                               50-річчю
                           першого    побачення
                                   присвячується

 Півсотий    раз    уже    Земля
 Здійснила    коло    по    орбіті
 З    тих    пір,    як    вперше    ти    і    я
 Зустріли    сяйво    у    зеніті.

 То    наша    сяяла    зоря  --
 Від    Бога    нам    благословення.
 То    Сам    Гоподь    нас    наставля
 На    путь    любові    і    натхнення.

 Ті    настанови    сприйняли  
 Ми,    як    слухняні    Божі    діти:
 Як    пара    лебедів    жили
 Й    надалі    мусим    лебедіти.

 Надай    нам,    Боже,    лиш    снаги
 Здолати    заздрощів    навалу
 Й    здоров"я    повні    береги
 Пошли    до    нашого    причалу.

 А    ще    нам,    Господи,    пошли
 Щоб    нас    минали    грізні    хмари
 Та    щоб    земну    ми    путь    пройшли
 В    любові    й    злагоді    у    парі.

                             29    січня    2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774950
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 04.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ви чули, як плачуть дощі?

Ви  чули,  як  плачуть  дощі?
Їх  сльози  по  травах  стікають.
І  навіть  самотні  кущі,
Цей  сум  у  собі  відчувають.

У  стрісі  сховавсь  горобець,
Голівка  лише  виглядає.
Скажіть,  коли  ж  буде  кінець?
У  птахів,  що  мокнуть  питає.

Закрили  суцвіття  квітки,
У  вулик  сховалися  бджоли.
Води  напились  береги,
Зраділо  й  скупалося  поле.

Ви  чули,  як  плачуть  дощі?
Течуть  їхні  сльози  прозорі.
Стою  під  дощем  у  плащі,
Виблискують  краплі  мов  зорі.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824037
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 04.02.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

І не котись, мов степовий курай

Туманний  день  -  дизайн  природи,  сирість...
Навіює  чомусь  мотив  журби.
Існує  животіння  нудно-сіре,
Сповив,  мабуть,  той  розум  міцно  бинт.

І  скільки  ж  можна  безладом  снувати,
Химерне  ж  павутиння  павука.
І  покривалом  укриватись  ватним...
Знайди  вже  силу  вирватись  з  кутка.

Бо  вірю,  що  туман  цей  ненадовго.
Тримайсь,  борись  за  рідний  серцю  край.
І  не  приймай  той  сірий  слова  допінг,
І  не  котись,  мов  степовий  курай.


(Снувати  -  у  значенні  -  ходити  без  певної  мети.  Курай  -  рослина  із  групи  перекотиполя.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823978
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Валентина Ланевич

Люблю, - набатом у надвечір’я ввись.

Люблю,  -  набатом  у  надвечір’я  ввись,
Де  сонце  заступають  темні  хмари.
Дякую  долі  за  те,  що  є,  -  колись,
Де  він  був  мій  і  не  було  печалі.

Збігають  дні  у  мовчазнім  рятунку
Від  холоду  у  серці  та  за  вікном.
Чуднішого  не  втрапиш  подарунку,
Аніж  кохання,  що  личить  обидвом.

Кохання,  -  сонце,  що  з  пітьми  тікає,
Душа  без  нього  в  утробі  сирота.
Віро  моя,  ти  де,  -  душа  питає,
До  світла  лине  укотре  навмання.

03.02.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823973
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


НАДЕЖДА М.

Душа бажа картинку кольорову…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eTx6WJGoayA[/youtube]


Весна  повільно  зиму  притискає,
Шукає,  де  протоптані  стежки.
Вона   прийде,  ніде  не  заблукає.
Пройде  крізь  заметілі  навпрошки.

А  що  зима?  Потрохи  вже  старіє...
І  сила  не  така,  яка  була.
Зі  злості  десь  іще  не  раз  завіє..
Колись  й  вона,  немов  весна  цвіла.

О   зимонько!  Не  треба,  не  хвилюйся.
Ми    вдячні,  знай,  що  ти  у  нас  була.
Прошу  тебе:  не  сильно  переймайся,
Ти  з  нами  все  в  житті  пережила.

Тобі  ми  ще  не  скажемо   ПРОЩАЙ,
Бо  прийде  час,  зустрінемося  знову.
А  що  чекаєм  вЕсни,  не  зважай.
Душа  бажа  картинку  кольорову*...
-----------------------------------
*Картинка  кольорова-  мається  на  увазі  -  ВЕСНА.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823966
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Олеся Лісова

Земля батьків

Збентежена  вертаюся  сюди,
Де  ясени  торкають  небо.
Розложистим  гіллям  дуби
Вночі  ховають  місяць  в  цебер.

Віти  застуджених  беріз
Малюють  на  снігу  портрети.
У  валянках  збирають  хмиз,
Вгрузаючи  в  пухкі  замети.

Де  сосни  хилять  сивість  літ
Периною  журби  обняті.
Куди  впадає  зорецвіт,
Стежину,  що  веде  до  хати.

Вертаюсь  в  тишу,  що  бринить,
В  якій  почути  серце  можна.
Бурульками  мороз  дзвенить
Набат  зими  непереможний.

Щоби  в  ріднесеньких  місцях
Душа  наповнилася  сяйвом,
І,  як  в  дитинстві,  день  в  санках
Летів  з  гори  з  шаленим  драйвом.

Пірнути  в  спокій  цих  лісів.
Переплестись  з  корінням  роду.
Бо  це  –  земля  моїх  батьків,
Стежки  поліського  народу.

Тут  все  моє.  Дух  лісу  тут.
Чую  його  благословення.
--Прийми  мене,  бо  ти  –  мій  суд.
Моя  наснага  і  спасення.


Спасення  –  те  саме,  що  спасіння.
Цебер  –велика  дерев’яна  посудина,  що  має  вигляд  зрізаної  бочки.Використовується  для  господарських  потреб.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823963
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Valentyna_S

Круговерть краси

Весна  ось-ось,  уже  на  горизонті.    
З  шухляди  сонце  витягне  гуаш
І  перемінить    світ  в  однім  моменті,
Прихорошивши  гай  та  пустопаш.

Ще  приоздобить    білосніжно  сад,
Розпише    трав’я  теплим  оксамитом.
Красою  форм  нас  вразить    виноград,
Фіалки  на  осонні  --    фіолетом  .

Мої  стрункі  заманливі  іриси,
Тріумфу  варті  в  конкурсі  краси,
Примули  і  лілеї,  й  барбариси
Утішать  очі  з  ранньої    весни.

А    влітку  сонце  фарб  іще  знайде
Для  руж  цнотливих  й  маків  ярих  вроди.
Окіл  ще  пензлем    бачно  поведе
Тим  чарівницях  гордим  на  догоду.

На  чорнобривці,  айстри  й  дивосил
Востаннє    барвами    наосліп  бризне  
(Хіба  ж  терпіння  вистачить  і  сил?)--
Й  об  землю  втомлено  промінням  брязне…

Пред’явить  Бог  Усесвіту  імлі
Землі    найдивовижнішу  окрасу.
Її  пізнати  в  су́єтній    петлі  
Нам  теж  зуміти  б  встигнути  завчасу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823881
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Мінливість

Роздав  свої  картки  візитні  лютий:
На  двадцять  вісім  днів  безмежжя  драйв.
Полинули  в  його  мінливість  люди,  
Бо  у  піжмурки  з  ними  вправно  гравсь.

То  припече  -  бурульки  слізно  плачуть,
То  холодом  проймає  до  кісток.
А  то  поводиться,  як  справжній  мачо:
Будує  льодяний  в  зірках  місток.

О  лютий-місяць,  не  криви  душею.
Весняний  лазер  швидко  прибере
Твою  морозно-срібну  галерею,
І  щирий  Березіль  помчить  вперед.


(У  цьому  році  28  днів  має  лютий.)



01.02.2019  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823843
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 02.02.2019


Амадей

Золоте кохання

А  зими  знову  змінювали  весни,
І  ім  обом  хотілося  любить,
Йому  хотілося  у  дім  іі  привести,
А  ій  хотілося  з  коханим  рядом  жить.

Все  якось  в  них  по-дивному  складалось,
Вже  й  діти  самостійні,  а  вони,
Чомусь  відкритись  в  почуттях  боялись,
Чекали  все,  як  соловей  весни.

Вона  його  кохає  до  безтями,
І  він  іі  кохає,  як  на  те,
Вона  його  засипала  віршами,
У  них  кохання  справжнє,  золоте.

Він  віршами  іі  водив  у  казку,
Вона  цвіла  трояндою  в  саду,
Він  все  ще  сумнівавсь,  боявсь  поразки,
А  що,  коли  відмовить,  на  біду?

Йому  хотілось  мати  за  дружину,
ІІ,  таку  веселу,  чарівну,
Вона  згадає,  й  пісня  в  серці  лине,
І  знову  повертається  в  весну.

Одного  разу  він,  таки  наваживсь,
Зізнатися  коханій  в  почуттях,
Мабуть  то  Сам  Господь  на  небі  зжалівсь,
Щоб  був  він  з  нею  поруч  все  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823818
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 02.02.2019


Олекса Удайко

ВІЙНА

[i]        Все  едины,  всё  едино,
       Мы  ль,  они  ли...  смерть  -  одна.
       И  работает  машина,
       И  жует,  жует  война...
                                             [b]Зина  Гиппиус[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/_A-f8idpJdU[/youtube]
[i][b][color="#de0437"]Джевелінги,  cтугни,  гради…
Людський  молох  з-під  копит…
Лиш  одна  –  з  косою  –  рада,
Лиш  лихий  тобою  сит.

І  кому  те  все  потрібне?..
Лиш  дияволу  вовік:
Золоте  гайне  і  срібне  –
Щезне  жінка  й  чоловік…

І  не  родяться  в  нас  діти,
Згасне  в  корені  рідня…
Нам  же  ніде  правди  діти:
Без  смертей,  утрат  –  ні  дня!

Нуртуватиме  природа,
І  шумітиме  трава…
Віншуватиме  ся  врода,
Але  мертва  –  не  жива.

Філософія    безплідна:
Чим  уславлена  вона  –
Поразко́ва,  безпобідна?..
Божевілля!  War!  Війна![/color][/b][/i]

17.01.2018
Kӧln,    BRD

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823394
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 02.02.2019


Ольга Калина

Плаче дощ

Чи    чув  колись    як  плаче  дощ
І  землю  росами  встеляє?
Як  з  трав’яних  зелених  товщ
Струмочком    стрімко  утікає.  

Як  миє  кожен  пелюсток
Ромашки  в  скошених  отавах
Й  зів’ялий  трішечки    листок,    
Що  так  ховається  у  травах?

А  ще  малює  вітражі,
Декором  землю  укриває,
Панно  повісить  на  кущі,
Маленькі    краплі  проливає.  

А  знаєш  ти,  як  плаче    дощ,  
Коли  іде  понад  розмаєм?
Слідами  мокрими  підошв
З  кришталю  стрази  залишає.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823739
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 02.02.2019


Ганна Верес

Квітнуть душі перевесла


То  не  крилаті  лелеки
Понад  землею  летять,
То  у  дощі,  і  у  спеку
Плинуть-минають  літа.
Квітнуть  душі  перевесла,  
Спалахи  п’ють  блискавиць,
Хоч  притомилися  весла,
Воду  п’ю  з  рідних  криниць.

Бавиться  осінь  із  вітром,
Листям  кружляє  в  танку,
Сонцем  напоєне  літо
Спить  у  осіннім  вінку.
І  полонять  моє  серце
Звуки  німої  струни,
Блиснули  очі-озерця  –
Щастя  сльозу  не  спинить!
21.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823730
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 02.02.2019


Valentyna_S

Ходить ніч--блукальниця сива…

Ходить  ніч  —  блукальниця  сива,
Як  жебрачка  сліпа,  попідтинню
Під  порошею  білою  млива
Й  уклякає  фантомною  тінню.

Ледь  вловимі  обриси  сірі
Оминають  акорди  органа.
Дріб  крупи  в  холодних  пунктирах
Наспівають  зимі  цій  осанну.

Ніч  нагору  викотить  ноту  —
І  не  буде  симфонії  спину.
Не  запрагнуть  мрії  польоту  —
До  сердечок  коханих  полинуть.

Чудна́  ніч  на  білому  фоні…
Чом  сховалися  яснії  зорі?
Як  в  туманному  Альбіоні,
Панорама  із  крапель  прозорих.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823721
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

На зустріч весні

Зимовий  день  з  весняним  переплівся,
То  сніг  летить,  а  то  біжать  струмки.
Мороз  посеред  лісу  загубився,
Лягають  на  папір  мої  думки.

Защебетали  птахи  зовсім  близько,
Вони  радіють  більш  мабуть  весні.
Всміхається  стурбований  вітрисько,
Йому  приємно  слухати  пісні.

Потріскує  на  річці,  злиться  крига,
День  довший  став,  на  зустріч  йде  весні.
В  свої  обійми  все  візьме  відлига,
Співатимуть  струмочки  голосні.

Десь  загуркочуть  гучно  канонади,
І  вдарить  грім,  прокинеться  усе.  
І  я  з  весною  також  буду  рада,
Коли  усе  довкола  зацвіте.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823657
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019


Валентина Ланевич

Ой, ти, терне чорний, не хапайсь за груди.

Ой,  ти,  терне  чорний,  не  хапайсь  за  груди.
Нащо,  серце  колиш?  Там,  доста  покути.
Напилась  я  хмелю,  не  судіть  ня  люди.
Кохала,  як  вміла,  як  же  мені  бути?

Покохала  щиро,  всією  душею,
Горнулась  до  нього,  щоб  назвав  своєю.
Щоб  світитись  в  ньому  ясною  зорею,
Бо  став  він  для  мене  небом  і  землею.

Сонцем  в  непогоду,  місяцем  в  цямрині,
Вітром  пустотливим  в  квітучій  долині.
Любо  біля  нього,  любо,  мов  дитині.
Не  рань  мене,  терне,  болить  в  середині.  

Так  болить,  не  знаю,  як  я  жити  маю?
Заплющила  очі:  милую,  страждаю.
І  тремтить  у  тілі  поклик,  що  кохаю.
Гірко  ж  мені,  терне,  не  тримай,  благаю.

31.01.19  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823551
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Зимова Муза

Зима  свої  фортеці  збудувала,
Симфонія  звучить  в  її  душі.
А  ось  моїй  -  чогось  забракло,  мало,
І  не  складаються  нові  вірші.

Від  кришталю  думок  дрібні  лиш  друзки
Розсипались  за  мить.  Хіба  збереш?
І  щось  тріщить,  мов  зламана  галузка.
Не  вичавиш  із  льоду  свіжий  фреш.

Зими  симфонія  лунає  дзвінко,
Немов  бринять  перкалеві  сніги.
Перегортаю  списану  сторінку,
І  Муза  додає  мені  снаги.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823509
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Тома

Любіть жінку…

 Любіть  жінку,  носіть    на  руках
 І  називайте  гордо  «Королева».
 Їй  не  потрібні  діаманти  і  хутра,
 А  лише  любов,  турбота,  ласка,  віра.

 Ви  говоріть    частіше  їй  про  те,
 Що  немає  на  світі  очей  її  красивіше,
 І,  можливо    не  відразу,  але  потім,
 Вона  зрозуміє,  що  немає  її  щасливіше!

 Букет  квітів  залишить  яскравий  слід,
 Будь-який  вчинок  луною  відгукнеться.
 А  кожен  ваш  прекрасний  комплімент
 Бальзамом  на  душу  їй  радісно  проллється.

 І  наостанок  просто  в  двох  словах:
 Цінуйте  її  душу,  а  не  тіло.
 Любіть  жінку,  носіть    на  руках
 І  називайте  гордо  «Королева»!
   Радханатх  Свамі
Переклала  на  українську  мову            31.01.19            7.10

Любите  женщину,  носите  на  руках  
И  называйте  гордо  «Королева».  
Ей  не  нужны  бриллианты  и  меха,  
А  лишь  любовь,  забота,  ласка,  вера.  

Вы  говорите  чаще  ей  о  том,  
Что  нет  на  свете  глаз  ее  красивей,  
И,  может  быть  не  сразу,  но  потом,  
Она  поймет,  что  нет  ее  счастливей!  

Букет  цветов  оставит  яркий  след,  
Любой  поступок  эхом  отзовется.  
А  каждый  ваш  прекрасный  комплимент  
Бальзамом  на  душу  ей  радостно  прольется.  

И  напоследок  просто  в  двух  словах:  
Цените  ее  душу,  а  не  тело.  
Любите  женщину,  носите  на  руках  
И  называйте  гордо  «Королева»!  
   Радханатх  Свами

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823468
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019


НАДЕЖДА М.

Мої надії…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Gicmi1pAmuQ
[/youtube]

 Дні  зимові  спливають  повільно.
 З  нентерпінням  чекаєм  весни,
 І   листаємо  дні  ми  невільно,
 Що  залишать  у  згадках  сліди...

 Снігопади,  заноси,  завії,
 І  квітучий  від  снігу  мій  сад,
 І   живучі  у  серці  надії,
 Безкінечний,  бажаний  їх  ряд.

 Розкладаєш  їх  так,  як  умієш.
 Головне  в  них,  щоб  віра  жила.
 Десь  на  обрії  хай  бовваніє,
 Щоб  здійснитись  колись  все  ж  змогла.

Неважливо,  чи  перша  здійсниться,
Чи   середня  в  моєму  ряду.
Завжди  зможу  у  ній  розчиниться,
Я  -  Н  а  д  і  я    в  надії  живу.

Кожну  з  них  до  душі  пригортаю,
Вірю  в  краще,  завжди  було  так.
Із  надій  своїх  долю  сплітаю,
Кожна  з  них  -  неповторний  їх  смак.

І  нехай  не  всі  разом  здійсняться,
Терпеливо  чекатиму  їх.
Так  буває,  що  просто  насняться,
Все  ж  щасливою  буду...  не  гріх...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823506
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Така вона природа

І  знову  за  вікном  хурделить,
Чомусь  розсердилась  зима.
І  снігом  рідний  берег  стелить,
Птахи  злетілись  до  вікна.

На  підвіконник  гуртом  сіли,
Насипав  хтось  на  нім  зерно.
Вони  умить  його  склювали,
Було  смачним  для  них  воно.

Намалював  мороз  картини,  
Яскравим  сріблом  на  вікні.
Поснули  гори  і  долини,
Співає  вітер  лиш  пісні.

А  на  деревах  примостилось,
У  чорній  зграї  вороння.
Так  низько  до  землі  спустились,
Шукали  їжу  навмання.

Зима  для  них  не  насолода,
Проймає  холод  до  кісток.
Ну  ось  така  вона  природа,
Зігрітися  б  теплом  разок.

Та  в  зиму  сонечко  не  гріє,
Хоч  світить  променем  своїм.
Лиш  зігріває  тепла  мрія,
Вірші  написані  мої

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823391
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Капелька

Узор мороза на стекле

Узор  мороза  на  стекле
Красиво  лёг  в  моём  окне.
Узор  закрыл  собою  мир,
Который  он  не  сотворил.

Взглянул  внимательно  в  окно
-Мороз  вблизи  и  далеко.
Чудесная  в  окне  стена
Из  снега,  инея  и  льда.

Там  за  окном  метёт  метель,
На  солнце  с  крыш  течёт  капель
И  снова  жизнь  бежит  ручьём.
Не  будь  же  грустной  этим  днём.(1)

Ведь  жизнь  прекрасная  всегда.
Была  бы  радость,  не  война
В  душе,  в  семье,  в  любой  стране
На  необъятной  всем  земле...

Узор  мороза  на  стекле,
Но  это  всё-же  не  в  душе.
В  душе  пусть  будет  навсегда
Любовь,  тепло  и  красота!

(1)-
-Не  будь  же  грустным  этим  днём.

                                 17.01.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823398
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Паморозь-заброда

Суцільним  льодом  паморозь  осіла,
І  гілочки  дерев  оздобила  красою.
Долина  вбралась  в  одяг  сніжно-білий,
І  срібний  ранок  розбудив  те  царство  сонне.

Чарівність...  А  яка  ж  вона  холодна!
І  хочеться  під  час  зими  тепла,  відлиги.
Душевність  не  замінить  сила  лоску,
Мереживо  морозу  і  словесна  крига.

Хай  щезне  швидше  паморозь-заброда,
Чекає  ж  будь-яка  людина  змін  на  краще.
І  не  введе  в  оману  жодна  ода,
Бо  ще  болить  промерзла  льодом  давня  рана.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823396
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Валентина Рубан

ЗИМОВЕ

Забіліло,  заіскрилося  здаля,
Це  зима  скрізь  так  господарює.
Під  снігами  спить  собі  земля,
Мороз  квіти  на  вікні  малює.

У  садку  розвісила  фатин,
Кучугури  срібні    назмітала.
Павутину  кинула  на  тин,
Це  вона  так  ,  мабуть  ,  пустувала.

Зорями  розшила  небеса,
Що  цвітуть,  горять,  і  аж  палають.
Неповторна,  ніжна  скрізь    краса,
Ніби  чари  зорі  розсипають.

Вітер  склав  сопілку  у  футляр,
Вже  сьогодні  він  не  буде  грати.
Мрії,  щоб  летіли  вище  хмар,
І  нічим  їх,    щоб  не  турбувати.

29.01.2019  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823323
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 30.01.2019


Валентина Рубан

ЧЕПУРИТЬСЯ ВЕЧІР

 
Чепуриться  вечір,  десь  біля  ставу,
В  лід,  немов  у  дзеркало,  погляда.
Непрочуд,    цікаву  знайшло  забаву,
Лід  кругом  виблискує  –  не  вода.

В  очереті  сніг  синій  спать  уклався,
Верболіз  погойдував    сонний  день.
В  сріблясті  коштовності  ліс  прибрався,
Вітерець  підспівує  всім  пісень.

Ніжно  підкрадається  темна  нічка.
А  з  нею,  попід  ручки,      іде  сон.
Засвітилась  місяця  в  небі  свічка
Аби  в  таємничий  всіх  взять    полон

28.01.2019  р.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823183
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 29.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Зачекайте літа ( слова для пісні)

Зачекайте  літа,  не  спішіть  утікати,
Ви  в  моєму  житті,  мов  веселка  ясна.
Від  кохання  і  радості  хочу  літати,
Нехай  осінь  із  вітром  блукає  одна.

Зачекайте  літа,  не  приходьте  дощами
І  не  лийте  у  душу  печалі  мою.
Не  кидайте  літа  мені  срібло  снігами,
Не  морозьте  мене  я  вас  дуже  молю.

Сонце  променем  ніжно  торкає  обличчя,
Серце  б'ється  так  гучно  бо  в  ньому  весна.
І  кохання  моє  ще  у  подорож  кличе,
Між  високими  травами  юність  красна.

Зачекайте  літа,  не  спішіть  ви  у  осінь,
Бо  душа  молода  і  ще  літо  у  ній.
Неозброєним  оком  видніється  просинь
І  коханого  очі,  ще  сняться  мені.

Зачекайте  літа,  не  спішіть  утікати,
Ви  в  моєму  житті,  мов  веселка  ясна.
Від  кохання  і  радості  хочу  літати,  
Нехай  осінь  із  вітром  блукає  одна...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823096
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 28.01.2019


Валентина Ланевич

Грає вітер на сопілці, на очеретині.

Грає  вітер  на  сопілці,  на  очеретині,
Сипле  з  хмари  сніг  пухнастий,  стелить  по  долині.
Убирає  в  бісер  клени  й  зелені  ялини,
Намітає  кучугури,  всміхнувся  калині.

Але  посмішка  лукава,  з  холодом,  морозом,
Тонкі  віти  зледеніли,  сонце  ж  котить  возом.
Стиха,  нехотя  по  небі,  пливе  горизонтом,
Гойвороння  розкричалось,  наступає  фронтом.

То  летить  в  одну  лінійку,  то  в  ламанім  строї,
Дятел  дзьобиком  стукоче,  він  при  своїй  зброї.
Добру  справу  учиняє,  як  усі  герої,
Щоб  дерева  були  гожі,  в  стужу,  на  постої.  

І  мала  синичка  скаче  хоробро  подвір’ям,
Аби  то  в  серці  горобці  не  знали  зневір’я.
Щоби  зиму  пережити  геть  на  зло  повір’ям,
Що  залежить  завтра  конче,  яке  надвечір’я.  

28.01.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823079
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 28.01.2019


Юлія Л

Сніжить

Взяв  в  руки  вечір  кришталеву  арфу,
Небесна  вись  зірками  миготить,
Провисла  тиша.  Ліхтарі  над  шляхом.
Іскриться  іній  і  сніжить,  сніжить…

На  вії  опускаються  сніжинки,
Навколо  світ  біліє,  як  у  сні,
В  зелені  рукавички  у  ялинки
Зима  ховає  руки  крижані.

Мороз  цілує  щоки  холодами,
Ховає  хитрі  очі  в  заметіль,
Усі  сліди  знов  замете  снігами,
Лишивши  чистий  аркуш  для  подій.

Казкова  ніч  відбілює  дороги
У  чистоті  душевних  сподівань,
Народжується  мрія  з  кожним  кроком  –  
І  кришталеві  крила  у  бажань.

Поміж  зірками  сніжним  білим  птахом
Ця  мрія  понад  світом  полетить.
Зима  іде  собі  Чумацьким  Шляхом.
Метуть  сніги.  І  все  сніжить,  сніжить  …

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823018
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 27.01.2019


геометрія

СТРУНИ СЕРЦЯ ЩЕ БРИНЯТЬ…

                 Хоч    холодом  зима  віє,-
                 Струни  серця  ще  бринять...
                 Зима  мене  не  зуміє
                 У  глухий  куток  загнать...

                 Щедрість  душі  не  ховаю,
                 Люблю  старшим  помагать,
                 Хоч  уже  і  шкандибаю,
                 Іду  настрій  їм  піднять...

                 На  гостинці  не  скуплюся?
                 Всім  що  маю  пригощу,
                 З  ними  я  наговорюся,-
                 Печаль  -  смуток  віджену...

                 Про  їх  болі  розпитаю,
                 І  поради  якісь  дам,
                 А  буває  й  розважаю,-
                 Всупереч  всім  холодам...

                 Розкажу  щось  цікавеньке,-
                 Чи  серйозне,  чи  й  смішне.
                 Оживуть  душі  стареньких,
                 І  порадують  мене...

                 Про  життя  -  буття  говорим,
                 І  про  вибори  підчас,
                 Вони  ж  будуть  у  нас  скоро,
                 Може  схожі  й  на  міраж...

                 Як  потрібна  допомога,
                 Я  звичайно  поможу,
                 І  продовжимо  розмови,-
                 Про  життя  і  про  війну...

                 А  як  холод  приморозе,
                 Телефон  в  руки  беру,
                 І  розмови  ведем  довго,
                 Завершати  не  спішу...

                 У  житті  усе  важливо,-
                 Про  це  знають  люди  всі,
                 Вчора,  завтра  і  сьогодні,-
                 Всі  старенькі  -  молодці...

                 З  ними  я  теж  оживаю,
                 Розкривається  душа,
                 Як  додому  повертаюсь,
                 Пишу  нового  вірша...

                 Зимі  кажу:  не  старайся,
                 Я  тобі  не  підкорюсь...
                 Не  зупиниш  струни  серця,
                 Я  живу  і  не  журюсь...                                        

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822974
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 27.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Вишневі жаринки

Село  тонуло  у  жаринках  вишень.
Дозріли  в  розкоші  червонобокі
Під  співом  вітерця  в  цнотливій  тиші.
І  насолоди  розливався  спокій...

Це  лоно  виплеканих  крон  розлогих,
В  якому  бджілки  прагнули  нектару.
І  про  палке  кохання  серця  здогад,
Що  з  уст  злітало,  ніби  від  мольфара.

Цілунки  ніжні  під  гіллястим  віттям,
Сором*язливі  дотики  липневі
Вже  розчинялись  у  вечірнім  світлі,
Вишневим  смакували  вперше  мревом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822972
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 27.01.2019


Надія Башинська

ВЕЧІР ПІСНЮ СПІВАВ…

Вечір  пісню  співав...  він  калину  приспав.
Ґрона  пишні  схилилися  долі.
Вечір  пісню  співав...  колосочки  приспав  
Золотистого  жита  у  полі.

Ніжну  пісню  його  чула  зоряна  ніч,
і  вона  була  серденьку  мила.
Прислухався  садок,  стихла  річка  в  гаю.
Солов'ями  та  пісня  дзвеніла.

Вечір  пісню  співав...  бо  він  нічку  кохав,
Задивлявся  в  її  карі  очі.
Ой  солодкі  ж  які  вечори  ті  дзвінкі
І  закохані  зоряні  ночі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822865
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 26.01.2019


Леся Утриско

Веселка ( На прозу Петра Кухарчука)

Якби  не  було  тебе,  я  вигадав  би

«Якби  не  було  тебе,  я  вигадав  би»,  —  збираючись
до  храму,  думав  я.  І  потім,  коли  прошкував  людними  вулицями  міста,  перехожі,  вочевидь,  подивовано  зиркали
на  мене,  бо  здавалося,  ніби  я  трохи  божевільний.  У  ці
миті  голубоока  синь  голубила  надію,  у  якій  тонула  буденність,
поміж  кошлатих  копиць  хмар  стелилося  волошкове
поле,  зодягнуте  у  нові  плаття  прийдешнього  дня,
де  мені  було  байдуже:  загублю  себе  там  чи  ні.  І  зайвих
слів  мені  не  потрібно  казати,  хай  інші  простуджуються
ними,  бо  ти  сама  є  і  небом,  і  тим  волошковим  полем!
Хай  вітер  теплим  дотиком  долонь  не  хоче,  як  і  я,  знати
ні  правил,  ні  правди.  Моє  серце  захлинається  миттєвостями
щастя,  коли  веселка  п’є  із  моїх  очей  кольорові
сни,  що  духмяніють  усіма  барвами  цвіту,  і  запрошують
у  танок  Петрові  батоги,  синьо-сині,  які  струшує  літо  з
моїх  рамен.  Хіба  ми  перші  потерпаємо  від  спраги  і  жаги
щастя,  що  скрапує  не  так  часто  у  цьому  багатоликому
світі?  Чому  у  нашому  житті  все,  що  нам  дороге,  —  миттєве?
Невже  близькість  твого  неба  значить,  що  серце
відкрите,  —  залишається  лише  постукати  й  увійти,  аби
стати  твоїм  днем?
Вона  знає,  що  це  можливе  лише  тоді,  коли  моє  серце
не  приховує  задавленої  втіхи,  не  вирує  неправдами,
воно  природнє.  Природнє,  як  липовий  квіт,  як  дитячий
сміх,  як  немовля,  котре  не  лякається  передвістя  буревію
у  закапелках  душі  іншої  людини.
 —  Чому  ти  шукаєш  її  крила?  —  Запитує  у  мене
першого  дня  робочого  тижня  понеділок.
 —  Не  знаю.  Можливо,  аби  спокійно  й  тихо  гріти  її
думи  у  своїх  обіймах,  —  кажу  в  одвіт.
 —  Так,  але  ж  зараз  немає  дощу,  хмари  деінде,  і
сонце  он  як  припікає!  Де  ж  ти  відшукаєш  веселку  у  місті?
—  Насміхається  вівторок.
 —  Ти  що,  не  знаєш?  Вона  з’являється  лишень  під
час  сонячного  дощу  із-за  обрію  серед  лану  або  понад  рікою
бажань,  —  промовляли  інші  дні  тижня.  —  Давай
допоможемо  тобі  її  відшукати!
 —  Це  вас  мало  стосується,  —  одказував  я.  Вони
лише  дивувалися:  «Ти  божевільний!  Де  у  розпеченому
сонячному  місті  хочеш  знайти  райдугу?».
 —  Гаразд,  —  заспокоював  їх.
 —  Я  її  уже  знайшов,
тому  що  у  моїй  душі  іще  донедавна  шепталися  дощі,  а
тепер  розпогодилося  і  виринула  веселка.  Нізащо  я  не
зміг  би  зустріти  її,  не  промокнувши  перед  тим  до  ниток.
Як  ви  цього  не  помітили?
Тим  часом  десь  там,  за  овидом,  ледь  чутно  погримувало:
насувалася  гроза.  А  тут,  у  задушливому  місті  спека
досі  щосили  морила  липи  і  чорний  асфальт.  Здавалося,
лишень  один  я  перебував  у  передчутті  народження  прийдешнього  дива  —  кольорової  веселки,  яку  вигойдувала
у  небесній  люльці  дощова  хмара.  

Петро  Кухарчук

Малюнок  А.  П.  Кухарчук

ВЕСЕЛКА

Якби  не  було  тебе,  я  губився  б  у  сині  небесній,
У  буденності  днів  віднайшов  би  молитви  слова,
Всі  думки  розгублю  у  веселці  моїй,  так  чудесній,
Почуття,  наче  грім  -  моя  казко  дзвінка,  лісова.  

Я  блукатиму  там,  де  ні  правил  нема,  ні  законів,
Де  лиш  ти  -  і  хмаринка,  і  неба,  невинна  блакить,
Де  буденність  всіх  днів  все  ж  зберу  до  священних  загонів,
Ти  -  веселко  моя,  зачарована  й  любляча  мить.

Я  зігрію  думки  -  твоі  чисті  думки  у  коханні,
Що,  мов  птаха  летять  понад  обрієм  щирих  бажань,
Не  дозволю,  не  дам  -  забороню  пекучі  страждання,  
Не  під  силу  нікому  розтоптати  моїх  уповань.

Лиш  у  моїй  душі  стиглі  грози,  розкішні  веселки,
Хоч  жагою  наповнює  сонце  всі  тайни  мої,
Знову  стигне  гроза,  закрадаючись  в  зморене  серце,
Лиш  доступно  мені  те  народження  в  віщому  дні.  

У  народженні  див  -  неземної  красуні  веселки,
Що  гойдає  у  небі  насуплена  хмара  дощу,
Ми  пірнемо  удвох  у  небесні  дзвінкі  закапелки,
Лиш  кохання  й  жагу  я  у  закутки  щастя  впущу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820234
дата надходження 05.01.2019
дата закладки 26.01.2019


Інна Рубан-Оленіч

Зимовий вечір

Кружляють  сніжинки,  танцюючи  з  неба,
На  землю  лягають  пухким  килимком.
Така  от  в  зими  необхідна  потреба
Закутувать  все  сніговійним  димком.

Холодні  вітри  вовком  виють  з-за  рогу,
Виспівують  фугу  з  органом  зими,
Закидало  пір’ям  стежки  до  порогу,
Долини  і  поле  прикрило  крильми.

На  небі,  в  колисці  гойдаються  зорі,
По  Шляху  Чумацькім  біжить  Зодіак,
Гуляють  в  зимовому  сірому  морі,
І  місця  у  хмарах  не  знайдуть  ніяк.

Такий  зараз  вечір,  похмурий  і  грізний
Тріскучим  морозом  січе,  наче  кат
Міцніше  тримає  свій  молот  залізний
І  такт  відбиває  зимових  сонат.

26.01.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822835
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 26.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Казкові сніжинки

Хотіла  в  долоню  спіймати  сніжинку,
Та  тільки  долоні  торкнулась  вона.
Вмить  схожою  стала  чомусь  на  краплинку,
Неначе  тепло  їй  послала  весна.

І  сумно  враз  стало  на  серці  від  того,
Що  диво  маленьке  пропало  в  руці.
Засипала  зимонька  снігом  дорогу,  
Скупала  у  білому  все  молоці...

І  сніг  під  ногами  рипить  особливо,
Неначе  тактує  веселі  пісні.
Зима  веселиться,  хіба  ж  то  не  диво?
Його  не  побачиш  ти  навіть  у  сні.

Милуюся  днем  цим  чарівним,  зимовим,
Для  мене  мов  казка  спустилась  згори.
У  вальсі  сніжинки  кружляють  казковім,
До  танцю  мене  зазивають  вони.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822812
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 26.01.2019


Амадей

Ганні Верес в День народження.

В  цей  сніжний  веселковий  ранок  світлий,
Моя  душа  від  радості  співає,
Букетом  слів,  немов  чарівних  квітів,
Я  Ганю  Верес  з  Днем  Народження  вітаю.

Вплітаю  в  цей  букет  чарівні  квіти,
Й  прошу  у  Господа  для  Вас  щасливу  долю,
Щоб  шанували  чоловік  і  діти,
Щоб  Ви  цвіли  неначе  сад  весною.

Щоб  внуки  радість  Вам  приносили  щодня,
Щоб  серце  зігрівали  як  весна,
Щоб  щастя  й  радість  Вас  життям  вело,
Достаток  і  здоров"я  щоб  було.

Бажаю  на  пісні  натхнення  й  вірші,
Щоб  суму  Ви  в  житті  не  знали  більше,
В  душі  нехай  завжди  буя  весна,
І  з  серця  ллється  пісня  чарівна.

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822711
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 25.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Загадковості ніжний сюжет

Там  де  трави  сплелися  з  дощем,
Де  краплини  розкидали  роси.
Закрадається  в  серденько  щем,
Він  в  душі  моїй  тихо  голосить.

Я  благаю  не  треба,  мовчи,
Не  тривож  тих  думок  і  печалі.
Краще  душу  в  кохання  вмочи
І  полинь  разом  з  ним  в  світлі  далі.

Про  кохання  усім  розкажи,
Як  же  тепло,  коли  розуміють.
І  міняє  життя  вітражі,
Коли  ніжно  кохати  уміють.

Тихо  так  шелестить  очерет,
Пташка  дзвінко  пісні  заспіває.
Загадковості  ніжний  сюжет,
Перламутрове  сяйво  стрічає

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822689
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 25.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Загадковості ніжний сюжет

Там  де  трави  сплелися  з  дощем,
Де  краплини  розкидали  роси.
Закрадається  в  серденько  щем,
Він  в  душі  моїй  тихо  голосить.

Я  благаю  не  треба,  мовчи,
Не  тривож  тих  думок  і  печалі.
Краще  душу  в  кохання  вмочи
І  полинь  разом  з  ним  в  світлі  далі.

Про  кохання  усім  розкажи,
Як  же  тепло,  коли  розуміють.
І  міняє  життя  вітражі,
Коли  ніжно  кохати  уміють.

Тихо  так  шелестить  очерет,
Пташка  дзвінко  пісні  заспіває.
Загадковості  ніжний  сюжет,
Перламутрове  сяйво  стрічає

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822689
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 25.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Зима вишивала кохання на щастя

Засніжене  місто  -  зими  вишивання,
Нитками  біленькими  на  полотні.
І  сонця  проміння  в  природному  жанрі  
Так  мило  всміхнулось  тобі  і  мені.

Засніжене  місто,  і  вишивка  сріблом
Сліпучо  блищить  на  вчорашнім  снігу.
Без  тебе  не  можу,  й  тобі  я  потрібна,
Тепло  відчуваю,  любові  жагу.

Засніжене  місто  у  гладі  білястій,
Калиновий  глянець  додав  їй  штрихів.
Зима  вишивала  кохання  на  щастя,
І  разом  зустріли  ми  сонячний  схід.


Світлина  нашого  міста  В.  Чардимова.  (Гладь  -  вид  вишивки,  в  якій  стібки  щільно  прилягають  один  до  одного.    Штрих  -  у  значенні  -  окрема  подробиця,  характерна  риса.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822708
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 25.01.2019


Valentyna_S

Співає вечір колискову берегам…

Співає  вечір  колискову  берегам.
На  кладці  –  ми.  На  небі  —  щербень-місяць.
Ставок  полоще  срібні  хвилі  з  жовтих  плям.
Ногами  ря́ску  очерети  місять.

Феєрія.  Не  вечір--теплий  кашемір.
Лиш  ми  удвох  на  цьому  бенефісі.  
Та  ще  допитливість  жіноча  ярок-зір,
І    місяця  з  пенсне  на  переніссі…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822633
дата надходження 24.01.2019
дата закладки 24.01.2019


Ганна Верес

Несу тобі любов

О  краю  мій,  усе  в  тобі  сплелося:
З  волошок,  жита  й  маків  диворай,
І  золото  пшеничного  колосся.
Й  річок  гірських  пісенний  водограй.
Твоя  земля  небачено  багата,
Манила  південь,  захід,  північ,  схід,
Вривались  вороги  в  біленькі  хати
І  корчували  український  рід.

О  краю  мій,  ти  та  перлина  світу,
Що  винесла  всі  муки  лихоліть,
Позбувся  ти  немало  свого  цвіту
У  вихорі  розбурханих  століть
І  вистояв,  одягся  у  розмаї,
Купаються  в  льонах  де  небеса,
Де  сонечко  змагається  з  туманом,
А  ворог  знов  лама  свого  списа.

О  краю  мій,  замріяний  і  пишний,
Несу  тобі  на  рушнику  любов,
Де  цвіт  калини  й  маминої  вишні,
Й  душа  моя,  мов  сонце,  без  оков.
16.  01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822626
дата надходження 24.01.2019
дата закладки 24.01.2019


Валентина Ланевич

Моя берізка білокора.

Моя  березка  білокора,
Окраса  краю,  що  у  нім  живу.
Тендітність  в  стані  й  непокора,
Весною  ніжність  з  соком  її  п’ю.

Стоїть,  принишкла  на  морозі,
Не  гріє  низьке  сонце  ще,  не  те.
Гуляє  вітер  при  дорозі,
Шарпає  коси,  гілками  трясе.

Подружки-сестри  обступили,
Мовби  дівчата  красні,  молоді.
У  гурті  набирають  сили,
Протистояти  щоб  лихій  зимі.

24.01.19

фото  автора

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822611
дата надходження 24.01.2019
дата закладки 24.01.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Лисова наука

Старий  Лис  навчає  молодого:
-Не  кради  і  не  бери  нічого
Поблизу  свого  дому  де  живеш,
Бо  ти  відразу  спійманим  будеш.
Обманювать  найближчих  друзів  не  годиться,
Тобі  ж  до  них  звертатись  доведеться,
Плече  своє  в  біді  їм  підставляй,
А  слабшого  ніколи  не  чіпай.
А  ще  буде  наукою  для  тебе:
В  двобій  ставай  лише  з  сильнішим  себе,
Тут  хитрість  проявити  свою  зможеш,
Героєм  почуватись,  переможцем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822540
дата надходження 24.01.2019
дата закладки 24.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Кілометри між нами глибоких снігів

Кілометри  між  нами  глибоких  снігів,
І  десятки  років  круговерті.
Перепони  думок  з  охолоджених  гір,
І  пергаменти  часом  затерті.

Мов  приблуди  у  мареві  мрії  давно,
Непорушений  спокій  словами.
Простелилось  навкруг  лиш  зимове  панно,
Увертюра  минулої  драми.

Я  нічого  не  можу  сказати  тобі,  
Бо  пригіркли,  напевно,  причини.
А  життя  повернулось  у  правильний  бік,
І  ще  далі  біжить  безупинно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822575
дата надходження 24.01.2019
дата закладки 24.01.2019


НАДЕЖДА М.

Скажи…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3DILaMQ867A

[/youtube]

Скажи:  ти  знаєш,
як  болить?
Ти  чув  колись,  як  серце
плаче?
Чи  бог  дав  змогу  полюбить,
Відчути  почуття  гарячі?
Мої  ти  коси  цілував,
Для  тебе  мила  їх  любистком.
Ти  пам"ятаєш?
Пригадав?
Чому  ж  оце  взялося
смутком?
Давай  з  тобою  помовчим,
Сердець  почуємо
розмову...
Чим  ти  без  мене  час
цей  жив?
Що  брав  в  житті  ти  за  основу?
Чи  хтось  любив  тебе,
як  я?
Душа  твоя  узнала  щастя?
Мовчиш...  Вся  відповідь  твоя.
Чи  зрозуміти  тебе  вдасться?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822585
дата надходження 24.01.2019
дата закладки 24.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Почуй мою любов

Почуй  мою  любов,  почуй  моє  тепло
І  літо  те  не  забувай,  не  треба.
Згадай  минуле,  там  так  затишно  було,
Веселка  розфарбовувала  небо.

Почуй  мою  любов,  вона  мене  п'янить
І  паморочить  голову  без  тями.
Кохання  нашого,  така  бажана  мить,
Висвітлюється  диво  -  кольорами.

Почуй  мою  любов  у  ніжності  думок,  
Метеликом  я  доторкнусь  до  тебе.
Зроби  на  зустріч  той  один  -  єдиний  крок,
Любов'ю  пригорни́  мене  до  себе.

Почуй  мою  любов,  через  усі  роки,
Почуй,  прошу  тебе,  я  так  благаю.
Не  надівай  оков,  зроби  все  навпаки,
В  думках  з  тобою  завжди  й  так  кохаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822439
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 24.01.2019


геометрія

ВІТЕР - БАТЬКО, ВОДА - МАТИ…

                 Над  лісами,  над  степами,-
                 Зима  весело    гуля...
                 Нездоланими  вітрами
                 Все  снігами  застеля...

                 Побіліло  все  навколо,-
                 І  у  селах,  і  в  містах...
                 А  навколо  -  видноколо,
                 Ніжно  -  біла  красота...

                 Вітер  хмари  сірі  котить,
                 І  сліди  всі  заміта,
                 По  дахах  скака,  колотить,
                 На  вулицях  німота...

                 Лише  зрідка  десь  прохожий,
                 В  своїх  справах  все  ж  пройде...
                 На  Мороза  стає  схожий,
                 По  снігах  неспішно  йде...

                 А  вітри  поміж  ярами,-
                 Не  спиняючить  пливуть...
                 На  деревах  між  гілками,
                 Їх  галуззя    малі  рвуть...

                 Звечоріло,  споночіло,
                 Невгамовний  не  притих,
                 Ніби  знов  розправив  крила,
                 Як  вертлявий  диво  -  псих...

                 І  лісів  дрімучі  вежі
                 Білим  снігом  уквітчав...
                 Біля  річки  узбережжя,
                 Невгамовно  накривав...

                 А  буває  й  як  скажений,
                 Переправи  не  мина...
                 Як  Еол*  той  навіжений,
                 Усе  рве,  трощить,  лама...

                 І  спинить  його  несила,-
                 Ні  природі,  ні  богам,
                 Поспішає  стрімкокрило,
                 Почувається  як  пан...

                 Ми  ж  надіємось,  чекаєм,
                 Все  ж  зимі  прийде  кінець,
                 Потанцює,  полютує,-
                 Він  й  весни  гідний  гінець...

                 Вітер  дме,  хоча  й  не  знає,
                 Що  й  погоду  він  міня...
                 Він  і  силу  міцну  має,
                 І  дуби  бува  валя...

                 Вітер  -  батько,  вода  -  мати,
                 Ну  а  сніг  їхнє  дитя...
                 Я  їх  хочу  запитати,
                 Чи  цікаве  їх  буття...  

                               *  Еол  -  у  старо-грецькій  міфології
                                     володар  вітрів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822461
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 23.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

В тебе я закохався ( слова до пісні)

Я  прийду  під  калину,  де  з  тобою  стрічався,
Моя  люба  дівчи́но  в  тебе  я  закохався.
Закохався  у  очі,  закохався  у  брови
І  у  личко  те  миле,  закохавсь  калинове.

Шумить  вітер  словами,  піднімає  на  крила,
Йде  кохання  стежками  і  міцна  в  нього  сила.
Мій  коханий  козаче,  вдячна  я  тобі  друже,
Хай  калина  не  плаче,  бо  люблю  тебе  дуже.

Наше  щире  кохання  лиш  для  тебе  і  ме́не,
Чуєш  як  на  світанні,  шелестить  листя  клена.
Він  нас  кличе  у  поле,  там  де  трави  у  росах,
Де  вітри  кучеряві,  цвіт  вплітають  у  коси.

Ми  підемо  на  зустріч,  будем  в  парі  з  тобою,
Віч  -  на  -  віч  у  коханні,  буде  лише  нас  двоє.
І  цвістиме  калина  буйним  цвітом  у  лузі,
Буде  міцна  родина  назавжди  у  окрузі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822296
дата надходження 22.01.2019
дата закладки 22.01.2019


Надія Башинська

ЛЮБЛЮ СВІЙ КРАЙ!

Люблю  свій  край...  він  даний  мені  Богом,
в  блакиті  ніжній  сонце  золоте.
За  хмари  жайвір  високо  злітає,  
де  зріє  в  полі  жито  золоте.

         А  в  мого  краю  гір  дзвінкі  потоки.
         І  пахне  тут  черемхою  весна.
         Зігріти  може  серце  кожне  слово.
         У  нас  всіх  Україна  тут  одна!

Глянь,  тягнуться  до  зір  стрункі  тополі.
Є  оберегом  явір  й  ясени.
І  вишитий  рушник  є  в  кожній  долі,
Бо  люблять  їх  всі  доньки  і  сини.

         А  в  мого  краю  гір  дзвінкі  потоки.
         І  пахне  тут  черемхою  весна.
         Зігріти  може  серце  кожне  слово.
         У  нас  всіх  Україна  тут  одна!

Ми  віримо  -  настане  час  щасливий,
і  замість  гроз  засяє  день  ясний.
І  усмішками  світ  весь  заясніє,
бо  кожному  є  край  свій  дорогий!

         А  в  мого  краю  гір  дзвінкі  потоки.
         І  пахне  тут  черемхою  весна.
         Зігріти  може  серце  кожне  слово.
         У  нас  всіх  Україна  тут  одна!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822246
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 22.01.2019


Любов Іванова

ЕСТЬ ЛИ В ЖИЗНИ МЕСТО ЧУДУ?

[b][i][color="#008cff"]А  есть  ли  место  в  нашей  жизни  чуду?
Не  раз  себе  я  задаю  вопрос...
А  чудеса....  они...  они  повсюду..
Ответ  один  и  он  конечно  прост.

И  ручеёк,бегущий  торопливо,
И  по  весне  капель  из  мокрых  крыш.
Ужель  не  чудо,  не  большое  диво
Когда  на  свет  рождается  малыш!?

А  по  утру  молочные  туманы,
А  легкий  бриз  над  морем  в  жаркий  день?!
Во  всех  лесах  цветущие  поляны    ,
И  у  окна  душистая  сирень..

Каскады  туч  и  радуга  цветная,
Туман  над  лугом,  трели  соловья.
Картины  маслом  из  земного  рая,
Привычный  глазу  фактор  бытия...

И  в  октябре  деревья  цвета  злата,
И  с  гор  поток,  несущий  воды  вниз...
И  океан  с  полоскою  заката....
Не  чудо  ль  это  -  наша  с  вами  жизнь?[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822237
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019


Володимир Верста

Зоряний художник

Не  знайдеш!  Ні!  Мене  у  цьому  світі
Давно  уже  немає,  тільки  тінь
Обривисто  блукає  на  зеніті
Поміж  далеко  сяйних  мерехтінь.

Я  там,  де  вітер  обіймає  віти,
Де  хвилі  відбивають  моря  синь,
Там  я  малюю  зоряні  графіті,
Пізніше  бачиш  ти  це  уві  сні…

Знайди  мене!  О  ні!  Не  серед  лану
І  в  горах  не  шукай,  та  у  лісах
Між  хвилями  широкого  лиману

І  не  віднайдеш  там,  де  лине  птах.
Я  тут!  Дивись!  У  серці!  Не  омана!
А  вже  тепер  і  на  твоїх  вустах.

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  19.07.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822020
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 21.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Стукає щастя в вікно ( слова до пісні)

Падає,  падає  сніг,землю  він  застеляє,
Срібними  перлами  ліг,  серце  моє  кохає.
Пісню  співає  душа,  тихо  так  в  заметілі,
А  у  думках  слова,уста  наче  вишні  спілі.

Приспів:

Сніг,  сніг,  сніг,  білий,  пухнастий  і  ніжний,
Сніг,сніг,  сніг  в  зиму  оцю  дивовижну.
Сніг,сніг,  сніг  в  вальсі  із  нами  кружляє,
Сніг,сніг,сніг,  сніг  кращого  дива  немає.

Ніжна  кохана  моя,  для  мене  ти  єдина,
З  під  ніг  тікає  земля,  слід  мете  хуртовина.
В  обійми  тебе  візьму,  не  відпущу  від  себе,
Тебе  кохаю  одну,поспішаю  до  тебе...

Приспів:

В  келиху  нашім  вино,  піниться  і  іскриться,
Стукає  щастя  в  вікно,  світиться  мов  Жар  -  птиця.
Руки  йому  простягни,  не  відпускай  від  себе,
У  нічній  тишині,  зорі  дарує  нам  небо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822172
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019


Valentyna_S

Зимовий дощ

Ти  ба́йдуже  обняв  сьогодні  світ,
Снуєшся  з  неба  до  землі  печаллю.
Знічев’я  кинув    у  вікно:  «Привіт»,
Вигойдуючи  мокрою  вуаллю.

Хоч  добре  знаєш:  в  хату  не  ввійдеш,
Та    сліз    твоїх  ллються  вже  потоки.
Ображений  на  мене  ти,  авжеж?--
І  ще  чіткіш  чутно  твої  кроки.

Я  знаю:  не  твоя  провина  в  тім  --
Якісь  процеси  це  в  повітрі,    й  вітер.
Однак  вже  досить  масок  й  пантомім,
Й  даремно  ти  малюєш  море  квітів

На  шибах,  посивілих  якось  враз,
Й  мені  дарма  читаєш  свої    вірші,
Бо  не  торкає  скупість  змоклих  фраз
У  німот́і  нічної  взимку  тиші.

Ще  про  весну  пові́даєш  мені,
Що  десь-то    там  вона,  аж  ген  далеко,
Й  постійно  час  іде  по  метушні,
Й  за  домом  знудьгувалися  лелеки?..

Про  що  мені  сказати  б  ти  устиг,
Поспівчуваю    схимника  я  долі.
І  дощ,  прощемравши  ще  трохи,  стих.
Втирають  очі  шиби  лисочолі…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822105
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 20.01.2019


Микола Карпець))

То ли белое, то ли алое

прочитал  ЧУДЕСНЫЕ  строчки  ЗАМЕЧАТЕЛЬНОЙ  поэтессы  
В  алом  ожерелье
Светлана  Влади
В  алом  ожерелье
Заката  плакала  нить
Белых  облаков...
Серебряных  птиц  стая
Пролетала  за  окном.
--------------------------------
Светлана  Влади.2019.

навеяло)
[b]«То  ли  белое,  то  ли  алое»[/b]

То  ли  белое,  то  ли  алое
Небо  синее  –  небывалое
Небо  синее  –  тучки  белые
По  весеннему  не  загорелые
Покраснели  –  загар  им  излишен
Заалели  в  них  бусы    из  вишен
То  заплакало  небо  закатом
Солнца  луч  примостился  цукатом
Примостился  –  не  тучка,  а  торт
Разгадайте  природы  кроссворд
То  ли  белое,  то  ли  алое
Небо  синее  –  небывалое…
19.01.19  М.К.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822042
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 20.01.2019


Світла(Світлана Імашева)

Сповідь янголу-хранителю

         
Мій    світлий  Янгол,  ти  зі  мною,
Коли  над  прірвою  ішла,
Розбите  серце  заспокоїв
І  дарував  душі  тепла.

Незріле  в  юності  створіння,
Брела  цим  світом  наобум…
Коли  зійшло  мені  прозріння,
Ти  вже  зі  мною  поряд  був.

Пізнала  слабкість  лЮдську,  втрати,
Господню  Віру  віднайшла,
Навчилась  жити    і  прощати
Без  слів  –  без  докору  і  зла…

Коли  судили,  і  сміялись,
Й  камінням  кидали  слова,
Як  ми  з  тобою  рятувались?
Ти  захищав  –  і  я  жила.

Я  дякую,  о  мій  Хранитель,
Мій  світлий,  добрий  провідник,
В  цю  невеселую  обитель
Ти  сяйвом  Вишнього  проник.

Будь  поряд,  Янголе,  зі  мною
В  тривоги  день  і  уночі,
Даруй  лиш  віри  і  спокою  –  
Тобі  молюся  при  свічі.

Молюся,  Янгол  мій,  молюся:
Храни  усіх  і  захисти,
Налий  надії  в  спраглу  душу
І  за  гріхи  мені  прости…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822029
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 20.01.2019


Любов Таборовець

Чекаємо весну

За  вікном  співає  буйний  вітер  пісню
Про  любов  всесильну,  про  її  красу...
Від  такого  співу  серцю  в  грудях  тісно
Із  коханням,  в  радості    жде  воно  весну.

А  зима  снігами  вкриє  долі  кроки
ті,  якими  нарізно  по  шляхах  ішли...
З  весняного  неба    чисті  і  глибокі
почуття  любові  Ангел  їм  зішле.  

Теплий  погляд  сонця,  променів  цілунки
додадуть  гармонії  ніжним  почуттям
По  гаях  й  дібровах  весняна  чаклунка  
понесе    відлунням  їх  ритм  серцебиття.

На  папері  ляжуть  нові  рядки  віршів
оспівають  вкотре    ніжність  і  красу.
Трепетно,  з  любов’ю  їх  душа  напише.
Читачам  із  радістю  я  їх  донесу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821983
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 20.01.2019


Ольга Калина

Христос Хрещається!

Христос  ся  Хрещає!  
І  всіх  призиває  
Очистити  тіло  
І  душу  з  гріхів,
Позбутися  звичок  
Поганих  своїх.  
З  Йордану  рікою
Святою  водою
Рознеслась  по  світу
Ця  Бла́гая  вість:
Христос  ся  Хрещає!  
І  всім  сповіщає,  
Що  Бог  перед  світом  
Навіки  один.
Бог  Отець  і  Бог  Син,
І  Дух  ще  Святий  –
Він  тричі  в  одному.
Помолимось  Богу
За  нашу  родину,
За  Неньку–Вкраїну,
За  кожного    свого
На  сході  бійця.  
Хай  їх  захищає  
І  Мир  посилає.
Звертаємось  нині
До  Бога  Творця:  
-  Врятуй  Україну!  
Щоб  завжди  -  єдина,  
Нескорена  й    вільна
У  мирному  світі  
Надалі  була.  
І  кожна  родина:
Від  батька  до  сина,
У  злагоді,  радості
Й  достатку  жила.
Христос  ся  Хрещає!  
Славімо  Його!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821981
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 20.01.2019


Амадей

Розмова з серцем.

Чого  ти  серденько  принишкло,
Забудь  свій  сум,  забудь  печалі,
Кохана  ось  де,  поруч,  близько,
З  нею  пісні  нас  повінчали.

Вінчали  нас  у  небі  зорі,
І  місяць  свідком  був  на  небі,
Була  казкова  ніч  надворі,
Що  ще  тобі,  серденько,  треба?

Невже  так  хочеться  буть  поруч?
Тепла  і  ніжності  бажаєш?
Ти  кличеш  в  снах  іі  щоночі,
Чому  ти  серденько  страждаєш?

І  вмить  серденько  розімліло,
Для  мене  кращоі  немає,
Вона,  мов  зірка  в  небі  світла,
Й  зізналось  :"Я  іі  кохаю  !"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821940
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 19.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Дівчина - калина ( слова до пісні)

Промінь  сонця  вирвався  на  волю,
Пригорнувсь  до  милої  обняв.
Посміхнувся  хмарам,  небу,  полю
І  від  щастя  всіх  розцілував.

Прокидались  гори  і  долини,
Пахощі  полинули  земні.
В  білій  сукні  дівчина  -  калина,
У  вінку  голівонька  її.

Забаривсь,  не  їде  наречений,
Мабуть  десь  в  яру  забуксував.
З  вітром  шепіт  прилетів  від  клена,
Він  її  коханою  назвав.

Посміхнулась  дівчина  -  калина
І  кохання  клену  віддала.
У  думках  його  була  єдина,
Кожен  рік  для  нього  лиш  цвіла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821954
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 19.01.2019


М.С.

В Душі, щоби був молодий.

Христос  охрестився  в  Йордану  воді,
На  землю  зійшов  Дух  Святий.
Міцного  Здоров'я  бажаю  Тобі,
В  Душі,  щоби  був  молодий.

У  Злагоді  й  Мирі,  щоб  вік  проходив,
Щоб  лихо  Тебе  обминало.
В  Любові  й  Достатку  довіку  живи,
Кохай  і  Тебе,  щоб  Кохали.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821924
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 19.01.2019


НАДЕЖДА М.

Стара, як світ, історія оця

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fTDY8tBDv00[/youtube]

Коли  ішов,  просила:
залишайся.
Але  пусті  були  мої
слова...
Забути  ти  мене  
не  намагайся.
Це  пам"ять  не  дозволить,
бо  жива.
І  раз  -у  -раз  торкатиме
у  груди,
І  солоніше  буде  вже  сльоза.
Від  цього  ти  не  дінешся
нікуди.
Стара,  як  світ,  історія  оця...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821835
дата надходження 18.01.2019
дата закладки 18.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Любов і сльози

Холодний  дощ  періщить  у  вікно,
Заплакала  зима,  заголосила.
Довкола  стало  сірим  полотно,
Яке  вона  із  радістю  білила.

Розгнівавсь  дощ  на  подру́жку  свою,
Що  віддала  вона  любов  морозу.
Тому  накликав  хмару  дощову,
Даруй  тепер  йому,  ти  зимо,  сльози.

Мороз  втішати  зимоньку  почав,
Не  плач  кохана,  будуть  переміни.
Він  палицю  свою  до  рук  узяв
І  заморозив  дощові  краплини.

На  землю  знову  полетів  сніжок,
Хурделиця  -  матуся  посміхнулась.
І  білий  пух  упав  на  поріжок,
Зимова  казка  радо  повернулась.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821801
дата надходження 18.01.2019
дата закладки 18.01.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

На крилах щастя

Коли  дмуть  холодні  зимові  вітри,
Тоді  дуже  хочеться  твого  тепла,
До  тебе  пригорнусь  цієї  пори,
Відчую  підтримку  міцного  плеча.

Так  затишно-затишно  стане  мені,
Згадається  літечка  сонячний  дощ,
У  серці  лунають  кохання  пісні
І  щастя  на  крилах  несе  мене  знов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821782
дата надходження 18.01.2019
дата закладки 18.01.2019


Михайло Чир

Кружляли сніжинки у небі зимовім…

*  *  *
Кружляли  сніжинки  у  небі  зимовім,
Земля  їх  стрічала  у  білій  обнові.
У  білім  кожусі,  у  чоботях  білих,
Із  неба  сніжинки  летіли,  летіли.

І  ковдрою  білою  землю  вкривали,
А  що  їх  чекає  сніжинки  не  знали.
А  їм  би  з  морозом  отут  зустрічатись
І  сонцю  зимовому  щиро  всміхатись.

Та  сонце  весняне  уже  виглядає,
Сніжинка  та  плаче  чи  може  ридає.
І  плинуть  сльозинки  до  річки,  до  моря,
Хтось  з  радості  плаче,  а  хтось  тільки  з  горя.

Минеться  весна,  потім  літо  і  осінь,
І  зиму  у  гості  хтось  знову  попросить.
І  знову  сніжинка  у  небі  кружляє,
А  що  буде  завтра  ніхто  з  нас  не  знає.

20.02.2011(Михайло  Чир

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821721
дата надходження 17.01.2019
дата закладки 17.01.2019


НАДЕЖДА М.

Його, як і минуле, не впіймать. .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MvGtVBtqQoM
[/youtube]
В  кафешці  темно,  тихо,
Спокій.
Лиш  штори  
дихають  злегка.
Чом  смутку  апогей  
такий  високий?
Метіль  у  душу  тихо
заповза...
Кидаю  погляд  на
знайомий  столик.
Все  намагаюсь  щось
знайоме    відшукать.
Як  і  тоді,  забився  в  скло
метелик...
Його,  як  і  минуле,
не  впіймать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821718
дата надходження 17.01.2019
дата закладки 17.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Тільки ти ( слова до пісні)

Довкола  падає,  кружляє  сніг,
Він  замітає  стежки  і  дороги.
Сріблястим  кришталем  у  душу  ліг,
Забрав  із  серця  всі  мої  тривоги.

Приспів:

Тільки  ти  -  шепоче  зима,
Тільки  ти  -  нікого  не  треба.
Тільки  ти  і  зустріч  одна,
З  нами  поруч  зоряне  небо.

Приспів:

Я  пригорнусь  до  тебе  в  тишині,
Сніжинкою  впаду  на  твої  вії.
Ти  усміхнешся  ніжно  так  мені
І  збудуться  мої  завітні  мрії.

Я  про  кохання  розповім  тобі,
Про  ночі  ті  самотні  і  холодні.
Думки  мої  мов  лебеді  в  журбі,
Несуть  мене  у  теплий  край  сьогодні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821692
дата надходження 17.01.2019
дата закладки 17.01.2019


Надія Башинська

РАДІЄ СОНЦЕ ЗАВЖДИ РАНКУ!

         Радіє  Сонце  завжди  ранку,  Земля  вдягає  вишиванку,
лунає  чийсь  веселий  сміх...  А  я  пишу  вірші  для  всіх.
Весела  пісня  в  них  дзвенить  й  так  хороше  усім  нам  жить!
В  них  ночі  зоряні,  світання,  світла  надія  і  кохання.  
І  квітнуть  вишні  біля  хати,  і  яблук  урожай  багатий.  І  жито...
Жито  в  чистім  полі,  як  гімн  життю,  подяка  долі.    
Щаслива  світиться  в  нім  днина,  бо  ж  кожна  золота  зернина.
Злітає  жайвір  тут  за  хмари,  тополі  жайвір  є  до  пари.
         У  моїх  віршах  неба  просинь...  весна  в  цвіту,  і  щедра  осінь.
Про  щастя  кожне  слово  мріє,  то  ж  в  холоди  зігріть  зуміє.
Є  під  вікном  калина  пишна,  і  колискова  дзвенить  ніжна,
бо  слово  горнеться  до  слова...    барвами  грає  рідна  мова!
Живе  в  них  Віра  в  добрий  час  й  Любов,  й  Пошана  до  всіх  вас.
         Радіє  Сонце  завжди  ранку,  Земля  вдягає  вишиванку,
лунає  чийсь  веселий  сміх.    А  я  пишу  вірші  для  всіх...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821669
дата надходження 17.01.2019
дата закладки 17.01.2019


Ганна Верес

Загубилось село

Загубилось  село  поміж  заростей-хащ,
Загубилась  до  нього  й  дорога…
Чи  в  людських  потонуло  далеких  гріхах,
Що  ніхто  не  турбує  порогу?

Тільки  вирви  чорніють  від  хатніх  очей,
Перекошені  втомою  двері…
Скільки  знали  вони  тут  і  днів,  і  ночей!
Скільки  різних  розмов  при  вечері!

Веселили  їх  танці  весільні  й  пісні,
Щедрувальників  цілі  ватаги…
Дивний  клекіт  лелек  чарував  повесні,
Як  вертались  крилаті  бродяги.

Зникли  люди…  Й  лелеки  цей  кинули  рай…
Мо’,  тепло  їх  людське  зігрівало?
Ластівки  не  вертались  в  засмучений  край…
Так  село,  мов  людина,  вмирало…

Загубилось  село…  Де-не-де  стіни  хат…
Та  чи  діждуть  когось  їх  пороги?
Чи  в  людських  потонуло  далеких  гріхах?
Бур’яном  дичавіє  дорога…
13.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821601
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 16.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Кришталеві почуття

Ти  розбив  почуття  на  шматочки  кришта́лю,
Не  зберіг  ту  надійну  і  вірну  любов.
Не  повинно  так  бути,  я  добре  це  знаю,
Повертатись  туди  більш  не  хочеться,  знов.

Нехай  сніг  замітає  сліди  не  бажанні,
Я  не    хочу  більш  чути  порожні  слова.
Заморозив  мороз,  те  гаряче  кохання,
Посприяла  у  цьому  холодна  зима.

Я  весну́  почекаю  і  теплого  літа,
Коли  птах  заспіває  веселих  пісень.
Буде  днем  тим  ласкавим,  кохання  зігріте,
Закружляє  у  вихорі  знов  карусель.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821559
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 16.01.2019


Олекса Удайко

НЕ ПІДСОЛЮЙМО РАНИ

     [i]Буває,  слово  –  втіха
     але  буває  й  біль...  
     Сумуймо...  краще  тихо:
     слова  для  рани  –  сіль.[/i]
                 [youtube]https://youtu.be/ztGkoYgfHRQ[/youtube]                    
[i][b][color="#05457d"]Не  прискорюймо  ранок,    
що  ранкує  в  путі,
не  освячуймо  рани  –    
вони  й  так  вже  святі.  

Не  такі  в  горя  сльози…  і  cлова  там  не  ті:                                                                                                              
там  безмовність  мімози  –  як  стожар  в  темноті́.  

Не  освітлюймо  днину,    
вона  й  так  веселить,
не  ламаймо  калину  –            
то  підступності  сить...

Впадемо  на  коліна    у    мовчазну  ту  мить,
як  хоронимо  сина...  Він  поліг,  щоб  нам  жить.  

Не  освітлюймо  вечір  –                                                                      
то  блаженна  пора,
для  натомлених  –  втеча,  
світла-темряви  гра…

Не  підсолюймо  рани...    Вони  й  так  вже  болять:
не  зашторюймо  рами  в  матерів,  що  не  сплять![/color][/b]

14.01.2019    
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821409
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 16.01.2019


НАДЕЖДА М.

А ти прийдеш тоді

А  ти  прийдеш  тоді,
як  місяць  вповні
З-за  хмари  визирне 
В  той  час.
І  так  захочеться  тобі
Забути  вчинки
всі  гріховні,
Допоки  вогник 
ще  не  згас.

