dominic: Вибране

Адель Станіславська

Душа моя

Знову  мороз  і  сніг.
Знову  зима  і  вітер.
Тільки  в  душі  весна,
В  ній  розквітають  квіти.

Хтось  дивувавсь  з  душі,
Інший  стискав  плечима,
Квіти  ж  весь  час  цвіли  –
Там,  за  моїми  очима.

Хтось  же  і  їх  кохав,
Ніжну  любов  леліяв...
Інший  же  розтоптав.
Казку  мов  сон  розвіяв.

Квітка  –  душа  моя.
Не  потопчи,  будь-ласка,
Не  поламай  цю  мить  –
Хай  не  зів’яне  казка...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161442
дата надходження 16.12.2009
дата закладки 25.08.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Колье из слёз

Сеть  туманная  с  утра.
Гомон  сорочьего  дня.
Вечер,  затихла  игра.
Ночь  для  неё  западня.

Женщине  одиноко.
Шторой  закрыла  окно.
Прочный  шёлковый  кокон.
Кадры  из  жизни  -  кино.

Крутится  стол  в  казино,
Сон  -  неизменный  крупье.
Женские  слёзы  давно,
Словно  застыли  в  колье.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740148
дата надходження 01.07.2017
дата закладки 19.07.2017


Тетяна Магеровська

Напиши мені листа - не електронно

Напиши  мені  листа  -  не  електронно.
Від  руки,  в  конверт  його  склади,
Щоб  від  нього  віяло  лимонно.
Запах  свій  словами  заклади.

Напиши  усі  думки  і  мрії,
Не  забудь  згадати  і  мене.
Ще  горить  в  душі  вогонь  надії,
Що  цей  лист  кохання  поверне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739247
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 09.07.2017


яся

Часмин, а що нам лишаєш?


           Час  минає,  а  що  нам  лишає?
             Відцвітає  жасмин  -  часмин,
             Наш  час  так  швидко  минає.
             Серцю  жалю  додає,  бо
             Літо  шалений  темп  набирає,
             До  свого  піку  добігає.
             Найдовший  день  -  літо  
             Співає  нам  чуттєвих  пісень!
             Найкоротша  ніч.  У  чому  річ?
             А  може  в  мені.
             Задивляюсь  у  твої  очі  -
             Які  короткі  літні  ночі,
             І  шаленіють  почуття,
             І  відчуваєм  ми  життя!
             О,  щастя  мить!
             Спіши  ти  Жить,
             Вірити,  Любити,  Красу
             У  світі  цім  творити.
             І  цей  день  ти  не  змарнуй,
             Щиру  посмішку  мені
             Свою  ти  подаруй!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738539
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 09.07.2017


LubovShemet

Мудра Змія ( байка )

Змія  в  газеті  прочитала,
Що  символ  мудрості  -  Змія.
Відразу  голову  задрала:
"Читайте,  слухайте  -  це  ж  я!
Я  в  вищих  закладах  бувала,
Писала  мудрості  в  конспект,
І  у  собі  я  поєднала
Культуру,  розум,  інтелект".
...Але  в  Змії  задатки  вбивці,
Для  неї  не  існує  гріх.
Чи  є  той  розум  у  голівці,
А  яду  вистачить  на  всіх!
Вся  мудрість  -  щоб  нагнати  страху,
Зненацька  підло  укусить,
Чи  задушити  бідолаху,
Що  на  її  шляху  стоїть.
...Серед  людей  бувають  Змії,
Яких  би  краще  і  не  знать,
Смертельно  жалити  уміють,
Щоб  свою  зверхність  показать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695554
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 02.07.2017


Валеріан

Казковий суд

У  казковій  країні  Правознавства
Біля  земель  тридев’ятого  царства
Були  свої  закони  стрімголові,
Яких  дотримувались  всі  звірі,  діти  і  дорослі.

І  був  Парламент  в  неї  свій,  
І  керував  країною  не  лиходій,
А  звір,  що  дужий  розум  мав  -
Це  Лев,  він  всі  закони  знав.

Але  одного  разу  Лев  дізнався,
Що  хтось  закон  порушив  й  не  впіймався.
Дізнався  він  від  Баби  з  Дідом.
В  яких  курей  чимало  зникло.

Як  бідні  плакали,  стогнали,
Щоб  за  законом  злодія  карали.
Тоді  Лев  в  Баби  з  Дідом  попрохав  ,
Щоб  відвели  його  туди,  де  злодій  вкрав.

Прохання  Лева  виконали  одразу,  
Привели  до  хати,  й  приступили  до  показу.
Під  дверима  хтось  прорив  
Яму  довгу  метрів  три.

Довго  думали,  гадали,
Вечора  чекати  стали,  
Бо  вночі  той  злодій  вкрав
Й  непомітно  від  усіх  тікав.

Незабаром  ніч  настала,
Й  Баба  злодія  застала.
Той  стояв  біля  дверей,
І  тримав  аж  двох  курей.

Баба  Лева  покликала  хутко,
Й  він  за  злодієм  кинувсь  прудко.
Все  ж  схопити  він  встиг  того,
І  в  суді  цар  засудив  його.  

Виявилось,  що  це  був  Лис,
Який  ще  з  літа  обкрадає  ліс.
Лев  йому  сказав  тоді:  
Не  роби  лихого  людям,
щоб  лихо  не  було  тобі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550776
дата надходження 12.01.2015
дата закладки 02.07.2017


Олександр Обрій

В ПОЛОНІ ШТУЧНИХ ЗАМКІВ

Ти  -  маля,  на  світ  уперше  дивишся,
І  тобі  радіють  в  небі  зірки
І  усміхнені  матусині  вилиці,
Світ,  як  молоко  грудне,  не  гіркий.

Приспів

Табуни  із  твоїх  років  їла  даль,
Світ  вганяв  тобі  глибоко  гостру  сталь,
Обривав  останні  спроби  відчаю,
"Ти  ніхто!"  -  неначе  світ  засвідчував.  
***

Ти  -  юнак,  і  руки  стали  сильними,
Борешся  за  місце  під  сонцем  ти,
Біди,  що  накочуються  хвилями,
Ти  долаєш  і  ідеш  до  мети.

Приспів
***

Молодість,  що  проводжала  досвідом,
Із  очей  украла  палкість  думок,
Ти  встаєш,  як  і  раніше,  вдосвіта,
Та  мовчить  до  сонця  в  грудях  замок.

Ти  -  старий,  і  біг  доходить  вже  кінця,
"Хто  я  тут?"  -  спитаєш  ти  у  Душі,
І  зірки,  що  ще  маляті  всміхалися,
Ланцюги  у  грудях  знищать  усі.

Приспів

Веснами  в  душі  проснеться  молодість,
І  пташок  поллється  радісний  спів,
Вчуєш  ти,  що  звідти  дує  холодом,
Де  душа  в  полоні  штучних  замків.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451469
дата надходження 28.09.2013
дата закладки 29.06.2017


Валерія Донецька

Ти зранечку ніжно мене обійми…

Ти  зранечку  ніжно  мене  обійми
Поки  я  буду  спати.
Мабуть,  не  даремно  зустрілися  ми  -  
Двоє,  що  вміють  кохати.

Й  не  буде  більше  історій  сумних,
Лиш  щасливі  зоряні  ночі.
Я  зустріла  тебе  -  й  біль  минулого  стих,
А  я  більше  нічого  й  не  хочу.

Знаєш,  з  тобою  я  можу  все,
Ти  повернув  мені  крила.
Хай  ріка  часу  нас  в  безвість  несе,
Головне,  що  я  знов  полюбила.

Ти  зранечку  ніжно  мене  обійми
І  більше  нічого  не  треба.
Мабуть,  не  даремно  зустрілися  ми  -
Та  зустріч  -  дарунок  від  неба.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422001
дата надходження 30.04.2013
дата закладки 05.12.2016


Кошечка

Голодомор

Завжди  роботящі  руки  були
Жінок-українок…  побілена  хата,
Хрещаті  й  мережані  ще  рушники,
Садку  і  городу  врожай  багатий…
І  мальв  із  трояндами  мова  тиха,
Коли  йшла  селом  череда,
Жили…  і  ніщо  не  віяло  лиха,
Хто  знав,  що  села  торкнеться  біда.
Був  глечик  завжди  молока  теплий,  повний,
Цілющий  ще  сонячний  мед
І  хліб  на  столі,  з  печі  вийнятий  щойно,
Від  цього  ніхто  б  не  помер.
А  доля,  як  пісня,  глибока,  тужлива,
Як  берег  далекого  краю  ріки,
Земля  зігрівала,  щедро  ростила…
чому  ж  бо  були  голодні  роки?
Чи  час  був,  можливо,  неврожаю
Слід  шрамом  на  серці  проліг,
Торкнулося  горе  рідного  краю,
Торкнулося  рідних  моїх.
Замучені  очі  на  все  споглядали
І  жити  кожен  хотів,
Їх  висівки,  кінський  щавель  рятували
І  юшка  із  зловлених  ховрахів.
Не  пусто  на  цвинтарі,  де  правду  діти,
Валив  із  ніг  голоду  мор.
Маленькі  гробки  –  заховані  діти…
Це  часу  біль,  злочин,  ганебний  торг.
Шумить  і  голосить  отам  яворина,
Розбитих  душ  –  зажурливий  стон,
А  ще  проросла  колюча  шипшина,
Де  вічний  і  вічний  сон.
В  народу  є  пам’ять,  вона  непогасна,
Як  зірка  в  туманному  тлі…
Коротка  дорога  та  світла  і  ясна,
Як  крихітна  свічка  в  моєму  вікні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702980
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 26.11.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.08.2016


Томаров Сергей

Погода - капризная девчонка

Она,  как  все  капризные  девчонки
Менялась  настроением  сто  раз:
То  громом  разрывала  перепонки,  
То  забывала  дождь  включить  подчас...

Она  лучами  прыгала  по  лужам,
Сбивала  капли  с  листьев  ветерком,
А  иногда  ломилась  в  дом  со  стужей
Иль  нежно  укрывала  все  снежком.

Люблю  ее,  когда  с  последней  вьюгой
Зима  меняла  дату  на  весну...
И  в  пеньи  птиц  искали  мы  друг-друга,
Забыв  обиды  и  простив  вину.

Люблю  ее...  И  нет  плохой  погоды,
В  ней  скрыты  наши  радости  и  грусть...
Ее  капризы,  это  шарм  природы,
Резвится  пусть  и  докучает  пусть.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678527
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 17.07.2016


LubovShemet

Чаклунка-ніч

Травнева  ніч,  напоєна  нектаром,
Немов  чаклунка  в  зорянім  вбранні,
Так  щедро  розсипала  чари  -
Таємні,  ніжні,  неземні...
Слова  кохання  майже  зайві
В  обіймах  дивної  краси,
Де  грають  в  місячному  сяйві
Краплини  срібної  роси...
А  ніч  спокусниця-чаклунка
Снує  туманом  в  голові,
Солодким  напоїла  трунком
І  постелила  на  траві...
Кохання  справжнє  чи  лукаве  -
Ніхто  не  зможе  розпізнать...
Вже  небо  в  сонячній  заграві,
Чаклунка-ніч  йде  спочивать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678516
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 17.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.07.2016


Шостацька Людмила

ПОДЗВОНІТЬ СВОЇЙ МАМІ СЬОГОДНІ

Подзвоніть  своїй  мамі  сьогодні,
Їй  так  хочеться  чути  ваш  голос,
Розтопіть  її  думи  холодні,
Це  ж  так  просто,  це  –  поряд  ,  не  космос.

Наполохайте  кляту  самотність,
Лиш  скажіть  своє  щире  “  привіт”,
Ви  відчуєте:  зникне  пустотність
І  наповниться  барвами  світ.

Подзвоніть  своїй  мамі  негайно,
Подаруйте  їй  жменьку  тепла,
Це,  повірте,  не  буде    загайно,
Все  зробіть,  аби  мама  була!

Мами  йдуть  не  лише  від  хвороб
Десь  за  хмари,  в  незвідані  далі,
Мами  йдуть  й  з  порожнечі,  й  жалоб,
Ні  до  чого  тоді  п’єдестали.

Подзвоніть  своїй  мамі  уже,
А  ще  краще  –  приїдьте  самі,
Вам  дитинство  вона  стереже,
Хоч  в  вас  скроні  піддались  зимі.

Обніміть  свою  маму  привітно,
В  неї  свято:  приїхали  ви.
Мами  є:  залишаємось  дітьми
Й  материнські  звучать  молитви.

Приїжджайте  до  мами  сьогодні  ж!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675297
дата надходження 30.06.2016
дата закладки 30.06.2016


ChorusVenti

невидимки


в  бесконечности  без  ликов
являйся  чем  хочешь
росинкой  в  траве
случайной
мыслью
пробелом  памяти
медведем  оврага

ты  ведь  знаешь
чем  бы  ни  был
все  это  лишь  музыка  тишины
текущая  в  венах  
корней
как  знаешь  и  то
почему
я  порой  спутываю  шаги
как  волосы
вплетают  в  колосья

волн  что  тоже
знают
как  ты  вслушиваешься
в  каждое  
молчание
стучась  столь
разными
окунаясь  со  мной  в  безвременье
как  в  бессвязность
речи
что  крепнет
с  каждым  сном  
узнавания

были  ли  они
будут  ли
эти  молчаливые  
невидимки  

но  в  каждой      
бескислородной  секунде
дышится  глубоко
и  свободно
сплетаясь  волнами
ветвями
колосьями

в  шелковом  холоде
океана
что  гасит  слова  и
звезды
время  и
беспамятство
потому
каким  бы  ни  было  
это  отсутствие

просто
продолжайся


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668927
дата надходження 28.05.2016
дата закладки 29.05.2016


Oxana Levina

Тужить в Росії Марія.

                             ТУЖИТЬ  В  РОСІЇ  МАРІЯ
Тужить  в  Росії  Марія,
Плаче  в  Німеччині  Магда,
На  Вкраїні  ридає  Надія,
А  в  Ізраїлі  небо  плаче.

В  Марії  лиш  поле  безкрає
Й  берізка  нагадує  Йвана.
І  навіть  портрета  немає  –
Є  спалена  хата  -  рана.

В  далекому  Бресті  на  шпилі,
Що  небо  тримає  і  сонце,
Ім’я  героя  милого
На  обелісковій  згонці.

Є    у  підніжжя  квіти,
Стука  там  серце  солдатське,
А  Марія  й  маленькі  діти
Десь  далеко  в  Росії  плачуть.

На  Вкраїні,  де  спалене  жито,
Де  Дніпро,  мов  артерія  крові,
В  сиротинці  між  тисячі  діток
Тиха  Надя  плаче  від  болю.

На  очах  її  вбили  матусю
І  сестрицю  закатували,
Ще  й  сміялись  в  арійському  дусі,
Бо  за  звірів  слов’ян  всіх  вважали.

Все  село  й  стигле  жито  спалили,
А  вона  заховалась  до  світу.
Із  –під  мосту  зі  страхом  дивилась,
Як  по  річці  пливли  мертві  діти.

Ось  сім’я  її  подружки  Фанні,
Дві  сестрички  –  Рахіль  і  Сара.
Дядя  Савл,  їхня  мама  Ані.
І  навіть  котів  їхніх  пара.

По  землі  пронеслась  злива  люті
До  євреїв,  слов’ян,  романців.
І  нещастям  єдиним  скуті
До  кінця  свого  йшли  тихі  бранці.

Як  їх  гнали  за  Київ  престольний,
Щоб  його  куполи  осквернити.
В  Бабин  Яр,  що  в  ту  мить  став  чорним,
Щоб  серця  тисячам  спинити.

Там  єврейські  родини  незлічені
Лиш  до  неба  тяглись  руками.
Родовід  їх  мудрий  правічний
Там  помер  з  усіма  синами.

У  Надії  нема  надії  –
Німотою  лиш  серце  скуте.
Їй  ніколи  ці  роки  лихії
І  дитинство  страшне  не  забути.

А  у  Магди  Берлін  у  руїнах,
І  безславна  сліпа  похоронка.
Не  похвалить  ніхто  її  сина,
Що  загинув  в  далекій  сторонці.

Не  назвуть  його  зроду  героєм  ,
І  не  скажуть,  де  серце  спинилось.
І  для  Магди  далека  країна  –
Це  велика  могила  сина.

Не  хотіла  його  відпускати,
Лила  сльози  дрібні  на  веснянки,
Й  сині  очі  німця  солдата
Теж  були,  мов  сльозливі  ранки.

Але  йшов  він  в  чужу  країну
Убивати  і  бути  катом,
Винен  в  смерті  мільйонів  невинних,
На  дорогах  війни  розіп’ятих.

За  героєм  тужить  Марія,
За  синами  Ізраїль  плаче,
Більш  не  буде  родини  в  Надії,
Сину  ж  Магди  ніхто  не  пробачить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627888
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 21.05.2016


Шостацька Людмила

ЖОВТО - БЛАКИТНА ДУША

Жила-була  душа  на  світі,
Днів  в  неї  було  мало  в  світлі,
Тягар  несла  не  в  свою  міру,
Та  не  втрачала  в  добро  віру.
Сама  була  на  свічку  схожа
І  десь  горіла  надто,  може.
Сльозами  без  жалю  котила,
Та  не  згасала,  а  світила.
Світила  всім  й  тепла  не  жаль,
Та  тільки  ось  така  печаль...
На  вогник  той,  сказати  мушу,
Злітались  дуже  різні  душі.
Було  погрітись,  поділитись,
Були  й  такі  щоб  поживитись.
А  ще  було  в  нелегкий  час
Хтось  мріяв  вогник  щоб  погас,
В    її  житті  яскраве  світло
І  щоб  ніколи  не  розквітла
Душі  цієї  благодать...
Та  тільки  цьому  не  бувать!
У  ній  вогню  було  достатньо
Щоб  світло  нести  благодатнє.
Ішла  душа  між  протиріч,
Дійшла  душа  до  роздоріж.
Не  стала  думати-гадати,
Не  продалась:  як  вибирати?
Жила  нелегко,  не  помітно,
Але  ж  вона  -    ЖОВТО  -  БЛАКИТНА.
Пішла  туди,  де  правда  ходить,
Добра,  де  зерна  сіють-родять.
Хай  бур’янів  там  ще  багато,
Там  з  діда-прадіда  їй  хата.
Лиш  там  –любов  її  єдина,
Чекає  рідна  Україна.
 Їй  рани  гоїти  душа
 Біжить,  летить  і  поспіша.
Одягне  рідну  в  вишиванку
Й  пов’язку  вишиту  –  на  ранку,
Ще  й  заквітчає  у    вінок
Святих  божественних  думок.
Нехай  земля  квітує  садом,
Буде  душа  щасливо  рада,
Що  рідна  матінка  розквітла,
Бо  ж  ця  душа  –  ЖОВТО-БЛАКИТНА!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667174
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.05.2016


Iraida Kułakowski

Вагання (z Adama Mickiewicza)

https://www.youtube.com/watch?v=NI_XO91W8hE

https://www.youtube.com/watch?v=MlwW-whir2c

Тебе  не  видно  -  не  бідкаюсь,  не  плачу,
І  не  втрачаю  тями,  коли  забачу;
Проте,  як  довго  тебе  не  споглядаю,
Мені  чогось  бракує,  когось  зустріти  так  бажаю!
І  в  тузі  я,  і  постає  питання:
Чи  то  є  дружба?  Чи  кохання?

Коли  з  очей  щезаєш,  всі  марні  спроби
В  уяві  відновити  твоєї  обриси  подоби;
Однак,  усупереч  бажанню,  відчуваю,
Що  образ  твій  завжди  на  згадку  маю.
І  знову  постає  питання:
Чи  то  є  дружба?  Чи  кохання?

Поневірявся  я,  але  й  не  прагнув,
Тобі  повідать  про  мої  страждання;
Без  наміру  йдучи,  не  стежачи  дороги,
Не  тямлю  й  сам,  що  ось  твої  пороги.
Й  заходжу  я,  і  постає  питання:
Що  ж  веде  сюди?  Дружба  чи  кохання?

Життя  б  віддав,  щоби  була  здорова.
У  пеклі  б  згинув,  щоб  була  спокійна;
Хоч  не  волію  сміливості  у  серці  своїм,
Але  би  став  й  здоров’ям,  й  миром  твоїм.
І  знову  постає  питання:
Чи  то  є  дружба?  Чи  кохання?

Коли  твоя  рука  в  моїй  долоні,
Ураз  мов  ніжний  спокій  обійма;
Хоч  й  мариться  -  сном  легким  скінчую  життя,
Аж  знов  прокинувсь  із  серцебиттям,
Яке  лунає  гучно.  І  постає  питання:
Чи  є  то  дружба?  Чи  кохання?

Тобі  цю  оду  поки  я  складав,
Вустам  високий  дух  не  віщував;
Сам,  повен  здивування,  не  помітив
Звідкіль  думки  ці  узялись,  як  збіглись  рими.
Й  окреслив  у  кінці  питання:
Чим  надихнувся?  Дружбою  чи,  все  ж,  коханням?


Оригінал  тут:  http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=20522

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166650
дата надходження 17.01.2010
дата закладки 20.05.2016


Ігор Козак

ДО ДНЯ ДЕПОРТАЦІЇ КРИМСЬКИХ ТАТАР

Джамала  -  гордість  України
співала  пісню  на  весь  світ,
а  пісня  то,така  правдива  -
кримськотарський  заповіт.

Кримськотатарські  слова  болю
свій  рідний  дім  здавай    без  бою
Вдягайся  швидко  та  іди
ще  й  сам  не  знаючи  куди.

Чи  то  на  смерть,чи  на  життя,
чи  до  катів  на  каяття
за  те,що  ви  любили  волю
жорстокий  кат  зламав  вам  долю.

Разом  ви  сильні  та  сміливі
за  всі  нагайки  страхітливі
татари  вільні  без  вождя,
лише  Аллах  для  вас  суддя.

Блакитне  небо  синьооке,
безмежне,простору  широке
кримськотатарськая  тамга
летить  мов  пташка  польова.

Ми  мужні  й  гідні  певне,  браття
запалим  спільнеє  багаття
у  ньому  мрії  та  надії
благаєм  миру  в  Україні.

Згадаю  я  в  благальнім  слові
про  брата  щиро  по  любові
Та  попрошу  я  у  молитві
татар  помилуй  же,Всевишній!

Ти  посміхнися  для  них  доле!
Засяй  ти  сонцем,рідна  воле!
Хай  буде  вільна  Україна
збереться  братняя  родина.

Де  Чорне  море  сонце  сяє,
гора  Ай-Петрі  в  вись  здіймає
Любімо  Київ  й  Буковину,
не  вистачає  тільки  Криму.  
 
18.05.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666750
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 18.05.2016


*Уляна Квітка*

Пишу тобі…

Пишу  тобі  ,  відправити  боюся,  
Щоб  не  відчути  сорому  в  душі  ,  
Я  кожен  вечір  перед  сном  молюся  ,  
Одна  однісінька  ,  молюсь  в  тиші  !  
Переливаючи  молитви  в  ції  вірші  ,  
Сльози  в  слова  ,  думки  в  оці  рядки,  
Кусаючи  до  крові  губи  грішні  ,  
Так  хочеться  кудись  втекти  ...
Та  де  б  я  не  була  ,  завжди  зі  мною  ,  
Думки  про  тебе  ,  образ  у  очах  ..
Які  мені  так  не  дають  спокою  ,  
І  спати  заважають  по  ночах  ...

Уляна  Квітка

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666547
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016


Янош Бусел

Кравчучка.

               [i]  [b]  [color="#a61c1c"]Нехитра,-  та  скільки  доль  вона
                   вберегла    від  наглого  голоду...
                   Кравчук...  Пенсія  50  гривень  
                   за  два  рази...Але  ж  і  свій  Валенса
                   теж  був...  Та  Господь  нас  не  
                   врозумив...  Може,  за  гріхи  наші?..  [/color]
[/b][/i]
[i][b][color="#1313bd"]Пiд    вантаж    платформа    гнута,
Колiщата    й    ручка...
Оцей    витвiр,    ця    покута  -
Це    i    є    кравчучка.

Глянь  -  легка,    екологiчна,
Я    при    нiй  -  худоба.
Пiд    центнер  -  вага    класична,
Тягнеш  -  очi    з    лоба.

В    Москву  -  м'ясо,    крам  -  з    Одеси,
Чоботи  -  в    Полтаву.
Роблять    цi    малi    колеса
Край    велику    справу.

Сім'ї  -  спокій...  Дітям  -  їжу...
На  себе  щось  вдіти...
В  гаманець  копійку  свіжу,-
Розор  пережити...

Бо    держава    не    поможе,
Слугами    роззута...
Зостається  -  помiч    Божа
Та    оця    покута.[/color]
[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666516
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016


OlgaSydoruk

"Бонжур" магнолий

"Бонжур"  магнолий  -  в  квадрат  оконца!..
Под  синим  небом  и  ярким  солнцем
Флаг  меланхолии  полощет  ветер!..  
Кто  за  него  всегда  в  ответе?..
То  поднимает,то  опускает?..
Дождинок(бисер)иглой  низает
На  полотно(льняного  цвета),..
В  плиссе(горох)и  в  лоно  лета...
От  меланхолии(незрячей)
Два  пуда  соли  -  со  всех  заначек...
Три  пуда  боли  -  с  округи  света...
Скупая  нежность  -  в  минор  сонета...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666505
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016


Г. Король

Блокнот

Блокнот,    як    шмат    шагреневої    шкіри,
Мерщій  скорочується    в    плідній    боротьбі
Словесних    правок,    що,    як    ті    вампіри,
Сторінки    черкають    безжалісно    твої.                      

Пробач,    що    так,    але    пора    в    шкатулку,
Віднині    статус    твій    –    душевний    мій    архів.
Думкам    в    тобі    вже    не    знайду    притулку,
Бо    то    минулого    лиш    буде    переспів.
   
Блокнот    же    другий  –  то    сама    помпезність      
І    сторінки    його  –  не    місце    для    душі,
Та    часом    я    втрачаю    в    цьому    певність,
Це  буде  зрадою  передусім  тобі.

Пишу?    Та    ні,    я  став  від  всього  вищим,    
Кому    потрібна    ця    осиротілість    душ.
Думок,    чеснот  –  велике    кладовище.
Тобі    поскаржуся...    А    то    іще    кому    ж?







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666539
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.05.2016


Alyana

Є люди з зимою у серці…

Є  люди  з  зимою  у  серці,
І  серед  весни  їм  спокою  нема,  
Дратує  їх  спека  і  плями  на  сонці,  
Дратує  кохання,  бо  свого  нема.  

Є  в  деяких  людях  холодна  зневага,
Пронизливий  погляд  їх  рве  до  кісток.  
Слова  їх  колючі  і  гострі  мов  шпага,  
Їх  мова  в'язка,  як  зибучий  пісок.  

Є  люди  із  мороком  в  душах,  
Їх  погляд  -  підступна,  оманлива  ніч.
Вони  прагнуть  влади,  в  обіймах  задушать,  
І  солодко  брешуть  не  зводячи  віч.

Є  люди  із  жменькою  снігу  
Вона  заміняє  їм  душу  й  любов  
Ви  їх  пошкодуйте,  вони  ж  бо  убогі,  
Лякаючись  болю,  втрачають  тепло.  
05.04.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666118
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016


Dchulian Nekava

Кохання, що вкрала війна

Після  кожної  темної  ночі
Наступає  світлий  ранок
Кожному  мирному  дню  -  кінець
На  зміну  приходить  вона  -  війна
Ми  з  тобою  були  щасливі
Просто  хотіли  жити
У  нас  не  було  проблем
До  поки  не  прийшла  вона  -  сука  війна
Ми  не  хотіли  з  тобою  мовчати
Зібрались  із  духом,  вийшли  на  площу
"Ще  не  вмерла  України"  -  почали  співати
Ща  сталось  далі  нажаль  не  можу  згадать
Проснувся  в  якійсь  маленькій  хатині
Чую  стріляє  армія  градів
В  куточку  згорнулась  жінка  старенька
Сина  забрала  у  неї  вона  -  сука  війна
Місяць  пройшов,  там  уже  другий
Де  ти  кохана?  Чи  жива?
Все  буде  добре  мила  моя
Надіюсь,  що  скоро  закінчиться  вона  -  сука
війна
Не  було  такого  дня,  щоб  я  не  плакав
Я  хотів  бути  з  тобою  вічно
Просто  жити,  просто  кохати
Де  ти  мила  моя?  Чи  жива?
Минув  вже  рік,  як  ми  не  разом
Моя  душа  давно  вже  зранена  до  болі
Але  я  не  втрачаю  надію
Я  знаю,  що  ти  жива,  як  і  моє  кохання...
Джуліан  Некава  "Кохання  яке  вкрала
війна"  15  траваня  2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666102
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016


V1TaL1o

Просинайтесь люди, просинайтесь!



Просинайтесь  люди,просинайтесь,  
відкрийте  очі  на  цю  матерію  життя.  
Піднявшись  тільки  не  лякайтесь,  
не  шукайте  дальше  укриття.  

Цей  світ  сотворено  з  прекрасного,  
лиш  правлять  нами  міхоноші.  
У  виборі  нещасного  і  щасного,  
керують  нажаль  гроші.  

Учені,експерти,депутати,  
медики,преса,й  рекламний  прихід.  
Ми  світло  темної  палати,  
з  якої  сипеться  дохід.  

І  все  рождається  в  дитинстві,  
перекинувши  від  старших  нам  страхи.  
Ми  боязко  ростем  в  безчинстві,  
й  лиш  нав'язують  нові  слова  й  смаки.  

Бути  обережним-значить  розумним,  
бути  добрим-значить  обережним.  
І  в  милосердності  бути  безшумним,  
необхідно,бо  станеш  протилежним.  

Лиш  чутно  сильно  сказано  від  влади,  
це  тільки  гра,без  нагороди.  
Їм  непотрібний  голос  наш,й  поради,  
для  них  ми  лиш  раби,й  доходи.  

Ми  раби  своїх  думок  і  своїх  страхів,  
ми  раби  в  руках  своєї  насолоди.  
Тільки  любов  і  віра  політ  крилатих  птахів,  
тільки  добро  і  честність  крила  свободи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666107
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016


уляна задарма

Казка на ніч, або як Сергійко верблюдом був

   Сергійко  був  хорошим  хлопчиком  -  ходив  до  школи,робив  уроки,намагався  бути  чемним,хоч  це  і  не  завжди  вдавалось...Але  одного  разу  з  ним  трапилося  щось  загадкове  -  чи  то  якась  недобра  фея  пожартувала  так,чи  нова  модна  жуйка  подіяла...Сергійку  дуже  сподобалось  плюватись.Так-так,саме-  плюватись.Він  майстерно  робив  це
усюди,де  бував  -  у  школі,на  вулиці...Звідусіль  тільки  й  було  чути:
-Не  плюйся!
-Як  не  соромно  -  такий  великий  хлопець!
-А  ну,  відійди  -  а  то  зараз  як  дам!!!
-Негайно  неси  щоденник!
-Юначе,приберіть  за  собою...
-Я  усе  розкажу  твоїм  батькам!
...Зрозуміло,що  нова  звичка  зробила  життя  Сергійка  набагато  складнішим,
ніж  колись...
   Одного  разу  мама  не  витримала  і  сказала:
-Доведеться  змиритись  із  тим  фактом,що  ти  -  не  хлопчик,а  якийсь  дуже  рідкісний  вид  Людиноподібного  Верблюда...
За  мить  вона,зітхаючи,уже  тримала  в  руці  слухавку  телефона.А  Сергійко,
влучно  плюнувши  прямо  у  свій  портфель,почув  уривки  телефонної  розмови:
-Так-так,думаю  -  варто  спробувати...
-А  який  там  розпорядок  дня?Скільки  раз  годують?
-Як  їх  звати?
Сергійко  не  дуже  зрозумів,з  ким  розмовляла  мама,але  ,по  великому  рахунку,йому  було  -  НАПЛЮВАТИ...
 Мама  допомогла  Сергійку  одягнутись,що  було  досить  дивно,адже  він  вже  давно  робив  це  сам.
Скоро  мама  і  син  вже  їхали  автобусом  у  невідомому  напрямку.Сергійко  не  дуже  цікавився  КУДИ,він  був  зайнятий  покращенням  свого  особистого  рекорду  з  дальності  плювка...
 Коли  вони  нарешті  вийшли  з  автобуса,Сергійко  прочитав  великі  кольорові  букви  над  гарними  кованими  воротамиі  пригадав,що  вже  бував
тут  маленьким  -  ЗООПАРК.Мама  і  Сергійко  підійшди  до  воріт.Мама  сказала  якомусь  дядькові,що  визирнув  з  маленького  віконечка  крихітної  
будки  з  надписами  КАСА  і  ЗАЧИНЕНО:
-Доброго  дня.Це  ми  телефонували  пану  директору.А  це...  -у  мами  затремтів  голос...
Дядько  зник  у    віконечку  і  Сергійко  почув,як  він  комусь  голосно  говорить:
-Тут  новенького  верблюда  привезли.
А  мама  тихо  пояснила:
-Сергійку,тепер  ти  житимеш  у  сім*ї  верблюдів.Маму  звати  КОРА,тато  -  ДІНАР.Ще  в  тебе  буде  братик  ДЮЛЬ-БУЛЬ...Тут  можна  плюватись  без  обмежень.Сподіваюсь,ти  будеш  щасливим...не  забувай  нас...-мама  змахнула  сльзу  і  пішла.
     ...Сергійко  з  цікавістю  розглядав  свою  нову  сім*ю.Усе  було  трохи  незвично  -  навіть  плюватися  забув.Мама  КОРА  і  тато  ДІНАР  щось  жували
,причмокували  і  поглядали  на  Сергійка.А  маленьке  верблюжатко  ДЮЛЬ-БУЛЬ  бігав  і  ...плювався!  "От  з  ким  я  зараз  позмагаюсь!"-зрадів  Сергійко  і  підійшов  ближче.Але  змагання  для  Сергійка  виявилось  не  дуже  вдалим:
ДЮЛЬ-БУЛЬ  увесь  час  перемагав!Як  не  намагався  Сергійко  витягувати  губи  і  набирати  побільше  слини,до  майстерності  ДЮЛЬ-БУЛЯ  йому  було  далеченько...Врешті-решт  ДЮЛЬ-БУЛЬ  повернув  голову  і  плюнув  Сергійкові  на  спину.
-А  ну  відійди,а  то  зараз  як  дам!!!  -викрикнув  Сергійко  знайомі  слова.
Мама  -верблюдиця  КОРА  підійшла  і  почала  чистити  Сергійка  жорстким  ,як  
віник,хвостом,а  тато  ДІНАР  підбадьорливо  постукав  Сергійка  по  спині  брудною  ногою  з  трьома  пальцями.Потім  схвильовано  сказав:
-КОРО,з  цим  новим  верблюжатком  щось  негаразд  -  у  нього  немає  горба  на  спині!
-От  лихо!Треба  негайно  діяти!  А  ну  -  згорбись!-наказала  мама  КОРА  Сергійкові.
-А  тепер  тобі  треба  випити  ось  це!  -і  вона  показала  на  повнісіньке  відро  води,що  стояло  в  кутку.
-Я  не  хочу!-крикнув  Сергійко.
-Треба!Підсолена  вода  наповнить  твій  маленький  горбик  і  він  стане  більш  помітним!-почала  сердитись  мама-верблюдиця.
-Я  не  можу!
-Це  тобі  дуже  потрібно!Кожен  порядний  верблюд  повинен  мати  у  горбі  запас  води,щоб  мандруючи  пустелею,не  загинути!
-Я  не  хочу  мандрувати  пустелею!!!
-ПИЙ!!!  -сказала  мама  КОРА.
...Раптом  ворітця  огородженого  високою  сіткою  вольєра  відчинилися  і  двоє  працівників  зоопарку  поставили  перед  верблюдами  відра,повнісінькі  нарізаних  шматочками  кактусів.
-Ну  а  їсти  ти  можеш?  -запитала  верблюдиця  і  підсунула  до  Сергійка  відро.
Мама  КОРА,тато  ДІНАР  та  ДЮЛЬ-БУЛЬ  почали  хрупати  кактусами,скоса  поглядаючи  на  Сергійка.Треба  сказати,що  Сергійко  вже  добряче  зголоднів.І  хоч  вигляд  кактусів  не  сильно  збуджував  апетит,Сергійко  відважно  взявся  до  їжі.
-Молодець!-  підбадьорливо  сплюнув  тато-верблюд.
...Що  робилося  у  Сергійка  в  роті  важко  описати.Гіркі  і  пекучі  кактуси  позалишали  там  усі  колючки,язик  розпух  і  болів...Від  такого  "обіду"  з*явилося  стільки  слини,що  Сергійко  не  міг  нічого  сказати  -  тільки  плював  без  упину...
-Мій  син!-  гордо  сказав  тато-верблюд.
 Аж  тут  почувся  дуже  знайомий  Сергійкові  звук  -  так  шумлять  з  десяток  дітей,коли  збираються  компанією.Сергійко  завмер,побачивши  крізь  решітку  паркана  увесь  свій  рідний  "2А",що  завітав  у  зоопарк  на  екскурсію.Діти  підійшли  до  вивіски  коло  вольєру  і  хтось  з  них  голосно  прочитав:"Верблюди  пустельні:КОРА,ДІНАР,ДЮЛЬ-БУЛЬ,Сергійко..."
Другокласники  побачили  Сергійка,а  він  стяв  і  плювався  -  не  міг  зупинитись  через  оті  дурні    гіркі  кактуси,що  пекли  рот.
А    на  Сергійка  дивились  через  огорожу  прекрасні  блакитні  очі  однокласниці  Оленки  -  дівчинки,з  якою  Сергійко  мріяв  дружити...
-Я  не  верблюд!  -раптом  закричав  Сергійко,  -  Я  не-е  хо-оо-о-очу!Мама-а-а-а!!!
...Хтось  гладив  Сергійка  по  обличчю  і  голосом  мами  лагідно  казав:
-Синочок,щось  наснилось?
Сергійко  лежав  у  ліжку,одягнутий  у  піжаму.Тепло  світився  ніничок-місяць,а  коло  ліжка  стояла  стурбована  мама.
-Мама,я  -не  верблюд?
-А  ти  як  думаєш?  -  сказала  мама.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470459
дата надходження 05.01.2014
дата закладки 11.05.2016


Андрей Кривцун

Пасха по-донбасски

На  Донбассе  крашенки  -  кровью  крашены.
На  Донбассе  куличи  -  вкусом  пепельны.
На  Донбассе  между  нашими  и  не  нашими  -  
Полувздох  и  километры  немерены.

