Людмила Пономаренко: Вибране

Luka

Моя ти донечко

Не  налюбуюсь  своєю  втіхою,
Живу  тобою,  тобою  дихаю.
Ти  –  мого  неба  яскраве  сонечко,
Моє  ти  щастя,  моя  ти  донечко.

11.09.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847851
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 11.09.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

У реєстрі осіннім

Жовтою  айстрою  сонце  у  небі  цвіте.
Вересневий  купаж-аромат  на  порозі.
І  життя  набирає  звичний  осені  темп,
Інкрустація  дивна  чекає  за  рогом.

У  реєстрі  осіннім  -  чорнобривців  парад
І  жоржинне  жабо,  хризантем  криноліни.
І  кизилу  підсвітка  прикрашає  наш  сад,
Ще  й  ожинне  намисто  схилилось  уклінно.

Перезрілість  плодів  з  кракелюровим  шармом,
Груш  бурштинність  і  яблук  рубіни.
А  на  небі  розкішні  шифонові  барви,
Серед  них  журавлині  польоти  у  клині.

І  ще  теплим  крилом  пригортає  нас  осінь.
Час  для  роздумів,  час  для  натхнення  приходить.
У  небесну  уважно  вдивляємось  просинь,
Підбираєм  ключі  до  осіннього  коду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847094
дата надходження 04.09.2019
дата закладки 04.09.2019


Luka

Останній день літа

Із  пляжним  піском  
Ретельно  витрясаю
Літо  з  валізи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847005
дата надходження 03.09.2019
дата закладки 03.09.2019


Ганна Верес

Дитинства загадковий світ

Свого  дитинства  книжечку  гортаю,
Де  все  сплелось  у  повісті  одній:
Любов  неперевершена  до  краю,
Свята  і  будні  і  мої,  й  рідні.

Там  тиша  гомоніла  із  вітрами,
А  в  очі  заглядала  неба  синь,
Отарами  тумани  йшли  по  травах,
Пили  краплинки  свіжої  роси.

Струмка  живого  чулось  жебоніння,
Зозулине  над  ним  крихке  «ку-ку»,
Внизу  верби  ледь  вимите  коріння
Й  струмочка  мрія  –  впасти  у  ріку.

Волошки  не  губились  між  колоссям  –
За  руки  взявшись,  кликали  в  танок,
А  неслухняне  геть  моє  волосся
Прикрасив  мною  сплетений  вінок.

Там  жайвір  пісню  підіймав  до  сонця,
А  в  ній  –  усе:  і  плин  мого  життя,
І  сонечко-оленка  у  долоньці,
Готова  до  нових  уже  звитяг.

Туркочемо,  було,  своє  прохання
Майбутнє,  ну,  хоч  трішечки  відкрить:
Звідки  прийде  до  нас  колись  кохання?
А  та  не  хоче  розправляти  крил.

Коли  ж,  нарешті,  вилетить  на  волю,
В  повітрі  пасемо  комахи  слід.
Звідки  ж  могла  дізнатись  та  про  долю?
Дитинства  й  справді  загадковий  світ!
28.08.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846911
дата надходження 02.09.2019
дата закладки 03.09.2019


Микола Карпець))

Проснувся в осені я вже

[b]«Проснувся  в  осені  я  вже»[/b]
[color="#2e03de"][b][i]
Засну  в  останній  вечір  літа
Порину  в  світ  казкових  снів
Де  ще  земля  теплом  зігріта
Де  не  буває  сірих  днів

Засну  в  останній  вечір  літа
Проснуся  в  осені  я  вже
Зелена,  радісна  палітра
Сковзнула  в  травах  десь  вужем

А  їй  на  зміну  темінь  сіра
Хоча,  ще  й  в  літніх  барвах  сад
В  собі  ти  не  буди  і  звіра  –  
Не  вернеш  літечко  назад
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*31.08.19*  ID:  №846989
[/i][/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846989
дата надходження 03.09.2019
дата закладки 03.09.2019


Світлана Семенюк

Два кумедні Жужи

Два  жуки  -  кумедні  Жужи,
Вранці,  стрілись  біля  ружі.
Чемно  привіталися.
До  роботи  взялися.
Потім  чепурилися:
Крапелькою  вмилися.
Назбирали  нектару,
Наварили  узвару.
Стали  пригощатися
Й,  звісно,  вихвалятися:
В  кого,  вуса  більш  великі,
В  кого,  кращі  черевики...

І  зчинили  бійку  Жужи
Та  й  попадали  в  калюжу.
Щиро  так  сварилися,
Ледь  не  потопилися.
Та  уникнули  біди  -  
Повилазили  з  води
Мокрі.  
Вуса  намочили,
Черевики  забруднили...
Нічим  їм  уже  хвалитись,
Довелося  -  помиритись!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845682
дата надходження 21.08.2019
дата закладки 01.09.2019


Світлана Семенюк

Історія з павучком

У  сандалику,  сіренький  павучок
збудував  із  павутиночок  місток.
І  по  ньому  гордо  походжає,
мушок  та  комариків  лякає.
Ще  й  синочка  налякав,
коли  той  сандалик  взяв.

Я  тобі  скажу,  павуче,  так!
В  будівництві  ти  ще  той  мастак.
Тільки  лізь  собі  в  куток  мерщій,
Там  і  вибудуй  місточок  свій.
Бо  сандалики  синок
має  взути  в  дитсадок!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841765
дата надходження 13.07.2019
дата закладки 01.09.2019


НАДЕЖДА М.

До побачення, літо

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bz82HHKrnWY
[/youtube]
Причепурився  літній  день  останній,
Зібрав  в  долоні   залишки  тепла,
Розсипав  його  рано,  на  світанні,
І  прилягла  здивована  імла.

Лилася   тихо  музика  органа,
Заграли  фарби  сонця  звідусіль,
А  літо,  як  красуня  ніжна  панна,
В  душі  моїй  розворушила  біль.

Можливо,  нотка  осені  підкралась,
Та  я  не  плачу,  все  як  є  прийму.
Не  довго   я  вагалась,  усміхнулась,
Та  літо  не  надовго  відпущу.

Знайду  для  нього  місце  в  серці  скраю,
Вдихатиму  зимою,  по  ковтку.
Я  впевнена  і  добре  оце  знаю,
Пройде  не  раз  ще  літо  по  витку...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846707
дата надходження 31.08.2019
дата закладки 31.08.2019


Надія Башинська

НАСНИЛОСЯ МУРКОВІ, ЩО ВІН ВЕЛИКИЙ ПАН…

           Наснилося  Муркові,  що  він  великий  пан.
Отримав  від  нього  диван...  Мурко  бурчав  весь  ранок:
"Намуляв  мені  боки!  Такий  твердий.  Високий!
Нема,  щоб  полежать  м'якенько.  Від  цього  я  й  проснувсь  
раненько."  То  ж  лапою  турнув  того  дивана.
"А  це  що?  Занавіска  рвана?  Негайно  нову  сюди  дайте.  
Несіть  мерщій,  часу  не  гайте,  щоб  затишно  було!  -
кричав,  що  аж  гуло.
-  Хто  на  підлозі  насмітив  й  сліди  від  глини  залишив?
Негайно  все  поприбирайте  й  мені  сніданок  подавайте!
Та  щоб  лосось  та  осетрина,  й  побільше  м'яса  покладіть,
та  й  геть  ідіть!  Лиха  година...  Ніхто,  я  бачу,  не  спішить.  
Я  вас  навчу,  як  в  світі  жить!"
         Аж  тут  взяла  чиясь  рука  того  Мурка  та  й  кинула  у  
двір,  в  траву.  Сидів  там  й  чухав  голову.
Згадав,  як  бігав  по  кімнаті  (у  білій  глині  були  лапи).
Потім  стрибав  по  занавісці.  Гойдався  правим  й  лівим  бо-
ком.  Так  весело  було...  з  підскоком.  Та  й  розірвалась  
ненароком.
Сидів  тепер  і  озирався,  чи  хтось  із  нього  не  сміяв-
ся?  
         Подякуй  цьому  й  ти  уроку  та  подивись  на  себе  збоку.  
Щоб  не  взяла  чиясь  рукай  й  тебе,  як  панича  Мурка.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846702
дата надходження 31.08.2019
дата закладки 31.08.2019


Елена Марс

До осени лишь несколько шагов

До  осени  -  лишь  несколько  шагов.
И  снова  -  неизбежность  листопада.
По-сути  -  есть  в  том  некая  отрада,
Коль  сердце  не  закрыто  для  стихов.  

И  радости  наивной,  и  тоски
Полны  они.  Волнения  разнятся.
Чарует  колдовством  осенний  танец
Унынию  в  погоде  вопреки.  

Пусть  -  пасмурное  небо  от  дождя...  
Но  осени  пора  -  тот  самый  случай,  
Когда  так  ценишь  то,  что  прячут  тучи,  
Когда  душа  на  жизнь  меняет  взгляд...  

Ещё  чуть-чуть  -  и  грозы  за  окном...  
Холодную  тоску  ветра  развеют,  
А  мы  не  ощутим  её.  Теплее,  
Как  только  я  приеду,  станет  дом.  

Светлее  станет...  Веришь  или  нет,  
Я,  кажется,  влюбляюсь  в  эту  осень.  
И  если  вдруг  о  счастье  кто-то  спросит  -
У  бестии  хмельной  найду  ответ.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846554
дата надходження 30.08.2019
дата закладки 31.08.2019


Надія Башинська

ГОРОБЦЯ СПІЙМАЛА КІШКА…

Горобця  спіймала  кішка...  Він  сміється.  От  смішний!
У  зубах  гострих  тримають.  Він  регоче.  Он  який!
"І  чому  отак  сміятись?  Подивлюсь,  що  скажеш  далі,"-
так  подумала  Мурличка  й  ще  міцніш  стисла  зубами.

Горобець  крильми  тріпоче,  ще  сильніш  почав  сміятись.
Кішка  аж  захвилювалась:"Треба  більш  за  нього  братись!"
Ще  міцніш  стисла  зубами,  та  ще  й  лапою  прижала.
Ще  такого  не  ловила,  тому  й  клопоту  не  мала.

Ото  капость!  Звідки  взявся?  Зіпсує  цей  день  чудовий.
Й  тут  подумала:"  А  раптом  горобець  цей  дуже  хворий?"
Рот  роззявила  від  того...  Горобець  злетів  до  неба!
Аж  полегшено  зітхнула,  бо  ж  їй  клопоту  не  треба.

Там  літало  їх  багато,  бо  тривожились.  Зібрались.
Коли  той  смішний  вернувся  -  всі  так  весело  сміялись!
Не  завжди  сміх  допоможе...  То  горобцю  так  повезло.
Та  все  ж,  смійтесь  на  здоров'я!  
                             Щоб  той  сміх  -  лиш  на  добро!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846703
дата надходження 31.08.2019
дата закладки 31.08.2019


Олена Жежук

Сутінки

[color="#000dff"][b][i][color="#001aff"]Лягали  сутінки  у  теплі  трави,
З-за  хмар  дивились  жовті  мідяки.
Останній  промінь  тлілої  заграви
Окреслив  вигин  чорної  ріки.

Солодка  втома  блимала  із  вікон,
Марудні  тіні  шастали  в  кущах.
Якась  пташина  обізвалось  криком,
Голодний  звір  винюхував  свій  шлях.

Тихішав  галас,  та  не  никли    думи,
Душа  ночі  сповідалася    знов.
А  на  терезах  знітилась  від  глуму
По-зрадницьки  
                               обважена    
                                                                 любов.[/color][/i]
[/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846631
дата надходження 30.08.2019
дата закладки 31.08.2019


Евгений Познанский

СКАЗАНИЕ О СВЯТЫХ МУЧЕНИКАХ ФЛОРЕ И ЛАВРЕ

(Память  их  31  Августа  н.ст.)  
Христиане  Флор  и  Лавр  возводят  храм,
Дивный  храм  несуществующим  богам.
Повелел  им  так  правитель  Ликион:
Храм  для  идолов  решил  построить  он.
И  заставил  кроме  согнанных  рабов
Там  работать  всех  свободных  мастеров.
Наблюдает  за  работой  христиан
Сын  жреца  –  голубоглазый  мальчуган.
Отрываясь  от  работы,  молвил  Флор:
«Ты  б,  сынок,  чуток  в  сторонку  отошел.
Мы  вот  камешки  дробим,  в  недобрый  час
Камень  может  отлететь  и  прямо  в  глаз!»
Не  послушался  упрямый  паренёк.
А  от  камня  отскочил  как  раз  кусок,
Туча  маленьких  осколков  поднялась,
И  один  из  них  попал  ребёнку  в  глаз.
Прибежал  на  шум  и  крик    тогда  отец.
Прикусил,  рыдая,  губы  бедный  жрец.
И  ещё  бы,  так  поранился  сынок!
Лавр  сказал:  «Его  спасёт  лишь  только  Бог.
Но  не  лживый,  раззолоченный  кумир,
А  создатель,  сотворивший  целый  мир».
И  тогда  они,  с  молитвою  святой,  
к  ране    мальчика  притронулись  рукой.
И    родился,  силой  созданный  Святой,
Новый  глаз!  Совсем    здоровый,    голубой.
Жрец  воскликнул:    О,  теперь  понять  я  смог,
Кто  есть  истинный,  добро  творящий  Бог!
И  отныне  -  я  и  сам  христианин».
«Я!  и  я»  вслед  за  отцом  воскликнул  сын.
«Вера  в  идолов  ничтожна  и  пуста.
Этот  храм  освятим  именем  Христа!»

Целый  город      был  тем    чудом  потрясён,  
Не  смягчился  лишь  суровый  Ликион.
Он    с  толпой  жестокой  стражи  и  жрецов,
Придал  казни  милосердных  мастеров,
И  жреца,  чей  сын  Святыми  исцелён,
И  ребёнка  –  мальчик  не  был  пощажён.
И  в  колодец  всех  их  бросили  пустой.  
Но  не  этим  я  рассказ  окончу  мой.
Пусть  язычники  лишили  жизни  их  –  
Помнит  Церковь  о  строителях  святых.
В  этот  день,  и  может  даже  в  этот  час  
Молят  Мученики  Господа  за  нас.
Всем  строителям  помощники  они.
Ты  на    церковь  нашу  новую  взгляни,
Ведь  когда  мы  создавали  этот    храм  –
Помогали  и  они,  конечно,  нам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846658
дата надходження 31.08.2019
дата закладки 31.08.2019


Надія Башинська

БОГ РОЗДАВАВ КРАСУ…

         Бог  роздавав  красу...  йшов  по  дорозі.
Побачив  лева.  Ні  перед  ким  той  не  хилився,
а  тут  помітив  Бога  -  й  поклонився.  
Бог  гриву  йому  дав.  Таку  вже  пишну!  Поглянув.
Справді  гарно  вийшло.
         За  левом  Богові  павич  зустрівся.  І  той  від-  
разу  поклонився.
Радів  Господь,  що  є  кому  красу  давати,  став  па-
вичу  хвоста  Він  малювати.  А  в  Бога  є  до  всього  
хист.  То  ж  дуже  гарним  вийшов  хвіст.
         Довгенько  йшов...  Аж  ось  біля  струмка  йо-
му  зустрілась  дівчина  прудка.
Підмалював  Господь  їй  брівці  і  щічки  підрум'я-
нив  тій  дівчині,  щоб  були  ніжними,  як  ягідки  в  
калини.  Дав  стан  гнучкий,  волосся  пишне  ще  й  
квіточок  сипнув  на  сорочину.Сам  порадів  він  за  
дівчину.
А  дівчина-красунечка  в  пошані  все  хилилась.  Ду-
ша  її  від  радості  світилась.  
А  Бог  давав,  давав...  бо  щедрим  був.І  тут  збаг-
нув,  що  меншим  той  мішок  стає,  а  в  світі  ще  ж  
багато  всього  є.
         Ходив  по  світу...  роздавав  красу  деревам  й  
квітам,  морям  і  рікам.  Всіх,  кого  бачив  й  зустрі-
чав,  він  щедро-щедро  наділяв.
Десь  більше,  а  десь  менше.  Всім  дісталось.  Ніщо  
без  Божої  уваги  не  зосталось.  Де  бачив  Він,  що  
зовсім  було  трішки,  там  сили  додавав  чи  молодечо-
го  завзяття.  
В  ялини,гляньте,  яке  плаття.А  в  соловейка  голос...  
Ой  дзвінкий!  А  мудрий  чоловік  який!
         Якщо  комусь  краси  дісталось  небагато,  то  вар-
то  щось  в  собі  хороше  пошукати.  
Бо  знає  кожен,  що  Господь  так  постарався,  щоб  ко-
жен  задоволеним  зостався.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846330
дата надходження 27.08.2019
дата закладки 27.08.2019


Надія Башинська

ПО ДОРОЗІ СЕРПЕНЬ ЙШОВ…

По  дорозі  серпень  йшов  на  світанні.
Він  по  травах  розсипав  роси  ранні.
І  радів,  що  всього  є...  лиш  би  зібрати.
То  ж  дізнатись  захотів,  чи  вміли  дбати?

Кучерявилась  в  траві  рута-м'ята.
Чебрецями  пахне  тут  кожна  хата.
Чисту  воду  пив  джерельну  із  криниці.
Срібла  кинули  сюди  його  зірниці.

Заясніла  ось  в  саду  хата  біла.
Тут  калинонька  рясна  вже  дозріла.
Немов  дівчина-красуня,  у  намисті.
Квіти  є  тут  під  вікном...  та  всі  барвисті!

Зазирнув  в  комору  він.  Що  ж  побачив?
Видно,  люди  тут  жили  неледачі.
Всього  є.  Зуміли  тут  про  все  подбати.
Довелося,  видно,  всім  попрацювати.

Ніби  кликала  його  хата  чиста.
Скатертина  на  столі  тут  барвиста.
Рушник  вишитий.  На  ньому  запашний
коровай,  зігрітий  сонцем...  Золотий!

Ой  щаслива  ж  є  яка  ця  година!
За  столом  зібралась  вже  вся  родина.
Троє  діточок  малих  і  батько,  й  мати.
Серпень  йшов  за  ними  з  церкви  аж  до  хати.

І  світились  лиця  всі,  ніби  сонце.
На  них  серпень  задививсь  у  віконце.
Тепер  вересню  дозволить  панувати.  
Нехай  радість  й  він  несе  у  всі-всі  хати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846328
дата надходження 27.08.2019
дата закладки 27.08.2019


Ганна Верес

Осінню казку лісу я читаю

Осінню  казку  лісу  я  читаю,
Де  все  сплелося:  звуки  і  краса,
І  ясена  –  не  привида  питаю:
«Це  полотно  чудове  хто  писав?
Хіба  не  ти,  художнику,  той  майстер,
Що  фарби  ці  чарівні  позичав?
Поглянь  на  дуба,  он  який  гіллястий,
Тримає  міцно  хмару  на  плечах».

І  той  озвався  голосом  людини:
«То  осінь  вже  заглянула  сюди.
Зраділа  їй  вся  лісова  родина
Й  вітрець,  що  все  колись  тут  посадив.
Тут  золото  вперемішку  з  бурштином  
Милують  око  кожному,  повір,
Он  павучки  сховалися  в  хатини,
Вітання  мишенята  шлють  сові.
А  бачив,  як  уже  порожевіли
Калини  ягідки  он  на  кущі?
Для  мене  ліс  –  не  тільки  моя  вілла  –
Це  свято  і  для  ока,  й  для  душі».

«Твоя?  Мо’,  й  так.  Та  я  не  зазіхаю,–
Йому  кажу,  –  господар  лісу  ти.
Я  тільки  про  одне  тебе  благаю:
Дай  людям  розуму  красу  цю  зберегти!»
15.08.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846222
дата надходження 26.08.2019
дата закладки 27.08.2019


НАДЕЖДА М.

Пригорнусь до тебе ніжно….

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rzu2r2ibiQk[/youtube]


Пригорнусь  до  тебе  ніжно,  літо.
Не  сумуй,  що  твій  короткий  вік.
Все   тепло  у  мене  перелито,
Щедроти  промінчик  ще  не  зник.

Відпускаю  я  тебе  із  вдячністю,
Ти  зробило  скільки  добрих  справ.
Грітимеш  завжди  мене  присутністю.
В  різні  пори,  щоб  промінчик  грав!

Ти  виходь  повільно,  не  вагайся,
Гідна  йде  заміна,  не  сумуй.
Просто  й  легко  зміні  посміхайся,
Ні  про  що  ніколи  не   жалкуй.

Ти  мої  послухай  настанови,
Прийде  твій   квітковий  іще  час.
Буде  тепле  літо  знову  й  знову,
Ми  іще  зустрінемось  не  раз....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846295
дата надходження 27.08.2019
дата закладки 27.08.2019


Катерина Собова

Знову двійка

В    п’ятикласника    Матвійка
Додалося    враз    мороки:
Вдома    всівся,    щоб    зробити
З    української    уроки.

Учень    думав    аж    до    ночі,
Вже    й    не    тямив,    хотів    спати…
Як    професії    жіночі
По    сучасному    писати?

В    школі    дівчинка    -    школярка,
А    на    фермі    -    там    доярка,  
В    інституті    -    інститутка,
Секретар    -    то    секретутка.

Якщо    в    класі    учениці,
То    учать    їх    вчителиці…
Щось    не    так.    Митець    -    мисткиня.
Жінка  –  вчитель?    Вчителиня!

Ось    павук    -    то    павучиха,
А    як    завуч?    Завучиха,
(Вона    -    мамина    свекруха),
А    директор?    Директруха.

Шиє    швачка,    всякий    знає,
Прибирає    санітарка,
В    брата    хімію    читає,
Як    же    правильно?    Хімарка!

В    мами    теж    немає    клепки,  
Бо    не    може    підказати:
Нардепиня,    чи    нардепка?
Як    же    вірно    написати?

Там    сидять    професорині
В    Міністерстві,    як    на    дачі,
Тих    проєктів    наробили,
Що    школярик    ледь    не    плаче.

Бо    вже    збило    з    пантелику
Слово    те    «політикиня»,  
Помилку    зробив    велику,
Написав:    «Вони    всі    -    свині!»

-Накрутили    таке    в    мові,
А    ти,    хлопче,    розбирайся!
Навіть    тато    вже    не    каже:
-Йди    на    вулицю,    пограйся…

Бідні    діти    не    встигають,
Нових    правил    ще    не    знають,
І    не    дивно,    що    Матвійку
Вліплять    знову    жирну    двійку!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846072
дата надходження 25.08.2019
дата закладки 27.08.2019


Надія Башинська

УКРАЇНО МОЯ!

Сл.  та  муз.  Н.  Башинської

Колосяться  жита  в  чистім  полі,
і  калина  в  вікно  заглядає.
Новий  світлий  день  солов'ями
Україна  моя  зустрічає.

         Україно  моя!  Моя  доле!
         Чиста  хвиля  Дніпра...  житнє  поле.
         Ти  у  пісні  дзвінкій,  в  ґроні  калини.
         В  кожній  посмішці  дитини!

Сяє  Київ  ясний  куполами,
плине  велет-Дніпро  ген  полями.
Тут  заслухаюсь  соловейка...
Він  так  любить  вставати  раненько!

         Україно  моя!  Моя  доле!
         Чиста  хвиля  Дніпра...  житнє  поле.
         Ти  у  пісні  дзвінкій,  в  ґроні  калини.
         В  кожній  посмішці  дитини!

Колосяться  жита  в  чистім  полі,
і  калина  в  вікно  заглядає.
Новий  світлий  день  солов'ями
Україна  моя  зустрічає.

         Україно  моя!  Моя  доле!
         Чиста  хвиля  Дніпра...  житнє  поле.
         Ти  у  пісні  дзвінкій,  в  ґроні  калини.
         В  кожній  посмішці  дитини!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846027
дата надходження 24.08.2019
дата закладки 26.08.2019


Олеся Лісова

Твій слід

Як  хочеться  залишити  свій  слід
На  цій  землі,  яку  люблю    до  щему.
Аби  пишнів  кущем  калини  рід,  
А  не  бринів  би  гілкою  окремо.

Здійнятись  в  журавлиному  ключі,
На  чистій  ноті  злинуть  в  піднебесся,
Промінчик  сонця  втримати  в  руці
І  знати  –  він  назавтра  знов  воскресне.

Любистком  зарясніти    у  садку,
Запахнути  у  рідних  чорнобривцях,
Росою  заіскритись  в  колоску
Щедрого  поля  зрілої  пшениці.

Як  хочеться  потрібним  бути  тут.
І  знати,що  життя  пройшло  не  дарма:
Бабусю  внуки    з  нетерпінням    ждуть
І  їхній  сміх  –  твоя  щаслива  карма.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846128
дата надходження 25.08.2019
дата закладки 26.08.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Акварелі осені

За  вікном  кружляє  диво  -  листопад,
Щастя  десь  блукає,  зажурився  сад.
Падають  листочки  з  сумом  до  землі,
Вишиє  сорочку  осінь  для  зорі.

Подарує  радо  усмішку  землі,
Залишить  цілунки  ніжні,  росяні.
Зашепоче  вітер  лагідні  слова,
Полетять  над  світом  осені  дива.

Тихо  пригорнеться  вона  хризантем,
Попаде  неначе  в  розкішний  Едем.
Ляжуть  акварелі,  цвіт  замайорить,
Вже  не  чути  трелі  в  світанкову  мить.

Буде  небо  з  нею  в  парі  танцювать,
А  дрібненький  дощик  на  сопілці  грать.
Подарує  осінь  кольоровий  день.
Накида  у  кошик  ягід  повних  жмень...

Упадуть  додолу  груші  запашні,
Ти  їх  назбираєш,  принесеш  мені.
Будемо  з  тобою  ними  смакувать
Ти  уста  медові  будеш  цілувать.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846175
дата надходження 26.08.2019
дата закладки 26.08.2019


Зоя Енеївна

Вечірнє небо!

Сонце  яскраво-багряне,
Небом  вечірнім
Як  морем,
На  човнику
Пливе,освітлює
Блакить  водяну!
31.05.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842575
дата надходження 20.07.2019
дата закладки 23.08.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

На вірність присягнути Україні

На  вірність  присягнути  Україні  -
Потреба  сьогодення  повсякчас.
Рентгеном,  що  просвічує  людину
Є  совісті  й  сумління  чистий  глас.

На  вірність  присягнути  Україні,
Щоби  зміцнити  український  дух,
Щоб  зберегти  вкраїнськую  родину
І  нації  вогонь,  щоб  не  потух.

На  вірність  присягнути  Україні,
Стражденній  мові,  пісні  бойовій,
Небесній  сотні  і  героям  нині,
Що  захищають  честь  від  ворогів.

На  вірність  присягнути  Україні
Спроможний  у  бутті  лиш  той  народ,
В  якого  в  серці  є  любов  нетлінна
До  Батьківщини  й  пресвятих  свобод.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845809
дата надходження 22.08.2019
дата закладки 23.08.2019


Юлія Ганненко

Знов у нас на грозу в'же небо

Знов  у  нас  на  грозу  в'яже  небо.
І  це  місто  таким  стало  диким.
Як  раніше  жила  я  без  тебе?
Та  й  до  рук  твоїх  все  не  звикну...

Я  по  ранку  досі  все  ховаю  очі.
Я  милуюсь  небом.  Я  милуюсь  містом.
Що  мені  дорожче  :  дні  чи  ночі?
Пам'ять  літ  минулих  спадає  намистом..

Спадає  на  груди,  серце  боїться...
Хіба  так  буває?  Та  вірю  тобі!
Хай  доля  щаслива  з  тобою  наснитья!
Я  впевненіш  потім  піду  по  землі...

Знов  у  нас  на  грозу  в'яже    небо.
Місто  сміється...  Змітає  все  з  ночі...
Я  ,  знаєш,  не  зможу  вже  більше  без  тебе.
Я  більше  без  тебе  і  неба  не  хочу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845925
дата надходження 23.08.2019
дата закладки 23.08.2019


Анна Живаго

Головне- людина… Решта все- фурнітура

Головне-  людина  й  стосунки.  Решта  все-  фурнітура;
Колір  очей,  статура,
Соціальний  статус,  житлова  площа...

Накрапа  дощик.
Вітер  зламав  зонта.
Спомини...
 Власне
Людина  йде  назавжди
І  весь  її  світ  гасне.
І  вже  нічого  не  варте.
Чорно-біла  весна.
Не  смішні  жарти.
 Місто-  пустеля,  де  ти  одна...

Вчасно
Якесь  дитя  вивело  з  забуття:
"Не  п'яць,  все  буде  к'ясно."


 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840777
дата надходження 03.07.2019
дата закладки 20.08.2019


Luka

Вдосвіта

Вдосвіта  сонцю
Кланяються  низенько
Росяні  трави.

Фото  автора

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842337
дата надходження 18.07.2019
дата закладки 19.08.2019


Надія Башинська

ДОБРІ ЗЕРНА

Рясніють  яблука  в  саду,  теплом  налиті.
І  груші  соком  налились,  схилили  віти.
Під  тином  терен  в  колючках...  Розчервонівся.
А  біля  нього  виноград  в'юнкий  повився.

Радів  той  терен:"Он  які!  Вас  доглядають.
Приємно  бачити,  як  всі  про  вас  тут  дбають.
А  я  росту  собі  один,  тин  підпираю.
Уваги  ні  від  кого  я  не  мав  й  не  маю.

Щоправда,  і  мене  зірвуть,  якщо    потреба.
Важливо  кожному,  щоб  він  комусь  був  треба."
А  нам  навчитися  б  радіть  всім  в  того  терна.
Мабуть,  для  цього  й  сіяв  Бог  ті  добрі  зерна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845348
дата надходження 17.08.2019
дата закладки 18.08.2019


majra

Не стукайте, літа, в мої ворота

Не  стукайте,  літа,  в  мої  ворота,
Забудьте  стежку  у  мої  сади.
Верхівки  вкрила  перша  позолота,
Але  ж  то  сяють  -  золоті  плоди.

І  павутинки  бабиного  літа,
Між  айстрами  яскравими  бринять.
Печаль  осінню  розганяє  вітер,
А  жайвір  просить  літо  зачекать.

Не  поспішати  у  краї  далекі,
Подарувати  сонця  благодать!
Хоча  вже  й  ходять  по  стерні  лелеки
І  ластівки  про  вирій  гомонять.

Не  стукайте  дощі  в  моє  віконце,
Немало  сліз  колись  я  пролила.
Хай  світить  ще  в  моєму  серці  сонце,
Щоб  я  в  цю  мить  щасливою  була!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845171
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 18.08.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Щоб бути щасливим

Життя  дає  уроки  часто,  
І  не  завжди  воно  цукати.
Не  треба  бігати  за  щастям,
Не  треба  скрізь  його  шукати.

Але  щасливим  бути  можна.
Виховуй  в  собі  волю,  стійкість.
Щоб  день  був  позитивний  кожний,
Твори  добро,  не  скверносій  ти.

Депресіям  не  піддавайся,
Зітри  погане  все  на  порох.
Ніколи,  друже,  не  здавайся.
Побачиш:  щастя  зовсім  поруч.

Усе  душевне,  і  духовне
Старайся  у  собі  розкрити,
Щоби  було  життя  змістовне,
Будь  щирим,  вчись  людей  любити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845426
дата надходження 18.08.2019
дата закладки 18.08.2019


ГАЛИНА КОРИЗМА

МІЙ КОРАБЛИКУ

🌊⛵🌊
Біля  мене  тобі  затишно,  мій  кораблику,  в  тихій  гавані.
Біля  мене  тобі  спокійно...  Заблудився  в  далекім  плаванні.
І  крізь  шторми,  і  крізь  тумани  у  безкрайніх  безмеж  просторах
Відшукав  ти  маяк,  що  світить  в  полум'яних  вогнях-узорах.
 
А  позаду  у  тебе  море  і  покреслені  дні  в  круговерті.
А  попереду  в  тебе  берег,  чай  гарячий  і  легкість  в  серці.  
Не  спитаю  тебе,  не  раню...  притулюся,  як  сіра  кішка,
Біля  тебе  тепер  надійно,  є  ласкава  взамін  усмішка.
 
У  мовчанні  цілуються  думи,  у  любові  душа  говорить...
А  надворі  осінній  вечір,  заглядають  у  вікна  зорі.
Опадає  пожовкле  листя  і  свіча  на  столі  багряніє,
Біля  нас  поселилося  щастя  -  золоте...  І  ще  кажуть:  «Осіннє».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845044
дата надходження 14.08.2019
дата закладки 15.08.2019


НАДЕЖДА М.

ОСІННЯ НЕЗАБУДКА

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_t_kD4wAUjQ[/youtube]

Скидають  квіти  свій  наряд,
Хто  зрозуміє  їхній  смуток?
І   рідшим  став  тепер  їх  ряд,
Давно  пройшов  час  незабудок.

Краса  продовжує  ще  жить:
Цвітуть  квітки  ще  запізнілі,
Ще  можуть  літо  зупинить,
Бо  до  тепла  не  збайдужілі.

Та  на  губах  вже  інший  смак,
Ніжніші  пахощі,  ніж  літні.
Мабуть,  це  осінь  пахне  так,
Вкрапляють  сум  так  непомітно.

Та  про  весну  я  пам"ятаю,
Ти  дарував  колись  мені.
До  серця  квітку  пригортаю.
Я  вдячна  так  отій  весні...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845103
дата надходження 15.08.2019
дата закладки 15.08.2019


Катерина Собова

Знайшов вихiд

Лікар    Яну    у    рецепті
Не    забувся    прописати:
«Чистої    води    два    літри
За    день    треба    випивати».

-Я    вже    пробував,  не    можу
Рідину    насильно    пхати,,,
Гаркнув    лікар:    -Ви    повинні
Самі    вихід    тут    шукати!

Через    місяць    Ян    приходить:
-Лікарю,    вдалось    з    водою,
Бо    цей    спосіб    не    підводить
І    я    справився    з    собою.

Звечора    стакан    горілки
Одним    залпом    випиваю,
Заїдаю    оселедцем
І    відразу    спать    лягаю.

А    вже    зранку    організм    мій
Сам    цю    воду    вимагає:
До    півдня    моя    утроба
Цих    два    літри    поглинає.

Метод    вірний    і    надійний,
Тут    нема    вже    що    казати,
Можете    тепер    всім    хворим
У    рецепт    його    писати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845078
дата надходження 15.08.2019
дата закладки 15.08.2019


Ірин Ка

Мовчання

Мовчання  -  золото  в  кредит,
Стосунків,  дружби  реквізит.
У  серці  схований  дукат
Із  гаслом:  Все  без  переплат...

Мовчання  -  щит  і  разом  меч,
Холодна  зброя  ворожнеч.
Мов  обладунки  для  думок.
У  забуття  маленький  крок...

Мовчання  -  кара,  часом  дар,
Рятунок  чи  важкий  тягар.
Байдужості  зручне  взуття,
Чиєсь  на  паузі  життя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845010
дата надходження 14.08.2019
дата закладки 14.08.2019


Ганна Верес

У осінь ранню літо заблукало

У  осінь  ранню  літо  заблукало.
В  тумани  сірі  ранки  одягло
Та  й  попливло  хмаринкою  над  краєм,
Скупало  ліс  і  поле,  і  село.

Посмакувавши  росами  рясними,
Трава  стрічала  промені  ясні.
Тепло  весняне  й  сонечко  їй  снилось,
Хоч  не  лились  так  весело  пісні.

Ще  осінь  килимків  не  простеляла,
Але  кленкам  придбала  помаранч,
Насіяла  масляток  на  поляни,
Де  грибники  збиралися  на  ланч.

Берізки  в  сукнях,  мов  стрункі  дівчата,
Дарують  згубу-посмішку  вітрам,
Тепер  ось  грибників  прийшли  стрічати,
А  стрілась  дивна  осені  пора.  

Клини  ще  не  тривожать  журавлині
Високе  небо  й  рівновагу  душ,
Та  вже  вдяглась  у  кетяги  калина,
Всіх  ваблячи  у  лісі  і  в  саду.
7.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844951
дата надходження 13.08.2019
дата закладки 14.08.2019


Надія Башинська

ЛІТО

Сіло  спочити  на  березі  річки  літо.
Верби  схилили  у  тихім  поклоні  віти.
Барвами  грають  навколо,  радіють...  квіти.
Стихли  в    воді  малі  рибенята,  як  діти.

Мов  до  причастя  стали  берізоньки  милі.
Золотом  сяють  промінчики  сонця  в  хвилі.
В  травах  шовкових  притих  розбишака-вітер.
Легким  крилом  він  усі  тут  тривоги  витер.

Хмарка  малесенька,  ніби  панама,  біла.
Літо  спочине...  Ой,  як  розправить  крила!
Парусом  стане  їй  вітер  прозорий,  сильний.
Літо  потішить  легкий  той  політ  їх  вільний.

Сіло  спочити  на  березі  річки  літо.
Верби  схилили  у  тихім  поклоні  віти.
Личко  рум'яне,  а  в  усмішці  ніжній...    ласка.
Літечко  тепле    насправді  -  чарівна    казка!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844991
дата надходження 14.08.2019
дата закладки 14.08.2019


Катерина Собова

Дитяча дискусiя

Після    танцю    в    дитсадочку
Діти    пісню    ще    співали,
Потім    грались    у    пісочку
І    серйозно    розмовляли:

-А    кого    ти    більше    любиш?-
Запитав    Яшко    Аглаю,-
Санта    Клауса    живого,
Чи    святого    Миколая?

-Дід    Мороз    нічим    не    гірший,-
Заперечила    Яринка,-
Подарунки    в    нього    більші  –
Він    кладе    їх    під    ялинку.

-Ти,    Яринко,    ще    дитина,-
П’ятирічна    каже    Рая,-
Бо    святого    Валентина
Я    найбільше    поважаю.

Запитай    он    у    Маринки  –
Мене    панною    всі    звали
І    найкращі    валентинки
Всі    мені    подарували!

-А    мені  –  не    так    важливо,
Головне,-    пищить    Дарунька,-
Щоб    це    був    мужик    хороший
І    приносив    подарунки!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844592
дата надходження 10.08.2019
дата закладки 13.08.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Не спокушай

Не  спокушай  мене,  не  спокушай.
Цей  фарс  сьогодні  недоречний.
Не  мрій  про  зустрічі  нічні  потай,
Проймає  звуків  суперечка.

Не  спокушай  мене,  не  спокушай,
Стихає  музики  причуда.
За  вітром  котиться  сухий  курай
У  коливаннях  амплітуди.

Не  спокушай  мене,  не  спокушай.
Мара  це  в  опустілій  залі.
Вже  сонця  сніп  приліг  на  виднокрай,
І  доль  розписані  скрижалі.

Не  спокушай  мене,  не  спокушай.
Ілюзії  проходять  з  часом.
Хоч  припікає  туги  вогнеграй,
Черниця-ніч  блукає  в  рясі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844792
дата надходження 12.08.2019
дата закладки 13.08.2019


Олена Жежук

ДОРОГА

[color="#1512b8"][b][i]А  вже  заглянув  серпень  у  стодолу,
А  ти  ідеш,  як  і  сто  літ  тому,
Ішов  твій  прадід  по  зеленім  полю
Напитися  і  меду,    й  полину.

Ще  все  твоє  –  це  небо,  це  роздолля:
Ще  плачеться  й  сміється  теж  усмак.
Ще  йдуть  услід  Надія,  Віра,  Воля,
А  у  душі  співає  сонцю  птах.

Отак  ідеш  -  торуєш  шлях  свій  вперто,
А  до  чола  то  зливи,  то  сніги...
Та  ти  ще  літо!  
І  таки  далеко  
До  обрію.  
Ще  вистачить  снаги.  [/i]
[/b][/color]


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844728
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 13.08.2019


Ганна Верес

Верховину нічка вкрила

Верховину  нічка  темна  вкрила,
Зорі  не  сміялися  згори,
І  дірявлять  ночі  темні  крила
Гостроверхі  хлопці-явори.
Нічка  ті  дерева  колисала,
Загортала  гілля  в  дивні  сни,
Стежку  ранку  росяну  послала,
Дощиком  щоб  він  заморосив.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844852
дата надходження 12.08.2019
дата закладки 13.08.2019


Надія Башинська

ОЙ, ЩО ЗА МАМА? (-)

Сл.  та  муз.  Н.  Башинської

Розспівалися  в  садочку  солов'ята,
Викликає  мене  милий  погуляти.
Викликає  мене  милий  у  садок,
Дуже  хочу  чути  його  голосок.

         Соловейки,  солов'ї!  
         На  гуляночку  б  мені.
         Соловейки,  солов'ята!  
         Не  пускає  мене  мати.

         Ой,  що  за  мама?  Відпусти!
         Бо  ж  якою  була?  Пригадай  ти.
         Ой,  що  за  мама?  Відпускай!
         Хай  іде  доня  у  зелений  гай.

А  у  гаю,  а  у  гаю  на  галяві,
Всі  русяві  гарні  хлопці  та  чорняві.
А  один  із  них  білявий  та  стрункий.
Дуже  хочу,  щоб  той  хлопець  вже  був  мій!

         Соловейки,  солов'ї!  
         На  гуляночку  б  мені.
         Соловейки,  солов'ята!  
         Не  пускає  мене  мати.

         Ой,  що  за  мама?  Відпусти!
         Бо  ж  якою  була?  Пригадай  ти.
         Ой,  що  за  мама?  Відпускай!
         Хай  іде  доня  у  зелений  гай.

А  що  далі  воно  було?  Відгадайте!
Лиш  почула  моя  мама  музикантів,
То  ж  до  ранку  танцювала  там  сама.
А  для  нас  тут  сяяла  ясна  зоря.

         Соловейки,  солов'ї!  
         з  милим  хороше  мені.
         Соловейки,  солов'ята!  
         Відпустила  мене  мати.

         Якщо  ти  мама...  Відпускай!
         Хай  іде  доня  у  зелений  гай.
         Бо  така  мама  -  просто  рай.
         А  хто  хоче  таку  тещу...
                                             Пошукай!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844912
дата надходження 13.08.2019
дата закладки 13.08.2019


Ольга Калина

І знову дощ

І  знову  дощ..  Іде.  Періщить.
По  шибці  дзвінко  стукотить.
Дедалі  дні  все  холодніші
І  час  швидесенько  летить  .  

І  знову  дощ..  Сумує  літо,
Туманом  стелиться  щодня.
Зібрали  у  стодоли  жито,  
А  в  полі  лиш  одна  стерня.  

І  знову  дощ..  А  слідом  осінь
Вже  скоро  ступить  на  поріг.
Закриють  хмари  синю  просинь,
Заплаче  небо  угорі.  

І  вдалині,  за  небокраєм,
Відлунням  дзвінким  голосним,
«  Курли»  -  далеко  пролунає  –
Сумні  журавок  голоси.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844834
дата надходження 12.08.2019
дата закладки 13.08.2019


Надія Башинська

СЛАВА УКРАЇНІ!

Найдорожча  в  світі,  кожному  до  серця
його  земля  рідна,  де  напивсь  з  джерельця.
А  для  нас  найкраща  наша  Україна.
Світла  і  весела...  Є  вона  -  єдина!

         Зоре  наша  ясна,  сонячна  перлино.
         Ми  всі  тебе  любим,  ненько-Україно!
         Ти  блакитно-жовтим  заквітчалась  цвітом.
         "Слава  Україні!"  -  хай  летить  над  світом.

А  у  вишиванках...  ой,  яка  ж  ти  славна.
Всі  про  тебе  кажуть,  що  ти  дуже  гарна.
Дзвін  церков  до  неба  тут  несе  молитву,
в  ній  подяка  Богу  за  доленьку  світлу!

         Зоре  наша  ясна,  сонячна  перлино.
         Ми  всі  тебе  любим,  ненько-Україно!
         Ти  блакитно-жовтим  заквітчалась  цвітом.
         "Слава  Україні!"  -  хай  летить  над  світом.

Найдорожча  в  світі,  кожному  до  серця
його  земля  рідна,  де  напивсь  з  джерельця.
А  для  нас  найкраща  наша  Україна.
Світла  і  весела...    Є  вона  -  єдина!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833418
дата надходження 20.04.2019
дата закладки 20.04.2019


Юлія Ганненко

покладіть цукерку до кави

Покладіть  цукерку  до  кави!
Я  солодке  не  їм,  хай  буде.

Хай  за  просто,  заради  забави...
Хоч  на  мить  його  серце  забуде....

Хоч  на  мить  життям  посмакую,
Бо  із  ним  -  мовби   з  перцем  чилі.

Я  із  ним  любить  ризикую,
Та   без  нього  тепер  вже  не  вмію...

Покладіть  цукерку  до  кави...
Не  смакуйте  життя,  а  їжте!

Не  за  просто,  й  не  ради  забави
Він  в  мені  полюбив  мої  вірші...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831148
дата надходження 31.03.2019
дата закладки 31.03.2019


Ганна Верес

Коли людина підлістю хворіє

То  найстрашніша  із  усіх  хвороб,
Коли  людина  підлістю  хворіє.
Вона  потоне.  Не  врятує  і  паром,
Бо  простір  водяний  під  ним  міліє.

Він  осідає  аж  на  саме  дно,
Безпекою  не  стане  він  для  тебе,
Й  лишається  в  житті  лише  одно  –
Надія  й  допомога  Божа  з  неба.

А  щоб  здобути  той  імунітет,
Що  не  дозволить  підлістю  хворіти,
Собі  візьми  за  правило,  просте,  –
Жити  по  совісті  і  душу  ближнім  гріти. 27.11.2013.

Ганна  верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830744
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 28.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Отих думок розпалене багаття

Отих  думок  розпалене  багаття
Гарячим  подихом  до  нього  вилось.
Бентежило  в  душі  табу  сум*яттям,
Крутилась  курява  від  вітровію.

-  Торкнутися  б  жаринкою  любові,
Теплом,  щоб  висушити  сліз  утому,
І  не  завдати  порухами  болю,
Долати  разом  довгі  нині  тори.

І  щоб  оте  багаття  не  згасити,
Додала  б  легкі  ніжності  іскринки,
Вогнем  наповнила  б  кохання  силу,  -  
Так  мріяла  жіноча  половинка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830661
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 28.03.2019


НАДЕЖДА М.

Невже війна вже закінчилась?

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Bu4vudzClm4[/youtube]

Війна  -  це  біль  людський  і  сльози,
І  сотні  тисячі  смертей.
Однак,  весна  все  ж   на  порозі,
Неначе  в  вигляді  гостей.

Невже  її  тут  не  чекали,
Умішки  де  і  радість  лиць?
Хіба  кудись  знов  заблукала,
Як  це  було   давно,  колись?

Десь  чути  постріли,  ридання,
Несамовитий  крик  людей.
Та  у  весни  -  своє  завдання:
Недосипатиме  ночей.

Вона  ж  прийшла,  не  забарилась,
Взялась  до  справ,  не  спочивать.
Зітхнула  важко..помолилась,
Давай   природу  рихтувать.

Війна  іде,  ця  ненависна,
І  кожен  крок  -  це  втрати,  біль.
Весна,  немов  би  тут  навмисне
Квітки  розкидала  навкіль.

І  вперемішку  сльози,  горе,
Цвітіння  квітів  весняних.
А  сліз!  А  сліз!  -   безкрає  море,
У  нім  би  ворогів  втопить  усіх.

На  фоні  крові -цвіт  прекрасний,
Червона  квітка  розцвіла.
А  сонце,  сонце!  Світить  ясно..
Невже  закінчилась  війна?







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830551
дата надходження 26.03.2019
дата закладки 26.03.2019


Виктория - Р

Ти жінка!

Ти  жінка  козирної  масті,
Ти-зваба  й  спокуса  моя.
Любити  тебе-вже  є  щастям!
Тобою,живу  лише  я!

Ти  жінка,ти  світла  година
Ти  спокій  блаженний  душі.
У  серці  моєму  єдина,
Життя  мого  світлий  рушій.

Ти  жінка,ти  сила  тяжіння
Ти  сонечко  ясне  між  хмар...
Ти-сон,та  моє  видіння,
Ти  солод  та  мій  нектар.
19  03  2019  р
Вікторія  Р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830071
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 23.03.2019


Надія Башинська

КРАПЛИНКИ ДОБРОТИ

Краплинки  доброти  розсипали  дощі  
на  квіти,  на  траву  й  калинові  кущі.
Веселочка  ясна  в  них  барвами  цвіте,
і  весело  сміється  сонце  золоте.

         Краплинки  доброти,  краплинки  доброти...
         розсипали  навкруг  рясні  дощі.
         Краплинки  доброти,  краплинки  доброти  -
         у  цьому  світі  є  і  я,  і  ти!

Ми  будемо  разом  щасливим  дням  радіть
із  сонечком  ясним,  що  вміє  всіх  любить.
Дарує  нам  воно,  немов  дзвінкі  пісні,
краплинки  доброти  -  промінчики  ясні.

         Краплинки  доброти,  краплинки  доброти  -
         промінчики    оті...    такі  дзвінкі!    
         Краплинки  доброти,  краплинки  доброти  -
         у  цьому  світі  є  і  я,  і  ти!  

Розсіємо  і  ми  краплинки  доброти,
щоб  світ  навколо  нас  міг  барвами  цвісти.
Вони  зуміють  всіх  і  в  холоди  зігріть,
бо  добротою  світ  уміє  говорить.

         Краплинки  доброти,  краплинки  доброти...
         розсипали  навкруг  рясні  дощі.
         Краплинки  доброти,  краплинки  доброти  -
         у  цьому  світі  є    і  я,  і  ти!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829973
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 23.03.2019


Ганна Верес

Коли душа стоїть на роздоріжжі

Коли  душа  стоїть  на  роздоріжжі
Й  чека  від  тебе  відповіді  світ:
«Ти  з  тими,  хто  без  міри  множить  збіжжя?»
«З  моїм  народом,  –  я  даю  одвіт,  –
Бо  я  і  є  краплинка  та  маленька,
Народне  море  з  мене  вироста.
Для  мене  Україна  –  друга  ненька.
Собі  хто  зрадив,  зрадить  і  Христа!»
19.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829904
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 23.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Весняна палітра

У  весни  палітра  свіжо-чистих  фарб.
Розливає  купіль  синь  небесна.
І  пливе,  і  осяває  сонцедар,
Виграють  промінням  теплим  жести.

Від  метаморфоз  весняних  блиск  в  очах,
Юна  зелень  і  фіалок  першість.
І  несе  на  крилах  нас  кохання  птах,
І  цілунки  ніжні,  ніби  перли.

Логотип  весняний  -  з  пахощами  трен.
Ллється  у  повітрі  фреш  любові.
У  природі  березневих  барв  є  бренд,
Пагін  почуттів  квітує  знову.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830101
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 23.03.2019


Юлія Ганненко

Розфарбуй моє місто, художник!

Розфарбуй  моє  місто,  художник!
Хай  фарби  стікають  по  стінах!
Хай  тепле  проміння  заливає  у  зливу  лиху!
Хай  у  зорях  яскравих  сніжні  й  срібні  повір'я
Затанцють,  мов  щастя,  і  на  моєму  даху...

Розфарбуй  мої  вікна,  ніби  із  них,  як  завджи,
Знов  сміються  мені  його  добрі  і  щирії  очі.
Намалюй  мені  світ,  у  якому  не  буде   біди,
Де  ввімку  собі   день  серед  найдовшої  ночі...

Намалюй  мені  посмішки,  щирі  обійми  і  руки  ,
Щоб  вони  пеленою  ховали  від  болю  і  зла,
Щоб  вони  рятували  від  щему  сердечного  муки.
Й  розліталась  по  світу  від  спалищ  минулих  зола.

Намалюй  цуценят  і  дітей...От  там  радості  сила!
Щоб  до  сліз,  щоб  аж  душу  мені  стрепенуло!
Намалюй   мені  рідних,живих...  І  тих,  що  не  долюбила...
Намалюй  ,  що  важливим  було,  а  я  просто  того  не  збагнула....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829397
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 23.03.2019


Юлія Ганненко

Мені болить душа

Мені  болить  душа.  Зніміють  всі  думки.
Лиш  тихий  поступ  болю  і  жалю.
На  чистім  аркуші  малюю  я   квітки
Не  фарбою.  А  блиском  кришталю.

І  цвіт  завмер.  І  той  кришталь  гарчить,
Мов  тигр.  Мов  звір,  вгризається  в  слова.
А  в  серці  щось  так  жалібно  кавчить.
Душа  німа.Болить  лиш  голова.

З  багряним  келих,  мов  нема  жалю.
Не  розумію,  що  з  тобою сталось?
Я  ще  твою  печаль  в  тобі  люблю:
В  тій  глибині  світанки  ще  зостались...

Малюю  я  відлуння  самоти.
Частую  аркуш  променями  скла.
Моєму  серцю  не  наснишся  ти.
Тобою  відболіла,  віджила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829478
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 23.03.2019


Юлія Ганненко

Якось так спокійно на душі

Якось  так  спокійно  на  душі:
Тихо,  трепетно  і  трішечки  печально...
В  голові  поснули  всі  думки,
Мрії  всі,  й  любові  мої  дальні..
Ви  десь  там,  де  небо  моє  плаче,
Де  зірки  мої  танцюють  вальс.
Ви  -  не  мій.  І  на  землі  неначе
Знов  роса,  мов  нежива,  без  Вас.
Ви  -  не  мій  .  І  тільки  теплий  вітер
Дотики  лишає  на  губах,
Якось  дивно  розквітають  квіти
У  моїх  розніжених  руках.
Зоредивно  сяють  поцілунки,
Пдаровані  мені  від  Вас.
Хай  були  це  давні  подарунки,
Але  знов  життя  живе  без  нас!
„Вас  люблю!”  –  шепоче  моє  серце.
Розум  каже  :  „Ні,  то  не  любов”.
Пам'ять  же  кричить  услід  :  „Воскресни!”
Лише  біль  бунтує  мою  кров.
Біль,  що  розриває  душу  тишею,
Облива  гарячою  смолою.
Хай  ще  довго,  та  чекати  мушу  я
Щастя,  що  покличе  за  собою!
Щастя,  що  обійме  і  прикриє,
Знищить  весь  мій  біль,  мою  печаль...
Щастя,  що  в  житті  мені  відкриє 
Лиш  любові  безконечну  даль!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829769
дата надходження 20.03.2019
дата закладки 23.03.2019


Юлія Ганненко

Я не стала для тебе долею

Я  не  стала  для  тебе  долею,
І  любов'ю  твоєю  не  стала.
І  втікала  я  сонячним  полем
Від  обіймів  твої  ласкавих.

Теплим  променем  серця  нам
Пронизало,  мов  стрілами  дикими...
Я  тонула  в  твоїх  очах:
Ми  були  немов  би  безликими!

Лиш  душа  пашіла  і  рвалася:
Мало  місця  здавалось  їй!
Так  вона  ,  та  душа,  й  зосталася
В  тих  полях  ще  юнацьких  мрій.

Там  зостався  і  весь  мій  біль:
Покотився  дібровами,  лугами...
Мов  з  моїх  дівочих  надій
Хтось  та  й  виорав  серце  плугами....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829859
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 23.03.2019


Наталя Данилюк

Щаслива…

[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/7/98/677/98677133_41326600x400.jpg[/img]  [img]http://lh3.googleusercontent.com/-4TtOJsEd3gQ/VCgGq6vXESI/AAAAAAACUlE/CI9Opqs9UUk/w426-h639/70zSr.jpg[/img]  [img]http://data3.whicdn.com/images/61639558/original.jpg[/img]  

А  знаєш,  як  здорово  –  бігти  отак  навпростець,
Ловити  у  пазуху  срібло  дзвінких  зорепадів
І  чути  ритмічне  відлуння  щасливих  сердець,
І  знати:  ніщо  нам  не  стане  тепер  на  заваді!..

А  знаєш,  як  добре  торкатись  чиєїсь  руки,
Немов  ненароком,  самісіньких  кінчиків  пальців…
А  потім  нащупати  пульс  на  зап’ястку  чіткий
І  десь  загубититись  в  обіймах  нічних  декорацій.

І  впасти  у  трави,  обкурені  хмелем  терпким,
Налиті  молочним  туманом  липневої  ночі…
Крутити  на  палець  зі  стебел  тонкі  завитки,
На  мапі  небесній  тлумачити  зорі  пророчі.

І,  тикнувши  в  небо,  раптово  зрадіти:  ”Он  я  –
В  сузір’ї  Північної  Риби,  окрай  Андромеди!..”.
І  чути,  як  дихає  знизу  протяжно  земля,
Як  трави  тяжіють  у  росах,  мов  змочені  дреди…

Як  тіло  стає  невагомим  і  пнеться  увись,
Вростає  у  небо,  пускає  коріння,  мов  щепа…
Коли  ж  усміхнешся,  тобі  прокричати:  “Дивись!”  –
І  в  поруху  вуст  упіймати:  “Щаслива  дурепа…”.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591061
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 18.03.2019


Надія Башинська

Я ВИТРУ ТВОЇ СЛЬОЗИ!

         Не  плач...    сльози  твої  не  дощові  краплини,  
що  сили  додають,  поля  оросять.  
Не  плач...    сльози  -  гіркі,  не  тільки  в  холоди  
морозять.
Ще  не  було,  щоб  у  житті  вони  комусь  допомагали.  
Завжди  гірчило  там,  де  сльози  проливали.
         Не  плач...  А  краще  посміхнися.  Усмішка  радо-
сті  додасть.  На  світ  мій  подивися!  
Для  тебе  сонце  сходить  тут,  для  тебе  світ  весь  
розцвітає,  і  роси  падають  в  траву.  Тут  Я  є!
         Не  плач...  Кажеш,  гриміли  грози?  Я  витру  твої  
сльози!
А  гроз  моїх  не  бійся,  в  них...    веселок  ясних  барви  
грають.
А  ті,  що  на  Землі  -  спиню.  Я  знаю:  це  вони  тебе
лякають.
         Розправить  крила  новий  день,  засвітиться  і  
заясніє.  Ти  ж  знаєш,  що  щасливий  той,  хто  вірити
й  любити  вміє!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829503
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 18.03.2019


Luka

Перші цілунки

Перші  цілунки  
сонечка  весняного  -
пилком  золотим.

Фото  автора

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829506
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 18.03.2019


КВолынский

Не покидай…

Не  покидай,  не  відпусти,  
Не  стань  сама  рабою!
Приворожила  словом  ти,
Привабила  собою.

В  твоїх  очах  вселився  сум
І  серденько  страждає…
Горить  душа  –  натхненням  дум,
Тай  піснею  ридає;

Душа  від  ніжності  зорить
Й  сама  того  не  знає:
То    в  чарах  осені  тремтить,
То  взимку  –  запалає;  

В  печалі  гине  і  не  спить,
Цей  сум  сховать  не  вміє...
І  благо,  що  в  весняну  мить  –  
Вся  квітне  й  зеленіє.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829446
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019


ГАЛИНА КОРИЗМА

МИЛІШЕ, ТАМ ДЕ НАРОДИВСЯ

Пройтися  б  стежкою  між  трав,
Вдихнути  свіжого  повітря
І  поміж  лагідних  уяв  -
Зайти  до  рідного  подвір’я.

Там  батько  лагодить  косу.
-  Дивись,  дитино,  не  торкнися!
Клепає  пісню  голосну,
Де  «дзінь-дзелень»    переплелися.

А  я  все  слухаю  його,
Присівши  на  пеньок  від  зруба.
Дивлюсь  на  змочене  чоло
Ще  з-під  густого,  в  хвилях,  чуба.

Заснув  під  лускіт  вітерець  
На  яблуневім  верховітті.
Зелених  яблучок  -  вінець
Згубили  в  китицях  суцвіття.

А  мати  з  стайні  вечерком
(Немов,  морозиво  з  вершками)
Несе  в  горнятку  молоко  -  
Кортить  напитися  вустами.

Відкрила  очі  -  чужина,
Далекий  спогад  розчинився...
В  Мадрид  навідалась  весна.
Миліше  там,  де  народився.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829103
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 17.03.2019


Надія Башинська

ОЙ НА ОЗЕРІ… ОЙ НА СИНЬОМУ…

Ой  на  озері...    ой  на  синьому...    плавав  лебідь  білий
із  лебідкою  білокрилою  був  такий  щасливий.

А  на  березі  під  вербичкою  з  козаком  дівчина.
А  до  явора  нахилилася  у  цвіту  калина.

Прикривав  крилом  лебідь  білий  той  та  й  свою  лебідку.
Обнімав  козак,  цілував  козак  дівчиноньку-квітку.

Нема  лебедя,  нема  білого...  злинув  аж  за  хмари.
Залишив  козак  молодесеньку...    ту,  що  є  до  пари.

Ой  ви,  людоньки,  що  ж  це  коїться?!.    Де  ж  та  світла  днина?
Шумить  явір  лиш  і  гірчить  тепер  солодка  калина.

Залишилася  одинокою  чом  мала  лебідка?
Чому  журиться  біля  неї  тут  дівчинонька-квітка?

Біда,  людоньки...    Біда,  ріднії,  та  й  у  нашій  хаті.
Треба  дружно  нам  її  силою  з  дому  проганяти.

Хай  повернеться  до  лебідоньки  лебідь  білокрилий.
А  до  дівчини  молоденької  той  козак  щасливий!

Ой  на  озері...  ой  на  синьому...    знов  є  лебідь  білий.
Із  лебідкою  білокрилою  в  парі  він  щасливий.

А  на  березі  під  вербичкою  з  козаком  дівчина.
А  до  явора  нахилилася  у  цвіту  калина.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829364
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019


Елена Марс

Года всё растут и растут - убывая

Года  всё  растут  и  растут  -  убывая...  
Логичности  этой  нельзя  избежать.  
Так  мало  осталось...  Так  мало  до  мая,  
В  котором  сотрутся  мои  сорок  пять.

А  я  ещё  помню  свои  восемнадцать.
Тот  день  незабвенный  и  яркий  -  во  мне...  
Тогда  так  хотелось  и  петь,  и  смеяться,  
В  счастливой  и  звонкой  такой  суетне.

Ни  ноша,  ни  крест  не  давили  на  крылья.  
Не  собран  ещё  был  в  то  время  багаж,  
Но  годы  всего  по  чуть-чуть  накопили.  
Возрос  незаметно  и  лет  моих  стаж.  

Сравнимы  ли  даты,  сравнимы  ли  чувства!..  
Огромный  теперь  между  ними  разрыв!  
О,  как  же  не  хочется  думать  о  грустном,  
Но  годы  летят  -  будто  камни  с  горы...  

Чем  дальше  -  тем  меньше  похожи  на  праздник
Те  даты.  А,  может,  не  помнить  тех  дат,  
Где  радость  -  фальшива,  где  я  -  безучастна,
А  взмах  моих  крыльев  -  паденьем  чреват.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829197
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 17.03.2019


Надія Башинська

ЯКЩО З СОВІСТЮ ТОРГУВАТИСЯ…

Чути  серця  стук:  
 "Тук-тук-тук!  Тук!  Тук!"
Це  співає  так  душа.
Не  потрібно  їй  ні  мільйон,  ні  два,
хоч  не  має  ні  гроша.

         Вміє  весело  вона  сміятися.
         І  не  треба  їй  платить.
         Якщо  з  совістю  торгуватися  -
         кожен  знає,  як  душа  болить.

Чути  серця  стук:  
 "Тук-тук-тук!  Тук!  Тук!"
Це  говорить  так  душа...
Є  безцінною  вона  й  вільною,
хоч  не  має  ні  гроша.

         Вміє  весело  вона  сміятися.
         І  не  треба  їй  платить.
         Якщо  з  совістю  торгуватися  -
         кожен  знає,  як  душа  болить.

Чути  серця  стук:  
 "Тук-тук-тук!  Тук!  Тук!"
Це  радіє  так  душа.
Бо  є  світлою  і  привітною,
хоч  не  має  ні  гроша.

         Вміє  весело  вона  сміятися.
         І  не  треба  їй  платить.
         Не  торгуються...    чисті  совістю,
         хоч  душа  найбільше  в  них  болить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829373
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Ліричну малювати акварель

Золотокосе  сонце  виглядає  знову
У  крепдешині  біло-синіх  хмар,
І  ллється  струмом  свіжість  чиста,  світанкова.
Весна  листає  долі  календар.

Як  хочеться  віч-на-віч  бути  лиш  з  тобою,
І  линути  в  зелений  березіль,
А  під  ранкові  звуки  флейти  і  гобою
Причарувати  ніжністю  твій  зір.

Вдихати  насолоду  райдуг  і  медовість,
Життєвий  пити  залюбки  коктейль.
Вслухатися  у  тихий  березневий  говір,
Ліричну  малювати  акварель.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829383
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019


ГАЛИНА КОРИЗМА

ХАЙ ОБНІМЕ ПРИЙДЕШНЯ ВЕСНА

Я  втікаю  від  тебе,  як  птаха...
Полохлива  душа  аж  тремтить,
Бо  для  тебе  я  -  тільки  розвага;
До  розпуки  у  грудях  щемить.

Не  бери  у  полон  щохвилини,
Дай  кохати  весни  таїну...  -
Бруньки  глоду  і  гілки  калини
У  ярку,  що  збудився  од  сну.

Це  розніжене  поле,  розкуте,
Змолоділе  довкола  зело.
Твоє  серце  снігами  закуте,
Навіть  дотиком  студиш  крило.

Я  ж  приречена  -  небо  любити...
На  чотири  шляхи...  відпусти!
Щоби  пісню  нову  народити
Там,  де  теплі  огорнуть  вітри.

Я,  немов,  не  від  світу  земного,  
Чуєш,  Лелю,  -  мої  небеса!
Я  від  тебе  втікаю,  -  чужого,
Хай  обніме  прийдешня  весна.


ПРЕРЕЧЕНИЙ
Муз.  Володимира  Сірого

https://youtu.be/0kUD4QpbvL0

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829102
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019


Катерина Собова

Травма

Молода    красуня    Маня
Має    клопоти    вже    зрання,
То  ж,    відклавши    всю    роботу,
Йде    у    відділ    страхування.

Розказала    своє    горе:
-В    мене    травма    (я    так    каюсь),
Не    на    гульках,    не    на    морі  –
На    роботі    все    це    сталось!

Співробітниця    поважна
(Жіночка    привітна,    мила)
Все    це    слухала    уважно,  
Тоді    Мані    пояснила:

-Ви    повинні    описати
У    заяві    все    детально:
Виробництво,    травма,    дата,
І    це    все    -    документально.

Чи    є    виписка    з    лікарні?
Де    діагноз?      (У    нас    -    звітність).
-Документи    в    мене    гарні,
Ось    діагноз:    це    -    вагітність.

Травмував    мій    шеф    щоденно
(крім    неділі    і    суботи),
Тож    нехай    агентство    платить,
Бо    було    це    на    роботі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829071
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019


Ганна Верес

В такі хвилини

Купаючись  у  снах  доволі  дивних,
Пасу  думки  не  приспані  свої.
У  них  –  про  все:  про  війни  і  людину,
І  про  життя  у  місті  і  в  селі.
В  такі  хвилини  хочу  світ  обняти
І  мимоволі  серденьком  зігріть,
Красу  із  добротою  поєднати,
Чи  свічкою  в  ім’я  його  згоріть.
А  може,  й  долі  розіпнуть  вітрило,
Щоб  землю  вберегти  від  згуби-зла,
Щоб  серця  мого  думка  не  ятрила,
Що  вчасно  зла  не  вміла  розпізнать.
12.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829055
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 15.03.2019


Евгений Познанский

АРІАДНА

(сонет)
Мов  лабіринт  –  безжально  та  суворо
Навколо  стали  ці    похмурі  дні.
За  рогом  десь  чудовисько,  потвора.
Із  люті  очі  –  ікла  із  брехні.

Воно  тебе  можливо  й  не  поборе,
Та  важко  бути  завжди  у  броні…
Заплутують    безжальні  коридори,
І  завжди  так  і  взимку  й  навесні.  

У  темряві.      щоденній,  непроглядній
Ти  знов  і  знов  шукаєш  безпорадно,
Свій  вихід,    свій  у  інший  світ  місток.

Та  чарівний  поезії  клубок,
У  котрім  за  рядком  іде  рядок,
Тобі  дарує    доля-  Аріадна.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829124
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019


Ольга Калина

Ми з Музою (іронічне)

Ми  вдвох    із  Музою  гуляєм
Навкруг  подвір’я  до  ріллі.  
Ногами  човгаєм,    згрібаєм
Торішнє  листя  на  землі.  

А  вітер,  вітер  дошкуляє..
Тепер,  неначе,  ще    зима.
І  холодом  таким  проймає  –
Натхнення  зникло  і  нема.  

Мовчить  подруга  моя  –  Муза.
Тихесенько  під  ніс  сопе.
На    лоба  зсунула    картуза,  
Торішнє    листячко  гребе.

-Ну  що,    мовиш?  Мовчи,  заразо.
 Без  тебе  справлюся  сама.
 Слова  ловлю,    докупи  в’яжу,
А  вірша  не  було  й  нема.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828882
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 14.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Іде відродження

Обличчя  у  весни  дівоче,  юне,
Усмішка  загадкова  на  вустах.
І  проростуть  хвилясті  в  полі  руни,
Пташиний  затріпоче  в  небі  змах.

Верба  в  сріблястих  котиках  лисніє,
Їх  ніжно  пестить  радісна  весна.
Підсніжники  піднялися  на  ніжки,
Цвіте  у  лісі  квітів  білизна.

Іде  відродження  землі  і  волі,
Золотооке  сонце  зазира.
І  що  ж  чекає  нас  на  видноколі?
Весни  усмішка  -  це  надій  пора.

Ґаздує  вправно  юна  господиня.
Душа  ж  людська  молитвами  жива.
Хай  Україна  зробить  вибір  нині
За  спільні  справи,  а  не  за  слова.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828872
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 14.03.2019


Елена Марс

Так - что же ты, Жизнь, такое

Так  -  что  же  ты,  Жизнь,  такое?  
Из  прошлого  -  отзвук  эха
Успехов  и  неуспехов,
Укрытых  туманной  мглою?  

Года,  что  волнуют  память,  
Где  юности  миг  пролистан?  
Тот  миг  -  как  сухие  листья
Истлевшие  под  ногами.

Понять  бы  такую  сложность...
Сознание  -  будто  в  коме...  
И  помнишь  глаза  в  альбоме,  
Но  будто  нема  тревожность.

Альбом  бархатистый  синий...
Живой  ли  ещё?  -  узнать  бы.
На  фото  хранились:  свадьбы,  
Крещение,  именины...  

В  нём  разные  были  лица.
А  сколько  ушло  куда-то,  
Откуда  нельзя  -  обратно.  
В  том  царстве  -  свои  границы...  

Лишь  память...  Лишь  в  ней  осталось
Всё  то,  что  зовётся  жизнью.
Как  серая  пыль  эскизов  -
Ушедшие  боль  и  радость.

А  завтра...  А  что  же  завтра?..
Лишь  Богу  о  нём  известно,  
А  мне  эта  жизнь  -  завеса,  
А  может  вообще  -  неправда.

А  правда  -  лишь  это  утро
И  этой  весны  дыхание,  
И  сердца  -  любить  желание,  
Вот  -  в  этих  живых  минутах!  

Вот  в  этих  минутах,  самых  
Бесценных,  неповторимых,  
Которые  объяснимы  
Лишь  только  -  души  устами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828968
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019


Ганна Верес

Солдат останньої війни (У музеї)

Останню  посмішку  солдата
Дарує  фото  зі  стіни.
Читаю.  Як  же  його  звати?  –
Солдат  останньої  війни.
А  юний  же  який,  безвусий,
На  нім  –  тризуб,  натільний  хрест.
Одна  сережка  сяє  в  вусі:
Синок  один  в  сім’ї,  як  перст.
Зустрілася  з  його  очима:
О,  скільки  ж  світла  в  вояка!
Високого  не  мав  він  чину.
«Калаш»  старенький  у  руках.

І  болем  серце  геть  зайшлося,
Бо  обняла  його  печаль:
О,  скільки  ж  планів  не  збулося!
Життя  ще  ж  тільки  розпочав,
А  вже  згорів.  Жорстока  доля?
О,  ні!  Тяжка  вина  Кремля!
Він  боронив  собою  волю
І  фоту  посмішку  послав.
Вона  зовсім  напівдитяча,
А  помістився  ж  цілий  світ,
І  гірко  мами  серце  плаче,
Бо  не  побачить  сина  плід.
Дай,  Боже,  нам  війни  не  бачить!
9.03.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828624
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 11.03.2019


Надія Башинська

ЧИСТА ВОДИЦЯ

Часто  думками  додому  я  лину...
до  хати  в  садочку  й  того  журавля,  
що  стереже  тут  нашу  криницю.
Ой,  яка  ж  добра  у  ній  є  вода!

         Чиста  водиця  у  нашій  криниці.
         Часто  в  ній  світиться  зірка  ясна.
           Татову  силу  і  мамину  ласку,  
           й  веселий  мій  сміх  пам'ятає  вона.

Кажуть,  без  смаку...  Вода  ж  в  ній  солодка.
Як  небо  безкрає  -  криниця  ясна.
Яблуні  рясно  зріють  в  садочку.
А  біля  неї  калина  рясна.

         Чиста  водиця  у  нашій  криниці
         Часто  в  ній  світиться  зірка  ясна.
         Ніжно  колише  її  небо  в  зорях,
         а  вранці  проснеться  під  спів  солов'я.

О,  скільки  розмов  біля  неї  велося...
як  мальвами  квітли  тут  літнії  дні.
Всіх  вислухала  наша  криниця,
сонячні  зайчики  грались  в  відрі.

         Чиста  водиця  у  нашій  криниці.
         Часто  в  ній  світиться  зірка  ясна.
         Мамину  пісню,  оту  вечорову,
         що  всіх  заколисує,  знає  вона.

Плакала  з  нами  рясними  дощами  
і  дзвінко  сміялася  в  сонячні  дні.
І  пелюстками  квітів  барвистих
пахнуть  й  сьогодні  ті  краплі  мені.

         Де  б  не  ходив  я,  додому  вернуся,
         до  рідної  хати  -  добра  джерела.
         І,  як  в  дитинстві,  з  криниці  нап'юся.
         Я  знаю:  насправді,  вода  в  ній...    жива!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828641
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 11.03.2019


Елена Марс

Пустой вокзал (отцу)

Твоих  надежд  не  оправдала.  
У  дома  юности  моей  -
Ни  остановок,  ни  причала...  
Не  проложить  туда  путей.  

Там  чьи-то  руки,  по-хозяйски,  
Свои  порядки  навели.  
Надеюсь,  чист  он  и  обласкан,  
Тот  дом,  на  краешке  земли.  

Своим  уже  не  называю...
Мне  жаль,  что  я  была  черства
К  душе  своей...  Я  -  как  глухая
Не  слышала  её  слова.  

Мне  жаль,  что  я  так  равнодушно
От  стен,  родных  мне,  отреклась.  
А  память  -  болью  сердце  душит!  
Я  будто  чёрту  продалась!..

Мне  эта  горечь  так  полынна,  
Но  будто  высохли  глаза  
И  на  душе  моей  -  пустынно,  
Она  как  брошенный  вокзал.  

С  него  автобусы  не  едут
Туда,  о  чём  моя  тоска.  
Ушло  то  ценное  -  бесследно.  
Оно  давно  -  в  чужих  руках...  

Хочу  лишь  верить,  в  то,  что  любят
Места,  куда  тропы  мне  нет
И  никогда  уже  не  будет.  
Не  для  меня  в  тех  окнах  свет...  

Не  оправдала...  Не  сумела
Сберечь  всё  то,  что  завещал.  
И  на  душе  осиротелой:
.....  пустой  вокзал.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828678
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 11.03.2019


Евгений Познанский

АНГЕЛ УНИЧТОЖЕННОГО ХРАМА

 (При  возведении  каждого    Храма  Бог  посылает  своего  Ангела,  который  вечно  стоит  при  алтаре,  и  если    даже  храм  разрушается  остается  на  месте  алтаря  до  страшного  суда).

Прости  их,  Боже,  тех  людей  беспечных,  
Которые  сюда  приносят  хлам  
Они  не  знают,    что  я  сам  тут    вечно,
Они  не  знают,  что  стоял  тут  храм.

Крест  райской  птицей  небо  рассекал,
Лучился  купол  новой  позолотой,
Нарядный  хор  начала  службы  ждал,
Сам  регент  теребил,  волнуясь,  ноты.

А  настоятель,  ласковый,  седой
Обдумывал  для  проповеди  слово,
Тогда  сказал  мне  так  Господь  Святой:
"Смотри,  народ  Мой  храм  построил  новый»

Ещё  была  полна  людьми  дорога,
Шли  в  новый  храм,  Творца  Благодаря.
А  я,  Благославлен  Рукою  Бога,
Стал  в  этот  день  навек  у  Алтаря.  

