«О панно Осене, з усіх твоїх принад
Найбільш чарують гами кольорові,
Аж поки сивочолий листопад
Свої насупить вигорілі брови.
Тобі не вперше, панно, зізнаЮсь:
Люблю вітрів і ранків позіхання,
Що доторкаються до щік і вуст.
Виношую в собі одне прохання:
Не поспішай у зиму, прошу я.
Дозволь моїй душі насолодитись,
Хоч полонянка я давно твоя,
Не заважає це в красі втопитись.
О панно Осене! Ти саме та пора,
Що змушує не тільки милуватись,
А й турбуватись про птахів, звірят
І дні життя свого не марнувати.»
Отож, цінуймо сонцеокі дні
І не сполохані війною ночі,
Щоб український рід наш не біднів
І сльози щастя прикрашали очі!
1.11.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998485
дата надходження 13.11.2023
дата закладки 25.11.2023
Як цілує дощ траву, по якій ступають кроки,
Ніжні краплі на листку відобразять світ широкий,
Гомонить розкішний гай, що ховається в долині,
А навколо, ніби рай, де волошки сині-сині
Неймовірно дивний світ захопив мене красою,
Неповторний колорит умивається росою,
Мила казка, мов у сні, ніжність грається серпанком,
Ось, у милій новизні посміхаюся я ранком
Йду, любуюсь навкруги та невже таке буває,
Що волошкова краса ще зі мною й розмовляє?
Гомонить розкішний гай, що ховається в долині,
А навколо, дійсно рай, де волошки сині-сині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978109
дата надходження 25.03.2023
дата закладки 25.03.2023
О темна ноче в барвах листопаду,
Твоїх очей вогонь в мені горить!
Ледь чутним шелестом доріг тремку громаду
У дні мої занурює щомить…
Пісень твоїх струну співочу , ноче,
Захоплюю в тенета раз-у раз
В полоні серця, повного безмежжя
Вона-небес палаючий алмаз…
І під покровом чистого спокою
Цей спів мені із далини бринить!
Коли втопаючи у ночі листопаду
Мовчазне серце шир просторів зрить…
(листопад 2007)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975062
дата надходження 26.02.2023
дата закладки 26.02.2023
Село – свята колиска України,
Де, як відомо, не бува дрібниць,
Заплетене у пісню солов’їну
Лежить воно під сонмом зоряниць.
А поряд нього половіє поле,
Де сонце пестить стиглі колоски,
Тримають небо явори-тополі
І посивілі від часу віки.
Це саме там коріння українське
П’є життєдайну силу із землі,
Де зрадою хворіло наше військо,
І славою впивалось до зорі.
Село, в твоїх натруджених долонях
Вершилася історії канва,
Від Сяну і до Каспію та Дону
Одної мови линули слова.
Ти знаєш все: як сонце зустрічати
Й п’яніти від видовищ і роси –
Це як почати знов життя спочатку,
Де світ і ти у обіймах краси!
11.02.2022.
Ганна Верес Демиденко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951311
дата надходження 23.06.2022
дата закладки 05.10.2022
В серці моєму живеш із дитяти.
Люба мені, наче кровная мати.
В тобі мій корінь, мій цвіт і насіння,
Радощі літа і туга осіння.
В сонці твоєму я коси купала.
В лузі зірки, що упали, збирала.
З місяцем, що ти його виводила,
В небі я танці нерідко водила.
Їла поди твої з поля та саду.
В вуха ловила птахів серенаду.
В ліс твій вдягалась – в кущі та дерева.
В ріки пірнала, вбирала джерела.
Мову твою перейняла від неньки.
Знаю, не раз їй лихі воріженьки
М’яли боки і рубали коріння.
Я ж берегла! Мов безцінне каміння!
Бо вона ніжна, легка, як голубка,
Щира, як хліб, і м’яка, наче губка.
Бо вона рідна! В ній гени прароду,
Гасла про працю, любов і свободу.
Гарна ти, Нене, велика й багата.
Гори – окрасою: Кримські й Карпати.
Ріки й моря твої риба стрясає.
Ліс – дикий звір, птах-розмах заселяє.
Все в тебе є. Та найбільше багатство –
Люд твій, його заповзяття та братство.
Зараз ти терпиш – війна на арені.
П’є вона кров живу, душить легені.
Але ти вирвешся з пастки. Ти зможеш!
Лихо зімнеш, у війні переможеш!
Дух твій – граніт. Крок – вогонь випускає.
Світ тебе любить. Слава чекає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957903
дата надходження 28.08.2022
дата закладки 28.08.2022
Муркоче дощ по черепиці,
Щось невибагливе співа,
А вітер шепче таємниці,
В дощі ховаючи слова,
І дощик краплями наспівує
Відомий музики мотив,
А ти вдивляєшся з надією
У вікон мутний об'єктив,
Шукаєш серед хмар шпариночку,
І неба синього блакить,
І тіла кожная клітиночка
Від почуттів в душі тремтить...
Все тарабанить по бруківці
Цей невгамовний літній дощ,
Неначе на старій сопілці
Музика грає серед площ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957563
дата надходження 25.08.2022
дата закладки 25.08.2022
Важкий і довгий шлях до сучасної історії
Пройшов наш жовто-блакитний прапор. Правді - безмежність.
Глибокий блакитний колір - це небо, сила простору.
Яка зупиняє людський погляд. ...Очима не вбереш.