І  тліє  ледве  ще  жаринка,
Їй  вітер
сили  додає.
Поки  тримає  й  соломинка..
Чи,  може,  
просто  так  вдає?

Природи  сили  відкидаєш.
Спішиш  допоки
ще  є  час
Чому  спішить?Бо  добре  знає,
Стікає  краплями  
                                             вже
                                                         шанс...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821502
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 15.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Загадка для кохання

Кохання  -  то  загадка  для  душі,
Кохання  -  то  поема  для  поета.
Кохання  -  то  усі  мої  вірші,
Відкрите  серце  музики  куплета.

Кохання  -  то  богема  дивних  снів,
Кохання  -  недоспа́ні  наші  ночі.
Кохання  -  то  Амура  стріли  в  ціль,
Переживання  і  думки  дівочі.

Кохання  -  то  стривожені  серця,
Кохання  -  поцілунки  до  світання.
Кохання  -  коли  двоє  до  кінця,
Ця  вічність  -  є  загадка  для  кохання...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821482
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 15.01.2019


Ганна Верес

Поезія

Поезія  –  не  просто  слів  потік,
Заплетений  у  ту  чи  іншу  риму,
Її  творцями    є  й  були  лиш  ті,
Кого  намітив  Бог,  дав  вільні  крила.

Пливе  поезій  витканий  потік
Зі  слів,  яким  ніхто  не  знає  ліку,
Та  він  для  всіх  важливий  у  житті,
Якого  б  не  були  ми  з  вами  віку.
26.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821485
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 15.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Зимове резюме, додай снаги

Здається  чистим  резюме  зими,
Бо  жодної  не  видно  плями.
Але  в  хурделиці  кохання  мис,
І  лід  блищить  на  свіжих  зламах.

-  Дійти  б  безвізово  крізь  заметіль,
Вину  б  розгладити  і  тіні,
І  розірвати  аксіоми  кіл,
І  відродить  нові  клітини,  -

Так  брьохкали  думки  через  сніги,
І  серце  допікала  туга.
Зимове  резюме,  додай  снаги,
Хтось  прагне  подолати  хугу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821481
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 15.01.2019


Чайківчанка

ТИ ЛЮБИВ ЯСНИМ МІСЯЦЕМ У НЕБІ

ТИ  ЛЮБИВ  МЕНЕ  ЯСНИМ  МІСЯЦЕМ  У  НЕБІ
Ти  любив  мене...  ясним  місяцем  у  небі!
і  на  мої  стежки  засівав  зерно  добра.
Як  білолиций  Ангел  явивсь  у  потребі...
Надихав...  виростали  у  птаха  два  крила.

Ти  любив  мене...  ясним  місяцем  у  вікні!
і  важкі    думи  колисав  у  тривожних  снах.
A  вітром  розчісував  пишні  коси  мої...
в  польоті  ,підтримував  крилом  як  лебідь  птах.

Ти  любив  мене...  ясним  місяцем  на  землі!
освітив  квітучу  стежу...  круті  дороги.
Dумав  про  мене  віддавав-почуття  свої-
 два  серця  ,єднала  любов  і  святість    Бога.

Ти  любив  мене,  як  батько,  брат  і  милий  друг!
словом  порадив,  і  був    у  важку  хвилину....
Kволу  душу  лікував  від  розпачу  недуг,
і  пригортав,  до  себе,  як  мати    дитину.

Ти  любив  мене....    був  приємний    у  розмові!
підбирав  лагідні,  ласкаві  ,ніжні  слова....
I  в  душі,  цвіли  троянди  у  дні  зимові,
бо  де  високі  почуття  там    любов  свята.

Ти  любив  мене...  ясним  місяцем  у  небі!
ти    надія,  опора-  і  крилата  мрія.
Я  на  землі  сяю    зорею  для  тебе,
ти  лицар  на  коні,  а  я    квітка  лелія.
М  ЧАЙКІВЧАНКА


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821466
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 15.01.2019


Евгений Познанский

НОЧЬ СОЛНЦЕВОРОТА

Зазвучали  в  душе  древней  песни  таинственной  ноты.  
Эта  длинная  ночь  ночь  последняя  солнцеворота.
За  окном  точно  фильм,  и  красивее  нет  киноленты.
Ночь  шаманка-красавица  северной  сказки-легенды.
Вся  в  мехах  снежных  туч,  вот  на  небо  ночное  взгляни  ты,
Снегопадом  густым      все  одежды  шаманки  расшиты.
И  хоть  нету  луны,  но  как  бисер  цветной  и  лучистый
Тут  и  там  на  снегах  загораются    мелкие  искры.
И  без  звезд  и  луны  все  же  светится  небо  ночное!
Хоть  шаманка  закрыла  его  пеленой  меховою,
Но  упорно  я  верю:  ночь  эта  –  шаманка  не  злая,
И  всему  вопреки  утро  тоже  она  ожидает,
Ждет  его,  точно    мужа  с  нелегкой  но  славной  охоты,
И  огонь  раздувает  для  нового  солнцеворота
В  ночь  такую  спать  сладко,  да  только  заснуть  не  могу  я,
Снова  в  небо  смотрю,  в  снегопада    пушистые  струи,
Хоть  и  полночь  а    кажется  есть  в  облаках  позолота!
Эта  ночь  непростая,  ночь  зимнего  солнцеворота.
25  Декабря  2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821337
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 15.01.2019


Ганна Верес

Вони пронесли кохання

[i][i]Присвячую  чернігівцям  Олександрові  та  Валентині  Лук’яненкам,  
борцям  за  незалежність  України[/i]

Зустрілося  їм  кохання,  
Прозоро-чисте,  як  скло,
Водою  роки  збігали…  
Міцніло  воно,  росло!
Наділене  сподіванням,  
На  крилах  і  зим,  і  літ,
Плодами  зійшло  кохання:  
Три  сини  прийшли  у  світ.

Були  і  розчарування  ,
Дощі,  снігів  заметіль,
Важкі  роки  гартування.  
Служили  святій  меті.
І  злети  були,  й  зітхання,
Й  захоплення  від  звитяг.
Міцніло,  цвіло  кохання,
Не  зраджене  за  життя.

Вони  пронесли  кохання
Через  лабіринт  життя.
Стрічали  із  ним  світання.
Утверджували  буття.
Живе  й  дотепер  кохана
Несе  його  вже…  одна…
Роки  летять  невблаганно.
І  спогад  сягає  дна
Душі,  де  із  їх  коханням
І  жовто-блакитний  стяг.
За  волю  бій  не  стихає…
Коханий  приходить  в  снах.
14.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821372
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 15.01.2019


Valentyna_S

Отака зима

Віддала  всі  самоцвіти
Ювелірам  на  прикраси.
За  п’ятьма  мостами  літо--
Й  на  шляху  ще  грузький  насип.

Реп’яхами  липнуть  брошки
Із  цирконів  і  кристалів,
Та  вже  сонце  чистить  ложки,
Щоб  черпати  воду  талу.

Полотном  повзуть  хмарини.
Без  рубців  воно  —  на  крижмо.
Потічки  течуть  із  ринви
У  її  часопис  сніжний.

Їй  мороз  старий  на  поміч
Не  завжди  прийти  захоче.
Краще  віршів  візьме  томик
І  читатиме  до  ночі.

Не  танцює  завірюха,
І  не  свище  в  дуду  вітер.
Порошить  лиш  потеруха  -
Хтось  нізчимний  засік  витер.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821411
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 15.01.2019


Valentyna_S

Замальовка 6

Сусально-зоряне  сині  мерехтіння
Нічного  вернісажу  небозводу,
І  пілігрима  на  річці  сліду  тіні,
Й  дзеркальність  срібна,  й  перламутрість  льоду…

На  перелозі  трояндові  світання…
Блакить  гойдає  пір’я  лебедине…  —
Довічне  досконалості  пізнання.
Невже  краса  врятує  світ  й  людину?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821267
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 14.01.2019


Надія Башинська

ОЙ У ПОЛІ У ШИРОКІМ ЖИТО КОЛОСИТЬСЯ!

Ой  у  полі  у  широкім  жито  колоситься.
А  у  нашій  Україні  доля  веселиться.
Бо  є  щедрий  коровай  у  кожній  хаті.
Будьмо  багаті!

Ой  у  полі  у  широкім  пшениченька  родить.
А  по  нашій  Україні  світла  радість  ходить.
Бо  є  в  кожному  дворі  вівці,  корови.  
Будьмо  здорові!

Ой  над  полем  над  широким  жайівір  в  небі  в'ється.
Тепер  нашій  Україні  ясний  день  всміхнеться.
Бо  весела  в  світі  в  нас  дружна  родина.
Доля  щаслива!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821192
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 13.01.2019


Чайківчанка

ЛІТНІЙ ЗОРЕПАД


Літній  вечір  розсипає  зорепад...
І  відлунює  музика  у  тишині.
Ця  пісня  ластівкою  летить  у  сад
І  до  твого  вікна  несе  мої  вірші.

Ти  знаєш,  коханий,  як  тебе    люблю?!
Ти  мені  потрібний,  як  пречисте  небо...
І  крізь  зоряні  світи  тебе  зову!
У  долонях  несу  зореквіт  для  тебе...

Ніжною  трояндою  цвітуть  слова,
І  зірка  в  небі  малює  казковий  рай.
Ти  -  Всесвіт  мого  серця,  радість  життя,
Співай  мені!  Кохай!  Та  лиш  не  зникай!

Ти  -  місяць  золотий,  осяйне  небо,
Поміж  яснооких  зір  я  -  твоя  зоря!
Не  мовчи!  Поклич,  коханий,  до  себе!
Я  прилечу  через  океани,  моря!

Літній  вечір  розсипає  зорепад...
Ти  загадай  бажання  -  жадану  мрію!..
Я  -  ця  пташка,  що  розвеселяє  сад,
Лови  щастя  у  долоні  -  цвіт  лелію!

 

 
 

 
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821211
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 13.01.2019


JuliaN

Любовь слепа… (басня)


                                                                                                                                         "Один  опыт  -  лучше  тысячи  советов".
                                                                                                                                                                                           (пословица)



Советы  раздавать,  кого  любить,  не  стоит.
Дай  опыт  пережить,  он  ста  советов  стоит.

Случилась,  вдруг,  любовь  у  Петуха  с  Свиньею.
Прекрасный  вышел  бы  у  них  дуэт,
Да,  только  как  представить  их  семьею:
Хавронья  нежится  пол  дня,
Петух  встает  чуть  свет.
Как  чудны  голоса,  сливаясь  каждый  вечер.
Им  не  нужна  соседская  братва...
О,  как  чудесны  эти  встречи.
Прекрасна  же  любовь  Свиньи  и  Петуха.
Коза  твердит  Свинье:
-  Ме-е-ня-ка,  ты,  послушай!
   С  твоими  формами  красавчика  найдешь.
Толстушка  милая  не  хочет  слушать,
Ведь  для  нее  Петух  и  так  хорош.
Гусь  Петуху  кричит:
-  Га-га,  она  тебе  не  пара,
   Ты  вовсе  с  нею  не  похож.
Но  Петуху  влюбленному  тех  доказательств  мало  -
Любовь  слепа...  Он  в  правде  видит  ложь.
Корова  и  Индюк,  и  даже  Кролик...
Советы  раздают  Свинье  и  Петуху.
А  им  все  невдомек!  И  говорить  не  стоит  -
"Советы"  братьев  ни  к  чему.

Влюбленных  не  суди  и  ты,  читатель,  строго.
Пусть  жизнь  откроет  им  глаза.
Ведь  это  видим  мы́  различий  много.
Свинья  пусть  любит  Петуха!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821138
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 13.01.2019


Олена Жежук

Фатальне

                                               [i]Прощання  схоже  на  знищення,  
                                               ще  нам  залишаються  постріли…
                                                                                               Анна  Багряна[/i]


Мої  зорі  були  не  віщими,
Мені  мало  повітря  в  просторі.
Мої  пошуки  марно  знищені  –
У  прощання  фатальні  постріли.

Наші  ночі    і  дні  змарновані,
Бо  розлука  –  раба  несправжності.
Ланцюгами  надії    сковані  -  
Ми  приречені  недосяжності.

Нам    недолі  сказати  б:  Годі  бо!
Та  в  серцях  лиш  одне  спустошення.
У  розлуки  немає  сповіді,
У  прощання  немає  прощення…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821152
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 13.01.2019


Валентина Ланевич

У вогонь не підливай ти масла.

У  вогонь  не  підливай  ти  масла,
Побережи,  що  можна  зберегти.
Життя  не  вічна,  гарна  казка,
Себе  у  ньому  спробуй  віднайти.

А,  що  помилки?  Гіркий  досвід,
Щоби  твердіший  в  долі  став  поріг.
Як  сонечко  зійде  на  захід,
Щоби  не  бити  задаремне  ніг.

Прибережи  порив  бажання
Для  кроку  зваженого  залюбки.
Аби  звершились  сподівання,
Ще  не  марай  ти  чистої  руки.

Господь  дарує  для  підтримки
Гармонію  душевного  тепла.
За  викликом  не  жди  зупинки,
Тулись,  як  є,  до  рідного  плеча.

12.01.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821147
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 13.01.2019


Капелька

Чудесны зимние пейзажи.

Чудесны  зимние  пейзажи.
В  них  свет,  природы  красота.
Не  Дед  Мороз,  Творец  уважил
-Простёр  красивые  снега.

Вновь  солнце  радостью  играет
В  снежинке  каждой  на  земле
И  потому  она  сверкает
И  отражает  свет  тебе.

И  ты  будь  светлым  днём  и  ночью.
Пусть  сердце  будет  в  теплоте,
Ведь  каждый  в  этой  жизни  хочет
Любви-добра  к  родным,  к  себе.

Стих  немножко  изменил,
надеюсь  в  лучшую  сторону.

                               12.01.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821125
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 13.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Орхідейно-білий ранок

Орхідейно-білий  ранок  снігом  пахнув,
Біла  орхідея  розцвіла  в  кімнаті.
Глянцеві    бурульки,  як  мовчання  пазли,
Ще  вночі  застигли    у  скляному  насті.

А  тепер  звисали,  мов  сліпучість  сонця.
Хвилювали  серце  новизною  часу,
Діставали  ніжно  і  чуттєво  донця.
У  зіницях  любий  виринав  анфасом.

Орхідейно-білий  ранок  таємничий.
Орхідея  біла  розцвіла  любові.
Імпульсом  до  дії  -  біла  мальовничість.
Крізь  мовчання  криги  пробивалось  слово.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821105
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 12.01.2019


Капелька

Який чарівний, гарний мир

Який  чарівний,  гарний  мир.
Вкрив  землю  сніг  неначе  сир.
Укрив  природу,  всі  місця.
Подарував  любов  в  серця.

Всім  стало  світло  на  душі
Від  білизни  і  чистоти,
Бо  ця  чарівна  красота
-Натхнення  всім  і  новизна.

Її  дарунок-  ніжність  лір,
Душевна  радість,  Божий  мир.
Вона  знов  зцілює  серця.
Без  неї  радощів  нема.

Нема  без  красоти  добра.
Ця  красота  для  всіх  одна,
Але  по  різному  її
Оцінює  весь  світ  собі.

У  будь  які  часи  епохи
Цінують  всі  життевий  спокій.
Цінують  золоті  стосунки,
Від  серця  добрі  подарунки.

Цінують  радість  від  душі,
Чудові  твори  і  вірші.
Цінують  творчість  в  екумені  (1)
-До  світла  чарівні  ступені.

Любов  цінують,  позитив.
Як  добре,  що  сніг  землю  вкрив.
Як  гарно  що  така  краса
Добром  наповнює  серця!

(1)  Екумена-  всесвіт.

Вірша  написано  у  грудні  2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821111
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 12.01.2019


Ганна Верес

Між вчора й завтра – мости

У  заклопотану  мою  життєву  осінь,
Позичивши  у  марева  краси,
Не  в  гості  сивина  прийшла  –  назовсім.
Внучата  на  крилі.  Дорослий  син.

І  все  б,  здавалось,  так,  як  і  раніше,
Не  висохло  бажання  жить-творить,
Тільки  душа  –  складна  важлива  ніша  –
Зібрала  все,  що  послано  згори.

Мов  губка,  вона  все  завжди  вбирає
І  розпинає  долю  на  хресті…
Моє  життя  їй  не  здалося  раєм,
Адже  роки  прожиті  непрості.

А  може,  в  цім  і  є  сенс  існування:
Сім’ю,    набути  досвід,  сивину,
Пізнати  смак  і  зради,  і  кохання,
Самообману  зняти  пелену.

Улитися  у  світ  цей  самобутній,
В  гармонії  із  ним  себе  знайти,
Де  б  чергувалися  свята  і  будні,
Між  вчора  й  завтра  збудувать  мости.
27.12.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821097
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 12.01.2019


НАДЕЖДА М.

Тому ж ти чорний і лихий

Слизька  дорога...Пада  сніг.
Гріхи  природи  засипає.
Деревам  вже  по  пояс  ліг...
Зимова  нічка  догорає.

Останній  промінь  кинув  місяць,
Сніги  ледь  сріблом  притрусив.
А  вітер  щось  із  снігу  місить,
Зірки  десь  ранок  розгубив.

Така  невинність  у  природі,
Земля  ледь  груди  підійма.
Відкриє  віки  при  нагоді,
А  там  мете,  мете  зима.

А  очі  біле  все  вбирають,
Душа  щедрішою  стає.
В  повітрі  мрії  зависають,
Зима  від  мрій  оцих  цвіте.

Та  десь  узявся  чорний  ворон,
Все  біле  це  не  по  нутру.
Йому  б  не  білі  фарби  -  чорні,
Змагатись  з  вітром  у  яру.

Від  білизни   чомусь  він  сліпне,
А  від  народження  глухий.
Оця  краса  вся  недоступна...
Тому  ж  ти  чорний  і  лихий.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821087
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 12.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Моя любове ( слова до пісні)

Коханий  мій,  коханий  мій,тебе  чекаю,
Багато  мрій,  багато  мрій  я  в  них  літаю.
Хоч  хуртовина  за  вікном  і  сніг  лапатий,
Тебе  коханий  перед  сном,  хочу  обняти.

Приспів:
І  нехай  хоч,  що  буде  у  зиму  цю  сніжну,
Шепотітимуть  губи,  так  ніжно,  так  ніжно.
Притулюся  до  тебе  в  кохані  зіллюся,
Я  не  можу  без  тебе  я  в  серці  лишуся.


Коханий  мій,  коханий  мій,  моя  любове,
Ти  зрозумій,  ти  зрозумій,  цей  день  казковий.
Ти  будеш  завжди  у  душі  в  моєму  серці,
Не  відпущу  бажаних  мрій  в  очах  озерце.

Приспів:

Коханий  мій,  коханий  мій,  зима  так  сні́жить,
Твої  слова,  твоє  тепло,  голубить  й  ніжить.
І  не  страшні́́́  нам  хуртовини  ні  морози,
Хай  на  обличчі  лиш  від  щастя  будуть  сльози...  

Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821073
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 12.01.2019


Зоя Журавка

СПАСИБІ

СПАСИБІ
Я  дякую  долі,  коханому,  брату,
сестрі  і  подрузі  і  мамі  і  тату.
Сусіди,  спасибі  і  вам  вороги
за  те,  що  уроки  хороші  дали.
За  діток,  онуків,  за  хліб  і  за  сіль,
цвітіння  любистків,  за  сніг,  заметіль,
за  сонечко  в  небі,  за  дощ  і  тепло
І  хочу,  щоб  всім  тільки  добре  було.
Я  не  соромлюсь  казати  спасибі,
до  рідних  горнутись,  сидіти  на  призьбі
І  слухати  спів  соловейка  на  вишні
Спасибі  за  все,  спасибі  Всевишній.
Зоя  Журавка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821026
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 12.01.2019


Ганна Верес

Козирна карта

Важко  назвати  боєм  ситуацію  на  війні  у  Донбасі,  коли  українські  вояки,  виконуючи  Мінські  домовленості,  позбавлені  права  наступати,  стріляти,  а  лише  не  пускають  ворога  вглиб  України.

Донбас.  Війна.  Зима  кипить  морозом.

Конає  під  вогнем  гарячим  сніг.

Шле  воїнам  Росія  не  погрози  –

Снаряди,  міни  падають  до  ніг.

Й  регоче  знахабніла  смерть  у  вічі:

І  зліва,  й  справа,  чи  заходить  в  тил.

І  кожен  зна:  не  можна  вмерти  двічі,

Й  про  себе  шепче:  «Господи,  прости!

Прости  мій  гріх  –  любов  до  України  –

Я  не  бажаю  іншої  землі.

Тут  вечір  тоне  в  пісні  солов’їній

І  жайвір  міря  з  неба  шир  полів….

Це  тут  мене  скупала  вперше  злива,

Й  на  вальс  кохану  вперше  запросив,

І  сонечко  тут  сяє  особливо,

І  запах  неповторний  у  роси…»


За  мить  життя  промчало…  кадр  за  кадром…

Хороше  і  не  зовсім  –  до  дрібниць…

На  цей  раз    в  їх  руках  –  козирна  карта  –

Ніхто  з  бійців  не  втрапив  до  труни.
11.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821019
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 12.01.2019


Ганна Верес

Волю боронитиму до скону

Життєвий  іній  ліг  уже  на  скроні…
Душа  ж  болить  за  землю,  онучат…
Я  волю  боронитиму  до  скону,
Допоки  силу  матиму  в  плечах.

Життя  своє  вручаю  Україні,
Ім’я  –  родині…  Це  мій  заповіт.
Байдужістю  щоб  люди  не  хворіли,
Й  ніхто  не  смів  спинити  їм  політ!
3.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821017
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 12.01.2019


Чаклунка

Відьма

Відьма.  В  колодязь  її  очей  
легко  стрибнути,  та  тільки  дна
ти  не  відчуєш,  несе-тече
річка  підземна.  Недобрий  знак  
на  перехресті  зустріти  в  ніч
диво-красуню,  каргу  стару,
парубка  ясного  на  коні,
скаже:  моругий  мій  коню,  тпру!
Вмітить  тебе  –  і  вважай  пропав,
не  допоможе  осики  кіл,
довго  ходитимеш  до  попа,
та  не  вгамується  в  грудях  біль.
Відьма,  –  шепочуться  там  і  тут,  –
звела  із  розуму  вже  й  Петра,
верть  перед  ним  спідниця'ми,  круть.
Уух,  –  посміхнувся,  –  відьмацька  гра?
Уух,  –  посміхнулась,  –  авжеж,  авжеж!
Небо  ввібралося  в  плащ  із  зір,
уцяцькувалося.  –  Ти  ж  прийдеш?
Він  і  прийшов.  Сам  не  свій  з  тих  пір,  
марить,  не  спить,  примовляє:  чур,
зжалься,  благаю,  мене  не  муч.  
Ну  а  сусідки  шепочуть:  кур**,
ну  а  сусідки  шепочуть:  суч**.
Відьма  сміялась  на  все  село.
Відьма  сміялась  вночі  та  вдень.
Відьма  сміялась  усім  на  зло.
Відьма  сміялася  до  людей.
Відьма  сміялась  під  дзвін  церков.
Відьма  сміялася  ще  і  ще.
Відьма  сміялася,  а  Петро
впав  у  колодязь...
її  очей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820944
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 11.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Жадана

А  він  жадав  прозорості  небес,
Ранкової  тендітності  її  пелюсток.
І  сильних  хвилювань  бентежив  прес,
І  сонячне  видіння  доторкалось  бюсту.

А  він  жадав  очей  нічну  зорю,
Щоб  душу  сяйво  золотаве  лоскотало,
І  шовком  шелестів  від  сукні  рюш...
Принади  вабили,  і  знов  -  думок  коралі.

А  він  жадав,  жадав  її  усю,
І  ніжно  називав  трояндою  з  шипами,
Але  ж  охоплював  нещадно  сум:
Заміжньою  була  жадана  серцю  пані.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820859
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 10.01.2019


Valentyna_S

Замальовка

За  вісь  земну  тримає  ніч  планету,
Очима  пробирає  паралелі.
Заграла  сфера  «Місячну  сонату»
Холодної  зими  пісним  пастелям.

Ціп  кидає  зігріта  яворина,
Кленочки  в  жмурки  граються  в  пригірку.
А  поруч  двоє:    парубок  й  дівчи́на.
Своїй  коханій  він  дістане  зірку!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820854
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 10.01.2019


Світлана Воскресенська

Зимове надвечір'я

https://cdtnfcfdvtnf.blogspot.com/2019/01/blog-post_9.html

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820796
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 10.01.2019


Valentyna_S

Запахли ладаном земля і всесвіт

Запахли  ладаном    земля  і  всесвіт.
Зима,  у  ризах  ген  по  видноколо,
Квітчає  вікна  в    білих  лілій    розцвіт,
Лиш  зірці  залишає  шибку  голу.

Затамували  подих  гучні  дзвони
В  очікуванні    ангелів    появи.
Вшанує  нині  людство  у  поклоні
 Дитя  Господнє  і  Марії-Діви.

Усотує  душа  вселенський  спокій,
Сама  немов  у  тозі  з    благодаті.
І  синій  вечір  йде  повільним  кроком
В  Різдво  Ісуса,    найсвітліше  свято.

--Христос  рождається!  —  віншує  небо.
--Славімо    Його!—  в  такт    Україна.
Увінчана  Марія  сяйвом  німба
У  яслах  в  сповитку    тримає  Сина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820557
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 08.01.2019


Valentyna_S

Я і сонце

Зимове  сонце  вирвалось  на  волю
Й  втікає  чимскоріше  від  нечеси.
В  малиново-фрезовій  чистій  льолі
То  з’явиться,  то  щезне  мовби  Несі.

Та  об  клубок  спіткнулось  ненароком
Й  шафраном  зразу  ж  плюснуло  гарячим.
Звелось  й  пливе  зі  мною  поруч,  збоку,
У  вічі  дивиться,  чи  я  не  плачу.

Йду,  де  на  мене  хтось  іще  чекає.
Йому  ж  розцілувати  сніг  весь  конче.
Тож  свиснуло  мустангу    малахаєм--
На  нім  дістатись    Гімалаїв  хоче.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820581
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 08.01.2019


Амадей

Привітання коханій

Ясними  зорями  палають  твоі  очі,
Падає  сніг,  у  казку  кличе  нас,
Серденько  рветься,  так  до  тебе  хоче,
Для  нас  з  тобою  зупинився  час.

Живемо  ніби  в  казці  ми  з  тобою,
У  почуттях  купаються  серця,
Повітря  все  насичене  любов"ю,
Лише  любов  і  щастя  без  кінця.

Душа  від  щастя  полум"ям  палає,
І  очі  світяться  ,  неначе  дві  зорі,
Хоч  поряд  тебе  зараз  і  немає,
Ти  світиш  місяцем  для  мене  угорі.

Дивлюсь  на  небо  зоряне  зимове,
Чумацький  Шлях,  немов  волосся  з  пліч,
Молю  за  тебе  Господа,...Любове!,
Зігрій  ти  ій  серденько  у  цю  ніч!

Нехай  воно  зігріється  коханням,
Нехай  трояндою  воно  цвіте,..нехай!
Хай  щастям  й  радістю  наповниться  дорання,
Зі  Святом  ти  від  мене  привітай.

Нехай  у  серці  світиться  зорею,
Те  незгасиме,  світле  почуття.
Сніжинка  поцілунком  хай  від  мене
Кохану  з  Світлим  Святом  привіта.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820493
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 08.01.2019


Веселенька Дачниця

ЛЮБОВ І ВІРА - ДВА КРИЛА

[b]Л[/b]    ину  в  далекий  край,  де  квітувала
[b]Ю[/b]  ність  наша,  років  розмай.  Сльозою
[b]Б[/b]    рались  очі  у  мами.  Хилила  голову,
[b]О[/b]  бличчя  ховала,  коли  з  журбою
[b]В[/b]  дорогу  далеку  нас  проводжала

[b]І[/b]    на  чужині  шануватись  казала.

[b]В[/b]  же,  як  зорі,  роки  ті  далекі.  Діти
[b]І[/b]    внуки,  наче  лелеки,  до  бабці  летять.
[b]Р  [/b]азом  щоб  зігрітись,  щоби  порадіти,
[b]А[/b]  ж  голоси  їх  веселі  далеко  дзвенять.              

[b]Д[/b]  ружно  живіть  і  світіть!  Лиш  не  тлійте!
[b]В[/b]  іра  і  правда  хай  буде  глава,
[b]А[/b]  коли    важко    -  вистоять  умійте!

[b]К[/b]  ажу  своїм  дітям  мами  слова  
[b]Р[/b]  адійте  життю,  як  раділа  бабуся.
[b]И  [/b]хоч  у  мене,  як  лунь  голова      
[b]Л  [/b]юбити  і  вірити  не  розучуся…
[b]А  [/b]нашій    бабусі  –  пошана  й  хвала.  
                                                                                                             19.12.2018




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820475
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 08.01.2019


геометрія

ОХ ЗИМА…

                                     Ох  зима...Знов  вітер  віє,
                                     Сніг...Й  мороз  уже  скрипить,
                                     Холоднеча  надоїла,
                                     І  її  нам  не  спинить...

                                     Вітер  виє,  стогне,  плаче,
                                     І  гілки  дерев  трясе,
                                     І  реве,  і  крутить,  й  скаче,
                                     І  печаль-журу  несе...

                                     І  сьогодні  снігом  сипле,
                                     І  нема  тому  кінця...
                                     Дні  короткі,  ночі  темні,
                                     І  в  весну  нема  гінця...

                                     Знову  рано  так  стемніло,
                                     Стогне,  виє  за  вікном.
                                     З  снігом  знов  загомоніло,
                                     Закида  усе  кругом...                

                                     Та  надіюсь  незабаром,
                                     Сонце  вигляне  з-за  хмар,
                                     І  моргне  промінням  прямо,
                                     І  тепло  пошле  нам  в  дар...

                                     І  посипляться  сніжинки,
                                     Звеселять  усе  кругом,
                                     І  мої  думки  -  краплинки
                                     Закружляються  танком...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820476
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 08.01.2019


Ніна-Марія

З РІЗВОМ ХРИСТОВИМ!

Колише  вечір  тишу  за  вікном,
Зима  під  ноги  білим  застелила.
У  шибку  Ангел  стукає  крилом:
Марія-Діва  Сина  народила.

І  радістю  проймаються  серця.
Ця  мить  уроча  всіх  заполонила.
І  срібні  дзвони  будуть  сповіщать
Про  Свято  і  величне  й  світу  миле!

І  лине  гучно  щедра  Коляда,
Щоби  усім  цю  звістку  передати!
Народження  Спасителя  Христа
Маленького  Ісусика-дитяти.

Хай  в  кожну  хату  зайде  новина!
Всі  Господу  помолимося  щиро.
Добра  хай  не  міліє  глибина,
Любові  всім  вам,  злагоди  і  миру!

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTq7h04_h23X2grcJadjUt4rrMO5WrIZNcTbipzRoMzOMgvBgEE[/img]
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820469
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 07.01.2019


Любов Іванова

В РОЖДЕСТВЕНСКИЙ ВЕЧЕР

[b][i][color="#68b327"][color="#db073f"]В[/color]от  еще  один  год  остается  в  архиве  

[color="#db073f"]Р[/color]азместилась  на  полках  событий  чреда  
[color="#db073f"]О[/color]н  прошел...  прошумел,  будто  в  августе  ливень  
[color="#db073f"]Ж[/color]аль,  но  жизнь  быстротечна,  как  в  ливне  вода.  
[color="#db073f"]Д[/color]огорает  свеча,  дивный  запах  от  ели,  
[color="#db073f"]Е[/color]cть  обитель,  где  греет  домашний  уют,  
[color="#db073f"]С[/color]тол  накрыт  для  семьи,  (ведь  сегодня  сочельник),  
[color="#db073f"]Т[/color]ак,  как  было  всегда  -  из  двенадцати  блюд...  
[color="#db073f"]В[/color]  дверь  стучится  метель  и  поет  свои  песни,  
[color="#db073f"]Е[/color]й  колядки  под  стать    детвора  пропоет  
[color="#db073f"]Н[/color]ам  колядки  детей  что  ни  есть  лучший  вестник.  
[color="#db073f"]С[/color]тав  звездой  путеводной  на  годы  вперед.  
[color="#db073f"]К[/color]аждый  в  праздник  такой  пребывает  в  молитвах.  
[color="#db073f"]И[/color]  о  мире  взывает  к  Святым  Небесам  
[color="#db073f"]Й[/color]  душа  для  любви  и  для  счастья  открыта,

[color="#db073f"]В[/color]се  на  свете  готовы  к  большим  чудесам...  
[color="#db073f"]Е[/color]сть  желаний  полно,  пусть  сбываются  в  святки,  
[color="#db073f"]Ч[/color]удеса  вокруг  нас,  время  для  волшебства.  
[color="#db073f"]Е[/color]сли  верить,  то  все  будет  в  полном  порядке  
[color="#db073f"]Р[/color]адость  жизни  познай  в  эти  дни  торжества...[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820442
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 07.01.2019


Лилея

Можно придумать мечту!

Можно  придумать  мечту!
Ту,  что  вдохновляет!
Мысли  материальны...
События  к  мечте  привлекают...
Главное,  чтоб  мечта  была  с  Добротою!
Была  созвучна  с  Душою!
Высокими  вибрациями  звучала!
Почувствовать...
В  чём  Начало...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820275
дата надходження 05.01.2019
дата закладки 05.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Дивна фотографія вісімнадцять літ

Дивна  фотографія  вісімнадцять  літ,
Серце  ще  не  займане  і  душа  мов  цвіт.
Мрії  з  неба  зорями  світяться  згори,
Чистими  прозорими  їх  ми  зберегли.

Посміхалась  дівчина,  віяло  тепло,
В  церкві  ще  не  вінчана,  вірила  в  добро.
Десь  шукає  суджений  в  світі  ще  її
І  кохання  сонечком  заблищить  в  вікні.

Доторкнеться  радісно  серця  глибини
І  прилине  заздрісно  у  дівочі  сни.
Солов'їним  щебетом  голос  задзвенить
І  красивим  лебедем  в  небо  полетить.

Дивна  фотографія  вісімнадцять  літ,
Передасть  з  минулого  радісний  привіт.
І  нахлине  спомином  молодість  моя,
У  очах  закоханих  оживуть  слова...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820261
дата надходження 05.01.2019
дата закладки 05.01.2019


ТАИСИЯ

Новый Год без Чудес не бывает…


Никому    ничего    не    сказала.
От    друзей    я    сегодня    сбежала.
В    тайной    маске    и    в    новом    наряде
Я  танцую    на    Бал-маскараде!

Моё  сердце    забилось    тревожно.
Кто-то    руку  берёт    осторожно.
Мой    инкогнито    в    маске    гусара.
Я    в    восторге!    Завидная    пара!

Ничего    друг    о  друге    не  знаем.
Как    на    крыльях    по    залу    летаем…
Лишь    улыбку    Его    замечаю.
Нежность    рук    и    души    ощущаю.

Привлекает    всех    море    огней
И  романтика    праздничных    дней.
Новый    Год    без    Чудес    не    бывает  -
Нашей    паре    вдруг    ПРИЗ    объявляют!

Никому    ничего  не    сказала.
Между    нами    и  с  к  р  а      пробежала…

Январь  2019.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820211
дата надходження 05.01.2019
дата закладки 05.01.2019


Чайківчанка

ПРОШУ ЗАЧЕКАЙ!

Прошу  ,зачекай!
Прошу,тебе    зачекай!-не  йди  від  мене...
Повернись,  поглянь  щиро  в  очі  мої!
Дай  єдиний  шанс    і-надію  для  мене...
Розказати,  як  тебе  люблю  на  землі.
Я  прошу  ,  зачекай  !-не  залишай  одну...
Порозмовляй  ,зі  мною  !  Ще  в  останій  раз.
Поведи  ,мене  у    рай...    квітучу  весну...
Про  кохання,  нагадає  весняний  час.
Прошу,  зачекай!-  з  тобою  я  щаслива,
Зацілуй  ,пригорни  ,обніми  до  серця...
Хай    не  розлучає  ,доленька  зрадлива.
 несе  на  крилах,  лебедів  до  озерця.
Прошу,  зачекай!-  не  тривож  душу  мою...
Гострим  ножем  не  встромляй  у  спину.
Ти  знаєш  ,без  тебе    я  дня  не  проживу...
В  заметіль  ,як  квітка  від  морозу  загину.
Прошу  зачекай  !-не  йди  у  дощ  від  мене...
Зігрій  ніжним  словом  полум'ям  любові.
стану,  зорею  серед  ночі  для  тебе...
Засію  щастя,    зацвіту  волошкою  у  полі.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820171
дата надходження 04.01.2019
дата закладки 05.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

І що ж зима серцям навіє?

Сніжинок  біле  птаство  закружляло.
І  що  йому  до  тих  стосунків,
Які  вже  не  горять,  а  шепчуть  мляво,
І  чути  дзвін  розлуки  лунко.

У  білих  сукнях  лиш  дерева  мріють,
Весну  усміхнену  чекають.
Лягають  на  папір  холодні  рими,
Морозом  обіймають  каву.

Сніжинок  біле  птаство  розлетілось,
Заплуталось  на  мить  у  віях.
Блукають  ще  кохання  краплі  в  тінях,
І  що  ж  зима  серцям  навіє?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820136
дата надходження 04.01.2019
дата закладки 04.01.2019


Ганна Верес

О краю мій, мій раю тополиний!

О  краю  мій,  мій  раю  тополиний,
Панують  де  і  слава,  й  зрада,  й  біль,
І  вічний  сум  верби,  й  краса  калини  –
Все,  краю  мій,  вмістилося  в  тобі!

О  краю  мій,  праотча  земле  мила,
Де  шир  степів  і  неба  синьодаль,
В  сльозі  й  крові  не  раз  в  житті  умилась,
Поки  як  Україна  відбулась.

О  краю  мій,  моя  молитво  й  казко,
Це  ви  поводирі  мого  життя,
І  колискова  мамина,  і  ласка
Стелились  на  шляху  поміж  звитяг!

О  краю  мій,  край  соняха  й  пшениці,
Добра  й  любові,  й  Божої  краси,
Де  небеса  в  веселих  зоряницях
Й  синіють  трави  в  обіймах  роси!
 
О  краю  мій,  твоя  надійна  криця
Для  слова  і  крила,  що  в  світ  несе,
Невипита  душі  свята  криниця
І  лірики  моєї,  і  пісень!
22.12.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820117
дата надходження 04.01.2019
дата закладки 04.01.2019


Михайло Чир

Я не радію снігові, як діти…

*  *  *
Я  не  радію  снігові,  як  діти,
Це  лишній  клопіт  на  голову  мою.
Прийшла  зима,  тут  нікуди  подітись,
Тепер  вона  диктує  волю  нам  свою.

Та  з  першим  снігом  Новий  рік  до  нас,
Щоб  світлим  днем  усіх  тут  привітати,
Прийшов,  бо  вже  настав  той  час,
Щоб  радість  йшла  від  хати  і  до  хати.

Прийде  вертеп,  звіншує  з  колядою,
З  Святим  Різдвом,  щоб  всі  достатки  мали.
В  здоров’ї,  радості,  та  не  з  журбою,
Щоб  року  іншого  щасливо  дочекали.

А  сніг  пухкий,  немов  та  біла  вата,
Вкриває  все:  кущі,  дерева,  хати.
Вона  зима,  вона  невинувата,
Що  білим  все  тут  має  виглядати.

В  кожній  порі  завжди  щось  є  своє,
Може  і  тут  щось  добре  відшукаю.
У  році  тім  зима  лиш  настає,
Ще  не  радію,  тільки  усміхаюсь.

2.01.2004р.(Михайло  Чир)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820096
дата надходження 04.01.2019
дата закладки 04.01.2019


Сергій Лісовий

Тату

[b]Я  часто,  часто  мрію  тату,
Що  із  сім'єю  їду  на  Різдво,
Везу  дітей  в  батьківську  хату...
Від  того  б  серце  радісно  гуло

Ось  вулиця,  береза  і  межа
І  брама  вже  б  відкритою  була...
Ти  змучений  виходиш  з  гаража,
Стираєш  піт  із  сивого  чола...

Ідуть  роки,  ростуть  у  мене  діти,
Тобі  ж  сьогодні  було  б  шістдесят...
Ти  там  високо  можеш  порадіти,
Що  маєш  двійко  внуків-пташенят

І  я  не  знаю  як  би  все  це  було,
Радів  би  ти...  Я  ж  просто  уявив...
Одне  ж  бо  цвяхи  молотком  погнуло,
А  інший  інструменти  розгубив...

А  час  біжить  невпинною  ходою
І  не  завжди  як  хтось  із  нас  бажав...
Прийшов.  Поговорив  з  тобою.
Ти  вибач,  що  так  рідко  приїжджав...[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820109
дата надходження 04.01.2019
дата закладки 04.01.2019


Лілея1

ЗАРИМОВАНІ ГАМИ…

[i][b]Тиха  ніч...    заримовані  гами...
Два  сполучення  нових  світів...
Заціловані  рясно      снігами
Мандаринки  нічних  ліхтарів.

Аркуш  міста...  накреслення  колій,
Жовтих  вікон  яскравий  мазок,
Сенсор  неба  в      графічних  паролях
Голубих  мерехтливих    зірок.

Титри  снігу...  мільйони  історій...
Ніч  натхнення,  навкруг  ні  душі,
Тільки  звуки  останніх  рапсодій,
Тільки  муза,  слова  і  вірші.
[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820089
дата надходження 04.01.2019
дата закладки 04.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Океан надії

У  небі  хмари.  мов  молочні  ріки,
Пливуть  в  країну  щастя  і  добра.
З  любові  до  кохання  шлях  великий,
Відчути  на  собі  це  не  дарма.

Широкий  в  серці  океан  надії,
Його  не  перестрибнеш  просто  так.
Коли  збуваються  у  тебе  мрії,
То  не  тернистий  до  кохання  шлях.

І  виростають  за  плечима  крила,
Кохання  лебедине  у  душі.
Сьогодні  я  для  себе  знов  відкрила,
Що  цілу  вічність  гріють  нас  вірші.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819944
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 03.01.2019


Валентина Рубан

ДВАНАДЦЯТЬ МІСЯЦІВ


Замело  усе  снігами,
Слід  не  можна  віднайти.
З  віхолами  та  вітрами.
Новий    рік  зумів  прийти.
                                         СІЧЕНЬ  дме,  скрізь  робить  хвижу,
                                         Але  ж  душу  веселить  –
                                         Колядує  і  щедрує,
                                         І  піснями  скрізь  дзвенить.
Чи  сумує,    чи  нудьгує,
Весь  в  снігу,  надутий…
Що  найменший  він  видався  –
Тому  й  ходить    лютий    (ЛЮТИЙ)
                                           БЕРЕЗЕНЬ  зеленоокий.
                                           Вдень  сміється,  вночі  –  спить.
                                           Світить  сонце  на  всі  боки.
                                           І  струмочками    дзвенить.
КВІТЕНЬ  квітами  убрався,
В    проліски,    сон,  первоцвіт.
В  спів  пташиний  закохався,
Від  весни  всім  шле  привіт.
                                                 ТРАВЕНЬ    трави  розстилає,
                                                 На  долинах,  у  гаях
                                                 Весь  тюльпанами  палає,
                                                 В  соловейкових  піснях
ЧЕРВЕНЬ  всіх  теплом  чарує,
Перші  ягідки  з»явились.
Всіх  черешнями  частує,
І  я  в  червні  народилась.
                                                     Ну,  а  ЛИПЕНЬ    всіх  дурманить,
                                                     З  липи  цвіт  кружля  в  тіні.
                                                     І  вогні  купальські  манять,
                                                     І  русалчині  пісні.
СЕРПЕНЬ  жне  колосся  в  полі,
Врожай  щедрий,  сонечко.
Я  щаслива  й  вдячна  Долі,
Дав  мені  він  донечку.
                                                     Вересень  в  садах  панує,
                                                     Сипле  яблука  рясні.
                                                     Вже  і  школа  не  сумує,
                                                     Школярі  тут  голосні.
ЖОВТЕНЬ  лист  багрянцем  пише,
Позолотою  снує
Ще  тепло  де  –  інде    дише,
Літо  бабине    дає.
                                                       ЛИСТОПАД  листки  кружляє
                                                       У  веселому  танку.
                                                       Осінь  жолуді  збирає,
                                                       В  позолоченім  вінку.
ГРУДЕНЬ  ледь  з  доріг  не  збився
Мчав  на  білому  коні.
Він  Зимі  давно    вже  снився.
В  довгу    ніч    й  короткі  дні
                                                           Всі  дванадцять    позбирались,
                                                           В  темнім  лісі  час  свій  ждуть.
                                                           Несподівано  підкрались
                                                           Щоб  усім  з  нами  побуть.,
02.01.2019  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819950
дата надходження 03.01.2019
дата закладки 03.01.2019


геометрія

КОЖНА ДИТИНА ЧЕКАЄ ДИВА…

                 Кожна    дитина    чекає    дива,-
                 Вчора,  сьогодні  й  завжди...
                 Кожна  родина  створить  повинна,
                 Все,що  можливе  для  них...

                 Не  забаганки,  диво  -  світанки,
                 Місяць  й  вечірні  зірки...
                 Сходження  сонця  в  раннії  ранки,
                 І  дивовижні  садки...

                 Мамина  мова  ніжності  повна,
                 Батькові  руки  міцні...
                 Вечірні  зорі,  синь  неозора,
                 Й  бабусі  диво  -  казки...

                 Весни  квітучі,  бузки  пахучі,
                 Теплого  літа  деньки...
                 Осінні  тучі,  ватри  димучі
                 І  дідусеві  байки...

                 Сніжнії  зими,  діти  щасливі,
                 Й  першії  диво  -  санки,
                 Друзі  сміливі  і  галасливі,
                 Й  на  всіх  одні  ковзани...

                 Батьківська  хата,  хоч  небагата,-
                 Вишні  й  калина  в  дворі,
                 Радість  дитяча,  юність  крилата,-
                 Все  у  теплі  і  добрі...

                 Мамині  страви,  чаї  духмяні,
                 Трави  густі  й  береги...
                 Шкільні    удачі,  й  перші  невдачі,
                 Нові  шляхи  і  стежки...

                 Тепер  смартфони  і  інтернети,
                 Нині  уже  не  дива...
                 Та  я  прошу  всіх  не  забувати,-
                 Є  ж  ще  й  природа  жива...

                 Кожна  дитина  чекає  дива,
                 З  ними  в  життя  вона  йде...
                 І  щоб  зростала,  й  була  щаслива,
                 Всі  пам"ятаймо  про  це!..  
                                         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819915
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 02.01.2019


Valentyna_S

Повернулась зима

Ніч  укриває    притомлене  село
Лиш    ви́тканим  пуховим  покривалом.
Втирає    місяць  хмариною  чоло
І  бородою  з  висоти  киває.

Нарозпір  хвіртка  —  й  завіялась  зима,
Охоче  порядкує  у  садибі.
Бач,  на    подвір’ї  вже  клопотів  нема,
То  у  садок  дрібненько  вона  диба.

Сіренькі  тіні  розклала  по  снігу.
За  сторожів--  обметані  дерева.
Й  не  заманеться  приблудному    сичу
Жахати  ніч  ні  нявканням,  ні  ревом.

Всі  порошини  розпороши́ла  ніч
Й,  зубо́жіла,  сховалася  в  перини,
Прогнав  світанок  рожеві  дрімки  пріч,
З-за  обрію  проміння  сонця  рине.

Зима  явила  перві́сну  чистоту.
Під  пудрою  депресія  осіння.
І  геніальну  природну  простоту
Поклала  на  вівтар    вмиротворіння.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819907
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 02.01.2019


Інна Рубан-Оленіч

Нічка новорічна

Пахне  хвоєю  у  хаті,
І  ялинка  сяє,
Пір’я  за  вікном  лапате  ,
Січень  розкидає.

Ясно  зіроньки  у  небі,
Місяцю  моргають,
І  деревам  повні  жмені,
Інію  жбурляють.

З-під  ялинки  мандарини,
Дітям  ваблять  око,
І  до  себе  на  гостини,  
Кличуть  ненароком…

Там  цукерки  і  горішки,
Яблучка  медові,
І  льодяників  є  трішки,
Придбаних  у  Львові.

Там  коробки  і  пакунки,
Кошики  й  торбинки,
І  всілякі  подарунки,
В  свято  для  дитинки.

Все  це  нічка  новорічна,
Так  начаклувала,
І  казкова  мить  чудесна  
Все  подарувала.

01.01.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819840
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 02.01.2019


Інна Рубан-Оленіч

Ще мить і прийде наше майбуття

Ще  мить  і  прийде  наше  майбуття,
Яке  чекають,  й  кличуть  Новим  роком,
Хай  радістю  наповниться  життя,
А  все  лихе,  нехай  обходить  боком.

Всі  стрілочки  наблизяться  вгорі,
Відмітять  час  загадувать  бажання!
Щоб  повно  і  в  кишені  й  на  столі,
Щоб  поруч  завжди  успіх  і  кохання!

Хай  сніг  рясний    засипле  все  кругом,
Блищать  із  неба  зорі  вечорові,
Життя  буде  чарівним,  дивним  сном,
І  щоби  ви  завжди  були  здорові.

Хай  Дід  Мороз  Вам  принесе  свій  міх,
Й  на  цілий  рік  залишить  в  вашій  хаті:
Надію,  Віру,  Мир,  Тепло,  і  Сміх
Щоб  ви    були  щасливі  і  багаті.
31.12.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819681
дата надходження 31.12.2018
дата закладки 31.12.2018


Любов Вакуленко

ВІТАННЯ - ПЕРЕДБАЧЕННЯ

Новий  рік  скоро  прийде
І  Свиню  нам  приведе  -
Мудру  і  хазяйновиту,
Запальну,  талановиту,
Грошовиту  і  багату.
Хай  заходить  в  нашу  хату!
ОВНАМ  всі  відкриє  двері
В  трудовій  активній  сфері.
А  ТЕЛЬЦЯМ  всміхнеться  доля,
Якщо  буде  Божа  воля.
БЛИЗНЮКІВ  чекають  гроші
Й  дивіденди  прехороші.
РАКИ  будуть  ситі  й  п'яні,
Їм  щаститиме  в  коханні.
Сильний  ЛЕВ  дійде  мети
Нових  звершень  досягти.
ДІВІ  Бог  сам  допоможе  -
В  рік  Свині  всіх  переможе.
ТЕРЕЗИ  всі  на  коні  -
Творчий  злет  в  них  в  рік  Свині.
СКОРПІОНИ  в  році  цім
Вкладуть  гроші  в  новий  дім.
Рік  Свині  СТРІЛЬЦЯМ  приніс
Вдачу  і  кар'єрний  ріст.
КОЗЕРОГИ  не  лініться,
Так  і  знайте  –  план  здійсниться.
В  ВОДОЛІЯ  все  нівроку,
Адже  він  –  везунчик  року.
РИБАМ  спокій  подарує,
Кожен  з  них  комфорт  відчує.
Хай  наступний  рік  Свині
Принесе  вам  і  мені
Щастя  в  хату,  мир  в  родину,
Ніч  спокійну,  гарну  днину,
Тіло  –  кріпке,  дух  –  здоровий,
Настрій  просто  пречудовий,
Теплу  зиму,  чисте  небо,
Кожному  з  вас  те,  що  треба:
Грошей,  вдачі  і  кохання,
Хай  здійсняться  побажання!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819570
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 31.12.2018


Микола Карпець))

З Новим Роком та Різдвом Христовим, Україно!


Зі  Святом  Друзі,  зі  Святом  Україно!


Замітає  провулки  порошею
Це  Різдво  вже  приходить  до  нас
Я  бажаю  Вам  тільки  хорошого!
На  життя  все,  не  тільки  на  час

Я  бажаю  Вам  тільки  прекрасного
І  сьогодні,  і  завтра  –  завждИ!
Ну  а  неба  –  лишень  тільки  ясного
І  ні  краплі  в  житті  щоб  біди

Що  задумали  -  все  щоб  збулося
Урожайним  щоб  був  новий  рік
Колосилося  в  полі  колосся
Щоб  щасливо  проходив  ваш  вік

Світ  побачило  Боже  маля
Так  як  суть  у  Христа  -  двоєдина
Народився  і  Бог  і  людина
І  зійшла  в  Віфлеємі  зоря

Він  з’явився  забрати  гріхи
Щоб  без  горя  жив  ввесь  білий  світ
І  продовжився  кожного  рід
Де  у  щасті  ростуть  дітлахи
Нам  на  радість  багато  ще  літ
*25.12.15*  ©  М.К.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819556
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 31.12.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Їх врода незрівнянна

Маленьке  плесо  невеличкого  ставочка
Гусей  купає  вдень,  а  вночі  зорі,
Хлюпочуть  хвилі,  бавляться  в  пісочку
І  гомонять  тихенько  з  осокою.

Розхвилювались,  розшумілись  верби,
Як  в  пісні  тій  співається  народній,
В  кінці  високої  й  крутої  дуже  греблі.
Чого  б  це  раптом,  може  чують  горе?

А,  може  просто  вітер-розбишака
Як  прилетить  -  розтріпує  їм  коси,
Поки  вони  не  починають  плакать,
Тоді  на  якусь  мить  затихне  трохи.

Лиш  небо  синє  сонечком  всміхнеться,
Зрадіють  верби,  плакать  перестануть
І,  як  в  люстерко  дивляться  у  плесо,
Де  віддзеркалює  їх  врода  незрівнянна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819472
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 31.12.2018


Не Тарас

Бажаю всім

Нарешті  скоро  Новий  рік.
Добра,здоров'я,  та  найбільше  миру,
Щоб  загубити  бідам  лік,
Щастя  безмежного,  найліпше-  дива.

Березень,вибори  і  президентом  -  патріот.
На  милостиню  пенсія  не  схожа.
Розправив  плечі  мій  народ,
Щоби  війна  скінчилась  Боже.

Батьки  щоб  за  обідній  стіл,
Сідали  разом  із  дітьми  і  внуками.
Побільше  нових  дитсадків  і  шкіл,
Щоб  сміх  звучав  ,а  не  снаряди  гупали.

Тільки  туристами  і  на  навчання,
Не  рабувать,  радіть  ,відпочивать.
В  Новому  році  побажаю  Вам-
Нову  сторінку  розпочать  писать.

А  ми  оновлені-толокою,  гуртом,
Від  бруду  відмиваємо  країну.
Лунають  пісні  над  містом  і  селом,
Про  нашу  мирну,  вільну  Україну.́

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819569
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 31.12.2018


Любов Іванова

З НОВИМ РОКОМ!!!

[b][i][color="#42e009"][color="#0b2d7d"]Усі,  як  в  дитинстві  чекають  наближення  свята,
І  мають  доволі  надій,  і  великих  бажань,
Хто  ж  знає,  що  нам,  подарують  оті  поросята?
Хай  був  би  це  приріст  найкращих  людських  сподівань.

Нехай  принесуть  людям    спокій    і  мирні    світанки  ,
У  кожну  родину  -  повагу,  підтримку  й  любов.
А  ще,  щоб  здійснялись  бажання  любі  й  забаганки...
І  справи  від  влади  позамість  солодких  розмов.

Прийдешня  Свиня  має  Жовтою  бути,  як  сонце,
А  ще  -  Земляною,  цей  факт  зрозумілий  для  нас.
Нехай  Новий  рік  в  кожен  дім  і  у  кожне  віконце
Несе  те  безцінне,  що  має  вагу  повсякчас.

А  доля  нехай  всіх  купає  в  здоров"ї    і  щасті,
Врожайні  поля    одягає  ясна  сонцезлоть.
І  днини  прийдуть  у  життя  веселково-квітчасті,
Нехай  береже  нас  усіх  й  Україну  Господь!!

Від  щирого  серця  вітаю  усіх  з  Новим  роком!
Хай  буде  Вам  легко  на  різних  життєвих  стежках.
Долайте  шляхи  заповзятим,  упевненим  кроком
Тримайте  удачу  надійно  і    міцно    в  руках!![/color][/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819567
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 31.12.2018


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 100

[b][color="#1f03d6"]В  Новый  год  случилось  чудо...
Я  то  рада,  Бог  ты  мой!!!
В  Пасху  муж  ушедший  в  блуды
Возвернулся  вдруг  домой!!!

Подарила  мне    Маруся  .
Жбан  пивка  и  редьки  плод.
Вместе  выпьем  и  закусим
Как  ни  как,  а  Новый  год.

После  праздника  проснулся
Трезвый  в  дупель,  видит  Бог!
И  оделся,  и  обулся.
А  на  фото  -    без  сапог.

Говорят,  что  мы  не  пара
Ей-же  Богу,  все  брехня!
Никогда  моя  Тамара,
Не  сбегала  от  меня!

В  Новый  год  подарок  мужу
Я  купила  инспирон,  
Что  тут  думать,  он  простужен.
И  в  лекарствах  весь  резон!

Год  приходит  нынче  свинский
Всяк  его  прихода  ждет.
Кто-то  будет  есть  из  миски.
Кто  с  корыта,  все  пройдет!

Домовой  стал  Дед  Морозом
Нёс  в  мешке  большой  секрет,!
Папе  -  пиво,  мамке  -  розу,
А  детишкам  -  воз  конфет!!!

Родила  Снегурка  дочь,
Говорят  -  красивая.
А  с  лица  -  ну  шеф  точь-в-точь
И,  как  он,  крикливая.

Заходите  парни  в  дом!!
Заклинаю  Богом!
Мне  придется  гнать  кнутом
Коль  упретесь  рогом!!!

Наша  свинка  хороша
Клевая,  тяжелая...
А  в  прикорме  -  анаша
Потому  веселая!!

Дед  Мороз    напился,  пьяный
Красный  весь,  не  только  нос!
Утром  выполз  от  Марьяны
И  на  утренник  пополз.

Будем  прыгать,  как  зайчата
Ведь  на  улице  мороз!
Ключ  забыв,  я  виновата,
А  поллитру  кум    принес![/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819506
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 30.12.2018


Світлана Моренець

ВКЛОНІМОСЬ ВОЇНАМ!

В  ніч  між  минулим  роком  і  прийдешнім,  
під  метронома  Всесвіту  биття,
ми  дякуємо  ближнім,  Силам  Вишнім
за  все,  що  не  піде  у  забуття.

Столи  накриті,  настрій...  "півсвятковий"  –
війна  диктує  правила  буття,
і  мерехтять  гірлянди  ялинкові,
мов  з  того,  довоєнного  життя.

Брато́ве,  сестри,  дорогі  "укропи",
любові  вам  і  щастя  –  на  сто  літ!
Але  вклонімось  воїну  в  окопі,
що  за  наш  край  під  обстрілом  стоїть.

Всім  тим,  хто  за́раз,  може  в  ці  хвилини,
втискаючись  від  кулі  тілом  в  сніг,
мир  береже  для  вашої  родини,
щоб  свято  кожен  з  нас  відчути  зміг.

І  пом'янемо  в  цей  святковий  вечір
тих,  хто  пішов  від  нас  на  небеса,
прийнявши  жах  війни  на  власні  плечі,
кого    обійме    мати  лиш  у  снах...

Хай  темні  сили  у  безодні  згинуть!
Ми  віримо  у  світле  майбуття.
За  ВОЇНІВ!  За  мирну  Україну!
За  нашу  перемогу!  За  життя!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819492
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 30.12.2018


Ганна Верес

Люблю і небо, й сонце, хмари і зірки

В  вечірнім  небі  місяць  зорі  засвітив

Та  й  сам  поважно  поміж  них  поплив,

А  небо  морем  стало  загадковим,

Сріблястий  місяць  вигнувся  в  підкову.

Легкими  лебедями  вдень  пливуть  хмарки,

Вдивляюсь,  чи  не  райські  то  садки

Розкішно  й  біло  в  синім  небі  зацвіли?

Сміється  сонечко  й  забути    не  велить.

Байдужі  люди  не  побачать  цю    красу  –

Мені  ж  здається,  я  в  собі  її  несу.

Хай  на  заваді  не  стоять  мої  роки  –

Люблю  і  небо,  й  місяць,  хмари  і  зірки.
30.01.2013

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819320
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 29.12.2018


Ганна Верес

Я дякую тобі!

Тобі,  мій  воїне,  вклоняюся  низенько  

За  мирний  сон  і  сонце  у  вікні,

За  те,  що  бережеш  Вкраїну-неньку,

За  те,  що  вижив  в  цій  брудній  війні!


Я  дякую  тобі  за  все,  що  маю,

І  за  твою  раптову  сивину,

За  те,  що  стяг  упевнено  тримаєш

Й  зі  мною  проклинаєш  цю  війну!


Я  дякую  тобі  за  світлу  днину,

За  подвиги,  що  здійснюєш  щодня,

За  те,  що  ти  проста  земна  людина,

Й  що  Україна  в  нас  обох  –  одна!


Я  дякую  тобі  за  небо  синє,

За  ту  надію,  що  в  мені  зберіг.

Хай  вбереже  тебе  Всевишній,  сину!

Вертайсь  живим  на  батьківський  поріг!
15.12.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819319
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 29.12.2018


Амадей

Тебе я вперше покохала

Тебе  я  вперше  покохала,
Коли  черемха      зацвіла,
Кохання  я  іще  не  знала,
Ще  не  цілована  була.

Мене  манили  твоі  очі,
Медом  налитіі  уста,
Мені  вчувалися  щоночі
Твоі  такі  п"янкі  слова.

Цих  слів    не  чула  я  ніколи,
Й  заграло  серденько  моє,
Ці  відчуття  для  мене  нові,
Відчула  -ти  у  мене  є.

Мене  наповнювали  щастям,
До  тіла  дотик  рук  твоіх,
Вдвох  мріяла  піти  купатись
На  заздрість  всіх  подрУг  моіх.

Навіть  поранить  собі  тіло,
Щоб  ти  мене  на  руки  взяв,
Й  щоб  ти  так  ніжно  і  несміло
При  всіх  мене  поцілував.

Роки-роки,  спливають  весни,
І  замовкають  солов"і,
Чому  ж  тепер  вони  воскресли,
Ті  почуття  в  душі  моій!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819309
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 28.12.2018


Valentyna_S

Вишивала мати

Вишивала  мати  рушники  зимою.
Вишивала  ружі,  братики  і  маки.
Віншувала  вечір  піснею  журною,
А  надворі  вітер  стугонів  і  плакав.

Під  руками  неньки  розпускались  квіти,
Барвами  весніло  полотно  на  п’яльцях.
Закликало  радість,  кликало  у  літо,
Як  його  торкалась  ніжність  її  пальців.

Тріскотіли  дрова  весело  у  грубі,
Відсвіти  торкались    на  обличчі  смутку.
Усміхалась  мама,  усміхалась  любо
Квіточкам  яскравим  у  маленькім  жмутку.

Вишивала  мама  рушники  зимою.
Вишивала  гладдю  й  хрестиками  квіти.
У  кімнаті    пахло    лісом  і  смолою.
Забавлявся    снігом  на  подвір’ї  вітер.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819270
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 28.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Калейдоскоп кохання

Нас  осінь  у  кохання  зазиває.  
Зима  дарує  срібні  кришталі.
Весна  з  тобою  радо  зустрічає.
А  влітку  нам  співають  солов'ї.

Листок  осінній  падає  під  ноги,
Зима  сніжинки  посилає  нам.
Весною  в  серці  селяться  тривоги,
А  літо  спокій  посилає  снам.

Немов  калейдоскоп  кружля  кохання
І  дотиком  у  серце  попада.
А  з  неба  посміхнулась  зірка  рання,
Твої  слова  мені  передала...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819273
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 28.12.2018


Чайківчанка

ЗОРЕСІВАЧ ПОЕТИЧНОГО СЛОВА



Ти  прийми  ,священного  хліба  -причастя!
Вклонись,зранку  Музі  небесній  іконі.
Це  Всевишнього  ,божа  воля  і  ласка,
Увінчав  зоряним  вінцем  у  любові.
Поет  -зоресівач  істинного  слова,
Сій,у  душу  зерно  правди  ....а  не  лжеслов,
Хай  лл'ється  струмочком  мила  рідна  мова!
розірви  кайдани  русинізму  з  оков.
Ти  відзеркалення  Всесвіту    зоріння,
Іди,  по  -сходинці  до  ясної  зорі...
Нерви    не  струшуй  зелен  саду  цвітіння.
   Кожний  пагінець  має  місце  на  землі.
 Деревця  тягнуться  ,і  пнуться  до  сонця,
Під  вітрами  ,і  бурі  не  кожне  зросте.
Хай  наливає  квітом  від  тепла    сонця
дозріє  медом  плід  яблоко  золоте.
До  саду,  прийде  спрагла    голодна  душа
Зірве  солодке  яблуко  грушу    сливу
Напитись  водиці  з  чистого  джерела
 написати  вірша  поетичну  ниву.
Хтось  над  тобою  пролл'є  кислотним  дощем
Інший  засяє  райдугою  сяйвом  ясним
Принесе  радість  і  щастя  із  новим  днем
Запросить  і  порадує    співом  дзвінким.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819258
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 28.12.2018


Не Тарас

Знову вітер

У  теплий  сон  прокрався  вітер,
В  щось  калатає,  стугонить.
Гілкою  стукає  у  шифер,
Мені  не  дав  і  сам  не  спить.

Б'ється  грудьми  у  стіни  хати,
Шкребеться  кішкою  в  вікно,
Не  кинути  його  за  грати-
Він  птаха  вільного  крило.

Заплів  косу  старій  ракиті,
Гудів  у  пащах  димарів,
Змутив  в  нічній  калюжі  воду,
Далі  селом  сичав,  летів.

Родився  день  під  темним  небом.
Хмари  закрили  світлу  шлях.
Та  вітер  далі  мучив  верби,
Он  горобець  дивись  закляк.

Собак  загнав  у  теплі  буди,
Пташок  у  затишок  під  стріхи.
Ховалось  все  і  навіть  люди,
Не  мали  з  цього  вітру  втіхи.

Так  цілий  день  гуляв  роздолом,
Кружляв  дворами  і  в  садках,
Неначе  дикий  кінь  у  полі,
Як  волю  люблячий  козак.

Надвечір  гнав  тужаві  хмари,
Не  натомився  ,  не  приліг,
Навіжений  своїм  напором,  шалом,́
Довбав  у  двері  і  в  поріг.

Вже  й  ніч  у  двір  ,  а  він  гарує,
Бува  бубнить  мов  котрабас,
Що  він  собі  там  замишляє
Які  ще  прикрості  припас.

́




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819154
дата надходження 27.12.2018
дата закладки 27.12.2018


НАДЕЖДА М.

Сніжинку кинув на лице

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZLMVsIjxD1g
[/youtube]

Ліниво  падають  сніжинки, 
Зима  продовжує  свій  біг.
А  серед  них,  одну  пушинку,
Хитрюга  вітер  спостеріг.

Зловив  її  в  свої  обійми,
Чимдуж  між  снігом  десь  поніс.
Між  заметілями  густими,
Тебе  здаля  ще  спостеріг.

Ще,  покружлявши  над  тобою,
Сніжинку  кинув  на  лице.
І,  задоволений  собою,
Приліг  спочить  на  деревце.

І  спостеріг..  Що  буде  далі?
Йому  сподобалась  ця  гра.
Невже  ці  хитрощі  невдалі,
Його  старання  задарма?

Хотів  сніжинку  ти  струсити,
Лицем  текла  уже  вода.
Та  як  оце  все  пояснити:
То  не  вода,  текла   сльоза.

Гірка,  солона  і  скупа,
Чи  зміг  ти  смак  цей   розпізнати?
(Вона  скотилась  по  вустах).
Хотілось  вітру  це  спитати...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819146
дата надходження 27.12.2018
дата закладки 27.12.2018


Ганна Верес

Молитвою почну свій день

Коли  у  сни  до  мене  тінь  війни
Попроситься,  щоби  повоювати,
Своєї  не  побачу  в  тім  вини
І  вже  не  стану  я  панікувати,
Адже  війна  –  не  воля  це  богів,
Присутні  там  і  зрада,  і  розправа,
То  ж  прощення  нема  для  ворогів,
Котрі  прибрали  небо  у  заграви.

Вони  вбивають-мучать  нам  людей,
Руйнують  не  лише  міста,  а  й  мрії.
Молитвою  новий  почну  я  день:
«Допоможи  нам,  Матінко  Маріє,
Імперію  російську  присмири!
Не  може  зло  у  світі  панувати!
Народ  мій  під  покров  свій  забери,
Адже  ти  для  усього  світу  Мати!»
16.12.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819100
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 27.12.2018


Ольга Калина

Замітає зима


Замітає  зима  і  хурделить,
І    під  ноги  лягають  сніги.
Покривалом  білесеньким  стелить  –
Біло-сніжно  усе  навкруги.  

Спить  під  сніжною  ковдрою  поле,  
А  під  лід    заховався  ставок.
Озивається  вітер  лиш  болем
Між  дерев,    коли  йде  у  садок.  

Всі    дерева  прибралися  в  іній  –
Хазяйнує  в  садочку    мороз.
Добавляє  сніжинкам    він  ліній  -  
Переймається  ними    всерйоз.  

Одягає  в  сріблястії    шубки
І  дерева    закутує  всі.
Розмальовує    пензликом    шибки
Коли  тихо  всі  сплять  уночі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819064
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 26.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Безцінний скарб

Я  мріяла  про  щастя  кожен  раз
І  кожен  раз,  його  у  мене  крали.
Весна  і  літо  зближували  нас,
На  жаль  з  тобою  ми  про  це  не  знали.