Вливались  солнца  теплые  полоски
Курился  ладан  дымкой  кружевной,
А  половиц  обтесанные    доски,
Так  пахли  замечательно  смолой!

Я  видел  здесь  и  свадьбы  и  крестины,
Десятков  поколений  христиан...
…………………………………
Я  помню  тех,  кто  превратил  в  руины,
Мой  храм,  Я  помню  страшный  их  обман.

Потом  здесь  создавали  люди  скверы,
Потом  и  скверы  стали  пустырем…
Но  пусть  они  и  не  имели  веры,
Я  в  храме  уничтоженном  моем!

Я  знаю  этой  полночью  сырой
Знакомый  бес  вновь  подойдет  в  развалку
И  скажет:  «что  красавчик  наш  Святой,
Тебе  приятно  караулить  свалку?»

Пусть  не  поверит  он  моим  словам,
Я  «Да»  скажу,  ведь  я  оберегаю,
Разрушенный,  исчезнувший,  но  ХРАМ!.
Который  стал  для  многих  дверью  Рая.

Велит  Господь  и  возродится  он!
Гонения  пройдут,  как  все  земное,
И  снова  грянет  колокола  звон,
Так  будет!  ибо  место  здесь  святое.

Пока  здесь  пенья  хора  не  слыхать,
Здесь  только  ветер  бродит  завывая.
Но  нерушима  истины  печать,
И  я  от  сюда  слышу  хоры  Рая.

Я  не  прекрасный,  Чистый  Серафим,
Те  Ангелы  в  раю,  конечно  выше,
Но  я  отсюда  подпеваю  им,
И  знаю,  что  меня  Господь  мой  слышит!
Киев,    2019.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828663
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 11.03.2019


Luka

Спогади

Спогади  гіркі
Торішніми  гронами  
Ятрять  калину.


Фото  автора

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828650
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 11.03.2019


Ніла Волкова

Будь щасливим!

октава

Не  чекай,  що  колись  буде  краще,
Що  життя  стане  легше,  простіше…
Та  не  стане  ніколи,  нізащо!
А  з  роками  все  буде  складніше!
Тож,  пораду  прийми  немудрящу:
Вчися  бути  щасливим  скоріше  –
Просто  зараз,  отут,  любий  брате!
Бо  не  встигнеш  ти  щастя  зазнати…

10.03.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828589
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 11.03.2019


Елена Марс

Если б судьбы я могла раскрашивать

Незачем  меня  о  чем-то  спрашивать.  
Я  тебе  не  Бог  и  не  пророк.  
Кто-то  -  там,  над  жизнями  бродяжьими,  
Властвует,  неся  свой  верный  долг.  

Всё  уже  давно  лежит  -  по  полочкам.  
Там  у  них  аптечный  педантизм.  
Кто-то  сшит  -  серебрянной  иголочкой,  
Кто-то  -  проржавевший  организм.  

Дёргают  нас,  куколок,  за  ниточки,  
Наших  одобрений  не  спрося.  
Чувства,  годы  -  всё  прольётся  в  ситечко.  
Вот  тебе  и  сказочка  тут  вся.  

Ты  меня  забудь  о  чём-то  спрашивать.  
Я  тебе  скажу  лишь  пару  слов:
Если  б  судьбы  я  могла  раскрашивать,  
Я  бы  все  раскрасила  -  в  любовь.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828317
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019


Наташа Марос

ХОТЬ КУДА…

Я  живу  не  одна  -
В  полумраке  ночных  фонарей
Мне  душа  не  видна,
Но  хожу  и  хожу  я  за  ней...

Все  слова  о  любви
Написала  давно,  раздала...
Ты  меня  не  зови  -
Я  не  стала  сильней,  чем  была...

Но  опять  жемчуга  
Рассыпаю  и  верю  в  траву,
Жду  весну,  а  снега
Обещали:  ещё  поживу...

И  уже  босиком
Может  быть,  не  совсем  и  смогу  -
Лет  былых  снежный  ком,
Подмигнёт,  охладит  на  бегу...

А  душа,  как  всегда,  
Улетит  налегке  без  меня  -
Ведь  она  хоть  куда  -
В  ней  так  много  живого  огня...

Закружит,  запоёт,
Молодая  весна,  берегись  -
Мы  с  душою  вдвоём
В  твою  зелень  укутаем  жизнь...

             -                    -                    -




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828354
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019


Шостацька Людмила

ЗА ШЕВЧЕНКОМ

       
Себе  звіряю  за  Шевченком,
Бо  Україна  –  теж  моя.
               Хапають  Матінку  в  обценьки,
               Кому  –  душа,  кому  –  земля.
Могутній  глас  аж  два  століття
                 Кайдани  рве,  до  волі  зве.
 Ми  –  мрій  його  зелене  віття,
 Дзвін-«Заповіт»  у  нас  живе.
 Звіряймо  кроки  за  Шевченком,
 Рятуймо  світ  від  злих  оков.
 Рятуймо,  браття,  свою  Неньку
 У  поєдинку  вір  і  мов!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828346
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019


Шостацька Людмила

ПРОРОК

                                 
Народжений  бути  Пророком
І  жити  для  інших  в  віках,
Ціну  заплативши  високу.
Поезій  нестримна  ріка,
Мов  хвилі  Дніпрові  і  кручі
Вмивають  вкраїнські  простори,
Заходять  в  серця  і  у  душі.
Їх  радо  приймають  престоли.
               Духовний  взірець  всьому  світу,
               Нетлінного  духу  Кобзар.
У  слові  його  «Заповіту»
Надію  плекає  злидар,
               Багатий  на  віру  вселенську.
 Стоїть  на  Чернечій  Тарас
 І  Господа  молить  за  Неньку,
 І  Господа  молить  за  нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828348
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019


Ольга Калина

Я намалюю мамі сонце

Я    намалюю  мамі    сонце:  
Яскраве,  ніжне,  золоте.  
Воно  всміхнеться  крізь    віконце  -
Усмішка  мами  розцвіте.

Матусі  намалюю    небо  -  
Безмежно-синю  далечінь.
-  Ти  не  сумуй,  рідна,  не  треба.
Думки  хай  линуть  в  височінь.

Я    намалюю    мамі    поле,  
Що  буйно  колосом  цвіте,
Озерце  в  полі  волошкове,
Стежину,  що  до  нього  йде.  

Я    намалюю    мамі    річку  -
Прозора,  чиста  в  ній  вода,  
А  поряд  ще  струнку    вербичку,
Їй  вітер  коси  запліта.  

Я    намалюю    світ  пастеллю  -  
Яскраві  барви  підберу.  
З  веселки    килимок  постелю
І  поряд  з  мамою  піду.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828254
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 09.03.2019


НАДЕЖДА М.

Думки товпились неслухняні…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Gbfc6wQjLPk[/youtube]

Упало  сонце  на  поляну,
Блакитний  колір  розлило.
А  я  дивилась,  як  в  омані:
Невже,  мені  оце  здалось?

В  повітрі  пахощі  духмяні,
Весняним  трунком  розлились.
Думки  товпились  неслухняні:
Я  ж  відчувала  це  колись..

У  неба  сині-сині  очі.
Весну    цей  колір   фарбував.
Такі  ж  красиві,   як  дівочі.
Той  зна,  хоч  раз  в  них  потопав.

Вони  бувають   ніжні,милі.
І  так  притягують  теплом,
І   добавляють  тому  сили,
Якщо  ослаб  колись  крилом.

Та  тут  про  інше,  не  про  очі,
Про  скромну  квітку  весняну,
Що  одягнулась  у  сорочку,
Красиву,  ніжну,  запашну.

З  півсну  на  світ  цей  подивилась,
Ще  снігу  біле  полотно.
І  по-дитячому    всміхнулась...
Їй  першій  про  весну  сказать  дано...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828251
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 08.03.2019


Амадей

ОДА ЖІНЦІ

Сьогодні  я  складаю  оду  жінці,
Отій,  що  у  житті  нас  надихає,
Вона,  неначе  сонячний  промінчик,
Теплом  душі  своєі  зігріває.

Немає  і  не  може  буть  на  світі,
Без  жінки  щастя,  як  весни  без  квітів,
Без  жінки  не  було  б  на  світі  діток,
Без  них,  ми  не  змогли  б  на  світі  жити.

Без  жінки  не  було  б  кохання  в  світі,
А  як,  скажіть,  нам  без  кохання  жити?
Нам  без  жінок  і  сонце  не  світило  б,
Без  них  ми  не  змогли  б  життю  радіти.

Сьогодні  оду  жінці  я  складаю,
І  берегині  роду,  й  добрій  Музі,
Не  лише  тій,  одній,  яку  кохаю,
А  кожній  жінці,  матері  й  подрузі.

Отій,  яка  за  нас  в  вогонь  і  в  воду,
Отій,  святе  ім"я  якоі  ...МАТИ
Яка  заради  нас  в  любу  погоду,
Готова  і  життя  своє  віддати.

Цілую  руки  спраглими  устами,
Святішоі  у  світі  більш  немає,
І  перед  Нею,  в  день  оцей  Святковий,
Я  низько-низько  голову  схиляю.

   Зі  Святом  Вас  ДОРОГІ  ЖІНКИ  !!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828222
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 08.03.2019


Надія Башинська

ВЕСЬ СВІТ В ТВОЇХ ОБІЙМАХ

Весь  світ  в  твоїх  обіймах,
у  твоїх  поцілунках.
Матусенько  рідненька.
Матусенько  голубко!

Зігріти  навіть  сонце
ти  можеш  у  долонях.
Хоч  сріблом  час  прикрасив
волосся  вже  на  скронях.

Від  усмішки  день  ясний  
стає  іще  світлішим.
А  дотик  рук  ласкавих
є  в  світі  найніжнішим.  

Весь  світ  в  твоїх  обіймах,
у  твоїх  поцілунках.
Матусенько  рідненька.
Матусенько  голубко!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828248
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 08.03.2019


Ганна Верес

Живи! Радій!

Радій  тому,  що  сонце  й  небо  бачиш
І  холод  відчуваєш,  і  тепло,
Не  будь  скупим,  сердитим,  необачним,
Поки  життя  твоє  не  відцвіло.

Зимі  радій  і  осені,  і  літу,
Радій  весні  й  кожнісінькому  дню,
Бо  лише  раз  живеш  у  білім  світі
На  крилах  долі,  створюєш  рідню.

Нехай  волосся  в  сивину  вдяглося,
То  не  біда  –  радій  новій  красі,
Добру  радій,  що  в  серці  збереглося,
І  ранкам,  що  проснулися  в  росі.

Живи  і  не  тому,  що  жити  треба,
Знай,  доля  твоя  світу  не  чужа.
Живи,  щоб  світ  не  нарікав  на  тебе,
Й  щоби  твоя  не  краялась  душа!
17.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828264
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 08.03.2019


Ганна Верес

Не зрадь!

Коли  стрінеш  собачку,  друже,
Відвернутись  не  поспішай,
На  дитину  він  схожий  дуже,
І  дитяча  у  нім  душа.

Очі  повні    тепла  й  довіри,
Мов  чекають  твоїх  порад,
Доброти  у  них  теж  без  міри.
Тож  опікуйся  ним.  Не  зрадь!
13.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828268
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 08.03.2019


Шостацька Людмила

З ЖІНОЧИМ СВЯТОМ!

                                   Народитися  жінкою  –  це  не  менш  відповідально,  ніж  чоловіком.
Чоловіки  нам  забезпечують  мир  в  країні,  а  жінки  мир  –  у  домі.
У  жінок  –  неймовірна  кількість  обов’язків.  Не  знаю,  чому  їх
               назвали  слабкою  половиною.  Хіба  може  слабка  жінка  зробити
               стільки  всього  за  життя?  Низький  уклін  усім  жінкам  за  те,  що
               вони  в  муках  народжують,  виховують  дітей,  доглядають  
               батьків,  прикрашають  життя  чоловіків,  чекають  своїх  дорогих
  з  війни,  на  жаль,  часто  оплакують.  
 
ЗІ  СВЯТОМ,  ДОРОГІ  ЖІНКИ!  БАЖАЮ  УСІМ  МИРНОЇ  І
                                                                             ЩАСЛИВОЇ  ВЕСНИ!
Дарую  Вам  вірші,  присвячені  саме  Вам!

                       ПОДАРУНОК  МАТУСІ
У  матусі  нині  свято,
               Ми  її  вітаєм  з  татом.
Мамі  –  пролісків  букетик,
Є  із  татком  в  нас  секретик.
Подарунок  –  кошенятко,
Це  –  я  випросила  в  татка.


ОДА  ЖІНЦІ
О,  Жінко!  Світу  –  перше  диво!
Твоя  величність  і  краса,
І  ніжність  й  сила  воєдино
Творити  в  змозі  чудеса.
Хто  міг  назвать  слабкою  статтю
Неперевершений  алмаз?
О,  Діво!  О,  прекрасна  Матір!
Цариця  й  Попелюшка  –  враз.
Мадонно!  Жінко-берегине,
Без  тебе  світ  впаде  зів’ялий,
Без  тебе  все  живе  загине...
До  ніг  твоїх  Зірки  упали.
О,  Жінко!  Весно,  сонце  ясне!
Квітуй,  живи,  твори  добро,
З  тобою  світ  повік  не  згасне,
Святе  Адамове  ребро!



                                     СЛАБКА  СТАТЬ
Cкажіть  у  чому  слабкість  жінки?
Вантаж  несила  піднести.
Хоч  є  в  ній  легкість  від  пір’їнки,
А  їй  –  нести  важкі  хрести.
За  Євин  гріх  рождати  в  муках,
Добі  віддати  всю  красу.
Тримати  світ  цей  на  поруках,
 В  собі  пізнавши  біль  і  суть.
 З  зернятка  виплекать  дитину,
 Батькам  віддати  шану  й  честь.
 У  серці  –  біль  за  Батьківщину,
 До  Бога  молить  її  перст.
 Рушник  на  долю  вишиває
 Вночі,  коли  заснув  весь  світ.
 Яка  вона,  коли  кохає!
 Душа  її,  мов  оксамит.
 Коли  прийде  година  грізна  –
                 Своє  святе  дитя  віддасть.
   Вона  і  є  сама  Вітчизна,
                 І  хтось  сказав  –  слабка  це  стать!?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828184
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 08.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Жмуток тепла

А  ти  приніс  мені  нову  весну
І  а-капельний  жаворона  спів.
Та  пісня  ллється  звуком  голосним
І  розбудила  широчінь  степів.

А  ти  приніс  мені  весну  бажань,
Що  у  промінні  сонця  мерехтить.
І  розгоряється  натхнення  жар.
Небесна  посміхається  блакить.

А  ти  приніс  кохання  навесні.
Душа,  мов  крокус  ніжний,  розцвіла.
Тривогам  впевнено  кажу  я  :"Ні!"
Бо  в  серце  лине  жмуток  твій  тепла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828110
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Ганна Верес

Ти поет?

Творіння  віршів  –  рідкісна  хвороба,
Яку  не  зупиня  імунітет,  
Й  якщо  це  не  пера  несміла  проба,
Тоді  діагноз  маємо:  поет!
 Рожеві  мрії  в  них  чергуються  й  стремління,
Й  думок  цілодобовий  хоровод,  
Коли  народжується  слово  те,  нетлінне,
Де  біль  людський  і  шум  весняних  вод.

Поезія  –  думок  дитя  й  безсоння,
Котре  не  жде  ні  місця,  ні  часу,
Коли  й  на  сірому  осінньому  осонні
Ми  зустрічаєм  сонячну  красу.
Душі  вогонь  там  з  присмаком  кохання,
З  тремтінням  рук  і  серця  водночас,
Блакить  небес,  уплетена  в  зітхання,
І  лет  думок,  що  осідлав  Пегас.

Поезія  –  це  берег  для  любові,
Невинна  цнота  де  і  мудра  сивина,
І  вітру  шквал,  і  звуки    хвиль  прибою,
Між  почуттям  і  розумом  війна.
В  мистецтві  вона  панна!  Ні,  царівна!
Це  витвір  струн,  смичка  і  скрипаля,
Де  глибина  й  невимовна  чарівність,
Котра  людське  в  людині  прославля!
16.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827902
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Надія Башинська

ТАМ ВЕСЕЛО УСІМ!

Не  клич  його...    І  не  проси.  
Не  спиниться  й  на  мить.
Отак  минає  день  за  днем.
Наш  час  вперед  летить.

Куди,  скажіть,  йому  спішить?
Присів  би.  Відпочив.
Поговорити  є  про  що.
Багато  в  світі  див.

Тут  бурі  й  грози  сильні  є.
Вітри  грізні  гудуть.
Та  є  тут  й  сонце  золоте.  
Його  вперед  лиш  путь.  

Із  часом  в  дружбі  сонцю  жить
дано...  то  ж  разом  йдуть.
А  ми...  хто  з  боку,  хто  відстав.
Хтось  заблудивсь...  Зовуть.

Зовуть  з  собою.  Не  проси.
Не  спиняться...  А  в  тім,
Де  з  сонцем  й  часом  в  ногу  йдуть,
Там  весело  усім!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828030
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019


Любов Ігнатова

Замальовка

Кава  з  ваніллю  і  дрібка  кориці.
Затишна  книга  і  сніг  за  вікном.
Фото  старе,  дерев‘яні  полиці,
Хата  огорнена  спокоєм-сном.

Ранок  вже  стука  в  віконниці  сині.
Десь  там,  за  обрієм,  сонце  встає.
Вітер  дріма  у  безплідній  калині.  
Пташка  шукає  зернятко  своє.

Кицька  згорнулась  клубком  –  до  морозу,
А  до  весни  залишився  лиш  крок...
Сплять  у  бруньках  нерозплющених  грози,
Теплі  дощі  і  надії  ковток.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827804
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019


геометрія

А ЖИТИ УСЕ - ТАКИ КРУТО…

                     А  жити  усе  -  таки  круто,-
                     не  лиш  молодим,  а  й  старим...
                     Прийдешнє  наповнювать  суттю,
                     веселим  бути,  чи  й  сумним...

                     Стрічати  збентежені  ранки,
                     бродить  по  ранковій  росі,
                     життєві  ловить  забаганки,
                     вклонятися  диво  -  красі...

                     І  днями,  що  йдуть  перестуком
                     у  клопотах  праці  й  турбот...
                     Спокійно    долать    перепони,-
                     пливти  у    красі  насолод...

                     А  в  ночі  чарівно  -  важливі,-
                     ловити  любові  ковток...
                     Зупинки  й  стоянки  можливі,
                     відомо  це  нам  не  з  чуток...

                     До  сліз  мені    рідні,  до  крику,-
                     річок  і  озер    голубінь,
                     з  селом  моїм  довгу  розлуку,
                     батьків  моїх  радість  і  біль...

                     Степи  і  поля  неозорі,
                     зорі́  вечерової  путь,
                     безмежні  широкі  простори,
                     що  їх  Україною  звуть!!!

                     Отож,  жить  усе  -  таки  круто,
                     чи  ви  молоді,  чи  старі...
                     Любити,  долати  розлуки
                     і  мрії  плекати  ясні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827733
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 04.03.2019


геометрія

ТАМ РІДНИМ ДУХОМ ЗАВЖДИ ПАХНЕ…

Нічого  кращого  немає,-
Як  своя  хата  у  селі,
А  чи  то  в  селищі,  чи  в  місті,
Чи  навіть  в  хуторі  малім…
                                   Там  рідним  духом  завжди  пахне,
                                   Аж  сльози  котяться  з  –  під  вій,
                                   Кожна  стежинка  там,  як  свято,
                                   Веде  у  мир  дитячих  мрій…
Там  ранки  завжди  особливі,
І  неповторна  далечінь,
Провулки  й  вулиці  важливі,
Мекання  кіз  і  спів  півнів…
                                   І  річка,  і  ставки,  і  верби,
                                   Калина  в  кожному  садку,
                                   Весняні  співи  солов’їні,
                                   Й  дзвінке  зозулине:  ‘’Ку!  Ку!’’
І  дні  наповнені  до  краю,-
Справами  й  величчю  робіт…
Вечірні  лагідні  заграви,
Сповнений  барв  вечірній  світ…
                                 Там  вечерові  співи  чути,
                                   Протяжне  мукання  корів…
                                   Розмовам  бути,  чи  не  бути,
                                   Залежить  все  від  них  самих...
І  посиденьки  біля  двору,
Хоч  і  нечасто,  та  все  є,-
В  святкові  дні,  в  вечірню  пору,-
Світлішим  світ  тоді    стає  ...  
                               І  свята  теж  там  особливі,-
                               Вони  ж  об’єднують  усіх,-
                               І  молодих,  і  зрілих,  й  сивих,
                               Й  навіть  маленьких  дітлахів…
Якщо  ж  спіткає  когось  горе,
Усі  згуртуються  тоді,
Розділять  горе  й  допоможуть,
Бо  там  всі  люди  отакі    …
                                 Нічого  кращого  немає,
                                 Як  своя  хата  у  селі,
                                 Я  там  жила  і  людей  знаю,
                                 Й  донині  все  живе  в  мені...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827590
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019


Надія Башинська

Я ВСЕ СКАЖУ… БЕЗ СЛІВ

Я  все  скажу  без  слів...  Так  розмовляти  вмію.
Як  поглядом  своїм  в  тобі  я  заяснію.
А  дотик  рук  моїх  тебе  зігріть  зуміє.
Кохає  ніжно  той,  хто  говорить  так  вміє.

Цвіте  для  нас  весна,  квітує  тепле  літо.  
Є  осінь  золота,  зима  дарує  квіти.

Я  все  скажу  без  слів...  Зникає  в  них  потреба.
Бо  поцілунок  мій  розкаже  все,  що  треба.
І  ти  мовчиш?..  Нехай.  Сама  я  прочитаю.
В  твоїх  очах  ясних  помітила:"Кохаю!"

Цвіте  для  нас  весна,  квітує  тепле  літо.  
Є  осінь  золота,  зима  дарує  квіти.

Я  дякую  словам.  Люблю  їх...  вони  знають.
Сильніші  почуття  від  них,  коли  кохають.
Я  все  скажу  без  слів...  Так  розмовляти  вмію.
Як  поглядом  своїм  в  тобі  я  заяснію.

Цвіте  для  нас  весна,  квітує  тепле  літо.  
Є  осінь  золота,  зима  дарує  квіти.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827583
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019


НАДЕЖДА М.

Просто ти живеш в моїй душі

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gtkYJ7SbYfo

[/youtube]


Я  тебе  ні  в  кого  не  украла,
Просто  ти  живеш  в  моїй  душі.
Серед  інших  теж  не  вибирала,
Образ  твій,  навіяли  дощі.

Може,  просто  ти  моя  ілюзія
У  зимову  довгу  заметіль.
Чи  почуло  серце  давню  музику,
У  якій  відбився  тихий  біль.

Ти  живеш  від  мене   так  далеко:
Кілометри,  море  і  роки,
(Долетіти  зможуть  лиш  лелеки)
Може,  і  на  відстані  руки.
 
Часто   ти  у  снах  моїх  блукаєш,
Вирватись так  хочеш  ти  на  світ.
Так  оцим  мене  завжди  лякаєш,
І  тому  тримаю,  як  магніт.

Я  до  тебе  хочу  доторкнутись,
І  відчути   голос  тихий  твій.
Іноді  боюсь  поворухнутись:
Раптом,  щоб  не  зник  із  моїх  мрій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827525
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019


Надія Башинська

ЗАКОЛИСУЄ ДІБРОВУ ПІСНЯ СОЛОВ'ЇНА

Тихо  вечір  опустився...  небо  в  зорях,  синє.
Вже  притихла  навіть  річка,  тихо  хвиля  плине.
Спить  калинонька,  червоні  кетяги  схилила.
Заколисує  діброву  пісня  солов'їна.

І  дрімають  осокори,  зникли  всі  тривоги.
Вже  їх  в  снах  солодких  кличуть  далекі  дороги.
А  до  явора  ялина  віти  нахилила.
Заколисує  діброву  пісня  солов'їна.

Обнімає  дівчиноньку  козак,  де  джерельце.
Пригортає  і  голубить  дівчиноньку-серце.
Ой,  яка  ж  в  його  обіймах  дівчина  щаслива!
Заколисує  діброву  пісня  солов'їна...

Тихо  вечір  опустився...  небо  в  зорях,  синє.
Вже  притихла  навіть  річка,  тихо  хвиля  плине.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827533
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019


Ганна Верес

Літа свої сіяла й долю* /Сл. для пісні/

Літа  свої  сіяла  в  полі,
Щоб  був  холодок  від  тополі,
Щоб  сонечко  не  припікало,
А  доля  б  стелилась  квітками.

Літа  свої  сіяла  в  лузі
Хотілося  вірить  подрузі,
Та  віра  об  зраду  розбилась,
А  роки  ледь  не  розгубились.

Літа  свої  сіяла  ранком  –
Боялася  стати  підранком.
Ой  доле,  не  рань  мені  душу,
Із  нелюбом  жити  не  змушуй.

Літа  свої  сіяла  й  долю,
В  любові  жила  щоб  на  волі.
Літа  вже  зійшли  –  не  барились,
А  доля  чомусь…  запізнилась.
2.12.2012.

Ганна  Верес  Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827468
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 02.03.2019


Елена Марс

Не будет встреч - не будет расставания

Не  будет  встреч  -  не  будет  расставания.  
В  прощаниях  всегда  болит  душа.  
Им  выпала  любовь  -  на  расстоянии,  
В  которой  глупо  счастья  ожидать.  

Хотя,  для  тёплых  чувств  так  мало  надобно:
Лишь  пару  слов  достаточно  вдохнуть...  
Душа  в  любви  -  как  лозы  виноградные:
Она  упорно  к  свету  держит  путь.

К  тому  что  дарит  солнце  восходящее,  
Чего  во  тьме,  без  чувства,  не  найти.  
К  чему-то  совершенно  настоящему,  
Рождая  гроздья  сочные  в  пути.  

Возможно,  этот  сок  в  них  не  останется  -
Стечёт  в  закат  иссякшего  ручья,  
По  капельке,  как  годы,  между  пальцами...
Для  чувств  -  и  время,  отчасти,  судья...  

А,  может,  этот  сок  -  во  что-то  выльется,  
Продлив  любви  таинственную  жизнь.  
И  всё  же  им  не  стать,  хоть  на  день,  птицами,  
Чтоб  -  вольными,  в  полёте,  закружить.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827421
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 02.03.2019


ГАЛИНА КОРИЗМА

ЩАСЛИВА…

Тут  у  мене  маленькі  зморшки,
Ближче  гляну  -  в  очах  є  сум.
Певно,    дзеркало  бреше  трошки,
Зріє  ж  стільки  вагомих  дум.

Мої  руки  у  шрамах,  згрубілі...
Напрацьовані  у  роках.
А  були  делікатні,  білі...
Кожен  пальчик  гладкий  по  боках.

Гладжу  шию,  торкнусь  підборідка...
Повз  чола  світле  пасмо  лягло.
Гарна  жінка  ще,  ніби  лебідка
Всі  вагання,  як  вітром  знесло.  

У  легені  вдихнула  повітря,
Геть  прогнала  всі  думи  сумні!
Я  така  ще,  як  зірка  досвітня,
І  чого  б  це  збагнулось  мені?  

На  устах  спалахнула  усмішка,
Став  румянець  на  круглих  щоках.
На  виду,  як  рудесенька  кішка...
І  збрело  казна-що  у  думках.  

А  у  мене  ще  й  постать  нівроку,  
Як  смерека  до  неба  тягнуся...
Чую,  стукає  серденько  збоку.
Воно  каже:  «Щаслива  бабуся!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827433
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 02.03.2019


ГАЛИНА КОРИЗМА

ЩАСЛИВА…

Тут  у  мене  маленькі  зморшки,
Ближче  гляну  -  в  очах  є  сум.
Певно,    дзеркало  бреше  трошки,
Зріє  ж  стільки  вагомих  дум.

Мої  руки  у  шрамах,  згрубілі...
Напрацьовані  у  роках.
А  були  делікатні,  білі...
Кожен  пальчик  гладкий  по  боках.

Гладжу  шию,  торкнусь  підборідка...
Повз  чола  світле  пасмо  лягло.
Гарна  жінка  ще,  ніби  лебідка
Всі  вагання,  як  вітром  знесло.  

У  легені  вдихнула  повітря,
Геть  прогнала  всі  думи  сумні!
Я  така  ще,  як  зірка  досвітня,
І  чого  б  це  збагнулось  мені?  

На  устах  спалахнула  усмішка,
Став  румянець  на  круглих  щоках.
На  виду,  як  рудесенька  кішка...
І  збрело  казна-що  у  думках.  

А  у  мене  ще  й  постать  нівроку,  
Як  смерека  до  неба  тягнуся...
Чую,  стукає  серденько  збоку.
Воно  каже:  «Щаслива  бабуся!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827433
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 02.03.2019


Катерина Собова

Бiдний Толик

У    відрядження    частенько
Відправлявся    Анатолій,
І    дружина    дивувалась,
Бо    працює    він    у    школі.

То    йому    на    курси    треба,
То    чогось    якась    нарада,
Пропадав    до    ранку    в    школі,
Де    ночами    йде    педрада.
А    це    в    область    знов    поїхав,
На    якісь    там    семінари…
Тут    дзвінок    -    дружина    дзвонить:
-Вже    закінчилися    пари?

-Так,    кохана,    уже    вечір,  
Я    в    готелі    засинаю,
В    нас    насичена    програма,
Я    стомився,    не    встигаю…

І    почув    жахливе    Толик:
-Я    теж    в    цьому    ресторані,
Бачиш,    он    в    куточку    столик
(Я    замовила    зарані).

Тобі    навіть    не    присниться,
Що    я    так    це    не    залишу:
І    тебе,    й    твою    дівицю
Я    швиденько    заколишу!

Було    весело    в    той    вечір
У    престижнім    ресторані:
Всі    з    захопленням    дивились,
Як    шляхетні    бились    пані.

Страви,    патли    і    бокали
Розлітались    на    всі    боки…
Як    же    Толику    хотілось
Швидше    в    школу    -    на    уроки!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827126
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 01.03.2019


Анатолій В.

Не привчай мене жити без тебе

За  вікном  -  завірюха  і  вітер,
Хуртовина  лютує  востаннє,
А  я  серед  співзвучності  літер
Все  вишукую  ноти  кохання.

Не  привчай  мене  жити  без  тебе,
Бо  я  звикну,  і  що  тоді  буде?
Жовтий  місяць  і  зоряне  небо
Тягарем  розірвуть  навпіл  груди...

Вже  зима  зачиня  свої  двері,
Засинає  в  мереживній  льолі,
Та  крижинками  сплять  на  папері
Мої  вірші-надії  схололі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827125
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 28.02.2019


Ганна Верес

Руки матері

О  матінко,  тепло  твоїх  долонь,
Мов  магія  впливає  на  дитину,
Бере  дитячу  душу  у  полон,
Як  сонечко  теплом  у  літню  днину.

Ці  руки  знають  і  щоденний  труд,
І  дотик  недопитої  любові,
І  трепети  душевних  аплітуд,
Як  хрест  кладуть  у  час  молитви  к  Богу.

Краса  і  біль,  поєднані  у  них,
Як  і  душа  матусі,  особливі.
Вони  на  лінії  вогню  під  час  війни
І  в  вишиванках,  і  в  піснях  журливих.
13.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827078
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 27.02.2019


Luka

Вечірній Дніпро

В  обіймах  схилів
Замилувалась  пітьма
Дніпром  вечірнім.

Фото  автора

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827029
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 27.02.2019


геометрія

НА САМОТНІСТЬ НЕ ЗВАЖАЮ…

                   Я  живу  у  самотині,-
                   вже  багато  літ...
                   Не  ховаюсь  в  павутині,
                   і  люблю  цей  світ...
                                   Хоч  все  в  світі  метушиться,
                                   нехай  буде  так...
                                   Та  кому  яка  різниця,
                                   я  живу  отак...
                   І  з  печалю,  й  болячками,-
                   буваю  підчас...
                   Та  все  ж  з  вірою  й  думками,
                   що  буде  гаразд...
                                   У  просторі  мовчазному,
                                   йде  моє  життя...
                                   На  краєчку  негучному,
                                   пристань  є  моя...
                   В  когось  боги  є  й  кумири,
                   а  в  мене  нема...
                   Живу  з  думами  своїми,
                   та  ще  не  німа...
                                   Чари  я  шукаю  в  слові
                                   й  кладу  на  папір...
                                   Свої  думи  стоголові
                                   вкладаю  у  твір...
                   Щось  виходить  випадково,
                   гарне  й  не  пусте...
                   Засіваю  кожне  слово,-
                   мо'  й  не  пропаде...
                                   Дещо  в  пресу  посилаю,
                                   друкують  бува...
                                   Якщо  люди  ще  читають,
                                   душа  ожива...
                   Як  вагоме  знайду  слово,
                   радію  собі,
                   і  воно  сильніше  грому
                   буває  тоді...
                                   Вже  як  є,  так  хай  і  буде,-
                                   не  вмію  мовчать...
                                   Може  хтось  мене  й  осудить,-
                                   я  буду  писать...
                   Кожне  слово  мені  значить,
                   що  жива  душа...
                   Доки  очі  мої  бачать,
                   я  пишу  вірша...
                                   Та  і  проза  просить  слова,
                                   не  відмовлю  я...
                                   Проза  -  це  ніби  розмова,
                                   в  ній  сповідь  моя...
                   Коли  пишу,  самотиня
                   кудись  відплива...
                   Час  вертає  у  цвітіння,
                   де  колись  була...
                                   Так  проходять  у  спокої
                                   години  і  дні...
                                   Це  комусь  може  знайоме,
                                   а  комусь  і  ні...
                   І  пишу  я,  і  читаю,-
                   прозу  і  вірші...
                   На  самотність  не  зважаю,
                   так  легше  мені...    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826922
дата надходження 26.02.2019
дата закладки 26.02.2019


Надія Башинська

СОНЦЕ!

Щоранку  будить  нас...  і  кожного  зігріє.
Як  Сонечко  ясне  любити  так  уміє?
Всі  рівні  перед  ним,  усім  тепло  дарує.
І  пензлем  золотим  щодня  воно  малює.

О,  скільки  кольорів  у  сонячнім  промінні...
Засвітяться  добром  у  золотім  насінні.
Від  барв  отих  ясних  все  в  світі  розцвітає.
І  райдуги  дуга  барвиста  в  небі  сяє.

Як  сядуть  промінці  оті  ясні  на  віти,
то  вишеньки  цвітуть  і  яблуньки  у  цвіті.
Розсипле  промінці  по  травах  сонце  світле  -
тоді  уся  земля  казково  так  розквітне!

Несуть  у  світ  любов  ці  променята  милі,
щоб  в  світі  цім  яснім  ми  всі  були  щасливі.
Дивлюся  я  на  світ  в  своє  ясне  віконце
і  думаю:  любити  уміє  так  лиш  Сонце?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826871
дата надходження 26.02.2019
дата закладки 26.02.2019


Відочка Вансель

Люби себе

Люби  себе.  Як  би  не  складалися  обставини  -  люби  себе.

Люби  себе.  Тоді  ти  щаслива  мама,  щаслива  донька,  дружина.  Тоді  всі  щасливі.

Люби  себе.  Даруй  собі  подарунки.  Завжди.  Сукні,  черевички,  догляд.  Любити  себе.  І  трішечки  більше,  ніж  його.  Бо...  Якщо  ти"наливаєш"  в  філіжанку  більше,  ніж  вона  може  вмІстити  -  зайве  проллється.  Люби  себе  більше.

Люби  себе  настільки,  щоб  вміти  вийти  з  зони  комфорту.  Якщо  життя  змусить.

Люби  себе.  Якщо  тебе  розкохали  -  люби  себе.  Ти  просто  дізналася,  що  твій  шлях  зовсім  не  з  ним.  Відпусти  і  подякуй.

Люби  себе.  В  тебе  є  ти.  Ніколи  і  нізащо  нікому  не  жалітись.  Посміхатись  людям,  посміхатись  сонцю.

Люби  себе.  В  тебе  є  життя.  Любити  всіх.  Вони  колись  теж  дізнаються,  що  любити  себе  -  це  любити  світ.  І  Бога.

Люби  себе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826837
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 25.02.2019


Ганна Верес

Міні-вірші

Буває  дружба  на  усе  життя,
Хоч  рідко,  але  все-таки,  буває,
Якщо  це  друзі  справжні  –  не    сміття,
Котрі  про  честь  свою  не  забувають.  
***
Кажуть,  що  доля,  ніби  птах  крилатий,
Коли  впіймаєш,    будеш  ти  багатий,
Щасливий  теж  і  матимеш  везіння,
А  не  впіймаєш  –  запасись  терпінням.
***
Питання  виникає  знову  й  знову:
Чом  України  шлях  такий  важкий?
У  відповідь:  біда  не  в  вірі  й  мові,
Біда  у  тім,  хто  наші  ватажки.
***
Не  спізнюйся  до  тих,  хто  жде,  з  теплом,
Ділись  добром  і  щирою  любов’ю,
Нужденних  пригорни  своїм  крилом,
І  буде  поряд  Бог  завжди  з  тобою.
 
Мова  –  це  засіб  війни  і  єднання,
Котрі  впливають  на  душ  спілкування,
Мова  –  священна  молитва  до  неба  –
Вивчити  й  знати,  й  любить  її  треба.
Мова  –  це  те  головне,  ні  єдине,
Що  визначає  тебе  як  людину.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826423
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 23.02.2019


Виктория - Р

Люблю

Я  дощ  люблЮ,та  літню  спеку,
Й  босоніж  бігти  по  росі.
Люблю,коли  летять  лелеки,
В  своїй  омріяній  красі!

Люблю  зелені  трави  й  луки,
І  сірі  хмари  понад  ліс.
Люблю  колосся  брати  в  руки,
І  посміятися  до  сліз...

І  всю  красу,що  є  довкола,
Я  хочу  взяти  до  душі...
Люблю,як  пахне  матіола,
І  в  річці  плещуться  лящі.

Як  рано-вранці  на  світанні,
Женуть  худобу  на  поля.
І  відчувається  в  диханні,
Як  пахне  матінка-земля!!!
17  02  2019  р  
Вікторія  Р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826455
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 23.02.2019


JuliaN

За каждый миг благодари

Забрезжит  свет  -  взойдет  заря.
Вновь  принимаю  "жизнь",  открыв  глаза.
Мой  новый  день!  С  тобой  встречаюсь  я.
Прими  мою  улыбку  -  в  ней  сердца  теплота...

Скажу:  "привет"  всем,  кто  дорог  мне.
На  небо  посмотрю,  склонюсь  к  земле.
За  чудный  мир  Творца  благодарю.
Я  счастлива,  поэтому  пою.
                               Не  беги  река,  как  беспечная.
                               Река  -    это  жизнь  скоротечная.
                               Но  я  каждый  день  приходящий  ценю.
                               За  каждый  его  миг  благодарю.
Мы  -  странники  на  большом  пути.
Не  знаем  почему,  но  зачем-то  спешим.
Что  новый  день  приготовит  нам.
А  как  его  прожить  -  решаешь  сам.
                               Пусть  бежит  река,  как  беспечная.
                               Только  жаль,  что  жизнь  -  скоротечная.
                               Все  равно  ты  день  приходящий  цени.
                               За  каждый  жизни  миг  -  благодари.
Не  торопи  минуты  и  часы.
Путь  выбирай,  прокладывай  мосты...
Христос  -  есть  жизнь.  Его  как  дар  прими.
Тебе  дан  шанс  -  его  не  упусти.
                               Жизнь  как  и  река  -  скоротечная.
                               Только  со  Христом  -  будет  вечная.
                               Ты  подарок  "жизнь"  без  сомнений  прими.
                               И  за  этот  дар  благодари.
                                                                                   
                                                                                                                   21.07.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802753
дата надходження 11.08.2018
дата закладки 23.02.2019


JuliaN

Улыбка Неба

С  тобою  встретились  мы  на  пути  -  
И  это  точно,  не  ошибка.
Ты  помогаешь  мне  идти,
Моя  попутчица    -  улыбка.

С  тобой  так  хорошо  и  так  легко,
Не  нужно  громких  слов  (и  их  крылатость).
Ты  в  сердце  проникаешь  глубоко
И  побеждаешь  в  нем  печальность.

Ликуй  и  радуйся,  душа!
Благодари    Творца  за  пробуждение!
Смотри  с  улыбкой  в  Небеса,
Почувствуй  их  прикосновение!

Я  принимаю  с  неба  Свет
И  растворяюсь  в  нем  душою.
И  ты,  мой  друг,  прими  привет!
Улыбкой  Неба    поделюсь  с  тобою!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825781
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 23.02.2019


Любов Ігнатова

Весняний настрій

Надихатись  весною  до  сп'яніння,
Напитися  дощами  до  безтями,
Врости  у  тебе  серцем  і  корінням,
Засолов'їтись  світлими  гаями

Так  хочеться,  що  відчуваю  небо
В  своїй  душі  безмежно-веселкове.
А  знаєш,  я  всміхаюся  до  тебе,  
Мугичу  щось  наївно-  сопілкове...

І  говорю  з  тобою  без  упину
Про  все  на  світі...  навіть  трохи  більше...
Я  б  простелила  хмарку,  мов  перину,
Лягли  б  з  тобою  і  читали  вірші,

Дивилися  б  у  пролісковий  вечір,
І  лоскотали  б  вітрові  за  вухом,
А  ти  б  тихенько  обійняв  за  плечі
Мене,  ту  жінку,  що  уважно  слухав...

І  в  ніч  ввійшли  б,  як  у  святе  причастя,
І  спрагу  гамували  б  аж  до  ранку...
Напевно,  це  і  є  жіноче  щастя  —
Чиєюсь  бути...  бути  до  останку....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826464
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 23.02.2019


Олена Жежук

нове ім'я

Щовечора  
сонцю  тричі
вклонялась  
моя  душа.
А  місяць  
дививсь  у  вічі:
чужа  я  йому,  
чужа...
Як  погляд  мій  
аж  за  обрій
забрів
і  спинив  глибінь…
І  сутінь  –  
важкі  голоблі
ковзнула  
моїх  колін.
То  світ  
умістивсь  в  долоні.
Ой  леле!  -  
гойдаю  я.
З  весною    
несу  у  лоні
у  світ  цей  
         нове  
                   ім’я...  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826368
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 23.02.2019


КВолынский

Муза

                                   Муза.
Владика  дум,  володар  ночі…
Співець  веселля  і  журби,
В  красивій  постаті  жіночій  –  
Великий  Майстер  ворожби.

Приходить  темними  ночами...
В  віконце  гляне...  і  мовчить!
Від  чар,  незнаними  словами,
В  мені  поєзія  звучить.

Припасти  би  до  уст  горячих,
Відчути  полум'я    її      –  
Зорі,  що  з  Місяцем...  щебечуть!
Немов  весняні  солов’ї.

Жага,  примара  і  натхнення  –  
Вона:  і  холод,  і  тепло...
Веснянкою,  мов  птаха  рання
Прибилась    вранці,  через  скло.

То,  так  здивовано  присяде,
То  знову,  хвостиком  вільне….
Цей  вільний  птах…політ  свободи  –  
Манок,  приваблює  мене.  

Нехай,  вже  суджений  пробачить  –  
Таку  жадану  і  близьку,
Зорю,  що  з  Місяцем  судачить,
Що  в  серці  б’ється  і  в  мозку.  

Чарівна  зіронька…  далека,
В  холоднім  космосі  блистить…
В  моїй  душі,..  печаль  глибока  –  
Яскравим  полум’ям  горить!

Проходить  все  –    і  все  минає…
І  найпрекрасніша  та…  мить,  
Коли  душа  цвіте,  страждає  –  
Тоді  любов  не  відгорить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826535
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 23.02.2019


Елена Марс

Окна - чужие души


Окна  -  дороги  к  тайнам.
В  каждом  окне  -  своя.
Можно  узнать  -  случайно:
Что  же  они  таят...  

Тихо,  не  нарушая
Чей-то  покой  души.  
Можно  -  ворваться  маем,  
В  чью-то  земную  жизнь!

Окна  -  чужие  души.
Если  дадут  войти  -
Можно  нырнуть  -  поглубже
В  тайну  чужой  сети.

И  не  желать  ухода,  
Не  говорить:  "прощай"
Зову  души  -  в  угоду...  
(Лишь  бы  -  не  эпизодом!)
Только  бы  длился  май...  

Спасибо  за  вдохновение  В.  Зозуле.  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825503

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825898
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 19.02.2019


Відочка Вансель

У Любові немає віку

У  Любові  немає  віку,  у  Любові  немає  рамок,  Любов  -  це  безкінечність.

Любов  ніколи  нічого  не  просить  взамін,  Любов  -  це  Бог.  Якщо  немає  Любові  -  то...  Як  побачити  Бога?

Бачити  Бога  можна  в  кожній  людині,  в  кожній  дитині,  в  старій,  в  дорослій,  в  тільки  що  народженій.

Якщо  жити  так,  щоб  бачити  в  кожній  людині  Бога  -  можна  змінити  світ.  Ось  так.  Без  політиків,  без  впливових  людей,  без  матеріального  статку.

Синхронність,  випадковість,  синхронність...  Кожний  маленький  вчинок,  кожна  щира  посмішка,  кожен  тактильний  дотик,  обійми  -  і  ми  переводимо  стрілки  самого  Всесвіту.  В  сторону  любові.  В  бік  Бога.

Вище  Любові  тільки  Любов.  Любов  не  буває  залежною,  за  неї  не  треба  боротися.  В  неї  чисті  очі  і  вона  не  порівнює.  Віку,  розміру  грудей,  гаманця  і  всього,    чого  нас  намагаються  навчити  глянцеві  журнали  і  модні  психологи.

Навіть  якби  ми  літали  і  вміли  пересувати  гори  і  дерева,  але  не  вкладали  в  це  Любові  -  ми  були  б  тільки  людьми  ще  не  вигаданої  професії.

Любіть  цей  світ.  В  ньому  так  багато  технологій.  Але  так  чомусь  мало  Любові.

Обніміть  сьогодні  людину.  Якій  холодно  на  душі.  І  Господь  поміхнеться.

Ваша  Відочка  Вансель

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825720
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 16.02.2019


Luka

Смак самотності

Заглянув  місяць
на  філіжанку  кави.
Смак  самотності.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825714
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 16.02.2019


Наташа Марос

БАБА-ДУРА…

https://www.youtube.com/watch?v=hKopEVg_qns

Какой  бы  мудрой  ни  была,
А  всё  же  -  дура,  баба-дура,  
Как  пуля-дура,  как  стрела
Высокомерного  Амура...
О,  сколько  вёсен,  сколько  зим,
А  сколько  осеней  промозглых
Всё  умирала,  коль  не  с  ним,
Не  верила,  что...  выжить  сможет,
Но  устояла  и  смогла  -
С  годами  соль  намного  слаще...
И  дом  родной  уберегла,
А  ты  где  маешься,  пропащий...
Всё  стрелы  точишь  и  молчишь  -
Стрелять-то  вовсе  неохота  -
Поближе  с  чашкою  -  к  печи,  
Отпить  домашнего  компота...

Когда  пропала  при  свечах
Твоя  влюблённая  случайность,
Похолодел  пустой  очаг  -
Ну  хоть  бы  кто  поставил  чайник...

А  помнишь,  у  тебя  была  -
Но  ты  не  понял  -  баба-дура...
Ведь  это  к  ней  тогда  стрела
Слетела  с  нежных  рук  Амура...

               -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825577
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 15.02.2019


Відочка Вансель

Боженьку! Навчи мене

Боженьку!  Навчи  мене,  щоб  я  запам'ятала,  що  випадковості  не  буває.  Що  кожна  зустріч  дарована  тобою  мені  для  чогось.

Для  того,  щоб  я  допомогла  людині,  щоб  якщо  не  змогла  допомогти  -  подарувала  їй  посмішку  або  обійми.

Що  людина  ця  має  навчити  мене  чомусь.  Хорошому.  Або  дуже  хорошому.  Або  щоб  я  допомогла  цій  людині  стати  на  одну  краплинку  кращою.

Тоді  зміниться  весь  світ.  Від  такої  моєї  маленької  великої  участі.

Боженьку!  Навчи  мене  мовчати,  коли  хочеться  відповісти  грубістю  на  грубість.  Навчи  мене  відповідати  посмішкою.

Боженьку,  навчи  мене  говорити  лише  про  прекрасне  на  цій  землі.  І  ніколи  не  скаржитися.  Навіть  якщо  вся  душа  в  сльозах.

Боженьку,  навчи  мене  кожну  хвилину  дякувати  тобі.

Боженьку,  навчи  мене  молитися  так,  щоб  ти  посміхався.

Боженьку,  я  тебе  люблю.

Твоя  Відочка  Вансель

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825574
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 15.02.2019


Відочка Вансель

Я за тебе молюся і вдень і вночі

Я  за  тебе  молюся  і  вдень  і  вночі,
Я  за  тебе  так  вдячна  великому  Богу.
Засинаю  тепер  на  твоєму  плечі.
Ти  знайшов  мій  коханий  до  мене  дорогу.

Я  за  тебе  молюся  і  прошу  святих,
Щоби  Господа  завжди  за  тебе  благали.
Ще  не  було  у  світі  щасливих  таких!
А  в  минулому  році  ми  цього  й  не  знали.
Нас  на  небі  всі  Янголи  разом  вінчали.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825324
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 15.02.2019


Luka

Книга мудрості (хайбун)

Звірі,  риби,  птахи,  рослини    живуть  за  єдиними  з  природою  законами,  наперед  відчувають  зміни  у  ній.  Лише  людина  майже  втратила  цей  зв'язок.  Може  тому,  що  вона  чує  лише  себе?    
***
Мудрості  книгу
Знають  звірі  і  трави.
Лише  людина
Бреде  глуха  у  пітьмі  
понад  прірвою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825528
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 15.02.2019


Ганна Верес

Не заплачу я…


Не  заплачу  я  й  не  заридаю,

Коли  зрада  постука  в  вікно…

Біль  і  сльози  людину  з’їдають    –

Я  це  знаю  і  знала  давно.


Полинами  я  вистелю  душу,

Все  ж  надії  свічу  запалю:

«Що  ж,  так  малося  бути,  мій  друже,

Я  за  гріх  твій  також  помолюсь.


Не  тому,  що  образи  не  знаю,

Я  така  ж,  як  і  всі…  Я  –  жива…

Та  в  молитві  свій  статус  пізнаю:

Ні  дружина  ж  я  є,  ні  вдова…


Час  тихенько  повзтиме  без  тебе,

Календар  рахуватиме  дні,

Сонце  теж  буде  міряти  небо,

Поки  віра  проснеться  в  мені…»
23.01.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825485
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 15.02.2019


Катерина Собова

Мiля

Мама    научала    Мілю
Честь    свою    оберігати,
Аж    до    самого    весілля
Лишнього    не    дозволяти:

-Грицько    -    парубок    хороший,
Він    у    всьому    тобі    годить,
Заробляє    добрі    гроші
І    за    ручку    тебе    водить.

-Та    це    я    його    тримаю!
Ви    не    знаєте    ще    Гриця:
Як    відпущу,    -    воно,    падло,
Зразу    лізе    під    спідницю!

Щось    у    пазусі    шукає,
І    рукою    там    лоскоче,
То    за    задницю    щипає,
(Я    то    знаю,      що    він    хоче)!

Так    що,    мамо,    чим    скоріше
Треба    нам    робить    весілля,
Бо    ще    день    -    і    вже    нечесна
 Буде    твоя    доця    Міля.

Дуже    робиться    приємно,
Як    Грицько    мене    лоскоче,
І    тримать    його    за    руку
Я    й    сама    уже    не      хочу!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825502
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 15.02.2019


Галина Яцків

Удвох

Я  ще  така  струнка!  І  можу  на  підборах
Протанцювати  вечір  весь.
Якщо  б  ти  взяв  мене  з  собою  в  гори,
То  я  би  доторкнулася  небес.

Ти  ще  такий  стрункий!  Хоч  скроні  у  сиви́нах.
То  потанцюєм?  Зробиш  жест?
І  не  закохані  ми  вдвох  у  вина,
Та  я  б  з  тобою  пригубила  десь.

З  тобою  ми  удвох  не  любим  сентиментів.
Є  мить,  що  проситься  сльоза...
Доки  живі,  робімо  компліменти,
Нас  в  пару  вибирали  небеса.

-Ой,  як  ідуть  тобі  ці  туфлі,  і  ця  сукня!
-А  десь  у  затінку  Делон...
Благословенна  мите  незабутня!
І  хай  живе  старий  магнітофон!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825462
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 14.02.2019


НАДЕЖДА М.

Як до лиця тобі усмішка

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hCI4bWpXdzk[/youtube]

В  руках  тримаєш  ніжну  квітку,
Тільки  з"явилася  на  світ.
Ні,  це  не  та,  що  цвіте  влітку,
Весни  це  -  перший  дивоцвіт.

Дивилась  сонними  очима,
Сяйнула  посмішка,  здалось.
Сама  блакитна,  не  від  гриму,
Подібна  небу,  так  вдалась.

Блакитна,  ніжна,  синьоока,
Спокійно  дихає  в  руці.
Чогось  хвилююсь,  зник  десь  спокій,
Якесь  сум"яття  на  лиці.

Мені  даруєш  ніжну  квітку,
Приємо  брати  з рук  твоїх.
Як  до  лиця  тобі  усмішка,
Немов  прийшла  із  мрій  моїх...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825289
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 14.02.2019


Калинонька

З любов"ю…



Любов…  Хто  з  нею  не  зустрівся,
Мабуть  не  знав  щастя  й  на  мить,
Любов  нам  сонцем  гріє  душу
І  гоїть    рану,  що  болить.

Любов  висушує  нам  сльози,
Коли  образа  серце  рве,
Любов  нас  гріє  у  морози,
З  любов’ю    в  серці  все  живе.

Любов  дає  наснагу  жити,
Коли    померк    надії  промінець,
Любов’ю  душу  можемо  зцілити
Й  сплести  в  надіях  радості  вінець.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825417
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 14.02.2019


Ірина Кохан

Так просто

Це  просто  осінь  за  вікном.
Вона  щораз  приходить  в  гості
З  рябим  духмяним  кавуном,
Що  зніжився  у  літній  млості.
З  очима  кольору  дощів,
Холодними  і  ледь  сумними.
Калини  кущ  зніяковів...
Мої  думки,  мов  пілігрими,
Пливуть  за  хмарами  услід,
Над  душами  садів  журливих.
Вже  стільки  літ,  вже  стільки  літ
Гублю  я  мрії  в  сірих  зливах.
Це  просто  осінь,  подивись,
Як  личить  їй  намисто  з  глоду,
О  цій  порі  і  глибша  вись,
І  приспаніші,  тихші  води.
О  цій  порі  смачніший  мед,
Розмови  довші  і  тепліші,
Прощальний  журавлиний  злет
І  ми  в  цій  осені  геть  інші.
***
Це  просто  осінь,  просто  мить,
В  життєвім  океані  острів,
Відзолотіє,  відшумить,
Вона  завжди  минає...
Просто...
8.09.2018.


 


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824022
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 14.02.2019


Галина Брич

ПРО ВІЧНЕ КОХАННЯ

Допоки  на  світі  є  Він  і  Вона,
Допоки  приходить  квітуча  весна,
Допоки  стрічають  рожеві  світання,
Не  згасне,  не  зникне,  не  щезне  кохання.

Допоки  красу  можуть  бачити  очі,
Допоки  зорять  ясні  місячні  ночі,
Допоки  бувають  стрічання  й  прощання,
Не  згасне,  не  зникне,  не  щезне  кохання.

Допоки  існують  споріднені  душі,
Допоки  відчують,  кому  не  байдужі,
Допоки  зі  щастям  йде  поруч  страждання,
Не  згасне,  не  зникне,  не  щезне  кохання.

Допоки  складатимуть  вірші  поети,
Допоки  художники  пишуть  портрети,
Допоки  надія  живе  і  бажання,
Не  згасне,  не  зникне,  не  щезне  кохання.

Допоки  на  світі  є  Він  і  Вона,
Допоки  не  змовкне  остання  струна,
Допоки  всміхається  сонечко  зрання,
Не  згасне,  не  зникне,  не  щезне  кохання!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825419
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 14.02.2019


Елена Марс

Подарунок для Люсі

Хоч  квіточку,  мій  любий,  подаруй,  
В  цей  гарний  день  Святого  Валентина!  
І  пристрасно,  в  обіймах,  зацілуй  
Коханнячко  своє,  навік  єдине...  

-  Чи  ж  квіти  -  запорука  почуттів?  
Я  й  сам,  як  той  піон,  у  тебе,  люба!  
Мені  вже  стільки  літ!    -  та  не  відцвів!  
А  квіти  -  це  грошей  даремна  згуба.  

-  Це  ж  свято,  любий,  свято  на  дворі!  
-  На  квіти  зараз  ціни  -  божевільні!  
А  літечком,  в  уквітчаній  порі,  
У  полі  тих  квіток  росте,  мов  зілля!  

-  До  літа  ще  далеко,  мій  піон!  
-  То  й  що?    Чи  винен  я,  скажи,  у  тому?  
-  А,  знаєш,  любий?  -  жлоб  ти  і  ган*он!  
Збирай  валізу!    Геть  іди  із  дому!  

-  Та,  годі,  люба!    Я  ж  пожартував!  
Даремно  ти  на  мене  налетіла.
Ну,  досить  вже  тобі  ловити  гав,  
Дивись  -  яка  краса  надворі  біла!

-  Надворі  -  сніг!    Яка  у  нім  краса?  
Обридло  вже.  Щодня  на  це  дивлюся!  
-  Та,  ні!    Он  там  -  під  деревом  -  пегас!  
Цей  білий  джип  -  для  тебе,  мила  Люсю!


Всіх  вітаю  з  святом!    Щастя,  любові,  натхнення!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825418
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 14.02.2019


Ірина Кохан

Коли мене не стане на землі

Коли  мене  не  стане  на  землі,
А  в  вишині  на  зірку  стане  більше  -  
Я  знаю,буде  осінь.  Журавлі.
І  поміж  листя  плакатимуть  вірші.

І  буде  все  однаково  мені
Чи  хто  нап'ється  тою  вже  сльозою.
Котитиметься  сонце  по  стерні,
Пливтимуть  хмари  сірі  наді  мною.

Гаряче  літо  з  яблунь  обпаде
Плодом  духмяним.  Ляже  на  покоси.
Високе  небо,  сизе,  молоде,
Вдивлятиметься  дощовито  в  осінь.

І  поросте  вже  по  мені  трава,
Палатимуть  жоржинові  пожежі.
У  своїх  віршах  буду  я  жива.
Жива.  От  тільки  в  світі  протилежнім.

Летітимуть  за  обрій  журавлі,
Прощальний  крик  кидаючи  дібровам.
І  в  мить,  як  відірвуся  від  землі,
Захочу  тут  лишитися  хоч...словом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824776
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 14.02.2019


Галина Яцків

Дивачка

Я  думала,  то  знову  випав  сніг:
Щось  так  біліло  і  біліло  за  вікном.
Якщо  не  він,  то  хто  то  бути  міг,
Що  розстелив  те  біле  полотно?

Хтось  так  упевнено  собі  приліг,
Немов  намірився  тут  бути  цілий  день.
Що  там  вікно!  Я  вийду  на  поріг.
Така  дивачка,  всілася  мов  пень.

Від  своїх  скронь  я  відігнала  сон
(Така  морока  -  переборювати  сни).
На  купі  із  піску,  зробивши  трон,
Туман  присів,  ну  хоч  його  тисни.

Хтось  скаже:  "Дивна  ти,  як  сніг!
Немов  би  мокрим  вдарили  тебе  рядном."
Що  якби  він  був  сном,  то  б  переміг,
Але  йому  не  бути  моїм  сном.

І  десь  деінде  він  собі  приліг,
Й  свою  він  королеву  посадив  на  трон.
Ще  на  годину  сон  мене  знеміг.
О,  нездійсненний  мій  правічний  сон!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825163
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 14.02.2019


Любов Вишневецька

Душа болит…

Птенец  покинул  дом...
Спешил...  летел  упрямо!
Вот  только  мысль  о  том,
Что  потерял  он...  маму.

Душа  болит...  Но  синь
дитя  к  себе  манила!
Не  то,  что  средь  руин
Гнездо  их  -  сено  с  илом!

А  в  небе...  хорошо!
В  лучах  порхала  птица!.
Забылся  и  грешок...
Что  с  мамой  не  простился.

Вдруг  вечер  окатил
Прохладною  волною...
Искал  птенец  свой  ил...
И  был  обеспокоен.

Не  смог  найти  он  дом...
Дрожал  всю  ночь  на  ветке.
А  в  гнездышке  пустом...
Рыдала  мама  детки.

                                                                     14.02.2019  г.
 
Фото  из  инета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825370
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 14.02.2019


Luka

Знову запізнююсь (сенрю)

Танець  сніжинок.
Запізнююся  знову  
На  колоквіум.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825254
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 14.02.2019


геометрія

ОСТАННІЙ СНІГ…

                                       Я  пам"ятаю  перший  сніг,-
                                       Він  зачаровував  усіх,
                                       У  тій  величній  суєті,
                                       Лились  мелодії  святі...

                                       А  потім  снігу  додалось,
                                       Неначе  небо  розлилось,
                                       І  все  посипалось  на  нас,
                                       Здавалось,  що  спинився  час...

                                       За  днями  знов  минали  дні,
                                       Сніги  лежали  чарівні,
                                       Вони  були  не  в  однині,
                                       Морози  в  ночі  були  й  дні...

                                       Люди  любили  ті  сніги,
                                       Хоч  і  набридли  їм  вони,
                                       Та  всі  стомились  від  снігів,
                                       І  від  морозів,  і  вітрів...  

                                       Нині  сніги  вже  не  такі,
                                       Уже  нечисті  і  важкі,
                                       І  білизна  в  них  не  така,
                                       Зникла  велична  суєта...

                                       Дивлюся  я  на  ті  сніги,
                                       Не  додають  вони  снаги,
                                       Та  я  вже  думаю  про  те,
                                       Під  снігом  пролісок  росте...

                                       Як  розтавати  сніг  почне,
                                       Сонце  тепло  своє  розллє,
                                       Першими  виглянуть  з-під  снігу,
                                       Блакитні  проліски  до  світла...

                                       Зійде  з  землі  останній  сніг,
                                       Радість  повернеться  до  всіх,
                                       Знову  в  величній  суєті,
                                       Будуть  мелодії  святі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825334
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 14.02.2019


Галина Яцків

Літня

Коли  у  полі  догорає  літо,  ти  знаєш:
Від  осені  нічого  не  сховаєш.
Від  приморозків  квіти  не  прикриєш...
Береш  альбом  і  тихо  собі  ниєш.

Ти  ба!  А  теплим  було  моє  літо!
Мені  так  гріло  сонце  й  мої  діти.
Он,  на  світлині  я  -  щаслива  мати.
А  що  весна  позаду  -  то  не  втрата.

Коли  в  душі  хурделить  не  у  пору,
Відкрий  до  сонця  темно-синю  штору.
І  хай  до  літа  сонце  повертає,
Бо  знає  Бог,  що  ти  його  чекаєш.

Коли  у  полі  зацвітуть  волошки,
То  знову  доня  зафільмує  зморшки.
Я  вже  казала:  "Зморшки  мені  личать!"
Й  покепкувати  з  своїх  фото  -  звичка.

Весна  мені  за  літо  вже  простила,
Мовляв,  це  я  тебе  у  світ  пустила.
А  я  у  відповідь:  "Пробач,  я  літня..."
Я  в  осінь  йду...Хай  буде  несамітня.

[i]*фото  з  власного  архіву[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825343
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 14.02.2019


Ганна Верес

Їх серця поранені любов’ю

Війна  й  кохання  –  несумісні  речі,  –
Сказав  би  той,  хто  ще  не  воював,  –
Не  для  війни  жіночі  ніжні  плечі,
А  для  кохання,  –  й  посмішку  б  сховав.
Але  в  житті  на  все  свої  закони,
А  ще  коли  і  край  свій  у  біді,
Що  в  мирний  час  не  сталося  б  ніколи,
Те  відбулось.  Чия  вина  тоді?
Вона  і  він  не  перший  день  воюють,
Обстріляні  в  бою  також  не  раз,
Солдатські  душі  все  акумулюють,
Від  ворога  боронячи  Донбас.
А  душі  молоді  ще  й  свята  просять,
Хоча  уже  й  припечені  вогнем:
Манили  його  губи  її  коси…
Ба,  долі  не  об’їдеш  і  конем.
Кохання  їх  міцнішало  щоднини,
А  часто  забувало  і  про  страх,
Коли  вони  у  розвідку  ходили,
А  чи  від  мін  ховались  у  ровах.
Пили  вони  короткі  миті  щастя
І  мріяли  про  інший  –  мирний  час:
Чи  то  кохання  стрілося  невчасно,
Адже  мечем  розкраяний  Донбас?
Як  опускала  ніч  свої  долоні
На  землю,  де  біді  немає  меж,
Закохані  боялися  полону
Й  розлуки  теж  боялися  не  менш.
Димить  Донбас,  не  раз  умитий  кров’ю,
Та  їхньої  немає  в  тім  вини,
Що  їх  серця  поранені  любов’ю
Й  волосся  в  перших  пасмах  сивини.
5.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825330
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 14.02.2019


НАДЕЖДА М.

Сказать ЛЮБЛЮ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FMNTqu8_rF8[/youtube]


Сказать  люблю,  це  -  дуже  мало.
Де  відшукать  такі  слова,
Від  них,  щоб  крила  виростали,
Щоб  були  чисті,  як   роса?

І  як  сказать,  щоб  ти  повірив
У  казку  цю  все  ж  не  земну,
Своє,  щоб  серце  втихомирив,
І  за  дрібниці  зняв  вину.

Слова,  слова,  їх  безліч  в  світі,
Чи  варто  вірить  все  ж  словам?
Вони  в  сердешному  суцвітті,
Як  ліки,   для  душі  бальзам. 

Як  вітерець   приємний,  свіжий,
Відновлять  сили  в  жаркий  день.
На  промінь  сонця  дуже  схожі,
Що  зроблять  свято   і  в  будень..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825388
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 14.02.2019


Надія Башинська

ДОБРА БАГАТО НА ЗЕМЛІ!

         Добра  багато  на  Землі...  тут  є  чому  радіти.
Нам  подаровано  життя.  Це  наш  є  час  тут  жити!
Довірено  нам  берегти  все,  що  до  нас  надбали,
хоч  часто  спалені  мости,  руїни  і  завали...
         Найбільший  дар  -  людське  життя,  вже  навіть
не  цінуєм.  
-  Спиніться,  люди!  Прірва  там!  -  кричить  Земля.
Не  чуєм.
         Вже  котрий  рік  іде  війна.  Життя  там  забирають.
Для  щастя  кожному  дано.  Забули?  Чи  не  знають?!
Життя...    Життя,  життя  ясне.
                               Життя...  життя,  життя  цвіте  
                                                                       в  весняний  день  і  в  літній.
         Життя...    Житття,  життя  дзвінке.  Скажіть,  в  ко-
го  воно  легке?  Сльозою  падає  -  дощем...
Та  є  в  ньому  й  день  світлий!
         Співає...  хвилею  шумить,  пташиною    увись  ле-
тить,  зерном  в  ріллю  лягає.  Де  прийняла  його  зем-
ля  -  п'є  соки,  ніби  з  джерела,  корінням  проростає.
         Життя  радіє  і  дзвенить...  в  нім  неповторна  кож-
на  мить,  немов  веселки  кольори  у  серці  слід  лишає,  
хоч  борозенками  воно  і  на  чоло  лягає.  В  нім  муд-  
рість  світиться  віків.  Люби  життя.  В  добро  повір!
         Добра  багато  на  Землі...  тут  є  чому  радіти.
Нам  подаровано  життя.  Це  наш  є  час  тут  жити!
Цінуй  життя,  роби  добро.  Хай  тут  й  твоя  краплина.
         Для  тебе  кожен  світлий  день.                        
                                                         Ти  на  Землі  -  Людина!

         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824826
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Ганна Верес

Роздуми

Усе  в  житті  свій  має  день  і  час:
Коли  і  де  з’явитись  на  планеті,
Й  коли  погасне  вже  твоя  свіча,
Ким  ти  б  не  був:  рабом,  борцем,  поетом!

Усе  у  світі  має  і  ціну,
Та  найдорожчі  є  здоров’я  й  воля.
Це  з  ними  виграють  завжди  війну
Й  виборюють  нащадкам  кращу  долю.
18.11.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824875
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Катерина Собова

Балуванi хлопцi

Дарочка    в    парку    гуляє,
Непогано    їй    живеться…
Хлопець    підійшов,    питає:
-В    Вас    цигарки    не    знайдеться?

Глянула,    не    хлопець    -    казка:
Мускули,    в    руках    гітара:
-Та    для    Вас    -    завжди,    будь    ласка,
Імпортні,    беріть    ось    пару.

Пропоную    крім    цигарки
Розім’яти    свої    кості,
Є    коньяк    -    найвища    марка,
То    ж    запрошую    у    гості.

Вам    вечерю    обіцяю  –
Як    в    найкращім    ресторані,  
Під    гітару    заспіваю
Усі    твори    свої    ранні.

Буде    музика    з    свічками,
І    інтим    я    гарантую,
Подарую    Вам    кохання,
Приголублю    й    поцілую…

Чорний    день,    що    тут    казати,
Втік,    падлюка,-    каже    Дарка,-
Це    уже    сьогодні    п’ятий,
Що    й    забувся    за    цигарку.

Пропоную    жити    вільно,
Називаю    його    -    «милий»,
А    вони    -    козли    дебільні,
Це    ніяк    не    оцінили!

Хлопці    балувані    стали
(Все    єство    моє    кричало),
Підкажіть    же,    добрі    люди,
Як    же    мені    жити    далі?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824825
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019


КВолынский

Желанный плен.

Не  звано  –  влюблённый  
В  морскую  царевну…
Летишь  вдохновленный
К  желанному  плену.
Ведь  сердцу  не  скажешь,
Чтоб  ночью...  остыло…
И  только,  приляжешь  -  
Оно  застучало:
И  душу  терзает,
Рвет  мысли  на  части…
Кто  это  не  знает  –  
Тот  в  жизни  несчастен.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824696
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Ірин Ка

Зустрічних поглядів тепло

Зима  звела  на  манівці
зустрічних  поглядів  тепло.
Днів  чорно-білі  олівці
яскравих  ніби  й  не  було...

Світанок  заспаний,  туман,
зухвало  скаче  промінець.
Затопче  його  хитрий  план
отара  гаджетів-овець...

Старий,  пошарпаний  асфальт
закоханий  у  небеса,
не  розуміє  сірих  пальт,
тих  що  не  вірять  в  чудеса...

А  може  то  і  не  зима
згубила  поглядів  тепло.
Як  в  заметіль  чогось  нема,
Його  і  в  спеку  не  було...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824678
дата надходження 08.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Luka

Свіча на вітрі

Вітрилом  білим
Долає  чорну  бездну
Свіча  на  вітрі.

Фото  автора

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814708
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 09.02.2019


Luka

Дзвіночки

Між  трав  дзвіночки
Гойдаються  на  вітрі.
ВслухАюсь  в  тишу.

Фото  автора

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824616
дата надходження 08.02.2019
дата закладки 09.02.2019


Олена Жежук

… де тиша

[b][i]Зимове    мрево.    Холодно.  Стоять
Оголені    й    обвітрені    дерева.
Хай  спить  земна  вчорашня    благодать  -  
Мені  б  туди,    
                                   де  тиша  кришталева.

Мені  б  туди,  де  сосни  небо  п’ють,
Де  місяць  стежку  вказує  до  хати,
Де  хочеться  про  всіх  і  все  забуть,  
Де  сам  –    
                             та  не  самотністю  обнятий.

І  з  янголом    поезію    читать,  
У  сутінках  тепло  відчуть  у  серці.
В  самотності    з  собою  помовчать  -  
Знайти    себе    
                           у  справжності      відвертій...
[/i][color="#1608d1"][/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822981
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 09.02.2019


НАДЕЖДА М.

Душа бажа картинку кольорову…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eTx6WJGoayA[/youtube]


Весна  повільно  зиму  притискає,
Шукає,  де  протоптані  стежки.
Вона   прийде,  ніде  не  заблукає.
Пройде  крізь  заметілі  навпрошки.

А  що  зима?  Потрохи  вже  старіє...
І  сила  не  така,  яка  була.
Зі  злості  десь  іще  не  раз  завіє..
Колись  й  вона,  немов  весна  цвіла.

О   зимонько!  Не  треба,  не  хвилюйся.
Ми    вдячні,  знай,  що  ти  у  нас  була.
Прошу  тебе:  не  сильно  переймайся,
Ти  з  нами  все  в  житті  пережила.

Тобі  ми  ще  не  скажемо   ПРОЩАЙ,
Бо  прийде  час,  зустрінемося  знову.
А  що  чекаєм  вЕсни,  не  зважай.
Душа  бажа  картинку  кольорову*...
-----------------------------------
*Картинка  кольорова-  мається  на  увазі  -  ВЕСНА.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823966
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 04.02.2019


Елена Марс

Слушаю - сердце

Что  в  том  плохого  -  порой,  ни  о  чём,  помолчать,  
В  час,  где  так  много  пустой  болтовни  красноречий?..  
Шум  суеты  тишину  безвозвратно  калечит,  
Ту  тишину,  от  которой  в  душе  -  благодать....

Некую  тайну,  в  которой  рождается  мысль,  
То  вдохновенье,  где  сущность  укутана  в  строки...  
Может  и  нет  в  том  какого-то  толку  и  проку,  
Если  наивность  души  устремляется  ввысь...  

Думать  об  этом  -  так  глупо!    Зачем?..  Не  хочу.  
Слушаю  -  сердце...  А  всё  остальное  -  не  важно.  
Сердцу  известно:  душа  мне  досталась  -  бумажной,  
Тихой,  мечтательной...  Может  и  птичьей  чуть-чуть.

Пусть...  не  Марина  Цветаева  -  божий  цветок.  
Я  никогда  не  пыталась  быть  с  кем-то  похожей.  
Просто  пишу  свои  мысли,  где  чувства  -  итожу...  
Мир  моей  музыки  -  словно  свободы  глоток.

Рада,  коль  чьей-то  душой  постигается  мысль,  
Чьей-то  далёкой  и  близкой,  как  я  -  молчаливой.  
Если  она  обретает,  со  мной,  мою  высь  -
Я  обретаю  себя,  на  мгновенье,  счастливой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824016
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 04.02.2019


Ганна Верес

Я день свій починаю із пісень

Я  день  свій  починаю  із  пісень,
Неначе  Богом  обрана  пташина.
Вони  болючі,  бо  про  все,  про  все:
Дорослою  як  стати  я  спішила,
Як  вилітала  з  отчого  гнізда
Назустріч  бурям  і  життєвим  грозам,
Як  з  долею  змагалась  і…  одна,
І  не  зважала  на  її  погрози,
Як  підіймалась  журавлем  увись
І  падала  униз  важким  камінням,
Як  коси  з  сивиною  обнялись,
А  я  все  шліфувала  своє  вміння.

Та  рятували  спогади  не  раз
Мене  в  житті  і  мамина  молитва,
Раділа,  коли  все  було  гаразд,
Хоча  й  поранена  виходила  із  битви.
Скрипіли  тоді  і  душа,  й  перо,
Даруючи  мені  нове  творіння.
Надію  маю:  буде  ще  добро
І  небо  нам  пошле  благословіння!
25.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824165
дата надходження 04.02.2019
дата закладки 04.02.2019


Калинонька

Щоби любов жила…

         Любов  -  велика  і  прекрасна  сила,
         Із  нею  треба  жити    повсякчас.
         З  любов"ю  в  тебе  виростають  крила,
         Тільки  подбай  ,  щоби  вогонь    не  згас.

           З  любов"ю  серце  ,  аж  співа  весною,
           Витьохкує  ,  мов  соловейко  у    саду.
           Хай  всі  кругом  радіють  із  тобою  ,
           Минаючи  круті  стежини  і    біду.
                   
           Зігрій  любов"ю  рідних  і  коханих,
           По  дорозі  незнайомим  усміхнись!
           Даруй  її  ,  як  промінець  жаданий,
           Люби  життя!  Любов"ю  ,  аж  світись!
 