На  Донбассе  что  ни  день  -  Страстна  пятница.
На  Донбассе  один  бог  -  артиллерия.
На  Донбассе  столько  люду  распинается,
Что  со  счёту  сбилась  смерти  бухгалтерия.

На  Донбассе  из  иуд  лепят  армии.
На  Донбассе  терриконы  -  голгофами.
На  Донбассе  королями  стали  парии,
И,  как  гидра,  зло  шипит  многоголовое.

На  Донбассе  рай  и  ад  -  перемешены,
На  Донбассе  бесы  бродят  с  иконами,
На  Донбассе  воют  ангелы  бешено
И  читают  «Отче  наш...»  пулемётами.

На  Донбассе  -  с  оголёнными  нервами,
На  Донбассе  -  с  пьяной  дурью  весеннею,
На  Донбассе  -  в  Воскресение  веруют...

...Но  у  каждого  -  своё  Воскресение.

30  апреля,  2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663077
дата надходження 30.04.2016
дата закладки 30.04.2016


Олексій Сонях

Замріть

Замріть  і  прислухайтесь.  Чуєте?  Десь  вдалині  тихо  темрява  пісні  співає.
Над  життям  вашим  сонним  так  низько  й  дбайливо  схилившись,
Невже  ви  і  досі  не  бачите  те,  що  воно  засинає...
Під  пісні  солодкії  й  квітами  тепло  та  щільно  укрившись.

Із  темряви  линуть  приємні  і  дивнії  звуки
З  невидимих  уст,  що  знаходяться  всюди  й  одразу  ніде.
Життя  обвивають  холодні  та  чорні  руки,
ви  ж  все  ідете  кудись  в  голові  лиш  буденність  гуде.

Ось-ось,  ще  секунда  й  навічно  заплющаться  стомленні  очі.
І  темрява  вас,  на  прощання,  в  чоло  поцілує.
Й  ніколи  уже  не  настане  наступної  темної  ночі
бо  спляче  життя  не  живе  і  його  не  існує.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635580
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 30.04.2016


геометрія

Ноги немає, а він воює

                                         Ноги  немає,  а  він  воює,
                                         Такі  хоробрі  є  у  нас  люди.
                                         Хочу  сказати  я  своє  слово,-
                                         Про  Олександра,  що  втратив  ногу.
                                         Він  добровольцем  став  воювати,
                                         Дома  чекали  батько  і  мати.
                                         Попав  у  пекло  під  Іловайськом,
                                         Ногу  порвало  серпневим  ранком.
                                         Медики  швидко  перев"язали,
                                         Й  надопомогу  іншим  помчали.
                                         В  тій  круговерті  бій  ішов  довго,
                                         В  полон  забрали  ледве  живого.
                                         Від  втрати  крові,  від  спеки  й  болю,-
                                         Змучений  хлопець  був  непритомний.
                                         Та  слава  Богу,  їх  обміняли,
                                         І  Олександра  в  шпиталь  забрали.
                                         Після  лікарні  побував  дома,
                                         Протез  в  ходінні,  йому  підмога.
                                         Підлікувавшись,  не  всидів  дома,
                                         І  ось  військова  знову  дорога.
                                         Йому  нелегко,  та  він  воює,
                                         І  Україну,  і  нас  рятує  .
                                         Як  і  всі  люди,  він  дуже  мріє,
                                         Щоб  Україна  знов  була  вільна,
                                         Щоб  усі  люди  спокійно  спали,
                                         Жили,  любили  і  працювали.
                                         А  я  від  себе  хочу  сказати,
                                         Наша  країна  людьми  багата,
                                         Наші  Герої  -  в  них  наша  слава,
                                         Відважні  люди  -  жива  Держава!..                                      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662893
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 29.04.2016


koshins

ЗАБУДУ ВСІ СЛОВА І ДОТИКАМИ ВУСТ

 Забуду  всі  слова  і  дотиками  вуст
 Скажу  все  те,  що  я  про  тебе  думав
 Всі  муки  серця,  їх  нестерпний  зуд
 Вплету  у  безкінечний  поцілунок
 Всю  ніч  не  спати  і  не  говорити
 Лиш  мова  тіла  та  жага  кохання
 До  ранку  будемо  вогнем  палким  горіти
 Відчути  давши  всі  зізнання...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662888
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 29.04.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.04.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.04.2016


Аркадьевич

История не учит…

Я  наугад  читал  стихи
Не  выбирая,  что  попало,
От  гениальных,  до  плохих
И  сделал  вывод  -  Очень  мало
Про  счастье,  радость,  детский  смех
Как  будто  нет  их  и  в  помине
Предательство,  разлуки,  грех
Несчастная  любовь,  гордыня
Вот  что  волнует  контингент
Вполне,  я  думаю,  успешный
А  основной  клеймит  процент
Тех  кто  не  "наш",  а  значит  грешный...
Воюют  лучшие  умы
Остервенело,  с  волчьей  хваткой
И  словом  в  область  головы
Бьют  как  сапёрною  лопаткой...
Стремясь  больнее  оскорбить
По  зенки  наливаясь  злостью
Готовы,  думаю,  убить
Им  тот  другой  в  гортани  костью
Ведь  были  бойни  сотни  раз
Нет  без  баталий  поколений
Наивный  думал  хоть  сейчас
Найдём  достойные  стремленья
История  научит  всех
Ценить  любого  человека
А  самым  тяжким  станет  грех
Моральным  слыть  в  кругах  калекой...
Ан  нет,  мы  там  же  где  всегда
На  бронепоездах  в  засаде.
Не  учит  ни  одна  беда,
Ну,  что  ж,  мы  все  у  двери  ада...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662753
дата надходження 28.04.2016
дата закладки 28.04.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.04.2016


Любов Вакуленко

ВІРЮ ТОБІ, КОХАНИЙ

Локон,  словно  струящийся  шелк,
Мягкость  линий,  податливость  тела...
Голос  сердца  на  время  умолк,
Голос  плоти  пробился  несмело.

                 Наш  світанок  на  двох,  наче  мить.
                 Сонце  спалить  усі  моі  мріі.
                 Твоє  серце  усе  ще  мовчить,
                 Та  кохати  за  двох  я  умію.

Сожалею,  что  был  я  жесток.
Ты  сказала,  что  я  твой  избранник.
Но,  ты  -  чистый  и  нежный  цветок,
Я  -  навек  неприкаянный  странник.

                 Я  не  вірю.  Живі  почуття
                 Навіть  в  вічності  нам  не  сховати.
                 Для  кохання  так  мало  життя.
                 Натякни  лиш  -  і  буду  чекати.

Я  сегодня  молюсь  на  тебя,
Завтра  буду  свободным,  как  ветер.
Убивает  любовь,  не  шадя  
Тех,  кто  сам  её  ищет  по  свету.

                 Ти  завжди  з  нею  будеш  живий,
                   Я  не  дам  тебе  скривдити  долі,
                   Бо  ти  вільний  завжди  і  правий  -
                   Почуття  помирають  в  неволі.

Я  вернусь,  когда  стихнет  гроза,
В  те  из  дней,  что  приходят  нежданно...

                   Я  так  вірю...  Скотилась  сльоза...
                   Я  так  вірю  тобі,  мій  коханий.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662210
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016


Ніна Незламна

Свариться дружина

Дуже  п`яний  чоловік
Додому  повернувся
 Прямо  лізе  до  хати
Як  свиня,  не  роззувся.

Вже  свариться  дружина
Давай  бити  по  пиці
-Ах,  ти  лиха  година
Як  надоїв  вже  нині.

Біда,  п`єш  майже  всі  дні
Хто  ,Христя  наливає?
То  нехай  вона  брудні  
Ці  чоботи  скидає  -.

 Чоловік  до  неї  вже
-Та  ні,  ти  ,що  здуріла
Любима  теща  мене
Сьогодні  пригостила  -.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661711
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016


Уляна Віолончель

Я давно не писала віршів…

Я  давно  не  писала  віршів,
Я  забула  як  це  робити.
Мій  талан  певно  вже  спопелів,
Бо  рими  в  думках  розмиті.

Але  щось  залишилось  в  мені,  
Щось  таке  близьке...  чи  далеке...
Те,  що  бачу  я  завжди  у  сні.
Те,  що  манить  як  небо  лелеку.

Щось  таке  неземне,  неосяжне,
Що  штовхає  мене  у  блакить.
Таке  бажане  і  недосяжне,
Воно  щастям  для  мене  мигтить.

І  поволі  стає  уже  звичним
Натхнення  і  більш  поетичним.

13.03.2016  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661699
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016


Серго Сокольник

НІЧ ВЕСНЯНОЇ ВІДЬМИ

13  Ніч.  І  бажання  солодкі  відчули  весну.
13  Щойно  десь  квітка  болотна  позбулася  сну.
13  Папороть  сил  набирає,  бо  поки  нема.
13  Серце  твоє  відпускає  прийдешня  зима.

13  Ніч.  На  містичні  узлісся  летять  солов"ї.
13  З  неба  спадають  зірниці  в  долоні  твої.
13  Час  наближається  Першотравневих  Подій.
13  Відьмо!  Лети  і  омийся  в  весняній  воді.

13  Ніч.  Голе  тіло  холодне  торкає  пітьма.
13  Ти  насолоду  свободи  відчуєш  сама.
13  Сили  Пітьми  набери-  Вальпургієва  Ніч
13  Сил  чималих  забирає...  То  Сили  поклич.

13  Ніч.  В  піднебессі  замріяний  Місяць  постав.
13  В  озера  плесі  відбився  Закоханий  Став.
13  Тіла  красою  порадуєш  Сили  Нічні.
13  Будеш  нічною  принадою...  Може,  мені...

13  Ніч  нам  до  зустрічі  килим  постелить  із  трав.
13  Виливом  пестощів,  пустощів  буде  ця  гра,
13  В  ній  поєднаємо  душі  свої  і  тіла,
13  В  ній  Двоєднання  порушимо  Блага  і  Зла.

13  Ніч.  Це  не  вітер,  це  спів  твоїм  серцем  луна.
13  Вся  опромінена  світлом  нічного  вікна...
13  Пісню  весни  і  надії  співа  Гамаюн...
13  ...Не  розкривай  до  Подій  таємницю  свою!..


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116041700291  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661408
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 24.04.2016


I.Teрен

ЗАВОЙОВНИКИ

                         [i]  [/i]І
Ой,  [i]Расєя-мати[/i],
вата  і  корито,
міни  і  гармати,
роги  і  копита.
Манія-ідея  –
[i]хочу  еСеСеРу[/i],
вікова  вандея:
Сталін  і  Бандера.
Вічні  хато-пали,
горе-лиходії,
а  завоювали
дулю  у  Росії.
Нищили  Кучума,
у  казаха  –  юрту,
в  Україні  –  думу,
а  сьогодні  –  хунту.
А  спитай  у  нього,
що  воно  у  неї?
Ой,  візьме  на  роги
за  чужу  [i]Расєю.

                   ІІ
–  Ми  такі  наївні
п'яниці  й  нероби,
у  своїй  країні
українофоби.
Нам  на  допомогу
їдуть  воєводи  –  
[u]гоги  і  магоги[/u]
півночі  і  сходу.
Є  за  що  конати  –  
за  руїни  наші,
за  язик  і  Рашу,
є  куди  тікати.
Будемо  служити
Путіну-уроду
Хочемо  судити
іменем  народу.
Наші  отамани
за  орла  й  корону.
Там,  де  є  кияни,
буде  сіра  зона.
Ми  –  колона  Раші,
а  не  ідіоти,
убивають  [u]наші[/u],
ну  а  ми  –  не  проти.
Урки-забіяки
це  вам  не  [u]укропи[/u].
Повертай  Аляску
і  кусок  Європи!
Де  ти,  наша  Путя?
Чом  тебе  немає?
Ми  уже  по  суті
«кровушка  радная».
Няша  і  Захаря,
Таракан  і  Поні,
Ось  яка  ми  пара  –
злодії  в  законі!
Нас  усе  чекає
у  Європі  Київ
і  охороняє
Петя  Олексіїв.
І  ракети  всує,
і  не  треба  міни.
Рашу  копіює
влада  України.
Їхні    [u]рожі[/u]  –  лиця
у  тієї  ж  мами.
Візьмемо  столицю
голими  руками.
Перемре  до  літа
армія  уперта.
Є  іще  еліта  –
з  матами  поети.
І  такі  ж  повії,
і  язик  руїни.
Буде  у  Росії
мати  Україна.

                   ІІІ[/i]
Ой  не  розуміє
чучело  месії,
що  не  вся  Росія  –  
зеки  і  злодії.
Що  і  прісно,  й  нині,
будуть  славу  мати
у  своїй  родині
воїни-солдати,
поки  в  Україні
будемо  єдині
і  у  кожній  хаті
Волю  шанувати
і  плекати  Мрію,
Віру  і  Надію

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660727
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 24.04.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.04.2016


Виктория Р

Впаду до рук тобі зорею

[b][i][color="#7700ff"]Без  тебе  мука,  вічний  страх,-
Мені  не  вилізти  з  пітьми...
Душа  болить,-  суцільний  жах...
Всі  ночі  вимиті  слізьми...

Мені  що  день,  що  ніч  байдуже,
Усе  давно  не  в  кольорах...
Тебе  побачить  хочу  дуже,-
Я  б  прилетіла,-  та  не  птах...

Під  вечір  свіжий,  полум'яний,-
Впаду  до  рук,  тобі  зорею...
Мій  милий,  любий,  і  коханий!
Навіки  буду  я  твоєю...
23  04  2016  р  
Вікторія  Р
[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661637
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016


Митич@

Життя-це…

Життя-це  сюрприз,
То  вгору,  то  вниз,
То  щастя,  то  муки,
Такі  в  нього  трюки.

Життя-це  судно,
Яке  тягне  на  дно,
Є  захват,  є  плач
Та  прийде  палач.

Життя-це  мета,
Твоя  самота,
Блукаєш  по  світу,
Тікаєш  од  вітру.

Життя-це  не  сон,
У  ньому  свій  тон,
То  сіль,  а  то  мед
Та  ти  йди  вперед.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648830
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 24.04.2016


Валерій Вітер

Эволюция свободы.

Эволюция  свободы
Нас  пытает  силой  власти
И  даёт  нам  всем  возможность
Создавать  для  себя  жизнь.
Но  не  каждый  понимает,
Что  судьба  с  нами  играет.
Не  надейсь  на  милость  рока,
На  себя  ты  положись.

Раб  живёт  внутри  тебя.  Ты  живёшь  внутри  раба.
Но  душа  твоя  свободна,  словно  птица  с  силой  волка.
Ты  покорен,  но  силён.  Равнодушен  и  умён.
Сохраняешь  в  своём  сердце  всё  подарено  судьбой.

Жизнь  твоя  не  интересна,  серых  будней  древний  смысл.
Ты  искал  своё  призванье  и  хотел  воздаться  в  высь.
Но  смотря  на  мир  иллюзий,  в  нём  себя  не  находил.
От  сует  не  нужных  в  жизни  ты  в  скитанья  уходил.

Жизнь  открыта  пред  тобою,  ты  войди  в  неё  скорей.
Стань  свободным  в  самом  деле  и  живи  мечтой  своей.
Не  ищи  себя  как  прежде  в  направленьи  общих  благ.
Жизнь  игра.  Играй  красиво.  Сердце  с  волей  бьётся  в  такт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661540
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 23.04.2016


Ніна Третяк

Полюбила баба діда

Полюбила  баба  діда
І  до  нього  жити  їде.
Поспішає      перед  храмом  
Зі  своїм  нехитрим  крамом.
Хоч  жила  не  раювала
Та  добра  того  надбала:
І  на  свято,  й  на  щоднину,
І  на  смерть  -  лиху  годину  -
Аж  тріщала  добра  скриня,
Умостившись,  мов  газдиня,
За  дубовими  столами,
За  діжками-чавунами...
Наречена  зі  сльозами,
мов  збирається  від  мами.
Ви  не  смійтесь  ,  добрі  люди,
Не  гадайте,  що  то  буде.
Ліпше  в  парі  доживати,
В  парі  ліпше  й  помирати...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661531
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 23.04.2016


наталія калина

Пишу роман в стихах о нашем сайте! (Улыбнись поэту!)

Пишу  роман  в  стихах  о  нашем  сайте!(Улыбнись  поэту!)

Как  все  близки  друг  другу  мы  на  сайте!
Живём,  как  будто  в  розовых  очках!
И  пишем,  пишем…  только  Вы  читайте!
А  мы  всё  отразим  в  своих  стихах!  

Хотела  б  написать  роман  в  стихах
О  том,  как  все  близки  друг  другу  мы  на  сайте!
Сайт  держат  в  поэтических  руках  —  
И  потому  пишите  и  дерзайте!

О,  эта  глубина  таланта,  мысли…
Нас  кличет  ввысь,  в  безоблачный  полёт!
И  только  поэтические  рифмы
Цветут  садами  —  дарят  сердца  взлёт!

Теперь  хочу  сказать  немножечко  о  бренном…
О  комментариях  напомнить…  и  сказать,
Они  бывают  слаще  редьки,  даже  хрена…
И  могут  жару  в  творчестве  поддать!

А  могут  остудить  наш  пыл...
Ведь  ежели  о  рифме  ты  забыл!
А  некоторые  так  чаруют,
Что  сами  вдруг  стихом  всё  «нарифмуют»!

О,  если  бы  из  них  создать  альбом!
Его  осилить  вряд  ли…  сможет  слон.
Хотя  вот  это  —  сильная  идея!
Не  знаю  правда,  хороша  ль  затея?

Но  мысль  роится  и  покоя  не  даёт!
И  говорит:  «Калина,  ты  давай  вперёд!»
Пиши  роман  в  стихах  о  нашем  сайте!
А  Вы,  поэты  и  коллеги,  вновь  дерзайте!

Дарите  в  рифме  всем  тепло  и  душу!
Но  лишь  бы  не  трясли  её,  как  грушу…
Какие-то  неискренние  языки…
Бувають  різні  тут  трафунки  “Се  ля  ві...”

23.  04.  2016  м.  Львів  автор  Наталія  Калиновська
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661520
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 23.04.2016


Richter

Замах Музи

Епіграф  (згадавши  телепередачі  О.  Іванова  «Вокруг  смеха»):

Осінь,  сумно  на  душі,
За  вікном  пронизло  вітер  віє.
Боже,  ти  мені  скажи,
де  вони  беруться  отакії,
ви  мені  пробачте,
«осьвірш́і»  ?

                     ***

Упав  із  тебе  –  як  з  коби́ли!
Немов  би  зрізаний  косо́ю
тією,  що  траву  косили,  
а  не  виси́ть  за  головою!

В  поло́н  ти  брала  мене  тілом,
тому,  що  бо́сою  прийшла.
І  не  в  очах  тут  навіть  діло,
хоч  зовсім  ко́сою  була.

Вся  спра́́́́́́ва  в  пе́рсах,  як  в  озерах,
що  розлились  на  живот́і.
Я  в  них  тонув,  немов  соки́ра,  
ось  та́к  буває…  у  житті.

Твої  бездонні  косі  о́чі
мене  хотіли  утопить.
Однак  не  дався  проти  ночі
тобі  цю  мрію  я  здійсни́ть!

Незримо  ти  мене  зв’яза́ла,  
спови́ла  силою  ЗемлІ,
ще  й  додала  своє  нача́ло,
щоб  ми  зустр́ітися  змогли.  

Я  спа́сся!  І  пишу  до  тебе
віршо́м,  немовби  сопляко́м.  
Поета  кривдити  не  тре́ба,  
його  не  зробиш  топляко́м!

13.10.2015,  Миколаїв

А  ось  «твір»  Дмитра  Дробіна,  на  який  мною  написана  ця  пародія:

С  тебя  упал  я  как  с  коня

С  тебя  упал  я  как  с  коня.  
А  может  быть  сражен  косою.  
Пленила  быстро  ты  меня,  
Придя  нагою  и  босою.  
Озерами  бездонных  глаз  
Я  был  в  тебе  спасен-утоплен.  
Пишу  тебе  стихом  сейчас  
Я  поэтические  сопли.  
Незримо  сила  нас  связала.  
Она  энергия  Земли.  
И  в  этой  силе  есть  начало  
Чтоб  встретиться  с  тобой  могли.

12.05.11  Дмитрий  Дробин

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613201
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 23.04.2016


Ігор Спичак

СИДИТЬ У МЕНІ РАБ

Профілактичні  дози  чесності  
у  формі  диваків  у  владі  —  
для  темних  генералів  
лиш  насправді  прикриття.

І  як  писали  Вайнери*  —  
фашизм  не  зграйка  хворих  
у  кремлі  чи  у  рейхстазі  —  
то  міліони  інших,
котрих  до  смерті  страх  
паралізував.
Й  зробив  з  них  
ледь  рухому  глину.
І  «перевиліпив»  
немов  би  виклик  Богу
з  людини  —  
камяний  той  барельєф,
повзучий  у  могилку,  
а  вже  за  нею  —  
в  спокій-рай...

Нас  силились  привчити,  
щоби  своїх  почали…  їсти**,
щоб  «хата  скраю»,
щоб  варварами  не  вони  —  
ми  марилися  світу...

Ну  що  сказати  тут?  
брехня  уже  
не  першу  сотню  літ
у  тому  їм  святим***  
таким  допомагає:
щоб  по  команді  нам  усім  
мовчати  та  голосувати...  
подати  «голос»,  
«поряд»  стати,  
«стояти  струнко  там»  та  
одночасно  «йти  сюди»,  
«сідєть»,  «лєжать»,
і  таке  далі  
до  маразму…

Щоб  не  хотілось
рідну  мову  
своїм  маленьким  
дітям  передати.  
Щоби  й  не  сміли  
знову  ту  
ненависну  їм  таку  
чарівну  
рідненьку  нашу  
пісню  заспівати…

Й  багато  з  нас  
до  цього  часу  ще  
і  я,  як  більшість,  —    
отому  «дрисирований»  змалля  —  
тремчу  на  крик,  брехню
та  казки  із  кремля.

Дарма  що  розумію  щось  —  
в  тваринному  своєму  страсі
з  глибин  «під-стільних»  
битв  й  походів  всіх…

сидить  у  мені  раб.

10.12.2015  
м.Київ,  Борщагівка

————————---------------

*Аркадій  та  Георгій  Вайнери

**голодомор  1922-1933років  

***  «святим»  у  варварській  рассєї  і  
воїну-загарбнику  розпутному
по  смерті  стать  «не  западло»  ****,  
було  би  награбоване  «бабло»****…  
і  все  освячуючі  там  пожертви  
хоч  перед  смертю…  хоч  і  по…

****  —  кримін.  жаргон

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661389
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 22.04.2016


Harry Nokkard

Крымская сказка

Крымская  сказка

Все  порою  как  в  сказке  сбывается,
даже  в  жизни  такое  случается,
и  случилось  такое  с  крымчанами,
что  о  счастье  таком  и  не  чаяли.

Как  то,  утром  проснувшись  подумали,
может  лучше  с  Российской  Думой,
нам  наладить  в  Крыму  отношения,
прочь,  отбросив  любые  сомнения.

Мы  теперь  от  других  отличные,
потому  что  мы  русскоязычные,
чем  же  мы  от  всех  отличаемся,
только  тем,  что  мы  дурью  маемся,

Дурью  маялись  с  утра  до  ночи,
просто  криком  кричали  о  помощи,
о  защите  нас,  от  бандеровцев,
от  украинских  ФБР-овцев.

Мы  до  братьев  таки  докричались,  
отдыхать  в  Крым  на  танках  примчались,
с  автоматами  орлы  Путина,
жаль,  что  нет  на  Царя,  ни  Распутина.

Мы  теперь  все  такие  красивые,
нас  снабдили  российскими  ксивами,  
написали  для  нас  Конституцию,
запретили  у  нас  проституцию.

Будет  жизнь  теперь  распрекрасная,
Путин  будет,  как  солнышко  ясное,
нам  светить  даже  в  дни  ненастные,
мы  не  будем  жить  больше  несчастные.

Все  теперь  радикально  изменится,
все  плохое  уйдет  перемелется,
навсегда  уйдут  ФБР-ровцы,
только  в  Киеве  будут  бандеровцы.

Лишь  вопрос  как  нам  быть  с  татарами,
может  так  как  Олег  с  хазарами,
мы  еще  над  этим  подумаем,
теперь  вместе  с  Российской  Думой.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661327
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 22.04.2016


ВАЛЕНТИНАV

Не гнівіть сусіда

Кажуть  люди:  Від  сусіда  –
Ближчого  немає,
Коли  снідає  відомо,
Та  й  до  сну  лягає…
Правду  кажуть,  що  сусід  –
То  найліпший  родич,
Завжди  дивиться  услід,
А  спіткнешся  –  поміч…
У  сусіда  кажуть:  Завжди  –
Трава  зеленіша…
Нікуди    подіти  правди  –
На  копну  густіша…
Найрідніший  -  сусід  в  світі  –
Все  про  тебе  знає…
Запитаєш,  -  то  щомиті  –
В  тім  переконає…
Тож,  цінуйте,  добрі  люди,
Заповідь  прадіда:
У  Житті  –  гаразд  все  буде  -
Не  гнівіть  сусіда…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661297
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 22.04.2016


Olenka

Я не твоя…

Хвилина  щастя  як  цей  дощ,
Не  встигнеш  уловить  і  краплю,
Як  по  коліна  у  воді…
Не  встигнеш  приховати  погляд,
Від  сонця  очі  заховати,
Яскраве  світло  згасне  в  серці,
Лиш  тінь  вернеться  із  минулим..
Відкриєш  правду  в  непомітне,
І  не  потрібне,  що  лиш  зараз,
Тривожить  у  ночі  тебе…
Здається  далі  все  закрито,
Ключем  замкнула  своє  серце,
Вона  пішла  туди  де  спокій,
Замкнувши  спогади  щасливі.
Лишивши  поряд  тільки  відгук,
Про  те  що  вмерло  у  душі..
Здається  ти  уже  не  можеш,
Вернуть  шалені  почуття,
Вона  ж  вернула  тільки  жалість,
Щоб  серце  змусити  лишитись…
Здається,  серце  розірветься,
Від  відчуття  що  ти  один,
Бажаєш  глянуть  їй  у  вічі,
Змінить  свої  пусті  слова,
На  щось  живе,
На  те  безсмертне,
В  те,  що  не  вірила  вона…
Не  встигнеш,  а  вона  покине,
Все  те,  що  ти  не  розумів.
Що  серце  ранило  до  крові,
І  лила  сльози  на  полицю…
На  ті  слова,  які  ти  вперше,
Хотів  вернути  до  життя,
Вона  всміхнулась  і  без  слова,
Пішла  до  іншого  в  обійми…
Хоч  серце  твоє  ранить.
Знає…
Як  біль  тепер  тебе  вбиває,
Не  може  вкинути  цю  правду,
І  знову  відпустить  тебе,
Щоб  хоч  на  мить  побачити,
Як  бути  не  твоєю…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217895
дата надходження 24.10.2010
дата закладки 22.04.2016


Кайгородова 2

Якщо знову вибори ( 2006-2008рік)

         Оце  чую  по  усіх  кутках  –  за  якісь  нові  чи  то  вибори,  чи  то  перевибори  теревені  йдуть.  Це  вже  таке  –  чекай  халепи!  Знову  наші  грошики  на  свої  «фотороботи»  й  розтринькають!  Та  воно  б  ще  й  не  шкода  було  отих  копійок  –  якби  ж  який  сенс  у  тих  перевиборах  був!  Вони  ж  одне  –  одному,  хоч  їх  зі  сто  разів  місцями  переставляй,  працювати  все  одно  не  дадуть!  Воно  їм  треба?!
         Це  вже  таке  –  як  ото  чиряк  на  одному  місці.  Почекати  трохи  треба,  доки  визріє.  Тоді  вже  різати.  Може  й  люди  до  того  часу  оговтаються  від  тих  «кодіровок»,  бо  досі  ще  на  два  табори  ,  не  краще  тих  політиків,  поділені.  Воно  нам  треба?!

         Я  вже  як  ті  нескінченні  вибори  згадаю  –  біда!  Досі  у  ві  сні  жахаюсь!  Вони  -  ж  своїх  кандидатів  було  понавішували    по  усіх  стовпах  та  деревах!  Йдеш,  ото  бувало,  по  вулиці  -  як  по  музею.  З  кожного  стовпа  тобі  чиєсь  обличчя  й  посміхається.  Аж  в  очах  рябіє  –  усіма  кольорами  райдуги  виграють!  А  деякі  ще  ті  кольори,  немов  хамелеони,  міняють  -  дивлячись  звідкіля  вітер  подме!  «Цирк  на  дроті»,  та  й  годі!
           А  палаток  було  понаставляли  усюди  –  чи  то  за  НАТО,  чи  то  проти  НАТО  агітують.  Повертавсь  додому  з  крамнички,  так  вони  аж  проходу  не  дають:  
   -    Вы  за  НАТО,  или  против  НАТО?
 А  я  знаю?!  Я  за  те  НАТО  єдине,  що  знаю  –  так  це  віршик,  і  то  нецензурний.    Це  вже  як  хто  розуміється  на  тих  блоках,  та  й  то  хай  добряче  подума,  чи  не  «рановато»?!  В  нас  же,  бач,  закони  які  –  «як  дишло».  Їх  самі,  ті  закони,  узаконювати  ще  треба.  Одним  словом,  не  звик  я  підписувати  того,  чого  не  тямлю.  Хай  звиняють.

             Отож  і  міркую  собі  –  а  що,  як  нові  вибори  затіють?  Як  же  їх  тоді,  бідолах,  обирати?  На  щастя,  мені  під  руку  довідник  на  очі  потрапив,  як  хорошу  корову  вибрати  -  бач,  корови  вже  давно  нема,  а  довідник  і  згодився  -  бо  я  замість  слова:  «корова»  підставив  слово:  «депутат».  А  що,  думаю,  нічого,  що  замість  корови  їх  підставив  -  не  кози,  все  ж  таки!  Та  й  вони  нас,  як  розібратись,  теж  добряче  підставляють!
             Книга  -  довідник  той,  щоправда,  на  російській  мові,  та  мені  це  байдуже  –  в  нас  ,  бач,  навіть  діти  в  Росію  без  перекладача  їздять  -  не  міністри  же,  розуміють  і  російську  добре,  та  й  свою  мову  за  «фольклор»  не  вважають!  Читаю:

           -  Давно  подмечено,  что  внешний  вид  [депутата]  тесно  связан  с  его  производительностью.  Особое  внимание  заслуживает  развитие  задней  части  в  ширину,  особенно  в  седалищных  буграх.  Недостатки  строения  зада  –  «свислозадость»  или  «крышеобразность»  плохо  влияют  на  его  производительность)))  
           -  У  части  [  депутатов]  случается  также  «шилозадость»,  что  вообще  крайне  нежелательно»!  
       Та  у  нашому  парламенті  на  ту  «шилозадость»  чи  не  кожен  депутат  страждає!    Хвилинки  не  всидять  –  по  тому  парламенті  туди-сюди,  туди-сюди!  А  ну,  скільки  кнопок  натиснути  одній  людині  треба!  От  тобі  і  «нежелательно»!    Їм  же  без  цієї  «шилозадості»  там  і  робить  нічого.  Це  вже  як  у  котрого  ота  «свислозадость»  підкралася  –  той  більше  куняє.  Зависне  у  тому  кріслі,  та  й  дрімає  собі  ,  відпочиває  від  дум  тяжких.  А  ось  на  рахунок  такої  вади,  як  «крышеобразность»  -  я  взагалі  не  згоден.  Бо  в  нас  депутат  без  тієї  «крыше  -  образности»  і  до  парламенту  не  потрапить!  З  цим  в  них  строго  дуже.

         -  Высокопроизводительный  [депутат]  имеет  объёмистый  живот  и  относительно  слаборазвитую  мускулатуру»  -  тут  дуже  обережними  треба  бути,  щоб  не  вийшло  так,  як  дід  Щукар  коняку  вибирав!  Він  теж  дивився,  щоб  живіт  «объёмистый»  був,  та  заробив  собі  халепу,    коли  та  коняка  здуватись  почала!  А  я  так  думаю  –  нічого  страшного,  якщо  спочатку  того  живота  й  не  буде  -  діло  часу.    Наїсть!    Грошики  такі  получати  буде,  що  нам,  «пересічним»,  навіть  вві  сні  не  побачити!
             А  ось  на  рахунок  «слаборазвитой»  мускулатури  мене  дуже  сумління  бере.  Що  ж  там  тоді  у  тому  парламенті  й  робить?  Його  ж  там  стовчуть,  бідного,  як  часник  у  макітрі!  Он,  бач,  Кличко  –  подивився  собі  на  ту  «слаборазвитость»  та  й  пішов  назад,  у  бокс  грати.  Там  хоч  правила  гри  чесніше,  і  бруду  того  менше.  А  тут  все  ж  на  хитрощах  -  чи  то  «будуарами»,  чи  то  «кулуарами»  -  по  їхньому,  називаються.