В  очах  світилось  небо  голубе,
А  у  моїх  ти  бачив  ясні  зорі.
Як  би  ж  ти  знав,  як  я  люблю  тебе,
В  твоїх  очах  топлюся  наче  в  морі.

Безцінний  скарб,  кохання  ніжний  дар,
Шукаємо  усе  життя  з  тобою.
І  летимо  у  простір,  мов  Ікар,
Для  нас  стає  цей  подвиг  дивиною...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819061
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 26.12.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Сутінковими фарбами бавиться вечір

Сутінковими  фарбами  бавиться  вечір.
Ось  і  грудень  закінчує  рік.
І  на  площах  ялинки  високі,  мов  вежі,
Час  веде  невмолимо  свій  лік.

І  зима  не  шкодує  сріблястих  сніжинок,
Виганяє  тривогу  з  душі,
Бо  людині  у  мирі  так  хочеться  жити,
Хай  для  щастя  знайдеться  рушій.

Сутінковими  фарбами  бавиться  вечір.
Не  згасає  в  серці  надія,
Що  розгадані  будуть  життєві  всі  квести,
Не  розійдеться  слово  з  ділом.


(Світлини  під  час  свята  Святого  Миколая  у  нашому  місті.)    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819057
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 26.12.2018


Лілея1

МАЛЕНЬКА СМЕРТЬ…

[i][b]Кристально-білий  паводок  дібров,
Річок  замерзлих  срібне  задзеркалля,
Холодні  миті,  з́и́ми  і  любов
На  гранні  чи  в  процесі замерзання.

З  коротким йменням   "чорної  вдови" 
У   білих  зим  випрошую кохання,
Хоча  у серці...  в  серці  -  тільки  Ви, 
Та я  у  Вас  не  перша  й  не  остання.

Мій досі  рідний,  чийсь  уже Адам,
З  повагою  до  Вас,  забута      Єва,
Чому  пішли  по  іншим  Ви  рукам
І  гордо  звете іншу  - "королева"?

Міцна  рука  торкає  її стан
Й,  здається,  що  в  такі  надривні миті,
Ховає  сльози  в  інеї     каштан,
На  довгих  й  шумних  вулицях  столиці.

А  та  життєва  й  сніжна  круговерть
Геть  відбира  наснагу   далі  жити,
Бо  ця розлука, як маленька  смерть,
Без  права  поцілунком  воскресити.[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818412
дата надходження 21.12.2018
дата закладки 26.12.2018


Svitlana_Belyakova

Українськi зорянi роси…

Українські  зоряні  роси,
як  коралії  дорогоцінного  життя,
дихають  ними  покоси,
«хоч  греблю  ними  гати»  на  золотії  жнива.
Люблю  чарівну  Українську  Природу,
повнить  груди  щедрістю  сповна,
дарує  нам  цю  красу  в  повне  цілковите  володіння,
для  примноження  Всесвітнього  Добра.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819022
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 26.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Що не день, то новина

То  сніги,  а  то  відлига,
То  мороз,  а  то  дощі.
То  тріщить  на  річці  крига,
А  то  вітер  у  ночі.

У  природи  переміни,
Що  не  день,  то  новина.
То  справляє  іменини
І  від  цього  вже  хмільна.

То  буває  задрімає,
То  танцює  цілий  день.
Бо  такий  вже  норов  має,
То  наспівує  пісень.

Нам  її  не  зрозуміти,
Бо  вона  тут  головна.
Звеселить  буває  вітер,
То  притихне  і  одна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818974
дата надходження 25.12.2018
дата закладки 26.12.2018


Олекса Удайко

ЦЕ НАШЕ

     [i]  Христос,    Месія
       Рож-да-єть-ся!
                           У  нас,  в  Кельні  -  за  Грінвічем,
                                               Ци-ві-лі-зо-ва-но...
                                               Але  ж  календарний  -
                                               совковий  -  парадокс!                                                              
[/i][youtube]https://youtu.be/HxZoUFYleyk[/youtube]
[i][b][color="#ad0c0c"]Не  все  в  житті  вдається  повернуть:
Що  в  Лету  хлюпнуло  –  уже  не  наше…
Така  в  життя  фундаментальна  суть,
Самим  по  собі  жить  –  не  стане  краще.

Людина  в  світ  явилась,  щоб  творить,
Наповниши  теплом  озиму  нішу…
А  як  упустиш  виняткову  мить  –
Твої  діла  за  тебе  зробить  інший.

Та  все  -  як  є…  Чого  б  тоді  диміть?..
Горіти  юним  серцем  –  для  майбутніх,
Бо  як  утрапиш  у  пожадну  кліть,
Не  варта  для  буття  твоя  присутність..

Всі  речі  час  розставить    по  місцях,
Історія  свій  водевіль  напише:
Яким  вогнем  палали  тут  серця,
Такому  бути  тлінню  в  Вічній  тиші!

Живи  й  радій  відведеним  тобі,
Сходи  весь  світ  й    не  бий  даремно  ноги!
Смиренним  будь  у  Вічній  боротьбі,
А  що  за  тим  –  
                                     відомо  лише  Богу…[/b]
24.12.2018,
Кельн,  ФНР
[/i]
[b]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818803
дата надходження 24.12.2018
дата закладки 25.12.2018


Valentyna_S

Спогад

Верша́ться    з  неба  благословень  дива.
Весь    затишок  зашторують  сніжини…
Заві́тна  й  найдорожча    всім  картина
Святого    вечора  й  світлого  Різдва!

Спішиться    в  край  на  Великім  Возі  час.
На  небі  зір  не  осягнути--море  .
Помалу  втрат    притлумлюється  горе,
Надія    й  віра  відроджуються  в  нас.

У  хату  звістку  приносять  дітлахи.
Нова-бо  радість  «во  Вифлиємі  нині…».
Стоять  на  покуті      ду́хи-  дідухи́…
Сласна́  кутя  на  білій  скатертині…

У  спраглім    серці  спалахує  свіча
Промінчиком  піднесеним,    пречистим,
Й  нам  путь  освітить  вічний,  безкінечний,
Вборонить    від    меча,  нали́гача  й  бича.

Той  ще́мкий  спогад    родинного  тепла,
Комфорту,  що  під  захистом  дитинства…
Моє  життя,    у  бе́зумі  й  шаленстві,
Свого  духовного    прагне  джерела.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818920
дата надходження 25.12.2018
дата закладки 25.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Для нас кохання несли голубки

Минуло  стільки  вже  багато  літ,
Як  ми  уперше  бачились  з  тобою.
Розквітла  ти,  мов  яблуневий  цвіт,
Стискалось  серце  у  ті  дні  до  болю.

Для  мене  ти  красунею  була,
Оберігав  тебе  завжди  і  всюди.
Зимою  ти  трояндою  цвіла,
Бувало,що  і  заздрили  нам  люди.

Я  прокидався,чувши  голос  твій,
Ти  щебетала,  наче  рання  пташка.
Було  не  здійснено  багато  мрій,
Коли  я  згадую,  на  серці  важко.

Та  я  кохаю,  хоч  пройшли  роки,
Думками  кожен  раз  до  тебе  лину.
Для  нас  кохання  несли  голубки,
Прийди  до  мене  люба  на  гостину...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818784
дата надходження 24.12.2018
дата закладки 24.12.2018


Чайківчанка

Я ПРИЙШЛА ДО ТЕБЕ ВОСТАННЄ

Я  прийшла,  на  побачення    востаннє!
і  більш,  не  прийду  до  тебе    в  літній  сад..
Розійдемось,  назавжди  ,як  зорі  ранні  
мої  сліди  ,замете  зима  снігопад.
Не  моя  вина  ,що    з  тобою  різні,
Ти  є  жайвір  -рання  пташка,  я  сова...
Я  люблю  ,так  хризантеми  -квіти  пізні...
і  серед  снігів  ,як  в  душі  цвіте  весна.
Не  можу,  жити  -без  сонечка  тепла,
без  крилатих  мрій-  блакитного  неба.
Я  в'яну,й    сохну  із  очей  бринить  сльоза...
Бо  із  тобою,  віють  вітри  для  мене.
Я  прошу  не  шукай,  мене  "Прощай  ,прости"...
ти  бурхливий  океан,  я  тиха  річка...
Я  небо,  ти  земля...ми  різні  береги...
Я  сонячний  день,  а  ти  холодна  нічка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818766
дата надходження 24.12.2018
дата закладки 24.12.2018


Валентина Рубан

ТИ ПРИЙДЕШ

В  зоряній    колисці  Місяць    колихався,
В  небі  пливли  хмари  голубі
Вітер  несміливо  в  лісі    заховався,
А  можливо  спить  в  старій  вербі.

Морозець  легенько  в  душу  зазирає,
Холодить  не  руки  й  не  чоло.
Мелодію    смутку  Зима  підбирає,
Те  що  ледь  виднілось  –  замело.

Замело  снігами,  кригою    покрилось,
Що  в  надіях  квіткою  цвіло.
Змерзло,  скам’яніло,  і  об  лід  розбилось,
Ніби  його  й  зовсім  не  було.

У  високім  небі  зорі  розквітають,
Миготять,    очей  не  відведеш.
І  хмарини  сніжні  ніжно  пропливають
Знають,  що  до  мене  Ти  прийдеш.

24  .12  2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818716
дата надходження 24.12.2018
дата закладки 24.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я мрії так свої кохаю…

Без  мрії  жити  так  погано,
Вона  підтримує  мене.
У  ній,  для  когось  я  кохана
І  щастя,  щастя  неземне.

Лягаю  спати,  засинаю,
А  мрія  знову  тут  -  як  -  тут.
Я  мрії  так  свої  кохаю,
Вони  в  душі  моїй  живуть.

Я  з  ними  розпускаю  крила,
Піднявшись  в  небо  голубе.
Несуть  у  даль  мене  вітрила,
Там  зустрічаю  я  тебе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818698
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 23.12.2018


Амадей

Коханій

Я  дякую  тобі  кохана,
За  нерозтрачену  любов.
За  те,  що  ти,  мов  зірка  рання,
Для  мене  засіяла  знов,
За  почуття  що  розбудила,
У  серці,  ніби  яблунь  цвіт,
За  те,  що  серце  полонила,
Коханням  хочеться  п"яніть.
За  ті  п"янкі  зимові  ночі,
За  ту,  безмежну  благодать,
І  за  твоі  щасливі  очі,
Що  не  дають  ночами  спать.
Дивлюсь  на  зорі  я  ночами,
Злітаю  в  небо  ніби  в  сні,
З  цвітом  черемхи,  з  солов"ями,
Чекаю  новоі  весни.
І  хочеться  п"яніть  від  пісні,
І  в  небо  лебедем  злетіть,
Дав  Бог  мені  кохання  пізнє,
Дав  Бог  мені  тебе  зустріть,
Від  почуттів  душа  співає,
Співає  серденько  моє,
Я  славу  Господу  складаю,
За  те,  що  Ти  у  мене  є.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818686
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 23.12.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

У крижаній слюді

Перлинно  сніг  летить  із  скрині  неба,
І  за  вікном  лиш  жевріє  ліхтар.
Спливає  спогад,  мов  душі  потреба,
Сягає  висоти    до  сивих  хмар.

...Дзвінке  серцебиття  в  безмовній  тиші,
Вогонь  вже  воскресає  сильних  рук.
І  разом  ми  години,  дні  і  тижні...
Але  ж  завадив  чийсь  холодний  брук.

Тягнулася  дорога  в  даль  морозну,
Запорошила  сніговерть  сліди...
...Не  звикла  до  суворого  прогнозу,
Хоч  спогад  мій  у  крижаній  слюді.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818661
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 23.12.2018


Ніна-Марія

Зима з мого вікна

Надворі  ранок  вибілено  чистий.
Пухнасте  пір'я  сиплеться  з  небес.
У  срібних  свитках  дерево  безлисте.
З  вікна  милуюсь  казкою  чудес...
Наспівує  мінорні  гами  вітер,
Немов  чиїсь  виплакує  жалі.
Мороз  на  склі  малює  мертві  квіти
Узорами  на  сніжному  гіллі...
Не  вишити  ніякими  нитками
Краси  тієї  дивне  полотно,
Лише  Його  -  Всевишнього  руками
Мережити  ці  витвори  дано!
Зима  манірна  і  вельможна  пані
Наводить  лад  у  скверах  і  дворах.
Калини  кущ  хизується  в  жупані,
Радіє  снігу  мила  дітвора!..

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQv6KBqzTKGud52Zdvxsf9KNig8WeE2zmdV-sBak8TLOAEB7Vl25w[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818647
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 23.12.2018


Наташа Марос

ПО КРУГУ…

Июльское  лето,  ноябрьская  осень,
Февральские  зимы,  апрель  по  весне...
Живая  планета,  прихвачена  осью,
По  кругу,  по  кругу,  да  прямо  ко  мне...

Я  больше  не  стану  в  мечтах  и  веленьях
Лететь  в  океаны  несбыточных  грёз,
В  седые  пространства  холодной  Вселенной,
Сгорая  от  взора  расплавленных  звёзд...

Довольствуясь  малым,  своих  обниму  я,
Увижу  цветные  и  тёплые  сны...
Сквозь  осень  и  зиму,  ничем  не  рискуя,
По  кругу,  по  кругу  -  в  ладони  весны...

                           -                    -                  -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814458
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 22.12.2018


Nino27

Тихо падає сніг

[b][i][color="#0d22de"]Тихо    падає    сніг,
ті    сніжинки  -  цілунками    з    неба...
А    обійми    твої  -
це    моєї    душі    оберіг.
І    за    всі    "неразом",
(бути    разом  -  щоденна    потреба)
Я    тихенько    молюсь,
прошу    Бога    тебе    щоб    беріг. [/color][b][i][/color][/i][/b][/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817603
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 22.12.2018


Valentyna_S

Ти чуєш…

Ти  чуєш:  падають  сніжинки  додолу?
Так  точить  в  радості  не  втоплений  сум.
Ще  так  в  погідний  день  шелестить  діброва,
Сукає  мозок  нитку  тихоплинних  дум.

Ще  так  звучить  підступно  невмолимий  час,
Коли  пливе  невидимкою  у  далі.
Чи  утікає  геть  земне  життя  від  нас
І  тягне  довгий  шлейф  з  горя  та  печалі.

А  там  поріг.  Заціпеніє  часоплин  —
І  ми  почуємо,  що  нам  скаже  Вічність:
Чи  право  маємо  сягнуть  її  глибин…
Чи  враз  надія  переросте  у  відчай…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818445
дата надходження 21.12.2018
дата закладки 22.12.2018


Олекса Удайко

НЕ ОСКВЕРНИ КРИНИЦЮ

[i]        Квиток  на  щастя  -  в  кишені,
       а  ключ  від  нього    -  
       в  руці  у
       Бога...        [/i]                                            
             
[youtube]https://youtu.be/tBz-FW3hPcw
[/youtube]

[i][b][color="#48077a"]Хотілося  б  напитися  води?..
Джерельної...  Холодної...  До  зливу…
Хутчій  –  у  ліс,  до  явора  ходи:
ручай  з-під  нього  в’ється  боязливо…

Свої  козацькі  вуса  оброси
і  пий  упохват,  шебсько,  до  одухи  –
нехай  спаде  з  душі  жага  роси...
Й  не  смій  питущого  тягнуть  за  вуха!

А  спрагу  загасив  –    свою  данину  дай
тому,  хто  змайстрував  оту  криницю,
хто  показав  тобі  отой  ручай,
де  ти  напивсь  джерельної  водиці.

...У  всьому  головою  є  вода,
та  не  усе  змивається    водою:  
коли  тебе  зневажать  –  не  біда,
біда  –  коли  зневажиш  сам  собою.

І  той  природний  дар  не  оскверни  –
не  гань  святинь,  де    душам  є  волого:
хоч  благодать  приходить  в  райські  сни,
ключі  від  раю  –  у  руці  у  Бога.[/color][/b][/i]

14.12.2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817545
дата надходження 14.12.2018
дата закладки 21.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Доторкнусь кохана твоїх губ

Лине  тихо  ніжний  скрипки  звук,
Мабуть  то  зима  виводить  ноти.
Доторкнусь  кохана  твоїх  губ,
Вони  медом  змазані  солодким.

Упаду  з  тобою  в  забуття,
Хочу  в  ньому  бути,  як  найдовше.
І  скажу,  що  ти  моє  життя,
Я  без  тебе  жити  більш  не  можу.

Місяць  промінь  кинув  у  вікно,
Скрипка  в  ту  хвилину  заніміла.
А  довкола  біле  полотно,
То  зима  його  для  нас  стелила...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818322
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 21.12.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Зима сніжинки розсипала

Зима  сніжинки  розсипала  зранку,
Немов  метелики  білясті  метушились.
Летіли  і  кружляли  біля  ґанку,
М*який  пухнастий  вистеляли  в  стразах  килим.

Навколо  білизна  сліпила  очі,
Хрумтів,  немов  ванільний  цукор,  сніг  сріблястий.
Старанно  будував  морозець-зодчий
Бурульки  льоду  на  дахах,  гілчасту  казку.

Зима  у  білі  шуби  одягала,
За  щічки  цілували  снігові  родзинки.
І  кожен  з  нас  просив  лиш  Божу  ласку
У  рік  Новий,  і  миру,  й  щастя  для  країни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818324
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 21.12.2018


НАДЕЖДА М.

Може колись, не зараз…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2QYHTLjeb8U[/youtube]

Може,  колись,  не  зараз,  прийде  час,
Я  пам"яті  своїй  напишу  оду.
Так  часто  виручає  в  житті  нас,
Коли,  не  знавши  броду,  лізла  в  воду.

І  ти  не  знаєш,  що  тобі  робить,
Як  жити  далі  з  тими  помилками?
І  як  сховатисЬ,   де  себе  подіть?
Уже погрішність   тягнеться  клубками.

А  час  усе  страється,  як  може,
Лікує   старі  рани  так  і  сяк.
Та  пам"ять  -  це  єдина,  допоможе
Закреслити  життя  перекосяк.

Крізь  сито  просіває  весь  непотріб,
Залишить  тільки  те,  з  чим  можна  жить.
А  ми,  спіткнувшись,  вже  не  раз,  а  вкотре,
І  знову  пам"ять рятувать спішить.
----------------------------------------
Натисніть  на  картинку

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818276
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 20.12.2018


Чайківчанка

НЕ ТА ПТАШКА КРАСНА ЩО ВИСОКО ЛІТАЄ

Не  та  пташка  красна  ,що  високо  літає!
А  та  пташка  мила,  яка  щебече  для    душі...
Вона  у  час  смутку  ,ніжну  пісню  заспіває-
І  за  спиною,  дужі  крила  виростають  тобі.
Не  та  пташка  гарна  ,що  має  чарівну  вроду...
А  та  пташка  мудра,  яка  рано-  вранці  встає...
Будує,  гніздечко  шукає  крихту  хлібця  і  воду.
 Співом  розбудить  ,любов  й  радість  роздає.
Не  та  пташка  красна,  що  високо  літає!
А  та  пташка  люба  ,у  якої  голос  золотий...
Веде  до  ясних  зір  і  душа    розквітає...
Дарує  надію,  і  нахиляє  небокрай  осяйний.
М  .Чайківчанка.
2007  0305

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818235
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 20.12.2018


Ольга Калина

До Дня Святого Миколая (хорей)

Ой  хурделить  завіруха
 І  мороз  щипає  вуха.
Поморозив  сильно  ніс,  
В  рукавички  вже  заліз.  

Не  злякаюсь  я  ніколи  
І  мерщій  біжу  до  школи,  
Уві  сні  наш  Миколай
Мовив:  «В  школі  зачекай.»

Принесе  мені  в  торбинці
І  смаколики,  й  гостинці.  
Я  до  нього  готувався:
Вранці  встав  і  умивався,  

З’їв  всю  кашу  з  молоком,
Ввічливим  був  за  столом.  
Вивчив  віршик  Миколаю  
І  його  я  пам’ятаю.  

Я  готовий  розказати,
З  Новим  роком  всіх  вітати.
То  ж  ,  дідусю  Миколай,  
Подаруночок    давай!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818220
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 20.12.2018


Ганна Верес

Полину в весни

В  сонній  темряві,  непрозорій,
Нічка  пестила  світлозорі,
Думи  ніжила  теж  рясні,
Що  приходили  і  у  сні.
Я  життя  свого  перевесла
Розв’яжу  і  полину  в  весни,
Де  принишкли  й  мої  роки,
Що  з  ромашок  вдягли  вінки.

Ой,  ви  думи-пташки  крилаті,
Понесіть  до  тієї  хати,
Що  сховалась  під  явори.
Ллється  сяєво  ізгори.
Там  матуся  жила  і  тато,
Й  ми,  маленькі,  обоє  з  братом,
У  вишневих  літали  снах.
А  навколо  цвіла  весна…

Ой,  ти  ніченько  зореока,
Не  лічи  моїх  диво-років,
В  сиві  спогади  загорни…
Порадіють  нехай  вони.
І  яснітимуть  щастям  очі
В  сонній  темряві  серед  ночі.
Серце  стукатиме  частіш…
Душу,  нічко,  мені  утіш!
2.09.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818219
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 20.12.2018


геометрія

Я ЗІ СВЯТОМ ВСІХ ВІТАЮ!. .

                       Ось  і  знову  Миколай
                       до  нас  в  гості  завітав...
                       Не  з  порожніми  руками,
                       а  з  торбами  і  мішками,
                       що  наповнені  до  краю,
                       кожен  з  нас  про  це  все  знає...
                       Є  у  них  там  і  цукерки,
                       і  машинки,  й  літачки,
                       і  м"ячі,і  ще  й  скакалки,
                       клюшки,шайби  і  коньки,
                       для  дівчаток  ще  й  ляльки..
                       Під  подушки  Миколай,
                       поклав  те,хто  що  бажав,-
                       дітям  іграшки  й  гостинці,
                       їм  усім  це  знадобиться...
                       А  дорослим  Миколай,
                       поклав  Віру  у  наш  край,
                       і  Надію,  і  Любов,-
                       не  лилась  щоб  людська  кров,
                       справедливість  щоб  була,
                       і  закінчилась  війна...
                       Щоб  усі  роботу  мали,
                       і  здоров"я  не  втрачали,
                       крадії  щоб  більш  не  крали,
                       і  закони  усі  знали,
                       й  звісно  їх  не  нарушали...
                       Щоб  країна  розвивалась,
                       Правди  завжди  добивалась...
                       Щоб  дорослі  не  лінились,
                       школярі  щоб  добре  вчились,
                       і  студенти,  й  аспіранти,
                       командири  й  ад"ютанти...
                       Щоб  усе  було  гаразд,
                       і  сьогодні  й  повсякчас...
                       В  день  Святого  Миколая,
                       я  зі  святом  всіх  вітаю,
                       щоб  здоров"я  прибуло,
                       все  погане  відійшло,
                       щоб  жилося  і  любилось,
                       і  хороше  все  робилось!!!
                                 
                                   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818205
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 19.12.2018


Надія Башинська

ХОДИТЬ СВЯТИЙ МИКОЛАЙ ВІД ХАТИ ДО ХАТИ!

Ходить  Святий  Миколай  від  хати  до  хати.
Подарунки  в  нього  є  для  усіх  завзятих.

Працьовитих  обійде,  то  ж  про  них  подбає.
Він  для  всіх,  хто  любить  труд,  подарунки  має.

Під  подушки  покладе  гарненькі  пакунки.
Бо  для  тих,  хто  чемним  є,  всі  його  дарунки.

І  на  суші,  й  на  воді  він  допомагає.
Про  всіх  добрих  Миколай  завжди  пам'ятає.

Вчить  і  нас  всіх  Миколай  про  добро  лиш  дбати.
Тоді  світлий  день  прийде  й  будемо  багаті!

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818141
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 19.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Феєрія зими

До  нас  завітала  зима,
Насипала  снігу  багато.
Трудилась  вона  не  дарма
Її  не  прийшлось  доганяти.

Феєрія  снігу  вгорі,
То  вправо  летить,  а  то  вліво.
На  гілках  сумні  снігурі,
Для  них  снігопад  ціле  диво.

Шапки́  одягнули  хати,
Викурюють  комини  люльку.
І  дують  холодні  вітри,
А  хмари  накинули  куртку.

Співає  вночі  заметіль
І  хриплі  доносяться  звуки.
Мабуть  не  солодко  і  їй,
Шепоче  мороз  про  розлуку.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818157
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 19.12.2018


НАДЕЖДА М.

Вітаю зі святом Вас, Друзі!

Ледь  надворі  почало  світати,
Заіскрився  білий  -  білий  сніг.
Цілий  рік  чекали  ми  це  свято,
Миколай  Святий  ступив  на  наш  поріг.
Гість  це  -  непростий,  завжди  бажанний.
Можна  всі  бажання  заказать.
І  я  вірю,  є  ще  сподівання,
І  не  треба  довго  їх  чекать.
Всій  рідні  і  Друзям  прошу  щастя,
Хай  добробут  не  пройде  повз  них.
І  нехай  в  житті  у  них  все  вдасться,
Попрошу  про  це  усіх  Святих.
Не  забуду  тут  і  ворогів  своїх.
Помолюся  я  за  їх  здоров"я,
Хай  квітує  доброта  і  щедрість  в  них,
Кривда  хай  освятиться  любов"ю.
Впевнена:  мої  бажання  збудуться,
Бо  писала  щирі  тут  слова.
Доброта  ніколи  не  забудеться,
Хай  розквітне  у  серцях  вона.
Вітаю  зі  св"ятом  вас,  МОЇ  МИЛІ  ДРУЗІ!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818148
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 19.12.2018


Надія Башинська

КАЖУ ВАМ ВСЕ ЦЕ НЕСПРОСТА…

Я  бачу...  бачу...  тане  сніг!
На  ніжних  гілочках  беріз
тремтять  вже  крапельки  рясні.
Бо  теплі  дні  стоять...  Ясні.

А  тане  сніг  той  неспроста...
Є  в  світі  істина  проста:
Усьому  -  в  міру  завжди  й  скрізь!
Лиш  теплота  розтопить  лід.

Отак  розтане,  зникне  зло.
Забудем,  що  воно  й  було.
Кажу  вам  все  це  неспроста.
Із  злом  не  дружить  Доброта!

Де  Справедливість  й  Честь  живуть,  
не  ходять  ні  обман,  ні  лють.
Де  Світло  -  никне  темнота.  
Все  очищає  Чистота!

Я  бачу...  бачу...  тане  сніг!
На  ніжних  гілочках  беріз
тремтять  вже  крапельки  рясні.
Бо  теплі  дні  стоять...  Ясні.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817724
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 19.12.2018


Valentyna_S

Зачекались диво-свята…

Зачекалась  диво-свята
Вся  слухняна  дітвора.
Чистять  крильця  янголята  —
З  Миколаєм  йти  пора.
На  ґринджолах  парокінних
Миколай  мчить  до  дітей.
І  рипить  сніг  срібнодзвінно:
--Кожна  хато,  жди  гостей!
Томні  яблуні  в  садочку
Сколихнули  зимні  сни--
Аж    бурульки  в  холодочку
Забряжчали    від  луни.
Дика  грушка  на  горбочку
Чимсь  маячить  угорі--
Це  ж  усілися  віночком
Яркогруді  снігурі.  
Всі  давно  чекають  свята  —
Найжаданішого  з  всіх.
І  матусям,  й  навіть  та́там
Нанесе  Микола  втіх.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818095
дата надходження 18.12.2018
дата закладки 19.12.2018


Валентина Ланевич

Підсумки, підсумки, підсумки…

Підсумки,  підсумки,  підсумки
Прожитих  літ  у  сплетінні  доріг.
В  пам’яті  скопом  всі  відзвуки
Серця  з  думками  -  миттєвості  збіг.

Ноги  погрузли  у  снігові,
Знизу  підошви  землі  м’ягка  твердь.
Важко  ступати  вже  дідові,
Тіло  підтримує  тонкая  жердь.

Руки  вузлами  змережані,
Схлипують  мрії  сльозою  з  очей.
Жаль,  що  у  часі  обмежені,
В  досвітку  зникли  минулий  ночей.  

Легка  пороша  притрушує,
Злегка  петляючий,  немічний  слід.
Душу  хвилює,  зворушує
Чиста  незайманість,  тупцяє  дід.

19.12.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818107
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 19.12.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Збережемо любий щастя

Тихо  падає  сніг  наче  в  казці
І  у  тебе  коханий  зима.
Я  в  долоні  ловлю  наше  щастя,
Щоб  воно  не  втекло  нам  бува.

Вже  сховались  під  снігом  діброви,
Покривалом  накрились  поля.
Я  не  можу  прожить  без  любові,
Бо  любов  і  кохання,  то  я.

В  ніч  зимову  дивлюся  на  небо,
Там  така  безкінечність  зірок.
Вони  шлях  прокладають  до  тебе,
Я  на  зустріч  роблю  тобі  крок.

Тихо  падає  сніг  наче  в  казці
І  у  тебе  коханий  зима.
Збережемо  своє  любий  щастя,
Бо  ж  живем  на  землі  недарма.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817965
дата надходження 17.12.2018
дата закладки 18.12.2018


Амадей

Два серця

Обом  нам  хочеться  у  літо,  
Обом  нам  хочеться  в  Карпати,
В  обіймах  хочеться  п"яніти,
І  як  у  юності  кохати.

Наші  серденька  невгамовні,
Живуть  чеканням  і  любов"ю,
Неначе  ми  в  одному  човні,
Закохані  в  життя  обоє.

Нам  доля  ставила  тенети,
Під  ноги  падало  каміння,
Любов  Ромео  і  Джульєтти
В  серця  прийшла  коханням  пізнім.

Від  твого  погляду  п"янію,
Не  можу  очі  відірвати,
А  в  серці  теплиться  надія,
Що  й  ти,  зумієш  покохати.

З  кохання  нашого  з  тобою,
Писатимуть  сонети  й  вірші,
Господь  освятить  нас  любов"ю,
Щоби  не  розлучатись  більше.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817834
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 17.12.2018


Малиновская Марина

< Если ты ни в чём не разбираешься… >

Если  ты  ни  в  чём  не  разбираешься,
То  разберись,  для  начала,  в  самом  себе!
Наведи  чистоту  и  порядок  в  своей  Душе!
Красота  твоей  жизни  с  тебя  начинается...

Займись  уборкой  внутреннего  мира!
И  веником  любви  выметай  весь  хлам!
Обиды,  злобу,  зависть,  от  них  лишь  дыры...
Посади  лучше  розы!  От  них  преобразишься  сам!

Когда  в  себе,  с  любовью,  разберёшься,
То  солнце  ясное  взойдёт  в  твоей  Душе!
Поможет  понять,  ради  чего  ты  утром  проснёшься,
И  будешь  радоваться  и  творить,  как  кутюрье!

Если  ты  ни  в  чём  не  разбираешься,
То  разберись,  для  начала,  в  самом  себе!
Когда  ты  чист,  и  Сердцем  улыбаешься,
То  всё  наладится  в  твоей  Судьбе!


/  17.11.2018  /

(c)  Марина  Малиновская

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817803
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 17.12.2018


Ольга Калина

Прийшла зима

Ну  ось  прийшла    до  нас    зима.
Сама..
Сиджу  собі  біля    вікна  
Одна..  
Дивлюсь:  спадає  на  поріг  
Цей  сніг.  
Навкруг  усе  вже  замело..  
Село
Покрилось  в  біле  полотно.  
Воно  
Біленьке,  чисте  і  м'яке
Таке,
Як    ковдра  землю  зігріва.  
Трава  
Сховалась  й  спить  аж  до  весни.  
В  ці  сни,  
В  холодні  зимні  вечори
Згори  
Включає  місяць  сотню  свіч.  
В  цю  ніч...
Палають  зіроньки-вогні.  
Мені...
Стає  так    любо  на  душі  
В  ці  дні!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817733
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Твоя єдина

Так  хочу  доторкнутися  щоки
І  загорнутися  в  твої  обійми.
Щоб  завжди  поруч  був  зі  мною  ти
І  знати,  що  тобі  любов  потрібна.

Відчути  хочу  ніжність  і  тепло,
Щоб  завжди  щирість  душу  зігрівала.
Щоб  в  серці  завжди  затишно  було
І  щоб  воно  ніколи  не  страждало.

Зігрій  мене  і  більш  не  відпускай,
Хай  почуття  зіллються  воєдино.
Тепло  й  кохання,  то  маленький  рай,
Для  тебе  в  цьому  раї  я  єдина
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817732
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018


Чайківчанка

О ПРИВІТ, МОЄ СОНЦЕ!

O  ПРИВІТ,  МОЄ  СОНЦЕ!
О  Привіт,  моє  сонце-  блакитне  небо!!!
тобі  вікриваю  душу  одкровення
у  мріях,  сієш  вірші  квіти  для  мене...
розквітає,  пишноцвітом  сьогодення.
 Чую  ,як    плаче  весна  -  краплями  дощу,
та  для  неї  ,зійшла  сонячна  веселка-
і  розсипає  у  трави  срібну  росу
спогляда,  на  світ  до  дзеркала  люстерка.
Дивлюсь,  як  кружляє  жайвір  у  блакитті,
як  у  стоголоссі  дзвенить  голос  дзвінкий...
лине  відлуння    у  музі  перелитій
З  Всесвіту,  усміхається  час  золотий.
Я  знаю,  що  життя  прекрасне  -  єдине,
вірю,  що  прийде  весна  розтануть  сніги...
вітер  розжене  хмари  у  небі  синім-
і  для  душі  зацвітуть  у  піснях  сади.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817766
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018


НАДЕЖДА М.

Моя думка…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZCzZWLQNQpU[/youtube]

Всі  зустрічі  не  випадкові,
(Про  це   хтось  дбає  із  небес)
Це  ті,  хто  різні всі  по  крові,
Що  мають  різний  інтерес.

Якщо  ж  серця  у  них  гарячі,
Від  цього  так  пульсує  кров,
Якщо  вони  достатньо  зрячі,
Відчують,  що  таке  любов.

Якщо  ж  вони  глухі  душею,
Не  взнають,  що  таке  весна,
А  серце  вкриється  іржею...
Така  історія  сумна.

Відкрийте  ширше  свої  очі,
Відчуйте  подихи  весни,
Хай  оживуть  всі  сни  пророчі,
З  душі  всі  вирвіть  полини.

І  не  пишайтеся  cобою,
Притишіть  гонор,  що  так  зріс.
Живою  вмийтеся  водою.
Не  треба  дерти  в  небо  ніс.
---------------------------
Таку  ось  думку  маю  я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817757
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018


геометрія

СВОЮ ДОЛЮ НЕ ВГАДАЛА…

                                         Ворожила  й  чарувала,
                                         свою  долю  не  вгадала.
                                         Як  так  вийшло,  я  й  не  знаю,
                                         що  жонатого  кохаю...

                                         Він  в  село  наше  приїхав,
                                         і  мене  якось  примітив,
                                         поглядав  завжди  на  мене,-
                                         кожен  вечір  і  щоденно...

                                         Були  погляди  цікаві,
                                         і  слова  його  ласкаві...
                                         Не  змогла  я  удержатись,
                                         примудрилась  закохатись...

                                         Це  зі  мною  вперше  сталось,
                                         все  цвіло  навкруг  всміхалось...
                                         Не  ходила  я,  літала,
                                         і  душа  моя  співала...

                                         Стали  ми  з  ним  зустрічатись,
                                         і  любитись,  і  кохатись...
                                         Місяць  нам  моргав  грайливо,
                                         а  зірки  чогось  глумливо...

                                         Ні  на  що  ми  не  зважали,
                                         на  любов  ми  мали  право,
                                         нас  з"єднала  її  сила,
                                         він  любив  і  я  любила...

                                         Що  жонатий  я  не  знала,
                                         він  мовчав,  я  не  питала...
                                         Та  приїхала  дружина,
                                         ще  й  мала  з  нею  дитина...

                                         Я  коли  про  це  дізналась,
                                         не  на  жарт  уже    злякалась...
                                         Спохватилася  запізно,
                                         і  до  болю  стало  слізно...

                                         Ворожила  й  чарувала,
                                         свою  долю  не  вгадала...
                                         Що  робить  тепер  не  знаю,
                                         я  ж  його  лише  кохаю...

                                       Як  складуться  наші  долі,
                                       час  покаже  й  Божа  воля...
                                       І  дружину  жаль  й  дитину,
                                       й  я  зректись  його  не  в  силі...

                                       Розумію,що  дитина,-
                                       ще  мала  й  ні  в  чім  не  винна...
                                       Як  складеться,  так  і  буде,-
                                       час  підкаже  і  остуде...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817672
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 16.12.2018


Валентина Ланевич

Ти - моє кохання в сніжній заметілі.

Ти  -  моє  кохання  в  сніжній  заметілі,
Замітають  кроки  зимнії  вітри.
Притихлі  дерева  стоять  занімілі,
Милий,  у  розлуці  серце  не  ятри.

Відгукнись  словами,  що  зігріють  душу,
Студеницю  в  тілі  замінять  теплом.
Не  клянусь  я  Богу,  що  любити  мушу,
Щоб  вберіг  в  дорозі,  низько  б’ю  чолом.

Бо  в  Господа  волі  дарувати  долю,
Надію  на  щастя  в  ночі  з  чорноти.
Щоб  не  було  більше  безпросвіти-болю
Та  вели  до  мене  знов  твої  сліди.

15.12.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817686
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 16.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Обіймала зимова ніч

Знову  падає  сніг  за  вікном,
Знову  згадую  дні  ті  чудові.
Ясний  місяць  зійшов  над  селом,
А  на  небі  розкидані  зорі.

Ніжний  шепіт  почувсь  в  далині,
Обіймалась  закохана  пара.
В  ті  часи  пригадалось  мені,
Як  зимова  нас  ніч  обіймала.

А  попереду  бу́ло  життя,
Мрій  багато,  надій,  сподівання.
І  щасливе  мабуть  майбуття,
Разом  з  нами  гаряче  кохання.

Пролетіли  так  швидко  роки,
Загубились  у  сніжній  хурделі.
Ми  з  тобою  давно  вже  батьки,
Я  у  серці  лишилась  твоєю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817670
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 15.12.2018


НАДЕЖДА М.

І сипалися звуки, як кришталь

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EmlNz547Pxk[/youtube]

Зимовий  день  зморився,  йде  на  спад.
І  тихий  вечір  плив  йому  на  зміну.
Багато  притаїлось  в  нім  принад,
Чекаю  з  нетерпінням    цю  таїну.

Коли  навколо  темінь  непроглядна,
Несуть  тебе  думки  в  далекий  світ.
І  ти  стаєш   слабкою,  і  підвладна.
Не  маєш  сил  цей  зупинить  політ.

І  як  крізь  сон,  я  чую  скрипки  звуки.
Це  грає  віртуозно  так  скрипаль.
Мій  настрій  і  ця  гра,  як  перегуки,
Що  сипляться  навколо,  як  кришталь.

Заслухалась  й  чомусь  засумувала...
Чому  звучала  сумно  так  струна?
Я  подих  на  хвилинку  втамувала.
Чому  ж  торкнула    боляче  вона?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817638
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 15.12.2018


Любов Іванова

РАССТАЕМСЯ С ТОБОЙ

[b][i][color="#33700c"][color="#8d1096"]Р[/color]уку  отпустить  -  нужна  мне  сила
[color="#8d1096"]А[/color]  зачем  ее  мне  отпускать?
[color="#8d1096"]С[/color]ловно  в  стужу  вновь  душа  застыла
[color="#8d1096"]С[/color]ердце  реже  начало  стучать
[color="#8d1096"]Т[/color]ы  уходишь,  чувства  льды  сковали...
[color="#8d1096"]А[/color]х,  как  горько  мне  от  слов  "Прости"!
[color="#8d1096"]Е[/color]сть  в  твоем  уходе  груз  печали
[color="#8d1096"]М[/color]не  одной  теперь  его  нести.
[color="#8d1096"]С[/color]лезы  при  тебе  я  лить  не  стану...
[color="#8d1096"]Я[/color]вно,  только  слабые  скорбят.

[color="#8d1096"]С[/color]прячут  годы  боль,  залечат  рану,

[color="#8d1096"]Т[/color]олько,  как    дышать  мне  без  тебя?
[color="#8d1096"]О[/color]сень  плавно  встретилась  с  зимою,
[color="#8d1096"]Б[/color]ыло  и  у  нас  немало  зим.
[color="#8d1096"]О[/color]тболею...    горечь  вёсны  скроют
[color="#8d1096"]И[/color]мя  твоё  брошу  среди  льдин[/color][/i].[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817369
дата надходження 13.12.2018
дата закладки 13.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

У ніч на Андрія

Мете  біленький  сніг  в  вікні,
Немов  зерно  хтось  сіє.
Згадалося  в  думках  мені,
Гадання  на  Андрія.

Смачні  пеклися  пампушки,
Варенички  варились.
В  печі  кипіли  галушки.
У  ніч  свічки  палились.

На  небі  вже  зійшла  зоря
І  почалось  гадання.
Побачив  хтось  богатиря,
А  хтось  палке  кохання.

Вгорі  висіла  калита́́,
Її  вкусити  треба.
В  різні  боки  вона  хита,
А  в  ній  така  потреба.

Дзвеніли  співанки  гуртом
І  саме  на  Андрія,
Дружив  собака  із  котом,
В  дівчат  збувалась  мрія.

Чию  пампушку  першу  з'їсть,
Сірко  чи  Мурчик  швидко.
До  того  завітає  гість,
Промовить  їй  "лебідко..."

Зима  трусила  білий  сніг,
У  день  той  кожен  мріяв.
Це  свято  радісне  для  всіх,
Первозванного  Андрія.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817384
дата надходження 13.12.2018
дата закладки 13.12.2018


Valentyna_S

Замальовка

Присадкувата  хата  сховалась  в  базнику.
Застиг  зневіри  погляд  в  тінях  хащі.
--Заходь,  хто  хоче,--риплять  дверцята  в  сіннику.
Горіх  рогами  вдерся  на  горище.
Лиш  забреде,  бува,  кульгавий  дощ-всюдирозлий.
Постукає  він  костуром  у  вікна:
--В  оцій  хатині  ще  є  хоч  хто-небудь  живий?—
Й  потупцювавши  трішки,  також  зникне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817324
дата надходження 12.12.2018
дата закладки 13.12.2018


НАДЕЖДА М.

Розцвіла зима весною

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gbQDdRj22w4
[/youtube]

Відгуляла  лиш  відлига,
Призадумалась  зима.
В  голові  нова  інтрига:
Нова  думка  вже  пройма.

Осліпити  все  красою,
Обмануть,  що  вже  весна,
І  явиться  молодою?
Тільки  жаль,   не  запашна.

Задум  швидко  порішила:
Все  зробила  крадькома.
Та  до  ранку  так  спішила.
Не  завадила  й    пітьма.

Довго  й  вміло  працювала:
Розцвіли  усі  сади,
Розстелила  покривало,
Замела  усі  сліди.

Візерунки  вишивала,
Квіти  кинула  в  вікно..
Одного  тільки  не  знала:
Стать  весною  не  дано...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817248
дата надходження 12.12.2018
дата закладки 12.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

В моєму серці залишився ти

Не  змиє  дощ  закохані  сліди,
Вночі  не  заморозять  їх  морози.
В  моєму  серці  залишився  ти,
Й  мої  холодні  на  обличі  сльози.

Живуть  ті  відчуття  весь  вік  в  мені,
Не  стерти  їх,  не  викинути  з  долі.
Коли  на  небі  з'являться  вогні,
Тоді  я  привітаюся  з  тобою.

Думками  я  скажу  тобі  люблю,
Думками  розкажу,  що  так  страждаю.
Про  тебе  пам'ять  в  серці  бережу,
Ти  не  повернешся  до  мене,  знаю...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817202
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 12.12.2018


гостя

…серце



Тихі  морози.
У  серці  гірка  вода.
Вежі  червоні  .  Темні  вогні  колишні.
Там,  де  світанки  повні  твоїх  ридань,
Вже  колихає  вітер  
   солодкі  вишні.

…  і  розливають  
У  келихи  срібний  чай,
Де  переходить  у  вечір  пора  обідня.
Серце  глухе,  як  вата,  то  ж  пробачай…
Серце  черстве,  
   мов  скоринка  вчорашня  хлібна…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817177
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 11.12.2018


Валентина Малая

КАЗКА ПРО ФІГУРИ і не тільки…

/...танцюватимемо  і  співатимемо,що  б  не  було.../

[youtube]https://youtu.be/SJM0e1YcHIg[/youtube]


[i]/  частково  -за  В.Глушанковою
в  перекладі  з  російської  мови  /

[b]КАЗКА-ЛЖА[/b]...та  в  ній-натяк
зрозумій  її,простак
Чи  богатий  ,чи  бідняк,
Доки  ж  будем  жити  так??
***
[b]ФІГУРА  НУЛЬОВА:  АНОНСНА[/b]

…не  треба  мені  кусень  сала,
Не  треба  пшениці...
Дайте  лише  до  милого
Міцно    притулиться…
Розповім  вам  про  фігури
Царські  і  народні
Про  терплячі  їх  натури,
І  про  правду…Згодні???

[b]ФІГУРА  ПЕРША:ЦАРСЬКА[/b]

Цар  з  царицею    на  ґанку
Й  свита  царська  літнім    ранком
Всі  запитують  в  прем'єра:
-  Як  життя  в  пенсіонера?!
Той  на  їх    смурнії    лиця
лиш  почухав  потилицю:
-  Та…морили  й  так  і  сяк
І  не  виморим    ніяк…

Цар  же  дав  указ    дізнатись
Скрізь  гінців  порозсилати
Розпитати  й  звітувати,
Як  на  пенсію  прожити,
Ще  й  співати  й  не  вмирати…

[b]ФІГУРА  ДРУГА:ГОНОЧНА[/b]

Лиш  під  зиму  всі  гінці
Повернули  папірці.
В  них    усе  доповідали...
Раз  таке  завдання  мали…
Хто  у  ліс,а  хто  по  дрова,
Кожен  і  по  черзі  мовлять:

-  Лише  ДЕНЬ  прожити  в  змозі,
А  ось  …місяць  -  навіть,в  прозі…
Дуже  сутужно  і  складно,  
Не  у  всіх  все  досить  ладно.
Та…викручуються  ,пнуться,
Не  дають  собі  …загнуться…

-  Розкажу  я  все,як    є,
Як  же  їхнє  житіє…
Перше-    платять  за  квартиру
І  купляють  солі,жиру,
Круп  і  трохи  цукорку,
Ті,хто  курять,-табаку…
Залишок  поділять  вправно:
В  день  –  по  40  гривень  ,главно…
Хліба  куплять,молока…
Мила,пачку  порошка…
Не  жирують  і  не  сохнуть
Головне,що  все  ж  не  дохнуть…

-Хто  завів  собі  городик,
Хто  по  лісу  влітку  бродить,
А  хтось  рибки  наловив,
Накоптив  і  насолив…
Взимку  хтось  капусту  квасить,
А  хтось  трав  зібрав  запаси…
Насушив  грибів  в  коробці,
«Самжене»  у  пляшці-пробці...

[b]ФІГУРА  ТРЕТЯ  :  БУДЬМО,ГЕЙ![/b]

-  З  ними  влітку  я  прожив,
Вірою  й-  правдою  служив…
А  народ  –  він  же  хороший.
То  нічого,що  в  калошах…
Може  більш  морить  не  будемо?
Хай  живуть  спокійно  люди  …
Скільки  там  їм  залишилось?..
Й  спокійніше  ,ваша  милість…

Цар  гінцю  сплатив    за  труд…
І  сказав  :  «Нехай  живуть!»
Більш  морити  їх  не  будем,
Й  про  все  те  й  про  них  за-бу-дем!

[b]ФІГУРА  ЧЕТВЕРТА  :ВИРІШАЛЬНА[/b]

Правда  це,а  чи  то  казка,
Чорний  гумор,чи  то  сміх
Та  всьому  цьому-  розв»язка-
"Цо  то  бенде"...для    усіх…???

Хто  глумиться    над    народом,
Риє  яму  і  гнобить…
Той  в  гієні  привселюдно
Буде  заживо  горіть…
Хто  не  дума  про  нащадків,
Потонув  в  своїх  гріхах…
Геноцидові  нападки
Шле  по  селах  і  містах-
Той  пожав  собі  прокляття
І  на  себе  й  на  весь  рід.
Ще  є  час-  для  покаяття
Бо  який  залишать  слід???

[b]ФІГУРА  П"ЯТА:ПЕНСІОНЕРСЬ[/b]КА

Не  зломить  пенсіонерів,
Та  і  молодь  нашу  теж!!!
Хоч  і  пенсії  маленькі,
Й  санкції  не  знають  меж!
Хай  попробують  панки
В  злиднях  жить  не  день-роки…
Ой-йо-йо-йо-йо-йо-йой!!
Кожен  старець-то  ГЕРОЙ!!

[b]ФІГУРА  ШОСТА:  НА  МАЙДАНІ[/b]

На  майдані  ,коло  церкви
Вже  зима  і  сніг  іде….
Хтось  поїхав  у  Європу…
Подивитись,краще  де???
Й  облітав  й  наш  журавель
Сто  морів  і  сто  земель.
Й  ми  спитали  в  журавля,
Де  найкраща  є  земля…
Журавель  відповідає:
Краще  рідної  немає!!!!

10.12.2018р.




[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817064
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 11.12.2018


геометрія

В БІЛІМ ПОЛІ, БІЛА ДОЛЯ…

                                     В  білім  полі,  біла  доля,
                                     не  минула  і  мене...
                                     Посріблила  мої  скроні,
                                     й  до  землі  давно  вже  гне...

                                     Біла  доля  в  зимну  пору,-
                                     мені  смутку  додає...
                                     Кольорове  в  моїм  зорі,
                                     непідвладним  вже  стає...

                                     Лише    згадки  кольорові,-
                                     незабутні,  чарівні...
                                     І  дитинство,  й  юні  роки,
                                     в  часі  щастям  осяйні...

                                     В  зрілі  роки  кольорове,
                                     розквітало,  як  весна...
                                     І  зелене,  й  веселкове,
                                     повне  радості  й  тепла...

                                     Хоч  бувало    кольорове,
                                     теж  приносило  біду...
                                     Чорним  димом  оповите,
                                     з  гіркотою  на  виду...

                                     Та  з  роками  все  відходить,
                                     білим  снігом  заміта...
                                     Не  змиває  лише  совість,-
                                     ні  печаль,  ані  жура...
                                 
                                     Все  було  на  моїм  полі,-
                                     і  веселе,  і  сумне...
                                     Не  зламала  мене  доля,
                                     й  не  покинула  мене...

                                     То  нічого,  що  збілила,
                                     біле  також  чарівне...
                                     І  хоч  мало  маю  сили,
                                     та  буває  й  осяйне...

                                     Діти  й  внуки  пречудові,
                                     і  правнучка  в  мене  є...
                                     І  подія  виняткова  
                                     бува  сили  додає...

                                     Та  війна,  що  йде  на  Сході,-
                                     усім  смутку  додає...
                                     Й  негаразди  у  народі,
                                     і  неправда  дістає...

                                     В  білім  полі,  біла  доля,
                                     не  лише  у  мене  є...
                                     На  життєвім    людськім  полі,
                                     дає  кожному  своє...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817027
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 11.12.2018


Ганна Верес

Поет – душі людської зодчий

Я  не  люблю  розмов  про  все  і  ні  про  що,
А  хочу  словом  запалити  очі,
Серця  зачарувати  всім  віршом,
Адже  поет  –  душі  людської  зодчий.

Я  не  люблю  зарозумілих  фраз,
Бо  тільки  простота  –  найбільша  цінність  –
Цьому  навчав  Великий  наш  Тарас.
Писати  просто  маю  в  собі  смілість.

Я  не  люблю,  коли  туманяться  думки,
І  їх  не  кожен  може  зрозуміти…
Поезія  повинна  жить  віки,
Дорослі  щоб  впивались  нею  й  діти.
2.10.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817047
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Олеся Лісова

Дива зими

Вийшла    на  ганок.  Не  можу  повірить.
(  Листопад  до  ночі  тупотів).
На  світанку  ж    грудень  все  подвір’я
Білим  оксамитом  застелив.

Рівний-рівний,  ніжний,  первозданний
Ще  й  пташина  не  лишила  слід.
Тисячі  сніжинок  філігранно
Вкрили  чорний  і  бентежний  світ.

Накрила  з  головою  тепла  хвиля
Незайманого  снігу  білий  пух.
Неначе  першого  кохання  світла  сила,
Ні  зойкнути,  ні  перевести  дух.

Ніби  народження  світу  нового.
Лише  любов  і  ні  грама  образ.
Сніг  чистий-чистий…Дивлюся  на  нього
Господнім  дивам  уклоняюсь  ще  раз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817042
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Валентина Рубан

А ДЕ ЖИВЕ ПАМ’ЯТЬ?


А  де  живе  пам’ять,  у  небі  чи  зорях?
В  морях?  В  Океанах?  У  полі?
В  садочках  вишневих?  В  грайливих  узорах?
В  степах  безкінечних  –  на  волі?

А  де  живе  пам’ять?    У  мріях  чи  снах?
В  дрімучих  лісах  чи  в  долині?
А  може  вона  в  солов’їних  гаях?
А  може  в  червоній  калині?

А  де  живе  пам’ять  Твоя    і  Моя,  
В  селі  чи  в    великому  місті?
У  горах  високих,  де  спів    ручая,
Чи  може  в  осінньому  листі?

А  де  живе  пам’ять?  У  думці  ясній?
В  снігу,  чи  в  замерзлім  озерці?
У  сонці  гарячім?  В  душі  осяйній?
Живе  пам’ять  –  в  люблячім  серці.

10.12.2018  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817024
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Капелька

Читаючи твого вірша

Цього  вірша  написано  після  прочитання
прекрасного  вірша  Леоніда  Новоградець
"Найкраща  земля"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815393

Читав  я  Вашого  вірша,
І  ледь  не  плакав  як  дитя.
Чудові,  лагідні  слова.
Гарячі,  ніжні  почуття.

За  рідну  землю,  неба  край,
Що  наче  справжній  любий  рай
І  навіть  птахи  люблять  тут  
Сімейний  скласти  інститут.

Бо  тут  найкраща  їм  земля,
Тому  і  люблять  ці  місця.
Це  їх  Вітчизна,  рідний  дім.
Співається  з  любов’ю  всім.

Тут  перші  кроки  роблять  діти
З  батьками  в  всесвіт,  щоб  летіти.
Чекають  мандри  і  пригоди,
А  також  перші  перемоги.

І  силу  їм  дає  земля,  
Природа,  небо  і  вода.
Тут  річки  Буг,  Дністер,  Дніпро,
Ліси,  озера.  Все  добро.

Удосталь  неба,  щоб  літати
-Красу  Вітчизни  розглядати.
На  жаль  триває  ще  війна.
Колись  закінчиться  вона...

Птахи  до  наступу  зими
Летять  у  сонячні  краї.
Відрядження  це  справжнє  їм,
А  після  знову  в  рідний  дім...

Отак  і  люди  вирушають
І  рідну  землю  залишають...
Чекають  рідні  їх  місця
Коли  і  осінь  і  весна.

     Жовтень-Грудень  2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816920
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 09.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Не губись серед зими

Знову  прийшла  зима,  падає  сніг  у  долоні,
А  у  твоїх  руках,  ніжні  троянди  червоні.
Ти  їх  несеш  мені,  щастя  в  душі  відчуваю,
Чую  слова  твої,  кохаю  люба,  кохаю.

   Не  губись  я  шепочу  тобі,
   Не  зникай  я  молю  не  треба.
   Нехай  будуть  щасливими  дні,                  
   Нехай  світить  зорями  небо.

Гріють  серця  почуття,  лагідним  поцілунком,
В  зиму  любов  поверта,  ніжності  подарунком.
Очі  мов  зорі  твої,  сяють  яскравим  блиском,
Білі  сніжинки  зима,  сипе  немов  намисто.

     
   Не  губись  я  шепочу  тобі,
   Не  зникай  я  молю  не  треба.
   Нехай  будуть  щасливими  дні,                        
   Нехай  світить  зорями  небо.

Нам  не  страшні  холоди,  нам  не  страшні  морози,
Лиш  би  був  поруч  ти  і  не  текли  з  очей  сльози.
Буду  в  обіймах  твоїх,  любий,  коханий  грітись,
Дякую  радо  зимі,  допомогла    зустрітись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816902
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 09.12.2018


Ніна-Марія

Холод розлуки…



Чомусь  так  лунко  впав  на  землю  сніг.
Він,  ніби  постріл,  наглий  серед  ночі.
Ступаю  я  на  крижаний  поріг,
Де  холодно  розлука  зирить  в  очі.

Кохання  чую  запах  ще  п"янкий,
Від  нього  тінь  густа  лягла  розлого.
Спиваю  трунок  спогадів  терпкий,
В  моїм  житті  не  буде  вже  такого...

Хурделить  люто  за  вікном  зима.
Я  хоч  у  мріях  пригорнусь  до  тебе.
Нічого  в  світі  вічного  нема,
Лиш  ти  і  я  -  й  між  нами  синє  небо...

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQu2euVoeCU9UrviuOhIVsOmuUHPPRQq2zVS2pKW1j_FTS6ZtPRsQ[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816896
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 09.12.2018


Амадей

Кохання хочеться напитися доп"яну

Так  хочеться  напитися  доп"яну
І  п"яним  залишатися  тобою,
І  знову  з  головою  у  кохання,
І  далі  жить,  коханням  і  тобою.

Іти  з  тобою  в  парі  через  весни,
І  рахувати  в  парі  в  небі  зорі,
Отой  вогонь  душі  тобі  принести,
Й  засвічувати  зорі  вечорові.

Бродить  у  травах  ночі  до  світанку,
І  соловейка  слухать  на  калині,
З  тобою  люба,  бути  аж  до  ранку,
І  пестити  голівку  на  колінах.

Так  хочеться  вернутись  знову  в  весни,
І  насолоджуватись  запахом  волосся,
Щоб  почуття  в  душі  твоій  воскресли,
І  щоб  лунала  пісня  стоголоса.

Щоб  серденько  пісні  твоє  співало
Щасливими  були  чарівні  очі,
Щоб  почуття,  мов  полум"я  палало,
Кохання  дарувати  тобі  хочу.

Ти  чуєш,  як  серденько  калатає,
Все  тіло  соколом  злетіти  в  небо  хоче,
Для  мене  щастя  більшого  немає,
Як  бачити  твоі  щасливі  очі.

Для  мене  щастя  більшого  не  треба,
Для  мене  щастя  більшого  немає,
І  знає  лиш  один  Господь  на  небі,
Оту  любов,  як  я  тебе  кохаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816890
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 09.12.2018


Віталій Назарук

КАЗКОВА ЧЕРВНЕВА НІЧ

Мов  літній  скарб  -  вечірні  цвіркуни,
Мов  срібні  струни  –  солов’ї  далекі.
Що  своїм  співом,  ніби  чаклуни,
Перебивають  тишу,  наче  глеки.

І  котить  запах  у  тумані  луг,
І  зорепад  ховається  в  тумані.
І  сипле  снігом  тополиний  пух,
Останній  цвіт  зривається  з  каштанів.

Червнева  ніч  –  прогнала  вдаль  туман,
Збирати  диво-квіти  на  Купала.
І  вийшов  Місяць,  мов  казковий  дзбан,
Зозуля  десь  у  лісі  закувала.

Раптово  появилась  дивна  тінь,
Що  мала  чудернацькі    фари-очі.
І  зорі  у  мільярді  мерехтінь,
Передивлялись  казку  диво-ночі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816880
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 09.12.2018


Ганна Верес

Люблю осінні вечори

Люблю  осінні  довгі  вечори,
Хоча  темніє  надто  таки  рано,
З  вікна  невидимі  ні  сад,  ні  явори,
І  місяць,  і  зірки  неначе  вкрали.

А  ми  із  музою  чаюємо  в  теплі,
Домовились  не  поспішать  нікуди,
Здається,  ми  одні  на  всій  землі…
І  спогадів,  і  планів  у  нас  –  пуди.

Коли  ж  у  нічку  вечір  заблука,
Посіє  букви  строго  у  рядочки,
А  в  них  –  про  нас,  героя-вояка,
То  кров  вистукує  у  скронях  молоточком.

Завмерли  у  шерензі  і  думки:
Комфортно  їм  у  довгому  чеканні,
Осінній  темній  ночі  завдяки,
Побачать  світ  і  вірші  про  кохання.

Люблю  я  довжелезні  вечори,
Коли  думкам  у  голові  не  тісно,
Коли  диктує  хтось  мені  згори
Наступний  вірш,  а  чи  слова  для  пісні.
22.10.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816804
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 09.12.2018


Малиновская Марина

< Моя поэзия… >

Моя  поэзия  хотела  бы  светить  и  освещать,
Как  солнца  луч,  свечой,  лампадой,  лампочкой…
Но  только  вычурностью,  злостью  не  кричать!
Быть  чистой,  нежной,  легкокрылой  бабочкой…

Моя  поэзия  хотела  бы  любить,  мечтать!
Светло,  красиво,  вдохновенно,  радужно…
Сердца  разбитые  надеждой  снова  окрылять,
Чтоб  стало  на  Душе  тепло  и  радостно!

Моя  поэзия  хотела  бы  задумчиво  молчать…
О  том,  чем  проза  жизни  слишком  переполнена…
И    бред    больного    разума    не  выдавать
За  гениальность  строк  в  оправе  золота…

Моя  поэзия  могла  бы  честно  рассказать
О  наболевшем,  но  на  лучшее  всегда  надеясь…
И  опыт  жизни,  знания  свои  отображать,
От  хода  времени  нисколько  не  старея…

Моя  поэзия  могла  бы  критикой  обдать
Пороки,  слабости  и  недостатки  человека…
Но  стоит  ли?..  свою  душевную  тетрадь
Окрашивать  в  цвета,  темней  чернеющего  снега…

Моя  поэзия  хотела  бы  светить  и  освещать!…
Она  как  кружева,  ручная,  тонкая  работа…
В  ней  память  прошлого  и  настоящего  печать,
И  очарованной  Души  звучат  хрустально  ноты…


/  31.10.2017  /

(c)  Марина  Малиновская

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816772
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 08.12.2018


Valentyna_S

Торкнулась ніч сорочачим крилом

Торкнулась  ніч  сорочачим  крилом
Скарбів  небесних  таємниці.
Заграло    самоцвітами  кругом,
Мигтять  зимові    плетениці.

Сновида  місяць—майстер-ретушер--
Сяйливості  додав  опалам
І  стелить  білий  трендовий  мохер
На  листя  вижухле  опале.

Чарує  цноти  світла    благодать,
І  пахне  ладаном  святечним.
А  десь  в  селі  розлився  сміх  дівчат
Й  поплив  по    світу  безкінечнім.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816762
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 08.12.2018


Ганна Верес

Моя Україна (Сл. для пісні) .

Де  лани  неозорі
І  збентежені  зорі,
Де  озер  срібноооких
І  річок  водограй,  
Це  моя  Україна,
Сторона  солов’їна,
Там  життя  мого  кроки
Неповторний  мій  рай.  
Приспів:
Це  моя  Україна,
Неповторно-чарівна,
Серцю  мила  і  рідна  –
Мій  улюблений  край.

Де  стежина  від  хати
Поміж  трав  волохатих,
А  по  ній  гуля  воля
В  чебрецевім  вінку,
Там  я  чайкою  плину.
Це  моя  Україна.
В  нас  одна  з  нею  доля  –
Не  знайти  більш  таку.
Приспів.  

Де  народ,  мов  родина,
Там  квітує  калина,
Це  моя  Україна,
Мій  весняний  розмай.
Шепіт  житечка  в  полі
І  найвищі  тополі
Мене  вщерть  напоїли
І  земний  дивограй!
Приспів.
3.12.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816685
дата надходження 07.12.2018
дата закладки 08.12.2018


Валентина Рубан

ДУМКИ МОЇ

Думки  мої,    як  сині  лебеді,
Знялися  в  небо…  й  зразу  ж  сіли  на  воді.
Й  простив,      і  загубився  їхній  слід,
Бо  не  вода  холодна  там,    а  лід.

Думки  мої  злітали  вище  хмар,
Коли  ясні  були,  коли  чорніш  примар.
Коли      -    мене  чарують  і  п»янять,
А  як  коли  –  за  горло  ладні  взять.

Думки  мої,    чом  важко  на  душі?
Гуляєте,  мов  вітер  в  комиші.
Думки  мої,  мої  надії  й  мрії,
Знялись  і  полетіли…  мабуть,  в  вирій.

08.12.2018  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816698
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 08.12.2018


Любов Іванова

СЛУЧАЙНАЯ ВСТРЕЧА

[b][i][color="#0011ff"][color="#f21308"]С[/color]колько  лет,  сколько  зим  пролетели  и  в  прошлое  канули  
[color="#f21308"]Л[/color]ишь  теперь  я  смогла,  стоя  здесь,  у  реки  сосчитать.  
[color="#f21308"]У[/color]скакали  года  и  истлели  в  бушующем  пламени  
[color="#f21308"]Ч[/color]то  же  тянет  меня  поэтапно    в  душе  воссоздать.  
[color="#f21308"]А[/color]  коль  жизнь  привела  нас  с  тобой  снова  к  памятной  пристани,  
[color="#f21308"]Й[/color]значально  понять  -  в  лабиринтах  запутались  мы  
[color="#f21308"]Н[/color]у  а    коль  суждено,  все  былое  забудем    и...    выстоим,
[color="#f21308"]А[/color]  сейчас    мы  стоим,  взяв  у  прошлого  счастье  взаймы.
[color="#f21308"]Я[/color]хта  нашей  любви  столько  лет  дрейфовала  меж  скалами,  

[color="#f21308"]В[/color]етры  гнали  ее,  а  бывало  ложили  на  борт...  
[color="#f21308"]С[/color]  наших  вольных  широт  мы  прибились  к  причалу  усталыми  
[color="#f21308"]Т[/color]ак  бывает  в  пути...  вот  такой-то  у  нас  поворот.  
[color="#f21308"]Р[/color]астеряли  давно  мы  обиды,  которые  гложили  
[color="#f21308"]Е[/color]сть  лишь  чувств  красота,  есть  любовь  и  желание  жить.
[color="#f21308"]Ч[/color]то  жалеть  о  былом....  А  хорошее  мы  подытожили,  
[color="#f21308"]А[/color]  важнее  всего  -  между  нами  не  прервана  нить.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816662
дата надходження 07.12.2018
дата закладки 07.12.2018


Valentyna_S

Дивина

Біло-біло--ані  сліду.
Спить  земля  під  теплим  пледом.
Гілля  пишне  —  в  снігоцвітті,
Іскри  сіються  крізь  сито
На  рум’янці  горобини
І  самшиту  одежину,
На  стовпці  в  овечих  шапках,
Гуні  яблунь  в  сизих  латках,
Шпажки  дикої  ожини,
Теплі  валянки  стежини.

Чимсь  сипнув  вітрець  в  обличчя.
Що  це?  Що?  Чи  мені  сниться?
В  срібло  вбралися  ялини,
В  пачках  кружать  балерини…
Козуб  повний  носить  білка,
В  ньому  гриб,  горіх  й  мобілка  …
Скрекотять  сороки  вперті,
Крила  враз  почали  терти:
--Це  ж  бо  радість  —  не  абищо,
Харч  збирать  тепер  навіщо?
Білка  –  добра  господиня,
В  неї  скарбу  повні  скрині.
Змилосердиться,  напевно,
У  дуплі  ж    горіхів  повно!..

Протираю  очі,  Щезло…
Зникло  все:  сороки  й  білка.
Вихор  мчиться  до  присілка…
Дивина  зі  мною  сталась,
Бо  земля  до  свят  прибралась.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816561
дата надходження 06.12.2018
дата закладки 06.12.2018


геометрія

ЗНОВ ПРОВОДЖАЮТЬ БАТЬКИ СИНІВ - КРАСЕНІВ…

     Падає,  падає  листя  із  ясенів,
     Поруч  калина  в  чарівнім  вінку...
     Знов  проводжають  батьки  синів-красенів,-
     На  непотрібну  нікому  війну...

     Стоять  зажурені  батько  із  матір"ю,
     Вщерть  переповнені  тривог-думок,
     Зранку  до  самого  сонечка  заходу,
     Не  відійдуть  ні  на  мить,  ні  на  крок...

     Лиш  аж  під  вечір,  як  сонце  сховається,-
     Стомлені  в  хату  неспішно  зайдуть...
     Он  із  портрета  синок  усміхається,
     Руки  до  нього  і  очі  ведуть...

     Так  у  тривозі  тепер  вони  житимуть,
     Що  там?  Ну  як  там  воює  синок?
     Долю  благатимуть,  Бога  молитимуть,
     Щоб  уцілів  й  повернувся  синок...

     З  самого  ранку  до  вечора  пізнього,-
     Погляди  линуть  туди,  де  синок,
     Моляться,  просять,  благають  Всевишнього,
     Так,  що  аж  вітер  зненацька  замовк...

     Довга  зима  ця  й  нестерпно  холодна,-
     Сили  в  батьків  забира  й  забира...
     Скільки  синів  забере  невідомо  ще,
     А  у  батьків  вже  й  душа  завмира...