           Іди  із  нею  по  життю  красиво,
           Не  жалій  свого  душевного  тепла! .
           Твори  в  житті    велике  світле  диво...  ,
           Зроби  усе  ,  щоби    Любов    жила!
           

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817514
дата надходження 14.12.2018
дата закладки 29.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Зима вишивала кохання на щастя

Засніжене  місто  -  зими  вишивання,
Нитками  біленькими  на  полотні.
І  сонця  проміння  в  природному  жанрі  
Так  мило  всміхнулось  тобі  і  мені.

Засніжене  місто,  і  вишивка  сріблом
Сліпучо  блищить  на  вчорашнім  снігу.
Без  тебе  не  можу,  й  тобі  я  потрібна,
Тепло  відчуваю,  любові  жагу.

Засніжене  місто  у  гладі  білястій,
Калиновий  глянець  додав  їй  штрихів.
Зима  вишивала  кохання  на  щастя,
І  разом  зустріли  ми  сонячний  схід.


Світлина  нашого  міста  В.  Чардимова.  (Гладь  -  вид  вишивки,  в  якій  стібки  щільно  прилягають  один  до  одного.    Штрих  -  у  значенні  -  окрема  подробиця,  характерна  риса.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822708
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 26.01.2019


Ганна Верес

Несу тобі любов

О  краю  мій,  усе  в  тобі  сплелося:
З  волошок,  жита  й  маків  диворай,
І  золото  пшеничного  колосся.
Й  річок  гірських  пісенний  водограй.
Твоя  земля  небачено  багата,
Манила  південь,  захід,  північ,  схід,
Вривались  вороги  в  біленькі  хати
І  корчували  український  рід.

О  краю  мій,  ти  та  перлина  світу,
Що  винесла  всі  муки  лихоліть,
Позбувся  ти  немало  свого  цвіту
У  вихорі  розбурханих  століть
І  вистояв,  одягся  у  розмаї,
Купаються  в  льонах  де  небеса,
Де  сонечко  змагається  з  туманом,
А  ворог  знов  лама  свого  списа.

О  краю  мій,  замріяний  і  пишний,
Несу  тобі  на  рушнику  любов,
Де  цвіт  калини  й  маминої  вишні,
Й  душа  моя,  мов  сонце,  без  оков.
16.  01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822626
дата надходження 24.01.2019
дата закладки 25.01.2019


Катерина Собова

Збереглася

Галя    -    жінка    безтурботна,
Зайвих    клопотів    не    має,
У    трюмо    серед    кімнати
Себе    пильно    розглядає:

-  Дівка    я    була    негарна
І    дурна    була    -    не    мудра,
Гроші    витрачала    марно
На    помади    всякі    й    пудри.

Та    вони    не    рятували
Це    лице    моє    потворне,
Наче    я    трусила    сажу  –
Було    завжди    якесь    чорне.

Ніс    у    мене    -    баклажаном
(Дуже    часто    був    він    синій),
І    від    мене    всі    тікали  –
Обминали    навіть    свині.

Чогось    в    мене    росли    вуса
І    була    широка    спина,
Я    в    штани    як    уберуся  –
Була    схожа    на    мужчину.

Голос    грубий    -    ціле    горе,
Йшла    до    клубу    -    як    на    плаху…
В    темноті    як    зарегочу,
То    тікали      всі    від    страху.

-  Чуєш,    Петре,    я    змінилась?
Стали    зморшки    більші    зрання…
(Чоловіку    набридала
Вона    часто    цим    питанням).

Тоді    Петя    обізвався:
-  Що    ти,    цим    не    переймайся,
Навіть    через    тридцять      років
Ти    чудово    збереглася!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822669
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 25.01.2019


Елена Марс

Одиночество

Вдохновенно  порой  одиночество,  
В  нём  моментов  хороших  полно.  
Но  всё  чаще  зову  его  -  сволочью.  
Не  комфортным  вдруг  стало  оно.  

........


Наблюдаю  за  псиной  стареющей,  
Ожидающей  ласки,  тепла...  
Неприятное,  в  общем-то,  зрелище.  
Жизнь  дворняги  тосклива  и  зла.  

И  такое  в  душе  ощущение,  
Будто  родственны  -  псина  и  я,  
Если  ищут  тепла  -  как  спасения,  
И  собачья  душа,  и  моя.  

А  вокруг  -  тишина  одиночества,  
Как  холодная  мрачная  вязь.  
Будто  что-то  хорошее  -  клочьями
Разлетелось,  в  ничто  превратясь.  

Не  собраться  с  тяжёлыми  мыслями,  
Что-то  каменным  стало  внутри...  
Схоронила  зима  за  кулисами
От  меня  жизнерадостный  мир.  

Этот  мир,  такой  светлый  и  песенный,  
Незаметно  куда-то  исчез.  
Что-то  есть  в  одиночестве  мерзкое,  
Коль  не  видится  в  нём  интерес.  

Коль  себя  ощущаешь  потерянной,  
Постаревшей...  Внутри...  не  горит.  
Отторгаю  безудержность  времени,
Ненавидя  души  пустыри.  

Одиночество,  всё-таки,  странное...  
В  нём  моментов  хороших  полно,  
Но  с  годами  всё  больше  -  туманами
Переполнено  стало  оно.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822697
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 25.01.2019


Квітень Олександр

Малювала хурделиця (Зима в приазовських степах)

Малювала  хурделиця  ,  в  полі  білим  по  білому  ,
Обіймала    студеністю    зачарований    світ  ,
хвилювалася  ве'лично  ,  небесами  вітрилами  ,
Поринала  за  обрієм    у  моря  степові  .

Простягалась  заметами  і  снігами  пухнастими    ,
Стугоніла  вітриськами    із  безкраю  в  безкрай  ,
знов    кружляла    знов    падала  з  неба    зимно-прекрасного  ,
В    танго  бурі    і  віхоли  ,  в  дивоспів  дивограй  ...

Й  не  ставало  ні  місяця  а  ні  хмар  а  ні  простору  ,
Все  злилось  в  одночасності  ,    і  зникало  за  мить  ,
Щоб  на  ранок    залишити  ,  візерунковим  розписом  ,
На  мольберті  віконному    ,  січня    сивого    лід  ..

Олександр  Квітень
м.Мукачево

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821918
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 25.01.2019


Евгений Познанский

НЕУГАСИМКА (зимние побеги)

Огонек*  опять  пошел  петлять
Тощей  веткой  зимнего  побега,
За  окном  на    всем  зимы  печать,
Этот  год  отсыпал  щедро  снега.

Длинные  худые  стебельки
Просят  света  так  у  дали  вьюжной,
Маленькие  желтые  листки,
Пишут,  что  срезать  их  просто  нужно.

Чтобы  зря  цветок  не  тратил  сил
На  такие  лишние  отростки,
Я  бы  с  ними  так  и  поступил,  
Их  отрезать  очень  даже  просто

Но  скребет  мысль  странная  в  уме,
Вздор  такой  втемяшется  ж  поэту,
Мы  в  духовной  планетарной  тьме,
Точно  так  же  тянем  души  к  свету,

И  не  все  выходит  и  у  нас,
И  порою  даже  льются  стоны,
Но  внезапно  замечает  глаз
На  тщедушной  ветки  два  бутона!

Он  пустить  зимой  их  все  же  смог!
Хоть  опять  в  окне  метели  дымка!
Маленький,  живучий  огонек!
Нежная  моя  неугасимка!
*  Огонёк,  неугасимка,  Ванька  мокрый  -  распространенный  названия  Бальзамина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822732
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 25.01.2019


Ганна Верес

Кожен пише власну повість

Життя  не  можна  розписати  –
Тут  графік,  розклад  неможливі:
Хто  –  сіяти,  хто  –  колисати–
Збирає  кожен  власне  жниво.
Сховай  небажану  сльозу,
Стряхни  задуми  темний  колір,
Прислухайсь,  очі  теж  роззуй,
І  не  карай  себе  ніколи.
Зумій  у  цім  житті  вціліть,
Не  розгуби  гуманність,  совість.
Знай:  серце  в  кожного  щемить,
І  кожен  пише  власну  повість.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822511
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 24.01.2019


Анна Живаго

Друзьям

Может,  виновата  непогода,
Может,  этот  предвечерний  свет.
Только  вновь  припомнишь  вдруг  кого-то
Из  друзей,  которых  рядом  нет.
И  никто  над  памятью  не  властен,
И  ничто  не  сможет  заменить
Те  часы,  что  называют  счастьем,
Те  моменты,  что  не  повторить.
Так  сложилось.  Но  всегда  я  с  вами.
Так  случилось.  Вы  всегда  со  мной.
Мы  всегда  останемся  друзьями.
 Что-то  все  же  вечно  под  луной?
Если  вдруг  настигла    вас  усталость,  
Или  хуже  –  предала  любовь,  
Все  пропало  –  а  они  остались.  
Смотрят  понимающе,  без  слов.
За  фальшивой  маскою  не  скрыться,
Не  уйти  по  трусости  назад,
Стоит  на  пол-шага  оступиться  –  
Спотыкаюсь  я  об  этот  взгляд.
Боже  мой!  Они  меня  так  знают.
С  ними  быть  неискренней  нельзя.
Я  невольно  лучше  бать  стараюсь-
На  меня  глядят  мои  друзья.
Все  проходит.  Боли  утихают.
Все  нормально.  Отступает  зло.
Если  о  друзях  я  вспоминаю  –
На  душе  становится  светло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230539
дата надходження 22.12.2010
дата закладки 21.01.2019


Ганна Верес

Я все ближче до осені

Просинаюся  ранками
Із  думками-підранками,
Поглядаю  в  віконечко  –
Забарилося  сонечко.

Я  все  ближче  до  осені,
З  посивілими  косами,
Зі  своїми  болячками,
І  з  людськими  балачками.

Скільки  ж  жита  вже  скошено!
Не  життя  в  мене  –  локшина,
Та  я  все  ще  тримаюся,
До  схід  сонця  вмиваюся,

І  хоч  близько  до  осені,
У  город  бреду,  росяний,
Подивлюсь-замилуюся,
З  сонцем  там  поцілуюся.
26.04.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822207
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Із саду батьківського

Дитинства  мого  світлі  дні  вишневі,
Бо  то  ж  весняні  аромати  світу.
Коли  щасливою  тонула  в  мреві,
Серед  дерев  у  сніжно-білім  квіті.

А  згодом  -  юності  широкі  крила,
І  зав*язь  вишеньок  -  кохання  перше.
І  поцілунки  ніжності  рясніли
Промінням  сонячного  диво-пензля.

І  плинув  час,  і  дозрівали  вишні.
Плодів  червоних  -  соковите  щастя,
Що  подароване  самим  Всевишнім,
Із  саду  батьківського  тепла  ласка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822190
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019


Ніла Волкова

Треба вірити…

Треба  вірити:  диво  буває!
Не  лякайтеся  чорної  днини  –  
Навіть  доля  лиха  відступає
Перед  силою  духу  людини!

2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822112
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 21.01.2019


палома

ПРО ДУШУ І ЗОРЮ

   
Крадеться  темінь,  злодієм,  у  вічі…
Душа  –  у  просинь,  у  безмежну  вись.
Земне  життя  не  проживати  двічі,
Хоча,  ще  повернемося  колись…

Міцніють  крила  ангелів  небесні
І  душі  чиїсь  повнять  їх  ряди.
Холодні  зими  та  сльотливі  весни
Не  заглядають  вже  до  них  сюди.

Тут  світло  і  тепло,  і  сяйво  вічне,
З  любові  лиш  безмежности  витки.
Краса  душі  –  за  прийняте  класичне.
За  гроші  –  ні  посади,  ні  квитки…

Збирається  душа  в  далекий  ирій  –  
Підкиньте  їй  любові  та  добра.
У  світлі  ніжну  бережіть,  у  мирі  –  
Не  згасла  щоби  вічности  зоря.
                                               20  січня  2019
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822119
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 21.01.2019


Ганна Верес

Чому страждають добрі люди?

– В  житті  чергуються  і  радощі,  й  страждання,
І  як  би  не  звучали  ці  слова,
Це  істина,  хоча  вона  й  прадавня,
Та  двері  не  завжди  всім  відкрива.

Чому  ж  в  житті  страждають  добрі  люди  
І  співчутливо  голос  їх  бринить?
Може  тому,  щоб  світ  не  здався  лютим,
Що  є  такі,  кому  чуже  болить?

Але  ж  це,  Боже,  так  несправедливо,
Як  давлять  біди  і  своя,  й  чужа?
– Кожен  своє  топче  життєве  жниво
І  лиш  зароблене  отримає  душа.
15.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822107
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 20.01.2019


Надія Башинська

СВОЄ ТИ ЗВАЖУЙ КОЖНЕ СЛОВО…

         Проснулася  Ворона  рано...  Пізно  щодня  вона  вставала,
а  тут  прокинулась.  Не  спала.  
В  саду  якраз  в  цей  час  дзвеніла  весела  пісня  солов'їна.
Прислухалась...  А  й  справді  гарно.  І  дзвінко,  й  весело.  
Так  славно!
Й  подумала:  "Мені  б  отак.  Ото  жилося  б  гарно  як!  
Усі  б  мене  навкруг  хвалили.  Усі  б  мене  одну  любили."
         Умилася  і  причесалась,  у  нову  сукню  гарну  вбралась.
"Я  краща  Солов'я!"  -  сказала.  Сіла  на  вітку  й  заспівала.
"Кар..р..р!",  "Кар..р..р!"-  лунало  увесь  день.  Таке  воно  
те  "Кар..р..р!"  й  тепер.
         Ніхто  перечить  не  посміє:  співає  кожен  так,  як  вміє.
Все  ж  пам'ятай,  що  ти  Людина!  Тобі  підкориться  вершина.
Своє  ти  зважуй  кожне  слово.  Виконуй  все,  що  обіцяв.  
Злетіти  зможеш  вище  хмар!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822104
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 20.01.2019


Галина Брич

ПОБУДЬТЕ ТРОШКИ В ЗАПАШНОМУ ЛІТІ

Побудьте  трошки  в  запашному  літі,
Цвітіть  трояндою  серед  зими.
А  пелюстки  барвисті,  розмаїті
Умийте  росами,  а  не  слізьми.

Побудьте…  У  зиму́  не  поспішайте,
Де  паморозь  холодить  вам  уста.
Цвіт  запашний  любов’ю  зігрівайте!
Хай  усмішка  прикрасить  вам  літа!

Побудьте  трошки  в  запашному  літі!
Цвіте  в  душі  нехай  завжди  весна!
Ще  ваше  сонце  зараз  у  зеніті.
Ще  літній  вальс  вам  виграє  струна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822072
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 20.01.2019


Катерина Собова

Шпалери

-  Мамо,    заміж    я    виходжу,-
Рано    Лерочка    сказала,-
Навіть    вже    подружнє    ложе
Я    для    нас    облаштувала.

Гіві    -    класний,    просто    мачо,
У    шашличній    він    працює,
Не    п’є    пива,    тільки    чачу,
І    найкраще    брейк    танцює.

В    міру    стриманий,    поважний,
В    нас    кохання    -    до    безтями,
Тихий,    лагідний,    уважний,
І    в    науці    добре    тямить.

Дуже,    мамо,    я    щаслива,
В    цьому    ти    не    сумнівайся,
Ти    побачиш,    Гіві    -    диво,
І    мені    такий    дістався!

Мама    слухала,    зітхала,
І    промовила    до    Лери:
-Запроси    його    на    вечір
І    поклейте    вдвох    шпалери.

І    під    час    роботи    пильно
Придивись,    моя    дитино,    
То    відкриється    для    тебе
Зовсім    інша    вже    картина:

Ти    побачиш    -      зразу    стане
Він    сердитий,    як    собака,
Серед    ночі    Гіві    буде
І    падлюка,    й    скотиняка,

Грубіян,    козел    дебільний,
Хам,    бездара    і    ледащо,
Проклинати    його    будеш
І    життя    своє    пропаще.

Ця    стосується    наука
Всіх    дівок,    не    тільки    Лери:
Щоб    заміжжя    удалося  –
То    поклейте    вдвох    шпалери!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822025
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 20.01.2019


Евгений Познанский

КРЕЩЕНСКОЕ СОЛНЦЕ (По свежим впечатлениям)

До  Святынь  вселенских  путь  далек.
Но  не  зря  великий  праздник  дан.
В  этот  день  послал  нам  с  неба  Бог
Солнечный,  чудесный  Иордан!
Все  заполнил  свет  волной  своей,
Целый  мир  и  хрупкий  этот  храм.
И  вода  Святая  у  людей
Кажется  с  лучами  пополам.
И  река  и  маленький  поток
В    этот  день  текут  водой    Святой.
А  теперь  дополнил  праздник  Бог
Солнечной  невиданной  рекой.  
Чтобы  улыбнуться  каждый  смог,
Чтобы  стихла  боль  духовных  ран,
В  этот  день  послал  нам  с  неба  Бог
Солнечный,  чудесный  Иордан!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821936
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 20.01.2019


Ганна Верес

Останнє кохання

Хоч  сивина  з  роками  обнялася,

Але  його  зустрілося  плече,

Й  щока  її  рум’янцем  зайнялася

Під  пильним  поглядом  закоханих  очей.


І  враз  її  зіниці  зазоріли,

А  тіло  дивним  жаром  налились  –

То  очі  його  душу  їй  зігріли,

І  серденько  коханням  налилось.


Не  знала  вона,  як  цьому  зарадить.

Мовчала.  Й  він  уперто  теж  мовчав,

Бо  болем  обзивалась  давня  зрада.

Все  ж  очі  їм  осяяла  свіча.


І  щире  там  відбилося  зізнання,

А  блиск  очей  –  то  свідки  почуттів.

Були  вони  в  полоні…  у  кохання

Уперше  і  востаннє  у  житті…
14.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821860
дата надходження 18.01.2019
дата закладки 20.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Зимове резюме, додай снаги

Здається  чистим  резюме  зими,
Бо  жодної  не  видно  плями.
Але  в  хурделиці  кохання  мис,
І  лід  блищить  на  свіжих  зламах.

-  Дійти  б  безвізово  крізь  заметіль,
Вину  б  розгладити  і  тіні,
І  розірвати  аксіоми  кіл,
І  відродить  нові  клітини,  -

Так  брьохкали  думки  через  сніги,
І  серце  допікала  туга.
Зимове  резюме,  додай  снаги,
Хтось  прагне  подолати  хугу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821481
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 15.01.2019


Ганна Верес

Чужими стали

Сипле  в  коси  рясний  сніжок
Незрадлива  життєва  осінь.
Скільки  ж  пройдено  вже  стежок!
А  не  знайдених  скільки  й  досі!  
Все  ж  лишився  за  нами  слід,
Де  ми  поряд  удвох  ступали.
Нам  не  раєм  здавався  світ,
Хоч  були  й  перед  Богом  пара.

А  тепер  я  вже  не  твоя,
Бо  на  різних  давно  причалах,
Й  стежка  в  кожного  з  нас  своя.
Закінчились  кохання  чари.
Його  ніжно-благальний  крик
Загубився  поміж  обставин.
Я  не  хочу  когось  корить:
Просто,  ми  вже  чужими  стали.
21.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821269
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 15.01.2019


геометрія

ПОСІВАЛЬНИКІВ ЧЕКАЛА…

                                 Посіванки  я  читала,
                                 Посівальників  чекала,
                                 Лише  двоє  їх  прийшло,
                                 Це  натхнення  додало...
                                 Сіяли  пшеничні  зерна,
                                 На  підлогу  біля  мене...
                                 Посіваночки  співали,
                                 З  Новим  роком  привітали,
                                 Бажали  радості  й  тепла,
                                 Щей  здорова  щоб  була...
                                 Я  за  стіл  їх  посадила,
                                 Й  тим,  що  мала  пригостила,
                                 Додала  ще  їм  гостинців,
                                 І  звичайно  трохи  й  гривнів...
                                 Спілкувалася  я  з  ними,
                                 Відчувалася  щасливо...
                                 І  тепла,  й  добра  бажала,
                                 Їм  і  їхнім  татам  й  мамам!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821368
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 15.01.2019


Евгений Познанский

НОЧЬ СОЛНЦЕВОРОТА

Зазвучали  в  душе  древней  песни  таинственной  ноты.  
Эта  длинная  ночь  ночь  последняя  солнцеворота.
За  окном  точно  фильм,  и  красивее  нет  киноленты.
Ночь  шаманка-красавица  северной  сказки-легенды.
Вся  в  мехах  снежных  туч,  вот  на  небо  ночное  взгляни  ты,
Снегопадом  густым      все  одежды  шаманки  расшиты.
И  хоть  нету  луны,  но  как  бисер  цветной  и  лучистый
Тут  и  там  на  снегах  загораются    мелкие  искры.
И  без  звезд  и  луны  все  же  светится  небо  ночное!
Хоть  шаманка  закрыла  его  пеленой  меховою,
Но  упорно  я  верю:  ночь  эта  –  шаманка  не  злая,
И  всему  вопреки  утро  тоже  она  ожидает,
Ждет  его,  точно    мужа  с  нелегкой  но  славной  охоты,
И  огонь  раздувает  для  нового  солнцеворота
В  ночь  такую  спать  сладко,  да  только  заснуть  не  могу  я,
Снова  в  небо  смотрю,  в  снегопада    пушистые  струи,
Хоть  и  полночь  а    кажется  есть  в  облаках  позолота!
Эта  ночь  непростая,  ночь  зимнего  солнцеворота.
25  Декабря  2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821337
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 15.01.2019


Катерина Собова

Мiстика

Молодий    хлопчина    Ваня
Був    засліплений    коханням:
Знав,    що    тільки    його    Настя
Принесе    у    хату    щастя.

Закохався    -    одружився,
І    побачив    -    помилився.
Стала    Насточка    ревнива,
І    сварлива,    і    лінива.

Все    Івану    дорікала:
-Краще    б    я    тебе    не    знала!
Пригадай    знайомство    наше:
В    парку    я    і    друг    мій    Паша,

Раптом    грім,    страшенна    злива
(Отаке    буває    диво),
Паша    втік    із    переляку,
А    я    мокра,    як    собака

Залишилась    біля    дуба,
Цокотіли    в    мене    зуби,
Навіть    тіло    все    здригалось  –
Дуже    блискавки    боялась.

Десь    раптово    ти    узявся,
Кажеш    -    зразу    закохався…
Така    зустріч    була    наша,
Жаль,    що    не    вернувся    Паша.

-Я    не    вірив,-    Ваня    каже,-
Що    природа    все    підкаже:
Мене    небо    рятувало,
Знаки    ясно    подавало!

Блискавка    стріляла    з    хмари,
Щоб    не    були    ми    у    парі,
Вітром    з    ніг    мене    збивало
І    до    тебе    не    пускало.

Сипав    град,    як    горошини,
В    колесі    -    пробита    шина,
Злива    страху    додавала,
Хіба    цього    було    мало?

Поховалися    всі    звірі…
Тепер    в    містику    я    вірю,
І    яка    в  жінок    порода  –
Все    підкаже    вам    природа!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821435
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 15.01.2019


Надія Башинська

ОЙ У ПОЛІ У ШИРОКІМ ЖИТО КОЛОСИТЬСЯ!

Ой  у  полі  у  широкім  жито  колоситься.
А  у  нашій  Україні  доля  веселиться.
Бо  є  щедрий  коровай  у  кожній  хаті.
Будьмо  багаті!

Ой  у  полі  у  широкім  пшениченька  родить.
А  по  нашій  Україні  світла  радість  ходить.
Бо  є  в  кожному  дворі  вівці,  корови.  
Будьмо  здорові!

Ой  над  полем  над  широким  жайівір  в  небі  в'ється.
Тепер  нашій  Україні  ясний  день  всміхнеться.
Бо  весела  в  світі  в  нас  дружна  родина.
Доля  щаслива!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821192
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 13.01.2019


Олена Жежук

Фатальне

                                               [i]Прощання  схоже  на  знищення,  
                                               ще  нам  залишаються  постріли…
                                                                                               Анна  Багряна[/i]


Мої  зорі  були  не  віщими,
Мені  мало  повітря  в  просторі.
Мої  пошуки  марно  знищені  –
У  прощання  фатальні  постріли.

Наші  ночі    і  дні  змарновані,
Бо  розлука  –  раба  несправжності.
Ланцюгами  надії    сковані  -  
Ми  приречені  недосяжності.

Нам    недолі  сказати  б:  Годі  бо!
Та  в  серцях  лиш  одне  спустошення.
У  розлуки  немає  сповіді,
У  прощання  немає  прощення…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821152
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 13.01.2019


палома

КРУЖЛЯВ СНІЖОК


Кружляв  сніжок  у  сяйві  ліхтарів…
І  вальсували  крихітні  сніжинки
На  ніс,  на  вії,  волосинки  брів.
Вбирали,  як  сметана  стінки  кринки,
Округлі  обриси  старих  дворів.
У  шалики  закутались  ялинки
І  задиміли  люльки  димарів
На  чубчики  дрімаючих  будинків.
Сріблилась  ніч  під  поглядом  зорі.
Зима  трусила  впевнено  перинки.

       10  грудня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821151
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 13.01.2019


Ганна Верес

Між вчора й завтра – мости

У  заклопотану  мою  життєву  осінь,
Позичивши  у  марева  краси,
Не  в  гості  сивина  прийшла  –  назовсім.
Внучата  на  крилі.  Дорослий  син.

І  все  б,  здавалось,  так,  як  і  раніше,
Не  висохло  бажання  жить-творить,
Тільки  душа  –  складна  важлива  ніша  –
Зібрала  все,  що  послано  згори.

Мов  губка,  вона  все  завжди  вбирає
І  розпинає  долю  на  хресті…
Моє  життя  їй  не  здалося  раєм,
Адже  роки  прожиті  непрості.

А  може,  в  цім  і  є  сенс  існування:
Сім’ю,    набути  досвід,  сивину,
Пізнати  смак  і  зради,  і  кохання,
Самообману  зняти  пелену.

Улитися  у  світ  цей  самобутній,
В  гармонії  із  ним  себе  знайти,
Де  б  чергувалися  свята  і  будні,
Між  вчора  й  завтра  збудувать  мости.
27.12.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821097
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 12.01.2019


Ганна Верес

Що можна в спадок залишати?

–Чи  можна  в  спадок  гріх  свій  залишати?
–О,  ні!  Це  буде  твій  найтяжчий  гріх.
До  нього  ти  на  все  життя  пришитий.
Спокутуй  сам.  Не  вішай  на  усіх
Нащадків,  котрі  підуть  далі  тебе
І  понесуть  з  собою  кров  твою,
Бо  контролює  дії  наші  небо,
Ті  ж  носіями  бід  нових  стають.

–Чи  треба  в  спадок  совість  залишати,
Щоби  коригувала  кожен  крок,
Нащадок  щоби  тих  умів  прощати,
Котрі  життя  засвоїли  урок?
–Так,  для  людини  істина  єдина  –
Любити  й  цінувати  лиш  святе,
А  це  земля,  де  виріс,  і  родина.
Не  можна  забувати  нам  про  це.

–Чи  можна  в  спадок  гідність  залишити,
Хвилює  й  це  птання  і  не  раз,
Онуки  щоб  землі  вміли  служити,
Любили,  як  любив  її  Тарас?
–О,  саме  так!  Про  гідність  варто  дбати.
І  це,  мабуть,  є  найдорожчий  скарб:
Одна  у  світі  лиш  буває  мати,
І  рай  рабів  до  себе  не  впуска!
12.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821099
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 12.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Орхідейно-білий ранок

Орхідейно-білий  ранок  снігом  пахнув,
Біла  орхідея  розцвіла  в  кімнаті.
Глянцеві    бурульки,  як  мовчання  пазли,
Ще  вночі  застигли    у  скляному  насті.

А  тепер  звисали,  мов  сліпучість  сонця.
Хвилювали  серце  новизною  часу,
Діставали  ніжно  і  чуттєво  донця.
У  зіницях  любий  виринав  анфасом.

Орхідейно-білий  ранок  таємничий.
Орхідея  біла  розцвіла  любові.
Імпульсом  до  дії  -  біла  мальовничість.
Крізь  мовчання  криги  пробивалось  слово.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821105
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 12.01.2019


Микола Карпець))

З неба кружляє листок

[b]З  неба  кружляє  листок[/b]

Золото,  золото,  золото
Зліва  і  справа  –  і  скрізь
Небо  неначе  розколоте
Хтось  розірвав  синю  вись

Звідти  під  музику  вальсу
З  неба  кружляє  листок
Не  залишивши  нам  шансу
З  ним  ще  летить  тисяч  сто))

Може  не  сто,  може  більше
Та  не  у  цьому  тут  суть
Стало  навколо  світліше
Сонце  на  землю  несуть
12.10.18  М.К.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821107
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 12.01.2019


Олена Жежук

Сніги у калюжах

Похмура  завіса  спустилась  на  перкаль  снігів,
Морози  малюють  в  калюжах  торішню  праосінь.
Я  зорі  з  калюж  тих    давно  нанизала  до  слів,
Отут,    поміж  талих  снігів,  я  кажу  собі:  досить!

І  що  мені  тиша,    і  спокій  зимових  лугів?
Розпечене  небо  згортаю  –  тримай  оцю  сірість.
Мені  вже  не  впасти  у  трави  твоїх    берегів,
Тобі  не  вернуть  свого  птаха  -  полинув  у  вирій.

Що  світу  до  того?  У  нього  своя  лиш  хода.
Сніги  у  калюжах  –  ти  виграв  цей  бій  без  правил.
Мій  світ  аватару    якась  квола  муза    гойда…
Отут,  поміж  талих  снігів,    я  вростаю  у  трави.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714063
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 11.01.2019


Олена Жежук

Коли у вечірній щасливій порі…

[b][color="#2e11d4"][color="#2f22e3"][color="#2f22e3"][i]Коли  у  вечірній  щасливій  порі
Займеться  в  зіницях  заграва,
У  очі  твої  покладу  дві  зорі
Й  тумани  встелю  на  заплавах.

І    ми  під  зоринним  наметом  удвох
Скупаємось  в  росяних  травах.
Ти  серце  гаряче  даси  мені  в  борг,
А  я  тобі  обрій  у  барвах.

А  ти  подаруєш  мені  три  разки  
Сліпучо-росистих    коралів.
У  сяйво  волосся  вплетеш  колоски
Й  укриєш  серпанком...  А  далі

Хай  місяць  погасить  свої  ліхтарі
Й  на  ніч  цю  сховається  в  хмарах  -  
Коли  у  вечірній  щасливій  порі
Займеться  в  зіницях  заграва...[/i][/color][/b]

[/color][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820489
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 11.01.2019


Ярослав К.

Де таку знайти

Скажи  мені,  де  ще  таку  знайти,
В  очах  якої  стільки  позитиву,
З  якою  б  відчував  себе  щасливим...
Хіба  на  світі  є  такі,  як  ти?

Де  схожа  є  на  тебе,  підкажи,
З  якою  поруч  -  море  по  коліна,
Щоб  з  нею  разом  -  стали  б  з  часоплином
Реальністю  колишні  міражі,

І  впевнено  б  відчув  надійний  тил,
Весну  в  душі  в  холодну  пору  року,
Забув  би,  як  сумують  одиноко...
Скажи  мені,  а  може  все  ж...  це  ти?...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820991
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 11.01.2019


Ганна Верес

До себе шлях

Коли  стаєш  на  власні  свої  ноги
І  Всемогутній  шлях  твій  освятив,
Ти  йдеш  у  світ  від  отчого  порогу
Й  шукатимеш  у  нім  свої  світи.

Але  до  себе  шлях  завжди  найдовший,
Може  тому,  що  мріяв  про  дива,
Але  подій  здолати  маєш  товщу,
Хоч  значення  раніш  не  надавав.  
Знайти  себе  завжди,  кажуть,  непросто,
Коли  собі  ти  ворог  і  суддя,
Коли  навколо  іншого  всі  зросту,
А  в  тебе  лиш  одне  –  твоє  життя.

А  як  же  тяжко  шлях  знайти  додому,
Коли  доводиться  не  тільки  йти  –  повзти,
Крізь  час  нести  свою  пекельну  втому,
А  іноді  й  багнюкою  брести!
29.04.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820612
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 11.01.2019


Олеся Лісова

Не всерйоз

Заблукаю  у  білих  снігах
По  коліна  зайду  в  їхню  тишу
Тут,  без  свідків,  у  цих  берегах
Я  страждання  глибоке  залишу.

Як  могла  я  тоді  змовчать?
Почуття  у  собі  душити.
Якщо  любиш,потрібно  кричать
Щоб  усі  це  почули  в  світі.

Щоб  у  щасті  хоч  день  чи  рік
В  його  ніжних  очах  згубитись.
В  поцілунку  заснуть  навік,
Щоби  серце  забуло  битись.

Щоби  холод  душу  не  пік,
Одна  ватра  на  двох  горіла
Щоб  в  тепло  загорнутись  навік,
А  кохання,  як  сонце  гріло.

Не  судилось…Моя  вина.
Посміялась  з  його  кохання.
Не  всерйоз..,та  за  це  сповна
П’ю  самотність  і  розпач  й  страждання.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820969
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 11.01.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2019


Крилата

ЗИМА

Зима  з  небес  спустилась  на  коні.
Домам  подарувала  білі    шапки.
Річкам  пошила    ковдри  льодяні,  
Ґрунтам  зв’язала  зі  сніжинок  тапки.  

Ажурну  горам  кинула  вуаль,
Прикрила  снігом  чорне  тіло  лісу.
А  сад…  Глядіть!  Блискоче,  мов  Ґрааль  –  
Йому  вісонтну    кинула      завісу.

Змінила  все,  де  руку  дотягла.
Так  біло  стало  довкруж  і  так  ладно.
Лише  змінить  людину  не  змогла  –  
Їй  тьма  душі  людської      не  підвладна.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818179
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 11.01.2019


Шостацька Людмила

ПОДІБНО ІСУСУ


В  Свят-вечір,  подібно  Ісусу,
Дав  Боженька  доленьку  Стусу.
Невтомно  світив  Україні,
На  світло  те  падали  тіні.
Стрічалися  Янголи  й  люди,
Та  руки  криваві  –  у  юди,
Вдягнули  на  Стуса  кайдани,
Йшли  вірші  із  ним  в  магадани.
І  їх  розпинали,  й  поета  -
Була  із  Ісусом  прикмета.
І  навіть  було  воскресіння,
Проклюнулось  правди  насіння
Моралі  його  абсолют,
Мов  прапор  триматиме  люд!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820603
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 11.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Жадана

А  він  жадав  прозорості  небес,
Ранкової  тендітності  її  пелюсток.
І  сильних  хвилювань  бентежив  прес,
І  сонячне  видіння  доторкалось  бюсту.

А  він  жадав  очей  нічну  зорю,
Щоб  душу  сяйво  золотаве  лоскотало,
І  шовком  шелестів  від  сукні  рюш...
Принади  вабили,  і  знов  -  думок  коралі.

А  він  жадав,  жадав  її  усю,
І  ніжно  називав  трояндою  з  шипами,
Але  ж  охоплював  нещадно  сум:
Заміжньою  була  жадана  серцю  пані.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820859
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 11.01.2019


Катерина Собова

Застуда

Зима    справу    свою    знає,
З    снігом    тут    не    забарилась,
І    як    часто    це    буває  –
Я    добряче    застудилась.

Бачу,    зовсім    кепська    справа.
Йти    в    аптеку    -    а    де    гроші?
Тут    я    зразу    пригадала
Метод    вірний      і    хороший.

Це    -    картопля    у    мундирах:  
Відварити,    розім’яти,  
Тоді    ковдрою    накритись  -
Пару    треба    цю    вдихати.

Розпочала    процедуру,
Бачу,    щось    не    вистачає…
Так    нашкодить    можна    здуру,
Невже    розуму    немає?

То    ж    взяла    під    ковдру    сала,
Хліба,    шинку,    огірочків,
Коньяку    маленьку    пляшку
Й    маринованих    грибочків.

Дві    години    смакувала,
Хочте    вірте,    хочте    -    ні,
Рано    я    здорова    стала,
Враз    розвиднилось    мені.

Тут    народна    медицина
Поборола    усе    лихо,
Бо    моя    реформа    краща,  
Як    в    тієї    Супрунихи!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820804
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 11.01.2019


Ганна Верес

Ти не забудь! (Слова для пісні)

Ти  не  забудь  подякувати  Богу
За  день  минулий  і  прийдешній  день,
І  буде  милостивий  Він  з  тобою,
У  час  важкий  всі  біди  відведе.
Поклич  і  світлооку  диво-мрію,
Яку  підхопить  доля  на  крило
І  у  польоті  сонечком  зігріє,
Щоби  усе  задумане  збулось.

Ти  не  забудь  покликать  за  собою
Матусину  молитву-оберіг,
Щоб  не  зустрітись  у  житті  з  журбою,
Коли  залишиш  батьківський  поріг.
Подякуй  сонцеоким  диво-веснам,
Що  незрадливо  сяяли  в  путі,
І  на  доріг  крутезних  перехрестях
Оберігали  завжди  у  житті!
Ти  не  забудь!
1.06.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820613
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 09.01.2019


геометрія

Я НЕ ХОЧУ ПРОЩАТИСЯ З ХАТОЮ…

             Я  не  хочу  прощатися  з  хатою,
             Вона  рідна,  як  мати  мені...
             Почуваюся  в  ній  я  крилатою,
             Дуже  вдячна  за  все  це  я  їй...

             Тут  були  і  весілля,  і  проводи,
             Будні  й  свята  завжди  на  порі...
             І  останні  зробили  тут  подихи,
             Найрідніші  мої  дорогі...
 
             Тут  дітей  зустрічаю  з  дороги  я,
             І  онуків  своїх  дорогих...
             Прислухаюсь  до  кожного  шороху,
             І  дзвінків  я  чекаю  від  них...

             Тут  читаю,  дивлюся  і  слухаю,
             І  міркую  про  долі  людські,
             І  пишу,  і  складаю,  й  дивуюся,-
             Щось  вдається  мені,  а  щось  -  ні...

             Чистим  серцем  і  духом  у  мріях  я,
             Та  буваю  і  в  розпачі  я,
             І  сумною  буваю,  і  тихою,-
             Розуміє  все  хата  моя...

             Тут  живу  я  працюю  і  дихаю,
             Ще  й  на  радість  надіюся  я...
             І  ходжу,  шкандибаю  і  цвигаю,-
             Тут  і  пристань,  і  доля  моя...

             І  про  все,  що  було  тут  я  згадую,
             Була  ж  в  мене  чудова  сім"я...
             Переповнена  щастям  й  увагою,
             І  сльозою  умита  була...

             Розлучатись  не  хочу  я  з  хатою,
             Ще  Надія  і  Віра  жива...
             Що  було  тут  завжди  пам"ятатиму,
             Й  завершатиму  власні  жнива...
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820720
дата надходження 09.01.2019
дата закладки 09.01.2019


Надія Башинська

ЯСНА ЗІРКА НА НЕБІ ЗІЙШЛА…

Ясна  зірка  на  небі  зійшла.  
Тиха  радість  осяює  хати.
Тут  молитва  до  Бога  зліта.
Перед  образом  молиться  мати.

Щиро  дякуєм,  Боже,  Тобі.
За  все,  що  маємо,  й  будемо  мати.
Відійде,  вірим  ми,  гіркота.
Час  прийде  ще  Добру  панувати.

Бо  ж  у  небо  летить  вільний  птах.
І  хлібам  дозволяєш  шуміти.
Наливається  щедро  наш  сад.
Щоб  у  щасті  нам,  в  радості  жити.

І  відваги  синам  додаєш.
Тим  сміливим,  що  нас  захищають.
Тут  радіє  і  поле,  і  гай
дням  тим  ясним,  що  кожному  сяють.

Ясна  зірка  на  небі  зійшла.  
Тиха  радість  осяює  хати.
Тут  молитва  до  Бога  зліта.
Перед  образом  молиться  мати.








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820318
дата надходження 06.01.2019
дата закладки 07.01.2019


Ганна Верес

Десять заповідей від мене

1 Не  дозволяй  фальшивістю  хворіти
Своїй  незагартованій  душі,
Бо  зневажатимуть  тебе  дорослі  й  діти.
Біда,  коли  душа  гниє  в  іржі.

2 Не  смій  обманювать  людей,  хитрити,
Адже  в  житті  існує  бумеранг,
Тебе  колись  він  може  так  накрити,
Що  здасться,  легше  заживо  вмирать.

3   Не  дозволяй  собі  принизить  матір,
Бо  цим  ти  знищуєш  її  й  себе,
Старайся  душу  в  чистоті  тримати,
Тоді  лиш  поважатимуть  тебе.

4 Не  дозволяй  осліпнуть,  зачерствіти,
Адже  чужого  горя  не  бува,
Планети  однієї  всі  ми  діти,
Й  земля  одна  тіла  наші  вкрива.

5 Не  смій  чужим  для  роду  свого  стати,
Хоч  кров  завжди  не  просто  пробачать,
Для  рідних  лиш  одна  у  світі  мати,
Тож  не  шкодуй  для  них  свого  плеча.

6 Не  дозволяй  зерно  своє  топтати,
Воно  ж  для  того,  щоб  продовжить  рід,
Його  не  купиш  і  за  срібло-злато,
І  лиш  йому  топтати  далі  брід.

7 Не  смій  сміятись  ти  і  над  бідою
Малого,  хворого  чи  просто  слабака,
Ніколи  не  пливи  і  за  водою,
Будь  схожим  на  орла  –  не  слимака.

8 Не  дозволяй  образити  старого:
Чи  жінка  це,  чи  сивий  чоловік  –
Не  переходь  ні  стежки,  ні  дороги,
Поки  закінчиш  Богом  даний  вік.

9 Не  смій  носить  в  собі  душевну  сірість  –
Будь  сонечком  для  пари  і  дітей.
Роки  говорять  про  життєву  зрілість,
Лиш  так  маразм  і  старість  обійде.

10 Не  дозволяй  собі  і  нудьгувати,
Багато  їсти,  надтривалий  сон,
Бо  твою  долю  –  лиш  тобі  кувати
І  обирати  теж  собі  фасон!
23.12.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820364
дата надходження 06.01.2019
дата закладки 07.01.2019


Luka

Пізнє кохання

В  саду  осіннім
Коханням  запізнілим
Весняні  квіти.

Фото  автора

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813047
дата надходження 08.11.2018
дата закладки 08.11.2018


Любов Ігнатова

Я хочу дощ…

Я  хочу  дощ...  І  плакати  під  ним...
Чомусь  так  важко  в  грудях...мабуть  втома...
Ще  видихають  хати  в  небо  дим,
Хоч  від  зими  давно  у  них  оскома.

Весна...  весна?  Невже  я  дожила?
Невже  мороз  сховався  у  барлозі?
Я  вірила,  я  мріяла,  змогла...
Ліси  синіють  в  пролісків  облозі.

А  я  дощу  так  прагну,  як  тебе...
Та  тільки  дощ  на  цілу  вічність  ближче.
Катую  свою  душу  і  себе...
А  може,  то  не  втома,  а  вітрище?

То  він  мені  вдихнути  не  дає  —
Збиває  подих  і  тривожить  душу,
І  розвіває  все  життя  моє...
А  край  дороги  зацвітає  груша...

А  там  і  перший  грім,  і  солов'ї,
І  келихи  тюльпанів,  як  граалі...
Ну  що  ж  на  груди  тисне  так  мої?..
Напевно,  то  сніжинки  нерозталі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739771
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 04.11.2018


Ганна Верес

І знову осінь

І  знову  осінь  крила  обагрила
Жовто-червоним  подихом  вітрів,
Далеким  зойком  в  небі  журавлиним
Озвався  клин.  Лісок  вогнем  горів.

Пливло  повільно  сонце  в  надвечір’я,
Щоби  завершити  і  цей  осінній  день,
Застигли  хмари,  мов  легке  ганчір’я,
То  біло-сіре,  а  то  геть  руде.

Як  сонце  за  лісочком  заховалось,
Мереживом  засяяли  зірки,
По  тілу  втома  важко  розливалась,
Згадавши  день  прожитий  нелегкий.
14.10.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812346
дата надходження 02.11.2018
дата закладки 03.11.2018


геометрія

ОСІННІЙ ВАЛЬС…

 Ми  кружляли  тоді  у  осінньому  вальсі,        
 Ті  миттєвості  щастя  зі  мною  завжди...
 Й  нині  свічка  горить,спомин  нашого  щастя,
 Чую  ніжне  твоє:  "Не  спіши!  Не  спіши!"

 Жаль,  між  нами  тепер  нездолана  вже  відстань,
 І  давно  заплелися  у  болях  думки...
 Ти  у  мріях  живеш,в  них  ти  житимеш  вічно,
 Той  осінній  наш  вальс  збережу  назавжди...

 Нехай  свічка  горить...У  вікно  стука  гілка,
 Осінь  сіє  дощем,  дмуть  губаті  вітри...
 Ти  далеко  тепер,  у  незнаному  світі,
 І  я  чую  твоє:  "Не  журись!  Не  журись!"

 Вже  свіча  догоря,  завмирають  хвилини...
 Я  шукаю  чогось,що  не  можна  знайти...
 Відчуваю  тепло,і  того  часу  хвилі,
 І  осінній  той  вальс  у  душі  назавжди...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812309
дата надходження 02.11.2018
дата закладки 03.11.2018


Ірин Ка

Найлегша робота (вчителям)

Вчитель  -  то  в  світі  найлегша  робота,
Гадав  собі  вовк  -  лінива  істота.
Базікають  днями,  постійно  перерви,
Псуючи  оцінками  зошити  й  нерви.
В  гімназії  лісу  вакансія  є,
Піду  попрацюю  -  це  точно  моє!
До  козеняток  потрапив  у  клас,
Семеро  їх  -  першачковий  фугас.
Второпав,  робота  не  дуже  проста,
Йому  до  стільця  хтось  приклеїв  хвоста.
Ховалась  малеча  у  шафу  й  під  парту,
У  сірого  мало  не  сталось  інфаркту.
Утік,  бо  умови  були  неприйнятні.
Середні  та  старші  мабудь  адекватні
Отримаю  там  відпочинку  заряд,
Аж  трапився  клас  із  трьох  поросят.
Праця  за  розкладом  саме  була,
Прилипла  солома  до  вуха  й  чола.
Заноз  не  злічити  будують  хатину,
На  лапу  бідаці  впустили  цеглину.
Чкурнув  миттю  він  від  гучної  орави,
Учительські  щось  не  клеїлись  справи.
Коли  вже  отримав  за  місяць  зарплату,
Купив  лише  ягідок  вовчих  у  хату.
Піду  репетитором  щоб  підробити,
Там  гроші  встигай  у  кишені  ловити!
Ось  трапився  учень  -  бичок  із  соломи,
У  звивинах  мозку  відчувши  судоми
Він  так  надривався,  що  навіть  охрип.
А  думка  кружляла:  Улип,  так  улип!...

Нелегке  то  діло  -  учительська  праця.
Не  гори  букетів,  не  з  кексами  таця
То  зошитів  стоси,  то  ріки  нарад,
Ще  здатність  знайти  серед  розуму  клад.
У  спогадах  кожного  буть  в  заголовку  -  
Тепер  зрозуміло  це  нашому  вовку!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812411
дата надходження 03.11.2018
дата закладки 03.11.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Бо листопад прийшов

Ранкового  туману  повний  келих
П*ють  вулиці,  будинки  і  дерева.
Меланж  скидає  в  місті  осінь  з  кленів,
Тріпоче  вправно  осокора  гребінь.

Малюнком  із  відтінками  гризайлю
Спадає  знову  листя  раритетне,
І  вітерець  летить  самітник-зайда,
І  дощ  наповнює  осінній  тендер.

Бо  листопад  прийшов  до  нас  у  гості.
Розпалюєм  камін...вже  вогник  красний,
Ми  тет-а-тет,  і  ллється  тихий  говір,
Від  слів  любові  тепло  нам  і  ясно.

(Красний  -  у  значенні-приємний)  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812155
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 01.11.2018


Ганна Верес

Ангелом я повернусь

Через  сотні  космічних  літ
Білим  ангелом  я  вернуся,
До  крила  твого  пригорнуся…
Інші  будемо  ми  і  світ.
Але  душі  в  нас  будуть  ті  ж,
Де  мережкою  –  слід  кохання…
Це  кохання,  перше  й  останнє,
Недопите  у  цім  житті.

Сонце  знов  буде  дарувать
Світло  нам  і  тепло,  і  ніжність…
Про  людську  й  лебедину  вірність
Стануть  зайвими  вже  слова.
В  світі  цьому  –  лиш  ти  і  я  –
І  по  вінця  в  серцях  любові,
Подарованої  нам  Богом…
А  під  нами  –  свята  земля!
28.09.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812191
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 01.11.2018


НАДЕЖДА М.

Щастя умій дарувати

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EmlNz547Pxk
[/youtube]
Чим  можна  виміряти  щастя?
А  скільки  треба  для  душі?
Боюсь,  що  це  узнать  не  вдасться.
Які  ж  до  нього  є  ключі?

На  мою  думку,  дуже  мало:
Щоб  поряд  -  любляча  душа.
Щоб  сонце  в  вікна  заглядало,
І  друга  вірного  рука,

І  щоб  хотілося   любити,
Неначе  це  в  останній  раз.
І  берегти  життеві  миті,
Вони  складають  життя  час.
--------------------------------

Щастя  не  можна  купити,
Щастя  не  можна  продати.
Важко  його  пояснити,..
Щастя  умій  дарувати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812119
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 01.11.2018


Надія Башинська

ДОТИК РУК СОЛОДКИЙ…

Дотик  рук  солодкий  і  слова  медові.
А  який  жагучий  погляд  твій...
Зустрічі  всі  наші  є  невипадкові.
Хто,  скажи,  все  це  підсолодив?

Як  тебе  зустріну  -  серденько  заб'ється.
Мов  пташа  тріпочеться  крильми.
А  твій  погляд  ясний  все  мені  розкаже.
Хтось  схотів,  щоб  разом  були  ми.

Кожне  твоє  слово  ніжністю  озветься.
Назавжди  залишиться  в  душі.
Відчуваєш,  знаю,  й  ти  моє  серденько.
Хто  від  нього  дав  тобі  ключі?

Дотик  рук  солодкий  і  слова  медові.
Є  насправді  в  світі  безліч  див.
Зустрічі  всі  наші  є  невипадкові.
Хто,  скажи,  все  це  підсолодив?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812116
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 01.11.2018


Амадей

А мені кажуть не писати

                                                                                                                 
                                                                                                         "Не  гоже  в  віці  зрілому  нікому,
                                                                                                           Чистий  папір  "марати".

                                                                                                                 Олекса  Терен      "Зрілим  поетам".


А  мені  кажуть  не  писати,
А  мені  кажуть  не  любить,
То  й  соловейку  не  співати?
То  може  й  Сонцю  не  світить?
Бо  мені  кажуть  з  сивиною,
Проходять  справжні  почуття,
Що  тільки  в  юності  кохають,
Любов  у  вирій  відліта.
Що  тільки  в  юності  співають,
В  душі  і  в  серці  солов"і,
Якщо  у  когось  і  зникає
Любов  в  душі,  -то  не  в  моій,
В  моій  душі  весна  буяє,
Співають-плачуть  солов"і,
Троянди  в  серці  розквітають,
Лунає  спів  в  душі  моій.
Хвилюють  душу  очі  карі,
У  серці  родяться  пісні,  
І  доки  я  живу,  кохаю,
Не  забороните  мені.
Писать,  любить,  життю  радіти,
І  дарувать  людям  пісні.
Що  хочуть  можуть  говорити,
Однаковісінько  мені.
Нехай  мороз,  чи  громовиця,
Ви  не  погасите  любов,
Я  для  любові  народився,
Щоб  людям  дарувать  любов.
Не  дивлячись  на  вік,  на  скроні,
Душа  моя  живе,  співа,
Я  у  кохання  у  полоні,
І  ллються  з  серденька  слова.
Допоки  серденько  тріпоче,
Допоки  почуття  горить,
Буду  зірки  лічить  щоночі,
Коханій  душу  веселить.
Жінку  створив  Господь  на  світі,
Прекрасні  почуття  створив,
Щоб  жить,  любить,  життю  радіти,
Кохати  до  останніх  днів,
Якщо  в  вас  серце  не  співає,
Якщо  не  хочеться  любить,
То  може  в  вас  душі  немає?
Нащо  тоді  на  світі  жить?







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805068
дата надходження 31.08.2018
дата закладки 01.11.2018


геометрія

ЗА ЩО Я ЛЮБЛЮ УКРАЇНУ…

                                   Люблю    я    свою  Україну,-
                                   За  те,  що  родюча  земля,
                                   За  верби  й  червону  калину,
                                   За  те  що  шумлять  тополя...

                                   А  ще  за  степи  і  діброви,
                                   За  ріки,  озера  й  моря,
                                   І  за  краєвиди  чудові,
                                   За  сонце,що  в  небі  сія...

                                   За  вільні  широкі  простори,
                                   За  села,  містечка  й  міста,
                                   Долини,рівнини  і  гори,
                                   Врожайні  пшениці  й  жита...

                                   За  птахів  у  небі  і  хмари,
                                   За  далі  її  голубі,
                                   За  сірі  осінні  тумани,
                                   За  теплі  і  лагідні  дні...

                                   А  ще  за  сніги  і  морози,
                                   Весняні  і  літні  дощі,
                                   Веселки  і  вранішні  роси,
                                   Дерева  і  квіти,  кущі...

                                   За  те,що  я  в  ній  народилась,
                                   Пізнала  казки  і  пісні,
                                   Що  жити  у  світі  навчилась,
                                   Радіти  і  літу,й  весні...

                                   За  те,  що  у  ній  я  трудилась,-
                                   Для  себе,  країни  й  сім"ї,
                                   Писати  казки  я  навчилась,
                                   Поеми,  пісні  і  вірші...

                                 Люблю  я  свою  Україну,
                                 Вона  Батьківщина  моя...
                                 Ніколи  її  не  покину,
                                 І  кращої  в  світі  нема...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812062
дата надходження 31.10.2018
дата закладки 31.10.2018


Ірин Ка

Золоті червонці

Листя  
відчеканив  жовтень
на  самому  сонці...

Вже
на  листопад  чекають
золоті  червонці...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812029
дата надходження 31.10.2018
дата закладки 31.10.2018


НАДЕЖДА М.

Я так боюся слів, які мовчать…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CMu9UzDMF_8[/youtube]

Я  так  боюся  слів,  які  мовчать.
Не  знаю,  що  в  душі  своїй  ховаєш.
Не  краще  їх  тобі  мені  сказать?
Ти,  певно,  лиш  один  все  добре  знаєш.

Нехай  вони  не  ті,  яких  чекала,
Нехай  у  них  вже  буде  інший  зміст.
До  цього  дуже  довго  я  звикала.
Та  все  ж  сказати  треба  мати  хист.

Не  бійся  їх,  вони  ж  у  серці  грілись
І  час  такий,    що  маєш  прокричать.
А  час  іде...  Невже  і  застарілись?
А,  може,  хтось  втомився  їх  чекать.

Слова,  буває,  вилетять  птахами,
Дістануть  душі  до  самого  дна.
Як  боляче  чекати  їх  роками,
І  може  впасти  їм  тоді  ціна.

Як  слів  багато  різнокольорових,
Вони  не  мають  серця,  ні  душі.
А  як  життя  змінити  все  ж  готові,
Якщо  ж  вони,  звичайно,  не  чужі.

Тож  не  тримайте  слів  своїх  в  ярмі..
Відкрийте  їм  свої  залізні  грати.
І  станете  щасливими  й  самі:
Не  буде  вже  тоді  когось  втрачати...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811991
дата надходження 31.10.2018
дата закладки 31.10.2018


геометрія

ДАВНО МИНУЛО МОЄ ЛІТО…

                                 Сірі  тумани,  ранні  роси
                                 Впали  на  землю  і  траву...
                                 А  моє  літо  стоголосе,-
                                 Уже  минуло,  відпливло...

                                 Давно  зросло,  в  степах  дозріло,-
                                 Пшениці  зрілої  зерно,
                                 А  моє  літо  відспівало,
                                 Та  не  забулося  воно...

                                   Моє  веселе  тепле  літо,
                                   Мені  сміялось,як  дитя...
                                   Сльоза  скотилася  по  цвіту,
                                   Не  буде  літу  вороття...
                                 
                                   Хоч  не  здійснилися  всі  мрії,
                                 (В  житті  моїм  усе  було)...
                                     І  я  надіюся,  що  літо
                                     Моє  не  даром  відцвіло...

                                     Я  йду  осінніми  стежками,
                                     Вже  до  зими  лягає  путь...
                                     Моє  життя...Навіть  піснями,
                                     Літа  мого  не  повернуть...

                         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811949
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Олеся Лісова

За те, що живу

—Ой  доле  -  доле,  чому  так  пізно
Я  зрозуміла,  що  світ  розмай?
Що  я  --  не  я.  Не  та,  що  слізно
Благала  у  долі  щастя  окрай.
Чому  весна  не  цвіла  так  рясно
Не  рік  чи  два,  а  десятки  літ.
Чому  несла  пелюстки  прекрасні
Десь  повз  мене?  Цінувала  б  світ
За  миті  щасливих  й  не  дуже  днів,
За  сонце  і  вітер,  дощі  років.
За  неповторність  і  радість  снів,
За  те,  що  живу!  Без  лишніх  слів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808162
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 30.10.2018


Ганна Верес

Відпахло літечко у полі кавунами

Відпахло    літечко    у    полі    кавунами,
В    саду    –    малиною,    смородиною    теж,
В    гаю    пташиними    побавилось      піснями…
І    хоч    між  осінню    і    літом    нема    меж,
Вона    за    літом    тиха    лине,    жовтокрила,
Встеляє    листом    бір    і      лісові    стежки,
Тополя    хваста  щастям    тополиним,
Ба,    зна,    що    літечко    сховалося    в    стіжки,
Де    сіно    аж    хмільне.    А    ген,    за    небокраєм
 Купляє    саван    білий    матінка-зима.
Не    чути    й    співу    вже    пташиного    із    гаю,
І    кавунів    у    полі    теж    нема.
Не    може    ж    літечко    зустрітися    з    зимою    –
Аж    надто    різні    вони    –    спека  і    мороз.
Улітку    ліс    стоїть    зеленою    стіною,
Узимку    ж    повен    снігу    і    погроз.
Та    коли    сонечко    сміливіше    погляне,
У    теплих    обіймах    розтане    сніг    і    лід;
Зазеленіють-зацвітуть    тоді    галяви,
Зустріне    радо    ліс    пташок    –    весни    послів.
29.01.2014.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811815
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Мартинюк Надвірнянський

Щаслива мить

Щаслива  знов  приходить  мить,
І  знов  душа  летить  високо,
Далеко  бачить  світле  око,
Аж  там  де  сонце  променить,

І  вже  нічого  не  змінить.
Від  того  ока  не  відвести
Як  тепле  сонце  землю  пестить,
Душа  любується  й  дзвенить

Тепло  вбирає.  Й  навзаєм
Все  віддає  в  подяку  долі,
Теплом  наситившись  доволі,
Стає  як  бог,  багатієм.

Й  нарешті  розумієш  ти
Те,  що  тобі  уже  ніколи
У  цьому  замкнутому  колі  
Кінця  й  початку  не  знайти.

Парище.
2018р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810780
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Людмила Григорівна

ОСІННЯ НОСТАЛЬГІЯ



Я  так  люблю  осінні  ностальгії!
Небес  високу  лагідну  блакить,
Люблю  гуляти,  коли  дощик  сіє,
Об  парасольку  краплями  дзвенить.

Люблю  прозорі,  неосяжні  далі,
Сріблясті,  вже  морозні,  вечори,
Як  зірочки  молодику  моргають,
А  він  мені  всміхається  згори.

Люблю  я  килими  ланів  озимих,
Калинових  рубінів  гіркоту,
Рум’яні  щічки  яблучок  осінніх,
Що  п’янко  пахнуть  медом  у  саду.

Осінні  барви  і  осінні  мрії,
ЩедрОти  року,  апогей  краси!

...Я  так  люблю  осінні  ностальгії,
Бо  в  них  дзвенять  весняні  голоси.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811618
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 30.10.2018


НАДЕЖДА М.

Миттєва слабкість лиш душі…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6ttidNlEMiA[/youtube]
А  я  візьму  і  все  зроблю  інакше:
Холодну  осінь  в  літо  поверну.
Осінній  лист  -  на  золото  удачі,
І  з  головою  в  неї  я  пірну.

Я  -  сильна  і  ніколи  не  заплачу,
Відкину  всі  образливі  слова.
Хай  буде  зараз  так,  а  не  інакше,
Осінній  день,  як  літній  теж  бува.

Слова  душі  придумаю  для  втіхи,
Не  будь  вразливою,  моя  душа!
І  злива  слів,  неначе  завірюха,
Нехай  тебе  в  житті  ще  потіша.

Хай  річка  забуття  потиху  плине,
Осінні  хай  наповнять  ще  дощі.
А  спогади,  якщо  колись  й  нахлинуть,
То  це  -  миттєва  слабкість  лиш  душі..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811926
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Не нагадуй

Не  нагадуй  мені  про  себе,
Бо  валізи  осінь  готує.
Заблокую  споминів  сервер,
Все  минуле  сховаю  в  тубу.

Не  нагадуй  мені  про  себе,
Зона  серця  вже  недосяжна.
Не  для  мене  моделінг-вебка,
На  замках  важкі  саквояжі.

Не  нагадуй  мені  про  себе.
Посилання  навіщо  скинув?
Вже  осіннє  хмариться  небо,
А  я  досі...чайкою  скиглю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811795
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Ірин Ка

Привід

В  обіймах  жовтня  квітнути  -  химера!
Що  за  кокетство,  що  то  за  манера?
Дозволив  хто,  чому  несвоєчасно?
Посеред  літа,  навесні  -  прекрасно.
Але  коли  пожовкли  кленів  крони,
То  не  на  часі.  Глянь,  усі  бутони
Віддівували,  втративши  пелюстки.
Напнули  трави  вже  старечі  хустки.
Троянда  ж  знала,  хай  пора  й  осіння,
Обійми  теплі  -  привід  для  цвітіння...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809572
дата надходження 10.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Richter

Не тратьте час


Не  тратьте  час  на  тих,  хто  вас  не  любить,
кому  ви  збайдужіли  вже  давно,
хто  вас  не  приласка,  не  приголубить,
кому  дорожчі  друзі  чи  вино…

Пройшла  любов,  кохання  вже  минуло,
розбіглись  діти,  внуки  підросли
і  ваша  пам’ять  тягне  вас  в  минуле  –
туди,  троянди  пишно  де  цвіли…

Де  серце  билось,  музика  лунала
хотілось  в  небо  птахом  полетіть.
Пісні  давно  дзвеніти  перестали,
скінчилась  почуттів  високих  мить.

А  поряд  десь  існують  інші  люди
і  в  когось  серце  ніжністю  щемить…
Не  тратьте  час  на  тих,  хто  вже  не  любить,
є  досить  тих,  хто  хоче  ще  любить!

30.10.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811866
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Калинонька

Господу я дякую…


   Господу  я  дякую  за  все,  що  маю:
   За  світлу  долю  ,  за  душі  тепло,
   За  те  ,  що  я  живу  ,  працюю  і  кохаю,
   І  за  добро  ,  що  в  серці  проросло.

   За  синів  я  вдячна  ,  що  зросли  здорові,
   За  щебет  внуків-пташечок  малих,
   За  ніжність  й  ласку  у  синівськім  слові...
   До  Господа  все  молюся  за  них.

   Хай  моя    молитва  до  небес  полине  ,
   За  дітей  ,  за  внуків  і  за  мій  народ,
   Хай  живуть  у  мирі  діти  України,
   І  більше  не  знають  воєн  і  незгод.
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811910
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Олена Жежук

Тремти, душе

Тремти,  душе,  багрянцем  полонена,
Бо  час  прийшов  на  роздуми  й  слова.
Спустилась  осінь  тихо  на  рамена,
Так  злотоцвітно…  Та  чому  ж  сльоза

Скотилася,  мов  той  багдадський  злодій?
Не  прохана,  не  прощена,  одна.
І  сивий  сум  сховавсь  в  очах  на  споді,
Мов  безталання  долі  спив  до  дна.

Тремти,  душе!  Краса  оця  не  вічна,
В  такім  тремтінні  Бог  тебе  творив,
І  Слово  дав  гаряче  і  величне,
Щоб  у  сльозі  не  згас  людський  порив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811643
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Наталі Рибальська

Давай разделим осень пополам

Давай  разделим  осень  пополам?
Сентябрь  –  тебе.  Октябрь  -  не  отдам.
Еще  мне  две  недели  ноября  –  
Надежда  появилась  у  меня.

И,  с  первым  криком  девочки  моей,
Ноябрь  люблю  я  во  сто  крат  сильней.
Бери  себе  наш  пестрый  листопад.
И  мне  чуть-чуть,  пока  еще  «горят»

Дубы  и  клены,  липы  и  березы.
Не  предложу  дождей  унылых  слезы.  
Пускай  они  останутся  земле,
И  будем  летом  бегать  по  траве

Насытившейся  влагой  на  весь  год.
А  вот  паук  усердно  так  прядет
Туман  своей  тончайшей  паутинки.
А  там,  гляди,  и  первые  снежинки

Опустятся  на  опустевший  сад.
Сегодня  мысли  как-то  невпопад.
Зачем  делить  осеннюю  красу?
Любуемся,  я  краски  принесу  –

Мы  просто  будем  осень  рисовать
Мазок,  другой…  Нам  главное  начать,
А  после  чудеса  случатся  с  нами,
Мы  попросту  придумаем  их  сами…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811019
дата надходження 23.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Наталі Рибальська

Листопад. Цвіте троянда

Листопад.  Цвіте  троянда  –  
Запізнилася  на  літо.
Біля  неї  спить  лаванда,
А  троянда  тільки  квітне.

Голі  липи,  голі  клени,
Облетіла  поруч  слива.
І  трава  вже  не  зелена.
І  іде  холодна  злива.

А  троянда  розквітає,
Бо  закохана  у  вітер
На  пелюстки  сніг  сідає,
Як  сріблястий  білий  бісер.

Вітер  виє-завиває,  
Розриває    сірі  хмари.
А  троянда  все  чекає,
І  шепоче  «я  кохаю».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811904
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Ганна Верес

Я серце своє в осінь закохаю

Я  серце  своє  в  осінь  закохаю
І  подарую  ніжності  красу,
Щоби  вітри  північні  затихали
І  берегли  узорчату  росу.
А  потім  закохаю  в  осінь  зорі,
Щоб  землю  берегли  від  холодів,
І  води  неглибокі  і  прозорі
Купали  їх,  де  верби  молоді.
Я  в  осінь  закохаю  ліс  і  гори,
Струною  замузичу  на  вітрах
І  піснею  пливтиму  над  простором,
Щоб  потонуть  в  осінніх  кольорах!
4.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811811
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Надія Башинська

МОЇ СЛОВА

Сказать  хочу  тобі  найкращі  я  слова.
Відчути  зможеш  їх,  ти  їх  знайдеш  сама.
Мелодія  дощу  приходить  з  веснами.
Як  краплі  дощові  й  слова  є  перлами.

Мої  слова  в  травах  розсиплються.
А  як  збереш  ти  їх  -  вони  засвітяться.
Веселка  сяє  в  них,  прозора  і  ясна.
У  барвах  весняних  шукай  мої  слова.

Мелодія  душі  і  світла,  і  проста.
І  сонячним  теплом  наповнена  вона.
А  як  торкнешся  струн...  Ой,  як  же  забринить!
Співає  в  тих  душа,  хто  вміє  так  любить.

Мої  слова  в  квітах  розсиплються.
А  як  помітиш  їх  -  вони  засвітяться.
Веселка  сяє  в  них,  прозора  і  ясна.
У  літа  кольорах  цвітуть  мої  слова.

Сказать  хочу  тобі  найкращі  я  слова.
Відчути  зможеш  їх,  ти  їх  знайдеш  сама.
Про  них  ти  запитай  у  неба  просині.
Бо  квітнуть  же  вони  і  в  барвах  осені.

Мої  слова  між  віт  розсиплються.
А  як  збереш  ти  їх  -  вони  засвітяться.
Веселка  сяє  в  них,  прозора  і  ясна.
У  барвах  осені  знайдеш  мої  слова.

Мереживо  тонке  -    зимових  днів  дива.
І  в  чистоті  зими  живуть  мої  слова.
А  дотик  рук  моїх  зігріє  в  холоди.
Словами-перлами  цвітуть  зими  сніги.

Мої  слова  в  снігах  розсиплються.
А  як  торкнешся  їх  -  вони  засвітяться.
Веселка  сяє  в  них,  прозора  і  ясна.
І  в  кольорах  снігів  квітують  ці  слова.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811820
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Світлана Моренець

Осінній блюз

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9zQIGPCMJ5s[/youtube]
[b][i][color="#000080"]Тьмяніють  барви,  злото  менше  сяє.
Пташина  мокне.  Холодно  кущу.
Це  Осінь  гасне.  Осінь  вже  згасає
у  зливі  падолисту  і  дощу.

А  Жовтень-красень  від  кохання  сохне,
вітрів  благає,  щоб  тримали  "плюс".
Від  їх  поривів  Осінь  тихо  охне,
зронивши  листя  в  ностальгійний  блюз.

Невже  старіє?  Царський  шарм  зникає.
Пік  пройдено  -  повернення  не  жди.
Зі  смутком  Осінь  Жовтень  відпускає,
під  шепіт  листя:  "Відлюбила...  Йди..."[/color][/i][/b]

30.10.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811890
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Надія Башинська

ЗАСПІВАЮ ПІСНЮ ДЗВІНКО…

Сл.  та  муз.  Н.Башинської
Аранжування  Б.Попова

Заспіваю  пісню  дзвінко...
Заспіваю  пісню  дзвінко.  Заспіваю.
Хай  летить  вона  в  Карпати.  
Хай  летить  вона  в  Карпати.
Хай  летить  по  всьому  краю.

Хай  дзвенить,  мов  те  джерельце.
Розвеселить  кожне  серце.  Кожне  серце.
Хай  летить  понад  полями
І  у  небі  з  журавлями.
І  у  небі  з  журавлями.  

         Веселись,  моя  родино!
         Усміхнися,  Україно!
         (2р.)  Над  тобою  небо  синє.
         Білий  птах  у  небо  лине.
         Ти  у  нас  одна-єдина!

Хай  летять  слова  чудові
Через  ріки,  через  гори.  Там  лунають.
Друзів  добрих,  друзів  щирих
І  веселих  і  щасливих
Нам  на  радість  відшукають.

Хай  по  світу  залунає.  
Всіх,  хто  чує,  звеселяє.  Звеселяє.
Та  додому,  моя  мила,
Пісня  добра,  пісня  щира.
Пісня  щира  повертає.

         Веселись,  моя  родино!
         Усміхнися,  Україно!
         (2р.)Над  тобою  небо  синє.
         Білий  птах  у  небо  лине.
         Ти  у  нас  одна-єдина!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811520
дата надходження 27.10.2018
дата закладки 28.10.2018


Luka

Краса осіння

Суха  стеблинка
З  вуаллю    павутини  –
Краса  осіння.

Фото  автора

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811249
дата надходження 25.10.2018
дата закладки 26.10.2018


Ганна Верес

Перший падолист

На  струни  осінь  золото  низала,
Коли  почався    перший  падолист.
Щоранку  сіре  марево  сповзало,
І  журавлі  у  вирій  подались.

Відклекотіло  небо  журавлями
І  загойдалась  срібно-біла  нить  –
Мережки  розгубились  між  гіллями,
А  поміж  трав  водиця  струменить.

Дивлюся  на  живу  холодну  воду,
Що  неба  клаптик  виткала  в  собі,
І  проглядається  життя  струмка  на  споді.
Ніхто  спинить  не  може  його  біг.
6.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811432
дата надходження 26.10.2018
дата закладки 26.10.2018


Надія Башинська

ЛЮБЛЮ УКРАЇНУ!

Під  сонцем  яскравим  час  плине,  спливає.
Моя  Україна  цвіте,  розцвітає.
Тут  пісня  весела  всім  серце  зігріє.
А  любить  її  кожен  так,  як  уміє.

Люблю  Україну,  мов  ненечку  рідну.
І  мову  свою  солов'їну,  привітну!

Тут  стрічки  червоні  калина  вплітає.
І  хвиля  Дніпрова  із  берегом  грає.
Тут  посмішка  щира  всім  серце  зігріє.
А  любить  її  кожен  так,  як  уміє.

Люблю  Україну,  мов  ненечку  рідну.
І  мову  свою  солов'їну,  привітну!

Тут  слава  козацька  живе-процвітає.
І  старших  шанують,про  це  кожен  знає.
То  ж  слово  ласкаве  всім  серце  зігріє.
А  любить  її  кожен  так,  як  уміє.

Люблю  Україну,  мов  ненечку  рідну.
І  мову  свою  солов'їну,  привітну!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810162
дата надходження 16.10.2018
дата закладки 16.10.2018


Олена Жежук

Ночі осіннії

                                   [i]Ночі  осіннії,  ночі  безсоннії,
                                   Звуки  незв'язні  і  погляди  томнії  ...
                                                                               Олекса  Удайко[/i]

Ночі  осіннії,  щемом  сповитії.
Душу  бентежите  гронами  стиглими.
Гронами-зорями  –  думи  неситії,
Днів  моїх  сонячних  –  звуки  нестихлії.

Ночі  –  думок  моїх  листя  обпалене  –
Так  спаленіло,  полинно  і  жадібно
Квітні  літа  горобиною  вабите:
У  позолоті  стою  нерозгадана.

Ревно,  відрадливо  вами  натішуся  -  
Ночі  шаленії  шепоту  спраглого.
Терпкістю  ягоди  в  серці  залишуся  
Окоронована  сяєвом  справжнього.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810007
дата надходження 14.10.2018
дата закладки 15.10.2018


Ганна Верес

Поезія – вулкан

Поезія  –  політ,  але  ж  куди?
Відомий  класик  каже:  в  невідомість,
Де  не  було  й  тепер  нема  біди,
І  де  не  відчуваєш  болю-втоми.

Я  ж  мислю,  це  –  у  космосі  політ
І  шлях  в  душі  людської  лабіринти,
І  скільки  б  не  було  поету  літ,
Він  сіє  світло,  вчить  добро  творити.

Поезія  –  негаснучий  вулкан,
І  його  магму  важко  не  помітить,
Він  –  без  кордонів,  не  дає  звикать
До  сірості,  а  змушує  тремтіти.

Поезія  –  це  вибух  без  війни,
Що  здатен  небо  Боже  сколихнути,
Примусить  і  сльозу  гірку  зронить
І  ланцюги  сталеві  розігнути.

Поезія  –  важкий  до  серця  шлях,
Що  вміє  струни  й  мертві  оживити.
Комусь  –  це  сонце,  іншим  –  переляк,
Та  пить  її  –  святі  безсмертні  миті.
2.10.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809987
дата надходження 14.10.2018
дата закладки 15.10.2018


Надія Башинська

РОЗКРИЛА ОБІЙМИ НАД СВІТОМ ПОКРОВА…

Розкрила  над  світом  обійми  Покрова...
Яка  величава  й  дзвінка  її  мова!
У  храмах  й  соборах  в  молитві  ми  нині,  
бо  просимо  миру  своїй  Україні.

Стоять  дні  ще  теплі,  осінні...  казкові.
О,  пишний  наш  світе!  Вогні  веселкові
у  квітах  осінніх  до  свята  розквітли.
Покрила  Покрова  омофором  світлим.

Увесь  світ  любов'ю  Покрова  прикрила...
Тут  пташці  летіти...  нехай  легкі  крила.
Усіх  її  світла  любов  ця  зігріє,
і  кожного  з  нас  захистити  зуміє.

Розкрила  над  світом  обійми  Покрова...
Яка  величава  й  дзвінка  її  мова!
Покрово  Святая!  Під  синім  тут  небом
для  нас  всіх  надійним  Ти  є  оберегом!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809937
дата надходження 14.10.2018
дата закладки 15.10.2018


Олег М.