Тут духу спіль і єдність, символ миру, незалежність.
А дивишся на жовтий - думку на волю пускаю.
Це Сонце і символ достатку. Все зріле, належне...
Це золотисті степи, жито, пшениця... Всі знають.
І синь, і жовтий колір линуть у натхненне слово:
В легенди, в українські пісні, прозу, поезію.
Це неповторні пахощі і природи, і мови.
Глибокі, добрі, незборимі, вічні... Сили безліч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957565
дата надходження 25.08.2022
дата закладки 25.08.2022
Ти запитаєш:"Що в тобі знайшла?"
Скажу відверто, вразила душа
І очі - дійсно зеркало душі
Я розчинялась в ніжній теплоті
В душі були відсутні мінуси
Тягнулася душа до простоти
Без лицемірства, зла та це святе
Відчула серцем, щастя ось і є
З тобою було затишно мені
Уся душа була на видноті,
А очі відображували суть
Лиш чистоті дано її збагнуть?
і світ мінявся, як люба пора,
Бо з серця набиралася тепла
І погляд говорив, навіть без слів,
Бо відчував до глибини морів
Як же важливо в душу заглянуть,
Її красу до глибини відчуть
і в світі щастя більшого нема,
Коли співа теплом уся душа?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862915
дата надходження 29.01.2020
дата закладки 31.01.2020
Вся складність в простоті високій.
Повнота в пустоті глибокій.
Ідеал в недосконалості геніальній.
Неповторність в однаковості унікальній.
Світло у темноті туманній.
Брехня в підступності оманній.
Хвиля у прямоті нерівній.
Правда у відвертості спірній.
Вічність в миттєвості невловимій.
Мистецтво у техніці незримій.
Похвала в оцінках критичних.
Результати в спробах практичних.
Мудрість в помилках засвоєних.
Кара у злочинах скоєних.
Доля в невідворотності випадковій.
Точність в імовірності стовідсотковій.
Пропаганда в перекрученій інформації.
Божевілля в тяжкій паскудній деградації.
Висміювання в жартах сатиричних.
Статистика в підрахунках граничних.
Свобода у волі залежній.
Контраст в схожості протилежній.
Система в елементах складових.
Дисципліна в командах правових.
Горе в смутку болючому.
Стрес у стані гнітючому.
Щастя в радощах шалених.
Цунамі в хвилях вогненних.
Шлях в шершавості слизькій.
Форма в пишності тонкій.
Влада в могутності низькій.
Гнучкість у твердості легкій.
Шум у тиші дзвінкій.
Час в плавності стрімкій.
Тепло в холоднечі жаркій.
Простір в далечині близькій.
Рівновага в хаосі гармонійному.
Музика в мерехтінні мелодійному.
Макросвіт у Всесвітах нескінченних.
Мікросвіт у часточках незліченних.
Постійність у монотонності різноманітній.
Зв'язок у сильній відштовхуваності магнітній.
Думка в зосередженості полохливій.
Вся усталеність у стійкості мінливій.
Вогнище в полум'ї іскристому.
Випробування в русі тернистому.
Поверхня в забрудненості чистій.
Свято в буденності урочистій.
Пластика у гнучкості граційній.
Почуття в палітрі емоційній.
Душевність в замкненості розкутій.
Спогади у пам'яті забутій.
Ми в обмеженості неосяжній.
Все в осмисленості недосяжній.
Середина в початковості кінцевій.
Нескінченність в розтягнутості кільцевій.
Голос у криці німому.
Зір у баченні сліпому.
Техніка у природності штучній.
Подія у цікавості скучній.
Ненависть в жалості нещадній.
Танець у чіткості вигадній.
Виживання в пристосуваннях важливих.
Катастрофи в руйнуваннях вкрай жахливих.
Компроміс у поступливості взаємній.
Наркотик у спокушеності приємній.
Проміжок у старті фінальному.
Праця у занятті формальному.
Відчуття в емоціях яскравих.
Війна у бойовищах кривавих.
Виховання в суворості ласкавій.
Зрада у лицемірності лукавій.
Мрії в можливостях бажаних.
Ідеї в роздумах зважених.
Перемоги в зусиллях затрачених.
Винятки у правилах зазначених.
Сполуки у скупченні непоєднуваному.
Деталі у скрученні неприєднуваному.
Інтелігентність у манерах елегантних.
Архітектура у спорудах імпозантних.
Марність в абсурдності даремній.
Заздрість в неспроможності щемній.
Кохання у пристрасних почуттях.
Адреналін в ефектних відчуттях.
Суть в основах фундаментальних.
Етнос у звичаях ментальних.
Боротьба в протиріччі інтересів.
Неухильність у витримці процесів.
06.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837569
дата надходження 04.06.2019
дата закладки 04.06.2019
Козлик в глечик заглядав
Тож довгеньку, шию мав
Захотів він молока
Заморока отака
Ніяк дістать не може
Кричить котик, - Вельможе
М -яу - я першим нап`юсь
А потім, вже умиюсь
Козлик, аж сміється
Та не так ведеться
Треба вмитись раненько
Потім снідать смачненько
Котик хвостика підняв
Горлопанить - мя - у - м’яв
І той глечик зачепив
Молочко за мить розлив…
На ліжку котик дріма
З козликом дружби - нема
Жадібність - кепська штука
Їм обом буде наука.
***
То не знав напевно козлик
Що занадто хитрий котик
З’їсти мишку - перше діло
Лиш тоді вмиватись сміло.