   Треба  війну  цю  негайно  спинити,-
   Це  зрозуміло  усім  і  мені...
   І  Україну  пора  відновити
   Наперекір  негараздам  й  зимі...

   Снігом  засипало  листя  із  ясенів,
   І  на  калині  в  снігу  кетяги...
   Ждуть,  виглядають  синів  своїх  красенів,-
   Чеканням  стомлені  їхні  батьки...
                                       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816533
дата надходження 06.12.2018
дата закладки 06.12.2018


НАДЕЖДА М.

СІче і крутить білий сніг

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=12UkXfSXFS4
[/youtube]
Січе  і  крутить  білий  сніг.
Яка  лиха  оця  година!
Десь  недалеко  вітру  сміх,
Ламає  він  малу  стеблину.

Вона  тримається,  як   може,
Не  хоче  впасти  у  замет.
Надія  теплиться,  так  схоже,
І  з  вітру  вирватись  тенет.

А  вітер  крила  розправляє,
Стеблинку  тисне  до   землі.
Його  ця  гра  так  забавляє.
Він  радий:  сили  ж  немалі.

Слаба  рослинка  рветься  з  пут,
Бо  до  життя  жага  велика.
Та  як  же  вирватись  із  скрут?
Вона  ж  живе,  поборить  лихо.

Іде  двобій  добра  і  зла.
Добро  ніщо   не  переможе,
Яка  билиночка  мала,
Коритись  вітру  все  ж  негоже....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816536
дата надходження 06.12.2018
дата закладки 06.12.2018


Lana P.

У НЕБЕСНІЙ МИСЦІ

У  небесній  мисці,
Всесвіту  колисці,
Зорі  сіють  блиски.
Осяйні  світила  
Погляди  встромили  
В  неземні  вітрила  —
Хмаровиння  біле    
Клаптями  висіло,
Плавало  несміло.
Місячний  молодик
Всівся  на  ослоник.
В  мідний  ополоник,
З  глибини  тарелі,
Крізь  нічні  тунелі,
Назбирав  пастелі  —
Срібні,  золотисті,
Сонячно-іскристі,
У  пітьмі  імлистій.
Глипнув  у  шпаринку,
Оживив  хмаринку  —
Освітлив  картинку.          4/12/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816478
дата надходження 06.12.2018
дата закладки 06.12.2018


Ганна Верес

Сива правда

Блукає  сива  правда  по  землі,
З  надією  у  душі  заглядає,
Для  кожної  із  них  вона  свята  є,
Та  нею  нехтують  частенько  королі.

Чому  ж  в  пошані  правда  не  у  всіх,
Важлива  для  малого  і  старого?
Хто  зупиня  її  біля  порогу,
Той  творить  чорний  непростимий  гріх.
2.12.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816450
дата надходження 05.12.2018
дата закладки 06.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Подаруй мені коханий

Подаруй  мені  коханий,  зиму  кольорову,
Щоб  в  блакитному  тумані,  ніч  була  казкова.
Щоби  зорі  золотаві,  розцвіли,  як  квіти,
Свої  фарби  різнобарвні  дарувало  літо.

Подаруй  мені  коханий,  голубі  світанки
І  гарячі  поцілунки,  і  щасливі  ранки.
Щоб  тепло  твоє  душевне  у  морози  гріло,
Щоби  сонце  в  небі  темнім,  радісно    світило.

Подаруй  мені  коханий,  заповітну  мрію,
Серцем  я  тебе  кохаю  і  в  душі  лелію.
Я  з  тобою  буду  поруч,  любий  мій,  у  свято
І  розквітне  літо  в  зиму,  і  чудес  багато...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816432
дата надходження 05.12.2018
дата закладки 05.12.2018


Валентина Рубан

А НІЧ БУЛА ЗОРЯНА…

А  ніч  була  зоряна,  зоряна…
У  горах  десь    сон  спочивав.
Гладь  неба  у  сяйво  захована,
В  якій,  місяць      вміло  снував.

А  ніч  була  зоряна,  зоряна,
Світив  місяченько  в  вікно.
Й  дивились  на  нас  зачаровано,
Було  це  недавно  й  давно…

В  вікно    нам  смерека  шептала.
Чарівна  була  її    річ.
Любов  у  серцях  клекотала.  
Не  знаючи  меж  -  протиріч  .

Серпанок    за  скелю  сховався,
Аби  не  стривожити  мить.
Амурчик*    тоді  дивувався.
В  закоханих  –  вчився  любить.

А  ніч…  на  чар  зіллі    настояна,
І  викупана  в  Пруті…
Така  була  зоряна  -  зоряна.
Такою  бува  раз  в  житті.

 05.12.  2018  р

Амур  -  (  за  римською  міфологією)  Бог  Кохання.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816407
дата надходження 05.12.2018
дата закладки 05.12.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Бережіть любов

У  розкоші  безмежності  пухких  снігів
Ні  звука,  і  ні  слова,  тільки  тиша.
Кохання  прокладе  доріжку,  ніби  гід.
І  душ,  й  сердець  торкнеться  ваших  нишком.

Щоби  з  очей  світилась  радість,  не  сльоза,
Для  вас  віч-на-віч  ніжність  і  без  свідків.
Щоб  вірності  плелась  серед  зими  лоза,  
Щоби  жорстокості  не  віяв  вітер.

То  ж  бережіть  любов,  що  відшукала  вас,
Не  втратьте  в  недовір*ї,  в  холоднечі.
В  гармонії  живіть,  цінуйте  щастя  час,
Тоді  не  буде  в  душах  порожнечі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816408
дата надходження 05.12.2018
дата закладки 05.12.2018


Інна Рубан-Оленіч

Хуртовина

[color="#002bff"][i][b]Х[/b]то  лютує  і  регоче?
     [b]У[/b]  мою  хатину  хоче…
         [b]Р[/b]озвіває  сніжні  гори,
             [b]Т[/b]употить  від  непокори.
                   [b]О[/b]біймає  білим  пухом,
                       [b]ВИ[/b]хваляється  кожухом,
                                 [b]Н[/b]аче  снігова  перина,
                                       [b]А[/b]  зоветься….  (Хуртовина)
                                                         03.12.2018[/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816357
дата надходження 05.12.2018
дата закладки 05.12.2018


Валентина Рубан

. КАЛИНА.

Калина  сладкая  созрела  снежная.
Любовь  была  у  нас  с  Тобою    нежная.
Такая  жаркая,  такая  милая,
Такая  пылкая,  неугасимая.

Калина  горькая  осталась  в  осени,
Мелькали  звездочки  в  небесной  просини.
Ты,  приходил  не  зван,  да  и  не  прошенный.
Любовь  забытая  и  нами  брошена.

Калина  красная  пылает  на  снегу,
Любовь  осталась  там,  на  тихом  берегу.
Там  где  калина  –  жар,  алеет  красная
Разве  любовь  у  нас  была  напрасною?


Калина  вызрела,  пора  ее  сорвать
Что  нам  с  Тобой  делить,  что  нам  с  Тобой  терять?
Калина    красная,    во  льду  –  блестящая.
У    нас  любовь    с  Тобою  -  настоящая

04.12.  2018  г

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816327
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 05.12.2018


Valentyna_S

На цій главі не ставитиму крапки…

На  цій  главі  не  ставитиму    крапки,  
Бо  мариться  продовження    колізій.
В  страждання  не  закохана,  як  Кафка,--
Скажу,  однак,  поменшало  ілюзій.  

І  крила  ще  літають  —  вже  не  юні,--
Бо  так  душа  ще  рветься  до  польоту.
Гортаю  сторінки  я  незабутні,
Щоб  відновити  хоч  частину  соту

Того,  що    ви́крали      літа-злодії,
Лишивши  в  пам’яті  з  омрій  руїни.
Щоб  не  позбавив  нині    ще  надії--
Одного  в  Бога  я  прошу  незмінно.

Щоби    душі́,  живій  і  невсипущій,
Котра  з  іржавої  поверне  да́лі,
Більш  не  пекло  за  тим  давно  минущим
Й  життєпис  мій  не  ве́ршили  печалі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816333
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 05.12.2018


Лилея

Свет любимых глаз

Свет    твоих  глаз
О  многом  говорит...
Это  не  иллюзия  и  не  обман...
В  них  -  настоящий  -  ты...
Свет  утренней  мечты
Может  проникать...  до  глубины...
Свет  любимых  глаз
Должен  побеждать  -
Серость...  жизнь    в    "не  любви"
Ты  знаешь    -  "как"...
Храни,  Любовь,  храни!
Я  чувствую  тепло
От  искорки  твоей...
Твой  поцелуй!
Хоть  рядом  тебя  нет...
Ты  -  феномен...
Одновременно    "Быть"...
И    "там"  и    "здесь"...
Лишь  светом  глаз  
Любовь  зажечь!
От  этой  искорки  -  светлей!
Подарок  для  Души!
Оставайся!
Таким  ,  какой  ты  Есть!
Всё  время  развивай
Любовь  Души  своей!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816323
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 05.12.2018


геометрія

ЗИМОВІ ЗАГАДКИ, ХОЛОДНІ ВІДГАДКИ…

                               1.  Біга  -  біга  навкруги,
                                       то  сюди,  а  то  туди,
                                       холодів  уже  нагнала,
                                       в  річках  воду  всю  скувала...

                               2.  Вже  наткала  полотна
                                       біля  кожного  вікна,
                                       і  на  полі,  і  у  лісі,
                                       і  нікого  не  боїться...

                               3.  Щось  легесеньке  неждане
                                       на  долоню  мені  впало,
                                       а  як  я  зайшла  до  хати,
                                       й  ну  з  долоні  утікати...
                                   
                               4.  Хоч  прозорий,  ніби  скло,
                                       та  не  вставиш  у  вікно...

                               5.  Не  шукав  стежок  й  доріг,
                                       поспішав,  стомивсь  і  ліг...
                                       Лежать  буде  до  весни,
                                       потече  аж  у  річки...

                                 6.  В  небі  хмара  пролітала,
                                         білим  пухом  все  вкривала;
                                         вітер  їй  допомагав,
                                         всі  дороги  замітав...

                                 7.  І  без  фарб,  й  без  олівців,-
                                         розмалює  шибки  всі,
                                         це  художник  зимовий,-
                                         то  великий,  то  малий...

                                   8.  А  ці  влітку  у  теплиці,
                                           занудилися  сестриці...
                                           А  як  випав  сніг  лапатий,
                                           вже  й  спішать  вони  гуляти...

                                     9.  І  брати  є  близнюки,
                                             крешуть  лід  сюди  й  туди,
                                             залишають  лиш    сліди,-
                                             на  подвір"ї  із  води...

                                   10.  Цю  зліпили  серед  двору,
                                               ще  й  з  мітлою  у  руках,
                                               казанок  на  неї  вділи,
                                               всі  сміялись,  і  раділи...
                                                 
                                     11.  Я  плету-плету  хлівець,
                                                 аж  на  четверо  овець,
                                                 на  одного  ж  баранця,
                                                 ще  окремого  хлівця...

                                       12.  І  зимою  ці  -  зелені,
                                                   хоч  колючі  та  веселі...
                                                   В  кожну  хату  завітають,-
                                                   усіх  з  святом  привітають...  

                                               Відгадки:  1,2:  зима.  3.сніжинки.  4.лід.  5.сніг.  6.віхола.
                                                                               7.мороз.  8.лижі.  9.ковзани.  10.  снігова  баба.
                                                                               11.рукавиці.    12.  ялина  і  сосна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816309
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 05.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Моїм коханням будеш ти

Усе  життя  я  так  люблю  тебе,
Як  прокидаюсь,  як  лягаю  спати.
Як  світить  в  небі  сонце  золоте
І  як  торкає  вітерець  кирпатий.

Люблю  тебе,  коли  на  дво́рі  сніг,
Коли  метуть  за  вікнами  хурделі.
Коли  течуть  струмочки  навесні
Як  літо  нам  дарує  каруселі...

Люблю  тебе,  коли  впаде  листок,
Для  нас  їх  осінь  з  дерева  зриває.
Вдихну  повітря  свіжого  ковток,
Мене  любов  в  цю  пору  зігріває...

Люблю  тоді,  коли  цвітуть  сади,
Коли  роса  на  трави  пада  дзвінко.
Мені  сказати  хочеться  тобі:
"Коханий!  Подивись,  як  світить  зірка!".

Торкнися  пальцем  шибки,  до  зорі
І  усміхнись  мені,  я  так  чекаю.
Блакитні  бачу  оченьки  твої,
Моїм  коханням  завжди  будеш,  знаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816249
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 04.12.2018


Валентина Рубан

А СНІГ ІДЕ


А  сніг  іде,  землю  вкриває,
Поля,  ставки,  яри,  гаї.
І  заметіль  пісень  співає,
Там,  де  співали  солов»ї.

Де  зорі  у  ставку  купались,
Лежить  важкий  блакитний  лід.
А  там,  де  трави  нам  всміхались,
Лишився  на  снігу  лиш  слід.

Де  ми  з  Тобою  зустрічались,
Давно  уже  і  слід  простив.
А  те,  що  мріялось,  гадалось….
Навіщо  Ти  це  допустив?

…А  сніг  іде,  усе  вкриває,
Думки  і  мрію…що  згаса.
Та  я  Тебе  не  відпускаю.
Хай  свідком  будуть  небеса.

03.12.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816198
дата надходження 03.12.2018
дата закладки 03.12.2018


Lana P.

ПАЛАЮТЬ ГОРИ

Палають  гори  в  мерехтінні,
Де  віхоли  танцюють  тіні,
У  білосніжному  убранні,
Зі  сонцесходом  на  світанні.

Грайливе  сяйво  в’ється  плаєм
І  скаче  спритним  горностаєм,
Перекидається  з  вершини
На  срібні  пагорби,  долини.  

Гаї  смугасті  та  діброви
Повиряджалися  в  обнови.
Невтомна  рання  завірюха  
Здіймає  з  ночі  капелюха.              3/12/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816189
дата надходження 03.12.2018
дата закладки 03.12.2018


Мельник Галина

Подрузі дитинства

ПОДРУЗІ  ДИТИНСТВА    (Люба    Дорошенко)

Під  лісом,  де  в  яру  живе  відлуння
Красу  природи  не  зітруть  віки.
В  краю  чудовім  де  батьків  колиска,
Пройшли  дитинства  нашого  роки.

Ти  звідтіля  пішла  у  світ,  у  люди,
І  стала  ось  такою,  як  ти  є
.Ішла  рішуче,  впевнено  і  мудро,
Життя  надійно  будувать  своє.

Ось  ювілейну  осінь  ти  зустріла,                                                                
Час  промайнув,  як  птаха  переліт.
Соколика  ти  сина  народила,
Плекай  онуків  ще  з-пів  сотні  літ.

Хвороби  хай  обходять  стороною,                                                      
І  не  турбує  горе  і  біда.                                                                              
Хай  старість  не  зустрінеться  в  дорозі.                                          
Душа  хай  буде  завжди  молода.                                                          

Багато  довгих  років  при  здоров'
Тобі  прожить  бажаю  щиро  я
Жіноче  щастя  хай  з  тобою  дружить,  
дитинства  краща,  подруга  моя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816166
дата надходження 03.12.2018
дата закладки 03.12.2018


НАДЕЖДА М.

Зима така непередбачена

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ov16vCf2Jeo
[/youtube]

Зима  така  непердбачена:
То  сніг,  то  дощ,  а  то  відлига.
Неначе  сенс  її  тут  втрачено.
У  чому  зміст  її  інтриги?

Мороз  ударить,  холоднеча.
І  ніби  з    нами  заграє.
Чи   маєш  примхи  ти  жіночі?
Ужалить  -  болю  завдає...

А  то  дивлюсь  :  дощем  вже  плаче,
Невже  за  скоєне  так  жаль?
Ми  їй  пробачимо,  одначе,
Бо  в  неї  серце  це  -  кришталь.

А  то  візьме  і  пожаліє:
Стече  водою  білий  сніг,
Хоч  і  зима,  та  все  уміє.
Уміє  вдарить  навідлиг.

Морозить  наші  ніжні  душі,
Знов  пробирає  до  кісток,
Та  ми  до  неї  не  байдужі,
Повітря  свіжого  ковток...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816162
дата надходження 03.12.2018
дата закладки 03.12.2018


геометрія

ПОЕЗІЇ ЧАКЛУНКИ

Від  зливи  слів  живих  в  мені,-
Ніде  немає  порятунку…
То  грає    на  моїй  струні
Осінь  –  поезії  чаклунка…
                                 У  цю  осінню  благодать,
                                 осінь  слова  мої  колише…
                                 Не  хочу  я,  й  не  можу  спать,
                                 душа  диктує,  рука  пише…
   Вже  роздягла  природа  сад,
   зима  в  потилицю  вже  дише…
   Пливуть  слова,  як  диво-клад,
   Зима  у  спокій  мене  кличе…
                                           Не  піддаюся  я  зимі,
                                           разом  із  осінню  чаклую…
                                           І  знову  ніби  на  струні,-
                                           слова  кладу,  ніби  малюю…
   І  візерунки  вже  нові,
   рядки  вкладаю  на  папері…
   Стрункі  виходять  всі  живі,-
   мчать  на  зимовій  каруселі…
                                           Отак  живу,  завжди  пишу,
                                           звісно,  лиш  те,  що  з  серця  лине…
                                           Благословляю  тишину,
                                           хоч  час  за  обрій  мене  кличе…
     Туди  я,  звісно,  не  спішу,
     хоч  не  шукаю  й  порятунку…
     Може,  як  зиму  полюблю,-
     стане  й  вона  тоді  чаклунка…
                                             Ще  й  допоможе  мені  жить,
                                             тому  я  зиму  вже  й  чекаю…
                                             Осінь  мені  ночами  снить,
                                             а  я  нові  вже  плани  маю!..    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816159
дата надходження 03.12.2018
дата закладки 03.12.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Між мною і тобою грань

Ходою  впевнено  зима  крокує,
І  не  шкодує  сніжну  філігрань.
Пряде  й  пряде  білясто-срібний  кужіль,
Лише  між  мною  і  тобою  грань.

Чому  ж  ми  віддалились  берегами,
Згубили  перли  щастя  у  снігу.
І  гордості  стоїть  кремезна  брама,
І  буревію  чується  "гу-гу".

Спліталися  колись  ліанно  долі,
А  потім  -  роздоріжжя  і  зима.
Вдихаєм  холоду  і  смутку  дозу.
Тепер  тепліє  в  снах  любов  німа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816149
дата надходження 03.12.2018
дата закладки 03.12.2018


Валентина Рубан

ЗИМОВИЙ ВЕЧІР

Зимовий  вечір.  Тихо  пада  сніг,
Заснула  в  спогадах  самотньо  тиша.
Десь  там  за  обрієм  давно  день  спати  ліг.
Не  спить  зажурене  серденько  лише.

Не  сплять  і  очі,  сумно  дивлячись  в  вікно,
Де  в  краю    неба    висне  чорна  хмара.
Щаслива  Радість  промайнула  вже  давно,
Для  неї  чомусь  не  знайшлася  пара.

Що  ж  то  було,  чи  Радість  чи  Печаль?
Захована  в  недорогу  оправу.
Все  промайнуло  швидко  так,  на  жаль,
Душі  нелегко  подолать  ту  браму.

Летять  думки,  ніби  притихший  сніг,
Летять  до  Тебе  в  цей  чарівний  вечір.
Я  дуже  хочу,  щоб  Ти  їх  зберіг,
І  врятував  від  самоти  і  холоднечі

Розтане    вечір,  швидко  прийде  ніч,
Розсипле  ясні  зорі  синоокі
Прийде    Твоя  любов  мені  навстріч,
Долаючи  замети  зависокі.

02.12.2018  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816143
дата надходження 03.12.2018
дата закладки 03.12.2018


Надія Башинська

СЬОГОДНІ ДОВГО СПАЛО СОНЦЕ…

         Сьогодні  довго  спало  сонце...  Проснулось.  Глянуло  в  віконце.
А  світ  увесь  у  білім  цвіті.  Подивувалось:  -  Невже  літо?
         Сипнули  ясні  променята  всі  до  землі...    перевіряти,  що  це  за  
диво-дивина:  за  осінню  прийшла  весна?!
Як  до  землі  вони  злетіли,  на  яблуневі  віти  сіли,  на  вишеньку  струнку,
гарненьку,  на  грушку  нашу  молоденьку.  Як  підлетіли  до  ялинкики  -
побачили,  що  це  сніжинки!
         Сказали  сонцю  промінці:
-  Дуже  красиві  квіти  ці!  Та  ми  їх  можем  розтопити.  Що  нам  робити?
-  Ви  залишайтесь  на  землі,  мої  промінчики  малі!  Світіть,  ріднесенькі.
Горіть.  Ясними  барвами  цвітіть.  Не  буде  до  весни  тепла.  Хай  сріблом  
сіється  зима,  -  сказало  сонце.  -  Бо  дуже  гарний  білий  сніг.
 У  ньому  барвами  цвітіть  у  сонячні  морозні  дні.  Час  панувать  прийшов  
зимі.  Зігріють  землю  в  холоди  її  сріблястії  сніги!
       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816106
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 03.12.2018


Ганна Верес

Спустилась осінь вже на землю

Спустилась  осінь  вже  на  землю,

Фарбує  жовтим  все  підряд.

Проклюнулись-проснулись  зерна  –

Зазеленіло.  Листопад…

У  річку  сонце  зазирає,

Яка  тепер  у  ній  вода,

Рудий  кушир  і  плав  зриває,

В  усі  куточки  загляда.

Там  напівмертві  очерети,

Листаті,  з  вітром  гомонять

Про  весну,  літо,  перші  злети

Ще  слабокрилих  пташенят,

І  про  прозоро-темні  води  –

Таких  все  літо  не  було  –

І  про  верби  незнану  вроду,

І  про  пожовкле  вже  зело.

А  осінь  слухала  ту  мову

Й  раділа:  «Очерет  живий!»

Тепер  дощі  вона  замовить,

Пшениці  вруни  оживить.
11.11.2012

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816075
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 02.12.2018


Капелька

Прийшла зима

Прийшла  зима,  а  з  нею  сніг
Ліг  гарно,  ніжно  на  поріг.
Неначе  ковдра  вкрив  міста,
Повеселішала  земля.

Під  снігом  може  відпочити,
Зимові  думки  полюбити,
Що  знову  радість,  знову  дні,
Коли  втекли  дощі  сумні.

Ще  й  гарний  сніг  запанував,
Бо  влітку  десь  відпочивав.
Тож  дочекалась  дітвора
-Награється  в  снігу  вона.

Малечі  свято  на  дворі
-Достали  сані,  ковзани.
Дорослі  парубки,  дівчата
Бажають  теж  в  сніжки  пограти,

Бо  сніг  пухкий,  неначе  вата.
Прийшла  зима,  а  з  нею  свята.
Знов  завітали  сніжні  дні.
Радій,  не  мерзни  і  люби!

                     Грудень  2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816068
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 02.12.2018


Любов Таборовець

У зимовім саду Чураївни

(Фото:  Садиба-музей  Р.Кириченко  "Мамина  вишня"  с.Корещина  на  Полтавщині)

Вже  вечір  надворі…Сонце  стомившись,
За    обрій  багряний  лягає  спочить…
Окутаний    в  чари  сад  Чураївни
В  зимовім  засніженім  царстві  мовчить...
Сріблом  покрились  дубки  корещанські,
де    Рая  маленька  любила  співать.
Згодом  пісенні  мотиви  селянські
Цим  співом  змогли  увесь  світ  здивувать.
Вогником  сяють  всі    вікна    світлиці
Гостей  виглядають  з  далеких  доріг.
В  небі  в  цей  час  спалахнула  зірниця...
Осяяла  рідний  батькі́́вський  поріг.
Вбралась,мов  панна,  калина  врочисто
Пильнує  щодня  кириченківський  двір.
Граційно  вклонившись  червоним  намистом,
Дарує  нащадкам  історії  твір.
Про  нашу    козачку,  пісень  Чураївну,
що  голосом  пісню  знесла  до  небес
Нашу,  вкраїнську,  величну  й  чарівну
Стократну  яка  має  силу  чудес.
Дрімає  в  задумі  «Мамина  вишня»...
Їй  сниться  дитинство  і    рання  весна,
стежка  хрещата  і    біле  намисто,
той  сад,  де  співатиме  пісню  вона.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816067
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 02.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Грудень зимоньку вітає

Грудень  валянки  взуває,
На  прогулянку  виходить.
А  зима  його  питає,
Чи  він  їздить,  чи  він  ходить.

Як  сипнеш  мені  ти  снігу,
Запряжу  коней  у  сані.
Якщо  воду  заморозиш,
Буду  їздить  ковзанами.

А  якщо  дощі  в  негоду,
Будуть  лити,  заливати
Я  молитиму  погоду,  
Чаєм  буду  частувати...

Ну  а  поки  що  сніжинки,
Тихо  падають,  кружляють.
В  небі  купчасті  хмаринки,
Зиму  з  радістю  вітають.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816064
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 02.12.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.12.2018


Лилея

Ой, морозец кусает!

Ой,  кусает  морозец
Зимними  деньками!
Солнце  светит  в  декабре!
Играется  с  нами!
Не  видать  зимой  тепла  -
Знойного  лета...
Солнце  светит  -  нет  тепла,
То,  что  было  летом...
Согревает  Любовь!
Вдохновляет!
Для  того  нужна  Зима!
Зимой  -  сердце  тает!
Не  хватает  тепла?
В  Любви    -  Душа  пылает!
Вокруг  снег!
Зима  пришла!
Декабрь!
Радость!
Настоящая  Зима!
Ой,  морозец  кусает!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816059
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 02.12.2018


Валентина Малая

ПРИЙШЛА, РОЗСИПАЛА, НАДУЛА

[color="#0400ff"][i][b]Прийшла,розсипала,надула,
Війнула  холодом  згори…
З  Морозом  щось  таке  утнула,
Хоч  говори-не  говори…

Заставила  усіх  принишкнуть
І  заховатись  у  шпарки…
Під  ковдри  теплі,мов  ті  миші…
Взяла  усіх  за  шкабарки…

Тварин  й  людей  захуґотіла
Приспала  ,морозно  усім
Зробила  все  так,як  схотіла…
Так  вчасно,не  передусім…

Ми  сидимо  біля  комину
Й  смакуємо  лимонний  чай.
І  зустрічаєм  зиму-днину
Приходь  до  нас  і  теж  стрічай!

01.12.2018р.[/color]

[color="#ff0000"]/  ВСІХ  ДРУЗІВ  ВІТАЮ  З  ПОЧАТКОМ  ЗИМИ!!!
НЕХАЙ  ВОНА  БУДЕ  МИРНОЮ,ВЕСЕЛОЮ,ЩАСЛИВОЮ!  /
[/b][/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815862
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 02.12.2018


Валентина Рубан

ПЕРШИЙ ДЕНЬ ЗИМИ


Знов  сьогодні  сніг  лапатий
Розгулявся  коло  хати.
Пробіг  миттю  по  садочку,
Яблуням  вдягнув  сорочку.
Свою  білу  скатертину,
Слав  аж  до  самого  тину.
 Із  сніжин  легких  завісу
Він  повісив  біля  лісу.
Як  пустився    по  ставочку
Спати  вклався  на  льодочку.
В    білих  хмарах  небеса,
Неземна  кругом  краса.
Цілий  день  і  аж  по  нині  -
У  фатин      прибрав  ялини.
 На  дороги  й  на  стежки
Склав  пухові  подушки.
На  долині  реп»яшки
   Вдів  у  білі  кожушки.
Молодій    гнучкій    сосні
 З  вітерцем    шептав  пісні.
І  цьому  радієм  ми
Бо  це  перший  день  зими.

01.12.2018  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815941
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 02.12.2018


НАДЕЖДА М.

Життєві помилки

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YqMJmgcHq3o[/youtube]
Заблукати   в  лісі...Це  -  не  страшно,
Вихід  із  становища  знайдеш.
Головне,  що  зробиш  ти  це  вчасно,
І  тоді  ти  там  не  пропадеш.

Заблукаєш  у  думках  -  невтішно,
Зможеш  наробити  помилок.
Тут  уже  тобі  не  буде  смішно,
Бо  життя  надасть  тобі  урок.

Заблукати  в  мріях...  Це  -  не  грішно.
У  житті  всі  мали  ці  гріхи.
Мрії  -  це  життя  у  нас  розкішне,
Легко  ми  знайдем  туди  шляхи.

Легко  розпізнать  де  друг,  де  ворог?
Ця  задача  надто  вже  складна.
Тут  думок  розкинеш  цілий  ворох,
Та  все  рівно  виходу  нема.

І  коли  в  житті  ти  обпечешся,
Не  залижеш  рану,  ніби  кіт.
Розуму,  можливо,  наберешся
І  відчуєш,  що  жорстокий  світ.

Тільки  б  у  житті  не  заблукати,
Думати:  на  те  й  є  голова.
Бо  на  поміч  нікого  гукати.
Хто  почує  тут  твої  слова?

-----------------------------
Натисніть  на  картинку

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815863
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 02.12.2018


Ольга Калина

Старість

Грудневий  вечір  тягнеться  так  довго  -
Надворі  розгулялася  зима.  
Не  розуміє  матінка  одного:
Чому  зосталася  вона  сама?!

Ростила  діток,  ніжила,  любила,  
Все  віддавала,  що  тільки  могла.  
Колись  найкраща,  і  така  вже  мила,  
І  сама  найрідніша  їм  була.

Роки  летіли  -  діти  підростали
Й  помандрували  свій  шукати  хліб.  
Та  й  чоловіка  рідного  не  стало  -
З  тих  пір  пройшло  дванадцять  літ.

Не  їдуть  діти:  ні  сини,  ні  дочки,  
Не  хочуть  внуки  бабу  навістить.
По  хаті  дим  засновує  куточки
Від  свічки,  що  забула  загасить.

Напередодні  помолилась  Богу:
Щоб  в  її  діток  склалось  все  гаразд,  
В  житті  щоб  вірну  вибрали  дорогу,
Щоб  успіх  супроводжував  щораз.

Аби  лиш  їм  жилося  в  місті  добре  –  
Вона  вже  якось  проживе  сама.  
Сьогодні  встала,    порубала  дрова,
На  когось  сподіватися  -  дарма.

Зайшла  у  хату,  грубу  запалила,  
І  борщик  тихо  мліє  у  печі,
Та  відчуває,  що  не  ті  вже  сили
Й  чомусь  уже  не  спиться  уночі.

Чомусь  так  довго  тягнеться  ця  нічка,  
І  вітер  страшно  виє  за  вікном,  
Потухла,  догорівши  зовсім,  свічка  -
Сидить  матуся  в  хаті  за  столом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815905
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 02.12.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Вдихаємо парфум холодної зими

Велюр  сніжинок  простеляє  вміло  грудень.
Вдихаємо  парфум  холодної  зими.
І  знову  ми  у  коливаннях  амплітуди
Від  білого  сніжку  до  темної  сурми.

Висять  у  небі  смутку  сіропінні  хмари,  
Мов  жмуток  мовчазних  терпінь  прадавніх  хвиль.
Коли  ж  розсіються  оманні  хитрі  чари,  
І  розплескається  гряда  німих  безсиль?

По  білому  снігу  ганяє  чорна  ґа́ва,
Спіткається  у  білизні  і  чистоті.  
Скоріш  весною  таємниць  прийде  розгадка.
Людської  правди  бережімо  гарт  і  тік.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815915
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 02.12.2018


Ганна Верес

Знов Україна стогне у вогні

Спішать  літа  і  лет  їх  не  спинити…
Знов  Україна  стогне  у  вогні  –
Не  хоче  під  російським  стягом  жити  –
За  волю  віддає  своїх  синів.

Горить  земля  й  людські  згорають  мрії,
Ростуть  хрести  під  стогін  матерів,
Й  летить  молитва  Пресвятій    Марії
Від  матері,  в  якої  син  згорів.

Й  сльоза  дитяча  кропить  нишком  землю,
Яку  татусь  узявся  захистить…
Це  з  неї  проростуть  надійні  зерна,
Що  перемозі  вимостять  мости.
1.12.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815923
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 02.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Гаряче серце й почуття

А  за  вікном  летить  сніжок
І  нічка  з  місяцем  радіє.
На  річці  сріблом  вкривсь  місток,
Він  про  закоханих  так  мріє.

З  тобою  при́йдем  ми  туди,
Зігрієш  ти  мої  долоні.
Там  наші  лишаться  сліди
І  пульсувати  будуть  скроні.

Гаряче  серце  й  почуття,
Нас  грітимуть  в  зимовий  вечір.
І  лишиться  на  все  життя,
Твій  дотик,  що  лягав  на  плечі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815960
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 02.12.2018


НАДЕЖДА М.

Туманний присмерк загляда в вікно


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-vpGS_nvU1E[/youtube]


Зимовий  вечір  тулиться  до  хати,
Туманний  присмерк  загляда  в  вікно.
Свої  думки  я  знов  перелапачу...
І  пересію,  що  було  давно.

А  що  було?    Придумане  ночами?
Душа  тоді  хотіла  так    тепла,
Та  грілася  твоїми  лиш  словами,
Що  я  в  душевній  скриньці  зберегла.

Заглядую  туди  я  дуже  часто,
Картинка,  що  придумана  -  жива.
Та  кольори  блідніють  чомусь  з  часом.
Втрачають  своє  значення  слова.

І  кожен  раз  від  шереху  зітхаю,
Настирний  вітер  стука  раз  у  раз
А  за  вікном,  дивлюся,  вже  світає.
Повільно  промінь  місяця  погас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815044
дата надходження 24.11.2018
дата закладки 25.11.2018


Капелька

"Современное рабство"

Название  стихотворения  взято  в  кавычки.
Так-же  все  слова  в  стихотворении  о  рабстве
подразумеваются  в  переносном  смысле  слова  
и  можно  сказать  от  "а"  и  до  "я"  взяты  в  кавычки.

Современное  рабство  увидел
На  любимой  планете  Земля.
Это  рабство  старательно  скрыли,
Словно  жить  по  другому  нельзя.

Это  рабство  имеет  оковы
Для  ума,  для  души  и  судьбы;
Ведь  за  доллар  имеют  народы
Очень  крупные  займы-долги...

Современное  рабство-  РАБотать,
Чтоб  себя  и  семью  прокормить,
Если  ценится  это  во  столько,
Чтобы  мог  только  месяц  прожить...

Современное  рабство  по  вере
-Раб  религий,  что  против  мечты
И  одели  оковы  на  тело,
Покорив  все  стремленья  души...

Раб  зелёных  мешков  толстосумов
Тех,  кто  правит  планетой  Земля.
Хорошенько  об  этом  подумай!
На  добро  иль  на  зло  их  дела?!

Рабство  так-же  -любые  ворота,
Что  скрывают  дорогу  мою  (1)
От  судьбы  что  наполнена  света,
Предлагая  другую  судьбу...

Рабство  каждый  себе  выбирает,
Покорившись  грехам  и  страстям.
Может  даже  порой  замечает,
Ну  а  чаще  не  знает  и  сам...

Современное  рабство  увидел,
Показали  в  солидном  кино.
Кто-то  жизнь  эту  крепко  обидел
И  нашёл  тех,  кто  с  ним  за  одно.

(1)-Что  скрывают  дорогу  твою

                             Ноябрь  2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814344
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 25.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Видихаємо - осінь, вдихаємо - зиму

Видихаємо  -  осінь,  вдихаємо  -  зиму,
Прохолода  за  вікнами,  падає  сніг.
Стали  хриплими  роси,  вже  інша  картина,
Більш  листочки  осінні  не  липнуть  до  ніг.

Білосніжна  зима  застеля  покривало,
Загортає  дерева  у  шубки  пухкі.
Сонця  промені  блиснули,  наче,  кресало,
А  у  небі  сіренькі  хмаринки  верткі.

Вітер  ще  зазирає  у  кожну  шпарину,
Підганяє  звірят,  щоб  ховались  в  нірки.
Срібло  вкрило  широку,  розлогу  долину,
Поснувало  із  інею  білі  нитки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814976
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 24.11.2018


Амадей

А серцю хочеться весни

Надворі  осінь,  а  в  душі,
Цвітуть  трояндами  вірші,
І  ллється  музика  Шопена,
Й  не  жовта  осінь,  а  зелена.
Не  осінь  вже,  а  раннє  літо,
І  серцю  хочеться  радіти,
І  серцю  хочеться  співать,
Піднятись  в  небо  і  літать.
Летіть  у  небо,  аж  до  зір,
Душа  ж  у  грудях,  ніби  звір,
Моє  серпденько  вириває,  
І  чую  голос  твій..."Кохаю".
І  ніби  зорі  твоі  очі,
Медовіі  вуста  жіночі,
Ночами  не  дають  спочить,
А  серцю  хочеться  любить.
А  серцю  хочеться  весни,
І  тіло  все  немов  воскресло,
Неначе  осінь  чарівна,
Не  осінь  зовсім,  а  весна,
Співа  п"янкими  солов"ями,
Із  поцілунками  ночами,
Із  теплим  потиском  руки,
Куди  ж  подіну  я  роки?
Куди  подіну  сиві  скроні,
Душі  ж  любить  не  заборониш!
Душі  так  хочеться  тепла.
Мочити  в  росах  ноги  босі,
І  бавитись  твоім  волоссям,
І  пить  із  губ  п"янкі  меди,
Й  забуть  осінні  холоди.
Але  ж  надворі  пізня  осінь,
І  в  серденько  журбу  приносить
Прощальне,  жалібне  "Курли"
Що  посилають  журавлі.
В  повітрі  жовтий  лист  кружляє,
І  землю  золотом  вкриває,
Мені,  ще  хочеться  весни,
Та  часу  біг  не  зупинить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814969
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 24.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Вітання Андрію Мартиненку

Щиро  вітаю  вас  Андрію  з  Днем  народження!!!
Бажаю  вам  міцного  здоров*я.  Нехай  кожен  день  буде  сповнений  добром  та  щастям.
Нехай  Господь  оберігає  Вас  від  негараздів,  а  Матінка  Божа  буде  Вашою  помічницею  в  усіх  починаннях!!!


Ще  небо  хмарами  не  вкрите

Ще  так  прозоро  сяють  роси

А  вже  по  ліву  руку  -  літо

А  вже  по  праву  руку  -  осінь

Ще  очі  блиску  не  позбулись

Ще  серце  жити  не  стомилось

А  вже  по  ліву  руку  -  юність

А  вже  по  праву  руку  -  зрілість

А  час  летить  нестримно  далі

Й  душа  немов  би  молодіє

По  ліву  руку  всі  печалі

По  праву  руку  всі  надії

Життя  не  зміряти  літами

А  щастя  -  то  важка  наука

Хай  буде  радість  завжди  з  Вами

По  ліву  і  по  праву  руку

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814980
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 24.11.2018


НАДЕЖДА М.

Пусті слова не йдуть від серця

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WqJ2dVkQO00[/youtube]

Пусті  слова  не  йдуть  від  серця,
Не  хоче  слухать  їх  душа.
Вони,  як  висохле  джерельце,
Вони  не  варті  і  гроша.

Вони  не  можуть  заспокоїть,
Від  них  лиш  холодом  несе.
Вони  наснагою  не  поять,
Неначе  сніг  в  лице  січе.

Вони  у  холод  не  зігріють,
У  спрагу  -  не  ковток  води.
Лиш  безнадією  засіють.
І  мають  присмак  лободи.

Слова  казати  треба  так,
Що  їм  без  сумніву  повірять,
Щоб  з  вуст  злітали,  ніби  птах.
Таким  словам  могли  позаздрить.

Заб"ється  серце,  як  шалене,
Відчувши  щирість  таких  слів.
На  смак  -  не  яблуко  зелене,
А   ніби  персик,  що  поспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814975
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 24.11.2018


Микола Карпець))

Тебе я хочу – геть всі перепони!

[b]«Тебе  я  хочу  –  геть  всі  перепони!»[/b]
[color="#2107e3"][i][b]
Тебе  я  хочу  –  геть  всі  перепони!
Увесь  ти  мій  –  умовностей  нема!
Порушу  ханж  неписані  закони
Бабусь  табу,  та  їхні  забобони
Без  тебе  дім  неначе  та  тюрма

Чекання  втома  –  бачились  лиш  ранком
Чекання  втома  –    день  мені  як  рік
Коли  до  мене  ступиш  на  поріг
І  потім  знову  зникнеш    на  світанку
 
На  скатертині  сліз  гірких  краплини
І  стан  неначе  випила  отрути
Вінок  вдягнула  з  пахмурних  думок.
До  вечора  рахуючи  хвилини
Я  прокладаю  в  пам’яті  маршрути
З  яких  примчишся  ти  на  мій  дзвінок

Заходить  сонце  –  жаром  на  півнеба
Останній  промінь  сів  на  підвіконня
З  ним  розлучаюсь  радісно,  без  хмар.
Хутчіше  їдь  –  усі  думки  до  тебе
Як  віск  тектиму  я  в  твоїх  долонях
Купаючись  у  ніжності  їх  чар

Ти  тихо  з’явишся,  неначе  і  не  звідки
Обіймеш  ніжно  мій  в  чеканні  стан
Нехай  рахує  "ГІРКО"  хтось  до  ста
Хоча  навіщо?  –  Не  потрібні  свідки
Ведуть  розмову  де  твої  вуста

І  буде  ніч,  безмежна,  як  із  казки
І  твої  руки,  ніжні,  немов  шовк
Тебе  вдихаю    –    поки  не  пішов
На  небі  десь,  від  ніжності  і  ласки…
Микола    Карпець    (М.К.)
*14.11.2018*    ID:    №813950[/b][/i]
[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813950
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 17.11.2018


Валентина Рубан

ОН ПРИХОДИЛ

Он  приходил  ко  мне  сегодня  ночью,
И  долго  –  долго  под  окном  стоял.
Стоял  стыдливо    как  –то,  даже  молча,
И  что-то  на  окне  моем  писал

Сквозь  сон  его  я  и  не  замечала,
А  может  просто  знала  –  он  чужой.
Понять  его  хотела  я  сначала,
Но  он  был  со  своею  госпожой.

Она  стелила  под  окном  постель.
Сосульки  стыли  от  холодных  слез.
И  только  молодая  пахла  ель,
Встречая  тихо  Зиму  и  Мороз.

16.11.2018  г

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814118
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 17.11.2018


Інна Рубан-Оленіч

Майже зима


Листопад    у  календарі,
Та  вже  сніг  вкутав  все  навкруг,
Тьмяні  хмари  висять  вгорі,
В  білу  сукню  убрався  луг.

На  дорогах  слизький  заміс,
В  білім  хутрі  ялинок  ряд,
Лютий  вітер  збиває  з  ніг,
Й  замітає  усіх  підряд.

А  душа  жде  казок  і  див,
Щоб  здійснились  все,  як  у  сні:
Щоб  хтось  пестив,  леліяв,  любив,
З  листопаду  –  навстріч  весні…

16.11.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814117
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 17.11.2018


Valentyna_S

Хотіла б тебе нарікати

Хотіла  б  тебе  наріка́ти
Дівчам  у  вінку  калиновім.
Щоб    славною    була  присвята,
Додала  би  со́лоду  в  слово.

Згадала  би,  мабуть  ,  уко́тре,
Як  синь  воз’єдналась  із  злотом
Й  про  небо,  дубами  підперте,
Й  до  обрію  ниви  поко́том.

Згадала  б  я  сині  волошки,
Ярке  перевесло  веселки.
Та  враз  постає  Попелюшка
У  строї,  на  жаль,      українки.

Тебе  нарекла  б  я  «мадонна»
З  усмішкою  теплою  неньки,
Та  жінка  зрина    з  закордоння,
Удома  жде  мати  старенька.

Як  звати  тебе,  Україно,
Покинуту  й  зраджену  нині?
Вже  душі  людськії  —  руїни,
І  чути  лиш  «кру»  журавлине…

Хотіла  б  тебе  нарікати
Дівчам  у  вінку  калиновім,
Священним    зворушливим  «мати»…
Не  можу    я  більш  дорікати,
Як  шля́хом  простуєш  терновим.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814115
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 17.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Нас поєднала осінь

З  тобою  ми  зустрілись  в  дивний  час,
Коли  на  землю  вже  ступила  осінь.
Вона  навіки  поєднала  нас,
Сплела  докупи,  наче  сніп  колосся.

І  хоч  у  ній  блукають  холоди,
І  вітер  засипає  листопадом.
З  тобою  вдвох  вертаємось  сюди,
Милуємося  дивним  зорепадом.

В  вечірній  тиші  зорі  мерехтять,
В  твоїх  обіймах  тепло  так  коханий.
Два  серця  у  закоханість  летять,
Для  мене  любий  ти  й  такий  жаданий.

Життя  -  подарувало  казку  цю
Й  мелодію  кохання,  що  нам  грає.
Ми  поклялись  на  вівтарі,  Отцю,
Він  нас  обох  тепер  оберігає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814092
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 17.11.2018


Ганна Верес

Осені рука

Усюди  осені  вже  трудиться  рука:
У  лісі,  в  полі,  навіть  на  болоті.
Їй  до  роботи  зараз  не  звикать:
Купає  віти  в  першій  позолоті.

У  неї  особливий  і  мольберт,
Де  кольори  в  гармонії  злилися.
В  болоті  жаб’ячий  закінчився  концерт.
Краплинки  літа  допиває  листя.

Радіє  око  щедрим  врожаям
Картоплі,  помідорів,  кукурудзи,
Котра  під  сонцем  літо  прожила.
Зненацька  осінь  розбудила  й  музу.
9.09.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814066
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 16.11.2018


Lana P.

КВІТКА КОХАННЯ ПУСТЕЛІ

Спалило  сонце  акварелі,
Зів’яли  кактуси  в  пустелі,  
Стоять  засохлі  ікебани,
Завмерли  в  остраху  варани.

Пісок  пекучий  душу  коле.
Зірвалось  перекотиполе  —
Помандрувало  в  світ  за  очі,
Знайти  кохання  квітку  хоче.

Заметушилися  бархани,
Зібрались  в  мандри  каравани.
Верблюди  знають  без  вагання  —
В  оазисах  цвіте  кохання.                        13/11/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814002
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 16.11.2018


Надія Башинська

МОВА МОЯ…

Душу  зігріє.
                 Розважить.
Ой,  як  багато
                               важить!  

Сили  додасть.  
                 Допоможе.
Ой,  як  багато  
                             може!

Всіх  приголубить.
                 Зігріє.
Ой,  як  багато  
                             вміє!

Все  помічає.
                 Все  бачить.
Ой,  як  багато
                             значить!

Щиро  до  Бога
                 злітає.
Ой,  як  багато  
                             знає!

Вміє  сплисти  
                 за  водою.
І  повести
                               за  собою.

Кожне  в  ній  слово  -
                   перлина.
Божої  ласки  -
                             краплина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813970
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 16.11.2018


Надія Башинська

БОГ РАНО-РАНЕНЬКО ЗБУДИВ СОНЦЕ СВІТЛЕ…

Бог  рано-раненько  збудив  сонце  світле:
-  Пора  прокидатись...  Вставай,  моє  рідне!
Земля  вже  чекає  тебе  в  ряснім  цвіті.
Даруй  свою  ласку  усім,  хто  є  в  світі.

І  пташку  збудив  Він  (година  ж  досвітня),
Щоб  пісня  летіла  над  світом  привітна.
-  Вставай...  Прокидайся!  Співаєш  гарненько.
Ти  кожному  вмієш  зігріти  серденько!

Бог  вітра  збудив.  Той  ніч  спав  десь  у  просі.
-  Пора  тобі,  Вітре,  пострушувать  роси.
Вже  промені  ясні  горять  у  краплинках.
Земля  хай  умиється  зранку  в  росинках!

До  хмар  Бог  звернувся:  -  Ви  часу  не  гайте!
Як  стане  спекотно,  всю  Землю  скупайте.
Рослини  й  тварини  вам  будуть  радіти.
Під  теплим  дощем  хай  побігають  діти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813960
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 15.11.2018


Valentyna_S

Паганіні

Чом  серце  краєш  
                                                   боляче
І  звуки    твої  –  смутні?
Кровавиш  рани                                                      
                                                   гоячи…
Догоджаєш  мені?
Вдягнув  Бог  голос                                                            
                                                   в  дерево,
засі́яв  втіху  і  біль…
Багаття  іскри  чи                                                            
                                                   жариво-
Й  улучаєш  у  ціль.
Мереживне    нот                                                          
                                                   плетиво-
На  віях  чуття  -  мов  роса.
Напруга  немов                                                          
                                                   тя́тива  —
І  струниться  краса.
За  скрипку  --  душу                                                          
                                                     демону,
Кому  же  апофеоз?
В  засвІтті  --                                                          
                                                   світлому?  темному  ?—
Дограє́  віртуоз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813948
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 15.11.2018


Valentyna_S

Пройшлась в личаках…

Пройшлась  в  личаках  не  по  крину--
По  збудливій  землі  перед  сном.
З  голівки  барвисту  хустину
Простеляє  під  свій  часослов.

Роко́че  вкорочену  днину,
Листопаду  готує  печать.
У  ве́тху  зовсім  сірячину
Облачила  дерев  мужню  рать.

Зеґар  підганяє  вороння,
Наполохало  чорний  базник.
В  блаватах    осінніх  осоння--
Застелив    уже  іній    ліжник.

Гортає  листки    чимраз  швидше,
Поспішає  в  далекі    світи.
Зима    підкрадається  ближче--
Залиши́лось  їй  міст    перейти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813380
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 15.11.2018


Евгений Познанский

ФЕЕРИИ ОСЕНИ

Город  засыпан    роскошной,  осенней  листвой.
Где  тут  газоны  и  где  тут  асфальт  тротуара?
Залито  все  многоцветной,    и  тихой  волной,
Море  безводное  создали  осени  чары.

Тополь  поднялся  огромным  бенгальским  огнём.
Листья  ,  как  искры,,  такая  на  них  позолота,
Только  они  не  летят  целым  залпом,  снопом,
Каждому  время  отдельно  дано  для  полёта.

Даже  туман  тоже  стал  золотистым  дымком,
Лёгкий  и  добрый,  и  взгляду  совсем  не  преграда,
То  ли  лучи  растворились    нечаянно  в  нём,
То  ли  в  нём  отсвет  и  вздох  золотой  листопада?

Буркнул  прохожий:  «а  листья  совсем  не  метут».
Я  отмолчался,  ведь  он  мне,  увы,  не  поверит,
Если  скажу,  что  метёлка  бессмысленна  тут.
Время  пришло  листопада  волшебных    фиерий

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813797
дата надходження 14.11.2018
дата закладки 15.11.2018


Галина_Литовченко

ЛІТО У СЕЛІ


Стелиться  ранок  тихенько  повійкою,
викупав  тихі  левади  росою.
З  яру  туман  вихиляється  змійкою
в  напрямку  звичному  до  водопою.

Гріє  проміння  горища  під  бляхою,
пестить  заквітчані  мальви  за  тином.
Котик  хвостом  на  осонні  помахує,
мати  в  колисці  гойдає  дитину.

В  небі  хмарин  білосніжна  флотилія  
плине  блакиттю,  вітрильники  наче.
Літо  в  селі  –  споконвічна  ідилія.
Жаль  мені  тих,  хто  це  диво  не  бачив.

(На  фото  картина  мого  земляка  Заслуженого  художника  України  Юрія  Пацана)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813911
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 15.11.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Ось так впритул зійшлись

Долоні  неба  розсипали  сніжність,
І  пахло  восени  зимою.
Згори  летіли  філігранно-ніжні
Сніжинки  на  земельний  смокінг.

Дерева  ще  подекуди  в  листочках,
Що  мерехтіли  прапорцями.
Оздоблені  в  зимовій  білій  строчці,
Демонстрували  жовті  цятки.

Ось  так  впритул  зійшлись  зима  і  осінь,
Кортіло  разом  обійнятись.
А  може,  людям  це  підказки  спосіб,
Щоб  Божі  розпізнали  знаки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813902
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 15.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

У нашу вернутися осінь

Я  так  хочу  кохана  у  нашу  вернутися  осінь,
Там  де  юність  кохання,  лишила  у  серці  сліди.
Щоб  заплутатись  знову  в  твоїм  запашному  волоссі
І  спуститися  стежкою,  що  нас  вела  до  води.

Заховатись  у  вербах,  котрі  підглядали  за  нами
І  послухати  знову,  як  вітер  колише  гаї.
Я  щоразу  кохана  вертаюсь  до  тебе  думками,
Відчуваю  насправді  гарячі  цілунки  твої.

Я  так  хочу  кохана  у  нашу  вернутися  осінь,
Зазирнути  у  очі,  неначе  волошки  твої.
Щоб  дзвеніли  у  травах  осінніх  мелодії  роси,
Ти  для  мене  кохана,  мов  скарб  дорогий  на  землі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813819
дата надходження 14.11.2018
дата закладки 14.11.2018


Ірин Ка

…мов білка

Штовхає  час  так  невблаганно  в  плечі,
кудись  за  край,  у  інші  виміри,  світи.
А  я  вчепившись  в  цей  осінній  вечір
пишу  нікому...  та  усім  вірші-листи.

Стрибаю  через  прірву  "З  понеділка",
щось  втілювати  починаючи  в  цю  ж  мить.
У  колесі  часу  життя  мов  білка.
Куди?  Навіщо?  Та  біжить,  біжить,  біжить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813793
дата надходження 14.11.2018
дата закладки 14.11.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Злива листопадова

Ой,  за  річкою
Та  й  за  тихою
Килим  бісером
Осінь  вишила.
Срібну  ниточку
Літо  бабине,
Наче  стрічечку
Дарувало  їй.

Гостру  голочку
Та  й  шипшинонька,
Як  вкололася
Не  помітила.
А  кров  капала
Бурштиновая,
Долу  падала
Та  й  листочками.

Ой,  за  річкою,
За  бурхливою
Листопад  отой
Падав  зливою
Із  черешеньки
Та  із  яблуньки,
Ними  радо  ми
Милувалися.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813780
дата надходження 14.11.2018
дата закладки 14.11.2018


Haluna2

Мого дитинства мить

Мого  дитинства  мить
Минула  ,  відгула,
А,  може,  це  лиш  спогад,
А,  може,  це  весна.
І  літо  проминуло,
І  осінь  золота,
Стоїть  вже  на  порозі
Засніжена  зима.
І  так  мовить  до  мене:
"Із  осінню  прощатись
Прийшла  уже  пора,
До  мене  навертатись,
Голубонько  моя!"
А  я  у  заметілі
Не  хочу  йти  ніяк.
Віночки  мені  з  срібла
Плете  ще  листопад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813775
дата надходження 14.11.2018
дата закладки 14.11.2018


laura1

Нехай добром наповниться Земля!

"Добро"  і  "зло"давно  мандрують  білим  світом!
Між  ними  точиться  одвічна  боротьба!
Там  де  "добро"  -  земля  цвіте  весня́ним  квітом,
Де  ступить  "зло"  -  там  сльози,  розпач  і  журба.

Де  править  балом  "зло"  -  там  віє  чорним  димом!
В'ють  гнізда  круки!  Непролазна  гущина́!
Там  де  "добро"  -  життя  стає  казковим  дивом,
Кружляє  пташкою  в  піднесенні  душа.  

Чому  ж  серця  наші  покрились  сірим  пилом?
Чому  ж,  панове,  так  багато  в  світі  зла?
Чому  ж  добро  не  стане  совісті  мірилом?
Адже  так  прагнемо  ми  щастя  і  добра!

Нехай  одвічна  казка  ходить  білим  світом!
Даруймо,  панство,  один  одному  добро!
Хай  сяє  в  душах  воно  ніжним  оксамитом!
Дарує  ніжності  і  щедрості  тепло!

13.  11.  2018                              Л.  Маковей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813748
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 14.11.2018


Валентина Малая

НЕМА НАРОДУ Ж БО БЕЗ МОВИ

[color="#4d00ff"][i][b]
Нажаль,обрусено  людей  багато,
хоча  за  документом-  українці...
...усіх  їх  треба  обійняти...
І...ЛІКУВАТИ  ПООДИНЦІ...

Щоб  мова  наша  забриніла,
І  полилась,і  утвердилась!
Заструменіла  й  зарясніла!
І  пробудилась  й  відродилась!

Тече  по  жилах  Україна,
І  в  мізках  хай  вона  гніздиться,
Рідненька  мова  солов'їна...
Нехай    на  ній  усе  нам  сниться!

Нема  народу  ж  бо  без  мови,
Прийди  до  тями,  простолюде!
Віддаймо  «язика»  Московії…
Хай  їхнє  їм  назавжди  буде!

І,що  такеє…сірий  суржик?
То  ніби    борщ  із  киселями,
То  ніби  непришитий  ґудзик
А  чи  відходи  з  помиЯми…

Так  в  мізках  хай  вона  гніздиться,
Рідненька  мова  солов'їна!
Нехай    на  ній  усе  нам  сниться!
Й  Тече  по  жилах  Україна!

14.11.2018р.


[/b][/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813771
дата надходження 14.11.2018
дата закладки 14.11.2018


Любов Іванова

ВРЯТУЙ ВІД ДУМ ГІРКО ОСІННІХ

[b][i][color="#1007bd"][color="#a1082c"]В[/color]  душі  за  присмаком    полин,
[color="#a1082c"]Р[/color]озлуки  біль  від  розставання.
[color="#a1082c"]Я[/color]  би  спинила  часу  плин,
[color="#a1082c"]Т[/color]а  замість  цього  лиш  зітхання.
[color="#a1082c"]У[/color]  даль  не  пройдених  доріг
[color="#a1082c"]Й[/color]тимемо  далі  та  не  разом.

[color="#a1082c"]В[/color]  тім  біль,  що  НАС  ти  не  зберіг
[color="#a1082c"]І[/color]  прохолодою  образив.
[color="#a1082c"]Д[/color]есь  серед  лютих  холодів,

[color="#a1082c"]Д[/color]есь  поміж  перших  заметілей
[color="#a1082c"]У[/color]явно  не  знайти  слідів
[color="#a1082c"]М[/color]оїх  болючих  перевтілень.

[color="#a1082c"]Г[/color]учніше  грому  тиша  знов
[color="#a1082c"]І[/color]  лист  з  дощем  злітає  долі...
[color="#a1082c"]Р[/color]озплата  смутком  за  любов,
[color="#b01313"]К[/color]оли  все  тьмяне  мимоволі.
[color="#a1082c"]О[/color]дначе,  можеш  ти  спасти,

[color="#a1082c"]О[/color]дин  лиш  ти...отой  ...  тодішній.
[color="#a1082c"]С[/color]палив  між  нами  ти  мости
[color="#a1082c"]І[/color]  зникло  все,  як  сніг  торішній.
[color="#a1082c"]Н[/color]а  серці  мряка  і....  дощі,
[color="#a1082c"]Н[/color]евже  нічого  з  цим  не  вдію?
[color="#a1082c"]І[/color]  лише  віра  у  душі
[color="#a1082c"]Х[/color]оває  сум  мій  за  надію.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813742
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018


Ніна-Марія

МОЛЬФАРКА ОСІНЬ

[color="#613b07"]Мольфарка  Осінь  змінює  палітру,
Вчаровує  богемність  кольорів.
Золочений  колишеться  від  вітру
Той  клен,  що  разом  з  нами  постарів.

І  ліс  багрянцем  виграє  на  сонці,
Й  дощі  перуть  цю  листяну  красу!..
Ловлю  скупий  промінчик  у  віконці,
Його  з  собою  в  зиму  понесу.

Бринить  відлуння  бабиного  літа.
Я  відчуваю  ще  його  тепло.
Моя  самотність,  спомином  зігріта,
Присіла  злегка  вітру  на  крило.

Щоб  закружляти  з  ним  у  падолисті
Й  лишити  Осені  мої  жалі  –
З  чарівних  мрій  низатиму  намисто,
Доки  Весну  повернуть  журавлі.[/color]

[img][/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813700
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Бринить джерельною водою мова

Бринить  джерельною  водою  мова,
Бо  чисті  животворні  слів  краплини.
Не  зраджуйте  духовній  цій  основі,
Вона  бере  початок  із  родини.

З  дитячої  колиски,  з  пісні  мами,
Із  батьківської  мудрої  науки.
В  ній  волелюбного  народу  тяма,
І  гідність,  що  пройшла  крізь  лихо  й  муки.

У  душу  нації  хай  ллється  мова  -
Велична,  неповторна,  серцю  рідна.
То  ж  бережіте  джерело  з  любов*ю,
Слова  єднайте  українські  плідно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813693
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018


НАДЕЖДА М.

Слова, написані в конверті

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=llgKu7uP8jM
[/youtube]

Папір  все  витримає,-кажуть,
Що  хочеш,  те  й  на  нім  пиши.
Якщо  не  так,  то  стерти  зможеш,
Якщо  щось  пишеш  -  не  спіши.

Слова,  написані  в  конверті,
Чекає  дальній  адресат.
Не  залишіть  слова  затерті,
І  не  пишіть  щось  наугад.

Для  вас  слова  -  це  гра,  можливо.
Сміючись,  пишете  ви  їх,
Для  адресата  все  важливо.
Хіба  узнає,  що  це  -  сміх?

А  краще  їх  сказати  прямо,
Яка   б  там  правда  не  була.
Відкриє,  чи  загоїть  рану,
А,  може  б,  й  сили  додала.
-----------------------------

Не  бійтесь  слів,  вони  живі.
Надайте  їм  нове  життя.
Забудьте  тільки  про  черстві,
В  них  інший  зміст  і  відчуття...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813685
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Оригамі осені

Розучує  вітер  за  вікнами  гами
І  скроплюють  землю  холодні  дощі.
А  осінь  складає  з  листків  оригамі,
Одіта  в  яскравім,  багровім  плащі.

Давно  відлетіли  до  вирію  птахи,
Діброви  у  сонному  царстві  стоять.
Пішли  на  земівлю,  сховались  комахи
І  звірі  у  сплячці  давно  уже  сплять.

У  сірім  кафтані  осіннього  ранку,
Сумують  хмаринки,  пливуть  вдалину.
Туман  зажурився  у  тихім  світанку,
Мелодію  слухає  знову  сумну...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813680
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018


яся

Ти подобаєшся мені.



                       Ну,  не  можна  тебе  не  кохати.
                       Кохання  гріх  втрачати.
                       Ним  душу  ми  рятуєм.
                       Один  одного  на  відстані
                       Вже  відчуваєм.
                       Ось  що  значить  кохаєм.

                       Твоя  душа  в  моїй  душі.
                       І  зовсім  це  не  міражі.
                       Любов  оця  -  блаженства  мить.
                       В  любові  твоїй  так  хочеться  жить.
                       Постійно  в  ній  перебувати.
                       Ну,  як  ці  миті  щастя
                       Не  втрачати?
                       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813669
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018


геометрія

ЛЮБІТЬ МАТЕРІВ…

                         Любіть  матерів,як  вони  вас  люблять,
                         Любіть  допоки  вони  ще  живі...
                         Бо  ж  неувага  й  нелюбов  їх  гублять,
                         Вони  ж  вам  сили  віддали  свої...

                         Частіше  говоріть  слова  ласкаві,
                         Їм  кожне  ваше  слово  до  душі...
                         Розмови  з  вами  їм  завжди  цікаві,
                         Зменшують  смуток,  болі  і  жалі...

                         І  пам"ятайте,  що  вони  не  вічні,
                         З  часом,  на  жаль,  відійдуть  назавжди,
                         А  їм  важкі  уже  і  грудні,  й  січні,
                         Дощі,  вітри,  морози  і  сніги...

                         Отож,  любіть,  допоки  ще  не  пізно,
                         Чи  вони  поруч,  а  чи  вдалині,
                         Не  допускайте,щоб  вмивались  слізьми,
                         Частіш  дзвоніть  і  приїздіть  частіш...

                         ЛЮБІТЬ  МАТЕРІВ,  ЯК  ВОНИ  ВАС  ЛЮБЛЯТЬ!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813614
дата надходження 12.11.2018
дата закладки 13.11.2018


НАДЕЖДА М.

Листи на склі…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XR8SheujAtc[/youtube]


Слова  всі  твої  позбираю,
Складу  з  них  осінній  букет.
Це  -  кара!  За  що  я  не  знаю.
Так  склався  життєвий  сюжет.

Чи  плакать  від  них,  чи  радіти,
Чи  мовчки  осмислити  все?
Не  можу  я  все    ж  зрозуміти,
Куди  оце  все  занесе?

Чи  грається  вітер  словами,
І  листям  закидав  вікно.
На  листі  слова  ці  рядками.
Правдивий  в  них  зміст,  є  зерно?

Зима  на  порозі,  завіє,
І  листя  потрухне  в  землі,
А  я   зрозуміти  не  вмію,
Чому  ці  слова  лиш  на  склі..
-------------------------------
(  натисніть  на  картинку  )


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813562
дата надходження 12.11.2018
дата закладки 12.11.2018


НАДЕЖДА М.

Так хочеться звільнитися від них


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6fOacvRn1Uo
[/youtube]


Чому  сидим  ми  часто  край  вікна,
Чому  вдивляємось  в  віконні  очі?
Це   не  дає  спочить  самотина,
Примушує  сидіти  до  півночі.

Вона  зручненько  сяде  біля  ніг,
Подивиться  у  очі  так  покірно.
Ну  хто  тут  відказати  їй  би  зміг?
Яка  у  неї  відданість  безмірна.

А  за  вікном  холодний  листопад,
І  шарудить  у  листях  тихо  мжичка.
Злітаються  й  думки  тут  невпопад,
Керує  ними  давня  їхня  звичка.

В  такий  ось  час,  вони  -  моя  рідня,
Це  ті,  що  не  покинуть  і  не  зрадять.
І  так  вони,   я  не  скажу  щодня,
І  вірність,  і  любов  свою  доводять.

Так  хочеться  звільнитися  від  них,
Але  життя  цього  все  ж  вимагає.
Самотнність  і  думки -  життя  це    штрих.
І  кожен  з  нас,  мабуть,  це  добре  знає...








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813407
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 11.11.2018


НАДЕЖДА М.

А вітер дув обом навстріч. .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IAiUocL_jsY[/youtube]

Ремейк  за  твором  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813302

Гуляв  самотній  кінь  в  степу,
Розкішна  грива.
Розвіяв  вітер  кіс  копу.
Яка  грайлива!

Немов  від  страху  горизонт,
Блідніє  швидко.
Лишить  одного  -  не  резон:
Вже  зорі  видко.

Підходжу  ближче  до  коня:
Яка  постава!
У  журі  погляд  зупиня,
Скакун  ласкавий.

Де  твій  господар,  розкажи,
Чому  залишив?
Тебе  прошу  я  -  не  тужи.
В  душі  тепліше?

Іди  за  мною,  скоро  ніч,
Поки  що  видно,..
А  вітер  дув  обом  навстріч.
Було  все  дивно...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813326
дата надходження 10.11.2018
дата закладки 10.11.2018


Олекса Удайко

СТАРЕЗНА ЯК СВІТ

       [i]Нашій...  
       Рідненькій!...  [/i]          
[youtube]https://youtu.be/83KEdARQFYY[/youtube]

[i][b][color="#7807ad"]Вкраїнська  мова  –  не  лише  для  кухні,
Вона  –  у  серці…  і  глибинах  знань
О,  скільки  ворогів  її  оглухло!
О,скільки  в  душах  мук,  розчарувань!

Вона  усотана  дитям  від  мами
Разом  з  грудним,  цілющим  молоком…
Вона  –  як  материнське    оригамі:
Її  з  душі  не  виб’єш…  й  молотком!

Вкраїнська  і  санскрит  –  немов  близнята  –
Родились  враз…  І  не  в  багні  боліт…
З  вершечків    вітровію  зняті,
Щоб  в  майбуття  втокмити  свій  політ!

Санскрит  як  закарваш*  для  індуїзму
Втонув  у  фіміамній  млі  церков,
Вкраїнська  ж  –  войовнича,  як  залізна  –
Звільнялась  від  кайданок  і  оков!

Козацький  дух  підтримувався  мовно  
Із  уст  Нечая  і  Залізняка,
Як  ворогів  –  «братів»  своїх  некрових  –
Із  Рошу**  гнали...  Мова  ось  така!

За  неї  йшли  в  атаку  бандері́вці,
Вмирали  Йвани  в  Другу  світову…
В  історії,  на  траунійій  доріжці  
Тлумила  біль  й  вощила  тятиву!

Не  вмерла  мова  в  карцерах  “гестапо”,
Як  помирав  за  неї  гордий  Стус.
Борців  за  правду  гнали  по  етапу  –
Та  зради  мові  не  було  спокус…

В    часи  нові  за  матернім***  інстинктом
Ділили  нас  на  рідних  і  чужих,
Щоб  досягти  покори  в  “сиротинці”,
У  душах  мас  плекали  мовний  “жмих”.  .

Та  не  вдалося  їм…  Уже  й  не  вдасться
Із  мовних  чвар  влаштовувать  жнива!  
Всім  нечестивцям,  котрі  прагнуть  власті:
“Та  мова  є!  
                                             Відроджена!  
                                                                                                 Жива!”
 
Й  державна  вже    –  далеко  не  на  кухні,
Вона  –    в  прицілі  лінгвістичних  знань.