СКРИПКА ОСЕНІ

Ось  й  скінчилось  довгождане  наше  літо
Павутинкою  снує  душа  зігріта
Промінь  сонця  доторкнувсь  струни  любові
Бо  ми  разом,я  з  тобою,  ти  зі  мною

Приспів:

Це  ж  вже  осінь,  це  ж  вже  осінь,це  ж  вже  осінь
Ще  видніється  з-за  хмарок  неба  просинь
Лист  опалий  над  землею  ще  кружляє
Хоча  справжнього  тепла  уже  немає

Скрипка  осені  у  серці  щемно  грає
Вітер  буйний  ту  мелодію  кохає
Над    землею  розганя  туманом  сивим
Щоб  побути  ще  по-літньому  щасливим

Приспів

Закурличуть  журавлі  останнім  криком
Хризантеми  опадуть  осіннім  цвітом
Плачуть  в  небі  ще  хмаринки  срібнокрилі
Принесіть  ви  мені  весну.  моі    милі....
Принесіть.....

Приспів




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810066
дата надходження 15.10.2018
дата закладки 15.10.2018


Анатолій В.

Від літа прощальний лист.

Розбризкує  небо  сонце  
Краплинами  свіжих  рос...  
Пожухлий  листок  в  долоньці  -  
Усе,  що  не  відбулось..

Усе  чого  так  хотілось,
Жадалось,  в  душі  пекло
Сльозою  роси  скотилось,
Як,  наче  і  не  було...

Забулися  літні  грози,
Уже  червоніє  глід...
Змивають  солоні  роси
Із  пам`яті  свіжий  слід!

Дерева  багряно  сонні,
Холодного  вітру  свист...
Тримаю  листок  в  долоні-
Від  літа  прощальний  лист!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810107
дата надходження 15.10.2018
дата закладки 15.10.2018


Ярослав К.

…обійняти

Немає  гіршого,  коли
Образиш  милу  ненавмисно...
А  серце  крається,  болить,
Йому  у  грудях  ніби  тісно.

Десь  поза  зоною  вже  сміх,
"Пробач..."  -  у  мертву    порожнечу...
І  найобтяжливіше  з  лих
Нахабно  всілося  на  плечі...

Та  й  що  -  римовані  рядки?
Лиш  жаль,  одягнений  у  шати...
Якби  ж...  на  відстані  руки...
Тоді  все  просто  -  обійняти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806935
дата надходження 17.09.2018
дата закладки 17.09.2018


Надія Башинська

ТВОРИТЬ ТАК ВМІЄ ЛИШ ГОСПОДЬ…

Творить  так  вміє  лиш  Господь...  
На  що  не  глянь  -  з  його  насіння.
Прозора  неба  чистота  
і  сонця  золоте  проміння.    

Тут  все  святе:  дзвінкі  гаї,    
степів  безмежнії  простори,  
широкі  ріки  і  луги,  
в  медовому  цвіту  діброви.  

І  свіжість  ранків,  й  вечори...  
поля,засіяні  хлібами.  
В  грайливім  морі  кораблі,  
всі  срібні  зорі  для  нас  з  вами.

Творить  так  вміє  лиш  Господь...  
Щоб  солов'ї  в  саду  співали  
і  наливався  виноград,  
і  спіли  яблука  рум'яні.  

Скрізь  гнуться  віти  від  плодів.  
А  ми  -  землі  святої  діти.  
То  ж  нам  довірено  любить,  
оберігати  і  творити.

Любімо  Землю!  Бо  ж  вона  
довірлива,  немов  дитина.  
В  її  барвистому  вінку  
є  чорнобривці  і  калина.  

Ромашки,  маки,  нагідки,  
любисток,  шавлія  і  м'ята.
Тут  сонце  зігріває  всіх,  
повниться  щастям  кожна  хата.
     
Творить  так  вміє  лиш  Господь...  
На  що  не  глянь  -  з  його  насіння.
Прозора  неба  чистота  
і  сонця  золоте  проміння.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806814
дата надходження 16.09.2018
дата закладки 16.09.2018


Ганна Верес

Цілителю

Буть  особливим  у  житті  непросто,
Коли  навколо  чорно-сірий  світ,
Коли  за  інших  ти  є  вищий  зростом,
І  відрізняється  від  інших  твій  політ,
Коли  на  землю  посланий  ти  Богом,
Є  носієм  і  мудрості,  й  добра,
Коли  душа  твоя  впилась  любов’ю
І  розумієш,  що  життя  –  не  гра,
Коли  ти  той,  без  кого  складно  людям,
І  особлива  місія  твоя,
І  милосердям  повні  твої  груди,
І  щедрістю  душа  твоя  буя,
Ти  є  цілитель,  а  таким  непросто,
Адже  стаєш  добра  ти  сіячем,
Ти  змінюєш  навколо  себе  простір,
Бо  ж  підставляєш  кожному  плече.
12.09.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806530
дата надходження 13.09.2018
дата закладки 14.09.2018


Luka

Гортензії

В  зелених  світах
гортензії  сузір'я    -
місячним  сяйвом.

Фото  автора

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806492
дата надходження 13.09.2018
дата закладки 13.09.2018


Елена Марс

Я не буду писать о войне

Я  не  буду  писать  о  войне.  
Я  о  ней  только  косвенно  знаю.  
И  рассказывать  что-то  -  не  мне,  
Ведь  не  я...  между  адом  и  раем

Выживаю...  как  те,  кто  огонь
Ощущают  на  собственной  коже.  
Кто  -  телами  защитную  бронь...  
Для  меня  и  таких  же...  О,  Боже!  

Я  молиться  лишь  только  могу!  
Я  к  тебе  обращаюсь,  Всевышний!  
Коль  Заветы  Святые  не  лгут  -
Значит  ты  меня,  Господи,  слышишь!  

Защити  этих  смелых  солдат!  
Не  для  войн  матеря  их  рожали
И  не  ради  каких-то  наград,  
Орденов  и  посмертных  медалей!  

Чей-то  брат,  чей-то  муж  и  отец,  
Чей-то  сын,  чей-то  друг  и  любимый
Пусть  -  живым  возвратится...  Конец  
Положи  тем  смертям!    Кто  бы  ни  был

Тот  солдат,  он,  конечно,  -  за  жизнь!..
Кто  искал  бы  свиданий  со  смертью?..  
Только  души...  невидимо  -  ввысь  -
Слишком  рано,  в  войны  круговерти...  

Я  не  буду  писать  о  войне.  
Я  о  ней  только  косвенно  знаю.  
Но  не  менее  больно  и  мне
Знать,  что  кто-то  -  за  жизнь  умирает.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806469
дата надходження 13.09.2018
дата закладки 13.09.2018


Ганна Верес

Качанівка

Щойно  приїхала  із  прекрасного  літературно-мистецького  свята  "Качанівські  музи".  Враження  неперевершені.

Качанівка  сьогодні  той  причал,
Де  українства  дух  живе  величний,
І  кличе  він,  немов  ясна  свіча,
Народ  на  зустріч  з  піснею  незвичну.

Не  привид  білий,  а  високий  замок
До  себе  кличе.  Осені  пора…
Дерева  дишуть  і  радіють  з  нами.
Таланти  Україна  тут  збира.
Качанівка  –  це  й  є  Господнє  диво,
Де  доторкнулася  Отця  рука.
Це  він  послав  господарів  правдивих,
Що  шанували  газд  і  козака.

Качанівка  –  це  диво  України,
Що  помістилось  під  Творця  крилом,
Культури  це  народної  перлина,
Де  стільки  доль  митців  переплелось.
Шевченко  з  Глінкою  натхнення  тут  черпали.
Куліш,  полотна  Рєпін  тут  писав.
Так,  справжні  генії  по  цій  землі  ступали…
Любов  їх  надихала  і  краса.

Тут  народилось  не  одне  кохання,
А  свідками  його  –  старі  дуби,
І  неба  синь,  і  вітру  колихання.
Тут  неможливо  жити  й  не  любить.
І  подавала  дивні  знаки  муза,
Коли  у  ритм  один  зливалися  серця,
Й  душа  для  щастя  відкривала  шлюзи.
Так  відбувалося  народження  митця!

Така  Качанівка  колись.    Така  й  сьогодні.
Знов  багатьох  ведуть  сюди  шляхи:
І  ті  хто  звичаї  шанує  –  цвіт  народу  –
Таланти  позичають  тут  снаги.
Й  карбуються  слова  тут  в  дивні  вірші,
А  душі  виколисують  пісні.
Від  давніх  вони  теж  нічим  не  гірші,
Їм  небеса  над  парком  затісні!
9.09.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806337
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 12.09.2018


Світлана Моренець

На світанку

[b][i][color="#000080"]Як  дитинно  спить  світ  на  світанку!
Все  завмерло,  навкруг  –  ні  шелесь.
Безгомінну  ідилію  ранку
ледь  порушує  шурхіт  коліс  –
й  знову  тиша.  Світлішає  морок.
Дальній  постріл  –  полюють  качок,
мов  шампанського  вистрелив  корок,
наполохавши  з  плеса  пташок.
Мить  –  і  сонце,  ще  з-за  небокраю,
ніби  спалахом  прожекторів,
позоло́тить  хмариночок  зграю,
що  згубила  обійми  вітрів
і  зависла  у  сяєві  сонця.
Чи  зібрався  ангеликів  сонм,
що  літали  вночі  повз  віконця
й  стерегли  мирний  спокій  і  сон?

...  Для  душі  –  наче  жест  нагороди,
незабутні  моменти  чудес
ця  феєрія  дійства  природи
з  лазурової  сцени  небес.[/color][/i][/b]

                               12.09.2018  р.

Світлина  автора.  Якщо  натиснути  правий  верхній  куток  ,  світлина  розгорнеться  в  повному  об'ємі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806373
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 12.09.2018


Елена Марс

Вже скоро ця осінь нас щедро вгощатиме зливами

Вже  скоро  ця  осінь  нас  щедро  вгощатиме  зливами.
І  будуть  її  блискавиці  лякати  птахів...
А,  хочеш,  втечемо  із  міста  -  і  будем  щасливими!..  
Ми  будем  сміятись,  на  зло  їй,  в  один  з  вечорів!  

До  нитки  промокшу  зігрієш  своїми  обіймами
І  так,  як  колись,  зацілуєш  мене,  молоду,  
Десь  поміж  яскравими,  ніби  ця  осінь,  калинами,  
В  іще  не  оголенім,  ще  не  безлистім  саду.

А  потім,  усміхнені  й  втомлені,  в  затишку  нашому,  
У  домі,  в  який  свої  душі  вкладали  разом,  
За  чаєм,  ми  будемо  мріяти  -  вже  по-інакшому,  
Про  наше  майбутнє,  наповнене  нашим  теплом.

Ця  пристань  нова    незнайома  з  дощами  минулими.  
Іще  громовиці  осінні  не  били  в  шибки.
Ми  сяйво  кохання  у  спомини  наші  притулимо.
Нам  осінь  нових  кольорів  принесе  в  сторінки.

Ми  в  ній  розпочнемо  той  відлік,  де  суму  вчорашнього
Не  буде.  Позаду  залишимо  розпач  і  біль.  
Ми  вкрадемо  в  осені  соку  п'янкого  найкращого,  
Із  самих  п'янких  і  яскравих  її  божевіль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806257
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 11.09.2018


Елена Марс

Релаксовий вечір

Релаксовий  вечір.  Релаксова  тиша.
Розкута  свідомість,  немов  уві  сні...  
Красу  вересневу,  подібну  до  віршів,  
Цей  вечір  сьогодні  дарує  мені...  

За  обрієм  -  сонце  вогнем  розлилося.  
Усе  пломеніє  -  і  ліс,  і  поля...  
Милує,  в  саду,  пташечок  стоголосся...  
І  справді  казкова  Волинська  земля...  

Притягує  погляд  дерев  різнобарвність,  
Де  жовто  -  зелене  злилось  з  бурштином.
Такі  краєвиди  для  серця  -  на  радість,  
Допоки  це  все  не  окутане  сном.  

Допоки  не  встигли  зірвати  вітриська
Осіннього  плаття,  на  пару  з  дощем,  
Релаксовий  вечір,  в  глибинці  волинській,  
У  теплих  обіймах  тримає  мене...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806254
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 11.09.2018


геометрія

ПОСПІШАЙМО Ж БО, ЛЮДИ, ДОДОМУ…

               Як  же  хочеться  знову  вернутися
               хоч  на  день  у  минуле  своє...
               І  пройтися  селом  по  тій  вулиці,
               де  дитинство  пройшло  золоте...
                     І  від  річки  відчуть  нові  вражнення,
                     зазирнути  у  воду  хоч  раз,
                     там  побачить  своє  відображення?                                                                                                                                                        
                     як  колись  у  далекий  той  час...
               Босоніж  походити  по  березі,
               по  зеленій  шовковій  траві,
               там  бувало  і  голодно,й  весело,
               все  й  донині  живе  у  мені...
                     Доторкнутись  до  груші  і  яблуні,
                     (якщо  звісно  вони  ще  живі),
                     їх  плоди  і  солодкі,і  звабливі,
                     знов  снують  у  думках  в  голові...
               І  з  любов"ю  вербу  ту  погладити,
             (вона  ж  знала  таїни  мої),
               А  калини:  і  кетяги,й  ягоди,-
               не  забути  ніколи  мені...
                     Та  на  жаль  вже  туди  не  вернутися,-                              
                     там  дитинство  уже  не  моє...
                     Постаріло  село,хати  й  вулиці,
                     та  у  серці  й  душі  все  живе...
               Та  в  село  я  усе  ж  таки  їду,
               ось  і  вулиця  рідна  моя,
               я  на  повні  тут  дихаю  груди,
               відчуваю,  що  я  тут  своя...
                     Як  же  добре  вернутись  додому,
                     після  довгих  розлук  і  тривог...
                     Знов  відчути  тепло  свого  дому,
                     і  з  минулим  вести  діалог...
               Поспішаймо  ж  бо,  люди,  додому,
               де  дитинство  пройшло  золоте,
               відійдуть  негаразди  і  втома,
               й  ви  відчуєте  щастя  своє...
                                                       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806169
дата надходження 10.09.2018
дата закладки 10.09.2018


ГАЛИНА КОРИЗМА

БЛАГОСЛОВЕННА ЗЕРНИНА

А  світ,  як  жорна  -  з  каменів  і  зерен,
Одвічна  твердь  поміж  обох  єрем*.
Вітри,  негоди,  кукіль  і  пшениця...
І  час-млúнар,  в  якому  ми  живем.

І  ти,    у  цьому  світі,  як  зернина,
Ось,  Всесвіт,  -  глянь!  За  небокрай  —  межа...
З  якої  глини  зліплена  людина,
І  де  той  Бог,    що  дав  її  життя?!

Живуть  кати,  злодії  та  бездушні,
Ще  блазні  і  тирани  вікові.
І  щоби  підкорити  всі  народи,
Вершать  епохи    грізні  королі!

Коли  холодні  війни,  як  розп’яття,
Ідеш  під  горб  і  двигаєш  хреста.
І  атом,  затаївшись  в  оболонці,    
Подібний  до  щербленого  яйця.

Весь  зміст  буття  —  у  двох  долоньках,
У  грудях,  мов  вогонь,  що  не  згаса.
Коли  ти  знаєш,  що  любов      воскресне,
Стаєш  подібним  до  розп’ятого  Христа.

І  меле  млин  і  камінь  тисне  мливо,
Просіяна  полова  -  пух,  сміття...
Благословенна  тільки  та  зернина,
В  стеблі  важкого  колоска!  

Єрем,  єрм*    -  Ручний  млин  —  пристрій  для  ручного  розмелу  зерна,  який  складається  з  двох  рам  (єрем),  верхньої  і  нижньої,  між  якими  поміщені  жорна.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806143
дата надходження 10.09.2018
дата закладки 10.09.2018


Катерина Собова

Мама - воїн

П'ятирічний  Віля  з  татом
Мовчки  фільм  дивилися:
Там  індійці  щось  кричали,
Чогось  метушилися.

-  Тату,  що  воно  за  люди?
Всі  у  пір'я  вбралися,
І  фломастерами  дивно
Так  розмалювалися?

-  Це  індійське  плем'я  дике,
Бачиш,  як  гуртуються,
Розфарбовують  всі  пики  -
До  війни  готуються.

Вороги,  як  їх  побачать  -
З  переляку  впадуть  всі,
І  забудуть,  що  тримали
Лук  і  стріли  у  руці.

-  Наша  мама,-  каже  Віля,-
Воювать  збирається,
Скільки  туші  на  тих  віях,
Очі  -  аж  злипаються.

Біля  пупа,  в  бровах  кільця,
Й  в  носі  теліпаються,
Крем,  помада  на  обличчі,
Пудра  обсипається.

І  наколка  в  неї  класна,
Вибриті  виски  смішні...
Ті  індійці  -  всі  нещасні,
Не  такі  вони  й  страшні.

Наша  мама  переможе
Будь-якого  вояка,
Як  нам,  тату,  пощастило,
Що  вона  страшна  така.

У  те  плем'я  піде  в  шортах,
Їм  покаже  кулака,
Вони  крикнуть:  -  Бачим  чорта!
Дадуть  зразу  драпака!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806123
дата надходження 10.09.2018
дата закладки 10.09.2018


dovgiy

ТАКЕ ЖИТТЯ

Нехай  забуде  хтось  про  мене,
Про  те,  що  мав  я  почуття,
Мовляв  життя  важке,  буденне,
А  я  –  немов  мале  дитя,
В  кохання  позахмарне  граюсь
Та  всіма  фібрами  душі
Задля  загалу  витворяю
Про  заборонене  вірші.
Нехай!  Розкислою  сльозою
В  ці  страшні  дні  не  попливу.
Не  вперше  доля  грає  мною
І  цю  біду  переживу!
Ось,  -  як  і  зараз,  -  перша  ночі
І  в  котрий  раз  немає  сну.
Поклав  комп’ютер  перед  очі,
   А  сам  про  неї,  -  про  одну,
В  пітьмі  нічній  гортаю  спогад:
Її  слова…  її  лице…
Її  такий  глибокий  погляд…
І  Богу  дякую  за  це!
Тому  що  попри  серця  жертви,
Попри  розлуки  гіркоту,
Я  ще  кохаю,  я  не  мертвий,
А  отже,  чисту  висоту
Лихим  прокльоном  не  покрию
Чиєсь  чергове  забуття.
Прощу  за  все!  Бо  що  тут  вдієш?!
Таке  життя…  таке  життя…

03.09.2018  1:14

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806037
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 09.09.2018


Ніна Незламна

Снова на встречу тороплюсь

Бежит  река  торопится
А  мне  любить  так  хочется
Поёт  уж  песню  соловей
Ведь  ты  на  свете  всех  милей.
 Нарву  цветов    я…  У  реки
Милы  ромашки….Васильки
Снова,  на  встречу    тороплюсь
Чудны  глаза  в  них….  Утоплюсь.
Моросит  дождик,  ну  и  пусть
Теплы  объятья,  ушла  грусть
Река  свидетель  наших  встреч
Будем  друг  друга,  мы  беречь…

                                                                               2015р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806030
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 09.09.2018


Евгений Познанский

КАЧАЛИСЬ ТЕНЬ И БЛИКИ АБАЖУРА

 (рондель)
Качались  тень  и  блики  абажура,
Носилась  тень  ночного  мотылька.
Так  колдовская  вечера  рука
Чертила  тенью  странные  фигуры


Возможно  мне  подскажет  кто-то  хмуро,
Что  это  от  ночного  ветерка,
Качались  тень  и  блики  абажура,
Носилась  тень  ночного  мотылька.

А  мне  казалось  легкие  амуры,
Резвились  где  то  там  у  потолка…
Порою    даже  в  древние  века
Ночь    может  нам  оформить  чудо-туры.
Качались  тень  и  блики  абажура.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806065
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 09.09.2018


геометрія

ПРО ТИЖНЕВІ УСІ ДНІ…

                                   Сьогодні  в  нас  неділя,-
                                   день  радості  й  безділля,
                                   і  сорочка  білим  -  біла,
                                   і  погода  посвітліла...
                                   От  неділя,  так  неділя,-
                                   негаразди  відступають,
                                   цікавинки  виникають...
                                   А  у  осені  неділя,-
                                   це  і  свято,  і  весілля...
                                   Була  б  через  день  неділя,
                                   через  хату  тай  весілля,
                                   ото  було  б  гоя,гоя*,
                                   не  боліла  б  голівка  моя...
                                   А  неділя  ж  є  неділя,-
                                   кращий  день  серед  усіх,
                                   сркізь  лунає  щирий  сміх...
                                   а  сміятися  ж  не  гріх,
                                   він  здоров"я  додає,
                                   дорбе  нам,що  він  в  нас  є...
                                                     Після  гарної  неділі,
                                                     понеділок,як  похмілля,-
                                                     бува  болить  голова,
                                                     бо  важка,як  булава...
                                                     Понеділок  -  важкий  день,
                                                     не  до  свят,не  до  пісень...
                                                     Отож  кажуть  у  народі,
                                                     що  при  будь-якій  погоді,-
                                                     нових  справ  не  починай,
                                                     і  в  дорогу  не  вирушай,
                                                     шевський  празник  провожай,
                                                     і  вівторок  зустрічай...
                                   У  вівторок  вже  працюй,
                                   кажуть  люди  в  "вус  не  дуй",
                                   вижинай  снопів  штук  сорок,
                                   перебери  бульби  ворох...
                                   Поспішай  туди  -  сюди,
                                   і  без  діла  не  сиди,
                                   й  не  чекай  до  середи...
                                                     А  як  прийде  середа,-
                                                   "по  коліна  борода",
                                                     як  не  вчепиться  біда,
                                                     буде  гарна  середа...
                                                     Не  кривися,не  барися,
                                                     за  роботу  знов  берися;
                                                     середа,  то  не  четвер,
                                                     краще  все  робить  тепер...
                                                     І  не  сунся  середа
                                                     попереду  четверга,
                                                     бо  ще  п"ятниця  буде,-
                                                     про  це  знають  усі  люди...
                                                     І  не  треба  спішити,
                                                     всі  роботи  зробити,
                                                     на  четвер  можна  відкласти,
                                                     від  утоми,  щоб  не  впасти...
                               Не  тепер,так  у  четвер,
                               тяжкуватий  бува  день,
                               не  боїться  середи,
                               не  боїться  й  п"ятниці,
                               середа  ж  бо  й  п"ятниця,-
                               четвергу  не  укажниця...
                               Та  й  четвер,як  середа,-
                               не  кривиться  на  п"ятницю,
                               п"ятниця  -  похатниця,
                               а  хто  в  четвер  скаче,
                               той  в  п"ятницю  плаче...
                                                       Кажуть  люди  в  п"ятницю,
                                                       роби  все,що  трапиться,
                                                       хто  в  п"яницю  не  працює,
                                                       той  в  суботу  не  гарцює...
                                                       Хто  в  п"ятницю  сміється,
                                                       тому  не  все  вдається,-
                                                       і  робота,не  робота,
                                                       і  субота  кривить  рота...
                                                       А  ще  з  того  сміху  бува,
                                                       не  далеко  й  до  гріха...
                               А  субота  -  не  робота,
                               не  твоя  то  вже  турбота...
                               Поїж,помий,помаж,
                               постели  та  й  спати  ляж...
                                                         Про  тижневі  усі  дні,
                                                         повідомила  в  вірші,
                                                         Прочита  хтось,а  чи  ні,
                                                         невідомо  це  мені...

                                                                             *гоя,гоя  -  вживається  як  заспів  до  пісні,
                                                                                 тут  у  значенні  "веселощі,забава".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806051
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 09.09.2018


Новоградець

Фото

Його  приклеїв  наш  комроти
Під  броневим  перекриттям  -
Дівча  задумливе  на  фото,
На  підвіконні,  з  котеням.

Сидить,  тримає  свого  друга,
Пухнасту  шийку  обняла,
І  на  танцюючі  по  кругу
Сніжинки  дивиться  мала.

Тут  у  бліндажній,  сивій  димці
Солдатський  жарт  і  зброя  в  ряд,
А  там  в  садочку  на  ялинки
Вдягає  шубки  снігопад.

Під  грубий  сміх  і  грізний  брязкіт
Дитяче  фото  на  стіні
Життя  і  смерть  німим  контрастом
Протиставляє  на  війні.

На  підвіконні,  по  дитячи
Вмостившись  з  котиком  в  анфас,
В  нещастях  наших  і  в  удачах
Дівчатко  ділить  з  нами  час.

Змінилась  курява  болотом
І  не  один  ліг  побратим,
І  ротний,  списаний  трьохсотим,
Давно  замінений  новим.

А  за  сніжинками,  на  фото,
Спостерігає  в  бліндажі
Мала  улюблениця  роти,
На  вогневому  рубежі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806042
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 09.09.2018


Новоградець

Подрузі

З  тобою  поряд  все  здавалось  ніжним,
Вечірній  дощик  мило  хлюпотів,
І  вітер  твою  блузку  білосніжну
Тріпав,  з  тобою  гратися  хотів.

Любов'ю  і  жіночою  красою
Не  балує  військовий  гарнізон,
А  ти  прийшла,  змінила  все  собою,
Ввірвавшись  несподівано,  як  сон.

Ми  вдвох  ішли  по  стежці  і  дорозі,
І  в  скверику  сиділи  допізна,
А  потім  нас,  піднятих  по  тривозі,
З  своїх  частин  виводила  війна.

Я  тільки  пригадав,  як  біля  гаю  -
Коли  із  боксу  повз  на  холостих  -
Чекав  твій  погляд  -  може  запитаю,
А  я  забув,  не  зміг,  або  не  встиг.

Я  все  вдивлявсь,  ведучи  у  колоні,
Я  знав  і  зрозумів  лише  один  -
Впізнала  ти,  уже  за  гарнізоном,
Знайшла  мою  між  сотнею  машин.

Я  лиш  кивнув  -  сікла,  летіла  в  очі
Піднята  попередньою  земля.
І  навіть  танк  послухав  неохоче
Потягнутого  вліво  важеля.

Ще  мить  -  і  заховав  тебе  із  виду
Завісою  піднятий  ззаду  пил.
І  дизель  консервований  розкидав
По  білій  блузці  крапельки  мастил.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795940
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 09.09.2018


Вадим Димофф

Коли зітре все вітер із чола…

Коли  зітре  все  вітер  із  чола,
Все,  що  маскує  швидкоплинний  час,
Душа  забуде,де  вона  була,
І  стане  мріяти  про  нас.

Ми  мрію  вітру  щиро  віддамо,
В  надії  поєднати  сни,
І,долі  правлячи  кермо,
Вернемось  разом  до  весни.

І    хай  навколо  буде  глупа  ніч,
Одна  із  тих,що  звуть  пірнуть  до  дна,
Знесе  нас  вітер    віч  -  на  -  віч...
Чи  стане  так?  Хто  зна?...

Стихія  доль...Не  нам  її  клясти.
В  нестримних  хвилях  слізних  одкровень.
Якщо  не  в  силі  вітер  нас  звести  -
Заповним  болем    знов  порожній  день...

І  стане  вітер  протягом  крізь  нас.
І  ,злісно  ,  схоче    вивіять  тепло.
Я  ж  -  не  віддам.  Віднині  -  повсякчас!
На  зло...Усім  вітрам  -  на  зло!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792963
дата надходження 24.05.2018
дата закладки 08.09.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Краса осіння із відтінком смутку

Краса  осіння  із  відтінком  смутку,
Дерева  у  вогнястому  вбранні.
Зібравсь  сполоханий  у  серці  жмуток,
І  наче  дощ  шумить  про  щось  мені.

Удвох  ми  не  пірнали  в  щедру  осінь  
І  разом  по  дорозі  не  брели.
Між  нами  досі  тиша,  безголосся,
Хоч  в  небі  чути  лебединий  клик.

І  ти  не  пестив  ніжно  русі  коси,
Світанки  щастя  не  стрічали  ми.
А  поодинці  цілували  просинь,
Оцю  осінню  неповторну  мить.

Якби  ж  краса  вже  без  відтінку  смутку,
Дерева  у  пікантному  вбранні.
Так  хочеться  кохання  стиглий  жмуток.
Прошепочи  "люблю"  лише  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805969
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 08.09.2018


Ганна Верес

Зустрілось літечко з осінньою добою

Зустрілось    літечко    з    осінньою    добою,
Щоб    вересню    вудила    передать,
А    та    відповіла    йому    любов’ю,
Зраділа    почуттям    отим    вода.
Городи    запишались    врожаями,
У    золоті    діброви    і    ліси,
Громи    стомились    –    більше    не    дрижали    –
Боялись    край    позбавити    краси…
9.08.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805967
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 08.09.2018


НАДЕЖДА М.

Вітер…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mYlKm_DqxEY[/youtube]


Уважно  прислухаюся  у  тишу,
Подих  затаїла  лиш  на  мить.
Вітерець  гілки  дерев    колише...
(Ніч  надворі,  все  навколо  спить).

Та  для  них  це  -  справжня  колискова,
Заспокоїть  їх  вона  й  без  слів.
Суть  не  в  тому,  що  нема  ні  слова,
Їм  так  до  душі,  що  пожалів.

Кажуть,  що  у  вітру  нема  серця,
Що  відсутня  в  нього  і  душа.
Та  не  вірте!  Так  лише  здається,
Чом  тоді  дерева  він  втіша?

Чи  не  він  зірвав  зі  злості  листя,
І  дерева  голими  стоять?
На  калині  залишив    намисто,
Що  на  сонці  вогником  горять.

Бачить  він  красу  і  розуміє,
Знать:  не  безсердешний  зовсім  він.
Плакать  і  жаліти  так  уміє.
Небагато  має  все  ж  провин.

Вміє  шепотіть  мені  на  вухо,
Часто  мої  коси  розпліта.
Іноді  почую:  ти  не  падай  духом,
Як  вірветься  в  серце  метушня....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805959
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 08.09.2018


Світла (Імашева Світлана)

Колективний твір "Найрідніша мова"

   Проводила  в  класі    перший  урок  мови  -  і  вирішила  з  дітьми  скласти  вірш  про  рідне  слово.  Я  називала  початок  рядка,  а  вони  добирали  рими.  Унаслідок  такої  співтворчості  з'явився  цей  віршик  .

                         ****************

   -  Чужинська,  -  мовив  хтось,  -  могуча,
     Та  українська  є  -  співуча,
     Про  іншу  мовили:  "Красива",
     А  рідна  мова  -  чорнобрива.

     Нерідну  хтось  зрівняв    -  з  рікою,
     А  я  вкраїнську  -  із  вербою,
     Що  зеленіє  біля  хати  
     Усе  життя  -  неначе  свято.

     Це  ж  нею  матінка  співає
     І  тихо  молиться,  навчає,
     Щоб  розуміли  син  і  доня,
     Що  є  неписані  закони:

   Як  любиш  маму  і  родину,
   Люби,  дитино,  Україну,
   Оту  вишневу,  чорноброву,
   Шануй  прадавнє  рідне  слово,

   Край  шляху  -  верби  і  тополі,
   Світанки  молоді  у  полі,
   В  росі  -  багряную  калину,
   Натхненну  пісню  України...

   І  чорнобривці  кучеряві,  
   Й  нагідки,  соняхи  ласкаві,
   Люби  барвінок  і  любисток,
   І  вишиванку,  і  намисто,
   Що  ненька  рідна  дарувала,
   Косу  дівочу  заплітала...

   Нам  мова  рідна  -  наймиліша,
   Велична,  лагідна,  любіша,
   Весела,  мудра,  переливна,
   І  жартівлива,  і  чарівна...
   Дзвінка,  багата  і  співуча,
   Немов  Дніпро,  що  поміж  кручі
   Тече  у  рідному  просторі,
   Вливає  хвилі  в  Чорне  море...

   Волинь,  Карпати  і  Полісся.-
   Слова  оці  -  неначе  пісня,
   Донбас,  красОти  ці  подільські  -  
   все  споконвічне,  українське...

   Тож  хай  збереться  воєдино  -  
   Сім'я-держава,  Україна,
   Народ  наш  кривду  подолає,
   І  мир  настане  в  ріднім  краї.

   
   

   

     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805903
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 08.09.2018


Ганна Верес

Диво з див

П’яніє  літо  на  високих  пижмах,
Зчароване  красою  диких  руж,
Травиця  не  така  під  осінь  пишна,
Сивіють  полини  густі  довкруж.

Впізнати  важко  стало  конюшину,
Бо  ж  позбулася  свіжої  краси.
Розчервонілись  ягоди  шипшини,
І  овесець  підріс,  заколосивсь.

О,  скільки  ж  дива  серпень  нам  дарує,
І  поміж  ними  диво  є  із  див,
Коли  він  зодягає  сиву  збрую
На  марево  й  пускає  до  води.
25.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805859
дата надходження 07.09.2018
дата закладки 08.09.2018


КВолынский

Сьогодні

Сьогодні  знов  тебе  зустрів,
Ти  осторонь  стояла…
Мов  синь  далеких  островів  
Мій  погляд  привертала.

Така  вродлива  і  струнка,
Немов  берізка,  ніжна,
Твоя  приваблива  рука
Відкрилась:  незаміжня…

Бо  серце  з  юних  літ  щемить,
Душа  моя  страждає…
Буває,  що  кохання  спить
Буває,  що  літає!

Чому,  життя  так  в  перебій:
То  все  заллє  водою,
То  каже,  норов  свій  –  
Жагу  зводить  росою

Чому?  Чому,  завжди  одна,
Мов  горлиця  літаєш…
Чи  може  і  моя  вина,
Що  в  серце  не  впускаєш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805883
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 08.09.2018


Світлана Петренко

павутинка на згадку

Я  ще  й  досі  закохана  в  літо,
А  надворі  давно  вже  осінь,
І  зелені  листочки  любові
Зникнуть  з  пам’яті  хочуть  зовсім.

Літо,  літечко,  миле  літо…
Павутинка  летить  на  згадку…
Зачекай,  я  до  тебе  хочу…
Ну,  давай  все  почнем  спочатку!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805171
дата надходження 01.09.2018
дата закладки 08.09.2018


Галина Яцків

Посеред світу

Стоїть  у  брамі  осінь  із  дощами,
Але  ще  п'янко  пахнуть  матіоли  попід  хатою.
А  погляд  літа  вже  не  з  нами,  ой,  не  з  нами:
Воно  із  хмарою  он  тою  -  пелехатою.

Ти  побіжиш  до  хати  за  мобільним  -
Ти  хочеш  заловити  сотні  митей  зачарованих.
Перечепившись  в  травах  хрестиком  натільним,
Знайти  у  травах  цвіркунів  прихованих.

А  я  собі  так  думаю:  що  з  нами?
Чого  так  солодко  ми  не  впиваємося  м'ятою?
Чом  перестали  милуватися  садами
І  закликати  сон,  що  спить  попід  загатою?

Ми  розвалили  всі  старі  хатини,
Що  у  морози  зігрівали  нас  з  щетин  загатами.
І  сльози  спомину  блищать  мов  намистинки,
А  ми  від  них  -  за  сімома  замками  й  ґратами.

Нас  поманив,  як  обрій,  мегаполіс.
Ми  летимо,  ми  їдемо  за  край  землі  від  себе,  всіх!
Та  зупинімось  серед  лісу,  саду,  в  полі,
Серед  туманів  залишімо  свій  прадавній  гріх.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805852
дата надходження 07.09.2018
дата закладки 07.09.2018


ТАИСИЯ

Близнецы*



Их  жизнь    снова    в    темпе    и    всё  на    подъём.
Быть  может  с  годами    сменить    ипподром?
Но    резвые  кони  –  летят    и    летят.
Зов    предков    услышать    они    не  хотят.

В    их    сердце  горячем  –  кипучая    кровь.
Как    можно    иначе    узнать      близнецов?
Надеялась  –  годы  умерят    их    пыл…
Однако    зов    предков    азарт    разбудил!

И    в    бешеном    темпе    галопом    бегут.
Ведь    их  окрыляет    азарт,  а  не  кнут.
Полёты    фантазий    отнюдь    не  унять.
Любые    барьеры    намерены    брать!

Когда  ж    близнецы    укротят    свою    спесь?
Не  будем    мешать    им  –  пусть  будет,  как  есть!
Закончат    свой  век  –  по  примеру    отцов  –
Прославив    свой  род    мудрецов-храбрецов…
=================================

*Близнецы  –  по  гороскопу    (21мая  –  21  июня)
Они  -  стремительны,    подвижны,  отличаются  ловкостью
и  быстротой    реакции.

12.  08..  2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802887
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 07.09.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Благословенна осінь

Благословенна  осінь  робить  ніжні  кроки,
Харизмою  гаптує  вересневий  шлях.
Заводить  вправно  вітру  симфонічне  рондо,
Кружляє  перший  лист,  мов  одинокий  птах.

Червлено-золота  із  вогником  палітра
Малює  вміло  легким  пензликом  щедрот.
Терпке,  духмяністю  насичене  повітря  -
Це  пахнуть  Пепінки,  Уелсі  і  Ренклод.

Ще  хочеться,  щоб  пестило  теплом  проміння,
І  світ  блищав  у  мікро-крапельках  дощів,
А  осінь  дарувала  ароматів  міфи,
Щоб  холод  з  смутком  не  пробрався  до  душі.

(Пепінки,  Уелсі  -  сорта  яблук,  Ренклод  -  сорт  слив.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805841
дата надходження 07.09.2018
дата закладки 07.09.2018


НАДЕЖДА М.

Замріяно дрімає пізнє літо…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TpwsWJb8twY[/youtube]

Замріяно  дрімає  пізнє  літо.
До  осені   лишився  тільки  крок.
Чому  у  сум  тепло  вже  перелито?
Ще  жоден  не  злетів  з  дерев  листок. 

Закуталось  ти  в  пелену  туману,
Обсіли  й  заморочили  думки.
Свою   тривожиш  душу  ти  зарано..
Не  слухай,  що  торочать  язики..

Що  буцімто  зима  прийде  невчасно,
Забудуть  люди  про  тепло  твоє.
Але  ж  ти  зараз  ще  така  прекрасна,
А  літо  бабине  візьме    іще    своє.

Чому  мені  ховаєшся  під  комір?
Моє  тепло  разрада  тобі,  так?
Чи  бачиш  у  очах  зелений  колір,
Вуста  мої  приймаєш  ти  за  мак?

Від  тебе  я  взяла  якусь  частинку:
Родилася  у  літній  твій  розмай,
І  вибрала    найкраще  -  серединку.
Ми  родичі  з  тобою,  так  і  знай...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805728
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 07.09.2018


ТАИСИЯ

Серьёзный разговор



Чтоб    с    нами    общаться    Господь    наш    избрал
Язык    тот,    который    он    притчей    назвал.
Он    истину    только    откроет    тому,
Кто    с    доброй    душой    доверяет    ему.

Меня    удивляют    притчи  Иисуса.
В    них    откровения    тонкого    вкуса.
Прячутся    в    притчах    глубокие    мысли.
Он    призывает    людей    поразмыслить.

Мудрые    выводы    нас    поражают.
Жизненный    опыт    они    заменяют.
В    притчах    ответ    на    серьёзные    темы.
С    ними  жить    легче  –  уходят  проблемы.

Лучший    советчик    для    нас  сам    Христос.
В    притчах    ответ    на    любой    мой    вопрос.
С    Библией    всё-таки    легче    живётся.
Будем    дружить  с  ней!  И  жизнь    улыбнётся!
==================================
Вот    притча    «  О  Семьях»…В  одной  -    мир,  любовь!
Другая    -    скандалит,    поток    скверных    слов…
Жена  посылает    супруга    -  узнать,
Откуда    такая    у    них    благодать?
===================================
Супруг    осторожно    прижался    к    окну…
Хотелось  скандалов    услышать    ему.
В  счастливой    семье    тоже    много    хлопот:
Хозяйка    уборку    квартиры    ведёт.
Всю    пыль    вытирает    и    вазу    берёт…
Любуется    ею    и  что-то    поёт…
Вдруг    муж    возвратился,  открыл    дверь    ключом.
Хрустальную    вазу    задел    он    плечом…
И  тут    любопытный    сосед    удивлён!
Разбитая    ваза!  А  им  –  нипочём!
В    такие  моменты    -    скандал    неизбежен!
А    муж    извиняется    голосом    нежным…
Вручает    букет!    «Дорогая,  держи!
Какой  неуклюжий    болван    -  твой    мужик…
Прости,    торопился    увидеть    тебя!»
Жена    отвечает:    «Вина    в    том    моя!
Оставила    вазу    на    крае    стола.
И  в  этом    во  всём    я    сама    виновата!
Прости,  что    я  нынче    такая    растяпа»…
=================================
Супруг    удивлённый    вернулся    домой.
«Узнал    ли    в    чём    Счастье?»    Секрет    тут    простой!
В    счастливой    семье    -    каждый    «сам    виноват!»
В    скандальной    -    все    правы!    Не  жизнь    в    ней!    В  ней    -    ад!
                                                         27.  08.  2018            

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804620
дата надходження 27.08.2018
дата закладки 07.09.2018


Ганна Верес

Вечір у горах

Вечірнє  сонце  гори  обняло,
У  променях  вершини  їх  скупало,
Не  опустились  сни  ще  на  село,
А  вже  вода  в  струмочку  закипала.

Рогатий  місяць  десь  іще  блукав,
А  мо’,  чекав,  долини  хай  схолонуть…
Струмок  у  ніч  у  зоряну  втікав,
Щоби  підставить  водяні  долоні.

Неквапом  вечір  в  тишу  осідав,
Завороживши  гори  і  долини,
Та  місяцю  новому  нагадав
Про  те,  як  ждуть  його  на  полонині.
28.07.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805718
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 07.09.2018


Світлана Моренець

На грані осені та літа

Відщебетало,  буйно  відцвіло,
порадувало  гарним  урожаєм,
а  сонячними  днями  і  теплом
нас  літо  ще  й  у  вересні  вражає.

Налив  меди  й  нектари  щедрий  Спас
в  дари  багаті  баштана  і  саду.
Намилувався  місяць-зорепас
чарівною  красою  зорепаду.

Убравши  села  в  розсипи  жоржин,
в  калин  коралі,  грона  винограду,
відходить  літо  без  доріг  й  стежин,
щоб  оминути  заморозків  зраду.

О  літо,  полишаєш  ти  мій  край,
на  крилах  вітру  відлетиш  в  сава́ну.
Ескорт  почесний  із  пташиних  зграй
прощальну  вже  виспівує  осанну.

А  ми  в  морозні  зимні  ночі  злі,
занурившись  під  тепле  покривало,
згадаємо,  які  безжурні  дні
й  хвилини  щастя  літо  дарувало.

                           6.09.2018  р.
-

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805698
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 06.09.2018


Янош Бусел

Студентський вальс…

                                 Студентські  роки...
                                                 Радісні...Тяжкі...
                                                 Світлі...  Шасливі...
                                                 
Хміль  мелодій  п’янить  без  вина,
Мідь  оркестру  розбурхує  душу,-
В  цьому  залі  -  лиш  Я  та  Вона,
Та,  котрій  щось  сказати  Я  мушу…

Чи  знайду  Я  слова,-  мабуть  ні,-
Хоч  у  танці  сплелись  Наші  руки…
Закрутились  св’яткові  вогні,
Гріють  серце    чаруючі  звуки…

Сяють  очі…  Рука  на  плечі,-
Чи  ж  Мені  вони  сяють,  ці  очі?..
То  знаходь  же  слова,  не  мовчи,
Бо  Вона,  певно,  чути  їх  хоче.

Ти  скажи,  що  Вона    -  краща  всіх,
Що  Ти  любиш  Її  до  нестями,-
Та  сказати  про  це  Ти  не  міг
Їй    простими,  земними  словами…

Неземних  же,-  дібрати  не  міг,-
Сіруваті  для  твого  кохання!..
Тихий  шурхіт  вальсуючих  ніг...
Жаркий  подих...Сердець  калатання...

Завтра  ж  знову  -  Кибальчич,  Коші,
Знову  пари  та…  профіль  дівочий,-
Нерозтрачена  ніжність  душі,
Василькові    закохані  очі…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805563
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 05.09.2018


Luka

Тамую подих (сенрю)

Тамую  подих  –
вичитує  метелик
вірші  про  себе.

Фото  автора

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805572
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 05.09.2018


Катерина Собова

На курортi

В  санаторії  -  знайомства,
Залицяння  -  без  обману,
Через  три  дні  вже  курортні  
Розвиваються  романи.

Один  зразу  кинув  оком:
За  столом  -  сусідка  гарна...
Пропонує  ненароком
Час  провести  вдвох  не  марно.

Познайомилися:  Лера,
В  бізнесі  є  перші  кроки,
Артист  цирку  він  -  Валера,
Стаж  -  уже  п'ятнадцять  років.

Розказав,  що  вже  п'ять  років
Сам  живе,  бо  розлучився,
І  хоч  вільний,  незалежний
Та  кохать  не  розучився.

Чемно  в  дверях  пропускає,
Компліменти  -  як  годиться...
Але  враз  -  куди  він  хилить
Розкусила  молодиця.

Покаталися  на  яхті
(Бий  тебе  нечиста  сила,
Каже,  гаманець  забувся)  -
То  й  за  нього  заплатила.

Потім  бреше,  що  велика
Черга  біля  банкомату
І  тому  не  зміг  сьогодні
Тут  отримати  зарплату.

Через  тиждень  наша  Лера
Бачить,  що  кіна  не  буде,
Виказала  все  Валері,
Так,  щоб  чули  усі  люди:

-  Обдурити  кожну  хочеш?
Думаєш,  що  в  цьому  здібний?
То  ти  вільний,  нежонатий,
Чи  нікому  не  потрібний?

Ти,  брехливий  голодранцю,
Сам  на  себе  будеш  злиться,
Бо  жінки  дурні  й  наївні
Вже  давно  перевелися.

Враз  представився  артистом,
Захотів  здобути  славу?
З  таким  шлюбним  аферистом
Я  не  раз  вже  мала  справу.

Я  сама  сюди  примчалась,
Щоб  не  так  відпочивати,
Як  знайти  якогось  дурня
І  до  нитки  обібрати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805564
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 05.09.2018


Вікторія Коваленко

Недописане

На  простір!
У  повені  степу
Загрузнуть
На  віки  віків.
Любити.
Любити  тебе
Не  треба.
А  хочеться-
Без  берегів.

Я  знаю:
Колись,
Через  хвилі,
Без  щастя
Чи  то  від  жалю,
Приб'єшся
На  човнику  вутлім
І  стомлено
Рониш  :"Люблю..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737821
дата надходження 14.06.2017
дата закладки 04.09.2018


НАДЕЖДА М.

Знайдіть у серці таке слово. .

Твір  друкується  повторно  зі  змінами.
------------------------------------------
Теплослів"я...  А  що  воно  значить?
Від  якої  душі  воно  йде?
Протилежне  -  злослів"я,  тлумачать,
Що  притулку  в  серцях  не  знайде.

У  болоті  полин  розкошує,
Кропива  та,  що  жалить,  росте.
І  хто  зілля  оцього  скуштує,
Може,  серце    ізцілить    пусте..

Теплослів"я  лікує  нас  словом..
Як  добротне  зерно  проросте.
(Від  злоби  є  надійним  покровом)
Що,  як  квітка  весняна,  цвіте.

Чи  жалієм  ми  доброго  слова,
Чи  запас  словника  обмілів?
Чи  вважаєм,  що  слово  -  полова.
Чи  зростити  в  душі  не  зумів.?
----------------------------------
Ти  відшукай  у  серці  слово,
Нехай  зігріє  увесь  світ.
Не  пропусти  тих  випадково,
У  кого  був    давно  політ.

І  стане  світ  в  новій  обнові,
Не  дошкулятимуть  дощі,
Бо  буде  вірить  знову  й  знову,
Що  є  все  ж    ліки  для  душі.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805500
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 04.09.2018


Олександр Гриб

Я так хочу добра

Не  лякайся  багать,  хай  ця  осінь  палає  для  нас!
Я  для  тебе  сховав  трохи  серпня  в  улюбленій  книзі.
Я  тебе  обійму.  Дуже  скоро  все  зміниться.  Раз.
Кілька  кроків  і  ми  знову  змерзнемо  в  січні  і  кризі.

Перестиглі  слова.  Під  повіками  світлі  дива.
Що  було  би  якби  ми  з  тобою  тоді  не  зустрились?
Я  для  тебе  живу.  Дуже  скоро  все  зміниться.  Два.
Ми  навчились  всьому,  тільки  щастю,  чомусь,  не  навчились.

Серед  чар  перехресть  нас  підхоплять  осінні  вітри,
Я  стомився  від  мрій,  що  збуваються  тільки  без  тебе.
Заклинаю  цей  час!  Дуже  скоро  все  зміниться.  Три.
Я  так  хочу  добра.  Це  моя  найсильніша  потреба.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805466
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 04.09.2018


Світлана Семенюк

Зайчикова мрія

Мріє  зайчик  про  будинок
Та  не  з  каменю  й  цеглинок,
А  з  добреньких  корінців
І  капустяних  листків:
Чи  салатових,  чи  білих  –
Аби  тільки  хрускотіли;
Можуть  бути  і  цвітні  -
Аби  лиш  були  смачні!


Мріє  зайчик  і  про  тин  –
З  помаранчевих  морквин:
А  чи    жовтих,  чи  брунатних  -
Аби  тільки  ароматних;
Із  маленьких,  чи  великих
Аби  тільки  соковитих.


Мріє  зайчик  і  про  грядку,
Де  б  росла  смачна  кульбабка.
Деревій  і  конюшина,
І  цикорій,  і  шипшина,
І  люцерна,  і  пшениця,  
Подорожник,  і  чорниці…


А  ще  хоче  квітничок,
Замість  квітів  –  бурячок:
Може  бути  і  цукровий,
І  столовий,  і  кормовий.
Чи  рожевий,  чи  руденький  -
Аби  тільки  солоденький.


Мріє  зайчик,  що  й  не  спиться…
Та  коли  ж  оте  здійсниться?!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794710
дата надходження 07.06.2018
дата закладки 04.09.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Поезії загострене перо

Поезії  загострене  перо
Байдужою  людину  не  залишить,
Якщо  у  ньому  сенс,  добра  зерно,
По-справжньому  керує  правди  дишель.

Поезії  загострене  перо
Не  потребує  почестей  і  слави.
Знаходять  в  слові  стержень  і  ядро  
Поети,  що  ідуть  у  перших  лавах.

Поезії  загострене  перо
Лише  на  благо  квіту  України.
На  гак  спроможне  зачепить  ребро
Всіх  тих,  хто  зазіхає  на  країну.

Поезії  загострене  перо!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805221
дата надходження 01.09.2018
дата закладки 03.09.2018


Салтан Николай

Імператриця

[img]https://pp.userapi.com/c638629/v638629008/2e582/zJl0YMC9AH8.jpg[/img]
Ну  що  мені  на  долю  нарікати:
Зустрів  тебе  у  розквіті  років.
Таку  солодку,  ніжну  мов  цукати,
Імператрицю  західних  пісків.

Струнка,  граційна  і  така  поважна,
Хода  твоя  тихіша  за  листву,
Що  падає  на  землю  неосяжну,
А  я  цей  шелест  чую  за  верству.

І  це  тому  що  ти  моя  відрада,
Мій  вірний  компас,  мудрий  поводир,
Шалена  згуба,  невтамовна  спрага
Моїх  бажань  весняно  молодих.

Твій  погляд  оживляє  тлінну  душу,
Як  крапля  світанкової  роси
Відроджує  понівечену  сушу,
Даючи  шанс  усьому  прорости.

І  ллються  в  серце  ароматним  медом
Вишнево-стиглі  всі  твої  слова,
Що  тягне  тіло  у  безкрає  небо
На  танець  душ  весільний  карнавал.

І  сипле  золотом  казкових  меланхолій
Шалений  світ  добра  і  красоти,
Лиш  нас  веде  нестримним  ритмом  колій
В  яких  давно  обірвані  мости.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727814
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 03.09.2018


Салтан Николай

Зима на півстоліття

[img]https://pp.userapi.com/c836125/v836125008/5186c/31RPzeZniw4.jpg[/img]
Так  хочеться  зими  на  півстоліття
Без  паузи  відлиги  і  тепла.
Нехай  мороз  тріщить,  немов  лахміття,
Що  догорає  в  полум’ї  дотла.

Нехай  тріщить  по  закуткам  й  щілинам,
Хай  вимерзне  вся  нечисть  і  сльота.
І,  може,  лиш  тоді  простить  провини
Земля  обітована  і  свята.

Хай  щезнуть  всі  запроданці  огидні,
Куми,  свати  і  всякий  їхній  збрід.
Хай  замете  усі  нажитки  видні
І  пропаде  ганебний  того  слід.

Хоча  і  рівність  вигадка  поетів,
Блукаючий  утопії  маяк,
Та  прірви  ті  глибокі  і  нестерпні.
І  як  тут  не  озлобитись,  ну  як?

Не  втримався.  І  в  ярості  всесильній,
Що  ніби  пес  зірвався  із  цепів,
Бунтарський  дух  оскаженілий,  синій,
Туманом  сів  від  моря  до  степів.

Вдихнули  всі  цей  присмак  "бути  вільним".
Але  чому  всі  стали  мов  кроти?
Такі  чутливі,  аж  до  божевілля.
Проте  не  бачать  справжньої  біди.

Немає  змін  від  псевдореволюцій,
Від  світлих  помаранчевих  ідей
І  обіцянок  всіх,  немов  пилюка.
(То  ширма  для  засліплення  людей).

І  знову  скажуть:  "Стадо  ідіотів!
Народ  цей,  певна  річ,  що  пропаде".
А  де  вожді  і  вірні  патріоти,
Які  б  вели  обвуглених  людей?

Вони  горіли  в  полум’ї  воєннім,
Пізнали  невідступний  страх  біди,
Тверділи  світлі  душі  їх  щоденно
В  ілюзії  людської  доброти.

Душилась  віра  в  натовпі  безлюднім,
Бо  всі  здавалось  статуї  німі.
Коли  кричало  тіло  повне  люті,
Весь  світ  ховався  знову  в  тишині.

Та  вихід  є  -  зима  на  півстоліття!
І  хай  вирує  вічна  мерзлота!
Бо,  може,  лиш  тоді  земля  зуміє
Почати  все  із  чистого  листа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740122
дата надходження 01.07.2017
дата закладки 03.09.2018


Елена Марс

Ціла зоряна ніч - моя

Тільки  музика,  ніч  і  я.
І  нічого  немає  більше.  
Спочиває  душа  моя,  
В  неймовірно  відвертій  тиші...  

Відчуття,  ніби  білий  світ
Щез  в  імлі  нічній...  Тільки  зорі
Мерехтять,  ніби  шлють  привіт,  
Десь  з  безодні  нічного  моря...  

Зорі  в  темряві,  як  любов,  -
Таємничі  і  сокровенні...  
Так  би  й  крикнула  в  ніч:  агов!..
Є  живий  ще  тут  хтось,  крім  мене?  

Є  тут  хто?  Чи  мене  одну
Залишили  на  цілім  світі?...
...  Все  живе  -  у  в  обіймах  сну...  
Тихо  так,  що  не  чути  й  вітру.

Ціла  зоряна  ніч  -  моя!
Може  в  долі  моїй  -  найліпша...  
Тільки  музика.  Зорі.  Я.  
І  нічого  не  треба  більше.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805314
дата надходження 03.09.2018
дата закладки 03.09.2018


Галина Брич

ПЕРШЕ ВЕРЕСНЯ


Осінній  день.  Весела  дітвора.
Яскраві  квіти.  Зустрічі  щасливі.
Барвисті  вишивки.  Хвилююча  пора.
Змужнілі  хлопці.  Дівчата  вродливі.
Маленькі  школярі.  Стурбовані  батьки.
Непрохана  сльоза.  Слова  напутні.
Гостинна  школа.  Нові  рюкзаки.
Учитель  перший.  Дзвоник  незабутній.
Вкраїнський  прапор.  Пісня  урочиста.
Меморіальний  знак.  Сумні  моменти.
Герої  славні.  Тиша  промовиста.
Болючі  спогади.  Смутні  фрагменти.  
Вітання  щирі.  Кульки  кольорові.
Блакитне  небо.  Голуб’ята  білі.
Надії  світлі.  Мрії  просторові.
Бажання  мирні.  Діти  звеселілі.
Урочиста  хода.  Чистенькі  кабінети.
Обличчя  радісні.  Приємна  зміна.
Освітлений  екран.  Підібрані  сюжети.
Цікава  тема:  «  Рідна  Україна».  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805275
дата надходження 02.09.2018
дата закладки 03.09.2018


Ганна Верес

Літо в осінь заблукало

Літо  в  осінь  ранню  заблукало,
Загубило  стежку  за  кущем.
Голубів  ставочок,  мов  лекало,
Клен  укрився  золотим  плащем.
Осінь  одяглась  у  вишиванку,
Де  сплелися  теплі  кольори,
А  як  ніч  опустить  сиві  ранки,
Їх  освятить  сонечко  згори.
21.10.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805186
дата надходження 01.09.2018
дата закладки 01.09.2018


НАДЕЖДА М.

Осіння жінка

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=k4TE0O_d1cA
[/youtube]



Ти  -  єдиний  кактус  у  квітнику  мого  життя
Сімейка  Адамсів
----------------------------------------------

Як  пахнуть  запізнілі  літні  квіти!
Не  те,  що  квіти  ранньої  весни.
Холодною  росою часто  вмиті,
І  сняться  їм  осінні  ніжні  сни.

Це  осінь  наступає  їм  на   п"яти,
І  перший  морозець  надав  страху.
Та  за  життя  тримаються  завзято,
Хоч  по  осінньому  ідуть  уже  шляху.

Краса  осіння  завжди  неповторна.
Осіння  жінка..  Бачили  таку?
У  осені  велична,  непоборна.
Погляньте  -   ще  солодка,    до  смаку.

Хода  урівноважена  і  плавна,
А  очі   -  життєдайний  ніжний  блиск.
Вона   іще  кохає,   ніжна,  славна,
Хоч  не  така,  яка  була  колись.

Вже  може  оцінити  почуття,
Цей  досвід  здобула  вона  з  роками.
Шалене  має  ще  серцебиття,
Коли    торкається  він  ніжними  руками.

Ще  задивляються  услід  чоловіки,
Бо  так  чарує  ця  осіння  жінка!.
Вас  любить  Бог,  чарівні  ви  жінки!
Ви  -  осені  малесенька  сльозинка.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804911
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 30.08.2018


Елена Марс

Я люблю тебе

День  -  як  день,  як  і  всі  -  Господній,  
Хоч  і  втомлений,  не  на  жарт.  
Це  природньо,  цілком  природньо,  
Що  надвечір  пішов  азарт...  

Зранку  -  парубок  ясноокий,  
Повен  сили  і  метушні.  
Проти  ночі  -  стихають  кроки,  
Відлітаючи  в  далечінь.  

Ближче  ночі  пісні  пташині
Замовкають.  Так  само  й  я...  
В  невідому  мені  годину
Змовкне  пісня  в  мені  моя.  

Тільки  день  повернеться  знову,  
Повен  сили  і  метушні.  
І  пробудяться  в  час  ранковий,  
І  злетять  в  височінь  пісні!..

Це  природньо,  цілком  природньо,  
Як  народження,  так  і  смерть.  
І  людина,  і  день  -  Господня
Нескінченності  круговерть...  

Тому  й  маю  в  душі  надію,  
Що  душа  не  помре  в  мені.  
Хоч,  напевне,  що  не  зумію
Пригадати  свої  пісні.  

Може  пташкою  заспіваю,  
У  якийсь  із  Господніх  днів,  
Зазирнувши  до  цього  раю,  
До  пісенних  його  садів.  

І  зіллюся  з  його  піснями,  
Й  оспіваю  Господній  день!  
...  О,  життя  моє!    До  нестями  -
Кожним  словом  своїх  пісень  -

Я  люблю  тебе!  
Я  люблю  тебе!  
Я  люблю  в  тобі  -
Кожен  день!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804918
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 30.08.2018


Евгений Познанский

ПУТЬ В ЕВРОПУ ИЛИ БАЛЛАДА О НЕЛЕГАЛАХ

Отдохнуть  бы,    ненужно  спешить,
Но  как  будто  сам  дьявол  торопит.
Только  море  одно  переплыть
И  тогда  уже  будем  в  Европе!

Там  прекрасно  живется  всем  так!
И  приезжим  и  местным  гяурам,
Это  вам  не  родимый  Ирак,
Только  море  и    небо  так  хмуры.

Две  пустыни  уже  за  спиной,
Три  страны    полных  горя  и  крови,
Неужели  ж  задержит  собой
Правоверных,  какое-  то  море.

Абдула  хоть  и  сед  и  суров
Сыновей  крепко  обнял  за  плечи.
Взгляд  на  статных  таких  молодцов
От  любого  уныния  лечит.

Всех  берёт  в  мотобот  свой  Хасан,
Хоть  к  Мессине,  хоть  даже  в  Бриндизи.
Всех  везёт,    у  кого  пуст  карман,
Кто  во  сне  лишь  мечтает  о  визе.

За  проезд  он  немного  берёт.
Внук  отважных  пиратов  Туниса.
Для  него  озорной  переход
Слаще  даже  медового  риса.

Он  спокоен  на  грозных  волнах
Средиземного  славного  моря.
Будет  то,  что  судил  нам  Аллах.
Правоверный  с  Аллахом  не  спорит.

А  что  ветер  сердитый  с  воды,
Пенных  брызгов  срывает  букеты,
Так  Аллах  справедлив  и  могуч,
В  шторм    скорее  обманешь  корветы.

Хоть  народом  забит  мотобот,
Восемь  мест,  а  людей  целых  двадцать,
Но  Хасан  их  без  страха  везёт,
Он  уверен,  что  сможет  прорваться.  

В  час  недобрый  покинул  ты  берег,  Хасан,
Мотобот  твой  швыряет  теперь  ураган,
Он  бессилен  теперь  как  игрушка,  как  сор,
Ведь  молчит,  как  испуганный,  старый  мотор.
Кто  молитву  кричит,  кто  лишь  шепчет  устало,
Бьёт  волна  по  лицу  бедолаг-нелегалов.  

Там  огонь!  Может  это  земля?  
Не  Европа  ль  желанная  это?
Нет!  идёт  на  них  тень  корабля!
Итальянца,  красавца-корвета!
 
И  навстречу  ему  полетел
Страшный  крик  исступленный,  звериный,
Но  корвет  помогать  не  хотел,
А  надвинулся  страшной  лавиной.

Нет,  с  корвета  увидели  бот,
Но  сказал  капитан  фатоватый.
«Ни  к  чему  подбирать  этот  сброд.
Слишком  много  и  так  азиатов».

Жест  картинный  холёной  руки,
Блеск  перстня,  точно  отсвет  кинжалов.
«Мы,  синьоры,  не  те  чудаки,
Что  считают  людьми  нелегалов.

Нет,  синьоры  не  видел  никто
Никакого  арабского  бота.
Кто  из  вас  до  сих  пор  не  поймет
Так  для  Родины  меньше  заботы.

По  Неаполю  где  не  пройдёшь,
Видишь  этих  цветных  постоянно»
И  корвет,  точно  корочку  нож,
Перерезал  скорлупку  Хасана.

Может  крикнул  несчастный  старик,
Пожираемый  горькой  волною:
«О,  аллах,  ты  премудр  и  велик!
По  грехам  я  наказан      тобою!

Я  за  счастьем  поехал  к  врагам,
К  тем,  с  кем  бились  всегда  мои  предки.
Веря  сладким  и  лживым  словам
Я  отчизну  продал  за  объедки!

Я  моих  погубил  сыновей!
Взял  с  собой!  Я  за  это  в  ответе!
Пусть  по  милости  вечной  твоей
Страшной  смерти  избегнут  хоть  дети!»

Может  это  несчастный  кричал,
Слов  обрывки  и  воду  глотая,
Может  сын  его  тщетно  искал,
Чтоб  помочь,  сам  уже  погибая.

Миг  один  еще  только  прожить!
Точно  люди,  что  гибли  в  потопе…
…………………………………
Только  море  одно  переплыть
И  тогда  будем  точно  в  Европе!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804830
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 29.08.2018


Любов Вишневецька

На одной планете.

Я  сожгла  все  письма...  
Не  дождусь  ответов.
-  Мы  с  тобой,  любимый,
На  одной  планете...

Вместе  видим  Солнце...
Согревая  души.
И  Луна  в  оконце
Двоим  сердце  сушит...

Ветерок  грозится
Обоим  прохладой...
Осень  к  нам  стучится...
Мы  же  ей  не  рады.

-  Ты  на  звезды,  милый,
Смотришь  часто-часто?!
Ты  уже  счастливый?..
Иль  в  судьбе  контрасты...

Я  не  потревожу...
Мир  твой  не  нарушу.
Услышь  просьбу  все  же...
-  Шепот  неба  слушай!..

Пусть  мечты,  как  птицы,
Во  Вселенной  тают...
-  И  пусть  часто  снится
та...  что  тАк  скучает...

                                                           29.08.2018  г.

Фото  из  инета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804772
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 29.08.2018


dovgiy

ЦЕ - ТИ

Ти  –  моя  зіронька!  Бачиш,  як  ніч  звеселилась,
Вже  після  того,  як  сонечко  стомлене  сіло.
Серце  чекало,  близькості  прагнуло  тіло,
Ти  –  появилась!
Ти  –  моя  радість!  Чуєш,  як  дзвоники  дзвонять,
Ніби  краплинки    по  срібленій  річечці  ллються
Це  чорнобривці  та  мальви  зі  мною  сміються,
Плеще  долонями  сонях!
Ти  –  моя  ніжність!  Здалеку  легко  торкнуся,
Де  б  ти  не  була  –  серце  миттєво  розтане,
А  почуттів    клубок  полум’яний,
Аж  задихнуся!
Ти  –  моя  спрага!  Поруч  з  тобою  в  дорозі
Йти  по  життю  –  це  ніби  джерельну  водицю,
Пити  і  пити,  та  щоби  досхочу  напитись,
Не  стане  змоги!
Ти  –  моя  пам'ять!  Аж  в  позамісячнім  краю,
Простір  долаючи,  зіроньку  ясну  і  радість,
Ніжність  безмежну  і  невтолену  спрагу,
Тихо  згадаю!

27.08.2018  16:22:10

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804797
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 29.08.2018


Шостацька Людмила

КОПІЯ СОНЦЯ


                                                       Три  метри  зросту  –  виріс  сонях.
                                                       До  сонця  мабуть  захотів.
                                                       Як  м’яз  крутив  свій  до  осоння!
                                                       Був  схожим  стовбур  до  хребців.
                                                       Найменший  брат  міцного  дуба
                                                       Стояв  у  брилі  золотім,
                                                       Наставив  сонцю  свого  чуба.
                                       Прекрасний,  в  дивній  самоті.
                                                       Тягнувсь  до  сонця  що  мав  сили,
                                                         Ще  мить  –  і  скочить  через  тин.
                                                         А  як  в  саду  його  любили!
                                                         Казали  так:  «Він  сонця  –  син».
                                                         Щодня  йому  дивились  в  очі,
                                                         Просили  вітру,  щоб  не  гнув,
                                                         Ходив  до  місяця  щоночі,
                                         Щоб  той  на  небі  не  заснув.
                                                         Такий  був  велетень  цей  дивний,
                                                           Проходу  людям  не  давав.
                                                           Усяк  казав  йому:  «Чарівний!»
                                                           А  він  услід  всіх  проводжав.


                                                                                               /ТАКИЙ  СОНЯХ  ВИРІС  В  МОЇХ  ДРУЗІВ/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804672
дата надходження 28.08.2018
дата закладки 28.08.2018


Ганна Верес

Вечірнє


Літечко  –  барв  запашна  колисаночка,

А  понад  нею  –  синь…

Вечір  чекав  день  від  самого  раночку,

В  рай  мене  запросив.


Вистелив  вечір  стежину  ранесенько

Місяцю  і  зіркам.

Роси  у  трави  трусила  дрібнесенькі

Дивна  його  рука.


Стану  у  роси  ногами  я  босими…

Місяць  –  вузенький  серп…

Тай  замилуюсь  вербовими  косами…

Подих,  немов  отерп.
20.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804708
дата надходження 28.08.2018
дата закладки 28.08.2018


Елена Марс

От счастья, неожиданно, заплакать

Рассвет  объят  туманом...  Молоко
Парное  разлилось,  на  горизонте...
У  вод  озёрных  -  тут,  недалеко,
Журавлики  о  новом  дне  трезвонят...

В  саду  уже  проснулись  воробьи
И  тут  же  в  спор  вступили  мелодичный.  
О,  чудо!  Под  орехом  вырос  гриб!  
Красавец!  Королевское  величие!  

А  где-то  там,  в  малиннике  густом,  
Зевает  сонный  ветер,  еле  слышно...  
Такая  красота  царит  кругом!..
Спасибо  за  неё  тебе,  Всевышний!  

За  этот  мир,    придуманный  тобой,  
Где  столько  волшебства  мне  дарит  лето!  
За  то,  что  сердце  чувствует  любовь,  
Сливаясь  с  жизнью  нового  рассвета.  

Такая  блажь!..    Гулять  бы  и  гулять,  
В  тиши  босой,  вдыхая  запах  мяты...  
И  в  сердце  ощущая  благодать  -
От  счастья,  неожиданно,  заплакать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804543
дата надходження 27.08.2018
дата закладки 27.08.2018


Елена Марс

Яблоки рассыпаны в саду

Яблоки  рассыпаны  в  саду,  
Алые  -  как  солнце  на  закате.  
Август  робко  прячет  наготу,  
В  травах  не  покошенных  примятых,  
Вымытых  заботливо  росой,  
Свежих,  будто  утра  дождевые!  
В  сад,  проснувшись,  я  иду  босой...  
Где  вы,  мои  солнца  наливные?  
Как  бы  вы  ни  кутались  в  траве  -
Спрячешь  ли  от  глаз  такую  алость?..  
Ах,  какая  яркость!  Вот  и  ветвь,  
Кажется...  над  вами  посмеялась...
Зря  ли  разродилась?..  Зря  ли  я  
Так  хотела  мякоти  медовой?..  
Спелость  лета  алая  моя,  
Маленькие  солнца  -  на  ладонях...

Август,  на  прощанье,  дарит  мне
Сладость  убегающего  лета...  
Я  ему  -  души  своей,  взамен,  
Строки,  переполненные  светом.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804540
дата надходження 27.08.2018
дата закладки 27.08.2018


Ганна Верес

Серпнева краса

Ще  літо  забарилося  в  гаю,
Чіплялось  павутиннячком  за  трави…
Красу  цю  сколихнути  я  боюсь,
З  жагою  п’ю  її,  п’янку,  яскраву.  

Сміялись  пижми  жовті  квіточки,
Золототисячник,  мов  чарами,  дурманив.
Стріляли  пирію  качалочки
І  звіробою  зонти-талісмани.

Петрів  батіг  у  небо  руки  зняв,
Розкривши  свої  круглі  сині  очі,
І  птахи,  мов  змагалися  в  піснях,
Гай  колисали  зрання  і  до  ночі.  

Не  лебеді  –  хмаринки  в  небесах,
Застигли  на  шифоні  світло-синім…
Серпнева,  запізніла  ця  краса
У  тіло  добавляла  мені  сили.
Чернігів.  3.11.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804376
дата надходження 25.08.2018
дата закладки 26.08.2018


Шостацька Людмила

ДУМКИ МОЇ ПЕРЕДОСІННІ

                                                                                                 
Городи  –  з  поглядом  осіннім,
То  –  результат  людських  трудів.
Щезають  тихо  літа  тіні
Поміж  полів,  поміж  садів.
У  пані-кукурудзи  –  злато,
Картопля  –  більша  двох  долонь.
І  грива  в  моркви  пелехата,
І  перці  схожі  на  вогонь.
Томати  мліють  на  осонні,
Лежать  валізи  гарбузів.
В  квасольки  –  гудзички  маньоні,
А  сонях  –  в  золоті  князів.
Палає  в  вогнищі  хмелиння,
Думки  осінні  в  голові  
               І  я  сама  –  передосіння,
               Мов  стигле  яблуко  в  траві.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804500
дата надходження 26.08.2018
дата закладки 26.08.2018


Інна Рубан-Оленіч

Ковток натхнення

Сайт.  Пароль.    І  перші  вірші.
Профіль.  Фото.  Чат  вгорі.
Відгуки  і  кращі,  й  гірші.
Обране.  Коментарі.
Свіжі  вірші  є  щоднини
Актуальні    і  класичні
Про  народ  і  про  природу
І  душевні  й  еротичні.
Білий  список.  Нові  люди
В  чорний  список  йдуть  пихаті.
В  соц.  мережу  переходи
Перший  діалог  в  приваті.
 В  спілкуванні  нові  грані
Розуміння  і  турбота
В  поетичнім  океані
Слово  –  милозвучна  нота.
Щось  невидиме  єднає…
Вже  готові  на  край  світу
Один  з  одного  черпати
Цю  коштовну  аква  віту.
Позичать  в  Пегаса  крила
У  муз  арфи  відбирати
Часу  обігнать  мірила  
І  кохати,  і  кохати…
От  така  в  поетів  доля:
Фантазуєш  -  потім  віриш
Але  скільки  тут  земного?
Ти  віршем    життя  не  зміриш.
Бо  реальність  –  не  на  сайті
Бо  реальність  –  сьогодення
І  поети  усі  «люблять»
Виключно  –  ради  натхнення.
P.S.  Ну  скажіть,  себе  впізнали?
           Мова  ця  про  Вас  ведеться…
           Бо  на  нашім  ріднім    сайті
           Мабуть,  всім  ось  так  живеться…

24.08.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804325
дата надходження 25.08.2018
дата закладки 25.08.2018


Стяг

Із Днем народження, Вкраїно

У  неї  очі  –  небеса,
Такі  ж,    як  небо,  сині-сині,
Пшенично-сонячна  коса,
Слова  високі  журавлині.

Їй  двадцять  сім.  Ще  молода,
Та  вже  зажурою  багата,
Бо  з-за  кордонів  вигляда,
Своїх  дітей  з  порогу  хати,
Бо  їй  болить  :  відтято  Крим,
І  пів-Донбасу  пеклом  зброї,
Витає  вічний  херувим,
Над  душами  її  героїв.

Цілують  їй  уста,  чоло,
Крізь  політичні  побрехеньки,
Всі  ті,  хто  бачить  лиш  «бабло»,
в  її  кишенях.  Годі…  Ненько,
я  вірю  у  зорю  твою,
в  степів  і  вод  одвічну  вроду,
в  людей,  що  в  праведнім  бою,
твої  відстоюють  свободи.

Де  б  я  не  був,  що  б  не  робив,
Не  перестану  дивуватись  Тобі.
Ти  диво  серед    див,
Лебідко,  піснею  крилата..

В  волошок  очі  –  голубі,
Твої  ж  ,  як  небо,  сині-сині,
Тебе  знаходжу  у  собі,
Із  Днем  народження,  Вкраїно…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804293
дата надходження 24.08.2018
дата закладки 24.08.2018


ГАЛИНА КОРИЗМА

ТАМ НА КРАЄЧКУ ЗЕМЛІ

У  великому  мегаполісі,  
Там,  на  краєчку  землі,
Між  людей,  у  чужому  погляді,  
Я  шукаю  очей  твоїх.

День  згасає  у  Атлантичному,  
Небо  —  зоряний  вернісаж.
Сонце  втомлене  й  заколисане,  
Вкрилось  хвилями  в  тихих  снах.

Навіть  птахи,    і  то  задúвлені...
Вже  у  вікнах  вогнів  нема.
У  кімнаті,  в  роках  і  з  тишею,  
Причаїлася  доля  сумна.  

Книги  дивляться  своїм  по́дивом,  
Перечитані  безліч  раз.
Відболи́  мене,  своїм  поглядом,
Щоб  згубитися  в  цих  краях.

У  великому  мегаполісі,
Найщасливіші  щастям  снять.
Я  втомилася...  
Віджурилася...
Моя  доленько  незагоєна...
Заколисуйся,  спати  час.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804222
дата надходження 24.08.2018
дата закладки 24.08.2018


геометрія

УКРАЇНА - НЕНЬКА РІДНА…

                       Не  піду    я  за  вічну  межу,
                     (І  не  тільки  тому,  що  не  хочу),
                       Я  не  вічна...  Та  доки  живу,
                       Я  хоч  дещо  зробити  ще  можу!..

                       Відвести  негаразди  й  війну,
                       Захистити  ще  слабших  я  хочу,
                       І  хоч  силу  я  маю  малу,
                       Та  думки  мої  й  мрії  пророчі...

                       Бачу  я  Україну  свою,-
                       І  згуртовану,вільну  й  багату,
                       Я  для  неї  працюю  й  живу,
                       І  несу  свою  мрію  крилату!..

                       Не  піду  я  за  вічну  межу,
                       Моя  мрія  жива  і  незмінна,
                       Для  дітей  і  онуків  живу,
                       І  для  тебе,моя  Україно!.