         -    При  выборе  [депутата]  необходимо  также  обратить  внимание  на  его  здоровье  и  возраст.  О  крепком  здоровье  (депутата)  свидетельствует  его  бодрый  вид,  ясные,  не  воспалённые  глаза,  отсутствие  кашля.  У  здорового  [депутата]  волосяной  покров  гладкий,  на  ощупь  мягкий,  у  больного  –  тусклый,  жёсткий  и  взъерошенный»!  
Так  -  то  воно  так,  тільки  де  ж  його  спіймати,  депутата  того?  Ми  ж  його  тільки  на  картинці  чи  по  телевізорі  й  бачимо,  а  вживу  –  то  ніколи!  А  воно  ж  поки  не  пощупаєш  ,  то  й  не  зрозумієш,  який  в  нього  той  «волосяной  покров»  -  м'який  чи  жорсткий!  Таке  вже  в  тих  «справочниках»  понаписують  –  хоч  стій,  хоч  падай!  Хоч  би  й  оце,  наприклад:
             -  Грудь  у  [депутата]  должна  быть  достаточно  широкой,  желательно,  чтобы  она  опускалась  на  10-15см!  ниже  уровня  локтя,    -  гаплик!  
 Було  б  сказано!      Хоча    в  наших  жіночок,  нівроку  -    і  в  голові,  як  і  в  пазусі  -  не  пусто,  так  мужчини  їх  не  дуже  у  той    парламент  і  пропускають.    А  дарма!  Не  по  -  джентльменські  це!***

             -  Выбирать  старого  «депутата»  –  безперспективно  
Оце  вже  точно!  Бачиш,  що  тобі  вже  «під  с..ку    літ»  -  чого  ж  туди  пнуться,  дай  дорогу  молодшим,  вони  ж  і  по  комп'ютерах  шарять  добре,  то  може  щось  толкове    для  себе  і  надибають!    Вони,  молодші,    зараз  грамотні!  Бач,  закон  який  про  те  ГМО  придумали!  А  якби  не  ті  надписи  на  молоці  та  на  ковбасі  –  ніхто  б  і  не  розібрав  –  ГМО  це,  чи  не  г..(о).м..(н)о.  На  смак  то  неначе  й  г  -о,  а  пишуть,  що  без  нього!  Хто    його  знає,  що  вони  тоді  напхали  у  ті  ковбаси!  Чи  ти  його  їси,  чи  воно  тебе!
         -  Возраст  [депутата]  можно  определить  по  состоянию  зубов,  т.к.  с  возрастом  резцы    полностью  стираются,  и  на  их  месте  остаются  жёлтые,  тонкие,  расположенные  на  расстоянии  друг  от  друга  пеньки.  Верхняя  челюсть  резцов  совсем  не  имеет!    
Та  не  про  депутатів  це  сказано!      
Це  в  нашому  селі  добра  половина    бабів  та  дідів  да-а-вно  вже  тієї  «верхньої  челюсті»  не  мають!  Вони,  депутати,  бач,  не  дуже  й  дбають  за  ту  медицину,  особливо  на  селі.  Отож!  «Бачили  очі  що  вибрали,  то  їжте»  ...якщо  буде  чим...

             -  В  помещении,  где  содержат  [депутатов],  должен  быть  ручной  инвентарь  –  вилы,  совковая  лопата,  большая  метла,  крепкая  веревка»  -
(а  я  ще  б  налигача    туди  поклав!)  –  це  найперше,  що  в  нашому  парламенті  бути  повинно!  Яка  там    «крепкая  верёвка»!  Вони,  бува,  таку  бійку  зчиняють,  що  й  без  металевого  канату  не  обійтись!  Тим  паче,  що  там  і  вила  будуть,  і  лопати.  А  вже  як  не  допоможе,  то  й    «большой  метлой»  можна  буде  попрацювати...
             -  Не  допускается  загазованность  помещения,  в  котором  находятся  [депутаты]  -  було  б  сказано!  Їм  уже  природної  «загазованості»  недостатньо,  вони  димові  шашки  підпалювати  почали    у  тому  ж  таки  «помещении»!    Ось  тобі  й    «не  допускается»...

           -  В  аптечке  постоянно  должны  находится  зевники,  касторовое  масло,  кружка  Эсмарха»  –оце  дійовий  засіб!  Як  касторового  масла  вжити  своєчасно,  та  ще  кружку  Есмарха  застосувати  -  то  вже  точно  проблеми  інші  з'являться,  не  до  бійок  буде!
         -  Ручную  дойку  [депутатов]  проводят  кулаком»  -  це  вже,  якщо  чесно,  я  не  в  курсі  –  чим  їх  там  «доять»,  чи  кулаком,  чи,  може,  автоматом  -  зараз  вже  рідко  хто  кулаком  доїть,  бабусі  по  селах  -  в  основному.
           -  Кормят  [депутатов]  регулярно.  Появление  новой  порции  в  «кормушке»  вызывает  «повышенный  аппетит»  -  ото  ж  вони  і  пнуться  так  до  тієї  «кормушки»!  Там  же,  мабуть,  частенько  «появленіє  новой  порції»  случається!
           -  Во  время  отдыха  у  них  происходит  жвачка.  При  сильном  испуге  жвачка  может  полностью  прекратиться!»  –  аякже,  злякаєш  їх!  Це  ще  велике  питання,  хто  кого  скоріше  злякає!  Чи  в  них  та  «жвачка»  «прєкратітся»  чи  ні,  а  в  нас  то  точно  скоро  геть  «прєкратітся»!  Одними  обіцянками,  якими  нас  так  щедро  годують,  не  дуже  то  й  наїсися!

               -  Поят  [депутатов]  не  менше,  чем  три  раза  в  день.      Здоровые  особи    пьют  до  15  раз  в  сутки,  из  -  за  чего  их  производительность  резко  повышается.    
Це  в  любого  «повысится  производительность»  -  так  пити!    От  якби  наших  хлопців  туди!    Робили  б  собі,  чи  не  робили  –  і  гроші  йдуть,  і  стаж,  ще  й  ситі-п'яні.  І  з  роботи  ніхто  не  вижене  –  недоторкані  же!  Бо  коли  ти  простий  робітник  –  спробуй  хоч  один  день  на  роботі  не  з'явитись!
               А  взагалі  -  чесно  кажучи,    можна  поки  що  поважати  наших  депутатів  хоча  б    за  те,  що  ми  ось  такі  жарти  собі  дозволити  можемо.  Та  й  може,  скучно  буде,  якщо  цих  «серіалів»  з  бійками  не  буде,  а  всі  народні  обранці  «одноголосні»  будуть.  Проходили  ми  вже  таке.  Не  доведи,  Боже,  тих  часів  знову  діждатись…
З  повагою  Т.2006  -2008рр.(  викор.  справ.Хлєвного  А.К).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661099
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 21.04.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.04.2016


Юная Леди

"ні" війні!

 Чому  люди  воюють,
хіба  про  мир  не  чують?
Тільки  лиш  про  сварки  чути
невже  мир  уже  забутий?
Нам  потрібне  мирне  небо
війни  ніколи  нам  не  треба!
Прошу  вас,не  воюйте
про  мир  не  забудьте!
Хай  скажуть  всі  солдати
не  хочемо  стріляти!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647359
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 19.04.2016


Сокол Катя

Така собі Анна-Марія

Я  навіть  знаю  з  якою  дівчиною  ти  зараз,
Кому  заправляєш  волосся  за  вухо,  коли  цілуєш.
Обіцяєш  втекти  разом  в  техаський  Даллас,
Кораблі  свої  біля  її  причалів  швартуєш.
А  мене  шматуєш.
Я  навіть  знаю,  як  вона  тобі  однієї  ночі  зізналась,
Що  коли  ти  спиш,  то  схожий  на  маленьку  дитину.
А  моя  симпатія  самоліквідувалась,
Коли  ці  знання  ножами  ввійшли  у  спину.
Коли  я  зрозуміла,  що,  тривай  так  далі,  –  загину.
Я  навіть  відчуваю,  як  вона,  така  собі  Анна-Марія,
Спочатку  тримається  гордо  і  впевнено,
А  потім  від  твоїх  поцілунків  німіє.
Збувається  сама  її  заповітна  мрія.
Поки  мої  світи  зруйновано  і  затемнено.
Я  навіть  знаю  тепер  достеменно,
Що  ти  називаєш  її  не  інакше  як
«Крихітко,  йди  до  мене».
Крихітко,  не  довіряй  йому  так.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660284
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016


Олег Жердель

Майдан у вогні

Майдан  спекотний  у  морози…
У  знову  Україні  сльози,
І  знову,  боронь  Боже,  кров…
Народ  втомився  бидлом  бути,
Набридло  обіцянки  чути.
Народ  боротися  готов!
Всі  патріоти  –  до  столиці!
Пора  панам  давать  по  пиці!
Пора  за  правду  виступать!..
До  Києва  зо  всіх  куточків
Сини  Вкраїноньки  і  дочки
В  яких  терпець  урвавсь  мовчать
Прибýли  –  наказати  гада.
Повстав  народ.  Повстала  влада.
І  закрутилось,  завелось…
Громада  свóє  слово  мовить,
Стерв’ятник  б’є  студента,  ловить,
За  ґрати  кидає  когось.
А  ось  і  кров,  а  ось  і  жертви,
А  ось  замучені  і  мертві,
І  болю  відчайдушний  крик…
Політики  лише  зітхають…
Робіть  же  щось!!!  Вони  не  знають,
Лиш  томлять  всіх  і  свій  язик.
Пішов  би  хтось  із  них  під  кулі,
Натомість  покрутили  дулі,
Чекають  слушної  пори.
Сидять  у  своїх  норах  теплих,
А  до  калік  їм  і  до  мертвих  –
Плювати  з  більшої  гори.
Вдають,  що  жаль,  вдають  скорботу…
Самі  ж  все  марять  про  «роботу»,
Хто  б  влади  крісло  взяти  б  міг.
Насправді,  щоб  змінити  «пана»  –
Немає  путнього  Гетьмáна,
Який  за  Україну  б  ліг.
Один  вже  «ліг»  та  з  переляку
На  дно,  щоб  врятувати  сраку  –
«Вітьок»,  котрий  Кремлю  здав  нас.
Тепер  в  щура  одне  лиш  діло  –
Як  би  чкурнуть  відсіль  уміло,
Як  кажуть:  під  шумок  якраз.
Стосовно  путнього  Гетьмáна.
Кандидатура  й  не  погана
Таки  все  ж  є…  та  під  замком.
Вона  хоч  жінка  –  та  без  вади.
У  ній  харизма,  хист  до  влади,
І  розум  –  не  візьмеш  гуртом.
Тому  сидить,  бо  буде  крах…
Не  вигідна,  не  по  зубах.
Її  звільнити?  Далі,  як?
Прийдеться  їй  лиш  підкорятись,
А  іншим  бігати,  ховатись…
Бо  Юля  –  саме  той  вожак,
Який  навів  би  лад  в  країні…
Та  не  дають  же  кляті  свині,
Хоч  розпирає  –  ні  на  крок.
А  цих  «розумних  кандидатів»
Зо  всіх  сторін:  з  Росії,  Штатів…
Повчають  жить,  дають  урок.
Як  правильно  усе  зробить,  швиденько…
О,  рідна  Україно-Ненько!
Це  ж  доки  ще  тобі  терпіть?
Чому  чужинцям  лізти  в  душу?
Чому  їм  можна  долю  рушить?
А  нам  втручатися  –  не  сміть?!
Є,  ні,  панове,  вибачайте!
Своє  ви  маєте,  то  майте…
А  Україна,  то  вже  –  зась!
Лише  народ  і  воля  Бога
Рішатимуть,  яка  дорога
Країні  рух  в  майбутнє  дасть…
Пробачте,  браття  й  сестри,  що  в  екрані,
Душею  з  вами,  а  не  на  майдані.
Хворію  я  і…  матір  схоронив.
Бажаю,  щоб  людина  гідна,  путня
Прийшла  до  влади.  Досить  «трутнів»!
Щоб  Бог  нас  всіх  благословив!
12  лютого  2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660253
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016


росава

М О - В І З М И (1216 -1225)

*І  прикидаючись    дурнем,  залишайся  людиною.

*Якщо    народ  перейде    на    самообслуговування,  потреба    у    слугах    відпаде.

*Не    кожна  жінка    здатна    витримати    чоловічу  роботу    :  повалятись    на    дивані,    переглянути  футбол,    пограти    у  доміно...

*Сказане    після    третього    тосту    можна    всерйоз  і  не  сприймати.

*Зараз    від    дітей    майже    не  почуєш    запитання:"Звідки    я    взявся?"                                                                                                                                            

*  Хоч    вітер    у    голові,    зате    кишені    набиті.

*Що    з    того    ,  що    мистецтво  належить    народові,    як    грошей    не    має.  

*  Крилата    фраза,  приземлившись,    стає    просто    реченням.

*Коли    йдеш    за    покликом    серця,  доводиться    завітати  і    до    кардіолога.

*Деколи    і    однієї    жінки    у    квартирі    забагато.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660040
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 17.04.2016


Іванна Вишневська

Музика душ

Зливаються  душі  під  музику  струн  
Бринить  серце  відганяючи  сотні  дум  
Танець  небесний  летить  над  всіма  
Він,  немов  жезл,  між  вами  двома  

Порухи  рук,  немов  порухи  крил  
Від  сонячних  струн  –  і  серце  навпіл  
Все  підіймається  над  буденний  плин  
Що  перемелює  мрії,  мов  млин  

Легкі  кроки,  переходи  і  шум  
Такт  вибивають  сотні  із  струн  
І  каблучки,  немов  вальсовий  сад  
І  підлога  –  морська  ніжна  гладь  

Двоє  танцюють  і  байдуже  їм  
Що  там  за  музикою  гуркоче  грім  
Що  там  не  стихли  ще  стони  ночей  
Бо  життя  триває  під  шуми  мечів  

І  хай  зараз  вечір  –  а  завтра  війна  
Все-одно  вірити  буде  до  дна
Що  то  є  доля,  що  це  вона  
Звела  їх  разом  під  стуки  вина  

Під  музику  ти  відчуєш  себе  
Відчуєш,  де  правда,  куди  нас  веде  
Лиш  так  ти  прочиниш  двері  у  рай  
У  зелений  сад  і  злата  гай  

А  зараз  ви  знову  танцюєте  в  тьмі  
І  це  у  вас  не  віднімуть  вони  
Не  зможе  війна  із  загублених  душ  
Порушити  спокій  єдності  душ

©  Іванна  Вишневська,  2016
#IvannaVyshnevska  #IV  #IVwriter

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660294
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016


Сокольник

Абонент недоступний

Відімкнулась.  Не  буде  
Від  тебе  дзвінка.
Ти-  минуле.  Розірвана  
Нитка  тонка,

Що  тяглась  через  простір  
До  серця  твого,
Та,  що  несла,  мов  постер,  
Священний  вогонь.

Розлітається  вовну  
З'їдаюча  міль,
І  стихає  у  серці
З  гірчинкою  біль,

Що  між  ребрами  коле,
Мов  кара  небес-
Жах,  що  більше  ніколи
Не  чути  тебе.

Він  повернеться.  Є  
У  минуле  мости.
Звідти  будуть  ще  довго
Надходить  листи,

Мов  пташки  потойбічні,  
Що  в  Вирій  летять,
Мов  думки  про  одвічне,  
Що  треба  пізнать,

І  з  кінцями  розірвані
Звести  кінці,
І  безтямно  стискати
Айфон  у  руці

У  бажанні  почути
Знайоме  "Алло"...
..."Абонент  недоступний".
Минуле  пішло.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116041700229  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660189
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Не може ситий зрозуміть поета

Не    може    ситий    зрозуміть    поета,
Який    енергію    черпає    із    незгод,
В    якого    очі,    ніби    іскромети,
Якому    найдорожчим    є      народ.

І    штиль    в    душі    –    то    не    його    є    доля:
Він    був    і    є,    і    буде    лиш    борцем,
Його    стихія    –    прагнення    до    волі,
Тому,    мабуть,    він    є    для    всіх    взірцем.

Нудьга,    рутина    враз    його    вбивають,
Життя    його    не    може    буть    пісним,
Тому    воно    недовго    і    триває,
Коли    стає    світ    сірим    і    тісним.

Поетом    теж    не    може    стати    кожен,
Бо    тільки    той    запалює    іскру,
Кому    благословіння    служить      Боже,
Й    натхнення    п’є,    знов    славлячи    зорю. 11.10.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660177
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016


Золотий Гомін

Я пишу про тебе вірші

Я  пишу  про  тебе  вірші,  
Не  заради  грошей  і  слави,
Не  заради  твоєї  похвали,
Та  який  там  із  мене  поет,
Коли  я  крила  зламала  Пегасу!
Хай  не  будуть  вірші  мої  образою,
Бо  хочу  про  тебе  писати  вірші,
Хоч  Бог  такої  іскри  не  залишив...
Та  ти  як  наснага  прийдеш  до  мене,
Змайструєш  крила  лілейному  коневі,
Ти  -  Пітер  Пен,  що  забере  мене  в  Нетландію,
Ти  -  Грей,  про  якого  я  давно  так  марила...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660166
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016


Ніна-Марія

Квітує весна

[img]https://encrypted-tbn2.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRy1QMBKBtOURSM8QpA-ZDh5i4BZ8kLI6Uo5mG3rnf39BN2yRuw[/img]

Завесніли,  заврунились  ниви,
Прийшла  справжня  красуня  квітчаста
І  сади  яблунево-вишневі
Одяглися,  немов  до  причастя.

Зеленіють  луги  килимами
І  кульбабками  жовтими  сяють,
А  берізки  стрункі  білочолі
Довгі  коси  свої  розплітають.

Верболіз  вбрався  в  котики  білі
Тихо  з  вітром  про  щось  гомонить.
Ось  красується  цвітом  шипшина
Своїм  запахом    ніжно  п"янить

Оживає  квітує  довкілля
Співу  пташиному  раді  гаї
Бджілки  мило  гудуть  в  буйноцвітті
Пісню  заводять  свою  солов"ї.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660142
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016


Dema

Жарт за Енеiдою



А  ще,  я  люблю  Енеїду,
Що  Котляревський  написав.
Він  розписав  таку  планіду,
Його  пан  римський  так  признав.

Що  ми,  народе,  з  Риму  хвойди
Так,  заблукали  серед  степу,  
Але  співаємо  сьогодні
Про  козаків  сред  стін  вертепу.
Спасибі,  дякуєм  Енею
Моторний  хлопець,  хоч  куди
Дівчата  римські  Гіменею
На  українській…  шлют  рядки.

Що  ж  Гіменею  боже  шлюбу
Чому  ж  наказуєш  ти  нас?
Нам  козаків  наслав  на  згубу
А  де  ж  до  шлюбу  йти  наказ?
Чому  вусані  хвацькі,  браві,
Ще  й    з  оселедцем  в  голові.
До  Савви  бігме    від  жінок  ,
Бо  в    Савви  є  такi  шинок.

А  там  наллють  ,
Не  раз  та  в  борг
Там  чоловіче  братство  стогне
 Та  знов  не  хоче  до  жінок.
Бо  вередують  та  всі  гроші
Повитрачали  на  помади.
А  щоб  гульнути  так  хороше
Збирають  гроші  всі  громадой.

А  там,  в  заставі  все  у  Савви,  
Заклали  душі,  свиту,  штанці.
Та  лиш  хреста    не  позаклали
Гуляють  хлопці…голодранці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660127
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016


Яргункин

"Друзья услышьте тишину"…

Друзья  услышьте  тишину
Услышьте,  до  звона  в  перепонках,
Это  ангел  Вам  крылом  махнул,
И  душа  отозвалась,  так  звонко.

Друзья,  не  нужно  лишних  слов,
Слова,  лишь  пыль  при  пустой  дороге,
Ну  стал  велик  ли  Ваш  улов,
Рассыпая  слов  ненужных  слоги?

Друзья,  глядите  матерям  в  глаза
По  настоящему,  а  не  по  привычке,
Ведь  их  священна,  каждая  слеза,
А  душа,  подобна  спичке.

И  бабушек,  друзья,  вы  помяните,
Ведь  там,  у  небесных  врат  они
Твердят:  «приди  к  нему  Спаситель»…

Чаще  слышьте  тишину  друзья,
Слова  не  камни,  не  создавайте  пыль,
Мать  не  станет  приверженкой  вранья,
А  бабушка…да  это  ж  детства  быль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659577
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 14.04.2016


Артур Савчук

Специфіка вбивства

Минають  дні,  а  люди  щогодини
зникають  безвісти,  загублюють  дорогу.
Вже  проїжджають  без  людей  машини
не  просять  захисту  і  навіть  допомоги.

Літають  люди  і  мчать  крізь  простір  часу
хоч  перешкоди  ставлять  перешкоди.
Буває  вбивство  будь-якої  масті  й  маси
дарує  спалах  не  аби  якої  вроди.

Минають  дні,  а  люди  щогодини
зникають  безвісти  у  темноті  ножа.
Підпал  і  ти  біжиш  із  запахом  бензину
давно  загублене  твоє  смішне  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659135
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.04.2016


Владимир Зозуля

Читая "Анну Снегину", или разговор с Есениным.

                           (Что-то  вроде  поэмы.)
                                 ………………
С  «Анной  Снегиной»  новая  встреча…
Сотня  лет,  пролетевших,  не  в  счёт…
-  Эх,  Серёжа,  похвастаться  нечем,
В  этом  мире  всё  так  же  ещё…

И  строфа  твоя  не  устарела  –  
«За  чей-то  чужой  интерес
Стрелял  я  мне  близкое  тело
И  грудью  на  брата  лез.

Я  понял,  что  я  —  игрушка»!..
                                       …
-  А  ты  был  с  умом  в  ладу.
А  нет,  так  забитою  тушкой
Остался  б  в  мясном  ряду  –

Окопном,  траншейном,  длинном.
Вот  так  бы,  не  спев,  затих,
И  стал  бы  навозом  и  глиной,
Как  и  миллионы  других…

НепОнявших  правду  эту...
Про  то,  что  –  «сермяжную  рать,
Прохвосты  и  дармоеды,
Сгоняют  на  фронт  умирать»…
                                     …
-  Серёжа,  сегодня  всё  так  же…
Врут…  с  честною  мордой  лица.
Сгоняют…  а  сами  всё  тащат…
Всё  алчут  златого  тельца.
                                   ….
Не  на  фронт,  так  в  АТО  отправят…
И  хоть  цель  бы  достойной  была…
Так  ведь  нет…  просто  в  краденном  праве,
Ради  корысти…  ради  бабла…

Нет,  Серёжа,  закон  их  не  судит…
И  не  страшно  им  жить.  Ё  -  моё,
Страшно  мне…  гляну…  люди  не  люди…
Чёрно…  будто  вокруг  вороньё…
                                         …
А  вокруг,  ведь,  весна…  сплошь  и  рядом
Красота,  хоть  за  небо  держись!..
Эх,  Серёжа,  чего  ещё  надо?
Вот  бери,  да  люби  эту  жизнь.

Щедрость  Бога  -  дарить,  не  устала,
Не  закрыла  просроченный  счет,
Разве  мало  красы…  разве  мало?
Ну,  так  вот  же  ещё...  и  еще...
                                           …
И  весна  всё  пряней…  всё  миндальней…
Словно  майского  меда  лизнул…
-  Ах,  как  жаль  мне,  Серёжа,  как  жаль  мне
Не  увидевших  эту  весну…

Пацанов…  до  неё  не  доживших,
В  той  степи,  под  железным  крестом,
Свои  головы  буйны  сложивших…
Почему?..  Для  чего?..  И  за  что?..
                                           ….
Врут  попы,  нас  крестом  осеняя.
Утешая,  прощенье  сулят.
Но  и  в  божьей  любви,  что  без  края,
Нет  прощенья  всем  –  скопом,  подряд.

Их  прощенье,  поповское,  к  чёрту!
Сердцу  больно  и  тесно  в  груди.
Нет,  политики,  нет,  держиморды,
Пусть  вам  Бог,  если  может,  простит.

Не  простим!..  Это  ВЫ!  виноваты
За  гробов  этих  траурный  шелк.
За  убитого  парня-солдата,
Что  по  чёрной  дороге  ушёл.

За  девчонки-невесты  девИчью,
Не  расплЕтенную  косу.  
За  жестокость,  цинизм,  безразличье.
За  уродливость,  хамство,  плебсу.

Зуб  за  зуб  с  вас!..  Проклятье  и  мщенье!  
Чтоб  такие  же  помнили  впредь  –
Нет  волкам  за  флажками  прощенья,
Кровь  за  кровь  вам,  от  нас…  смерть  за  смерть…
                                             …
Вот,  Серёжа,    душа-то  больная…
И  от  водки  хмельная  чуть-чуть…
                                             …
Вспоминаю  ребят…  поминаю…
И  прощать  ничего  не  хочу…
                                             …
Здесь  противно,  Серёжа…  и  больно…
Эх,  уйти  бы  куда  большаком…
И  с  вот  этой  оставленной  болью,
Навсегда  позабыть  о  таком.

Чтоб  березки  склонялись  кудряво…
Да  над  ними,  чтоб  небо  в  просвет…
Позади,  чтоб  позёмкой  курява
Заметала  оставленный  след.

Чтобы  счастья,  хоть  малую  дольку,
И,  поверь,  мне  хватило  б  сполна…
Чтоб  ни  злобы,  ни  боли…  а  только
Птичий  гам…  первоцвет…  и  весна…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658516
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016


Ніна Незламна

Є у мене котик

Є  у  мене  сірий  котик
Має  гарний,  пишний    хвостик
Лапку  хитренько  він  підняв
Та  на  всю  кімнату  м-  я  –у.

Дуже  просить  їсти    й    пити
Багато  хоче  уваги
Любить  на  руках  сидіти
Треться,чекає  розваги.

Вже  клубочок  покотився
Він    за  ним,  не  забарився
Все  крутивсь,  перевертався
Та  з  хвостиком  забавлявся.

Ніжно  до  нього  нахилюсь
В  світленькі  очі  подивлюсь
Такі  лагідні  й  сміливі
Дуже  милі  та  грайливі.

Скаче,хвостиком  махає
Спинку  вміло    вигинає
Та  тихенько,  щось  муркоче
Це  він  ласки  дуже  хоче.

Ото  уже  набігався
В  тепле  ліжко  заховався
Мирно  очі  закриває
І  тихенько  засинає.

Я    дуже  котика    люблю
Та  все  до  себе  пригорну
Хай  маленький  спочиває
Мені  серце  зігріває.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658503
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016


Любов Вакуленко

Ходит Бог, собирая кресты

Распоясалась  смерти  метла,
Подметается  тело  за  телом.
Молодая  ещё...  Умерла...
Молодой  ещё...  Смерть  одолела.

И  выносят,  выносят  гробы...
И  пустеют  дома  и  усадьбы.
И  куда  ты  от  этой  судьбы?
Избежать  её  как  бы,  узнать  бы.

Слёзы...  Боль...  Постаревшая  мать
Не  желает  от  Бога  отсрочки,
Потому,  что  пришлось  ей  бросать
Горсть  земли  на  могилу  сыночка.

Ходит  Бог,  подбирая  кресты
Тех,  кто  бросили  их  раньше  срока.
Там  теперь  вырастают  цветы
И  крапива,  полынь  и  осока.

Во  дворе  гнезда  вьют  снегири,
Зарастает  травою  дорожка.
И  сидит  у  закрытой  двери
Одичавшая  рыжая  кошка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657584
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 07.04.2016


Юлія Ганненко

Куда деваются слова из недосказанных фраз

Куда  деваются  слова  из  недосказанных  фраз?
Куда  тепло  уходит  рук  твоих  безбрежных,
Когда  останутся  лишь  слезы  вместо  глаз
И  боль  вместо  печали  безмятежной?

Куда  деваются  цветы,  что  мне  дарил?
Листочки  со  стихами,  что  писала
Тебе…Меня  тогда  ты  покорил…
Как  бы  хотелось  все  начать  сначала…

Куда  девалось  время,  когда  спали?
Куда  мечты  вновь  спрятались  от  нас?
И  почему  чужими  столь  мы  стали?
И  почему  не  раньше,  а  сейчас?

Куда  идешь?  -  шепчу  тебе  я  вслед…
Но  лишь  печаль  и  запах  сигаретный.
Сердце  в  руках,  как  старый  рваный  плед,
А  на  губах  вопрос  «куда?!»…жаль,безответный...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657066
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 04.04.2016


Ігор Спичак

ГОМЕОПАТИЧНА ЛЮБОВ

Фасуємо  любов   
в  профілактичних  дозах  
в  своїх  немов  би  
під  наркозом —   

життє-снах   
в  своїх  за-сотні-й-тисячі-  
-кілометрових  дружбах  
та  що  там —   
в  телефоно-скайпо-сім’ях   
й шлюбах…  
   
В  які  як  Бог  й  пошле  кого  
у  ці  зпустелені  
та  розпусте-лєні  
(бо  без  любови   
та благословення  
дарма,  що  може  
й   «закадилені  в  церквах»)  
земні  любовні  ігри  злі —   
то  чудо  й  щастя  
щастя  та  біда...  
біда…  
біда…   

Хоча  по-справжньому біда —   
коли  хтось  відбува...  
ото  біда...  

Ну   а  приходить  — щастя...   
хоч  на  котромусь  
місяці  безсоння  
у  миті  того  божевілля  
мо  і  подумаєш  балда  — біда  
біда…  
біда…  

Коли  вже  тії  біди  підростуть  
та  вийдуть  в  люди  
неначе  наші  із  собой   
забравши  душі  
тоді  
чекаєм  раю   
і  думаєм  
коли  вже  й  як  прийде  ота  
від  цього  муки-світу  
«рятівна»…  
Та  наступа  «мент  істини» —   
оаза  уже  без  болю  
та  самообману…  
біда?  
тим  хто  зостанеться  
за  прапрадревньою  традицієй  
мого  народу —   
то  таки  да,   
біда...  
   
У  заурбанених  оцих  часо-пустелях  
любов  тобі,  душі,  що  відбува   
терапевтичні  дози   
вже  міряє  не  у  піпетках...  
любов  тоді  вже — «як  з  відра»  

і  дев’ять  
й  сорок  
й  рік…  
й  щороку, дасть  Бог, на  Великдень...  

09.12.2015  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657058
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 04.04.2016


leolapis

пожовкле листя

Ти  бачиш  як  шумить  пожовкле  листя?  Вмирає  осінь,  йде  за  ней  зима.  Кохання  квітів  мрії  не  збулися,  і  він  один  й  вона  завжди  одна.  Не  знаю  чи  далекі  ті  простори  щоб  подолати  тую  висоту,а  чи  візьме  прокляте  горе,  а  чи  любов  сильніша  за  мету?  На  то  ми  люди,  щоби  помилятись,  на  то  ми  ходим  по  землі,  щоб  перед  всім  любити  і  кохатись  ,  щоб  жити  разом  ,  а  не  в  самоті.  Хіба  то  щастя  гнити  у  розкошах,  хіба  то  щастя  визнання?  І  не  вартує  мати  гроші,  коли  вкриваєшся  одна.  Ти  бачиш  як  зівяли  квіти,  бо  промайнув  вже  їхній  час,  і  нас  не  буде  ,  будуть  діти  -  вони  продовжать  в  житті  час.  Ти  зрозумій  любов  є  вічна,  кохання  то  є  суть  життя,  не  треба  радості  шукати,  вона  є  поруч,  це  душа  твоя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657003
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 04.04.2016


Терпка М`ята

Примеряя измерения

Отметить  Землю  на  карте  и  улететь  подальше.
Кружком  обозначить  галактики,  
ромбиком  -  Марс.
Прибить  муху  газетой,  насытиться  фальшью,
Сесть  бегом  в  электричку,  и  
к  черту  сей  фарс.
Лежать  ночью  на  койке  и  мечтать  о  грядущем.
Разве  есть  что  противней
и  прекраснее  стен?
Разгадать  тайну  формы  кофейной  гущи
Улететь  на  Аляску  без  сна
и  проблем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657010
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 04.04.2016


Богданочка

Ложечка кави

Зранку  -  гаряча  кава,  а  вечером  -  ти.
Тіло  з  душею  в  гармонії,  просто  прекрасно.
Вперто  іду,  а  може  -  лечу  до  мети.
Бачу  нарешті,  здається,  де  темно,  де  ясно.

В  нетрях  душі  заховаю  те,  що  болить.
Ковдрою  вкрию,  тривожити  більше  не  стану.
Мушу  навчитись  ловити  щасливу  мить,
Бо  просто  зів'яну...  Інакше  -  просто  зів'яну.

Промені  сонячні  просяться  у  вікно...
Прошу,  заходьте!  Давно  вас  чекала  у  гості.
Ось  -  шоколад,  ось  -  червоне,  як  кров,  вино.
Затишно,  тепло...  без  сліз,  без  образ  і  без  злості.

Щільно  закрию  минуле  на  три  замки...
Випущу  ніжність  свою  із  міцних  обладунків.
Формулу  щастя  вивела  я  за  роки:
Ложечка  кави,  й  десяток  твоїх  поцілунків.

                                                                                                               03.04.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656989
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 04.04.2016


Єгорова Олена Михайлівна

Возвращайся домой поскорей (обращение к внуку)


Возвращайся  домой  поскорей,
Где  наследственный  ждёт  тебя  дом
И  железный  табун  лошадей,
А  что  есть,-  станет  пусть  не  причём…

Ничего  нет  на  свете  ценней
Той,  что  Богом  всем  дарится,-  жизнь!
Возвращайся  в  круг  верных  друзей
И  за  шест  свой  упорно  держись!

Что  ещё  по  судьбе  есть  милей,-
Край  родной,  детство,  юность  и  кров,
Где  поёт  для  тебя  соловей,
Родовой  есть  надёжный  покров

Весь  очаг,-  без  покоя,  сластей,-
Ты  юрист,  посвятил  службе  жизнь!
Возвращайся  в  тот  мир  лебедей,
С  ними  выше  подняться  стремись!

Дрожь  идёт  от  тревожных  вестей,
Много  разных  волнений  и  чувств,
Возвращайся  в  свет  полный  гостей,-
Без  тебя  одинок  он  и  пуст…

Ритм  молитв  в  суете  страшных  дней,
Обращение  к  небу,  святым,-
Возвращайся  в  быль  сказки  своей
С  точки  страшной,  где  в  сгарищах  дым…

Возвращайся  домой  поскорей,
Закаленным  АТО  страшным  злым,
Где  течёт  судьбы  бурной  ручей
К  тропам  жизненным  добрым  родным!
03.04.2016г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656980
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 04.04.2016


Nadiya_Kolb

Я в 93-ьем родилась в Крыму

Я  в  93-ьем  родилась  в  Крыму.
И  метрика  с  союзною  звездою!
Но  сколько  не  старайтесь  -  не  приму,
Ваш  "русский  мир"  с  загнившею  душою.

Я,  как  и  все,  ходила  на  парад,
И  слёзы  скорби  мне  совсем  не  чужды.
Но  колорадский  гАдок  маскарад,
И  вы,  кто  в  дом  пришли  с  заряженным  оружием!

На  русском  говорила  я  всегда,
Лишь  изредка  мой  слух  ласкала  "мова".
Но  от  "защиты"  вашей  в  шок  придя,
Любить  лишь  стала  крепче  рідне  слово!

В  России  приходилось  быть  не  раз.
Там,  как  у  всех,  знакомых  очень  много.
Красивы  Питер  и  Москва,  Кавказ.
Но  нет  там  вовсе  ничего  родного.

А  Крым...
он  наш,  он  мой!  он  Украина!  
Пусть,  там  сейчас  творится  беспредел,
Время  придёт  и  зацветет  калина!
Опомнятся  вдруг  те,  кто  одурел...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656253
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 01.04.2016


Ugunenapsa

напийся розуму

минулим  криється  життя
і  гірким  слідом  кидається  в  очі
невже  так  важко  своє  "я"
сховати  темної  земної  ночі

а  зранку  прокинутися  "іншим"
поновити  одяг  і  думки
покласти  за  мету  "не  стати  гіршим"
та  все  ж  будь  тим,  ким  хочеш  ти

вдихни  дим  смерті,  випий  каву
у  полі  сядь,  дивися  на  зірки
пора  тобі  уже  завершити  почату  драму
й  напитись  розуму  з  проплившої  ріки

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656228
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 31.03.2016


Юрко Коваль-Самбірський

Марина--2

Мариво--моя  Марина...
Вік  16-й,Литва.
Йде  війна  і  зла  й  звірина--
Рік  уже  пройшов  і  два...
Не  стихає  брань  і  душі
Із  полів  і  міст  летять,-
Були  вражі,стали  дружні,-
В  неба  синь  без  вороття.
Ще  їх  буде  скільки?--
             вдосталь,
Із  Литви  і  із  Москви.
Панцир  вріс  у  плоть  коростой
Й  шолом--в  череп  і  в  мозги...
Повоюємо  ще,браття--
Царств  багато  для  Марин.
Не  врожай  підем  збирати,
А  кістки  ховать  в  яри.
Нас  Лже-Дмитрій  нагородить
З  награбованих  багатств.
Ми  ж  собою  загородим
Удалого  ворога.
І  Москву  йому  подарим--
Хай  Марина  плодить  рід...
Новоспечені  бояри--
Пани-ляхи  без  борід
Її  шаблями  піддержуть,
Її  славно  вознесуть...
Та  щож  мужики  медвежі
Магнатерію  гризуть?!
Хами  не  імають  віри
В  Польку  в  Білокам"яній
І  кидаються  мов  звіри,
Мабуть  служать  сатані...
Їм  би  долі  покоритись,
Краків  слухатись  і  Рим:
І  з  Литвою--в  посполиті,
А  тоді  й  походом  в  Крим,
У  Стамбул,до  Русалиму,
Гроб  Господній  визволять...
А  не  злиднями  пре-злими
Розбишакувать-гулять
І  панів  не  цінувати,
Кращих  у  Європі  всій...
А  вони  йдуть  брат  на  брата
Споконвіку  на  Русі.
...Буде  ще  в  Кремлі  сидіння,
Зради,підкупи,ганьба...
Царство  буде  вже  видінням,
Й  сновидіннями,хіба...
До  останнього  й  за  сина
І  за  трон  свій  золотий,
Пані  Мнішкова  Марина
Буде  в  бій  нерівний  йти.
Переможе  долю  злую--
Стане  прозой  і  віршем--
Страчених  цариць  цінують--
...В--небо--пригоршні--грошей...

