Рись 27: Вибране

Ірина Кохан

Далеко до…

Іще  далеко  до  півонієвих  злив,
Ще  небо  спить  прихмарене  і  сиве,
Тремтливе  сонце  явір  прихистив
Своїм  гіллям.  І  річка  мерехтлива
Під  голубою  ковдрою  зі  скла
Хвилясті  сни  нашіптує  тихенько.
А  береги,  мов  два  міцних  крила,
М'якеньким  пухом  туляться  до  неньки.
Не  скоро  ще  геранієвий  цвіт
Своїм  причастям  випоїть  безмежжя.
Ще  за  вікном  сніжинок  переліт  -  
Зима  будує  біловерхі  вежі.
Далеко  до  весни  і  до  тепла...
Білява  панна  все  метіллю  плаче.
Намріялось,  що  брунька  до  чола
Торкнулася  розвеснена.  І  наче
Фіалок  солод  ніс  залоскотав,
Защебетали  радо  ластів'ята,
І  килими  скуйовджених  отав
Зеленим  ставом  пнуться  попід  хату.
Хтось  знову  простір  снігом  розкурив,
З-під  вій,  зігнавши  веснянкові  мрії.
Далеко  до  півонієвих  злив...
Ще  гуготять  над  вербами  завії.

     19.  01.  2015.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718620
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 27.02.2017