12.07.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799603
дата надходження 17.07.2018
дата закладки 16.11.2018
Цвіла петунія на клумбі, біля парку,
Неначе небо, що розквітло без стебла...
Очима синіми дивилася на хмарку,
Прощальним поглядом пташину провела....
І крапав дощ із неба в очі ці розкриті,
В морозний холод - вона вірила в тепло...
Здіймала рученьки, крижинками покриті,
Ховала під пелюстками стебло.
Я задивилась на петунію тендітну,
Звивались струмені дощу під чобітками...
Поринула думками в даль блакитну,
Мов в синє небо, що затягнуте хмарками...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811318
дата надходження 25.10.2018
дата закладки 12.11.2018
Місячний ранок. Сонце над гаєм
Сонно вмивається між верховіть,
Жвавий струмочок пісню співає.
Соло пташине ледь чутно — «віть-фіть».
Вмите повітря пахне росою.
Їжакувато-забута стерня
В небо встромилась, вкрита імлою.
Місяць вибілюють промені дня.
Зникнула цятка проти Ярила,
Вкривсь хмаровиннячком місячний шлях.
Нічка стулила стомлені крила,
Стало розвиднюватись на полях.
Сутінки впали в невидиме ложе,
Наче звалилася з неба гора.
Кажуть, що світло пітьму переможе,
І запанує новітня пора.
10/11/18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813387
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 12.11.2018
Люби цей світ, дитино мила,
І хмар воложисте есе,
І сонце, що на дужих крилах
Своє тепло Землі несе,
І дерево в зеленій хустці
І з барвних квітів килимок,
Рибину у сріблястій лусці
І сад, що від дощу намок.
Люби сніжисте покривало,
Що взимку гріє комиші,
І слово – те, яке постало
Із розуму й чуттів душі.
Люби солений запах моря
І ночі вогники – зірки,
Люби людину – ту, що поряд,
І ту, що йде через віки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807689
дата надходження 24.09.2018
дата закладки 24.09.2018
Я в океані творчого натхнення,
Тут кожна крапля має кілька значень...
Біда, що у турботах повсякдення
Шукаю рівень глибини без передбачень.
Пірнаю далі в пошуках нового
До див цікавих - глибше, глибше,
Та намагаюсь у складних умовах
Відчути щось важливе, більше...
Я в океані творчого натхнення.
Пірнати далі то сміливих вдача,
В бажанні краще розуміти вчення
Всіх мудреців, ті що корисне дуже добре бачать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807687
дата надходження 24.09.2018
дата закладки 24.09.2018
Кітікетить зранку кіт.
Пастколапить діда піт.
Виполітується птах.
Сонодрімкує мурах.
Вибурулькується лід.
Доягідкується глід.
Снігопадиться зима.
Мінусівками дійма.
Морозкується до щік.
Дубовить березам сік.
Зашлагбавнює весну.
Тромбонує путь зерну.
Може, шпундем їй на чай,
Щоб покинула наш край?
Шпундем - кинемо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779855
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 07.04.2018
НОВОРІЧНІ ВІНШУВАННЯ
Лети в історію, прощай навіки, старий роче.
Що рік новий у ніч найпершу напророчить?
У цю щасливу Новорічну днину
Вітання шлемо Буковині і Волині.
Хай Новорічна пісня не втихає
Понад Карпатами і над степами.
Хай в Новоріччя понад Бугом і над Россю
Здійсняться мрії у дітей і у дорослих.
Хай у Проскурові, у Сумах і Полтаві
Веселі будуть люди, добрі і ласкаві!
В Поліссі, на Поділлі й Закарпатті
Усім бажаєм радости і щастя.
Щоб Дід Мороз у Новорічний вечір
Приніс гостинці дорогій малечі.
Хай всюди в нас, від Харкова до Львова,
Будуть заможні люди, щирі і здорові!
І в сонячнім Криму, і на Донбасі
Нехай панує мир, добро і щастя!
Нехай здоровими ростуть дівчата й хлопці,
Щоб весілля гули у селах в цьому році!
Хай зійде радісна над вами зоряниця!
Хай родить щедро вам і жито, і пшениця!
Хай квітнуть усмішки на кожному обличчі,
Хай буде доленосним Новоріччя!
Світи, щаслива наша доленько, зорею,
Повік світи над Україною моєю!
Твоє прийдешнє, вірю, кращим буде
І українцям, і всім добрим людям.
Добра бажаєм вам, і миру, і любови.
Віншуєм радістю, і щастям, і здоров'ям!
(© Любов СЕРДУНИЧ)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767030
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017
Осіння нічка зорями розквітла,
Коли зустрітись мали ти і я.
Згори лилося чародійне світло -
То місяць посміхався звідтіля.
У ранки сиві осінь заблукала,
Вони ж пили росу з її долонь.
Вітри крилаті бавились квітками,
Поки знов ніч усе взяла в полон.
25.09.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756523
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 22.10.2017
Я почула ваш голос так близько,
Наче сонця торкнулася вмить,
Наче знов я маленьке дівчисько,
Спогад в серці так ніжно щимить.
Я торкнулася вас безтурботно,
Так, як промінь торкався щоки,
І від радості стало спекотно,
І всміхаються з неба зірки.
Я почула вас крізь кілометри,
Мов напилася із джерела,
Розливаюсь у райдуги спектри,
Голос тихий у пам'ять вплела.