О,  скільки    ворогів  рідненької  потухло!
О,  скільки  гріховин!    
                                                                         І  –
                                                                                         покаянь!..  [/color]
[/b]
9.11.2018
_________
*Обшлаг,  чохол,  кобура.
**Русь  в  окремих  джерелах  часів  Середньовіччя.
***Тут  в  значенні  "матерня",  рідна  мова.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813263
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 10.11.2018


Ганна Верес

Сад, мов тихе осіннє диво

Сад,  мов  тихе  осіннє  диво,
У  задумі  стоїть-дріма.
Фруктів  стільки  у  нім  вродило,
Що  вітрець  не  встига  зривать.
Кинув  якось  додолу  грушу
Й  знов  у  крону  сховав  крило.
«Пізніх  яблучок  не  обтрушуй,»  –
Щось  із  яблуні  загуло.
Чепуриться  калина  збоку,
Хоче  вітер  приворожить,
Щоб  любові  пізнать  неспокій,
Бо  буденно  не  хоче  жить.
Одяглася  вона  в  намисто,
Запалала  рясним  вогнем,
Сукню  теж  поміняла.  Й  в  листя,
Де  сховався  вітрець,  моргне,
Чи  простягне  до  нього  гілля,
Але  вітер  не  поспіша,
Він  не  першу  перед  весіллям
Наречену  саму  лишав.
25.10.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813280
дата надходження 10.11.2018
дата закладки 10.11.2018


Шостацька Людмила

СИЛА РІДНОЇ МОВИ

         
Рвали  тебе  на  шматки,
           Вислали  на  Соловки.
           Кулі,  мечі,  каземати,
                         Стерпіла  все,  наша  Мати.
   Вся  у  крові  вишиванка,
                             Серце  болить,  лихоманка.
                     Словом  замовила  рану,
                         Витерла  сльози  вітрами.
Далі  стоїш  непохитно
                         З  поглядом  жовто-блакитним.
             Ти  –  така  вільна,  як  воля,
                     І  ані  крок  –  справжня  доля!
                 Скроплене  кров’ю  коріння,
           Ти  –  на  порі  воскресіння.
               Вже  язики  не  у  моді,
                       Місце  твоє  –  у  господі!
       Світу  скажи  своє  слово,
       Матінко,  сонячна  Мово!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813243
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 10.11.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Дізнатися б

Дізнатися  б,  а  чи  кохаєш  ти  мене?
Чи  тільки  позолоти  сліпить  блиск  урочий?
А  може,  це  колись,  немов  туман,  мине,
Опустить  осінь  стомлено  вологі  очі.

Дізнатися  б,  а  чи  кохаєш  ти  мене?
Чи  може,  зваблення  для  тебе,  ніби  свято?
Тремтить  щодня  живий  в  блуканні  серця  нерв,
А  сни  надій  купаються  у  листі  м*яти.

Дізнатися  б,  а  чи  кохаєш  ти  мене?
Чи  все  навкруг  лиш  звичне  й  тимчасове  в  світі?
Моє  кохання,  мабуть,  щиро-неземне,
Бо  восени  розквітла  ніжно  віра  цвітом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813221
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 10.11.2018


Капелька

Когда взгрустнётся невзначай

Когда  взгрустнётся  невзначай
(Немало  в  жизни  есть  причин),
На  грусть  любовью  отвечай,
Ведь  в  этом  мире  не  один.

Так  вспомнив  дружеский  совет
Я  рад,  что  в  сердце  не  зима
И  равнодушия  в  нём  нет
На  все  житейские  дела.

Пройдут  проблемы  и  года
И  новые  ещё  придут,
А  молодість  не  вернеться,
Бо  молоді  літа  минуть.

Ото  ж  цінуй  душе  життя,
Люби,  на  повні  дихай  груди.
Нема  в  минуле  вороття.
Щаслива  будь  завжди  повсюди.

                                                         5.11.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813240
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 10.11.2018


Лилея

Всегда юна Любовь!

Самое  большое  богатство  -  Вдохновенье!
Самая  ценная  -  Любовь!
Самое  надёжное  -  Время!
Сердце  -  Весны  цветок!
Чувства  так  тонки́,
Что  Ду́ши  слышат...
Каждый  ритм...
Движение  Души...
А  Любовь  друг  другом  дышит...
Тянутся  друг  другу  ...
Помогают  Чувствам...
Строчки  ...Романтические  стихи...
Всё  это  ,  как  дополненье...
Це́лого...
Наполненного  до  краё́в...
Не  ощущаешь  Время...
Всегда  юна́  Любовь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813179
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 09.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Щастя на двох

Я  у  тебе  один,  ти  у  мене  одна,
Доля  щастя  на  двох  дарувала.
Зігрівала  любов  і  раділа  весна,
Осінь  в  танці  своєму  кружляла.

Доля  наша  -  життя,  а  життя  -  довгий  шлях,
Ми  з  тобою  не  схибили  в  ньому.
Усміхаюсь  тобі,  бачу  ніжність  в  очах,
Що  даруєш  мені  лиш  одному.

Хоч  за  вікнами  дощ,  чи  лютує  мороз,
Зігріває  палке  нас  кохання.
Дивний  запах  ловлю  від  розпущених  кос,
Ти  лебідко  моя  -  зірка  рання.

Промінь  сонця    загляне  у  наше  вікно
І  цілунком  обох  приласкає.
У  житті  ми  пили,  лиш  солодке  вино
І  солодшого  більш  не  буває...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813082
дата надходження 08.11.2018
дата закладки 08.11.2018


Інна Рубан-Оленіч

Що б сталося?

Що  б  сталося,  якби  одної  ночі,
На  небо  Сонце  вийшло  погуляти?
Дивилось  світу    в  заспанії  очі
Торкнулось  колискової  маляти.

Котилося  провулками,  блукало
Безлюдна  днина  –тьмяна  й  не  цікава,
Не  радує  приємна  прохолода,
І    не  смачна  в  «цілодобових»  кава.

Все  не  привітне,  й  сови,  з  пантелику,
Всі  вимушено  сіли  на  дієту,
Це  сонце…  сплутало  у  казино  всі  карти,
І  збило  риму  знаному  поету.

Чи  спатиметься,  коли  світить    сонце?
В  природи  –  не  сплановані  маневри,
Щось  не  рятують  жалюзі  віконце,
Магнітні  бурі?  Чи  звичайні  нерви?

А  в  інший  час  тоненький  легінь  –  місяць,
Засяяв  вдень,  для  зміни  декорацій,
Чекав  аплодисментів  він  у  небі,
Гучних,  схвильованих  людських  овацій.

Та  помилився,  люд  його  не  бачив,
Вдень  голову  не  задереш  у  гору,
А  так  хотілось,  щоб  хоч  хто  віддячив,
Налив  у  келех  терпкого  кагору.

Лишилось  тільки  людям  помагати:
Ріжком  відерце  зачепить  з  криниці,
І  по  стежині  до  старої  хати,
Вмить  на  коромислі  нести  водиці.

Гойдать  маленьких  сонних  немовляток  
В  сріблястому  човні,  як  у  колисці.
На  воднім  плесі  зводити  дороги,
Ховати  свої  відблиски  у  листі…

P.S.  Такий  от  світ  із  неба  показався,
Не  в  свій  час  ніч  була,  не  в  свій  час  днини?
Це  мабуть  знов,  хтось  «вище»  постарався?
Та  не  в  той  бік  нам  перевів  години.

07.11.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813001
дата надходження 08.11.2018
дата закладки 08.11.2018


Анатолій Розумний

ОСІНЬ ВСЕ МАЛЮЄ…

Ходить  осінь  чарівниця  по  моїй  землі,
Все  малює  своїм  пензлем  в  барви  золоті...
Одягла  у  жовту  сукню  молоду  вербу:
Хай  побачить  свою  вроду  й  прожене  журбу...

Далі  осінь  малювати  пішла  у  саду,
Вже  на  вишні  червоніє  листя  до  ладу...
Трохи  пензлем  покропила  -  засіяли  враз
Айстри  пишні...  Хризантеми  заспівали  джаз...

В  гай  швиденько  вже  майнула,  бо  ж  пора  й  туди,
Зачекались  там  на  неї  клени  та  дуби…
Малювала  їх  старанно,  щоб  не  пропустить,
Щоб  усе  було  у  барвах…  Все  хай  багрянить…

Вправно  осінь  малювала...  Час  перепочить...
Зажурилась  вона  трохи...  Дощик  моросить...
Шкода  стало  їй  усе  це...  Всю  оцю  красу,
Скоро  вітер  позриває...  Трохи  б  ще  часу...

Треба  встигнути  їй  трохи...  Зовсім  мало  ще,
На  узліссі  залишилось  одне  деревце...
Мить  одна  -  і  все  готове...  Ой,  яка  ж  краса!
Та  й  собі  вдягла  коралі...  Їй  бо  ж  до  лиця...

Ті  коралі  на  калині,  мов  вогонь,  горять,
Лине  пісня  журавлина...  Журавлі  летять....
Осінь  глянула  угору  та  маха  їм  вслід:
Буде  хай  безхмарним  небо  та  легким  політ…

Анатолій  Розумний
05.11.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812691
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 08.11.2018


Інна Рубан-Оленіч

Про осінь

Осінь  золотом  сусальним
Всі  дерева  облила.
І  прикрасила  обабіч
Буйні  трави  край  села.

Все  тонуло  в  позолоті
Квітів,  трав,  дерев,  кущів
Ластівок,  в  разках  на  дроті
Теплих  і  грибних  дощів.

В  тишу  осінь  одяглася,
Наче  в  вишитий  жупан
Листя  клена  цілувала  ,
Мов  коштовний  талісман.

На  все  золото  гуляла,
Веселилася  сама,
Поки  з  трону  не  турнула,
ЇЇ  подружка-зима.

06.11.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812880
дата надходження 07.11.2018
дата закладки 07.11.2018


Валентина Рубан

ВСТАНУ РАЗОМ З СОНЦЕМ

Встану  разом  з  сонцем,
Вийду  в  поле  ранком,
Задивлюся  на  яри  й  ліси.
Пригорнуся  серцем,
Разом  із  світанком
Я  нап»юсь  казкової  краси.

Малиново  висне
Над  селом  серпанок,
І    лягає  ніжно  на  траву.
Як  росиця  блисне,
І  зустріне  ранок,
Від  цих  барв  очей  не  відірву

Стежечка  звернула
Прямо  до  криниці,
Де  зірки  ночами  воду  п»ють.
Я  і  не  збагнула,
Чом    роки  –  жар  -птиці
Молодість    вернути  не  дають.

06.11.2018  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812879
дата надходження 07.11.2018
дата закладки 07.11.2018


Валентина Ланевич

Кайдани - воля, воля - кайдани.

Кайдани  -  воля,  воля  -  кайдани,
В  звичних  словах  кохання  цільна  суть.
Немов  тремтячі  сиві  тумани
Всі  почуття,  котрі  серця  несуть.

Легкі,  крилаті,  світлом  налиті,
У  миті  осяйній  летять  без  миль.
Теплом  любові  душі  сповиті,
Кристали  падають,  де  біла  сіль.

Відверта  чесність  перед  собою,
То  запорука  спірності  життя.
Життя  тканина  різного  крою,
Прийми  одне  на  двох  серцебиття.

06.11.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812869
дата надходження 06.11.2018
дата закладки 06.11.2018


Дружня рука

Просто про важливе

А  я  забрав  собі  кусочок  твого  серця.
І  у  скарбниці  десь  свої  поклав.
Нехай  життя  стокрилими  несеться.
А  я  щасливий,  що  той  скарб  украв.
Так  наче  не  домалював  картину.
Чи  ноти  до  кінця  не  дописав.
Так  наче  вигадав  сюжет,  кінець,  причину.
Чи  просто  …  не  поцілував.
Так  наче  осінь,  що  піти  не  в  змозі,
І  листям  не  сумує,  а  цвіте,
Так  наче  вітер  –  подорожній  у  дорозі,
Так  наче  слово  не  просте,  а  золоте.
Без  тебе  мабуть  якось  все  не  так.
Усе  сховалось  за  звичайними  словами.
І  тільки  скарб  мій  на  вірші  мастак.
Розговорився  щось  осінніми  дощами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812860
дата надходження 06.11.2018
дата закладки 06.11.2018


Ганна Верес

Осінь нинішня саме така є


Хоч  вітрами  гуде  всюди  осінь,

Свіжі  квіти  сміються  ще  й  досі:

В  різнотрав’я  стрибнув  деревій,

Білі  очі  до  неба  підвів,

Просить  осінь  дощами  умити,

Бо  без  них  важко  квіточці  жити.

А  з  садка  хризантема  благає  –

До  зими  відцвістись  не  встигає.

Осінь  мудра    дивилась  на  це

Тай  сховалась  аж  за  озерце  –

Хай  природа  іще  поквітує,

І  з  водою  іще  пожартує:

Кине  хвилькам  погратись  листок  –

Хай  померзне  вербиці  синок,

Очеретом  його  полякає…

Осінь  нинішня  саме  така  є.
17.11.2012

Ганна  Верес    (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812849
дата надходження 06.11.2018
дата закладки 06.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Тендітна квітка

О,  ці  троянди!  Ніжний,  дивний  запах,
У  росах  оксамитних  пелюстки.
Їх  плетиво  чаруюче  на  рамках,
Пурпурний  колір,  сонячні  квітки.

Красуня  серед  квітів,  королева,
Пора  осіння  не  псує  її.
Додолу  листя  скинули  дерева,
Ну  а  вона,  квітує  в  цій  порі.

Милується  красою  її  осінь,
Тендітна  квітка,  горда  на  стеблі.
Буває,  вітер  пелюстки  відносить,
Але  вона,  не  губиться  у  млі...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812848
дата надходження 06.11.2018
дата закладки 06.11.2018


Веселенька Дачниця

З осені у вЕсну в'яжу перевесло

Вже  кружляє  листя  по  сивих  стежинах
І  в  душу  щемливо  журбу  засіва.
Якби  не  піддатись  настрою  сумному,
Бо  ще  попереду  осінь  золота.

Усміхнеться  сонце  ніжно  -  колисково
Ще  бабине  літо  зігріє  теплом.
А  дощик  у  небі    чаклує  любов  нам,
Розмочує  душі  й  наповнить  добром.

Осінню  цю  втому  швидше  б  пережити,
І  зимові  сни  із  їх  холодами...
Під  зонтиком  любов  принести  додому,
Щоб  не  було  суму  ніколи  між  нами.
 
Стоптані  ногами  ще  не  всі  доріжки,
Ще  цвістимуть  квіти  у  нашім  саду
І  розквітне  любов,  прив'яла  роками,
Зустрінемо  вЕсну,  весну  не  одну…
                                                                                                           02.09.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806961
дата надходження 17.09.2018
дата закладки 06.11.2018


НАДЕЖДА М.

А ти іди, не озирайся…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=buqhg_56Uow
[/youtube]

З  дерев  листя  спадає,  загортає   сліди.
Розгортає  їх  вітер  і  кричить  тобі:  Йди!
Потихеньку,  нечутно,  як  маленьке  дитя.
Тільки  йди  й  пам"ятай:  вже  нема  вороття.
Через  гори,  долини,  через  спалений  міст,
Буде  це  так  нелегко,  покажи  свій  тут  хист.
А  попереду  прірва,  може  збить  ураган,
Знай,  що  ти  дуже  сильний!  Ще  здолай  й  океан.
Ти  зморився,  я  бачу..Сядь  в  дорозі,  спочинь.
Подивися  на  небо,  там  прозора  ще  синь...
Незабаром  стемніє,  буде  важче  ще  йти,
Ти  збери  усі  сили,  доберись  до  мети..
Ось  схитнувся.  Не  падай!  Твердо  стій  на  ногах!
Я  за  цим  все  дивлюся,  прогони  з  душі  страх.
Бачиш:  вже  тобі  легше,  ти  до  мрії  дійшов,
Подолавши  всі  страхи,  ти  біжиш  стрімголов.
В  край  незвіданий  досі,  де  лиш  день,  нема  тьми.
А  тепер    не  барися:  своє  щастя  візьми..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812778
дата надходження 06.11.2018
дата закладки 06.11.2018


геометрія

ТРАВА, ЯК І ПАМ"ЯТЬ, ГУСТА….

                               Трава,як  і  пам"ять,густа,
                               та  бігать  по  ній  я  не  стану...
                               Давно  вже  я,  люди,  не  та,
                               лиш  мрія  лишилась  та  сама...

                               Куди  вже  там  бігать  мені,
                               повільно  з  ціпочком  ступаю,
                               калині  вклоняюсь  й  вербі,
                               і  все  що  навкруг  споглядаю...

                               Вже  й  верби  схилились  в  імлі,
                               аж  дух  у  грудях  моїх  стисло...
                               І  листя  лежить  на  землі,
                               таке  ж,як  дитинство  барвисте...

                                 Боюся  на  нього  ступить,
                                 панує  воно  в  листопаді...
                                 І  спогад  вже  душу  ятрить,
                                 роки,як  пеньки  на  заваді...

                                 І  верби  ж  були  молоді,
                                 і  птахи  співали  на  гіллі,
                                 і  плавала  риба  в  воді,
                                 були  ми  голодні  й  щасливі...

                                 І  знов  пригадались  мені,-
                                 дитинство,юність  й  зрілі  роки...
                                 Як  у  чарівнім  диво-сні,
                                 стали  упевненіші  кроки...

                                 Стало  спокійно  на  душі,
                                 неспішно  йду  я  до  криниці...
                                 І  знову  так,  як  і  тоді,
                                 ковтаю  два  ковтки  водиці...

                                 Не  вистача  у  мене  слів,
                                 щоб  передать  радість  й  тривогу,
                                 Вода  живильнющий  напій
                                 дала  приємну  насолоду...

                                 Трава,  як  і  пам"ять,  густа,
                                 на  жаль,вона  вже  поріділа...
                                 Та  осінь,  усе  ж  золота,
                                   і  пам"ять,й  любов  не  зміліла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812689
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 05.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ти мене пригорни

Тихо  плачуть  дощі  у  осіннім  тумані,
Сивий  морок  блукає  під  вікнами  знов.
Трусить  осінь  під  ноги  листки  полум'яні
І  дарує  обом  неповторну  любов.

Подивлюся  у  очі  блакитні  -  глибинні,
В  них  прозорість  озер  і  безмежність  морів.
І  нестимуть  нас  крила  увись  -  лебедині,
В  казку  щастя,  кохання,  яку  ти  створив.

Закружляють  вітри  в  листопадовім  танці,
Нас  з  собою  покличуть  у  мандри  вони.
Прокидаюсь  з  тобою,  щасливою  вранці
І  шепочуть  уста:"Ти  мене  пригорни."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812700
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 05.11.2018


Лилея

Добавим Света своим внутренним теплом!

Кто  сказал,  что  серость  Осени  -  это  плохо?
Ведь  плюс  и  минус  существуют  с  давних  пор...
Мне  нравится  разнообразие  в  Природе!
Должно  быть  разделение...
Ведь  существуют  солнце,  ветер,  дождь,мороз...
А  серость  ...
Это  ненадолго...
Чтоб  поздней  Осени    черты  все  подчеркнуть...
Пусть  это  будет  Время  для  раздумий!
Хоть  оно  и  монотонно...
Зато  укажет  дальнейший  наш  Путь...
Серость  -  она  не  отвлекает...
Проходим  мимо...
Совсем  не  думая  о  ней...
А  что  -  то  внутреннее  вдохновляет!
Что  поселилось  с  Солнцем!
В  глубине...
Душе...
Да...серо...даже  меланхолично...
Природа  замерла...
Вся  оголясь...
Но  в  ней  всё  эстетично...
Всё  гармонично  ...
Художник  может  и  в  серости    создавать...
Есть  впечатления!
Они  остались!
Есть  стержень...  внутренний...
Что  помогает  ...
Душе  творить,  Душой    сиять...
Есть  свои  краски!
Счастливые  моменты!
Готовые  шедевры    раздавать!
Любой  поэт,  художник...
Он  наполнен...
Своей  палитрой...
Музыкой...
Души  стихов...
А  серость  Осени...
Немножечко  размыта...
Добавим  Света  своим  внутренним  теплом!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812642
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 05.11.2018


НАДЕЖДА М.

Далось взнаки оце вікно…

 [youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3DQq4GG1qs0
[/youtube]

Далось  взнаки  оце  вікно,
До  нього  тягне,  як  магнітом.
Про  що  нагадує  воно?
Чомусь  згадала  я  про  літо.

Надворі  осінь,  та  забула,
Вдивляюсь  пильно  у  вікно..
Якусь  мелодію  почула.
Згадала:  чула  десь  давно.

Там  вітер  проситься  у  гості,
Гойдає  штори  раз  -  по  -  раз.
За  тим  вікном  усе  так  просто.
Ледь  чую  я   уривки  фраз.

А  потім  тиша,  якийсь  спокій,
Мабуть,  смакують  там  вино,
І  в  ноті  цій  такій  високій,
Стелилось  щастя,  як  руно..

Мабуть,  трималися  за  руки..
О  щастя!  Ти  не  підведи.
Не  доведи  їх  до  розлуки...
Залишся  з  ними  назавжди...

В  чуже  я  щастя  заглядаю..
Та,  ні,  не  заздрю...  Просто  так.
Моє  десь  теж    іще  літає,
Та  я  діждусь  його,  однак...
-----------------------------

(  Третій  вірш  про  вікно)    ))

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791745

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762789






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812636
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 05.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Серед осінніх звуків

Десь  там,  серед  осінніх  звуків,
Лунає  ніжний,  мелодійний  вальс.
Бере  він  тихо  двох  за  руки
Й  веде  у  казку  неповторну  нас.

Ми  разом  в  вихорі  отому,
Закохані  кружляємо  одні.
В  пейзажі  ніжно  -  золотому,
В  яскравому,  блискучому  вогні.

З  тобою  бути  поруч  -  щастя,
Твоє  тепло  зливається  з  моїм.
І  б'ється  серце  в  ритмі  часто,
Серед  осінніх  рим  й  холодних  зим.

Багрове  листя  під  ногами,
В  осінньому  тумані  шелестить.
І  місяць  в  човнику  ночами,
Закоханий  у  неповторну  мить...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812403
дата надходження 03.11.2018
дата закладки 04.11.2018


Любов Іванова

В ОМУТЕ ЛЮБВИ ТВОЕЙ ТОНУ

[i][b][color="#fa0de2"][color="#1dc70a"]В[/color]идимо  судилось    мне  так  свыше

[color="#1dc70a"]О[/color]щутить  в  тебе  земной  свой    рай
[color="#1dc70a"]М[/color]не  так  дорог  шум  дождя  по  крышам  
[color="#1dc70a"]У[/color]тро,  вечер,  август  или  май...
[color="#1dc70a"]Т[/color]ам,  где  ивы  нас  в  лозе  качали
[color="#1dc70a"]Е[/color]ли  навевали  сердцу  грусть.

[color="#1dc70a"]Л[/color]ишь  куда-то  вдаль  года  умчали
[color="#1dc70a"]Ю[/color]ность  шепчет    мне  "Я  не  вернусь"
[color="#1dc70a"]Б[/color]оже,  все  события  и  даты
[color="#1dc70a"]В[/color]  памяти  храню  я  до  сих  пор
[color="#1dc70a"]И[/color]  во  всем  мы  оба  виноваты

[color="#1dc70a"]Т[/color]олько  почему  лишь  мне  укор?
[color="#1dc70a"]В[/color]ремя,  к  сожалению,  не  лечит
[color="#1dc70a"]О[/color]пыт?  Он  так  дорого  берет.
[color="#1dc70a"]Е[/color]сли  я  живу,  желая  встречи.
[color="#1dc70a"]Й[/color]  в  удачу  верю  наперед...

[color="#1dc70a"]Т[/color]ам,  где  мы  гуляли  у  причала
[color="#1dc70a"]О[/color]сень  стелет    лиственный  ковер
[color="#1dc70a"]Н[/color]ежно  меня  память  искупала
[color="#1dc70a"]У[/color]гли  чувств    зажгли  в  душе  костер.[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812508
дата надходження 04.11.2018
дата закладки 04.11.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Гойдається у ретро стилі осінь

Гойдається  у  ретро  стилі  осінь...
Той  парк  рудий  із  фейєрверком  листя,
Той  падолист  триває  наче  досі,
І  сонце  те  ж  із  променистим  диском.

І  кличе  в  юність  неба  сіть  бездонна,
Під  ним  зустрілись  очі  сині  вперше,
Не  знаючи,  що  приготує  доля,
Який  для  них  у  неї  щастя  сервіс.

Гойдається  у  ретро  стилі  осінь...
Невже  промчалось  те  кохання  ланню?
Крилата  пам*ять,  ніби  в  долі  просить...
Продовження  осіннього  роману.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812424
дата надходження 03.11.2018
дата закладки 04.11.2018


Надія Башинська

МОВО МОЯ! БОЖА ЛАСКО СВЯТА…

Вмієш  зігріти,  мов  сонце  ясне.
Світишся  зір  всіх  ясніше.
Як  слово  почую,  рідне,  своє.
Стане  на  серці  тепліше.

Ти  мов  джерельна,  іскриста,  свята,
чиста,  прозора  водиця.
Слів  мов  зернят  в  золотих  колосках,  
що  у  полях  колоситься.

Ти  як  мелодія  ніжна  дзвениш,  
в  хвилях  морських  тебе  бачу.
Мово  моя!  Я  тобою  сміюсь,  
щастю  радію...    і  плачу.

Лиш  доброту  сієш  в  серденько  ти,
в  усмішках  світишся  ласкою.
А  в  колисковій  матусиній,  в  снах...
ти  розсипаєшся  казкою.

Слово  твоє  можна  мовити.  Так!
Бачити,  чути  і  сіяти.
Вчить  воно  нас  відчувати  й  любить,
і  спонукати,  і  вірити.

А  у  вінку  твоїм  пишнім  слова
барвами  літніми  світяться.
В  чистих  злітають  до  Бога  думках,
мріями  світлими  тішаться.

Хто  оцінить  тебе  може?  І  як?
Божий  мій  світлий  дарунку!
Слово  твоє  є  легким,  ніби  птах,
і  у  палкім  поцілунку.

Ти,  мов  та  пісня,  весела  й  дзвінка,
скрізь  над  землею  злітаєш.
Мово  моя!  Божа  ласко  свята...
Меж  ти  у  світі  не  маєш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812336
дата надходження 02.11.2018
дата закладки 03.11.2018


НАДЕЖДА М.

Врятуй мене від дум осінніх

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=sE7gHKcnaxQ
[/youtube]

Врятуй  мене  від  дум  осінніх,
Від  цих  недоспаних  ночей,
Потоку  сліз,  нерозуміння
Цих  непростих  твоїх  речей.

Не  погаси  промінчик  світла,
Цей  не  зруйнуй  дороговказ.
Ковток  осіннього  повітря
Врятує   все  це   на  цей  раз.

Врятуй  від  вітру  в  непогоду,
Коли  дощі  січуть  в  лице,
І  зупини  душі  погорду,
Поки  не  знищили  ми  все.

Одним  лиш  поглядом,  чи  словом,
Поки  не  пізно,  ще  є  час.
І  хай  засяє  зірка  знову...
Допоки  ми  є...  врятуй  нас...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812264
дата надходження 02.11.2018
дата закладки 02.11.2018


Ганна Верес

Ангелом я повернусь

Через  сотні  космічних  літ
Білим  ангелом  я  вернуся,
До  крила  твого  пригорнуся…
Інші  будемо  ми  і  світ.
Але  душі  в  нас  будуть  ті  ж,
Де  мережкою  –  слід  кохання…
Це  кохання,  перше  й  останнє,
Недопите  у  цім  житті.

Сонце  знов  буде  дарувать
Світло  нам  і  тепло,  і  ніжність…
Про  людську  й  лебедину  вірність
Стануть  зайвими  вже  слова.
В  світі  цьому  –  лиш  ти  і  я  –
І  по  вінця  в  серцях  любові,
Подарованої  нам  Богом…
А  під  нами  –  свята  земля!
28.09.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812191
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 02.11.2018


Ганна Верес

Поезія – політ

Поезія  –  політ  у  світ  фантазій
І  в  глибину,  у  тихе  дно  душі,
А  цінність  її  є  й  була  щоразу,
Щоб  вірші  людям  не  були  чужі.

Поезія  –  політ  у  вись,  неспинний,
Коли,  здається,  світ  уже  в  руках…
Від  неї,  справжньої,  і  кров  у  венах  стигне,
І  легше  сяяти  у  темряві  зіркам.
2.10.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812189
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 01.11.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Бо листопад прийшов

Ранкового  туману  повний  келих
П*ють  вулиці,  будинки  і  дерева.
Меланж  скидає  в  місті  осінь  з  кленів,
Тріпоче  вправно  осокора  гребінь.

Малюнком  із  відтінками  гризайлю
Спадає  знову  листя  раритетне,
І  вітерець  летить  самітник-зайда,
І  дощ  наповнює  осінній  тендер.

Бо  листопад  прийшов  до  нас  у  гості.
Розпалюєм  камін...вже  вогник  красний,
Ми  тет-а-тет,  і  ллється  тихий  говір,
Від  слів  любові  тепло  нам  і  ясно.

(Красний  -  у  значенні-приємний)  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812155
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 01.11.2018


НАДЕЖДА М.

Тобі

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GdBS9B2TnLU[/youtube]

Нащо  питать  про  те,  що  знаєш?
Давно  пройшли  уже  жнива,
А  ти  усе  собі  гадаєш:
Дійшли  до  мене  ті  слова?

Це,  мабуть,  осінь  завинила,
Що  обміліли  почуття.
Вона  тебе  давно  втомила.
Чи  це  осіннє  укриття?

Слова,  питання,  недовіра,
Одна  із  осені  ознак.
Не  золотої  та,  що  сіра.
У  неї  зовсім  інший  смак.

Дощі,  тумани,  різкий  вітер,
Приносять  в  душу  пустоту.
Нехай  би  вітер  все  це  витер,
Прогнав  із  серця  глухоту.

Щоб  ти  уважно  роздивився,
Не  все  погано  навкруги,
З  шляху  свого  давно  ти  збився,
Моєї  нехтуєш  руки...

Як  жить  тобі,  ти  добре  знаєш.
Не  тільки  світа,  що  в  вікні,
Та  пройде  час  і  ти  згадаєш
Ті  літні  дні,  а,  може,  й  ні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812133
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 01.11.2018


Капелька

Стихи как всплеск живой волны

Стихи  как  всплеск  живой  волны,
Что  набегает  иногда
И  сводятся  опять  мосты,
Идёт  счастливая  душа.

Стихи  как  лучик  в  облаках,
Который  освещает  путь.
Как  ручеёк  любви  в  горах,
Который  можно  почерпнуть.

Стихи-  прекраснейший  сюжет
Картин  чудесных  на  земле.
Стихи-  вопросы  и  ответ
Ко  всем,  конечно  и  к  себе.

Стихи-  бальзам  любви  в  словах
И  добрый  доктор  Айболит.
Стихи  любой  развеют  страх,
На  подвиг  могут  вдохновить.

Стихи  исходят  из  души
И  сердце  чаще  скажет  "да",
Но  лишних  слов  не  говори,
Будь  осторожен  с  "никогда".

Стихи  зовут  в  волшебный  лес.
Зовут  нас  в  горы  и  моря
И  на  весах  большой  в  них  вес,
Когда  есть  жизни  красота.

Стихи-  лекарство,  позитив,
Скупая  добрая  слеза.
Ты  всё-же  прав  был  покорив  
Себя  и  ближних  для  добра.

                     Октябрь  2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812187
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 01.11.2018


Чайківчанка

НЕ СПИТЬ МІСЯЦЬ ЯСНІ ЗОРІ

НЕ  СПИТЬ  МІСЯЦЬ  ЯСНІ  ЗОРІ
Не  спить,  місяць  ясні  зорі
розсипає  щастя  долі
весні  -красу,  літу  -кохання...
і  закоханим  шле  вітання,
Не  спить,  місяць  ясні  зорі
розсипає  роси  в  полі
голубіють  волошки  сині
соловей  щебече  калині.
Не  спить,  місяць  ясні  зорі  
сяють  вечори  казкові,
і  пахне  ,зілля  на  долині
легінь  дарує  їх  дівчині.
Не  спить,  місяць  ясні  зорі  
розцвіли  квіти  лілові
небо  нахиляє  з  синіх  гір  
лине  нота  мелодійних  лір.
Не  спить,  місяць  ясні  зорі
і  співають  колискові,
танцює  чардаш  ніч  циганка
шалун  вітер  не  спить  доранку.
Не  спить,  місяць  ясні  зорі
ведуть  вдалі  неозорі,
шелескоче  листя  зелене  
берізка  тулиться  до  клена.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812107
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 01.11.2018


геометрія

ЗА ЩО Я ЛЮБЛЮ УКРАЇНУ…

                                   Люблю    я    свою  Україну,-
                                   За  те,  що  родюча  земля,
                                   За  верби  й  червону  калину,
                                   За  те  що  шумлять  тополя...

                                   А  ще  за  степи  і  діброви,
                                   За  ріки,  озера  й  моря,
                                   І  за  краєвиди  чудові,
                                   За  сонце,що  в  небі  сія...

                                   За  вільні  широкі  простори,
                                   За  села,  містечка  й  міста,
                                   Долини,рівнини  і  гори,
                                   Врожайні  пшениці  й  жита...

                                   За  птахів  у  небі  і  хмари,
                                   За  далі  її  голубі,
                                   За  сірі  осінні  тумани,
                                   За  теплі  і  лагідні  дні...

                                   А  ще  за  сніги  і  морози,
                                   Весняні  і  літні  дощі,
                                   Веселки  і  вранішні  роси,
                                   Дерева  і  квіти,  кущі...

                                   За  те,що  я  в  ній  народилась,
                                   Пізнала  казки  і  пісні,
                                   Що  жити  у  світі  навчилась,
                                   Радіти  і  літу,й  весні...

                                   За  те,  що  у  ній  я  трудилась,-
                                   Для  себе,  країни  й  сім"ї,
                                   Писати  казки  я  навчилась,
                                   Поеми,  пісні  і  вірші...

                                 Люблю  я  свою  Україну,
                                 Вона  Батьківщина  моя...
                                 Ніколи  її  не  покину,
                                 І  кращої  в  світі  нема...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812062
дата надходження 31.10.2018
дата закладки 31.10.2018


Valentyna_S

Не розлучаймось

З-за  горизонту  випливає    вечір
Й    півсутінки  зганяє  зі  шпаринок.
Цвіркун  сердитий  —  сурм  не  чути    ночі--
Заграв    своє  на  срібних  павутинах.

Алеями  ідуть  і  йдуть  поволі  
Гурти  дітей    й  поважні  перехожі,
А  ранній  вечір,  зовсім  розімлілий,
Печаль  нагонить  в  ці  години  гожі.

І  я  знесилено  блукаю  парком,
Шукаю  марно  втомі  сво́їй  спокій,
Та  раптом  якось  зовсім  ненароком
Перехрестився    погляд  мій  із  тво́їм.

Переді  мною    знову  ж  тії    очі,
Хоч  посмутила  їх  роками  осінь.
Ту  ж  саму  явно  рідну  постать    бачу,
Яка  мені  ввижається  ще  досі.

І  усміх,  янгельський,  ласкавий,
Негодами  не  стертий  й  іншим  кимось.
Тремтливе  серце,  втішене,  голосить:
--Не  розлучаймось  більш!
                                                   Не  розлучаймось!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812078
дата надходження 31.10.2018
дата закладки 31.10.2018


НАДЕЖДА М.

Я так боюся слів, які мовчать…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CMu9UzDMF_8[/youtube]

Я  так  боюся  слів,  які  мовчать.
Не  знаю,  що  в  душі  своїй  ховаєш.
Не  краще  їх  тобі  мені  сказать?
Ти,  певно,  лиш  один  все  добре  знаєш.

Нехай  вони  не  ті,  яких  чекала,
Нехай  у  них  вже  буде  інший  зміст.
До  цього  дуже  довго  я  звикала.
Та  все  ж  сказати  треба  мати  хист.

Не  бійся  їх,  вони  ж  у  серці  грілись
І  час  такий,    що  маєш  прокричать.
А  час  іде...  Невже  і  застарілись?
А,  може,  хтось  втомився  їх  чекать.

Слова,  буває,  вилетять  птахами,
Дістануть  душі  до  самого  дна.
Як  боляче  чекати  їх  роками,
І  може  впасти  їм  тоді  ціна.

Як  слів  багато  різнокольорових,
Вони  не  мають  серця,  ні  душі.
А  як  життя  змінити  все  ж  готові,
Якщо  ж  вони,  звичайно,  не  чужі.

Тож  не  тримайте  слів  своїх  в  ярмі..
Відкрийте  їм  свої  залізні  грати.
І  станете  щасливими  й  самі:
Не  буде  вже  тоді  когось  втрачати...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811991
дата надходження 31.10.2018
дата закладки 31.10.2018


геометрія

ДАВНО МИНУЛО МОЄ ЛІТО…

                                 Сірі  тумани,  ранні  роси
                                 Впали  на  землю  і  траву...
                                 А  моє  літо  стоголосе,-
                                 Уже  минуло,  відпливло...

                                 Давно  зросло,  в  степах  дозріло,-
                                 Пшениці  зрілої  зерно,
                                 А  моє  літо  відспівало,
                                 Та  не  забулося  воно...

                                   Моє  веселе  тепле  літо,
                                   Мені  сміялось,як  дитя...
                                   Сльоза  скотилася  по  цвіту,
                                   Не  буде  літу  вороття...
                                 
                                   Хоч  не  здійснилися  всі  мрії,
                                 (В  житті  моїм  усе  було)...
                                     І  я  надіюся,  що  літо
                                     Моє  не  даром  відцвіло...

                                     Я  йду  осінніми  стежками,
                                     Вже  до  зими  лягає  путь...
                                     Моє  життя...Навіть  піснями,
                                     Літа  мого  не  повернуть...

                         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811949
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 31.10.2018


Любов Іванова

ГРУСТНО МНЕ В ЭТОТ ВЕЧЕР

[b][i][color="#0c35a6"][color="#cc0e3b"]Г[/color]оню  от  себя  я  тоску  и  печаль,
[color="#cc0e3b"]Р[/color]аскрасить  бы  время  оттенками  счастья,
[color="#cc0e3b"]У[/color]ходит  былое  и  мне  очень  жаль...
[color="#cc0e3b"]С[/color]  собой  пусть  уносит  минуты  ненастья.
[color="#cc0e3b"]Т[/color]ы  мне  преподал  настоящий  урок,
[color="#cc0e3b"]Н[/color]о  сердце  не  хочет  смириться  с  потерей
[color="#cc0e3b"]О[/color]  боли  моей    ты  прочтешь  между  строк,

[color="#cc0e3b"]М[/color]еж  рек,  где  был  раньше  таинственный  берег
[color="#cc0e3b"]Н[/color]е  мне  ты  сегодня  приносишь  цветы
[color="#cc0e3b"]Е[/color]динственной  звать  будешь  дальше  другую!

[color="#cc0e3b"]В[/color]се  ж  в  сердце  моём  не  погасли  костры...

[color="#cc0e3b"]Э[/color]дем,  где  мы  вместе...  О  нем  я  тоскую.
[color="#cc0e3b"]Т[/color]аинственно  сумерки    кроют  дома,
[color="#cc0e3b"]О[/color]пять  разжигаю  камин  в  одиночку.
[color="#cc0e3b"]Т[/color]еперь  госпожой  в  моем  сердце  зима...

[color="#cc0e3b"]В[/color]ойду  без  тебя  я  еще  в  одну  ночку.
[color="#cc0e3b"]Е[/color]два  темнота  подкрадется  к  окну,
[color="#cc0e3b"]Ч[/color]адрою  своей  тяжко  ляжет  на  плечи.
[color="#cc0e3b"]Е[/color]й-Богу,  сегодня  в  тоске  не  усну...
[color="#cc0e3b"]Р[/color]азлукой  мы  сердце  и  душу  не  лечим.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811943
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Galkka2

Не вперше…. .

Не  вперше  осінь  розмальовує  весь  світ,
Не  вперше  вітер  обціловує  листочки,
Не  вперше  павутиння  надворі,
Сплітається  у  радісні    віночки.
Та  вперше  в  дощику  тепло,
Та  вперше  щастя  душу  обійняло,
З  тобою  сенсу  враз  все  набуло,
З  тобою  затишно  у  бурю  навіть  стало.
Тепер  зима  -  це  наш  морозний  рай,
А  навесні  ми  крила  розпускаєм,
А  літом  щастям  устеляєм  край,
І  знову  в  осінь  ми  вступаєм....
З  тобою  осінь  вдягне  шаль,
І  небо  низько  опускає,
Підніме  врешті  цю  вуаль,
У  ніжності  нас  двох  тепер  тримає....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811946
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Galkka2

В кришталевих краплях водоспаду….

В  кришталевих  краплях  водоспаду,
Де  бере  початок  джерело,
Де  сліди  зостались  з  зорепаду,
Де  лелека  викупав  крило,
Де  втамує  спрагу  серце,
Де  душа  пірнула  в  водограй,
Де  кохання  витягло  люстерце,
Ти  мене  у  ніжність  загортай,
Там  дзвіночками  лунали  мрії,
У  струмочках  щастя  віднайшли,
І  сльозинки  обіймали  вії,
Від  тепер  в  майбутнє  разом  йшли,
Там  трембіта  в  гори  клич  пустила,
Почуття  злітали  до  небес,  
Я  тобі  до  ніг  проміння  застелила,
Ми  тепер  творці  своїх  чудес....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811900
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018


НАДЕЖДА М.

Миттєва слабкість лиш душі…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6ttidNlEMiA[/youtube]
А  я  візьму  і  все  зроблю  інакше:
Холодну  осінь  в  літо  поверну.
Осінній  лист  -  на  золото  удачі,
І  з  головою  в  неї  я  пірну.

Я  -  сильна  і  ніколи  не  заплачу,
Відкину  всі  образливі  слова.
Хай  буде  зараз  так,  а  не  інакше,
Осінній  день,  як  літній  теж  бува.

Слова  душі  придумаю  для  втіхи,
Не  будь  вразливою,  моя  душа!
І  злива  слів,  неначе  завірюха,
Нехай  тебе  в  житті  ще  потіша.

Хай  річка  забуття  потиху  плине,
Осінні  хай  наповнять  ще  дощі.
А  спогади,  якщо  колись  й  нахлинуть,
То  це  -  миттєва  слабкість  лиш  душі..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811926
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Лілея1

ОСТАННЯ КОЛЕКЦІЯ ЖОВТНЯ…

[i][b]Тут,    у  чистому  глянці  не  збуджених  рухом  калюж,
Геть  збігаючих  хмар  понасмикані  клаптики  вати.
І  завмерлий  від  мінус  по  цельсію  охровий  плющ,
І  стрімкий  водопад  його  зелені  з  припічку  хати.

І  палітра  блакитна      й    холодний-холодний  бетон,
Його  контурів  кимось    розмиті  у  водах  ефекти.
Час  від  часу,    злітаючий  голуба    в  просторі  дрон,
Що  шукає  най-най,  найпрекрасніші  жовтня  об’єкти.  

Ця  богемність  колекцій  природи    мені  до  душі,
І  вібруюючі    кола    й  води  нетривке  завмирання.
Не  руйнуйте  картин,  я  прошу  вас,  жовтневі  дощі,-
Це  моє    неприборкано-щире  сьогодні  бажання.
[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811868
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Світлана Моренець

Осінній блюз

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9zQIGPCMJ5s[/youtube]
[b][i][color="#000080"]Тьмяніють  барви,  злото  менше  сяє.
Пташина  мокне.  Холодно  кущу.
Це  Осінь  гасне.  Осінь  вже  згасає
у  зливі  падолисту  і  дощу.

А  Жовтень-красень  від  кохання  сохне,
вітрів  благає,  щоб  тримали  "плюс".
Від  їх  поривів  Осінь  тихо  охне,
зронивши  листя  в  ностальгійний  блюз.

Невже  старіє?  Царський  шарм  зникає.
Пік  пройдено  -  повернення  не  жди.
Зі  смутком  Осінь  Жовтень  відпускає,
під  шепіт  листя:  "Відлюбила...  Йди..."[/color][/i][/b]

30.10.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811890
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Чайківчанка

БУДЬ ПОРУЧ ЗІ МНОЮ

БУДЬ  ПОРУЧ  ЗІ  МНОЮ!
Будь,  поруч  зі  мною  ,коли  мені  важко!
захисти,  від  холоду  зими  і  вітру...
повір  ,я  зігрію  тебе  моя  пташко!
вдихну,  подих  весняний,  щоб  ти  розквітла.
О  ,любове,  любове  ,любове  моя!
я  думаю  ,про  тебе  днями  і  ночами...
в  ночі,  осяю  квітучі  стежки  вдаля,  
розвію,  тумани  ніжними  піснями.
Я  Витру,  із  личка  -заплакані  очі,
і  зацілую  уста  -лебідко  моя...
засію  зорепад  -скарби  найдорожчі
у  твої  долоні  щастя-любове  моя.
Плаче,  дощ....  задощило  на  серці  моїм,
без  тебе  -  одинокий  лебідь  на  землі,
скажи  ,що  любиш...  що  є  у  серці  твоїм?
я  збудую,  рай  де  співають  солов'ї.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811848
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Чайківчанка

Я ІЗ ТИХ ХТО ЧУЄ ГОЛОС

Я  ІЗ  ТИХ  ХТО  ЧУЄ  ГОЛОС
Я  із  тих  ,хто  чує  голос  журавлинний!
не  рвуся,  вперед  ,а  сідаю  край  стола...
п'ю,  чорну  каву  без  цукру,  чай  полинний...
ніколи,  не  встигаю  на  потяг  життя.
Я  із  тих  ,хто  не  може  спати  ночами...
і  думками  ,змінює  планету  земля-
оре,  сіє  зерно  у  віршах  словами,
замріяна  ,закохана  птаха  в  небеса.
Я  із  тих,  хто  приносить  у  жертву  себе,
і  заради,  інших  віддасть  своє  життя...  
вірю  у  казку  ,  у  боже  слово  святе...
серед  ночі  ,  відкрию  двері  ,як  біда.
Я  із  тих,  хто  не  прагне  слави  на  землі,
молотом  розбиваю  кам'яну  скелю,
пливу,  в  океан  на  своєму  кораблі...
несе,  хвиля  у  життєвій  каруселі.
А  із  тих  ,хто  не  в'яне,  а  вічно  живе...
і  завжди,  в  пошуках  світла  у  пітьмі-
люблю,  боже  творіння,  що  квітне,  цвіте...
ловлю,  зорі  у  зореквіті  на  землі.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811846
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018


горлиця

Найкращі спогади

 Найкращі  спогади  -  дитинство,  
Це  казка,  що  спиняє  час,  
Той  ніжний  дотик  -материнство,  
 Завжди  залишиться    у  нас.  

Пройшли  роки  ,щаслива  днина!  
Вже  виросло  й  моє    дитя,  
А  я  ,у  серці,  ще  дитина,  
Таке  леліяне  чуття!  

Хоч  завела  дорога  в  далі,  
Завжди  в  моєму  серці  дім.  
Несу,  мов  хрест,  свої  печалі  
І  дух  Вітчизни,  над  усім.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811819
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Амадей

Мені так хочеться до раю

Мені  так  хочеться  до  раю,
Для  мене  іншого  немає
Земного  раю,  коли  ти,
Мене  цілуєш,  пригортаєш,
Тоді  серденько  завмирає,
І  в  небо  журавлем  летить.
Мені  так  хочеться  до  раю,
З  тобою  поруч  люба    буть,
П"яніть  від  пахощів  осінніх,
Валятись  у  п"янкому  сіні,
Співать  тобі  моі  пісні,
До  болю  хочеться  мені.
Мені  так  хочеться  до  раю,
А  рай  земний,  це  я  і  ти,
Якщо  ми  зможем  пронести
Кохання  наше,  я  благаю,
Серце  від  щастя  завмирає,
Була  б  лиш  тільки  поруч  ти.
Мені  так  хочеться  до  раю,
Туди,  де  серденько  співає,
Де  губки-вишеньки  чекають,
Де  очки  сонечком  горять,
Де  мир,  любов  і  благодать,
Де  серцем  я  відпочиваю,
Мені  так  хочеться  до  раю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811833
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Ганна Верес

Відпахло літечко у полі кавунами

Відпахло    літечко    у    полі    кавунами,
В    саду    –    малиною,    смородиною    теж,
В    гаю    пташиними    побавилось      піснями…
І    хоч    між  осінню    і    літом    нема    меж,
Вона    за    літом    тиха    лине,    жовтокрила,
Встеляє    листом    бір    і      лісові    стежки,
Тополя    хваста  щастям    тополиним,
Ба,    зна,    що    літечко    сховалося    в    стіжки,
Де    сіно    аж    хмільне.    А    ген,    за    небокраєм
 Купляє    саван    білий    матінка-зима.
Не    чути    й    співу    вже    пташиного    із    гаю,
І    кавунів    у    полі    теж    нема.
Не    може    ж    літечко    зустрітися    з    зимою    –
Аж    надто    різні    вони    –    спека  і    мороз.
Улітку    ліс    стоїть    зеленою    стіною,
Узимку    ж    повен    снігу    і    погроз.
Та    коли    сонечко    сміливіше    погляне,
У    теплих    обіймах    розтане    сніг    і    лід;
Зазеленіють-зацвітуть    тоді    галяви,
Зустріне    радо    ліс    пташок    –    весни    послів.
29.01.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811815
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Надія Башинська

МОЇ СЛОВА

Сказать  хочу  тобі  найкращі  я  слова.
Відчути  зможеш  їх,  ти  їх  знайдеш  сама.
Мелодія  дощу  приходить  з  веснами.
Як  краплі  дощові  й  слова  є  перлами.

Мої  слова  в  травах  розсиплються.
А  як  збереш  ти  їх  -  вони  засвітяться.
Веселка  сяє  в  них,  прозора  і  ясна.
У  барвах  весняних  шукай  мої  слова.

Мелодія  душі  і  світла,  і  проста.
І  сонячним  теплом  наповнена  вона.
А  як  торкнешся  струн...  Ой,  як  же  забринить!
Співає  в  тих  душа,  хто  вміє  так  любить.

Мої  слова  в  квітах  розсиплються.
А  як  помітиш  їх  -  вони  засвітяться.
Веселка  сяє  в  них,  прозора  і  ясна.
У  літа  кольорах  цвітуть  мої  слова.

Сказать  хочу  тобі  найкращі  я  слова.
Відчути  зможеш  їх,  ти  їх  знайдеш  сама.
Про  них  ти  запитай  у  неба  просині.
Бо  квітнуть  же  вони  і  в  барвах  осені.

Мої  слова  між  віт  розсиплються.
А  як  збереш  ти  їх  -  вони  засвітяться.
Веселка  сяє  в  них,  прозора  і  ясна.
У  барвах  осені  знайдеш  мої  слова.

Мереживо  тонке  -    зимових  днів  дива.
І  в  чистоті  зими  живуть  мої  слова.
А  дотик  рук  моїх  зігріє  в  холоди.
Словами-перлами  цвітуть  зими  сніги.

Мої  слова  в  снігах  розсиплються.
А  як  торкнешся  їх  -  вони  засвітяться.
Веселка  сяє  в  них,  прозора  і  ясна.
І  в  кольорах  снігів  квітують  ці  слова.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811820
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Ганна Верес

Я серце своє в осінь закохаю

Я  серце  своє  в  осінь  закохаю
І  подарую  ніжності  красу,
Щоби  вітри  північні  затихали
І  берегли  узорчату  росу.
А  потім  закохаю  в  осінь  зорі,
Щоб  землю  берегли  від  холодів,
І  води  неглибокі  і  прозорі
Купали  їх,  де  верби  молоді.
Я  в  осінь  закохаю  ліс  і  гори,
Струною  замузичу  на  вітрах
І  піснею  пливтиму  над  простором,
Щоб  потонуть  в  осінніх  кольорах!
4.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811811
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Любов Таборовець

Рідній донечці

Щедро  осінь  сипле  золотавим  листям,
Ще  земля  не  має  лютих  холодів.
З  ним  у  павутинні  бабиного  літа
Я  несу  вітання  донечці  своїй.

У  строкате  листя  всі  згорну  бажання
Їх  в  думках  помножу  я  у  сотні  раз…
І  з  промінням  сонця  це  моє  вітання
Донесе  з  любов’ю  тобі  Ангел  враз.

Хай  тепло  дарує  кожне  моє  слово,
Оберегом  буде  поцілунок  мій.
Я  для  тебе,  доню,  у  молитві  мовлю
Щоб  щедроти  долі  сипались  до  ніг.

Щоб  буяли  квіти  по  життєвім  полю  
Щастя,  наша  доню,  будь  ти  ковалем!
Добре,  щире  серце,  щоб  не  знало  болю
Завжди  сяє  чистим,  ніжним  кришталем.

Люблять  нехай  рідні,  поважають  люди
Лиш  приємних  вражень,  гарних  перемін.
А  душі  натхнення  створить  хай  етюди,
Від  яких  лунає  лише  гарний  дзвін.

Різнобарвна  осінь  порум’янить  личко
Зачаровуй  світ  цей  поглядм  очей…
Хай  він  навіть  буде  зовсім  невеличким
Та    усіх  так  вабить  сяєвом  ночей.  

Втіху    хай  дарує  твій  синок  рідненький,
А  сім’я  міцніє  з  кожним  спільним  днем.
І  життя  дорога  стелеться  рівненько
В  кольоровій  гамі  ніжних  хризантем.
 
Кажуть:  «мамі  доня-  то  цілунок  Бога,
Щоби  повторитись  ще  раз  у    житті…»
Я  щаслива,  доню,    маю  таку  змогу
Тішусь,  що  не    буду  в  тихім  забутті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811772
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 29.10.2018


геометрія

ЩОСЬ У ДУШІ МОЇЙ БРИНИТЬ…

                                   Ніби  натягнута  струна,
                                   Щось  у  душі  моїй  бринить...
                                   Як  полотно  на  парусах,-
                                   Серце  і  душу  полонить...

                                   Думки  мої  спішно  летять,
                                   У  простір,  де  війни  нема...
                                   Сльоза  на  віях  теж  бринить,
                                   Тривожить  і  війна,  й  зима...
                                     
                                   Вітер  он  листями  бринить,
                                   Лиш  вишні  він  ще  обмина,
                                   А  клен  вже  схилений  стоїть,-
                                   Листя  на  ньому  вже  нема...

                                   Степи  вже  голі,  лиш  бур"ян
                                   Вітру  не  кориться  ніяк...
                                   Він  серед  степу  тепер  пан,
                                   Супроти  вітру,  як  маяк...

                                   Люди  не  хиляться  в  біді,
                                   Хоч  і  вони  в  скруті  війни,
                                   Бува  на  хлібі  і  воді,
                                   Чекають  Миру  і  весни...

                                   Я  чую  пісня  десь  бринить,
                                   І  враз  полегшало  мені...
                                   Легше  і  мріяти,  і  жить,
                                   Де  такі  люди  і  пісні...

                                 І  вірю,  і  надіюсь  я,
                                 Прийде  кінець  і  цій  війні,
                                 Розправить  крила  рідний  край,
                                 МИР  запанує  на  землі...  

                                 І  забринять  тоді  в  мені,
                                 Слова  найкращі  на  землі,
                                 Я  покладу  їх  у  пісні,
                                 Ви  підспівайте  лиш  мені...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811786
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 29.10.2018


ВАЛЕНТИНАV

Осінь 2018



[color="#ff0000"][b]Ніби  золото  у  коси,  
заплели  берізки.
На  листочки,  впали  роси,
немов  суму  слізки.

Чемна  гостя  у  берізок
осінь  золотава…
Немов  із  чарівних  казок,
спалаху  заграва…  

Коси  розплітає  вітер,
молодим  берізкам.
Листя  без  поваги  містер
обриває  різко…
                                             *  *  *
Осінь  –  то  пора  єдина,
научає  Жити…
Лиш  загублене,  Людина  –
зможе  оцінити…[/b]
[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811784
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 29.10.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Осінь запрошую на танець

Я  на  дереві  з  весни
Зеленію,  бачу  сни,
Люблю  сонечко  і  день,
Соловей  співа  пісень.

Як  зірветься  сильний  вітер,
То  додолу  полетіти
Можу  й  падати  стрілою,
Злитися  собі  з  травою.

Вбраний  восени  в  багрянець,
Запросити  ще  на  танець
Так  галантно  можу  осінь.
Хто  я?  Правильно...(Листочок).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811745
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 29.10.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Рідній землі вклонюсь доземно

Чи  близько  буду  чи  далеко,
Лечу  до  тебе,  мов  лелека,
Батьківська  земле,  отчий  краю,
Як  тільки  вільну  днину  маю.

Воду  долонями  черпаю
Із  джерела,  що  в  лісі  скраю,
Наснаги  й  сили  набираюсь,
Душа  ж  моя  відпочиває.

П"янію,  як  вдихну  повітря,
Мене  осяє  радість  світла,
Стає  так  легко  і  приємно,
Рідній  землі  вклонюсь  доземно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811744
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 29.10.2018


Valentyna_S

Лізоньці

Як  сон  зійде  із  колісниці,
Шугне  несміло  у  кімнату,
Тобі,  Лізок,  нехай  насниться
Ведмедик  в  шапочці  картатій.

Нехай  насниться  лялька  гарна,
Прекрасна  фея,  добрий  гномик,
І  небо,  синє  та  безхмарне,
Ще  й  паперовий  в  річці  човник.

І  поні  –з  мультика  —  крилатий,
Як  простягає  ручки  Владик,
Що  в  тебе  друзів  є  багато
Й  ангелик  ніжно  щічку  гладить.

Хай  сняться  ролики  чи  велик  —
І  ти  гасаєш  неодмінно.
А  за    тобою  в  сизім  млеві
Везувій,  може,  
                                                               й  Україна.

Рідненька,  Лізо,  наша  втіхо!
Звикаєш  жить  в  чужому  краї…
Нам  так  бракує  твого  сміху!
Розлуки  туга  серце  крає…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811708
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 29.10.2018


Світлана Моренець

"Нашого цвіту - по усьому світу"

Бачимо  часто    в  щоденних  новинах
з  різних  країн  емігрантів  рої.
І  серед  них  пізнаю  на  світлинах  -
по  вишиванках  -  це  ж  наші,  свої!

Бельгія,  Чехія,  Польща,  Канада,
США  та  Австралія,  Чілі,  Габон...
Що  потягло  їх?  Багатства  принада?  -
Гнали  їх  злидні  й  біда  за  кордон.

Наче  хтось  долею  нації  грає,
що  утікають,  хоч  би  й  не  хотів,
голодом  гнані  з  родючого  краю,
страхом  репресій,  знущанням  катів.

Нині  жене  безробіття,  безладдя,
бідність,  безправність,  продажний  закон,
владне  безкарне  крадійство,..  безвладдя,
цін,  хабарів  ненаситний  дракон.

Злими  вітрами  по  білому  світу
вже  розмело  міліони  братів
мудрих,  талантів  -  найкращого  цвіту!
Як  же  наш  край  обіднів,  опустів!..

Може  онукам  знайдуть  батьківщину
чи  своє  щастя,  кому  повезло.
Більшість,  мов  пташечки  з  вирію,  линуть
думкою  й  серцем  у  рідне  гніздо,

де  залишилися  сім*ї  та  друзі,
край  у  вогні...  -  і  печаль  крижана...
Там  непогано,  та  серденько  в  тузі  -
не  зігріває  чужа  чужина.

Вразять  події  у  рідній  сторонці  -
власний  майданчик  зберуть  звідусіль,
бо  ж  і  вони,  як  і  ми,  -  українці,
біль  України  -  їх  горе,  і  біль.

Ще  й  одягнуть  вишиванки  святкові  -
з  рідного  краю  святий  оберіг,
роду  й  народу  тотеми  спадкові,
пам*ять  про  корінь  і  рідний  поріг.

І  не  потрібні  слова  чи  зізна́ння,
хто  вони  родом  й  зібрались  чого,
бо  вишиванка  -  це  символ  єднання
в  світі  безмежнім  народу  мого.

                               27.10.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811515
дата надходження 27.10.2018
дата закладки 28.10.2018


Інна Рубан-Оленіч

Плаче земля

Звістка  лиха  розбудила  від  мирного  сну,
Захисники  від’їжджали  із  дому  на  схід…
Вся  Україна  стрічала  жадану  весну,
Але  в  бою  від  надії  залишився  слід.

В  спалахах  градів  зруйноване  мирне  життя,
Постріли,  кулі,  в  окопах  молитви  шепочуть
-  Лише  б  живими,  діждатись  назад  вороття!
Та  в  небесах,  круки  іншу  їм  долю  пророчать.

ПРИСПІВ:        Плаче  земля  за  своїми  синами,
                                     Плачуть  дружини,  і  сестри,  і  мами,
                                     Села  й  міста    -  не  діждавшись  солдата
                                     Розпач  і  біль  в  серцях  батька  і  брата.
                                     Плаче  земля…..Плаче  земля….
                                     Розпач  і  біль….  Для  країни  –  це  втрата….

Кожен  світанок  -  із  смертю  щоденна  дуель
Ви  чи  вона?  В  кого  більше  лишилось  везіння?
-  Тільки  вперед…  до  останнього  треба  стоять!
Нас  захищати,  бо  в  вас  є  козацьке  коріння.

Дома,  згорьовано,  ждуть  довгождані  дзвінки,
Чи  вбереглися  бійці  від  кривавої  зброї?
Але  багато  з  них  лишаться  там  на  віки
В  пам’яті,  житимуть  вічно  загиблі  герої!  

ПРИСПІВ:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779418
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.10.2018


Олена Жежук

Тремти, душе

Тремти,  душе,  багрянцем  полонена,
Бо  час  прийшов  на  роздуми  й  слова.
Спустилась  осінь  тихо  на  рамена,
Так  злотоцвітно…  Та  чому  ж  сльоза

Скотилася,  мов  той  багдадський  злодій?
Не  прохана,  не  прощена,  одна.
І  сивий  сум  сховавсь  в  очах  на  споді,
Мов  безталання  долі  спив  до  дна.

Тремти,  душе!  Краса  оця  не  вічна,
В  такім  тремтінні  Бог  тебе  творив,
І  Слово  дав  гаряче  і  величне,
Щоб  у  сльозі  не  згас  людський  порив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811643
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 28.10.2018


Ніна-Марія

ВИШИВАНКА В ПАРИЖІ

Іду  я  гордо  по  Парижу,
У  вишиваночці  своїй.
Тут  Лувр  і  вежа  -  дивовижні!
Немов  із  казки  давніх  мрій.

Старий  Нотр-Дам  в  погожу  днину
Завмер  у  величі  своїй.
Тут  помолюсь  за  Україну.
Вона  болить  душі  моїй.

Монмартр...  Люблю  ним  поблукати,
Де  зібраний  митців  бомонд.
Художники  тут,  музиканти,
І  для  душі  відкритий  фронт.

Ось  погляди  ловлю  привітні,
Що  стрілами  летять  в  мій  бік.
Мадам,  ви  з  України,  звідти?..
Почула  я  неподалік.

І  враз  стає  все  зрозумілим...
Сльозинка  в  мене  на  очах.
Візитну  картку  України
Несу  я  на  своїх  плечах.

Та  де  б  по  світу  не  ходила,
А  лиш  ступаю  за  поріг,
Якась  додому  кличе  сила,
Де  вишиванка  -  оберіг!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811634
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 28.10.2018


Надія Башинська

ЖОРЖИНИ КВІТНУТЬ У САДУ…

Жоржини  квітнуть  у  саду
і  чорнобривці  заяснілись.
Скажи  чому?  Скажи  чому?
Чому  з  тобою  ми  зустрілись?

         Вже  журавлі  у  теплий  край
         на  крилах  літечко  відносять.
         Уже  примовк  осінній  сад...
         пелюстки  розсипає  в  росах.

Листок  кленовий  впав  до  ніг
там,  де  принишкла  горобина.
Знов  закружляє  білий  сніг,
тому  й  тривожиться  калина.

         Вже  журавлі  у  теплий  край
         на  крилах  літечко  відносять.
         Уже  примовк  осінній  сад...
         пелюстки  розсипає  в  росах.

Жоржини  квітнуть  у  саду
і  чорнобривці  заяснілись.
Бо,  видно,  знають  всі  вони,
чому  з  тобою  ми  зустрілись...

         Вже  журавлі  у  теплий  край
         на  крилах  літечко  відносять.
         А  у  душі  моїй  розмай...  
         хоч  ходить  поряд  щедра  осінь.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811622
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 28.10.2018


Наташа Марос

НЕМА…

Перша  ніч  після  втрати,  яка  ж  ти  нестерпно-пекельна...
І  чому  так  тривожить  минуле,  зриває  пласти,
Перетворює  в  сіре  оте,  що  любила,  пастельне,
Де  була  не  сама,  ще  живі  всі  і  ще  жива  ти...

І  лишень  дика  пам'ять  все  рвала  і  все  ворушила,
Плач  і  розпач  тулила  в  гарячий  до  болю  печворк,
Все  складала,  складала,  але  і  до  ранку  не  зшила
У  єдиний  малюнок,  малюнок  єдиний...  на  двох...

Щось  і  ранок  сьогодні...  це  ж  треба...  і  той  забарився,
Хоч  боялася  вперше  побачити  сонце...  сама...
І  за  ніч  прохолодну...  мені  геть  ніхто  не  приснився,
Було  темно  і  страшно,  немає...  немає...  нема...

                           -                          -                        -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811603
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 28.10.2018


Надія Башинська

ЗАСПІВАЮ ПІСНЮ ДЗВІНКО…

Сл.  та  муз.  Н.Башинської
Аранжування  Б.Попова

Заспіваю  пісню  дзвінко...
Заспіваю  пісню  дзвінко.  Заспіваю.
Хай  летить  вона  в  Карпати.  
Хай  летить  вона  в  Карпати.
Хай  летить  по  всьому  краю.

Хай  дзвенить,  мов  те  джерельце.
Розвеселить  кожне  серце.  Кожне  серце.
Хай  летить  понад  полями
І  у  небі  з  журавлями.
І  у  небі  з  журавлями.  

         Веселись,  моя  родино!
         Усміхнися,  Україно!
         (2р.)  Над  тобою  небо  синє.
         Білий  птах  у  небо  лине.
         Ти  у  нас  одна-єдина!

Хай  летять  слова  чудові
Через  ріки,  через  гори.  Там  лунають.
Друзів  добрих,  друзів  щирих
І  веселих  і  щасливих
Нам  на  радість  відшукають.

Хай  по  світу  залунає.  
Всіх,  хто  чує,  звеселяє.  Звеселяє.
Та  додому,  моя  мила,
Пісня  добра,  пісня  щира.
Пісня  щира  повертає.

         Веселись,  моя  родино!
         Усміхнися,  Україно!
         (2р.)Над  тобою  небо  синє.
         Білий  птах  у  небо  лине.
         Ти  у  нас  одна-єдина!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811520
дата надходження 27.10.2018
дата закладки 28.10.2018


Валентина Рубан

Я НЕ БУДУ ЖУРИТИСЬ

.

Заблукала  он  зірка  в  тумані,
І  не  може  на  землю  дивитись.
Дуже  тяжко  так,  жити  в  чеканні,
Бо  доводиться  часто  журитись.

Як  навчитись  розсіяти  смуток,  
Що  так  важко  лягає  на  душу?
Ніби  листя  осіннього  жмуток,
Я  в  душі  своїй  виносить  мушу.

Як  прогнати  холодні  тумани,
Що  так  щільно  в  траві  уляглися?
Як  розвіяти  болі  й  обмани,
Щоб  дні  щастя  рікою  лилися…

Я  не  буду  вже  більше  журиться,
Бо  діждуся  свого  я  Кохання.
Всі  зірки  будуть  з  неба  світиться,
Всі  тумани  розвіють  бажання.

28.10.2018  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811598
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 28.10.2018


Valentyna_S

Шепнула осінь…

За  плечі  обійняла  осінь,
Шепнула  тихо:    «Вже  пора.
Ти  ще  витаєш  десь-то  досі  —
Зима  ж  з-за  рогу  вигляда.

Літа  твої  разом  з  птахами
У  вирій  мчалися  ключем,  
Тож  розгубилися  шляхами  —
Й  здійня́лись  в  небо  міражем.

Не  варто  тіней  виглядати,
Душа  хоч  тенькне  навесні…».
Якби  ж  то  їх  могла  зібрати
Й  прожити  ще  раз  хоч  вві  сні…

А  зараз  треба  ще  горіти,
Бо  стільки  є  у    мене  справ!
Не  дай,  о  Боже,  лишень  тліти,
Дай  осягнути,  що  послав!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811557
дата надходження 27.10.2018
дата закладки 28.10.2018


НАДЕЖДА М.

Падає осінній лист

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LkZjC54O2Bo[/youtube]

В  руках  тримаю  лист  осінній.
Замерз,  від  холоду  тремтить.
Мені  здалось  це  -   Птаха  Синя,
Махне  крилом  і  полетить.

Чомусь  не  хочу  відпускати,
Тремтить,  а  віє  так  теплом.
Мені  так  хочеться   узнати:
Чому  злетів  з  одним  крилом?

Нащо  упав  мені  у  руку,
Відчув  на  відстані  тепло?
Щось  шепотів,  але  ні  звуку
Відчути  серце  не  змогло..

Десь  пролетіла  пташок  зграйка,
Він  подививсь  чомусь  їм  вслід.
А  серед  них   -  біленька  чайка,
Мабуть,  відбилась  від  своїх.