13.3.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651478
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 31.03.2016


Al Panteliat

Индусы играющие в бейсбол на фоне электростанции

они  играют  в  бейсбол
на  футбольном  поле  харьковского  стадиона  
а  позади  за  забором
возвышаются  трубы  электростанции
будто  паровые  трубы  старого  корабля  
выброшенного  на  берег
где-нибудь  в  Аланге  
вместо  бейсбольного  мяча
у  них  мяч  для  тенниса
вместо  бейсбольной  биты
у  них  бита  для  крикета
кто  знает  почему  так
быть  может  это  все  влияние  английских  колоний
один  мяч  и  одна  бита
их  самих  человек  десять  
каждый  день  чуть  позже  полудня  
во  время  моего  обеденного  перерыва
они  играют  в  бейсбол  по  всем  правилам
со  всеми  страйками  и  аутами
и  это  лучший  бейсбольный  матч
который  я  когда-либо  видел  в  живую
пускай  он  длится  столько  
сколько  длится  моя  молодость  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656210
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 31.03.2016


Avtoritet

Підсніжник

При  зустрічі  тебе  не  обійду,
Ще  не  згорів  в  любові  запобіжник,
Та  осінь  нам  навіяла  біду,
Зів’яв  давно  подариний  підсніжник.

Згадай,  як  щиро  я  тебе  кохав,
Як  цілував  і  загортав  у  ліжник,
Та  все  холодний  вітер  поламав,
Залишилась  лиш  згадка  про  підсніжник.

Та  все  одно,  коли  прийде  весна,  
Тебе  вкраду,  я  буду  твій  грабіжник,
Над  нами  знов  заплачуть  небеса,
Коли  тобі  я  подарю  підсніжник.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656150
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 31.03.2016


Віталій Назарук

РОЗДУМИ ПРО КОХАННЯ

Понад  ставом  плачуть  верби,
Плесо  кутає  туман.
Ні!  Не  можна  долю  стерти,
Коли  в  грудях  ураган.

Знов  роса  і  я  з  тобою,
Хвиля  миє  береги.
Незаплямлені  ганьбою,
Світлі    промені  лягли.

Береги  в  туманах  синіх,
Просяться  чомусь  увись…
І  плетуться  в  павутині,
Думи,  що  ще  не  збулись.

Понад  лугом,  між  вербами,
В  річечці  біжить  вода,
Чути  «кумкіт»  вечорами,
Квітне  доля  молода.

Скоро  ляжуть  у  покоси,
Перші  трави  у  росі,
Ми  підемо  знову  босі,
У  тумановій  красі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655995
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 31.03.2016


Крилата

Омар Хайям

Все,  що    бачимо  ми  –  то  є  видимість  тільки  одна.
І  від  того,  що  є  на  поверхні,  далеко    до  дна.
Не  приймаймо  на  віру    просту  очевидність  речей.
Справжня    суть  їх    завжди  втаємничена  є  від  людей.
Омар  Хайям


На  російській  знайшла  в  Інтернеті.
Коли  була  на  сході  України  з  культурною  місією  у  складі  команди  із  Львівщини,  то  в  одній  із  частин  Нацгвардії,  де  ми  мали  зустріч,    познайомилась  із  військовим  лікарем-хірургом  із  Донецька  Дмитром  (прізвища  не  знаю).  Він  казав,  що  перекладав    рубаї    Омара  на  російську  мову  (є  ціла  книжка)  і  тепер  вони  ходять  по  Інтернету.  Можливо,  і  цей,  то  його:

Всё,  что  видим  мы  -  видимость  только  одна.
Далеко  от  поверхности  мира  до  дна.
Полагай  несущественным  явное  в  мире,
Ибо  тайная  сущность  вещей  -  не  видна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655509
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016


Оля Андрієвська

Цілує небо синій вечір

Цілує  небо  синій  вечір
і  загоряється  зоря.
Тріпоче  крилами  метелик
 у  мерехтінні  ліхтаря.

Ти  посміхнувся  -  враз  змінився
 стан  звичайнісіньких  речей.
І  я  дивлюсь  на  тебе  серцем,  
не  відриваючи  очей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655069
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016


*Марічка*

Магніт

Погляду  не  відведу:
Дивитимусь  услід.
Душу  відчинив  мою  –
Ти  мій  тепер  магніт.

Ти  знай  –  любити  буду
Сьогодні,  завтра  і  повік.
Подалі  заховаю  тугу
І  відійду  тихенько  вбік.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654549
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 26.03.2016


anna zakohana

Рецепт поцілунку

[b]А  хочеш,  я  буду  щодня  
                                 змінювати  для  тебе  
                                             присмак  своїх  поцілунків?[/b]
Торкнуся  вустами,  із  присмаком  вишні,
І  в  літо  поринеш  зі  мною  в  торішнє.
А  хочеш,  я  ніжно  проведу  язиком,
Вогнем  обпалю  із  суниці  смаком?
Тоді  запалає  враз  серце  твоє,
І  все,  що  захочеш  стане  своє.
А  хочеш  ізранку  гарячою  кавою
                 зап'єш  ти  дарунки-цілунки  мої?
В  мої  ж  почуття  додаси  трохи  крему,-
Рецепт  цей  чудовий  для  нас  лиш  двоїх.
А  хочеш  змішаю  я  ласку  й  тепло,
Й  дам  запити  увечері  теплим  молоком?
А  далі  вночі,  під  літнім  дощем,
На  тебе  чекає  малиновий  фреш  -
Віддам  я  себе,  ну  а  ти  забереш...

                                                           ©  (Анна  Діденко.  -  2014  р.)  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485515
дата надходження 13.03.2014
дата закладки 26.03.2016


Алла Баранкевич

БЛОНДИНКА ЗА РУЛЁМ. Юмор. Проза.

       

Дорога...  Полиция...  БЛОНДИНКА.
-  Девушка,  ваши  документы?
Прошу    показать  техпаспорт!
 -  Вот....мой  паспорт.  Зачем  вам  его  показывать?..В  моём  паспорте  фотки  в  купальнике  нет...Я  в  купальнике  ссупер!  Можете  посмотреть  мои  фотки  в  купальнике    в  моём  телефоне  ..щяс  покажу!..Смотрите,...  какая  я  крассавица!  ....    Ну  как??
-  Девушка!...А  где  тех...па...спорт???
-  Каких  -  тех?  Каких  -  Па?  Каких---  Спорт?
Я  одна  еду!  Без  тех!!...  Я    ВСЕХ  ТЕХ....  ОСТАВИЛА  В  НОЧНОМ  КЛУБЕ  И  УЕХАЛА  К  ЛЮБОВНИКУ.
А  спортом  я  уже  зинималась  утром    и  делала  --ПА  и  воздушный  поцелуй  ....  своему  любовнику!
-  Девушка....  Там  был  знак  :  Дети!
-  Ну  и  что?      Я  еду  каждый  день  по  этой  дороге!Зачем  мне  каждый  день  этим  знаком    напоминать,  что  в  меня  двое  детей?  Я  и  так  знаю!  А  вам    зачем  это  знать?  Теперь  и  вы  уже  знаете,  сколько      в  меня    детей!
-  Девушка....    Смотрите....красный  свет!!
Да  я    и  сама  вижу  ,  что  в  меня  машина  красного  цвета!!
-  Девушка,...  -  А  две  полосы  вы  видели?
-  Да,  видела!  Утром  делала  тест...положительный!....  Две  полоски!!
 Кстати!  А  через  девьять  месяцев,  когда  я  рожу,...  вам  придётся  знак  менять,  там  где  дети...надо  будет  вместо  двух  детей  нарисовать  третьего...Что  б  снова  мне  напоминал  о  детях,  сколько  в  меня  детей.
-  Девушка....  Вы  права  купили?
-  Я  не  покупала  ничего!-    Не  знаю,  что  это  такое??...но  мне  подарил  любовник  на    День  Рождения  вместо  с  машиной  такую  бумажку  и  сказал  :  -  Это  права!...  Теперь  можеш  ездить.  ....
   А  вам  надо  права??...Если  вам  надо  права?..  Эта  бумажка  мне  не  нужна,.....  я  ёё  дома  оставила  .....я  могу  вам  подарить  или  вы    обратитесь  к    моему  любовнику....в  него  денег  много  ....он  и  вам  купит  эту  бумажку-  ПРАВА!!!  И  вы  сможете  ездить,  так  как  я  .
-  Девушка,.....С  какой  скоростью  вы  ехали?
-  Да  вы  меня  достали!!  Я  на  подошву  туфель  не  заглядываю  какая  там  скорость?  ...до  упора  нажимаю  и  всё  ,  ....чтоб  правая  нога  не  соскальзывала,  потому  что  каблуки  мешают...  высокие  очень...
Ещё  несколько  вопросов  и  я  опоздаю  к  пьятому  любовнику,  который  мне  должен  подарить  шубу  с  норки,  и  кольцо  с  алмазом.....  и  тогда  вам  придётся  вместо  него  мне  это  всё  дарить...  ПА  -  ПА  !!  Досвидания!

Автор:  Алла  Баранкевич

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654561
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 25.03.2016


Richter

Фашистська навала

Дзвінок  з  Москви,  від  родичів  близьких  –
хвилюються  і  обіцяють  прихистити.  
-  Що  сталося?  –  ніяк  не  зрозуміють  їх,
уже  занепокоїлися  навіть  діти.
-  У  вас  фашисти  ж  всю  країну  захопили,  
вже  скоро  знищуть  вас,  як  неарійську  расу!
-  Та  ні,  даремно  ви  напружуєте  сили,
не  всю,  а  лише  Крим  та  добрий  шмат  Донбасу…

21.03.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653525
дата надходження 22.03.2016
дата закладки 22.03.2016


tosikosan

Є дівчата не просто красиві

Є  дівчата  не  просто  красиві
І  ніжніші  за  квіти  Піонії...
Вони  всі  неймовірно  щасливі
Що  серця  їх  в  кохання  полоні

Є  красиві  душею,  не  вродою
Навіть  ліпші  за  цвіт  Орхідеї
Є  такі,  що  женуться  за  модою
І  такі  в  яких  власні  ідеї

На  коліна  стаю  перед  тими...,
Які  мають  терпіння  і  мудрість!
Світ  для  них  і  віршовані  рими
І  в  серця  їм  нестрачену  юність.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221803
дата надходження 12.11.2010
дата закладки 20.03.2016


Наташа Марос

СТАНУ ДОЩЕМ…

Більше  затишком  я  вже  не  буду,
Хай  холоне  родинне  тепло.
А  іще  я,  звичайно,  забуду
Все,  що  досі  між  нами  було...

Я  зумію  все  знищити  махом
І  засипати  попелом  слід,
Бо  спалили  ми  долю-невдаху,
Розкусивши  приречений  плід...

Біль  роками  сама  я  гасила,
Розривала  кайдани  ночей.
Та,  боюся,  що  знову  простила  -
При  пожарі  я...  стану  дощем...

           -      -      -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652679
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 19.03.2016


zazemlena

Переклад з Чехова М. П. (письменника, молодшого брата А. П. Чехова)

[color="#3c00ff"][b]Ох  цей  ранок,  радість  ця,
Світло  дня,  велич  творця,
Цього  неба  синь,
Крик  цей  і  ключі-вервечки,
І  ці  зграї  -  птаство  перше-
З  води  гулом  цим,
 
Ці    берези  і  ці  верби,
І  ці  сльози  -  краплі-перли,
Пух  цей,  а  не  лист,
І  ці  гори  і  долини,
Мошкара  і  гул  пчолиний,
Зик  цей  і  цей  свист.

Без  затьмарення  ці  зорі,
Сіл  зітхань  нічне,
Ніч  без  сну  -  без  дна,
Мла  ця  скрізь  і  жар  на  ложі,
Звуків  дріб  -  ці  трелі  Божі,
І  це  все  -  весна.[/b][/color]

***
[color="#b700ff"][b]Это  утро,  радость  эта,  
Эта  мощь  и  дня  и  света,  
Этот  синий  свод,  
Этот  крик  и  вереницы,  
Эти  стаи,  эти  птицы,  
Этот  говор  вод    

Эти  ивы  и  берёзы,  
Эти  капли-эти  слёзы,
Этот  пух  —  не  лист,  
Эти  горы,  эти  долы,  
Эти  мошки,  эти  пчёлы,
Этот  зык  и  свист,  

Эти  зори  без  затменья,    
Этот  вздох  ночной  ,  
Эта  ночь  без  сна,  
Эта  мгла  и  жар  постели,  
Эта  дробь,  и  эти  трели,  
Это  всё  —  весна.  1881  
                         Чехов  М.П.  (писатель,  младший  брат  А.П.  Чехова)[/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651986
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 16.03.2016


Промінь

Аріадни нитка


Віра  -  хрест,  надія  -  якір,  
А  любов  -  серце  Душі.
Чи  пам'ятаєш  солодкі  троянди  весняних  ночей?
Ти  мене  не  втрачай,  в  пелені  метушні...
В  лабіринтах  долі  краплі  дощу,  звичної  молитви,
Будень  прожитих  років  та  бажання  струмками  ...
Пишу  зухвало  сюжет  Вічної  повісті.
Підставлю  долоню,  в  краплі  дощу  ...
Думку  просту  в  прості  рядки:
Серцем  люби,  як  любити  можеш  тільки  ти  ...
Запитуеш:  що  робити,  якщо  за  вікном  злива?
Торкаюся  берізки,  -  ласкаве  тремтіння  ніжної  душі
Веде  крізь  ліси  нитка  Аріадни...
Ти  вийдеш,  диханням  своїм  Крила  Віри  наповни,
Щоб  як  ластівка  гніздечко  звити,  і  Жити,
Бо  ж  на  останній  брамі  Господнього  
Вогнянно  написано:  заради  Життя  -  Жити!
У  твоїх  очах  любов  -  наймогутніша  енергія  Бога,  
З  якою  ні  чого  не  може  зрівнятися.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651818
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 15.03.2016


Сергей Дунев

Строфы-IV



*

Жизнь  и  жалует  нас,  и  жалит.
Только  жала  её  не  страшись:
Лишь  пчела,  потерявшая  жало,
Вместе  с  жалом  теряет  жизнь.


*  *

Краткость  жизни  –  факт  досадный.
Но  кручиниться  не  надо:
Ни  печаль,  ни  плачь  надсадный
Жизнь  не  могут  нам  продлить.
Радость  помогает  жить!


*  *  *

Славить  пришли,  а  не  хаять,
Хотя  этот  мир  на  крови.
Каждый  несёт  в  себе  память
Зачатия  от  любви.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618658
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 15.03.2016


Алёна Алёнова

Новий Еней!

Не  пишіть!
Схаменіться!
Жахлива  ідея!
Нам  сценарій  до  фільму
про  місце  Енея!
Я  у  сон  поглинаюсь,
і  бачу  картину,
як  спустились  з  небес
і  стріляєте  в  спину!
Зазираєте  в  очі-
добро  обіцяли.
Тільки,нащо,питаю,-
життя  забирали?!
Вимикаємо  звук-
вся  в  руїнах  країна.
Вимикаємо  світло-
мати  плаче  за  сином.
"Енеїди"-  не  треба!!!
Ми  її  вже  читали.
Не  за  те,Котляревський  
та  Шевченко  стояли!
 Лихо,  Кривда,
повінчані  ,
Землю  здригали.
Тільки,  Ви!
 За  своє,чужими  руками  писали!
Прометеями  люди  у  нас  поставали!
Ну,а  ,Ви?!...
...  день  Помпеї,  останній  ,
до  нас  наближали.
Тільки-  геть!
 Все  летить-шкереберть!
Німа  мізансцена.
Де  нема  -
не  тебе,не  мене...
Покинута  ідолом  сцена.
Заберіть  свій  сценарій!
Жахлива  картина!
Ми  знімаємо  свій  фільм-
"ЩАСЛИВА    ТА    МИРНА    КРАЇНА!!!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651779
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 15.03.2016


Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)

Таткова нагорода

В  пам'ять  Олексія  Вакульчука


Отримали  за  татка  нагороду-
Вона  мені  долоні  випіка...
Тримаю  міцно  ,  таточку  ,  твій  подвиг
В  своїх  дитячих  неміцних  руках.

І  знаєм  лиш  бабуся  ,  мама  й  ми,
Що  довелось  в  цей  час  нам  пережити  .
А  ти  ж  таким  був  татком  золотим,
А  ми  ж  такі  хороші  в  тебе  діти  !

І  віриться  ,  ти  поруч    десь  із  нами  ,  
Батьки  ж  своїх  дітей  не  покидають  ...
 Вони  і  там  ,  за    небесами
Хвилюються  й  допомагають.

Твій  подвиг  ,  таточку  ,  тримаю
В  дитячім      серденьку  своїм    .
Я  не  забуду  ,  обіцяю  ,
Й  своїм  онукам  розповім  .

Цей  орден  –  не  з  металу  ,з  болю  !
Зі  смутку  ,горя  ,сліз  невпинних  .
Але  я  все  ж  донька  Героя  
І  бути  сильною  повинна
     
               Лютий  2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651720
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 15.03.2016


Ялина

Дуб і ялина

Виросли  в  лісі  дуб  і  ялина,
Красиві  дерева,  нічого  сказати,
дуб  мав  гілля  красиве,  сильне,
ялина  віти  широкі,
щоб  дуба  ніжно  обняти.
Та  дуб  і  ялина  різні  дерева,
хоч  в  одному  лісі  вони  й  ростуть.
Дуб  нелюбив  ялину,
бо  ялина  узимку  зелена,
а  дубове  гілля  велике,  сильне,
вітри  зимові  ламають  та  гнуть.
Взимку  дуб  спав,  зняв  костюм  свій  зелений.
Снилася  йому  береза,  вільха,  
а  ялина  -  ніжно  його  гілля  торкалася,
боялася,  щоб  неторкнула  дуба  сокира  дзвінка.
Роки  йшли,  старіли  дерева,
увесь  ліс  від  часу  потемнів.
В  дуба  гілля  нетаке  вже  зелене,
та  дуб  ще  стояв,  хоч  шашель  кору  його  вже  поїв.
               А  ялина?
Ялина  стара  стала,  вітер  зтрусив  зелені  колючки.
обламав  вітер  віти  красиві,
залишив  на  стовбурі  гострі  сучки.
Живе  у  лісі  ялина  одинока,
тягне  віти  до  дуба,
а  дуба  нема...
Все  ж  таки  підкралась  до  дуба  сокира
і  така  зла,  підла  людська  рука.
З  останіх  сил  хилиться  ялина
Оббитими  вітами  гладить  пеньок.
Просить  дуба  забрати  до  себе,
адже  в  неї  без  дуба  життя  нема.

Ялина

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585780
дата надходження 06.06.2015
дата закладки 12.03.2016


Ялина

Борітеся і поборите

Борітеся  і  поборите  Бог  Вам  допоможе
захистити  Україну!
Краще  вмерти...ніж    стояти  перед  катами  на  колінах!
Подивіться  на  Савчинко  її    незламану  волю!
Не  віддавайте  Україну,наші  герої!
         Буржуяки  Українські  для  себе  волю  мають!
         З  Українського  бідного  народа    шкуру  додирають.
         Я  люблю  свій  народ  від  заходу  до  сходу!
         Досить  слізьми  вмиватися!
           Просинайся  народе!!
Просинайся  мій  народе  ,досить  Надіею  жити!
Розграблену  Україну...давайте  боронити!
Захищаймо  свою  земля  від  ворога  ката!
Украінсьго  духу  вистачить  вигнати  супостата!
         
           
           

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650986
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 12.03.2016


Моряк

Дванадцятеро Муз

Спустилась  перша  муза  Болю,  
Її  найбільше  кликав  світ.  
Взивав  народ  сестрицю  Долю,  
Благав  у  неї  довгих  літ.  

Любов  ступала  поміж  люди,  
Нарешті  хтось  її  згадав.  
Блаженство  лилося  в  усюди,  
Його  ніхто  не  зажадав.  

Брехня  світилася  крізь  маску,  
Нитки  ховала  у  рояль.  
А  Правда  знала  про  поразку,  
Гірке  лице  ховала  в  шаль.  

Ось  Горе  пісню  зачинає,  
І  плач  у  вухах  верещить.  
Антонім  горю  засинає,  
Чекає  дня  і  світлу  мить.

Зірки  у  Мріях  ,  та  польоти,  
Польоти,  до  своїх  вершин.  
Удача  робить  космольоти,  
Удача  дасть  тобі  перлин.  

Останні  музи  прибули  на  свято,  
Життя,правитель  часу  та  землі.  
Його  за  руку  вів  на  празник  тато,  
То  Смерть,що  ніби  крапка  на  листі.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609390
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 11.03.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.03.2016


Наталія Ярема

МОДИФІКОВАНА ВЕСНА

Модифікована  весна...
Уже  й  не  знаю,  чи  радіти?
Не  капле  з  стріх  дзвінка  вода,
Корабликів  не  роблять  діти.
І  не  дзюркочуть  потічки,
Не  шлють  привітиків  до  сонця...
І  не  стрибають  горобці,
Не  веселять  моє  віконце...
І  не  прощаються  сніги
Сумними  чорними  очима...
Так  довго  йдеш  до  мене  ти
З  підснижниками  за  плечима...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650292
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016


Haluna2

Шевченкове слово

Шевченкове  слово  живе,  не  вмирає,
уже  два  століття  усіх  надихає  
на  працю,  на  пісню  ,на  добрі  діла  
і  слава  про  нього  весь  світ  обійшла.
 
Із  слова  кував  він  і  думи  ,й  пісні
і  загартовував  довго  усіх,
щоби  ,як  криця,  міцними  були,
щоби  не  стерлись  з  віками  вони.

Шевченкове  слово  віщує  і  радить,
повчає  усіх  нас  і  барвами  вабить.
Хай  довго  звучить  ще  воно  в  цілім  світі!
Шевченкове  слово,як  сонце,  навіки!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650275
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016


Загартований горем

Розы.

Пространство,сгоревшие  стены,
Лампа  устала  светить,
На  руках  сжимаются  вены,
С  потолка  тянется  нить,


За  окном  слышится  проза,
Читает  её  неизвестный,
Возле  зеркала  тусклые  розы,
Украшение  ненужного  средства,


В  прихожей  послышались  звуки,
Пол  заскрипел  примитивно,
Повеяло  холодом  скуки,
И  опять  всё  негативно,


Под  ногами  тлеет  огонь,
Ступни  обливаются  кровью,
Температура  где-то  под  ноль,
К  сожалению  всё  кончится  болью,


Догорело,всё  догорело,
Неизвестный  закончил  рассказ,
За  окном  вдруг  посветлело,
Эти  розы  были  для  нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640241
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 07.03.2016


Миринка

Слово - не іграшка, воно боляче ранить…

Буває,  що  комусь  немає  місця  в  цьому  світі...
Ось  йде  хлопчина,  начебто  живий.
Йому  здається,  здатен  просто  тут  злетіти,
Його  характер  палкий,  бойовий...

Але  щоразу,  коли  майже  він  у  цілі,
Кидають  в  спину  камені:  "Не  зможеш!",  "Не  роби!"
Він  сам  уже  не  знає,  скільки  таких  ран  на  його  тілі,
А  камені  летять  й  летять,  неначе  голуби...

Вогонь  в  очах  потроху  загасає,
І  руки  тягнуться  поволі  до  землі,
А  хлопець  вже  так  часто  не  "літає",
Бо  його  мрії  поступово  ховаються  в  імлі...

Тепер  він  не  живий,  здається,  що  помер,
Проте  "таким"  немає  місць  на  кладовищі,
Бо  мрійника  душа  стає  пустелею  тепер  -  
Ви  бачите,  до  чого  хлопця  довели?  Чи  стали  невидющі?!

Ви  ж  бачили,  що  робиться  з  хлопчиною,
Але  стояли  мовчки,  чи  й  самі  кидали  гостре  слово...
А  ваше  слово  -  то  для  нього  гільйотина...
Ось  так  от  і  згубили  хлопця  молодого...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649568
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016


Ніна Незламна

будні АТО

Гуде  машина  ось,застряла
Багнюка  з  під  коліс  летить
Вже  чути  звук  снаряда
Він  прямо,  аж  гудить.

Куди  сховатись  одне  поле
Де  захисток  знайти
Одне  твоє  паскуда  слово
І  не  було  б  гібридної  війни.

Чому  такий,коли  нажреся
І  що  ти  хочеш  від  країн
Від  тебе  лиш  одні  нещастя
Та  залишки  руїн.

Нарешті  трохи  потемніло
Машина  ще  в  ямі  сиділа
Душа  у  хлопців  заболіла
Невже  для  них  прийшла  година…

Ледь  видно…хтось  повзе
Та  троса  …  волоче
Замучені,аж  стогнуть
Але  машину  тягнуть.

Яке  то  щастя  ,витягли
І  посмішка  вже  на  вустах
Тут  ,на  війні  вони  брати
Як  добре,мимо  пролетів  снаряд.

Тепер  же  хутко,  в  бліндажі
Щоб  відігріти  душі  ті
Та  кілька  хвилин  відпочити
До  караулу  завтра  заступити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649556
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.03.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.03.2016


Леонид Жмурко

Чай с анальгином

Я  пью  чай,  но  не  с  сахаром,  
а  с  анальгином,
вспоминаю  друзей  «позывные»  
и  лица.
Не  стары,  но  пробоины  
в  списке  недлинном…
мне  б  не  чаю,  покрепче  чего  –  
чтоб  забыться.
     
Чтоб  забыть,  как  кошмар,  
фронтовые  невзгоды,
безысходность  потерь,  
и  глаза  матерей…
Но  рассказывал  дед,  
что  сильней  через  годы
ноют  раны  в  ночи,  
память  ноет  сильней.

Правды  всей  о  войне  
в  «Новостях»  не  покажут,
чтоб  грехи  свои  скрыть,  
чтобы  вас  не  пугать.
О  потерях  –  лишь  вскользь  
и,  слезинку  размажут,
чтоб…  вложиться  в  эфир  
и  отправиться  спать.  

И  не  слова  о  тех,  
кто  изранен  и  брошен
и  властями  забыт  
или  просто  убит.
Над  страною  встаёт  
призрак  фабрики  «Ро́шен»,
но  от  сладостей  этих  
всё  больше  мутит…

Анальгином  
телесную  боль  унимаю.
А  душевную
чем  мне  скажите  унять?
Я  не  сплю  по  ночам,  
не  от  ран,  вспоминаю
тех,  кого  на  войне  
довелось  потерять.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649379
дата надходження 06.03.2016
дата закладки 06.03.2016


Шостацька Людмила

НЕБО ЗАКОХАЛОСЯ В НАДІЮ

                                   Манило  небо,  кликало,  веліло
                   Здійняти  крила  в  далину  незвідану
                   І  небо  закохалося  в  Надію,
                   Красу  зустріло  щирими  обіймами.

                   Ця  жінка  –врода,  жінка  –  воїн
                   Росла,  мужніючи  без  сліз,
                   Злетіла  в  небо  проти  воєн,
                   Щоб  ворог  в  край  її  не  ліз.

                   Та  хижий  звір  спіймав  у  лапи
                   Цю  горду  птаху  із  небес
                   І  заховав  її  за  грати,
                   І  оббрехав  скажений  пес.

                   Весь  світ  з  Надією  разом,
                                   Усі-  за  те,  щоб  горда  птаха
                   Перемогла  цей  бій  зі  злом
                   Й  у  небі  знов  змогла  літати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649363
дата надходження 06.03.2016
дата закладки 06.03.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.03.2016


Yuriksat

Усмішка вітру

Твоє  ім’я  з  весняного  вітру  спіймаю,
Щиру  усмішку  променем  сонця  відчую,
В  теплих  каплях  дощу  зрозумію  –  кохаю,
Душу  цим  почуттям  заполоню  до  краю.

Твої  риси  зірками  у  небі  напишу,
Танець  твого  волосся  у  травах  побачу,
Перший  твій  поцілунок  у  серці  залишу,
І  рубцями  всі  роки  без  тебе  позначу.

Не  набудуся  в  ніжності  твоїх  обіймів
І  нектар  з  твоїх  уст  спрагу  знов  не  втамує.
Погляд  не  відірву  від  очей  моїх  рідних,
Подих  струмом  солодким  у  серці  відчую.

Кожну  рису  твою  я  навік  закарбую,
У  словах  твоїх  тихих  мов  снігом  розтану,
Зрозумію,  свою  половинку,  відчую  –  
Кожен  день  нерозгадану,  милу  й  жадану.

За  здоров’я  твоє  тихо  Богу  молюся,
За  можливість  в  обіймах  коханих  заснути,
Долі  низько  додолу  іще  раз  вклонюся,
Що  дозволила  двом  у  цілому  нам  бути.


©  Юрій  Кульчак,  2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648889
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 04.03.2016


dashavsky

Діамантова сокира - казка.

Якось  один  бідняк  біля  річки  дрова  рубав.
Раптом  -  дзень!  -зіскочила  сокира  з  топорища,
Та  й  слід  її  в  річці  пропав.
Заплакав  бідняк:
-Ой,  горе  мені  нещасному!  Як  без  сокири  дрова  рубати?
Як  без  дров  тепер  сім"ю  прогодувати?
Тут  зашуміло,  зашаруділо  у  кущах:
Топ-топ,  хоп-хоп,  ох-ох!
Вийшов  з  лісу  дідусь  кульгавий.
Замість  бороди  в  нього-вицвілий  мох,
Замість  вусів-гілки  соснові,
А  замість  носа-шишки  ялинові.
-Чого  плачеш,  добрий  чоловіче?  -старий  питає.
-Як  же  мені  не  плакати?,-бідняк  відповідає.
-Моя  сокира  впала  в  воду.  Сокири  немає.
Чим  мені  тепер  дрова  рубати?!  
Як  без  дров  сім"ю  прогодувати?
-Ну,  цьому  горю  легко  допомогти!-дідусь  сказав.
Скинув  тулуп,  личаки  і  -  бульк!-  в  річці  пропав.
Бідняк  і  оком  не  встиг  моргнути,
А  старий  з  води  срібну  сокиру  йому  подав.
-Бери,-каже,-  це  ж  твоя  сокира?
-Ні,  це  не  моя!-бідняк  йому  сказав.
Знов  пірнув  сарий.  Бідняк  навіть  оком  не  моргнув.
І  золоту  сокиру  з  води  йому  показав.
-Твоя?    -питає
-Ні,  не  моя!-  бідняк  відповідає.
Втретє  старий  у  річку  пірнає
І  залізну  з  води  витягає.
-А  це  твоя?
-Моя,  моя!-  радісно  бідняк  закричав.
Схопив  він  сокиру  і  хотів  додому  іти.
Але  дідусь  його  попросив  щоб  почекав.
Стій!-каже.  Бачу  не  жадібний  ти.
Бери  ще  дві  сокири.  Можеш  їх  додому  нести.
-Дякую  тобі!-зрадів  бідняк.  -Довік  не  забуду  твою  доброту.
І  радісно  пішов  він  додому.
Три  сокири  на  плечі  поніс-  залізну,  срібну  і  золоту.
Почув  багатий  сусід  про  пригоду  оту.  Зібрався  вмить.
Думає:"Піду  я  до  лісу  може  й  мені  пощастить."
Прийшов  на  те  місце,  де  бідний  рубав.
Сокиру  на  топорище  він  легко  дома  набив,
То  й  пару  раз  розмахнувся  і  сокиру  у  річку  запустив.
І  сльози  за  сокирою,  крокодолячі,  проливати  почав.
Тут  і  дідок  так  само  з  лісу  з"явився.
Діставати  з  води  сокири  багатієві  почав.
Срібну  й  золоту  з  води  дідо  сокири  підняв,
Багтій  не  захотів  їх  брати.  Діамантову  він  зажадав.
Дід  на  нього  дуже  розсердився  і  з  лісу  його  прогнав.
Жадібну,  брехливу  людину  в  ньому  розпізнав.
І  багатія  того  ніхто  з  людей,  більше  не  поважав,
Сміялися  з  нього,  хто  про  пригоду  ту  знав.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631069
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 04.03.2016


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Вірші - багатство моє

               Кап...кап...Краплиночки  дощу,
               Дивлюсь  на  них  я  і  мовчу,
               Лиш  думать  не  перестаю
               Про  творчу  доленьку  свою.

               Я  до  визнання  довго  йшла,
               І  плакала  моя  душа,
               Як  рідні  би,  здавалось,  люди
               Ставились  зверхньо  та  байдуже.

               Сестра  і  досі,  мов  чужа,
               Бо  не  така  я,  як  вона,
               Їй  не  цікава  моя  творчість,
               Все  гроші,  гроші,  гроші,  гроші.

               Каже:  їй  соромно  за  мене,
               Я  ж  інвалід,  не  бізнес-леді.
               Вірші  -  усе  моє  багатство,
               Читають  їх  -  я  дуже  рада.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643204
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 04.03.2016


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Соняхи дитинства

                                                                 Соняхи,соняхи,соняхи
                                                                 Повертають  голівки  до  сонечка.
                                                                 Бігало  наше  дитинство  босоніж,
                                                                 Мов  коня,  осідлавши  соняшник.

                                                                 Аж  дорогою  ген  курилося,
                                                                 Та  раділо  воно,  не  журилося.
                                                                 Потім  гайда  до  річки  купатися,
                                                                 Далі  знов  до  смеркання  гратися.

                                                                 Вранці  ж  ліньки  так  прокидатися,
                                                                 Кольорові  сни  додивлятися,
                                                                 Поки  ніжно  всміхнеться  сонечко
                                                                 Соняхом,  соняхом,соняхом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561794
дата надходження 23.02.2015
дата закладки 04.03.2016


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Журбу берізка ронить

А  біла  берізонька  завжди  весною
Ронить  журбу  свою  соком-сльозою.
Бо  розтинають  сокирою  груди
І  сік  -  її  кров  -  цідять  жадібні  люди.

Ніхто  її  горем  і  не  перейметься,
Як  птахом  пораненим  серденько  б"ється,
Плаче  так  гірко,  тріпоче  й  тріпоче,
Тільки  ніхто  цього  чути  не  хоче.

Всіх  попрошу  щиросердно  й  уклінно:
Не  знищуйте  задля  наживи  берізок,
Не  завдавайте  ви  зла  їм  та  болю,
Милуйтеся  їхньою  диво-красою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644282
дата надходження 16.02.2016
дата закладки 04.03.2016


*SELENA*

ЦВЕТЫ ТИШИНЫ

                       [color="#0009ff"]  [i]Праздник  осенней  луны.
                         Кругом  пруда  и  опять  кругом,
                         Ночь  напролет  кругом![/i]
                                                     Мацуо  Басё[/color]

[color="#d000ff"]за  гранью  невесомости
расцветают  цветы  тишины
белыми  лотосами  снов
в  неоновых  объятьях  звёзд
их  росы
падают  на  тропинки  «Завтра»
их  мечты
взлетают  с  колыбели  ветров
белыми  голубями
сплетают  паутинки  надежд  в  радугу
и  впослегрозье
когда  рапиры  молний  поломаны
меланхолией  безразличия
опускаются  на  развалины  беспомощности

семь  цветов  благоговения
семь  благословений  Бога
излучину  судьбы  озаряют  прозрачной  негой
прильнувшей  из  тишины  вчерашних  снов

флейты  эльфов
мелодией  
влетают  в  утро
волфующие  ноты

когда  цветут  цветы  тишины
их  аромат  превращается  
в  ладан  в  лучах  зари
и  млечной  дымкой
ложится  на  тропинки  наших  желаний

когда  цветут  цветы  тишины
порхают  мгновения
из  капризности  снов

-  тише...    расцветают  цветы  тишины...
[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542745
дата надходження 10.12.2014
дата закладки 29.02.2016


teo.