Вас побачила знову у класі,
Знов почула як дзвоник дзвенить,
Ваша врода застигла у часі,
Образ світлий в минуле манить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750299
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 26.09.2017
Крізь сіру дощову завісу ,
Немов пливе, чарівна дама,
Неначе вийшла Єва з лісу,
Що створена з ребра Адама.
Руде волосся пестить ніжно,
Розвіює туман ходою,
Ховає личко білосніжне,
Тримає комірець рукою.
А я присів на мокру лавку
У світлі сивих ліхтарів,
Здираю сум неначе п'явку,
І знов ховаюсь від дощів.
А дама в'ється крізь тумани,
Горять алей багряні шати,
В кишені хризантема в'яне,
І як же вас, красуне, звати?
В обличчя дме жорстокий вітер,
Тремтить від холоду ліхтар.
Розметані пожухлі квіти,
Лежать у срібнім світлі фар.
В останню мить сказала дама:
-"Я світлий смуток, поетичний,
-До підсвідомості я брама,
-Я осені Душа одвічна."
Крізь сіру дощову завісу ,
Немов пливе, чарівна дама.
Неначе вийшла Єва з лісу,
Що створена з ребра Адама.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751569
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 26.09.2017
1.Торох, торох - розсипався горох,
Почало світати - нема що збирати.
2. Всі його люблять, всі його чекають,
А хто подивиться - кожен скривиться.
3. Що існує вік на волі,
А кружляє вічно в колі.
4. Блищить, біжить, гадючиться
І все по низині крутиться.
5. Стоїть корито, повне води налито.
6. Горя не знаємо, а гірко плачемо.
7. Біг кінь білобокий через Дунай глибокий;
Як упав - заіржав, увесь світ задрижав.
8. Мене частенько просять, ждуть,
А тільки покажусь - ховатися почнуть.
9. Прийшов хтось та взяв щось,
Пішов би за ним, та не знаю, за ким.
10. Сонце пече, липа цвіте,
Жито доспіває, - коли це буває?
Відгадки: 1.Зорі. 2.Сонце. 3.Планета. 4.Річка. 5.Ставок.
6. Хмари. 7.Грім. 8.Дощ. 9.Вітер. 10. Влітку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737461
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 12.06.2017
Не можна жінці бути в нелюбові,
Нектар не пити пелюстками вуст,
І не купатись у любистку слова,
І не згорати у вогні безумств...
Не можна жінці бути нічиєю –
Земля ж бо трісне навпіл від журби...
Як вітер пестить коси у верби,
Світанок умивається зорею —
Так я жадаю ніжності твоєї...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649609
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 21.05.2017
Влюблена я в полей ароматы
И в волшебное пение птиц.
Я душою - безумно богата,
Оттого, что не знаю границ,
В выражении чувств неподдельных,
От которых трепещет душа.
Влюблена в этот мир акварельный,
Только жаль, что минуты спешат...
Закричать во весь голос бы в небо,
Чтобы кто-то услышал меня:
"Пусть я буду сыта только хлебом,
Только б видеть течение дня!..
И пьянеть от полей ароматов,
От волшебного пения птиц..."
...Пусть грешно я живу, а не свято,
Но в любви не бывает границ..."
22 август 2012 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725569
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017
Чоловіку присвячую
– Подивись пильно в очі, коханий.
В них побачиш всю душу мою.
Ніжним поглядом вилікуй рани.
Знай, що й досі тебе я люблю.
– Обійми за натомлені плечі,
Тугу з серця скоріш прожени.
Сивий лебедю, вірний, терплячий
Заспокой мудрим словом жалі.
Ти - мій захист, надійна опора,
Мій єдиний в житті чоловік.
Лиш пробач за мою непокору
І гордині надмірної гріх.
За непослух, за ревнощі, бурі,
За слова недоречні, цупкі.
Помилки та образи минулі
І невдячність у дні молоді.
Устеляючи тропи розмаєм,
Захищав від холодних завій.
І досягнення ті, що я маю,
Завдяки лиш турботі твоїй.
Знадобилось так часу багато,
Щоб засвоїти істину цю.
Щоб зерно від плевел відділити
Та змести непотрібну труху.
Час розставив усе по полицях
У постійній, життєвій борні.
Ніби мудрий, невтомний провидець,
Знав про терни на нашій стезі.
Ми пройшли нерозлучно у парі
Безліч довгих стежин і доріг.
Розганяв наді мною ти хмари,
Бо інакше в житті і не міг.
Вдячна долі за наше єднання,
Що веде нас із року у рік.
Ти єдиний, ні з ким незрівнянний,
Богом даний мені, чоловік.
– Подивись пильно в очі, коханий!
В них побачиш всю душу мою.
Ніжним поглядом вилікуй рани.
Знай, що й досі тебе я люблю.
14. 01. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635839
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 05.10.2016
Ромашкова долина відцвіла,
І пісня, солов’їна, притомилась
В гаю, що підступився до села.
Ця знов краса в осінню ніч наснилась:
Я озером ромашковим бреду,
У піні, білій, грузну по коліна,
І душу мою повнять, молоду,
Любові почуття, святі, нетлінні.
Чарує очі неземна краса,
Долина схожа з тихим білим раєм,
Над нею виснуть сині небеса,
Й душа моя на арфі соло грає.