                       Все  залежне  від  себе  зроблю,
                       В  Україні  я  вільна  людина,
                       Хоч  і  важко,  та  все  ж  щось  роблю,
                       Щоб  жила  і  цвіла  Україна!..

                       Щоб  була  Україна  моя,
                       Назавжди  і  по-справжньому  вільна,
                       Лиш  тоді  відійти  зможу  я,
                       Коли  буду  за  неї  спокійна!..

                       А  сьогодні  всім  людям  кажу,-      
                       Моя  мрія  реальна  і  плідна        
                       Все  для  неї  зробіть  всіх  прошу,-
                       Україна  ж  бо  ненька  нам  рідна!!!
                         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804299
дата надходження 24.08.2018
дата закладки 24.08.2018


Valentyna_S

Моя УКРАЇНА

Атланти--  Карпати,  Говерли  вершина
і  луки  картаті,  й  нарцисів  долина.
Озера  сяйнисті,  пісні  солов’їні,
калини  намисто—
                                       моя  Україна.

Ключі  журавлині,  надземність  барвінку,
стрункі  тополини,  зоря  на  зарінку.
Хрести  у  блакиті  —  церковець  данина,
волошки  у  житі  —  
                                       моя  Україна.

Купайло  й  гаївки,  букетик  на  Спаса.
Колядки  й  щедрівки  —  фольклору  окраса.
Козацтва  звитяга  і  туга  чаїна,
на  вірність  присяга  —
                                         моя  Україна.

Провладні  "пророки"  —    калитки  й  тартюфи,
незняті  «навроки»,  високі  тарифи.
Плачі  Ярославен,  що  спалюють  душі,
і  лицарства  слава,  і  битви  за  куші  .
Народ,  що  не  стане  перед  злом  на  коліна,--
це  рідна  країна  —
                                         моя  Україна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804204
дата надходження 23.08.2018
дата закладки 23.08.2018


Ганна Верес

Заблукало літечко в полинах


Заблукало  літечко  в  полинах,

Солов’ї  стомилися  й  заніміли,

Марева  ранкового  пелена

Луки  застеляла  вже,  хоч  несміло.


Потяглись  до  сонечка  нагідки  –

Золотої  осені  перші  квіти,

Мов  маленькі  сонечка  діточки,

Шлють  світилу  сонячні  теж  привіти.


Помідори  сонечка  напились,

Червоніли  радістю  на  городах,

Соняшник  зажурено  нахиливсь  –

Осінь  завойовує  всю  природу.
03.03.2013

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804198
дата надходження 23.08.2018
дата закладки 23.08.2018


Протоієрей Роман

Не просите у Бога чудес!

Не  просите  у  Бога  чудес,
Жизнь  сама  на  земле  -  это  Чудо!
И  поющий  симфонию  лес,
И  как  россыпи  изумруда, 

По  полям  зеленеет  трава,
Вот  у  озера  ивы  всплакнули,
И  глубокая  синева, 
И  глаза  грациозной  косули,
 
Что  так  искренне  в  душу  глядят, 
Что  -  то  вспомнить  как-будто  пытаясь, 
И  нельзя  позабыть  этот  взгляд, 
Как  нельзя  дальше  жить,  не  раскаясь!..

Упадут  лепесточки  с  небес, 
Занесённые  к  нам  не  отсюда... 
Не  просите  у  Бога  чудес!
Жизнь  сама  на  земле  -  это  Чудо!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804168
дата надходження 23.08.2018
дата закладки 23.08.2018


Інна Рубан-Оленіч

В День Державного Прапора України

Ти  у  неба  позичив  блакиті,
А  яскравість  –  в  дозрілих  полів,
Ти  був  свідком  у  радісні  миті,
Й    проводжав  з  поля  бою  синів.

Твоя  вдача,  як  хвилі  Дніпрові,
Волелюбна,  могутня  ріка.
Подола  небезпечні  пороги
І  до  моря  примчить  від  струмка.

А  твій  настрій  –  це  золото  сонця,
Зігріває  вкраїнські  краї,
Заглядає    у  кожне  віконце
Там  де  родичі  й  друзі  мої.

У  вінку  кольори  поєднались:
Соняшки  і  волошки  сплелися  -
Україні  чоло  прикрашали
І  стрічки,  мов  промінням  лилися.

Прапори  -  обереги  народу,
Кольорово  цвітуть  і  багато...
Розвівайтесь,  у    злагоді  й  мирі,
В  урочисте  і  радісне  свято…

22.08.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804109
дата надходження 23.08.2018
дата закладки 23.08.2018


П.БЕРЕЗЕНЬ

Завжди він буде над нами

В  війнах  і  в  мирному  небі,
Завжди  від  буде  над  нами,
Символом  пройде,  крізь  терни,
Духом  країни  повстане

Зшитий  з  склепіння  блакиті
Й  золота  хлібного  поля,
Слізно  дощами  умитий,
В  грозах  нелéгкої  долі

Рваний  вітрами  свободи,
Різаний  лезами  шабель,
Стріляний,  та  ще  не  вбитий
Каїном,  наче  той  Авель

В  ранах  одвічного  бою,
Спечений  порохом  давнім,
Скроплений  новою  кров'ю,
Прокопчений  на  барикадах

Щоб  там  не  було,  вільний,
Гордо  здіймається  стягом,
Понад  загрозами  світу,
Наш  український  прапор

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804130
дата надходження 23.08.2018
дата закладки 23.08.2018


НАДЕЖДА М.

З думкою про тебе…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wMNdIl0E49k[/youtube]

З  думкою  про  тебе,   я ступаю  в  осінь.
Попрошу  у  неба:  не  лий  сльози.  Досить!
Будь  для  нас  шовкова,  довготерпелива,
Будь  іще  зразкова,  тільки  не  плаксива.

Ще  навчи  прощати  так,  як  Бог  прощав
Гріх  когось  карати, так  ВІН  нам  казав.
Я  спитаю  в  тебе,  як  жити  без  болю?
Це  в  житті  так  треба...  Ми  ж   жінки  з  тобою.

Треба  все  це  знати,  хоч  немало  літ.
Научи  літати,  взнати  дивосвіт.
Розкажи,  як  жінці,  чого  часто  плачеш?
Хто  твої  обранці?    Ти  ж  сильна,  неначе.

Ми  тобі  віддячим,  ніжністю  в  стосунках,
А  любов   гаряча,   буде  подарунком.
Тільки  не  лий  сльози  на  серця  гарячі,
Бо  любить  ще  в  змозі.Суть  життя  в  цім,  наче...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804017
дата надходження 22.08.2018
дата закладки 22.08.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Не жало - постріл з арбалета


З*явився  із  моїх  фантазій  літніх,
Коли  самотність  допікала.
Пелюстки  облітали  з  в*ялих  квітів,
Уп*ялось  в  душу,  ніби  жало

Бджолине,  навіть  в  снах  ятрило  гостро,
(Оце  трясовина-омана...).
Проймав  мене  якийсь  солодкий  острах,
Ці  очі  сині,  мов  лимани.

Ти  мій  лиш  ілюзійний  спеки  витвір,
Якась  примара  Інтернету.
Але  ж  чому  вже  пахнуть  свіжі  квіти?
Не  жало  -  постріл  з  арбалета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803955
дата надходження 21.08.2018
дата закладки 21.08.2018


Ганна Верес

Чорнокрила ніч

Ціпеніла  ніч  у  сонмі  снів,
Ковдрою  зірчастою  укрилась,
Шлях  Чумацький  в  вишині  яснів,
Півпланети  нічка  підкорила,

Та  ось  крила  чорні  підняла
І  в  яри  тумани  запустила,
Прикотився  ранок  до  села,
Сонце  промінь-вію  заросило.

Зодяглись  в  зволожені  плащі
Деревця  і  трави  у  дібровах,
Самоцвіти  впали  на  кущі,
Заясніли  різнокольорово.

Вмились  прудконогі  мурашки
У  росі  незайманій  на  травах,
І  хоч  кожен  день  у  них  важкий,
Знов  нову  будують  переправу.

Й  сон  тікав  за  ніччю  навздогін,
Павучки  ще  ткали  перевесла.
На  воді  десятки  вже  кругів,
Водоміри  катети  знов  креслять.
6.07.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803937
дата надходження 21.08.2018
дата закладки 21.08.2018


НАДЕЖДА М.

Квітка на асфальті…

Крізь  асфальт  пробилась  квітка,
Тонке  стебельце.
Де  взяло  цю  силу,  звідки,
Це  слабке  тільце?

Підняло  пелЮстки  -   вії,
Глянуло  на  світ.
Це  збулись,  мабуть,  ті  мрії
Про  її  розквіт.

Озирнулась,  усміхнулась.
Певна,  що  не  сон.
Вона  тільки  що  проснулась,
Навкруги  осонь*...

Це  посипалось  проміння
З   сонячних  долонь.
Квітці  так  прийшло  везіння.
Завжди  так,  либонь?

Впала  крапелька  із  стріхи,
Додала  ще  сил.
Зажадала    вона  втіхи:
От  би  пару  крил!

Хтось  ішов  необережний,
Черевиком  став,
Щастя  кінчилось  безмежне:
Квітку  розтоптав...
-----------------------------------------
Ось  такий  життя  урок: 
Коли  йдеш,  притиш  свій  крок.
Не  злітай  у  вись,
Упадеш  й  розіб"єш  ніс...

                                                           осоння(  осонь)  -  Незатінене  місце,  що  освітлюється  та  обігрівається  сонцем.  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803936
дата надходження 21.08.2018
дата закладки 21.08.2018


Ганна Верес

Мово моя!

Мово  моя,  срібнодзвонна,
Зіткана  з  сонця  і  рос,
Жити  не  можеш  без  волі,
Мово  поезій  і  проз.  
Мово  моя,  українська,
Все  помістилось  в  тобі:
Слава  козацького  війська
Й  осуд  і  зраді,  й  журбі!

Мово  моя,  калинова,
Все  в  тобі:  міць  і  мороз,
Дзвони  вітрів  полинові
Й  ніжність  весняних  мімоз!
Вечір  і  рань  сіроброва,
Біль  в  тобі  неньки  й  вдови,
Шепіт  осінній  діброви
Й  тиха  мелодія  хвиль!

Мово  моя,  материнська,
Ти,  мов  молитва  свята,
Мій  поводир  від  колиски
У  посивілі  літа,
Брязкання  в  полі  підкови
Із  глибини  поколінь,
Пісня  коси  світанкова,
Й  справжня  окраса  землі!

Мово  моя,  солов’їна,
Звук  в  тобі  сивих  трембіт,
Ти  для  душі  України
Пишний  нев’янучий  квіт!
17.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803930
дата надходження 21.08.2018
дата закладки 21.08.2018


Luka

Патефон

В  порожнім  дворі
шепче  мамину  пісню
в’юнка  патефон.


Фото  автора

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803817
дата надходження 20.08.2018
дата закладки 21.08.2018


Олена Жежук

Причал справжнього

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688308
                                                                                                             [i]продовження[/i]

В  глибині  мого  серця  лелійно  ховаються  спогади,
І  весніє  любов,  і  дзвенить  кришталева  печаль.
Повертаюсь    у  юність,  йдучи  в  часоплин  перелогами.
Там  у  світлі  і  справжності  серце  знайде  свій  [i]причал.[/i]

Ось  невдачі  мої…  поряд  мрії  крилаті  й  розвихрені!
Біля  хати  криниця    по  вінця  живої  води…
Ось  бабусині  руки  й  слова,  що  живуть  до  цих  пір  в  мені:
«Жий  в  любові  й  по  совісті,  й  Богу  одному  годи!»

Там  п'янить    медом  груша  й  лякає  кусючими  осами,
А  за  пагорбом  сонце  лягає  щовечора  спать.
Найміцніші  там  сни,  й  найбадьоріші  ранки  із  росами  –
І  на  все  там    у  Бога  була  [i]благодатна[/i]  [i]печать[/i].

Повертаюсь  зі  спогадів  духом  сильнішою  й  вищою,
І  любов'ю  зігрітою    рідного  краю  мого.
Як  тепло  не  розхлюпать,  й  не  стати  черствою  та  іншою..?
Й  зберегти  оцей  вогник    у  хаосі    світу  цього…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777771
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 21.08.2018


Ганна Верес

Літній вечір

Закотився  день  у  синій  вечір,
Сонечко  за  гору  заховав.
Прохолода  обняла  за  плечі.
Росами  умилася  трава.

М’ятою  і  чебрецем  впилися
Стебла  й  піднялися,  мов  свічки,
Посвіжіло  від  вологи  листя.
Зацвіли  у  небі  зірочки.

Літній  вечір  –  то  не  просто  казка  –
То  щоденна  Божа  благодать,
Де  злились  краса,  утома  й  ласка.
Важко  це  словами  передать.
27.01.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803838
дата надходження 20.08.2018
дата закладки 20.08.2018


Тарас Слобода

Я колись упаду під життя тягарем на коліна

Я  колись  упаду  під  життя  тягарем  на  коліна.
Чи  спіймаєш  мене,  чи  потонеш  в  очей  глибині?
Чи  пробачиш,  чи  ні  –  мить  остання  в  коханні  безцінна,
Не  забути  її,  не  втопити  в  п’янкому  вині.  

Я  колись  принесу  на  обривках  ліричних  мелодій  
Всі  свої  почуття,  щоб  повірила  -  все  не  дарма!
Та  не  скину  ярма  –  «безпощадний  років  твоїх  злодій»    
На  розпутті  шепчу  про  кохання  слова  крадькома  

Я  колись  посміхнусь,  поцілунок  зірву,  наче  вперше,
Від  розпечених  губ  юне  серце  моє  защемить.
О  блаженна  ця  мить!  Розлюблю  тебе  тільки  умерши,
Та  безсмертна  душа  і  шумить,  і  болить,  і  тремтить…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797799
дата надходження 02.07.2018
дата закладки 20.08.2018


Тарас Слобода

Мені не спиться…

Мені  не  спиться…  Сон  -  прерогатива  
Тих  хто  в  кохання  бездну  не  пірнав  
Якою  ж  ти  була  тоді  красива  
Та  я  не  знав,  не  знав,  на  жаль,  не  знав…  

Чи  то  твої  зелено-сірі  очі,  
Чи  то  копна  волосся  золота  
Мені  всміхалась,  тільки  неохоче  
Я  безсоромно  цілував  уста  

Чужі  уста.  Твої    -  немов  вершина,
Той  непідвладний  досі  Еверест  
Ти  не  колола  серце  без  упину    -  
То  був  моїй  незрілості  протест  

Сьогодні  залишилось  тільки  фото  
Обривки  слів,  мелодія  сумна
І  врешті  зрозумів  я  хто  ти  –  
Моїх  надій  обірвана  струна  

Твій  погляд  я  із  пам’яті  не  витру,
На  ньому  ти  назавжди  молода
Цю  гру,  на  перший  погляд,  і  не  хитру  
Таки  програв,  але  не  в  тім  біда…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798283
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 20.08.2018


Елена Марс

Той час, такий чужий і незнайомий

Хотіла  б  я  потрапити  в  майбутнє,  
Пізнати    -  як  змінився  білий  світ.  
Ніхто  б  не  знав,    що  я  у  нім  присутня,  
Та  й  хто  б  чекав  з  минулого  привіт...  

Я  б  вулицями,  рідними  до  болю,  
Блукала  непомітною,  мов  тінь.  
Можливо,  ті  ж  каштани  і  тополі
Залишаться  крізь  кілька  поколінь...  

Пташиною  б  сіренькою  присіла
На  гілочці  розквітлої  весни.  
Вдихаючи  той  цвіт  бентежний  білий,  
Полинула  б  -  в  свої  минулі  сни...  

Я  б  знов  про  біль  і  щастя  заспівала,  
Які  у  віршах  вилила  душа.  
Хоч  знаю,    що  тебе  б  не  відшукала
В  чужому  світі,  мій  красивий  шал...  

Згадавши  все,    що  випало  на  долю,  
Вдивляючись  в  нових  мені  людей  -
Напевне  б  не  відчула  того  болю,  
Який  би  пригорнула  до  грудей.  

Той  час,  такий  чужий  і  незнайомий,  
Мене  б  любов'ю  більше  не  зустрів.  
Даремний  той  політ  у  невідоме,  
Де  ти  не  закохаєшся  в  мій  спів...  

Без  тебе  світ,  в  якім  тебе  немає  -
Холодний,  для  пісенної  душі.  
Для  чого  мені  світ  чужого  раю,  
Де  серце  не  зігріють  спориші.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803767
дата надходження 20.08.2018
дата закладки 20.08.2018


Процак Наталя

На крилах Комети…

Твої  руки  і  вигини  ніжних  долонь,  твої  очі
Незабутньо-сумні,  теплі  погляди  гріють  мене
І  упаде  в  росу  біле  сяйво  від  зір  неохоче
Оминаючи  вікна  мої  й  всю  мене  омине

Місяць  тихо  гукне  за  собою  у  слід  де  планети
Нероздільні  сузір'я,  що  створять  дорогу  тобі
Забери  мене,  Принце,  з  собою  на  крилах  комети
Назавжди  від  усіх  не  лишай  погасати  в  журбі

Не  віддай  не  впусти  і  залиш  всю  собі  до  останку
Заховай  від  людей,  що  від  заздрості  мертві  в  душі
Хай  і  зникну  з  землі,  як  зникають  вчорашні  світанки
Краще  вже  розчинитися  біллю  в  твоєму  вірші

Ти  мені  не  чужий,  але  все  ж  недосяжно-далекий
Наче  зірка  у  небі  незнаних  галактик  й  світів
Я  мов  гілка  суха,  що  вмирає  в  пустелі    від  спеки
Лиш  жеврію  в  омані  чиїхось  невдалих  життів

Коли  вернешся  знову  до  мене,  прошу  не  забути
Залишити  прочинені  вікна  в  країну  комет
Бо  не  хочу  шукати  у  вчинках  своїх  я  спокути
Вибираю  для  себе  навік  безкінечності  лет

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803710
дата надходження 19.08.2018
дата закладки 19.08.2018


Ганна Верес

Дощу вина


Коли  пісню  заводить  сіру

Дощ  надворі  та  ще  й  сумну,

Я  з  терпінням  пишу  осіннім

І,  дивись,  щось-таки  утну.

І  про  дощ,  що  спочить  дозволив,

І  про  землю,  що  воду  п’є.

І  в  уяві  лечу  поволі

Понад  морем,  де  хвиля  б’є.

Поспішаю-лечу  у  гори,

Щоб  побачити  неба  край,

Сонце  там  на  високім  троні,

Ген  співає  вода  і  гра.

Прислухаюся,  аж  нагнулась.

Манить-вабить  височина.

Бути  як?  І…  в  цю  мить  проснулась…

Не  моя  то  –  дощу  вина…
15.02.13

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803703
дата надходження 19.08.2018
дата закладки 19.08.2018


Шостацька Людмила

ВЕЧІР ПЕРЕД СПАСОМ

                                                                           
                                                       Тримається  вечір  за  серце,
                                                                       Самотність  насупила  брови.
                                                                       Десь  дзенькнуло  тихо  цеберце,
                                                                       Набрались  сміливості  сови.
                                                                       Майори  розправили  плечі,
                                                                       Зоріють  папахи  жоржинні.
                                                       А  місяць  –  мов  хлібчик  із  печі.
                                                                       Нікому  нічого  не  винні
                                                                       Розбіглися  зорі  по  небу,
                                                                       Немов  на  вітрині  прикраси.
                                                       А  пам’ять  сплатила  за  треби
                                                       І  яблука  пахнуть  вже  Спасом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803697
дата надходження 19.08.2018
дата закладки 19.08.2018


Протоієрей Роман

Сьогодні в храмі

Сьогодні  в  храмі  батюшка  молився
За  те,  щоб  увесь  світ  Преобразився!
Щоб  тих,  кому  самотньо  і  немило,  
Святе  Фаворське  Світло  осінило!

Сьогодні    в  храмі  батюшка  молився,
Щоб  від  хвороби  дід  Івась  зцілився,
Щоб  в  тьоті  Олі  не  хворів  Макарчик,
Щоб  в  серці  кожного  горів  святий  каганчик  

Взаємного  терпіння  і  любові,
Щоб  матері  співали  колискові,  
Щоб  тато  з  мамою  ніколи  не  сварились,
Щоб  тільки  сльози  радості  котились!

Щоб  пахли  яблука  в  саду,  налиті  сонцем,
Щоб  зірка  сходила  над  храмовим  віконцем,  
Щоб  солов’ї  співали  на  світанні  
І  всі  народи  були  Православні!

Сьогодні  в  храмі  батюшка  молився  
За  те,  щоб  увесь  світ  Преобразився!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803659
дата надходження 19.08.2018
дата закладки 19.08.2018


Інна Рубан-Оленіч

СКОРО В ШКОЛУ

Затихла  школа,  наче  у  вінку,
Тихенько  спить  в  раю  шкільного  саду,
Ніхто  тут  зараз  зовсім  не  шумить,
І  не  пита  у  вчителя  пораду.
Тут  серпень  мовчки  ходить  під  вікном,
І  у  порожні  класи  заглядає
Ще  кілька  днів  і  зміниться  усе  -
Ніхто  про  спокій  в  школі  не  згадає.
Стежина  від  порогу  вдаль  біжить
Між  стиглих  яблунь  в  казку  поринає,
І  хочеться  хвилиночку  мовчать
Послухать,  як  моя  душа  співає.
П’янить  чарує  дивний  аромат,
Що  посилає  грушечка-гниличка,
Краса  яскрава  –  чорнобривців  ряд
Які  до  сонця  повернули  личка.
Дрімає  все,  а  школа  дожидає  -
Коли  прикрасить  сад  шкільний  у  золото,
А  школа  знову  вчителя  чекає,
Який  в  півсотні-  виглядає  молодо.
Чекає  вона  в  школу  всіх  малят,
З  допитливими  синіми  очима,
І  загорілі  усмішки  в  юрбі,
І  книжечки  в  портфелі  за  плечима.
Ще  мить  і  перший  дзвоник  продзвенить,
Покличе  в  знань  далекі  дивні  далі.
І  кожного  за  руку  поведе
Здобувать  грамоти  і  золоті  медалі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803618
дата надходження 19.08.2018
дата закладки 19.08.2018


Валентина Ланевич

Я не вмію кривити душею.

Я  не  вмію  кривити  душею,
Комком  в  горлі  застрягли  слова.
По  житті  йшла  босоніж  стернею,
Дурманили  єство  почуття.

З  головою  кидалася  в  омут,
Не  шукала  завбачливо  брід.
Тамувала  у  тілі  оскому,
За  любов’ю,  мов  тінь,  слід  у  слід.

Та  зникали  безслідно  світанки,
Переходили  в  скніючий  день.
І  думки  десь  тікали,  підранки,
І  роки  битим  дзеркалом:  дзень.

Розкотились  горохом  спокуси,
В  серці  скалки  так  ниють,  болять.
Холод  безвістю  шарпає  груди,
Чом  кохання  боги  не  присплять?

Чом  неволі  позбутися  годі?
Вперто  сумніви  думку  гризуть.
Не  радію  відкритій  свободі,
Кволі  крила  у  небо  несуть.

11.08.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802806
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 19.08.2018


LubovShemet

Зневіреному поету

Не  падай  у  буденність  сіру,
А  дякуй  Богу  за  талант,
І  подолай  свою  зневіру,
Бо  твоя  творчість  -  діамант!
Бувають  злети  і  падіння,
Пиши  всім  серцем,  від  душі,
Бо  збережуться  в  поколіннях
Твої  думки  -  твої  вірші.
А  час  по-своєму  розсудить,
Не  все  минає  навмання,
А  твої  вірші  ще  здобудуть
Любов  і  щире  визнання!
Бо  твій  талант  оцінять  люди,
А  не  якийсь  там  кабінет,
Але  на  жаль,  коли  це  буде
Вже  не  дізнається  поет...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803558
дата надходження 18.08.2018
дата закладки 18.08.2018


Протоієрей Роман

Ми всі є для когось причиною щастя!. .

Ми  всі  є  для  когось  причиною  болі,
Ми  всі  є  для  когось  причиною  щастя,
Комусь  ти  –  неначе  ланцюг  на  зап’ястя,
А  хтось  вже  без  тебе  –  неначе  без  долі!

Кого  ти  найперше  пригадуєш  вранці?
Кого  ти  востаннє  вночі  пригадаєш?
Де  той,  хто  вустами  зігрів  твої  пальці,
Кому  ти  зорею  незгасною  сяєш?

Чи  в  сон  той  колись  повернутися  вдасться?
Чи  будеш  кричать,  як  та  птиця  у  полі?..
Ми  всі  є  для  когось  причиною  болі,
Ми  всі  є  для  когось  причиною  щастя!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803543
дата надходження 18.08.2018
дата закладки 18.08.2018


Олег М.

ЗА ЩАСТЯМ

Можна  бігти  за  щастям  життя
Та  примарне  воно  і  далеке
Плинуть  в  вирі  буття,неспокійні  літа
Відлітають  у  вирій  лелеки

Приспів:

Ти  зозуле  співай,років  нам  добавляй
Рушниками  стели  щастя  й  долю  
Та  стежина  життя,ой  коротка  яка
Проведи  по  щасливому  полю

Дай  не  збитись  з  доріг
Й  приведи  на  поріг
Щоб  в  любові  те  щастя  пізнати
Бо  вже  пада  до  ніг
Із  дерев  білий  цвіт
Бо  у  щасті,все  ж  треба  кохати....

Приспів

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795026
дата надходження 09.06.2018
дата закладки 18.08.2018


Ганна Верес

Життєва книга

Перегортає  пам’ять  сторінки
Життям  моїм  написаної  книги,
А  звідти  плин  бурхливої  ріки,
Де  міст  веселки  й  серед  літа  крига.

Спішать  думки  і  в  юності  причал,
Де  жити  вчилась,  напинала  жили,
А  пам’ять,  мов  негаснуча  свіча,
Шукає  у  минуле  знов  стежину.

Бентежать  серце  спогади  про  все
Й  стає  йому  тоді  затісно  в  грудях,
Бо  ж  вік  не  той,  і  тіло,  і  лице,
Й  від  цього  не  подітися  нікуди.
18.06.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803598
дата надходження 18.08.2018
дата закладки 18.08.2018


Ганна Верес

Така життя заплутана стежина

Літа  у  казку  сиву  забрели,
Але  не  заховатись  у  ній  долі,
Рожеві  мрії,  хоч  не  всі,  збулись…
І  завтра  буде,  хоч  і  невідоме.

Мене  це  трохи  тішить  і  ляка:
Життя  –  завжди  заплутана  стежина  –
Так  є,  було  і  буде  у  віках.
Часом  воно  то  кисле,  як  ожина,
То  раптом  трунком  дивним  оп’янить,
Коли  у  мрії  виростають  крила,
Тоді  любов’ю  душу  полонить
І  думається:  долю  ж  підкорила…

А  казка  все  міцніше  обійма.
Нашіптує  мені  про  вік,  що  маю,
Що  за  порогом  не  весна  –  зима.
Я  ж  щасливію,  адже  не  сама  я!
17.11.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803596
дата надходження 18.08.2018
дата закладки 18.08.2018


Наташа Марос

СТЕЖКИ…

А  як  тоді  сюрчали  цвіркуни  -
Луною  розливали  стоголосся,
Раділи  літу,  що  після  весни
Вже  забуяло  трав'яним  покосом...

Які  стежки  були  тоді  вузькі,
Ой,  що  то  -  літо,  леле,  що  то  -  літо...
А  десь  далеко  обізвався  кінь  -  
Хтось  толочив  ще  моложаве  жито...

Ховала  ніч  принади  неземні,
Гасила  в  серці  полум'я  ігристе,
А,  може,  то  наснилося  мені,
Та  ні...  було  ж  розсипане  намисто...

Була  ж  роса  під  ранок,  так,  була
І  сонце  розвінчало  сокровенне,
В  якому  я  тобою  ще  жила  -
Здалось  на  мить,  а,  може,  не  про  мене...

У  напівзабутті,  у  напівсні  -
Таки  то  я...  і  я...  таки  з  тобою
Ловила  вранці  зорі  осяйні
І  щедро  нарікала  їх  любов'ю...

Я  відпускати  не  хотіла  з  рук
Безмежне  щастя,  росами  умите,
Та  нас  вели  дорогами  розлук
Вузькі  стежки  столоченого  жита...

Якби  ж  на  мить,  хоч  на  єдину  мить,
На  подих  на  єдиний  повернутись  -
Зреклася  б  усього,  що  так  болить
Від  часу...  чи  солодкої  отрути...

             -                  -                  -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799414
дата надходження 15.07.2018
дата закладки 18.08.2018


Анатолій В.

Моя адреса…

Моя  адреса  -  видуманий  світ,
Вікно  і  ліжко,  затишна  кімнатка.
Мені  ще  так  потрібен  твій  привіт,
Без  тебе  тут  ні  холодно  ні  жарко...

На  серці  порожнечею  без  дна,
Якщо  ти  не  приїдеш,  ляже  вечір...
А  чашка  чаю  в  нас  на  двох  одна,
І  затишок  накину  нам  на  плечі.

В  моєму  світі  небо  голубе,
Й  написана  для  нас  щаслива  п'єса...
Не  вистачає  там  лише  тебе...
У  тебе  тепер  є  моя  адреса.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801353
дата надходження 30.07.2018
дата закладки 18.08.2018


Анатолій В.

Усе у нас в житті не без причини

Усе  у  нас  в  житті  не  без  причини, 
Усе  навіщось  і  усе  чомусь. 
І  поки  серце  б'ється  безупинно, 
Я  ще  багато  встигну  і  навчусь!

Я  зрозумію  мову  вітру  в  полі,
А  вітер  стане  вчителем  мені  -
Навчить  не  завжди  підкорятись  долі
І  твердо  промовляти  слово  "ні"!

Я  встигну  ще  заснути  під  зірками,
Побачити  небесний  зорепад
І  заразом  із  мріями-казками 
В  дитинство  повернутися  назад!

Повірити  у  щастя  і  удачу,
Пізнати  і  пробачити  себе,
Зібрати  в  купу  всі  жалі  й  невдачі
І  відпустити  в  небо  голубе!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798078
дата надходження 04.07.2018
дата закладки 18.08.2018


Ганна Верес

Хтось же водить моїм пером?

Хтось  же  водить  моїм  пером?
Отже,  це  комусь,  мабуть,  треба.
Той  –  звичайний,  а  той  –  герой  –
Всі  ми  є  посланцями  неба.
Зло  й  добро  живуть  поряд  нас  –
Не  порушити  б  рівновагу.
Хай  працює  вона  на  нас,
Хоч  життя  –  не  завжди  розваги.
Щовесни  щоби  сад  наш  цвів,
І  пшеницю  тривожив  вітер,
Ліс  голубив  пташиний  спів,
І  вода  цілувала  віти
Ледь  зажуреної  верби,
Квітка  сонечку  посміхалась.
Не  потрапити  б  нам  якби
У  безвихідь,  нікчемну  старість.
16.02.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803494
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 17.08.2018


Ірин Ка

…чиєсь кохання

Зістригло  літо  довгі  коси,
В  них  колір  -  золото  ланів
Й  складає  вечори  у  стоси.
Мов  з  жару  місяць,  очманів,
Гойдає  зіроньку  з  завзяттям,
Ще  молодик,  ще  гострий  серп.
Короткий  вік  отого  щастя...
Блукає  шепіт  серед  верб.
Схилили  з  сумом  свої  віти,
Під  спів  замріяних  цикад.
Зірки  яскраві  -  неба  квіти,
Зриває  серпень...  зорепад...
Життя  -  то  спалах,  диво  світу.
Немає  часу  для  жалів.
Чиєсь  кохання  в  коси  літу
Упало...  в  золото  ланів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803367
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 17.08.2018


Петро Рух

Безмежне щастя. Безмежна вдячність…

                                                                                             [i]Богові[/i]

Безмежне  щастя.  Безмежна  вдячність
За  неймовірні  Твої  дари.
Я  —  укоханець  Твій  і  удачі.
У  цьому  світі  я  поза  гри.

Бо  в  цьому  світі  нема  нічого,
Що  порівнятись  спроможне  з  тим,
Чим  я  багатий.  Моя  дорога  
Шлях  наддостатку  і  повноти.

І  я  нічого  тут  не  шукаю,
Не  заздрю  жодній  живій  душі.
Більш,  ніж  можливо,  я  просто  маю,
Більш,  ніж  розкажуть  мої  вірші,

Більш,  ніж  у  мріях  і  сподіваннях
Хтось  уявити  колись  би  зміг.
Моя  кохана.  Моє  кохання.
Хто  щасливіший  —  Ти  або  ми?

[i]17.06.2018,  Чернігів[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803402
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 17.08.2018


Наталя Данилюк

Веселки семибарвний декупаж

Після  грози  вгорі  стає  тихіше,
Мов  білий  янгол  світ  перелетів.
Трава  дощі  нанизує,  колише,
Вони  ж  на  сонці  грають  –  золоті!

І  міняться  палітрою  веселки,
Лише  збери  в  намисто  –  і  носи.
Птахи  лишають  мокрі  закапелки,
Розспівують  медові  голоси.

Янтарний  джміль  у  пазусі  квітковій
Просушує  дбайливо  крилець  льон.
Радіють  діамантовій  обнові
Зелені  абажури  буйних  крон.

Ще  звуки  грому  вдалині,  як  згустки,
Розсмоктує  й  ковтає  висота,
І  соняшник  обтрушує  пелюстки,
Мов  пір’ячко  намокле  гордий  птах.

Вібрує  звук,  насичується  колір,
Розсіюється  хмар  густий  меланж,
Привітно  виграє  на  видноколі
Веселки  семибарвний  декупаж.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803476
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 17.08.2018


Евгений Познанский

СДЕЛАЛ АВГУСТ БУКЕТ

Сделал  август  букет      из  прохладных  ночей
И  из  полдней,  вскипающих  зноем,
Сделал  август  букет  из  зеленых  ветвей
И  листвы  с  молодой  желтизною.

Сделал  август  букет  из  багровых  лучей
Остывающих,  пышных  закатов,
И  из  молний  крылатых  и  синих  огней  ,
Из  заливистых,  гулких  раскатов.

Даже  яблоки  август  добавил  в  букет
Украшения  лучшие  сада,
И  чтоб  шёл  от  букета  искрящийся  свет
Он  осыпал  его  звездопадом.

Завернуть  в  целлофан    этот  чудо-букет
Не  пытается  август-цветочник.
Он  его  завернул,  это  знает  весь  свет,
В  синий  бархат  небес  своей  ночи.

Август  думает,  ждёт,  день  проходит  за  днём:
Не  отвергнет  букет?    не  отбросит?
И  уткнулась  в  букет  заалевшим  лицом,
Прижимая  к  груди  его  осень.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803473
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 17.08.2018


Віталій Назарук

ЩЕ Б ТРОХИ

Осені  початок  надворі,
У  житті  вже  до  кінця  спливає…
Ще  краплина  й  перші  снігурі,
Крізь  вікно  із-рідка  заморгають.

Кілька  б  весен,  ще  б  прожить  мені
Ще  б  почути  жайвора  у  небі.
Літа  шмат,  щоб  по    святій  стерні,
Осінь  в  яблуневім    піднебессі.  

Щоб  калина  знову  зацвіла,
А  під  зиму  зародила  рясно.
Щоб  тернівка  на  столі  була
І  до  свята  подавалась  вчасно.

Ще  б  десяток  так  із  року  в  рік,
Щоб  усмішка  на  вустах  сіяла,
Щоб  щасливим  був  ще  чоловік,
Щоб  свіча  життя  не  догоряла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803324
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 17.08.2018


Володимир Присяжнюк

Непросто і неоднозначно в стрімкому житті поета…

Непросто  і  неоднозначно
В  стрімкому  житті  поета…
Як  часто  її  він  бачить
У  тінях  чужих  силуетів  ..
Він  все  ще  банує  за  нею
І  вірить  —  розвіються  хмари!
Лиш  попіл  від  уз  Гіменея…
Та  далі  він  нею  марить.
Утомлює  хиткість-поліття
Нечіткістю  “  Раптом?  “  і  “  Може?  “…
Вона  —  у  їх  спільних  дітях,
Напрочуд  на  неї  схожих.
Не  ганить  він  долю  картату,  
Ще  вірить  у  щастя  родинне  —
Він  буде  її  чекати:
Найкращу,  кохану,  єдину!
©  Володимир  Присяжнюк
02.08.2018
*  Поліття  –  бур’ян,  який  треба  виполювати

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803429
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 17.08.2018


Оксана Дністран

Світи мені

Світи  мені,  вечірня  зо́ре,
Моя  відрадо  в  час  нічний,
Пірнаю  в  плесо  неозоре,
В  незнане  двері  відчини.

Світи  мені,  коли  спіткнуся,
Коли  тонутиму  в  журбі,
Як  відречуться  кращі  друзі,
Я  довірятиму  тобі.

Світи  мені,  вікно  у  Всесвіт
З  твоєю  поміччю  найду,
В  хвилини  наших  тихих  бесід
Навчусь  любити  простоту.

Світи  мені,  віщунко  неба,
І  в  миті  торжества  -  світи!
Так  невимовно  мало  треба  -
Щоб  повсякчас  ясніла  ти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803416
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 17.08.2018


Елена Марс

Ещё одно лето

Вот  и  август,  прощаясь  со  мной,  
Растворится  в  дали  бирюзовой...  
Только  сердце  ещё  не  готово
Повстречаться  с  осенней  порой.
В  этом  царстве  холодных  дождей
Неуютно  мне,    зябко,    уныло.  
Разрушительна  осени  сила,  
Для  души  вдохновенной  моей.  
Мне  не  в  радость  осенняя  хмарь.  
Мне  грустна  красота  листопада,  
Будто  злобное  что-то  во  взгляде  
Медной  стервы!..  Кладёт  на  алтарь
И  сжигает  листву  на  костре  -
Словно  годы!..  Кратчают  рассветы...
Разлетается  пепельным  ветром,  
Умирая  на  смертном  одре,
Бренной  жизни  
ещё  одно  
лето...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803296
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 16.08.2018


Ніна Багата

Не чути вітру

Як  тихо-тихо  дріботить  моква!  
Мені  ж  потрібен  хоч  маленький  вітер.  
Без  нього  не  провіяти  слова,  
Що  встигли  ми  удвох  намолотити.  
Побили  наші  крики,  мов  ціпи,  
Обох  життів  невидиме  колосся.  
Нема  снопів.  Немає  вже  копи,  
Яку  удвох  складати  довелося.  
А  цілою  ж  була  не  так  давно!..  
Не  чути  вітру.  Десь  приліг  у  схові.  
Сама  дмухну.  Можливо,  є  зерно  
В  словесній  заостюченій  полові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803182
дата надходження 15.08.2018
дата закладки 15.08.2018


Елена Марс

Где-то небо рыдало весь вечер

Где-то  небо  рыдало  весь  вечер.  
Кто-то  грусть  укрывая  зонтом
Сам  себе,    молчаливо,  перечил,  
Не  давая  душе  нагишом
Станцевать,  в  этот  миг,  откровенно,  
О  любви  запоздалой  своей,
Растревожевшей  душу  и  вены.  
И  жалей  ты  себя,    не  жалей...  

И  никто,  никогда,    в  этом  мире,  
Безразличному  к  доле  чужой,  
Не  открыл  бы  тропу  к  перемирью,  
Где  б  поладили  разум  с  душой.  
Только  ливень,  союзник  холодный,  
Человеческим  тёплым  слезам
Создавал,  так  удачно,  погоду,  
Будто  тайну  делил  пополам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803190
дата надходження 15.08.2018
дата закладки 15.08.2018


Елена Марс

О чувствах так много написано

О  чувствах  так  так  много  написано!..  
Вся  жизнь  в  откровенных  стихах!..  
Но  время,  опавшими  листьями,  
Истлеет...  И  в  чьих-то  руках
Чужая  судьба  прочитается,  
Откроются  тайны  души...  
...  Весенняя  жизнь  
возвращается,  
Но  всё  это  -  
...  новая  
жизнь.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803189
дата надходження 15.08.2018
дата закладки 15.08.2018


Володимир Байкалов

Счастье

                                             "...сказавший  счастлив,  
                                             уже  открывает  врата  к  счастью"
                                                                                 (из  ЖЭ)

Светомысли:  счастье  выси...
Пусть  летят  в  Пространство  птицы,
Зажигаются  зарницы.

Состраданье:  счастье  дали...
Пробежит  волна  вибраций
За  завесу  декораций...

Созвучанье:  счастья  знание...
Прилетит  неслышно  песня  -
Прикоснется  пух  небесный.

Солнца  соло:  счастья  коло...
Радость  в  Радость  поднимает,
В  сердце  солнце  зажигает.

Сердце  бьется:  счастье,  счастье...
Луч,  пронзающий  ненастье,
Оберег  от  всех  напастей.

Счастья  зерна:  счастье  света...
Там...  огнями  зримо  зреют
Всем,  кто  верит  и  не  верит.

Свыше  Эхо:  Счастье,  Счастье...
Тишина  нездешней  силы.
Свет  созвездий,  струны  Лиры...

........
Медитативное.  Поэтический  эксперимент.
Для  поднятия  настроения  и  очищения
психоатмосферы.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778471
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 14.08.2018


Елена Марс

Так бывает

Не  пугайся,    когда  умолкает
Эта  птица,    которую  любишь.  
У  неё  ведь  судьба  непростая,  
Но  за  это  её  не  осудишь.  

Так  бывает,    когда  не  поётся.
Так  бывает  -  в  дождливые  будни,  
Коль  за  тучами  прячется  солнце.  
Только  всё  ещё,    всё  ещё  будет...  

Неожиданно...  Может  сегодня
Ты  услышишь  душевное  пенье.  
Переполнится  песнями  полдень
И  пробудится  в  сердце  волненье!..

Не  тревожься!    Она  встрепенётся!  
Просто  времени  дай  ей  немного...  
Ты  ведь  знаешь:  и  птицы,    и  солнце
Устают,    в  бесконечных  дорогах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803041
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 14.08.2018


Ганна Верес

Люблю я

Люблю  зими  веселу  заметіль,
Коли  сніжинки  в  танці  знемагають,
А  ранком  сонце  снігову  постіль
Вогнем  запалить,  випливши  з-за  гаю.

Люблю  і  ранні  подихи  весни,
Коли  сніги  розбуджені  рідіють.
Коли  тепло  затче  не  тільки  сни,
Але  й  розбудить  світлооку  мрію.

Люблю  я  гамір  літній  дітвори
І  шум  вітрів,  і  гуркотливі  грози,
І  косовицю  ранньої  пори  –
Такою  є  життя  сільського  проза.

Люблю  осінні  спалахи  дібров
І  полотно  замисленого  неба,
Коли  від  хвилювань  холоне  кров
І  пеленають  сум  з  водою  верби.
19.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802990
дата надходження 13.08.2018
дата закладки 13.08.2018


Калинонька

Під мирним небом …

                       У  маєві    знамен  ми  зустрічаєм  свято.
                       Полоще  вітер  їх  у  небі  України,
                       За  них  пролилось  крові  так  багато...
                       Щоб  не  стояти  нині  на  колінах.

                       Свято    в  нас  знову...  Й  смуток  на  очах
                       Затьмарює  таку  погожу  ,  світлу  днину.
                       Невпевненість  ...  І  за  майбутнє  страх,
                       Дітей  ,  онуків  і  за  нашу  Батьківщину.

                       Вона  до  волі  рідна  йде    віками,
                       Та  ті    шляхи  тернисті  і  круті,
                       Як  чайки  квилять  українські  мами,
                       Бо    знову  гинуть    діти  молоді.

                       І  чорна  хустка  їм    сивини    криє,
                       Біль  материнське  серце  розрива,
                       Тривожний  вітер  нам    із  Сходу  віє,
                       Несе  невтішні  зведення  й  слова  .

                     Незалежність...  Нам  би  її  зустріти
                     Вже  без  війни  ,  розрухи  й  крові  ,
                     Щоб    усміхались  матері  і  діти
                     Під  мирним  небом  ,  в  злагоді  й  любові.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802950
дата надходження 13.08.2018
дата закладки 13.08.2018


НАДЕЖДА М.

Вже осінь в душі примостилася скраю…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=T9MlYKK17iM[/youtube]
       
СПИНИ  МЕНЕ,  ЛІТО!  НЕ  ХОЧУ  У  ОСІНЬ...
           Олекса  Удайко.
--------------------------------------



Ще   літо  моє    не  добігло    до  краю.
Безсонні  ще  ночі,  це  значить  -  кохаю.
Тепло  нерозтрачене  в  серці  ще  маю...
Чому  ж  оце,  осене,  мостишся  скраю?

Це  правда,  що  коси  давно  відзвеніли,
І  коси  мої  уже  ледь  посивіли,
Але  почуття  ще  живі,  не  зміліли.
Ще,  осінь,  тебе  до  душі  не  впустила.

Не  плач  прошу,  літо,  нащо  оці  сльози,
Нащо  ти  вплітаєш  в  життя  моє  прозу?
Зроби,  щоб  ударили  блискавки,  грози...
Прошу  тебе,  осінь,:  не  стій  на  порозі.

Ой  осене,  осене  !  Яка  твоя  суть?
Чи,  може,  у  тому,  що  все  не  вернуть?
Нехай  ти  сумуєш,  дощі  часто  йдуть,
Однако,  ти  знаєш,  тебе  також  ждуть...

Тебе  я  до  серця  іще  не  впускаю,
Я  хочу  ще  спробувать  яблук  із  раю...
Чи  чуєш  ти,  літо?  в  тобі  ще  блукаю.
Хоч  осінь   в  душі   примостилася  скраю...

СПИНИ  
                 
                     ОСІНЬ,
               
                                                       ЛІТО!    
                                                                             ТЕБЕ    Я  БЛАГАЮ....

                                                                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802855
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 12.08.2018


Ганна Верес

Серед тисяч доріг і стежок

Серед  тисяч  доріг  і  стежок
Лиш  одну,  лиш  одну  обираю
До  свого  сокровенного  раю,
Де  нікого  ніхто  не  карає,
Де  мільйони  гарячих  думок.

Серед  хвиль  призабутих  морів,
Серед  гір,  що  димлять  в  високості,
Я  стою,  ніби  тінь,  на  помості,
І  навколо  немає  вже  злості,
А  є  віра  –  то  мій  оберіг.

Серед  тисяч  розвихрених  фраз
Оберу  ту  просту,  без  прикрас,
Дух  у  ній  щоб  звучав  новизни,
Щоб  чужої  цуралась  казни
І  в  серцях  у  людських  збереглась.  
9.11.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802857
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 12.08.2018


Любов Вишневецька

Приходит осень…

Цепляют  взгляды  у  прохожих
Рябиновые  огоньки...
Приходит  осень...  Мы  итожим
свои  прожитые  деньки.

Пустые  лавки...  тихо  в  парке...
И  снова  льет  унылый  дождь.
Вот  только-только  было  жарко!..
Вдруг  все  прошло...  На  сердце  дрожь.

Вопросов  много  сыплет  осень...
Никто  не  даст  на  них  ответ...
Мечты  в  костер,  как  листья,  бросим...
Взлетит  к  созвездьям  дивный  свет.

Встречай  душа  осенний  холод!..
Печалью  скрасив  свой  причал...
И  точит  мысль...  что  ты  не  молод...
А  счастье...  в  прошлом  потерял.

                                                             9.08.2018  г.

Фото  из  инета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802548
дата надходження 09.08.2018
дата закладки 12.08.2018


Шостацька Людмила

СОН


Навіть  вітер  подих  затаїв,
                 Заховалась  зірка  в  плюші  неба.
Час  спинився  в  лоні  ручаїв.
 І  жура  вмостилася  на  стеблах.
               Я  іду  у  той  далекий  край,
                 Де  стоять  у  сумі  терикони.
         Де  благають  часто  :  «Не  вмирай!»
   І  не  діють  писані  закони.
             Що  казало  небо  уночі?
 Як  минула  нічка,  соколята?
 За  одне  із  ворогом  сичі
 Звідусіль  –  на  бідного  солдата.
 Сон  –  не  сон  і  харч  йому  –  не  харч.
 То  –  мороз,  а  то  –  над  міру  спека.
 Ще  й  попросить:  «Матінко,  не  плач,
                       Сліз  не  лий  за  мною,  мов  із  глека».
 З  автоматом  спав  всю  ніч  в  обнімку.
 Снились  доня  і  малий  синочок.
 За  село  вітри  провели  жінку,
 У  руці  тримала  образочок.
 Заспівала  пташечка  «мі-соль»
Раптом  постріл  десь  розрізав  тишу
І  на  нотці  тій  скінчився  сон…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802835
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 12.08.2018


Ганна Верес

Липнева ніч кохання


В  гаю  замовкли  солов’ї,

Вітри    у  сни  сховалися…

Спить  ніч  липнева  на  селі.

Ми  ж  у  саду…  кохалися.


Дивився  місяць  ізгори

І  зорі  милувалися,

Як  ми  тривожної  пори

Невміло  цілувалися.


І  яблуневий  сад  принишк,

Навколо  тихо  й  росяно…

–  Люблю,  –  твій  голос  ледь  зронив.

А  місяць  грався  косами.


Пустунчик-липень  насміхавсь,

Хоч  був  і  зачарований,

Та  зрозумів:  нема  гріха

Для  тих,  хто  так  закоханий.
7.06.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802586
дата надходження 09.08.2018
дата закладки 11.08.2018


Ганна Верес

Стояла ніч

Стояла  ніч,  всі  зорі  розгубивши,
Зі  сходу  в  небі  загорівся  день,
А  вже  на  землю  на  святу  ступивши,
Збудив  він  птахів,  звірів  і  людей.

Мереживом  цвіли  будівлі  сонні,
Зненацька  запалало  в  вікнах  скло.
Горобчик  ворухнувся  на  осонні,
І  сон  тікав  далеко  за  село.

Півні  пісні  ранкові  вже  запіли,
Озвались  відра  в  цямринах  криниць.
Ворота  ще  мовчали  –  не  скрипіли,
Чекали,  поки  випустять  ягниць.

Застав  зозулю  у  гніздечку  ранок,
Поспати  любить  птаха  у  цей  час…
В  повітрі  запах  гіркувато-пряний
Із  солов’єм  схід  сонця  зустріча.
11.04.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802779
дата надходження 11.08.2018
дата закладки 11.08.2018


Олена Жежук

Під липою

Цвіте  край  поля  липа    лебедино,
Отак  недільно,  мов  святковий  день.
Спочинь  отам,  утомлена  людино,
Наслухайся  бджолиних  одкровень.

Хай  стелять  трави,  укриває  небо…
А  душу  заколихують  жита.
У  мить  таку  тобі  ніщо  не  треба,
У  мить  таку  –  ти  Всесвіту  дитя.

І  ти  пізнаєш  істину  прозріння,
Як    зримий  дощ  одплачеться  душа.
Під  липою  знайдеш  своє  коріння,
Ковтнеш    із  первозданного    ковша.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802698
дата надходження 10.08.2018
дата закладки 11.08.2018


НАДЕЖДА М.

У нас з тобою тільки п*ять хвилин

Друкується  повторно  із  змінами.
---------------------------------------
Я  цей  вокзал  ніколи  не  забуду.
Щасливим  був  той  незабутній  час...
Цю  круговерть  я  пам"ятаю:  квіти,  люди...
Тепер  згадаю  дещо  і  про  нас.

У  нас  з  тобою  тільки  п"ять  хвилин
Душа  чомусь  в    неспокої,  в  тривозі..
Так  невблаганний  зараз  часоплин.
Тупцюється  розлука  на  дорозі...

Чом  доля  невмолима  так  для  нас?.
Та  що  сказать,  що  сумувати  буду?
Чи  обмілів    потрібних  слів  запас?
Невже  колись  піддасться  все  осуду?

А  очі  в  очі,  тут    би  пару  слів..
Грайливий  вітер  розкида  волосся,
А  ти  сказать  їх  так  і  не  зумів.
І  вітер  занімів,  мені  здалося...

І  запекла  щоку  гірка    сльоза.
Останній  поцілунок  в  спраглі  губи.
(Запахла  квітів  вранішня  роса...)
На  хвильку  пригорнув  і  приголубив...

З  тих  пір  пройшло  немало  літ  і  зим,
Чомусь  весь  час  оце  перед  очима.
А  той  вокзал    неначе  став  глухим,
А  зустріч  десь  розтала  за  плечима..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802778
дата надходження 11.08.2018
дата закладки 11.08.2018


Елена Марс

Мабуть

Мабуть,  ніколи  у  житті,  
Душа  забути  не  зуміє
Отих  яскравих  почуттів,  
В  яких  вона  плекає  мрії...

Мабуть,  гріха  у  тім  нема,  
Коли  у  пам'яті  -  пустеля.  
Але,    хіба  не  гріх:  пітьма,  
Коли  душа  -  пуста  оселя?..  

Мабуть,  краса  душі  у  тім  -
Коли  найкраще  пам'ятає.  
Приємний,    затишний  той  дім  -
В  якому  світло  не  зникає.  

Мабуть,    ніколи  не  мине
Все  те,    що  в  серці  народилось.  
Кохай  мене...    Кохай  мене!  
Кохання  -  це  Небесна  милість

...мабуть.  Тобі  так  вірю  я  -
Як  вірю  всім  своїм  надіям!  
Закохана...    Навік  твоя,  
Яка,  мабуть,  любити  вміє...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802504
дата надходження 09.08.2018
дата закладки 11.08.2018


Анатолій В.

Я до тебе прийду

Я  до  тебе  прийду  теплим  дощиком,  лагідним  сном,  
Намалюю  туманом  на  шибці  маленьке  сердечко...  
На  весні  ніжним  проліском  я  проросту  під  вікном...  
Простягни  лиш  долоньку,  дивися,  я  тут,  недалечко!

Буду  поряд  в  цвітінні  весняно-квітучих  садів,  
Разом  з  вітром  між  листя  в  садочку  нічному  хвилююсь...  
Чуєш  спів  соловя?  То  мій  ніжнозакоханий  спів.  
Бачиш  місяць?  То  —  я.  Я  із  неба  тобою  милуюсь..

Ти  мене  віднайди  в  шепотінні  нічного  дощу,
В  шумі  вітру,  що  крилами  зранено  б`ється  у  шибку.  
Я  тебе  не  віддам  і  нізащо  вже  не  відпущу!  
Ти  мені  лиш  надії  подай  аріаднину  нитку...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795884
дата надходження 16.06.2018
дата закладки 16.06.2018


Шостацька Людмила

РУБАЮТЬ ДУШІ


                                   Рубають  ліс…А  як  болить  душа!
                                                   Хто  наказав?  Хто  право  дав,  нарешті?
                                                   У  лісі  також  є  всьому  межа,
                                                   Коли  рука  вже  на  межі  арештів.
                                   І  не  садив,  і  ти  йому  –  чужий,
                                                   І  що  залишиш  по  собі  людині?
                                   Собі  також  таке  не  ворожи,
                                   Що  два  життя  буває  у  гордині.
                                   За  смертний  гріх,  за  вирубаний  ліс,
                                                   За  цю  крадіжку  у  цілого  світу  –
                                                   Тобі  плисти  у  цьому  морі  сліз,
                                                   Тобі  зігнутись  від  малого  вітру.
                                   Не  знаю  хто  ти,  як  твоє  ім’я,
                                                   Не  знаю  прав  твоїх  і  твого  чину.
                                   Та  жадібність  твоя,  немов  змія.
                                                   І  ти  –  вже  звір…Не  схожий  на  людину.
                                                   Я  навіть  квітку  вирвати  боюсь.
                                                   Хоч  я  сама  її  колись  садила.
                                     Нехай  прикрасить  світ  вона  комусь,
                                                   Нехай  комусь  додасть  своєї  сили.
                                   Я  чула  плакав,  гірко  плакав  ліс,
                                                   Я  знаю  –  сльози  також  мають  очі.
                                   І  витирав  їх  вітер,  із  беріз.
                                                   Цей  ліс  –  не  твій!  Це  –  володіння  Отчі!
                                   Не  смій!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794754
дата надходження 07.06.2018
дата закладки 08.06.2018


Елена Марс

… Допоки люблю…

В  цей  тихий  засніжений  вечір
Не  чути  церковного  дзвону.
І  тільки  блискучі  ворони
Рвуть  тишу.  Здригаються  плечі
Від  каркання...  Що  ж  так  тривожить
Оту  чорноту  з  потойбіччя?..
Стою,  ніби  тінь,  на  узбіччі
Й  шепочу:  мій  Господи,  Боже!
Помилуй  дочку  свою  грішну,
Прости  мою  душу  пташину,
За  все,  в  чому  маю  провину,
За  мрії,  в  оголених  віршах...
Бентежна  ця  слабкість  жіноча:
Кохання  торкатись  -  душею!..
Та  поки  парю  над  землею
Я  крила  згубити  не  хочу!
Безкрилою  жити  не  вмію.
Безмрійною  -  краще  померти!..
Прости  за  молитву  відверту,
За  те  що  плекаю  надії...
За  те,  що  живу  почуттями,
Що  повниться  серце  любов*ю,
Бо  я  залишаюсь  живою  -
Допоки  люблю  донестями.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794601
дата надходження 06.06.2018
дата закладки 08.06.2018


Елена Марс

Дякую, Боже

Маки  й  волошки  -  красу  філігранну
Вітер  колише.  В  полях  -  благодать...
Серце  співає  природі  осанну!..
Хочеться  серцю  співать  і  співать!..

Сяє  пшениця  -  мов  сонячне  море!
Золото  червень  на  землю  приніс.
Неба  безкрайність  спокійна  й  прозора.
Полудень.  В  небі  ні  грому,  ні  сліз.

Літечко  любе  прийшло  непомітно.
Спека.  Та  суму  немає  в  мені.
Душу  милують  години  привітні.
Гарні  настали  в  душі  моїй  дні.

Дякую,  Боже,  за  цей  подарунок:
Літу  радіти,  неначе  дитя.
Хай  не  стихають  в  мені  мої  струни...
Хай  не  стихає  любов  до  життя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794730
дата надходження 07.06.2018
дата закладки 08.06.2018


Оксана Р.-Г.

У чому ж річ?

Не  в  тому  річ,  що  відбуяло  літо,
Що  осінь  губить  золото  із  пліч,
Що  весни  не  чарують  дивоцвітом...
Не  в  тому  річ...

Не  в  тім  печаль,  що  молодість,  як  пташка,
Випурхує  з  гніздечка  в  сиву  даль...
І  серденько  -  сполохана  комашка...
Не  в  тім  печаль...

Не  в  тому  суть,  що  світ  гнилий-жорстокий,
За  правду  й  віру  душу  розтрясуть...
І  що  життя  -  лиш  терни  і  неспокій...
Не  в  тому  суть...

У  чому  ж  річ?  Хто  винен  у  недолі?  
Самі  тчемо  стежину  з  протиріч,
Де  слід-зернина  губиться  поволі,  -
У  тому  річ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794768
дата надходження 07.06.2018
дата закладки 08.06.2018


НАДЕЖДА М.

Не так погано все у цьому світі

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CMu9UzDMF_8[/youtube]

Проклюнулась  на  світ  маленька  квітка,
Здивовано  поглянула  на  світ.
Тремтить  чомусь  малесенька  сирітка.
Роса  ранкова  вмила  ніжний   цвіт.

А  вітер,  зачарований  красою,
Злетів,  щоб  цю  красу  поцілувать.
Розчулив  так  своєю  добротою:
Він  страх  її  хотів  угамувать.

А  сонце  піднімалося  все  вище,
І  квіточці  добавило  страхи.
Не  знала,  що  проміння  це  цілюще,
І  полонили  знов    думки  лихі.

Незвідане  -  страшне  й  незрозуміле.
Ласкавість    звільнить  з  серця  її  жах.
Вона  лиш  народилася,  несміла,
Тому   усе  страшне  в  її  очах.

А  поряд  красувалися  лелітки,
Купалися  у  сонячнім  теплі.
Та  серед  них  найкраща  моя  квітка,
Жовтенька,  ніби  сонце  на  землі.

Жорстокий  світ,  що  розцвіта  брехнею.
А  ти  прийшла  порадувать  серця.
І  навіть  ті,  що  вкрилися  іржею.
Хай  ліками  загоїть  квітка  ця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794874
дата надходження 08.06.2018
дата закладки 08.06.2018


Наташа Марос

ХУДОЖНИК…

Його  рукою  водить  Бог
І  він  малює  теплі  крила  -
А  там,  де  двоє,  де  удвох,
Завжди  розправлені  вітрила...

Художнику  не  треба  дня,
Не  треба  кольору  і  світла,
Бо  він,  здається,  навмання
Мішає  фарби  на  палітрах...

Та  звичним  рухом,  у  мазках,
Не  оглядаючись  в  нікуди,
Він,  тихий,  мовчазний  казкар,
Дарує  щедро  Вічність  людям...

               -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794876
дата надходження 08.06.2018
дата закладки 08.06.2018


Галина Яцків

Незабудковий вінок

Я  з  поля  йду:  картоплю  доробляла.
Утома  хоче  повалити  мене  з  ніг.
Призупинилась:  квітів  назбирала,
Знайшла  в  густій  траві  прадавній  ріг.

А  за  горою  заходи́ло  сонце,
Йому  сплела  я  "незабудковий"  вінок.
Із  надвечірнього  тепла  в  долонцях
Воно  мені  послало  крізь  горбок.

Ну  добре,  то  не  горб  -  гора  Забірська,
Де  трутнем  сів  іще  з  війни  старезний  дот.
Десь  там  -  війна!  Й  чекає  мати  з  війська
Синів,  що  бережуть  і  будять  сни.

Вже  лю́дські  діти  обкосили  все  довкола,
А  в  неї  за  ставо́м  лежить  старий  обліг...
"Крутися  довкола,  буську  Микола!"  -
Вслід  птахові...Якби  ж  він  чути  міг.

Вона  ж  йому  гніздо  підрихтувала,
Бо  син  з  дитинства  на  птахів  отих  запав.
Куди  ж  він  полетів?  -  усе  гадала,  -
Як  він  й  до  того  стільки  миль  здолав?

Зачервонілось  сонце  за  горою,
На  чорно-білі  крила  взяв  лелека  день...
Хай  Мати  розпрощається  з  журбою
І  прийде  син,  ще  за́ки  до  више́нь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794899
дата надходження 08.06.2018
дата закладки 08.06.2018


Амадей

Райські яблука

Яблука  падали  пізньоі  осені,  
Яблука  в  райськім  саду.
Зустріч  з  коханням  мені  розтривожила,
Душу  мою  молоду.
Нічкою  ясною,  травами  -росами,
Довго  ходили  в  гаю,
Спогади  юності    скинули  роки  нам,
Гарно,  неначе  в  Раю.
Довго  ходили  ми  травами  -росами,
Падало  листя,  мов  сніг,
Я  покохав  тебе,  дівчисько  босеє,
І  розлюбити  не  зміг,
Посеребрило  мені  скроні  осінню,
Очі,  мов  тала  вода,
Ти  у  душі  моій,  золотокосая,
Вічна  любов,  молода.
Тихо  впліталась  мелодія  осені  
В  крик  журавлиних  ключів,
Довго  я  гнав  із  душі  тебе  в  спогадах,
Та  розлюбить,  не  зумів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794134
дата надходження 02.06.2018
дата закладки 03.06.2018


геометрія

ДІТОЧКАМ - КВІТОЧКАМ…

                                                                                                         Діточкам-квіточкам,-
                                                                                                         І  дорослим,  і  маляткам,
                                                                                                         Мої  вітання  з  чудовим  святом...
                                 Мама,  тато  і  малятко,
                                 Лад  в  сім"Ї,росте  дитятко!..
                                 Сонце,  літо,  молоко,
                                 Здоровеньким  щоб  росло!
                                                       Дід,  бабуся  і  сестричка,
                                                       Олівець,папір  і  книжка,-
                                                       Розгладай,  дивись,  малюй,
                                                       Пізнавай  світ  і  мандруй!..
                                   Слухай  маму,бабцю,  тата,
                                   Вчись  у  них  світ  пізнавати...
                                   Друзі,школа,вчителі,-
                                   Допоможуть  теж  тобі!
                                                         Підростеш,  міцнішим  станеш,
                                                         Є  знання,  чогось  досягнеш...
                                                         Зрозумієш  ти  тоді,-
                                                         Пізнається  все  в  труді!..
                                   Будеш  Гриць  ти,  чи  Григорій,-
                                   Вистачає  категорій,
                                   Будеш  жити  між  людьми,
                                   Будь  поважним,як  вони...
                                                         А  коли  дорослим  станеш,
                                                         І  висот  в  житті  досягнеш,-
                                                         Скромним  будь,не  зазнавайся,
                                                         Й  свого  роду  не  цурайся!..
                                   Якщо  в  тебе  будуть  діти,
                                   Ти  зумієш  зрозуміти,-
                                   Краще  жити  в  доброті,
                                   Аніж  в  срібло-золоті!..
                                                         Доки  ж  ти  іще  маленький,
                                                         Білий  світ  тобі  любенький...
                                                         Всяк  буває  у  житті,
                                                         Не  спіткнися  у  путі...
                                 Я  бажаю  усім  дітям,
                                 Не  блукати  білим  світом,
                                 Міцно  стать  на  свої  ноги,
                                 Знайти  Праведні  дороги!..
                                                       Щоб  росли  ви  всі  здорові,-
                                                       В  Мирі,  Праці  і  Любові...
                                                       Пам"ятали  настанови,
                                                       Й  знаходили  своє  нове!..            

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794011
дата надходження 01.06.2018
дата закладки 01.06.2018


Галина Яцків

Буду піснею

Я  в  минулім  житті  була  піснею:
Люди  довго  мене  співали!
Потім  стало  в  світах  затісно  нам,
Поспівали  та  й  перестали...

Ще  в  минулім  житті  була  мальвою:
І  цвісти  не  переставала!
Потім  хтось  пересіяв  сальвії
І  у  тих  я  світах  пропала...

Я  прадавнім  житті  була  свічкою:
Не  зайнявшись,  умить  погасла.
Очі,  хтось  пов'язавши  стрічкою,
До  вогню  додавав  вже  масла.

В  праминулім  житті  була  хмаркою:
Я  із  душами  розмовляла!
І  не  мучуся  з  аватаркою  -
Небо  всюди  позаставляла...

А  в  одному  житті  була  дзиґою:
Люди  довго  мене  крутили!
Щось  і  досі  ще  в  серці  диґає,
Але  люди  його  втомили...

Я  в  своєму  житті  зараз  -  воїном:
Люди  довго  мене  вбивали!
Були  й  ті,  хто  мій  біль  загоював,
Потім  рани  знов  відкривали.

Я  в  майбутнім  знов  стану  піснею,
Виливатимусь  солов'ями!
І  не  буде  в  садах  затісно  нам,
Док  ще  осінь  у  сад  -  з  дарами...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793933
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 31.05.2018


Надія Башинська

ХОДИТЬ НІЧКА БЕРЕЖЕЧКОМ…

Над  водою  нахилились  молоді  вербички,
довгі  коси  розпустили,  умивають  личка.
А  вода  шумить  позора,  хвилями  хлюпоче...
про  усе,  що  вона  чула,  розказати  хоче.

А  тим  берегом  йшли  двоє,  про  щось  гомоніли,
прислухалися  вербички...  теж  знати  хотіли.
Тут  закохані  сиділи  на  містку,  до  ранку,
дзюркотіли  хвилі  сині  у  веселім  танку.

В  небі  місяць  молоденький  з  зорею  шептався,
з  дівчиною  молодою  козак  обнімався.
В  срібнім  світлі  до  берізок  схилились  кленочки,
тріпотіли  від  тієї  ніжності  листочки.

Ген  за  річкою  стрімкою  спить  у  полі  жито,
ходить  нічка  бережечком...  тихо...  тихо...  тихо.
В  снах  від  сонця  тут  волошки  мружать  ясні  очки,
прийде  ранок  -  залунають  дзвінкі  голосочки.

Знов  пісні  розсипле  жайвір  в  чистій  високості,
і  прилетить  соловейко  до  калини  в  гості.
Задзвенять  всі  бджоли  дружно  над  духмяним  цвітом,
бо  зустрілася  весна  тут  із  веселим  літом!





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793693
дата надходження 29.05.2018
дата закладки 30.05.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Індигові волошки

Індигові  волошки  піднімають  вії
Межи  ажуру  зеленавих  трав.
Щемить  в  душі  моїй  примарою  надія,
Немов  свердлить  безжалісний  бурав.

Індигові  волошки  дивляться  на  мене,
Цикадами  пострибують  думки.
Квітчастим  килимом  вселяється  натхнення,
Підносять  руки  простору  цупкі.

В  індигових  волошках  нам  би  заблукати,
В  обіймах  сонцесяйних  ниточок,
Але  десь  пишеш  ти  свої  земні  трактати.
Чи  зробиш  у  волошки  хоч  би  крок?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793667
дата надходження 29.05.2018
дата закладки 29.05.2018


Евгений Познанский

РУСАЛОЧЬЯ НЕДЕЛЯ

Журчаньем  ручья  нам  предания  пели,
О  страшной,  волшебной  русалок  неделе.
Когда    далеко  уходя  от  воды
Везде  они  бродят,  тогда  жди  беды.
Прохладные  руки  и  светлые  косы,
Прозрачные  взгляды,    всплеск  звонкий    вопроса:
«Полынь  ты  несешь  или  может    ромашку?»*
«Полынь»  отвечай  и    исчезнет  бедняжка.
Кто  скажет  «ромашка»    пропал  навсегда,
Ищи  его  там,  где  большая  вода.
 
Пусть  век  двадцать  первый  моргает  дисплеем
Русалки  здесь  бродят  кругом  по  аллеям,
По  улицам,  там  же,  где  ходит  народ
Асфальт  раскалённый  их  ножки  не  жжёт.
И  тянется  цель  их  в  веках  точно  нить:
С  собой  заманить,  увести,  утопить.
Бывает,  что  топят,  как  раньше  тела,
Но  жизнь  и  сюда  измененья  внесла,
Я  вижу  русалок  большой  хоровод
Любовь  мою  русую  в  бездну  ведет.
Ах,  да,  ты  жива,    ты  тут  рядом  со  мной,
Но  где  твоя  нежность?  Ты  стала  другой.
Их  губы  тебе  нашептали:  «остынь».
Чего    же  ты  им  не  сказала:  «полынь!»
4  июня  2017.
*В  ряде  областей  согласно  народным  преданиям  русалка  спрашивает  "Что  у  тебя  полынь  или  петрушка?"
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793623
дата надходження 29.05.2018
дата закладки 29.05.2018


Ганна Верес

Пам’ятаймо істину оцю

Плине  час  могутньою  рікою,
Котру  ні  спинить,  ні  обігнать  –
То  Господь  всесильною  рукою
Спонукає  істину  пізнать,
Що  ніщо  в  житті  земнім  не  вічне
Й  що  одне  воно  лише  бува,
Й  що  горять  недовго  наші  свічі,
Й  сила  особлива  у  словах.

Ні,  життя  легкого  не  буває,
Бо  воно  –  стезя  випробувань,
Тож  поки  життя  у  нас  триває,
Мусимо  про  це  не  забувать.
Вдячні  ж  будьмо  і  землі,  і  Богу.
В  світ  прийшли  ми  завдяки  Творцю.
Поєдналась  сила  в  нім  з  любов’ю  –
Пам’ятаймо  істину  оцю.
2.07.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793541
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 28.05.2018


Олена Жежук

Не зупиняй

Не  зупиняй,  не  маю  я  страху́,
Не  вмію  я  літати  надто  низько…
Дивись  услід  –  як  крилами  махну.
Дивись…  поки  в  очах  не  стане  блиску.

І  не  молись  за  мене    -  лиш  мовчи…
Це  я,  прощаючись,  тебе  благословляю
Відчути  трепіт  серця  при  свічі
І  реквієм  утраченого  раю…

І  не    дивуйсь  –  для  волі  сто  причин!
Вже  чую  клич  небесного  причастя…
Не  зупиняй  нескорених  вершин    –
Якщо  й  себе  
                                         згублю  
                                                                     у  миті  щастя…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793553
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 28.05.2018


Ніна Багата

Я ж тебе і не люблю

І

Ні  дзвінка,  ні  старомодного  листа...  
Все  одно  я  ображатись  не  посмію,  
А  точніше  –  я  цього  і  не  зумію,  
Бо  тебе  моїй  образі  не  дістать.  
Та  й  навіщо?  Я  ж  тебе  і  не  люблю.  
А  віднині  вже  ні  разу  й  не  згадаю.  
І,  до  того  ж,  часу  вільного  не  маю  –
Я  тобі  дорогу  квітами  стелю.

II

Дорога  через  серце...
Я  покреслю,
Її  поріжу
Чорним  олівцем,
Щоб  зникло  все  на  ній
І  не  воскресло.
А  звідти  повернуся
Манівцем.
Та  олівець
Думок  оцих  не  слуха:
В  руці  –  моїй,
А  не  мені  годить  –  
Обводить  глибоко  щось,
Ніби  плугом.
Вдивляюся.
А  то  –  твої  сліди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793477
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 28.05.2018


КВолынский

Морская ночь.

                   Морская  ночь.

Солнце  заревом  красным  садится…
Вкруг,  чернеет  простор  голубой…
Мне  представилось,  с  теменью  слиться
И  парить  над  пучиной  морской.

Золотистую  солнца  дорожку
Серебрит  окаянная  ночь,
Призвала  на  подмогу  подружку  –  
Извести  благодатную…  прочь.

Как  вуалью,  накрыла  прохлада,
Серебром    засверкал  небосвод….
Миг  прелестный:  парад  звездопада
Отражается  в  зеркале  вод.

В  эту  ночь,  мои  мысли  трезвеют,
Холодеет,  в  тревоге  душа...
В  полном  мраке...одна  только  греет,
Так  весною  Звезда  хороша.

Среди  волн,  словно  путник  в  пустыне,
Увлечённый:  и  сильный,  и  горд!
Коль,  Полярная  светит  доныне  -  
Возьмём  пеленг,  стремлённый  на  Nord.

Угол,  даст  нам  дорожка  ночная,
В  перекрёстке  с  Полярной  зарёй,
И  на  карте  лишь  точка  немая...
Моя  жизнь  заколочена  в  ней.


Не  страшна  нам  ночная  прохлада,
Не  боимся  мы    чёрных  теней.
В  нашей  жизни:  любовь  и  свобода  –  
Предпочтение  дерзких  друзей!
______

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792921
дата надходження 23.05.2018
дата закладки 28.05.2018


Світла (Імашева Світлана)

Ця весна неповторна (АКРО)

Ц  ей  день  травневого  розмаю  -  
Я  к  світлий  спалах,  мрії  рай:

В  есна  бенкет  життя  справляє  -  
Е  дем  розкішний  -  сонцеграй.
С  пивають  промені  жагучі
Н  а  травах  любощів  напій,
А  річка  в'юниться  між  кручі,

Н  уртує  і  зове:-  Радій!
Е  легія  ясного  свята  -  
П  рещедра  Трійці  благодать,
О  сяяних  ланів  крилатих
В  есняно-сонячна  печать.
Т  анечниця  яскравоквітна  -  
О  ця  розмаяна  весна,
Р  яхтіння  зелені  і  світла,
Н  адій  мелодія  жива.
А  за  весною  -  буде  літо...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793460
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 28.05.2018


Олеся Лісова

Твої примружені очі

Твої  примружені  очі  навпроти
Такі  чарівні  і  такі  глибокі,
Я  потонула  б  у  них  навіки
Бо  твої  очі  -  бездонні  ріки.

Поряд-  омріяні  мною  вуста
І  посмішка  рідна  така,  проста,
Ох,  цілувала  би  їх  до  рання,
Бо  твої  губи-  це  смак  кохання.

А  твої  руки-  це  солод  ночі,
В  обіймах  цих  задрімати  хочу.
Всією  душею  до  тебе  лину,
Лечу  як  метелик.  Та  чи  не  загину?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792209
дата надходження 18.05.2018
дата закладки 28.05.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Лиш ти так міг

Лиш  ти  так  міг  збентежити  безцеремонно,
Ввірватись  вітерцем  у  тихі  сни.
І  шепотіти  з  ніжністю  мені  "мадонна",
Троянди  дарувати  навесні.

Лиш  ти  так  міг  без  дозволу  поцілувати,
І  розсипати  діаманти  мрій,
І  з  пристрастю  запалювати  в  серці  ватру...
Гарячих  пестощів  був  цілий  рій.