Поети завжди були трохи еквілібристами…

Поети  завжди  були  трохи  еквілібристами...
Над  чашкою  прірви,  над...  Розрізом  діб
Так  хочеться  впасти.  І  бігти,  і  мчати,  і  плисти,  і...
Пити  чай.  І  ,можливо,  курити  кріп.

І  бачити  їх  пошрамовані  строфами  руки.
Побиті  рядками,  покраяні  ритмом  аорти
І  бути  не  поряд,  не  першими  і  не  другими,
А  дуже  далекими  і  дуже  глибокосортними.

Їх  очі  на  фото  стають  дивним  чином...  Щирішими
У  вікнах  незасклених  стертих  до  виразок  рам
Вони  бачать  нас.  І...  Бачать  якось  по-іншому.
І  кожна  людина  -  для  них  це  по-суті  шрам.

І  кожне  життя  це  ,по-суті,  для  них  сокира
І  кожне  знайомство  для  них  -  особистий  кат.
Так  часом  хочеться  просто  змахнути  крилами,
Щоб  зовсім  не  стало  такої  дороги  -  "назад".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647916
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 29.02.2016


*SELENA*

ПОЭТ

               [img]http://art-on.ru/wp-content/uploads/2015/03/Ivar_Rodningen_20.jpg[/img]
Поэт  –  
монах  и  снайпер,
где  ситуация  мишень;
рычащий,  вещий  кратер
извержений…
и  драже…

Поэт  –  
хирург  востаний
взбесившихся  гиенских  сил;
рапсода,  
вольный  странник,
сверчочек  снов  
и  соль  
стихий.

Поэт  –
вино  нирваны
разлитое  меж  строк  и  дней;
в  потемках  мирозданья  –  
с  т  р  а  н  н  и  к  
с  охапкой  
фонарей.

[img]http://cs629307.vk.me/v629307373/1bbf5/hrhnettTiRQ.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630510
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 29.02.2016


Valery Bor

Стихи без яда - не стихи

Игорю  Иртеньеву.

Стихи  без  яда  -  не  стихи.
Они  -  как  beer  без  алкоголя,
Как  пирожок  без  требухи,
Как  сок  томата,  что  без  соли.

Они  без  яда  -  не  стихи,
Как  кофе,  что  без  кофеина.
Они  слепы,  они  глухи,
Им  всё  равно,  им  всё  едино...

Стихи  без  яда  -  не  стихи.
Они  -  как  слёзы  воровские...

Они  не  то,  чтобы  плохи,
А  просто,  просто  никакие.

                                                       2016г

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647920
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 29.02.2016


Huzha Serhiy

Націоналістична реальність

Я  часто  чую  різні  розмови
Про  непотрібність  рідної  мови,
Але,  як  країна  може  існувати,
Коли  культуру  й  націю  ігнорувати.
У  кожного  народу  є  нація  своя
І  кожен  з  них  піклується  про  своє  я.
Та  в  нас  ,  як  завжди,  не  у  людей,
Тому  що  чуємо  «по  російські»  багато  новостей,
І  підтримуємо  кожну  з  нових  ідей
Які  не  доводимо  до  логічних  речей.
А  люди-українофоби  гіпнотизують  нас
Та  не  вірте  їм  ,  вони  обманюють  Вас
Використовують,  як  робочу  силу,
І  наших  дітей  заганяють  в  могилу.
Та  це  усе,  лише,  слова
Реальність  у  нас  зовсім  не  проста,
Потрібно  не  мовчати  –  бігти,  тікати,
І  про  свою  Батьківщину  не  забувати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647888
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 29.02.2016


Микола Карпець))

«Это РАША, детка»

До  річниці  убивства  путінською  владою  Бориса  Нємцова,  присвячується...

[b]«Чому?»  або  «Это  РАША,  детка»  [/b]

Чому  буває  так  в  житті?
Слова  не  ті,  думки  не  ті
Подруги  й  друзі  –  лиш  як  фон
В  полон  вас  взяв  жахливий  сон

Ідеш  по  вулиці  –  одна
Навколо  пусто  –  як  у  полі
Снують  тіла,  без  душ  –  як  голі
Яких  не  втримала  труна

І  ти  один  серед  мерців
Які  чекають  швидше  ночі
Щоб  промінь  сонця  спати  сів
Не  заглядав  в  пустії  очі

Щоб  ти  не  бачила  тіла
Без  душ,  без  серця,  без  обличчя
Як  ку-клукс-клан,  в  середньовіччя
Бездушність  в  людях  розцвіла

Розквітла  і  буяє  цвітом
Доносом,  зрадою,  навітом
Фашизмом  –  манєчка  в  очах
І  розум  в  зародку  зачах

І  ти  один  серед  юрби
Вже  не  людей,  а  просто  зомбі
Які  в  своїй  безсилій  злобі
Подібні  стаду  і  худобі
Вже  і  не  люди  –  а  раби
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*28.09.15*  ID:  №  609986

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647414
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016


Пётр Корнейчук

Женщине

У  женщины  нам  следует  учиться  -
Великому  искусству  "Быть  собой":
Улыбкой  светлой  озаряя  лица,
Достойно  принимать  удар  любой!

Подругой  верной  и,  почти  рабою,
Взвалив,  ответственно,  нелегкий  груз
Любви  и  унижений:  с  тёрпкой  болью
Хранит  она  супружеский  союз.

Детей  растит  опорой  и  защитой,
Болезни  и  напасти  гонит  прочь!
Старается,  чтоб  суженый  был  сытым  -
А  вдруг  еще  отважится,  помочь.

Порою,  участь  женщин  незавидна:
Частенько  "наше  сытое  мурло"
Ведёт  себя  надменно  и  ехидно,
Как  будто  ей  безумно  повезло!

Любую  грубость  примет  безответно,
Заботясь  о  семейном  очаге;
Наследует  святое  -  «мать  и  дети»,
Зажав  обиду  в  хрупком  кулаке.

Призванием  и  статусом  -  от  Бога!
Мужчину  от  несчастий  бережет:
Проводит  со  слезинкой  от  порога,  -
Слеза  взаймы,  на  много  лет  вперёд.

Любовью  берегите  милых  женщин!
Они  надежды  преданный  оплот!
Считать  не  надо  -  больше  или  меньше
Берёт  она,  иль  честно  отдаёт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=62024
дата надходження 06.03.2008
дата закладки 27.02.2016


Юхниця Євген

Смотрю, …раскрылась обнажаемая грудь

Смотрю,  ...раскрылась  обнажаемая  грудь.
Я  знал,  что  этому  ...бывать  когда-нибудь!
Я  знал,  что  –  руки,  мои  волосы  и  кровь  -
Я  опущу  в  ...твою  молочную  любовь.
Вскипят  испа́риной  совместные  шелка,
Где  мы  купаемся,  как  будто  в  облаках
Кисельно-сладко-чуть  солёного  коктейля.
 ...Улёт...Откинулись  чуток,  в  подушки,    сели...

И  ураганы  ведь  бывают  волшебством!
--Позволь...  Как  ты,  нагая,  ...смотришь:    жду  –  чего?..

24.02.16  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646784
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 25.02.2016


Любов Вакуленко

ДВА АНГЕЛА

Два  ангела  жили  собі  на  небі,
Один  з  них  все  в  роботі  був  постійно,
А  інший,  ніби  так  було  і  треба,
На  хмарці  спав  завжди  собі  спокійно.

-  Чому  ти  день  і  ніч  весь  у  турботах,
І  як  твої  ще  не  стомились  ноги?

-    Не  скаржусь  я,  бо  це  моя  робота,
Людські  прохання  я  приношу  Богу.
А  ти  чому  лежиш  весь  час  без  діла?
Що  так  спитав  -  прости  за  необачність...

-  Так  працювати  теж  мені  б  хотілось...
Я  від  людей  ношу  до  Бога  вдячність.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410417
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 24.02.2016


Любов Вакуленко

АНГЕЛ

Ангел  устал,  сбился  с  пути,
Ангел  не    знает  куда  идти,
Боль  ему  закрывает  глаза,
Из-под  ладоней  слеза...

Ангел,  прошу,  сохрани  его,
Больше  не  хочу  ничего...
Ангел,  пожалуйста,  не  отрекись  -
В  твоих  руках  его  жизнь.

Ангел,  пожалуйста,  не  умирай,
Здесь,  на  Земле,  покажи  ему  рай.
Он  не  ведает,  что  творит...
Ангел,  ведь  он  сгорит.

Ангел  устал,  но  не  улетел,
У  изгольовья  тихо  присел,
Дотронулся  до  руки...
Какие  же  вы  дураки...

Бежите  порой  от  самих  себя,
Страдаете  не  любя...
Сердце  пустое  как  спасти?
Прости,  я  должен  уйти...

Ангел  устал...  Слёзы  текли...
Дождь  от  небес  до  земли...
Я  поднимусь  в  небо  с  тобой,
Только  верни  любовь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330659
дата надходження 16.04.2012
дата закладки 24.02.2016


Любов Вакуленко

Смерть самая красивая из женщин

А  поцелуй  у  смерти  очень  сладкий.
Не  знаете?  А  стоит  испытать.
Мы  на  людские  поцелуи  падки.
Кто  же  решиться  смерть  поцеловать?

Она  придёт  в  наряде  белоснежном
И  так  захочет  именно  тебя,
Коснется  губ  и  пламенно,  и  нежно,
Что  ты  уйдешь,  надеясь  и  любя.

Смерть,  самая  красивая  из  женщин,
Тебя  коснется  -  и  опять  живи!
Ты  станешь  светом,  ангелом,  не  меньше,
Бессмертным,  добрым  ангелом  любви.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637698
дата надходження 22.01.2016
дата закладки 24.02.2016


Кайгородова 2

Фарбований лис

[i](по  одноіменній  казці  Івана  Франка)[/i]

Коли  звірі  говорили  й  були  вільні  на  землі
Жив  у  лісі  лис  Микита  у  прихованій  норі.

Як  його  вже  не  ловили,  не  труїли  мужики  –
Марно  все  –  він  враз  обійде  їх  таємні  закутки.

В  темні  ночі  лис  Микита    більш  по  селам  промишляв  –
Там  десь  гуску  здибав    ситу,  там  з  ягнятка  шкірку  зняв.

Хитрий    був  лисяка  –  злодій,  ще  й  потому  хизував  –
По  селі  гуляти  годі,  і  до  міста  почвалав.

Ну  й  гармидер  в  тому  місті  –  свині  квичуть,  клекіт,  гам,
Баби  в  гарному  намисті,  люди,  коні,  в  кошах  хлам!

Лис,  позбувшись  трохи  страху  –  він  нахабним  зроду  був,
Вдаючи  з  себе  собаку,    на  торговицю  чкурнув.

«От  так  пес!»,  -  міркують  люди,  а  Микита  тому  й  рад:
Звісне  діло  –  курку  зцупить,    отоді  їм  буде  «мат»!

Але  що  це  за  страхіття  –  мислиш  сяк,  а  вийде  так    –
Майже  в  першім  підворітті  лис  наткнувся  на  собак!
січень  2014р.(З  моєї  попередньої  сторінки)

А  собаки  не  здурити  –    враз  занюхали:  то  звір!
Та  не  був  би  він    Микита  –  діжу  з  фарбою  узрів!

Фарба  синя,  на  олії,    лис  пірнув  й  сидить,  тремтить…
Собацюри  аж  спітніли:  щез,  мов  привид  в  єдну  мить!

Пси  прості,  хоч  і  завзяті  –  фарба  тхне,  де  ж  дівся  лис?!
Стали  тихі,  мов  телята  та  й  по  будках  розбрелись.

Добре,  діжа  хоч  неповна  –  не  втопивсь  лис  в  ту  блакить,
Носа  висунув,  мов  човник,  зачаївся,  не  скулить…

Лиш    радіє  –  врятувався!  Фарба  душить  –  хоч  живий!
Ледве  сутінок  діждався,  через  тин  –  та  й  був  такий!

Фарба  сохне…спить  Микита,  наче  цар  –  в  чужій  норі…
Виліз  вдосвіта,  мов  в  свиті  –  синій,  жорсткій  кожурі!

Спершу  сам  себе  злякався  –  шерсть,  неначе      колючки,
Сині  лапи,  мов  ковальця,  замість  вух  якісь  гачки!

В  ту  хвилину  нагодився  Вовчик  –  братик,  лисів  друг,
На  те  чудо  подивився  –  ледь  не  випустив  свій  дух!

Як  завиє,  мов  з  облоги,  та  й  у  ліс  –  казати  всім!
Хитрий  лис  міркує:  -  добре!  Можна  виграти  й  на  цім!

І  піднявши  хвіст  угору  –  величезний,  мов  товкач,
Лис  відправивсь  важно  й  гордо  на  майдан,  де  звір  збиравсь.

Позбігались  з  лісу  звірі,  й  завеликі,  й  мілкота,
Стали  осторонь  -    тремтіли,  ладні  дати  драпака.

Переляк  –  велике  діло!  Синє  й  дивне,  мов  в  вінку,
Одоробло  те  сиділо  на  ведмедевім      пеньку…

Лис  і  мовить  їм  ласкаво:  діти,  я  звір  Остромисл,
І  мене  не  для  забави  з  неба  відрядили  вниз!

Із  небесної  блакиті  сам  Святий  мене  зліпив:
-  Стань  царем  в  звірячім  світі!  (щоб  порядки  в  вас  навів)…

Щоби  суд  був  справедливим,  спокій  завжди  в  лісі  був,
Більші  менших    щоб  не  їли,  кожен  кривду  щоб  забув!

Навіть  пташки  –  й  ті  злетілись,  бо  й  до  них  той  слух  дійшов
Про  нечуванеє    діло  –  цар  із  глини  в    ліс  прийшов!

Новина  ця  звірям  мила    –  от  добродій,  Соломон!
Мов  у  Бога  за  дверима  проживемо  з  тим  царьом!

Ну  а  лису  те  й  потрібно  –  все  несуть  йому  самі,
Качки  й  кури,  навіть  свині,  ще  й  телята  в  казані!

Звісно  –  з’їсти  сам  не  може,  тож  поділиться  із  ким  –
Щось  міністрам  кине  в  ложу,  хто  ж  услужить  –  їсть  із  ним!

Жити,  може,    краще    стало  всім  при  новому    царі?  –
Ні!  Такого  не  бувало,  все  як  в  давній  –  давнині!

Хто  зловив  той  мав  що  їсти,  не  зловив  –  голодним  спи
Той,  хто  втік  –  жиє  на  світі  ,  а  не  встиг  –  знайшли  стрільці.

Але  все  ж  з  царем  –  не  самі!  Він  могутній,  з  неба  зліз!
На  перині  спить,    принаймні,  справедливий    Остромисл!

Тож  Микиті  добре  жити  –  фарбу  пильно  стереже,
В  дощ  не  ходить,  щоб  не  змити,  об  чагарник  не  скубе.

Ось  настали  роковини,  всі  зібрались  на  концерт
Спершу  добре  попоїли  -  пісні  були  на  десерт.

Хор  лісний  почав  співати  -  в'яне  око,  дуби  гнуть,
Вовче  соло  на  тім  святі,  басом  ведмеді  ревуть.

Молоді  лисички  в  строї  тонким  тенором  зайшлись…
Але  що  це?  Всі  затихли…  дзявкотить  їх  цар,  мов  лис!

Всім  міністрам  й  слугам  царським  мов  полуда  спала  враз  –
Та  це  ж  лис  у  синій  красці,  Ще  й  обвів,  як  дурнів,  нас!      
 
Ах  брехуне,  ошуканце!  Ось  і    мудрість,  ось  і  суд!
Звірі  кинулись  на  бранця,  мало  на  шматки  не  рвуть…

Отаке  –  то  сталось,  діти  в  лісі,  де  Микита  жив,
Хто  фальшивцеві  повірив  –  той  за  діло  й  получив.

Головне,  щоб  не  з,явився    цей  лисяка  серед  нас  –
Звіра  по  ділам  пізнати  можна  завжди.  В  добрий  час!  
01.  2014р  (З  моєї  сторінки  "Кайгородова")

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646558
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016


Алёна Белавежская

Я ни капли не жду тебя

..Говорят,  мол,  приходит,  когда  не  ждёшь.

Мудрено!  Это  нужно  иметь  в  виду.

И  теперь  день  и  ночь  я  тебя  не  жду;

Очень  сильно,  упорно  тебя  не  жду.

Я  ни  капли  не  жду  тебя!

Ты  придёшь?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645448
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016


Світлана Моренець

ЗИМА 2014 р. МАЙДАН

Зима  великої  тривоги,
обману  і  розчарувань,
зима  морозної  облоги
і  затяжних  протистоянь,
і  сплеск  небаченого  руху
протестних  настроїв  людей...
Зима  випробування  духу,
стратегій,  тактик  та  ідей,
брехливості  й  цинізму  влади,
«тітушок»  звірств,  їх  формувань,
судів  продажності  і  зради
та  міліцейських  катувань.
Зима  розділення  народу
на  «наших»  і  на  «бандюків»,
кристалізації  породи
хоробрих,  вірних  вояків.

Сплелись  в  зимі  цій  воєдино:
Майданів  масова  хода,
розбрат  і  сварки  у  родинах,
і  штурм  судів,  частин,  ОДА,
рух  запальний  Автомайданів,
прицільний  обстріл  барикад,
закличний  гуркіт  барабанів
і  газів  сльозогінний  чад,
і  героїчні  силуети
на  тлі  шаленого  вогню,
дими  пекельні,  водомети
і  дух,  сильніший  за  броню,
і  лють  катів,  –  та,  до  безтями,
до  втрати  людських  почуттів!..
Зима,  оплачена  життями
незламних,  відданих  синів  –
НЕБЕСНОЇ  святої  СОТНІ...
І  біль...  І  сльози  –  на  роки.
Вкраїни  втрати  незворотні,
вони  –  Герої  на  віки!

Зима  снігів,  политих  кров'ю,
і  світ  вражаючих  подій,
зима,  освячена  любов'ю,
освітлена  вогнем  надій.

Зима  у  пошуках  дороги
з  провалля  в  світле  майбуття,
мільйонних  молитов  до  Бога
за  Україну.  За  життя!
Людської  Гідності  вимога,
зима  пробудження  від  сну
і  сподівань  на  Перемогу  –
зима  Надії  на  Весну.

1  березня  2014  р.

Вірш  опублікований  в  збірці  революційної  поезії
«ГОВОРИТЬ  МАЙДАН».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645399
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016


Олена Бокійчук

Рабів до раю не пускають

А  осінь  –  ось  вона  яка  є!
Нависли  хмари  над  землею.
І  тихо  так  душа  шукає
Ту  зірку,  що  зійшла  над  нею.
В  природі  все  гранично  чітко.
І  все  іде,  як  має  бути.
Чого  ж  так  болісно  і  гірко
Дивитись  на  людські  здобутки?
В  мурашнику  одна  цариця
Веде  мурашок  за  собою.
Захоче  ворог  поживитись
І  зразу  всі  стають  до  бою.
А  у  людей,  як  в  анекдоті,
Три  гетьмани  на  двох  холопів.
В  болоті  бабляємось  досі,
В  царі  виводим  остолопів.
Цвіт  нації,  розумні  й  сильні,
Ці  гинуть  у  бою  за  волю.
А  ворогам  в  овечій  шкірі  
Свою  ми  довіряєм  долю.
Чи  ми  спимо,  чи  у  гіпнозі,
Яку  ж  над  нами  силу  мають?
Не  до  покою.  Сміх  крізь  сльози!
Рабів  до  раю  не  пускають...
Не  можна  підлості  забути,
Не  може  бути  хата  скраю.
Я  правду  хочу  бачить,  чути
Рабів  до  раю  не  пускають.
Там  знову  кулі  сиплять  градом.
А  в  лісі  тиша  серце  крає..
Не  можу  я  про  це  мовчати
Рабів  до  раю  не  пускають!
Ти  знову  продаєш  свій  голос,
-Вони  ж  пани,  нехай  гуляють!
Та  грізно  усміхнеться  доля
Рабів  до  раю  не  пускають.
Я  хочу,  щоб  жила  країна
Велика,  сильна,  край  до  краю!
Що  робиш  –  думай,  дихай  вільно  –
Рабів  до  раю  не  пускають!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645393
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016


Божевільна Аліса

Я так боялася зими

Я  так  боялася  зими,  а  вона  прийшла
Накрила  білосніжною  ковдрою
Забила  холодну  льдину  в  серце
Заболіло.
Холодним  вечором  повертаюся  додому
Подує  морозний  вітер  в  спину
Я  спинюся  ,  повернуся  назад  
Нікого.
Підійму  голову,  на  небі  повний  місяць
Видніються  зорі,  дорогу  замело
У  душі  самотність  душить
Тривожно.
Стану  посеред    дороги,  погляну  в  височінь,
 Задумаюся,  обвіє  вітром,
Засипле  снігом,  опущу  голову.
Пустота.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549188
дата надходження 06.01.2015
дата закладки 20.02.2016


Ворожеска

Осінні вірші

Затихає  вечірнє  місто.
І  остання  йде  електричка.
Хмарочос  вимикає  світло,
Догорає,  немовби  свічка.

Тихим  ехом  безлюдних  вулиць
Я  простую  разом  з  думками.
Вітер  півночі  музу  збудить,
Що  була  зачарована  снами.

Роздратована,  зла  і  сонна
Муза  пише  осінні  вірші,
Дописавши  тоді  потому,
Їх  підпалить,  щоб  стало  тепліше.

Біля  вогнища  сяде,  помріє.
Ну,  а  потім  піде  додому.
Попіл  з  віршів  вітер  розвіє,
Не  читаючи  їх  нікому.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645282
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 20.02.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.02.2016


Людмила77

Белая березонька

Белая  Березонька

белая  березонька,  ты  не  плачь,  голубушка,
что  стоишь  качаешься  на  ветру  одна.
Как  принцессой  юною,  все  тобой  любуются
И  весна  и  солнышко  птицы  да  ветра

Не  клони  головушку,  не  кручинся  запуста,
Слезы  твои  девичьи  высушит  весна,
В  сарафан  из  зелени  летом  ты  оденишся  ,  
А  зима  окутает  в  шубы  да  меха.

И  дубы  курчавые,  буйные  головушки,
Придет  время  склонятся  все  к  твоим  ногам
Оставайся  чистою  Божьею  невестою,
И  не  дай  обвить  себя  грязным  сорнякам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644874
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 18.02.2016


Старець Коснятин

ВЧОРАШНІЙ ДЕНЬ (YESTERDAY) переклад

ВЧОРАШНІЙ  ДЕНЬ  (YESTERDAY)
за  Джоном  Леноном  і  Полом  МакКартні
Український  текст  Костянтин  Гай

Вчора  день
Був  звичайним  -  я  не  знав  проблем.
Плив  життям  рікою  тихою...
Учора  був  звичайний  день.

Чом  же  так  -
вмить  усе  на  зле  змінилося,
В  чорні  хмари  небо  вкрилося...
Ну  чом  же  так?  Недобрий  знак.

Бо  ти,  ти  пішла,  я  сказав  тобі  прощай.
Бо  ти,  ти  пішла  назавжди  -  мені  печаль.

Нині  я
Все  віддам,  щоб  повернуть  тебе
І  кохання  і  минулий  день,
Бо  зрозумів  -  любов  не  гра.

Хоч  ти,  ти  пішла,  я  сказав  тобі  прощай.
Хоч  ти,  ти  пішла  назавжди  -  мені  печаль.

Нині  я
Все  віддам,  щоб  повернуть  тебе
І  кохання  і  минулий  день,
Бо  зрозумів  -  любов  не  гра.

Я  зрозумів  -  любов  не  гра.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644666
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 17.02.2016


галина букініч

Немного верлибра

Я  не  люблю  аэродромы
Меня  страшит  их  неизбежность
Неумолимость  взлета  и  посадки
Гигантский  и  бездушный  механизм
Какой-то  час  назад
Ты  был  со  мною  рядом
Да  что  там  час  -  всего-то  пять  минут
Пять  вечностей
А  может  пять  мгновений
А  это  разве  не  одно  и  тоже
Ты  был  со  мной  -  задумайся  об  этом
Ты  мог  мне  улыбнуться
И  я  могла  ответить
Улыбкою,  а  может  быть  гримаской
Иль  вовсе  не  ответить
Но  это  ведь  неважно
И  символ  здесь,  наверное,  в  ином
Какой-то  миг  -  и  ты  уже  не  ты
А  просто  винтик
Холодной  и  безжалостной  машины
Шлифующей  спокойно  и  бесстрастно
Все,  что  приносят  люди  в  жертву  ей
Пожатье  друга  и  любимой  слезы
И  детских  глаз  доверчивую  ласку
И  нерешенные  тобой  проблемы
И  матери  печальные  зрачки
Все  это  превращается  успешно
В  безликую  расплывчатую  массу
Того,  Что  Было  и  Уже  Не  Будет
Не  будет  больше  -  ты  задумайся  над  этим

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630602
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 17.02.2016


Педро Гомес

«ПОЦРІОТАМ» ( ЧИ ХТО ВОНИ… 18+)

Не  «солов’їною»,  як  дехто  каже,  а  українською  (  в  основному),  оскільки  народився  та  виріс  в  Україні,  а  не  в  лісі.
За  Україну  помирати  не  готовий,  вбивати  –  так…

Вместо  пролога
Если  кому-то  не  нравится
Само  моё  здесь  присутствие,
В  баню  сходите  попариться,
Хотя…  При  мозгов  отсутствии,
Пар  вам  прочистит  поры,
Но  не  заменит  мозг,
Ведь,  если  в  мыслях  запоры,
Тогда  и  в  словах  –  понос…
Как  говорил  когда-то
Юности  друг  –  «бригадир»:
-  Базар  фильтруйте,  ребята,
Чтоб  в  бОшках  не  было  дыр!
И,  если  мой  слог  корявый
Режет  ваш  нежный  слух,
Так  -  не  читайте!  Право,
Как-то  переживу…

Вам  ріже  слух  моя  російськомовність?
Зіграв  у  дупі  ген  патріотизму?
Чи,  просто  так  –  звичайна  невгамовність
Рагульського  тупого  дебілізму?
Я  не  кричу  на  кожнім  перехресті
Про  українськість,  мови  чистоту,
Я  просто  маю  совість,  трішки  честі
Й  не  кутаю  у  прапор  срамоту.
Ти  ворогом  мене  назвав?  То  так-  я  лютий  ворог!
Таким,  як  ти!  Я  –  твій  жахливий  сон!
Ти,  може,  вже  колись  понюхав  порох?
Чи,  може,  ти  співав  із  автоматом  в  унісон?
Ви,  може,  відчували,  суки,  сморід  крові,
Замішаний  на  запаху  кіптявих  шин?
Чи  ви,  якраз  тоді,  з  «поцріотичної»  любові
Спішили  в  горілчаний  магазин?
Ти  бачив,  стерво,  як  людський  пульсує  мозок?
Ти  пальці  пхав  у  той  драглистий  холодець?
Та,  мабуть,  ні…  Куди  ж  вам  та  банальна  проза?
Ви  ж  –  «поцріоти»  і  –  кабздець!
Коли  ви  нишком  десь,  по  туалетах
Мастурбували  на  з'яложений  «Playboy»,
А  потім,  давлячись,  жували  за  компом  котлети,
Я…  ПромовчУ,  бо  й  справді  –  не  герой.
Таких,  як  ви  я  бачив  й  перебачив  –
Життя  давало  не  один  урок…
Таким  я  просто  –  вибивав  колінні  чашки
За  Україну,  честь  та  за  своїх  жінок…
Мене  не  знаючи,  взялось  мене  ганьбити?
Ти  –  видно,  й  справді  дурень,  а  чи  й  просто  –  лох,
Якби  ж  то  я  простішим  був,  то,  ніде  правди  діти,
Сказав  би  тільки  –  хай  тебе  пробачить  Бог.
Та  я  ж  –  не  Бог,  то  Він  хай  пробачає
Я  ж  –  пам’ятаю  якось  все  й  завждИ.
Такий  вродився,  що  образ  не  забуваю
Ні  –  завтра,  ні  –  позавтра,  так  що  –  жди.
Мені  закинуть,  що  я  імпульсивний,
Комусь,  можливо,  імпонує  дебілізм…
Що  ж…  Так  і  буде…  Хай  я  буду  дивний.
То  все  –  мій  непомірний  егоїзм.

Вместо  эпилога
Меня  тут  однажды  пугали  –
Все  мы,  мол,  носим  маски…
Ну,  что  же  –  верьте  и  далее
В  собой  сочинённые  сказки…
А  можно  цветы  растить,
Деревья  и…  как-то  так…
Я  б  мог  обо  всём  забыть
Да  поздно  –  АЛЕНІЯК!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644229
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 16.02.2016


Petru44e

Вначале было слово

Вначале  было  слово,  ну  а  было  ли  оно?
Вы  все  так  в  Бога  верите,  но  камнем  идете  на  дно.
Не  верите  в  любовь,  при  этом  живя  и  любя,
Но  очень  сильно  в  Бога  верите,  не  видя  его,  не  зная  себя.

Он  будто  видел  все,  об  этом  нам  твердят,
И  будто  в  Райском  саду  все,  живут  и  не  грешат.
И  будто  после  смерти  придет  его  росплата.
И  будто  выступает  он  на  небесах  в  роли  адвоката.

И  книги  о  богах  написаны,  как  пособия  по  жизни,
И  вер  так  много  стало  на  Земле,  так  все  капризны.
Выбирай  ты  все  что  хочешь,  что  тебе  по  нраву,
Но  Бог  один!  И  кто  решать  все  за  него  давал  вам  право?

Кто  видел  то,  что  он  сказал  о  тех  законах,  нормах  бытия?
Кто  видел  то,  что  он  говорил,  что  можно  что  нельзя?
Не  сможете  вы  дать  на  все  вопросы  мои  правильные  ответы
Зачем  тогда  вы  учите  людей,  как  жить  на  свете?

Не  вам  решать,  как  жизнь  свою  мне  провести,
Я  уважаю  например  врачей,  они  помогут  мою  жизнь  спасти.
Еще  я  уважаю  воспитателей  и  учителей,
Ведь  с  их  помощью,  я  стал  воспитание  и  смелее.

Где  Бог  находится,  когда    везде  идет  война?
Там  люди  умираю,  их  не  поднять  со  дна.
Иль  расскажи  про  Бога  больному  ребенку!
Тебя  не  услышат,  уйди  ты  в  сторонку.

Спасибо  всем,  кто  помогал  мне  выбрать  жизненную  дорогу,
Я  благодарен  близким  и  родным,  но  не  церкви,  и  не  Богу...
Возможно  многие  меня  за  эти  слова  осудят,
Но  только  близкие  и  родные  будут  со  мною,  а  остальные  забудут.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643952
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 15.02.2016


Надія Башинська

ВАЛЕНТИНКА

Ни  букет,  и  ни  картинка,
От  тебя  есть  валентинка.
На  ней,  правда,  ни  словечка,
Но  зато  есть  -  два  сердечка!

Твой  подарок  принимаю.
Как  тебя  я  понимаю...
Когда  тебе  отправляла,
Ничего  не  написала.
Ни  буковки,  ни  словечка,
Но  зато  там  -  два  сердечка!

А  друг  друга,  два  сердечка,
Понимают  без  словечка.
Два  сердечка  вместе,  в  такт.
Пусть  же  будет  всегда  так!

Валентинка.  Валентинка.
Месяц  ,  звёзды  и  тропинка...
Придёшь  снова  под  крылечко
И  подаришь    вновь  сердечко!
                   *              *              *
Я  растворяюсь  в  твоей  любви.
Я  покоряюсь  твоей  нежности.
Когда  две  половинки  -  одно,
Для  них  любовь  -  море  безбрежности...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643707
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016


TatyanaMir

Зима красавица

(Слова,музыка,исполнение  -Татьяна  Мирошниченко)

Ночи  Крещенские,
Морозы  дерзкие.
Вокруг  белым-бело,
Всё  снегом  замело.
Иду,  а  снег  летит
И  ветер  в  след  свистит,
А  серебристый  пух  
Весь  занимает  дух.
                       Пр:
Зима  красавица,
Твой  смех  мне  нравится,
Снежинки  белые  
И  бури  смелые,
Весёлая  метель
И  вьюги  канитель.
Зима,  мне  песни  пой,
Люблю  я  голос  твой.
                         
Мороз  трещит,  трещит,
Иду  -    снежок  хрустит
То  с  тихим  лепетом,
То  с  нежным  трепетом,
А  ветер  с  песнями,
Да  с  позвоночками.
Луна  в  сугроб  светит  
Да  с  огонёчками.
                     Пр:
Зима  красавица,
Твой  смех  мне  нравится,
Снежинки  белые  
И  бури  смелые,
Весёлая  метель
И  вьюги  канитель.
Зима,  мне  песни  пой,
Люблю  я  голос  твой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643321
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 13.02.2016


Наталя Данилюк

Пісня "Весна, як жінка"

[img]https://pp.vk.me/c630425/v630425407/11967/QM7b0Gie-Ek.jpg[/img]

[i]Слова:  Наталя  Данилюк
Аранжування,  запис  і  виконання:  Володимир  Сірий.
[/i]
Весна,  як  жінка.  Жінка,  як  весна:
Буває  ніжна,  а  бува  примхлива,
То  зазвучить  грайливо,  як  струна,
А  то  раптово  вибухне,  мов  злива!..

Весна  і  жінка.  Жінка  і  весна:
У  них  обох  свої  земні  турботи
Своя  морська  бездонна  глибина,
Свої  космічні  зоряні  висоти.

І  не  спізнаєш  істину  сповна,
Бо  хміль  думок  обсиплеться,  мов  сонях...
Весна  -  це  жінка.  Жінка  -  це  весна:
Чиясь  розрада  і  чиєсь  безсоння...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643566
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 13.02.2016


Irin@

Лунный свет за окном…

Лунный  свет  за  окном,
Освещает  мой  дом.
Я  сижу  в  ожиданьи  тебя.
Ну,а  сердце  стучит,
Словно  мне  говорит,  
Зря,зря,зря.

Мы  встречались  с  тобой,
И  под  желтой  луной
Целовались  всю  ночь  напролет.
Но  сейчас  ты  ушел,
И  под  желтой  луной
Мое  сердце  обида  грызет.

И  сегодня  в  кафе
Увидала  в  окно,
Как  с  любимой  навстречу  шел  ты.
Как  не  так  уж  давно,
Мы  ходили  в  кино
И  лелеяли  наши  мечты.

Улыбался,и  счастье
Светилось  в  глазах.
И  забыв  про  обиду  и  злость,
Все  поняв,я  ушла.
И  решила,что  ты  
Просто  гость,гость,гость.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643178
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 12.02.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.02.2016


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Цілуй мене

(за  мотивами  пісні  "Bésame"  (Camila)

Лунала  вчора  «Музика  без  слів,
Була  в  обіймах  трепетних  стосунків,
Сьогодні  напишу  я  переспів
Про  магію  солодких  поцілунків…

Цілуй  мене  вночі  й  при  світлі  дня  -
Можливо,  зараз  пристрасть  недоречна,
Коли  потрібне  іншим  співчуття,
І  жити  стало  страшно  й  небезпечно…

Цілуй  мене,  щоб  зупинити  час,
Закрити  очі  на  сумну  реальність,
Цілуй  мене  і  в  профіль,  і  анфас  -
Хоч  кажуть:  «Поцілунки  –  це  банальність»…

Цілуй  мене,  немов  зникає  Світ,
І  скоро  вже  кінець  йому  настане  -
Нехай  кохання  зоряний  політ
Сьогодні  буде  вперше  і  востаннє…

Цілуй  мене!  Хай  знають  небеса,
Що  ти  мене  цілуєш  без  причини,
Тому  що  просто  віриш  в  чудеса  -
Цілуй  мене  повільно,  без  упину…

Відчуй  мене  на  дотик  уві  сні,
Цілуй  мене,  як  вперше  і  востаннє,
За  всі  самотні  і  холодні  дні
У  нагороду  буде  ніч  кохання..