Злетіла й інша пісня в небокрай –
То жайвір зачепився за хмаринку,
Здалось на мить, я втрапила у рай,
Знайшовши у долину ту стежинку.
21.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682655
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 13.08.2016
Бувають хвилі над Дніпром
І у спокійну днину.
Дай, Боже, тим, хто шле добро
На неньку-Україну.
Хто її любить серцем всім,
Хто пестить її мову,
Дай, Боже, щастя у їх дім,
Благослови їх знову
Щоб переймалися за тих,
Кому не таланило,
Не залишати їх самих
Дай, Боже, іще сили.
Хто шле добро - той родить час
І віри і надії,
А той, хто молиться за нас,
Той здійснює нам мрії.
Хто віддає останнє враз
Тому, хто просить крихти,
Рятуй їх, Боже, кожен час
Від горя і від кривди.
А тих, хто хліба в люту мить
Не дасть, хоча і може,
Залиш на совісті це в них,
Прости їх, світлий Боже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670589
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 06.06.2016
Непостижима суть души:
В сомненьях мучима греховных,
Зачем она, мой друг, скажи,
Так поразительно бескровна?
Она, как воздух беcтелесна,
Хотя смеётся и грустит...
Скажи мне, что о ней известно?
Как ей помочь, когда болит?
Что есть душа? И что же совесть?
И всё-таки, сомненья прочь!
Душа диктует жизни повесть,
А совесть хочет ей помочь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633450
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 06.06.2016
Так тепло й сонячно надворі
У день погожий весняний,
Берізоньки дві білокорі
Зелені стрічки заплели
У кучеряві коси довгі,
В горошок чорний сукні білі
Їм личать, бо таки чудові,
Як в наречених на весіллі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664442
дата надходження 07.05.2016
дата закладки 07.05.2016
Чоловіку присвячую
– Подивись пильно в очі, коханий.
В них побачиш всю душу мою.
Ніжним поглядом вилікуй рани.
Знай, що й досі тебе я люблю.
– Обійми за натомлені плечі,
Тугу з серця скоріш прожени.
Сивий лебедю, вірний, терплячий
Заспокой мудрим словом жалі.
Ти - мій захист, надійна опора,
Мій єдиний в житті чоловік.
Лиш пробач за мою непокору
І гордині надмірної гріх.
За непослух, за ревнощі, бурі,
За слова недоречні, цупкі.
Помилки та образи минулі
І невдячність у дні молоді.
Устеляючи тропи розмаєм,
Захищав від холодних завій.
І досягнення ті, що я маю,
Завдяки лиш турботі твоїй.
Знадобилось так часу багато,
Щоб засвоїти істину цю.
Щоб зерно від плевел відділити
Та змести непотрібну труху.
Час розставив усе по полицях
У постійній, життєвій борні.
Ніби мудрий, невтомний провидець,
Знав про терни на нашій стезі.
Ми пройшли нерозлучно у парі
Безліч довгих стежин і доріг.
Розганяв наді мною ти хмари,
Бо інакше в житті і не міг.
Вдячна долі за наше єднання,
Що веде нас із року у рік.
Ти єдиний, ні з ким незрівнянний,
Богом даний мені, чоловік.
– Подивись пильно в очі, коханий!
В них побачиш всю душу мою.
Ніжним поглядом вилікуй рани.
Знай, що й досі тебе я люблю.
14. 01. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635839
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 04.05.2016
Люблю я музыку природного оркестра…
И релаксировать могу под шум дождя,
И трепещу, когда грозит с небес Маэстро,
В литавры бьёт, священный ужас наводя…
Я вместо кофе пью в постели птичьи трели,
Купаюсь с наслажденьем в солнечных лучах.
А «Вальс цветов» меня так радует в апреле,
Что забываются романсы при свечах.
Я слышу музыку в лесу и в чистом поле.
Аккорды нежные звучат на все лады…
Как будто изучаю в музыкальной школе
Сюиты ветра и симфонии воды.
Мелькают дни, проходят вереницей годы
В сетях забот и повседневной суеты.
Я наслаждаюсь вечной оперой природы
И серенадой безупречной красоты!
Апрель 2016.
Рисунок автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662001
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 25.04.2016
У паводку фіалкових ночей
Знайди мене, зумій мене зігріти.
Чарівним співом місячний Орфей
З'єднає душ загублених орбіти.
Стікають зорі теплими слізьми,
Горять нарцисів жовті смолоскипи.
Збуди мене від лютої зими,
Із вуст моїх солодкий трунок випий.
Не прирікай на вічну самоту...
У лакримозі місячного сяйва
Скидає небо зоряну цноту.
Чи я була для тебе, може, зайва?
Чи ти між снів, немов анахорет*,
Збираєш попіл згаслого кохання?
Знайди мене у спалахах комет
Поки не впало краплями світання
На сяйно-біле прядиво хмарин.
Збери росу із вій моїх тремтливих...
У паводку фіалкових хвилин
Зігрій мене у ніжності розливах.
*Анахорет - відлюдник, самітник, пустельник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656745
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Який безбарвно-непривітний ранок!
У небі – хмар похмурі косяки.
Упав на горизонт густий серпанок.
І тихо гаснуть квітів пелюстки.
І день… Чи то поринув у задуму,
А чи забувсь у летаргічнім сні?
Здається, не здолати товщі суму,
Яка скувала барви осяйні…
Та звів раптовий вітер крила дужі,
Зірвав із неба сиву ковдру хмар –
І пересохли сірості калюжі,
Як сонце з серця висипало жар.