В  твоїх  очах  майнула  заздрість:
З  одним  крилом  не  полетиш  ...
Та  в  тебе  є  маленька  радість:
В  моїй  руці   ти  ще  лежиш...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811517
дата надходження 27.10.2018
дата закладки 27.10.2018


Ганна Верес

Перший падолист

На  струни  осінь  золото  низала,
Коли  почався    перший  падолист.
Щоранку  сіре  марево  сповзало,
І  журавлі  у  вирій  подались.

Відклекотіло  небо  журавлями
І  загойдалась  срібно-біла  нить  –
Мережки  розгубились  між  гіллями,
А  поміж  трав  водиця  струменить.

Дивлюся  на  живу  холодну  воду,
Що  неба  клаптик  виткала  в  собі,
І  проглядається  життя  струмка  на  споді.
Ніхто  спинить  не  може  його  біг.
6.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811432
дата надходження 26.10.2018
дата закладки 27.10.2018


ВАЛЕНТИНАV

Осінь

[color="#ff0000"][b]Заплакала  осінь  дощами
змиваючи  літечка  слід.
Минуле  поросле  плющами
зіяє  у  серці,  мов  глід…

Щедрішає  осінь  дощами,
у  часі  подовжує  ніч…
Міняються  настрою  гамми,
до  зимних  подій  віч-на-віч.

Очікує  осінь  признання,
оздоблює  золотом  світ.
Купити  не  можна  кохання,-
зростає  в  Душі  первоцвіт…
26.10.2018[i][/i][/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811421
дата надходження 26.10.2018
дата закладки 26.10.2018


Капелька

Шуршит осенняя листва

Шуршит  осенняя  листва
Когда  наступишь  на  неё
И  как  мгновение  года,
Что  прожиты  уже  давно.

Мы  часто  думаем-  "потом",
Хотя  желается  сейчас.
Растим  деревья,  строим  дом,
Любовь  всегда  как  в  первый  класс.

Нам  хочется  о  всём  сказать
Судьбе,  друг  другу  и  себе.
Листок  календаря  опять
Оторван  где-то  в  вышине.

Так  день  за  днём  летят  года.
К  чему  стремится  мир  земной?!
Скрывали  знания  всегда,
Чтоб  легче  управлять  судьбой.

                               23.10  2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811414
дата надходження 26.10.2018
дата закладки 26.10.2018


VitaLina

Пісня діброви…

А  ти  -  відчуй,  як  легко  гомоніла
Діброва  вітром,  вірила  в  дива!
Моя  любов  як  пташка  все  летіла,
А  ти  в  коханні  щастям  оживав!

Я  вірю:  небо  сяє  так  безмежно!
Неначе  вічність,  ніби  віри  сон.
Тобі  любов  несла  життя  бентежність,
А  квіти  не  були  тут  осторонь,

Бо  наші  зорі  -  ніби  цілували
Прекрасні  руки  мами,  бо  тобі
Любити  щастям,  вкрити  покривалом
Зелені  схили,  ніби  у  журбі

Горбки  схилились,  тихо  нас  попросять:
Прийду  у  час  -  осінній,  бо  без  меж
Кохання  наше...  а  на  травах  -  роси,
А  ти  мене  легенько  так  візьмеш...

За  руки,  потім  ніжно  обіймаєш,
Як  може  тільки  вічність  і  добро...
Моя  природо!  Тиші  й  небокраю.
Моя  любов...  тебе  плекав  народ.

А  ти  знайди  всі  квіти-материнки,
А  ти  відчуй,  як  звіробій  шумить...
До  тебе  прийде  осінь  і  гостино
Заманить  щастям,  скоро  -  до  зими...

Але  я  вірю:  теплота  прилине
Бажанням  щирим  вірити  в  літа!
І  нам  несла  плоди  душа-калина!
І  нас  любили  нічка  й  доброта.

20.10.2018.  14:24.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811405
дата надходження 26.10.2018
дата закладки 26.10.2018


Женьшень

Купалось серце у осінніх росах

Купалось  серце  у  осінніх  росах
Небо  співало  пісню  від  душі
Чиста  вода  шуміла  у  покосах
Наповнюючи  дух  скарбами  землі

Осінні  сльози  капали  на  землю
Вічна  у  них  виднілася  печаль
Їхнє  стрімке...:причаль
Не  здійснеться  напевно...
Вони  ж  німі...  як  ті  зірки...
                                                                               нажаль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811370
дата надходження 26.10.2018
дата закладки 26.10.2018


Valentyna_S

Осіння елегія

Дерева,  як  злидні,  --аж  світяться  ребрами,
Спочивають  вкляклі  їхні  спини  і  руки.
Застигла  річка  між  плакучими  вербами,
І  ховає  між  хвиль    берегів  перегуки.

Долину  вкриває  світанок  туманами,
Осока  лебедіє,  ламаючи  піки.
А  вись,  як  раніше,  колише  воланами,
Налітають  вітри,  мовби  хижі  шуліки.

Кривавить  сонце  і  спливає    загравою,
Соромливо    промінь  посилає  до  долу,
Земля  ж  зацвітає  осінньою  барвою
І  окутує  день  неземним  ореолом.

Печаль  невгамовна  плине  даллю  незмірною  …
Чом  цей  голос  тужний      лине    знову  і  знову?
Підкорююсь  осені    тону  манірному,
Осягну  я  її    ексцентричну  обнову.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811319
дата надходження 25.10.2018
дата закладки 26.10.2018


Ганна Верес

Ранковий етюд

Дрімає  ранок  в  обіймах  туману,
Трава  стежину  росяну  пряде.
А  по  ставка  гладкій  блискучій  длані
До  качки  качур  радо  в  гості  йде.

Душа  його  закохано  співає,
А  крила  тіло  віддано  несуть.
Ніхто  і  почуттів  з  них  не  ховає,
Адже  життя  у  цьому  бачать  суть.

Вода  ще  спить,  придавлена  туманом,
І  очерет  замислено-німий.
Йому  ця  пара  буде  талісманом
Під  подихом  суворої  зими.
23.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811306
дата надходження 25.10.2018
дата закладки 26.10.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Ще станцюєм Гарделеве танго

Аметистова  квітка  ночі  
Розцвіла  непомітно  з  туману.
Місяць  виставив  срібний  носик,
Тільки  з  неба  не  сипалась  манна.

Сива  осінь  блукала  у  снах,
Бо  шукала  дорогу  до  тебе.
Залишилась  далеко  весна,
І  слова  одинокі  у  тезах.

Хоч  тремтячі  зорі  холодні,  
Вірю  я  у  розраду-світанок.
Щоб  зігрілось  студене  ложе,
Ще  станцюєм  Гарделеве  танго.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811189
дата надходження 24.10.2018
дата закладки 24.10.2018


Калинонька

Нас лишає осінь…



                           Нас  уже  поволі  покидає  осінь...
                           Верба  над    рікою    розпустила  коси.
                           Листячко  вербички  пливе  за  водою,
                           Все    навкруг  покрилось  тихою  журбою.

                           Ліс  підняв  до  неба  свої  голі  віти,
                           Вже  не  буде  листом  ніжно      шарудіти.
                           І  вести    із  вітром  сердечну  розмову,
                           Про  красуню-осінь  в  тишу  вечорову.

                           Вже  ріллю  на  полі    снігом  притрусило,
                           Вся  краса  померкла  -  дивитись  не  сила,
                           Вже  пора  на  зиму  стрімко  повертає,
                           Нас  лишає  осінь...    Холод  наступає...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811165
дата надходження 24.10.2018
дата закладки 24.10.2018


НАДЕЖДА М.

В холодний вечір дощовий…



[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_UWYz_EPeYE[/youtube]

Холодний  вечір  дощовий.
Почула:  рипнули  десь  двері.
Невже  це  знову  буревій,
Знов  безпорядок  в  атмосфері?

Сумне  зітхання  край  дверей,
Відчула  легкі  чиїсь  кроки.
Чи  хтось  несе  мені  вістей?
І  з  чим  ще  матиму  мороки?

З  ноги  на  ногу  ледь  ступа.
Холодне,  майже  задубіле,
(А  дощ   сильніше  накрапа)
І  щось  таке  воно  несміле..

Незваний  гість..  Чиє  ж  це  щастя,
Посмів  хто  вигнати  надвір?
Чи  заспокоїти  удасться
Цій  долі  злій  наперекір?

А  в  домі  цім  і  лад,  і  спокій.
Душа  у  щасті  не  болить.
А  як  скитальцю  одинокім?
Нагріть  і  жити  залишить?

Дивлюсь  за  двері  -  там  нікого.
Залишим  ми  тебе  у  хаті.
Проходь,  зігрієшся  небого.
Бо   щастя  не  бува  багато...

Хай  щастя  ллється  через  край!
Життя  наповнить  хай  по  вінця!
Тримай  його,  не  проганяй,
Бо  хтось  ним  зможе  спокуситься..


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811157
дата надходження 24.10.2018
дата закладки 24.10.2018


Zoja

Та що ж то краще …

Та  що  ж  то  краще-    чи  дні  ясні?
Де  зелень  м'ятна  ранньої  весни.
Де  квіти  перші  ніжні  і  прекрасні,
Що  так  подобаються  всім  вони.

Чи  сад  вишневий  у  полоні  білім
І  килим  під  ногами  з  пелюстків,  
Чи  спів  нічний  чарівний  соловїний,
Й  обійми  теплих,лагідних  вітрів?

Та  що  ж  то  краще-чи  краєвиди  ці?
Де  золото  і  оксамит  осінньої  пори.
Де  так  чарівно!  І  дерева,як  у  казці,
Стоять  одягнені  в  багряні  кольори.

Тоді,  коли  на  небі  синім  сонце  сяє,
А  павутиння  в  діамантах  ранкової  роси.
І  лист  пожовклий  землю  покриває,
І  серце  завмирає  від  осінньої  краси?

...Весна  і  осінь  натхнення  навівають.
Ці  дні  для  мене,  як  свято  для  душі.
Живу  я  радісно,  я  мрію  і  кохаю  -
Для  вас  складаю  я  свої  вірші.

17.10.2018  р.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811143
дата надходження 24.10.2018
дата закладки 24.10.2018


Горбаль Василь

Лелека

Біло  чорна  лелеко,  чому  не  зрадлива,
Чому  в  тебе  леле  поламані  крила?
Не  можеш  у  небо  безкрайнє  злетіти,
Щоб  з  милим  у  вирій,  ще  раз  полетіти.

Мій    милий  загинув,  мене  поломали,
Ми  жили  в  неволі,  на  нас  полювали.
Як  крила  зростуться  я  в  небо  злечу,
І  кривдникам  нашим  добром  відплачу.

Нехай  в  їхнім  домі  співають  пташата,
І  сміхом  веселим  наповниться  хата,
А  я  піднімуся  у  небо  високе,
І  каменем  впаду  у  море  глибоке.

Без  милого  жити  -  це  як  не  літати,
Як  жити  в  неволі,  та  щастя  не  знати!
Кохання  лелече  одне  і  назавжди,
Ніде  не  подітись  від  справжньої  правди.

Я  знаю  що  більше  на  білому  світі,
Не  буде  для  мене  дерев  в  білім  цвіті.
Не  буде  кохання,  не  буде  тривоги,
Закінчились  мої  небесні  дороги.

Курличуть  лелеки  у  вирій  злітають,
Та  більше  із  ними  мене  вже  не  має.
Лиш  вірність  лелеча  прекрасна  і  ніжна,
Як  аркуш  паперу  вона  білосніжна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810947
дата надходження 22.10.2018
дата закладки 24.10.2018


Ольга Калина

Вже вбрались в золото горіхи

Вже  вбрались  в  золото  горіхи,
Пришвидшив  хід  свій  падолист.
Тихенько  вітер,  так  для  втіхи,  
Його  заманює  на  свист.  

Із  ним  він  бавиться  в  повітрі,  
Веде  мерщій  його  в  танок,  
Розбавив    фарби  на  палітрі  -  
Багряним  став  жовтий  листок.  

Кружляє  з    вітром    той    в  таночку
Все  вище  вгору    все  летить.
Сміється    братику-листочку,  
Який      на  прив’язі    висить.  

 Вгорі    на  сонці    він  палає,  
Від  щастя  світиться,  іскрить.
Хвилина  волі  -  добре  знає..
Але  його  вона      ця  мить.  

Нехай  вже  потім,    будь    що  буде  -
Багато  листя    там  лежить.
Хвилину  волі  не  забуде    -
Потрібно  задля    цього    жить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811088
дата надходження 23.10.2018
дата закладки 24.10.2018


Олекса Удайко

ВИШИВАНЦІ

[i]Вишита  сорочка  –  це  щось  святе,    духовне,    сокровенне.  
У  вишиванках  наші  древні  пращури  різними  кольорами  та  
візерунками  волею  мудрого  Грааля  зашифровували  добру  
долю  -  щастя,  радість,  любов,  багатство.  Матері  вишивали  
сорочки  дітям,  аби  їх  майбутнє  було  світлим  та  радісним.  
А  кожна  з  дівчат  мала  вишити  сорочку  своєму  нареченому,  
щоб  подружнє  життя  видалось  щасливим  та  безтурботним...  
Але...  Про  все  інше  -  нижче...
[youtube]https://youtu.be/yewhS0v0KxA[/youtube]
[b][color="#087080"]Родину  здавна  вабили  прикраси…
І  одягались  чепко  –  як  годиться,  
Та  не  гнівили  й  спраглого  Пегаса:
Давали  з  рук  джерельної  водиці….

І  так  було  від  ро́див  і  до  згину  –
Буття  своє  барвисто  гаптували…
Бо  вишивка  –  це  роду    берегиня
Й  рунічна  мова  мудрого  Грааля.

А  зараз  що?..    Державні  кар’єристи  
Квітчають  барвами  сумління  й  лиця…  
Поети  ж  куплені  й  семі-лінгвісти  
За  гріш  розписують  діла  їх  ниці!                          

І  множаться  в  країні  «вишиванці»,
А  ще  хутчіш    –  «артисти-гопаківці»…
Й  кують    свавільно  душ  залізні  ланці,
Каляючи*  свобідних  бандерівців…  

І  наряджають  розум  "в  шаровари",
А  тіло  –  "у  гаптовані  жупани",
Маскуючи  нечувані  кошмари,
Що  творять  "при  дворі"  пани  і  пані.

То  ж  схороніть  як  символ  одежину.
Примі́ряйте  в  свята  і  натщесерце…  
І  слів  святих  не  кидайте  у  спину  –
Нехай  блукар  знайде  своє  озерце!  

Бо  десь  у  надрах    копиться  фасола…**  
Чи  нам  не  схоронити  «вишиванців»
Нащадкам  нашим…    у  консервній  банці,
Як  оселедців  
                                                   пряного  
                                                                                         посолу?![/b]
[/color]
23.10.2018      
_________
*Каляти  -  ганити.
**Фасола  -  журба.

[b]Примітка.  [/b]В  цьому  вірші  автор  ризикнув  
подати  слово  "вишиванці"  у  називному    відмінку    
множини,    а    не    в  давальному  однини,  що  надало  
йому  нового  значення.  Такий  неологізм,  на    думку  
автора,  цілком  слушний,  з  огляду  на  злободенність  
теми  "вишиватності"  та  "шароварщини"[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811049
дата надходження 23.10.2018
дата закладки 23.10.2018


Кароліна Дар

Дощ одягає наше місто в парасолі

Дощ  одягає  наше  місто  в  парасолі,
У  вікна  стукає,  в  кімнату  зазира,
Він  пише  ноти,  починає  знов  гастролі,
На  жовтім  листі  на  хвилину  завмира.
Дощ  із  зірками  грає  в  піжмурки  завзято,
Усю  дорогу  заховав  в  калюжі  він
Та  сірі  хмари  пролітаючи  крилато
Чекають,  мабуть,  вже  нових  осінніх  змін.
Цілує  лиця  і  запрошує  в  кав"ярні,
Змиває  бруд  увесь  із  вулиць  восени,
Його  походи  в  місто  часті  й  регулярні,
Немов  запрошує  усіх  в  барвисті  сни.
Дощ  одягає  наше  місто  в  парасолі
І  моросить  в  нічному  світлі  ліхтарів
Дерева  ще  такі  беззахисні  і  голі
Читають  вірші  із  осінніх  букварів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811050
дата надходження 23.10.2018
дата закладки 23.10.2018


Галина Лябук

Куди ділась тая врода.

Верба  з  вітром  розмовляє,
Нахилилась  в    воду.
Вітер  пестить  їй  косиці,
Дивиться  на  вроду.

-Скажи  мені,  моя  мила,
Чому  зажурилась?
Може,  зимна  водиченька,
А  може,  втомилась?

-Вночі  осінь  на  коні  
Розсипає  роси,
І  плахтиною  мені
Покриває  коси.

Я  не  хочу,  мій  коханий,
Під    плахтою  спати.
Хочу  в  воду  дивитися
І  весну  чекати.

Верба  нижче  нахилилась,
Зазирнула  в  воду.
Ще  раз  пильно  подивилась,
Не  впізнала  вроду.

Куди  ділась  тая  врода,
Золоті  косиці?
Чому  вроду,  як  ту  воду,
Не  набрать  з  криниці?

Вітер  пестить  стан  гнучкий
І    шепоче:    -  М  и  л  а...
Відпочинеш  до  весни  -
Буде  врода  й  сила.

         Примітка:  плахта  -  картата  декоративна
                                                 тканина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809157
дата надходження 07.10.2018
дата закладки 23.10.2018


НАДЕЖДА М.

Скажи мені, чому…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pzK9LSq1_bY
[/youtube]

9.11.2012  рокуЦе  ще  один  вірш  на  таку  ж  тему:

www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376596

Скажи  мені,  чому  коротке  літо,
Чому  осінні  ночі  довгі  і  сумні?
Чому  цей  сум  у  душі  перелито?
І  інший  світ  тоді  в  заплаканім  вікні.

Скажи,  чому  це  осінь  все  руйнує,
А  потім  гірко  плаче,  ніби  жаль?
Та  голуб  із  голубкою  воркує,
Вони  не  знають,  що  таке  печаль.

Скажи,  чому  тебе  я  кличу  уві  сні,
Чом  смутком  оповиті  твої  очі?
Чому,  скажи,  все  розцвітає  навесні,
А  серце  все  ж  тебе  забуть  не  хоче?

Я  усміхнусь  тобі  у  цю  холодну  ніч.
Нехай  це  осінь  плаче    безупинно.
А  я  іду  до  тебе,  ти  ж  іди  навстріч.
Не  буду  плакать  просто,  безпричинно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810991
дата надходження 23.10.2018
дата закладки 23.10.2018


Lana P.

ОСІННЯ ПАННО…

Осіння  панно,  завуалена  туманом,
З  опущеними  віями  донизу,
Шукаєш  насолоду  серед  хмизу,
Під  вихрувато-листопадним  балаганом.

Ти  підкрадалася  тихенько,  непомітно,
Заворожила  небокрай  красою,
Скропила  прохолодною  росою
Ранкове  листя,  і  воно  в  дивах  розквітло.

Розкішна  панно,  кароока  господине,  
Тобі  пасують  губи,  як  жоржини,
Рум’яні  щічки  з  кетягів  калини.
На  літо  бабине  чекай  —  у  гості  лине!      13/10/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810944
дата надходження 22.10.2018
дата закладки 22.10.2018


Анатолій Розумний

ПЛИВУ В ЧОВНІ…

Пливу  в  човні  я  річкою  життя,
Несе  мене  потік  все  далі  й  далі...
Пливу  в  човні  вперед,  у  майбуття...
А  що  за  звивом?  Радість  чи  печаль?

Пливуть  повз  мене,  наче  береги,
Пливуть  і  залишаються  позаду,
Тривоги,  труднощі  та  вороги,
Мов  очерет  сухий...  Я  дав  їм  раду...

Махають  вітами  услід  гаї,
Якими  я  гуляв  колись  доволі.
Попереду  чекають  нові  дні...
Пливу  все  далі  я  в  човнові  долі...

Ще  довго  річкою  мені  пливти,
Де  будуть,  знаю,  ще  нові  пороги,
Які  потрібно  вдало  обійти,
Та  маю  сили  ще,  і  маю  змогу...

Несе  мій  човен  бистра  течія,
У  хвилях  чистих  сонце  так  іскриться...
Десь  там,  за  звивом,  доленька  моя
Мені  свої  відкриє  таємниці…

Анатолій  Розумний
22.10.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810915
дата надходження 22.10.2018
дата закладки 22.10.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Душі романси хочеться співати

Жовтневий  день  всміхнувся  сонцесяйно,
Хоч  вітерець  холодний  повіва.
Як  же  навколо  нас  чудово  й  гарно,
Що  й  важко  підібрать  такі  слова,

Якими  можна  було  б  передати
Оту  красу  осінньої  пори,
Душі  романси  хочеться  співати
Про  падолист,  в  багрянці  явори,

Про  одинокі  яблука  рум"яні,
Які  зосталися  високо  на  гіллі.
Краса  оця  чарівна  Богом  дана
Моїй  вкраїнській  матінці-землі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810880
дата надходження 22.10.2018
дата закладки 22.10.2018


Ганна Верес

Обнімімось, браття-українці

Обнімімось,  браття-українці,
Поміж  нас  хай  селиться  любов,
Головне  в  житті  –  то  не  червінці,
А  добро,  родина,  мир  і  Бог!

Біль-війну  ми  разом  подолаєм,
Героїчний  маємо  народ,
Й  зацвіте  веселка  понад  краєм,
Закінчиться  ера  перешкод.

Обнімімось,  браття-українці,
Не  слабіють  м’язи  наших  рук
Налила    нам  доля  бід  по  вінця,
Кров  козацька  капає  з  хоругв.

Волею  все  ж  будем  смакувати,
Дорожити  і  своїм  ім’ям,
Бо  одна  в  нас  Україна-мати,
Як  одні  батьки,  земля,  сім’я.

14.10.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810883
дата надходження 22.10.2018
дата закладки 22.10.2018


Валентина Ланевич

Край дороги кущ калини росою умився.

Край  дороги  кущ  калини  росою  умився,
А  на  нього  з  зір  високих  потік  світла  лився.
З  зір  високих  та  з  місяця,  що  горів  у  небі,
Обіцявся  прихилити  при  першій  потребі.

Та  в  душі  його  холодній  пустка  гостювала,
Лиш  красу  із  грон  червоних  вона  випивала.
В’яло  листячко  зелене,  осінь  билась  в  груди
І  здавалося  калині  -  напилась  отрути.

Не  віддай  мене  нікому:  чуєш,  любий,  милий,  -
Шепотіла  через  сльози,  погляд  занімілий.
-  Не  віддай,  кохай,  -  молила,  до  землі  вклякала,
Зірвавсь  вітер,  хмарка  сиза  місяця  сховала.

22.10.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810895
дата надходження 22.10.2018
дата закладки 22.10.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Найголовніші у житті рядки

Прийшла  на  землю  осінь-чарівниця,
Торкнулася  чола  мого  віршем...
І  ось  сьогодні  знов  мені  не  спиться  -
В  думках  блукає  сум,  а  в  серці  -  щем.

В  моє  вікно  у  шибку  стука  вітер,
Як  і  тоді,  багато  літ  назад,
Ти  дарував  мені  осінні  квіти,
І  нам  кружляв  у  вихрі  листопад.

В  такт  шелестіло  листя  під  ногами,
А  ми  з  тобою  -  зовсім  молоді.
Торкався  ти  плеча  мого  руками  -
Від  щастя  я  всміхалася  тобі.

Роки  так  швидко  любий  пролетіли,
Мені  лишились  лиш  оті  думки,
В  яких  тобі  сказати  я  не  вспіла,
Найголовніші  у  житті  рядки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810831
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 21.10.2018


Капелька

Есть много добрых, важных слов

Лето  давно  позади,
но  цветы  ещё  свежи
в  воспоминаниях.

Мы  видим  землю  и  цветы.
Мы  рады  небу  в  облаках.
Есть  много  поводов  к  любви,
Чтоб  победить,  развеять  страх.

Есть  море  слов  чтоб  поддержать
И  был  счастливым  этот  путь.
Их  любят  все.  Король  и  знать,
Конечно  если  то  не  спрут.

Есть  много  добрых,  важных  слов
И  мы  их  часто  говорим.
Там,  где  родительский  наш  кров,
Где  каждый  дорог  и  любим.

Мы  рады  искренне  сказать
Словами  дружбы  и  любви:
"Не  стоит  всё-же  унывать.
Себя  и  ближних  сохрани."

Слова  любви-  "люблю,  ценю,
Скучаю  и  благодарю."
Слова  любви-  "любовь,  тепло",
Когда  от  них  в  душе  светло.

"Спасибо"-  тоже  от  любви,
Когда  кто  скажет  от  души.
"Пожалуйста"-  добро  несёт,
Когда  к  хорошему  ведёт.

"Мамуля,  мамка"-  навсегда  
Любимые  для  всех  слова
И  если  б  кремний  говорил,
Слова  бы  эти  подтвердил.

Да,  слов  любви  так  много  есть.
Их  все  в  стихах  не  перечесть.
Слова  любви  любовь  несут,
Тепло,  поддержку  и  уют...

Настала  осень  и  земля
Опять  готовится  к  зиме,
Но  слово  искренней  любви
Всегда  с  любовью  говори.

   Начало  октября  2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810815
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 21.10.2018


Капелька

БЛАГОДАРЮ!

На  Сайте  Клуба  Поэзии  уже  год.
Благодарю  Вас  Дорогие  Поэты
за  свет  и  любовь,  которыми  
Вы  вдохновляете  Всех!


На  Сайте  год.  За  юбилей
Нальём  бокалы  поскорей!
Я  благодарен  Вам  друзья
За  Ваши  добрые  слова!

Благодарю  за  хлеб  и  соль
И  за  вниманье  вновь  и  вновь!
Благодарю,  что  помогли
Писать  хорошие  стихи!

Благодарю  за  радость  строк,
За  светлый,  дружеский  урок!
Благодарю  за  нежность  тем,
Которую  дарили  Всем!

Благодарю  за  позитив
-Весёлый,  юморной  мотив!
Благодарю  за  краткость  лир,
За  творческий  и  дружный  мир!

И  проза,  где  большой  объём,
Но  сколько  блага  было  в  нём!
Всегда  он  чувства  задевал,
Замёрзнуть  сердцем  не  давал.

А  смайлы,  как  салют  души,
Всегда  прекрасны,  хороши!
Благодарю,  что  мы  живём,
На  Сайте  вечером  и  днём!

Когда  легко  и  тяжело,
Есть  дружбы  верное  плечо!
И  каждый  творчеством  своим
Чудесен  и  неповторим!

А  Клуб  Поэзии  сейчас,
Да  и  всегда-  есть  Высший  класс!
Благодарю  за  свет,  любовь!
Желаю  счастья  вновь  и  вновь!

                         Октябрь  2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810822
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 21.10.2018


Надія Башинська

ВИШИВАЮ Я…

Вишиваю  я...  в'ється  ниточка
золотиста  -  сонця  цвіт.
Синя  стелиться,  ніби  стрічечка,
в  ясних  барвах  грає  світ.

         Гріють  серденько  мальви  мамині,
         явори,  що  за  селом.
         І  витьохкує  соловеєчко
         в  наших  вишнях  під  вікном.  

Вишиваю  я  жито  в  полечку
і  пшеницю  золоту.
Бо  щасливу  ми  маєм  долечку,
вся  земля  наша  в  цвіту.

         Гріють  серденько  мальви  мамині,
         явори,  що  за  селом.
         І  витьохкує  соловеєчко
         в  наших  вишнях  під  вікном.  

Хай  ясніє  край  вишиванками...
із  води  всім  та  з  роси!
Бо  за  щастя  жить  в  краю  рідному
серед  Божої  краси.

         Гріють  серденько  мальви  мамині,
         явори,  що  за  селом.
         І  витьохкує  соловеєчко
         в  наших  вишнях  під  вікном.        


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810814
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 21.10.2018


геометрія

У ПОВІТРІ СТАЄ ТІСНО…

                                       У  повітрі  стає  тісно,
                                       то  летять  птахи  на  південь...
                                       Я  дивлюсь,  спостерігаю
                                       і  удачі  їм  бажаю...
                                                   Залишились  горобці,
                                                   і  синички  молодці,
                                                   ще  й  вівсяночки  малі,
                                                   і  повзлики  чарівні...
                                                   Гучний  посвист  "сітт,  сітт,  сітт",
                                                   чимось  схожий  на  "привіт"...
                                       А  ще  диво-костогриз,
                                       лиш  уважно  придивись,-
                                       на  горобчика  він  схожий
                                       і  такий  же  невгамовний...
                                                 І  мала  золотомушка  *
                                                 жовто,чи  червоногрудка,
                                                 що  найменша  від  усіх,
                                                 маса  її  лиш  грам  шість...
                                       І  вівчарик  -  ковалик,
                                       теж  найменший  із  птахів,
                                       його  спів:  "тень-тинь-тянь-тень"
                                       чутно  всюди  кожен  день,
                                       як  удари  молоточка:
                                       риска-точка,риска-точка...
                                                 Як  поглянуть  навкруги,-
                                                 ще  й  мисливські  є  птахи:
                                                 глухарі,дрохви,деркачі,
                                                 чути  їх  вдень  і  вночі,
                                                 все  на  лузі,  біля  річки,-
                                                 міцні  лапки,  гострі  зубки...
                                         Та  найбільш  усе  ж  ворон,-
                                         у  них  свій  є  раціон,-
                                         все  збирають  у  дворах,
                                         на  дорогах  і  в  верхах,
                                         рвуть  горіхи  тут  і  там,
                                         бува  роблять  й  та-ра-рам,
                                         легко  ходять  по  дорозі,-
                                         і  в  тепло,і  в  час  морозів,
                                         їм  нема  куди  спішить,
                                         бо  ж  не  гірко  і  тут  жить...
                                                         У  повітрі  тіснота,-
                                                         уже  зовсім  не  густа,
                                                         бо  все  менш  стає  птахів,
                                                         може  Бог  то  так  велів...
                                           Будем  ждати  до  весни,
                                           як  повернуться  птахи,
                                           будем  їх  спостерігати,
                                           і  по  змозі  помагати...
                   
                                                                               *золотомушка  це  -  корольок

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810812
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 21.10.2018


Амадей

Цілунком осінь плетиво плете

Цілунком  осінь  плетиво  плете,
І  знову  землю  золотом  вкриває,
Я  вірю  люба  день  отой  прийде,
Зустрінемось,  бо  я  тебе  кохаю.

До  тебе,  моя  трепетна  любов,
Сьогодні  ллються  з  серця  мого  вірші,
Сьогодні  від  кохання  п"яний  знов,
І  з  кожним  днем  п"янію  більше  й  більше.

А  винувата  може  осінь  ця,
А  може  усмішка  твоя,  така  чарівна,
Ця  осінь  нам  запалює  серця,
Ти  сонця  промінь,  ти  моя  царівна.

Твоі  вірші  я  п"ю  немов  нектар,
І  солов"ями  серденько  співає,
І  в  серці  полум"я  палає  ніби  жар,
І  все  єство  кричить  :"Люблю!  Кохаю!"

З  тобою  я  у  весни  повернувсь,
І  розцвітають  в  серці  квіти  ранні,
До  тебе  я  кохана  пригорнусь,
І  пролуна  моє  палке  зізнання.

І  стелить  осінь  килим  золотий,
Для  нас  з  тобою  долі  рушниками,
І  знову  я  щасливий,  молодий,
Від  поцілунку  спраглими  вустами.

Буяє  осінь,  золотом  горить,
Робить  щасливим  ніжне  твоє  личко,
Неначе  в  юності  кохання  нас  п"янить,
Ти  й  пострункішала,  моя  смерічко.

Цю  осінь  нам  з  тобою  не  забуть,
Серденько  б"ється,  в  грудях  йому  тісно,
Троянди  ніжності  у  грудях  в  нас  цвітуть,
І  ллється  з  серця  лебедина  пісня.

Нехай  ця  пісня  лине  до  зірок,
І  з  космосу  закоханим  лунає,
До  щастя  нам  зробить  лишилось  крок,
І  в  парі  ми  ввійдем  в  ворота  Раю.

Де  круглий  рік  співають  солов"і,
Де  музика  звучить  і  ллються  вірші,
Ми  поєднаєм  доленьки  своі,
В  житті  щоб  нам  не  розлучатись  більше.

Цілунком  осінь  плетиво  плете,
І  знову  землю  золотом  вкриває,
Я  вірю,  люба,  день  отой  прийде,
Зустрінемось,  бо  я  тебе  кохаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810783
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 21.10.2018


НАДЕЖДА М.

Безшумно впав один листок. .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=81JC95E4f9w[/youtube]

Безшумно   впав  один  листок,
Приліг,  неначе  відпочити.
Йому  б  повітря  ще  ковток,
І  ще  б  хоч  трішечки  пожити.

За  ним  упав  іще  один,
А  потім  зграйка  полетіла,
(Таке  життя  й  людського  плин)
Неначе  чайки  легкокрилі.

Хтось  полетить  за  журавлями,
Якщо  він  місце  там  знайде,
Чиясь  душа  пройде  стернями,
І  просто  так   собі  піде..

Лиш  озирнеться  на  хвилинку:
Не  все  почув,  не  все  сказав.
І  із  сльози  уже  крижинка,
Розтане  тихо  поміж  трав.

Це  буде  потім,  хай  колись,
Таке  життя,  не  переробиш..
А  зараз  мова  йде  про  лист...
І  все  ж  подібне  щось    знаходиш....


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810794
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 21.10.2018


Ганна Верес

На прогулянці

Мов  парашути-ниточки  в  повітрі,
Пливуть  над  нами  й  плесом  озерця,
Та  ось  мережка  бабиного  літа
Торкнулася  до  донечки  лиця.

Мала  побігла,  щоб  одну  піймати,  –
Зустрівся  їй  мурашник  на  путі,
Коли  ж  я  доню  стала  підіймати,
Той  парашутик  далі  полетів.

А  там,  на  вітах  голих,  без  листочків,
Мережки  срібні  водять  хоровод,
Намиста  білого  висять  кругом  разочки  –
Їх  осінь  ткала  із  небесних  вод.  
11.10.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810613
дата надходження 19.10.2018
дата закладки 20.10.2018


Олег М.

СКРИПКА ОСЕНІ

Ось  й  скінчилось  довгождане  наше  літо
Павутинкою  снує  душа  зігріта
Промінь  сонця  доторкнувсь  струни  любові
Бо  ми  разом,я  з  тобою,  ти  зі  мною

Приспів:

Це  ж  вже  осінь,  це  ж  вже  осінь,це  ж  вже  осінь
Ще  видніється  з-за  хмарок  неба  просинь
Лист  опалий  над  землею  ще  кружляє
Хоча  справжнього  тепла  уже  немає

Скрипка  осені  у  серці  щемно  грає
Вітер  буйний  ту  мелодію  кохає
Над    землею  розганя  туманом  сивим
Щоб  побути  ще  по-літньому  щасливим

Приспів

Закурличуть  журавлі  останнім  криком
Хризантеми  опадуть  осіннім  цвітом
Плачуть  в  небі  ще  хмаринки  срібнокрилі
Принесіть  ви  мені  весну.  моі    милі....
Принесіть.....

Приспів




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810066
дата надходження 15.10.2018
дата закладки 19.10.2018


НАДЕЖДА М.

До тебе птахом я лечу. .


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PLvTvn3z16U[/youtube]

Друкується  вдруге,  трохи  перероблене.

Упали  перші  роси  з  трав,
Земля  нап"ється  досхочу.
А    перший  промінь    добре  знав:
До  тебе  птахом  я  лечу.

Поки    росу  не  з"їло  сонце,
Поки    не  спалені  думки...
Вже    день  родивсь  на  горизонті,
Он  кучерявляться  хмарки..

І  ти  не  спатимеш  до  ранку.
Думки:  а  як  мене  зустріть?
Одягнеш  нову  вишиванку.
От  головне:  не  пропустить.

Дорога  зовсім  недалека,
Всього  на  відстані  руки..
От  чи  пізнаєш?  Я  -  лелека,
Боюсь:  не  взнаєш..  Бо  роки...

Я  покружляю  над  тобою,
В  руці  твоїй,  дивлюсь,  зерно.
Чи  перекинутись  вербою,
Що  заглядатиме  в  вікно?

Та  ні!  таке  спекотне  літо,
От,    чи  приймЕться  деревце?
Додому  краще  полетіти...
Бува:  присниться  ж  ось  таке

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810558
дата надходження 19.10.2018
дата закладки 19.10.2018


Чайківчанка

ОЙ КУДИ БІЖИТЬ ЧАС

ОЙ  КУДИ  БІЖИТЬ  ЧАС
Ой  куди.,  куди  біжить  час  -молоді  роки?
відцвіла  ,моя  весна...  догоріло  літо,
ніби  вчора  ,стояла  над  берегом  ріки,
і  розправляла,  дужі  крила  над  світом.

З  тих  пір  ,у  море  відплило  багато  води...
туга  в  очах,  сивина  засріблила  скроні...
вітер,  розсіяв  престиглі  ,золоті  колоски...
не  зібрати  ,зерна-  літа  в  свої  долоні.

Іду,  поважним  кроком  -  у  Осінь  Золоту.
пора,  -  обриває  сторінку  календаря,
в  спогадах  ,міряю  світи...  у  мріях  живу,
і  слухаю  ,як  плаче  дощ...  осені  -душа.
М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810549
дата надходження 19.10.2018
дата закладки 19.10.2018


Інна Рубан-Оленіч

Скучная осень

Незаметно  проходит  октябрь,
Окна  мокрые  плакать  устали,
На  душе  тяжело,  очень  жаль,
Что  друг  к  другу  мы  ближе  не  стали.

Акварелью  расплакалось  небо,
Кляксы-слезы  асфальт  щекотали,
Словно  в  сказку  опять  не  поверив,
Мы  друг  к  другу  роднее  не  стали.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810543
дата надходження 19.10.2018
дата закладки 19.10.2018


Лилея

Написание стихов - это как медитация…

Написание  стихов  -  это  как  медитация...
Недосказанное  прочитание  между  строк...
В  словах  -  концентрация  -
Внутренняя  Любовь...
Из  вне  информация...
Надо  уметь  её  читать...
Мы  не  можем  запретить  мыслям
Нас  посещать...
Всё  приходит  автоматически,
То,  что  заложено  внутри
Важно...
Услышать  звуки,
Те,  что  переходят  в  стихи...
Стихи  -  это  медитация...
Внутренний  Полёт  Души!
Мысленная  концентрация,
Переходящая  в  стихи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810498
дата надходження 18.10.2018
дата закладки 19.10.2018


Світлана Моренець

Візитна картка України

         [i](віршоване  оповідання)[/i]

Я  не  носила  вишиванок,
їх  в  мене  просто  не  було,
бо  збереглось  тих  одяганок
десяток  на  усе  село.
І  в  домі  –  жодної  ікони,
то  не  було  і  рушників,
не  мали  скринь  ми  чи  схоронів
із  давнім  спадком  прабатьків.

Квартира  вчителя.  Чистенько.
Макети  звірів  та  птахів.
В  дубовій  рамі  сам  Шевченко
дивився  з  глибини  віків.
Матуся,  вроджена  шляхтянка,
не  вишивала  полики:
хазяйство,  школа  й  до  світанку
перевіряла  помилки
у  стосах  зошитів...
                                                         Ой,  нене,
тяжким  було  твоє  життя.
З  усіх  захоплень  –  щодо  мене  –
найменше  вабило  шиття.
Від  примітивних  візерунків,
що  бачила  я  по  хатах,
не  мліло  серце  вередунки,
не  видихали  груди:  "Ах!"

Аж  поки  я  не  побувала
в  гостинах  дальніх,  у  рідні.
Там  в  кожній  хаті  дивували
творіння  рук  на  полотні.
Живії  маки  між  колоссям,
орнаменти  на  рушниках
такі,  що  стримать  не  вдалося
моє  гучне  і  щире:  "Ах!!!"

Везла  узори  від  майстрині
давнішній  подрузі  сім'ї,
золоторукій  Василині,
щоби  порадувать  її.

...  Минає  час.  Ми  на  терасі,
а  Вася  –  ластівкою  в  дім
влітає  мовчки  до  Тараса,
мить  –  вишитий  рушник  на  нім.

...  Запала  тиша.  Посвітліло?
Чи  душ  торкнулася  яса?
В  Шевченка  очі  потепліли  –
зачарувала  всіх  краса.
Її  магічна  диво-сила
людину  змінює  і  світ.
Яку  ж  полуду  я  носила
усе  життя?!  Сімнадцять  літ!

Роки  студентські.  Як  гурманка
дивлюсь,  здивована  без  меж:
на  кожен  смак  є  вишиванка,
й  для  мене,  капризулі,  теж.
На  вибір  –  силонька-силенна,
для  всіх  випадків  й  поколінь:
чорно-калиново-вогненна
палітра,  й  неба  голубінь,
і  вишукано  білосніжні,
й  осінні  барви  золоті,
яскраві,  однотонно-ніжні
батистові  й  на  полотні.

Яка  безмежна  фантазійність,
майстринь  таланту  глибина!
В  них  –  пісні  тиха  мелодійність
і  оберегів  таїна.

Ну  що  там  Ґуччі  та  Версаче?!
У  вишиванці  є  наш  знак:
лиш  одягни  її,  юначе,
і  ти  –  орел.  Ти  –  свій!  Козак!
Серед  такого  ось  розмаю
твоє  дитинство  протекло,
у  ній  –  краса  твойого  краю,
душі  народної  тепло.

Тож  нині  пані  і  панянки,
та  й  карапузи-малюки
вдягають  радо  вишиванки,
шанують  й  носять  залюбки,
як  цінні  нації  перлини,
її  таланту  щедрий  цвіт.
Вони  –  візитки  України,
що  славлять  край  наш  на  весь  світ.

                             17.10.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810387
дата надходження 17.10.2018
дата закладки 18.10.2018


Інна Рубан-Оленіч

Осінній вальс

Листя  в  вальсі  осіннім  кружляє-лягає,
В  заколисані  трави  в  моєму  саду,
Мов  забуті  сторінки  роману  гортає
Пророкує  кохання,  а  може  біду.

ПРИСПІВ:
Хай  говорять  усі:  осінь  –  це  лиш  розлука,
Нехай  кажуть,  вона  –  лише  мить  до    зими,
Та  для  щастя  –  любов  головна  запорука,
Поринаєм  в  красу  й  в  краще  віримо  ми.

Жовтий  лист,  наче  птах  розіпнув  свої  крила,
Вірить  в  диво    -  хоча  вже  летить  до  землі,
Осінь  в  вогкий  туман  старий  клен  оповила
Щоби  спалось  міцніше  в  холодній  імлі.

ПРИСПІВ:

І  заплутався  час,  в  дивних  тризвуках  вітру,
Все  завмерло  на  мить,  і  травиця  і  мох,
Вкотре  осінь  відкрила  чарівну  палітру
Малювати  на  щастя    рушник  для  нас  двох.

ПРИСПІВ:

16.10.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810427
дата надходження 18.10.2018
дата закладки 18.10.2018


Ольга Калина

Звучить симфонія оркестру

Звучить  симфонія  оркестру,  
Шо  виграва    акорди  в    такт.
Послухай  музику,  маестро,
Давай  виходь  скоріше  в  парк.

На  скрипці  вітер  виграває,
Фагот  тихесенько  звучить.  
Поволі  листя  опадає,
 Яскравим    килимом    лежить.  

Навкруг    стежини,  аж  до  валу,
Суха  встелилася  трава,
Під    оксамитним  покривалом
Собі  тихенько  спочива.  

Давай  підемо  по  стежині…
Співає  листя,    шелестить      
І  ця  мелодія  віднині
В  моєму  серці  буде  жить.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810411
дата надходження 17.10.2018
дата закладки 18.10.2018


СЕЛЮК

ВСЕ РАЗОМ

Не  прагну  я  кращої  долі,
Єдине  хотів  би  змінити,
Щоб  інше  засіяв  я  поле,
Яке  мені  мало  вродити.

Щоб  взявши  під  руку  кохану
В  неділю  ішли  до  собору.
Дзвеніли  церкви  із  туману,
У  будь  яку  пору  казкову.

Щоб  міг  цілувати  їй  руки,
Вуста  в  поцілунках  пашіли.
Родилися  діти  і  внуки,
А  ми  цьому  щастю  раділи.

Щоб  все  в  нас  було,  як  належить,
В  садку  солов’ї  не  змовкали.
Життя  розорало  всі  межі,
Щоб  поле  удвох  засівали.

А  потім  вдягли  вишиванки
У  час  коли  серцем  відчули.
Разом,  помолилися  Богу,
Лягли  і  навіки  заснули.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810289
дата надходження 17.10.2018
дата закладки 17.10.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осінь - Фея в стилі ретро…

Осінь  -  Фея  в  стилі  ретро...  І  сердита  і  смішна,
То  буває  вередлива,  то  від  яблук  запашна.
То  біжить  у  луг,  де  вітер,  грає  в  піжмурки  з  дощем,
То  зриває  в  букет  квіти,  то  приносить  в  серце  щем.

Зрозуміти  її  складно,  бо  ж  вона  у  нас  така,
Свиту    із  листків  одягне  й  витинає  гопака.  
То  вона  неначе  пані,  повелителька  дощів,
Щічки  в  неї,  то  рум'яні,  а  то  просто  нема  слів...

Ось  така  вона  буває,  то  танцює  ніжний  вальс,
В  листопаді  закружляє  і  здивує  усіх  нас.
То  сміється,  а  то  плаче,  то  співає,  то  мовчить,
А  буває  ще  й  терпляча,  а  то  хоче  відпочить...

В  ясний  день,  в  погожу  днину,  пензля  узяла  до  рук,
Ось  шедевр,  її  картина  і  не  буде  більш  розлук.
Осінь  -  Фея  в  стилі  ретро...  Дивиться  згори  на  нас,
Як  зима  одіне  светра,  заспіває  свій  романс...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810380
дата надходження 17.10.2018
дата закладки 17.10.2018


НАДЕЖДА М.

А ти одягнеш вишиванку…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SyotJK6NJ1o[/youtube]

Тобі  я  вишию  хустинку,
Цей  непростий  носовичок.
Лише  замешкаюсь  хвилинку:
Яких  тут  вибрать  ниточок?

Ниток  чимало  -  розмаїття,
Як  мрій  нездійснених  клубок.
Калини  вишию  я  віття,
А  на  калині  -  голубок.

Внизу,  нитками,  що  із  сонця,
Два  серця  ніжно  обнялись
І  вигравають  у  багрянці.
Це  ті,  що  в  вірності  клялись.

Коли  над  хатою    своєю
Почуєш  клекіт  журавлів,
То  знай:  за  просьбою  моєю,
Несуть  дарунок,  що  без  слів...

А  ти  одягнеш  вишиванку,
Підеш  у  Храм  в  ранковий  час.
Молися  Богу  спозаранку:
Це  Він  колись  обох  звів  нас..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810365
дата надходження 17.10.2018
дата закладки 17.10.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Не віддам тебе нікому…

Там  де  верби  похилились  над  рікою,
Обіймались,  цілувались  ми  з  тобою.
Тихі  хвилі  підпливали  близько,  близько,
Ти  був  парубком  моторним,  я  дівчиськом...

Десь  дзвеніли  мелодійно  в  лузі  роси,
Вітер  гладив  і  куйовдив  вербі  коси.
У  думках,  ще  гостювало  тепле  літо,
А  по  травах  вже  ступала  осінь  світом.

Та  вона  нас  із  тобою  не  лякала,
Бо  палке  кохання  серце  зігрівало.
Ми  були  такі  щасливі  в  ті  хвилини,
Ти  у  серці  у  моєму  був  єдиний.

Не  віддам  тебе,  ні  сонцю,  а  не  вітру,
Збережу  любов  коханий  твою  світлу.
Розфарбую  кольорами  все  довкола,
Полетить  луною  в  небо,  пісні  соло.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810281
дата надходження 16.10.2018
дата закладки 17.10.2018


Валентина Рубан

Пожовкле листя шепотить…


Пожовкле  листя  шепотить,
Туман  в  долині  іще  спить.
Блищить  росиця  на  калині,
Це  осінь  ходить  по  Вкраїні.

За  хмаркою  не  видно  сонця,
Ранок  торкається  віконця.
А  ледь  помітний  вітерець,
Прибіг    із  лісу  навпростець.

Тікає  сон  кудись  із  хати,
Його  вже  точно  не  догнати.
Проснувся  день,    в  росі  умився,
Яскравим  сонцем  засвітився.

13.10.2018  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810254
дата надходження 16.10.2018
дата закладки 17.10.2018


Любов Вишневецька

Для тебя.

Я  такой  счастливой
Раньше  не  была...
-  Для  тебя,  мой  милый,
Главные  слова!

Для  тебя  рассветы...
Солнца  первый  луч.
Сказки  и  сонеты...
И  от  сердца  ключ.

-  Что  бы  ни  случилось,
Поделюсь  теплом!..
Видно,  чья-то  милость
В  счастье  неземном.

Пусть  дожди...  Пусть  с  градом!..
Иль  стеною  снег...
-  Лишь  бы  только  рядом
Слышала  твой  смех...

Лишь  бы  только  рядом
Чувствовала  взгляд!..
Ты  моя  отрада!..
Ты  мой  райский  сад!

Мне  нельзя  разлуку...
-  Бога  я  молю...
Чтоб  с  тобой...  за  руку...
Жизнь  прошла  свою.

                                                 5.10.2018  г.

Фото  из  инета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808979
дата надходження 05.10.2018
дата закладки 16.10.2018


Анатолій Розумний

НИЗЬКИЙ УКЛІН ТОБІ, СОЛДАТЕ!

Усім  полеглим  за  Україну  присвячую...

Щоночі  плаче  горем  вбита  мати,
Ще  молода  та  сива  водночас...
Чекає  вдома  на  свого  Солдата,
Хоч  знає,  її  Син  -  на  Небесах...

Не  буде  так  уже,  як  було  вчора,
Як  Його  голос  в  слухавці  бринів...
І  як  сказав  Він:  “Мамо!  Люба  моя!
Повір,  здолаємо  ми  ворогів!

Вернуся  я  додому  зовсім  скоро!
Не  встигне  й  вишня  одцвісти  в  саду.
Ти  лиш  чекай  мене  й  проси  у  Бога,
Щоб  сил  нам  дав,  і  згодом  я  прийду!”

Ще  зовсім  юний,  русий,  синьоокий,
Що  так  любив  життя  й  пісень  співать.
І  мріяв  Всесвіт  підкорить  глибокий,  
Пішов  свою  Ти  землю  захищать...

Як  і  Твій  дід  -  у  ті  далекі  роки,
Пройшов  окопами  усю  війну,
Могла  щоб  в  мирі  жить  уся  Європа,
І  переміг  коричневу  чуму…

Так  само  й  Ти  -  у  час  нового  лиха,
Яке  прийшло  у  Рідну  Сторону,
Полишив  Ти  свій  дім,  забув  про  втіху,
Зібрався  і  пішов  на  цю  війну...

У  бій  ішов  Ти  кожен  раз  сміливо,
З  своїми  побратимами  разом.
Могла  щоб  мирно  спати  Україна,
Цвіла  щоб  вишня  вдома  під  вікном...

Вперед  Ти  йшов  в  атаку  з  автоматом,
Нестримно  ворога  Ти  гнав  на  Схід.
Не  міг  Тебе  спинить  вогонь  гармати,
Ні  дощ  свинцю  не  міг  Тебе  спинить...

Та  якось  враз  побачив  краєм  ока,
Ти  друга  свого,  що  упав  в  траву,
І  попри  свист  та  клекіт  куль  жорстокий
До  нього  ринувся  Ти  напряму...

У  мить,  коли  Ти  був  з  ним  зовсім  поряд,
Під  серцем  в  Тебе  наче  запекло...
Притис  свою  долоню  Ти  під  бронік...
А  далі  все  було  -  наче  в  кіно...

В  коротку  мить  побачив  рідну  хату,
Стежину  в  поле...  дикі  полини...
І  очі  світлі  -  очі  мами  й  тата...
На  землю  впав  Ти…  подих  свій  спинив…

Пішов  у  вічність  Ти,  мов  птах  полинув,
Далеко  десь  -  за  обрій,  в  височінь...
По  Тобі  нині  плаче  вся  Вкраїна
Слізьми  цього  та  нових  поколінь…

Тебе  ми  будем  завжди  пам'ятати,
Ім'ям  Твоїм  назвем  дітей  своїх.
І  певні  -  Ти    будеш  нас  вберігати
Й  тримати  Небо  у  руках  своїх...


Анатолій  Розумний
06.05.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810191
дата надходження 16.10.2018
дата закладки 16.10.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Здається прісним маскарадний бал

У  розпалі  осінній  карнавал,
Кружляє  "конфетті"  у  позолоті.  
Багряне  з  вОхристим  летить  у  даль,  
У  серці  хвилювання  зріла  нота.

Під  маскою  сховалася  печаль,  
Цілує  осінь  владно  сріблом  скроні,  
І  павутиння  ткане  із  мовчань...
Тріпочеться  листком  душевне  лоно...

У  розпалі  осінній  карнавал,
Але  ж  сумують  невтолЕнно  очі.
Здається  прісним  маскарадний  бал,
На  мить  -  тебе  побачити  я  хочу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810230
дата надходження 16.10.2018
дата закладки 16.10.2018


Ніна-Марія

Вишивана Україна

[img]http://pannochka-rukodelie.com/products_pictures/fotor3760_1435918174.jpg[/img]


Твою  я  долю  вишию,  мій  краю,
Візьму  веселки  гаму  кольорів.
Хай  барвами  яскравими  заграє,
А  чорному  не  буде  місця  в  ній.

Калини  грона  вишию  червоним,
Хай  пломеніє  символ  у  віках.
І  прапор  України  –  синьо-жовтим,
Щоб  славив  рідну  Неньку  у  світах!

Вкладу  тепла  шматочок  в  кожен  хрестик
І  замережу  золотом  поля.
Хай  в  нашій  Україні  мир  воскресне
Й  достатком  щедрим  повниться  земля!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810222
дата надходження 16.10.2018
дата закладки 16.10.2018


НАДЕЖДА М.

На перепутті двох доріг

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KuJpiVb0HVY[/youtube]

На  перепутті  двох  доріг,
Зустрілись  літо  й  осінь.
В  цей  час  далеко  падав  сніг.
Невже  хотів    наврочить?

Одна  пора,  що  відцвіла,
Вже  вмилася  росою,
Друга  -  ,  що  тільки-но  прийшла,
Пролилася  сльозою.

Ну  що  сказать  одній  другій,
Що  часом  буде  важко?
Зроби  тихіше  буревій,
Створи  осінню  казку.

Не  нищ  красу  усю  з  плеча.
Постій  і  озирнися.
На  все  хай  хисту  вистача,
Душею  ніжною  торкнися.

Ти  часто  плачеш,  бачу  я.
Невже  буває  жалко?
То  ж  не  проста  твоя  душа...
Тепер  ти  тут  хазяйка..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810223
дата надходження 16.10.2018
дата закладки 16.10.2018


Надія Башинська

ОЙ ДАВАЙТЕ ЗАСПІВАЄМ…

Ой  давайте  заспіваєм  пісню  веселенько,
Щоб  усмішки  заясніли,  зраділо  серденько.
Бо  козацького  ми  роду  тут  усі  є  діти,  
землю  вміємо  любити,  вмієм  боронити.

         Ой  співаймо,  хлопці,  на  весь  світ.
         Нехай  бачать  -  в  України  гарний  цвіт!
         І  весела,  і  бадьора  мова  солов'їна.
         Хай  всі  знають,  що  співає  гарно  Україна!

Ой  давайте  затанцюєм  та  ще  й  веселенько.
Щоб  усмішки  заясніли,  зраділо  серденько!
Бо  козацького  в  нас  роду  і  батько,  і  мати.
Землю  вміємо  любити,  вмієм  танцювати!

         Ой  співаймо,  хлопці,  на  весь  світ.
         Нехай  бачать  -  в  України  гарний  цвіт!
         І  весела,  і  бадьора  мова  солов'їна.
         Хай  всі  знають,  як  танцює  гарно  Україна!

Ой  давайте  всі  радіти,  будем  веселити.
Нехай  знають  -  українцям  добре  в  світі  жити!
Золоте  нам  сонце  сяє,  небо  в  нас  блакитне.
Ми  веселу  вдачу  маєм,  серденько  привітне!

         Ой  співаймо,  хлопці,  на  весь  світ.
         Нехай  бачать  -  в  України  гарний  цвіт!
         І  весела,  і  бадьора  мова  солов'їна.
         Хай  всі  знають,  що  щаслива  наша  Україна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810158
дата надходження 16.10.2018
дата закладки 16.10.2018


golden-get

Кохання - це неначе чиста та смачна вода. Чотири стихії.

Кохання  -  це  неначе  чиста  та  смачна  вода,
Та,  що  вгамує  завжди      спрагу.
Та  відчуваються    тоді  дива.
Дарує    вона  трохи  щастя  та  наснаги...

Кохання  це  неначе  теплий  вітер
Духмяний  з  присмаком  цвітіння,
Дерев  та  дуже  дивовижних  квітів
Та  Сонечка  в  цих  барвах  мерехтіння...

Кохання  може  це  вогонь?
Але  не  спалює  він,  а  трохи  серце  гріє,
Той  що  спасе  від  страху  та  безсоння,
Та  добрі  почуття  теплом  своїм  навіє...

Справжнє  кохання  це  є  матінка  Земля!
Вона  колиска  справжня  наша
Та  ,  що  завжди    підтримує  життя  
Із  вірою,  що  далі  буде  тільки  краще.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809837
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 14.10.2018


Lana P.

ЖИТТЯ БІЖИТЬ…

От  якось  так  життя  біжить:
Без  вічності  перешумить,
Перегуде  у  суєті.
Летять  роки,  та  вже  не  ті.

А  донедавна,  без  вагань,
Буяли  квіти  сподівань,
Веселощів.  Тепер  —  потік
Солоних  крапельок,  зі  щік.

Запалена  поспішна  мить
Ніяк  нікого  не  навчить.
Клубком  витає  сірий  сум
На  перехрестях  сивих  дум.      12/10/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809890
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 14.10.2018


Любов Іванова

ВІТАЮ З СВЯТАМИ!!!

Тим,  хто  нині  в  строю,
Чи  в  пекельнім  бою,
Наша  щира    любов  і  вітання.
Найтепліші  слова
Хай  долинуть  до  Вас.
І  молитви  святої  звучання.

Ми  підтримуєм  Вас
Кожну  мить,  кожен  час,
Своїм  серцем,  душею  і  словом.
Богородиця  хай
Наш  прославлений  край
Захистить  своїм  щедрим  Покровом

Хай  омріяний  мир
Вкриє  розбрату  вир.
І  любов  переможе  в  двобою
Щоб  і  Захід  і  Схід
Були  вільні  від  бід.
Я  вітаю  усіх  з  ПокровОю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809861
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 13.10.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Люби мене

Люби  мене  щоліта,  мов  веселку,
Яка  містком  з  усмішкою  стрічає.
Єдиному  тобі  віддам  я  серце,
Наповню  радістю  і  щастям  чашу.

Люби  мене,  мов  осінь  кольорову,  
Я  подарую  почуттів  палітру,
Лише  тебе  зігрію  теплим  словом,
Божественна  звучатиме  нам  ліра.

Люби  мене,  мов  перший  сніг  узимку,
Що  очищає  душі  від  печалі.
Неначе  у  нічному  небі  зірка,
Сплітатиму  із  ніжності  вуалі.

Люби  мене,  мов  первоцвіт  весною,
Кохай  в  промінні  сонця  до  нестями,
Бо  тільки  в  парі,  як  в  ковчезі  Ноя,
Любові  збережемо  вічність  храму.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809859
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 13.10.2018


Капелька

И словно лето на душе

Но  вот  опять  тепло,  легко
И  от  дождей  пропал  и  след.
В  душе  комфортно,  хорошо.
Закинутый  подальше  плед.

И  словно  лето  на  душе.
Кто  хочет,  может  загорать.
Но  это  лишнее  уже,
Придётся  скоро  "моржевать".

Все  рады  проблескам  тепла.
Живя,  трудись,  не  будь  ленив.
Шедевры  осени  всегда
В  природе  дарят  позитив.

Ещё  красуется  листва
И  даже  пчёлка  вся  в  трудах.
Не  скоро  всё-таки  зима.
Ей  в  радость  "пошуршать"  в  цветах.

                                 10.10.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809784
дата надходження 12.10.2018
дата закладки 12.10.2018


Владимир Зозуля

Вальс опадающих листьев

[i]Кажется,  шли  наугад,
Лишь  бы  куда-то  идти…
Но  осенил  листопад  –
Сверху,  с  боков,  впереди…  

И  не  понять  мне  никак,
Что  привело  нас  сюда,
В  этот  покинутый  парк…
В  танец  сухого  листа…  [/i]

Ветра  негромкое:  "бис-сс"…
И  зачаровано  длясь,
Падая,  кружится  лист,
Снова  взлетает,  кружась.

Льётся  прощальный  мотив.
Раз-два-три,  раз-два-три,  раз…
Ритм,  отбивая  в  груди,
Слышится  осени  вальс...

Кружится  вечный  миньон.
Светят  в  аллеях  огни.
Мы  в  этом  парке  вдвоём.
Мы  в  целом  мире  одни.

Рядом,  как  гроздь  и  лоза.
Вместе,  как  свет  и  огонь.
Близко  –  глазами  в  глаза.
Нежно  –  ладонью  в  ладонь.

Раз-два-три,  раз-два-три…  ах!
Нас  закружил  и  несёт
Ветра  осеннего  взмах,
Чувства  последнего  взлёт.

Явно  и  словно  во  сне.
Тихо,  но  будто  в  распев.
Чудится  что-то  во  мне...
Слышится  нечто  в  тебе…

Кружится  чувств  наших  вальс.
Легкий  и  светлый,  как  пух.
Неразличимый  на  глаз.
Неощутимый  на  слух.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809403
дата надходження 09.10.2018
дата закладки 12.10.2018


Амадей

Очі жіночі (романс)

Ой  ці  очі,  ці  очі  жіночі,
Ніби  чари  весняних  дібров,
Не  дають  мені  спати  щоночі                                      (2  рази)
І  запалюють  в  серці  любов.                                      (2  рази)

І  приходять  вони  на  світанні
В  моі  мріі  й  омріяні  сни,
Хіба  можна  нам  жить  без  кохання                    (2  рази)
І  чекати,  чекати  весни                                                      (2  рази)

До  нас  весни  прийшли  з  падолистом,          
З  раннім  золотом  лук  і  дібров,
З  горобиновим  диво-намистом                              (2  рази)
Горить  полум"ям  в  серці  любов.                          (  2  рази)

Ой  ці  очі,  ці  очі  жіночі,
Гріють  душу  мов  сонце  вони,
Не  дають  мені  спати  щоночі                                    (2  рази)
Все  буяє  в  душі  й  без  весни.                                        (2  рази)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809747
дата надходження 12.10.2018
дата закладки 12.10.2018


Амадей

Співає серденько моє

Співають  в  серці  солов"і
Про  почуття  палкі  моі,
Про  ті  короткі  літні  ночі,
І  про  твоі  чарівні  очі,
У  грудях  серденько  співає
Тому,  що  я  тебе  кохаю.
Співає  в  серденьку  кохання
Про  наші  зустрічі  до  рання,
Про  ту  стежину  у  житах,
Про  поцілунки  вечорові,
І  про  "шнурочки"  твоі  брови,
Про  те,  чого  нам  не  забуть,
Як  наші  почуття  цвітуть.
Про  ту  стежину  у  житах,
Про  наші  золоті  літа,
Про  ті  п"янкі  меди  любові,
Про  почуття  у  кожнім  слові,
Про  дотик  ніжноі  долоні,
Про  посивілі  моі  скроні,
Про  те,  що  так  біжать  літа,
Й  настала  осінь  золота.
Про  нашу  молодість  з  тобою
І  наші  радості  з  журбою,
Співає  серденько  моє,
Тому,  що  ти  у  мене  є.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809733
дата надходження 12.10.2018
дата закладки 12.10.2018


Lana P.

КРАСА РОЗСЛАБЛЮЄ…

Краса  розслаблює  серцеві  м’язи,
Мрійливість  забирає  спокій.
Малює  небо  нам  дороговкази
І  розсилає  безліч  копій

Чумацьким  Шляхом,  до  країн-галактик.
А  ми  мандруємо,  щасливі.
Земля  стає  маленька,  наче  клаптик,
У  зорепадній  диво-зливі.

На  віддалі,  —  як  кулька,  порошинка,
У  сонячнім  висить  промінні,
Сапфіром  сяє,  мов  ота  зоринка,  
У  Всесвіті  лишає  тіні.                              10/10/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809698
дата надходження 11.10.2018
дата закладки 12.10.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Потонула в очах твоїх синіх…

Загубилась  у  травах  осінніх,
Заховалась  в  туманах  густих.
Потонула  в  очах  твоїх  синіх,
Розчинилась  в  краплинах  рясних.

І  лягла  почуттями  у  серце,
Де  кохання  горить  без  вогню.
Я  зберу  у  букет  ніжний  все  це
І  коханий  тобі  подарю...

Нехай  осінь  розкаже  про  мене
І  про  ту  незгасиму  любов.
Подивись  в  мої  очі  зелені
Шелестіння  послухай  дібров...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809702
дата надходження 11.10.2018
дата закладки 12.10.2018


Haluna2

Мене осінь зчарувала

Мене  осінь  зчарувала,
В  мене  душу  й  серце  вкрала,
Щось  змінити  я  безсила,
Бо  вона  така  красива.

                     Приспів
Осінь,  осінь  золота,
Ти-  найкращая  пора.
В  тебе  ліки  від  душі  є,
І  хто  п'є  їх,  -  не  старіє.

Мене  осінь  зчарувала,
А  я  і  сама  не  знала.
Щедрість  принесла  мені
Й  почуття  ці  неземні.
       
                 Приспів

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809600
дата надходження 10.10.2018
дата закладки 11.10.2018


Valentyna_S

Листоноша в багряній сорочці

Листоноша  в  багряній  сорочці
Невідкладні  розносить  листи.
Вже  вручив  стрекотливій  сороці,
Рубежів  перейшовши  мости.

Лист  вербовий  укинув  у  річку,
Що  котилася  хвилями  в  ліс.
Обійшовши  самотню  смерічку,
Він  до  сіл  свій  наплічник  поніс.

Розшиває  сусаллю  перини,
Укладає  гербарій  в  саду.
Начепив  з  павутиння  гардини
Ще  й  вітання  кладе  до  ладу.

Нагадає  усім  листоноша
Про  батьків  у  неблизькім  краю,
Що  не  ждуть  ні  гостинців,  ні  грошей  —
Їм  почути  б  кровинку  свою.

Те  коротке:  «  У  мене  все  добре.
Як  здоров’я,  мої  дорогі?»
Є  коштовністю  вищої  проби,
Найціннішим  дарунком  рідні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809598
дата надходження 10.10.2018
дата закладки 11.10.2018


Любов Іванова

СМОТРИ, КАК КРАСКИ ОСЕНИ ИГРАЮТ

[b][i][color="#b09107"][color="#b00a07"]С[/color]олнышко  раньше  уходит  за  лес
[color="#b00a07"]М[/color]ир  незаметно  стал  миром  чудес
[color="#b00a07"]О[/color]хрой  окрасился    парк,  лес  и  сад
[color="#b00a07"]Т[/color]ьма  по  долинам  бредет  наугад.
[color="#b00a07"]Р[/color]ечка  ласкает  свои  берега
[color="#b00a07"]И[/color]  отражает  в  воде  облака.

[color="#b00a07"]К[/color]аждая  ивушка  смотрится  в  гладь
[color="#b00a07"]А[/color]х,  как  невестой  ей  хочется  стать..
[color="#b00a07"]К[/color]  клену  хотелось  бы  ей  перейти

[color="#b00a07"]К[/color]то  же    закрыл  ей  дороги-пути?
[color="#b00a07"]Р[/color]ечка  не  хочет  ее  отпустить
[color="#b00a07"]А[/color]  ведь  как  речке  без  ивушки  жить!
[color="#b00a07"]С[/color]олнце  бросает  косые  лучи
[color="#b00a07"]К[/color]ак-то  они  уж  и  не  горячи...
[color="#b00a07"]И[/color]вушка  ветками  жмется  к  реке

[color="#b00a07"]О[/color]ттиск  прохлады  на  каждом  листке.
[color="#b00a07"]С[/color]телется  лугом  молочный  туман
[color="#b00a07"]Е[/color]й-же,  мираж  или  самообман.
[color="#b00a07"]Н[/color]ебо  теряет  немного  свой  цвет
[color="#b00a07"]И[/color]  кроет  сад  щедро  лиственный  плед.

[color="#b00a07"]И[/color]збы  не  прячутся  в  зелень  кустов
[color="#b00a07"]Г[/color]ляньте,  какое  обилье  цветов!!
[color="#b00a07"]Р[/color]озы  и  астры  и  бум  хризантем
[color="#b00a07"]А[/color]нгелы  создали  этот  Эдем.
[color="#b00a07"]Ю[/color]г  примет  вскоре  в  объятие  птиц
[color="#b00a07"]Т[/color]олько  не  счесть    этой  сказки  страниц.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809589
дата надходження 10.10.2018
дата закладки 10.10.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осені казка…

Віддзеркалилась  осінь  у  ранках,  що  вмились  росою,
Відспівала  у  променях  сонця,  чарівних  пісень...
І  осипала  землю  багрово  -  рясною  листвою,
Прокидався  світанок,  чекав  його  радісно  день.