Цілуй  мене,  обіймів  не  жалій  -
Сьогодні  не  існують  заборони,
І  на  межі  реальності  і  мрій
Кохання  подолає  всі  кордони…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642999
дата надходження 11.02.2016
дата закладки 11.02.2016


Tetyana_Shulga

Червоними нитками зап’ястя зв’язані

Червоними  нитками  зап’ястя  зв’язані,  тих  хто  в  минулому  не  докохав,

І  так  по  дорослому  пройшли  реінкарнацію,  немовлям  пам’ятаючи  те  життя...

Де  були  метеликами,  відьмами,  синоптиками,  а  може  конюхами  на  вокзалі...

Та  щожиття,  щодня,  щохвилини,  немов  прокляті,  чомусь  безумовно    трагічно  кохали.

І  нитки  тягнуться  по  всьому  світу  білому,  клубками  сплутаних  віщих  снів,

Червоним    світять  серця    невміло  так,  в    випадкових  зустрічах  випадок  губить  слід...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642568
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 09.02.2016


griffon

Президенту. Докладна записка.

Вельмишановний  пане  президенте!
Доповідаю  Вам,  Владико  із  владик,
що  я  спіймав  «кремлівського  агента»,
та  посадив  у  клуню,  щоб  не  втік!  
 
Про  цю  прониру  я  скажу  Вам  дещо:
вона  на  Вас  вже  гримає  давно.
Забув  сказать,  «вона»  -  це  моя  теща,
Параска  Никодимівна  Сахно.  
 
Запам’ятайте  це  ім’я,  шановний.
Бо  якщо  хтось  Вам  вліпить  стусана  -
це  будуть  не  якісь  чужі  шпіони!
Це  буде  моя  теща!  Це  вона!  
 
Вона  давно  на  вас  шипить,  та  гирка..
З  тих  пір,  як  Ваші  праведні  уста
клялися  дати  москалям    по  пикам.
Та  не  дали…  А  теща  пам’ята…  
 
Учора  з  нею  виступ  Ваш  дивився…  
Я  Вас  хвалю,  Владико,  а  вона
усе  кричить:  -  коли  ж  ти,    наїсися?!
І  так  розперло,  наче  кабана!  
 
Ну,  а  сьогодні,  дивлячись  «Новини»,
про  теє-сеє…  Хтось  украв  там  щось…
Аж  раптом    сумку  Вашої  дружини
побачила  вона…  І  почалось…  
 
-Чи  він  здурів,  чи  може  втратив    сором,
жбурляючи  мільйони  на  сміття!
Усім  селом,  ми  не  заробим  хором
таких  грошей  за  все  своє  життя!  
 
Хотіла  вже,  шалена,  до  столиці,
поїхати  з  протестом  на  Майдан!
Та  я  її,  «агентшу»,  як  годиться
запер  у  клуні,  мій  вельможний  пан.  
 
Тому  прошу  Вас,  щоб  оту  заразу,
хтось  випадково,  часом,  не  відкрив,    
пришліть  до  клуні  батальйон  спецназу,
бо  наш  дільничний  знову  десь  запив.  
 
Надіюсь,  що  дадуть  їй  років  двадцять!
Допоки  хату  в  тестя  відсужу!..
………………………………………
Мені  би  до  сусіда  ще  добраться.
Бо  знов  скандалить,  падло,  за  межу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642535
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 09.02.2016


Jonny Evilko

Вікторія!

Чому  я  не  можу  обняти  її
без  страху,  що  плоть  розіб’ється?
Чому  я  боюсь  дарувати  їй  щось  -
це  значить,  вона  продається?

Чому  я  страждаю,  коли  вона  геть,
рахую  її  кожен  дотик?
Із  нею  поводжусь,  як  то  сама  смерть
поблизу  нас  сторожко  ходить

Її  чоловік  -  то  як  батько  мені
а  син  її  -  братом  для  мене
Тому  мої  сили  душі  у  вогні,
становище  надто  непевне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577073
дата надходження 25.04.2015
дата закладки 09.02.2016


Cвітлана Алістратова

Про що розкажуть очі жінки?

Про  що  розкажуть  очі  жінки,
В  яких  сховалась  небес  блакить?
В  яких  нема  душі  спочинку,
В  яких  тривога  забринить?

Вони  розкажуть,  як  печалі
Лягали  зморшками  на  лоб,
Як  сина  чи  дочку  чекали  -  
Від  спогадів  в  душі  озноб...

Вони  розкажуть,  як  сльозами
Змивали  з  серця  тяжкий  біль.
Були  самотніми  роками,
А  згадки  сипали  на  рани  сіль.

Про  що  розкажуть  очі  жінки,
В  яких  чекання  і  любов?
В  яких  нема  душі  спочинку,
В  яких  турбота  знов  і  знов.

В  них  сховані  образи  рідних,
Які  словами  ранять,  як  мечем.
Дзвінків  чекання  і  обіймів,  
Сильних  зігріваючих  плечей...

Про  що  розкажуть  очі  жінки?
Про  що  мовчать  вони  щораз?
Яку  тугу  чи  біль  ховають
Кого  чекають  повсякчас?!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642017
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 07.02.2016


лютікі

Я не поет…

Я  не  поет-
Пишу  лише  для  себе.
Не  вмію  вірші
В  рифму  ,я  складать...
Та  лиш,коли  пишу
Я  почуваюсь  вільно
У  творах  можу  описать.
Так,я  не  вмію
Гарно  це  сказати,
Не  вмію  мудро  написать
Я-просто  птах,
Що,  учиться  літати
І  не  задумуюсь
Красивий,а,  чи  так?
У  кожного  свої  є  вподобання,
У  кожного  улюбленний  герой
А,я  люблю  життя-
Яке  ж  воно  багате
Коли  у  серці  є-
Повага,вірність  і  любов.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641946
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 07.02.2016


Ольга Закревская

Сверхчеловек

Нет  той  печали,
Что  проходит  бесследно.
Быть  всегда  в  начале
Слишком  вредно.
Замыкается  круг,
Когда  топчешься  на  месте,
И  ты,  сверхчеловек,
Готовишь  план  мести.

Твое  вдохновение  –  
Движение  вперед.
Даже  если  тебя  
Никто  не  поймет.
Превращай  мир  в  империю
С  центром  в  своём  сердце,
Наполняя  смыслом
Маленькое  тельце.

Нет  детских  обид,
Что  пройдут  незаметно,
Но  таить  в  себе  зло
Слишком  вредно.
Накаляется  мозг,
Когда  топчешься  на  месте,
И  ты,  сверхчеловек,
Готовишь  план  мести.

Твое  вдохновение  –  
Движение  вперед.
Даже  если  тебя  
Никто  не  поймет.
Превращай  мир  в  империю
С  центром  в  своём  сердце,
Наполняя  смыслом
Маленькое  тельце.

Мсти  самому  себе
За  страх  и  волнение,
За  свою  неуверенность
И  сомнение.
Мсти  победой  над  собой,
Волей  к  жизни
И  рвением
План  твоей  жизни:
Перерождение.


http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639442

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639534
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 05.02.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.02.2016


ptaha

По стежинах ходить осінь

На  музику  Віктора  Оха

По  стежинах  ходить  осінь,
Шелестить  дощем,
А  у  мене  в  серці  просинь
Від  твоїх  очей.

По  стежинах  ходить  осінь,
Жовта  і  смутна,
Та  мені  з  тобою  зовсім
Туга  не  страшна.

По  стежинах  ходить  осінь,
Водить  старостів,
А  мені  тепла  задосить
Твоїх  ніжних  слів.

По  стежинах  ходить  осінь,
Стелить  хоругви,
За  столи  сідати  просить
Після  Покрови́…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606350
дата надходження 13.09.2015
дата закладки 02.02.2016


Відочка Вансель

Плачуть вірші ненароджені

Теплить  зима  старим  холодом  душу  мою.    
Гріють  морози.  Я  мерзну    від  весен    і  літа.  
І  серед  криги  душевної  якось  стою...  
Зовсім  самотня...  Саменька...  У  цілому  світі...  

Хтось  би  зігрів?  Попросити?  Благати?  Чи  як?  
Руки  обпечені  морозом  разом  з  душею.  
Муляє  щось  за  спиною  ржавілий  все  цвях.  
Жаль  мені  якось...  Що  я  вже  не  буду  твоєю...  

Плачуть  вірші,  що  вмирають  самотні  в  душі.  
Як  та  дитина,  що  світу  не  бачила  зовсім.  
Я  так  хотіла  зігрітися  серед  дощів.  
Добре,  що  лід  зігрівався  в  моєму  волоссі.  

Плачуть  вірші  ненароджені...    Плачуть...  Нехай!  
Я  би  дала  їм  життя,  та  кому  вони  треба?..  
Але  вони,  певно..  Втраплять  колись  навіть  в  рай...  
Будуть  потрібні  комусь  на  саменькому  небі....  



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640721
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016


Хлопан Володимир (slon)

Уста твої цілую… (К. Вєжиньські)

Уста  твої  кОвзають,  уста  твої  водять,
Як  два  птахи  рожеві,  по  мені  легко  ходять,
Як  два  натхнених  світла,  до  очей  торкають,
Уста  мене  забрали,  уста  мене  ті  мають

Як  зізнаннЯ  стидливі,  шепоти  шалені,
В  устах  твоїх  повторюю  вуста  незліченні,
Від  усміху  в  краєчках  до  смаку  язика  -  
Уста  твої  цілую  і  цілий  світ  зника.

***********************************
Usta    twoje    się    snują,    usta    twe    się    wodzą,    
Jak    dwa    ptaki    różowe,    po    mnie    lekko    chodzą,    
Jak    dwa    światła    natchnione,    oczu    dotykają,    
Usta    twe    mnie    zabrały,    usta    twe    mnie    mają.    

Jak    wyznania    wstydliwe,    jak    szepty    szalone,    
Powtarzam    w    ustach    twoje    usta    niezliczone,    
Od    uśmiechu    w    kącikach    do    smaku    języka    –
Usta    twoje    całują    i    świat    cały    znika.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399284
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 01.02.2016


Лєха Суслик

Татові

…  І  сонечко  яскраво  знову  світить,  
Прийшла  сюди  іще  одна  весна,
А  за  весною  знову  прийде  літо…
Вже  котрий  рік  тебе  у  нас  нема.

Ми  із  минулого  вертаємось  в  майбутнє,  
І  знов  знаходим  тисячі  причин,
І  сотні  слів,  які  колись  забули,
Все,  що  не  встигли  ми  сказать  тобі.

Сиджу  під  виноградом,  що  в  дитинстві
Ми  вдвох  садили,  як  прийшла  весна.
Ходили  біля  нього  аж  навшпиньки…
Врожай  уже  збирала  я  сама.

І  я  так  люблю  грона  ці  рожеві,
Наповнені  тим  сміхом  і  теплом.
Й  тепер  у  зимні  вечори  лютневі
Я  чудодійним  гріюся  вином.

Мені  не  вистачає  батьківських  обіймів,
Повчань,  які  я  до  уваги  не  брала,
Що  голосом  лунали  херувимів,
Який  зовсім  не  вміла  чути  я.

З  роками    біль  все  більшає  і  серце
Тим  болем  жадібним  давно  розтято,
Бо  знає,  що  ніхто  вже  не  озветься
Як  я  тихесенько  покличу:  "Тато"…́́

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332481
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 01.02.2016


Шостацька Людмила

ЗАКОХАНИЙ ЛЮТИЙ

                                           Закоханий  лютий  вже  згадує  весну.
                           В  самого  ще  маса  зимових  проблем:
                           Дерева  –  в  снігу  і  льоди  ще  не  скресли,
                           Ще  –  дуже  далекий  від  сонячних  тем.

                           Та  все  ж  йому  сниться  і  мариться  диво:
                           Прихід  дивовижної  діви-весни
                           Й  маленький  підсніжник  казково  красивий
                           Уже  заглядає  до  лютого  в  сни.

                           Ще  снить  йому  сонце  з  промінням  веселим
                           І  радісна  пісня  маленької  пташки,
                           І  котик  пухнастий  духм’яної  верби,
                           І    посмішка  щира  весняної  казки.

                           Та  –  це  лише  сон  у  лютневі  морози,
                           Свою  ще  зіграє  він  вибрану  роль,
                           Усі  ще  закохані  в  нього  попросять
                           Відкрити  секрет  їм:  кохання  пароль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640323
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016


anna zakohana

КОХАННЯ, МОЛИТВИ, ВІРШІ

Кошмари  мене  переслідують,  -
Вони  настигають  в-ві  сні..
Ночами  важке  нашіптують,
Чатують  й  приходять  мені.

Вони  щось  удень  унаслідують,
Усе  перемножать,  лякають.
Кошмари  мене  переслідують,-
І  навіть  в  повітрі  літають..

Здається,  вони  -  нісенітниця,
Укрийся  тепліше  й  засни.
Та  варто  мені  усамітнитися,  -
І  чую  я  знов  їх  пісні!

Примари  мене  переслідують,
Ховаючись  в  шафі-душі.
На  вухо  жахи  нашіптують,
Й  не  хочуть  мене  облишить.

Я  тілом  від  них  відбиваюся,-
На  час  облишуть  мене!
Та  знаю,  що  я  не  сховаюся,  -
Примара  у  мить  здожене!

Та  маю  я  деякі  засоби:
КОХАННЯ,  МОЛИТВИ,  ВІРШІ.
Не  в  кожного  є.  Я  знайшла  собі,
І  ви  вже  навіки  мої!

Кошмари  мене  покинуть,
Ти  руку  тримай  лиш  мою!
В  минуле  навіки  поринуть,
Бо  сильно  життя  я  люблю!

©  (Анна  Діденко.  -  2016  р.)



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640132
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016


Тала Білокінь

Сумна пісенька про Осінь:) ) ) )

Осінь...Жовте  листя  в  волоссі,
Знаєш,  плакати  досить...
Осінь...

Осінь...  В  помаранчевих  росах,
Вітер  смуток  приносить...
Осінь...

Осінь...  Від  спекотних  прогнозів,
Світ  ховається  в  осінь...
Осінь...

Осінь...  Ось  така  вона  осінь,
Літо  в  зиму  відносить...
Осінь...

Осінь...  Новий  рік  на  порозі,
Кляті  соплі  у  носі...
Осінь...

Осінь...Ось  така  вона  сосІнь,
Задовбала  вже  осінь...
Осінь...

(©  Музика  С.  Бабкін)
За  шо  йому  вееелике  ДяКуЮ

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603589
дата надходження 01.09.2015
дата закладки 30.01.2016


Марина Цуркан

ДУША

Горить  душа,  та  біль  її  уже  не  мучить:
Давно  вона  скорилася  буденності  й  пітьмі.
Усе  це  для  людей  вважалося  б  болючим,
Та  не  відчуть  людині  страждань  і  мук  цих,  ні!

Вогнем  сирим  обпалена  й  замучена  навіки,
Вона  назавжди  лишиться  примарою  з  примар.
І  як  би  не  котилися  із  гір  бурхливі  ріки,
І  як  би  не  полився  дощ  із  темних,  чорних  хмар,

Той  спалах  вогнища  ніколи  б  і    не  згаснув,
Бо  мусить  він  виконувати  із  гори  наказ.
Лише  людське  покаяння  душевне  і  завчасне
Врятувать  змогло  би  вірою  душу  свою  враз.

Душа  ж  одна  в  нас  чесная,  довірлива  і  віддана,
Не  просить,  тільки  молиться  і  терпить  біль  за  нас,
Спокутує  й  заплачує  за  помисли  негіднії,
А  ми  не  зупиняємось,  та  швидше  лине  час.

Щось  зробим  й  не  зважаємо  на  наслідки.  Й  без  совісті
Крадемо  із  душі  своєї  снагу  до  життя.
Людино,  прочитай  же  хоч  рядок  з  моєї  повісті,
Врятуйся  ж  бо,  поглянь  як  настраждалася  душа!

Згорить  вона,  і  ти  згориш,  із  попелом  зрівняєшся,
Скоріш  спаси  себе  й  зітри  душевний  пил.
Душа  вмира  твоя,  а  ти  стоїш  й  не  каєшся,
Зірвись,  злети  чимдуж  і  мчи  з  останніх  сил!

Наш  світ  покрився  підлістю,  чужий  став  й  необізнаний,
Мої  ж  слова  заплакали  у  вогонь  живим  дощем.
Недовго  нам  залишилось  жевріти  сонця  іскрами,
Якщо  ми  путь  спасіння  свій  чим  швидше  не  знайдем.

31  січня  2008  року

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506469
дата надходження 21.06.2014
дата закладки 29.01.2016


Серафима Пант

Душа поета

Душа  поета  -  випічка,  що  сходить:
В  печі  емоцій  надчуттєвий  жар  -
Не  псуй,  зневіро,  холодом  погоди,
Надміру,  слово,  злом  не  кочегар.

Душа  поета  -  пахощі  духмяні,
Тонка  скоринка,  м'якість  серцевин;
Навмисне  хтось  розпалювати  стане  -
Отримає  лиш  пригоршню  вуглин.


Не  крайте  душу,  не  турбуйте  марно
Фактур  чуттєвих,  не  зруйнуйте  вмить  -
Це  світ  натхнення  (тут  неординарно).
Не  приземляйте  птаху,  що  летить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639157
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 28.01.2016


Ліна Ланська

Я НЕ ЗНАЮ, КУДИ МЕНІ ЙТИ

Я  не  знаю,  куди  мені  йти,
Коли  кригою  вкрилась  душа,
Бо  твоя  відтепер  збайдужіла.
Відняла...ні,  обрізала  крила,
І  куди  мені  знов  вирушать?  -
Доленосні    розсипані  стріли.

Я  не  знаю,  куди  мені  йти...

Будувати  хотіла  мости,
По  яких  із  весни  -  у  жнива,
Лишень  осінь  потроху,  сивіла
І  дощем  нишком  заголосила.
Тільки  знову,  допоки  жива,
Не  скорюся,  з  останньої  сили,

Будувати  бажаю  мости.

Я  забуду  тебе,  відпусти...
Під  ногами  колюча  стерня.
Від  сьогодні  зав"язані  очі,
Не  питаєш  мене,  що  я  хочу?
І  ступаю  по  ній  навмання,
Бо  ті  мрії  мої  -  маячня.

Серед  льоду  листочком?  прости:
Я  не  знаю,  куди  мені  йти.
24.01.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638283
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 28.01.2016


Яргункин

Поэт

Тот  поэтом  может  называться
Кто  душу  выложил  в  слова,
Он  достоин  с  лирой  обвенчаться
Что  бы  там  не  пела  глупая  молва.

Сей  пиит  умеет  кротким  быть
И  в  одночасье  дерзким,
Никогда  не  забыть  и  не  остыть
Его  мечтаньям  детским.

Стишки  писать  труда  не  стоит
А  вот  душу  ковырнуть...
Это  вряд  ли  кого-нибудь  устроит
Лучше    чью-то  распахнуть,

Растоптать  и  посмеяться
А  потом  уж  восхищаться,
Собою  восхваляться.

И  потому  художник  слова
Да  не  перестанет  петь
Ведь  судьбы  его  основа
Эти  жернова  вертеть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323619
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 28.01.2016


Яргункин

Сон

Все  чаще  вижу  сон,
Старуха  будто  черная
Ко  мне  стучится
В  хилый,  мрачный  дом.

Разговор  со  мной  заводит,
И  смеется  с  глупого  юнца,
А  у  меня  от  боли  скулы  сводит
И  лицо  стает  с  тенью  мертвеца.

"Что?  -  говорит  -  юность  пропил,
Прогулял  ее  ты,    прокутил,
А  теперь  в  своих  махровых  
Стихах  ты  не  запел,а  завопил,

Про  детство,  про  поля  святые
В  которых  ты  якобы  взрастал
И  про  годы  юные  младые
В  которых  не  страдал  и  не  роптал.

Ха,  как  смешно,  как  мерзко  это  
И  моя  злоба  меня  холит,
Хоть  называешь  ты  себя  поэтом
Твои  слова  не  много  стоят."

И  на-до  мною  нависает
Этой  старой  смерти  смрад
И  из  уст  бледных  вылетает
В  нее  отборной  брани  град.
 
Как  смеешь,  ты  злобная  старуха
Меня  вовсю  корить  и  порицать
Как  смеешь,  паршивая  ты  сука
В  душу  и  судьбу  мою  влезать.

Ты  ли,  в  те  времена  была
Когда  моя  душа  скорбела,
Когда  в  поля  она  звала
И  с  другими  не  мертвела...
............................................

В  поту  и  лихорадке
Я  просыпаюсь  вновь
И  в  жилах  холодеет
Застывая  моя  кровь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333936
дата надходження 29.04.2012
дата закладки 28.01.2016


Артур Сіренко

Сказка о Сепаре

Жили-были  дед  Вова  и  баба  Дима.  И  как  то  говорит  дед  Вова:
-  А,  давай,  слепим  Сепара!
-  Да  из  чего  ж  мы  его  слепим?  Из  ватников  одни  алкаши  и  нарики  остались!
-  А  ты  по  Луганде  поскреби,  колорад  замеси,  пропагандой  приправь  и  слепи  Сепара!
Так  они  и  сделали:  по  Луганде  поскребли-помели,  колорад  и  ватников  замесили,  пропагандой  приправили  и  слепили  Сепара.  Пустили  его  по  дорожке  погулять,  людей  пострелять.  
Бежит  сепар  по  дорожке,  а  на  встречу  ему  Гвоздика:
-  Сепар,  Сепар,  я  тебя  завалю!
-  Не  вали  меня,  Гвоздика,  я  лучше  тебе  песенку  спою!
-  Ну,  спой!
И  Сепар  запел:
                           «Я  Сепар,  Сепар
                               Я  по  Луганде  метеный
                               Я  из  колорад  и  ватником  слепленный,
                               Я  пропагандой  приправленный,
                               Пустили  меня  по  дорожке  погулять,
                               Людей  пострелять,
                               Я  от  тебя,  Гвоздика,  убегу!»
И  убежал.  Бежит  дальше,  а  на  встречу  ему  Акация.  Акация  и  говорит:
-  Сепар,  Сепар,  я  тебя  завалю!
-  Не  вали  меня,  Акация,  я  лучше  тебе  песенку  спою!
-  Ну,  спой!
И  Сепар  запел:
                           «Я  Сепар,  Сепар
                               Я  по  Луганде  метеный
                               Я  из  колорад  и  ватником  слепленный,
                               Я  пропагандой  приправленный,
                               Пустили  меня  по  дорожке  погулять,
                               Людей  пострелять,
                               Я  от  Гвоздики  убежал
                               И  от  тебя,  Акация,  убегу!»
И  убежал.  Бежит  дальше,  а  на  встречу  ему  Пион.  Пион  ему  и  говорит:
-  Сепар,  Сепар,  я  тебя  завалю!
-  Не  вали  меня,  Пион,  я  лучше  тебе  песенку  спою!
-  Ну,  спой!
И  Сепар  запел:
                           «Я  Сепар,  Сепар
                               Я  по  Луганде  метеный
                               Я  из  колорад  и  ватником  слепленный,
                               Я  пропагандой  приправленный,
                               Пустили  меня  по  дорожке  погулять,
                               Людей  пострелять,
                               Я  от  Гвоздики  убежал,
                               Я  от  Акации  убежал,
                               И  от  тебя,  Пион,  убегу!»
И  убежал.  Бежит  дальше,  а  на  встречу  ему  Растяжка.  Растяжка  ему  и  говорит:
-  Сепар,  Сепар,  я  тебя  завалю!
-  Не  вали  меня,  Растяжка,  я  лучше  тебе  песенку  спою!
-  Ну,  спой!
И  Сепар  запел:
                           «Я  Сепар,  Сепар
                               Я  по  Луганде  метеный
                               Я  из  колорад  и  ватником  слепленный,
                               Я  пропагандой  приправленный,
                               Пустили  меня  по  дорожке  погулять,
                               Людей  пострелять,
                               Я  от  Гвоздики  убежал,
                               Я  от  Акации  убежал,
                               Я  от  Пиона  убежал,
                               И  от  тебя,  Растяжка,  убегу!»
-  Ой,  какая  хорошая  песенка!  –  говорит  Растяжка.  –  Спой  мне  ещё  раз!  Только  подойди  поближе,  а  то  я  плохо  слышу!  
Обрадовался  Сепар,  что  его  песенка  понравилась,  подошёл  к  растяжке  поближе  и  только  начал  петь:  «Я  Сепар,  Сепар…»  как  Растяжка  на  радостях  просто  взорвалась.  Остались  от  Сепара  рожки  да  ножки.  А  дед  Вова  тогда  рожки  да  ножки  в  степи  закопал  и  на  могилке  номер  написал.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591249
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 28.01.2016


Irusia

Я відчуваю дотик вітру

Я  відчуваю  дотик  вітру,
Що  душу,  як  у  полі  квітку  обіймає,
Колише,  змінює  навколо  всю  палітру
І  ніжно-ніжно  раптом  з  усіх  сил  стискає.

Я  відчуваю  твою  руку,
Що  серце  міцно  в  кулаку  тримає,
Але  не  чує  його  стуку,
Бо  доторкнувшись  -  враз  із  тіла  вириває.

Я  відчуваю  твою    думку,
Яка  не  тут,  яку  не  знаю...
Яка  ховається  десь  за  життя  лаштунки
Й  керує  всім,  усім,  що  тільки  маю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639316
дата надходження 28.01.2016
дата закладки 28.01.2016


Богдан Ковальчук

Незалежність (РЕП-ЛІРИКА)

[1  куплет  –  Антон  Чорний]

Там,  де  є  незалежність  –  там  існує  залежність,
Там,  де  Інь  –  там  і  Янь,  там  завжди  протилежність.
Я  незалежний  від  моди  і  різних  тенденцій,
Та  залежний  від  голосу  власного  серця.
Незалежний  від  минулого  і  негативу,  що  присутній,
Та  залежний  від  віри  в  добре,  чудове  майбутнє.
Незалежний  від  принад  і  матеріальних  речей,
Та  залежний  від  душі,  що  важливіше  грошей!
Незалежний  від  ворогів  –  їх  просто  немає,
Та  залежний  від  друзів  і  рідних,  яких  я  кохаю.
Незалежний  від  гламуру,  понтів,  поганих  слів,
Та  залежний  від  щирих  почуттів.
Незалежний  від  дівчат,  що  ходять  навколо,
Та  залежний  від  дівчини,  з  якою  пов’яжу  долю.
Незалежний  від  злості,  а  також  від  агресії,
Та  залежний  від  добра,  що  іде  від  серця!

[Приспів  –  Антон  Чорний  та  Хмара  (Богдан  Ковальчук)]

В  цьому  світі  я  хочу  бути  незалежним,
Бути  незалежним,  бути,  бути  незалежним.
В  цьому  світі  я  хочу  бути  незалежним,
Бути  незалежним,  незалежним  хочу  бути  я.

[2  куплет  –  Хмара  (Богдан  Ковальчук)]

Наша  незалежність  –  це  річ  до  того  цінна,
Що  для  всіх  нас  є  потребою  первинною.
Її  ти  плекаєш,  преш  до  неї,  як  до  самоцілі,
Хоча  ніколи  так  не  досягаєш  в  повній  мірі:
Лишаєшся  залежним  від  речей  і  явищ,
Хоч  як  ти  цього  насправді  прагнеш  позбавитись.
Розуміння  сакральності  свободи  особистої
Прийде  лиш  тоді,  як  сам  з  собою  –  чесний,  чистий!
Коли  пізнаєш  себе,  даєш  собі  оцінку,
В  коловороті  депресій  маєш  добру  поведінку  –
Тоді  дійсно  можливо  відчути  літ  свободи…
Для  людини  це  і  є  найбільша  нагорода!
Я  незалежний  від  стереотипів,
Які  моє  суспільство  ширить  щомиті,
Одначе  я  залежу  від  власної  думки,
Польоту,  уяви,  вчинків,  слів  і  рухів.
Я  себе  не  відчуваю  частиною  системи,
Адже  геть  не  звик  мислити  буденно,
Хоча  насправді  бути  повністю  в  стороні
Ніколи  не  вийде.  Не  намагаюсь…  Ні…

[Приспів]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250343
дата надходження 29.03.2011
дата закладки 28.01.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.01.2016


Богдан Ковальчук

Винна краса (РЕП-ЛІРИКА)

Привіт,  моя  красуне,  я  кохаю  тебе  дуже-дуже,
Я  подужаю  заради  тебе  найлютіші  стужі,
Душу  свою  видеру  із  тіла,  кину  до  твоїх  ніг,
Але  у  відповідь  почую  лише  тихий  сміх(...)

(Аудіофайл)

2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639276
дата надходження 28.01.2016
дата закладки 28.01.2016


Лана Мащенко

Об дикий відчай розбились хвилі

Об  дикий  відчай  розбились  хвилі
Моїх  надій  і  сподівань,
Які  були  безмежно  милі
У  простоті  своїх  бажань.

Думки  бурлили  наче  море
Злітали  краплі  в  небеса
І  будували  щастя  гори,
Живили  віру  в  чудеса.

Та  десь  узявся  шалений  вітер
Розвіяв  зоряні  шляхи,
Але  вдалось  мені  вціліти,
Писати  знов  свої  казки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639081
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 27.01.2016


Switlana

Мокрые ресницы

Мокрые  ресницы,
На  глазах  слеза.
За  окном  зима.
А  она  одна.
Снова  здесь  ошиблась,
Снова  не  сбылось,  
И  на  сердце  что  то  отлеглось.
Маленькие  шрамы.
Маленькая  боль.
Скоро  все  забудется,  
Будет  солнце  вновь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639107
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 27.01.2016


Kvv1607

Ну, почему?

"Счастье  –  это  когда  тебя  понимают"
Из  кинофильма  "Доживем  до  понедельника"

Ну,  почему  так  родственны  любовь  и  слезы?
И,  почему,  почти  всегда,
Так  мимолетны,  так  хрустально  хрупки  грезы,
Но  долго  жжет  щеку  упавшая  слеза?

Ну,  почему,  так  сложно  мир  устроен?
И,  почему,  скажите,  лжив  он  так,
Что  для  того,  чтобы  не  стать  изгоем,
Сносить  слова    обязан:  "Ты  –  дурак!"

Ну,  почему,  так  трудно  белой  птице
Кружиться  в  стае  воронья?
И,  почему,  легко  так  ошибиться,  
Приняв  за  правду  сладкий  вкус  вранья?

Ну,  почему,  никто  не  замечает,
Что  счастье  наступает  лишь  тогда,
Когда  тебя  хотя  бы  понимают,
И  пусть  не  все,  достаточно  –  одна!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639077
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 27.01.2016


Долька Полину

girls вустами Грея

одну  полишаю  -  інша  трапляється  зразу  натомість.
раз  -  і  молоді  бруньки  до  мене,  старої  яблуні,  прищепились.
та  хоч  би  на  одній  із  вас  могла  затриматися  свідомість,
хоч  одна  б  -  лишилась.

я  проходжу  з  вами  крізь  полум*я,  воду,  мейк-ап  і  шопінг
і  вогненні  кучері  недбало  поміж  пальцями  пружиню.
та  немає  такої,  яку  б  захотілось  дізнатись  підшовно
й  наректи:  дружина.

хоч  часом  здається:  ось,  знайшлася  уже  моя  люба  Грета!
та  згодом  я  помічаю,  що  в  неї  качині  губи  й  очі  повії.
напевно,  я  з  тих,  хто  може  до  смерті  закохатися  в  лик  портрета  -
і  кохати  його  в  божевільні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639038
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 27.01.2016


sanator

Жінко, чому ти сива?

–  Жінко,  чому  ти  сива?
Зморщок  нема  на  личку.
Коси  –  розкішна  грива  –  
Сріблені…  Так  незвично!
Очі  –  сумні    оливи,
Заволокла  волога.
Жінко,  чому  ти  сива?
Чим  прогнівила  Бога?
Глянула  –  і  здалося
Згусток  страждань  в  зіницях.
–  Колір  мого  волосся…  
Боже,  яка  дрібниця!
Мала  я  щастя-долю,
Пісню  й  любові  крила,
Тільки  в  далекім  полі
Рай  мій  вогнем  накрило.
Затишок  мала  в  хаті,
Чашу  любові  повну.
Хто  ж  то  спромігся  вбрати
Вовка  в  овечу  вовну?
Щастя  сльоза  втопила,
Думала,  що  осліпну.
Хата  –  немов  могила,
Згасло  навіки  світло.
Більше  не  буде  дива,
І  ні  весни,  ні  літа…
Думаєш,  просто  сива?
Я  ж  –  і  жива,  та  вбита…

(Світлина  з  Інтернету)

Автор  вірша  -  Валентина  Попелюшка

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638973
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 27.01.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.01.2016


Каминь

Пророчество на Россию. Потеря неприКаяной Сибири. 5 часть1 к.

Есть  в  мире  край  очень  дивный.
Российским  щитать  его  очень  наивно.
Божий  он  весь  как  Господня  земля.
Он  и  дает  кому  хочет  стать  у  руля.
И  управлять  всей  той  дивной  страной.
Той  что  Сибирью  называется.
Той  что  в  богатствах  купается.

Индигирка,Камчатка,Таймыр.
Могучий,суровый,необятен  тот  мир.
Обь,Иртыш,Енисей,Лена.
Область  огромна  но  мало  заселена.

Моря  северных  сияний,океан  рыбных  слияний.
Горы  рыбы,мегатонны  икры.
Греби  хоть  лопатой,  ковшом  экскаватора.
Дивный  тот  соболь,пушные  звери.
Прячутся  в  чаще  злые  медведи.

Леса  же  много,кедра  и  пихты.
Сосны  велики,березы,дубы.
Что  возрастают  с  таежного  моха.
Просто  так,нельзя  им  стоять.
Надо  рачительно  их  в  дело  пускать.

Золота  много,лиш  надо  копнуть.
Лишь  бы  от  лени  своей  не  уснуть.
Надо  копать  это  не  шутки.
Там  глубоко  есть  алмазные  трубки.
Диво  рубины,сапфиры,топазы.
Очень  серьезные  дорогие  стразы.

А  нефти,а  газа,угля  каменистого.
Железных  руд,есть  даже  там  камень  изумруд.
Как  у  пещере  Али-Бабы.
Достойный  подарок  от  доли  судьбы.

Кисла  морошка,клюква,брусника.
Ягодки    добрые,счастье  изыскано.
Счастье  увы  не  для  вас.
Ушло  оно  к  другому  в  тот  раз.
Как  вы  коммунизм  учудили.
Страшную  мерзость  у  себя  сотворили.
Поэтому  эту  вам  правду  вещаю.
Это  не  видел  своими  глазами.
Но  в  духе  я  знаю  что  было  цунами.
Бог  снизошел  из  небесных  чертогов.
Чтобы  подбить  свою  сумму  итогов.
Сибирь  задрожала  землей  пошло  эхо.
Бог  пролетал  над  глухим,темным  лесом.
На  херувимах  летел  Он  над  тундрой.
Все  измерял  судом  своего  права.
И  на  людей  уделял  Он  управы.

КТО  МЕНЯ  ЧТИТ?КТО  МЕНЯ  ИЩЕТ?
КТО  МОЮ  ПРАВДУ  ТВЕРДО  РАЗЫЩЕТ?
КТО  ПОКЛОНЯЕТСЯ  И  КТО  СЛУЖИТ  МНЕ?
КТО  СИЛЬНО  МНЕ  ВЕРЕН,В  СЕЙ  ДИВНОЙ  СТРАНЕ?

Много  вопросов,но  мало  ответов.
Гибла  страна  та  живет  из  приветом.
Бога  не  чтит,без  царя  в  голове.
Брат  их  лежит  в  черной  труне.
Брат  в  Украине  и  брат  у  Сибири.
Где  зарастают  могилы  все  мхом.
Страшные,тяжкие,вехи  грехов.
Как  это  было  в  черный  день  Каина.
Так  это  стало  как  гибла  Украина.
Но  не  позволил  погибнуть  ей  Бог.
И  на  Сибирь  подвел  Он  итог.