Заграла осінь кольорами літа:
Небесна синь… І полум’я садів…
Зелена хвиля трав, росою вмита…
Від суму не лишилось і слідів!
Барвиста радість на життя покосі
Нерідко сірим змінюється тлом.
Щасливий той, чия холодна осінь
Зігріта буде сонячним теплом.
© Ірина Васильківська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622292
дата надходження 19.11.2015
дата закладки 20.03.2016
Твій синій погляд ніжно струменіє,
Такий пестливий, лагідний, ясний.
Голубить, заспокоює і гріє.
Він лиш мені призначений одній.
Дивлюсь я вдячно у кохані очі.
В них ладна я тонути знову й знов.
Я бачу в них, що серце бачить хоче:
Свою надію і твою любов.
Люблю твій погляд ніжно-барвінковий
У тихім затінку густих тремтливих вій.
Яке ж це щастя, що очей цих пломінь
Лише мені призначений одній!
© Ірина Васильківська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652983
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 20.03.2016
Там, над рікою голубою,
Де спраглий вечір воду п’є,
Золототканою габою
Чаклунка-осінь виграє.
Чи не вона багрянець ярий
В гаях кленочкам віддала?
В дівочі очі світло-карі
По вінця щастя налила?
Це ж голубим, як небо, птахом
Майнула в сосни край села.
Второваним чумацьким шляхом
Обози в місто повела.
Запахла терпко медуниця,
Зійшлися верби до води…
Що в тих обозах, чарівнице?
«І хліб, і яблука, й меди!»
І через гречку, через поле
В гаї березові пішла.
Ой осінь, осінь, разом з болем
Крізь серце ти моє пройшла.
І глибоко зітхнула нива,
В траві завуркотів потік
А я, заплакана й щаслива,
Прощалась з осінню на рік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652015
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 16.03.2016
Мово українська, ти мій світ,
Чую я тебе з ранніх літ.
Ти ведеш мене у світи,
Кращої мені не знайти.
Як повітря ти, як Земля,
Доки я живу, ти моя.
Я несу тебе, як дитя,
Мово, назавжди ти моя.
Українцям ти - рідна всім,
Кличеш ти мене в отчий дім,
Зустріча мене мати й ти,
Рідні ви мені назавжди.
Як повітря ти, як Земля,
Доки я живу, ти моя.
Бережу тебе, як дитя,
Мово, назавжди ти моя!
У домі моїм ти свята,
І звучиш мені, як струна.
Ти в моїм житті, як весна,
Кращої мені більш нема.
Як повітря ти, як Земля,
Доки я живу, ти моя.
І зі мною ти - назавжди,
Нерозлучні ми - я і ти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645796
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016
як тебе в коханні пригорну,
нас підхоплять зоряні завії
і в цю ніч мабуть вже не засну,
заблукає ніч у твоїх віях.
я мабуть в цю ніч вже не засну -
пристрастю в душі палає пломінь!
у твоїх очах я потону,
карий обрій лиш візьму на спомин.
у твоїх очах я потону
від зорі вечірньої до рання
і з тобою Всесвіт перетну
крізь світи у лотосі кохання.
я з тобою Всесвіт перетну,
утамую розпал уст вустами.
закарбую в зорях мить одну,
коли ми єдиним тілом стали -
закарбую в зорях мить одну,
як у млості шалого кохання
осміхнулась, коли пригорнув
я тебе у ніжності зітхання.
осміхнулась коли пригорнув
я тебе у зоряних завіях...
у цю ніч вже точно не засну,
заблукала ніч у твоїх віях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643246
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 12.02.2016
Я спішила до тебе із світанку в світанок,
Я летіла до тебе на крилах весни,
Так хотіла тебе привітати із ранком,
Я - кровинка твоя, хоч на краю Землі!
Україно моя, моя рідна матусе -
Золотаві поля, світанкові гаї,
Моя мово вкраїнська, тебе не забути,
Хоч в якій би була я чужій стороні
Моя ластівко мила, ти душею - безмежна,
Вишиванкою славиш свій батьківський дім,
Я люблю тебе, краю барвисто-пісенний,
Ця любов завжди житиме в серці моїм!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642652
дата надходження 10.02.2016
дата закладки 10.02.2016
Страшні слова ,коли вони мовчать,( із вірша Ліни Костенко )
Коли болить душа, а з остраху не стогне,
Коли іде людина мовчки на провал,
Без сил кидаючись в безодню.
Страшні слова, коли вони мовчать,
Коли про горе нікому сказати,
І ти самотньо носиш цей тягар,
Який хотілося б не мати.
Страшні слова, коли не чуєш слів,
Коли в розмові недорозуміння,
Коли крізь сльози, стримуючи гнів,
Лишаєшся ти тихим і спокійним.
Тож говори, коли болить душа.
Шукай собі того, до кого мова ляже.
І пам'ятай: страшні слова,
Коли не треба слів, а злість їх каже.
17.12.14р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642514
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 09.02.2016
Світ - казка, яка не потребує слів:
все таємничо, дивно, загадково.
І хто на мить бодай відчути це посмів,
захоче знов чарівної розмови.
Почути шепіт молодих Лісів,
вдихати пахощі у вільнім Полі,
із захватом вдивлятись у Птахів,
відрощуючи крила й у своєї Долі.
Життя ковтнути з Джерела,
скупатись в силі Річки чи Озерця.