Одягнулося  небо  у  ніжно  -  блакитнії  шати
І  розпрямили  крила  біленькі,  пухнасті  хмарки.
Осінь  в  парі  із  вітром,  так  мріє  іще  станцювати,
Недають  їй  спокою  оті  нездійсненні  думки...

Зашуміли  ліси,  нашептали  для  осені  казку,
Про  далекі  світи,  до  яких,  дикі  гуси  летять.
Люба  осінь  моя!  Я  люблю  твою  ніжність  і  ласку,
Хоч  холодна  вже  ти,  та  тебе,  я  так  хочу  обнять...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809486
дата надходження 09.10.2018
дата закладки 10.10.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Лисичка-осінь

Руденькою  лисичкою
Крадеться  тихо  осінь,
Он  берегом  над  річкою
Її  пухнастий  хвостик.

Махнула  ним  над  вербами,
Аж  по  воді  листочки,
З  берізоньками-сестрами
Теж  бавитися  хоче.

Вгорі  стрибає  білкою,
Слід  золотий  лишає
І  кожну  їхню  гілочку
Стрічками  прикрашає.

І  листя,  як  метелики
Уже  злітає  з  клена.
Лисичка-осінь  стелиться
Та  горнеться  до  мене.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809385
дата надходження 09.10.2018
дата закладки 09.10.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Лисичка-осінь

Руденькою  лисичкою
Крадеться  тихо  осінь,
Он  берегом  над  річкою
Її  пухнастий  хвостик.

Махнула  ним  над  вербами,
Аж  по  воді  листочки,
З  берізоньками-сестрами
Теж  бавитися  хоче.

Вгорі  стрибає  білкою,
Слід  золотий  лишає
І  кожну  їхню  гілочку
Стрічками  прикрашає.

І  листя,  як  метелики
Уже  злітає  з  клена.
Лисичка-осінь  стелиться
Та  горнеться  до  мене.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809385
дата надходження 09.10.2018
дата закладки 09.10.2018


Ганна Верес

Поезія – політ

Поезія  –  політ  у  світ  фантазій
І  в  глибину,  у  тихе  дно  душі,
А  цінність  її  є,  у  кожнім  разі,
Щоб  вірші  людям  не  були  чужі.

Поезія  –  політ  у  вись,  неспинний,
Коли,  здається,  світ  уже  в  руках…
Від  неї,  справжньої,  і  кров  у  венах  стигне,
І  легше  сяяти  у  темряві  зіркам.
2.10.2018.

Ганна  Верес    (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809352
дата надходження 08.10.2018
дата закладки 09.10.2018


Капелька

Любви все возрасты покорны

Любви  все  возрасты  покорны.
Любовь  не  ведает  границ.
Мы  счастливы,  любимы  дома
Среди  родных  любимых  лиц.

И  сердце  дружно  в  радость  бьётся
И  попадает  в  унисон.
Всех  согревает  словно  солнце.
Такой  любви  святой  закон.

И  слово  вдохновляет  душу.
В  нём  свет,  желание  добра.
"Зачем  покой  ты  мой  нарушил?"
-услышать  может  иногда.

Легко  влюбиться  через  строки,
Когда  они  бальзам  души,
И  жизни  добрые  уроки,
И  капельки  большой  любви.

Пусть  рифма  будет  только  в  радость.
Затем  и  пишем  и  живём.
Пусть  чувства  наполняет  сладость
Когда  одни  или  вдвоём.

     Стих  написан  30.09.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809333
дата надходження 08.10.2018
дата закладки 08.10.2018


Світлана Моренець

У віршах – стогін й спів душі


Я  тільки  вчусь  писати  вірші,
товариші.
Тому  вони  –  не  майстра  витвір,
а  стан  душі,
що  звідала  в  житейськім  морі
і  страх,  і  біль,
тремтливе  щастя  й  чорне  горе,
й  на  рані  сіль.
Горнила  бід  її  кували,
неначе  сталь,
різьбили  грані,  шліфували,
немов  кришталь...

То  ж  стала,  як  струна  од  вітру
чи  камертон,
зі  смутком  й  радощами  світу
звучати  в  тон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809322
дата надходження 08.10.2018
дата закладки 08.10.2018


НАДЕЖДА М.

Листи осені…

Вітер  знов  приніс  листок,
Приліпив  до   скла.
Він  проклав  мені  місток
До  твого  тепла.

То  від  тебе  новий  лист,
Ти  в  нім  написав,
Що  надворі  падолист
Вже  тепло  забрав.

Ще  писав:  холодна  осінь
Вкрала  дня  шматок  ,
Що  пташки  вже  безголосі...
Ось  такий  "місток"...

Я  ж  шукала  між  рядками,
Тих  потрібних  слів,
І  пройшлася  сторінками...
Ти  сказать  не  вмів.

Вітер  знов  насипав  листя,
Грався,  як  хотів.
Всі  слова  в  них  розбрелися,
Лиш  сумний  мотив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809282
дата надходження 08.10.2018
дата закладки 08.10.2018


Надія Башинська

ВЖЕ ВІДЛІТАЮТЬ ЖУРАВЛІ…

Вже  відлітають  журавлі...
Ясніє  осінь  на  дворі.
Засумувала,  глянь,  берізонька
                                                     зелена.

         Знов  осінь  золотим  крилом
                   змахнула  над  моїм  вікном
                           листком  із  клена.

Згадала,  як  ти  вперший    раз,
немов  школяр  у  перший  клас,
з  букетом  пишних  троянд
                                         прийшов  до  мене.

           А  осінь  золотим  крилом
                   змахнула  над  моїм  вікном
                           листком  із  клена.

Вже  стільки  літ,  вже  стільки  зим
я  є  твоя,  а  ти  -  моїм.
Щоб  ми  були  з  тобою  вдвох,
                       так,  видно,  треба.    

           Нам  осінь  золотим  крилом
                   змахнула  знову  над  вікном
                           листком  із  клена...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809250
дата надходження 08.10.2018
дата закладки 08.10.2018


Valentyna_S

Осіння ніч

Притихли  й  затихли  людськії  оселі
Надворі  струною  бринить  п’яно:  ша
Схопився  вітрище    з  рясної  постелі
й  спинився  вже  у  стіжках.

Роса  розкриває  вуста  прохолодні,
Роняє  на  землю    елегію  ночі.
Скричалась    сова  серед  терня  на  глоді--
й  тепер  лише  плаче.

Блукають  вогні,  як  вночі  потерчата,
І  манять  в  солодкі  тенета  спокою.
Здається    марою  в  селі  кожна  хата
під  шаллю  тонкою.

Тремтять  через  жаль  томні  трави  осінні,
Завмерли  дерев  почорнілі  хоругви.
Бентежний  метель  метушився  у  сінях
й  сховався  між  шпуги.

А  ранок    ущент    оту  вицвітить  темінь,
Крайнебо  запахне    знов  м’ятно-рожево.
Як  тільки    проснеться  вгорі  перший  пломінь,
впаде  сургучево…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809201
дата надходження 07.10.2018
дата закладки 07.10.2018


Валентина Рубан

ЗІ СВЯТОМ!

Опале  листя  під  ногами  шелестить,
Ключ  журавлиний  в  вирій  відлітає.
Мрійливо  заспів  вітер  шепотить,
Із  святом  дорогих  учителів  вітає.
         Привітно  сонце  посміхнулося  землі,
         І  мовило:  «  Зі  святом  Вчителі!»
Бентежно  пташка  обізвалася  у  гаю:
-«Зі  святом,  Вчителю,    вітаю!»
           Легкий  туман  тихесенько  лягає,
           І  той  Учителів  вітає.
І  раптом  грім  озвався  з  неба,
Бо  і  йому      також  вітати  треба.
         Навіть  дощик  дрібненький  накрапає
         І  той  зі  святом  всіх  вітає.
Для  Вас  Учителі,  цвітуть  найкращі  квіти.
Вітають  друзі  Вас,  вітають  Ваші    діти.

2002  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809183
дата надходження 07.10.2018
дата закладки 07.10.2018


Валентина Рубан

УЧИТЕЛЯМ


У  цей  осінній,  ясний,  гарний  день,
Вас,  вчителі,    я  хочу  привітати.
Здоров»я,  Щастя,  Радості.  Добра,
Надії,  Віри  і  Любові  побажати.

Осінні  квіти,  що  цвітуть  –  для  Вас.
Ви  не  сумуйте,  що  торкнулись  їх  морози.
Учителям  ми  дякуєм  щораз,
Хай  усмішок  Вам  не  туманять  сльози.

У  цей  осінній,  ясний,  гарний  день  –
Я  зичу  посмішок  Вам,  музики  й  пісень.
І  щиро  уклоняюсь  до  землі.
Зі  святом  професійним,  вчителі.

2002р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809181
дата надходження 07.10.2018
дата закладки 07.10.2018


НАДЕЖДА М.

Моє вікно - це інший світ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mFu_iDrGCx0[/youtube]



Ледь  -  ледь  зашторене  вікно,
Рогатий  місяць  заглядає.
Тупцює  сон  уже  давно,
На    мене   хитро  поглядає.

Зітхає  стомлена  душа,
Думки  рояться  табунами.
Легенький  вітер  сум  втіша,
Туман  кочує  валунами.

Якась  таємність  у  природі,
А  ти  чекаєш,  чогось  ждеш.
Та  все  киваєш  на  погоду:
Дощі,  туман  -  немає  меж...

Десь  недалеко  легкі  хвилі
Цілують  річки  береги.
Але  й  вони  чомусь  безсилі:
Покинуть  річку  назавжди..

Моє  вікно  -  це  інший  світ,
І  інше  там  життя  існує.
Чом  оселився  в  душі  гніт,
І  там  живе  і  розкошує  ?

Гойдає  вітер  павутинку,
А   я  міркую,  чи  впаде?
Та  все  думкам  нема  спочинку...
Дивлюсь:  світанок  ніч  краде...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809162
дата надходження 07.10.2018
дата закладки 07.10.2018


Надія Башинська

УЧИТЕЛЬКО МОЯ!

Сл.  та  муз.  Н.  Башинської
Аранжування  Б.  Попова

Поглянь  у  очі  -  в  них  веселий  сміх
І  чиста  хвиля,  що  у  берег  б'ється.
У  тих  очах  такий  чарівний  світ,
Що  ласкою  у  серці  озоветься.

         Учителько  моя!  Добра  і  привітна.
         Ти,  зіронько  ясна,  для  нас  усіх  є  рідна.
         Бо  там,  де  ти,  завжди  сміються  діти.
         Навчаєш  нас  життю    радіти.

         Учителько  моя!  Ніжна  і  ласкава.
         Із  нами  ти  щодня,  бо  усім,  як  мама.
         Хоч,  як  птахи,  у  світ  ми  відлітаєм,
         Та  любим  тебе  й  пам'ятаєм!

У  тих  очах  весна  цвіте  в  маю.
О,  скільки  в  них  і  доброти,  і  ласки...
Я  так  люблю  учительку  свою,  
Яка  веде  нас  у  життя  із  казки.    

           Учителько  моя!  Добра  і  привітна.
         Ти,  зіронько  ясна,  для  нас  усіх  є  рідна.
         Бо  там,  де  ти,  завжди  сміються  діти.
         Навчаєш  нас  життю    радіти.

         Учителько  моя!  Ніжна  і  ласкава.
         Із  нами  ти  щодня,  бо  усім,  як  мама.
         Хоч,  як  птахи,  у  світ  ми  відлітаєм,
         Та  любим  тебе  й  пам'ятаєм!






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809149
дата надходження 07.10.2018
дата закладки 07.10.2018


Чайківчанка

ЛОВЛЮ В ДОЛОНІ ЩАСТЯ

Півстоліття  із  гаком    багато  немало
півстоліття  пролетіло  ,як  одна  мить...
оцінюю  життя  ставлю  найвищі  бали...
так  хочеться,  ще  трішки  на  світі  пожить.

Штормило  життя  не  раз  і  не  два    долю...
трималась,  на  уламку  у  широкім  морі-
зазнала,  страждання,  тривоги  і  болю
і  вистачить,  сил  світ  обійнять  у  любові.

Я  вилила,  із  свого  серця  океан  сліз
стерла  журавлинні    крила  у    польоті,
мені  шепоче  листя  з  білокорих  беріз
навіює  музу  у  високій    ноті.

Вдихаю  ,у  груди  квіти  пахощі  земні...
із  літа,    у  осінь  йду  маленьким    кроком,
у  мене  є  ще  час,  я  не  спішу    у  житті-
намилуватись,  світом  зоряним  оком.

Шаную  ,ціную  -життя  дарунок  божий!
сонечком  цілую  путь  в  довжину  життя...
 не  можу  спати  у  сонячний  день  погожий,
ловлю,  в  долоні  щастя  -зорецвіт  у  піснях.

Відлунює  чарівна  мелодія  ніжна...
будує  міст    єднає  самотні  серця,
в  Осінь  мене  вінчує  Королева  Сніжна
у  благодатті  благословляє  літа.


М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809099
дата надходження 06.10.2018
дата закладки 07.10.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Хризантем чудодійне марево

Хризантем  кучеряві  зачіски
Тріпотіли  від  подиху  осені.
І  душі  потаємні  закутки
Укривалися  млосними  росами.

Хризантем  чудодійне  марево
Чарувало  білястою  свіжістю.
Ця  осіння  розкішна  магія
ЇЇ  серця  торкнулась  із  ніжністю.

Як  давно  дарував  хризантеми!
Знов  душа  тріпотіла  замріяно,
Квіти  білі  -  краса  діадемна.
Затремтіла  сльозинка  між  віями.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809083
дата надходження 06.10.2018
дата закладки 06.10.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Так люблю…

Ми  з  тобою  в  зеленому  гаю,  
Більш  немає  такої  краси.
Солов'ї  для  нас  радо  співають,
Линуть  в  небо  дзвінкі  голоси.

Ляжуть  промені  сонця  на  руки,
Нас  зігріє  сердечне  тепло.
Де  кохання  -  немає  розлуки,
Щастя  птах  підставляє  крило...

І  хоч  лист  пожовтіє  осінній,
Відірветься  й  на  землю  впаде.
Чи  притрусить  зима  білий  іній,
Нас  кохання  обох  віднайде.

Не  відпустить,  не  зрадить  я  знаю,
Бо  у  ньому  жаринки  вогню.
Серце  кожного  дня  зігрівають
І  шепочуть  уста:  "  Так  люблю"...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809019
дата надходження 06.10.2018
дата закладки 06.10.2018


Ганна Верес

Стука ранок в вікно

Стука  костуром  ранок  у  сонне    вікно,
Пробивається  крізь  фіранку.
Раннє  сонечко,  котре  проснулось  давно,
Простелило  стежину  ранку.

Роздягає  дерева  в  саду  листопад,
Килимами  ляга  під  ноги,
То  осіння  пора  по  землі  вже  ступа
У  розкішній  своїй  обнові.

Назбиравши  у  пелену  в  лісі  грибів,
Заблукала  у  сиві  роси.
Ранок  зорі  зібрав  і  збудив  голубів.
 Молодіють  на  шибці  сльози.

Тишу  раптом  струснуло  вороняче  «кар»
І  упало  під  ноги  листом.
На  калиновий  кущик  осіння  рука
Гірко-кисле  вдяга  намисто.
2.04.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809014
дата надходження 05.10.2018
дата закладки 06.10.2018


Валентина Ланевич

Втопилася на все в очах, в любові.

Втопилася  на  все  в  очах,  в  любові,
До  серця  горнеться  твій  голос  повсякчас.
Вривається  в  години  вечорові,
Терпкий  зриває  із  душі  зажури  пласт.

І  почуття,  піднесенням  у  простір,
Пливуть  назустріч  осені,  де  дні  з  вітрів.
Випадок  долі    -  вибір  був  на  осліп,
Коли  мене  ти  по  житті  в  той  час  зустрів.

Серце  забилось  раптом,  як  шалене,
І  до  твого  тягнуло  провід  навісний.  
Щось  відбулось  спонтанно-навіжене,
Для  інших  невловиме,    ти  -  жаданий,  мій.

05.10.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809007
дата надходження 05.10.2018
дата закладки 05.10.2018


Надія Башинська

ОСІНЬ НЕ ПЛАЧЕ…

Осінь  не  плаче...  А  хмари  збирає.
Землю  дощами  вона  поливає.
Щоб  проростали  всі  зерна  политі.
Варті  ж  бо  плоду  усі  працьовиті.

І  про  дерева  вона  теж  подбає.
Плаття  й  сорочки  для  них  вишиває.
Всіх  обійде    осінь,  всіх  обдарує.
Золотом  щедро  мережки  гаптує.

Візьме  на  себе  журбу  всю  й  тривоги.
Благословить  у  далекі  дороги.
Зронить  сльозу  гірку,  і  не  помітять.
Думають,  дощ...  бо  ж  дні  сонячно  світять.

Ой,  як  майстерно  все  розфарбувала!
Жодна  пора  ще  такого  не  мала.
Айстри  барвисті  цвітуть  і  жоржини.
І  пломеніє  рясний  кущ  калини.

В  серці  залишу  я  барв  цих  цвітіння.
Ясного  сонця  живе  в  них  проміння.
Їх  кольори  хай  нас  в  стужу  зігріють.
Як  за  вікном  срібні  віхоли  віють.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808994
дата надходження 05.10.2018
дата закладки 05.10.2018


Валентина Рубан

Чого Ти до мене так пізно приходиш

Чого  Ти  до  мене  так  пізно  приходиш,
Дороги  не  знаєш  і  довго  блукаєш?
Чи  може  того,  що  хотів,  не  знаходиш?
Чи  може    не  те  взагалі    Ти  шукаєш?

Чому  так  скоренька  назад  повертаєш?
Боїшся  додому  дорогу  забути?
А    може  Ти  просто  того  не  бажаєш,
Що  є  в  нас  …і  те,  що  могло  б  іще  бути?...

Чому  назбиралось  питань  так  багато?
Вони  ніби  хмари  по  небу  снують.
Чому  тих    «  чому»,  у  житті    не  здолати?
…Вони  мені  дитать  і  жить  не  дають.

04.10.2018р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808929
дата надходження 05.10.2018
дата закладки 05.10.2018


Леся Утриско

Кажуть

Кажуть  -  осінь  така  сумна
Падолистом,  гіркими  вітрами,
Що  й  душі  у  неї  нема,
І  лиш  сипе  собі  дощами.

Кажуть  -  в  осені  очі  стиглі
В  хризантемах  та  жоржинах,
В  ній  похмурі  живуть  покрівлі,
В  ній  плющі  не  цвітуть  на  тинах.

А  ви  в  душу  її  загляньте:
Скільки  ніжності  та  добра,
Скільки  “Баха”  та  скільки  “Вівальді”,
Пекторалі,  та  скільки  тепла.  

А  ви  в  очі  її  загляньте:
Скільки  блиску,  задуманих  мрій,
Ви  красу  її  лиш  не  зрадьте  -  
В  ній  і  стиль,  і  модерний  стрій.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808880
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 05.10.2018


Valentyna_S

Не вкрилося зморшками літо

Не  вкрилося  зморшками  літо,
останнє,  що  бабиним  зветься.
Не  встигло  і  ковдри  пошити
із  шереху  мертвого  листя.

Не  встигло    наповнити  дзбанки  —
на  ключ  вись  замкнула  джерела.
Не  вкрилися  мудрістю  ранки,
та  й  осінь  ще  досі    весела.

Тепла  нині  як  на  цідилку
та  хухає  сонце  на  руки,
проміння  із  гілки  на  гілку
стрибає,  неначе  з  принуки.

Дівча  усміхається  в  небо:
--Пливіте  у  вирій  хмарини,
де  ллється  радісний    щебет
 і  сміх    засіває  царини.

А  я  назбираю  листочків,
Що  гублять  осики  і  клени.
Як    в  мавки,  складу    свій  віночок
Й  осіннім  пройдусь  гобеленом…

Не  вкрилося  зморшками  літо,
останнє,  що  бабиним  зветься.
Ще  осінь  іде  розмаїто...
Радіє  дівча  всьому  світу
і  я…    із  надією  в  серці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808769
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 04.10.2018


Валентина Ланевич

Я - вільна!

Я  -  вільна!  Спокій,  пустка,  ніч,
Голосить  вітер  за  вікном.
І  в  темряві  не  видно  свіч,
Дощ  грається  із  мокрим  склом.

Котом  шкребочеться  по  нім,
Щоби  на  ніч  пустили  в  дім.
Напевно,  холодно?  А,  втім,
То  стане  другом  хай  моїм.

Кватирку  навстіж,  дощик,  гов!
Чекаю  в  гості!  Кава,  чай?
Ой,  що  я?  Він  уже  прийшов!
Лице  умив,  як  зазвичай.

А  ще  сказав,  що  вибачай,
Я  не  терплю  жіночих  сліз.
Принишк  якось,  всміхнувсь:  дерзай,
А  я  піду  у  верболіз.

Не  злись  і  не  лякайсь  життя,
Не  знають  крайнощів  серця,
Як  впав  та  з  чистого  листа,
Піднявшись,  йдеш,  хоч  й  навмання.

04.10.18  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808768
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 04.10.2018


Ганна Верес

Не казка то – осіння суєта

Не  казка  то  –  осіння  заметіль
Рівненько  простелилася  під  ноги,
Листочки  і  багряні,  й  золоті
Ганяє  вітер  і  серед  дороги.

Не  казка  то  –  осінній  краєвид,
Де  золото  й  бурштин  в  одне  злилися,
В  віночки  з  верб  прибралися  стави,
Милуються  чарівним  падолистом.

Не  казка  то  –  осіння  суєта:
Останні  айстри  забрели  в  букети,
Подекуди  й  бджола  іще  літа
Побіля  мальв,  що  голі,  мов  скелети.

Не  казка  то  –  осінній  хоровод,
Влаштований  сирим  північним  вітром,
Й  звучить  сумна  мелодія  з  тривог,
Та  слухати  її  потрібно  вміти.

А  коли  казку  вип’ють  цю  до  дна
Тумани  сиві  й  перша  прохолода,
Тоді  вона  дощами  зарида
Й  грибочків  припасе  у  нагороду.
25.09.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808747
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 03.10.2018


Надія Башинська

ЗОЛОТОВОЛОСКА

Золотоволоска...  Сонечкова  доня.
Зустрічав  сьогодні,  бачив  її  вчора.
Вересня-синочка  вчила  працювати,  
урожай  в  засіки  старанно  складати.

Птахів  легкокрилих  в  зграї  позбирала,
пензлем  золотистим  з  жовтнем  малювала.
Барвами  цвіте  вже  і  лісок,  й  діброва,
райдуги  дуга  тут  різнокольорова.

Хризантем  пелюстки  ще  горять  вогнями,  
Золотоволоска  сіється  дощами...
Листопада  вчить  вже,  третього  синочка.
Обтрусить  він  віти  усі...  до  листочка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808749
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 03.10.2018


Валентина Ланевич

Ой, кружляє шуляк в небі.

Ой,  кружляє  шуляк  в  небі,
Зирить  хижим,  темним  оком.
На  озері  пливе  лебідь
Із  лебідкою,  щоб  в  обок.

Хвилька  хвильку  здоганяє,
Чисту  воду  пінить  мимо.
Лебідь  шию  вигинає,
До  голівки  тулить  спину.

І  лебідка  білокрила
Тілом  горнеться  до  нього.
То  кохання  дужа  сила
Не  збороти  ввік  якого.

Буде  нести  в  тихім  сплеку
Озеро  його  об  берег.
Разом  стрінуть  небезпеку,
Як  житєвий  на  те  жереб.

02.10.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808639
дата надходження 02.10.2018
дата закладки 03.10.2018


Ганна Верес

Життя люблю

Життя  свого  так  хочеться  картину
Творити  в  найтепліших  кольорах,
Природи  я  і  космосу  дитина
Й  стою  у  долі  на  семи  вітрах,
Де  кожен  з  них  то  рве  мене,  то  ніжить,
А  чи  лама-стьобає  без  жалю,
То  спекою  карає,  то  засніжить,
Та  я  життя  своє  завжди  люблю.  
30.11.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808641
дата надходження 02.10.2018
дата закладки 03.10.2018


Новоградець

Коли в нічному небі догорить…

Коли  в  нічному  небі  догорить
Моя  зоря,  промчавши  небосхилом,
Подумаю  в  свою  останню  мить  -
Вона  із  тих,  які  для  вас  світили.

Не  спіймана  у  ями  чорних  дір,
В  висотах  не  відшукуючи  слави,
Іде  моя  -  одна  з  найменших  зір,
Між  інших,  іменитих  і  яскравих.

Хай  правди  відстояти  я  не  вмів
І  хижий  світ  змінити  був  не  в  силах,
Але  коли  кипів  у  мені  гнів,
Вона  яскравим  полум'ям  горіла.

Байдужістю  несе  від  мертвих  тіл
З  давно  уже  погаслими  вогнями,
А  в  розсипі  палаючих  світил
Моя  іде  супутником  над  вами.

Коли  смішні  малята  в  перший  раз
На  ніжки  піднімалися  несміло,
Хвилюючись,  дивилася  на  вас
Моя  зоря,  і  променем  світила.

Хай  кажуть:  -  Не  з  важливих  ти  світил,  -
Холодні  зорі,  мертві  і  не  зрячі,
Але  палаючи  з  останніх  сил,
Моя  зоря  іде  в  сім'ї  гарячих.

І  навіть  коли  час  мою  свічу
Погасить  в  мерехтливому  світанні,
Я  в  небі  метеором  пролечу,
Над  вами  догоряючи  востаннє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808660
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 03.10.2018


Lana P.

КРУЖЛЯЙ МЕТЕЛИКОМ, ЛИСТОЧКУ!

Кружляй  метеликом,  листочку,
Цілуйсь  з  вітрами  у  садочку,
Танцюй  допоки  є  ще  сила,
У  тебе  —  дивовижні  крила!
Радій  красі  падінь  і  злетів,
Даруй  натхнення  для  поетів,
Звивайсь  яскраво  —  не  тужи,
Про  осінь  згадку  збережи!          2/10/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808617
дата надходження 02.10.2018
дата закладки 02.10.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ти бачив, як зорі цілуються…

Ти  бачив,  як  зорі  цілуються?
У  небі  над  нашим  вікном.
Осіння  зажурена  вулиця,
Вже  й  місяць  з'явивсь  над  селом.

А  зірка  мені  усміхається,
Привіт  посилає  палкий.
У  серце  коханням  вливається,
Твій  образ  такий  дорогий.

Ти  бачив,  як  зорі  цілуються?
І  падають  тихо  в  траву.
Десь  шелест  за  вікнами  чується,
Хтось  тихо  лякає  сову.

То  вітер  кидається  листячком,
До  осені  він  заграє.
То  річка  кохається  з  місяцем,
А  в  небі  кохання  моє...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808607
дата надходження 02.10.2018
дата закладки 02.10.2018


Валентина Ланевич

У вечірній прохолоді на стіні годинник: цок.

У  вечірній  прохолоді  
На  стіні  годиник:  цок.
Тиша  нишпорить  в  комоді,  
Заповзає  у  куток.

А  на  вулиці  ні  звуку,
Чи  живе  зморив  все  сон?
Простягаю  в  простір  руку,
Причаївся  десь  там  клон.

Хтось,  хто  схожий  теж  на  мене,
Хто  у  домі  сам  один.
Хто  чекає,  сокровенне  ж
Забирає  часу  плин.

Біль,  печаль,  розруху,  щастя,
Сльози  радості  й  порив.
Що  в  душі  горить  причастям,
Що  на  вічність  Бог  створив.

Що  любов’ю  речуть  люди,
Що  в  серцях  несе  добро.
Щоб  прийняти  ніж  у  груди,
Тільки  б  скинути  ярмо.

Бо  не  сила  вже  терпіти  
Ницисть,  з  проявами  зла.
У  любові  просто  жити,
В  мирі  спала,  щоб  земля.

01.10.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808517
дата надходження 01.10.2018
дата закладки 02.10.2018


Valentyna_S

Осіннє

Осінь  листи  шле.  І  всі    без  конверта.
Печаль  в  них  відверта  й  дощів  глухий  сум.
Пише  натхненно  на  розлогих  мольбертах
Моменти  свого  кольорового  сну.

Грає  на  струнах  журби  вальси  осінь,
Танцює  листя  ритуальний  танок.
Плачуть  хмарини  ридма  безголосо,
І  змотують  сльози  в  багряний  клубок.

Листю  земля  розкриває  обійми,
Їм  паморозь  зрання    зимить  судини.
Сонце  осіннє,  зігрій  їх  у  приймах,
Пропасти  не  дай  їм  в    ніч  горобину...

У  квітах  жоржин  ще  чаїться  любов,  
Що  палить  жагою  кожну  пелюстку.
Мчить  осінь  змокріла  від  нас  стрімголов,
На  волю  з  тенет  звільняючи  пустку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808508
дата надходження 01.10.2018
дата закладки 02.10.2018


Олена Жежук

Глибшає…

                               [i]Вже  б,  здавалося,  відболіло,
                               Прогоріло  у  тім  вогні…            
                                                     Микола  Вінграновський    [/i]                                                                                                                                                                                                                                                                                              

Вже  б,  здавалось,  пішло,  відлягло,
Посрібнилися    айстри  інеєм…
Передумалось,  перецвіло,
Відгриміло,  злило  твоїм  іменем.
 
Вже  б,  здавалось,  відплакала  все,
Відтужила  всі  думи  зболені.
Мої  води  самотність    несе    -
Ти  ж  торкнувся  моєї  повені…

Ну  навіщо  мені  ця  печаль?
Я  ж  її  відпустила  віршами.
Ах  ріка  моя  –  суму    кришталь,
Гіркота  у  душі  моїй  глибшає…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808295
дата надходження 29.09.2018
дата закладки 30.09.2018


Lana P.

ГІЛОЧКА ВІТАНЬ З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ

[b]ЩАСЛИВОГО  ДНЯ  НАРОДЖЕННЯ![/b]
Буде  так,  а  не  іначе!
З  Днем  народження,  козаче!
Наливай  по  повні  вінця  —
Привітаєм  українця!
Вип’єм  з  келиха  кагору,
Дочекаємось  повтору.
Побажаєм  многі  літа,
Щоб  душа  була  зігріта,
Щоб  хотілось  і  моглося,
І  щоб  радісно  жилося!        9/08/18

[b]У  ДЕНЬ  НАРОДЖЕННЯ[/b]
Сьогодні  навіть  омела
Рясним  букетом  розцвіла,
Із  Днем  нарождення  віта,
На  многії  благі  літа.
Цей  благородний  талісман
Оберігає  від  оман,
Удачу,  радість  принесе,
Здоров’я,  силу  і  усе,
Що  щастям  зветься  і  бринить,
Щоб  веселіше  було  жить.
Посеред  довгої  зими,
Далеке  сонечко  крильми
Обійме  ніжністю  небес,
І  ти  відчуєш  сяйво  плес
На  тонких  лініях  душі.
Нові  напишуться  вірші.
Мороз  за  щічки  ущипне  —
В  цей  День  згадаєш  і  мене…
[b]
СЕРПНЕВОМУ  ІМЕНИННИКУ[/b]
Достигли  влітку  сонячні  жита,
Заколосилися  твої  літа,
Медовим  соняхом  схилились  нині,
До  обрію,  де  очі  неба  сині
Тобі  дарують  найсвітліший  день,
Птахи  наспівують  чудних  пісень.
У  тихім  шелесті,  в  густій  соснині,
Шепоче  вітер  казку  на  калині,
Листочками  гортає  стиглі  роки,
Щоб  у  житті  робив  щасливі  кроки:
Сьогодні,  взавтра,  впевнено  завжди,
Лишав  приємні  спогади-сліди.        5/08/18

[b]З  ДНЕМ  НАРОДЖЕННЯ![/b]
З  Днем  народження  тебе!
Щедре  небо  голубе  
Привітає  у  цей  день,
Радощів  сипне  з  кишень,
У  здоров’ї  літ  багато,
Щоб  відчулось  справжнє  свято!
Не  очікуй,  не  суди  —
Із  роси  тобі  й  з  води!                    14/09/18

[b]ВІТАЮ![/b]
Із  Днем  народження  вітаю,
Тепло  осіннє  посилаю
У  келію  звабливої  душі,
Щоб  сонячні  писалися  вірші!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808308
дата надходження 30.09.2018
дата закладки 30.09.2018


Ганна Верес

Ще не почався вихор-падолист

Ще  не  почався  вихор-падолист  –
Птахи  уже  на  південь  подались.
В  зелену  крону  чарівниця-осінь
Вплела  берізці  золотаві  коси
І  засміялась:  вийшло  ж  бо  на  «п’ять».
Глядь  –  клени  дивним  золотом  горять,
І  запалав  вогнем  калини  кущик.
Милуються  пожаром  тим  –  не  тушать…

Акації  –  в  коричневих  сережках,
Із  осінню  занадто  обережні:
У  зелені  стоять,  у  соковитій,
Аж  поки  вітер  руки  об  них  витре
І  кине  на  побляклу  вже  траву,
У  воду,  захололу  у  ставу.
Останні  яблука  в  садку  обтрусить
Бешкетник  той,  тоді  до  парку  рушить
З  горобиною  в  піжмурки  пограти.
Тим  часом  осінь  дня  потроху  краде…
4.10.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808279
дата надходження 29.09.2018
дата закладки 29.09.2018


НАДЕЖДА М.

Журба осіння котиться клубками. .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=utCmvd8ZYfE
[/youtube]

 Смуток  іноді  буває  єдиним  щастям.
           Еріх  Марія  Ремарк

Сум  осінній  покотивсь  клубками,
І  поплив  туманом  по  ставку,
І  пішов  неспішно  байраками.
Має  він  ходу  таку  легку.

Ще  пройшовся  по  зеленім  листі,
І  приліг  неначе  відпочить.
Зручно  було  там,  як  у  колисці..
Вітре!  Спробуй  сум  цей  зупинить.

Хай  заграє  крапельками  радість.
Поверни  надію,  хто  втрача.
Осінь!  Ти  приносиш  часом  слабкість.
І  чиясь  у  розпачі  душа.

І  ти  сам  собі  вже  не  належиш..
Але  раптом  хтось  всміхнувсь    тобі.
І  твій  сум  уже  в  другій  одежі:
І   немає  місця  тут  журбі.

Тільки  ось  не  знаю,  чому  плачу.
Сльози  покотились,  як  горох.
Посмішка   змогла  переіначить.
І  душа  не  б"є  уже  в  сполОх.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808251
дата надходження 29.09.2018
дата закладки 29.09.2018


Амадей

МОЄ КОХАННЯ

Чому,  скажи,  без  тебе  сумно  так,
Чому  без  тебе  серденько  ридає,
А  може  це  якийсь  із  Неба  знак,
Якого  просто  я  не  помічаю.
Я  розумію,  серденько  саме
Для  себе  половинку  вибирає,
Я  марно  звинувачую  себе,
Я  в  тому  винен  тільки,  що  кохаю.
Я  розумію,  роки,  сивина,
Давно  вже  юність  в  вирій  відлетіла,
А  серце  птахом  б"ється,  -це  вона,
Побачив  і  все  тіло  затремтіло.
І  заспівали  в  серці  солов"і,
І  забуваю  враз  своі  нещастя,
Лиш  тільки  в  очі  подививсь  твоі,
І  вже  від  них  не  можу  відірваться.
І  так  неначе  в  юності  я  знов,
Від  дотику  руки  я  весь  п"янію,
Я  серцем  п"ю  оту  святу  любов,
Про  тебе  знову  я  ночами  мрію.
І  бачу  сни,  де  разом  я  і  ти,
Й  стежина  наша  в  золотому  житі,
Якою  ми  збираємося  йти,
Найщасливіші,  може,  в  цілім  світі.
Рука  в  руці  і  серденько  тремтить,
І  почуття  співають  солов"ями,
Яка  чарівна  і  прекрасна  мить,
Й  палке  кохання  чисте  поміж  нами.
Про  тебе,  моя  трепетна  любов,
Потоком  щастя  ллються  з  серця  вірші,
І  молодію  я  душею  знов,
Від  щастя,  навіть,  тіло  стає  іншим.
Ти  не  дивись,  що  скроні  в  сивині,
У  серці  почуття  вогнем  палають,
Дай  Боже  кожному  в  житті  любить,
Отак,  як  я  тебе  кохаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808220
дата надходження 29.09.2018
дата закладки 29.09.2018


Valentyna_S

Небовид підпирає веселка

Небовид  підпирає  веселка,
Сяють  миром    живі  кольори.
Навкруги  запахтіло  меделком,
Коні  жовтня  збігають  згори.

Гумаки  приміряє  вже  осінь,
Бачать  сни  біля  греблі  човни,
Про  своє    он  шепочуться    сосни  …
А  про  що  —  ти  попробуй  збагни…

У  діброві    чеканить  дріб  дятел
Й  розганяє  дрімоту  дубів.
Заманилось  осикам  поспати--
Не  чіпали  б  хоч  жовтих  чубів.

А  на  вулиці  гамір  дитячий:
Угорі  вигинається  змій.
Хлопченя  наздогін  нетерпляче:
--Дай  зловити  шнурівку,  постій!..

Йде    Життя    неквапливо    і    чинно--
Так  віками  ішло    сивини.
І  таке  ж  бо,  неспинне,    безвинне,
Мов  нема  у  країні  війни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808173
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 28.09.2018


Ганна Верес

Для горя немає віку

Для  горя  немає  віку  –
Воно  полином  гірчить,
Немає  для  нього  й  ліків,
Хіба  що,  любов  п’ючи.
Зупинишся  на  отому,
Хто  є  тобі  дорогий,
Забудеш  про  біль  і  втому,
Пробачиш  усі  борги.

Коли  ж  заблукає  серце
У  темних  душ  лабіринт,
На  рану  –  то  сіль  із  перцем  –
У  друзі  тих  не  бери,
Адже  вони  пізнаються
Завжди  тільки  у  біді,
З  тобою  плачуть,  сміються,
Є  свідками  всіх  подій.
26.04.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808145
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 28.09.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осінній сум…

Вершин  торкається  осінній  сум,
Шумить  діброва  і  дощами  плаче.
Багровим  листом  золотистих  рун
І  ніч  без  зорів  начебто  не  зряча...

Блукає  вітер  стежками  один,
Зриває  з  горобини  бісерини.
Туман  його  приятель,  наче  дим,
Розвішує  осінні  павутини.

У  лабиринті  згублених  доріг,
Блукає  морок,  виходу  шукає.
Зима  тихенько  ступить  на  поріг,
До  осені  у  гості  завітає.

І  білим  глянцем  вкриється  ріка,
Зупинеться  нахвильку,  задрімає.
Вона  була  колись  така  дзвінка,
Нехай  тепер  тихенько  спочиває.

Осінній  сум  блука  межи  ялин,
Торкається  до  гордої  ліщини.
У  небі  відлітає  птахів  клин,
Прощальний  клекіт  в  піднебесся  лине...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808138
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 28.09.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Живий куточок

Втечу  від  сірості  із  кам*яного  міста
В  осінній  ліс,  що  кличе  шумом  знову,
І  вільний  дух  його  -  життя  наповнить  змістом,
Я  ж  кожної  рослини  знаю  мову.

Мені  відомі  змалку  лісові  стежини.
Кремезний  дуб  знімає  капелюха,
Від  вітру  шепіт  листя,  ніби  пісня  лине,
Лежить  у  травах  росянистий  люрекс.

Погладжу  лагідно  кору  ялин  і  сосен,
Вклонюсь  осині,  липі  і  калині,
До  себе  ніжно  пригорну  я  мудру  осінь  
І  ліс  -  живий  куточок  України.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808113
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 28.09.2018


НАДЕЖДА М.

Сльози осені…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=saC7AyalPmc
[/youtube]


За  чим  ти,  осінь,  гірко  плачеш,
Невже  в  житті  щось  не  вдалось?
Чи  хочеш  щось  переіначить,
Бо  дуже   хочеш,  щоб  збулось?

Чи  сльози  ллються  мимоволі,
Як  це  буває  у  жінок,
Що  докоряють  своїй  долі,
Що  не  збулась   одна  з  думок?

Це  ж  ти  одна  у  тому  винна:
Стоять  оголені  ліси,
А  ти  все  плачеш,  як  дитина.
У  них  пробачення  проси.

Летять  кудись,  дивись,  лелеки,
Кидають  з  болем  рідний  край.
Важа  дорога  і  далека...
Тебе  не  лаю..  Зачекай!

Я  все  ж  люблю  тебе  за  ніжність,
Душі  твоєї  глибину..
Що  ти  в  думки  приносиш  свіжість..
Чому  ж  все  ж  плачеш,  не  збагну?..

З  тобою  плакати  не  буду.
Нащо  розводить  мокроту?
Не  піддаю  тебе  осуду,
Люблю  тебе  все  ж   золоту...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808107
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 28.09.2018


Чайківчанка

НА ДУШІ ЦВІТЕ ВЕСНА

 НА  ДУШІ  ЦВІТЕ  ВЕСНА
Коси  розмалювала  золотава  осінь,
а  на  моїй    душі  цвіте  сонячна  весна
О  святе  небо  подай  блакитті  просинь!,
щоб  відчула  тепло    крихту  щастя  душа.

Хай  засніжену  осінь  сонечко  зігріє  !
і  в  блаженстві,ще    ніжна    троянда  розцвіте,
 на  вітті    золотом    листя  багряніє
 листопад  закружляє    у    танці  мене.

За  два  кроки  до  холоду  білої  зими...
розляглися  тумани  окутали  ранки
вітерець    колючий    торкається    щоки
у  пелені  хмарин  дрімають  світанки.

Я  відриваюсь,  від  землі  у  царство  натхнень...  
осіннє  сонце    зустрічaю,  як  день  останній....
лелію,  мрії...  плету  віночок  пісень,
опадає  кленовий  листочок  ранній.

Насолоджуюсь,  красою  бабиним  літом...  
і  п'ю  прекрасну  мить,  як  біленьке  молочко,
з  журавлями  лечу  удаль  понад  світом...
курличу,  у  піднебессі  над  рідним  селом.
М  ЧАЙІВЧАНКА
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808102
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 28.09.2018


Валентина Рубан

Я ВДЯЧНА БОГУ.

 А  я  щаслива,  бо  живі    і  батько  й  мати.
Які  мене  ще  можуть  виглядати.
Які  зі  мною  можуть  говорити,
Які  мені  допомагають  жити.

Приїду  в  отчий  дім  і  поклонюся,
До  рук  матусі  щиро  притулюся.
Почую  мудру  батькову  пораду,
Пройду  городом,  по  замріяному  саду.

Пройду    обніжками,  які  ведуть  до  лісу,
Що    одягнувся  в  золоту  завісу.
А  потім  знов    -  на  стежечку  знайому,
Яка  веде  прямісінько  додому…

За  це  я  щиро  вдячна  Богу  й  Долі,
Мене  ще  ждуть,  я  не  тополя  в  полі.
Я  не  цілована  вітрами  калинонька.
А  хоч  не  зовсім  молода  –  та  я  ще  донька.

27.09.2018р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808064
дата надходження 27.09.2018
дата закладки 27.09.2018


Сергій Лісовий

У глибині волошок…

[b][i]У  глибині  волошок  загубився  спокій,
Я  вітер,  що  колише  твоє  листя,
Бо  ніби  розігнався  на  полях  широких,
Але  зустрів  волошки  і  спинився...

Заглянув,  в  квітах  потонув,
А  їм  приємно  з  вітром  гратись,
Він  серцем  в  цю  блакить  пірнув,
Ну  як  міг  вітер  в  квіти  закохатись?[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808056
дата надходження 27.09.2018
дата закладки 27.09.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Сьогодні ще осінь…

Нахмурилось  небо,  полили  дощі
І  вітер  зриває  з  дерев  і  кущів.
Листочки  останні  кидає  до  ніг,  
Сховається  осінь,  впаде  білий  сніг.

Прийде  повелителька  диво  -  зима,
Розвісить  сріблясті  сніжинки  вона.
Сліди  хуртовина  усі  замете,
Дихне  мороз  в  спину  жорстоко  за  те.

Та  серце  гаряче  мороз  не  торкне,
Воно  все  розтопить,  зігріє  сумне.
Розвіє  печалі  усі  вітерець,
Торкнеться  коханням  гарячих  сердець.

І  перші  промінчики  сонця  -  весни,
Які  зазирають  до  мене  у  сни.
Засвітять  яскраво  і  з'явиться  цвіт,
Сьогодні  ще  осінь  і  пасмурний  світ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808035
дата надходження 27.09.2018
дата закладки 27.09.2018


Інна Рубан-Оленіч

Холодна осінь

Холодне  сіре  небо  мовчки  плаче
В  калюжі  тоне  біль  і  самота
Зітхнула  осінь,  вицвіла,  неначе…
Розсипалася  золотом  фата.
Знов  вітер  дише  холодом  із  ночі,
Туман  цілує  стомлені  гаї,
Вже  заглядає  паморозь  у  очі,
Птахи  полинули  у  теплії  краї.
Така  вона  сумна  осіння  днина,
Меланхолійна  втрачена  пора,
Заснула  гомінка  колись  долина,
І  оголилася  у  дерева  кора.
Панує  німа  тиша  над  землею
Знов  селяться  в  душі  журба  і  сум,
Віч-на-віч  із  самотністю  своєю,
Веде  у  царину  осінніх  дум…
 
                           20.10.2014                                    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807968
дата надходження 27.09.2018
дата закладки 27.09.2018


НАДЕЖДА М.

Взяти де тепла, щоб про запас?

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JJTDZt2hOTE
[/youtube]

Вечір...  дощ  холодний,  тихий,  мрячний.
Душу  чим  зігріти  в  такий  час?
Серед  днів  у  осені  не  кращий,
Взяти  де  тепла,  щоб  про  запас?

Кава  тут  не  вирішить  проблеми.
Полистаю,  може,  тут  думки?
За  вікном  вже  квітнуть  хризантеми...
Все  не  те..  Листаю  сторінки.

Знов  листаю..  Вирвана  сторінка.
Дай  згадаю,  що  це  там  було?
Видно,  там  була   чиясь  мовчанка.
Потім  що?  Повільно  життя  йшло.

Легкі  хвилі  човник  колихають,
Знаю:  це  була  тоді   весна.
Спогади  туди  ще  відлітають,
А  в  човні  -  ні  жодного  весла...

Допливли  до  берега?  Не  знаю...
Пам"ятаю  тільки  всі  слова...
Засиділась...  За  вікном  світає..
Спомин  десь  за  обрій  відплива...

Омиває  дощ  віконні  рами,
Сон,  не  дочекавшись,  десь  утік.
Те,  що  дороге,  те  завжди  з  нами.
Ці  моменти,  як  річок  потік..

Пройдене  не  все  теплом  зігріє:
Десь  звучить  надірвана  струна,
Та  частіше  все  ж  душа  радіє,
Бо  цвіла  не  раз  в  житті  весна...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807927
дата надходження 26.09.2018
дата закладки 26.09.2018


Чайківчанка

Я ТЕБЕ ЛЮБЛЮ

Я  ТЕБЕ  ЛЮБЛЮ
А  від  щастя  ,любов'ю  серденько  тріпоче  ...
немов  у  зеленого  клена  листя  на  вітру,
закоханим,  стежки  осяюють  Білі  ночі,
Щоб  сказати  :щирі  слова"  Я  ,тебе  люблю!".

Народились  почуття  ,  пісня  про  кохання...
цвіте  весна  білосніжна  -  лебедям  в  саду,
і  під  сіянням  зір  ,дивляться  в  очі  до  рання...
щастям  -квітне  душа  ,  як  цвіте  бузок  в  маю  .

Квітнуть  ,самоцвіти-  у  місячнім  серпанку,
зоряним  вінцем  вінчає  двох  -  золота  пора...
і  явір  ,скрипаль  виграє  на  скрипці  циганку...
запрошує  ,на  весілля  -пара  молода.

Наречена  ,як  вишня  у  білосніжній  фаті,
закружляла  із  коханим  у  вальсі  від  щастя...
під  куполом  небесним  подали  руки  свої,
щоб  збудувати  свій  дім  і  щасливу  казку.

М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807894
дата надходження 26.09.2018
дата закладки 26.09.2018


Ганна Верес

Радію осені

Немов  у  казку,  в  осінь  заблукаю,
Роси  із  чорнобривців  пригублю
Й  молитимусь  за  мир  у  цьому  краї,
Й  зізнаюся,  як  я  його  люблю.

Люблю  за  журавлине  «кру»,    останнє,
Котре  лягає  сумом  у  душі,  
Слідкую,  поки  ключ  птахів  розтане
І  упаде  дощем  у  спориші.

Люблю  дивитись,  як  сади  з  вітрами
Змагаються,  щоб  зберегти  плоди,
Я  повен  кошик  яблук  назбираю
Й  радітиму,  що  сад  мій  уродив.
22.11.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807823
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 25.09.2018


Lana P.

СПИНИ…

Стань  греблею  мені,  спини  у  руслі.
Я  —  річка,  що  не  має  берегів.
Тримаю  душу,  в  нерозкритій  мушлі,
З  емоцій  і  перлинних  почуттів.

Спини…  і  одягни  в  обійми  дужі,
Я  пригорнуся  ніжно  до  грудей.
Зима  нас  захищатиме  у  стужі,
Від  злого  ока  заздрісних  людей.

У  гармонійному  сплетемось  танці,
І  захлюпочуть  радістю  серця.
Купатись  будем  в  сонячному  ранці  —
Те  світло  від  небесного  Творця.            25/09/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807834
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 25.09.2018


Шостацька Людмила

ДОПОМОЖІТЬ!

                                                                                                                                                                                                                       
Допоможіть  любов  знайти!
Десь  загубилась  серед  літа.
Напевно,  що  пішла  в  світи  –
Щаслива,  радісна  й  розквітла.
А  може  хай  іде  собі?
Якщо  їй  добре  –  й  я  щаслива.
Все  ж  приглядаюся  в  юрбі  –
Ще  б  раз  торкнутися  до  дива.
Допоможіть,  допоможіть!
Подайте,  не  проходьте  мимо.
Хто  –  насінинку,  а  хто  –  віть
Й  усмішку  з  добрими  очима.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807840
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 25.09.2018


Ніна-Марія

КВІТКА ПОЛОНИНИ

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSGf-vk9hriTEgJn-egm9zMvPpMJCui7Vayr6RKvTIlgKbGcePP[/img]

Карпатський  краю,  Квітко  Полонини,
Хмелію  від  твоєї  я  краси!
Доносить  вітер  десь  із  верховини,
Трембіти  неймовірні  голоси.

Зависли  пеленою  у  долинах
Й  клубочаться  тумани  поміж  гір.
Яскраві  миті  в  серці  й  на  світлинах
Вчаровуюсь,неначе  ювелір.

В  підніжжі  гір  стрімкі  потоки-ріки
В  своїх  обіймах  ніжать  валуни.
Завмерли  в  диві  цім  стрункі  смереки,
Щоб  слухать  вічну  музику  весни.

Ось  Шипіт,  водоспад,  летить  в  екстримі.
Нікому  не  спинити  його  шал.
Немов  пірнаю  в  казку  цю  незримо,
Й  летить  за  нею  і  моя  душа.

Настояне  цілюще  різнотрав'я
Вбираю  й  причащаюсь  досхочу.
Милуюся  меланжем  різнобарв"я...
До  тебе,  Квітко,  я  ще  прилечу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807587
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 25.09.2018


Lana P.

МІСЯЦЬ НА ТРОНІ

Ген  місяць  запалив  сигару,
На  троні  всівся  між  планет,
Підсипав  зорям  з  димом  жару,
Із  перечитаних  газет.

Переливалася  корона
Царя  нічного.  “От  дива!”  —
Закаркала  в  кущах  ворона,
У  неї  —  мудра  голова.

От  так  сидів  би  і  до  ранку
Панок  сріблястий  між  світил,
Мрійливо  зиркав  крізь  фіранку
Імли,  що  вкрила  небосхил.

Та  раптом  хмаронька  пухнаста
Набік  схилила  осяйну,
Мов  перебіжчиця  смугаста,
Помчала  в  безвість  неземну.

Так  покотилася  корона  
У  тиху  заводь  між  боліт.
Поблідла  срібного  персона,
Забрала  нічку  у  політ.                          24/09/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807748
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 25.09.2018


Валентина Ланевич

Сонце в хмарах загубилось.

Сонце  в  хмарах  загубилось,
Брови  хмурить  день  на  дощ.
З  гілки  яблуко  зірвалось,
А  спіймати  не  вдалось.

Лиш  розкриті  рученята
Розвело  дівча  в  боки.
Від  досади  оченята
Напилися  вмить  роси.

-  Не  сумуй,  донечко  люба,  -
З  теплом  мама  пригорта.
-  То  не  є  велика  згуба,
Скуштуй  каші  з  гарбуза.

Чуєш,  пахне  як  медово,
Швидше  братика  гукай.
Набирайся  сил  та  знову
В  садку  яблука  лапай.

24.09.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807720
дата надходження 24.09.2018
дата закладки 25.09.2018


Ірин Ка

Загорнута…

Загорнута  у  теплий  вересень,
з  легеньким  жовтнем  за  тендітними  плечима.
Ховає  листопада  куций  день
в  кишені...  Осінь  із  вологими  очима...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807342
дата надходження 21.09.2018
дата закладки 21.09.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Золотила осінь…

Золотила  осінь  кісоньки  берізці,
НасипАла  в  кошик  лісові  горішки.
Застеляла  килим  листячком  багровим,
Все  довкола  стало  різнокольоровим.

Кетяги  калини  хиляться  додолу,
Осінь  -  чарівниця  світ  міня  навколо.
Майорять  на  клумбах  айстри  кольорові,
Ще  з  пахучих  квітів  мед  збирають  бджоли...

Ночі  стали  довші,  вже  приносять  холод,
А  малина  пізня,  ще  дарує  солод.
Вітерець  колише  піснею  діброви,
Місяць  зажурився,  щось  нахмурив  брови...

Та  мине  це  диво,  паморозь  все  вкриє,
Поле  і  долини  срібним  снігом  вмиє.
Морозенко  в  гості  до  нас  завітає,
Небо  світлим  блиском,  зорями  засяє...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807344
дата надходження 21.09.2018
дата закладки 21.09.2018


Дружня рука

Можна обійняти віршем

Можна  обійняти  руками,
Можна  обійняти  віршем,
Раптом  захопившись  словами,
Чужим  стати  плечем  …

Можна  чужими  вустами
Чужими  стати  словами,
Серця  відчувши  щем,
Піти  журавлиним  ключем  …

Можна  від  серця  до  серця
Шукати  тоненькі  стежки,
А  потім  очі  -  озерця
Писатимуть  свої  книжки  …  

Невпинно  щось  говорити
Будуть  ласкаво  вони,
Будуть  про  щось  питати,
Блукати  прийдуть  у  сни  …

Не  можна  чужих  впускати
В  життя  і  навіть  у  сни,
Можуть  вірші  поламати.
Краще  їх  відпусти  …  

Слова  залишаться  словами,
Дощ  пробіжить  одним  віршем.
Я  буду  поруч,  разом  з  Вами,
Не  полечу  в  світи  ключем  ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807318
дата надходження 21.09.2018
дата закладки 21.09.2018


Леся Утриско

О Боже! Де я? Де?

Запуталась  у  всьому  -  де  осінь,  де  зима
В  душевну  впала  втому,  нічого  в  ній  нема
Занурилась  у  будні,  де  все  таке,  рябе  
Присіла  коло  студні  -  о  Боже!  Де  я?  Де?
Цвіте  чарівна  осінь,  вкладає  кольори:  
-  Не  клич  пекучий  холод,  зостанься  ще-  не  йди
Мені  б  іще  з  тобою  у  вальсі  танцювать
І  холод,  наче  гомін,  у  сквері  зустрічать
Шукати  з  ним  октави,  сміятись  залюбки  
У  жартах  цілуватись,  з  дощу  плести  бульки
Їх  сипати  кошами  у  трави,  ще  пянкі  
Де  ніжаться  до  неба  мої  грушки,  гливкі
І  втому  тамувати  закоханим  снопом  
І  ранок  зустрічати  в  жоржинах,  під  вікном
І  жити,  знову  жити  у  цій  земній  красі  
Щоб  тільки  не  втомитись  у  божевільнім  сні
Прийде  -  незабариться,  всміхнеться  де-  не-  де
Невже  це  знову  осінь...  О  Боже!  Де  я?    Де?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807326
дата надходження 21.09.2018
дата закладки 21.09.2018


Зоя Журавка

МИНУЛОГО ЗРІКАЮСЬ

Вже  не  чекала,  все  забула,
Життя  листок  перегорнула.
Нічний  дзвінок...пробач,  кохана...
Твоїх  образ  зашерхла    рана.
Вже  не  тріпочить  моє  серце,
Із  сліз  вже  висохло  озерце.
І  я  не  хочу  пробачати,  
Тебе  в  самотності  чекати.

Любов  у  полум'ї  згоріла,
У  сірий  попіл  перетліла,
І  полетіла  за  тумани
Гонима  вітром  по-за  хмари.

А  я  без  тебе  не  зів'яла,
Я  не  зламалась,  не  пропала.
Розквітла  квіткою  весною,
Навік  простилася  з  журбою.
Я  розплела  шовкові  коси,
Пішла  гулять  в  ранкові  роси.
Шепнула  вітрові  прохання,
Взаємне  і  палке  кохання.

Лоскочуть  трави  босі  ноги,
Цвіте  барвінок  край  дороги.
Іду  вперед  не  повертаюсь  
Я  від  минулого  зрікаюсь.
Зоя  Журавка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806695
дата надходження 15.09.2018
дата закладки 20.09.2018


Зоя Журавка

ДОБРОГО РАНКУ


Усім  я  бажаю  зустріти  кохання,
Щоб  мрії  збувались,  таємні  бажання,
Щоб  спів  соловейка,  в  гаю  цілування,
Були  тільки  зустрічі  а  не  прощання.

Доброго  ранку,  
Спокійної  ночі,
Поруч  щасливі,  
Закохані  очі.
Хліба  до  столу,
Весни  і  любові,
Миру,  достатку,
Щасливої  долі.

А  діти,  мов  квіти  красиві,  здорові,
Достатку  і  злагоди  в  кожному  домі,
У  батьківській  хаті  світились  віконця,
Весняного  дощику,  літнього  сонця.

Щоб  батько  і  мама  жили  довго-довго,
Здоров’я  дай  Боже  родині  міцного,
Щоб  пісню  Вкраїнську  усюди  співали
І  хлібом  та  сіллю  гостей  зустрічали  .                                                          
Зоя  Журавка(Іванова).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806700
дата надходження 15.09.2018
дата закладки 20.09.2018


Валентина Ланевич

Срібний хрестик до губ прикладаю.

Срібний  хрестик  до  губ  прикладаю
І  молю  у  Всевишнього  долі.
Щоб  спинив  супостата  в  тім  краю,
Де  в  окопах  земля  в  димнім  полі.

Щоб  вберіг  від  осколка  снаряда,
Чи  від  кулі,  що  в’ється,  шальної.
Щоби  діти  діждалися  тата,
Щоби  ночі  були  у  спокої.

Щоби  Схід  не  хрестився  вогнями,
Де  у  досвітку  запахи  крові.
Я  молюсь,  не  будуйте  ви  храми,
В  душах  майте  ви  храм  і  у  слові.

Засівайте  добром  ниви  правди,
Хай  любов’ю  в  серцях  проростає.
Не  пізнаєте  милості  в  кривді,
Вона  розум  безсонням  карає.  

18.09.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807054
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 20.09.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Крихкі і зболені бредуть надії

Накрила  ніч    все  темною  габою,
Гуляє  вітер  одиноким  звіром.
А  чи  зустрінемось  іще  з  тобою?
Лойовий  каганець  тріщить,  мов  віра.

Ми  якось  розійшлися  по-англійськи,
Немов  блукаємо  у  мутнім  меві,
А  почуттів  ще  теплий  гріє  ліжник,
І  вогник  жевріє:  не  все  ж  померкло.

Крихкі  і  зболені  бредуть  надії,
І  у  пітьмі  шукають  перли  світла.
А  може  ти  залишишся  у  мріях,
Якщо  слова  мої  розвіє  вітер.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807286
дата надходження 20.09.2018
дата закладки 20.09.2018


НАДЕЖДА М.

Осінній поцілунок


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dC82gEE6KxA

[/youtube]

Повільно,  ніби  крок  за  кроком,
Вступає  осінь  у  права.
А  я  згадала  ненароком
Тобою,  сказані  слова...

Та  ні!  Нічого  там  такого,
Що  скоро  прийде  вже  зима,
Що  так  болить  душа  у  нього,
За  чимсь  сумує  крадькома.

Що  довгі  ночі  у  безсонні,
Роки  летять  у  нікуди..
А  дні  такі  всі  монотонні,
Стікають  краплями  води...

А  я  все  слухала  уважно,
Все  намагалась  зрозуміть:
Чому  ж  в  житті  його  так  складно?
Мабуть,  не  вмів  усе  цінить..

Що  було  далі?  Дай  згадаю...
Все  чула  осінь  за  вікном.
А  я  слова,  слова  шукаю.
Тут  осінь  стукнула  листком...

Я  так  хотіла  щось  спитати,
Та  десь  поділися  слова.
Не  можу  й  досі  пригадати.
Чи  час  старанно  їх  хова?.

Та  чим  розрадити  я  можу,
Тепло  руки  подарувать  ?
І  в  таку  осінь  непогожу,
Чи  поцілунком  врятувать?...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806908
дата надходження 17.09.2018
дата закладки 20.09.2018


НАДЕЖДА М.

Поговори зі мною, осінь…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=o9ewSi6PevQ
[/youtube]

Іду  знайомими  стежками.
Чи  сад  все  той  же  і  без  змін?
Так  тішу  все  себе  думками...
Чекать  мене  завжди  він  вмів.

Але  чому  ж  так  серце  б"ється,
Чому  неспокій  у  душі?
Невже  десь  юність  відгукнеться,
Що  притаїлась  тут  в  тиші?

Все  повільніше  уже  кроки,
І  я  не  вірю  вже  очам:
О  як  мене  торкнув  неспокій!
А  сад  так  радо  зустрічав.

Стелив  м"який  із  листя  килим,
Вбрання  новеньке  одягав.
І  був  якийсь,  не  зовсім  звичним,
До  мене  руки  простягав.

Ввібрали  очі  сад  осінній.
Як  до  лиця  багряний  цвіт!
І   я  шукаю  з  нетерпінням
Моєї  молодості  тут  слід..

Тепер  тут  осінь  хазяйнує.
Ти  була  свідком юних    днів.
Чому  ж  це  час  усе  руйнуює?
Як  досконало    все  зумів...

Поговори  зі  мною,  осінь,
Узнать  всю  правду  поможи.
Чому  в  житті  все  так  не  просто.
Шукать  де  молодість,  скажи?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807248
дата надходження 20.09.2018
дата закладки 20.09.2018


Надія Башинська

А СОЛОВЕЙ СПІВАВ…

А  соловей  співав...  видзвонював  на  гілці.  
Усіх,  хто  його  чує,  звеселяв.  
І  кожен  звук  пісень  його  прекрасних
далеко  було  чути.  

Так  лунав...  Що  заслухалися  всі  гори,
 і  плечі  розправляли  тут  ліси.
Стихала  річка  і  діброви,
 змовкали  інших  птахів  голоси.  

А  соловей  співав  в  садочку  на  калині.
Рум'яні,  ніжні  ягідки  її
теж  прислухалися  й  раділи,
і  соку  набирались  від  землі.
 
І  просинались  квіти  навкруг  хати,  
бо  зігрівав  той  спів,  мов  промені  ясні.
А  оберегом  стояли  біля  хати
стрункі,  кремезні  ясени...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807215
дата надходження 20.09.2018
дата закладки 20.09.2018


Надія Башинська

ЖУРАВЕЛЬ СКАЗАВ СЛОНУ…

Журавель  сказав  Слону:  -  Я  літати  так  люблю!  
Піднімаюсь  в  небеса  -  бачу  стільки...  Ой  краса!
А  ти  ходиш  день  при  дні.  Чи  політ  сниться  тобі?
Відповів  Слон  Журавлю:  -  Цвіт  землі  більше  люблю.
Небо  кличе  і  мене,  та  тут  радію  за  тебе.
Легкість  у  твоїм  крилі,  важкий  труд  -  в  моїй  ході.
Та  віддячує  земля.  Тут  політ  мій  -  похвала...
 за  той  труд,  що  я  роблю.
Журавель  вклонивсь  Слону:  -  Я  за  труд  тебе  ціню.
Мене  небо  кличе,  зве.  Політаю  для  тебе!..
В  світі  кожному  своє.  Бережімо  те,  що  є.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806994
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 19.09.2018


Шостацька Людмила

ТИША


А  тиша,  виявляється  дзвенить
Якимось  невимовним  стоголоссям.
І  неповторна  кожна  її  мить,
Немов  промінчик,  вплетений  в  волосся.
А  тиша  виявляється  –  жива!
Народжує  мелодії  і  звуки.
Вона  диктує  пошепки  слова,
Буває,  що  цілує  навіть  руки.
А  тиша  чимось  схожа  на  святу,
Її  мовчання  –  чаша  без  гріха.
Собі  збираю  мудрість  золоту,
Я  помовчу  й  вона  мовчить  нехай.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807162
дата надходження 19.09.2018
дата закладки 19.09.2018


Ганна Верес

Чекаю знов я і боюсь новин

Чекаю  знов  я  і  боюсь  новин
Із  неспокійного  нам  рідного  Донбасу,
Де  гинуть  люди,  наші,  без  провин
Від  куль  і  мін,  і  вибухів  фугасів.

Там  кров,  живу,  без  міри  п’є  земля,
Повітря  цідить  стогін  в  тому  краї...
О,  скільки  ж  ти  200-их  звідтіля
Земля  зустріла  й,  плачучи,  каралась!

Ці  терористи  чи  бойовики
Насправді  ж  є  солдатами  Росії,
Нас  ненавиділи  і  мучили  віки,
Бо  пустота  у  душах  їх  засіла.

Та  вірю,  прийде  справедливий  суд,
І  кожен  з  них  отрима  гідну  плату:
Всі  винні  кару  Божу  понесуть,
Хто  є  сьогодні  зла  й  брехні  солдати.  
16.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807076
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 19.09.2018


Ганна Верес

Літо ще дрімало на покосі

Утік  і  липень,  і  купальська  ніч,
Та  літо  ще  дрімало  на  покосі.
І  сталася  важлива  в  році  річ:
Над  ним  схилилась  жовтокрила  осінь.
Із  сірим  і  рясним  важким  дощем,
Із  сивим,  ніби  дід  старий,  туманом,
Із  золотим  над  річкою  кущем,
І  з  вітром,  що  те  злото  поздуває.
Тоді  безмежна  синя  вишина
Легеньким  порухом  те  золото  обійме…
То  вересневий  ранок  починавсь.
За  все  удячні,  літечко,  тобі  ми!
23.08.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807078
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 19.09.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Заворожена-зачарована

Заворожена-зачарована
Я  красою  її  неймовірною.
Скільки  тих  таємниць  іще  сховано
На  самому  дні  скрині  осінньої?

Ще  не  вивчено  й  не  розгадано
Усього,  що  є  в  доленьці  осені,
Та  приходом  своїм  вона  радує,
Зачаровує-заворожує.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806988
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 18.09.2018


геометрія

ОСІНЬ ЗА ПЛЕЧИМА…

                                   Осінь  за  плечима,
                                   а  зима  на  носі...
                                   А  мені  приснилось,
                                   що  ще  літо  йдосі...
                                                                       Чи  то  так  приснилось,
                                                                       а  чи  показалось,
                                                                       я  навіть  не  встигла
                                                                       в  цьому  розібратись...
                                 Ніби  повернулось
                                 знов  до  мене  літо.
                                 І  в  садку  моєму
                                 розквітнули  квіти...
                                                                       А  поміж  квітками
                                                                       моя  юність  ходить...
                                                                       І  мене  мій  милий
                                                                       на  руках  знов  носить...
                                 На  руках  знов  носить,
                                 про  любов  шепоче,
                                 і  мене  цілує,
                                 й  пригорта  охоче...
                                                                     І  мені  приємно
                                                                     все  те  відчувати,
                                                                     хочеться  взаємно
                                                                     його  цілувати...
                                 Та  ось  хтось  постукав
                                 у  моє  віконце,
                                 й  заглянули  в  хату
                                 промені  від  сонця...
                                                                   Як  же  не  хотілось
                                                                   мені  просинатись,
                                                                   не  так  з  сном,як  з  милим
                                                                   знову  розлучатись...
                                   Цілий  день  чекаю
                                   з  нетерпінням  ночі,
                                   знов  зустрітись  з  милим
                                   дуже-дуже  хочу...
                                                                 Що  це  неможливо,
                                                                 мені  зрозуміло,-
                                                                 молодість  від  мене
                                                                 давно  відлетіла...
                                   Дивного  у  світі
                                   немало  буває,
                                   хай  хоч  в  снах  до  мене,-
                                   молодість  вертає...
                                                               Осінь  за  плечима
                                                               мене  не  турбує,
                                                               бо  вона  красива,
                                                               і  я  не  сумую...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807035
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 18.09.2018


Любов Іванова

МІЙ ЮВІЛЕЙ

[b][i][color="#c42020"]Скільки  раз  вже  сонечко  сідало,
Щоби  знову  вдосвіта  вставати.
60  -  багато  а  чи  мало?
Я  сьогодні  можу  вже  сказати.