СЛОВО  МОЕ  ВЫ  ИЗВРАЩАЛИ.
МНЕ  НЕ  ТРУДИЛИСЬ,МНОЙ  НЕ  СВЯТИЛИСЬ.
В  ОДЕЖДУ  ГРЕХА  ВЫ  НАРЯДИЛИСЬ.
ЧЕРНЫМ-ЧЕРНО  ЕСТЬ  ОТ  ВАШИХ  ГРЕХОВ.
ДИКАЯ  МГЛА  ИМПЕРСКИХ  ВЕКОВ.
ТРЕТЯЯ  ЧАША  БУДЕТ  МНОЮ  ИЗЛИТА.
ВАМИ  ОНА  БУДЕТ  ИСПИТА.
В  НЕЙ  ВЫ  СИЮ  ДЛАНЬ  ПОТЕРЯЛИ.
В  ГЛУПОСТИ,ЛЕНИ,СИБИРЬ  ПРОМОРГАЛИ.
МЕНЯ  ХОТЬ  И  ЗНАЛИ  НО  В  ДЕЛЕ  НЕ  ТАК.
МЕНЯ  ПРОДАВАЛИ  ЗА  МЕДНЫЙ  ПЯТАК.
ЗА  СТОПКУ  СИВУХИ  МЕНЯ  ВЫ  ПРОДАЛИ.
И  НЕ  СВЯТИЛИСЬ  ВЫ  ДУХОМ  МОИМ.
В  АЛКОГОЛИЗМЕ  ДЕТЕЙ  НЕ  РОЖАЛИ.
ДИВНЫ  ДОРОГИ  ТАМ  НЕ  ПОСТРОИЛИ.
КРАСЫ  ГОРОДОВ  ТАМ  НЕ  ОБУСТРОИЛИ.
ВЫ  НЕ  ХОТЕЛИ  ТВОРИТЬ  ОБУСТРОЙСТВА.
НО  НЕ  ДАВАЛИ  СОСЕДЯМ  СПОКОЙСТВА.
БРАТА  ПО  КРОВИ  ВЫ  УБИВАЛИ.

В  страхе  и  трепете  слова  эти  слышал.
Что  в  духе  восстали  и  в  мире  предстали.
Теперь  от  себя  я  слово  скажу.

Детей  приводили  вы  к  мумии  тлена.
И  посвящали  вы  в  ней  в  пионеры.
Красную  тряпку  на  грудь  повязав.
Праведной  кровью  знамена  измазав.
Не  захотели  творить  вы  благого.
И  отвратились  от  здравого  слова.
Бог  есть  любовь  и  жить  в  Нем  здорово.
Пьянство  и  лень  теперь  ваш  удел.
За  извращение  заповедей  вы  не  дел.
Дал  Он  вам  шанс  чтоб  вы  отвратились.
Чтобы  с  грехов  ленинизма  умылись.
Но  не  хотели  вы  по  истине  быть.
Авеля  брата  вы  брата  все  брались  убить.
За  то  что  в  свободе,за  то  что  не  с  вами.
Империи  дикой  горе  рабами.
В  свободе  хотел  он  пожить.
И  с  вами,ваших  грехов  не  делить.
Чаша  последняя  вам  наказание.
За  блуд  и  зазнайство,вам  в  покарание.
Сибирь  у  вас  отнята,Сибирь  у  вас  забрана.
За  ваши  грехи  со  срамом  изотнята.

Вы  в  темноте,не  в  любви  нам  предстали.
Войны  ишли  за  войною.
Глады  косили  народ  наш  копною.
Что  так  хотели  в  мире  сем  жить.
Любить  своих  деток,добро  сотворить.
Но  вам  не  понравилось  инакомыслие.
И  вы  стреляли  в  безоружный  народ.
Аж  за  5  колосков.
Что  ими  хотели  кормить  своих  деток  запухших.

Глады  эти  были  совсем  уж  искуственные.
И  урожай    в  33  был.
Но  жадной  чекистской  рукою  гнусною.
Он  заграницу  весь  и  уплыл.
Гнило  зерно  под  дождем,умирали  от  голода  люди.
В  надежде  протягуя  руки,к  небу  благому.
Что  урожай  им  дало,но  не  смогли  сохранить  же  его.
Бог  наш  Великий  за  сим  наблюдал.
Вину  и  кару  злодеям  вписал.

Не  могу  писать  об  этом  спокойно.
Но  правду  пред  вами  скажу  я  достойно.
Есть  проклятие  на  род  тот  людской.
Что  отрицают  искуственный  голод.
Что  сотворили  урки  кремлевские.
И  оправдания  находят  лживые.
Чтобы  сей  грех  от  людей  сокрывать.
Род  сих  людей  не  пребудет  в  святости.
И  не  пребудет  в  них  достойного  плода.
Что  покрывают  грехи  сих  уродов.

Пусть  те  кто  говорит  о  благе.
Что  было  у  Союзе,вспомнят.
Как  под  дулом  автомата  советского  солдата,
мы  рыли,землю  грызли,тела  туда  ложив.
Как  строили  Гулаги,дороги  с  тел  мерзлотные.
Как  погибали  люди  святые,в  пустыне,не  у  дел.
Да  вы  их  недостойные,пылинки  с  них  сдувать.
А  вы  их  в  эшелоны,в  Сибири  убивать.
Враг  народа  Дьявола,так  вы  их  нарекли.
А  Бог  нарек  их  святыми,любимыми  детьми.
Погибли  они  в  горе,в  хуле,при  вашей  своре.
И  ели  хлеб  сметтюжный,и  пили  воду  с  лужи.
Така  тяжка  их  доля,но  Бог  вознаградил  их  вскоре.
Он  им  дарует  царство,на  небе  воздарил.
Москва  же  ела  хлеб  чистый,и  мясо  ела  сытное.
В  утробу  ненасытную,на  праведной  крови.

Сибирь,дивное  место  дарами  богатое.
Вы  сотворили  местом  утраты.
Братьев  инородних  своих  вы  стращали.
Лагеря,страшны  каторги  там  учиняли.

Миллионы,миллионы  людей.
Место  гибели  чистых  идей.
Место  гибели,душ,чистых,дивных.
Что  уходили  из  тел,в  той  суровой  земле.
И  не  увидели  дела  в  труде.
И  не  увидели  грез  мечты.
Их  погубили  империалисты,вы.

Что  сотворяли  империю  с  тел.
Душ  темных  ближних,и  вырванных  вен.
С  глаз  что  не  видели,руки  не  делали.
Сердце  не  слышало,ноги  не  шли.
В  дикие  дебри  от  Бога  ушли.

Вместо  того  чтоб  Сибирь  поднимать.
Вы  к  нам  пришли  нас  убивать.
Вы  пришли  сеять  в  нас  смуты.
Дикие  звери  ,глупы  баламуты.

Народы  которые  вы  с  землей  прихватили.
Христом  лучезарным,не  освятили.
Злобную  водку  учили  их  пить.
Од  тягостной  жизни,  не  хотят  они    жить.
Меньше  людей  рожает  земля.
Больше  приходит  из  юга  чужья.
Что  с  наслаждением  на  землю  так  смотрят.
Они  не  моргают  они  все  усмотрят.

Дивную  весть  я  от  Бога  несу.
Китайцы  Христа  в  свою  жизнь  воззовут.
Сибирь  они  цепко  будут  держать.
Рачительно  править,устройства  свершать.
Больше  молитвы  в  земле  будет  той.
Больше  порядка  и  трезвости.
Как  русские  водку,сильно  не  пьют.
В  тяжелом  труде  они  строго  живут.
Впрочем  для  них  у  меня  книга  другая.
Смыслом  похожая,но  нравом  иная.

Видите  русские  я  вас  уважаю.
На  вашем  наречие  легко  изьясняюсь.
Злится  вы  будете,но  позже  узнаете.
Что  писал  я  вам  это,не  в  зле.
В  смирении  мудром,в  христианском  добре.

Вы  же  мой  язык  столетиями  истязали.
Его  запрещали,его  унижали.
Наша  же  мова,вона  не  теляча.
В  імені  Бога  вона  дуже  зряча.
Будете  ви  колись  її  вивчать.
Братською  мовою  імя  Бога  звіщать.
Із  Сибіру  тікаючи  в  наші  пенати.
Ми  ж  братів  своїх  немудрих,будемо  приймати.
Помсти  сердця  зла,на  вас  тримати  не  будем.

Сын  Христа  он  страх  Божий  имеет.
Заповедь  истины  он  не  извращает.
Всякие  нелады  бывают  по  жизни.
Но  отступают  они  пред  Божественной  истиной.
Любите  Его,любите  врагов.
И  чаша  одступит  претяжких  грехов.

Чаша  страшна,все  не  одступит.
Что  будет,то  будет.
Молите  Владыку,пусть  правда  наступит.
Познается  истина  и  отойдут  все  лихие  напасти.
Что  в  имперском  блуде,за  века  сотворили.

И  будет  возвышен  завет  на  крови.
Новый  завет,что  из  Библии  взят.
Кто  его  принял  тот  будет  так  рад.
Кто  же  не  внял  Божественной  истине.
Тому  приготовлена  гибель  нечистая.
И  не  пребудет  душа  его  в  свете.
Кто  отвергает  мудрость  завета.
Кровью  Христа  покрываются  страсти.
Будет  возвышен  кто  в  ее  власти.
Великий,великий,великий  завет.
Он  над  Россией  восстанет  во  тьме.
И  засияет  как  утром  заря.
Слово  Царя,Бога  Христа.

а.в      май  2015

Мой  пророческий  канал  о  Божьих  судах  находится  на  ютубе=андрей  камень.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582457
дата надходження 20.05.2015
дата закладки 24.01.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Юрію Вербицькому, герою Небесної сотні, третьому загиблому на Майдані ( 22. 02. 2014. )

Причина    смерті:    гордий,    українець,
«Бандерівець»    і    справжній    чоловік,
Закоханий    у    край    свій,    солов’їний,
А    у    таких    –    завжди    короткий    вік…

На    Майдані    стояв    за    волю,
Перемогу    святих    ідей,
Та    у    ліс    заблукала    доля
І    не    вивела    до    людей.

У    столицю    прибув    зі    Львова,
І    сейсмолог,    і    кандидат,
За    державу    він    мав    тривогу,
Тож    отримав    борця    мандат.

Все    життя    був    занадто    щирий,
Сильний    дух    позичав    у    гір,
Милуватись    любив    бурштином…
І    занадто    вже    дорогі

Для    Івана    були    Карпати,
І    родина,    й    старий    Дніпро,
Перестав    він    спокійно    спати,
Бо    ж    топталися    честь,    добро.

Їхав    волю    він    рятувати,
Блиск    очей,    ніби    серебро,
Та    потрапив    до    супостатів,
Не    вціліли    око    й    ребро…

Як    тріщали    і    руки,    й    ноги,
Чули    ніч    і    зимовий    ліс…
Він    останню    долав    дорогу,
Напівмертвий    і    синій…    ліз…

Але    доля    була    лукава
І    Вербицького    підвела…
По    краплинці    життя    тікало,
Не    добрався    він    до    села…

І    злетіла    душа    до    раю,
Не    зламали    її    кати,
Та    чи    ж    Бог    того    покарає,
Хто    у    темінь,    немов    кроти,

Справу    чорну    свою    зробили:
Відібрали    людське    життя.
Доля    тут,    бач,    не    розгубилась,
Оцінила    своє    дитя…

Він    долав    не    одні    висоти,
І    останню    теж    подолав    –
Став      Героєм    в    Небесній    сотні,
Волі    й    гідності    не    продав.
7.02.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638210
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 24.01.2016


DVI

НЕПИСАНІ ВІРШІ

Мамуся  Ти  моя!
.
Мене  часто  питають,  чому  я  не  писав  віршів,  коли  Ти  була  жива.  Але  ми  все  життя  були  разом,  як  одне  ціле,  щодня  на  роботі  і  вдома.  Мої  теплі  слова  і  наші  відносини  зігрівали  Твою  душу.
Я  завжди,  з  великим  бажанням,  поспішав  до  дому,  знаючи,  що  ти  мене  з  радістю  чекаєш.
Коли  я  затримувався,  ти  мене  зустрічала  на  порозі  словами:  "Володінька,  я  вже  почала  хвилюватись  чи  не  трапилось  чогось".
.
А  тепер  я  спілкуюсь  з  Тобою,  Рідна,  у  віршах.
.
Кожен  день  починаю  з  зарядки,
Заряджаю  я  ранками  очі.
Поливаюсь  рясними  сльозами,
Як  побачу  портрет  Твій  дівочий.
.
З  здивуванням  говорять  мені:
Чом  віршів  не  писав  ти  раніше?
Їй  це  було  б  приємно  в  житті
Відчувати,  читаючи  вірші.
.
Не  писав  Тобі,  Рідна,  віршів,
Бо  ти  все  була  поруч  зі  мною,
Віддавав  теплоту  я  душі,
Любувався  завжди  я  тобою.
.
Помагав  я  щоденно  в  житті
Побороти  страшенну  хворобу.
І  в  постійній  отій  суєті
Нам  з  тобою  було  не  до  того.
.
І  в  житті  в  основному  завжди,
Так  говорить  наука  сучасна,
Як  втрачаєш  любиме  й  святе,
То  стає  ця  людина  нещасна.
.
Але  що  вже,  не  вернеш  назад
Ту  хмаринку,  замріяна  нене,
Тільки  з  втратою  я  зрозумів,
Ту  ціну,  що  Ти  мала  для  мене.
.
Я  сьогодні  лишився  один,
Але  Ти  будеш  завжди  зі  мною!
І  тепер  кожен  день  у  віршах
Я  постійно  спілкуюсь  з  Тобою.
.
Росинко  Моя  чарівна!  Я  тебе  дуже  любив!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599290
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 24.01.2016


Luka

Захмарні замки

Не    долинають  
плачі  простолюдинів
В  захмарні  замки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636995
дата надходження 19.01.2016
дата закладки 22.01.2016


Микола Шевченко

Спиці… (майже пісня)

Майже  слова,  майже  музика,  майже  запис  -  Микола  Шевченко

Хочу  ваших  коментарів!



     Спиці

...В  тебе  на  морозі  мерзнуть  пальчики  -
винуваті  в  тому  "всепропальщики"...
Тільки  не  твоє  невміння  взяти  спиці
і  зв`язати  теплі  рукавиці.
Коли  день  морозяний  не  радує,
навіть  сніг  іскристий  пахне  зрадою.
Телевізор  вимкни,  в  каву  всип  кориці,
і  насіння  всип  синиці  в  годівниці.

В  годівниці  -  годі,  чуєш,  годі!
Песимізм  лікуй  свій  на  природі.
Все  налагодиться,  налаштується!
А  політика  на  ніч  -  не  рекомендується.
Там  -  шторми  з  підвищеною  бальністю,
там  -  нічого  спільного  з  реальністю.
Не    бери  усе  оте  до  серця  близько,
та  дивись  собі  під  ноги  -  дуже  слизько.

Я  отут  не  буду  зараз  говорити  про  байдужість,
про  інертність  і  аморфність  теж  не  буду  говорити.
Але  ж  як  про  це  мовчати?!  Треба  поховати  мужність!
Але  свині  завжди  будуть,  доки  є  для  них  корита.
Та  й  воли  вже  не  волають,  якщо  повні  ясла  мають.
Повні  ясла  -  наші  гасла!  За  городом  кози  пасла,
їдять  козли,  та  й  вмочають  -    за  горілку  вибачають.
Якщо  спиць  нема  у  тебе,  не  лінуйся  -  візьми  прясла...

В  годівниці  сипати  вже  годі!
Ситі  вже  ми  кашею  на  Сході!
Заварили  гади,  хай  подавляться!
Та  нехай  у  пеклі  вони  плавляться!
Хай  тіпун  візьме  і  всепропасниця  -
політично-настроєва  власниця.
А  до  серця  брати  -  все  ж  не  варто.
Виберемося...
з  низького  старту...

22  січня  2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637746
дата надходження 22.01.2016
дата закладки 22.01.2016


Сокол Катя

Я твоя…

Бачиш:  ніч  вже  давно  постелила
Ковдру  –  чорну,  теплу,  м’яку.
Я  твоя  зваблива,  фатальна  Даліла,
Цілуй  мене  у  щоку.

В  небі  місяць  –  самотня  сфера,
До  землі  своє  сяйво  тче.
Я  твоя  прекрасна,  лукава  Венера,
Цілуй  мене  у  плече.

Й  пада  вниз,  ніби  в  омут,  жовта  комета,
Розправляє  єдине  крило.
Я  твоя  романтична,  печальна  Джульєтта,
Цілуй  мене  у  чоло.

Перша  зірка  –  загублена  намистина,
Освітити  всі  хоче  міста.
Я  твоя,  абсолютно  твоя  Катерина,
Цілуй  мене  у  вуста.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637679
дата надходження 22.01.2016
дата закладки 22.01.2016


Іра Табак

Очі твої…

Очі  твої.  Солодко.  грішно.
Сп’яніло.  загублено.
Випито.  Терпко.  Стікають.  
Коміром  вниз.  Шиєю.
Чую,  як  дихаєш.  Бачу,  як
Заплющуєш.  Нестерпно.  
Повільно.  Зболено.
Майже  нечутно.  Срібно-срібно.
Дотик.  Майже.  Теплою  шкірою.

Тихо  так.  До  болю  приречено.
Ніжно.  З  іскристою  хтивістю.
Три  метри  над  небом.  Збій.
По  фазі.  Насиченими  відтінками.
Червоного.  Синього.  Синього.
Часом  бездомного.  Майже
Самотнього.  Зовсім  живого.

Снами.  Несміливо.  Відверто.
Роками  загоєно.  По  тілу.
Електрикою.  Смієшся.  Так  тихо.
Так  нестерпно  тихо.  Мало.
Зникаєш  до  сьомої.  Потім  знову.
Не  зовсім  правильно.  Зовсім
Шалено.  Повільно.  Ледь  чутно.

Прозою  думаю.  Гостро.
Ненаголошено.  Віршами.
Серцем  римовано.  Солоним
болем  зрошено.  Невагомо.
До  нестями  закохано.  Вірно.
Самозагублено.  Голосно.
Сьома.  Тиша.  І  знову.  Ти.  У
Скронях.  У  грудях.  Неможливо.
Стомлено.  Грішно.  Солодко.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637072
дата надходження 19.01.2016
дата закладки 22.01.2016


Евгений Познанский

УНИЧТОЖЕНЫМ СТИХАМ

Вы  отвергнуты  собственным  автором,
Вы  не  узнаны  миром  людей,
Погребенные  в  хламе  и  мусоре,
Иль  сожженные  в  жаре  печей.

И,  как  правило,  это  заслужено,
В  вас  ошибок  –  нельзя  сосчитать.
Вы  всего  лишь  таланта  растущего
Двоек  полный  дневник  иль  тетрадь.

Только  все  же  помимо  патетики,
И  шаблонов,  и  злой  чепухи,
Есть  в  вас  то,  что  поэзией  делает,
Даже  жалкие  полустихи.

Это  радость,  и  ярость,  и  нежность,
Все,  чем  полон  тогда  был  поэт,
Когда  он  сам  –  живая  мятежность,
Вас  пытался  послать  в  этот  свет.

Просто  сил  не  хватило  и  навыков,
Довести  вас  путем  до  конца.
Просто  вы  –  неудачные  дети
Своего  стихотворца-отца.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637576
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 21.01.2016


лютікі

Любовь как снег…

Снежинка  летает,кружится
В  ладони  мне  тихо  ложится,
Она  ведь  растает,я  знаю-
Я  в  сердце  тебя  не  впускаю.

Ты  клялся,что  любишь  и  верен,
Что  только  со  мною  ты  счастлив
Но  только  ушла  я  за  двери,
Ты  вновь  ищешь  новое  счастье.

Вернулась.Поверила  снова.
Что  любишь  и  горько  жалеешь,
Не  будет  разгулов  и  плясок,
Не  будет-хлопанья  дверью.

О,как  ошибалась  я  снова.
Ведь  знала,тебя  не  изменишь,
Иль  летом,зимою  не  важно
Когда  захлопнутся  двери.

Кружится  снежинка,летает,
О  прошлом  мне  напоминает-
Что  все  в  жизни  нашей  бывает
И  любовь-как  снег  быстро  тает.














 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637029
дата надходження 19.01.2016
дата закладки 19.01.2016


Іванна Западенська

Ти - мій чоловік!…

Я  так  чекала,  так  на  тебе  я  чекала,  
Так  сумувала  за  тобою  день  у  день.
Якби  ти  знав,  як  сильно  я  тебе  кохала,  
Віршів  лиш  пишучи  про  тебе  і  пісень.

А  ти  не  йшов  до  мене  і  не  поспішав,
І  не  дзвонив,  аби  спитати  «Як  ся  маєш?».
І  не  писав  мені  ти  першим.  Не  писав.
І  цілував  ти  іншу,  хоч  казав,  кохаєш.

Чи  любиш  ти  мене?  Скажи,  благаю!
Чи  хочеш  доторкнутися  хоч  раз?
У  сумнівах  й  надіях  лиш  згораю,  
Боюсь,  як  би  не  стало  більше  нас.

І  голос  твій  у  серці  дзвінко  лине,
Не  знаю,  що  робити,  як  же  буть.
Скажи,  чия  у  всьому  тут  провина?
Чи  можна  все,  що  було  повернуть?
 
У  відповідь  мовчання.  Тільки  тиша.
Напевне,  вже  не  можна.  Це  кінець.
Лиш  чутно,  як  маленька  сіра  миша,
Гризе  шматки  уламків  двох  сердець.

В  душі  усе  давно  дотла  згоріло,
Залишивсь  попіл,  як  гіркий  оса́д.
І  серденько  давно  вже  відболіло,  
Закінчився  любовний  маскарад.
 
Не  можна  вже  назад  усе  вернути,  
Лиш  можна  з  сніжно-білого  листа,  
Почати  все  спочатку.  І  збагнути,  
Що  саме  ти  –  коханий.  До  кінця.

І  весь  той  біль  лиш  був  моїм  кошмаром,
Що  снився  мні  щоночі,  з  ночі  в  ніч,
Страшним  і  несподіваним  ударом,
По  почуттях  він  бив  лиш  зусебіч.
 
І  вже  здавалось,  більше  зовсім  не  кохаю,
А  я  кохала  –  ніжно  і  нетлінно.
Одного  тільки,  любий,  сильно  я  бажаю:
Тебе  кохати  свято  й  безневинно.
 
Дивлюсь  –  свіча  собі  горить,  як  зірка,
Палає  вогник  ясний  на  отій  свічі.
В  душі  я  вже  не  дівчина,  а  жінка,
І  почуття  мої  давно  уже  не  ті.
 
І  так  хотілось  би  колись  таки  почути,
Хоча  би  раз  оті  завітнії  слова:
«Тебе  кохаю  я».  І  ніжно  доторкнутись,
Своїми  пальцями  й  вустами  до  плеча.

Я  так  чекаю,  так  на  тебе  я  чекаю,
І  скільки  треба  я  чекатиму,  хоч  вік.
Якби  ти  знав,  як  сильно  я  тебе  кохаю,  
Бо  відчуваю:  саме  ти  –  мій  чоловік…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615198
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 17.01.2016


Олександр ПЕЧОРА

ЖАДАНИЙ ВАЛЬС (Музика В. Оха)

Ти  говорила:  "Гляди,  не  влюбись".
Ще  й  нахвалялася  пальчиком  грізно.
Раптом  в  очах  я  твоїх  утопивсь!
А  спохватився,  –  було  уже  пізно.

Ти  пригорнула  душею  мене,
лагідно  серце  тулилось  до  серця.
Щастя  вернулося,  нам  усміхнулося.
Долею  суджене  нас  не  мине.

Приспів:
Щоб  вогонь  кохання  ніколи  не  гас,
хай  не  умовкає  жаданий  цей  вальс.
Сонячно-яскравим  предивним  стає
справжнє  кохання  єдине  моє.

Щире  кохання  не  купиш  за  гріш.
Досі  ми  порізно  щастя  шукали.
Як  же  чарівно  проймає  нас  дріж,
очі  іскряться  й  за  чашкою  кави!

Стрілися  двоє  на  стежці  одній,
думи  свої  принесли  сокровенні.
Мрії  таємні  вже  стати  взаємними
схожі  й  несхожі,  і  трішки  чудні.

Приспів.

То  ж  полони  мене  й  не  відпусти.
Ще  й  кулачком  посварися  грайливо.
Жодної  миті  вже  не  пропусти.
Боже  ж,  яка  ти  красива  й  щаслива!

П’янко  з  криниці  любові  напивсь.
У  надвечір'ї  горить  зірка  рання.
Справжнє  кохання  –  оте,  що  останнім  є.
Ти  говорила:  "Гляди,  не  влюбись!.."

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636539
дата надходження 17.01.2016
дата закладки 17.01.2016


Лєха Суслик

Осень за окном

Потому  что  слез  уже  не  хватит  
И  не  хватит  носовых  платков…
Вновь  сижу  в  поношенном  халате
И  смотрю  на  осень  за  окном.

Прячу  душу  в  маленькой  ладошке
И  пою  ее  сухим  вином,
Лучшая  подружка  –  это  кошка,
Но  она  ушла  гулять  с  котом.

Может,  потому  что  не  умею
Чувствовать  и  жить  "не  до  конца",
Эту  осень  я  не  одолею,
Эта  осень  победит  меня.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378821
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 13.01.2016


НАУМ

ЮРОДСТВУЮЩИЕ ВО ИМЯ МИРА

ЮРОДСТВУЮЩИЕ  ВО  ИМЯ  МИРА.

На  тормозах,  но  все  же  в  преисподню
Скользит  проклятый  сатанинский  мир.
Цепляясь  за  любые  соломинки,  кочки,
Не  может  удержаться  злой  кумир.

Настало  время  отвечать  за  подлость,
Невинно  убиенных  и  за  ложь.
Ведь  на  костях  чужих  не  удержатся  замки:
Прозреет  люд  простой  и  станет  невтерпёж!

На  всех  языках  долго  все  молчали,
Внимали  сказкам  жадных  богачей….
Прислугою  им  стали  генералы,
Попы  усердно  поощряли  палачей.

Ненавистью  пропитана  планета,
Искусственных  барьеров  не  сломить.
Цари  юродивые  и  продажная  прислуга
Уже  не  в  силах  правду  заглушить.

А  правда  в  том,  что  равенство  не  сказка.
Различий  между  наций  нет….
Нам  незачем  делить  огромную  планету  –
На  всех  юродивых  пора  ввести  запрет.

1  Коринфянам  3:  18,19  «Пусть  никто  не  
обольщает  себя:  если  кто-нибудь  среди  
вас  думает,  что  он  мудр  в  этой  системе  
вещей,  пусть  станет  глупым,  чтобы  стать  
мудрым.    Потому  что  мудрость  этого  мира
 есть  глупость  для  Бога,  как  написано:  
«Он  ловит  мудрых  на  их  же  лукавстве»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625043
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 12.01.2016


Серафима Пант

Поцілунок

Підійду  тихо-тихо,
Обійму  ніжно-ніжно,
Щоб  ти  любов'ю  дихав  –
В  повітря  ввійду.  Грішний
Я  погляд  подарую,
Губам  –  солодкий  трунок…
Із    уст  палких  смакую
Свій  в  твОїм    поцілунок
Терпкий,  медовий,  світлий,
Гарячий,  сніжно-чистий.
Вогні  в  серці  достигли  -
По  венах  променисто
Пульсує  кров  гаряча,
Заряджена  коханням.
Любити  –  цілувати
Як  вперше….,  як  востаннє…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579772
дата надходження 08.05.2015
дата закладки 07.01.2016


lera poetessa

Не романтичен, как Пушкин…

Не  романтичен  как  Пушкин
стихов  он  не  читает
Увы,  пленил  он  мою  душу
Душа  моя-лиш  тает

я  равнодушным,  оставила  его
 как  на  других,  он  на  меня  не  смотрит
Он  раздавил  частичку  сердца  моего
Он  лиш  смеется  бодро...

Смеется  с  этих  чувств
Что  породила  я  в  себе
Любовь-  это  моя  лиш  грусть
не  породила  я  ее  в  тебе

Я  буду  целовать  тебя  восне
а  на  яву,надеяться  не  надо
Не    будет  поцелуя  при  луне
моя  надежда  скомкана,помята

И  что  себе  я  думала?
Когда  влюблялась  я  в  него?!!!
Я  для  него  лиш  капля  юмора!
Уродина  в  глазах  его!?

Он  как-будто  простой
Не  романтичен  как  Пушкин
Его  душа  оказалась  пустой
Увы,  пленил  он  мою  душу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633849
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 06.01.2016


Cassidy07

Життя з котом

Без  кота  життя  не  те.
Якось  сумно  воно  йде.
Лапу  нікому  подати,
корм  на  таці  поїдати.
Завести  собі  кота  —-
це  є  справа  нелегка.
Треба  трішки  научатись.
Як  цареві  підкорятись,
як  приблизно  в  п'ятій  ранку
В  дім  пустити  з-попід  ганку.
Як  по  ночах  замість  спати,
бігати  в  мишей  стріляти.
Потім  смажити  для  нього,
М'яса  ж  він  не  їсть  сирого.
Не  кидати  в  нього  тапки,
коли  не  помив  він  лапки.
Кіт  образиться  і  все,
не  пробачить  і  піде.
Тут  для  слів  робіт  нема,
треба  страву  для  кота.
Ця  твариночка  все  бачить
і  так  просто  не  пробачить.
Цінувати  кота  треба.
Якщо  будь-яка  потреба,
він  тобі  є  друг,  психолог,
лікар,  радник  і  нарколог.
Кіт  все  вислухає,  зрозуміє.
Скаже:  "Мяу!"-і  хвіст  підніме.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633696
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 05.01.2016


Галина_Литовченко

ПОМАЗАННЯ ХНОЮ

(Весільний  обряд)
 Наготові  і  тар  і  сурна,
Заблищали  свічки  у  дзеркалах.
Для  обряду  запарена  хна
І  пора  сумувати  настала.
Якщо  вдосталь  зітхання  і  сліз
В  дівич-вечір  у  батьківській  хаті,  -
Принесе  щастя-доленька  віз
Діточок  і  добра  молодятам.
І  весільної  пісні  мотив
Плине  хвилею  тихо  сумною.
Починають  дружки  "хна  йахти"  -
Традиційне  помазання  хною.
Відведе  золотиста  трава
Негаразди  за  море  вітрилом,
Від  недоброго  ока  схова  -
В  ній  магічна  тамується  сила.
Миють  подруги  хною  косу,
Розмальовують  пальці  й  долоні,
Ронить  щедро  матуся  росу  -
Щастя  зичить  красунечці  доні.
Наречена  без  тіні  гріха
Поглядає  в  блискуче  свічадо,
Від  дружок  із  сім`ї  жениха
Прийняла  жменю  золота*  радо.
В  знак  подяки,  лиш  тільки  на  мить
Промайнула  усмішка  легенька,
Бо  за  матінку  серце  болить,
Плаче  гірко  по  справжньому  ненька.
У  вечірній  тремтливій  порі
Понад  хатою  музика  лине,
На  дівочім  низькім  вівтарі
Зачекалась  червона  хустина.

         *  -  дружки  з  боку  жениха  приймають  участь  в  помазанні  хною  після  того,  як  на  руку  нареченій  одягнуть  золотий  браслет  і  насиплять  жменю  (а  то  й  пригорщу)  золотих  прикрас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274150
дата надходження 08.08.2011
дата закладки 05.01.2016


zazemlena

Хоку

Подих  конвалій...
Світ  споглядає  краса.
Сльози  радості...

             ***

Дурманять  трави...
Стрічає  літо  п"яний
Від  щастя  травень...

           ***

Ромашки    -    диво!
"Любить?  Не  любить?"-  питай
Вії-пелюстки...

             ***

О  буйні  трави!
В  зелен-пожежі  стиха
Згорає  травень...

           ***

Грона  акацій
В  ніч  взялись  іржею...
Прощавай,  весно!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428874
дата надходження 02.06.2013
дата закладки 05.01.2016


Патара

Вечірні роздуми

Людина  іде  за  межу...
Буває  хтось  плаче  за  нею,
(Лиш  сльози,  пролиті  ріднею,
Не  брати  в  рахунок,  кажу).
А  є  і  такі,  коли  йдуть,
Полегшено  люди  зітхають,
Душа  лише  за  небокраєм,
Небесний  проторює  путь,
А  тут,  на  Землі,  вже  забули...
Хоч,  мала  людина  вагу
І  гнула  підлеглих  в  дугу,
Аж  тим,  часто,  зводило  скули...
Коли  помремо  ми  не  знаєм,
Та  ЯК,  вибирати  лиш  нам.
Тут,  придбаний  працею,  крам  -
Нікчемна  перепустка  в  Раю.
Бо  сказано:  з  перших  в  останні,
Останні  ж  підуть  наперед...
Не  знаю  чи  в  Раю  лиш  мед,
Пожити  ще  є  сподівання.


 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597796
дата надходження 04.08.2015
дата закладки 05.01.2016


Наталя Хаммоуда

ПЕРЕДРІЗДВЯНЕ.

Моє  життя-розірване  намисто.
Його  силяю  на  міцні  нитки:
Буденне,  щире,  сіре  й  урочисте,
Перемішавши  миті...  дні...роки.

У  тім  намисті    радості  й  печалі,
І  сум,  і  біль,  розпука  й  сміх  до  сліз,
Кохання,  зрада,    і  дороги  дальні,
Все,  що  було  й  майбутнього  ескіз.

Різдво  прийде  за  лічені  хвилини,
Його  стрічати  вийду  на  поріг.
                                                                       Успіти  б.  
Дві    останні  намистини-
Покаятись  й  самій  простити  всіх.  
04/01/2016
                       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633377
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 04.01.2016


Анатолій В.

Стомлена жінка…

Стомлена  жінка  на  диво  уже  не  чекає,
Все  відбулося,  немає  вже  місця  для  див!
А  хтось  далекий  закохані  вІрші  складає...
Тільки  не  знає,  що  то  він  для  неї  створив.

Стомлена  жінка  чи  зломлена  зранена  доля?
Каже,  що  сильна,  й  хизується:  ось  я  яка!..
А  за  вікном  мимо  неї  проноситься  воля...
Може,  на  неї  б  там  з  квітами  хтось  вже  чекав?

У  завіконні  лишились  нейздійснені  мрії,
Світле  дитинство  забулося,  як  не  було...
Стомлена  жінка  чекати  й  прощати  уміє...
Шпичкою  думка:  по  іншому  ж  бути  могло!

Стомлена  жінка,  якій  вже  нічого  не  треба,
Мовчки  пливе  по  життєвій  рутинності  справ...
А  десь  для  неї  знімав  би  хтось  зорі  із  неба,
ВІрші  читав  би  й  до  ранку  щасливий  не  спав!

Так  непомітно  спливають  хвилини  й  години,
Так  непомітно  і  мимо  проходить  життя...
І  той,  далекий,  не  прийде  сюди  на  гостини...
Плаче  душа  серед  мрій  і  пече  каяття...

У  завіконні  лишились  нейздійснені  мрії,
Світле  дитинство  забулося,  як  не  було...
Стомлена  жінка  чекати  й  прощати  уміє,
Тільки  між  "може"  і  "є"  перепоною  —  скло!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617608
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 27.12.2015


Яргункин

Сон

Все  чаще  вижу  сон,
Старуха  будто  черная
Ко  мне  стучится
В  хилый,  мрачный  дом.

Разговор  со  мной  заводит,
И  смеется  с  глупого  юнца,
А  у  меня  от  боли  скулы  сводит
И  лицо  стает  с  тенью  мертвеца.

"Что?  -  говорит  -  юность  пропил,
Прогулял  ее  ты,    прокутил,
А  теперь  в  своих  махровых  
Стихах  ты  не  запел,а  завопил,

Про  детство,  про  поля  святые
В  которых  ты  якобы  взрастал
И  про  годы  юные  младые
В  которых  не  страдал  и  не  роптал.

Ха,  как  смешно,  как  мерзко  это  
И  моя  злоба  меня  холит,
Хоть  называешь  ты  себя  поэтом
Твои  слова  не  много  стоят."

И  на-до  мною  нависает
Этой  старой  смерти  смрад
И  из  уст  бледных  вылетает
В  нее  отборной  брани  град.
 
Как  смеешь,  ты  злобная  старуха
Меня  вовсю  корить  и  порицать
Как  смеешь,  паршивая  ты  сука
В  душу  и  судьбу  мою  влезать.