Милуючись як трудиться Бджола,
й собі трудитись за велінням серця.
Укрити Сонце Хмаркою нані́ч,
всміхнутись Зорям ген до Небокраю.
Сходити на концерт, де пліч-о-пліч
Цвіркун із Соловейком виступають.
Глядіти як спросоння позіхає Сонце
й вмивається росою з буйних Трав...
Відчувши казку Світу Серцем,
ви скажете:"Життя я покохав!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579989
дата надходження 09.05.2015
дата закладки 07.02.2016
Як нам людей розпізнавати з вами?
Та дуже просто - у розмовах, за словами.
Візьміть посудину - хіба вам не здається,
Чим вона повна, з неї те і ллється.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640139
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Бджолиний рай, де сріберна роса
Вмиває зорі ранні й вечорові,
Калиново-жоржинова краса -
Який розмай в природі - і у мові.
То українська лагідна душа
Так словом рідним молиться й співає,
Красу земну - у мові залиша:
Прикметник всі ознаки називає.
У нас не кажуть байдуже:- Земля,
Але "родюча", "щедра" чи "рідненька"...
І мовить мати про своє маля:
- Моє кохане, золоте, любеньке...
Про все у світі суще - всі дива -
Прикметник відкриває таємниці:
- Який? Яка? Які? - живі слова...
І мова рідна грає та іскриться.
З іменником прикметник заодно,
Бо їм у парі йти у мові личить,
,
Але ось рід, відмінок і число
Прикметник у іменника позичить.
Якщо ж у кого сумнів, може, є,
Прикметник, друзі, це не забаганка,
Він визначає точно, що - чиє:
Усмішка мамина і татова співанка...
Між мов земних космічно так звучить
Пречисте наше українське слово.
Тож бережімо,друзі, для століть
Душі багатство і багатство мови.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640129
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
[color="#065769"][color="#03758f"][/color][/color]
Т[i]анок цей сріблястий Кружляє… -
Спинися - молю!…
Цілункам холодним твоїм
я коритися мушу…
[b] Гостя
[youtube]http://youtu.be/Y3AcQryxWgk[/youtube]
[color="#755c5c"][color="#660e99"]Сріблястість, мов ранок,
стрічає земля…
Спинися,
молю я,
стихіє!
А то – захлинуся в конвульсіях я
від того,
що в серці
жеврі́є.
Сріблястість
довкола...
Усе холодить
і віти квітчає у бісер,
гаптує пухнасту постіль
не на мить,
мурує палаци у лісі.
Мете і
хурделить
холодна зима,
чуття ж мої кутає в ніжність –
й мене на цім світі вже, певно, нема:
неволить,
в полон бере
сніжність.
Холоне в душі моїй поділ клітин,
звело вже від холоду зуби…
Бреду у бархани, спираюсь на тин –
зима вже
доводить
до згуби…
…Та що за халепа?
Пірнаю в буття!
І чим холодніше, тим глибше.
Ще буде й у мене різдвяна кутя,
надіюсь,
не тільки,
не лише!
О, де вже той холод?..
Лиш поклику гук:
пірнаю
срібляно...
під ковдру.
...І в лісі десь
тріснув
знеможений сук,
і впав затрухля́вілий стовбур...
…А високо в небі, як завше, веснить
І сріблом
сріблить
срібні душі...
О, Боже, спини
оту срібність
на мить,
Весну ж бо ми любимо дуже![/color][/color]
[/b]
12.12. 2014
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640106
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Хай буде так, як скажеш, я не проти.
Хай ранок буде свіжим, як завжди.
Проміння сонця крізь туман дрімоти,
Крізь простір неба увійде сюди.
Хай буде так, безмежність почуттів
Нестриманість, цілунки, чорна кава.
Хай буде «кров» червоних пелюстків
Примхлива доля хай буде́ ласкава.
Хай буде так, ось тут, нехай тремтить
Гаряче серце стукає у грудях.
Лиш ти і я, життя чарівна мить
Одне на двох зображене в етюдах.
Хай буде так, удвох, лише удвох
Навколо нас… немає і не буде.
Не помічать ні часу, ні епох
Забудем світ, а світ про нас забуде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634638
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 14.01.2016
За спиной остался \"дикий\" город,
Вырвался из лап его тугих;
В нем, от небоскребов, веет холод,
Я ж хочу просторов голубых.
Первых рос хочу рукой касаться
И \"тепло\" прохлады ощущать,
И рассветом в небе наслаждаться,
И закат в кругу цветов встречать...
Обнимать хочу в полях ромашки
И березу в шею целовать,
Слушать, как в листве щебечут пташки
И касаясь звезд рукой - мечтать...
... О мирах, что смотрят вниз уныло
На бетон, асфальт, стекло и сталь...
От того и мчат пришельцы мимо,
А ведь мы б могли... Но очень жаль.
Прислоняюсь телом к паутине
Вязанной с некошеной травы
И рисую мысленно картину,
И общаюсь с образом на Вы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633883
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 13.01.2016
Не ослепи…
В объятия порока я паду…
И тело, словно уголь, очерствеет.
А, может быть, блаженство я найду,
Пока душа в горниле огнива болеет.
Мой добрый Ангел, вылечи меня,
Возьми с собой, чтобы летать высоко!
Стряхни с меня всю низость бытия:
Открой, не ослепи, хотя бы третье око.