Лиш  ти  так  міг  кохати  палко  до  без  тями.
На  жаль,  той  сон  короткий,  ніби  мить.
Любові  залишився  вензель  монограми,
І  наяву...всередині...  щемить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792976
дата надходження 24.05.2018
дата закладки 28.05.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Я живу в цьому світі для тебе

Не  вщухають  пташині  арії,
Вже  літає  пух  тополиний.
Мабуть,  пише  весна  нам  сценарій,
Бо  душею  до  тебе  лину.

Світить  сонце  бурштином  в  зіниці,
Вабить  травня  квітучий  дотик.
Ти  сердечна  моя  таємниця,
І  весни  незрівняна  нота.

Мені  знов  усміхається  небо,
Почуттів  загадковий  канкан.
Я  живу  в  цьому  світі  для  тебе,
Бо  весна  написала  роман.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792577
дата надходження 21.05.2018
дата закладки 23.05.2018


Наталя Данилюк

Відшелестіла…

Відшелестіла…  Ні,  відгарцювала  
Гроза  травнева,  загнана  в  город!
Зіжмакала  зелені  покривала,
З  айви  струсила  цвіту  болеро.

Сховалася  у  китицях  бузкових,
А  дощ  її  вперіщив,  як  батіг!
І  понеслась,  лиш  блимали  підкови
Межи  трави,  мов  кулка*  золоті.

Від  бджіл  намоклих  обважніли  квіти,
Порозливали  пахощі  довкруж.
Чи  то  нагрянув  ошалілий  вітер,
Чи  просвистів  у  буйнотрав’ї  вуж?

Гула-гула,  іржала,  торохтіла,
То  громом  набігала,  то  дощем,
І  стихло  все…  
Натомлена  кобила
Вляглась  перепочити  під  кущем.  


*Кулко  (діал.)  -  металеве  кільце.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792521
дата надходження 20.05.2018
дата закладки 21.05.2018


Світла (Імашева Світлана)

О стихах

Да,  стихи  -  не  всегда  стихи,
Просто  мысли-слова  и  всё  ж...
Часто  очень  они  тихи,
И  не  сразу  в  них  всё  поймёшь.
 
Да,  стихи  не  всегда  мудры:
Отзвук-эхо  туманных  грёз,
Неярки  и  легко  просты  -
На  Олимп,  увы,  не  взойдёшь.
 
И  стихи  не  всегда  громки,
Пышных  слов  не  цветёт  букет,
Нет  в  них  пафосной  шелухи  -
И  стихам  тем  названья  нет.
 
Слышим  много  высоких  слов,
Громких  лозунгов  и  идей...
Не  услышав  "тихих"  стихов,
Мы  проходим  мимо  людей.
 
Ведь  зовёт  в  тех  стихах  душа,
Бултыхаясь,  как  в  полынье,
И  почти  уже  не  дыша:
-  Люди,  вспомните  обо  мне.
 
Да,  не  верю  звучным  словам,
Громким  одам,  где  пышет  лесть...
И  спасибо  -  тихим  стихам,
Что  они  в  моей  жизни  есть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792433
дата надходження 20.05.2018
дата закладки 20.05.2018


Володимир Шевчук

Трохи екзистенції



У  житті  тимчасові  падіння  відчуває,  напевно,  що  кожен.  
За  зимою  –  весна,  та  не  тішить,  що  це  біла  прийшла  полоса.  
Я,  здається,  недавно  помер.  Написати  і  слова  не  можу!  
І  ловлю  себе  часто  на  думці,  що  не  я  всі  ті  вірші  писав.  

Як  же  так?  Де  натхнення  і  муза?  Я  не  маю  у  кого  спитати.  
Шлях  до  себе  –  вузенька  дорога,  не  така  очевидна  тропа.  
А  тим  часом  душа  висихає,  замість  серця  –  слухняний  солдатик  
І  буденність  вбиває  щохвилі  молодечий,  вчорашній  запал…  

17.05.18  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792110
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 20.05.2018


Надія Башинська

ДОЩ

Сіра  хмара  небо  облягла,
та  не  буду  я  сидіти  в  хаті.
Знов  прийшла  до  нас  весна  ясна,
під  вікном  твоїм  буду  чекати.

         (2р.)А  той  дощ  рясний
         іде...  іде...  іде...
         дзвенить  по  парасольці.
         Веселі  нотки  "до-до-до"  і  "ре"
         виспівує  він  на  твоїм  віконці.

Краплі,  краплі,  краплі...  дощові.
О,  скільки  ж  їх...  О,  скільки  ж  їх  багато!
Знаю,  що  недовго  тут  мені
доведеться  на  тебе  чекати!

         (2р.)А  той  дощ  рясний
         іде...  іде...  іде...
         дзвенить  по  парасольці.
         Веселі  нотки  "до-до-до"  і  "ре"
         виспівує  він  на  твоїм  віконці.

Ти  до  мене  знову...  знов  прийшла.
Не  злякалась,  що  надворі  злива.
У  твоїх  очах  цвіте  весна.
Як  і  я  з  тобою...  ти  щаслива!

         (2р.)А  той  дощ  рясний
         іде...  іде...  іде...
         дзвенить  по  парасольці.
         Веселі  нотки  "до-до-до"  і  "ре"
         виспівує  він  на  твоїм  віконці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792425
дата надходження 20.05.2018
дата закладки 20.05.2018


Світлана Моренець

Київський вальс

Моє  миле  заквітчане  місто
вмив  небесними  водами  дощ,
і  вогнів  золотаве  намисто
сяє  в  дзеркалі  вулиць  і  площ.
Теплий  вечір  спустився  на  плечі
зачарованих  київських  гір.
Наче  велети-крила  лелечі,
Лівий  берег  захоплює  зір.

Київські  кручі,    сивий  Славутич  –
як  їх  не  любить?

Солов'їні  наспіви  в  діброві
і  по  схилах  навкруг  розлились,
тихо  плещуть  їм  хвилі  Дніпрові,
і  вслухається  зоряна  вись.
Тут  п'янять  нас  алеї  бузкові,
а  крізь  буйство  каштанових  свіч
сяють  маківки  храмів  –  казкові
свідки  величі  давніх  сторіч.

В  Києві  древнім,  вічно  недремнім  –
відгомін  сторіч.

Де  розкішні  схилилися  крони,
зелен-трави  встелилися  ниць,
Володимир  вслухається  в  дзвони
від  Софії  та  Лаври  дзвіниць.
Світлий  Києве  мій,  златоглавий,
твоїх  див  полічить  не  берусь.
Ти  –  колиска  моєї  держави,
ти  свята  моя  Київська  Русь.

Київ  столичний,  красень  величний  –  
пісня  солов'я,
мирний,  привітний,  тисячолітній,
ти  –  любов  моя.

                                     19.  05.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792336
дата надходження 19.05.2018
дата закладки 20.05.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

У вишиванці - і душа, і доля

Аналогів  немає  в  світі.
Це  диво  -  українська  вишиванка.
Дрес-код  її  в  барвистих  квітах,
В  орнаменті  з  мережкою  світанку.

Прийомів  вишивки  багато:
Мереження,  плетіння,  низь  і  хрестик...
І  вишиванки  в  будні,  свята
Всім  небайдужим  людям  очі  пестять.

Про  вишиванки  є  легенди,
Ще  здавна  сорочки  лляні  розшиті.
Нові  народжуються  тренди
В  національнім  етноколориті.

Краси  це  символ  і  любові.
Традиція  козацькая  до  волі,
І  оберіг  від  злого  слова.
У  вишиванці  -  і  душа,  і  доля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791964
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 16.05.2018


ГАЛИНА КОРИЗМА

ГРУШКА

ГРУШКА

Зацвіла  старенька  грушка  в  безліч  квіточок,
Кожна  гілка,  як  маївка,  а  над  нею  Бог.    
Глянеш  вúсоко,  кружляють  сині  небеса,
Наймиліша,  найрідніша  -  грушка,  мама  й  я.

Перстач*  нюхаю,  мов  бджілка.  Ось  ромашок  цвіт!
Розпашілись  пелюстками,  не  столочу  квіт.
Збоку  в’язіль  конюшинка,  в  сéрдечка  листки,
Я  малесенька  Галинка,  ну  і  ти  –  рости.

Пролетіло  безліч  весен,  скільки  збігло  літ,
Не  одні  вітри  торкались  цих  біленьких  віт.
Підростала  я  з  роками.  Груші  Медункú,
Малювала  кожна  осінь  –  сонячні  боки.

Разом  з  вирієм  пташиним,  свій  обрала  шлях,
Полетіла  в  світ  незнаний,  де  чужа  земля.
Поверталась  в  рідні  весни,  в  незабутній  рай,
Бо  любила,  до  нестями  -  свій  батьківський  край.

Мати  –  цвітом  забілілась,  в  коси  заплела,
Там  де  була  біла  грушка,  виросла  мала.
В’ється  стежка  споришами,  назирком  біжу,
За  собою  в  сад  матусин  внученьку  веду.

Розкажи  мені,  бабусю,  що  це  за  квітки?        
Ось  лягай  в  траву,  Іринко,  і  дивись  сюди:
Це  –  ромашки!  Ось  кульбабка,  щавель,  лобода...
Там  росте  маленька  грушка,  де  була  стара.

А  над  нею,  бачиш,  хмарки,  мов  овечий  пух?
Онде  та,  що  є  кошлата,  одягла  кожух.
Глянь,  хуткіше!  -  Божі  птахи,  звать  їх  -  ластівки.
Тут  це  місце  є  казкове,  все  угледіш  ти.

Світ  такий,  як  біла  грушка!  А  над  нею  –  Бог!
Все  минає  в  цьому  світі,  вічністю  –  любов.
Україна  –  найдорожча,  за  усі  світи!
Ти  сюди,  мала  Іринко,  часто  приходи.

[i]Перстач*  -  гусячі  лапки[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791767
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 16.05.2018


Ганна Верес

Поезія – душі це пісня

Поезія    –    душі    це    пісня,
Тож    хай    бринить    вона,    співа,
Поки    не    стане    серцю    пізно,  
Поки    працює    голова.

Поезія    –    не    просто    голос,
Служить    покликаний    тому,
Кому    бажаєш    щастя    й    волі,
Свій    крок    звіряєш    по    кому.

Поезія    –    без    дна    криниця,
Співа    де    вічне    джерело,
Поету    завжди    має    сниться
І    те,    що    буде,    й    що    було.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791962
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 16.05.2018


Надія Башинська

СПОРИШЕВА СТЕЖЕЧКА

Де  калина  рясна  в  полі  і  лелека  в  вишині,
Споришева  світла  стежка  все  біжить  у  літа  дні.
А  на  цій  ясній  стежині  є  волошки  голубі,
І  ромашки  ніжні,  білі,  загубилися  в  траві.

         Споришева  стежечка,  стежечка-мережечка,
         Все  біжить  в  далечину...  Кличе.  Зве.
         Споришева  стежечка,  стежечка-мережечка,
         В  нашім  полі,  за  селом,  де  жито  золоте.

А  біжить  вона  від  хати,  де  мого  дитинства  дні.
Де  щасливі  мама  й  тато...  і  такі  ще  молоді!
Тут,  де  вишні  у  садочку  й  кучерявий  клен  шумить,
Починає  біг  свій  стежка,  від  воріт  у  світ  спішить.

         Споришева  стежечка,  стежечка-мережечка,
         Все  біжить  в  далечину...  Кличе.  Зве.
         Споришева  стежечка,  стежечка-мережечка,
         В  нашім  полі,  за  селом,  де  жито  золоте.

Де  калина  рясна  в  полі  і  лелека  в  вишині,
Споришева  світла  стежка  все  біжить  у  літа  дні.
А  на  цій  ясній  стежині  є  волошки  голубі,
І  ромашки  ніжні,  білі,  загубилися  в  траві.

         Споришева  стежечка,  стежечка-мережечка,
         Все  біжить  в  далечину...  Кличе.  Зве.
         Споришева  стежечка,  стежечка-мережечка,
         В  нашім  полі,  за  селом,  де  жито  золоте.

         В  нашім  полі...  за  селом...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790655
дата надходження 07.05.2018
дата закладки 07.05.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.05.2018


Надія Башинська

ДАВ КОЖНОМУ ГОСПОДЬ УСЕ, ЩО ТІЛЬКИ МІГ…

Дав  кожному  Господь  усе,  що  тільки  міг.
І  ріки...  і  поля,  що  знов  шумлять  хлібами.
Гаї  з  піснями  солов'їв,  безліч  доріг,
високі  гори,  з  вершинами  до  хмари.

О,  що  за  дивний  світ!  Він  барвами  цвіте.
Калина  тут  рясна  і  мальви  біля  хати.
У  травах  росами  горить  сонце  ясне...
і  ластів'ята  навчаються  літати.

Моя  земля  в  цвіту...  для  мене  і  для  всіх,
хто  любить,  як  і  я,  в  кого  вона  єдина.
Розсипав  щедро  Бог  навкруг  веселий  сміх,
й  дзвінких  пісень  тут...  нас  радує  перлина.

Дав  кожному  Господь  усе,  що  тільки  міг.
І  ріки...  і  поля,  що  знов  шумлять  хлібами.
Гаї  з  піснями  солов'їв,  безліч  доріг,
високі  мрії,  з  вершинами  за  хмари.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790529
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 06.05.2018


Олеся Лісова

Не загасіть свічу

Невидима…  Чому?  Мене    нема?
Ще  ж  вдалині  ледь-ледь  бринить  струна
І  тягнеться  кривий,  глибокий  слід,
Кроки  ведуть  не  «до»,  а  уже  «від».

Вгору  лечу…Може  це  хтось,  не  я...
Не  переймаюсь,  що  десь  там  сім’я.
Яскраве  світло  ллється  звідусіль,
Відходять  всі  тривоги,  жаль  і  біль.

Неначе  слайди-  все  моє  життя
І  почуття  –  любов  і  каяття...
Немає  туги.  Радість…Я  лечу-у-у!
-Лише  не  загасіть  мою  свічу…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790530
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 06.05.2018


Ірин Ка

Камери власні

От  щойно  продерла  я  очі,
Погляньте  на  мене  охочі!
Така  натюрель  без  мейк-апу,
Прикрасила  ліжко  й  канапу.
У  ванній  як  чистила  зуби
Мов  качечка  склала  я  губи.
Одразу  це  можна  у  друк  -  
Чудовий  такий  ліфтолук,
Дарма  що  подряпані  стіни...
О!  Біля  "крутої"  машини!
Ось  мій  круасанчик  і  кава,
Бо  я  особистість  цікава.
А  це  мої  гарненькі  ніжки
Ефектно  долають  доріжки.
З  букетом,  на  пляжі,  в  віночку...
Без  селфі  я  жодного  крочку!

Ми  модні,  мобільні,  сучасні
Та  маємо  камери  власні.
Свободу  готові  міняти
На  лайки  та  піксельні  ґрати...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790425
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 05.05.2018


Наташа Марос

ОБРЕЧЕНА…

Не  молодевшая  от  липосакции,
Но  пострадавшая  без  индексации,
Видная,  нужная,  вроде,  успешная
И  лишь  на  миг,  но,  увы,  не  успевшая...
Слёзы  ронявшая,  часто  -  напрасные,
Быт  и  семью  называвшая  счастием  -
Вдруг  поняла,  что  не  в  этом  призвание,
Перегоревшая  от  ожидания...
Сказкой  медовой  печаль  растопившая,
Переливая,  себе  не  долившая,
Может,  не  вовремя  переболевшая,
И...  не  услышана,  -  перетерпевшая...

Что  же  я,  право,  никем  не  замечена,
Всё  отстрадавшая,  мудрая  женщина,
Болью  помечена,  словно  повенчана,
Обречена...  потому  что  не  встречена
Тёплым  дыханием,  нежностью  Вечности,
Неузнаваема,  тихая  женщина...

                   -              -              -


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790438
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 05.05.2018


Елена Марс

Весна іде до епілогу


Весни  шовкову  завірюху,
Красу,  в  годину  надвечірню,
Хтось  з  неба  ніби  тихо  дмуха
Землі  в  обличчя.  Безпричинно
Душа  сумує  в  ці  хвилини.
-  О,  Весно  люба!  Я  щаслива,
Що  знов  душа  моя  -  дитинна!..
Хоча  і  зріла.  Скроні  сиві
Ховає  фарба  чорно-синя.
Та  чи  сховаєш  під  замками
Душі  народжену  сльозину,
За  неповторними  роками?..
...  А  що  -  попереду?  Пустеля?
Куди  веде  життя  дорога?..
А  вітер  цвіт  під  ноги  стелить  -
Весна  іде  до  епілогу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790330
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 05.05.2018


Ганна Верес

Любові не буває половини

Любові  не  буває  половини  –
Вона  в  людини  є  або  нема.
Це  та  свята  природи  пуповина,
Котра  тебе  в  житті  твоїм  трима.

Вона  твої  і  крила,  і  тенета,
І  саме  так  влаштований  цей  світ:
Немає  без  любові  ні  поета,
Ні  воїна,  що  нації  є  цвіт.

Хто  ж  почуттям  торгує  і  землею,
Шукає  всюди  рибку  золоту,
Давно  існує  в  цім  житті  без  неї,
Живе  не  на  землі,  а  на  плоту.

А  доля  плоту  від  води  залежить,
Від  вітру,  тобто,  річки,  течії…
І  лиш  любов  до  краю  вірно  стежить,
Хто  ти  і  де,  і  друзі  хто  твої.

Любов  –  надійний  стержень  для  людини,
Котрий  її  й  на  бій  святий  веде
За  землю-матір  і  сім’ю-родину.
Він  визначає  кожен  її  день!
2.05.2018.
 
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790400
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 05.05.2018


Шостацька Людмила

ДВА РІЗНИХ ПОЕТИ

                                                                                   В  вині  розчинилися  рими
                                                                   І  випали  в  осад  слова.
                                                                                   Що  роблять  з  поетами  зими
                                                                                   Й  кому  перейшла  булава?

                                                                                   Немає  гармонії  ритму
                                                                                   І  серце  –  розпатланий  м’яз.
                                                                   В  такій  атмосфері  нехитрій
                                                                                   Поет  свій  розтринькував  час.

                                                                                   Розпалював  віршами  грубку
                                                                                   І  долю  свою  проклинав,
                                                                                   Журивсь,  що  відбився  від  гурту,
                                                                                   Не  мав  узаконених  прав.

                                                                   Не  мав  він  мандата  на  думку,
                                                                                   Йому  не  дістався  значок.
                                                                   Тим  часом,  боєць  шукав  ручку  –
                                                                                   Заглянула  Муза  в  окоп.

                                                                                   Не  знав  він  дороги  до  спілки,
                                                                                   Не  знав  і  смаку  нагород.
                                                                                   Війна  впилась  в  серце  настільки…
                                                                                   Грудьми  він  стояв  за  народ.

                                                                                   І  буде  жива  його  рима,
                                                                                   Поезія  болю  й  війни.
                                                                                   Послання  він  пише  до  сина
                                                                                   І  тій,  що  приходить  у  сни.

                                                                                   Він  мамі  цілує  сивини
                                                                             Словами,  що  сходять  із  уст
                                                                                   І  пише  листа  Україні,
                                                                                   Як  Богу  писав  Златоуст.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789545
дата надходження 29.04.2018
дата закладки 05.05.2018


Luka

Весняний сюжет. Сенрю.

Сюжет  весняний:
В  п’янких  рожевих  світах
Завис  мураха.  

Фото  автора

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788709
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 03.05.2018


Мирослава Жар

Пелюстками квітучоі сливи

Раптом  знову
обсипав  мене
пелюстками  квітучоі  сливи
свіжий  вітер  весняний
і  немов  нагадав:
я  -  все  та  ж  наречена,
така  ж,  як  і  тоді  -
неймовірно  закохана  в  тебе
і  несамовита,
засватана  сонцем
і  повінчана  зоряним  небом
з  тобою!
Із  коханням  своім  -
ніжним-ніжним  і
дивносяйливим,  
що  як  цвіт  неповторний
щороку  квітучоі  сливи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788741
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 24.04.2018


Фея Світла

Мовчання

[i]Скажи  мені,  чому  ми  живем  на  лінії  вогню?  Ну  не  мовчи,  не  мовчи...
"На  лінії  вогню"  Святослав  Вакарчук[/i]

[youtube]https://youtu.be/VFCftcU9-z0[/youtube]
[b][i]Шкода,  що  замовкають  люди,
німують,  мов  бояться  фраз.
І  не  похвалять  й  не  осудять  -
втрачають  мову  від  образ.

Гнітить  мовчання,  що  стіною  -
не  чутно  слів  в  непевний  час.
Невже  затишшя  у  двобої
когось  врятує  від  ураз?

Німотний  осуд  не  змаліє,  
цикута  гніву  все  ж  росте.  
Час  розуміння  не  посіє,  
коротші  дні  для  двох.  Оте  

глибоке  непорозуміння  
руйнує  мир  і  спільний  дах.
А  що,  як  раптом  -  Смерть?!!  Зуміють
знов  говорити?  
                                                           Мабуть,  в  снах...[/i]
[/b]


Мовчимо?

Чому  люди  замість  вирішення  проблеми  замовкають,  і  іноді  надовго?  Нагніватися  і не  говорити  після  суперечки   притаманно  і  добрим  друзям,  мовчання  постає  між  родичами,  сусідами.  Прикро,  коли  замовкає  подружжя.
   Ми  вимагаємо  визнання   нашої  правоти.  Це  ж  ми  прагнемо  показати  і  нашому  співрозмовнику.  Ображено-демонстративне  мовчання  не  є  виходом,  а  тупиком.
   Скривджене  мовчання -    не  метод  для  вирішення  сварки,  воно  ставить  відносини  в  глухий  кут.  Мовчати  після  сварок  можна  лише  тоді,  коли  образа  душить,  а  образ  наносити  не  хочеться.
   Намагаймося  уникати недомовленості і  будьмо  відверті  один  з  одним. 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788722
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 23.04.2018


Евгений Познанский

Я НЕ ЗНАЛ, ЧТО КОЛДУНЬИ БЫВАЮТ ТАКИЕ

Я  не  знал,  что  колдуньи  бывают  такие.
Ни  волшебница  грозная  с  чёрным  котом,
Ни  брюнетка-красавица  –  косы  густые,
Из  под  чёрных  ресниц  страстный  взгляд  жжёт  огнем.
Ты  нежна,  как  ребёнок,  глаза  голубые,
И  коса  золотистая  светлым  лучом;
Но  в  тебе,  такой  маленькой,  чары  большие,
Если  нежность  моя  так  растёт  с  каждым  днём.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788723
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 23.04.2018


Олена Вишневська

…навіяне…

Навіяв  квітень  стільки  самоти,
Що  глухо  навіть  серед  сотень  звуків,
Де  спліну  незакінчений  мотив
По  колу  ходить  котру  вже  добу.  І  в

Тій  незграбній  музиці  ходи,
Коли  навзаєм  тільки  сни  і  вина,  
Для  мене  не  залишив,  мабуть,  ти
Зумисно  спільних  снів  і  половини.

Лиш  хміль  за  північ  бродить  в  голові.
Зірки  вкривають  небо  ластовинням,
Та  ці  свічада,  наче  не  живі.
Кому  і  що  вони  на  світі  винні?

І  каменем  наріжним  циферблат:
Не  поверне  минуле  й  за  офіру.
Вишневим  цвітом  пломеніє  сад,
Та  у  весну  без  тебе  я  не  вірю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788337
дата надходження 20.04.2018
дата закладки 22.04.2018


Ганна Верес

Кохаю

Дзвеніла    тиша    навкруги,
Як    вперше    ми    зустрілись,
Серця,    як    в    полум’ї    стоги,
Коханням    загорілись.
Ми    ж    так    кохались    –    я    і    ти,
Немов    одна      сполука,
Та    не    змогли    життям    пройти    –
Завадила    розлука.

Дзвеніла    тиша    навкруги,
Свої    в    неї    закони:
Ніколи    річки    береги
Не    зійдуться.    Ніколи!
Давно    вже    вицвіли    літа  –
Біліють  пасма  в  косах…
Не  раз  розтали  вже  сніги,
Та    душі    щастя    просять.

Дзвеніла    тиша    навкруги,
Як    ми    зустрілись    знову.
Де  трави  пахли,  вже  стоги  –
Те    саме    тільки    слово.
–  Кохаю,  –    вимовила    я,
Ти    в    унісон:  
   –  Кохаю.
Хай    це    високе    почуття
Усе    життя    триває.
11.05.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788602
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 22.04.2018


Галина Яцків

Рідній школі

                               [i]З  висоти  пташиного  польоту  моя  рідна  Гійченська  середня  
                               школа  нагадує  велику  букву  "П".  Цей  вірш  був  написаний  ще  
                               у  2000  р.,  коли  я  привела  свою  доньку  в  перший  клас.[/i]

За  руку  першокласницю  матуся  приведе:
-Ой,  звідки  тут  узялася  велика  буква  «П»?
-Вона  втекла  з  Букварика  ще  тридцять    літ  назад.
І  я  тут,  доню,  виросла,  і  в  два  рядочки  сад.

Автобусна  зупинка,  яблуні  цвітуть,
Такі  щасливі  діти  туди-сюди  ідуть.
Дорога,  наче  стрічка,  у  ямочках  асфальт,
А  як  прощатись  важко,  як  покидати  жаль.

Три  поверхи  й  кожному  життя  струмком  бурлить.
Як  мріється!  Як  хочеться  на  білім  світі  жить!
І  чорнобривці  сіяти  навколо  букви  «П»,
О,  рідна  школо  Гійченська,  як  я  люблю  тебе.

Липова  алея,  стежина,  мов  стебло,
Ой,  скільки  нас,  щасливих,  туди-сюди  ішло.
Доріжка  як  доріжка  –  у  ямочках  асфальт,
А  як  прощатись  важко,  як  покидати  жаль.

На  полі,  на  футбольному  урок,  мов  м’яч  біжить
І  листя  на  берізках  тихенько  шелестить.
Чекають  в  парку  лавочки  на  гамірних  дітей.
Ой  скільки  мрій  і  радості,  ой  скільки  в  них  ідей!

Липова  алея,  велика  буква  «П»,
Рідна  школа  Гійченська  роками  жде  тебе.
Згадай  своє  дитинство  і  юність  пригадай
І  доброго  учителя  щиро  привітай.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788324
дата надходження 20.04.2018
дата закладки 22.04.2018


Ніна-Марія

Любові цвіт весняний

[color="#1e62f5"]О,  весно  мила,  юнко  легкокрила,
Нарешті  ти  з'явилась,  ти  прийшла!
Усі  незгоди,  холоди  здолала,
Розбурхана  природа  ожила.
 
Бруньки  бубнявії  враз  розбухають,
До  сонця  пнеться  жилаве  гілля.
Ходою  легко  по  землі  ступаєш.
Твій  розмах  крил  он  бачу  вже  здаля.
 
Берізки  жовті  коси  розпускають,
А  верби  по  коліна  у  воді.
Річки  розлиті  землю  напувають,
Ідуть  у  ріст  стебельця  молоді.
 
Розбудить  ліс  ось  музика  пташина,
Серця  наповнить  пісня  чарівна.
Луги  квітчасту  розіпнуть  хустину,
Красу  цю  хочу  спити  я  до  дна.
 
Моя  Весна,  зеленоока  вродо,
Хвилюєш  душу,  аж  нуртує  кров.
Тобі  до  ніг  поклала  я  свободу,
Щоб  крізь  життя  нести  святу  любов.[/color]


[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTmy_98xTWlbuqx981dzXBYi0BASBTRxJ_mjBvi2nRkUe5TNWs4[/img]
 
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788567
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 22.04.2018


Ганна Верес

Коли весна заповнить небокрай

Коли  весна  заповнить  небокрай
Блакиттю,  що  лиш  раз  на  рік  буває,
Здається,  що  то  світлий  Божий  рай,
Де  на  хмаринці  сонце  пропливає.
Ген  чарівні,  високі  небеса,
Мов  крилами,  планету  огорнули,
І  ожива  небачена  краса,
В  яку  природа  й  люди  всі  пірнули.

В  зеленотрав’ї  річки  береги,
Де  поміж  них  пливуть  поважно  води,
Звучать  пташині  хори  навкруги,
Й  берізок  білоногих  манить  врода.
Ось  довгокоса  івонька-верба
Нагнула  стан  і  гілля  до  водиці,
Немов  над  сином  матері  журба,
Немов  сльоза  за  мужем  удовиці.

А  як  запахне  вишні  білий  цвіт,
Заметушиться  плем’ячко  бджолине,
Світлішим  стане  цей  весняний  світ,
Чекатиме  квіток  і  на  калині.
Красу  ту  райську  вип’ю  я  до  дна,
Пташиною  знімуся  в  піднебесся,
Щоби  її  ще  й  з  висоти  пізнать
І  зустрічати  з  нею  свої  весни.
16.03.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788453
дата надходження 21.04.2018
дата закладки 22.04.2018


Протоієрей Роман

Застигли зорі над кущем троянд…

Застигли  зОрі  над  кущем  троянд...  
Почуй  мої  не  голосні  слова!  
Міцна  моя  любов,  мов  діамант,
І  ніжна,  наче  квітка  польова!

Перед  дощЕм  ліс  подих  тамував,  
Верба  чарівно  опускала  цвіт...  
Хто  хоч  одну  людину  покохав,  
Той,  несумнівно,  покохав  весь  світ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788535
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 22.04.2018


Надія Башинська

ТАТОВІ ЯБЛУНІ

Кличуть  мене  з  далеких  доріг,
мов  кличе  мати.
Татові  яблуні  -  мій  оберіг,
що  шумлять  біля  хати.

         Татові  яблуні,  татові  яблуні
         квітнуть  і  взимку  й  весною.
         Татові  яблуні,  татові  яблуні
         світ  прикрашають  собою.

Кличуть  мене  з  далеких  доріг,
мов  кличе  мати.
Татові  яблуні  -  мій  оберіг,
що  шумлять  біля  хати.

         Татові  яблуні,  татові  яблуні
         всіх  нас  додому  чекають.
         Татові  яблуні,  татові  яблуні
         і  в  холоди  зігрівають.

Кличуть  мене  з  далеких  доріг,
мов  кличе  мати.
Татові  яблуні  -  мій  оберіг,
що  шумлять  біля  хати.

         Татові  яблуні,  татові  яблуні,
         вмиті  дощем  і  росою.
         Татові  яблука,  татові  яблука,
         світяться  всі  добротою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788532
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 22.04.2018


Галина Яцків

Сповідь перед учителем

                                                                     [i]У  першу  суботу  травня  у  моїй  рідній  
                                                                     Гійченській  середній  школі  відкриті  двері  для  
                                                                     зустрічі  з  випускниками.  Цей  вірш  я  читала  у  її  
                                                                     стінах  на  святкуванні  20-річчя  закінчення  
                                                                     школи.  Перечитавши,  здивувалася,  що  він  
                                                                     актуальний  і  досі.  
[/i]


Від  рідної  школи  ідемо  в  світи…
Учителю,  рідний,  за  черствість  прости.
Ти  добрим,  як  батько,  для  нас  був  усіх  –
Ми  ж  мало  несли́  і  добра,  і  утіх.

Ми  гордо  дивились  в  широкі  світи,
А  ти  нам,  як  зірка,  як  сонце  світив.
Та  часто  в  житті  не  згадаємо  ми
Того,  хто  в  біді  затуляв  нас  крильми.

Піднялись  ми  в  небо  –  політ  бо  який!
І  вчитель  для  гордих  такий  –  ніяки́й!
Забули,  що  ча́сом  й  оцінка  була
Не  наша,  здобута,  така  –  ніяка́.

І  ми  з  його  ласки  висот  досягли,
Подякувать  щиро  в  житті  не  змогли…
Душа  не  черствіє  в  Учителя,  ні,
Лиш  очі  у  нього  бувають  сумні.

Іде  він  селом:  чи  у  будні,  чи  в  свята,
А  ми  то  туди,  то  сюди  –  нас  багато!
Часо́м  забуваєм  сказати:  «Добридень!»
А  скажем  і  в  серці  у  нього  –  Великдень.

Усі  ми,  усі  ми  зростали  у  школі,
Де  сонце  стрічали  високі  тополі.
Усі  ми  зростали  у  рідному  Гійче,
Тож  черствими  бути  нам,  друзі,  не  личить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787722
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 16.04.2018


Евгений Познанский

ПАСХАЛЬНЫЕ НАКЛЕЙКИ

(Антиреклама  в  стихах)
Опять  для  крашенок  наклейки
На  полках  маркетов  пестрят,
И  даже  в  праздники  лазейки  
Для  дел  своих  находит  ад.

«Не  красьте  яйца  по  старинке»
Любезно  предлагает  он,
«Тут  на  наклейках  есть  картинки,
Есть  репродукции  Икон».

Выходит  мы  со  скорлупою,
Которая  с  яйца  снята,
Бросаем  в  сор  своей  рукою
И  лик  Воскресшего  Христа!

Но  не  подумавши  об  этом,
Рекламный  слушая  призыв,
Берём  с  наклейками  пакеты,
Рецепты  бабушек  забыв.

Подумайте,    приятно  будет,
В  великий  праздник  видеть  вам,
Как  ваше  фото  всюду  люди,
Бросают  в  мусор  тут  и  там?

Чтобы  в  такой  великий  праздник
Не  искупаться    во  грехе.
Яичко  в  луковой  окрасим  
Простой,  привычной  шелухе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785675
дата надходження 02.04.2018
дата закладки 02.04.2018


Олена Вишневська

Окраєць неба

Здається,  в  тобі  лиш  /без  ліку/  моя  потреба.
Тримає  безодня,  в  долонях  -  окраєць  неба.
Впущу  -  розлетиться  на  друзки  вчорашнє  літо,
А  те,  що  прийде,  не  зуміє  мене  зігріти.

Тому  не  впускаю  свічадо  з  перлин  розлуки,
Де  пам'ять  домашньою  кішкою  лиже  руки
Холодні,  як  сніг,  що  на  землю  приліг  не  впору.
І  цокотом  стрілок  годинник  мені  говорить:

"За....".  Будь  мені.  Будь  мені!  Будь  у  мені.../за  щастя/...
Нехай  ні  тузів,  ні  шестірок  нема  під  масть,  я
Їх  не  шукаю.  Для  мене  і  того  вдоста,
Що  подих  нагадує  вперто  твою  лиш  постать.

Що  ночі  світліші  за  ранки,  а  дні,  як  ночі,
І  замість  доріг  тільки  курява  від  обочин.
Від  себе  втекти  б.    На  перонах  чужих  вокзалів
Маршрути  зриваються,  взявши  акорд  печалі.

Гортаю  секунди  й  листи,  що  летять  в  нікуди,
Тумани,  де  вічність  в  собі  горизонти  губить,
І  плетиво  втрачених  слів   в  павутинні  вулиць,
Якими  бродили  /рука  у  руці/  й  не  забулись...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785176
дата надходження 30.03.2018
дата закладки 31.03.2018


Ганна Верес

В долі кінчився ліміт

Всі  дні  летять  в  нестримному  польоті,
Об’єднуються  в  тижні,  місяці,
А  як  дванадцять  їх  мине  в  клопоті,
Назвуть  їх  роком.  І  роки  оці
Біжать-чергуються  один  за  одним:
Звичайні  й  високосні.  З  них  –  життя.
Але  нікого  не  хвилює  чином  жодним,
Як  ти  прожив?  Яке  в  тебе  дитя?
Здобутки  мав  які,  і  чи  глибокі  рани?
І  що  зробив  для  себе  й  для  людей?
Ким  був  і  чи  не  став  мурлом-тираном  –
Таке  не  значиться  в  житті  людськім  ніде.

А  дати  –  то  історія,  не  більше,
Не  дружать  з  почуттям,  вони  –  німі,
І  кілька  літ  набавити  собі  ще
Теж  ніяк:  в  долі  кінчився  ліміт.
14.11.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784661
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 27.03.2018


Ганна Верес

Кохання – що це?

Кохання    –    що    це?    Гріх?
Чи    Бога    нагорода?
Це    безтурботний    сміх,
А    чи    прокляття    роду?
Яке    воно    на    смак:
Гірке,    а    чи    солодке?
З    деталями    всіма,
Шкода,    коли    коротке.
Коли    радіє    світ
І    серця    два    співають.
Притулишся    до    віт,    –
Здається,    оживають…
І    блиск    обох    очей
Несила    пояснити,
І    небо    їм    рече
Стосунки    ці    зміцнити.
Тоді    кохання    –    рай
Для    неї    і    для    нього,
Радіє    навіть    гай
З    кохання    неземного!
Коли    ж    серця    мовчать.
Не    кличуть    до    єднання,
Нема    вогню    в      очах…
О    ні!    То    –    не    кохання.
І    присмак    гіркоти
Наповнить    щедро    душу.
Як    не    хотів    би    ти    –
Кохать    себе    не    змушуй:
Не    знайдено    оков
Для    вільного    кохання,
Не    встереже    закон,
Як    почуття    зникає…

Ганна  Верес  (Демиденко).
3.01.2013.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784483
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 26.03.2018


Шостацька Людмила

НАДУМАНИЙ АЛЮР

                                                                                                         
                                                       Не  перший  сніг  і  не  останній
                                                       Запорошив  мої  думки.
                                                                       Знов  гарний  кінь  у  добрій  стайні
                                                                       Бере  смаколики  з  руки.

                                                                       Лискучий,  в  яблука,  парує,
                                                                       Ніяк  не  бідний  на  любов.
                                                                       Аж  грива  світиться,  гарцює
                                                       І  щастя  сиплеться  з  підков.

                                                                       Життя  галопом  пролетіло,
                                                                       От  би  мені  іще  одне!
                                                                       Взяла  вуздечку  я  несміло,
                                                                       Гривастий  мчить  у  даль  мене.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784368
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 25.03.2018


геометрія

ВСЕ ПОКРИВА ВЕСНА НОВИМИ ФАРБАМИ

                               Весна  на  землю  вже  сонечком  бризнула,-
                               Світлими  фарбами  біло-блакитними...
                               Тихо  розщедрилась  і  не  побачила,
                               Що  зима  сердиться,все  вкрива  хмарами...
                               Хмарами  темними,густими  карими,
                               А  ті  посипали  снігами  вдалими,
                               Білими-білими,  хоч  і  невчасними,
                               Весну  відтиснули  силами  власними...
                               Зима  розсердилась  і  не  пробачила,
                               Що  восени  вона  не  передбачила,
                               І  вчасно  в  осінь  ту  гаряче  -  жовтую,
                               Не  зупинила  глек  з  позолотою...
                               Лилось  те  золото  струмками  рівними,
                               Верби  й  берізоньки  були  царівнами,
                               І  зима-зимонька  залюбувалася,
                               І  недоречно  так,ще  й  закохалася...
                               Хоча  й    примхливая,  час    загубила,
                               І  ось  у  березні  снігом  все  вкрила,
                               Все  ж  прислухалася,і  придивлялася,
                               Куди  ж  весна-красна  та  й  заховалася...
                               А  та  весна-красна,та  й  не  ховалася,
                               І  світу  лагідно  знов  усміхалася...
                               Бігла  веселкою  і  диво-проліском,
                               Не  зупинялася,котилась  з  подивом,
                               Світиться,котиться  -  вродою  доброю,
                               Світ  накриваючи  новою  ковдрою...
                               Фарбами  бризкає  світло-зеленими,
                               Світ  наповняючи  снами  веселими...
                               Ось  вона  поруч  вже,  не  за  горами,
                               І  не  залякать  її  зимі  снігами,
                               Отож  ховай,зимо,всі  свої  гонори,
                               У  тінь  пора  тобі,не  чини  опору...
                               Природа-матінка  непереможная
                               І  в  ній  давно  уже  все  розраховано,
                               Неперевершені  усі  пори  року,
                               Уміло  здійснюють  всі  свої  кроки...
                               Все  покрива  весна  новими  фарбами,
                               Світ  переповнює  добрими  справами,
                               Разом  із  сонечком  вхід  перекрила,
                               І  зими  подихи  вже  зупинила...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784311
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 25.03.2018


Надія Башинська

ВИШИВАЄ МАТУСЯ …

Споконвіку  рушник  у  пошані...
Вишивають  світанки  їх  ранні.
До  схід  сонця  встає  й  моя  ненька,
Вишиває  на  щастя...  Дрібненько.

         Чорнобривці,  любисток  та  м'ята
         Зігрівають,  мов  батьківська  хата.
         Вишиває  матуся...  їх  цвіт.
         А  у  нім  -  кольоровий  весь  світ!

Золотиста  тут  нитка  й  блакитна.
Нехай  доленька  буде  привітна!
Цим  веселим  матусиним  цвітом
тішить  душу  рушник  взимку  й  літом.

         Чорнобривці,  любисток  та  м'ята
         Зігрівають,  мов  батьківська  хата.
         Вишиває  матуся...  їх  цвіт.
         А  у  нім  -  кольоровий  весь  світ!

Ясні,  сонячні  дні  в  рушникові.
Скільки  радості,  ласки  й  любові!
Всього  роду  є  сила  у  ньому,
Захистить  і  поверне  додому.

         Чорнобривці,  любисток  та  м'ята
         Зігрівають,  мов  батьківська  хата.
         Вишиває  матуся...  їх  цвіт.
         А  у  нім  -  кольоровий  весь  світ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784298
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 25.03.2018


Ганна Верес

Дитинства сторона

Там,  де  зозулі  долі  тчуть  в  садках,

І  солов’ї    світанки  рано  будять,

Здається,  що  то  Господа  рука

Мене  туди  вселила  поміж  люди.

Шляхи  круті  долала  я  в  житті

І  звідала  всього:  висот  щасливих,

Невдачі  й  першу  в  косах  заметіль,

І  щебет  діток  милих,  галасливих.


Сьогодні  знов  у  пам’яті  мій  край,

З  людьми  трудящими  й  теплом  поспішних  весен.

Там  неоспіваний  ніким  ще  дивний  рай,

Де  очі  сонцю  засліпили  плеса

Ставочків  трьох.  Дитинства  сторона…

Вона  й  сьогодні  надто  мені  мила,

Де  вулиця  у  туї  порина,

Й  ярки  росою  срібною  умились.


Там  хмари  гострокрилих  ластівок

І  іволга  ридає  до  світання,

Мого  дитинства  світлий  островок

І  слід  на  серці  першого  кохання.

Весна  вдягла  укотре  свій  вінок

З  кульбабок  жовтих  й  просині  рясної,

Звіряток  запросила  у  танок,

Щоб  рутою  впилися  запашною.


За  мене  знову  молиться  село,

Щоб  мала  у  житті  безпечні  кроки,

Можливо,  це  мені  й  допомогло,

Що  я  живу  –  не  плентаюся  збоку!
19.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784164
дата надходження 24.03.2018
дата закладки 24.03.2018


Евгений Познанский

ПЕЩЕРА СВ. ИОВА ПОЧАЕВСКОГО

Здесь  о  шагах  не  может  быть  и  речи.
Сурово  давят  выступы  камней,
Ползком,  едва  просовываешь  плечи,
Пещера  рядом,  но  непрост  путь  к  ней.

Но,  пусть  четыре  века  пролетело
С  тех  самых  пор  над  нашею  землёй,
Постом  всегда  иссушенное  тело
Спокойно  продвигал  в  неё  Святой.

Но  ты  прошёл,  прополз  сказать    точнее,
Как  нить  в  ушко  иглы,  во  имя  Веры,
Тут  –  мир  другой:      всей  пустотой  своей
Как  будто  обняла  тебя  пещера!

Здесь  теплый  свет,  здесь  неземной  уют,
Особо  мягко  здесь  свеча  сияет.
Постой!  Да  камни    вовсе  и  не  жмут!
Скорее  это  так  они  ласкают.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783839
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 23.03.2018


Олена Жежук

Жаль мені…

Тануть  сніги  у  солоних  сльозах  зими,  
Люди  зрадливо  уже  виглядають  на  весну.
Вчора  зимі  поклонялись  без  страху  й  вини,
Щось  умирає  –  нове  щоб  зуміло  воскреснуть.

Жаль  мені,  жаль…  крижаних  онімілих  снігів  –
В  них  нерозкаяна  і  заколихана  туга.
Вчора  ще  небом  торкались  земних  берегів  -
Нині  ж    їх  губить  п'янкої  омани  недуга.

Винних  немає  –  усі  ми  в  дорозі  Життя,
Хочем  скупатися    в  променях  світла  і  сонця.
Чом  же  той  біль  не  розтане,  мов  сніг,  в  забуття?
Чом  тої  радості  лише  весняне  віконце?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783875
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 23.03.2018


Надія Башинська

ТОМУ ОТАК ВОНО Й ВЕДЕТЬСЯ…

         Сказав  якось  Мишці  Кріт:  -  Візьму  та  й  полечу  на  Кріт!
Там  відпочину.  Накупаюсь.  В  воді  прозорій  наплескаюсь.
На  сонці  буду  загорати.  А  то  сидиш  весь  час  у  хаті.  Вилажу  
рідко  я  з  нори.  Не  маю  доброї  пори!  
         І  сонце  бачу  зовсім  рідко...  Від  цього  мені  дуже  гірко!
Хочеш?  Візьму  з  собою,  Мишко!  Там  почитаєш  ти  хоч  
книжку.  А  то  все  бігаєш,  шукаєш...  А  відпочинку  теж  не  маєш.
         Ще  довго  Кріт  щось  говорив.  А  поряд  поле...  й  гай  шумів.
І  сонце  ясне  пригрівало.  І  квітло  все.  Силу  давало  повітря  
всім,  легке  й  духмяне.  Чому  ж  Кротові  все  погане?
         Та  залишив  би  свої  нори!  Подався  в  гай,  а  чи  до  моря.
До  річки  б...  там  позагорати.  А  потім  з  Мишкою  -  в  Карпати!
А  то  сидить,  все  нарікає.  І  не  цінує  те,  що  має.  То  ж  кращим  
все  чуже  здається.
         Тому  отак  воно  й  ведеться...
         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783910
дата надходження 23.03.2018
дата закладки 23.03.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.03.2018


Ганна Верес

Я себе не вважаю поетом

Я  себе  не  вважаю  поетом,
Мої  вірші  –  це  проба  пера,
Й  крила  надто  слабкі  ще  для  злету,
А  в  житті  вже  осіння  пора.
Тож  слова  у  думки  запрягаю,
Уплітаю  краплинки  тепла,
І  від  щастя,  й  сльози  знемагаю,
Щоб  поезія  плином  плила.

Пишеш  й  світ  проклинаєш  і  любиш,
Загадковий  і  дивний  цей  світ,
Коли  шепчуть  Всевишньому  губи:
«Урятуй  Україну  і  цвіт.»
Коли  знаєш,  що  слово  –  це  криця,
Й  усвідомлюєш  силу  його,
Й  дістаєш  кожне  з  денця  криниці
Для  душі  і  утіхи,  й  нагод.

Не  вважаю  себе  я  поетом,
Але  ліру  свою  не  згублю
Й  поділюся  із  вами  секретом,
Що  поезію  справді  люблю!
6.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783859
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 22.03.2018


Ганна Верес

Люблю поезію

Люблю  поезію  й  свою  творю  давно,
Не  знаю  ще  творитиму  допоки…
Чи  то  від  Бога  так  мені  дано,
А  чи  гашу  душі  у  ній  неспокій.

Не  розумію,  хто  ж  мені  звелів
Волошкою  зійти  у  житнім  полі,
Чи  в  жайвора  на  трепетнім  крилі
Пізнати  смак  краси,  польоту  й  волі.

На  світ  погляну  я  із  вишини
І  піснею  полину  над  простором,
Молитиму,  щоб  рай  Бог  відчинив,
Де  сліз  немає  і  людського  горя.
3.02.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783606
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 22.03.2018


Шостацька Людмила

ХЛІБ ДУШІ

                                                                                   Щиро  вітаю  усіх  моїх  друзів-поетів  з  
                                                                                   Днем  Поезії.
                                                                                   Я  знаю,  як  Ви  закохані  у  слово.  
                                                                                   Нехай  ця  любов
                                                                                   буде  взаємною.


                                                           Я  просто  тобою  живу,
                                                           Собі  не  збираючи  лаврів.
                                           Цю  долю  обрала  нову
                                                           Під  звуки  словесних  литаврів.

                                                           Ти  –  хліб  для  моєї  душі,
                                                           Ти  –  крапля  водиці  в  пустелі.
                                                           Ти  –  справжні  до  щастя  ключі,
                                                           Ти  –  сонце  у  моїй  оселі.

                                                             Тебе  не  прошу  ні  про  що.
                                                             Ти  просто  приходь.  Я  чекаю.
                                             Мені  навіть  раптом  здалось,
                                                             Що  ти  –  це  промінчик  із  раю.

                                                               За  щастя  до  тебе  торкнутись,
                                                               Із  вуст  твоїх  пити  меди
                                               Минутися  і  не  минутись,
                                                               Ступаючи  в  Музи  сліди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783635
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 21.03.2018


Ганна Верес

Душа поета ( Всіх із Днем поезії вітаю! Натхнення і здоров'ячка бажаю!)

Поезія  –  казковий  храм,
Де  душі  плачуть  і  святкують,
Це  дорогий  духовний  крам,
Який  беруть,  а  не  купують.
Й  душа  поета  –  дивина,
Її  непросто  розгадати,
Це  висота  і  далина,
І  промінь-шлях  для  благодаті.

Душа  обділена,  черства,
Не  здатна  віршів  народити:
Її  жахаються  слова,
Їй  душі  інших  не  збудити.
Поезія  –  це  божий  лан,
Життя  де  з  римами  сплелося,
Йому  не  притаманний  план,  
В  нім  –  люди,  небо,  цвіт,  колосся!
14.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783604
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 21.03.2018


Світлана Моренець

НАШ ПОЕТИЧНИЙ КЛУБ

Безмежна  сила  Інтернету
впіймала  в  сіті  всю  планету:
всі  "гуглять"  чи  сидять  в  You  Tube,
а  ми  –  у  Поетичнім  Клубі,
бо  нас  заніс  на  цей  Парнас
крилатий  (чи  кривий)  Пегас.

Несхожі  тут  пани  і  пані:
монументальні,  многогранні  –
це  автори́  поем  епічних
чи  історичних,  чи  міфічних...
Хтось  тут  кує  амбітні  плани,
у  інших  –  філософська  суть,
у  третіх  вірші  –  трепет  лані,
довершені  до  філіграні...
як  є  і  ті,  що  "муть"  несуть.

Є  сіячі  фольклорних  зерен,
а  хтось  –  колючий,  наче  терен,
сатира  в  них  –  гостріш  ножа.
Буває    в'їдлива  іржа,
що  українське  все  паплюжить,
викупує  в  брудних  калюжах.
Тут  і  запроданці,  і  "тролі",
у  них  конкретні  платні  ролі  –
ганьбити  злісно  патріотів,
ліпить  їм  марку  ідіотів.

Є  моралісти,  фантазери
і  обструктисти-флібустьєри,
прозорі  й  мутнокольорові...
дотепні,  мудрі,  гонорові,
нудні  та  прісні,  феєричні,
розсудливі  чи  істеричні,
є  незворушні,  наче  дуб...
а  разом  –  ПОЕТИЧНИЙ  КЛУБ.

Всі  згуртувались,  згрупувались,
по  інтересах  об'єднались,
то  ж  зрідка  лиш  якась  пташина
загляне  до  чужого  тину.
Серед  "своїх"  –  любов,  обійми...
за  мить  –  вже  суперечки,  війни...
все,  як  в  пригодницькім  кіно...
але  ж...  комфортно  все  одно.

Та  як  би,  часом,  ми  не  злились,
забувши  статус  й  смак  манер,
і  довго  після  бруду  мились,
бо  вилив  друг  на  нас  цебер,

та  будьмо,  друзі,  толерантні:
пошлем  уклін  наш  елегантний,
подяку  щиру  і  визна́ння
(і  скажемо  це  без  вагання!),
Тим,  Хто  відкрив  цей  сайт  для  Клубу,
Хто  дарував  солодку  згубу  –
на  сайті  вірші  розміщати
й  себе,  коханого,  читати,
приймати  схвальні  "одобрямси"  –
безмірні  в  щедрості  аванси.

У  всіх  нас  –  спільні  інтереси,
і  Клуб  для  нас  –  як  другий  дім...
Ото  ж,  поети  й  поетеси,
шануймося  у  домі  цім!
                 
                             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542149
дата надходження 07.12.2014
дата закладки 21.03.2018


Олена Жежук

Що за дива!

З-під  стріхи    змерзлого  століття  –
Весни́  напився  горобець.
І  розтріпав  всі  лихоліття,
Що  йшли    у  хату  навпростець.

Що  за  дива́!  Малий  горобчик,
А  стільки  радості  приніс!
А  онде    розпашілий  хлопчик
Прогрес  запріг  в    Великий  Віз!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783246
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 20.03.2018


Олег М.

СВІТ ПРОСНИСЬ

Знов  прокинуться  від  сну
Ніжні  котики  вербові
І  розквітнуть  в  саду
Барви  квітів  кольорові
Ти  прийди,  їх  знайди
Відшукай  там  свою  долю
Не  томи  ,  відпусти
І  дай  серцю  свому  волю

Приспів:

Світ  проснись,  усміхнись
Глянь  навколо,  глянь  навколо
Розвиднись,  задивись
Моя  доле  світанкова
Зачаруй,  подаруй
Ті  чарівні  ніжні  квіти
Що  весна  принесе
І  дасть  серце  нам    зігріти!

Не  питай,  запитай
Що  сьогодні  таке  сталось?
Журавлів  ключ  несе
Світлу  радість,  тиху  радість
Зачерпни,  світ-  пори
Ти  священної  водиці
І  напийсь  досхочу
Що  дає  з  джерел  криниця....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783336
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 20.03.2018


Світлана Моренець

ПОЕТАМ



Крізь  тенета  турбот,  мов  крізь  хмари  –  промінчики  сонця,
фраза,  слово  чи  думка  майне...  наче  з  інших  світів.
Може  Муза  послала  із  вітром  її  крізь  віконця
ачи  янгол  торкнувся  крилом  полохких  почуттів?

Стрепенеться  душа  і  пірне  в  протиріччя  емоцій,
обважніє  від  виру  строкатих  думок  голова
і,  впіймавши  зерно  в  тім  бурхливім  безладнім  потоці,
несподіваним  змістом  наповнить  звичайні  слова.

Ле́гкий  тремор  і  нерви,  неначе  натягнуті  стропи,
подих  в  горлі  завмер,  щоби  птахом  злетіти  до  зір,
коли  вбрані  у  рими  слова  заплітаються  в  строфи
і,  освячені  в  серці,  лягають  рядки  на  папір.

Із  небесної  висі,  з  таємних  світів  нескінченних,
з  амплітуди  чуттів:  від  безодні  –  до  місяця  злет,
з  болю,  сумнівів,  сліз,  із  любові  поривів  вогненних,
з  праху,  сяйва  краси,  мрій,  фантазій  натхненних,
в  незбагненнім  пориві,  творить  свої  вірші  Поет.

                                                                       19.03.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783173
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 19.03.2018


Галина Яцків

Пані

Зморшка  на  зморшці  -  яка  ж  Ви  красива!
Мила,  тендітна  пані!
Біла  лебідко,  сива  голубко!
Що  там  за  списком  далі?

Зморшки  розгладила  посмішка  щира:
Смійтесь,  ласкава  пані!
Ви  -  підмурівок  злагоди  й  миру,
Спо́кою  пташка  рання.

Думала:  день  вже  зіпсовано  з  рані  -
Що  за  лиха  година?
Сіла  в  трамвай  з  собачкою  пані...
Чи  так  сія  людина?

Люди  похмурі  сховали  в  кишені
Дивні  криві  дзерка́ла.
Для  негативу  вже  не  мішені  -
Усмішка  їх  тримала!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782774
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 17.03.2018


НАДЕЖДА М.

Підковка на щастя…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ww7839W0DAs[/youtube]


Підковка  із  дзвіночком  на  дверЯх,
Прикрашена   бусинками  з  коралу.
Щоб   завжди  було  щастя  у  гостях,
Притримуюсь  такого  ритуалу.

Коли  роса  умиє  новий  день,
Руками  доторкнуся  до  підковки.
Удачі  попрошу  собі  лишень.
Нехай  вона  не  промине  домівки.

І  я  відкрию  настіж  усі  двері,
Розлийся  світлим  променем...прошу!
І  інша  я  у  новій  атмосфері.
Щасливою  вже  бути  так  спішу.

От  тільки  б  десь  його  не  загубити,
На  вікнах  усі  штори  опущу.
Моїх  гостей  все  ж  треба   задобрити,
Найкращими  їх  стравами   вгощу.

Накрию  стіл,  відзначу  своє  свято.
Найкращих  друзів    в  гості  запрошу.
Їх  вірність  зберігаю  завжди  свято.
І  без  уваги  їх  не  залишу.

Домашні  обереги  будуть  поруч.
Домовичок  й  пухнастий  білий  кіт.
Й  сама  присяду  біля  них,  праворуч.
Усі  вони  чудовий  життя  цвіт...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782597
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 17.03.2018


Світлана Моренець

"НЕ СОТВОРИ КУМИРА!"

Ми  часто,  без  благословення  Бога,
рвемось  до  цілі...  й  розбиваєм  лоба.
Зажевріють  в  тумані  ідеали,
як  ми  в  душі  звели  їм  п'єдестали.
Ні  спротиву  обставин  підкоритись,
ні  зважити  не  вміємо,  вдивитись:
чи  буде,  з  часом,  вартим  хоч  уваги
все  те,  чому  віддали  перевагу?

Бог  добродушно  намір  наш  сприймає,
бо  кожен  на  свій  вибір  право  має.

За  бажане,  в  борні  життя  спливає
і  кожен,  мов  прозрівши,  помічає:
жадане  зникло,  тінню  промайнуло,
те  ж,  що  лякало,  миром  повернуло,
колись  безцінне  –  брязкальце  по  суті,
безликі  стали  мудрі  і  розкуті,
мов  здутий  м'яч,  знікчемніло  величне,
казкове?  –  вже  давно  буденне,  звичне.
Серед  поважних,  сповнені  отрути
Іуди  є  і  Каїни,  і  Брути,
що  ллють  злобу  й  помиї  без  упину,
а  то  й  ножа  тобі  встромляють  в  спину...

Бог  все  це  знав,  та  ми  не  довіряли.
І  валяться  фальшиві  "ідеали"...
Сказали  ж  про  захоплення  без  міри
ще  в  Біблії:  "Не  сотвори  кумира!"

                               16.03.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782566
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 17.03.2018


Процак Наталя

НІЖНІША ніжності…

Хочу  бути  з  тобою  ніжнішою  так  щоби  ніжність
Нам  позаздрила  двом  і  не  мала  реваншу  для  себе
І  нехай  поміж  нами  і  є  не  суміжна  суміжність
Я  без  тебе,  як  без  неба...

Хочу  плавно  з  тобою  вплітатися  жилами  в  весну
В  цю,  що  зараз  пелюстки    мов  сніг  осипає  у  трави
І  вслухатися  в  спів  солов'я,  мов  у  службу  воскресну
В  тлі  заграви,  як  октави...

Хочу  бути  відтінком  яскравим  на  тлі  сіро-синім
Дні  буденні  і  тьмяні  розбавити  кольором  раю
Наче  грішник  в  покуті  впаду  на  порозі  яскині
Всім  чим  маю,  тим  кохаю...

І  в  освітлені  місяця  й  зір  хочу  бути  весною
Безкінечною  й  вічною  жрицею  сонця  живого
Хочу  бути  для  тебе  і  тільки,  щоб  бути  з  тобою
Хочу  цього,  більш  нічого...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782206
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 15.03.2018


Шостацька Людмила

ІНДИГО

                                                         День  народження  в  Ганнусі.
                                         Скоро  їй  –  чотири  рочки.
                                                         Є  питання  у  бабусі
                                                         І  до  свята  заморочки.

                                                         -  Що  ти  хочеш,  моя  кицю?
                                                         Замовляй,  я  те  куплю.
                                         Плаття,  шапку,  чи  спідницю?..
                                         Ну,  скажи,  тебе  молю.

                                         -  Хоцю  лозоцьку  галненьку,
                                                         Бабця  рада:  «Ну,  й  дива,
                                         Купим  ложечку  маленьку».
                                         «Ні,  не  те!»-,  твердить  мала.

                                                         Довго  думали-гадали,
                                         Що  воно  таке  і  як?
                                         Все  в  умі  перебирали,
                                                         А  воно  –  ні  так,  ні  сяк.

                                         Вже  не  знали,  що  й  гадати,
                                         Раптом  :  «Квітоцька!»  -,  маля
                                         «Є  індиго  в  нашій  хаті!»-,
                                         Радо  бабця  промовля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782229
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 15.03.2018


Анатолій В.

У світі, де живуть мрії

У  світі,  де  живуть  мрії,
Шепочуться  таємниці,  
І  сни,  як  пухнасті  киці,
Лягають  мені  під  вії...

У  тім  паралельнім  світі
Ми,  наче  маленькі  діти,
Малюємо  ніжні    квіти
На  стінках  душі  -  графіті.

Ми  вміємо  там  літати  -
На  двох  із  тобою  крила...
Червоні    свої    вітрила
Ассоль  вибіга  стрічати...

Спізніле  наше  кохання
Пече  полиново-гірко,
Та  падає  з  неба  зірка,
Щоб  ми  загадали  бажання...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782028
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 13.03.2018


Ганна Верес

Упала в озеро зима

Упала  в  озеро  зима
Зелено-синім  льодом,
Води  і  хвилечок  нема,
Та  вернуться  ізгодом.

Коли  вже  сонце,  осяйне,
Льоди  ті  поламає,
Весна  позичить  «Муліне»
І  зиму  налякає:

Розшиє  луг  вона  і  бір,
Галявину  у  лісі,
Сіреньких  вишиє  собі
Горобчиків  не  в  стрісі.

А  також  вишиє  ріллю,
Мов  галка,  чорну-чорну,
Зерно  я  з  лантуха  звільню,
Яке  придбала  вчора

І  ним  засію  на  врожай,
Хай  буде  він  багатий,
Й  радітиме  моя  душа,
Адже  земля  –  то  мати.  
18.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781868
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 13.03.2018


Евгений Познанский

СВІЧА

Коли  у  місті  тихий,  мирний  ранок
Ще  людям  розкидав  останні  сни,
Старенька  вже  чекала  біля  храму!
Бо  син  її  живим  прийшов  з  війни.

Сніжинки  лоскотали  церкви  скроні,
Сам  Батюшка  всміхнувсь  привітно  їй,
Бо  знали  всі  вже  в  тім  мікрорайоні,
Що  в  неї  син  з  війни  прийшов.  Живий!

Почаївська  Ікона.  Божа  Матір,
В  очах  її  така  Свята  любов.
Молилась  жінка  їй  у  церкві  й  в  хаті,
Аби  синок  з  війни  живим  прийшов.

Сім  свічок  сяють  тепло,  мов  сузір’я,
Усі  свічки  старенька  ставить  їй!
Молилася  й  дано  було  по  вірі,
З  війни  її  козак  прийшов  живий!  

Ось  вже  обід  святковий  у  квартирі,
Прийшла  кума,  прийшов  сусід  старий,
І  як  ніколи  добрі  всі  та  щирі,
Бо  їх  солдат  з  війни  прийшов  живий.

Щось  телевізор  голосно  волає,
Щось  кажуть  про  Європу  брехуни...
А  мати  тут  -  сама  мов  свічка  сяє,
Бо  син  її  живим  прийшов  з  війни!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781861
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 13.03.2018


Елена Марс

Зими неперевершена картина

Зима  вдягнула  сосни  в  білі  плаття.
Я  чую  пісню  лісу  Закарпаття...  
Гірський  струмок  підстрибує  граційно,  
А  вітер  спить,  дитинно  так,    спокійно.  

Хай  спить.  Мабуть  набігався  й  втомився.  
Знайшов  собі  для  сну  таємне  місце
Й  сховався,  ніби  втік  від  всього  світу.  
Боюсь  його  і  подихом  збудити.  

Боюсь  злякати  цю  ранкову  тишу,  
Де  знов  душа  наповнюється  віршем,  -
Словами  й  кроком.  Саме  в  ці  хвилини
Народжується  сонечко  невинне.  

Промінчики  гуляють  поміж  гіллям,
А  сніг  летить  -  кружляє  елегійно...  
Красу  цю  не  любити  -  не  можливо,  
Коли  душі  так  радісно  й  щасливо...  

І  хочеться  це  все  запам'ятати!..  
І  хочеться  це  все  намалювати:
Цю  казку  закарпатську  білосніжну,  
Цей  ранок  незабутній  дивовижний.  

Зими  неперевершена  картина
Залишиться  в  мені  і  на  світлинах...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777887
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 12.03.2018


Наташа Марос

НЕВГОМОННІ…

Наше  світло  у  нічку  темну,
Тепле  сонце  в  палючий  день,
Рідні  діти,  вас  недаремно
Виколисували  з  пісень...
Дарували  тепло  і  спокій,
Захищали  від  холодів,
Щоб  тепер,  через  сотні  кроків
Кожен  міг  у  душі  радіть...
Вже  від  того,  що  сонце  світить,
Зігріваючи,  як  завжди,
Та  зростають  і  ваші  діти,
По  землі  щоб  святій  ходить...
Ми  і  досі...  чомусь  не  спиться...
Виглядаєм  з  усіх  сторін,
Або  хай  вже  хоч  хто  присниться
Теплим  зустрічам  навзамін...
І  так  дуже  скучаєм,  справді,  -
Та...  і  світ  якийсь  нетривкий...
Приїжджайте,  бо  ми  вам  раді...

Невгомонні  ваші  батьки...

               -              -              -


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781848
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018


Ганна Верес

Покликання душі

Запрягла  мої  роки  старість,  
А  душа  й  досі  молода.
Скільки  ж  їй  у  житті  дісталось!
А  вона  навіть…  не  рида.
Бо  живе  в  ній  сумління  й  віра,
Без  яких  не  людина  ти,
Сутність  їхня  –  любов  без  міри,
А  твоя  –  їх  уберегти.
Особлива  душа  в  поета,
Незвичайна  і  в  матерів  –
Не  спинити  обох  їх  в  злеті,
Бо  покликані  в  нім  згоріть!
24.10.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781644
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 12.03.2018


Luka

Млин край дороги

Вітрів  попутних
Більше  не  ловить  крильми
Млин  край  дороги.

Фото  автора

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780415
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 12.03.2018


Luka

Яке блаженство (сенрю)

Яке  блаженство
з  тобою  розмовляти
коли  ти  мовчиш

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776540
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 12.03.2018


@NN@

Муар…

Добігає    день  до  кінця...
Хмари,  мов  линяле  ганчір'я...
Світло  сонця  спада  в  надвечір'я...
І  у  ньому  -  смуток  і  я.

А  у  ньому  -  смуток  і  я,
Навіть  кава  не  гріє  ніскільки...
Поруч  ходять  безликі  свідки  -
Темна  ніч  і  густий  туман...

Темна  ніч.  В  ній  густий  туман
Ліхтарі  оповив  серпанком...
Буде  просвіт...  Та  це  буде  зранку,
Якщо  сонце  проб'ється  з-за  хмар.

Але  ж  сонце  проб'ється  з-за  хмар...
День  настане  легкий  і  погожий...
А  тим  часом  -  стоять  на  сторожі,
Ліхтарі,  запнуті  в  муар...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479323
дата надходження 14.02.2014
дата закладки 12.03.2018


Шостацька Людмила

ЧАСТИНА МИТЦЯ

                                                                 Скрипка,  кажуть  –  частина  самого  Митця.
                                                                 Вона  знає  про  все:  про  любов  і  печалі…
                                                                 Неймовірний  дарунок  для  нас  від  Творця.
                                                                 Обіймав  її  талію  сам  Страдіварі.

                                                 Рід  Гварнері  любив  її  більше,  ніж  жінку
                                                 І  душа  розривалась  в  руках  Паганіні,
                                                                 Відкривала  вона  ніжним  звуком  сторінку
                                                                 І  незмінно  була  на  висотах  богині.

                                                                 Так  смичок  краяв  серце  з  малої  октави,
                                                 Цілував  він  щоразу  чотири  струни,
                                                                 Жив  любов’ю  завжди  по  дорозі  до  слави.
                                                 Знов  приходила  скрипка  до  мене  у  сни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781809
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018


Евгений Познанский

НОЧНОЙ ТУМАН

Кокетливо  из  мягкого  тумана
На  всё  глядят  фонарные  огни.
Ночь  побелела  даже  как  то  странно,
И  помутнела,  но  горят  они.
Как  будто  шаловливыми  лучами,
Отодвигают  мини-облака,
Мне  кажется,  они  смеются  сами,
Хотя  туман  растекся,  как  река.
В  его  потоках  тонет,  исчезая,
Всё:  дерево,  машина,  человек.
Но  огоньки  смеются,  понимая,
Что    это  так  уходит  в  небо  снег.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781391
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 10.03.2018


євген уткін

НАДВЕЧІР’Я



Спалахнули    свічки  на    каштанах,
І    черемха    біла      наче    сніг,
А    до    мене,    чомусь,      так    неждано,
Надвечір’я      стало    на  поріг.

Приспів

Осінь    мчить    на    конях,
Сивина    на    скронях,
Жовта    заметіль      навкруг      мете.
Незабутнє    літо,
Сонечком    зігріте,
В    серці    моїм    літо    золоте.

Пролетіли,    наче    мить    жадана,
Молоді    літа          як    не    було.
Ой  чого,    чого    ж    ,    чого    ж    так    дуже    рано,
Тепле    літо    стало    на    крило

Нагадають    клени    жовтим    листом,
Що    мине    усе,    на    жаль,    мине.
І    роки    мої,    немов    намистом,
В    позолоту    осінь    одягне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779748
дата надходження 01.03.2018
дата закладки 01.03.2018


Надія Башинська

РІДНА ШКОЛА

Сл.  та  муз.  Н.  Башинськоі
Аранжування  Б.  Попова


Нам  школа  відчиняє  всім  двері  щоранку.
До  неї  поспішає  Оленка  й  Романко,
Наталочка,  Сергійко,  Галинка  і  Андрій.
А  схожа  наша  школа  на  справжній  рій.

В  рідній  школі  ми  одна  сім'я.
Школо  рідна,  люблю  тебе  я!(2р.)

Тут  добре  разом  бути  у  будні  і  в  свято,
Навчаємось  дружити  і  світ  пізнавати.
Хороший  в  нас  директор,  багато  вчителів,
А  схожа  наша  школа  на  справжній  рій.

В  рідній  школі  ми  одна  сім'я.
Школо  рідна,  люблю  тебе  я!(2р.)

Нам  школа  відчиняє  всім  двері  щоранку.
До  неї  поспішає  Оленка  й  Романко,
Наталочка,  Сергійко,  Галинка  і  Андрій,
А  схожа  наша  школа  на  справжній  рій.

В  рідній  школі  ми  одна  сім'я.
Школо  рідна,  люблю  тебе  я!(2р.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776566
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 12.02.2018


палома

ЛІТАТИ, ЩОБ НЕ ВМЕРТИ

Пташа  сіреньке  –    у  долонях  теплих,
Надійних,  вірних,  тільки  замалих,
Щоб  вільно  розпростерти  крила  стерплі.
Великий  сенс  в  тих  помахах  простих.
Постійний  рух  –    з  народження  до  смерті  –  
Завжди  увись.  Літати,  щоб  не  вмерти!
                                     13  вересня  2017
                                     (с)  Валентина  Гуменюк

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775380
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 06.02.2018


Надія Башинська

РОЗСИПАЛАСЬ ЗОРЯМИ НІЧ

Розсипалась  зорями  ніч
і  сміхом  дзвінким,  десь  у  гаю.
торкаюсь  коханої  рук
і  ніжність  її  відчуваю.

Всміхається  місяць  ясний...
а  верби  купаються  в  річці.
На  березі  клен  молодий,
шепоче  щось  ніжно  смерічці.

Як  в  дзеркалі,  в  чистій  воді,
тепер  вже  все  небо  безкрає.
Чарівна,  ця  зоряна  ніч,
вже  в  хвилях  вогні  розсипає!

Торкаються  чари  її
тонких  струн  душі  й  мого  серця.
Доріжкою  срібною  міст
побіг  вже  із  річки  в  озерця.

І  ніжність  моя  через  край...
коханій  вона  передасться.
Бо  ж  світиться  зоряна  ніч,
дарує  закоханим  щастя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772815
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 23.01.2018


Евгений Познанский

ТЕРПИМОСТЬ

Мы  терпимы,  встречаясь  со  злом,
Тут  у  нас  очень  крепкие  нервы,
Злу  легко  оправданье    найдём
Если  только  не  мы  его  жертвы,

-  Он  убийца,    злодей,  живорез?
Так  ведь  в  детстве  его  обижали!
-Он  в  карман  к  государству  залез?
Так  другие  и  больше  украли!

Но  героев,  талантов,  Святых,
Видно  многим  терпеть  неприятно,
Мы  охотно  заметим  у  них
Даже  самые  мелкие  пятна.

Ходит  девушка  в  церковь  –  «ханжа,
Знаем,  знаем  такую  мы  веру,
А  не  ты  ли  шла  в  джинсах  вчера,
Прижималась  плечом  к  кавалеру!»

Добрый  парень  для  многих  –  слабак,
Или    маменькин  жалкий  сыночек,
И  ругая  его  так  и  сяк
Каждый  сам  стать  внушительней  хочет.

А  великим  -  так  просто  беда,
Ведь  над  ними  так  модно  глумиться,
Если  б  бюсты  могли  –  со  стыда
Были  б  рады  в  века  провалиться.

Что  за  странные  мысли  такие?
Но  сказав  так,  увы,  я  не  вру:
Современники,  люди,  родные!
Мы  должны  быть  терпимей  к  добру.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772773
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 23.01.2018


Ганна Верес

Спішу-несу до тебе я любов

Спішу-несу  до  тебе  я  любов,

Мій  Борисфене,  повноводий,  сивий,

З  часів,  коли  створив  тебе  Дажбог,

І  до  сьогодні  твій  потік  красивий.


Широка  й  вільна  в  тебе  течія,

Що  береги  навіки  поєднала;

І  правда  теж  –  одна  на  всіх  –  своя,

Топталась  ворогами  –  не  сконала.


Одне  в  нас  сонце  і  одна  земля,

Твої  ми  діти,  мати  Україно,

Нехай  нам  душі  горді    звеселя

Ця  водяна  глибока  серцевина.
18.02.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772604
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018


Надія Башинська

ЧАС НЕ ПИТАЄ НІ ПРО ЩО…

Час  не  питає  ні  про  що,
він  просто  йде...  а  він  минає.
Біжить,  летить,  дзвенить  завжди,  
свою  він  справу  добре  знає.

Час  не  питає  ні  про  що,  
він  просто  йде...  і  сонцем  сяє.
Весною  цвіт  рясний  несе,  
а  влітку  всіх  нас  зігріває.

Йому  на  місці  не  стоять...
як  пташці  -  уперед  летіти.
Не  зупиняється  й  на  мить,
йому  завжди  радіють  діти.

Вони  із  часом  в  ногу  йдуть,
так  рік  за  роком  підростають.
А  час  вже  листя  золотить,
знов  білі  віхоли  кружляють.

Час  не  питає  ні  про  що,
він  просто  йде...  а  він  минає.
А  хто  ми  в  цьому  часі  є?..
Це  кожен  сам  про  себе  знає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772533
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018


Ганна Верес

Рушник (Слова для пісні)

[u](Присвячую  своїй  мамі  Ходак  Феодосії  Іванівни).[/u]

Погляну  на  рушник,  що  мама  шила,
Вустами  до  узору  доторкнусь,
Так  за  життя  вона  й  не  відпочила,
Дитям  до  її  серця  пригорнусь.

«Літа  мої  твої  вже  доганяють,
І  доля  дивно  схожа  на  твою:
Ті  ж  колисанки  внуків  забавляють,
У  них  вплітаю  власну  таїну.

Матусю,  моя  мила,  рідна  ненько,
Уже  і  в  мене  коси  у  снігу.
Пробач,  –  промовлю  щиро  і  тихенько,  –
Тепер  я  знаю  слів  твоїх  вагу.»
17.01.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772434
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018


Олена Жежук

Її ім'я звучить неначе річка…

[b][color="#0416bf"][i]Її    ім'я    звучить  неначе  річка  –  
В  нім  стільки  світла,  сонця  і  тепла…
Жаги    найвища  нота  віковічна,
Де  світ  кружля  і  обертом  земля.