В  60    я  викупана  в  щасті,
У  турботі,  радості  й  любові.
Я  сьогодні  -  ніби  на  причасті
А  воно  -  у  кожнім  добрім  слові.

Я,  здається,  знову    народилась
За    благословінням  Господа  і  неба!
Є  вже  те,  чому  в  житті  навчилась.
Є  ще  те,  чому  навчитись  треба.

Чималу  пройшла  уже  дорогу...
Та  в  майбутнє  і  думки  і  погляд.
Я  за  все  вклоняюсь  низько  Богу
І  тим  людям,  що  зі  мною  поряд.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782698
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 18.09.2018


Веселенька Дачниця

Кмітливе внучатко

                                           
Сидить  бабця  на  порозі
На  сонці  дрімає,
А  маленьке  онучатко
У  дворі  гуляє.

Скубне  курочку  за  хвостик,
Собачку  -  за  носа,
І  тихенько  поглядає
На  бабусю  скоса.

Закрилися  в  неї  очі,
Голова  вже  схилилась…
Онучатко  палки  носить,
Щоб  бабця  не  звалилась.

Вкрило  її  одіялом,
і  палками  підперло…
Прийшла  дочка  на  обід,
Ледь  з  сміху  не  вмерла.

Сидить  бабця,  як  грибочок,
Палками  підперта.
В  онучати  з  дідусем
Розмова  відверта.

Ти  навчив  мене,  дідусю,
Як  носик  підтерти.
Коли  тин  наш  похилився  –
Як  його  підперти.
                                                                 11.09.2018



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806999
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 18.09.2018


Ольга Калина

Не встигла мати вишити сорочку

Не  встигла  мати  вишити  сорочку,  
Щоб  сину  дарувати  навесні.  
Цвіт  білий  вишень  обсипавсь  в  садочку  -
Синочок  рідний  був  вже  на  війні.

Ще  сонце  вранці  не  торкалось  броду,  
А  вітер  з  громом  стукав  у  вікно.
Жахлива  звістка  прилетіла  з  Сходу  -
В  руках  у  неньки  почорніло  полотно.

Сорочку  мати  слізьми  окропила
І  чорними  всі  стали  кольори.  
-  О,  Боже  милий!-  в  небо  голосила,
-  Мене  ти  замість  нього  забери!

Та  білим  цвітом  вкрились  її  коси,  
Коли  сорочку  клала  у  труну.
В  очах  з’являлись  сльози,  наче  роси
Й  вона  кляла,  кляла  оту  війну.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807007
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 18.09.2018


Ольга Калина

Ці руки нічого не брали

Ці  руки  солдата  нічого  не  брали,  
Лишень  подивіться  на  них.  
Від  беркуту  нас    на  Майдані  спасали
У  кіптяві  днів  тих  страшних.

І  так,  без  нічого,  йшли  прямо  на  зброю,  
А  в  беркутів  -  каски  й  щити.  
Сміливо  й  відважно  ставали  до  бою
Обман  і  не  правду  знести.

Ці  руки  ніколи  нічого  не  крали
І  навіть  не  знали  про  те,
Наскільки  і  як  наш  народ  грабували,
Аж  дивно,  що  досі  живем.

Ці  руки  насправді    нічого  не  брали,
Бо  знали,  що  Бог  так  велів.  
А  потім  на  Сході  ,  всіх  нас  захищали  –
Загарбників  гнали  й  катів.

Зимою,  в  морози  і  посеред  поля,  
Без  їжі,  води  і  тепла  
На  захист  Вітчизни  їх  кликала  доля,  
Щоб  наша  країна  жила.

Щоб  ми  спочивали  у  теплих  квартирах,  
Вони  ще  й  наш  сон  бережуть,  
Бо  наші  чиновники  в  різних  мундирах
На  нас  всіх  ізверху  плюють.

Рукам  цим  вже  скоро  терпець  увірветься,
Бо  скільки  ще  можна  тягти.  
Щоб  вимести  з  Ради  мітла  ще  знайдеться.
Скоріше  б..  О,  Боже,  прости.

Ці  руки  потрібно  нам  всім  цілувати,  
Вклонитися  їм  до  землі,
Бо  Волю  народу  не  можна  здолати  -
Ви  знайте  про  це,  упирі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807008
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 18.09.2018


геометрія

МЕНІ ХОЧЕТЬСЯ СТАТЬ ПТАХОЮ…

                         Мені  хочеться  стать  птахою,
                         піднятися  у  вись  над  хатою,
                         навкруг  розглянутись  просторами,
                         зробити  повний  круг  над  водами...
                         Відчути  волі  дух  над  горами,
                         над  світом  політать  з  привітами,
                         житами  засівать  і  квітами,
                         почути  моря  сплеск  з  веселками,
                         думки  замалювать  мережками,
                         і  вибирать  стежки  з  подіями,
                         та  обминать  шляхи  із  бідами...
                         Обняти    всіх  дітей  крилами,
                         щоб  всі  вони  були  щасливими,
                         онуків  до  грудей  притиснути,
                         і  радості  для  них  підкинути...
                         Ділить  печаль-журу  із  рідними,
                         і  лагідною  буть  з  сусідами.
                         Всі  радощі  ділить  із  друзями,
                         відкритою  бувать  з  подругами...
                         Над  світом  пролетіть  пташиною,
                         та  буть  усе  життя  людиною.
                         Хотілося  б  війну  на  вік  спинить,
                         пташиних  сил  на  це  не  вистачить...
                         На  землю  опущусь  людиною,
                         боротись  буду  й  жить  із  силою,
                         щоб  ворогів  усіх  змести  до  тла,
                         країну  захистить  від  руйнувань  і  зла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806922
дата надходження 17.09.2018
дата закладки 18.09.2018


ВАЛЕНТИНАV

Вранці на Дніпрі



[i][b]Що  бачу  вранці  на  Дніпрі,
змалюю  римами  в  вірші…
Щоб  сонечко  зустріти  зранку,
слід  прокидатись  спозаранку.

У  синій  вранішній  імлі,
життя  народжується  в  дні.
Згасають  в  небі  ясні  зорі,
цноту  згубивши  у  тім  морі…

А  коли  сходить  в  небі  сонце,
душа  питає:  Чи  не  сон  це?
Мов  в  діамантах  все  навкруг,
аж  завмирає  в  грудях  дух…

В  Дніпрі,  немов  би  у  люстерці,
схід  сонця  оживає  в  серці.
Промінчик  воду  золотить,
Й  Душа…у  вирій  той  летить…

То  щастя,  чути  тишу  ранку,
як  день  вдягає  вишиванку.
На  ганку  сонечко  зустріти,
уміти  мить  Життя  цінити…
[/b]
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807031
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 18.09.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Люблю…

Люблю  природу  після  зливи
І  вітер,  що  у  вишині.
Скажу  усім.  Така  щаслива,
Те  щастя  ти  приніс  мені...

Любю  росинки  на  світанні,
Як  грім  гуркоче  вдалині.
Те  нерозтрачене  кохання,
Яке  даруєш  ти  мені.

Люблю  блукати  берегами
І  слухати  природи  -  світ.
Губитись  в  сизому  тумані
Й  шукати  папороті  цвіт.

Люблю  життя  -  бо  ти  у  ньому,
Люблю  тебе  -  бо  ти  в  житті.
Я  не  віддам  тебе  нікому,
Бо  ж  важко  жити  в  самоті...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806837
дата надходження 16.09.2018
дата закладки 16.09.2018


Ольга Калина

Рушники

Рушники,  рушники,  рушники..
Ті,  що  ненька  мені  вишивала
І  вкладала  всю  душу  в  нитки,
Та  й  на  долю  мені  дарувала.

Щоб  мене  по  життю  берегли,
Щоб  завжди  від  біди  захищали,  
А  недобрі  холодні  вітри
Щоб  родину  мою  оминали.

Як  прощатись  настала  пора,  
Я  з  собою  взяла  їх  в  дорогу,
Оберегом  щоб  стали  добра  
Й  відганяли  біду  і  тривогу.

Простелилося  ними  життя,
В  них  і  радість,  й  надія,  й  розлуки.  
Я  б  до  матінки  йшла  навмання,  
Як  насняться  натруджені  руки.

Вже  й  мої  пролітають  роки,
Сивина  заплітається  в  коси,
Та  зі  мною  її  рушники  -
Дорогі  обереги  ще  й  досі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806816
дата надходження 16.09.2018
дата закладки 16.09.2018


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 88

[color="#268513"][b]Хороша  бывает  осень,
И  хоть  дел  полным-полно,
Мы  бегом  в  постельку  в  восемь
Что  тянуть,  когда  темно.

Ай  да  теща  дорогая
Понял  в  ЦУМе,  мать  итить,.
Что  с  одежды  выбирает,
Мне  вовек  не  оплатить!

Ох,  года  мои,  года.
Золотая  осень..
Я  сейчас  любому  дам,
Но  никто  не  просит..

Дело  было  на  Кубани
В  прошлом  жарком  сентябре
Посадил  меня  кум  в  сани
И  катает  во  дворе...

Не  ходите  девки  в  лес,
Ну  ни  в  коем  разе!!
Мне  огромный  клещ  залез
Куда  муж  мой  лазил!!

Я  за  отпуск  не  успела
Ни  в  Майями,  ни  на  Кипр.
В  сумму  крупную  влетела
Прикупила  мужу  шипр.

Под  кроватью  чья-то  брошь,
Не  было  тут  ранее!!
Муж  кричит,  ядрёна  вошь,
Чтоб  отвлечь  внимание!!

Попугая  подарили
К  новоселию  друзья.
Хоть  мы  дом  и  освятили
Только  жить    с  самцом  нельзя.

Отнесите  меня  к  морю
Кто  в  попойке  уцелел.
Может  мы  морской  волною
Снимем  вместе  опохмел.

Поздним  вечером  в  садочке
То  ли  грохот,  то  ли  треск
У  моей    красотки-дочки
Пост-гороховый  оркестр!!

Позади  макушка  лета
Страсти,  драмы  позади.
И  для  каждого  поэта
Столько  тем,  хоть  пруд  пруди.

Эй,  Петруша,  выдь  навстречу
За  калитку  со  двора.
А  не  выйдешь  -  покалечу.
Замуж  мне  идти  пора![/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806727
дата надходження 15.09.2018
дата закладки 16.09.2018


Valentyna_S

Сорок сьомий

               Світлій  пам’яті  моєї  бабусі--вдови

Поникло  колосся  пшениці,
Сумлінням  втомившись  украй.
Уповні  снага  золотиться,
Віщує  багатий  врожай.

У  тихому  плесі  зажури
Постала  бабуся  в  імлі:
По  сніжних  іде  кучугурах,
Рятунок  шукає  в  землі.

Шопортяться  пальці  у  грудді,
Збирають  колосся  й,  мов  скарб,
Ховають  на  зболених  грудях,
Довіку  лишаючи  карб.

А  вдома  сирітство  убоге:
Маленькі  неситі  сини.
Одна  в  них  надія  на  Бога,
Й  на  зе́рно  чекають  вони.

Два  роки  минуло  відто́ді,
Як  врешті  скінчилась  війна.
Під  припічком  нишпорить  голод  —
Йому  не  завадить  вдова.

…Я  згадую  руку  безпалу
Бабусі  моєї,  вдови,
Що  символом  голоду  стала
І  жертвою  тої  війни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806300
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 14.09.2018


lesi4ka0104

Старість

Посивіли  скроні,  постаріли  руки,
Помарніли  думки  і  туман  осів...
Понад  ставом  в  небі  в'ються  чорні  круки...
Ти  перебираєш  в  жмені  купку  слів...

Глухо  стало  зовсім,  вмовк  осінній  лепіт
І  рожева  діжа  впала  в  молоко,
Вітерець  нагонить  тихий,  ніжний  шепіт...
Сіро  стало,  дико  і  темним-  темно...

Підікралась  старість,  узяла  за  руки....
З  тістечками  й  пледом,  на  "  чайок"  зайшла...
Ніжно  посміхнулась  вже  моїм  онукам...
Де  б  я  не  ховалась  та  мене  знайшла....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806607
дата надходження 14.09.2018
дата закладки 14.09.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Останній день тепла…

Ну  от  і  все,  останній  день  тепла,
У  небо  клином  гуси  піднялися.
В  далекий  край  дорога  пролягла,
А  рідний  край  за  ними  зажурився.

До  річки  нахилилася  верба,
Вмочила  віти  у  холодну  воду.
Її  зморила  осені  журба,
Бо  ж  осінь  відібрала  в  неї  вроду.

Сумує  день  за  сонячним  теплом,
А  у  ночі  вже  чути  прохолоду.
І  місяць  зажурився  над  селом,
Розкинув  зорі,  наче  карт  колоду.

Під  ранок  дощик  плакати  почав,
Текли  сльозинки  по  шибках  прозорих.
Він  осінь  усім  серцем  покохав,
А  от  вона  торкнулась  губ  медових...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806523
дата надходження 13.09.2018
дата закладки 14.09.2018


Олекса Удайко

ТВОЇ ОЧІ – НАЧЕ РУЖІ

                                                                                                               [i]  [b][color="#04686b"]Tth[/color][/b][/i]

[youtube]https://youtu.be/94WeYHO6YvY[/youtube]


[i][b][color="#024861"]Твої  очі  –  наче  ружі  і  духмяні,    й  колоритні  –
сутий    рай…
Твої  сльози  –  наче  роси:  чи  їх  втерти,  а  чи  пити  –
вибирай…

Твої  очі  –  мої  думи  про  прекрасне  і  високе  –
до  небес…
Твої  сльози,    мокрі  коси  –  мої  сили,  мої  соки…
Ремства  без.

Твої  очі  –  наче  ріки:  життєдайні,  повноводні    -
часу  плин…
Твої  сльози    пить  не  в  змозі  –    очі  спраглі  і  голодні  –
мій  полин…

Твої  очі  –  наче  пісня:  солов’їна,  жайворо́ва…
В  душу  ллють
мої  сльози  –  наче  грози  веселково-кольорові,
попри    лють…


Твої  очі  –  ціла  вічність:  ладне  сонце,  мрійні  зорі,
небокрай…
Твої  сльози...  Хай  –  у  осінь…    Стріл    –  у  щастя,  а  не  в  горе,
Боже,    дай![/color][/b]


9.09.2018[/i]
_________

Cвітлина  і...  ружі  в  палісаднику    -  автора.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806350
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 13.09.2018


Чайківчанка

З ЮВІЛЕЄМ ЖОВТНЮ!

З  ЮВІЛЕЄМ  ТЕБЕ  ЖОВТНЮ!
Завітала,  княгиня  осінь  у  мій  сад,
на  моє  День  Народження  на  гостину,
ювілейні  свічі  запалив  зорепад...
час,  скликає  на  свято  друзів,  родину.
 На  білім  коні  приїхала  на  Покрову,
всяких  подарунків  привезла  повний  віз,
у  пишнім  розкішнім  наряді  святковім
 ніжить,  як  мати...  витирає  ,очі  від  сліз.
Ясним  блиском,  сяє  сузір'я  Терези,
золота  пора    запрошує  у  гості,
на  душі-  ще  літо  ,я  не  хочу  зими!
 самотність-дика  туга  ,ламає  кості.
О  пане  Жовтню,  налий  старого  вина!
та  заспівай,  пісню  для  серця  і    душі,
ти  вітре  ,неси  птаху  у  світи  вдаля...
де  нема  зими...    сяють  зорі  осяйні.
Вітає,  з  Днем  народження  !-Ангел  мене!
дзвенить,  мелодія  чарівна  ...відлуння...
усміхається  ,блакить  небо  голубе
Із  півстоліттям́́́,  вінчує  новолуння!.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806379
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 13.09.2018


Ганна Верес

Картина осені

Не  в  Божий  рай  прочинене  вікно  –
Де  голубих  ставків  лежать  лекала,
То  осінь  вишиває  полотно
Червоними  і  жовтими  нитками.

Гаї  в  мережках  піно-павутиннь,
Що  прилетіли  здалеку  з  вітрами…
Озер  долоні  і  небес  сатин…
Не  потребує  ця  картина  рами.

І  ліс  осінній  в  думі  непростій  :
Звірів-дітей  він  розгубить  не  хоче…
Далеко  ще  зима  і  сніговій,
Та  осінь  –  то  найкращий  в  світі  зодчий!
28.02.2018.

Ганна  Верес  Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806426
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 13.09.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Не відпущу свої літа…

Як  в  море  відпливають  кораблі,
Від  берега  відчалюють  так  швидко.
Так  і  літа  спливають  десь  мої,
Туди  за  горизонт  і  їх  невидко...

Не  відпущу  -  кричу  я  їм  у  слід...
Не  відпущу  -  тікати  ще  зарано...
Лишила  осінь  свій  незримий  слід,
Прикрила  листям  і  блідим  туманом.

Та  серце  б'ється,б'ється  і  живе,
Душа,  ще  соловейком  веселиться.
І  молодість  в  душі  моїй  ще  є,
В  очах  не  згасне  віра  і  зірниця.

Розквітнуть,  оживуть  мої  літа,
Усміхнено  зворушать  серце  й  душу.
Всі  кораблі  у  гавань  поверта...
Так  і  літа  -  я  повернути  змушу...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806150
дата надходження 10.09.2018
дата закладки 10.09.2018


Valentyna_S

Ця диво-осінь незбагненна

Ця  диво-осінь  незбагненна
У  вересневих  снах  садів!
Цвіте  калина,  вже  огненна,
Каштан  свічками  забілів.

Поміж  плодів  рум’яних  яблунь
З’явивсь  новий  рожевий  цвіт.
Сі́на  ж  на  луках    пахнуть  в’янню,
Птахи  зібралися  у  світ!

Омбре  ,  сомбре  теж  в  неї  в  тренді,
І  буде  стильним  балаяж.
Земля  зазиміла,  у  пледі--
А  літо  здовжує  вояж.

Ця  диво-осінь  незбагненна
У  вересневих  снах  садів.
Ти  чар  явила  свій  натхненно
На  подив    знаючих  дідів.


На  Тернопільщині  у  вересні  зацвіли  каштани,  яблуні  й  калина

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806077
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 09.09.2018


Ольга Калина

Ніч

Спустилась  темінь:  ніч  надворі,
Лиш  вітер  стукає  в  вікно,
А  місяць  заховав  десь  зорі,
Та  й  сам  заснув,  мабуть,  давно.

Затихла  річка.  Біля  броду  
Тихенько  хвилі  гомонять.
Латаття  заховалось  в  воду.
Ніде  нікого  -  міцно  сплять.

Поснули  верби  і  тополі.
Сплять  під  березою  кущі  -
Нагомонілися,  доволі...
Хай  спочивають  уночі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806073
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 09.09.2018


Людмила Пономаренко

Богом дана земля

Богом  дана  земля,  щоб  у  мирі  та  злагоді  жити,
В  цю  красу  закохатись,  що  від  подиву  серце  щемить.
Я  люблю  ці  поля,  де  хвилюється  в  стиглості  жито,
В  золотому  промінні  купається  неба  блакить.

Зачаруюсь  звучанням  і  барвистістю  рідного  слова,
Мелодійністю  пісні  замилуюся  аж  до  сльози…
То  говорить  мій  рід  крізь  віки    українською  мовою,
І  рушник  на  покутті  обрамляє  святі  образи.

Рвуться  в  небо  ясне  куполами  собори  високі.
Де  такі  ще  знайдеш,  щоби  Богу  сказати  про  все:
Про  жалі  і  надії,    і  до  болю  стражденний  неспокій
За    Вітчизну  свою  і  за  долю,  що  вічність  несе.

В  тій  молитві  живе  спрагла  віра  на  мир  і  відраду,
І  на  весни  нові,  що  квітчатимуть    рідні  краї…
Кожна  думка  і  справа,  що  з  любові    та  правди,
Рідна  земле  моя,    хай  примножують  сили  твої.                                                                                                  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805530
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 09.09.2018


геометрія

ПРО ТИЖНЕВІ УСІ ДНІ…

                                   Сьогодні  в  нас  неділя,-
                                   день  радості  й  безділля,
                                   і  сорочка  білим  -  біла,
                                   і  погода  посвітліла...
                                   От  неділя,  так  неділя,-
                                   негаразди  відступають,
                                   цікавинки  виникають...
                                   А  у  осені  неділя,-
                                   це  і  свято,  і  весілля...
                                   Була  б  через  день  неділя,
                                   через  хату  тай  весілля,
                                   ото  було  б  гоя,гоя*,
                                   не  боліла  б  голівка  моя...
                                   А  неділя  ж  є  неділя,-
                                   кращий  день  серед  усіх,
                                   сркізь  лунає  щирий  сміх...
                                   а  сміятися  ж  не  гріх,
                                   він  здоров"я  додає,
                                   дорбе  нам,що  він  в  нас  є...
                                                     Після  гарної  неділі,
                                                     понеділок,як  похмілля,-
                                                     бува  болить  голова,
                                                     бо  важка,як  булава...
                                                     Понеділок  -  важкий  день,
                                                     не  до  свят,не  до  пісень...
                                                     Отож  кажуть  у  народі,
                                                     що  при  будь-якій  погоді,-
                                                     нових  справ  не  починай,
                                                     і  в  дорогу  не  вирушай,
                                                     шевський  празник  провожай,
                                                     і  вівторок  зустрічай...
                                   У  вівторок  вже  працюй,
                                   кажуть  люди  в  "вус  не  дуй",
                                   вижинай  снопів  штук  сорок,
                                   перебери  бульби  ворох...
                                   Поспішай  туди  -  сюди,
                                   і  без  діла  не  сиди,
                                   й  не  чекай  до  середи...
                                                     А  як  прийде  середа,-
                                                   "по  коліна  борода",
                                                     як  не  вчепиться  біда,
                                                     буде  гарна  середа...
                                                     Не  кривися,не  барися,
                                                     за  роботу  знов  берися;
                                                     середа,  то  не  четвер,
                                                     краще  все  робить  тепер...
                                                     І  не  сунся  середа
                                                     попереду  четверга,
                                                     бо  ще  п"ятниця  буде,-
                                                     про  це  знають  усі  люди...
                                                     І  не  треба  спішити,
                                                     всі  роботи  зробити,
                                                     на  четвер  можна  відкласти,
                                                     від  утоми,  щоб  не  впасти...
                               Не  тепер,так  у  четвер,
                               тяжкуватий  бува  день,
                               не  боїться  середи,
                               не  боїться  й  п"ятниці,
                               середа  ж  бо  й  п"ятниця,-
                               четвергу  не  укажниця...
                               Та  й  четвер,як  середа,-
                               не  кривиться  на  п"ятницю,
                               п"ятниця  -  похатниця,
                               а  хто  в  четвер  скаче,
                               той  в  п"ятницю  плаче...
                                                       Кажуть  люди  в  п"ятницю,
                                                       роби  все,що  трапиться,
                                                       хто  в  п"яницю  не  працює,
                                                       той  в  суботу  не  гарцює...
                                                       Хто  в  п"ятницю  сміється,
                                                       тому  не  все  вдається,-
                                                       і  робота,не  робота,
                                                       і  субота  кривить  рота...
                                                       А  ще  з  того  сміху  бува,
                                                       не  далеко  й  до  гріха...
                               А  субота  -  не  робота,
                               не  твоя  то  вже  турбота...
                               Поїж,помий,помаж,
                               постели  та  й  спати  ляж...
                                                         Про  тижневі  усі  дні,
                                                         повідомила  в  вірші,
                                                         Прочита  хтось,а  чи  ні,
                                                         невідомо  це  мені...

                                                                             *гоя,гоя  -  вживається  як  заспів  до  пісні,
                                                                                 тут  у  значенні  "веселощі,забава".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806051
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 09.09.2018


Ніна-Марія

Окраєць серпня губиться у літі

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRnrzFPBs2AIG1H2q6N88CYolHU2GMGbjOeEAfIEoAfendRW1MOkw[/img]

Окраєць  серпня  губиться  у  літі.
Вже  чути  шурхіт  осені  легкий.
Палають  айстри  і  жоржини  цвітом,
А  на  душі  чомусь  полин  гіркий.
 
Прощаючись  із  клином  журавлиним,
Рясним  дощем  заплачуть  небеса.
А  я  думками  все  ж  до  тебе  лину...
Хоч  навкруги  поглянь,  яка  краса.
 
У  помаранчі  вбралась  горобина,
Боки  ще  гріють  яблука  в  садах.
Горять  на  сонці  кетяги  калини,
Цілує  вітер  ніжно  їм  вуста.
 
Ледь  золотіють  клени  пелехаті,
Потроху  осінь  фарби  розлива.
Пора  осіння  щедра  і  багата,
Куди  не  глянь  —  то  справжнії  дива!
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805197
дата надходження 01.09.2018
дата закладки 09.09.2018


Кароліна Дар

Я везу із лісу дивний сувенір

Художник  вправно  розмальовує  пейзажі,
Він  не  шкодує  золота  уже  давно,
А  на  деревах  павуки  плетуть  ще  пряжу
Та  прикрашають  нею  лісове  вікно.
Вітер  з  деревами  тихенько  розмовляє,
Гойдає  віття  так  ритмічно  вгору  й  вниз,
Струнку  берізку  він  до  себе  пригортає
Їй  неймовірний  теж  готуючи  сюрприз,
Співає  пісню  і  розповідає  казку
Уважно  слухають  всі  звірі  лісові,
А  ліс  осінню  одягає  тепер  маску,
У  небі  бродять  сірі  хмари  дощові.
На  землю  плавно  опадають  старі  шишки,
Трава  з  росою  світанково  ще  блищить,
Гриби  ростуть,  та  невеликі  щось  заввишки,
Вже  час  втекти,  в  старому  лісі  знов  дощить.
Порозкидала  осінь  вже  зів'яле  листя,
Рукою  вправно  пишучи  черговий  твір
І  під  ногами  теж  земля  така  драглиста,
А  я  везу  із  лісу  дивний  сувенір.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806031
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 09.09.2018


Новоградець

Фото

Його  повісив  наш  комроти  -
Невмісне  трохи  на  війні  -
З  журнала  вирізане  фото
Дівчатка  з  котиком  в  вікні.

Сидить,  тримає  свого  друга,
Пухнасту  шийку  обняла,
І  на  танцюючі  по  кругу
Сніжинки  дивиться  мала.

Тут  у  бліндажній  сивій  димці
Солдатський  жарт  і  зброя  в  ряд,
А  там  в  садочку  на  ялинки
Вдягає  шубки  снігопад.

Під  грубий  сміх  і  грізний  брязкіт
Дитяче  фото  на  стіні
Життя  і  смерть  німим  контрастом
Протиставляє  на  війні.

На  підвіконні,  по  дитячи
Вмостившись  з  котиком,  в  анфас,
В  нещастях  наших  і  в  удачах
Дівчатко  ділить  з  нами  час.

Змінилась  курява  болотом
І  не  один  ліг  побратим,
І  ротний,  списаний  трьохсотим,
Давно  замінений  новим.

А  за  сніжинками,  на  фото,
Спостерігає  в  бліндажі
Мала  улюблениця  роти,
На  вогневому  рубежі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806042
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 09.09.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Краса осіння із відтінком смутку

Краса  осіння  із  відтінком  смутку,
Дерева  у  вогнястому  вбранні.
Зібравсь  сполоханий  у  серці  жмуток,
І  наче  дощ  шумить  про  щось  мені.

Удвох  ми  не  пірнали  в  щедру  осінь  
І  разом  по  дорозі  не  брели.
Між  нами  досі  тиша,  безголосся,
Хоч  в  небі  чути  лебединий  клик.

І  ти  не  пестив  ніжно  русі  коси,
Світанки  щастя  не  стрічали  ми.
А  поодинці  цілували  просинь,
Оцю  осінню  неповторну  мить.

Якби  ж  краса  вже  без  відтінку  смутку,
Дерева  у  пікантному  вбранні.
Так  хочеться  кохання  стиглий  жмуток.
Прошепочи  "люблю"  лише  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805969
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 08.09.2018


НАДЕЖДА М.

Вітер…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mYlKm_DqxEY[/youtube]


Уважно  прислухаюся  у  тишу,
Подих  затаїла  лиш  на  мить.
Вітерець  гілки  дерев    колише...
(Ніч  надворі,  все  навколо  спить).

Та  для  них  це  -  справжня  колискова,
Заспокоїть  їх  вона  й  без  слів.
Суть  не  в  тому,  що  нема  ні  слова,
Їм  так  до  душі,  що  пожалів.

Кажуть,  що  у  вітру  нема  серця,
Що  відсутня  в  нього  і  душа.
Та  не  вірте!  Так  лише  здається,
Чом  тоді  дерева  він  втіша?

Чи  не  він  зірвав  зі  злості  листя,
І  дерева  голими  стоять?
На  калині  залишив    намисто,
Що  на  сонці  вогником  горять.

Бачить  він  красу  і  розуміє,
Знать:  не  безсердешний  зовсім  він.
Плакать  і  жаліти  так  уміє.
Небагато  має  все  ж  провин.

Вміє  шепотіть  мені  на  вухо,
Часто  мої  коси  розпліта.
Іноді  почую:  ти  не  падай  духом,
Як  вірветься  в  серце  метушня....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805959
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 08.09.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

З тобою ми напишемо роман…

Упав  на  трави  осені  туман
І  загорнув  їх  у  осінні  шати.
З  тобою  ми  напишемо  роман,
Бо  про  кохання  вміємо  писати...

Почну  писати  тихо  на  зорі,
Лише  натхнення  в  спокої  приходить.
На  вухо  не  гудуть  тоді  джмелі
І  місяць  на  побачення  виходить.

Легенький  вітер  ніжить  й  пригорта,
Він  хоче  прочитати  і  все  знати.
Стежина  в  береги  веде  крута,
По  ній  не  йти,  а  хочеться    взлітати...

У  парку  осінь  листям  шерхотить,
Я  шерхіт  той  уявно  відчуваю.
Роса  на  травах  перлами  бринить,
А  я  пишу  -  бо  так  тебе  кохаю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805928
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 08.09.2018


Кароліна Дар

Я хочу щоб ця осінь пахла щастям

Я  хочу  щоб  ця  осінь  пахла  щастям,
Жоржинами  у  саду  серед  трав,
А  вітер  забере  усі  напасті,
Їх  знищить  сонце  відблиском  заграв.
В  осінні  ночі  все  ж  зігріє  кава,
Хороша  книга  і  звичайно  плед
Та  спілкування  чисте  й  нелукаве,
Що  далі  мотивує  йти  вперед.
Ця  осінь  буде  золота  й  гаряча,
Своїм  теплом  розтопить  увесь  лід
І  павутинка  срібна  і  тремтяча  
Мої  думки  тобі  нестиме  вслід.
Ще  золотом  покриються  дороги
У  світлі  від  суворих  ліхтарів
І  попелом  розсиплються  тривоги,
Підуть  у  землю  з  краплями  дощів.
Я  відчуваю  точно  запах  щастя.
Так  пахне  осінь  і  мої  думки
Та  нитка,  що  пов'язує  зап'ястя
Із  слів  чудових  створює  рядки    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805893
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 08.09.2018


КВолынский

Сьогодні

Сьогодні  знов  тебе  зустрів,
Ти  осторонь  стояла…
Мов  синь  далеких  островів  
Мій  погляд  привертала.

Така  вродлива  і  струнка,
Немов  берізка,  ніжна,
Твоя  приваблива  рука
Відкрилась:  незаміжня…

Бо  серце  з  юних  літ  щемить,
Душа  моя  страждає…
Буває,  що  кохання  спить
Буває,  що  літає!

Чому,  життя  так  в  перебій:
То  все  заллє  водою,
То  каже,  норов  свій  –  
Жагу  зводить  росою

Чому?  Чому,  завжди  одна,
Мов  горлиця  літаєш…
Чи  може  і  моя  вина,
Що  в  серце  не  впускаєш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805883
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 08.09.2018


Капелька

Облака, облака -необъятная высь

Облака,  облака  -необъятная  высь,
Радость,  тайна,  мечта,  даже  детский  каприз.
Облака,  облака  -вдохновенье  всегда,
Утешенье,  любовь,  росчерк  лёгкий  пера.

Облака,  облака  -много  красочных  тем.
Но  порой  как  волна  -удивление  всем.
Облака,  облака  -одинаковых  нет.
Не  найдёшь  никогда,  хоть  ищи  много  лет.

Облака,  облака  -как  ватрушки  летят.
Словно  сдобный  пирог  удивить  нас  хотят
Своей  грацией,  лёгкостью  и  красотой.
Насладиться  душой,  прикоснуться  рукой.

Облака,  облака  -стройный,  вежливый  ряд.
Ну  а  чаще  "бардак",  словно  всё  им  никак.
Словно  вымолвить  просят:  "Давай  улетим!"
Облака,  облака  -мир  чудес  и  экстрим.

-------------------------------------

Облака,  облака  над  столицей  плывут.
Снова  осень  пришла,  позолочен  уют
И  опять  собираются  в  гости  дожди.
Задержалися  где-то  наверно  они.  (1)

(1)Облака,  облака.  Мир  рождён  для  любви.

                                             Сентябрь  2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805840
дата надходження 07.09.2018
дата закладки 07.09.2018


Андрій Л.

Земля то школа.

Земля  то  школа  початкова,
То  є  над  прірвою  місток.
Слід  в  майбуття  і  передмова,
По  суті  справи  дитсадок.

Простори  мусим  осягнути,
Попити  меду  серед  лип.
Неоном  зірки  спалахнути,
Чи  впасти  каменем  у  глиб.

Його  дано  відгомоніти,  
Познати  шир  і  височінь.
Горіти  нам  чи  скамяніти,
В  промінні  Божих  озарінь.

Життя  дорога  виживання,
Розради  гай  і  каяття.
До  Бога  приступка  остання,
То  школи  мудрості  Буття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805766
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 07.09.2018


Чайківчанка

ДОБРОГО РАНКУ, ВЕРЕСНЕВИЙ ПАНЕ!

Доброго  ранку!  -вересневий  пане!!!
Доброго  ранку!-  птаху  сизокрилий!!!
Озолотив  ,у  клена    листя  багряне,
Стелиться,  туман...  чути  ключ  журавлинний.
Вітерець  ,колише  у  снах  жоржини...
і  Усміхаються,  айстри  під  вікном
Від  погляду  зачервонілась  калина
Вітає,  діток  у  школі  з  першим  дзвінком.
Ти  торкнувся  ,цілунком  сонних  повік...
Крізь  прозору  шибку  обігрів  мене,
Біжить,  за  водограєм  час,  бистрий  потік..
Прощаються  ,лебеді  жовтий  лист  паде.
У  Осінь  ,розвеснілась  душа  моя,
Слухаю  ,небес  сонячні  кларнети,
Засріблив,  коси  сяє  вінцем    сивина
і  пишу  ,пейзажну  лірику  в  куплетах.
М  .Чайківчанка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805662
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 07.09.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Працьовита осінь…

Пісні  відгомоніли  солов'їні,
Накрили  знову  береги  тумани.
Збиратись  стали  зграї  журавлині
І  над  землею  витися  роями.

З'явилася  в  повітрі  прохолода
І  сонечко  ласкаве  вже  не  гріє
Лиш  чепуриться,  загляда  у  воду,
Вона  його  з  півслова  розуміє...

Поля  засумували,  зажурились,
Вони  за  літо  вдосталь  працювали.
Осінніми  дощами  рясно  вмились
Їх  залишили  щоб  відпочивали.

А  по  землі  ступає  ніжно,  тихо,
Рудоволоса  -  осінь  чарівниця.
Для  неї  працювати  ціла  втіха,
Дарує  смаку  яблукам  кориця.

Плоди  збирає  осінь  працьовито
Із  -  задоволенням  кладе  їх  в  кошик.
Згадаємо  нераз  ще  тепле  літо...
А  за  вікном  холодний  сіє  дощик...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805794
дата надходження 07.09.2018
дата закладки 07.09.2018


Ольга Калина

Злітають рими

Злітають  рими  в  чисте  небо,
Снуються  хмарками  вгорі,
Лунають,    як  пташиний    щебет,
У  даль  до  самої  зорі.  

Заждіть,    докупи  позбираю
І  в  колісницю  запряжу.
Хай  понесе  Пегас  розмаєм
Збирати  неземну  красу.

Оту,  що  ліра  розкидає,
Та    ніжно,    солодко  несе,
А  на  сопілці  Муза  грає
Та  душу  поглядом  пече.      

Там  вийде  місяць  в  темну  нічку,
Розкидає  ясні  зірки
І  освітить  струнку  смерічку,  
Яка  схилилась  до  ріки,

Щоб  милуватись    в  гірських  водах
На  свій  високий  рівний  стан,
Допоки  квітне  її  врода,
І  не    накрив    густий    туман.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805769
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 07.09.2018


НАДЕЖДА М.

Замріяно дрімає пізнє літо…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TpwsWJb8twY[/youtube]

Замріяно  дрімає  пізнє  літо.
До  осені   лишився  тільки  крок.
Чому  у  сум  тепло  вже  перелито?
Ще  жоден  не  злетів  з  дерев  листок. 

Закуталось  ти  в  пелену  туману,
Обсіли  й  заморочили  думки.
Свою   тривожиш  душу  ти  зарано..
Не  слухай,  що  торочать  язики..

Що  буцімто  зима  прийде  невчасно,
Забудуть  люди  про  тепло  твоє.
Але  ж  ти  зараз  ще  така  прекрасна,
А  літо  бабине  візьме    іще    своє.

Чому  мені  ховаєшся  під  комір?
Моє  тепло  разрада  тобі,  так?
Чи  бачиш  у  очах  зелений  колір,
Вуста  мої  приймаєш  ти  за  мак?

Від  тебе  я  взяла  якусь  частинку:
Родилася  у  літній  твій  розмай,
І  вибрала    найкраще  -  серединку.
Ми  родичі  з  тобою,  так  і  знай...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805728
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 06.09.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Вересень обняв мене раненько…

Вересень  обняв  мене  раненько,
Доторкнувсь  цілунком  промінець.
Тихо  шепотів...  Вставай  рідненька...
Линула  мелодія  сердець.

Грав  мені  на  флейті  її  вітер,
На  цимбалах  грала  десь  роса.
Хором  заспівали  мені  квіти,
Ну  скажіть...  Хіба  не  чудеса?

Нахилилась  до  вікна  калина,
Звук  сопілки  ніжно  задзвенів.
Хтось  співав  мені...  Моя  єдина,
Зрозуміла  все  без  зайвих  слів.

То  твої  слова  лились  рікою,
А  у  них  купалася  душа.
Літо  нас  стрічало  під  вербою,
Осінь  нам  на  зустріч  вируша...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805702
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 06.09.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я повертаюся з тобою в осінь…

Я  так  хотіла  б  повернутись  в  осінь,
У  наш  з  тобою    дивний  листопад.
Щоб  ти  заплутавсь  у  моїм  волоссі,
Щоб  молодість  вернулася  назад...

Щоб  вальс  кружляв  чарівний  нас  з  тобою,
Щоб  сила  вітру  не  збивала  нас.
І  зустріч  ту  коханий  під  вербою
І  зорі  ті,  що  танцювали  вальс.

Я  цим  живу  і  повертаюсь  в  осінь,
Туди  де  листя  падає  з  дерев.
Роки  минули,  залишилась  просинь
І  танець  зорів  наче  королев...

Я  тут  одна,ти  залишився  в  літі
І  я  тебе  не  зможу  повернуть.
Осінні  ранки  хмурі  й  гордовиті
Я  з  ними  кожен  раз  рушаю  в  путь.

І,  може,  коли  небуть  на  стежині,
Зустрінуся  в  осінню  пору  я.
І  знову  зазирну  у  очі  сині,
А  губи  шепотітимуть  ім'я...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805597
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 05.09.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Утримую дистанцію

Утримую  дистанцію  з  тобою,
Бо  надто  близько  підступаєш
Припливом  почуттів,  морським  прибоєм,
Любовного  жадаєш  паю.

Не  треба  слів,  мені  вони  знайомі,
Енергію  я  відчуваю.
Ти  прагнеш  зняти  крижані  шоломи  -  
Не  підпускаю...хоча  маюсь.

Утримую  дистанцію  з  тобою...
Ми  не  зіткнемось,  ні,  ніколи!
І  знову  боротьба  думок  в  двобої
Проходить  електричне  коло.

Утримую  дистанцію  з  тобою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805498
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 05.09.2018


Nino27

Та боюсь…це вже буду не я

[b][i][color="#8448b5"]Так    ніхто    не    любив...
Я    боюся    такого    кохання.
Якось    Бог    допустив,
Чи    послав    мені    випробування  -
Ти  ж    любове    єдина    моя!

Все    не    просто,    повір  -
Я    водночас    щаслива    й    не    дуже.
Душа  -    загнаний    звір
І    зі    мною    нітрішки    не    дружить,
Вже    не    знаю  -  це    я    чи    не    я.

І    ридає    душа,
Бо    не    вміє    тебе    не    любити.
Заховаю    в    віршах
Всі    тривоги    і    все    пережите
В    Бога    щастя    для    тебе    прошу.

Будь    щасливим!  Пробач,
Що  в    думках    і    у    снах    залишаю.
Час    неначе    палач,
Дні    летять    чи    так    просто  -  минають...
Можна,  в    серці    тебе    залишу?

Якщо    зникну  -  прости,
Буду    вчитись    тебе    не    любити.
Не    руйную    мости,
Хоч    хиткі,  ними    можна    ходити...
Про    одне    лиш    прошу  -  без    образ.

Найсвятішу    любов
Я    навіки    в    душі    заховаю.
І    молюсь,  знов  і    знов
Берегти    тебе,    Бога    благаю...
Ще    зустрінемось...може...не    раз.
           -          -          -          -        -        -
Та    боюсь...це    вже    буду    не    я.

[/color]




[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805594
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 05.09.2018


majra

Букет у вазі

Букет  у  вазі  -  спогади  про  літо,
Мінливе  сяйво  в  спалахах  жоржин.
В  саду  гуляє  вересневий  вітер  
І  грає  блюз  на  струнах  павутин.

Ранетку  спілу  і  медову  грушу
Цілує  сонце  в  золоті  вуста.
Щось  невловиме  проникає  в  душу
І  вабить  очі  неба  висота.

Гарбуз,  як  пан,  дрімає  на  осонні,
Відсторонився  світ  від  суєти...
А  я  вбираю  промені  в  долоні,
Щоб  в  довгу  зиму  в  серці  зберегти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805518
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 05.09.2018


НАДЕЖДА М.

Знайдіть у серці таке слово. .

Твір  друкується  повторно  зі  змінами.
------------------------------------------
Теплослів"я...  А  що  воно  значить?
Від  якої  душі  воно  йде?
Протилежне  -  злослів"я,  тлумачать,
Що  притулку  в  серцях  не  знайде.

У  болоті  полин  розкошує,
Кропива  та,  що  жалить,  росте.
І  хто  зілля  оцього  скуштує,
Може,  серце    ізцілить    пусте..

Теплослів"я  лікує  нас  словом..
Як  добротне  зерно  проросте.
(Від  злоби  є  надійним  покровом)
Що,  як  квітка  весняна,  цвіте.

Чи  жалієм  ми  доброго  слова,
Чи  запас  словника  обмілів?
Чи  вважаєм,  що  слово  -  полова.
Чи  зростити  в  душі  не  зумів.?
----------------------------------
Ти  відшукай  у  серці  слово,
Нехай  зігріє  увесь  світ.
Не  пропусти  тих  випадково,
У  кого  був    давно  політ.

І  стане  світ  в  новій  обнові,
Не  дошкулятимуть  дощі,
Бо  буде  вірить  знову  й  знову,
Що  є  все  ж    ліки  для  душі.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805500
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 04.09.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Посмішка осені…

Зранку  літо  іще  гостювало,
Теплим  променем  ніжило  днину.
А    з  обіду  дощі  завітали,
Впав  листочок  на  землю  з  калини.

Осінь  мчиться  у  гості  на  конях,
Розпустила  рудаве  волосся.
Посміхнувся,  зрадів  її  сонях,
Павутиння  у  коси  вплелося.

Впав  відтінок  на  ліс  смарагдовий,
Луг  змінив  враз  одежу  яскраву.
І  картина  з'явилась  казкова,
Посміхнулася  осінь  ласкаво.

Не  лякайтесь.  Ще  холод  далеко,
Буде...  Буде  ще  Бабине  літо...
Над  землею  здіймається  клекіт
І  луною  відноситься  вітром...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805467
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 04.09.2018


Леся Утриско

І слід пташиний в небесах

Присіло  сонце  на  узбіччі,
Плело  віночки  з  колосків,
Купався  місяць  в  бистрій  річці
І  все  хмелів  -  собі  хмелів.
Ще  воркували  голубочки,  
Щось  соловейко  їм  співав,
В  гаю  зозуля  кула  рочки,  
Їй  журавель  допомагав.  
Збирав  у  човен  всі  провини,  
Вдягав  на  крила  смак  вітрів
І  рахував  собі  години  -
Прощальну  пісню  клекотів.  
Не  забарилася  мандрівка,  
На  плечі  літо  одягла
І  поцілунком,  наче  дівка,
Приворожила  журавля.
Кохала  подихом  осіннім,  
Бентежним  ранком  -  манівцем,
Лишала  слід  його,  незмінний,  
І  у  душі  лишала  щем.
Що  промайнуло  стигле  літо
В  земних  дарунках  -  чудесах.
Прощання  сипле  стигле  жито,
Де  слід  пташиний  в  небесах...

       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805340
дата надходження 03.09.2018
дата закладки 03.09.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Осені в любові зізнаюсь

Догорає  серпень  полум"ям  яскравим
Чорнобривців  жовтих  і  зірками  айстр,
Літечко  зникає  ген  за  небокраєм,
З  вереснем  під  руку  осінь  йде  до  нас.

В  полудень  на  сонці  ніжиться  ще  хвиля,
Весело  хлюпоче,  сріблом  виграє,
Та  холодний  вітер  набирає  сили,
Як  пори  цієї  вечір  настає.

Місяця  закрили  хмар  кошлаті  брови,
Зіроньки  сховались  в  ночі  пелену
І  тоненьку  пряжу  тче  дрібненький  дощик,
Пісеньку  мугиче  він  якусь  сумну.

Та  блакитний  ранок  знову  усміхнеться,
Поцілує  ніжно  сонцесяйний  день,
І  махне  привітно  він  крилом  лелечим.
Осене  багряна!Я  люблю  тебе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805323
дата надходження 03.09.2018
дата закладки 03.09.2018


Валентина Ланевич

Душа співає і пісня ллється.

Душа  співає  і  пісня  ллється,
Із  вуст  гарячих  лине  ув  вись.
Господь  із  неба  пошле  хай  долю,
Щоб  мрії  щирі  усі  збулись.

В  грудях  збирай  тепло  любові,
Нехай  роздмухує  із  іскри  жар.
І  усміхнись  на  добрім  слові,
Привітних  із  очей  сипни  ти  чар.

Хай  обпікають  розум,  тіло,
Всечасно  бережуть  родинну  міць.
І  щоби  серце  не  боліло,
Щоб  в  ньому  не  збирати  багряниць.

01.09.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805238
дата надходження 01.09.2018
дата закладки 02.09.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

З'явилася веселка над землею…

Так  тихо  стало  мов  перед  грозою,
Завмерло  все  в  бездИханнім  чеканні.
Прийде  вона,  окропить  все  сльозою
І  лишаться  краплини  в  пору  ранню.

І  буде  сонце  тішитися  ними,
Збиратиме  перлини  у  намисто.
Зігнуться  віти  ніжної  калини,
Гроза  минула,  небо  стало  чисте.

Схилила  груша  віти  із  плодами,
Дари  свої  вона  дарує  людям.
То  осінь  доторкнулася  руками,
Розвісила  янтарне  листя  всюди.

Я  доторкнуся  до  листочка  радо
Його  зігрію  ніжністю  своєю.
Десь  відійшли  далеко  канонади,
З'явилася  веселка  над  землею...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805240
дата надходження 01.09.2018
дата закладки 02.09.2018


Valentyna_S

Який прекрасний білий світ

Який  прекрасний  білий  світ!
Люблю  пречесну  його  вдачу.
У  нього  серце  ---  динаміт!
Круго́м  його  я  велич  бачу.

Який  прекрасний  білий  світ!
Чому  ж    раніш  не  помічала,
А  прагла  лиш  рожевий  квіт--
Й    життя    моє  повз  мене  мчалось?

Який  прекрасний  білий  світ!
Здавався    ж  досі  він  незримим.
Немов  мене  замкнула    кліть,
Й    жила  у  ній  життям  пташиним.

Робота,  діти  і  родина  —
Який,  скажіте,  білий  світ!
Але  життя-то  швидкоплинне,
Минуще,  наче  первоцвіт!

Який  прекрасний  білий  світ!
Я  заворожена  дивами!
І  диска  місяця  відсвіт,
Блакитне  небо    з  островами,
Гроза  з  мечами  й  булавами  —
Який  прекрасний  білий  світ!  
Я  заворожена  дивами!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805124
дата надходження 31.08.2018
дата закладки 01.09.2018


Валентина Ланевич

Погляд затримавсь на диску сонця.

Погляд  затримавсь  на  диску  сонця,
Що  круглим  шаром  в  листі  горів.
Сипнула  доля  до  серця  перцю:
 -  Не  любив  ти  мене,  не  любив.

Душа  ридала  в  сутінках  ночі,
Сльоза  змивала  кохання  слід.
Слова  солодкі,  мов  поторочі,
Збирали  в  грудях  холодний  лід.

Викотивсь  місяць,  завис  на  стежці,
Що  так  й  не  стала  одна  на  двох.
Блукає  смуток  в  срібній  мережці,
Губиться  в  мріях,  що  довжать  крок.

30.08.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805007
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 31.08.2018


Ганна Верес

Казку літню сонце розлило

Весна  в  дібровах  відгаласувала,
І  казку  літню  сонце  розлило.
Запрацювало  на  лугах  село,
Щоб  сіна  запасти  у  сіновалах.

Тут  гублять  роси  ранки  сіроокі,
І  трави  мокрі  падають  до  ніг.
Покоси  розляглися  на  стерні,
І  краде  хмарка  дощова  їх  спокій.

Дзвенять  луги  –  то    коники  радіють  –
Вони  найкращі  в  світі  скрипалі.
А  може,  то  Всевишній  їм  звелів,
Щоби  з  людьми  були  також  при  ділі.

Про  щось  шепоче  річка  неглибока,
Вона  не  грає  з  ними  на  струні.
Петрів  батіг  поважно  засинів
У  чебрецях,  низьких,  розовобоких.

Гарцює  літо,  грається  вітрами,
На  фініші  –  іще  жаркі  жнива,
А  в  грудях  радість  тиха  ожива:
Комбайн  покіс  останній  підбирає!..
2.07.2015.

Ганна  Верес  (Лемиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804978
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 30.08.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Чарівна зіронько моя…

Ти  ніжно  взяв  мене  за  руки
Й  в  потоці  людського  життя.
Відчула  я  таємні  звуки,
Чарівна  зіронько  моя...

І  очі  вогником  горіли,  
Від  щастя,  радості  й  тепла.
Слова  так  ніжили  і  гріли,
Я  заворожена  була.

Кохання  -  то  велика  сила,
Неподола  її  ніхто.
Любов  ту  силу  сотворила
У  ній  прозоре  джерело.

Ось  так  усе  життя  за  руки,
Готова  я  з  тобою  йти.
Щоб  ні  печалі,  ні  розлуки,
Й  кохання  наше  берегти.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804972
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 30.08.2018


геометрія

28 СЕРПНЯ - ДЕНЬ ПАМ"ЯТІ ЖЕРТВАМ…

                                 Сояшникове  оте  поле,
                                 ні,не  забути  вже  ніколи,
                                 тим  хто  залишився  живим,
                                 і  українцям  всім-усім...

                                 І  з  пам"яті  ніяк  не  стерти,
                                 і  не  забуть  усі  ті  жертви,-
                                 синів,  батьків  і  побратимів,
                                 хто  у  "котлі"  тоді  загинув...

                                 І  "коридор"  отой  зелений,
                                 що  став  для  більшості  смертельний...
                                 Усе  палало  там  довкола,
                                 ні,не  забути  це  ніколи...

                                 І  як  снаряди  там  летіли,-
                                 мішалось  все  і  клекотіло,
                                 пекло,давило  і  боліло,-
                                 живі  і  вбиті,  все  горіло...

                                 І  ті  страшні,  чужі  Уази,
                                 І  БеТеери,  і  Урали,
                                 усим  і  всіх  там  убивали,
                                 і  у  полон  їх  забирали...

                                 А  ті  що  якось  все  ж    вціліли,
                                 тікали  хто  куди,  невміло,
                                 бо  де  свої,  а  де  чужинці,
                                 і  по  якій  іти  стежинці?..

                                 І  до  своїх  не  добирались,
                                 у  соняхах  там  і  ховались...
                                 По  них  строчили  і  стріляли,
                                 та  й  у  полон  їх  знову  гнали...

                                 В  полоні  нові  вже  знущання,
                                 то  не  життя,  а  існування,
                                 в  сирих  підвалах  і  холодних,
                                 майже  щодня  були  голодні...

                                 Все  передать  це  неможливо,
                                 і  всі  страждання  всіх  невинних...
                                 Та  невідомо  нам  й  донині,
                                 чом  не  покарані  всі  винні...

                                 І  Іловайське  оте  пекло,
                                 людям  утрат  всіх  не  поверне...
                                 Отож  нехай  оцей  день  серпня,
                                 стане  Днем  Пам"яті  всім  жертвам!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804967
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 30.08.2018


НАДЕЖДА М.

Осіння жінка

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=k4TE0O_d1cA
[/youtube]



Ти  -  єдиний  кактус  у  квітнику  мого  життя
Сімейка  Адамсів
----------------------------------------------

Як  пахнуть  запізнілі  літні  квіти!
Не  те,  що  квіти  ранньої  весни.
Холодною  росою часто  вмиті,
І  сняться  їм  осінні  ніжні  сни.

Це  осінь  наступає  їм  на   п"яти,
І  перший  морозець  надав  страху.
Та  за  життя  тримаються  завзято,
Хоч  по  осінньому  ідуть  уже  шляху.

Краса  осіння  завжди  неповторна.
Осіння  жінка..  Бачили  таку?
У  осені  велична,  непоборна.
Погляньте  -   ще  солодка,    до  смаку.

Хода  урівноважена  і  плавна,
А  очі   -  життєдайний  ніжний  блиск.
Вона   іще  кохає,   ніжна,  славна,
Хоч  не  така,  яка  була  колись.

Вже  може  оцінити  почуття,
Цей  досвід  здобула  вона  з  роками.
Шалене  має  ще  серцебиття,
Коли    торкається  він  ніжними  руками.

Ще  задивляються  услід  чоловіки,
Бо  так  чарує  ця  осіння  жінка!.
Вас  любить  Бог,  чарівні  ви  жінки!
Ви  -  осені  малесенька  сльозинка.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804911
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 30.08.2018


Ніна-Марія

Тобі, Україно!

[img][/img]
 
Для  нас  ти  завжди  рідна  і  єдина,
Тебе  ніхто  не  в  змозі  відібрать.
Моя  ти  яснолика,  Україно,
На  рубежах  сини  твої  стоять,
 
Які  життями  платять  за  свободу.
Козацька  кров  і  їм  передалась.
Твою  нікому  не  зганьбити  вроду.
У  світі  ти,  Вкраїно,  відбулась.
 
Щоб  почуття  несли  ми  в  серці  свято,
І  колосились  золотом  поля.
Й  цвіла  калина  пишно  біля  хати,
І  квітла  вишиванкою  земля.
 
Тобі  я  зичу  сонячних  світанків,
На  мир  нехай  Господь  благословить.
Хай  солов'ї  щебечуть  нам  щоранку.
Загоїться  хай  те,  що  так  болить!

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQQY90tfPIbWnz6VE-vEyljIZw4cxoZZ8CZuf_ikvdLx3LbrLBC[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804450
дата надходження 26.08.2018
дата закладки 30.08.2018


laura1

З ювілеєм!

Вітаю  пані  Лілію  Стасюк,  з  ювілейною  датою  народження!  Нехай  збуваються  всі  мрії  і  бажання!

Вас,  пані  Ліліє,  вітаю  з  ювілеєм!
Щасливих  зичу  Вам  і  сонячних  доріг!
Нехай  для  Вас  цвітуть  божественні  лілеї!
Вони  в  ім'я  Ваше  заплетені  навік!

Бажаю  Вам  казково-райдужної  долі!
Нехай  для  Вас  звучить  лише́  мажорний  тон!
Нехай  літа  Ваші  купаються  в  любові!
Життя  красою  Вас  захоплює  в  полон!

В  Ваш  день  народження  Вам  шлю  свої  вітання!
Дарую  ніжних,  літніх  квітів  -  оксамит!
Вам  зичу  благ  земних,  бажаю  процвітання!
Нехай  безмежно  на  шляху  Вам  талани́ть!

29.  08.  2018                                        Л.  Маковей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804888
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 30.08.2018


Valentyna_S

Осінній блюз

                                                                   ...Коли  восени  падає  перший  лист,  
                                                                   він  створює  оглушливий  шум,  
                                                                   тому  що  з  ним  падає  цілий  рік…
                                                                                                                                     Тоніно  Гуерра

--Німуєш  
в  безпорадній  апатії,
зціпивши  вуста,
проковтнувши  докори?
Знаю  про  твої  симпатії
до  оксамитом  повитих  
днів  та  ночей
і  мерехтливих  очей,
жовтим  блиском  налитих.
Жалкую,
та  ще  на  початку
не  тобою  самою
твою  долю
проплачено.
Пригощайся  ж  востаннє
келихом  відчаю--
його  в  твоїх  споминах  
давно  через  край.
Твої  губи  німі
покірно  засвідчують,
що  готова  вітати  
всенеосяжний  розмай.
А  поки..,  
а  поки…
запасайся  дарунками  —
вбирай  їхній  запах,
пам’ятай  їх  на  дотик,
збережи  їхній  смак…
Волосся  твоє
давно  вкрите  цілунками
тої,
що  обережно  торкає
своє  –  не  своє.

Усміхнулася  гірко
невговтана  осінь,
зчервоніла  листками,
зридалась  дощами--
під  руку
бере  її    студінь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804867
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 30.08.2018


НАДЕЖДА М.

В твоїх очах шукаю душу

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=snyfGffcLbc[/youtube]



Не  можуть  очі  бути  красивими,
які   жодного  разу  не  плакали.
    Софі  Лорен

Якого  кольору  ті  очі?
Про  це  я  думала  не  раз.
Та  пам"ять  все  мені  шепоче:
Забула?  Тільки  без  образ.

Та  ні!  Згадати  намагаюсь,..
Хіба  у  кольорі  вся  суть  ?
Все  ж  пригадала.  Усміхаюсь.
Такі  тепло  завжди  несуть..

В  твоїх  очах  шукаю  душу,
В  них  можу  правду  відшукать.
Я  їхній  спокій  не  порушу,
Та  все  ж  боюся  заблукать.

Вони  мінливі,  як  погода:
Ласкаві,  теплі  і  сумні.
Та  не  люблю,  як  прохолода
У  душу  дивиться  мені.

Коли  вмиваються  сльозами,
То  з  ними  тихо  плачу  й  я
Таємно  довгими  ночами...
Чи  плаче  то  душа  моя?...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804835
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 29.08.2018


геометрія

ТЕПЛОМ ЩЕ ДИХАЄ ЗЕМЛЯ…

                               Вже  тепле  літо  відступа,
                               втрача  принади  сонячні...
                               Осінь  на  зміну  поспіша,
                               не  крадькома  й  не  болісно...

                               Не  відпливло  літа  тепло,
                               лиш  підійшло  до  обрію...
                               Добро  перемагає  зло,
                               ключі  від  нього  в  осені...

                               Листя  в  садку  уже  кружля,
                               під  ноги  котить  покотом...
                               Теплом  ще  дихає  земля,
                               дощами  вмита  й  росами...

                               Схилила  голову  верба,
                               калина  мліє  солодом...
                               Листя  прийма  земля  й  вода,
                               от  -  от  повіє  холодом...

                               І  я  бреду  по  тім  садку,
                               вже  чую  запах  осені...
                               Чи  я  діждуся  ще  весну,
                               чи  залишуся  спогадом?..

                               Цього  ніхто  не  знав  й  не  зна,
                               сад  завмирає  в  спокої...
                               Я  не  лічу  свої  літа,
                               і  підкоряюсь  осені...

                               Осінь  чарівна  золота,
                               притишить  болі  кольором...
                               Дитинство  й  юність  молода,
                               вже  оживає  спогадом...

                               Листя  в  садку  моїм  кружля,
                               осінь  вкиває  золотом...
                               Теплом  ще  дихає  земля,
                               а  ночі  віють  холодом...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804728
дата надходження 28.08.2018
дата закладки 29.08.2018


Чайківчанка

А ЗА СЕРПНЕМ ВЖЕ ОСІНЬ

А  за  серпнем,  вже-  золота  осінь!
В  зажурі  ,стоять  пречисті  дні...
Закружляв    лист  із  верболози
Плаче  захмарене  небо    в  сльозі.
Літо,  птахом  розправля  крила...
У  вирій  летить  за  журавлями,
дивлюсь  ,де  є  мій  птах  сизокрилий
Жду  ,його  осінніми  вечорами.
Розстеливсь,  туман  сизий  сизий...
Розніжилось  ,сонце  в  пелені  хмари  
далека  ,відстань  між  нами  милий
Сумна,  у  журбі  я  ходжу    без  пари.
Падає  холодний  дощ  за  вікном..
Бачу,  твою  тінь  в  золоті  осіннім...
Між  верховіттям    змахнув  крилом
Чому  так  рано,  прийшла  пора  осіння?...
А  за  серпнем,  вже  Золота  осінь!
Я  шукаю  ,своє  літо  тихий  рай
Бо  серденько  ,ще  зігрітись  хоче
З  любим  злітати  під  небокрай.
М  ЧАЙКІВЧАНКА.














адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804760
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 29.08.2018


Чайківчанка

А ЗА СЕРПНЕМ ВЖЕ ОСІНЬ

А  за  серпнем,  вже-  золота  осінь!
В  зажурі  ,стоять  пречисті  дні...
Закружляв    лист  із  верболози
Плаче  захмарене  небо    в  сльозі.
Літо,  птахом  розправля  крила...
У  вирій  летить  за  журавлями,
дивлюсь  ,де  є  мій  птах  сизокрилий
Жду  ,його  осінніми  вечорами.
Розстеливсь,  туман  сизий  сизий...
Розніжилось  ,сонце  в  пелені  хмари  
далека  ,відстань  між  нами  милий
Сумна,  у  журбі  я  ходжу    без  пари.
Падає  холодний  дощ  за  вікном..
Бачу,  твою  тінь  в  золоті  осіннім...
Між  верховіттям    змахнув  крилом
Чому  так  рано,  прийшла  пора  осіння?...
А  за  серпнем,  вже  Золота  осінь!
Я  шукаю  ,своє  літо  тихий  рай
Бо  серденько  ,ще  зігрітись  хоче
З  любим  злітати  під  небокрай.
М  ЧАЙКІВЧАНКА.














адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804760
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 29.08.2018


ТАИСИЯ

Серьёзный разговор



Чтоб    с    нами    общаться    Господь    наш    избрал
Язык    тот,    который    он    притчей    назвал.
Он    истину    только    откроет    тому,
Кто    с    доброй    душой    доверяет    ему.

Меня    удивляют    притчи  Иисуса.
В    них    откровения    тонкого    вкуса.
Прячутся    в    притчах    глубокие    мысли.
Он    призывает    людей    поразмыслить.

Мудрые    выводы    нас    поражают.
Жизненный    опыт    они    заменяют.
В    притчах    ответ    на    серьёзные    темы.
С    ними  жить    легче  –  уходят  проблемы.

Лучший    советчик    для    нас  сам    Христос.
В    притчах    ответ    на    любой    мой    вопрос.
С    Библией    всё-таки    легче    живётся.
Будем    дружить  с  ней!  И  жизнь    улыбнётся!
==================================
Вот    притча    «  О  Семьях»…В  одной  -    мир,  любовь!
Другая    -    скандалит,    поток    скверных    слов…
Жена  посылает    супруга    -  узнать,
Откуда    такая    у    них    благодать?
===================================
Супруг    осторожно    прижался    к    окну…
Хотелось  скандалов    услышать    ему.
В  счастливой    семье    тоже    много    хлопот:
Хозяйка    уборку    квартиры    ведёт.
Всю    пыль    вытирает    и    вазу    берёт…
Любуется    ею    и  что-то    поёт…
Вдруг    муж    возвратился,  открыл    дверь    ключом.
Хрустальную    вазу    задел    он    плечом…
И  тут    любопытный    сосед    удивлён!
Разбитая    ваза!  А  им  –  нипочём!
В    такие  моменты    -    скандал    неизбежен!
А    муж    извиняется    голосом    нежным…
Вручает    букет!    «Дорогая,  держи!
Какой  неуклюжий    болван    -  твой    мужик…
Прости,    торопился    увидеть    тебя!»
Жена    отвечает:    «Вина    в    том    моя!
Оставила    вазу    на    крае    стола.
И  в  этом    во  всём    я    сама    виновата!
Прости,  что    я  нынче    такая    растяпа»…
=================================
Супруг    удивлённый    вернулся    домой.
«Узнал    ли    в    чём    Счастье?»    Секрет    тут    простой!
В    счастливой    семье    -    каждый    «сам    виноват!»
В    скандальной    -    все    правы!    Не  жизнь    в    ней!    В  ней    -    ад!
                                                         27.  08.  2018            

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804620
дата надходження 27.08.2018
дата закладки 28.08.2018


Шостацька Людмила

ДУМКИ МОЇ ПЕРЕДОСІННІ

                                                                                                 
Городи  –  з  поглядом  осіннім,
То  –  результат  людських  трудів.
Щезають  тихо  літа  тіні
Поміж  полів,  поміж  садів.
У  пані-кукурудзи  –  злато,
Картопля  –  більша  двох  долонь.
І  грива  в  моркви  пелехата,
І  перці  схожі  на  вогонь.
Томати  мліють  на  осонні,
Лежать  валізи  гарбузів.
В  квасольки  –  гудзички  маньоні,
А  сонях  –  в  золоті  князів.
Палає  в  вогнищі  хмелиння,
Думки  осінні  в  голові  
               І  я  сама  –  передосіння,
               Мов  стигле  яблуко  в  траві.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804500
дата надходження 26.08.2018
дата закладки 27.08.2018


Ганна Верес

Серпнева краса

Ще  літо  забарилося  в  гаю,
Чіплялось  павутиннячком  за  трави…
Красу  цю  сколихнути  я  боюсь,
З  жагою  п’ю  її,  п’янку,  яскраву.  

Сміялись  пижми  жовті  квіточки,
Золототисячник,  мов  чарами,  дурманив.
Стріляли  пирію  качалочки
І  звіробою  зонти-талісмани.

Петрів  батіг  у  небо  руки  зняв,
Розкривши  свої  круглі  сині  очі,
І  птахи,  мов  змагалися  в  піснях,
Гай  колисали  зрання  і  до  ночі.  

Не  лебеді  –  хмаринки  в  небесах,
Застигли  на  шифоні  світло-синім…
Серпнева,  запізніла  ця  краса
У  тіло  добавляла  мені  сили.
Чернігів.  3.11.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804376
дата надходження 25.08.2018
дата закладки 25.08.2018


Валентина Ланевич

Я казала тобі, говорила.

Я  казала  тобі,  говорила,
Припадала  на  груди  міцні.
І  без  сумнівів  боготворила,
Вже  пропащая  я,  ти  -  в  мені.

Умивається  серце  сльозою
Кожен  раз,  як  мовчить  телефон.
Із  душі  проганяю  завію,
Що  ночами  вкрадається  в  сон.

Ти  -  в  мені,  в  моїх  помислах  чистих,
Дух  кохання  у  тілі  бринить.
Я  та  гавань,  де  в  теплих  обіймах,
Бурю  знайдеш  і  спокою  мить.

24.08.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804316
дата надходження 24.08.2018
дата закладки 25.08.2018


Ольга Калина

Яблуневий сад.

Часто  бачу  ві  сні    
Сад  казковий    із  мого  дитинства.  
Там  ростуть  яблуні    -
Світ  прекрасний  без  чвар  і  презирства.  

Яблуні    стоять    в  ряд,
А  рядів  тих    багато,    багато.
Я  вітаюсь    підряд  
З  кожним  деревом,    йдучи    до  хати.  

Там  встрічає    мене
Моя  рідна  старенька    бабуся.
Хай  мій    сон    не  мине,
Я  ж  в  дитинство  на  мить    повернуся.  

Заховалось  воно
У  п’янкім    яблуневім  садочку.  
Навесні  дітлахам
Дарувало  свій  цвіт  у  віночку.

Там    співав  соловей
Свою  пісню  весело  і    дзвінко.
Він  вітав  так  гостей,
Що  вбігали  в  садок  дуже  стрімко