22. 11. 2015 г. Львов автор Наталия Калиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631646
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 27.12.2015
Згори зоріла неба вишина –
То в обіймах вологих ніч застигла,
Німа запанувала тишина
У лісі поміж соснами густими.
В’язав ще ніжне плетиво павук,
Щоб кинути в холодні, свіжі трави.
Розрізав тишу сонну раптом звук –
То їжачок вчинив свою розправу:
Прорвав те павутиннячко й сопів,
Уполювавши мишку на сніданок,
А крик її, немов протяжний спів,
Збудив нарешті росяний світанок.
21.09.2014.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621587
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 23.12.2015
А зорі знов чомусь сумні,
У темнім небі сяють блиском.
І місяць грає на струні,
Розсипалось роси намисто.
Підхопить тихий вітерець,
Ранкову, ніжну прохолоду.
Заквітчений впаде вінець,
Легеньким дотиком на воду.
Торкнеться хвиля берегів,
У романтичному зітханні.
І сотні, тисяч кольорів,
Знов відображаться в коханні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630605
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 22.12.2015
до Дня весілля
двох закоханих людей…
Розкажу я вам казочку дивну
Про щасливе подружнє життя,
Хоч думки мої трохи нестримні, -
Але ж то і мої почуття...
Бо Кохання
Не знає кордонів
І долає і відстань і вік,
Щоб колись сивиною на скронях
Розчинити життєвий потік
Лиш в Коханні
Можливо пізнати
Дивовижні пейзажі душі
І ще більше від того кохати,
Малювати й писати вірші
Про Кохання,
Як внутрішню силу,
Що підносить у небо без крил,
Наче білі пухнасті вітрила
Розтинають життя небосхил
У Коханні
Співають два серця
Неймовірну мелодію літ
Десь в будиночку біля озерця
Лиш про їх зачарований світ
Де Кохання
Від ранку до ночі
Світлим променем сяйва зорі
Заплітає у рими співочі
Блиск очей під вікном у дворі
Від Кохання
До щастя земного
Й незвичайного стану думок,
Коли прагнеш щоденно одного, -
Щоб і далі життєвий струмок
У Коханні,
Дай Боже нівроку,
Вже дитячим дзвінким голоском
Розплескався у річку широку,
Витяг мудрість з землі колоском
І Кохання,
Всі сумніви стерши,
Хай у грудях нестримно бринить,
Та бажає щоразу, як вперше,
Зачаровує й знову п'янить
Мить Кохання,
А краще - хай вічність
Буде Ваше життя молоде,
Бо ця казочка має магічність:
Хто кохає - той вічно живе!
23.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630582
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 22.12.2015
До тебе білокрила доторкнусь
Відчую радість втомленого серця...
Коханням я для тебе обернусь
Нехай воно вогнем у жилах б*ється.
Лебідонька моя, моє життя
Дарую пристрасть тобі невгамовну...
Ми разом полетимо в забуття
Відчути силу почуттів невтомну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435297
дата надходження 04.07.2013
дата закладки 20.12.2015
Смолк назойливый гул в дымоходе,
Ветер в рощу ушел ночевать
И закончив кружить в хороводе,
Листья тоже устроились спать.
Кто-то выбившись с сил на дороге,
Укрываясь свечением звезд;
Кто-то подле дверей на пороге...
Выбор сделан, но выбор не прост.
Спит резная осенняя свита,
Стихла рыжих глупцов канитель...
Золоченой рекою разлита,
По уснувшим, тумана капель.
Пробираясь сквозь "мокрые сети",
К ним прижаться хотела луна;
Потому, что уже на рассвете
Листья собраны будут сполна.
Ветер в город внезапно вернулся,
Ввысь упрямые листья поднял,
На прощанье луне улыбнулся
И в поля, полусонных, погнал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630047
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015
[b][i]фиолетовый вечер мохнатый и тучный,
словно знатная шуба пройдохи-купца,
начинался вальяжно, протекал сладкозвучно,
был пристойно-игривым, но с повадкой льстеца...
вся округа белела, с утра порошило,
засыпало изъяны разбитых дорог,
очень быстро темнело, видно сильно спешило,
загоняло куда-то наш забытый мирок...
окна ярко залиты электрическим светом,
за стеклом воцарился электрический мир...
на этаж лишь поднялся, как уносишься в лето,
в царство желтого цвета, в городок Агадир!
Может даже и дальше, может в край запредельный,
где бананы и tuna, апельсин, дуриан,
здесь койоты и пума, карнавал двухнедельный,
край мулатов и танго, игуан и лиан...
вместо красного алый, это кровь из аорты,
это феррум из домны, это краска любви!
так пылают закаты, зори разного сорта!
так сражаются двое: tet-a-tet, visavi!
это tango criollo, чудом вдруг из эль-чокло,
это буйный мир танго ночью в русской зиме,
неземной этот танец через тусклые стекла
воссоздал буйство юга в сверхсуровой земле...
вечер тучи мохнатит фиолетово-черный,
ветер пробует прочность крыши рам и дверей,
и мороз снаряжает полк отдельный саперный,
укрывает резервы, насылает борей,
а за стеклами жарко, а за стеклами танец,
на реке от мороза взрывов просто поток!
на втором этаже целый мир-иностранец,
на втором "из зерна прорастает росток..." 1
1-первая строчка из всемирно известного танго "Эль-Чокло"
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629144
дата надходження 16.12.2015
дата закладки 16.12.2015