В  її  очах  сховались  дивні  зорі,
Душа  налита  сонцем  вщент  й  сповна.
Її    слова  гойдають  хвилі  в  морі,
З-під  вій    сміється  молода  весна.

І  розцвітають  соняхи  в  долонях,
А  за  спиною  крилами    вітри
Несуть    ім'я  те,  і  той  дивний  сонях…
У  ті  світи,  де  треба  ці  дари...
[/i][/color][/b]


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772441
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018


НАДЕЖДА М.

Заметіль…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=k6DXxH1lC_E[/youtube]


А  за  вікном  хурделиця  півнОчі,
Старанно  замітає  всі  сліди.
Сіріє,  та  не  хочуть  спати  очі,
Думки  все  відлітають  в  нікуди.

Чому  буває  так,  як  ти  не  хочеш?
Хіба  життя  -  це  тільки  боротьба?
І  це  питання  нерви  все  лоскоче...
Думок  до  ранку  ціла  вже  юрба.

І  все  я  розкладаю  по  поличках:
Не  можу  зрозуміти  все  ж  ніяк:
Чому  любов  буває  у  двох  лицях?
Невже  її  ціна  один  мідяк?

З  тобою  ми  не  бачились  ніколи.
Чому  ж  до  мене  ти  приходиш  в  сни?
І  від  питань  думки  стають  вже  кволі.
Такі  вони  нічні  думки  чудні.

Під  ранок  затихає  завірюха,
Ліхтар  теж  заспокоївся  на  мить..
А  я  чекаю  відповідь  послухать.
Чи  зможе  мені  хтось  все  пояснить?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772417
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018


Виктория - Р

Падолист

[b][i][color="#0000ff"]В  мені  нема  ні  крапельки  гордині,
Я  наче  в  осінь  жовтий  падолист...
Я  посміхаюсь  дуже  рідко  нині,
Але  в  душі  така,  як  і  колись...

Привітна,  щира  і  до  всіх  люб'язна,
До  кожної  людини  свій  підхід...
З  роками  стала  мудра  та  серйозна,
Таким  і  є  увесь  мій  родовід...

Але  бува  наперекір  усьому,
Сміюся  я,  ну  майже  до  плачУ...
Як  сонечко  яскраве  серед  грому,
У  світлі  мрії,  ніби  птах  лечу...
19  01  2018  р  
Вікторія  Р[/color]
[/i]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772262
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018


НАДЕЖДА М.

Зі сцени сходить треба вчасно…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vQUPb3x7WPc[/youtube]

Зі  сцени  сходить  треба  вчасно,
І  не  кажи,  що  ще  не  час.
Аплодисментів  вже  нерясно,
І  забувати  стали  нас.

Та  ми  надіємось,  все  ж  любим,
І  щоб  пом"якшить  гіркоту,
Свою  надію  все  ж  голубим,
Плекаєм  мрію,  та  не  ту.

Надія  тішить,  зігріває,
І  зводить  з  розуму  підчас.
Але  в  цей  час  ми  ще  не  знаєм:
Давно  забули  вже  про  нас.

І  десь  багаття  мрії  гасне,
І  ледве  блима  промінець,
Та  почуття,  що  так  прекрасне,
Згасить  не  зможе  вітерець...

Бо  ми  погане  все  забули,
І  пересіяли  зерно,
І  живемо  лиш  тим  минулим,
Хоч  й  не  повернеться  воно..











адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772182
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018


Надія Башинська

СРІБЛИТЬСЯ СНІГ… СВІТ СЯЄ БІЛИЗНОЮ!

Сріблиться  сніг...  світ  сяє  білизною,
і  лине  до  небес  церковний  дзвін.
В  Йорданських  водах  нині  освятився
Божий  Син!

Над  ним  в  безмежній  голубій  блакиті
тріпоче  голуб  білими  крильми.
То  зійшов  Дух...  весь  повен  благодаті,
до  Землі!

О  дай,  водице,  сили  душі  й  тілу,
щоб  всі  ми  в  мирі  й  злагоді  жили.
Щоб  Божою  любов'ю  освятились  
й  наші  дні...

Сріблиться  сніг...  світ  сяє  білизною,
і  лине  до  небес  церковний  дзвін.
В  Йорданських  водах  нині  освятився
Божий  Син!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772136
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018


Ганна Верес

Це істина

Лиш  зранена  душа  дива  творить    –
Цього  не  знала  й  я  ще  донедавна.
Вона  й  сильнішого  за  себе  збадьорить,
Й  на  подвиги  заради  інших  здатна.

Лиш  у  такій  душі  живуть  слова,
Народжені  у  вирі  дум-страждання,
Тоді  вона  то  плаче,  то  співа
Й  шедеври  виколисує  спонтанно.

Відомі  ій  і  смак  гіркий  біди,
І  трунок  ледь  п’янкий  із  вуст  любові.
Це  він  її  такою  народив,
Намічену    з  небес  великим  Богом.

Непросто  відшукати  ту  любов,
Котрій  під  силу  іншого  окрилить
І  відшукати  шлях  один  на  двох.
Цю  істину  і  я  в  собі  відкрила.
6.01.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772249
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018


Ганна Верес

Літа, мої літечка (Слова для пісні)

Літа,  мої  літечка  й  весни
У  даль  синьооку  летять,
Де  квітнуть  життя  перевесла,
Де  сріблом  зірки  миготять.

Стежинок  там  різних  багато,
Та  я  відшукаю  свою,
І  долю-пташину  крилату,
Й  даровану  небом  зорю.

Дзвенітиме  тиша  довкола,
Коли  я  долатиму  шлях,
Її  хай  не  зранять  ніколи
Жита  обгорілі  в  полях!
13.01.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772254
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018


Ганна Верес

А я така ще молода

Заколосилися    жита,
Заколосились.
А    я    така    ще    молода,
Прошу    про    милість:
Переписать      своє    життя    –  
Почати    знову,
Прожити    хочу    до    пуття
Й    веду    розмову:
Приспів:
–  А    я    така    ще    молода,

Гарна    і    пишна,

Ще    й    козаченько    виглядав,

Де    спіла    вишня.

Кохання    ми    пили    удвох    –

Наше    кохання,

Не    знали,    що    чека    обох

Гірке    зітхання.

Давно    вже    зібрані    жита,
Поля    німіють.
І    я    така    ще    молода
Жити    не    вмію.
Адже    кохання    і    життя    –    
То    різні    речі.
Його    до    самозабуття
Кохала    ввечір.

Приспів:        
–  А    я    така    ще    молода,
Гарна    і    пишна.
Вже    козаченько    не    сідав,
Де    була      вишня.
Кохання    випили    удвох
Тай    оп’яніли…
Почався    час    сумних    тривог    –  
Личко    змарніло.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771738
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 18.01.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.01.2018


Ганна Верес

Без любові змарніє світ


Загубилось  кохання  наше

На  життєвих  німих  стежках

І  ніхто  уже  нам  не  скаже,

Чом  та  ноша  була  тяжка.


Загубилося…  Плаче  осінь,

Бо  не  зна,  куди  забрело…

Чом  же  серце  болить  і  досі,

Як  любові  там  не  було?


Розійшлися  путі-дороги,

Лиш  у  дітях  лишився  слід,

А  у  нім  –  непроста  тривога:

Без  любові  змарніє  світ…
15.07.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770952
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 13.01.2018


Надія Башинська

ОЙ ДОЗВОЛЬТЕ, ПАНЕ, ПОКОЛЯДУВАТИ!

Ой  дозвольте,  пане,  поколядувати!
Щастя  побажаєм,  як  зайдем  до  хати.

Ось  ведем  Маланку,  танцюєм  на  ганку.
Василька  стрічайте,  ковбасу  давайте!

В  нашої  Маланки  щічки  червоненькі,
Бо  любить  Маланка  пироги  смачненькі!

В  нашого  Василька  чоботи  добротні.
Будемо  вам  вдячні,  як  дасте  по  сотні!

Циган  каже  "Мало"...  то  ж  давайте  й  сало.
Долари  та  євро  є  у  вас,  напевно!

Кізку  не  минайте,  м'ясечко  давайте.
Кланяємось  щиро  та  йдем  далі  з  миром!

ЩАСТЯ!  ЗДОРОВ'Я!  НА  УВЕСЬ  РІК!
ЩОБ  УСІМ  ЖИЛОСЯ  КРАЩЕ,  НІЖ  ТОРІК!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771104
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018


Фея Світла

Рідний край (Муз. В. Оха)

Велике  спасибі  за  музичний  супровід    і  допомогу  у  створенні  першої  пісні  Віктору  Охріменку  і  Олексі  Удайку.

Де  б  я  не  ходила,
не  бувала  я,
завжди  наймиліша
батьківська  земля.
Там,  де  батько  й  ненька,
і  моя  сім'я,
погляди  тепленькі,
жде  уся  рідня.

Приспів

Вернусь  домів,
де  б  шлях  не  вів.
Уклінно  стану  на  поріг.
До  тебе  йду,
де  цвіт  в  саду,
мій  краю  рідний,  оберіг.

Тут  хатина  тепла,
миле  все  довкруж…
І  пташині  співи
серед  мальв  і  руж.
Так  спокійно  серцю,
тішаться  думки,
мови  дорогої
жебонять  струмки.

Приспів.

Матінко  рідненька,
тату  любий  мій!
Вам  поклін  доземний
і  землі  святій.
Богу  помолюся  –
щиро  в  височінь,
миру  попрохаю
я  для  поколінь.

Приспів.


23.08.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771128
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018


євген уткін

У СЯЙВІ ЗОЛОТИХ ЗАГРАВ

У    надвечірньому  серпанку
День  весняний    вже  догорав  
У    сяйві  золотих  заграв,
Сюрчав  цвіркун  безперестанку
А  я  у    спогадах  витав

Туди  де    молодість  блукає.
В  дитинстві  топтаних  стежок.  
Приємних  згадок  ланцюжок  
Наразі  пам'ять  повертає  
З  минулого  мій  образок  

Де  перешіптуються  трави,
Дзвін  малиновий  із  гори
Де  чорнобривці  у  дворі
Де  солов’ї  у    дві  октави  
Витьохкують    аж  до  зорі

Туди  де  дивний  передзвін
Лунає  в  росах  кришталевих.
Де  розмаїття  лук  травневих.
Де    лине    тихий  відгомін
З  ошатних,  ніжних  горобин.

Цінуймо  ж    Божий  дар  життя!
Бо  тільки  раз  воно  дається  
І  вже  минуле  не  вернеться.
Не  допоможе  й  каяття.
Цінуймо  ж  ,  Божий  дар  життя!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771180
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018


Виктория - Р

Ни капли не тая…

[b][i][color="#ff00d9"]А  этот  мир  порой  так  тесен,
Я  убедилась  в  том  сполна.
Пишу  стихи  и  тексты  песен,
Все  чувства  в  строки  спеленав...

Стихи  приходят  так  спонтанно,
Снежинки  за  окном  кружат...
Вам  покажусь  я  крайне  странной,
Но  мысли  шепчет  мне  душа...

И  не  смотря  на  все  волненья,
Интриги,  склоки  бытия...
Черпаю  всюду  вдохновенье,
От  Вас  ни  капли  не  тая...
07  01  2018  г  
Виктория  Р  [/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770296
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 08.01.2018


КВолынский

Незаметно

Незаметно  подкралось  зимовье…
Серебром  разлилось  на  висках,
И  прошедшее…  с  болью,  с  тоскою,
На  бумагу  ложится  в  стихах.

Не  вернуть,  неуёмных  желаний,
Не  забыть  перечёркнутых  дней,
Ожиданье  страстей  и  страданий,
Во  глубокой  печали  моей.

Помню,    жадно    желал  окунуться
В  передряги  морской  суеты  –  
За  штурвалом  судьбе  улыбнуться  –  
Всё  мелькало…причалы,  порты.

Всё  прошло,  нет  нужды  торопиться,
И  потерь  непознанных,  не  жаль,
Предназначенным….  в  море  влюбиться  –  
Возлюбите  тоску  и  печаль!

Сколько  лет  промелькнуло  напрасно
Средь  друзей  поражённых  мечтой,
Среди  волн  и  погоды,  ужасной,
Упивался  стихией  морской…

И  не  думал,  не  верил,  не  снилось,
Что  способен  опять  воздыхать,
Снизошёл…  к  капитану,  на  милость,
Выдал  крылья,  чтоб  смог  полетать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770307
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 08.01.2018


Світлана Моренець

НЕСПОДІВАНО – ПРО ЛЮБОВ

Чийсь  кришталевий  сміх,  злетівши  лунко,
торкнувся  задрімалої  струни,
і  теплий  спогад,  ніжним  поцілунком,
збудив  щасливі  миті  давнини,

піднявши  вітерцем  листки  обпалі,
розворушивши  пласт  прожитих  літ.
А  там  –  весна!  Ми,  юні  та  зухвалі,
мов  первоцвіти,  пробивали  лід  

всіх  перешкод.  І  прагнули  кохання,
жагучого  і  –  щоб  на  все  життя!
Хтось  витяг  козир,  інші  –  сподівання,
а  то  й  розчарування,  каяття.

Мов  кадри  із  кіно,  перед  очима
пора  найщасливіша  протекла.
А  скільки  пронесли  ми  за  плечима
ударів  долі,  втрат  і  скалок  скла!

Кохання  –  справжнє  –  то  лише  із  Неба.
Його,  немов  квітник,    від  комашні
чи  заморозків  захищати  треба,
щоб  не  засох  в  буденній  метушні.

Душевний  трепет,  потягу  магічність,
п'янлива  ейфорія  двох  сердець,
нажаль,  –  не  назавжди,  недовговічні,
і  тут  безсилі  маг  ачи  мудрець.

Розсиплеться  крихке  в  космічний  порох,
освітить  душу,  мов  комети  слід,
тай  промине.  І  хтось  піде  як  ворог.
А  істинне  –  то  на  багато  літ.

Любов,  глибока,  спаює  в  єдине,  –
в  міцний  волоський  чи  морський*  горіх.
Візьміть  в  них  половинку  –  й  друга  згине.
Там  –  спільний  кровообіг,  щастя  й  гріх,

комфортність  в  щільній  сфері.  Дум  дотичність
чи  протилежність?  Сварки?  –  Буде  все!
Та  незбагненний  потяг  –  магнетичність  –
у  безвість  всі  незгоди  віднесе.

Не  згасне  ніжність  й  лагідність  юнацька
там,  де  шанують  інтереси  всіх.
...Такі  думки  навіялись  зненацька
під  чийсь  щасливий  кришталевий  сміх.


                         *  Морський  горіх  –  коко-де-мер  –  морський  кокос,
рідкісний  гігантський  (до  20  кг.)  дводольний  горіх,
що  росте  лиш  на  Сейшелах.

                         2.11.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758405
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 06.01.2018


@NN@

Передсвяткове прохання…

Хори-дзвіночки
Сини  і  дочки,
Тобі  Вкраїно
Свято  готують.
Ангели  линуть,
Небеса  чують.
Сина  і  Матір  
В  Різдві  віншують...
Дай  Боже  щастя,
Дай  Боже  миру,
Прозри  нещасних,
Сховай  сокиру
Розбрату  й  воєн.
Рани  Христові
Всеньким  народом
Будемо  гоїть.
Хай  *чорні  круки*  
Змовкнуть  на  сході.
Засій  нам  радість
В  кожній  господі.
Дай  Боже  щастя,
Дай  миру,  Боже,
В  СвятВечір  людям
Плакать  не  гоже.
Хори  дзвіночків  
Чути  усюди.
Божого  Сина  
Віншуйте  люди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769798
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 06.01.2018


НАДЕЖДА М.

Різдво Христове

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6hlm5u239bw[/youtube]


Опустивсь  на  землю  вечір,
Світле  сяйво  розлилось.
І  дорослим,  і  малечі
По  всім  хатам  розійшлось.

Зайшов  Вечір  ось  до  хати,
Подививсь  -  багатий    стіл.
Гостей  можуть  тут  стрічати:
Є  тут  хліб  святий  і  сіль.

І  усміхнений  господар,
Повна  хата  тут  дітей.
Знать,  хазяїн  цей  не    ледар,
І  усмішка  до  гостей.

На  столі  всього  вдостатку:
Пироги,  кутя,  вино.
Чепурив  до  свят  кімнатку,
Вигляда  гостей  в  вікно.

А  надворі  сніг  лапатий,
Подарунок  цей  до  свят.
Хай  щастить  оцім  всім  в  хаті.
Кожен  святу  дуже  рад...

Бачить,  в  хаті  люди  добрі.
У  сім"ї  цій  завжди  лад.
Зарожевився  вже  обрій...
То  ж  піду  до  інших  хат...
______________________-

Друзі  мої!  Вітаю  вас  всіх  з  Різдвом  Христовим..
Будьте  щасливими  і  здоровими.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769919
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 06.01.2018


Анатолій В.

Не смій відпускати…

Щось  тисне  у  грудях...  Це,  мабуть,  задавнена  осінь...  
Летять  і  курличуть  і  досі  в  мені  журавлі...
 І  сни,  мої  мрії,  життєвого  справдження  просять...  
З  димами  від  листя  пустити  б  у  небо  жалі!..

Зима  загубилась  між  тугою  осені  й  небом,  
Бурмоситься  хмарами;  снігу  нема  і  нема...  
Боюся,  в  душі  визріває  нагальна  потреба,  
Щоб  там  замість  осені  вкрила  все  снігом  зима.

Невже  я  засну,  у  зимову  впаду  летаргію?  Мені  ж  в  моїй  осені  тепло  й  комфортно  було!  
Там  клин  журавлиний  курликанням  кликав  надію...  
Не  хочу,  щоб  душу  у  білі  сніги  замело!

Живи  в  мені,  осене!  Що  нам  з  тобою  ділити?  
Не  тисни  на  груди  словами  несправджених  мрій.  
Ми  будемо  жити,  кохати  і  в  небо  летіти...  З  душі  журавлів  забирати  у  мене  не  смій!

Не  смій  відпускати!  Не  смій  відпускати  у  вирій!  
Вони  ж  не  курличуть  без  мене,  без  мене  німі!..  
І  всі  мої  мрії  в  життєвому  сірому  вирі
 Не  смій  відпускати  з  душі  на  поталу  зимі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766496
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 06.01.2018


Надія Башинська

СИН БОЖИЙ НАРОДИВСЯ… УВЕСЬ СВІТ ЗВЕСЕЛИВСЯ!

Син  Божий  народився...  Увесь  світ  звеселився!

У  яскині  пахне  сіном,  Божа  мати  тут  із  сином.
Колисає  мати  сина,  це  є  Божая  дитина.

Син  Божий  народився...  Увесь  світ  звеселився!

Ой  щаслива  Божа  мати...  Біля  світлого  дитяти
ясні  Ангели  співають,  з  Днем  народження  вітають.

Син  Божий  народився...  Увесь  світ  звеселився!

Пастушки  малі  з  ягнятком  прийшли  й  тішаться  дитятком.
Ладан,  золото  і  миро  три  царі  дарують  щиро.

Син  Божий  народився...  Увесь  світ  звеселився!

Ой  радіймо,  добрі  люди,  буде  правдонька  повсюди.
Бо  прийшла  Божа  дитина,  щоб  щаслива  стала  днина!

Син  Божий  народився...  Увесь  світ  звеселився!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769964
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 06.01.2018


Наталя Данилюк

Таїнство

Ця  летка  монохромна  зима,  
більше  схожа  на  провесінь,
сиве  пір’я  торішнє  висмикує,  
ніби  сова…
Поки  крутиться  світ,  
наче  білка  
в  шаленому  колесі,
поміж  роком  Новим  
і  магічним  світанком  Різдва,

Ти  не  знаєш,  
як  втримати  темп,  
не  зійти  із  дистанції,
Не  розсипатись  в  цій  
галасливій  хиткій  суєті,
де,  здавалося  б,  
люди  звучать  
у  єдиній  вібрації,
тільки  в  тебе  всередині  
звуки  і  ритми  не  ті.

Бо,  впіймавши  із  космосу  хвилю  
на  гребені  вічності,
ти  пускаєш  галуззя  у  небо,  
а  корінь  –  углиб,
і  натхненна  душа  
вислизає  
за  межі  публічності,
і  черпає  з  галактики  
кожне  зітхання  чи  схлип.  

І  відрадно,  що  тут,  
між  примарних  ілюзій  
і  смертності,
де  так  мало  відведено  часу  
на  добрі  дива,
навіть  ти  
відчуваєш  
малесеньку  частку  причетності
до  великого  таїнства  –  
світлого  свята  Різдва!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769585
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 05.01.2018


Протоієрей Роман

Садок дитячий

Кожна  людина  –  це  чиясь  дитина,
Чи  то  заможна,  чи  то  сиротина,
А  всі  по  Духу  ми  є  діти  Божі,
Хоча  будуєм  стіни  й  огорожі.

Похмуро  один  одного  минаєм,
Про  усмішку  дитячу  забуваєм,
Хоча  весь  Рай,  за  яким  серце  плаче,
Є  не  що  інше,  як  садок  дитячий!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768757
дата надходження 30.12.2017
дата закладки 01.01.2018


НАДЕЖДА М.

Старий рік минає…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GzObM18W4dI[/youtube]


Старий  рік  на  порозі.
Залишився  лиш  крок.
Чомусь  серце  в  тривозі:
Закінчився  твій  строк.

Що  сказать  на  прощання?
Жаль,  що  ти  постарів.
Відчуваю  зітхання...
Ти  годив,  як  умів.

Дарував  мені  друзів,
А  когось  забирав.
Ти  тримав  у  напрузі,
Та  про  це  ти  не  знав.

Твої  місячні  ночі,
Довгі  дні  без  тепла.
Часто  плакали  очі.
Все  з  тобою  пройшла.

Що  тобі  докоряти?
Не  твоя  тут  вина.
Ти  багато  зміг  дати...
Жаль,  що  й  досі  війна!

СТАРИЙ  РІК,  ДО  ПОБАЧЕННЯ.
Тобі  вдячна  за  все!
Всіх  прошу  я  пробачення.
Хай  нас  БОГ  всіх  спасе!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768771
дата надходження 30.12.2017
дата закладки 30.12.2017


Ганна Верес

Я подарую мамі /Сл. для пісні/

Я  подарую  мамі  квіти,
Хай  очі  в  неї  зацвітуть,
Бо  найрідніші  вони  в  світі
І  поруч  все  життя  ідуть.
Приспів:
І  вже  ніколи  не  втомлюся

Життя  закони  прославлять:

Немає  діток  без  матусі

Небес  нема  без  журавля.

Я  подарую  мамі  ласку,
Хай  усміхнеться  вона  знов.
Матусі  посмішка  –  не  маска  –
Свята  то  мамина  любов.
Приспів.
І  вже  ніколи  не  втомлюся

Життя  закони  прославлять:

Немає  діток  без  матусі

Небес  нема  без  журавля.


Я  подарую  мамі  вечір,
Такий  потрібен  для  обох,
А  обніму  її  за  плечі,
То  щастя  будем  пити  вдвох.

Приспів.
І  вже  ніколи  не  втомлюся

Життя  закони  прославлять:

Немає  діток  без  матусі

Небес  нема  без  журавля.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768822
дата надходження 30.12.2017
дата закладки 30.12.2017


Вадим Димофф

Ми - паралельні колії життя…

Ми  -  паралельні  колії  життя.
І  кожен  з  нас  чекає  на  свій  потяг.
Між  нами  -  кілометри  забуття,
І  пам'яті  старої  зимний  протяг.

Ніхто  не  знає  на  який  перон
Прибуде  зустріч,  на  який  -  розлука...
Так,  ніби  ми  потрапили  в  полон
Маршрутів  долі.  І  не  чути  стуку

Дзвінких  коліс,що  мчать  когось  кудись,
Забувши  графік,  і  про  час  забувши.
Хоч  напрямок  єдиний  їм  -  наскрізь,
У  леті  світу  миттю  промайнувши.

Ми  -  паралельні  колії  життя.
І  кожен  з  нас  на  потяг  свій  чекає...
Та  буде  день,коли  із  забуття
Хтось  оголосить:  "Щастя  -  прибуває!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759090
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 29.12.2017


Наталя Данилюк

Є такі дні…

Вранішня  мла,  мов  кефір,  прохолодна  й  густа,
Краплі  загуслі,  як  бісер,  срібляться  на  сходах…
Є  такі  дні,  коли  слово  вмерзає  в  гортань,
Міцно  стискає  за  горло,  спираючи  подих.

І  ні  ковтнути,  ні  вирвати  з  себе  клубок,
Не  розімкнути  зненацька  це  замкнуте  коло!..
Поки  планета  Земля  робить  звичний  виток,
Ти  випадаєш  з  реалій  і  стишуєш  голос.

Ти  намагаєшся  скласти  докупи  свій  день
З  крихітних  дивних  відрізків,  з  мозаїки  митей,
Поки  над  хмарами  віхолу  грудень  пряде,
Поки  вікно  твого  серця  од  світу  закрите.

І  не  важливо,  що  кілька  худих  сторінок
В  календарі  залишилось  до  року  Нового…
Є  такі  дні,  коли  робиш  невпевнено  крок
І  розумієш,  що  тут,  між  людей  і  зірок,
Можна  в  житті  покладатися  тільки  на  Бога.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768358
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 28.12.2017


Евгений Познанский

ПТИЦА В ПОДЗЕМЕЛЬЕ

Как    попал  он  в  эти  лабиринты,  
Чем  в  метро    был  голубь  привлечён,
Но  теперь,  ведом  одним  инстинктом,
А  дорогу  в  небо  ищет  он.

Голубок  не  мечется,  не  бьётся,
Не  летит  с  испугу  на  букет,
А  несётся  в  даль  по  коридору,
В  тот  конец,  где    точно  виден  свет.

И  не  свет  от  ламп  или  рекламы,  
Настоящий  солнечный  поток,
Только  б  он  под  потолком  упрямым,
О  плафоны  крылья  не  обжёг.

Целеустремлён  и  дивно  лёгок,
Хрупок  удивительно  здесь  он,
Только  бы    таким  и  был  он  дальше,  
Только  б  не  разбился  о  бетон.

Пусть  прекрасны  птицы  на  просторе,
В  вышине,  где  небо  их  зовёт,
Но  в  бетонном,  страшном  коридоре,
Просто  душу  рвёт  такой  полёт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749096
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 28.12.2017


Світлана Моренець

ЩО РІК ПРИЙДЕШНІЙ НАМ ГОТУЄ?

Прийдешній  рік  –  що  він  готує,
які  дари,  події,  дати
назавжди  пам'ять  зафіксує?  –
нам  наперед  не  розгадати.
В  нім  кожен  день,  як  нота  гами,
шляхи,  що  нам  долать  по  кроку.
Окремі  пазли  з  амальгами
складуться  у  картину  року,
що  тим  яскравіше  цвістиме
під  милозвуччя  чистих  терцій,
чим  більше  кожен  з  нас  нестиме
любові,  миру  й  Бога  в  серці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768322
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 27.12.2017


Світлана Моренець

ПІСЛЯМОВА ДО КАЛЕНДАРЯ

Злетіла  мить,  як  Хронос  педантично
пробив  finita  року,  а  Звіздар,
прорікши    долю  світові,  містично
в  архів  небес  відправив  календар.

Та  ми  ще  довго  будемо  бродити
по  карті  дорогих  нам  дат,  подій
з  бажаннями  відчути,  відродити
солодкі  миті  здійснених  надій.

Не  раз  душа  від  гіркоти  утрати
впадатиме  в  полон  журби  й  жалів,
нерідко  серце  буде  завмирати
при  згадці  ніжних  і  жаданих  слів.

Що  ж,  рік  –  як  рік.  Було  в  нім  світле  й  чорне,
та  він  не  заслужив  на  забуття,
бо  кожному  приніс  щось  неповторне:
прозріння,  щастя,  радість,  каяття,

все,  що  не  змеле  в  пил  буденне  жорно  –
емоцій  вир,  високі  почуття...
Тож  календар  –  не  цифри  ілюзорні,
в  нім  щедрий  дар  від  Бога  –  РІК    ЖИТТЯ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768048
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 26.12.2017


Ярослав К.

Новый день начинать со стихов

             (или  "Засыпай  на  моём  плече"  продолжение)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761890


...А  свеча  догорит  и  потухнет,
Очертания  лиц  не  видны...
Я  усядусь  с  блокнотом  на  кухне,
Ну  а  ты  пересматривай  сны...

На  часах  далеко  за  двенадцать...
Задремала  на  тучке  луна...
Ей,  наверное,  тоже  сны  снятся  -
Улыбается  мирно  она...

И  когда  зорька  выключит  звёзды,
Пропоют  о  своём  петухи,
Я  пойму,  что...  ложиться-то  поздно,
И  всё  время  ушло  на  стихи...

На  работу  пора,  да  и  ладно,
Но  зато  стих  на  утро  готов.
Ведь  тебе,  я  надеюсь,  приятно
Новый  день  начинать  со  стихов...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768211
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 26.12.2017


Шостацька Людмила

ДРУЗЯМ ІЗ КЛУБУ ПОЕЗІЇ

                                                               Я  з  Вами  навчилась  літати.
                                                               Зізнаюсь:    я  Вас  всіх  люблю.
                                               Тримаю  за  руки  всі  дати
                                                               І  думку  миттєво  ловлю.

                                                                 Я  знаю  усіх  і  без  фото.
                                                                 Красу  пізнаю  з  Ваших  слів.
                                                 Читаю  в  рядках  Ваших  ноти,
                                                                 Мені  до  душі  їхній  спів.

                                                                 Мандрую  із  Вами  по  світу,
                                                                 Я  з  Вами  сміюся  і  плачу
                                                                 І  дуже  чекаю  привіту
                                                                 Від  тих,  кого  довго  не  бачу.

                                                                 Нехай  в  Вас  народяться  книги,
                                                                 Бо  Музи  ж  на  чай  ходять  в  дім.
                                                                 Та  будуть  успішними  ринги
                                                                 На  всіх  поєдинках  із  рим.

                                                                 Нехай  Вас  кохають  ще  більше.
                                                                 І  буде  все  в  домі  гаразд.
                                                                 Заповняться  щастям  всі  ніші
                                                                 В  серцях,  від  улюблених  фраз.
                                     

                                                                   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767853
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 24.12.2017


Олена Жежук

Пухнаста ніжність

А  у  долоні  падав-падав  сніг…
Пухкий,  лапатий,  різнокольоровий.
І  я,  немов  царівна  срібних  снів,
Роздмухую  пушинки    пурпурові.

Нехай  кругом  по-білому  мете  -  
Мені  ж  пасує  ця  прекрасна  сніжність…
Хай  спить  земля  -    та  у  душі  росте
Й  гойдається  на  віях  срібна  ніжність.

Так  ось  яка  ти,  Радосте  моя!
Так  ось  які  солодкі  миті  Щастя!
О  мить!  Спинися  на  моїх  вустах  –
Цілуй  до  згуби,  ніжносте  пухнаста.      


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767720
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 23.12.2017


Микола Карпець))

З Різдвом Христовим

[img]http://mykola.at.ua/_ph/8/539584469.jpg[/img]
[b]«З  Різдвом  Христовим»  [/b]

Замітає  провулки  порошею
Це  Різдво  вже  приходить  до  нас
Я  бажаю  Вам  тільки  хорошого!
На  життя  все,  не  тільки  на  час

Я  бажаю  Вам  тільки  прекрасного
І  сьогодні,  і  завтра  –  завждИ!
Ну  а  неба  –  лишень  тільки  ясного
І  ні  краплі  в  житті  щоб  біди

Що  задумали  -  все  щоб  збулося
Урожайним  щоб  був  новий  рік
Колосилося  в  полі  колосся
Щоб  щасливо  проходив  ваш  вік

Світ  побачило  Боже  маля
Так  як  суть  у  Христа  -  двоєдина
Народився  і  Бог  і  людина
І  зійшла  в  Віфлеємі  зоря

Він  з’явився  забрати  гріхи
Щоб  без  горя  жив  ввесь  білий  світ
І  продовжився  кожного  рід
Де  у  щасті  ростуть  дітлахи
Нам  на  радість  багато  ще  літ
*25.12.15*  ©  М.К.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767137
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Кружляють двоє у зимовім вальсі

Кружляють  двоє  у  зимовім  вальсі,
І  пухом  лебединим  сніг  летить,
А  ніжний  на  морозі  дотик  пальців
Любов*ю  зігріває  щастя  мить.

І  грудень-чудодій  чаклує  вміло,
Під  сонцем  сяйво  свічада  льоду.
Лягло  сніжинок  філігранне  тіло,
І  скрізь  сріблиться  казкова  врода.

Кружляють  двоє  в  лебединім  танці.
У  холод  гарячіші  почуття.
Зажевріли  калинові  рум*янці,
Палка  любов,  мов  музика  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767148
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017


yaguarondi

Я Люблю

Адвокат,  що  живе  в  мені  –  
Мудра  й  виважена  людина
І  тебе,  коханий,  єдиний,  
Захищає-тримає-возносить,    
Суддям  впевнено  вказує:  «Досить,  
Відпустіть  його  достроково  
Під  моє  чесне  адвокатське  слово»

Але  кат,  що  живе  в  мені,  -
Ненавидить  тебе  і  гарчить,  
Він  сокиру  жбурляє  шалено:  «Карати!»
Він  очима  в  проріззя  волає  :  «До  страти!»  
Слини  піною  бризкає  в  чорний  клобук,  
Морщить  лоб,
Він  не  зна,  що  придумати,  як  тебе  кинуть  за  грати,
Він  інтриги  плете,  ніби  сітку  павук,
А  в  кишені  тримає  цукерочку,  щоб  
Засіяли  мов  сонечко
Очі  сумні,  
Перелякані
Тихої  дівчинки,  
Що  сховалася  в  серці  моїм
Десь  на  дні…  

Але  та,  що  живе  в  мені,
Щира  діва-любов,  
Що  розштормлює  кров,  
Стелить  килим-дорогу  в  раю
В  очі  вдячно  дивиться  адвокату,
Гладить  руку  терпляче  скаженому  кату,
До  чола  його  тулить  долоню  гарячу  свою:
«Не  рятуй  мене  від  вогню,
Спопелить  нехай  серце  моє,
Я  Люблю…»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738833
дата надходження 22.06.2017
дата закладки 20.12.2017


yaguarondi

До тебе

Заважає  вітер  стрічі,  дме  у  вічі.
Я  -  з  метіллю  повз  уламки  сніжних  за́мків,  
Льодяних  містків  -  крізь  холод  -  до  усміхнених  очей.
Ти  –  мій  найлютіший  голод,  найтепліший  між  людей.

Чом  дюшесово  словами  й  тертохрінно  на  душі?
І  чому  спішать  до  тебе  мої  лагідні  вірші?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766300
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 20.12.2017


Валентин Довбиш

НАБОЛІЛЕ


Киньте  місто  і  хаос  -  поїдьте  в  село,
Там  за  безцінь  руйнуються  хати,
І  цілюще  повітря  крилом,  як  веслом,  
Розтинає  лелека  строкатий.

Смичуть  гуси  за  чуб  молоді  спориші,  
Барвить  літо  в  червінь  полуниці,
Ген  за  верби-кущі,  як  відрада  душі,
Річка  піниться,  грає,  іскриться.

Чорну  одіж  свою  із  легкого  плеча
Кине  ніч.  І  розляжеться  спокій.
Зависають  у  тиші  і  довго  звучать
Чиїсь  дальні  неспішливі  кроки.

І  як  в  доброму  сні  стане  принцом  жебрак
На  землі,  що  ясна  й  первозданна,
Пахне  медом  вода  із  простого  відра,
Із  простої  криниці  -  не  з  крану.

А  коли  по  садах  об  осінній  порі
Млосно  мружаться  яблука  й  сливи,  
Запитання  бринить:  який  дурень  прорік,
Що  не  має  село  перспективи?!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767068
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017


Надія Башинська

НОВИЙ РІК!

Новий  рік!  Новий  рік!  Вже  ступив  на  поріг.
Добрий.  Привітний.
Новий  рік!  Новий  рік!  Так  багато  доріг
Пройшов  у  день  цей  світлий.

         А  в  нього  вишиванка,  зорями  розшита.
         І  усмішка  ясна!
         А  в  долонях  зерна  золотого  жита.
         Радіє  їм  вся  земля!
 
Новий  рік!  Новий  рік!  Розсипає  скрізь  сміх.
Завжди  є  щирим.
Новий  рік!  Новий  рік!  Нехай  буде  для  всіх
І  мирним,  і  щасливим!

         А  в  нього  вишиванка,  зорями  розшита.
         І  усмішка  ясна!
         А  в  долонях  зерна  золотого  жита.
         Радіє  їм  вся  земля!

Славить  Бога  завжди  скрізь  на  нашій  землі  
Кожна  родина.
То  ж  колядки  дзвінкі  з  Новим  роком  ясним
Співає  Україна!

       Сійся...  Родися...  
       Жито-пшениця!
       На  радість      всім.
       Щастя  іде  в  кожен  дім!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766629
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 19.12.2017


Шостацька Людмила

СОН У НОВОРІЧНУ НІЧ

                                                             Наснилась  Новорічна  ніч,
                                                             Така  весела  і  казкова,
                                                             У  миготінні  дивних  свіч  
                                                             Для  нас  була  не  випадкова.

                                                             Від  голубих  ялин  –  парфум,
                                                             Шампанське,  іскри  наче  зорі.
                                                             Із  східним  присмаком  лукум,
                                                             А  ми  –  немов  святі  в  соборі.

                                                             Мов  промінь  сонця  –  дотик  рук,
                                                             Твій  погляд,  наче  подих  льону,
                                                             Без  жодних  натяків  розлук
                                                             І  без  претензій  на  корону.

                                                             Утік  подалі  від  гріха,
                                                             Злякався  сон  такого  щастя.
                                                             Лиш  місяць  –  в  ролі  пастуха
                                                             Й  самотня  ніч  і  зір  причастя.

                                                               Та  ж  сама  молода  душа,
                                                               Парфум  той  самий  від  ялини,
                                                               Рядки  із  нового  вірша
                                                               Й  журлива  пісня  хуртовини.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766712
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 19.12.2017


Евгений Познанский

ПРОПАЖА (из чудес Святого Николая)

Разбросаны  вещи,  мобилка,  салфетки,
Рыдала  девчушка  одна      на  кушетке.
Как  всё  было  классно!  На  прошлой  неделе,
Подружки  работу  найти  ей  сумели.
В  vip-клинику,  взяли  её  медсестрой,
Зато  обещали  оклад  неплохой,
Побольше  того,  что  даёт  институт
Сотрудникам  лучшим  за  долгий  их  труд.  
Клиенты  тут  очень  крутые  персоны,
Из  тех,  у  кого  на  счетах  миллионы.
И  всё  хорошо  вроде  было  сначала,
Она  там  всео6щей  любимицей  стала.
Но  тем  самым  утром    в  большом    коридоре
И  встретилось  ей  настоящее  горе.  
Идёт  по  упругому  ворсу  ковра
Алмазов,  браслетов  и  плоти  гора.
Кто  муж?  Депутат?  Или  «авторитет»  ?
По  совести  даже  и  разницы  нет.  
Сев  в  кресло  у  двери  резной  кабинета
Причёску  поправила  модница  эта,
Поправила  толстый,  роскошный  браслет
И  царственно  важно  прошла  в  кабинет.
Ушла  медсестричка    к  себе  по  делам,
Но  вскоре  послышался    дьявольский  гам!
«Мобилка  и  сумка  остались  на  кресле  
Где  деньги?!  Они  были  в  сумки  на  месте!
Тут  ваша  девчонка  одна  пробегала!
Она,  конечно,  себе  их  забрала!
Пытались  её  успокоить  врачи
Но  важная    гостья  свирепо  кричит,
Она  была  гневом  до  края    полна!
«Она  взяла  деньги!  И  только  она!
А  нет  –  за  неё  заплатите  мне  сами!
Но  завтра  мы  с  мужем  придём  за  деньгами!»
Понятно,  с  работы  придется  уйти
Но  надо  ещё  ей  и  деньги  найти!
Кто  б  их  не  украл,  а  платить  нужно  ей!
И  нету  защиты  от  этих  людей.
И  что  тогда  будет  так  страшно  сказать.
Хоть  с  крыши  бросайся,  но  жаль  умирать.
И  плачет  она    точно  в  детстве,  негромко,
А  рядом  на  стенке    сверкает  иконка,
Повешена  кем-  то  из  старых  врачей,
Святой  Николай  нарисован  на  ней.

И  вот  ни  единой  молитвы  не  зная
Упала  она  пред  Святым  Николаем
«Пожалуйста,  просит  она,  защити,
Ну  как    я  могу    эти  деньги  найти!
Ведь  я  их  не  крала,  ведь  ты  это  знаешь»
И  снова  по  детски  девчонка  рыдает.
Сквозь  слёзы  ей  виден  лишь  блеск  позолоты
Но  легче  уже  на  душе,  отчего  то
Она  отирать  стала  слёзы  рукой,
Увидела,  стал  перед  ней  сам  Святой.
И  так  говорит  ей  Святой  Николай:
«Утешься,  родная,  так  зря  не  рыдай.
Найдётся  пропажа.  Забудь  своё  горе.
Господь  Милосерден»  сказал  Чудотворец.
«Не  плачь»  повторил  и  исчез  тут  же  он.
Проснулась  бедняжка.  Увы,  это  сон.
Висит  образок,  как  всегда,  на    стене,
А  деньги  придётся  искать  не  во  сне.
Но  тут  в  её  двери  раздался  лишь  стук,
И  слышны  веселые  крики  подруг:
Вошел  сам  хозяин:  «Ну,  ты  спасена!
Сейчас  только  что  позвонила  она,
Нашла  дама  деньги,  в  машине  забыла!
А  здесь  нам  такой  то    скандал  закатила!
Да  что  же  с  тобою,  ты  хнычешь  опять?
Тут  надо  не  плакать,  пора  танцевать!»
Но  девушка,  слезы  от  счастья  роняя,
Святителя  славит,  теперь,    Николая!
18  декабря  2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766936
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 19.12.2017


Ганна Верес

Хочу інше життя розпочать


Біла  паморозь  коси  накрила    –

То  є  віку  і  долі  печать,

Ще  несуть  мене  віддано  крила,

Хочу  ж  інше  життя  розпочать.

Я  літа  на  свій  досвід  помножу,

У  слова-оксамит  загорну,

В  кожну  душу  зайду-потривожу,

Найніжнішу  струну  віднайду.

Намалюю  не  стежку  –  дорогу

І  для  себе,  й  народу  свого,

Розділю  з  ним  і  біди,  й  тривоги,

Не  розтрачу  сумління  мого.

Не  злякає  в  путі  хай  пороша,

Ані  грози,  ні  сильні  вітри,

Не  купляється  доля  за  гроші    –

Тож  душі  мені  це  не  ятрить.

Лиш  зусиллями  власними  можна

Україну  із  прірви  піднять

І  життя,  європейське,  заможне,

На  землі,  на  своїй  збудувать!
13.11.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766865
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 19.12.2017


Олена Жежук

Місячне есе

[b][color="#0004ff"][i]О  цей  солодкий  трунок    вечорів...  
Мов  музика  найглибшої  печалі,
Мов  стиглий  сум  найпершої  зорі,  
Мов  вічний  код  на  місячнім  мангалі.

Цей  зимній  вечір  –  місячне  есе,
Найтонший  щем  ввірвався  в  безголосся.
Сезон  самотності…    а,  власне,  це  й  усе…
Лягає    тиша
                                     на  моє
                                                   волосся...[b][/b][/i][/color]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766593
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 18.12.2017


Елена Марс

Любить - вопреки всему

Любить  -  вопреки  всему...  подогнав  года...
Любить  -  вопреки  всему  -  будто  вспять  вода...
Умолк  бы  лишь  этот  голос  внутри  меня:
"За  счастье  не  отменялась  ещё  пеня..."

Я  знаю  -  каким  бывает  порой  тариф...
Ведь  счастье,  без  чьей-то  боли  душевной,  -  миф.
"Ах,  милая,  ты  признаться  себе  изволь:
Способна  ли  в  чьём-то  сердце  посеять  боль?"

А  чувства  во  мне  растут,  как  огонь  зари  -
Всему  вопреки!  ...  Как  не  слышать  себя  -  внутри?
Ни  разум,  ни  сердце  не  просто  в  себе  заткнуть.
...  Какой  мне  судьба  избрала  на  завтра  путь?..

И  разум,  и  сердце  окутал  туман  седой...
Мой  Праведный  Боже!  Полажу  ли  я  с  собой?  
...  Любить  вопреки  всему  -  как  на  кромке  льда...
Влюбляются  люди,  Господи,  иногда.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766452
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 17.12.2017


Ганна Верес

Бути жінкою

Бути  жінкою  –
Стати  зіркою,
А  ще  ненькою
Для  маленького
І  коханою
Для  коханого,
Серцю  звабою
Полум’яною,
Господинею,  
Не  гординею,
Честі  й  вірності
Берегинею.

Бути  жінкою  –
Стати  квіткою,
Що,  коли  цвіте,
Більш  нема  ніде,
І  царицею-
Чарівницею,
А  у  чорний  день  –
Рятівницею.
Світлим  сонечком
За  віконечком,
Теплим  променем
В  тихих  споминах,

Бути  жінкою  –
Стать  лебідкою,
Що  з  лебедиком
Та  із  дітками
По  життю  пливуть
В  небі  й  по  воді.
–  Справжня  жінка  ти,  –
Я  скажу  тоді.
2.06.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766468
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 17.12.2017


Шостацька Людмила

НОВОРІЧНІ МРІЇ

                                                       Заплакані  маленькі  долі,
                                                       Їм  кожен  день,  що  Новий  рік.
                                                       Одна  лиш  мрія  в  домі  й  школі,
                                                       Щоб  татка  Бог  від  куль  зберіг.

                                                       Не  вірять  більше  у  Морозів,
                                                       Не  тішить  їх  сніжинок  вальс,
                                                       Лиш  витирають  нишком  сльози:
                                                       «Де  ти,  війна  лиха,  взялась?»

                                                         Вони  не  тішаться  святами,
                                                         Вони  вже  виросли  давно.
                                                         Про  що  мовчать  сьогодні  мами
                                                         І  як  гірчить  думок  вино  –

                                                         Вони  все  знають  на  півслові,
                                                         Дідусь  вже  ен-ну  запалив,
                                                         В  бабусь  молитви-колискові,
                                                         Давно  їм  татко  не  дзвонив.

                                                           Одне  загадують  бажання…
                                                           І  навіть  вишня  край  воріт
                                                           Схилила  голову  в  чеканні
                                                           Знайомих  кроків  від  чобіт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766325
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017


Надія Башинська

ОЙ ЛЕТЯТЬ, ЛЕТЯТЬ СНІЖИНКИ…

Ой  летять,  летять  сніжинки...  у  лісочок,  де  ялинки.
На  діброву,  на  поля...  зачекалась  їх  земля.

Гляньте,  скільки  прилетіло...  Стало  біло.  Біло-біло!
Білі  шубки,  черевички,  білі  шапки,  рукавички!

Біле  плаття  у  вербички,  а  в  берізки  -  білі  стрічки.
В  горобини  білі  віти,  на  калині  білі  квіти.

Біла  вишенька  і  слива.  Біла  ковдра  землю  вкрила.
Біла  віхола  співає,  ніжно  землю  колисає.

Все  летять,  летять  сніжинки...  На  людей,  і  на  будинки.
А  в  Карпатських  наших  горах  не  сидять  звірята  в  норах.

По  сніжку  вони  гуляють  і  ялинку  прикрашають.
Яка  ж  гарна  та  ялинка...  Засвітилась  на  ній  зірка!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766228
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 15.12.2017


majra

Тобі сніжинка впала на волосся

Тобі  сніжинка  впала  на  волосся,
Але,  чомусь  не  тане?..  Боже  мій!
Як  час  летить!  а  ще  не  все  збулося
Із  тих  високих  і  рожевих  мрій!

Троянда,  наче  серце,  червоніє,
Перлинкою  скотилася  сльоза...
Все,  як  колись!  душа  моя  радіє,
Хоч  ти  іще  нічого  не  сказав!..

Сьогодні  ми,  вже  втомлені  літами,
Зустрілися  на  березі  ріки.
Рука  в  руці...  і  наше  щастя  -  з  нами,
І  хай  летять  до  вирію  роки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765933
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 15.12.2017


Наталя Данилюк

Грудневі акварелі

Мінімалізм.  Грудневі  акварелі
Такі  скупі  на  глянець  і  тепло.
Гудуть  вітри,  приблудні  менестрелі,
Аж  тріскає  небесне  синє  скло…

І  сиплеться  уламками  додолу
На  люстра  свіжих  вуличних  калюж.
Годинник  звично  цокає  по  колу,
А  ми  за  часом  носимось  чимдуж  –

Захекавшись,  не  знаючи  спочинку,
Натягуючи  нерви,  як  дроти!
Людино,  зупинися  на  хвилинку,
Вкради  себе  в  цієї  суєти!..

Із  тишею  залишся  наодинці,
Перекричи  мовчанням  світ  увесь!
Життя  нечасто  щедре  на  гостинці,
Проте,  у  світі  вдосталь  є  чудес.

Навіть  просте  очікування  снігу,
Котрий  от-от  посиплеться  згори
І  подарує  призабуту  втіху
З  далекої  щасливої  пори…

Чи  новорічні  вогники  святкові,
Що  світлофорять  за  вітринним  склом,
Чи  погляди  зустрічні,  випадкові,
Які  з  тобою  діляться  теплом!

І  хай  від  цього  блага  не  прибуде,
Й  буденних  не  поменшає  турбот,
Та  щось  легке  і  світле  сповнить  груди  –
Вартніше  від  усіх  земних  щедрот.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765964
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 15.12.2017


Шостацька Людмила

НОВОРІЧНИЙ ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ

                                                         
                                     Вмикає  Хмельницький  святкові  вогні,
                                                     Вітрини  всміхаються  всім  перехожим.
                                                     Рік  їде  Новий  на  сріблястім  коні,  
                                                     А  кінь  на  казкового  дуже  так  схожий.

                                     Ця  аура  свята  єднає  усіх,
                                                     Невинні  сніжинки  засипали  місто,
                                                     Сидіти  удома  -  справжнісінький  гріх,
                                                     Бо  кличе  вогнями  гірлянди  намисто.

                                                     Вже  Буг  передумав  сердитись  собі,
                                                     З’єднав  береги  від  важкої  розлуки,
                                     Радіє,  як  сміх  відгукнеться  в  юрбі
                                     І  падає  щастя  в  самісінькі  руки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766146
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 15.12.2017


Пасічник Анатолій

Шляхетне кохання

Даруйте,  пані,  будьте  так  ласкаві
прийняти  квіти  замість  моїх  слів.
Не  думайте,  що  маю  наміри  зухвалі,
і  прикрощів  завдати  я  би  не  хотів.

На  мові  квітів  я  кажу  –  кохаю,
букет  в  руках  –  це  моє  почуття.
Взаємності  я  [i]майже[/i]  не  чекаю
та  вірю  [i]майже  [/i]у  передчуття.

Мовчіть,  прошу,  нехай  говорить  погляд,
тремтіння  вій,  рум’янець  на  щоці…
І  мого  серця  ледь  торкнувся  здогад  –
Вам  [i]майже[/i]  небайдужі  квіти  у  руці.

5.10.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765558
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 15.12.2017


Шостацька Людмила

СНІЖИНКИ


                                               Люблю  мережну  неповторність
                                                               Красунь-сніжинок  на  вікні.
                                                               Читаю  цю  холодну  повість
                                                               І  чую  музики  їх  «мі».

                                                               Маленькі  вогники  мигають,
                                                               Я  ж  розглядаю  лики  їх.
                                                               Вони  узори  вишивають
                                                               На  нескінченнім  полотні.

                                                               Художник  мав  лиш  білу  фарбу,
                                                               Все  малював  і  малював,
                                                               Не  знав  ціни  такого  скарбу,
                                                               Зимі  задарма  віддавав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766039
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Обожнюю…

Обожнюю,  коли  летить  пухнастий  сніг
Чарівно  із  бездонності  небес.
І  сипле  біло-сніжне  щастя  повний  міх,
Зірчастістю  танцює  полонез.

І  танцю  підкоряється  земля-раба,
Сніжинок  ніжність  у  холод  ближча.
Незнана  їй,  як  жінці  тихій,  боротьба,
Бо  чудо    Боже  усього  вище.

Лікує  душу  грішну  колір  чистоти,
Енергію  вселяє,  мов  алмаз.
І  жити  хочеться  в  природній  красоті!
-  Живи,  -  від  Бога  чую  раз  по  раз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765886
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017


Мирослава Жар

Поки нeма

Надворі  зима,  як  вeсна.
А  в  сeрці  вeсна,  як  зима,
поки  поруч  тeбe  нeма.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765804
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 14.12.2017


Надія Башинська

ОЙ СІЯЛАСЬ, ОЙ ВІЯЛАСЬ…

Ой  сіялась,  ой  віялась,
                             сніжком  стелилася.
Забігла  в  ліс  і  між  дерев
                                                 десь  загубилася.

Ой  сіялась,  ой  віялась
                             сніжком  дрібнесеньким.
Розсипалась,  як  день  ясний,
                                                 сріблом  білесеньким.

На  кущиках,  травиночках  
                             та  поміж  гілками.
Розсіялась,  розвіялась  
                                                 диво-іскринками.

Маленькими  сніжинками
                               весело  грається.
Метелиця-хурделиця  
                                                   так  розважається.

Ой  сіється,  ой  віється,
                             сіла  на  гілочку.
Прикрасила  легким  сніжком
                                                 для  всіх  ялиночку!

Ой  сіялась,  ой  віялась,
                             та  й  заяснілася.
Бо  зірка  ясна  угорі
                                                 вже  засвітилася!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765913
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017


Елена Марс

А год конечно же будет новым…

А  год  конечно  же  будет  новым...  когда  сама  ты  того  захочешь.
Не  в  датах  дело,  а  в  тех  основах,  где  расшаталась  немного  прочность.
Ремонт  затеять  в  году  грядущем...  внутри  и  вне...  не  нужна  отвага,
Не  прибегая  к  кофейной  гуще,  чтоб  архитировать  будней  благо.

Тебе  нужна  лишь  твоя  свобода,  чуть-чуть  упорства  и  твёрдость  мыслей.
Самонадеянность  -  это  модно,  где  каждый  шаг  приближает  к  выси.
Чуть-чуть  стервозности  -  разве  глупость?  Есть  в  каждой  Еве  немного  стервы.
Такое  качество  -  не  преступность.  Преступней  -  боязнь  и  суеверья.
 
Тебе  давно  сороковник  с  плюсом.  И  ты  имеешь  такое  право:  
Иметь  привычки  -  тебе  по  вкусу  и  делать  то,  что  тебе  по  нраву.
Чужих  ошибок  тебе  не  нужно.  Свои  ошибки  -  надёжней  опыт...
Не  ждёшь,  что  кто-то  предложит  ужин.    От  тех  зависимостей  коробит...

Тебя  не  спутать  с  пушистой  кисой,  как  и  с  жеманно  -  слащавой  заей.
Тебе  не  нужно  играть  актрису.  В  тебе  натура  живёт  другая.
Не  соболь  греет  худые  плечи.  Такая  ценность  -  гнилая  прочность.
И  пусть  кому-то  живётся  легче,  а  ты  -  свободный,  живой  источник!..
.....................................................  и  тем  счастливей...  Счастливей  -  точно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765748
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 14.12.2017


Ганна Верес

Кроки мої незабутні

Стежку  у  вишивках  долі
Радо  долаю  щодня,
Довгу  важку  й  невідому.
Впевнено  йду  й  не  одна.
Тут  мій  і  біль,  і  вагання,
Тут  моє  літо  й  зима,
Й  смак  гіркуватий  кохання
Планів    моїх    не  зламав.

Тут  я  й  матусею  стала,
Ймення  це  гордо  несу,
Доля  не  раз  колисала  
Радість  чергуючи  й  сум.
Білі  весни  заметілі
Снігом  на  скронях  цвітуть.
Роки-птахи  пролетіли…
Внуки  з  коханими  йдуть.

Тут  мої  свята  і  будні,
Інеєм  витканий  слід,
Кроки  життя  незабутні
В  Богом  заснований  світ.
25.04.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766014
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017


laura1

З Різдвом Христовим!

Знов  над  Вифлеємом  сяє  в  небі  зірка,
Сповіщає  Світу  про  прихід  Христа.
Хор  з  небес  лунає  урочисто  й  дзвінко,                    
Щоб  Різдву  раділи  села  і  міста.

Ангели  небесні  в  білосніжнім  сяйві                                                          
Радісну  віщають  звістку  чабанам.
Що  послав  Бог  Сина,  давши  шанс  останній,
Щоб  навчити  людство,  щоб  спасти  землян.

Щоб  вони  відчули  благодать  Господню,
Неосяжну  мудрість  і  любов  Творця!
Бо  звільнив  Син  Божий  від  гріхів  цю  землю,  
І  наповнив  світлом  і  добром  серця!

На  подяку  Богу,  хай  звучать  завзято
Чарівні  колядки  і  горять  свічки́.
Хай  веселим  буде  це  величне  свято,
На  ялинках  сяють,  мерехтять  зірки.

Хай  дідух  приносить  всім  багатство  й  казку,
І  смачною  буде  головна  кутя.
Хай  Господь  дарує  Вам  безмежну  ласку,
І  наповнить  сенсом  Ваше  все  життя!

14.  12.  2017                                          Л.  Маковей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766013
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017


@NN@

Відлига…

Сьогодні  відлига,  
і  знову  йде  сніг,  
а  вчора  морозець  хапав  за  руки.  
Ясним  кришталем  
ковза́нка  для  ніг
Сіяє.  Які  мої  роки?  
Всього  ...  сят  ,  
-  подумаєш  вік.  
Я  трішки  проїдусь,  
аж  серце  тріпоче  ...  
От  тільки  б  не  впасти,  
не  дай  мені  Біг.
(затія  оця  мені  нерви  лоскоче).
Ковзанка  в  дворі,
Нікого  й  ніде,
Лиш  вікна  горять  загадково.
Життя  все  ще  казка.  
Розбіглася,  і  ...
нехай  чоловік  мене  ловить.
.....................................................
Дивлюся  на  світ  -
(наївне  дитя,
все  близько  беру  до  серця,
і  горе  людське,
і  радісь  людську,
ховаю  в  очах)
а  світ  в  них  і  плаче,  
й  сміється.

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766028
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017


Ганна Верес

Життя – політ

Життя  –  політ  у  вись,  у  невідому,
Коли  позаду  слід  –  твої  роки,
Твої  здобутки  і  невільна  втома,
І  берег  твій  життєвої  ріки.

Життя  –  твої  у  завтра  смілі  кроки,
Коли  крізь  біль  ступаєш  і  багно,
Це  повсякденні,  болісні  уроки,
Коли,  як  жить,  тобі  не  все  одно.

Життя  –  дорога,  долею  ведома,
Коли  у  тілі  й  мудрості  ростеш,
Коли  в  душі  порядок  і  удома,
Тай  не  бува  воно  легке,  просте.

Коли  ж  політ  угору  не  вдається,
Й  ти  сенс  утратив,  чи  зламав  крило,
Чи  ненароком  доля  посміється,
Тримайся.  Не  впади  на  саме  дно.
6.10.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766037
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017


Надія Башинська

НА ЗИМОВІМ ВІКНІ…

На  зимовім  вікні
               мої  мрії  ясні
                                   розмальовує  вітер.

Тут  є  вишня  в  цвіту  
                 і  дорога,  де  йду  
                                               я  з  тобою  у  парі.

Тут  і  поле,  і  луг,  
                 нічка  зоряна  є,
                                               місяць  в  хмарі.

На  зимовім  вікні  
             все  квітує,  як  в  сні,
                               та  скажу  я,  по  -  правді:

Наша  вишня  в  саду  
             і  дорога,  де  йду,
                                   є  насправді!

А  ті  квіти  ясні,    
               що  даруєш  мені...
                                     такі  гарні!

Є  в  нас  поле  і  луг,  
               нічка  зоряна  є,
                                       місяць  в  хмарі.

Здогадався,  мабуть,  
                 отой  вітер  легкий,
                                           що  нам  бути  у  парі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765530
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 12.12.2017


Світла (Імашева Світлана)

Удачі, щастя вам у Новому році (акро)

                                                                     У    Книгу  долі  рік  минулий  впишем,
                                                                     Д  умок,  турботи  сповнений,  тривог,
                                                                     А    найсвітліші  спогади  та  вірші  -  
                                                                     Ч  удовий  року  нового  пролог.
                                                                     І    посвітліють  дорогі  обличчя...

                                                                     Щ  о  нас  чекає  -  загадка,  імла,
                                                                     А    в  добру  мить  ясного  Новоріччя
                                                                     С  обі  і  друзям  зичу  я  -  тепла.
                                                                     Т  епліше  буде  хай  під  снігом-градом,  -  
                                                                     Я    прошепчу  кохані  імена,  -  
 
                                                                     В    Новому  році  воїнам-солдатам,
                                                                     А    час  проб'є  -  закінчиться  війна.
                                                                     М  чить  потяг  часу  в  зоряність  космічну...
                                                           
                                                                     У  домі  вашім  -  миру  всім,  добра!

                                                                     Н  ехай    столи  щедріють  новорічні,
                                                                     О  дна  родина  -  й  доля  в  нас  одна.
                                                                     В  сім  молодятам  -  вірної  любові,
                                                                     О  того  щастя,  що  долає  все,
                                                                     М  удріші  будьмо,  щедрі  і  здорові...
                                                                     У  ніч  величну    зіронька  зійде  -  

                                                                     Р  іздвяна  Зірка  символом  надії
                                                                     О  сяє  наші  душі  та  уми...
                                                                     Ц  інуймо  мить,  любімо  і  радіймо  -
                                                                     І    будемо  щасливі,  друзі,  ми...  
                                                                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765616
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 12.12.2017


НАДЕЖДА М.

Зимовий вечір


Зимовий  вечір  попросивсь  до  хати.
Сніжинки  б"ються  у  віконне  скло...
Так  хочу  я  думкИ  заколихати.
Не  сплять  все  неслухняні,  як  на  зло.

Вони  для  мене  непокірні  діти,
Все  норовлять  покинути  мене,
І  в  край  моєї  мрії    полетіти.
Душевна  забаганка  їх  жене.
                                                                     
Я  ніжно  пригортаю  їх  до  себе,
І  намагаюсь    їх  угамувать.
Не  треба  десь  летіть,  нема  потреби.
Вже  нічка,  треба  дома  ночувать..

Але  вони,  як  завжди,  невблаганні.
Не  втримати  рокам,  ані  замкам.  
Та  благородні  все  ж  у  пориванні,
Я  дякую  за  це  мандрівникам...

А  за  вікном  вже  розгулялась    хуга.
Тріщить  мороз,  засніжені  стежки.
Повільно  десь  розсіюється  туга...
Вже  ранок...  заспокоїлись  думки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765543
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 12.12.2017


Надясемена

Київ новорічний

Малі  і  великі  будинки,
Вдягли  білосніжні  хустинки,
Промінчик  за  хмаркою  зник.
А  біля  тролейбусних  ліній,
На  липах  розсипаний  іній,
У  Київ  прийшов  Новий  Рік!

Завія  над  містом  кружляє,
Проспекти  й  двори  засіває,
Вітає  киян  і  гостей.
На  площах  вогні  ялинкові,
Бажають  тепла  і  любові,
Лиш  мирних  і  днів  і  ночей!

Хай  буде  всім  доля  і  щастя,
Хай  все,  що  задумано,  вдасться,
Хай  Київ  наш  буде  завжди:
Величним,  прекрасним  і  світлим,
Де  весни  каштанами  квітнуть,
Де  гріє  добро  в  холоди!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765442
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 11.12.2017


НАДЕЖДА М.

Зима панянка і чаклунка

Замерзлі,  сковані  у  кризі,
До  вікон  тягнуться  гілки.
Зима  малює  всі  ескізи
Одним  лиш  помахом  руки.

Вона  всесильна,  усе  може.
Легеньким  подихом  своїм
Навколо  все  враз  заморозить.
Сніжинок  чути  срібний  дзвін.

Посріблить  голови  ялинкам,
По  пояс  снігу  намете,
По  шапці  кине  всім  будинкам,
І  білим  цвітом  сад  цвіте.

Зима  панянка  і    чаклунка.
Тебе  до  мене  приведе.
Буває,  іноді  пустунка,
Якщо  захоче  -  украде...

Вже  сніг  деревам  по  коліна...
Та  все    хурделиця  мете.
Та  я  їй  дякую  уклінно:
Маленьку  радість  все  ж  несе

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765323
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 11.12.2017


Надія Башинська

НІЖНА-НІЖНА…

Минає  час...
Так  день  за  днем.
Прийшла  пора  зими  
                   тепер.
Весна  минула,
                   літо,  осінь.
Стоїть  зима  вже  
                   на  порозі.
Волосся  снігом  
                   посріблила.
Зима  та  біла.
                   Біла-біла!
І  жартувати
                   любить  з  нами.
Іскриться...  світиться  
                   вогнями.
Дарує  радість  нам  
                   щодня
ця  чарівниченька
                   зима.
Іде  по  світу  
                   з  колядою.
Завжди  веселою  
                   й  дзвінкою.
А  сама...  світла.
                   Світла-світла!
І  така...  сніжна.
                   Сніжна-сніжна!
І  дуже...  ніжна.
                   Ніжна-ніжна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765346
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 11.12.2017


Віктор Северин

НОВОРІЧНИЙ ТОСТ


Я  вам  сьогодні    побажаю
Відчути  свято  у  душі!
Везіння  щоб  було  без  краю
Завжди  у  вашому  житті,
Щоб  кожен  день  ваш
                                         був  щасливим,
Щоб  відчували  ви  сповна
Життя  приємним  і  манливим,
Мов  келих  доброго  вина!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765357
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 11.12.2017


Надія Башинська

СНІГУРІ

Випав  сніг  сріблистий.
Білий-білий!
Сад  розцвів,  
немов  прийшла  весна.
Серед  віток  білих  тих,
казкових,
                 я  з  вікна  побачив  снігура.
Ніби  яблуко  рум'яне  залишилось
тут  на  гілочці  одній.
Він  сидів.
                   Так  гарно!
Й  не  боявся.
Боже  мій!  Та  він  тут  не  один!
Ціла  зграя  враз  перелетіла
з  вишеньки  на  яблуньку  оту.
Правда,  ще  й  на  вишні  залишились,
ніби  вишні  вже  дозріли  у  саду.
Випав  сніг.
             Сріблистий.
                                     Білий-білий!
Сад  цвіте.
                 Сріблиться  навкруги.
Як  красиво  у  садочку  нашім
знов  сидять  на  вітах  снігурі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765255
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 11.12.2017


Наталя Данилюк

Цей дивовижний проміжок зими

Цей  дивовижний  проміжок  зими,
Коли  до  свят  якісь  там  милі-кроки!..
Ще  сніг  вгорі  ледь  шурхає  крильми,
А  купол  неба  –  тихий  і  високий.

О,  ця  предивна  грудня  таїна,
Коли  витає  магія  над  світом,
І  паморозі  стружка  крижана
Виблискує  під  місячним  софітом!

Коли  барвисті  вогники  вітрин
Зсередини  сигналять  кольорами,
І  пахощі  солодких  мандарин
Так  ваблять  доторкнутися  вустами…

Бо  є  щось  дивне,  добре  і  живе
В  цій  суєті  дзвінкій,  передсвятковій,
Коли  між  вулиць  затишних  пливе
Пресвітлий  дух  натхнення  і  любові.

І  хочеться  зібратись  за  столом
У  колі  добре  звичному,  близькому,
Щоб  вкотре  поділитися  теплом
І  за  порогом  витрусити  втому,

Немов  сніжинок  білі  пластівці
Перш,  ніж  зайти  до  теплої  світлиці…
Й  відчути,  як  цілунком  на  щоці
Чиясь  любов  у  тебе  заіскриться!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764994
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 10.12.2017


Володимир Шевчук

Напевне, все…



Напевне,  все,  що  можна  уявити  –  
І  навіть  ві́рші!  –  ну  куди  ж  без  них,  
Секунди  днів,  турботами  залиті,  
Найлегші  мрії  і  найважчі  сни,  

Усе,  що  маю,  все,  що  є  в  природі,  
Сніги  лютневі,  квіти  запашні,  
Холодна  мряка  чи  травневі  води,  
Везучі  –  і  не  надто  –  довгі  дні  –  

Усе  Тобі.  Падіння  мої,  рани  
І  кожен  крок  для  того,  щоби  Ти  
В  майбутньому,  коли  весна  настане,  
Змогла  до  краю  неба  дотягтись.  



25.10.2017  р.  
́

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757128
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 26.10.2017


Новоградець

Ведмежа

Під  вечір  до  мами  прийшло  з  комиша,
Ображене  гірко,  мале  ведмежа.
Принишкло  тихенько,  забравшись  на  пень  -
Важкий  у  звірятка  сьогодні  був  день.

Поколоті  лапки  і  носик  розпух,
І  вголос  заплакати  хоче  малюк,
Та  все  таки  знає  майбутній  ведмідь  -
Негоже  для  звіра  від  болю  ревіть.

Пригоди,  ще  зранку,  прийшли  неспроста  -
Схотілося  маму  схопить  за  хвоста;
Сердите  ричання  і  ляпас  під  зад,
І  чітко  ведмежий  відновлено  лад.

Почухавшись  трішки,  на  маму  не  зле,
Подумало  мудро  кумедне  мале:
Були  б,  як  і  я  тут  малята  смішні,
Було  б  з  ким  погратись  без  мами  мені.

А  тут  їжачок  виповзає  з  кущів  -
Зраділий  ведмедик  схопився  мерщій,
Примчав  подружитись  і  лапки  простяг,
Та  боляче  вжалив  колючий  їжак.

Забулась  невдача  і  знову  вперед,
Задумалось  раптом  гайнути  по  мед.
Там  вулики  повні  під  лісом  були
І  бджоли  заманливо  поруч  гули.

На  самім  узліссі,  де  поля  межа,
Тихенько  підкралось  до  бджіл  ведмежа,
Просунуло  лапку  і  носик  в  льоток  -
І  ніби  хтось  в  рильце  лийнув  кип'яток.

Зірвавшись  від  болю  до  мами  мерщій,
Привів  за  собою  розлючений  рій.
Бджолиних  укусів  дісталось  для  двох
І  ляпасів  знову  отримав  синок.

І  ось  вже  набитим  героєм  вірша
Лежить  на  пеньочку  сумне  ведмежа.
Хоч  капають  сльози  і  носик  розпух  -
Не  рюмсає  вголос  геройський  малюк.

Він  сильний  і  мужній,  і  звіра  дитя,
А  завтра  чекають  нові  відкриття.
Зітхнуло  малятко,  і  ось  уже  спить.
-  Спи  міцно,  ведмедик,  хай  завтра  щастить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756349
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 25.10.2017


Микола Карпець))

Цвета остались где-то там

[img]http://mykola.at.ua/_ph/6/2/145006328.gif[/img]
[b]  «Цвета  остались  где-то  там…»[/b]
[color="#0804d9"][b][i]
Цвета  остались  где-то  там…
В  прошедшем  месяце  иль  веке
Всё  слякоть  давит  в  человеке
И  места  ярким  нет  цветам  

Здесь  разноцветный  только  зонт
Куда  не  глянь  –  черно  и  небо
Хотя  бы  солнца  лучик  мне  бы
Но  дождь  закрыл  весь  горизонт

Окно  затянуто  слезой
То  плачет  дождь  припомнив  лето
Когда  всё  было,  с  кем-то,  где-то...  
Наш  пляж…  и  море  с  бирюзой…
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*09.10.17*  ID:  №755351
[/i][/b][/color]
[url="http://mykola.at.ua/publ/pori_roku/cveta_ostalis_gde_to_tam/3-1-0-127"]©  Сайт  авторської  поезії  М.В.Карпець[/url]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755351
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 14.10.2017


Елена Марс

В расставание не верю

Не  сорняк  и  не  батрачка...
Для  тебя  я  -  королева!
Но  любви  своей  не  прячу,
Как  луга  не  прячут  клевер...

Как  луга  не  прячут  клевер  -  
Ты  не  прячешь  восхищенья...
И  звучит  во  мне  припевом:
Я  -  души  твоей  волненье...

Я  -  души  твоей  волненье,
Я,  в  руках  твоих,  -  гитара...
И  мои  стихотворенья,
Для  души  твоей,  -  подарок...

Для  души  твоей  -  подарок
Этих  чувств  весенних  звуки...
Не  тая  любви  пожара,
Я  твои  целую  руки...

Я  твои  целую  руки,
Как  река  целует  берег...
Не  убьёт  любовь  разлука.
В  расставание  не  верю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755098
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 14.10.2017


Елена Марс

Подорожник

Я  не  стану  терпеть  унижения
И  вторую  щеку  не  подставлю.
И  не  жду  твоего  извинения.
Пустота    в  моём  сердце  усталом...

Пустота.  На  душе  не  тревожно  мне.
От  стихов  твоих  больше...  не  больно.
Мои  чувства  уже  подытожены.
Я  вполне  тем  итогом  довольна.

Пустота.  А  была  -  вдохновлённая!..
И  строкой...  будто  в  небо  взлетала!..
И  за  гранью...  мечтою  нескромною:
Для  тебя  мне  хотелось  быть  -  Галой!..

Я  в  тебе  разглядела  -  художника...
Ты  словами  рисуешь  -  картинно...
Только  стала  тебе...  подорожником...
Не  увидел  во  мне  ты...  рубина...

Не  увидел  ни  розу,  ни  лилию,
Осуждая  души  моей  песни...
Ты  не  принял  строки  изобилия,
Хоть  и  был,  иногда,  так  любезен...

Назвала  тебя  Музой  -  избранником,
Став  таланту  чужому...  прислугой...
Ты  -  кнутом  мне  ответил  -  не  пряником.
Ну,  за  что?!  За  какие  заслуги?!

За  души  моей  нежную  искренность  
Ты  мне  -  болью  щемящей...  подкожно...
Что  ж,  прости,  за  прощанья  изысканность...
Береги  себя...
..........................  Твой  подорожник.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754921
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 13.10.2017


Ведомая любовью

Кому мы можем принести добро

Кому  мы  можем  принести  добро,
Коль  у  самих  его,  как  кот  наплакал,
Налить  воды,  коль  высохло  ведро,
Иль  у  самих  последняя  рубаха?
Когда,  как  мышь  церковная,  бедна
Душа,  в  которой  нет  совсем  запасов:
Ни  хлеба  райского,  ни  райского  вина,
Чтоб  можно  было  причаститься  к  счастью.
Кому  мы  в  силах  подарить  любовь,
Коль  без  неё  мы  нищенствуем  сами,
И  что  мы  вспоминаем:  радость,  боль,
Когда  страницы  лет  своих  листаем?

Легко  делиться  любящим  сердцам
Добром,  что  получают    от  Творца.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692046
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 13.10.2017


Ведомая любовью

Сердце - это Храм любви

Сердце  сделали  игрушкой:
или  мягкою  подушкой,
или  сладкою  конфеткой,
или  влажною  салфеткой,

валентинкой  с  «I  love  you»,
и  на  русском  «я  люблю»,
и  червовой  дамы  масть,
чтобы  наиграться  всласть...

к  смыслу  жизни  безучастны,
забываем  в  играх  страстных,
что  для  жителей  земли
Бог  дал  сердце  —  Храм  любви!

Чтобы  Божью  суть  —  любовь
сердце  поставляло  в  кровь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717992
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.10.2017


Олександр Яворський

Знаєш, а я тебе ні…

Чи  пам’ятаєш  ти
Той  день,  коли  мене
Стріла  в  кафе  навесні?
Диму  клуби  були,
Пили  сухе  саке.
Знаєш,  а  я  тебе  ні…

Чи  пам’ятаєш  ти
Врізаний  "А+Б"
Напис  у  лісі  на  пні?
Мало  в  ставках  води,
Літо  було  жарке.
Знаєш,  а  я  тебе  ні…

Чи  пам’ятаєш  ти
Осінь,  що  вздовж  алей
Йшла  на  багрянім  коні?
Падали  нам  листки
З  сотень  гілок  дерев.
Знаєш,  а  я  тебе  ні…

Чи  пам’ятаєш  ти,
Як  в  горах  сніг  мете,
Руки  мої  крижані?
Наші  удвох  сліди,
Де  не  було  людей.
Знаєш,  а  я  тебе  ні…

Ніколи  не  забував.
Ніколи  краще  б  не  знав.
Ніколи  б  не  зустрічав.
Ніколи  б  так  не  кохав.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696464
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 12.10.2017


Елена Марс

Прощай

Я  всё  тебе  прощаю,  всё...
Обиды    -  ветер  унесёт...
И  то,  что  был...  почти  что  Богом...
Оборвана  к  тебе  дорога.