Ты  ли,  в  те  времена  была
Когда  моя  душа  скорбела,
Когда  в  поля  она  звала
И  с  другими  не  мертвела...
............................................

В  поту  и  лихорадке
Я  просыпаюсь  вновь
И  в  жилах  холодеет
Застывая  моя  кровь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333936
дата надходження 29.04.2012
дата закладки 26.12.2015


Яргункин

ПЕСНЬ УКРАИНЕ

Родина  Украйна,  милая  моя
Что  ж  стоишь  ты  тихо
Грусть  жёлтую  храня,
Словно  об  ушедшем
Тихо  слезы  льешь,
Не  грусти  не  надо
Былого  не  вернешь.
Да  и  в  моих  глазах  угасли
Райские  черты.
Те  черты,  что  в  детстве
В  сердце  приберег,
И  за  тебя  молившись
Я  всю  душу  жжёг.
Украина  матушка
Я  так  тебя  люблю,  
И  рассвет,  и  день,  и  темень,
Всё  благословлю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316292
дата надходження 23.02.2012
дата закладки 26.12.2015


Sevastopolj

Зоря палає на вістрі поглядів

Щоб  зрадником  стати  -  сміливість  потрібна,
а  вірні  мундиру  лишень  боягузи,
чого  сумніваєшся,  думаєш  дрібно,
гроші  й  життя  ставиш  нижче  за  мужність?!

Натовп  скажений,  очі  палають  -
вгору  кулак,  помститися  хочуть,
добріше  за  них  не  знайти,  надихають
контрреволюції  вдаваний  почерк.

Екрани  блакитні  замість  мети,
сторінки  в  мережі  їхнє  хобі  єдине,
говорять,  вдають,  ніби  можуть  іти,
але  замість  руху  лягають  на  спини  -

чекають,  коли  їм  покажуть  майбутнє,
щасливою  казкою  стане  воно  -
ніхто  не  забуде,  ні  в  щасті,  ні  в  скруті  -
обіцянки  сильних  крутили  кіно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631591
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 26.12.2015


#tenderness

Час

Час.
Іде  для  Нас.
І  для  Вас.
Всім  править  час.
Він  справжній  ас.
Час.....

Очі.
Я  так  їх  хочу.
Я  так  їх  бачу.
я  не  заплачу
І  не  пробачу.

Віра.
В  любов  змарніла.
Тебе  зустріла.
Мене  убила.
Ти  моя  мила?

Час.  Він  править  нами.
Живе  словами.
Очі,  що  повні  болю.
Візьми  з  собою.
Віра.  Лише  лишилась.
Усе  згубилось....

Час...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629677
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 26.12.2015


Солнце

Эротический массаж

Поцелуи…Прикосновения…
Музыка  души  и  тела…
Ощущение…Удовлетворение…
Тело  сладостно  запело…
Бодрость  и  энергия  бурлит…
Разжигается  огонь  страсти…
Тишина…Спокойствие…Внутри  горит…
Ваше  тело  в  сексуальной  власти…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=123346
дата надходження 26.03.2009
дата закладки 26.12.2015


Кіт

Її волосся пахло кавою

Її  волосся  пахло  кавою.
Арабіку  змелено  і  заварено.
Напахтила  собою  кімнату  всю
Теплим  паром  зігріла  холодну  твою.

Він  пробирався  повільно  і  впевнено
Від  ніздрів  до  пальчиків  ніг.
Вікна  по  -  дивному  було  затемнено,
Пар  той  росою  на  шибки  ліг.

Втратилось  значення  сніданок  вечеря  чи.
Час  ніби  збився,  все  пливло  навкруги.
Посмішка  стала  привітно  ласкавою,
Вона  давно  вже  надворі,
А  її  волосся  ще  пахло  кавою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630773
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 26.12.2015


Артур Савчук

Friend

Сльози  набігли  на  очі.
В  руках  ти  тримаєш  собаку.
На  могилу  приходиш  щоночі.
І  ховається  місто  в  тумані.

На  руках  вже  видніються  рани.
І  з  легка  червоніє  ще  кров.
Ще  й  дорога  веде  у  оману.
Сльози  рвуться  з  середини  знов.

На  могилу  приходиш  щомиті.
І  росказуєш  теплі  слова.
Та  нажаль  він  їх  не  почує.
Стає  вільна  собача  душа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525847
дата надходження 25.09.2014
дата закладки 25.12.2015


ВАЛЕНТИНАV

Слова

Слова,  -  что  бутоны  живые
Намеренно  сорванных  роз.
Свободы  цветы  полевые
Обиды  их  –  слезы  из  рос.

Надменны  слова  мужчин  ночью
Лавиною  страсти  горят…
Сжигая  и  Душу  рвя  в  клочья,
О  вечной  любви  говорят…

Судьбе  грешный  вызов  бросая
Клеймя  лживой  клятвой  Любовь,
К  рожденью  зари  забывая,
Свободу  в  охапку  взяв  вновь…

А  сердце  разбитое  плачет
Доверчивость  женщин  кляня.  
Сам  разум  Земной  озадачен
Как  можно  любить  не  любя…

Прощаются  женщины  обиды,
И  боль  притупляют  года…
Но  мысленно,  памяти  гиды,
Так…  ранят…  сердца  иногда…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627870
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 23.12.2015


Dyed Fox

останній

..білосніжна  постеля  для  неї  остання,  
догорає  свіча  й  віск-сльоза  в  канделябр
все  стікає  немов  за  померлим  коханням.  
розбиває  тьму  крик,  роздобутий  із  надр...

...помирає  вона,  вже  на  смертному  ложі,
тіло  б'ється  її  у  агонії  снів,  
зачаїлись  у  розумі  думи  ворожі  
із  розпачливих,  болісних,  ранячих  слів...

...тремтять  дрібно  у  неї  покусані  губи,
а  в  долоні  -  сталеве  руків'я  ножа...
підійнялись  в  останньому  подиху  груди...  
зарябіла  на  лезі  оранжева  ржа...

31.12.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470209
дата надходження 04.01.2014
дата закладки 21.12.2015


zang

аленіяк

Стерня  терня  зерня  черня.
Ось  моя  майстерня.
Вишень  кишень  лишень  липень
Висень  видень  вадень  водень
Кисень  лисень  личень  кличень
Ключень  глючень  учень  мучень
Маки  маски  і  підказки
Тесла  весла  Тесли  несли  
Круки  руки  басавруки
Лошата  лопата  ропата  рогата
Потята!  Ротата  картоплекопачка
Вигортає  горня  і  кубло  землерийки:
Так  і  я  вивертаю  з  вашого  тата
Все  нутро  для  домашньої  вузькоколійки.
То  чорти  несуть  на  вилах
Неспокійні  душі.  –
Я  плюю  на  їхню  працю  з  високої  груші.
Брати  мої!  Все  суще  має  суть.
Як  хочете,  –  а  ниткою  цією
Потрібно  подолати  словесну  каламуть
І  вийти  на  якусь  просту  ідею.

(  див.  "прикріплений  файл"!  )

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622945
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 20.12.2015


Лавицкая Анжелика

Часть третья

Чувства  покрылись  плесенью  
В  камере  одиночества.  
Не  с  кем  так  просто  встретиться,
Выйти  во  двор  -  не  хочется.  

Трубка  молчит  предательски,
Мол,  доигралась,  бедная.
Зеркало  издевательски  
Смотрит  на  тело  бренное.

Стены  съедают,  корчатся...
Некому  дать  пощёчину.  
В  камере  одиночества  -  
Всё  до  утра  закончится.

Вновь  матерки  с  молитвами  -  
Чистый  расцвет  безумия.
Стены  придавят  плитами  -  
Приз  за  свободу  -  в  студию.

Память  сожрёт  безжалостно  
Всё,  от  чего  скрывается.
Стены  съедают  яростно,
Мысли  с  цепей  срываются.

Стал  потолок  решеткою,
Давит  на  ребра.  Смертная.
Стала  себе  воровкою,
Жизнь  за  свободу  жертвуя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545576
дата надходження 22.12.2014
дата закладки 20.12.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.12.2015


Микола Шевченко

Дощ перестрів мене раптово (пісня на слова Наталі Данилюк)

Слова  -  Наталя  Данилюк
Музика,  запис  -  Микола  Шевченко
Виконання  -  Марина  Романович

Дощ  перестрів  мене  раптово
На  тихій  вулиці  міській,
Де  усміхались  волошково
Весняні  бісики  з-під  вій...
Де  все  було  таким  ще  сонним
В  обіймах  ранньої  весни...
Лиш  розфіранчені  балкони
Пливли  в  повітрі,  як  човни,
А  вітер  дмухав  на  вітрила
З  легкої  диво-органзи.
І  я  віршами  говорила,
Виймала  слово  зі  сльози,
І  лікувала  наболіле,
Допоки  дощ  оцей  не  вщух.
А  краплі  бісером  летіли
І  шелестіли  біля  вух.
Я  затуляла  теплі  груди,
Немов  боялася,  що  хтось
Тепло  в  душі  моїй  остудить...
А  з  неба  свіжого  лило́сь
І  обмивало  все  на  світі:
Тривоги,  біль  і  гіркоту...
І  стін  зволожене  графіті,
Мов  розтікалось  на  льоту.
І  так  хотілось  розгубити
У  цій  мандрівці  дощовій
Все  відболіле  й  пережите!..
Але  найдужче...  Образ  твій...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629435
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 17.12.2015


Серафима Пант

Новосілля ( дитячий)

Диво  дивне-дивина  –
У  дворі  в  нас  новина:
Рем    й  Марічка  розвеселі  –
Цуценя  в  новій  оселі.
Тато  дошки  підібрав  –  
Рему  будку  змайстрував,
А  Марічка  олівцями
Все  засіяла  квітками.
Доки  дощик  не  намочить,
Хатка  всім  милує  очі.
Крутить  хвостиком  щеня  –
Цвіт  на  будці  є  щодня.
Щоб  з  водою  не  стікав,
Й  песик  наш  не  сумував,
Фарбу  татко  дав  на  квітку,
Щоб  росла  узимку  й  влітку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599593
дата надходження 14.08.2015
дата закладки 17.12.2015


*Кассіопея*

Я девочка простая очень…

Я  девочка  простая  очень...
Рифмую  строчки  темной  ночью.
Люблю  любить  и  быть  любимой,
Свободной,  сильной,  а  не  уязвимой.

Люблю  читать  книги  со  смыслом
И  продолжать  романы  в  мыслях;
Жить  музыкой  с  заката  до  рассвета,
Беречь  в  груди  свой  лучик  света....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599332
дата надходження 13.08.2015
дата закладки 16.12.2015


*Марічка*

Яка різниця

Яка  різниця,
Що  показує  годинник?
Час  –  така  дурниця,
Коли  гріє  щастя  зсередини.

Невже    важливо,
Яка  погода  за  вікном?
Якщо  душа  щаслива
Смачним  життєвим  смакує  вином.

Яка  різниця,
Чи  зима,    а  може    осінь?
Коли  сонце  сниться,
І  проміння  грається  в  волоссі.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626372
дата надходження 05.12.2015
дата закладки 16.12.2015


Лис на Луне

Теплый снег (киты)

Завязывай,  но  только,  не  туго
Что  бы  еще  поступал-  кислород
Скоро  зима,мы  спрячемся  в  куртки
И  выйдем  другими  людьми

На  улице  снег,скрывает  обиды
его  так  долго  никто  ждал
Он  заполняет  собой,  все  трещины  в  мире
и  уже  не  понятно,  где  Метро,  где  Вокзал.

Теплый  снег...
В  такое  пасмурное,  холодное,  тихое  утро..
Теплый  снег,
И  его  огромное,  доброе  сердце

Завязывай,  но  только,  не  туго
По  капиллярам  плывут,  стаи  китов
Скоро  зима,будь  моим  другом
Ты  меня  понимал  почти  что  без  слов

На  улице  мир,скрывает  улыбки
Под  макияжем  несбывшихся  снов
Скоро  зима,не  делай  ошибку
Не  убивай  ,во  мне,  последних  китов..

Теплый  снег...
В  такое  пасмурное,  холодное,  тихое  утро..
Теплый  снег,
И  его  огромное,  доброе  сердце

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625954
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 13.12.2015


Іванна Западенська

Розділ ІІ: Доленосний кошмар

-  Доню,  ходи  швидше  за  стіл!  Пора  вже  снідати.  Я  зробила  твій  улюблений  зелений  чай  із  м’яти,  яєчню  з  беконом  і  нарізала  багет.  Усе,  як  ти  любиш,  моя  люба  Ніккі!
-  Вже  йду,  матусю!  Ще  п’ять  хвилин  подрімаю.
-  Поспішай,  Ніккі!  Бо  тут  холодно,  усе  холоне.
-  Та  хіба  ж  тут  холодно,  мамо?  Там  же  ж  сонечко  світить.  Поглянь-но,  матусю!
-  Не  можу,  доню!  Я  нічого  не  бачу.
-  Чому?!  Що  сталось?!
-  Не  знаю,  але  я  не  відчуваю  очей,  наче  їх  і…  немає.
-  Як  немає?  Зараз  я  прийду  і  погляну,  мамо!  –  сказала  я,  прокинувшись  від  хвилювання  за  рідну  матусеньку.
І  тут,  я  жахнулась…  Ввійшовши  на  кухню,  я  побачила,  що  усе  залите  кров’ю  і  геть  зруйноване.  Тут  і  справді  дуже  холодно,  наче  хтось  ввімкнув  мороз,  як  у  холодильнику  чи  морозильній  камері.  Я  уся  тремтіла.
На  стінах  були  криваві  плями  і  сліди  від…  о,  Господи!...  від  скреготу  нігтів  по  шпалерах!  Боже  мій!  Що  тут  сталось?!
Я  покликала  матінку,  аби  дізнатись,  що  тут  було  і,  поглянувши  на  неї,  помітила,  що  у  неї  немає  очей,  а  під  очними  ямками  –  криваві  сльози…  Божечко!  Рятуйте!  Що  тут  сталось,  чорт  забирай?!
-  Доню,  ти  чому  не  снідаєш?  Тобі  скоро  в  коледж,  а  сестричку  потрібно  відвезти  у  садок.  Ти  ж  знаєш,  я  ніколи  не  вміла  водити  авто,  а  ти  нещодавно  отримала  водійське  посвідчення.  Яка  ж  ти  у  мене  розумниця,  донечко!  Це  моя  Ніккі!  –  сказала  мама  з  таким  спокійним  тоном  голосу,  наче  нічого  й  не  сталось  і,  підійшла  до  мене  впритул.  Я  злякалась  ще  більше.
Вона  була  така  біла-біла,  аж  віддавала  якимись  синіми  відтінками.  На  тілі  у  мами  були  численні  синці  і  рани.  Боже  мій,  бідолашна  моя  матусю!  Що  сталось?  Скажи  мені,  я  помщусь  тому,  хто  зробив  це  з  тобою,  хороша  моя!
Мама  погладила  мене  по  голові  своєю  рукою,  на  якій  не  було  нігтів.  Господи!  Її,  ще  не  зовсім  застигла  кров,  залишалась  на  моєму  волоссі,  а  пальці  так  незграбно  і  невчасно  липнули  до  кожної  з  волосинок.  Їй,  напевне,  дуже  боляче…  Мамочко,  що  ж  з  тобою?!
Ох,  яка  холодна  рука…  Наче  сама  смерть  торкнулась  мене.  Аж  мурашки  пройшли  по  шкірі  –  такі  неприємні  та  страшні.
-  Ніккі!  Ніккі!  –  почувся  крик  з  дитячої.
Невже,  це  Ліззі?
І  тут,  бачу:  переді  мною  стоїть  дівчинка  без  голови  і  без  рук,  а  з  плечей,  де  залишились  лише  основи  маленьких  ручок,  незвично  швидко  юшила  кров!  А-а-а-а,  Господи!!!  Що  тут  відбувається?!  Рятуйте!  А-а-а-а-а!
-  Прокинься,  Ніккі!  Прокинься,  чуєш?!  –  чую  десь,  ніби  здаля,  як  у  якомусь  небутті.
Раптом,  чітко  відчуваю,  як  щось  вдарило  мене  по  щоці.  Спочатку  по  одній,  потім  по  іншій.  Щось,  схоже  на  людські  пальці.  Хвала  Богу,  вони,  здається,  були  з  нігтями  і  без  ледь  застиглої  крові.
А  потім,  мною,  наче  трусануло  добряче  і  очі  розплющились,  а  перед  ними  і  досі  стояла  мама  і  Ліззі  посеред  закривавленої  кімнати.
-  А-а-а-а-а!  Мамо!  –  встигла  викрикнути  я,  глибоко  і  різко  вдихнувши  кисень,  що  аж  задер  мої  легені  до  болю,  а  потім  заплакала,  похилившись  на  груди  Ділана,  а  він  обійняв  мене  так  тепло  і  лагідно,  як  це  колись  робив  мій  тато.
Я  погано  його  пам’ятаю.  Тато  помер,  коли  мені  було  близько  трьох  з  половиною  років.  Але  я  добре  та  чітко  й  досі  пам’ятаю,  наче  то  було  вчора,  як  він  любив  підкидати  мене  на  руках,  як  цілував  мої  щічки,  мій  носик  і  маленьке  чоло,  як  частенько  співав  колискові,  коли  мама  втомлювалася,  як  годував  мене  такою  ненависною  манною  кашею,  як  любив  мене  називати  «моя  Нікко»  і,  як  обіймав  ось  так,  як  зараз  мене  обіймав  Ділан.
Ліззі  була  моєю  сестричкою  лише  по  маминій  лінії,  а  батько  у  неї  був  інший,  не  мій.  Батька  Єлизавети  звуть  Ітан  Мауер.  Він  був  мені  вітчимом.
Не  знаю,  що  матуся  тоді  у  ньому  знайшла,  але  він  був  геть  не  вартий  ані  навіть  її  мізинця!  Усе,  що  він  вмів  добре  робити  –  це  пиячити  і  байдикувати.  А  згодом,  він  навіть  почав  бити  маму.  Добре,  що  вона  з  тих  жінок,  котрі  мають  гордість.  Вона  тоді  пішла  до  поліцейського  відділку  і  Мауера  посадили  за  грати.
Більше  ми  його  не  бачили  після  цього  і  нічого  не  чули  за  його  долю.  Ну,  і  добре!
Одне,  що  він  зробив  хорошого,  так  це  те,  що  залишив  після  себе  мою  маленьку  Ліззі,  котру  я  любила  понад  усе.  Лише  за  це  я  йому  вдячна.
Вона  була  моїм  всім.  Я  так  мріяла,  аби  колись  вона  стала  тіткою  для  моїх  майбутніх  діток.  А  де  вона  тепер?  Де  моя  Ліззі?!  Де?!
Тату!  Якщо  ти  зараз  чуєш  мене  і,  якщо  побачиш,  не  приведи  Господи,  там  десь  матусю  з  маленькою  дівчинкою  на  ім’я  Ліззі,  то  я  прошу  тебе,  -  попіклуйся  про  них,  оберігай  їх  від  усього  злого,  таточку!  Знай,  я  люблю  тебе  і  завжди  любила!  І  ще…  Якщо  таки  зустрінеш  маму  і  сестричку,  передай  їм…  Хоча,  ні!  Я  сама  їм  про  це  ще  скажу.  Сподіваюсь…
Бувай,  тату!  Колись  ще  поговоримо,  обіцяю!
Закінчивши  свої  молитви  і  розмови  до  батька,  що  не  лунали  вголос,  бо  ж  люди  подумали  б,  що  я  вже  взагалі  з  глузду  з’їхала,  я  поглянула  заплаканими  очима  на  Ділана.
Його  очі  питали  у  моїх,  що  сталось.  Я  не  могла  йому  сказати.  Не  хочу  обтяжувати  його  своїми  проблемами.  Очі  мене,  швидше  за  все,  видавали,  але  язиком  я  намагалась  лукавити,  дурити,  аби  він  не  кинувся  за  мною  і  не  шукав  мене.
Я  хочу  віднайти  свою  домівку  і  зробити  це  самостійно,  аби,  якщо  мами  і  Ліззі  уже  немає  в  живих,  піти  до  них.  Можливо,  комусь  це  здалось  би  повним  божевіллям,  але  я  хочу  до  своєї  родини.  Мені  тут  стало  усе  чуже  і  нелюбе  без  них.
Спочатку  я  втратила  тата,  а  тепер  є  велика  імовірність,  що  й  маму  та  сестричку.  Боже,  я  не  хочу  цього!  У  мене  більш  нікого,  крім  них,  немає…  Вони  найрідніші  мені  і  заради  них  я  хоч  в  вогонь,  хоч  в  воду  –  на  все  готова.
А  Ділан  міг  перешкодити  мені,  він  би  знову  мене  врятував!  Я  не  могла  цього  допустити.
-  Що  сталось,  Ніккі?!  Тобі  наснився  кошмар?
-  Так.  Це  був  лише  кошмар.  Звичайний  нічний  кошмар.  Не  варто  було  так  хвилюватись  через  мене,  Ділане!  Але  мені  приємно,  дякую!
-  За  що  ти  дякуєш,  Нікко?  Дурненька!  Я  лише  хотів  підтримати  тебе.  Ми  ж  тепер  друзі,  чи  не  так?
-  Ага.  Стоп!  Як  ти  сказав:  «Нікко»?!!
-  Так.  Щось  не  так?  Тобі  не  подобається?!
Я  знову  розплакалась,  згадавши  батька.  Тільки  він  колись  мене  так  називав.
Звідки  ж  Ділан  знає?  Звідки?!  Він  що,  читає  мої  думки?!
-  Та  нічого.  Звісно,  подобається.  Просто…  мене  колись  так  називав  мій  тато.  Він  помер,  коли  мені  було  близько  трьох  з  половиною  років…
-  Пробач,  я  не  знав…  -  відповів  Ділан,  а  по  його  очах  і  виразу  обличчя  було  видно,  що  йому  ніяково  і  він  справді  шкодує,  що  нагадав  мені  про  таке  болюче,  аж  розгубився  і  зажуривсь,  бідолаха.
-  Нічого  страшного!  Усе  добре,  повір!
-  Справді?!
-  Так,  звісно!
-  А  що  тобі  снилось?  –  спробував  перевести  тему  Ділан.
-  Я  не  хочу  про  це  говорити,  вибач.
-  А,  ну,  добре.  Тоді  я  піду.  Маю  ще  справи.  Бувай!
-  Добре.  Успіхів  тобі!  Бувай,  Ділане!
І  тут  він  підійшов  до  мене  ближче  і…  поцілував  мене  у  чоло.
О,  Боже!  Це  було  так  приємно,  по  всьому  тілу  аж  пробіглись  мурашки,  але  на  цей  раз  дуже  приємні  та  зовсім  не  страшні.  Вони  розтинали  моє  тіло  навпіл  і  зігрівали  кров  своїми  теплими  лапками,  які  залишали  приємні  невидимі  сліди  на  серці.  Усе  всередині  стислось,  як  під  якимось  жорстким  і,  водночас,  таким  ніжним  пресом.  Між  ніг  раптом  стало  гаряче  і  я  відчула  як…  о,  ні!...  здається,  мої  трусики  мокрі!
О,  Господи!  Він  лише  поцілував  моє  чоло,  а  я  уже  цілком  палаю,  згораю  вся  і  без  залишку  в  його  вогняних  руках,  що  лежали  у  той  момент  на  моїх  маленьких  плечах,  які  аж  піднялись  догори,  наче  тягнулись  до  його  долонь,  як  квіти  до  сонця  навесні.
Серденько  тріпотить  і  так  стукає!  Воно  рветься  на  шматки.
Ох,  чому  ж  моє  серце  має  рватися  між  моєю  родиною  і  цією  майже  незнайомою  мені  людиною?  Чому?!
Не  могла  ж  я  встигнути  за  такий  короткий  час  закохатись!  Я  тут  всього  два  дні.  Я  знаю  його  лише  два  дні!  Я  майже  його  не  знаю…  Він  геть  нічого  про  себе  не  казав.  Та  я  й  не  питала!  Боже  мій,  яка  я  дурепа!  Яка  ж  я  дурепа!
Та  ж  він,  як  і  всі  чоловіки  (звісно,  окрім  мого  батька)  –  скористається  мною  всього  лише  на  одну  ніч,  а  потім  вдаватиме,  наче  ми  й  не  знайомі  з  ним,  підло  дивлячись  мені  у  вічі  після  цього.  Ні,  я  точно  не  хочу  такого!  Краще  вже  вмерти,  аніж  отак  зганьбитись!
Усі  аргументи  вказують  на  одне:  пора  вирушати  на  пошуки  мого  дому.
Я  вичекала  ще  день  і,  ввечері,  коли  усі  вже  заснули,  я  почала  збирати  речі.
Взявши  свій  рюкзак,  я  поклала  у  нього  трохи  їжі  та  води,  одяг,  патрони  і  пістолет.  Потім  одягнулась  у  комбінезон,  схожий  до  такого,  як  у  Ділана,  а  на  голову  вдягнула  протигаз.  На  комбінезоні  був  чохол  для  лазерної  гвинтівки  і  для  плазмового  кулемета.
Знайшовши  склад  для  зброї,  я  взяла  кілька  гвинтівок  і  кулеметів  собі.  Одну  гвинтівку  і  один  кулемет  поклала  у  рюкзак,  який  начепила  на  свої  плечі,  а  інші  два  засунула  у  їх  місця  в  чохлах.  Було  трохи  важко,  та  я  мусила  знайти  в  собі  сили  і  йти.
Ще  на  хвилю,  аби  вдихнути  повітря  без  цієї  страшної  штуки  вже,  можливо,  востаннє,  я  зняла  протигаз  і  глибоко  вдихнула,  а  потім  зайшла  на  мить  до  Ділана,  аби  впевнитись,  що  він  спить.
Дивлячись  на  нього,  я  починала  розуміти,  що  так  не  хочеться  його  втрачати,  так  не  хочеться  кидати  його  тут  самого.  Стоп!  Досить  вже  мені!  Чого  це  я?!  Він  же  ж  тут  не  сам!  Тут  ось  скільки  людей.  А  що  я?  Я  лише  та,  яку  він  врятував.  Та,  яка  так  по-дурному,  так  по-дитячому,  наївно  сподівалася,  що  цей  дивак  у  протигазі  любить  її  і  саме  тому  врятував  її  від  вірної  смерті.  Та,  яка,  здається,  уже  по  вуха  закохана  у  цього  білявого  хлопця  з  виразними,  але  світлими  зеленими  очима  і  пухкенькими  повними  вустами,  що  ще  нещодавно  так  солодко  і  з  трепетом  цілували  моє  чоло.
Я  тихо  підійшла  до  нього  і  обережно  залишила  на  його  чолі  такий  самий  поцілунок,  як  він  на  моєму.  Тепер  ми  квити  і  я  йому  нічого  не  винна!  Отже,  я  можу  йти  з  чистою  душею.
Прощавай,  Ділане!  Більше  ти  мене  ніколи  не  побачиш…  -  промовила  я  у  думках,  заплакавши.
Боже  мій,  чому  я  плачу?
А,  може,  тому,  що  думка  про  неминучість  смерті  та  неможливість  ще  хоч  однієї  зустрічі  з  Діланом  клює  моє  серце,  як  орел  печінку  Прометея  в  античній  літературі?
Так,  Вам  не  почулось.  Я  люблю  читати,  особливо  щось  таке  романтичне  або  щось  дуже  давнє.  Те,  що  несе  аромат  історії.  Такий  буває  лише  у  античної  літератури.
І  знову  я  відійшла  від  теми!  Ось  так  завжди!  Що  ж  я  за  людина!
Серце  моє  ніяк  не  могло  змиритись  із  думкою,  що  я  більше  не  бачитиму  Ділана.  А  здоровий  глузд…  Хоча,  про  який  здоровий  глузд  я  взагалі  говорю?!  Людина,  у  якої  він  є,  навряд  захоче  покінчити  з  життям.  Тут,  швидше,  мій  дурнуватий  мозок,  розміром  з  курячий  (у  чому  я  не  цілком  певна,  ба  навіть,  я  не  певна  чи  у  мене  взагалі  цей  мозок  є  в  наявності,  бо  ж  у  багатьох  є  мозок,  а  немає  інструкцій,  а  у  мене,  схоже,  навпаки:  інструкцій  надто  багато  і  всі  на  якійсь  незрозумілій  мені  мові,  а  мозку  немає),  мовив  мені:  «Не  слухай  цього  сентиментального  ідіота!  Іди,  кажу  тобі!  Ти  ж  хочеш  бути  поряд  із  родиною,  ти  ж  хочеш  знайти  їх,  то  йди!».
Не  знаю  чому,  та  з  якоїсь  причини  я  слухала  цей  недалекий  мозок.  Та  передчуття,  що  сиділо  десь  у  глибині  душі,  таке  хвилююче  і  недобре,  не  давало  мені  спокою  і  мучило  всілякими  злими  думками,  від  яких  так  і  йшов  мороз  по  шкірі.
Я  надягнула  врешті  цей  клятий  протигаз  після  глибоких  роздумів  і,  вирушила  з  цього  притулку,  в  якому  провела  останні  дві  доби.
Що  ж,  пора  йти  на  пошуки  домівки  і  пригод  на  одне  своє  «тепленьке  містечко»!
Ну,  здрастуй,  мій  милий  Лондоне!
Хех!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617077
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 12.12.2015


Інга Хухра

Сон (єдиному)

У  нас  с  тобой  будут  дети,
И  маленький  сад  на  крыше
В  самом  уютном  на  свете
Домике  в  сердце  Парижа...
                                                         (И.  Астахова)  

Я    просто    хочу    бачити    тебе
Останнім,    тим,    чого    жадали    очі.
Я    знаю,    що    нічого    не    мине,
Що    сни-жахіття    вірні    та    пророчі.
Втомилась    бути    сильною,    на    жаль.
Та  й,    мабуть,    любий,    я    й    не    вміла    зовсім.
Тримаю    міцно    у    руці    скрижаль.
Моє    життя    –    суцільна    довга    осінь.
Примариться,    що    в    нас    з    тобою    син,
Будиночок    маленький,    сад    і    квіти.
Ти    більше    щастя    віднайдеш    один.
Верба    схилила    обважнілі    віти.
Скільки    всього    з    тобою    в    нас    було    б...
Я    вірила:    кохання    –    панацея.
Та    так    втомилась    від    численних    спроб
Перехитрити    спритного    Морфея.
Реальність    –    сон,    звичайний    сон.
Ще    трішечки    й    прокинусь...
В    руках    Господніх    камертон:
«Наснилось    все,    наснилось».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398103
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 12.12.2015


Елена*

Случайный взгляд


Короткий  миг  благоухающего  мая
Коснулся  памяти,  рассыпал  лепестки.
Я  Вас  любила.  Но  хранила  свято  тайну.
И  потому  воспоминания  легки.

В  них  нет  ни  страсти,  ни  наигранных  объятий.
Нет  лживых  слов  и  обещаний  новых  встреч.
Лишь  взгляд  случайный,  мной  размноженный  стократно,
Как  эталон  ношу  в  себе.  Хочу  сберечь.

Я  –  не    «чулок».  Хоть  синий  цвет  всегда  любила.
И  до  сих  пор  ловлю  внимание  мужчин.
Но  Ваш  случайный  взгляд  и  май  я  не  забыла.
И  вышибаю  им  частенько  новый  клин.

А  за  окном  зима.  Заснежены  аллеи.
Снежинки  падают,  как  сотни  лепестков.
Открою  форточку.  А  вдруг,  весной  повеет.
Пора  б  избавиться  от  стародавних  снов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628146
дата надходження 12.12.2015
дата закладки 12.12.2015


Дилетант початківець

Дума 2

Лежу  на  дивані  тай  думу
гадаю
Чому  я  не  сокіл,  чому  не
літаю
Чому  мені  Боже  ти
крилець  не  дав
За  що  мені  все  це  питаю...
Ти  мовчиш,  бо  нема  що
сказати
Залишається  тільки
кричати(((

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508466
дата надходження 30.06.2014
дата закладки 12.12.2015


makova_kvitkа

ЛУНА

На  небе  ночь  ,  а  за  окном  луна.
Она  так  далека  и  холодна.
Мы  с  ней  уже  стали  подружки,
И  каждый  вечер  ей  шепчу  на  ушко:
Скажи  мне  ,дорогая  подружка,
Любила  ведь  ты  иногда?
Сжималось  ли  сердце  тогда?
Взаимны  чувства  ли  были?
А  если  нет,  почему  не  любила?

Милая  моя,  вздохнув  сказала
Любить  взаимно  я  только  мечтала.
Он  ,Марс  ,мужчина  видный,ставный
Хоть  иногда,  бывал  упрямый
Планеты  все  без  ума  от  него
И  я  ,как  они,  полюбила  его.

В  чувствах  своих  я  сразу  призналась
Бешено  сердце  с  груди  вырывалось
Но  ,услыхала  в  ответ
Всего  один  простой  совет:

-"Луна,дорогая,  пойми  ты  одно  
Если  было  бы  нам  суждено
Я  б  полюбил  всей  душою  тебя
Увы,сердце  не  дрогнет  ,не  манит  меня.
Причина  есть  в  том  ,далеко  мы  с  тобой  друг  от  друга
Прости,  что  заставил  болеть  любовным  недугом
Извини  мне  пора,меня  ждет  Венера..."
После  слов  этих  пропала  моя  вера.

Она  тихо  сидела  возле  окна
Ее  душа  любви  была  полна
Она  как  будто  все  еще  ждала
Она  твердила  :"Это  все  ,что  я  смогла."

Луна  попрощалась  
И  я  ей  сказала
Ты  сильная  ,слышешь
Ведь  ты  никогда  не  сдавалась!
Эта  любовь  дана  ,как  урок
Делай  ты  смело  новой  жизни  шажок
Будешь  ты  любить  ,и  будешь  любима  
Отпусти  тех,кто  тебя  давно  уж  забыли

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627382
дата надходження 09.12.2015
дата закладки 11.12.2015


Аліна Харламова

У натовпах душ…

У  натовпах  душ,
У  метро,  на  життєвих  узбіччях,
Між  тими,  що  просять,
І  тими,  хто  їм  подає,
Настирливо  йду,
Задивляюсь  в  далекі  обличчя,
Боюсь  серед  них  пропустити  єдине  –  твоє.

Дурні  сподівання,
Та  ми  наче  діти,  їй-богу.
«Це  ти?  Зачекай!»
Покотилась  нестерпна  сльоза.
«Ой,  вибачте,  пане,
Ви  просто  так  схожі  на  нього…»
А  може,  то  й  він  був,
Та  просто  мене  не  впізнав.
Отак  і  живу,  
Не  боюся  ні  чорта,  ні  бога.
Хтось  скаже:  «кохання»,  а  дехто  процідить:  «шиза».

06.12.12  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480543
дата надходження 19.02.2014
дата закладки 09.12.2015


Петро Кожум'яка (Ян Укович)

Або війна, або бізнес…

Війна  –  продовження  політики,  не  бою...
Працюєш  з  ворогом  під  час  війни  –  ти  зрадник!
Які  б  там  гроші  не  текли  рікою,
Най  навіть  Президент  чи  радник,  -
Відповідати  маєш  головою!

Коли  війна  –  на  фронті  твої  діти!
Якщо  АТО  -  в  відпустці  на  Багамах…
Ми  будемо  із  ворогом  всі  битись,
Або  це  бізнес  з  Путіним  і  з  Хамом?

Бо  вартість  кулі  буде  зовсім  різна:
Якщо  своя  –  життя,  а  не  три  гривні…
Одразу  ясно:  чи  земля  ця  рідна,
Чи  Новоросія,  Кацапія  за  срібник…

Народ  воює  за  народну  владу!
Народ  спитає:  звідки  ваші  статки?
Війна  за  гроші,  чи  державна  зрада?
Це  оборона,  чи  єврейські  святки?

Бо  Путіну  потрібна  перемога,
Як  Гітлеру  потрібен  був  весь  світ!
А  Україна  –  це  фортеця  на  дорозі,
Яка  Європу  захищає  сотні  літ!

Або  війна,  пробачте,  або  бізнес
Або  АТО,  або  Росія  –  ворог…
Ти  з  ним  воюєш,  чи  ти  гроші  ділиш?
Ти  патріот,  чи  просто  «сучий  потрох»?

30.01.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555998
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 07.12.2015