Ты  был  во  мне  -  дождя  струной  -
Печалью...  Музой  роковой!..
Сегодня  -  будто  день  прошедший,
Вчерашний  стих,  туманный  вечер...

Сегодня...  нет  тебя  во  мне.
Погас  тот  свет  в  моём  окне  -
В  окне  души  моей  ранимой...
Прощай,  проклятьем  не  казнимый!

Пусть  Ангел  твой  хранит  тебя...
Пусть  кто-то,  Дар  твой  излюбя,
Как  я  -  одарит  восхищеньем,
Души  теплом,  стихотвореньем...

Умей  ценить...  и  не  убей
Тот  Свет,  который  будет  -  в  Ней!..
Останься  -  в  Ней:  любовью,  Богом,
Открыв  к  своей  душе  дорогу...

...  А  я  прощаюсь.  Осознай.
Моё  осеннее  "Прощай"  
Растает  -  тенью,  болью,  светом!..
Растает  -  чувством...  безответным...

...  Мне  легче  стало...  Отпустило.
Ведь  я  простилась...  и  простила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754857
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 11.10.2017


Надія Башинська

ОЙ, ПОЛЕЧКО-ПОЛЕЧКО…

-Ой,  полечко-полечко...  А  хто  ж  тебе  сіє?
Ой  скажи  нам,  полечко,  який  вітер  віє?

-Сіють  мене  козаки,  славетного  роду.
Вітри  віють  буйнії  та  й  несуть  негоду.

-Ой,  полечко-полечко!  А  хто  ж  доглядає?
Чому,  скажи,  матінка  сина  виглядає?

-Доглядають  нивоньку  козацькії  діти.
Виглядає  матінка  сина,  щоб  радіти!

-Ой  пора  вже,  полечко,  урожай  збирати.
Вже  повіяли  вітри  теплі  навкруг  хати.

-Ой  збираймо,  людоньки,  є  зерна  чимало.
Щоб  в  достатку  жити  нам,  щоб  весело  стало!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754720
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 11.10.2017


Евгений Познанский

СВЯТОШИНЫ ВОРОТА

Ох,  суровые  ветры  с  Днепра  налетели,
По  окрестным  лесам  скрип  деревьев  да  стон,
Дремлет  братия  вся  по  пещерам  и  кельям,
Спит,  вкушая  короткий  монашеский  сон.

И  такая-то  ночь  эта  вышла  лихая,
Волк  не  всякий  теперь  на  добычу  пойдёт,
Но,    обитель    святую  свою  охраняя,
Как  всегда  брат-привратник  стоит  у  ворот.

Ни  со  зримым  врагом  не  страшится  он  встречи,
Ни  с  бесплотным,    хоть  видели  тут  и  таких,
Черной  рясой  простой  лишь  окутаны  плечи,
Хоть  кольчуга  и  явно  привычней  для  них.

Был  при  постриге  он  наречен  Николаем
Он  охотно  несёт  самый  тягостный  труд,
Но  нередко  былое  его  вспоминая
Братья  князем  его    всё  зовут  и  зовут.

Он  принял  добровольно  монашества  ношу
И  от  титула  князя  легко  он  отвык,
И  приятней  когда,  как  ребенка,  Святошей
Называет  его  добрый  инок  старик*.

Да,  такой  он  и  был.  Мальчик  тихий,  хороший,
Не  любивший  кровавых  охот  да  забав,
Потому-то  его  звали  с  лаской:  Святоша,
Хотя  полное  имя  ему  Святослав.

Княжич  знал:    Святослав  имя  предков  великих**,
Побеждавших    огромные  орды  врагов,
Кто  для  русской  земли  был  надежной  защитой,
О  которых  гремят  песни  всех  гусляров.
 .
И  тогда  он  мечтал,  хоть  и  мягок  был  правом,
Как  однажды  дружину  он  сам  поведёт,
Как  сравняется  с  предком  своим,  Святославом,
Как  прославит  его  за  победы  народ.

Хоть  в  ученье  добился  больших  он  успехов,
И  за  книгой  порою  сидел  до  утра,
Но  пьянил  мальчугана  звон  сладкий  доспехов,
Меч  тяжелый  казался  желанней  пера.  

Но  как  вырос  Святоша,  сам  став  Святославом,
И  воссел  на  уделе  врученном  отцом,
То  увидел,  в  каком  хороводе  кровавом
Заплясала  земля  в  ослепленьи  своём.

Полюбили  свои  со  своими  же  драться,
Где  походы  былые?  Они,  точно  сон,
А  от  половцев,  злобных  степных  сыроедцев
От  Рязани  до  Луцка  плач  горький  да  стон.

И  когда  страшных  бед  переполнена  мера,
Межусобная  брань  всех  бросает  на  всех,
Остаётся  одна  Православная  вера
И  души,  и  народа  последний  доспех.

Озверелых  и  диких  она  примиряет,
Вечных  истин  Христовых  растит  семена,
Не  того  ль  против  церкви  всегда    выступает
В  самых  разных  личинах  один  сатана.

И  понял  юный  князь:  в  правде  Бог,  а  не  в    силе,
Пусть  кто  хочет  берёт  княжий  меч  да  печать,
То,  что  братья  мечём  да  вином  погубили,
То  молитвой  и  словом  он  будет  спасать.

Пусть  его  не  поймут  даже  братья  родные,
Он  простит  все  ошибки  и  споры  родным,
Но  пойдёт  непременно  в  великий  град    Киев,
Но  не  к  князю,  а  прямо  в  пещеры,  к  Святым.

Пусть  соперник  спокойно  владеет  уделом,
Он  теперь  себе  путь  избирает  иной.
Оставалась  казна.  Что  бы  с  нею  мог  сделать,
Князь  обычный,  владыка  суровый  земной?
   
Мог  потратить  на  терем,  роскошный  и  шумный,
Где  коварны  советы  и  буйны  пиры,
Мог  потратить  на  войны,  где  в  битвах  безумных,
Братья  в  братьев  вонзают  свои  топоры.

Но  в  пещеры  идя,  чтобы  там  подвязаться,
На  обитель  Святоша  казну  отдает,
И    тогда  на  внесенные  князем  богатства
Началось  возведение  главных    ворот.

Славно  зодчие  камни  уже  положили,
Над  воротами  ж  сверху  Святой  божий  храм.
Путь  закроют  ворота    любой  темной  силе,
Будет  вход  для  друзей  и  препона  врагам.

И  пусть  буря  и  ночь  но  при  этих  воротах
Он  служение  с  радостью  чистой  несет.
О  душе  и  о  ближних  теперь  лишь  забота,
Он  создатель  и  страж  монастырских  ворот.

Тех  ворот,  что  для  доброго  –  к  вере  дорога,
От  врага  ж  для  обители  лучший  заслон;
Он  откроет  любому,  кто  верует  в  Бога,
Кто  страдает  телесно,  кто  мира  лишён.

И  пускай  вся  земля  темнотою  объята,
Пусть  грозит  нам  орда,  всюду  царствует  ложь,
Но  в  пещерах  Святых  тебя  примут,  как  брата,
Здесь  ты  самую  лучшую  помощь  найдёшь.

Здесь  молитвы  святых  снимут  грусть  и  заботы,
А  от  хворей  телесных  целитель  даст  трав…
Но  врагу  не  прорваться  сквозь  эти  ворота,
Брат  Святоша  на  страже,    всё  ж  он  Святослав!
Святой  Преподобный  Николай  Святоша  -  один  из  правнуков  Ярослава  Мудрого.  Родился  около  1080  г.  Княжил  в  Луцке.  Ещё  молодым  человеком  постригся  в  монахи,  став  иноком    в  Киево-печерского  монастыря.  В  монастыре  среди  прочих  послушаний    был  и  привратником  при  воротах  обители.  Возведение  главных  ворот  с  надвратной  церковью  во  имя  Пресвятой  Троицы  было  осуществлено  на  средства,  пожертвованные  самим  Святошей.  Выступал  как  миротворец,  содействовавший  прекращению  княжеских  междоусобиц.  Скончался  14  октября  1143  года.  Канонизирован  Православной  церковью.  Кроме  14  октября  днём  памяти  его  является,  также  и  сегодняшний  день,  11  октября,  когда  празднуется  Собор  всех  преподобных  Киево-печерских  отцов,  в  ближних  пещерах  почивающих.
**Имя  Святослав  носил  не  только  отец  Святого  Владимира  великий  полководец  Святослав,  но  и  родной  дед  Святоши,  один  из  сыновей  Ярослава  Мудрого,  первый  из  древнерусских  князей  победивший  половцев.  В  честь  него  мальчик,  скорее  всего,  и  был  назван.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754849
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 11.10.2017


Ніла Волкова

Осіння зустріч

Під  акорди  артрозного  болю
У  сюїті  вітрів  і  дощів,
Все  ж  радію,  зустрівшись  з  тобою,
Пані  Осінь,  в  багрянім  плащі.

Клавікорди  твої  й  парасолі
І  червоне  жабо  із  плющу  –  
У  пухнастім  хмарок  ореолі…
Я  тобі  всі  хвороби  прощу!


2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754710
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 11.10.2017


Елена Марс

Падолист, на душі, падолист

У  дібровах  далеких  рідненьких,
Жовтим  листячком  вкрита  земля...
Я  ступаю  по  ньому  легенько  -
У  думках  своїх,  ніби  маля...

Сиротливі  берізки  і  клени
Огортає  мій  погляд  сумний...
Одиноко  на  серці  і  в  мене,
У  цей  день  невеселий  такий...

Ой,  ти  доленько,  доле  пташина,
Падолист,  на  душі,  падолист...
Заблукала  в  чужих  палестинах  -
Як  в  дібровах  блукала  колись...

Тільки  смуток  минулий  був  світлим,
А  сьогодні...  щемить  на  душі...
Перепалена  сонцем  і  вітром...
...  То  чому  ж  відчуваю  дощі?..

І  блукаю  в  осінніх  дібровах...
Ніби  там  мій  загублений  час...
Ой,  душа  ти  моя  паперова,
Ти  ж  минулих  часів  не  зреклась...

То  ж  і  рвешся  туди,  наче  птаха,
В  ті  близькі...  і  далекі  краї,  
Де  колись  я  в  домівку...  для  праху
Відлечу...  як  і  рідні  мої...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754765
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 11.10.2017


@NN@

Історія одного кохання

Двоє...  Назустріч,
                       стежкою  в  горах,
Навіть  не  знають,
                       що  стрінуться  скоро.
Двоє  стежиною  йдуть.
                       Він,  мов  мара,
Спускається  долу.
                       Він,  а  вона,
Мов  пташина  на  волі
                       пісню  співає
Й  на  плай  за  ожиною,
                     в  гори  високо  йде.
Двоє  зустрілись,  очі  у  очі,
                   і  защеміло  серце  дівоче,
Печаль  перейнявши  чужу.
                   Вже  й  проминула,
Та  наче  б  то  путами
                   хтось  обіплутав  межу.
Стій!  Куди  йдеш?
                   Мов  у  воду  опущенний,
Що  за  біда,  
                     чом  несеш  її  змучено,
Вниз  до  людей,
                     а  не  го́ри,  до  Бога?
Що  в  ній  такого?
                     Двоє  присіли  
На  стежці,  під  кручею,
                     і  розповів  чоловік  
Той  засмучений  
                     правду  свого  життя.
Довго  чи  скоро
                     ті  двоє  гутарили,
Тільки  над  горами
                     громи  ударили,
Дощик  полив  ,  мов  з  відра.
                     Двоє  знялись
Й  полетіли  стежиною,
                     вгору,  все  вгору,
Де  плай  той  ожиновий,
                     там  де  крислаті
Смереки  й  ялини
                     в  кронах  колишуть  буття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754559
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017


Микола Карпець))

Освідчення

[img]http://mykola.at.ua/_ph/8/403152271.jpg[/img]

[b]«Освідчення»[/b]
або
[b]«Доброго  ранку!»[/b]

[color="#1e09de"][b][i]Доброго  ранку,  чудового  дня!
Квіти,  хмаринки  –  мені  як  рідня)
Гарного  настрою  вам  і  мені
Сонечко  світить  нехай  в  вишині
Листя  цілує  пустун-вітерець
Вдосталь  розбив  він  чутливих  сердець
Ластівки  всілись  в  рядок  на  дротах
Доброго  ранку  скажу  й  тобі  птах

Гарного  настрою,  справ  для  душі
Легко  хай  пишуться  Ваші  вірші)
Стануть  в  рядочок  як  треба  слова
Щоб  не  боліла  з  невдач  голова)
Щоб  українські  і  небо  і  гори
Вас  надихали  писати  ще  твори

Доброго  ранку  скажу  я  й  собі
24  годин  у  добі
24  ЧУДОВИХ  годин!
Щоб  цей  прекрасний  був  день  не  один
Щоб  так  проходило  наше  життя
І  до  життя  не  втрачать  почуття
Ввечері,  вдень  і  в  години  ці  ранні
Я  признаюся  життю  у  коханні)
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*03.07.17*  ID:  №754201[/i][/b][/color]
[url="http://mykola.at.ua/publ/pori_roku/dobrogo_ranku/3-1-0-126"]©Сайт  авторської  поезії  М.В.Карпець[/url]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754201
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017


Виктория - Р

Ах, ты юность-час веселья!

[b]
[i][color="#ff00cc"]Утром  солнышко  проснулось,
Улыбнулось  мне  в  ответ!
Где  же  ты  шальная  юность?...
Где  же  ты  хмельной  рассвет?...

Я  шагаю  по  тропинке,
И  любуюсь  всем  вокруг.
Рву  ромашки  по  старинке,
Для  себя,  и  для  подруг!

Ах,  ты  юность  -  час  веселья!
Ты  в  душе  навек  моей...
Ах,  какое  было  время,
Не  забыть  прошедших  дней...
07  10  2017  г  
Виктория  Р  [/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754200
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017


Надія Башинська

СІРИЙ ХВОСТИК

Дуб,  берізка  і  лисичка,
зайченятко  і  синичка.
Сироїжки  і  опеньки,
підберезовик  гарненький.

Оленятко  і  травичка,
під  калиною  криничка.
Боровик  ось  за  пеньочком
золотим  прикривсь  листочком.

Небо,  сонечко,  хмаринка,
у  дуплі  чиясь  хатинка.
Де  струмок  малий  і  мостик,
чийсь  сіренький  видно  хвостик.

Білченя,  мов  парашутик,
гнучка  гілка  -  гарний  прутик.
За  ялинкою  вовчисько,
підійшов  він  зовсім  близько.

-Забирайся,  вовченятко!
Бо  лякаєш  оленятко,
зайченятко  і  лисичку,
білченятко  і  синичку.

Де  струмок  малий  і  мостик,
заховався  Сірий  Хвостик.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754210
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017


Шостацька Людмила

КРИТИК

                                                                               Справді    так    краще,    як    каже    той    критик?
                                                                               Може  так  бути,  та  –  те,  не  моє,
                                                                               Я    у    руках    його  –  крихітний    гвинтик,
                                                               Справді,  воно  так  і  є,  так  і  є…
                                                                               Думає    так,    крізь    свої    окуляри,
                                                               Я    йому    –    хтось    лиш,  нездара,  маля.
                                                                               Може    його    так    гласять    циркуляри,
                                                                               Може    він    бачить    лиш    те,  що    здаля?
                                                                               Ріже    усе    без    жалю  і    без    сорому,
                                                                               Б’є    об    асфальт    кришталеві    слова,
                                                               Бачу    з    якою    це    робить    оскомою,
                                                               Думаю:    “Де  ж  це    моя    булава?
                                                               Я    ж    своїм    дітям    не    ворог,  а    мати
                                                                               І    боронитиму    їх    до  кінця,
                                                                               Мають    моє    щирі    люди    читати,
                                                                               В    славу    Господню,  во    ім’я    Творця!”


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754199
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017


Світлана Моренець

ТАНІ ЛУКІВСЬКІЙ

В    ДЕНЬ  НАРОДЖЕННЯ

Перед  тим,  як  писати  привітання,  захотілося  ще  раз  перечитати  
"ВІДСТАНІ...  РОКИ...  І    ПЕРЕЖИТЕ"  –  збірку  поезій  Тетяни  Луківської,  що  вийшла  з  друку  минулого  року.  Чіпляє  за  живе    доля  жінки  і  чиста,  щира  відвертість,  –  що  нині  мало  кому  притаманна  –  думок  та  почуттів,  обрамлених  в  красиві  о́брази.  
Ніби  із  сестрами  чи  подругами  ділилася  наболілим,  таким  близьким  і  зрозумілим  для  кожної  з  нас.
Фрази,  на  які  особливо  відгукнулась  душа,  я  виписувала  на  листочок...
і,  несподівано  для  себе,  переплела  їх  своїми  словами.
Ось  що  з  цього  вийшло.  (Рядочки  зі  збірки  подано  курсивом).


"[i]Усі  щось  пишуть  –  я  ж  все  про  любов...
Про  відстані...  роки...  і  пережите.[/i]"
Тетяна    Луківська

Читаю,  вкотре,  сагу  [i]про  любов,[/i]  
на  [i]відстані[/i]  вдивляюсь  в  [i]пережите[/i],
де  крізь  [i]роки[/i]  сльозами  [i]знов  і  знов
гірчить[/i]  твоє  [i]кохання  недопите[/i].

Яке  велике  й  ніжне  [i]почуття,
умите  в  росах  у  колисці  ранку,[/i]
несе  маленька  жінка  пів  життя,
із  болем...  й  чистим  сяєвом  світанку.

[i]Здебільшого[/i]  іде  все  [i]по  стерні
босоніж,[/i]  як  русалонька  [i]прадавня...[/i]
Вже  [i]ступні  з  болю  зіткано[/i]  й  мені,  –
взяло  за  душу  відчуття  страждання.

[i]Коли  бувають  вчасними  слова?[/i]
Коли  "по  темі"  хочеться  сказати:
від  болю  посріблилась  голова  –
та  саме  він  і  надихнув  писати.

І  ти  писала,  мов  плела  вінки
з  волошок,  жита...  полину  й  куколю,
окроплюючи  рясно  сторінки
сльозами  незагоєного  болю.

Прийшла  ти  в  світ  в  ось  цю  осінню  мить  –
красива,  світла,  добра,  з  творчим  хистом.
[i]Чому  ж  так  серце,  осене,  щемить,[/i]
коли  [i]грайливо  й  щедро  сиплеш  листом?

Ти  вибач,  осене,[/i]  сумний  Тетяни  щем,
коли    [i]твої  золо́тяться  принади.[/i]
Зі  сліз  її  [i]букет  дощу[/i]  зберем,
[i]а  ти  розсип  в  осінні  зорепади.[/i]

Тетянко!  Смутку  час  сказати:  "Ні!!!"
Не  варто  пити  лиш  гіркі  приправи.
Хай  вороги  ступають  по  стерні,
тобі  ж  під  ніжки  –  шовковисті  трави!

Ти  так  ще  хочеш  [i]вірити  в  добро,
пройти  обабіч  сумоти  й  печалі[/i]  –
зерно  є  в  кожнім...  лиш  знайти  б  ядро,
відкинувши  лушпиння  якнайдалі.

[i]Душа  моя  чомусь  за  всіх  болить
і  просить  в  неба  ласки  і  терпіння[/i]  –
то  хай  цю  душу  Бог  благословить
за  співчуття  до  всіх  і  розуміння.

Ми  ж  зичимо,  сердечно  і  з  теплом,
любові  й  щастя  гарній  молодиці,
а  поетесі  –  Муза,  ще  й  з  пером,
та  не  простим,  а  із  крила  жар-птиці,
аби  писалися  натхненно  і  з  добром
пресвітлі  вірші,  мов  з  роси  й  водиці!

Танюшо,  вітаємо  тебе!
Любимо  щиро  і  ніжно

–  твої  друзі-одноклубники.

                                                 5.10.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753813
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 07.10.2017


Ніна Незламна

Крокує осінь

Яскравий  вигляд  осінь  має
Така  струнка  і  гордовита
Хвилюючись  та  поспішає
Немов  ягідка  соковита
Піде  направо,  усміхнеться
Відразу  вкриє  все  багрянцем
Коли  ж  наліво  заманеться
Ледь  присоромиться.  Рум`янцем
Покриє  яблучка,  листочки
Із  вітерцем  повеселиться
Розіллє  фарби  на  горбочки
Ранком  з  росою  засріблиться
Неначе  подруга  до  сонця
Шле  поцілунок,    хитрий  погляд
Сміливо  злетить,  так  зненацька
Опиниться  з  ним  зовсім  поряд
У  хмарах  кольорам  дасть  волю
Збере  до  купи,  розплескає
Темніші  фарби,  над  землею
Вже  й  блискавицю  викликає
У  мандрах  з  дощиком,  в  обіймах
Як  старі  друзі,  звеселиться
Іще  сильніший  візьме  розмах
Все  навкруги  зазолотиться
І  гордовито  крок  за  кроком
Всміхаючись,  іде  сміливо
Куди  не  кине  вона  оком
Яка  ж  краса!  То  справжнє  диво!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754129
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017


Елена Марс

Ко мне не приходите за изысками

Ко  мне  не  приходите  за  изысками.
В  стихах  моих  -  иная  красота...
Душой  они  загадочной  пронизаны.
Ей  ближе  не  изыск,  а  простота.  

Все  чувства  -  нараспашку  -  оголённые.
Для  всех  открыт  души  моей  сосуд.
Не  клюйте  только,  будто  злые  вороны.
...  Ну,  чья  душа  сегодня  без  причуд?..

Ну,  чья  душа  сегодня  без  зазубринок?..
Святые  -  там,  над  нами,  в  небесах!..
А  в  душах  человеческих  -  не  убрано...
Безгрешные  мы  чаще  -  на  словах...

Ко  мне  не  приходите  за  изысками.
Искусственность  душе  моей  претит.
Ведь  даже  если  строчки  -  неказистые:
В  них  всё,  о  чём  душа  моя  болит...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754064
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 07.10.2017


Шостацька Людмила

ЦАРСТВО МОРФЕЯ

                                                       Місто  втомилось  від  денних  турбот.
                                                       Спати  вляглося,  позбувшись  марнот.
                                                       Знову  довірилось  звично  Морфею,
                                                       Ніч  подала  непогану  ідею.
                                                       Я  лиш  заплуталась  в  сітях  безсоння,
                                                       Може  й  виною  тому  –  міжсезоння?
                                                       Ходять  думки  караваном  верблюжим,
                                                       Навіть  дрібне    стало  враз  небайдужим.  
                                                       Крутиться,  крутиться  спогадів  стрічка,
                                                       Пазли  складає  всі  зоряна  нічка.
                                                       Так  поспішає,  бо  скоро  світанок,
                                                       Знак  показав  у  вікно  з-за  фіранок.
                                                       Я  ж  намагаюся  ніч  наздогнати,
                                                       Думку  свою  заколисую:  «Спати».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754092
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 07.10.2017


Виктория - Р

Позаду літечка серпанок

[b][i][color="#b700ff"]
Холодна  ніч,  і  схожий  ранок  
Густий  туман  ліг  на  стежки...  
Позаду  літечка  серпанок,  
І  молоді  мої  роки...  

А  час  біжить  нема  зупину,  
Думки,  як  коні  без  узди...  
Купає  дощ  рясну  калину,  
На  щастя  це,  чи  до  біди?..  

Немає  вітру,  якось  тихо,  
Пожухли  всюди  спориші...  
Приспав,  Господь,  нещастя  й  лихо  
Та  неспокійно  на  душі...  
01  10  2017  р  
Вікторія  Р
[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754081
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 07.10.2017


Оксана Р.-Г.

Не згуби у собі себе!

Не  згуби  у  собі  дитяти,
Зерен  щирості  не  згуби...
Не  дозволь  криленят  обтяти
Хижозубій  пащі  юрби!

Хай  рясніє  дитя-зернятко,
Добротою  мережить  світ!
Не  марнуйся  -  почни  спочатку
Борознити  спадок-завіт.

Не  згубися  у  дебрях  світу  -
Хай  жебрак  ти,  а  чи  цабе!..
Не  розтринькай  намарне  цвіту,
Не  згуби  у  собі...  себе!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754063
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


Ярослав К.

Стихи - слёзы души

Открыться  настежь  и  творить,  творить...
Эмоциям  давая  лишь  огранку,
В  стих  душу  изливая,  говорить
Без  страха,  без  остатка,  наизнанку...

Стеснение,  лукавство  -  кандалы,
Сомнения  -  тяжёлые  оковы.
Стихи  -  они  не  ради  похвалы,
И  чужды  лицемерства  наносного.

О  чём  попало  -  лучше  не  пиши,
Оно   не  стоит  и  дешёвой  прозы.
Стих  -  исповедь  для  искренней  души,
И  радостная  проповедь  сквозь  слёзы...


Фото  из  интернета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753998
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


Ганна Верес

Живе в мені моя любов

Коли    земля    із    сонцем    повінчалась
І    землю    заквітчав    зелен-розмай,
Вона    стає    безмежно-величава    –
Це    мій    усе,    це    український    край!

Десяток    сьомий    доля    розміняла,
Але    жива    в    мені    моя    любов
Ще    з    тих    часів,    як    мати    пеленала,
І    поки    душу    в    небі    стріне    Бог.

Від    сивих    гір    під    зорями    в    Карпатах
До    берегів,    освячених,    Дніпра
Моя    земля,    єдина  і    багата    –
Країна    хліба,    волі    і    добра.  
16.07.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754011
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


НАДЕЖДА М.

Красива жінка та, що любить…



В  житті  є  всього  одне  щастя:  любити  і  бути
любимим.
             Жорж  Санд
----------------------------------------
Красива  жінка  та,  що  любить.
Її  впізнаєш  серед  всіх.
В  усмішці  завжди  в  неї  губи,
І  загадковий,  ніжний    сміх.

Вона  несе  в  собі  загадку.
Хіба,  хто  може  розгадать?
Така  проста,  але  ж  солодка.
В  полон,  захоче,-  може  взять.

Кохана  жінка  -  справжнє  диво,
Що  випромінює  тепло.
Вона  тому  й  така  щаслива:
Добро  у  серці  проросло.

Прохожі  всі  її  помітять,
Хода  упевнена,  м"яка.
Хіба  її  хтось  звинуватить,
Що  серед  всіх  одна  така.

Її  відгадка  лиш  у  тому,
Що,  як  ніхто  змогла  любить.
Комусь  захочеться  й  самому,
Таку  у  серці  поселить..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753967
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


НАДЕЖДА М.

Долгая разлука…

Стих  составлен  в  соавторстве  с  Владимиром  Люсиным  (музыкальный  сайт).
Музыка  и  исполнение  его  же  -  Владимира  Люсина.

 В  череду  непогоды,
 когда  сыплют  дожди,
 станут  слякотью  воды,
 но  грустить  подожди.

 Наши  годы  умчались,
 все  надежды  круша,
 только  горечь  печали
 не  приемлет  душа.

 Скоро  небо  завьюжит
 и  посыплется  снег.
 Кто  из  нас  кому  нужен
 и  в  мечтах,  и  во  сне?

 Когда  ранней  весною
 с  крыш  прольётся  капель,
 от  сердечного  зноя
 рвётся  нежность  с  петель.

 Затуманится  лето
 белоснежной  фатой,
 вновь  тебя  без  билета
 я  пущу  на  постой.

 Нанесёт  снова  осень
 бабье  лето  как  грим.
 Птицы  годы  уносят…
 Что  с  тобой  мы  творим?..

 Вновь  придёт  непогода
 с  моросящим  дождём,  -
 что  не  ищем  мы  брода,
 что  в  разлуке  мы  ждём?

 Пусть  не  быть  звездопаду
 в  ватной  серости  туч,
 я  поставлю  лампаду  –
 маяка  дальний  луч.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277645
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 06.10.2017


Елена Марс

Прощать - легко, коль ты того желаешь

Прощать  -  легко,  коль  ты  того  желаешь.
Владеть  своими  чувствами  учись.
Зачем  в  себе  носить  дурную  залежь,
Ту  грязь,  что  портит  душу,  портит  жизнь...

Зачем  твоей  душе  нужна  отрава?
И  так  наполнен  мир  её  чумой...
Коль  что-то  не  пришлось  тебе  по  нраву  -
Попробуй  не  разбрызгивать  слюной...

Попробуй  посмотреть  на  всё  иначе.
Не  трудно  сгладить  острые  углы.
И  Ангел  твой  на  радостях  заплачет,
Что  гнев  в  тебе  воинственный  остыл...

Попробуй  улыбнуться  раздраженью...
Оно  исчезнет...  прямо  на  глазах.
К  добру  перенаправь  свои  стремленья  -
Делами,  а  не  только  на  словах...

И  сам  ты  ощутишь  такую  лёгкость  -
Как  будто  над  землёю  воспарил!..
Она  ведь  так  глупа  -  людей  жестокость.
Людей  таких  затягивает  ил...

Стань  выше  зла  -  никчемного  болота,
Пока  не  засосало  и  тебя...
Возможно  и  тебя  прощает  кто-то,
Твой  мир  душевный  искренне  любя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753946
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


Евгений Познанский

МОНОЛОГ НАСТУРЦИИ

Я  поздняя,  я  здесь  уже  одна.
Цветов  других  не  видно  вдоль  аллей,
Да  осень  это  осень,    не  весна,
А  всё-таки  меня  ты  не  жалей.

Ты  трогаешь  так  нежно  лепестки,
И  мне  теперь  становится  теплей
От  этой    доброй,  ласковой  руки,
Ты  приласкай  меня,  но  не  жалей.

Я  для  того  так  поздно  и  цвету  ,
Чтоб  стать  красою  мрачных  этих    дней,
И  если  я  тебе  по  сердцу  тут,
То  радуйся  мой  друг,  а  не  жалей.

Вокруг    ещё  опавшая  листва,
Она  прекрасна  и  дружу  я  с  ней.
Она  мне  шепчет  лучшие  слова,
На  нас  любуйся  ты  а  не  жалей.

Кому-то  просто  нужно  было  стать
Цветком  последним  самых  мрачных  дней,
Не  стоит  так  из-за  меня  страдать,
Меня  ты  по  напрасну  не  жалей.  

Уже,  уже    меня  снежинка  жжёт,
Холодной,  белой  искрою  своей,
Идём  к  концу,  Я,  осень,  старый  год,
Но  всё-таки  меня  ты  не  жалей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753980
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017


Надія Башинська

ВЖЕ ЖОВТЕНЬ У ПРИРОДІ ХАЗЯЙНУЄ

Вже  жовтень  у  природі  хазяйнує,
усе  він  завжди  робить  залюбки.
Господар  гарний...  за  усім  пильнує,
хоч,  правда,  ходять  про  нього  й  плітки.

Вербиченьки  говорять  золотисті,
що  вчора  в  горобини  гостював.
Сьогодні  вона  в  новому  намисті,
то  ж,  певно,  Жовтень  їй  подарував.

А  позавчора  був  він  у  калини,
всі  бачили,  як  довго  там  стояв.
Погляньте,  як  розчервонілись  щічки...
напевно,  її  ніжно  цілував.

З  берізкою  шептався  аж  до  ночі,  
усі  листочки  їй  позолотив.
І  задивлявся  в  сині-сині  очі
він  нашій  річці...  як  бережком  ходив.

А  ще  дивився  довго  на  ромашку...
в  ній  крапля  літа  сяяла  ясна.
Жоржинами  частенько  милувався,
що  квітнуть  біля    нашого  вікна.

Ой  ви,  вербиченьки  гнучкі,  сестрички!
Та  ж  Жовтень  щедро  й  вас  обдарував!
Як  мимо  йшов,  і  плаття  дав,  і  стрічки,
лиш  усміхнувсь...  пішов,  бо  поспішав.

І  засоромились  своїх  пліток  вербички,  
схилили  нижче  личенька  до  річки.
Навкруг  така  краса...  Лиш  задивлятись
і  тішитись,  радіти,  милуватись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753923
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 06.10.2017


Мирослава Жар

Вже осінь?

-  Як  зимно  стало!
-  Таж  осінь  надворі  вже!
-  Не  помітила...
 бо    в  серці  -  літовесна,
і  тепло  -  від  кохання...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753749
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 05.10.2017


Ганна Верес

Я вийшла з хати осінь зустрічати

Зібрало    літо    висохлі    покоси,
І    солов’ї    закінчили    пісні…
В    вікно    до    мене    обізвалась    осінь  –
Дощу    то    краплі    стукали    рясні.

Я    підійшла    до    вмитого    віконця,
Побачити    хотіла    стукача,
Чекала,        щоби    виглянуло    сонце,
Щоб      осінь    також    виплило    стрічать?

Вона    ж    стояла    в    золотавих    ризах,
З    букетом    чорнобривців    у    руці,
Найбільшим    же    було    мені    сюрпризом
На    жовтій    сукні    мокрі    горобці.

Я    вийшла    з    хати    осінь    зустрічати.
І    серце    огорнув    незримий    щем;
Хотілося      не    плакати    –    кричати:
Плили    ж    ключі    лелечі    під    дощем!

Тривожний    погляд    мій      летів    за    ними,
А    з    ним    –    моя    збентежена    душа.
Пташині    голоси    були    сумними…
Лиш    осінь    за    ключем    не    поспіша…
22.10.2015.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753648
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 04.10.2017


НАДЕЖДА М.

Друзям моїм…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=datT_1I6tGI
[/youtube]

Справжній  друг  –  це  той,  хто  буде  тримати  тебе  за  руку
і  відчувати  твоє  серце.

 Габрієль  Гарсія  Маркес.
----------------------------------------
І  як  зробить  у  будні  душі  свято?
До  себе  в  гості  друзів  запросить.
Вони  наповнять  посмішками  хату.
Ненастрій  зможуть  в  свято  відтворить..

Коли  далеко  друзі  і  не  в  змозі,
Зі  мною  посидіть,    поговорить,
Вони  думками  завжди  у  дорозі,
Не  треба  їх  просити  подзвонить..

Оце  для  мене  є  найкраще  свято,
Почую  тих,  кого  давно  люблю.
Хоч  вірних  і  надійних  небагато,
Все  ж  з  ними  свою  радість  поділю.

Знайомі  голоси,  а  я  в  тривозі,
Як  хочеться  побачить  їх,  обнять.
Я  вас  чекаю,  станьте  на  порозі..
Так    хочу  всіх  із  радістю  прийнять..

Застукотить  від  радості  серденько,
І  сльози  потечуть  струмком  чомусь...
Запрошую  до  себе  вас,  рідненькі.
Нехай  до  вас  я  поглядом  торкнусь..
--------------------------------------------
Запрошую  і  своїх  друзів  з  сайту!  Чекаю,  бо  вас  люблю!

               Свято  для  вас!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753674
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 04.10.2017


Наталя Данилюк

Журлива рапсодія осені

Журлива  рапсодія  осені,
Чуттєва  струна  скрипаля…
І  кучері  жовтня,  навощені,
Виблискують  міддю  здаля.

Осріблює  паморозь  пудрою
Траву  перепрілу  щораз.
Закладено  силою  мудрою:
Всьому  своє  місце  і  час.

Цвісти,  а  відтак  плодоносити,
Прийняти  дочасні  дари  –
Сусальні  коштовності  осені,
Барвисті,  леткі  кольори!

І  перш,  ніж  у  сон  провалитися,
Ще  сонця  зробити  ковток,
Що,  мов  поторочена  китиця,
Розпалось  на  жмутки  ниток.

І  знову  чекати  пробудження
Крізь  холод  зимовий  і  біль,
Допоки  гілки  перестуджені
Трястиме  лиха  заметіль.
 
Нічого,  здавалося  б,  зайвого  –
Ні  менше,  ні  більше,  як  є.
А  сад  усміхається  айвами,
Останнє  тепло  віддає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753566
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 03.10.2017


Ярослав К.

Недописані вірші

Блукають  містом  сірі  пальта,
І  небо  лине  до  землі,
Обійми  мерзлого  асфальту
Йому,  здається,  замалі...

А  він  блищить...  Не  від  вологи  -
Сьогодні  не  було  дощів,
А  вкрили  блискітки  дороги
Від  недописаних  віршів,

Які  не  стали  діамантом,
Які  розбились  на  шматки,
Які  не  склав  до  купи  автор
І  у  рядки,  і  у  думки.

А  може,  автора  то  сльози,
І  так  тому  асфальт  блищить,
Вони  застигли  на  морозі
Та  віддзеркалюють  блакить...

Кому  уламки?  "Ні,  не  треба  -
В  руках  розтане  льод  умить!.."
Вони  потрібні  лише  небу,
Щоб  в  зорі  їх  перетворить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753400
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 03.10.2017


Відочка Вансель

Любити

Вірити.  
В  небо,  в  дощ,  в  щастя,  в  усмішку.    Вірити.  Навіть  коли  весь  світ  проти  тебе.  Навіть  коли  ти  зовсім  сама.  

Ні.  
Сама  ти  ніколи  не  буваєш.  Бог  з  тобою  завжди.  Він  поряд.  Ти  плачеш-він  тримає  тебе  за  руку.  Ти  смієшся  -  він  теж  посміхається.  

Вірити.  В  мрію.  В  свою  мрію.  

Зустріч.  
Вір  в  зустріч,  котра  змінить  твоє  уявлення  щастя.  
Ти  будеш  літати  небом  на  повітряній  кулі  і  навіть  без  крил.  


Слухати.  
Свою  душу.  Молитви.  Політ  листя  і  море.  Пісок.  Змішаний  з  крапельками  води  на  босих  ногах.  

Народжуватись.  
Кожен  день  знову.  Це  ціле  маленьке  життя.  День.  Він  ціле  життя.  

Дивитися.  
Збирати  миті.  Одна  мить  може  подарувати  тобі  все.  А  може  все  забрати.  
Ніби  знаки  на  роздоріжжі.  Ти  вибираєш  напрямок  і  йдеш.  Тільки  напрямок.  Без  інструкції.  

Відчувати.  
Як  тобі  ріжуть  крила.  Кров.  Біль.  Кров  змішається  з  пилюкою  на  дорозі.  
Ростити  нові.  Більші.  Біліші.  Ніжніші.  

Дякувати.  
За  все.  Бо  вдячність  -  це  найсильніша  молитва.  Дякувати.  За  небо,  за  щастя,  за  біль  розчарування,  гнів,  сльози.  
Бо  ми  живі.  
Мертві  не  плачуть.  Мертві  сміються.  

Пам'ятати  про  смерть  кожну  хвилину.  Бо  тоді  зовсім  не  страшно  жити.  

Дарувати.  
Більше,  ніж  ти  розраховуєш  отримати.  Роздати  все.  Одіж,  гроші,  обійми,  поцілунки,  посмішки,  щастя.  

Любити.  
Любити  так,  ніби  в  тобі  вмістився  цілий  Всесвіт.  Любити  Бога,  рідних,  ворогів,траву,  щеня  і  дощ.  
Любити  його.  
Любити  його.  
Любити.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747778
дата надходження 25.08.2017
дата закладки 03.10.2017


Відочка Вансель

Якщо в житті мало дива

Якщо  в  вашому  житті  мало  дива  -  то  станьте  Ви  дивом  для  інших.

Якщо  в  вашому  житті  не  все  занадто  добре-то  і  це  пройде.  Погане  стається  не  тому,  що  ми  заслуговуємо.  Або  заслужили.  Бог  дає  ситуацію  і  хоче  побачити  наше  рішення.  Все  буде  добре.

Вдячність  за  все  -  ось  наше  правильне  рішення  на  сьогодні.

Якщо  Вам  розбили  душу  -  це  не  страшно.  Можливо,  тепер  в  кожному  шматочку  душі  буде  по  власному  Сонечку?  Освітлюйте  шлях  іншим.  

Зробіть  щасливими  інших  людей.  Можливо,  Вам  вистачить  коштів?  Можливо,  Вам  вистачить  величини  власної  душі?  

Навчитись  говорити  кожного  дня  :"Я  тебе  люблю."  Коханому,  подрузі,  людям.  Навчити  цьому  всіх.  

Насправді  Ви  найгарніші  і  найкращі.  Бог  любить  нас.  Побажайте  йому  гарної  ночі.  А  Ви  ніколи  не  питали,  чи  він  втомлюється  і  плаче?  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749954
дата надходження 09.09.2017
дата закладки 03.10.2017


Ганна Верес

Де красу таку я ще знайду

Осінь  –  не  лише  дощі  й  морози,
Це  краса,  яку  ще  пошукать,
Це  пора,  де  віршів  більш,  ніж  прози,
Ця  пора  –  володарка  багать.

Ще  не  стогнуть  снігом  вітровії,
Сумом  дощ  у  відра  не  бринить,
Гладить  сонце  айстрам  довгі  вії,
А  між  ними  –  срібно-біла  нить,

Бабиного  лiта  павутинням
Вишила  мережку  i  в  саду.
Білий  вельон  теж  повис  на  тині…
Де  красу  таку  я  ще  знайду?
4.10.2016.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753515
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 03.10.2017


Luka

Перлин разочок

Ранок  стеблинці
З  трепетом  приміряє
Перлин  разочок.

Фото  автора

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747242
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 03.10.2017


Luka

Ранньою сивиною

Пожовкле  листя
Ранньою  сивиною
В  косах  вербички.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750176
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 03.10.2017


Luka

Забави

Бавиться  вітер
метеликом,  як  листком.
А  долі  -  нами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752922
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 03.10.2017


Ганна Верес

За небокрай ховалися лелеки

За  небокрай    ховалися  лелеки,
В  повітрі  ще  висіли  голоси…
У  теплий  край,  незвіданий,  далекий,
Птахи  летіли  і  журбу  несли.  

Упали  голоси  ті  на  тополі
Осіннім  сиво-сонячним  дощем,
І  хоч  теплу  раділи  луг  і  поле,
В  моєму  серці  обізвався  щем.  

Бентежною  стежиною  стелились
Ті  голоси  на  саме  дно  душі.
Я  ж  хочу,  щоб  їх  крила  не  стомились
І  втрапили  в  мої  нові  вірші.
5.10.2016.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753425
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 03.10.2017


Світлана Семенюк

Каштан

Ріс  на  дереві    каштан,
А  дерево  -    на  горбочку.
Мав,  із  колючок,    жупан,
Ще  й  коричневу  сорочку.

На  гілочці  він  висів́,
Дозріваючи  все  літо.
А    додолу  полетів,  -
Як  подув  осінній  вітер!

Та  й,    із  гуркотом,  упав
Мухоморові  на  шапку.
І  страшенно    налякав
Ще  малу  зелену  жабку!

Разом  з  нею,  не  на  жарт,
Сполохалась  гусеничка.
Затремтіла,  і,  з  листка,
Гепнулася  у  травичку.

А  каштан  у  «кожушку»
Покотився    до  долини.
Обірвавши  павучку
Тонкі  нитки  павутини.

Добре,  хоч  не  роздавив
Чорну  крихітку-мурашку.
Ледве  встигла  утекти,
Із  дороги,  бідолашка.

Довго  так  котивсь  каштан
Стежинкою,  із  горбочка.
На  колючий  свій  жупан,
Назбирав  сухих    листочків.

Від  шелесту,  всі  жучки
Налякано  розбігались.
А  дрібненькі  хробачки
По  шпаринках  поховались.

Це  лише  один  каштан
Наробив  такого  гаму!!
А  що  буде,  як  з  гілляк  –
Всі  попадають  каштани?!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753380
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 02.10.2017


Наташа Марос

НУ, А Я…

Я  хочу  разлюбить,  помоги,
Уходи,  но  оставь  мою  осень,
Мы  с  тобой  ни  друзья,  ни  враги  -
Потому  уходить  очень  просто...

Я  забыла...  забуду...  Потом
Поменяю  свои  занавески,
Уничтожу  улики...  Никто
Никогда  не  споёт  наши  песни...

Крепкий  кофе,  а  лучше  -  вино!
Захотелось  вот  выпить  /хоть  тресни/!
И  ушёл  ты  не  так  уж  давно,
Но...  теперь  нам  куда  интересней...

Можно  просто  тебе  позвонить
И  тихонько  поплакать  -  поверишь,
Потому  что  удерживал  нить,
Что  вязала  нас  крепко  и  верно...

И  зайдёшь  -  никому  не  понять
Почему  я  замки  не  сменила...
Ты  не  сможешь  оставить  меня...
Ну,  а  я...  Да,  всегда  я  любила...

                 -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753417
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 02.10.2017


НАДЕЖДА М.

Коли настане ніч…


Уже  холодна  осінь  завітала,
Далекий  шлях  проліг  для  журавлів,
Лише  надія  крадькома  втішала,
Що  з"їсть  туман  несправедливий  гнів.

Розгладить  вітер  зморшки  в  синій  річці,
Корабликами  листя  попливе.
І  ти,  як  і  тоді,  по  добрій  звичці,
Захочеш  так  побачити  мене.

Коли  настане  ніч  й  тобі  не  спиться,
Як  завжди,  підійди  знов  до  вікна...
Ні-ні,  не  думай,  це  тобі  не  сниться,
Це  я  тебе  за  плечі  обняла.

Відчув  мій  подих  і  моє  зітхання?
І  побіжать    мурашки  по  спині.
І  зрозумієш  ти,  що  це  твоє  кохання
Прийшло  до  тебе  знову  з  далини.

Воно  тобі  шепоче:  Не  вбивай!
Хіба  душа  зробити  зможе  це?
Ти  забери  назад  своє  ПРОЩАЙ,
І  не  ламай  безжально  стебельце.

Хіба  в  житті  буває  так?  Не  часто...
Не  всі  це  зможуть  на  собі  відчуть..
І  повернись  у  край,  що  зветься  щастям.
Образи  хай  за  листям  попливуть...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753315
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 02.10.2017


Новоградець

Земля

Летить  по  небу,  крутиться  планета,
Кружляє  із  супутником  своїм,
І  на  орбіті  круглим  силуетом
Відблискує  промінням  голубим.

Зима  зміняє  літо  з  кожним  колом,
З  півобертом  за  днем  приходить  ніч,
І  не  злічити  з  точністю  ніколи
Відмотаних  у  Всесвіті  сторіч.

Пливуть  сусідки  поряд  -  ледь  жевріють,
Планети  безнадійно  неживі,
А  ти,  Земля,  лісами  зеленієш
І  тонеш  в  океанській  синеві.

В  тобі  одній,  у  зоряній  безодні,
На  рідній,  на  єдиній  і  своїй,
Біліє  сніг  на  Півночі  холодній
І  в  тропіках  хлюпочеться  прибій.

Лиш  ти  гудеш  постійними  штормами
В  ревучій  сороковій  широті.
І  ти  одна  над  стиглими  хлібами
Ганяєш  вітром  хвилі  золоті.

Для  нас  ти,  обертаючись,  плането,
Відводиш  час  для  щастя  і  біди,
І  вміло  підбираючи  сюжети,
Ти  зводиш  двох  в  єдино  назавжди.

Ми  день  з  тобою  знову  зустрічаєм
В  надії,  що  сьогодні  пощастить,
А  поле  диким  маком  розцвітає
І  бір  сосновий  кронами  шумить.

З  тобою,  лиш  єдиною  на  світі,
Загублені  в  космічній  глушині,
Ми  по  своїй  проходимо  орбіті,
Кружляємо  у  Всесвіті  одні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749267
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 02.10.2017


Елена Марс

Такой у осени обычай

С  утра  плечам  уже  прохладно...
Одеться  нужно  -  поприличней...
И  дождь,  вот-вот,  пойдёт  досадный  -
Такой  у  осени  обычай...

И  я  тоскую,  отчего-то,
О  чём-то  будничном  и  личном...
И  вновь  строка  в  моём  блокноте  
Про  грусть  становится  привычной...

Куда  сбежать  от  этой  грусти  -
Душа  моя  тихонько  хнычет?..
Как  жаль,  что  с  радостью  -  негусто
Бывает  осенью  обычно...

А  осень  -  ст..ва  в  рыжем  платье,
Плюёт  на  всякие  приличья...
Опять  душа  в  её  объятьях  -  
Такой  у  осени  обычай.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753303
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 02.10.2017


Надія Башинська

УЧИТЕЛЬКО МОЯ!

Поглянь  у  очі  -  в  них  веселий  сміх
І  чиста  хвиля,  що  у  берег  б'ється.
У  тих  очах  такий  чарівний  світ,
Що  ласкою  у  серці  озоветься.

             Учителько  моя!  Добра  і  привітна.
             Ти,  зіронько  ясна!  Яка  ж  для  нас  всіх  рідна.
             Бо  там,  де  ти,  завжди  сміються  діти.
             Навчаєш  нас  життю  радіти.

             Учителько  моя!  Світла  і  ласкава.
             Із  нами  ти  щодня,  бо  нам  усім,  як  мама.
             Хоч  як  птахи,  у  світ  ми  вилітаєм,
             Та  любим  тебе  й  пам'ятаєм.

У  тих  очах  весна  цвіте  в  маю.
О,  скільки  в  них  і  доброти,  і  ласки.
Я  так  люблю  учительку  свою!
Вона  веде  нас  у  життя  із  казки.

             Учителько  моя!  Добра  і  привітна.
             Ти,  зіронько  ясна!  Яка  ж  для  нас  всіх  рідна.
             Бо  там,  де  ти,  завжди  сміються  діти.
             Навчаєш  нас  життю  радіти.

             Учителько  моя!  Світла  і  ласкава.
             Із  нами  ти  щодня,  бо  нам  усім,  як  мама.
             Хоч  як  птахи,  у  світ  ми  вилітаєм,
             Та  любим  тебе  й  пам'ятаєм.

Поглянь  у  очі  -  в  них  веселий  сміх
І  чиста  хвиля,  що  у  берег  б'ється.
У  тих  очах  такий  чарівний  світ,
Що  ласкою  у  серці  озоветься.

             Учителько  моя!  Добра  і  привітна.
             Ти,  зіронько  ясна!  Яка  ж  для  нас  всіх  рідна.
             Бо  там,  де  ти,  завжди  сміються  діти.
             Навчаєш  нас  життю  радіти.

             Учителько  моя!  Світла  і  ласкава.
             Із  нами  ти  щодня,  бо  нам  усім,  як  мама.
             Хоч  як  птахи,  у  світ  ми  вилітаєм,
             Та  любим  тебе  й  пам'ятаєм.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753278
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 02.10.2017


Ганна Верес

Я долю вишию

Я  долю  свою  вишию  нитками
На  сірому  життєвім  полотні,
Які  б  випробування  не  спіткали,
Шляхи  свої  пройду,  хай  і  складні.

Узори  вишивати  ті    непросто,
Та  старанно  стелитиму  свій  ряд,
Не  є  в  житті  високого  я  зросту,
Людські  закони  буду  підкорять.

На  полотна  буденно-сірім  фоні
Червоних  маків  вишию  я  ряд
І  голуба  біленького  в  долонях,
Під  ним  –  слова  про  мир  хай  зазорять.

Вогнем  вони  горітимуть  любові
До  України  –  отчої  землі,
Тож,  люди,  станьмо  всі  самі  собою,
Адже  сам  Бог  любить  її  велів.
14.03.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753247
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017


Олена Жежук

Осіннє…


Осінь  тамує  в  душі  моїй  справжню  відвертість,
Мрякою  сивих  дощів  умиває  печаль.
Шле  мені  літо  щодня  у  кленовім  конверті
Тепле  і  радісне,  сонцем  зігріте  «прощай».

Струни  строкатих  дощів  відголосять  цю  осінь,
Що  позолотить  думки  і  на  мокрий  асфальт
Зсипле  із  кленів,  мов  вічності  сни  безголосі,
Листя  пожовклого  сповідь  на  мертву  скрижаль.

Вранішня  паморозь  душу  стискає  в  обійми,
Тулиться  в  змерзлі  жоржини    неспита  любов.
Осінь  зухвало  всіх  споює  смутком  снодійним  –
Я  ж  у  полоні    п'янкої  краси  знов  і  знов.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753255
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017


Ніла Волкова

Переоценка


Здравствуй,  старость!  Нет  страстей,  желаний  –
Только  нежности  волна  порой.
Да  нахлынет  вдруг  воспоминаний
Пёстрый  и  неуловимый  рой.

То,  что  раньше  драмою  считала,
Или  же  трагедией  звала,
Вдруг  романом  милым  открывала  –
Без  терзаний,  ревности  и  зла!

Достижений  пики  и  вершины
На  поверку  кажутся  не  те.
Разве  что  на  паре  книжек  имя…
Жизнь,  теперь  с  тобою  подошли  мы
К  самой  главной  и  святой  черте!

2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753218
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017


Ганна Верес

То осінь… зачепилась

Вгорі  над  нами,  мов  завмерли,  хмари,
Розіп’ятий  заткавши  небокрай,
А  у  долині  м’ята  всіх  дурманить,
І  манить  ліс  грибочків  назбирать.

То  осінь  за  пеньочок  зачепилась,
Готує  землю  й  небо  до  зими:
Вдень  сонце  світлим  м’ячиком  котилось,
А  ранки  одягалися  в  дими.

Куйовдить  часто  ранок  мокру  тишу,
І  сплески  риб  частенько  спокій  рвуть.
Маленькі  хвильки  осоку  колишуть,
Ховаючи  свої  сліди  в  траву.
15.10.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753235
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017


Ірин Ка

Педагогам

Слова  у  них  не  горобці,
Що  цвірінчать  собі  без  діла.
І  крейда  часом  на  щоці,
Вони  майструють  іншим  крила.

У  темряві  мов  смолоскип,
У  вакуумі  наче  кисень.
Буває  голос  їх  охрип,
Від  "співу"  знань  чудових  пісень.

Засіють  душі,  мов    зерном,
Добром  ,  науками    Землі,
Ніхто  не  став  щоб  бур'яном.
Зі  святом  любі  вчителі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753208
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017


Елена Марс

С весной душа, до одури, похожа

В  душе  моей  не  станет  доминантой
Осенняя  дождливость  вечеров...
Хоть  осень  так  бесстыже  элегантна  -
Мне  чуждо  это  время  холодов...

Не  тех,  где  от  озноба  стынет  кожа,
А  тех,  в  которых  холодно  душе.
С  весной  душа,  до  одури,  похожа.
Ей  ближе  ощущение  надежд...

А  осень  не  подарит  мне  надежды.
В  ней  чувства  остужаются  порой...
А  мне  бы  пить  тепло  любви  и  нежность,
Похожие  с  отчаянной  весной...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753123
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017


Світла (Імашева Світлана)

Учителям - і не тільки їм…

                                                 
                                                                                                         *******
                                             Клас  -  і  очі  дітей.  Починається  магія  мрії:
                                             Віднаходжу  слова,  щоб  торкнутися  тихо  Душі.
                                             Серед  зливи  ідей  -  чи  почують,  а  чи  зрозуміють  -  
                                             Покоління  Інету  -  юні  люди  новітні  оці?

                                           Навіжена  епоха  двадцяте  здолала  століття,
                                           Знов  прорив  фантастичний  -  модерний  технічний  прогрес.
                                           А  за  партами  в  школі  -  генерація  людства  новітня,  
                                           І  триває,  триває  одвічний  "навчальний  процес".

                                           Інші  зовсім  вони  -  неласкаві,  тривожні,  колючі,
                                           Незалежні  й  сміливі,  іронічні  й  критичні  такі...
                                           Наші  діти  оце,  невгамовні,  нестримані  учні,
                                           Чисте  дзеркало  Правди,  відображення  наші  малі.

                                           Їх  світанок  життя  -  вік  глобально-жорстокого  зламу,
                                           І  поняття  "війна"  вони  розуміють  не  з  книг...
                                           Вибухають  снаряди  -  і  лине  розпачливе:  "Мамо-о-о!"
                                           Чи  зуміємо  ми  їх  дитинство  мале  захистить?

                                           Клас  -  і  очі  дітей:  починається  магія  мрії.
                                           Поринаємо  в  працю,  щоб  Істину  вічну  знайти...
                                           В  цім  "процесі  навчальнім"  класичная  формула  діє  -  
                                           Розуміння  взаємне:  я  -  і  ти,  я  -  і  ти,  я  -і  ти...

                                         

                                           

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753130
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017


Ганна Верес

Курличе осінь в піднебессі журавлем

Курличе    осінь    в    піднебессі    журавлем,
Дарує    золотаві    всім    дукати,
На    землю    сірим    падає    дощем,
До    цього    восени    нам    не    звикати.

Тоді    і    річка    часто    в    мареві    дріма,
Здається,    й    вітер    ніби    утопився,
Ніяких    птахів    на    воді    нема.
В      тумані      ранок    теж    з    дороги    збився.

Та    сонечко    пошле    на    землю    день
І    річку    радо    визволить    з    туману,
Бадилля    висушить,    уже    не    молоде,
Напоїть    осінь    м’ятою-дурманом.
3.11.2013.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753061
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017


Виктория - Р

Не кохай її (слова до пісні)

[b][i][color="#8c00ff"]Не  кохай  її,
В  очі  не  гляди...
Почуття  твої-
Тільки  до  біди...

Не  твоя  вона-
Хоч  би,  що  роби...
А  чужа  жона,
ПрОшу,  не  люби...

Не  ходи  на  ніч,
Коли  зір  нема...
Не  торкайся  пліч,
Не  кохай  дарма...

Повертай  назад,
Заспокій  мій  щем.
Зацвіте  наш  сад,
Під  рясним  дощем...
30  09  2017  р  
Вікторія  Р
[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752986
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017


НАДЕЖДА М.

ВІРА, НАДІЯ, ЛЮБОВ

Три  складових  життя  у  кожнім  серці.
Це  -  наші  потаємні  почуття,
Як  оберіг  в  життєвій  круговерті..
Тримають  лиш  вони  серцебиття.

НАДІЯ,  ВІРА  І  ЛЮБОВ  -    нам  допоможуть.
У  скрутний  час  ми  молимось  до  них.
І  віримо,  надіємось,  що  зможуть
Підтримать  дух,  що  ніби  уже  зник.

Хай  в  кожнім  серці    не  зникають  ВІРА  І  НАДІЯ.
ЛЮБОВ  хай  окриляє  кожну  мить.
І  вірю,що    здійсняться    ваші  мрії,
Якщо  оці  жінки  у  вашім  серці  будуть  жить.
------------------------------------------
Вітаю  всіх  зі  святом  ВІРИ,  НАДІЇ,  ЛЮБОВІ.
Будьте  щасливими!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752975
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017


Макієвська

Віри, Надії, Любові й Мудрості!

[img]http://gazeta.lviv.ua/wp-content/uploads/2016/09/15234173.jpg    [/img]
Я  так  хочу  Янголом  стати
І  увесь    божий  світ  обійняти,
Захистити  від  війн  і    від  бід
Нашу  країну  й  людський  земний  рід.

Щоб  прекрасна  планета  Земна,
Нашому  серцю  люба  й  дорога,
Не  кричала  більше  від  болю,
А  кохалась  у  нашій  любові!

У  веселці  й  луках  квіткових,
У  гаях  і  у  травах  шовкових,
У  вітрах,  у  шурхоті  листя,
У  дощах,  у  краплинах  барвистих....

У  природі,  де  мудрість  Бога
Закладена  нам  всім    здавна  сповна,
Чується  здаля  молитовна,
Мелодія    свята  й  неповторна...
Віри,  Надії,  Любові  й  Мудрості  всім  нам!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753020
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017


Надія Башинська

НАЙДОБРІШЕ, НІЖНЕ, ЩИРЕ, СВІТЛЕ…

Найдобріше,  ніжне,  щире,  світле...
милосердне,  любляче,  привітне.
І  відкритим  вміє  серце  бути,
пам'ятати  може...  і  забути.

Вірити,  надіятись,  любити...
весело  сміятись  і  радіти.
Тихо  плакать,  голосно  ридати,
і  гіркі  образи  пробачати.

Я  люблю,  коли  серця  привітні,
як  погожі  небеса  блакитні.
Де  панують  грози  в  душах  грізні,
б'ються  там  завжди  серця  залізні.

І  холодні,  і  жорстокі...  Боже!  
Вбережи...  Людині  це  негоже.
Краще,  коли  радістю  ясніє,
веселитись  серденько  уміє.

Лагідне,  терпляче,  працьовите,
теплотою  у  труді  зігріте.
Дуже  таке  серденько  красиве,
радісне,  дбайливе  та  щасливе.

Скільки  ж  всього  в  нім?!  Не  зрахувати.
Вміє  воно  ласку  дарувати,
і  підтримає,  і  допоможе...
Так  багато  вміє  воно  й  може!

Хто  іще  стільки  всього  зуміє?
Головне  -  любити  серце  вміє.
Любляче  сердечко  без  оков,
в  нім...  Надія,  Віра,  і  Любов!





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753000
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017


Микола Карпець))

А мы вдвоем и под дождем

[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/2/913580262.gif[/img]
[b]«А  мы  вдвоем  и  под  дождем»[/b]

А  мы  вдвоем  и  под  дождем
И  наплевать  на  непогоду
На  хмурый  день,  на  с  неба  воду
На  лужи,  мокрое  пальто
На  брызги  с  мчащихся  авто
На  то,  что  дождика  стена  –
Не  помешает  нам  она

Уже  неважно  есть  ли  зонт
Ведь  нет  ни  луж,  воды,  ни  неба
Есть  омут  глаз  твоих  -  их  мне  бы…
Тонуть  -  идя  за  горизонт  …
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*28.09.17*  ID:  №752735


[url="http://mykola.at.ua/publ/lirika_kokhannja/a_my_vdvoem_i_pod_dozhdem/2-1-0-125"]©Сайт  авторської  поезії  М.В.Карпець[/url]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752735
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 30.09.2017


Світлана Семенюк

Вчителько моя

Цей  вірш  я  написала  ще  будучи  школяркою.  Та,  думаю,  він  актуальний  і  сьогодні.  
Тож  напередодні  свята  дарую  його  всім  вчителям.  


Вкрились  золотом  кленові  віти,
І  дзвенить  роса  в  траві  густій.
В  цей  осінній  день  несу  я  квіти  –
Найдорожчій  вчительці  своїй.

Вчителько  моя,  котру  вже  осінь
Вас  стрічає  в  школі  дітвора?
Сивина  видніється  в  волоссі,
Хоч  сивіти  вам  ще  не  пора!

Ваші  добрі,  стомлені  вже  очі
Учням  посміхаються  щодня.
Знаєм,  ви  не  спали  довгі  ночі,
Щоби  нам  повідати  знання.

Ви,  неначе  добра  фея  з  казки
Нас  навчали  жити  лиш  добром.
Дуже  жаль,  що    іноді,  за  ласку
Ми,  малі,  відплачували  злом.

Скільки  ми  вам  клопотів  завдали,
Скільки  було  болю  і  образ.
Але  ви  нам  завжди  вибачали,
Завжди  заступалися  за  нас.

Вчителько  моя,  ви  крок  за  кроком
Нас  ведете  в  світле  майбуття.
І,  нехай  проходить  рік  за  роком  –
Вас  любити  будем  все  життя.

Ми  за  вашу  щирість  дуже  вдячні,
За  поради  мудрі,  золоті.
І  хоча  буваєм  необачні,
Ви  пробачте  нам  помилки  ті.

І,  нехай  сіріє  в  небі  просинь,
Йдуть  дощі  холодні  у  дворі.
Вчителько,  ви  не  одну  ще  осінь  –
Ніжно  посміхайтесь  дітворі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752869
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 29.09.2017


Надія Башинська

СХИЛЯЮСЬ, БОЖЕ, ДО ЗЕМЛІ…

Схиляюсь,  Боже,  до  землі
перед  тобою  за  Вкраїну.
Бо  рідна  й  дорога  мені,
для  нас  у  світі  цім...  єдина.

             Тут  мама  й  тато,  рідний  дім.
             Тут  соловейко  і  калина.
             Схиляюсь,  Боже,  до  землі
             перед  тобою  за  Вкраїну!

Схиляюсь,  Боже,  до  землі
за  сад  в  цвіту  й  стрункі  тополі.
За  легкий  клекіт  журавлів,
за  стежку  щастя  в  моїй  долі.

             Тут  мама  й  тато,  рідний  дім.
             Тут  соловейко  і  калина.
             Схиляюсь,  Боже,  до  землі
             перед  тобою  за  Вкраїну!

Схиляюсь,  Боже,  до  землі,  
Як  житнє  хилиться  колосся.
За  мальви  й  мамині  пісні,  
за  все,  що  збудеться...  й  збулося.

             Тут  мама  й  тато,  рідний  дім.
             Тут  соловейко  і  калина.
             Схиляюсь,  Боже,  до  землі
             перед  тобою  за  Вкраїну!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752752
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 29.09.2017


Ганна Верес

Моя любове, я до тебе лину

Моя  любове,  я  до  тебе  лину
На  крилах  мрій,  що  виткали  слова,
Через  роки  між  журавлиним  клином
Пташиною  я  буду  пропливать.

Не  розгублю  в  польоті  свої  сили,
Хай  виллються  у  світлі  почуття,
Котрі  б  вогонь  надій  не  загасили,
Щоб  не  сіріло  маревом  життя.

Моя  любове,  виткана  із  квітів,
У  краплях-кришталях  ранкових  рос,
Давно  вже  на  крилі  своєму  діти,
А  ти  жива  і  в  спеку,  і  в  мороз.

Я  запрошу  весну  у  свою  душу,
Позичу  в  сонця  віри  і  тепла,
Любов  мою  ніщо  вже  не  задушить,
Якою  б  доля  в  мене  не  була.
20.06.2016.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752706
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 28.09.2017


Наталя Данилюк

Цей чоловік

Цей  чоловік,  що  дихає  пряно-ладанно,
Він,  як  та  вісь,  що  мій  обертає  світ,
Ніби  солодкий  гріх,  ніби  щастя  крадене,
Розуму  –  згуба,  а  серцю  –  принадний  плід.

Сіль  проступає  в  нього  на  гострих  вилицях,
Ніби  на  скелях  витесаних  пісок…
Ну,  а  коли  він  спрагло  у  бік  мій  дивиться,
Я  відчуваю,  як  затерпає  крок.

Я  з-поміж  сотні  звуків  найперше  вгадую
Поступ  його  і  тембр  такий  терпкий,
Я  відчуваю:  кров  закипає  магмою,
Здавлює  ребра  тиском,  немов  гілки.

Я  забуваю,  що  інші  важливі  речі  є
В  мить,  коли  він  полює,  мов  хижий  звір…
Погляд  його  палкий,  мов  індійські  спеції,
Аж  до  молекул  спалює,  вір-не-вір.

Тож  коли  він  так  пильно  у  мене  цілиться,
Пружно  цупку  натягує  тятиву,
Я  відчуваю,  як  сіпається  вилиця,
Як  від  судоми  зводить  тонку  брову.

Я  вже  готова  здатися  у  полон  його,
Із  головою  кинутися  в  імлу  –
Так,  мов  нема  нічого  довкіл  стороннього,
Тільки  його  присутність  на  дотик-слух.

Тільки  його  тепло,  ніби  щастя  крадене,
На  перехресті  наших  земних  доріг…
Цей  чоловік,  що  дихає  пряно-ладанно,
Мов  найсолодший  гріх…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751983
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 26.09.2017


Наталя Данилюк

Бо на те вона й осінь…

…Бо  на  те  вона  й  осінь,  щоб  дощ  лебедів  за  вікном
Під  журливу  мелодію  Вагнера,  Баха  чи  Верді,
Коли  небо,  мов  чан,  перекинутий  догори  дном,
А  природі  ще  хочеться  пульсу  й  тепла,  а  не  смерті.

Ще  у  затишних  клумбах  медові  й  густі  кольори,
І  деревам  довкола  не  бракне  зеленого  глянцю!..
Та  у  шереху  крон  відчуваються  нотки  хандри,
І  в  осикове  листя  вплітаються  плями  багрянцю…

Ще  теплінь  пообіді  тягуча,  як  сливовий  глей,
Ще  в  дібровах  щоранку  лунає  пташина  забава,
І,  здавалося  б,  ось  тобі  грушка  смачна  і  глінтвейн,
Чистий  аркуш  паперу,  натхнення  і  з  пінкою  кава.

Бо  на  те  вона  й  осінь,  щоб  ніжити  серце  в  теплі,
Римувати  думки  й  розкладати  по  ветхих  полицях,
Відпускати  терпку  ностальгію  у  вільний  політ    ─
Хай  собі  покружляє  і  віршем  під  ранок  насниться.

Тож  допоки  довкола  такі  ще  живі  кольори,
Й  на  світанку  розгойдують  тишу  гаї  пишнокосі,
Насолоджуйся  світом,  закохуйся,  мрій  і  твори,
Бо  на  те  вона  й  осінь,  поете,  на  те  вона  й  осінь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750069
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 10.09.2017


Ганна Верес

Бо лиш одне… життя

Нас  часто  доля  ставить  на  коліна,
Та  сліпо  їй  коритися  не  слід
Навіть  тоді,  як  у  душі  руїна
Й  чужим  і  сірим  здасться  білий  світ.

Не  дозволяй  назватися  слугою,
А  стань  за  себе  у  житті  борцем,
Що  здатен  рани  у  душі  загоїть.
Дарма  не  кидай  камінь  чи  слівце.

Нам  час  гартує  і  тіла,  і  душі,
У  цім  і  є  та  справжня  суть  буття,
До  себе  і  людей  не  будь  байдужим,
Бо  лиш  одне  дароване  життя.
30.08.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749233
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 05.09.2017


Микола Карпець))

Ну от і все…

[img]http://mykola.at.ua/_ph/6/2/377014614.gif[/img]
[b]«Ну  от  і  все…»[/b]
Ну  от  і  все,  останній  день  тепла
Вже  промайнув  –  лишив  нам  тільки  дощ
В  дуплі  сидить  і  білка,  і  бджола
Холодні  краплі  з  мокрого  стебла
З  дерев  у  парках,  з  клумб,  що  серед  площ
Тече  брудний,  розбурханий  потік
Короткий  в  літа  виявився  вік
 
Ну  от  і  все  –  краплинка,  як  сльоза
Вже  покотилася,  по  склу,  в  вікні
Як  жаль,  що  це  не  літня  нам  гроза
За  нею  інша  вниз  зажурено  сповза
Зароджуючи  смуток  десь  й  в  мені
 
Ну  от  і  все  –  можливе  ще  тепло
На  день,  на  два,  а  може  на  декаду
Далеко  ще  до  грудня  й  снігопаду
А  з  цим  дощем  все  ж  літечко  втекло
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*04.09.17*  ID:  №749214

[url="http://mykola.at.ua/publ/pori_roku/nu_ot_i_vse/3-1-0-122"]©  Сайт  авторської  поезії  М.В.  Карпець[/url]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749214
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017


MuzaStar

"Не отрекаются, любя"

"Не  отрекаются,  любя",

Задув  все  искорки  огня,

Ведь  все  равно  костер  горит,

И  тянет  к  милому  магнит,

Не  отрекаются,  любя,

Все  чувства  в  Лету,  хороня,

Сердечко  тихо  говорит,

Что  сокровенное  хранит.

И  если  ссора  -  промолчать,

И  пережить  в  душе  вдруг  грусть,

Чем  словом  ранить,  вслух  сказать,

Остановиться,  хоть  чуть  -  чуть.

По  новой  выстроить  мосты,

Чтобы  друг  к  другу  подойти,

А  не  сжигать  их,  как  листы,

Ведь  пепел  чувств  не  воротить.

Развеет  ветер  пепел  в  дым,

И  что  останется  в  душе?

Под  пледом  неба  голубым

Не  будет  рая  в  шалаше.

"Не  отрекаются"  -  поют

В  знакомой  песне,  что  звучит,

Когда  все  чувства  на  краю,

Так  надо  их  вдвоем  спасти.

И  сохранить  тот  тайный  клад

Который  трудно  отыскать,

И  просто  сделать  встречный  шаг

А  не  сжигать,  и  не  ломать.

"Не  отрекаются..  любя..."

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748920
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.09.2017


Світлана Моренець

Відлітає літо

Обпікши  жаром  зелень  соковиту,
шалена  спека  вже  пішла  на  спад,
і  відзвучав  акорд    фінальний  літу  –
серпневий  феєричний  зорепад.
У  небесах  відлунюють  осанни  –
то  величальний  спів  пташиних  зграй
землі  і  дому  рідному,  востаннє  
до  вильоту  в  чужий  далекий  край.
Фальш-старт  зіграла  осінь  з  холодами...
По  склу  сльозинка  смутку  потекла...
А  пам'ять  йтиме  літніми  слідами
у  чарах  його  ласки  і  тепла,
пригадуючи  світле,  веселкове
чи  ледь  хмільне,  немов  аліготе...
Було  ти  вередливе  –  і  чудове,
прекрасне,  незабутнє,  золоте.

                                       31.08.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748544
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 31.08.2017


Володимир Шевчук

Сезонна алергія



Замучила  сезонна  алергія.  
Тополі  пух,  пилок,  –  не  головне.  
Я  від  недуги  збутися  не  вмію  
І  це,  чомусь,  залякує  мене.  

Яка  це  насолода  –  просто  знати  
Що  Ти,  десь  там,  всміхаєшся  кудись
І  я  відверто  хочу  забагато,  
Щоб  Ти  була  такою  назавжди.  

Ти  просто  будь,  моя  п'янка  спокусо.  
Насправді,  я  щасливий  дотепер  
І  алергії  зовсім  не  боюся!  
Лякаюсь  лиш  відсутності  
Тебе.  

19.06.2017  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738628
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 27.08.2017


Надія Башинська

МОЄ ЩАСТЯ

Моє  щастя  красиве,  моє  щастя  грайливе.
Голубі  в  нього  очі  і  біляве  волосся.
Моє  щастя  -  то  небо  ясне,  синє  -  синє.
Моє  щастя  -  у  полі  дозріле  колосся.

Моє  щастя  у  морі  в  хвилях  тішиться,  грає.
І  у  гаю  зеленім  солов'ями  співає.
Під  вікном  розцвітає  у  матусиних  квітах.
І  в  ранковій  росі  моє  щастя  на  вітах.

Моє  щастя  у  хмарі,  що  дощем  щедро  сіє.
Моє  щастя,  то  сонце,  що  так  сонячно  гріє.
Глянь  лелека  високо  в  синім  небі  літає.
Знай,  то  щастя  моє  у  вільнім  танку  кружляє.

Щастя  кожен  шукає...  ти  своє  щастя  маєш.
І  плекаєш  його,  про  своє  щастя  дбаєш.
А  воно  таке  різне,  таке  різне...  і  все  ж...
Є  у  всіх  у  нас  спільне  -  те,  що  щастя  без  меж.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747933
дата надходження 26.08.2017
дата закладки 27.08.2017


Надія Башинська

А ДОЩ ІШОВ…

А  дощ  ішов...  Все  капав...  Капав...  
То  він  зі  мною,  видно,  плакав.
І  краплі  ті  по  парасолі,
і  теплота  в  моїй  долоні.

В  моїй  долоні,  в  моїм  серці.
Вода  холодна  у  відерці.
З  криниці  сам  дістав...  Напився.
В  низькім  поклоні  ти  схилився.

Бо  тут  батьки,  тут  рідна  хата,
і  сад  в  цвіту...  Їх  захищати
таким,  як  ти,  відважним,  сильним.
Щоб  в  ріднім  краї  бути  вільним!

Коли  ж  настане  та  година
тієї  воленьки...  щаслива?
Прошу  у  Бога,  щоб  дав  сили,
щоб  рідну  землю  захистили.

Щоб  поверулися  до  хати,  
де  сад  в  цвіту,  де  батько  й  мати.
Де  теплота  у  моїм  серці,
вода  джерельна  у  відерці.

Щоб  ти  радів,  а  не  журився,
з  криниці  сам  дістав...  Напився.
В  низькім  поклоні  я  схилюся,  
за  тебе  й  край  наш  помолюся...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747788
дата надходження 25.08.2017
дата закладки 25.08.2017


Володимир Кабузенко

Розпач

Зимовій  блискавці  із  громом
Я  б  здивування  переніс.
Тебе  ж  зустрівши  -  знепритомнів,
Від  потрясіння  в  землю  вріс.

Чом  не  зустрілись  ми  з  тобою,
Коли  в  парубкування  час
Були  вільніші,  й  доля  грою
Могла  звести  у  пару  нас?

Тепер,  обтяжені  роками,
Дітьми,  сім'єю,  -  як  здолать
Ці  перешкоди,  що  горами  
Стоять,  щоб  щастя  нам